КУРНАП ІНОЗЕМНОЇ ЛІТЕРАТУРНІ

НОМЕРІ
ргард ПАНІЦ. ФОСФОРНА КВІТКА. Детективна повість
цре ЖІД..Повернення з СРСР
5ейд ЗАКАІІІ. ТРАКТАТ, ЩО ЗВЕСЕЛЯЄ СЕРЦЕ
У ході перебудови в Радянському Союзі ми взяли курс на
всіляке заохочення кооперативного руху, відродження різно-
манітних форм і видів високоефективної, самостійної коопе-
рації і створення умов для найбільш повного
розкриття її демократичних можливостей. Звідси й наш інтерес
до світового кооперативного досвіду.
ІЗ Звернення М. с. ГОРБАЧОВА
ДО ЧЧаСННКІВ .XXIX конгресу
Міжнародною кооперативного альянсу
1990 ЛИПЕНЬ
ВІЕМБ
ЖУРНАЛ ІНОЗЕМНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І
239
ЛІТЕРАТУРНО
МИСТЕЦЬКИМ
ТА ГРОМАДСЬКО-
ПОЛІТИЧНИЙ
МІСЯЧНИК
СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА
ЕБЕРГАРД ПАНІЦ Фосфорна квітка. Детективна повість.
З німецької переклав Віктор Ревуха
ВАСІЛІС ВАСІЛ4КОС. Повернення Одіссея Клеанта на
Ітаку. — Стара Евтихів та Міхос. Оповідання.
З грецької переклав Євген Конопацький
2
62
ОРГАН СПІЛКИ
ПИСЬМЕННИКІВ
УКРАЇНИ.
УКРАЇНСЬКОГО
ТОВАРИСТВА ДРУЖБИ
І КУЛЬТУРНОГО ЗВЯЗКУ
З ЗАРУБІЖНИМИ
КРАЇНАМИ
ТА УКРАЇНСЬКОГО
РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО
КОМІТЕТУ
ЗАХИСТУ МИРУ
На закінчення номера
МОМО КАПОР Боїнг-боінг. Оповідання
Із сербохорватської переклав Юрій Лисснко
З ЛІТ МИНУЛИХ
ГЕОРГ ГАИМ Поезії.
З німецької переклав Петро Рихло
СКАРБНИЦЯ
УБЕИД ЗАКАНІ Трактат, що звеселяє серце.
З фарсі переклав Роман Гонади. з арабської Валерій
Рибалкін
ПИСЬМЕННИК. ЛІТЕРАТУРА. ЖИТТЯ
ПЕТРО РИХЛО Бунтар і провидець німецького експре
сіонізму
ОЛЕГ МИКИТЕНКО Повернення Аидре Жіда
РОМАН ГАМАДА Пересмішник з Казвіка. або Мусуль-
манський «Декамерои»
СВІДОЦТВА ЕПОХИ
189
74
115
НІ
112
140
АНДРЕ ЖІД Повернення з СРСР.
З французької переклала Ірина Овруцька	83
Головним редактор
УКРАЇНІКА
МИКОЛА ЖУЛИНСЬКИЙ Міжнародна асоціація ук-
раїністів: історія створення і перспективи діяльності	143
СЛОБОДАН НОВАК. Язичницьке коріння Дубровника 152
Олег МИКИТЕНКО
АКЦЕНТИ СУЧАСНОСТІ
Редакційна колегія:
Дмитро БІЛОУС.
Олесь ГОНЧАР.
«перім ГРУЗИН
(заст головного редактора).
Пило ЗАГРЕБЕЛЬНИИ.
Дмитро ЗАТОНСЬКИИ.
Віктор КОПТ І ЛОВ.
Юрій КОЧУБЕИ.
Ромам ЛУБКІВСЬКИЙ.
Володимир МИТРОФАНОВ,
Василь ОСНАЧ.
Дмитро ПАВЛИЧКО,
Воліна ПАСІЧНА.
Юрій ПОКАЛЬЧУК.
Григорій ФІЛІПЧУК
(відповідальний секретар),
Ариольд ШЛЕПАКОВ.
ВОЛОДИМИР ЄВТУХ Етнічний ренесанс: випадковість
чи іакономіриігть?	147
ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ СТУДІЇ
ІГОР МАЛЕНЬКИМ. Любов І жінка в сучасних перекла-
дах таджицько-перської лірики	164
З ПОГЛЯДУ РЕЦЕНЗЕНТА
ПЛАТОН БІЛЕЦЬКИИ У контексті світового авангарду	181
ШЛЯХИ МИСТЕЦТВА
КРІС ВЕЛ‘1 «ПІпк Флойд»: майстри містерії.
З англійської переклав Ігор	Ссргіснко	154
СВІТЛАНА МУШТЕНКО.	Потяг	до землі батьків	163
ВАЛЕНТИНА МАРКАДЕ Українське мистецтво XX сто-
ліття І Західна Європа	169
ЛМ ТЕЛЕТАЙП	|87
М^рввв зв<явлено 1923 р.
С -всасві»». 1УР0 Уирвінс.мй ’іаое-
••КМ ЦІШИМ» кодах	ери-
«маиа і Пувміижнвінріаків С>4».
»», *ар«»о- • імостраціі підгаглалеиі
с№ви>а«к.ис дя» «Всагаету»
Днів • Видавмицтео .Радянський письменним-
(Сучасна нтсратура	Ебергард ПАНІЦ
ФОСФОРНА КВІТКА
ДЕТЕКТИВНА ПОВІСТЬ
З німецької переклав Віктор РЕВУХА
1
Жахливе вбивство геть розтривожило місто Д. на Рейні. Прізвища Цахаріаса
Вундервальда й Річарда Едвардса газети надрукували великими літерами, такого
в житті обох ще не було. Хоча старий художник Вундервальд своїми картинами,
фотомонтажами та карикатурами іноді й привертав до себе увагу окремих
читачів, але то були або мистецтвознавці, або навпаки, люди, зовсім далекі від
мистецтва. Він звик до постійного цькування, галереї і виставки були для нього
закриті, преса замовчувала його, і якогось офіційного визнання він не мав. Лише
вряди-годи спеціальні періодичні видання або журнали мод уміщували замітку
про його творчість, згадували такі твори, які Вундервальд сам вважав другорядни-
ми, пробою пензля, художнім промислом, витівками, за допомогою яких мусив
заробляти собі на життя.
Ще непомітніше для громадськості проходило донині життя Річарда
Едвардса. Це був гарний сорокарічний чоловік, що дуже добре зберігся, народив-
ся він у каліфорнійському містечку Берклі. блискуче володів німецькою мовою
й мав докторський ступінь. Едвардс був одружений з художницею — ученицею
Вундервальда. жив у місті Д. вже три роки, швидко тут акліматизувався й часто
бував серед художників. Едвардс непогано заробляв перекладами, а ще й викла-
дав англійську мову, що дуже цінилось у ділових колах. Спочатку викладав на
Перекладено за виданням ЕЬегЬаісІ Рапіх РЬоярЬогЬІите — МІІІІагУегІая <!ег ОеиІьсЬеп Оетокга-
іисКсп ЙериЬІік. Вегііп, 1985
Є Міііїлгусгіае асг ПоиіксЬсп РстокгаІївсЬеп КериЬИк, Вегііп. 1085.
2
курсах, але швидко збагнув, що надто дешево править за свою допомогу адептам
рейнської промисловості, які хотіли потрапити до вищого світу. Отож згодом
Едвардс почав давати лише приватні уроки, беручи добру платню.
Вундервальда вважали смішним, напівбожевільним генісм і ніхто не
сприймав його всерйоз, натомість Едвардса дехто переоцінював, особливо його
зв'язки з напівофіційним перекладацьким бюро «ТгапзаІІапіік Тгапьіаііопв».
заснованим якимсь Гаррі Ашфілдом. З цим американцем Едвардс колись багато
подорожував, між іншим збираючи матеріал для книги з порівняльного мовознав-
ства. однак тепер на запитання про ті мандри, наукову роботу й навіть уроки
англійської він не любив розповідати.
1 ось такий пихатий чужинець і естет несподівано заступився за Вундерваль-
да, коли творчість художника дедалі частіше викликала скандали н нею вже
почала цікавитися поліція. Це найдужче дивувало. Перед самими виборами
кілька хлопців порозклеювали Вундервальдові політичні колажі й карикатури на
стінах та афішних тумбах. Висміювалося все, що було дорогим і милим містерові
Едвардсу й гим людям, із якими він спілкувався. Майже дружні стосунки обох
чоловіків, терплячість і раптова запобігливість американця до Вундервальда
навряд чи можна було пояснити впливом на Едвардса дружини Маргрет і його
дилетантським захопленням мистецтвом.
В усякому разі ще в листопаді й грудні минулого року подружжя Едвардс і в
чи не щовечора бувало у Вундервальдовій майстерні. Не зіпсувались їхні
сгосунки навіть тоді, коли на адресу художника почали надходити судові
повістки й анонімні погрози. Кілька разів Едвардс власноруч брався витирати
червоні літери, які ночами хтось вимальовував пульверизатором на Вундерваль-
довому будинку: «Якщо жартун помре, то буде дощ», німецьке «Реген» («дощ»)
чомусь асоціювалося зі словом «Рейган».
2
Однак дощу не було, зате в січні довго лютували морози. Серед криг
застрягали кораблі, бракувало вугілля, рідке пальне подорожчало, усього стало
обмаль. Електростанції працювали з перебоями, подача тепла в квартири
й установи обмежувалася, то тут, то там на вулицях гасли ліхтарі й реклама.
Власті навіть додумалися на якийсь час вимкнути електрику, обмежити на
вулицях швидкість автотранспорту, запровадили вихідні без користування
автомобілями. Паралізоване місто здавалось ніби після катастрофи.
Річард Едвардс був один у квартирі висотного будинку над самим Рейном,
стояв біля вікна й дивився на нові прямі вулиці і рештки старого міста з бетонними
балками й скляними клітками, що ввечері темними тінями бовваніли на тлі такого
ж темного неба. Від Ашфілда Едвардс одержав американські газети й тепер знав,
що там сталося: похолодання в прямому й непрямому розумінні цього слова. Він
уперше відчув, що над його спокійним, зручним життям, якому начебто вже
нічого не загрожувало, раптом нависла небезпека. Едвардс не зносив тиші, не
зіккнв самотності, не любив насумрених годин з гнітючими роздумами про
невтішну перспективу. Ще світилися вікна квартир, де-не-де мерехтіли барвисті
Ебергард Паніц (нар. 1932 р.| німецький
прозаїк і драматург (НДР), лауреат премії
їм. Генріха Манна (1975), Державної премії
НДР (1977) та ряду інших літературних
премій.
До кращих творів письменника належать
романи та повісті «Крістобаль і острів»
(1963), «Сьоме літо» (1966), «Під деревами
дощ іде двічі» (1969), «Сім пригод доньї
Жуанітм» (1972; лив. Всесвіт, 1974. N9 10—
11). «Софія-грішниця» (1974». «Поразка
Вікторії» (1975). «Трамвай мого батька»
(1979), «Льодовиковий період» (1983; див.
Всесвіт, І9Н7, N0 7). «фосфорна квітка»
(1985). «Життя заради життя» (1987) та ш.
З
телевізійні екрани. Однак що вони провіщали? Тільки-но він, здавалося, порвав
з усім отим лицемірством, пияцтвом, з веселунами, апостолами умиротворення
й панікерами, з беззастережною відмовою од здорового глузду й розумних
рішучих кроків. Едвардс прикипів очима до синього миготливого вогника
полщійного автомобіля, що з виттям гнав через .міст. По той бік мосту мешкав
Вундервальд, там були фабрики й вілли ще з часів грюндерства скам'янілі
рештки того остогидлого світу, що вже ввесь потріскався.
Раптом задзвонив телефон. Едвардс лише тоді збагнув, що з ним дражняться,
коли взяв трубку й назвав своє прізвище сподівався бодай почути людський
голос, хоча б звук, однак трубка мовчала. Едвардс не чув навіть власних кроків
ні на килимі в кімнаті, ні в коридорі, їх ніде не було чути в цьому розкішному
футлярі.
Він подумав про Вундервальда, який ніколи не міг собі м'яко постелити
й забезпечити своє буття. Едвардс відчув, що охоче перебрався б жити до нього.
Художник займав колишню пекарню, яку переобладнав у майстерню з малень-
кою спальнею та кімнатою. На стінах були наклеєні малюнки й колажі
з журнальних ілюстрацій, а також ескізи метушливого життя великого міста, яке
він любив; скрізь люди, перевтілені в корів, півнів, бджіл та мурашок, дивну
метушню яких митець ніби вгледів у ввігнутому дзеркалі. У закутку будиночка
стояло кілька пляшок червоного вина, а поряд гримотів ланцюговий завод Бланка,
який, звичайно, не мав перепочинку й нині, хоча була зима і протилежний берег
Рейну заціпенів під снігом і кригою.
Едвардс підійшов до телефону й ще раз набрав Вундервальдів номер, але тут-
таки й поклав трубку. Було біля дев'ятої години вечора, час, який художник
називав найкращою порою дозвілля. Тепер він читав, тримаючи на колінах
блокнот, ніби між іншим фіксував на папері витвори своєї фантазії Іноді він
робив це на берегах позичених детективних романів. Ніхто не дорікав йому,
одержавши свою книжку з малюнками. Валентінер, антиквар, на останньому
аукціоні хотів продати одну таку книжку з молотка, проте зберіг її для власної
колекції, бо ці багатії, на його думку, й найменшої уяви не мали про вартість
Вундервальдових творів.
— Я зайду до вас! — удруге набравши Вундервальдів номер, гукнув Едвардс
у телефонну трубку, коли звідти почувся добре знайомий голос
— Лх. це ти,— відповів художник і зніяковіло кілька разів кахикнув. Голос
його звучав не так бадьоро й весело, як завжди. Вундервальд сопів і вагався.
Нарешті запропонував зустрітись у Масрберговому шинку.
— Бо вдома вже нема чим і цокнутись.
Коли Маргрет виходила після обіду з дому, Едвардс бачив у її сумці пляшку
червоного вина. Хоча дружина буцімто йшла відвідати свою подругу Евеліну. він
знав, що вона піде до Вундервальда. Отже. Маргрет і досі там Телефонна трубка
вислизнула Едвардсові з рук, заплющеними очима він виразно побачив те, чого
досі не наважувавсь уявити. Рухався майже автоматично. Встромив ноги в черевр
ки. взяв непромокальне пальто, яке було на ньому й тоді, коли він у Сан-
Франціско зустрівся з Маргрет під час зливи й уже не відходив ні на крок.
Поки дійшов до підземних гаражів, Едвардс добре змерз, а потім довго шукав
свій автомобіль. Притьмом кинувшись до нього, він спітнілими руками вхопився
за кормо й аж сахнувсь, побачивши знову при виїзді поліційннй автомобіль
з блимливим синім вогником.
Машину Едвардс поставив у порту під самим Масрборговнм шинком і залетів
туди Вундервальда він побачив зразу. Той самотньо сидів у кутку, стиснувши між
коліньми загорнену в газету картину. Був він великий і кремезний. Недбало
вдягнений і в доброму гуморі. Глянувши на нього, й не скажеш, що йому вже
шістдесят і що він знаменитість. Едвардс назвав його майстром і кивнув, коли
Вундервальд замовив і для нього келих вина того самого сорту, яке п'ять-шість
годин тому взяла з собою Маргрет, ідучи в гості. Якийсь п'яний біля шин квасу
вирячився на обох і пробелькотів.
— Соогі Ьуе. ЛоппуГ
Вундервальд засміявся її випив до Едвардса.
Вас невдовзі знатиме все місто, містере Трансатлантік, сказав він.
' Купай. Джонці! іпнг І
І
ухопив загорнену в газету картину й посунув її по столі. — У вас же недавно був
день народження, я — ваш боржник. Сподіваюся, моє мистецтво вам ще не
набридло.
— Дуже дякую.— сказав Едвардс, але до картини не доторкнувся.
— Не тут, ходім до вас.
Іти до Едвардса було недалеко, п'ять хвилин пішки
Прихопимо пляшку вина, там ніхто нам не заважатиме,— кивнув він. —
Я хотів би спокійно з вами дещо обміркувати.
— А що саме? — -запитав Вундервальд, допив своє вино й замовив ще. Нічим
не переймаючись, він дістав сигарети. Гамір, здавалося, не заважай йому, він
удавав, ніби кращого місця для розмови віч-на-віч годі й шукати. — Та кажи
вже! мовив він вередливо. І глянь, нарешті, на картину!
Едвардс засовався на стільці, зараз найліпше було б узяти мовчки ту картину
й піти. Його дратувало, коли художник йому «тикав» і взагалі поводився
зверхньо.
— У кожного свої звички,—сказав, так і не доторкнувшись до згортка. —
Мені взагалі не треба було б сюди приходити. Що я тут не бачив.
— Огуди маєш дивитися! — перебив його Вундервальд, дзвінко засміявся
й трохи надірвав обгортку картини. — Отуди! — гримнув він і показав на оголене
місце картини, звідки визирав краєвид, зображений у типовому для нього стилі;
під пекучим сонцем - голі, висохлі луки й поля, обвуглені пеньки дерев та бита
цегла, велетенські яскраво-білі шампіньйони, що сягали до самого неба, а перед
ними на ввесь зріст простяглася понівечена дитина.
- Що, дивуєшся? — озвавсь Вундервальд. — А подумай-но, якби запитали
в Пікассо, хто це зробив? Подумай же! — Він пронизливо і єхидно засміявся,
грюкнув кулаком постолі, аж келишки застрибали, один з них мало не перекинув-
ся, але художник учасно його підхопив. — Такі, як ти! — Вундервальд зовсім
розлютився — Ти. американський гномику! Якщо ви всі й надалі так чинитимете,
то незабаром настане кінець усьому.
З
Містер Едвардс досяг у цій країні значних успіхів. Квартира його була
в гарному кварталі, й він, не вельми переобтяжуючи себе, заробляв стільки, що
міг платити за дві добре опалювані кімнати майже тисячу марок на місяць. Уроків
англійської він давав не багато: до нього приходило кілька чоловік, і вони майже
за кожне слово, яке він їм утовкмачував, кидали йому по банкноті.
«ТЬаі’в Ппе, тисЬ ріеавиге мгіііі уои!»1
Але Вундервальда більшість із них не сприймала, хоча його картинами
в Едвардса були завішані всі стіни. «8йоскіпй!“" — сказала панна Бланк, дочка
власника ланцюгового заводу, граючись золотим ланцюжком під час першого
уроку, коли побачила ці страшні картини. А дебелий Габерштайн. який
утомлювався навіть ідучи ліфтом, глянувши на картини, ще дужче засапав
і проголосив: «Художники у принципі всі анархісти, не варт сприймати їх
серйозніше, ніж вони самі себе сприймають».
Повернувшись цієї ночі додому, Едвардс раптом збагнув, що надто багато
понавішував усього на стіни своєї квартири. Той Вундервальд не щадив, зрештою,
нікого й нічого, вслід кожному кидав найбезглуздіші звинувачення. Розлючений
Едвардс бігав коридором і кімнатами, нічого перед собою не бачачи, але на
товстих килимах не чутно було навіть його власних кроків. Здавалося, він ширяє
в повітрі — від кого втікає, за ким женеться? Можливо, дружина побігла до
Вундервальда, бо ненавиділа й цю м'якеньку квартиру, й прагнення Едвардса
з усього робити таємницю, й стриманість і терпіння (чи як там вона це називала?).
Принаймні, час від часу треба було собі нагадувати, сказала недавно досить
уїдливо Маргрет, що й вона жива.
Він сів край ліжка, на якому часто цілими днями читала лежачи Маргрет. Ні,
вона не була безнадійна мрійниця, не проповідувала легковажності й безцільного
гаяння часу. Після обіду, перед тим, як вона пішла, між ними виникла маленька
суперечка. Красуня Бланк з'явилася передчасно, і це їй не сподобалось, а він *
' Гарлід. я Я4ММ луж»? ЗвДПволемий (англ /
'• Тут неподобство Іангл.І.
5
повівся трохи грубо: «Купуючи сир, ніхто не затикає собі носа». А Маргрет
відповіла: «Я й не збиралася купувати такого сиру, це тобі відомо».
Едвардс був задумався, тоді розгорнув Вундервальдів пакунок. Підпис його
здивував: «фосфорна квітка. Маде ш 1)8А». На задньому плані спустошеної луки
мерехтіли фіолетові й сині вогники, мов провіщаючи кінець чогось; крім того,
скрізь росли квіти, ніби фосфорні іскри, а долі над випростаним блідим дитячим
тілом нахилилася жінка з обличчям Маргрет.
Він заплющив очі, дивні думки роїлися в його голові. Секунду вагався, чи
поїхати ще раз через усе місто, до того Маєрбергового шинку, до Вундервальда
й Бланкового ланцюгового заводу. Клята фосфорна квітка, кумедно, як це
Вундервальд до такого додумався? Коли н де він. Едвардс. сам уперше почув це
слово?
Він розгублено носився з картиною по квартирі, поки, нарешті, зупинився
навпроти письмового столу. Віднині у нього перед очима завжди стоятиме оце
знайоме обличчя. Але ж сюди заходитимуть і Бланк, і Габерштайн.і «щирий друг»
Ашфілд (чи то не він плів щось про фосфорні квіти?). «Прошу вимовити ще раз
ІЬ»,— сказав би Едвардс й анітрохи не злякався б мерехтіння фосфорної квітки.
«Язик легенько притиснути до верхніх різців: ТНе раіЬ іеад» іЬгои^Ь (Ье ІЬіпк
їогеві...»'
Коли задзвонив телефон, його сіпонуло. В трубці почувся нерішучий голос
медсестри з лікарні св. Магдалени. Туди привезли його непритомну дружину:
отруєння газом.
— Вона житиме? — запитав Едвардс.
Будь ласка, негайно приїжджайте, пане Едвардс, ми зробимо все, що
в наших силах, не сумнівайтеся.
4
Тепер він чув свої кроки, бо йшов білими плитками, білим лінолеумом і не
мучився страшними здогадами й примарними снами. Праворуч і ліворуч лиша-
лись пронумеровані двері, крихітні хвірточки до життя або до смерті. Якийсь
літній чоловік завів каталку до ліфта і спитав:
Ви — пан Едвардс?
Едвардс обімлів. Каталка була накрита лляним простирадлом, видніла лише
зведена в судомі рука.
— Вам отуди прямо,—сказав старий,— де світиться табло.
Скляна кабіна ліфта тихенько зачинилась, і каталка повільно спустилася
вниз. То була рука не Маргрет... Він не міг би помилитися, бо знав кожну цяточку
на її шкірі, кожну зморщечку, кожну пучку пальців. Ніби зацькований, Едвардс
побіг далі, за відчиненими дверима потріскував неоновий світильник.
— Де моя дружина? — спитав він хриплим голосом. — Тут с хтось?
— Є,— відповів непевний голос, той самий, що й у телефонній трубці. «Ми
зробимо все, що в наших силах». З-за металевого стелажа з-під чорної шапочки
визирнуло червонощоке обличчя.
— їй дають кисень і зробили вже третє переливання крові, тут справді
роблять все необхідне. Будь ласка, зачекайте там.
Вона лишила його в чекальні самого. Він підійшов до письмового столу
й спробував розібрати записи на паперах, які там лежали. Зайшов молодий лікар,
кивнув йому й сів. Він прибрав усе зі столу, замкнув шухляду, годі глянув на
відвідувача й протер очі.
— Містер Едвардс?
Лікар здавався перевтомленим, він назвав своє прізвище, Кендлер чи Кетлер,
неможливо було розібрати. Говорив англійською мовою, квапливими рухами
намагався принаймні пояснити становище, яке він теж не зовсім чітко усві-
домлював. Його, мовляв, щойно викликали й доручили все з'ясувати. Поліція вже
теж була, комісар Гінцпетер, якому потрібні додаткові відомості.
Не розуміючи, що це мас спільного з Маргрет. Едвардс відповів на запитання
лікаря: адреса, коли народилася, де народилася.
— Чи був уже такий випадок у вашій сім’ї?
' Стгжкл вело крізь густий ліс {англ.і вправа на вимову
6
— Зачекайте, я не розумію,— невдоволено відповів Едвардс.
У нещасних випадках це завжди треба з'ясовувати,—сказав молодий
лікар майже обвинувальним тоном. — Ви знаєте художника Вундервальда?
Він мін друг. До цієї справи він абсолютно непричетний, я можу за
нього ручитися.
Лікар звів догори брови й знизав плечима.
Він подзвонив десь о другій ночі. Ще кілька хвилин, повірге мені,— і вже
було б запізно.
Едвардс підвівся:
— Будь ласка, пустіть мене тепер до моєї дружини
Ллє я мушу пояснити вам. як це сталося. На думку комісара, тут є певні
протиріччя, містере Едвардсе.
Він квапливо кивнув головою, відімкнув шухляду, витяг звідти папери й щось
записав.
— Лікарі швидкої допомоги виявили сморід газу, а пан Вундервальд
запевняє, що до його будинку газ навіть не підведений. Як ви це поясните?
— Та припиніть це все,— сказав Едвардс. схилився над письмовим столом
і загорлав: — Що ви собі взагалі дозволяєте? Я в поліції чи в лікарні?
Він був у католицькій лікарні, й такий тон тут був занадто різкий. Лікар
вийшов, з’явилася медсестра й розгублено втупилася в нього. Йому довелося
чекати з півгодини, ніхто не обмовився з ним жодним словом. Потім на письмово-
му столі блимнула лампочка, і з гучномовця почувся знайомий нерішучий голос:
«Тепер можете до неї піти, будь ласка».
До дверей, за якими лежала його дружина, було п'ять кроків. Маргрет
утомлено всміхнулася, коли Едвардс увійшов, і він побачив, як піднялася її
рука — мініатюрна, рухлива, жива. Едвардс кілька хвилин стояв нерухомо,
відчувши подих смерті, яка промайнула над дружиною, йому зробилось холодно,
почало тіпати, й він майже не розумів, що вона йому шепотіла.
- Заспокойся.— сказав він.
Вона глянула на нього своїми темними очима:
Я цього не витримаю, я не хочу цього більше чути.
Ради Бога, що ти маєш на увазі?
Допитування й підозру, Річарде. З мене досить!
Едвардс кивнув головою, але не зовсім збагнув, що дружина хотіла сказати.
Маргрет,— лише вичавив він із себе й ухопився за її руку.— тобі не треба
було сьогодні йти з дому.
Не пускай до мене тих людей, чуєш? Нікого!
Добре, Маргрет! Він одпустив її руку, а Маргрет відвернулась. Ні, йому
не можна було відпускати її, це він добре знав. А може, тоді, в Сан-Францієко, не
належало ходи ш за нею назирці? Три роки й сім тижнів прожили разом, щасливо,
нещасливо. Що ж тепер?
5
Він поїхав додому й ліг спати. Вві сні бачив білу хмару, що поступово темніла,
бачив і щось подібне до фосфорної квітки. Однак ту квітку враз поглинув
жахливий морок,і Едвардс нічого не міг згадати. Його тіпало, він лежав і не спав,
горло стискали спазми. Вперше вві сні його мучила думка про кінець життя, про
смерть.
Забілів день. Едвардс був як попарений, коли вдяїся й пройшовсь квартирою.
Біля картини з убитою дитиною й скорботною матір'ю, схожою на Маргрет. він
зупинився. Гра барв і мерехтливі фосфорні іскри неймовірно бентежили його.
Вундервальд був сучасним художником, з якого боку не підходь, і в ньому було
не просто розібратися. Та чи й хотів того Едвардс?
Він випив два-три келишки віскі, тоді почувся дзвоник. Лише не гарячкувати,
подумав він і повагом пішов до дверей. Інколи хтось приходив на урок поза
розкладом, він не був дріб'язковим й у більшості випадків не заперечував.
— Хвилиночку! — вигукнув він і пов'язав собі краватку.
Про такі речі не треба забувати, казала Маргрет. Вона не надавала надто
великого значення зовнішності, але все мало бути на своєму місці. У понеділок,
середу й п’ятницю пані Кліман прибирала квартиру, а в суботу якесь хлоп'я
приходило по брудну білизну. Була неділя, й він. безперечно, не призначив на
7
сьогодні занять; такого ніхто н не вимагав од нього. А люди, про яких Маргрет
у клініці говорила з огидою, завжди приходили, подзвонивши наперед по
телефону: у таку ранню годину їх, однак, ніколи не було.
А це виявилась Евеліна, подружка Маргрет. Евеліна оббивала з черевиків
сніг Уночі хурделило, Едвардс цього майже не помітив. Від нього тхнуло
спиртним, і він похапцем проковтнув кілька м'ятних цукерок, бо хотів справити
на блондинку Евеліну добре враження.
— Я не буду довго заважати,— сказала вона, розкрила сумку й дістала
звідти кілька газет.
- Але ж пальто ти скинеш!
— Прочитай ось це спочатку. Річарде!
Двадцятип’ятирічна дівчина ледве сягала йому до плеча. В руках вона
тримала вульгарну «Рейніше пост» і ще якісь газети, але він дивився не на них.
Його більше цікавило довгасте обличчя Евеліни. її пухкенькі губи, великі очі
й русяве волосся, якого вона торкнулася гребінцем. Кришталики снігу розтанули
й краплинами скочувалися з її чола. В голові Едвардса промайнула дивна думка.
Він утупився в її груди, коли гостя нахилилась, щоб підфарбувати собі вуста. Ця
сама чорна сукня без рукавів була на ній і тоді, коли у Валентінеровій галереї
поряд з в'єтнамським лаковим живописом показували мініатюри Вундервальда.
Того дня Едвардс уперше запитав себе, чи він у Сан-Франціско не помилився,
вибираючи дружину. Обидві тоді завжди ходили разом, але його вибір упав таки
на Маргрет. хоч Ашфілд не радив йому одружуватися з нею. «Софістка. — шепнув
він йому.— бісеняі»
Евеліна обернулася й ледь примружила очі.
Ти ж це читав, еге ж? — запитала вона. — Про все уже роздзвонили.
— Про що все? — Кров ударила йому в скроні. Такого він не сподівався,
сьогодні пін взагалі не заглядав до поштової скриньки. Йдучи з Евеліною в кімна-
ту, він прочитав заголовок великими літерами: «Нещасний випадок чи злочин?»
Побачивши своє прізвище під статтею, він хотів був зіжмакати газету. Вони знали
все. очевидно, зграя нишпорок вирушила на пошуки У них уже й версія готова:
спочатку було прокладено газопровід, а потім його розібрано найзагадковіший
замах з давніх-давен.
— Це дуже підло з їхнього боку,— сказала Евеліна
Едвардс випив четвертин келишок віскі; все це було бридко. Звичайно, вони
написали и про розпусне життя Вундервальда, про його матроські пригоди, про
нешлюбного сина. Вони із задоволенням писали про те, що він до й після 1945 ро-
ку, бувши комуністом, сидів у в'язниці, а після угорських подій 1956-го ходив зі
сльозами на очах
— Сучі сини? - вилаявся він. - Пий, Евеліно, інакше це важко буде
витримати
Вона взяла келишок й підсіла до нього. Йому було приємно, що дівчина
сиділа поряд, пила разом з ним і не втішала пустопорожнім базіканням.
— Випий і ти зі мною,— сказала вона.
Едвардс кивнув головою:
— Це п'ятий. Будьмо!
— Ти був у Вундервальда. чи мені самій до нього поїхати?
— Якби вони, принаймні, не підтасовували сюди політику, не маю ніякого
бажання, щоб мене в неї уплутали,— сказав він. — Ці гієни ввесь час тільки
й чекали на такий поживок.
— Ти мусиш бути обережним. Річарде, ти — іноземець.
Я скажу Цахаріусові, що говоритиму під присягою те, що він схоче, хоча
він цього й не заслуговує.
Але ж то міг бути просто нещасний випадок, мовила вона, мляво
схиляючись на спинку крісла, з сигаретою п роті.
— Мені зовсім не подобається, що Маргрет зрадила мене,— сказав він із
серцем. — Це не в її стилі — щось приховувати, і вона прикрилася тобою. Нібито
була в тебе, хоча нині ввесь світ знає, де вона опинилася насправді. Отак?
Евеліна підвела голову й. усміхаючись, глянула на нього.
— Маргрет після обіду таки приходила до мене. Була трохи збентежена, але
весела, як завжди. Ми пили каву, й вона розповіла мені про ваш дивний розрив.
Н
Але коротеньким спідничкам отієї Ріти Бланк Маргрет і тепер не надає дуже
серйозного значення.
Це правда? спантеличено запитав Едвардс.
— Вона сміялася, бо її темперамент цього разу не пішов на користь. Маргрет
застудилася, мала температуру, через те зреагувала трохи роздратовано на появу
Ріти Бланк. Такого з нею давно не траплялося, - сказала Евеліна. — Деякі твої
витівки, мабуть, діють їй на нерви, хоча вона й не позбавлена гумору.
— Евеліно, тут нема нічого смішного,— відказав їй Едвардс і ще раз по вінця
наповнив келишки. — Але це вже не влазить ні в які рамки, ти не згодна зі мною?
Зрештою, машина швидкої допомоги забрала її десь після півночі з будинку
Вундервальда
Евеліна всміхнулася й мимохідь сказала:
— Ти сам хоч не збожеволій, це, очевидно, була маленька помста за ту Бланк,
Маргрет тебе кохає. їй і не приснилося б таке кудись піти нишком від тебе.
— Це Маргрет сказала?
— Я ж її знаю, повір мені.
Вже трохи сп'янівши. Едвардс щиро запевнив:
— Про мене вона такого не може сказати. Але не бути вдома цілу ніч, до того
ж з нежиттю, кашлем і брехнею)
— Тобі, власне, пощастило,- відповіла Евеліна глузливо. Богу дякувати,
що на світі с ще місця, де тебе не може забрати машина швидкої допомоги й про
тебе не напише жодна бульварна газетка. Крім того, Маргрет була відсутня лише
півночі, це ж написано чорним по білому
— Ну. нехай,— відповів він знервовано, коли вона почала задирливо
розмахувати газетою. — Ти ж і сама не віриш у ту маленьку Бланк. А Маргрет
взагалі не сприймає її серйозно.
— То що. тут заплутаний Вундервальд, твій найкращий друг? Ти в таке
можеш повірити?
У що ж він мав вірити, а в що — ні? Тим часом загомоніло все місто, базікали
за сніданком у кожній сім'ї. Кілька писак роздмухали з цього сенсацію.
— Дешевенька гра,— сказав Едвардс і заплющив очі. Він надго багато випив,
майже втратив самоконтроль. - 1 ти ще говориш про панну Бланк. Посгав себе на
моє місце.
— Мені вже йти?
— Послухай, тепер ти лишишся тут. я тебе не відпущу! — крикнув до неї
Едвардс, а тоді вибачився, що наговорив зайвого. — Я дуже радий, що ти прийшла,
але якщо хочеш звалити провину на мене, то не вийде! Це й для Маргрет уже ні до
чою. Тепер треба зберегти світлу голову, спокійно про все подумати, знайти
вихід.
— Ясно... — Евеліна підійшла до Вундервальдової «Фосфорної квітки»: -
Нова? Отже, ще одна атака на тебе? Відколи цс Цахаріас почав так виразно щось
тобі доводити з допомогою картин? Чи не від того ти шаленієш?
Едвардс надто багато випив. Зробити три кроки, щоб підійти до псі,
коштувало йому неабияких зусиль, гож пін роздратовано гаркнув
— Люба моя, я сам не можу нічого второпати, але Маргрет могло б уже не
бути на світі!
Евеліна обернулася и глянула на нього.
Лише одне, відповіла вона холодно й порвала газету на дрібненькі
шматочки,- одне ти повинен зважити, поки ще здатний: якщо це не був нещас-
ний випадок, то кому той клятий газ мав прислужитися? Ось про що мова Бувай!
— Ти збожеволіла,— сказав він тихо й схопився за голову. Що це означає?
Скажи відверто: ти підозрюєш мене?
Евеліна відійшла до дверей тихенько, ніби пурхнула. В такому стані він не міг
додуматися, що м який килим поглинув її кроки Кошмарний привид затанцював
по його затишній оселі, й Едвардс лишився на самоті зі своїми безглуздими
думками, стривоженим сумлінням і віскі в голові.
6
Він з’їв яблуко, випив кави нічого не допомагало. Кілька годин спай
у кріслі або про щось думав. У Сан-Франціско чи Луїзіані він би знав, куди
податися зі своїм горем. А тут лише Вундервальд був йому чимось на зразок
•і
друга... Коли настав полудень, Едвардс неохоче підійшов до телефону, набрав
Вундервальдів номер і зразу ж поклав трубку.
Вундервальд відгукнувся нормально, занадто нормально. В голосі не
вчувалося й найменшої нотки непевності. Зібраність, олімпійський спокій,
урівноважений тон... Зрештою, це Едвардсові завжди в ньому подобалося.
А можна було б сподіватися на розгубленість чи бодай паніку, з такого приводу
він міг би принаймні напитися. «Я теж п'ю,— мав би він йому сказати. — Бо що
ж нам іще лишається. Цахаріасе». Але Цахаріас Вундервальд був тверезий
і говорив так, ніби тільки-но відклав олівець або пензель і схопився за телефон:
— Вундервальд слухає, алло?
Бракувало лише, щоб він, хихочучи, гукнув у трубку щось на зразок
«Вундергаз» чи «Газвундер». Очевидно, йому імпонувала писанина газет,
можливо, в нього там сиділо кілька людей, які з усього кепкували. Газ і ледве не
труп у Вундервальдовій віллі — Маргрет, дружина отого волоцюги американця,—
та що це все супроти страхітливих ракет і фосфорної квітки!
Едвардс зібрався на силі й схопився за пальто. Усе ще хилитаючись, він
притулився у ліфті до стінки, й дванадцять поверхів раптом беззвучно опинилися
над ним. Падіння з неба в пекло так він це приблизно сприйняв. Це спускання
могло б тривати вічно, аж до дна прірви. Він нікого не хотів бачити й не хотів, щоб
його хтось бачив, був надзвичайно радий, що втік і від квартири, н від килимів,
і від Вундервальдових картин і, перш за все, від «Фосфорної квітки» з обличчям
Маргрет.
— Добридень, пане Едвардсе,— привітався з ним молодий чоловік, коли він
вийшов з ліфта. Той напевно ще не читав газет, бо чемно притримав йому вихідні
двері будинку. І тут Едвардсові раптом спало на думку, що він знає старого
відлюдька, який ніколи не читав газет. Ним був добрий дядечко Фелікс Валенті-
нер, антиквар. Від антиквара можна було почути не лише безневинне «добри-
день», старий міг навіть дещо зіграти йому на радіолі: «\УЬеге Ьауе аіі іЬе (іоигегз
йопе...»'
На перехресті Едвардс схилився над кермом і втупився у світлофор. Вулиця
була безлюдна, звичне полудневе недільне затишшя, але світлофор блимав, ніби
регулював цілі колони автомобілів, що після робочого дня вилилися на вулицю.
На шосе за мостом через Рейн не було заторів, Едвардс опустив шибки автомобіля,
й крижаний вітер засвистів йому повз вуха. Добре було, що він тепер мав якусь
мету, а місто позад нього, заметене сірим снігом, увесь час меншало н тепер
скидалося на маленьку калюжу.
На пагорбі перед двоповерховим будинком антиквара під стрімким дахом,
з критими балконами, він голосно посигналив. Старий виглянув у вікно, весело
помахав рукою. Безперечно, з Маргрет усе б обійшлося по-іншому, якби він,
Едвардс. приїхав сюди раніше. Маргрет називала цього неквапливого чоловіка
просто дядечком Фіксом і почувала себе тут як удома.
— А чому ви без Маргрет, дорогий друже? — спитав антиквар Валентінер ще
в коридорі, заклавши руки за спину. Старий застудився, не хотів наближатися до
гостя, аби не заразити його, та ще й потішався з цього.
— У Маргрет справи кепські,— сказав Едвардс і пішов слідом за Валентіне-
ром через великий зал, обвішаний азіатськими масками й рядами лакованих
картин. Створювалось відчуття, ніби відвідав палаци різних китайських і сіамсь-
ких династій. На полиіщх наріжної кімнати, куди господар запросин Едвардса,
були розставлені литі копії скульптур Барлаха, чудернацькі витвори із бронзи,
цементу або зварені докупи залізні коліщата й каністри з-під бензину — останнє
захоплення старого антиквара.
Едвардсові було дивно, що Валентінер щиро захоплювався таким мистецтвом.
Адже його вважали диваком і пристрасним збирачем рідкісних речей, він так же
зневажав узвичаєні, як і модні тенденції розвитку живопису.
Стара економка, матінка Шрайбер, господарювала тут так, що її майже ніхто
не бачив і не чув Валентінерова дружина, що доводилась Маргрет тіткою, кілька
років тому померла. їхня дочка Сара стала йому настільки чужою, що Валентінер
навіть не розпечатував її листів, які час від часу надходили.
Запалиш? підсунув він до Едвардса коробку з сигарами, хоча н знав, що
' «Куди поділилися всі квіти...» (Англ.)
10
той палить лише сигарети. Дуже повільно, що це аж дратувало гостя, він припалив
сам і захихотів, бо вважав дивацтвом відмовлятися від подарунка, бодай
найдріб'язковішого. У тридцяті роки, зацькований нацистами, він виїхав з Німеч-
чини, поблукав білим світом, у далеких країнах терпляче переносив усякі
труднощі й завдяки вдалій торгівлі товарами мистецтва неабияк забагатів.
Об'їздив він пів-індії, ввесь Тібет і пустелю Гобі, розшукав буддійський храм, про
існування якого мистецький світ досі нічого не знав. Йому перепало стільки
коштовностей, що він здобув можливість вибирати, а дещо навіть передав музеям.
Відкривши на Рейні після війни антикварний магазин, він торгував кілограмовими
ювелірними виробами із золота й срібла, і нині в цілій Німеччині не було, мабуть,
кращого від нього знавця стародавньої східноазіатської культури.
— Як ти дивишся на маленьку шумову завісу? Не виключено, що тут
причаїлися допитливі «блощиці», мікрофони,— сказав він, підвівся й пружним
кроком підійшов до радіоли, на якій врочисто мостилося семеро пофарбованих
чорним лаком богинь родючості. — А що ми послухаємо? — поцікавився
Валентінер приязно. — Може, пісню про квіточку?
Він запитливо глянув, поставив платівку про загублені квіти й не знімав її,
поки вона скінчилася, хоча й помітив, як спохмурніло Едвардсове обличчя. Тим
часом, діставши з-за лакованих богинь пляшку мартіні, старий запитав: — А як тн
дивишся на це? — Він налив Едвардсові, не чекаючи на згоду, сам теж добре
ковтнув.—Дзвонив доктор Кендлер,— зауважив він. мовби між іншим —
Розповідав мені, як він розставляв для Гінцпетера свої тенета.
Едвардс здригнувся. Намагаючись не заводити довгої розмови, він спитав:
— Лікар? Хіба його прізвище не Кетлер?
— Його прізвище Кендлер,— сказав Валентінер, попахкуючи сигарою
й мружачи очі.
— Як же він довідався, що я буду тут?
— Він цього не знав, хоча йому багато дечого відомо.
Губи старого ворушились так, ніби чимось смакували, слова ці він вимовив,
багатозначно плямкаючи. Час від часу він чхав і втирався величезною носовою
хустиною.
— Це давній друг, лікар моєї дружини, солідний чолов'яга...
— Лікар, якого я маю на увазі, ще молодий,— зауважив Едвардс, ледве
стримуючи себе. — Зі мною цей лікар повівся не вельми чемно.
— Моїй благовірній, тобто моїй Софії, він додав сімнадцять місяців, що
правда, то правда.
Едвардс поставив порожній келишок і затулив його рукою, коли Валентінер
хотів налиги ще.
— Уже досить, дякую. — В нього знову все попливло перед очима: масивні
чорнолакові фігурки, сіре обличчя старого, сірі очі, борода під сірими губами —
незворушна, заклякла, туманна сірість. «Чого він лише собі не дозволяє...»
— Досі не збагну, чи це було зроблено з добрим наміром,— сказав старий.
Отак живеш із жінкою й ніколи не знаєш, що краще: пережити її чи вмерти
раніше від неї.
Едвардса почали гнітити його похмурі роздуми.
— Як це зрозуміти?
— Сімнадцять місяців... — Валентінер випростався, сьорбнув з келиха
і єхидно посміхнувсь. — Коли нас самих щось спіткає, то це вже інша річ —
кожне хоче пожити, байдуже, що життя може стати мукою. Хіба ж не мука
щодня думати про бомбочки й дякувати Богові, що вони досі не вибухнули.
Я не знаю.
Американцеві стало неприємно сидіти тут далі, бо, майже не розуміючи про
що йдеться, він знову почув щось про «Фосфорну квітку». Його поривало встати
й піти звідси, і він досить грубо запитав:
— А що ж хотів той Кендлер? Чи, може, він лише повторював те, про що, так
чи так, пишуть всі газети?
Старий витяг з рота сигару і спитав:
— Там щось і про заповіт написано? — Він підвівся з крісла, чхнув і співчут-
ливо глянув згори донизу на гостя. — Можливо, саме через те й розтривожилася
ваша дружина?
11
Господар повільно пройшовся кімнатою, ввесь час покашлюючи й усмі-
хаючись, як і належало вимученому ревматизмом, дебеленькому сімдесятирічно-
му чоловікові.
— Саме тому,— ствердив він і дістав з полиці аркушик паперу: «Мій заповіт.
Спадок розподілити між Вундервальдом і Сарою Валентінер порівну».
Едвардс утупився в аркушик, якого старий тримав у нього перед очима
й якого зразу ж забрав, коли той потягся рукою взяти.
А до чого гут Маргрет? — запитав Едвардс. — Я не розумію ваших натяків.
Валентінер знову сів за стіл у кутку, навпроти, й обережно поклав руки на
папірець.
— Майже сто двадцять тисяч готівкою. А ще картини. Хіба це дрібниця?
— Це ви заповіли Вундервальдові?
— Половину спадку, авжеж.
— Він знає?
Валентінер звів догори брови і єхидно подивився на Едвардса-
— А ви не знали?
— Звідкіля?
— Маргрет знала.
— Тоді вона це забула,- відповів Едвардс.
То й не диво, подумав він, Маргрет не цікавиться грішми, її мало хвилюють
такі речі, як чиясь остання воля, бо вона взагалі подалі відганяє від себе будь-яку
думку про смерть. Однак деякі картини в дальніх залах цього будинку викликали
в неї захоплення, це він знав, про них Маргрет часто мріяла: пейзаж Маркусі,
портрет Дікса, розп'яття Шагала і, звичайно, усі оті фігурки Барлаха Не могло
такого бути, щоб вона лишалася байдужою, якби знала, кому це все колись
дістанеться.
— Ідея моя.— сказав Валентінер і постукав пальцем по заповітові. — Все це
віддамо доброму Цахаріасу, він його чесно заслужив.
Старий гендляр пірнув у крісло и зігнувся, здригаючись від кашлю.
— Зачекайте кілька років, будь ласка! Не тільки його картини, а кожна ляпка
його пензля стануть у п'ятдесят разів дорожчі, ніж уся оця мазанина! Ще за його
життя я роблю все, що можу, хоча це не багато.
Його зашельмують, він утратить рештки авторитету, якщо житиме так
і далі,- відповів Едвардс. - А ваша дочка? Наскільки я знаю, Сара не надто
високої думки про Вундервальдове мистецтво. Як вона на це зреагувала? Адже
інакше все колись дісталося б їй.
— Можливо, ще й з газом,— відповів старий.—Зрештою, це могло
б розтривожити й Вундервальда.
Едвардс не повірив своїм вухам — обурено відрізав:
— Сара ще дитина, дівчинка, ця думка в корені абсурдна.
Зате вона вміс рахувати,- сказав переконано господар і розчавив між
пальцями сигару.— Вміє рахувати й мріяти. Вона в цьому геніальна, а це —
небезпечно!
Едвардс ніяково подивився перед себе, така підозра була жахливою.
Двадцятирічна Валентінерова донька служила в банку, бо хотіла жити незалежно,
своїм коштом і розсудом. Аби щось сказати. Едвардс повторив те, що вичитав
у газетах:
У негазифікованому будинку нещасний випадок: отруєння газом. Тут
багато нез'ясованого.
Нісенітниця! Старий схилився над столом і різко мовив: — Усе
з'ясується! Коли рвуться бомби, то, виходить, бомби є, а якщо хтось захоче
отруювати газом, то знайдеться й газ.
— Та це ж балаканина! Облишмо це! — захищався спантеличено Ед-
вардс. — До чого це все?
О-о, й той Кендлер, і поліцай Гінцпетер, і ще кілька десятків нишпорок —
такі ж заповзяті люди, як і яі
Але ж цьому Кендлерові я вже казав, що він перебрав міру, проводячи
допити в лікарні.
— Це він на догоду мені, задля моєї гігієни.— різко проказав Валентінер,
12
блідий як смерть. Очі його знову примружилися, і він спитав. Одколи Маргрет
злигалася з Вундервальдом?
— Не знаю! — відповів Едвардс Йому не подобалось, що старий зовсім не
рахується з його гідністю. — Найкраще — запитайте про це в Маргрет або
Вундервальда. Ехсизе те,1 — сказав він і підвівся. — Я нічого не знаю й нічого не
хочу більше чути. Маргрет жива, і Вундервальд теж.
Він пішов до дверей, хотів би добре гримнути ними, але обернувся і сказав:
- Сто двадцять тисяч марок хіба це виправдання для нахабства? Може
статися й таке, що Вундервальд порве цей клаптик паперу.
— Ви й справді в це вірите? — гукнув єхидно старий. — Вундервальд спить
І бачить усе вже своїм, а ваша дружина про це лиш мріс. ! Сара гсж!
Едвардс квапливо збіг сходами донизу, повз реліквії віком у тисячу і дві
тисячі років Старий сказився, збожеволів і став небезпечним, подумав він.
7
На землю лягли сутінки. Едвардсові довелось увімкнути фари, коли він
рушав. В останню хвилину йому спало на думку, що на Кенігсалес його чекає Ріта
Бланк Про шо зустріч він з нею вже давно домовився; нічого дивного, просто
забув н попередити, що не зможе прийти
Вона сиділа в кафе навпроти ювелірного магазину. Вони тут при нагоді
зустрічалися Вона перекидала з руки п руку свій розкішний золотий ланцюжок.
Очевидно, панна Бланк лиш у такий спосіб усвідомлювала його вартість. Іноді
Едвардс водив її на протилежний бік вулиці — до вітрин з діамантовими персня-
ми. сережками н платиновими годинниками. Ті речі справляли на неї велике
враження, але, як не дивно, вона категорично відмовлялася, коли він. відповідно
до своїх скромних можливостей, хотів зробити їй приємність
Міг би бути н трохи пунктуальнішим,- дорікнула вона, коли він підсів до
неї. - У мене квитки на літак уже в кишені.
Він голосно засміявся й гаряче потис їй руку, в якій Ріта н досі тримала
золотий ланцюжок.
Мадонна, мадонна!
Облиш. Річарде! Хочеш на Канари чи на Родос, відповідай? Там усе екстра,
сказитися можна, ти не уявляєш собі. Є навіть зелене вино, якщо хочеш знати. 1>о
уои соте \*і1й те?'
— Один коньяк, будь ласка! — гукнув він офіціантові й усе ще не переставав
сміятися,
«Ве ог поі (о Ье, іЬаі із іЬе диезііоп!**
— Мадонно, ми ж не на уроці. Він просив її трохи вгамуватися. Ти
справді хочеш поїхати? •
Вона примхливо скривилася:
— До чого ця розмова? Найпізніше — завтра ві»анці я полечу, й ги разом зі
мною. Невже не можеш зрозуміти, що своїм допитуванням псуєш мені настрій?
— Та ні,— відповів холодно Едвардс,— я розумію твою чудову німецьку
мову, але зараз не маю ні часу, ні грошей для мандрів. Крім того, невже ти не
читала сьогоднішніх газет?
Її сині очі лагідно глянули на нього.
Не мала чого робити. відповіла вона, читати таку погань, бр-р-р!
— Що ти маєш на увазі?
— Бр-р-р!
Йому надокучили її витівки, і він сказав:
— У всякому разі, поки Маргрет у лікарні, я поїхати не зможу. Сподіваюся,
ги це розумієш?
Вона кивнула:
— Розумію. Тоді ми поїдемо на Іск'ю.
Як не на Канари, то в Італію?
Вона обома руками потягла за золотий ланцюжок, розізлилася
' Вибачте (ингл.)
• Поїдеш і) мною Іамг» )
"Бути чи не бути, ось и чім ПМТДнііЯІ» Іангл.).
ІЗ
— Та однаково. Іск'я — теж гарний острів. А ти все-таки зіпсував мені
настрій.
Він не міг збагнути, як їй спала на думку така ідея й чому Ріта вперто
чіплялася за неї.
У тебе справді вже с квитки на літак?
- Уже цілу вічність, різдвяний Дід Мороз мені їх дав, телепню!
— Та ти мені скажи по-людському: ти справді купила квитки на літак?
Покажи!
Застогнавши, вона рвучко відкрила свою сумочку. Він там побачив губну
помаду, дзеркальце, пудреницю, гребінець і пляшечку з лаком для нігтів, усе це
лежало в хаотичному безладі. Задзеленчала в’язка ключів, коли Ріта кілька разів
трусонула сумочкою. Ріті хотілося висипати все це на стіл, гак її розлютили його
дурні запитання.
Ти. мабуть, взагалі не знаєш, що таке Іск’я! — обурилася вона. Отже,
запитую востаннє: летиш зі мною, чи я лечу сама?
Він знизав плечима, сумнівався, чи все це вона говорить серйозно.
— Скажи, що сталося? Ти не можеш просто гак відчалити звідси. Саме
тепер.
Вона схилила набік голову й підморгнула йому, коли він вихилив свій коньяк.
Потім виклала все, що їй наболіло:
— Те, що пише газета, справді - ^р-р-р. 1 якщо ти не дременеш звідси, то ти
не лише телепень, ти ідіот. Ясно?
— Еге,— сказав він, його усмішка зникла. — Отже, квитки в тебе все-таки с?
— Боже, який ти нетямущий! Вона глянула на ручний годинник і почала
заповзято викладати свій план: — За годину ми повинні вирішити, куди хочемо
поїхати: на Іск’ю чи на Тенеріфе. Родос — то справді нікудишній острів, так усі
кажуть. Але якщо хочеш, я могла б забронювати всі три маршрути, навіть п'ять:
і на Гавані. Мій старий ніколи не був скнарою. Він лише запиз*ував, чи ти розірвеш
шлюб. Ось такі вони, міщани! І вони, звичайно, думають, іпо ми щасливо поверне-
мося назад і, можливо, навіть зі спадкоємцем Рейнського ланцюгового за-
воду!
Едвардс потягнувся до коньяку — келишок виявився порожній.
— Всього цього трохи занадто як на один раз, сказав він. — І знаєш,
є ж якісь межі: що можна й чого не слід вимагати від себе самого й від інших.
— Ох, але ж Маргрет вимагає від тебе надто багато.
— Що ти маєш на увазі?
— Твоя Маргрет була у Вундервальда!
— Ти її там бачила? Я думав, ги взагалі не знаєш, де він живе...
Коли повз них проходив офіціант, Ріта замовила собі каву. Тоді нахилилася
через стіл, але сказала так голосно, що її могли почути всі довкола:
— Але ж я жінка і цікавлюсь такими речами.
— Коли саме ти бачила там Маргрет?
Ріта зморщила носа й глянула на годинник:
— Пізно... Однак, щоб поїхати на Іск’ю, теж незабаром буде запізно.
— Я б хотів знати, коли ти була у Вундервальда? — запитав він нетерпля-
че.— Зразу після обіду чи ввечері?
— Ні, балона з газом у своїй сумочці я не мала, детективе!
— Будь ласка, скажи!
Боженьку, у той район, де мій батько виробляє свої ланцюги, я не їжджу
після півночі. Бо там живуть і ті люди, що на нього працюють, іноземці, як і ти.
лише не такі виховані.
Едвардс розрахувався, коли офіціант поставив на стіл каву.
— З поїздкою на Іск’ю нічого не вийде,—сказав Едвардс, намагаючись не
втратити самовладання, — Іншим разом, мадонно, зараз у мене дуже затуркана
голова. Гадаю, ти це розумієш.
Вона лише ковтнула кави. Ланцюжок гойдався в неї на шиї, сумочка висіла на
руці.
— Ти підозрюєш, що я справді їй чогось підсипала? Вона дзвінко
засміялася встаючи. — Іск’я — це острів Пасхи, він не годиться для різдвяних
дідів! Одвези мене принаймні додому.
14
8
Едвардс їхав швидко. Ріта вхопилася за його руку н сказала;
— Обережно, ожеледь!
Хоча зроду не була лякливою. Коли сама сиділа за кермом, то мала звичку
їздити, мов навіжена. Тепер же кілька разів застерегла його:
— Будь ласка, не так швидко.
Вона, очевидно, хотіла довше побути з ним. тож не квапилася додому. Йому
також нестерпно було вертатися до порожньої квартири, тому й гнав свій
автомобіль сумовитими безлюдними вулицями міста куди очі світять.
— Ми ще ніколи не були разом у театрі, — раптом спало на думку Ріті. Ти
буваєш іноді десь із Маргрет?
— Майже ні, — відповів Едвардс.
— Не уподобали собі якогось бару?
Він крутнув головою. Ріта не випускала його руку й щоразу щільніше
підсувалася до нього. Неважко було здогадатись, на що розраховує. Ріта. звичай-
но, уподобала собі бар. з яким він неодмінно мав познайомитися.
Сюди, праворуч. - сказала Ріта, і він звернуті у вузький темний завулок.
— Як пертися кудись на той світ, на острів Пасхи, то краще вже тут, -
зауважив він з гіркотою в голосі.
А чому б і не посидіти десь з Рітою, замість никати вдома в чотирьох стінах?
Принаймні, на певний час буде далі від Вундервальдових картин разом з отими
фосфорними квітами
Ріта гукнула швейцарові у формі, обшитій золотими галунами:
— Привіт!
Це був бар «Дзвіночок», на розі вулиці, підвальчнк, у якому майже ніколи не
було вільного місця, зате на кожному столі стояв телефон.
— Він ніби розрахований на веселих удовичок та вдівців. — сказав Едвардс,
не наважуючись кудись сісти. — 1 не вельми забезпечених комівояжерів!
— Не скажи. — відповіла вона. — Ці чоловіки мають гроші, а дами знають,
чого хочуть. Не кожна така дешева, як я.
Він поклався на долю, пішов слідом за Рітою і почув з усіх боків дзвіночки.
Столи й стільці були залізні, майже як у конторі.
— Не чути лише клацання друкарських машинок, — промовив він і,
наморщивши лоба, розглянувся, тим часом Ріту якийсь молодик уже запросив до
танцю. В метушні дансингу Едвардс утратив П з поля зору, однак сміх Ріти
долинав до нього так само безтурботний і трохи задзвінкий. Музика діяла йому на
нерви, дратувало все: гамір, схвальні вигуки, сама молодь з її дикими танцями.
Він зрадів, коли Ріта повернулася до столу. Її партнер поспіхом зник, навіть не
глянувши на Едвардса.
— Цокнемося, — сказала вона різко, — за що хочеш! Мені тепер усе
байдуже!
— Вип’ємо за наші прекрасні мрії, за Іск’ю! — відповів він, намагаючись не
показати свого гнітючого настрою. — Колись і справді доведеться усе залишити
й поїхати.
— Полетіти! —виправила вона його й засміялася. — То Ну’, пане вчителю!
В цей час задзвонив телефон. Едвардс аж здригнувся:
— Не звертай уваги, це не нам!
Але їй захотілося, щоб він узяв трубку.
— Не будь занудою, —благала вона, тицяючи йому в руку трубку.
— Дід Мороз слухає! — гукнув Едвардс, бо нічого ліпшого йому не спало на
думку. Відповів чоловічий голос, слова в гаморі ледве можна було зрозуміти.
Едвардс простяг Ріті трубку й шепнув їй:
— Можливо, це твій Ьоу2!
— Запитай, чого він хоче!
— Говоріть, будь ласка! — Едвардс міцно притис вухо до телефонної трубки
й тепер дуже добре все почув. З трубки хтось крикнув: — «Ви — газовик, а не Дід
Морозі»
' Полетіти Іангл.).
’ Тут: коханець Іангл.І.
15
- А що вам треба? — запитав Едвардс.
Голос ніби віддалився, цілу хвилину було лише захрипле гарчання, а тоді
пролунали слова:
— Западись ти. газовику, разом зі своєю лавандовою квіткою!
Едвардс потримав у руці трубку секунду-другу й поклав її. Йому здавалося,
що наостаиок він ще почув хекання, сміх, тріск і шум.
— Щось неприємне? — запитала Ріта.
— Ні, нічого серйозного, — відповів Едвардс, — дурний жарт.
Коли вони їхали до неї додому, він їй усе переповів. Граючись золотим
ланцюжком, вона біля свого будинку сказала:
— Сьогодні ти перебудеш ніч тут, я тебе не відпущу нікуди.
Він кивнув, у нього від страху в п'ятах похололо. Здавалося, з темряви йому
погрожують.
— Можливо, у гєбе с віскі? запитав Едвардс і поспіхом пішов слідом за
нею, спіткнувшись кілька разів на сходах.
9
Едвардс ходив Рітиною кімнатою й, тримаючи в руці келишок, час від часу
випивав. Ріта сиділа у кріслі й марила Іск'гю. А що ж вона могла ще робити?
Можливо. Ріта й справді думала, що він причетний до тієї справи у Вундервальдо-
вому будинку Якби він утік на острів Іск’ю, це б засвідчило чистоту його
сумління, найвищу байдужість. Там він міг сховатися від усяких переслідувань
і неприємностей, наприклад, від зустрічі з Маргрет.
— Сідай, ти мене нервуєш. — сказала Ріта. Вона не знала, що ще можна
розповісти про Іск’ю. бо ніколи там не була. Просто начиталася про той острів,
а читала останнім часом багато. Якось дивно, але вона навчилася трохи італійсь-
кої.
— У крайньому разі, зможемо перебитися, якщо витратимо всі гроші. —
мовила Ріта. — Ти даватимеш багатим італійцям уроки англійської, а я
німецької.
Едвардсові запаморочилося в голові, хитаючись, він підійшов до Ріти. Надто
багато випито віскі, а перед тим ще й мартіні у Валеігтінера, коньяку в кафе. Ноги
більше не слухалися, він раптом сів біля неї, й Ріта мовчки глянула на нього.
Спочатку зірвала йому з шиї краватку, тоді разом зі своєю сукнею кинула в куток
його піджак.
— На Іск’ї було б не так-то й кепсько, — сказав він, коли вона затягла його
в постіль. — Тут холодно. Ти не відчуваєш?
— Уяви собі, що ми на Іск’ї, уяви собі щось, шептала вона йому, коли він,
міцно заплющивши очі, байдуже лежав біля неї й навіть не відповідав на поцілун-
ки. Вона обняла його обома руками, притислася колінами до його колін, але
почала теж мерзнути й розчаровано спитала: — Невже ти й справді не можеш
собі нічого уявити? Невже у тебе немає фантазії? Чи я тобі не подобаюсь?
Вона підвелася поряд у постелі, обхопила руками свої груди й зашептала до
нього:
— Та глянь же на мене! Не думай, будь ласка, більше ні про що. йди до мене!
Він похитав головою і відвернувся, на часточку секунди йому видалось, ніби
він чує голос Маргрет, бачить її обличчя в мерехтінні фосфорних іскор, майже як
на тій Вундервальдовій картині.
Я п’яний, — сказав він і сахався від найменшого шуму й будь-якого
зблиску світла, що проникав з вікна. Я краще піду додому.
Ріта знову міцно пригорнулася до нього.
— Може, загасити світло й опустити штори? — запитала вона. — Скажи, що
мені ще зробити? Як ти хочеш? Я зроблю все що забажаєш
Едвардс лежав нерухомо, й Ріта відштовхнула його від себе. Десь у квартирі
задзвонило, і йому здалося, ніби він знову сидить у барі «Дзвіночок». Хотів був
уже потягтися до телефону, що стояв зовсім поряд, однак аж заціпенів, згадавши
про хрипкий голос.
Ні, не треба! — гукнув він до Ріти, яка вже зіскочила з ліжка й почала
збирати розкиданий одяг, а десь там подзвонили знову, цього разу дуже настирли-
во.
16
Так може дзвонити лише мій старий. — відповіла Ріта і, натягуючи на себе
спідницю й блузку, поспішила відчинити двері.
Квапливо вдягаючись, Едвардс чув, як там хтось варнякав, нібито зараз була
не ніч, а білий Божий день.
— Ми майже домовилися поїхати на Іск'ю, сказала Ріта, заходячн зі своїм
батьком до кімнати. Бо тут погода й справді бридка.
Вона сіла на ліжко біля Едвардса.
«Старий», якому не виповнилося ще й п'ятдесяти років, зупинився біля
порога й запалив сигарету.
— Я тут випадково проходив, дивлюсь вікна світяться, — сказав «старий»,
порушуючи прикру мовчанку. Потім зізнався, що то він подав ідею про подо-
рож.—Зміна місцевості не обов'язково мас вести за собою зміну способу
мислення. додав «старий», усміхаючись. — Трохи помандрувати не зашкодить,
якщо визначилися фронти. Ви там спокійно зможете обміркувати те, що буде далі.
Бо тут зараз надто легко збитися з того чи того напрямку, а від Вундервальда
варто триматися на належній відстані.
Застібаючи комір Едвардсової сорочки й поправляючи йому краватку, Ріта
розмовляла з батьком про вже замовлені квитки на літак, але просила його надалі
не втручатись у цю справу, мовляв, не потрібно.
Зрештою, Річард не мас нічого спільного з тією нісенітницею, про яку
пишуть газети
— Абсолютно нічого, сказав Едвардс і хотів був підвестись, але для цього
довелося зіпертись на Рітині плечі. Його капелюх лежав зім'ятий на ліжку, він
мацнув наосліп, не влучив, потім, злий сам на себе, вхопив капелюха й нап'яв собі
на голову. — А тепер я хочу додому. Крапка.
Йому було байдуже, що ще скажуть Ріта і її тато про Вундервальда, про Іск'ю
або якісь інші, більш сонячні острови, хотів уникнути будь-якого втручання в цю
справу. Сидячи згодом в автомобілі, він дивувався темряві й піші, що запала
довкола. Але раптом заторохтів мотор. На шибці під щіточкою біліла записка, тож
йому довелося вийти з машини ще раз.
То Пу! — Вигукнув він. побачивши у вікні голову свусї мадонни, яка геж
щось йому гукнула й щось кинула. Він потім наставив записку до фар і прочитав:
«У вашої прекрасної дами дивний гумор, вибачте за телефонний дзвінок у барі
«Дзвіночок».
Вгорі у вікні й досі видніла її кумедно-гарна голівка.
Ти стерво! - крикнув їй угору Едвардс, але це. м'яко кажучи, прозвучало
занадто ніжно й приязно. Навіть її поліційного шпига почали мучити докори
сумління, ось у чому секрет, на цю роль вона .могла б знайти натуральною пройду,
дідько б його забрав! А може, то справді був її батько, який хотів бачити того
«газовика» саме в його особі?
Він знову заліз до кабіни й пожалкував, що не мас під руками чогось такого,
що можна було б потрощити. Десь пропав капелюх... А може, то Ріта викинула
його з вікна в безодню ночі? Мотор заревів. Машина рвонула з місця, а настрій був
такий, що хотілося розбити й ту машину, й розбитися самому. Але Едвардс
поступово отямився й подумав, що було б краще не впадати в розпач і не розбива-
тися.
10
Не минуло н десяти хвилин, як Едвардс уже був удома. Він себе почував так,
ніби потрапив не туди, куди хотів, бо навіть не знав, як і чому він туди прибився.
Протягом кількох хвилин він. утупившись, дивився на телефон, що стояв посеред
столу. Оскільки телефон не дзвонив і взагалі довкола не чутно було ні звуку,
Едвардс полегшено зітхнув і набрав номер, записаний на клаптику промокального
паперу.
Лікарня св. Магдалени, слухає сестра Брігітга. — почувся у трубці
непевний голос.
— Скільки вам років. Брігітто? — запитав Едвардс, — відчувши дивне
піднесення.
Вона відповіла дуже чемно:
2 Всаса.х № /
17
Дев'ятнадцять з половиною. Скажіть, будь ласка, а що ви хотіли?
Авжеж, він так і думав, що їй дев’ятнадцять. Вона тоді трохи почервоніла,
помітивши, що він спостерігає, як вона маніпулює хромованими приладами.
Шкіра в Бріптти була бліда й веснянкувата, рум'янець проступав лише на
обличчі. Він міг собі уявити, як Брігітта зараз тримає трубку, приклавши її до
своєї сплюснутої з боків голови в чорній шапочці.
— З вами розмовляє Едвардс, — сказав він. — Було б чудово, якби ви
знайшли для мене хвилину часу, я почуваюся дуже кепсько, самотньо.
Голос іі ледве чувся в трубці, але йому вистачало того, що вона стояла біля
телефону. Брігітта сказала, що не може покликати його дружину, хоча він і не
просив її про це. Маргрет насторожилася б, почувши його голос о такій порі; вона
просто не могла б собі цього пояснити. «Моторошно з незвички сидіти в чотирьох
стінах». Приблизно так сказав він молодій медсестричці, й вона зрозуміла його.
— Дуже мило, що у вас таке терпіння, — провадив він далі, стаючи ще більш
набридливим. — Коли ви кінчаєте роботу?
На хвилю запала тиша. Він уявив собі її, зніяковілу, що стоїть у білій палаті,
залитій неоновим світлом, яке ввесь час потріскує. Однак до його вух раптом
долинули інші звуки. Доктор Кендлер забрав у неї з рук телефонну трубку.
А може, він почув і останні слова?
— Ви хочете знати, коли випишеться додому ваша дружина? — грубо
запитав він і таким чином зразу навернув його у світ реальних фактів.
Він сказав:
— Так, докторе,— і дізнався, що завтра чи післязавтра він міг би її за-
брати.
Відразу після цього повідомлення лікар вишпетив його, ніби школяра:
Це велике неподобство —дзвонити о такій порі в лікарню.
Бачте, протягом дня він не згадав про свою дружину. До того ж це, мовляв,
такий випадок, який викликав сенсацію, дуже загадкова історія.
— Не лише ваша дружина чекає, що ви дещо з'ясуєте, як підказує вам ваш
обов'язок. Хоч я й поінформував комісара Гінцпетера про нашу розмову, однак
у нього ще лишилося багато нез'ясованого.
— А що саме? — запитав спантеличений Едвардс. — І яке вам до цього діло?
Я взагалі не знаю, що мені з'ясовувати, та й вам нічим не зобов'язаний.
Але тут Кендлер виклав свої козирі й назвав Едвардса хамом та безсердечним
егоїстом. Якщо він залишив дружину в такому стані напризволяще, то від нього
можна всього чекати. Він, мовляв, навіть не здатний зрозуміти, як то необхідно
з'ясувати все, що стосується цього випадку, до найменших подробиць.
— Що це було: отруєння побутовим чи чадним газом? Можливо, хтось із
якихось міркувань підготував це вишукане вбивство, а ви — іноземець, — єхидно
процідив крізь зуби доктор Кендлер. — У такому випадку рекомендується точно
знати свої обов'язки й права, які аж ніяк не є необмеженими. Вам, принаймні,
доведеться дати відповідь на всі ці запитання, повірте мені!
Едвардс раптом геть внтверезів, на хвилину втратив дар слова, а тоді крикнув
у телефонну трубку:
— Жахливо! Я зараз же до вас приїду, .ми це негайно владнаємо.
Не кладучи трубку, він глянув на годинник.
— Так не піде — сказав йому доктор, тоді голос урвався, стало чутно лише
гудки. Все.
Свинцева втома здолала Едвардса, й він, навіть не скинувши пальта, міцно
заснув біля письмового столу. Сахнувшись від телефонного дзвінка, він не знав,
скільки минуло часу: кілька хвилин чи години.
— Ще не пізно, — почувся зовсім близько Рітин шепіт, — подумай-но добре.
Він не відповів. Пізніше йому спало на думку, що вона хотіла нагадати лише
про подорож на Іск’ю, а тепер видалося, ніби це з її боку була погроза. Тому
Едвардс поклав телефонну трубку на стіл і пішов у протилежний бік, до спальні.
Вже другу ніч він проводив удома без Маргрет. Можливо, й останню ніч перед
утечею на острів Іск’ю чи ще кудись. Здавалося, не лише той уредний доктор
намагався розворушити його й загнати. Ні, він не був людиною поза законом
і нікуди він не втікав, однак був зацькований, виснажений, смертельно втомле-
ний. І Едвардс умить заснув.
18
11
Уранці він прокинувся біля дев'ятої години й здивувався, що телефонна
трубка й досі лежить знята на письмовому столі. Голова була свіжа, і Едвардс
твердо вирішив викреслити з пам'яті минулу добу. Проблема з мандрівкою на
Іск'ю розв’язалася сама собою: літак, про який вони не могли дійти згоди, вже
вилетів. Ріта, звичайно, зосталась теж. «Хай іншим разом, сказав собі Ед-
вардс. - Краще бути на острові Пасхи, ніж ото в обличчя тобі мас дмухати
крижаний вітер». Маргрет усе ще була його дружиною, і він кохав її. хоча й не
знав, що його так міцно з нею зв'язало: безглуздя, любов, ревнощі чи просто
звичка.
Едвардс пустив холодний душ і стояв під ним удвічі, а то й утричі довше
звичного. Сніданок виявився до смаку, бо він давно не мав у роті й крихти. Газет
з поштової скриньки він не взяв. Його не цікавили навіть учорашні футбольні
матчі, прогноз погоди, повідомлення з біржі праці, не хвилювала навіть ота
бридка базгранина про нього та Вундервальда.
Едвардс мить обмірковував, як би скасувати сьогоднішні уроки з англійської,
й одяг найкращий із своїх костюмів.
Коли він задля порядку поклав трубку на місце, то телефон відразу
ж задзвонив. На проводі був Вундервальдів син, він сказав, що вже цілу годину не
може до нього додзвонитися.
— Ось тут сумка Маргрет. — повідомив він — Ви не хочите її забрати?
Батько, на жаль, ще не зовсім одужав, а то сам привіз би. В обід я знову буду тут,
у нього, може, приїдете по сумку?
— Безперечно, приїду! — відповів Едвардс. Вундервальд не вперше доручав
своєму синові робити за нього якусь неприємну справу. Була надія застати вдома
й Цахаріаса. Вундервальд-старший у таких випадках заводив жваву й веселу
балачку про свої плани. Та він і нині не мав причин для скорботи. Маргрет жива,
він, Вундервальд, очевидно, теж знав, що дехто не діждеться, коли вона нарешті
випишеться з лікарні. Якщо дивитися на все це неупереджено, то Вундервальдові
треба ще й дякувати, бо то він своїми рішучими діями відвернув найгірше.
Саме коли Едвардс хотів уже виходити з дому, прийшов пан Габерштайн,
рівно о десятій годині. Він одхекався й, сідаючи, як звично, зі своїм зошитом для
запису слів до письмового столу, зразу ж помітив нову Вундервальдову картину.
Цей чоловік успішно торгував нерухомим майном і, хоча погано розумівся на
мистецтві, зате мав гострий зір.
— Чудернацькі квіти, зроду таких не бачив, — мовив він, киваючи на
фіолетовий відблиск за зображенням Маргрет. Едвардс аж тепер серед грибопо-
дібних, лискучих чагарників помітив іскринки, які нагадували собою квіти, що
розпукуються.
— Ьабіев, роіаіоея, Ютаіоез1, — промимрив Габерштайн. Він був людина
самовпевнена, тримався по-світському, багато подорожував, займаючись купів-
лею й продажем земельних ділянок, мав розкішні квартири в Чікаго та Нью-Йор-
ку, однак серед Едвардсових учнів він був найелабший. Щоразу доводилося
починати з азів, аби пояснити йому винятки утворення множини іменників або
якусь дієвідміну, його пам’ять на адреси клієнтів чи найдрібніші ознаки земель-
них ділянок у якій завгодно частині світу була виняткова, але для вивчення мов не
годилася. Він завбачливо не наважувався віддалятись і на кілька кварталів од
своєї нью-йоркської філії, бо вже. читаючи по складах вивіски з назвами вулиць,
починав загинатись, тим паче, якщо доводилося про щось у когось розпитувати.
До того ж вимова його була жахлива. Хоч би як Едвардс старався, але так і не
навчив його вимовляти англійське слово «сЬеаі». Цього ранку йому теж забракло
терпіння, й він почав картати Геберштайна:
— Дорогесенький, та це ж «шіт», а не «чіт»’, тобто обдурювання, дуже
важливе слово, з ним ви ще не раз зустрінетеся, займаючись своїми справами
в Чікаго. Та й тут — теж. Отже, вимовляйте це слово подумки, доки самі себе не
переконаєте. Хай вам щастить.
' Леді, кдртоплм, помідпрн (англ.).
* Екскременти /МІМ.;.
г
19
Товстий маклер був шокований:
— І це ви мені таке кажете?
Він читав у газеті повідомлення про Едвардса та Вундервальда й зразу
ж ухопився за нього.
Ви самі по вуха загрузли в тому, чим розкидаєтеся довкола себе. І якщо
комусь треба робити висновки, то це мені. Мені вже давно не подобається ваша
пихатість, не кажучи про ваші зв'язки й про цю халтуру! Він махнув рукою на
картини. Такі речі не до шмипі мені, і я не збираюся надалі платити за це гроші
— Так. —сказав Едвардс і. втупившись у «Фосфорну квітку»*, подумав: «На
мене чекає Вундервальд, а я тут марную час». Він зовсім не образивсь, але
прочухана цьому чоловікові мусив дати.
Геть звідси І сказав Едвардс. Такі, як ви. не годні навіть копирсатись
у чужому калі.
Пан Габерштайн позбирав свої зошити, пошукав чогось у портфелі н піджаку,
очевидно, чекав, що Едвардс його перепросить і продовжить урок, пирскнув
кілька разів зі злості й за хвилину зник, лишивши посеред столу чек на шістсот
п’ятдесят марок; приблизно стільки він був Едвардсові й винен. Едвардс перевів
подих і написав на сьогоднішньому аркуші календаря: «Перемога над самим
собою! Чи можна ще мене врятувати?»
12
Едвардс почував себе, ніби напідпитку. Він вийшов з дому окрилений і пішки
пройшовся свіжим морозяним повітрям. Тоді поїхав трамваєм через міст і через
промислове передмістя подався до Вундервальда. Дівчина-школярка протерла
полою пальта замерзлу шибку, хотіла побачити свіжий сніг і автомобілі, а може,
вирішила лише глянути, чи не час їй виходити. Полою пальта, подумав він,
усміхаючись, вона непрозоре зробила прозорим.
Біля ланцюгового заводу Бланка Едвардс вийшов з трамвая. Аж сюди було чути
дзеленчання, грюкіт і скрегіт, на залізничних коліях маневрували товарні поїзди,
у тумані за муром майже безгучно пролітали електрокари. Під час війни тут
кувалися гусениці для танків, нині — гусеничні ланцюги для кранів і тягачів,
останнім часом у двох цехах, прибудованих збоку, монтували якісь установки,
з території їх вивозили лише вночі й під контролем американських офіцерів.
Слова ГЕНРІХ БЛАНК, ніби ланцюг із сотнями сегментів, охоплювали всі
мури величезної заводської території. За ними, майже на самому березі Рейну,
стояв будинок Вундервальда. Раніше тут була стара пекарня, згодом її купив
Бланк, у жорстокі воєнні й повоєнні роки тут випікали для заводчан непоганий
хліб. Згодом будинок за мізерну платню здали в оренду художникові, бо іменем
Вундервальда, яке тоді користувалося доброю славою, можна було прикриватися.
Піч Вундервальдові. звичайно, довелося демонтувати. Ця робота, в якій узяли
участь Маргрет і ще деякі його колишні учні, зайняла гри з половиною місяці.
Вуидервальдів син Пауль зустрів Едвардса біля дверей.
— Ви не бачили з того боку червоного ящика? — запитав він і показав на
вікно майстерні, біля якого раніше стояли діжі й місильні машини Тепер на
старих столах горопудилися картини й підрамники, незавершені скульптури,
рельєфи, а біля стін прихилилися невідомо звідки взяті рекламні щити. Друкарсь-
ка машинка й усілякі інструменти, токарні верстати н електромотори заступали
вхід, тож Паулеві довелося спочатку розгребти місце, щоб показати Едвардсові
завішений брезентом червоний дощаний поміст, який був змонгованнй поблизу
старого, вже непридатного газового ліхтаря.
Вони розкопують газопроводи,—сказав Пауль і. мов зачарований,
втупивсь у вікно. — Це чимось пов’язано з тим нещасним випадком, саме там,
з протилежного боку вулиці вони шукають газ.
— Ну н викопаютьтам непридатний ліхтар чи жмут старого дроту, — знизав
плечима Едвардс.
Молодик рішуче заперечив:
— Вони шукають приводу, аби витурити звідси мого батька.
— То люди Бланка?
— В їхніх руках майже все — міська влада, поліція її ми! — Він погрозливо
підняв кулак. — Але безкарно діяти все-таки не можуть’
20
Він був вищий від Едвардса на цілу голову й примруженими очима дивився
повз нього кудись у далеч.
— Хай-но якийсь із цих типів підійде до .мене — я вхоплю його за барки
й примушу винюхувати газ ось тут. у будинку, поки йому остогидне.
— Та не чіпайте їх краще, Паулю, інакше ці люди не відчепляться від вашого
батька. Тут усе пов'язано одне з одним, а його підозрює багато хто.
— Хай-но тільки спробують! У нас тут лише пропан, а він не луже небезпеч-
ний.
Ці слова Пауль сказав різко, виглянув у вікно. Він запалив сірника й демонст-
ративно підніс його до маленького пальника на цоколі, де колись була піч
— Не бажаєте кави?
Він поволі відкрутив газовий кран і єхидно засміявся, коли там спалахнуло
манюсіньке полум’ячко.
- Не вистачить навіть підігріти каву Отже, до чого тут ваша підозра?
Досі Едвардс був із хлопцем у добрих стосунках, тепер уже відчув, що той
стає дедалі агресивнішим, і його агресивність скеровувалася не лише проти отих
нишпорок на вулиці,
— Якщо той червоний ящик і дратує вас, нема чого казитися, вколов він
його. — Ви мені дзвонили. Де сумочка?
Хоча Пауль стовбичив біля вікна й щось сам собі буркотів, Едвардс одвернув-
ся. Йому не хотілося заводити довгі розмови з цим двадцятирічним парубійком,
який удався в свого батька. Лише все, що в старшого Вундервальда трималося в
певних рамках, у його сина виходило за рамки. Він нагадував боксера, який не виз-
нає ніяких правил і покладається лише на свої сили, однак коли опиняється в но-
кауті, звинувачує цілий світ. Недавно він з ватагою хлопців налетів на амери-
канський військовий автомобіль, який, очевидно, вивозив од Бланка «секретну
зброю». Звичайно, додому його привезли закривавленого, а невдовзі на нього че-
кав судовий процес за терористичні заміри.
Погляд Едвардса зупинився на фігурках із скла, якими останнім часом
захоплювався старий Вундервальд, Він із битих пляшок конструював схожі на
мозаїку панно й чудернацькі фігурки Завжди знаходилися люди, які вважали
такі речі мистецтвом і платили за них гроші. Приїжджали навіть закупники
спеціальних салонів мод і образотворчого мистецтва й не проти були купувати їх
цілими вагонами. Набагато ціннішими видавалися, проте, Вундервальдові
акварелі та олійні полотна; деякі з них висіли в коридорі на побіленій вапном
стіні. Надмірна фантазія Вундервальда найяскравіше проявлялася лише з вико-
ристанням мерехтливих фарб. Добру сотню разів Едвардс із захопленням
удивлявся в картину розміром в аркушик учнівського зошита, яка у позолоченій
рамці висіла біля сходів. На гребені даху в шаленому екстазі, з транзистором
у руці танцює молодик, очі його вирячилися від страху перед літаками та
бомбами, що ніби нотні знаки витанцьовують поміж нанесеними штрихом
хмарами й падають, а зграя птахів зі стрілами захищає від них Землю.
— Річарде! — вигукнув зверху старий Вундервальд. схилившись на поруччя
сходів. — Якщо ви не підніметеся сюди, то захолоне ваша кава. А мені з вами
терміново треба дещо обговорити, та й часу в мене обмаль.
Сходячи дерев'яними приступками нагору, Едвардс думав про розкішний
Валентінсрін дім. Хоч тут, у Вундервальда. на кожному кроці й не впадала в око
якась старовинна мистецька реліквія, однак те, що Едвардс бачив зараз, захопило
його ще більше. На картинах було зображено карнавал із безліччю тваринних
морд, театральна ложа, заповнена гендлярами, велетенський робот з пальцями,
подібними до гадюк, над руїнами міста — кістяк, що шиє форму для американсь-
кого пілота, апокаліптичні вершники у генеральських папахах із закривавленими
біржовими бюлетенями в небі поглинутого ПІТЬМОЮ світу.
— Ні, проти цього нічого не вдієш,—сказав він, неспроможний відірвані
погляду од картин.
— Дивно — мовив Цахаріас Вундервальд, що так і стояв, зіпершись на
поруччя. А може, спочатку виключити газ. якого в мене зовсім немає?
Він кивнув на стіл у невеликій світлиці, який був накритий до сніданку.
Очевидно, Вундервальд вже трохи перекусив, бо, як і Валентінер. попахкував
сигарою, яка кілька разів гасла. І йому довелося раз у раз припалювати її.
21
— Ми варимо на електроплиті, ви це знаєте, — сказав він і кивнув на плиту
в кухні, де над плитою на стінах висіли розмальовані Маргрет тарелі з висловами
Брехта, як наприклад; «Спочатку їжа, а тоді вже мораль».
Усе, що робив Вундервальд, було заплутаним, майже неприємним. Він
передчував змову з політичних причин проти себе й свого сина. Балачки про газ —
то був лише привід, а що за цим крилося, те було важко собі навіть уявити. —
йшлося про дуже й дуже високі ставки
— Валентінерові теж уже анонімно дзвонили, щоб він тримався від мене
якнайдалі.
Різким рухом Вундервальд загасив сигару й підійшов до стінної шафи. Там
великими газетними літерами, обведеними золотистою рамкою, було написано:
МИ. НІМЦІ. ЗА ЯДЕРНУ РІВНОПРАВНІСТЬ ДЛЯ ВСІХ НАРОДІВ. НАМ НЕМА
ЧОГО ВИКАНЮЧУВАТИ БОМБИ.
Тримаючи в руці коричневу шкіряну сумку Маргрет, Вундервальд запитав
Едвардса:
— Не хочете мені сказати, що ви збираєтеся робити? Гаяти часу не можна,
інакше вони притиснуть нас до стіни. Пошепки він додав: — Порозмовляйте зі
своєю дружиною, вона єдина знає, хто це наробив. Сумніву не підлягає ось таке:
ми обоє гарненько сиділи собі у Маєрберга, а Маргрет хотіла лиш забрати свою
сумку.
Він утупився в Едвардса. що у плащі всівся за стіл.
— Вона лежала ось тут, на цьому самому столі. Я думав, вона мертва.
ІЗ
Виходячи з будинку. Едвардс іще раз глянув на червоний ящик під ліхтарем,
що наполовину був засипаний снігом. Пауль Вундервальд собі уявив, ніби зможе
змінити хід подій прокльонами й галасом, як ото з нічними військовими поставка-
ми Бланка.
А поки що тут удень і вночі панувала неприємна одноманітність без
проблиску надії на майбутнє. Лише якась школярка полою пальта протерла
замерзлу шибку п виглянула з трамвая. Це трохи заспокоювало, однак сподівати-
ся на більше було годі, якщо час школярського світосприймання вже минув.
Таксі зупинилося з протилежного боку вулиці, де мешкав Вундервальд,
і Едвардс побачив Маргрет, яка виходила з машини. Він сховався за ріг. Реакція
була блискавична, й дружина, здається, його не помітила. Разом з нею було двоє
чоловіків, які. жестикулюючи, в чомусь її переконували. У снігу пустували діти;
побачивши, що він сховався між старою дровітнею пекарні й муром Генріха
Бланка, малюки здивовано глянули йому вслід.
Валентінера Едвардс упізнав одразу; добре придивившись, упізнав і доктора
Кендлера; то вони супроводжували Маргрет. Хоч до них було лише кільканадцять
кроків, Едвардс не пішов за ними. Зустріч з Маргрет навіть без свідків тепер
видавалася непростою. В присутності ж Кендлера він утратив би самовладання,
а Валентінера, що безперестанку сякався й покашлював, Едвардс також пі-
дозрював і міг напуститися на нього.
— А Бланки, шахруючи, посміюються собі в кулачокі — почув Едвардс
лайку. Старий антиквар, човгаючи ногами, пішов до Вундервальдового будинку.
— Безперечно, позов про виселення вони вже подали, від цієї потолочі всього
можна чекати.
Біля бокової брами ланцюгового заводу таксі розвернулося; двері будинку
художника клацнули й зачинилися. Едвардс подумав, чи не піти йому додому, але
цікавість усе-таки взяла гору. Як дістатися до задніх, завжди відімкнених дверей
Вундервальдового будинку, Едвардс добре знав, але з-за рогу виглянули діти
й гукнули йому:
— Алло, дядько Цахаріас казав, що цими дверима не можна входити, треба
тими, що з вулиці.
Він обернувсь і засміявся, але сміх той був недобрий. Едвардс і сам собі
здавався смішним, було таке відчуття, ніби його впіймали на гарячому. Чоловік,
який не мав зваги глянути в очі власній дружині, що вже однією ногою побувала
на тому світі, — як назвати такого чоловіка? Страховидлом, боягузом, блазнем чи
22
симулянтом? Але Едвардс волів самому собі довести, що, взявши себе в руки, він
ще здатний до чогось. Сердито махнувши на дітей, Едвардс відчинив задні двері
й спустився сходами до підвалу. Звідти чути було все, що говорилося нагорі.
У цьому склепі панувала темрява, лише в топці потріскував і зблискував вогонь.
Тут Вундервальд опалював свій будинок. А може, це робив і син. який хоч і витав
десь поза хмарами, але мав на будинок усі права. Не лише булочки й хліб що
завгодно можна було винести задніми дверима старої пекарні.
Проникнувши цими дверима до будинку. Едвардс почув, що Валентінер
збирається оголосити війну всім Вундервальдовим ворогам і що при потребі не
пошкодує ні сил, ні коштів, аби зберегти художникові цей будинок, а собі —
насиджене місце.
— Боюся, що вони хочуть забрати не наш будинок, а самих нас, — заперечив
йому син Цахаріаса.
— Як же тоді все це можна пояснити?
Едвардсові теж не подобалася впертість Валентінера. Старий антиквар увесь
час говорив лише про те, як зросли ціни на земельні ділянки, про земельне право
й зажерливість банків. Те. що сталося із Маргрет. його, здавалося, абсолютно не
хвилює.
— Йдеться лише про гроші, шалені гроші, — гомонів Валентінер, причому
чхав, сякався й говорив про звабливість грошей, усе, мовляв, можна купити,
зрештою, навіть убивство, навмисне чи ненавмисне.
— Без грошей і такого шаленства немає й мистецтва...
Маленький чоловічок, здавалося, надміру старається, його пружні ноги
бахкали по підлозі.
Ти скажи, не мовчи. Цахаріасе, або я віддам тебе на поталу тим негідни-
кам. Вони знесуть не лише дах над твоєю головою, але н здеруть із тебе шкіру.
Коли хочеш, можу продати кілька твоїх картинок, аби ти мав хоч трохи спокою.
Даремно нічого не робиться.
Едвардс уявив собі Маргрет. яка, ледве видершись із пазурів смерті, сиділа
отам, нагорі, з людьми, котрі не звертали на неї жодної уваги. Юрливий Кендлер.
той неук і чванько, й досі втручався в розмову, говорив про традиційні права
власності та про заслуги фірми Бланка перед містом, заслуги, які теж не можна
було знехтувати.
— Що законно, повинно законним і лишатися, — резюмував він і цілком
серйозно запропонував Вундервальдові пошукати будиночок десь на природі.
— А чому ви нас одразу не виженете на баварські пасовища? — вколов його
Пауль Вундервальд. Валентінер розреготався, аж заревів, і відтак уже ніхто нікого
не чув і не слухав.
Едвардс чітко уявляв собі й Вундервальдові малюнки, що висіли на стінах,
і місто, зображене на малюнках. Скрізь вибухали пакунки з динамітом, а за-
палювальний шнур звивався поміж уламками бетону та цегляної щебінки...
В усякому разі Едвардс не уявляв художника серед ідилічної природи. «Я тут
народився й знаю: супроти сили тут можна вистояти лише за допомогою сили», - -
часто говорив сам Вундервальд. «Будемо сподіватися, що ми розумніші, бо так чи
так ми слабші. Але ж це не повинно означати, що ми зійдемо з дистанції, —
навпаки! В глупоти лише один шанс: якщо дурніші ми. Невже ж ми такі?»
Лише доклавши неабияких зусиль, можна було зрозуміти, про що йдеться
там, нагорі. Валентінер заявив, що хоче змінити свій заповіт, безумовно, не на
користь Вундервальдових супротивників. Мовляв, його авторитет антиквара
поставлено на карту, він заступився за Вундервальда й на цьому стоятиме.
— Я ні перед чим не зупинюся. шаленів старий ангиквар, пирскаючи,
сякаючись і витираючи носовою хусточкою обличчя. Він ревнув на Цахаріаса
Вундервальда: — Малюйте, гноме Цахаріасе, й далі в такому ж дусі, але тримайте
свій дім у чистоті, а діловодством дозвольте зайнятися мені. Про політику я нічого
не хочу знати, це справа вашого сина, він ще наламає там дров. Чи варто весь час
плювати через мури Бланка лише тому, що там гримкотять ланіцоги?
Едвардс підійшов до топки й погрів руки. Пауль намагавсь умовити батька не
йти на жодні компроміси, адже на карту поставлено життя. Не може бути й мови
про відступ, на міцний сук — гостра сокира! Справи, які творяться по той бік, не
такі-то й безневинні.
На сходах почулися кроки. Доктор Кендлер, не кваплячись, проказав-
Дуже заплутана справа. її необхідно з'ясувати. Безперечно, між цими
фактами й наслідками слідства с певний взаємозв'язок. Хто ставить на карту
людське життя, той не мучиться докорами сумління. Тут, очевидно, зіткнулися
найрізноманітніші інтереси.
А Маргрет мовчала. Едвардс розкрив її сумочку й оглянув уміст, хоча хтось
уже спускався сходами, можливо, щоб узяти тут шампанського. Передбачалося
примирення, компроміс чи навіть угода Він. Едвардс, лишився осторонь цієї
справи, був непричетним до неї, його навіть не взяли до уваги. У сумочці лежав
зіжмаканий лист, адресований якомусь адвокатові Міхаелю Тіму, заява про
розлучення: незборима антипатія, протилежні погляди на Бога й на світ. Який Бог,
який світ? І що може бути незборимим між двома людьми, які кохають одне
одного?
14
Коли Едвардс виліз із підвалу й потрапив на вулицю, від будинку від'їхало
таксі. В ньому сиділи Пауль Вундервальд і Кендлер. Едвардсові здалось, ніби він
побачив там і Маргрет А може, то її образ вималювався в його уяві, бо він би не
витримав, якби вона лишилася там. нагорі, в Цахаріаса Едвардс хотів був уже
повернутися и ще раз увійти в будинок, але тут надійшов трамвай, що їхав
у східному напрямку й міг би відвезти його до самої домівки
Едвардс в останню секунду вскочив у трамвай, цього разу ніяка школярка
шибок не витирала. А мороз понамальовував на вікнах повно квітів, майже таких
чудернацьких, як і фосфорні квіти Вундервальда. Це була не поїздка, а справжнє
шаленство, від якого до краю напружувалися нерви. Такого Едвардс іще зроду не
знав. Люди заходили й виходили, мовчки втуплювалися в нього, ніби він був
одним з тих чудовиськ, про які писалося в газетах: анархія і терор, газ і смерть.
Йому видалося, що крізь замерзлі шибки він побачив біля трамвая Ашфілдів
«порше», але напевно помилився. Ні, переслідування він не боявся, так далеко ця
справа ще не зайшла. Праго, елегантно плигнувши на ходу, він ушився від жінки
в трамваї, яка явно не зводила з нього очей і підходила щораз ближче. Він постояв
на посиланій жужелицею ковзанці й. ледве тримаючись на ногах, потягся далі,
поки побачив попереду сірий висотний будинок. Це мовби додало йому сили.
Ліфт працював справно, за три роки він псувався лише два рази. Тепер це не
нагадувало ні вознесіння на небо, ні падіння в пекло. Беззвучний механізм
працював чітко, ніби підкоряючись диявольській формулі заклинання, й завіз
його туди, де йому по суті вже кільки годин, а може, й півтора дні більш не було
чого робити. Котра ж година? Він міцно, ніби чарівну паличку, обхопив пальцями
ключ, двері розчахнулись, у кімнаті грало радіо.
Маргрет сиділа в кріслі й тримала в руці газету.
Нарешті й ти прийшов, усміхнулася вона й кивнула йому головою, ніби
нічого не сталося. Тільки-но він підійшов до неї, Маргрет підвелася й ласково, як
цс вміла робити лише вона, ніжно пригорнулася.
— Доктор Кендлер привіз мене сюди, це було так люб'язно з його боку.
На її вустах вималювалась усмішка, Маргрет глянула на нього, і в цьому її
погляді не відчувалось анінанменпіого докору Ні слова про те, що вона побувала
на порозі смерті, анінайменшої ознаки неспокою в и рухах, від неї скорше віяло
безтурботною радістю. В його руках вона побачила свою сумочку й полегшено
зітхнула, ніби в житп не було нічого важливішого:
— За нею я ж іще раз ходила до Вундервальда ввечері, вже після тебе, інакше
я давно була б удома.
— Авжеж, — відповів він на цю безглузду балаканину, якою пригощав його
и Вундервальд, намагаючись ухилитися від справжньої розмови. Він дав їй
су.мочку, в якій лежав лист до адвоката Міхаеля Тіма, зіжмаканий разом з об-
гортковим папером від тієї горезвісної пляшки червоного вика.
— Я дзвонила сюди ще з лікарні, — сказала вона, — але тебе не було вдома.
Він стояв, не зводячи з неї очей.
- Так, Пауль Вундервальд хотів, щоб я забрав сумочку. А мене тут затримав
отой ідіот ГаберштайнІ Я обіцяю тобі, що з ним покінчено.
24
Він сподівавсь іншого, але помітив у її погляді холодну впертість.
- Хотів по тебе заїхати, повір мені, — запевнив її Едвардс. — Я не знав, що
ти чекаєш на мене. Але Кендлер сказав «завтра чи післязавтра», не назвав точного
часу. Той Кендлер. Маргрет... Я не можу нічим собі зарадити, але той Кендлер
здасться мені досить дивною й сумнівною особою. Чи то н справді був газ, чи
Кендлер хоче мене н увесь світ у чомусь переконати?
Дядечко Фікс приїхав у лікарню, то я й поїхала з ним, відповіла вона,
пустивши повз вуха слова про Кендлера. — Я лише хотіла чимскоріш бути знову
вдома.
Вона поміняла сукню, вмилася, підфарбувалась, прибрала посуд, з якого він
снідав, — і все це за кілька хвилин.
— Богу дякувати, що ти нікуди не пішов, — сказала Маргрет, сідаючи.
— Маргрет,— Едвардс упритул підсунув до неї своє крісло, доторкнувся до її
колін. - Маргрет, що означає цей лист? - Він кивнув на сумочку й знизав
плечима —Ти хочеш піти від мене?
Вона відкинулася назад, ухилилася від його наміру бодай крадькома
доторкнутися до неї.
— Якщо ти бачив листа, то навіщо про це питаєш? Хіба лист не пожмаканий?
Я пожмакала його ще до того, як це сталося у Вундервальда..
— А тепер?
Маргрет зміряла його допитливим поглядом.
— А що ж могло змінитися? У мене є свої друзі, в тебе — свої, то згодом
з'ясується, чи сумісне те. що дехто вважає несумісним. Звичайно, Бланки
й Вундервальд це — ніби вогонь і вода А твій Ашфілд... У мене закралася
страшна підозра, Річарде.
- Ні'
Позавчора я бачила його поблизу Вундервальдового будинку з якимсь
суб'єктом, а сьогодні — знову.
— Ні.
Губи її стислися, Маргрет хвиміну мовчала, можливо, щоб дати йому час
прийняти якесь рішення або принаймні збагнути, як серйозно вона усе це
сприйняла.
- Мене завжди гнітило, коли він з'являвся ще в Сан-Франціско, й тим паче,
коли він раптом став тут власником великого підприємства. Ти залежний від
нього?
— Ні. и ги це знаєш,— відповів Едвардс, і до нього знову повернулося трохи
колишньої самовпевненості. — Ми знаємося з ними дуже давно, я йому та їхній
сім'ї багато дечим зобов'язаний, а тому для мене не існує жодних причин
цуратися його. Він нормальна людина, з різними суб'єктами не має нічого
спільного. Ти помиляєшся, Маргрет. Це, мабуть, непорозуміння.
— Я не вірю,— сказала вона. — І я це так не залишу, в мене було досить часу
на роздуми. Коли людина пережила щось подібне, то починає дивитися на світ по-
іншому. Мені кожного разу затинало подих, коли я зустрічалася з Ашфілдом.
Це була відплата за три роки, проведених з Маргрет. і за тридцять —
з Ашфілдом. Власне кажучи. Едвардс не мав батьківщини, йому здавалося, що він
влаштував був своє життя поряд з Маргрет. Батьки Едвардса колись жили
вНімеччині й утекли звідти, після їхньоїсмерті його всиновили Ашфілди. Мовою
Річарда був американський варіант англійської, якою розмовляли в Берклі діти
заможних сімей На каламутному Рейні він став учителем для тих людей, яких
Маргрет не могла терпіти. У нього була зручна квартира, як на його смак,
першокласні меблі и килими. Ашфілди тримали в селі ферму, їхнім багатством
були корови, зернові склади, автомобілі й кілька розкішних квартир у Сан-
Франціско, які вони здавали в оренду частково вмебльованими.
— Ні, ти помиляєшся.— повторив він. — 3 Ашфілдом в останній час у мене
могли бути якісь непорозуміння, але я від нього вже давно не залежу. 1 повір мені,
я знаю Гаррі майже так само, як себе.
Задзвонив телефон. Едвардса сіпонуло. Маргрет зняла трубку и проказала;
— Слухаю!
Тоді зблідла, прихилилася до стіни н зашепотіла, обхопивши обома руками
телефонну трубку:
Він—мертвий...
2.5
— Вундервальд? — запитав Едвардс.
— Газ.— сказала вона й злякано затрясла головою.
— Знову газ!
15
Едвардс негайно вирушив туди автомобілем. Маргрет лишилася вдома, вона
не проказала більше жодного слова, лише, ніби від тику, ввесь час трясла
головою.
Перед Вундервальдовим будинком юрмилися роззяви. На одному з поліцій-
них автомобілів блимав синій вогник. Машина швидкої допомоги зупинилася біля
заводського муру, там, де позавчора вночі й сьогодні в обід Маргрет наче бачила
Ашфілда. В будинку смерділо газом, хоча з відчинених вікон дмухав холодний
вітер. Якийсь поліцай запитав Едвардса його прізвище й кивнув головою, ніби
йому все зрозуміло.
