Text
                    ЕТИМО-
ЛОГІЧНИЙ словник
УКРАЇНСЬКОЇ мови

ЕТИМОЛОГІЧНИЙ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови У семи томах Наукова думка
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови Том шостий У______ я Київ 2012
УДК 81'373.612 ББК 81.2УКР-4 Е88 Укладачі Г.П. Півторак, О.Д. Пономарів, І.А. Стоянов, О.Б. Ткаченко, А.М. Шамота Шостий том словника містить слова на літери У—Я. У ньому подається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні. Розрахований на мовознавців, фахівців суміжних галузей науки, викладачів і всіх, хто цікавиться походженням слів. Редакційна колегія |0.С. Мельничук\ (головний редактор), |.В.7’. Коломієць\, Т.Б. Лукінова, Г.П. Півторак, В.Г. Скляренко, О.Б. Ткаченко Редактори тому Т.Б. Лукінова, Г.П. Півторак, О.Б. Ткаченко Затверджено до друку вченою радою Інституту мовознавства ім. 0.0. Потебні НАН України Видання здійснене в межах Державної програми розвитку Національної словникової бази України Науково-видавничий відділ словникової літератури Редактор Н.М. Максименко © Г.П. Півторак, О.Д. Пономарів, І.А. Стоянов, О.Б. Ткаченко, А.М. Шамота, укладання, 2012 © Ідея та назва серії «Словники України» — І8ВИ 978-966-00-0197-8(6) I8ВN 978-966-00-0816-8 Т.П. Гуменюк, В.А. Широков, 1994, 2012 © НВП «Видавництво “Наукова думка" НАН України», дизайн, 2012
ВІД РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ Шостий том Етимологічного словника української мови містить слова на останні літери алфавіту У—Я. У наступному, останньому томі семитомного видання подаватимуться індекси всіх слів мов, крім української, залучених до розробки етимологій. В укладанні шостого тому Етимологічного словника української мови взяли участь такі автори: А.М. Шамота (уклала статті у — фемінізм), Г.П. Півторак (фен — хрушель), О.Д. Пономарів (хрущ — чечуга), І.А. Стоянов (чеіиа — швельбавий), О,Б. Ткаченко (швець — ящур); |~О.С. Мельничук] у межах відредагованої ним частини словника уклав статті файтати, фак, фалуда, фамула', фарина, фарсона, фата, фіілюга, филь, фируха, фізаліс, фійтув, Февронія; Т.Б. Лукінова в межах редагованих нею частин уклала статті угомонити, удмурт, укро, уморхати, унизати, упи-рувати, упир1, урачити, урожай, усень, усігди, уходини, учка, ушак, уш-нипитис я, ущент, ущіпка, уяска, фазотрон, филька, фіцька, фіяти, фля-ворити, фонограма, фонограф, фонологія, форум, франк, франки, фуди-ти, футрена, хабанера, хабуз, хванчкара, хвостатися, хлющ, хорошати, хохля*, хохля2, центаврія, цівкати, цуга, чартизм, чебрець, червоногарячий, черінем, чернець, чертеж, чиколонок, чимсати, чингал, чирус, чистотіл, чоломкати, чорган, чунє, чупарний, чупер, чурбак, чути, чуха, чу-хирчити, шандьор, шапканя, шаранець, шатан, шваля2, швийкнути, ше-влюга, шелюхатися, шеметати, шепечина, шепірка, шепча, шибиткува-тий, шиголля, шипіка, широканчик, шкаворіжний, шкалубина, шкандрон, шкаравать, шкарб, шкарпета, шкінька, шлящина, шмарагдик, шмарити-ся, шмекнуть, шмердавка, шмиткий, шни'рка, шовковиця, шпараг, шпарити, шпикуляція, шпарувати, шпоруник, шпотатися. шибена, шитоля, штуб, штурпак, шувердиця, шупінка, шурпатися, шутрувати, шешке-не, щиголь2, щилючка, щипапіча, щільник, щуплуватий, щур', юк, юхвар-ка, юхта2, юхторити, явза, ягла, ялин, ялишник, ярмоша, ярчовина, ятерки, ящур2; О.Б. Ткаченко в межах відредагованих ним частин уклав статті фогаш, частина, частинничка, чафирка, чашогубок, чванитися, чвирінок, чвірк, чвіркайло, чебриця, чев'ядити, чезнути, чекати, чель, челядь, ченбурити, чепчик, чепель, чепера, чепець, чеповзати, чепряга, чепури ти, червлений, червоний, чередень, черемха, черемша, черенний, чересла, черешня, черінь, черлянка, черпіта, черсати, черствий, чертець, черун,
Від редакційної колегії чершошшце, четирхатий, чехарда, чому, чопити, чопнути, чорба, чорти-крепка, чортоплуд, чтиричи, чубелів, чувствиця, чув'як, чуга, чугурець, чудасія, чудофай, чукурділь, чулко, чуманіти), чуманіти2, чумичка, чум-ка, чупати, чуперадло, чупірдати, чупні, чуприндій, чурупітка, чухна, чучва, чучело, чушка2, чьити, чьолнок, шабай, шабатати, шабатура, шабаш, шабєта, шавка, шавкати, шавкун2, шадкий, шабровий, шакнути, шалаш, шалина, шалтай, шальон, шалюна, шамрати, шамрашка, шан-дар, шантавий2, шанька, шанар, іиаран', шаран2, шарнути2, шарпанка, шарпати, шарпатиння, шарувати2, шарх, матувати, швайка, швалька, шварний, шведина, швельгіт, швендяти. Комп'ютерний набір І.О. Анніної (літери Ш—Я). Над технічним оформленням тексту тому працювали молодші наукові співробітники Т.Я. Борисова і Л.М. Корнієнко. Том рецензували докг. філол. наук В.В. Лучик і докт. філол. наук В.П. Шульгач. ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА «ІЗБОРНИК» ЬМр://Іііоруз. кіздиа/ 4.ІУ.2012
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ (додаток)' СКОРОЧЕННЯ РЕМАРОК ант — античне імен. — іменник рел. — релігійне арх. — архаїчне лінгв. — лінгвістичне риб. — рибальське астр. — астрономічне мисл. — мисливське рун. — рунічне біол. — біологічне міф. — міфологічне спорт. — спортивне буд. — будівельне морськ. — морське уроч. — урочисте геогр, — географічне наз. — називний фам. — фамільярне гонч. — гончарне нар. — народне фіз. — фізичне евф. — евфемізм палеонт. — палеонтологічне фонет. — фонетичне займ. — займенник прийм. — прийменник хім. — хімічне збільш. — збільшувальна форма прикм. — прикметник СКОРОЧЕННЯ НАЗВ МОВ, НАРІЧ І ДІАЛЕКТІВ авар. — аварська кор. — корейська адиг. — адигська лангобард. — лангобардська арк. — аркадське лемк. — лемківське балк. — балканське лесб. — лесбійське венет. — венетська ляськ. — ляське вогул. — вогульська (мансійська) мікен. — мікенське водськ. — водська нан. — нанайська генуез. — генуезьке неапол. — неаполітанське гуц. — гуцульське пуг. — праугорська джаг. — джагатайська пугр. — праугрійська днорв, — давньонорвезька пфін. — прафінська днфранк. — давньонімецько-франкська ретором. — ретороманська дсканд. — давньоскандинавська самод. — самодійська дфранк. — давньофранкська сдат. — середньодатська евен. — евенкійська сельк. — селькупська еск. — ескімоська скіф. — скіфська кабард. — кабардинська убих. — убихська каз.-тат. — казанськотатарська фарер. — фарерська кайк. — кайкавське фінік. — фінікійська кари. — карпатське ф.-уг. — фіно^угорська картв. — картвельська чак. — чакавське качин. — качинська юкагир. — юкагирська кільд. — кільдинське Див т. 1, с 14—35; т, 3, с. 7—8; т 4. с. 7—8; т, 5, с, 7
БІБЛІОГРАФІЧНІ СКОРОЧЕННЯ Абаев Осет. яз, и фолькл. — Абаев В И. Осетинский язьік и фольклор,— М.; Л., 1949. — Т. 1. — 601 с. Голоскевич — Голоскевич Г. Правописний словник (за нормами українського правопису ВУАН 1929). — Вид. 12. — Нью-Йорк та ін„ 1994. — 460 с. — (Матеріали української мови; т. 11). ЕСЛГНПР — Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. — К„ 1985. — 256 с. Київ. Полісся — Київське Полісся (Етнолінг-вістичне дослідження). —- К., 1989. — 266 с. Лукінова Числівники — Лукінова Т.Б. Числівники в слов’янських мовах (Порівняльно-історичний нарис). — К., 2000. — 368 с. Сб. Аванесову — Русское и славянское язьїко-знание. К 70-летию Р.И. Аванесова. — М., 1972. — 331 с. Терещенко — Терещенко Н.М. Нганасанский язьїк. — Л., 1979. — 322 с. Топоров—Трубачев — Топоров В.Н., Труба чев ОН. Лингвистический анализ гидрони-мов Верхнего Поднепровья. — М., 1962. — 269 с. Шагиров — Шагиров А.К. Заимствованная лексика абхазо-адьігских язьїков, — М., 1989. — 191 с. Ап/еідег — Апгеі^ег Сег ХУіепег АкаСетіе Сег ХУіззепзсНаИеп. — АМЇеп. Вогуз — Вогуі 51о\упік еіутоіодісгпу ]ф/ука роїзкіедо. — Кгакосу, 2005. — 861 з. Вида К5 — Віща К. КаІЬа іг зепбуе. — Каипаз, 1922. Сгекапосузкі АУзі^р — Сге/гапошзігі ]. АУзфр бо Нізіогр 81о\уіап. — АУуб, 2. — Рогпагі, 1957. — 515 з. Сгиу. згб]. — Раазопеп Н. Сгиуаз 8іб)еду2ек. УосаЬиІагіит Ііпдиае сиуазісае. — Вибарезі, 1908. Кеіеіі Згетіе — Кеіеіі 5/етІе Кеуие Огіеп-іаіе. 1 — XXI. — Висіарезі, 1900—1922. ЕіКтапп — ІЛІтапп Е. Могдепіапсіізсіїе АУбгіег іт ОеиізсНеп. — 2. АиП. — ТйЬіпдеп, 1924. МЗгЕПЕ — А тау,уаг згбкезгіеі іппидог їеіе-теі. Еіітоібдіаі згоіаг. І—III. — Висіарезі, 1967—1978. ТНбгпциізі — ТНбгпуиіЛ С. Зіисііеп йЬег Сіє аііпогбізсіїеп ЕеНпсубгіег іт ВиззізсНеп. — Зіоскіюїт, 1948.
у1 (прийменник з місц. і зн. в.), в, ув, уві, [уво] Нед, (префікс) у-, в-, ув-, уві-, вві-, |уво-] Нед; — р. в, в-, во, во-, вн-, бр. у, у, ва-, ува-, др. в'б, вт>(н)-, П. XV, ХУЄ, ХУ(п)-, Ч. V, УЄ, у(п)-, СЛЦ. V, УО, ВЛ. XV, ХУЄ, ХУО, ХУО, НЛ. XV, хуе, хуо, хуа, болг. в, в'бв, у, ув, м. в, во, у, схв. у, ва-, слн. у, стел, кж, к’ь(н)-; — псл. уь; — результат фонетичної видозміни прийменника псл. *уьп (<*ьп < іє. *оп), у якому початкове у- протетичного походження; — споріднене з прус, еп «в», лтс. їе- «ТС.», ЛИТ. [, іп(^) «ТС.», гр. ЕЧ ЄУІ, [їу], лат. еп, ІП, ірл. іп, гот. іп, нвн. іп; стел. кт> зі зн. в. пов’язувалося з іє. *ир-, *иЬ- (Меіііеі ІЕ Апг. 21, 85, Еіисіей 160). — Фасмер І 262; Шанский ЗСРЯ І 3, 3; Горяев 58; Вгііскпег 597—598; Масйек Е84С 673; НоІиЬ—Ьуег 495; 8с!іи5іег-8ехус 1572 — 1573; 8кок III 533; Тгаиїтапп 69; Кіи^е—Міігка 326. у2 (прийменник з род. в.), в, ув, (префікс) у-, в-; — р. у, у-, бр. у, у, ува-, др. стел, оу, у, п. ч. слц. и, болг. схв. у; — псл. и, и-; — споріднене з прус, аи- (аитййпап «умивання»), лтс. аи- (аигпапіз «не при своєму розумі»), лит. аи- (аиііпк «взагалі»), лат. аи- (аиіегге «забирати», аиіи^іо «тікаю, уникаю»), гр. аи «знову; далі», дірл. 6, йа «від, геть», гот. аиреіз «пустинний» (*аиІІ05 «віддалений»), дінд. а'уа «вниз; геть», ав. ауа «тс.», іцо зводяться до іє. *аи- «у; від; з; вниз». — Фасмер IV 142; Черньїх II 279; Преобр. II, вьіп. последний 36; Вгйскпег 590; Масйек Е8,ІС 665; Младенов 647; 8кок III 533; Тгаиітапп 16; МеіІІеі Еіисіез 158; Таїсіє—Ноїт. І 79; Рокогпу І 72. у3 (вигук для передачі різних почуттів — переляку, незадоволення, докору, погрози, здивування, захоплення тощо); — р. у (вигук на позначення страху, докору, ганьби та ін.), бр. у (вигук на позначення докору, погрози, невдоволення), р.-цел. оу, п. и «а!, о1.», болг. у «вигук подиву і жаху», м. у, стел, оу; — результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, подібного до а!, і!, о!; можливо, первісно передавав страх, погрозу і був пов’язаний з імітацією звуків, які видають дикі тварини. — Фасмер IV 142. — Пор. а2, і2, о2. у4 (вигук, що передає гудіння, завивання та ін.), у-у «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, що являє собою імітацію звуків різного походження — голосу тварин, плачу людини (дитини), звуків працюючих механізмів тощо. — Пор. у3. у- (непродуктивний приіменний префікс, що виступає в [убброк[ «невеликий лісок біля великого лісу» Ч, [увал] «підвищене місце з рослинністю, яке переходить у рівнину» Ч, [угорок] «пагорб» Ч та ін. і має основне значення «зменшення, відокремлення, знаходження поряд», а також як початкове у-(ву-) в деяких давніх словах, спільних для різних слов’янських мов, яке відбиває давній префікс зі значенням заперечення, позбавлення, зменшення); — р. у- (увбз, удбл «низина», уток, утлий), бр. у- (уток), др. оу-, у- (оувоз'ь, удоль «долина; яма»), р.-цел. ж- (жчьрмьн’ь «червонуватий»), п. (ху^сіоі «вузька заглибина», ху^Чу «слабкий»), ч. слц. й- (йуог; ч. йііу, слц. йііу), вл. хуи- (хуиііу «стомлений; слаб
кий»), болг. в-ь- {в-ьт-ьк «уток»), схв. у- (удолина, йдблье «гірська долина»), слн. уо- (уоіеі), стел, ж- (їх;-) (жтьльїи, ілрод’ь); — гісл. *д-, *оп- (перед голосними); — пов’язане з ав. апа «на, через», гот. апа «на», гр. та «на; вгору; уздовж», лат. ап-(НеІо); зіставляється також із прус, еп «в», лит. { (іп), лтс. іе-, двн. н. іп, лат. іп (еп), гр. єу/іє. *ап-, *оп-, *еп-, *п-, — Черньїх II 279; Фас-мер IV 142°—143; Преобр. II, вьіп. последний 36; Вгйскпег 597; Масбек Е59С 665—666; Зкок III 533. — Пор. вутлий, онуча, убогий, увічити. убавляти «зменшувати розмір, об’єм, кількість, віднімаючи частину», убавити- — префіксальне утворення від кореня бав- із псл. Ьауііі, каузативної форми до дієслова Ьуіі. — Див. ще вибавити, у-. убаратати «товкти, обдирати (просо)» Нед; — неясне; можливо, префіксальне утворення від *баратати, фонетичного варіанта до борбтати «очищати від лузги (просо)» (пор. [обо-ротати] «очистити від лузги» Ж, [оба-ратати] «сильно побити» Ж), яке певної етимології не має; можливо, також, що борбтати є зворотним утворенням від [оборотати], яке могло виникнути з *обворбтати, префіксального похідного від [ворбтати] «обрушувати зерно в ступі», що вважається етимологічно неясним; не виключений, однак, його зв’язок із ворбчати і далі з вертіти; пор. щодо семантики п. угіегсіес «крутити, вертіти; терти, розтирати вертінням» (наприклад, мак). — Пор. борбтати, ворбтати. Іуббандбжити] «обгорнути, обмотати» Корз, [уббандбжитися] «обв'язатися чим-небудь під час захворювання, зв'язавши кінці; (перен.) обгородитися» Корз; — бр. [убандьіжьщь] «упхнути, засунути»; — афективне утворення не зовсім ясного походження; можливо, пов'язане з [бандажувати] «бинтувати, накладати пов’язку». — Пор. бандаж. [убдиртус] (ірон.) «обірванець (про дітей); голодранець» Корз; — результат фонетичної видозміни слова [об-дертус], утвореного як псевдолатинізм від (об)дерти. — Див. ще дерти, об. Іубдіжурувати) «обкрадати, оббирати» Ме, [убдіжурити] «тс.» тж; — утворення з префікса уб-, фонетичного варіанта об-, та дієслова *діжурити «чергувати», що походить від р. дежу-рить «тс.», із розвитком семантики «чергувати» -> «стерегти, підстерігати» -> «(підстерігати), обкрадати». — Див. ще дежурний, об. [убежберити] «уперіщити» КІМ; — неясне. убезпека, убезпечати, убезпечити — див. безпека. Іуберезь] «долина з потоком» Ч; — очевидно, префіксальне утворення від берег; можливо, виникло на основі прийменникового сполучення у березі. --- Див. ще берег, у1. [уберлбзиться] «забруднитися грязюкою» Чаб; — префіксально-суфіксальне утворення від берлбга; пор. барло-жйтися «валятися в калюжі». — Див. ще барліг, у1. [убехкать(ся)| «тепло одягнутися» Чаб, [вбехкать(ся), убехкувать(ся), вбе'хкувать(ся)] «тс.» тж, [убе'хка-ний, вбехканий] тж; — афективне утворення від бех, вигуку на позначення шуму від удару при падінні; пор. набехкати «щільно втискуючи, наповнити; [багато в щось накидати)». — Див. ще бех1. Іубздуритися] (у сполученні уб-здурилося йому) «спасти на думку, залізти в голову» Нед; — запозичення з польської мови; п. иЬгсІиггус «уявити собі щось, вимарити» є префіксальним утворенням від Ьгсіиггус «плести дурниці», похідного від Ьгсіига «дурниця», пов’язаного з [Ьгсігіес] «говорити дурниці, видумувати», що споріднене з укр. бздіти. — 5!а№кі І 53. — Див. ще бздіти. убирати, убиратися, уберечко, уби-ральник, убиральня, убирання, убирач,
убирнйй, убйрок, убйря, убір, убірання, уббр, убдрщик, убраний, убрання, убранство — див. брати. убиясник «чорт, злий дух Г; прізвисько чорта Нед»; — результат фонетичної видозміни слова [обаясник] «злий дух, що прилітає вночі», як наслідок його деетимологізації і вторинного зближення з убити. — Див. ще обаясник. (убідйть(ся)І «переконати(ся)» Чаб, [вбідйть(ся)] «тс.» тж, [убіждать(ся) | «переконувати(ся)» Чаб, [вбіждать(ся)] «тс.» тж; — запозичення з російської мови; р. убедйть(ся) «переконати(ся)» є префіксальним утворенням від др. бідити «переконувати», з яким пов’язане укр. [бідйти] «лаяти, ганьбити» Ж. — Горяев 384; Фасмер IV 143; Чер-ньіх II 279; Ляпунов ИОРЯС 31, 37— 38. — Див. ще бідйти, у1. [убізві'читеї (ірон.) «образити, дуже скривдити когось» Корз; — результат фонетичної і семантичної видозміни слів [убезвічити] «скалічити; завдати шкоди здоров’ю, вкоротити життя» О, [обезвічити] «тс.» тж, префіксальних утворень від [безві'ччя] «каліцтво». — Див. ще безві'ччя, у1. [уб’їдатися] «сваритися, сперечатися з ким-небудь» Корз, [уб’яда] «морока, клопіт, гризота» Корз; — префіксальне утворення від їсти, аналогічне до заїдатися «сваритися; загострювати стосунки з кимось, (заводити гостру суперечку Корз|». — Див. ще їсти, об. [убйориї «одяг» О; — запозичення з польської мови; п. иЬібг, мн. иЬіогу «тс.» походить від иЬіегас, иЬгас «одягати, одягнути», що є префіксальним утворенням від Ьгас «брати», пор. укр. убір, уббр. — Вгйскпег 590—591. — Див. ще брати, у1. — Пор. убирати. [ублігте] «злягти, захворіти на тривалий час» Корз; — фонетичний варіант слова облягти, що є префіксальним утворенням від лягти; пор. семантично аналогічне злягти «занедужати». — Див. 'ще лягтй, об. ІубліжнийІ «тривалий, затяжний» Корз; — фонетичний варіант слова обліжний, що є префіксальним утворенням від лежати, ложйти. — Див. ще лежати, об. — Пор. облога. (убліца| (іхт.) «краснопірка, Зсаг-сііпіиз егуВігорЬИіаІтиз Б.» Дейн; — результат фонетичної видозміни слова [вббліца] «плітка, Киіііиз гиіііиз Б.» Дейн, що є демінутивним утворенням від вобла «плітка; краснопірка». — Див. ще вобла. ублюдок (знев., лайл.) «людина з різко негативними рисами; виродок», ублюдковий, ублюдочний; — бр. [уб-людак] «маля від тварин різних порід» (Носович); — очевидно, запозичення з російської мови; походження р. ублюдок «помісь; (лайл.) позашлюбна дитина; людина з негативними рисами», зафіксованого з 1802 р., остаточно не з’ясоване; припускається можливість його походження від незасвідченого *ублудок, пов'язаного з блуд (пом’якшення л’ під впливом вьіблядок «ублюдок, байстрюк»), яке походить від др. блясти «помилятися; розпусничати» (Фасмер IV 143; Преобр. II, вьіп. послед-ний 37); не виключається вплив на формування р. ублюдок слова верблюд (Черньїх II 279—280). — Булаховсь-кий Вибр. пр. III 428; Горяев 384; Вегп. І 60, 62. — Див. ще блуд, блядь. убогий «бідний, недорогий; мізерний; нікчемний», вбогий, убогенький, вбогенький, [убіжський], [убізький], [уббжший] Нед, убогенько, вбогенько, убого, вбого, [убіж] «бідняки», [убіж-жя] «убозтво», [убога] «небога» Нед, [убож] «біднота, бідняки», убожество «убогість, бідність» СУМ, Г, ІІед, вбожество, [убожина] «біднота» Нед, [убдж-ство] «убожество» Г, Бі, убозтво, вбозтво, уббгшати Куз, [уббжати] «бідніти» Г, Нед, Пі, [убожйти] «тс.» Пі, убожіти «тс.» СУМ, Г, Нед, вбожіти, убожішати, вбожішати, [уббжчати] «ставати біднішим», [уббжшати] «тс.», [зббжіти] «збідніти», [зубожіти] «тс.»,
[зубожитися] «тс.», [зубожити] «зробити бідним»; — р. убогий «бідний; немічний; мізерний», бр. убогі, др. оубогтз «бідний, жебрак; увічний», п. иЬо^і, ч. иЬойу, слц. иЬойу, болг. уббг, схв. убог, слн. иЬб^, стел, оуБОгь; — псл. рЬо^ь з первісним значенням «позбавлений багатства», рЬо^фь; — утворення з префікса р-, що тут означає заперечення, відокремлення, і кореня Ьо£-, наявного в псл. Ьо^ь, Ьо^аіь, укр. багатий, бог. — Горяев 384; Фасмер IV 143; Преобр. II, вьш. последний 37; Черньїх II 280; Цьіганенко 498; Вгііскпег 591; Масйек Е84С 393; Но-ІиЬ—Кор. 400; НоІиЬ—Ьуег 495. — Див. ще бог1, у-. — Пор. багатий, збіжжя, небіж, небіжчик. [убодь] «схил гори, звернений до сонця» Ч; — неясне. убористий «з вузькими, дрібними, близько розташованими літерами та невеликими проміжками між словами (про почерк, шрифт, друкований текст)»; — запозичення з російської мови; р. убористий є префіксальним утворенням від брать, якому відповідає укр. брати. — Див. ще брати, у1. [уборойка] «обора» О, [йуборойка] «тс.» тж; — результат фонетичної видозміни слова оббронька, демінутивної форми від обора. — Див. ще обора1. [убброшна] «жнива Чаб; збиральна кампанія Л», [уббрушна] «тс.» Чаб; — бр. уббрачная «тс.»; — запозичення з російської мови; р. убброчная (у сполученні убброчная кампания) походить від убирать (урожай), що є префіксальним утворенням від брать, якому відповідає укр. брати. — Див. ще брати, у1. [уббрщиця] «прибиральниця» Чаб; — запозичення з російської мови; р. уббр-щица «тс.» походить від убирать «прибирати», що є префіксальним утворенням від брать, якому відповідає укр. брати. — Див. ще брати, у1. [убосбночі «без шкарпеток або онуч; босоніж» Л; — бр. [убасбнач]; — префіксальне утворення від *босоноч, *бо- ебніч, яке виникло, очевидно, як результат фонетичної видозміни *босонож > босоніж, складного прислівника, утвореного з основ слів босий і нога (див.). [уббту] (назва, пов’язана з випасанням та годівлею овець) Дз Доп. УжДУ 4, 109; — неясне; можливо, перебуває у зв'язку з [бота] «отара» тж. — Див. ще ботей. [убрекутитися] «сісти, недбало розвалившись, або лягти» Корз; — неясне. [убрбїтися] «зробити під себе»; — запозичення з білоруської мови; бр. [убруіцца] є префіксальним утворенням від [бруіць] «мочитися», [бруіцца] «хворіти на енурез», похідного від бруіць «мочитися», що виникло внаслідок семантичної видозміни слова бруіць «швидко текти, переливатися», бруіцца «текти, литися», з якими споріднені бр. [бруя] «хвиля, течія», укр. [бруя] «швидка течія в річці; протяг»; для бр. бруіць припускається звуконаслідувальне походження (ЗСВМ 1, 382—383); на українському грунті можливий вплив слова брбїти «пустувати, грішити». — Вгйск-пег 42. — Див. ще бруя, — Пор. брбїти. убрус «старовинний жіночий головний убір; [скатерка СУМ, Г|»; — р. убрус «жіноча головна хустка; рушник», др. убрусь «рушник», ч. оЬгиз, иЬгиз, болг. убрус «хустка; рушник», обрус «тс.», схв. убрус, слн. иЬгйз, оЬгйз, стел, оукроугь; — псл. оЬгиз, иЬгиз; — префіксальне похідне з префіксами о-, и- від кореня, іцо зберігся в цсл. Бр'КСНЛлТН «стерти», р.-ЦСЛ. БруСИТИ «гладити; точити», укр. брус, [брис-нувати]. — Фасмер IV 144; Вгііскпег 372; Масйек Е84С 407, 519—520; НоІиЬ—Кор. 400; Вето. І 90; МікІ. Е\У 370. — Див. ще ббрус. [убулона] (буд.) «верхні крихкі шари деревини» Корз, [убулбнистий] «крихкий, неміцний» Корз; — результат фонетичної видозміни слова оболбна із семантичним розвитком «оболонка, верхній шар (чогось)» -> «верхні крихкі шари деревини» -> «крихкий, неміцний вза
галі». — Див. ще болбна. — Пор. білий, болбння, болото, [убухкать] «тепло одягти» Чаб, [вбухкать] «тс.», [убухкаться, вбух-каться, убухкувать, вбухкувать, убух-куваться, вбухкуваться] «тепло одягтися» Чаб; — афективне префіксальне утворення від вигуку бух, аналогічне до убехкать. — Див. ще бух. — Пор. убехкать(ся). [убхалючите] «довести до ладу когось, щось; зробити порядок у чомусь» Корз; — неясне; можливо, префіксальне утворення від незасвідченого *халючи-ти (< *хаючити), похідного від [ханти] «чистити» Нед. — Див. ще об, хаяти. |убшбнданий| «обтріпаний, обскубаний (про домашню птицю)» Корз; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [шдн-тавий] «обірваний, подертий» (див.). ув, уві — див. у1. увага «зосередження думки або зору, слуху на будь-якому об’єкті; прихильне ставлення, турбота; зауваження, примітка; пояснення до тексту; (заст.) честь, шана» СУМ, Нед, [ввага] «повага, пошана» Бі, [уважка] «уступка при покупці», [уважних] «спостерігач» Нед, [уваживший] «точно викладений, пояснений» Нед, уважливий (вважливий), уважний, уважливо (вважливо), уважно, уважати (вважати), уважити (вважити), уважитися (вважитися) «зважитися», [уважувати] «помічати», Ізувага] «тактовна увага, повага» Ж, [заувага] «зауваження, примітка», |за-уважати] «помічати» Ж, зауважити, зауважувати, неувага «неуважність», [неввага] «тс.», [невважливий] «неуважний» Ж, [невважний] «тс.» тж, неуважний, [незавважний] Куз, [незавваж-ливо] «непомітно» Ж; — р. уважать «шанувати», бр. увага «увага; шана», п. т|?а «увага, зауваження», ч. йуаЬа «міркування, роздуми», болг. уважавам «поважати, шанувати», м. уважува, схв. уважавати «враховувати», уважити «взяти до уваги, врахувати»; — запо зичення з польської мови; п. т^а є префіксальним утворенням від \уа^а, якому відповідає укр. вага. — Фасмер IV 144; Черньїх II 280; Вгйскпег 596, 598—599; МасЬек Е84С 674; НоІиЬ— Кор. 405; НоІиЬ—Буег 499. — Див. ще вага, у1. — Пор розвага. ' ' 2 уваржити — див. варта . [увенеровати] «вшанувати» Пі; — запозичення з польської мови; п. и\уе-пего\уас «вшанувати; пригостити» є префіксальним утворенням від \¥епего\уас «шанувати», що походить від \уепегас]а «шана, честь, поважання», джерелом якого є лат. уепегаїіо «честь, повага», пов’язане з уепив «любов, кохання; привабливість», Уепиз «богиня кохання». — Кораіігівкі 1036; АУаІбе—Ноїт. II 747, 752—753. — Див. ще вене-рйчний. [увентюх] «вітрогін, хвалько» Нед; — неясне, можливо, афективне утворення на основі [вантюх], [вантух] (див.). увера, уверий — див. верий. [увертати] «рубати» ВеУг; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з уг. уєґ «бити», уєгіє «(він) бив (його)». увертюра «оркестровий вступ до опери, балету, кінофільму тощо; оркестровий концертний твір»; — р. болг. увертюра, бр. уверцюра, п. и\¥егіига, ч. оиуегішга, слц. оиуегійга, вл. и\уег-ііга, м. увертира, схв. увертйра, слн. иуегійга; — запозичення з французької мови; фр. оиуегіиге «відкриття; початок» походить від нар.-лат. *орегіига, пов’язаного з лат. арегійга «отвір», арегїге «відкривати, відхиляти». — СІС“ 853; Черньїх II 280; Фасмер IV 144; Кораіігізкі 1018; НоІиЬ—Буег 350; РЧДБЕ 745; Вгигаі 521. — Пор. репертуар. увесь — див. весь1. увижатися — див. вид. увихатися — див. вихати. [увівненький] «ввічливий» О; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації слів увічливенький від увічливий та увиватися (біля кого) «догоджати (кому)».
увід — див. вести. [увіз] «дорога в балці, в яру Г, Нед; ущелина О»; — р. увдз «узвіз, тіснина, міжгір’я», др. оувоз'ь «підйом», п. \уд-'N0?. «яр», ч. слц. ііуог «тіснина; дорога в ущелині»; — псл. руогь; префіксальне утворення від дієслівної основи уег-«вез-». — Фасмер IV 144; Преобр. II, вьіп. последний 37; Вгііскпег 597; Ма-сїіек Е8ЛС 672, 688; НоІиЬ—Буег 499. — Див. ще везтй, у2. [уві'рий] «косоокий» О; — др. уварити «скосити (про очі)»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [верий] «вигнутий, зігнутий», [уверий] «кривий», що зіставляються з ч. [ідуігу] «покороблений, викривлений», слц. іїуєґії’ «кривити, коробитися», слн. зугєіі «зморщуватися», гуігаіі «викривлятися, згинатися», для яких реконструюється псл. *уіґь «косий» (Масітек Е8ЛС 672); не виключений також зв’язок з вирла «випуклі очі», пор. [вірлатий] «витрішкуватий» Ж, бр. вірлати «тс.», схв. врлмв «косоокий, з пошкодженим оком», р. [верлибкий] «косоокий; який повертає в усі боки очима», для яких припускається походження ВІД ПСЛ. *УЬГ-1-«повертання, обертання». — Див. ще вйрла, вирлоокий. [увіритися] «набриднути, обриднути, надокучити, остогиднути; допекти» Г, Бі, Па, Корз, [увірятися] «набридати, докучати Г, Бі; важко даватися комусь Нед», [ввірятися] «докучати» Бі, [увіратися] «допікати, набридати» Па, [увіристий] «настирливий, надокучливий»; — бр. [уверацца] «чіплятися, набридати причіпками», [уверьщца] «остогиднути, надокучити»; — не зовсім ясне; можливо, результат семантичного розвитку увіритися «довіритися, переконатися», що є префіксальним утворенням від віра. — Див. ще віра1, увера. [увірнути] «потонути» Г; — очевидно, результат контамінації слів упірнути і вир. [уві'чити] «скалічити» Нед, [увічє] «каліцтво» Нед; — запозичення з ро сійської мови; р. увечить «калічити» утворене з префікса у- зі значенням «позбавлення» та іменника век «вік», первісно «сила; здоров’я». — Фасмер IV 144; Черньїх II 280—281; Преобр. II, вьіп. последний 37. — Див. ще. вік, у1. — Пор. безві'ччя, зувічити. увічлйвий «чемний» СУМ, Нед. ввічливий СУМ, Ж, [вічлйвий] «тс.» Нед, увічливо, ввічливо', — очевидно, похідне утворення від [увіч] «наяву, в очі», [ввіч] «тс.»; можливо, спочатку означало «той, хто (завжди) перед очима» з подальшим семантичним розвитком «люб’язний, ласкавий, привітний, запобігливий». — Див. ще око1, у1. [увойє] (зб.) «подовжні бильця бер-да в ткацькому верстаті, обмотані шпагатом, у які вставляються тростини» Л; — бр. Іувбіньї] «планочки для закріплення тростин берда»; — префіксальне утворення від вити «скручувати» (пор. [вбїти] «плести огорожу» Ж, р. увбй «увивання», увойчивий Даль). — Див. ще вйти1, у1. увулярний «звук, при утворенні якого активним органом є язичок»; — р. увулярний, бр. увулярньї, п. и\уи-іагпу, ч. иуціагпі, болг. увуларен', — лінгвістичний термін, утворений на основі слат. йуціа «язичок піднебіння» (< лат. цуціа), що є демінутивною формою лат. йуа «виноград; язичок піднебіння», для якого припускається походження від іє. *оі\уа-/ ‘ї'л'а-/пма- «ягода, виноград», з чим пов’язується також укр. іва. — СІС2 853; Кораіігізкі 1018; НоІиЬ—Буег 499; РЧДБЕ 745; Кіеіп 1684, 1685; АУаІсІе—Ноїт. II 849. — Пор. іва. Іувусьцюжитися] «звикнути до людей, до нового місця» Корз; — префіксальне утворення від [вусцюжитися] «звикнути до нового середовища (про дитину)» Корз, яке, можливо, є результатом злиття і фонетичної видозміни сполучення займенників *(в)ось це та дієслова (у)жйтися, (при)жйтися. ув’яз, ув’язка, ув’язливий, ув’язнений, ув’язнення, ув’язнювати, ув’язь — див. в’язати.
[ув’ясло] «підвіска як коштовність, прикраса» Нед; — очевидно, пов’язане з бр. вясло «зв’язка, низка дрібних предметів», [вясло, вясла], р. [вясло] «жгут соломи, яким зв’язують снопи; пояс», [свяслб] «перевесло», др. сьвя-сло, що походять з *вязсло, утвореного від в’язати. — ЗСБМ 2, 327; Фасмер 1 375, III 584. — Див. ще в’язати, у1. — Пор. св’ясла. угав (у сполученні без угаву «без перерви»), вгав «тс.», [угава] «перешкода, затримка, припинення» Бі, [вга-ва] «тс.» тж, угавати «припиняти робити що-небудь; припинятися, зникати; [затримувати; уповільнювати Бі]», безугавний «безперервний, невпинний», неугавний, невгавний, невгаваючий, невгавучий СУМ, Пі, невгавущий, неугавно, невгавно, невгаваюче, невгавуче, невгавати УРС, Пі; — власне українське утворення, що не має певної етимології; припускається зв'язок з говіти «постити», а також з псл. *§оуеіі «бути спокійним, стриманим»; укр. угавати зіставляється з угдвкати, уговтати «заспокоїти» та вигуком гов (РМ 1934 V 204). — Див. ще гов, говіти, говтати, у1. [угадзувати] «догоджати» О; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації слів газдувати «господарювати, розпоряджатися» Пі, [газдати] «тс.» і [угождати]. [угай] (присл.) «постійно, безперервно» КІМ; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від гаяти «затримувати; марно витрачати (час)», при якому префікс у- має заперечувальне значення (тобто «не витрачаючи марно часу, безперервно, постійно, весь час»), — Див. ще гаяти, у3. — Пор. угав. угара (розм.) «відчайдушна людина, зірвиголова», [угарний] «завзятий» КІМ; — р. [угарі «зірвиголова; буян», Іугарь] «тс.», бр. Іугар] «спритний, такий, у якого все горить у руках»; — похідне утворення від основи *гар «данина; взяття в неволю», від якої походять також безгар, гарний, гарувати; первісно могло мати значення «озброєні дружинники, які супроводили зібрану данину до давньоруських князів». — Мель-ничук Мовозн. 1969/1, ЗО—33. — Див. ще гарний. — Пор. безгар, гара, гарувати, зугарний. [угаяти] «клопотати» Пі, Нед; — не зовсім ясне; можливо, запозичене з чеської мови; ч. нІіа]іїі «захистити, відстояти» пов’язане з Ьа]ііі «захищати, охороняти», якому відповідає укр. гаяти. — Див. ще гаяти. угварка — див. гвар. угіддя «ділянка орної землі; зручне, сприятливе для чого-небудь місце», вгіддя «тс.», [угідний] «приємний», [згідний] «тс.»; — р. угбдье, бр. угдд-дзе; — похідне утворення від год, пор. з іншими префіксами [згїООя] «майно», [погбддя[ «сприятливий час». — Див. ще год, у1. угіль, угалля, угілець, угілля, уг-лйна, углярство, уголь, угдллє, уг-лйстий — див. вугіль. [угіяшити] «убути» ВеУг; — префіксальне утворення від основи запозиченого з угорської мови іменника Ьі]а «нестаток», пов’язаного з уг. ст. Ні «недолік, брак», дальші зв’язки якого неясні. — Вагсгі 121, 123; ММТЕЗг II 112. — Див. ще гїя2, у1. [углечеватії (бот.) «Наїога^асеае В. Вг.» Мак, Нед; — неясне. угличі — див. уличі. [угловець] (зоол.) «павук, Те^епагіа» Нед; — похідне утворення від [угол] «куток»; назва є частковою калькою нім. АУіпкеівріппе, складної назви з іменників АУіпкеІ «куток» і Бріппе «павук». — Див. ще вугбл. [угловйна] «долина між двома горами» Ч, [угловйще] «долина з потоком» тж; — результат фонетичної видозміни слів улоговина «западина з пологими схилами», [улдгвина] «долина між двома горами; мокра, заболочена низина; низина, поросла лісом» Ч, [улд-говище] «долина з потоком» Ч, можливо, під впливом вугбл «кут». — Див. ще лог, улбга.
[углянка] (орн.) «бджолоїдка звичайна, Мегорз аріазіег Ь.» Дейн, \уг-ляночка] «тс.» тж; — очевидно, пов’язане з вугіль, [угіль], хоч мотивація назви не зовсім ясна; найвірогідніше, вона зумовлена яскравим оперенням птаха, що нагадує жевріючу вуглину; пор. синонімічні назви птаха у польській мові: \уд^1ік, о^пік, гараіасг. — Воїнств. — Кіст. 208—209; Птицьі СССР 376—377. — Див. ще вугіль. [угнати] «розмовляти в ніс» Г, ВеЗн, Нед, [угнавіти] «тс.» Г, Нед, ВеНЗн, [угнавець] «гугнявий» Г, Нед, ВеЗн, [угнавка] «гугнява жінка» О, [угнак] «гугнявий» Г, Нед, [угнавий] «тс.» тж; — результат спрощення форми вугнати «гугнявити» внаслідок відпадіння початкового в-, яке сприймалося як протетичне, що з’явилося, як і в бр. [вугнявіць] «тс.; пхикати», замість початкового г- в укр. гугнявити, бр. гу-гнявіць. — Див. ще гугнйти. [угнїтний] «м’який, придатний для ліплення» Куз, ВеБ; — пов’язане з гнітити «давити, бити». — Див. ще гне-сти, у1. [угнбйок] «гнила, трухлява колода» Корз; — р. угндй «добре перепрілий перегній»; — пов’язане з гноїти, гнити, пор. утворені від цього самого кореня гнойовик, гнойовйсько і под. — Див. ще гнити. [угнявити] «видавити з-під шкіри в худоби личинки» ВеУг; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з гнести (див.). угбвкати — див. гов. уговтати — див. гбвтати. угода, угодник, угодовець, угіден, угідний, угдден, угбдливий, угодний, угбжий, угождати, узгіднювати — див;год. угбл, углйна, угло, угловець, угбль-ник, угластий, угбльний — див. вугбл. [уголов] «капиця Чаб; деталь ціпа — петля на бияку або ціпилні; шкіряна петля на ціпі О», [воголбу, валбв, волбв] «тс.» О; — фонетичний варіант слова [вуголов]. — Див. ще вуглова. [уголовний] «кримінальний» Нед; — бр. [угалбуньї] «дуже важливий, терміновий»; — очевидно, запозичене з російської мови; р. уголбвньш є похідним утворенням від голова, яке в давньоруській мові означало також «убитий (злочинцем)», пор. др. головьник «убивця», головіцина «убивство», або є прямою калькою лат. саріїаііз «який стосується голови, тобто життя; дуже небезпечний, смертельний» чи нім. ст. На-иріуегЬгесІїеп «кримінальний злочин». — Фасмер—Трубачев IV 146; Преобр. II, вьіп. последний 38; Черньїх II 281 — 282. — Див. ще голова. [угбловок] «лісовий клин» Ч; — очевидно, похідне утворення від [угол] «тс.» тж. — Див. ще вугбл. угомонити «заспокоїти, утихомирити, умовити», невгомонний’, — р. угомонйть, бр. угаманіць «тс.»; — утворення, пов'язане з гомін «розмови». — Фасмер IV 146; Мікі. ЕАУ 71. — Див. ще гомін. [угомбнний] (у сполученні угомбн-на палата «кримінальна палата») Нед, Пі; — жартівливий вираз, що виник у результаті заміни в сполученні уго-лбвна палата семантично затемненого слова уголбвна фонетично близьким угомбнна, похідним від угомонити «заспокоїти, утихомирити». — Пор. уго-ловний. [угонзати] «втекти, вислизнути» Нед, Пі, [угонзнути] «тс.» тж; — р. угонзать, угонзнуть «тікати; уникати»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов'язане з [гдмза-тися] «вертітися, копошитися» О; пор. [згомозйтися] «прийти в рух, заметушитися» Я. — Див. ще гбмзатися, у. [угбнник] «угодник» О; — результат фонетичної видозміни слова угодник унаслідок асиміляції приголосних д — н. — Див. ще год, у1. [угор1] «поле під паром, пар; переліг» Нед, О, [угор] «тс.» О, Дз; — бр. [угор] «виоране поле», п. и^ог «пар; переліг», и^бг, ц^ога «тс.», ч. слц. йНог, болг. угар, схв. угар «тс.»; —
псл. 9£огь «випалений ліс, призначений для поля», що є префіксальним утворенням від основи дієслова *£ОҐЄІІ (при підсічному землеробстві поля виникали після випалювання лісів); зіставлялося також із свн. снн. ап^ег, двн. днн. ап^аг «лука, місце, заросле травою», н. Ап^ег «луг, вигін, галявина» і далі, без форманта -г-, з дісл. дат. еп§, шв. ап^, снідерл. епс, гол. епк «поле» (Ма-сЬек Е8ЛС 667). — Вгйскпег 593; Но-ІиЬ—Кор. 401; НоІиЬ—Еуег 496. — Див. ще горіти1, у-. [угбр2] «почервоніння, набряк шкіри від укусу кліща або овода Л; (ент.) личинка овода підшкірного бичачого, Нуросіегта Ьоуіз Б. Дейн», [угдрь, угр] «личинка овода» Дейн, [угарь] (мед.) «вугор» О; — р. угорь «вугор (у шкірі)», ч. иЬег, слц. иЬог «тс.», вл. у/иЬга, нл. \уи£ег, болг. віігарец «личинка, черв’як», схв. угрк «тс.», слн. б^гс «вугор»; — псл. *9£ґь, звідки також вугор «прищ»; пор. [вугар] «гедзь; личинка» ВеБ. — МасЬек Е8ЛС 666—667; НоІиЬ—Кор. 401; НоІиЬ—Еуег 496. — Див. ще вугор2. — Пор. вуж. [угора| «перекір» (у сполученні на угору «усупереч, наперекір») Бі, [вгбра] «тс.» тж, [угарний] «упертий» Куз, [угарно] «уперто, зухвало», [угбрити] «робити, чинити всупереч, наперекір» Бі, [вгбрити] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з гора (пор. узяти гору «перемогти, подолати», у тому числі і в переносному значенні); не виключений також зв’язок з п. и^оггус (коти) «образити (когось), допекти (кому), докучити», яке зіставляється з §огге «горе; біда», укр. горе. — Вгйскпег 593. — Пор. гора, горе, завгорити, огурнйй. угорець «представник народу, що становить основне населення Угорщини», [угбр] «угорець» Г, Чаб, Угорщина, [угорщак] «назва угорського бика» Нед, угри (іст.) «назва стародавнього кочового племені», [Угри] «Угорщина» О, [Угроньки] «тс.» тж, [угрин] «угорець», [угринчук] «тс.», [угринка] «угорка», угорський', — р. [угрин, угбр- ский], бр. угрьі, угбрскі, др. угринт>, мн. угре, п. у/££Ієґ, >м££ггуп, ч. ПЬег, ПЬгіп, слц. ПЬог, вл. 'А'иііег, болг. унга-рец, м. Унгарец, схв. угар, угрин, с.-цсл. мгрнн'ь, мн. жгре, слн. О^ег; — псл. р^ьгіпь; — пов’язане з слат. Оплаті, Йп^гі, Нип^агі, в якому початкове Ь-пояснюється впливом етноніма Ниппі «гунни» (Фасмер IV 147), з сгр. Оиуурої, Ойууріхбс;, що базуються на тюркському етнонімі ’Омбуоирої, слат. Нипи§игі, Опо-^игіа іегга, булг. оп о^иг, дтюрк. оп о§иг «десять огузьких родів»; давнім запозиченням зі слов’янських мов є длит. ип^игаз «угорець». — Преобр. II, вьіп. последний 39—40; Соболевский ИОРЯС 26, 19; Вгйскпег 609; Кисіпіскі Ргазі. 2, 171; Оіг^Ьзкі ІЕ 203; ИетеіЬ 2І8ІРЬ 8, 286—287. — Пор. венгерець. [угоринякі (ент.) «червневий хрущ, КЬігоіго^из зоїзііііаііз» Нед, Куз; — пов’язане з [угор‘] «поле під паром», очевидно, як часткова калька німецької назви цього жука ВгасЬкаїег, складного утворення з ВгасЬе «поле під паром» і Каїег «жук». — Див. ще угор1. угорка1 «сорт сливи, Ргипиз сіотез-ііса Б.», угорська слива «тс.», угорки (мн.) «тс.» Мак; — похідне утворення від етнічної назви угорець', назву слив дано за походженням сорту; пор. також укр. венгерка «тс.» від венгерець, р. венгерка «тс.» від венгр, п. \¥££Іегка «сорт яблук; сорт слив» від — Див. ще угорець. — Пор. венгерець. [угорка2] (бот.) «сорт безостої пшениці, Тгііісит уиі^аге Б.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, похідне від угорець, тобто «сорт пшениці, що походить з Угорщини», пор. [татарка] «сорт твердої пшениці, Тгііісит сіигит ПезІ.» Мак, пшениця польська «Тгііісит роїопісит Б.». — Вісюліна—Кло-ков 285; Анненков 363—364. — Див. ще угорець. — Пор. угорка1. уграк — див. вугор2, угри — див угорець. [угриковатий] (у сполученні угрико-ватий волосинок) (зоол.) «довгаста інфузорія пантотрихій, РапіоігісЬит епсЬеІуз»
Нед; — похідне утворення від угор (вугор); назва інфузорії пояснюється видовженою формою її тіла. — Див. ще вугор1. [угринка] (зоол.) «(вид черв’яка) в’юнок, Епсітеїуз рира» Нед, [угрйця] (зоол.) «шкідник сільськогосподарських рослин з родини нематод» КІМ; — похідне утворення від вугор «риба»; назва мотивується схожістю форми тіла черв’яка з вугром; пор. укр. вугриця «черв’як круглої форми», р. [угрица] «дрібний глист». — Див. ще вугор1. — Пор. угор2. [угрйнок] (бот.) «вид гриба»; — очевидно, похідне від угрин «угорець» (пор. польський гриб); назва мотивується тим, що гриб особливо розповсюджений на території, де живуть угорці. — Див. ще угорець. угруно — див. вруно. [угрущати] «переконувати, умовляти; умовляти суворо, з докорами і погрозами; [журити; засмучувати] Нед», [вгруїцати] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від неза-свідченого *грусть < псл. егизіь < *§тисИь «сум, смуток, журба» (пор. р. грусть «сум, смуток», [погрустйть] «погрозити пальцем», схв. ст. грусти-ти «нудити», слн. ^гйвШі «робити противним», £ґй8І «відраза»), яке загальноприйнятої етимології не має. — Пор. грйзти, груда. угу1 (частка) (уживається при вираженні згоди, підтвердження, у значенні «так»), угукати «погоджуючись із співрозмовником, говорити часто угу»; — р. угу (стверджувальна частка); — звуконаслідувальне утворення, що є спробою фонематичного оформлення нечленороздільного стверджувального звучання, яке здебільшого вимовляється із закритим ротом, не розтуляючи губ. — Пор. гм. [угу2] (вигук) «цур, пек» О; — неясне; можливо, утворилося шляхом подвоєння й наступного спрощення вигуку гу. — Див. ще гу. — Пор. ігі, угу1, ху. Іугузний] «непривітний, грубий» О; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, що виникло в результаті контамінації слів [угурний] «упертий, зухвалий; непривітний, грубий» і гузно «зад». — Див. ще гуза, угурний. угукати «видавати звуки, схожі на угу (про птахів); [кричати угу (про сову) Нед]»; — похідне утворення від вигуку угу, який виник унаслідок фонематичного оформлення крику деяких птахів (пор. н. ІЛіи «пугач», уг. Ьиїш «тс.» тощо, а також українські дієслова подібного звуконаслідувального походження: кахкати, тьохкати і т. ін.). — Пор. пугу- [угурний] «упертий, норовистий, зухвалий СУМ, Г, Нед; непривітний, грубий, упертий Г, О», [вгурний] СУМ, [угурно, вгурно] СУМ, [угуряти] «гордувати; бути впертим, зухвалим» О; — очевидно, фонетичний варіант первісного [огурний], що виник унаслідок асиміляції початкового о — у. — Див. ще огурнйй. [угогати] «погано зробити» Г; — не зовсім ясне; можливо, результат фонетичної і семантичної видозміни неза-свідченого *укбкати, похідного від кокати «бити, стукати, розбивати». — Див. ще кокати1. уда1 — див. удо. уда2, удално, удиця, удка, удлище, удити — див. вудка. удав (зоол.) «велика хижа неотруйна змія»; — р. удав, бр. удау; — префіксальне утворення від кореня дав-, наявного в дієслові давити; назва мотивується тим, що змія умертвляє жертву, стискаючи, здавлюючи її. — Фасмер IV 148. — Див. ще давйти, у1. удавати, удатися, удака, уда-лець, удаль, удавальник, удання, удан-ство, уданість, удатність, удаток, удаха, удача, удачник, удаваний, удалий, уданий, удатний, удачий, удачливий, уздати — див. дати. удар СУМ, Нед, вдар, ударник, ударництво, ударний, ударницький, ударити «вчинити удар, покарати О», вдарити, ударитися, вдаритися, ударяти, вдаряти, ударятися, вдарятися, зударник Куз, неударний; — р.
