Vsesvit_1925_5___1.pdf
Vsesvit_1925_5___2.pdf
Text
                    

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ :^= шоденну велику газету = „ВІСТИ ВУЦВК** о двопижневим багато ілюстрован. літературно-художнім журналом „ВСЕСВІТ1* ЦІНА НА МІСЯЦЬ 60 КОП. з газет. „Вісти" по колект. передплаті. 1 крб. 15 к. індивідуальній > • 1 » 40 » звичайній • » . і » 90 » ПЕРЕДПЛАТА ПРИЙМАЄТЬСЯ: і конторі Видавництва „ВІСІМ**, вуя. К. Лібкнехта, її. а також уповноваженими Видавництва. Прийом у редакції «ВСЕСВІТ» іцо-дня, крім свят, від 1-ї до 4-х годин дня. Рукописи слід надсилати чітко написаними на одній сторінці аркуша. Телефон № 14—73. Видавництво газети «ВІСТИ ВУЦВК». АМЕРИКАНСЬКЕ АКЦІЙНЕ ТОВАРИСТВО
АМЕРИКАНСЬКЕ АКЦІЙНЕ ТОВАРИСТВО до 4-х годин дня. Рукописи слід надсилати чітко написаними на одній сторінці аркуша. Телефон № 14—73. Видавництво газети «ВІСТИ ВУЦВК*. А М Т О й О Т й А О І N О СОЙРОЙАТ1ОМ. ПРЕДСТАВНИЦТВО ДЛЯ АМЕРИКИ: Держторгу Р. С. Ф. Р. Р. Держторгу У. С. Р. Р. Держторгу 3. С. Ф. Р. Р. Держторгу Б. С. Р. Р. А З Н А Ф Т И ЦУКРОТРЕСТУ та инших рад. орган. Експорт до Америки хутра, кишок та иншого краму. г—.= СРСР тракторів, сільсько-господарського знаряддя, машин для промисл., ріжних хемикамів, електричного приладдя та ннш. ПРАВЛІННЯ: вугільної ГОЛОВНЕ Ке* Іогк, 136 ІіЬегіу 5 її. ГОЛОВНА КОНТОРА в СРСР І Москва, Кузнецький мост, 14. Телеграфні адреси — ,,ДМТОРГ“. Довірений в УСРР О. І. КАГАН Банк для Зовнішторгу, Харків.
Ціна 15-го БЕРЕЗНЯ 1925 р. УНІВЕРСАЛЬНИМ ілюстрований двохтижневик За редакцією В. БЛАКИТНОГО. ▼ ▼▼▼ РЕДАКЦІЯ: ▼▼▼▼ Харків, вул Лібкнехта, № 11. і МІСТ Оповідання: Сігналист—Ол. Корж; Танка—Дмитро Тась; Вірші: Тарас Трясило—В. Сосюра; Очі—Тариовський; Гуморески: Ні... не ви- । у/ий Василь Чечвянськнй; Інкасатори майбутнього—В. Венгерок; Нариси: Дніпрянські пороги—М. Лебедь; Катастрофа в Дортмунді В. І.; /і с старому базарі П. Кр; В країні поліцайськрю чобота В. Поліщук; Смичка з селом Кр. Ко; та инші. Карикатура худ. ПІЇТ Довжешго; ' Ілюстрації фотографа «Всесвіту» А. Плахтія; Кліше—цинкографії „Червоний Друк*; Метранпажі—Касапон П. і Ззйцев М. • І/ ґ 1 то березня ц р в Катеринославі на заводі ім. тов. Пет- Руського пущено в Р'боту доменну піч. ч. 6. Доменний ме- ^Ургічний завод Південметал тресту; уПівденсталь»____ капіталь- РЄМОНТ домни, « припинила по- 3 1917 року. Додана 1912 Роби Д°Мна пі-' 1 ’‘И.іа п'яті 1 Питі РОІ<Ш іюг ' 1 "Рі,п,,ни.іа Кйь£А°Сь тільк і '"’вдек <" '''било Злагоджені, під час ремонту, тех- нічні удосконален- ня дають змогу ви- користати брикет- ний порох та по- кидьки з різних цехів, як от:— Мартенівську т а зварочну жужили- цю, а також змен- шити витрати кок- су з 1,25 до 1,1 на пуд чавуна. Усе це значно змен- шує собівартість чавуна. Крім того, при домні злагоджено
о доменну ІЧ. ч. 6. доменний ме- ^ургічннй завод Іінденметалтрес і у "ч П>вденеталь’ " Дробило капіталь- „,й ремонт домни, ^цо припинила ро- боту з 19*7 Ро- збудована 1912 року, домна про- робила п'ять років і потім припинила роботу. І ось тільки за >аз удалося П знову розбудити до життя. Своїм обладну- ванням і продук- ційністю доменна Піч Ч. 6 наймогут- ніша домна в ціло- му Радянському Союзі та одна з найбільших доми у Европі. Під час ремонту и домні було збіль- шено горно замісць І колишніх 4 до 5-ти метрів. Зараз обсяг домни досягає 600 куб. метрів, а про- їду кційність вибору чавуна досягає 600 т"с. пудів. бііідчйи 'чйс Тд?Н° виявити’ ЯКІ наслідки дасть цл домна в най- ' СОТЦІ тисяч , 1 С ЯСН° одно: 1,51 велетенська ніч вироблятиме Лій, І внесе .Д'ДІН Чавуна’ дасть роботу нон.,му кадре будівни- це оживлення В нашу промисловість. ' ний порох та по- кидьки з різних цехів, як от:— Мартенівську т а зварочну жужили- цк>, а також змен- шити витрати кок- су з 1,25 до 1,1 на пуд чавуна. Усе це значно змен- шує собівартість чавуна. Крім того, при домні злагоджено механічний підій- мач, що дає змогу вчасно подавати в піч кокс і руду. Доменна піч Ч. 6 це-вже чет- верта числом на заводі ім. тов. Пет- ровського і десята —на Вкраїні. Коли робота робиться на чоти- рьох печах, то на- грузка доменного цеху перевищує передвійськову норму, досягаючи 103—105°/о. Для десятої домни довелося най- мати новий кадр робітників-150 чол. Десята домна на Україні. Це сотні тисяч пудів чавуну, це відновлення величезного господарства—це братерська допомога селові. Змичка, справжня, без слів: без мрій про майбутнє добро. Це наше сьогодня,— близьке, конкретне.
2. ВСЕСВІТ Виставка „АХРР" Карт. Карпова „Повстанці . Ніконова „Бомоист1* Карт. Перельмана „Робкор сюжет перетворити нашу рево- Із усіх Московських виста- вок картин останнього часу— найзначніша АХРР (Асоціяшя художників революційної Росіи). Вона бій .ш за инші притя- гує громадську увагу багацівом виставлених тут картин, написа- них на найживіші теми сучасносіи „Революція, Побут, Праця",—і багаїгвом „імен". Досить сказати, шо в числі актив- них учасників виставки такі великі майстри і митці, як Машков (Народній художник Республіки), Кустодієв, Юон, Бродський. В один потік злилися різні течії художників, об’єднаних однією метою, в яскраво реалістичний люційну дійсність. Зміст, сюжетність — на „ахрровців", сюжетність поки формі. Через те, зрозумілий і фотографічного реалізму на більшости виставлених картин. першому плані у більшости навіть на шкоду майстерности. виправдується іустий відтінок Сюжети баїатьох полотен к з революції 1905 року. Знайомі мої розгон демонстрацій, арешт, трусі тріл. Картина Ніконова ..Бомбист*--зі рівської терористичної практики .1 динаміку вибуху бомби дано з вели силою. Ближе до нашого часу і свіжій ..Повстанці*’ Карпова. Це постаті відновлюють в пам’яти недавні еПІи з „обрізами" і вилами громадянської війни... Велике вражіння справляє серія „Безрідних дітей" БоґЙ ського, перейнята гострим соціяльним змістом. Свіжа картинка з нового побуту „Робкор" Псрельмач Виставку „АХРР* одвідують багато робітників екскурЯ слухачі робфаків і вузів, комсомольці й инші. Впорядчики виставки рішили повести її з Москви в Ч СРСР, в тому числі і в Харків. П. КР- Од. Корж СІГН АЛ ІСТ
... „ . дукип. сказаіи, шм в чиїлі актив- них учасників виставки такі великі майстри і митці, як Машков (Народній художник Республіки), Кустодієв, Юон, Бродський. В один потік злилися різні течії художників, об’єднаних однією метою, в яскраво реалістичний сюжет перетворити нашу рево- люційну дійсність. Зміст, сюжетність — на першому плані у більшости „ахрровців", сюжетність поки навіть на шкоду майстерности, формі. Через те, зрозумілий і виправдується густий відтінок фотографічного реалізму на більшости виставлених картин. і роліадянської війни... Ч Велике вражіння справляє серія „Безрідних дітей" Богор*І ського, перейнята гострим соціальним змістом. Свіжа картинка з нового побуту „Робкор" Перельман^ Виставку .АХРР* одвідують багато робітників екскурсії слухачі робфаків і вузів, комсомольці й инші. Впорядчики виставки рішили повести П з Москви в міС1] СРСР, в тому числі і в Харків. П. Кр. СІГНАЛІСТ І. „Телєгер’ом" його називали давно колись... Неприємне це прізвище належить сумним і далеким рокам його бідної юности, коли він був майже хлопцем і носив на голові старенького прим’ятого кашкета, що з жовтими кантами. (Неначе соломинкою спілого жита було обведено берег околиці, гак, — заповітною мрєю був цей кашкет і Чагар його мусив придбати). З бутонами диму в д грубої товстої цигарки, начи- ниної туго сухим потертим листям, розтали ті давні роки, так само, як біла хмарка ген-ген над синьою смугою дального лісу... — Телєгер! А телєгер, прин май депешу! Гер-гер, телсгер! Як собаку дражнили. Іде він полем до станції. Пастухи - перевесники худобу пасуть по толокам. То-ж вони, за верству ще забачивши «телєгер'а» виходили усі до дороги, щоб над ним поглумитись. Кидали у слід йому безліч образЬ а Чагар завше і всім тоді тихо, зажурно: — Не гавкай. Увіходив у панський ліс (дорога пересікала ліс, за ним зараз і станція) зупинявся коло якогось дуба і мислив. А на душі було тяжко тяжко. Мислив про і оваришів: що вони неми- лосердні, чужі. А що він їм заподіяв? • Нічого, і на душі було тяжко-тяжко. Застукає над головою дятел: стук і далі—швидко, діловито, дрібно — точ-а точ як на станції на апараті... І Чагар стрепенеться, пригадає маленьку контору, обличчя телегра- фіста— залишить мислі і спішить, сп шить. Село називалось Буграми і станція так: „Бугри". Незавидна вона і сіра, так собі, станція з нерівним вузьким пероном й іржавим старим буфером, що замісць дзвонка. Два лихтарі неве- селих, похилих, стояли немов на чатах і освітлювали ії тьмаво у темні осенні ночі; скло в лихтарях дітвора з рогаток побила і вітер завіював світла, Мнорі пасажирські поїзда, не звертали жодної на неї уваги, з погордою проходили далі і зупиняли* на слідуючій, можна сказати, на путній станц.Т; там крім треті, класа були ще другий і перший і пузаті товсті пасажири вахш дили з розкішних вагонів, поспішали мерщій до буфету, де вили, вали гарячої кани, а потім купували газету в кіоску. Правда,» на Буграх малась невелижа кімната що йменувалася „другі класом", але вона вічно кохалася з замком—люди все сіри боялись чистоти і тільки коли не-коли несміливо де хто запни у вікно подиви ись котра година. А згодом і годинник знії чивсь, і налагодить не було кому, так і лишився показував днями все пів нашосту—сутінь. Начальник — „гороб’ячий цар*- так називали його обим телі — старенький сивий дідусь що-ранку взимку виходив з кіі нати і посипав горобцям на пероні сім’я. Горобці так звикли з ним, що завше усюди його супроводили і весело деренчал Приходило літо — начальник казав: а киш' у поле! і СІрени горобчики летіли, зникали, а на зиму знов поверталися, і я сміливіші сідали дідусеві на плечі і подзьобували білі блиску гудзики. Два роки ходив Чагар через поле і далі — вузенькою ста кою -лісом до станції. Служив на Буграх при телеграфі йорі Моргун, сусіда близький Чагаря до нього й ходив він учи’»<' працювать на телеграфному апараті, щоб потім і собі телєгр фіс юм стати (формений кашкет у нього давним давно) і оде жувать по п’ятнацать карбованців в місяць. Гроші великі і в’ міг би курити папироси вищого сорту „бр. Кальфа". Оди®' цього не було. Із сил вибивався Чагар, але не засвоїв прокі тої, хиірої азбуки... І бідний хлоп’як зрозумів, що мрія — непевний життю за да ок. Подріс — призив. Та в салдати Чагар не пішов - один пр цьовник був у сім’ї. Одержав льготу й почав співа й пісні я знав. Серце наповнювалось радістю від одної думки, що він Не
№ 5 В С Е С В нонючі»1 гнилій казармі, а ось тут біля рідної, якої не є, хати. н. потім літніми, тихими вечорами, на самітних дорогах н полі ' ,іан сіять густо думки про жигія, про дні.,, і невідомо якого б надалі була судьба Чагарева колиб не випадок: умер на Буграх ' рілочник. І Чагар, як грамотний, зайняв його місце; прослужив іри роки на стрілці, а потім його було переведено в степ на сі ий сігнальний блок-пост. Стан Чагар сігналістом. Згорали дні. Березовими оцупалками вони згорали. Багато їх спопеліло на очах Чагаря-сігналіста. Безшумно, не поспішаючи напилював і, цих оиупалків та сонечку в грубку кидав І коли зоряні ночі —то тільки головешки днів, що не встигли догоріти — ТЛІЮТЬ. Кревними стали Чигарю і блокіровушний апарат з рича- имі, і семафор і диска, і довгий печальний тупік. Улітку тупік заростає густим бур‘яном у якому на сонці сновигають ящірки, । ввечері крюкають жаби. Бур'ян цей виполювали селянські діи- ‘•‘іа і ходили на пост до Чагаря пить воду й об дать. Весело °УЛ0 Чагарю... Ящірки кишма киш’ли і забігали дівчатам під "йниці. Пр0 цЄ ВОцИ сами розповідали, і про многе розповідали. і ись слова, мов оріхи. Так легко, без запинки: шкаралупа слів не тверда і ядерце солодке солодке. А далі дівчата диву- ®лись, як то говорять в телефон і показували язик в рупор, У^али, що ного хтось побачить на слідуючій станції. Наївні И давно це.було, до революції. Примостився пост на взгір'ї, на насипу і дивиться своїми ' ’икимц вікнами далеко в безмежний степ. Пустельно. Місцс- (С ь Р^на дуже мріями, ніжними тихими сп вами з глибини •і іід ,ір° життя' ПР° вічну згоду і красу трудових вечорів. Але 'р/п" Час Тх нікому було співати: в горе людське, немов у >(И, ' шурхнув-був радости голос. Невідомі люде з голод- рній тулися низкою залізничним полотном, (а в гру- Нади . их північна рана і торбина за плечима з сумом) сту- У постове вікно: Родімий далеко-ль еєлєнье?.. чі;. ""ближнє село було в бік, за сім верст, і вони не звер- ч •ІІИ’ а йшли далі залізничним полотном, а там на пер- ча другій, станції умірали з голоду. •іРодив тоді хліб — уродили грабіжі й розбої, неначе о пь.:і. Забалакали про банди, про Шпуньку-^ Неспокійно стало Ча- гарю діжурить. Все ввижа- лись йому чорні байраки і розлютовані звірі з лісо- вими очима. Не дивлячись у вікна він бачив: каваль- када бандитів проносилась степом і зникала десь по за насипом. Дзвеніло залізне. Тремтів. Він посував за своєю спиною сніг і тайгу і здавалось тоді, що його пост не на дистанції А—Б, а десь далеко в Сибірі, в глуші (читав про Сибір) і Чагар без усякої надоби дзвонив в телефон, запи- тував котра година, (а у самого годинник справний, хвилина-в-хвилину) але не година потрібна — голос людський хотів чути. Був якось у Чагаря пес Вілай приблуда. В не- спокійні, тривожні ночі брав його Чагар на пост—менш сумував. Собака сідав на стілець біля вікна і подовго дивився на віддалений во- гонь диски. Коли проходив поїзд, Вілай скавучав—жа- хався очей паравоза і зіска- М. Ган (Анлрейчук) Популярний, серед українського робіт- ництва Америки, публіцист і літера- турний критик молодої українсько- американської пролетарської групи письменників. Зараз—член редакцій- ного колективу «Українських Щоден- них Вістей», що 31-го січня 1925 р. святкували 5-річчя свого існування. Одночасно т. Ган є секретарем Ню- Йорської філії «Гарту». кував зі стільця. Часом за вікном було чутно кроки. Але собака не гавкав. Він неначе знав що то проходять запізнені люди з голодних губерній. Жив Вілай на радість утіху, а потім умер собачою смергю. Заплакав Чагар над покаліченим трупом, (його поїзд убив) заволік у канаву і неначе самого прибило. Проходили знов у галюцинаціях ночі, знову ввижалися звіри, а на душі сум метелик скріпотів своїми чорними крильцями. Зі станції ,.А“ дзвонили: — Еф, до вас вийшов товарний № 1237. Чаї ар сідав за стіл, надівав окуляри, писав: у стільки прий-