З Цахаріасом Вундервальдом не сталося нічого. На сходах стояв його син
і запевняв:
— Ми з батьком не були вдома буквально з півгодини, може, навіть хвилин
двадцять.
Художник сидів нагорі за столом, підперши голову руками. Двоє чоловіків
поклали старого Валентінера на ноші. Він обблювався, видовище було бридке.
Лише в коридорі небіжчика накрили полотнищем.
— Це — світильний газ. безперечно,— констатував доктор Кендлер. що мов
тут уродився. Едвардс пильно глянув на нього. Лікар уїдливо запевнив: — Ми цю
справу швидко розплутаємо й закрутимо газовий кран раз і назавжди.
Якийсь чоловік у цивільному вовтузився біля маленького газового пальника,
про який Пауль Вундервальд уранці розповідав нісенітниці. Червоний газовий
балон фактично був порожній, однак поліція описала майже всі інструменти
й прилади у Вундервальдовій майстерні. «В лабораторію!» — надійшло розпо-
рядження. бракувало лише, щоб вони ще взялися за картини м скульптури, які
хтось назвав «непристойними й гіршими з найгірших».
Усе перевернулося догори ногами, співробітники поліції фотографували
кожен закуток будинку, від підвалу до даху. Всередині приміщення й знадвору
вони знімали відбитки, описували предмети й запаковували іх у пластмасові
торбинки. Біля відчинених дверей і вікон поліція намагалася відбитись од цілої
зграї газетярів, які ставали щораз зухвалішими. Комісар Гінцпстер кричав:
— Геть звідси! Тут вам нема чого робити!
Однак, коли він піднявся нагору по сходах, до коридору проникла ціла
знімальна група телебачення. Комісар спочатку шаленів і погрожував, нарешті
примирливо махнув рукою, підсів у світлиці до Вундервальда й сказав.
— Тепер кожен відчуває, що це був газ.
Він учадів,— уставив зарозуміло Кендлер. Або отруївся природним
газом, про що свідчить запах, або вчадів.
Він оглянув у підвалі систему опалення й здивувався, виявивши там лише два-
три відра вугілля.
— Нема й попелу, хоча топка н казан з водою ще теплі.
На такі розслідування його, власне, ніхто не вповноважував, але комісар
вдячно зауважив:
Отже, слід іще теплий...
Кілька поліцаїв у цивільному обнишпорили підвал, завзято махаючи руками,
їм здавалося, що вони незабаром обов'язково все з’ясують. Тут сталося вбивство,
перед цим був замах на життя іншої людини, здавалося, що тут пахне ще й політи-
кою, сенсацією і громадським неспокоєм. Гінцпетер байдужливо давав указівки,
що треба ще зробити. Одному цивільному доручив залучити до розслідування
якнайбільше фахівців з газового заводу, а другому — проконсультуватися на
університетських кафедрах і в інших експертів. Потурбували вже навіть прокуро-
ра. аби той видав ордер на арешт Цахаріаса Вундервальда.
— Та тут же все ясно,— вигукнув поліцай. — Крім того, він може втекти,
сховатися від слідства.
Пауль Вундервальд запротестував.
2Є>
— Кому треба щось приховувати, той мусить спершу з'ясувати... Ні мене, ні
мого батька в будинку не було, коли це сталося, маємо свідків.
— Авжеж, усі — безневинні ягнята.— сказав єхидно Кендлер і знову зміряв
Едвардса зневажливим поглядом: — Ви теж головою ручитеся за Вундервальда.
хоча ваша дружина напевне стала вже більш розсудливою.
Кендлер був у своїй стихії, можливо, в лікарні йому доводилося нудьгувати.
Він з подробицями розповів, що тут сталося, коли він і Маргрет залишили старого
антиквара; звичайно, згадав і про те, що поблизу вешталися якісь двоє, один з них.
видимо, був іноземець.
— Іноземці тут почувають себе як удома,— запевнив він, не зводячи ока
з Едвардса. — А пан Валентінер був дуже необережний, здасться, він на когось
чекав, згадував про продаж якихось картин. Він усе життя клопотався найбільши-
ми диваками й пускав повз вуха будь-які застереження.
Кендлер говорив так. ніби він єдиний ще може застерегти людство від
забудькуватості. Він ще довго перераховував усе, що викликало в нього підозру.
Нарешті цього виявилося занадто навіть для комісара кримінальної поліції
Гінцпетера, бо він ще не з'ясував характеру пригоди: самогубство чи вбивство?
— Давайте ще раз усе згадаємо.— сказав він і попросив лікаря докладніше
описати йому тих незнайомців, чого Кендлер, звичайно, зробити не міг.
Едвардс підсів до художника й шепнув йому:
— Скажи ти щось, Цахаріасе. Як ти гадаєш, на кого тут чекав Валентінер?
Однак Вундервальд лише похитав головою. Він розгубився від хаосу та
балаканини, доручив синові відповідати на всі запитання й захищатися від
звинувачень. Один із поліцаїв, котрий безперервно дзвонив по телефону, сказав
сердито Паулю Вундервальду:
— Ви підете з нами й підпишете протокол, мусить підписати його і ваш
батько. Я не сумніваюся, що маємо справу з убивством.
— Скажемо обережніше: вбивство або тілесні пошкодження зі смертельним
наслідком,— уточнив Гінцпетер. — Ми зараз підемо собі, про арешт поки що не
будемо говорити. Так замести за собою сліди — це треба відзначити, дорогий
убивцю!
Перебиваючи один одного, поліцаї ще хвилю збуджено розмовляли.
Гінцпетер сам сходив у підвал, кілька разів піднявся й спустився сходами, вдарив
Кендлера по плечі й зауважив:
— Ваше діло — небіжчик, тож клопоту маєте досить. — Обом Вундерваль-
дам він гукнув: — Тут хай усе залишається так. як є, а я когось поставлю до
дверей, щоб ви мали спокій. Кількох запитань завтра чи післязавтра уникнути
буде неможливо, тож триматимемо зв’язок. Загадку незабаром буде розгадано.
Бувайте!
16
У будинку було холодно, хоча Кендлер і сказав, що вода в опалювальному
казані ще тепла. Едвардс сидів разом з Вундервальдами в холоднечі, аж поки
Пауль зачинив вікна. Запаху газу більше не було чути.
— Незрозуміло,— сказав сгарий Вундервальд, — як Валентінер сидів ось тут
і нічого не відчув. Хтось мусив був зайти в будинок, щоб наробити такого!
— Він. мабуть, заснув,— відповів Пауль,— він завжди спав по обіді!
Едвардс згадав про свій візит до антиквара, згадав, як вони пили мартіні, як
той кашляв.
— Здоров'ям він не міг похвалитися,— зауважив Едвардс. — А протягом дня
часом вихиляв цілу пляшку.
Так вони сушили собі голову здогадками, Цахаріас кілька разів стукав себе
кулаком по лобі.
— Мені не треба було втікати! Цій мафії від живопису, з якою він укладав
вигідні угоди, я так чи так не вірю ні на йоту.
Син заперечив:
— Вони хоч і шахраї, але не вбивці. Якби зазіхали на картини або на гроші, то
щось би забрали
В ті фатальні півгодини він з батьком носив деякі дереворити й літографії до
людей, які займалися розмножуванням.
27
їх ми не можемо заплутувати у цю справу, хоча для нас це було
б неспростовним алібі.
Нервовим рухом Вундервальд-молодшнй кивнув на стілець, де сидів Едвардс:
— Ось тут був старий, коли ми з батьком повернулися додому. Скорчився, як
п'янни. штучні щелепи до половини повистромлялись. Очі заплющені
- Він нічого не сприймав, анічогісінько,— сказав цахаріас. Лише у цю
хвилину він, здавалося, побачив Едвардса і кивнув йому головою: - Отак б'ють,
якщо хочуть улучити нашого брата, містере. Ще трохи — й вони добралися б і до
мене. Хто має якусь клепку в голові, той справді мусить триматися від таких речей
якнайдалі.
Едвардс хотів його підбадьорити й сказав:
— Справа з'ясується, усе цс таке абсурдне, ніби ного придумав божевільний.
Якщо я чимось можу допомогти, розраховуйте на мене
Його влаштовувало, що Пауль мав вирішити ще деякі питання. Пауль скипів,
коли Едвардс удруге згадав про іноземців, на яких тут чекав Валентінер.
— Я їх знаю? — запитав він. — Маргрет запевняє, що бачила Ашфілда.
— Та грець з ним! — відрубав старий Вундервальд. — Він присилав сюди до
мене кожного стрічного. Чого вони хотіли, я не знаю, це купа нишпорок. Якби,
принаймні, купили в мене оту халтуру, та ні. бачте, вони хотіли мати справжнє
мистецтво й чванливо виписувати чеки. До такого суб'єкта якось і захотів уважні-
ше придивитися Валентінер.
— Про це я нічого не знав, ти про таке ніколи не згадував,— здивувавсь
Едвардс. — Ти знаєш їхні прізвища?
Вундервальд покрутив головою.
— Якби я мав час. то довідався б Вони залишали тут шикарні візитні картки
й чеки. Очевидно, такі, що посплачуються. я хотів був уже їх порвати. Ставлю сто
проти одного, що вони хотіли тут лише щось вишпигувати.
До грошей Вундервальд ставився з одного боку як дрібний крамар,
з недовір'ям, а з другого — тринькав по-дитячому, не знаючи справжньої ціни
речей і своєї власної праці. Йому було бридко наживати капітал на картинах, які
творив з натхненням і любов'ю, чи, як він гадав, з благородною метою. Щедро
роздаровував малюнки й картини, потім іноді буквально біг за ними вслід, щоб
глянути на них ще бодай востаннє або скопіювати для своїх чотирьох стін.
Транспаранти й плакати для політичних однодумців він малював раніше
в необмеженій кількості й не брав грошей навіть за фарби та полотно: тепер
з цього мала прибутки група його сина. При сприянні Валентінера один із цих
антивоєнних колажів був використаний для поштової марки ООН. Вундервальд
відмовився од гонорару, хоча гроші були йому вкрай необхідні Він так бідував,
що міг би поцупити з магазину пачку кави чи підключитися вночі до вуличного
електродроту, аби щось собі підігріти й мати світло для малювання Але того, хто
вимірював мистецтво грішми, він ненавидів усією душею.
А якщо ті люди причетні до справи? — міркував уголос Едвардс. — Лише
ти здатний сказати, хто міг зайти до твого будинку. Можливо, навіть пощастить
довести...
— Усі можуть зайти,— відповів Вундервальд,— і все можна довести
В нього тижнями жили його колишні учні й Паулеві друзі, молоді люди
приїжджали, влаштовувалися тут, не називаючи навіть своїх прізвищ. До того, як
його підвал став котельнею, там під радюмузнку або магнітофон влаштовували
танці. Окремі парочки, одержавши Вундервальдове благословення на щастя
у житті, забиралися звідти лише наступного ранку, а то й через день. Він був до
безглуздя великодушніш і співчутливий, як легковажний батько, котрого водять
за носа власні діти. Едвардс мав відчуття, ніби Пауль знає більше, ніж сказав,
можливо, до цієї справи причетні зовсім інші люди, а не ті. яких досі називали.
Гість і господар перезирнулись, раптом кожен з них усвідомив усе, що
загрожувало зруйнувати довіру і взаєморозуміння, яке склалося між ними.
- Глянь ось на це, — Вундервальд кивнув за вікно, де з’юрмився натовп. Там,
перед дверима, була вирита канава. Робітники з газового заводу ще старанно
шукали ту смертоносну газову трубу: на них збивали оскому набридливі роззяви
й газетні репортери. Хтось бігав довкола з планом будинку й лементував на все
горло:
— Цей будинок зовсім не зареєстрований!
28
Інший запевняв, що під час війни сюди, де тепер заводський мур. улучило
кілька бомб, і ці корпуси ланцюгового заводу лежали під руїнами. Звичайно, десь
тут мали бути труби, старі глухі відгалуження, треба було лише побачити, куди
вони ведуть Робітники, здавалося, вірили, що газ прорвався десь із землі,
в самому будинку чи поряд з ним. Вони поставили тут кілька червоних ящиків,
нишпорили своїми інструментами по всіх усюдах, привели навіть двох собак
і почували себе впевнено, ніби ті наївні хлопчаки, яким хтось розповів казку про
загадковий скарб, що з давніх-давен лежить тут недоторканий.
— І все-таки вони схоплять мене за комір,— сказав Вундервальд. наливаючи
собі келишок червоного вина. Не хочеш? Якщо ні, я но матиму до тебе претен-
зій. Твоїй дружині могло б перепасти, як і Валентінерові, це поза сумнівом Коли
зібрався воювати з божевіллям, то матимеш справу і з божевільними. Ми живемо
в жорстокому світі, містере Американцю!
— Л навіщо ти подарував мені свою «Фосфорну квітку»? — запитав Едвардс.
знову відчувши біль, неспокій і страх, які мучили його після тієї ночі. Маргре-
гина голова й отой жахливий кінець світу... Що все це мас означати?
Цахаріас Вундервальд знизав плечима і втомлено посміхнувся.
— Я їх люблю, твою дружину і світ. У мене іноді бувало таке відчуття, що ми
друзі й що ми з цим упорагмося, ми, сповнені надій дурні. Я давно розпрощався
з ілюзіями, тепер ось рештки — и ні слова більше про це!
Едвардс кивнув головою. Йому н так було важко: розмовляти про подібне та
ще й чужою мовою, на таке він був нездатний навіть задля Маргрет. Життя його
було спустошене, дещо взагалі полетіло шкереберть, і тих кілька добрих спогадів
тут уже нічого не змінювали.
— Я розумію, що ти маєш на увазі,— сказав він і на прощання потис
Цахаріасові руку. Вони раптом перейшли на «ти», й у цьому, здавалося, не було
нічого дивного. — Але я не вірю, що хтось мас на тебе зуб, знову ж таки я уявляю
собі все це не в такому похмурому світлі.
Воно так і є, відповів старий і душком вихилив свій келишок.
17
Едвардс хотів чимскоріш поїхати додому, але не знайшов свого автомобіля.
Через ту метушню перед Вундервальдовим будинком він поставив ного аж біля
бічної брами ланцюгового заводу. Деякий час Едвардс розгублено бігав ту-
ди-сюди поміж «гольфами» й «опелями» робітників, знайшов два-три «ропо»,
однак ного власний — ніби випарувався, можливо, ставши ще однією жертвою
тих таємничих газових фонтанів, шукаючи які, хлопці в костюмах монтерів
перевертали тут усе догори дном.
— Ви щось шукаєте? — запитав його поліцай, що патрулював перед
Вундервальдовим будинком.
— Та дрібничку,— відповів Едвардс,— свій новісінький автомобіль.
Поліцай не був позбавлений гумору й сказав:
— Мене тут взагалі нічого не дивує, гляди, за моєю спиною зникне ще
й будинок, я ні за що не можу ручитися.
Він зразу пропустив Едвардса назад до Вундервальда. бо пропав і ключ від
автомобіля. Едвардс не знайшов ключа ні в кишенях, ні десь у будинку.
Схвильований, він. очевидно, залишив його в автомобілі Тому подзвонив до
Маргрет і запитав її, чи вона тим часом не була тут і не забрала їхнього автомобі-
ля. Але у відповідь почув дивні слова:
— Хто може додуматися до такого божевілля?
Йому більше нічого не лишалося, як пройтися вздовж заводського муру. Там
за чверть години він і справді знайшов на узбіччі дороги свій автомобіль, точно
там же, де й поставив. Ключ стирчав у запальнику, брелок погойдувався. Йому
здалось, ніби у нього почалися галюцинації, що у такій шаленій круговерті подій
не було дивиною. А чи, може, то хтось із нього зле пожартував?
Головне, що знайшовся автомобіль, сказав поліцай, знизуючи плечи-
ма Я не міг би заприсягнутися, чи він увесь час тут стояв, чи ні. Дивної
Неспокійні думки роїлися в голові Едвардса, коли він їхав містом. Він звернув
увагу на те, що автомобіль теплий, ніби й справді хтось здійснив на ньому
29
загадкову подорож. Йому б ніхто не повірив, коли б він комусь про цс розповів,
навіть Маргрет. яка зреагувала на його запитання з обуренням, майже єхидно.
Але що це було в порівнянні з Валентінеровою смертю и невтішними передбачен-
нями Вундервальда, які Едвардс аж тепер по-справжньому усвідомлював?
На щось добре він не розраховував, ідучи додому, але застати там Гінцпете-
ра — це вже було занадто. Комісар сидів з Маргрет у світлиці й вибачався, що
вдерся сюди не попередивши.
— Я кваплюся, нема потреби пояснювати докладніше,— сказав він і поставив
кілька запитань, які, здавалося, не мали ніякого взаємозв'язку: де й коли він
востаннє бачив Валентінера. чи часто бував у Вундервальда. що взагалі знає про
ділові зв'язки та знайомства антиквара й хто міг би бути зацікавленим, щоб
учинити замах на його життя?
— Ви бачили небіжчика? — спитав Едвардс.
— Страшно, бридко,— простогнав Гінцпетер.—Спочатку ваша дружина,
а потім цей старіш чоловік — за віщо? Це міг зробити або останній негідник, або
ж божевільний. А ви, містере Едвардс. виявляється, були з дружиною вдома,
й хтось рівно о тринадцятій годині тридцять хвилин зателефонував?
Маргрет сиділа, кивала головою й дивилася байдужливо поперед себе, ніби
все це її мало обходило. Вона погодилася, щоб її припущення й те, що бачила,
занесли до протоколу, очевидно. Маргрет дізналася аж тепер від Гінцпетера, що
загинув не Вундервальд, а Валентінер. Телефон, на думку комісара, подзвонив за
кілька хвилин після смерті антиквара, ще до повернення Вундервальда додому.
Ось чому він. Гінцпетер, так докладно про це й розпитує.
— Хто дзвонив? Чи ви б упізнали той голос? Будь ласка, згадайте, може,
запам'яталися якісь вирази, діалект чи акцент?
Едвардс знизав плечима й запитливо глянув на Маргрет. Дружина розгублено
дивилася перед себе й кілька разів запевнила комісара:
— Не знаю, я була приголомшена, тепер навіть не скажу, чи то був чоловік,
чи жінка.
Але ж ви зрозуміли це так, що загинув Вундервальд? — доскіпувався
Гінцпетер.
Саме так зрозуміла, авжеж,— відповіла вона, трохи повагавшись.
— Прізвище назвали?
— Назвали чи не назвали — не пам’ятаю, але я саме так зрозуміла.
Едвардс заспокійливо поклав ій руку на плече.
— Мені ти теж так сказала, і що знову, мовляв, отруєння газом.
— Що ж, гаразд, усе це дуже важливо,— сказав Гінцпетер. дослівно
занотовуючи те, що тут говорилось. Він знав і про Едвардсів дзвінок сюди, додому.
Ваш автомобіль справді загадковий. Рівно годину тому він заїхав до Валентінера
в садок,— додав він. — Маленький мотор на диво дуже сильний. Власне, можна
було б записати ще й номер. Відбуваються дуже дивні речі, але куди не звернися,
скрізь прикидаються, ніби ніхто нічого не знає.
Особливо ваші дозорці,- відповів Едвардс, удавши, що його ці слова не
зачепили, й демонстративно кинув на письмовий стіл ключ від автомобіля. — Вам
треба було б побалакати з молодим поліцаєм, що стояв перед Вундервальдовими
дверима, той би лише недбало посміхнувся, почувши ваші дотепні теорії.
Гінцпетер покрутив головою.
— Поліцай стоїть там не для того, щоб стерегти автомобілі. — Він сховав
свого записника. — Я чекаю ще від вас відповіді на мої запитання, до того
ж незабаром. В одному, принаймні, я не сумніваюся: в того Валентінера та інших
добродіїв були друзі не в палаці перського шаха, а десь набагато далі на
схід.
Ви хочете йому дорікнути, що він утік тоді від нацистів? — уставив
Едвардс. — А може, дорікнете й моїм батькам за втечу до Америки чи мені — за
те, що я тут народився? Що взагалі народився й прибув сюди, невже я мушу
вислуховувати від вас такі докори, пане Гінцпетер?
— Та як хочете,— відповів Гінцпетер, наморщив лоба й підвівся. Так
і лишився стояти перед картиною з зображенням фосфорної квітки й портретом
Маргрет. Не питаючи дозволу, він ухопився за телефон.
Ю
— Ага,— сказав він. запитально глянувши на Едвардса. Отже, коли
подзвонили, ваша дружина стояла тут, а ви там. де зараз?
Не чекаючи відповіді, він поспіхом поклав телефонну трубку й, буркнувши
«до побачення», вийшов.
18
Телебачення показувало казку про лускунчика, дуже барвисту виставу
з піснями й танцями. Перед телевізором сиділа Маргрет і, здавалося, більше нічим
не цікавилась. Раніше Едвардс із симпатією спостерігав, як у таких випадках
розквітає її обличчя.
— Бо я люблю дітей і сама б хотіла мати дітей,— досить часто казала вона
йому. Тепер про це вже не було мови. З холодним виразом обличчя вона пильно
спостерігала за дитячими витівками і грою фантазії й ні разу не глянула на
Едвардса, коли він підходив до неї й заводив розмову.
Він вимкнув телевізор і підсів до Маргрет.
— Чого ти сподіваєшся від мене? — запитав він. Я так само погано все це
розумію, як і ти. Спочатку думав, що такого не може бути, а перед тим, як повз
мене винесли мертвого Валентінера, мені здавалося, що це лише жахливий, злий
сон. Але ні. нас ніщо не минуло.
— Я взагалі не знаю, що мені думати, усе в моїй голові переплуталося.—
мовила вона, відсунула од нього свій стілець і відвернулась — Хто то дзвонив
тоді, невже ота Ріта Бланк?
— Маргрет, трубку ж брала ти,- відповів Едвардс спокійно, але дуже
твердо. — Я стояв надто далеко, аби щось почути. Тепер ти згадала, що то був
жіночий голос?
— Ні, я ж уже казала: в мене все переплуталося, я — напівбожевільна. Однак
що йшлося не про Валентінера, це я добре пам'ятаю.
— Можливо, тобі лише сказали, що він мертвий і що причина цьому — газ?
Маргрет знизала плечима.
— Те, що сталося з Валентінером — жахливо! — крикнула вона. — Як же ти
можеш так раціонально ставитися до цього? Ніхто не потурбується про Сару, ного
дочку, кожен думає лише про себе самого й не дуже хоче стати об'єктом пересу-
дів. А якщо це був усе-таки твій Ашфілд? Якщо дзвонив саме він? Йому,
очевидно, дуже кортіло передати нам таку звістку.
— Маргрет.— заперечив він, хитаючи головою,— все це абсолютна нісеніт-
ниця. як це тобі могло спасти таке на думку? Ти сама себе заперечуєш, невже ти
цього не помічаєш? Куди це приведе, коли ми не візьмемо себе в руки?
Він відчув, що марно зараз їй щось пояснювати чи переконувати логічними
аргументами. Навіть співаючи соловейком, він не міг би відвернути її увагу від
того, що в ті останні страшні години вроїлося їй у голову: після пробудження із
глибокої непритомності — Кендлерові й ще дечиї балачки, нині — Валенпнерова
смерть і Гінцпетерові запитання та підозри, з цим не впоралася б і сильніша
натура.
— Давай поговоримо спокійно іншим разом,— сказав він, дістав пляшку
віскі, налив два келишки й поставив один перед нею.
— Будь ласка, випий зі мною,— попросив він. — Ми ж єдине ціле й мусимо
покладатись одне на одного, ми ж не перетворюватимем одне одному життя
в справжнє пекло.
Він кивнув їй головою, однак Маргрет цього не помітила й нервовим рухом
перекинула келишок, якого він підсунув до неї.
У цю хвилину задзвонив телефон.
— Хай йому чорт,— сказав Едвардс. вихилив своє віскі й шарпонув трубку до
себе, перше ніж її вхопила Маргрет,
Він відійшов од неї настільки, наскільки дозволяв це зробити кручений
телефонний шнур. Жіночий голос у трубці видався йому знайомим. Бувши
неуважним і наляканим. Едвардс подумав, що це Ріта Бланк вирішила до нього
прийти.
— Заходь, заходь,— гукнув він у телефонну трубку вдавано недбало.
Звичайно, ми на тебе чекаємо. Маргрет уже вдома, вона дуже зрадіє, коли ти
прийдеш.
З!
— Хто це? — запитала Маргрет.
Він не зважувався вимовити імені, такого ж їй ненависного, як і ім'я Ашфілда.
Ладен був і решту цього дня. й решту свого життя лишатися на самоті з віскі
й фосфорними квітами, аби тільки з дорогою ного серцю людиною не трапилося
нічого лихого.
- Продовжуй у такому ж дусі,— шепнула Маргрет і хотіла була вже
вирвати в нього з рук телефонну трубку. — Кого це ти сюди запросив?
— Нікого,— відповів він, як було й насправді. — Мені потрібна лише ти. без
тебе я не можу жити.
Але вона дістала валізу, привезену ще із Сан-Франціско, покопирсалась
у шухлядах шафи й витягла звідти свої сукні, спідниці, блузки стільки добра,
яке не вмістилося б не лише у цю валізу, а й ще в дві або п три такі
Річарде, я нічого з собою не вдію, так далі не можна. Скажи ж мені,
нарешті, правду.
— Я не розумію, куди ти хилиш! — Едвардс розлючено копнув її валізу. —
Звичайно, я можу поставити себе на твоє місце, але чому ти так поводишся, ніби
в мене щось спільне з цими нелюдами, що не дають нам жити Цього я ніяк не
збагну'
Маргрет запалила сигарету й з силою видихнула дим.
Це теж відповідь, -- сказала вона її повернула до нього своє незворушне
обличчя. — Ти гадаєш, лише інші допускаються помилок? Ні.
Маргрет тупнула ногою, схопилася за валізу й відкрила її знову.
— Валентінерові й так лишалося жити два-три роки, ти це знаєш не зпрш од
мене То як же це сталося? Що то за неймовірна пригода з твоїм автомобілем, який
нібито без тебе їздив до того будинку за містом?
Про це ти мусила б запитувати не мене,— відповів Едвардс. Деякі
питання не треба задавати навіть самому собі, це я збагнув позавчора, вчора
і сьогодні. Що стосується Ашфілда, то для мене він те ж саме, що для тебе —
Вундервальд. Різниця полягає лиш у тому, що я за обох можу ручитися головою.
Не ризикуючи.
— О. не кажи, це не різниця, а ціла прірва.
Маргрет узяла свою валізу й старанно перебрала все. що хотіла туди
покласти.
— Ти втрачаєш голову,— гукнула вона йому збуджено. — Ти вже її втратив.
Я скрізь відчуваю сморід газу
Він хвилину слухав, як Маргрет порається на кухні, як ходить туди-сюди
спальнею. Нарешті вона з'явилась у коридорі и сказала:
— Я випадково ледве не загинула, але я не вірю у випадковості Дзвінок по
телефону теж не був випадковістю: то був убивця. І тон убивця чоловічого
роду.
Ти справді згадала? — запитав він і ще раз по вінця налив собі віскі. — Я не
сумніваюся, на тебе можна покластись, якщо ти кажеш це з такою впевненістю.
Коли у цю ж хвилину постукали в двері, він підійшов до неї й шепнув:
— Це Сара - Едвардс ніби аж тепер збагнув, що чув у трубці Сарни голос. —
Хочеш, щоб я її вирядив звідси н повідомив Гінцпетера?
Його оповив дим із сигарети Маргрет, а тоді він відчув дотик її рук. Вона
обняла його за шию.
— Ні, ні, я нікого не бажаю зараз бачити,— заперечила вона пошепки.
І раптом заклякла в його обіймах. — Пусти мене, я піду порозмовляю з Сарою
й виряджу її звідси.
19
Біля дверей Маргрет обняла дівчину й сказала:
— Добре, що ти прийшла, бо я хотіла вже була йти до тебе.
Обидві були далекими родичками. Едвардс розумів, що і йому належало
б потурбуватися про Сару Валентінер. Усі інші її родичі вже повмирали, а з чоло-
віками Сару ще ніколи ніхто не бачив. Вона була мовчазна и нікому не розповіда-
ла про себе, від батька ж пішла за дивних обставин.
Він надто багато сподівається від мене, пояснила вона тоді. — Я не
хотіла його розчаровувати.
32
Відтак тепер мучилася докорами сумління, що лишила батька самого
в порожньому будинку. За останні роки на тій околиці було кілька крадіжок зі
зломом, сумнівні комерсанти там вешталися щодня.
— Не дивно, там з часом назбиралися такі цінності,— сказала Сара —
А сьогодні, невдовзі після його смерті, там знову все перерили. Двері розчинені
навстіж. 1 там бачили якогось іноземця на твоєму автомобілі.
— Кого ж це? запитав Едвардс і перезирнувся з Маргрет. Невже
Лшфілда?
Сара покрутила головою.
- Ні, якогось азіата. Але то, можливо, лише балачки.
— Можливо, можливо,— вставила Маргрет і нагадала, що Валентінер
володів шістьма чи сімома мовами и з кожнм іноземцем розмовляв його рідною
мовою.
— Мені здається, саме тому він і оселився в цін глушині, бо, так чи так,
у гості до нього ходив увесь світ. Поскаржитися на свою самотність він справді не
міг би. він цього ніколи й не робив.
Якось, сказала Сара. до батька навідався якийсь китаєць чи японець
і поцікавився маскою, що була оздоблена коштовними камінцями.
— В дитинстві я боялася повз неї проходити.— розповіла Сара,— бо, коли
з коридора на неї падало світло, її очі моторошно поблискували. Вона висіла
в коридорі над сходами, і я точно знаю, що вона ще там була, коли я заходила туди
востаннє. Це було рівно три дні тому. Тепер ця маска зникла, а китаєць, мабуть,
був саме тим чоловіком, на якого чекав мій батько у Вундервальда.
— Так. там висіли різні маски, дорогі речі,— устряв у розмову Едвардс, не
сказав, однак, що того самого дня й він був у старого антиквара. — Наскільки мені
відомо, він був дуже довірливий, майже легковажний; двері в нього завжди
гуляли. Виходячи з дому, навіть не замикав їх на ключ.
— Ні, він був недовірливий і вже не почував себе там, на околиці,впевнено,—
заперечила йому Сара. — 1 причиною цього була не лише хвороба. Щось мусило
статися, щось вивело його з рівноваги. Вундервальд же був його найкращим
другом, а яке цькування розпочалося, які наклепи посипалися на нього в останній
час, це наганяло страху, хоча він був не боягузливий і тремтів, безперечно, не за
свої гроші й не за ці скарби.
— Усе-таки те, що сталося, таке неймовірне, що треба обдумати всі можливі
варіанти.— зауважила Маргрет, збуджено обговорюючи з Сарою те, чого вона
боялася н що підозрювала. Едвардс їх майже не слухав і вперше через стільки
часу подумав про ті хвилини у своєму житті, коли ще тільки збирався сюди їхати.
Хтось із Ашфілдових знайомих, чи то китаєць, чи японець, на прощання йому
сказав:
— Тобі очі полізуть там на лоба, хлопче. І якщо старий світ наганятиме на
тебе страх, то й ти нажени на нього страху Бо світ жахливий як тут. так і там.
Едвардс здивувався, побачивши, як Маргрет і Сара ставлять на стіл вечерю.
Маргрет, усміхаючись, сіла навпроти нього, ніби нічого й не трапилося. Виделки
та ножі дзенькали, жінки ще раз завели мову про пекучу таємницю китайця чи
японця, й Едвардс раптом виразно уявив собі китайський район і гавань Сан-
Франціско, море миготливих барвистих вогнів, яке він побачив наостанок,
відлітаючи вночі з того міста, коли вже, щасливий і сповнений надій, сидів
у літаку поруч із Маргрет.
Вони уникали будь-яких неприємних розмов, пили собі чай і навіть говорили
про погоду. Холод трохи зменшився, але вулиці й досі лежали під снігом, їхати
було важко. Сарі довелося поставити свій автомобіль за півкілометра від їхнього
будинку.
— Але я поїхала б і на край світу, аби побачити вас,— сказала дівчина. —
Сама все це лихо я не зможу перенести. Погано, коли таке трапляється, перше ніж
у тебе з’являться добрі друзі.
20
Аіпфілд подзвонив їм ще під час вечері. Він хотів прийти й не слухав ніяких
відмагань Едвардса.
3. 	ні 7
33
Якщо ти не хочеш заварити ще більшу кашу, то. принаймні, стережися.
Річарде,— сказав, як завжди, зарозуміло Ашфілд. — Я вже виїжджаю.
Едвардсові більше нічого не лишалося, він промимрив щось і залишив обох
жінок, які теж нашорошили вуха. Едвардс поспіхом вийшов з квартири, вже
в ліфті застебнув гудзики плаща й вовняним шарфом замотав шию. Зіщулившись
від холоду, він чекав на протилежному боці вулиці, біля газетного кіоска,
п крадькома придивлявся до вечірніх газеток з великими заголовками; його
прізвище вже не згадувалося. Зате погано писалось про Вундервальда. будинок
художника називали «будинком убивств» і «газовою могилою»; скидалося на те.
що писаки досить добре знали мотиви вбивці — заздрість і зненависть до всього
цивілізованого людства, особливо його заможної частини. У хід було пущено все:
біографію Вундервальда. погані копії картин з його раннього й останнього
періоду творчості: антифашистські й пацифістські полотна, аптпропівські
плакати й карикатури на тих. хто наживається на війні. «Валентінер — жертва
терору Червоного фронту», — сповіщав на першій сторінці «Нахт-курір», поруч
була вміщена фотографія Цахаріаса Вундервальда. зроблена років десять тому під
час подорожі Китаєм, разом з ним зображено було кілька людей у військовій
формі — «Східні контакти».
— До дідька це все, спали за собою мости і тримайся мене,— шепнув
спантеличеному Едвардсові Ашфілд, тихенько підкравшись до нього й поклавши
руку йому на плече. — Кепська погода, кепські вісті,— сказав він. киваючи на
свій заляпаний болотом «порше», яким він заїхав у кучугуру снігу на узбіччі
вулиці. — Все зупиниться в ту ж мить, як рука моя звелить, — пожартував Ашфілд
і схвалив те, що Едвардс зупинився саме тут. — Нам треба поговорити. Найкраще,
коли б ми якнайшвидше чкурнули звідси,— докинув він, купив з півдюжини газет
і поклав їх на заднє сидіння автомобіля. — Ходім, спільними силами вже якось
виборсаємося з болота. Річарде,— підморгнув він Едвардсові. — Чи у тебе
тремтять руки?
Вони витягли автомобіль аж годі, коли кіоскер запхав їм під задні колеса цілу
паку старих ілюстрованих газет.
— Дай тобі Боже здоров'я,— гукнув кіоскерові Ашфілд, сидячи за кермом.
Він засміявся н рушив з місця, розкидаючи позад себе клаптики скандальних
газеток і барвистих тижневиків.
— Усе це дурниці, безглуздя,— сказав він Едвардсові. — Не дай себе
спантеличити й не хнюп голови. Папір усе витримає, не всяке вбивство є
вбивством. А політика робиться не на червоних килимах.
Едвардс не знав, що з ним діється. /Чаючись, Ашфілд дав повний газ і кривими
завулками погнався вздовж і впоперек міста. На обмерзлій набережній він теж не
зменшив швидкості, лише на південній околиці, ковзнувши, звернув праворуч,
розслабився й усміхнувся:
— Страшно не люблю, коли за мною вчепиться хвіст.
На іравійній дорозі, біля воріт пихатої вілли, яка останнім часом служила
йому житлом, він загальмував і розвернув автомобіль.
Не люблю, коли за мною стежать,- сказав він, вийшов з автомобіля й,
рішуче кивнувши головою, докинув: — Ходімо, в мене обмаль часу.
У старому будинку, що стояв на півдорозі до берегового схилу, йшов ремонт,
передбачалося збудувати скляну веранду і з’єднати П з терасою. Тільки-но
прибули загорнуті в поліетиленову плівку якісь каліфорнійські чагарники
й саджанці для садка.
— Глянь, скільки вгатив грошей,— сказав Ашфілд, показуючи то на одне, то
на інше й називаючи точно сорт та батьківщину кожної рослини, а також суму,
витрачену лише на авіатранспорт. — Усе це повинно пустити тут коріння...
Ашфілд зник поміж зеленню й накинувся на садівника, молодого бороданя,
з різкими докорами, бо імпортовані каліфорнійські рослини ще не були посадже-
ні в промерзлу землю. Заперечення садівника, мовляв, спочатку потрібно дати лад
зимовому садові, а з посадкою зачекати до відлиги або й до весни, Ашфілд назвав
«вершиною духу протиріччя й самоправності». Він до того розізлився на «німець-
ку челядь», що про Едвардса взагалі забув. А той зрозумів урок з ботаніки лише
наполовину. Він потинявся трохи садибою, поки Люці. мулатка, покликала його
в будинок
34
Ашфілд був людина особливої вдачі, але расової упередженості не мав. Ц?
мулатка, що посивіла на службі в їхній сім'ї, була в нього економкою, він сгм
випросив її в батьків.
Зараз йому ой як нелегко,— сказала Люці заклопотано до Едвардса. — Він
у стресовому етапі, кожна дрібниця його страшенно дратує. Вчора тут був доктор
Кендлер, добряче соромив його, але все марно.
— Кендлер? запитав Едвардс, не вірячи своїм вухам. То він ного лікар?
— Авжеж, він лікував його ще до того, як я сюди приїхала,— відповіла
Люці. — Доктор гадає, що це може бути й наслідком В'єтнаму. Добре, хоч не
інфекція У принципі всі члени сім'ї здорові, як дуби, і звичні до таких напруже-
них ситуацій.
Едвардс знав Люці з дитинства. Коли він приходив до Лшфілдів, Люці
піклувалася про нього й була до нього особливо ласкавою н доброзичливою, як
мати. Ще й тепер іноді відводила його вбік і шептала щось таке, чого більше ніхто
не повинен був чути. І зараз вона казала йому по секрету:
— Боюся, що йому здається, ніби він досі на війні. До людей він тут ставиться
з ненавистю и зневагою. Оце і є його хвороба!
Три роки Гаррі Ашфілд воював у В'єтнамі добровольцем, його молодший брат
там загинув. Ніхто не міг утримати Гаррі від такого кроку. «Око за око, зуб за
зуб,— так він говорив, коли повернувся додому. — Або вони, або ми, середини тут
немає». Він прихилився серцем до Едвардса, ніби той був його втраченим братом,
якого мусив берегти і поряд, і на відстані.
— Якщо вони колись тебе образять,— запевняв він Едвардса.— то я без
найменших докорів сумління зроблю їм те. що робив там з чистою совістю: 1о
еаві, кіП іЬе ЬеавР.
2!
Едвардс нерішуче підійшов до свого одинадцятиповерхового будинку
й кивнув головою Ашфілдові. коли той засигналив, розвернувшися своїм «порше»
біля ротонди, що до половини загрузла в снігу. Ашфілдову машину занесло, але
він упорався з кермом і рушив у напрямку Рейнського мосту.
їм не довелось у домі в Ашфілда поговорити віч-на-віч. Якийсь молодий
каліфорнієць. нібито аташе посольства, ходив слідом, а коли вони хотіли непоміт-
но ушитися від нього, сів з ними й в автомобіль. Довелося при ньому балакати про
погоду й загрозливе міжнародне становище. Це було Едвардсові ні до чого, тож
він купив дорогою в кіоску кілька газет і заходився гортати їх у машині. Молодик
нібито лишився в машині з Ашфілдом, але коли Едвардс уже стояв під дашком
під'їзду свого будинку, раптом ніби з-під землі виріс біля нього й шепнув:
Якщо ви й досі нічого не зрозуміли, то це дуже кепсько.
— Ще не відомо, для кого.— відповів Едвардс. не бажаючи встрявати
в розмову, але таки зупинився біля дверей, які вже встиг відчинити.
- Я пропоную пройтися пішки.
Двері клацнули й зачинилися знову. Едвардс пішов слідом за молодиком,
улившись у вир торговельної вулиці, й подумав, невже Ашфілдові нічого було
робити, що влаштував йому оцю таємничу зустріч.
Що вам треба? — запитав він і пішов швидше, додав кроку і його
супутник. — Відколи посольство цікавиться такою дрібнотою, як я?
Не вами, а Вундервальдом. Його ж дрібнотою не назвеш.
Дайте йому краще спокій, чоловіче.
Було б добре, якби він сам не вплутувався в усякі справи, Едвардсе.
Так вони перетнули вулицю й поза «Торговельним двором» вийшли до Рейну.
В обличчя вдарив вітер. Молодик назвав Вундервальда «небезпечним елементом»,
який мусить або більш лояльно дивитися на деякі події, або забиратися звідси.
— Іншими словами: Бланки хочуть, аби він звідси виїхав? — уточнив
Едвардс. — Він до цього вже й сам додумався.
Але ж це попередження він повинен сприйняти серйозно.
— Газ?
Йди на схід, убий иппднмка /онгл.Л
з*
35
Молодик зупинився й, незважаючи на вітер, припалив сигарету. Він зміряв
Едвардса пильним поглядом і вхопив за лікоть.
Послухайте, я не жартую! — гримнув він на нього. Поясніть йому, що
він мусить пакуватися. Кажуть, ви людина обачлива.
Хто ж це каже?
— Хоча б ваш найкращий друг
Тоді передайте йому, хай він не напускає на мене шпигів.
Едвардс вирвався від нього і, перше ніж зникнути в людському потоці на
мосту, вигукнув:
— Тут вам не Чікаго!
Бачить Бог, що він не в країні рожевих мрій, навіть не в нічиїй країні,
а в країні фосфорних квітів, і процвітають тут Ашфілдові заклади та «Трансат-
лантік». Вундервальдовим мріям не судилося збутись А яке було діло йому,
Едвардсу, до цього всього, йому, кого й досі вважали обачливим?
22
Едвард не пішов додому. Там його знову охопила б ота незбагненна нудьга,
що мучила обох жінок, які тепер навряд чи хоч трохи могли б зрозуміти його
сумніви й розбурхані докори сумління. А проте, Цахаріас Вундервальд не втратив
би в такому випадку почуття гумору; він давно вже знав, що відбувається таємно
за мурами Бланка.
— Якби ти раптом перестав цікавитися диво-квітами. то було б краще.— міг
би сказати він йому цілком спокійно. Хоча ми мусимо вголос і чітко, скрізь
і кожному пояснювати, що ніколи не підемо проти власного сумління н не
мовчатимемо!
Уже здалеку він побачив, що в будинку Вундервальда світяться лампи, багато
яскравих диво-ламп. Хотілося, щоб там знову запанували мир і спокій, муза
чесної праці, розум замість істерії безглуздих підозрінь, щоб там можна було
створити щось раціональне й добре.
Але коли Едвардс увійшов до Вундервальда, той сидів сам у своїй кімнатці.
— Три години провів за гратами,—сповістив він приголомшено,—а Пауля
вони затримали: він погрожував їм. Уже почав був ганьбити Бланків, цю нечисть.
Хто знає, що вони нам ще навішають.
— Тобі треба зникнути.— сказав Едвардс. У будинку було холодно, це він
відчув уже за п’ять хвилин.
— Ти що — не палив?
Вундервальд покрутив головою.
— Мені й так не бракує клопоту, я не можу зорієнтуватися вже у своїх
власних чотирьох стінах.
Він знизав плечима, кутики його губів сіпнулися.
— Окис вуглецю, погане згорання вугілля або газ. Добре, що ти не знаєш, як
я опалюю житло, це — злочин. Якщо це з’ясується, то мені, так чи так, клямка
Незважаючи на талант і знаменитість, він не мав грошей на вугілля, і він
ніколи нічого не брав у борг. Найбільше, чим дозволяв себе пригощати, був
келишок вина або горілки, в крайньому разі — добра вечеря. Але чим він платив
за світло й опалення, про це ніхто не запитував. Навіть найкращі дурзі славили
його невибагливість, а він сам сприяв тому, щоб чутками про бенкети прихову-
вати свої злидні.
— Я мав би забрати в Ріти Бланк авіаквиток до Іск'ї й віддати його тобі,—
сказав Едвардс, обома руками обхопивши чайник, якого поставив перед ним
Вундервальд. — Для тебе й справді було б добре чимшвидше звідси зникнути, аби
про цю справу забули. В мене склалося таке враження, ніби деякі люди тільки на
те й чекають, щоб ти втратив над собою контроль.
— Вже небагато лишилося, щоб і розум утратити,— посміхнувся художник
і налив у чай Едвардса рому, але сам випив ром з келишка, без чаю. — Тут
я принаймні можу дозволити собі пиячити стільки, скільки мені потрібно, щоб
залити очі. Ні, Іск’я звучить для мене надто прозаїчно, не влаштовують мене
навіть Гавані. Та й за моїми дверима і досі стоїть поліцай. Він тебе так просто сюди
пропустив?
36
Едвардс знизав плечима, вій у сутінках не побачив того поліцая. Але оскільки
вже був тут, то хотів скористатися з нагоди, щоб бодай лишити для себе її для
Маргрет якийсь вихід.
— Заповіт Валентінер склав на твоє й на Сарине ім’я,— сказав він відверто,—
про це ти, напевно, нічого не знав. Я теж дізнався випадково. Сара ні в якому разі
ке почне сперечатися з тобою про спадок, у неї зараз зовсім інший клопіт.
Мені його теж не бракує, відповів Вундервальд, не перестаючи пити. —
Усі мої картини, власне, здано десь на зберігання. Валентінерів капітал мій
спадок... Це значить порівно. Невже Сара мас одержати половину речей, які
зробив я? — Ще трохи смерділо газом. Крізь щілину для пошти хтось уткнув цілу
паку газет, однак старий Вундервальд не встав з місця, а лиш крикнув іа двері:
— Та дайте мені спокій з цими дурницями!
Алкоголь зробив своє, він зажестикулював і розповідав те, про що тверезим
волів мовчати.
Моє велике юнацьке кохання, о Боже, його я малював сотню разів,—
марив він. — Ось тут стояла велика піч, страшенно гаряча. Ах, що то були за
часи! Сяйливо всміхнувшись, він підвівся: Все йшло гаразд, удавався кожен
мазок, і я сам собі подобався. Та ще й які
Його батько був такий же велетень, як і він. То був запеклий нацист, що
виказав навіть власного сина, бо син писав і малював у підвалі листівки проти
безглуздої війни. У молодіжній в'язниці Цахаріасові перебили праву руку,
у лікарні її абияк зростили Коли ж він тепер за мольбертом забував про неї й час
від часу не робив перепочинку, судомило всю його руку, н він аж кричав од болю,
мов поранений звір. Навчився він працювати й лівою, а якби йому перебили навіть
обидві руки, то він брав би пензель у зуби й так малював би. Через півтора року до
в'язниці зайшов батько у формі штурмовика й забрав Цахаріаса додому, а вдома
здоровило син відлупцював батька, ще й пригрозив скрутити йому в'язи, якщо той
ще раз його продасть.
- Це, принаймні, мало свої плюси,— констатував із задоволенням Цаха-
ріас. — Він не розкривав писок, і я після війни мав можливість засвідчити
з чистою совістю, що він одна з найбільш поважних нацистських свиней.
Задзвонив телефон, писклявий жіночий голос кудись запрошував художника.
— Та піди,— сказав Едвардс,— я так чи так не зможу тут довго сидіти, на
мене чекають Маргрет і Сара. А заповіт тобі не пошкодить. Якщо йдеться навіть
лише про ті картини, які ти маєш успадкувати
Але Вундервальд покрутив головою й гукнув у телефонну трубку:
Я сім разів у своєму жиги казав «так», тепер кажу «ні». Кінець! Баста!
Можливо, Маргрет була сьомою у його послужному списку. Він розповів про
жінку, з якою познайомився вже після тієї Діло,— про Паулеву матір.
— Я був для неї бездара, бо не зміг дати раду пекарні. А вона й справді почала
випікати тістечка й торти, торгівля вдалася на диво, і я зовсім опинився на
задньому плані. Коли згодом розібрав цю піч. то скандалу вже було неможливо
уникнути: одного чудового дня вона забрала Пауля й зникла.
Він погодився з усіма її умовами на поділ майна й не вилазив з боргів
у Валентінера, висилав їй гроші на адреси, які безперестанку мінялися. Писала
ввесь час одне й те саме. Пауль хоче поїхати туди або туди, придбати те або те.
— Па жаль, я дуже слабохарактерний і ладен на будь-який ганебний
вчинок,— посміхнувся Вундервальд. — Я здав безліч картин у заставу. Розумієш,
у якому я становищі?
Едвардс кивнув головою й випив свій чай. Варто було б послухатися тих не
вельми надійних порад і триматися від цього всього якнайдалі або зовсім не
звертати уваги ні на які застереження, сказав він сам собі. Вундервальд, якщо
навіть перебільшував, давно захряс у безнадійну скруту, ще й накликав на себе
підозру; ця думка налякала Едвардса й він промимрив лише кілька збитих слів:
— Сподіватимемося на краще. А ти подумай-но ще раз про Іск'ю або щось
у цьому напрямку, Цахаріасе! — Останнє слово він кинув уже з порога. У вікно
коридора було видно конторські будівлі, склади й цехи ланцюгового заводу, не
дуже далеко видніли ті два нещодавно споруджені цехи, відгороджені тепер од
решти території окремим парканом і шлагбаумом, із воріт виїжджав чорний
амерседес» власника фірми.
37
23
— Ти — негідник! — вигукнула Ріта Бланк через вулицю, щойно Едвардс
вийшов з дому Вундервальда. Вона не звертала уваги на те. що перед дверима
й досі стоїть поліцай у формі, а навколо шастає кілька цивільних Ріта кинулася до
нього: — То ти ідеш зі мною чи ні?
Куди? — запитав Едвардс. — Ти не могла придумати чогось розумнішого?
— Не могла,— відповіла вона, погралася своїм ланцюжком і погойдала
туди-сюди сумочкою. Досить довго змусив мене чекати. Ти що — пошився
в дурні?
Едвардс озирнувся й побачив незнайому біляву молодицю, що розмовляла
з поліцаєм біля дверей. Можливо, що це їй належав отой писклявий голос, хоча
Вундервальд чітко промовив у телефонну трубку «ні».
- Ні, — сказав і Едвардс,— поки що все нормально! Але я поспішаю.
— Ти негідник І — повторила вона задирливо, - То як. летиш зі мною?
Хоча, про мене, лети з ким хочеш!
— Гм...
Якусь часточку хвилини він був схильний сприймати Ріту Бланк всерйоз, але
тут же помітив її нещирий погляд.
Я думав, з тим жартом покінчено.
— Перестань, то зовсім не жарт.
Звичайно, мадонно, кожен хотів би звідси дременути, однак охота гірша
від неволі.
Ти не можеш висловлюватися ясніше? запитала вона роздратовано
й витягла з-під коміра пальта свій золотий ланцюжок Якщо я справді захочу,
то я поїду куди захочу. І ги поїдеш зі мною.
Це ти казала і вчора.
— А тепер незборимі перешкоди з'явились і на морі, і на суходолі,
и у повітрі. — Вона пронизливо засміялась і додала кроку. — Точніше кажучи,
дуже погане повітря там, звідкіля ти вийшов.
Едвардс знав ця дівчина здатна на все, якщо хоче чогось досягти.
— Добре, що мені кажуть так багато приємного по телефону або натяками,—
відказав він холодно. — Але твій старий надто безцеремонно поводиться
з Вундервальдом Ота дешевенька подорож вам зовсім не потрібна, вам ніколи
нічого не було потрібно.
Ти був потрібен, захихотіла вона, відкинула назад волосся і вхопила
ного під руку За хвилину вона ніби перевтілилася. Вона нізащо не хотіла
допусти ги розриву між ними, тому знову все перетворила на жартівливу сварку.
Знову ніби фата-моргана зринув острів Тск'я. і Едвардсові довелося вислухати
новину, за яку безцінь можна звідти організувати прогулянку до Помпеїв.
— Ти досі не бував у тому ірішному місті, заваленому вулканічним попелом?
А може, ти сам — грішник?
Коли він сказав: «Та годі вже про це», Ріта ще міцніше стиснула ного лікоть
і шепнула:
Вони всі ополчилися проти Вундервальда, йому греба звідси виїхати, хто
знає, які гут шишки втрутилися. Навіть військовий аташе. Бридко!
Едвардс, хоч і без особливого задоволення, але дозволив їй себе обняти
й поцілувати в лоб.
— У мене є квитки на літак, Річарде,— шепнула вона йому на вухо, — Все
о'кей, у будь-який час. Я справді боюся, що вони можуть зробити тобі й Вундер-
вальдові що завгодно, коли ви не поступитеся. Він мусить виїхати, оскільки ж і ти
не можеш на це спокійно дивитися, то виїхати треба й тобі. Іншого виходу, ніж
утекти на Іск’ю, взагалі нема.
— Та перестань ти нарешті про це! — перебив їі Едвардс. — Ліпше скажи, як
ото твій батько дійшов до такої ницості й посилає за мною услід казна-кого?
— То я казна-хто? — запитала вона всміхаючись і глянула на той бік
вулиці, де гільки-но був зупинився «мерседес», а потім знову повагом рушив
Мій старий відчуває до тебе слабість, і не лише на догоду мені. Але
Вундервальдові прощення немає: пекарня мусить бути знесена. 1 нема чого
ставати дибки. Мій батько має лише біля тридцяти відсотків із заводу, без нових
.38
цехів ми вилетіли б у трубу. А ти повинен знати, яким тоном там розмовляють.
Авжеж,— сказав Едвардс,— погрозливим тоном.
Він озирнувся на Вундервальдів будинок, який ще стояв на місці, й цього разу
полщінннй автомобіль із сиреною летів в іншому напрямку.
З будинку саме вийшов художник і подався з тією пухкенькою білявою
жіночкою навпростець до Маєрбергового шинку в порту’
24
Насилу спекавшись Ріти Бланк, Едвардс пішов услід за незвичною парочкою
до шинку. Білявка й не збиралася відчепитись од Вундервальда, навпаки, пискля-
вим голосом попросила вина. Тоді кинула в автомат для програвання грамплатівок
монету й вирішила неодмінно піти з Цахаріусом танцювати. Помітивши Едвардса,
той но зреагував на її запрошення до танцю й зніяковіло всміхнувся
— Що ж мені робити? Я безсилий.— гукнув він йому. — Я зовсім не вмію
прикидатися відлюдком. Я не відлюдок.
— Це правда,— сказав Едвардс і подумав, на чий рахунок усе це сказано. Він
сів до їхнього столу, куди саме подавали солідну вечерю. Поставили третій
прибор разом з аперитивом та вином і для нього.
— Ну скажи йому, скажи, як у тебе сяйнула думка про мене! атакував
Вундервальд маленьку білявку, коли йому набридло танцювати.
Вона закохано глянула на нього своїми синіми очима й відверто пояснила
Едвардсові:
— Я побачила його фото в газеті н зразу ж подзвонила, бо дуже цікавлюся
китайським мистецтвом.
Малося на увазі фото в газеті «Нахт-курір», де було широко розписано
вбивство Валентінера, приправлене оповідями про його страшні азіатські
подорожі. Жіночка геть усе переплутала, про Вундервальдову творчість нічого не
знала, ніколи в жити не бачила жодної його картини. Але вона не проти, невиму-
шено зізналася жіночка, якщо він її намалює, хоча вона й не належить до східного
типу жінок, а він, мовляв, захоплюється саме східнячками.
— Типово по-німецькому,— вигукнув Цахаріас і підморгнув Едвардсові. —
На Сході мене вабить екзотика, але винятки я все-таки завжди роблю
Білявочка з писклявим голосом кивнула головою й не спускала з художника
очей.
Я завжди думала, що славетні люди, про яких пишуть у газетах, зарозумілі
и розмовляють так. що їх важко збагнути. Але коли я побачила вас, уже на
фотографії, то зразу піднеслася духом і перейнялася довірою.
Вундервальд випив поспіхом ковток вина й. усміхаючись, зауважив:
— Недоречний жарт: ніби я на старості літ стану славетним, та ще
н привабливим, навіть користуватимусь успіхом у жінок.. У свої молоді роки
мені доводилося дорого платити за натурниць, а тепер. Ваше здоров'я, й щиро
дякую!
Так. про те. що сталось у вашому будинку, я теж знаю, бадьоро
випалила білявка. - Залізно: мені всі друзі заздритимуть, якщо я розповім, що
розмовляла з вами. Ви мусите мені детально розповісти, як воно насправді.
— В усіх деталях. — відповів Вундервальд і знову налив собі вина. Поки що
я надто тверезий.
— А можна мені глянути, як ви живете?
Можна, маленька, можна, а я тебе намалюю, як безневинне янголятко.
Вона хихикнула, дістала свою губну помаду й. перше ніж разом з Вундер-
вальдом і Едвардсом взятися за їжу, підфарбувала губи. При цьому поставила ще
кілька запитань, на які не знайшов гідної відповіді навіть Вундервальд. бувши від
вина в доброму гуморі.
Так було, так і буде, на цьому чудовому світі живуть лиш раз,— мовив він
задумано, не відриваючи очей од своєї тарілки з оленятиною, яку він з ів із явним
задоволенням, не лишивши від неі ні шматочка. Спочатку оленем милуються
н природі, потім полюють на нього і з'їдають. А мисливець ще й випас його ропі
вдома. Але, кажуть, трапляється, що оленя переплутують з людиною, і не лише
вночі або в тумані, а навіть білісінького дня
39
Раптом він відчув утому й виснаження, з огидою відсунув од себе порожню
тарілку й запитливо глянув на Едвардса:
— Чого вони всі від мене хочуть? Ти не можеш чесно сказати. Річарде. що тут
робиться? А ця дівчина? — Він. покрутивши головою, одсунувся від неї, навіть не
глянувши в її бік. Хто підіслав її до мене? Тобі теж щось таке підсилають?
Едвардс загаявся з відповіддю, не хотілось говорити ні про Ріту Бланк, ні про
Ашфілда. ні про інших. Крім того, він міг би висловити з цього приводу лише
підозри. Щоб не поставити Вундервальда в незручне становище. Едвардс сплатив
рахунок, на якому значилася кругленька сума.
Таке н еазу* 1,— сказав художник, зігнав американця зі стільця й під-
штовхнув до дверей Спантеличеній дівчині, яка ще не закінчила їсти, він
гукнув- Спектакль закінчився, їіпііо, 1а піияіка разаи!*
25
Коли Едвардс і Вундервальд хилитаючись вийшли за двері й потрапили
в снігову заметіль, то зразу протверезіли й вирішили зупинити таксі. До них
під'їхав «мерседес» Бланка. В машині сиділа .лише Ріта. вона відчинила їм передні
й задні двері. Художник уже хотів був залазити досередини, але Едвардс від-
штовхнув його й неприязно спитав у Ріти Бланк:
— Що це має означати, мадонно?
Але білява дівчина, яка також надійшла, вже залізла в машину й, тягнучи за
собою Вундервальда, розсілася на задньому сидінні.
— Це моя мрія І вигукнула білявка захоплено. — Мені здається, ніби я на
сьомому небі.
Ні. па шостому, там є шампанське. — намагався бути дотепним худож-
ник. — На сьомому, кажуть, тече лише молоко й мед.
Едвардс побачив біля входу до бару аДзвшочок» кількох молодиків, один
з них видався йому знайомим. Спочатку Едвардс подумав, що то доктор Кендлер.
але думка здавалась абсурдною. З таким же успіхом тут могли б тинятися мертвий
Валентінер або Гінцпетер Гінцпетер, принаймні, не задумувався б над тим. чому
він у таку негоду на когось чатує, та ще й уночі.
Обминувши Вундервальдів будинок, Ріта Бланк повільно поїхала центром,
який ніби вимер.
Там вешталося лише кілька повій. Повією вважав Едвардс і дівчину, що зараз
так міцно тиснулася до Цахаріаса. Десяток прожекторів освітлював будівельний
майданчик на ринку.
— Це будівництво обійдеться в мільйон,— сказала Ріта,— але мій батько
щасливий, що зайнявся цією справою.
— Я бачу тут лише велику яму,— почув Вундервальд свій замогильний
голос. Не люблю дивитися, коли хтось так глибоко закопується в землю.
— Тут будують підземний гараж,— сказав писклявий голос. — Нарешті
і я одержу місце для свого автомобіля.
Це прозвучало, як пташиний крик, нерішуче, проте зухвало. Очевидно,
дівчина хотіла звернути увагу на те, що тут орієнтується н розраховує не лише на
свої звабливі ноги. Ріта обернулася, хоча вести автомобіль між червоними
ліхтарями будівельного майданчика було нелегко.
— Ні, тут будують протиатомне бомбосховище,— холодно відповіла вона
дівчині,— н ви б тут. безперечно, не мали ніякого шансу, тут сімдесят процентів
іноземного капіталу.
— Прості смертні сюди не потраплять,—зауважив Едвардс, — тут могли
б урятуватися хіба що муніципальні радники.
— Ах. що тамі — знову збадьорився Цахаріас і єхидно пояснив, що такі
бліндажі та бомбосховища збудовано недавно й для американців. — Війни
починаються й уночі, без оголошення. — Він захихотів, голос його захрип. —
Можливо, й сповзаються сюди всякі шлюхи й громила. Воня-то вже виведуть
згодом нове покоління людей.
Ріта випустила з рук кермо й поплескала в долоні:
Не бери так близько до серця (англ.І.
1 Кінець музика затихла (ігал.)
40
Браво, а тому негайно на Іск'ю. поки ще не пізно!
— Ще трохи далі, на Таїті.— сказав Вундервальд. — Зрештою. Таїті теж не
завжди буде недосяжним.
Бланкова спадкоємиця засміялася.
— Ви ж навіть не знаєте, як зветься столиця Іск'і, ви орієнтуєтеся лише
в атлантичних країнах.
— У тихоокеанських, у миролюбних! — гукнув Едвардс. У Маєрберга він
поспіхом випив два-три келишки іспанського червоного вина. - Столиця Іск’ї,
звичайно, зветься Іск’я, а хто буде з вами заодно, той, звичайно, одержить квиток
безплатно.
— Ти — негідник,— вилаялася Ріта й так різко нахилилася до нього, що ледве
впоралася з кермом. — Ти подивився в атлас, тепер мені дещо прояснюється! Ти
найпідступніший з усіх, за винятком, звичайно, мого тридцяти про центи ого
старого.
-	- 3 ним ми й позмагаємося.
Вундервальд штовхнув Едвардса кулаком у спину й заревів:
— Ми візьмемо його добре в роботу, якщо він і надалі поводитиметься з нами
так по-хамському.
— Та ну, нічого страшного,— спробувала Ріта зам'яти розмову. — Якби це
залежало від нього, того шарварку навколо цього будинку зовсім не було б; не все
в його компетенції.
-	А що саме? - прискалився Цахаріас. - Фосфорні квіти? То хай повириває
цей бур’ян, він уже вищий од паркану. Я подам на нього позов за порушення
недоторканості житла.
— Та годі вже,— встряв у розмову Едвардс, якому набридло п'яне базікання
Вундервальда. Ріта розвернула автомобіль і знову під'їхала до берега Рейну, до
брами з вивіскою «Ланцюговий завод».
Чудова місцевість, чудові сусіди, вигукнув художник, обняв гарненьку
білявочку, поцілував її й заварнякав щось про шампанське, про секс і про шосте
небо, як раптом Ріта зупинила автомобіль перед його будинком.
— Ходіть усі до мене, мерщій, мерщій! — запросив художник.
Усі четверо піднялися сходами до кімнати, де Валентінера спостигла смерть.
З дівчини не можна було більше нічого витягти, крім того лише, що її звати Ліза.
Вона трохи перестаралася. Цахаріас знайшов ще десь з півпляшки горілки, але
Ліза пила так жадібно, що це здавалось для неї мізерією. Проте Едвардс не міг
одірвати від неї очей. Він помітив, як уважно глянула вона услід Вундервальдові,
коли той спускався до підвалу, щоб запалити котел і прогнати собачий холод.
Вона хотіла піти за ним слідом, але американець затримав її.
— Він сам справиться, сидіть! — гримнув він на неї. — Хоча б на хвилю
вгамуйте свої нерви, він зараз повернеться. Ще встигнете випитати його про все,
що вас цікавить.
Але минуло кілька напружених хвилин, перше ніж з підвалу знову появився
зіпрілий Вундервальд: обличчя в сажі, на голові — павутиння, в руках кілька
пляшок пива. Він говорив усяку нісенітницю. Одні лиш клопоти про опалення
й харчі забирають, мовляв, найкращу половину життя.
— А що ми робитимемо з отими нікчемними градусами в пиві? — запитав він
і бридко скривився. — Не можна ж увесь час пити лише вино й шампанське, чи не
так?
— Не надто скромно? — зауважила Ріта. — Не впізнаю вас, маестро. Ікар
з обтріпаними крилами чи гризоти з приводу того, що власний підвал уже теж не
такий, як давніше?
Вундервальд був виснажений до краю й не мав бажання заводити такі
хитромудрі дискусії.
— У вас теж проясниться в голові,— відповів він. — Я. принаймні, з цього
приводу можу вже зараз сказати, що у цей момент віддаю перевагу горілці,
світлому пиву та білявкам.
Він одкоркував пляшку й випив до дна. Білява дівчина вдоволено посміхнула-
ся й обнишпорила очима всю кімнату. Оглянула кожен куточок, кожну картинку,
навіть каструлі й розписані тарілі в кухонній ніші.
— Мені тут подобається,— сказала вона й, тільки-но Вундервальд наблизив-
41
ся до неї. упала йому в обійми — Справді, я почуваюся у тебе дуже добре.
Сталося те. що мало статися. Дівчина залишилася в нього, а Едвардс провів
решту ночі в Ріти Бланк, яка до самого ранку й не згадала про Іск'ю та про
дивіденди свого батька
Це неповторно, мій любий, ти тепер мене не спекаєшся.
Він чимскоріш вирвався від неї. дарма що вона біля дверей шепнула йому:
Усе буде гаразд. Хоч викручуйся, хоч ні, але ти в моїх руках.
26
Рано-вранці, невдовзі після того, як Едвардс прийшов додому, йому
зателефонував Гінцпетер і попрохав негайно прибути до управління поліції.
Кращої причини для того, щоб не давати уроків англійської, і придумати
не можна. Я і і вже сам незабаром забуду
Маргрет. яка стояла поряд, коли він поклав трубку, обурилася, що він знову
хоче залишити своїх учнів на неї.
Поясни це їм. принаймні, сам. інакше вони не дадуть мені спокою,
просила вона його. — Ти ж знаєш, до кого з цих людей я відчуваю страшну
антипатію.
— То матимеш нагоду послати їх із задоволенням під три чорти,— відповів
він. — Габерштайна я вже вирядив за двері, а інші не варті того, щоб про них
згадувати.
— А Ріта Бланк? — запитала ущипливо Маргрет. — Це вона учора ввечері
дзвонила сюди, змінивши голос, я в цьому майже не сумніваюсь. Розбери-
ся сам.
— Окей. сказав він, знов одягши пальто, яке купив ще в Сан-Франціско,
й гримнув за собою дверима. Він був надзвичайно дратівливий. Рушаючи з місця,
Едвардс дав стільки газу, що машина аж заревіла, потім він з виском загальмував
біля ратуші над котлованом, на який уперше глянув при денному світлі. Котлован
здався йому місцем поховання для кожного, хто не зможе вчасно втекти.
— Добридень, пане Гінцпетер,— сказав Едвардс, увійшовши до кабінету
комісара у флігелі ратуші. Канцелярські шафи п інші старі меблі викликали
огиду Едвардс ледве зібрався на силі й вислухав те, про що вже дізнався цей
удавано приязний чоловік: новини виявились не дуже приголомшливі.
Сюди не раз дзвонили й натякали, маючи на увазі вашу особу, що ви ж усе-
таки іноземець, а цей випадок, як ви знаєте, має й політичне забарвлення,—
підсумував Гінцпетер, не дивлячись у свої папери, які безперервно гортав.
Деякі факти дають підставу підозрювати художника Цахаріаса Вундервальда,
з яким ви, до речі, знайомі. Змушують замислитись його давні зв'язки із забороне-
ними організаціями и недавня діяльність укупі з сином. Крім того, він
спадкоємець старого Валентінера, який тривалий час підтримував контакти зі
Сходом. Вундсрвальдові лишилося після нього сто двадцятії тисяч марок. Оце вже
мотив. Кінець кінцем, очевидно, лише Вундервальд знає, як у його будинку, куди
не підведено природний газ, скоєно вбивство за допомогою природного газу.
— Навряд чи йому це відомо.— відповів Едвардс. — А зі словечком
«убивство» вам треба бути луже обережним й облишити його скандальним
п іеткам. Може, то — нещасний випадок?
Комісар забрав руку зі своїх паперів і зніяковіло посміхнувся.
Один і той же нещасний випадок не трапляється двічі на одному й тому
ж місці протягом двох днів, це суперечить здоровому глуздові.
А може, самогубство?
— Виходить не одне и те саме.— відповів Гінцпетер і склав руки, ніби для
молитви: — Ви ж не вірите серйозно в те, ніби ваша дружина хотіла накласти на
себе руки. А Валентінер мав намір організувати для Вундервальда кілька обору-
док. чекав на якогось іноземця. Якщо кожної хвилини хтось може прийти,
газового крана не підкручують.
-	- Логічно,- відповів Едвардс. — Щоправда, там немає ніякого газового
крана, як ви самі кажете, там взагалі немає й отруйного газу, є лише пропан, яким
не можна отруїтися. Пропан хіба що вибухнув би. Але вибуху, на який, можливо,
хтось і розраховував, не відбулося, і навіть будинок не хитається, хоча там
42
безперестанку щось копають. Він показав на котлован під вікном: — Бомбосхо-
вище нижчої якості...
Побачимо,- зауважив Гінцпетер, не зводячи голови й удаючи страшенно
знудьговану людину; лише час від часу він щось занотовував собі на клаптику
паперу. — На газовому заводі нас увели в курс справи, ми провели деякі до-
слідження з власниками складів, де продають вугілля Досі не виявили жодного,
в кого Вундервальд купував би вугілля. А він не бажає назвати нам жодного
«вугляра», хоча це було б і в його інтересах. Чи ви не могли б трохи на нього
вплинути, заспокоїти його перш за все? Бо з ним взагалі важко розмовляти.
Є незаперечні документи, які свідчать, що цей будинок власність Бланка; але
на давно вручений позов про виселення Вундервальд взагалі не зреагував. Він
мусить вибратися звідси й, сподіваюся, не наробить тим часом якихось дурниць.
Гінцпетер глянув угору, обличчя його було бліде, запалі щоки — зморшкува-
ті. Він кусав нижню губу, зуби в нього були дуже пістрі, кілька з них випиналися
серед інших. Він шепелявив й увесь час щось плутав, але розпитував щораз
безцеремонніше.
— Шкодую, що ви такий неговіркий, пане Едвардс. Я собі думаю, чому? Все-
таки незадовго до смерті Валентінера ви були на місці злочину. Вас там бачили
діти. А ви хіба не бачили дітей? 1 чи не краще вам усе-таки заговорити?
Ні, сказав Едвардс, не кажіть мені про це, про дітей і дитячі витівки
краше не кажіть. Звичайно, я там був, заходив і виходив, але ж я не знав того, що
знаю тепер.
Гінцпетер похитав головою й, наморщивши лоба та насупивши брови,
спостерігав за співрозмовником.
Там у будинку побували Маргрет Едвардс і доктор Кендлер, а за годину
знайдено труп. Ви щось скажете з цього приводу? Чи вважаєте ви, наприклад,
свою дружину здатною на те, щоб допомогти панові Вундервальдові одержати
невеликий статок? Ми мусимо розмовляти відверто. Є інтимний зв'язок між пані
Едвардс і паном Вундервальдом — так чи ні?
Він нахилився над письмовим столом, утупившись у чорнильну пляму, яку
сам зробив, розмахуючи самопискою.
— Але, будь ласка, повільно, я мушу записати до протоколу ваші показання
слово в слово,
Едвардс був певен; Гінцпетер сидить тут споконвіку, а його наморщений лоб
приховує все, і добре, й зле. Він знав, коли понівечили руку художника Цахаріаса
Вундервальда. Тоді ще не мав влади, однак був уже готовий запропонувати свої
послуги, був підручним насильників. А ще Едвардс подумав; шо стосується
вечорів, які Маргрет, Вундервальд і він провели разом утрьох, до цього нікому
немає діла Едвардс добирав слова мало не вибухнув, але знову скерував розмову
в більш-менш належне русло. Тут задзвонив телефон.
— Дуже добре, чудово,— квапливо вхопивши телефонну трубку, вигукнув
Гінцпетер. — Дехто радітиме, що сьогодні бувають ще такі речі. - Він випростав-
ся в кріслі й реготнув. Тільки-но я дізнався, що й ви досить часто ходите
в житті, так би мовити, своїм, позаслужбовим, приватним шляхом.
Гінцпетер кивнув Едвардсові головою й на хвилину, ніби неспростовний
аргумент, затримав у руці трубку,
— Під час убивства такого не можна не помітити,— сказав він. — А це, до
речі, цікаво, бо панна Ріта Бланк є співвласницею будинку, в якому живе Вундер-
вальд. Можливо, що не всі в їхньому роду такі терплячі натури, як пай Бланк. Ми
розібрались у системі газопостачання на території фірми. Все досить складно.
Складні й взаємини з художником та ного сином. Я маю на увазі плакати проти
людей і реальних цінностей. І тут, і там. тепер я маю на увазі обидва боки
заводського муру, назбиралося всякого. Вибухонебезпечного. Чи, може, ви іншої
думки?
На хвилину запала мовчанка, потім Едвардс пив каву, яку замовив Гінцпетер.
Натяки були досить прозорі. Зненависть із одного боку, зненависть із іншого, а він
посередині американець зі своїми заплутаними зв'язками, який хоча дещо
й зрозумів, однак зобов’язаний мовчати, оскільки все це стосується його земляків,
тим більше Вундервальда, друга, якого він досі марно закликає не гарячкувати.
Принаймні натякнув, що не хоче крайнощів, перебуваючи поміж двома воро-
гуючими таборами. Едвардс зібрався був уже йти.
43
— Отже, ви впиратиметеся й надалі? — запитав Гінцпетер і важко підвівся
з крісла.
— Я покладаюся на здоровий глузд, сказав Едвардс,- не можу повірити,
щоб ви хотіли почути від мене протилежне.
— Гаразд, але не забудьте поінформувати мене при нагоді, нагадав йому
комісар і провів до дверей. Так відразу, здається, й не згадаєш, що в близьких
людей суперечить здоровому глуздові. Розумієте? Я маю на увазі не лише газ, але
й наслідки, а їх ви можете оцінити. Чи ви іншої думки?
У приймальні дорогу Едвардсові перегородив поліцай
— Хвилиночку,— сказав він,— нам потрібні відбитки наших пальців, і нам би
хотілося знати розмір вашого взуття й де воно вироблялося. Ви й учора були
в цьому взутті?
Едвардс відповів на це запитання спантеличено; але коли його зразу повели
до лабораторії, запитав:
Це законно? Хто дав таке розпорядження?
— Комісар Гінцпетер,— відповів молодий поліцай
Едвардс різко обернувсь і, не звертаючи уваги на перелякані застереження
поліцая, пішов назад до кабінету, з якого тільки-но вийшов. Чашка з кавою тепер
стояла на письмовому столі комісара, загорнута в прозору плівку.
Вибачте, сказав Гінцпетер і, анітрохи не зніяковівши, додав: — Відбитки
пальців іноді можуть знадобитися.
На язиці Едвардса вертілося щось дошкульне, однак, виходячи з кабінету, він
лише сказав:
— Так не годиться, я поінформую про це моє посольство.
— Поінформуйте краще мене, хто вам учора в обід дзвонив по телефону! —
крикнув услід йому Гінцпетер. Мабуть, виявилося досить велике коло людей, на
яких падала підозра, а Едвардс до них не належав. Але чи справді комісар хотів
вистежити вбивцю, чи його цікавило щось зовсім інше?
27
Однак Едвардс поїхав не до посольства, а до Ашфілдовоі вілли на березі
Рейну, за містом.
— Він десь майнув, але незабаром повернеться,— сказала Люці, економка. -
Його серце й кровообіг ніби знову налагодилися, хоча я цього не певна.
Вона завела Едвардса до зимового саду, який був цілком заставлений
пальмами в зріст людини та бананами. Плетиво розквітлих повзучих рослин перед
вікнами привертало увагу кожного, й про прибуття або від'їзд автомобілів можна
було догадатися лише за шумом моторів, від якого здригалася скляна клітка.
Не встиг Едвардс випити віскі, що принесла йому мулатка, як з явився
Ашфілд.
— Ну, то що ж тебе гнітить? — запитав він.
Ашфілд удав, ніби здивувався, почувши про розмову з посольським
молодиком, але цілком погодивсь із його претензіями.
— Тримайся нас,— сказав він.— тоді ніхто тут нічого тобі не зробить.
Ашфілд дуже обурився, почувши, що ті педанти-поліцаї знову кинулись на
розшуки не в тому напрямку.
— Та їм же повинно бути ясно, звідкіля вітер,— сказав він, штовхнувши
ногою діжку з пальмою, що заважала йому сісти. — Допоки вони дозволятимуть
тут жити всіляким ненадійним елементам, то нема чого дивуватися. Зовсім не
легко втовкмачити це кожному, навіть ти часом не відрізняєшся від них, Рі-
чарде.
Перед очима Едвардса погойдувалося сухе листя завдовжки з руку. Він бачив,
як. ніби в джунглях, зник цей чоловік, що був старший від нього на три-чотири
роки й здавна вдавав, ніби захищає його й наставляє на шлях істини. Вологе тепло,
запітнілі шибки вікон, кішка, яка тут тинялась, вигинала спину, сахалася й відска-
кувала геть,— усе це нагадувало Ашфілдові оповіді з його солдатського життя
у В'єтнамі. Коли Маргрет уперше його зустріла у Біг Сері, на курортному пляжі,
й почула, як він розповідає про свої пригоди, то шепнула Едвардсові:
— Твій друг мені не подобається. Якби тут було більше кущів, я теж
подумала б, що за кожним причаївся ворог.
44
Ашфілд підійшов до дверей, щоб наказати Люці принести прохолодних
напоїв.
— Ні, віскі більше не треба,— сказав він Едвардсові. — Ти зараз мусиш бути
на висоті, ми не можемо дозволити собі якогось ляпсусу Якби ти послухався був
добрих порад, то давно вже виплутався б з цієї халепи. Крім того, ти забагато
балакаєш, коли хильнеш зайвого. Ця історія з «фосфорною квіткою», про яку
Вундервальд розсурмнв на весь світ, була Іор зесгеі. Тор ьесгеї5, друзяко, а він
порозклеював свої витвори на стінах і стовпах для афіш. Хто знає, до чого він ще
додумається, він небезпечніший, ніж ти думаєш. Він мусить забиратися звідси!
— Але ж він хоче лишитись у своєму будинку.
Кажу тобі, він мусить забиратися геть!
У цій віллі поміж пальмами, орхідеями й фіолетовими повзучими квітами, що
погойдувалися під вікном і скляним покриттям, тільки-но хтось починав ходити,
про «фосфорну квітку» завели мову вперше. Едвардс тепер згадав, що він ледве
вибрався з бару, де Люці весь час подавала йому віскі з п'ятьма кубиками льоду
замість двох. «Таке її еазу»,- шептала вона йому. Туди не було запрошено
жодного німця, крім якогось близького Бланкового друга, полковника у відставці.
Балакучий ділок із Техасу був центром уваги на вечорі, пив чисте віскі й залишив-
ся там до півночі.
— Мені набридло це слухати,— простогнала Маргрет, коли зайшла мова про
найновішу диво-зброю, яку монтували на заводі Бланка.
Ашфілд. що нічого не пропускав повз вуха, сказав Едвардсові, наморщивши
лоба:
Довелось узяти і її, самого не пускає?
Випито й наговорено у той вечір було й справді забагато. Насамкінець хтось
погасив лампи, жінки завищали, Люці втекла до Едвардса, який, спіткнувшись об
діжку з пальмою, впав.
— Ьоок рЬо&рЬогив, еуегу>* *ііеге’,— гукнула п'яна дівчина, яку тримав ув
обіймах Ашфілд.
Маргрет допомогла Едвардсові встати, позривала з дверей і за дверима світні
квіти й лише сказала йому:
— Примарно, безглуздо й страшно. Це правда, що ото вони балакають про
фосфорну бомбу?
Сказавши «Ну й що»?, Едвардс мовби відмахнувся від недавніх Ашфілдових
докорів. Набридло вислуховувати повчання, та ще н од цього попутника сумбур-
них років.
Не уявляю собі, що б то могло загрожувати такій людині, як Вундер-
вальд, зауважив він, знизуючи плечима, відійшов од пальм та квітів і витер
з лоба піт.
У садку Ашфілд закликав його ще раз напоумити цього навіженого
Вундервальда.
— Не вводь себе в оману, йдеться про життя і смерть, я ні за що не можу
ручитися, Річарде.
— Та дай йому спокій, хай малює, це його робота. Хіба він тобі заважає?
— Ще й які Такі, як він, заважатимуть мені, поки житимуть.
Коли Ашфілд це вигукнув, Едвардс відвернувся й сказав йому такі слова, за
які наступної хвилини сам розкаювався:
Ми будемо ввесь час під загрозою, коли такі, як ти, наживаються на
смерті.
28
Зрештою, думав Едвардс, мене й Вундервальда не так-то й легко вивести
з рівноваги. Сідаючи в свій автомобіль, він посигналив. Ашфілд до останньої
хвилини закликав його ні в що не вплутуватися. Не вивело Едвардса з рівноваги
й те. що мотор працював погано й довелося заводити його кілька разів. Звернувши
з рінявої доріжки на шосе, він побачив у дзеркалі заднього огляду, що слідом
виїхав яскраво-червоний спортивний автомобіль. Йому здавалося, що за кермом
' Цілковито таемпицв Іангл.).
* Глонь. скрізь фосфор Іангл.).
45
він упізнав знайому кучеряву голову... Едвардс зупинивсь і вийшов з машини.
Червоний поліційний автомобіль мало не врізався у його задні фари.
— Щось трапилося? — запитав Едвардс. розчахнувши двері автомобіля, що
став навкіс у снігу.
Там була Евеліна, вона запропонувала йому:
— Ходім, вип'ємо кави.
Зовсім недавно її теж викликав Гінцпетер, якась працівниця поліції дала їй
там певні настанови й послала вслід за Едвардсом.
- Я не знала, що ти такий нетямущий, Річарде,— сказала Евеліна. — Ти не
знаєш, кого тепер триматися?
— Чого ж, знаю,— відповів він. — Знаю, що ги теж можеш стати моєю
спільницею, якщо чинитимеш так і надалі Нині є вже з півдюжини підозрілих
осіб, и усі вони .мої родичі або принаймні добрі друзі.
Він пішов за нею до кав'ярні при самій дорозі. Евеліна обачливо розглянулася
довкола, перше ніж сісти, й спитала:
— Ти не міг би взяти мене в свій автомобіль і повезти кудись на лоно
природи? Нащо тобі здалися всі ці бланки й ашфілди? Вони затіяли з тобою луже
небезпечну гру. Це добром не скінчиться
— Свою гру вони так чи так вестимуть і далі,- відповів Едвардс,- а ми
в їхніх руках. Не можна ж зовсім заплющувані очі на факти.
Йому подобалося сидіти навпроти Евеліни і вдавати з себе досвідчену
людину, волю якої ніщо не спроможне похитнути.
— Бланки — це, так би мовити, стара аристократія, вони живуть на рештки
маєтності й намагаються, поки їм щастить, лишатися порядними. Правда, це вже
не надовго. Маєтність майже повністю перейшла до інших.
Обличчя її залишалося незворушним, вона пила свою каву так, ніби сиділа за
столом сама Потім згадала про своє завдання переслідувати Едвардса.
— Краще, якби ти лишився з Маргрет. У принципі, пі теж того самого хочеш.
- Ох. чиїми ж це ги словами заговорила? — здивувався він. — Я й не знав,
що ги — оборонниця нашого шлюбу...
Вона взяла ложку вершків і грудочку цукру.
Я, можливо, теж наробила б дурниць, якби мала твою вдачу, сказала
вона й кокетливо всміхнулась. — Але твої ашфілди мені вже давно діють на
нерви Якщо піде про жіптя або смерть, вони відсахнуться од тебе, як чорт од
ладану. Мушу тобі сказати, я їм не вірю ні на ноту. Якщо так буде н надалі, то теж
вийду на ярмарок і кричатиму:
— Аті ко Коте!1
— Невже?
— Хіба ти сам колись не дивувався, звідки дістались Ашфілдові гроші на цю
розкішну віллу, й на автомобіль, і на ботанічний сад і взагалі на все оте?
Едвардс удав байдужого, Ашфілдові родичі попервах його теж підтримували.
Добре жити це не ганьба, заперечив Едвардс.
— Тепер він може собі дозволити таке, в майбутньому ще більше, у нього
дуже добрі стосунки з тутешньою сгарою аристократією. Гадаю, з Бланкового
заводу він теж матиме своїх кілька відсотків. За оту свою паскудну ракету, про
яку н говорити не дозволено,— сказала вона, випила й. опустивши очі. трохи
закусила. — Відтоді, як це сталося з Маргрет, я боюся, що ти вже не знаєш, на що
йдеш. Я спостерігала за твоїми взаєминами з Ашфілдом, а недавно — з Рітою
Бланк. Ріта знається з цим набродом і нічого поганого в цьому не бачить. А тоді ти
зв'язуєшся з Вуидервальдом, почуваєш себе у нього, як удома. Кого ж ти водиш за
носа?
Не тебе, безперечно,— відповів Едвардс і замовив в офіціанта коньяк: —
Два дюжарденаї
Йому відлягло від серця, коли Евеліна не зреагувала на його відповідь.
— Тебе ж підіслала Маргрет? — сказав він. — Але ж не треба казитися й за
кожним кущем бачити привиди. Я волів би не допускати, щоб з обох боків
виникали непорозуміння, інакше це справді може зле закінчитися.
— Для Валентінера воно вже закінчилося зле. Вона скривилась і
1 Янкі, «би райптя додому І /ашл )
46
схвильовано закліпала очима. — Там потрудилися не привиди, а живі люди, що
добре розуміються на техніці, принаймні, краще, ніж ти та я.
— Манії рацію, ми тут обоє нічого не тямимо, випиймо краще за мистецтво,
як на мене, то й за Вундервальда! — Він підняв келишок тільки-но принесеного
коньяку й усміхнувся їй. — Якщо не зрозуміло, то я за мистецтво, а не за
техніку, ясно? Будьмо!
Евеліна теж узялася за келишок, цокнулася й сказала-
— За Вундервальда, авжеж! Йому це не зашкодить. Сподіваюся, на цьому
світі є ще бодай крихта справедливості. Але, випивши коньяк, вона здригнулася
й проказала зовсім іншим тоном: — Побоююся найгіршого. Є чимало людей, які
розуміються на техніці, а за допомогою техніки нині можна досягти багато
дечого, навіть перелицювати брехню на правду. Хтось, очевидно, застосовує до
Вундервальда грубе насильство, а ти гак легковажиш Чому? Маргрет тягнеться
до нього саме тому, що ти хочеш умити руки. Ти не повинен ставити їй цього за
вину. Я довгий час думала, ніби ти ревнуєш її до Цахаріаса, але це не так. Маргрет
мала набагато більше підстав ревнувати.
— Вип’ємо за тебе?
— Ні, за стару й нову промислову аристократію. В неї, сподіваюся, більше
технічних здібностей, ніж у мене та тебе.
Евеліна витягла з сумочки ключ від автомобіля й попросила Едвардса гукнути
офіціанта.
Я причепилася до тебе, то я й плататиму. Але якщо Гінцпетер викличе
мене ще раз на допит, то я з переляку можу виявитися слабодухою й змовчу, що
боюся ашфілдів і бланків, бо ворогувати з ними смертельно небезпечно. Повір
мені, вони зроблять з тобою все. що схочуть. Знищать Вундервальда — технічним
способом чи як там вийде.
29
Едвардс негайно подався до Вундервальда Там було весело. Художник, уже
напідпитку, дуже зрадів, побачивши гостя.
Глянь сюди! вигукнув він ще на сходах і потяг його до картини із
зображенням оголеного жіночого тіла, яке він щойно намалював. Це була
маленька білявка, що н досі в нього сиділа. Були тут і Маргрет із Сарою, вони
здавалися так само захоплені картиною, як і хмільний маестро.
— Її зваги Ліза,— відрекомендував він Едвардсові білявку, певно,забувши
про нічний візит до шинку Маєрберга
— Мона Ліза! Коли один добродій Леонардо намалював свою Лізу, то,
кажуть, урочисто вигукнув: «Нічого кращого у світі немає, нічого кращого не
можна ні створити, ні намалювати!»
Оголена цнотливо, проте у звабливому чеканні, жінка лежала на тлі
кобальтової блакиті, яка донизу згущувалась, а вгорі, в сліпучому потоці світла,
над обрієм яскріла заграва. Нічого натуралістичного, ніякою занепадницького
настрою, І все-таки це було водночас і приспущене небо, й розбурхана земля.
Жіноче тіло було темно-рожеве, стегна и гпвобличчя освітлені золотим сяєвом.
З цього сяєва куполами виділялися білі груди, ніжні, без різких окреслень,
створюючи неймовірний контраст до стегон, що ніби аж тремтіли.
Вундервальд стояв серед своїх гостей і втішався, бо справді створив щось
неповторне. Круг ного очей вималювалися темні кола, від безсонної ночі він був
блідий, збуджений і ледве тримався на ногах.
— Я забагато випив,—сказав він. Його вуста розквітли щасливою усміш-
кою. — Такі кольори висотують надто багато сили Теперь оті вже можуть мене
ув'язнити, я згоден піти у відпустку. Знаєте, такі речі справді не можна малювати
щодня, а то ще подумаєш, що ти — сам господь Бог Господь Бог створив красу,
а ми лише раби, яким дозволено обережно наблизитися до неї. Як легко гинуть
такі речі!
— Мені вже треба йти,— сказала дівчина. — Хоча в мене і чудовий шеф. але
я мушу показатися йому ще сьогодні.
— Дякую тобі.— запнувся Вундервальд.— дякую тобі дуже, дуже! Прийдеш
до мене ще, еге ж? Візьми собі хоча б один із ескізів. Чи тобі краще
гроші?
47
Вона вибрала ескіз, на якому можна було розпізнати лише риси її обличчя,
однак виразно було видно тло та окремі деталі цієї кімнати.
Спасибі, сказала вона, пригладила волосся й зніяковіло посміхнула-
ся. Мене послав пан Бланк. Я працюю в його конторі, мені звеліли оглянути ва
шу майстерню. Я не мала б цього казати, але він сам привіз мене сюди автомобі-
лем... Мені тут справді луже сподобалося... Я зовсім не вмію прикидатися...
Мені тут справді дуже сподобалося... Я зовсім не вмію прикидатися...
Усі спантеличено перезирнулнея, й, ніби порятунок, сприйняли слова
молочника, що почулися знизу, від входу:
— Півтора літра, як завжди! У вас с напоготові порожні пляшки, маестро?
— Звичайно, с! — відповів Цахаріас і, обнявши дівчину, попрощався з нею.
Пляшки зацокотіли, кожен з тих. що лишилися, випив склянку молока.
— Це найкраще після таких оргій,— сказав художник, а годі всі разом із
Сарою поїхали до будинку старого Валентінера, де вже чекав аукціоніст,
обмацуючи картини, маски й меблі: мільйонний спадок
ЗО
Опис майна молодий нотаріус Міхаель Тім провадив дуже хвацько. Він був
знайомий не лише з Сарою, дуже добре знала його й Маргрет. Нумерувалося
й оцінювалось усе: кожна скульптура й мініатюрка. кожна картинка й фарфорова
тарілочка. Колекція, яку старий з любов'ю збирав усе життя, перетворилася на
окремі коштовності, які треба було продати з молотка. Нотаріус умовляв Маргрет
і Вундервальда негайно вирішити, що б вони хотіли взяти з цих коштовностей. Бо
за кілька днів, мовляв, відбудеться аукціон, після якого все перетвориться на
гроші.
— До того ж після відрахування різних податків і комісійних зборів
лишається ледве половина вартості.
Свинство, вилаявся Вундервальд і сів у залі, не беручи участі в огляді
будинку, до якого пан Тім намагався залучити його та обох жінок
Скажи чесно, якої ти думки про картину, про мою «Мону Лізу»? —
запитав художник в Едвардса. — Чи вважав ги мене ще здатним на такі речі?
— А чому ж. Я лише не припускав, що у цій дівчині криється Мона Лізе.
— її звати Ліза. все інше можна домалювати.
— Ти, зрештою, це й зробив, усміхнувсь Едвардс. - Хай буде, що буде,
лише маєш бути трохи обережнішим, коли відчиняєш двері. Не кожен приходить
до тебе з добрими намірами.
— З моїх кишень нічого не візьмеш, вони порожні.— весело відповів
художник і додав, що та білява дівчина виявилася дуже настирливою. — Нізащо
не хотіла йти додому, хоча я був стомлений, як пес. Чи не були ми з нею в якійсь
корчмі? — запитав він, наморщивши лоба, нічого не пам'ятаючи. — В усякому
разі, коли я трохи задрімав, то вона лазила на горище й до підвалу, щоб оглянути
мої праці, тобто, багатство. Ну, звичайно, я притяг її назад за волосся, роздяг
догола й намалював.
Едвардс вирячився на нього:
— Вона сходила до підвалу? Тепер ти, мабуть, здогадався, для чого її підіслав
до тебе Бланк?
— Дурниці!
Вундервальд нетерпляче відмахнувся й запалив люльку. Пускаючи перед
себе кільця диму, він сказав, ніби добрий батько про свою важку дитину:
— Якби її до мене підіслав сам диявол, я все одно б її намалював, такою, як
вона є насправді. Жінка, яка так лягає, продати не може.
Він устав й дмухнув довкола себе димом.
— Ти, добродію, мусиш врочисто пообіцяти: коли завариться каша —
заховаєш цю картину в безпечне місце. Вона не для гієн. Ні для Гуггенгайма, ні
для Рокфеллера, ні для всього цього наброду! Візьми іі на Іск'ю. Але не забудь
узяти з собою н Маргрет.
П’ять чи шість незнайомців, незважаючи на протести Тіма, вдерлися до
будинку, аби не прогавити чогось із неповторної здобичі. Серед них був і китаєць
із гострою борідкою, який видавсь Едвардсові знайомим.
48
Но\у аге уои, 8іг?’ — променіючи радістю, вигукнув він, побачивши
Едвардса. — Ви ж друг містера Ашфілда із Сан-Фраиціско? В нас із вами часом не
було якихось ділових контактів?
— 8оггу*‘,— спантеличився Едвардс. Я ніколи не втручався в ділові справи
Ашфілда.
Але він мені вас рекомендував,— заявив чоловічок з гострою борідкою
в кивнув на маски в коридорі, які випросила собі Сара
— Чи не могли б ви сказати їй за мене добре слово? Я б це оцінив належним
чином й був би вам дуже вдячний. Наприклад, міг би надати у ваше розпоряджен-
ня свій літак.
Едвардс покрутив головою, а Вундервальд, бормочучи собі під ніс: «Маски,
маски, самі маски!», відійшов геть. Але тут уже, ніби з-під землі, виріс Гінцпетер
з кількома поліцаями, які відвели китайця вбік:
— Жалкую, але в мене є ордер на ваш арешт. Ходімте з нами! І не
завдавайте нам зайвого клопоту, містере Тенг! — гримнув на нього комісар.
Це, мабуть, непорозуміння,— відповів самовпевнений чоловічок із
борідкою й. діставши з кишені маленький гаманець, розкрив ного і показав
поліцаєві: Цього з вас досить?
Хоч Едвардс стояв поблизу й дуже напружив свій зір. розібрати, що то за
магічна папірчина, він не зміг.
Комісарові однак вистачило одного погляду.
— Звичайно, це якесь непорозуміння,—сказав він, вибачився й кивнув
поліцаям, щоб не чіпали цього чоловіка.
Вундервальд стояв на сходах і несамовито кричав:
Маски, все маски, а цей комісар найстарша маска. Та арештуйте ж.
нарешті, вбивцю!
Хитаючись, він піднявся сходами трохи вгору. Коли спіткнувсь і впав,
молодий нотаріус допоміг йому звестись на ноги.
— Масте якісь особливі побажання? — запитав у нього нотаріус і галочкою
помітив у списку деякі речі, до яких Вундервальд раптом виявив підкреслену
зацікавленість.
— Ось цю картинку, оті обидві, усі скульптури Барлаха й. звичайно,
китайські маски, усе з любого мені Близького й Далекого Сходу. Моє серце
й двері мого дому для них і досі відкриті.
31
Едвардсові пощастило непомітно вислизнути з Валентінеровоі вілли й за
добру годину до повернення Маргрет приїхати автомобілем додому. Він хотів
зателефонувати Ашфілдові, але не зміг додзвонитися. Лихий збіг обставин,
Евелінині застереження, шпигунство маленької білявки и поява дивного пана
Тенга насторожили його. Йому знову згадався той неприємний вечір з «фосфор-
ними квітами» в Ашфілдовому зимовому садку, де він, серед гостей, здасться,
бачив китайця, який тихенько сидів собі збоку.
Едвардс довго вдивлявсь у картину, яку подарував йому Вундервальд тієї но-
чі, коли над цим домом уперше нависла страшна небезпека. Хто повів з ними
трьома цю жорстоку гру, хто, як не Ашфілд і люди з магічними папірцями?
Едвардс механічно переглянув пошту, яку вперше за три дні знову витяг зі
скриньки в коридорі. Пан Габерштайн скаржився, що Едвардс перестав давати
йому уроки англійської, й погрожував ускладненнями з одержанням ліцензії,
якщо той не отямиться. Колишній однокурсник надіслав листівку з видом на міст
Голден-Гейт і повідомляв про свої заручини. Написали мати та сестра Маргрет із
Західного Берліна та з Куксгафена. Прийшов і рахунок з лікарні св. Магдалени:
Маргрет лежала в приватній клініці Кендлера, а день перебування там коштував
двісті вісімдесят марок. Це здавалося здирством, Едвардс хотів поскаржитися
й запитував сам себе, чому він лише тепер помітив, який брутальний і ворожий
цей світ. Зітхнувши, він підійшов до вікна, глянув на Рейн, поверхнею якого
плавали окремі крижини, подивився на мости й на протилежний берег з ланцюго-
вим заводом Бланка. Як то Ріті спало на думку, що в нього могло виникнути
1 Як. пожиалгте, сер? (аюл)
* Вибачте (англ.)
4 «Вс*с»іг» № 1
49
бажання полетіти з нею на Іск’ю? Невже вони разом з Ашфілдом та іншими
продажними суб'єктами вирішили відправити на той світ Вундервальда?
Едвардс нерішуче знову підійшов до письмового столу й поклав у шухляду
кілька паперів, у тому числі рахунок від Кендлера. Туманно згадалися слова
Евеліни про газ. якого ніхто без допомоги техніки не міг напустити у Вундерваль-
дів будинок. Однак Ашфілд ще в коледжі виявив здібності до іноземних мов. до
комерції, до політикування, до теревенів про мистецтво, але ні в якому разі не до
техніки.
Едвардс уклав аркушик паперу в друкарську машинку й одним пальцем
надрукував кілька речень, які він мав намір підписати й залишити як офіційний
заповіт: «Цим заповідаю своїй дружині все, що тут чи деінде є моєю власністю,
незалежно від того, чи подасть вона на мене позов про розлучення і яке буде
з цього приводу рішення. Я не знаю, хто вбивця, але боюся, що він до мене
ближчий, ніж це можна витерпіти. Тому хочу дременути звідси якнайдалі, хоча
виходу не бачу».
Він зняв зі стіни три-чотири картини, усе це був Вундервальд, а наостанок —
ще й «Фосфорну квітку». На ній можна було розпізнати обличчя Маргрет.
примарні чари її холодної краси, жанрову картину, привабливішу від якої годі
було шукати. Він поклав н біля своєї валізи, спакував кілька сорочок, яких не
треба прасувати, тенісні шорти, пару штанів, куртки, які сам міг би прати. Не
забув і інших дрібничок, без яких у довгій дорозі важко обійтися: приладдя для
гоління, взуття, білизну й кілька книжок, які порекомендував художник.
Наостанок порвав ледве початий рукопис про східноєвропейських іммігрантів
в Америці. Він був емігрантом, мандрівником поміж світами, а це сковувало його
мову й убивало бажання, єдиною опорою були тут Маргрет і Вундервальд. Не
вельми впадаючи в розпач, Едвардс іще раз пройшов білим килимом від письмово-
го столу до ліжка, витяг піжаму й запхав і її у валізу.
Телефон банку, де він зберігав гроші, був зайнятий, а конче хотілось оплатити
рахунок за перебування Маргрет у лікарні й сказати кілька слів тому Кендлерові
«Не заносьтеся надто», чи щось таке. «Я залишаю вас і розраховуюся готівкою. Бо
знаю, що за все треба платити готівкою».
Зате Ріта відповіла зразу. Вона дуже зраділа, що Едвардс подзвонив, назвала
адресу й телефон бюро подорожей, де на них уже чекали два квитки на літак до
острова Іск’я.
— Завтра вранці о шостій? — перепитав Едвардс. — Але в разі доконечної
потреби мусиш дати мені на цю ніч притулок
32
Черевики чвакали в снігу, який уже почав танути. Крізь туман квапилося
пробитися весняне сонце. Ще день, два й зима остаточно відступить.
Приїхавши до Ашфілда. Едвардс побачив, що всі каліфорнійські рослини вже
посаджено.
Сьогодні або завтра це було б простіше зробити.— сказав садівник Інших
пояснень Едвардс не дочекався, та коли запитав про Ашфілда. садівник кисло
посміхнувся: — Такого стресового стану ніхто довго не витримає, він хвилюється
через будь-яку дрібницю
Мулатка Люці ще здалеку гукнула:
Лікарня святої Магдаленн. серце й кровообіг, я ж казала.
Й усе-таки Едвардс дуже здивувався, бо під час останньої зустрічі Ашфілд
хвалився здоров'ям. Те, що йому кололо у шлунку, він сам пояснював надміром
випитого віскі.
«Кінець каліфорнійським неподобствам»,— такий був його найновіший
девіз. — Ми докорінно змінимо свій спосіб життя: Рігаї (гапяіаііоп, весопсі
іпіогшаііоп, іЬігсі асситиіаііоп!'»
Добрий день! привітавсь Едвардс, потрапивши на другому поверсі
лікарні св. Магдалени під тріскуне неонове світло. На стільці, де він уже раз
чекав, сиділа маленька блондинка. Вундервальдова Мона Ліза. Рожевощока
По-перше — переклад, по-друге — Інформація, по-третс—накопичення іангл.І.
50
сестра Брігггта в темній шапочці несміливим голосом про щось із нею схвильова
но шепотілася. За письмовим столом кабінету головного лікаря Едвардс побачив
Кендлера. Зовсім несподівано біля дверей, ніби з-під землі, раптом виріс комісар
Гінцпетер і приязно підійшов ближче.
— Такі речі я називаю передаванням думок на відстані,— сказав він
усміхаючись. — Я, так чи так. вам подзвонив би, доктор був настільки люб'язний,
що допоміг мені. Хотілося б перекинутися словггчком і з вами, а по можливості
й з вашою дружиною.