удар, ударить, бр. удар, ударьіць, др. ударг «удар (грому); стук», ударити «ударити об землю; кинути на землю; стукнути; накинутись», п. ибаг, исіег-гепіе, ибеггус, ч. йдег, слц. йбег, исігіеї’, нл. сіегіз «ударити», болг. удар, ударя, удрям, м. удар, схв. удар, ударити, слн. идаг, идагііі, стел, оударн-тн; — утворення з префікса у- і кореня дар-, спорідненого з дерти, драти, які через псл. *бегіі, *6ьґ2 і бьгаіі, сіегр зводяться до іє. *беґ-/дог-/деґ0- «колоти, здирати (шкуру)»; а в удар з псл. а < іє. б; зіставляється з гр. бцрщ «суперечка; бій, битва, боротьба», дінд. дагаз «тріщина, щілина, дірка», сфпаїі «розколює». — Фасмер IV 149; Черньїх II 284; Вгйскпег 592; МасЬек Е8ЛС 666; НоІиЬ—Ьуег 496; Младенов 649; Рокогпу І 206—208. — Див. ще дерти. (ударник] (бот.) «приворотень звичайний, АІсЬетіПа уиі^агіз Ь.» Мак, См; — суфіксальне утворення від удар\ мотивація назви не зовсім ясна; можливо, вона є частковою калькою, пор. англ. Ьгеакзіопе «щебінь», де Ьгеак «бити, ударяти», зіопе «камінь». — Див. ще удар. [удатися] «зв’язатися ременем» ВеУг; — неясне. [удви| «подвійно» О; — нерегулярне похідне утворення від два, синонімічне прислівникам удвічі, удвііщі. — Див. ще два, у1. — Пор. узадві. [удворійошний] «ввічливий, чемний (кавалер)» Лизанец; — запозичення з угорської мови; уг. исіуагіаз, [искагііаз] «тс.» походить від исіуаґ «двір (зокрема, королівський, князівський)», що пов'язане з псл. сіуоґь, укр. двір. — Лизанец 629; ММТЕЗг III 1023—1024. — Див. ще двір. удйд, удід, уддд, удуд — див. одуд. [удйдка] (іхт.) «будь-яка дрібна риба; верховодка, АіЬигпиз сЬагизіпі; дрібна риба, що плаває біля дна водойми» Дейн, [удіпка, удітка, удудка] «верховодка» тж, [удддка] «верховодка; плітка, КиІІІиз гиїііиз Ь.» тж; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з Іуда] «вудка», удити «вудити» і первісно означало «риба, яку ловлять вудкою»; зближення з удотка (іхт.) «авдотка» позбавлене підстав. — Див. ще вудка. — Пор. авдотка. удйла, удйльний — див. вудила. [удйргатиі «обмолотити (льон)» О; — результат фонетичної та семантичної видозміни дієслова [дергати] «смикати; чесати клоччя дергальним гребенем» Ме. — Див. ще дергати. удій, удійний, удійність — див. доїти. [удільня] «острівець на ріці» Ч; — похідне утворення від удити «ловити рибу вудкою», тобто це «місце (в тому числі острів), де рибалки ловлять рибу вудкою», пор. рибальня «місце рибальського промислу»; кореневе і замість и — результат деетимологізації слова. — Див. ще вудка. удмурт «представник угро-фінської народності»; — р. бр. удмурт, п. ПсІ-тигіа, ч. слц. Пдтигі; — як самоназва народу удмурт є складним словом, утвореним зі слів удм. уд (назва племені) нез’ясованого походження і мурт «людина; чужий, незнайомий; [чоловік; наречений)», спорідненого з комі морт «людина», ерз. мокш. мирде «людина; чоловік», що виводяться з пра-форми *тег(а, запозиченої з іранських мов, пор. перс, типі (тагсі) «чоловік», ав. тагоіа «людина»; первісне значення слова «людина з племені уд». — Удмурт.-рус. словарь 1948, 302; Льіткин—Гуляев 174—175. — Пор. мордва. [уднуї «всередині»; — результат злиття прийменникового сполучення у дну «всередину» (пор. [дні] «всередині», др. дгні, дьну «тс.»; изг д"ьну «ізсередини»), — Див. ще дно, у1. — Пор. унну. |удо| «стегно; частина тіла, кінцівка» Нед, Куз, [уда | «тс.» Куз; — р. уд «частина тіла; член», бр. \вуда, удб\ «стегно», др. удіз, удо «тс.; шматок», п. ид, исіо «стегно», ч. слц. йб «член», болг. уд «тс.», схв. уд «член (тіла); кін
цівка», удо «тс.», слн. йсі, стел, оудш «член; частина тіла»; — псл. исіо, ибь; — загальновизнаної етимології не має; зіставляється з р. удить «зріти, набухати» і вьїмя (Якобсон — див. Фасмер—Трубачев IV 148; Горяев 385); існують припущення про утворення за допомогою префікса ц- від давнього кореня -сГь [< іє. *сіїі(е)-] (Трубачев Рем. терминол. 236), про походження від іє. *аи- «від, геть» (звідки укр. у2) і кореня іє. *сіїі(е)- «щось відокремлене» (НоІиЬ— Кор. 400), про спорідненість з лат. бтеп-Іит «плівка, яка обволікає нутрощі; жирова плівка», ав. й$а- «жир» (Реїегззоп Уегт. Веііг. 126—127, проти АУаІсіе— Ноїт. II 208), про спорідненість з гр. арйром (Масіїек Е8ЛС 666), з р. об-уть, из-уть, узда (Младенов 649) або з лит. иобе^а «хвіст» (Погодин РФВ 32, 270). — Фасмер—Трубачев IV 148; ЗСБМ 2, 209; Вгйскпег 592; 8кок III 535. Іудобарити] «зрозуміти», [удоба-ритися] «мати звичку; ввести в звичку» О; — р. [удобарить] (кого або кому) «подарувати, розщедритися; задовольнити, облагодіяти», [удобаривать] «тс.», [удобариваться] «хазяйнувати вдома, управлятися» Даль; — неясне; можливо, пов’язане з добрий. удббен, удобенний — див. доба. [удбб’є] «земля, придатна для обробітку» Л,[невддба, невддб’е] «непридатна для хліборобства земля» тж; — р. [удббье] «зручність; земля, придатна для використання», [удбба, удобь] «тс.», бр. [удбба] «зручна, придатна земля»; — утворення, пов’язане з доба, пор. [удббен] «придатний». — Див. ще доба. удова, вдова, удівець, вдівець, удівонька, вдівонька, удівство, вдівство, удовенко, вдовенко, удовецтво КІМ, удовець, вдовець, удовиця, вдовиця, удовиченко, вдовиченко, удовичка, вдовичка, удовівна, вдовівна, удовий, вдовий, удовин, вдовин, удовиний, вдо-вйний, удовицький, вдовицький, удовичий, вдовичий, удовіти, вдовіти, удовувати, \удововати\ Пі, вдовувати, [заюдовйти] «стати вдовою», ов довілий, овдовіти, [одове'ць] «удівець» Ж, [одовйчин] Ж; — р. вдова, бр. удава, п. \усіо\уа, ч. слц. усіоуа, вл. нл. 'л'ікіохса, болг. вдовйца, м. вдовица, схв. удова, слн. '/сібуа, стел, кьдокд; — псл. уьсіоуа «тс.»; — споріднене з прус. 'Л'ісі-сіеу/й (< *уИауЗ), ав. УІЗауа «вдова», гр. г]і$єо<; «неодружений», лат. уідиа «вдова», уідииз «овдовілий», гот. \¥Ісіи\¥б «вдова», двн. х^'ііихх'а (н. АУії^е), ір. ГедЬ, дінд. УІсІІіЗуа «вдова», уісіїїйз «овдовілий», уісіїїй- «бути самотнім», які зводяться до іє. *иеі(11і-, *иісіїі-«роз’єднувати, розлучати, відділяти». — Фасмер—Трубачев І 281—282; Трубачев Терм, родства 112—113; Преобр. 1 68; Черньїх І 136; Вгйскпег 605—606; Масіїек Е8ЛС 680; НоІиЬ—Буег 503; 8кок III 536; 8сІіи5Іег-8е\ус 1698; Тгаиі-тапп 357; КІи^е—Міі/.ка 865; ІЛіІеп-Ьеск 286—287; Рокоту 1127—1128. удбвіль «досхочу, уволю» Чаб, удд-воль «тс.» тж, вдоволення, вдоволений, удовольняти, удовольнйти(ся); — префіксальне утворення від прислівника доволі, що виник із словосполучення до волі (пор. др. доволі «достатньо»), — Див. ще воля, до1, у1. [удовки] (бот.) «айстра, Азіег Б.» Л, [удйвки, удівки] «айстра верболис-та, Азіег заіісИоІіиз ЗсНоІ.», [удовів чобіт] «фіалка триколірна, братки, Vіо1а ігісоїог Б.»; — п. \мсіб\мка «фіалка триколірна», схв. удовица «тс.»; — похідне утворення від удова; назва пояснюється, очевидно, цвітінням айстр пізно восени, пор. інші народні назви квітки: мороз, осінь, осінчак; назви фіалки триколірної, пов’язані з удова, могли бути навіяні іншими найменуваннями рослини, пов’язаними з назвами осіб (пор. укр. сирітки, братки, брат-і-сестра, схв. маіїеха, ма/іи/а тощо). — Див. ще удова. — Пор. вдова, вдову шка. [удовляти] «задовольняти, удовольняти» Нед, Куз, [удовлйти] «тс.» тж; — р. [удовляти] «тс.; забезпечувати уволю», [удовлйти] «тс.» (церк.) (Даль), бр. [удауляць] «тс.» (Носо-
вич); — можливо, результат спрощення форм удовольняти, удовольнити, похідних від воля-, не виключений зв’язок з др. дов-ьліти (< стел. довьд±ти «бути достатнім»), що також споріднене з воля, веліти. — Фасмер І 521; Преобр. І 71. — Див. ще воля. удоволений, удоволення, удоволено, удоволити, удоволяти', — похідні утворення від прислівника доволі (< др. доволі), пов’язаного з воля. — Див. ще воля. — Пор. удбвіль. [удогань] «навздогін» КІМ; — утворення з префікса у- та основи дієслова доганяти, похідного від гнати, пор. паралельне удогднь «тс.». — Див. ще гнати, у1. [удолити] «погано зробити»; — неясне. — Пор. удбнити. [удбля] «здібність, уміння, обдарованість» Нед, [удбльний] «здібний, придатний» Нед; — запозичення з польської мови; п. исіоіа «темперамент», исіоіпу «енергійний, здібний, здатний», як і п. гдоіпу «здібний, талановитий», пов’язане з п. сіоіа, якому відповідає укр. доля. — ЗСБМ 3, 325; Вгйскпег 92. — Див. ще доля1. Іудбнити] «погано зробити; уділити, наділити»; — афективне утворення неясного походження. — Пор. удолити. удосталь — див. дбеталь. удостачу — див. достаток. удотка1 — див. авдотка. [удотка2] (бот.) «купальниця європейська, вовча лапа, ТгоІІіиз еигораеиз Б.» Мак, См, [уддтки] «тс.» Пі, См; — результат фонетичної видозміни слів [авдотки Пі, Мак, авдбтька Мак] «тс.», мабуть, запозичених з російської мови; р. авдотки «тс.» походить від зменшеної форми жіночого особового імені Авдбтья (Евдокйя); мотивація назви неясна; пор. це саме ім’я в назвах риб та птаха: укр. [авдотка] (іхт.) «щипавка», р. [авдотка] (іхт.) «голець», авдбтька (орн.) «одуд». — Фасмер І 59. — Див. ще авдотки. — Пор. авдотка. [удрилювати] (у сполученні удри-лювати в задаток) «відрахувати на задаток» О, [вдриляти, вдрулити] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення на основі дієслів друлити «штовхати, кидати», дриляти «тс.» або запозичених з польської мови с!ґу1о\мас, сігеїо'л'ас «очищати плоди від кісточок», пов'язаних з бгуі «свердло», від якого походить укр. дриль. — Див. ще дриль, друлити, у*. [удручгіти] «стомити» О; — р. уд-ручать «пригнічувати, засмучувати», удручйть, др. удручити «засмутити», дручити «мучити, пригнічувати», п. ибг^сгас «пригнічувати, засмучувати», Ф^сгус «мучити, знущатися», слн. (ігосИі «пригнічувати», стел, оудржчити «змучити», оудржчєник «умертвіння (плоті)»; — префіксальне утворення від [дручити] «мучити» Бі, пов’язаного з [дрі/кі «велика дерев’яна палиця» Ж, Бі, що є фонетичним варіантом слова дрюк; спочатку могло означати «побити палицею», а згодом набуло переносних значень «мучити, пригнічувати; втомлювати». — Фасмер IV 150, І 543—544; Черньїх II 284—285; Вгйскпег 96—97; Вегп. І 229—230. — Див. ще дрюк. |удян| «досить багато; дуже потрібно» Лизанец, [удьон] «тс.» тж; — запозичення з угорської мови; уг. цдуап «тс.» є утворенням неясного походження. — Лизанец 629; МИТЕЗг III 1026—1027. [уємний] «негативний» Нед; — префіксальне утворення, паралельне до від’ємний «тс.»; префікс у-, очевидно, за зразком слів типу убогий «бідний», [угурний] «упертий, зухвалий» тощо. — Див. ще імати, у1, яти. — Пор. від’ємний. Іуєнно] «разом, спільно; в одне ціле» О; — результат злиття прийменникового словосполучення *у одно з подальшою асиміляцією приголосних дн > > нн. — Див. ще єден, у1. уж, ужака — див. вуж. [ужавий] «в’язкий (про деревину)» Критенко (усно); — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з ужва, вужва, вузол, в’язати (див.). [ужално] «ручка, держак пуги» Нед; — результат фонетичної видозміни
слова пужално «тс.», похідного від пуга. — Див. ще пуга. — Пор. вужва, ужва. [ужамати] «розжувати; зрозуміти» Г; — р. ужамкать «з’їсти»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, що виникло в результаті контамінації слів утямити і жувати. — Пор. жувати, тямити. Іужанція] «звичай»; — п. игапз «прийнятий звичай, практика, вживання», ч. игапсе «звичай (при укладанні угоди)»; — фонетичний варіант слова узанція «торговельний звичай» (СІС2 853), запозиченого з італійської мови; іт. изапга походить від лат. йзив «звичай». — СІС2 853; НоІиЬ—Еуег 499. — Див. ще узус. ужа-ужа — див. гиджга. ужачка — див. вужачка2. [ужачки] (бот.) «півники болотні, ІгІ5 рзеибасогиз Б.» Г, Мак, [ужачка, ужички] «тс.» Мак; — р. [ужачки] «тс.», [ужик] «вовче тіло болотне, Со-глагигл раїизіге Б.», [узик] «тс.», бр. [ужачкі, вужачкі] «півники болотні»; — похідне демінутивне утворення від уж «вуж»; назва мотивується формою повзучого кореневища, яке нагадує вужа, або місцем поширення рослин (вогкі луки, болота), де водяться вужі, змії; р. ужик виводиться з узик, яке вважається похідним від узкий «вузький», за формою листя рослини, що відбито також у літературній назві р. сабельник «вовче тіло болотне» (Анненков 178). — ЗСБМ 2, 212; Шамота 18. — Див. ще вуж. [ужва] «мотузка з пруття, лози або дуба Г, Нед; мотузка з гнучкого пруття Кур; велике дерев’яне кільце, яким з’єднуються між собою плуг і колісня Г; кільце зі скручених гілок смереки для лю-шні, огорожі; кільце, за яке чіпляють гряділь; кільце зі скручених гілок, яким зв’язують драбину з люшнею О», [уж-ви] «вірьовки в гойдалці» Л, [ужба] «ужва» Чаб, [ужевка] «ужва Нед; капиця Мо», [ужйвка] «мотузка» Чаб, [ужйвки] «мотузки» Пі, [ужик] «дере в’яна закрутка для скріплення чого-небудь» Л, [ужйсько] «мотузка для ув’язування сіна на возі» Г, Нед, [ужйще] «мотузка Г, Нед; мотузка, якою прив’язують рубель; товста мотузка; стара товста мотузка; довга товста мотузка О», [ужі'вка] «вужівка», [ужілка] «тс.», [у'жбві «ужва» Г, О, [ужбвка] «мотузка О; мотузка з гнучкого пруття Кур; дерев’яна закрутка для скріплення чого-небудь Л; кільце з гілок ліщини О»; — р. [уже] «вірьовка», [ужйще] «тс., зав’язка», схв. уже «тс.», стел, жже «тс.»; — утворення від псл. *о/е «ужва», паралельного до *\'рге «вужва» (< *уоп-г]о-), які пов’язані з *(у)ргь!ь «вузол», у^гаіі. — Фасмер IV 152; ЗСБМ 2, 211, 212, 213. — Див. ще вузол, в’язати. — Пор. вужва. Іужгнути] «ударити»; — бр. ужг-нуць «уколоти, укусити; швидко зникнути»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення на базі джигнути «куснути, жальнути, кольнути» або семантично видозмінене запозичення з польської мови; п. [иг§пдс, иге§пдс] «припекти, припалити, обпекти» споріднене з укр. жегтй. — Пор. джйгати. уже (присл. і підсилювальна частка), вже, [уж ВеЛ, ужень Нед, юж Нед, ВеЛ] «тс.»; — р. уже, уж, [ужд] «(коли-небудь) пізніше, потім», бр. ужд, [ужз], др. уже «вже; ось уже; і; в такому разі», р.-цел. ю «уже, тепер», не ю «ще не», п. ]иг, ч. ]іг, иг, []иг], слц. иг, вл. ]иг (Ьіго), нл. ]иї (]иго), по-лаб. ]аиг, болг. уж, схв. [Д/р], ст. ]уре, слн. иге, ге, стел, юже, оуже, оу, не оу; — псл. ]иге; — складний прислівник, утворений з компонентів у- (< псл. р-), спорідненого з лит. ]ай «уже», лтс. ]аи «уже; адже; же», прус. ]аи «колись; після», двн. ]и «вже; тепер; же», які зводяться до іє. *іои (Чи), та частки же; припускається етимологічний зв’язок першого компонента у- з псл. ]ипь, ]'ипь]ь, звідки укр. юний; припускається також фонетичний збіг у східнослов’янських мовах двох давніх слів — псл. *]и ге
і псл. *и, спорідненого з гр. аб «з іншого боку; знову-таки», лат. аиі «або», гот. аик «адже; але» (Фасмер II 39, IV 151 —152). — Черньїх II 285; Зіам/вкі І 597—598; Вгйскпег 210; Масіїек Е8ЛС 230; НоІиЬ—Буег 224, 499, 522; ЗсЬив-Іег-Зечсс 472; 8кок 1 786; Вегп. 1 457; Тгаиїтапп 106; ХУаІсіе—Ноїт. І 668; Ееізі 303. — Див. ще же1. уживати, ужиткувати, ужйвок, ужитки, ужиток, ужиття, уживаль-ний, уживаний, ужйвчивий, ужитковий, ужйтний, ужйточний — див. жити. [уживітя] «довічне вживання; користування» О; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації слів уживання і життя. — Див. ще жити. [ужйстка] (зоол.) «вуж, ОрЬіоіеріз» Нед; — суфіксальне утворення від уж «вуж» на означення істоти жіночого роду «вужиха». — Див. ще вуж. [ужївка] «гриб, Воіеіиз 8ап§иіпеив ШіОі.» Мак; — бр. [вуждукі] «неїстівні гриби», вужакі «тс.»; — суфіксальне утворення від уж «вуж»; назва свідчить про непридатність або маловжива-ність цих грибів як їстівних і дана з метою застереження; пор. подібні назви неїстівних грибів: [псярка, гадючка сороката, жаб’ячий гриб, жабюр-ка]. — Див. ще вуж. — Пор. вужачка2. [ужовник1] (бот.) «змійовик, ракові шийки, Роіу§опит Ьізіогїа Б.» Мак, [ужик] «тс.» тж; — р. ужик, бр. [вен-жоунік], п. гдезі \с^гоУі'пік, ч. игоупік (Ан); — похідне утворення від уж «вуж»; назва мотивується подібністю дерев'янистого вигнутого кореневища рослини до змії, вужа; пор. ще укр. змійовик, р. змеевйк, змейньїй кбрень, ч. Иасіоуес, Наді' когеп, слц. Иасіоуас, схв. трава од зми]е, слн. §афі когеп «тс.», н. 8сЬІап§епкпбіегісЬ, ОгасЬеп-\уигг, КгеЬзу/игг, ІЧаііепуигг, фр. вег-репіаіге «тс.», що мають ту саму мотивацію. — Лік. росл. Енц. дов. 106; Ша-мота 17—18; Анненков 263—264; Ма-сЬек Лгп. ГО8ІІ. 86. — Див. ще вуж. [ужовник2] (бот.) «зміячка, скорзонера, Зсоггопега Б.; скорзонера низька, Зсоггопега Ьитіїів Б.» Мак, [вужовник] «скорзонера, Зсоггопега Б.» Мак; — р. ужовник «скорзонера іспанська, 8сог-гопега Ьіврапіса Е.», п. у/^гутогсі, у^го-у/у тогсі «скорзонера»; — похідне утворення від уж «вуж»; назва мотивується лікувальними властивостями рослини, вживаної в народній медицині від укусів змій; пор. наукову назву Зсоггопега, що базується на її іспанському найменуванні езсоггопега, похідному від ісп. Є8СОГ2ОП «зміїна отрута» (в Іспанії рослина вважається настільки отруйною, що змії нібито гинуть, лише доторкнувшись до неї); пор. також р. змеедуш-ник., п. у/^гугпогф ч. Наді' тогсі, слц. Наді' тог, які є кальками н. 8сЬ1ап§еп-тогсі, складної назви, утвореної зі слів 8сЬ1ап§е «змія» і Могсі «убивство». — Лік. росл. Енц. дов. 400; Анненков 321; МасЬек Лій. ГО5І1. 236. — Див. ще вуж. [ужовник3] (бот.) «плавун щитолис-тий, ІЧутрЬоісіев реКаіит О Кігг. (Еіт-папОіетит путріюісіез Еіпк.)>> Мак; — р. ужовник; — похідне утворення від уж «вуж»; назва зумовлена місцем поширення рослини (на вологих місцях, болотах, де, як вважається, водяться вужі та змії); пор. також наукову латинську назву ЕітпапіЬетит, що є складним утворенням з основ грецьких слів А.щут] «болото» і ауОєроу «квітка», а також укр. плавун, [болотоцвіт], р. болотноцветник, бр. балатнацветник «тс.», що виникли як кальки латинської наукової назви. — Шамота 17—18. [уз] (прийм.) «біля, коло, при, уздовж, мимо», [уз-] (префікс у словах узбіччя, узгір’я, узлісся та ін.); — р. воз-, вз-, взо-, вос-, вс-, бр. уз-, др. вт>з (зі зн. в.) «за, замість», вт>з- «уз-», п. \уг-, ч. У2-, уге-, слц. уго-, полаб. уаг-, болг. в!>3, вт>з-, вз-, м. воз-, вз-, схв. уз-, вз-, уза-, слн. У2-, стел, к кз-; — псл. уьг-; — споріднене з лит. иг- «за, за-», лтс. иг-, вірм. 2-, ав. ив-, иг- «вгору», які, очевидно, зводяться до іє. *ид- «вгору». — Фасмер І 333; БЕР І 203; Тгаиітапп 336; Рокоту ПОЗ—1104. — Див. ще воз-. — Пор. з-, повз2.
[уза] «жирний наліт на воді Г; вощина Нед»; — р. уза. «бджолина смола, якою бджоли захищають внутрішню частину вулика від світла й повітря; фарба; восковий клей з бруньок дерев», [вуза] «чарунка у стільниках», бр. [вуза] «вощина, стільники», [вуза] «тс.; бджолиний клей, прополіс», п. [у/^га] «основа з воску, на якій бджоли роблять стільники», [у/^гпіа] «тс.», ч. [игсіа, Ііигсіа] «сухі стільники»; — псл. урга, пов’язане з вузол, в’язати й означає «те, що зв’язує, скріплює». — Фасмер IV 152; Горяев 385; ЗСБМ 2, 213—214; Масіїек Е8ЛС 673. — Див. ще вузол, в'язати. — Пор. узи. [узадві] «подвійно» О; — нерегулярне похідне утворення від два. — Див. ще два, у’. — Пор. удви. узадгузь Куз, узадгусь «задом наперед» О; — префіксальні й фонетичні варіанти слова назадгузь (див.). узбек (мн. узбеки; жін. р. узбечка) «представник народу, що становить основне населення Узбекистану», узбецький; — р. бр. болг. узбек, п. ч. ИгЬек, м. Узбек, схв. Узбек; — запозичення з тюркських мов; тур. чаг. бгЬак «узбек», чаг. також «прямий, чесний, хоробрий; ім’я монгольського хана XIV ст.». — Фасмер IV 152—153; Корш Зтногр. обозр. 84, 116; Радлов І 1306. узгляднювати «брати до уваги, враховувати», [узглядняти] «тс.», узгляднити; — очевидно, адаптоване до української мови запозичення з польської; п. 'лг2.§1дбпдс, \У2§Ідбоу/ас, \у2§1^бас «дивитися вгору; дивитися, водити очима, дивитися згори; зважати, звертати увагу, брати до уваги, цінити» пов’язані з \У2§Ідс1 «погляд», що є префіксальним утворенням від §1д<іас «дивитись» (пор. р. взгляд «погляд»), якому відповідає укр. глядіти. — Вгйскпег 141; 5 XV 7, 1136. — Див. ще глядіти. узда, уздечка, узденйця, уздінйця, уздра — див. вузда. [уздйла] «вудила» Г, [уздела] «тс.» Нед; — р. [вуздильї] «поводи, віжки», бр. вуздзіла «тс.»; — очевидно, резуль тат контамінації слів узда «вуздечка» і удйла «вудила». — ЗСБМ 2, 216. — Див. ще вудила, вузда. [уздрб] (у сполученні вирвати з уздрбм «вирвати з корінням, з м’ясом» Чаб); — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення на основі слів узда «вузда, вуздечка» (чи узи «зв’язки») і нутро. — Див. ще вузда, нутро. узи «(заст.) окови; (кн.) зв’язки, відносини, єдність», [узник] «в’язень» Нед, [заужати] «зв’язати» Пі, [пауз] «рубель», [паузник] «вірьовка для прив’язування пауза», паузок «вид річкового судна», [паужіня] «те, що висипається з-під пауза», [паузняк] ВеЗа, [розпаузити] ВеЛ; — р. уза, узи, бр. вузьі «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує» (з рос.), др. оуза «окови», її. у/фгу, схв. везе, узе «в’язниця; кайдани», слн. уегі, стел, жза, кжза, кжзж; ---- псл. *рга, мн. *<?гу; — споріднене з укр. вузол, в’язати; зіставляється з лит. ууга «лапоть», уугіі «плести лапті» (Реіегввоп АЇ81РН 36, 150, проти Фасмер IV 152), з лат. ап§б «стискаю, душу», гр. аухео «здавлюю» (Брандт РФВ 22, 116—117, проти Фасмер там само), з лит. апквіав «тісний, вузький», гот. а§оу/Ц5, двн. еп§і [<*ап§і], нвн. еп§, дісл. 0п§г «тс.», дінд. агпНйЬ «вузький»; іє. *ап§ф-. — Черньїх II 287; ЗСБМ 2, 218; ХУаІде—Ноігп. 1 47. — Див. ще вузол, в’язати. — Пор. вужва, вузький, уза. узйка — див. зйчити. [узимака] «лоша, яке перезимувало» Корз; — префіксально-суфіксальне утворення від зима; пор. [назимок, на-зімок] «теля, що перезимувало одну зиму», [перезимча] «тс.» Нед. — Див. ще зима, у-. [узир] «тло» Нед; — префіксальне утворення від основи дієслова зирити (див.). Іузирь] «нижня частина снопа, стовбура дерева; основа, низ» Нед, [узерйнє] «труха, витрясена зі снопів під час молотьби» О, [узеровинє] «частина снопа від перевесла до нижнього кінця» О; —
очевидно, результат фонетичної видозміни слова гузир «нижня частина снопа» внаслідок сприйняття початкового г-як протетичного (пор. бр. [вузь'ір] < гу зйр «тс.»). — ЗСБМ 2, 218. — Див. ще туза. [узйця] «частина молотильного цепу» Нед, [узйще] «довгий міцний канат для ув’язування навантаженого на віз сіна» Нед; — не зовсім ясне; можливо, є суфіксальним утворенням від уза або виникло в результаті фонетичної видозміни незасвідченого *ужиця від [ужшце] «мотузка» під впливом уза, узи. — Див. ще ужва, узи. [узич) (зоол.) «вид коралів, Меіі-іаеа» Нед; — неясне, можливо, штучне термінологічне утворення від кореня уз-, наявного у слові Іу'зол] «вузол», як часткова калька н. КпоіепкогаІІе, складного слова, в якому перший компонент Кпоіеп «вузол». — Пор. узлич. узїр, узір’я, узірчастий, узор, узористий, вздристий, узорйти, узорний, узорбччя, узорчастий, узорчатий, узріти, взріти, упозирати — див. зріти*. [узлич] (бот.) «вид моху, Вгуит Бііі.» Куз, Мак; — похідне утворення від ]узол] «вузол»; можливо, штучний термін, утворений як часткова калька н. Кпоіептоов «тс.», у якому перший компонент Кпоіеп «вузол» при другому Моов «мох». — Див. ще вузол. — Пор. узич. узнути — див. узяти. [узток] «схід» Нед; — р. востдк, [всток, сток] «схід, східний вітер», др. вт>стокт>, болг. йзток, схв. йсток, стел, к'ьсток'ь; — очевидно, як і р. востдк., запозичення зі старослов’янської мови; стел. *в’ьзток’ь утворене як калька гр. ауатоХг] «схід сонця, місце сходу сонця» з префікса в’ьз-, якому відповідають р. воз-, вос-, укр. уз-, та кореня ток-/тек-, наявного в дієслові течи < псл. іекіі, якому відповідає укр. текти. — Фасмер І 357, IV 37, 90; Чер-ньіх І 169. — Див. ще тектй, точйти1, уз. — Пор. орієнтальний, схід. узурпатор «той, хто незаконно захопив владу, особа, яка привласнила чужі права на щось», [узурпат] «мучитель, кат» Чаб, узурпаторство, узурпація, узурпувати, — р. болг. м. схв. узурпатор, бр. узурпатор, п. игигра-іог, ч. ихиграіог, слц. слн. игиграіог; — запозичення з пізньолатинської мови; пізньолат. изиграіог «привласнювач; споживач», походить від лат. ивигро «захоплюю; уживаю; привласнюю; посідаю», складного утворення з основ лат. *05Й, що є формою аблатива від йзиз «користь; ужиток», і гаріо «хапаю, присвоюю, викрадаю». — СІС2 853; Кора-Іігівкі 1018; 81. \ууг. оЬсусЬ 792; НоІиЬ— Буег 499; КІеіп 1684. — Див. ще узус. — Пор. раптом, ужанція. узус «звичай, звичка, правило; загальноприйняте вживання мовної одиниці», узуальний; — р. бр. болг. м. схв. узус, п. игиз, изиз, ч. слн. йхиз, слц. игиз; — запозичення з латинської мови; лат. йзиз «вживання; звичай; користь» за походженням є формою дієприкметника минулого часу від йіі «вживати, користуватися», похідного від давнішого оіііег, пов’язаного з оск. йііііиГ «вживання», які достовірної етимології не мають. — СІС2 853; Кораіігізкі 1017, 1018; 81. Ал/уг. оЬсусІї 792; НоІиЬ—Буег 499; РЧДБЕ 745; КІеіп 1683. — Пор. узурпатор, утилітарйзм. узьмінь — див. вузьмина. узяти, узятися, узянуть, узнути, узянка, узятка, узяток, узяття, узяла, узяхарь — див. йти. [уїда] «мучитель, надокучливий, в’їдливий чоловік» Нед, [уїдати] «(на кого) дошкуляти ущіпливими словами Нед; гавкати (про собак) О», уїдатися «глибоко проникати, врізатися СУМ, Г; чіплятися, приставати тж; [лаятися, сваритися Нед; заступатися за когось, боронити когось О]», уїдливий, уїдливо, уїсти «дошкулити», уїстися «погладшати»; — утворення з переносними значеннями, пов’язані з дієсловом їсти (псл. ]аз1і < *еьіі < *ед-1і). — Див. ще їсти.
уїкенд «час відпочинку від суботи до понеділка ,в англомовних країнах; вихідні дні», уїк-енд', — р. уйк-знд, бр. уік-знд, п. хуеекепсі, ч. уїкепсі, болг. уйкенд; — запозичення з англійської мови; англ. у/еекепсі «тс.» утворене зі слів \уеек «тиждень», сангл. у/еке від дангл. \уісє, у/іси, у/иси «тс.», спорідненого з днн. у/іка, дшв. уіка, шв. уеска, дат. и§е, двн. ууеітіта, уток її а, свн. н. \¥осІте «тс.» (первісне значення слова — «зміна в часі; регулярно повторюваний період»), і епсі «кінець», дангл. епде, спорідненого з дфриз. епба, двн. апіі, епіі, свн. епсіе, гот. апдеіз «тс.» (початкове значення — «протилежний бік»), які зводяться до іє. *апіа-, *апіі- «протилежний; спереду, попереду». — СІС2 853; 81. у/уг. оЬсусІї 801; Кораіігізкі 1034; НоІиЬ— Еуег 507; КІеіп 519, 1735. уй, уєвич, уєць — див. вуй. уйгур «представник тюркської народності», уйгурка, уйгури; — р. бр. уйгур, уйгурьі, слц. П]§иг; — запозичене з уйгурської мови за посередництвом російської; уйг. иіуиг «назва роду, що підкорив тюркську династію»; припускається (ЯатзіесЕ Л8Е0и§г 55, 82) можливість походження назви з мови гольдів-нанайців. — Фасмер IV 155. [уйде] (присл.) «досить, достатньо» Куз; — запозичення з польської мови; п. и]'сІ2Іе є особовою формою від дієслова Ц]8С «піти геть»; пор. р. хватит «досить» від хватать, сойдет «тс.» від сойтй. — Див. ще ітй. [уйма] «зменшення, скорочення, убуток, збиток, втрата, шкода» Нед, Пі; — р. уйма «величезна кількість; [простір, великий простір; великий ліс]», [уем, уемка] «зменшення», бр. [ульма] «безліч», др. уйма «нестача», уимати «віднімати, відокремлювати частину від чогось, утримувати, затримувати», п. щта «збиток, шкода», ч. й]та «тс.»; — псл. и]та «нестача, збиток», префіксальне утворення від ]'^іі, ]ьтр «брати»; припускається, що значення «величезна кількість» у російській мові могло розвинутися в результаті експресивного вжи вання слова уйма «нестача» (пор. р. гибель «велика кількість»), — Черньїх II 287; Преобр. І 269—271; Фасмер— Трубачев IV 155. — Див. ще у2, йти. уймати, уймак, уймйти, уйняти, уняти — див. йти. [уйстє] «гирло» Нед; — запозичення з польської мови; п. іДзсіе «тс.» виникло в результаті фонетичної видозміни слова изсіе внаслідок наближення його до ифс «піти». — Вгйскпег 596. — Див. ще уста, устя. [укарамшйти] «украсти» Г; — неясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з [кармаш] «кишеня?» Г; пор. р. прикарманить «украсти, привласнити», похідне від карман. Іукладник1] (бот.) «вид роговика, Сегазііит уиІ§аіит Ь.; астрагал солодколистий, Азїга^аіиз §ІусурІіуІ1 из Ь.» Мак; — очевидно, похідне утворення від укладати(ся); назва може бути зумовлена лежачими сланкими або висхідними стеблами рослин, що легко вкорінюються. — Лік. росл. Енц. дов. 46; Нейштадт 232, 351. — Див. ще класти, у1. — Пор. окладник, укладник2. укладник2 — див. окладник. [укландати1] «убити Г; розірвати (зубами) Нед», [укландатися] «улягтися спати» (знев.); — афективне утворення від класти (кладу); назалізація могла бути спричинена впливом п. икіабпдс зі^ «улягтися (спати)». — Пор. кландати. [укландати2] «умовити» СУМ, Нед, [укландать] «упросити, вговорити, заспокоїти обіцянками» Чаб, [вкландать, вкландувать, укландувать, укландю-вать, вкландювать] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, префіксальне афективне утворення, яке виникло в результаті контамінації дієслів класти (кладу) і кланятися або в результаті розвитку семантики [укландати1]. — Див. ще укландати1. — Пор. кландати. [уклебетати] «очорнити, обмовити» О; — виникло на основі запозиченого зі словацької мови окІеЬеШ’ «тс.», що є префіксальним утворенням від кІеЬеіа «на
клеп», яке зіставляється з укр. [кле-вета] «тс.». — Див. ще клевета. [уклепати! «зробити будь-як, сяк-так» О; — префіксальне утворення від клепати з метафоризацією семантики, що грунтується на уявленні про клепання як про примітивну роботу. — Див. ще клепати. [уклйкатися] «знайтися» О; — похідне утворення від кликати з метафоричною семантикою, що могла виникнути на основі значення «відкликнутися; відповісти на кликання». — Див. ще кликати. [уклимляти] «розуміти, метикувати»; — неясне. [уклі'й] (іхт.) «верховодка, АІЬигпиз аіЬигпиз Б. Кол; ялець, Беисізсиз уиі^агіз, Беисізсиз аІЬигпиз, АІЬигпиз Іисідиз Нед», [уклейка] «верховодка, АіЬигпиз аІЬигпиз Б., Ееисазріиз беїіпеаіиз Неск» Кол, [уклея] «верховодка УРЕ, Дейн; АІЬигпоідез Ьірипсіаіиз Б., Ееисазріиз сіеііпеаіиз Неск. Кол», [уклея] «верховодка; дрібна за розміром риба» Дейн, [уклейка] «тс.» тж, [уклійка] «верховодка» Дейн, [вклїй] «верховодка Ж, Кол; Азріиз Іисісіиз Г», [вклїя] «тс. тж, Дейн; АІЬигпоідез Ьірипсіаіиз Б. Кол», [вклея] «АіЬигпиз аіЬигпиз Б., АІЬигпоісіез Ьірипс-іаіиз Б.» Кол, [вклиі, вклійка, уклева, вуклія, вуклійка, гуклея, клия] «верховодка» Кол, [уклє'ва] «уклій» Нед; — р. уклейка «верховодка, Ьеисазріиз сіеіі-пеаіиз Неск.», [укле'я] «тс.; АІЬигпоісіез Ьірипсіаіиз Б », [уклей, уклеина, баклея, баклейка, клея] «верховодка», бр. [уклейка] «верховодка, Ьеисазріиз сіеііпеаіиз Неск.», [укле'я] «верховодка», [вукляя, вклейка, оклея, клія, оклїя, уклія] «тс.», [уклія] (зб.) «Ьеисазріиз сіеііпеаіиз Неск.», [клея] «тс.», п. икіе] «верховодка, Ьеисазріиз Ьірипсіаіиз Неск.», [икіе]а, ик1е]ка, окіе]] «тс.», [икіеек] «верховодка», [окІе]а, окІе]ка, ок1е]ек, окЦа, кіеф] «тс.», [икІЦа] «Ьеисазріиз сіеііпеаіиз Неск.», икіе] зіеЬпоу/апу «АІЬигпоісіез Ьірипсіаіиз Б.», [икіе] схагпу, икІе]а Ьеікоу/а, икІе]а схагпа] «тс.», [икіе] НгоЬпоЬизкі, икіе] сіи±у | «СЬаІсаіЬигпиз сЬаІсоісІез Ойісі.», ч. оикіе] «верховодка», оикІе]ка «тс.; АІЬигпоісіез Ьірипсіаіиз Б.», [йкіе], йк!а]ка, окіа]-ка| «верховодка», [оикІе]е] «АІЬигпоісіез Ьірипсіаіиз Б.», [оикіе] Ьгасіаіа, оикіе] ]’е2.егпГ] «СЬаІсаІЬигпиз сЬаІсоісІез Ойісі.», слц. [икІе]а| «верховодка», [икііа] «тс.», [о.кІа]ка] «АІЬигпоісіез Ьірипсіаіиз Б.», вл. у/икІІ]а «верховодка», [дуикііса] «тс.», нл. Ьикіе], ЬикІе]а, у/икііса «тс.», болг. вклей «верховодка», [уклйя, уклейка] «тс.», [уклей] «СЬаІсаІЬигпиз сЬаІсоісІез Ойісі.», схв. укли]а «верховодка», укл>е-ва, [икІе]а, икііса, икЦа, икіруа, окІЦуа, кіеа, кіеас, кІеЬа, к!е]а] «тс.», слн. [кІе]а, к!е]са] «тс.»; — псл. ик!е]а; — певної етимології не має; припускалася можливість зв’язку з клей (Младенов); зіставляється з лит. аикзіе (айкзір) «ук-лій», лтс. айзІе]а «тс.»; дальші етимологічні зв’язки непевні; вірогідно, і псл. икіфа (< *оик-1е-), і балт. *аикз!е були запозичені з якоїсь європейської мови; уг. бкіе і, можливо, нім. Нкеїеі зі слов’янських мов. — Коломиец Происх. назв, рьіб 89—93; Фасмер IV 156; Буга РФВ 65, 303; 75, 151; МасЬек Е8ЛС 668; 8сЬизіег-8е\ус 1703; Младенов 377; Тгаиітапп 18. [укліпитися] «вчепитися»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з клепати, клепка (див.). [уклюзнути] (про збіжжя) «перестигнути» О; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з клякнути «сохнути від суховію, спеки (про рослини)», р. [клек-нуть] «висихати, ставати твердим; в’янути»; — псл. *кІрк-/кірк-. — Див. ще клякнути. [уключина] «гніздо для весла» Чаб; — похідне утворення від [клюка] «ломака з сучком, ковінька» або [ключа] «дерев’яний гак», [ключина] «жердина, лата, кроква» Л. — Див. ще клюкати1. [укодокати] «утомити, зморити»; — фонетичний варіант дієслова ухюдв-кати. — Див. ще входокати. [укорошений] «кастрований» ВеУг; — результат видозміни давнішого вйхара-
шаний, можливо, під впливом короткий, хороший. — Див. ще харатати. [укбсець] (біол.) «інфузорія, Ьохо-сіез» Нед; — неясне; можливо, штучне утворення, пов’язане з коса, косий', назва зумовлена формою тіла інфузорії. [укоснутися] «причепитися»; — очевидно, походить від [касатися] «торкатися, дотикатися» Ж, [коснутися] «доторкнутися» Ж, пов’язаних з чесати (див.). [укосом] «клеймо чи розпізнавальний знак на овечому вусі» О; — неясне; можливо, означає спосіб нанесення клейма і пов’язане з косий. укоськати «приборкати, приручити, заспокоїти, втихомирити», укоськувати, укоськатися, укоськуватися; — похідне утворення від кдся «конячка», [кдська] «тс.» або вигуку кось-кось, яким підкликають коней. — Див. ще кбся. [укравка] «залишок тканини після розкрою», [укравок] «обрізок» Нед; — похідне утворення від краяти. — Див. ще краяти. — Пор. край1, бкравка. Україна, україна «країна, край; [окраїна, околиця, окраїнна місцевість Нед, О]», україна (заст.) «територія уздовж меж держави біля її краю», [украйена] «околиця, окраїнна місцевість» О, Вкраїна, українці (мн.; одн. українець, українка), [українець] «людина, що живе “окрай”, тобто край лісу» О, [украйінець, окрайінець] «тс.» тж, [українец, частіше мн. українци] «жителі степової частини України; степовики» Л, українізація, українізм, україніка, україніст, україністика, [українник] «прикордонний мешканець» Куз, [українство] «властивість і діяльність українця в національному розумінні», [українщина] «українська мова і література»; — р. Украйна, украйнец, украйнский, бр. Украіна «Україна; [місцевість за межами Білорусі, куди їздять на заробітки]», [украіна] «країна, яка лежить на межі або за межами батьківщини чи області» (Носович), ук-раінец, украінскі, др. оукраина «прикордонна місцевість», п. Пкгаіпа, [икгаі- па] «прикордонний край; окраїна; далекі краї; край світу», Пкгаіпіес, икгаігізкі, ч. Пкгаіпа, Нкгарпес, икгарпзку, слц. Окгарпа, вл. ХУикгарпа, болг. Украйна, м. Украйна, схв. Укра]йнац, укра]ински, слн. Пкгарпа; — похідне утворення від край. — Фасмер IV 156—157. — Див. ще край1. [укрий] «прикрий; нудотно-солодкий» Нед, [укро] «прикро, важко»; — префіксальне утворення від того самого кореня, що прикрий. — Див. ще прикрий, у3. укріп1, укрдп, укрдпець — див. кріп. укріп2, укріпець, укруп — див. окріп*. [укро] «важко, тяжко»; — очевидно, утворення з префікса у- й основи дієслова кг- (< *кьг-) «різати» (пор. краяти, край, кроїти), спорідненої з лит. кїгзіі «рубати». — Пор. прйкрий. [укройнуть] «шмагонути, стьобнути» Л; — очевидно, афективне утворення, що виникло в результаті семантичної видозміни (метафоризації) префіксального похідного від кроїти. — Див. ще кроїти, у1. укруть — див. крутити. [уксусник] (бот.) «сумах коротковолосий, оцтове дерево, КЬиз ІурНіпа Б.» См, [уксусное дерево] «тс.» Мак, [уксусне дерево] «тс.» См; — запозичення з російської мови; р. уксусник є суфіксальним утворенням від уксус «оцет», що походить від гр. б^ос; «винний оцет; кислий напій», утвореного від б^бс; «гострий, різкий, терпкий», етимологія якого остаточно не з’ясована; назва рослини зумовлена кислим смаком плодів (пор. укр. оцтове дерево, [оц-товець Мак, См, оцетник См, оцет-дерево См] «тс.», ч. [осеі], схв. кисело дрво, слн. осєіоуєс «тс.»). — Черньгх II 288; Фасмер IV 157; Масіїек Е8ЛС 408; СимоновиЬ 399; МікІ. Е\¥ 371; Егізк II 399—401; Воівасц 706. [укувать] «зуміти щось зробити» Чаб, [вкувать] «тс.» тж; — очевидно, результат розширення семантики пре
фіксального утворення від кувати «формувати гарячий метал» (із розвитком значення «зробити щось способом кування» -> «зуміти щось зробити»). — Див. ще кувати1, у*. [укулестий] (у сполученні укулестий двір «подвір’я, оточене господарськими будівлями») Корз; — пов’язане з [дкдло] «зовнішня поверхня будівлі; зовнішність; навколишня місцевість», пор. р. [околйстьій] «просторий». — Див. ще дкдло. [укушкувать] «тепло зодягати, вкутувати», [вкушкувать, укушкать, вкуш-кать, укушкуваться, вкушкуваться, укушкаться, вкушкаться] Чаб; — очевидно, афективне утворення, що з’явилося внаслідок контамінації слів укутувати і тушкувати. — Див. ще кутати, тушкувати. [улагоїти] «втихомирити» О; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, що виникло в результаті контамінації слів улагодити і гоїти, або результат фонетичної видозміни слова улагодити під впливом заспокоїти. улан «(у царській і деяких іноземних арміях) солдат або офіцер легкої кінноти» СУМ, Нед, [уланенко] «син улана», [уланйк], [уланйн] «один улан», уланка (заст.) «мундир та головний убір в уланів», [уланів], уланський; — р. бр. болг. улан, п. иіап, Ьиіап, ч. Ииіап, слц. иіап, схв. улан, слн. иіапес; — через посередництво російської, польської та німецької запозичене з тюркських мов; пор. тур. кипч. аз. оуіап «юнак, хлопець»; існує припущення (Фасмер— Трубачев IV 158; НоІиЬ—Ьуег 199) про походження слова від монг. иіап «червоний», иІа§ап «тс.» (за кольором одягу монгольської кінноти). — СІС2 854; Макарушка 12; Радлов І 1022; 81. \ууг. оЬсусЬ 789; Масіїек Е8ЛС 190; НоІиЬ— Кор. 136; РЧДБЕ 745. улар (орн.) «птах родини фазанових, гірська індичка, Теїгао^аііиз», улар кавказький «Те1гао§а11и8 саисавісиз Раї!» Шарл; — р. улар; — неясне; можливо, запозичене через російське посередництво з кавказьких мов. [улахувать] «увіходити, вступати» Чаб, [влахувать, улахать, влахать]; — афективне утворення з пейоративним значенням; можливо, пов’язане з лахи (див.). улей, улень, улий, улик, улій, улік, уль, ули — див. вулик. [улелекати] «заморити, умертвити» Г; — не зовсім ясне; можливо, афективне префіксальне утворення від [леле-кати\ «голосити, стогнати, квилити». — Див. ще леле*. [улемзать] «увійти» Чаб, [вле'мзать] «тс.» тж; — афективне утворення, можливо, пов’язане з [лемзати] «ходити дуже повільно, кволо» Ва, Си. — Див. ще лемзати. Іулеть] «смуга землі; місцевість, край» Нед; — неясне. Іулєйка] «одна з чотирьох перебо-рок у казані ставника, яким направляється риба в прижим» Дз; — рибальський термін неясного походження; можливо, пов’язаний з лити. — Пор. лйти. [улизнуть] «утекти крадькома» Кур; — р. улизнуть «тс.», бр. [улізнуць] «утекти, сховатися»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. улизнуть «тс.» певної етимології не має; пов’язування з лизать (Преобр. І 452), на думку Фасмера, безпідставне; припускається також спорідненість із слизгать «ковзати» (Преобр. II 300), з лизгать «тс.», лизнуть «утекти» (Фасмер); реконструюється форма *улезнуть, пов’язана з лезть, якому відповідає укр. лізти (Горяев 387). — Фасмер IV 159. [улйка] «доказ» Нед; — запозичення з російської мови; р. улйка «тс.», ули-чйть пов’язані з лик, лицд, яким відповідають укр. лик «обличчя», лице. — Фасмер IV 159. — Див. ще лик1, лице. [улита] (орн.) «Тоіапиз саІіЬгіз» Нед, ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, те саме, що «травник, Тгіп§а їоіапиз Е.» (Воїнств. — Кіст. 74); у такому разі це один із видів улітів; назва могла виникнути в результаті деетимологізації назви уліт і асоціації її з особовим жіно
чим ім'ям Улита; пор. аналогічне ав-дбтка. — Див. ще уліт. — Пор. Улита. Улита (жіноче ім’я), Улйтонька, Улйточка, Улйтка; — р. Улита, бр. Уліта; — запозичення з латинської мови; лат. ЛиІіДа є пестливою формою особового імені Зиііа. — Вл. імена 164. — Див. ще Юлій. [улйтка] (зоол.) «равлик» Дейн, [улітка] «тс.» тж; — р. улйтка, улита, ч. слц. иіііа (з рос.); — запозичення з російської мови; р. улйтка «слимак» вважається похідним утворенням від псл. *ц|ііь «порожнистий» (< корінь *иІ-) і зіставляється в семантичному плані з гр. срєрєоїхос; «той, що носить (свій) дім» (про равликів і черепах). — Черньїх II 288; Фасмер—Тру-бачев IV 159. — Пор. вулик. уличі (мн.) «стародавнє східнослов’янське плем’я, яке ЖИЛО В ПОНИЗЗІ Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря», угличі «тс.»; — р. уличи, уг-личи, бр. улічьі; — достовірної етимології не має; на думку Трубачова, первісною є назва угличі, від др. угол «кут», оскільки ці племена жили у вигині Дніпра (пор. також Угол — давня назва річки Орелі); Хабургаєв вважає давнішою назву уличи, основа якої, можливо, походить від назви етнічного суперстрату, який нашарувався на слов’янське населення даного регіону (південніше Росі). — Хабургаєв 199—200; Трубачев ВСЯ 5, 186—190; Півторак Українці: звідки ми і наша мова 83—84. уліт (орн.) «рід птахів родини сивкових чи бекасових, Тгіп§а»; — р. улйт; — не зовсім ясне; можливо, походить від дієслова [улітати]; назва може бути зумовлена тим, що деякі види цих перелітних птахів починають рано відлітати (ще влітку). — УРЕ 15, 129; Воїнств. — Кіст. 72—77. — Пор. улита. улбга, улоговина, улбжина, уліж-ний, улбгвистий, улбгий, улоговинний, уположйтися — див. лежати. улоги — див. логуватий. [улолбкатиі «укласти в ліжко (дитину), приспати» Нед; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до улелекати «заморити». — Див. ще улелекати. — Пор. леле2, лолотіти, ляля2. [улуговина] «довга западина» Чаб; — результат контамінації слів улоговина і луг. — Див. ще лежати, луг. [улузати] «піти геть Пі, Нед; пройти певний шлях Нед»; — префіксальне утворення від лузати з метафоризацією семантики; пор. також аналогічні [відлузати] (перен.) «пройти, проїхати», [злузнути] «зникнути». — Див. ще лузати, у1. [улузнутися] «зноситися, зіпсуватися»; — префіксальне утворення від лузати, семантично зближеного з лускатися) «тріскатися»; очевидно, спочатку стосувалося речей побуту, що тріскалися, вищерблювалися. — Див. ще лузати. — Пор. лузга, луска1. [улукошетити] «вбити, застрелити» Чаб; — афективне утворення, що виникло в результаті контамінації слів улучйти і зрешетйти «пробити в багатьох місцях». улус «родова громада у тюрко-мон-гольських народів; стійбище кочовиків або селище деяких народів Сибіру та Центральної Азії»; — р. бр. болг. улус, др. улусь «селище (у татар)», п. иіиз; — запозичення з тюркських мов; пор. тур. аз. кипч. алт. уйг. кар. калм. иіиз «народ». — СІС2 854; Макарушка 14; Фасмер IV 160; 81. \ууг. оЬсусІї 789; Ко-раїігізкі 1013; Мікі. Е\¥ 372, ТЕ1 II 182; РЧДБЕ 746; Радлов І 1696. [улуси] «земельні лісові урочища» Ч; — р. [улуси] «смуги полів», бр. [улус] «казенні ліси, які надавалися в користування селянам» Добровольский; — пов’язане з улус; до мотивації назви пор. р. [улуси] «закутки; потайні притулки» Даль. — Фасмер IV 160. ультиматум «категорична вимога, супроводжувана погрозами; дипломатична нота з категоричною вимогою», ультиматизм, ультиматйст, ульти-матйвний, ультиматистський; — р.