є ...... давно це. було, до революції. имостився пост на взгір'ї, на насипу і дивиться своїми г * ми вікнами далеко в безмежний степ. Пустельно. Місце- " ^нфеліімо « дуЖЄ МріЯМИі ніжними тихими співами з глибини життя, про нічну згоду і красу трудових нечорів. Але Т“’! ух нікому було співати: в горе людське, немов у 1 в<і ’ '""нну ціурхнув-був радости голос. Невідомі люде з голод- ^^«Аер’ніЙ тулися низкою залізничним полотном, (а в гру- Кр іЯ*х г-нМХ північна рана і торбина за плечима з сумом) сту- ^/у постове Вікно: і’одімнй далеко-ль еєленьє?.. Найближне село було в бік, за сім вереї , і вони не звер- їй тс ти, а йшли далі залізничним полотном, а там на пер- чи на другій станції умірали з голоду. Не вродив тоді хліб — уродили грабіж) й розбої, неначе пцка трава в полі. Забалакали про банди, про Шпуньку- ’ дліоху Піпуньку. Хрестив його піп у березні, на теплого Олексія ,мр<ата, шо вилуплюються у березні, виростають у гарних курей, а люде бувають щасливими і талановитими, так кажуть бабш, але з Шпуньки вийшов розбійник, бандит по книжному. . В окрузі був відомий тим, шо грабував і вбивав подорожніх, і.цинн’ж поїзда і був супротивником радянської влади. Багато Ііігину.іо від нього і тих людей у лаптях, зголодних губерній (ні ж вони розплодили у себе більшовиків, з якими на сила ... .чи ї.і—знесилені, кволі, поранені сєвєром. вони приймали ... і ішіііо. с мергельну рану тут, на півдні, у диких татарських . .. ГСП.І\... о св ІВ зі ЗНИК) ’РенІ сіре к я, і б'І ПСІ Англійськ )Ю (] фі Ігі учн Гармати перевозяться на тракторах, до яких прироблено спеціальні колеса, що не котяться а повзуть. них Вістей», що 31-го січня 1925 р. святкували 5-річчя свого існування. Одночасно т. Гай є секретарем Ню- Йорської філії «Гарту». дзвонили: вийшов товарний № 1237. силець міли вікна і подовго дивився на віддалений во- гонь диски. Коли проходив поїзд, Вілай скавучав жа- хався очей паравоза і зіска- кував зі стільця. Часом за вікном було чутно кроки. Але собака не гавкав. Він неначе знав що то проходять запізнені люди з голодних губерній. Жив Вілай на радість утіху, а потім умер собачою смертю. Заплакав Чагар над покаліченим трупом, (його поїзд убив) заволік у канаву і неначе самого прибило. Проходили знов у галюцинаціях ночі, знову ввижалися звіри, а на душі сум-мегелик скрілотів своїми чорними крильцями. Зі станції „А" — Еф. до вас Чагар сідав за стіл, надівав окуляри, писав: у стільки прий- шов, у стілько відійшов, черга —без зупинки. Поїзд проходив коростявий, грязний, з розхитаних драних платформ сипалось вугілля; це вугілля везли до міста, робітникам але ті не бачили. Його туг грабували жуліки, грабували всі хто міг, а по і я міняли на хліб по селах. Одначе, про це забуто. І Шпуньки давно не стало. Його уколошкали сами селяни. У розум вбивали, нам звірів не треба— люди повинні бути ті, що люблять серп або молот,- не ніж за халявою... ' Все вмерло й розвіялось укупі з попілом днів. а техніка
ВСЕСВІТ III. Зима—це коли сніг. Був просто грудень і слабував на без- сніжжя. Степ зітхав за глибоким снігом, за зимою. Бажалось наметів і білих шумних оргій—щоб вітер приходив з дружи- ною, з в'югою, але він навідувавсь сам, без в'юги (її залишав десь далеко томитись у північних лісах), тому й виглядів ке цікавим, сумним, як безрідний старий холостяк. За вікном літали щеглі: цікі-чіть, цікі-віть. Малюсенькими гострими дзьобиками розколупували вони різний сухий бур'ян, видзьобували з нього насіння, ще може солодке й смашне, а може гірке, полиньове. Сухий будяк і ріп'ях густо сторчали в степу і вабили до себе дрібненьких пташок, зголоднілих, змер- злих. Цікі віть, цікі-віть—невеличкими зграйками з билини на билину перепорхували дзвінко за вікном щеглі. Озим на селянських полях зелен'ла густо і ситно, але де- не де починала вже хиріти від щоденних мороз в. Це бачив Чагар у вікно і тінню на серці лягала зажура. Невже не вро- жай? Новий голод? Ні.—Ні... і тінню на серці лягала зажура. .. Бачив Чагар як улітку діти все в нивки грались. Гонять- було вони в поле коров чи овець і ножик з собою беруть—в землі коперсаться. Відміряють крок, другий в довжину і в шир теж та й працюють всі вкупі, неначе комуна; потім скородять приймаються, зв сно руками пальці мов у арапів опісля... Пригадав Чагар і подумав: „це на врожай. Полюбили діти земельку і вона їх полюбить, не залишить без хліба"... Хотілося вірить що виросте, жито високе-високе—в сажінь більш і перепела в ньому заб'ють вихваляючи: „от-так-так! от-так-так!“... Колосики такі волосати то ї в-то і як Совітська вдасть малює... Мріяв Чагар а душа розливала солодке. Потім згадав ліс, село і раннього перламутр. Рідне село -таке ж закинуте як і цеіГ пост, далеко щ-І міста, де тільки ночами кричав сич і зорі безшумно скгнувЛ лись з неба за клуні, в городи. Був маленьким — коперсаь । залізячкою землю-на врожай чи ні—не пригадує. Мати непі).1 коїлась, а він ховався за польовими днями, бігав до вітриків!] ходинем вони ходили слухав їх шум, і чиплявся за крилані при тихому вітру. Приходила зима—тоді все вм рало під глибе-] ким снігом, бо умірала вузенька стежечка, що бігла через] городи, лісок і далі до польових днів. „А вони про квітоньщ] маленьким думав—(під кущами ліщини їх такого росло багато! розовеньких, хороших)—а вони?'*... Вколисали вітряки дитинство на краю тихого голубого сен! З польової колиски Чагар як і тих тисячі, мілійони иншит.1 ніколи невтомних в роботі, хто непереможним, чорноробнД плім'ям розрісся гордо й безмежно, за ким лишились навікіоип степи з тихими зажурними співами, з глибини серця, про згол.В життя і красу трудових вечорів... Старий вже Чагар. Зістаріли роки старі, непривітні. І «І день і в ніч—діжурив, а відпочинку не знав ніколи. Світлая поїздом з півно іі, з Москви, мимо закинутого одинокого посД пройшла революція робітниче-селянська, жовтнева. Не поїзде*! —річкою стоцвітною, квітоносною протекла вона поблизу— тут, повз самого серця... Якогось декабрського безсніжного вечора зайшов на поч Кузьма, путьовий сторож. Заніс новину, що квітнула ти-НЯ втіхою: — Сніг буде... — Як? — Ворон сьогодня на тиліграфнім стовбу сидів—на пі>д каркав... Сніг-то він звав. Живі будем—з голоду не помре» нічого що жито ізверху ніби примерзло—відомо стеблина, зернятка земелька не дасть обідить... 4 4 2,000 тракторів з Америки У Америці нами замовлено 2000 тракторів, також иншиХ
ЧЯИЯИ^ТЧЮТЛСТТОВИїїь^і^їалишїт^е^^Тл^аТ?^ Хотілося вірить що виросте, жито високе високе—в сажінь більш і перепела в ньому заб‘ють вихваляючи; „от-так-так! от-так-так!“... Колосики такі волосатії тої в тої як Совітська власть малює... Мріяв Чагар а душа розливала солодке. Потім згадав ліс, село і раннього перламутр. І втіхою: — Сніг буде... — Як? - Ворон сьогодня на тиліграфнім стовбу сидів—на щ, каркав... Сніг-то він звав. Живі будем—з голоду не помрем НІЧОГО ЩО ЖИТО Ізверху Ніби примерзло-----------ВІДОМО стеблина зернятка земелька не дасть обідить... 2,000 тракторів з Америки замовлень. У Америці нами замовлено 2.000 тракторів, також иншид хліборобських машин необхідних нам для підвищення сільського господарства. Це замовлення обійдеться нам у мілій н доларів (біля двох мілійонів карб.). Третину цих траї торів буде відправлено через Одесу, останні— через Новоросійські порти. Трактори вироблятиме відома компанія ч>> рда. Перша партія тракторів прибула до О еси в лютому, друга партія 900 штук прибуде в осени. Це замовлення є початком цілого ряда инших]
Гв . *>и*ов, Раковсьннй, Петровський. голова ЦВК Закавказзя Міха Цхакая. Наліній, та Пред- раднаркому; Грузії- - Еліава. ю Сесія ЦВК СРСР
Рнков, Раковсьннй, Петрови.кий, голова ЦВК ггД'іі та Закавказзя- Міха Цхакая, Наліній, та Пред- раднаркому (Грузії—Еліава. Сесія ЦВК СРСР У Тнфлізі Сесія’Союзного ЦВК. що відбулася в Тнфлізі (за поста новою з'їзду Рад) привела до зближення кавказьких народностей з членами уряду. По Україні, з'окрема Донбасі, Кубані, Дону. Айзер- беджаиі, Грузії, величезні маніфестації зустрічали проїзд на сесію членів Союзного ЦВК. Представники уряду майже скрізь виступали з промовами. Головною справою роботи Сесії Союзного ЦВК було затвердження Союзного бюджету. Великої .ваги в роботі Сесії набрало ухвалення за- кону про зниження на цей рік сільсько-господарського Ййсіксвий парад на проспекті Шота Руставелі.
Будинок оперного театру де відбувався з'їзд. » І податку на 170 мілійоніп карб. Таким чином селянству в цьому році бул полегшено податок на одну третину. Сесія також дала директиви урядові про необхід- ність в найскоршому часі видати законе про зниження податку на кустарі*, на садки, на городи, виноград- ники. Визнано необхідним дати більшу допомогу райо- нам, що постраждали від посухи. Т.т. Риков, Чичернн дали представникам кавказьких народностей пояснення про наше міжнародне ста- новище. Східні народности побачили й почули в себе вищу владу, що не тільки керувала їх визволенням від раб- ства, а й разом з ними вирішує державні справи.
6 ВСЕСВІТ Т. Г. Шевченко, До 64-х роковин з дня смерти Т. Г. Шевчені Велика спадщина, що доста- лася українському народові від Тараса Григоровича Шевченка, містить не тільки поетичні його твори, що дали йому невмірущу славу, а й твори малярські. Великий поет України був незвичайним для свого часу май- стром пензля. Як думи і поеми, картини й малюнки поета перей- няти палким чугтям ненависти до пануючої класи гнобителів... Потрапивши з „хлопчиків,, кріпацького художника—маляра в ручні до славнозвісного пред- ставника класичного напрямку в малярстві, до академика Брю- лова, Шевченко, звичайно, підпадає під вплив цього напрямку. Заслання, відірвавши його від застарілої атмосфери академії, дозволає йому трохи позбутися впливу мертв'ячого класицизму і повернути до старого реалістичного малярства. В своєму щоденнику, 1857-го року, Шевченко пише: „Про малярство мені думати нема чого. Першим естампом моїм буде гравюра „Казарма* з картини Гецера, а потім гадаю випустити своє власне чадо „Притчу про блудного сина*, пристосоване до наших звичаїв"... Прикриваючись біблейською назвою, поет творить картини протесту проти тодішнього нестерпимого миколаївського режиму....Покараний салдат", „Кара шпіцру- тенами", „Това- . рищ" шлють фарбами прок- "х « льони жорстокій царській сол- Життя в засланні серед киргизів дозволяє Шевя скористуватися своєрідним побутом комонників, як пат* він зробив Його фоном для своїх авго-портретів... Тад картини: „Шевченко малює* і „Шевченко дивиться, як і грається з кішкою*... При розгляданні творів Шевченка, на- самперед мимохіть вражає дивна ріжно- бічність його таланту: нема такої галузі ма- лярства в якій би він не працював, — тут бачимо історичні тво- рі, маємо’чимало порт- ретів і, нарешті теми побутового харак- тере. Між його поезією, з одного боку, і ма- люнками з другого, вбачають певну ана- логію. .Катерина", мал. ШевчеНК®' нам цілу серію малюнків з Ч Оборонець„знева- жених і ображених* і покриток у СВОЇЙ поезії, і малярстві, як ми вже бачили—він д Малюючи природу він вміє розглядіти в 'ній заложену в кожнім данім .мотиві й передати це Ч малюнкові, і
пристосоване м сооьму щодсннин^, року, шсочснло пише: „про малярство мені думати нема чого. Першим естампом моїм буде гравюра „Казарма** з картини Гецера, а потім гадаю випустити своє власне чадо „Притчу про блудного сина**, до наших звичаїв**... Прикриваючись біблейською назвою, поет творить картини протесту проти тодішнього нестерпимого миколаївського режиму... „Покараний салдат**, „Кара шпіцру- тенами**, „Това- »: ДИМ . <• рищ ** шлють фарбами прок- льони жорстокій \ царській датчині, аОЮ якої ИМ'у сам поет. сол- жерт- був і Оборонець „знева- жених і ображених** і покриток у своїй поезії, і малярстві, як ми вже бачили—він дає люнками з другого, вбачають певну ана- логію. Катерина", мал. Шевченка. нам цілу серію малюнків з іх Малюючи природу він вміє розглядіти в £ній яку< заложену в кожнім данім мотиві й передати це в малюнкові, Зусиллями друзів, Шевченка вирвано було з за і повернено до академії, де йому за енергійну роботу ні вюрами дали скоро звання академіка. Малярська спадщина великого кобзаря не віл своїм змістом від його поезії, і загострене клЯ настроями підкреслює широчінь і багатограиніспі творчої натури. Зверху, хата Шевченка в Кирилівці.—Днювання в степу.—В кайданах.—Могила Т. Шевченка до 1923 р.Картина „доброго, старого часу"—П0Л"И охороняють могилу в шевченківські дні, не допускають до неї люд.—Могила Т. Шевченка 1923 р. Замісць хреста—казеного знака казенного пр*М славія, робітники й селяни Канівського повіту поставили на могилі 1 червня 1923 р. памятник.
,870 - 1871 року Франція воювала з Прусією. 2го вересня 1870 року Французьку армію в бою при Седані розбили . саки, шо рушили до Парижу. Ні оборону Парижу стало '<« г,«бітниче населення. Утворено буржуазний «тимчасовий уряд мцкимльної оборони» а також «..«тональну гвардію-» чисельністю (Ю0 тне. чоловіка. Однак, бур- |*«гукгмму урядові озброєні робіт- ІДіики здавалися небезпечнішими, Діж пруська армія, і він незабаром Вступив на шлях зради інтересів «ПМШИХ. Підписан- було тяжкий мир 'спілки Парижу не згодились на • »ого і продовжували оборонятись. Тьср, що стояв на чо І Па- 1 буржуазії, пробував обез- 'Ти народню гвардію, але не “ ніякого успіху. Все паризьке населення пов- 1ЖЯ0 ЯЮти уряду Тьгра. Ть.-р 11 своїми прихильниками у ’ Звідти керував проти кіь,разом з пруською армією. 18 Березня 1871 року В Парижі у цей час влада перейшла до центрального комітету національної гяаплії і л"лаІш«нп було Комуну. Луїза Мішень. Червона Діва», одна з видатні- ших комунарок, засуджена до заслання в Нову Каледонію. Це було 18 березня 1871 р. За своє коротке існування комуна здійснила де-які револю- ційні заходи: загальне озброєння народу; виборність всіх урядо- вих осіб; відокремлення церкви від держави і т. д. Недовго проіснувала ко- муна. 20 травня в е р с а л ь ц^і (контр-революціонери) захопили всі фортеці біля Парижу і з 21 до 28 травня справляли крива- вий бенкет перемоги. В цей тиждень версальці розстріляли замордували до МЮО душ.
Лю.ювик Адольф Тьєр 3‘ «чідкин паризьких робітників, що поь ^Й&ли проти буржуазії. Од народнього т, «нІе> ВТІК у Версаль, звідки керував іоч л и- на Париж укупі З прусаками. Типи оборонців барикад. Це було 18 березня 1871 р. За своє коротке існування комуна здійснила де-які револю- ційні заходи: загальне озброєння народу; виборність всіх урядо- вих осіб; відокремлення церкви від держави і т. д. Недовго проіснувала ко- муна. 20 травня в е р с а л ь ці (контр-революціонери) захопили всі фортеці біля Парижу і з 21 до 28 травня справляли крива- вий бенкет перемоги. В цей тиждень версальці розстріляли замордували до 3000 душ. Всього ж за Паризьку Комуну загинуло по-над 70.000 душ. Так буржуазія помстилася пролстаріятові за його спробу взяти владу в свої руки. 8 Рмі ^>0<ен ^Глен ®аР-1сн ' Колуни, один з •*л\, Ро2-гЛЯЧІВ '"Тернзціо- С^РЬіЯНий без гуду "травня 1871 р ЛуТ-Шарль Делеклюз. Член Комуни кандидат ради- кальної партії, уповноважений по військових справах, загинув на барикаді Генерал Ед. Член комуни, уповноважений по війековнх справах, засуджений «о 20 років каторги. Домбровськнй Ярослав, Генерал Комуни, забитий на барикаді 23 травня 1871 р.