Саме тому я й прийшов, відповів Едвардс, засунув у кишеню піджака
руку я витяг рахунок за перебування Маргрет у клініці. Хотілося негайно піти
звідси, навіть не запитавши про стан Ашфілда. Дивно було, що Гінцпетер
отаборився саме тут. він. очевидно, користувався цією клінікою як криміналіс-
тичною лабораторією Інспектор допитував Маргрет, коли та Ще не могла
вставати, ледве прийшовши до пам'яті.
— Той зловісний рахунок ще не погашено, сказав він до Кендлера. не
звергаючи уваги на комісара. - Де я можу його сплатити?
— Ідіть, будь ласка, зі мною, відгукнувся лікар і, не сказавши більше ні
слова, пішов у супроводі комісара вздовж коридора, вимощеного білою плиткою.
Едвардс розгублено звернув слідом за ним ліворуч, потім праворуч, знову
ліворуч, аж тоді опинився знов у зеленуватому залі з кількома рентгенівськими
апаратами і найновішими топографічними приладами. Тут усе було зелене —
столи, стільці й шафи, навіть халати медсестер і асистентів, які. очевидно, вже на
них чекали. Кендлер і Гінцпетер умостилися на стільцях-вертушках, запросили
сісти й Едвардса. але той удав, що поспішає.
Мені хотілося б сплатити рахунок, інакше б я не знав..
Зараз ви дізнаєтеся більше,— осадив його лікар і поманив медсестру, яка
гримала напоготові кілька рентгенівських і гомографічних знімків Дехто
молиться уві сні, дехто уві сні розбалакується, на жаль, смерть це такий
глибокий сон, до якого важко підступитися.
Усміхаючись, він шик за екраном, на якому видніли контури грудної клітини,
темні ребра, розпливчасті плями серця й легенів
Бачите пан Валентінер був абсолютно здоровою людиною, коли не
рахувати хронічного бронхіту, який згодом призвів до порушення нюху та смаку.
Це не стало причиною летального наслідку, але, очевидно, сприяло йому,
констатував лаконічно доктор Кендлер. У його легенях виявлено метан
і чадний газ. вони, як відомо, не мають іаііаху. Якщо виключити можливість
самогубства або летаргійного сну протягом такого короткого часу, що є дуже
и дуже неймовірним, то керуватися тут треба лише згаданими медичними
висновками. Можливо, вбивця добре знав свою жертву. Взагалі він. очевидно, мас
неабиякі науково-технічні знання
Авжеж, докинув байдужливо Гінцпетер. Я з доктором абсолютно
згоден. У мене відразу виникла підозра, що газ у будинок, а отже, й у легені
людини, яка там була, міг потрапити лише через газопровід. Труп туди не
занесено пізніше, це не підлягає сумніву. Зрештою, те ж саме можна сказати й про
замах на житія вашої дружини. До речі, вона так само дуже часто застуджувала-
ся, про що ми з доктором добре пам'ятаємо.
Він кашлянув, повернув туди-сюди свій стілець, однак не переставав пильно
дивитися на Едвардса
Випадковість чи не випадковість, але обидві жертви могли и не відчути
і азу. хоча ного в певний час було багато. Але якщо гам немає груб, то якийсь
хитрун мусив їх прокласти. а потім знову демонтувати. І робив цс, очевидно,
якийсь чоловік, а не жінка, бо для цього необхідні не лише практичні знання, але
й майстерність слюсаря, щоб переобладнати опалення будинку. Той чоловік,
очевидно, знав, що від газопроводу заводу Бланка можна зробити відгалуження
й за допомогою різального пальника використані для опалення. Полум'я гасилося
двічі, внаслідок був замах на життя й убивство. Хто це зробив: ви чи Вундервальд?
Едвардс і оком не моргнув, він саме розраховувався з Кендлером за
перебування Маргрет у клініці Той випустив з рук рентгенівський знімок і стояв
перед світляним екраном, ніби статуя, а його асистенти й медсестри, не чекаючи
особливого розпорядження, шепочучись, вийшли із залу.
— Було б нам з вами порозмовляти десь-інде, віч-на-віч,— сказав Гінцпетер,
4*
51
який, очевидно, збагнув, що не в слушний момент зайшов надто далеко. Це
хоча й не докази, але набагато більше, ніж припущення До того ж є надійні
свідки.
Ніхто не затримав Едвардса, коли вій рушив до дверей. Однак у коридорі,
коли він там ще раз побачив маленьку білявку, то вже стриматися не міг і крикнув
Гшцпетерові:
А ось цього свідка Вундервальд намалював чудово. Хоча й не для вашої
шпигунської картотеки.
33
Едвардс твердо вирішив спалити за собою всі мости. Він ледве добрів талнм
снігом до свого автомобіля, завів мотор і без будь-якої мети поїхав у місто, яке
віднині стало йому чужим і ворожим. На набережній зменшив швидкість
і несподівано опинився поблизу бундючної вілли н садка Ашфілда. де колись усе-
таки могли пустити коріння каліфорнійські дерева й кущі.
Але чому це його обходить? Вистачило трьох років, аби позбавити Едвардса
будь-якої надії почувати себе як удома в країні, з якої півстоліття тому вигнано
його батьків. Едвардса огорнула журба, бо він одчув себе людиною безбатьківщи
ни, без роду й племені. Далекі сонячні роки дитинства давно зблякли в пам’яті,
мати померла ще тоді, коли він ходив до школи. Батько, комівояжер, до ос-
таннього вірив, ніби лишив свого сина в Ашфілдів під доброю опікою — поблизу
обсадженої пальмами морської бухти, куди щомісяця надходив банківський
переказ на двісті доларів і майже щоденно звідкілясь — листи. Єдиним батьківсь-
ким спадком, який він одержав після повідомлення з жебрацького кварталу
Чікаго про його смерть, було те непромокальне пальто, в яке Річард був одягнений
і нині, цього найпохмурішого з усіх його днів: пальто ніби нагадувало йому про
колишні злидні.
Ашфілди усе-таки дали йому те, без чого він не міг обійтися: присмерки
з книжками, німецьку мову, маленьку галерею літографі й з портретами Гете,
Шіллера, Клейста. Фрідріха Великого, Блюхера й Бісмарка. Молодий Ашфілд,
який виділявсь ерудицією н красномовством, був не проти скористатися цією
галереєю предків у своїх цілях. Нещодавно, заснувавши на Ринковій площі
контору «Трансатлантік», він вивісив там ті картинки й використав як вивіску
Едвардса з його репутацією освіченої людини. Таким чином прізвища обох
у тутешньому діловому світі вимовлялися завжди разом, від обох чекали чогось
надзвичайного, їхня репутація здавалася безмежною, все ладилося якнайкраще.
А тепер?
Едвардса гнітило, що на нього впала підозра, ніби він убив людину і вчинив
замах на життя своєї власної дружини. Він ще більше озлобився, збагнувши, в яке
безнадійне становище потрапив Вундервальд, частково, видимо, з власної
провини. Погано, якщо то справді він зробив відгалуження від газопроводу
Бланка, щоб цієї лютої зими якось опалити свій будинок. Можливо, ідея належала
його синові, який так чи так ворогував з Бланками й з усією грошовитою клікою.
Але важко було б, займаючись такими махінаціями, апелювати до високих
ідеалів, які Вундервальд переконливо висловив мовою своїх картин: прогрес,
справедливість і мир. Як це все поєднати з дешевими шахрайськими вихватками
й смертельним ризиком?
Едвардс не сумнівався: Вундервальд не був убивцею, нікого не вбив і ного
син. Шляхетна мета виправдовує будь-які засоби, навіть найнебезпечніші,— такої
вони були думки, однак фанатично любили життя, а не смерть. Війна війні! —
проповідували ці люди, але ніколи не підняли б зброю проти тих, кого самі
називали ворогами людства. Вони камінням боролися проти бомб, обклеювали
мури казарм і військових заводів плакатами, борючись із «фосфорними квітами»,
безсилою зненавистю воювали проти сповненої зненависті сили: приблизно так
це все було. Не справжніх убивць, а Вундервальда було занесено до чорного
списку.
Едвардс забрав у бюро подорожей авіаквитки, сподіваючись лишитися живим
і якось позбутися цього всього. Валіза й сумка лежали в автомобілі на задньому
сидінні, Вундервальдові картини були загорнуті в газети, на яких пишалися його
52
ж фотографії, в заголовках траплялося й прізвище Ашфілда. З усім цим хотілося
чимскоріш розпрощатись, Едвардс поїхав униз понад Рейном до аеропорту, де
були всілякі магазини, серед них і магазин автомобілів, у якому за його «рено»
могли дати кілька тисяч. У крайньому разі він міг би відправити свою любу карету
пароплавом до Іск'ї або якоїсь іншої країни, що була ще для нього відкритою.
Перекупник з півгодини розглядав своїми рисячими очима його автомобіль,
поки знайшов на лаковому пофарбуванні кілька незначних подряпин:
Зссопсі Ьапсі, «ссопсі ргісе1.
У Сан-Франціско Едвардс іноді охоче їздив трамваєм, цим кумедним видом
транспорту. А тепер його змусила це зробити гірка необхідність, і він став у чергу
з робітниками, які, можливо, вийшли з цехів Бланка, 1 дав дві марки кондукторові.
Він продав свій автомобіль, мав у кишені досить грошей і міг би надалі їздити
трамваєм, десь виходити, вдовольнитися тим. що має, й не поспішати додому.
Його нічого не гнітило, не зв'язаний він був ні обов'язками, ні словом, не чекали
на нього ні уроки англійської, ні консультації в «Трансатлантіку». З трамвая він
задля втіхи спостерігав скупчення автомобілів перед світлофорами, перехрестями
та в'їздами до міста, де ніде не можна було знайти стоянки. Нічого не могло
зарадити власникам сотні кінських сил, впни пробирались уперед набагато
повільніше, ніж трамвай, і тонули в хмарах власного диму. Із задоволенням
слухав Едвардс, як у кишені його піджака хрумтять банкноти винагорода за
вихід із того шаленого каравану. Поблизу Рейну він вийшов з трамвая і зайшов до
одного з тих ресторанів, які через високі ціни були майже завжди порожні.
Згодом до його столу підсів старий, аристократично вдягнений чоловік і розгор-
нув свіжі газети. Слово «газ» трохи зіпсувало Едвардсові апетит, але він зберігав
спокій навіть тоді, коли сусід спробував зав'язати з ним розмову.
— Ви не тутешній, правда? — зауважив чоловік приязним, але доволі
категоричним тоном. — Що робиться в місті останнім часом, такого раніше ніхто
й у сні не бачив.
І він завів мову про газ.
Старий замовив собі квасоляний суп, він коштував стільки ж, як і філе
з телятини, а філе Едвардс иевдоволено відсунув убік.
— Той художник, у якого трапився цей випадок з газом, він же комуніст,—
запевнив сусіда Едвардса. — Від цих людей можна всього чекати, вони ще нас усіх
потруять газом.
— Ви сказали «потруять газом»? — перепитав холодно Едвардс. — Цим тут,
мабуть, раніше займалися й інші.
— Ах. це вже вийшло з моди,— сказав старий і запевнив, що знає світ досить
добре. Він, мовляв, електрик, свого часу брав участь у спорудженні берлінського,
лондонського й навіть чікагського метро: — Хоча взагалі скрізь треба бути
готовому до найгіршого.
Тепер він, мовляв, пенсіонер, удівець і захоплюється збиранням німецьких
і англійських газет із судовими репортажами й кримінальними справами,
особливо такими, де злочин учинявся за допомогою техніки.
- Усі вбивства, які маскуються під виглядом нещасних випадків, дуже
захоплюючі,— сказав він і, ніби в маренні, додав: — Політика мене не цікавить,
хіба що дуже витончена. Тому я й завів розмову про того Вундервальда й про газ.
— Абсурд,— зауважив Едвардс І сягнув очима кілька рядків статті, яку
старий вважав сенсацією. «Смертоносна рука»,— так було написано в газеті. —
«Рука художника, яка робить звірами інших і сама по-звірячому виконує свою
чорну справу».
— Абсурдні факти теж бувають,— відповів старий і розповів, що десять
років тому за дорученням міських властей він мусив перевіряти електропроводку
Вундервальда. бо він без дозволу був підключився до мережі вуличного освітлен-
ня. — Без дозволу, без лічильника, й не платив за це ні пфеніга. — Старий
висьорбав рештки свого квасоляного супу й білою хусточкою витер собі рот
і лоб. — Взагалі це страшно небезпечно — робити щось подібне. Очевидно, цей
пройда скористався для цього тимчасовим припиненням подачі струму, щоб
підключитись до міської електромережі І Буває, що ми на такі випадки
заплющуємо очі, бо ж, зрештою, це було небезпечно лише для нього. Якби він так
Уживана річ, відповідна й ціна Гонгл-А
53
і залишивсь анархістом і не став комуністом, то я й далі симпатизував би йому.
— Симпатизували б чи ні ця людина нікому не загрожує, нікому!
— Панове ще чогось бажають? — запитав офіціант. - Чи. може, зволять
почитати свіжі вечірні газети. їх тільки-но принесли?
Едвардс відмовився Газети з прізвищем Вундервальда переслідували його на
кожному кроці. Він лаштувався спалити за собою мости, однак довкола нього
й досі тхнуло газом, який душив його й паралізував.
До побачення! сказав він. Йому вже не хотілося бачити ні старого, ні ще
когось. Хіба що Маргрет. Можливо, хотів би ще на хвилину побачити Ріту. щоб
сказати їй. «Квитки на літак я забрав і тут же за них сплатив, нони ж обидва були
виписані на прізвище Едвардса».
Він швидко вийшов із залу, проте знав: так легко, як йому уявлялося, він не
розпрощається ні з цим містом, ні з Вундервальдом, ні з деревами Ашфілда,
привезеними з такої далечі, ні з усіма нездійсненими сподіваннями. Свою валізу,
сумку й картини разом із «Фосфорною квіткою» він здав в аеропорту до схову.
Невже ключ від ящика камери схову кинути в Рейн, а годі й самому плигнути
вслід за ним? Ні.
34
Лише на березі Рейну він згори до низу застебнув своє непромокальне пальто,
яким бавився вітер. Хвилину Едвардс простояв, спостерігаючи за крижинами, що
з гуркотом налазили одна на одну. Поки що жодне судно не могло вирватись із
закутої в лід якірної стоянки. Господарями річки були довгоногі птахи, а діти
перехилялися через кам’яний набережний парапет і кидали їм печиво та шматоч-
ки хліба. Над іншим берегом, ген-ген на захід поміж хмарами пливло сонце. Там
була Франція, а за нею Ла-Манш і Англія, а ще далі материк «фосфорних
квітів» і Ашфілд ів, який ніколи не був йому батьківщиною.
У повітрі, у хмарах туману, що піднімався з річки, витанцьовували крихітні
кришталики льоду, гнані, можливо, останнім холодним хлющем цієї зими. Вони
в'їдалися в обличчя, викликаючи сльози. Едвардс відвернувся, бо змерз, і раптом
побачив старого, що з пакунком газет під пахвою простував до нього від рестора-
ну.
Що далі відходив він од центру, то похмурішими здавалися прибережні
виярки, де розташовані були різні комори, склади дров і вугілля, заїжджі двори
й напіврозвалені будинки казармового типу. Набережна тяглася повз заводські
мури й цехи з покритими сажею вікнами, повз бараки, трансформаторні станції
й естакади. Едвардс побіг далі й раптом зупинився перед муром ланцюгового
заводу Бланка. І варто було лише глянути (уже вкотре!) на понуру вивіску
з прізвищем власника, як ноги понесли його до будинку Вундервальда. Такої
мети, власне. Едвардс перед собою не ставив, бо взагалі не мав ніякої мети. Але він
мусив попрощатися з цісю незвичною людиною, яка збентежила його й ошукала.
Можливо, що він і сам був би не проти стати митцем, таким, що в годину злого
натхнення намалював би у вигляді Мови Лізн посланку Гінцпетера чи Бланка, або
таким, який написав би книжку про те, як важко на цій землі знайти країну, місто
чи бодай чотири стіни, де можна було б уберегтися від отруйного духу газу
й «фосфорних квітів».
Едвардса не здивувало, що він застав у Вундервальда Маргрет. Вона лише
запитала про Сару, яка теж кудись непомітно для всіх зникла.
— Дзвонив Гінцпетер, він її розшукує,— сказав Вундервальд. — Ці розшуки
та винюхування і справді поступово починають діяти на нерви. Для чого нам
поліція, якщо вона ні до чого не придатна?
Виявилось, не лише поліція, але й газета «Нахт-курір» були поінформовані
про те, що хотіла вивідати білява Ліза у підвалі Вундервальда. Художник
сприйняв усе байдуже.
Отаке стерво, малючка, хай би була краще застудила собі голу сідницю,
а то, бач, я ще й опалення ввімкнув.
Зробивши ще кілька дотепних зауважень, художник замовк. Невдовзі після
цього з'явився Гінцпетер, його нишпорки обшукали ще раз знизу догори ввесь
будинок і знайшли лише щойно замурований куток у підвалі, де нібито був
прокладений газопровід.
54
А ось таким пальником Бунзена, якого тут було знайдено,можна здійснити
й убивство,- сказав один із поліцаїв.
Інший заперечив:
— Його знайдено позавчора вранці, тоді ще Валентінер був живий.
- У нас є показання свідків, які ми одержали вчора вночі.— зауважив
Гінцпетер і підійшов до дверей світлиці. Якщо немає інших показань, то
я обійдуся одним. З будинку поки що нікому не виходити!
- А я й не збираюся цього робити, незважаючи на позов про виселення,—
спокійно проказав Вундервальд. Я почуваю себе тут добре, а гостей я завжди
радий бачити. 1 ви, комісаре, можете почувати себе гостем у моєму домі 3 вами я,
принаймні, знаю, на що розраховувати. Ви були запеклим членом гітлерюгенда,
нині ж ви поміркований вояка. А я боюся лише вояк «холодної війни».
- Кого ви маєте на увазі? запитав Гінцпетер. Назвіть прізвище!
— Ашфілд,— сказав Едвардс і перезирнувся з Маргрет, яка вчепилася за його
руку. — Це ж тоді Ашфілд дзвонив? Я можу в цьому заприсяггися.
— Це не той американець, відбиток черевика якого в нас с? — запитав один із
поліцаїв. — Отой параноїк із Кендлеровоі клініки?
Комісар покрутив головою:
- Той, гарантую, не міг вийти з клініки.
Він глянув у вікно, примружив од сонця очі, кашлянув і вдав, ніби все це йому
надокучило.
— Можливо, малюнка каже правду, нібито вона щось вистежила,— подав,
нарешті, він свій голос і підійшов упритул до Вундервальда. — Ця ділянка землі
межує з бланківським підвалом, там є діючий газопровід тому я й не сумніваюсь,
що десь тут мас бути відгалуження.
Він зиркнув з-під лоба на Едвардса й Маргрет, потім знову на Вундервальда та
його енна, якого кілька годин тому випустили.
— Трубопровід з того боку щойно замурований, добре герметизований,—
додав комісар. — Схоже, тут недавно хтось добре потрудився. — його голова
знову опустилася, він висякався в носову хусточку й прогугнявив: Ви не
скажете, хто б це міг зробити? Ми просунулися б на значний крок уперед, якби
знали не лише те, хто потоптав сніг на вулиці, але й заліз із ногами тут у підвалі
в порваний мішок із цементом. Можна оглянути взуття панів і дами?
Ніхто не поворухнувся. Гінцпетер пройшовсь кімнатою й оглянув підлогу.
В деяких місцях на лінолеумі можна було побачити сірі смужки.
— Ні,— сказав Гінцпетер. — Ні, ні, все це не так просто. Завжди можна
знайти ганчірку й повитирати все гак. це не проблема. Тепер я вам дам спокій.
Вибачте, будь ласка.
Він уже стояв на сходах, але раптом повернувся назад і звернувся до Маргрет:
— Але в цьому разі так би й лишився нез'ясованим замах на ваше життя,
ласкава пані. Хоча сліди в снігу вивітрюються, як і газ, що для декого виявивсь
отруйним, але. незалежно від погоди, вистачить звичайного гіпсового відбитка,
щоб визначити номер взуття й ким воно зроблене. — Він зиркнув на Едвардса. -
До речі, тасіе іп 1/8 А.
Маргрет удала, ніби це її зовсім не обходить. Але Гінцпетер не відступав:
— Чи не належали ті черевики вашому чоловікові, ласкава пані?
— Мій чоловік уже давно надає, перевагу німецькому взуттю,- рішуче
заявила вона і вхопила Едвардса за руку, ніби й не було ні підозр, ні причин для
розлучення, ні перспективи залишитися наодинці з порожніми полицями в шафах
і порожніми стінами, без картин Вундервальда. — Усе-таки протягом трьох років
тут була наша домівка, в нас тут були друзі, а це дещо важить. Америка це
щось дуже далеке для нас.
— Авжеж, сім годин літаком, я знаю, та й в американському взутті ходять не
лише американці,— сказав Гінцпетер і зневажливо махнув рукою: Зрештою,
містера Едвардса незадовго до смерті Валентінера бачили тут біля чорного ходу,
він пробирався туди крадькома, вештався поблизу щойно виявленого відгалужен-
ня газопроводу. Казати далі?
Та це ж безглуздя, втрутився Вундервальд і вдавано засміявся. Я хотів
би внести ясність: мої друзі можуть заходити до мене й виходити, коли і як їм
заманеться, навіть чорним ходом. Убивцю ж вам треба шукати за іншими дверима.
Але ж він зайшов цими дверима. - холодно відповів комісар.
55
Він зразу настороживсь і зовсім не збирався, як сам щойно про це заявив,
виходити з будинку Вундервальда. Один із цивільних тепер записував кожне
сказане тут слово. Все інше було преамбулою, в тому числі й історія з маленькою
білявкою. Едвардса попросили згадати кожен крок, який він зробив тієї обідньої
пори, після того, як побував у художника. Пішли за будинок, щоб визначити
місце, де стояло таксі, яким приїхали Маргрет, Валентінер і Кендлер. Один із
поліцаїв не відходив од Едвардса ні на крок. Марно було доводити такому
скептикові, як Гінцпетер. що він, Едвардс. тоді сховався за будинок, аби не
потрапити на очі своїй дружині, бо вона зразу після одужання пішла не до нього,
а сюди.
Так уже вийшло,— невимушено зауважила Маргрет. — Я хотіла забрати
свою сумочку, яка тут лишилась, отже, зовсім випадковий привід, збіг випадко-
востей.
- Аргументи, аргументи,— сказав Гінцпетер. похитуючи головою. — Глянь-
мо краще фактам в очі.
У талому снігу поблизу чорного ходу все ще можна було розпізнати сліди:
довжелезні, овальні заглибини, калюжі води, що злилися докупи, ніби тут
прочалапало чудовисько.
— Непереконливі аргументи, темні справи,— лише знову буркнув Гінцпетер
І. натиснувши на клямку, відчинив незамкнені двері. У коридорі підвалу, де була
топка, казан для підігрівання води й безліч усяких труб, він кивнув на щойно
вмуровану цеглину. Тут, мабуть, криється й розгадка нашої загадки сказав
він,— за цією цеглиною прокладено справжній газопровід, а звідти до топки треба
лише два метри гумового шланга, щоб підсобити господові Богу подавати тепло
або могильний холод. Тут треба брати до уваги й жінок, вони теж можуть бути
вбивцями.
Вогонь у топці не горів. Унаслідок різкого потепління температура значно
підвищилася, тож опалювати квартиру не було потреби. Довкола стояло кілька
відер вугілля, для розпалу були заготовлені дрова, Гінцпетер звернув на це увагу
й посміхнувся.
— Це на випадок, якщо виникне якийсь сумнів,— пояснив він і, припинивши
дальше розслідування, вийшов з підвалу. — Якщо газопровід підключено не для
опалення будинку, то виникає питання: для чого ж тоді?
Він попрощався з Вундервальдом і його гостями.
— Усе це поки що має лишатися так, як є, інакше я змушений буду декому
змінити мешкання.
Едвардса, від якого поліцай не відходив ні на крок, Гінцпетер, сідаючи
в автомобіль, поманив до себе.
— Це не ваші були черевики, з яких ми зняли ппсові відбитки,— зауважив
він і крадькома йому кивнув. — Ми змушені були перевірити в камері схову
аеропорту ваш багаж, дві пари взуття, сорочки і т. д. Картина з підписом «Фос-
форна квітка, тебе іп 1}5А» за вказівкою високих інстанцій підлягає конфіс-
кації.
— Чому? — здивувавсь Едвардс.
— Заборонені речі не можна здавати до камери схову, підпис «Фосфорна
квітка» та ще й «тасіе іп 135А» — це, так би мовити, заборонено законом.
Гінцпетер зняв телефонну трубку в автомобілі й назвав якісь цифри та слова,
що, здавалося, не мали ніякого змісту. Шофер запитав:
- Куди?
Комісар знизав плечима, вихилився з автомобіля й раптом міцно вхопив
Едвардса за руку.
— Не може бути, щоб ви не зустрілися тут з убивцею! — гримнув він на
нього. — Та кажіть же, нарешті, правду. Хто це був?
— Я вже казав: Ашфілд.
Гінцпетер відпустив його руку.
— У нього неспростовне алібі, я вам це теж уже казав. Крім того, ми до нього
не підступимося, в нього статус, як у дипломата.
Автомобіль рушив і з виттям сирени погнав у напрямку лікарні св. Магдале-
нн.
56
35
Коли Гінцпетер поїхав. Вундервальд кивнув Едвардсові й пішов до будинку
— Нарешті! — Він уже піднімався з Маргрет сходами вгору. — За це
обов'язково треба випити, Річарде, ходімо
Але той, не знімаючи свого непромокального пальта, зупинився біля дверей
і запитав:
— За що випити?
Найнебезпечніше вже позаду, сказав художник і ще раз кивнув
Едвардсові, запрошуючи його до себе. Він навіть спромігся всміхнутись, добро-
душно й заспокійливо.
— Ніхто не зможе притягти мене до суду лише за те, що я іноді опалював
квартиру чужим газом. У найгіршому випадку — штраф, аби Бланк не збанкруту-
вав зі своїми бомбовими гешефтами.
— Боже милий, та ти ж дитинаї — сказав Едвардс й пішов за ним нагору. —
Ти й досі не зрозумів, що на тебе все-таки хочуть завести справу? Вони хочуть,
щоб ти забрався звідси, бо ти для них — як більмо на оці. Твою картину з фосфор-
ною квіткою вони конфіскували. На слово «бомба® накладено табу. Йдеться про
мільярдні прибутки й мільярди загиблих, ніхто й до уваги не братиме, якщо
хтось такий, як ти, поплатиться життям.
Маргрет злякано покрутила головою:
— Ні, тепер такого не може бути, це жахливо, як вони брутально обходяться
з людьми.
— Авжеж. - констатував холодно Едвардс. Я раджу тобі, Маргрет, не
затримуйся тут довше, ніж треба.
Образ її розплився у нього перед очима. Едвардс П кохав, як і колись, це він
відчув у цю хвилину розлуки, зволікати з якою далі бракло сил.
— Будь ласка, не залишайся тут, якщо я зараз піду.
— Річарде, не гарячкуй даремно, випий трохи з нами.— вмовляв його
Вундервальд, зняв з нього непромокальне пальто й повісив за дверима. — Якщо
вони таке зробили з моєю картиною, то треба доти малювати їхні бомби, поки
вони змушені будуть і їх конфіскувати.
В Едвардса без будь-якої логіки і взасмозв язку вирвалося:
— Гарні ілюзії. Негайно кінчай з цією справою, інакше вони покінчать
з нами. Моя дружина в усякому разі піде тепер зі мною.
— Річарде,— почув він мовби здалеку голос Маргрет,— ти за кожним словом
наганяєш на мене все більше жаху, але, гадаю, саме зараз ми не маємо права дати
себе залякати.
Сидячи на своєму стільці, вона випила ковток вина, якого їй налив Вундер-
вальд.
— Арештувати вони мене можуть, насильно вишпурити. це — будь ласка,
але більш нічого,— сказав художник.
А вона тримала в руці келишок і кивала йому.
— Поки можна, треба триматись, інакше виявимося слабкішими, ніж ми
є насправді.
Едвардс подався до дверей. Не сказав більше ні слова. Вундервальд пішов за
ним слідом, Маргрет не зрушила з місця. Триматись і не виявитися слабкішими...
Гарно сказано, але хто ж міг би та й хотів би щось урятувати, коли вже нічого не
можна врятувати? Чи свідомо занехаяти професію, ділові зв'язки, любов,
мистецтво, політику, занапастити цей прогнилий світ, зі стоїчною байдужістю
дивитися на останню усмішку й терпіти всілякі доноси й підлість?
Не йди нікуди,— попросив Цахаріас і прихилився до дверей, де висіло
Едвардсове пальто. — Ви обоє підтримували мене в найважчі хвилини, а з
Маргрет я вже разом півжиття.
Вона одружена зі мною,— заперечив Едвардс, відштовхнув художника
вбік і схопив своє пальто. — Сьогодні ти підеш зі мною, Маргрет, я тебе дуже
прошу.
— Ні,— відповіла вона.
— Будь ласка, ходім,— попросив він ще раз,— я виїжджаю звідси.
Ході мі
57
Сонце цього нерішучого передвесняного дня вже зайшло, раптово стемніло
н похолоділо. Вундервальд зійшов сходами вниз і сказав:
— Я трохи напалю, не поспішайте, незабаром тут знову буде затишніше.
Час — найкращий порадник.
Увесь цей час, поки художник був у підвалі, Едвардс стояв. Маргрет. хитаючи
головою, заплющила очі, коли він простиг до неї руку. Вундервальд повернувся
в кімнату майже нечутно.
Я в усякому разі малювати не кину,— сказав він,— життя мусить тривати,
його не спиниш.
36
Едвардс був здивований і переляканий, бо Маргрет уперто мовчала, хоча,
прощаючись, він натякнув, що виїжджає й, можливо, надовго. Життя триває,
думала вона, очевидно, його справді не можна спинити.
Варто було кілька разів удихнути на повні груди, як Едвардс раптом
протверезів. Цих прикрих, дурних хвилин для неї й для мене могло й не бути,
сказав він собі. Однак змінити вже не можна було нічого, баста. Отже, розійтися
по-доброму зараз чи краще зробити це в майбутньому — іншого вибору не було.
Чому ж він навіть сам собі боявся сказати ці недвозначні слова?
Едвардс сів у таксі, шофер запитав:
— Куди вам?
Проміжок часу між останніми подіями та його мрією про спільне життя
з Маргрет усе ще був надто короткий На тому боці вулиці стояв будинок
Вундервальда, де, як йому видалося, вгорі, за віконною гардиною, він упізнав її
силует. Внизу талий сніг з каламутними калюжами, а далі — нескінченний мур
з прізвищем Генріха Бланка.
- Бланк, Ріта Бланк, сказав він розгублено, назвав адресу, відірвавсь од
цього неприємного видовища й наказав: —Та їдьте вже, нарештії
Шофер щось буркнув, «Бланк», «Бланк», «Бланк» — пролетіли справа за
вікном автомобіля написи. Едвардс дивився на міст, коли шофер з’їхав з набереж-
ної. Легко було сказані - спалити за собою мости, лишилися ж опори, позад
нього розтягнулася безконечна низка ліхтарів, звичайний вуличний рух після
роботи, все поки що було без змін. Вундервальд знову опалював свій будинок
газом Бланка, метушливий день, поблимуючи вогнями, доходив кінця.
— їдьте назад! — гукнув він до шофера, знемагаючи від страху и тривоги.
Минуло лише кілька хвилин, перед його очима замиготіли ліхтарі й автомо-
більні фари. Коли він вийшов із таксі, почався дощ, і його лікті торкалися мокрого,
трухлявого фасаду старої пекарні біля муру з ви цвілим написом «Бланк». Це
слово втовкмачилося у голову, як «Земля», ' Кінець» або «Іск’я». Черевики
чвакали талим снігом, шугали в калюжі, у сліди, що вже майже геть розпливлмся.
Якесь чудовисько надто часто вешталося попід цим муром, його давно треба було
впіймати, але в голові таких, як Гінцпетер, визрівали зовсім інші думки. Чорний
хід був одчинений, хоча комісар потурбувався про те, щоб його замкнули. Кроки
Едвардса лунали в чпдвалі. Його очі пильно дивилися на топку, де газовим
полум'ям сичав різальний пальник, обігріваючи казан з водою.
Едварс піднявся сходами, на які падало яскраве світло ліхтаря з вулиці. Він
чув, як Маргрет, ніби нічого н не сталося, розмовляє з художником про якогось
колегу, що зі своїми картинами об'їздив від виставки до виставки цілий світ.
Він малює лише польові й лугові квіти, краще за нього цього робити не
може ніхто, сказав Вундервальд і весело засміявся. Гарніші, ніж у природі,
набагато гарніші. Хто на таке здатний, той задовольняється тим. що має, йому
нема чого боятися докорів сумління.
Коли Едвардсові трохи полегшало на серці й він вийшов чорним ходом
з будинку, за метр од нього н тьмяному світлі ліхтаря стояв Ашфілд. Обидва
мовчки перезнрнулнся, тоді з темряви виринув кремезний парубійко років
двадцяти чи й менше й прошепотів:
Не дай йому втекти, Гаррі.
Але Ашфілд лише схрестив на грудях руки в рукавицях і майже приязним
тоном сказав:
Я лише |>аджу тобі, Річарде, востаннє: не вплутуйся!
58
Едвардс побіг, ніби зацькований, але вже за кілька кроків схаменувся. Його
й досі мучило старе почуття залежності і вдячності, він гадав, що якимсь чином
вічно буде зобов'язаний Ашфілдові. Не все вдалося передбачити, на що здатна
жорстока дійсність.
«Та бий уже, але дай спокій Вундервальдові і Маргрет»,— треба було б,
принаймні, йому сказати.
37
Згодом безрідний Річард Едвардс постав перед своєю мадонною Ріта відразу
ж увімкнула магнітофон, такий маленький, що міг би поміститись у сумочку.
— Це ми візьмемо з собою на Іск’ю, — вигукнула вона під веселі ритми
музики. Потім перерахувала ще цілу купу речей, які, мовляв, неодмінно треба
взяти Вона залюбки спакувала б у свої валізи й заражене повітря цього міста,
й усе безумство, від якого хотів утекти Едвардс. Ріті було дивно, що він не мас
в руках навіть сумки. Що б вона лишень сказала, якби Едвардс розповів їй про
конфіскацію «Фосфорної квітки»?
Його охопив неспокій, і він підійшов до телефону, щоб подзвонити
Вундервальдові, але відразу поклав трубку, тільки-но той відповів. Коли Ріта
роздяглася й лягла в ліжко, він подзвонив ще раз.
Навіщо це? — запитала вона — Якщо хочеш знати новини, то ти про них
дізнаєшся від мене.
її батько, мовляв, зробив відкриття: в кутку між мурами заводу вмонтовано
газовий лічильник, хоча на газі там більше не працювало анічогісінько.
— Це газ для Вундервальда, сказала вона й, поклавши на груди попіль-
ницю, запалила сигарету. Батько платив за той газ роками, це дуже кумедно.
Я просила його виявити великодушність, коли хоче, щоб його дочці не спротивів
ланцюговий заводик.
- Бомбовий заводик. поправив її Едвардс. Ті ланцюги й танкові траки
більше не знадобляться людству. Однак ваше майбутнє закінчиться, очевидно,
теж великим виляском.
— Отже, рятуйся, хто може,— відрізала, посміхаючись. Ріта —Старий не
має нічого проти, щоб ми чимшвидше вшилися на Іск’ю, — запевнила вона. —
Старий припускає, що в нас можуть бути інші нахили й уподобання, не кожному
ж до серця гешефти.
Хіба ж він не від щирого серця виселяє людину й підсилає до нього громил
зі статусом дипломатів? Я біля будинку Вундервальда щойно бачив Ашфілда
з якимсь поліційним шпигом.
— Мене це не обходить. — Ріта пухнула димом до стелі й гримнула на
Едвардса: —Ти міг би чужі клопоти облишити іншим, принаймні, коли я поряд.
Завтра вранці ми полетимо в Неаполь, а звідти кораблем — до Іск’ї. Будемо там
десь опівдні.
А тоді зі спокійною душею підемо купатися?
— Якщо ти не захочеш плавати, візьмемо напрокат човен.
— А тоді?
Ріта розчавила недопалок, відставила попільницю й обома руками обняла
Едвардса. що підсів до неї.
— То хочеш чи не хочеш? — шепнула вона. — Але до того південного сонця
ще далеко. Давай помріємо про нього зараз... Іди до мене!
Вибач, я змушений буду тебе розчарувати, сказав він й ухилився від
пестощів — Я багато передумав. Негоже так просто залишити поле бою. бо тут
на кожному кроці чатують покидьки.
— Що ти сказав? - запитала Ріта. тулячись до нього голими грудьми. Нам
давно треба було б дременути звідси, мене це все теж гнітить.
— Не прикидайся, ти стоїш на протилежному боці.
— А ти?
Я боюся, що Маргрет і досі у Вундервальда,— відповів він, вивільнився з її
обіймів і втупивсь у телефон, ніби кожної хвилини чекав на тривожний дзві-
нок. Вона теж бачила Ашфілда з якимсь громилом поблизу Вундервальдового
будинку, коли трапився той випадок з газом.
— Траплятися може все, це ясно,— сказала Ріта всміхаючись і підсунулася
59
ближче до нього. — Якщо я не помиляюся, недавно в цьому зловісному будинку
хтось досить бадьоро відповів по телефону. Викинь усе з голови, лягай, про мене,
можеш навіть не роззуватися. Тобі треба кілька годин поспати, потім на все
дивитимешся зовсім іншими очима.
— Ні.
— Іск'я це живодайне сонячне сяєво, .ми повинні бути там.
— Я так не думаю, сказав він і ліг до неї. в чому був. Не прокинувся навіть,
коли, чогось перелякавшись, сіпонувся й коли вона притислася до нього. Потім
спав глибоким сном, доки не подзвонили.
Едвардс схопився, вона притримала його й сама зняла трубку.
— Це нас будять,— сказала вона й зразу ж поклала трубку.
До відльоту лишилося ще більше, ніж дві години. Прийнявши душ і поголив-
шись, Едвардс мовив:
Я востаннє загляну додому, бо інакше не зможу...
Ти вагаєшся до останньої хвилини,— відповіла Ріта. не вдягаючись і нічого
більш не готуючи собі на дорогу. — Якщо ти тепер підеш до Маргрет, то застря-
неш там навічно.
— Ні, мене там не затримає більше нічого,— відповів він і потис їй руку, ніби
це було вже прощання — Якщо Маргрет немає вдома, то я кину їй ключ у пошто-
ву скриньку
— А якщо все-таки вдома?
Він розгладив долонями свій трохи пом'ятий піджак і рушив до дверей.
— За обидва квитки я сам сплатив, зрештою, до Родоса набагато дешевше
й це майже нічия земля, до того ж без «фосфорних квітів». Ти можеш сама
поїхати будь-куди: на Іск’ю чи на Гавані, відповідно до свого суспільного
становища.
38
Едвардсові пощастило: таксі зупинилося, тільки-но він підняв руку Він
востаннє злетів ліфтом на тринадцятий поверх, відімкнув квартиру. Таксі чекало
на нього внизу. Пройшовшись м'яким килимом, він подумав, чи не прихопити
йому з собою часточку благополуччя, набутого не без допомоги Ашфілдів. Однак
сама думка про їхнє підступне милосердя витверезила його.
Почувся голос: можливо, то він сам вигукнув, ніби прокляття свого минулого,
прізвище Ашфілда. Але це виявився голос Маргрет, що змусив його зупинитися,
коли він уже взяв був срібний свічник.
Позаду стояла Маргрет. Килими поглинали їі кроки, коли вона підходила. Все
це було наче вві сні. Він промовив:
— Ти тут?
Так. відповіла дружина. Сара пізно ввечері прийшла до Вундерваль
да. я мусила потурбуватися про неі.
— А Цахаріас?
Вона втупилася в нього.
— А що ж з ним має статися? Він хотів намалювати мене, однак після того
всього був дуже втомлений.
Едвардсові видалося, що в другій кімнаті почувся голос Вундервальда. Чи то
з полегшенням, чи злякано Едвардс розчахнув двері. В його ліжку, блимаючи
спросоння очима, підвелася Сара — не Вундервальд.
39
В аеропорту — було ще дуже рано — Едвардс і Маргрет, яка поспіхом
покидала у валізу найнеобхідніші речі, забрали з автоматичної камери схову
багаж і віднесли на митницю. Він змушений був розпакувати Вундервальдові
картини, бо з творами мистецтва там не жартували. «Фосфорної квітки» серед
картин не було. Молодому митникові було нелегко визначити вартість решти
полотен.
Дуже дорогі, сказав Едвардс, а коли великий художник умре, то їм
взагалі ціни не буде.
60
На цьому його пояснення закінчилися. Поряд виник комісар Гінцпетер, він
кивнув Едвардсові й відвів його вбік. Цахаріаса Вундервальда вже не було на світі,
і хоча його картини не коштували мільйони, однак гак дешево, як досі, ними ніхто
віднині не міг торгувати. Едвардс уявив, як Вундервальд лежить на своєму ліжку,
гримаючи в руці телефонну трубку. Він заснув після того, як Едвардс подзвонив
йому востаннє з квартири Ріти Бланк. Лагідним був тоді голос художника, певно,
Маргрет саме вийшла з його дому.
А втім, не було сумніву, що все це сталося саме так, а не інакше. Ашфілд зі
своїм поліційним шпигом після зустрічі з Едвардсом зайшов надто далеко й не
зміг упоратися зі своєю шаленою зненавистю, очевидно, власноручно загасив
газове полум’я й так відправив на той світ Вундервальда Відбитків пальців не
було, злочинець користувався рукавицями. Коли терміново потрібно було щось
вирішити, Ашфілд не гребував нічим Тому й цього разу на місці злочину ще
лежало знаряддя вбивства: гумовий шланг і загашений різальний пальник, за
допомогою яких художник три-чотири зими простодушно опалював свою
квартиру. Ашфілд увесь час хотів убити лише Вундервальда, художника, що
намалював «Фосфорну квітку», тричі робив замах на його життя, Валентінер теж
став його мимовільною жертвою.
Дві доби на всіх допитах перед Едвардсом лежали фотографії обох
небіжчиків. На знімках можна було розпізнати й Вундервальдову кімнату, й усі
його картини — «фосфорні квіти» над позбавленими життя тілами.
На третій ранок Гінцпетер сказав йому:
— Якщо конче хочете поїхати з дружиною на Іск’ю або Родос, то їдьте.
Забирайтеся звідси, все це мені вже набридло. В Ашфілда знову алібі, до нього
ніхто не зможе присікатись — цей Кендлер і його асистенти свідчать, ніби
Ашфілд ні на хвилину не виходив із клініки. Він — важкохвора людина, за станом
здоров'я допитувати його не можна. А що ви й ваша дружина нібито бачили біля
дому Вундервальда якихось типів про те краще забудьте.
— Лишається одне геть звідси! - сказала Едвардсові Маргрет й поцілува-
ла його, як у перші дні їхнього кохання. Вона ввесь час чекала на нього Зі своєю
валізою під Гінцпетеровими дверима.
— У країну греків, де цвітуть цитрини і немає фосфорних квітів’
40
Літак компанії Оіішрік-Аігіїпев, який того самого дня мав доправити їх на
острів Родос, не долетів до аеропорту призначення. Рівно за п'ятдесят секунд
після злету, який було затримано на півгодини, палаюча машина вибухнула
і впала на густонаселений район. Загинули двадцять дев’ять мешканців промисло-
вого передмістя, серед них — тринадцятеро дітей, а також усі п’ятдесят вісім
пасажирів і п’ять чоловік екіпажу. Причиною катастрофи після розслідування,
яке тривало кілька місяців, було названо те, нібито пілот не впорався зі штурва-
лом.
Ревух» Віктор Семенович (нар. 1934 р.| — перекладач з німецької.
В його перекладах виходили гвори Г. Герліха. Е. Паніца. Б Апіцо,
К Г. Вебера, ф. Дюрремматта га ін. Викладає німецьку мову
в Луцькому педінституті.
61
ОПОВІДАННЯ
Васіліс ВАСІЛІКОС
З грецької лсрсклаа Євген КОНОПАЦЬКИП
ПОВЕРНЕННЯ
ОДІССЕЯ
КЛЕАНТА
НА ІТАКУ
Моряк Одіссей Клеант стояв на борту судна «Папайоргуд». яке. поволі
огинаючи довгий мис. підходило до його рідного острова, й нічого не міг упізнати.
Узбережжя, певна річ, не втратило своїх обрисів, мов ото губи, що, не змінивши
звичної усмішки, все ж наповнили її новим змістом; як зуби, геть попсовані,
з мостами я золотими коронками, надають усмішці іншого виразу, так тепер
і будинки, вілли, цілі вулиці, що виринали раптово з-за сосон та ялин, змінювали
краєвид, збіднювали його проти того, який укарбувався йому в пам'яті, дев'ять
років тому, коли він, Одіссей Клеант. звідси відпливав «Мабуть, пожежі,—
подумав він,— оголили гору. А може, то від хмари, що саме заступила сонце
й створила зоровий обмани К<хч промені, які прохоплювалися де-не-де з-за
хмари, сліпили очі, стирали своїм блиском зелень.
Щодо судна, то «Папайоргуд» мало «реактивний», як казали в селі, двигун,
бо, набравши швидкості, вже не могло зупинитись — на відміну від човників із
двигунами на чотири чи п'ять кінських сил. Із острова Хори, куди Одіссей
прилетів літаком ще вранці (квиток йому оплатила компанія), до його села Ітаки
можна було дістатися суходолом — новеньким сучасним автобусом -або
ж морем, сівши на «Папайоргуд». Одіссей вибрав морський шлях: переважило
бажання побачити узбережжя, яке він знав майже напам'ять, мов ото вірші,
завчені на уроках літератури в школі.
1 ось тепер ці береги він не міг упізнати. Його збентеження зростало в міру
того, як вони підпливали: за мисом святого Миколая гордим, стрімким, з єдиною
С 1974. ЕКЛОІИ.ПЛЕІАЕОІ
Васіліс Васілікос (пар 1933 р.) відомий грецький письменник. автор знайомих радянському
читачеві з російських перекладка документального політичного роману «2» та повісті «Рослина*,
а також кількох поетичних і новелістичних книжок. Два оповіданий пропоновані читачам «Все-
світу». опубліковано в Лірнику «Занурення» (видавництво «Пліас». Афіни 19741.
62
сосною на крутому схилі (дерево те було там вічно, наче родимка на твердій,
гладенькій щоці).— мис був для нього маяком і водночас межовим знаком, що
відділяв увесь острів від тієї частини, яку він називав своєю, з водами, в які ніхто
не входив, завжди неспокійними, навіть у найбільше безвітря, — отож за мисом
з'явилася висока гора з двома вершинами, схожими на перса жінки, що засмагає
на сонці, з білою пов'язкою села, гаптованою руїнами венеціанського замку,
збудованого колись для захисту від піратів. (У прадавні часи, розповідає легенда,
острів був жінкою, в яку закохався Посейдон, бог моря; він обернув її на острів,
щоб не розлучатися з нею, і відтоді вона завжди в його обіймах.| І узбережжя, що
ближче вони підпливали після мису здавалося геть забудованим віллами на
кшталт бунгало; вони тулились одна до одної, наче нескінченний рівненький ряд
безглуздих кубиків чи вуликів, виставлених тут, щоб бджолам легше було
збирати мед в очереті та прибережних заростях
— Дивись, дивись, Одіссею,— казав йому комісіонер «Папайоргуда», що
виконував усілякі замовлення Ітаки та Хори (Цей чоловік знав Одіссея ще
хлопчиком — відтоді, як ставив дерев’яні ятері на кефаль у річці Фотіні й був
близьким другом його батька, тепер уже покійного. Батько втопивсь якраз на
різдво; добряче випивши, він пішов ремонтувати двигун судна, але посковзнувся,
і його більш ніхто вже не бачив...) — Змінився наш край,— провадив комі-
сіонер,— витоптали його зайди, все розкупили, вважай, геть усе підмели...
Хоч Одіссеєві все це й боліло і його роками пік той нестерпний біль, але він
нічого не сказав: його погляд був звернений до берега, туди, де височіла тополя,
прозвана «Тим'яном», де здіймалася в морі скеля, цей притулок чайок,— там він
колись залишав вечорами вудки й наживку. Скеля стояла на місці, але на ній
бовваніла таверна з вивіскою «Чайки». Його охопив страх.
Мол так довшим і не зробили, він був такий самий занедбаний, як і тоді:
поламана лебідка, розкидане довкола каміння, сухе гілля на підстриженому
дереві; там він вибирав малим із рибальських сітей камсу. Вбогий і безплідний
острів, що його Одіссей дуже рано змушений був покинути. Одного разу —
Одіссей це добре пам'ятає, хоч був ще хлопчаком він спостерігав із молу, як
прибули кораблі ЮНРРА1 і. не маючи змоги у шторм розвантажитись, почали
скидати мішки з борошном просто в море, а голодні .моди на березі плакали
й молилися святому Миколаєві... Марно.
Мати отримала телеграму і вже чекала на нього у своїй чорній хустині,
накинутій на плечі. Разом з нею був і його брат із дружиною. Сестри повиходили
заміж в інші краї: одна за будівельника в Афінах, друга за сторожа з маяка
на сусідньому острові. У матері були такі самі волохаті ноги й ледь помітні вуса,
ніби після чоловікової смерті вона постановила в усьому його замінити. Постарі-
лою вона йому не здалася. Може, тому, що він завжди пам'ятав її старою. Мати
з тих жінок, яким злидні взагалі не давали бути молодими. Брат, навпаки, майже
зовсім посивів; а його дружину. Екаві, Одіссей знав лише з весільних фотографій.
За викладеним валунами молом пірнали по рибу ловці, знову випірнали,
поправляли свої маски, налаштовували знаряддя. Вони нагадували акул, що
чатують.на здобич (вівчарку теж важко впізнати у вовчій зграї)
Я хочу тобі відрекомендувати пана фон Гессена, сказав брат, щойно
вони зійшли з насипу. — Він купив нашу садибу в Цаталі.
То був, власне, сад — оте непотрібне обійстя коло боліт. Цаталі7 селяни
називали місцин^, з обох боків оточену водою.
Він збудував чудову віллу. 1 гараж для човна.
Пан фон Гессен, на диво червоний, з люлькою в роті, потис йому руку.
- А це — сер Артур англієць,— сказав брат. — Він узяв у нас біля
«Тим'яна» десять акрів. І поставив там розкішну віллу з власним радаром.
— Тйе гетит оГ Шувзев іо Шіаса*,— промовив «сер», що від надміру
тутешнього сонця аж почорнів на виду.
Німий носій, також трохи потемнілий, завжди п'яний і схожий на розбійника
(він мав. казали, величезний успіх у жінок), тяг Одіссеєву валізу, розштовхуючи
селян, що зібралися в Епіньйо зустрічати своїх. 1 * 3
1 Управління ООН у справах допомоги й відбудови
’ Розщеплена палиця
3 Повернення Улісса на Ітаку (англ.) Улісс — латинська форма імен» Одіссей
63
Ось і домівка. Скільки разів у плаваннях він ступав цими сходами, ке знаючи,
справжні вони чи тільки витвір його уяви!
Усі ці відстані — від молу до цементної стічної труби, від труби до першого
садка, від садка до цементних сходів батьківського дому, що ними він оце
підіймався, —досі здавалися йому вельми значними, ніби він збільшував їх в уяві
як безмежну картину, і ось тепер, у дійсності, все знову зменшувалось, бо картина
ця була обмежена, поділена на окремі ділянки; тепер кожен квадратний метр
відповідав цілому квадратному кілометру в його пам’яті.
Усі ці дев’ять років Одіссей підтримував зв'язок із домом і знав про всі значні
події, що сталися без нього: весілля, народження, похорони. Своїй старенькій він
часто посилав гроші. Але багато деталей позабувалося малюнок на скатертині,
пожовклі фотографії в широких оксамитових рамках, покривало на канапі,
материне придане, рипіння ліжка, коли сядеш на ньому скраєчку... Лише
величезний радіоприймач з антеною і численними кнопками, його власний
подарунок, був новий. І якби не приймач, Одіссей міг би подумати, що ніколи й не
вирушав звідси в далекі краї. Приходили сусіди, вітали його й приносили
гостинці: інжир, виноград, свіжі горіхи, від яких пальці ставали бурими. Прислала
йому солодощів і Попі’. Колись вони збиралися одружитись, але він поїхав, а вона
зосталася на скрині дожидати. Приповз і нюхнув його н Аргос, старий пес із
безліччю кліщів на спині Очі у пса були червоні від глибокої старості, червоні
й повні гною. Одіссей пригадав, як ходив колись з /Хргосом угору на Псарйо
полювати куріпок, і пес виганяв птахів просто на нього. Аргос був кмітливий
і дуже розумний.
Одіссей поїв підсолоджених горішків, випив чарку рак'ї й уже хотів був
вийти до кав'ярні, щоб привітати односельців, коли це з'явилися Савас і Парасхос,
його давні друзі й однокласники. Малими вони гасали разом по пташиних
островах і збирали в гніздах чаїні яйця У Саваса не було однієї руки — її
відірвало міною, коли він партизанив, а Парасхос повернувся сухотним із
вугільних шахт у Бельгії, залишивши три пальці на заводах Німеччини, де
працював кілька років. Тепер він був головою общини й прийшов до Одіссея як
представник сільської влади.
Цього року, сказав Парасхос. туризм досяг небаченого розмаху. На
узбережжі Ксанф’я Аммуда розташовано три кемпінги з іноземцями У кожному
домі знайшли притулок принаймні по дві сім'ї. Ціни кругом підскочили Ідея пана
Ефесіоса, власника кількох суден (він був гордістю всього острова, а особливо
села Ітаки, де йому належала олійня), влаштувати свято — символічне, звичай*
но,— на тему повернення міфічного Одіссея на Ітаку сподобалася не лише
вчителю, а й попові, отож вони вже й текст приготували. Свято має відбутися
післязавтра в неділю. По сусідніх селах пройдуть вісники. Приїдуть іноземці
з навколишніх районів. Одне слово, чи згоден він (це вже пропозиція, тому вони
и поспішили прийти, хоч він, мовляв, ще н не встиг як слід побути вдома) вдягти
давню хламиду й зіграти Гомерового Одіссея, що повертається на улюблений свій
острів? Чи не зробить він цієї ласки, адже в нього таке саме не лише ім’я, а й доля?
— Чи ж до карнавалів нам тепер, га, Парасхосе? — озвалася мати. — Не даси
нам спокою!
— А чом би й ні, пані Сотирено? — заперечив голова общини. — Хочемо ми,
щоб край наш прославився, щоб розвивався туризм, щоб заговорили про нас
у найдальших куточках світу, чи не хочемо? Як же піднімуться твої поля, твої
сади, маслини, баштани, усе?..
(Знову душа його озвалася болем.)
— А що я маю робити? — запитав Одіссей.
— А нічого. Підеш до свого палацу вбивати Пенелопиних коханців.
— Чи ти здурів?! Таж Попі, сердешна, ніколи й не мала коханців! Чи ж тобі,
Парасхосе. не сором казати такі речі? не втрималась Екаві, братова дружина.
Парасхос закурив цигарку, тримаючи її двома пальцями, що лишилися на
правій руці. Одіссей дивився на нього й пригадував, як малими вони полювали на
птахів, дроздів та іволг, стріляючи в них із рогаток.
— Гаразд, ще побалакаємо,— промовив він непевно.
Цієї хвилини надійшов власник кав'ярні Арістофан — з мішком, повним
' Пестливе від «Пемелопа».
64
птахів, що билися в тісняві Це були перепели (Арістофан називав їх «перепелич-
ками»), яких він наловив напередодні на гостинець Одіссесві з нагоди його
повернення.
— Про свято гомоните? радісно спитав власник кав'ярні, привітавшися
спершу з Одіссесвою матір’ю. — Кінець світу! Уже весь острів знає. Навіть
здалеку приїдуть гості. — І показав рукою кудись далеко, в бік суходолу.
А палац, промовив уперше за весь цей час однорукий Савас,— буде
якраз над Арістофановою кав'ярнею.
— Там і гучномовці стоятимуть.
— Це ж буде неділя, приїжджі... Ох. що тут діятиметься!..
І Одіссей, щоб не зіпсувати їм настрою, врешті погодився.
Вони жили в селі, яке він побачив ще з корабля,— на острові з обрисами,
схожими па жіночі перса; там був їхній будиночок із кухонним начинням, із
посагом сестер, надбаним, ще як вони збиралися заміж. Але Одіссесві будиночок
ніколи не подобався. Він стояв над потоком і ніби тулився до гранітних щік гори;
вітер там ніколи не вщухав. Малим Одіссей, вибрикуючи, мов віслючок. мчав
звідти в долину, до кукурудзяного моря, яке починалось на узбережжі моря
солоного.
Тепер люди, звичайно, розбагатіли, як казала мати, повторюючи слова голови
общини, і Одіссей замовив таксі, щоб виїхати до села другого дня. Він мав зробити
традиційний візит, щоб уникнути пересудів тіток та інших родичів. Побував
Одіссей і на цвинтарі за селом; то був клаптик землі завбільшки з акр, де росли
квіти жалоби. Поруч стояли теплиці сільськогосподарського банку, в яких
працювали дипломовані фахівці. На цвинтарі, хоч його ніхто особливо й не
доглядав, було чисто й прибрано. Кожна сім'я дбала про могилу покійних родичів,
і в лампадах завжди була олія. Одіссей легко знайшов батькову могилу з пожовті-
лою фотографією під припорошеним склом на дерев'яному хресті. Він привіз із
собою японські безсмертники й побожно розклав їх на могильному камені.
Потім поїхав до джерела святого Василія, звідки починався струмок із
тінявими платанами пообіч. Кам'яною стежкою повернувся пішки назад, до
крайніх будинків селища, де машини з німецькими номерами перегородили шлях
мулам; тварини, знемагаючи від спраги й вантажу, нетерпляче тупцяли на узбіччі.
Єдина тітка, яку він відвідав, доводилася сестрою його матері: у тітки була
прядка. Ще вдосвіта тітка зарізала курку. Одіссей знехотя поїв. У селі йому
завжди робилося млосно, щось стискало мов лещатами серце. Й Одіссесві
захотілося побігти вниз, до моря, заломивши, мов віслюк, голову.
Другого ранку, в суботу, він вирішив прогулятися по навколишніх затоках.
Звечора малий Хрисостомос, син бакалійниці Фомаї, набрав йому в порожню
консервну бляшанку черв'яків. Брат сказав, що невеличкий човник, витягнутий
два тижні тому на берег (пора для рибалки з баркаса ще не настала), заллє водою.
Але Одіссей поставив двигуна, прихопив вудочку й'вирушив у море.
Можна було б, звичайно, піти й на веслах, але він поспішав. «Його» береги
були в місцях, повз які «Папайоргуд» учора не пропливав. Ті береги були за
Солоніцьким мисом, що закривав затоку Ітаки. І саме туди Й лежав Його шлях.
Коли стоїш на судні в морі, то здаєшся собі гарпунером — мисливцем за
рибами; і щоб дістати від моря насолоду, треба взяти спорядження і кинутись,
вільно й безжурно, в його обійми. Так і Одіссей, занурюючи руку в піну, відчував
незбагненну, не звідану досі радість, ніби цілих дев'ять років не знав лагідного
доторку хвиль.
Одіссей плив уздовж мису. Забуті береги поставали перед його очима, наче
сторінки книжки з малюнками дитячих років, сторінки, що їх гортав час. Згодом
він рвучко підвівся, відірвавши на мить погляд від темної води (сонце сюди не
досягало), і побачив видовище, від якого йому перехопило подих: білі, схожі на
близнят, бунгало спотворювали весь краєвид. Вони обернули сосни, ці цариці
берега, на суто декоративні оздоби, а на пустельному пляжі (колись Одіссея там
зачепила гідра, і він побіг у кошару до вівчаря Лаза, щоб той перехрестив рану
й зняв так біль; то була таємнича премудрість усіх Лазів, засіб, що гоїв рани від
скорпіонів та гідр), на цьому піску безконечні ряди спущених парасольок
очікували, коли зійде сонце, щоб розкритись.
5. «Всасаіг» Мі 1
65
Одіссей не зважився підійти до берега. Він сказав собі: «Попливу далі, в бік
Аліки». Він ще пам'ятав невеличкий хутір із кількома будинками переселенців.
Там була таверна. Отож Одіссей рушив далі. Пригадалася пісенька: «Я — в’юн,
посміюся з тебе, я — йорж, утечу від тебе, я — окунь, спіймай менеї». Тут, біля
цього берега, глибокі води хвилювались по-своєму, якось особливо, а сосни,
вишикувавшись в одну лінію й дивлячись на південь, звідки постійно віяв вітер,
відрізнялись від бідних остров'ян лише одним: дерева не могли звідси виїхати.
Таверна в АліЦі стояла на місці, на її терасі валялися солом'яні матраци. Тут,
як видно, все було в перехідній стадії перетворення селянських садиб на суто
туристські будиночки, поки якась велика компанія не взялася за справу з розма-
хом, щоб зруйнувати все старе й набудувати бунгало-близнят.
Міцос, власник таверни — колись він грав у Пупо на органі,— його впізнав.
Він уже почув, що Одіссей приїхав, і чекав його. Одіссей побачив Міцосову
сім'ю — всі сиділи і обскубували перепелів. Учора знов повіяв пасат, і переліт був
великий.
— Заробляю два місяці на рік, а жити треба дванадцять місяців,— сказав
Міцос. І відразу завів мову про свою клієнтуру. - Не знаю, як поводяться ці люди
в себе на батьківщині,— казав він,— ти багато подорожував, отож знаєш краще,
але тут я маю справу тільки із скандінавамм. Скандінав — турист сентименталь-
ний. Прив'язується до місцевості. Якщо йому сподобається, приїде і на другий рік.
Боргів не робить. Замовить собі зранку обід, потім сяде десь на камені й читає. Не
гасає, як француз або італієць. Скандінав з доброго дива нікуди не рушить.
Прилипне до каменя — як бородавка. Німці, знову ж таки, ті мають свої місця.
І з Східної, і з Західної Німеччини ідуть до отця Глігора, ченця.
Від скель несли пораненого. Бідолаха наступив на їжака й тепер аж вив від
болю.
— Ось так з новенькими буває щоразу,— промовив Міцос і заходився
готувати нитки.
— Але чому ти назвав отак свою таверну? — спитав Одіссей і показав на
вивіску «Чорна пантера».
— Це не я. то вони так назвали,— відповів Міцос, розпалюючи примус,
і показав рукою на скелі зі скандінавами. — Цілу зиму отримую листи: «Ітака,
Аліка, «Чорна пантера». Замовляють кімнати і обіди ще з самої зими. Так назвали
мене, таку назву я дав і своєму закладові. Ходімо, я пригощу гебе скляночкою
вина.
— Ще рано,— відмовився Одіссей. — Пізніше.
І поспішив відплисти.
У суботу пополудні на «Папайоргуді» прибули двоє акторів із державного
театру Північної Греції—вони мали читати через гучномовці поезію. Це був
чоловік років сорока п'яти і жінка, трохи молодша. Біля молу їх зустріли Парас-
хос, Савас, Арістофан, а також Фомаї, що мала в Скалі найгостинніший дім.
У неділю актори відклали свої репетиції з гучномовцями і спрагло кинулися до
моря; з води вони вилізли аж увечері. У Фомаї їх усіх товариством пригощали
смаженими каштанами та солодощами.
Кипіти ітакійська Скала почала надвечір у неділю. Головнокомандувачем на
святі був учитель — нервовий, майже неврастенічний тип давнього вишколу
з палицею в руці. Дівчата в старовинному вбранні, «хор», спустилися з села
зустрічати міфічного Одіссея. Хлопців було менше: одні служили у війську, інші
подались на судна або в Німеччину на заробітки. Дві молодиці, що повернулися
звідти, прийшли в джинсах і з транзисторами. Арістофанова кава підскочила
з трьох драхм до п'яти з гаком. Численні відвідувачі, виправдовував свою акцію
хазяїн, завдали його закладові великих збитків, вештаючись цілісінький день
туди-сюди. Одіссеєм .мав бути Одіссей Клеант, Пенелопою, що стільки років його
чекала,— Попі, яку посадили за прядку. Вчителева ідея була дуже проста:
оскільки ці герої народились у нас, то чому б не показати іх якнайдостойніше?
Одне слово, навіщо брати інжир у сусіди, коли в самого є смоківниця?! У нас тут.
слава Богу, Ітака, з усім, що людству подарував міф.
Голос із гучномовців, увімкнених на всю потужність («Якщо надумаєш
вернутись на Ітаку...»), сполохав курей, собак і котів. Селяни кинулися врозтіч,
66
наче від грози ховаючись по хатах. Поки стишили звук, здавалося, що вірші
промовляє сам Мойсей:
Ні лестригонів. ні кіклотв
Ані гнівного Посейдоиа ти не біЯск...
— Що він там каже? — спитала Костандзо з прядкою.
— Це - історія.— пояснив їй Манольйос.
Старенька перехрестилася. З гучномовців почувся жіночий голос, що читав
вірші про солодкий дим батьківщини й таке інше.
Після полуденного сну всі потяглися на майдан. Нудисти, що стояли табором
за Солоніцьким мисом, у Парадісо, прибули на свято всі до одного одягнені. Тітка
Крісталло очам своїм не повірила. Вона все ще бачила їх голими, оцих чортів.
А фон Гессен і сер Артур. головні кредитори свята, заклопотано метушились за
кулісами.
Потім слово взяв головний інспектор середньої освіти на острові, який
оголосив програму вечора.
Ми народ героїв і напівбогів, почав він перед натовпом, що очікував
дива. — Ми — народ, який шанує традиції свого краю. Ми пишаємося своїм
славним минулим. Ми запалили світло цивілізації! І сьогодні в пітьмі, що через
невіру в Бога затопила людство, ми знову запалимо його!
Арістофан увімкнув прожектор, щоб акторам було видніше читати
Електрику в селі подавали тільки на дві години ввечері.
— Звичайно, не тільки острів ітака,— вів далі промовець.— а й село Ітака
має свою історію. Бо тут. у цій природній гавані, розповідає міф, знайшов
притулок Одіссей. щоб кинути, як кажуть моряки, якір.
Поруч із головним інспектором стояли начальник жандармерії з дружиною,
головний військовий начальник острова, будівничий великого водогону, інтелі-
генція.
Далі слово взяв Парасхос, голова общини:
— Згуртовані, позбавлені політичних антагонізмів і ненависті ітакійщ
відроджують на нашому нещасному й водночас уславленому острові свої міфи,
свою історію, яка продовжується в їхніх дітях... Ось Аргос, вірний пес що дев'ять
років чекав повернення Одіссея Клеанта. Клеант — це прізвище. Таж чи знаємо
ми прізвище міфічного Одіссея? Одіссей Клеант утілює самого себе, дорогі
односельці, шановні наші гості І
З-за насипу з'явився Бурбудзісів човен, переобладнаний на трієру. На
передній банці сидів у хламиді Одіссей, задумливо споглядаючи дим із комина
батькової хати, де, як він знав, мати смажила на вечерю свіжі, з фосфоричним
блиском морські голки. Сотиро стояла вгорі на сходах, що ними він підіймався
в дитинстві, й розмахувала чорною хустиною — як і тоді, коли він вирушав на
своєму човникові з ятерями у потайні місця.
Одіссей причалив до молу, де його вітав прилаштований на зламаній лебідці
прапор із написаним трьома мовами гаслом «Ласкаво просимо!». На молу він
зійшов на колісницю, якою мав під'їхати до палацу. Колісницю тягли два
віслюки —Кіц і Маврул. Маврул був геть обліплений гедзями и усе намагався
збити їх хвостом; він раз у раз повертав голову назад устигаючи й скубнути
зелених листочків; колісниця була прикрашена в'язовими гілками. Місце
погонича було накрите шматком біло-голубоі1 ряднини. На чисто підметеному
майдані Кіц став і задер хвоста, чекаючи, поки впадуть запашні кавалки. Арісто-
фан послав якогось малюка зібрати ту ганьбу.
Вперед, через стогін і муки.
Одіссею, поки ще зоря не вставала...
Ці слова заглушила патріотична музика «Молодецького маршу» Каломіра.
Поки переставляли на другий бік платівку, хор сільських дівчат поволі обійшов
колісницю.
Раз у раз зблискували бліци фотоапаратів у численних туристів, що прибули
з сусідніх кемпінгів та з узбережжя, і стара Катінно висловила вголос думку про
ге, що, мабуть, збирається на дощ. Одіссей під'їхав до палацу.
На балконі сиділа з прядкою Попі.
Кольори національного грецького прапора.
У	61
Багатоголосе «ура!» сповістило про те, що Одіссей зійшов із колісниці.
Маврул заревів. Люди засміялися з такого поєднання мистецтва н буденщини.
Маврул узяв, мабуть, найточнішу ноту, яка переконала чужоземців, що життя на
цій багатостраждальній землі, відомій під назвою Еллада, від прадавніх часів ні
в чому не змінилось.
— Що нам везеш, о Одіссею, владарю Ітаки, скінчивши довгу путь
поневірянь своїх по океанах? спитав чоловічий голос із гучномовця. (Автором
цього діалогу був учитель.)
Я вам везу, почав Одіссей, надриваючи горло, жадану всіма вами
нафту. її відкрила техаська компанія «Оушіенік Гелвестон» після багаторічних
пошуків за вказівкою святого Миколая. Я вам везу плавучий бур, який дістане до
багатюіцих надр, відкриє святі жили чорного золота, про яке так добре розповідає
Геродот... Ось вам Тасос, ось вам і нафта!..
Тоді від скелі Кукра, названої «Ченцем» - колись звідти жбурляли динамгі
і глушили рибу,— малий Хрисостом кинув запалену головешку, і море на кілька
метрів довкіл загорілось. Темрява з того боку западала раніше, бо сонце сідало за
скелю скоріше, тож полум’я, що затанцювало на тлі смолистої ночі, мало казково
чарівний вигляд.
Над юрбою знялись оплески. Пенелона застигла над прядкою і дивилася туди,
де палахкотів вогонь. Вона вперше бачила вогонь на морі. Досі вона гадала, що
вода й вогонь ніколи не дружать, і тепер, задумавшись, геть про все забула.
Учитель казав їй, що після Одіссесвої відповіді вона повинна спуститися зі
сходів, підійти до виходу з кав'ярні, взяти прожектор і посвітити Одіссеєві дорогу
до палацу. (Арістофан уже продавав газовану воду по сім драхм за склянку.)
Пенелопа так і зробила. Але колісниця спинилася не навпроти кав'ярні, як
передбачалось, а посеред майдану, бо зачепилася одним колесом за кореневище
шовковиці. Пенелопа стояла з прожектором, до якого злетіли усі нічні метелики
в І таці, й нічого не бачила перед собою. Так Одіссей і рушив до неї.
Гурт хлопчаків (женихи) з криками й вереском кинувся врозтіч, а Одіссей
з палицею в руці — за ними. Вони зникли, мов нічний вітерець, ніби їх і не було на
майдані.
Репортер із газети знайшов Одіссея Клеанта вдома й поставив йому кілька
запитань — хто він, де працює і таке інше.
— Я моряк, працюю на нафтоналивних суднах,— сказав Одіссей. — Приїхав
позавчора. І потрапив якраз на свята й гуляння.
Репортер сфотографував його разом з Попі.
Наступного тижня вони вінчались у церкві. Попі здавалася щасливою На ній
була сукня, в якій уже виходили заміж, мабуть, шість чи сім дівчат з їхнього села.
Це була, як усі казали, щаслива сукня; її то відпускали внизу, то підгортали —
відповідно до зросту нареченої. Перед весіллям Попі продала фон Гессену
й серові Артуру клапоть землі з халупою, щоб мати гроші на медовий місяць.
Молодята збиралися поїхати на міжнародний ярмарок у Салоніки.
Заставки до грецьких оповідань Ганни Ярошенко
68
Стара Євтихія ростила свою Міхоса змалечку. Вона пам'ятала, як ще на
хрестинах він брикався та випручувавсь, коли святий отець хотів помазати олією
йому чоло. Євтихія тоді перехрестилась і на радощах аж заплакала. Ніжне дитя її
Міхос. Добросерде хлопченя. Як почав у свої дванадцять витягатись, то не
встигали одежу йому купувати. З гуми, а не з тканини мали бути б штани та
сорочки, так швидко виростав із них Міхос. Потім доручили йому в гімназії
носити прапора, і старенька невимовно пишалася, коли дивилася з балкона, як на
параді проходили вулицею школярі.
З-поміж трьох дітей подружжя Мераклютісів — Ніци, молодшої, Костиса,
старшого, та Міхаса — Євтихія любила найдужче цього. «Бо очі в нього сині-сині,
мов у янгола», казала вона й плакала, згадуючи про своїх власних «хлоп'ят»,
моряків, що їх доля закинула хтозна й у які порти. Хазяїнів родич, новоспечений
судновласник, подбав про них, узяв на корабель,— дай йому Боже здоров'я! —
і відтоді вона їх не бачила. Сини надсилали їй трохи грошенят, але Євтихія
складала ті перекази окремо. «То їхні гроші,— казала вона. — На хліб я ще можу
собі заробити».
Одначе тепер саме з заробітком і стало сутужно. Спочатку хазяйка звеліла їй
приходити через день, посилаючись на те, що життя дорожчає, а потім дала
зрозуміти: служниця їй більш не потрібна. Невеличке відшкодування Євтихія.
правда, одержить, але вона й сама бачить: нема вже в Меракліотісів тих достатків,
що були раніше. Зі зміною політичного становища у країні справи в хазяїна пішли
на спад. Марно стара Євтихія запевняла, що ладна лишитись у них навіть без
платні, аби тільки її тут хотіли. «Я ніколи не погоджуся, щоб у нас хтось працював
задарма,— сказала пані. — Ти знаєш, як хазяїн піклувався про трудящий люд? Він
хотів, щоб платню спершу одержував робітник, а вже потім власник. Тому, між
іншим, його справи й ідуть шкереберть. Через оцю його доброту». «Але ж я виго-
дувала трьох ваших дітей, жалілась Євтихія. — А тепер, на старість, проганяєте
мене?»
69
Важко було хазяйці переконати ображену служницю. Ці бабусі, що ціле
життя пропрацювали в одному домі, стають, як діти: не можуть розлучитися
з меблями. Але згодом, коли Меракліотіси міняли квартиру, старій Євтихії все
ж таки довелося від них піти: троє дітей поселилися, за звичаями часу, в гурто-
житку, кожен в окремій кімнаті, а пані з паном, уже пенсіонером, втиснулися
в невеличку двокімнатну квартирку, де, хоч би вони й хотіли, для когось третього
місця не було.
Але пані не з тих. що кидають вірного пса на дорозі Вона подбала про
стареньку і з допомогою подруги, яка працювала в американському посольстві,
знайшла Євтихії роботу прибиральниці. Стара мала ходити туди лише тричі на
тиждень, коли зачинялись кабінети.— помити підлога, туалети, вікна. Оскільки
в такі місця брали тільки людей, яким можна довіряти цілком, го пані Меракліотіс
дала за колишню свою служницю поруку. За тридцять років у її домі, мовляв, не
пропала й ложечка. Це свідчення подруга переказала в посольську службу
безпеки.
Щоб легше було спостерігати за тим, що діється в різних американських
службах у країнах з виразними антиамериканськими настроями, як, скажімо,
у Греції, було вирішено позбирати всі гі служби в одні будівлі, нові, сейсмостійкі,
з герметичними перегородками, ніби в трюмах нафтоналивних суден; одне слово,
в разі вибуху чи короткого замикання вогонь там не перекинеться з одного відділу
в інший. Вже те, що така будівля має одні центральні ворота та систему спостере-
ження в туалетах, довгих вузьких коридорах та ліфтах за допомогою мережі
потайних телекамер, гарантує посольству надійну безпеку. Таких заходів ужив
новий посол. Він був не професіональний дипломат, а військовий, бо — І це мало
неабияке значення — американці, люди, як відомо, дуже практичні, хоч насправді
ніколи ними не були, але так уже їх називають, отож американці вирішили
в країни, де при владі військові, посилати не професійних дипломатів, що
розмовляють якоюсь своєю мовою, а військових дипломатів з аташе-політиком,
котрий дбав би про тонкощі дипломатичних маневрів, не забуваючи водночас про
галузі, які кожне посольство повинне мати обов'язково. Одне слово. Каравакас,
новий посол,— щоправда, свою батьківщину він репрезентував із найгіршого
боку, вперто виношував ідею військового табору, точніше, фортеці й відтак дав
вказівку зосередити усі служби в бомбостійкій будівлі свого нового посольства.
Тому відділ культурно-освітнього обміну, що доти містився в акціонерній
армійській касі, перевели також сюди.
Працюючи лише тричі на тиждень, стара Євтихія заробляла більше, ніж
у домі Мераклютісів, де роботи вистачало щодня. Але тут вона мала справу
з речами, а не з людьми. їхні слова, рухи, суперечки, сигарети залишалися після
них недопалками, недомовками, примарами. Нещасна стара звикла до одного
дому, де провела тридцять років, де ростила три тендітні пагінці, та ще два свої,
в Егалео, отож разом п’ятеро. їхні голоси, сварки, пустощі, примхи живили її, не
давали старіти. А тепер вона чекала від пів на сьому внизу, в підвальній, схожій на
гараж, кімнаті разом з десятьма іншими прибиральницями тієї хвилини, коли піде
останній посольський службовець, щоб кинутися з відрами та ганчірками
нагору — голодне птаство, що підбирає крихти, вилизує тарілки, аби наступного
ранку господа блищала. Новеньким давали щоразу інші приміщення, тоді як
«ветерани» брали собі роботу найлегшу кабінети служби безпеки на другому
поверсі, де прибирати не було й чого. А взагалі стара Євтихія помітила, що
американці їдять багато сендничів і часто п'ють каву — про це свідчили численні
паперові коробки, що валялися в найнесподіваніших місцях. Однак надто брудні
кімнати не були, хіба тільки ті, через які проходило багато людей: у відділі
візування паспортів, у консульстві, у відділі торговельних обмінів, а також
у культурно-освітньому з фільмами, платівками та книжками; тут. до речі,
працювала подруга пані Меракліотіс, що влаштувала Євтнхію на роботу.
Найбрудніше було в дискотеці.
Сюди одного дня прийшов по довгограючі платівки Міхос. Знайома пані, що
знала хлопіія змалку, дуже йому зраділа. З пані Меракліотіс вона частенько
бачилася «за чайком», але його самого не зустрічала відтоді, як він закшчив
70
гімназію й зачинився в своєму гуртожитку... Міхос, що тим часом став уже
юнаком, завжди пишався, коли його приймали за дорослішого, ніж він був
насправді. Його довгий чуб, борідка манера скручувати цигарку для старої
дівки це були відомі у всьому світі ознаки «впевненого в собі».
— А я знаю, чому ти прийшов! — Короткозорі очі за товстими скельцями
окулярів примружились Ця стара дівка була людина дуже освічена, 1 своїх щирих
почуттів до подруги вона не приховувала. — Тобі потрібен останній диск Джіммі
Хендрікса.
— Ні,— відповів Міхос дуже серйозно.
Тоді вона назвала ще кілька імен. Зрештою їй здалося, що Міхос хоче взяти
щось із класичної музики. Малера чи Альбеніса. Жінка уважно подивилася на
нього. їй подобалось, що син її подруги не ганяється за модою, як десятки інших
хлопців — найновіші платівки вони просто випрохували. І жодному з них не
можна було відмовити, бо тільки так Америка навертала до себе молодь. Тим-то
у відділі, де видавали платівки, завжди було людно.
Вони схилилися над картотекою.
Щоб записатися сюди, пошепки пояснювала вона Міхосові, треба
бути формально, звісно членом якої-небудь організації або представником
шкільного класу чи студентського комітету в університеті. Але тобі я зроблю
виняток і запишу тебе в дискотеку без будь-яких формальностей. Тільки й ти
зроби мені одну маленьку послугу: познайомся з нашим начальником. Золота
людина І Чудово розмовляє по-грецькому. І не має нічого спільного... Ну, загалом
він дуже відверто виступає проти мілітаристів у Пентагоні, називає їх фашиста-
ми,— додала вона, здогадуючись, які суспільні погляди в хлопця, коли зважити на
політичне минуле його сім'ї.
Міхос, відкинувши граційним рухом невинної дівчинки свій довгий чуб
назад, погодився. Сережка, що блиснула в його вусі, трохи збентежила стару
дівку, та зрештою видалась їй навіть симпатичною.
Вони вийшли V коридор. Стара дівка несміливо постукала в одну з кімнат
Звідти пролунало «соте Іп»* *, двері відчинились, і Міхос побачив усміхненого
начальника культурно-освітньою відділу американського посольства. Він іадер
на стіл ноги й щось говорив, сміючись, у телефонну трубку.
— Ні, Зоаппе2.
Ні, .Іойп. ТЬ15 із іЬе сЬіісі оі а уегу коосі (пеп<1 оі тіпе*
Як справи? Мене звати Джон, Фостер Джон, промовив бездоганною
грецькою начальник і великодушно простяг закомплексованому і збентеженому
хлопцеві руку.
Височенний Міхос нахиливсь, узяв її. і американець із щирістю дорослої
дитини і силою велета стиснув йому долоню так, ніби хотів її роздушити.
Потім Фостер Джон поклав трубку, опустив на підлогу ноги й споважнів, як
і належить начальникові, що розмовляє з підлеглою.
— Міхаліс хоче взяти платівки...
— Міхалісові дозволяється все! — промовив начальник і запропонував
хлопцеві сигарету з подвійним фільтром.
Міхос подякував і сказав, що курить тільки свої. Він дістав коробку
з тютюном і згорнув самокрутку.
Після кількох запитань та відповідей на них («Що вивчаєш?» — «Юриспру-
денцію, перший курс». - «Ким хотів би стати?» і т. ін.) добросерда жінка гордо
взяла сина своєї подруги під руку й повернулася, щоб вийти з кабінету. Але перш
ніж зачинити двері, вона ще додала:
— Це син моєї подруги. її служницю посольство найняло прибиральницею...
Начальник спохмурнів, однак добросовісна жінка зраділа, що знайомство все
ж відбулося: в такий спосіб вона забезпечила собі тил, бо видавала платівки
незаконно, порушуючи інструкцію.
І Міхос із десятком платівок класики під пахвою гордо вийшов із посольства.
— Він стане великим чоловіком,— сказала Євтихія про свого Міхоса, коли
прибирала в культурно-освітньому відділі й зіткнулася в коридорі зі старою
дівкою, що того дня затрималась на роботі. З трьох дітей пані Мірсіні (так звали
’ Заходьте (амгл.).
’ Привіт. Джоаио Іангл.).
• Привіт. Джоне Це син найкращої мосі подруги (англ.)
7\
пані Мераклютіс) Міхаліс моя найбільша симпатія,- додала стара й напнула
хустину, беручись за віник.
Службовка в окулярах з товстими скельцями поцікавилася, чи задоволена
вона новою роботою, і заспішила тюпки коридором; вона мала встигнути на
службовий автобус, що підвозив її в бік Кокінари.
Міхос часто приходив у дискотеку, брав платівки й щоразу вчасно їх
повертав —доглянуті, чисті. Від доброї покровительки він дізнавався про те, як
живуть ного рідні; уряд повівся з ними досить жорстоко, хоч батько прихильно
ставивсь до Заходу й був настроєний патріотично. Для нового уряду поділу на
Схід і Захід не існувало, він ділив увесь світ на Південь і Північ. Міхос слухав,
ніколи нічого не казав, брав нові платівки й, подякувавши, прощався.
Проте одного дня він прийшов досить схвильований; цього разу хлопець мав
іншу «місію», конкретнішу. Зраджувало Міхоса тільки тремтіння рук, і він
гамував його, міцно стискаючи пакунок із платівками.
Стара дівка здивувалася, побачивши хлопця в дискотеці так пізно. Було вже
чверть на сьому (у посольстві всі працювали за американською системою
робочого дня без перерви).
Я приніс платівки сьогодні, промовив він з порога, бо завтра весь
гуртожиток їде на екскурсію в Айон Орос*. Я, мабуть, надовго там затри-
маюсь. А може, й зостанусь назавжди.
Стара дівка подивилась на нього, високого, мовчазного, з рудим чубом
і світлою бородою. Міхос стояв у дверях, мов новоявлений Ісус Христос. Вона
сказала йому, щоб він приходив ще.
— А що ти збираєшся в Айон Оросі робити? — спитала потім. — Чи не маєш,
бува, наміру стати ченцем?
— Думаю взятися за вивчення візантійських гімнів. До юриспруденції в мене
немає ніякого нахилу. Нудьга смертельна! До того ж це — законодавство одного
класу, буржуазного, а йому незабаром настане кінець.
Стара дівка розуміюче всміхнулась 1 взяла в Міхоса платівки.
- Я вже не встигну почастувати тебе кавою. — Вона показала на електричну
кавоварку. — Ось поставлю платівки й підемо разом, якщо хочеш.
Якраз на це Міхос і сподівався. Йому потрібно було на кілька секунд
залишитись тут самому. Він пробіг поглядом по кімнаті. Впевнений, що його ніхто
не бачить (вікон тут не було), хлопець ступив до столу, дістав з портфеля малень-
кий пакунок, загорнутий у папір фірми «Міньйон», нахилився и поклав його на
дерев’яний підніжок у формі літери Г. Не встиг він прибрати звичайного свого
вигляду святого, як стара дівка повернулась. Вона прихопила свої сигарети
й запальничку, згорнула розпечатаного листа, що лежав на столі, протерла товсті
скельця окулярів (на мить її очі, без окулярів, видалися Міхосові напрочуд
маленькими, ніжними н беззахисними) і, взявши в одну руку пальто, а другою
попідруки Міхоса, рушила — весела, з таким височенним кавалером! — довгим
і вузьким, схожим на лікарняний, коридором до виходу. Від лункого цокання її
підборів усі двері дорогою відчинялись, і службовці виходили подивитись на цю
пару. Вона завжди казала, що кавалерами в неї колись будуть сини її найкращих
подруг. Так воно оце й сталося. А Міхос, збентежено й трохи незграбно нама-
гаючись пристосувати свою широку, розгонисту ходу до її коротких, дрібних,
нервових кроків, помічав двері, на яких були таблички з грецькими назвами,
написаними латинськими літерами (американці й таблички, — чи то на дверях, чи
то в рекламних проспектах,— давно вже стали для нього синонімами) Отож,
виходячи у двері праворуч, до центральних воріт, вони зовсім не помітили старої
Євтихії, що ступила зі своїм вузликом у двері ліворуч.
У вузлику, крім робочої одежі, лежали речі, потрібні будь-якій прибиральни-
ці. Цього дня стара Євтихія була трохи заклопотана: знову все подорожчало.
І кури теж. Вона вже й так ледве перебивалась, а тепер не знала, що діяти далі. До
того ж кілька місяців не було жодної звістки від синів, закинутих на чужину.
Усі прибиральниці зібрались у підвалі, і наглядачка, як завжди, почала
розподіляти роботу. Євтихії пощастило: їй випав кабінет начальника культурно-
1 Свята гора (інша назва Лфона|.
72
освітнього відділу та прилеглі, майже завжди порожні кімнати. З папірцями
в руках (її приміщення були позначені червоним; сьогодні всі тягли жеребок, щоб
ніхто не ображався на нібито несправедливий розподіл) жінки .майже бігом
кинулися порожніми коридорами — з хустинками, щітками на довгих держаках,
ганчірками для миття підлоги, з відрами й вузликами,— наче хор у давньогрець-
кій трагедії до залитого кров'ю палацу Атрідів1. З криками й вереском, роз-
палюючись і запалюючи одна одну, прибиральниці розтікалися, згідно з планом,
по лабіринту посольства, і коли б їм трапився тієї миті хтось із запізнілих
службовців, то він напевне злякався б видовища: гурт жінок, що мчать, наче
богині помсти Еринії.
Вона зайшла до кабінету начальника відділу, підняла не зовсім погашену
сигарету, що тліла на підлозі. Поплювавши, загасила її й поклала до кишені
фартушка; колись, ще в селі, вона збирала отак горіхи... Потім побачила якісь
зім'яті папери, перебрала їх. щоб не викинути потрібне. Після цього перейшла до
дискотеки. Музика, нагромаджена на стелажах, зі своїм власним ритмом, із
чужими голосами, що набридли їй, все ще відлунювала в її вухах. Євтихія
пройшлася по підлозі віником, тоді вологою ганчіркою, а далі протерла полиці,
згори і знизу. Ступила в туалет, змила нечистоти, сипнула в унітаз порошку,
спустила воду; порошок запінився, й унітаз заблищав. Поміняла папір, використа-
ні серветки вкинула до великого пластмасового кошика. Наостанку зайшла
в кімн«зту, де працювала стара дівка — хай вона завжди буде здорова, що знайшла
їй таку роботуї Євтихія витрусила з кошика непотріб (паперові стаканчики від
кави з рештками цукру на дні) і, нахилившись, щоб і тут, під столом пройтися
вогкою ганчіркою, побачила невеличкий пакунок, загорнутий у папір фірми
«Міньйон». Пакунок непомітно лежав собі на дерев'яному підніжку у формі
літери Г.
Стара підняла пакунок і поклала на стіл. Однак пакунок здався їй надто
важким. До того ж там ніби щось ворушилось. І вона піднесла його до вуха.
Почулося приглушене «цок-цок». Вона подумала, що це в неї від хвилювання.
Потроху віддихалася й заспокоїлась, але «цок-цок» не змовкало —так ніби десь
у глибині пакунка якесь загадкове серце билося влад з її власним серцем.
— Ісусе, матір божа, поможіть! — перехрестилась Євтихія. — 1 що воно
в біса за штука така? Може, це хтось годинника забув?
І поклала пакунок на стіл, скраєчку.
Потім, на слідстві, стара Євтихія розповіла, як знайшла того пакунка. Її
слухав відповідальний працівник з коротко підстриженим чубом, схожий на
астронавта, що літав на Місяць,— вона бачила його по телевізору в сусідки Тули.
Перекладач раз у раз спиняв її й просив розповідати повільніше, щоб устигати
з перекладом. Спочатку їй. мовляв, на думку нічого поганого не спало. Навіть
мало не забула пакунка на столі. А як зрозуміла, що то — міна з годинниковим
механізмом, поставленим на дванадцяту ночі (за грецьким часом, а за американсь-
ким — на шосту ранку), ледь не зомліла з переляку.
Другого дня о третій годині, незадовго до посадки на судно, що відпливало
з Уранополя в Айон Орос на екскурсію, Міхос узяв свіжі афінські газети н поба-
чив знімок старенької своєї няньки. Вона тримала, щаслива, невеличкий пакунок,
загорнутий у папір фірми «Міньйон», як тримала його самого, маленького, на
одній із фотографій у їхньому сімейному альбомі.
Внизу стояв підпис: «Бідна прибиральниця, проста жінка з народу, знайшла
і передала до органів безпеки американського посольства підкладений там
анархокомукістами вибуховий пристрій». Винагорода становила аж двісті
доларів.
1 Атрідн династія давньогрецьких царів. Мається на увазі вбивство Лгвмсмнона. яке
вчинила його дружина з коханцем Егостом.
Комопацький Євген Антонович (нар. 1959 р )	гід-по рекла дач БММТ «Супутник». Переклала?
з грецько! і німецької мов
73
ПЕРЕДМІСТЯ
В бруднім кварталі,
в чорній порохні,
Коли сріблястий місяць-талісман
Висить на небі, вкутаний в туман.
Як мертво-білий череп на стіні,
Вони сидять і зирять в темноту
Біля підземних нір своїх печер —
В дірявім дранті схожі на химер.
І літня ніч хова їх наготу.
Он зяє в сутінках беззубий рот.
А он синіють голі кукси рук.
Тут прокажений корчиться від мук,
А там горланить пісню ідіот.
Стрибають дітлахи, мов та блошва,
На костурах, скалічені вже змалу.
1 ловлять кожну душу заблукалу,
Щоб виклянчити пфеніг або два.
З вогкого льоху чути рибний дух.
Там жебраки чаклують
над кістками,
Годуючи сліпого тельбухами,
А він випльовує їх
на брудний лантух.
Перекладено за оидакіїям. Сеог^ НЕ¥М. Се
НісЬіе / НегаивкевеЬеп уоп ХіорЬлп Нггтіїп. -
кеіргщ	РЬИірр Кесіат Ціп.. 1976.
118 8.
( З літ минулих
З німецько) лерек.ш* Петро РИХЛО
В старих повій гамують свою хіть
При каганці ненаситні дідиська.
І верещать
в струхлявілих колисках*
Безсилі діти, хворі на рахіт.
Сліпий кладе на ветхий табурет
Стару шарманку
й крутить «Карманьйолу».
Якийсь каліка
йде в танок по колу,
Кульгаючи під стукіт кастаньєт.
Виходять з дна засидженої ями.
На чола почепивши ліхтарі,
Старі бродяги, мовби шахтарі,
Ціпки стиснувши
всохлими руками.
Світає. Із церковної дзвіниці
На ранню месу дзвони
кличуть люд.
Недремних євнухів зів'ялі лиця
Снують біля обшарпаних споруд.
Коло пивнички,
де вільготно п'яним,
Тріпоче вимпел — череп і кістки.
Там сном тяжким забулись бідаки,
Навік пекельним стиснуті арканом.
А під склепінням кам’яних опор
Чатує карлик у шовковій блузі.
Він дивиться, як на зеленім прузі
Беззвучно креслить небо метеор.
БЕРЛІН
І
Смолені бочки котяться ліниво
Із темних сховищ на високі барки.
Буксири чорні, наче катафалки,
Здіймають диму полохливі гриви.
Із палуб линуть шлягерів мотиви,
Що б’ються об мостів залізні арки.
74
Тяжкий сопух іде від кочегарки,
Смердять брудних дубилень
водозливи.
Попід мостами, де вода зелена
І пліснява, звучать, немов кімвали,
В прозорій тиші барж гучні сирени.
А ми пливем через сади й канали,
І в цій ідилії зоріють нам недремні
Гігантських димарів нічні сигнали.
II
Високий парапет, де ми пристали,
Білів од пилу. У людському тлумі
Пливли циліндри, фраки і костюми,
Вгортала сутінь місто неоспале.
Стук екіпажів. Запахи парфумів.
Обклеєні афішами квартали.
Омнібуси між ними сновигали,
Гудки авто тонули в темнім шумі.
В гігантськім морі
кам'яних убрань
Простерлися ряди
безлистих крон —
Сумних дерев ажурна філігрань.
Ятрився неба вогняний затон,
Палала обрію злотиста грань
Й лежав на всьому світла
тихий сон.
III
Он димарі аркадами колон
Стоять, як вартові зимових брам.
Склепіння неба —
наче темний храм,
Мов золота сходинка — горизонт.
А де околиць світяться вогні —
Там видно склади, огорожі, сад.
Клубоче понад ними чорний чад.
Пихтить товарний потяг вдалині.
Он цвинтар, що занедбаний давно,
Де п'ють мерці вечірньої зорі
Хмільний багрянець,
мов старе вино.
Вони сидять там о нічній порі
І з диму тчуть червоне полотно
Під «Марсельєзу», пісню бунтарів.
ДЕМОНИ МІСТ
Вони ступають важко по землі
Крізь міст нічних
ядучий дим і гар.
Тіла гігантські губляться в імлі,
Обличчя покрива щетина хмар.
їх чорна тінь ляга на димарі
Й повзе незримо в мороці нічнім,
Згасивши придорожні ліхтарі,
Обмацуючи тихо кожен дім.
Одна нога ступила на майдан,
А другою уклякнувши на дах,—
Свистять собі на флейтах.
наче Пан.
Вганяючи людей у темний жах.
Навколо них кружляє ритурнель —
Міського моря траурний танок.
То зазвучить,
то знову змовкне трель,
В смертельний заплітаючись вінок.
Вони бредуть повільно
вздовж ріки,
Що в'ється, як удав, між берегів,
І золотими скалками луски
Ряхтить вода у спалахах вогнів.
Схилившись біля кам'яних воріт,
Свої ручиська втоплюють масні
В юрмі людей, як фавни край боліт,
Що риються в драглистому багні.
Один із них встає і в чорний креп
Вдягає місяць. З темряви небес
Звисає ночі олов'яний склеп
І сплющує будівлі, наче прес.
Скелети міст від натиску тріщать,
З них рветься
сніп огненних язиків.
Вони ж, мов кішки, дико верещать,
Гарцюючи на гребенях дахів.
В сліпій пітьмі найдальшого кутка,
Де породілля стлумлює свій біль,—
В подушках тоне плоть її пухка,
Й дияволи стовбичать доокіль.
Судомно ложе стискує вона.
Натужним криком
повниться бедлам.
Рожевий плід ліниво вирина
1 рве криваве лоно пополам.
Бісівські шиї, наче у жираф,
Аж витяглись — без голови дитя.
Мов жаба, розчепірив пальці страх,
І навзнак пада мати в забуття.
А демони витопують поля,
Рогами колють темний небовид.
Дрижать міста, хитається земля
Від їх гулких, палаючих копит.
75
ПІСЛЯ БИТВИ
В зелених травах,
на квітучім полі
Лежать загиблі —
вічні бранці Лети.
Покинуто знамена доокола,
Потрощено колеса і лафети.
Димиться чорна кров
з рудих калюж,
Поливши щедро польові дороги.
І розбухають гори кінських туш,
Стримлять у небо їхні мертві ноги.
Із вітром ще доноситься квиління
Вмираючих. А в темному просторі
Вже схід горить
зеленим мерехтінням
Тоненьким пояском
летючої Аврори.
СПЛЯЧИЙ У ЛІСІ
Він спочиває тут ще від світання,
Відколи сонце рану запекло.
Роса з дерев ще скапує остання,
Пташине в листі тріпотить крило.
А мертвий спить
в хмільнім анабіозі
Під лісу шум і шурхіт комашні.
І хробаки буравлять його мозок.
Вгризаються у сни його сяйні.
Як солодко це — снити після муки
І розпадатися на світло й прах.
В німій печалі вічної розлуки
Відходити, як ночі темний змах,
У царство мертвих.
До сумних гетерій
Загиблих, де стоїть високий храм,
До пишних учт і гомінких містерій,
Незнаних і чужих людським синам.
Де в чашах чорне полум'я палає,
Де чути звуки золотистих лір
Й за вікнами розкинулись безкраї
Луги, поля, докіль сягає зір.
Він мовби посміхається діброві.
Він спить, як Бог,
якого сон здолав.
А хробачня, розбухнувши
від крові,
Повзе ліниво круг його чола.
На квітку з квітки пурхає метелик,
Повітря п’є, від запахів густе,
Й сідає в рани пурпуровий келих,
Що темною трояндою цвіте.
СЛІПИЙ
Його виводять в сад, за живопліт,
Щоб він не заважав своїм ниттям.
«Гляди собі на небо!» Мов дитя,
Він дивиться довірливо на світ
Очима мертвими. «О ти, блакить!
Яка ти? Де ти, небо голубе?
Ніколи не побачу я тебе!
Небесна синь, явись мені на мить!
Ні сяйва моря вранішнього, ні
Дня золото, ні діамантів блиск,
Ні жар вогню, ані волосся лиск -
Незнані зроду-віку ви мені.
Незнані зорі, зелен ліс, весна.
Троянди цвіт. Лише могильна ніч,
Пітьмою розіллята навсібіч,
Та сподівання мука навісна».
Він голову схиляє долілиць
На кволій шиї. В горлі стряне крик,
І тільки гострий бігає кадик,
І витікають очі із очниць —
Два білі гудзики. Бо світла шал
Не може налякати мертвий зір.
Погаслим сяйвом струменить ефір,
І грає небо, мов блідий опал.
КОЛУМБ1
(12 жовтня 1492 р.)
Доволі хвиль, солоних і безкраїх,
Понад якими — тільки вітру плач.
Доволі неосяжних небокраїв,
Де висне місяць круглий, наче м'яч.
Уже ширяють над тугим вітрилом
Блакитні птахи із чужих земель.
Дзвенять, мов арфи,
їхні дужі крила,
Коли вони летять повз корабель.
1 Хригтлфар Колумб, 12 жовтня 1492 рожу
перегнувши Лгланін'їннй океан, досяг о. Сан
Сальвадор (Багамські о-вм). що вважається офі-
ційною датою відкриття Америки (прим, перс
кладачаї.
76
Уже на небі сяють інші зорі —
Німі, як риби з голубих глибин.
Матроси сплять, потомлені і хворі,
Й лоскоче ніздрі їм пахкий ясмин.
А на бушприті мріс генуезець.
Ніч притулилась до його грудей.
І біля ніг цвітуть тонкі, мов леза,
Пелюстки сніжно-білих орхідей.
В вечірніх хмарах видно
пишні брами
Великих міст з каскадами колон.
Золотоверхі мексіканські храми,
Мов затонулої заграви сон.
Міраж зника. Та в морі, як намисто,
Лискучих цяток світиться узор.
Мигтить вогонь,
мов зірка промениста,—
Там ще дрімає мирний Сальвадор.
ОФЕЛІЯ
І
В волоссі - сховок водяних щурів,
А білі руки водорості тчуть,
їх, наче пліт, несе між берегів
Ріки невпинна, сива каламуть.
У мозку згаслого далекий крик.
Сідає сонце, вгорнуте в пітьму.
Чому ти вмерла, страднице? Чому
У жабуринні твій пречистий лик?
Тривожить зграю сонних кажанів
Вітрець у гостролистих комишах.
Пливе, як чорна хмара, в вишині
їх темних крил м'який.
вологий змах.
Блідий вугор, звиваючись, мов змій,
Між персами у неї мерехтить.
Світляк на лобі цяткою горить.
Верба в скорботі хилиться німій.
II
Хмільного літа полудневий дух!
Дріма в соломі жовтий вітер піль.
Її гойдає лагідна купіль.
Над нею — білий лебединий пух.
Очей погаслих голубий полон.
У дзвоні кіс із росяних долин
їй сниться поцілунку кармазин —
В могилі вічній споконвічний сон.
Все далі, далі вабить бистрина,
Туди, де міста велелюдний гам,
Де б'ються хвилі об загати дамб
І аж за обрій котиться луна.
Де вулиць шум і дзенькіт, де коліс
Квапливий шурхіт тоне в метушні.
Й горить заграва в пломінкім вікні,
Понад яким рукатий кран повис,—
Мов чорнолиций віковий тиран,
Як владний молох
серед вірних слуг,—
Аж до мостів, які в тугий ланцюг
Скували річки волелюбний стан.
Вона пливе незримо в темну даль,
І де б її не блиснуло чоло —
Над нею горя чорного крило,
Що огортає береги в печаль.
Все далі, далі! В темну глибочінь.
Високий літній день згорів дотла,
1 в зелені лугів уже лягла
На тихий вечір втоми легка тінь.
Крізь дальні гавані суворих зим
Несе її вода глибоких рік.
Крізь часу плин і вічності потік —
За небокрай, що куриться, мов дим.
ЬМВКА УІТАЕ1
Тривожний ЛЮД
збирається гуртами
і на небесні дивиться знамення.
Комети із вогненними хвостами
Незнані провіщають одкровення.
А на дахах і вежах, мов дозорці,
Націливши у небо довгі труби,
Пильнують звіздарі і чудотворці —
Зцілителі від лютої погуби.
Юрмою ходять самовбивців тіні,
Утрачену свою шукають сутність.
Ідуть на південь,
захід, схід і північ,
Де не ляка їх душі велелюдність.