ультиматум, бр. ультиматум, п. иі-Іітаіит, ч. слц. иііітаіит, болг. м. ул-тиматум, схв. ултиматум, слн. иШ-таї; — запозичене, очевидно, через посередництво західноєвропейських мов (н. ІЛіітаіит, фр. англ. иііітаіит) з піз-ньолатинської; пізньолат. иШгпаіит, вживане спочатку в мові дипломатії, походить від лат. иШтаіиз «доведений до краю», пов’язаного з дієсловом иШтаге «кінчитися; бути останнім», утвореного від лат. иИігпиз «останній, крайній; вищий, найвіддаленіший», похідного від иів «удалині, на відстані». — СІС2 854; Черньїх II 289; Фасмер IV 161; Кораіігізкі 1012; 81. Аууг. оЬсусЬ 788; НоІиЬ—Буег 497; РЧДБЕ 745; Кіеіп 1674. ультра- (префікс зі значенням «за», «над», «по той бік», у словах типу «за межами»: ультразвук, ультрасучасний), ультра «представники крайніх екстремістських політичних течій»; — р. ультра, ультра-, бр. ультра-, п. ч. слц. слн. иіїга-, болг. ултра-, м. ултра-, схв. ултра-; — запозичення з латинської мови; лат. иііга «за, поза чимсь, понад, по той бік» спочатку було відмінковою формою лат. *иІїег «той, хто перебуває з іншого боку», пов’язаного з иів «за; на відстані», слат. оІІиз «цей», оііт «раніше», можливо, також з аііиз «інший». — СІС2 854; 81. л’уг, оЬсусЬ 788; Кораіігізкі 1012; РЧДБЕ 745; КІеіп 1673, 1674. ультрамарин «мінеральна яскраво-синя фарба», ультрамариновий; — р. ультрамарин, бр. ультрамарин, п. иИгатагупа, ч. слц. слн. иИгатагїп, болг. ултрамарйн, схв. ултрамарин; — запозичене, очевидно, через посередництво західноєвропейських мов (н. ІЛіга-тагіп, англ. иіїгатагіпе) з іспанської; ісп. иИгатагіпо «заморський» походить від слат. иіігатагїпиз «ультрамарин», утвореного з основ лат. иііга- «по той бік» і таге «море», тагїпиз «морський»; назва мотивується тим, що ляпіс, з якого виготовлялася ця фарба, завозився з-за моря, з Азії. — СІС2 854; 81. ^'уг. оЬсусЬ 789; НоІиЬ—Буег 497; КІеіп 939, 1674. — Див. ще море1, ультра-. — Пор. марина1, Марина. [улю] (вигук для відганяння свиней та індиків) Чаб, [улюкать] «кричати улю! на свиней та індиків» тж, улюлю «крик мисливців при цькуванні звіра собаками; глумливий вигук», улюлюкати «нацьковувати собак на звіра, кричати улюлю», улюлюкання; — пов’язане з лю (вигук для відгону свиней). — Див. ще лю. улягати ,— дир. лягтр. Уляна, Уля, Улька, Улечка — див. Юліан. ум, [уме'ць] «митець» Нед, умілець «вправний майстер; [артист]» Нед, умілиця, умілість, [умілость] Нед, уміння, [умниця «розумний, кмітливий», [умнйчество «наука» Нед, [умність] «розум, знання» Нед, [умен] «розумний» Нед, умілий, [умний] «розумний», [ум-нйтельний] «науковий» Нед, [уміло, умати] «вирішувати розумом», уміти, [умствовати] ВеУг, безум, [безуман] «дурень», безумець, [безуме] «божевілля» Ж, [безумиця] «божевільна» Ж, [безумниця] «тс. Г, Ж; дурна, нерозумна жінка Г», безумність, безумство, [безумен] «безумний» Ж, безумний, безумно, безуміти, безумствувати, безрозумність, безрозумний, безрозумно, врозумйти, врозумляти, [вйро-зумілість] Ж, [вйрозумілий] «справедливий» Ж, [вйрозуміти] «зрозуміти» СУМ, Ж, [зарозумітися] «стати зрозумілим» СУМ, Ж, [вирозумляти] «уявляти» Ж, [довмйтися] «додуматися» СУМ, Г, [довміти] «надоумити» Ж, [доумйтися] «додуматися, здогадатися» СУМ, Г, [доумуватися] «розмірковувати, додумуватися» СУМ, [до-розуміватися] «додумуватися» СУМ, [Зарозумітися] «додуматися, здогадатися» СУМ, Г, Ж, дорозумлювати УРС, дорозумлюватися УРС, [дорозумова-тися] «здогадатися, зрозуміти, припускати» Ж, Пі, [дорозумдвуватися] «додумуватися», [дорозумуватися] «додуматися», [додорозуміватися] Я, [зу-мати] «збожеволіти», (зужіїтиі «звабити; переконати; звести з розуму» Ж,
]зумйтися] «здивуватися», ]зумівати-ся] «дуже дивуватися» СУМ, зуміти «змогти», ]зуміти] «втратити розум; змогти», ]зумітися] «здивуватися Г, Ж; збожеволіти, втратити розум Г», [зумля-тися] «дуже дивуватися, вражатися», [зумствувати] «придумати», [збезуми-тися] «втратити розум», заум, заумний, зрозумілість, зрозуміння, зрозумілий, зрозуміло, [зрозумно] «зрозуміло» Ж, зрозуміти, зарозумілець, зарозумілість, зарозуміння, зарозумілий, за-розумний, зарозуміло, зарозумно, зарозуміватися, зарозумітися, [надо-умити] «навчити, дати добру пораду» Ж, [надоумляти] Ж, напоумити, напоумляти, [нарозумйти] «напоумити», [нарозуміти] «набратися розуму», [нарозумнюватися] «братися за розум» Ме, невмілість, неумілість, невміння, невмілий, неумілий, невміло, неуміло, [неумний] «нерозумний» Ж, недоум СУМ, Г, Ж, недоумок, тж, недоумство СУМ, недоумкуватість, недоумкуватий, ]недоумковатий] Ж, недоумкувато, [недоумівати] «не могти зрозуміти; сумніватися» Ж, [незумі-лий] «незрозумілий» Ж, нерозум, нерозуміння, нерозумність, нерозумний, нерозуміючий, нерозумно, нерозуміюче, недорозум СУМ, Г, Ж, незрозумілість, незрозумілий, незрозуміло, непорозуміння, [непорозумний] «некмітливий; безпомічний» Ж, непо-розуміло «нічого не розуміючи» СУМ, [непорозуміти] «не розуміти добре; неправильно розуміти», [обезумити] «позбавити розуму» Ж, обезуміти «втратити розум», обезумілий, [оброзуми-тися] «взятися за розум» Ме, ]пе-реумити] «примусити змінити думку, погляди, переконавши в чомусь», порозуміння, порозуміватися, \порозумі-ти] «зрозуміти; порозумнішати», порозумітися, [порозумнійшати] «порозумнішати», порозумніти, порозумнішати, [прерозумний] Нед, [приумітися] «зуміти», [прирозумйти] «задумати, придумати, винайти» Нед, [прирозуміти] «додуматися, придумати», прирозумілий СУМ, розум, розумака, розумаха, ро зумець, розуміння, [розумник] «розумник» Нед, [розумнеча] «ученість, ерудиція» Нед, розумник, розумниця, [ро-зумдвець] «раціоналіст» Нед, розумок (знев.), розумбчок (знев.), розумування, розумненький, розуміючий, розумний, розумовий, розуміюче, розумно, розуміти, розумітися, розумнішати, [розум-нійшати] Нед, розумувати, уміти, умілець, умілий, уміння, урозумйти (вро-зумйти), урозумляти (врозумляти); — р. бр. болг. м. ум, др. умі>, п. ч. слц. иш, схв. ум, слн. їіт, стел, оулгь; — псл. ипть, у якому виділяється корінь и-(< іє. *аи- «сприймати органами чуття; розуміти») і суфікс -т-, що виступає також у псл. буть (укр. дим), зипть (укр. шум); — споріднене з лит. аитиб «розум, інтелект», сх.-лит. [аитепіз] «пам’ять», отепіз, бтепа «свідомість, почуття», оте «інстинкт», далі, можливо, зі стел, дкити, іавити «явити», укр. явити від псл. *(раУІІІ (з^); були спроби пов’язати ум з учити (Брандт РФВ 25, 34—35). — Фасмер IV 161; Черньїх II 289—290; Буга ИОРЯС 17/1, 21; Вгііскпег 594; Масіїек ЕЗЛС 669; Мла-денов 651; 8кок III 544; Тгаиїтапп 18; Рокоту 78. — Пор. явити. [умагатися] «домагатися; жадати» О; — похідне утворення від могти, пор. домагатися, змагатися. — Див. ще ' 2 могти, у . [умазать] «ударити» Чаб, [вмазать] «тс.» тж, ]примазать] «тс.» тж; — р. [мазнуть] (кого) «ударити» Даль; — префіксальне утворення від мазати з метафоричним значенням. — Див. ще мазати, у1. [уман] (бот.) «блошниця звичайна, Риіісагіа уиі^агіз Оаегіп.» Мак, См, Іумен] «оман високий, Іпиіа Ііеіепіит Б.» Шейк, См; — результат фонетичної видозміни слова оман (див.). Іумань] «велика ділянка поля» О; — неясне; можливо, пов’язане з манйти; пор. ]умцнювати] «заманювати». умастити «забруднити», вмастити, [умастйть] «дати карту під масть» Чаб, [вмастить] «тс.», умашувати, вмащувати, [умаста] «жири» (Бевзен-
ко НЗ УжДУ 26/2, 175); — р. умастйть «намазати, натерти жиром», умащивать; — похідні утворення від масть «мазь; колір, забарвлення; один із чотирьох розрядів карт у колоді», — Див. ще масть, у1. — Пор. мазати, масло1. [умастйть] «ударити» Чаб, [вмастить, примастить] «тс.» тж; — префіксальне утворення від мастйти, похідного від масть із метафоризацією семантики; можливо, виникло за аналогією до [умазать]. — Див. ще масть. — Пор. умазать, умастйти. [уматлбшити] (перен., жарт.) «вбити» Корз; — префіксальне афективне утворення, яке могло виникнути в результаті контамінації матляти «гойдати; теліпати» та р. укокбшить «убити», пов’язаного з укр. кбкош. «курок (у рушниці)». — Фасмер—Трубачев II 284, IV 156. — Пор. кбкош2, метляти. [уматний] «м’який, теплий (про одяг)» Корз; — очевидно, пов’язане з мотати і спочатку означало «просторий одяг, яким можна обмотатися»; пор. [зама-танка] «велика, переважно тепла хустка» Л, [обматанка] «велика суконна хустка» Л. — Див. ще мотати. [умаювати] «прикрашати квітами, зіллям», [умаїти] «тс.»; — похідні утворення від [май] «клечання, зелень, якою прикрашають хати на Зелені свята»; пор. [маїти] «заквітчувати зеленню», [обмаювати] «прикрашати зеленню». — Див. ще май2, у1. умбра «темно-коричнева фарба мінерального походження»; — р. бр. болг. схв. умбра, п. ч. слц. шпЬга, слн. їіт-Ьга; — походить від назви місцевості в Середній Італії ПгпЬгіа, де видобували мінерал для виготовлення цієї фарби; пов’язувалося також з лат. игпЬга «тінь», яке певної етимології не має; зіставлялося з дінд. апдііаз- «темнота», апсПіаіп, ав. апдб «сліпий». — СІС2 855; 81. \ууг. оЬсусЬ 789; Кораіігізкі 1013; НоІиЬ—Ьуег 497; КІеіп 1675. умгу (вигук для вираження ствердження, сумніву, недовір’я, невпевне ності); — можливо, результат контамінації вигуків угу та гм або результат спроби фонематичного оформлення звукового комплексу рефлекторного характеру з широкою семантикою, звідки також вигуки гм, угу. — Пор. гм, угу1. [умегелювать] «з’їдати» Чаб, [умеге-лить, вмегелювать, вмегелить, змеге-лювать, змегелить] «тс.» тж; — похідне утворення від незасвідченого *меге-лити «їсти», очевидно, афективного походження. — Пор. умелигати. [умегатиі «тікати» Нед; — не зовсім ясне; можливо, утворення афективного характеру, що виникло в результаті фонетичної видозміни [умикати] «тс.», похідного від псл. птькпріі «тягти, штовхати, рухати». — Див. ще мйкати. [умедити] «майстерно випекти, додавши до тіста потрібних спецій Чаб; (перен., ірон.) погано приготувати Г»; — похідне утворення від мед; початковим значенням слова, очевидно, було «підсолодити медом» (Г IV 336). — Див. ще мед, у1. [умелигати] «з’їсти»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, що виникло на основі слів умолоти і лигати. — Див. ще лйкати, молоти. — Пор. умегелювать. умережати «їсти жадібно, багато; уминати» СУМ, Нед, вмережати «тс.», умережувати, вмережувати «тс.», [умережити] «з’їсти» Г; — можливо, результат семантичної видозміни слова умережати «вишивати мережку або мережкою; прикрашати візерунками», похідного від мережа (див.). умерти, умерле'ць, умерлйни, умер-чик, умирущий, умірчака, умреуь — див. мерти. уметити — див вметити. умикати «викрадати дівчину, щоб узяти її за дружину; [утікати СУМ, Нед]», умикнути, [умкнути] «піти геть Нед; скоротити О», у сполученні умкнути мову «відняти мову» Нед, О; — р. [умикать] «вкрадати; утікати», бр. [умикаць] «забирати негайно; тікати,
мчати», [умкнуць] «піти геть»; — псл. [игпукаїі], утворене за допомогою префікса у- від тук-/тьк-. — Див. ще мйкати. — Пор. замикати, мчати1. умисел, умисл, умисний, умисне, умисно — див. мисль. [умйтель] «ущент; в друзки» Г; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з мить «момент» (розбите, знищене умить). умич — див. бмич. [уміетний] «знаючий; вправний; освічений, науковий» Нед, [умінний] «умілий» Нед, [умітний] «тс.» Г; — запозичення з польської мови; п. цтіе^іпу «знаючий, здібний, вправний, кваліфікований», иті^іпу, итіеппу «тс.» походять від п. итіес «уміти», якому відповідає укр. уміти. — Див. ще ум. [умїсний] «спільний» О; — бр. [умес-ньі] «тс.»; — похідне від прислівника [умісті] «разом», утвореного від місто (заст.) «місцевість, місце»; пор. р. совместньїй «тс.». — Див. ще місто. уміти, умілець, умілий, умілість, уміло, уміння — див. ум. [уміткй] «кидаючи» О; — похідне утворення від метати «кидати»; пор. [міткйй] «меткий» Ж. — Див. ще метати, у1. [умлєять] «ударити» Л; — афективне утворення, можливо, пов’язане з [млинок] «мотовило» Л (має вигляд палиці) або з мліти «мучитися, непритомніти». [умняцкати] «видавити» ВеУг; — префіксальне утворення від незасвідче-ного *мняцкати, похідного від [мня-ти\ «м’яти», пор. [м’ яцкати] «тс.» від м'яти. — Див. ще м’яти. умова, умбвина, умбвини, умбвка, умовний, умовляти, умовлятися — див. мова. [умозблити] «упросити, випросити; змусити» О; — префіксальне утворення від мозолити «натирати мозолі» з метафоризацією семантики («натирати мозолі, важко працюючи» -» «добиватися чогось, докладаючи великих зусиль»), пор. також з метафоризацією мозолити, намозолити очі «набридати, докучати постійною присутністю». — Див. ще мозоля. [умбрхати] «утомити, сильно зморити»; — не зовсім ясне; можливо, нерегулярне афективне утворення від [мо-рйти] «виснажувати», пор. [морений] «стомлений, знесилений», [змора] «втома»; менш імовірний зв’язок з коренем морх-, наявним у словах [змбрхнутися] «морщитися», поморхнути, [мбрхлий] «зморшкуватий, зморщений». — Див. ще мор. [унадити] «прикріпити (леміш на полиці та ін.)» Л; — не зовсім ясне; можливо, префіксальне утворення від надити з первісним значенням «наварювати» або «насаджувати, приєднувати». — Див. ще надити1. ундгіна «дух води в образі красивої дівчини у середньовічних повір’ях; русалка», ондйна «тс.»; — р. болг. ундина, бр. ундзіна, п. опсіупа, ипсіупа, ч. слц. ипЗіпа, схв. Ундина, слн. ип-сііпа; — запозичення з французької мови; фр. опсііпе «водяна німфа» утворене поетом П’єром де Ронсаром (1524— 1585) від нлат. ипсііпа, що є похідним (його створення приписується Пара-цельсу) від лат. ипсіа «хвиля», спорідненого з дінд. ипдаїі, ипаііі «струмує, ллється, зволожує», идап-, идакат «вода», гр. йбоор, гот. хуаіб, дангл. 'Л'зеїег «вода», псл. уосіа, укр. вода. — СІС2 855; 81. ’Л'уг. оЬсусІї 789; Кораіігізкі 693, 1014; Паигаї 513; ХУаІсІе—НоГт. II 816—818; КІеіп 1677. — Див. ще вода. — Пор. ондуляція. [унивати] «сумувати, впадати у відчай» Нед, [унйванє] «сумування; слабкодухість» Нед; — р. уньївать «сумувати, впадати у відчай; блякнути, замирати (про природу)», уньіть «тс.», уньїльїй, бр. [унь'щь] «засохнути, висохнути, втратити життєві сили; пережити, перетривожитися; перен. пройти (про час)», др. оуньїти «засумувати», ч. ипуіу «сумний», болг. унйвам «сумувати», стел, оуньїти «тс.»; — похідне утворення від нити «виражати незадо
волення» (з давнім розширенням кореня, пор, вити — завивати і под.). — Фасмер IV 163; НоІиЬ—Кор. 403; Младенов 652. — Див. ще нити1. [унйгати] «втомити, зморити» Г; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з нйкати, никнути «клонитися», пор. никлий «з опущеною головою; сумний; [слабкий]». — Див. ще нйкати. уникати «намагатися не спілкуватися з ким-небудь, не бажати чогось», уникливий «непрямий, ухильний», уникнення, уникнути, унйкувати; — ч. ипікаїі; — похідне утворення від никати, никнути «нахилятися, нагинатися» (з розвитком значення від конкретного до більш абстрактного). — НоІиЬ—Кор. 403; НоІиЬ—Буег 335. — Див. ще нгікнути. унимати, униматися, унімати, уні-мать, уняти, унятися, унятливий, унятливо, унятливость — див. йти. універмаг «універсальний магазин»; — р. универмаг, бр. універмаг, ч. слц. ипіуегта^ (з рос.), болг. универмаг (з рос.); — складноскорочене слово, утворене з початкових частин прикметника й іменника у словосполученні універсальний магазин. — Чер-ньіх II 290. — Див. ще магазйн, універсальний. універсал (іст.) «документ, що мав характер маніфесту в середньовічній Польщі та Україні; грамота українських гетьманів XVII ст.; звернення Центральної Ради 1917—1918 рр. до українського народу», [универсал Г, Нед, Пі, универзал Нед, уневерсал Пі, ни-версал Пі, ніверсал Бі]; — р. универсал, бр. універсал; — запозичення з польської мови; п. ипі’Л'егзаІ походить від словосполучення лат. (ІІПегае) ипі-уегзаіез «(листи) загальні», з якими польський король звертався до народу. — Фасмер IV 162; 81. \муг. оЬсусЬ 790; Кораііпзкі 1015. — Див. ще універсальний. універсальний «всеосяжний, різнобічний, загальний», [универсальний Г, універзальний Нед| «тс.», універсал «людина різнобічних знань і навичок; вид інструменту», універсалізація, універсалізм, універсально; — р. уни-версальньїй, бр. універсальньї, п. ипі-’Л'егзаІпу, ч. ипіуеггаїпі, слц. ипіуег-гаїпу, болг. универсален, м. универ-зален, схв. универзалан, слн. ипіуег-гаїеп; — запозичення з латинської мови; лат. йпіуегзаііз «загальний, такий, що належить усім» походить від йпі-уегзиз «весь, цілий, загальний», що є складним утворенням з основ слів йпиз «один», спорідненого з псл. *іпь «один», укр. [йний] «інший», і уегзиз, дієприкметника від уегіеге «вертіти, крутити», що відповідає псл. *уьгієіі, укр. вертіти. — СІС" 856; Черньїх II 290; Фасмер IV 162; 81. \муг. оЬсусЬ 790; Кораіігізкі 1015; НоІиЬ—Буег 497; Младенов 652; ХУаІсіе—Ноїт. II 821 — 823; КІеіп 1679. — Див. ще вертіти, унія. — Пор. версія, універсал, університет, унікум. універсам «універсальний магазин із самообслуговуванням»; — р. уни-версам, бр. універсам; — складноскорочене слово, утворене з початкових частин іменників у словосполученні універмаг самообслуговування. — Див. ще сам, універмаг. університет, університант (заст.) «студент університету; людина з університетською освітою», університетський; — р. болг. университет, бр. уні-версітзт, п. ипі’Л'егзуїеІ, ч. ипіуегьііа, слц. ипіуеггііа, нл. ипіууегзіїа, м. уни-верзитет, схв. универзйтет, слн. ипі-уегга; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Біпіуегзіїаі, фр. ипіуегьйе, англ. ипіуегзіїу, іт. ипіуегзіїа зводяться до пізньолат. йпіуегзіїаз «кілька осіб, об’єднаних в одне ціле» (йпіуегзіїаз ргоїеззогит еі зсЬоІагит «об’єднання професорів і учнів»; малося на увазі також ипіуегзііаз зсіепііагит «об’єднання наук»), пов’язаного з лат. йпіуегзиз «весь, цілий, загальний». — СІС2 856; Черньїх II 290; Фасмер IV 162—163; 81. умуг. оЬсусЬ 790; Кораіігізкі 1015; НоІиЬ—
Кор, 403; НоІиЬ—Еуег 497; Младенов 652; 8кок III 546; КІеіп 1679. — Див. ще універсальний. — Пор. універсал. універсіада «студентські спортивні змагання»; — р. болг. универсиада, бр. універсіяда, п. ипіхмегаіасіа, слц. ипКеггіа-йа, слн. ипіуеггіасіа; — утворення з початкової частини іменника універс(итет) і суфікса -іад-а, що виступає в слові олімпіада «олімпійські спортивні ігри». — СІС2 856; 81. ’Л'уг. оЬсусЬ 790. — Див. ще університет. унікум, унікальний’, — р. болг. уникум, бр. унікум, п. ипісит, ч. слц. ипікит, м. уникум, схв. уникум, слн. йпікит; — запозичення з латинської мови; лат. йпісит «єдине, виняткове» є формою середнього роду прикметника йпісиз «єдиний, єдиний у своєму роді», утвореного від йпиз «один», що споріднене з укр. [йний] «інший». — СІС2 856; 81. хмуг. оЬсусЬ 790; Кораіігізкі 1014; НоІиЬ—Еуег 497; \УаШе—НоГт. II 821. — Див. ще унія. — Пор. одйн, унітарний. унісон «одночасне звучання двох або кількох звуків»; — р. болг. унисдн, бр. унісон, п. ч. слц. ипізопо, схв. унйсоно, слн. йпізбпо; — запозичення з італійської мови; іт. ипізопо «однозвучне» походить від слат. йпізопиз «однозвучний», складного утворення з основ лат. йпиь «один», спорідненого з укр. ]йний] «інший», і зопиз «звук». — СІС2 856; 81. хмуг. оЬсусЬ 790; Кора-Ііпзкі 1015; НоІиЬ—Еуег 497; Младенов 652; Кіеіп 1679. — Див. ще сонет, унія. унітаз «раковина в убиральнях каналізаційної системи»; — р. унитаз, бр. унітаз; — утворення, що походить від назви фірми Ппііаз, яка початково виробляла ці предмети. — ССРДЯ 16, 667. унітарний «єдиний, який становить єдине ціле», унітаризм; — р. унитар-ньій, бр. унітарньї, п. ипііагпу, ч. ипі-Іагпі, слц. ипііагпу, болг. унитарен, схв. унитаран «тс.», слн. ипііагеп; — запозичення з французької мови; фр. ипііаіге «тс.» пов’язане з лат. йпііаз «єдність, єдине ціле», утвореним від лат. йпиз «один», що споріднене з укр. [йний] «інший». — СІС- 856; ССРДЯ 16, 667; 81. хмуг. оЬсусЬ 790; Кораіігізкі 1015; НоІиЬ—Еуег 497; Паигаї 735; ХУаІбе— НоГт. II 821; Кіеіп 1679. — Пор. унікум. уніфікація, уніфікатор, уніфікований, уніфікувати; — р. унифика.-ция, бр. уніфікацьія, п. ипіїікас]а, ч. ипіГікасе, слц. ипіїікасіа, болг. унифика-ция, м. схв. унификаци]а, слн. ипіїіка-сі]а; — запозичене, можливо, через посередництво західноєвропейських мов (н. Ппііікаііоп, фр. ипііісаііоп, англ. ипііі-саііоп) з латинської; плат, ипііісаііо є складним утворенням з компонентів ипі-, що походить з йпиз «один», йпіо «єдність», споріднених з укр. [йний] «інший», і -Іісаііо, пов’язаного з їасеге «робити». — СІС2 856; ССРДЯ 16, 667; 81. хмуг. оЬсусЬ 790; Кораіігізкі 1015; НоІиЬ—Еуег 497; Паигаї 735; Кіеіп 1678. — Див. ще універсальний, унія, факт. — Пор. електрифікація. уніформа «формений одяг»; — р. болг. м. унифбрма, бр. уніформа, п. ипііогт, ч. слц. ипііогта, схв. унифор-ма, слн. ипіібгта; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Ппііогт, фр. ипііогте походять від лат. йпііогтіь «одноманітний, такий, що має однакову форму», складного утворення з основи слова йпиз «один», спорідненого з укр. [йний] «інший», і Гогта «форма». — СІС2 856; 81. хмуг. оЬсусЬ 790; Кораіігізкі 1015; НоІиЬ—Еуег 497; РЧДБЕ 747; Паигаі 735; Кіеіп 1678. — Див. ще унія, форма. унія «об’єднання православної церкви з католицькою; об’єднання держав; назва міжнародних адміністративних союзів», уніат, уніатство, ]унйт] «уніат» Нед, [унйта] «тс.» Нед, ]унйцтво] «уніатська віра», [уніт] «уніат» Нед, Пі, [уніта] «тс.» Нед, [уніяр] «федераліст» Нед, Пі, [уніят] «уніат», уніатський, [унйцький] Нед, [уніярний] Нед,
[уніатський], [зуніятити] О; — р. болг. уния, бр. унія, п. ипіа, ч. ипіе, слц. ипіа, м. уни]а, схв. уни[а, слн. ипі'іа; — через посередництво польської мови запозичене з народної латини; нар.-лат. йпіб «єдність» зводиться до лат. йпиз «один»; спорідненого з гр. оКбс, «одне очко на гральній кості», гот. аіпз, двн. еіпз «один», дірл. біп, лит. уіепаз «один, єдиний; хтось», прус, аіпз «тс.», псл. іпь «один, сам», укр. один. — СІС2 856; Фасмер IV 163; Горяев 387; 81. \ууг. оЬсусЬ 789; Кораііпзкі 1014; Но-ІиЬ—Ьуег 497; Младенов 653; 8кок III 546; КІеіп 1678; Таїсіє—Ноігп. II 821 — 823. — Див. ще йний. — Пор. універсальний, університет, унікум, унісон, унітарний, уніфікація, уніформа, унція. [уннуї «всередині» ВеУг, [уннука, унука] «тс.» тж; — результат фонетичної видозміни прислівника [удну] «тс.» тж, який виник унаслідок злиття прийменникового сполучення у дну «всередину». — ВеУг 265. — Див. ще дна, дно, удну. [унолмошний] «нудний; набридливий» Лизанец; — запозичення з угорської мови; уг. ипаїтаз «нудний, неприємний, понурий» етимологічно неясне. —• Лизанец 629; МНТЕ8г III 1031 — 1032. унтер, унтер-офіцер, унтер-офі-церський, унтерський', — р. унтер, ун-дер, унтер-офицер, бр. унтзр, унтзр-афіцзр, болг. унтерофицер, схв. ун-тер-офицер-, — скорочення терміна унтер-офіцер, через посередництво російської мови запозиченого з німецької; н. Ппіегоіїігіег є складним словом, утвореним з прикметника ипіег «нижчий», спорідненого з англ. ипсіег «під, нижче», двн. ипіаг «тс.», дат. шв. дфриз. ипсіег, гол. опсіег, днн. гот. ипсіаг, дісл. ипсііг, дінд. асПтаЬ «унизу», асПіагаЬ «нижній, нижчий», лат. їпІегиз «нижній», ТпГга «внизу», та іменника ОІГігіег «офіцер». — СІС2 857; Младенов 653; КІеіп 1677. — Див. ще офіцер. — Пор. інфрачервоний. унти (мн.) (одн. унт чол. р., унта жін. р.) «хутряне взуття»; — р. бр. унтьс, — запозичення з російської мови; р. унтьі походить від евен, ипіа «чобіт». — Фасмер IV 163. [унувати] «втомитися, набридати Шейк; нудитися, докучати, спонукати О»; — запозичення зі словацької мови; слц. ипйуаі’ «утруднювати, турбувати» пов’язане з пауіГ ьа, якому відповідає ч. заст. пауііі «усмертити, морити, загубити», йпауа «втома», що споріднене зі слц. пуіі, укр. нйти. — О II 318; МасЬек Е8ЛС 392; НоІиЬ—Кор. 403; НоІиЬ—Ьуег 497. — Див. ще нити*. — Пор. навка. унція «одиниця маси (ваги); аптекарська міра»; — р. болг. унция, бр. унцьія, п. ипфа, ч. ипсе, слц. ипсіа, м. унци]а, схв. унца, унча, слн. йпса; — запозичення з латинської мови; лат. ипсіа «одна дванадцята частина» походить від йпиз «один», спорідненого з укр. [йний] «інший», один. — СІС2 857; ССРЛЯ 16, 681; Фасмер IV 163; Горяев 387; 81. \муг. оЬсусЬ 789; Кора-Іігізкі 1013; НоІиЬ—Ьуег 497; 8кок ІП 545; Мікі. Е\У 372; Младенов 653. — Див. ще унія. [унше] «краще» О; — р. уне «краще», др. оунии «кращий», стел, оунии, оуніїн «тс.»; — не зовсім ясне; зіставляється з дінд. ауаз «милість, допомога», ав. ауаЬ- «допомога», а також з дінд. уапаіі, уапбіі «бажає, любить, жадає», лат. уепиз «любов», уепіа «люб’язність», дісл. уіпг «друг»; менш вірогідне пов’язання з юний (Брандт РФВ 25, 35). — Фасмер IV 162; МеіІІеІ М8Б 9, 140; МеіІІеІ Еіисіез 435; НоИЬаизеп Ахуп. \УЬ. 343—344; VаіIIап^ КЕ8 9, 6. упад, упадати, упадатися, унадливий, упалий — див. падати, пасти2. [упайцяти] (дит.) «впасти» О; — афективне утворення дитячої мови, яке виникло в результаті фонетичної видозміни дієслова упасти', пор. [пайця-ти] (дит.) «спати» О. [упалати] «опадати, позбавити зерно луски» О, [упалачка] «ямка в жор
новій колоді на зерно» тж, [упалачька] «тс.» тж; — фонетичний варіант дієслова опалати «тс.». — Див. ще палати*. упалки — див. опалка. [упартийі «впертий» Нед, [упарти\ «тс.» Л; — бр. упартьі, п. ирагіу; — запозичення 3 польської мови; п. ирагіу є формою пасивного дієприкметника мин. ч. від дієслова ирггес, префіксального похідного від рггес «перти», якому відповідає укр. перти. — Вгііскпег 441. — Див. ще у1, перти2. [упасаний] «дуже гладкий, товстий (про людину)» Л; — бр. [упасеньї] «вгодований»; — похідне утворення від упасати «пасучи худобу, птицю, давати їм можливість добре наїстися», упастися «напастися; відгодуватися, стати гладким»; пор. опасистий «огрядний», дпасний «вгодований, жирний» Ж, упас-лий «легковідгодовуваний». — Див. ще пасти*. упастися — див. спасти. [упекатися] «управитися» Нед; — бр. упекацца «стомитись, працюючи; потрапити в неприємне становище», слн. иреііаіі «стомити, змучити»; — префіксальне утворення від того самого кореня, що виступає в спекатися «позбавитися, позбутися». — Див. ще пек1, спекатися. [упелишитися] «пристати, причепитися» О, [упелешитися] «тс.» тж, [впеліситисі] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення від пелех «пасмо волосся». — Див. ще пелех*. — Пор. пелюскатися. Іупельгати] «влаштувати; упоратися»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з пільга «полегкість», [пільгувати] «полегшувати, послаблювати». — Див. ще пільга. уперве, упервині — див. первий. [упетелиться] «потрапити в біду» До; — очевидно, похідне утворення від петля з метафоризацією семантики (початковим могло бути значення «потрапити в петлю (у пастку)» і под.). — Див. ще петля. [упилйтися] «пристати, причепитися» О; — неясне. Іупинчатися] «клопотати, добиватися» Г; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення на основі дієслова пнутися «тягтися, напружуватися». — Див. ще п’ястй. упйр* «вампір, за народним повір’ям, перевертень, мрець, що нібито виходить ночами з домовини і ссе кров сплячих людей», [упйрь Г, упер Шейк, опйр Ж, опйрь Г] «тс.», упирйця, [упиряга] Нед, [упиряка] «тс.» Г, Пі, [опирйще] Ж, [опирйця] «чарівниця»; — р. упьірь, бр. [упир, вупар], др. Упйрь (ім’я), п. ирібг, [хх/урідг], ст. иріегг, ч. слц. иріг, болг. [в'ьпйр'ь, вепйр], схв. ст. иріг; — псл. *рругь з первісним значенням «неспалений»; — утворене із заперечного префікса р- і кореня руг- «вогонь, жар; парити», що зберігся в укр. [пирйти] «червоніти (від гніву)» Нед, р. [пьірей] «припічок; загнітка» (Даль), п. регг (< руг-) «жевріюче вугілля», [реггус зір] «червоніти (про небо)», ч. руг «жар, розпечений попіл», ругИі зе «червоніти», слц. ругії’ за «тс.», ругепіса «спалена солома», вл. ругіс «топити», нл. ругіз «тс.», схв. упйрити «роздмухувати (вогонь)», слн. [гарїгііі зе] «почервоніти»; слово відбиває давню віру в очисну дію вогню і походить з часів, коли у сло-в’ян-язичників був обов’язковим обряд кремації; похований без цього обряду мрець нібито обертався на упиря; точним відповідником псл. *рругь є гр. атгирос «неспалений» (Лукінова Сл. мо-возн. 96—103); висловлювалося також припущення про зв’язок кореня руг- з *рег- «літати», який вбачали в р. нето-пьірь «кажан», п. піеіоругг, піеіоріегг, схв. рігас «тс.» (Ильинский РФВ 65, 226; Вгйскпег 594); зіставлялося з р. парить (УаіІІапі ВІахміа 10, 673—679), схв. пйрати «дути» (Мозгупзкі КО 12, 81), з ав. ууатЬига- «ворожий воді», дінд. атЬу «вода» (Корш АІВІРІї 9, 676—677); реконструювалося також псл. *гь-рег'ь як віддієслівне утворення від у-регііі < < угерііі зе «вчепитися», пов’язаного з
ч. гері'к «реп’ях», слц, геріГ за «чіплятися», оскільки упир вчіпляється, вгризається в жертву (МасЬек Е8ЛС 669; НоІиЬ—Буег 49/—498); недостатньо переконливою є також гіпотеза про запозичення з тюркських мов — тат. башк. убьір «ненаже'ра, відьма, злий дух» (Дмитриев ЛС 111 33), тат. иЬуг «міфологічна істота» (Радлов І 1782—1783), що пов’язувалося з иртак «ковтати» (Горяев 388; Преобр. І 64; Младенов 57; МікІ. ТЕІ II 181, Е\У 374—375, проти Корш АЇ8ІРЙ 9, 676—677). — Фасмер І 271, III 419, IV 165; НоІиЬ— Кор. 403, — Пор. вампір, літопйр, не-топйр, опер. [упйр2] (бот.) «бур’ян, листя якого подібне до листя молодої цибулі» (Чернігівщина, усно); — похідне утворення від [пир] «цибуля-порей, пір, АІІІит роггит». — Див. ще порей. упирати — див. перти2. [упирувати] «упиратися, наполягати», [упйрни «впертий» Д, упйрісти, упйрковати, упйрок «тс.» тж]; — афективне утворення на основі дієслова упиратися, пов’язаного з перти «тиснути». — Див. ще перти2. упівхгіжь «середина села» О; — складне слово, утворене з префікса у-та іменникових основ пів- і хижа-, кінцевий -ь надає значення збірності. — Див. ще пів, у1, хйжа. [упіканий] (ірон.) «товстий, вгодований» Корз; — не зовсім ясне; можливо, народнорозмовний варіант р. упйтанньїй або афективне утворення на основі пика, пикатий. упіюс — див. пйти. уповати (рідк.) «покладати надію, розраховувати, сподіватися», вповати, [уповитися] (безос.) «мати надію», уповання (рідк.) «тверда надія», [упова-ніє] «сподівання» Нед, [уповательно] «з надією» Нед; — р. уповать, др. (кн.) п'ьвати «надіятись; довіряти; бути переконаним», упивати «тс.», п^вание, упование, п. иіас «надіятись; довіряти», п. ст. р\уас, ч. сіоиіаіі «надіятись», ч. ст. йіаіі, слц. йГаі’ (ва) «сподіватись», болг. уповавам се «надіятися», [уфам се] «тс.», схв. [уфати се\ «надіятись», слн. йраіі «тс.», йраіі зі «насмілюватися, наважуватися», стел, ігькатн, оупжкл-ти; — псл. рцуаіі, ирьуаіі; в українській запозичення з церковнослов’янської мови (цсл. оупокдти, оупоканіє); псл. *рьу- певної етимології не має; зіставляється з двн. Іохмеп (< Іа^ап) «просіювати крізь решето, очищати (зерно)», дінд. ра'уаіе, рипай «очищає; спокутує; прояснює», що зводяться до іє. *реи-/ рои-/рецз-/рй- «очищати»; у такому разі розвиток значення міг би бути: «очищати» -» «приносити очисну жертву» -> «сподіватись на Божу милість» -» «уповати»; пов’язувалося також з хет. карриуаі- (де ка- префікс) «поважати; мислити, думати, припускати», лат. риіб «поважати; мислити, припускати», н. Ьоіїеп «сподіватись» (МасЬек Е8ЛС 123—124); ще менш переконливе зіставлення з лит. рий, рйуй, риуай «гнити, псуватись» (ХиЬаІу АГ81РП 16, 408, проти Розвадовський К8І 2, 103). — Чер-ньіх II 290—291; Фасмер—Трубачев IV 164; Вгйскпег 592; 8кок III 536; Младенов 653; Рокогпу І 827. — Див. ще певний. — Пор. дуфати, зухвалий, уфати. уповноважити, уповноважувати, уповноважений (у значенні іменника); — р. уполномочить, бр. упаунава-жьщь; — складне слово, що виникло як калька п. иреіпотоспіс «дати повноваження, уповноважити»; у другій частині можливий вплив п. иро’Л'агпіс «тс.»; пор. п. иреіпотоспіс, яке є калькою лат. ріепіроіепв. — 8 XV VII 333. — Див. ще вага, повний. [упораїти] (перен.) «обібрати» О; — утворення з префіксів у-, по- та дієслова раїти, раяти «радити» (пор. [поравши, порайіти] «порадити» О) з розвитком семантики: «порадити, дати пораду» -» «дати погану пораду, яка принесе збитки» -» «обібрати». — Див. ще раяти. [упбрхати] «заспокоїти, угамувати» Нед; — не зовсім ясне; можливо, афек
тивне утворення на основі прикметника [порхкйй} «боязкий». — Див. ще порхкйй. — Пор. умбрхати. [упосліджувати] «принижувати, зневажати, ставити нижче себе Г, СУМ; ображати, залишати поза увагою Г, Нед; ганьбити, знеславлювати Нед; залишати останнім, за собою Г», [впосліджувати} «тс.» СУМ, }упослідити}, [упусь-лідите} «зневажити» Корз, [упослі-джати}, [упосліджуватися} «недооцінювати себе» Нед, {упослідитися} Нед, [упосліджений} (у значенні прикметника) «жалюгідний» СУМ, [упдслід} «нарешті, потім, пізніше, в кінці» Г, Нед; — бр. [упаслежьіваць} «принижувати, ставити нижче за інших»; — запозичення з польської мови; п. ирозіесігас «зневажати, кривдити, обділяти; випереджати, залишати позаду» є префіксальним утворенням від розіесіг «зад, задок (у возі)», похідного від зіасі «слід». — Див. ще по, слід1, у1. [упражнятися] «робити вправи, управлятися» ВеУг, ст. упражняю(ся); — р. упражнять «тренувати», упражня-ться, упражнение, др. упражняти «займати» (наприклад, місце), частіше «знищувати», упражнятися «займатись чимось», упражнити «ліквідувати, знищити», упражнение «заняття, робота», болг. упражнявам (се); — запозичене через давньоруську мову зі старослов’янської; др. корінь пражн- походить від стел, прдздмп» (перехід зн > жн пов’язаний з м’якістю суфіксального н < п|), який зводиться до псл. *рогг-, що виступає в укр. порожній, а також у р. порожнин (Преобр. II 121, проти Фасмер IV 164), праздний (зі стел.); давнім значенням слова було, очевидно, «заповнювати пустоту; займати вільний час». — Черньїх II 291; Младенов 653. — Див. ще порожній. — Пор. празник. [упрани] «упертий» Л; — неясне; можливо, результат фонетичної видозміни незафіксованого *упрений, форми пасивного дієприкметника мин. ч. від перти, паралельної до упертий (пор. мелений і молотий). [упрендовуватисяі «вимагати, добиватися; домагатися, претендувати» О; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення на основі дієслова претендувати. — Див. ще претензія. упрйпуст — див. пустйти. [упритйк] «упритул» Чаб, [впри-тйк] «тс.» тж; — запозичення з російської мови; р. впритйк є префіксальним утворенням, пов’язаним з дієсловом тикать. — Див. ще при, тгіка-ти, у1. [упрбголодку] «впроголодь» Чаб, [впрбголодку} «тс.»; — нерегулярне префіксально-суфіксальне утворення, пов’язане з голод (див.). упруг — див. пруг. [упругий] «пружний, пружистий; тугий; еластичний» Нед, }упругість} Нед; — др. упругь «мачта (?)»; — запозичення з російської мови; р. упругий є похідним від кореня пруг- (< псл. *рг<?£-), наявного також в укр. пружина, напруга. — Черньїх II 291; Фасмер IV 165; Преобр. II 137; МікІ. Е\У 262. — Див. ще пруг, прягтгі1. упрягтгі, упрягати, упряга, упряж, упряжка, упряжнйй — див. прягтгі1. [упрямий] «міцний; впертий Нед; заливний (дощ) О», [упрямство} Нед, [упрямиця} Нед; — р. упрямий «упертий», п. иргге]ту «милий, приємний, ввічливий», ч. иргітпу «щирий, відвертий», слц. йргітпу «тс.»; — етимологічно пов’язане з прямйй; припускається, що початковим значенням було «прямий, відкритий» (ХиЬаІу АІ81РН 15. 496; Вгйскпег 594); зіставлялося також з перти, р. переть, упорний (МікІ. Е\У 240; Горяев 388, проти Фасмер IV 165). — Масіїек Е8ЛС 493— 494; НоІиЬ—Кор. 403; НоІиЬ—Ьуег 498. — Див. ще прямйй. [упряхнути] «просохнути, протряхнути» О; — очевидно, результат фонетичної видозміни дієслова протряхнути, похідного від тряхнути (див.). [упука] «вдавлення»; — префіксальне утворення, паралельне до [опука} «м'яч; випукла частина чого-небудь», але
з протилежним значенням. — Див. ще пук1, у2. — Пор. опука1. уп’ять, упят — див. оп’ять. ур----фонетичний варіант початку слів з характерним для української мови чергуванням ур- із вр-\ урем’я — врем’я, урода — врода, урочистий — врочистий, урізати — врізати тощо. ура (виг.) «бойовий заклик під час атаки; уживається для вираження загального схвалення, захоплення, радості», [урачити] «кричати ура!»; — р. бр. болг. м. ура!, п. Нига, ч. слц. Нига, схв. ура, слн. ига, Нига; — переконливої етимології не має; припускається можливість запозичення з нвн. Ьигга «ура», похідного від свн. Ьигга, що є формою наказового способу від свн. Ьиг-геп «швидко рухатися, повертатися» (Фасмер—Трубачев IV 166; КІи^е— Мйгка 322), хоч у російських, джерелах слово зафіксоване раніше, ніж у західноєвропейських (Черньїх II 291); існує також гіпотеза про тюркське походження слова як пряме запозичення СіакоЬзоп Н5ГР 1/2, 1959, 273) або від ига «бий», похідного від (\м)иппак «бити, убивати» (Горяев 388; ЬокоІзсЬ 169, проти Черньїх II 291, оскільки в тюркських мовах на території колишнього СРСР це слово є запозиченням з російської мови). — НоІиЬ—Кор. 136; НоІиЬ—Ьуег 200; Младенов 654. ураган «вітер великої руйнівної сили», ураганний; — р. бр. болг. ураган, п. Ьигадап, ч. ига^ап, Ьигікап, огкап, м. ураган, схв. ураган, аркан, слн. ига-§ап, огкап; — запозичення з французької мови; фр. оига^ап «тс.» походить від ісп. Ьигаса'п «тс.», джерелом якого є Ьигакап «тс.» (з таїно, мови антиль-ських туземців), що зводиться до Ьипга-кеп (з мови майя), букв, «одноногий велетень», далі «злий дух» -» «ураган»; висловлювалося також припущення про запозичення з тюркських мов, пор. тюрк, игауап «той, що разить, вражає» (Дми-триев ЛС III 45), проти Трубачев (Фасмер—Трубачев IV 166). — СІС2 857; Черньїх II 291—292; 51. \ууг. оЬсусЬ 289; НоІиЬ—Кор. 256; НоІиЬ—Гуег 498; Младенов 654; Паигаі 520—521; СагліІІ-зсЬе£ 657; КІеіп 751. [уразівський | «вид сукна» Пі, Шейк; — неясне; можливо, походить від назви пункту, де вироблялося це сукно. [уразнік] (бот.) «фіалка собача, Уіоіа сапіпа Н» См; — р. [уразная] «тирлич хрещатий, Сепііапа сгисіаіа Н; жовтий осот польовий, ЗопсЬиз агуепзіз Ь.» (СймоновиЬ), [уразная трава\ «під’-ялинник звичайний, монотропа, Нуро-рііуь топоігора Сгаапіг. (СимоновиЬ); звіробій чотиригранний, Нурегісигп риасі-гап^иіигп Ь » (Даль); [уразниуа] «звіробій чотиригранний» (Даль); бр. [уразнік] «шолудивник болотний, РеФсиіагіз раїиз-1гІ5 Ь.», п. игагпік «деревій цілолистий, АсЬіІІеа ріагтіса к», ч. йгагпік «моховинка, За^іпа к»; — похідне утворення від [ураза] «рана, хворе місце»; назва зумовлена цілющими властивостями рослини і використанням її в лікувальній практиці; пор. синонімічну назву цієї рослини [ранник]. — Смик 378; МасЬек Лій. ГО5ІІ. 75. — Див. ще разити. уран «радіоактивний хімічний елемент», урановий; — р. бр. болг. уран, п. ч. игап, слц. слн. игап, м. ураниум, схв. уран; — запозичення із західноєвропейських мов (н. Пгап, фр. игапіит, англ. игапіит); хімічний елемент був названий у 1789 р. німецьким хіміком Клапротом на честь відкритої в 1781 р. англійським астрономом Гершелем планети Уран, назва якої походить від гр. Оораубс; «Уран, бог неба» (з оораубс «небо»), — СІС2 857; Черньїх II 292; 51. ’Л'уг. оЬсусЬ 791; Кораііпзкі 1016; Но-ІиЬ—Ьуег 498; Младенов 654; КІеіп 1680—1681. Іурачити'І (жарт.) «ущипнути (про рака) Г; ущипнути подібно раку Шейк»; — афективне дієслово, утворене від рак (див.). [урачити2] «гостинно приймати у себе, щедро пригощати Нед; відзначати, вшановувати Пі», [урачувати] «тс.» Нед, [урачитися] «ні в чому собі не відмов-
лати, насолоджуватися, ласувати» Нед, [урачуватися] «тс.» тж; — запозичення з польської мови; п. игасгус «пригостити, почастувати» є похідним від гасгус «пригощати, частувати», звідки укр. [рачити] (див.). урбанізм «напрям в архітектурі та містобудівництві XX ст.», урбанізація, урбаніст, урбаністичний', — р. ур-банйзм, бр. урбанізм, п. игЬапігт, ч. игЬапізтиз, слц. игЬапігтиз, болг. ур-банйз'ьм, схв. урбанйзам, слн. игЬапі-хет; — запозичення з французької мови; фр. игЬапізте походить від лат. игЬапиз «міський; вихований; елегантний», похідного від игЬз (род. в. игЬіз) «місто; місто Рим», яке вважається запозиченням з шумерської мови (пор. шумер, цги «місто») через етруське посередництво; пор. також баск, игі «місто». — СІС2 857; 81. їмуг. оЬсусІї 791; Кораіігізкі 1016; НоІиЬ—Буег 498; □аигаї 736; Кіеіп 1681. [урбар] «прибуток; кадастр Куз; оброк Лизанец», [урбир] «оброк» Ли-занец, [урбарія] «грошова повинність, сплачувана поміщику» Г, Шейк; — п. игЬагіит «список ґрунтових повиннос-тей; повинність, записана в такому списку», ч. игЬаг, слц. слн. игЬаг, схв. урбарщ'ум; — запозичене, очевидно, через західнослов’янське посередництво з латинської мови; слат. игЬагіит утворене від н. НгЬаг «прибуток; земельний кадастр», похідного від свн. игЬог, иг-Ьиг, игЬег, игЬаг «податок», джерелом якого є двн. игЬегап «приносити прибуток», утворене за допомогою префікса иг- від двн. Ьегап «нести», що споріднене з лат. Іего «несу», гр. срєрсо «тс.», псл. Ьегр «беру», Ььгаїі, укр. брати; припускається також, що джерелом укр. [урбар, урбир] є уг. йгЬег «тс.» (Лизанец 629). — 51. м/уг. оЬсусЬ 791; Ма-сЬек Е53С 670; НоІиЬ—Буег 498; Кіиее—Міїхка 808. — Пор. брати. Гурванйця] «гурт овець» Дз Доп. УжДУ 4, 109; — неясне; можливо, пов'язане з дієсловом рвати (як частина овець, що відірвалася від отари). Іурвант'І (бот.) «синяк червоний, ЗсЬіит гиЬгит Засц.» Шейк; — неясне; можливо, пов’язане з рвати, хоч мотивація такого зв'язку затемнена. [урвант2] «залізна скобка на ободі колеса» Бі; — запозичення з польської мови; п. игАмапІ «скобка на колесі», ймовірно, пов’язане з игч/ас, похідним від пмас «рвати», якому відповідає укр. рвати (див.). [уред] «шкода» Чаб, [вред] «тс. тж, Ж, збитки; рана, ушкодження Ж», уредйть, вредйть] «шкодити» Чаб, уредний] «шкідливий; капосний» Г, вредний] «тс.» СУМ, [уреднючий, вреднючий, уреднющий, вреднющий] «дуже капосний» Чаб, [уредно, вредно] «шкідливо» Чаб; — р. вред «шкода», вредньїй, бр. [урзд] «втрата; шкода», [урздньї] «шкідливий, злий, капосний», др. врідіі «чиряк»; — запозичення з церковнослов'янської мови; українські форми з початковим у- є фонетичними варіантами форм з в-, що походять від цсл. вр'Ьдт» «отрута; виразка, рана, чиряк», закономірним фонетичним відповідником якому є укр. веред. — Фасмер—Трубачев І 361; Преобр. І 73; Младенов 654. — Див. ще веред. — Пор. вред. [уректи] «зурочити Г; докоряти СУМ», [вректи] «тс.», [уректися] «почутися» Г, [урікати] «докоряти; зуро-чувати» СУМ, Г, [врікати] «тс.» СУМ, [урікнути] Г, [урікатися] «чутися» Г, урічлйвий «здатний зурочити; якого можна зурочити» СУМ, Г, врічлйвий «тс.» СУМ, [урічний] «тс.» Г; — р. урекать «зурочувати», п. иггекас, ч. игкпоиіі, слц. слн. иге'каїі «тс.»; — похідне утворення від ректи; в ньому відбилася давня віра в силу вимовленого слова. — НоІиЬ—Кор. 403, 404; Младенов 654. — Див. ще ректи. — Пор. урок. Іуременити] «міцно зробити роботу»; — не зовсім ясне; можливо, похідне від [уремення] «удача», [времен-нйй] «сприятливий, зручний»; менш імовірний зв’язок з ремінь і первісне значення дієслова «зробити міцно, ув’язавши ременем». — Див. ще врем’я.