ГМ. Лебідь. НА ПОРОГАХ... 4,Байдинь січ 'їерша січ Запоріжська. Катером від Катеринослава спускаєтесь вниз по Дніпру до села Чапель,—40 хвилин пройшло і вже чуги рев Кодацького порогу... А далі вже дубом пливете через пороги —де по каналах, а де й просто через поріг... Навколо краса дика, чарівна і вільні вітри й рев порогів, чудесне повітря, чу- десні краєвиди — ще невідкрита Америка в У. С. Р. Р. Ліси на островах, по берегах —вирубано, але буй- ний молодняк зелено пнеться з землі---- тільки б не спасали його худобою і знов- би зеленілчб усе не було Січі, ій бо- гу, не було, хоч про це нам казали ; і М. Гоголь і,Сава Божкові ще якийсь „собственньїй кор- респондент газети „Коммунисі“ — це вони собі „позти- ческия вольности" (дозволили)— тут курорт; ліси, гарне купання і чарівна „Думна Скеля* над Дніпром. Тут Дніп- ро круто повертає по-над м. Запоріж- жям на схід і в ночі коли сходить мі- сяць— золота до- ріжка лягає вздовш Дніпра і здається, що золотий Дніп ро несе воду в да- Могила кошового отамана Іьана Сірі дек», неясні далі... Ех—осюди б • тись-!.. Куди тому Кримському .місяп* у Остапа Вишні... Посадить-би ГіОГ< сяшну ніч на „Думній скелі"—оюгО І Вишню—побачив-би чий місяць КР3" Ну, а біля великої Хортиці—'іа; тиця, отут Байда Вишневецькиіі зя* запоріжську тристароків тому... масу схоронилися вали, фортеці—1 січ, стрімкі скелі серед Дніпра, непрн гніздо гульливих степовиків. ВеЛИ" запоріжський починаєшся зараз | ---------- -- ------
а де й просто через поріг. Навколо краса дика, чарівна і вільні вітри й рев порогів, чудесне повітря, чу- десні краєвиди — ще невідкрита Америка в У. С. Р. Р. Ліси на островах, по берегах — вирубано, але буй- ний молодняк зелено пнеться з землі — тільки б не спасали його худобою і знов- би зеленіло-б усе де но ланалал, ---- ... ро несе воду в да- Що залишилось од лісів козацьких. Білопінявий „дід* ненаситець гуде, реве —на кілька верстов чутно його голос... . • Тут, кажуть, пе- . ченіги князя Свято слава забили; а над Ненаситцем - гора, а на горі біля цвинтаря—доісторичне селище і їхній цвинтарь—пра-пра-лрашурів наших... Ой багацько ці місця див видали... А за порогами—острів Перун, Стрімка скеля. „Цей велеіень—граниг Із сизих хвиль Дніпра Рвонувся до небес І скам’янів в пориві”4..* Навколо безкраї степи і Дніпро, а се- ред Дніпра насправді, мон лев з високо піднятою головсю—острів Перун. На ньому тирса-трава шелестить, в траві — гнізда качок диких, а на камінні, прости сонця, гріються жов об, юхи • полози (удаьи на- сьКЩ.к \ Далі—Кічас... Перед майбутніми шлю- зами Дніпро Звужуєіься, між грамйіних бе- регів швидко линуть води, а глцб<на до ЗО. сажнів... Колись тут була глушина, дичавина, тепер будують робітники нову казку... Минаєте міст мережку і... раптом перед вами Хортиця—велика Хортиця (де ніколи .Могила кошового отамана кани і.ь лекі, неясні далі... Ех—осюди б тись“!.. Куди тому Кримському місяцЯ у Остапа Вишні... Посадить-би дОгЯ сяшну нічна „Думній скелі*—отого Я Вишню—побачив-би чий місяць кгаЯ Ну, а біля великої Хортиці- уа,Ж тиця, отут Байда Вишневенький заі[Я запоріжську тристароків тому... ДаЯ часу схоронилися вали, фортеці.., січ, стрімкі скелі серед Дніпра. непрЗ гніздо гульливих степовиків. ВслидЯ запоріжський починає іься зараз Я ТИЦЄЮ знівечений ВІН Зберіг ЧІОІО^И тепер лісництво взялось охороня'нЯ КИЙ луг ОД порубок І через Н '.Т'ТВдЯ тут певне знову зазеленіють оголЯ реги. В м Никополі—в соборі є зав’І ські речі: ковші отамана Сірка; анаЯ січової церкви (його запоріжці чили“ в Царграді —кажуть Іван Златоуст завжди чи :иі зЯ аналоєм). А то ще є курінь запоріжський в Нікополі—«Я зараз... куряпдЯ мают ь цей куріЯ ти до музею. І | Вишчс НиіЯ біля с. ПокрріЯ —остання січ,^Я с. Капулівьи-^Иі томлицька — тЖІ істориків архЛІ ціле море цікап’І хідок. „КояЯІГ не люлька коя Н так грош“. к>4 Я томний історИ І ріжжа Дмитв 11 *вич ЯворницвИ ’рок літ праДІЦ Історії ЗаноР®^К .цей „осіаннійІ^И —і люблять тують його ЛИ «теринос давС*И „Старий сгаОгЯ Білопінна—ненаситець- «Вовче горло»
Щ 5 9 І •• казав Яворницькому чуть не столітній лоцман: „оце пере- ду вас через пороги в останній раз—та таке що іі помирати можна" Гарно на порогах—гарно і тут на січах останніх— цілі ні річок, струмків; хащі були тут колись страшенні. В Капулівці-могила страшного ..Урус-шайгана" Івана Сірка— Ісламтнього розбишаки—отамана кошового... А далі-далі Хер- сонщина... Там Дніпро не такий він широкий і тихий пливе до моря... Пройдуть 20—25 літ і на тих місцях, де „шумами тр0М співа старовина" зашумлять трактори, загудуть гудки анодів, сонцем засяє електрика. Зараз треба встигнути д-тзльно дослідити запоріжську старовину і взяти все, ЩО МОЖ- ЛИВО під охорону. Історія іде невпинно вперед!.. Сьогодня розповідаю про пороги сьогодняшнього дня; неза» баром розповім про пороги майбутнього - про їх електрифі- кацію. Рештки. Запорізького куріня в м. Никополі. Перемога над простіром Радіо оплутує невидимими шляхами все ширші простори земної кулі, завойовує собі місце в самих ріжноманітних сферах. На наших малюнках відображено непере- можній хід радіо.
Під чк спочинку на протязі шісги ПЄН..ИХ гонок, велосипедне ги разв.д жаються спухаючи радіо. під час спочинку 'слухають концерт. 2>ТкСя місцевими станціями (в Америці). ь на те, що радіо серед крицевих в самих ріжноманітних сферах. На наших малюнках відображено непере- можній хід радіо. На вулицях Берлину поширено радіо-шармя-Дки. На' нашім малюнкові слухают,_ концерт такої радіо-шарманки. Радіо на морі Готовим спорудженням для установки антени на пароплаві є мачта. В часи спочинку матроси слухаю ь концерти вЕвропі,' Америці. Окрім Европи, Радіо завойовує С бі місце й на сх< ді. На малюн- кові р.ддіг-башта в м. Пекині. Ярусів, працює_ добре.
10 ВСЕСВІТ Лі Тарас Трясило (Уривок з роману) ...У Січі шум, у Січі співи... Сміються бліді шинкарі. Над ними сонне і щасливе Сміється сонце у горі. Воно невмите і червоне, од нього блиск ясний такий! До церкви кличуть древні дзвони, і йдуть і йдуть Січовики... Невже ж І я з орлами Січі!?... В огні багряної мари Горять обпалені обличчя вбрання пістолями горить... Тут і поляки і татари, старі і юні козаки... Жінок нема. А на базарі уже одчинено шинки. Шинки й церкви... Оце так воля! І це—республіка така!?... Одні невмиті босі й голі на смерть ідуть за п'ятака!... А другі ситі та пузаті! А кошовий!? поглянь! Це ж —кат! Хіба це воля в власній хаті, коли всім править гетьманат?!... Послухай, що шумить голота... Вона зібралась у юрбу, вона дзвенить, як на роботі рої сьогодняшніх комун... Ось—ось, затоплять отамана, вперед - назад прнбой—одбой... „Надів блискучого жупана І пимяг ній — ІіаоЬ І бОГ!“... Це все—брехня!"... І знов голота шаблями блискає, шумить... А курінний роззявив рота, розставив ноги і мовчить... „Це—хто?"... І от, з юрби виходить смуглявий і стрункий козак... Він по рядах очима бродить... Гуде козацький Комнезам... „Товариші!"... А сам, як небо.. Слова —не блискавка, не ніж.. „Спочатку, товариство, треба своїх порізать нам панів!... Ажось вони стоять з хрестамиї... (і на старшину): Ось вони!... Хто на Вкраїну?". Знявся гомір, чуби, неначе буруни... А сонце хилиться, мов п'яне, І на жупани точить кров... .Дозвольте, пане отамане, його кійками запороть!". — „Беріть його!"...—„Бегіть!"... І рота йому зав'язують... О, гнів! І це підтрімує голота!?... Вона ще віріть у богів!?... Чого не можу їм сказать я й оману проклятую розбить?!... А з Ганку піп: „О, любі браття, Всім серцем бога возлюбіть!" ... Даремно все!.., і зброя грає, й хоч поросят клади в штани!... А в Соймі руки потирають і хилять келехи пани... Крізь вітер часу серце чує, -- •* **—— '* Чиї»—ХкдтуїІ п; » сп з со І , І ІЗ а І ни; •уг вр< Нн чер
А другі ситі та пузаті! А кошовий!? поглянь! Це ж—кат! Хіба це воля в власній хаті, коли всім править гетьманат?!... Послухай, що шумить голота... Вона зібралась у юрбу, вона дзвенить, як на роботі рої сьогодняшніх комун... Ось—ось, затоплять отамана, вперед-назад прибой—одбой... „Надів блискучого жупана і думає, він—царь 1 бог!“... — .На турка хоче нас погнати, а на Вкраїну—не пора!?"... — .Це ж там під паном стогне мати!''... — „Це ж там під паном стогне брат!"... — „Без балачок!"... Кричить отаман: „розбийтесь зараз, хто—за ким!*. І от прийшли попи з хрестами, й рядами стали козаки. . „Наліво стань, хто—на Вкраїну, направо—хто на турка йде!*. А небо дивиться осіннє, як Січ хвилюється й гуде... Спадає листя золотеє на вуса, люльки й жупани... Хтось крикнув: .Хлопці! Це не теє!. Нас дурять гетьман і пани!... За мною—хто! Вперед, за волю! Гей, курінний, держи штани!"... Та шибонув його з пістоля в лице пузатий курінний. . Упав козак... Стоїть голота Ще менше серцем молодим... На трупі листя позолота,— над трупом—од кадила дим... „Нам треба туркам і татарам за /2 --«зльоти одсічь дать! Ну, а тоді і ііан ЗД "ари не утіче"...—„Це їрундаі
йому зав'язують... м, гніві І це підтрімує голота!?... Вона ще віріть у богів!?... Чого не можу їм сказать я й оману проклятую розбить?!... А з Ганку піп: „О, любі браття. Всім серцем бога возлюбітьі*... Даремно все!... і зброя грає, й хоч поросят клади в штани!... А в Соймі руки потирають і хилять келехи пани... Крізь вітер часу серце чує, і думка знає: так було! „Нехай пся-крев за нас воює, а ми... приборкаєм село!"... Слова попа, немов сопілка... А курінний не ловить гав:... .На турка -хто? тому —горілки! Пий до несхочу’... Я сказав’. На зборї сонця позолота... „Гей, на човни!"—„Пора!* -„Пора! 1 от... Розходится голота. . Дурна, чубата дітвора... Залляли пельку... Одшуміло... Розвіявсь од кадила дим... і кров засохла... А Трясило не вірить ще очам своїм... Помацав трупа... „Так... Іване, клянусь над прахом я твоїм, що скоро стану отаманом, розвію цей проклятий дим“... І руку тисне козакові, холодну руку... „Не пора.. Ще довго ллятись власній крони на глині власного двора... Ще довго... Так... Село я знаю. Але близький повстання день!".. А Січ прапорами лунає, а Січ горілкою гуде...
ВСЕСВІТ 11 І і.яагЖі КНТЛСТРОФН В ДОРТМУНДІ Сто п’ятдесят жінки, матері, мало радісного Шахта „Міністр Штейн" ** лютого ц. р. по всьому світі рознеслася страшна вістка ро загибель 150 гірняків в шахті «Міністр Штейн», що нале- **ТЬ фірмі Стінеса. сппі.УТИХІЙНЄ лихо’*> як запевняє німецька буржуазна преса, 1 лавИНИЛ°СЬ Д° в**бУхУ п °ДНІЙ із шахт Дортмунду і вирвало Со™і РодинЩИХ ПІВТ°Раста здорових робітників, занапастивши І.і №Р™УНЦ м*СТиця в Пруській провінції Вестфалії, це один 1 стел* промислових пунктів Західної Німеччини. Існуючи "ну завгіЛІТГЯ> ДОР™УНД широко розвинув мережу стале-літей- •>ТІЛЛЯ ви ’ 30в'в до величезних розмірів добуття кам'яного вРОварнч^( ляє в*н Дуже багато машин І успішно обростає 'ч'" РодиниРШЄ’ звичайно, платять своїм життям робітники і Хижаї За до0РобУт Стінесів та инших вугільних королів гвеРдим ЬКа система визиску земних надр пояснюється одним Яко ринципом: чеРПаюТ(> У‘а менш цінностей викидати гуди, звідки цінности Кі 1 “* 1,'РИВан и^ІКІН сто1(ть Дортмунд—і століття Суво ЛЄНІ тисячами жертв. ЛОСвід каже, що коли при вибх- Мовчки, з острахом ждуть відомостей з чор- ної ями діти. Але обіцяє чорний льох. Сто п'ятдесят ІСТОТ віддано в жертву коро- лям країни чорного зо- лота. Сто п'ятьдесят до- мовин — сотням нещасних людей. Стихі я і можливо, через те. що вибух на шахті «Мі- ністр Штейн» -- це не тільки стихійне лихо, а й кривава данина хижаць- кому капіталові,— півтора- ста тисяч найубогішого населення пі- шло слідом за сто п'ятидеся- тю трунами. Ця гран- діозна тра- урна проце- сія— грізний Допомагають робітнику, то задихнувся від газів.