Немовби порох,
що летить за вітром,—
Обшарпані, бліді, простоволосі —
Вони вмирають тихо, непомітно
Посеред піль, в осіннім безголоссі,
Лиш інколи здригаючись. Худоба
їм животи простромлює рогами.
Росте трава і терен із утроби,
Поки зима не замете снігами.
1 Тінь життя І лат. І.
77
Моря заплісніли. А на зеленій хвилі
Гойдаються ще корабельні сіті,
Порослі мохом, з'їджені, зогнилі,
І брами неба наглухо закриті.
Безлисті крони, що морозом скуті,
Навік застигли у німім конанні.
Вони простерли на стежки забуті
Свої жилаві руки дерев'яні.
І кожен мертвий
прагне воскресіння,
Бо ледве встиг він вимовити слово,
А вже його життя
зробилось тлінню,
І зір погас, мов зірка світанкова.
Усі ми — тіні. Темні. Бездиханні.
Примари, вдягнуті в барвисті шати.
І хто прокинеться зненацька
на світанні,
Той мусить сон тяжкий
з повік здирати.
ПРОКЛЯТТЯ МІСТАМ
Ви прокляті. Та ваш солодкий хміль
Цвіте, як поцілунку темний плід,
Коли смеркання чорна заметіль
Підносить вежі у стрімкий політ.
Тоді всі дзвони збуджено тремтять,
І соняшників блідне жовгизна,
И росте, мов тіні золотих розп'ять,
Високих шибениць крута стіна.
Вогненна повінь місто залива,
Мов жар, пахтить на заході земля.
І сонце, як бичача голова,
Криваві роги в небо устромля.
СНОВИДИ
Вже північ за вікном. Простоволосі,
У білім сяйві пломінких одінь,
Сомнамбули, розхристані і босі,
З'являються, як дим нічних видінь.
Ось на дахах стоять вони
незримо —
Бліді, немов болотяні вогні,
І грають чудернацьку пантоміму,
Щасливо усміхаючись вві сні.
Вони вдаряють у дзвінкі кімвали,
І в тьмі зеленій музика злина,
Що місяць заворожує оспалий.
Немов п'янка, незнана далина.
Вони йому лоскочуть жовте вухо,
Виповідаючи свій темний страх.
І в хороводах, як безплотні духи. *
Танцюють легко на худих ногах.
Вони летять крізь ніч,
мов тихі хмари,
Над гострими хребтами синіх гір —
Туди, де місяць розсипає чари,
Де колискова їм стуляє зір.
А місяць в небі сяє, мов люстерце,
1 голови сомнамбулам сріблить.
Він пригортає їх до свого серця
Й між ребер
жовтим світлом палахтить.
ВІЇ ДОВГІ ТВОЇ
Вії довгі твої,
Очей твоїх темні озера,
Дай зануритись в них.
Дай пірнути до дна.
Як шахтар в темну шахту
При світлі тьмяної лампи.
Понад рудною аркою,
Тінню по шерхлій стіні,
Глянь, я спускаюсь,
Щоб забутись в твоєму лоні.
Вдалині від усього,
Що осліплює й мучить мене.
Серед піль запашних,
Де вітер, сп’янілий від жита,
Де терен, високий, колючий
Під небом росте.
Дай мені руку,
Ми зіллємось воєдино.
Вітру офіра,
Птахів самотніх політ.
Слухаєм влітку
Втомлених гроз органи.
Омиті осіннім світлом
На березі синього дня.
Станемо часом
Біля гулкої криниці,
Щоб заглянути в тишу найглибше,
Нашу любов віднайти.
Або вийдем неждано
З темноти золотого лісу,
У вечірній заграві,
Що горить на твоєму чолі.
Божественний суме,
Мовчи-но про вічне кохання,
78
Піднеси свій бокал.
Випий лагідний сон.
Хоч раз на краю постояти.
Де море в жовтавих зблисках
Тихо собі запливає
У вересневу бухту.
Нагорі відпочити
В царстві зіспраглих квітів,
Де понад скелями
Співає й тріпоче вітер.
Але із тополі,
Що стримить у правічній блакиті,
Вже падає бурий листок
І лягає тобі на плече.
НІЧ
І
Осіння ніч пожовкла від дощів.
У чорній річці прибула вода.
А берегом, що в заростях кущів,
Пливе будівель кам'яна гряда.
Ніч затопила вулички старі.
Блищать в пітьмі червоні ліхтарі.
Крадеться тінь нечутно, як мана.
Людини постать з неї вирина.
В легкім танку кружляє буревій,
Куйовдить боязко волосся їй
1 позирає косо, мовби тать,
І плечі-крила німо тріпотять.
II
Он діти палять вуличний смітник
Мов цибулини, голови у них.
Каліки тихо стогнуть уві сні,
Розпластані на ветхому рядні.
Дерева гублять свій останній лист.
Над п'яними несеться вітру свист.
Віконце ледве світиться вгорі —
Там хтось конає в муках на зорі.
Нічна сторожа у ріжок сурмить.
Пітьма злодіїв поглинає вмить.
Сліпить ліхтар до ночі звиклий зір
І осява понурий, темний двір...
НАСТАНЕ ДЕНЬ —
ПРИЙДЕ ВЕЛИКА ЗГУБА
І
Настане день
прийде велика згуба.
Вогненним морем спалахнуть ліси,
І листя, ще вологе від роси.
Рудим нагаром ляже нам на губи.
І звірі заревуть у темних норах,
Вечірні птахи полетять до сонця,
Суха трава розсиплеться на порох.
Лиш моряки в невіданні святому
Вестимуть в сивих водах кораблі
Крізь мокру млу
і безконечну втому.
Повз голі і сплюндровані оселі.
Струхлявілі міста, мов саркофаги
Й холодні та засніжені пустелі.
Де ясне світло застилають бурі,
Скриплять на вітрі флюгери іржаві,
У низьких хмарах сховані, понурі.
Де сонно хворі дибають в руїнах,
Шукаючи від смерті порятунку,
Та навкруги лише байдужі стіни.
Востаннє проліта пташина зграя,
А на дорозі, кинуті недбало,
Лежать ікони з розписами раю.
1 жебраки волають божевільно,
Розсівшись по німих,
безлюдних площах,
До неба звівши невидющі більма.
II
Не чути бджіл
натрудженого гулу —
Вони замерзли на колючім гіллі
1 вже не вернуться у рідний вулик.
На бурих стеблах
никнуть мертві квіти,
Що вже навіки
втратили свій запах —
Його забрав з собою чорний вітер.
На кораблях,
які вернулись з плавань,
Незрушно звисли
вимпели строкаті,
І стала цвинтарем їм тиха гавань.
А всіх людей
покинутих, забутих
Розсіяла зима, немов солому.
По темних пустках,
холодами скутих.
III
Однак ми ще раз вийдемо до світла
Із золотого, мовчазного парку,
Де срібний вітер колихає віти.
79
Спинились.
поруч висохла криниця,
Ми бачим, як тремтить
в прозорій тиші
Ребристе, вицвіле, тоненьке листя.
СМЕРТЬ ЗАКОХАНИХ
НА МОРІ
Ми будем спати там,
у темних сховах,
В країні тіней, сном повиті вічним,
Посеред мертвих,
у м'яких альковах,
Між водоростей,
в місті демонічнім.
Самотність стулить
нам важкі повіки
І тиша заполонить наші зали.
Лиш риби заглядатимуть у вікна.
Та вітерець гойдатиме корали.
Голубить човен наш
морська гладінь.
Вечірній бриз затінює простори —
Поромник цих безмежних
володінь,
Що онде хвиль здіймає цілі гори.
Здригаються і піняться вони,
Баклан шугає в чорні їх провали.
Де кораблів загиблих з глибини
Стримлять уламки,
.мов підводні скали.
На ветхих реях
ще сидять матроси —
Скелети.
що поглинув їх Мальстрем.
Мов глядачі в юрмі різноголосій,
Принаджені заїжджим штукарем.
Мальстрем вже лиже
низький борт човна.
Ось він хитнувсь,
попав у круговерть —
1 все. Його ковтнула глибина
Захланна, білопінна смерть.
Немов павук, зімкнуло море рот.
Запалахтівши в білому вогні.
Ряхтить байдуже дальній горизонт,
Ширя орел самотньо в вишині.
ОСТАННЯ ВАХТА
Як важко лежать твої руки!
Обличчя, немов кам’яне.
Куди ж ти, куди, мій любий?
На кого лишаєш мене?
Під вогником тьмяної свічки
У складках чола — печаль.
Уста, бліді і незрушні.
Скував невимовний жаль.
Вже завтра настане мовчання.
Забракне повітря і слів.
Залишиться тільки запах
Від квітів сумних та вінків.
Нестерпними стануть ночі
І довгими, як сувій...
Стискаю німу подушку —
І чую ще подих твій.
Рихло Петро Васильович (нар. 1950 р | — кандидат філологічних
наук, доцент кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури
Чернівецького державного університету їм. Ю. Фельковича. Пере-
кладач з німецької (твори Г. Маурера. С. Гсрмліпа. Ф. Фюмана,
Ф Брауна, У. Кольбе, А. Маргул-Шпербера. 3. Меербаум-Аязін-
гер та ні.|. Автор статей з проблем німецької літератури.
80
БУНТАР І ПРОВИДЕЦЬ
НІМЕЦЬКОГО ЕКСПРЕСІОНІЗМУ
Із давен твердять: «Молодими вмирають
ті, до кого прихильні боги». Георг Гайм,
очевидь. був улюбленцем небожителів: об-
дарований на диво щедрим талантом, він
пішов з життя у двадцять чотири роки, коли
його геніальний дар ледве встиг розправити
крила і піднестися у високості натхнення
Смерть була безглуздою випадковістю, яка
нерідко чатує на обранців долі, щоб укотре
вже застерегти людину від гордовитої дум-
ки про її велич і споконвічність. 16 січня
1912 року, катаючись на ковзанах разом зі
своїм другом, поетом Ернстом Валке Ції
раптом відчув, як під ногами почав вигина-
тися лід, павутина тріщин побігла довкола,
і враз тонка прозора крига проломилася. Па
поверхні озера Ванзее, що широким плесом
розкинулось на берлінській околиці, зали-
шилися тільки рукавиці та ковзанярська
палиця Тіло Георга Гайма було виловлено
з-під криги наступного дня. Ернгта Балко
знайшли тільки через шість тижнів.
У «зовнішній» біографії Г. Гайма нема
нічого примітного. Народився ЗО жовтня
1887 року у сілезькому містечку Гіршберзі
в родині чиновника прусськоі юстиції,
типового німецького обивателя, вірнопідда
ного вільгсльмівськоі імперії Ставлення
Г. Гайма до батька, який постійно намагався
втиснути життя сина в прокрустове ложе
своїх філістерських уявлень, зафіксовано
в його щоденнику: «Я міг би стати одним
з найвидатиіших поетів, якби мій батько не
був такою свинею». Мати, хвороблива,
сентиментальна жінка, була слухняною
тінню свого чоловіка, котра боялася бодай
словом у чомусь заперечити йому Поетич-
ного хисту сина не розуміла, а коли на очі
траплялн його вірші, злякано відсувала їх.
зізнаючись, що не може «таке читати».
Гімназія н Берліні, з якої Г. Гайма
виключили, така ж консервативна школа
в Нойруппіні, університет у Вюрцбурзі, де.
на вимогу батька, йому доводиться шту-
діюватн ненависне право, щоб зайняти потім
нудну посаду референдарія в суді першої
інстанції — оце і всі основні віхи його
короткого життя.
Пост задихався в атмосфері суспільної
благодушності, політичної індиферентності.
«Хіба не краще було б, якби я взагалі не
жив, аніж усвідомлювати оце безглузде
існування? Я справді-бо не знаю, чого я ще
живу: я думаю, що жодна епоха не була
такою беззмістовною, як нинішня. Якби ми
були дужче пригнічені, тоді б ми швидше
скинули з себе це ярмо...» — занотовує він
у своєму щоденнику 29 вересня 1909 р І ро-
ком пізніше, 6 липня: «Ах. це жахливо...
Завжди одне і те ж. і так нудно, нудно,
нудно. Нічого, нічого, нічого не відбуваєть-
ся... Якби хоч щось відбулося! Якби знову
почали будувати барикади! Я був би пер-
шим, хто вийшов би на них. я хотів би навіть
з кулею есерці відчути сп'яніння тріумфу!»
А ще через рік у щоденнику з'являється
такий запис: «Боже мій, якби я народився
в часи Французької революції, я б знав при-
наймні, де б я з гідністю міг пожертвувати
своїм життям... Всі ці Й. і К., всі ці люди
можуть пристосовуватись до часу, всі вони,
геббеліанці, любителі емоцій, можуть,
зрештою, призвичаїтись до будь-якої епохи,
але я. прихильник речей, я. розбурхане
море, я завжди у стихії бурі, я дзеркало
зовнішнього світу, такий же хаотичний, як
і сам світ, я на жаль, створений так, що
потребую величезної, сп’янілої маси людей,
щоб бути щасливим, я досип, хворий, щоб
ніколи не задовольнятися сам собою, але
я враз став би здоровим, вільним, наче Бог,
якби почув десь дзвін, що звістує бурю, якби
я побачив навколо себе захеканих людей
з перекошеними від страху лицями, якби
народ повстав, і вулиця засяяла від пік,
шабель. одухотворених облич і розірваних
сорочок і». Ці думки, ці почуття і прагнення
Г. Гайма не випадкові. Подібні ідеї витали
тоді, як мовиться, у повітрі Вони лягли
в основу ідейної, естетичної та моральної
платформи нового художнього напряму, що
сформувався у Німеччині в перше десяти-
ліття нового віку — експресіонізму, одним
із найвидатніших представників якого і став
Г. Гайм
Будучи -криком і віросповіданням» моло-
дого буржуазного інтелігента, що відчув
соціальну неспроможність старого світу,
але не знає ні справжніх причин соціальною
зла. ні способів його подолання, експре-
сіонізм найчастіше зводився до стихійного
бунтарства, хоча його представники нерідко
прагнули не тільки до тотального руйнуван-
ня. але й намагалися виробити якусь, нехай
навіть утопічну, позитивну програму Як
підкреслює німецький дослідник Л. Ланг,
експресіонізм був мистецтвом крику й обу-
рення проти буржуазної дійсності, але
водно'іас і передчуттям кращих часів»,
зокрема у так званих «лівих» експресіоніс-
тів.
Г Гайм належить до псі когорта поетів,
яка прокладала шлях новій течії, котра
торувала дорогу, якою потім підуть пред-
ставники молодшого покоління. У його
віршах вже видно пізніші «родові плями»
експресіонізму, характерні риси поетики
й стилістики цього напряму. Передусім це
проповідницький пафос і візіонерська при-
страсть, урбаністична тематика Й особлива
увага до явищ, які традиційно вважалися
неестетичними, а то й потворними, зобра
ження соціального «дна», «темних» сфер
буття — в'язниць і шпиталів, жебраків і ка-
лік, божевільних і самогубців, це мотиви
самотності, людської беззахисності;
абстрактний протест прота існуючого по-
рядку, масштабність образного мислення;
це сміливі метафори й потрясаючі синтак-
сичні конструкції, досить явний «романтич-
ний» лексикон з численними архаїзмами
й екзотизмами, схильність до міфологізу-
вання н символізації і т. п.
Для представників експресіонізму місто
було головним об'єктом зображення. Про
те. як часто виникає у віршах Г. Гаймо образ
міста, можна судити вже за їхніми назвами
«Бог міста». «Демони міст». «Місто страж-
дань», «Прокляття містам», «Міста в тума-
ні», «Морські міста», «Міста у лісі» і т. д Фі-
6 Вс»саі>« № 7
81
лософська концепція осмислення міста як
осереддя відходів цивілізації, де все вороже
людині, тому що веде П до моральної
деградації і загибелі — загальне-місце в ес-
тетиці експресіонізму, що однаково сто-
сується як поетичного, так і образотворчого
мистецтва цього напряму.
Г. Гайм був поетом трагічного складу,
який не вірив у буржуазну цивілізацію,
скептично ставився до всіляких спроб її
гуманізації. Гостро відчуваючи внутрішню,
нестабільність сучасного йому устрою, він'
передбачав його близьку загибель. Це
знайшло вираз в есхатологічних тенденціях
його поезії, в його «чорних видіннях» (назва
одного з віршованих циклів Гайма.— П. Р.)
майбутнього, що грозить катаклізмами сві-
тового масштабу. Не випадково в його
віршах так часто йдеться про смерть,
самотність, про відчай загубленого в лабі-
ринті міст і задавленого обставинами індиві-
дуума Це похмуре світовідчуття і стихійне
візіонерство ріднить Гайма з такими пред-
ставниками французького символізму, як
Ш. Бодлер. П. Верлен. А. Рембо.
Зміст поезії Г. Гайма, як і творчості
багатьох інших експресіоністів, не вичер-
пується мотивами занепаду, смерті, аб-
сурдності людського існування — в них
звучить і щире вболівання за людину,
показана ії безмежна самотність, загубле-
ність у безликій юрмі і кам'яній пустелі
міста Саме ці тенденції творчості Гайма
роблять його поезію невід’ємною складовою
частиною європейської гуманістичної куль-
тури. Ліричного героя експресіоністської
лірики постійно гнітить внутрішня роз-
двоєність, яка нерідко приводить його до
безумства, душевного затемнення, втрати
власного «я» Про це свідчать такі поезії
Гайма, як «Божевільні», «Сновиди». «Слі-
пий». «Глухі», новела «Божевільний», дра-
матичний фрагмент «Безумство Гсрострата»
тощо.
До улюблених прийомів образного втілен-
ня експресіоністської саморефлексії нале-
жить фігура поета-провидця Хоча в цій позі
було немало містичного, аж до рис відверто-
го поетичного шаманства, до неї все-таки не
слід ставитись скептично. Пророцтва
експресіоністів, як і романтичні пророцтва,
були породжені ностальгією за таким сус-
пільним устроєм, в якому людина змогла б.
нарешті, стати щасливою Такі пророцтва
передбачали, цілком природньо. певні спо-
соби проникнення за грань сущого — емпі-
ричного. зримого,— що. як правило, межу-
вали зі спіритизмом, психічними відхилен-
нями свідомості, станом сну або Ірра-
ціонального трансу. Іноді це були ейфорич-
ні передбачення світлих перспектив май-
бутнього, але частіше — похмурі передчут-
тя небачених зрушень І катастроф глобаль-
ного масштабу.
Звичайно, ту обставину, що деякі експре-
сіоністи зуміли провістити першу світову
війну, не варто приписувати їх особливому
історичному передбаченню, оскільки воно
було не раціонально-логічним, аналітичним,
а чисто стихійним, інтуїтивним і абстракт-
ним У віршах Гайма «Демон війни», «Ніч»,
«Настане день — прийде велика згуба» це
соціальне зло вперше в експресіонізмі зоб-
ражено з такою художньою переконливістю
і пластичністю, від яких кров холоне у жи-
лах: вогненним морем спалахують ліси, звірі
ревуть у темних норах, розсипається на
порох суха трава, міста трухлявіють, мов
саркофаги, а довкола — гори трупів, на яких
справляє свою страхітливу трапезу птаство
смерті.
Гайм не зводить палітри своєї поезії лише
до контрастів світлих і темних тонів, як це
робили пізніші експресіоністи — в його лі-
риці живе вся багатобарвна строкатість
світу. Він робить для себе несподіване
відкриття, що бачить і сприймає барви так
само, як бачив і сприймав їх французький
художник В. ван Гог. Картина Ван Гога
«Тюремний двір» служить йому пластичним
взірцем для вірша «Ув'язнені». Його епітети
здебільшого кольорові (чорний вітер, жовта
північ, зелена пітьма, блакитні птахи, синє
вино і т. д.), метафоричні образи вражають
своєю масштабністю, рельєфністю, незвич-
ністю поєднання складників («сонце, як
бичача голова, криваві роги в небо устром-
ля»: «зорі вогненні на шлях зміїних низько
звисають на схилені вежі»; «місяці гігантсь-
кі на негнучких ногах ходять по кам'я-
ницях» та ін.). І попри все це. слова й
образи Гаймо можуть бути навдиво-
вижу точними, буденними, майже на-
туралістичними. як, скажімо, у вірші
«Передмістя», де так «фотографічно»
відтворено атмосферу бідного кварталу, або
в триптиху «Берлін», де зі скрупульозною
прискіпливістю описано річковий порт, ме-
тушню вечірнього міста, вигляд околиці
і лише у фінальних терцетах останнього
сонета з'являються елементи фантасмаго-
ричного (мерці під «Марсельєзу» тчуть
з диму червоне полотно).
Варто зазначити, що у формі вірша
Г. Гайм, на відміну від пізніших експре-
сіоністів. не пориває з традиційною поети-
кою. Він любить строгу метрику, точну
риму, його п'ятистопні ямби майже ідеальні,
а в більшості сонетів найприскіпливішнй
критик не знайде відхилень від канону.
За життя поет встиг випустити лише
єдину збірку віршів під назвою «Вічний
день» і підготувати до друку другу книгу
«ОпіЬга Уііае», побачити яку йому вже не
довелось. Але і в примхливій свавільності
літературного процесу і при мінливості
моди поезія Гайма завжди жила у свідомості
наступних поколінь як одне із вершинних
досягнень німецької Лірики. В Міру того, як
виходили у світ нові твори зі спадщини
поета, зростала його слава. В 1960—1968 ро-
ках у ФРН вийшло шеститомне зібрання
творів Г. Гайма — вірші, новели, драми,
щоденники, листи, документи, коментарі
і бібліографічні матеріали Сьогодні без
поезій Гайма не можна уявити собі серйоз-
ної антології німецької лірики, він. як вва-
жає відомий знавець німецької літератури
Ю. Архипов, входить в десятку найбільших
німецькомовннх поетів XX століття. Будучи
предтечею експресіонізму, одним із перших
його бунтарів і провидців, поет дав своєю
творчістю могутній поштовх до бурхливого
розвитку мистецтва боротьби і протесту
проти старих віджнлих форм літератури
I життя
Петро РИХЛО
82
Пам'яті Ежена Добі* присвячую ці сторінки, які
відбивають усе, що я пережив і передумав поряд
з ним, разом з ним
Гомерів гімн Деметрі оповідає, як. блукаючи по світах у пошуках дочки, велика богиня
з явилася у палаці Келея. Там ніхто не впізнав богиню, яка вдала з себе няньку. Цариця
Метаніра доручила ій доглядати немовля, малого Демофонта. котрий згодом став Тріптоле-
мом, зачинателем землеробства.
Увечері, коли всі поснули. Деметра вийняла Демофонта з м якої колиски І — з нечува
пою. як могло б видатися, жорстокістю, а насправді з безмежної любові, бажаючи зробити
дитину Богом. — поклала гольцем на ложе з розпеченим вугіллям. Уявляю собі велику
Де метру, що схилилася, ніби над прийдешнім людством, над цим осяйним немовлям. Дитя
витримує жар вугілля. І це випробування робить його дужчим. У ньому визріває щось
надлюдське, могутнє і несподівано прекрасне. О! Чому Деметра не спромоглася довести до
кінця свій сміливий задум1 Але. як оповідає легенда, стривожена Метаніра, охоплена
материнським страхом, вдерлася до кімнати, де відбувалося дійство, розкидала вугілля І,
врятувавши дитину, втратила Бога.
ПЕРЕДМОВА
Три роки тому я висловив своє захоплення Радянським Союзом, оголосив про своя»
любов до нього. Здійснюваний там безпрецедентний експеримент сповнював наші серця
надією, ми побачили в ньому джерело величезного прогресу, порив, здатний захопити псе
людство. Щоб бути свідком ЦЬОГО відродження, справді варго жити, гадав я. і варто віддати
життя, іцоб сприяти йому. Ми неодноразово повторювали. що серцем І розумом пов'язуємо
з переможною долею СРСР саме майбуття культури. Хотілося б сказати це и тепер.
Нові настанови, які. здавалося, означали зміну орієнтації в СРСР, стривожили нас ще до
поїздки.
Відомий французький письменник (1890 —1936». помер у Севастополі під час подорожі з
Андре Жідом по СРСР * і.
Перекладено за видлпннм Апгіге (Іісіе, Кріоиг <іе І.ОКЖ «ит Не ЯМоисЬев а топ ггіоиг сіє
і. І.’ВМЧ (нііітлгсі І9Я0 В українській публікації випущено три промови, виголошені н СРСР і
надруковані в радянській пресі а також трн .маленькі розділи з -Поправок., які деталізують
попередній текс?
6’
83
Я тоді писав (жовтень 1935 року):
«Атаки проти СРСР — дурниця, до того ж вони нечесні, тож ми мусимо уперто його
захищати. Крикуни почнуть погоджуватися з ним саме тоді, коли ми припинимо це робити;
адже те, що вони схвалять, буде компрометацією ідеї, поступкою, яка дасть підставу комусь
сказати: «Ось. бачите’» Тхне схвалення означатиме, що Радянський Союз віддаляється від
мети, якої прагнув. До цієї мети прикуті і наші погляди. Невже відданість їй примусить нас
відвернутися від СРСР?»	? «//рієль ревю фрамсез», 1936 рік. березень/
Втім, через чотири дні після мого приїзду до Москви, ще не маючи повної інформації
і гостро бажаючи якнайшвидше розвіяти сумніви, я сказав у виступі на похороні Горького:
«Доля культури пов'язана у нашій свідомості з самою долею СРСР. Ми її захистимо».
Я завжди відверто визнавав, що бажання бути постійно у ігоді з самим собою надто
часто спричиняється до ризику стати нещирим; а я вважаю, що щирість необхідна саме тоді,
коли переконання більшості і наші особисті заангажовані
Припустившись помилки, слід якнайшвидше* витати це: адже ти відповідальним за
наслідки своїх вчинків. У даному разі мене стримує аж ніяк не самолюбство, зрештою, його
в мене обмаль. Знаю, що є речі важливіші за мою скромну особу, важливіші за СРСР: це —
людство, його доля, його культура.
Але ж чи помилявся я раніше? Ті. хто стежив за еволюцією СРСР понад рік, скажуть, чи
це я змінився, чи СРСР Я маю на увазі тих. хто ним керує.
Інші, компетентніші за мене, можливо, скажуть, що ніякої зміни орієнтації не
відбулося, і те, що ми сприймаємо як відступ, зовсім не фатальний наслідок певних попере-
дніх настанов.
СРСР «будується». Це слід постійно повторювати собі—і тому надзвичайно цікаво
відвідати цю величезну країну, котра народжується здається, що ги присутній при пологах
прийдешнього.
Є там позитивне і негативне, я сказав би: прекрасне і гидке. Прекрасне досягнуте часто
ціною величезних зусиль. Ці зусилля не завжди спричинилися до того, що було на меті.
Іноді «дасться ще не спричинилися. Подекуди найгірше супроводжує і дублює найкраще
Нібито випливає з нього. Перехід від найяскравішого світла до найгустішої темряви
спантеличує Часто-густо мандрівник, відповідно до заздалегідь усталених переконань,
сприймає тільки це світло або тільки цю темряву. Нерідко друзі Радянського Союзу
відмовляються бачити негативне або принаймні відмовляються його визнавати Таким
чином, дуже часто правду про СРСР говорять з ненавистю, а брешуть з любов'ю.
Щодо мене, то я найсуворппе ставлюся до того, з ким бажав би бути у згоді. Розточува-
тися у похвалах — ще не означає любити; гадаю, що стану СРСР більше у пригоді, коли
висловлю своя» думку без облуди і недомовок. Мої критичні зауваження породжені щирим
захоплеіпіям дивами, котрі пже здійснилися в СРСР. але найбільше сподіваннями па
майбутнє
Чим був для нас Радянський Союз? Більш як обрана батьківщина: взірець, проводир. Те,
про іцо ми тільки мріяли, на що наважувалися хіба що сподіватися, віддаючи кращі сили
душі, здійснюється там Це. отже, була країна, де утопія ставала реальністю. Грандіозні
івершення спонукали нас до високої вимогливості. Здавалося, найважче позаду; разом
з СРСР ми радісно вступали у цей бій в ім'я усіх народів, що страждають.
Якщо назріватиме крах, до якої межі ми почуватимемо себе отак заанга жованими?
А втім сама думка про крах неприпустима.
Коли певні обіцянки не виконано, то що можна закинути? Де шукати винних? Покласти
всю відповідальність на первісні настанови чи. скоріше. їхнє порушення, збочення, оборуд-
ки. хоч якими б мотивованими вони були?..
Я викладаю тут свої особисті міркування про те. чим задоволені і справедливо
пишаються в СРСР, а також про те. що я зміг побачити, окрім цього. Досягнення СРСР
здебільшого чудові У цілому країна вже, здається, сяє від щастя Коли, перебуваючи
в Конго, я покинув начальницький автомобіль, щоб безпосередньо спілкуватися з місцевими
жителями, мін вчинок зустрів схвалення. Невже аналогічне бажання в СРСР може виклика-
ти заперечення?
Знаю, що люди, вороже настроєні, ті, для кого «любов до порядку змішується з любов'ю
до тиранії»’), прагнутимуть використати мою книгу. І саме це, певно, утримало б мене від її
’ Токвіль. Про демократію в Америці (Вступ.)
84
публікації. навіть від П написання; але я вірю, що. з одного боку. СРСР подолає серйозні
вади, про які йдеться; а. з другого боку, і це найважливіше, що окремі вади однієї країни не
можуть скомпрометувати справедливість справи міжнародної ваги, всесвітнього масштабу.
Брехня, хай це буде замовчування, може здатися доречною, так само, як і упертість у брехні,
але вона грає на руку ворогам, а правда, навіть найболючіша, уражаючи, лікує.
І
Під час безпосереднього спілкування з трудівниками на будівельних майданчиках, на
заводах або в будинках відпочинку, у садах парках культури я насолоджувався хвилинами
глибокої радості. Я відчував, як зовсім несподівано в мене встановлюються братерські
стосунки з новими товаришами, радість ширилася, сповнювала серце. Саме тому на
фотографіях, знятих там. я частіше всміхаюся, навіть сміюся, ніж це буває у Франції. 1 як
часто з надміру радості сльози набігали мені на очі. сльози ніжності й любові: наприклад,
у будинку відпочинку шахтарів Донбасу поблизу Сочі... Ні, ні? Цс не було заздалегідь
обумовлено, підготовлено. Я приїхав увечері, нікого не попередивши, але зразу ж відчув
з їхнього боку довіру.
А ці несподівані відвідини дитячого табору поблизу Боржома — усе тут просто, навіть
скромно, але діти світяться від щасгя здоров'я. Здавалося, вони бажають заразити мене
своєю радістю. Що розповісти? Словами неможливо передати почуття, таке глибоке і таке
просте... І якому епізоду віддати перевагу?.. Грузинські поети, діячі культури, студенти,
а надто робітники переважно викликали в мене щиру симпатію, і я весь час шкодував, що
зовсім не знаю їхньої мови. Але настільки промовистими і сердечними були їхні усмішки,
погляди, що слова навряд чи могли б щось додати. Слід сказати, що .мене рекомендували
скрізь як друга тож у поглядах моїх нових знайомих прозирало щось на зразок визнання.
Я прагнув його виправдати, і це також спонукає мене говорити.
Найохочіше вам демонструють великі досягнення Цс. безумовно, природно. Але ми но
раз з'являлися несло дівано у сільських школах, дитячих садках, клубах, які ніхто не
збирався нам показувати і які безперечно нічим не відрізнялися від багатьох інших. Такі
відвідини викликали в мене найбільше захоплення: саме тому, що тут нічого не було
підготовлено заздалегідь, напоказ.
Усі діти, яких я бачив у піонерських таборах, гарні, добре вгодовані (їх годують п’ять
разів на день), добре доглянуті, навіть випещені, веселі. Погляд ясних очей прямий,
довірливий, сміх незлобивий, простодушний. Як іноземець, я міг би видатися їм дещо
кумедним, а проте жодного разу не відчув і натяку на глузування
Топ самий щасливий, радісний вираз ми часто бачили і на обличчях дорослих, також
гарних, бадьорих. Парки культури, де вони збираються увечері, після трудового дня, чудові.
В один з таких парків, московський, я не раз навідувався. Це місце розваг, схоже на величез-
ний луна-парк. Щойно потрапивши сюди, почуваєш себе вкрай розгубленим У натовпі
молодих людей, чоловіків І жінок, скрізь панує благопристойність, серйозність; жодного
натяку на брудні або вульгарні жарти, вільність у поводженні, ні навіть на флірт. Скрізь
відчуваєш радісний запал. В одному місці організовано ігри, н іншому танці, звичайно їх
проводить керівник або керівниця, тож усе відбувається як належить. Утворюються великі
кала, де кожний може взяти участь; але глядачів звичайно значно більше, ніж танцюючих.
А втім це народні танці і пісні, супроводжувані найчастіше звичайним акордеоном.
В огородженому місці, куди водночас с вільний доступ усім бажаючим, аматори вдаються
до різних акробатичних вправ. Тренер спостерігає за «смертельними» стрибками, радить
і дає вказівки: неподалік розташовані гімнастичні прилади; бажаючі терпляче чекають своєї
черги, щоб потренуватися. Велику ділянку відведено для гри у волейбол, І мені не набридало
споглядати силу, грацію і красу гравців. На певній відстані тихі ігри: шахи, шашки
і багато інших, котрі вимагають кмітливості або уваги; деякі з них, мені незнайомі, досить
хитромудрі: багато ігор, розрахованих на силу, спритність або моторність, що їх я ніде не
бачив і не беруся описати, безперечно мали б великий успіх у нас. Чим зайнятися протягом
кількох годин? Одні ігри для дорослих, інші—для дітей. Для найменших влаштовано
окремий майданчик, де вони знайдуть маленькі будиночки, маленькі поїзди, маленькі
пароплави, маленькі автомобілі і безліч дрібного начиння, яке відповідало б їхньому зросту.
Обабіч широкої алеї, що с продовженням території, відведеної для тихих ігор (а тут стільки
бажаючих, що інколи доводиться довго чекати, перш ніж знайдеш вільний стіл) розташовані
дерев'яні панно з ребусами, загадками й відгадками. Усе цс, повторюю, позбавлене будь-
85
якої вульгарності; і весь величезний натовп поводиться якнайкраще, пристойно, з гідністю,
цілком природно і невимушено. Публіка, крім дітей, майже цілком складається з робітників,
які приходять сюди, щоб зайнятися спортом, відпочити, розважитись або здобути знання
(адже тут є також читальні й лекційні зали, кіно, бібліотеки тощо). На Москві-ріці обладна-
но басейни. У величезному парку то тут, то там натрапляєш на крихітну естраду, де
виступає якийсь оратор: це можуть бути наочні уроки з історії або географії, супроводжува-
ні ілюстраціями, або навіть з практичної медицини, фізіології, з великою кількістю
анатомічних планшетів та ін. Слухають дуже серйозно. Я не зауважив жодної спроби
пожартувати; жодного усміху, жодного натяку на глузи. Я вже казав про це3.
А ось ще цікавіше: маленький театрик просто неба; у відкритому залі щось із п'ятсот
глядачів (жодною вільного місця) шанобливо слухають актора, котрий читає Пушкіна
(розділ з «Євгенія Онєгіна»): тиша — наче у церкві. Поблизу входу до парку, в кутку,
ділянка парашутистів. Цей спорт тут дуже популярний Щодві хвилини від сорокаметровоі
вишки відділяється один з трьох парашутів, доволі брутально зіштовхуючи на землю
чергового аматора. Нумо! Хто ще наважиться? Бажаючих вистачає; вони поспішають,
квапливо стають у чергу. І я вже не кажу про великий Зеленіш театр, куди на деякі вистави
збирається до двадцяти тисяч глядачів
Парк культури у Москві — найбільший і найкраще обладнаний атракціонами,
а ленінградський — наймальовничіший. Та в кожному місті СРСР нині с свій парк культури,
на додачу до дитячих садків
Зрозуміло, я також відвідав багато заводів. Знаю і повторюю собі, що від того, як
працюють заводи, залежить загальний добробут і радість. А проте не можу із знанням
справи говори ги про це. покладаючнсь на високі оцінки фахівців. У моїй компетенції лише
психологічні питання; майже виключно ними я н хочу тут зайнятися. І до соціальних
проблем я підходитиму — кружним шляхом — з психологічної точки зору.
З віком я дедалі менше цікавлюся краєвидами, хай би якими мальовничими вони були,
і дедалі більше — людьми. У СРСР народ чудовий; це стосується Грузії. Кахетії. Абхазії.
України (кажу лише про те. що бачив), а надто, як на мене.— Ленінграда і Криму.
Я був присутній на святах молоді у Москві, на Красній площі. Транспаранти і зелень
маскували потворні фасади будинків, розташованих навпроти Кремля. Святкування
пройшли блискуче і навіть (поспішаю це тут зазначити, бо в інших випадках не можу
підтвердити свою оцінку) відзначалися добрим смаком. У параді брала участь чудова
молодь з півночі н півдня, сходу й заходу. Демонстрація тривала багато годин. Такого
прекрасного видовища я навіть не міг собі уявити Немає сумніву, що ці досконалі істоти
були треновані, підготовлені, відібрані з багатьох претендентів, але ж як не захоплюватися
країною, державним устроєм, спроможними їх викохати?
Я бачив Красну площу і за кілька днів до того, під час похорону Горького. Бачив тих
самих людей, тих самих і водночас інших зовсім; схожі, як мені здалося, на росіян часів
царату, вони проходили повільно, невпинно повз катафалк, виставлений у Колонному залі
Це вже не були най гарніш і. найснльніші, найбадьоріші представники радянських народів,
але єдиний скорботний потік майже завжди погано зодягнених людей, серед яких і жінки,
багато дітей, подекуди старики,— зовсім не щасливих на вигляд. Мовчазна, похмура,
зосереджена процесія, що ніби виринула з минулого, рухалася у бездоганному порядку,
і тривали похоронна церемонія значно довше, ніж святковий парад. Я й сам довго стояв на
площі, спостерігаючи. Ким був Горькнй для всіх цих людей: учителем? товаришем? братом?
Не знаю достеменно. У всякім разі це був небіжчик І на всіх обличчях, навіть малих дітей,
читалося сумне оціпеніння; а проте вони випромінювали її глибоке почуття любові Йшлося
вже не про фізичну красу: багато з цих убогих людей являли мені щось прекрасніше за
вроду. 1 скількох мені хотілося притиснути до свого серця!
В СРСР, як ніде інде, швидко і легко встановлюються глибокі, теплі контакти. Іноді
з першого погляду виникає щира симпатія. Гадаю, що тільки тут можна так повно відчути
людську спільність. Незважаючи на відмінність мов. я ніде ще досі такою мірою не почував-
ся товаришем, братом; і за це я віддав би усі наймальовничшіі краєвиди світу.
А втім я ще розповім про краєвиди; та спочатку про наші перші контакти з групою
комсомольців
: ! ви такс схвалюєте? вигукнув мій друг X.. якому я це розповів — Насмішка, іронія,
критика, усе прийнміне Нездатна до іронії дитина виросте легковіриим і слухняним підлітком,
«конформізм» якого вп. глузій, згодом критикуватимете Я за французький поглум, хай навіть
підчую його на власній шкурі».
86
Відбулося це у поїзді, котрий віз нас з Москви до Орджонікідзе (колишнього Владикав-
кала). Шлях довгий. За дорученням Спілки радянських письменників Михайло Кольцов
подбав для нас про дуже комфортабельний спеціальний вагон в якому ми несподівано
добре влаштувалися всі шестеро: Ісф Ласт. ПЙЮ, Гербарт. Шифрин. Дабі та я. а також наша
перекладачка, добрий товариш Бола. Крім спальних купе, в нашому розпорядженні був
салон, де нас годували. Краще й бути не могло. Але нам зовсім не подобалося те, що ми не
мали змоги спілкуватися з рештою пасажирів нашого потяга Вже на перших зупинках,
вийшовши на перон, ми переконалися, що у сусідньому вагоні їде дуже весела компанія Це
була група комсомольців на канікулах, яка прямувала на Кавказ з надією зійти на Казбек.
Нарешті ми домоглися того, що двері відокремленості прочинилися і ми гут-таки зазнайоми-
лися з нашими чарівними сусідами. Я захопив з Парижа багато цікавих кишенькових ігор,
які дуже відрізняються від тих, що відомі в СРСР. Вони стають мені у пригоді, коли, не
знаючи мови, треба зав'язати стосунки. Ці ігри передавалися з рук у руки. Хлопці н дівчата
спритно вправлялися з ними і торжествували, перемагаючи труднощі з якими стикалися.
•Комсомолець ніколи не вважає себе переможеним*. - говорили вони, сміючись. їхній
вагон був досить тісним, а день видався спекогним, тож усі ми задихалися у цій тісняві,—
і справді, як то кажуть, тісно, зате тепло.
Хочу додати, що серед молоді мене мало хто знав. Дехто, щоправда, читав мої книжки
(найчастіше «Подорож у Конго»). Крім того, разом із текстом виступу на Красній площі
з нагоди похорону Горького всі газети надрукували мій портрет. Бонн відразу пізнали мене
і жваво відгукнулися на увагу з мого боку А втім, не більшою мірою, ніж я сам виявив до
них симпатію. Відразу спалахнула гаряча суперечка. Ісф Ласт, котрий добре розуміє
російську мову і розмовляє нею, пояснив, що привезені мною ігри дуже сподобалися
комсомольцям, але вони не певні, чи личить самому Лндре Жіду цікавитися такими
дрібницями. Адже справжній комсомолець у всьому керується насамперед доцільністю. Ісф
Ласт мусив розтлумачити їм. що мозкові письменника також необхідний відпочинок ОІ
Зрештою не слід бути педантом, — сама ця дискусія, раз у раз перериваючись сміхом, була
грою Але через те. що у вагоні сусідів бракувало свіжого повітря, ми запросили чоловік
десять до себе; зустріч продовжувалася. Співали і навіть танцювали народні танці, наскіль-
ки дозволяли розміри нашого салону. Цей вечір залишиться для мене і моїх супутників чи не
найкращим спогадом з усієї подорожі. Навряд чи деінде, в якійсь іншій країні можна
зустріти таку саму несподівану і природну сердечність, гаку саму чудову молодь.
Я казав, що менше іцкавився краєвидами Хотів би, проте, розповісти про чудові ліси
Кавказу, на підступах до Кахетії, біля Батума, а надто поблизу Бакуріані, над Боржомом. Не
знаю і не можу собі уявити лісі» прекрасніших: хащі не затемнюють стовбурів великих
дерев: таємничі галявини, що іх огортає вечір перш ніж посутеніє, навівають спомин про
казкового хлопчика-мізинчика... Ми проминули цей чудесний ліс по дорозі до гірського
озера, дізнавшись із приємністю І подивом, що досі жоден іноземець не побував тут. Та цс,
власне, не могло щось додати до нашого захоплення. На голих берегах озера розташувалося
дивовижне містечко (Табацкурі), дев'ять місяців на рік поховане під снігом. Як би мені
хотілося ного змалювати!.. ОІ Коли б я приїхав сюди звичайним туристом або натуралістом,
якому б пощастило відкрити нові рослини зустріти на високогірних плато «кавказьку
скабіозу» з мого саду. Але я подався сюди не за тим. Мене цікавить людина, люди; те, що
вони могли б здійснити, і те. що здійснили. Ліс, який мене принаджує, страшенно густий, але
гублюся я в іншому лісі — соціальних питань. У Радянському Союзі ці питання вас непо-
коять. переслідують зусібіч, пригнічують.
II
У Ленінграді я мало цікавився новобудовами У Ленінграді мене приваблює Санкт-
Петербург Я не знаю іншого міста, де б панувала така гармонія каменю, металу і води. Це
місто ніби здійснена мрія Пушкіна або Бодлера Іноді воно нагадує полотна Кіріко Доско-
налі пропорції пам'ятників співзвучні симфонії Моцарта «Усе являє собою порядок
і красу». Душі стає легко й радісно.
Я не ібираюся говорити про чудовий музей Ермітаж; бо навряд чи зможу передати
словами своє захоплення. Втім варті всілякого схвалення мистецькі зусилля, щоразу, коли
це можливо, розтлумачити нам. як народжувався той чи той твір, зібравши довкола картини
майстра пов’язані з нею етюди, ескізи, рисунки.
Коли повертаєшся з Ленінграда, особливо вражає незграбність Москви. Вона навіть
справляє гнгпоче враження... Будинки, за дуже незначними винятками, потворні (і не тільки
найсучасніші) і не гармоніюють один з одним Я добре знаю, що Москва повсякчасно
87
змінюється, що місто переживає період становлення. Усе свідчить про це, усе дихає
майбутнім. Але я не певен, що обрано вірний шлях. Перекроюють, перекопують, підри-
вають. знищують, реконструюють — і все це роблять наче навмання. А проте Москва
лишається, незважаючи на свою потворність, містом, яке приворожує більше, ніж будь-яке
інше: вона живе бурхливим життям. Облишмо роздивлятися будинки: натовп — ось що
мене цікавить тут.
Протягом літніх місяців майже всі вбираються у біле. Кожен схожим на всіх. Ніде так,
як на вулицях Москви, не відчуваєш наслідків соціального нівелювання: безкласове
суспільство, всі члени якого, здається, мають ті самі потреби Можливо, я дещо перебіль-
шую, але тільки дещо. Надзвичайна одноманітність панує у манері одягатися. Така
ж одноманітність, безперечно, виявилася б у свідомості людей, якби іі можна було побачи-
ти. І це знову ж таки дозволяє кожному бути і здаватися радісним. (Вони так довго були
позбавлені всіюго. що задовольняються малим. Коли сусіда не багатший за тебе, задоволь-
няєшся тим. що маєш.) Лише теля ретельного аналізу виявляєш різницю. На перший
погляд, індивід настільки розчинений у масі і так мало в ньому особистого, що, здається,
говорячи про людей, можна вживати однину і казати не люди, а людина
Я занурююсь у цей натовп; я приймаю ванну людства.
Що роблять люди біля цієї крамниці? Вони стають у чергу, а черга тягнеться аж до
наступної вулиці. їх тут двісті або триста чоловік, усі дуже спокійні. терплячі. Вони
чекають. Ще рано, двері крамниці поки що пе відчинилися. За три чверті години я знову
проходжу тут: той самий натовп на тому ж місці Я дивуюся: що спонукає приходити
завчасно? Що цим виграєш?
— Як — що виграєш?» Тільки перші у черзі отримують необхідне.
І мені пояснюють, що газети повідомили про надходження не пригадую точно якого
товару (здасться, того дня цс були подушки) Па чотириста або п'ятсот отих подушок
претендують вісімсот, тисяча або півтори тисячі бажаючих Задовго до кінця робочого дня
весь товар розпродано. Потреби настільки великі, а людей так багато, що попит ще довго
переважатиме пропозицію, і значною мірою.
Через кілька годин я потрапив до крамниці. Вона величезна. Всередині неймовірна
товкотнеча. Продавці, втім, не втрачають самовладання, бо довкола них жодної ознаки
нетерплячки: кожен чекає на свою чергу, сидячи або стоячи, дехто з дитиною на руках,
порядкових номерів тут не існує, але порядку дотримуються неухильно. Якщо потрібно,
вони проведуть тут цілий ранок, цілий день; задуха спершу здасться нестерпною, потім до
неї призвичаюєшся, як призвичаюється людина до всього. Я хотів написати: упокорюється.
Але росіянин — не просто покірна людина; здасться, він дістає .задоволення від черги і вас
примушує чекали з задоволенням.
Проштовхуючись крізь натовп, а подекуди разом із ним. я оглянув магазин згори
донизу, вздовж і впоперек Товари здебільшого препогані Чп не для того, щоб поменшити
апетити. їх роблять якомога непринаднішнми? Тканини, хатнє начиння тощо можна
придбати хіба що з насущної потреби; це це може подобатися. Я збирався привезти друзям
якісь сувеніри, усе жахливе. Проте, як мені сказали, протягом останніх місяців докла-
даються неабиякі зусилля, аби підвищити якість товарів. І небезуспішно. Дивина: адже
дбати про якість можна тоді, коли вдовольняє кількість, а тут вона явно недостатня: випуск
продукції зростає вкрай повільно. Зрештою складається враження, що населення СРСР
захоплюється усім новим, що йому пропонують і що на наш західний смак видалося б навіть
огидним. Сподіваюся, що розвиток виробництва уможливить відбір, вибір кращого і відпо-
відно усунення гіршого.
Прагнення поліпшити якість стосується передусім харчів. Роботи тут непочатий край.
А втім. Ісф Ласт, котрий відвідує СРСР вчетверте (останній раз — два роки тому), за-
хоплюється досягнутими чудесами прогресу. При цьому всюди панує посередність. Овочі
А фрукти, коли й не найгірші, то, за незначними винятками, і не найкращі. Неймовірна
кількість динь, та вони не смачні Є досить зухвала перська приказка, яку я чув і процитую
англійською мовою: «\Л?ошеп !ог сіиіу, Ьоуя (ог ріеаяиге, шеіопя (ог <ІеІі£Ьі>* Тут вона не
звучить Трапляється добре вино (зокрема, чудесні марки «Цинандалів у Кахетії), пиво
непогане. Деякі різновиди копченої риби (у Ленінграді) чудові, але псуються при транспор-
туванні.
Навіщо клопотатися про надлишок, доки нема необхідного? А в СРСР ще надто багато
людей не нагодовані,— де вже тут дбати про гурманів.
‘ «Жініиі для клопоту, хлопці для розвалі, дині для насолоди» (англ і.
88
Втім, смак загострюється лише тоді, коли є з чим порівнювати; а вибирати не було
з чого. Немає стимула: «Ікс одягається краще». Ідеться про те, аби брати що пропонують, не
бажаєш, не бери. Коли держава водночас і виробник, І покупець, і продавець, поліпшення
якості залежить від розвитку культури
Отож я з вдячністю думаю (всупереч моєму антикапіталізму) про наших підприємців
від великого промисловця до дрібного комерсанта,— котрі сушать голови над тим, як
догодити смакам публіки. Яку винахідливість виявляє кожен з них. прагнучи перемогти
суперника* Державу це не обходить, бо вона не має суперників. А щодо якості?
«А навіщо вона, коли немає конкуренції».— відказували нам. Отак спокійнісінько
пояснюють погану якість життя в СРСР і відсутність смаку в населення. Коли б воно мало
«смак», то не змогло б його вдовольнити. Ні, йдеться не про суперництво, а про вимогли-
вість, яка розвивається поступово, з розвитком культури і від якої залежить прогрес.
У Франції все відбувалося б значно швидше, бо там уже розвинулася вимогливість.
Або таке: кожна радянська республіка мала своє народне мистецтво; що з ним сталося?
Тривалий час панувала жорстка нівелююча тенденція, котра його заперечувала. Нині
народне мистецтво відновлюють, заохочують, здасться, зрозумівши нарешті його невмиру-
щу цінність. Виявом розумного прагнення оволодіти скарбами народного мистецтва я назвав
би вибійку тканин. Немає нічого по-дурному буржуазнішого, дрібнобуржуазнішого, ніж
жахливі сучасні товари, виставлені у вітринах московських крамниць. Водночас вибиті за
трафаретом старовинні тканини дуже гарні. Це народне мистецтво Але вони — продукція
ремісників.
Повертаюся до москвичів Вражає насамперед їхня надзвичайна недбалість, щоб не
сказати лінощі... Стахановськнй рух був чудовим винаходом, аби розворушити ледарів
(колись був батіг) Стахановськнй рух був би непотрібний у країні, де всі робітники
працюють. Ллє тут. полишені без нагляду, вони переважно зледачуються. Можна тільки
дивуватися, що. попри все. життя Йде своїм побитим. Щоб усвідомити грандіозність зусиль
керівництва, слід пам'ятати про невисокий природний «коефіцієнт корисної дії» російсько-
го народу,
На одному із заводів, який працює дуже добре (я на цьому мало розуміюся, щиро
захоплююся машинами, а надто — без усякої таємної думки — робітничими їдальнею,
клубом, гуртожитком, усім тим. що зроблено для їхнього добробуту, освіти, відпочинку),
мене познайомили із стахановцем, величезний портрет якого я побачив на стіні. Цей
робітник спромігся, як мені розповіли, виконати за п’яті» годин восьмиденне завдання (якщо
не помиляюся, може, восьмигодинне?) Я наважився запитати, чи не означає це. що раніше
ній витрачав вісім днів на роботу, яку можна виконати за п’ять годин? Але мос запитання
було сприйнято досить негативно і на нього знайшли за краще не відповідати.
Я розповів як бригада французьких шахтарів, подорожуючи по СРСР і відвідавши якусь
шахту, запропонувала по-товариському заміни ти бригаду радянських шахтарів і як
французи відразу, без особливих зусиль і не підозрюючи цього. виконали роботу стаханов-
ців. Уявляєте, чого можна було б досягти за Радянської влади з французьким темперамен-
том. старанністю, свідомістю І освітою наших робітників.
Лишається тільки додати, що на цьому сірому тлі. в тому числі стахановців, виріз-
няються запальна кееп аі *гогк4 молодь, здатна, наче свіжі дріжджі, підняти тісто.
Інертність мас видасться мені однією з найважливіших і найсерйозніших проблем, які
мав розв'язати Сталін. Звідси ударники, стахановськнй рух. Цим пояснюється також
відновлення нерівності у зарплатні.
Поблизу Сухума ми відвідали показовий колгосп, організований шість років тому.
Перший час він ледве животів, а тепер належить до найбільш процвітаючих, його називають
• мільйонером». Усе свідчить тут про добробут. Колгосп займає велику площу. Завдяки
сприятливому клімату рослинність буйна. Дерев'яні будинки, зведені на палях. дуже
мальовничі; їх оточує досить великий сад у якому багато фруктових дерев, а також овочів,
квітів Минулого року цей колгосп домігся надзвичайно високого прибутку, що дозволило
підвищити платню за рооочнй день до шістнадцяти карбованців п'ятдесяти копійок, Як
виведено цю цифру? Так сомо, як це робиться на капіталістичному аграрному підприємстві,
де розподіляють дивіденди між акціонерами. В СРСР немас експлуатації більшості заради
вигоди меншості. Це непорушний закон і це прекрасно. Не акціонери — самі трудівники
(йдеться, безперечно, про тих. хто працює у колгоспі) розподіляють між собою прибуток, не
' Працьовита (англ./.
89
будучи зобов'язаними сплачувати щось державі’. Воно було б чудово, якби не існувало
бідних колгоспів, що не можуть звести КІНЦІ з кінцями. Адже, коли я вірно зрозумів,
колгоспи не залежать один від одного і про взаємодопомогу ніколи не йдеться. Можливо,
я помиляюсь? Добре, коли так.
Я побував у багатьох помешканнях цього процвітаючого колгоспу^ Дивне і сумне
враження справили на мене «інтер'єри»: враження суцільної деперсоналізації. У кожному
з цих жител — ті самі погані меблі, той самий портрет Сталіна і абсолютно нічого більше;
жодної речі, жодної пам'ятки особистого характеру. Усі домівки схожі одна на одну;
здасться, що Я колгоспники уа на один штаб, тож можуть перебратися з одного будинку до
іншого, навіть не помітивши цього* *. Безперечно, так легше бути щасливими! Мені скажуть,
що колгоспник лише у колективі знаходить утіху. Його кімната — це лише притулок, щоб
спати; всі його життєві інтереси пов'язані з клубом, парком культури, іншими місцями, де
збираються люди. Чого кращого можна побажати? Щастя усіх досягається позбавленням
індивідуальності кожного Щастя усіх досягається лише за рахунок кожного. Щоб бути
щасливими, станьте однаковими
III
У СРСР прийнято раз і назавжди: з будь-якого приводу, хай би про що йшлося, лише
одна думка має право на існування. Втім, свідомість радянських людей сформована таким
чином, що цей конформізм здається ім легким, природним невідчутним. Не думаю, щоб тут
крилася облуда. Невже це ті люди, котрі здійснили революцію? Ні; це ті. котрі з неї скорис-
талися. Кожного ранку «Правда»» диктує їм. що слід шати, що думати, у що вірити 1 не
варто переходити міруї Таким чином, спілкуючись із якимось окремим росіянином, ніби
спілкуєшся з усіма. Йдеться не про те, що кожен точно виконує наказ; просто все влаштова-
но так, що він не може відрізнятися від інших. 1 уявіть собі, що це формування свідомості
починається з самого юного віку.» Звідси дивовижна згода з усім, що тебе, іноземця,
здивувало б, і можливість почуватися щасливим — а це вражає ще більше.
Ти жалієш тих, хто годинами стоїть у черзі; а вони вважають це стояння цілком
природним. Хліб, овочі, фрукти здаються тобі поганими: але ж інших немає. Речі, які тобі
пропонують, огидні; але де взяти інші? Позбавлений можливості порівнювати—хіба що
з минулим, яке згадуєш без жалю,— ти з радістю задовольняєшся тим. що тобі пропо-
нують Важливо переконати людей, що, чим довше чекаєш, там та щасливіший; перекопати
в таму, що повсюдно за межами твоєї країни люди живуть гірше за тебе Цього можна
досягти, лише виключивши будь-яке спілкування із зовнішнім світом (я маю на увазі
закордон). Отоді, за однакових для всіх умов життя (а подекуди, можливо, й значно гірших),
російський робітник вважає себе щасливим, почувається щасливим, незрівнянно щасливі-
шим за французького робітника. Його щастя зіткане з надії, довіри та необізнаності.
Мені вкрай складно якось упорядкувати ці міркування, стільки проблем тут схре-
щуються і нагромаджуються...
Ми захоплюємося надзвичайним поривом до освіти, до культури п СРСР. Але ця освіта
спрямована лише на те. щоб людина була задоволена сьогочасним станом справ, думаючи
•О, СРСР... А ус! 8рев ипіса!»'*
Культура націлена на те саме; позбавлена безкорисливості, вона тільки нагромаджує,
і дух критики (всупереч марксизму) майже повністю відсутній. Я знаю, в СРСР надається
великого значення тому, що називається «самокритикою». Захоплювався цим здаля і гадаю,
що вона могла б дати чудові результати, якби застосовувалася серйозно і щиро. Але я дуже
швидко зрозумів, що коли відкинути численні звинувачення і закиди (суп у їдальні
погано зварений або читальний зал у клубі погано виметений! -- ця критика полягає лише
в тому, щоб з’ясувати, чи відповідає «лінії» той або той вчинок, те або те явище. Дискутують
0 Це, принаймні. підтверджувалося неодноразово Але усі ці «дані», що їх не можна переві-
рити. так само, як і ті. що одержано у колоніях, викликають у мене підозру. Мені важко повірити,
що пгй колгосп привілейований щодо сплати 7% за сировину — цей процент лежить тягарем на
інших колгоспах Не кажучи вже про 35—34 карбованців подушного податку.
Точніш» дані я викладу у додатку. В мене їх багато. Але цифри не моя справа, суто еко-
номічні питання поза моєю компетенцією. До того ж досвід колоній нанчин мене не довіряти
данжм». Нарешті, п особливо через тс. що ці питання було вже у достатній мірі розглянуто спе-
ціалістами, я не хочу до них повертатися.
У багатьох інших колгоспах немає окремих приватних помешкань: люди сплять усі разом
у гуртожитках.
• Ця безликість дозволяє припустити, що люди, котрі сплять в однім Кімнаті у гуртожитку,
не так уже й страждають від тісняви Й неможливості лишитися наодинці. Та чи можна розгля-
діти це знеособлювання, де якого в СРСР. здасться, все спрямовано, як прогрес? Як на мене — то ні
• Хай живе! Єдина надія* Нот ).
90
не про «лінію»: вона священна.— тільки про відповідність. ! горе тому, хто наважився б піти
далі! Критика по цей бік — скільки завгодно. По той бік вона не дозволена. Прикладів цього
багато в історії.
Ніщо не створює такої загрози для культури, як подібний стан умів. Я поясню це далі.
Радянський громадянин лишається у цілковитому невіданні щодо життя за рубежем.
(Або принаймні знає тільки те, що підтверджує його уявлення.) Більше того; його перекона-
ли, що за рубежем, хоч би про яку галузь Ішлося, все значно гірше, ніж у СРСР. Ця ілюзія
справно підтримується, адже важливо, щоб кожна людина, навіть мало задоволена,
схвалювала режим, який захищає П від гіршого лиха.
Звідси певний комплекс вищості. кілька прикладів якого я наведу.
Кожний студент мас вивчати одну іноземну мову. Французька повністю занедбана.
Вважається, що слід знати англійську і особливо німецьку Мене вразило, як погано вони
розмовляють. У нас учень другого року навчання знас іноземну мову краще.
Ми звернулися за поясненнями до якогось студента, і ось що він нам сказав (російською
мовою, а Ієф Ласт переклав):
— Ще кілька років тому Німеччина І Сполучені Штати Америки могли нас дечого
навчити. А тепер нам нема чого вчитися в іноземців. Тож навіщо добре розмовляти їхньою
мовою?
Втім, коли вони все ж таки цікавляться тим, що відбувається за рубежем, то це пов'язане
передусім з ними самими. Що за рубежем думають про них? Чи захоплюються достатньою
мірою? Вони бояться, що ми не досить обізнані з їхніми перевагами 1 чекають від нас не
повчань, а похвали.
Чарівні дівчатка, котрі юрмляться довкола мене у дитячо -іу садку (де псе варте
схвалення. як і взагалі усе, що робиться тут для молоді), закидають мене запитаннями. Вони
хочуть довідатися не про те, чи є у Франції дитячі садки, але: чи знають у Франції, що
в СРСР такі гарні дитячі садки.
Запитання, які нам ставлять, часто настільки приголомшують, що я не наважуюсь їх
навести. Ще скаже хтось, ніби я сам їх вигадав: скептично посміхаються, почувши, що
у Парижі також с .метро. Чи в нас є лише трамваї? автобуси? Хтось запитує (і це вже не
дитина —освічений робітник), чи існують у Франції школи? його товариш, дещо ліпше
обізнаний, знизує плечима: так. школи у Франції є, але там б'ють дітей; він знає це досте-
менно. І безумовно, не викликає жодних сумнівів, що в нас усі робітники дуже нещасні,
адже ми ще не «здійснили революцію». Для них за межами СРСР панує ніч Люди, за
винятком кількох зухвалих капіталістів, борсаютьси у мороку.
Освічені і добре виховані дівчата |у табір «Артек» будь-хто не потрапить) дуже
іднвувалися, коли, говорячи про російські фільми, я зауважив, що «Чапаєв» та «Ми
з Кронштадта» мали великий успіх у Парижі. їх запевняли, що у Франції заборонено усі
російські фільми. А оскільки запевняли вчителі, я відразу зрозумів, що саме мої слова
викликали в них сумнів. Французи такі базіки!
Перебуваючи на панцернику, який мав викликати моє захоплення («повністю
збудований у СРСР»), я у розмові з морськими офіцерами наважився висловити побоювання,
що в СРСР значно менше обізнані з тим. як ведеться французам, ніж у Франції, стосовно
радянських справ. У відповідь почулося відверто засуджуюче бурмотіння: «Правда» усе
достатньо роз'яснює». І раптом якийсь лірик, вийшовши наперед, вигукнув: «Щоб розповіс-
ти про все нове, чудове і велике, що відбувається в СРСР. не вистачить паперу в цілому
світі».
У тому самому показовому таборі «Артек», раю для показових дітей-вундеркіндів,
обвішаних медалями, нагороджених дипломами,— все це спричиняється до того, що
я віддаю перевагу скромнішим, менш аристократичним піонерським таборам.— тринадця-
тирічний хлопчик, котрий прибув, якщо не помиляюсь, з Німеччини, але вже вихований
в СРСР, показував мені парк, красоти якого я мав поцінувати. Він промовив:
Погляньте; раніше тут нічого не було. І ось тепер: ці сходи В СРСР скрізь так: учора
нічого, завтра все. Зверніть увагу на отих робітників: як завзято воші працюють! У СРСР
скрізь можна побачити і школи, і піонерські табори. Звичайно, не такі гарні, бо «Артек» не
мас собі рівних у світі. Сталін ним особливо цікавиться. Сюди приїздяїь тільки найкращі
Діти
Зараз ви почуєте тринадцятирічного хлопця, який буде кращим скрипалем світу, його
талант у нас настільки визнаний, що йому подарували історичну скрипку, інструмент дуже
відомого в давні часи скрипкового майстра10.
|С Незабаром я почув гру цього вундеркінда на скрипці Страдімрі. хлопчик виконував Пе-
ганіні. потім попурі з Туво: мушу визнати, що він потряс мене
91
— Осі, тут — стіна) Хто повірить, що її звели за десять днів?!
Ентузіазм цієї дитини здавався таким щирим, що я утримався під зауважень і не звернув
увагу мого гіда на те. що споруджена нашвидкоруч підпорна стіна вже потріскалася.
Хлопчина, ладний бачити тільки те. що і ішить його гордість, додав захоплено:
— Це вражає навіть дітей)”
Дитячі виступи (продиктовані, а. може, й вивчені) здалися мені настільки типовими, що
я їх того ж вечора занотував і паводжу тут повністю.
Проте я б не хотів, щоб склалося враження, ніби я не виніс з «Артека» інших спогадів.
Цей піонерський табір справді чудовий. Розташований у мальовничій, майстерно розплано-
ваній місцевості, він терасами спускається до моря. Тут можна знайти все, що потрібно для
добробуту дітей, гігієни, спорту, розваг, радості. Діти, здається, випромінюють здоров’я
і щастя. Довідавшись, що ми не залишимося до ночі, вони щиро засмутилися, бо вже
підготували традиційне вогнище, прикрасили дерева гірляндами з прапорців на нашу честь.
Я попрохав, щоб усі вечірні розваги, співи и танці відбулися на п'ять годин раніше Я прагнув
повернутися до Севастополя завидна, а шлях був довгий. Мої наполягання виявилися аж
надто доречними, бо цього вечора захворів Ежен Дабі, котрий супроводжував мене. Ніщо не
віщувало лиха, тож біля вогнища Добі міг цілком насолоджуватися спектаклем, влашто-
ваним дітьми, зокрема танком чарівної малої таджички, здається, на Ім’я Тамар.— це була та
сама дівчинка, яку обнімав Сталін на багатьох і багаті.ох плакатах, що їх ми бачили у
Москві. Важко знайти слова, щоб описати чарівливість цього танцю і грацію дитини. «Один
з найкращих споминів про СРСР». - сказав мені Дабі, і я не міг не погодитися з ним. Це був
його останній щасливий день
Готель у Сочі — один з найприємніших; довкола гарний сад; зручні пляжі; а втім,
відпочиваючі за всяку ціну хотіли почута від нас, ніби у Франції нічого подібного немає.
З ввічливості ми промовчали і не сказали, що курорти у Франції кращі, значно кращі.
Звісно, чудово, що цей напівлюкс, цей комфорт до послуг народу, але ж людей сюди
приїздить небагато і відпочивають тут переважно привілейовані. Віддають перевагу
найдостойнппнм. за умовк, що вони конформісти і, як належить, дотримуються «лінії».
Дуже добре, що у Сочі так багато санаторіїв, будинків відпочинку для трудящих. Але
тим біліли прикро бачити тут будівельників, які споруджують театр і при цьому одержують
мізерну платню, живуть у хтаденному гуртожитку.
Надзвичайне у Сочі — це Островський. (Див. «Додаток».)
Якщо я похвалив готель у Сочі, що вже казати про «Синоп», поблизу Сухума: тутешній
курорт витримує порівняння з найкращими, найкомфортабельнішими зарубіжними.
Розкішний старий сад закладено ще до революції, а самий готель споруджено недавно; усе
впорядковано дуже розумно; гарний зовнішній вигляд, а надто інтер'єр; у кожному номері
ванна і балкон Меблі позначені добрим смаком. Чудова кухня, одна з кращих серед тих. які
нам довелося скуштувати в СРСР. Готель «Синоп», здається, одне з тих місць у світі, де
людина може почуватися майже щасливою.
Неподалік від готелю розташований радгосп, який мас забезпечувати його продуктами
харчування. Я у захваті від зразкової стайні, зразкового хліву, зразкового свинарника,
а надто велетенського курника, обладнаного за останнім словом техніки. Кожна курка має
на лапці пронумероване кільце; час кладки яєць старанно зафіксовано; несуться кури
у спеціальних боксах, де їх замикають на цей час. (При всьому цьому я ніяк недоберу, чому
яйця, що ними нас годують у готелі, не найсмачніші.) Додам, що до всіх цих приміщень
можна увійти лише після того, як станеш на килимок, просякнутий стерилізуючою рідиною,
щоб продезинфікувати черевики. А худоба обминає килимок; що ж, тим пршс!
За струмком, який розмежовує радгосп, бачиш ряд халуп. Тут живуть робітники:
у кімнаті площею два з половиною на два метри четверо мешканців, квартплата — два
карбованій на місяць з кожного Харчування у радгоспній ідальні коштує два карбованці на
день — розкіш, якої не можуть собі дозволити ті, хто заробляє тільки сімдесят п'ять
карбованців на місяць. Вони змушені задовольнятися здебільшого хлібом і сушеною рибою.
11 Кали ми говорили про цей комплекс вищості з Еженом Дабі. людиною надзвичайно скром-
ною. вразливою, він простягнув мені другий том «Мертвих душ» (внданпя «Нувель ревю фран-
ссз»), котрий саме перечитував. Дабі звернув мою увагу на такий пасаж з листа Гоголя, що пере-
дує роману: «Багато хто з пас особливо молоді люди, звеличують чсгппти росіян; замість того,
щоб розвивати іх, вони дбають тільки про ге. щоб виставляти іх про людське око і кричати Євро-
пі; «Дивіться, іноземці, мп кращі за вас!» — Ця хвалькуватість жахливо згубна. Дратуючи ін-
ших. вона школить тому, кому властива. Хвастощі принижують найкраще у світі діяння .. Щодо
мене, то я віддаю перевагу скороминущому смутку перед зазнайством» Оцю російську •хваль-
куватість*, про яку шкодує Гоголь, сучасне виховання тільки розвиває I стимулює
92
Я не проти нерівності зарплатні, але ж існують засоби компенсувати різницю в умовах
життя; побоююся, однак, що ця різниця не тільки не зменшується, а стає дедалі відчутні-
шою. Побоююся також, а чи не сформується незабаром новин тип робітничої буржуазії,
самовдоволсної (а відтак консервативної, хам йому біс!), дуже схожої на кашу дрібну
буржуазію.
Я скрізь розпізнаю небезпечні симптоми”. І, на жаль, не викликає сумніву, що
буржуазні інстинкти, котрі спонукають шукати насолоди, втіхи, не дбаючи про інших,
дрімають у серцях багатьох людей, всупереч будь-якій революції (адже перетворення
людини не може здійснитися лише внаслідок втручання ззовні). Мене дуже непокоїть, що
сьогодні в СРСР я бачу непряме потурання цим буржуазним інстинктам, котрі заохочуються
останніми рішеннями, а цс дістає в нас загрозливе схвалення. З відродженням сім’ї (як
«соціального осередку»), спадщини 1 відказаний майна потяг до наживи, приватної власнос-
ті переважає потребу в дружбі; це наступ на колективістські засади
У суспільстві починають формуватися коли не класи, то такі собі прошарки аристокра-
тії; йдеться, зрозуміло, не про аристократів високої гідності, визначних талантів, а про
сьогочасних активних конформістів, завтрашніх нуворишів.
Чи не перебільшені мої побоювання? Може, й так. А втім. СРСР продемонстрував нам
свою спроможність до раптових крутих поворотів. Хоча сьогодні такий поворот назад, аби
різко обірвати обуржуазнювання, підтримуване урядовцями, навряд чи потрібний: бруталь-
ність могильників непу ще на пам'яті.
Як може не обурюваги зневага або принаймні байдужість тих. хто «нагорі», по
відношенню до «нижчих», до служників”, чорноробів, поденників, сказати 6. бідняків. Так.
у СРСР немає класів. Але там є бідні. І їх багато, навіть дуже багато. Я не сподівався зустріти
їх у цій країні або точніше: їхав до СРСР, щоб пересвідчитися бідних там нема.
Додайте, що філантропія чи навіть звичайне милосердя не в пошані”. Про бідних
турбується держава. Вона турбується про все. тож. зрозуміло, допомагати їй не потрібно.
Звідси певна сухість у взаєминах всупереч товариськості. І, безперечно, не йдеться про
взаємини між рівними; навпаки у ставленні до «нижчих», про яких я говорив, повною мірою
виявляється «комплекс вищості».
Такий дрібнобуржуазний стан умів, здається, має тенденцію розвиватися, на мій
погляд, він глибоко контрреволюційний по суті.
Але сьогодні н СРСР «контрреволюційним» називають зовсім інше. Щось майже
протилежне.
Свідомість, яку нині розглядають як контрреволюційну, це та сама революційна
свідомість, той «запал», що висадив у повітря напівзгнилі підвалини старого царського
режиму. Хотілося б вірити, що серця сповнює безмежна любов до людей або хоча б настійна
потреба справедливості. Однак після того, як революція перемогла, утвердилася, про це
нема й мови Не йдеться і про ті почуття, що надихали перших революціонерів; вони стають
незручними, обтяжливими, заважають, ніби старий непотріб. Я порівнюю ці почутти
з опорами, з допомогою яких зводять арку: коли замок склепіння встановлено, їх усу-
вають Тепер, коли революція перемогла, набула законних прав, коли ситуація стабілізуєть-
ся, сказати б, урівноважується, ті, кого ще збуджує давня революційна закваска, хто
розглядає, як неприпустимий, компроміс, численні поступки і нововведення, ці люди
заважають, їх ганьблять і знищують. Тож чи не краще було б. не граючи словами, визнати:
революційна свідомість (або, простіше, критичний розум) нині не доречна, не потрібна?
11 Новий закон проти абортів влучив у тих. хто через низьку зарплатню не може створити
домашнг вогнищ», утримувати родину Він вразив також багатьох інших, з інших причин хіба
не обіцяли власті влаштувати всенародне обговорення цього закону, щось на зразок плебісциту,
котрий мав би прийняти остаточне рішення?! Переважна більшість висловилася (більш або мспш
відверто, щоправда) проти цього закону. Однак на громадську думку не зважили, закон затвер-
дили, І цс викликало мало не загальне остовпіння. Газети, пема що я казати, публікували лише
схвальні відгуки. У приватних розмовах на цю тему я чув від багатьох робітників лише боязкі
скарги, тужливу покору.
Чи виправданий цей закон у певному розумінні? Він підтверджує дуже прикре правопору-
шення. А що думати, з марксистської точки зору, про інший, давніший закон, згідно з яким гомо-
сексуалісти прирівнювалися до контрреволюціонерів (адже нонконформізм поширювали І на
сексуальні питання), засуджувалися на п'ять років засзанив з повторенням строку в разі не-
виправлення?.,
** І. як віддзеркалення цього,— плазування, підлесливість служників; маю на увазі не го-
тельну обслугу, в якої здебільшого розвинене почуття власної гідності і яка виявляє щиру сер-
дечність; а тих хто співпрацює з керівництвом, з «відповідальними особами».
“Хочу, проте, додати до цього такий епізод. У міському саду в Севастополі дитина-каліка,
пересуваючись за допомогою милиць повз .зави, де сиділи люди, просила милостині. Я довго
спостерігав за малим. З двадцяти осіб, до яких звернувся хлопчина, вісімнадцять дали, але вони,
безперечно, були зворушені дитячим каліцтвом.
93
Сьогодні на часі — згода, конформізм. Сьогодні належить схвалювати все те, що діється
в СРСР. Схвалювати не з примусу, а щиро, з ентузіазмом. Найднвніше, що цього дося-
гають. З другого боку, найменший протест, найнесміливіша критика підлягають щонайсуво-
рішій кар) і. зрештою, придушуються. І я гадаю, що сьогодні в першій-ліпшій країні світу',
навіть у гітлерівській Німеччині, людський дух більш вільний, менш пригнічений, заляка-
ний (тероризований), менш поневолений, ніж у СРСР.
IV
На нафтопереробному заводі в околицях Сухума. де нам усе здалося гідним захоплен-
ня: їдальня, житла робітників, їхній клуб (щодо самого заводу — то на цьому я не розуміюся
І захоплююсь ним, беручи на віру), ми наблизилися до стіннівки, вивішеної за звичкою
в одному із клубних залів. Бракувало часу прочитати всі статті, але з розділі «Червоний
Хрест», де було вміщено в основному зарубіжні відомості, ми, на наш великий подив, не
побачили жодного натяку на події в Іспанії, які в останні дні хвилювали нас. Ми не прихова-
ли свого подиву, дещо сумного. І відчули легке зніяковіння. Нам подякували за зауваження:
його, безумовно, візьмуть до уваги.
Того самого вечора відбувся банкет. Як завжди — численні тости. І коли винили за
здоров’я всіх і кожного із запрошених, кф Ласт піднімається і російською мовою пропонує
випити по чарці за перемогу червоного фронту в Іспанії Палко аплодували, проте нам
здалося, що трохи стримано; й одразу ж. ніби у відповідь; тост за Сталіна. Я. у свою чергу,
проголосив тост за всіх політичних в’язнів у Німеччині. Югославії, Угорщині.., Цього разу
аплодували з щирим ентузіазмом; чаркувалися, пили. І знову, відразу: тост за Сталіна.
Тепер, як і тоді, коли йшлося про жертви фашизму в Німеччині та інших країнах, знали, як
себе поводити. Що ж до тривог і боротьби в Іспанії, громадська й особиста думка чекали
вказівок «Правди*, яка ще не висловилася з цього приводу. Отже, не наважувалися сказати
свого слова, доки не буде відомо, що треба думати. Лише через кілька днів (ми тоді прибули
до Севастополя) величезна хвиля симпатії, покотившись з Красної площі, затопила всі
газети й повсюдно з'явилися заяви до уряду про добровільну допомогу Іспанській ре-
волюції.
У	конторі цього заводу нас вразила символічна картина, на ній у центрі був зображений
Сталін, який виголошував промову, а хзіва й справа члени уряду аплодували йому.
Зображення Сталіна зустрічаються скрізь, його ім’я в усіх на устах, хвала йому звучить
неодмінно в кожній промові. Особливо в Грузії я не бачив такої кімнати, найскромнішої,
найбруднішої, де б не висів на стіні портрет Сталіна в тому місці, де колись була ікона. Що
це— обожнювання, любов чи страх — не знаю. Завжди і всюди він присутній.
По дорозі з Тифлісе до Батума ми проїжджали Горі, невелике місто, де народився
Сталін. Я подумав, що було б ввічливо надіслати йому послання у відповідь на прийом
в СРСР — адже нас скрізь зустрічали оплесками, вшановували, ласкаво вітали. Кращу
нагоду важко знайти, Я попросив зупинити автомобіль перед поштою і простяг текст
телеграми. У ній було приблизно таке: «Проїжджаючи Горі під час нашої чудової подорожі,
я хочу від щирого серця побажати Вам...* Але тут перекладач зупиняється: мені не слід
писати так «Вами — цього замало, бо «Ви» — Сталін. Це не зовсім пристойно. Треба щось
додати. А що я був трохи спантеличений, почали радитися Мені запропонували: «Вам,
вождеві трудящих», або «учителю народів», чи., не знаю ще що11. Я вважаю це абсурдом:
доводжу, що Сталін вищий за підлабузництво Але б'юся я даремно. Нічого не вдієш. Мою
телеграму не приймуть, якщо я не погоджуся з доповненням. І тому, що йдеться про
переклад, якого я сам не зможу проконтролювати, підкоряюся, втомлений суперечкою.
Я знімаю з себе будь-яку відповідальність, із сумом думаючи про те. що все цс утворює між
Сталіним і народом жахливу й непереборну дистанцію. І, як я вже констатував, аналогічні
поправки й «уточнення» в перекладах різних коротких моїх промов11, виголошених в СРСР,
змусили мене заявити, що я не визнаю своїм жоден текст, який вийшов російською мовою
протягом мого перебування тут17, і скажу про це. Ось що трапилося.
Хай йому бісі Я не хочу бачити в цих дрібних перекрученнях, здебільшого мимовільних.
’• Здасться, що а вигодую, чм не такі На жаль, ніі І хай мені не кажуть, що ми випадково мали
справу з дурними й невиховаїшмн підлеглими Ні. з нами було й брало участь в обговоренні цього
питання чимало людей високого рангу й у всякому разі обізнаних із «звичаями»,
'* Ікс пояснює, що слово «доля», яке я вжив там, де йшлося про долю СРСР, прийнято супро-
воджувати епітетом. Закінчилося тим. що я запропонував слово «славна*, котра, их сказав Гкс,
викличе одностайне схвалення. Крім того, він попросив мене уникнути епітету «великий*, що стояв
перед словом «монарх». Монарх не може бути великим. (Див «Додаток. III.)
А також примушували заявити що мене не розуміє і не любить французька молодь, що
я зобов'язався писати тільки для народу,
94
ніякої злостивості: скоріше прагну допомогти тим, хто не обізнаний із звичаями і хто,
безперечно, може лише бажати краще пристосуватися до них. погодити з ними свої почуття
і погляди.
Приймаючи перший і другий п’ятирічні плани, Сталін виявляє таку мудрість, таку
розумну гнучкість у здійсненні послідовних перетворень, котрі він вважає необхідними, що
запитуєш себе, чи була можливою більша послідовність: чи цей затятий ухил від початкової
лінії, цей відступ від ленінізму був потрібний, чи ця впертість не вимагала від народу
надлюдських зусиль? В усякому разі цс прикро. Розчаровує не сам Сталін, а людина,
людська сутність. Те. що приваблювало, чого прагнули, що сподівалися невдовзі отримати
після такої боротьби, рясно пролитої крові, стількох сліз, усе це виявилося «понад людські
сили»? Чи слід чекати ще. впокоритися, відкласти на майбутнє здійснення своїх надій? Ось
що з жахом запитують себе в СРСР. І що це питання вас хвилює, це вже занадто.
Після стількох місяців зусиль, стількох років, маєш право запитати: чи зможуть вони
хоч трохи підвести голову?
— Голови ще ніколи не схилялися так низько.
У тому, що початковий ідеал змінився, немає сумніву. Але разом з тим чи слід піддавати
сумніву, що те, чого вони прагнули на початку, було досяжне відразу? Помилка це чи
своєчасне й незаперечне пристосування до несподіваних труднощів?
Чи є цей перехід від «містики» до «політики» фатальною причиною деградації? Бо тут
уже йдеться ке про теорію, а про практику. Слід рахуватися з тепвсЬІІсИев, аІіжитепзсЬІІ-
сЬев” — і з ворогом.
Багато рішень Сталіна, а останнім часом майже всі. були пов'язані з Німеччиною
і продиктовані страхом перед нею. За поступовим відродженням сім'ї, приватної власності,
спадщини стоять зрозумілі причини: важливо дати радянському громадянинові відчути, що
він має що захищати Однак цей початковий імпульс поволі вщухає, зникає, не відкриваючи
перспектив на майбутнє. Мені скажуть, що це назріло, конче необхідно, бо лобова атака
могла зруйнувати задумане. Але одне пристосування, друге, і справу скомпрометовано.
Окрім того, вселяє страх троцькізм і те, що там називають духом контрреволюції. Бо
дехто не хоче погоджуватися, що це пристосування потрібне Вони вбачають у ньому
поразку. Мабуть, цей ухил від початкових рішень можна пояснити, пробачити. На їхню
думку, йдеться саме про цей ухил. Але сьогодні вимагають покори, конформізму, За
троцькістів мають усіх, хто не висловлює свого задоволення. Отже, постає питання — чи
ленінські ідеї знайшли б сьогодні грунт?
Те, що Сталін завжди має рацію, означає — Сталін має рацію в усьому.
Нам обіцяли диктатуру пролетаріату. Ми далекі від цього. Так. безумовно, диктатура є.
але однієї людини, а не об'єднаних пролетарів. Рад Важливо не помилитися й чітко визнати,
це не те. чого прагнули. Ще один крок, і ми навіть скажемо: це саме те, чого не прагнули.
Знищити опозицію в державі або просто не давати їй змоги висловлювати свою думку,
показати себе — справа надзвичайно небезпечна: це шлях до терору. Якби всі громадяни
думали однаково, це, безперечно, було б дуже зручно для уряду. Але в умовах такого
збіднення хто наважиться говорити про «культуру»? Адже без противаги усе пішло
б в одному напрямі. Це, на мою думку, велика мудрість — вислухувати опонентів, навіть
дбати за них. водночас заважаючи їм шкодити, перемагати іх. але не знищувати Ліквідувати
опозицію... на щастя. Сталін домігся в цьому незначних успіхів.
«Людство не таке просте, це слід враховувати. І будь-яка спроба примітивізувати,
уніфікувати Його натиском згори завжди огидна, руйнівна і зловісно блазенська. Аталі
завжди завдає прикрості Еліасен: прикрим для Ірода є те, що Святе Сімейство завжди
уникає його»,— писав я 1910 року”.
V
Перед поїздкою до СРСР я писав.
Вважаю, одо цінність письменника визначається революційною силою, яка його
наснажує або, точніше (адже я не настільки божевільний, щоб визнавати художню цінність
лише лівих письменників), його опозиційною силою. Ця сила виявилася ще в Боссюс
Шатобріана. а в наші дні — в Клоделя, вона була властива Мольєру. Вольтеру. Гюго та
іншим У суспілі»стві нашого типу великий письменник, визначний митець,— по суті,
антиконформіст. Вік пливе проти течії. Це справедливо для Дайте. Ссрвантеса. Ібсена
'• людяним щонайлюдянішкм Інім-І
’* Гмоиуеаих Ргеїехіе*. р ІВЧ.
95
Гоголя... Але. здається, не стосується Шекспіра та його сучасників, про яких чудово
нисловнвся Джон Аддінгтон Саймондс: «\УЬаі тагіе іЬе рІау^гі^Ьи о( іЬаІ еросН »о вгеаі вга»
іНаї іЬеу |!Ье аиіогй] ііуєсі апд мггоїс т ІоІІга! аутраіЬу ші!Ь (Ье мгЬоіе реоріе»*"*.
Це не стосувалося Софокла І. безперечно. Гомера. устами якого, здавалося, співала сама
Гренін. Воно, можливо, перестане бути справедлиним того дня. коли... Але саме це привертає
наші насторожені погляди до СРСР: чи дозволить перемога революції митцям плисти за
течією? Бо виникає запитання: що станеться, коли соціально змінена держава позбавить
митця мотивів для протесту? Що він робитиме, якщо зникне потреба виступати проти
н доведеться пливти за течією? Безперечно, доки існує боротьба проти ладу і перемога не
гарантована, він повинен змальовувати цю боротьбу й. беручи в пій участь, сприяти
перемозі.
Ось про що я запитував себе перед поїздкою в СРСР.
 Розумієте,— пояснював мені Ікс,— це зовсім не те. що проголошувалося, і. тим більше,
не те, чого ми сьогодні хочемо. Він (тобто Шостакович, якого в розмові зі мною дехто так
хвалив, як можна хвалити лише генія|, безперечно, створив визначний і дуже цікавий твір.
Але що, на вашу думку, винесе з опери народ, коли вже після вистави він неспроможний
наспівати жодної* мелодії?» (Ось на такій стадії розвитку вони були! А проте. Ікс — сам
митець, і дуже освічена людина.) Сьогодні нам потрібні такі твори, які були б зрозумілими
всім І одразу ж. Якщо Шостакович цього не відчуває, йому дадуть відчути це. не слухаючи
його.
Я запевнив, що іноді навіть найкращі твори, які згодом стануть найпопуляркішими.
спочатку сприймаються лише невеликою кількістю людей, що й сам Бетховен... І я простиг
йому книжку, що була при мені. Ось прочитайте: «Іп Вегіїп	аисЬ (це говорить
Бетховен) уог теЬгегсп ЛаЬгеп сіп Копгегі. ісії £ГІИ тісЬ ап шід вІаиЬіе *а$ КеісЬҐ» ги Іеївіеп
ипсі ЬоИіс лиі степ ІйсЬіі^еп Веііаіі; аЬег віеЬе сі а, дів ісЬ теіпе ІюсНвіе Ве£ЄІвІегиП£ аив-
КевргосЬеп Ьаііе, кеіп вегіпевіез 2еісЬеп Ьея Веііаїк» егідпіе»”.
Ікс погодився зі мною, що в СРСР Бетховен ледве чи піднявся б теля такої поразки,
— Бачите,— провадив він далі,— в нас митець повинен передусім дотримуватися лінії
Інакше навіть найталановитіші твори матимуть за «формалістичні». Так. це слово ми
знайшли для визначення того, чого не бажаємо ні бачити, ні чути. Ми хочемо створити нове
мистецтво, гідне великого народу, яким ми є. Мистецтво сьогодні або буде народним, або не
існуватиме зовсім.
— Ви спонукаєте всіх ваших митців бути конформістами,— сказав я йому,— а тих,
кращих, котрі не бажають спотворювати своє мистецтво чи. принаймні, принижувати його,
ви примушуєте мовчати. Культура, якій ви, на вашу думку, служите, яку прославляєте
і захищаєте, знеславить вас.
Тоді він заявив, що я міркую як буржуа Сам він переконаний, що марксизм, який
в інших галузях уже звершив великі справи, породить і справжні твори мистецтва Однак
додав, що з'явитися таким новим творам заважають ще досить сильні пережитки доре-
волюційного минулого.
Він говорив дедалі голосніше, наче читав лекцію або повторював уроків відбувалося
в холі сочинського готелю. Я залишив його, не бажаючи відповідати. Але за кілька хвилин
він знайшов мене в моїй кімнаті, і цього разу тихо сказав:
— Хай йому бісі Я все розумію... Але ж нас щойно слухали... незабаром повинна
відкритися моя виставка.
ікс — художник і хоче показати публіці свої останні полотна,
Коли ми приїхали до СРСР. громадська думка ще не набула досвіду у великій суперечці
про формалізм. Я намагався зрозуміти, в якому значенні вживають це слово, і ось що меиі
здалося: у формалізмі звинувачують кожного митця, який применшує значення змісту,
висуваючи на перший план форму. Відразу додамо, що зміст може викликати інтерес лише
тоді, коли він спрямований у певне русло. Мистецький твір називають формалістичним
якщо він нікуди не спрямований і через це позбавлений «змісту» (тут гра слів). Зізнаюся, що
слова «форма» і «зміст» я пишу з посмішкою. Однак хочеться плакати, коли бачиш, що цим
,е «Драматичне мистецтво цієї доби піднеслося так високо тому, що автори тоді жили й писали
у повній згоді з усім народом*. (Оепегаї Іпігобисііоп їй іЬе МсгтаісЗ «егіеа.)
11 «І я також багато років тому давав концерт у Берліні Відкрив усю свою душу і. вважаючи, що
створив щось справді цінне, сподівався бурхливих оплесків. Та ба. коли моє натхнення досягло
кульмінації, я ие побачив найменшої ознаки схвалення». (ОосіЬса Вгісґс тії ІеЬепа{еасЬІсй11ісЬеп
УегЬіпбипвеп — т. II.—Р. 287 I
96
Абсурдним розрізненням керується критика. Можливо, це корисно а політичного погляду,
але не кажіть більше про культуру. їй загрожує небезпека, відколи критика перестає бути
аїльною
В СРСР хоч би яким прекрасним був твір, його ганьбитимуть, якщо він виконаний не
п тому напрямі Красу вважають буржуазною цінністю. Хоч би яким геніальним був митець,
його не визнають, не дозволять цього, якщо він не праіцоє в потрібному напрямі. Від артиста
й письменника вимагають бути конформістом; і йому віддадуть належне.
У Тифлісі я побачив виставку сучасного мистецтва, про яку було б милосердніше не
розповідати. Однак ці художники досягай своєї мети, яка полягала в тому, щоб будувати
(тут за допомогою образу), переконувати н об’єднувати (епізоди з життя Сталіна були те-
мою цих ілюстрацій). Безперечно, вони не «формалісти». Біда в тому, що вони й не худож-
ники. Мені пригадалося, як Аполлон на догоду Адмету загасив усі свої промені й одразу
ж втратив можливість здійснити те, що бажав,— принаймні те. що було потрібно Оскільки
СРСР як до, так і після революції нічим не відзначався в царині образотворчого мистецтва,
краще говорити про літературу.
— У роки моєї юності,— сказав мені Ікс, нам рекомендували ті й ті книжки і не
радили читати деяких іпптх: звичайно, нашу увагу привертали саме ті інші Тепер часи
змінилися: молодь читає лише те, що їй рекомендують, і наві ть не бажає читати щось інше.
Достосвського, наприклад, не дуже читають, хоч точно не можна сказати, чи молодь
відвертається від нього чи його відвертають від молоді,— так сформовано мозки
Якщо свідомість підпорядкована наказові, вона принаймні відчуває, що не с вільною.
Коли ж вона настільки спотворена, що. не чекаючи наказу, виконує його, то вже не усві-
домлює свого рабства. Якби ми сказали багатьом радянським молодим людям, що їхня
думка не вільна, вони б. мабуть, здивувалися і заперечували це
1. як це буває завжди, ми усвідомлюємо цінність деяких переваг лише втративши іх:
треба побувати в СРСР (ще краще — в Німеччині), аби оцінити неоціненну свободу думки,
якою ми ще користуємось у Франції і якою іноді зловживаємо.
У Ленінграді мене попросили зробиш невелику доповідь на зборах літераторів
і студентів. Ішов лише восьмин день мого перебування в СРСР і я намагався зорієнтуватись.
Отже, я передав свій текст Іксу та Ігреку. Мені відразу дали зрозуміти, що він не відповідає
ні «лінії», ні духові, й те. що я підготував, сприйматиметься як щось непристойне. Хай йому
біс! Згодом я сам чітко зрозумів це Зрештою, ось доповідь, яка не була прочитана:
«Мене часто запитували, шо я думаю про сучасну радянську літературу, Хотілося
б пояснити, чому я відмовляюся говорити на цю тему. Це водночас дасть змогу уточнити
деякі положення моєї промови, виголошеноі на Красній площі в пам’ятний день похорону
Горького Там я говорив про «нові проблеми», котрі виникли внаслідок перемоги радянських
республік, проблеми, що ними, як я зазначав, не менш, ніж іншими, може пишатися СРСР,
який породив Іх для історії і запропонував нам для роздумів. Мені здасться, що з розв'язан-
ням цих проблем тісно пов'язане майбутнє культури, тому, думаю, буде корисно повернути-
ся до них і зробити деякі уточнення
Більшість, навіть якщо вона складається з найкращих людей, ніколи не схвалює у творі
нового, прихованого, того, що може викликати замішання і збентежити, але вона вітає те,
що здатна пізнати, тобто банальності. Існують банальності як буржуазні, так і революційні.
Важливо в цьому переконатися. Важливо переконатися, що будь-яка підпорядкованість
доктрині, хай навіть найрозумнішій і найусталенішій, не може надати мистецькому творові
справжньої цінності й забезпечити йому довге життя Його цінність визначається тим
мовим, що є у ньому, порушеними проблемами, які виникнуть у майбутньому, а також
відповідями на ще не поставлені запитання. Я дуже боюся, що численні твори, пройняті
чистим духом марксизму, завдяки якому вони мають сьогодні успіх, незабаром виділять
перед носами тих. хто пріїйде. нестерпний запах клініки; і гадаю, що найціннішими будуть
твори, позбавлені цих упереджень.
З перемогою, вкоріненням і утвердженням революції над мистецтвом нависла жахлива
небезпека, схожа на ту, що П несе фашистський гніт. Мистецтво, підкорене ортодоксальнос-
ті, хай навіть найрозумнішої з доктрин, буде знищене. Воно потоне в конформізмі. Перемога
революції може й повинна дати митцеві насамперед свободу. Без неї мистецтво втрачає своє
значення і цінність
Уолт Уїтмен відгукнувся на смерть президента Лінкольна однією з найкращих своїх
поем. Але якби ця вільна пісня писалася вимушено, за наказом і дозволеним каноном, цей
плач втратив би свою чеснбту й красу; або Уїтмен не написав би його.
Звичайно ж. публіка надає перевагу конформізмові; і я з тривогою запитую себе: може.
1. -Всесвіт» N8 7
97
у славному сьогодні СРСР животіє невідомий натовпові Бодлер. Кітс чи Рсмбо, котрий, на
жаль, не може виявити свого таланту. Однак, саме він найбільше з усіх цікавить мене, бо
належить до тих, кого зневажають у першу чергу — до Рембо, Кітсів. Бодлерів, навіть
Стендалів, які завтра стануть найслав?тнішими»к
VI
Севастополь останній етап нашої подорожі. Немає сумніву, це одне з найцікавіших
і найкращих міст в СРСР. і ніде я так гостро не відчув, що мене захопить побачене. Я знайшов
у Севастополі суспільство не таке скуте й вишукане, як у Сухумі чи Сочі, справжнє
російське життя з його злиднями, вадами и стражданнями — ой леле’ — поряд з багатства-
ми, які дозволяють чи обіцяють людині щасливіше майбутнє. Минали дні, світло розсіювало
темряву або, навпаки, вона згущалася Мене приваблювало все, що я міг тут побачити,
найяскравіше і найпохмуріше, а інколи й біль цієї землі, цих об'єднаних народів у новій
атмосфері, сприятливій для .майбутнього, де могло розквітнути несподіване... І все це треба
було залишити.
Мене вже починав охоплювати досі не відомий страх: що я зможу розповісти,
повернувшись до Парижа? Як відповідати на запитання, які я передчуваю? Від мене,
безперечно, чекали однозначного судження Як пояснити, що в СРСР мені було (в морально-
му плані! то холодно, то жарко? Заявляючи знову про свою любов, чи повинен я щось
приховувати і брехати, все вихваляючи? Ні. я гостро відчуваю, що діючи так. погано
прислужився б СРСР і тій справі, яку він здійснює у нас на очах. Але було б величезною
помилкою надто тісно пов'язувати одне з другим, звалюючи на справу вину за те, що ми
в СРСР оплакуємо.
Допомога, яку СРСР подає Іспанії, свідчить, що він здатний на прекрасні вчинки.
СРСР продовжує навчати і вражати нас
ДОДАТОК
І
Антирелігійна боротьба
Я не бачив у Мекки і антирелігійних музеїв, але відвідав такий музей у Ленінграді,
в каховському соборі, золотий купол якого чудово сяє над містом Зовнішній вигляд собору
дуже гарний, а інтер'єр жахливий. Великі настінні зображення, що збереглися тут, можуть
бути джерелом для блюзнірства: вони справді потворні В самому музеї значно менше
зухвальства, ніж я побоювався Йшлося про те, щоб протиставити релігійним міфам науку.
Гіди намагалися допомогти лінивим умам, коли різних оптичних приладів, астрономічних
таблиць було не досить, аби іх переконати. Усе виглядає пристойно і пе дуже спокусливо,
нагадуючи скоріше Реклю і Фламмаріона, ніж Лео Таксіля. Для попів це справжній удар.
Але мені випало за кілька днів до того зустріти на околицях Ленінграда, по дорозі, що веде
до Петергофс, попа, справжнього попа. Його вигляд був красномовнішнй за всі антирелігій-
ні музеї в СРСР. Не беруся змальовувати його. Потворний, брудний і комічний, він,
здавалося, був вигаданий більшовизмом як чудовисько, щоб примусити набожні почуття
назавжди покинути людей.
І навпаки, не можу забути прекрасного обличчя монаха — сторожа однієї дуже гарної
церкви, яку ми відвідали перед тим. як прибули до міста N... Яка гідність у його поведінці!
Які шляхетні риси обличчя! Яка сумна гордість і покора долі! Жодного слова він не промо-
вив до нас: жодного знаку, жодного погляду в наш бік. І я подумав, спостерігаючи за ним,
чого він не підозрював, про яігасіеЬаІ аиіеш»'’’ з Євангелія, який дав Боссюе розгін для його
блискучого ораторського злету.
“ Але ж. скажуть мені, що мам сьогодні до Кітсів, Бодлерів. Рембо 1 навіть Стендалів? Вони цінні
для нас лише тією мірою, якою відбивають вмираюче й розбещене суспільство, сумним продуктом
якого вони є. Якщо вони не здатні показати себе тепер, у новому суспільстві, тим гірше для них і тим
краще для нас. яким нема чого вчитися ні в них ні я таких, як вони Письменник котрий може нас
сьогодні навчати, це той. хто в цьому новому суспільстві почуває себе в своїй тарілці — комусь він
заважає, а когось збуджує. Інакше кажучи: той. хто схвалює якажас себе щасливим і плеще в долоні.
Отже, як я вважаю, твори цих аплодуючих мають невелику цінність І народові, який хоче
розвивати свою культуру, не слід до них прислухатися Тільки те сприяє розвиткові культури, що
змушує замислюватися
Стосовно того, що можна було б назвати літературою-дзеркалом, яка обмежується тільки
віддзеркаленням (суспільства, події, епохи), я вже висловлювався.
Самоспоглядання (і самозахоплення! може бути першою турботою ще дуже молодого
суспільства. Але було б дуже прикро, якби ця перша турбота виявилася слиною і останньою.
” «і розповідав, і розповідав* (лат.І.
98
Археологічний музей у Херсонесі, неподалік Севастополя, також розташований
у церкві1*. Настінний розпис збережено, безумовно, тому, що він був потворний Його
доповнювали пояснювальні картки. Під зображенням Христа можна було прочитати:
«Легендарний персонаж, якого ніколи не існувало»
Сумніваюся, щоб СРСР був досить вправний у веденні цієї антирелігійної війни
Марксистам дозволено тут триматися тільки в межах історії, заперечуючи божественність
Христа (якщо хочете, аж до його існування), відкидаючн церковні догми 1 дискредитуючи
Одкровення: розглядати з суто людської точки зору і критикувати вчення, яке все ж таки
приносило світові нову надію і було набагато більшим революційним стимулом, ніж можна
собі уявити. Можна було говорити, в чому сама церква його зрадила, в чому ця визвольна
євангельська доктрина з потурання, на жаль, самої церкви сприяла найгіршому зловжи-
ванню владою. Все це краще, ніж замовчування і необізнаність народів СРСР, яка робила іх
беззахисними, беззбройними перед містичною епідемією, котрої слід завжди боятися.
Більше того, моя критика стосується лише вузького місця практики. Незнання,
відмова від Євангелія і всього, що випливає з нього, збіднює людство, культуру. Не хотів би,
щоб мене запідозрили в бажанні виховувати і переконувати. Я говоритиму так само про
грецькі міфи, котрі, мабуть, також засновані на глибокому, неминущому вченні Мені
здається абсурдним вірити в них Але так само абсурдно не визнавати частку істини, яка там
є і думати що можна відбутися посмішкою або знизавши плечима Посилання на те. що
релігія може загальмувати духовний розвиток, що віра може йому перешкодити, мені
відомі, і. я гадаю, добре було б звільнити від усього цього нову людину Припускаю, що
забобони, піп. який ім сприяє, підтримує у селах і скрізь (я побував у покоях цариці) брудну
жахливу мораль, і розумію, що виникла потреба одного разу вимести все це; але., німці
використовують чудовий образ, еквівалента якому я марно шукаю у французькій мові, щоб
висловити те. що хочу: разом з водою виплеснули дитину. Це означає, що. кваплячись, не
помітили дитини 1 що вода у ванні була брудна й смердюча можливо, і я це ясно бачу.
І така брудна, що вже не йшлося про дитину. Виплеснули все, не перевіряючи.
І тепер, коли говорять, що з духу пристосовництва терпимості переплавляють дзвони,
я дуже боюся, щоб це не було початком, щоб ванна знову не наповнювалася брудною
водою... без дитини
II
Островський
Я можу говорити про Островеького лише з глибокою повагою. Якби ми не були в СРСР.