уремія (мед.) «самоотруєння організму внаслідок недостатності функції нирок»; — р. уремйя, бр. урзмія, п. іігетіа, ч. игетіе, слц. игетіа, болг. уремйя, схв. уремиг/а, слн. игеті]а; — слово з наукової латинської термінології; нлат. игаетіа (мед.) є складним словом, утвореним з основ гр. оором «сеча» і аща «кров». — СІС2 857; 81. м/уг. оЬсусІї 791; Кораііпзкі 1016; НоІиЬ—Буег 498; Младенов 654; КІеіп 1681. — Див. ще гемоглобін, урина. [ур'єт] (бот.) «вайда фарбувальна, синячник, Ізаїіз їіпсїогіа Б.» Мак, См; — п. иггеї, ч. игеї; — запозичення з польської мови; п. иггеї вважається штучно утвореним словом від ст. імеї, ^а]ї «тс.», джерелом яких є нім. \Уеї, ХУаісІ «тс.», унаслідок помилкового сприйняття й написання ииеї як игеї, а потім і иггеї (звідки й ч. игеї). — Вгйскпег 595; МасЬек Лгп. гозїі. 61 — 62; МікІ. Е\У 372. — Див. ще вайда1. урйна «сеча»; — р. болг. м. урина, бр. урьіна, п. игупа, ч. игіп, схв. урина, слн. игіп; — запозичення з латинської мови; лат. йгїпа «сеча» споріднене з дінд. уаг, уагі «вода», ав. уаг «дощ», тох. А \уаг «вода», лит. ]йга, лтс. ійга «море», прус, імигз «ставок», дангл. \уагг, дісл. уєг «море», йг «дрібний дощ», гр. ойроу «сеча»; іє. *цег-/ибг-«вода, дощ, волога». — НоІиЬ—Буег 498; КІеіп 1682; ХУаійе—Ноїт. II 840. — Пор. уремія, урологія. УрЙТНИЙ — див. врйтний. [уріанський] «східний» Бі, Пі, Шейк, [урліанський] «тс.» Пі, Шейк, [уліянсь-кий] «тс.» Шейк; — запозичення з польської мови; п. игіагізкі (про грушу), игіапїбімка «тс.», иг]апка (про перли, які походять зі Східної Індії), як припускається, є результатом фонетичної видозміни прикметника ог]епїа1пу «східний». — Бі 366; Вгйскпег 595. — Див. ще орієнтальний. [урісник] (бот.) «кораловець, Со-гаІіогЬіга НаІІ.» Мак; — неясне; можливо, штучне утворення від основи слова рости (зріст)-, назва може бути зумовлена м’ясистим, коралоподібно розгалуженим кореневищем. — Пор. кораловець. [урка] «злодій, вуркаган» Чаб, [ур-каш, урок] «тс.» тж, [уркашня] (зб.) «вуркагани» тж; — р. урка «злодій», бр. ]вурка] «хитрун, злодій»; — слово, що походить із злодійського арго; припускається тюркське походження; зіставляється з каз. урьі, ккалп. урьі «злодій»; на слов’янському грунті зіставляється з бр. вурнуць «украсти»; укр. ур-каган, вуркаган, бр. вуркуган «нахабний злодій» є експресивними суфіксальними похідними від урка, вурка (пор. укр. вовцюган, вовчуган, похідні від вовк). — ЗСБМ 2, 229. — Пор. вуркаган. [урльоп] «відпустка» СУМ, Г, Шейк, Куз, О, [урльдпник] «солдат у відпустці» СУМ, Г, Шейк; — бр. [урлеп, ур-леп\ «відпустка, відпочинок», п. игіор, игіоЬ «тс.», ч. игіаиЬ «відпустка», слц. игІаиЬ, игІаЬ, слн. йгІауЬ «тс.»; — через посередництво польської мови запозичене із середньоверхньонімецької; свн. игіоир, игіор, игіоЬ «дозвіл» (двн. иг-Іоир(Ь), н. ИгіаиЬ «тс.») пов’язане з дієсловом свн. егіоиЬеп (двн. ігІоиЬбп) «дозволяти», спорідненим з дфриз. ог-ІоІ, огіеі «тс.»; розвиток семантики слова відбувався в напрямку спеціалізації («дозвіл» «дозвіл підлеглому піти геть» -> «звільнення від роботи на певний час»), — НісЬЬагсІі 108; 81. м/уг. оЬсусЬ 791; НоІиЬ—Буег 498; РаиІ О\УЬ. 667; К1и§е—Міїхка 809. [урма] «місце, по якому ганяють худобу, вкрите слідами ніг; дорога, протоптана худобою Г; пасовище для овець Куз; слід овечого стада на землі, по якій воно пройшло Шейк; слід від овечої отари на траві Нед; слід від отари овець Чаб», [поурмлений] «з’їдений худобою зверху (про траву на пасовищі)» Г, [поурмити] «розтоптати» Нед, Куз; — п. Ьигта «натовп, гурт, велика кількість», Ьигтет «гуртом»; — запозичення зі східнороманських мов; мслд. урмз «слід», рум. йгта «тс.» зводяться до лат. *оггпа «тс.», джерелом
якого є гр. бррос; «ланцюг, намисто»; пор. іт. огта «слід», огтаге «йти за ким». — Сгап]'а1а 407—408; Вгйскпег 174; СДЕЛМ 449; ОБНМ 910. урна «посудина для зберігання праху померлого; скринька для таємного голосування; посудина для сміття»; — р. бр. болг. урна, п. ч. слц. игпа, схв. урна, слн. йгпа; — запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво французької (пор. фр. игпе, звідки н. Ьгпе); лат. игпа (< *игспа) «посудина; ваза; урна для праху; виборча урна» пов’язане з лат. йгсеиз «глечик; жбан», яке певної етимології не має; припускається запозичення з семітських мов. — СІС2 858; Черньїх II 292; Фасмер IV 168; НоІиЬ—Кор. 403; НоІиЬ—Буег 498; ХУаісіе—Ноїт. II 838— 839; Младенов 654; КІеіп 1682. [уробіть] «злякатися» Чаб, [вробіть] «тс.»; — бр. [урабець] «злякатися, перелякатися»; — результат фонетичної видозміни запозиченого з російської мови дієслова оробеть, префіксального похідного від робеть «боятися; не насмілюватися», пов’язаного з роб «раб, невільник». — Черньїх II 117; Фасмер III 487; МікІ. Е\У 225; Рокоту 781. — Див. ще раб. [уровець] «рівчак» О; — похідне утворення від ровець «тс.», демінутивної форми від рів' префікс у- вказує на невеликі розміри позначуваного предмета (пор. угорок,). — Див. ще рйти1, у'. [урбвйще] (мед.) «викидень Г, Бі; пахова грижа; перелом; розрив Нед; пухлина (?) Шейк»; — бр. [урбвішча] «викидень»; — очевидно, похідне утворення від рвати (пор. перервати вагітність і под.). — Див. ще рвати. урожай, [урод, уроджай, урджа, урбж'я, врожай], урожайний', — р. урожай, бр. ураджай, п. игосіха], болг. урожай', — префіксальне утворення від давнішого *гоб-]а)ь, з яким пов'язані рід, родити; пор. ч. йгосіа «урожай». — Черньїх II 292; Фасмер IV 168; Преобр. II 208; Вгйскпег 595; НоІиЬ—Кор. 403; НоІиЬ—Буег 498; МікІ. Е\У 280. — Див. ще рід. [урозвижки] [у сполученні уроз-вижки (розвижки) піти «сполошитися (про коней)»| О; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з віжка (див.). урок «завдання; навчальна робота; навчальне заняття; певний проміжок часу; (заст.) робота, визначена для виконання на певний час; (перен.) висновок, логічний підсумок чого-небудь, що має значення в майбутньому; [пристріт Бі, чаклування Нед]», [врок] «пристріт» Бі, уроки (мн.) «наслання хвороби ко-му-небудь поглядом СУМ; пристріт Бі; хвороба або випадок, спричинені чаклуванням Нед», [уроче] «чари; привабливість; чаклування, ворожба» Нед, ирбчення «уроки», врбчення «тс.», [урбченьки] (зменш.) «уроки» Бі, ]урд-чйна] «уроки; пристріт» Г, Нед, ]урб-чище] (збільш.) «урок; пристріт» Г, [урочища] (мн.) «уроки; пристріт» Г, урочний (заст.) «встановлений за певними умовами; визначений» СУМ, Нед, [урбчйти] «зурочити Бі, Нед; знеславлювати Нед; зачаровувати, причаровувати Нед», [врбчити] «тс.» Бі; — р. урок «навчальна година; учбове завдання; (заст.) робота, задана на певний час; повчання; щось повчальне; (заст.) зурочення, чаклування», урб-чить «псувати недобрим поглядом», бр. урок «чари», др. уроків «умова; угода; призначення, правило; податок, штраф; строк, визначений час», п. игок «чари; пристріт; зурочення; угода; (перен.) чарівність», ч. йгок «чари; хвороби; податок», слц. йгек, болг. урок «урок», урбци (мн.) «чаклування; пристріт», м. урок «пристріт», схв. урок «те.», слн. игок «зурочення; хвороба внаслідок зурочення», стел, оурочьнт»; — псл. игокь; — утворене за допомогою префікса и- від кореня гок-/гек-, який виступає в укр. ректй, пророк; укр. урок «пристріт; чаклування» і подібні значення в інших слов’янських мовах відбивають давню віру слов’ян у магію слова. — Черньїх II 292—293; Фасмер IV 168, 169; Преобр. II 200; Горяев 388; Вгйскпег 595; МасЬек Е83С 670; Но-
ІиЬ—Кор. 403; НоІиЬ—Еуег 498; Младенов 654. — Дигі. ще ректи, у'. урологія «розділ медицини, що вивчає хвороби сечостатевих органів», уролог, урологічний', — р. болг. уро-лбгия, бр. уралдгія, п. игоіо§іа, ч. иго-!о§іе, слн. игоІо§і)а; — запозичення із західноєвропейських мов, найвірогідніше, з німецької; н. ІЛоІо^іе, англ. иго-Іо§у, фр. игоіо^іе є міжнародним медичним терміном, утвореним з лат. йгіпа «сеча», гр. оороу «тс », від якого походить укр. урина, і гр. Лбуос; «слово; (наукове) пояснення, наука». — СІС2 858; 81. хууг. оЬсусЬ 791; Кораііпзкі 1017; Кіеіп 1682. — Див. ще логіка, урина. — Пор. астрологія, біолог, мінералогія. уротропін «лікарський препарат; протимікробний засіб»; — р. болг. уротропін, бр. уратрапін, п. игоігоріпа, ч. игоігоріп; — фармацевтичний термін, утворений з основ грецьких слів оороу «сеча», звідки укр. урина, і троттр «поворот, зміна». — 81. \муг. оЬсусй 792. — Див. ще тропік, урина. — Пор. урологія. [урочий] «чудовий, прекрасний; чарівний, який характеризується надприродною силою»; — слн. игбсеп «здатний зурочити», игосіру «тс.»; — запозичення з польської мови; п. игосху «здатний зурочити; чарівний, чудовий, привабливий» є похідним утворенням від игок «чари», якому відповідає укр. урок (див.). урочистий «пов’язаний з торжеством, знаменною датою; святковий; важливий, значущий; сповнений величі; [що буває раз на рік, річний Куз, Пі]», врочистий, урочистість (переважно в мн.) «урочисті заходи на відзначення якоїсь знаменної події; [річне свято, торжество, церемоніальний акт Бі, Пі]», врочйстість, урочисто, врочисто; — очевидно, як і бр. урачьістьі, запозичення з польської мови; п. игосгузіу «домовлений», пізніше «знаменитий; святковий», походить від игок «річна плата», префіксального похідного від гок «рік», що відповідає укр. рік, спорідненому з ректіі. — Вгйскпег 595. — Див. ще рік, у1. урочище «те, що становить природну межу (яр, гора і т. ін.); ділянка, яка виділяється серед навколишньої місцевості природними ознаками»; — р. урочище «тс.», бр. урбчьішча «тс.», [урбчьішчз] «урочище, певна місцевість з власного назвою», п. игос/узгсхе, игосхузко «тс.»; — похідне утворення від ректіі (уріка-ти, урбчити); первісно «місцевість із власного назвою». — Горяев 388; Вгйскпег 595. — Див. ще ректй. — Пор. урок. [урсів] «панич» Нед; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від уг. йг «пан». — МікІ. ЕАУ 372. [уруга] «попівський наділ» Л; — р. [уругаї «вигін»; — префіксальне утворення від руга «церковна земля, земля, виділена громадою на утримання духовенства»; значення префікса не зовсім ясне. — Фасмер IV 169. — Див. ще руга2, у'. уруть (бот.) «водопериця, Мугіо-рЬуІІигп Б.» УРЕ, [урут] «водопериця кільчаста, МугіорЬуІІигп уегіісіїїаіит Б.» Мак; — р. уруть «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з рута (див.). урчати «видавати або утворювати несильні переливчасті звуки низького тону» СУМ, урчання; — р. уркать, урчать, бр. вурчсщь «бурчати, гудіти; жерти», \вурчзць\ «бурчати; гарчати (про собаку)», вуркаць «бурчати; гиркати, сваритися»; — звуконаслідувальне утворення, можливо, пов'язане з ворча-ти; щодо словотвору пор. бурчати, мурчати і под. — Фасмер IV 168; ЗСБМ 2, 229—230. — Див. ще вбркати. урюк «місцева назва абрикоси; плоди абрикоси, висушені з кісточкою», урюковий; — р. урюк, бр. урук; — припускається тюркське походження; зіставляється з чаг. друк, тур. егік, уйг. еріік «слива»; пор. також узб. урик «абрикос, урюк», каз. орік «урюк». — Фасмер IV 169; Дмитриев ЛС III 47; Взаимод. и взаимообог. 54. уряд «найвищий орган державної влади; (іст.) місцеве правління; правління; посада; [державна установа]» СУМ, [врад, вряд] «уряд, правління, порядок» Ж, урядник, врядник, [врадник]
Ж, [урядниця] «,службова особа жіночої статі» Нед, Пі, урядовець, \уря-ддвня] Шейк, [урядок] «порядок», урядування «управління; [орган управління]» СУМ, [урядчик] «урядник» Нед, [урядників, урядницький, урядничий] Нед, урядовий, уряджати (вряджати), уряджувати (вряджувати), урядити (врядити), урядувати, [підурядник] Куз; — р. уряд «устрій, розпорядок», бр. урад, п. игх^сі «установа; правління, посада», ч. йгаС «установа; управління; посада», слц. йгаС «установа; управління; посада; влада», болг. уред «знаряддя; прилад; [порядок]», м. уред «прилад, інструмент; організація, відомство», схв. уред «канцелярія, контора, бюро, установа», слн. иге'СЬа «указ, розпорядження»; — псл. иг^сіь; — префіксальне утворення від ряд; зважаючи на наявність в українському слові двох наголосів (при давнішому уряд), можна припустити можливість впливу польської мови. — Фасмер IV 169; Горяев 388; Вгйскпег 474; НоІиЬ—Ьуег 498; НоІиЬ—Кор. 404. — Див. ще ряд, у'. ус «вус; [фалда Чаб; деталь воза (перо втулки; заколесник на осі) О|», [уси] (мн.) «вуса; вид оздоблення жіночого одягу» Нед; у сполученні уси вил-коваті (бот.) «вусики рослин» Нед, [усаня] «яра остиста, “вусата” пшениця» О, [усань], [усатік] (ент.) «золотоочка звичайна, СЬгузора уці^агіз ЗсЬп.» Дейн, [усатка] «пшениця, у якої колоски з остюками» Чаб, [усатькб] «вусань» Чаб, усач «вусань; [(іхт.) сом, Зііи-гиз §1апІ8 Ьіппаеиз Дейн]; марена, ВагЬиз Сиу.», усатий; — р. ус, др. усь; — псл. *(у)рзь, від якого походить також укр. вус. — Черньїх II 293—294; Фасмер IV 169—170; Горяев 388; Зсішбієг-Зє'л/с 1710. — Див. ще вус. [усаня] (бот.) «нечуйвітер волохатенький, Ніегасіит рііозеїіа Ь.» Мак, Нед; — похідне утворення від ус «вус»; назва мотивується тим, що рослина має волосисті квітки й листя, пор. синонімічне укр. [волосник] Мак, См, а також назви цієї рослини в інших мовах: р. ястребйнка волосистая, п. коз-гпасгек, схв. пухавка, слн. козтаіїса «тс.». — Нейштадт 591; Анненков 167; МасЬек Зт. гозії. 232; СимоновиЬ 232. — Див. ще вус, ус. — Пор. усень2, усничка. [усвиріпитися] «дуже набриднути Г; завдати страждань; мучити» Нед; — можливо, пов’язане з укр. свиріпа «злісний польовий бур’ян», з яким важко боротися, а також з рос. свирепьій «дуже злий, лютий, жорстокий». — Див. ще свиріпа1, у1. усе, усей, усенький — див. весь1. [усегда] — див. усігдй. [уселіско] «капкан» О; — пов’язане з сильце «пристрій у вигляді петлі для ловлення птахів і дрібних тварин». — Див. ще сило. [усень1] (ент.) «гусінь» (чол. р.) Л, [усень] (ент.) «личинка ряду лускокрилих (метеликів); Ьерісіоріега» Дейн, [усінь, усениця «тс.» Дейн, усениця Г, усельниця ВеБ, усільниця Нед, усілка Нед, усіль Нед]; — бр. вусень, др. усіница, цсл. оугЬньїуь, оус4інцл, юсе-ница; — псл. рзепь, рзепіса; — пов’язане З *(у)р5Ь «вус». — Див. ще вус, гусениця. [усень2 (благовонний)] (бот.) «Рап-сіапиз осіогаііззітиз Ь.» Мак, Нед, Куз; — суфіксальне утворення від ус «вус»; назва рослини мотивується наявністю в неї довгих повітряних коренів. — СимоновиЬ 335. — Див. ще вус. [усердя] «старанність», [усердиє, усердє] «старанність; відданість; відвертість; сердечність» Нед, [усердство] «щирість» Нед, [усердствувати] (кому) «бути відданим» Нед; — р. усердие, усердньїй, бр. [усердзиць] «розсердити», болг. усьрден, схв. уср\)е, слн. изгсіііі «розсердити»; — запозичення зі старослов’янської мови; стел, оуерьдик «бажання, прагнення» утворене з префікса оу- і кореня ерьд-, що виступає в слові серце. — Фасмер IV 170; Горяев 388; Младенов 656. — Див. ще серце, у1. [усирбувате] «дотримуватись узвичаєних норм, традицій (у їжі)» Корз; —
не зовсім ясне; можливо, пов’язане із сьорбати (див.). [усі'гдй] Г, Шейк, [усегда] Чаб, [всегда, усигда, всигда] тж, [усігда] До, Чаб, [повсигда, повсида] Чаб, по-всігда До, Чаб; — р. всегда, бр. [всегдьі, усегдьі, усегдьі], др. вьсьгда, вьсегда, п. у/з/.е^сіу, болг. всегда, схв. свагда', — псл. *уьзекьсІа, *УЬ5есІа, *уь8есІу; варіативність форм у праслов’янській мові відбиває різні можливі шляхи їх виникнення; зіставляються з лит. уізаСбз. — Фасмер І 362—363. — Див. ще всігда. [усілбк] «мармуровий брусок для точіння бритви» Корз; — р. оселбк «тс.»; — пов'язане з осла «брусок». — Див. ще осла. [ускарб] «молоток для насікання млинових каменів» Корз; — фонетичний варіант слова [дскарб] «гостроконечний молот, молот-пробійник (для колеса у млині)» Ж. — Див. ще оскарб. [ускік] «холодний північно-східний вітер; східний вітер» О; — результат фонетичної видозміни давнішого [уз-тбк\ «схід» або незасвідченого [*ус-ток[ з переходом о > і та закономірною діалектною зміною т’ > к перед наступним і. — Див. ще узтбк. [ускорб] «шкода, збитки» Нед (у сполученні з ускорбом «за кошт» Нед), [ускорбйти] «шкодити, приносити шкоду, збитки» Нед, [ускурбете] «відмовити собі в чомусь» Корз; — р. [ускорб-лять, ускорбйть] «ображати, образити, принести біду» (Даль); — пов’язане зі скорб «печаль, сум», [скорбі-ти] «сумувати, журитися». — Див. ще скорб, у. [услон] «ослін»; — фонетичний варіант слова ослін (див.). — Пор. услюн. [услопанитися] «стомитися» О; — неясне. [услюн] «ослін» Л; — виникло як фонетичний варіант слова ослін унаслідок його деетимологізації. — Див. ще ослін. — Пор. услон. [усничка] (бот.) «ВагЬиіа Несім/.» Мак; — похідне утворення від ус «вус»; можливо, є семантичною калькою нау кової назви ВагЬиіа, демінутивної форми від лат. ЬагЬа «борода»; назва мотивується тим, що листя і стебла деяких видів цієї рослини волосисті. — Симо-новиЬ 65; Орізапіе гозііп 450. — Див. ще ус. — Пор. усаня. усобиця (заст.) «внутрішня ворожнеча, чвари, спір; громадянська війна», усобник «той, хто сіє ворожнечу», усобницький, [усдбитися] «чинити розбрат, усобицю», міжусобиця’, — р. усдбица, бр. усдбіца, др. усобица, р,-цсл. жсокк «по черзі, впереміж»; — через давньоруську мову запозичене зі старослов’янської; стел, жсокица «заколот, збурення» утворене з префікса ж- (< псл. *<?-) та займенникової основи соб-, наявної в псл. *зоЬе «собі». — Фасмер IV 171; Соболевский РФВ 71, 450; МікІ. Е\У 331—332; Меіііеі Еіисіез 346. — Див. ще собі, у1. Успення (церк.) «християнське свято 28 серпня» (у сполученні Успення Пресвятої Богородиці), Успениє «умирання, засинання, зникнення, смерть» Нед, Успіння\ — р. Успение (Богоро-дицьі), др. Усьпеник «засинання, сон, смерть; церковне свято», усьпленинг, — запозичення зі старослов’янської мови; стел. Оугьпеник є префіксальним похідним від сліпати «спати», утвореним як калька гр. хоірпоїс; тїдс ©єотбхоо. — Фасмер IV 172; Младенов 655. — Див. ще спати, у'. [успилати] «вичерпати» ВеУг, [ус-пелати] «тс.» Нед; — префіксальне утворення від [спилати] «жваво, вправно, швидко робити, ходити» Нед; префікс надає дієслову значення закінчення дії. — Див. ще спилати, у1. успіх, успівати, успіти — див. спіти. уста «губи, рот», вуста «тс.», ус-тенята, устка, [устні] «губи» Нед, устонька, устоньки, [усточка], усточки, усний, [устний Нед, устній Г], усно, [устне] Г, [підустйти, підуїца-ти] «підбурювати» Нед, [підустливий] «підбурювальний, підбурюючий» тж; — р. уста, бр. вусньц [вуста] «губи», др.
уста, п. изіа, ч. слц. ййіа, вл. Амизіа, нл. Ьизіа, полаб. уаизіа, уаізіа, болг. уста, м. уста, схв. уста, слн. йзіа, стел, оуста; — цсл. изіа (мн.) (< іє. *ои8-Іа «губа»); — споріднене з прус, аизіо «рот», лит. аизіпіі «даремно балакати», лтс. аизаі «балакати», аиза «балакун», дінд. бзіЬаЬ «губа», ав. аозіа- «губа», лат. аизсиїигп «ротик», що зводяться до кореня іє. *биз-/аи8- «рот, устя» з розширювачем -і-; без розширювача цей корінь представлений у лат. ба «рот; береги», дінд. §Ь- «рот», ірл. а «тс.». — Критенко Вступ 507; Черньїх II 293; Фасмер IV 172; Горяев 389; ЗСБМ 2, 232—233; Вгйскпег 596; Ма-сНек Е83С 671; НоІиЬ—Кор. 404; НоІиЬ— Еуег 498; 8сЬи8Іег-8еАмс 1710; Младенов 656; 8кок III 549; МікІ. Е\У 372; Мауг-Ьоіег І 84; Тгаиїтапп 19—20; ХУаісІе— Ноїт. II 224; Рокоту I 784—785. устав «правила поведінки; статут; (лінгв.) один із типів письма в старовинних рукописах», [устава] «закон» Нед, уставний, [полустав] «святці», ]полуставець] «тс.»; — р. устав, бр. устау (лінгв.), [устава] «закон; наказ; постанова», п. изіам/, изїаАма «закон», ч. слц. йзіау «установа», йзіауа «конституція», слн. изіауа «основний закон, конституція»; — префіксальне утворення від ставити', у формі [устава] запозичене з польської мови. — Вгйскпег 596; НоІиЬ—Еуег 498; Младенов 656. — Див. ще ставити, у'. [устаментуватися] «схаменутися, опам’ятатися О; споважніти, визначитися Исслед. п. яз.; усталитися (про погоду) О»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов'язане зі стати', висловлювалося також припущення про контамінацію на українському ґрунті п. іезіагпепі «заповіт» і п. изіаііс зі^ «стати сталим, розповсюдитись» (Исслед. п. яз. 250). устелиполе (бот.) «Сегаіосагриз Б.; устелиполе піщане, Сегаіосагриз аге-пагіиз Б.», [устели поле Мак, постели поле Мак, постели-поле См] «тс.»; — складне слово, утворене за аналогією до ботанічної назви перекотиполе; складається з наказової форми дієслова устелити та іменника поле; назва мотивується невибагливістю рослини, у зв'язку з чим її використовують для зарощування піщаних схилів, териконів, відвалів. — Смик 229—230. — Див. ще поле, слати2. Устйм (особове ім’я), Устйн, Юс-тйм, Юстйн, ]Устян, Устай] Шейк, Устймко, Устймрнько, Устймрчко, Устйна, Юстйна, Устя, Вустя, Юстя, Вутанька, Устйнка, Устйнонька, Юс-тйнка, Юстйнонька, Юспгйночка; — р. Устйн, Устйм, Устйна, бр. Усцін, розм. Юстмн, др. Юстинь, цсл. Иоу-стиит»; — через посередництво грецької мови запозичене з латинської; сгр. ’ЗоиотЇуос; походить від лат. Зизіїпиз, утвореного від рзіиз «справедливий». — Вл. імена 91, 165, 216; Петровский 212, 235; Суперанская 83; Фасмер IV 172. — Див. ще юстйція. [устіра] (іхт.) «плоскирка, Віісса Ьщегкпа Еіппаеиз» Дейн; — результат фонетичної видозміни давнішого [гус-тіра] «тс.» унаслідок сприйняття початкового г- як протетичного; пор. [ус'влі] з гуслі. — Див. ще густера. устрйця «їстівний морський молюск», устрйчний; — бр. вустрьща, п. озігу^а, ч. йзігісе, слц. изігіса, вл. нл. \уи8Ігіса, схв. острига, слн. озігі-§а; — запозичення з російської мови; р. устрица «тс.» виникло під впливом форм на -ица типу ящерица, мокрйца з давнішого устерс, устерса, мн. устерсьі, запозиченого із західноєвропейських МОВ, МОЖЛИВО, з ГОЛ. ОЄ8ІЄГ «устриця» (мн. оезіегз), пор. також нн. йзіег, іт. бзігіса «тс.», джерелом яких через лат. озігеит є гр. оотрєюу, оотрєоу «молюск, раковина». — СІС2 858; ЗСБМ 2, 233; Черньїх II 293; Фасмер IV 172, 173; Горяев 389; МасЬек Е83С 671; Но-ІиЬ—Кор. 404; НоІиЬ—Еуег 498; МікІ. Е\У 228; ХУаИе—Ноїт. II 228; Егізк II 438. устрій — див. стрій. [устрой] (бот.) «часник, АНіит за-ііуит Б.» Мак, Пі, Шейк; — запози
чення зі східнороманських мов; молд. рум. изіигбі «тс.» є суфіксальним утворенням від основи изіига, що походить від лат. цйіиіо, из^иіате «обпалювати, спалювати»; назва зумовлена різким смаком кореневої частини рослини. — Анненков 23; СДЕЛМ 450; СЕЙМ 912. [уструба] «зруб» Л, уструб (у сполученні уструб рубіть «зводити хату» Л); — неясне; можливо, пов’язане з рубати, зруб. устрявати, устрявати, устрягти, устрянути, устряти — див. стрягнути. устя «гирло; (спец.) вихідний отвір чого-небудь», [устє] «гирло» Нед, Ч, [вустє Нед, вустя Ч, устня Нед, Пі, устьє, устцє, усця, усть 4} «тс.», [устенка] «вузенький вхід у кітець (загороду з очерету для вилову риби)» Дз, [устенок] «вузький вхід у загін для овець Нед; вхід у вершу Мо», [ву-стенок] «стінка у верші Мо; у рибальській верші менший конус, що входить у більший Г», [вусті] (мн.) «передня частина печі, челюсті» Дз, устячко (бот.); — р. устьє, бр. вусцє, др. устие, вустие «устя ріки, отвір, край», п. иіз-сіе, изсіе, ч. йзіі, слц. йзііе, болг. устие, м. устие, схв. уиііїе, слн. йЛ]е; — псл. изіь]е «устя»; похідне утворення від псл. изїа, пор. лат. озііигп «устя», яке відповідає псл. изіфе, а також лит. йозіаз «гавань», лтс. иозіа «тс.». — Черньїх II 293; Фасмер IV 173; Горяев 389; ЗСБМ 2, 233; Вгйскпег 596; Ма-сНек Е8ЛС671; Младенов 656; Рокоту І 784—785. — Див. ще уста. устячко (бот.) «отвір між клітинами в шкірці листя рослин, через який відбувається випаровування вологи та обмін газами»; — можливо, як і бр. вусцейка, калька російського наукового терміна устьице «тс.», що є похідним від устьє. — ЗСБМ 2, 233. — Див. ще устя. [усушок] «весільне печиво, оздоблене зверху» Корз; — пов’язане із сухий, пор. р. усушка, слн. изйзек «втрата вологи». — Див. ще сухйй. [усуюска] «латка, що охоплює весь передок чобота» Корз, [усуюзите] «пришити усуюску» Корз; — іменник, утворений від префіксального дієслова, пов’язаного із союзка (див.). [усь1] «возова вісь» Л; — результат діалектної фонетичної видозміни слова [ось], що є фонетичним варіантом укр. вісь (див.). [усь2| (вигук для нацьковування собак), [ус!] «тс.» ВеУг, [ускати] «кричати ус! ус!» тж, наущувати, [підущу-вати] Шейк; — р. усь, уськать, бр. вусь, усь, вуськаць; — звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з кусь (кусі), похідним від кусати. — Фасмер IV 173; ЗСБМ 2, 234. [усьлі] «гуслі» О; — результат фонетичної видозміни слова гуслі внаслідок сприйняття початкового г- як протетичного. — Див. ще гусла. [усь-усь-усь] «вигук, яким кличуть гусенят» О; — варіант вигуку гусь!, пов’язаного з назвою свійського птаха; втрата початкового г- відбулася, можливо, внаслідок сприйняття його як протетичного. — Див. ще гусь. усюди — див. всюди. [уталашитися] «стихнути, заспокоїтися», [уталожитися] «тс.» ВеУг; — р. [талашиться] «метушитися, товктися» Даль; — неясне. [утанажити] «зморити, вкрай стомити», [утанажитися] «утомитися, намучитися»; — неясне; можливо, пов’язане з п. иЦіус «знудитись, обриднути». [утарчка] «сутичка» Пі, Шейк; — запозичення з польської мови; п. иіагсгка «сутичка, бійка, суперечка» споріднене з укр. торкати. — Вгйскпег 596. — Див. ще торкати. [утварь] «виріб, творіння, зображення, прилад, посуд, зброя, прикраса Нед; іконостас О», [утвар] «домашня птиця» Чаб; — р. утварь «сукупність предметів певного вжитку (домашнього, церковного); (заст.) прикраса», др. утварь, слн. иіуага «мрія (нереальна)», стел, утвлрь «творіння, краса, прикраса», пізніше «предмети домаш
нього вжитку; одяг»; — давнє префіксальне утворення, пов’язане з дієсловом творити, псл. іуогііі; початковим значенням іменника було «те, що створене; продукт творіння». — Черньїх II 294; Фасмер IV 173; Горяев 389. — Див. ще твар, творити. [утелйха] «така, яку можна приборкати, приручити, заспокоїти» Нед; — неясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з [шелехнути] «сильно вдарити» Нед або з теля, телиця, пор. те-лбхно\ «вигук для підкликання телят» Нед, телднь! телонь! «тс.» тж. [утеміч] (присл.) «у темну ніч» Шейк; — очевидно, результат стягнення й подальшої фонетичної видозміни словосполучення у темну ніч унаслідок злиття й скорочення слів у розмовній мові. — Див. ще ніч, темний, у1. [утепенйтися] «дуже стомитися» Нед, Шейк; — неясне; можливо, пов’язане з п. [пі^рпу] «важкий, клопітний, нудний», І^ріс «притупляти; нищити; мучити». утилізація «використання чогось для переробки; доцільне використання відходів», утилізатор, утилізаторство, утилізаційний, утилізувати; — р. болг. утилизация, бр. утьілізацьія, п. піуіі-гафа, ч. піііізасе, слц. иііііхасіа; — запозичення із західноєвропейських мов; пор. фр. иіііізег «використовувати, мати користь», н. ІЛі1І8Іегип£ «утилізація», иіііізіегеп «утилізувати», англ. піііігаїіоп «використання», що зводяться до лат. йііііз «корисний, придатний», похідного від лат. йіі «вживати». — СІС2 858; Черньїх II 294; 81. у/уг. оЬсусІї 792; ХУаІсІе—Ноїт. II 847; КІеіп 1684. — Пор. утилітарйзм. утилітарйзм «прагнення у всьому мати користь; практицизм», утилітарист, утилітарний; — р. утилита-рйзм, бр. утьілітарьізм, п. иіуіііа-гуггп, ч. иіііііагізгпиз, слц. иіііііагіхтиз, болг. утилитарйз-ьм, схв. утилита-рист(а) «утилітарист», слн. иіііііагі-гегп; — запозичення з французької мови; фр. иііІііагізгпе виникло на основі лат. йіііііаз «користь, вигода», похідного від йііііз «корисний». — СІС2 858; 81. Аууг. оЬсусІї 792; Кораіігіакі 1018; НоІиЬ—Ьуег 499; КІеіп 1684. — Див. ще утилізація. утйль «відходи, речі, непридатні до вживання і використовувані як вторинна сировина», утильник, утильний; — бр. утьіль; — запозичення з російської мови; р. утйль є субстантивним утворенням на основі латинського прикметника йііііз «корисний, потрібний» (пор. фр. иіііе «(щось) корисне»); висловлювалось припущення, що слово утворилося в результаті скорочення складного утильсьірье, в основі якого лежить словосполучення утилизйрованное сьі-рье або утилизация сьірья. — СІС~ 858; Черньїх II 294. — Пор. утилізація, утилітарйзм. [утинає] «?» Нед, (у сполученні утинаса на рамена) Шейк; — неясне; можливо, афективне утворення на основі тнути, тяти, пор. [утинок] «обрубок» Шейк, а також р. [утйн] «біль у попереку; ревматичне захворювання спини». — Фасмер IV 174, 177. [утігайлівка] «вир, глибоке місце в річці» Ч; — афективне утворення від тягти, тобто йдеться про «місце, де течія втягує, затягує на дно». — Див. ще тягтй, у1. утік (текст.) «поперечні нитки тканини, які переплітаються з поздовжніми (основою)», уток «тс.», уточний; — р. уток, бр. уток, [вутдк], др. уптьк'ь, п. иіок, и/<Дек, ч. йіек, слц. іДок, вл. Ауиік, нл. Ьиік, болг. в'ьт'ьк, слн. уоіек, цсл. жт"ькгь «ткацька основа»; — псл. рГькь; — префіксальне утворення з *<?-, якому відповідає укр. у-, і дієслівної основи -Гькь, з якою пов’язане укр. ткати. — Фасмер IV 175; Горяев 389; ЗСБМ 2, 236; Вгйскпег 605; НоІиЬ— Буег 498; Младенов 94; МікІ. Е\У 367— 368; 8сЬгасІег Веаііехікоп II 632. — Див. ще ткати, у-. утка, утва, утеня, утйня, утйця, утінка, утятина — див. вутка.
[утлйці) (бот.) «МІТЛИЦЯ, А^ГОЗІІЗ Б.» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, результат фонетичної видозміни та деетимологізації слова мітлиця «тс.» (див.). [утомйти (сльози)] ВеЗн; — можливо, афективне утворення на основі слова тамувати або результат контамінації слів утамувати і утолйти. — Див. ще тамувати, толйти, у1. утопія «мрія, вигадка, химера», утопізм, утопіст, утопічний', — р. болг. утбпия, бр. утопія, п. иіоріа, ч. иіоріе, слц. иіоріа, схв. утопила, слн. иіоріщ; — походить від назви твору англійського філософа Т. Мора «Утопія» («БЛоріа», 1516 р.); нлат. иіоріа утворене з грецької частки об «ні» та іменника тбтгос; «місце» (букв, «місце, якого немає») для позначення вигаданого острова, на якому був побудований ідеальний суспільний лад. — СІС2 859; Черньїх II 295; Горяев 389; 81. м/уг. оЬсусІї 792; Кораііпзкі 1018; НоІиЬ—Кор. 404; НоІиЬ—Еуег 499; Кіеіп 1684. — Див. ще ізотоп. — Пор. топографія, топонім. утори (мн.) «пази на краю бочки, діжки, барила, в які вставляють дно», втори «тс.», утор (одн.) СУМ, Г, Нед, [утбрич] «прилад для вирізування пазів (уторів) у діжці для вставляння дна» Л, утірник,, уторник «тс.» СУМ, Г, Нед, [втірник] «різець для вирубування уторів» ВеЗн; — р. утор, бр. утбра, п. ’ліц.іог, ч. слц. йіог, вл. \¥иІога, нл. Ьиіога, болг. вітор, схв. утор, слн. йіог; — псл. ріогь, утворене з префікса <? та кореня -Іог- від Іегіі, з яким пов’язане укр. терти', припускається первісне значення слова «нарізка». — Фасмер IV 175; Горяев 389; ВеЗн 74; Вгйскпег 605; МасЬек Е83С 672; НоІиЬ—Еуег 499; 8сЬизІег-8е\ус 1713; Младенов 94. — Див. ще терти, у-. [уторічьки] «початок і кінець полотна» О; — очевидно, пов'язане з то-рбка, тброк «кромка» (див.). уторопити, второпати, уторопати, вторбпити, вторбпний, невто-рбпний — див. торопіти. [утредня] «ранкова церковна служба» Нед, Бі, [утробній] «ранковий» Бі; — результат фонетичної видозміни слова утреня «тс.» під впливом день або внаслідок дисиміляції подвійного -нн- в *утрення; розглядається менш імовірне стягнення сполучення утро дня (Бі). — Див. ще утреня1. [утренник] (бот.) «котяча м’ята справжня, Мереіа саіагіа Б.» Мак, Шейк, См; — очевидно, пов’язане з [утро] «ранок», хоч мотивація назви неясна. утреня* «церковна служба, що правиться рано-вранці», [ютреня] «тс.» ВеБ, заутреня’, — р. утреня, [вутрьін], бр. [вутрзнь, вутріня, ютрань], болг. утренна, м. утрена; — запозичення із церковнослов'янської мови; цсл. оутренж походить від оутрьиь «ранній, ранковий», пов’язаного з оутро «ранок». — ЗСБМ 2, 237. — Див. ще утро. [утреня2] «міра поля» Нед, Шейк; — ч. ]іІго «тс.»; — калька н. Мог§еп «морген, земельна міра в Німеччині (0,25 га)». — Пор. морг2. утрйрувати «занадто перебільшувати; спотворювати, доводячи до крайнощів», утрирбвка, утрирування', — р. утрйровать, бр. утрьіраваць, болг. утрйрам; — запозичене з французької мови, можливо, через посередництво російської та німецької; фр. оиігег «перебільшувати» походить від прислівника оиіге «крім; далі; зверх», джерелом якого є лат. иііга «далі; довше; зверх». — СІС2 859; Черньїх II 295; Оаихаі 521. — Див. ще ультра-. [утрихвіст] (бот.) «устелиполе піщане, Сегаіосагриз агепагіиз Б.» Шейк, [утри-хвіст См, утри хвіст Мак] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, складне слово, утворене з дієслова наказового способу утри від терти та іменника хвіст, або виникло в результаті стягнення й переоформлення словосполучення *у три хвости; — назва може бути зумовлена гіллястим стеблом рослини, подібним до віника (Флора УРСР IV 342). — Пор. устелиполе, утришия.