рл роди»1- М)СТИІ|Я в Пруській провінції Вестфалії, це один — дор™-'нД оММслових пунктів Західної Німеччини. Існуючи Ток І‘"иХ П(’ Дортмунд широко розвинув мережу стале-літей- |Х СТОЛІТТЯ'^в.р д0 величезних розмірів добуття кам'яного їх заВ°я ррДяг він ДУжЄ багат0 машин і успішно обростає юнагням” звичайно, платять своїм життям робітники і Не нпер^а ’дОбробут Стінесів та инших вугільних королів НІ роДИНИ - визиску земних надр ПОЯСНЮЄТЬСЯ одним Хижацька *Р Ч*ко 'мога "менш цінностей викидати туди, звідки цінносги РПк7пі<а віків стоїть Дортмунд-1 століття скривавлені тисячами жертв. Суворий досвід каже, що коли при вибу- О не загине шахтар з руїною, сувора доля «дожене його вугле-кислим газом, що дуже •Иіко заповнює усі щілини. Гак віками криваву жертву капіталові зиносить армія рудокопів. О к юд. вечора рознеслися неясні чутки Пр0 ката. строфу В шахті «Міністр Ш т е й н ». Збожеволі- лі жінки, к инулися до шахти. Багатоти- сячний на- товп по- плив до шахти, що охопленої поліцаями. ____________________________________ ніч простояли перелякані трагічними подіями жінки, чекаючи звістки про своїх близьких. Товариші загинув- ших — шахтарі, в захо- ронних машкарах, само- віддано кинулися в темні і страшні провалля шахти рятувати нещасних. то8варишГваС,НМЯ РятУюті.; .. г.. далина лил^ицс' кому капіталові,— півтора- ста тисяч най убогішого населення пі- шло слідом за сто п'ятидеся- тю трунами. Ця гран- діозна тра- урна проце- сія — грізний Допомагають робітнику, що задихнувся від газів. Робітники станції спасіння відправляються в шахту на вже Всю никли к послала «стихії золото- го кула- ка і його політич- ном у центрові — рейх- стягові» допомогу. В овалі- труни з останками загинувших робітників-
12 В С Е С В І Т К. Лібкнехт- 18 років. В країні поліцейського чобота Коли ми переїзжали радянсь- кий кордон коло Себежа, вертаю- чись назад з мандрівки по Західній Европі, то бу *о так радісно, наче після бані, коли ти три місяці не знав, що таке чиста горяча вода на забрукану слину, тор, що їхав при той самий мент, як потяг наш чмихнув під ар- ку, на який було написано ,,"ро- летарі всіх країн, єднайте- ся“ — коли, ка- жу, той кондук- т р сказав тов- стошкірому аме- риканцеві по ан- глийськи: — Тут уже не має джен- тльмен, а є то- вариші!-- — І коли як мило—(куди А кони кондук- нашому вагоні в сухи витягуються,мов на параді. Пам'ятники також мертві... За Бр бургськими’воротами ціла низка усяких німецьких баронів з камено зі старовинної колоди карт. Асфальт налюксований автомобильними в1 блищить, як чорний паркет, а увечері коли засвітять лихтарі всі во« ляними смугами як на ночному льоду відбиваються в тому асфальте окраїнах все доходні будинки -п'ятиповерхові. їх настрій власниць буржуйський. Одг.'родився, насупився „оце моє" — насунув гостру даху тай позиркує в малесеиьки темні прите.мні віконечка. Віконечка м і. Г а р т о в ц і в Празі. зразу американець зробився ввічливим, Ц й ділась його пиха),—ми мало не танцювали. Це було тому, шо останні переїзди крізь буф рні буржуазні держави—Литву й Латвію, кидають останній фляк болота в свідомість кожному, кому погано пахне теперішній захід. Ці буферні держави, або як їх ще називають лімітні, 'будовані на дрібних грабунках, але таких в'їдливих і нахабних, як своїх робітників і селян, так і тих. що силою обставин повинні їх переізжати з нашого Союзу. Це їх пожива. Тому вештається непотрібна кількість кон- трольорі»,-усяка пограничка чиноеня, шо копається в твоїх чумайданах і, виконуючи волю Англії, одбірає всі радянські газети, і т. д. і т. ин. І приходиться, щоб переступити в Європу, дозво- ляти Союзові терпіти це все. Всім здається гідома байка про лева й комаря, який лишився переможцем. Байка цч не має реального грун- ту. Є кращий і ймовірніший варіянт її. Комар здійнявши галас на все своє комарине горло кинувся в бійку на лева. Лев стояв і мовчав. Він дивився за більшим і страшнішим ворогом, що був десь у кушах, тому й дозволив комареві сі ти на свій ніс. Хобот- ком своїм комар упився в живе і почав ссати кров. Р. Якобсон—теоретик російської і чеської поезії, В. Поліщук, П. Тичина, А При*® — Радник Повпредства ССРР в Празі, Вайскопф німецький пролет. поет, О. ДосвВ11 щоб сонце не заглянуло щоб ніхто не бачив що господар в середині,] І навіть радіо—для свого куточку. Рух великий. Постійно в рухові потяги мійської залізниці. Ч трамаю, автобуси, авто і тільки після 12 годин ночі, коли все Ц№
теперішнТО захід. Ці буферні держави, або як їх ще називають лімітні, гбудовані на дрібних грабунках, але таких в'їдливих і нахабних, як своїх робітників і селян, так і тих, що силою обставин повинні їх переїзжати з нашого Союзу. Це їх пожива. Тому вештається непотрібна кількість кон- трольорія,—усяка погранична чиновня, що копається в твоїх чумайданах і, виконуючи волю Англії, одбірас всі радянські газети, і т. д. І т. ин. 1 приходиться, щоб переступити в Европу, дозво- ляти Союзові терпіти це все. Всім здається ьілома байка про лева й клмаря, який лишився переможцем. Байка ця не мас реального грун- ту. Є кращий і ймовірніший варіянт її. Комар здійнявши галас на все своє комарине горло кинувся в бійку на лева. Лев стояв і мовчав. Він дивився за більшим і страшнішим ворогом, що був десь у кущах, тому й дозволив комареві сі ти на свій ніс. Хобот- ком своїм комар упився в живе і почав ссати кров. Нассовшись остільки, що не було сили триматись, він скотився з лево- вого носа і впав у траву. Тоді лев тільки торкнувся кінчиком пазуря до комаревого тіла і все було за інчено. Естонія, Латвія й Литва дуже нагадують того зухвалого комаря в сво- єму теперішньому стані. В Ризі їдучи туди до нас в купе підсів німецький купець. Далі—більше. Знайомство. Звідки. На сцену вийшов, іце наш дзвінкий полтинник, — а далі запит: — Чому 6 вам не попробувати завести діло з Радянським Союзом, від- к ити там фабрику чи що? (він спец по взуттю). — Знаю, каже,—спочатку діло піде горазд, а потім, коли почнуть при- бувати червінці, доллари поийде НЕП і скаже: „Гіб сюди червоний, дол-ірс... Гіб... ауф відер зесн (до побачення).. нітшево!.. 1 він все це проробив на мигах: с податку, як будуть казати: „Гіб! (дай) доларе"., потім як розкланяються капелюхом і потім як „благосклонно" підтримають його настрій, підбадьоруючи, — „нітшево" мовляв, не бійся, ак і треба. Треба низати, що основну лінію. Непу, цеб-то радянської політики в умовах його, він досить тонко уловив, хоч і не був у СРСР. Ми звичайно сперичались. — Ось воно, як німці їздять. Еге... А потяг мчить кілометрів по 70—80 на годину, не так як лімітні. В окнах ритмично проходять розграфлені поля, прочищені ділянки лісу і обсаджені десевами (довідались яблунями, черешнями й ин.) дороги. Ділянка в пару десятин засаджена рівною, як лисиче хутро, лозою, а збоку будинки кошикова фабрика. Снігу не мас зелені руна. Чинно все як на параді в полі. Потяг прийшов на станцію, постояв, не зоглядишся, коли він знявся і пішов ні дзвонків, ні гамору Але найбільше вражіння в вагоні зробила все ж таки німецька >борна. Ну прямо новела... В купе почали прискіпуватись- ні до чого: кожна кнопка обміркована і в порядку, вода, попілнички, електрика. Найшли два дрібних недогляди і раділи, що таки й німця підчепили. В Берліні завітали до Авсема й Крестіиського які дуже тепло приймали нас, як представників укр. пролет. культури і почався огляд Німеччини. Берлін, як місто важкий і чиновний. Хмурий, темнесірий загальний коло- рит ралом з фабричним ди.мом.осів на ньому. Центр і його будинки акуратні, Р. Якобсон—теоретик російської, і чеської поезії, В. Поліщук, П. Тичина, А Прихр —Радник Повпредства ССРР в Празі, Вайскопф—німецький пролет. поет, О. ДосвНи щоб сонце не заглянуло щоб ніхто не бачив що господар в середині мЯ І навіть радіо — для свого куточку. Рух великий. Постійно в рухові потяги мійської залізниці, П|—В трамаю, автобуси, авто і тільки після 12 годин ночі, коли все це вилазять старовинні корети запряжені кіньми. На вулицях в день сумно і важко, денне світло Берлінозі не йде. тй в ночі В’Н осяяний електричними сонцями, що відбиваються в заллятий похапливим і тек, чим світлом реклам робить гарне ви Кіно-театри фірми „Уфа“ освітлені ріжнобарвними прожекторам з с здаються величезними жертовниками, де йдуїь скучні міщанські доброчинними королевами і ніжними служницями що задармо ві; героям-офіцерам. І тільки Гарольд Лойд і Чарлі Чайлін зрідка послі добродушно над американськими звичаями. Найцікавіша з світляних реклам буває на кіно та на всякі ко инші „Канторович верке" („твори Канторовича" ру.ми й коньяки).. Театр мертвий. Театра не- має—е ревю—(огляди), що пе- репачкувалися з американських мюзік-холлів. Уявіть собі, що в продовж кількох годин вам будуть пока- зувати ріжноманітні способи чи- чоток, трошки поспівають і хтось розповість тупий анек- дот з естрали, вийде хор „рус- ских бапалаечников'* в руба- хах-косоворотках (бувші росій- ські офіцери), вийде й потан- цює багато раз і багато заго- лених пі різному жінок, про- танцює балет щось середнє між цирковими вправами і пантомі- мою: він хоче, а вона не хоче, а потім обоє хочуть і видно як хочуть, — пройде багато жінок в самих ріжнобарвних і фан- тастичних вбраннях, з павинім розгорщуванням хвостів, капе- люхів, потім відбудеться парад переодітих деревяними салдати- ками, де є в німецькій старій формі і гусари й гренадери й піхота й матроси й гармати і генерали й козирянням їм і мушт а і парад під військовий марш оце все буде — ревю- Письменник Йогян Бехер
у-ярміь 3 Жіночими рухами, губки бантиком, напудрений з підведеними Л £Иаить'і полірує нігті. Штанці коротенькими трубочками захоплюють °*ГИ ок панчох, що ховаються окреслюючи ножку в ликових туфлях. Це ^мсшка*! З» ДРУГИМ столиком трьохповерховий карк із сала, маленьки І нижня губа черпаком п'є сумісь яйця, рому, горілок і ще чогось — А^іл-Фляп. Хлопець похитуючи станом тонно підводиться, кличе кельнера, Т е в нього паперу й олівця і пише записку. Кельнер относить „коханцеві" ^помітно записку і за кілька хвилин „коханка" вже в купе з „коханцем", ніжно за плечі її обгортає. Трохи випивши він її цілує в губи. Друге кафе під звуки фокстрота нагадує собою риб'є жерло, де спазма- тично налягаючи на жіночі тіла, вигинаються в рістні пари. Тут половина проституток, а половина міщанок. У жінок надзвичайно велики ноги. От чому емігрантські княжни і княгині мають високий курс на ринку любові в Берліні: у них маленькі ніжки. Але є й другий Берлін і дру--а Німеччина. Вона дуже помітна на заліз- ниці. ається робота. Це ті що будують і винаходять, ті що дають змогу влаштувати великі $>*,ііо виставки, ті що влаштовують демонстрації і стріляють з-за барикад. Правда, рух будування барикад трохи зовні начеб то приглохнув і заляпані взятками соиіял-демократи влаштовують процеси „німецької ЧК" при дружній підтримці „хазяїв" дейч-наиіоналів. Революція одгреміла, гроза жовтня не пролилась життєдайним дощем і нвеіть таки анахронізми, як назви берлінських вулиць і пгощ залишити незайманими: Кайзерп іяц, Фрілріхштрасе, Гогенцолеридамм, Бюловштрасе і т. д., як національна гордості, соціял-демократі і б'ють в очі ще й досі, але авангард пролети ріяту- компартія міцніє, перейшовши на систему ячейок на виробництвах І гіргуючись у щоденних сутичках за заробіток і т. и. Коли випустили з в'язниці поета-комуніста Р.ріха Мюзама, з пропозіціі ,С2ТТ**’ Робітництво прийшло на вокзал його зустрічати. Групи швидко йдучи “Риються на вулиці в стройні шеренги, десь з-під поли вихопл ється ”гапг'Р * вже в уха б'є спів „Інтернаціоналу". Загін поліції на •и -,.* ”аліт.’"’ »:а юрбу, в той саме час, як з про- _^жного б'чсу згуртувались друга, третя колона. ИВ ту ПОл|,,ія демонстрацію розігнала, але довго свівз» ,ПИ Іа',улили<ь по вулицях з революційними УСТ °АМ0Г0 робітника ми почули на 11,0 стояч поруч, таке напруження ч.. и&ч: р,А0®™ збиралась, що вона сказала «аЛлІ1ІЯ в Н,*еччині. буде більш жорстока і ° І|е люда цю мають взаємну планову *в,одиа пси своєй розміркованости будуть як "п Г «»с*ашина перетворювати її в дію, ламаючи Ьм цЛиігю2СИТЬ дабРр організованого фашизму. лУ)е велию< 3ахватУ мабуть не буде. Революція л’*алитьЯИМ . ирвиьовитмм механіком, що вдо- ' ”'меІ1( ,Ті?Сн'ку Гогожанської війни. Це тому ,,,<ивко-Іи ИІЬ порядок. А боротьба тим стгаш- '•*^-то гт ’ "а ЙДе не емоціонально, а за порядком, і и,,«.Жи»»«аи,ИНОЮ Коли ми заглибились у ро- . ’^Исьупор1'' ”'Мі'•'чини. ми тільки дужче переко- Б»Жц1ЄРЄДНЬ0''У твердженні. , ;. Довгий час пишались своєю гадю-ви- ВВАу а»* ЛЛои*' перед величезним деревляним д {иститься виставка, гойдаються ве- ' жави. Він поліпшив радіоапарат що його можна зміняти на гра- мофон і ще якось там. Тепер свій винахід він повинен про- сунути в життя. Найкраще коли він витримає, конкуренцію за свій винахід відкривши влас- не підприємство. Він находить собі компанійона і поширює майстерню. Тепер він може го ворити сміло з великим проми- словим об'єднанням, але таким чином він сам втягається в ка- піталістичне оточення і підпри- ємство з ризикою цілком пере- творитись в експлоататора. По-! чувається зараз якось роздвоє-! ність того міцного давнього партійця. Ось в яких тяжких обставинах, якими вивертами мусить триматись західньо-ев- ропйський комуніст . Справа з винаходами в Ні- меччині стоїть надзвичайно орі- гна ьно. Німці не винаходять, а поліпшують. Всі велики вина- ходи були зроблені не німцями, бо в них живе геній працьови- тости, трудолюбства, який у тупих екземплярів доходить до абсурду, з уякого ще Г е й н є. Художник Рудольф Шліхтер. І сміявся. Зробити смілий крок, це так трудно, але обточити і обмацати те за що допогли вчепитись, німецкий геній уміє як найкраще. Тому німецька техніка вражає відсутність*) розмаху, але використанням всіх можливих де’алів. Через те німецка техніка все добре повторює і поліпшує в дрібницях, але не робить револ :. цінних змін. Наприклад. в друкарському ділі най- більшої в Европі друкарні Шпаммера вЛяЙп- цігу, ми побачили таки старовинні лінотіпи, що американські порівнюючи з ними як небо і земля. Друкарня ця випускає до 40 книжок всього німецького книжкового ринку. Ми там побачили, що навіть де-яки берлін- ські двохтижневики друкуються там. Вели- чезні ротаційні машини, особлива увага обгортці і готовій палітурці, що робить книжку міцною і красивою - це те чого так нам бракує Дирекція весь час стежила, щоб ми не іагииорили було часом з ким небуль: тим