я сказав би: це святий. Релігія не створила кращих образів. Це доказ того, що не вона одна
може створювати їх. Для цього досить палкої уяви без жодної надії на майбутню нагороду:
без жодної нагороди, крім усвідомлення, що виконав суворий обов'язок.
Внаслідок нещасливого випадку Островський лишився сліпим і повністю паралізова-
ним Здається, що позбавлена будь-якого контакту із зовнішнім світом і скута душа
Островеького линула у височінь.
Ми зібралися біля ліжка, яке він уже давно не залишав. Я сів у головах, простягнув йому
руку, яку він схопив, і можна сказати, заволодів нею, ніби торкнувся життя. Доки тривав
наш візит, його худорляві пальці не переставали гладити мої, переплітати їх, випромінювати
мені струм трепетної симпатії.
Островський не бачить, але він говорить, слухає Його думка така активна й напружена,
що ніщо не може її роззосередити, хіба лиш фізичні страждання. Але він не скаржиться,
і його гарне змарніле обличчя ще освітлюється усмішкою попри цю повільну агонію.
Кімната, в якій він лежить, ясна. Через розчинені навстіж вікна долинає пташиний спів,
запах квітів у саду Яка тут тишаї його мати, сестра, друзі, відвідувачі скромно сидять
неподалік ліжка; дехто записує нашу розмову. Я говорю Островському, яку надзвичайну
велику моральну підтримку черпаю в ного стійкості, але. здається похвала його бенте-
жить захоплюватися слід Радянським Союзом, це грандіозне звершене зусилля, його
цікавить тільки це. а не він сам. Тричі прощаюся з ним. боючись його втомити, бо, думаю,
цей постійний жар не може не виснажити його, але він просить мене ще залишитися.
Відчуваєш його потребу говорити Він говоритиме й після того, як ми поїдемо, і говорити для
нього означає диктувати Це в такий спосіб спромігся він написати (продиктувати) книжку,
де розповідає про своє життя Тепер диктує другу, сказав він мені Працює з ранку до
глибокої ночі. Диктує безупинно.
•'* У храмі на околицях Сочі ми були присутні, коли там влаштували ганці. На місці вівтаря
кружляли пари під звуки фокстроту чи танго.
7*
99
Нарешті м підводжуся, щоб пі ги. Він просить поцілувати йога Торкаючись губами його
чола, я ледве стримую сльози. Мені раптом здасться, що я його знаю давно, що це друг, якого
я покидаю Мені здається також. що це він залишає нас і що я прощаюся з вмираючим.,. Але
ще місяці и місяці, як сказали мені, він був на порозі смерті, і лише запал підтримував
у цьому немічному тілі полум'я, що загасало.
III
Колгосп
Отже, 16 франків 50 сантимів — платня за робочий день. Це не занадто багато. Але
бригадир колгоспу, з яким я довго розмовляю, тимчасом як мої товариші купаються
(колгосп розташований на березі моря), пояснює мені, що те, що називають «трудоднем».—
поняття умовне і що добрий працівник може отримані подвійну чи навіть потрійну суму за
один день*. Він показує мені особисті табелі н облікові картки, які проходять через його
руки. Там враховується не лише кількість, а й якість праці. Ланкові встановлюють це, і після
їхніх висновків складається платіжна відомість. Це вимагає досить складної бухгалтерії,
і він не приховує, що трохи втомлюється. Проте він дуже задоволений, бо в його особистому
активі (еквівалент) 300 робочих днів з початку року (сьогодні 3 серпня). Цей бригадир керує
56 колгоспниками. Серед них і вій, і ланкові. Отже, ієрархія, але основні розцінки за робочий
день однакові для всіх. До того ж кожен особисто отримує прибуток з продуктів власного
саду, де працює після того, як виконав свою роботу у колгоспі. Для цієї праці немає чітко
встановлених годин: якщо вона не термінова, він працює, коли схоче. Це викликало в мене
запитання: чи є колгоспники, віддача яких менша за «денну» норму? Ні. цього не буває,
відповіли мені. Безумовна, ця «норма» не середня, але с тим мінімумом, що його кожен
може легко виконати. Втім, неприхованих ледарів швидко вигнали б з колгоспу, переваги
якого настільки великі, що гуди багато хто бажав би вступити, стати його членом. Але
даремно: кількість колгоспників лімітована.
Ці привілейовані колгоспники заробляють приблизно 600 карбованців на місяць.
Кваліфіковані працівники отримують іноді значно більше. У менш кваліфікованих, яких
більшість, денний заробіток становить — 5—б карбованців*. Простий чорнороб заробляє ще
менше.
Здасться, держава могла б їх краще винагороджувати. Але доки кількість продуктів
харчування не збільшиться, зростання заробітної плати призвело б лише до підвищення цін.
Це. принаймні, те, що наводять як пояснення
Різниця в заробітній платні стимулює людей підвищувати свою кваліфікацію.
Чорноробів багато, але не вистачає фахівців, кадрів. Робиться все, щоб їх було достатньо,
і мене в СРСР ніщо так не захоплює, як заходи, вжиті для того, щоб дати трудівникам змогу
(йдеться саме про них) поліпшити своє тяжке становище.
IV
Болшево
Я відвідав Болшево. Колись це було село, яке несподівано, років шість тому, за
ініціативою Горького, наче по команді, виринуло з землі Тепер це досить велике місто
Воно має таку динну особливість: усі його мешканці — колишні злочинці: злодії, навіть
убивці Ідея заснування І розвитку міста полягала втому, що злочинці — жертви, які зійшли
на манівці і що розумне перевиховання перетворить їх на зразкових радянських громадян
Це й доводить Болшево. Місто процвітає. Споруджені там заводи перетворилися на зразкові.
Усі жителі Болшево, які виправилися не під чиїмось керівництвом, а під своїм власним,
стали тепер старанними, організованими, спокійними працівниками, що особливо дбають
про добрі звичаї і прагнуть освіти. Тому до їхніх послуг — усе, що можливо. Мене запроси-
ли не тільки на заводи, а й до робітничих клубів, бібліотеки — всі заклади, справді, не
лишають бажати кращого. Марно було б шукати в облнччях цих колишніх злочинців,
у їхньому зовнішньому вигляді, мові, риси, які свідчили б про їхнє минуле життя. Немає
н чого повчальнішого, такого, що викликає довіру й підбадьорює, ніж цей візит. Він
породжує думку, що в злочинах винна не людина, яка їх вчинила, а суспільство, котре
штовхнуло людину на це. Попросили одного, потім другого висловитися, розповісти про
*' Розрахунки містять поділ трудоднів на десяткові частини
,я Чи треба нагадувати, що (теоретичної 1 карбованець дорівнює 3 французьким франкам, тобто,
іноземець, приїхавши до СРСР. мшяс три франки на один карбованець Але купівельна спромож-
ність карбованця не набагато перевищує купівельну спроможність франка. Більш того, численні
продукти харчування, навіть найпптрібніші. коштують ше дуже дорого «яйця, молоко, м'ясо
особливо масло тощо). Що ж до одягу.,.!
100
свій колишній злочин, а також про те, як ця людина змінилася, прийшла до визнання переваг
нового життя і відчула особисте задоволення, підпорядкувавшись йому. Мені несподівано
пригадалася низка повчальних сповідей, які н чум у Тоуні два роки тому під час великих
зборів прихильників оксфордського руху. «Я був грішником і нещасливим; я чинив зло; але
тепер зрозумів це; я врятований, я щасливий*. Усе це досить грубо, примітивно І не задо-
вольняє психолога. І все ж таки місто Болшево залишається одним з найдивовижніших
досягнень, якими може питатися нова Радянська держава Не знаю, чи і в інших країнах
людина така ж піддатлива.
V
Безпритульні
Я думав, що вже не побачу безпритульних37. Але в Севастополі іх сила-силснна. Ще
більше в Одесі, як сказали мені Вони не зовсім п гамі безпритульні, що колись. Батьки
сьогоднішніх ще, можливо, живі. Деякі з цих дітей залишили отчий дім, шукаючи пригод,
але більшість не могла уявити, що десь-інде існують такі самі злидні й голод, як у них.
Декому ще не виповннлрея десяти років Вони вирізняються тим. що значно більше зодягне-
ні (я не сказав би краще) за інших дітей Бо налягли на себе все. що мають Часто інші діти
носять тільки труси (Надворі літо, шалена спека.) Вони вештаються по вулицях, голі по
пояс, босоніж І но слід вбачати в цьому лише ознаку бідності. Вони купаються, потім
повертаються знову на вулицю. Мають житло, де зберігають одежу на дощові дні. на зиму.
Що ж до безпритульних, вони не мають де жити і. крім трусів, носять фуфайку в лахміттях.
З чого живуть безпритульні? Не знаю. Я знаю лише, що коли їм трапляється нагода
купити шматок хліба, вони його жадібно з'їдають. Більшість, незважаючи на все, веселі, але
деякі, здається, на порозі смерті Ми розмовляли з багатьма, завоювавши їхню довіру.
Скінчилося тИМ. що вони показали нам місце, де ночують, коли погода не дозволяє спати
просто неба. I це біля площі, де встановлено пам'ятник Леніну, під гарним портиком на
набережній вантажного порту. Спускаючись до моря, бачиш ліворуч у заглибленні портика
маленькі дерев'яні двері, котрі треба не штовхати, а тягти на себе Я прийшов уранці, щоб не
помітили люди й не змусили їх переселитися в інше місце. Перед! мною — невеличка
кімната, наче альков без жодного отвору, де скрутившись, мов кошеня, на мішку спить
маленька зголодніла істота. Я зачиняю двері, щоб не порушити її сон.
Одного ранку ми не побачили знайомих безпритульних (звичайно вони вештаються біля
великого міського парку). Потім усе ж таки знайшли одного, який розповів, що міліція
вчинила облаву і всіх інших запроторили до в'язниці Двоє з моїх супутників були присутні
під час цієї облави Міліціонер, до якого вони звернулися, сказав їм. що безпритульних
відправлять до одного державного закладу. Наступного дня всі вони знову були тут. Що
металося? «Нас не прийняли»,— пояснюють хлопчики. А. може, вони не схотіли підкоряти-
ся дисципліні? І знову втекли? Міліція легко могла спіймати їх вдруге. Здавалося б. ім треба
тільки радіти, врятувавшись від злиднів. Чи, може, вони надають перевагу злидням і свободі
перед тим, що їм пропонують?
Я побачив малюка років восьми, не більше, якого вели двоє міліціонерів у цивільному.
Вони були вдвох, бо хлопчисько бився, наче звір: вш схлипував, вив, тупотів ногами,
намагався укусити . Приблизно через годину, проходячи повз те саме місце, я побачив того
хлопчиська вже заспокоєним. Він сидів на тротуарі Перед ним стояв один з міліціонерів
1 говорив йому щось. Малюк уже не пробував утекти. Він посміхався до міліціонера.
Під'їхала велика вантажна машина- Міліціонер допоміг малому піднятися туди, і Його
повезли. Куди? Не знаю Я розповідаю про цей дрібний епізод тому, що в СРСР мене
найбільше зворушило ставлення цього чоловіка до дитини: переконлива м'якість його
голосу (О! як я хотів би розуміти, що він казав), сповнена любов'ю усмішка, трепетна
ніжність його обіймів, коли він підняв дитину на руки Я згадав «Мужика Марей» До-
стоевськцго — і варто було приїхати в СРСР, щоб це побачити.
ПОПРАВКИ ДО МОГО
«ПОВЕРНЕННЯ З СРСР»
Публікація мого «Повернення з СРСР» викликала безліч нарікань на мою адресу.
Особливо засмутили мене закиди Ромена Роллана Я ніколи не захоплювався його творами,
але шанобливо сповився до цієї високоморальної людини. Прикро усвідомлювати, що мало
хто на схилі віку залишається справді великим. Думаю, автор твору «Над сутичкою» суворо
засудив би старого Роллана. Цей орел звив собі гніздо й відпочиває в ньому.
” Покинуті діти
101
Поряд з кривдниками є і доброзичливі критики Пишу цю книжку, щоб відповісти їм.
Серед них Поль Нізан, він. завжди такий розумний, робить мені димний закид: ніби
я «змалював СРСР як суспільство, що більше не змінюється». Не знаю, де він узяв це. Я ка-
зав, що СРСР змінюється щомісяця. І саме це жахає мене. Щомісяця ситуація там
погіршується. СРСР віддаляється від того взірця, яким ми сподівалися його побачити яким
він мав стати.
Захоплююся сталістю вашої довіри, вашої любові (кажу це без Іронії), однак, товариші,
визнайте, що ви починаєте хвилюватися і з дедалі більшою тривогою (зокрема у зв'язку
з процесом у Москві) запитуєте себе: доки ми хвалитимемо їх? Рано чи пізно очі
розплющаться, вони мусять розплющитися. Тоді ви. чесні люди, запитаєте себе: як ми могли
так довго тримати їх заплющеними? Зрештою, найобізнаніші не перечать мені. їм досить
того, що вони шукають 1 знаходять пояснення. Так. пояснення, котрі водночас є 1 виправдан-
ням сумного становища, що склалося Адже для них важливо не лише дізнатися, як ноно
склалося (що можна легко пояснити), а н упевнитися в доцільності чи навіть необхідності
пройти через усе це в ім’я кращого майбутнього. І що цей шлях, яким ідуть, повернувшись
спиною до соціалізму та ідеалів Жовтневої революції, все ж таки приведе до комунізму.
І що немає жодного іншого шляху. І що я нічого не розумію.
Поверхове дослідження, поквапний висновок — так оцінювали мою книжку. Ніби не
перше враження від СРСР викликало в нас захоплення! Ніби уважніший погляд не виявив
найгіршого!
Хробак ховається всередині фрукта. І коли я вам сказав: яблуко поточене, ви
звинуватили мене, що я це побачив, або в тому, що я не люблю яблук.
Але якби я обмежився захопленими відгуками, ви б мені ще закинули поверховість,
і цілком слушно.
Одним із найсправедчивіших є закид, що я у своєму «Поверненні з СРСР» надто багато
уваги приділяю питанням духовного життя, які (з цим слід погодитися) треба відсунути на
задній план, доки лишаються нерозв'язаними інші, нагальншп проблеми. Річ у тім, що
я навів у книжці кілька своїх промов, виголошених я СРСР, через які здійнявся галас.
У невеличкій книжці ці промови зайняли чимало місця н привернули увагу Більшість була
виголошена на початку моєї подорожі, коли я ще вірив (через свою наївність), що в СРСР
можна серйозно говорити про культуру і щиро сперечатися, коли я ще не знав, які відсталі
й занедбані там соціальні питання.
Але. незважаючи на це я не можу погодитися, коли в сказаному мною вбачають лише
претензії письменника Говорячи про духовігу свободу, я мав на увазі безліч інших речей
Наука так само компрометує себе самозамилуванням.
Видатний учений змушений зректися теорії, яку він поділяв, бо вона здається не досить
ортодоксальною. Академік відмовляється від «своїх колишніх помилок», бо вони, як він
публічно заявив, «могли б бути використані фашизмом» («Известия». 28 грудня, 1936). Його
примушують визнати правильним звинувачення, висунуте «Известиями» за чиїмось
наказом, ніби в його дослідженнях є згубні симптоми в контрреволюційного марення».
Припинено творчу працю Ейзенштейна Він повинен визнати свої «помилки», зізнатися,
що схибив І що новий фільм, який він знімає ось уже два роки і на який витрачено два
мільйони карбованців, не відповідає вимогам доктрини і його, отже, слід заборонити.
А правосуддя! Чи. може, останні процеси в Москві й Новосибірську повинні змусити
мене пошкодувати про фразу, котра вас обурює: «Я сумніваюся, що сьогодні в якійсь іншій
країні, навіть у гітлерівській Німеччині, свідомість така залежна, така скручена, гака
налякана (тероризована), така поневолена»?
Отож, не бажаючи випускати зі своїх рук здобич, дехто чіпляється за «досягнуті
успіхи»: немає безробіття, иемас проституції, жінка зрівнялася в правах з чоловіком,-знову
згадали про право на людську гідність, поширюється освіта... Але. придивившись, бачиш, що
всі ці досягнення розсипаються на порох.
Скажу докладніше про проблеми освіти; багато інших проблем ми вже бачили під час
подорожі.
Справді, в СРСР мандрівник зустрічає чимало молоді, яка жадібно прагне знань,
тягнеться до культури Її запал зворушує І нам повсякчас давали нагоду захоплюватися
тими заходами, які приносять їй користь. Ми щиросердно плескали урядовій постанові
1936 року про «суцільну ліквідацію неписьменності протягом 1936-1937 років серед
чотирьох мільйонів трудящих, які не вміють ні читати, ні писати, І двох мільйонів малопись-
менних»-.. Але...
102
Про ліквідацію неписьменності йшлося ще 1932 року. «Історичне», як казали,
завершення цієї ліквідації мало збігтися із святкуванням десятих роковин Жовтня (1927).
А 1924 року Луначарський констатував «катастрофу»: споруджено близько 50 тисяч
початкових шкіл, тимчасом як за старого режиму їх було 62 тисячі для значно меншої
кількості жителів.
Оскільки нам без кінця пропонували порівнювати сучасне становище в СРСР
з дореволюційним, ми змушені сказати, що в багатьох сферах життя трудящих аж ніяк не
поліпшилося Але повернімося до освіти.
Луначарський зазначає (1924 року), що от стільки вчителів часто-густо отримують
платню із запізненням на півроку або й не отримують її зовсім. Ця платня менша, ніж
10 карбованців на місяць (І). Щоправда, тоді вартість карбованця була більша. Але Крупська,
вдова Леніна, каже: «Ціна хліба підвищилася, і за 10—12 карбованців місячної платні
вчитель може купити менше хліба, ніж раніше за 4 карбованці (розмір заробітної плати до
листопада 1923 р.)».
1927 року неписьменність ще існує, хоч мала бути ліквідована. А 2 вересня 1928 року
«Правда» констатує її «стабілізацію».
Та чи відбулися відтоді якісь зрушення?
Читаємо в «Известиях» від 16 листопада 1936 року: «Починаючи з перших днів нового
навчального року з багатьох шкіл нам повідомили про дивовижну неграмотність учнів».
. Кількість нездібних дітей особливо зросла у нових школах І досягла 75 відсотків (за
тими ж «Известиями»), У самій лише Москві 64 тисячі учнів лишаються на другий рік,
у Ленінграді — 52 тисячі, а півтори тисячі — і на третій. У Баку із 45 тисяч російських учнів
не встигають 20 тисяч, а із 21 тисячі турецьких 7 тисяч і «Бакинский рабочий», 15 січня
1937), Більше того, чимало учнів залишають школу, «Протягом останніх трьох років
кількість «утікачів» лише з одного технічного учбового закладу в РРФСР досягла 80 тисяч74,
з педагогічного інституту в Кабардино-Балкарії «втекло» 24 відсотки студентів і з такого
ж вузу в Чувашії — 30 відсотків» Газета додаг «Студенти педагогічних інститутів вража-
ють своєю неграмотністю».
До того ж, ці інститути в РРФСР набирають лише 54 відсотки студентів від норми,
у Білорусі) 42. у Таджикистані 48. в Азербайджані 40-64 відсотки
«Правда» від 26 грудня 1936 року повідомила, що 5 тисяч дггей з Горьковськоі області
взагалі не відвідують школи. Крім того, 5984 учні залишили школу наприкінці першого року
навчання. 2362 і 3012— відповідно другого і третього. Безумовно, виявили наполегливість
найздібніші.
У класах не вистачає підручників А ті, якими користуються, рясніють помилками.
«Правда» від 11 січня 1937 року обурювалася, що державні видавниіггва Москви й Ленінгра-
да випускають непридатні для користування підручники Педагогічне видавництво
опублікувало карту Європи, де Ірландія опинилася в Аральському морі. Шотландія -
у Каспійському. Саратов перенесено з Волги на берег Північного моря.
З таблиці множення, надрукованої на обкладинці шкільного зошита, довідуєшся, що
8x3=18; 7x6=72; 8x6=78; 5x9=43 тощо («Правда» від 17 вересня 1936 року).
1 тоді розумієш, чому в СРСР бухгалтери постійно користуються рахівницями
Славнозвісна ліквідація неписьменності, яку так вихваляли, запізнюється, а деякі
нещасні викладачі не отримують своєї мізерної платні і, щоб якось прожити, змушені
вдаватися до інших заробітків, не пов'язаних з роботою у школі. Цю невиплату грошей
«Известия» пояснюють бюрократичною тяганиною (або розкраданням фондів). Заборгова-
ність держави вчителям досягла лише в Куйбишевській області півмільйона карбованців.
У Харківській області вона становить 724 тисячі карбованців. Отже, запитуєш себе, як
вдається жити вчителям І чи не станемо ми свідками ліквідації викладацького складу ще до
ліквідації неписьменності?
Хочу, щоб ви мене правильно зрозуміли: я з болем наводжу ці жахливі цифри. Таке
тяжке становище викликає лише співчуття. Але я протестую, коли ваша засліпленість чи
несумлінність спонукує ваг видавати ці вкрай жалюгідні результати за чудові
Ваша безсоромна брехня глибоко й болісно підірвала мою довіру до вас, моє захоплен-
ня. мою радість. Я дорікаю СРСР не за те. що він не досяг кращих результатів Імені
пояснюють, що він не міг досягти їх так швидко вже сьогодні > що я мав би це розуміти;
намагаються розтлумачити, що все розпочалося з рівня, якого я пе можу уявити: що про
таке злиденне життя тисяч робітників пригноблені могли тільки мріяти за старого режиму.
Думаю, такі твердження с перебільшенням). Ні, я дорікаю СРСР насамперед за те, що він
Цифра, наведена автором викликає сумнів. |Ред.|.
103
обдурив нас, змальовуючи становище робітників як таке, котрому можна позаздрити. 1 я
дорікаю комуністам у Франції (О! Я маю на увазі не товаришів, пошитих у дурні, а тих, хто
обізнаний або повинен бути обізнаним) за те, що вони, свідомо чи несвідомо, брехали
робітникам з політичних міркувань.
Радянський робітник прикутий до заводу, а сільський трудівник — до колгоспу або
радгоспу, як Іксіон до свого колеса. Якщо хтось з якихось причин вирішив пошукати деінде
кращих умов життя (не таких поганих), йому слід начуватися: завербований, зареєстрова-
ний. із зашморгом на шиї, він може не знайти іншого місця. Навіть якщо він не переїде до
чужого міста, але залишить завод, його позбавлять житла (до речі, платного), яке так важко
було отримати і на яке він мав право, працюючи на заводі. Залишаючи завод, робітник дістає
частину своєї платні, а селянин втрачає весь прибуток від свосі праці в колгоспі. Разом з тим,
трудівник не може ухилитися від переміщення по роботі за наказом. Він не має права ні тти
куди побажає, ні жити де йому заманеться, навіть за покликом кохання або дружби”.
Якщо трудівник не є членом партії, партійці з ним не рахуються. Вступити до партії,
стати її членом (що не так уже й легко, бо, крім спеціальних знань, потрібні ортодоксаль-
ність, гнучкість і вміння догоджати) — перша й неодмінна умова досягнення успіху.
Вступивши до партії, людина не може вийти з неї80, не втративши свого становища
в суспільстві, свого місця й усіх набутих привілеїв, не наражаючись на загрозу репресій і не
викликаючи підозри у всіх довкола. Навіщо залишати партію, в лавах якої було так добре?
Адже вона давала вам стільки привілеїв! А вимагала лише погоджуватися з усім і не думати
самому. Чи треба думати (та ще й самостійної), коли вважається, що все гаразд? Думати
самостійно означає стати «контрреволюціонером». У такому разі ти дозрів для Сибіру41,
Чудовий спосіб просунутися вперед у суспільстві — донос. Він одразу ж допомагає
знайти спільну мову з міліцією, яка починає протегувати вам, користуючись, звичайно,
вашими послугами. Якщо ви вже стали на цей шлях, вас утримує на ньому не почуття
обов'язку чи дружби: ви мусите йти далі. Зрештою, це не так важко. І виказувач має захист
Коли партійний журнал у Франції хоче когось дискредитувати з політичних міркувань,
він звертається в цій підлій справі до ворога цієї людини. В СРСР звертаються до його
найближчого друга. Не просять — вимагають. Найкращим є донос, підкріплений відступ-
ництвом. Важливо також, щоб друг зрікся того, кого хочуть занапастити. І щоб вія дав
докази П'ятаков і Радек котрих нацьковували проти Зінов'єва, Каменева й Смирнова.
раніше були їхніми друзями. їх також ганьблять перед тим, як розстріляти Відмовитися від
цієї зради означає загинути разом з другом, якого намагався врятувати.
Не довіряють абсолютно нікому. Вас можуть загубити невинні слова дитини. В її
присутності вже не наважуються розмовляти. Уа стежать — стежать за собою і відчувають,
що стежать за ними самими. Жодної невимушеності, вільного слова, хіба що в ліжку
з дружиною, якщо ви впевнені у ній. Ікс... жартома цим пояснював таку велику кількість
шлюбів Не можна бути спокійним з коханкою. Подумати тільки: люди потерпають за те.
що відбувалося десять років тому! Після цієї нестерпної скутості упродовж дня стає дедалі
нагальнішою потреба вилити свої почуття на подушці.
Найкращий засіб врятуватися від донос в — випередити іх. Зрештою ті хто, чувши
підозрілі слова, негайно не повідомляв про це. можуть бути ув'язнені або заслані. Стеження
є елементом громадянської доброчесності. У ньому оправляються з дитинства, й дитину, яка
«доносить», вітають.
Щоб потрапити до цього раю, до Болшева, не досить бути карним злочинцем, який
розкаявся. Треба ще виказати свого товариша, спільника. Для ДПУ — це спосіб розслідуван-
ня.
Після вбивства Кірова міліція ще міцніше зашморгнула петлю. Звернення молодих
людей до Еміля Верхарна (під час його передвоєнної подорожі до Росії), яким захоплюється
і про якого чарівно розповідає Вільдрак. сьогодні, звичайно, було б неможливим. Так само,
як і революційна діяльність (тобто контрреволюційна, якщо хочете) Матері (з чудової книги
Горького) та її сина: там, де вчора вк зустрічали турботу, допомогу, підтримку й заступ-
ництво, сьогодні бачите стеження й доноси
** «Держава розпоряджається всіма матеріальними чинниками економічного процесу її по-
диктаторському — всіма людськими ресурсами Трудівники не можуть продавати свою робочу силу
ні там. де побажають, ні так. як хочуть. Вони не мають права вільно змінювати місце проживання
в СРСР (внутрішні паспортні). Скасовано право на страйки і в разі найменшої спроби опору стаха-
новським методам застосовуються дуже суворі санкції». Люсьсн Лора. «Погляд на російську
економіку». («Ь'Ьотте тієї». «Реальна людяна». - 14» 38. лютий 1937).
м 3 партій часто виключають з метою «очищення» її .лав Л відтак — Сибір.
” Має рацію Івоні «Вступити до партії — означає служити водночас Владі. Батьківщині
і власному Інтересові». Чудова гармопів, від якої залежить щастя
104
Зверху донизу, на встх щаблях деформованої соціальної драбини, кращими вважають
найдогідлнвішнх найпідступнішмх, найшдліших, тих, хто найнижче схиляє голову.
А людей з високо піднятою головою занапастили, вислали Може, хоч Червона Армія
гарантована від цього! Будемо сподіватися. Бо незабаром від цього героїчного, чудового
народу, який заслуговує нашої любові, залишаться самі кати, спекулянти й жертви.
Тож не дивина, що ця нещасна, затуркана істота, якою став радянський робітник —
відколи він не належить до тих. про кого піклуються, зголоднілий, розчавлений, неспромож-
ний протестувати, ба навіть голосно скаржитися,— знову звертається до Бога, шукаючи
виходу в молитві. До кого ще він може волати?
Коли ми читаємо, що під час різдвяної відправи церкви були переповнені, немає чого
дивуватися. Пограбованим «опіум».
У кліТці горлички, що випала з гнізда (я підібрав її тут. у Кювервілі, й уже три місяці
доглядаю за нею), проросло двоє зерен з тих, якими я годую П. Вони були біля поїлки, через
вінця якої інколи переливається вода, зволожуючи зерна, що застряли у вузькій щілині між
стінкою і дном клітки. І раптом вони, кожне окремо (для мене це було несподіванкою),
викинули блідо-зелені пагінці, що вже досягай чотирьох-п'яти сантиметрів. Ця цілком
природна річ так мене зачарувала, що я довго не міг думати про щось інше. Зерна зважують,
вони слухняно котяться, немов маленькі, важкі, майже круглі предмети, й легко переки-
даються. І ось двоє з них засвідчують, що вони — живі організми! Це викликає в господаря
такий подив, що він. схилившись над кліткою з гратами, вже думає не про зерна.
Здасться, деякі теоретики марксизму12 помиляються щодо рідини, якою зволожують
зерна, щоб вони проросли. Звичайно, тут не Йдеться про сентиментальність: не слід виявляти
милосердя там, де має панувати справедливість. Співчувати злидням, зрошувати іх слізьми
означає підтримувати їх, замість того, щоб запобігати ім. (Важливо також не змочити норох,
потрібний Революції.)
Кажуть: серце «відмирає»31. Це помилковий вислів Звідси певна бездушність, яка
досягається надто легко, індивідуальне зубожіння внаслідок загального поліпшення
становища... Ці міркування могли б мене завести далеко, і я іх відкладаю.
Пан Фернан Греньє задоволено цитує мою фразу з «Повернення з СРСР»: «Досягненням
є хоча б те, що в СРСР немає експлуатації більшості меншістю. Це чудово». 1 Греньє додає
під оплески аудиторії: «Справді, товариші, це чудово!»
Це й справді чудово. Було чудово. Але тепер уже не чудово. Я наполягаю на цьому, бо
це важлива проблема. І він слушно зазначає: «Зникнення капіталізму ще не обов'язково не-
се трудівникам звільнення». Було б добре, якби французький пролетаріат це зрозумів. А ще
краще було б, якби він це розумів. Що ж до радянського пролетаря, то він втрачає ілюзію,
ніби працює на самого себе, щоб, таким чином, здобути право на власну гідність. Без-
перечно. немає більше капіталістів-акцюнерів, які експлуатували його пращо. Але він
експлуатований в такий хитрий, тонкий і завуальований спосіб, що не знає, кого звинувачу-
вати. Це його мізерна платня дає змогу незаслужено багато платити іншим Не він має зиск
зі своєї праці, своєї «надпраці», а ті. кому протегують, бажані, згідливі, нагодовані досхочу
Завдяки відрахуванням з його заробітку зростає і без того велика платня інших — до десяти
тисяч карбованців па місяць.
Заробітна плата робітника — п'ять карбованців на день і менше. Я порівнюю II
з платнею в нас. і навіть з допомогою безробітним. Хліб, справді, коштує дешевше, ніж
у Франції, але найпростіший одяг, товари широкого вжитку — «утридорога». Купівельна
спроможність карбованця була меншою, ніж нашого франка до його «вирівнювання». І щоб
більше не торкатися привілеїв, які повинен мати робітник, крім свого заробітку, скажу, що
іх отримують здебільшого ті. в кого висока платня.
Запитуєш себе: чому такі високі цши на промислові товари і навіть на натуральні
продукти (молоко, масло, яйця, м’ясо тощо), коли їх продає держава? Але доки немає
потрібної кількості товарів, доки попит значно перевищує пропозицію, треба стримати цей
попит. Товари будуть доступні лише тим. хто спроможний дорого платити. А величезна
кількість людей лише страждатиме від цього.
и Уся творчість Маркса * Енгельса продиктована надзвичайним благородством, а ще більше
нагальною потребою справедливості
м Це слово я запозичив з марксистського словника, як це робив Ленін, коли писав («Державу
І революцію»). «Вислів «держава відмирає» вибрано дуже вдало, бо він указує і на поступовість
процесу і па стихійність Його» (Лоні» В. І. Повне зібрання творів. — Т. 33, с. 85).
105
Ця людська маса могла б і не підтримувати режиму. Отже, не треба дозволяти їй
вислопл юватися84.
Не почувати себе експлуатованим — це колосально! Але розуміти, що тебе все ж таки
експлуатують і невідомо хто, не знати до кого звернутися, кого звинувачувати у своїх
злиднях! Боюся, що Селін мав рацію, вбачаючи в цьому найбільший жах. Він дуже влучно
сказав:
«Щейтутмптабавляємося Мине мусимо на щось претендувати І Ми все ще «гнобленні
Можна звалювати вину за безутішність Долі на кровопивць! На «Експлуататора», цю ракову
пухлину! І поводити себе, наче мерзотники не бачив, не знав! Та коли не маєш права
руйнувати н коли не дозволено навігь кричати - життя стає нестерпним!..* (Меа сиіра)3*.
Сьогодні вранці (Я лютого 1937) Ікс урочисто вручив мені вчорашню вечірню газету
«Тан*. де я прочитав:
«Протягом двох п’ятирічок бюджет України зріс усім з лишком разів8*. Більша частина
нового бюджету піде на задоволення соціальних і культурних потреб; з цієї суми 2 мільйони
564 тисячі карбованців буде витрачено на народну освіту н 1 мільйон 227 тисяч на
охорону здоров'я».
— Ось як! Що ви можете про це сказати?
У відповідь я розгорнув книжку Луі Фішера, який дуже прихильно ставиться до СРСР.
і на сторінці 196 уголос прочитав:
- «У мене складається враження, що пролетаріат, якпп переміг, поступається місцем
конкурентом: майже всі шістнадцять нових санаторіїв (у Кисловодську споруджується
найбільша в світі водолікарня) будують державні установи, нк-от: Державний банк.
Міністерство важкої промисловості, Міністерство зв'язку, газета «Правда» та інші. Ці
адміністративні відомства використовують робітників; але я думаю, що функціонерам
ліжка і ванни будуть доступніші, ніж робітникам»37.
Луї Фппер дуже м'яко висловлюється про млявість профспілок. Коли послухати ного,
то лише вони, профспілки, винні утому, що «функціонери державного апарату, інженернта
ніші групи, котрі обіймають стратегічні посади, привласнюють найкращі житла, займають
більшу частину місць у санаторіях тощо». Ні, ні. Профспілки безсилі там. де панує бюрокра-
тія. Нам казали, диктатура пролетаріату. Ми все далі відходимо від неї. Це чимдалі більше
•диктатура бюрократії над пролетаріатом
Адже пролетаріат не мас жодної змоги обирати своїх представників, які б обстоювали
його зневажені інтереси. Народні вибори відкриті чи таємні це знущання, облуда: всі
призначення на посади вирішуються і здійснюються згори. Народ має право обирати інше
тих, кого призначили заздалегідь. Пролетаріат обдурили. З кляпом у роті, зв'язаний по
руках і ногах, він майже не може опиратися. Авжеж. Сталін блискуче зіграв і виграв партію
під бурхливі оплески комуністів усього світу, які вірять і довго віритимуть, що принаймні
в СРСР вони здобули перемогу й мають за ворогів і «радників усіх гих. хто не аплодує
Бюрократія, що особливо зміцніла після закінчечіня непу, проникає н радгоспи
і колгоспи. За даними «Правдьі» від 16 вересня 1936 року, яка провела анкетування, напри-
клад. у штатах МТС 14 відсотків службовців є зайвими3*.
Дехто вважає, що й сам Сталін став рабом цієї бюрократії, створеної спочатку як
знаряддя керівництва, а згодом панування. Немає нічого складнішого, ніж позбавити
синекури цих ледарів, які нічого не варті. Вже 1929 року Орджонікідзе був приголомшений
цією «величезною кількістю нікчем», котрі не бажають нічого знати про справжній
соціалізм і роблять усе. щоб перешкодити його перемозі. «Людей, яких немає куди подіти
і які нікому но потрібні, залучають до контрольних комісій»,— каже він. І що неспромож-
’• Звідси жахливі нещодавні репресії. А кілька років тому Сталін казав: «З двох — одне: або мн
відмовимося від оптимізму, бюрократичних процесів і допустимо критику з боку безпартійних
робітників та селян які потерпають від наших помилок, або незадоволення накопичиться і критика
набуде форми повстання» (уривок з виступу Сталіна, цитованого Суоаріним).
13 Моя провина /лаг )
” Від цього аж ніяк не збільшилися доходи ннзькооплачуваннх трудящих, за рахунок яких
відбувається «накопичення фондів».
’’ Книжка Луї Фішера про СРСР надзвичайно цікава Пронизана прихильністю до СРСР. вона
разом з тим містить приховану критику I той, хто вміє читати, знайде іі На підставі його блискучого
опнеу окремих нсв<<лнких кавказьких республік можна припустити, що гілки радянського дерева ще
зелені Гнилий лише його стовбур.
“ «Фактично профспілки, як і Ради, припинили свог існування (1424 року) Робітники не чекали
ні підтримки, ні захисту від цієї втре гної адміністрації в руках «апарату», де 25 тисяч функціонерів
неухильно підпорядковані керівництву партії*. (Суварін: «Сталій».)
п До війни 1414 року заробітна плата бюрократів становила 8.5 процента від національного
прибутку, а 1927-го — досягла 19 відсотків. Я не маю свіжіших даних.
106
ніші ці люди, то більше Сталін може покластися на їхню конформістську відданість; адже
своїм вигідним становищем вони завдячують лише йому. Це, безперечно, гарячі прихиль-
ники режиму. Сприяючи успіхові Сталіна, вони дбають і про себе.
Ленін вважав необхідними три умови, аби не дати функціонерам перетворитися на
бюрократів: 1) постійна змінюваність і виборність, 2| заробітна плата в розмірі середнього
заробітку робітника, 3) участь усіх у контролі й нагляді з тим, зазначав він. щоб кожен
тимчасово був функціонером, але, щоб ніхто не міг стати «бюрократомп. Жодна з цих умов
не була виконана.
Після повернення з СРСР неможливо без щему в серці читати невелику книгу Леніна
«Держава і революція». Бо сьогодні СРСР значно ДОЛІ, ніж був учора, не лише від омріяного
комуністичного суспільства, а й від псі проміжної стадії, яка б дозволила досягти соціаліз-
му. Читаємо в тій самій невеликій книжці Леніна
«Каутськип мовить у цілому ось що: доки існуватимуть виборні чиновники, будуть
функціонери; бюрократія існуватиме, отже, за соціалістичного режиму І Ніщо не є помилко-
вішим. Маркс показав на прикладі Комуни, що виконавці державних функцій за соціаліс-
тичного режиму вже перестануть бути «бюрократами», «функціонерами», і це здійснюється
поступово, в міру того, як утверджується, крім виборів, постійна змінюваність, в міру того,
як заробітна плата зводиться до середнього заробітку робітника і як парламентські установи
поступаються місцем трудовим, тобто таким, які встановлюють закони і виконують їх»40.
І запитуєш себе- чи не взяв сьогодні реванш Каутськнй і кого з них двох — Леніна чи
його — сьогодні кинув би до в'язниці або розстріляв Сталін?
Багато пунктів нової Конституції свідчать про намір заздалегідь передбачити відповідь
на кришку її нападки, яких вона цілком заслуговує. Керівники добре знають, що народ по-
збавлено можливості впливати на машину влади, що між народом і тими, хто його начебто
репрезентує, порушений реальний контакт. І саме цього вони прагнуть. Тому їм важливо,
аби здавалося, що цей контакт ніколи не був міцнішим, що тепер «посилиться контроль мас
за органами Радянської влади і зросте відповідальність цих органів перед масами»,— зазна-
чає «Юманіте» від 13 березня. І газета додає «Нова виборча система зміцнить зв'язок обран-
ців народу з масами виборців». Чудово! Добро, що хоч далі ця стаття не приховує наміру
«керувати виборами», «критикувати небажаних кандидатів, протидіяти їм, не чекаючи
їхньої поразки під час таємного голосування» Хіба не викликає захоплення це розумне
передбачення? Подумати лише! Було б дуже прикро знову припуститися помилки, як це
трапилося 19 жовтня 1934 року, коли народові доли змогу (зокрема на пленумі Київського
обласного комітету партії) вибрати «людей, котрі тепер розвінчані як вороги партії».
Звідси потреба швидко, до виборів, «ліквідувати все, що перешкоджає розвиткові
активного ядра царгії». Лише після цього вибори зможуть бути «вільними».
Боюся також, аби не дав собі по руках редактор однієї з газет не називатиму
прізвища. щоб не зашкодити йому. який, незважаючи на своє шанобливе ставлення до
сталінського СРСР і нової Конституції, наважився вмістити серед похвал таке спостережен-
ня: «Ми боїмося, що якраз за сучасної системи державні органи не зливаються більше
з масами трудящих, як це було при Радах, а навпаки, намагаються відмежуватися від них.
Чому? Та через розбіжності між самими виборцями і між виборцями та їхніми депутатами».
1	необачний критик наважується нагадати, що «за останніми статистичними даними,
кожен шістдесятий громадянин був депутатом якоїсь Ради», що «всяка Рада була каменем
у піраміді н впливала на загальну політику країни» Саме це й засмучує. Якраз тут треба
булр навести лад: «Постійної базової політичної ланки більше не існує»41.
Ми можемо поставити свій підпис під заявою сера Уолгера Цітріиа, де він висловлює
своє «переконання, що СРСР, як і інші диктатури, керований жменькою людей», а великі
народні маси або зовсім не беруть участі4’ або «беруть дуже малу участь в управлінні
країною*
Зрештою за все це завжди розплачується народ. Так чи інакше — експортом таких
потрібних йому самому продукпв харчування, жахливим дисбалансом між цінами на
продукти сільського господарства й ті. що потрапляють у продаж, прямим відрахуванням
11	«Першим кроком у робітничій революції с перетворення пролетаріату на пануючий клас,
завоювання демократії».— говорили Маркс і Енгельс у своєму славнозвісному «Маніфесті»
«Завоювання демократії» — так, але ж демократія не завойована, а переможена.
*' Я зовсім не вірю в наппіпцу мудрість більшості. але не в цьому річ йдеться проте, щоб почули
скаргу цієї більшості, якщо вона страждає, і щоб почули обранця, котрій! 11 оислоалюс
° Цітрінпишс: «Не брали жодної участі до сьогоднішнього дня» але це було сказано 1935 рик у
Після прийняття нової Конституції він міг бн повторити це ще з більшою певністю.
107
грошей у фонди накопичення І все це за рахунок робітничого класу та селянства, за
рахунок їхніх заощаджень, які стають дедалі меншими. Це розпочалося з першого п'ятиріч-
ного плану й гриме досі. Якщо ці фонди накопичення понад те. що має потрапити до
загальної скарбниці.— призначаються для практичних, утилітарних, філантропічних та
інших цілей, це ще зрозуміло. Можна думати чи сподіватися, що народ користується
лікарнями, будинками відпочинку, культурними закладами. Але що думати, коли за таких
разючих злиднів ці гроші йдуть на будівництво Палацу Рад (Рад. які наказали довго жити)?
Це глибоко вразило товариша Жана Понса. Уявіть споруду 415 метрів заввишки (нью-йор-
кці. як кажуть, аж зблідли з досадні, увінчану статуєю Леніна з нержавіючої сталі заввишки
70 -80 метрів, причому сам тільки палець буде завдовжки 10 метрів4’
Отак! Робітник хоч знатиме, за що вмирає з голоду. Він може подумати: це варто того.
Коли не вистачає хліба. Цим можна пишатися. Але найдивовижніше те. що його примусять
голосувати за будівництво палацу, побачите. І ще одностайно! Якби в російського народу
запитали, що він вибирає: підвищення добробуту чи спорудження палацу, то не знайшлося
б такого, хто б не відповів, не почував би себе зобов’язаним відповісти: спочатку палац.
«Щоразу, коли я бачу, як у столиці здіймається палац мені ввижається, ніби вся країна
вкривається халупами», писав Жан-Жак Руссо («Суспільний договір*. III. с 13).
«У халупах» радянські робітники? Заходами Сталіна вони загнані у нетрі!
Я не знав усього цього, перебуваючи в СРСР, як не знав про діяльність великих
концесійних компаній під час подорожі в Конго. Тут, як і там. я побачив наслідки краху,
причини якого ще не міг зрозуміти. Лише написавши книжку про СРСР, я порозумнішав
Цітрін, Троцький, Мерс'є, І нон. Віктор Серж, Легей, Рудольф та багато інших дали мені
достовірні відомості. Все. про що я довідався і що лише підозрював, підтвердило мої
побоювання. Настав час Комуністичної партії Франції розплющити очі, настав час пере-
стати брехати Інакше трудящі зрозуміють, що вони обдурені комуністами, як і самі
комуністи обдурені Москвою.
Упродовж трьох років я умертвляв плоть марксизмом, щоб в СРСР не бути вибитим
з колії. З другого боку, я читав багато розповідей про подорожі туди, піднесених описів,
апологій. Моєю основною помилкою була надто велика віра в похвали. До того ж. усе, що
могло б мене застерегти, мовилося злісним тоном А я надаю перевагу любові перед
ненавистю. Авжеж, я заздалегідь був сповнений довіри. Там мене засмутило не так недовер-
шене, як знайдені переваги, від яких хотілося втекти, привілеї, котрі, я сподівався,
ліквідовано. Мені, безперечно, здавалося природним, що гостя намагаються зустріти
якнайтепліше, хочуть показати йому все найкраще. Але мене ось що вразило: розбіжність
між цим найкращим і пересічним, надмірний блиск поряд з посередністю або недолугістю.
Можливо, мос дивацтво й протестантське виховання винні в гому, що я не довіряю
корисним ідеям, і «зручним» поглядам Я маю на увазі ті, з яких хоче мати зиск той. хто їх
сповідує.
А й справді, в Радянського уряду начебто немає наміру підкупити митців і письменни-
ків, однак я добре бачу ті переваги, які надаються тим. хто може його уславити Я бачу й ті
вигоди, що їх матиме письменник, вихваляючи уряд і Конституцію, яка сприяє йому. Разом
з тим я начуваюся, боючись спокуситися Необмежені можливості що їх мені там надали,
викликають у мене страх. Я приїхав до СРСР не дія того, щоб знову знайти привілеї. А ті,
з якими я там зустрівся, впадають в око.
І чому б мені не розповісти про це?
Як повідомили московські газети, протягом кількох місяців було продано понад
400 тисяч примірників моїх книжок. Я підраховую процент, який матиму за авторським
правом. І статті так щедро оплачуються. Якого успіху домігся б я. якби співав дифірамби
СРСР і Сталіну!
Ці міркування не стримали б моєї хвали, так само, як не можуть перешкодити моїй
критиці. Але я визнаю надзвичайно сприятливим (сприятливішим, ніж у будь-якій іншій
європейській країні! становище всіх тих. хто взявся за перо, щоб про все писати лише
схвально. Це насторожило мене. З усіх трудівників і митців в СРСР найкраще живеться
письменникам. Двоє з моїх супутників (кожен отримав переклад своєі книжки, що мала
вийти друком) бігали по антикварних крамницях, де продаються рідкісні речі, до перекуп
“ Ми не піддаємо сумніву цифри, наведені Жаном Пенсом тут і а Інших місцях. Але палець
завдовжки 10 метрів при загальній висоті статуї 70-В0 метрів? Хіба що Ленін мас силіти.
108
ннків, не знаючи, як витратити свій аванс у розмір: кількох тисяч карбованців, котрий —
вони це розуміли — не могли б забрати з собою. Щодо мене, я ледве стримував роздратуван-
ня, бо там заздалегідь оплатили всі мої витрати Справді всі від самої подорожі до
сигарет. І щоразу, коли я діставав гаманця, аби розрахуватися в ресторані чи готелі, щоб
купити марку або газету, чарівний усміх і владний жест нашого пда зупиняли мене: «Ви
жартуєте! Ви наш гість, як і п'ятеро ваших супутників».
Звичайно, я не мав на що нарікати під час своєї подорожі в СРСР. і всі злісні вигадки, що
мою критику нібито спричинило якесь особисте невдоволення, най абсурдніш і. Я ще ніколи
не подорожував у таких розкішних умовах — у спеціальному вагоні й найкращих автомобі-
лях, жив у найкращих номерах найкращих готелів. їжа була найдорожчою і найвиптукані-
іпою А який прийом' Які турботи' Яка люб'язність! Мене повсюди зустрічали оваціями,
повсюди шанували, пестили, голубили. Мені пропонували все найдосконаліше, найвнтонче-
ніше. Я погано віддячив би. підштовхнувши цю люб'язність. Я не зробив цього. Зберігаю
чудові спогади і щиро вдячний Але якраз ця прихильність постійно нагадувала про привілеї
та контрасти там. де я сподівався знайти рівність.
Що я мав думати про бенкети, влаштовані на мою честь, в оплаті яких не міг взяти
участі, коли, звільнившись нарешті від офіційних заходів та нагляду, зустрічався з робітни-
ками, денним заробіток котрих становив чотири-п'ять карбованців? На бенкетах, які
відбувалися мало не щодня, подавали стільки закусок, що можна було тричі погамувати го-
лод до початку справжнього обіду. Частування складалося з шести страв і тривало понад дві
години, після чого ви відчували, що наїлися донесхочу. Які виграти! Жодного разу я не ба-
чив рахунку, тому не можу назвати точну суму. На думку одного з моїх супутників, який
добре знався на цінах, кожен бенкет з лікерами та винами коштував понад 300 карбованців у
розрахунку на одну особу. Нас було шестеро, а разом з гідом семеро. Господарі часто за-
прошували н гостей, інколи їх було чимало44.
Під час усісі подорожі ми. по суп, були гостями не уряду, а багатої Спілки радянських
письменників. Розуміючи, яких витрат вона зазнала через нас, я сумніваюся, що золотої
копальні моїх авторських прав, залишених їм, вистачить для компенсації цих збитків.
Звичайно, вони сподівалися інших наслідків після таких щедрих авансів. І, мабуть,
докір, який висловила «Правда», частково пояснюється тим. що я виявився «нерентабель-
ним».
Запевняю вас, що в моїй радянській пригоді є щось трагічне. Я приїхав туди як ентузіаст,
прихильник, аби помилуватися новим світом, а мені, щоб спокусити, підсунули привілеї, які
я здавна ненавидів
— Ви нічого не розумієте,— сказав мені один ревний марксист. — Комунізм виступає
лише проти експлуатації людини людиною. Скільки вам повторювати? І збагнувши це, ви
можете бути таким багатим, як Олексій Толстой або співак з оперного театру, якщо це
багатство с наслідком вашої особистої праці. У вашій зневазі й ненависті до грошей, до
власності я бачу жалюгідний пережиток ваших первісних християнських ідей.
— Можливо.
І погодьтеся, вони не мають нічого спільного з марксизмом.
— На жаль!
Я добре знаю, і мені це повторюють, що деякі риси характеру — часом найпривабливі-
ші, як ця раптова сердечність, правдива шляхетність, що відразу ж викликали мою
симпатію, а інколи й негативні, що псують враження,— притаманні напівсхідному темпера-
ментові росіян, а не новому режимові, і що я знайшов би ці чн подібні якості та вади й за
царату. Думаю, було б помилкою чекати Й сподіватися, що самі лише соціальні перетворен-
ня здатні глибоко змінити людську природу. Хай мене правильно зрозуміють: досить уже
того, що нові умови дозволять змінитися людській природі; і це багато. Але вони не
зумовлять цієї зміни. Ми бачимо, як міняється буржуазно суспільство, як розцвітає «стара
людина». причому без будь-якого внутрішнього індивідуального переродження та автома-
тизму.
“ Наводжу сторінку із записника, де я під час подорожі щодня занотовував свої враження.
«Обід замовили на восьму годину, але він розпочався о пів на дев'яту. О чверть на десяту
впоралася лише Із закускою.
(Ми купалися в парку культури - Гербарт. Дабі. Кольцов і я. гі дужо зголодніли.) Я поїдаю
багато пиріжків. А що мене очікують в будинку відпочинку, закінчую свої справи. О пів на десяту
бачу несуть ложки й овочевий суп із шматками курячого м'яса Сказали, що будуть запечені в тісті
ракові шийки й гриби, потім — риба, різна смаженина, овочі... Залишаю обід, щоб спакувати валізу
й підготувати «кілька рядків» для «Прлвдм» про церемонію, яка сьогодні відбулася. Я вчасно
повертаюся, аби ще проковтнути величезну порцію морозива. Я жахаюся цих бенкетів і проклинаю
їх (треба поговорити про цс з Кольцовим) Вони не лише безглузді, а її аморальні, антисоціальні».
109
Коли людина пригноблена, коли вона скута соціальною несправедливістю, можна
сподіватися, що в ній криється багато можливостей. Так само, як часто покладають надії на
вундеркіндів, які згодом стають посередніми дорослими. Існує ілюзія, що народ складається
з людей, кращих, ніж решта облудного людства. Я просто думаю, що він ще не дуже
зіпсований, але гроші розбестять його, як усіх інших 1 подивіться, що відбувається в СРСР;
новій буржуазії, яка формується, властиві всі ті вади, що Й нашій. Вона не так давно
позбулася злиднів, щоб зневажати нужденних Жадібна до багатства, якого так довго була
позбавлена, вона знає, як ухопитися за нього й утримати. «Невже це ті люди, які здійснили
Революцію? Ні. це ті. що з неї скористалися»,— писав я в «Поверненні з СРСР». Вони можуть
бути членами партії, але п них у серці вже немає нічого комуністичного.
А проте, російський народ здається щасливим. Я цілком погоджуюся із свідченнями
Вільдрака. Жана Понса й не можу читати їхніх розповідей про подорож без певної носталь-
гії. Я вже казав тільки в СРСР і ніде більше народ, люди, з якими зустрічаєшся на вулицях
(принаймні молоді), робітники на заводах, де ми побували, юрми в місцях відпочинку та
розваг, у парках культури, мають такий веселий вигляд. Як поєднати це з жахливими
злиднями, в яких животіє більшість з них?
Ті, хто багато мандрував по СРСР, запевнять мене, що Вільдрак, Попе і я були
б розчаровані, якби залишили великі центри й туристичні маршрути Вони говорять про цілі
регіони, де нужденність впадає в око. І таке інше...
Злидні н СРСР погано видно Вони ховаються. їх засуджують Вони б викликали не
співчуття, не рятівне милосердя, а зневагу. З боку всіх тих. хто розбагатів за рахунок цих
злиднів. Разом з тим. можна побачити багатьох, навіть голодних, які всміхаються, і щастя
яких, я вже про це казав, складається з «довіри незнання і надії»*4.
Якщо все те, що ми бачили в СРСР. виглядає радісним то все, що не є радісним, викликає
підозру; бути сумним чи. принаймні, виявляти свій сум дуже небезпечно. Росія не місце*
для скарг; для них .місце Сибір.
СРСР досить плодючий, щоб дозволити собі спустошити частину людського стада.
Збіднення особливо трагічне тому, що непомітне. Ті, хто зникає, кого примушують зникну-
ти.— найвизначніші, можливо, не як високопродуктивні виробничники, але це ті, хто
виділяється, хто вирізняється з-поміж загалу, який зміцнює свою єдність, одноманітність,
орієнтуючись лише па посередність, що має тенденцію опускатися дедалі нижче.
Вільну критику свободу думки в СРСР називають «опозицією” Сталін визнає лише
схваленим, вважаючи ворогами всіх, хто не аплодує Нерідко трапляється, що він при-
власнює чиюсь ідею, однак перш ніж заволодіти нею. знищує того, хто її висунув. Це його
манера мати рацію Отже, незабаром біля нього залишаться лише ті, кого нема в чому
звинувачувати, бо вони взагалі позбавлені ідей. У цьому суть деспотизму; оточити себе не
видатними людьми, а послужливими.
Хоч би яка справа розглядалася в тому чи тому трибуналі, і хоч би яким невинним був
підсудний, горе адвокатові, котрий наважився б його захистити, якщо керівництво бажає
засудити цю людину
А тисячі засланих., тих. хто не міг і не хотів схилити голову, як цього вимагали.
Но підміну під М , мені не довелося думати: «Хай йому біс' Цс могло статися й зі
мною...» Жертви... Я бачу іх. чую, вони оточують мене. Це їхні приглушені крики розбудили
мене цієї ночі; їхнє мовчання диктує мені ці рядки. Думаючи про цих страдників, я написав
те. проти чого ви протестуєте, бо мовчазна вдячність цих людей, якщо моя книжка дійде до
них. важить для мене більше, ніж хвала чи прокляття «Правдьі».
Ніхто не боронить (х. Праві газети в кращому разі використовують цих людей, щоб
виявляти незадоволення ненависним їм режимом Ті. кого справді турбує Ідея справедли-
вості й свободи, хто бореться за Тельмана, Барбюсів, Ромен Роллашв, замовкли, мовчать.
А навколо них величезна засліплена пролетарська маса
Коли я обурююся, ви пояснюєте мені |ще й від імені Маркса!), що це справжнє,
незаперечне зло (я кажу но лише про заслання, а й про злидні робітників, мізерну і надто
високу заробітну плату, захоплені привілеї, таємне відновлення класів, зникнення Рад,
“ Треба згадати що одну чудову властивість російського народу — життєздатність. «Живу-
чість кішки»,— скаїав про самого себе Достогвський, здивований тим. щп пережив страшні
випробування Хоч він страждав але но втратим гідності. Життєлюбство долас все. хай і
байдужості чи апатіі, а скоріше з надміру почуттів, ліризму, з незрозумілої, незбагненної
радості, що б’с фонтаном будь коли будь-як. будь-де... Я мав би сказати надзвичайно природ-
не прагнення щастя Попри все І якраз тому Достоєвський лишається таким характерним
Тому він так глибоко, по-братньому і воруш ус мене і через нього, разом з ним я так шаную весь
російський народ. Звичайно, жоден інший народ не зумів бн так шляхетно витримати трагічного
випробування
110
поступове зникнення всіх завоювань революції 1917 року): ви пояснюєте мені із знанням
справи. що це зло необхідне, ви, хто набив руку в діалектиці (у її вивертах), зазначаєте, що
воно тимчасове й веде до щастя. Ви. розважливий комуніст, погоджуєтеся визнати це зло.
але вважаєте, що краще приховати його від тих. хто не такий розумний, як ви. і може
обуритися.
Я не чинив би перешкод використанню того, що написав. навіть, якби міг це зробити
Але я не став би писати з політичних міркувань. Хай цим займаються інші. Я з самого
початку попередив моїх нових друзів-комуністів. що ніколи не буду транквілізатором,
безпечним і надійним.
«Інтелігентів», котрі вступають до комуністичної партії, слід уважати за «нестабільний
елемент», яким варто послуговуватись, але не треба довіряти йому.— читав я десь. О як це
правильної Свого часу я не раз говорив це Вайяну-Кутюр'є. але він нічого не хотів чути
Не існує партії, яка могла б перешкодити мені надати перевагу правді навіть перед
самою партією. Коли приплутується брехня, я почуваю себе негаразд і прагну розвінчати
її. Я жадаю правди. Якщо партія зрікається ії. я зрікаюся партії.
Я добре знаю (та н ви мені цс часто говорили), що «з марксистського погляду» Правди не
існує, принаймні, абсолютної, а є лише відносна правда. Але йдеться саме про відносну
правду, котру ви перекручуєте. І я вважаю що в таких поважних питаннях обдурювати себе
означає намагатися обдурити піших. А обдурюєте ви саме тих, кому, всупереч власним
деклараціям, служите,— це народ. Погано служите, засліплюючи його.
Важливо бачити речі такими, якими вони є насправді, а не такими, якими хочете, щоб
вони були.
СРСР не той. яким ми сподівалися його побачити, не той. яким він обіцяв бути, хоч
і силкується виглядати таким. Він зрадив усі наші надії.
Але ми не відвертаємо від тебе поглядів, переможна й скорботна Росіє. Якщо раніше
ти була для нас взірцем, то тепер,— на жаль! показуєш, у якому піску може загрузнути
революція.
З французької переклала
Ірина ОВРУЦЬКА
ІИИИМІЖИІМИІВИйИВ
Овруцька Ірина Миколаївна, літературознавець. кандидат філо
логічних наук, перекладачка а французької мови, упорядник і автор
вступних статей та коментарів до книжок серії «Пам'ятки естетичної
думки» (видавництва «Мистецтво*) Оноре де Бальзак «Думки про
мистецтво». Стендаль. «Естетпка реалізму», Ромен Роллан «Думки
про мистецтво», Луї Лрагои «Зброєю слова», Андре Моруа «Ми-
гтецтво і жптти». Вона с автором книжок «Віктор Добропольгький»,
 На сцені народного театру» «Стендаль Життя та творчість». Член
Спілки журналістів СРСР.
II І
ПОВЕРНЕННЯ АНДРЕ ЖІДА
Наприкінці 1936 року «кращий друг
трудящого людства», «будівник нового
людського суспільства», «пост сяючої ра-
дості. молодості людства, ентузіазму, як
дружно характеризувала доти Андре Жіда
(1869 195!) радянська критика, несподі-
вано перетворився на «буржуазно-міщансь-
кого індивідуаліста», автора антирадянсь-
ких памфлетів, ім'я його стало символом
відступництва і так само дружно було
прокляте цією ж критикою.
Причиною захоплених оцінок А Жіда
послужила публікація !932 р. в журналі
«Нувель ревю франсез» його «Сторінок із
щоденника», в яких видатний французький
поет, прозаїк, драматург і есеїст заявив про
розрив із потворним і фальшивим, за його
переконанням, капіталістичним світом, при-
вітав будівництво соціалізму в СРСР і прого-
лосив: «Якщо знадобиться моє життя, щоб
забезпечити успіх СРСР, я негайно віддам
його. ... злившись із безліччю людей, ЯКІ
офірували і офірують життя своє для тієї
ж мети». Позицію ідеологічних служб СРСР
з цього приводу чітко висловив Карл Радек
на і з'їзді радянських письменників: “Годі
говорити про тс, яке значення має для нас,
коли корифеї світової літератури Андрс Ж ід
і Ромен Роллан, котрих знас увесь світ ,
встають і кажуть: «Єдиний шлях, яким
людство повинно іти. це шлях, що його
вказує Радянський Союз», коли вони ка-
жуть, що капіталізм загине, а соціалізм
переможе».
Настрої А. Жіда того часу, його побудо-
вану на ідеалізованих уявленнях віру захід-
ноєвропейського інтелігента в соціалізм,
з якою він їхав у нашу країну, добре передає
вступно слово письменника до двотомної
збірки вибраних творів. випущеної
1935 року в Лснініраді: «Молоді радянські
громадини наших днів, чи розумієте ви, що
таке для нас СРСР? Здійснення туманної що
мрії, і не визначених ще прагнень. Довго-
ждана відповідь. Живий доказ, те, що вида
вал ось утопією, може стати реальністю..
Завдяки вам надії наші зміцніли. Товариші з
СРСР, братне моє серце вас радісно вітає»
У 1935 р. Андре Жід — один з найактивні-
ших організаторів і учасників І Міжнарод-
ного антифашистського конгресу письмен-
ників у Парижі, де він виголошує доповідь
«Особистість і комунізм», пройняту переко-
наним захистом нового, соціалістичного
ладу в СРСР. «який сприяє найпишнішому
розквіту кожної людини, виявленню і зрос-
танню всіх її можливостей*. І цілком
закономірно тодішній директор Інституту
світової літератури в Москві І. Луппол
у передмові до збірки доповідей і виступів
цього конгресу, що вийшла весною 1936 р.,
першим серед «кращих із кращих письмен-
ників світу» називає ім'я Андре Жіда.
Через два місяці після цього, у червні
1936 р„ А. Жід. нарешті, приїздить до
омріяного Радянського Союзу Протягом
двох місяців спостерігає він наше буття,
живе у Москві й Ленінграді, подорожує
Грузією і Абхазією, відпочиває у сочинсь-
кому санаторії, гостює в Артеку, Ялті.
112
Севастополі, зустрічається з представни-
ками найрізноманітніших соціальних
верств Після відвідання СРСР А. Жід по-
вертається до ФраіщіІ, і з того часу, десь від
початку 1937 р. і аж до наших днів, полі-
тична оцінка цього письменника, май-
бутнього лауреата Нобелівської премії
(1947), лишається в нашій країні однозначно
негативною.
Чому? Що сталося?! Причин різкої зміни
у ставленій до письменника тоді ніхто
конкретно не міг пояснити, лише пошепки
говорилось про якийсь страшний твір
А_ Жіда, яким він одразу перекинув себе із
«табору борців за світ соціалізму» в «табір
зрадників І троцькіспв». Самого твору
в СРСР ніхто не читав і не міг прочитати
(хіба що у органах безпеки з ним могли
познайомитися найнцші керівники й замо-
вити переклад для службового користуван-
ня. хоч і це сумнівно: надто небезпечно було
виявити особисте знайомство з думками
автора). Критики й публіцисти не те що не
дискутували з цим твором, не наводили
з нього цитат, щоб заперечити положення
автора, а навіть не згадували його назви,
боючись звинувачень у прочитанні крамоль-
них рядків. Зрештою, це був один з перших
випадків, коли наша критика й публіцистика
проклинали письменника, не прочитавши
твору: те саме, що було перед цим з книж-
ками Є. Замиті на і О. Хакслі. а пізніше
з Ф Кафкою і Дж Орвеллом, «Доктором
Жіваго» Е Пастернака її «Архіпелагом ГУ-
ЛАГ» О. Солженінияа,— їх таврували, пи-
шаючись власним незнанням
Доба заперечення або замовчування Ан-
дре Жіда в нашій країні триває понад
півстоліття. Проривом мовчанки можна вва-
жати появу в квітневому номері «Всесвіту»
за цей рік есе Андре Моруа про цього дуже
складного ішсь.меніиіка всесвітнього мас-
штабу й людину непростої долі, і публіка-
цію в номері, що лежить зараз перед
читачами, того самого загадкового твору,
який послужив причниою відлучення пись-
менника від «передової світової культури».
Ця невелика книжка зветься «Повернення
з СРСР»: її складають надруковані в жур-
налі «Нувель ревю франсез» наприкінці
1936 р подорожні нотатки письменника,
кілька його промов і виступів в СРСР та
додатки, написані у такому ж публіцистки
йому ключі вже після приїзду до Франції
Для нас ця книжка є однією з найпомітні-
ших «білих плям» європейської есеістикя
довоенпої доби, і «Всесвіт» вважає своїм
обов'язком відкрити її українському чита-
чеві. Сьогодні, в добу всеосяжного перегля-
ду духовних і політичних цінностей, ми вже
не сприймаємо на віру визначень культівсь-
ких та застійних часів і мусимо власними
очима й розумом осягнути цього письменни-
ка, його творчість і цю книжку. Надто вже
багато закритих тем лишилося нам від
минулих десятиріч, надто багато дезинфор
мації принесли ми на поріг Перебудови й не
маємо права нести далі цей тягар облуди
Зайве переказувати зміст книжки — ко-
жен сам може познайомитися з нею і зро-
бити висновок про міру її правдивості.
Пам'ятаймо лише, що автор, ідучи в СРСР
і перебуваючи під впливом радянської
пропаганди, міжнародної комуністичної
преси, був щирим другом нашої країни
і таким же хотів лишитися Він побачив
радянські міста і села, парки культури
й заводи, піонерські табори й радіо спи, брав
участь у похоронах М. Горького та сту-
дентських зборах, зустрічався з робітника-
ми, службовцями, радгоспниками. худож-
никами, побував у трудкомуні НКВС
ім. Ягоди у Болшеві під Москвою, відвідував
письменника-мученика Миколу Островсь-
кого, чимало побаченого викликало у нього
щире захоплення, але водночас А Жід
зумів побачити й те, що підняло з глибин
його душі могутнє заперечення і на що
більшість гостей СРСР {в тому числі Н «най-
передовіші письменники світу*, які приїз-
дили побачити країну, де. за виразом
Ю. фучіка, «=• завтра означає вчора-) воліли
заплющувати очі.
А Жід прибув до СРСР. коли в країні вже
розгорнулися політичні процеси й відбува-
лися масові репресії, але навіть не це.
вірніше — далеко не пльки це. породило
основний критичний пафос його книжки.
Гість із Фракції, звичайно, згадав тодішній
процес у Москві п негативну реакцію на це
Ромена Роллана і написав, що «щомісяця
ситуація там погіршується». Але він, як
і інші. міг помітити тоді лише верхню
незначну частину потворного і страшного
айсберга сталінських репресій, його ж коло-
сальну нижню, глибинну частину чи усві-
домлюємо повно» мірою тільки тепер, коли
крижані поля «Архіпелагу ГУЛАГ» стали
реальністю для всіх людей світу
Пафос книжки полягає в чесному н без-
жалісному аналізі жігггя радянського наро-
ду, у висловленому автором сумніву в тому,
що «цей шлях, яким ідуть, повернувшись
спиною до соціалізму за ідеалів Жовтневої
революції, все ж таки приведе до комунізму
І що немає жодного іншого шляху».
Автор «Повернення з СРСР» зумів поба-
чити і низьку продуктивність праці наших
робітників порівняно з європейськими кри-
теріями. і низький рівень товарів масового
(/иіжнвання, мізерність заробітної плати
робиииків, службовців, колгоспників, і без-
конечні черги, невідповідність реального та
офіційного курсів карбованця стосовно віль-
ноконвергованих валют, і неприступність
трудящим доброякісних продуктів харчу-
вання та багато інших економічних явищ,
з якими ми зжилися, але які викликали
здивування й обурення французького пись-
менника. (До речі, кілька років раніше йому
довелося побувати в Екваторіальній Африці
й гостро виступити проти соціальної неспра-
ведливості в колоніальному Конго.)
Заперечення у А. Жіда викликав і сам
його розкішний прийом, що передбачав
люксусні номери готелів, пишні бенкети
з делікатесами й дорогими винами,
найкращі курорти, високий гонорар за
виданий двотомник, захоплені овації під час
зустрічей з читачами В усьому цього він
вбачав щось аморальне. «Я приїхав туди як
ентузіаст, прихильник, аби помилуватися
новим світом, а мені, щоб спокусити.
підсунули привілеї, які я здавна ненави-
дів»,— пише він у своїй кппжщ.
Подив і обурення у письменника викли-
кали одномірнісгь мислення радянських
людей, їхній ідеологічно-політичний кон-
формізм, піднесений до рівня закону, від-
сутність духовної свободи й свободи твор-
чості («мистецтво потоне в конформізмі•),
незаперечний примат змісту над формою
в мистецтві к літературі, що загрожує
трагічними наслідками усій культурі. Він
відзначає занедбаність правосуддя, відсут-
ність критичної думки і облудність виборів,
страх перед «духом контрреволюції» І нена-
висть до інакомислячих, низький рівень
освіти й жах доноспіщтва і загальної підоз-
ріливості.
Все побачене дозволило А. Жіду зробити
безжалісні політичні висновки про поразку
демократії в СРСР, про експлуатацію
людини державою, про відхід від диктатури
пролетаріату А тріумф бюрократії І «дикта-
туру бюрократії над пролетаріатом»). Кажу-
чи. що саме бюрократія с палким прихиль-
ником режиму, А. Жід застерігав: «Немає
нічого складнішого, ніж позбавити сине-
кури цих ледарів, які нічого не варті».
Звичайно, таких викривальних формул
французькому письменникові не могли про-
бачити, так само як і його висновку
«Я жадаю правди. Якщо партія зрікається П.
я зрікаюся партії»
Історичним парадоксом прозвучало спо-
дівання А. Жіда на те, що принаймні
Червона Армія буде гарантована від під-
ступності, доносницгва й винищення. Ми-
нув всього рік. І новин ПОЛІТИЧНИЙ процес
повирубував вищий командний склад РСЧА.
А. Жід робить висновок; «СРСР — не гой.
яким ми сподівалися його побачити, не той.
яким він обіцяв бути, хоч і силкується
виглядати таким Він зрадив усі наші надії.
Але ми не відвертаємо від тебе наших
поглядів, переможна й скорботна Росіє
Якщо раніше ги була для нас взірцем, то
гелер, на жаль! показуєш нам, у якому
глеку може загрузнути революція».
За своєю літературною долею книжка
А. Жіда СТОЇТЬ ДЛЯ нас в одному ряду
і кількома відомими творами різних жанрів
і різних літератур, об'єднаними однією
спільною рисою: всі ці твори В ТІЙ ЧИ ІНШІЙ
мірі присвячені грандіозному соціальному
експериментові, що здійснювався після
Жовтневої революції в колишній Російській
імперії; всі вони негативно оцінювали цей
експеримент і фактично були незнайомі
читачам та переважній частині літературо-
знавців СРСР. До книжок цієї галереї можна
віднести й романи-антиутопіі Євгена Замя-
гіна «Ми» (1920), Олдоса Хакслі «О чудовий
новий світе» (1932), Джорджа Орвелла
«Звіроферма» (1945) й «1948» (1949) і полі-
тичний роман Володимира Винниченка
«Слово за тобою, Сталіне» (1935), і публіцис-
тичну епопею Олександра Солженіцина
«Архіпелаг ГУЛАГ» (1958—1974). Всі вони
були офіційно заборонені, над ними висіла
щільна завіса секретності, на п&льцнх пере-
лічені примірники цих книжок могли збері-
гатися під десятьма замками лише у сейфах
спецвідділів двох-трьох найбільших біблі-
отек країни.
В «ВсксаИ» М» 7
113
Та якщо Замятін. Хакслі чи Орвелл.
викладаючи свої думки і застерігаючи від
творення технізованих суспільств «загаль-
ного благоденства*, малювали картини,
більш або менш позбавлені істерико-на
ціональннх прикмет, в яких лише вгадува-
лась дійсність. побудована на «одній шостій
частині земної кулі», то А. Жід чинять
відвертіше йсміливіше: він пише м публікує
свої безпосередні враження від цілком
конкретної країни — СРСР Це було смер-
тельно небезпечно, і лише світова слава
врятувала майбутнього лауреата Нобелівсь-
кої премії від довгої караючої руки єжовсь-
ко-беріївських спецслужб
Книга авторитетного на Заході письмен-
ника завдала відчутного удару сталінській
офіційній пропаганді, спрямованій на закор-
дон. Учасники II Міжнародного конгресу
письменників в Іспанії 1937 року вже були
знайомі з нею. і це не могло не накласти
відбитку на їхньому ставленні до СРСР.
Якщо доги всі вони виступали палкими
антифашистами й друзями СРСР. то тепер
дехто з них стає в опозицію: їх від ля кали
політичні процеси ЗО-х років, масові репре-
сії і. не в останню чергу, твір А. Жіда.
Щоправда, наступного року вийшла при-
близно така ж за обсягом книжка про СРСР
іншого видатного іноземного письменни-
ка - «Москва 1937» Ліона Фейхтвангера,
термінове видання якої напередодні перших
виборів за сталінською конституцією може
трактуватись як спроба пропагандистських
кіл підвести рятівний брезентовий пластир
під пробоїну в міжнародному іміджі СРСР.
завдану книжкою А. Жіда Та. як відомо,
твір Л. Фейхтвангера подав лише блідий
образ нашої дійсності 1 фактично не містив
критичних оцінок, що випливало з неба-
жання автора ускладнювати становище
німецьких емігранті в-антифашистів, які
знайшли на той час притулок в СРСР.
Читаючи чесний і відважний твір А. Жі-
да, не можпа не замислитися: а як же
оцінювати після нього книжки і нариси
десятків інших письменників, що їх нази-
вали совістю світу, які побували в нашій
країні до і після нього й зали йшли цілу
бібліотеку відгуків про СРСР з широким
діапазоном переважно позитивних оцінок?
Чому жоден з них не піднісся до безжаліс-
ної критики Андре Жіда? Сьогодні дово-
диться визнати, що дехто з них був просто
дезорієнтований приймаючою стороною, а
дехто свідомо відвернув очі від темних
сторінок нашої дійсності — адже більшість
зарубіжних письменників, що приїздили до
нас, належала до робітничих і комуністич-
них партій і вже в силу своіх світоглядних
позицій вважала обов'язком бачити тільки
краще. Рівень оцінок залежав, звісно, не
лише від політичної платформи гостей, від
того, хто приймав іх. і того, що їм показува-
ли. в який саме момент приїха\и вони
в СРСР. як були підготовлені попередньою
пропагандою до сприйняття радянської
дійсності й наскільки були готові оцінити
побачене, але й від суто людських рис
письменників-гостей їхніх літературних
темпераментів, від того, наскільки міцно
тримали вони в руках ланцет критичного
аналізу. Ентузіасти о нового життя», пар-
тійні функціонери, революційні письмен-
ники типу Кім уса Фучіка, Жака Дюкло,
Егона Ервіна КІша зовсім іншими очима
дивилися на нашу дійсність, ніж, скажімо,
Герборт Уєллс, Рабіндранат Тагор. Бернард
Шоу чи Ромен Рол,лан. Проте ні ті, ні інші не
виявилися такими проникливими, як фран-
цузький естет Андре Жід. Сьогодні ми
повинні визнати, іцо він був правий, що його
критика сталінського режиму до останнього
слова справедлива і що ціла низка важливих
положені, його книжки «Повернення з
СРСР* зберігає свою силу і нині.
А Жід не зрікається ідеї соціалізму, ідеї
вільного суспільства соціалістичної спра-
ведливості, яка привела його в СРСР. але
рішуче відкидає ту модель, яку зустрів
в нашій країні Власне, французький пись-
менник прийшов до тих самих висновків, до
яких мн прийшли в роки перебудови, і його
формули й висновки, написані 54 роки тому,
цілком правомірно звучать в наші дні.
Сьогодні один з видатних творців світової
літератури Андре Жід повертається до
читачів України нангострішим своїм публі-
цистичним твором. Якби свого часу голос
цей був почутий народами нашої країни,
якби півстоліття тому знайшлися сили, що
скорегували б всі ті соціальні деформації,
зафіксовані у цьому творі, можливо, нам не
довелося б переживати всіх тих тяжких
випробувань, які ми пройшли і ще маємо
пройти.
Олег МИКИТЕНКО
114
Убейд ЗАКАНІ
йТюськІиаІп,,-§т
|	ШдО з веселої є. се)ои>е
З фарсі перекла» Ронан ГАМАДА
ХВАЛА БОГОВІ ЗА ЙОГО МИЛОСТІ, БЛЛГОД1ЙСТВА. ДОБРОТУ ТА
ЩЕДРОТИ!
БЛАГОСЛАВІННЯ МОХАММЕДОВІ-ПРОРОКУ ТА ВСЬОГО ЙОГО РОДОВІ!
А по сих словах автор сього твору й укладач сього писання Убейд Закані -
нехай наблизить Господь усевншній сього письменника до здійснення його
мріїї — каже так:
«Хист красномовства, яким зводить розпоряджатися лише господь Бог і який
є одним із шляхетних достоїнств людини, подвійного кшталту: перший — се
серйозна н поважна бесіда, а другий малопристоннин жарт; перевага серйозної
бесіди над сороміцькими жартами настільки очевидна, що не потребує доказів.
Та, на жаль, серйозна розмова часто породжує нудьгу, а жарти нерідко викли-
кають у декого ворожість, презирство та зневагу».
Старожитні стосовно сього мовили так:
Жарти ловлять нлиіі душі і» твої сіті 6рз упину.
Та уймають людям честі непристойності і кпини
Але коли мудреці відносно веселощів та очищення серця від нудьги зволили
завважити, що «Аль* газель фі-ль-калям ка-ль-мільх фі-т-та'ам», себто по-
арабському воно означає «Жарт у розмові є немов та сіль у їжі», то в поезії до сієї
думки годиться такий арабський вірш:
Перекладено за виданням. Кулліййат-е Убайд-о-Закані. Ріса.ло-йо Дильгуша Тсгран 1334/1956
••	115
Про розпалі подбай, а «є тільки про справи.
Бо вико і дотепність — господар забави
До поважної бесіди жарту докинь.
Щоб до смаку було — наче солі до страви* *.
Іноді в різних читаннях повідається н про жарти й навіть ужито поетові
слова, в яких говориться:
Тлумач собі святнії Корон і подейкуй про Бога.
Та не забудь скоромного додати до пісного.
Отож-бо, без сумніву, читальники великодушно вибачать, що наші вельможі
в сьому розумінні дозволяють собі певну кількість напівсерйозних дотепів. Отож
вступ сей. деякі витончені думки, натяки та розповіді, що були мені на пам'яті,
я записав пером, помістивши їх у двох розділах. — один написаний арабською
мовою, а друпій написаний по-перська,- й усеє те пойменував «Веселим
трактатом», бо ж читання сих сторінок повинно розважати серце та потішати
розум. І ось Бог дарував мені сі дві милості, звівши їх воєдино.
АРАБСЬКІ ОПОВІДКИ
1.	Сидів якось Анушірван1 та й розбирав скарги, коли прийшов до нього
малого зросту чоловік і вигукнув;
Мене зобидили!
Низькорослого високий не зобидить,— одмовив Хосров (а був він
коротун).
— О царю,— сказав чоловік, гой, хто зобидив мене, куди нижчий од мене
зростом!
Розсміявся тоді володар і оддав повеління вчинити з ним по справедли-
вості.
2.	Бедуїнові2 сказали:
— Тобі вже на старість повернуло, й життя змарнував ти своє у неробстві -
тож умри, але подайся на прощу!
— Грошей у мене на прощу катма,—одрік той.
Тоді продай свій дім, порадили йому.
— А де ж я житиму, коли повернусь? вигукнув бедуїн. - А коли не
повернуся й зостанусь отамечки, то чи не скаже Аллах: «О гідний ляпаса,
о рогатий! Навіщо ти спродав свій дім і прийшов оселитися у моєму?!..»1
3.	Одному добродієві сказали:
— Твій син не схожий на тебе.
Коли б не заважали сусіди, то наші діти були б схожі на нас,— од-
рік той.
7.	Спитали воїна:
— Чому ти йдеш на війну?
— Присягаюся Аллахом,— вигукнув воїн,— що не знаю нікого з воропв, та
й мене з них ніхто не знає! Тож чого ми маємо битися?
8.	Вогнепоклонця спитали:
— Як витлумачити слова «Воістину, ми належимо Аллахові й до нього ми
повертаємося!»?4
— Я не знаю, як їх витлумачити, — одрік той,— але достеменно й напевне
знаю, що не кажуть так ні на запросинах, ні на весіллі, ні на вечорницях.
9.	Абу-ль-Айна’ сидів був якось за трапезою, й подали до столу несолодкі
медяники
* Тут і далі вірші переклав Микола ІльницькиЙ
* Хосров І Аношруван (Анушірван) (531—579) — цар Іраку Із династії Сасаиїдів, прозваний
Справедливим —Тут І далі прим Р Р Тамади
’ Бедуїн — арабський кочовик.
• Натяк на рядки Корану «Зробивши діло. Ідиіо (53-й вірш 33-1 глави», де мова йде про правила
поведінки для мусульман, які відвідують дім пророка Мохаммеда. а власне на те що гостям у
цьому домі не слід затримуватися.
‘ «Воістину, ми належимо Аллахові й до нього ми повертаємося І» — частина І5І-го вірша
2-І глави Корану І «Коровам): ці слова звичайно проказують иа похороні.
* Мохаммед ібн Касим аль-АхвазІ А б у-л ь-А йме (806—896) — відомий арабський поет, що
уславився своєю дотепністю
116
Сказав Абу-ль-Айна:
Видно, сії лакомини медовії перед тим було зготовано, як сподобив
господь Бог бджіл мед точити’’
10.	Подався якось Джуга7 на базар віслюка купувати й стрівся йому впосеред
дороги чоловік, який спитав його:
— Куди се ти?
— Та йду на базар, віслюка куплю.— сказав Джуга.
— Долучи до сих слів «Коли на те воля Аллаха»*,- сказав йому чоловік.
— Тут уже ні до чого казати «Коли на те воля Аллаха»,— одмовив Джуга. —
Віслюк на базарі, а гроші у мене в рукаві.
Коли ж він прийшов на базар, до нього пристав злодій та й поцупив тії гроші.
Вертається Джуга додому, а назустріч йому знову той чоловік та й питає:
— Звідкіля се ти?
— Відбазарював уже я. коли на те воля Аллаха,— сказав Джуга. — Гроші
у мене вкрали, коли на те воля Аллаха, й чешу додому з порожніми руками, коли
на те воля Аллаха.
15.	Ібаду спитали:
Що ж успадкувала твоя сестра од свого чоловіка-небіжчика?
— Чотири місяці й десять днів, сказав Ібада,- які за законами мусуль-
манськими повинні проминути, перш ніж вона зможе вийти заміж удруге.
16.	Стара жінка дорікнула своєму чоловікові:
— 1 не сором же тобі у блуд іти та перелюбничати. коли у тебе є чудова
законна жінка?
— Законна й чудова.— сказав чоловік,— се зовсім не одне й те ж.
17.	Наложницю спитали:
— Ти нце незаймана?
— Еге ж, була такою, та Аллах мене зцілив, — одмовила вона.
18.	Дружина Мазіда, будучи вагітною, поглянула на свого чоловіка й мовила:
— Лихо ж мені, коли отеє, що у мене в животі, буде схоже на тебе!
— Лихо ж мені, коли не буде схоже! - сказав Мазід.
19.	Один довідався, що його наложниця злягається з якимсь чолов'ягою
— Що ж штовхнуло тебе на сеє? — спитав він.
Володарю мій і пане! — одказала жінка. — Він заклинав мене твоєю
головою, а ти ж сам знаєш, що люблю я тебе понад усяку міру.
20.	— О звіднику ти і жебраче! закинула дружина чоловікові.
— Слава тобі. Господи, що я безгрішний! — вигукнув той. — Перший гріх
єсть од тебе, а другий — од Аллаха!
21.	В одного чоловіка, жінка якого була крута й норовиста, спитали:
— Чи вже ніщо вас не зможе помирити?
— Теє, що могло нас помирити, давно вже однялося й усохло.— одказав
чоловік.
24 Один парубок приїхав із Хомса9 в Багдад й побачив там силу-силенну
спокус усяких. А матір переказала йому вертати додому, аби підладнав він свій
млин у Хомсі.
Тоді парубок й написав їй у одвіт:
«Ой мамо! Вертигузки у Багдаді кращі, ніж наш млин у Хомсі».
27. Сказав якось мулла:
— О люди! Оддайте ж дяку Аллахові!
Вони й склали належну дяку, але спитали при тому:
— А за віщо?
— Дякуйте за теє,— пояснив мулла, — що у янголів є місця відхожі. А інакше
б вони, над нами літаючи, каляли б на нас і запаскудили наші одежі.
28. Одна жінка привела до судді свого су пружинка.
•	Натяк на рядки «І вселяв Бог твоїй бджолі...» — частина 70-го вірша 10-1 глави Корану
(«Бджоли») та «їв утроби іх точиться «-71-го вірша тієї ж глави
' Популярний у арабському фольклорі образ веселуна й дотепника. Збірник оповідок про нього
згадує ан-Надім (X ст.).
*	Застережлива формула, яку мусульманин повинен говорити, кажучи про майбутнє. У Корані
(17 -33-й вірші 68-1 глави) розповідається про тс. що Бог покарав людей котрі без застереження
сказали, що вранці на другий день зберуть урожай винограду
*	X о м с — місто на півдні Сірії, розташоване біля однойменного озера; Багдад — у свій чаг
столиця аббвсидськоі держави, збудована другим халіфом цієї династії аль-Мансуром у 762 р
117
— Сей чоловік, - сказала вона,- жадання мого не вдовольняє, а я родами
іще молода н гожа.
Я й так стараюся, що тільки змоги моєї, одпирався чоловік.
— Вволити моє бажання можна, хіба що п'ять запнків уночі пройшовши,—
не вгавала жінка.
— Не хочу я хизуватися,— сказав чоловік,— але найбільше, на що
я спроможен,— так се лише три рази виконати свій подружній обов'язок.
— Рішення мос буде справедливе і не викличе й найменшого нарікання,—
мовив суддя. — Оті два рази, що їх бракує, так уже й бути, беру я на себе.
31.	Один добродій зустрів чоловіка, що сидів верхи на плохенькому
віслюкові.
Куди се ти путь держиш, подорожнику? спитав він у вершника.
На п’ятницьку молитву іду я,— од казав топ.
— Чи ти з розуму спав? — здивувався добродій. Так сьогодні ж вівторок!
Еге ж, одмовив вершник. Дай Бог, щоб віслюк мій прибув до мечеті
в суботу!
33.	Якийсь чоловік угледів посеред дороги вродливицю.
— Не дивись так на мене,— озвалася жінка,— а не то тобі хіть розгориться
й плоть устане, а скористається тим якесь абищо.
34.	Спитали у лисиці, скільки вона знає хитрощів усяких, аби уникнути
собаки.
Понад тисячу,- сказала лисиця, та найкраща хитрість не потрапляти
їй на очі.
35.	Шейх Бадр ед-Дін ас-Сагіб, зустрівши якогось чоловіка у супроводі двох
гарних юнаків, спитав у нього:
— Як тебе на ймення?
— Зовуть мене Абдульвагідом, - од казав той, - себто рабом одного.
Відступи мені їх,— попрохав шейх Бадр ед-Дін,—то я буду тоді
прозиватися Абдульіснаймом — рабом двох.
38.	Одного бедуїна вкусила лисиця, то й прийшов він до знахаря.
— Хто ж тебе вкусив? — спитав знахар.
— Собака,— одмовив бедуїн, посоромившись признатися, що се лисиця його
порвала.
А як знахар почав одшіптувати, бедуїн каже:
Послухай-но, додай до тих одшіптувань ще чогось і від лисиці.
37.	Один чоловік зазирнув у колодязь й, побачивши там своє обличчя,
кинувся звати свою матір.
У колодязі злодій! вигукнув він.
А як прийшла мати й собі зазирнула в колодязь, то зойкнула:
О преславний Аллаху! Та там же з ним іще якась стара потвора!
38.	Одбувалися саме кінські гони, й один кінь вихопився поперед усіх.
А якийсь чоловік на радощах аж підскакував й воздавав хвалу Аллахові.
Чоловік же, що був побіля нього, глитав:
— А що — се твій скакун?
Та ні,— одмовив той, вуздечка на ньому моя!
39.	Абу Дулаф, будучи шиїтом, звичайно казав: «Хто не зізнається, що він
шиїт — той, значиться, є байстрюк».
— Я не послідовник твого віровчення,— сказав йому син.
— Клянусь Аллахом! — вигукнув Абу Дулаф. — Я согрішив з твоєю матір'ю,
перш ніж одружигися з нею.
41.	Один чоловік, зустрівши сусідку, сказав їй:
Мені страх, як кортить спізнати тебе й скуштувати! І хочеться довідатись
мені, хто солодший: ти чи моя супружниця?
Спитай краще у мого чоловіка, - одповіла жінка, він скуштував уже нас
обох.
47. Один дотепник, побачивши юнака, що зачастив у шинок, сказав йому:
— Бачу я. що не так часто ти сюди навідуєшся, скільки виходиш звідсіля
напідпитку.
48. Абу Нувас10 угледів чолов'ягу, що впився, й став над ним насміхатися.
1,1 Абу Нуиаг (762—813) — відомий арабський поет Оспівував вино й висміював мусульманські
приписи
118
— Чого ти зуби шкіриш? — закинули йому. Адже ж ти сам такий, не
далеко од нього втік!
Та я ще зроду не бачив п'яного, сказав Абу Нувас.
— Як же се? — спитали його.
— Я ж напиваюсь поперед усіх,—сказав Абу Нувас.— а тверезію й при-
ходжу до тями — од усіх пізніше, тому й бачу отакеє вперше.
50.	Бедуїн їв п'ятірнею.
— Чого ти встромляєш у страву всю свою п'ятірню? — спитали його.
— Бо коли я їстиму трьома пальцями, інші два розсердяться, сказав він.
Спитали тоді другого бедуїна:
— А ти також їси п'ятьма пальцями?
— Нічого тут не подієш,— сказав той,- більше ж пальців у мене немає.
51.	Один чоловік упав з даху й зламав собі обидві ноги. Стали приходити до
нього люди з відвідинами й розпитувати, як же це сталося. А коли гості почасті-
шали, чоловікові те допекло до живого, й написав він на аркуші паперу все, як
було, і якщо входив який відвідувач н допитувався про його здоров’я, він просто
вручав йому отой аркуш.
53.	Один чоловік, купивши невільницю-танцівницю, став у неї розпитувати:
— Чи володіють твої руки якнм-небудь ремеством?
Ні, - одказала вона, - але ремеством володіють мої ноги.
54.	Один чоловік попрохав у якогось добродія милостиню, та той накинувся
на нього з лайкою.
— Ти мені одмовляєш, та ще й словами лихими лаєш мене? — дорікнув той.
Мені як справжньому мусульманинові не годиться тобі одмовити, нічого
не давши, одказав добродій. Отак-от підеш хоча б з моїми прокляттями.
55.	Захворіла одна жінка й сказала своєму чоловікові:
Лихо ж тобі! Як же ти будеш жити, коли я помру?
— Як же я буду жиги, коли ти не помреш? — ВІДПОВІВ чоловік.
56.	В одного бедуїна спитали:
— Як зветься по-арабському «юшка з м’ясом»?
— Гаряче,— сказав бедуїн.
А коли юшка холодна? спитали його.
— А ми не даємо їй охолонути, сказав бедуїн.
57.	Бедуїн вирядився у мандри, й повернувся він додому розчарований.
— І яку ж мав користь з отої подорожі? — спитали у нього.
— Жодної,— одказав з серцем бедуїн,— хіба окрім тої, що менше молитов
проказував, як пристало воно подорожникам згідно приписів мусульманських.
58.	Один чоловік поскаржився Абу-ль-Айні на свою жінку.
То ти хочеш, щоб віддала вона Богові душу? спитав Абу-ль-Айна.
— Аллахом божуся, що ні! — вигукнув той чоловік.
Чого ж ти ремствуєш тоді, чого мучишся з нею? — спитав Абу-ль-Айна.
— Боюсь я, клянуся Аллахом,— мовив скаржник,— що коли вона помре, то
я й сам помру з радощів.
59.	Абу-ль-Харісу поспитали:
Чи може народитися дитина од восьмндесятилітпього?
- Авжеж, що може, сказав Абу-ль-Харіса,- особливо коли в нього
є двадцятилітній сусіда.
60.	Один чоловік злягався зі старою жінкою у неї-таки в хаті.
— Чого се ти мене запопав? — спитала стара у нього.
Така вже у мене робота — згідно наказу повелителя правовірних усенький
рік втішати старих жінок, — одказав той.
А була у старої донька. Захлипала вона й мовила:
— То чим же ми завинили перед повелителем правовірних, що він забув про
нас?
Хоч слізьми кривавими плач чи ж можу я ослухатися повелителя
правовірних?! сказала стара.
62.	Чоловік, з рота якого неприємно тхнуло, прийшов до лікаря, скаржачись
на зубний біль.
Лікар одкрив йому рота, аж звідтіля таким смородом ударило, що страх один.
- Се не моя робота! —роздосадувався лікар. — До сміттярів тобі слід би
звернутися!
119
63.	Надокучливим чоловік прийшов відвідати хворого й засидівся у нього
понад усяку міру. А коли хворому увірвався уже терпець, він сказав:
— 1 зазнаємо ми мук од сили-силенної нас відвідуючих.
- То я встану й закрию двері,—озвався той чоловік.
— Звичайно,— одмовив хворий,— тільки з другого боку.
64.	Ішов гурт подорожніх, і пристав до них якийсь нахлібник.
От поклали вони собі, що нехай кожен із них внесе свою пайку на усяку там
до рож ну потребнзну.
Один і каже:
— Я беру на себе турботи про хліб.
А я поста чати му вас солодощами, — озвався другий.
Нахлібник же знай мовчить собі.
— А що ж ти береш на себе? - питають його.
— Прокляття, — одмовив нахлібник.
Усі засміялися й збавили його од усяких клопотів та витрат.
65.	Раз якось привели до Мутасіма“ одного чоловіка, що об'явив себе проро-
ком.
— Я засвідчую,— сказав Мутасім,— що ти еси дурний пророк.
— Бо ж мене послано таким людям пророкувати, як оце ви.— одказав той.
68.	Один чоловік поцупив чиюсь одіж й подався продавати її на базар, та одіж
отую у нього також украли.
То за скільки ти її продав? - спитали у нього.
— За стільки, за скільки купив,— одповів злодій.
69.	Один скнара мовив своєму служникові:
— Принеси їжу й замкни двері, щоб кого лиха не принесла! А то доведеться
іще ділитись.
— А чи не закрити спочатку двері? — сказав меткий та дотепний служник.—
а вже потім принести їжу?
— їй-богу, ти мудріший од мене,— вигукнув скнара,— бо дієш завбачливіше.
70.	Надоїдливий чоловік поспитав у болящого:
— Скажи мені, будь ласка, яке у тебе найсокровенніше бажання?
Тебе не бачити,— сказав хворий.
75. Одному суфієві11 12 сказали:
— Продай свою волосяницю, що на тобі!
— Коли рибалка продасть свої сіті,— одмовив суфій,— то чим же тоді він
ловитиме рибу?
77. Жінка привела до судді свого супружника й стала скаржитися, що він
упорус її по самеє нікуди й не дає їй і години спочинку. От суддя й оголосив їм
свій рішенець: у одну нічку проходити лише десять ручок. Та перед тим, як піти
геть, чоловік попрохав суддю:
— Запитай-но-у неї, чи не "можна було, коли б я. приміром, схотів наперед
своє узяти?
Жінка залюбки дала згоду на сеє
Та через кілька день вона знову навідалась до судді.
— О суддя.— сказала вона,— терпець мені вже увірвався, й несила мені його
більше зносити. Лише три нічки проминуло, а він уже взяв своє наперед за п’ять.
82. Один потворний чоловік подивився у дзеркалі на свою гидку мармизу
й мовив:
— Хвала Аллахові, який сотворив мене у найкращій подобі!
Служник його почув сії слова. Вийшов служник із хати, а його приятель, який
стояв біля дверей, спитав у нього, що ж там робить господар.
— Аллахові Всевишньому бреше,— одказав служник.
85. Один чоловік узяв жінку, яка народила на п’ятий день після весілля. Тоді
чоловік подався на базар п купив лист паперу, каламар з чорнилом й усяке
письмове начиння.
— Для чого це все? — спитали у нього.
— Той, хто народився на п'ятий день.— сказав чоловік,— піде у школу через
три дні.
11 Аль-Мутасім-біллах (правив у 833—842) восьмий халіф із династії Лббасидія
” С у ф і й — містик-аскег, послідовних вченая одніс! із суфібських сект, які сповідували
містичний деїзм або пантеїзм, шукаючи єднання з Богом.
120
88.	Чоловік із величезною носярою женихався до однієї жінки.
— Ти іще не знаєш мого благородства, я чоловік поштивий, товариської^
вдачі, терплячий і до всіх тягот звичайний.
— Що ти чоловік терплячий і до всіх тягот звичайний — у тому я не
сумніваюся,— одмовила жінка.— інакше б ти не тягав отакого носа аж сорок
років.
89.	Мамунові13 показали чудової вроди невільницю — очей од неї не одірвати.
Та мала вона одну ваду — на ногу припадала.
— Забирай свою красуню,— сказав Мамун її господареві. — Я б купив її,
коли б вона не була кульгава.
— У разі потреби, о повелителю правовірних,— одмовила невільниця,
вчувши отакую мову,— ти й не завважиш сієї вади.
Припала до вподоби Мамунові отака метка відповідь невільниці, тож він
оддав повеління її купити.
ДОТЕП
Прикмета дурня: приходить невпопад й засиджується понад усяку міру.
91.	До Ійаса іби Моавії** прийшов раз якось один чоловік.
— Коли я з’їм фініків,— запитав він у Ійаса,— воно мені не зашкодить і не
завадить?
— Ні,— од казав Ійас.
— А як з’їм чорного кмину з хлібом — нічого зо мною не трапиться?
— Нічого.
— А коли вип'ю глечик води?
— Ся страва не заборонена. — одмовив Ійас.
— Так фінікове вино — суміш усього вищезгаданого! Як же воно може
вважатися за гріх? — вигукнув чоловік.
А Ійас тоді й каже:
— Якщо я жбурну в тебе пилюкою, тобі не буде боляче?
— Ні.— одказав той.
— А коли вихлюпну на тебе воду з глечика, чи ж завдам я тобі каліцтва
якого?
Не завдаси,— одказав той.
— А якщо я з води й пилюки зроблю цеглину, висушу її на сонці, а потім
хрясну гебе нею по голові — що тоді буде тобі?
— Кінець буде,— одказав той.
— Те ж саме з фініковим вином,— сказав йому Ійас
92.	Одного чоловіка, який твердив, буцім він — сам господь Бог, правитель
оддав повеління вкинути у в'язницю.
Раз якось навідався до того чоловіка один добродій.
— А хіба ж Бог може бути в тюрмі? — спитав він.
Аллах всюдисущий, і єсть він у кожному місці,— одказав той чо-
ловік.
94.	До Хішама ібн Абдальмаліка15 притягнули п’яного шейха із бутлем вина
й лютнею.
— Розбийте його тамбурин на голові йому й відлупцюйте його за те, що до
медовухи він прикладається.— повелів Хішам ібн Абдальмалж.
Сів тоді шейх і заходився безутішно ридати.
— Ми тебе ще й не били, а ти вже плачеш? — здивувалися люди.
— Не тому я плачу, що буду битий,— озвався шейх, а тому, що непоштиво
поставилися ви до моєї лютні, обізвавши її — то ж треба! — тамбурином якимсь,
а вино, кислюче як оцет, називаєте медовухою.
Поцінував правитель його дотепність та гострий розум і простив йому
гріх. * 11
'• Мамун (8ІЗ—833) — сьомий халіф із династії Аббасмдів, син Гаруна ар-РашІда.
"Ійіс ібн Моаіі» аль-БасрІ (пом. 739 р) —суддя, що уславився справедливістю
й розумом
11 Хішам ібн Абдальмалік |724—743) — десятий халіф о династії Омейядів
12!
З арабської переклав Валерій РИВАЛКІН
ПЕРСЬКІ ОПОВІДКИ
2. Прямуючи до своєї хати, один жонатий гамаданець1® спостерігав юнака,
гарного на вроду, що виходив саме з його дому на вулицю. Роздосадувався
гамаданець неабияк.
— Хай же воно буде прокляте, таке життя твоє нездалеї — гукнув юнакові
услід,— коли ти маєш отак волочитися по людських домівках; гляди, а то й зовсім
охлянеш. Оженився б ти літне, узяв яку жінку за себе, то і ми б того меду трохи
скуштували.
5. Сказав один чоловік тлумачеві снів:
— Було мені вві сні видіння, ніби приготував я собі бурані17 * * із верблюжих
кізяків. Чи се який знак мені?
— Ось дай лише дві таньги|в,— одмовив тлумач,— і знамення сього сну я тобі
враз з'ясую.
— Отакої! — вигукнув чоловік. — Коли б ото у мене було дві таньги, став би
я готувати бурані із верблюжих кізяків.
8. Халіф Магді1’ під час ловів відбився од своїх воїнів, а коли надворі вже
звечоріло, приблукав до хижки одного араба. Той подав гостеві їство, що було
в хаті, та й, принісши дзбанок вина, почав його гостинно частувати.
Хильнули вони ото по чарчині, коли халіф і каже:
— Я слуга самого Магді.
Випили й по другій.
— Я емір самого Магді,— знову каже халіф.
Вихилили й третю.
— Я сам Магді,— проказав він на сей раз.
Отакої! вигукнув вражено араб та й забрав дзбанок геть. Ти випив
одну чарку, незнайомче, й приставлявся зразу халіфовим слугою, після другої
посягав на емірство, а по третій — вже й на халіфегво. Коли ж вип'єш іще одну, то
тоді об'явиш себе самим господом Богом.
Другого дня. як тільки над'їхали вояки й зібралися перед халіфом, араб
з превеликого остраху накивав п’ятами. Магді ж оддав повеління, щоби того було
однайдено й приведено, а опісля ще й золотом його обдарував.