утришия [у виразі гнати (вигнати) утришия (втришия)} «грубо проганяти кого-небудь звідкись»; — результат стягнення словосполучення *у три шиї. — Див. ще три, у1, шия. утро «ранок» До, Чаб, [ютро] Нед, [утрешній] «ранковий» Чаб, [утрішній] «тс.» тж, [утричком, утром] «ранком» тж, [обутритивя] (безос.) «наступити (про ранок)», [обутріти] «тс. Г; наступити (про день) Ж; зійти (про сонце) Г, Ж»; — р. утро, бр. [утро], др. утро, п. ріго «завтрашній день; завтра», ч. ]Иго, слц. ]иіго, []иїге] «завтра», вл. іиіго, нл. ]иІ8о, полаб. )аи!гй, болг. м. утро, схв. іутро, слн. ]йіго, стел, оутро, ютро; — певної етимології не має; традиційно реконструюється псл. *Іиіго > *иіго і зіставляється з лит. ]аи «вже», р., уже «тс.» (Вегп. ІЕ 10, 156; МеіІІеІ Еіисіез 406; Вги§тпапп Огип-сігізз 2, 326; Младенов 657, проти Мік-ко!а ВВІ І 19); за іншим поглядом, псл. *]ЦІго з первісним значенням «час запрягати» пов’язували зі шв. [бкі[ «тривалість роботи між однією їдою та іншою», норв. оукї (пгерм. *]аикіро «запрягання»), дінд. уокігагп «вірьовка, підпруга», ав. уабхобга- «(військове) запрягання», далі з лат. [ц^ит «ярмо», р. йго (укр. іго) «тс.»; до семантики пор. гр. [ЗоиЛйтбс; «вечір», букв, «час розпрягання биків», дінд. зат^ауа «час перед обідом» (букв, «час, коли зганяють велику рогату худобу») (ЗсЬгасІег Веаііехікоп 1, 2); псл. *[иїго зіставляли також з лит. [аиігиз «чутливий, пильний», лтс. іаиігз «веселий, бадьорий» (МасЬек Е8ЛС 229; НоІиЬ—Кор. 155; НоІиЬ—Буег 224; Ггаепке! Зіауіа 13, 13, проти Фасмер IV 176); на основі стел, злоустрд «на наступний ранок; завтра», п. ст. ]и8Іггепка (п. ]и!ггепка) «ранкова зірка, зоря», болг. [завтра], м. завтра «завтра, завтрашній день» реконструюється псл. *из!го, яке зіставляється з лит. аизга, [айзіга] «ранкова зоря, світанок», аизіі «світати», лтс. аизіга «ранкова зоря», двн. бзіаг «східний», лат. аигбга «ранкова зоря», дінд. изаЬ «тс.», що зводяться до іє. *аиез-/аиз- «світити, 52 сяяти, горіти» (Младенов 657; Вегп. І 462; МеіІІеІ Віауіа 1, 198; Тгаиітапп 19); припускається також, що псл. *и8Іго виникло з *изго, зі вставним -Б після -8-, як у псл. зезїга, озіґоуь (МікІ. Е\\7 373); існує припущення про паралельне існування псл. *из(і)го «ранкова зоря» і *]иіго «пора пробудження; початок нового дня» та про контамінацію цих форм ще в праслов’янську епоху; псл. [иіго зіставлялося також з гр. аиуг; «блиск, денне світло», алб. а^ите «ранкова зоря» (Ребегзеп К2 38, 311), з гот. йЬ(\уб «світанок» (РгеІІ-\УІІ2 ВВ 26, 324). — Фасмер—Трубачев IV 176; Черньїх II 295—296; Горяев 389; Вгйскпег 209—210; МасЬек Е8ЛС 229; МікІ. Е\У 373; Рокогпу 1 86—87. — Пор. завтра, ютро. утроба «внутрішня частина живота тіла людини або тварини; живіт, черево; [нутрощі Нед; (анат.) матка Нед; утроба матері Нед; дитина в зародку Г; пронос Г[», [утрібки] «нутрощі; вид страви» Нед, [вутроба] ВеБ, [дтріб] «нутрощі» Ж, [отрїбка] «пронос» Ж, [отрдба] «тс.» тж, [отроба] «тельбухи» О, утробний, утробно', — р. болг. м. утроба, бр. вантрбба (з польської), [утрббьі] «нутрощі», [утрббець] «пронос», др. утроба, п. у/^ігоЬа «печінка», ч. слц. йїгоЬа, вл. ’лшігоЬа «нутрощі, серце», нл. \миізоЬа, ЬиізоЬа «серце», схв. утроба «нутрощі», утробица «печінка», слн. уоїгоЬа «нутрощі», стел, жтрока; — псл. *р(гоЬа; — суфіксальне утворення (суфікс -(о)Ьа, пор. хвороба) від *р!го «нутро», що споріднене з дінд. апігагл «нутрощі», апіагаз «внутрішній», апїаг «всередині, між», ав. апіага-«внутрішній», вірм. апсіегк' (мн.); далі пов’язане чергуванням голосних з гр. єутєроу «нутрощі», дісл. ійгаг (мн.) «тс.», двн. ипіаг (нім. ипіег) «під; між; серед», лат. іпіег (<епіег) «між», іпїегіог «внутрішній», що зводяться до основи іє. *еп4ег(о)- «внутрішній» від кореня іє. *еп- «в; всередині». — Фасмер IV 176— 177; Черньїх II 296; Горяев 389; Вгиск-пег 605; МасЬек Е8ЛС 672; НоІиЬ—Кор. 404; НоІиЬ—Буег 499; 8сЬизіег-8е\мс
1714; Младенов 657; МеіІІеі Еіисіез 406; ІЛіІепЬеск 8; ХУаІсІе—Ноігп. І 708. — Пор. інтелект, нутро, у*. [утробашен] (бот,.) «очиток їдкий, Зесіит асге Б.» Мак, См; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з утроба; у такому разі назву можна пояснити лікувальними властивостями рослини, яку широко застосовують у народній медицині для лікування різних внутрішніх хвороб. — Лік. росл. Енц. дов. 317— 318; Масіїек Літі, гозії. 94—95. — Див. ще утроба. — Пор. нарубашен, утробний. [утробник] (бот.) «плакун верболи-стий, ЕуОігіпп заіісагіа Е.» Шейк; — похідне утворення від утроба; назва пояснюється тим, що в народній медицині цю рослину використовують при різних внутрішніх хворобах. — Лік. росл. Енц. дов. 350—351; См 297; Шейк 217. — Див. ще утроба. [утрббушка] (орн.) «вівсянка сіра, ЕтЬегіга саіапсіга Б.» Шарл; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з утроба, хоч мотивація назви неясна. — Див. ще утроба. [утрофйм] «вид тканини» Нед, Шейк; — р. утерфиновое сукно, др. утрофамті; — припускається, що слово виникло на основі англ. іШег «крайній» і Ііпе «прекрасний» у результаті стягнення й лексикалізації словосполучення; приголосний м замість н з’явився під впливом губного ф. — Фасмер IV 174. [утрупати] «втягнутися, звикнути» Шух, [утрупатися] «звикнути» Г, Шух; — не зовсім ясне; можливо, запозичене з болгарської мови, пор. болг. трупам «збирати, накопичувати», утруп-вам «завалювати, закидати». утуряти «задумувати, видумувати» Нед, Шейк; — неясне; можливо, афективне утворення від турати (див.). утцаль — див. ухналь. утюг «праска; пристрій для вирівнювання ґрунтових доріг, полів; [(перен., ірон.) телепень Чаб]», [вутюг] «праска» Чаб, [отюг[ «тс.» тж, утю ження, утюжильник, утюжка, утюжник, утюжильний, утюжний, утюжити; — р. утюг, бр. уцюг (тех.), [вуцюг], п. [исіик], болг. ютйя, м. схв. (заст.) ути]а; — запозичення з тюркських мов; пор. тур. йШ «утюг», йійіегпек «утюжити», аз. уТ¥ «утюг», каз.-тат. &те «тс.», каз. утік, башк. гтек, джерелом яких є корінь бі-/іИ- «проходити крізь, через, мимо»; форми з кінцевим -г у російській мові могли виникнути під впливом плуг, круг тощо. — Фасмер IV 177; Черньїх II 296; Горяев 390; Дмитриев 500, 548; Абаев І 553; ЗСБМ 2, 239; Шипова 352; МікІ. ТЕ1 II 183, Е\У 372; Еокоїзсй 167. [у-тя-тя1] (вигук для позначення співу солов’я) Шейк, [у-тя-тя! утя-тя! у-тя-тя] «тс.» Нед; — звуконаслідувальне утворення. [у-тя-тя2] (вигук для піддражнювання собак) Шейк; — звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з тяв. — Пор. тяв. [уфати] «покладати надію, сподіватися» Шейк, [уффати] «дерзати, сміти» Бі, [уфнбсть] «надія Пі; усердя, дерзання Бі», [уфалий] «самовпевнений», ст. уфати (XVI ст.) Тимч II; — ч. йіаіі, слц. іИаГ, полаб. орат, болг. [уфам се], схв. уфати се, слн. йраіі «сподіватися, довіряти»; — запозичення з польської мови; п. иіас «вірити (кому), довіряти; надіятися; покладатися (на що)» походить від псл. иртл'аіі, до якого зводиться укр. уповати, споріднене з певний. — Вгйскпег 592. — Див. ще дуфати, уповати. — Пор. певний. [уфкйй] «вологий» О; — очевидно, результат фонетичної видозміни слова вогкий «тс.» (< *вовгкий, звідки укр. [вовхкий]). — Див. ще вогкйй. уфналь — див. ухналь. ух* (вигук для вираження якого-небудь сильного почуття, реакції на щось несподіване, почуття втоми, [для вираження болю Нед]), [ух! ух!\ (вигук для вираження страху) Нед, ухати «кричати ух!», ухкати, [ухи] «зітхання», ухання, ухкання; — р. болг. м.
ух, бр. ух, вух, др. ух, ч. слц. исіі, слн. йЬ; — звуконаслідувальне утворення, що являє собою результат фонематичного оформлення первісного інстинктивного вигуку ух. — Фасмер IV 177. — Пор. ах, ех, ох. ух2 (вигук, що передає сильний глухий звук від удару, падіння, пострілу, крику сича тощо), ухати, ухкати, ухання, ухкання-, — р. ух (вигук, що передає сильний глухий звук); — звуконаслідувальне утворення. — Пор. бух, ух*. [уха] «юшка з риби»; — др. уха\ — запозичення з російської мови; р. уха «тс.» відповідає укр. юха, юшка. — Див. ще юха. ухаб «вибій Нед, Куз; яма на дорозі; яма, наповнена водою Ч», [ухаба] «яма на дорозі» Ч, [ухабина] «тс.» тж, [ухабйти] «залишити» ДзУЗЛП; — р. ухаб «вибій», бр. ухаба «тс.»; — префіксальне утворення від псл. хаЬ- «різати, рубати, бити». — Фасмер IV 178; Горяев 390; Вегп. І 380; Маїгепапег БР 7, 216—217. — Див. ще хаб. — Пор. охабити, хабаз, хабаль, хибати, хй-бйти. [ухабнути] «украсти Г, Куз; охопити, потягти Чаб»; — р. хабить «хапати, загрібати», бр. [габаць] «брати, торкатись», ч. слц. ІіаЬॠ«хапати», болг. [габам] «обдурюю»; — похідне утворення від кореня -хаб-, що є фонетичним варіантом кореня -габ-, наявного у слові [габати] «хапати»; зіставляється також з дінд. §фЬ1іа8ЇІІі «рука», лит. кабала «жменя», лат. ЬаЬеб, -еге «мати» (Ма]ег ІР 35, 227—228; Фасмер IV 215). — Див. ще габати. [ухати] «нюхати; пахнути» Бі; — р. -ухать (у благоухать), п. \мг[с1іас «нюхати», болг. вьх «запах», в'їхав «пахучий, духмяний, запашний», слн. убіїаіі «пахнути», р.-цсл. оухдти «тс.»; — псл. *рха!і, утворення якого пояснюється впливом слова сіихаіі «дихати, дути»; розглядається як споріднене з псл. *уоп]а (< *оп]а) «запах», від якого походить псл. уоп]аіі, укр. воняти (Фасмер III 93, проти Вгйскпег 604). — Фасмер IV 178; Тгаиітапп 9; Ресіегзеп ІБ 5, 57, Кеіі. 6г. 1, 31; ХУаИе—Ноїт. І 49—50. — Див. ще воняти. — Пор. нюхати. [ухахелить] «убити» Чаб, [вхахе-лить] «тс.» тж, [ухахелювать, вхахе-лювать] «убивати» Чаб; — афективне утворення звуконаслідувального походження. — Пор. ухекати. ухвала, ухвалення, ухвалити, ухвалить, ухвалувать, ухвалювання, ухвалювати, ухвальний, ухвально — див. хвала. ухват, ухватка, ухватйти, ухва-тйтися — див. хватати. [ухвйцити] «застати дома» Чаб; — очевидно, афективне утворення на основі запозичення з польської мови, пор. п. исІіАмусіс «ухопити». [ухекати] «втомити; з’їсти», [ухекать} «убити; зжерти» Чаб, [вхекать] «тс.» тж, [ухекатися] «стомитися, важко дихати від утоми», [ухекувать] «убивати» Чаб, [вхекувать] «тс.» тж, [ухекуваться] «стомлюватися; убиватися (про пташенят, які випадають з гнізда)» Чаб; — афективне утворення, пов’язане з хекати «важко дихати», хекнути «крикнути, з вигуком хе, хек» (наприклад, при ударі). — Див. ще хек!2 ухїття — див. ХОТІТИ. [ухлап] «обрізок шкіри» Корз; — семантично видозмінений фонетичний варіант слова [бхлап] «рештки їжі О; відходи м’яса; відходи Ж» (див.). [ухлудить] «поламати, зіпсувати» Л; — не зовсім ясне, можливо, афективне утворення, пов’язане з [хлуд] «кийок», хлудйна «лозина, різка», ох-лудити «заклякнути, охолонути», бр. [ахлудзець] «одубіти, затверднути». — Див. ще хлуд. — Пор. охлудити. ухмилятися «сміятися; посміхатися» УРС, Нед, ухмильнутися Нед, [ух-мйлка] «усмішка» Нед, [ухмілка] «тс.» тж; — бр. розм. ухмиляцца', — запозичення з російської мови; р. ухмьілять-ся зіставляється з свн. згпоПеп «невдово-лено мовчати; посміхатися», згпіеіеп «по
сміхатися», гол. ст. згпиуіеп «тс.», бав. всЬтоНеп, норв. зтоііа, зтиііа, зтизіа, англ. зтіїе «тс.»; іє. *(з)теі-/(в)ті- «сміятися». — Фасмер IV 179; Горяев 390; КІеіп 1462. ухналь «спеціальний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита», вухналь, [гуфналь Ж, гухналь], [охналь Ме (усно), утцаль Корз, уф-наль (Шелудько)] «тс.», [гуфналик] (зменш.) Ж, [ухнаміна] «один цвях, ухналь» Чаб; — р. ухналь, бр. ухналь, п. иіпаї, Ііиіпа! «тс.»; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; н. Ниіпа^е! «цвях для підков» є складним словом, утвореним з іменників НиГ «копито» і «цвях». — Шелудько 49; Кшіп. І 502; КісЬНагсІі 168; Фасмер IV 179; ЗСБМ 2, 238; Вгйскпег 592; МікІ. Е\У 371; Маігепаиег 359. ухо (мн. уха, уші) (розм.) «вухо», ухан] (зоол.) «вухата летюча миша, ’Іесоіиз аигііиз Б.», [ухань] «вухань», ухатка] (зоол.) «Аигісиїа» Нед, ухатькб] «вухань» Чаб, [ухач] «тс.» ', Нед, Чаб, ушанка (бот.) «ОШез Асіапз» УРС, [ушатка] (бот.) «верба вушката, Баїіх аигііа Б.» Нед, [ушенй-ця\ (бот.) «стрілиця звичайна, Ба^ііаггіа за^іОіІоііа Б.», [ушечкої (зменш.), [ушиці] «вуха» Нед, [ушйще] (збільш.) Нед, [ушка] (бот.) «молукська трава гладенька, МоіисеІІа Іаеуіз Б.» Мак, [уилки] «вид страви, вареники з м’ясом» Нед, Пі, уш-ко [у сполученні ушко морське (зоол.) Наїіоііз ФЬегсиіаіа Нед]», [ушковець] (зоол.) «Наїіоіоібеа» Нед; — ботанічні й зоологічні назви, похідні від ухо\ як правило, є кальками відповідних латинських або німецьких наукових назв, у яких відбиті особливості зовнішнього вигляду чи будови рослин або тварин, їх подібність до вушної раковини людини або гострих, вертикально стоячих чи довгих вух тварини. — Див. ще вухо. [уховерт] (зоол.) «Рогіісиїа аигіси-Іагіа» Нед, [уховертка] «тс.» Нед, Куз; — р. уховертка, бр. вухавертка-, — складна назва, утворена з основ ухо- і верт(іти), можливо, як часткова калька н. Оііґ\уигт «тс.» або латинської наукової назви. — ЗСБМ 2, 237. — Див. ще вертіти, вухо. [уходини] «відзначення закінчення будівництва хати» Л, [ухбдчини] «тс.» Л, Чаб, [вхбдчини] «тс.» Чаб, ухідчини, вхідчини «тс.»; — р. [вхбдиньї] «вхідчини» Даль; п. [хмсЬосІгіпу] «тс.» 5\У; — похідні від входити (в перший раз у нову хату); про давність традиції свідчить і подібне лит. [іпкигіїдуез] «тс.». — Див. ще ходити. [уходити] «утомити, знесилити; сильно побити» Чаб; — р. уходить «змучити; вбити», бр. ухадзіцца «упоратися з роботою»; — афективне утворення на основі дієслова ходити (див.). [ухбрькать] «втомити» Чаб, [вхбрь-кать] «тс.» тж, [ухбрькувать, вхбрьку-вать] «втомлювати», [ухбрькуваться, вхбрькуваться, ухбрькаться, вхбрька-ться] «втомлюватися» Чаб, [ухбрька-ний] «стомлений» Чаб, [вхбрьканий] «тс.» тж; — афективне утворення звуконаслідувального походження. [ухтя] (вигук, який уживається при захопленні, зачудуванні чимось) Чаб; — очевидно, результат лексикалізації сполучення інстинктивного вигуку ух і -тя, що є енклітичною формою знахідного відмінка займенника ти (пор. р. ух тьі! у тому самому значенні). [уцйнок] «конусоподібний отвір у ятері, куди заходить риба Берл; частина кітця, в якому затримується зловлена риба Мо», [вцинок] «частина кітця (рибальської загороди), в якій затримується зловлена риба» Дз; — р. Іусьінок] «рибальське знаряддя», бр. [уценак, усе-нак] «вхід у риболовну снасть»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з укр. [усте'нок] «хитро сплетений вхід у вершу, в який риба може зайти, а вийти не може» Мо, [вустенок] «стінка у верші Мо; у рибальській верші менший конус, що входить у більший Г, Чаб», [устен-ка] «вузенький вхід у кітець (загороду з очерету для вилову риби)» Дз, спорідненими з устя «гирло; вихідний отвір чого-небудь». — Див. ще устя. — Пор. вцйнок.
[уцирйтися] «зачаруватися» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [ціритися] «жеманитись, кривлятися, хизуватися» Нед (див.'). уцірятися — див. ціритися. [уцтйвий] «чесний, сумлінний, добросовісний» Нед, Шейк, [усьцівей] «чесний» О, [уцпгйвець] «порядна людина» Нед, ст. уцтивьій (XVI ст.) Тимч II; — р. учтйвьій, п. исгсім/у, [иссіиу, изсіад/у], болг. учтйв, схв. учтивй; — запозичення з чеської або словацької мови; ч. исШу «ввічливий, чемний», слц. йсііуу «тс.» походять від ч. исііїі «вшанувати», слц. исШ’ «тс.», що є префіксальними утвореннями від ч. сіїЧі «шанувати, поважати», слц. сій’ «тс.», з якими споріднене укр. честь. — Черньїх II 298; Вгйскпег 77—78; Масіїек Е54С 101; НоІиЬ—Буег 495; Младенов 658. — Див. ще честь. — Пор. учта. [уця] «вівця» Г, ВеУг, Іучар] «вівчар» Г, ВеЛ, [учарйця] «пастушка» тж; — результат видозміни форми [увця] Г, ВеУг, що є фонетичним варіантом слова вівця (див.). [учакати] «навідуватись, відвідувати» Нед, Шейк; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації слів учащати, похідного від частий, і чекати. учень, учнівство, учнівський, ст. учень (XVII ст.) Тимч; — бр. вучань, п. исгеп, ч. [исеп], слц. исеп; — псл. *исьп]ь, похідне від исііі, звідки укр. учити- в українській мові, можливо, запозичення з польської. — ЗСБМ 2, 240; НоІиЬ— Кор. 400. — Див. ще учйти. [учер] «толока» Шейк; — неясне. [учерти] «викинути геть» ВеУг; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [вйчерети] «вичерпати» Ж, похідним від псл. *сегр(і «черпати», якому відповідає укр. черети. — Див. ще черпати. [училяпитися] «взятися наполегливо (до роботи); зарядити (про дощ)» Г, [учеляпипгися] «тс.» тж; — неясне; можливо, афективне утворення на основі дієслів учепйтися, чіплятися під впливом чалапати «шльопати по грязюці», челепапги «тс.». учиняти, учинити, учинок — див, чинйти. учйти, учитися, учителювати, [учителькувати], [учебник] «підручник» Нед, [учене] «навчання, вивчення» Нед, ученйк СУМ, Г, Нед, учеництво, учениця СУМ, Нед, ученість (вченість), учення (вчення), училище, учителювання (вчителювання), учитель (вчитель), учителька (вчителька), учительство (вчительство), учительська, учйтельша (вчйтельша), [учінка] «навчання», учіння «тс.», [укий] «учений, навчений» Г, Нед, Шейк, [учащий] «той, хто навчає» Нед, [учащайся] «той, хто навчається» Нед, учбовий, [учебний] «навчальний» Нед, [учевний] (у сполученні учевна мова) «мова викладання» Нед, учений (вчений), учйльний «навчальний; учбовий», училищний, учителів (вчителів), учительський, учйтельчин, вивчати, вивчити, вйучити(ся), виучува-ти(ся), вивчання, вивченість, вивчення, виученик, виучка, виучування, вивчаючий, вивчений, виучений, виучуваний, відучйти(ся), відучувати(ся), доучитеся), доучувати(ся), довчати(ся), довчйти(ся), доучування, довчання, доучений, заучйти(ся), завчйти(ся), заучувати(ся), завуч, завчання, заучування, завчений, заучений, завчено, заучено, навчати(ся), научати(ся), навчитеся), научйти(ся), навчання, научання, навчйтель СУМ, Г, [навчальний] Она, навчальний, наука, науковець, науковість, навчаючий, научаючий, навчений, науковий, научений, навчально, науково, [невук] Г, Куз, неук СУМ, Ж, [неукіспгь] ВеУг, неуцтво СУМ, Она, [неукий] Ж, неуцький СУМ, неучений, невчений, [неучий] Ж, недовченість, недоук, недоучка, недоучений, недовчений, обучати, обучйти, перевчати, перевчити, переучити, переучувати, переучування, перенавчати, перенавчйти, перенавчання, перена-вчення, перенавчений, підучити, підучувати, підучування, підучений Куз, повчати, повчити, [поученець] Нед, по-учіння СУМ, повчальний, [поучний] «тс.»
Нед, повідучапги, привчати, привчити, приучйти, [приичувати] Нед, привчання, [приучення] Нед, привчений, [при-учений] «здобутий» Она, проучати, провчати, проучйти, провчити, проучу-вати, провчителювати, провчений, про-учений, розучити, розучувати, розучування, розучений, розучуваний, ]ро-зучно] Она, [свучать] «вивчати» Л, [ув-чити] ВеУг; — р. учить, бр. вучь'щь, др. учити, ук-ь «навчання», п. негус, ч. нсііі, слц. исіГ, вл. м/исіс, нл. Ьисуз, м/исуз, болг. уча «учу», м. учи «учить», схв. учити, слн. нсіЧі, стел, оучити; — псл. исііі, пов’язане чергуванням голосних з *-уукпріі (пор. укр. звикнути)', корінь ик-/не- (пор. укр. наука)’ — споріднене з дінд. йсуаіі «є звичним, знаходить задоволення, має звичку», бказ «задоволення», вірм. изапіт «учусь, привчаюсь», ГОТ. ЬІОЬІБ «ЗВИЧНИЙ», Гр. ЄНХГ)ЛО£ «спокійний, звичний», прус. ]аикіпі «тренувати, практикувати», лит. ]аик'іпІі, Іаикіпй «привчати, приручати», ]аиказ «приманка», )аикйз «лагідний, тихий», лтс. )0кї «звикати»; іє. *енк-/онк-/йк-«привчатись, звикати, довіряти»; припускається також спорідненість з лат. нхог «дружина» < *нс-8бг, паралельного до *зує-5ог «сестра» (МеіНеі В5Б 32, 8—9; Веп-уепізіе В5Б 35, 104—105; Егпоиі—МеіІ-Іеі І 1341; Коген ИОРЯС 23/1, 22). — Черньїх II 297; Фасмер IV 179—180; Горяев 390; ЗСБМ 2, 241; Вгйскпег 592, 593; МасЬек Е5ЛС 666; НоІиЬ—Кор. 400; НоІиЬ—Еуег 496; БсЬизІег-Бем/с 1696; Младенов 658; Рокоту 347. — Пор. звикати. [учка] (у контексті «не неси мя через ліс, бо там учка уколе») Шейк; — не зовсім ясне; можливо, утворене на основі запозиченого з польської мови дієслова изгсгкп^с «ужалити». [учкур] «шнурок, який затягується у штани Г; шнурок, який затягується у спідні чоловічі штани Нед, Пі; (рідк.) шнурок, який затягується у жіночу спідницю Пі; комір спідньої чоловічої сорочки Л; (у міщан) презирлива назва селянина Г», [очкур] «тс. Г, Ж, Пі; вишитий вузенький комір у сорочці Л», [очкурня] «верхній край штанів, зашитий широким рубцем, у який затягується очкур Г, Ж; очкур Пі», [очкур-нйк] «очкурня» Г, Ж; — р. учкур «ремінь, шнурок, який підтримує штани; рубець для шнурка», бр. [уджгур] «ремінь, мотузка; шнурок у штанях», [учкур] «тс.; дерев’яний гудзик», [чкур] «шнурок у штанях», п. исгкиг, осгкиг, исгкига, осгкига «пояс, зав’язка; шовковий пояс», болг. учкур «очкур»; — запозичення з тюркських мов; пор. крим.-тат. тур. искиг, чаг. іскиг «тс.»; у польській мові запозичене з української. — Фасмер IV 180; Горяев 390; Шипова 254, 353; Радлов І 1517, 1730; Корш АІБІРЬ 9, 505, 677; Вгйскпег 592; МікІ. ТЕ1 II 182, Е\У 371; Младенов 658; БокоізсЬ 166. учора (присл.), вчора, [учера ВеБ, вчера Ж, вчерака Ж, вчераки Ж], учорашній, вчорашній, [вчерашний] Ж, передучора, [передучера Г, перед-вчера Нед], позавчора, [позавчера] Ме, [запозавчора]; — р. вчера, бр. учора, др. вчера, п. \мсгога(]), ч. слц. усега, вл. 'Л'сега, [сота], нл. сота, болг. м. вчера, схв. іучер(а), слн. усега], стел, вьчєрд; — псл. *уьсега; розглядається як давня форма орудн. в. одн. іменника уесегь з редукцією першого голосного е (Фасмер І 366). — Черньїх І 172—173; Вгйскпег 614; МасЬек Е5ЛС 680; НоІиЬ— Кор^ 409; НоІиЬ—Ьуег 502, 503; БсЬиз-Їег-Бехус 1584. — Див. ще вечір. учта «пригощення, банкет; пошана» СУМ, Г, Нед, Бі, Пі, [ушта] «банкет» Г, Нед, Шейк, учтйвий «чемний, ввічливий», [уштйвий] «тс.» Пі, [учтйти] Бі, ст. учта (XVII ст.) Тимч; — р. бр. [учта], ч. йсіа; — запозичення з польської мови; п. исгіа утворене від сгсіс (< *сьзШі) «шанувати», пов’язаного з сгезс «честь» (< псл. сьзїь). — КісЬЬагЛ 121; Вгйскпег 77—78; МасЬек Е5ЛС 101; НоІиЬ—Кор. 92; НоІиЬ—Ьуег 495; Вегп. І 173; МікІ. Е\У 38. — Див. ще честь.
[учш] (вигук під час колисання дітей) О, [учьшь] «тс.» тж; — звуконаслідувальне утворення; пор. тчш, ша (вигуки, якими закликають до тиші). уш1, ушіль — див. воша. [уш2] (вигук для відгону курей, «киш!») Г, Нед, [уша Нед, ауш Нед, а уш Г] «тс.»; — ч. из, Низ, вл. нл. Низ!; — звуконаслідувальні утворення, можливо, пов’язані з киш. «тс.». — Масіїек Е8ЛС 191, 671; 5сНиьіег-5е\\'с 1711. — Пор. киш. [уш3] (заст.) «назва військової людини, що часто вживає слово уж» Г, [уш-ужч] «тс.» Нед, [ушкати] «говорити р. уж, псуючи цим українську мову» Нед; — результат субстантивізації частки р. уж з оглушенням приголосного відповідно до російської вимови; пор. аналогічні укр. [лем] «але; тільки, лише; от, же, ж» і лемко «представник етнографічної групи українців (у Карпатах)», які часто вживають слово лем. [ушак] «тригранний брусок для віконних і дверних стояків Нед, Шейк; пазований стовп у рубленій хаті, який не закопується в землю, а ставиться на підвалини; боковий брус у віконній коробці Л; одвірок Л»; — бр. вушак «боковий брусок у двірній рамі; одвірок; стовп з пазами у рамі дверей», [ушак, вушак] «стовп у паркані», п. изгак «рама дверей, вікон»; — суфіксальне утворення, що пов'язується з вухо (ЗСБМ 2, 241), пор. бр. [правушьіньї] «отвори у вуша-ках». — Див. ще вухо, ухо. [ушерхать] «затихати» Чаб, [вшер-хать, ушерхнуть, вшерхнуть] Чаб; — префіксальне утворення, пов'язане з [шерхнути] «зашарудіти, зашелестіти». — Див. ще у-, шерхнути. [ушик] (бот.) «подорожник ланцетолистий, РІапіа^о Іапсеоіаіа Б.» Мак, См; — очевидно, похідне утворення від ухо «вухо»; назва може бути зумовлена формою гострих, ланцетних або вузьколанцетних листків рослини; на цю її властивість указують також назви, пов’язані зі словом язик, пор. укр. [язички, собачі язички], п. ]^гусгкі, ч. рзі іагук, Ьагапї ]агук, слн. уоіфі ]егік, оус]і ]егік «тс.». — Лік. росл. Енц. дов. 357; Анненков 259; СимоновиЬ 361 — 362. — Див. ще вухо, ухо. ушкал (заст.) «річковий розбійник СУМ, Г, Пі; розбійник Нед», [ушкуй] «розбійник Нед; річковий розбійник Пі», ушкийник (заст.) «тс.» СУМ, Нед, [уш-куя] «річкове піратське судно» Пі; — р. ушкуй «вид річкового судна», ушкбл, ушкой «тс.», ушкуйник «річковий розбійник», др. ушкуй «вид судна», ушкуи-ник'ь, ушкуиници «ті, що плавають на ушкуях; вільні люди новгородські», уш-кул’ь «вид судна», ускуи, скуй «тс.»; — очевидно, фонетичний варіант слова ]уш-куй], яке вважається давнім запозиченням у російську мову з фіно-угорських, пор. вепс. ст. *изко) «невеликий човен», фін. ст. іуізко «тс.», ест. Ниізк «тс.»; указувалося також на зв’язок з р. шкут «вантажне річкове судно» (Горяев 390, проти Фасмер IV 181); для р. ушкуй, ушкбл припускається тюркське походження, пор. кирг. учкул «здатний швидко літати», учкур «тс.», узб. учар «тс.», чаг. учур «тс.», учан «велике судно». — Фасмер IV 180—181; Шипова 353—354; Зтногр. обозр. 94, 138—139; Міккоіа ШЕ 13, 164—165; Каїіта 31, 235; Рад-лов І 1723, 1727, 1730. [утлий] «хитрий До, Чаб; досвідчений, навчений Чаб»; — бр. [вушльї] «тс.»; — запозичення з російської мови; р. ушльїй «хитрий, кмітливий, спритний, проворний» є формою дієприкметника мин. ч. від дієслова уйтй «піти геть, утекти», раніше також «уникнути» — префіксального утворення від идтй «йти», якому відповідає укр. іти, йти; пор. аналогічні похідні утворення укр. зайшлий, прийшлий, р. пбшльїй. — ЗСБМ 2, 242—243. — Див. ще іти. [ушнйпити(ся)] «завчасно щось помітити Нед; прив’язнути до когось, узятися за когось Г»; — неясне; можливо, виникло на основі запозиченого з німецької мови зсіїпйіїеіп «нюхати; пронюхува-ти, вистежувати».
[ушпитете] «скалічити» Корз, [ушпа-тйтись\ «скалічитись, зранитись» О; — не зовсім ясне; можливо, є фонетичним варіантом дієслова [вшпатйти] «врізати, вколоти» Ж. — Див. ще вшпатйти. [уштенцьнути] «вкраяти; зірвати; відщипнути» О; — припускається запозичення з польської мови, пор. п. изгсгкпгіс «відщипнути, зірвати». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 250; О II 326. — Пор. прищикнути. [уштб] «мабуть» О; — утворення, що виникло в результаті фонетичної видозміни лексикалізованого сполучення частки уж і займенника то. ушула, уилулок — див. шула. [ущавйти] «уперіщити (про дощ)» Г, Чаб; — афективне утворення на основі дієслова щавити «чавити, давити, м’яти»; може розглядатися також як результат фонетичної видозміни префіксального утворення від чавити з розвитком семантики від «тиснути» до позначення інтенсивності дії (явища), пор. бр. [чавіті] «душити; сильно бити», а також укр. періщити «сильно бити, сікти; (про сильний дощ) падати великими краплями». — Див. ще ча-вйти, щавйти. [ущедок] «ощадність» Корз; — діалектний фонетичний варіант іменника [дщадок] «ощадність» Ж, з характерним для волинських говірок уканням та кореляцією голосних а—е. — Див. ще щадйти. ущелина, ущелье, ущелля, ущіль — див. щіль. ущент «остаточно, до кінця»; — утворення, пов’язане із запозиченим з польської мови іменником ст. згсг^сіек «нащадок», що походить із псл. *с^сіо «чадо». — Див. ще дощенту, чадо, щадок. [ущеріпитися] «вчепитися Нед; причепитися, прив’язатися Шейк»; — бр. [учарзпщца\ «учепитися кігтями в ,що-небудь», [учзрбпщца, ушчаперьщца] «учепитися», [ушчзперьщь] «обхопити»; — не зовсім ясне; можливо, резуль тат фонетичної видозміни (з метатезою п—р) давнішого *узчепіритися — префіксального афективного утворення з експресивним суфіксом -ір- від псл. *всер-«колоти, розколювати». — ЗСБМ 1, 241. — Див. ще щепйти. ущерть «до самого верху, по вінця», вщерть, [ущерк, ущерх] «тс.» Л, [упрйчерть, упрйщерть] «тс.», [уще-рити] «зрівняти з краями міри насипану в неї сипку речовину», [ущйрити] «тс.»; — утворення з давнішого *уьг-сьгіь, що є префіксальним похідним від псл. *сіа «черта». — Фасмер IV 348. — Див. ще уз, черта. ущикнути — див. прищикнути. [ущиця] (ент.) «нічний метелик, РЬаІаепа Б.» ВеНЗн; — болг. вещица «чарівниця, відьма», [вещерица] «нічний метелик; відьма, чарівниця», ве-щер «злий дух; кажан; [комаха, що, за повір’ям, п’є кров малих дітей; слаба людина]», схв. вештица «відьма», вештай, «чарівник», слн. уезса «нічний метелик; блукаючий вогонь; чарівниця», уезсес «віщун, чаклун; вечірній метелик»; — результат фонетичної видозміни форми [віщиця] «нічний метелик», пов'язаної з віщий; назва зумовлена давніми уявленнями про комах, особливо вечірніх або нічних, як утілення різних темних сил — відьом, чаклунів, злих духів. — Уагпу 81—83. — Див. ще віщий. — Пор. віщиці, іщйця. [ущінка] «шнурок для зав’язування обшивки в сорочці; шнурок при сіряках або кожухах; дірка в обшивці сорочки для гудзика» О, [ууилчінка, мн. уш-ченкі, вушченкі, вушченки] «тс.» О; — префіксальне утворення, пов’язане з іменником [щінкй] «застібки» Нед. — Див. ще щінкй. — Пор. вущінка, за-щінка. [ущуліти] «замовкнути, затихнути»; — результат семантичної видозміни похідного утворення від щулитися «згинатися, скорчуватися, горбитися; мружитися; притискати (вуха до голови)», пор. [ущулити] «притиснути, стиснути» від щулити «мружити; притис
кати (про вуха); піднімати, стискаючи (про плечі)». — Див. ще щулити. [ущухати] «відчути» Пі, Нед; — р. [чухать] «нюхати, чути», [чухаться] (з ким-небудь) «знатись, бути знайомим», п. сгідсН «неприємний запах; нюх у собак», ч. сісЬ «нюх», сісЬаІі «нюхати», слц. сисії «запах; нюх», сисіїаі’ «нюхати», вл. схисіїас «тс.», нл. сисії «нюх; неприємний запах»; — очевидно, фонетичний варіант незасвідченого *узчухати — префіксального утворення від * чухати, можливо, запозиченого із західнослов'янських мов, зокрема словацької, яке зводиться до псл. *сихаіі, утвореного за допомогою розширювача основи -5-від сиїі «чути». — Фасмер IV 389; Ильин-ский ИОРЯС 20/3, 88; Вгііскпег 67; МасЬек Е8ЛС 102; Вегп. І 162. — Див. ще у-, чути. ущухати «затихати, замовкати, припинятися», вщухати, ущухнути, вщух нути, ущухлий, вщухлий, прищухати, прищухлий', — р. ущукнуть «затихнути», щукнуть, бр. [ушчукаць] «замовкати, переставати; затихати», [уиічукці] «перестати, замовкнути», [шчукаць] «переставати; затихати», [илчукнуць] «переставати говорити або шуміти»; — не зовсім ясне; зіставляється з р. щук, «шум», п. згсг^к «звук, стук», с.-цсл. штукт», штучдти «шуміти» і далі з р. стук\ значення «затихати» пояснюється приєднанням до основи, що означає «шум», заперечного префікса у- (Преобр. II 407, II, вьіп. последний 120, проти Фасмер IV 510) (пор., однак, укр. угав]. — Фасмер IV 509; МікІ. Е\У 327. — Пор. стук. уява, уяв, уявлення, уявлінє, уяв-люванє, уявний, уявленний, уявити, уявитися, уявляти, уявлятися, уявкй, уявно — див. явити. уяти, уятися — див. яти.
фа (муз.) «четвертий звук музичної гами і нота, що його позначає»; — р. бр. болг. фа, п. ч. слц. Іа, слн. Іа; — запозичення з італійської мови; іт. Іа «тс.» походить від початкового складу рядка Еагтшіі іиогит, букв, «слуги твого», з латинського гімну св. Іоанну; лат. їатиіиз «слуга» пов’язане з Іатіїіа «родина, сім’я, челядь». — СІС2 859; Черньїх II 298; 81. тууг. оЬсусЬ 207; РЧДБЕ 751; Оаигаї 310, 737. — Див. ще фамілія. — Пор. до3, ля1, мі1, ре, сі1, соль. [фаборота] «бакенбарди» О, [фабу-ри, павбри О, паури ВеЛ] «тс.», [пав-рбта] (мн.) «тс.; дрібне пір’я біля дзьоба курки» О, [фаврбта] «дрібне пір’я біля дзьоба» О, [павроня] «курка з дрібним пір’ям біля дзьоба» О; — запозичення з польської мови; п. їахл/огуїу «бакенбарди» походить від іт. Іауогііо «фаворит, ласкавчик; (мн.) бакенбарди», що зводиться до лат. їауог «ласка, прихильність»; б замість в, очевидно, викликане впливом з боку [ббрки] «бакенбарди». — О II 326; 81атл/зкі І 224; 81. Аууг. оЬсусЬ 212. — Див. ще фавор. — Пор. ббрки. фабра «чорна фарба для вусів і бороди; (заст.) фарба», фабрити', — р. бр. заст. болг. фабра', — результат видозміни запозиченого нім, ЕагЬе «фарба», зближеного зі словами типу фабрика, швабра. — Фасмер IV 181. — Див. ще фарба. фабрика, фабрикант, фабрикантка, фабрикантка, фабрикат, фабрикатор, фабрикація, фабрйцький, фабричний, фабрикувати «виготовляти фабричним способом; підробляти; [бути на фабриці Шейк]»; — р. болг. м. схв. фабрика, бр. фабрика, п. ГаЬгука, ч. слц. вл. нл. їаЬгіка, слн. ІаЬгіка; — запозичення із західноєвропейських мов; н. ЕаЬгїк, фр. їаЬгіцие, іт. ГаЬЬгіса «будівництво, завод, фабрика» зводяться до лат. ГаЬгіса «майстерня; мистецтво; ремесло», похідного від ІаЬег (род. в. ІаЬгі) «майстер, робітник, ремісник, коваль», спорідненого з вірм. сІагЬіп «коваль», лит. сіаЬїпіі «прикрашати», псл. сІоЬгь, укр. добрий. — СІС2 859; Черньїх II 298—299; Фасмер IV 181; 81. дууг. оЬсусІї 207; НоІиЬ—Буег 160; РЧДБЕ 751; КІеіп 569; Егпоиі—Меіііеі І 208. — Див. ще добрий. Фабрйцій (особове ім’я); — р. Фа-брйций, п. ЕаЬгуфизх, слц. ЕаЬгісіив; — запозичення з латинської* мови; лат. ЕаЬгісіиз утворене від ІаЬег «робітник, майстер, художник». — Спр. личн. имен 465; N80 886; ЕглоиІ—МеіНеі І 208. — Див. ще фабрика. — Пор. Феврбнія. фабула «зміст подій, зображуваних у художньому творі, поданий у послідовному зв’язку; (заст.) байка, побрехенька», фабульний, фабулярний, [фа-булити] «розповідати байку, говорити дурниці» Нед, Шейк; — р. бр. болг. м. схв. фабула, п. слц. їаЬиіа, ч. ІаЬиІе, вл. ІаЬІа, слн. ЇаЬиіа; — запозичення з латинської мови; лат. ЇаЬиіа «оповідання, байка, історія» пов’язане з їагі «говорити, сказати, пророкувати», спорідненим з псл. Ьа]а(і, укр. баяти. — СІС2 859; Фасмер IV 182; НоІиЬ—Буег 160; РЧДБЕ 751; ХУаИе—Ноїт. І 437— 438; КІеіп 569. — Див. ще баяти. — Пор. фама1, фатум. [фавда1] «частина знаряддя лісорубів»; — неясне.
фавда2 — див. фалда. [фавка] «густо розкидане сіно; клаптик землі» О, [фаука] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з уг. Гаїаі «шматок». — Пор. фалка. фавн «у давньоримській міфології — бог полів і лісів, покровитель отар і пастухів», фавнівський', — р. фавн, бр. фаун, п. ч. слц. їаип, болг. фав-ьн, фаун, схв. фаун, слн. їауп; — запозичення з латинської мови; лат. Еаипиз «тс.» етимологічно неясне; можливо, пов’язане з гр. 9абуод «дика тварина», іллір. Аабмод «Даунос» (міфічний володар Апулїї), спорідненими з гот. аШаиірв «з яким погано поводяться», псл. сіауііі, укр. давйти. — СІС2 859; Кораііпзкі 308; НоІиЬ—Еуег 163; РЧДБЕ 751; Ву]ак-ли]а 998; Егпоиі—МеіІІеі І 221; Кіеіп 578. — Див. ще давити. — Пор. фауна. фавор «заступництво, прихильність впливової особи; ласка», фаворит, фаворитизм, фаворизувати', — р. бр. фавор, п. Гахсог «ласка, прихильність, протекція, приязнь», ч. їаЬог «стрічка», [Іауог] «тс.» (стрічка служила знаком приязні), слц. Іауогек «стрічка», болг. фавор, м. фаворизира, схв. фавор, слн. 1ауогіхігаіі; — запозичення з латинської мови; лат. Іауог «прихильність, схильність, приязнь» утворене, як припускають, Цицероном від Гауео «сприяю, прихильно ставлюся», можливо, спорідненого 3 ПСЛ. *§ОУЄІІ, укр. говіти', слово фаворит (р. болг. фаворит, бр. фаварьіт, п. їахуогуі, ч. слц. їауогії, схв. фаворит, слн. їауогїі) запозичене із західноєвропейських мов; н. Еауогії, фр. їауогі (жін. р. Гауогііе), англ. їауогіїе, Гауоигііе походять від іт. їауогііо, пов’язаного з Іауогіге «сприяти», їауоге «прихильність, ласка», що зводяться до лат. Іауог «тс.». — СІС2 859; Черньїх II 299; Фасмер IV 182; Кораііпзкі 309; МасЬек Е84С 138; РЧДБЕ 751; ХУаІсІе—Ноїт. І 466; Кіеіп 579. — Див. ще говіти. фагот «дерев’яний духовий музичний інструмент», [фагот Нед, фагота Шейк] «тс.», фаготист', — р. бр. болг. фагот, п. ч. слц. вл. 1а§ді, м. фагот, схв. фагот, слн. їа§бр — запозичення з італійської мови; іт. (а-доііо «фагот; (букв.) в'язка, пучок», можливо, походить від нар.-лат. *їасиз, зворотного утворення від запозиченого гр. срахєЛос; «пучок, в’язка»; існує думка про походження іт. Іа§оЧо від лат. (а^из «бук» (Фасмер IV 182; Черньїх II 299—300). — СІС2 860; РЧДБЕ 752; Кораіігізкі 302; НоІиЬ—Еуег 161; НоІиЬ— Кор. 113; Паихаі 311; Кіеіп 571. — Див. ще факел. фагоцйти (біол.) «особливі клітини організму, що виконують захисну функцію», фагоцитоз-, — р. болг. м. фагоцит, бр. фагацьіт, п. ч. слц. Іа§осуІ, вл. їа^осуіа, схв. фагоцити, слн. їа-§осїі; — складне слово, яке утворив І. І. Мечников (1884) з компонентів фа-го- від гр. срауо^ «пожираючий», пов’язаного з срауєїу «їсти», спорідненим з укр. бог «шлунок», та -цит від гр. хото^ «клітина, оболонка». — СІС2 860; ССРДЯ 16, 1204; Кораііпзкі 191, 302; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 752; Кіеіп 394, 1169. — Див. ще бог2, лейкоцйт. [фаг] (бот.) «бук, Еа§из віїуаііса Б.» Мак; — запозичення з румунської мови; рум. (молд. фаг) «бук» походить від лат. Іа^из «тс.», спорідненого з гр. срг]у6^ (дор. срауб^ «дуб», семантика вторинна), двн. ЬиоЬЬа «бук», нвн. ВисЬе «тс ». — СДЕЛМ 451; ОБКМ 290; Сгап)а1а 176; СимоновиЬ 195; ХУаІсІе— Ноїт. І 445; Егпоиі—МеіІІеі І 213; Егізк II 1008; Кіеіп 159, 571. — Див. ще бук1, буква. — Пор. боз1, буз. ІфагасІ «слуга, лакей, донощик» Куз; — запозичення з польської мови; п. Іа^аз «прислужник, підлабузник» не зовсім ясне; можливо, пов’язане з нн. 1а§а8 «волоцюга»; зіставлялось також із фр. 1а§оі «незграбний» (Вгііскпег 116— 117), з лат. уа^из «волоцюга» (8\У І 710). — Зіахмзкі І 216; 8Е хмуг. оЬсусЬ 208. [фаговати] «скребти, скоблити (шкіру)» Нед, Шейк, [фаґівнйк] «ніж для обробки шкіри» тж, [фаґовнйк] «тс.»