.’^УЯ? шо стояв поруч, таке напруження \р,ч-у ,но 'довго збиралась, що вона сказала нн*"‘,,,сТ%,тіія о Німеччині, буде більш жорстока Лл це люде що мають взаємну планову мі* V ияС'і при СВОЄЙ розмірковаиости будуть як «(«и»»0’* „„на перетворювали її в діло, ламаючи ^юдиа ить добре організованого Фашизму. <’"|Г ^«/захвату мабуть не було. Революція -рйм нашш । працьовитим механіком, що вдо- іе ве" ТеКНіку гогожанської війни. Це тому любить ПОРЯДОК. А боротьба тим страш- ній німець йде не емоціонально, а за порядком, „І.па е машиною. Коли ми заглибились у ро- цеб-т° с^“иття Німеччини, ми тільки дужче переко- ,,|Т ись'у попередньому твердженні. колінні довгий час пишались своєю радіо-ви- На площі перед величезним деревляним де міститься виставка, гайпаються ве- А і пекіамяі аеростати. Будинок з дерева, щоб л ™ ізоляціє» й"я тих хвиль ' токів’ щ0 кУпча- я ні» терен! виставки. Радіо така тонка і така грандіозна річ. так не «мса на попередню добу техніки, шо дивуєшся, ' п0"іум людський в тих кружечках, лямпочках, . „Тючках - може вигрівати таку с»гу, що нею ггіімає в постійному обхваті всю земну кулю за оті долі секунди. Тут тонкість техніки дойшла Мітинг рудокопів. Малюнок Фука. Художник Грос. до апогею. Як здається далеко це од дикунської ваги (ричага) та колеса. Тому грандіозність виставки тільки в свідо- мости: велетнів машин не має, все маленьке й тон- ке, боротьба за місце й матерьял надає будів- ництву граці і, легкости й мініятюрнести прогресив- но збільшуючи разом з тим силу. Показано яке значін- ня має радіо в дома як постійний учитель, розва- га, й знаряддя праці, в потягу, на війні т. д. І т. ин. Тут же ми познайо- мились з дивним для нас становищем комуніста-- винахідника. Він брав участь в барикадних боях коли здавалось, що Німеч- чина в цілому подасть руку радам. Але йому треба їсти в умовах ка- піталістичної тепер дер- міму німецька іехніка вражає розмаху, але використанням всіх можливих де’алів. Через те німецка техніка все добре повторює і поліпшує в дрібницях, але не робить революційних змін. Наприклад, в друкарському ділі най- більшої в Европі друкарні Шламмера вЛяйп- цігу, ми побачили таки старовинні лінотіпи, що американські порівнюючи з ними як небо і земля. Друкарня ця випускає до 40% книжок всього німецького книжкового ринку. Ми там побачили, що навіть де-яки берлін- ські двохтижневики друкуються там. вели- чезні ротаційні машини, особлива увага обгортці і готовій палітурці, що робить книжку міцною і красивою це те чого так нам бракує. Дирекція весь час стежила, щоб ми не заговорили було часом з ким небудь: тим більше, що сімпатіі робітників і робітниць, що випадково довідувались, що «и з радян- ської землі ясно позначались в тих кількох рухах і поглядах, які можна було вловити. В середньому друкарня дає біля 50 60 тисяч примірників на тиждень, при чому середній розмір книжки коло 20 аркушів. Але ми до- відались що де-які робітники завдяки тому, що робота .едельная", працюють на тиж- день иноді по 67 годин, одержуючи за го- дину по 35фенігів (коло 171/* копійок), особ- ливо робітниці в палітурному й ин. відділах, по 11 год. в день, заробіток загальний не не б то за місяць такої праці досягає навіть 5 червінців. Безробіття душить німецького працьовника, особливо багато безробіт- них в м. Гамбурзі, ній північній Венеці’. Гамбург одно з красивіших міст. Завдяки порту і верфям, що наклали на-нього відбиток інтернаціонального міста з індустріальною і торговельною основою, він уявляє себе якийсь великий клубок протилежностів. Бідарі портові, що достають раз на тиждень працо і магнати корабельних ліній, криві вузьки вулиці з брудом трьох- оконних високих будинків з низенькими стелями і поверхами, що нави- сають один над одним і каналами поруч з асфальтовими залитими сяйвом електрики площами та унтергрудом (електропідземна залізниця) що іде попід Ельбою, старі готичні церкви і рештки цехового ладу великого Ган- зейського центру поруч з гігантами кранами, що можут підняти 10.000 пудів, цс б то десять вагонів у повітря, з великими елеваторами й ин. будинками сучасної архітектури. В тих вузеньких вулицях живеться портова біднота, яка живиться покидьками, і жінки й сестри якої вдень і вночі напівголі стоючи в одчи- нених вікнах закликають матросів і всіх инших на брудне ліжко прости- туції. В тому оточенні темних брудних вулиць і невільноі розпусти виро- стають діти які копаються в смітті тут же на вулиці, і яких тут так багато. Ми ходили з комуністом, який маючи раз на тиждень роботу мусів кормити батька і зимою ходив без пальта. Зате він показав і той напря- мок думок і сімпатії своїх знайомих, іцо жили в тих вуличках. В тих місцях було найбільше плакатів комуністичної партії Німеччини (КРД), рисованих художниками «червоної Г|.упи“, а на розі одної з них вузької і другоі широкої, що бруком котилась до порта, хозяїновито стояв Ленін, з руками в кишені (на плакаті) він тут був таким рідним і таким своїм. Він тут був господарем .бажань і надій тих кривих вуличок, що живуть
14 ВСЕСВІТ РЕДАКЦІЯ „КЛЯРТЕ** І ГАРТОВАНЦІ. Стоять: О. Досвітній, Фурьє і Окутюрьє (художник). Сидять: Донзел (Парижанин) і В. Поліщук Сціляй і ин. що не пішли за модно -, в мистецьких колах, службою на уго- довців, бо там добрий заробіток і пошана буржуазії. Вони як і кращі письменники—комуністи потрохи бідкаються, але зате горіння їх повне І мали нки з перспективо о. Всі вони купчаться коло сатиричного журналу „Дубинка", що іде для маси з тиражем 30.000. Решта—Німецького, як і вза- галі західнього мистецтва, не має перспектив, не має розмаху, не має твор- чого хребта. От як наприклад живе найбільший сучасний поет Німеччини—Йоган- нес Бехер. Десь на п'ятих поверхах в даху зроблено ательє для маляра, одна стіна—просто стіна, а друга похила- частини даху, яку оправлено шклом. В одному кутку столик з купою книжок і паперів, в другому ка напа й столик, посередині грубка щось подібне до буржуйки і друкарська машинка. Це майстерня й житло відомого по всій Європі колишнього експресіоніста, а тепер одного з організаторів групи письменників-кому ністів, автора маршів і запальних прокламацій— Бехера. Високий з високим рожевим лобом він мяххо говорить тією комуністичною реторикою, що її пляикіїс- і пляом і НИ.ІП» я іи> яц-пЗ НІЯК не можцть ппийняти наші з.шібнілі одним життям з грюкотом верфів і рейсами пароплавів з світу, і до яких ті вулиці порозкривали свої голодні роти. Зате чайки в порту білою ватагою розважали дітей з місць і дими пароплавів та катерів мали всі—крізь молоа барви райдуги од синьофіялкового до жовтого і буро-чя ного. Катера пихтіли і шмигляли з тупоносими мордами воді, плутаючи дим той, та перевозили людей одної погрі на другу. Гамбург після Берліну найбільшій комуністичний осей Берлінські товариші мають найтісніший звязок з ним. Кр, лобий з мідним волоссям Макс Енгельс каже, що там їхні аі гарди. Сам він живе ва парламентах, де через день буває ліція, де через увесь двір от самої крамниці, де можна куп книжки по історії й практиці комунізму, розмальовані ве кими черними штихами Гросом стіни й двері. Сюжет—гос сатира на німецьку буржуазію. Туди акуратно що-дня заходить наш приятель Лесе, мас таке мяхке обличчя з волоссям льону і грузну та от> душну постать. Він також, був у німецькій червоній він одбивався поруч з Иойшесом кращим ватажком ківців, що тепер похований поруч з Карлом і Розою. упав, а Леов зостався живим. Леов нас провадить на кладовище. Далеко з краю велике місто мертвих і в одному з кутків його лежить фал» без хрестів, але з вінками червоних квітів. Тут між инши могили з кам'яними плитами і написами Карл Лібкнехт І Р Люксембург. Якось не віриться, що за два аршина під те» і тою лежать струхлілі клітини тих людей, чий голос гре* розум міг так гостро бачити хід суспільного розвитку.. 1 от-тут всього два аршини вони самі, голос яких лунає 1 зараз працюючому люду, хоч джерела звуку й пересохли. 1 А в дома у Лібкнехта Його дружина розповідала про и» але тверду, вдачу чоловіка. Згадувалось вище про „червону групу' художників, । ведуть велику роботу пропаганди серед мас. Це жвава І і*Ч молодь, де найстаршими є Грос, Шліхтер, куди входять К* розповсюджує ще й досі партки Вільгельма і зітхає з» " гва, Иойї ми інтелігенція розповсюджує ще й досі партки Вільгельма і зітхає за Ч що одержувала чини од їмени самого кайзера; де ячейки і <і>абрзавко>*Д виробництвах у підпіллі, де власники фабрик ставлять вимогу не наЛЄД до п офспілок; де на районних зібраннях попід будинками ходять шпи^и в будинках провокатори. Це все під згідою «Німецької держави» (НСД публіки борони боже) де презідентом сидить покійний на днях соція.ИИ крат—Еберт. Засідання ячейки, десь в глухому закутку міста в пивній за ками Пива з акуратним протоколом. Справи стоять: оволодіти кооперуй відкрити гурток ленінізму, поставитись до процесу так званої пі"Д кої «ЧК». я Щуткуючи иноді, і весело роблять діло. Одну з товаришок, що вступила в профспілку, бо боялась, що вижене фабрикант з посади гострих суперечок, згідно резолюції V конгресу Комінтерна, було викл»^И Вона посиділа трохи, стріпонула хвостиком, як курка після півня. І Один з робітників тоді:—«Ми так і знали, що вона така. Бач як пізіл-’Д Один робітник, якксь сором'язливий у прилюдних виступах з .юяИ
вціляй і ин. що не пішли за , ь мичецькил копил, илуи,оою на уго- довців, бо там добрий заробіток і пошана буржуазії. Вони як і кращі письменники—комуністи потрохи бідкаються, але зате горіння їх повне І малинки з перспективою. Всі вони купчаться коло сатиричного журналу „Дубинка", що іде для маси з тиражем 30.000. Решта -Німецького, як і вза галі західнього мистецтва, не має перспектив, не мас розмаху, не має твор- чого хребта. От як наприклад живе найбільший сучасний поет Німеччини—Йоган- нес Бехер. Десь на п'ятих поверхах в даху зроблено ательє для маляра, одна стіна—просто стіна, а друга похила* частина даху, яку оправлено шклом. В одному кутку столик з купою книжек і паперів, в другому ка- напа й столик, посередині грубка щось подібне до буржуйки і друкарська машинка. Це майстерня Й житло відомого по всій Европі колишнього експресіоніста, а тепер одного з організаторів групи письменників—кому- ністів, автора маршів і запальних прокламацій—Бехера. Високий з високим рожевим лобом він мяхко говорить тією комуністичною реторикою, що її розуміє і розум і емоція, але якої ніяк не можуть прийняти наші здрібнілі критики з професорськими титулами і жабиніми обріями. Останні книжки Бехера «Уоги’аегіз сій гоіе Егоиі!» і «АгЬеііег, Ваисгиі Зоібаісп» та «На могилі Леніна». Буржуазія мстить Бехерові тим, що не хоче друкувати в своїх видавництвах навіть його лірики. Передова Інтелігенція працює разом з робочими масами в самих тяж- чих умовах напівлегального, а то й нелегального існування компартії де Цк що-тижня робляться поліцією труси, де закостеніла Німець а стара нтелненція ртзгговцюджут ще и л<'-> ішрікиімльїельма і зітхни ' що одержувала чини од їмени самого кайзера; де ячейки і фабрзавкоїЛ виробництвах у підпіллі, де власники фабрик ставлять вимогу не надЗ до п офспілок; де на районних зібраннях попід будинками ходять щдЗ в будинках провокатори. Це все під згідою «Німецької держави» щ.1* публіки борони боже) де презідентом сидить покійний на днях соціядУ крят—Еберт. "* Засідання ячейки, десь в глухому закутку міста в пивній за щ. ками пива з акуратним протоколом. Справи стоять: оволодіти кооперуй відкрити гурток ленінізму, поставитись до процесу так званої н;?‘ кої «ЧК». Щуткуючи иноді, і весело роблять діло. Одну з товаришок, що д6й вступила в профспілку, бо боялась, що вижене фабрикант з посади '-1 гострих суперечок, згідно резолюції V конгресу Комінтерна, було ВИКЛК)3 Вона посиділа трохи, стріпонула хвостиком, як курка після півня, і ц? Один з робітників тоді:—«Ми так і знали, що вона така. Бач як Піщдв, Один робітник, якись сором'язлі вий у прилюдних виступах з сірими очима неначе шпагатовитими жилами на руках, ніяк не міг г™, чати своєї інформації про відношення робітників його підприємстві комуністів у звязку з останніми подіями. «Відношення подвійне. Одні слухаються «Форвертса» і вірять наклепам на комуністів, друга частинД нас. Тому наші хлопці ранками перед роботою пишуть од руки коротД інформації і роз'яснення і ми переконаємо всіх, ‘ми покажемо, на чийм боці правда!». Валеріян ПолІинД Ревю... .... Вийде й потанцює багато раз і багато зодягнених по різному жінок....
В С Е С

>РОТ| ПІ|Ц, Здо| 1,0 доці Є Нд °Ц»Я. За ІЩ^Й нічь на старому базарі*4 и«- громадянської війни на Вкраїні, настала Під пом коли через гострі економічні обст; вини бул» ]’£абуло базари, старі деревлян!, укриті цвіллю Й Мийною базари- □ А.инВ ЦІ пожежі в багатьох містах і містечках ^озииініх ям середньовічного єврейського гето. н-ібутня, чудова картина бурхливого, трискучого п;гі гни І було велике революційне значіння в цьому си- Йл нагодованому до нехочу деревляною потравою, Горіло єврейське патріархальне минуле, що широко резкорінндося В грунті єврейської межі осілости. Горів єврейський ортодоксальний побут. Горіла передреволюційна єврейська базарна еконо» міка. Ницо так не потрібувало огню, як це утле, Шолом- Ашівське «містечко», старий базар, де збіглися справи й інтереси крамаря, рабина та злидаря «бендюжника». Спогади про цей вогняний карнавал обняли цілим роєм мою думку тепе, ось, коли я дивився в Єврейському Камерному театрі нову постановку за Пер- ам «Ніч иа старому базарі». Чудовий режисер Грановський, геть оголив все, що було потворного в мерт •ому .єврейському Брюгге», в тісних та похмурих містечкових закутках. Театр відіграв «реквієм» тіням минулого, мертвякам, що кружляють в страш- ному танкові серед темряво! нічної тиші. Із старого базару, з його трагичного завмерлого життя, глузують єврейські мефістофелі—бадхени, блазні Мерці із і ярого базару благають бога... Блазні глузують! — Ваш бог—банкрот. Мертвяки, ваш бог-він сам мертвяк! Старий базар перетворюється в кладовище... За ним твориться новий день Сюжету у виставі нема. Розігрується трагічний карнавал, карнавал мертвяків.. |п> 2°СЬ ТУТ * наіЧаиуєш оснівну хибу цієї, цікаво задуманої, але не доведеної за плп^' ВИСТаві1 я пригадав, як 1*20 року палили старі базари на Україні. Там зміиуі дрУ*ОЧОк) силою вогню вирував натиск нової творчої сили, що йшла на І ішіЛ? .4і0 несла РадіснУ перемогу життя... І не шкода було цих базарів, їло іниуть у лютому вогні... йпг<Л.5!,л^!КТІ ™казують—сильно захоплююче як гине старий базар, але за З т» °ЄЛЛЮ Не відчУвас глядач народження нового дня. З т»атгІаТ.?.л !?ЄШ пригноблений, обвіяний диханням задушливої мистики, смерті'.. НадІ . 3вичайИ0 не“ пісні і барви життя й бадьорости.. ибори—.о.?.<Х>Та“ОВКИ Розгорілися палки суперечки. Різко позначилися дна Одне вник,в 1 прихильників нової роботи Грановського та його театру "а ЦІЙ вистав'" МидЄ 1 б®3Умсвне печать надзвичайної майстерності! і культури стукання новими сшг к рЄЙНа виткана 3 стародавніх народніх .мотивів, кори- й Декорації хопо^и«5° освітлення (складною «клавіатурою» світла), костюми сумну картину - Л Фалька-все разом на диво гармонійне, суцільне і дає И пну «єврейського Брюгге». П. Кр
? І : Зверху кумедник Міхаельс; । Нижче—Бадхен (звертаючись до мерців): : „Хочеться танцювати"?.. Внизу—Повії І аппат.і: а і<аа»4 аааа » о»т*4-еан^*а«^<^**вч»е«а«е«'аа«ие а а ці «»*.••••»>.»а*«а*<»4ю«>ав4
16 ВСЕСВІТ 6 Дмитро Тась ТАНКА — Русалку знати треба. Ідеш на воду—ніколи трави сві- жої не бери, зроду не простить,—повчаючи сказав старий рибалка, з тих рибалок, що й досі вірять в чортів, що його борода з сухолистам сплеталася й у вечірніх сутінках справ- ляла вражіння густого латаття. Його товариш—безвусий хлопчина Гнат—справжній циган з розхристаними спижовими грудьми, допіру закінчив безжа- лісно скребти живу рибу, що слизько трепихалася в Його цупких пучках, наготував казанок, виразно та якось думно висякався на бік і почав кресати вогонь у хмиз та покручений дубовий сухолист. Багаття спалахнуло. Чер- воний, патлатий вогонь маяв перистими крилами і якось од- разу згасив недужі сутінки, наблизив, стягнув густе коло кленових та дубових постатів. Річний, вохкий вітрець проско- взнув, захопив оберемки їдкого диму і далі подався кленами... Цілий день проблукавши з Семеном та його сетером Бре- фом по болотах полюючи на ка- чок, ми страшенно натомилися. Кожне сказане слово обмивало увагу та якось дивно й особ- ливо яскряно викликало неспо- дівані, барвні асоиіяції... За моїм прикладом Семен скинув мокрі до щенту чоботи й начіпивши на дрючок поруділі онучки присунув до вогню, а далі закурив свою вічну, куце- ньку люльку... У казанку клекотіла юшка. Сліпив очі невгамонний дим. Креслаті клени мовчали, мов- чали й ми боючися порушити Дівчина—голова сільради щать розкидані й забуті калюжі. Чорно блищать очі нерозо даного подорожнього. Чорно блищать завітрені таємні дорогою замріяні стежки, манівців за перелазами за бузиновими куіцадЛ — Владу рад! — У ту причинну осінь наш міський комітет кинув у вітер у перший сніг, у чорні дороги розмаяне гасло повстання протіс, гетьманців. Сил мало. Звязок з сільськими товаришами слабкий. СоеЖ діватися в призначений мент підмоги—даремно. А вітер ніс тривог), вітей підхопив гасло й погнав, погнаї співаючи дротами телєграЙ-1 туди, де чгрна земля аиб-і лйскує свічадами сліпих й І люж... Зав'язали зносини з геть манським кош°м. що слаїжії .петлюрівським • настроєм В1" рішено користуватися його с лами до рішучого менту, а дал*-; звичайно повалити й його»» І Пам'ятаю — п'ятниця.. шостій вранці прийшла Танка (нервове й бліде обли'1* | чорні й різкі брови. червоненьЧІ оксамитова стьожка стягує^ лосся). Я маю стрітися з вом о восьмій. Танка лишила мені бравнін'г (умисне, чи випадки во?) і побігла ховаючи зчерв ціле обличчя у хутряний мірець. Хотілося догнати лише почути одне слово,. 4 стрітися очима. Її слова з болем чек^^И душу вимріяв на самоті.