— О халіфе, сказав араб,- засвідчую, що мовив ти правду, хоча
й намірився на четверту.
9. Один чоловік прийшов до мазара, себто святого місця, й впала йому в вічі
одна довжелезна могила.
— Хто се тутечки похований? — спитав він.
— Прапороносець пророка,—о двіту вали йому.
— Себто як? — здивувався той. — Поклали його в могилу разом із прапором?
•10. Раз якось шиїт20, прийшовши в мечеть, побачив на щитах імена неправед-
них халіфів, по стінах порозвішувані Хотів він був цвіркнути слиною на ім'я
Абу Бекра й Омара, та, хан їм цур, попав на ім'я Алі.
— А чого се ти з ними тут розсиджуєшся, в отакій компанії? — сильно
розсердився він. — Ото й маєш по заслугах!
12.	Притягнули до халіфа якогось чоловіка, що об'явив себе Богом.
Минулого року тут теж один приставлявся пророком І посланником
Божим,— сказав халіф,— так я велів скарати його на смерть.
— От і добре зробили, одмовив чоловік. Я ж його не посилав!
13.	Абу Бекр Благочестивий часто вештався по ночах, шукаючи де н що
погано лежить. Та хоч як ревно він старався, під руки йому не навернулось нічого.
Узяв він та й поцупив з досади свою чалму і сховав її собі під пахвою.
Як прийшов він додому, жінка його її питає:
" Тамадах місто о Ірані Тамадах ці славились па всю країну грубого поведінкою та
гонористим характером.
' Бурані— вид страпи зі смажених на олії овочів
" Таньга — дрібна срібна моннта
Халіф Убендуллах Магді (409—934) — ілсиовіїнк династії Фнпімідів
Праведними халіфами мусульмани вважають чотирьох халіфів, що очолили мусульманську
іромаду безпосередньо після Мохаммеда,— Абу Бекра, Омара, Османа та Алі Ш н Гг и іпинлюті.
праведним лише Алі, тоді як три надані вище вважаються утурпаторамн
122
Ну. то що ж ти приніс сього разу?
— Ось чалму свою я приніс,— каже. — Та помовчала б ти! — зацитькав свою
жону, бачачи, що розсердилася вона тяжко. - Не дотямиш ніяк, навіщо я так
вчинив? Дуже не хотілося мені впіймати облизня.
14.	Хаджі крав людські вівці, а м'ясом отим роздавав милостиню.
— Чом ти отак робиш? — спитали у нього.
— Гріх крадійства врівноважується воздаянням милостинею,— одрік
Хаджі,— і між ними така ж різниця, як між салом та курдюком вівці, де сало тес
міститься.
18.	Емір Тогочар спитав якось у мауляни3! Кутб ед-Діна.
— Що ж то воно є за люде, отії єретики-відступники?
— Се ті, що беруться до жінки ззаду,— відказав мауляна.
— Овва! — вигукнув емір. — Тож виходить, що я двічі єретик!
20.	Хаджі у дитинстві став на кілька день у найми до кравця. Раз той
кравчина-наставник приніс у свою майстерню чашу меду та й, лаштуючись іти
у якійсь потребі, наказав Хаджі:
— Ось у сій чаші — отрута. Гляди ж мені, не з'їж, а то вріжеш дуба.
— А я й не думав їсти,— відказав йому Хаджі.
Коли ж наставник пішов, виміняв Хаджі на шмат сукна у одного лахмітника
величезний кусень хліба та й упорав його з тим медом до крихти.
Повернувся згодом кравець та й став шукати теє сукно.
— Як не битимеш мене,— озвався Хаджі,— тоді розповім я тобі усю правду,
як с. А справа ось яка. ловив я гав, а якийсь злодюга узяв та й поцупив тую
сукнину. І такий мене перед карою страх охопив — ти прийдеш і мене лупцювати-
меш,— що поклав я собі: «З'їм-но я отую отруту. Покіль ти вернешся, мене вже не
буде на сім світі». Тож усю отруту, яка була в чаші, я й ум'яв. Та. сам бачиш,
живий дотепер іще. Отака притичина
21.	Дав батько Хаджі дві великі рибини, щоб відніс він їх на продаж. Хаджі
став тинятися вулицями й підійшов нарешті під якусь хату. Виглянула з неї
вродлива жіночка.
— Дай мені одну рибину,— сказала вона, — і я вволю твою волю.
Дав іи Хаджі рибу та й набувся з нею досхочу. Уподобавши сес діло, дав він їй
і другу рибину та й знову став жирувати із нею. А потім усівся в хаті та й каже;
— Принеси-но мені води.
Подала йому жіночка глек з водою. Випив він воду, вдарив глеком об землю
й розтрощив його на друзки Коли ж забачив здалеку її чоловіка, залився рясними
слізьми.
— Чого се ти плачеш? — спитав чоловік.
А Хаджі йому й каже:
— Сидів я в хаті — води попрохав, знаєте. Та вихопився мені глек із рук
і розбився. Було в мене дві рибини, от хатун і забрала іх замість глечика. А я тепе-
речки. потерпаючи зі страху перед батьком, додому не можу поткнутись.
— Та що там глек... — дорікнув чоловік жінці.
Одібрав ті рибини й вернув Хаджі зі словами:
— Йди собі з миром, чоловіче добрий.
22.	Спитали в одного дармоїда й нахлібника:
— Чи ти маєш смак до їжі?
— Гай-гай,— одказав дармоїд. — Я нещасний тільки того добра й маю...
24.	Раз якось мауляна Кутб ед-Дін, простуючи вулицею, угледів шейха
Сааді22 — той саме справив любесенько малу нужду і вже витирав свій страм об
мур-
— Гей, шейху! — гукнув його мауляна. — А що се ти в людському мурі діру
робиш?
Не хвилюйся, Кутб ед-Діне,— заспокоїв його шейх. — Хай же тобі буде
відомо: отеє, що ти зараз бачиш, не таке вже н тверде.
29.	Один казвінець23 вирушив був на війну з єретиками із великим щитом.
З фортеці жбурнули каменюку й розбили йому голову
•' Маулвпя — титул мусульманських учених і богословів
’	ив у,,вл| ’ивиеніггий перський поет. дидактик 1 Лірик Мусліх ед.ДІи ( ладі
ШІ разі |!2<>.>/1208—1292)
•' Мешканець міста Клхвіна ро.ггашованого неподалік від Тегерана
123
— Гей, чоловіче дурний! Чи тобі повилазило! — зарепетував казвінець на все
горло. — Ти не бачиш сього щита, що поцілив мені в голову?
ЗО.	Один казвінець впав у глибоку яму
Татусю любий, сказав йому син. ти з ями поки що не вилазь,
а я сходжу за мотузкою й тебе витягну.
31.	Муедзин крикнув на весь голос та й ну мчати щодуху.
— Чого се ти біжиш? — спитали в нього.
— Бачте, люди кажуть мені: «Голос твій приємний здаля»». От я й біжу, щоби
голос свій здаля почути,— відповів муедзин.
33.	У Хаджі поцупили двері з його хати. Подався тоді він до мечеті та й,
іздійнявши з неї двері, відніс їх додому.
Чого се ти в мечеті двері зняв? спитали в нього.
Двері мені в хаті вкрадено, - відповів Хаджі, а Господь усевіда того
злодюгу знає. Як видасть він мені його, то й двері свої назад отримає.
34.	Султан Махмуд здибав якось немічного діда, що тягнув на собі в'язку
хмизу. Шкода зробилося султанові його й гукнув він:
— Гей, старче! Скажи, що ти хочеш, і я вволю твоє бажання: два-три динари
золоті, віслюка-вуханя чи більше тобі до мислі кілька овечок? Або ж я дам тобі
радше сад — у ньому ти знайдеш спочинок після трудів своїх.
Л старий йому й каже:
Дай мені золото я зав'яжу його собі в черес, сяду на довговухого,
пожену перед себе овечок, відтак в' їду в сад й довікую під твоєю владою в супокої
решту свого віку.
Припали султанові ті слова до душі, тож по його зволіннютак було и вчинено.
40.	Був у Хорасані24 один хакім25 на ім’я Халяф Раз от і донесено йому у вуха:
— Єсть тут у нашому городі один чоловік, око в око схожий на тебе.
Коли ж того привели по хакімовому загаду, хакім і питає йогс
Скажи-но, а матір твоя не промишляла звідництвом, не була вхожою
в домівки людей високого стану?
— Та ні ж бо,— одвітував чоловік,— мати моя була жінкою бідною, зроду не
виходила з хати А от батько мій садівникував у людей іменитих, та й за водоноса
нерідко наймався у них.
41.	Ватага казвінців рушила війною на єретиків. А зворотньою дорогою ніс
кожен голову єретика, настромлену на палю, лише один казвінець тягнув на палі
чиюсь ногу.
— Хто ж се його забив? — спитали у нього.
— Я,— одказав гой.
— А чом ти не настромив його голову?
— Та покіль я примчав, голову його вже хтось інший поцупив.
43.	Один добродій сказав якось приятелеві:
— Око в мене болить. Як би то зарадити лихові?
— Торік у мене болів зуб. - одказав приятель,—так я його й вирвав.
45.	Лисий вийшов із лазні, коли дивиться — аж шапку його вкрадено. Зчинив
він тоді лазебннкові превелику бучу.
— Ти сюди прийшов без шапки,— одпирався лазебннк.
Заволав чоловік:
— ГеЙ, мусульмани! Чи ж моя голова така, що можна непокритою на люди
витикатися?
46.	Один казвінець, підступивши до коня з лівого боку, встромив праву ногу
в стремено, сів верхи... і опинився обличчям до коневого хвоста.
— Ти ж сів на коня навпаки,— сказали йому.
— Та ні ж бо,— одказав той,— не я сиджу навпаки, се кінь лівша.
48.	Султан Махмуд був одного дня у тяжкому гніві. Тальхак2*, хотячи його
розважиги, поспитав:
— Султане, яке було ймення твого батечка?
Султан роздосадувався ще дужче й одвернув голову. Тальхак же став
супротиву нього й ізнову питає те саме. * **
“ Край на сході Іраку
“ Хакім — правитель міста чи області.
** Тальхак — блазень султана Махмуда
124
— Яке тобі діло? — вкрай роз'ярився султан —Йолоп, звідник, собака
шолудивий!
— Отгепер ім'я твого батечка відоме. А як же звали батька твого батечка?
Султан весело засміявся;".
53.	Потворний лицем ходжа мав помічника куди гидкішого за себе. Одного
дня голільник дав помічникові у руки люстерко. Зазирнув помічник туди
й вигукнув вражено:
— Аллах преславний! Ну й здорово же дав маху сотворитель небесний, нас
такими зробивши!
— Гей ти! Не говори у числі мнозпм,— озвався ходжа. — Скажи краще: «Дав
маху, мене сотворивши».
Помічник же, давши йому люстерко, одказав:
Ходжа, пане мій! Коли мені не ймете, то лишень самі погляньте
в дзеркало!
54.	Одна жінка твердила перед халіфом Васіком*8, що пророчиця вона
й посланниця Божая.
— О жінко,— сказав їй Васік,— чи знамо тобі, що Мохаммед був пророком?
— Авжеж,— одказала вона.
А коли так. мовив халіф, то нехай же тобі буде відомо, що заповів він:
 Немає пророка після мене». Тож домагання твої пусті й намарні.
Еге ж, заповів він: «Немає пророка після мене»,— сказала жінка, а от
«Немає пророчиці після мене» — він не заповідав!
55.	Батько Хаджі приніс до хати три засмажені рибини. А Хаджі саме не було
дома.
— Давай-но з’їмо їх,— запропонувала мати,— поки Хаджі не вернувся.
Накрили вони стіл, аж тут і Хаджі нагодився Мати дві більшенькі рибини
сховала хутенько під стіл, а меншеньку поклала зверху, на скатертину.
Хаджі оте й постеріг у дверну щілину.
Всілися вони кружкома, от батько й питає Хаджі:
— Чи чував ти, синку, оповідь про пророка Юнуса’*?
Хаджі й одвічає йому:
— Спитаймо ліпше у сієї рибини — побачимо, що вона нам скаже.
По сих словах нахилився до риби й. притулившись вухом до її рота, сказав по
якійсь хвилі:
— Отся риба говорить: «Коли був пророк Юнус я була ще малесенькою, а от
ті дві рибини, що під столом лежать, старші за мене. Тож питайте у них — вони
вам і розкажуть усе до пуття».
56.	Один тесля узяв собі жону, а рівно через три місяці повила вона йому сина.
— Яким же ги ім'ям наречеш свого хлопчика? — спитали в батька.
— Коли ж він шлях, на який інші витрачають дев'ять місяців, подолав за три,
то йому годиться дати наймення Швидконогий,— одказав тон.
57.	Султанові Махмуду, коли він зголоднів, подали баклажанне бурані.
Уподобав його вельми султан і сказав:
— І знаменита ж ця з баклажанів страва!
Дворак султанів і собі давай вихваляти сей овоч, приплітаючи багато чого
несусвітенного. А султан, всмак попоївши, мовив:
— Еге ж. баклажани —страва дуже шкідлива для здоров'я.
Дворак же тоді наговорив од себе всякої всячини про шкідливість сього яства.
— Гей, плюгавче! — скипів султан. — Хіба ж не ти хвилю тому розводився
про пожиточність баклажанів?
— Султане,— чемно одрік той,— я ж є твій підніжок і підданець, а не
баклажанів, тож мені таку річ годитьси казати, яка була б до вподоби тобі, а не
баклажанові.
67. Один циган шпетив свого сина:
— Ти байдики б’єш й у неробстві та лінощах літа свої марнуєш. Скільки вже * **
,т Султан Махмуд Газневі (998—10301 був син тюркського раба-гуляма Сабук-тегіна. засновника
династії Газмевідів
” А л ь-Ва сік — багдадський халіф із династії Аббасидів, правив у 842—847 рр
** Пророк Ю н ус—біблійний Помп. Про нього згадується п Корані (глава 10—«Юнус».
а також в інших місцях), що він. потрапивши в утробу великої риби, палко молився Богові й таким
чином врятувався, вибравшись па берег.
125
я казав тобі: «Навчися перевертатись через голову, собак навчи через обруч
скакати, і сам наломися ходити по линві, й відтак життя своє проживеш у достат-
ку». Коли ж ти не прихилиш уха до речей моїх, то, їй-богу, запроторю тебе
я в медресе, щоб ти знань їхніх, нікчемних І гроша не вартих, набрався й мудрецем
зробився. І покіль ти живим будеш, у приниженнях, злигоднях та нещастях
нидітимеш і найменшого пожитку з науки тієї не матимеш.
71.	Атабек Салгар-шах дав Маджд ед-Дійові єгипетського єдвабу. У декількох
місцях по ньому було вигаптувано: «Немає Бога, крім Аллаха». А єдваб виглядав,
сказати б, ветхим. Отож, не припав він до вподоби Маджд ед-Дінові.
— А чого се «Мохаммед — пророк Аллаха»30 на ньому не виткано? —
поцікавився хтось із прибути їх.
— Бо ж його ще до Мохаммеда, посланника Аллахового, виткано,— одказав
Маджд ед-Дін
76.	Хаджі. проголодавшися, причвалав до якогось села. Почувши, що
в одному будинку поминають покійника, подався туди.
— Почастуйте мене поминальними солодощами.— сказав Хаджі,— і я сього
небіжчика враз відживлю.
Запросили родичі померлого його до хати. А як Хаджі вже всмак попоїв, тоді
сказав:
А тепер ведіть мене до мерця.
Підійшов він до мертвяка, поглянув на нього, а потім і питає:
А ким же він був за життя?
— Ткачем,— одказали йому.
Яка шкода! — сказав Хаджі. — Когось би іншого я б воскресив у три мита,
та горопашний ткач, як уже врізав дуба, то навіки.
84.	Одна жіночка мала коханця кравця, а звати його було Мохаммед.
Якось став чоловік радитись із нею:
Збираюсь я завтра пригостити у нас такого-то й такого,— сказав. — Усе
слід таким чином влаштувати, як годиться за честивим звичаєм. І згадав ще
кожного поіменно.
— Запроси ж до нас і кравця Мохаммеда,- докинула жіночка.
Що ж, привів чоловік і його.
Як скінчили вже гості трапезувати, то завели пісень. А Мохаммед-кравець
подався потаймиру у світлицю до хатун та й ну розкошувати із нею! Чоловік же
одразу прибрав ума — що тут й до чого, то й подався назирці, щоб заскочити
їх. Кинувся він до кравця, а той під ту пору вже н оскому зганяв. Скочив бідака на
рівні ноги та й дав тягу: гнався чоловік за ним навздогін аж до самої його хатні
А як вернувся назад, жіночка, зробивши кислу міну не сказала йому й півслова.
Хатун! - озвався чоловік. У чому ж моя провина, що ти зволила так на
мене набурмоситись? Я привів Мохаммеда-кравця, як ти мені ото загадувала,
почастував його, ти ж вдовольнила його жагу, та й я став йому у пригоді —
оскомину поміг зігнати, ще й додому його щасливо допровадив. Коли ж І є якась
вина в мене перед тобою на самому ділі, то підкажи мені ласкаво, як я маю її
спокутувати. А якщо зосталися ще якісь інші послуги, ти лишень звели мені
я на сей труд враз готовий
86.	Мауляна Шараф ед-Дін Дамгані проходив повз мечеть, де саме служитель
лупцював собаку, що лежав зіщулений на долівці й голосно скавучав. Як увійшов
же мауляна досередини, собака метнувся прожогом до прочинених дверей та
й утік. Причетник став мауляні вичитувати за те, що випустив собаку, й дорікати
— Друже,— мовив йому мауляна,— пробач їй. тварині безрозумній. Адже
вона з недорозуму свого сюди у мечеть приходить. А чи ми, що маємо розум,
часто навідуємося до мечеті?
90.	Дервіш підійшов до дверей якогось дому й попрохав хліба. Дівчина, що
була в хаті, одказала йому з-за дверей:
— У нас немає й крих пі.
— Тоді хоч полінце дай,— попрохав дервіш.
— Та де тамі
— Ну то солі дрібку.
Вирмз «Найде Бога, крім Аллаха, і Мохаммед пророк його* служать формулою визнай
ИЯ діри І, як правило. на роччл«-иоиугтьгм
126
— Що виї
— Хоч води глек.
— І того катма!
— А де ж твоя ненька? — спитав тоді дервіш.
— Пішла на поминки до родичів — оплакувати покійного й співчувати
їхньому горю,— одповіла дівчина.
Якщо справи у вашому домі дійсно такі кепські, як ти ото мовиш. — сказав
їй дервіш,—то принаймні десятеро ваших родичів повинні прийти до вас
поплакати та поспівчувати вашому горю.
91.	Шіразець31 * готував собі в мечеті бангЧ Підскочив до нього мечетний
служитель та й став вичитувати йому за те, що він гріховне діло робить. Глянув на
нього шіразець — а був той служитель криворукий, голомозий та ще й сліпува-
тий ач який, ще и бучу збиває!
— Чоловіче дурний!—озвався до нього шіразець. — Пан Бог не хтозна-
якими милостями тебе ущедряв, що ти о домі його Господнім так ревно печешся!
93.	Схопили одного чоловіка на п'ятнадцятий день рамазану33: «Ти порушив
піст!»
— А скільки ж днів минуло од початку рамазану? — спитав той.
— Та п’ятнадцятий день уже,— одрекли.
— А до кінця рамазану ще скільки день позосталося?
— Теж п’ятнадцять.
— То що ж мені, нещасному,— вигукнув чоловік,— краще здоров'я своє
порушити, аніж отес пісникування?!
96.	Один араб подався в хадж. себто на прощу. Під час тавафу — ходіння
довкола Кааби34 поцупили його чалму.
— Боже правий! — проказав він. — Коли я вперше прийшов до дому твого
Господнього, звелів ти. щоб чалму мені було вкрадено. Якщо ж ти мене вдруге
колись ще отут побачиш, то накажи тоді, щоб зуби мені повибивали,
97.	Одна жінка, що мала напрочуд гарні та вродливі очі, подала судді на свого
чоловіка скаргу. А суддя був розпусником й до жіноцтва охочим. Припали йому
до любості жінчині очі, й так він запрагнув її жагуче, що взяв її сторону. Чоловік
же одразу тес дорозумів н ізняв з дружининого лиця запону. (А була вона дуже-
таки плохенька з виду). Забачивши таке обличчя, суддя відчув до неї страшну
огиду.
— Забирайся геть, о жінко! — вигукнув він. — Хоча й маєш ти очі сумирні
й лагідні, та лице у тебе жорстоке й гнітюче.
98.	Одному чоловікові, коли він попросив пива, корчмар наточив кислого
й засмерділого. Випив чоловік отеє й заплатив за нього десять золотих динарів.
— Се куди більше, аніж пиво моє варте! — здивувався корчмар.
- Та не за пиво я даю тобі гроші,— одказав чоловік,— а за ту майстерність,
що ти умудрився зі свого широченного заду в глиняний глек з отакою вузькою
горловиною націдити.
99.	Нічні вартові надибали якогось п'яного казвінця і схопили його.
— Вставай,— сказали йому,— поки ми тебе не забрали й не вкинули
в холодну!
— Коли б ото я міг самотужки ногами пересувати.— одвітував їм казві-
нець,— без вас би добрався до своєї домівки — став би я вас дожидатись...
101.	Один хорасанець подався з приставною драбиною в чийсь сад — щоб
накрасти фруктів. Нагодився під ту хвилю й господар саду.
— Що ти тут робиш, у моєму саду? — спитав він злодія.
— Продаю драбину, — одказав той.
— Продаєш драбину в моєму саду? — здивувався господар.
— Драбина моя,—одказав хорасанець, де хочу, там і продаю.
" Мешканець Шіразу— міста на південному заході Ірану.
“ Сильний наркотичний засіб, який виготовляють її цвіту коноплі
*’ Рам азах — місяць строгого постування, коли їсти п пити дозволяється лише вночі
Порушити піст дозволяється лише хворим, вагітним жінкам, дітям немічним старим, воїнам під ча<
походу і тим. хто псребувас в дорозі
“ Під час тавафу прочанин обходить 7 разів кругом Кааби, починаючи справа, три — швидко або
бігцем, чотири — повільними кроками; при кожному обході вій торкається правою рукою південно-
го кута Кааби. який ще називають «Йєменською колоною», й цілує чорний камінь.
127
102.	Один казвінець. маючи сокиру, щовечора вкидав її у комору н брав двері
на міцний засув.
— Чому ти сокиру в коморі ховаєш? — спитала жінка.
А щоб кішка не поцупила, — одказав він.
— Що ж кішка із нею робитиме? Па лиха вона їй?
Ти вже, я бачу, зовсім жінка безклепа: нещасний кусень, що й ламаного
гроша не вартий, вона тягне зі столу, а сокиру, яку я купив за десять золотих
динарів, залишить?!
105.	Мауляна Кутб ед-Дін прийшов з відвідинами до хворого можновладця.
— Що тебе турбує? — спитав його.
Гарячка у мене, і шия моя болить, відказав той. Та, дякувати Богу,
вже два-три дні, як гарячка пішла на спад, переломилась. Тільки шия все ще
болить, завдає клопоту.
Не сумуй, серця свого не пригноблюй.— сказав мауляна Кутб ед-Дін,
і шия через два-три дні піде на спад, переломиться.
110.	Добродій один розказував своєму приятелеві:
— Було в мене п'ятдесят мамів35 збіжжя, та поки я схаменувся, миші все геть-
чисто прибрали.
Я теж мав п'ятдесят манів збіжжя,— мовив приятель. Та поки миші
схаменулися, я все геть-чисто прибрав.
112.	Ходжа подався раз якось у подорож. Держав же він у себе в домі раба
чорношкірого. Коли повернувся, хатун його привела двох чорнявих хлопчиків.
Раб посадив собі одного на карк друге бігло за ним услід — й вийшов стрічати
ходжу. Уздрів ходжа хлопчика її спитав.
— Чиє се воно?
— Хатун,— одказав раб.
— Отеє дивовижа! — вигукнув ходжа.
Якби ж то одна! одмовив раб. Позад мене ще н друга дивовижа
біжить...
113.	Один чоловік запитав у проповідника:
— Як звати жінку сатани Ібліса3*?
Проповідник поманив його до себе й мовив на вухо:
— Мерзотнику! Звіднику собачий! Звідкіля ж мені знати?
Коли ж чоловік вернувся до зібрання, у нього спитали:
Ну, то що ж він сказав тобі?
— Коли комусь так кортить довідатися, відповів чоловік,— нехай сам
у мауляни спитає, той усе розповість.
114.	Один дехканин в ісфагані прийшов під двері дому, де мешкав скарбівни-
чий ходжа Бата ед-Дін, й мовив євнухові:
— Перекажи ходжі, що ««сам володар сидить надворі й має до тебе справу».
Переказав той ходжі, і ходжа звелів запросити його. Коли дехканин увійшов.
Вага ед-Дін спитав у нього:
— То отеє ти єсть володар?
— Воістину так,— одповів дехканин.
— А яким же се побитом ти став ним?
— Справа така.— сказав дехканин,— що раніш я був володарем хутора,
володарем саду, володарем хати, та от твоі помічники, насильство надо мною
вчинивши, забрали в мене хутір, сад, хату — тепера позостався лише сам «воло-
дар».
115.	Хорасанець, втерявши в каравані свого віслюка, схопив чужого
й нав'ючив на нього ношу.
— Гей, се мій віслюк! вигукнув господар й собі схопив тварину.
І зчинилася між ними сварка.
— Твій віслюк був самцем чи самицею? — спитали в хорасанця люди.
— Самцем,— одказав той.
— Але ж се єсть самиця! — мовили йому.
Розгубився хорасанець: •*
•* Міра ваги, а різних місцях та в різні часи не однакова (від 2.9 до 13.8 кг)
’• Ібліс за мусульманськими віруваннями гріш ний ангел, якніі був відкинутий Богом
і проклятий ним. Згадусться я Корані.
128
— Мін віслюк не зовсім самцем був...
117.	Один добродій зайшов у свій сад н вгледів отам злодія, що завдавав собі
на спину лантух з огірками.
— Що ти тут робиш у моєму саду? — спитав він у злодія.
— Йшов я от дорогою,— одказав той, — та раптом ні сіло ні впало здійнявся
вітер й перекинув мене у сад.
— Чому ж ти огірки зриваєш? — питає господар.
- З того страху, що вітер ізнову мене вхопить, й тримався я за огудиння
руками — аби не зміг мене із землі підняти,— йому на те злодій.
Отож, немає в тім сумніву, що се він назбирав огірків і ув'язав їх тобі
у лантух?
— О Аллах! — вигукнув злодюга. - Я також о тім думаю: як воно могло так
статись?
118.	Казвінець загубив у хаті перстень, та шукав він його на вулиці, бо в хаті
було темно.
119.	Один добродій намірився було у хаті казвінця сотворити намаз.
— Де тут у тебе с кибла37? спитав він у господаря.
Я лише два роки у сій хаті, одповів той. - Тож звідкіля мені знати, де
є кибла?
124.	Одна жінка, будучи на проповідник зборах, як вернулась додому, то
мовила чоловікові:
— Велебний отець наш казав, що кожен, хто сьогодні вночі дозволене за
законами мусульманськими сотворить злягання, матиме з того побудовану в раю
світлицю.
От лягли вони ввечері спати, жінка й каже йому:
— А ну давай, чоловіченьку, якщо сильно бажаєш хатину райську мати.
Пройшли отеє вони одну ручку, коли перегодом озивається знову:
— Збудував ти собі одну кімнату, чоловіче, то збудуй же й мені!
І Ій збудував чоловік. А по якійсь часині жіночка ізнову:
— А як принесе когось лиха година до нашої хати у гості, тоді що робитиме-
мо?
Він і вітальню поставив їй нівроку. А вже удень, піддуривши жінку та
забивши ій баки, підсту пився до неї ззаду й поборов.
— Три кімнати в раю буде, по одній на душу,— сказав при тім,— то нехай же
одна і в пеклі буде!
129.	Казвінцеві заболів зуб, тож подався він до зубного лікаря.
— Дай два акче,— сказав йому лікар,— тоді вирву.
— Е, ні, більше одного акче я не дам.— одмовився казвінець. А коли зуб іще
дужче рознемігся, то змушений був віддати два акче; підставив голову і показав
лікареві зуб, що й не болів зовсім. Лікар його і вирвав
— Я помилився, — озвався казвінець. І показав той зуб, що болів насправжки.
Лікар і того витягнув.
— От бачиш.— сказав казвінець.— ти хотів був примусити мене розкошели-
тися — хитро видурити з мене два акче. Та я від тебе куди кмітливіший:
змудрував так, що мені кожен зуб в одне акче обійшовся.
131.	Якийсь чоловік узяв за себе одну жінку. В першу’ ж нічку, як подалися
вони у спочивальню, чоловікові раптом припекло надвір. А вернувшись назад,
побачив, що наречена проколює собі для сережки вухо. Як ліг же він із нею, то
й вийшло на яв, що віддалася вона в заміжжя початою.
— Хатун, хатун.— став соромити її чоловік,— що слід було робити
в батьковому домі, ти тут робиш, а що слід тутечки зробити, ти вже зробила в домі
батьковому.
132.	Один чоловік, бридкий з виду та ще й жерун невситний, був присутнім на
трапезі у халіфа Йазіда”.
— Скільки твоя жінка має дітей? — спитав у нього халіф.
— Дев'ять донечок у мене,— одказав обжера
— А хто з вас вродливіший? — спитав Йазід. — Твої донечки чи ти сам?
— Ва-ллагі йа аміру ана ахсан мін гунна ва-гунна акаль міннії — вигукнув
’’ Кибла — напрям до Мекки. нуди обертається мусульманин під час молитви.
“ Очевидно йдеться про Йазіда із Омейядськоі линастії (правив у 680—683 рр.|, заклятого
ворога шиїтів.
9. Всасаі» Мг 7
129
чоловік. — Клянусь Аллахом, о повелителю, що я вродливіший за них, та вони од
мене куди прожерливіші!
134.	Притягнули раз якось до халіфа чоловіка, що об’явив себе пророком.
— Яким же ти хистом чудодійним володієш? —спитав його халіф.
— А такий мій хист чудодійний, сказав чоловік,—як коли ти щось
подумаєш, я вмить дізнаюся. От зараз ти думаєш, що я брешу.
135.	Один вельможа мав жінку чудовної вроди на ім'я Зуфра. Виряджаючись
якось у мандри, налаштував він з тієї нагоди для своєї хатун білії шати, а служеб-
никові вручив чашу із синьою фарбою.
— У разі коли жінка по моєму від’їзді зробить якийсь негідний вчинок,—
сказав при тім,— вмочи одну пучку у фарбу і помаж їй отую одіж, щоб справа
мені одразу стала ясною, коли я повернуся і навіть тебе не застану.
По недовгім часі написав ходжа служебникові листовно вірша:
Безчестям не зганьбила хатун душі і тіла?
Од синьки ще одежа І) не зарябіла?
На що служебник одписав йому:
Якщо ходжа я Дорозі задержиться тепера,
Зухра його зустріне плямиста, моя пантера
144.	Судді раз зачало шпигати у животі. Лікар приписав, щоб йому було
поставлено винну клізму.
І багацько ж вина у нього влили! Так що суддя топ геть упився: заходився
дубасити своїх домочадців, а ті кричали на гвалт.
Що твій батько таке виробляє? спитали у його сина,
— А се він гузном своїм приклався до чарки.— одмовив син,— от тепер
і горланить.
147.	Якийсь туркмен позивався з одним чоловіком. Наповнивши глечик
вапном, натопив він зверху трохи лою й поніс до судді з тим, аби дати йому куку
в руку. Взяв суддя хабаря й прийняв туркменову сторону: тож судова розправа
скінчилася так, як туркмен собі замишляв; суддя ж вручив йому ще й вірчу
грамоту, скріплену печаткою. Та через тиждень тая справа з лоєм вийшла на
яв. Покликав тоді судовик туркмена: в отій грамоті, мовляв, єсть помилка.
Принеси ж, щоб я її виправив На що туркмен одповів йому:
У моїй грамоті немає помилки. А якщо й є яка помилка, то хіба що
в глечику.
149.	Казвінець повертався влітку зі спекотного Багдада.
— Що ти там робив? — спитали у нього.
— Піт,— одказав.
150.	Дервіш, не скинувши гівезв. творив намаз. Одному злодієві так закортіло
тії гіве поцупити, що він не втримався і спитав дервіша:
— Хіба ж буває намаз дійсний, коли твориш його взутий у гіве?
Збагнув дервіш, у чому річ, тож одказав злодієві:
— Коли намаз буде без гіве, то й ноги будуть без гіве.
153.	Казвінець йшов на війну з луком без стріл: стріла, мовляв, прилетить
з ворожого табору, от він її й вистрелить.
— А коли не прилетить? — спитали у нього.
— Тоді й війни не буде,— одказав казвінець,
154.	Якийсь злодій втеребився вночі у дім злидаря. Прокинувшись зо сну,
господар вигукнув:
— Гей, придурню! Те, що ми за ясної днини шукаємо й знайти не можемо, ти
хочеш знайти в потемках?
155.	Один дотепний чоловік зауважив, що смажена птиця лежить на столі
скупого вже третій день, а той усе її не їсть.
Вік сієї птиці смаженої, — мовив дотепник, по смерті куди довший од
життя її перед економ.
157.	Тальхакова жінка сповила дитинку.
— Що там у тебе народилося? спитав у нього султан Махмуд.
— А що ж іще у злидарів та неімуЩих може народжуватися? Хлопчик або
дівчинка, одповів Тальхак.
’* М’яке взуття з плетеним верхом п повстяною підошвою: мусульманин перед тим. як вершити
намаз, повинен скинута взуття
130
— Хто ж тоді од вельмож народжується? — здивовано спитав султан.
— Володарю мій і панеї — одрік Тальхак. — Народжуються на світ усякі
гульвіси, недолюдки, лиходії та душогубці.
162. Доручили якось казвінцеві нести у місті нічну варту. А він під час
другого намазу40 схопив одного ходжу.
— Я нічний сторож,— сказав він,— і тебе слід у холодну вкинути!
— Так серед білого дня нічна сторожа нікого не забирає! — обурився ходжа.
— А де я тебе вночі шукатиму? — одні час йому казвінець.
Та як раз під ту пору надійшли люди й стали ходжу боронити.
— Ну гаразд,— погодився казвінець,— коли ти йшов по ділу, так уже й бути,
відпущу тебе, але пообіцяй мені твердим і непохибним словом, що прийдеш сюди
сьогодні вночі, щоб я тебе міг схопити.
163. В одного мудреця спитали:
— Чому араби — жителі пустелі — до лікаря ніколи зроду не звертаються?
Дикі віслюки ветеринара не потребують,— одрік мудрець.
165.	Тальхак намовляв одну жінку согрішити з ним. та вона не давала згоди
й комизилася.
— Сьогодні свята п'ятниця41,— казала йому,— а у вечір святої п’ятниці гріх
переступу Божих заповідей —достоту записано так — удвічі є більший.
Ну, то не біда,—одмовив Тальхак,— тоді ми суботнього вечора
надолужимо — візьмемо та й учинимо гріх подвійний.
167.	У Тальхака вкрали лошака.
— Се твоя провина.— сказав йому один,— бо пильнував ти його недбало.
— Се конюший твій завинив,—докинув інший.— бо залишив стайню
відчиненою.
— Атож.— одмовив Тальхак,— виходить, що лише злодій безневинний.
170.	У хорасанця був худий кінь.
— Чом ти не даєш йому ячменю? — спитали у нього.
Та він того ячменю з'їдає щовечора десять манів!
— Гаразд, але чого ж він худючий такий у тебе?
— Тому що заборгував він мені того ячменю за один місяць.
171.	Султан Махмуд спитав у Тальхака:
— З якого приводу трапляються між людьми сварка й розбрат?
- Щоб не було приводу, хай не дивляться в очі одне одному й не їдять
нічого,— одказав Тальхак.
Бовдуре! розсердився султан. Що за дурниці ото ти верзеш?
— Ось так люде й сваряться: один городить нісенітниці й бридні, а другий
йому тим самим відповідає. От і постають між ними сварки та чвари,— пояснив
Тальхак.
173.	Один добродій, вклавши гостя в хаті спати, опівночі почув, що той
заходиться реготом в горішніх покоях на жіночій половині.
— А що ти там робиш? — здивувався господар.
- Та я вві сні скотився.— одказав гість.
— Але ж люди скочуються згори вниз, а ти скотився знизу нагору!
От з того я й сміюся!
174.	Один кравець викроював турчинові габу4ї. Турчин же так пильно
придивлявся до його роботи, що кравцеві не було ніякої змоги й шматка з тієї габи
поцупити. Та раптом кравчина, ні сіло ні впало, відвійнув гучними вітрами.
Розреготавшись, турчин аж на спину зо сміху беркицьнувся. А кравець тим часом
і владнав хутенько свою справу.
Підвівся турчин по якійсь хвилі та й мовить:
Гей, кравче-майстре! Ану відвійни іще раз!
— Сього ніяк не можна допустити,— одказав кравець,— бо тоді габа буде
затісною!
175.	Перед халіфа Мутаваккіляп привели рабиню, щоб той купив її собі.
— Гей, рабине! — звернувся до неї халіф.—Ти є непочата чи упорана?
Другий на ма і (намаї-е дігяр) — третя молитва між полуднем і заходом сонця
*' П'ятниця — святий день, коли мусульмани моляться в соборній мечеті
*‘ Просторий верхній чоловічий одяг з довгими рукавами.
° Мутаваккіль (857—861) — десятий халіф із династії Аббасидів. відомий своєю жорсто-
кістю та розпустою.
ІЗ!
— Я вже отая, «чи»,— одмовила рабиня.
176.	У Маджда Гамгара44 дружина, потворна лицем, була у мандрах. Коли він
одного дня сидів у товаристві, примчав щодуху служник.
— О ходжа! — вигукнув він. — Хатун твоя вже прибула до хати, звалилась
тобі на голову!
Коли б то вже хата на голову хатун звалилась.— одрік Маджд Гамгар.
182.	Один сказав Джахізові45:
Коли пісок із святилища Кааби всередину взуття комусь насиплеться,
одразу ж він скиглить і Господові скаржиться, щоб прибрав його й на місце своє
повернув.
— Скаржиться,— сказав Джахіз.— аби тільки горлянку свою дерти
— Дак пісок же горлянки не має. щоб скаржитись!
— Коли так. то як же він може скаржитись?!
185.	Боягуз гадюку сплячу побачив.
— Ех, шкода,— сказав,— сюди б мужчину й каменюку!
187.	Як Мазіда вкусив собака, йому сказали:
— Коли ти хочеш, щоб тобі не боліло, нагодуй собаку, який хоче тебе
вкусити, молоком з хлібом.
— Та тоді ніякий собака не схоче мене вкусити! — вигукнув Мазід.
190.	Шамс ед-Дін Музаффар казав одного дня своїм учням:
— Вчитися слід змалечку. Все, що у дитинстві береться до ума, ніколи вже
потім не забудеться. Ось уже скоро п'ятдесят літ, як завчив я першу суру Кора-
ну46, та незважаючи на те. що я жодного разу не проказував її, дотепер іще
пам'ятаю.
191.	Один чоловік пустив у птаха стрілу й схибив.
— Молодчина! — вигукнув його приятель.
— То ти мене на глум береш?! — розсердився стрілець.
— Та не тобі я кажу молодця,—одповів друг.— а птиці!
192.	Поцупивши Тальхакові капці із мечеті, підкинули їх у присінок
християнського храму.
— Аллах преславний! — зчудувався Тальхак. — Я сам мусульманин, а капці
мої п ©християн ились.
196.	Один чоловік найняв собі хату. А сволоки у тій хаті, підтримуючи стелю,
дуже рипіли. От і повів чоловік мову з господарем дому про те, що слід би
справити.
— Ці сволоки під стелею,— сказав господар,— молитви проказують.
— Се воно добре, та от побоююсь, як би то вони, молитви скінчивши, не
впали ницьма на землю й не заходились бити поклони,— сказав чоловік.
197.	Проповідник говорив якось з мінбара:
— Коли раб Божий п'яний помре й п'яний буде похований, то у день
Страшного суду він устане з могили з хмільною головою.
Зчудувався хорасанець. що стояв біля підніжжя мінбара.
— їй-богуі — вигукнув він. — За одну пляшку отакого винця й ста динарів
золотих не жалко віддати!
199. Услужник один, увійшовши в крамницю, сказав своєму панові:
— Хатун просять, щоб ви два золотих динари на горох їй якийсь там дали.
— Хатун або зовсім олію в голові не має, або просто глузує з мене, чи що? —
розсердився той. — Я собі й ламаного гроша шкодую, а їй дам на якийсь-там горох
два динари?! Доброго бобу їй дати хіба що!
204.	Султан Махмуд загадав одного дня кухареві:
— Усі прутні баранів, яких ти сьогодні на кухні заколеш, збери докупи
й гарно зготуй, а потім подай оте їство на стіл Тальхакові — побачимо, що він
казатиме.
Зготував кухар, і Тальхак заходився їсти.
— Що ж ти їси, Тальхаку? — спитав у нього Махмуд.
“Маджд ед-Дін Гамгар ШіразІ (пом 1287 р.) — перський поет, сучасник I земляк
Сааді Шіразі.
' А л ь - Джахіз. Абу-Осман Амр Ібк Бахр (775—868) — арабський письмеимик-прозаїк. ен-
циклопедист,
“Першу суру Корану мусульманин повинен проказувати щонайменше пить разів
на день.
132
— Сії ласощі приготовані хіба що для жінок із гарему султанового,—
одмовив Тальхак, — та кухар переді мною поставив, помилившись, ось
я и розкошую.
205.	З нагоди святкового дня султан Махмуд казав видати кожному по
коштовному халату. А як настала черга Тальхака, султан звелів:
— А йому принесіть і дайте віслюче сідло!
Так було й зроблено, як ото загадував султан. А коли всі повиряджалися
у халати, Тальхак, почепивши отес віслюче сідло собі на хребет, прийшов на
прийом до султана.
— Гей, ясновельможні! — гукнув вія. — Отепер і стало відомо, як султан до
мене, раба свого, прихилився серцем: усім вам зволив він видати по халату зі
своєї скарбниці, а для мене він зняв зі свойого плеча і дав те, що сам носив.
208.	Хаджі неврожайного й посушливого року, умліваючи з голоду, прийшов
у одне село. Прочувши, що сільський староста нездужає, подався туди.
— Я лікар-гоїтель,— сказав він.
А у старости саме пекли коржі.
Він і каже:
Такий с од того засіб — принесіть один ман олії й один ман меду.
Коли те усе принесли, налив він у миску олії й меду, накришив туди гарячого
коржа, а тоді витягував по одному шматку й. обводячи довкола голови хворого,
вкидав собі в рот, аж поки усе впорав. А потім сказав:
— На сьогодні лікування того вже досить, аж до завтрього.
А як вийшов із хати надвір, голова тут же й врізав дуба.
— Що ж то за ліки такі були, що ти йому давав? — поцікавились люди.
— Ат, не питайте! — одмовив Хаджі. — Коли б я того'не з’їв був. то сконав би
з голоду поперед нього.
219.	Одна жінка заїздила н ухоркала двох своїх чоловіків. А коли й третій
чоловік її ліг на смертну постіль, стала вона побиватись за ним й голосити:
— Ой. мужу мій і пане! Куди ж ти йдеш і на кого мене полишаєш?
— На четвертого рогоносця,— одказав чоловік.
220.	Одна жінка спитала в Тальхака:
— Де тії ворота, за якими торгують ласощами та солодощами?
— В шароварах хатун,— сказав Тальхак.
221.	Жінка одного халіфа, вийшовши надвір із лазні, глянула у дзеркальце
н замилувалась своїм тілом. А потім написала на стіні вірш по-арабському:
«Я — наче яблучко рум'яне, на щічках ямки в мене».
А другого дня забачив отой напис Абу Нувас та й вивів під ним унизу:
«Ще маю дві принади, завбільшки — мов дві жмені».
223.	Або.машід Шіразі засмажив баранчика, а що баранчик був щупленький,
то ніхто його й не купував. Однак Абомашід не хотів, щоб м'ясо зіпсувалось. Тож
узявшись на хитрощі, подався він до хати, де мешкав обмивальник небіжчиків.
— Боюсь я,— сказав він тому,— що помру наглою смертю й нікому буде за
мною пожаліти й потурбуватись. А маю я у своїй крамниці смаженю. От коли
мене слід буде за мусульманським звичаєм поховати, так ти мене й обмиєш.
Урадуваний обмивальник одразу ж вирішив скористатися з дар.мівщини, тож
вони з дружиною упорали теє м'ясиво.
А через тиждень Абомашід прийшов до того обмнвальннка й сказав йому:
— Вирушаю я в Дамаск, то й ти ходи зо мною!
— А чого б се? — здивувався обмивальник.
— Я ж тебе найняв для того, щоб ти обмив моє тіло, коли я помру,— сказав
Абомашід.
Сердешний обмивальник сплатив вартість печені й, лише вернувши гроші,
порятувався з його рук.
225.	Проповідник говорив з мінбара казання, а один із молільників невтішно
ридав.
— Миряни! — вигукнув проповідник. — Подивіться лишень на сього чолові-
ка: всі гріхи його виливаються гіркими слізьми.
— Мауляно! мовив чоловік, підвівшись. Я не доберу, до чого тут мої
гріхи. Плачу я за своїм рудим козлом. Борода твоя дуже скидається на його
бороду. Два дні тому він околів. І лиш тільки ти хитнеш бородою, я відразу
згалую його, бідолаху. Тож і плачу гіркими сльозами.
133
226.	Проповідник говорив з казальницг.
— Коли написати імена Адама й Єви та почепити іх у хап. то Шайтан дверей
у хату не знайде і не ввійде.
Тальхак, що стояв біля казальниці, озвався:
МауляноІ Шайтан у самому раю, по сусідству з Богом, наблизився до них
та й ввів у облуду. То яким же робом він убоїться їхніх імен у наших домівках?!..
229.	Один добродій попрохав у товариша на якусь часинку коня.
— Єсть у мене кінь, але він вороний,— одказав господар коня.
— А хіба ж на вороного коня не можна сісти? — здивувався той.
— Коли я не хочу дати, то и цієї причини досить,— сказав товариш.
230.	Проносили небіжчика вулицею, а дервіш із сином стояли край дороги.
— Татусю,— спитав син.— а що то несуть?
— Людину, синку,— одказав батько.
— А куди?
Туди,—сказав батько,— де нічого їсти, нема в що зодягнутися, ні хліба
тобі, ні води, ні дров, ні вогню, ні золота, ні срібла, ні килима...
— Татусю, невже ж його несуть до нас у хату? — спитав син.
231.	Батько Хаджі держав у себе служницю, що вряди-годи вдовольняла ного
жагу. Раз якось уночі прийшов Хаджі до неї у батьковому одязі її ліг поруч.
— Хто ти сси? спитала служниця.
— Я мій батько,— відповів Хаджі.
233.	Був у Багдаді божевільний на ім’я Ібрапм.
Одного дня халіфів візир запросив його до себе у гості. От і подався Ібрапм
у той дім сам-один. Підвернувся йому там під руку ячмінний корж, от він його
й ум'яв. А тим часом пройшла у домі чутка: рубін у три міскалі*’ десь запропався!
Усіх людей пороздягали догола, та не було знайдено нічого. Тоді Ібрагіма та
ще кількох чоловік замкнули у хаті.
— Се ви його проковтнули,— сказали їм,— тож три дні отут сидітимете, в сій
кімнатці, аж покіль він із вас вийде.
А третього дня повз той дім проїздив халів. Уздрівши ного, став Ібрапм
репетувати:
Ей, халіфе! Я в сій хаті з ів ячмінного коржа й мене вже третій день тут
тримають, щоб я випорожнився трнміскалевим рубіном. А ти, силу-силенну
всякого харчу перевівши, завдав такої шкоди й збитків скарбниці що ж вони
тепер тобі заподіють?!
234.	Граматик, що плив на кораблі, спитав у стернового:
— Ти науку синтаксису вивчав?
— Ні,— одказав той.
— Дайата нісфа умріка, — відповів йому граматик по-арабському. — То
вважай, ти половину життя втратив.
А наступного дня подув буйний вітер, і корабель став тонути.
— Ти науку плавання вивчав? — спитав і собі стерновий у граматика.
— Ні.— одмовив той.
— Аякад дайата тамама умрака,— і йому стерновий одповів по-арабсько-
му. — Вважай тоді, що ти усе життя втратив.
238.	В палаці Буркана4®, хана китайського, з-поміж картин виділяються три.
На одній сидить якийсь чоловік, поринувши у тяжкі роздуми, на другій — однією
рукою гамселить він себе по голові, другою рукою бороду собі висмикуючи. А на
третій він танцює.
Зверху на першій написано: «Сей чоловік думає-гадас, чи одружуватись
йому, а чи ні». На другій же написано: «Сей чоловік одружився й тепер шкодує».
А на третій написано: «Сей чоловік розлучився з жінкою й отаким чином
звільнився од напасті».
Цидулку йому в руку вкладено й отсей вірш там написано:
Якщо в сім’ї нелад. то жінку — за поріг,
І скинеш клопіт з пліч, ак чсргпкки з ніг.
239.	Привели раз у палац до халіфа одного араба-степовика. Глянув араб на * *•
г М і с к а л ь міра ваги. що дорпшюсться 4.8 г.
*• Шейх Бурхан (Бурілії сд Дік Сагарчі (XIV ст.) глава мусульман у Китаї
134
халіфа — сидів той високо на троні, а двораки його стояли побіля нього внизу — і,
зроду такої пишноти не бачивши, проказав зачудовано:
— Мир тобі, о Аллаху!
— Я не Аллах,— одказав халіф.
— О архангеле Джабраїле! — тоді каже араб.
— Та й не Джабраїл я.— на те йому халіф.
Тоді араб і каже:
Ба. раз ти не сси ні Аллах, ні архангел Джабраїл, чого ж ти на отакенну
височінь піднявся й сидиш тамечки сам-один? Ізійди ж униз та й сядь поміж
людьми!
244 Скарбівничий ходжа Шамс ед-Дін, посилаючи у Аурістан*’ Паглавана
Аваза. сказав йому:
— Привези звідтіля кількох хортів.
Подався він, а про собак забув і думати. А як повернувся назад у Тебріз,
згадав і звелів зловити кілька псів на базарі, а потім привів їх із собою до ходжі.
— Я ж хортів казав привезти! — обурився ходжа Шамс ед-Дін.
— А які ж ті хорти бувають? — спитав Паглаван.
— Хорти мають довгі вуха, тонюсінький хвіст, а живіт у них так підтягнений,
що його й не видно.
— Щодо хвоста й вух я не знаю,— одмовив Паглаван. — Та коли сії собаки
п'ять день у домі ходжі побудуть, то животи їм з голоду так западуться, що вони
через перстень проскочать, не те що.
259.	Се було під ту пору, коли Абу Алі Сіна50 втік з Гамадана від Ала ед-Дауля
й подався у Багдад; як прийшов він ото під Багдад, на березі річки якийсь чо-
лов'яга, зібравши довкола себе натовп, торгував знадобами, представляючись
лікарем. Одна жінка принесла склянку з сечею хворого. Заглянув туди лікар
й сказав:
- Сей хворий — єврей.
Знову подивився.
— А ти служниця сього хворого,— сказав він.
— Так,— погодилась жінка.
Поглянув він ізнову.
— Хата сього хворого у східній частині міста,— мовив на сей раз.
— Еге ж,— охоче притакнула жінка.
— І вчора він з'їв кислого молока.
— Справді,— відповіла вона.
Люди зчудувалися з такої його вченості. Здивувався й Абу Алі. 1 стояв, аж
доки той скінчив свою роботу.
Звідкіля тобі ото все відомо? — поцікавився Абу Алі. підійшовши до
нього.
— А звідтіля.— сказав лікар.— звідкіля й тебе я впізнав: ги Абу Алі.
— Диво дивне, як ти дізнався! — вигукнув Абу Алі. І коли став наполягати,
той одкрився.
— Коли жінка, — сказав він,— показала мені тую склянку з сечею, я побачив
її одежу і зрозумів, що вона єврейка. Оскільки вона була зодягнена у старе рам'я,
то зрозумів я, що вона чиясь служниця, а позаяк юдейки мусульманам не
прислуговують, дорозумів тоді я, що се служниця якогось єврея. І побачив я, що
на її одяг пролилось трохи кислого молока. От і дотямив я, що у тій хаті їли кисле
молоко й дали трохи хворому. А євреї живуть у східній частині міста, то зметику-
вав я. що десь там має бути і його хата.
— Се таки безперечно,— сказав Абу Алі. — Але звідкіля ти впізнав мене?
— Сьогодні дійшла чутка,— сказав лікар,— що Абу Алі втік од Ала ед-
Дауля. Знав я також, що він сюди прийде, й знав, що ніхто окрім тебе, не збагне,
що я тут усіх воджу за носа.
265.	Один селянин мав корову і віслючиху з дитинчам. Та от віслючиха
подохла, й коров'яче молоко стали давати малому віслюкові, а їм самим молока
вже й не вистачало. *•
*• Л у ріствн — прояшців в західному Ірані.
Абу Алі Іби Сіма (Авіценна, 980 — 1037) — прославлений вчений і філософ з Бухари,
автор знаменитого трактату з медицини «Аль-Канун фі-т-тібб» («Медичний канон»)
135
— О господи! — мовив селянин, розсердившись. — Ти сього малого віслюка
прибери зо світу чи що, аби моя родина могла напитися вдосталь коров'ячого
молока!
Пішов він другого дня у хлів, дивиться — а корова його вже й задубіла.
Став чолов'яга, немов громом уражений.
— О господи! - проказав. — Я ж прохав віслюка прибрати! То ти не можеш
корову від осла одрізнити?!
267.	Один дервіш, увійшовши у село, побачив юрму сільських старійшин, що
сиділи кружкома.
— Дайте мені милостиню,— звернувся до них дервіш,— бо коли ні. я вашому
селу те ж саме заподію, що заподіяв сусідньому.
Злякались вони і стали проміж себе радитись:
— Не приведи Господи, коли він чаклун якийсь або який святий — накличе на
наше село яку напасть і лиха опісля не оберешся.
Отож вони йому все дали, що той хотів. А потім спитали:
— А що ж ти зробив із сусіднім Селом?
— Там я те ж саме попрохав,— сказав дервіш, — і мені нічого не дали. От
я й прийшов сюди Коли б ви мені також одмовили, я б і ваше село покинув
і подався в інше.
Рибалкін Валерій Сергійович (нар 1952 р.) — старший науковий
співробітник Інституту мовознавства АН УРСР. кандидат філологіч-
них наук. Перекладаг з арабської.
ТРАКТАТ «СТО ПОРАД»
З фарсі переклоп
Роман ГАМАДА
Як видасться на думку людей тямущих та високомудрих. автор сих слів Убейд
Закані — нехай же Аллах убереже його від усяких небезпек! — хоча й не має
належного ступеня знань та мистецького вміння, зате з молодих літ до читання
книг та бесід мудреців і вчених виказав старання, й під ту пору, коли роки гіджри
добігали 750 літа51, він дійшов до вивчення розділу в рукописі старійшини
мудреців Афлятуна53, що той списав був для свого учня Арасту53, а незрівнянний
ходжа Насір ед-Дін Тусіи, з грецької на мову фарсійську витлумачивши, утвердив
його у своїй «Етиці»,— а також до деяких інших книг, в особливості ж «Панд-
наме», себто книги повчань шаха Анупгірвана-справедливця55, яку він дав Таджа
Рабія написати. Від читання книжок отих серце сповнилось непомалим бажанням
й на взірець їх постала книга повчань — се книга дервішів од блюзнірства вільна
та позбавлена удаваності й нещирості, аби вона корисно вплинула на виправлення
людських натур та звичайності, а також щоби й автор з тих премудростей якийсь
пожиток для себе узяв та скористався ними.
Отож є надія, що викладені отут напучувальні слова стануть геть усім
у цілковитій пригоді.
Якщо ти мудрості спожити радий.
То вислухай тоді бальзам поради —
Просіяний крізь сито красномовства.
Настояний на хмелі винограду.
1.	Гей, любі мої, користайтесь із щасливої нагоди пожити!
2.	Не прогавте слушної хвилі.
3.	Сьогоденних втіх не міняйте на завтрашні.
4.	Не оддавайте хорошого дня за поганий.
5.	Падишаха вважайте благодійником, творцем щастя своїх підданців,
охоронцем їхнього здоров'я і безпеки.
Мусульманське літочислення ведеться од 622 р., себто року переселення (гіджри) пророка
Мохаммеда  Мекки в Медіну; 750-й рік гіджри дорівнюсться 1372 р. за хрвстиянським календарем
• Афлятун — арабізована форма Імені давньогрецького філософа Платоиа Афінського
(427 — 347 рр до н. е.)
Арасту — арабізована форма імені великого давньогрецького філософа й ученого-енцик-
лопедиста Арістотеля Стаприта (ЗЯ4 — 322 рр. до н.е.)
“ Насір ед-Дін з м. Туса (1201 — 12741— знаменитий астроном і автор багатьох арабсь
»•»« ™ перських творів, у тому числі й відомої Ахляк-е Насірі, себто «НасіровоІ етики».
Йдеться про Андарз-і Хусрав-і Каватан — «Настанови Хосрова. Каватового сина», що нало-
жить перу царя Хосрова 1 Анушірвана
136
6.	Дорогоцінний час бережіть, адже пожити вдруге не вдасться.
7.	Усякому, хто становище своє та якого він коліна забуде,— нагадайте йому
про те.
8.	Не здоровкайтесь із самовдоволеними та пихатими
9.	Лиху годину у рахунок життя не вписуйте.
10.	Безтурботним людям, веселунам, надмірно щедрим та каландарськоі66
натури привіт і наше шанування.
11.	Облиште зазіхати та ласитись на чужеє добро — й над людьми ви зможете
щиро посміятися.
12.	Не отирайтеся біля дверей падишахів й дарунки їхні причетникам їхнім
полишайте.
13.	Принесіть у жертву життя заради друзів.
14.	Вважайте втіху життя, і світоч очей своїх, і радість серця у спогляданні
красенів.
15.	Проклинайте тих, що насуплюють брови та чоло морщать з досади, ведуть
розмови розважні, усіх криводушних, скнар, брехунів безсоромних та людей
нечестивих звичаїв.
16.	Беріть на кпини ходжів та з можновладців мерзотних глузуйте.
17.	Скільки змоги вашої не говоріть слів правдивих, щоб сердець ними не
обтяжувати і щоб люди на вас безпричинно не сердились.
18.	Блазнюйте, звідничайте, грайте на бубні, зводьте наклепи на своїх
ближніх, кривіть душею, продавайте віру за мирськії блага, будьте невдячними за
благодійство — і станете ви милі вельможам і заживете тоді на повну губу.
19.	Словам шейхів не діймайте віри, щоб з дороги не схибити та не потрапити
в пекло.
20.	Простягніть руку відданості непорочним святенникам-гульвісам —
і станете ви спасенними.
21.	Од страдників та відлюдників тримайтеся подалі — й заживете ви
з повною насолодою та втішите душу свою.
22.	Не поселяйтеся на тій вулиці, де стоїть мінарет, інакше розламуватиметь-
ся ваша голова од болю, якого завдають паскудні голоси муедзинів.
23.	Курців банту постачайте харчами та халвою.
24.	Простягайте руку помочі п'яницям.
25.	Тіштеся, покіль вашого віку, рахуючи спадкоємців своїх, захланних та
ницих
26.	Каландарство і парубкування самітницьке вважайте джерелом веселощів
та сутністю життя.
27.	Позбавтеся кайданів доброго імені та сором'язливості — й поживете ви
отоді вволю.
28.	У тенета жінкам не подавайтесь, а тим більш удовицям із дітлахами.
29.	Заради дозволених шаріатом пісних любощів не зрікайтеся й не уникайте
заборонених розкошів життя.
31.	Не беріть за себе розбещену доньку хатиба, щоб вона вам. чого доброго,
віслюча не повила.
32.	Убійтеся надокучливих няньок пестливих, мудрування бабки-повитухи,
коверзування вагітної, скрипливого колисання люльки й «здоров будь!» зятя,
супружниці, що не дає вільної години, й вереску дитинчати.
34.	На старощах не засягайте ласки й любові молодичок.
35.	Жіночок-удовиць не упоруйте навіть задарма.
36.	Не одружуйтесь — і не станете ви рогоносцем.
37.	Старих жінок не бийте цеглиною по голові, то й отримаєте ви сан борців за
віру мусульманську.
38.	Вирушаючи в путь, не збийтеся з дороги через стрункий стан жіночий,
і чадру, цяцьковану блискітками, й серпанок з торочками.
40.	Отой струмент, що ним череву своєму догоджають, а також і той, що ним
саджають людську розсаду, й на часинку якусь не полишайте без роботи.
41.	Коли здибаєте п'яного чолов'ягу, що спить, не треба його будити,
а скористайтесь ліпше зручною нагодою.
42.	Подавайте милостиню зляганням усім, хто П потребує: жінкам, заточеним
“ Календар — член мусульманського ордену мандрівних монахів.
137
удома й які не можуть на вулицю податись,., жіночкам молодим, чоловіки яких
вирушили у мандри,— бо ж давання милостині с неабияким благодійством.
43.	Пити та їсти не годиться самому, бо так за звичай роблять тільки судовики
та іудеї.
44.	До жебраків та голоти не звертайтесь із проханнями.
45.	Юних служників турчинських, поки вони с безбородими, купуйте за ту
ціну, що правлять, а як уже борода почне у них витикатися продавайте за ту ціну,
що покладуть вам.
47.	Купуйте молодого услужника з лагідними руками, а не з важенними
кулаками.
48.	Вино із рук чашннка-бороданя не приймайте.
49.	У хаті чоловіка, що узяв за себе двох жінок, супокою, радощів та злагоди
і не шукайте.
50.	Від хатун, що поему «Віс та Рамін»5, почитує, та чоловіка, що споживає
банг і вино, доброчесності та незіпсованості й не сподівайтеся.
52.	У нашу пору справедливого правителя, судовика, що на хабарі не
спокушається, спасенника, що слів облудних не про.мовля, побожного хаджіба54
та багача нерозіпсілого й не шукайте.
53.	Згляньтеся над молодими жінками, чоловіки яких подалися у мандри, над
закоханим, що вперше прийшов до полюбовниці і булаву свою не зміг підняти
навіть кількома нападами, красенем, що завітав на гостину й не припав до вподоби
трапезникам і його виштовхали за двері, товариством напівп'яних, що вино своє
розлили, юнаком, що потрапив у руки старої лайливої жінки, дівчиною, що
змарнувала свою цноту, пустивши її за вітром, а шлюбна нічка от-от уже незаба-
ром.— й господь Бог ізглянеться над вами.
54.	Стоячи вже на Божій дорозі, при найменшій оказії та щасливій нагоді
розкошуйте із жінками, що тільки моготи вашої та снаги.
57.	Пам’ятайте, що з обіцянок п'яних, із загравання жіночок, з обітниць
блудниць та запопадливих привітань содомляників кожуха ви не зшиєте.
58.	Перед наставниками та тими, кому добре ведеться, престолонаступниками
й вам догоджаючими у всьому неодмінно виказуйте покірливість — то й не
ущербите свого доброго імені.
59.	Не гнівайтеся на лайку жеброти, ляпаси жінок, кепкування юних
розпусників, на язикатих та блазнів.
61.	Коли гулятимете у нарди та інші запальні ігри, вдавайтеся до усяких
фіглів-миглів та штукарств, на які ви мастак, щоб про вас сказали «ото гравець
удатний!», а коли ж суперник виявиться сильнішим — покляніться потрійним
розлученням5* адже клястися у запальній грі заборонено шаріатом.
62.	Не платіть наперед золотом за теє-то як його юним розпусникам та
хвойдам, щоб потім вони не одмагалися та не встрявали з вами у нудні суперечки.
63.	Женіть з бенкету балакунів, що просторікують довго й нудно, пліткарів,
мерзотників, пияків та співаків-музик із паскудними голосами, які допікають до
живого, заводячи раз у раз тих самих пісень.
64.	Втікайте з бучної гостини подалі.
65.	Юного розпусника та лахудру з вулиці поруч не садовіть.
66.	У нарди в борг не гуляйте, щоб не канючити потім у своїх же супротивни-
ків.
67.	Юного розпусника приводьте в худжру з великою осторогою й майтеся
увесь час на бачності, щоб він. бува, не чкурнув надвір та й чогось не поцупив.
68.	Поки страви та ласощі не побачите навіч перед собою зготованими — доти
за банг не беріться.
69.	Людців, що пхають свого носа до чужого проса, й тих, що з самого рання
ходять з кислим видом і з похмілля завдають вам сорому та дорікають: «Ти вчора
увечері вина перебрав-таки, ще й сулію розбив, та й золота і одежі пороздарову-
ВІ «Віс та Рамінв — романтична поема, що належить перу Фахр ед-Діна Асада Горгані
(XI ст.|; в ній розповідастьсм про жагуче кохання вродливиці Віс — дружини царя Мере у МуСада
до його юного брата-красеня У поемі багато еротичних сцен, а мова героїв густо усіяна скоромними
словами.
м Служник у правителів та можновладців, що керував прийомом відвідувачів, воротар.
'* За мусульманськими чвичаямп. чоловікові, щоб розлучитися з дружиною, потрібно лише
вимовити формулу рохлучсимя. тобто тричі проказати слово «таляк» («розлучаюсь»!.
138
вав».— заткніть їх головою в чиєсь гузно, щоб вони більше не докучали людям.
70.	Жінок лупцюйте щосили, а коли ще й злягатиметеся з ними по самеє
нікуди, вони вас убоятимуться й стануть слухняними, и цілковитий лад запанує
у хап, утвердившись між страхом та надією, й невдоволення переміниться
у злагоду.
7!.	Вродливців, що говорять слова приязні н голубливі, не збийте з путі
праведного.
72.	Не ходіть край потоку та берегом ставка напідпитку, а то ви ще, чого
доброго, звалитесь у воду.
73.	Ухиляйтесь од бесід Із шейхами та нещодавно розбагатілими, ворожбита-
ми та обмивальниками небіжчиків, тими, що на кенгері60 грають та гуляють
у шахи, що статки-маєтки тринькають без пуття, спадкоємцями померлого, що
був значного роду, та іншими невдахами та скривдженими долею.
74.	Не домагайтеся правди, справедливості та щирого мусульманства від
торговців.
75.	Опецькуватим гравцям ляпасів та потиличників не шкодуйте.
76.	Остерігайтеся лукавства судовиків та підступності монголів, галасливих
содомляниківта дружби тих. що при потребі підлабузнюються до вас. а коли нема
потреби, дивляться на вас зверхньо і вважають себе за лицарів та героїв, бійтеся
язиків поетів та каверз жіноцтва, завидющих очей та ворожнечі рідні
77.	Не сподівайтеся мати якийсь зиск од неслухняних дітей та недоброї жінки,
служника, що встряє у суперечку, од лінивої старої шкапини та безкорисливих
друзів.
78.	Біля казальннці проповідників, що не сотворяють омовіння звичаєвого, не
пускайте гучних вітрів, бо славетні богослови не дозволяли так чинити.
79.	Знайте ж, що юність краща од старості, здоров'я краще од немочі,
бага тство краще од дервішівства, перелюбиицтво краще од звідництва, пиятика
краща од похмілля, а здоровий глузд кращий од безумства.
80.	Не упадайте в каяття, бо будете ви скривдженими долею, ускочите
в халепу, станете нещасливими та й ледащими на додачу.
81.	Не подавайтесь у хадж, себто на прощу, щоб скнароші не заволоділи
вашою натурою й не стали ви б безвірником та немилосердним.
82.	Не показуйте людям дороги до хати укоханого.
83.	Як не боятиметесь, що жінка завдасть вам сорому, наставивши роги, то
н день вам буде у радість. 1 нічка без турбот.
85.	Торговців вином та продавців бангу прихиліть до себе, то и дознаєте ви
у житті радощів та насолоди, і світ вам угору підніметься.
86.	У місяць рамазан вина при людях не пийте, щоб вам його, бува, не
одібрали.
87.	Свідченням сліпих у місяць рамазан не давайте віри, навіть якщо б вони
стояли на височенній горі1.
88.	Не беріть подушне з ткачів, цирульників та чоботярів. бо і вони
є мусульмани.
89.	Не будьте занадто правдивими й у вірності слову знайте міру, щоб вам
у животі не почало штрикати, не пойняла млість та іще які болячки не прокинули-
ся.
90.	Щоб до вас завітало щастя, старанно вдавайтеся до бангу поранного, а як
тільки світ свіне — до вина неодмінно прикладітеся, бо розпуста повсюди
є надзвичайно хорошою прикметою.
92.	У корчмах, шинках, де гуляють у запальні ігри, на зібраннях юних
розпусників та музик не хизуйтесь своїм благородством та відвагою, щоб не
приставали до вас з усілякими дрібницями.
93.	Не виказуйте свого становища жеброті, рабам та усяким селюкам.
94.	Уникайте благодійства кревних, частування ску парів, насуплених слуг,
незлагідних домочадців та настійливих вимог тих. що заборгували вам.
95.	За будь-яких обставин стережіться смерті, бо вона оддавна не схвалювала-
ся шаріатом._________
Кенгер двострунний музичний інструмент, поширений в Індії.
” Мусульмани у місяць рамазан чекають вечірньої зорі з нетерпінням. щоб теля цілоден-
ного постування сісти хутчіш до столу — отож нетерплячі удаються до хитрощів: піднімаються на
гору, щоб першими побачити зорх».
139
96.	Коли немає на то потреби, не стрибайте у колодязь, щоб не звернути собі
в’язи та ногу не скалічити.
97.	Не дослухайтеся до слів шейхів та споживачів бангу. адже ж сказано:
Знай. мудрування тих. що люблять блиг.— пусті
Записуй їх хіба ослоні на хвості.
98.	Сійте сім’я у гріху — і діти ваші будуть факігами. шейхами та султанови-
ми слугами.
99.	Не зневажайте скоромних жартів і не лайте дотепників, що їх розказують.
100.	Глядіть же. сії слова, отут списані, добре собі затямте — адже се слова
людей славетних — та уживайте їх до діла
Ото все, що лише я знав, а довідавсь я гес од наставників та людей славетних,
вичитав у книжках та своїми очима підмітив у життєписах великих людей,
я виклав з Божою поміччю в сьому невеличкому творі, щоб усі, чия на то змога,
мали з того користь і насолоду.
Поради вислуховують обранці долі.
За дервішами йдуть владики ясночолі.
Нехай же Господь хвала йому й хай возвиситься він! — двері блага, щастя,
супокою та стійкості перед лицем усіх розчахне!
Гамада Ромни Романович (нар 1961 р ) — співробітник видавницт-
ва при Львівському університеті. Перекладає з фарсі Перекладаць-
кий дебют
ПЕРЕСМІШНИК З КАЗВІНА,
АБО МУСУЛЬМАНСЬКИЙ «ДЕКАМЕРОН»
Убейд Закані є. можливо, найвизначні-
шим письменником-пародистом І сатири-
ком, народженим Персісю...», «Він заслуго-
вує на більшу увагу й вивчення, бо.
незважаючи на певний цинізм і грубість,
його надзвичайна оригінальність і сміли-
вість, здається мені, потребують ретельні-
шого дослідження, аніж він до цього часу
удостоївся»,— стверджує визначний англій-
ський іраніст Едвард Браун.
Нізам ед-Дін Убейдуллах Закані повне
ім'я письменника: Нізам ед-Дін (по-арабсь-
кому — «порядок віри») — прибране релі-
гійне ім'я-лякаб, Убейд-уллах («аллахове
рабеня») — літературний псевдонім-та-
халлюс. Достовірних свідчень із письменни-
кового життя на наш час не збереглося;
єдиним певним джерелом служать його
панегіричні касиди, присвячені правителям
та їхнім візирам ліричні вірші а також
літературні антології-тазкіре — збірники
біографій з антологічними зразками, не за-
вжди точні, а все ж цінні у своїх свідченнях
та повідомленнях.
Хамдуллах Мустафі Казеїні (нар.
бл. 1281 р.). земляк і сучасник Закані. у своїй
«Таріх-е гузіде» («Вибрана історія», 1330)
свідчить, що Убейд є із роду Заканів. а ті
походять з арабського племені хафаджа,—
шановний добродій ходжа Нізам ед-Дін
Убейдуллах, якому належить кілька чудо-
вих віршів та незрівнянних творів».
Народився письменник в останній чверті
XIII ст. в селі Закан (звідси його прізвище)
поблизу Казвіна, розташованого на півночі
Ірану Він походив зі значного арабського
роду, чиї предки колись перебралися до
Персії. Він дістав непогану освіту, що видно
з його творів, писаних як арабською, так
і перською мовами, і вважався, за свідчен-
ням згаданого Б. Брауна, «людиною талано-
витою і вченою, одним із майстрів стилю
й чудового смаку», «однією із знаменитос-
тей восьмого століття» (за мусульманським
календарем. — Р. Г.). «найбільш ученою
людиною свого часу, яка досягла цілковитої
довершеності в усяких мистецтвах і скла-
данні книжок та трактатів».
Очевидно, в сорокових роках XIV ст. поет
перебрався з Казвіна у місто Шіраз, розта-
шоване на мальовничому півдні країни,
столицю провінції Фарс, де правив під ту
пору шах Шейх Джамаль ед-Дін Абу Ісхак
Інджу. Шіраз припав поетові до душі куди
більше, ніж його рідне місто Казвін, до
якого він навряд чи мав велику симпатію,
постіймо глузуючи з його недолугих меш-
канців,— зрештою, цілком несправедливо.
Хтозна, чи не 3 його легкої руки про казвін-
ців пішла слава останніх дурнів та недотеп...
Слід думати, шах Абу Ісхак Інджу,
покровитель славетного лірика Гафіза
(1325—1389), до Убейда поставився теж
прихильно, що й відбилося в рядках Закані:
Якщо падишах твій пляс прихильність до тебе,
То поза Шіразом шукати вже А раю не треба)
ІПгргклад М. /льиицшеого/
140
Закані ніде ні разу не згадує про Гафіза.
тож невідомо чи вони зналися особисто,
хоча гучна слава про кожного ширилася
цілим краєм,— в усякому разі, творче ото-
чення й коло знайомств у них було спільне.
Без сумніву, вони були обізнані з творчістю
один одного, й навіть є підстави твердити, як
це робить іранським літературознавець Мо-
хаммед Муін. що Законі своїм сатиричним
спрямуванням, «своїм сатиричним тоном,
ймовірно, впливав на Гафіза». Та, на відміну
од Гафіза, який критикував лише людей із
близьких йому прошарків, Закані стрілами
сатири не минав нікого, «вдаючись до сміху
і глузування, місцями аж надто грубого
й сороміцького».
Так, у своєму сатиричному маснаві
«Муш-у гурбе>» («Миша й кішка»), що, до
речі, зробився приказкою,—
Приємна новина — став кіт богомільним.
Аскетом. Аллаха прихильником вірним!
{Пер. М. /ллиицького/
Закані дуже подібний до Гафіза:
Уранці, як засяг правда
своїм чолом, хай буде сором
Мандрівнику, що не повірить,
зневаживши дороговказ.
Куріпко з гарною ходою,
що так маніжно йдеш, прмнмшкни,
Бо шейхів кіт благочестивий
уже кінчає свій намаз!
(Пер Л. Мисика; курсив мій. — Г Р.)
На гадку приходить поширений спосіб
парафразування чужих (часом власних)
віршів, званий істікбаль, чи джаваб («від-
повідь»). Закані часто звертається до цього
поетичного прийому «уподібнення», вдаю-
чись до тонкої пародії, там. власне, розши-
рює його рамки.
Шіраз, із його культурним життям, що
мало давні традиції, з дзюркітливою рікою
Рукн-абадом й пишними садами Мусалли.
місто вчених, митців, поетів, полонив серце
Закані, який із чулістю проказував:
І прохолода Мусалли і Рукн-абаду хвилі
Чужинцю з пам'яті крадуть його простори милі
Щер М Ільницьаогої
Тут можна згадати и поезії Сааді. спов-
нені туги за цим самим укоханим містом,
чи рядки Гафіза:
Вітроць над Мусаллою,
дзюрчання Рокнабадуі
Я бранець ваш довічний,
я ваш у кожнім слові!
Чи:
О чашнику, лий по потребі,
бо не побачимо па небі
Ні хвиль прозорих Рокнабаду,
пі яворів над Мусаллою!
І Пер В. Мисииаі
Після того, як емір Мубаріз ед-Дін Мо-
хаммед (1313 1359) у 1353 р. відняв Шіраз
у шаха Абу ісхака Інджу (а через чотири
роки Абу Ісхак був ним страчений). Убейд,
залишаючи любе місто, з сумом сповіщає:
Покинув я іпіразький край, в душі моїй тривога.
1 серце на дрібні шматки покраяла дорога.
І Пер М. Ільмицлсого/
Убейдова подальша доля сповнена блу-
кань від одного покровителя до іншого,
і віхи його життя можна «реконс труювати»
хіба що по панегіричних касндах та перед-
мовах творів, які він присвячує «справед-
ливим» правителям У Багдаді він шукає
прихистку в Султана Увейса (1356—1374) із
династії Джалаірмдів.
Як свідчать анекдоти. Закані зазнавав
злигоднів і нужди, потерпаючи через чис-
ленні борги: епіграма, складена на смертно-
му ложі (помер Закані бл. 1371 р.), відбиває
до певної міри і його матеріальне станови-
ще, і його веселу вдачу:
До м«<мо цього лікаря не звіть,
Спроваджує він хворих на той світ.
Він продає знадоби Лзраілу
І перед смертю свій складає звіт.
{Пер М ІАляичвяпго)
Щоб краще зрозуміти УбсЙдову творчість,
зокрема прозу (яка заслуговує на більшу
увагу, аніж його поезія), з'ясуємо бодай
коротко характер його епохи.
Монголи, плюндруючи міста й вирізуючи
людність, прокотилися спустошливою лави-
ною по північному Ірану, меншою мірою
торкнувшись півдня й південного заходу.
Власне, великі поети XIII ст належать
«околицям» (на півдні, в Шіразі,— Сааді.
у Малій Азії — Мауляві, в Індії — Хосров
Псхлеві), бо саме околиці порятувалися від
напасті. Невелика кількість населення й
«варварськи низький життєвий рівень», нові
формн експлуатації й визиску, становище
селян, чи не найтяжчо за всю історію
Ірану.— ось прикметні риси епохи (при
монголах тимчасово відродився навіть ра-
бовласницький уклад). Монголе-тюркська
кочова знать, роздаючи наліво й направо
берети (податні грамоти) своїм васалам
й обкладаючи населення попинностями. все
ж поступово переймалась високорозвину-
тою персо-мусульманською культурою.
Найкраще це видно на династії Іль-ханів
(1256—1335). яка під тиском перського
оточення поступово цивілізується. Іль-хан
Газан-хан (колишній буддист, а «в мусуль-
манстві» Махмуд; 1295 1304), прийнявши
іслам, щоб ближче зійтися з мусульмансь-
кою чиновницькою й духовною знаттю, та
провівши низку реформ, спрямованих на
впорядкування й централізацію держави
(і добившись-таки тимчасового економічно-
го піднесення), піклувався в основному про
свою столицю Тебріз. розбудувавши її та
звівши собі там мавзолей, і зовсім нехтував
розореною країною,— отож, можемо гово-
рити лише про розквіт одного-двох міст на
тлі цілковитої розрухи і запустіння. Подіб-
ним чином повадився і його брат та на-
ступник Ульчжейту-хан (1304 — 1317). відо-
мий іще під перським прізвищем як султан
Мохаммед Ходабенде, розширюючи свою
нову столицю Султанійє (1307), розташова-
ну біля того самого Казвіна. звідки був
родом Убейд Закані
Час монгольського панування був най-
тяжчим в історії іранської культури;
катастрофічно впав рівень письменства й на-
уки (монголи недооцінювали перську по-
езію й надавали перевага хронікам); супро-
воджувалось усе це девальвацією моралі та
пошестю примітивного цинізму Так, емір
Мубаріз ед-Дін Мохаммед. згадуваний
Убейдом, будучи деспотичним і кровожер-
ним правителем, за свідченням історика
Мірхонда (XV ст.), «нерідко відривався од
141
читання Корану, щоб власноруч зарубати
приведеного до нього «злочинця», а тоді
знову, мовби нічого не бувало, брався за
читання «священної книги». Цей самий
Мубаріз ед-Дін був осліплений і кинутий до
в'язниці рідним сином Шах-Шуджою, який
заходився правити після нього. По смерті
останнього іль-хана Абу Сейіда (1335) почи-
нається боротьба різних феодальних угру-
повань і династій.,.
Убейд. «спротивившись споглядати» роз-
пусту знаті, зважився відкрити їхнє
справжнє обличчя, показати становище й
падіння своїх співвітчизників, розтлінну
.мораль епохи. 1340 р він створює знамени-
тий трактат «Ахляк-уль-ашраф» («Етика
благородних»), трактат-навиворіт, паро-
діюючи тогочасну схоластику й ученість.
Узявши за основу принцип скасованих
і скасовуючих віршів Корану й уклавши за
ним мазхаб-е мухтар (діюче вчення) та
мазхаб е мансух (скасоване вчення). Убейд
«логічно» доводить, що хоробрість і тому
подібні дурниці вигадані для марновірців:
що відважні, справедливі, щедрі люди в кін-
цевому рахунку виявляються дурнями,—
підтверджуючи усе це прикладами із життя
можновладців.
Показавши себе у трактаті «Ахляк-уль-
ашраф» чудовим стилістом, майстром ни-
щівної сатири та їдкого сарказму, Закані
в іншому творі — «Рісале-йе тааріфат маш-
гур бе-дегфасль» (трактат «Означення»,
відомий як «Десятиглав») продовжує ви-
криття «благородних вельмож» та «полчищ
тюрок» з їхньою зрадницькою канцелярією
й хабарництвом, суддів та лицемірних свя-
тенників,— що було під ту добу справою
небезпечною.
Пародіюючи моралізаторські панд-наме
(«книги порад»), які мають витоки у пехле-
війських андарзах («настановах») та панд-
намаках («напуч у вальних книгах», найвідо-
міша з яких — «Панднамак-і За ратуш»,
тобто «Книга Заратуштрових рад»), а та-
кож цілком імовірно маючи на увазі
стнко-дидактичну «Панд-наме» Сааді, ще
свіжу на пам'яті. Закані створює 1350 р. чу-
довий взірець тонкої іронії, трактат «Сад
панд» («Сто порад»). У передмові він вказує
на джерело свого «натхнення» — «Ахляк-е
насірі» («Пасірову стику»), написану 1235
1236 р. відомим звіздарем та автором чис-
ленних арабських і перських наукових
творів, моралістом Насір ед-Діном Тусі
(1201 — 1274). Згадує й «Андарз-І Хустрав-і
Каватан» («Настанови Хосрова, сина Кава-
та>). що належать перу царя Хосрова
І Лнушірвана (1135 1183) із династії Саса-
нідів «Сад панд» Закані — це така собі
квінтесенція «життєвого досвіду» н мудрос-
ті, твір, написаний па грані серйозного
н іронічного, сумного й веселого,— автор
виводить читача із тьмяної мечеті у радіс-
ний світ життя, закликаючи щиросердно:
•Сьогоденних втіх не міняйте на завтраш-
нії* (очевидно, на райські теж| І глузуючи
з недолугих проповідників аскетизму та
страдництва.
Безумовно, центральним твором Закані
є «Рісале-йе дильгуша» («Трактат, що звесе-
ляє серце»), найбільший з-поміж його
трактатів, складений з коротких оповідок-
анекдотів, часто з історичним підтекстом,
яким передує невеличкий вступ Написаний
у двох частинах — одна арабською, друга —
перською мовою, він с ніби підсумком
багаторічних блукань Убейда західними
містами Ірану (твір недатований). Зібравши
усе почуте, а також те, «що було на пам'яті»,
Закані виступає то звичайнісіньким пере-
смішником. беручи на глуз і мертвих,
і живих (дивуєшся його хоробрості), то
поринає у гущу народного гумору, точні-
ше — гумору передмістя, часом цинічного,
як сама епоха, а загалом і пе позбавленого
уроків гуманності й високої моралі, бичує
найлихіші пороки — скнарість, лице-
мірство. облуду, всіляку ницість. Цілком
народна й лексика цього твору, мова героїв,
пересипана міцними й скоромними слівцями
(що тривалий час було суттєвою перепоною
до його адаптації іншими мовами І й заміша-
на на персько-тюркському просторіччі
Симпатії Закані в конфесійному плані не
були ні на боці шиїтів, ані суннітів; він
насміхається і над шиїтами, прибічниками
«партії» Алі. двоюрідного брата і зятя
пророка Мохаммеда, і над трьома «правед-
ними» халіфами — Абу Бекром, Омаром та
Османом, тобто суннітами, виставляючи їх
у невигідному світлі й найневірогідніших
ситуаціях
Чудово знаючи перську поезію, Закані
висміює традиційні (ми сказали б зараз
«заштамповані») поетичні прийоми, до яких
часто вдавалися перські лірики, тут талант
Закані-пародиста проявився чи не найбіль-
шою мірою
Так, в одному з анекдотів він дошкульно
глузує з характерних любовних заспівів:
Віє вітер, від коханці шле знак.
Мабуть, зве тебе не просто так
,М І льницькога)
Будучи добре обізнаним не лише з літера-
турою на фарсі, а й з арабською. Закані,
безумовно, знав і «Книгу захоплюючих
оповідей» сірійського письменника Лбу-ль-
Фараджа Бар-Ебрся (1226 1286): у «Рісале-
йе дильгуша» знаходимо кілька анекдотів зі
згаданої збірки. Ця книга, перекладена іще
у давнину на інші східні .мови, зажила
широкої популярності й у набагато пізніші
часи — значну кількість її мотивів творчо
використав персомовннй поет Абдуррахмам
Джамі (1414 1492) у своєму славнозвісному
«Багаристані» («Весняному саду», 1487).
Цікаво, що предметом наслідування,
врешті, зробився і сам Закані: чи не
найбільше сюжетів із «Рісале-йе дильгуша»
ми знаходимо у вельми популярній книзі
Сходу, своєрідній хрестоматії анекдотів
«Латаїф ат-таваір» («Оповідки про людей
різних верств»), написаній 1533 року, яка
належить перу літератора Алі Сафі.
Щиро дякуючи за цінні поради і консуль-
тації професорові-тюркологу О, Т. Молча-
новій та іраністові, кандидатові філологіч-
них наук А. І. Колесннкову, висловлюємо
сподівання, що читальники, кажучи слова-
ми* Убейда, вибачать йому «певну кількість
малосерйозних дотепів» і звеселять Його
трактатами собі серце
Роман ГАМАДА
Львів
142
УКРАЇНІКА.
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ
МІЖНАРОДНА АСОЦІАЦІЯ
УКРАЇНІСТІВ: історія створення
і перспективи діяльності
До конгресу МАУ
У популярній наприкінці XIX — початку
XX століття тритомній «Історії культури»
Гслльвальда, що 190! року з'явилася в пере-
кладі російською мовою, таких назв, як
Україна, українці не зустрінете Є в
третьому томі розділ «Російське
слов'янство», і саме під цим визначенням
приховується паша національна історія,
культура й етнічна своєрідність Що ж. аж
надто довго нас у світі не знали, нами не
цікавилися всерйоз, а якщо н цікавилися, то
з метою далеко не конструктивною для
національного буття і розвитку краю.
Відсутність державності в повному розу-
мінні цього поняття сковувала можливості
трансляції духовно-культурних цінностей,
змушувала надавати пріоритетного значен-
ня традиційним формам культури як гаран-
тові збереження культурно-етнічної іден-
тичності. Це. в свою чергу, породжувало
спротив спробам динамічної видозміни тра-
диційних напрямів, стилів і форм. Не
розвивалися в органічному взаємозв'язку
і діалектичнії! єдності філософія, наука,
мистецтво і мораль, котрі творять глибин-
ний зміст культури Тож українська культу-
ра на світовому тлі і не розглядалася як
духовний ідеальний феномен, як. врешті-
решт, національна категорія: не входила
органічно в систему світового культурного
процесу, хоча і не випадала з нього повні-
стю. Досить згадати про західні, латинські й
візантійські впливи, котрі в різні періоди ви-
являлись особливо переконливо. Та сьогодні
не слід приховувати й того, що українська
культура вимушено, а не органічно. сповіду-
вала семіотичні системи домінантних, тобто
державних культур, передусім російської,
значною мірою польської. (У 1930 1980-і
роки державна модель культури завдала ве-
ликої шкоди національному розвою всіх на-
родів СРСР.) Украінське духовне відроджен-
ня 20-х років було трагічно перервано Ми
втратили колосальний інтелектуально-ду-
ховний потенціал, була спотворена міфо-
поетична, фольклорна традиція народу,
знівельовані домінанти народної культури,
що. зрозуміло, не сприяло виробленню
комплексного культурно-естетичного коду
нації.
Боляче і сумно, що лише зараз ми
підходимо до вироблення концепції ук-
раїнської культури,— про це переконливо
говорив на сторінках газети «Культура
і життя» та журналу «Коммунист» Іван
Дзюба. Мас також рацію Оксана Пахльовсь-
ка, котра в циклі гостропроблемних статей
«Старт з руїни космодрому» («Літературна
Україна». № 29, ЗО. Зі, 32. 1989 р.) закликала
до створення «української культу-
ри як системи, що повноцінно функ-
ціонує в естетичних координатах свого
часу». Отже, Оксана Пахльовська радить
розпочинати не з вироблення концепції, не
з вибудування теоретичних підвалин, а з ви-
творення умов для нормального функціону-
вання національної культури як системи.
Думаю, що без синтезуючого погляду на
історичне минуле української культури в її
єдності, без рішучої відмови від поляризації
її ідеологічними канонами буде важко
створити такі умови Крім цього, а вірніше,
саме для цього необхідно скласти цілісну
картину української культури в світі, знайти
способи і можливості для трансляції на-
ціональних культурних цінностей у світо-
вий культурний масив, виробити принципи
і систему інтеграції нашої культури.
Саме з цією головною метою, хоча не
виключаються и інші завдання і цілі,
створювалася Міжнародна асоціація укра-
їністів. Перший організаційний поштовх був
зроблений у червні 1988 року в Києві під час
проведення Другого радянсько-американсь-
кого симпозіуму з питань розвитку давньої
і становлення нової української літератури
за ініціативою Інституту літератури
ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР та Українського
дослідного інституту Гарвардського універ-
ситету (УД1ГУ) США. Цю ідею підтримав
Інститут мовознавства їм. О. О. Потебні АН
УРСР. Тоді ж була створена ініціативна
група в складі О. Пріцака, І Дзеверина.
В Русанівського, Гр. Грабовича І М. Жу-
линського, яка почала виробляти проекти
положення про Міжнародну асоціацію ук-
раїністів, статуту, програми і основних
напрямів наукової та координаційної діяль-
ності майбутньої асоціації. Склад цієї
ініціативної групи (оргбюро) був розшире-
ний за рахунок введення представників
РРФСР. БРСР, Канади, Австралії Бразіліі
Італії, Франції, ФРН. НДР. СФРЮ. ЧСФР.
Польщі, Румуни, Болгарії.
Відомо, що спроба організувати Міжна-
родну асоціацію україністів була здійснена
ще 1968 року в Празі під час проведення
Міжнародного з’їзду славістів, але за тих
украй несприятливих умов ця ініціатива не
увінчалася успіхом Тепер було більше
шансів реалізувати давній задум, тому деяка
поспішність організаційного характеру, га-
даю, виправдана Бо ж. чого гріха таїти, не
хотілося покладатися на третю, як водиться
у спорті, останню спробу.
Міжнародна асоціація україністів
створюється для сприяння украіністичннм
студіям у різних країнах світу, координації
143
Цієї роботи, обміну науковою інформацією,
підготовки фахівців.
Була тверда домовленість, що центром
організаційної роботи МАУ стане Академія
наук УРСР. бо ж у світі немає потужнішого
наукового потенціалу, здатного динамічно
прискорити дослідження в галузі україніки
На підставі консультацій з україністами
різних країн і з активною підтримкою
президії Академії наук України. Спілки
письменників України. Товариства «Укра-
їна» почалася підготовка Установчих зборів.
Наші американські колега з УДІГУ професо-
ри Омелян Пріцак, Григорій Грабовим, Ігор
Шевченко залучили до цієї роботи професо-
ра Рікардо Піккіо директора Інституту
сходознавчих студій Неапольського універ-
ситету, який дуже прихильно сприйняв ідею
створення МАУ і запропонував провести
Установчі збори в Неаполі. А точніше.
Неапольський університет виявив бажання
бути господарем міжнародної конференції
на тему «Українська культура: проблеми
і перспективнії. Після виголошення допові-
дей і цікавих дискусій були проведені
Установ*., збори МАУ, в яких, зважаючи на
фінансові можливості, взяла участь, правда,
обмежена кількість запрошених на конфе
репцію україністів.
Розглянувши пропозиції ініціативного ко-
мітету, Установчі збори в складі Р. Піккіо
(Інститут сходознавчих студій). В. М Руса-
нівського (Інститут мовознавства АН УРСР),
Гр. Грабовича (Гарвардський університет),
П. Толочка (Інститут археології АН УРСР),
Р. Лужного (Краківський університет),
Р. Шпорлюка (університет штату Мічіган,
Аріор, США), 1. Шевченка (Гарвардський
університет). Ф. Томсона (Антверпснський
університет), Я. Ісасвнча (Інститут суспіль-
них наук АН УРСР), В. Ведера (Амстер-
дамський університет), О. Мишанича
(Інститут літератури АН УРСР), І. Дзевери-
на (Інститут літератури ЛН УРСР).
Дж Делль Агата (університет м. Піза.
Італія), Б. Кравченка (Канадський інститут
українських студій, Едмонтон, Канада),
Б. Мед від сілого (Едмонтонський універси-
тет. Канада). С. Козака (Варшавський уні-
верситет), А Граціозі (Неапольський уні-
верситет). А. де Вінценза (Геттінгснський
університет). О. Пахльовської (Інститут лі-
тератури АН УРСР), І. Драча (Спілка пись-
менників України), М. Жулинського (інсти-
тут літератури АН УРСР) ухвалили створити
Міжнародну асоціацію україністів з постій-
ним місцем перебування у Києві і розпочати
її діяльність від І червня 1989 року. Був
прийнятий Статут МАУ. який має чинність
до І Міжнародного конгресу україністів
Проведення І Міжнародного конгресу ук-
раїністів планується на 27 серпня — 3 верес-
ня 1990 року в Києві Бюро Міжнародного
комітету україністів обрано таємним голо-
суванням у такому складі:
1.	РУСАНІВСЬКИЙ В. М., акад. АН
УРСР — президент;
2.	ГРАБОВИЧ Григорій, проф. (Українсь-
кий науковий інститут Гарвардського уні-
верситету) — віце-президент;
3.	ЖУЛИНСЬКИЙ М. Г., д. ф н. (Інститут
літератури їм. Т. Г. Шевченка ЛН УРСР)
віце-президент;
144
4.	ЛУЖНИЙ Річард, проф. (Краківський
університет) віце-президент;
5.	ПІККІО Рікардо, проф. (Неапольський
інститут сходознавчих студій) - віце-пре-
зиденз,
6.	МИШАНИЧ О. В., д. ф. п. (Інститут
літератури їм Т. Г Шевченка АН УРСР) —
учений секретар;
7.	ПРІЦАК Омелян проф. (Український
науковий інститут Гарвардського універси-
тету) — голова археологічної комісії;
8.	КРАВЧЕНКО Богдан, проф. (Інститут
українознавчих студій Альбертського уні-
верситету) — голова видавничої комісії;
9.	ІСАЄВИЧ Я. Д., д. ф н. (Інститут
суспільних наук АН УРСР) — голова комісії
з української бібліографії;
10.	ДРАЧ Іван, письменник — голова ко-
місії для поширення української культури;
11.	МЕДВІДСЬКИЙ Богдан, проф (Едмон-
тонський університет) — голова ревізійної
комісії.
Установчі збори закликали україністів
різних країн створювати свої національні
і регіональні осередки, котрі мають стати
органі їаційною основою МАУ. Безперечно,
наша Академія наук бере на себе велику
відповідальність не лише тим. що виконува-
тиме функції господаря, а отже, гарантува-
тиме сучасне функціювання організаційно-
координаційної служби МАУ: кращі науко-
ві скли включаться в цю велику і перспек-
тивну діяльність. Багато важитиме, як ми
будемо співпрацювати з іншими науковими
украіністпчними центрами світу. Адже в
статуті МАУ чітко зазначено, що це «органі-
зація науковців і діячів культури, яка
ставігп. за мету сприяти україністичппм
студіям у різних країнах світу, обмінові
інформацією щодо джерельної бази і науко-
вих досліджень, їх координації, науковім
підготовці дослідників різних сторін ук-
раїнської культури в їх зв’язку з культурами
інших народів, поширенню знань про ук-
раїнську культуру в СВІТИ».
МАУ, згідно з Статутом, розглядає про-
хання національних або регіональних асо-
ціацій про прийняття їх до МАУ, планує
і готує проведення чергових міжнародних
наукових конгресів, затверджує їх програ-
ми. координує роботу національних і регіо-
нальних осередків україністів і сприяє
здійсненню міжнародних проектів, сприяє
викладанню української мови і культури у
вищих навчальних закладах за межами
УРСР, обмінові науковою літературою між
національними і регіональними асоціаціями
україністів, ставить своїм завданням органі-
зацію літньої школи українознавства в
УРСР, рекомендує для обрання почесних
членів МАУ. видає інформаційний бюлетень
МАУ українською й англійською мовами,
а згодом видаватиме і міжнародний ук-
раїнознавчий журнал українською мовою
на базі Американської асоціації україністів
і забезпечуватиме його поширення в світі.
Сьогодні ми можемо констатувати, що
перші и досить серйозні кроки в цьому
напрямі вже зроблено. Багато важитиме, як
буде працювати секретаріат МАУ, кошти па
утримання якого виділила президія АН
УРСР. Незабаром буде розв'язана проблема
приміщення, розпочнеться видання інфор-
маційного бюлетеня. Складніше — нала-
годження організаційних зв'язків з наукови-
ми і навчальними центрами світу, можли-
вість оперативного обміну інформацією,
консультації членів міжнародного комітету
Ми . усвідомлюємо, що Україна повинна
максимально ефективно використати цей
історичним шанс і якнайшвидше вийти на
передові рівні міжнародної співпраці в галу-
зі українознавчих досліджень Тому першо-
черговим завданням стало скликання уста-
новчих зборів Республіканської асоціації
українознавців.
19 жовтня 1989 р. у Київ прибули вчені-
українознавці з усієї республіки, передусім
співробітники Академії наук, викладачі
університетів і педінститутів, представники
творчих спілок, працівники вмданниіггв
бібліотек та інших культурно-громадських
організацій, які й створили Республіканську
асоціацію украінознанців (РАУ) у рамках
Міжнародної асоціації україністів а постій-
ним місцеперебуванням у м Києві. Було
прийнято Статут РАУ. обрано бюро РАУ. що
лишаються чинними до І Республіканського
конгресу украінознавців. проведення якого
планується на 1991 рік. Президентом асо-
ціації обрано письменника, літературознав-
ця Івана Дзюбу. вщр-прсзидентами док-
тора філологічних наук Петра Конопепка.
доктора філологічних наук Миколу Іль-
ниць кого, кандидата історичних наук Ми-
хайла Брайченського, кандидата філологіч-
них наук Оксану Пахльовську. ученим
секретарем асоціації — кандидата філоло-
гічних наук Ігоря Осташа Затверджено
також перші комісії: археографічну (член-
кореспондент АН УРСР Павло Сохань),
видавничу (Тарас Сергійчук). бібліографіч-
ну (доктор технічних наук Микола Сеичен-
ко), комісію для поширення української
культури (кандидат мистецтвознавства
Дмитро Степовик), організаційну (доктор
філологічних наук Олекса Мншаннч). педа-
гогічну (доктор філологічних наук Анатолій
Погрібний), з міжнародних зв'язків (доктор
історичних наук Володимир Євтухі, для
роботи з молоддю (кандидат філософських
наук Оксана Забужко), з краєзнавства та
музеєзнавства (Василь Скуратівський). а та-
кож затверджено Олександра Петровського
на посаді редактора науково-організаційно-
го вісника.
Республіканська асоціація українознавцін
.числиться як науково-дослідний, педагогіч-
ний. інформаційний і організаційний центр
з українознавчих дисциплін, який сприяти-
ме обмінові науковою інформацією між
ученими різних країн, дальшому поступові
наукових досліджень у галузі української
мови, літератури, журналістики, мистецтва,
етнографії, історії, філософії, релігієзнав-
ства. соціології, правової науки, політо-
логії. природничих і технічних наук, духов-
ної культури в цілому.
Президент РАУ Іван Дзюба. віце-прези-
денти та всі інші члени бюро — голови
комісії взяли активну участь у роботі бюро
МАУ, засідання якого відбулося у Києві
23—*26 січня 1990 року На це засідання
прибули віце-президенти МАУ проф. Григо-
рій Грабович, проф. Річард Лужний, проф.
Рікардо Піккіо, проф. Омелян Пріцак. Обго-
ворювалася наукова програма роботи 1 Між-
народного конгресу україністів, на який
виноситься проблема «Стан і перспективи
сучасного українознавства». На конгресі
працюватимуть такі секції: «Духовна і мате-
ріальна культура українського народу»,
«Українська суспільно-політична і скопо
мічна думка: історія і сучасність», «Пробле-
ми української історіографії та історіософії.