Нед; — запозичення з німецької мови; н. Іе§еп «мести, ЧИСТИТИ», СВН. СНН. УЄ§ЄП «прикрашати, чистити», днн. ує^оп, дісл. Іа§а «тс.» зіставляються з лит. рибзіі «прикрашати», лтс. рйозї «тс.». — Ше-лудько 49; К1и§е—Міїхка 189; ЗбЬап-пеззоп 531—532; Угіез АЕ\У 109; ЕгаепкеІ 669; ХУаІсІе—Рок. II 16. Фадей — див. Тадей. [фадик] (ент.) «тарган чорний, Віаііа огіепіаііз Б » Нед, Шейк; — неясне; можливо, пов’язане з чоловічим особовим ім’ям Фадей. [фадбльнйк] (бот.) «вовчі ягоди, Еі^изїгит уиІ§аге Ь.» Мак, ВеНЗн, ВеУг, [фадьолина] «тс.» ВеУг, ВеНЗн; — суфіксальне утворення від основи, запозиченої з угорської мови; уг. Іа§уаІ «тс.», очевидно, споріднене з комі Басі’ «верба», фін. ра]и, саам. ра]) «тс.», що разом з ним походять від ф.-уг. (урал.?) *ра)з «верба». — Вагсхі 71; ММТЕ8х І 826; Льіткин—Гуляев 35; МЗхЕІЗЕ І 174—175. фаетон «легкий чотириколісний екіпаж»; — р. бр. фазтдн, п. Іаеіоп, їа]е-Іоп, ч. Іаеібп, Га]ЄІоп, слц. Іаеіоп, болг. файтбн, схв. фаетон, слн. Іаеіоп; — запозичення із західноєвропейських мов, можливо, з французької; фр. ркаеіоп «легкий екіпаж» (англ. рііаеіоп, н. РЬае-іоп «тс.») походить від лат. РЬаеіЬбп «Фаетон», запозиченого з грецької мови; гр. ФаєЗсоу «Фаетон (персонаж давньогрецької міфології — син бога сонця Геліоса)», букв, «сяючий, блискучий», утворено від сраєіусо «сяяти, блищати», еросом «світло», споріднених з дінд. ЬЬаІі «сяє, блищить», ЬЬаз- «світло», дірл. Ьап «білий, світлий; промінь світла». — СІС2 860; Фасмер IV 188; Кораіігізкі 302; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 897; Оаихаі 553; Егізк II 989—991; КІеіп 1169, 1170; «Ібіїаппеззоп 594. — Пор. білий, фантом. [фаєрка] «жаровня Пі, Нед, Шейк; конфорка Корз», \фаїрка\ «конфорка» Корз; — бр. фаєрка «конфорка»; — запозичення з польської мови; п. Га-]егка «тс.», [Ге]егка] «знаряддя для обіг рівання; рухома пічка» зводяться до нім. Ееиегкіеке «жаровня», складеного з Ееиег «вогонь», якому відповідають гр. тгйр, вірм. Ьиг, тох. А рог, тох. В р\уаг, дірл. йг «тс.», псл. *ругь «жар», та Кіе-ке «жаровня», спорідненого з дат. ІІсІ-кіккегі, нн. Іигкїре «тс.». — Шелудько 49; КісЬНагсІІ 45; Фасмер III 419; 81а\узкі І 217; КІи§е—Мііхка 195, 367; МасЬек Е84С 502; ЗбЬаппеззоп 537. — Пор. пірйт. [фаєрушка] (бот.) «чорнобривці, Та§еІез егесіиз Б.» ВеНЗн, Мак, [фраі-рушка] «тс.» тж; — неясне; можливо, пов’язане з фраер «франт; [коханець, залицяльник, жених]», [фраїрка] «кохана, наречена»; пор. синонімічну назву чорнобрйвці. фаза, фазис, фазний, фазовий; — р. бр. болг. м. схв. фаза, п. слц. Гага, ч. Іаге, слн. Гага; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. рЬазе «фаза», н. РЬазе, РЬазіз, англ. рЬазе «тс.» походять від нлат. рЬазіз, яке зводиться до гр. сраоїс; «вияв, поява (зірки), фаза (Місяця)», сраобіс; «поява», пов'язаних з сраіусо (< *срауісо) «з’являюся, показуюся», сраос; «світло». — СІС2 860; Фасмер IV 182; Черньїх II 300; Кораіігізкі 309; НоІиЬ—Буег 164; РЧДБЕ 752; Егізк II 982, 989— 991. — Див. ще фаетон. — Пор. білий, фантазія, фантом, фенол. фазан (орн.) «РЬазіапиз соїскісиз Б.», фазанарій, фазаненя, [фазане-рія] «фазанячий двір» Шейк, фазанина, фазаниха, фазанка, фазанові, фа-занча, фазанчик, фазановий, фазанячий, [фазанйний] «фазанячий» Нед, Шейк, [фазаній] «тс.» Шейк; — р. бр. болг. фазан, п. Іахап, Ьахапі, ч. слц. Ьагапі, нл. Іахап, м. фазан, схв. фазан, слн. Іахап; — запозичення із західноєвропейських мов; нвн. Еазап, свн. Іазап, фр. Іаізап походять від лат. рЬазіапиз (рЬазіапа ауіз) «фазан», яке зводиться до гр. сраоїауо^ (брук;), букв, «фасидсь-кий (птах)», за назвою річки Фаоїс; у Колхіді (сучасна Ріоні).— СІС 1951, 666; Коваль 92; Фасмер IV 182; Чер-
ньіх II 300; НоІиЬ—Буег 95; РЧДБЕ 752; Ву]акли)а 992; Оаихаі 312; КІеіп 1171. — Пор. бажант. фазотрон (фіз.) «прискорювач заряджених частинок»; — р. фазотрон, бр. фазатрдн; — складноскорочений термін, утворений від основи гр. сраоїс; «поява» й частини слова рЛєхтроу «бурштин; елементарна частинка матерії». — СІС2 861. — Див. ще фаза, електрон. Фаїна (жіноче ім’я), зменш. Фаня, Фая, ст. Фаіна (1627); — р. Файна, бр. Фаіна\ — запозичення з грецької мови; гр. (арк.) Фаруа пов’язане з сраєіуо^ «осяйний», срао^ «світло, день». — Вл. імена 165; Петровский 213; Спр. личн. имен 527; Егізк II 990. — Див. ще фаетон, фаза. — Пор. бїлий, фантазія, фантомг, фенол. фай1 «густа тонка шовкова або вовняна тканина з поперечними рубчиками»; — р. бр. болг. фай, п. ІаІ]а, ІаіІІе, слц. Га]е, схв. фар, — запозичення з французької мови; фр. ІаіІІе «тс.» відповідає гол. їаііе «жіночий одяг», походження якого неясне. — СІС2 861; ССРЛЯ 16, 1208; 81. \ууг. оЬсусЬ 208; Ву]акли)а 992; Оаигаі 312. [фай2] (у виразі фай би му) «вигук, що виражає прокляття, побажання хвороби, смерті Г, Нед; цур, пек О», [файі] «тс.» О; — очевидно, запозичення з угорської мови; уг. іа] «боліти» етимологічно неясне, можливо, продовжуючи ф.-уг. *ро5’з(-) «стружка; розколювати», споріднене з манс. рої’ «кусок, тріска; штука», комі реі’пу «розколювати», саам. Ьрббіі «розколювати». — ВеЗн 74; МІЧТЕЗг І 828; МЗгЕПЕ І 176. [фай3] «вигук, що означає майоріння, мигтіння» Шейк, [файкати] «розлітатися, розвіватися; махати крилами Шейк», [файкотати] «тс.» Шейк; — бр. [файт] (вигук на позначення удару, хапання), п. Іаіі (вигук на позначення падіння, бігу), Га)іп^с «кивнути, махнути, захитати, заколисати; впасти, перевернутись, злетіти; скочити»; — очевидно, звуконаслідувальні утворення. — 81а\узкі І 217; І 712. [фай4] «гарно, добре» (у виразі то є такий у ай) О; — очевидно, зворотне утворення від файно «гарно, добре» Нед, О; зіставляється також з уг. Іа] «вид» (О II 326). — Пор. файний, файт. Іфайда1] «циганський батіг з довгої палиці і шматка полотна Шейк; довгий батіг Нед», [фанда] «довгий батіг», [фандйсько Шейк, фандйще] «тс.», [фандбля] «довгий батіг»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [хвойдйна] «лозина», [хвбїти] «бити лозиною». — Див. ще хвойдйна. Іфайда2] «люлька» Корз, [файдуля] «тс.», [файдйти] «курити люльку», [фай-дулйти] «тс.» тж; — неясне. файда3 — див. хвбйда. файдешйн «різновид шовкового фаю середньої густини»; — р. болг. файдешйн, бр. файдзшьін', — запозичення з французької мови; фр. ІаіІІе сіє СЬіпе «тс.», букв, «фай з Китаю, китайський фай», утворене з ІаіІІе «шовкова тканина» і СЬіпе «Китай». — СІС2 861; ССРЛЯ 16, 1208. — Див. ще фай1. — Пор. крепдешйн. [файка] «люлька», [файчйна] «тс.» О, [файкати] «курити люльку» Шейк; — р. [файка] «люлька», п. їа]ка, Пайка], ч. ІаДка, слц. їа)ка, вл. їаіїа, нл. їеііа, слн. ГаіГа «тс.»; — очевидно, через польське посередництво запозичене з німецької мови; нвн. РІеіїе «дудка; люлька» (свн. ріїіе, двн. ріїі(ї)а), як і дісл. рїра, дангл. рТре «тс.», походить від нар.-лат. *ріра «дудка», зворотного утворення від лат. ріраге «пищати (про птахів)». — КісЬЬагсП 45; Фасмер IV 182; 81а\узкі І 217; Вгйскпег 117; НоІиЬ—Буег 161; НоІиЬ—Кор. 113—114; Вегп. І 278; КІи§е—Мііхка 542; КІеіп 1189. — Пор. файфа. [файний] «гарний; добрий; якісний Нед, Корз; доброякісний О»; — бр. фай-ньі «тс.»; — запозичення з польської мови; п. Іа]пу «хороший, гарний, красивий», як і ч. Іа]п «тс.», Іа]поуу «відмінний, вишуканий», слц. [Іа]п, їа]пу, Іа]поуу] «тс.», болг. файн «люкс», схв. фа)н, слн.
[а]п, походить від нвн. Геіп (свн. снн. Пп) «тонкий, дрібний, точний, ніжний», яке разом з англ. Ппе, гол. Ії[п, норв. шв. дат. (іп, через фр. ст. Пп зводиться до нар.-лат. *Ппиз, що походить від лат. ііпіз «край, кінець, межа». — О II 326— 327; Шелудько 49; НоІиЬ—Буег 161; МасЬек Е84С 139; РЧДБЕ 752; Кіиее— Міїхка 190; Кіеіп 593. — Див. ще фінал. — Пор. фініш. [файстрйгати] «рвати в довжину, розривати» Нед, Шейк; — неясне; можливо, результат видозміни форми [фас-триґувати] «зметувати, зшивати великими стібками». — Пор. фастрйга. [файт] «ґатунок, вид, сорт; порода» Нед, О, Шейк, [файта] «тс.» ВеУг, Лизанец; — слц. Іафа «порода, плем’я, рід», схв. фа]'та, фа/та «вид, сорт, порода»; — запозичення з угорської мови; уг. їа]іа «порода, сорт» пов’язане з їа] «раса, вид, порода», етимологічно не зовсім ясним. — Лизанец 629; О II 327; М№ГЕ8г І 827—828, 830. [файтак] «польовий циркуль, яким вимірювали лан» Корз; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від [файтати] «іти, загрібаючи ногами» (про людину) Корз. [файтати] (ірон.) «іти, загрібаючи ногами» Корз; — очевидно, запозичення з польської мови; п. їаДас «перевертатися; махати» пов’язане з вигуком (а]і, яким позначається раптове падіння, перевертання, раптова зміна напряму руху. — 81а\У5кі 1217; 8 XV І 712. [файтувати] «стомлюватися» О; — неясне; можливо, пов’язане з [файтати] «іти, загрібаючи ногами». [файфа] «цівка, шпулька для намотування ниток» Г, Нед; — п. діал. вл. їаДа «люлька», ч. слц. вл. [їа]їа] «цівка», нл. Іе]їка «люлька; шпулька»; — запозичення з німецької мови; н. Рїеіїе «дудка; люлька; шпулька» походить від нар.-лат. *рїра «дудка». — Шелудько 48; 81а\узкі І 217; МасЬек Е83С 139; 8сЬи5іег-8е\ус 209. — Див. ще файка. [файфері (у виразі на файфер «пропало»); — неясне. файфор, файфордвий, файфур, фай-фурка, файфурдвий, файфурський, фай-фурча — див. фарфор. [файфур] «порода голубів з настовбурченим на голові пір’ям» Корз; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [ІаДег] «голуб» походить від нім. Рїеіїег «свистун», пов’язаного з рїеіїеп «свистіти, насвистувати», спорідненого зі Рїеіїе «дудка». — 8 XV 1712; К1и§е— Міїхка 542. — Пор. файка. [фак] (тк.) «розхил ниток основи, утворений натисканням підніжків для пропускання човника» Корз; — запозичення з польської мови; п. [їасЬ] «кут, утворюваний розхилянням площин металевих ниток на ткацькій машині; перегородка, поділка; професія» походить від нн. Еаск, спорідненого з нвн. ЕасЬ «тс. (ст.); перегородка, полиця; професія». — 8ХУ І 709; 81а\У5кі І 215— 216. — Див. ще фах. [фанати] «погано горіти, диміти, пахкати» Мо, [факнути] «загасити» Нед, Шейк; — звуконаслідувальне утворення, подібне до накати «палити люльку» (пор.). факел «смолоскип», [факля] «тс.», факельник, ст. факла «факел» (XVII ст.); — р. бр. факел, п. [їакеї, Гакіа], ч. [акціє, слц. їакі’а, вл. нл. їакіа, болг. м. факел, факла, схв. факла, бакла, слн. Ьакіа «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Еаскеї (свн. уаскеї, двн. ІассЬаІа, ІассЬеІа), як і днн. Гакіа, гол. їаккеї «тс.», походить від нар.-лат. їасіа (< лат. їасиїа) «невеликий факел, скіпка», зменш, від [ах «факел; світло зірок», спорідненого з гр. сраос; «світло»; для укр. [факля] можна припустити західнослов’янське або угорське (уг. їакіуа «тс.») посередництво (Лизанец 629). — СІС2 861; Шелудько 49; КісЬ-Ьагсіі 45; Фасмер IV 182; Черньїх II 300; 8Ш І 712; МасЬек Е84С 139; 8сЬи8Іег-8е\ус 209; РЧДБЕ 752; Кіцрє— Міігка 179; Таїсіє—Ноїт. І 471. — Див. ще фаетон. [факїв] «половий віл» Нед, [факдв] «віл сірої масті» Лизанец; — ч. [Гак] «кінь
світлої масті», слц. Гако «тс.»; — запо-зичення з угорської мови; уг. [Гакоц] «віл сірої масті», Гако «блідий, бляклий, половий, буланий (про коня), зли-нялий» є суфіксальним похідним від (а «дерево», спорідненого з манс. ра, комі, удм. мар. пу «тс., дрова», нен. пя, сельк. рй, ро, що продовжують урал. *ри\уе «дерево», яке, можливо, має й алтайські зв’язки (пор. нан. ре «береза», евен. Нірка «ліс»). — Лизанец 629; МасЬек Е84С 139; МНТЕЗг І 831; Вагсгі 72; Льіткин—Гуляев 230; МЗхЕНЕ І 171. факір «східний (мусульманський, індійський) жебрак-аскет», факірство-, — р. болг. факйр, бр. факір, п. Гакіг, ч. слц. Гакіг, м. факир, схв. факйр, слн. Гакіг; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Еакіг, фр. Гакіг, Гарідіг, іт. ІасЬіго, англ. іакіг, Іакеег походять від ар. ГарТг «убогий, жебрак», пов’язаного з Гадига «бути бідним, терпіти злидні». — СІС2 861; Черньїх II 300; Фасмер IV 182; Горяев 391; Кораіігізкі 303; РЧДБЕ 752; Ву)акли)а 993; КІеіп 571; БокоІзсЬ 45. [факля] — див. факел. факсйміле «точне відтворення будь-якого графічного оригіналу фотографічним способом або печаткою», факсймільний', — р. факсймиле, бр. факсіміле, п. Іакзутіїе, ч. слц. Гак-5ІГПІІЄ, болг. факсимиле, м. факсимил, схв. факсимил, слн. Гакзїтіїе; — запозичення з французької мови; фр. Гас-зігпііе походить від лат. Гас зігпііе, букв, «зроби подібне», утвореного від Іасеге «робити» і 5ІГПІІЄ «подібне». — СІС2 861; Кораііпзкі 303; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 752—753; Ву)акли)а 993; КІеіп 570. — Див. ще асиміляція, факт. факт «дійсне реальне явище, подія; те, що відповідає дійсності; реальність», фактаж, фактйзм, фактичний, [фак-тувати] «підбирати факти, наводити їх» Шейк; — р. бр. болг. м. факт, п. слц. вл. Гакі, ч. Гакі, іакіигп, схв. факт, факат, слн. іакі; — запозичення з латинської мови; лат. Гасіигп, букв, «зроблене» пов’язане з Гасіо, Іасеге «робити», 66 спорідненим з дінд. сІЬата «річ», англ. сіо «робити», н. Іип «тс.», псл. сіеіі, сіеіо, укр. діти (дівати), діло. — СІС2 861; Фасмер IV 182; Черньїх II 300—301; НоІиЬ—Буег 40, 161; РЧДБЕ 753; КІеіп 570; ’ЇУаІбе—Ноіт. І 440. — Див. ще діти2. фактор «чинник; (заст.) посередник, дрібний комісіонер», [фактореня] «син фактора, малий фактор» Шейк, факторне] «плата фактору» Нед, Шейк, фактордвне] «тс.» Шейк, факторство, факторний «комісійний», [факторувати] «бути фактором» Нед; — р. болг. м. схв. фактор, бр. фактар, п. ч. слц. вл. іакіог, слн. іакіог; — запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво західноєвропейських (пор. н. Еакіог, англ. іасіог, фр. .Гасіеиг); лат. Іасіог «діяч» пов’язане з Гасіо «роблю». — СІС2 862; Черньїх II 301; Фасмер IV 183; Кораііпзкі 303; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 753; КІеіп 570. — Див. ще факт. факторія «торгова контора (поселення)»; — р. болг. фактдрия, бр. фак-тбрьія, п. Гакіогіа, ч. іакіогіе, слц. іак-Ібгіа, схв. фактдри/а, слн. Гакіогі]а; — запозичення з англійської мови; англ. іасіогу походить від слат. іасібгіа «ро-бітня», утвореного від іасіог «робітник, діяч». — СІС2 862; Черньїх II 301; 81. \ууг. оЬсусЬ 208; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 753; Ву)акли)а 993; КІеіп 570. — Див. ще факт, фактор. фактура «особливості побудови та оздоблення поверхні предмета; рахунок на проданий товар», [фактурувати] «ставити в рахунок» Куз; — р. бр. болг. м. схв. фактура, п. ч. іакіига, слц. слн. Гакійга; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Еакійга, іт. іаііига, фр. Гасіиге зводяться до слат. Гасіига, лат. іасійга «оброблення, побудова, вигляд», пов’язаного з Гасіо «роблю». — СІС2 862; Фасмер IV 183; Кораіігізкі 303; НоІнЬ—Буег 161; РЧДБЕ 753; Ву)акли]а 993; ’ЇУаІсІе—Ноігп. І 440— 442. — Див. ще факт. факультатйв «необов'язковий навчальний курс», факультативний', — р.
факультатив, бр. факультатьіу, п. Іакиїіаіууупу, ч. Іакиїіаііупі, слц. Гакиї-іаіі'упу, болг. факултатйвен, схв. фа-култатйван, слн. [акиїіаііуеп; — результат стягнення словосполучення факультативний курс, прикметник факультативний походить від фр. ІасиІ-ІаііГ «довільний, необов’язковий», яке зводиться до лат. ГасідИаз «можливість», пов’язаного з Іасіо «роблю». — СІС2 862; Кораіігізкі 303; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 753; КІеіп 570. — Див. ще факт. — Пор. факультет. факультет; — р. факультет, бр. факультет, п. ІакиИеі, ч. слц. вл. Іа-киїїа, болг. м. факултет, схв. факултет, слн. Іакиїїеіа; — запозичення з німецької мови; н. Еакиїїаі походить від лат. Іасиїїаз, род. в. Іасиїїаііз «можливість, спроможність, здатність», пов’язаного з Іасіїіз «легкий, зручний, готовий», похідним від Іасіо «роблю»; термін Іасиїіаз є, очевидно, калькою гр. Ьіжхріс; «сила; галузь знання». — СІС2 862; Черньїх II 301; Фасмер IV 183; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 753; Ву)акли]а 993; КІи§е—Мііхка 181; КІеіп 569— 570. — Див. ще факт. [факція] «маленька група, групка» Куз; — р. факция «партія, угруповання», п. Іакфа «партія, група, змова», ч. Такеє, слц. Іаксіа «партія», слн. Гаксі]а; — запозичення з латинської мови; лат. Гасііо «діяльність; зібрання; політична партія» споріднене з іасіо «роблю, дію»; безпосереднім джерелом р. факция, можливо, є гол. Іасїіе (Фасмер IV 183). — 51. \ууг. оЬсусЬ 208; ХУаІсІе—Ноігп. І 440—442. — Див. ще факт. фал (морськ.) «трос, канат на судні для підняття прапорів, сигналів», Іфалик] (риб.) «мотуз для піднімання й опускання вітрил» Дз, Берл; — р. бр. болг. фал\ — запозичення з голландської мови; гол. уаі «канат для підв’язування вітрил» пов’язане з уаііеп «падати», спорідненим з двн. днн. ІаІІап, дфриз. ІаІІа, дісл. шв. ІаІІа, нвн. ІаІІеп, дангл. ІеаІІап, англ. ІаІІ «тс.», далі, можливо, з лит. рйііі, лтс. риіі «тс.», прус, аираііаі «знаходить», вірм. р‘иІ «падіння», рЧапігп «падаю». — СІС2 862; Фасмер IV 183; РЧДБЕ 753; Vгіе8 ИЕ\У 763; КІеіп 572; ЗбЬаппеззоп 582—583. [фалабу] «слава Богу» О; — результат стягнення словосполучення [фала (хвала) Б6гу\ «тс.». — Див. ще бог1, хвала. — Пор. пробі. [фалагови] «спустошення» (у виразі робити фалагови в полі) О; — неясне; зіставляється з уг. ІеІе§еіпі «нищити пожежею». — О II 327. Фалалій (чоловіче ім’я), Фалалей Шейк, ст. Фалелей (1398), Фалелій «идЬ-тущи маслина» (1627); — р. бр. Фалалей, цсл. Фадєл'Ь; — через церковнослов’янське посередництво запозичене з грецької мови; гр. ©аЛЛєЛаю^ утворене з основ дієслова ОаХЛсо «розпускатися, цвісти», спорідненого з вірм. сіаіаг «зелений, свіжий», алб. сІаГ «проростати, розпускатися», та іменника єЛаІ^ «олива». — Беринда 210; Фасмер IV 183; Петров-ский 213; КІеіп 1598; Егізк І 649— 650. — Див. ще олйва, олія1. фаланга (військ., анат., ент.), фалангіст-, — р. бр. болг. фаланга, п. ІаІап§а, ч. ІаІап§а, Гаїапх, м. фаланга, схв. фаланга, слн. ІаІап§а; — запозичене з грецької мови, можливо, через латинську (лат. рЬаІапх, род. в. рЬа-Іап§із); гр. сраХау^ (род. в. сраХаууосД «колода, балка, стовбур дерева; павук; суглоб; шеренга, ряд» споріднене з двн. Ьаїко (< *ЬаІкап) «балка», нвн. Ваікеп, дангл. Ьаіса «гребінь борозни», англ. Ьаїк і далі, можливо, з лит. Ьаігіепа «жердина, колода», р. [бблозно] «товста дошка», слц. ЬІагіпа «кроква». — СІС2 862; Горяев 391; Кораііпзкі 303—304; НоІиЬ— Буег 161; РЧДБЕ 753; Ву]акли]а 994; Егізк II 985—986; У/аІсІе—Рок. II 181. — Пор. балка2, паланка1, планка1. [фаланка] «дошка чи гачок, за допомогою якого човен витягають на сушу або спихають у воду» Берл; — запозичення з грецької мови; гр. сраХау^ «колода, балка, стовбур дерева, важіль». — Див. ще фаланга. фаланстер «соціалістична колонія в утопічній системі Фур’є»; — р. болг.
фаланстер, бр. фаланстор, п. слц. Іа-Іапзіег, ч. їаіапзіе'га, схв. фаланстер, фаланстери/а; — запозичення з французької мови; фр. рйаіапзіеге утворене Ш. Фур’є з основи рЬаІап§е (назва трудової громади в системі Фур’є), що походить від гр. србсЛау^ «колода; бойовий порядок піхоти; шеренга», і -зіеге — частини слова фр. гпопазіеге «монастир», джерелом якого є пізньогр. рОУЙОТТ]ріОУ «тс.». — СІС2 862; Кораііпзкі 303— 304; РЧДБЕ 753; Вуіакли]а 994; Кіеіп 1169. — Див. ще монастйр, фаланга. [фалат) «шматок, клапоть» Г, Нед, О, [фалата] «тс.» Лизанец, [фалатдк] «шматочок» Нед, Шейк, [фалаття] «клоччя, лахміття, дрантя», [фалашка] «шматок» Шейк, [фалатати] «розривати на шматки; дерти одяг» Г, Нед, [фалатнути] Нед; — п. [Іаіаі] «шматок», слц. [їаіаі, Іаіаіек], схв. [Гаїаі], слн. [їаіаі] «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. їаіаі «шматок» споріднене з манс. пул, хант. риіегп, фін. раїа, саам. Ьиоіа «тс.», нен. пале(сь) «проковтнути», що продовжують урал. *раІа(-) «шматок; жадібно їсти». — О II 327; Лизанец Доп. УжДУ 1965, 48; 8\У І 715; МікІ. Е\¥ 57; Вегп. І 278; МНТЕЗг І 943; Льіткин—Гуляев 215; М8хЕПЕ І 179—180. — Пор. фалка. Іфалати] «стояти в нейтральному положенні стосовно паруса» Дз; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з фал «вірьовка, за допомогою якої піднімають на суднах паруси, реї, сигнальні прапори». фалда «складка», [фалд, фалдйна Шейк, фавда О, хвалда, хванд Си, Чаб, хвандик тж] «тс.», фалдистий, [фалдувати] «збирати в складки» Нед, ст. фалдьі (1627); — р. бр. фалда, п. ІаМа, ІаІсІ, ч. їаіф слц. їаіба, ІаІсІ, вл. ІаМа, болг. м. фалта, схв. [фалда, фалта]; — через польське посередництво запозичене з німецької мови; свн. уаісіе, двн. ГаІН, нвн. ЕаІІе «складка», Іаїїеп «складати» споріднені з англ. Іоіб, дісл. їаіба, гот. їаірап «тс.», далі з дінд. риіаЬ «складка, кишеня», алб. раї’є «складка». — Шелудько 49; КісЬ-ЬагФ 45; Фасмер IV 183; 81а\узкі 1218; Вгйскпег 117; НоІиЬ—Буег 162; МасЬек Е83С 139; Ву]акли]'а 994; Вегп. І 278; МікІ. Е\У 6; КІи§е—Міігка 183; Кіеіп 607. [фалендйш] «дорога тканина Пі; привозне сукно Шейк», ст. фалюндьіигь «тонке голландське або англійське сукно» (1596), хваляндьмсь «тс.» (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. ст. їаіепбузх, Гаїапсіузг, ]їарепсіузг, Іаііапсіузг] «тс.» зводяться до нвн. ст. Іеіп ІйпФзсЬ, що буквально означає «тонке лондонське (сукно)», або, можливо, до Іеіп ЬоІІап-сІі5сЬ(е8 ТисЬ) (Шейк 231). — Шелудько 48; 8\У І 713. [фалисоватий] «химерний, придуркуватий» О; — очевидно, похідне утворення від запозиченого уг. їеіезхй «недоумкуватий». — О II 327. фаліжанка — див. філіжанка. фалінь «канат, яким шлюпку прив’язують або буксирують до пристані чи до борту судна»; — р. фалинь, фа-лень, бр. фалінь, п. ґаіегі, болг. фа-лйн; — запозичення з голландської мови; гол. уап§ІІ]п «тс.» утворене з основ уап§еп «ловити, піймати», спорідненого з нвн. Іап§еп «тс.», лат. рап§еге «закріплювати», дінд. рагі]ага- «клітка», псл. рахь «паз», і -1і]п «вірьовка», букв, «льон», спорідненого з псл. Іьпь, укр. льон. — СІС2 863; Фасмер IV 183; Кораіігізкі 304; РЧДБЕ 753; Угіез \Е\У 764; К1и£е— Міігка 184. — Див. ще льон1, паз. — Пор. лйна, лйнва. ІфалірІ — див. фелєр. [фалка] «гурт овець» Доп. УжДУ IV, Лизанец, [фавка] «тс.» Лизанец; — запозичення з угорської мови; уг. Гаїка «стадо; зграя; натовп» пов’язане з Іаіаі «шматок, кусок». — Лизанец 629. — Див. ще фалат. фалос «культова фігура чоловічого статевого органа», фалічний; — р. фал-лос, бр. фалас, п. ГаІІиз, ч. слц. їаіоз, Іаіиз, болг. фалос, схв. фалус, слн. Іа-1о5, — запозичене з грецької мови через посередництво латинської (нлат. рЬаІІиз)
і західноєвропейських (нім. РЬаІІиз, РЬаІ-Іоз, фр. англ. рЬаІІиз); гр. «тегп- Ьгит уігііє» споріднене, очевидно, з лат. їоІІІз «шкіряний мішок», дірл. ЬаІІ «член, частина тіла», нвн. [ВіІІе] «тегпЬгигп уігііє». — ССРЛЯ 16, 1223; КораІіпзкі 304; РЧДБЕ 754; Ву]акли]а 994; Егізк II 987—988; КІеіп 1170. [фалуда] «патериця; архієрейський жезл» Нед, Шейк, [фалудина] «стеблина, прутик»; — не зовсім ясне; виводиться (Фасмер ГСЗ III 210; Поно-марів Мовозн. 1973/5, 63) від гіпотетичного гр. *срєЛЛоо5а «тс.», що могло виникнути з срєЛЛб^ «коркове дерево»; може бути пов’язане і з укр. хлудйна. [фальбана] «оборка» Нед, Шейк, Кур, [фальбанка] «тс. Шейк; накладна обшивка на сукні Корз», [фальбанкй] «зборки» О; — р. фалбала, фальбала, [фалбара, фалбора, харбара], бр. фальббна «тс.», п. іаІЬапа, ст. ІаІЬака, ГаІЬиІа, [іаІЬап], ч. їаІЬІе, ст. їаІЬІ; — запозичене з французької мови, очевидно, через польську; фр. іаІЬаІа «тс.» етимологічно неясне. — О II 327; Фасмер IV 183; Горяев 391; 81а\узкі І 218; Вгйскпег 117; ^УеІ58-Вґ2Є2Іпо\уа Ргасе іегукогп. 21, 153; МасЬек Е84С 139; Маїгепаиег 154; Наигаі 313. фальсифікат «підроблена річ, підробка», фальсифікатор, фальсифіка,-торство, фальсифікація, фальсифікувати', — р. фальсификат, бр. фальсі-фікат, п. ІаІзуПкаІ, ч. ІаІвіГікаі, їаігіїі-каі, слц. Іаігіїікаі, вл. Іаівіїікаі, болг. фалишфикат, м. фалсификат, схв. фалсификат, слн. їаігіїікаі; — очевидно, через німецьке посередництво (н. Еаїзіїікаі) запозичене із середньовічної латини; слат. їаїзііісаііо «підроблення», (аізіїісаіиз «підроблений» утворено з (аізі-, що походить від лат. їаїзиз «фальшивий», і -іісаііо, пов’язаного з лат. їасіо «роблю». — СІС2 863; Кораіігізкі 304; НоІиЬ—Буег 162, 166; РЧДБЕ 754; Ву]ак-ли]а 994. — Див. ще факт, фальш. — Пор. електрифікація, модифікація. фальстарт «передчасно взятий учасником змагання старт»; — р. бр. фаль старт, п. (аізіагі, болг. фалстарт; — запозичення з англійської мови; вираз англ. їаїзе зіагі, букв, «неправильний старт», складається зі слів іаїзе «фальшивий, неправильний, помилковий», що походить від лат. їаїзиз «фальшивий, неправильний», і зіагі «старт». — СІС2 863; Кораііпзкі 304; РЧДБЕ 754. — Див. ще старт, фальш. фальц «загин ребер металевих листів; шов у скріпленнях металевих листів; згин аркушів паперу; прямокутна канавка вздовж краю скріплюваних дощок, щитів», фальцівнйк Куз, фальцювальник, фальцювальний, фальцювати; — р. бр. фальц «паз, жолоб», п. ч. слц. іаїс, болг. м. фалц, схв. фалцова-ти; — запозичення з німецької мови; н. Еаіг (свн. уаіг) пов’язане з їаігеп «згинати», іаііеп «складати, згинати». — СІС2 863; Кораііпзкі 304; ^УеІ85-Вгге2Іпо\уа Ргасе іегукогп. 21, 154; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 754; КІи§е—Міігка 183. — Див. ще фалда. фальцет «один з високих регістрів голосу, переважно чоловічого», [фальсет] «тс.» Куз; — р. фальцет, бр. фальцет, п. (аізеі, ч. ІаІгеБ їаІзеБ Гаїзеїіо, слц. їаігеі, їаігеіо, вл. їаїзеф болг. фалцет, м. фалцет, схв. фалзет, слн. їаігеі; — запозичення з італійської мови; іт. Гаї-5еДо, букв, «фальшивий (голос)», пов’язане з Іаізо «неправильний, помилковий», що походить від лат. їаїзиз «неправильний, фальшивий». — СІС2 863; Фасмер IV 183; Кораіігізкі 304; НоІиЬ—Буег 162; РЧДБЕ 754; Ву]акли]а 994. — Див. ще фальш. [фальча] «міра землі близько десятини» Нед, Шейк, [фальчар] «той, що обробляє фальчу» Нед, ст. фалча (1470); — п. іаісга «міра поверхні близько 2,25 морга»; — запозичення з молдавської і румунської мов; молд. фалче «стара міра поверхні», рум. їаісе «тс.» походять від лат. їаїх «серп, коса; садовий ніж», яке не має певної етимології. — 8сЬе1ис1ко 144; Сгап]аІа 256, 441, 471; VгаЬіе КотапозІаУІса 14, 141; СДЕЛМ 452; Ризсагіи 50; Егпоиі—МеіІІеІ І 214; ХУаІсІе—Ноігп. І 449.
фальш, [фалш] «фальш», [фальч О, хвалш] «тс.», [фальшер] «шахрай, підроблювач грошей» Нед, Шейк, [фальшер-ство] «фальшування» Шейк, фальшивка, [фальшйвство] «фальш» Шейк, фаль-шівнйк «підроблювач», [фальшбвник] «тс.» Шейк, фальшивий, [фал(ь)чй-вий] О, Нед, фальшований, фальшивити, [фальшйвіти] «ставати фальшивим» Шейк, фальшувати, [фальчува-ти] «фальшувати» Нед, ст. фалигь «брехня» (1611), фальшивити (1388), фал-шевнии (1411), фалшованіи (1421); — р. фальшь, бр. фальш, п. іаїзг, [Гаїзг], ч. Га1е5, слц. Гаїоз, вл. нл. іаіз, болг. м. схв. фалш-, — запозичення з німецької мови; н. ГаІзсЬ «неправдивий, хибний, помилковий» через фр. ст. іаіз зводиться до лат. іаїзиз «неправдивий, хибний, помилковий», пов’язаного з іаііеге «дурити», спорідненим з дінд. Ьуагаіе «відхиляється від напрямку», можливо, також з псл. *хьіь()ь), укр. злий. — СІС2 863; Шелудько 49; КісЬЬагсИ 46; Черньїх II ЗОЇ; Фасмер—Трубачев IV 184; 81а\У8кі І 218; Вгйскпег 117; НоІиЬ— Буег 162; МасЬек Е84С 139—140; РЧДБЕ 754; Вегп. І 278; МікІ. Е№ 57; К1и§е—Мііхка 182; ХУаІсІе—Ноігп. І 447— 448. — Див. ще злий. фальшборт «бортова огорожа палуби, а також легка обшивка борту судна, вища відкритої палуби»; — р. фальшборт, бр. фальшборт, п. іаїзх-Ьигіа; — запозичення з німецької мови; н. ЕаІзсЬЬогсІ, букв, «фальшивий борт», складається з основ ГаІзсЬ «фальшивий» і ЬогсІ «борт»; існує також припущення про походження від англ. \ма5Іі-Ьогсі «легкі дошки, прикріплені над бортом для захисту від води», у якому перший компонент хуавЬ- «мити» повинен був зазнати впливу слова фальш. — СІС2 863; Фасмер IV 184; Кораіігізкі 304; Маїхепаиег 154. — Див. ще борт, фальш. [фаля] «хвиля Нед; злива з вітром О; вітер із дощем», [фалйстий] «хвилястий» Шейк, [фальовйтий] «нападис-тий» О, [фалювати] «хвилюватися, бушувати» Нед, Шейк, ст. фаля (1627); — запозичення з польської мови; п. Гаїа «хвиля», ст. і діал. «буря» походить від нвн. ХУеІІе «хвиля; вал; циліндр», спорідненого з р. волна, псл. *уь1па «хвиля», уаіь, джерелом яких є іє. *цеІ- «обертати». — Німчук 132; Шелудько 49; 81а\Уйкі І 217—218; Вгйскпег 117. — Див. ще вал1. — Пор. хвйля1. фаляскати «швидко зношувати, необережно носити (одяг)» Ме; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з п. сЬІазІас «ляпати, бризкати», що пояснюється як звуконаслідувальне утворення (81а\узкі І 65—66). — Пор. халястати. [фама1] «чутка» Куз; — п. слц. вл. нл. іагпа, ч. іагпа, м. фама, схв. фама, слн. іата; — запозичення з латинської мови; лат. іагпа «чутка, поголоска, репутація, слава» пов’язане з іаґї «говорити, оповідати». — Кораііпзкі 305; 8 XV І 717; НоІиЬ—Буег 162; Ву)акли]а 994; ШаШе—Ноігп. І 437, 450; КІеіп 573. — Див. ще фабула. — Пор. фатум. [фамаД «недолік, фізична вада» Корз; — неясне. [фамерики] «фокуси, витребеньки» Ме; — очевидно, пов’язане з химера (див.). фамілія «прізвище; рід; родина», [фамелія, фамйлія] «тс.» О, [фаміліям т\ «той, хто походить із знатного роду Шейк; родич О; далекий родич; однофамілець Корз», фамільний, [фа-мілійний] «фамільний; спадковий» Шейк, фамільярний, [фаміліярний] Нед, фамільярничати; — р. болг. фамйлия, бр. фамілія, п. іагпіііа, ч. іагпіііе, слц. іагпіііа, вл. нл. іагпіІЦа, м. фамили]а, схв. фамили/а, слн. ІатїІЦа; — запозичення з латинської мови; лат. іагпіііа «сім’я, челядь, майно, родина», очевидно, продовжує італьську форму *іагпеІо-, *ІагпеІіа «раб, рабство, челядь», що не має певної етимології; існує думка про спорідненість з дінд. сІЬагпап «місце, дім», гр. Заїром «дім», псл. йеіі «класти, робити». — СІС2 863; Черньїх II 301 — 302; Фасмер—Трубачев IV 184; ’ЇУеізз-Вггехіпо\уа Ргасе і^хукохп. 21, 158; РЧДБЕ 754; Ву]аклща 994; Таїсіє— Ноігп. І 452; КІеіп 573. — Пор. діти2.