дівані, барвні асоціяції... За моїм прикладом Семен скинув мокрі до щенту чоботи й начіпивши на дрючок поруділі онучки присунув до вогню, а далі закурив свою вічну, куце- ньку люльку... У казанку клекотіла юшка. Сліпив очі невгамонний дим. Креслаті клени мовчали, мов- чали й ми боючися порушити річну тишу, яку бентежив ли- ше ледві чутний плюскіт неспо- діваної хвилі на вохкім піску. Нараз Семенка глянув, по- тягся, обвів нас очима та якось, неначе перепрошуючи, мовив:— — Була й у мене в русаль- чин тиждень, весною... пригода... Далі всміхнувся криво, а тіні, що танцювали навколо, ламали його чорний чуб і пере- сували плями на обличчю. Гнат мовчки набрав у миски гарячої юшки, я витяг рештки крихкого обвітреного хліба. — Три роки тому—кінець 1918-го. Осінь недужа, вітер чорний якийсь... Він проказував стиха, не- наче до себе, втопивши свої стальові матові очі в золоте розжеврене вугілля... Дивно як впливав на мене той голос та той невимовний погляд, якийсь потолельницький... — У ту причинну осінь дикий та молодий знявся запал... Десь у містечку під струхлілим парканом, десь селами під зчор- нілими стріхами, мінялися куцими одрізами, за хліб купували кулі... І чорними шляхами, поруділою стернею—у гаї, повз містечкові мури топіль —у гаї, зі'спадаючим листям кленовим —каштановим пронісся сподіваний шепіт у гаї: — Владу рад! — Пронісся шепіт і причаївся на городах за клунями. При- чаївся, замовк і стало тривожно немов перед бурею. Чорно бли- Янголина Олексіївна Ярмолюк, що вийшла з незаможницької селянської родини, 18-ти літньою дівчиною, по закінченні радпартшколи, була переки- нута на село для праці по лінії КНС та серед жіноцтва. Нині т. Ярмолюк. що є членом .ЯКОМУ та ККС, активною робітницею кооперації, лікнепу, бюро Модр'у, ТАПУК'у та инших громадських організацій, на останніх виборах до Рад обрана головою Хажинської (на Бердичівщині) сільради. Т. Ярмолюк, приїхавши до Харкову в справах земельного процесу, що провадиться громадою її села в Наркомземі, відвідала редакцію нашого журналу. одне слово, оксамитова стьожка стяі-уе’ лосся). Я маю стрітися з а вом о восьмій. Танка лишила мені 1 бравнінг (умисне, чи випад, во?) і побігла ховаючи зЧе? ціле обличчя у хутряний । мірець. Хотілося догнати п, « лише почути одне слово* « стрітися очима. Її слова з болем чекає душу вимріяв на самоті, ц'і викохав у просторах.. ...На розгубленім тед| кладовищі стрів у ранкових « тінках Якова і відтоді не ром чався з ним. Мою нервови одразу заспокоїв його нам денніший спокій. Він нам жартувати був ладен. ... Нечуваною рішучоЯ майже беззбройні, ми на деся захопили варту, почту, а там] тюрму, визволивши всіх том ришів та озброївши всіх, 4 виключаючи й карних арешті» тів... — ПеремогаІ—гналося и ром і той вітер дротами тея рафу за перемогою гнавсял морозними просторами зров лося ясно та яскраво. СіЯ ють своє кулемети - сонниЛ промінь у сніг, у морозні п? стори впав... Перемога! ] Коли на дванацяту КЯ метні сварки припинилися.^ м'ятаю на снігу червону калюжу крови, в яку я, поскоз^ шися в'їхав рукою і потім ніяк снігом одтерти не міг). Кол’У дванацяту... нашу фортецю-тюрму оточили гетьманці-1 був кіш, що несподівано зрадив повстанню.. А вітер у морозні простори свистів телеграфним Д^Н чуже щось, далеке... ... До вечора ми з Яковом пересиділи у його сестри М*Ч Ніколи не забуду цієї, до жаху натопленої, кімнатки, 81 невпинно тріщить канарейка, пахне дешевими духами,3’
ВСЕСВІТ ІЬСЯ велетенські подушки... Ніколи не забуду них жовтень- мзК/ мережаних фераночек, з-за яких я що-разу виглядав мою - лику І нервове обличчя й різкі брови)... ерозг Пам’ятаю крізь зелене шкло: талий зчорнілий сніг та л0,|,/ похилі, голі дерева й вітер... Вітер усе горою... 'ЩаЧ Вона таки прийшла. На сподіванку замріяного слова, на сподіванку теплого якогось смутку-лише пошепки нака' -З г. .впорядження Комітету маєте йіи зі мною. Почував-це вона мене рятує. Та хотілося її самому ряту- 1 ва’ч,:ризикувати, принизитися... ... У городі було зовсім спокійно. Лише збільшені патрулі ’в-ЦЬсамооборони’ та подекуди розкидані картечі нагадували ран- кову бійку. у. ш Танка йшла посередині, взявши нас обох під руки, приму- поЛ« І 9 X І З ГГ ОГ»Д -ГОЛ .«••• до* 11** ГУ<* з “ 10,1 шуюти голосно балакати про гастролі опери та неможливо погану погоду. Коли минали домик, де вона жила (такий любимий та викс- •і о й дзмик) я нахилився: — Ганко,—пошепки, одне слово' - Семене, в ос і анній Раз більше ні слова, різко "ґ1,рвала вона і у світлім колі -п’хіаря я побачив як ледві (шинна смужка нервово ие- Р^іяла її матове обличчя. Далі я мовчав. Невгс- уиний Яків артистично вдг. вгалантерейного кавалери. 'Минули Місто. Поми- к>пчил°п?сЛИЦ,°- Десь У го^ й Іі-. н, СЯ’ наванта'жувалося ха'имв ^8ан" сипнуло вала ми. Мертвими метелика- ‘'«Оіа/п ЛЄСЬ на тамтому РЄ«ий 1„ЧНСЄ ХИтався заіма- К"1<, Ж|и' ,аР’ роздаючи нав ’* ка°мі ТЯ ЗЄЛЄНІ " •<а ч *амі|,ь по воя’ "*с “На€11’Рською б, а- *>• Так,;* Гр'8 ПОХИЛИЙ д: ^аок. ма- '"'ЧХ і- ,аР Пішли в ЧИТИ- Пливучі острова для гидропланів Я здригнувся. Озирнувшися, побачив-навколо темно, а в могильній пастці майорить жовте світло. Скрипучими сходами, що здавалося зараз заваляться, щабель за щаблем сходив далі до чорного обрису Якова, за яким бігали темно-жовті та без- вихідно-чорні плями. Зійшли на вохку долівку. — Амінь,—басом немов дяк проголосив Яків і, дмухнувши в розбите шкельце, знищив жовте. Нас поглинула цвіла вохкість і оксамитова темрява, неначе кам'яне середневіччя. Днів у цьому проклятому льосі не було... Цвіле середне- віччя виглядало з темних кутів сліпим оком. У вузеньких та глибоких шпарах, десь під склепінням, несподівано займалися сірі плями і від них, скоріше в уяві, проступали величезні, кутоваті обриси похилих, холодних стін. Остільки ж несподі- вано вони затиралися чорним. З Яковом я майже не розмовляв, та й він якось позбувся своєї балакучої вдачі, сидючи у темному куті і все здавалося слідкуючи за кожним моїм рухом. Це нервувало нестямно. Аби розважитися я по- чав студіювати льох, за до- помогою сірників. На одній стіні я натрапив на якийсь, не то вибитий, не то випа- лений, знак. Запаливши останнього сірника, я поба- чив, що був череп з пере- хрещеними кістьми... Зроби- лося над край моторошно... А тут ще цей погляд Якова! Невеличкий запас їжи скоро вийшов. Не було чого палити. Закутавшися в кожуха, я лежав, намагаючися нес- пинно спати. Несподіване й раптове забуття змінялося зморою дійсности. На третій чи четвертий день я помітив, що у мене не стало бравнінга та гамана з
3 к'он-Й' навантажувалося . 1 ? .есподвано сипнуло вала- са иМІ( мертвими метелика- '"Ч «и А лесь на тамтому юяртал' все хитався за™3* ч-'ооі лих тар. роздаючи нае- кото і|>;ялетові та зелені ко- їла. немов камінь по воді... ,0- * За манастирською бна- нас зустрів похилий ді- ‘І'Ч д.ж. Такий собі дідок, ма- • дзвонар. Пішли в чоти- рьох Брязкаючи ключима, Т*1 чи одімкнув манастирську '“"'І церкву, що солодкими пахо- Рос тами поглинула наші хисткі, мов тіні, поста । і. на» - Коник подався на Київ. Василя аябнВ . НЦ- И .и.іі ь І ЖДІТЬ розпоряджень, —замогильним ГПП/З-0’ Андр Й Зник- У темряві, якійсь земляній шукав її п Л'°ВИла Ганка- ..... хоя°Дного, твердого і 3 жахом одс/пмивД°ТОріСНувся до Франція мас намір збудувати 4 таких острсви-пгистанища для гидропллиів і склади провізії між Брестом і Нью-Йорком. ""Дідок запали» Л лнх аря. Тіні здриг- “ нулися і лячно ПО х стрибали навколо мертвих колон, а десь спижовим ве- летнем зросла цар- ська брама і похи- тиулоси довгасте ролпягтя. Дідок одвів нас у куток. Нагнувся і за залізне кільце на підлозі потягнув Заскрипіла й підня- лася чорна ляда, од С’-Йфиваючи чорну мс- юїЧи.іьну пастку. - Коли зійдете, іі- п гасіть, прохри- П’в. даючи Якову дрЙихтар. Мороз' пройшов , ; ЧУШ1И мій погляд, г спуст ьши голову, рушила до двертй ~ Не гайтеся—прохрипіло знову ; Самий сильний локомотив у Европі Локомотив цей мас 2,500 ^кінських сил, збудовано в Крезо (Франція) для важких та швидких потягів. моїм тілом. Ще раз глянув на Ганку. Від- хапнем сховав у чобіт. Поволі повернувся вона раптово повернулася і м'ягке ю ходою, Бравнінг у нього. А він щось відчув. Підвівся хитаючися. у мій кут: п •/> щ<- цепної ляд ЛКОВЗ.1 Невеличкий запас Тжи скоро вийшов. Не було чого палити. Закутавшися в кожуха, я лежан, намаїаючися нес- пинно спати. Несподіване й раптове забуття змінялося зморою ДІЙСНОСТІ!. На третій чи четвертий день я помітив, що у мене не стало бравнінга та гамана з листуванням. Було ясно, що це щось не звичайне, загу- би їй цих річей я не міг. Даремно вилазив я всі вохкі закутки нашої в'яз- ниці. Голод нестерпний та болючий примушував лежати. Зрештою жах та непевність остільки заволоділи всією істо тою, шо я вирішив тікати, але це було неможливе, бо ляду не можна було відчинити знизу... Якось біля СХО- ДІВ наступив я на щось м'ягке. Це був великий шкіряний гаман. Гаман, але не- мій. Щось цілком не- можливе промайнуло в моїй голові. Стоя- чи обличчям до схо- дів і прихилившися плечем до кам яного муру, зверху якого лилося сіре, тмяне світло, я витягнув перший папірець і напруджуючи зір став розглядати. Посвідчення на Ім'я Якова Мазурен- ка від гетьманської контр-розвідки... Но- на своє місце і ліг. Наблизився І очі впер
18 ВСЕСВІТ — Семене, мене дорогою обікрали. І мовчав, тримаючи руку в кишені. — Брешеш, не вб'єш,—промайнуло, а сказав на диво спо- кійно:— — Мене, Якове, теж обікрали дорогою. Нас тільки двоє ..—Голос його здригнувся і погрожуюча нотка хитнула всією його істотою. Нічого зробити мені не зможеш,—знову промайнуло і неначе рятунок виникло: — Я теж іак думав спочатку, але далі згадав, що раніше було троє... Яків пройняв мене страшним, хижим поглядом, далі зітхнув, неначе гора впала з його рамен, одвів очі й мовчки, ледве пере- суваючи ноги, повернувся до свого куту. ... Мені досі дивно як дочекалися ми того вечора. Це був п'ятий вечір коли вгорі заскрипіла чорна ляда. Яків одразу схопився на рів- ні, неначе кіт, що надто довго пантрував мишу, але зразу заспо- коївся і заснув. — Підіймай- теся,— прошепо- тіло вгорі. Вона, Танка! Помацки зійшли на гору. — Повна мовчанка! З'їли по бу- терброду. Вийш- ли на цвінтар. Попереду йшла Танка, за нею Яків і позаду я, незводячи з нього очей:- — Раніше густу воду... Машина, що робить за 1,800,000 робітників Раптом над вухом триснув сухий, дикий, але неначе сп;.] діваний постріл... ... Бреф нашорошив вуха. Десь далеко, наче д, тина, крикнула тужно сова. Я озирнувся. БагаЛ давно догоріло і під сивим та мудрим попелом л«м| жевріло тмяне вугілля. Дзвінко хропучи, дога спали рибалки. Вохкий вітрець знявся і ліг спочи’г Семен трянув своїм чорним волоссям, його облич? згасало разом з вугіллям, але стальові очі по п рому спочивали десь у попелі... — Один мент, навіть хвилину, Танка сиділа непорушно,- притишивши голос, майже пошепки, продовжував Семен,—дм вона похитнулася й безсило та мовчки всією істотою переди лилася назад і якось важко, немов лантух, впала у чорну»! (Так: і* оточили ..най» жались послі .їй). Я погуб» весла іаінсА ктово КИНїЧ напере... алеї І скуляста рТ Г схопила мене плече. го між Тре” нам" має... _ № другий! По звіряча. -- на бороть^ нестямная холодні -у пройняли ло до сан* сток, але ще мої чзЛЧ
Вона, Танка! Помацки зійшли на гору. — Повна мовчанка! З'їли по бу- терброду. Вийш- ли на цвінтар. Попереду йшла Танка, за нею Яків і позаду я, незводячи з НЬОГО 0ЧЄЙ!; — Раніше нас було троє... Не дивлю- чись на пізню осінь погода стояла зовсім весняна, сніг геть увесь потанув, а горою шугав теплий вітер.Той вітер! Американський велетень турбо-електрична група центральної станції Ілінойса. Велетенська парова турбіна приводить в рух електричну машину на центральній станції Ілінойса, сила якої—дорівнюеться силі 1,800,000 робітників. Коли ж взяти на увагу, що на добу треба робити три зміни робітників, то робота велетенської маши и дорівнюватиметься роботі 5,400,000 робітників. плече. го між на) має... другий! . Поч«л1 звіряча, С1ГЧ на боротьД нестямивсяїї холодні Х|і пройняли 8;е’ І до до сток, але й- ше мої з, стискали Пр не тіло. То» піді мною Л борсалося, । линалося, «и ся .. Вода... Ці на вода... с» вода... її щ кіт... До міста не пішли, але минувши архирейський сад, рушили в темряві долиною та несподіваними пролісками. Нараз потягло вохкістю. Берег. На березі порожнє. От-так коли пізно ані криги ні снігу — мертво і голо... Порожнє хитається дупляний човник. Чорна вода хлюпотить холодними хвилями. Танка сіла на керму, я трести, Яків на ніс. Після бутер- броду скажено хотілося їсти. Ворушучи незграбними, цупкими веслами тягучу й густу воду, я втопив свій погляд у Ганчини очі. Та-ж бліда нервовість ті-ж різкі брови, що кличуть кудись у містечко під струхлілий паркан слухати таємні шепоти бун- тарської осени... Коли виїхали на середину, вона підвела, до того спущені, очі і наші погляди стрілися. Уся істота в м'ягкім напруджені полинула кудись геть. Хай на мент! — Коли надходить весна, я йду до річки,—продовж) Семен шепотом, що полонив і скував мене в свої стали лабети, але змісту слів я більше не чув, але напруи увагу я більше не міг. Дивно, той шепіт страшний вколисав мене... Коли я прокинувся, тільки-тільки на світ благословляй Рибалки ще спали. Біля мене стояла миска з холодною ки» та лежали дві рушниці. Семена на Брефа не було... Я кинувся стежкою, кличучи та гукаючи... Через яиі час я почув—далеко брехав Бреф. Він зараз-же знайшов мене й нестямно брешучи, киЛ то до мене, то в гущину дубів та берез... Бреф привів мене до берегу, до берегу тієї-ж рїчкиЯ поглинула Ганку... Семена ми не знайшли. Чернігів.