Археологія». «Українське літературознав-
ство: теорія, метод, взаємозв'язки», «Мо-
ва в духовному та суспільному житті
українського народу», »Українська діаспо-
ра: явище і дослідження», «Українська
наукова думка явище і дослідження»,
 Україна: проблеми національного розвит-
ку». Дві секції «Українське барокко»
і «Український авангард» завершать свою
роботу «круглими столами», де буде розгор-
нута ширша дискусія з цих актуальних
і науково не достатньо розроблених про-
блем. Не виключено, що секція «Україна:
проблеми національного розвитку» перерос-
те в наукову сесію або в спеціальне
пленарне засідання, оскільки вона захопить
в орбіту наукової дискусії широке коло
гострих проблем, пов'язаних з сучасним
і майбутнім України
Під час засідання бюро МАУ відбулося
урочисте відкриття Міжнародного укра-
їнознавчого університету, ідею організації
якого висунув голова комісії для поширен-
ня української культури, голова Народного
руху України за перебудову, письменник
Іван Драч. Із інагураційиою доповіддю на
гему «Сліпоти і прозірливість в рецепції
Шевченка, приклад Костомарова» виступив
проф Григорій Грабович. На другому занят-
ті Міжнародного українознавчого факуль-
тету з доповідями виступили проф. Рікардо
Піккіо («Вищий смисл «Слова о полку
Ігоревім») І проф. Омелян Пріцак («Про
походження Русі»),
Ці три доповіді викликали велике зацікав-
лення наукової і культурної громадськості
Києва і жваву дискусію. Звісно, це не перші
виступи закордонних учених-українознав-
ців в нашій республіці — згадаймо бодай
Другий радянсько-американський симпозі-
ум з питань розвитку давньої і становлення
нової української літератури (червень
1988 р.). Одне слово, наукові зв'язки нала-
годжуються, міцніють. Зокрема, вчені Ук-
раїни включилися до реалізації «Гарвардсь-
кого проекту», або «Проекту Мілленіум»,
яким Український дослідний інститут Гар
вардського університету відзначає 1000-літ-
тя прийняття християнства на Русі. «Гар-
вардська бібліотека давнього українського
письменства» почала друкуватися у 1987 ро-
ці завдяки ініціативі засновника Українсько-
го дослідного інституту Гарвардського уні-
верситету, відомого історика-медієвіста,
сходознавця, академіка Американської ака-
демії наук і мистецтв проф. Омеляна
Пріцака. До складу авторитетної міжнарод-
ної редколегії цього проекту, який передба-
чає випуск трьох серій (1 серія — корпус
давніх текстів, І і серія — корпус текстів
сучасною українською мовою, III серія
корпус англійських текстів: всього 150 томів
по 40-60 друк аркушів кожний), запроше-
но учених УРСР — доктора філологічних
наук Олексу Мишанича і професори Яросла-
ва Ісагвича. З'явилося вже шість томів
Ю. «Всесвіт» N9 1
145
«Гарвардської бібліотеки давнього укра-
їнського письменства», але на Україні вони
ще не знайшли необхідного поширення
Ці перші паростки міжнародної співпраці
в галузі україністики засвідчують, що від-
родження та інтенсивний розвиток ук-
раїнської культури можна і слід забезпечи-
ти передусім новою концепцією організації
культурного життя в республіці, розробкою
ппогпам оновлення і функціонування куль-
тури як цілісної системи. Тому МАУ І
передусім РАУ планують розгорнути свою
діяльність так, щоб допомогти реалізації
програми розвитку української національ-
ної культури до 2005 року яку розробили
вчені-суспільствознавці України і затверди-
ли відповідною постановою Рада Міністрів
УРСР та президія АН УРСР. Безперечно,
народжуються нові принципи формування
художньої системи, естетичних смаків та
ідеалів Але до вільної творчості, до свободи
самовияву митця ще далеко. Доведеться
долати багато стереотипів і суто психологіч-
них бар'єрів. Та не можна заплющувати очі
й на те, що відбулася девальвація естетич-
них ідеалів соціалістичного суспільства,
а без кардинального оновлення естетичних
ціннісних орієнтацій буде нелегко досягти
того, щоб національна культура стала само-
регулюючою системою. Для цього культура
повинна бути цілісною, без «білих плям»
і без обмежень територією республіки
Зараз ми робимо перші, надто обережні
кроки на шляху до пізнання культури,
витвореної українською діаспорою. По-
вторюю. на шляху до пізнання, але коли
ж розпочнеться саме освоєння і введення
кращих здобутків культури українців за
кордоном в материкову систему національ-
ної культури? З цього погляду слід привіта-
ти ініціативу ЦНБ їм В. В. Вернадського АН
УРСР про створення, вірніше, про відновлен-
ня роботи над створенням державного
фундаментального реєстру друкованої про-
дукції України за 1574—1923 рр. Відомо, що
ідея складання національної бібліографії
почала реалізовуватися в 1918 році, коли
була закладена Всенародна бібліотека Ук-
раїни при Всеукраїнській Академії наук.
Сподіваємося, що бібліографія літератури
про Україну з початку книгодрукування —
«Україніка-350» складе необхідну бібліогра-
фічну і джерельну основу дія створення
узагальнюючих праць із різних ділянок
україніки.
Культура нерозривно пов’язана з освітою
і мораллю, а тепер, в умовах перебудовного
процесу на Україні, ще з релігієзнавством,
політологією, природничими і технічними
науками: вона повинна формувати націю,
звеличувати її. творити її неповторне ду-
ховне обличчя в своєрідному «груповому
портреті» світової цивілізації. Ми відпові-
дальні за творення національного духовного
обличчя українського народу і тому наш
обов'язок — працювати в міру своїх сил
і можливості на цьому безмежному полі
україністики.
Жулингькип Микола Григорович (нар 1940 р.) - критик, літературознавець Працює заст
директора Інституту літератури їм Т Г ИІенченка АН УРСР. доктор філологічних наук
146
тштшн»ніннніннп?нніш?{!ш
АКЦЕНТИ СУЧАСНОСТІ
ІІІМІІМШІІІШІШШШІМІІШІШІ	Володимир ЄВТУХ
ЕТНІЧНИЙ РЕНЕСАНС:
випадковість
чи закономірність?
В одній із публікацій журналу «Дружба
народов» (1989, № 2) його кореспондент
дивувався новизною терміну «етнічний рене-
санс», що його він уперше почув під час
розмови з угорськими політологами.
Мені ж він здасться цілком звичним, як і
багато інших термінів, притаманних науці про
народи — етнології. Принаймні відтоді, як
відомий англійський етносоцюлог А. Сміт
написав книжку «Етнічний ренесанс в сучасно-
му світі» (1981 р.).
Відправною точкою відродження етнічної
суті сучасних людських спільностей (зважте,
за умов науково-технічної революції, що мала
б начебто нівелювати відмінності між ними)
стала зацікавленість багатьох народів, частин
цих народів чи окремих їхніх представників
свосю етнокультурною історією, своїм по-
ходженням. Цей природний інтерес ЗГОДОМ
стимулював пошуки відповіді на питання:
чому сьогодні одні групи людей, ЩО КОЛИСЬ
вирізнялися свосю культурою і колективною
СВІДОМІСТЮ з-поміж інших спільностей, зник-
ли, а деякі наближаються до тієї межі, за якою
важко прогнозувати перспективи їхнього по-
дальшого існування як етнокультурної
цілісності!
Зрештою, зацікавленість етнічною історією,
накопичення відповідної інформації та
аналітичні роздуми сформували в багатьох
представників тих чи тих етносів (народів) нові
якості — етнічну самосвідомість, найхарак-
тернішою ознакою якої с розуміння членами
даного етносу їхнього спільного походження
й етнокультурної єдності. Етнічна са-
мосвідомість спрямована на захист своєї
самобутності від асиміляційного тиску інших
унікальних спільностей, що існують в людсь-
кому суспільстві.
Хотілося б зазначити, що етнічна са-
мосвідомість, притаманна частині представ-
ників тих чи тих етносів упродовж всього
їхнього існування, особливо активно вияв-
ляється й реалізується (в конкретних діях,
спрямованих на відвоюваиня цими етносами
належного місця у взаєминах з іншими
спільностями) за відповідних обставин і на
певних відрізках їхнього історичного розвит-
ку. Саме таке загострення етнонацюнальної
ситуації в тій чи тій країні іменують етнічним
відродженням.
Сьогодні ми є свідками двох типів етнічного
ренесансу — перший уже минає фазу свого
найгострішого, часом драматичного вияву,
а другий лише вступає в цю фазу. Я маю на
увазі етнонацюнальну ситуацію, з одного
боку, в поліетнічних країнах західного світу, і
з іншого — в соціалістичних країнах, пере-
дусім СРСР. Порівнюючи різні форми етнічно-
го ренесансу, ми можемо дати відповідь на
запитання: випадкове це явище чи зако-
номірне! Розуміння цього процесу має прин-
ципове значення для долі різних етнічних
спільностей, які проживають у складі одного
етнополітичного організму (держави), а також
для формування політики уряду в сфері
міжетнічних стосунків.
Соціологи давно вже довели, що в сучасно-
му СВІТІ не існує етнічно гомогенних (од-
норідних) держав. їх населення складається
з представників різних народів. У Канаді,
наприклад, проживає понад 90 етнічних груп.
З усіх країн сьогодні лише дванадцять умовно
можна вважати етнічно однорідними — тут
основна етнічна спільність становить майже
сто відсотків населення (Угорщина. Ісландія,
НДР). У 25 державах така спільність набли-
жається до 90 відсотків, ще в стількох — до
75—89 відсотків У деяких країнах кількість
етнічних груп перевищує 100, а в 53 —
дорівнює п’яти.
Етнічна карта світу мала такий вигляд не
завжди. Вона стала такою внаслідок пересе-
лення великої кількості людей з одних
регіонів в інші. Так, етнічний склад населення
різних країн формувався лід час імміграції
(до США за останні 150 років приїхало понад
45 мли. осіб, а до Канади — понад 9 мли.),
шляхом завоювання чужих територій (іспансь-
ке проникнення в країни Латинської Америки)
та об'єднання в одній державі кількох
національно-територіальних утворень (при-
кладом такого шляху може бути Російська
імперія). Етнічна неоднорідність населення
країни завжди породжує проблеми у взаєми-
нах представників різних народів. Одні з них
перетворюються на домінуючу (панівну)
спільність, інші мусять задовольнятися роллю
аутсайдерів. І но завжди корінне населення
залишалося домінуючим після напливу
вихідців з інших держав. Індіанці Північної
Америки, наприклад, змушені були поступи-
тися своїм місцем господаря європейським
колонізаторам, які з XVI століття активно
проникали на територію сучасних США (спо-
чатку це були іспанці на Південному Заході,
а потім — вихідці з Британських островів і
Північної Європи). Вони нав'язували своє
розуміння слраведлияості, закону й порядку
тим, хто прибував сюди вже після англосаксів.
Новоприбулі, як зазначає американський
імміграитознавець О, Хендліи, мусили при-
стосовуватися до запроваджених там звичаїв.
За таких обставин ускладнюються стосунки
між представниками різних етносів. У не-
панівних спільностей залишаються дві можли-
вості. Перша — відмовитися від своїх власних
етнокультурних особливостей і прийняти все
те, що вперто пропонує панівна спільність. Ось
ю*
147
як писав про це один з українським
іммігрантів: «Забудь свою рідну землю,
забудь свою рідну мову, відразу ж розлучися
із засвоєними тобою звичаями, відкинь, наче
поношеним жупан, усю твою спадщину, забудь
те середовище, яке тебе виховало; асе це
відкинь, і за один день стань американцем»1. І
друга можливість — обстоювати м підтрмму*
вати свою етнокультурну самобутність у чу-
жорідному середовищі, що означає триматися
дещо відособлено. Як у першому, так і
в другому випадку, на характер язаємин
суттєво впливало саме етнічне походження,
що визначало етнокультурні особливості
вихідців з різних країн світу. Що ближчими
вони були до англосаксонських зразків (на-
приклад, у представників Північно-Західної
Європи), то легше вростали в соціальний і
етнокультурний грунт американського
суспільства, зберігаючи специфічні риси побу-
ту, котрі не так очевидно контрастували
з культурою панівної спільності, як, скажімо,
звичаї і традиції корінних жителів чи вихідців
з азіатських країн, і факт їхнього існування ие
сприймався як виклик англосаксам.
Намагання правлячих кіл США (а також
верхівки англосаксонської більшості а Канаді)
«ліпити» громадське й етнокультурне життя за
англосаксонськими зразками створило атмо-
сферу нетерпимості до тих, хто противився
цьому й, попри всі перешкоди, плекав тра-
диції і звичаї землі своїх предків. Саме вони
заклали підвалини бурхливого етнічного рене-
сансу на Американському континенті в сере-
дині 1960-х років. їм довелося долати
шовінізм англоконформізму (ця концепція
етносоціального розвитку базувалася виключ-
но на англосаксонських традиціях), чинити
опір тискові могутнього «плавильного казана»,
який, за задумами правлячої верхівки США,
мав переплавити вихідців з різних куточків
світу в одну націю, позбавивши Америку її
етнічної різноманітності. До речі, цей підхід
перегукується з планами ідеологів і теоре-
тиків з національного питання я нашій країні,
які хотіли у стислі строки «злити» всі нації
в одну під вигаданою назвою «єдиний ра-
дянський народ»! Підстав для такого
порівняння чимало. Але найсуттєвішим, на мій
погляд, є те, що обидві ці концепції нехтували
об'єктивні закономірності розвитку
міжетнічних (міжнаціональних) відносин, ба-
зуючись лише на бажанні окремих осіб
перетворити народи на безлику масу, якою
було б легко керувати. Зрештою, і перша, і
друга концепції зазнали краху, хоч і там, і тут
вони ще мають підтримку з боку тих, хто їх
вигадав чи впроваджував у життя. На жаль, ці
згубні дії далися взнаки — у великої кількості
людей було витравлено або ж притуплено
етнічну самосвідомість, особливо в нашій
країні, де тим, хто обстоював національну
(етнічну) своєрідність, часто чіпляли ярлик
націоналіста.
Розвиток подій останньої чверті століття
в поліетнічннх країнах як капіталістичного, так
і соціалістичного світу, показав, що навіть
незначний «збудник» може викликати хвилю
етнічного відродження. Так, боротьба афро-
американців за гідне місце в суспільстві США
(яке б відповідало їхньому потенціалу і
внескові в розвиток цієї країни) активізувала
рух представників інших меншостей за свою
1 Іапдиаде ІоуаІІу іл «На МпИе<1 Зіаіеі. —
Іопвол. 1966. — Р. 339
148
самобутність і етнокультурний розвиток. По-
штовхом до розгортання етнічних рухів
у Канаді стало посилення боротьби франиока-
надців (це близько ЗО відсотків населення
країни; понад 80 процентів франкоканадиів
зосереджено в провінції Квебек) за однакові
з англоканадцями умови життя а Канадській
конфедерації. Загострення стосунків між вал-
лонською і фламандською общинами Бельгії і,
зрештою, проти диктату центральної влади;
активізація і політизація національної свідо-
мості корінного населення Уельсу, Шотландії
та Північної Ірландії, його виступи на захист
місцевих інтересів і небажання центру здавати
свої позиції я цих регіонах; вимоги іммігрант-
ських груп у Франції, Західній Німеччині,
Великобританії — все це свідчить, що Європа
не залишилася на узбіччі етнічного відрод-
ження. Виявом його стала передусім ак-
тивізація діяльності етнічних організацій.
Саме тих, які, на подив спеціальної комісії
міністерства США, що працювала а середині
1960-х років, попри всі природні асимілятивні
впливи й цілеспрямовану асиміляторську
політику уряду, існували й провадили велику
роботу, спрямовану на збереження етнічної
самосвідомості серед мільйонів американців
іншомовного походження. До них додавалися
нові організації — ті, що виникали на хвилі
етнічного відродження, зокрема Історичні
товариства й асоціації. Вони концентрують
зусилля історикіа-аматоріа і фахівців на ви-
вченні місцевої історії, в якій відповідне місце
посідають вихідці з інших країн. За даними
«Довідника історичних товариств і агентств
США, Канади», у цих країнах нині діє понад
сто таких товариств.
Етнонацюнальна ситуація, що склалася в
країнах Північної Америки й Західної Європи
в середині XX століття, вимагала нових
підходів до врегулювання міжетнічних відно-
син і розв'язання проблем етносоціального
розвитку. В зв'язку з вульгаризованим тлума-
ченням «марксистсько-ленінської теорії про
національне питання» переважна більшість
сучасних дослідників вважала, що капіталізм
не здатний розв'язати проблем міжнаціональ-
них відносин. При тому наголошувалося, що
лише соціалізм демонструє шляхи . без-
конфліктного розвитку. Сьогодні слід скори-
гувати такі твердження (вони, до речі,
зустрічалися і в роботах автора цих рядків). І
не лише посилаючись на досвід нашої країни
кінця 1980-х років. Сьогодні маємо сказати,
що капіталістичне суспільство, яке досягло
високого рівня соціального, економічного
й культурного розвитку і довело своє право на
не таке вже й безперспективне існування,
набуло значного досвіду врегулювання иайпе-
кучіших проблем у сфері міжетнічних сто-
сунків.
У сучасній зарубіжній науці (не кажучи вже
про вітчизняну) немає переконливих доказів
зацікавленості урядів поліетнічннх держав
у цілковитому вирішенні усіх проблем,
пов'язаних із співіснуванням у рамках одного
етнополітичного організму (держави) різних
етнічних чи етносоціальних спільностей. На
думку директора Інституту етнографії Всесо-
юзної академії наук О. В. Тишкова, висловле-
ну на сторінках журналу «Советская зтногра-
фия» (1989, № 5), яку я поділяю, взагалі слід
відмовитися від тверджень про можливість
остаточного вирішення національного питання
(точніше, проблем міжнаціональних відно-
син), бо така «остаточність» блокує наступні
кроки в політиці й не враховує можливостей
неминучого виникнення новим проблем І
суперечностей, закладеним у самій діалектиці
життя багатонаціональної держави.
Правлячі кола лоліетнічним країн капіталі»
стичного світу довели свою зацікавленість
у подоланні кризових явищ в міжетнічних
стосунках. Інша річ — мотивування. Тут ми
можемо говорити про розбіжності, скажімо,
в США й СРСР. Але незаперечним є те (це
випливає і з нашого досвіду), що напруженість
у взаєминах між республіками і центром, між
окремими націями, між національними мен-
шостями і домінуючою нацією у республіках
підриаас міцність державного устрою (я нас) і
статус-кво правлячих кіл (у них). І все
ж хотілося б зазначити, що вони, прагнучи
посилити свої позиції, вимушені дбати про ті
спільності, котрі не є панівними в суспільстві.
Чи були ефективними урядові заходи,
спрямовані на подолання кризових ситуацій, і
чи сприяли вони розвиткові етнонацюнальних
меншостей? Якою мірою залежить етнічне
відродження, його тривалість і сталість від
етнополітики урядів? Ці та інші питання
викликають значний інтерес і у нашому
суспільстві.
Звернімося до досвіду Сполучених Штатів,
де із зростанням поліетиічиого населення
країни правлячі кола, політичні організації та
суспільні рухи формували свої погляди на
міжетнічні проблеми. На зміну англокон-
формізму, що визначав етмополітику уряду
США в кінці XIX — на початку XX століть,
прийшла концепція плавильного казана»,
котра, як і попередня, не була офіційною
політичною доктриною, хоч мала підтримку
урядових кіл і пеаною мірою позначалася на
їхній практичній діяльності. Крах цих кон-
цепцій змусив керівну верхівку США висунути
нову концепцію культурного плюралізму, що,
на відміну від двох попередніх, жорстоко
асиміляторських, передбачала не лише тер-
пимість до різних етнокультурних систем,
а й заходи, спрямояані на їх збереження і
розвиток.
Звичайно, шлях до таких суттєвих змін
в офіційних поглядах на етносоціальні проце-
си а країні був довгим і складним. Концепція
культурного плюралізму, обгрунтована відо-
мим американським філософом Г. Калленом
ще на початку XX століття, привернула увагу
правлячої бюрократії лише після спалаху
етнічного гніву» в середині 1960-х років.
Нагадаємо, що застосування сили, зокрема
проти індіанців (події у Вундед-Ні навесні
1973 року — це також реакція на процеси
етнічного відродження в середовищі корінних
жителів'), а також спроби федерального
уряду Канади придушити могутній франио-
канадський національно-демократичний рух
(введення військ у місто Монреаль 5 жовтня
1970 року й оголошення воєнного стану) не
принесли успіху. Ці акти офіційних властей
були засуджені всіма прогресивними силами
США і Канади.
Те, що сталося в Монреалі 1970 року,
перегукусться з квітневими подіями 1989-го
у Тбілісі. Як у першому, так і в другому
випадку власті, прикриваючись необхідністю
боротьби з екстремістськими елементами, по
суті, зневажили громадянські права й свободи
тих, хто став на захист своєї національної
гідності й етнокультурного розвитку. Цікаво,
Див. «Всвсвіт», 1975, N9 6—в.
що події в Монреалі й Тбілісі викликали
подібну реакцію тверезих сил суспільства.
Голова Комуністичної партії Квебеку
С. Уолш, член федеральної Комісії з питань
двомовності й двох культур Д. Комрон та інші
закликали власті но змішувати екстремізм
з національним рухом франкокакадців, опо-
зицію, що діє в рамках закону, з тероризмом.
Комісія Верховної Ради СРСР, яка розслідува-
ла події у Тбілісі, зробила висновки про
неприпустимість застосування сили проти
мирних акцій громадян.
І ще один важливий аспект у формуванні
громадської думки про етнічне відродження.
Небажання відповідальних осіб розмежовува-
ти здорові сили й негативні елементи в
національно-демократичних рухах, намагання
ототожнювати ці елементи з усім рухом лише
ускладнюють етнонацюнальну ситуацію. Так,
недостатньо аргументована заява одного з
представників політичного керівництва нашої
республіки на II з'їзді Рад, що жовто-
блакитний прапор є — однозначно — симво-
лом націоналістичного руху, аж ніяк не знизи-
ла загостреного інтересу громадськості до
етнічної (національної) символіки.
Більше того, подібні дії офіційних осіб
сприяють нагнітанню напруженості в
міжнаціональних відносинах, оскільки з сим-
волікою (а це не лише прапори, герби,
а й пам'ятки культури, окремі історичні особи
тощо) пов'язана емоцюгенність. Дуже слуш-
ну, на мій погляд, пораду для тих, хто
намагається формувати етнонацюнальну
політику, дає в своїй статті фахівець-лсихолог
Ігор Дементьсв (Коммунист, 1990, № 1):
„.для досягнення громадського спокою, нор-
малізації міжнаціональних відносин доцільно
зняти обмеження на яжияання національної
символіки, якщо вони ще зберігаються».
Суперечності між етнополітикою метро-
полії (неадекватна реакція на вияв етнічної
самосвідомості) й етнічним відродженням
у заморських департаментах Франції (праг-
нення тієї чи іншої етнічної спільності брати
участь у всіх сферах суспільного життя)
призвели до кризової ситуації, яку в нас
називали «загостренням національного пи-
тання в капіталістичному світі». Тепер дедалі
частіше ми говоримо, що загострення
міжетнічних (міжнаціональних) проблем
властиве обом світам і значною мірою
залежить від етнополітики урядів. Вона є
перспективною, якщо забезпечує аїльний роз-
виток усіх етносоціальних спільностей, врахо-
вуючи специфіку кожного регіону. Такої
політики дотримуються США, Канада, Бельгія.
Франція, Великобританія. У Сполучених Шта-
тах, наприклад виділяються кошти для прове-
дення етнічних фестивалів, діяльності етнічних
організацій, розвитку етнічної історії, поши-
рення інформації про етнічні групи (закон
сенатора Р. Швейкера), розгортання програм
етнічної спадщини» та білінгвізму а школах,
заснування радіо- і телепередач мовами
вихідців з інших країн.
1971 року в Канаді було проголошено
концепцію багатокультурності, що стала
офіційною політичною доктриною. Канадсь-
кий уряд підтримує розвиток усіх етнокуль-
турних Груп і передусім тих, які потребують
його допомоги, вживає заходів для інтеграції
вихідців з Інших країн у канадське суспільство,
сприяє вивченню ними офіційних мов Кана-
ди — англійської та французької. Для ре-
алізації цих планів було створено спеціальний
149
орган — Міністерство у справах багатокуль-
турності. Подібні органи започатковано в усіх
провінціях країни. З державного бюджету
фінансується діяльність етнічних центрів у Он-
таріо. Торонто, Саскачевані та інших містах,
видання матеріалів про історію і діяльність
етнічних груп на канадській землі (вже
побачили світ 60 проектів і понад
50 публікацій), проведення етнічних фести-
валів тощо. Заходи, спрямовані на подальший
розвиток Квебеку й розширення самостійності
провінції, сприяли послабленню напруженості
у стосунках між англомовною і франко-
мовною частинами населення Канади. Важли-
вим кроком на шляху зміцнення рівноправ-
ності провінції у складі федеративної держа-
ви став прийнятий 1974 року закон № 22 про
надання французькій мові статусу офіційної
мови Квебеку.
Та незважаючи на офіційну політику куль-
турного плюралізму (США) й політику багато-
культурності (Канада), погреби етнокультур-
ного розвитку вихідців з інших країн задо-
вольняються лише частково. Прагнення цен-
тральних властей обмежити саме тлумачення
цих доктрин, підпорядкувавши їх інтересам
правлячої верхівки панівної нації, вже на
початку 1980-х років дало привід говорити, що
а цих доктринах з'явилася тріщина. Зрештою,
як зазначає професор-юрист Белградського
університету В. Дімітрісаич, «проблема мен-
шостей на міжнародному рівні, по суті,
залишилася нерозв'язаною І дуже мало країн
(уточнімо, буквально одиниці.— 8. Є.) можуть
похвалитися, що вони належним чином стави-
лися до своїх меншостей»
Однак, попри всю обмеженість соціально-
класової бази політики північноамериканських
країн у сфері міжетнічних відносин, ми аж
ніяк не можемо заперечувати її позитивного
потенціалу. Та й у нашому, ще незначному
досвіді деякі форми етнокультурної діяль-
ності нагадують американські чи канадські —
створення спеціальних органів (комісії з
міжнаціональних відносин при Верховних Ра-
дах, відділи ЦК КПРС і ЦК компартій
республік), заснування етнічних товариств,
шкіл з рідною ДЛЯ ВИХІДЦІВ з інших республік
чи країн мовою навчання тощо. Це, звісно, не
означає, що ми тільки переймаємо за-
рубіжний досвід, адже в нашій країні в 1920—
1930 роках існували спеціальні органи для
врегулювання міжнаціональних відносин, бу-
ли національні школи. Ми просто проходимо
спільний з іншими країнами шлях історичного
розвитку, закономірності якого властиві й на-
шому суспільству, тож ми не гарантовані від
гострих конфліктних ситуацій. І тут багато
залежить від тих, хто формує етнополітику.
У Бельгії і Великобританії склалася не
однакова етносоціальна ситуація, що, на мій
погляд, с наслідком різної етнополітики
урядів цих країн. Наприкінці 1980-х років
у Бельгії вдалося згладити гострі суперечності
між фламандською й валлонською групами
населення. Щоб досягти цього, урядові дове-
лося вжити чимало заходів. Ще 1970 року він
прийняв поправки до конституції країни, які
проголосили рівноправність трьох культурних
общин — французької, фламандської та
німецької. Було визначено чотири лінгвістичні
райони — з французькою, фламандською,
німецькою мовами й двомовний Брюссель.
Общини почали паралельно обирати ради
самоврядування, що переважно займалися
питаннями культури, освіти та співробітництва.
Але найважливішим чинником у врегулюванні
міжетнічних конфліктів став закон, прийнятий
бельгійським парламентом 1980 року, про
поділ країни на два регіони — Фландрію і
Валлонію. Таким чином, Бельгія перетворила-
ся на федеративну державу 1988 року було
внесено відповідні зміни до конституції
країни, що сприяло децентралізації влади.
Регіональним органам правління передавали-
ся засоби масової інформації, сталели-
варна, вугільна промисловості, судно-
будівництво, газове господарство, розшири-
лися експортні можливості регіонів. Цен-
тральна влада зберегла за собою лише право
здійснювати загальнодержавну економічну
й фінансову політику. Безперечно, урядові
легше було правити централізованою держа-
вою, але задля подолання кризових явищ
у міжетнічних стосунках він пішов на де-
централізацію, очевидно, вважаючи, що не
може бути й мови про сильний центр, якщо
етносоціальні процеси я общинах, виходячи
з-під контролю, штовхають країну до консти-
туційної кризи.
Напевне, позитивний вплив на вибір такого
шляху в розвитку взаємовідносин між цен-
тром і общинами у Бельгії справив досвід
Швейцарії, до. як і в кожній лоліетнічній
країні, с певні проблеми, але відсутні
міжетнічні конфлікти. У третій статті
нинішньої конституції країни чітко записано:
«Кантони суверенні, оскільки їхній суверенітет
не обмежений союзною конституцією, і як такі
здійснюють всі права, що не передані союзній
владі».
Дещо іншу картину ми бачимо у Великобри-
танії, хоч там упродовж 1970—1980 років
вживалися заходи для стабілізації етно-
національного становища, врегулювання сто-
сунків між Англією та іншими історико-
географічними областями — Уельсом, Шот-
ландією і Північною Ірландією (острів Мен і
Нормандські острови мають особливий
адміністративно-політичний і конституційний
статус), а також для відновлення автономних
органів законодавчої і виконавчої влади,
розпущених 1972 року. Однією з головних
перешкод на шляху нормалізації
міжнаціональних відносин стала позиція уря-
ду, який не надавав підтримки основним
політичним партіям протестантської общини
в Північній Ірландії. Підтримка одних сил і
нехтування інших призвели до зростання
напруженості но лише між центром і
регіоном, а й між етнічними групами в самому
регіоні. Очевидно, найперспективмішим шля-
хом примирення міг би стати компроміс між
католиками й протестантами при сприянні
центральної влади, а не її прямий тиск на ту чи
ту общину. В Шотландії та Уельсі лондонський
уряд розширив викладання рідної мови у шко-
лах, заснував радіо- і телепрограму валлійсь-
кою мовою, надав можливість приймати
регіональні закони тощо. Але ці заходи не
задовольняють усіх потреб корінного насе-
лення Шотландії та Уельсу, яке. прагнучи
економічного й культурного відродження,
вимагає прав на політичне самоврядування,
автономію і навіть відокремлення. Отже,
в кризових ситуаціях Лондон готовий іти лише
на ті поступки, котрі створюють ілюзію
поліпшення соціально-економічного і право-
вого становища населення регіонів при існую-
чому статусі, але не розв'язують його про-
блем.
150
Нам слід вмочати досвід тих зарубіжних
країн, до вдалося подолати міжетнічну напру-
женість (об’єктивно притаманну будь-якому
етнічному відродженню, що с, по суті, про-
тестом проти існуючого статус-кво у
міжнаціональних відносинах) і сепаратистські
настрої, властиві кожному національно-де-
мократичному рухові. Звернімо увагу ось на
що. Небажання федеральних властей Канади
надати самостійність Квебеку в розв'язанні
своїх власних проблем посилило сепара-
тистські тенденції, внаслідок чого на виборах
1976 року до влади прийшла Квебекська
партія, що завжди боролася за вихід цієї
провінції з Канадської конфедерації. Однак
референдум 1980-го не приніс сепаратистам
бажаних результатів — більшість населення
провінції висловилася за надання їй еко-
номічної і законодавчої самостійності в рам-
ках конфедерації На мій погляд, це сталося
тому, що після інциденту в Монреалі канадсь-
кий уряд не намагався силою зброї втримати
провінцію а складі федеративної держави.
Більше того, він навіть підтримав етнічне
відродження, частково задовольнивши вимоги
франкомовного населення. Отже, якщо прав-
лячі кола країни хочуть уникнути конституцій-
ної кризи, вони повинні лібералізувати свою
політику.
Тим, хто працює над удосконаленням
міжнаціональних відносин у нашій країні,
варто уважніше придивитися до етнічного
ренесансу в західних поліетнічннх державах
у 1960—1980 роках. Що брутальніше (із
застосуванням сили) там доводили не-
обхідність централізації влади, прийняття
рішень на базі моделей, розроблених у
центрі, а не на підставі аналізу подій в окре-
мих регіонах, то рішучіше виступало насе-
лення цих регіонів за вихід з-під такої опіки —
аж до відокремлення. В бурхливий час
етнічного відродження у нас набувас поши-
рення ідея національної державності для
народностей, які раніше своєї державності не
мали. Наступні дії мають бути спрямовані, як
зазначає В. О. Тишкое, на иусунення в багатьох
випадках незрозумілої ієрархії національ-
них утворень шляхом підвищення статусу
деяких із них і досягнення рівноправності
в рамках федерації... Це не тільки зміцнило
б позитивні відцентрові тенденції (останні
хибно тлумачать лише як негативні), але, що
особливо важливо, зменшилася б виключність
статусу 15 із понад 100 народів країни
(точніше, тих їх частин, котрі проживають
у рамках «своїх» союзних республік), були
б ослаблені причини конфліктних відносин
з приводу національної державності». З цими
словами я цілком погоджуюся. І додам від
себе: Президії Верховної Ради СРСР не
довелося б засуджувати рішення Верховної
Ради Вірменської РСР про Нагірний Карабах
(січень 1990 р.), якби недоречності існуючого
національно-територіального устрою було
виправлено саме на засадах національної
державності в її новому розумінні.
Етнічний ренесанс, що тривав понад два-
дцять років у поліетнічннх країнах капіталі-
стичного світу, завершується. Панівні етно-
соціальні спільності стали терпимішими до
плюралізму й етнічної розмаїтості суспіль-
ства, а непанівні дістали змогу розвиватися.
Нова хвиля етнічного ренесансу підніметься
тоді, коли непанівні спільності реалізують свій
етнокультурний потенціал у рамках, визначе-
них етнополітикою держави. У нашій країні
етнічний (національний) ренесанс щойно роз-
почався і те, чи довго він викликатиме подив і
чи стане він вагомим фактором подальшого
розвитку нашого багатонаціонального суспіль-
ства, залежатиме від етнополітики Радянської
держави. Остання дасть позитивні наслідки
лише в тому разі, якщо вона будуватиметься
на визнанні закономірності існування етно-
культурного розмаїття й відмові від штучних
асиміляторських парадигм. І державні діячі, і
широкі маси населення мають дійти до
розуміння того, що «світ цікавий тому, що
різноманітний. Нині він цікавий і з огляду на
два характерні для наших часів одночасні
процеси:	економічної інтеграції на
раціональній основі і більшого політичного
й культурного самоунезалежнення народів»'.
’ «Літератури» Україна» (1 березня 1990 р.).
Інтерв’ю з Богданом Гварилишнним, швейцарсь-
ким економістом і політологом українського
походження.
Євтух Володимир Борисович (нар 1948 р.)—доктор історичних наук, провідний науковий
співробітник Інституту соціальних і економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР. автор
багатьох праць з етнології, перекладач з англійської та німецької мов
151
Слободан НОВАК
ЯЗИЧНИЦЬКЕ КОРІННЯ ДУБРОВНИКА
Дубровник. славнозвісний центр туризму на березі Адріатики, своїм
архітектурним ансамблем і культурними традиціями здавна привертав увагу
дослідників, які намагалися прочитати в цій «кам'яній книзі століть* таємницю
походження міста, овіяну легендами й переказами. Що приховує слов'янська
назва колишньої Рагузм, чи вона виникла з приходом слов'ян у VIІ ст., чи це, як
останнім часом стверджують деякі дослідники в Югославії, слов'янізована
назва Епідаур. давнього поселення, зруйнованого слов'янами^
Свою інтерпретацію назви Дубровник запропонував київський славіст Євген
Пащенко (див. «всесвіт», 1986. N9 7). Засновуючись на давніх українсько-
хорватсько-сербських зв'язках І зокрема на виявленій подібності в язичницько-
му пантеоні східних і південних слов'ян, він знаходить сліди міфологічних
уявлень у культурі Дубровника, який з приходом слов'ян став своєрідним
«церемоніймим центром* слов’янського населення, котре й дало йому цю
назву.
Концепція київського вченого, з якою він виступив на Міжнародному
семінарі славістів у Дубровнику, викликала Інтерес громадськості. Про неї
розповів у газеті «Вільна Далмація» провідний хорватський дослідник дубров-
ницької літератури Слободан Новак.
Минулого літа під час денних і вечірніх
розмов Євген Пащенко викладав свою дуб-
ровннцьку теорію кожному, хто бажав його
слухати. До тези про наявність у культурно-
му ландшафті Дубровника ніким раніше не
помічених слідів слов'янського язичництва
співрозмовники ставилися з великою ува-
гою, хоч дехто й недовірливо похитував
головою. Поступово Євген ознайомив колег
із своїми міркуваннями про Волоса та
Перука, траву «дубровник», дубовий гай
у давньослов'янському значенні «святого
гаю» і дуб, що символізував Світове дерево,
яке давні слов'яни від Києва до Адріатики
вшановували як громовержця Перу на Він
так завзято переконував свою аудиторію
в існуванні язичницької релігії під рене-
сансно -барокховнми нашаруваннями Дуб-
ровника, що невдовзі .моди, які постукували
черевиками по вичовганих плитах дубров-
ницького Страдуну, почали прислухатися,
чи до них не промовляє Волос, а може й сам
громовержець Перун.
Тепер, коли я отримав рукопии Євгена,
хочу зазначити, що він відійшов від стилю
тих нічних розмов і запропонував у своєму
аргументованому дослідженні одну з найці-
кавіших інтерпретацій ранньої міфологічної
історії Дубровника.
Назва Рагуза постійно викликала нерозу-
міння у лінгвістів та істориків. Основу цього
топоніма Євген Пащенко пов'язує з міфоло-
гічними уявленнями дослов'янського насе-
лення міста, яке займалося скотарством,
з давньою скотарською культурою. Він
вважає, що Рагуза, колишня назва Дубров-
ника, походить від ритуального обожнюван-
ня тотемного предка, антропоморфного
ідола у вигляді бика, про що нагадує
прадавня індоєвропейська форма «огуз»
(бик). На різноманітних прикладах автор
доводить, що шляхом інкурсії в цій формі
з'явилося початкове «р» Тож слово Рагуза
належить до прадавніх назв східноадріатич-
иого узбережжя, що виникли внаслідок
міграції народів індоєвропейської сім'ї, по-
передників слов'ян. Свідченням досить роз-
виненої традиції давньої скотарської куль-
тури. на думку дослідника, є топонім
Епідаур. заснований представниками іншого
етносу, які також поклонялися символові
багатства. Тож в основі цієї назви автор
бачить слово ІЬвиго. що означає дикий бик,
або ж іаигоі — тур При цьому він наводить
численні приклади вшанування бика у дав-
ній хорватській культурі, в тому числі
й у Дубровнику з його славнозвісними
карнавалами під назвою «турице». Цікава
деталь: радянський колега дійшов тих самих
висновків, що й белградський професор Воїн
Матич. який пов'язував сюжети капітеліїв
дубровницького Княжого двору з культом
рогатої худоби і з турицею, таємничою
маскою, котра клацала зубами на дубров-
ницьких карнавалах.
Від фауни, культу рогатої худоби в Рагузі
Євген Пащенко переходить до символічного
значення флори в міфологічних уявленнях
давніх слов'ян і висловлює припущення, що
рослина «дубровник», котра встеляла шляхи
розселення давніх слов'ян від Північного
Причорномор'я до Адріатики, росла Й на
вапняковому грунті, де слов яни-переселен-
щ заснували свій Дубровник. Отже, Євген
Пащенко не погоджується з тями етимоло-
гами, які назву Дубровник виводять від
діброви, бо діброва, вважає він, не могла
рости на вапняковому грунті. Найвірогідні-
ше, зазначає Пащенко, тут були випаси,
а далі стояв дубовий гай. Із вапнякової
низини, вкритої дубровником, автор веде
нас на гору Срдж у священний дубовий гай
і звідси з верхівки гори, під якою колись
давно виникло поселення, простежує сцена-
рій давнього космогонічного міфа, що
розгортався внизу,— величного язичницько-
го слов'янського праміфа, з архетипу якого
народилося, наче грандіозний вибух супер-
152
нової, те диво, яке дістало назву Дубровник!
Серед богів, що їх Євген Пащенко бачить
на дубровннцькому Олімпі, найголовні-
ший — громовержець Перу а. Квіти цього
міфологічного персонажа, наші чудові пе-
руники-іриси. поет Луко Палєтак назвав
найніжн ішнмн дубровнмцькими квітами.
Там, де йдеться про Перуна й перуїпгку.
Луко і Євген неначе змовились Але найсут-
тєвішим у міфологічних і етимологічних
дослідженнях Євгена Пащенка, принаймні
для нашої громадськості, є те, що Перуна.
який посилає блискавки п дощі з гори Срдж
на Дубровннк, він пов'язує з його антипо-
дом. нижчим за рангом богом Волосом,
покровителем скотарства, торгівлі, золота,
культ якого був поширений серед південних
слов'ян, зокрема тих, що жили на околиці
Дубровника. На численних прикладах до-
слідник показує, що слово Лаус (назву ка-
м'янистого острівця навпроти Рагузи, кот-
рий пізніше злився з містом) слід пов’язува-
ти з культом Волоса, аналог якого існував
у скотарській Рагузі ще до приходу слов'ян.
Отже, розплутуючи таємничий вузол назв
і міфологам. Євген Пащенко тлумачить Лаус
як Власін-Волос, Рагузу й Епідаур з прихова-
ними в них давніми основами «огуз»
І «таур> (тобто бик. тур) — як давній тотем,
що йому вклонялися, а Дубровннк — як
рослинний символ, священна діброва, дуб.
Євген Пащенко переконливо доводить, що
на широкому грунті греко-візантінських
впливів місця вшанування Волоса цілком
природно перетворилися на відповідні свя-
тилища християнського Власія. Блазіуса або
Влаха — святого Влаха, покровителя Дуб-
ровника Те, що давяьослов'янський бог
скотарства Волос був близьким родичем
святого Влаха. дослідник підтверджує цілою
низкою суттєвих доказів Відомо, напри*
клад що на давньоруських землях від
півночі до півдня цей святий зображався на
іконах поряд з атрибутами скотарства
Відомо й те, і Євген звертає на це особливу
увагу, що в Києві, Новгороді та Ярославлі
уже в XI столітті церкви св. Василя, Власія,
зводилися саме на тих місцях, де з давніх-
давен поклонялися язичницькому Волосу-
Вслесу. Отже, коментарі, як то кажуть,
зайві Але не зайве згадати, що під час
археологічних розкопок у Новгороді та
Ярославлі було знайдено численні сліди
рогатої худоби, принесеної в жертву язич-
ницькому богові, функції якого з часом узяв
на себе християнський святий Тож археоло-
ги, котрі займатимуться розкопками під
Дубровником, повинні ретельно обстежити
язичницьке нашарування.
На центральній площі Дубровника на-
впроти церкви св. Влаха стоїть скульптура
лицаря Орландо. В культі цього романського
героя, що невтомно боровся з сарацинами,
а перед тим. за народною легендою.—
з Дивом. Євген Пащенко вбачає вияв
романізації довкьослов'янської традиції
Простежуючи сліди давнього міфа про
протиборства Перуна я Волоса, міфа про
змійоборство. він припускає, що культ
Орландо мас глибоке дохристиянське корін-
ня і с відблиском давньослов'янського
змійоборця. Наявність такого персонажа
в духовній культурі давньослов'янського
населення Дубровника засвідчують числен-
ні фольклорні й топонімічні зразки, а також
сюжети барельєфів Княжого двору.
Таким чаном. Євген Пащенко розповів
нам усе про Дубровник. Його розповідь
здасться мені цілком достовірною.
Переклад з сербохорватської
ПОПРАВКА
У книжці журналу 5. 1990 р., на с. 130 у статті Жсрозлюблснна вітер мандрів* за-
мість 1905 -1989 слід читати 1910—1989 і замість двадцятип'ятилітній - двадцятилітній.
153
ШЛЯХИ МИСТЕЦТВА
ПІНН ФЛОЙД": кр вЕ Ч
МАЙСТРИ МІСТЕРІЇ
Раптовий вихід з «Пінк Флойд» основного
композитора автора багатьох пісень, вока-
ліста й гітариста Сіда Баррегта ще в часи
становлення групи давно обернувся в леген-
ду. що її розповідали и переповідали
сучасники вечорами біля вогнища за полу-
миском горохового супу
Через 20 років після народження руху хіпі
влітку 1467-го «Пінк Флойд» знову привер-
нули загальну увагу завдяки не менш
драматичній події — залишив групу без-
умовний лідер ансамблю, його основини
творчий потенціал протягом довгого часу
Роджср Уотерс. Безперечно, початок слави
Пінк Флойд» поклав Сід — досить згадати
таку їхню класику, як «Естроном» Домейн»
або хіти, що входили до списків кращих
пісень року «Арнольд Лейн», «Постеж за
грою Емілії* Однак саме Роджср привів
групу до вершини на початку сімдесятих
альбомом «Зворотний бік Місяця» най-
кращим альбомом усіх часів.
Тільки навіженство Сіда спричинило
його вихід з групи. Він був шалений геній
переповнений ідеями, постійно постачав
групу «сировиною», але змиритися з його
анархізмом на сцені »і поза нею вони не
могли. Розкол викликав чимало суперечок
і байок, що живуть і досі.
Протягом цих років Роджер Уотерс пере-
жив особисту творчу кризу, хоча, зрештою,
ніколи не був архюдержнмий рок-музикою. ,
Так чи так. розпад групи мав гіркий присмак
жовчі й викликав справжнє юридичне
бойовище за право музикантів, що лишили-
сь Иоскіеат Медіа Ргодисіїоп». СтЬН & Со.
ІОД?
ся, називатися «Пінк Флойд», під-
тверджуючи вагомість їхнього внеску в ус-
піх ансамблю.
Між цими двома драматичними подіями
був час справжніх здобутків «Пінк Флойд».
Група досягла такого художнього рівня
й домоглася такого комерційного успіху,
який і не снився її членам за часів сту-
дентства. коли вони заради власної втіхи
грали ригм-енд-блюз.
Утім, як з'ясувалося, «Пінк Флойд» були
не жартом, не сновидінням, а якиайперекон-
ливішою реальністю. Але й досі іх вважають
не від світу цього, огорнутими аурою
таємничості, що збереглася навіть після
того, як пішов Баррегт. Хоч альбоми, що
продавалися мільйонними тиражами скрізь
по світу, мали б покласти край цій легковаж-
ній думці.
Слава й авторитет групи росли так
стрімко, що це нагадувало народження
нового всесвіту.
Зараз там. у другому всесвіті, очікується
потужний вибух. І поки всі чекають закін-
чення процесу «Пінк Флойд» — Роджер
Уотерс і зрештою, група відстояла свою
назву. — Ред.). ми маємо досить часу, щоб
озирнутися назад і, як астрономи, уважно
вдивитися в ту безодню простору й часу,
з яко» постав цей космічний феномен —
«Пінк Флойд».
Автори таких альбомів, як «Атомне серце
матері», «Втручання», «Зворотний бік Міся-
ця», «Тварини», «Стіна» і «Останній удар»,
вийшли з так званого «андерграунда», де
групу дуже полюбляли. її створення
пов'язують, як правило, з літом 19Ь7 року.
154
Після розриву з Уотерсом
коли світ протягом якоїсь миті приголомши-
ла соціальна революція під девізом «Мир
і любов». А проте група виникла двома
роками раніше й виступала під різними
назвами. До першого складу ансамблю
входили:
Роджер Уотерс. Народився 9 вересня
1944 року. В групі грав на лідер-гітарі. Його
шкільними товаришами були Сід Барретт
і Дейв Гілмор Роджер вирішив стати архі-
тектором і навчався в політехнічному
інституті, де зустрівся з Річардом Райтом
і Ніком Мейсоном
Рік Райт народився 28 липня 1945 року.
Закінчив середню школу в Хабердсшері.
В 17 років поступив до політеху. щоб теж
вивчати архітектуру, але раніше брав уроки
гри на фортепіано і віддавав перевагу
МУЗИЦІ.
Нік Мейсон народився 27 січня 1945 року
в Бірмінгемі, проте дитинство його минуло
в Хемпстеді. Навчався в загальноосвітній
школі й паралельно гри на скрипці й фор-
тепіано. Пізніше захопився барабанами
а в майбутньому мріяв вивчитися на архітек-
тора. В Хайгейті він жив у студентському
гуртожитку в одній кімнаті з Райтом. Після
них там оселилися Роджер Уотерс і Сід
Барретт.
Сід Барретт народився 6 січня 1946 року
в Кембріджі. де закінчив школу. З 16 років
почав самостійно навчатися гри на гітарі. Як
бас-гітарист виступав з різними місцевими
групами, що виконували переважно блюзові
композиції. Сід приятелював з Девідом
Гілмором. який часто допомагав йому пора-
дами. Свого часу це стало йому в нагоді
и коли Гілмор заступив Сіда в ансамблі
деякі критики вважали, що Барретт помітно
вплинув на творчість Гілмора, хоча насправ-
ді все було навпаки. Саме Дейв навчив Сіда
різноманітних ритмічних фігур, запозиче-
них у иРоллінг стоунз» Займалися вони, як
правило, під час перерв між лекціями
в технічному коледжі та протягом обіднього
відпочинку.
Пізніше, коли Сід переїхав до Лондона,
щоб навчатися в Камбервеллському ху-
дожньому інституті, відбулася його зустріч
з Роджером Уотерсом Вони жили в одній
кімнаті, разом писали пісні, і обидва любили
грати на соло-гітарі
Студенти політехнічного інституту ство-
рили свою групу, яка постійно міняла назви:
«Снгма-6». оТ-подібні». «Багатосмерпи» и.
нарешті, «Архітектурні абдаби-, пізніше
«Верескливі абдаби»
До складу ансамблю входили Рік. Нік,
Роджер, Клайв Меткалф на бас-птарі та два
вокалісти Ксйт Ноубл і Джуліет Гейл.
Грали вони в стилі ритм-енд-блюз. відчу-
ваючи значний вплив «Роллінг стоунз».
«Абдаби» не зажили успіху й розпались.
Джуліет вийшла заміж та Райта. а в ансамблі
відбулася реорганізація. Були запрошені ще
два гітаристи — Сід Барретт і Боб Клоуз. Баб
грав до цього в джаз-ансамблі, а Сід, як
справжній хіпі, був переповнений безумни-
ми музичними ідеями. Боб групу не влашту-
вав. Зрештою, Сфу дали лідер-птару, а
Роджеру бас. Блискучу нову назву групі
вигадав Сіл, поєднавши імена двох амери-
канських блюзменів Пінка Андерсоиа і
Флойда Ка у не їла Не досить впевнений
дебют відбувся в клубі «Каунтдаун» у лон-
донському Пелес-Гсйті в грудні 1965 року.
Роджер Уотерс згадує. «Ми гра.\зі з восьмої
вечора н до першої ночі, а заробили аж
15 фунтів». Наближався час. коли стала
очевидною обмеженість чистого ритм-енд-
блюзу. Той блюзовшї бум в Англії тривав
уже кілька років, кожний музикант робив
155
Нік Мейсон.
спроби позбутися одноманітних штампів.
Ансамбль «Ярдбсрдз» першим почав вико*
кувати більш оригінальні композиті Вод-
ночас «Пінк Флойд» відкрили що протягом
трихвилинного звучання акорду вони мо-
жуть набагато розширити діапазон імпрові-
зації. Знайомі блюзові ритми стали глухіши-
ми. видозмінилися і обернулися на рушійну
силу вільних форм, що передавали найтонші
звукові нюанси. Це підхопили і «Крім»,
і Джіммі Хендрікс. і ряд інших ансамблів,
які вели пошук прогресивніших музичних
форм
А раптовий спалах молодіжного руху хіпі
під назвою иКраїна квітів» дав благодатне
середовище для експериментування. Мо-
лодь вимагала нових звуків, і що химерні-
ших, то краще Комбінуючи музичні компо-
зиції Сіда й Роджера, спираючись на їхній
віртуозний інструментах, «Пінк Флойд»
швидко знайшли саме те, чого чекала
публіка.
Освічені, багаті розумом і уявою «Пінк
Флойд» зовсім не нагадували собі ватагу
шизиків з божевільними очима. А проте
їхня холодна стриманість і природна інтелі-
гентність. як не дивно, викликали захоплен-
ня в «дітей квітів». Адже вони різко
відрізнялись від усереднених ансамблів ніч-
них пабів.
Навіть коли «Пінк Флойд» перейшли
у відкритий музичний світ 60-х років, то не
втратили загальної поваги Члени групи
розмовляли вишуканою англійською мовою,
в кожному з них відчувалась упевненість,
кожний додавав до загальної справи щось
особисте Вони відрізнялись від навко-
лишнього середовища. Лондонські хіпі,
кількість яких невпинно зростала, закохали-
ся в “Пінк Флойд» за їхній привабливий
вигляд. барвисті сорочки, вузенькі штани,
проте найголовніше, безперечно, за притя-
гальну і водночас тривожну музику з химер-
ними й ексцентричними текстами пісень.
Лондонські хіпі були спадкоємцями біт-
ників із Сохо. Що 1965 року значний потік
американських «біт-поетів» ринув до Лон-
дона. проповідуючи різноманітні ідеї, голов-
ним чином про принади ЛСД, медитацію
й філософські принципи «Країни квітів».
Піддатливі голови англійської молоді, як
свого часу — американської, швидко всоту-
вали нові віяння Лондонське хіпове середо-
вище. подразнене поп-музикою, створило
нові ансамблі, клуби, новий одяг і. ясна річ,
нову музику. Це був хвилюючий час.
Світ поділився на два табори На нормаль-
них і «біснуватих». Нормальні носили
костюми, жили нудним, але звичним жит-
тям І геть нічого не чули про якихось
«біснуватих», про існування «андерграун-
да» Бути в «підпіллі» означало тоді читати
лише свою газету •Іитернсшнл тайме»,
вчащати лише до своїх клубів, на зразок
«НЛО» чи «Мідл Ерс» тощо. Одне слово —
пригода Вживання ЛСД ще не переслідува-
лося законом, і тільки незначна частина
лондонців скуштувала принади цього «ди-
маря». скрученого з трьох великих газет,
у яких спокійно мешкали таргани, нічого не
відаючи про наміри своїх господарів. Усе
почалося задовго до того, як преса і держав-
ний істеблішмент виявили в країні існуван-
ня підпільної культури н ужили всіх
можливих заходів, щоб зганьбити «дітей
квітів» і покласти край ідеалізму. Ллє поки
воно існувало й викликало захоплення,
вплив руху хіпі на поп-музику виявився
приголомшливим
"Андерграунд» бере свій початок десь
з лютого 1966 року, коли вдень у «Марк-кла-
бі» на Уордауе-стріт проводилися «сешнз»
(збори), що дістали неофіційну назву «сти-
хійне піапілля». Сходилися, як правило,
поети, актори, музиканти показати свої сили
на хеппенінгах. Не було ні реклами, ні ого-
лошень, однак люди збиралися - хто в
чому
«Пінк Флойд» розвивали вільну форму
імпровізації, супроводжуючи музику кольо-
ровими і світловими ефектами Так під
час одного з перших виступів у Ессенському
університеті над головами учасників ан-
самблю демонструвалися різці кінофільми.
«Пінк Флойд» стали постійними учасниками
зборів у «Марк-клабі», І тому їх вважають
піонерами «андерграунда».
Музику «Пінк Флойд» охрестили психо-
делічною. Більшість іноземних критиків,
намагаючись відшукати корені нового му-
зичного явиша. дійшли висновку, що група
переймає ідеї з-за океану, зокрема із Захід-
ного узбережжя Америки. Насправді ж
«Пінк Флойд» ніколи не чули ні «Джеффер-
сон ерплейн». ш «Грсйтфул дед». Коли
нарешті музиканти потрапили до Америки
н почули виступи згаданих груп, які вважа-
лися головними виразниками музичних ідей
«Країни квітів» США. то були невимовно
♦дивовані тим. що левова частка пісень цих
провідних американських ансамблів грун-
тується на суто блюзових композиціях.
!56
Роджер Уотерс
Нін Мгйсон.
Рік Райт.
Дгйв Гілмор
Психоделічну музику «Пінк Флойд» по-
рівнювали з новим світовідчуттям, що
викликає в людини вживання ЛСД. а саме -
з світловими й кольоровими галюцинаціями
Психоделія стала загальним терміном для
означення всього того, що виходило за
традиційні рамки — від одягу до музики.
Яскраві, райдужні барви й химерні форми
асоціювалися з наркотичними ефектами,
і тому музика «Пінк Флойд» з їхніми
позаземними звуками відповідала стану
ейфорії, притаманної «дітям квітів», хоча
жоден з ансамблю навіть не куштував ЛСД.
У тому ж «Марк-клабі» музиканти по-
знайомилися з Пітером Дженнером та
Ендрю Кінгом, які згодом стали їхніми
менеджерами. І- ще одна помітна постать
лондонської підпільної сцени — Джо Бойд.
перший продюсер «Пінк Флойд». Трохи
пізніше ансамбль з «Марк-клаба» перейшов
до зручнішого «НЛО». Під час концерту
в лондонському клубі «Фрі-скул» група
вперше застосувала мистецтво світлотехні-
ки. «Мистецтво світлотехніки» звучить
надто сильно. У ті часи проектували звичай-
ні слайди над головою музикантів. Часом
слайди перегрівалися й спалахували, часом
проектор починав вібрувати й хилитися
набік. Все виглядало аматорськи порівняно
з сучасною світлотехнікою, якою керують
ЕОМ і яка коштує мільйон доларів. Але тоді
це нововведення, крім суто чуттєвого, по-
клало початок зоровому сприйняттю музики
•Пінк Флойд».
Головні ідеологи руху хіпі, виступаючи
проти матеріалізму, разом з тим були
енергійними ділками. За божественним за-
пахом фіміаму ховалося земне корис-
толюбне бажання робити справи і гроші.
•Пінк Флойд» також захопила зіркова
лихоманка н прагнення якнайшвидше розба-
гатіти. Але приналежність до альтернатив-
ної культури несла в собі протиріччя
з державним істеблішментом, який більше
вірив у репресії та атомні бомби.
Через кілька років по тому, як «Пінк
Флойд» скуштували перших принад слави
і грошей, вони запросили мене пообідати
в одному дорогому ресторані. Я запам'ятав
той випадок не через бесіду з членами
групи, які поставилися до мене особливо
поважно, ввічливо й доброзичливо, а голов-
ним чином через відразливого типа, пред-
ставника «вищого світу», який під час обіду
підійшов до нас і безцеремонно гаркнув:
Що б я здох, це вони!». Даремно він вибрав
їх об’єктом для демонстрації своєї класової
вищості, адже своєю вимовою й інтелектом
кожен член ансамблю міг легко дати відсіч
будь-якому нахабі Проте вони його просто
проігнорували. Той їхній вчинок наче сфо-
кусував їхнє ставлення до публіки, яка не
завжди їх розуміла і через яку вони
зазнавали невиправданих наскоків.
Вагомим кроком до злету став виступ
«Пінк Флойд» на вечорі, присвяченому
заснуванню газети «Інтернешнл тайме»,
який відбувся 11 жовтня 1966 року у примі-
щенні «Раунд-хауза». Це був старий, порож-
ній протягом ряду років гараж. За задумом
драматурга Арнольда Уескера. він мав
перетворитися на артистичний центр. Пер-
шими до місця збору прибули хіпі. Майже
три тисячі чоловік взяли участь у буйному
святі, яке тривало всю ніч. Це був фейєрверк
світла і барв, демонструвалися підпільні
кінофільми, виступали різні ансамблі. Проте
найекстравагантніше виглядала сама публі-
ка. Майже всі — в лахмітті, з намистом
і дзвіночками на шиї, з небаченим макіяжем
на обличчях.
Того разу «Пінк Флойд» грали перед
найбільшою аудиторією за всю історію їхніх
виступів і вперше стали свідками зворотньої
психоделічної реакції натовпу на їхню
музику. У репертуар входили композиції Бо
Дідлі «Той. що біжить по дорозі» і Сіда
Барретта «Інтерстеллар овердрайв? (щось
на зразок прискорювача для зоряних
мандрів) та «Естроном! Домейн». Коли
члени групи виконували свої партії, де
переважали виючі звуки в обрамленні по-
157
хмурих змінних гітарних тонів. Сід Барретт
катав підлогою підшипники, нанизані на
держак сокири
З грудня в «Раунд-хаузі» був влаштований
черговий «велетенський шиз» на чолі з
• Пінк Флойд». За кілька днів вони виступи-
ли в «Роял-Алберт-холі», а 12 грудня
в «Марк-клабі». після чого їхні виступи
стали регулярними — щочетверга. Це дало
можливість підліткам з околиць Лондона
познайомитися з музикою «Пінк Флойд»,
а також заохотити на концерти опівнічни-
ків. яким вранці не треба було підніматися
на роботу чи йти до школи.
Незабаром «Пінк Флойд» почали виходи-
ти з «підпілля» й виступати разом з тогочас-
ними авторитетними групами, дістаючи
непогану пресу Під час різдвяних свят вони
давали концерти разом з такими корифеями
як «Ху» та в.Мув». А 1967 року «Пінк
Флойд» вже витіснили «Ху» зі сцени На той
час група вирішила стати професійною
й залишити навчання в інституті. Тільки Нік
Мейсон не покидав надії знову зайнятися
архітектурою, щойно розбагатіє.
Насправді ж ансамбль зажив такого
блискавичного успіху, що про повернення
до минулого не могло бути й мови. 1967 ро-
ку, коли «Бітлз» випустили свій уїдливий
альбом «Сержант Пеппер», «Пінк Флойд»
дебютували в серпні альбомом «Флейтист
біля світанкової брами». Раніше вони запи-
сали на студії грамзапису свій перший
сінгл — пісню Сіда Барретта «Арнольд
Лейн».
Коли «Пінк Флойд» збиралися підписати
контракт з фірмою «Полідор», «Ай-ем-ап»
запропонувала їм більший авторський гоно-
рар. І хоча пісня «Арнольд Лейн» вже була
випущена Джо Бойдом, після підписання
контракту з «Ай-ем-ай», керівництво компа-
нії наполягло на її перезаписі. Продюсером
першого альбому став Норман Сміт.
Компанія, підписуючи контракт, намага-
лася подарувати слухачам чарівних моло-
дих поп-музикантів. відмежовуючись тим
самим від «андерграунда» та буму, здійня-
того через наркотики.
До речі, в першому сінглі «Пінк Флойд»
не було жодного натяку на хіпі чи наркома-
нію. У пісні розповідалося про молодого
хлопця на ім’я Арнольд, який отримував
фізичне задоволення, одягаючи жіночу бі-
лизну.
Мати Сіда і мати Роджера здавали тоді
дівчатам кімнати. Одного разу з білизняної
мотузки загадково зникли дівчачі трусики
й ліфчики Вважали, що їх поцупив якийсь
маніяк Ні Роджер, ні Сід но мали ніякого
відношення до цього, але їхню безневинну
пісеньку звинуватили в розпусті, і навіть
одна з радіостанцій заборонила її трансля-
цію.
Після того як пісня «Арнольд Лейн»
посіла одне з чільних місць у списку
популярності серед сіиглів. група почала
запис свого першого альбому. «Пінк Флойд»
також знаходили час для концертів у про-
вінційних клубах, хоч їх там і зустрічали
ворожо. З великими труднощами їхні напів-
містичні пасажі-марення торували шлях до
слухачів, які найчастіше не сприймали
ввічливих, вишуканих членів групи, іноді
навіть закмдували порожніми бляшанками
з-під пива. Проте час робив свою справу —
музику ансамблю починають розуміти.
Дуже тепло сприйняли виступи «Пінк
Флойд» у Північній Ірландії, де групі
вдалося зупинити заворушення в Белфасті.
Свою першу платівку група робила на
студії «Еббі Роуд». де в сусідній кімнаті
«Бітлз» працювали над «Сержантом Пеппе-
ром» Це було в квітні. «Пінк Флойд» узяли
участь у 14-годинній виставі під назвою
«Кольоровий сон», яка відбувалася в Алек-
сандр-пелесі. в північній частині Лондона.
Влаштували шоу з приводу закриття полі-
цією газети «Інтернешнл тайме». «Кольоро-
вий сон» знаменував завершення епохи хіпі,
яку остаточно зжер вогонь Алтамонта
1969 року.
А «Пінк Флойд» усе помітніше виривали-
ся із злиденності. Ансамбль віддавав перева-
гу виступам на фестивалях На концертах,
що відбувалися в таких торговельних
центрах, як «Куїн-Елізабет-хол» у Лондоні,
«Пінк Флойд» сміливо експериментували
й вдосконалювали своє звучання, не ризи-
куючи отримати пляшкою з-під пива по
голові чи по барабану.
Концерт у «Куїн-Елізабет-холі» відбувся
12 травня 1967 року. Саме тут група вперше
використала стереосистему й виконала
пісню «Травневі ігри», що пізніше ввійшла
до композиції «Постеж за грою Емілії».
Сінгл, записаний у травні 1967 року, мав
колосальний успіх.
Фірма грамзапису постійно допомагала
групі вдосконалювати техніку звуку. В «Ку-
ін-Емзабет-холі» був уперше випробуваний
і квадрофонічний ефект. Для цього в глиби-
ні залу встановили дві додаткові акустичні
системи Загальне регулювання велося з
чорного ящика, що отримав назву «азі му-
тальний координатор».
Може, використання дедалі складнішої
техніки чи зрослі вимоги слухачів, супереч-
ки щодо музичного стилю, на якому відбива-
лися безглузді витівки Барретта. а то й усе
це разом призвело до того, що автор двох
перших хітів «Пінк Флойд» Сід Барретт
почав «випадати» з колективу.
Я не впевнений, але схоже, що надмірне
захоплення ЛСД викликало в Барретта
типові ознаки психічного захворювання, які
я бачив у деяких своїх знайомих, котрі
віддавали належне чомусь міцнішому, ніж
російська горілка Пригадую, як колись
зустрівся з СІдом перед початком концерту
«Блайнд дейт» («Побачення з незнайомця-
ми»), щоб узяти в нього інтерв’ю для газети
«Мелоді мейкер» Під час розмови до
кімнати, де панував напівморок, зазирнули
брати Блскхілли, Пітер та Ендрю. Сід
страшенно перелякався, а я почув, як один
з них прошепотів «Він з ним розмов-
л я с». Пригадую, я відчув навіть гордість,
що в такий важкий час був єдиним співроз-
мовником Сіда Мабуть, це сталося завдяки
Джіму Рівсу, запис якого я дав прослухати
Барретту. Це була найбільш «зсунута»
музика за всю історію існування «андергра-
унда». І Сід сприйняв її як належне.
Добір шлягерів у репертуарі ансамблю
також мав певні негативні наслідки. Хоч
група не бажала на кожному концерті
повторювати відомі два шлягери Сіда Бар-
ретта. публіка, переважно молодь, ви-
158
словлювала невдоволення Й роздратування,
якщо не чула улюблених пісень, на які
витратила гроші. Але найуразливішим міс-
цем ансамблю була апаратура. Гучних
пісень групи підсилювачі не витримували
•Пінк Флойд» просили фірми електронного
устаткування випускати міцнішу й надійні-
шу техніку, і ті. зрештою, прислухались
5 серпня 1967 року з'явився перший
альбом «Пінк Флойд» — «Флейтист біля
світанкової брами», до якого увійшли пісні
•Естрономі Домейн», «Люціфер на ім'я
Сем», «Мати Матільди», «У полум'ї», «Си-
ловий контакт», «Візьми стетоскоп І піди
прогуляйся». «Інтерстеллар овердрайв»
 Гном», "Частина 24», «Опудало п велоси-
пед». В Англії альбом посів шосте місце,
хоча більшість шанувальників «Пінк
Флойд» залишилися нсвдоволеними якістю
звучання
У тому ж 1967 році в розмові з Роджером
Уотерсом я зауважив що групі буде складно
зберегти популярність, якщо вона про-
довжуватиме грати в стилі арт-рок. Тоді ма-
ло хто уявляв, наскільки успішно «Пінк
Флойд» розв яжуть це завдання.
Розповідає Роджер Уотерс: «Нас постійно
дратувало те. що заради популярності дово-
дилося виступати деінде, навіть у непристо-
сованих для концертів залах. Та й аудиторія
була нам цілковито ворожою. Спочатку
виступав якийсь маловідомий колектив з
примітивною пісенькою в стилі соул, а тоді
оголошували наш вихід. Самі розумієте, як
важко працювати за таких умов, та ще
й отримувати лише п’яту частину заробле-
них грошей. А проблеми з апаратурою?
Підсилювачі виходили з ладу, мікрофони
були такою мірою примітивні, що чудові
тексти пісень Сіда ніхто практично не чув.
З нашою музикою виступати на танцмайдан-
чиках ми вже не могли»
Отоді в Роджера І з’явилася ідея про
створення такого собі мандрівного шапіто.
Всередині намету він пропонував встанови-
ти широкий екран (3x5 м) для демонстрації
фільмів і слайдів і подорожувати великими
містами з концертною програмою.
Восени 1967 року «Пінк флойд» поїхали
до США, де зазнали невдачі Сід на той час
став практично некерованим.
Роджер пригадує: «Коли пісню «Постеж
за грою Емілії» хотіли зняти для амери-
канського телебачення, Сід раптом відмо-
вився імітувати спів губами» Після виступу
безтямно вперся в журналістів очима і не
схотів відповідати на їхні запитання Може,
журналісти того н заслуговували, однак це
зовсім не сприяло авторитету групи в США
Ансамбль мусив анулювати всі свої виступи
й повернутися додому.
Наприкінці року, 22 грудня «Пінк Флойд*
виступили на концерті «Різдво на планеті»
в залі лондонської «Олімпії», що нагадувала
величезний, до того ж занедбаний сарай. Сід
остаточно втратив інтерес до гри В «Олім
піі» він просто стояв стовпом на сцені. Це
був його останній виступ з «Пінк Флойд».
У січні 1968 року Роджер запросив до
Лондона свого товариша по Кембріджу
Дейва Гілмора Спочатку вирішили, що
Гілмор гратиме на гітарі, а Сід, як і раніше,
складатиме пісні. Менеджери «Пінк Флойд»
і чути не бажали про ухід Барретта,
Дейв Гілмор
вважаючи його основним композитором,
сіллю ансамблю. Але, зрештою, зауважили,
що через Сідові витівки групу майже не
запрошують для концертних програм.
Десь у середині березня Сід Барретт
остаточно порвав з «Пінк Флойд» і
анулював контракт з менеджерами. Якийсь
час група відчувала себе покинутою, не
знаючи, куди йти. Це був перєламний
момент і в історії ансамблю, можливо, один
з найдраматичніших. Наступний сінгл групи
«А було б так добре» виявився відвертою
невдачею, що викликала реакцію: «Я ж вам
казав...» Сід випустив у січні 1970 року
сольний альбом «Сміх шибеника», який
знайшов своїх шанувальників, хоча н занад-
то вузькому колі. Потім Сід закинув музику,
погладшав, полисішав і заховався в своїй
однокімнатній квартирі, відмежувавшись
від світу.
У червні 1969 року «Пінк Флойд» випусти-
ли свій другий альбом «Повне блюдце
секретів», до якого ввійшли пісні «Нехай
буде більше світла», «Пам'ятаю той день»,
«Важелі керування на серці сонця», «Капрал
Клегг», «Повне блюдце секретів», «Угору-
донизу» та «Блюз тюремного ансамблю».
Того ж місяця ансамбль виступив з кон-
цертом у Гайд-парку, а потім вирушив
у турне по США Цього разу лідер-гітарою
був Дейв Гілмор і жодних суперечок та чвар
серед членні групи не виник.ДАО.
Концептуально «Пінк Флойд» зростав на
очах. Була вирішена проблема антуражу
концертних виступів. Скажімо, 14 кгітня
1969 року на черговій виставі в «Алберт-
холі» серед юпітерів заховали велике морсь-
159
Р і N К РІ о у сі
ОеІіслN $оип*І о/ ТІнініІег
ке чудисько, що своєю раптовою появою
нажахало не лише слухачів, а н організато-
рів концерту.
Того ж року група випустила подвійний
альбом «Уммагумма», комбінований варіант
концертного виступу н студійного запису
До нього входила пісня «Обережніше із
сокирою, Юджіне».
На початку сімдесятих «Пінк Флойд»
почали активно працювати в кінематографі
їхні три пісні прозвучали у стрічці М. Анто-
нівні «Забріскі-пойнт». Але иайзкачнішою
подією тих часів стало турне з концертною
програмою «Мати з атомним серцем». Од-
нойменний альбом «Пінк Флойд» був запи-
саний на «Еббі Роуд» і побачив світ у жовтні
1970 року. Багато хто пам'ятає конверт тієї
платівки з намальованою коровою, яка
озирається.
Якщо оцінювати за сучасними стандарта-
ми. то рамні композиції «Пінк Флойд»
виглядали досить-таки слабенько. Погано
сприймалися на слух, особливо коли струн-
ні, духові й хорові партії поєднувалися із
звучанням електрогітари й ударних. Часом
порушувався темп Скажімо, у «Матері
з атомним серцем», хоча сама композиція
розвивала цілий ряд цікавих тем Наступний
альбом «Пінк Флойд» «Втручання» з'явився
тільки через два роки в листопаді 1971-го.
А в березні 1973-го група записала свій
найвизначніший диск — «Зворотний бік
Місяця». З цією програмою «Пінк Флойд»
виступали в залі лондонського «Ерлз-кор-
ту», супроводжуючи музику різноманітни-
ми ефектами: приміром, на сцені відбувала-
ся цілком правдоподібна авіакатастрофа.
160
Зворотним бік Місяця» був блискавич-
ним проривом. Спеціальні ефекти — від
божевільного реготу до сюрреалістичного
електронного звуку — наче гшнозували
публіку, та й власне звучання ансамблю
набуло більшої професійності. А пісня
«Гроші» з цього альбому потрапила до
списку найкращих пісень року Всі тексти
належали перу Роджера Уотерса. Цей аль-
бом став, так би мовити, першим ідейним
альбомом групи. Він зажив великої попу-
лярності Було розпродано десять мільйонів
примірників, а попит не зникає й досі.
Альбом залишається в списку 200 найпопу-
лярніших платівок усіх часів. А одна
західнонімецька фірма, що спеціалізусться
переважно на перезапису, випустила альбом
на компакт-диску.
Ансамбль стрімко вискочив у ранг найба-
гатших в Англії. Але реакція членів групи
була стриманою і відчуженою. Наступний
альбом «Пінк Флойд» «Прикро, що тебе
немає поруч» вийшов з великою напругою
у вересні 1975 року.
Далі, через 2 роки, з'явився альбом
«Тварини». Ще до початку роботи стався
один курйозний випадок Музиканти вирі-
шили на обкладинку альбому винести
знімок здорової рожевої свині, що зависла
над електростанцією. Одна із західноні-
мецьких фірм виготовила надувну свиню,
яку наповнили гелієм. Коли надута свиня
піднялась угору, один з тросів, що П
утримував, луснув. Рожеве чудисько по-
пливло над Лондоном на висоті понад п'ять
кілометрів. Пілоти реактивного лайнера по
прибутті в аеропорт «Хітроу» розповідали,
що бачили в небі свиню, яку переслідував
вертоліт. Нарешті вона впала на території
однієї з ферм графства Кент.
А попереду в «Пінк Флойд» була робота
над «Стіною», ідею створення якої запропо-
нував Роджер Уотерс ще 1975 року. Альбом
відбивав дослідження музикантами причин
зрослої психологічної порожнечі, бар'єра,
що виникав між виконавцем і аудиторією.
«Стіна» стала основою добротного театраль-
ного шоу, коли на сцені звели справжній
цегляний мур і демонстрували на ньому
мультфільми Джеральда Скарфа Як аль-
бом. так І шоу мали небаченим успіх,
а «Чергова цеглина в стіні, частина 2-а» —
«антншкільна пісенька» — стала однією з
кращих року.
«Останній удар», що з'явився 1983 року,
був останнім альбомом, створеним групою
разом з Роджером Уотерсом. Замислений він
був як «реквієм по мри повоєнного часу».
З цією концертною програмою ансамбль не
виступав — мабуть, не знайшли форми, як
донести її до слухачів. До того ж вона
іпвидше нагадувала сольну роботу Роджера
Уотерса Незабаром він випустив свій соль-
них — «Мандрівка автостопом: за і проти»
В запису взяли участь Ерік Клептон (гітара)
й ударник Енді Ньюмарк. Під час сольних
концертів Роджер виконував і старі твори
•Пінк Флойд», забарвлюючи іх звуковими
та світловими ефектами, мультфільмами
Джеральда Скарфа.
Все йшло до того, що «Пінк Флойд» мав
припиниш своє існування. Мейсон і Гілмор
прагнули зберегти якщо не стиль чи образ
групи, то хоча б її назву. Уотерс, павпакн
був проти колишньої назви. Що ж до Ранта,
то він вийшов з групи ще 1983 року і зайняв-
ся сольною роботою.
1987 року адвокати Роджера Уотерса
оголосили його позов, в якому стверджува-
лося. що за період від 1967-го по 1983 роки
«Пінк Флойд» випустили кілька альбомів,
які досягли небаченого успіху завдяки
композитору, автору текстів пісень,
продюсеру і творчому лідеру Роджеру
Уотерсу І досі точиться суперечка, чи
правомірні члени групи без Роджера Уотер-
са залишити за собою колишню назву
1 зберегти за собою все майно. Хоч газети
повідомляють про закриття справи, Уотерс
поки що не відмовився від своїх прав
Тим часом він випустив новий сольний
альбом «Радіо КАОС». Після річної співпра
ці з новим ансамблем «Блідінг харг бенд»
(«Серця, що кровоточать») альбом було
записано на студії фірми «Ай-ем-ан». До
ансамблю увійшли відомі музиканти — Мел
Коллінз (саксофон), вокаліст і гітарист Енді
Фееруезе Лоу. В запису взяли участь
Уельський чоловічий хор та співак Пол
Керрск.
У цьому альбомі розповідається про те, як
на одній вигаданій американській радіостан-
ції «КАОС» працює непокірний диск-
жокей. З допомогою вміння свого товариша
Біллі підслуховувати телефонні розмови,
він веде боротьбу з керівництвом за зміст
музичних програм. Два приятелі оголо-
шують війну ринковій музичній мафії.
Випадково робота над новим альбомом
збіглася із закриттям справжньої радіостан-
ції «КМЕТ» у Лос-Анджелесі, працівники
якої оголосили керівництву бойкот з приво-
ду того, що на догоду комерційним акулам
рок-музику принесли в офіру диско-музиці
Колишній диск-жокей радіостанції Джім
Ледд узяв участь у створенні останнього
альбому Уотерса. Роджер випустив також
сіигл «Радіохвилі» (11 травня), який пізніше
ввійшов до альбому.
«Радіо КАОС» склало основу концертних
гастролей Роджера Уотерса наприкінці
1987 року. Вони розпочалися в серпні
в Європі, з вересня по жовтень були
II. -ВсесаК» № 1
161
продовжені в США. в листопаді — в Японії і,
нарешті, в грудні — в Австралії. Концертне
шоу було поставлене Фішер-Парком, який
працював ще з «Пінк Флойд» Тому не
дивно, що. крім композицій з нового альбо-
му, до шоу входять частково «Стіна»
і «Зворотний бік Місяця».
«Пінк Флойд» також записали новий
альбом без Уотсрса. Замість нього нікого не
запросили. Вокал і лідер-птару взяв на себе
Дейв Гілмор.
Як відомо, причиною суперечки «Пінк
Флойд» — Уотерс став альбом «Стіна». Ідея
створення альбому належить Роджеру, але
він надто вже принизив роль інших членів
групи. У отер почав вимагати зміни назви
ансамблю в грудні 1985 року, однак вони
і досі вважають себе «Пінк Флойд» і не
мають наміру поступатись. Як не дивно,
в запису нового альбому взяв участь Рік
Райт. який збирається поїхати з ними на
гастролі одразу по виході платівки. З такої
ситуації, що склалась, вимальовується один*
єдиний вихід. Щоб покласти край обопіль-
ним претензіям колишніх друзів, треба, аби
Нік, Рік і Дейв відродили стару назву
«Верескливі абдаби» — й умовили Сіда
Барретта повернутися на сцену. Вам судити,
що це — мрія чи жарт.
3 журналу •Харрікея* ІФРН)
З англійської переклав
Ігор СЕРПЄНКО
{Дебют у • Всесвіті»)
ВІД
ПЕРЕКЛАДАЧА
Не можна стверджувати, що творчість
«Пінк Флойд» ігнорувалась у нашій країні.
На віті, у застійні роки музика ансамблю із
світовим ім'ям проривалася в наш ефір і на
телеекрани, щоправда, її використовували
переважно як тло для телестрічок, у яких
був відсутній дикторський текст І хоча
«Пінк Флойд» заслуговують, як на мій
погляд, кращої долі, ніж супроводжувати
чалапання отари баранів, хочеться пірити,
що режисери тих фільмів щиро намагалися
хоч у такий спосіб донести до нашого
слухача те, чого його надовго позба-
вили.
Пізніше музику «Пшк Флойд» почали
використовувати в науково-популярних
програмах з таємничою й загадковою тема-
тикою позаземні цивілізації, глибоковод-
ний світ та ін
Здавалось, треба тільки радіти, але. на
жаль, музика «Пінк Флойд» — це зовсім
інше. Суцільна гармонія, невідривність му-
зики від тексту, до того ж глядачеве
сприйняття світло- й кольорографи — все те
становить своєрідність палітри ансамблю.
Завдяки цьому він і здобув нашу концеп-
туального. Кожна концертна програма чи
записаний новин альбом схоплювали нову
гему: чи то проблеми екології (альбом
Тварини»), шкільного виховання («Стіна»)
чи політичного становища в світі («Останній
удар»|. До речі, через слова «Брежнєв
захотів Афганістан, Бегін захопив Бейрут»,
що звучали в одній з пісень цього альбому,
«Пінк Флойд» занесли до •'чорного списку»
ревнятелі-чиновники від вітчизняної куль-
тури
На жаль, далеко не кож *н може відчути
єдність мушки й текстів «Г.інк Флойд». Але
в тому-то н феномен ансамблю навіть не
розуміючи слів, його можи і слухати година-
ми так зачаровує вира на музична мова.
Кожний виступ «Пінк Флойд» - це
яскраве й дивовижне явище. У цьому
переконалася й наша публіка. Гастролі
ансамблю в Москві стали якщо не грандіоз-
ною. то принаймні помітною подією в му-
зичному світі країни І хоч ансамбль приїхав
не в тому складі, в якому свого часу
підкорив світ, сивоголові джентльмени з
Англії зробили велику й благородну справу
Навіть той. хто прийшов на концерт у «мета-
левих обладунках», виходив переконаним,
що в наш час му зика мас бути не лише, м'яко
кажучи, чавунною, а й головне — витонче-
ною і красивою.
Сподіваюсь, що наступного разу «Пінк
Флойд» приїде до нас з новою концертною
програмою, проте старим складом (посту-
каймо по дереву!), де місце бас-гітариста
знову посяде колишній «мозок» групи
Роджер Уотерс.
Сергісико Ігор Олександрович (нар 1953 р | закінчив Київський державний університет,
працював переклалачем в Ефіопії, готував передачі і рок-музики на Українському радіо. Зараз
працює в Нігерії.
162
потяг
ДО ЗЕМЛІ БАТЬКІВ
Ім’я американсько» художниці Ольги
Марищук-Кендл відоме шанувальникам су-
часного малярства з 1969 року. її роботи
експонувалися не лише в США, а й на
Україні.
Нью-Поркська картинна галерея, виставки
в Бруклінському музеї, графічному центрі
Прагга, галереї Аспекте Рокко. Дві персо-
нальні виставки на Україні — 1979 р. (Київ)
та 1989 р. (Київ Тернопіль) познайоми-
ли й наших глядачів з творчістю цієї
художниці, українки за походженням.
Народилась Ольга Марищук в Америці,
в штаті Коннекпкут 1928 року. Образотвор-
чим мистецтвом захоплювалася з дитинства.
Батьки прагігули дати їй «корисну» профе-
сію, пов'язану з комерцією А навчання
в школі мистецтва коштувало чимало гро-
шей. Оіож Ольга працювала вдень стеногра-
фісткою, а вечорами відвідувала протягом
п'яти років Нью-Йоркську школу мистецтва
та архітектури «Купср-Юнюн». Мистецькі
студії продовжила в графічному центрі
Прагта та в Нью-Йоркській студи
На запрошення Товариства культурних
зв'язків з українцями за кордоном Ольга
була на стажуванні в Київському ху-
дожньому інституті в майстерні видатного
графіка, народного художника СРСР Василя
Касіяиа (1971—1973 рр )
Її стиль як художника-графіка дещо
абстрактний, але не безпредметний. Худож-
ниця захоплюється міськими краєвидами
архітектурою. Один і той самий мотив
(«Чікаго*. 1980; «Вежа в Нью-Йорку», 1983)
дістає в неї кілька варіантів, виконаних
у різному освітленні. Саме через освітлення
художниця прагне відбити зміни в стані
природи
Роботи Марищук позначені досконалою
технікою гравюри, лшориту. монотипні.
Художниця блискуче компонує, має тонке
відчуття гармонії кольору. Все це завважили
глядачі, які відвідали виставку Ольги Мари-
щук-Кондл у Києві й Тернополі.
Тернопільщина, село Киданці — рідна
земля батьків Ольги Марищук Як багато
інших селян-бідняків, вони поїхали до Аме-
рики у 20-і роки «Скільки себе пам'ятаю,
розмовляла двома мовами, але понад усе
любила мову батьків Коли їх не стало, не
стало з ким І поспілкуватися. Мусила
розшукувати українців в інших штатах і, як
би далеко то не було. їхала», — розповідає
художниця.
Перебуваючи на Україні, вона зробила
чимало шкіців для майбутніх робіт. А щоб
краще висловити свої почуття до українсь-
кої природи, хоче спробувати вводити
в краєвиди орнамент.
Світлана МУШТЕНКО
І Іпітнл капуста Акварелі. 1979
іг
163
( Перекладацькі студії"®	ІГОр МАЛЕНЬКИЙ
ЛЮБОВ І ЖІНКА
У СУЧАСНИХ ПЕРЕКЛАДАХ ТАДЖИЦЬКО-ПЕРСЬКОЇ ЛІРИКИ
Останніми роками у радянському літера-
турознавстві, незважаючи на давно І повно
вироблену концепцію адекватного (повно-
цінного) перекладу, спостерігається тенден-
ція до все більшої обережності В ОЦІНЦІ
перекладів таджицько-перської поезії. Де-
далі ширше для означення поетичного
перекладу використовується поняття «вер-
сія». У передмові до останнього московсько-
го видання «Хамси* Нізамі російський
дослідник А. Бертельс. посилаючись на сло-
ва Карлейля: «В усій «Іліаді» Гомера немає
жодного слова, яке б ми розуміли зараз гак,
як його розумів сам Гомер»,— підсумовує:
«Нам видасться, що, дотримуючись належ-
ної обережності, у розмові про Нізамі, ми
все ж маємо право бути менш скептичними,
тим більше, що суть важливіша від деталей.
Реконструювати повністю розуміння поезії
таким. яким воно було, скажімо, у Гянджі
XI! ст. за життя Нізамі, звичайно, неможли-
во. перш за все через те. що в наші дні існує
поезія зовсім іншого типу, і ми мимоволі
керуємось іншими, звичними нам естетич-
ними ідеалами Однак зробити все можливе
для такої реконструкції необхідно, інакше
ми легко можемо помилитися і почати
приписувати віршам Нізамі якості, яких
у них не могло бути» (або, додамо, можемо
не зауважиш особливостей, які справді
притаманні його поетиці і таджицько-пєрсь
кій класичній поезії взагалі).
Питання про те. чи можна, на якому рівні
і якою мірою у сучасних перекладних версі-
ях реконструювати розуміння, тобто світо-
гляд і поетику таджицько-перської поезії
X—XV століть, і чи справді така реконструк-
ція унеможливлюється існуванням сучасної
поезії «ЗОВСІМ іншого типу», ми розглянемо
далі, а тим часом звернемося до однієї газелі
Гафіза, відомої нам з українського перекла-
ду Василя Мисика та російського перекладу
Іллі Сельвінського. що вважається одним із
найкращих сучасних перекладів. Зокрема,
до нього в усіх своїх роботах звертається
І. С Брагінський аби продемонструвати
«несподівану для поета XIV ст. неймовірну
життєвість, реалістичність образу
коханої», зістав зяючи цю газель зі сексти-
ною XVI ст. Петрарки й ниводячи з цього
зіставлення поняття реалістичності в ліриці.
Нам цікаво не просто простежити, якою
мірою обидва переклади відповідають оригі-
налові, а й що саме обидва перекладачі
відібрали зі справжнього Гафіза для ство-
рення свого власного варіанта цього вірша.
Отже, В. Мисик:
Спітніла, розкуйовджена, усміхнена, хмільна.
В сорочці драній, з піснею, із келихом вина.
Із поглядом задирливим, з досадою в жалем
Присіла в головах моїх (була пора нічна).
І. Сельвікський:
Хмельная. опьяненная. луной озарена
В шелках полурасстегиутих н с чашею впна
164
(Лнхой задор в глазах ее.
тоска в иігмбг губ).
Хохочущая. шумная пришле ко мне ома.
Підрядник:
Зі скуйовдженими пасмами волосся.
з потом (довкола) усміхнених, хмільних губ,
В сорочці розкритій (на грудях)
читаючи газелі і з келихом у руці.
З нарцисами очей.
що ладні посваритися (з кимось),
з губами, що (про щось) жалкують
Серед ночі прийшла і сіла на мою подушку.
На перший погляд, наведені тексти майже
ідентичні, і відступів від оригіналу в них
майже немає, якщо не вважати таким
«сорочку драну» у варіанті В. Мисика,
котрий так переклав «пераханчоку». А про-
те саме з подібних деталей, які в обох
перекладах послідовно опускаються, з їх
сукупності в аналізованій газелі виникають
цілком певні смислові відтінки.
Перша така деталь — словосполучення
«хуйкардаву хандонлабу масти, передане
Мисиком як «спітніла, усміхнена, хмільна»;
цей буквальний переклад, на жаль, не
відображає зосередженої на обличчі жінки
Гафізової пластики У даному випадку,
виходячи з контексту всієї газелі, точнішим
було б тлумачення «з потом (очевидно,
жаги) довкола усміхнених, хмільних губ»;
у наступній міері с підтвердження цьому
слово «газалхону». взагалі не помічене
І Сельвінським, а В. Мисиком передане
<з піснею». Але ж вгазалхону» це читан-
ня не будь-яких «віршів», а саме газелі, цієї
загальновизнаної форми любовно) лірики;
очевидно, що й тут неред нами вкрай
гедоністична, «еротична», як неодноразово
називав іі А. Кримський, газель Гафізового
гину
Наступним потвердженням запропонова-
ного тлумачення с той простий факт, що сіла
кохана не «у ложа моего», як у Сельвінсь-
кого. і не «у головах моїх», як у Мисика,
а саме «ба болини ман» — «мені на подуш-
ку»,- а з якими намірами хмільна жінка
в розкритій сорочці, начитуючи любовні
вірші, з потом жаги довкола губ сідас на
подушку до коханого, напевно, не потребує
пояснень. Звернімо також увагу на міеру.
перекладену Мисиком «Із поглядом задир-
ливим. з досадою й жалем», котра у Сель-
пінського викликала красивші образ «с тос-
кой в изгибе губ». Версія В Мисика видаєть-
ся нам гут більш прийнятною. Але все-таки,
що це за «жаль», що це за «губи, які про
щось жалкують»? Очевидно, тлумачення
тут однозначне — І німий докір, і грайливе
бажання сварки і деяка образа, й жаль
коханої від того, що коханий не шукає, не
бажає і і, досі не скуштував вина й любощів
Тим часом романсова «тоска», що з'явилась
у перекладі І. Сельвіпського, далеко не
випадкова далі вона постане у ще гострі-
шій. крайній своїй формі — як похідна від
традицій російської, а не персидської лірики
XIX початку XX століття.
Але це — тема докладнішої розмови,
а тим часом повернімось до наступних
бейтів аналізованої газелі:
В Мисик:
І так на вухо мовила співчуглипо: «А що,
Мій божевільний любасе. вже й сон тебе мине?
Премудрий, що серед ночі вина йому дадуть
Кефір серед закоханих коли не п'с до дна
І. ССЛЬВІНСЬКИЙ
Пришла и села милая у ложа моего
Тн спиши еще. возлюблепнмйї
взгляни-ка, я пьяна*
165
Закохлний, котрому вино
на похмілля (від головного болю) дають.
Буде кафіром любові
кола ис буде вину молитися (похлоиятнся)І
З наведених текстів видно, що в обох
перекладах, з одного боку, знову випус-
каються деякі деталі, що в оригіналі
надають газелі більш інтимного, справді
любовно-еротичного характеру, а з іншо-
го — приглушуються гедоністичні мотиви,
пов'язані з вином (все-таки перекладацьке
«пити до дна» не мас тієї сили експреси, що
Гафізове «поклонятися вину, мов Богові*).
Та ще важливіше — характер, природа,
внутрішнє значення цього «вина», мотив
якого переважає у цьому і двох наступних
бейтах. Передусім — мається иа увазі не
просто вино, а вино, яке п’ють ізранку
(тут — явно перед світанком, у традиційний
час вишуканих любовних утіх), вино, яким
лікують похмілля, головний біль, вино, що
зціляє від болю, від страждань взагалі Крім
того, мотив вина тут поєднується з мотивом
любові, та ще й у таких сильних за емоцій-
ним навантаженням і глибоко традиційних
поняттях як «опіпк* (не просто закоханий,
а закоханий до нестями, до божевілля)
і акафири ишк» (іновірець, зрадник любові).
Ключ до розуміння мотиву вина знаходимо
у двох наступних бейтах.
В. Мисик.
Де булет век отвергнутмй самой любовью тот
Кто зтот кубок пенистьій не осушиг до дно
Підрядник
Голову в обійми мені схилила й зі смутком
Промовила о мій коханий давній (невже)
сон ще с (в твоїх очах)?
Іди собі, святеннику, і не карай п'яниць,
Бо іншим не потішила їх доля навісна
Ми все слухняно випили, що в келиху було,—
Чи сік із плоду райського, чи просто рідина
І. Сельвінськмй:
Поди же прочь. о трезвеїіник. вина не отбирай,
Ведь господом инаи пай от рала не дана
Все то, что в кубки легкеє судьбою налито,
Мьі випили до капельки, до призрачпого сва.
И>Ь
Підрядник:
Іди звідси, схимнику, не чіпай тих.
що вічно п'ють.
Тому що крім цього подарунку не дали нам
нічого іншого з першого дня (творіння)
Все. що пін (Бог) палив у наші келихи
ми випили.
Чи то було райське вино, чи вино хмільне
В оригіналі звертають на себе увагу два
стрижневих поняття, ніяк не відображені
в обох перекладах — »рузп аласт» і «жанри
бахмшт». Перше з них означає «день, у який
Бог визначив долю людини», ширше —
«початок», початок творення світу, сотво-
ріння чоловіка і жінки Друге — у цьому
зв'язку — може бути витлумачене як
«райське вино*, «вино кохання» — на про-
тивагу звичайному, «хмільному вину», зга-
даному у тій же міері. Газель таким чином
набуває пластичної стрункості й системної
цілісності. Від мотиву любові (хмільної
любові), любовної жаги — до вина, а від
нього знову до «вина кохання» і природного,
внутрішнього виправданого синтезу радості
життя, насолоди вином і коханням реальної
земної жінки:
Сміх, кслнх вина, кучеряві пасма красуні.
Досить жалкувань за (вчиненими) гріхами.
Досить (каяттів), котрі, як каяття Гафіза.
(будуть) відкинуті
У перекладачів, отже, були вагомі підста-
ви не опускати притаманні газелі деталі
інтимізуючого характеру, не кажучи вже
про створення власного пластичного
малюнка пристрастей на основі яскраво
вираженої гафізівської чуттєвості, «тілес-
ності > любовного почуття.
Натомість, особливо це стосується пере-
кладу І. Сельвінського, пластика мотивів
газелі руйнується Складається враження,
ніби кохана прийшла до ліричного героя
лише для того, аби побалакати про вино, про
його природу та пожуритися.
Нектар ли то божественний.
просто ли ручеек.
В котором безмеходиая тоска разведека
У такому контексті навіть останнім бейт
цього перекладу сприймається не як при-
родний синтез мотивів, а як звичайне
обрамлення, повернення до початку, до
мотиву жінки і любові:
Вино да коси жснскнс вот мира глубина.
Звичайно, і такий прийом не суперечить
Гафізовій стилістиці, але замкнуте коло
образів у наведеному перекладі залишаєть-
ся колом суто «механічним»; повернення до
попередніх образів здійснюється без жодно-
го синтезу, без взасмозумовленої трансфер
мації мотивів
Так, у першому бейті перекладач справді
малює дуже рельєфну, чуттєву картину
приходу коханої. Не бракує йому на почат-
ку газелі й експресії («возлюбленньїй,
взгляии-ка, я пьяна!»), не відмовиш йому
і в силі вираження мотиву вина, хоч воно
й трактується ним деіцо однопланово. Але
куди далі веде нас перекладач?
...О трезвенник. вина не отбнран.
Ведь господом иная нам отрада не дана
Все то. ’гто о кубки легкие судьбою налито.
Ми випили до капельки, до призрачного сна.
Мотив покірності долі, здавалося б. не
суперечить системі Гафізового світогляду,
та й усій тогочасній поезії, а проте, якщо
бути точним, покора долі у цій системі не
дорівнює сама собі, а дорівнює радше
байдужості до долі, відмові від активного
земного життя, що має цілком виправдані,
історично обумовлені корені в соціальних
умовах східного середньовіччя Ця особли-
вість здавен відзначалася поетами і митця-
ми, які безпосередньо пізнавали Схід на
чуттєвому, інтуїтивному рівні Редьярд Кіп-
лінг писав про ВІДМІННІСТЬ МІЖ східною
і. західною людиною, індійцем і англійцем:
«Перший не боїться смерті, але уникає
тимчасового, прижиттєвого страждання,
тимчасом як другий усі сили затрачує на
подолання жаху смерті». Вельми точно
показав мотиви цієї байдужості й окреслив
форми її виявлення А. Кримський «Ідеал
нормального, спокійного життя для східно-
го чоловіка абсолютно неможливий, ніхто
не міг бути впевненим у завтрашньому дні,
не міг знати, чи у нього сьогодні не відбе-
руть плоди його праці, не могло бути
гарантій, що завтра (хоч він цілком невин-
ний) йому не відрубають голову прислужни-
ки тирана... В цьому корені суфійської
доктрини жиги не варто і смерті боятися
нічого., і сам суфізм не є релігія, а є прак-
тична філософія, природньо викликана
економічними умовами Сходу. Розви-
ваючись, вона розпадається на масу різно-
манітних відтінків, але всі вони є ланками
одного ланцюга, на одному кінці якого
приборкання всіх пристрастей, а на іншому
слугування їм». І далі: «В Хайямові і Гафізо-
ві треба бачити модифікацію тієї суфійської
доктрини, котра радить спрагло віддаватися
насолодам даної хвилини, незважаючи ні на
що...»
Тим часом у перекладі І. Сельвінського
з'являється мотив страху перед долею,
побоювання, що хтось може відібрати і ви
но, й останню втіху серед земної біди. Під
таким кутом зору й саме вино трактується
лиш як вино забуття, що дарує примарні сни
(образ, близький до арсеналу російського
167
символізму, хоч, на перший погляд, і може
видатись відображенням суфійського жит-
тя-сну) Подібне тлумачення знаходимо
й у перекладі В. Мисика: образ «долі
навісної», від якої не тільки немає ніякого
захисту, а и яслухняшсть». покірність якій
зумовлюється страхом перед нею, тобто
поняттям несумісним з естетикою Гафіза.
У тлумаченні І. Сельвінського, кохана,
що прийшла до коханого з явно іншими
намірами, стає для ліричного суб'єкта об'єк-
том виливу ного непевності, триноги и роз-
губленості, всесвітньої журби, від якої вино
є засобом короткочасного забуття, бо і в
ніюму «безіясходная тоска разведена». На-
віть жіночі коси, до яких все-таки апелює
перекладач, йдучи за оригіналом, обер-
таються для нього не радістю й насолодою,
а «глибиною», чимось, що вабить і відлякує
водночас: у кращому разі — чимось таким,
ІбН
куди можна поплакатись, злити свій страх
перед незрозумілим світом. Навіть у поєд-
нанні з вином ці коси не стають суттю
радостей світу, джерелом живих насолод
плоті, не втілюються у земну жінку з солод-
ким тілом і краплинками поту на цьому тілі,
а відходять, віддаляються і тягнуть за собою
ліричного героя в інший світ, у сферу
ідеального, недосяжного, якусь потойбічну
«глибину».
Ми знаємо, що така любов до ідеальної,
неземної, уявної жінки мас глибокі традиції
і в східній, і в західній літературах; не менш
древні традиції (еллінські, слов'янсько-мі-
фологічні тощо) має й інший тип любові —
земної, радісної, «тілесної» Спробуєм, от-
же. простежити зародження й розвиток
обох типів як у західній, так і в східній
мистецькій градації, а відтак з'ясувати,
чому саме тип ідеалістичного сприйняття
жінки й любові зараз переважає в перекла-
дах таджицько-перської лірики і чому саме
такий ухил в інтерпретуванні цієї лірики
видасться на сьогодні неприйнятним.
Концепцію любові з ідеальним, платоніч-
ним началом знаходимо ще в античності —
у Платона. котрий за словам Д Г. Лоурей-
са, своїм «еротичним ідеалізмом відлучив
нас від життя, відкривши щастя у відмежу-
ванні від ритмічного буття природи, що
народжує, цвіте, плодоносить і вмирає,
у вічному і незмінному бутті духу». Східна
поезія дає нам початки такого ідеалізму
у старому доісламському культі любові
арабського племені узра, що розвинувся
згодом у містичній арабській поезії у формі
газелі з мотивом «любов страждання»
і відповідною традицією образів — біль роз-
луки. страждання неподіленого кохання,
удари долі тощо. Ця «узрнцька» (за напря-
мом) арабська лірика, що оспівувала високе,
чисте кохання задовго до трубадурів, стала
у свою чергу матеріалом для концепції
любові, що через філософсько-етичні трак-
тати арабських і перських (арабською
мовою) авторів відбилась у світовідчутті
перськомовного романічного епосу і, за
гіпотезою відомого російського дослідника
Є. Мелетянського, справила додатковий
вплив на куртуазну культуру Заходу.
«Лейлі і Меджиун» Нізамі. по суп,
і є романтичним розвитком легенди про
спопеляючу силу любові арабів племені
узра. класичним сюжетом такого типу
любові, кульмінацією якого, з точки зору
визначення суті «еротичного ідеалізму»,
може вважатися зустріч Лейлі з Меджну-
пом після багаторічних бідувань і перипетія
розлуки Закохані цілу добу не можуть ні на
хвилину покинути одне одного, від афекта-
ції вони раз у раз втрачають свідомість
Урешті Меджпуи в екстазі біжить у пус-
телю, де виспівує вірші. Бо, як стверджує
Є. Мслстинськип, платонічно він давно роз-
чинився в Лейлі і реальна Лейлі йому уже не
потрібна. «Ця вражаюча сцена,— пише вче-
ний,— і вся концепція любові в «Лейлі
і Меджнуні" підготовані суфійською місти-
кою, елементи якої широко оплодотворили
перськомовну літературу і арабо-перську
філософію».
(Закінчення на с. 182)
Валентина МАРКАДЕ
Олександра Екстер. Паризькі мости Олія Близько 1912.
УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО
XX СТОЛІТТЯ І ЗАХІДНА ЄВРОПА
Історію авангардистських рухів XX ст. в
Російській імперії можна поділяти на два
періоди. Перший охоплює 1907—1914 рр.,
і джерела його треба шукані в середовищі
митців українського походження. Перша
світова війна урвала цей блискучий інтелек-
туальний глет. Другий період розпочинаєть-
ся лише наприкінці 1917 р. коли стався
вибух творчих сил в усіх галузях мистецтва:
в архітектурі, графіці, малярстві, літературі,
театрі. Цьому бурхливому прагненню осяг-
нути нові естетичні форми поклав кінець
ІЧЛ4 рік, коли будь-які більш-менш неорди-
нарні пошуки в царині форми були остаточ-
но заборонені як несумісні з ідеологією
комуністичної парти, що запровадила свій
стиль, теми і спосіб їхнього художнього
вираження як сдиноможливі для уславлен-
ня соціалістичної дійсності. Однак перш ніж
звернутися до тих часів невідшкодованих
утрат, слід озирнутися назад, щоб відтвори-
ти події, які призвели до естетичної ре-
волюції початку XX ст.
Зіткнення українських митців із зразками
європейських естетичних рухів спонукало
їх замислитися над своїми уявленнями про
мистецтво взагалі и визначити ставлення до
найпередовіших тенденцій модерного мис-
тецтва Французька столиця — насампе-
ред - притягла всіх, хто цікавився мистець-
кими проблемами, бо «сама атмосфера
Парижа з його музеями, виставками,
майстернями, журналами, книжками і хто-
зна ще чим. властивим лише йому, надавала
цьому місту такого артистизму, що завдяки
йому було доволі легко орієнтуватись у
бурхливих течіях модерного малярства і від-
шукати серед них иайспорідненішу»1. .