[фамузний] «доладний» Пі; — ч. їатбхпі «відомий, знаменитий; чудовий, прекрасний», їагпозпі «тс.», слц. їатбхпу «загальновідомий, славетний», болг. фамозен «широковідомий», м. фамозен «горезвісний», схв. фамбзан «тс.», слн. їатбхеп «знаменитий; горезвісний»; — видозмінене запозичення з латинської мови; лат. їатбзиз «відомий, прославлений; який має погану славу» пов’язане з їагпа «чутка». — НоІиЬ—Буег 162; РЧДБЕ 754; Ву]акли]'а 995; \Уа1с1е—Ноїт. І 437, 450. — Див. ще фама1. [фамула1] «огидна, мерзенна людина» Нед, Шейк, [фамульник] «чаклун» 0; — неясне, можливо, пов’язане з п. їатиіа «родина» (жарт.). [фамула2] — див. гамула. [фана] «прапор» Нед, Пі, [фанва] «корогва» О, [фанойка] «весільний прапорець» О; — п. [їапа] «прапор»; — можливо, через польське посередництво запозичене з німецької мови; нвн. ЕаЬпе (двн. Гало) «прапор, знамено» споріднене з дангл. гот. їапа «хустка», далі з лат. раппиз «тс.», гр. лт|уо^ «тканина». — Шелудько 49; О II 326; КІи§е—Міігка 180; Кіеіп 1119. фанаберія «недоречна гордість, пиха, зарозумілість, чванливість; безглузде дивацтво, примха», [фанабарія] «чванькуватість» Корз, [фонаберія, хвонаберія] «тс.» Бі, фанабер «людина, що відзначається фанаберією», фанаберство, фанаберистий «пихатий, чванливий», [фанаберний Нед, Шейк, фанабарний Корз] «тс.», фанаберитися, [фанаберитися] «пишатися» Бі; — р. фана-берия, бр. фанабзрьія; — запозичення з польської мови; п. їапаЬегіа «дивацтво, фантазія, вигадка, забаганка» походить від євр. (ідиш) їа]пе Ьег]ез «гарні молодці», утвореного з їа]пег, що відповідає нім. їеіп «хороший, гарний, витончений», і Ьег]е «тип; молодець» від гебр. Ьіг]а «створіння». — СІС2 863; Фасмер IV 184; Горяев 391; 81а\узкі І 218; 84Р II 807; 8\¥ І 718. — Див. ще файний. фанатйзм, фанатик, [фанатйц-тво] «фанатизм», фанатичний, [фа- натизувати] Нед; — р. фанатйзм, бр. фанатьізм, п. їапаіухт, ч. їапаііз-ПШ8, слц. їапаііхтиз, вл. нл. їапаіізкі «фанатичний», болг. фанатйзам, м. фанатйзам, схв. фанатйзам, слн. їа-паіігет; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. їапаіізте, н. Еа-паїізтиз, англ. їапаіісізт походять від лат. їапаіісиз «несамовитий, шалений; належний до святині; натхненний богами», пов’язаного з їапит «храм, святиня», спорідненим з оск. їіїзпй «храм», умбр. їезпаїе, їезпеге «у храмі», далі з дінд. бЬізпуаіі «благочестивий, побожний, відданий», гр. Оєб^ «бог», вірм. с!ік‘ (мн.) «боги». — СІС2 863—864; Черньїх II 302; Фасмер IV 185; Кора-Ііпзкі 305; РЧДБЕ 755; Ву]акли]а 995; Кіеіп 573, 574; ХУаісіе—Ноїт. І 453— 454. — Пор. фестиваль. фанда, фандйсько, фандйще, фан-дбля — див. файда1. фанданго «іспанський парний народний танець»; — р. болг. схв. фанданго, бр. фанданга, п. ч. слц. їап-сіап§о, слн. їапбап§о; — запозичення з іспанської мови; ісп. їапбап^о (назва народного танцю) етимологічно неясне; можливо, зводиться до гіпотетичної форми *їасіап§о, похідної від їасіо — назви португальської народної пісні, яка пов’язана з лат. їаіигп «доля». — СІС2 864; Кораііпзкі 305; РЧДБЕ 755; Кіеіп 574. — Див. ще фатум. [фандеруватий] «злісний, пустотливий, недоумкуватий» О, [фондерова-тий] «тс.» тж; — неясне; зіставляється з уг. їопбогіаіоз «каверзний». — О II 327. [фандлик] «сковорідка» О; — неясне; можливо, зводиться до нім. Рїап-пе «сковорода». — О II 328. фанера, фанерник, фанерня Куз, фанерувальник, фанерний, фанерований, фанерувальний, фанерувати; — р. бр. фанера, п. їогпіг, ч. їогпуг, їиг-пуг, слц. їогпіег, їогпіг, їигпіег, їигпїг, вл. їигпег, болг. фурнйр «тс., шпон», м. фурнйр «шпон», схв. фурнйр «фанера», слн. їигпїг «тс.»; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Еигпіег
«фанера», англ. уепеег «покривати шпоном» (від нім. (игпіегеп) зводяться до фр. Гоигпіг «постачати, меблювати», джерелом якого є двн. їгит]ап «робити, заготовляти, постачати, забезпечувати», споріднене з гот. Ігигпа «перший», дангл. Іогта і далі з лат. ргїгпиз, лит. рігтаз, псл. *рьгуь «тс.», укр. перший. — Черньїх II 302; Фасмер IV 185; Кораііпзкі 333; НоІиЬ—Буег 172; Оаи-гаі 338; КІеіп 611, 618, 624, 630, 1697. — Пор. фурнітура. [фанза1] «китайська або корейська хата»; — р. болг. фанза, бр. фанза, фандза, п. Іапга «тс.»; — запозичення з китайської мови; кит. 1ап§га «(одноповерховий) дім». — СІС2 864; Кораіігізкі 306; РЧДБЕ 755. фанза2 «китайська шовкова тканина, що нагадує тафту»; — р. бр. фанза, болг. фан(д)за «тс.»; — запозичення з китайської мови; кит. Іапга «складний, заплутаний» (про тип тканини). [фанки] «пампушки» Лизанец; — схв. 1ап(рек «оладка, пампушка, пиріг»; — запозичення з угорської мови; уг. їапк «оладка, пампушка» виводиться від нім. (днн.) [раокох] «тс.», що відповідає нім. РїаппкисЬеп «тс.», яке складається з основ РІаппе «сковорода» і КисЬеп «пиріг, печиво». — Лизанец 629; МІУТЕЗг І 839. — Див. ще братван, куха. фант «застава, заклад», [фантува-ти\ «брати речі в заставу; відбирати, продавати майно за борги» СУМ, О, Куз, ст. фантьі (1532); — р. бр. фант, п. ч. вл. їапі «тс.»; — можливо, через польське посередництво запозичене з німецької мови; н. Рїапсі (свн. двн. ріалі) «заклад, застава» походить від фр. ст. рап(сі) «сукно; ганчірка» і далі «застава», яке продовжує лат. раппиз «шматок сукна». — СІС2 864; Шелудько 49; Фасмер IV 185; 81а\узкі І 218—219; Вгйскпег 118; НоІиЬ—Буег 162; МасЬек Е8ЛС 140; КІи§е—Міігка 541; КІеіп 1142. — Пор. фана, фанта. [фанта] «одяг; одежина; білизна» О, [фанте] «різний одяг; лахміття», [фантйна] «одежина; шматок, ганчір ка», [хвантйна] «тс.», [фантйння] «лахміття», [фантя] «одяг, білизна; лахміття», [хвантя] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. [їапіу] «одяг», очевидно, того самого походження, що й Галі: «застава, заклад», звідки укр. фант «тс.». — О II 328; Шелудько 49; 81а\узкі І 218—219; 8 XV І 718; Сгафаіа 257. — Див. ще фант. фантазія, фантазер, фантазі (не-відм. прикметник з фр.), фантаст, фантастика, фантазійний, фантастичний, фантазувати; — р. болг. фан-тазия, бр. фантазія (з 1595), п. їап-іаг]а (з 1535), ч. Іапіагіе, їапіазіе, слц. Іапіа'гіа, вл. нл. ГапІагЦа, м. фантази]а, схв. фантазиіа, слн. 1апіагї]а; — запозичення з латинської мови; лат. рЬапіазіа «уява, ідея, думка; видимість, ілюзія» походить від гр. сраутсісла «уява, уявлення», пов’язаного з срссУтаСсо «роблю видимим, з’являюся», сраіусо «роблю (стаю) видимим», спорідненими з дінд. ЬЬаіі «сяє», дірл. Ьап «білий», тох. А рапі, тох. В репіуо «пишність, розкіш». — СІС2 864; Фасмер IV 185; Черньїх II 302; Вгйскпег 118; НоІиЬ—Буег 162; МасЬек Е8ЛС 140; РЧДБЕ 755; Ву]акли]а 995; ХУаІсіе—Рок. II 122; Егізк II 982—983. — Див. ще фаетон. — Пор. білий, фаза, Фаїна, фантом, феномен. фантасмагорія «демонстрація світлових картин; щось нереальне, ілюзійне», фантасмагоричний; — р. болг. фантасмагбрия, бр. фантасмагдрьія, п. їапіазта^огіа, ч. їапіазта^огіе, їап-іагта§огіе, слц. [апіагта§бгіа, схв. фантазмагорща; — запозичення з французької мови; фр. їапіазта§огіе утворене з основ грецьких слів сраутаора «привид» і ауорєосо «говорю», можливо, також під впливом фр. а!1е§огіе «алегорія». — СІС2 864; Фасмер IV 185; Ко-раїіпзкі 305; НоІиЬ—Буег 162; РЧДБЕ 755; Ву]акли]а 995; Оаигаі 314. — Див. ще алегорія, фантазія. фантом «примара, привид, ілюзія»; — р. бр. болг. фантом, п. їап-іот, ч. слц. Іапібт, м. фантом, фантома, схв. фантом, слн. їапідгп; — за
позичення з французької мови; фр. Іапідгпе походить від слат. *1апіадта < *1ап(а§гпа, лат. рНапІазгла, що зводиться до гр. сраутасща «привид, примара», пов’язаного з срамтаСсо «роблю видимим», сраіусо «з’являюся». — СІС2 864; Кораііпзкі 305; НоІиЬ—Буег 162; РЧДБЕ 755—756; Ву)акли)а 996; Оаигаі 314; КІеіп 1170. — Див. ще фаетон. — Пор. білий, фаза, фантазія, фантасмагорія, феномен. фанфара, фанфарист; — р. бр. болг. фанфара, п. ГапГага, ч. їапїага, слц. їапіага, м. фанфара, схв. фанфара, слн. їапїага; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Еапіа'ге, англ. ГапГаге, іт. їапїага походять, очевидно, від фр. їапїаге «звуки труби», пов’язаного з їап-їагег «дути в труби», яке вважається звуконаслідувальним (Оаигаі 314) або похідним від їапїагоп «хвалько». — СІС2 864; Кораііпзкі 305; НоІиЬ—Буег 162; РЧДБЕ 756; К1и§е—Міігка 184; КІеіп 574. — Пор. фанфарон. фанфарон «хвалько», [фарфарбн] «тс.» Шейк, фанфаронада, фанфаронство, [фарфарбнство] Шейк, фанфаронити; — р. бр. болг. фанфарон, п. їапїагоп, ч. їапїагоп, їапїагит, слц. їапїагоп, схв. фанфарон, слн. їапїагоп (з іт.); — запозичення із західноєвропейських мов; фр. їапїагоп, н. Еапїагоп, іт. їапїагопе походять від ісп. їапїаггбп «хвалько, фанфарон», джерелом якого є ар. їагїаг «легковажний, балакучий», їагГага «багато й заплутано балакати», очевидно, звуконаслідувального походження. — СІС2 864; Фасмер IV 185; Кораіігізкі 305; Вгйскпег 118; НоІиЬ— Буег 162; МасЬек Е83С 140; РЧДБЕ 756; Ваигаі 314; КІеіп 574; БококсЬ 47. фара1 «електричний ліхтар на транспортній машині»; — р. бр. фара, п. їаг «морський ліхтар», болг. м. фар «маяк; фара автомобіля», схв. фар «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. рЬаге через посередництво лат. рЬагиз зводиться до гр. сраро^ «маяк», утвореного від Фарос;, назви острова біля Александрії, де було збудовано відомий маяк. — СІС2 864; Черньїх II 302— 303; 8АУ І 720; РЧДБЕ 756; Ву)акли]а 996; КІеіп 1171. [фара2] «парафія; католицький собор, костьол; перший клас духовного училища, семінарії» Нед, Шейк, [фарар] «католицький священик» Шейк, [фарар-ство] «посада священика» Шейк, [фа-рйст] «учень першого класу духовної академії» Нед; — бр. фара «римсько-католицька церква», п. Гага «парафіяльний костьол; парафія; парафіяльна школа», ч. слц. вл. нл. їага «парафія; будинок священика при церкві», слн. їа'га «парафія»; — запозичене з німецької мови (можливо, через польське і чеське посередництво); свн. рїагге «парафія» (двн. ріагга, нвн. Рїагге) виникло із слат. раг-госНіа «парафія». — Шелудько 49; КісЬЬагсИ 46; 81ам/зкі І 219; Вгйскпег 118; МасЬек Е83С 140; НоІиЬ—Буег 162; 8сЬизіег-8ем/с 210; Вегп. І 279; МікІ. ЕУ/ 57; К1и§е—Мікка 541. — Див. ще парафія, парох. [фара3] (виг.) «увага; з дороги» Нед; — не зовсім ясне; можливо, запозичення з німецької мови (пор. н. їаЬге «їдь, давай», ГаНге гигп ТеиІеІ «іди до біса»); пор. також п. Гога «геть», яке разом з ч. мор. [Гогоуаі (пекоЬо)| «випроводжати за двері», схв. їого «на поле, на двір» зіставляється з лат. їогаз «назовні, за двері» (від їогез «двері, брама»), звідки іт. їиогі «назовні, геть»; пор. ще укр. [вара] «геть, не смій, стережись». — 81а\мзкі І 234; 8 XV І 760. [фарагіві «сокира Нед; тесак Лиза-нец», [фарагів] «сокира» О, [фарагбв, фарагув] «тесак» Лизанец, [фаралвча] «топірець, сокирка» Нед, [фарагівча] «тс.» О; — запозичення з угорської мови; уг. [їага§би] «тесак» пов’язане з їага§ «різати, тесати, стругати», спорідненим з манс. рагз, рбгз «гострить, видовбує», нен. Рагга «скоблити», що продовжують урал. *рагз- «різати, скоблити» звуконаслідувального характеру. — О II 328; Лизанец 630; МЙТЕ8г І 842; Льіткин— Гуляев 217; М8гЕИЕ І 183—184. [фарадлований] «стомлений, змучений» ВеУг, Лизанец, [фараднйй]
«тс.» Лизанец, [фарадловати] «старатися» Чопей, [фарадловатися] «стомлюватися» Лизанец, \фараччаг\ «стомленість», ст. фарачагт> «тс.» (XVII ст.) тж; — запозичення з угорської мови; уг. Гагасі «утомитися, старатися» споріднене з манс. рдргтаі- «втомити, втомитися (про коня, оленя)», разом з яким походить від пугр. *р8гкз- «утомлювати(ся)»; форма [фараччаг] походить від уг. Іа'га<Й8а§ «тс.». — Лизанец 630; ММТЕЗг І 842; Вагсгі 73; МЗгЕНЕ І 183. фараон1 «цар Стародавнього Єгипту», фараонівський, фараднський, [ха-рабнський] «фараонський; єгипетський, циганський, шахрайський»; ст. фараона, фарашнь (1627); — р. бр. болг. м. фараон, др. фараонт>, п. їагаоп, ч. їагао, їагабп, слц. їагабп, вл. їагао, схв. фараон, слн. їагаоп, стел, фарао; — запозичення з грецької мови; гр. ФараФ(у) «фараон» походить (можливо, через посередництво гебр. Раг‘бь «тс.») від єг. рег-о(з) (рег-аа) «великий будинок, палац». — СІС2 865; Фасмер IV 185; Кораіігізкі 306; НоІиЬ—Еуег 163; РЧДБЕ 756; Кіеіп 1170. фараон2 (старовинна гра в карти); — р. фаро «азартна гра в карти», бр. фараон, п. Гаго, їагаоп, ч. їагао, їагабп, слц. їагао «тс.»; — можливо, через посередництво польської мови запозичене із західноєвропейських; н. РЬаго, фр. рЬагаоп, англ. [аго «тс.» походять від н. РЬагао (фр. рЬагаоп, англ. РЬагаоп) «фараон; червовий король»; на одній з карт було зображення єгипетського фараона. — Фасмер IV 186; 81. м/уг. оЬсусЬ 210; НоІиЬ—Еуег 163; Кіеіп 575. — Див. ще фараон1. фарба, [хварба] «фарба; кров (пораненого звіра)», Іфарбан] «спідниця» О, [фарбанйця] «жіночий одяг з фарбованої тканини» Нед, [фарбаня] «тс. Нед; спідниця з домашнього полотна, фарбована в один колір О», фарбар «фарбувальник», [фарб’яр, фарбова-лець Пі] «тс.», фарбувальник, фарбарня, [фарбівня] «фарбарня» Куз, [фар-ббвня] Куз, фарбувальня, [фарб’ярня] «тс.», [фарбник] «барвник» Куз, [фар-буванка] «фарбована тканина» Шейк, [фарбарство] «мистецтво фарбування» Куз, фарбівнйцтво Куз, фарб’ярство «тс.», фарбйстий «барвистий», [фарб-ляний] «тс.», фарбовий, фарбувальний, [фарбарувати] «бути фарбарем» Шейк, [фарбйти] «фарбувати» ВеУг, фарбувати, ст. фарба (1627); — р. діал. бр. м. фарба, п. слц. вл. їагЬа, схв. фарба', — запозичення з німецької мови; нвн. РагЬе «колір, фарба, барва» походить від свн. уагдае, що лежить в основі давнішого запозичення барва, двн. їа-га\ма «тс.». — Шелудько 49; КїсЬЬагбі 46; 8абп,—Аііг. НМ. І 249—250- ЗІахузкі І 220; Вгйскпег 118; 8сЬизіег-8ем/с 210; К1и§е—Міігка 184. — Див. ще барва. — Пор. форель. [фарббвник] (бот.) «вайда фарбова, Ізаііа ііпкіогіа Б.» Шейк; — п. ст. їагЬом/пік, слц. їагЬоупік, схв. [фар-бовник], слн. їагЬоупік «тс.»; — похідне утворення від фарба; назва зумовлена тим, що вайда використовувалась для одержання синьої фарби (індиго); пор. інші назви цієї рослини: схв. [син>, синмвица, сиььевица], слц. [Ьагуоупік], нім. ЕагЬепу/аіб. — СимоновиЬ 248— 249; МасЬек Згп. гозії. 61. — Див. ще фарба. фарватер «безпечний шлях для руху суден між мілинами або рифами»; — р. болг. фарватер, бр. фарватор, п. їагхуаіег; — запозичення з голландської мови; гол. уааг'л'аіег «тс.» складається з основи уааг, пов’язаної з уагеп «плавати, рухатися, іти», спорідненим із нвн. їаЬгеп «рухатися», англ. їаге, дісл. [ага, гот. їагап «тс.», далі з лат. рогіаге «нести», гр. тгерасо, ігвірсо «проникаю», псл. рагіїі «шугати», укр. парити «тс.», та м/аіег «вода». — СІС2 865; Черньїх II 303; Фасмер IV 185; Кораіігізкі 306; РЧДБЕ 756; Маігепаиег 155; Угіез ИЕАУ 764; К1и§е—Міігка 180. — Див. ще вода, парйти1, пором. — Пор. ватерпас. [фарйна] «шахрайська гра в карти; шахрайство» Нед, [фарйнник] «шахрай, аферист Нед, Шейк; кишеньковий злодій
Шейк; перепродувач коней Мо», [хва-рйнник] «перепродувач коней», [фарй-ня] «лотерея» О, [фаринувати] «спекулювати, маклерувати» Мо, [фарйнчи-пги] «баришувати» Дз, Мо; — очевидно, вже на українському грунті семантично диференційоване запозичення з польської мови; п. [Іагупа] «торгівля; трактир», ст. їагупа «лотерея (азартна гра)» не зовсім ясне; пов’язується з іт. Іагіпа «бопошно», фр. Тагіле «тс.» (Вгйскпег' 118) або з Гага «парафіяльний костьол» (8}Р II 813), оскільки такі лотереї часто влаштовувались у дворах костьолів. фарисей «послідовник релігійно-політичної течії в Іудеї; лицемір, ханжа», фарисейство, фарисейський, фарисействувати «поводитися по-фарисейсь-ки», [фарисеювати] «тс.» Нед; — р. болг. фарисей, бр. фарисей, др. фарисей, п. Іагугеизг, ч. Тагіге), Іагігеиз, слц. вл. Іагіге], Іагізе], м. фарисей, схв. фарйсе], слн. Іагіге], стел, фдрисен, фа-рнс'Ьн; — запозичення з грецької мови; гр. сраріошо^ «фарисей» зводиться до арам. регїзаууа, похідного від регїз «відокремлений» (гебр. рагйз «тс.; фарисей»), рега8 (гебр. рага'в) «відокремитися», спорідненого з ак. рагазц (рагави) «поділяти». — СІС2 865; Фасмер IV 185; Кораіігізкі 306—307; НоІиЬ—Буег 163; ЗсЬизіег-Зехмс 210; РЧДБЕ 756; Ву]акли]а 997; КІеіп 1128, 1170. [фаркнути] «спалахнути»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення. [фармазон] (знев.) «франкмасон; вільнодумець» Нед, Шейк, [фарма-збнник] «тс.» Куз, [фармазбнетво] Шейк, [фармазднський] Нед, Куз; — р. бр. фармазон «франкмасон; вільнодумець», п. Іагтагоп, їагтагуп, Ігаптавоп, болг. фармасбн, фармасбнин, схв. фар-маздн, фрамасон; — результат фонетичної деформації слова франкмасон, що походить від фр. їгапс-тасоп «масон», букв, «вільний муляр»; думка про польське посередництво (Зіам/зкі І 220; КісЬЬагД 46) з огляду на поширеність форм сумнівна. — Фасмер IV 186; Горяев 391; Кораііпвкі 306; Вгйскпег 118; РЧДБЕ 757; КІеіп 620. — Див. ще масон. фармакологія «наука про ліки», фармаколог, фармакологічний', — р. болг. фармаколбгия, бр. фармакалд-гія, п. 1аггпако!о§іа, ч. Іагтако1о§іе, слц. Іагтакоіб^іа, м. фармакологща, схв. фармаколдги/а, слн. їагтакоІо§і]а; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. РЬагтако!о§іе, фр. рЬагтасо-1о§іе, англ. рЬагтасо!о§у утворено з основи гр. сраррахом «ліки» неясного походження (можливо, спорідненого з лит. Ьйгіі «ворожити, чарувати», лтс. Ьигі «тс.») і кінцевого компонента -Хоуіа «вчення». — СІС2 865; Кораіігізкі 306; НоІиЬ— Буег 163; РЧДБЕ 757; Ргізк II 993; КІеіп 1170, 1171. — Див. ще астрологія, логіка. — Пор. фармакопея, фармацевт. фармакопея «збірник стандартів і положень про лікарські засоби; офіційний посібник для фармацевтів»; — р. болг. фармакопея, бр. фармакапея, п. слц. Іагтакореа, ч. Іагтокореа, м. фар-макопфа, схв. фармакбпе]а, слн. Іаг-такоре]а; — запозичення з грецької мови; гр. сраррахоїгоїш «приготування ліків» утворене з основ іменника сраррахом «ліки» і дієслова тгоіесо «робити, творити». — СІС2 865; Кораіігізкі 306; НоІиЬ—Буег 163; РЧДБЕ 757; КІеіп 1170—1171. — Див. ще поезія, фармакологія. — Пор. фармацевт. фармацевт «працівник аптеки, який готує ліки», фармацевтика, фармація, фармацевтичний; — р. болг. фармацевт, бр. фармацбут, п. Іагта-сеиіа, ч. слц. вл. ІагтасеиБ м. фарма-цеут, схв. фармацеут, слн. Іагта-сєуі; — запозичення з грецької мови; гр. сраррахвитік «чарівник; творець ліків» походить від сраррахоу «ліки, отрута». — СІС2 865; Черньїх II 303; Ко-раїігіакі 306; НоІиЬ—Буег 163; РЧДБЕ 757; КІеіп 1170. — Див. ще фармакологія. [фармуга] «розчин з борошна, крохмалю і глини для обмазування стін Г; саламаха; молоко, засипане борошном ВеЗа», [фармуга, фармужка] «тс.»,
[формуга] «розведений крохмаль» Мо, [фармужити] «мазати фармугою»; — запозичення з польської мови; п. [їаг-гпи§а| «вид юшки», [Гагатизгка, Гаг-тизгка, Іагтигка, Ігатизгка, Ігатигка, хмагтизгка, хмагтбг, хмагтиг] «тс.», [хмагтиг] «всякі овочі», як і ч. [уагти-±а] «вид юшки», ст. уагтиге (уагтиг, уагтигка) «юшка з борошна або з овочів; вид каші; сплав металу з ртуттю», вл. Ьегтиг, Ьегтихк «юшка», виводяться від свн. хмагтиоз, букв, «тепла каша», утвореного з хмаггп «теплий», і Ми(о)з «повидло, розварені фрукти». — Шелудько 49; 5 XV І 720; Біахмзкі І 219—220; Вгйскпег 118; ЗЛР IX 848; Масіїек ЕБЛС 677—678. — Див. ще варити, мус. фармуга — див. фрамуга. [фармуза] «альков» Нед, Пі; — неясне; можливо, результат видозміни форми \фармйга\ «ніша». [фарнути] «украсти, сіпнути» Нед, Ме, О; — афективне утворення. фарс «вид народного театру в XIV—XVI ст. у країнах Західної Європи; комедія легкого, грайливого змісту; грубий жарт, блазенство, цинічне видовище або витівка», фарсер «актор, що грає у фарсах»; — р. бр. болг. фарс, п. їагза, слц. їагсе, м. схв. фарса, слн. їагаа; — запозичення з французької мови; фр. їагсе «фарс; жарт» походить від ст. Іагсе «начинка», яке зводиться до лат. Гагсіо «начиняю, наповнюю», можливо, спорідненого з Ігериепз «повний, численний; частий» і далі з тох. А ргакаг, тох. В ргакге «твердий, міцний», гр. сррасосо «обгороджую, прикриваю, захищаю», сірл. Ьагс «фортеця». — СІС" 866; Черньїх II 303; Фасмер IV 186; ЗІ. хмуг. оЬсусЬ 209; РЧДБЕ 757; Баигаї 315; КІеіп 574; ХУаІсІе—Ноігп. І 456—457; Егізк II 1038—1039. — Пор. діафрагма, інфаркт, фарш. [фарсона] «врода, вдача» Корз; — очевидно, точніше значення «врода, обличчя, зовнішність»; у такому разі пов’язане з парсуна «обличчя» (див.). фартух «жіночий одяг, який одягають спереду на сукню, спідницю; [спідниця] О; (буд.) піддашок О, Корз», [хвартух], фартушина, [фартуишсько Шейк, фартушйще, фартущйна тж|, фартушок, ст. фартухь (1627); — р. фартук, фартух, бр. фартух, п. Іаг-іисб, ІсІїхмагІисН], ч. їегіисН, ІегІосЬ, схв. [ГегїиН, Іегіиз]; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; свн. УогіиосЬ, нвн. УогіисН «фартух, серветка», букв, «передня тканина» утворене з прийменника уог «перед» (свн. уог(є), двн. Тога), спорідненого з дісл. (от-, дангл. дфриз. їог, гот. їайг «тс.», і ІиосЬ (нвн. Тисії) «хустка; (суконна) тканина». — Москаленко УІЛ 46; Шелудько 49; НісЬЬагсіі 46; Черньїх II 303; Фасмер IV 186; Біахмзкі І 220— 221; Вгйскпег 118; Вегп. І 279; К1и§е— Міігка 825; Угіез АЕХУ 137; Егізк II 476. — Див. ще вантух, лантух. фарфор «порцеляна; вироби, посуд з порцеляни», [фарфур, файфор О, фай-фур Бі] «тс.», сЬарфорйст, фарфоровий, \фарфурка\ «тарілка з порцеляни; тарілка», [файфурка] «тс.» Нед, О, [файфурча] «мисочка» О, [фарфурчй-на] «тарілка з неякісної порцеляни» Шейк, [файфорбвий] «порцеляновий» О, [файфурбвий Нед, О, файфурський Шейк] «тс.»; — р. бр. фарфор, п. їаг-їига «фаянс, посуд з фаянсу», болг. фарфор «порцеляна»; — через посередництво тур. (Іагїиг, ГауГиг «тс.») запозичене з арабської мови; ар. ГагШгї, Іауійгі «порцеляна» (первісне значення — титул китайського імператора і назва провінції в Китаї, що славилась виробництвом порцеляни) походить від перс. Ьа§рйг (дперс. Ьауари&га), букв, «син неба», що є калькою кит. ііеп-ізе «син неба», утвореною з перс. Ьа§(а) «небо; бог», спорідненого з псл. Ьо§ь, укр. бог, і рйг, риз «син», спорідненого з дінд. риіга- «син», псл. *рьіа «птах», укр. птах, птиця. — СІС2 866; Черньїх II 304; Фасмер IV 186—187; Шипова 354; Вгйскпег 118; Біахмзкі І 220; РЧДБЕ 757; Вегп. І 279; БокоізсИ 45. — Див. ще бог1, птах.
фарча — див. парча. фарш, [фарша] «фарш» Шейк, [фашерувати] «фарширувати» (з п.) Куз, фарширувати, [фаршувати Шейк] «тс.»; — р. бр. фарш, п. Гагат;, [Гага, іазх], Іаагегохмас, ч. Гагсе, Гага, Іаві-гоуаіі, слц. [азігоуаҐ, болг. фарс, схв. фарса; — запозичене з французької мови, можливо, через посередництво німецької (н. Еагсе); фр. Гагсе «начинка» пов’язане з Гагсіг «наповнювати», джерелом якого є лат. Гагсіо, Їагсїге «тс.». — СІС2 866; Черньїх II 304; Фасмер IV 187; Кораіігівкі 306; Вгйскпег 118; 81а\уакі І 220, 222; РЧДБЕ 757; Ву]акли]а 997. — Див. ще фарс. фас1 «вид спереду»; — р. бр. болг. фас; — запозичення з французької мови; фр. Гасе «обличчя» походить від нар.-лат. *Гасіа < лат. Іасіев «обличчя, зовнішній вигляд», пов'язаного з їасіо «роблю». — СІС2 866; Фасмер IV 187; РЧДБЕ 757; ОаигаІ 310; Кіеіп 569. — Див. ще факт. — Пор. фасад, хва-ціят. фас2 «бери» (окрик на собаку); — р. фас «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Іаав є формою наказового способу (2 ос. одн.) від Іаваеп «хапати, брати», пов’язаного з Еар «бочка» (первісно «місткість, посудина»), — ССРДЯ 16, 1271. — Див. ще фаса. — Пор. фасувати. [фаса] «діжка» Нед, [фаска] «діжечка для масла, сиру; (міра збіжжя.) 25 кг О», [хвастка] «діжечка» Шейк, [фасчйна, фасойка Шейк, фасонька Шейк] «тс.», [фасчисько] (збільш.) Шейк, [фащйнка] «діжечка» Нед, [пас-чйнка] «бочечка», [пащенка] «невеликий цебрик для розчинювання тіста» ВеЗн, ст. фасочка (1545), фаска (1552); — р. [фаска] «миска», бр. фаса «діжка», п. Гава, Газка, ч. [Тазка], вл. Іаака «тс.»; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; нвн. Еар (двн. свн. уаз) «бочка» (первісно «місткість, посудина») споріднене з дісл. Гаї, англ. уаі «велика посудина для рідини», далі, можливо, з лит. рйосіаз «горщик», лтс. риосіз «тс.», прус, різі «нести». — Шелудько 49; НісЬЬагФ 47; ЗІам/вкі І 221; 8сЬизІег-8ем/с 210; КІите—МИтка 186; Кіеіп 1693. — Пор. фа?, фасувати. фасад «зовнішній, лицьовий бік будівлі», [фасада] «тс.» Куз, Она; — р. бр. фасад, п. Газасіа, ч. слц. слн. Іааасіа, болг. м. схв. фасада; — запозичення з французької мови; фр. Га^асіе «тс.» походить від іт. Гассіаіа «фасад, зовнішній вигляд», утвореного від Гассіа «лице», джерелом якого є нар.-лат. *Гасіа, що зводиться до лат. Гасіев «лице». — СІС2 866; Черньїх II 304; Фасмер IV 187; Кораіігівкі 307; НоІиЬ—Еуег 163; РЧДБЕ 757; ОаигаІ 310; Кіеіп 569. — Див. ще фас1. [фасацка] «дерев’яна крамниця, яку можна перевозити» Шейк; — неясне. фасет «скошена бічна грань чого-небудь», фасетка, фацет «тс.», фасетковий, фасетний, фасеточний; — р. бр. болг. фасет, фасетка, п. ч. Іаве-іа, слц. Іагеіа, схв. фасета «тс.»; — запозичення з французької мови; (форма фацет через нім. ЕасеЧе); фр. ГасеЧе «грань» є похідним від [асе «обличчя». — СІС2 866; Кораіігівкі 307; НоІиЬ—Еуег 163, РЧДБЕ 757; Ву]акли]а 998; Оаигаї 310. — Див. ще фас1. фасия, фасийоватися — див. пасія. фасият — див. фаціята. фаска «скошена частина гострого ребра на виробах»; — р. бр. фаска «тс.», болг. фаско «лезо»; — очевидно, похідне утворення від фасет (див.). [фасола] «смуток, журба», ст. фа-сол «колотнеча (1627), фасольї «многи печали» (XVII ст.); — очевидно, запозичення з польської мови; п. заст. Га-воі(у) «сварка; турбота; жарти» неясне; зіставляється з нім. Еавеїеі «нісенітниця, дурниці» (З'ЇУ І 724) і (муз.) Га, воі «фа, соль» (Вгйскпег 119). фасоля, фасолйнє, фасолькова-тий, фасуля, фізола, фізоля — див. квасоля. фасон, фасбнка (спец.) Куз, фасонник (спец.), фасонистий, фасонний,
фасонити, [фасонувати] «формувати, обробляти» Куз; — р. бр. болг. фасон, п. Іазоп, ч. слц. Іагбпа, м. фазон, схв. фасон, фазон, слн. їазбпа; — запозичення з французької мови; фр. Іасоп походить від лат. Іасііо (зн. в. Іасіібпет) «дія», пов’язаного з Іасіо «роблю». — СІС2 866; КісЬЬагбі 47; Фасмер IV 187; Черньїх II 305; Вгйскпег 119; 81. \муг. оЬсусЬ 211; РЧДБЕ 757; Оаигаі 310. — Див. ще факт. фаст — див. хваст. [фастрйга] «нитка для метання-метка» Нед, Куз, [фастриґувати] «метати, зметувати, зшивати на живу нитку» Нед, Па, Ме, Мо, [пастриґу-вати] «тс.» Нед; — бр. фастрьїга, фастрьігаваць, ч. [Іазігк] «метка», Пазігкоуаіі] «метати»; — запозичення з польської мови; п. Іазігу^а «нитка для метання», [Газіггу^а], Газїгу^охмас, очевидно, є результатом видозміни запозиченого свн. уазі гїЬеп «міцно метати», утвореного з уазі (нвн. (езі, ІазО «міцно, дуже близько; майже» і гїНеп (нвн. геіНеп) «метати, нанизувати, ставити в ряд»; менш вірогідні припущення про походження з ч. [Іазігк, їазігкоуаїі] (8\У І 725; Вгйскпег 119) або про зв’язок з іт. Ьазіа «метка», ітЬазііге «метати», фр. Ьаііг «тс.». — Зіахмзкі І 222; МасЬек Е8ЛС 140. фасувати «розкладати, пакувати; [брати, одержувати, діставати; протирати, цідити Нед]», [фасовати] «наповнювати, пакувати» Бі, [хвасувати] «прилаштовувати, приганяти», фасувальник, фасувальня, фасувальний; — р. фасо-вать, бр. фасаваць, п. Іазохмас «отримувати, видавати; протирати; [наповнювати, пакувати, заряджати, бити, шарпати!», ч. Іазоуаі «одержувати; [облямовувати]», слц. Іазоуаі’ «діставати»; — можливо, через польське посередництво запозичене з німецької мови; нвн. Іаззеп (свн. уаззеп, двн. Іаззбп) «схопити, взяти; містити» пов’язане з Рар «бочка» (первісно «місткість»). — СІС2 866; О II 329; 81ам/зкі І 221—222; МасЬек Е8ЛС 140; К1и§е—Міігка 186. — Див. ще фаса. [фасцинувати] «захоплювати, зачаровувати» Куз; — п. Іавсупо^ас «чарувати», ч. їазсіпоуаі, слц. ІазсіпоуаГ, вл. Іазсіпохмас, болг. фасцинйрам, м. фас-цинйра, схв. фасцинирати, слн. Іаз-сіпі'гаіі «тс.»; — запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво західноєвропейських (зокрема, н. Іазсіпіегеп); лат. Іазсіпо «зачаровую» пов’язане з Іазсіпигл «чари, ворожба», джерелом якого, можливо, було гр. Раохамо^ «заздрісний; наклепник; той, хто наводить злі чари», яке пов'язується із звуконаслідувальним (ЗаСсо «базікаю, говорю». — 81. \ууг. оЬсусЬ 211; НоІиЬ— Буег 163; РЧДБЕ 758; КІеіп 576; ХУаІсіе— НоГт. І 459; Ргізк І 223—224. [фаськовати] «піклуватися, промишляти; шукати» Пі, Нед, Шейк; — неясне. фат1 «самовдоволений франт; особа, що любить похизуватися», фатівство, фатівський, фатуватий; — р. бр. болг. фат, п. Гаї; — запозичення з французької мови; фр. Іаі «джигун, чванько, хвалько» через нар.-лат. Чаіігіиз «дурний, недоладний» походить від лат. Іаіииз «дурний, тупий; несмачний», спорідненого з дісл. Ьаиіа «бити, штовхати», дангл. Ьеаіап, двн. Ьбз(з)ап «тс.», днн. ЬуіеІ «молот». — СІС2 866; Фасмер IV 187; Горяев 391; Оаигаі 316; КІеіп 570, 578; АУаІбе—Ноїгп. І 259, 464. фат2 — див. хват2. фата «весільний головний убір нареченої; [покривало Шейк]»; — р. фата «тс.; покривало; [велика шовкова хустка]», [фатка] «хустка», бр. фата, болг. [фата] «фата»; — запозичення з турецької мови; тур. Іиїа' «фартух», Іоіа «тс.» через ар. 1й[а «тс.» зводиться до дінд. раіаЬ «одяг, тканина». — СІС2 866; Черньїх II 305; Фасмер IV 187; Шипова 354; РЧДБЕ 787; МікІ. Е\У 58; Вегп. І 287; БокоІзсЬ 49—50. — Пор. фота. [фаталахи] «лахміття, клапті» Куз, [фаталашки] «тс.; дрібниці, мішура» Нед, Куз, Пі; — запозичення з польсь
кої мови; п. ІаіаІасЬ, (частіше мн.) Гаїа-ІасЬу «ганчірки; дрібниці до одягу», Іа-іаіазгкі «тс.», [ІаІаІасЬа] «розтріпана дівчина; нікчемна людина», [їаїа+асіт] «нехлюй» певної етимології не мають; розглядаються як складні утворення з другим компонентом ІасЬ «лахман», а Іаіа-ототожнюється з афективним раіа- (у раіаІасЬа «розтріпана жінка» і под.), з іт. Геіїа (їеііиссіа, ІеПигга) «шматочки стрічки», слц. їаІеГ (Гаі’аІ, Гаї’оі) «фата; покривало», укр. фатьол «тс.», що зводяться до уг. Іаіуоі, їаіуіа, Іаіуоіа, Іаіуоіок, з ч. слц. Іаіка «дрібниця», слц. ІаІ’аГаІка «тс.», з укр. р. фата. — Вгйскпег 119; Зіам/зкі І 223. фатальний «визначений наперед; невідворотний, згубний; приречений», фаталізм, фаталіст, фаталістичний; — р. фатальний, бр. фатальньї, п. Іаіаіпу, ч. Іаіаіпї, слц. Іаіаіпу, болг. м. фатален, схв. фаталан, слн. їаіаіеп; — запозичення із західноєвропейських мов; н. фр. англ. їаїаі походять від лат. їаіаііз «визначений наперед; приречений, згубний», похідного від Іаіит «слово (воля) богів; доля; смерть; невідворотне нещастя; загибель». — СІС2 866; Кора-Іігіакі 308; НоІиЬ—Буег 163; РЧДБЕ 758; Сг. Е\мЬ. 237; Оаигаі 316; АУаИе— Ноігп. і 464; Ву]акли]а 998. — Див. ще фатум. фата-моргана «різновид міражу», фата-морганний; — р. фата-моргана, бр. фата-маргана, п. Іаіагпог§апа, ч. Іаіа гпог§а'па, слц. Іаіатог§апа, болг. фата моргана, м. фатаморгана, схв. фата моргана, слн. Іаіатог§апа; — запозичення з італійської мови; іт. Іаіа Мог§апа (спочатку назва міражів, які спостерігалися на вулицях Мессіни), букв, «фея Моргана», складається зі слів Іаіа «фея, чародійка», джерелом якого є лат. їаіигп «доля», і Мог§апа, що походить від ар. таг§ап «перлина», вживаного також як жіноче ім’я (за народними арабськими віруваннями, міражі приписувались дії чаклунки Маг§ап). — СІС2 866; Кораіігізкі 308; НоІиЬ—Буег 163; РЧДБЕ 758; Ву]акли]а 998; К1и§е— Міігка 187; КІеіп 577; Мезііса 518. — Див. ще фатум. [фатйга] «втома; зусилля» Нед, Бі, Пі, [фатега] «захід; турбота; легко набута, незаслужена нагорода» Корз, [фа-тигувати] «намагатися; втомлювати Нед; турбувати Корз», [фатиґува-тися\ «турбуватися» Корз; — бр. {фа-тьіга\ «неспокій, клопіт», ст. фатьїкги (1540); — очевидно, запозичення з польської мови; п. Іаіу§а, як і схв. фатйга, (Ьатигирати, слн. Іаіі§асї]а, походить (можливо, через посередництво іт. Іаііса, ст. Іаіі§а або фр. Іаіі^ие) від лат. *Га1ї-§а, зворотного утворення від Іаії§о «стомлюю, непокою», що виникло з *Іаіі-а§оз > *Іа1і-і§оз «виснажливий», перший компонент якого, можливо, споріднений з Іагпез «голод», а другий пов’язаний з а§о «веду, жену». — Біам/зкі І 223; Вгйскпег 119; КІеіп 578; Угіез АЕ\У 74, 76; Таїсіє—Ноігп. і 463. — Див. ще агент. [фатів] «хлопець О; бешкетник, пустун ВеЗн; байстрюк Шейк, Лизанец», [фаттюв] «тс., байстрюк; незнайомий хлопець» Лизанец, Іфатьд] «наймит» Нед, ст. фатів (XVII ст.); — слн. [їоіїу] «незаконнонароджений», Іасек, [Іасик] «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. ІаЧуй «позашлюбна дитина» етимологічно неясне. — О II 329; ВеЗн 74; Лизанец 630; Вегп. І 279—280; МікІ. Е\У 58; МИТЕБг І 853. фатка, фата, фатушник, фать — див. хватати. фатум «доля»; — р. бр. болг. схв. фатум, п. Іаіит, ч. слц. слн. їаіит; — запозичення з латинської мови; лат. Іаіит «слово (воля) богів; доля; смерть» пов’язане з Іагї «мовити, оповідати», спорідненим з псл. Ьа]аіі, укр. баяти, байка. — СІС2 866; Вгйскпег 119; Ко-раіігізкі 308; НоІиЬ—Буег 163; РЧДБЕ 758; АУаісіе—Ноігп. І 450. — Див. ще баяти. — Пор. фабула, фатальний, фата-моргана. фатур — див. фетер. [фатьол] «хустка; біла хустка, якою покривають голову нареченої Нед; фата;
прозоре покривало, яким накривають мерця в тюрмі Лизанец», [фатюл] «тс.» Лизанец; — ч. [Гаїеі] «вуаль», слц. [ГаіеГ, їаі’оі, іаі’аі] «тс.», схв. пакел «фата», ст. баке «тс.», факел «вуаль»; — запозичення з угорської мови; уг. ІаЧуо! «вуаль, покривало» єдиної етимології не має; зіставляється з сгр. срахісоЛюу «хустка», нгр. срахібХі «тс.», іт. їаггоІеЛо «хустина» (зменш, від ст. їаггоіо «хустка»), рум. ІасЬібІ «хустка», алб. (аре! «батист, полотно», кінцевим джерелом яких могло бути слат. Гасіаіе «хустка для витирання поту з обличчя», пов’язане з лат. Іасіез «обличчя»; розглядається також як похідне утворення від уг. Іа§у «мороз, мерзнути». — Лизанец 630; МасЬек Е83С 140; 81а\мькі І 223; МІЧТЕ82 І 852—853. — Див. ще фас1. — Пор. фацелик. фауна «тваринний світ», фауністика «розділ зоології, що вивчає видовий склад фауни», фауністичний', — р. бр. болг. м. фауна, п. ч. слц. їаипа, схв. фауна, слн. їаупа; — запозичення з наукової латини; термін Гаипа запроваджений у зоологію шведським натуралістом К. Ліннеєм (XVIII ст.); утворене від лат. Еаипа «римська богиня плодючості, дружина Фавна». — СІС" 867; Черньїх II 305; Кораііпзкі 308; Но-ІиЬ—Еуег 163; РЧДБЕ 758; Кіеіп 578. — Пор. фавн. [фафрати] «невиразно говорити, шепелявити ВеЛ; обмовляти, зводити наклепи О», [фафляти] «обмовляти» О, [фафравий] «який невиразно говорить» ВеЛ; — запозичення із західнослов’янських мов; п. | Гаїгас] «незрозуміло говорити», [ї^Іаіу] «гугнявий», Щїак] «тс.», ч. [їаігаї] «базікати», [їаїга] «базіка», як і вл. їаїоіас «лаяти», слн. Ггїга «несерйозна особа; базіка», їгїгаїі «тріпотати; базікати; погано працювати», є афективними утвореннями звуконаслідувального походження. — 81а\мзкі І 225; Вгйскпег 116; Масіїек Е83С 139. — Пор. фофлати. [фафула] «нікчема, нероба, дурень» Нед, \фафулица] «погана страва» Нед; — п. їаїиіа «тюхтій, вайло; недоріка», ІцДеІ «мала дитина», [Ге^їо+а] «шматок», ч. [їаїиіек] «шматочок», слц. [їапґиіок] «тс.», схв. ст. ІаїиЦак «пучок; дрібничка»; — афективні звуконаслідувальні утворення. — Зіахузкі 1 224— 225; Вгйскпег 116. — Пор. фафрати, фофлати. фах, фахівець, [фаховйк] «фахівець» Куз, фаховий; — п. їасії «фах», ч. слц. вл. ІасН «тс.; перегородка, шухляда», м. фах «професія; скринька», схв. фах «скриня»; — очевидно, через польське посередництво запозичене з німецької мови; нвн. Еасії (свн. уасії, двн. ІаЬ) «полиця; шухляда; галузь, розділ (науки), спеціальність» споріднене з днн. їак «огорожа, відокремлений простір», снідерл. гол. уак «тс.», дангл. Гзес «відділення; проміжок часу», гр. тгауг) «петля, пастка», псл. рагь, укр. паз. — Зіа^зкі І 215—216; Вгйскпег 116; К1и§е—Міігка 179. — Див. ще паз. — Пор. фак, фалінь. [фахкотіти] «палахкотіти», [фах-нути] «спалахнути»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення. [фаховнійший] «проворніший, мо-торніший» О; — неясне. [фацакати] «брикатися» Нед, \фа-цйґати, фацкати ВеЗн, Нед, фацку-вати Нед, фацнути тж] «тс.», \фацу-кати\ «хвицати ногами» (про дітей) Ме; — афективні утворення звуконаслідувального походження, паралельні до фііцати, хвицати «тс.» (пор. ч. [Гасії] «дати ляпаса», [Гаспйф], слц. Гаспиі’ «тс.»). — Масіїек Е83С 139; Сгап]а!а 256. — Пор. паца, хвицати. [фацарити] «жити в злиднях» Нед, [фацарний] «злісний; пустотливий; неспокійний; жалюгідний; упертий; злий; злодійкуватий» Г, О, Нед, ВеЗн, Шух, [фацерний] «злодійкуватий»; — не зовсім ясне; виводиться від рум. їаіагпіс «лицемір, дворушник», похідного від 1а(й «обличчя», джерелом якого є лат. їасіез «тс.». — 8сНе1исіко 144; УгаЬіе Когпа-позіауіса 14, 141; Сгап]а!а 256; Уіпсепг 2. — Див. ще фас1.
(фацелик] «біла хустинка (у лем-чанки); модний одяг» Нед, О, ст. фа-целиісь (1596), фацелит-ь (1627); — п. (Гасеїеї] «хустина, хусточка», [Гасоїеі, Іасіїеі, ГасеІН], ч. заст. їасаіік, Гасаііі, Іасіїеі, Гасаііі, ст. Іасіїеі, схв. фацулет, слн. [Іаса!е§] «тс.»; — через польське посередництво запозичене з італійської мови; іт. ІаггоІеЧо «хусточка» є зменш, від їаггоіо «хустина», яке продовжує, очевидно, слат. їасіаіе «хустка для витирання поту з обличчя». — КісЬЬагД 45; Вгйскпег 116; МасЬек Е84С 139; Вегп. І 278. — Див. ще фатьол. фацелія (бот.) «РНасеІіа Лизз.»; — р. болг. фацелия, бр. фацзлія, ч. їасеїіе, слц. Гасеїіа, схв. фацели]а; — засвоєна наукова латинська назва; нлат. рНасеІіа утворене від гр. ф«хеХо<; «пучок», оскільки квіти фацелії зібрані в густі суцвіття, ніби в пучки. — МасЬек Літі, гозії. 186; СимоновиЬ 346; РЧДБЕ 758. фацерний — див. фацарити. [фацет1] «франт; джигун»; — бр. фацзт «комік»; — запозичення з польської мови; п. Іасеі «піжон; франт; тип», Іасеїиз «тс.» походить від лат. Іасеіиз «милий; витончений; дотепний», пов’язаного з Іах «факел; світло». — 81ам/зкі І 215; Вгйскпег 216. — Див. ще факел. фацет2 — див. фасет. фацеція (іст.) «коротке гумористичне оповідання; анекдот», (частіше мн.) фацеції, фацетії; — р. болг. фаце-ция, бр. фацзцьія «тс.; потіха, сміхота», п. їасефа «фацеція; жарт, дотеп, анекдот», ч. Гасеїіе «фацеція», слц. (асе'сіа «тс.»; — запозичення з латинської мови; лат. їасеїіа «дотеп, жарт» пов’язане з їа-сеіиз «милий, елегантний, дотепний». — СІС2 867; ССРЛЯ 16, 1284; Кораііпзкі ЗОЇ; РЧДБЕ 758; КІеіп 569. — Див. ще фацет1. [фаціята] «фронтон; причілок, піддашок; частина стіни між кроквами» Оньїшкевич Исслед. п. яз., [фаціяти] (мн.) «частина фасаду над стелею між кроквами» О, [фасият] «бічна сторона покрівлі двосхилого даху» Корз; — п. їас]аїа «тс.»; — через польське посе редництво запозичене з італійської мови; іт. Іассіаіа «фасад; зовнішній вигляд» є похідним від їассіа «обличчя», що зводиться до лат. Іасіез «тс.». — О II 329; ЗІаАУзкі І 216; Вгйскпег 116. — Див. ще фас1. [фацка] «ляпас» Нед, [фацкати] «давати ляпаса», [фацкувати, фацну-ти] «тс.» тж; — п. ч. слц. їаска «ляпас», ч. [їасИ] «дати ляпаса», слц. Іаспйі’ «тс.»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення, паралельне до пацати, пацнути; менш обгрунтовані припущення про зв’язок з іт. їассіа «обличчя» (Вгйскпег 116; Сгап[а1а 255—256) або рум. ІаЧа «обличчя, щока», Іаіиі «шліфувати, стругати; бити» (8сЬе1исіко 144, Когпапозіауіса 84). — НоІиЬ—Буег 161; МасЬек Е8ЛС 139. _ фашйзм, фашист, фашистський, фашизувати, фашйствувати; — р. фашйзм, бр. фашизм, п. Іазгуггп, ч. Іа-зізгпиз, слц. Іазігтиз, вл. Іазігт, болг. фашйзт>м, м. фашйзам, схв. фашйзам, слн. Іазі'гет; — запозичення з італійської мови; іт. Іазсізгпо пов’язане з іт. Іазсіо «пучок; політична група, організація», яке зводиться до лат. їазсіз «пучок, в'язка хмизу». — СІС2 867; Черньїх II 305; Кораііпзкі 307—308; НоІиЬ— Буег 163; РЧДБЕ 758; КІеіп 576; Таїсіє— Ноігп. І 459—460. — Див. ще фашина. фашйна «туго скріплена в’язка хворосту як будівельний матеріал; [дорога, вимощена хмизом НикНикТЛ]», [па-шйна] «хворост, яким устилається дорога в низьких місцях» ЛексПол, [фашйн-ник] «матеріал для фашин», фашиння «тс.», фашинізація; — р. фашйна, [па-шйна], бр. фашьїна, п. Іазгупа, ст. їазсіпу, ч. ст. слц. Іазіпа, болг. фашйна, схв. фашина, уазіпа, слн. Газіпа; — запозичене з італійської мови, можливо, через німецьке посередництво (н. ЕазсЬйіе «тс.»); іт. їазсіпа походить від лат. їазсіпа, пов’язаного з їазсіз «в’язка», можливо, спорідненого із сірл. Ьазс «намисто», вал. ЬаісЬ «вантаж», гр. [Заохіоі (м.н.) «пучки хмизу», дангл. Ьзезі «лико», англ. Ьазкеі «кошик». — СІС2 868; Фас-
мер IV 188; 51а\мзкі І 222—223; Вгйскпег 119; РЧДБЕ 758; Маїгепаиег 155; КІеіп 576; ХУаІсІе—Ноігп. 1 459—460; Егізк 1 224. — Пор. баскетбол. [фашкати] «гидити, бруднити, смітити» Нед; — очевидно, афективне утворення, паралельне до р. пачкать «бруднити», п. [раскас] «тс.». [фая] «буря (в горах)» Куз; — неясне. фаянс «вид тонкої кераміки»; — р. бр. болг. фаянс, п. Іа]апз, ч. Га]ап5, Іауепсе, Іаїепсе, слц. Іа]апза, м. фазане, схв. фа/анса, слн. Іа]апза; — запозичення з французької мови; фр. Іаїепсе «тс.» виникло в результаті скорочення словосполучення уаіззеїіе Не Еаїепсе «посуд з Фаенци» (іт. Еаепга — назва міста в Італії, де виробляли фаянс). — СІС2 868; Черньїх II 305—306; Фасмер IV 188; Горяев 392; 51. м/уг. оЬсусЬ 208; РЧДБЕ 758; Оаигаї 312; КІеіп 571. [фаяти] «маяти, махати, хитати»; — афективне утворення, паралельне до [хвіяти] «хилитися», \хвіятися\ «хитатися» (пор.). фе (вигук для вираження відрази, осуду, незадоволення), Іхве] «тс.», фекати «говорити фе; [висловлювати нехіть, відразу Шейк]»; — р. фи, бр. фз, п. Ге, Іі, ч. Іі, її, схв. рї, слн. Ге] «тс.»; — афективне утворення інстинктивного походження, що імітує звук плювання; пор. р. фу, фуй, лат. їй «тьху», гр. еро (вигук болю і досади), срєо «ох», фр. ст. іт. Іі «тьху», нвн. ріиі «тс.». — Фасмер IV 208; Зіахмзкі I 227; МасЬек ЕЗЛС 141; ХУаІсІе—Ноігп. І 555. — Пор. ве1, пхе, тьху. [фебра] «пропасниця, лихоманка» Шейк, [фйбра Шейк, фрйбра Шейк, О, хрйбра ВеБ] «тс.», ст. фебра «тс.» (XVIII ст.); — п. їеЬга, [ІгеЬга, ТгуЬга] «тс.», ч. їеЬгіїпґ «гарячковий», слц. ІеЬгі-Іііа «підвищення температури понад 38°», болг. фебрис «пропасниця», хорв. ЇеЬга, слн. ІеЬгіз «тс.»; — запозичення з латинської мови; лат. ІеЬгіз «тс.» споріднене з Гауіііа «гарячий попіл», іоуєо «грію, зігріваю», псл. *сІе§тЛь, укр. дьоготь. — 82 Зіахмзкі І 225; Вгйскпег 120; НоІиЬ—Буег 164; РЧДБЕ 758; ХУакіе—Ноїт. І 466— 467, 471—472. — Див. ще дьоготь. февд — див. феодал. [февраль] «лютий (другий місяць календарного року)» Шейк; — р. февраль, др. феврарь, феуларь, слц. ІеЬгиаг, вл. ІеЬгиаг, болг. м. февруари, схв. фебруар, слн. ЇеЬгиаг, стел, фек-рудрь; — через посередництво сгр. срє0рооарі(о)с; запозичене з латинської мови; лат. ІеЬгиагіиз «місяць ритуального очищення» пов’язане з ЕеЬгиа «щорічне свято культового очищення в лютому, останньому місяці римського року», ІеЬгиит «засоби очищення, обряд очищення», дальші зв’язки яких непевні. — Фасмер IV 188; ГСЗ 211; Черньїх II 306; РЧДБЕ 758—759; К1и§е— Міігка 188; КІеіп 580; ХУаІсІе—Ноїт. І 472—473. Феврбнія, Феврбсія, Феврдня, Фев-рдся, Феня, Хівря, Хівруня, Хівруся, ст. Февроніа (1453), Феуроніа «лест-нокуплена» (1627); — р. Феврбния, бр. Фяурбнія, Хаурбнія, др. Февронія, п. Ее-Ьгопіа, болг. Феврбния, м. Февронщ'а, схв. Феврони/а, слн. Ееугопі]а, стел. Фе-кронига; — через церковнослов’янське посередництво запозичене в давньоруську мову з грецької; сгр. Фєррюуіа, очевидно, пов’язане з діалектними формами лат. ЕаЬег (від ІаЬег «майстер, художник», пор. фр. ст. Ееуге, ЕеЬге), до якого зводиться й Фабрйцій. — Вл. імена 166; Беринда 238; Спр. личн. имен 527; Илчев 508; баигаї Е)ісї. без потз 254—255. — Пор. Фабрйцій. [феделка] «покришка» ДзАтл II, Лизанец, [федевка, федйвка, федьбв-ка, фидьбвка] «тс.» тж; — запозичення з угорської мови; уг. Іедеї (ІбсІеІ) «дах, покрівля; кришка» пов’язане з Іебпі (Ібдпі) «покривати, накривати», спорідненим з манс. рєпі-, рапі- «закривати», хант. репіа «тс.; зачинити», комі пддан «заслінка, дверцята», удм. подьіньї «прищикнути», що разом продовжують ф.-уг. *репіз- «накривати». — Лизанец 630; ДзАтл II 175; МИТЕЗг І 858—859; Льіткин—Гуляев 227; МЗгЕПЕ І 187.
федерація «форма державного устрою; союзна держава; союз, об’єднання», федералізм, федераліст, федерат (іст.), федеральний, федеративний, федеру-вати; — р. болг. федерация, бр. фе-дзрацьія, п. їесіегасіа, ч. їедегасе, слц. Гейегасіа, м. схв. федераци/а, слн. 1е-<іегасііа; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. їесіегаііоп, н. Рбсіега-Іібп, англ. Іесіегаііоп походять від пізньо-лат. Гоедегаііо «союз», утвореного від лат. їоесіегаіиз «союзний», похідного від Гоесіиз (род. в. їоесіегіз ) «союз, угода», що пов’язане з лат. Гїсіо «вірю, довіряю, покладаюся», спорідненим з гр. тгєОсо «переконую», алб. Ье «клятва, присяга», укр. [бідйти] «лаяти, ганьбити». — СІС2 868; Черньїх II 306; Кораіігівкі 310; Но-ІиЬ—Еуег 164; РЧДБЕ 759; Кіеіп 171, 580-581; Таїсіє—Ноїт. І 493—495. — Див. ще бідйти. Федір (чоловіче ім’я), [Федор Нед, Шейк], Фебдор Куз, [Федорашко Шейк, Федорець Шейк, Федбрик, Федбрко Шейк, Федунь Нед, Федуньб Нед, О, Федь, Федьо, Федюк Шейк, Федя, Фе-дяй тж, Фецак ВеЗа, Фецькб ВеЗа, Фецьо ВеЛ, Хведір, Хведор Шейк, Хве-дик, Хведірко, Хведорець Шейк, Хве-дбрко, Хведь Шейк, Хведькб, Ходбр Нед, Хбдько Нед, Педькб, Дбрко, ст. ХодорТ) (1370), 0едорт> (1381), Федора (1386), Феодорь (1403), Федико (1434), Федко (1444), Федорко (1444), 0еодорт> (1470), Хведор (1487), Федько (1496), Оедора (1401), Оеодора (1401), Федора (1480), 0£бда>р'ь «Б(о)жі(и) да(рь)» (1627), 0еодсора «б(о)годарованная» (1627); — р. Федор, Феодбра, бр. Фе-дар, Хведар, Хведар, Фядбра, Хадбра, Хвядбра, др. Феодорії, Феодора, слц. Еесіог, Еесіога, стел. Феодорт»; — через церковнослов’янське посередництво запозичене в давньоруську мову з грецької; гр. 0єб5соро<; утворене з основ слів 9єбс «Бог» і бсороу «дар, подарунок». — Вл. імена 91—92, 166; Берин-да 210; Петровский 214—215; Спр. личн. имен 466, 527; Фасмер IV 188; Егізк І 388—389. — Див. ще дар, дати, теїзм, Теодор. — Пор. теологія, Федот, Феодосія. Федора, Феодбра, Федорйська, Хве-дбра, Хтодбра, Хтодбря, Педбра, Педб-ря, Дбра — див. Федір. [федбська] (орн.) «припутень, Со-ІитЬа раїитЬив Б.» Дейн; — неясне. [федося] «курка, що висиджує яйця» Дейн; — неясне. Федот (чоловіче ім’я), Феодбт Куз, Федь, Федьо, Федя, [Фтодбт Шейк, Хведбт, Хтодбнт, Хтодбт], ст. Федуть (1378), 0еодют-ь «благоухань» (1627), 0еода>тїй «Б(о)гомь дань» (1627); — р. Федот, бр. Фядбт, Хвядбт, др. Феодбтт>, стел. Фешдотт»; — через церковнослов’янське посередництво запозичене в давньоруську мову з грецької; гр. ©єбботос; (букв, «даний богами») утворене з основи слова Оєбс; «Бог» і -ботос;, пов’язаного з бібсорі «даю». — Вл. імена 92; Беринда 210; Фасмер IV 188; Петровский 215; Спр. личн. имен 466; Егізк І 388—389. — Див. , ще дати, Теодор. — Пор. теологія, Федір, Феодосій. Федул — див. Феодул. феєрверк, феєрверкер «майстер феєрверків»; — р. фейерверк, бр. феєрверк,, болг. фбйерверк; — запозичення з німецької мови; н. Ееиегхуегк складається з іменників Реиег «вогонь», спорідненого з псл. *ругь «тс.», укр. [пирій] «присок», і \Уегк (свн. двн. \уєгс) «робота», спорідненого з днн. дісл. гол. \уегк, дангл. \уєогс, гр. єруоу «тс.», бруауоу «знаряддя». — СІС2 868; Черньїх II 306; Фасмер IV 188; РЧДБЕ 773. — Див. ще верстат, пирей. — Пор. орган1, фаєрка. феєрія «вистава казкового, фантастичного змісту; фантастичне видовище», феєричний; — р. болг. феерия, бр. феерьія, п. їеегіа, ч. їеегіе, слц. їеегіа, схв. феери]'а; — запозичення з французької мови; фр. їеегіе «чари» походить від їее «фея, чарівниця». — СІС2 868; Черньїх II 306; Кораіігізкі 310; НоІиЬ—Буег 164; РЧДБЕ 759; Оаигаї 318. — Див. ще фея. — Пор. фата-моргана.