ВСЕСВІТ 19 Представники робітництва вітают комунарів Неділя... - Село після мозолистої, тижневої роботи відпочиває. доком В'?почиває теж місто. Вже не чути ні свистка дизелів і Обілів варстаки, а з ними й робітництво спочиває. день єднання заліза з чорноземом-робітників ьких заводів з господарями землі—комунарами. ліста. Сьогодні єднання міста з селом, робітника заліза-мета- й» чорноземом. й *:ит,іГ'ВяТ0чний» веселий день, такий день зустрічається рідко Т1 Робітника. -л Давно рвались вони туди, на фабрики заводи, де роб- Е2*” с. г. приладдя, плуги, «грахтори», млинки, сіялки та ЧЄКДЛИСЬ. ппи — Немов якесь почуття стидливости замітне на облич- чях незаможників а може й не стидливість, не йдуть, позакурю- вали цигарки, чогось немов^че- кають. — Одиночками, неначе кра- дучись, поволі входять. Кілька хвилин пізніш всі єдиним фрон- том рушили у двері. — Ґанок. Розглядають роз- крашені стіни. Тут різні діяг- рами, написи. Придивляються, усе манить, приваблює, прико- вує увагу—не можна ні на хви- линку відірвати очей. Зацікави- лись. — Коли б нам хоч що не- будь звідсіля взяти та у нас, у хаті-читальні розвісити — може б наші старі діди й де-чого нав- , чились, каже Іван Михайлович член комнезаму, а в нас не тільки стіни білі-пусті, але й ми самі невидющі, темні. містом і селом. Стало больно за знання в болоті Зрозуміли ріжницю між всіх незаможників, що гак без світла й погрузли. — Ну, нічого, перериває його смуглявий, з рижою бородою з живими очами, Кость Григорович і в нашому селі буде ще свято, ми візьмемось за роботу, в нас воно теж буде як у городі. Буде, коли ми тільки не спатимемо. — Хвилевий біль замінивсь вірою що воно неминуче мусить змінитися. Розпорошились по кімнатах клубу, ходять твердо, як по ріллі. Усе їх цікавить, усе для них нове. — Балагурять- — Прийшли теж піонери. Жвавими очами бігають по стінах, придивляються. Швидко прохо- Зустріли діда-комунара. Обступили. Сивий, кримезний
Р(~ЄЛО ПІСЛЯ мозолистої, тижневої роботи відпочиває. Відпочиває теж місто. Вже не чути ні свистка дизелів і обілів верстаки, а з ними й робітництво спочиває. ^Сьогодня день єднання заліза з чорноземом-робітників івських заводів з господарями землі—комунарами. Сьогодні єднання міста з селом, робітника заліза-мета- _з чорноземом. Святочний, веселий день, такий день зустрічається рідко . ЖИТТІ робітника. Давно рвались вони туди, на фабрики -заводи, де роб- ить Р<зн* с'~г' пРиладдЯі ПЛУГН> «трахтори», млинки, сіялки та инше. Дочекались. _____ Приїхали. Зустріли «своїх», привітились щиро, обміня- всь словами, пішли в партклуб на свято. Стали біля дверей партклуба. невидимці, І ємні. Зрозуміли ріжницю між містом і селом. Стало больно за всіх незаможників, що так без світла й знання в болоті погрузли. — Ну, нічого, перериває його смуглявий, з рижою бородою з живими очами, Кость Григорович і в нашому селі буде ще свято, ми візьмемось за роботу, в нас воно теж буде як у городі. Буде, коли ми тільки не спатимемо. — Хвилевий біль замінивсь вірою що воно неминуче мусить змінитися. Розпорошились по кімнатах клубу, ходять твердо, як по ріллі. Усе їх цікавить, усе для них нове. — Балагурять. Прийшли теж піонери. Жвавими очами бігають по стінах, придивляються. Швидко прохо- дять одну,другу, третю кімнату. Радіють. Зустріли діда-комунара. Обступили. Сивий, кримезний з сивуватою бородою, з під насуплених брів виглядають серйозні, старечі очі. Глядиш, немов^ тобі усеньке село із його очей видить,“ усе^ його горе й^радощі. Піонери 'гомонять, немов бджоли в рою. З веселою усмішкою розказують дідові про все, що вони бачили при в партклубі. Комунари вкупі я робітниками. Комунар декламує
20 ВСЕСВІТ Микола ТарновськиГ— О ч і (Із циклю „Жіноча доля") Популярний пролетарський поет українсь- кого робітництва в Америці й політичний діяч. Нині — член редакційного колективу робітничої газети «Українські Щоденні Вісти» в Нью-Йорку й один з сильніших організаторів заокеянськоі філії «Гарту». Я багато їх бачив: Такі ясні і числі—прозорі, І блищали, як зорі, Очі дівочі. Усміхалися зорі прозорі, Усміхалися спогади ночі... Я багато їх бачив: Ясні і чисті—прозорі Очі дівочі. ОчіІ А де ви?—Де зорі? Чи закрили вас хмари? Чи закрили вас гори? Чи втопила вас пітьма у морі? Вас так мало—так мало На шляху до свободи— В боротьбі проти темної ночі— Очі дівочі! Очі дівочі—горіть! Очі дівочі—дивіться! З масами —з морем очей Ви перехрестно зійдіться! Блиском-огнями живіть. Пітьму осінню розвійте; Очі дівочі—горіть! Очі дівочі—не спіть! Бурями сійте! Червоні зорі над землею Червоні зорі на землі; Замаячіли ясні тіні У далекі. Збирайтеся! Ідіть на зустріч' На зустріч тіням молодим! Розвіється те.мрява-ніч— Як дим... Червоні зорі над землею Червоні зорі на землі; Замаячіли ясні тіні У далені. Організуйтесь, очі! Єднайтеся, уми! Усі! Вперед! До сонця! З одвічної пітьми! •23/11 1924. Ню-Йорк. — Розпитували діда-комунара про жит- тя-буття на селі. — Рвуться на село. — Обіцяють літом приїхати-допомогти в роботі. * * * * — Обширна заля, розмаїна червоними
організаторів заокеянськоі філії «Тарту». Блиском-огнями живіть, Пітьму осінню розвійте; *23,П 1924. Ню-Йорк. — Розпитували діда-комунара про жит- тя-буття на селі. — Рвуться на село. — Обіцяють літом приїхати-допомогти в роботі. * * * — Обширна заля, розмаТна червоними прапорами та зеленю. — Зі всіх кутків партклубу сходяться в залю. — Ідуть організовано. — Музика згучно грає Інтернац'онал. — Починається свято. — Обірають Президію. Вшановують память Ілліча, вождя робіт- ників і селян. — Усі стають повагом, в залі згучно лу- нає жалібний марш. — Якась нема стома на обличчі всіх. — Одна мить невимовного жалю —а по- тім знову могутній порив—єднання заліза з чорноземом. * * •. ♦ — Товариші! Перед нами сьогодня вели- ке завдання. Ми мусимо обміркувати важ- ливу справу, як провести найлегшим спосо- бом в життя єднання села з містом. — Тілько залізо може спасти чорну ріл- лю,—тілько воно єдине може збільшиї и про- дукцію нашого с.-господарства... а від цього’ може и залежить не іільке наше остаточна перемога, але й усього світу. Коли наши фабрики дадуть дешеві с.-г. машини, ману- фактуру, одним словом усе, що потрібує село, селянство дасть місту дешево свої продукти, а в цьому лежить основа нашого добробуту. у Наша промисловість кріпне, заводи й фабрики працюю ь повною ходою, ми мусимо зворушити наше село, розбудити в ньому почуття самодіяльности. Діти оточили діда-комунара — Робітництво стежить за кожним хоч-би незнан поступом сільського господарства, його успіх є рівночасно ус хом усього робітництва. — Усі ці слова різних представників, що виступали! святі з промовами, глибоко врізались у серця авдиторії. Заворушився чернозем, кожно слово врізалось у «0 глибоко, немов леміш у ріллю, хочеться вірити, ЩО 3 СЬОІ нішнього дня незаможники в спілці з робітниками кувати» кращу майбутність Радянського Союзу. Воно так і буде не на словах, айв житті.
Ні, ... не винуватий!! (Гумореска) Вас Чєчііяііськнй невідомий грома- попрохав пачку „К. П.“. В той лрикащик, одер- ... Вчора біля 5-ої год. увечері до кіоска «Ларьок № 4711 *, на площі Свободи підійшов дянин і цигарок мент, як жавши від покупця 40 коп., подавав йому цигарки і газету «Ларьок», замісць копійки здачі, невідомий раптом вистрелив прика- щикові в груди і забив його на місці. В міліції заарештова- ний відмовився назвати своє прізвище і мотиви злочин- ства. Другий прикащик «Ларька», шо був свідком злочинства, на допиті по- і невідомим ніяких суперечок і навіть о: „Дайте, будь ласка, „К. П.“!, „прошу _ (Карна Хроніка). г’<ь там°М*аЯНИ Я уже визнав себе винним втому, шо І Судіть «С1ЧНЯ Забив прикащика «Ларька» і р. П'ятачкового, і*^’ ЯК того ниш->гає закон та ваша совість — я ЛЬ.5ла. Що я НЄ ХОЧУ випРавдуват ись. Експерт иза лікарів зафік- — й І1ечтас1)1)йЛЮд‘,на Цілком нормальна фізично й псіхи но і в * Г,У« у Г(о денІ,« коли я забив невідомого мені чоловіка, я « іля еум'Чал «йому стані,- виправдуватись, здаєіься, нема ро-Х'Цо між забитим і 111 Копій КріМ 3йІ,чайноі . «Опіііок-^не було. вала сила представників різних видавництв, що пропонували газети, журнали, книжки, плакати портрети й подібне. Перед- платив 17 газет і не пам’ятаю скілько книжок. Передплатив новий журнал „Журнал для своїх", бо агент категорично заявив: „не подпішітесь — даром отдапим"! Чудака! Кажу йому: чому, це так—розповсюджуєте український журнал, а балакаєте по російському. Відповів: „Ой! ето как раз не важно! В літера- турє важно — вдохновление!14 — веселий хлопець. Після 22-го агента у мене трохи заболіла голова. Помітив те через те. що купив у цього агента портрета С. Буденого. а узяв замісць його — К. Цеткін ,.. Закордонний гумор
- І - сіна. Другий прикащик _ цечвяпський «Ларька», що був свідком |>я^' злочинства, на допиті по- їж забитим і невідомим ніяких суперечок і навіть Ш°К*'1І,7 звичайного: „Дайте, будь ласка, „К. П.“!, „прошу 4(Т’к'ий*ок‘^нЄ буЛ0‘ (Карна Хроніка). ' ' ’г ’омаїяни Суді! Я уже визнав себе винним в тому, що *' ам січня забив прикашика «Ларька» гр. П’ятачкового. г 1,1 ' мене як того вимогає закон та наша совість — я СУ®* і не хочу виправдуватись. Експертиза лікарів зафік- ’е:'б"раціо я людина цілком нормальна фізично й псіхи-но і в £уваЛа’шасний день, коли я забив невідомого мені чоловіка, я ’ у нормальному стані,- виправдуватись, здасться, нема (:ч суда все ЯСНО. Ясно одно й для мене, крім одного,— 7'7 знаю... за В'Ш° я його забив- __ Я —цілком лояльна, всім відома людина, радслужбовець, ,,,„, пілки.член МОДР'а Дсброфлота, Доброхема, „Геть руки’“— . злочинець! Я весь час запитую себе,—чому той жахливий іак схожий на всі попередні, зробив з мене злочинця?— ,,е нахожу відповіді. — Я пригадаю всі деталі «того» дня. — Я йду на службу. Прекрасна погода, падає сніг.. . Іі;н грій у мене прекрасний. Поспішають, як завжди, службовці, ігіить трамвай ... Кричать газетники ... На вул. Свердлова, • пии з них, мов божевільний так крикнув мені в ухо: „Каму- иісі'! Про-о-о-летарій!! Рєчь Зіновьєва, нальот бандитів", що примусив мене засміятися, бо від того галасу було таке в, л «їхня ніби промова Зіновьєва має щось спільного з наль- отом бандитів. — Далі знову нічого незвичайного. На Лопанському містку мене трохи затримав натовп іюдей, бо на містку упала коняка ломового візника, що не •^гла ввезти воза. Віз був навантажений силою книжок, иидко пройшов далі. На книжках встиг прочитати написи: ....... ,Трах“ - видавництво. и 71Я.’^ НІ8еРситетськ°ї Горки" бідно з’едягнена жінка про- ІЇІХим МЄНЄ ”сьогодн*шня вкраїнська газета „Вісти"—таким 1доМОгпа таємничим голосом, ніби вона продає непристойні, а" “И\ 'і7иів°Г0 П0рн0гРаФ'с’,а- твори Харкова, або ілюстрації ~ Купив „Вісти". "•’Ч'но феЙлеУЖҐІУ/тПрИЙШ0В весе-'!"і’. ще по дорозі прочитавши Краще» ,е‘Она О. Вишні під назвою: „Не те, не те... раніш •есело. СЛ у*^'- ПССЬ .час почУвав себе бадьоро, було навіть иісцькомі — де секретарюю — у той день перебу- Морган цілком у парадній формі Було 20 хвилин на п’яту. Я одяг пальто і вийшов на вулицю, щоб трохи голова одійшла на свіжім повітрі, бо о п’ятій годині у нас засідання. Треба роби и доклад на тему: „Созна- тельний член профспілки передплачуй свій профорган". На вулиці зупинила мене ціла юрба хлопчаків, що галасу- вала: „Всчерняя Радость“. .Риба, которая ходіть пішком"!!! «Слон—наседка"!!! Обрезаніе -Мусоліні!!! Минув два квартали. Захотілось закури їй. Цигарок у ки- шені не знайшов—забув у конторі. Бачу „Ларек". Підійшов і попросив пачку „К. Дав 40 копійок... А далі... далі... Якесь страховисько стало поперед жене і на лобі у нього я прочитав написане вогняними літерами: „Газета Ларек“—покупай товар... — Я вистрелив. Вас. Чечвянський
-гг**"-;. Ь С Е С В І Т ।
Еберт вмер, а діло його живе... О. Довженко
№ 5 ВСЕСВІТ 23 Інкасатори майбутнього (Утопія) Дозвольте мені—сказав агент, що збирає передплату по селах- обов'язково купіть книжку «Кримінальний кодекс» і запросіть юрис- консульта... — Ухвалено! 1 ось що, колеги: у нас застарілі методи. Увійдімо в кгнтакт з Федьком-шопальщиком? Він дуже добре поре кишені. Хай робить це з нами і на відсотках... — Потім у мене невеличкий проєктик... Бачите .. робота в нас пекельна... Нерви псуються... Треба подумати про літню дачку на березі моря. Колек- тивно... Га?.. — Одноголосно? От, добре... Кожний по ЗО червінців. — Та-та-та...—вигукнув хазяїн.—Як це ми забули?.. Треба ж обрати почесних членів товариства. Я пропоную обрати тих, кого за розтрату засудили на півроку? — Прохаю зробити виняток для агента N... Хоча він дістав і три місяці, але не слід забувати, що йому дві розтрати простили.. Ухвалено? Прекрасно! Більше запитань нема? «Оголошую збори закритими... Надалі збори скликатимуться в міру виявлення розтрат. Через те пильнуйте газети». Коли всі розійшлися, хазяїн, що відчинив вікно (освіжити повітря), перелякано відскочив. В кімнату стрибнув жваві й хлопчик років 16-ти і загомонів: — Чув усе! Засновуєте Анонімне товариство? Треба вам дати об'яву. 40 подвійних... Я агент для збору об'яв. Працюю в газеті «Не всякій чутці вірь». Заплатите недорого... наберем корпусом.. — Геть відціля! закричав інкасатор великого книго-видавництва. Через вас, дрібних жуліків не йде наша марка. Скинувши його з другого поверху,—він все-ж устиг навздогін вигук- нути: — Ну! «Корпусом»... Коли ще раз насмілишся явитись, то я тобі такого дам, що ти розсипешся петітом»... В Венгеров... І настав день. Длос сиділо на ліжку, троє біля столу, а хазяїн кімнати інкасатор н. инсгч книго видавництва—швидко ходив по кімнаті, скидаючи попіл т.:Ч І / ' І ' . — Не марнуватимем дорогого часу, казав він.—.Справа надто серйо- ми. Нам треба зорганізуватися згуртуватись, поділитись на гуртки, тона- Кгм, громади... Так, так! Іменно товариство, назвавши його анонімним... с:і- н і-іцо! Ціла дискредитація! Хлопчигьки. вступивши на посаду (за інкасаторів, аб> агентів різних передплат), через 2-3 місяці крадуть І до п го невміло. .Загубив.... забувся.... більш не буду. Н.п.іники! Ну гаразд! До роботи... Я пропоную ось що: І Ми засновуємо анонімне товариство інкасаторів і агентів для збору пері плати на газети й книжки. 2 Членами -товариства можуть бути ті, хто розтратив не менше '- 0 »арб.. Хто розтратив менше, той може бути тільки кандидатом. 3. Всі члени товариства роблять розтрати по черзі-порядок черги 11онлю>- Правління. < 3 кожної розтрати 10",« іде у фонд товариства, 25 сім'ї того хто І ртЗтрат..в, а решта голові цієї сім'ї... ось загальні принципи... Вносьте пропозиції! --Дозвольте мені, сказав один з іих, що сиділи на ліжкові,—треба Дмі ®иАРУКУвані підписки про невиїзд... На перший час хоча-би - я і р' бланку залишити місце для прізвища... ^добре' -с азав той, що сидів біля столу.—Здебільшого інкасатори -- Тгїлк'' а не"? нічого г*Рше> як неграмотна підписка про невиїзд. Ц-ї реоа організувати показові суди над дрібними жуліками інкаса- ' *екцій на тему: як ліквідувати кустарництво і дрібне хапунство. •Чхдпаату шітьтаку тему лекцій промовив один із учасників,—як збирати ~ пл газ®ти по селах і як дискредитувати газети-конкуренти. загремів хазяїн. .Голосуємо. Одноголосно? Прекрасно! ФІЗКУЛЬТУРА та СПОРТ ДЖІУ-Д МИТНУ нець, т.і, вживаючи своїх способів і тактики, япо- 8 Ялин нець матиме перевагу. №ІУже поширена особлива система фі- Д*іу^Джітцу, хоч і мас позитивні риси, як » ЙТкУ> що ставить собі лвт основних тстема фізичного розвитку все-ж мало відома в '•* 'нг1г*?3*ИНутйІ йюдський орані Лм ОІжнобЩно СР2Р ' ,1”ше в друт'“, приладній частині, видимо, 4мрХронягись. здобуде поширення в армії та міліції. Кі Літи...... „ На Україні визчеиня способів оборони й нападу бі»г' *У підготовку проходять в Японії введено, як обов'язковий предмету Всеукраїнській ИВіЬі -ВРИЄТЬСЯ надзвичайна витоиналісп............... ------------------- - ' ЇЙ- волі,енер- гію. Аль- п і н і с т після кож- ної п ро- гуля н кн на г о р и Усеукраїнській наче зи-
ТСпииТть Ігаку тему лекцій- промовив один із учасників,—як збирати — Ну! «Корпусом»... Коли ще рл ч ‘Д, на газети по селах і як дискредитувати газсти-конкурентм. такого дам що ти позсипешся леті том- ‘"'і/пРГ'А^- за,’*м,в хазяїн. -Голосуємо. Одноголосно? Прекрасно! Щ розсипешся летітом-... насмілишся явитись, то я тооі В Венгеров,.. ФІЗКУЛЬТУРА та СПОРТ Джіу-Джітцу Не Урветься а Японії ДУЖС поширена особлива система фі- * розвитку, що ставить собі два основних і*4 ,м)1 розвинути людський органі ,м ріжнобічно Гїїмитй людину самооборонятись. ЧагальйУ фізичну підготовку проходять в Японії ’ иим пояснюється надзвичайна витривалість, ЇІгтістьІ сміливість японських салдат, що вия- -хкь пи час російсько-японської війни. ц,.«во зазначити, що в Японії, засгатистич- іаііими. випадки хвороби серця й легенів і Емгта від неї—трапляються рідко. Це наслідок ЕкММ*СИИХ фізичних вправ і точного додержання ,> в побуті, а також виховання в собі врівно- >«>го характеру, оце й зробило японський здоровим та сильним. Викання способів оборони й нападу по япон- । гемі вимагає спочатку всебічно зміцнити організм. Починаючи проходити курси Джіу Джітцу і. Омочи ребром долоні по .м'язах при чому ш «се збільшуються, зміцняют м'язи на- стільки, що потім можуть переноси- ти, не мор- гнувши оком, навіть у а а р палкою. Крім того, пильно в ивчає тьс я місце в орга- нізмі найбільш чутливих нер- вів та м'язів, хапаючи я к і або натискую- чи на які мож- на зовсім зне- силити супро- тивника. Японські способи оборо- ни й нападу на практиці сто- я гь вище від англійського боксу і коли зійдуться ан- фізично витривалий, ан- глієць та япо- робляє в себе силу нсць, то, вживаючи своїх способів і тактики, япо- нець матиме перевагу. Джіу—Джітцу, хоч і має позитивні риси, як система фізичного розвитку все-ж мало відома в СРСР І лише в другій, прикладній частині, видимо, здобуде поширення в армії та міліції. На Україні вивчення способів оборони й нападу введено, як обов'язковий предмет у Всеукраїнській школі міліції і розшуку в Харкові. За прикладом Харкова пішла цими днями й Москва. Альпінізм Альпінізм, один з найкращих але й небезпечних відділів спорта, яким дуже захоплюються. Хіба не приваблива, перемагаочи труднощі, на гору, все вище й вище? Гори, що блищать під со- няшним промінням сніжним покровом, криють у собі велику красу й велич. А .там, десь унизу, немов іграшки, розкидані х утинки, і немов мурашки повзають там люди. Гірське повітря нгпоюс груди життьовою силою. Дихати на горах легко й вільно. Але стереже недосвідченого спортсмена небез- пека. Один якийсь непевний крок, попався, може, камінець під ноги, і мож- на зірватися з вузької стежечки вниз. Там унизу смерть... Або довіряючі твердому сніжному по- крову, сміливо сунеш упе- ред. " Не видержить кри- жана шкурка людсько: ваги і попливеш мнягко вниз. Коли сніг глибокий, то нема повороту звідти. Велика підготовка по- трібна альпіністові — фі- зична. Потрібний і досвід і звичка, щоб наважитись на довгу й небезпечну прогулянку. Але зате, як здорово почуває себе аль- пініст, що добре знає цей спорт і користується ним розумно! Він стає волі.енер- гію. Аль- п і н і с т після кож- ної про- гули н ки на гори наче за- ражаєть- ся новим запасом Вправи вих сил. Особли- вою попу- лярністю користу- ється аль пінізм в Швайца- ріі, Іта- лії, Ні- меччині, в инших краї нах, де високі гори. І в нас є альпіністи на Кав- казі і почасти в Криму. Піймали злодія способом Джіу-Джітцу
24 ВСЕСВІТ |ЗАДАМИ Ребус № 13 Завдання „Лабіринт" №15 Завдання—жарт № 16 Скільки коштує блискавка по ставках Комугоспу? (Однесіть її до категорії службовців і беріть ціну середню). * # * Всю кореспонденцію по відділові надсилати з поміт- кою на конверті „Відділ завдань і ребусів0. Увага В найближчому часі буде оголошено конкурс на найкраще смла- Говорять, що папа римський, боячіїсьЗ нізму, ховається в дуже заплутаному а®! тоні (див. мал.), куди знають хід тіл кй кардинали та Мусоліні. Треба найти до нього дорогу, якою Д на було послати йому газету .Вісти’ та 1 нал .Всесвіт", або .Безвірник*.