Поміж українських «перелітних птахів»,
що з'явилися в Парижі, був мододин .чіпець
Давид Бурлюк (1882—1967) з Херсонщини
Він навчався малярства в художніх школах
Одеси й Казані у 1898—1899 рр., а в 1902 —
1903 рр продовжував навчання в Коро-
лівській академії в Мюнхені. У 1904 р.
Бурлюк приїздить до Парижа Тут вступає
до Академії мистецтву майстерню Кормона,
щоб поглибити свої знання, перш ніж
повернутися додому і перевернути тради-
ційні концепції мистецтва.
За теперіпппюго стану досліджень немож-
ливо встановити повний список українських
живописців, що пройшли між 1905 І 1914 рр.
через паризькі академії. Лише деякі імена
можуть бути названі без жодного сумніву.
Перебування в Парижі мало неоднакове
Валентина Маркаде тривалий час пикллдлла історію українського і російського мистецтва у
Вищій школі східних мов у Парижі Ангор книжки «Оновлення російського образогнорчопі
мистецтва. 1863—1914». (1971. вид «Аж д'ом«. Лозанна), альбому «Нпчятапло-Андрігнкп» (1978,
вид «Аж д'ом», передмова друкувалася у •Всесвіті», 1990,	1) га багатьох статей опублікованих
французькою, англійською, німецькою, італійською, російською та українською мовами, доктор
мнетецтвознавезва В Маркаде люб'язно дала згоду журналу «Всесвіт" на публікацію уривкін з
рукопису її нової, ще не опублікованої книжки «Мистецтво України*
169
значення для різних митців. Багато хто з них
після нетривалого навчання повернувся до-
дому, як Давид Бурлюк. Інші лишилися
в Парижі назавжди: Соня Делоне-Терк
(1885 1979), Ссрж Фсра (1881 1958)
Третя група часто їздила до Парижа
І назад. Саме завдяки їм інші митці, які не
могли поїхати за кордон, дієтавали відомос-
ті про найновіші європейські естетичні
експерименти. До цієї групи належала
Олександра Екстер (1882—1949), обдарована
Соня ДелонеОдночасоність Акварель
Близько 1912.
яскравим талантом надзвичайною допитли-
вістю й рідкісною працьовитістю Після
закінчення школи малювання в Кисні вона
виїхала 1907 р. за кордон і наступного року
оселилася в Парижі. Тут Екстер записалася
до академії «Гранд Шом’єр», що нею керу-
вав художник, професор Каро-Дсльвай.
Професор дорікав Екстер за екстрава-
гантність і і кольорів, і внаслідок гострих
суперечок вона, зрештою, змушена була
піти з академії, проте ця подія не роззброїла
художницю. Вона продовжувала самовідда-
но працювати в ательє Фернана Леже.
Яскраві кольори, властиві її творчості, через
кілька років іпкого вже не дратували
У Парижі завдяки дружнім стосункам зі
своїм земляком — киянином Сергієм
Ястребцовим (Ссржем Фсра) Екстер увійшла
до художніх кіл французької столиці Не-
вдовзі вона стає посланцем паризького
кубізму в Москві та Києві.
Серж Фера і баронеса Елен Ерінгсн
(1885—1950) належали до російсько-поль-
сько-україкського середовища, типового
для Києва тих часів. Люди заможні, вони
здобули гарну освіту Елен писала романи,
вірші, мистецьку критику, присвячувала
вільний час музиці та малярству. Володіючи
кількома мовами (російською, польською,
італійською і французькою), Е Ерінген об-
рала саме французьку для своє) літератур-
ної праці. Для кожного роду своїх занять
вона мала окремий псевдонім: прозу підпи-
сувала іменем Рош-Грей, вірші — Леонар
Пю, а картини — Франсуа Анжібу. Серж
Фера. прибувши до Парижа 1900 р.. відвіду-
вав майстерню художника Бугро Але
відкриття творчості Ссзанна докорінно змі-
нило його мистецьку орієнтацію Він став
одним з перших прихильників щойно на-
родженого кубізму, його витончені твори
легше зрозуміти при зіставленні з мотивами
українського гаптування і кольорових писа-
нок з їх дбайливо розробленим малюнком
і багатством ритмічних варіацій.
Оселившись у Парижі в приватному
будинку на бульварі Бертьє, баронеса Елен
Ерінген і Серж Фера відчинили двері для
людей творчих і цікавих. І з часом їхній
салон стає місцем зустрічей усього артис-
тичного Парижа, перейнятого «новим Ду-
хом», за висловом ГіЙома Аполлінера
(1880 1918). До цього мистецького напрям-
ку належали П’єр Альбер-Біро, Пйом Апол-
лінер (справжнє — польське — прізвище
якого було Костровнцький). Олександр Ар-
хипенко (1887 - 1964), Жорж Брак, Джорджо
Де Кіріко, Блез Сандрар. Макс Жакоб.
Фермам Леже. Амадео Модільяні, Пабло
Пікассо, Анрі Руссо, Андре Сальмон, Джіно
Северіні, Леопольд Сюр важ (так Аполлінер
офранцузив прізвище Штюрцваге), Осип
Цадкін.
У лютому 1912 р. Серж фера купив
в Андре Біллі його журнал «Паризькі
вечори» («Ле суаре де Парі»). Нова редакція
розмістилася в ательє Фсра на бульварі
Распай, 278. Г'іном Аполлінер узяв на себе
керівництво літературною частиною. Серж
Фера під псевдонімом Жан Серюс (гра слів:
се рюс» — «ці росіяни») керував мистець-
кою частиною, приділяючи багато місця
репродукціям творів Архипенка, Брака, Де-
рена. Леже, Маттсса, Пікабіа, Пікассо,
Митника Руссо.. Вважаючи що кожен із
170
Олекса Грищенко. Пейзаж. 1917
цих творів мас абсолютну цінність, він
відмовлявся супроводжувати їх відповідним
аналітичним текстом На сторінках цього
журналу почалася тривала літературна
кар’єра Елеа Ерінген. Вона публікувала тут
свої критичні статті й вірші. Перше число
• Вечорів* з’явилося в середині листопада
1913 р.. останнє — в липні-серпні
1914-го Війна поклала край існуванню
часопису. З 1917 р. Е Ерінген співробітни-
чає з багатьма авангардистськими журнала-
ми. В 1917 р. Ссрж Фора створює декорації
та ескізи костюмів для и'сси Гійома Аполлі-
нера «Груди Тсрсзія». Зберігся лист Аполлі-
нерв до Фера з порадами щодо оформлення
вистави. Дехто з паризьких кубістів висту-
пив з гострим запереченням постановки,
здійсненої Фера, який начебто дискредиту-
вав їхній рух. Проте П'ср Альбер-Біро
вважав, що митець здійснив «феєричні
декорації». Текст твору Аполлінсра було
видрукувало того ж року з сімома малюнка-
ми Сержа Фера.
Жан Кокто, віддаючи належне художнім
здобуткам фера підкреслив різні аспекти
його плідної творчості: «На сцені Фера —
декоратор, як художник він стоїть поруч із
своїми друзями Пікассо і Браком; як
ілюстратор він, сказати 6. віднаходив секрет
ченців, які розфарбовували аркуші перга-
менту; як автор малюнків витончено різь-
бить пейзажі... В театрі він утілюс самий
сенс театру: не можна підіймати завісу над
декорацією, яку дезорганізує дія, але треба,
удаючись до різних засобів, одержати такий
ступінь виразності, який творить картини
в просторі» (рукопис з архіву Зданевич)
Повернімось до Олександри Екствр. Не
дивно, що її захопило паризьке середовище,
в якому розвивалося чимало н земляків
Перші картини Екстер було виконано в нео-
імпресіоністському стилі, але близько
1910 р. вона змінює свою художню манеру
па перший план висувається проблема
форми, узгодження лінії та світлотіні на
площині полотна. О Екстер шукає синтез
форми та ритміку кольорів. Прискорюючи
етапи свого розвитку, вона дуже швидко
переходить від неоімпресіонізму до кубо-
футуризму і досягає феєричного супремо-
коиструктивізму 20-х років «Що б вона не
робила.— чи це твори прикладного мис-
тецтва. чи парасольки, чи ширма, чи книж-
кова графіка, чи станковий живопис, чи
театральні декорації до зарубіжних п’єс
віддалених часів.— скрізь відчуваються оз-
наки сучасності, ознаки складної психоло-
гії. неврівноваженої, бурхливої, притаман-
ної всесвітньому мистецтву»2.
Звихрені спіральні рухи, кожна частина
яких вражає розбурхай істю кольорів, тво-
рять бароккову пишноту, що нагадує карти-
ни Балли чи Боччоні. Російські авангардисти
можуть заперечувати будь-який вплив іта-
лійського футуризму, проте визволення ВІД
академічних пут прийшло до них з Італії
І від французьких кубістів. Але в Екстер всі
ці впливи переплавилися під гарячим поди-
хом українського барокко. В часи станов-
лення авангардистського руху на території
Російської імперії Олександра Екстер віді
гравала важливу роль завдяки своїм по-
їздкам з Парижа до Києва через Москву
Привозячи репродукції нових творів Пікас-
со чи Брала, вона постійно тримала своїх
171
друзів у курсі нових художніх напрямків
До того ж вона брала участь у виставках
групи, що яскраво виявляла модерністські
тенденції.
іншим магнітним полюсом для українсь-
ких митців була паризька майстерня Михай-
ла Бойчука (1882—1937). Колишній студент
Краківської академії, він 1904 р. приїхав
Продовжувати освггу до Мюнхена. В 1908 р.
він оселився на гри роки в Парижі, де
організував художню школу для втілення
ідей, висунутих у Львові Панькевнчем
І Сосенком вони прагнули поєднати живо-
писні форми візантійських ікон із сучасни-
ми формами традиційного народного мис-
тецтва Бойчук засвоїв ці ідеї і прищепив
свої переконання учням. Дві картини
М. Бойчука було виставлено в паризькому
Осінньому салоні 1909 р., а в 1910 р. він
виставив свої твори і картини своїх учнів
(у середньовічному розумінні цього слова)
у Салоні незалежних. Гійом Аполлінер
присвятнії школі Бойчука кілька рядків
своєї художньої хроніки, пройнятих стри-
маним схваленням. 20 березня 1910 р.
Аполлінер писав; «Погляньмо на Школу
візантійського відновлення, що складається
з трьох живописців, трьох митців: двох
172
чоловіків і одніс! жінки — Бойчука. Кат»-
ровича і панни Сегно. Ці художники мають
на мсті зберегти недоторканними традиції
релігійного малярства України. Вони досяг-
ай успіху в роботі, у викінченості малюнків
відбивається довершеність візантійства. їхні
твори, мальовані на золотому тлі, позначені
простотою; дбайливість виконання властива
маленьким картинам більш сучасного зміс-
ту: «Пастушка з гусями». «Будівничий»,
«Читачка», «Ідилія» та ін. На жаль, ці
художники, свідомо ставши наслідувачами,
поки що не вміють прив'язати до свого
живопису сучасних персонажів, і попри всі
зусилля, коли малюють пана з пристяжннм
комірцем, усе візантійство зникає і лишаєть-
ся трохи незграбний живопис українців, які
ще мусять навчитися модерного мистецтва,
дуже відмінного і складнішого в цілому від
золочених дкон у соборах України».
Олександр Архипеико. зі свого боку,
надрукував у російській газеті «Пармжскнй
вестник» (19» 24 за 191! р | суворіші критич-
ні зауваження, де піддав сумніву саму
концепцію мистецтва «візантійців», викрив-
лену, на його думку, від самого початку:
«Поміж численних і дуже різних учасни-
ків салону знаходимо твори дуже характер-
ні, що дають підстави судити про вартість
пошуків окремих осіб і навіть груп Розгля-
даючи ці твори, можна помітити, шо їхні
автори повертаються до традицій і до
принципів тих епох, коли мистецтво було
в зеніті свого розвитку. Одна», трапляються
помилки і втрата вірного шляху. Взяти хоча
б візантійців, які виставили свої ікони,
гадаючи, що досить зберегти естетичні
({юрми минулих епох, а не їхній внутрішній
зміст, завдяки якому вони здобули безсмер-
тя».
22 квітня 1911 р. Аполлінер повертається
до творчості нсопримітивістів, натхненни-
ком яких був М. Бойчук*. «З усіх іноземців
російські художники, здається, найкраще
зрозуміли уроки французьких митців... Пан-
на Шедер с останньою ту'тепппюю послідов-
ницею неовізантійця Бойчука, що сповнив
торік своїми картинами й творами своїх
учнів Салон незалежних мабуть, не без
зиску для французів, які змогли пригадати,
що митці, як і поети, здатні обманювати
століття. І Малларме, котрий висловив цю
думку, зовсім не помилявся».
Аналіз Аполлінера вже не такий катего-
ричний. Уклін у бік «російських» митців, як
він їх називав, пояснюється поворотом
громадської думки на користь «незграбно-
го». чи «провінційного» живопису цих
невідомих майстрів. Однією з основних
причин такої зміни були спектаклі російсь-
кого балету, організовані 1909 р. С. П. Дягі-
левим (1882—1929). спектаклі, які надовго
зачарували Париж. Його художннки-деко-
ратори повністю змінили концепцію сценіч-
ного мистецтва завдяки організації ан-
самблю пластичних форм, пишноти декору
та костюмів, бурхливій натхненній грі
яскравих і чистих кольорів. Починаючи
відтоді, більше не йшлося про те, щоб давати
«російським» митцям уроки, швидше навпа-
ки...
З другого боку, молода художниця Соня
Терк (1885—1979), яка народилася на Ук-
раїні, приїхала до Парижа 1906 р. і вразила
французів своїм багатогранним талантом
у галузі прикладного мистецтва найвищого
Олександр Богомазов. Танцівниця 1915.
Олександра Ексгер. Ритм кольорів.
Близько 1917.
Серж Фера. Столик з компотиицою Олія, гуаш
1921.
рівня. Вона створювала в 1910— 1920-х рр.
моделі суконь і жіночих шарфів, декоратив-
них панно, театральних костюмів, силуетів
автомобілів. Ілюструвала книжки н вигаду-
вала нові малюнки для гральних карт... Усе.
чого б вона не торкнулася, спалахувало
гармонією кольорів. утілених у геометричні
форми вишуканих прикрас. Вийшовши за-
між за Робера Долоне в 1910 р.. вона внесла
в його творчість цілу гаму кольорів, якою
надихнулася ще в ранньому дитинстві під
сонцем України.
Найпомітнішою постаттю серед новопри-
булих був, безсумнівно, скульптор Олек-
сандр Архипенко. Спочатку він учився
живопису, але швидко перейшов до
скульптури. Це сталося ще в школі
малювання в Києві, його рідному місті, де
він перебував нд 1902-го по 190.5 р.
У 1906 р. він іде до Москви, щоб продовжу-
вати свої студії в училищі живопису,
скульптури й архітектури Проте застаріла
система викладання, яка там панувала,
змусила Архипенка обрати інші шляхи.
1908 року він оселяється в Парижі н перебу-
ває там до 1921 р.. коли виїздить до Берліна
Паризький період творчості Архипенка був
найбільш оригінальним і новаторським.
Щойно прибувши до французької столиці,
митець вступає до Академії мистецтв, але
знову розчаровується в педагогічних мето-
дах викладачів. Відмовившись визнати
гнітючий авторитет Рпдена, він вирішує
вчитися самотужки, систематично до-
сліджуючи в Луарі розвиток скульптурних
форм від епохи ранньої античності. Вивчен-
ня пластичних форм привело його до
відкриття принципу рівності експресивного
динамізму між обсягами порожнього про-
стору і простору заповненого (деревом,
бронзою, каменем мармуром) з чергуван-
ням угнутих і опуклих форм. 1910 рік був
вирішальним для його художньої кар'єри:
він не тільки вперше виставив свої твори
в Хагені та Берліні, а й заснував власну
школу експериментального мистецтва в Па-
рижі. де невдовзі почали вивчати аналітич-
ний кубізм
Постійна участь Архипенка у щорічних
виставках Салону незалежних викликала
жвавий інтерес Гійома Аполлінера. яким не
проминав нагоди схвально відгукнутися на
його скульптури. Між квітнем 1911-го і лип-
нем 1914 -го у своїх звітах про виставки поет
чотирнадцять разів повертається до твор-
чості українського митця, вважаючи його
«одним з найкращих скульпторів" свого
часу, віддаючи належне його «відчуттю
витонченості готичних фантазій", під
креслюючи талант митця, який завжди
вражає «захоплюючим	новаторством •«.
Близько 1913 р Архипенко висувається на
перший план у паризьких художніх колах,
про що свідчить його лист до Ф. Марніє ги
(1876—1944), датований 26 жовтня 1913 р.
У цьому листі Архипенко повідомляє Марі*
иеггі про те, що з січня 1914 р. починає
видавати в Парижі щомісячник «Ар нуво»
(«Нове мистецтво»), називаючи серед спів-
робітників журналу Пікассо. Брака, Дерева,
Мажся Жакоба, Какдікськогп. Архипенко
запропонував італійському футуристові взя-
ти участь у журналі
1914 року Архвленко досягає вершини
свого мистецтв. Він винаходить нові форми
поліхромних іредметів, надихнутих
давньоєгипи сі ,.м мист цтвом, але включе-
них у сучас їсть і замислених як «скульпто-
малярстжн* в них відбувається цілковите
злиття жив сисних і пластичних елементів.
Зрештою, Архипенко н не приховував свого
захоплення невичерпними скарбами цього
вічно живого мистецтва: «Цікаво було
б відшукати загальні причини, які сприяли
174
формуванню стилів єгипетського, грецько-
го, романського, готичного і сучасного
мистецтва
Причини творення єгипетського стилю
пов'язані з кліматом Єгипту і його релігій-
ною філософією. В цьому стилі прояв-
ляються таємниче самозаспокоєння, духов-
на велич і казкова краса. Вони походять
з глибоко релігійних і витончених зв'язків
Єгипту з безмежним І вічним Космосом.
Єгиптяни наче мріяли перемогти час. і
справді цього досягай. Єгипетське мис-
тецтво лишається назавжди безсмертним
пам'ятником цієї зниклої грандіозної цивілі-
зації, котра сягнула верховин духу. Якщо ми
порівняємо сучасний дадаїзм із творчим
пориванням єгиптян, то побачимо, що да-
даїзм геть нічого не вартий»3.
Отож не дивно, що впливи єгипетських
барельєфів помітні в творчості скульптора
з України — там форми й техніка єгипетсь-
кого мистецтва виявляються в різних мис-
тецьких галузях: в іконах, у народному
театрі, у дерев'яній скульптурі... Естетичну
еволюцію Архипенка не проминув уважний
погляд Гійома Аполлінера, який захоплено
писав про українського скульптора, аналі-
зуючи твори, виставлені в Салоні незалеж-
них 1914 року: «Найновіше і ндйпривабливі-
ше враження справляють поліхромні
скульптури Архипенка. створені з різних
матеріалів: скло, дерево, залізо поєд-
нуються в них незвичним і найщасливіпіим
способом».
Через місяць, у березні 1914 р з’явилися
ще дві статті французького поета. Одна
з них є передмовою до кагалога виставки
Архипенка. яка відбулася в берлінській
галері? «Штурм». Ця передмова цінний
документ епохи, бо містить аналіз творчості
скульптора, збагачений особистими зв’язка-
ми Аполлінера з ним. Кілька коротких
уривків з передмови дозволяють зазирнути
в джерела натхнення Архипенка і вловити
глибокий сенс його мистецтва, позначеного
незаперечною самобутністю «У священно-
му характері Архипенкового мистецтва
відчувається, як релігія впливає на темпера-
мент творця Наївні благочестиві образи
чарували очі дитини, яка їх збільшувала
и перетворювала.. Як у всіх містиків, його
почуття пробудилися разом, однієї прекрас-
ної миті... В його творчості помітний рамній
потяг до священної наготи східного міфоло-
гічного мистецтва. Його надихала грецька
скульптура. Але лише скульптура єгипетсь-
ка. більш чиста й містична, відкрила йому
І пластику і стиль і, загалом, справила на
нього найбільший вплив. Один ієрогліфіч-
ним папірус із Тевтамуана захопив його
еротико-символічним зображенням неба й
землі... Потреба віри, якою пройнята його
чутлива душа, так само хвилює митця, як
і зовнішній вираз цієї потреби... Виявився
основний елемент його художньої творчос-
ті. З-ПІД його різця виходили твори недооці-
нені. але благородні, пристрасні, примітив
ні, але довершені»
Молоді митці, які скуштували за кордо-
ном цілковитої свободи вибору засобів
естетичного вираження, після повернення
додому не бажали більше животіти, не
маючи виходу в зовнішній світ, не беручи
участі в зіткненні світоглядних ідей нової
генерації. Ця генерація протесту прагнула
Серж Фера. Декорація 1921
самоутвердження на нових шляхах Настав
час об'єднання всіх, хто відчував себе
однодумцями. І саме на Україні сгворюється
перший загін авангарду, який дав поштовх
новому руху антиестстнчному, антирс
алістичному. антисимволістичному.
Серж Фера Композиція Гуаш Близько 1920 р
17/
Василі' Єрмилоп Рельєф з деревом і металом. |Ч22
У Таврійській губернії, у величезному
мастку Чернянці графа Мордвином
працював управителем Давид Федорович
Бурлюк, батько шести дітей. Давид, найстар-
ший з трьох братів, і Володимир (1886 -1917)
були живописцями, їхній молодший брат
Микола — поетом. Старша з-поміж трьох
сестер. Людмила, також малювала, проте,
вийшовши заміж, покинула живопис.
На навчальний рік брати виїздили до
університетських міст, але на канікули
повертались до Чернянки. привозний із
собою молодих друзі в-поеті в. романістів,
художників. Так. 19)0 р. туди приїхав жи-
вописець Михайло Ларіпнов (1881 —1964),
V 1911 р. настала черга В. Хлсбникова
(1885— 1922), якого господарі вважали най-
більшим сучасним поетом, що ішше ро-
сійською .мовою, а також Бенедикта Лівши-
ця (1886—1939). поета, студента-юриста
Київського університету, давнього друга
Олександри Екстер. У день першої зустрічі
з Л ївши цей, влаштованої Екстер у Києві.
Давид Бурлюк енергійно запрошував Його
приїхати до Чернянки й приєднатися до
їхньої групи. У гостинному будинку
Бурдюків зупинялися також художники
Е. Сагайдачний (1886—1961) і В. Татлін
(1885 1953).
Давид Бурлюк був справжньою душею
цього гуртка, невтомним натхненником ху-
дожньої творчості всіх, хто потрапляв
у його орбіту В малярських експериментах
Бурлюка брало участь не тільки його
родинне оточення. Навіть чернянським тес-
ля на прізвище Коваленко був захоплений
цим виром: «Бурдюки приносили йому
полотно, пензлі, фарби й робили з нього
176
нового Митника Руссо. виставляючи його
картини разом зі своїми» У Чернянці навіть
повітря було просякнуте «безперервною
гарячкою творчості, що припинялася лише
під час сну» . Молодечий запал панував
у цьому світі, що мав сказати своє вагоме
слово в безжальній боротьбі художніх
напрямків.
«їхня ніжна любов до матеріалу. їхній
підхід до техніки відтворення предмета н<^
пласкій поверхні, що вважається чимось
властивим самій суті відтвореного, все це
надихало Бурлюків випробувати свої сили
в усіх жанрах образотворчого мистецтва:
в оли, акварелі, темпері, переходячи від
кольору до олівця, творячи офорти,
гравюри. меццо-тинго»5.
Бурлюки прагнули привернути до себе
якнайбільшо прихильників, щоб утворити
міцне ядро однодумців, здатних боротися
одразу на всіх фронтах: проти застарілого
реалізму пересувників. що плентався в хвос-
ті літературних тенденцій ^ангажованого
народництва; проти пасеїзму (захоплення
минулим) і модерного стилю петербурзько-
го «Мира искусства». створеного С. П. Дягі-
левнм 1898 р.; нарешті, проти ліричного
символізму московського мистецького руху
«Блакитна троянда». Творячи мистецтво
майбутнього, вони відкидали витончений
естетизм в ім’я грубого антиестетизму при-
мітивних цивілізацій, заступали лінійну
перспективу деформованою конструкцією
пласкоі поверхні картин, розсипали предме-
ти на складові елементи, побачені з різних
точок, довільно підкреслювали контрасти
протилежних тональностей кольорових
плям. За їхнім переконанням, «історія мис-
тецтва не є стрічкою, що розмотується, але
багатогранною призмою, що повертається
навколо своєї вісі то одним боком до
людства, то іншим. Ніколи не було, нема і не
буде якогось там прогресу в мистецтві.
Етруські ідоли ані в чому не поступаються
Фідію Кожна епоха маг прано вважати себе
Відродженням»8.
Перша виставка групи, організована в
Києві 1968 року Давидом Бурлюком, отри-
мала назву «Ланка». Її можна вважати
битвою «майбуттян» («будетлян». за висло-
вом поета В. Хлсбникова) проти прибічни-
ків усіх попередніх мистецьких тенденцій
У виставці взяло участь двадцять шість
художників, десять з яких народилися на
Україні Ми не маємо достатніх підстав, щоб
зарахувати всіх цих митців до естетичної
течії, яка випливає з історії українського
мистецтва.
На той час українські пейзажі га
натюрморти були здебільшого несміливим
наслідуванням французьких імпресіоністів.
Докорінна зміна естетичних концепцій ук-
раїнських митців сталася лише після їхнього
знайомства з найбільш репрезентативними
творами модерного європейського мис-
тецтва. виставленими в Одесі 1909 1910 рр.
У Першому Міжнародному салоні, організо-
ваному скульптором Володимиром Іздебсь-
ким (1881 1964) на свій страх і ризик.
Збереглося свідчення Бенедикта Лівшнця
про те, як він був вражений, коли відкрив
невичерпні можливості нової естетики:
«У ці бурхливі роки французького ма-
лярства |на яко рівнялося малярство ро-
сійське) воно змінювало напрямки з карко-
ломною швидкістю, і твори Вам Донгена.
Дере на. Глеза, Ле Фоконьс, привезені Із-
дебськнм, лишили далеко позаду новини)
новаторські пошуки учасників «Ланки».
Виставка Іздсбського відіграла вирішаль
ну роль у зміні моїх смаків і художніх
переконань. Вона не тільки навчила мене
бачити живопис, різний живопис, із класич-
ним включно... Ця виставка наблизила мене
також до бачення живопису «ізсередини»,
до розуміння проблем, з якими стикаються
сучасні митці... То була нова філософія
мистецтва, героїчна естетика, що переверну-
ла незмінні доти канони н відкрила мені такі
обрії, від яких перехоплювало подих»7.
В одному з листів Давида Бурлюка того
часу знаходимо такі враження від виставки:
«тут багато наших улюблених французів,
чудові твори Ван Донгена. Брака. Руссо,
Вламінка.Метценже та багатьох інших... Ми
повернулися на село, щоб працювати до
січня страшенно хочеться щось зробити
після того, як ми побачили французів»’,
У каталозі цієї виставки було опублікова-
но текст самого Н Іздебського, статтю
В. Кандінського «Зміст і форма», де він
проголосив свій фундаментальний «Прин-
цип внутрішньої необхідності», на якому
грунтується справжня творчість, і статтю
Арнольда Шенберга «Паралелі октав і
квінт». Цю статтю переклав російською
мовою В. Кандінський, який часто зустрічав
Шенберга в гуртку друзів Маріанн Верьовкі-
ної і О. Явленського в Мюнхені Каталог
містить імена німецьких, французьких, ро-
сійських, скандінавських і українських ху-
дожників, твори яких належали до різних
стилів: символізму, імпресіонізму, експре-
сіонізму, раннього кубізму.
Слід наголосити, що в середовищі ук-
раїнських митців близько 1910 р. по-
ширюється вплив творчості фернана Леже,
безперечно, завдяки Олександрі Екстер.
Такі твори Леже. як «Швачка» чи «Міст»,
навіяли «Портрет» і «Пейзаж» Володимира
Бурлюка одного з найвизначніших укра-
їнських митців того часу. На жаль, твори
його розпорошені, але й ті, відомі нам,
доводять, що пін був одним із найбільш
плідних представників російського і ук-
раїнського авангарду. Його відкриття мали
фундаментальне значення для виникнення
безпредметного мистецтва. У згаданому
«Портреті» червоний чотирикутник засту-
пає обличчя персонажа на задньому плані.
Таке ж сміливе вирішення і в «Голові»
(1912 р ), де найпростіші структури містять
у собі паростки супрематизму. Коли твори
В. Бурлюка будуть зібрані воєдино, гляда-
чів здивує внесок цього українського живо-
писця в становлення модерного мистецтва
Переважна більшість студентської молоді
Києва й Харкова не лишилася байдужою до
переоцінки естетичних цінностей Вона при-
страсно виступала проти засилля впливу
старих майстрів, щойно переконалася в існу-
ванні мистецтва, вільного від пережитків
Ренесансу Навколо київського художника
Олександра Богомазова (1880—1930) утвори-
лася група митців, які 1914 р. завдяки
підтримці гуртка «Мистецтво» влаштували
в Києві свою першу виставку «Кільце». У ній
узяв участь 21 художник. Богомазов був
представлений 88 творами (олія, акварель,
гравюри, малюнки). Творчість Богомазова —
це своєрідний живописний синтез естетич-
них напрямків початку XX ст. — експре-
і? -в<«<«<" м? і
177
Олександр Аріипенко. Жінка з віялом 1914
сіонізму, неопримітивізму. кубо-футуризму
й абстрактного мистецтва. Для живопису
Богомазом притаманні вишуканість заок-
руглених ліній, свобода побудови площин-
ної поверхні картини, схематичне зобра-
ження предметів, динамічна напруженість
фігуративних елементів. Кольорова гама
Богомазова близька до геми російських
художників, що працювали в Мюнхені.
У передмові до каталога виставки «Кіль-
це» її організатори сформулювали свої
основні теоретичні положення Відкидаючн
архітектурну перспективу, вони замінили її
перспективою «ритмічних вібрацій ліній,
яка більше відповідає тонкій чуттєвості
н краще передає естетичні емоції*. Ці
художники прагнули розвивати набутий
досвід, вважаючи виставку «лише першою
ланкою, першим незалежним голосом, який
сказав слово на користь Нового мистецтва...
Ми доводимо існування в нашому місті
творчих сил».
У 1914 р. Богомазом написав статтю
«Мистецтво живопису», де він аналізує
зв'язок між побаченою реальністю і сприй-
няттям її творцем картини Він відштов-
хується від принципу, згідно з яким око
помічає рух предмета і вловлює внутрішню
динаміку, але окремі частини предмета
впливають на поле відчуттів з різною силою.
Так само і якості предмета змінюються
залежно від середовища, що його оточує:
свічка, запалена при денному світлі чи
вночі, породжує живописні явища зовсім
різної якості н напруги. Предмет не с
інертною матерією. Взаємозалежність еле-
ментів — це рух. що об'єднує їх. Відчуття
узагальнює рух матерії.
Завданням митця с не копіювання зов-
нішнього вигляду предметів у їхніх фізич-
них межах, а вияв у картині якісних ознак
предметної маси. Художник — не копіїст,
а оргаїпзатор площинної поверхні картини,
яка є живим організмом, а не застиглою
ілюстрацією. Живопис пов'язаний з приро-
дою внаслідок діалектичного руху, що їх
єднає.
Митець передає якості маси через
кольори. Живописним колір визначається
органічним станом маси, а не забарвленням
П поверхні. Після того як художники
збагнуть сенс ритмічної якості елементів
предмета, вони прагнутимуть виразити влас-
ні естетичні відчуття через передачу кіль-
кісних і ритмічних елементів, удаючись до
відповідних живописних знаків. Організація
ритмічних цінностей живописних елементів
полягає в усуненні вторинних форм. За
допомогою цього художник досягає синтезу
форм предмета через саму його внутрішню
силу.
Знання якості предмета породжується
порівнянням його з іншими схожими пред-
метами. Розвиток .малярства живиться жи-
вописним розмаїттям предметів. Розмаїття
характерних предметних ознак розгортаєть-
ся спіраллю, яка охоплює все більшу
кількість предметів, аж до несхожих між
собою. Пошуки ритмічних елементів різного
змісту спираються на різноманітні емоції,
які вони викликають. Організуючи рух
живописних елементів, художник прагне
досягти напруженості зв'язків між ними.
Картина ж виконує роль передавача есте-
тичних відчуттів художника, викликаних
красою та багатством природи. Ця роль була
втрачена через умовні канони академізму
н натуралізму, що торкаються лише по-
верхні природи Нове мистецтво звертається
до глядачів, пропонуючи їм переоцінені
якості живопису: «Нова» картина — це дум-
ка художника, втілена в реальних знаках
його мистецтва, це результат його натхнен-
ня. схвильованого пластичною красою Все-
світу. в якому Митець енергійно утверджує
своє «я». Перемігши силу предмета, він
досягає глибокого синтезу».
Це стисле резюме даг уявлення про
естетичну концепцію Богомазова. Його ху-
дожня чуттєвість втілювалась у чудово
організованих живописних формах, почи-
наючи зі спіральних об'ємів, витончено
відтінених гармонійними нюансами Якщо
в абстрактних композиціях Богомазова від-
чутні впливи Балли, Наталії Гончаровоі чи
В. Кандінського, то його експресіоністські
картини не мають нічого спільного з німець-
ким експресіонізмом. На одній з картин
великого формату Богомазов намелював
локомотив. Загрозлива чорна маса машини,
сліпуче світло її ліхтарів, потужність труби,
що викидає вогонь у нічний морок перед
самим відходом потягу, передаються наси-
ченням контрастних кольорів і міцним
опануванням живописної композиції.
У зовсім іншому ключі, орієнтованому на
мистецтво минулого, працював Михайло
Бойчук. нодихаючись пластичними форма-
178
ми візантійських ікон, релігійного Ренесан-
су і образотворчого примітивізму безімен-
них українських художників. Після перебу-
вання в Парижі у 1908—1911 рр Бойчук
виїхав на навчання до Італії, де відвідав
Флоренцію, Мілан, Падую, Венецію...
1912 року він іде до Росії, де на той час уже
стверджувало себе мистецтво авангарду,
насамперед у Москві н Петербурзі. Але
Бойчук не приєднується до жодної з аван-
гардистських груп. Передусім теоретик
мистецтва, він залишився на власних пози-
ціях. що узгоджувалися з історичним роз-
витком мистецтва протягом століть. Його
думки про мистецтво, про роль митця
в сучасному суспільстві, про потребу ство-
рити громаду молодих художників, здатних
запровадити давні способи вираження,—
все це лягло в основу його експериментів,
які почалися в Київській академії мистецтв
з 1917 р.
Педагогічна система М. Бойчука характе-
ризується розробкою нового типу живопи-
су, що мав на меті осягнути нові естетичні
цінності. Для цього Бойчук запровадив
колективні методи праці, вже випробувані
ним у Парижі, щоб за нових умов «задоволь-
нити сучасні вимоги монументальних
форм*. Свою програму М. Бойчук поділив
на різні рівні Насамперед він запровадив
вивчення природи різних матеріалів і орга-
ні заіщо живописних елементів на поверхні
картини згідно з пошуками західного мис-
тецтва Наступним завданням цього педаго-
га було привчити учнів до такого мислення,
щоб дозволити їм включитися «якнайшвид-
ше в революцію естетичних концепцій і щоб
показати їм найпростіші засоби оволодіння
органічним елементом матеріалу»’.
Після завершення фази наближення
М. Бойчук. демонструючи живописні тво-
ри сучасних і давніх майстрів, прагнув
«негайно підвести художника до спостере-
ження й особистого аналізу матеріалів,
розраховуючи, що учень сам відкриє струк-
турну організацію композиції» . Для цього
типу практичних вправ він користувався
репродукціями творів не тільки Сезанна.
Готена. Ван Гога. Ренуара. Пікассо й інших
великих майстрів сучасного мистецтва, а й
творами Белліні, Тіціана, Псруджіно, Велас-
кеса...
Алла Йоганссн, колишня учениця Михай-
ла Бойчука. підсумовує в кількох рядках
визначальні риск «бойчукізму»: «Для мене
•бойчукізм» є не догмою, а радше шляхом,
методом. Коли ми малювали з натури, від
нас вимагалося не копіювати її, а намагатися
представляти синтезовані форми, давати
якоюсь мірою синтез зовнішнього і вну г-
рішнього змісту, уникати непотрібних дета-
лей, випадкових, нехарактерних ракурсів.
Ми мали приділяти увагу культурі ліній,
форм, композиції. Лінія не повинна була
лишатися пасивною, вона повинна була
жити, пластично передаючи форму, яку
вона обіймала. Мк не уникали трактування
картини як пласкої поверхні. Але ми уника-
ли ілюзорних форм і надто контрастуючих
кольорів, які могли роз'єднати поверхню
картини. Усі нефункніональні н невиправда-
ні елементи відкидалися: що продуманішим
був синтез, то більша була обміркована
схематизація, простота, сила і — в міру
потреби велич.
Олександр Архяпеико Портрет. 1914.
Слід було насамперед зберігати логіку
в розташуванні плям, ліній, кольорів та
інших живописних елементів, щоб картино
незалежно від сюжету, зберігала свою
власну цінність Бойчук казав, що малярство
завдяки гармонії та ритму своїх елементів
може викликати емоції, подібні до тих, що
їх викликає музика, і що малярство, з цього
погляду, близько до музики» .
М. Бойчук був переконаний, що зміст
і форма в мистецтві становлять неподільне
ціле, виражено формою, лініями н кольора-
ми Щоб довести учням важливість цієї
думки, він показував Ім альбоми шедеврів
середніх піків, Китаю, Єгипту, Японії, Пер-
сії, Росії, України, а також зразки народного
мистецтва
Вплив Бойчука на своїх учнів був безсум-
нівний Він зумів створити групу митців (на
зразок середньовічного цеху), які працюва-
ли разом, виконуючи настінні розписи
численних громадських будівель. Поміж
найважливіших творів, які згодом були, на
жаль, повністю спотворені, слід назвати
фрески Бойчука і групи ного найкращих
учнів 1919 р. на стінах казарми Червоної
Армії (колишня казарма Луцького полку).
Серед учасників цієї групи треба назвати
молодшого брата М. Бойчука Тимофія
(1896 1922|. А Іванову (1893 1972), І. Па-
далку (1894—1937), О. Павленко
(нар. 1896 р.). С. Седляра 11899—1937), Ем-
мануїла Шехтманв (1900—1941). Всі вони
пізніше стали іппнаними художниками. їхні
твори були надихнуті тією самою іконогра-
фічною інтерпретацією стилізованих персо-
нажів, з лініями, що заокруглювалися
179
Олександр Лрхнпенко. Натюрморт з пляшкою.
Гуаш 1918—1919
навколо похиленої людської постаті, з
сюжетами, що представляли найчастіше
певний момент щоденного життя звичайних,
незаможних людей.
«Бойчукігтип виконали чимало шитих
робіт, наприклад. кольорове оформлення
пропагандистського пароплава «Більшовик»
у 1920-21 рр.. залів Всесоюзної сільськогос
подарської виставки у 1923 р . санаторію для
селян біля Одеси у 1928 р. Протягом 1933—
1935 рр. «бойчукіспі» декорували фон»
щойно побудованосо Чорвоиозаводського
театру у Харкові Сам Михайло Бойчук
зробив велику фреску «Свято врожаю».
Ноні учень Василь Ссдлнр обрап гемою
своєї композиції «Індустріалізацію» Ці дві
фрески (по 25 квадратних метрів) прикраша-
ли стіни великого фойє. Дві інші менші
фрески (по 15 мстрш) містилися в малому
фойс Це були «Відпочинок і Культура»
Івана Падалкн та «Фізкультура і Спорт»
Оксани Павленко.
Експресіоністський напрямок представляв
в академії Абрам Маневич (1881 1942),
митець єврейського походження, що був.
можливо, найбільш європейським серед
академічних іцюфесорів, з огляду на його
освіту і джерела художнього натхнення Він
виставляв свої твори в паризькому Салоні
1912 р., а ного персональна виставка відбу-
лася в галері! Дюран-Рюеля 26 лютого
15 березня 1913 р. У трьох залах галереї
експонувалося 73 пейзажі, які відбивали
мандрівки Маневича європейськими країна-
ми В передмові до каталога виставки
Габрісль Морси писав, що Маневич є «пере-
дусім художником, потім постом, а тоді
тим і тим.. Він розкриває нам глибокий сенс
трагізму неживих предметів, пронизливий
сум голих гілок, хвилястих просторів, роз-
фарбованих хат, укритих снігом долин,
СІЛІїСЬКИХ куточків, спалених сонцем степів,
зелених ланів».
Однією з відомих картин Маневича є «Гет-
то», навіяне трагічними подіями грома-
дянської війни. Пригадуючи, як він із сім'єю
ховався в підвалі під час обстрілу Києва,
Маневич писав: «Мимоволі мої думки по-
мандрували в старе містечко, яке я так
любив, де все було мені миле, привабливе,
де кожен куточок навіював натхнення й
ніжність А тепер, замість усього цього,
я бачив лише жахливий кривавий слід. У цей
час мені спало на думку намалювати «Гет-
то». Я побіг до майстерні, щоб закріпити на
полотні свої враження виття снарядів, які
вибухають, симфонію страху та жаху і
смерть, що літає над усім».
1921 року А. Маневич назавжди залишає
Україну Цікаву характеристику його твор-
чості знаходимо в статті Д. Бурлюка «У пов-
ному розквіті», написаній 1936 р.: «Мане-
вич насамперед живописець диригент ор-
кестру. в якому кольори грають в унісон без
жодної фальшивої ноги в звучанні барв; він
є’ капельмейстром хору, в якому кольори
модулюють потужними голосами мелодії,
зафіксовані оком вони стають невіддільни-
ми супутниками пам'яті всіх, хто за-
хоплювався мистецтвом Абрама Маиеви-
ча»и.
До групи визначних митців, які працюва-
ли в иорсволюційннй час на Україні,
належать харків'янин Василь Єрмнлов
(1894—1968) — автор конструктивістських
композицій на теми життя і праці робітни-
ків, селян і червоноармійців, живописець
і графік Георпй Нарбут (1886 -1920). Мико-
ла Бурачек (1871—19421 — майстер ліричних
пейіажів. Портретний жанр викладав у
Київській академії мистецтв Михайло Жук
(1883—1964), але оскільки на його курс
записався лише один студент, він покинув
академію і виїхав з Києва Василь Кричевсь-
кии (1873 1952) прогнув відновити форми,
кольори й орнаменти, властиві народним
мотивам і присутні з незапам’ятних часів
у давньому українському мистецтві. Його
молодший брат Федір Кричевський (1879 -
1947) займався насамперед жанровими ком-
позиціями.
Але творча доля всіх цих митців може
бути темою окремої розповіді.
ПРИМІТКИ
' ТондопсікЬоІ«1 V А АІехапсіга Ехіег.
Нсіііп, 1922. С 7.
‘ Там же. с 7—8
' АісЬірепко РИІу СгеаііУс ¥саг>, 1908 —
1958 — N V . с 18
1 Лівшнць Бенедикг Півтораокіїй стрілець. —
Лозанна: Аж д'«»м, 1971. с. 53.
' Там же, с. 55.
* Там же. г 55.
’ Там же. с. 35.
* Хлрджнек II К шторми русского лнангар-
до. — Стокгольм. 1976, с 27.
* Сліііко-Москальціа Михайло Бойчук.—
Спеціальний номер журналу «Українське ма-
лярство», Харків, 1930. с 27
г" Там же. с. 27.
Лист Л Погаисеп до Н. Маркадс	1 раневь,
1977.
“ Русскип голос Нью-Йорк. 22 грудня 1941,
З французько) перем лая
Віктор КОПТ і ЛОВ
180
У КОНТЕКСТІ
СВІТОВОГО АВАНГАРДУ
Лсеева Н. Ю. Украинское искусство н европсйские художегтвеннме центри.
Конец XIX — начало XX века. — К.: Наукова думка. 1989.
Вельми актуальною мистецтвознавчою
проблемою с художні зв ички України з за-
рубіжними країнами, самий факт Існування
яких спростовує донедавна поширену дум-
ку про «провінційність» українського мис-
тецтва.
Наталія Юріївна Асєсва не один рік
досліджує ці зв'язки і нині до своїх числен-
них публікацій додала фундаментальну
монографію «Украинское искусства и евро-
псйскне художествснньїе центри. Конец
XIX — начало XX вска».
Важливе місце у монографії відведено
дослідженню зв'язків українського мис-
тецтва з мистецтвом Парижа Мюнхена та
Кракова, зокрема становленню стилю мо-
дерн рийспсівііі). наявність якого на Україні
донедавна заперечувалась. У зв'язку з цим
варто згадати Петра Холодного, котрий, хоч
і не побував у Кракові, заслуговує на ім'я
«батька українського модерну» і виявляє
принципову схожість зі Станіславом Ви-
спянськнм Дивна річ, але попередні вітчиз-
няні дослідники, якщо і згадували Холодно-
го, то неодмінно зауважували, що він
ухилився від «шляху реалістичного мис-
тецтва». Так само до праці Асєсвої не
робилося спроби висвітлити досягнення
Федора Кричевського на шляху модерну.
Його близькість до мюнхенця Клімта. Впер-
ше у вітчизняному мистецтвознавстві широ-
ко розглядає Асєсва і творчість такого
цікавого майстра, як Давид Бурлюк. про
національні джерела якої свідчи гь. крім
іншого, картина «Козак Мамай»- чудова
інтерпретація образу українського народно-
го героя (чомусь у монографії не згадана).
Міцними видаються авторці зв’язки ук-
раїнської скульптури з французькою Якщо
Елеонора Блох пройшла школу Опоста
Родена. то Іван Кавалерідзе^ відвідати»
Париж, переніс иа батькіпіщМу здобутки не
лише Родена, а і його учня Бурделя Могутні
ритми славетної тріумфальної арки в Пари-
жі відгукнулися в монументі Революції,
створеному українським скульптором у
його рідних Ромнах Що ж до Елеонори
Блох, то художню культуру великого вчите-
ля вона зуміла прищепити своїм учням
Михайлу Лисенру та Льву Муравіну.
Плідність активізації художніх зв'язків
України з Західною Європою II. К). Асєсва
розкриває такими словами; «Навчання в єв-
ропейських художніх осередках мало вели-
ке значення для фахового формування
ці>бго покоління українських художників
Засвоєння досвіду видатних майстрів,
знайомство з визначними музейними колек-
ціями. можливість безпосередньо доторкну-
тись до живого художнього процесу, що
розвивався в західноєвропейському мис-
тецтві, дозволяли українським живописцям,
скульпторам, графікам позбутися провін-
ційної замкнутості, піднестися до рівня
сучасних досягнень європейського мис-
тецтва». І далі. «...творчість українських
майстрів стала вагомим внеском до євро-
пейської культури. Проте, на відміну від
російського, українське мистецтво в його
зв'язках із Заходом досі практично не
досліджувалось». Що ж. завдяки зусиллям
дослідниці, закладено наріжний камінь май-
бутніх досліджень.
Внесок українських майстрів до скарбниці
загальноєвропейського мистецтва. їхню сво-
єрідність відзначали і зарубіжні автори.
Зокрема. Габріель Мурай так писав про
А Маневича: «На берегах Дніпра, біля його
жовтих вод пройшли дитинство та юнацтво
художника Він і досі живе і працює в Києві.
Він приніс до нас образи світу, що його
більшість не* знає. Мовою, котра дивовижно
відрізняється від звичайної мови наших
художників, але не залишає нікого байду-
жим, він розкриває перед нами невідому
красу. Вдивіться в його засоби художньої
виразності — вони відрізняютьси надзви-
чайною простотою, котра, одначе, не викли-
кає ані вишуканіхггі. ані грації, що властиві
його майстерності. Цю майстерність він
опанував самотужки, і вона стала засобом,
з допомогою якого він промовляє про
найтонші та найскладніші нюанси своїх
почуттів».
Нарешті, дослідниця окреслює актуальну
проблє*му, що постає на нинішньєіму етапі
розвитку нашого мистецтвознавства:
«Перед українськими мистецтво знавцями
впритул стоїть захоплююче завдання про-
стежити генезу авангарду. Але вже тепер
можна казати, що зародження авангарду
безпосередньо пов'язане з такими явищами
українського художнього життя, як Київсь-
ка рисувальна школа М. І Мурашка, керів-
ник якої скрупульозно вивчав досвід сучас-
них європейських шкіл і якщо не завжди міг
застосувати Його у себе, в Києві, то чуйно
підтримував талант і неординарні здібності
своїх учнів, а також давав корисні рекомен-
дації, де і як їм вдосконалювати свою
майстерність. Київській рисувальній школі
Мурашка та Київському художньому учи-
лищу зобов'язані першими навичками в мис-
тецтві такі різні і шачні художники, як
О. Мурашко та О. Екстер, А. Лсчітулон та
М. Жук, К. Мал«’пич та О. Архипенко» (до
цьогосписку, зауважимо принагідно, можна
було б додати і В. Кандінс ького, який
починав свою діяльність на Україні і став
одним з провідних майстрів світового мис-
тецтва).
Книга Н. Ю Асєєвої — віха в нашому
мистецтвознавстві. Лишається побажати та-
лановитій дослідниці успішного продовжен-
ня важливої справи, а також перевидання
цікавої книги українською мовою.
Платон БІЛЕЦЬКИЯ.
доктор мистецтвознавства,
професор Київського
державного художнього інституту
181
ЛЮБОВ І ЖІНКА В СУЧАСНИХ ПЕРЕКЛАДАХ
ТАДЖИЦЬКО-ПЕРСЬКОЇ ЛІРИКИ
(Закінчення Початок див на с 1Ь4)
Зрозуміло, такий тип любові мас не лише
суфійсько-містичні, а й взагалі релігійно-
містичні — чи то мусульманські, чи хрис-
тиянські (культ діви Марії) - корені, досить
яскраво окреслені французьким дослідни-
ком А. Корбеном у його описі системи
суфійських уявлень іранського містика XII
ст. Рузбехана Баглі Ширазі За Корбеном.
в основі вчення Рузбехана про божественну
красу і любов, які виявляють себе як
людська краса і любов, лежить любов Бога
до самого себе В особі Бога об’єднуються
закоханий, любов і кохана, й таким чином
додасться протилежність суб’єкта й об’єкта.
Маніфестація Бога у вигляді свого атрибуту
краси с .маніфестація у вигляді Адама. Бог
намагається бути пізнаним і для цього
створює .людину, котра його споглядає,
захоплюється і любить Коли особистість
розчиняється в екстазі, стає прозорою. Бог
через неї споглядає і любить себе (феномен
дзеркала). Повне розчинення досягається
через смерть від любові. Матеріальною
ж основою любові до Бога є людська любов,
людський досвід очищеного від плотських
інстинктів кохання до жпгкн.
Подібні постулати можна знайти і в близь-
кій до неоплатонізму християнській доктри-
ні. згідно з якою у досконалих матеріальних
образах. їх гармонії і красі вбачали незриму
присутність Творця. «У своїх прекрасних
творіннях Бої втілив самою себе», пише
знаний дослідник європейського се-
редньовіччя В П. Даркопич.
Зрозуміло, що н основі цієї подібності
лежить СПІЛЬНИЙ для обох культур се-
редньовічний неоплатонізм, який, за слова-
ми Г. Е фон Грюнебаума, був загальним
невід’ємним компонентом інтелектуального
багажу посткласичпого Середземномор'я,
живим І активним елементом усіх трьох
нововиниклих культур». Можливо, саме
його виливом можна пояснити явне спадан-
ня екстатичних, суфійсько-містичннх мо-
ментів і схильність до більш узагальнюючо-
го, філософського поілмду в пізніших
обробках легенди про Кайса і Лейлі у Джамі
та Алішера Навої. Меджиун у Напої не
впізнає Лейлі. коли нона проїздить повз
нього пустелею. Тобто прірва між вигада-
ним ідеалом і живою жінкою робити*
настільки нездоланною, що пост вже и не
намагається сумістити, вштовхнути їх. Ма-
ємо таким чином крайній вияв філософської
несумісності створеного у мною ідеалу та
реальної жінки.
Таке ж сприйняття любові як ідеалу,
любові-сну, спогаду, недосяжного в буден-
ному житті, породило у китайській та
японській ліриці кілька модифікацій, кілька
типів ідеальної, ірреальної жінки, що їх
радянська дослідниця М. Кравцова уза-
гальнює до образу «жінки-феї», котра
приходить не знати звідки, здебільшого уві
сиі, і надовго полишає спогад у серці автора,
та образу прекрасної дами», далекої й не-
досяжної. дарма що пост милується кожним
її порухом Та сама дослідниця зауважує,
що «сприйняття любові як ідеалу справило
182
величезний вплив на ставлення до любові
взагалі; недосяжність щастя взаємного ко-
хання у буденному житті навіки прижи-
вається в усій китайській ліриці». Інший
дослідник поезії Далекого Сходу, Е. Майср.
відзначаючи ту ж особливість середньовіч-
ної японсько) лірики, вважає: образ любові
як сну переважає у ній через те. що. по-
перше. дозволяє передавати суб'єктивну
сутність любові, а по-друге, якнайкраще
відповідає буддійській ідеї тлінності та
мінливості.
Але н тій же китайській ліриці існувало
й інше сприйняття любові, любові чуттєвої,
існували гімни любовним утіхам і щастю
життя, існувало оспівування її торжества,
її фінальних акордів», що, за свідченням
М. КранцовоІ. «вважалося непристойними
мотивами, котрі витравлювались з літерату-
ри не лише пуристами, а й загальною
думкою «вихованих людей» всіх часів і на-
родів».
Існувало таке «інше» сприйняття, зокрема
п на теоретичному, узагальнюючому рівні,
і в таджицько-перській класичній літерату-
рі. У трактаті «Рісала фі-л ішк» Ібн-Сіни
вченого, що зберіг неоплатонічну основу
й віддав данину деяким суфійським уявлен-
ням. але більше піддався впливові арістоте-
лізму,- уже немає припинення «нижчих»
сил душі заради «вищих», вони складають
певну гармонійну ієрархію. Любов хоч
і трактується Ібн-Сіною як злиття душ.
сердець, а не тіл, проте за нижчими
формами любові визнається здатність упо-
дібнюватися вищим і грати позитивну роль
у процесі сходження до божественної любо-
ві.
Та навіть у суфійській поезії, через любов
до «символізованої» жінки, ведучи мову про
любов до Бога, релігійна містика, за влуч-
ним зауваженням Є. Мелетинського, «була
лиш змістом, а способом її вираження була
все-таки мирська «земна» любов і символіч-
на еротична образність».
Тим часом на Заході після хрестових по-
ходів під значним східним впливом склада-
ється культ діви Марії та Прекрасної Дами у
поезії трубадурів і в лицарських романах,
канонізуючись у куртуазній культурі, яка
на кілька подальших століть стала фунда-
ментом розвитку для найрізноманітніших
модифікацій любові з ідеальною основою.
Навіть Відродження, повернувшись у «Де-
камероні», «Гаргантюа й Пантагрюелі», ма-
лярстві й скульптурі до реабілітації людсь-
кого тіла І природної здорової любові, у лі
риці дало попий поштовх розвиткові «еро-
тичного ідеалізму» у «Новому житті» і «Бо-
жественній комедії» Дайте, що любов до
Беатріче трактував як прагнення до вищого
блага, до якого хотів би прилучити все люд-
ство. Навряд чи сприяли поверненню до
еллінського, анакреонтичного розуміння
любові і складні суб'єктивні любовні пере-
жинання. притаманні сонетам Петрарки до
Лаури «їй шекспірівським сонетам пізнього
Відродження, де земна, радісна, юна і світла
любов уже сприймається як явище за при-
родою своєю трап чиє у недосконалому
людському суспільстві.
Далі розвиток платонічної любові до
вигаданого ідеалу знаходить цікаве відбиття
у тсоріі любові Стсндлля, де романтичні
«високі почуття» стають уже об'єктом
реалістичного психологічного аналізу Сут-
ністю любові Стендаль вважав «кристаліза-
цію» — «особливу діяльність розуму, кот-
рий з усього, з чим він стикається, виносить
відкриття, що коханий предмет — вершина
всіх можливих чеснот». Подібно до того, як
гола гілочка, опущена у насичений соляний
розчин, швидко обростас сліпучими криста-
лами, так і посередня істота в уяві закохано-
го набуває безлічі позитивних рис. «Образ
відділяється від предмета й здобуває самос-
тійне буття, досконаліше, ніж оригінал»,
коментує це явище радянський культуролог
М Ешитейн. Романтичні герої не так пере-
живають кохання, як вигадують, ос-
мислюють. виправдовують його. Дійсність
поглинається мрією, природа — вигадкою.
Майже через усі твори Стендаля, - пише
далі Епштейн,— проходять та сама ситу-
ація: віддаючись солодким мріям і точно
вираховуючи день і годину зустрічі з коха-
ною істотою, герой раптом губиться, коли ця
зустріч наближається, і поводиться вкрай
несміливо з тими самими жінками, з якими
був особливо зухвалий у мріях»,— наче
остерігаючись зруйнувати свій вистражда-
ний романтичний ідеал. (Чи ж не романтич-
ний це Меджнун, що тікає від Лейлі
у пустелю, і чи не кохана, що втрачає свою
жіночу сутність в перекладі 1. Сельвінсько-
го?)
Нарешті, в недавню епоху найвищого
розквіту російської лірики, система сві-
тосприйняття якої у багатьох рисах зумови-
ла світоглядні особливості української по-
езії того часу, ідеальне кохання та ідеальна
жінка знайшли свій крайній вираз у культі
«Прекрасної Дами» О. Блока, в його остра-
хові перед тим, що романтичний ідеал не
співпаде, не суміститься з реальною коха-
ною. як, скажімо, у вірші «Предчувствую
тебя». Знайдемо тут ледь не всі поняття,
притаманні аналізованому перекладові
І. Сельвінського — і страх, І «тоску», і їхні
модифікації у вигляді «подозреньм» й
всмертельноп мечтьг»,— що цілком законо-
мірно, оскільки за глибоким переконанням
самого О. Блока, трагічний світогляд «єди-
ний може дати ключ до розуміння складнос-
ті світу».
Природа любовної, та й усісі лірики
Блока, гадаю, не потребує тут додаткових
комен гарів, хоч. можливо, й не всі погодять-
ся, що така концепція ідеального, платоніч-
ного кохання розповсюджується на всю
російську поезію тієї епохи. А як же бути
з експресивною інтимною лірикою почуттів
М. Цвгтаєвоі, А. Ах матової і, нарешті.
В. Маяковського? Справді, інтимна лірика
цих поетів високоекспресивна в розумінні
вираження почуттів, але почуттів без чуттє-
вості, без людського тіла і радісної чуттєвої
любові, без реального буття живої «тілес-
ної» людини в усій II повнокровній фактурі.
Навіть пушкінська грайливість, пушкінські
 ніжки» були надійно поховані під шарами
пізнішої лірики. Знаменно, що цю рису
російського символізму і близької до нього
поезії окремі поети відчували ще тоді.
Зрештою, ще раніше Готе у прозаїчних
поясненнях до «Західно-Східного дивану»
зізнався, що у перській поезії його при-
ваблюють предмети (тобто реалії світу та
сама «реалістичність» за Брагінськнм), котрі
замінили собою звичні античні міфологічні
образи. За його словами, троянда і соловей
прийшли на місце Аполлона і Дафни.
Яскравість сприйняття світу у перській
поезії він порівнює зі східним ярмарком,
тобто, воістину з фантасмагорією барв,
запахів, відчуттів, страхів і насолод, що
символізують красу й повнокровність світу.
У російській поезії початку століття теж
можна простежити певну схильність, певні
порухи до такого світосприймання. Саме
слово «акмеїзм» походить від «акме», що
означає цвіт, квітучу пору, силу, вищий
ступінь чогось. Акмеїсти, виступивши проти
символістських відходів у «нетутешні сві-
ти», називали свій напрям ще А адамізмом,
пов'язуючи з біблійним Адамом уявлення
про мужність і ясний, безпосередній погляд
на світ, прокламуючи увагу до людини,
мудру фізіологічність (тіло і Його радощі),
увагу до життя в усій його повноті, до
життя, яке не сумнівається у собі самому.
Та за межами прокламацій «новий Адам
поезії» вдарявся в ту саму символістську
екзотику, яка кружним шляхом знову вела
його до романтизму, до відходу від реально-
го світу у бік «ту земних» вигаданих краси-
востей.
Коли спробувати пошукати подібних
світоглядних «ревізій» в українській поезії
того часу, то насамперед приверне увагу так
звана «романтика вітаїзму», проголошена
М Хвильовим, котрий тлумачив її як мис-
тецтво ДЛЯ «розвинутих інтелектів», «мис-
тецтво першого періоду азіатського рене-
сансу». А проте й «романтика вітаїзму» не
виходила за межі декларацій
Елементи справді іншого, близького до
східного світобачення, іншого трактування
жінки й любові можна догледіти лише
у кількох прозаїків та поетів, що різними
шляхами стикалися зі Сходом Передусім це
стосується В. Хлсбнікова (поеми «Лісова
діва», «Віла і Лісовик», «Шаман І Венера»,
оповідання «Око», тобто «брат» — мовою
фарсі, «Жителі гір», «Кд» та їм.), у кого, крім
східних, відчутні ще й класицистичні корені
та слов'янсько-міфологічні. Знайдемо такі
елементи й у прозі А. Платонова (повість
«Джан», тобто по-таджицьки «душа») та
в його ранніх статтях із культом жінки як
«жиаотворящого» начала та концепцією
статі як найд ревнішої ідеї людства, «першої
функції життя людини», через яку вона
пізнавала світ
Але все це лиш елементи іншого світоба-
чення. які є. по суті, винятками, що
підтверджують правило: «Дано мне тело —
что мне делать с ним?» (О. Ман-
дельштам),— таким був загальноприйнятий
погляд на природу «тілесного»: «Я и садов-
ннк. я же и цветок, В темнице мира я не
одимок. На стекла вечности уже легло Моє
дьіханме, моє тепло...» це пантеїзм не
людини як тілесної істоти, а радше якийсь
аморфний пантеїзм живого створіння взага-
лі,— чи то рослини, чи то тварини, чи
взагалі «чаші Божої», вмістилища живої
душі.
Безумовно, однією з причин формування
саме такої системи світогляду української
і російської лірики була тяжіюча над ними
сила християнського світосприйняття, сила
183
не тільки і не стільки філософсько-релігій-
ної, скільки культурно-естетичної традиції.
Певно, саме тому акмеїсти-вдамїсти й не
змогли досягти бажаної «мудрої фізіологіч-
ності», ввівши в поезію «тіло» та «його
радощі», що керувались у своїх порухах
біблейськими еталонами, котрі відразу ста-
вили їм на шляху могутні заслони у вигляді
культурологічно заспосиих свідомістю н
підсвідомістю заповідей жінка — пекельне
поріддя, породження диявола, любов як вид
плотської насолоди гріх: тіло джерело
страждань тощо.
Мова, отже, не Йде про те, поганий чи
хороший саме такий (мамдельштамівський)
пантеїзм та зроблений у подібному дусі
переклад І. Сельвінського. Якщо вже на те
пішло, означені погляди переважної біль-
шості російських постів на ці речі «хороші»
в силу своєї внутрішньої виправданості
і викінченості, і переклад Сельвінського
саме тим і цікавий, що відбиває певні риси
цього світосприйняття, сукупність світо-
глядних особливостей у зв язку з трактуван-
ням проблеми кохання і жінки лірикою
початку століття. (Пориви Хлсбнікова до
Ірану, Брюсова до «Снів людства», Ман-
дельштама до Вірменії, Мисика до Таджи-
кистану, або й раннього Буніна до винятково
гострих за своїм світобаченням «кочівниць
них» рядків. «Долина серая. вагам, как пах
осла... Ночь. как верблюд, легла и отдалила
от голови кресгец», все-таки не зробили
загальної «погоди» у розвитку лірики.)
Мова, отже, про те, наскільки далека
описана система сприйняття любові і жін-
ки цих основ ліричного світу — у євро-
пейській ліриці та в ліриці Гафіза і в усій
таджицько-перській поезіі; мова, зокрема,
й про те, що навіть уже добрі переклади,
позначені світовідчуттям сучасної їм на-
ціональної поезії, засвідчують загалом неви-
сокий рівень осягнення однією поетичною
культурою поетики іншої, віддаленої від неї
у часі і типах світосприйняття. Щоб піднести
цей рівень, слід, очевидно, знайти у своїй
національній культурі гу традицію, гой тни
світовідчуття й виражальних засобів, за
допомогою яких можна було б справді
повноцінно реконструювати образно-світо-
глядний лад таджицько-перської лірики.
Думається, що такі традиції є і в
слов'янській міфології, до якої дедалі часті-
ше звертаються наші поети, і в народно-
поетичній творчості, і, зрештою, в самій
національній літературі.
Ми ж тим часом звернемо ще увагу на
тлумачення кохання, жінки й природи
у таджицько-перській ліриці сучасним літе-
ратурознавством. Це тим більш важливо,
що дане питання безпосередньо змикається
з давньою проблемою так званого містициз-
му суфійської лірики, у якій під виглядом
любові до жінки подасться любов до Бога,
а цілком »не божественні» реалії (очі, губи,
пасма волосся, пушок, родимка, вино, свіча,
красуня тощо), за .словами А. Вертельса,
«служать лише своєрідними символами,
словесними ієрогліфами, знаками, що при-
кривають собою істинне філософське зна-
чення» Таке «суфінсько-містячне» тлума-
чення перекладів слугує, по суті, виправдан-
ням символізації, знекровлення. згладжу-
вання рельєфної, живої, «тілесної» образ-
184
кості Гафіза и усієї таджицько-перської
лірики (крім, звичайно, суто софійської).
Найбільш «емоційний» прихильник гедо-
ністичного тлумачення Гафізової лірики
А Кримський («блискуча гедоніка»,— пи-
сав він про цю лірику) присвятив проблемі
поетового містицизму окрему статтю — »Чи
алегоричний диван у Гафіза?» де
стверджував: "Якщо й потрапляли в газелі
Гафіза окремі містичні терміни, то це була
не більше, ніж загальновживана тоді літера-
турна умовність». Присуд цей. однак, не був
однозначний: у пізнішій редакції згаданої
статті А Кримський впадає у ще більші
сумиіви: «Мені думається, що й сам Гафіз не
міг би точно сказати, чи реальну, чи
містичну любов та гедоніку він виспівує».
А ще далі сумніви А. Кримського розрос-
таються до глобальних розмірів, фактично
до суфійсько-містичного тлумачення всієї
класичної таджицько-перської поезії, що
безпосередньо витікає з обгрунтованої ним
можливості такого тлумачення І хоч уче-
ний апелює до того, що «простий люд у Пер-
сії виспівує собі його газелі як звичайні пісні
про щире людське кохання та про веселе
погуляння», це не міняє суті справи для
перекладачів, котрі дістають можливість
виводити з такого обгрунтування цілком
визначені тенденції. Так зрештою і вийшло,
не дивлячись на те, що сам А. Кримський
перекладав Гафіза далеко не в містичному
дусі, а якраз навпаки, у гостро гедоністично-
му. народному, передаючи бейти чптиряд-
ковою строфою з народнопісенними коло-
мийковими ритмами, користуючись просто-
річною лексикою, соковитими народними
виразами, і навіть образність, метафорику
Гафіза зводячи до української народнопі-
сенної образності.
Щодо Є. Бертельса, то він не тільки не
присвячує Гафізові якоїсь окремої статті
у своєму фундаментальному дослідженні
«Суфізм і суфінська література», а й не
згадує його в оглядових статтях, вочевидь,
не вважаючи Гафіза серйозно причетним до
суфійської лірики. Більше того, у своїй
класифікації суфійської поезії він на перше
місце ставив поезію далеко не релігійну,
«переважно еротичного характеру, яка була
силоміць введена в обіг суфіїв і за призна-
ченням своїм мала слугувати мовби стиму-
лом. що полегшує досягання екстатичного
стану». З таким тлумаченням цього питання
можна погодитись і завершити таким чином
розмову про те, якою мірою слід орієнтува-
тися на суфійський містичний символізм
у перекладах таджицько-перської лірики.
Орієнтуватися на нього, очевидно, жодною
мірою не варто, бо навіть якщо конкретні
поети й мали якісь стосунки з суфійськимн
сектами (адже ці секти були носіями пере-
дових філософсько-пантеїстичних та соці-
альних поглядів гвосї доби), використання
суфійських символів у творчості цих поетів
не виходило за межі звичайної стилізації,
«літературної умовності»* як казав
А Кримський
Брагінськнй, на жаль, не пориває беззас-
тережно з символізуючим шляхом інтерпре-
тування Гафіза. хоч і застерігає всіляко, що
цей символізм уже ніби й не символізм:
«Символи Гафіза — не абстрагування від
дійсності, а велике узагальнення її змісту. її
правди... Містична символіка Гафіза сирий
мається сучасним читачем як величне
поетичне узагальнення, як символіка образ-
на. а зовсім не релігійна». Все питання лише
у тому, яким читачем? Якщо іранським або
таджицьким, то й справді так Але ж іншо-
мовний читач сприймає в перекладах лише
те, що доносить до нього перекладач, котрим
у перекладах персько-таджицької лірики
йде здебільшого добре втоптаним шляхом,
переносячи символізм на образність, пере-
водячи ного із загального містичного тлума-
чення на найнижчий, найдрібнішин рівень
поетики, на метафорику, ланцюги порів-
нянь, лексику тощо. Тобто послідовно
віддаляється від реального Гафіза
Проілюструвати це можна і на перекладах
Василя Мисика, власне, навіть на передмові
до цих перекладів, у якій Я. Полотнюк,
задавшись «проклятим» питанням: «чи всі
вірші Гафіза написані у дусі суфійського
вчення», повторює традиційну апеляцію
до «мас простих іранців», що сприймали
поезію Гафіза як справді «вільнолюбну,
любовну, інтимну». «Не стільки єретичним
ученням, - пише далі дослідник,— скільки
розповсюдженою аристократично-літера-
турною модою був суфізм у часи Гафіза Не
дивно, що поет писав газелі суфійського
змісту. У самому Гафізові проходила внут-
рішня боротьба поета суфія з поетом*
художником. Не дивно н те, що поет-
художник часто перемагав поета-містика»
Чи означає це. що згадані «перемога», та
й уся «боротьба» точилися не у сфері ідей
«модного», відживаючого суфізму, а у сфері
поетичної атрибутики, образності й стиліс-
тики? Чи не означає це, що, коли поет часто
перемагав у собі містика, то не менш часто
йому не вдавалося цього зробити, і тоді
Гафіза можна тлумачити у суфійсько-м іс-
тинному дусі, але вже на образному,
метафоричному рівні? Перекладач, треба
сказати, нерідко саме так і чинить — на-
приклад. у газелі «Ще вернеться Йоснф
пропащий у свій Ханаан...», де звично
вдається до стилістично «завищеної», надто
літературної лексики, неодмінної у «міс-
тичних» тлумаченнях, бо ж сама містика як
безпосереднє спілкування з Богом вимагає
високого «штилю» Так. якщо А Кримський
«кулбаи зхзон» перекладає «хитною смут-
ків», то В. Мисик прагне витонченості
«келії смутків» А в результаті друга чісра
цієї газелі, така пластична і зрим а у Кримсь-
кого («Оплетуть курінь печалей рожі щас-
тя...»), у В. Мисика фатально олггера-
турнюється- «Ще в келії смутку розквітне
новий гулістан...»
Очевидно, й звичайний «квітник» зали-
шається тут екзотичним «гулістаном» з ог-
ляду на свою більшу символічну «начу-
щість. Цікаво, що й А. Кримський не
уникнув тут певної символізації — йому
теж видався надто вже «українським» образ
троянд, що оплели хатину, і він зробив ІЗ них
•рожі щастя-» До речі, и «кулбаи зхзон»,
ізофатну конструкцію, можна було б пере-
класти просто як «смутний курінь», ВІД чого
тільки виграла б пластика.
Третій бейт цієї газелі наповнений тонкою
грацією навіть у підрядникові: «Коли жива
весна знову здійметься на троні лугу.
Парасольку з квітів над головою підійми,
о птахо солодкоголоси, не журися» В. Ми-
сик знову ж передає цю витонченість
найзагальнішими символами східної поезії:
Весна принесе воскресіння —
І стане ій троном квітник.
І приймуть тебе, о співаче.
троянда її тюльпан не журись!
Надзвичайно пластичний образ «пророс-
таючої» весни, що поволі здіймається на
троні лугових трав, стає тут «черговим»
символом весни-воскресіння, ще н «завале-
ним» розтиражованими символами троянд
і тюльпанів, яких і близько немає в оригіна-
лі.
Доповнив цей бейт літературними «при-
красами» і К. Ліпсксров
На престол холма восходит
с опахалом рол весна.
Что ж твоя, о пташка нпчи, поет рана.
не тужи
«Пташка но чи» тут — особливо характер-
ний символ, побудований за неодмінним
у таких перекладах принципом протистав-
лення (весна — ніч). По жаль, подібні деко-
ративно-«орієнтальні» переклади складають
абсолютну більшість і в українських, і в ро-
сійських виданнях; витворюються вони
шляхом досить невибагливої компіляції
певного кола символів, освячених навіть не
традицією, а скоріше псе вдотради цією
сприйняття східної поезії. Ось іще один
вельми характерний приклад, цікавий ще
й тим, що у ньому вжито образ «сонце вина»
(за поясненням Я. Полотнюка — символ
проповіді) — один із ключових у суфійсько-
му ряді. Перший бейт цісі газелі В. Мисик
перекладає так:
Коли над піалою сходу устамс сонечко вам,
Розквітне сотнями тюльпанів
на лицях чашника весна
Перше, що впадає у вічі,- це втрачений
зв'язок з рухом, оскільки в оригіналі сонце
підіймається і «у саду образу підчашого
тисяча тюльпанів здіймається». Друге та
ж нав'язлива псевдоорієктальна символіза-
ція: «розквітаючі тюльпани», «піала схо-
ду»,— тимчасом як «машрик» означає ие
лише всеохоплююче поняття Сходу, а й про-
сто місце на обри, звідки встає сонце Крім
того, в оригіналі все-таки не «-пиелаи маш-
рик», а «машрик и пиела», що можна
перекласти як «піалоподібне місце на гори-
зонті. звідки здіймається сонце» І нарешті,
стрижневе тут символічне поняття «сонечко
вина» н оригіналі також є ізофвтною
конструкцією, яку можна перекладати і
більш пластично - «хмільне сонце» І тоді
навіть у підряднику відтворюється картина,
що вражає пластикою природи й людини,
які розчиняються одне в одному:
Коли хмільне сонце над піалою (улоговини)
на сході встає.
У саду (душі) підчашого тисяча тюльпанів
підіймається
Цікаво, що навіть у такому «антиметафо-
ричному» тлумаченні, заснованому на збе-
реженні пластики чуттєвих образів, крізь
перший план, крізь зорову картину природи
проглядаються і символи, які при схильності
до містичного їх потрактування можна
пважлти суфійськимі. (хміль проповідь,
1Я5
сонце істина, підчаший — учень, послуш-
ник); але чим є ця мертва, принаймні для
сьогоднішнього читача, схоластика перед
істинною поезією, перед пластикою рельєф-
них. самоцінних образів природи і «природ-
ної», осмисленої у ній людини? Напевно,
варто перекладати не так символ й мертві
істини півтнсячолітньої давнини, як живу
пантеїстичну, гедоністичну суть класичної
таджицько-перської лірики. Може, при-
йшов час всебічно осмислити і повноцінно
відбити в перекладах поетику тієї доби
і культури, починаючи з найменшого, але
й найважливішого іі рівня — з метафори,—
звільняючи її від мертвотної символіки,
наповнюючи соками природи, що оживає
в чуттєвому образі?
В усьому сказаному вище немає жодної
суперечності, хоч, з одного боку, стаття
начебто виступає за те, щоб не допускати
символічних структур, сухих символічних
метафор у поетику Гафіза і всієї таджицько-
перської лірики, а з іншого, слідом за
І. Брагіяським. все-таки визнає до певної
міри й символіку, й містицизм цієї поетики
і навіть при її тлумаченні вдасться до
розшнфровкн окремих символів. Але одна
річ — визнавати деякі символічно-містичні
елементи у тканині середньовічної поетики
Гафіза. і зовсім інша допускати мертвот-
ну символізацію віршів у перекладі Адже
в оригіналі символ існує на другому плані,
лиш непомітно накладаючись на реальну
картину природи або почуття. Тим часом
у перекладі цього досягти практично не-
можливо. Зберігаючи символ, перекладач
майже неминуче втрачає природну пласти-
ку. Тут. звичайно, не можна бути надто
категоричним, бо ж певні традиції символі-
зації існують навіть у народнопоетичній
образності — як. скажімо, «воли — літа» в
українській народнопісенній традиції («Во-
ли мої половії, чому не орете? Літа мої
молодії, марне з світа йдете») чи оранка
ниви як символ любові: «Усі нивки поорані,
одна облогує: Усі дівки на мя добрі, одна
ворогує».
Але система такої символіки у народно-
поетичній традиції ще недостатньо вивчена,
і використовувати II можна знову ж гаки,
керуючись поетичним чуттям, інтуїцією,
щоб символ сприймався спочатку як реаль-
ний природний образ, а вже потім міг нести
якесь додаткове навантаження. Загалом же.
напевно, треба орієнтуватися все-таки на
живу природну метафорику і пластику
в передачі певних символічних моментів
таджицько-перської лірики, аби не впасти
у ще більший «гріх» у її вихолощення,
у зведення її на всіх образних рівнях до
туманно-символічних структур.
Дум а стіс я, що сучасна слов'янська і.
зокрема, українська поезія з усіма її на-
прямками й течіями, народнопоетичними
і язичницько-міфологічними традиціями
(від недооцінених нами «сороміцьких» КО-
ЛОМИЙОК до рафінованого «поганства»
Б.-І. Антонича) має достатні засоби для
повноцінної передачі в перекладах світогля-
ду і поетики таджицько-перської лірики.
Для цього потрібно лиш повернутися лицем
до Сходу, до його традицій і світоспоглядан-
ня. до його пантеїстичних уявлень про
природу, жінку, красу, радість, до культу
насолоди життям і світом у поезії Гафіза
й Ханяма. що. певно, і є тією призмою, крізь
яку маємо сприймати й вивчати світогляд
гусієї таджицько-перської класики.
м Душанбе
Маленький Ігор Мирославович (нар. 1962 р.| —поет. перекладач, член Спілки письменни-
ків СРСР. По закінченні аспірантури у Душанбе працює молодшим науковим співробітником
в Інституті літератури їм. 1. г. Шевченка АН УРСР у Києві. Автор поетичної збірки «Тернове
поле» і 1987) та багатьох перекладів у періодиці.
ІВЬ
Агустіна Бесса-Луїс,
Жаклін дю Ромійї.
П ються епохою, сповненою
оптимізму і творчих Ідей».
ництві йСаймон енд Шустер»
побачила світ книжка Беррі
Майлза «Гінсберг» — біо-
графічна розповідь про одно-
го з найбільших поетів-бітни-
ків Алена Пнсберга (нар.
1926 р.). Рецензуючи це ви-
дання, нью-йоркський критик
Пол Бермен пише в тижневи-
ку «Нью-Йорк тайме бук
рев'ю», що, незважаючи
на солідний обсяг (588 с.).
праця Б. Майлза досить од-
нобічно висвітлює як постать
самого поета, так і його літе-
ратурного оточення — Дж.
Керуака, В. Берроуза тощо.
Автор дослідження обходить
мовчанням дитячі роки Пнс-
берга, зупиняючись на його
перших невдалих поетичних
спробах, наслідуваннях вір-
шів свого батька Луї Пнсбер-
га, ліричного поета. Загалом
образ А. Гінсборга постас як
зразок молодіжного бунтів-
ника 50-х і представника
контркультури 60-х. «Книжка
Майлза,— на думку Л. Бар-
мена,— скорше шкіц, а не
пояснення впливу А. Пнсбер-
га на багатьох сучасних аме-
риканських поетів».
Вперше за 210 років ієну- і
вання португальської Акаде- :
мії наук її дійсними членами |
стали дві жінки: письмен- 1
ниця Агустіна Бесса-Луїс |
та юрист /забель Магальяес
Колесо. А. Бесса-Луїс, ав-
торка відомих романів «Си- Г
біла», «Невиліковані», «Мур»,
Страх», «Довгі дні мають
сто років», «Золоті діти»,£
1982 р. одержала Велику
премію Спілки письмен- Е
ликів Португалії.
З цим повідомленням ЛІ- і:
савойської преси перегу-Р
кується стаття в гамбурзько-
му тижневику «Цайт» під й
назвою «Дочка Фукідіда». В
В ній ідеться про те, що н
протягом трьохсотлітнього н
існування Французької ака- .
демії лише дві жінки були
удостоєні честі долучитися 
до кола сорока «безсмерт-
них». Перша — відома ли- •
сьменниця, нині померла З
Маргеріт Юрсенар, друга — ~
фахівець з історії Старо-
давньої Греції, авторка біля З
20 книжок Жаклін дю Ро- з
мійї. Вона стала членом І
Академії нещодавно, коли ;
їй минуло 76 років. Що ж, '
двері поважних академій]
і досі неохоче розчиняються '
перед представницями слаб-З
кої статі.
Еліс Літеос.
У березні цього року від-
булася прем'єра мюзиклу за
романом Джона Стеинбека
 Грона гніву» (1939), здійсне-
на нью-йоркським Бродаем-
театром. Режисер і автор лі&-
остто — Франк Г а латі, музи-
ку написав Майкл Сміт. У
романі, який давно увійшов
до класики нової американ-
ської літератури і був екра-
нізований свого часу, розпо-
відається про долю фермерів
у роки економічної кризи
в Америці.
Минулорічною воподар-
2 кою премії -Едгар А лан По», |
| яка присуджується я США за
X найкращий детективний ро-
1 май. стала 73-річна англійська
2 письменниця Еліс Пітере. До
2 того вона вже двічі отримува-
Н ла літературні нагороди в
2 США в галузі детективного
Н жанру. Проте цю сладкосм-
+Х ницю Агати Крісті сліввітчиз-
Іники не дуже шанують — до- •
сі її не було висунуто на здо-
буття престижної англійської :
літературної премії «Букер», :
хоч у доробку письменниці 75
романів. Дія творів Е. Пітере ;
X розгортається як у теперішні •
X часи, так І в середньовічні,
X в Англії, Індії, Чехословаччи-
| ні. Найпопулярніша її серія з •
£ 15 романів розповідає про
• пригоди бенедиктинського
І ченця Кадфаела з XII ст., :
І який до 53 років по дорожу-
т вав як хрестоносець, а тоді
£ став аптекарем у валлійсько-
2 му монастирі. Кожен з 15
а романів достовірно відтоо-
££ рюс як атмосферу бенедик-
Н: тинської оселі, так і власне
2 епохи. Коли Еліс Пітере порів-
5 нюють у цьому плані з італій-
2 ським письменником Умбер-
2 то Єко, вона зауважує. що, на
2 відміну від Еко, не прагне слі-
пі домо напустити туману чи ви-
2 сокомірно піднести читачеві
£ довжелезні пасажі латиною.
2 -Окрім того,— зазначає ан-
£ глійська майстриня детекти-
Е ву,— XIV століття для Еко по-
г стає часом мракобісся, а для
•• мене XII І XIII століття уявля- *-
Новий иью-йоркський жур-
нал «Стріт иьюс» («Вуличні
новини»), що почав виходити
наприкінці минулого року,
блискавично збільшив тираж.
Перший, грудневий 1989 року
номер «Стріт ньюс» з'явився
накладом ЗО тис. примірни-
ків, а трете число журналу
вийшло вже кількістю в 300
тис. Успіх видання пояснюєть-
ся тим, що на ного сторінках
виступають відомі кіноактори
й музиканти, які розповіда-
ють про свою роботу, матері-
альні статки, кохання. Журнал
надає повну свободу вислов-
лення, не втручаючись у стиль
поданих статей. Так, амери-
канські читачі познайомилися
вже з розповідями Пола Нью-
мена, Лайзн Мінне плі, Енні
Локоне, Стінга та багатьох ін-
ших кумирів публіки.
сор Грімм, котрий вважається
провідним експертом твор-
чості Ф. Гальса. висловив та-
кож припущення, що 40 від-
сотків відомих у світі творів
художника виконано його си-
нами або учнями,
Мистецтвознавець з ФРН
Клаус Грімм викликав сенса-
цію в лондонській Королів-
ській Академії мистецтв пові-
домленням про те, що 28 по-
лотен нідерландського ху-
дожника Франса Гальса з 68
представлених на відкритій
виставці, не належать пензлю
видатного майстра. Профе-
Лоліта» аікторонських часів
Ненці Війн.
Лондонська «Сайді тайме»
опублікувала статтю Вільвма
Клерка «Вічний парубок і йо-
го школярка в білому», при-
свячену засновнику британ-
ського детективного жанру,
автору понад 35 романів Уїлкі
Коллінзу. Нещодавно побачи-
ла світ книжка В. Клерка «Та-
ємне життя Уїлкі Коллінза»,
а в названій статті автор навів
додаткові факти життя ан-
глійського романіста. У груд-
ні минулого року на лондон-
ському ярмарку «Сотбі» були
продані листи У. Коллінза,
написані протягом чотирьох
останніх років його життя до
12-річної Ненні Війн. На схилі
життя письменник побачив
у Ненні нездійсненну мрію —
ідеал жінки, на якій бажав би
одружитися. «Моя люба і до-
рогоцінна місіс Коллінз»,—
починав листи до 12-річної
адресатки письменник, а під-
писував їх: «Твій відданий чо-
ловік».
Про ці листи В. Клерка по-
відомив сер Джон Лоуренс,
який прочитав книжку «Таєм-
не життя Уїлки Коллінза».
Лоуренс. син колишньої ДІВ-
ЧИНКИ Ненні, розповів, що од-
ного разу мати помітила, як
він захоплено читає «Жінку
в білому», і зауважила: «А чи
ти знаєш, що її автор, Кол-
лінз, був захоплений мною?»,
а тоді показала листи.
«Автором 1989 року» у Ве-
ликобританії було названо
принца Чарлза. Престолона-
слідник привернув загальну
увагу і викликав гострі дис-
кусії книжкою «Погляд на Ве-
ликобританію», в «ній висло-
вив своє незадоволення роз-
витком сучасної архітектури.
Рецензію иа нову стрічку
італійського режисера Дамі-
ано Даміані «Темне сонце»
газета «Мессаджсро» надру-
кувала під назвою «Історія
про мафію, кохання І нарко-
тики». Фільм, як і чимало по-
передніх робіт кінорежисера,
присвячений сіцілінській ма-
фії. Головна героїня стрічки
Лючія з Палермо, яка була
проституткою, наркоманкою
і через цс потрапила за грати,
зрештою, зустріла чоловіка,
в котрого по-справжньому
закохалася. Проте над її жит-
тям нависає загроза, адже
Лючія небажаний свідок...
На відміну від «Спрута», де
боротьбу з мафією самотуж-
ки веде головний герой, пер-
ший серіал якого знімав
Д. Даміані, о стрічці «Темне
сонце», як зазначає «Мес-
саджеро», на передній план
виступає громадськість, ко-
лективна свідомість, що стає
активною в боротьбі проти
мафії. Роль Лючії зіграла
23-річна Джо Чампа, амери-
канка італійського поход-
ження.
У гватемальському книж-
ковому видавництві «Колон-
сьйон Ріаль Академіє» поба-
чила світ збірна дослідниць-
ких статей (12 праць) прожит-
тя і творчість відомого гвате-
мальського письменника Луі-
са Кардоси-І-Арагона під наз-
вою «Кардоса-і-Аратон: най-
гучніший голос». Саме таким,
найяскравішим явищем су-
часної гватемальської літера-
тури вважають літературні
критики А. Аріас, А. Мои-
терросо. X. Е. Печено та Інші
творчість Кардоси-і-Арагона.
Спонсором видання виступи-
ло шведське посольство в
Г вато малі.
(нїзакінчення номера
Момо КАПОР
БОЇНГ-БОЇНГ
ОПОВІДАННЯ
Із сербохорватської переклав Юрій ЛИСВНКО
Попереду йшов провідник із Стопа, вже літня людина з лисячими рухами,
обсмаленою на сонці шкірою, за ним — молодий чоловік; останньою ж спотика-
лася на високих підборах стюардеса, яка постійно відставала
Казав же тобі, не взувай на високих...
Хто ж знав, що це так далеко!
Монастир святого Михайла з долини здавався таким близьким, та що довше
ЙШЛИ, ТО ВІН мовби ВІДДАЛЯВСЯ. Минули Стонську солярню, поділену на мілкі
басейни, в яких псувалася морська вода. Кожен басейн носить ім'я якогось
святого, пояснив провідник Останній із них називається Мундо, що означає
«світи бідняків, з нього бідняки беруть сіль безкоштовно.
Вузька кам'яна дорога перетворилася на стрімку козячу стежину, що вела
крізь чагарники. Розімлілі від серпневої спеки ящірки ліниво дивились на них
своїми допотопними очима.
Провідник спритно стрибав з каменя на камінь, сорочка на його зсутуленій
спині просякла потом. За ним ішов молодий чоловік, а стюардеса чимраз більше
відставала. Ті стрункі засмаглі ноги під короткою мережаною сукнею були вже
подряпані кизилом.
Перекладено ла пиданням Момо Капор. Лон>ски снегове. Белград Просвета. 1477
Момо Капор (нар 1937 р ) — сербський письменник і художник. Дебютував промовою книжкою
«Щоденник однієї Ани» Автор повістей «Дурисвіти* (1974) і «Провінціал* (І97Ь). новелістичних
ібірок «100 і І оповідання*, «Гей. я тобі такого не казала». «Дуже короткі оповідання» та і>«.
189
— Ти навіть улітку не припиняєш самоосвіти,— сказала вона, розсуваючи
кущі над землею. — Старі монастирі, старі фортеці, старі мури, старі камені, старі
люди .. Самі тільки старі, зношені речі!
Я ж тобі пропонував лишатись унизу!
— Сама з тими мухами?!
Монастир святого Михайла над Стоком стерегли чотири черниці.
Вони помітили гостей ще перед тим, як ті підійшли до церковної брами,
завели свою четверту сестру в монастирську нічліжку й замкнули там.
— Елі. Елі. лама азавтані! — скрикувала зачинена черниця. — Елі. Елі, лама
азавтані...
Що з нею? спитала стюардеса.
- Збожеволіла, пояснив провідник.
— Нещасна! — зітхнула одна з черниць і, опустивши очі, відчинила гостям
церкву.
— Елі, Елі, лама азавтані! — чулося голосіння з-за дверей нічліжки.
- Що вона каже? — знову спитала стюардеса.
— Питає Господа, чому її відцурався,— сказав провідник. — «Господи.
Господи, чому ти покинув мене?»
- Якою це мовою?
— Староєврейською.
Стюардеса звернулась до черниці:
— На неї це часто находить?
— Буває...
— А чого ви не відвезете її в якусь?..
Возили всюди,— зітхнула та.
З будинку нічліжки знову почулось голосне квиління:
— Елі, Елі, лама азавтані! Елі, Елі...
Ох, я від цього збожеволію, прошепотіла стюардеса молодому чоловіко-
ві.
Раптом запала тиша, вони стояли й дослухалися до цвіркунів, які монотонно
сюрчали, сповнюючи убивчим скрекотом спеку.
— Цвіркуни.— сказав молодий чоловік до стюардеси.
Коники,— виправив його провідник.
Черниця звела руку, загородивши дорогу стюардесі:
— Голій у церкву не можна!
Чоловіки поглянули на молоду жінку, наче бачили вперше. Стояли
й дивились на її ноги з округлими литками, які ледве напружились, від чого над
колінами зродилися дві привабливі ямки. Ці ноги вміли все станцювати.
— Та що ви! — сказала стюардеса Ніхто ж не знатиме. Невже це так
важливо?
Вам не можна до храму, спокійно повторила черниця.
— Елі. Елі, лама азавтані! — долинало глухо через мури нічліжки.
Я чекатиму тут.— сказала молода жінка з досадою й ступила своїми
довгими бронзовими ногами в затінок, під мур, напилася води з бляшаного
кухлика, прив'язаного іржавим ланцюжком. Вода виявилася тепла, солонкувата
й не вгамовувала спраги.
— Ну, як фрески? — спитала стюардеса, коли молодий чоловік вийшов із
церкви.
— Майже всі пропали,— відповів він.
Одна черниця повела їх до кухні, вимощеної грубо тесаним каменем, друга
поставила на стіл миску зі смоквами й пляшку виноградної горілки з трьома
маленькими чарочками, а потім повернулася до буфета й стала там, мовчки
схрестивши руки.
На що вони живуть? спитав молодик у провідника.
— Здають молоко в Стоні, — відповів той, — перуть людям білизну й плетуть
пінки на похорони.
— Скільки їх усього?
— Чотири.
Монастир святого Михайла на горі стерегли чотири черниці.
190
— Елі. Елі. лама азавтані... — долинав здалека верескливий голос четвертої
сестри.
— Скільки з нас? — спитав молодий чоловік.
— Ніскільки.
Тоді провідник з молодиком про щось пошепотіли. Молодик дістав з кишені
сто динарів і, шарпонись, поклав на спл.
Банкнота лежала на столі, але ніхто не доторкнувся до неї. Всі сиділи мовчки.
— Котра година? — спитав молодик, аби щось сказати.
— Не знаю.— відповіла черниця. — В нас немає годинника.
Тоді почули гуркіт літака. Спочатку глухий і віддалений, а потім сильний,
мов грім. На вереї гори літаки було чути краще, ніж у долині Люди вийшли
з кухні й подивилися в небо, що стало бузковим од спеки.
— Це гой, що в три... — сказала одна черниця до іншої: — Час годувати
корів...
Чотири черниці, що стерегли монастир святого Михайла, довідувалися про
час за літаками, які пролітали над Стоном.
— Боїнг... — сказала мрійливо стюардеса. — Римський боїнг о п'ятнадцятій.
Боїнг-боїнг!
Поки спускалися вниз кам'яною стежкою,— попереду літній чолов'яга, за
ним молодик,— стюардеса зламала підборчика.
— Хіба я тобі не говорив!..
— Ось годі, прошу тебе! — сказала вона, розглядаючи скалічений черевичок.
Тієї задушливої ночі, коли вони лежали голі на простирадлах, що пахли
васильками, стюардеса несподівано прошепотіла: «Елі, Елі, лама азавтані!»
— Які здібності!..— сказав молодий чоловік позіхнувши.
Лнсенко Юрій Васильович (нар 1957 р.) перекладач Із сербохорватської, асистент КДУ.
ШАНОВНІ ПЕРЕДПЛАТНИКИ!
Редакція журналу «Всесвіт» спільно з видавництвом «Радянський
письменник» випускають у IV кварталі 1990 р. другий випуск «Бібліотеки
«Всесвіту» під назвою «Бар «Загублений якір». До нього увійдуть романи
н повісті пригодницького жанру, які раніше друкувалися в нашому журналі:
Ласло Дюрко. Тінь смерті; Богу мил Райнов. Ранок дня не визначає; Ебергард
Паніц. Фосфорна квітка; Зденек Плугарж. Бар «Загублений якір». Орієнтовна
ціна книжки 5 крб.
За домовленістю з керівництвом об'єднання «Укркннга» річним перед*
платникам «Всесвіту» надано пріоритетне право придбання цієї книги
післяплатою через київську книгарню «Книга — поштою». Для цього треба до
І вересня ц. р. надіслати у конверті цей відривний талон на адресу: 252117,
Київ* 117, вул. Попудренка, 26. книгарня «Книга — поштою», обов'яз-
ково зазначивши номер і адресу поштового відділення, через яке ви одер-
жуєте «Всесвіт».
191
На овтладиииіі
І гтор — Дам* Ьурлм Комі* МамаО
1 стор. — Карикатури а галети «Імтеригоімл
середи)* <СШАІ то Генрі Бюттиера ІНЛРІ
Логттмли * номер» Олвіи Влещу аит
Редакція:
Іван БІ ЛИК.
Оленоидр БУЦЕНКО,
Ігор ГАРНИМ.
Наталя ДРОБОТУН.
Олекса ЛОГВИНЕНКО.
Стелам НАЛИВАЙКО,
Микола РЯБЧУК,
Ярослава СОБКО.
Орест СУХОЛОТЮК,
Олвксамдр ТЕРЕХ.
Технічний редактор
Німа БАБЮК.
Коректори:
Галина КОЛІНЬКО. Ірима ОСАДЧА.
Рукцписи обсягом до одного дру кованого аркуша ие покер-
таютьси
• ВСЕСВІТ» |‘Весь мир» — «Всзсвігт»), журнал аностраиноіі
литліратурм X» 1. 1<лх> І на украииском намне) Литературно-
тудожсствгттний п обап'гтвсниппллитптсскнй ежемеснмпик
Орган Сеном аисателяВ Укранми. Украмнсвиги общестм АРУ*-
бм и культурно* сенів с ілрубежнмми строками  Уяраиаского
респу&лавлпеклго комжтгтк тащитьі мира Журнал основам а
>«25 г Адрес радаации 252ОТІ. Кпив-21 ул Кароаа .14 Під*-
телвгтво •РадаиіькмЛ пмсьмінимк*. 232654 Ккев-54, ул. Чад-
лом 52 Комбинат ш чати аздатвльства «Радянська Україна»
252047 Кмев-47 проспект Поведи. 50
Здамо до набору 0604 40 Підписано до друку ОбіМтбО
Формат 70 X І0П/и Папір книжково-журнальна* Офсет-
ця* друк- І6Л умов друк ара. 26.6 умив фарбоаідб 21.61
обл -вид ара Тираж 70 615 прим іам 010. Ціпа І арВ 10 а
Адроса редакції 252021 Киів-21, ауд Кіром 34 Телефони
гол'ікний редактор — 203-«3-ІЙ заступник головного редактора,
аідл<мидальяк« свішетар — 2»»-0Л-П. відділи худпжнмН літера-
тура 2ЄЗ-2ВМ 20X27-10. 20І 20 6ІІ посїіі 202 28 88. ара
таки 293-2О-6І публіцистика І украімідн - 26X27-10 худож-
нього оформлення — 293-2760
Ордене Леніна комбінат друку впдлвпвптаа •Радянська Укра
іііа». 252047, Ка1а-47. проспект Пернмот. 50
Текст нобраїкі И метису ваннам мтииіпеного фотонабірного
«омолексу «Каскад*
. ВІДРИВНИЙ ТАЛОН
на право придбання другого випуску «Бібліотеки
«Всесвіту» 1990 р.
До київської книгарні «Книга — поштою»
Прошу надіслати мені післяплатою
другий випуск «Бібліотеки «Всесвіту»
«Бар «Загублений якір» на адресу:
Куди:.........................
Кому:............................
Номер і адреса поштового відділення,
через яке я одержую в 1990 р. журнал
«Всесвіт»:............................
Передплатник
(підпис)
109
Наступного року будуть надруковані анонсовані раніше твори П’сра Буля
«Загадковий святий», Стівена КІнга «Переслідуваний», Алістера Макліна
«Куди залітають тільки орли», Філіпе Мата «На дні», Браніміра Штєпанковича
«Покута», які через обмежений обсяг журналу не зможуть з'явитися цього
року.
Редакція журналу готується також ознайомити своїх читачів з романами
«Сповідь маски» Юкіо Мііпімн (Японія), «Королівська дорога» Андре Мальро
(Франція), «Літня п’сса» Крісти Вольф (Німеччина), «Білл, галактичний герой»
Гаррі Гаррісона (США), повістю «Час жуйних тварин» Жузе Ж. Вейгн
(Бразілія), п’ссою «Стільці» Ежена Иопеско (Франція), збіркою іронічних
афоризмів Амброза Бірса (США) «Словник диявола».
Чимало цікавих несподіванок чекає на читачів в публіцистичних рубри*
ках «Всесвіту». Серед запланованих творів справжні шедеври, які довгий час
були закриті для широкої аудиторії: «Поневолений розум» Чеслава Міло-
ша, а Допит на відстані» Вацлава Гавела, «Всі бабині діти» Мирнії Косташ,
«Друга стать» Сімонн де Бовуар, «Украдені листки» Жерара де Парадьс,
«Пророцтва» Нострадамуса, «Шамбала: оаза світла» Епдрю Томаса, «Освічене
серце» Бруно Бетельгайма, «Агенти Москви» Алена Бросса, «Життя після
смерті» Моуді та ін.
Лише річна передплата забезпечить вам знайомство з названими вище
шедеврами світової літератури.
Нагадуємо, що у роздрібний продаж «Всесвіт» надходить в обмеженій
кількості. Річна передплатна ціна «Всесвіту» становить 13 крб. 20 коп. Індекс
нашого журналу 74089.
ІНДЕКС 74089
1 КРБ. 10 К.
<7
ШАНОВНІ ЧИТАЧІ
НАСТУПНОГО РОКУ «ВСЕСВІТ»
ПЛАНУЄ ОПУБЛІКУВАТИ ВПЕРШЕ
В СРСР
романи й повісті зарубіжних письменників:
Семюел БЕККЕТ (Великобританія). УОТ.
Останній роман майстра літературного авангарду, який приніс Бенкету
всесвітнє визнання та Нобелівську премію, ключ до розуміння всієї твор-
чості письменника і поетики модернізму.
Сол БЕЛЛОУ (США). ГЕНДЕРСОН, КОРОЛЬ ДОЩУ.
Роман-притча всесвітньовідомого письменника, лауреата Нобелівської
премії про химерну долю фінансового магната, що втік від сучасного
цивілізованого світу до Чорної Африки.
Богуміл ГРАБАЛ (Чехословаччина). АРЛЕКІНОВІ МІЛЬ-
ЙОНИ.
Всесвітньовідомнй письменник творить свій кафківськин Замок, своє-
рідний поетичний простір — священний, болісний, смутний, прекрасний,
абсурдний.
Режіна ДЕФОРЖ (Франція). АИНА КИЇВСЬКА.
Гостросюжетний історичним роман, в основу якого покладено життєпис
київської княжни Анни Ярославни, що стала королевою Франції.
Джон Діксон КАРР (Великобританія). БЕЗПЛОТНА ЛЮ-
ДИНА.
Роман класика англійського детективу з низкою загадкових злочинів.
Педро КАСАЛЬС (Іспанія). КОКАЇНОВИЙ ВОЛОДАР.
Детективний роман про злочинну діяльність міжнародної наркомафії.
Тадеуш КОНВІЦЬКИЙ (Польща). МАЛИЙ АПОКАЛІП-
СИС.
Книга залишається для нас «колючою» навіть після п'яти років перебудо-
ви. Фабула роману не складна: це один день героя, історія його хаотичних
блукань Варшавою, «конспіративних» зустрічей, пиятик, любовних та
Інших пригод, сутичок з владою.
Крістоф РАНСМАИР (Австрія). ОСТАННІЙ СВІТ.
Історичний роман з елементами фантастики, в якому заслання і смерть
великого римського поета Овідія тісно пов'язується з сучасністю.
Жорж СІМЕНОН (Франція). ЛЮДИ НАВПРОТИ.
Не згадування досі в радянській критиці роман про трагічні події, що
відбувалися в 20-х роках у Батумі.
Ірвін СТОУН (США). БУНТ РОЗУМУ.
Біографічний роман про відомого австрійського вченого, засновника
школи психоаналізу Зігмунда Фрейда.