Завдання—жарт № 16 Скільки коштує блискавка по ставках Комугоспу? (Однесіть її до категорії службовців і беріть ціну середню), * » * Всю кореспонденцію по відділові надсилати з поміт- кою на конверті „Відділ завдань І ребусів". Увага: В найближчому часі буде оголошено конкурс на найкраще скла- дені завдання (ребуси, головоломки и т. и). Говорять, що папа римський, боячись нізму, ховається в дуже заплутаному 'ідіу.? тоні (див. мал.), куди знають хід тільки кардинали та Мусоліні. Треба найти до нього дорогу, якою б шЗ на було послати йому газету .Вісти" та (Я нал .Всесвіт", або .Безвірник". Метаграма № 14 1 2 3 4 8 11 14 12 2 12 9 15 4 16 2 11 18 17 9 3 6 13 2 И, 9 б 7 18 6 7 5 Розвязання завдань уміщених П ... Г» _ .. 1 10 3 8 2 7 1 3 9 13 10 В лі8 и журналу „всесвіт", і Метаграма № 5. 18 2 3 11 14 12 4 М А р к р — л р к с 1 2-рух, 3 4—5—6 7- колір, 8—9—3 -10—11—революціонер, 12—4—13—14 -міра соломи, Ж К А 0 Е 0 т п 19—10—4—ПрИВІД, 17-9—3—9-18 2—чуть не брама . ь селі. ♦ « Найти відповідні слова і на місто цифр поставить літери так, щоб можна було прочитати вираз Леніна. Г Ж О 0 к т А с і; із 14 15 16 Завдання жарт № 4. 35 коп. віддаються тому, у кого було два хліби, бо той дядько, що мав один хліб, сам його й поїв. Завдання аритметичне № 7. 25 червінців розбиваються на 10 бон так: в 10 мер.—1 бона, в 5 чер. —1, в 3 чер,—1, в 1 чер.—7. Друкарня .Червоний Друк". Зам. ч. 10595 12.000. Ребус Лі 7. Най ,ажні (ж) ше найголов (а) ні (ж) ше (ко) питання я (ай обіт ництв о д (до) оселя н ст (о) ва ст (о) а виться. Вірних розвязань всіх завдань не надіслано. Розвязано лише: А. X. Рибаков (Жітомір, І. Кулінич (Харків, всі, крім 6). Видавництво гаЗеги .Вісти ВУЦВК’У]
1. дмш іпа іл^ДйИ За редакцією І. Л. ЯНУПІПОЛЬСЬКОГО. Завдання № 5. В. ЛІ. Калина, Київ. 21. Ф еЗ—<13 Л <18—с8! 22. С сі-(4 І инші ходи не дають достатньої оборони. 22......... Л с8—с2+ 23. Кр 82- 1і1 Л 18 : (4 Зайва жертви—Ф65 витривало швидко. 24. 83: (4 Ф 65-115 Білі здалися. Чудова партія. Черні прекрасно використали помилки білих. Мазстро Грюнфельд був жертвой, ним же знайденої оборони. Білі—КраЗ Фй8 Теї, й4 С 66 (5). 'І0Рні-Кр ІЗ 1(7, 63 С(?2 КЬІ п. 67, Ь4 (7). Мат за два ходи. Парті» ч. 5. Оборона Грюнфельда. ’ Р»но в Берліні 1924 року. ,л1 1 рюнфельд і консультанти. Чорні Пост і консультанти. С (8—с7 67—65 > на 4. К сЗ, Етюд Ч. 2. З партії. с2~?л К В8”16 3- К £І-В ( Цей х" М В7“ 86 4. й2—«З у •‘"^лигтьсо запР°п°нований Грюнфельдом, як відповідь 5. можливий і в цій позиції. як Нас4^5 К (6:45 6. С (1 82 К ОІ ЧСРН* Од'гРУють ходом Фа5-]-пішака. Позиці. .° с5:Є4 8. К (3:44 К ’ Ділком симетрична. ' 64-Ь5? ь у ^дом £ Що варта кількох темпів. Білі, очевидно, гадали після , • , с/ виграти якість. . .Білі '• с с8-еЬІ 1а к ь5 иі к ’’8 <6 К 4. Н1г° Признаються, що хід К <14 Ь5 помилковий, 2 ЕЬ Г7—еб: 7. 1 с7-с5 0-0 роз- Білі —ш. а5, 8’. Ь2, 66 (4) Чорні — ш. с5, с7, 66, (4 (4) Білі виграють. Партія Ч. 2. Городська. Грана в чемпіонате Москви 1924 року. Білі—М. С. Іванов. Чорні—І. С. Сергієв. 1. сЗ-64 (6-85 6. 64 : (6 й5 : е7 2. 62—сЗ ?7-(6 7. а!-Ь2 68-8? 3. сЗ-64 66—с5 8. Ь2-сЗ й7-(6 4. Ь4 : 66 е7 :с5 9. 62-83 с7—46 5. 83-114 (6—е5 10. 83-Г4 66 а5 Чорні намагаються унитнути стиску. 11 14-85 Ь6 : (4 14. сЗ—Ь4 а5 : сЗ 12. сЗ: е5 (Ь е5 . 15. 42: Ь4
ЛІЯ ^•БерЛІИ >4 ЛельД і консультанти. Чорні—Пост і консультанти. 1,|,‘ ІРц" к 88-(6 3. К 81-«3 С ї8-§7 ПІ. 87~«6 4- К2-К3 ' Ч 1 поопонований Грюифельдом, як відповідь на 4. К сЗ. як <4 Цей *** можливий і В ЦІЙ позиції. ^.^^5 К 6‘ С "“Є2 К с7-£5 ‘ ,;5 черні одігрують ходом Фа5+пішака. ; Н« ‘о 0 И с5: <14 8. К 13: <14 0-0 •” 7- позиція Цілко- симетрична. К ‘І4 ,„пнаота кількох темпів. Білі, очевидно, гадали після роз- П,Тч К$ виграти якість. «ІН/ходом Л с {8 е6! 10 к Ь5_а4 к ь8 с6 Ч ’ сі смілиго признаються, що хід К <34—Ь5 помилковий. і. К <14 = еб 17—еб: ' Г подвоєний пішак не є несилою, зогляду на прекрасний роз- *и,тс*кЦОьіИХ‘>2 ф с)8'ь6 13< с 82-1,3 “ г.1Л| грають на гаданій несилі п. еб. пі • К с6-д4 Коли теперь 14. еЗ, то 14 ... К В; 15. е4 К ІеЗ! и К <12—ЬЗ Т а8 — <18! 16. С ЬЗ: е6+? ... •< К ЬЗ-64: с 87 : 64 Цей хід веде до програшу, білі прогавили 17-й хід чорніх. Ф Ь6:е6 17. Ф 61—64: К <15-14 Г.ілі не взяли на увагу цей простий хід. 11 Ф <14—еЗ К І4:е2+ 19. Кр £І— £2 Примушено. На 19 Кр 111 легко виграє 19... Фсб^-20. (3 К 64. 14 Ф 06-654- 20. (2-13 К е2—64 3 подвійною загрозою : Кс2, ЛІЗ : и Л6І8. 1. 2. 3. 4. 5. 11. 12. 13. 15. 16. 16 17. 18. 19. 20. 1. 1. 1. __ 11 аЬсбеїдЬ Білі —ш. а5, £І, Ь2, Ь6 (4) Чорні — ш. с5, с7, 66, (4 (4) Білі виграють. Партія Ч. 2. Городеька. Грана в чемпіонате Москви 1924 року. Білі—М. С. Іванов. Чорні—1. С. Сергієв. сЗ-Ь4 (6—е5 6. 64:16 в5: е7 Ь2—сЗ 87-16 7. аі — Ь2 Н8-&7 сЗ-64 66-с5 8. Ь2—сЗ £7-16 Ь4 : 66 е7 : с5 9. Ь2-£3 с7-66 £3—Ь4 16— е5 10. £3—н Ь6-а5 Чорні намагаються унитнути стиску. 14—{$5 Ь6: 14 14. сЗ—Ь4 а5: сЗ еЗ: е5 16—е5 15. 62: Ь4 £5—п5 Ь8-с7 Білі охоплюють їх. е5—64? Слід було грати 15... с7 —Ь6. Ь4-а5 е7—16 17. а5 : с7 66 : Ь8 й у чорних хороша гра. 116-В7! 18 : Ь6 18. 12 еЗ! Ь4—£5 І16 : 14 Блискучий прикінцевий хід. Маестро М. Іванов належить до виртуозів шашечної гри. 14:62 21. аЗ-Ь4 е7-16 еі: е5 66: 14 22. Ь4—с5 Ь4 : Ь8 14—еЗ Чорні здалися. Вирішення завдання Ч. 3. О. Немо, уміщеного в журналі .Всесвіт" Ч. 3 Ф е5-е7 Кріїї : £3 2. Фе7 : еі + .... Реї : £54- 2. КяЗ-154 ... С еі : 83 2. К£1-ІЗТ *— ДО ВІДОМУ ЧИТАЧІВ Для тих, хто бажає придбати видані №№ 1, 2, З і 4-й „ВСЕСВІТУ" для комплектів, Видавництво повідомляє, що заяви про це треба надсилати протягом березня місяця. Число залишених примірників обмежено. Заяви адресувати на таку адресу: Харків, вулиця К. Лібкнехта, 11. Видавництво» Вісти**.

за редакц. В. ЬЛРКИІНШЦ. Адреса РЕДАКЦІЇ: вул. К.Лібкнехта,№ 11, телефон № 14—73. ОСОБЛИВУ УВАГУ буде звернено на ВСЕ- СВІТНЮ ІЛЮСТРАЦІЮ. У журналі будуть великі відділи: ЛІТЕРАТУРИ, МАЛЯРСТВА, ТЕАТ- РАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА, САТИРИ та ГУМОРУ, НАУКИ, ТЕХНІКИ, СПОРТУ, то що. ЗАПРОШЕНІ ДО СПІВРОБІТНИЦТВА: Тео Авербах, Бахтадзе, (Грузія), Д Бузько, Бажай, Біла-Криииця, К. Богуславський, С. Божко (Кам'янець), Л. Болобан, проф. А. І. Белецьний, Остап Вишня, І. Врона, Вериків- сьний, Ванін.^С. Вагранська, П. Ванченко, П. Голота, М. Горбань, Городовенно, Б. Глаголін, М. Ган (Нью-Йорк), Цішка Гартни (Білорусь), І. Дніпровський. 0. Довженко (Сашко), В. Радиш, 0. Дорошневнч, М.Доленго, В. Деснян, 0. Досвітній, С. Драгоманів, Шалва Дадіані (Грузія), Г. Епік, Елева, К. Зелінський (Москва), М. Йогансен, В. Іволгин, М. Ірчан (Вініпег), 0. Нопн- ленко, Г. Коцюба, І. Кириленко, проф. Б. Братко, П. Козицьннй, 0. Корж, Б. Колос, Кру- чінін, Куліш (Одеса), Л. Ковалів (Київ), Ів. Кулик (Канада), Л. Курбас (Одеса), В. Коряк, Н. Калюжний (Прага), Евг. Касяненно (Берлін), М. Любченко. В. Лазурський, А.Любченко, М. Лебідь (Катеринослав), П. Лісовий, Б.Лопатинсьний, М.Лейтес, Ю Масютин, В. Меллер, Юр. Меженно, І Микитенно, Миколюк. М. Майський, Мандельберг, Я. Мамонтів, Н. Мірза- Аваньянц, К. Німчинов, Валер Проноза, П Панч, Л. Предславич (Одеса), В. Поліщук, С. Пилипенно, М. Панченко, А Приходько (Прага), С. Радугин, В. Сосюра, М. Семенно, 0. Слісаренно, І. Сенченко, В. Седлер, 0. Соноловський (Київ), Ф. Соболь, Ю. Смоліч, П.Тичина, МинолаТерещенно, Мари Терещенно, проф. І.Турнельтауб, Б.Тначенко, Ф.Таран, М. Тарновсьний (Нью-Йорк), Ізм. Уразов, А. Уразова, П Усенно, В. Фомицьний (Москва), Футорянський, М. Хвильовий.мХ. Холодний, М. Христовий, Б. Червоний, Г. Шнурупій, С. Щупак, Ів. Шевченко (Севастополь), Й. Шевченко, В. Ярошенко, М. Якович, М. Яворський, М. Яло- вий, Ю. Якубський, Сандро Еулі (Грузія), фотограф А. П. Плахтій. ПЕРЕДПЛАТА: на місяць............60 к. поодиноке число. ЗО к. >кне}(та, 11.