фез — див. фес. фейлетон, фейлетоніст-, — р. бр. фельетдн, п. Геїіеіоп, ч. їе](е)1оп, ГеиіІІе-іоп, слц. Ге]16п, вл. їе]е!оп, болг. фейлетон, м. фе.ьтон, схв. фе/ьтдн, слн. [еІДбп; — запозичення з французької мови; фр. ГеиіІІеіоп «фейлетон; рубрика» (букв, «листочок, аркушик») походить від їеиіііе «листок, аркуш», що зводиться до лат. (оііит «листок». — СІС2 868; Черньїх II 307; Фасмер IV 189; Кораіігізкі 311; НоІиЬ—Буег 164; РЧДБЕ 759; Оаигаі 321—322. — Див. ще фоліант. [фейса] «сокира ВеУг; (заст.) довга сокира О», [фййса] «сокира-колун» Лизанец; — запозичення з угорської мови; уг. (е)5ге «тс.» задовільної етимології не має; зіставляється з Ге]і «пороти, лущити», Іезіік «звільнятися, розв’язуватися». — Лизанец 631; ММТЕЗг І 865. [фейфері (у виразі завдати фей-феру «дати прочухана, дати перцю» Шейк); — р. {фефер, пфефер] «тс.» (у виразах задать феферу, задать пфей-феру)- — запозичення з німецької мови; н. РїеИег «перець» походить від лат. рірег «тс.». — Фасмер IV 191; Преобр. II 44; Горяев 392. — Див. ще перець. — Пор. хвехвер. фекалії «екскременти», фекальний- — р. болг. м. фекалии, бр. фекалії, п. Іекаїіа, ч. слц. Еекаїіе, вл. 1екаІі]е, схв. фекали]е, слн. 1екаІі]е; — очевидно, через посередництво н. Еекаїіеп запозичене з новолатинської мови; нлат. Іаесаііае зводиться до лат. їаех (род. в. Іаесіз) «відстій, осад, гуща; нечистоти», етимологічно неясного. — ССРЛЯ 16, 1297; Ко-раїіпзкі 310; НоІиЬ—Буег 164; РЧДБЕ 759; КІеіп 580; АУаісІе—Ноїш. І 444—445. Фекла — див. Текля. [фелега] «стара свита», [фелеґи] «рваний одяг; ганчір’я» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. [Іеіе^а] «хустина» пов’язане з Іеіе^бз «обірваний». — ЗсЬеІисІко 144. [фелелувати] «ручатися» Нед, [фе-лелювати Нед, фелерувати О, филе-лювати Нед] «тс.», [филильовати] «тс.; відповідати» Лизанец; — слц. [ГеїеІ’оуас] «відповідати», схв. їеіеіоуаіі «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. Іеіеіпі «відповідати за кого, ручатися» пов'язане з їеі «частина, половина», спорідненим з манс. роаі, раї «половина; сторона», хант. реї «сторона», реіак «половина», комі рбу (реї, реу, ре) «сторона; одне з пари», удм. раї «бік, сторона; місцевість; одне з двох, одне з подружжя», нен. пеля «половина; частина (чогось)», що продовжують урал. *ра1а «половина». — Лизанец 630; ММТЕЗг І 872— 873; Льіткин—Гуляев 227; МЗгЕНЕ І 194—196. [фелетелник] «сангвінік» Нед; — неясне. [фелер] «вада, недолік» О, фалір «недолік, фізична вада» Корз; — запозичення з польської мови; п. їеіег «вада, ушкодження, каліцтво; помилка», [Іеіог] «тс.», як і м. фелер, схв. фелер «тс.», походить від нім. ЕеЬІег «помилка, вада, непорозуміння, недолік», пов’язаного з ІеЬІеп «не вистачати; бути відсутнім; помилятися», джерелом якого є лат. їаііеге «обманювати, дурити». — О II 329; 5 XV І 730; КІи^е—Міігка 189. — Див. ще фальш. фелйнник, филйнник — див. хвилівник. [фелйнь] (бот.) «дивина волотиста, Vе^Ьа8сит ІусЬпіШ Б.» Шейк, Мак, [фолинь] «тс.» См; — неясне. Фелікс (чоловіче ім’я), Фель, Феля, Фелікса (жіноче ім’я), Феля, Ела, Еля, ст. Филіксь «щасливьі(и), фортунньі(и)» (1627);— р. Феликс, бр. Фелікс, п. вл. Ееіікз, ч. Ееііх, слц. Ееііх, схв. Феликс, слн. Ееіікз; — запозичення з латинської мови; лат. Їеіїх «родючий; щасливий; багатий» пов’язане з Геїиз «народження; врожай», Іепиз «приріст, прибуток» і далі з ГеІІо «ссу», псл. деіі, сіоріі, укр. діти, доїти. — Вл. імена 92; Беринда 238; Петровский 216; Спр. личн. имен 466; Кореспу 64; ХУаІсІе— Ноігп. І 474—475. — Див. ще діти1, доїти. — Пор. Феліцата. Феліцата (жіноче ім’я), Феліцита-та; — р. Фелицата, Фелицитата, бр.
Фел'щата, п. Геїісуіа, слц. ЕеІісііаз, Геїісііа, болг. Фелисйта, м. Фелици-та, схв. Фелицита; — запозичення з латинської мови; лат. Іеіїсііаз «родючість; щастя, добробут» походить від Геїїх «родючий, щасливий, багатий». — Вл. імена 166; Петровский 216; Спр. личн. имен 527. — Див. ще Фелікс. фелонь «риза священика»; — р. бр. фелонь, др. фелонь, болг. заст. филбн, с.-цсл. фелонь, стел, фелонь; — запозичення з грецької мови; гр. сроііубЛік, (сгр. сраїЛбуїоу, сраіубЛіоу) «тс.» пов’язане з срШУоЛіс; «сяючий», сраімсо «являю», (раєіусо «сяяти, блищати». — Фасмер IV 188—189, ГСЗ ПІ 211—212; Горяев 392; РЧДБЕ, 759. — Див. ще фаетон. — Пор. Фаїна. [фель1] «хутро» Нед; — запозичення з німецької мови; нвн. ЕеІІ (двн. свн. уеі) «тс.» споріднене з англ. ІеІІ, дісл. Г]а11, гот. ІІ11, лат. реііів, гр. ггєХра, лит. ріеуе «плівка, оболонка», псл. *реІпа, укр. пелена. — КІи^е—Міігка 192; Угіез АЕ\У 123. — Див. ще пелена. — Пор. пліва. фель2 — див. филь. фельд’єгер «військовий або урядовий кур’єр»: — р. фельдьегерь, бр. фельд’єгер, п. Іеіфе^ег, болг. фелд-егер; — запозичення з німецької мови; н. Геїфа^ег утворене зі слова Ееісі (свн. уе1і(а), двн. ІеІсІ «поле»), спорідненого з англ. Ііеісі «тс.», дісл. ІоІсІ «земля», лит. рібіаз «площа», псл. роЦе, укр. поле, і Іа^ег «мисливець, стрілець». — СІС2 869; Кораіігізкі 311; КІи§ю—Міігка 191; Угіез АЕ\У 137; КІеіп 589. — Див. ще єгер, поле. — Пор. план. фельдмаршал; — р. бр. фельдмаршал, п. Іеісітагйгаїек, ч. ІеІсітаг8аІ(ек), слц. Іеісітагзаі, болг. фелдмаршал, м. фелдмаршал, схв. фелдмаршал, слн. ІеІсІтагзаІ; — запозичення з німецької мови; н. ЕеІсітагзсНаїї утворене зі слів ГеШ «поле» і МагзсЬаІІ «маршал» як калька фр. тагесЬа! сіє сатр, букв, «польовий маршал». — СІС2 869; Фасмер IV 189; Кораіігізкі 311; РЧДБЕ 759; Кіи^е—Міігка 191. — Див. ще маршал, фельд’єгер. фельдфебель; — р. фельдфебель, ст. фельтвебель, бр. фельдфебель, п. ІеІсІїеЬеІ, ч. ГеІсІуеЬІ, ГеІсІЬеЬІ, слц. Іеісі-уе'ЬеІ, болг. м. фелдфебел, схв. фелбебл, слн. ІекіуеЬеІ «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. ЕеИхмеЬеІ «тс.» (раннє нвн. їеїд м/еіЬеІ) утворене зі слова ЕеІсІ «поле» і -м/еЬеІ, пов'язаного з нвн. \УеіЬеІ (двн. ууєіЬіі) «судовий виконавець», що походить від двн. хмеіЬбп «рухатися туди й сюди» (нвн. 'леЬеп «ткати»), — СІС2 869; Шелудько 49; КісЬЬагсІі 47; Фасмер IV 189; Черньїх II 306; Кора-Іігізкі 311; НоІиЬ—Буег 164; РЧДБЕ 759; Кіи^е—Міігка 191, 844. — Див. ще фельд’єгер. — Пор. вафля. фельдшер, [фельчер] «фельдшер» Нед, [фенчир, фершал тж, хвершал] «тс.», фельдшерйця, фельдшерка, [хвер-шалка\, фельдшерувати; — р. фельдшер, бр. фельчар, п. Іеісгег, ч. Геїсаг, слц. Іеісіаг, болг. м. фелдшер, схв. фел-чер; — запозичення з німецької мови; н. ЕеІсізсЬег (< ЕеІсізсЬегег), спочатку «військовий, польовий хірург», утворене зі слова Ееісі «поле» і -зсЬегег, похідного від зсНегеп (свн. зсЬегп, двн. ькегап) «різати, стригти», спорідненого з англ. зЬеаг, дісл. зкега «тс.», лит. зкігіі «відокремлювати», гр. хєірсо «стрижу», псл. кога, укр. кора. — КісЬЬагсІі 47; Фасмер IV 189; Черньїх II 307; Вгйскпег 120; Біахуькі І 226; НоІиЬ—Буег 164; РЧДБЕ 759; Кіи^е—Міігка 191, 643; V^іе8 АЕ\¥ 490; КІеіп 1432. — Див. ще кора, фельд’єгер. фелюга «невелике вітрильне судно», фелюка (заст.), [фелюн Шейк] «тс.»; — р. фелюга, {фелука, фелюк\, бр. фелюга, п. слц. Іеіика, ч. Іеійка, болг. фелука, схв. фелука; — запозичене з арабської мови, можливо, через посередництво італійської (іт. Іеіиса); ар. Іиійка, пов’язане з Іиік «човен, ковчег», загальноприйнятої етимології не має; можливо, споріднене з гебр. реІекЬ «веретено»; виводиться також від гр. ЄфбЛхіОУ «човен» (букв, «човен, який тягнуть на буксирі»), утвореного з єф(єгп-) і єХисо «тягну», що споріднене з псл.
*уеІк!і, укр. волокти, волок. — СІС2 869; Фасмер—Трубачев IV 189; Шипова 355; Кораіігівкі 311; НоІиЬ—Буег 164; БокоІзсН 66; Кіеіп 583. — Пор. волокти, епігон, епіграма. фемінізм «політичний рух за права жінок», фемінізація (біол.), фемініст, феміністичний, феміністський, фемінізувати; — р. феминйзм, бр. фемінізм, п. Іетіпігт, ч. їетіпівтив, слц. Іетіпігтиз, болг. феминйз'ьм, м. феми-нйзам, схв. феминйзам, слн. Іетіпігет; — запозичення з французької мови; фр. Іетіпізте утворене від лат. Іегпіпа «жінка», спорідненого з Іеір «ссу», псл. сіеіі, сіоріі, укр. діти, доїти. — СІС2 869; Кораіігівкі 312; НоІиЬ—Еуег 164; РЧДБЕ 759; Кіеіп 583; ХУаІсІе—Ноїт. І 476—477. — Див. ще діти1, доїти. — Пор. Фелікс. фен1 «сухий теплий вітер з гір»; — р. фен, п. ІбЬп, Іеп, ч. слц. ІбЬп, болг. фьон, схв. фен, слн. Іеп «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. ЕбЬп (ЕоеЬп, свн. [оеппе, двн. рЬбппо) «сухий альпійський вітер» походить від нлат. [абпіив, лат. (уепіив) [аубпіив «теплий західний вітер», пов’язаного з іоуєо «грію», спорідненим з лит. сіе^іі «горіти, палити», псл. *ге£Іі «палити», укр. [жечй, жегтй], р. жечь «тс.». — СІС2 869; Кораіігівкі 328; КІи^е—Міігка 211; ХУаІсІе—Ноїт. І 469; Кіеіп 578—579, 606. — Див. ще жегтй. — Пор. дьоготь, фен2. фен2 «апарат для сушіння волосся, рук тощо струменем нагрітого повітря»; — р. бр. фен, п. ІбЬп, Іеп, ч. слц. ІбЬп, Іеп, болг. фьон, схв. фен, слн. Іеп «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Ебп як фабрична марка апарата постала від назви вітру ЕбЬп «фен»; виведення від англ. Іап «віяло, віялка» (СІС2 869, ССРДЯ 16, 1305) безпідставне; звукова диференціація фен і фен у російській мові склалася пізніше. — Ко-раїігівкі 328; РаиІ ОШ. 197—198,— Див. ще фен1. [фена] (бот.) «повитиця, Сивсиїа Б.» Мак, ВеНЗн, ВеУг; — не зовсім ясне; можливо, запозичене з угорської мови; уг. Іепе «чорт; ракова виразка», утворене від Іеп «точити, гострити», могло б відповідати таким назвам цієї рослини, як схв. ^аволски конац «чортів кінець», н. ТеиїеІ8г\уігп «чортова пряжа», фр. сгіеуеіиге сій сІіаЬІе (сНеуеих сій сІіаЬІе) «чортове волосся». — ММТЕЗг 1 883. [фенделєнка] «порваний одяг, лахміття»; — видозмінене запозичення з польської мови; п. [ІепсІеІ] «хоруговка, прапорець» походить від н. ЕаЬпсІеІ «флюгер, вимпел, прапорець; легкий літній одяг», зменш, від ЕаЬпе (< двн. Іапо) «прапор», спорідненого з днн. Іапо «шматок тканини, ганчірка», дфриз. Іопа, дангл. гот. Іапа «тс.». — КісННагсИ 47; 5 XV І 731; КІиде—Міігка 180. — Див. ще фана. [фендерига] «вітрогонка, розпусниця» О, [фендерйця, фендря] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, афективні утворення, пов’язані з уг. ґепе^уегек «відчайдушна голова», Іопсіогкосіпі «плести інтриги, умишляти зле, підводити підступ». фенікс «казковий птах, що, згорівши, відроджується з попелу», ст. фйніксь (1627); — р. болг. м. схв. феникс, бр. фе'нікс, п. Іепікз, ч. ґепіх, слц. Іепіх, слн. Іепікв; — запозичення з грецької мови; гр. србїуй; «фенікс» походить від єг. Ь]п, етимологія якого неясна; виведення від гр. сроЇУі^ «багряний», сроіуб^ «кольору крові» (Воізаср 1032—1033) неприйнятне з огляду на єгипетський характер культу фенікса; омонімія србіуіі; «фенікс» і сроїуі^ «багряний» постала внаслідок вторинного зближення. — СІС2 869; ССРДЯ 16, 1307; Кораіігівкі 312; НоІиЬ—Еуег 164; 5кок І 511; Егізк II 1032. фенол «органічна сполука, похідна бензолу»; — р. бр. болг. фенол, п. ч. слц. вл. ґепої, м. фенол, схв. фенол, слн. ІепбІ; — запозичення з французької мови; термін фр. рЬепої утворив у 1841 р. французький хімік А. Лоран (А. Баигепі, 1807—1853) з основ гр. (ропусо «свічу», спорідненого з дінд. ЬНаїі
«світить, блищить», вірм. Ьапат «відкриваю, показую», дірл. Ьап «білий, світлий», і лат. оіеїлп «олія». — СІС2 870; Кора-Іігізкі 312; НоІиЬ—Буег 164; СагпіІІзсНе^ 699; КІеіп 1172; Егізк II 983—984. — Див. ще олива, фантазія. — Пор. білий, фаетон. фенологія (біол.) «наука про сезонні явища в неживій і живій природі», фенолог, фенологічний; — р. болг. фе-нолдгия, бр. фенологія, п. Сепоіо^іа, ч. (епоіодіе, слц. їепоібдіа, схв. фенолб-гща, слн. Іепоіодра; — запозичення з німецької мови; н. рНапоІо^ізсЬ «фенологічний» утворене Фрітчем у 1853 р. від основ гр. сроцущ «свічу(сь), виявляю» і -Хоуіа, пов’язаного з Хоуос «слово, вчення». - СІС2 870; ССРЛЯ 16, 1308; Ко-раїіпзкі 312; Сг. Е\уЬ. 575; КІеіп 1172. — Див. ще логіка, фантазія, фенол. феномен «рідкісне, незвичайне, виняткове явище», феноменалізм (спец.), феноменаліст, феноменалістичний, феноменальний; — р. бр. феномен, п. вл. (епоптеп, ч. слц. слн. Іепотеп, болг. м. феномен, схв. феномен; — запозичення із західноєвропейських мов; н. РЬа-погпеп, фр. рНепоглепе, англ. рЬепогпе-поп походять від пізньолат. рЬаепогпе-ПОП, яке ЗВОДИТЬСЯ ДО гр. (раїУОЦЄУОУ «те, що з’являється», пов’язаного з сраімщ «сві-чу(сь), з’являюся, показуюся». — СІС2 870; ССРЛЯ 16, 1309; Черньїх II 307; Кораіігізкі 312—313; НоІиЬ—Буег 164; Сг. Г\уЬ. 575; Оаигаї 554; КІеіп 1172. — Див. ще фантазія. — Пор. фенол. фенхель (бот.) «Роепісиїигп уиіцаге МіІІ.»; — р. бр. фенхель, п. СапкиІ, [іеп-кіеі, їапкіеі], ч. Гепукі, слц. СепікеІ; — запозичення з німецької мови; н. ЕепсЬеІ «фенхель» (свн. уеп(і)сНеІ, двн. СепіЬНаІ, (епісЬ) походить від лат. Іепісиїит «кріп», утвореного від етимологічно неясного Іепит «сіно» з огляду на характерний запах кропу. — СІС2 870; ССРЛЯ 16, 1311; НоІиЬ—Буег 165; КІиде— Мікка 192; ХУаІсІе—Ноїгп. І 478. Феоген (чоловіче ім’я); — р. Фео-ген, бр. Феаген; — запозичення з грецької мови; гр. Оєоуєуцс; утворене з основ слів Е>є6с; «Бог» і уєуо<; «походжен ня, народження». — Петровский 217; Спр. личн. имен 466. — Див. ще ге-неза, теїзм. — Пор. Федір. феодал «представник панівного класу в феодальному суспільстві», феод «спадкове земельне володіння васала, лен», Іфевд] «тс.», феодалізація, феодалізм, феодальний; — р. болг. феодал, бр. феадал, п. їеисіаі, ч. слц. їеисіаі, вл. Сеисіаіігт, Геидаїпу, м. феод, феуд, схв. феудалац, слн. Іеусіаіеп; — через французьке посередництво (фр. ІеосІаІ «феодальний») запозичене з латинської мови; слат. їеосіаііз є похідним від [ебсіит «вид земельної власності», що виникло на базі франк. *1еНи-бсі, утвореного з *1еНи «худоба» (гот. СаїНи «майно», двн. їіНи «худоба»), і *бсІ «власність», або на базі герм. *1еЬи шляхом вирівнювання до лат. аіібсііит «цілковита власність на землю» (з франк. *аІ-бсІ, де *аІ «увесь», *б(і «власність»), — СІС2 870; Фасмер IV 189; Черньїх II 307; Кораіігізкі 315; НоІиЬ—Буег 165; Оаигаї 319, 323; КІиде—Міігка 195; КІеіп 53, 587. Феодбсій (чоловіче ім’я), [Федбс Шейк, Фесь Шейк, Феськ.6, Фтодбс Шейк, Хведбс, Хведдсь, Хвесь, Хетсько Пі, Хтодбс, Хтодось], Тодбс, То-дбсій, Тоддсь, Тодбх, Феодосія (жіноче ім’я), Феня Шейк, Феся, Феська, [Фтодбха Нед, Шейк, Хведбска, Хведб-ся, Хвена Нед, Пі, Хвеся, Хвеська, Хто-дбска, Хтодбська, Хтодбся, Одбска ВеЛ], Теоддзія, Теодбзя, Тоддська, То-дбска, Тодбся, Тбся, ст. Феодосий (1430), ©еодосей (1445), &еодосія (жін., 1398), ©еодсосій «Б(о)жее даянїе», &ео-дсосїа «б(о)годанна» (1627); — р. Фео-дбсий, бр. Фядбсій, др. &еодосии, п. Теосіогу, ч. ТНеосІозіиз, слц. Теодог, болг. Теодбси(й), слн. Веосібгр, цсл. Феюдосій; — через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької; гр. 0єо5бою<; утворене з основ іменників 9єбс; «Бог» і 5бощ «дарунок», пов’язаного з 5і5щрі «даю». — Вл. імена 92, 166; Беринда 210; Петровский 217—218; Спр. личн. имен 466, 527; Суперанская 83; Илчев 482; Егізк І
388—389; Воізасд 186. — Див. ще дати, теїзм. — Пор. Федір. Феодул (чоловіче ім’я), Федул, [Хве-дул], ст. Оєодул'ь «Б(о)жій ра(б)» (1627); — р. Феодул, бр. Феадул, Фядул, др. веодуль, болг. Тодул; — запозичення з грецької мови; гр. 0єб5ооЛос букв. «Божий раб», утворене з основ іменників 9є6с; «Бог» і бооЛос; «раб», запозиченого з неясного джерела. — Вл. імена 93; Беринда 210; Петровский 218; Спр. личн. имен 467; Илчев 487; Егізк І 412; Воізасд 198. — Див. ще теїзм. Феоктйст (чоловіче ім’я), Теоктйст, [Октйс, Охтйстій], Феоктйста (жіноче ім’я), Теоктйста, [Охтйса], Феня, Фея, ст. Оваптистті (1455), Феок.тист.'ь (1458), Оеоктїстті «Б(о)гомь с(ь)здань» (1627); — р. Феоктйст, бр. Феакціст, др. Феохтистті, стел. Феижтистт»; — через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької; гр. ©єбхтіато^ «створений Богом» складається з основ слів 9єб^ «Бог» і хті£со «породжую, пускаю на світ, роблю». — Вл. імена 93, 167; Беринда 210; Петровский 218; Спр. личн. имен 467; Супе-ранская 83. — Див. ще теїзм, титар. Фебна (жіноче ім’я), Феднія; — р. Феона (чоловіче і жіноче імена), бр. Фядна, болг. Теона, Теонйя (жіночі імена); — не зовсім ясне; виводиться від основ гр. 9єб<; «Бог» і уоос; «думка, розум». — Вл. імена 167; Петровский 219; Спр. личн. имен 467; Илчев 482. Феофан (чоловіче ім’я), Теофан, Фан, [Техван, Офанко}, Феофанія (жіноче ім’я), Фаня, ст. 0еофант> «б(о)го-явле(н)» (1627); — р. Феофан, бр. Феафан, Тзафан, др. Феофань, п. слц. Теоіап, ч. ТНеоїап, болг. Теофан, м. Теофан, схв. Теофан, слн. Теоїап, стел. Фєо-флігь; — запозичення з грецької мови; гр. Оєосраур^, букв, «явлений Богом», утворене з основ слів 9єбс; «Бог» і фаіусо «являюсь, показуюсь». — Вл. імена 93; Беринда 210; Петровский 220; Спр. личн. , имен 467; Илчев 482. — Див. ще теїзм, фантазія. — Пор. білий, фаетон. Феофіл (чоловіче ім’я), Теофіл, Філько, [Тофіль ВеЛ], Феофіла (жіноче ім’я), Теофіла, Теофілія, Філя, ст. Оеофіл'ь «б(о)гоприятньій» (1627); — р. Феофйл, бр. Феафіл, др. Оеофил-ь, п. слц. ТеоПІ, болг. Тедфил, м. Теофил, схв. Теофил, слн. Теоїїі, стел. Феофид'ь; — запозичення з грецької мови; гр. ОєбфіЛрс; «улюбленець Божий, угодний Богові» утворене з основ слів 9е6<; «Бог» і фіХєсо «люблю», фіЛос; «улюблений, любий, дорогий; друг, приятель». — Вл. імена 93; Беринда 210; Петровский 220; Спр. личн. имен 467; Илчев 482. — Див. ще теїзм, філологія. Феофілакт (чоловіче ім’я), Тео-філакт, ст. Оеофілак(т) «Б(о)го(м) хранень» (1627); — р. Феофилакт, бр. Феафілакт, болг. Теофилакт, стел. Феофилдктт»; — через церковнослов’янську мову запозичене з грецької; гр. ОєофйХахтос; «Богом бережений» утворене з основ іменників «Бог» і етимологічно неясного фбЛО(^ «сторож, вартовий». — Беринда 210; Петровский 220; Спр. личн. имен 467; Илчев 482; Егійк 11 1048—1049; Воізасд 1041. — Див. ще теїзм. [феральний] «нещасливий» Куз, Шейк; — р. заст. феральньїй, п. Гегаїпу; — запозичення з латинської мови; лат. Гегаїіз «траурний, похоронний, належний померлим» зіставляється з лит. сказе, сіуйзіа «дух, дихання, душа», укр. душа; менш переконливим є зведення лат. Іегаїіз до їегіае «свята, спочинок» (Егпоиі— МеіІІеІ І 331). — Кораіігізкі 313; 51а-\узкі І 226; Вгйскпег 120; КІеіп 413, 584; ХУаІсІе—Ноїт. 1 479—480. — Див. ще душа. Ферапонт (чоловіче ім’я), Тера-пднт Куз, ст. 0ерапднтл> «рабь, угбд-ни(к)» (1627); — р. бр. Ферапонт, болг. Терапднт, цсл. ФєрАпонтт»; — через церковнослов’янську мову запозичене з грецької; гр. Оєратгсоу, род. в. Оєратгогтос, походить від бєратгеоу «слуга; супутник, товариш, соратник». — Вл. імена 93; Беринда 210; Петровский 220—221;
Спр. личн. имен 467; Суперанская 83; Илчев 482; Егізк І 663—664; Воівасц 340—341. — Див. ще терапія. [ферділь] «четвертина (міра сипучих тіл)>> Нед, Шейк, ВеЗн, [ферде-лйнка Нед, ферталька НЗ УжДУ 14, фирділь НЗ УжДУ 14, фірталок Шейк, фірталь НЗ УжДУ 14, фірталька тж] «тс.»; — п. заст. ууієгієі «міра збіжжя», Іи'ігіеі] «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Уіегіеі «четверта частина, чверть» (свн. уіегіеі, двн. їіогіеіі), споріднене із снн. уєгсієі «тс.», спочатку було складним словом (їіог «чотири» + іеіі «частина»); звук д у [ферділь] указує на нижньонімецьке джерело слова. — Шелудько 50; КІи^е—Міігка 822. — Див. ще ділити, чотири. фередже «вид верхнього жіночого одягу в мусульман»; давніше фере-джія; — болг. фередже, м. ферере, схв. ферера, слн. їегесіга; — запозичення з турецької мови; тур. їегасе «фередже» походить від сгр. срорєаіа «сукня з широкими рукавами; спідниця». — Див. ще ферезія. [ферезія] «старовинний верхній жіночий одяг» Нед, [ферязь Куз, Шейк, ферязя Шейк, хверязя Нед] «тс.»; — р. ферезь, ферязь, п. їегег]а; — запозичене з грецької мови, очевидно, через турецьке посередництво (тур. їегасе); сгр. форєаіа «сукня, одяг» пов’язане з форєіо, фєрсо «ношу», спорідненим з лат. Гего «тс.», гот. Ьаїгап «носити», вірм. Ьегет «беру», дінд. Ьгіагаїі «бере», псл. Ььгаїі «брати». — Фасмер IV 190; Шипова 356; Кораіігівкі 313; 51а\увкі І 226; Вгйскпег 120; Зкок І 511; Вегп. І 280; МікІ. Е\У 58, ТЕ1 1 295; Егівк 11 1003—1005. — Див. ще брати. — Пор. фередже. [ферек] (у виразі до фереку «дощенту») Шух; — неясне. ферзь «фігура в шаховій грі, королева», [ферезь, ферязь] «тс.» Куз; — р. бр. болг. ферзь; — запозичення з турецької мови; тур. їагг, їаггі «головна фігура в шаховій грі» походить від перс. їегг «полководець, візир» (на Сході головною фігурою в шахах, крім короля, є також його візир), пов’язаного з ар. їаггап «ферзь». — СІС2 871; Фасмер IV 190; Шипова 355; МікІ. Е\У 58, ТЕ1 І 296; Вегп. 1 280; Бокоївсгі 47; Кавапеп Vе^8ис1^ 145. [ферйна] (морська риба) Берл, [фи-рйнка] «атеринка, або довгулька, АіНегіпа ропііса» Шейк; — запозичення з грецької мови; гр. а&єріуп «АіНегіпа Нервеїив», абєр'їуос; «тс.» пов’язане з етимологічно неясним а$г|р «остюк, полова, гостряк». — Егізк І 28; Кіеіп 121. — Див. ще атеринка. ферії «канікули»; — п. їегіе, ч. заст. їегіе, слц. заст. їегіе «дні відпочинку», вл. їегіаіпу «канікулярний», болг. ферия, м. ферии, схв. ферще, слн. ГетЦе; — запозичення з латинської мови; пізньо-лат. їегіа, мн. їегіае «вільні від праці дні, свята» походить від лат. ст. їезіае «тс.», пов’язаного з їезіив «святковий, урочистий», їапит «храм, церква», гр. 9єбс; «Бог», дінд. сИтівпуаН «побожний, благочестивий, відданий». — 51а\увкі І 226; Вгйскпег 120; Зкок І 512; К1и§е— Міігка 193; \Уа1с1е—Ноїт. І 454, 481; Кіеіп 584. — Пор. теїзм, фестиваль. ферма «сільськогосподарське підприємство», [фарма] «хутір» Она, фермер, фе'рмерство, [фармер] Куз, прифермський; — р. бр. ферма, п. їегта, м. фарма, схв. фарма, слн. їагта; — запозичення з французької мови; фр. їегте «ферма» походить від лат. їігтив «міцний, стійкий, непохитний; постійний (наділ землі)», пов’язаного з їеге, їегте «близько, майже, приблизно», їгеїив «який покладається, довіряє», гр. 9рауос; «лава», ^рцуцс; «ослінчик під ноги», 9рбуос; «стілець; трон», дінд. сіііагауаіі «володіє, підтримує», ДНагапаН «володіння», сіііа'г-тагі «звичка, звичай; закон, право», ав. сіагауеііі «держить, володіє, підтримує». — СІС2 871; Акуленко 141; Фасмер IV 190; Черньїх II 308; Кораіігівкі 313; Оаигаї 320; АУаИе—Ноїт. 1 505— 506; Егпоиі—МеіІІеІ І 226; ВагІНоІотае 692; Кіеіп 594. — Пор. трон1, фірма1, форма.
фермата (муз.) «знак подовження звучання ноти або тривалості паузи»; — р. бр. болг. схв. фермата, п. ч. Іегтаіа, слц. Іегта'іа; — запозичення з італійської мови; іт. Іегтаіа «зупинка» пов’язане з Іегтаге «зупиняти, затримувати», спорідненим з лат. їігтиз «міцний, стійкий, непохитний», їігто «закріплюю». — СІС2 871; ССРЛЯ 16, 1316; Кораіігізкі 313; КІи^е—Міігка 193; КІеіп 584; Мезііса 587. — Див. ще фірма1. фермент, ферментація, ферментний, ферментативний, ферментаційний, ферментувати; — р. бр. болг. фермент, п. ч. слц. вл. Іегшепі, м. фермент, схв. фермен(а)т, слн. Іеппепі; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. англ. їегтепі, нім. Еегтепі походять від лат. Іегтепіит «бродіння; дріжджі, закваска», спорідненого з дангл. Ьеогта «дріжджі, гуща», снн. Ьагт «пивні дріжджі», Ьегт, н. Вагте «тс.», діран. ЬегЬаіт «киплю, клекочу», дінд. ЬНигаіі «піднімається, здригається», також псл. Ьиг]а, укр. буря, — СІС2 871; ССРЛЯ 19, 1316; Кораііпзкі 313; НоІиЬ—Буег 165; Оаигаі 320; Сг. ЕауЬ. 240; КІеіп 149, 584; Таїсіє—Ноїт. 1 482—483; Егпоиі—МеіІІеІ І 227. — Див. ще буря, бурити1. фермій (хім.) (штучний радіоактивний хімічний елемент); — р. болг. фер-мий, бр. фермій, п. їегт, ч. слц. Гег-тіит, слн. Гегті); — назва, засвоєна з новолатинської наукової номенклатури; нлат. [егтіит утворене в 1955 р. від прізвища італійського фізика Е. Фермі (Епгісо Ееггпі, 1901 — 1954). — СІС2 871; Волков 105—106; Фигуровский 133— 134; Кораіігізкі 313; НоІиЬ—Ьуег 165; РЧДБЕ 761; КІеіп 584. фернамбук (бот.) «бразильське дерево з жовто-червоною деревиною, Саезаіріпіа Ьгазіїіепзіз Б.»; — р. бр. болг. фернамбук,, п. ч. слц. ІегпатЬик «тс.»; — через французьке посередництво (фр. їегпатЬоис) зводиться до назви порту в Бразилії РегпатЬисо «Пернамбуко», через який вивозили це дерево в Європу. — СІС2 872; ССРЛЯ 16, 1319; 81. іууг. оЬсусЬ 215; НоІиЬ—Буег 165. феро- (перша частина складних слів типу феромагнетизм, феросплав із значенням «залізо, залізний»); — р. ферро-, бр. фера-, п. ІЄГГО-, ч. слц. слн. їего-, болг. м. феро-, схв. феро-; — пов’язане з основою запозиченого лат. їеггит «залізо», яке походить, очевидно, з якоїсь семітської мови. — СІС2 872; ССРЛЯ 16, 1320; Кораіігізкі 314; НоІиЬ—Буег 165; ХУаІсІе—Ноїт. 1 485—486; ЗсЬгабег КеаІІехікоп І 240; КІеіп 585. ферт «давня назва літери ф; джигун», фертик, [хверт, фертику-ватий, фертом], хверцювати; — не зовсім ясне; можливо, утворення за зразком назв кр^Дь), крь(ь), херт>(х). однак т викликає труднощі, й не виключається елемент звуконаслідування; пов’язування (Маїгепаиег 156) з сгр. срцртцс; «порушник спокою, неспокійна людина» непереконливе; значення «джиґун» у слові вторинне й постало під впливом графічної форми ф. — Фасмер IV 190; 81а\узкі І 226. [фертигати] «грати на сопілці»; — неясне; можливо, звуконаслідувальне. ферула «лінійка або палиця, якою карали учнів за провину»; — р. бр. болг. ферула, п. Іегиіа, ч. Іегиіе, слц. ІегиІ’а, схв. ферула; — запозичення з латинської мови; лат. (егиіа «прут, різка», очевидно, походить від *ЇЄ5о1а, пов’язаного з їезійса «стеблина, травинка; жезл»; дальші зв’язки затемнені. — СІС2 872; ССРЛЯ 16, 1323; Вгйскпег 21; Кораіігізкі 314; НоІиЬ—Буег 165; МасЬек Е8ЛС 141; \УаИе—Ноїт. І 487, 489; Егпоиі—МеіІІеІ І 230; КІеіп 585, 586. — Пор. берло. [ферфелити] «густо падати» (про сніг), [ферфеліти] «тс.» Нед, [ферфела] «метелиця», [ферфелиця] «тс.»; — очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови; н. УегїаІІ «занепад, завал» пов’язане з ІаІІеп (двн. їаііап) «падати», спорідненим із снн. снідерл. гол. уаііеп, днн. ІаІІап, дісл. ІаІІа, дангл. ІеаІІап, англ. Гаіі, лит. рйііі «падати», лтс. риіі «тс.», прус, аираііаі «знаходить», вірм. р'иі «падіння, обвал»; припускалася дум
ка про рум. їагїагі «вештатися» (Шелудько: ГаІГаі «віяти, майоріти») як джерело українського слова. — Сгап]аІа 259; ЗсЬеІидко 144; КІи^е—Міігка 182. — Пор. мерфелити. фес «вид головного убору у формі зрізаного конуса з китицею», фез, феса, феска «тс.»; — р. фес, феска, бр. феска, п. ч. слц. їег, болг. м. фес, схв. фес, слн. Гез; — запозичення з турецької мови; тур. їев «тс.» походить від ар. Газ, назви міста в Марокко, де вироблялися ці шапки. — СІС2 872; ЗсНеІисІко 144; Фасмер IV 191; Шипова 356; Дмитриев 500, 549; Кораіігівкі 315; НоІиЬ—Еуег 165; 8кок І 513; МікІ. ТЕІ І 296; КІи^е— Міігка 194; Кіеіп 588; ЕокоІвсЬ 47. [фест] «добре; добрий» Куз; — ч. їеві «міцно»; — запозичення з польської мови; п. їезі «здорово; здоровий, сильний» ПОХОДИТЬ ВІД НІМ. ЇЄ8І «міцний, твердий, сталий, постійний», спорідненого з днн. Газі, дфриз. їеві, снідерл. шв. дат. уаві «тс.», вірм. базі «міцний, сталий», дінд. равіуа «будинок і двір», первісно «постійне місце проживання, резиденція», тох. В еравіуе «умілий, вправний, зручний, підхожий». — 8ЛР 11 850—851; НоІиЬ—Еуег 165; КІиде— Міігка 194. — Пор. піст. фестиваль; — р. фестиваль, бр. фестиваль, п. їезііхуаі, ч. слц. вл. їевіі-уаі, болг. м. фестивал, схв. фестивал, слн. Гезііуаі; — запозичення із західноєвропейських мов, можливо, з французької; фр. їезііуаі, як і нім. Еезііуаі, походить від англ. Іезііуаі, букв, «свято», а це від фр. ст. їезііуаі, яке продовжує слат. Їезіїуаііз «фестиваль», похідне від лат. ГезІТуиз «веселий, радісний», їезіиз «святковий, урочистий». — СІС2 872; Черньїх II 308; Кораіігівкі 314; НоІиЬ— Ьуег 165; Оаигаї 321; Кіеіп 579, 586. — Див. ще ферії. — Пор. фестон. фестон «прикраса у вигляді візерунка», фестончастий, фестбнчатий; — р. бр. болг. фестон, п. ч. їевіоп, слц. слн. їевібп; — запозичення з французької мови; фр. їевіоп «гірлянда» походить від іт. їевіопе «гірлянда, фестон», яке зводиться до слат. їевіа «фестиваль, свято, канікули». — СІС2 872; Фасмер IV 191; Кораіігівкі 314; НоІиЬ—Еуег 165. — Див. ще ферії. — Пор. фестиваль. [фестунок] «фортеця» Нед, Шейк, [фестунґ] «тс.» Шейк; — запозичення з польської мови; п. їезіипек «фортеця, в’язниця» походить від н. Еезіип^ «фортеця, твердиня», ПОХІДНОГО ВІД ЇЄ8І «міцний, твердий». — Шелудько 50; 5 XV І 735; КІи^е—Міігка 194. [фетер] «сморід» Нед, [фетор Нед, фетир Шейк] «тс.», [фатур] «неприємний запах» Корз (діалектна вимова е як а); — запозичення з польської мови; п. їеіог, [Геїог] «тс.» походить від лат. їоеіог «поганий запах, сморід», їоеіео, -еге «смердіти», пов’язаного з їітив, їітит «угноєння, гній; бруд, нечистоти», їйтиз «дим, чад», спорідненими з гр. бгщбс; «дух; пристрасть», псл. буть, укр. дим. — Зіахузкі 1 227; Вгйскпег 121; ХУаІсІе—Ноїт. 1 499—500; Егпоиі—МеіІІеІ 1 244. — Див. ще дим. фетйш «предмет неживої природи, нібито наділений чудодійною силою, об’єкт релігійного поклоніння у первісних народів», фетишизація, фетишизм, фетишист, фетишизувати; — р. фетиш, бр. фетиш, п. їеіувг, ч. слц. вл. їеіів, болг. фетйш, м. фетиш, схв. фетиш, слн. їеіів; — запозичення з французької мови; фр. їеіісгіе «фетиш, ідол» походить від порт. їеііісо «штучний, роблений», яке зводиться до лат. їасіїсіив «штучний», похідного від їасіо «роблю, створюю», їасіит «зроблене». — СІС2 872; Фасмер IV 191; Черньїх 11 308; Ко-раїігівкі 315; НоІиЬ—Еуег 165; Оаигаї 321; ХУаІсІе—Ноїт. 1 440—444; Егпоиі— МеіІІеІ І 209—213; КІиде—Міігка 194; Кіеіп 586. — Див. ще факт. — Пор. ДІТИ2. фетр; — р. бр. фетр, п. їеиіге; — запозичення з французької мови; фр. їеиіге «повсть, фетр» походить від франк. *ЇТІІіг «повсть», спорідненого з нвн. Еііг (двн. уііг) «повсть, фетр», днн. їііі, англ. дангл. їеіі «тс.». — СІС2 873; Фасмер IV 191; Черньїх II 308; Оаигаї 322; КІи-
—Міігка 197. — Див. ще фільтр, фільц. — Пор. повсть. фехтувати, [фехтар] «фехтувальник» Куз, фехтувальник, фехтування', — р. фехтовать, бр. фехтаваць, п. (ес1ііо\уас, ч. ГесЬіоуаі «жебракувати», заст. «боротися», болг. фехтувам се, схв. кайк. [ГеНіаіі, їекіаіі] «фехтувати»; — запозичення з німецької мови; нвн. ГесНіеп (двн. ГеНіап) «боротися, фехтувати» споріднене з днн. гол. ст. ГеЬіап, лит. резіі «смикати, рвати», гр. теисо «чешу, стрижу, смикаю»; зіставляється також з лат. рц^піів «кулак», рц^по «б’юся, борюся» (К1іі£е—Міігка 188). — СІС2 873; Фасмер IV 191; Черньїх II 308—309; Вгйскпег 120; 51а\увкі І 225—226; Кораіігізкі 310; Масіїек Е5ЛС 141; НоІиЬ—Буег 164; Таїсіє—Ноігп. II 383; Тгаиігпапп 217; Егізк II 492—493; КІеіп 590. фешенебельний «вишуканий, модний, елегантний»; — р. фешенебельний, бр. фешзнебельньї, п. ІавЬіопаЬІе; — запозичення з англійської мови; англ. ІавЬіопаЬІе «тс.» є похідним від ІавЬіоп «мода, звичай; фасон», яке зводиться до фр. ст. Іасоп, Іасеоп (фр. Гасоп) «фасон». — СІС2 873; Фасмер IV 192; КІеіп 576; Оаигаї 310. — Див. ще фасон. фея; — р. бр. болг. фея; — запозичення з французької мови; фр. їее «чарівниця» походить від нар.-лат. Еаіа «богиня долі», пов’язаного з лат. (аіит «доля». — СІС2 873; Фасмер IV 192; Черньїх II 309; Оаигаї 318. — Див ще фатум. [фик] «невихований телепень»; — не зовсім ясне; — можливо, запозичення з угорської мови; пор. уг. Ііка «хлопець», пов’язане з (і, їій «хлопець, син», словом фіно-угорського походження. — ММТЕЗг І 907—908, 925; МЗгЕПЕ І 206—207. [филенщики] (бот.) «гвоздики, Оіап-Плиз» Нед,. Шейк, Пі, Мак, [філенщик] «тс.» Мак; — неясне. Филимон (чоловіче ім’я), [Тилимбн, Халимбн, Філь, Філя, Філімбн Куз, Фі-лембн Куз, Талемін, Телемін, Хвили- мбн, Хілімбн Шейк|, ст. Філимюн'ь «воз-любленньїй» (1627); — р. болг. Фили-мбн, бр. Філімбн, п. слц. Еііотеп, ч. Еііегпоп, м. Филимен, схв. Еіїїгпоп; — запозичення з грецької мови; гр. ФіАррсоу утворене від іріАєсо «люблю». — Вл. імена 93; Беринда 239; Петровский 222; Спр. личн. имен 468; Кореспу 65; Илчев 510. — Див. ще філологія. — Пор. Пилип, філантроп, філософія. Іфиль] «сім’я; рід, вид» Шейк, Іфель], Іфіль] «порода, раса» ВеЗн, ст. філь (XVI ст.); — запозичення з угорської або румунської мови; рум. їеі «спосіб; рід, вид, сорт; походження» виводиться від уг. -їеіе «схожий, на зразок» (пор. тіпсіепїеіе «всякого роду»), що пов’язується з їеі «половина; бік». — Лизанец 631; СЕЙМ 297; СДЕЛМ 454; МИТЕЗг І 870—871. — Див. ще фелелувати. фйлька «валет (у картах); назва гри в карти»; — запозичення з російської мови; р. фйлька «тс.» пов’язане з іменем Фйля (зменш, від Филйпп, укр. Пилип), що вживається також як експресивна назва в значенні «дурень, роззява». — Фасмер IV 194. — Див. ще Пилйп. — Пор. хвиль. Іфилюга] (орн.) «вивільга, Огіоіив еаІЬиІа Б.» Куз, ВеНЗн, Шарл; — п. [ІІІи^а] «тс.»; — результат видозміни форми [вільга], п. \УІІ^а «тс.». — Див. ще вільга2. [фин] (зоол.) «смугач, рід кита Ва-Іаепоріега» Нед; — запозичення з німецької мови; н. ЕїппїівсЬ «тс.», букв, «смугаста риба» (назва мотивується наявністю складок-борозен уздовж тіла кита), ЕіппіуаІІ «фінвал» являють собою складні слова, що містять основу іменника Еіппе «плавець риби; вугор, прищ», яке зводиться до свн. уіппє (рїіппе) «вугрі; гнилий, згірклий запах», спорідненого з гол. уіп «вугор», англ. Пп «плавець риби», норв. [Ііпп(е)] «щетиноподібна трава; наріст, на якому тримається ріг (у рогатої худоби)», шв. [їеп(а)] «хлібний колосок». — КІи^е— Міігка 198; КІеіп 592.
[финджал] «кубок, келих» Шейк, Нед, [фінджа] «тс.» ВеУг, ст. фин-джалт> (XVIII ст.); — болг. филджан, м. филцан, схв. фйлчан, слн. ІГІбгап; — запозичене з турецької мови (можливо, через кримськотатарське посередництво, а [фінджа] через уг. їіпбгза «тс.»); тур. їіпсап, ЇІІсап «чашка» походить від ар. їіп§ап, Пп^аІ «тс.», яке зводиться до перс, ріп^ап «тс.». — Вегп. І 281; БокоізсЬ 49; Вагсгі 79; ММТЕ5/. І 914. — Пор. філіжанка. финкати — див. пхикати. [фйню-фйню] (вигук, яким кличуть поросят) О; — неясне; можливо, пов’язане зі свиня або з ч. їепа «сука». [фир] «швирг» О; — звуконаслідувальне утворення. фйркати «пирхкати; [брикати, хвицати» О, Ме]», [хвйркати] «прискати; чихати» Бі, фирк «умить полетів», [фйр-ка] «кокетка, повія» Шейк, [фйркавка] «дзига (іграшка)» О; — р. фьїркать «пирхати», бр. фьїркаць «тс.», п. їигкас «пурхати», ч. їгкаіі «сопіти, пирхати», слц. ІгкаГ «пирхати; пурхати», вл. їугкас «пирхати», болг. фі>ркам (хві>ркам) «пурхати», м, фрка «фиркати, сопіти; пурхати, летіти», схв. фркати «крутити, вертіти», слн. їгкаіі «пурхати; дзижчати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до фуркати. — Фасмер IV 213; Потебня РФВ 4, 201; ЗІаАУзкі І 241; 8кок І 527—528; Вегп. І 287. — Пор. пйрхати, форкати. фйрмаш — див фірма2. [фируха] (бот.) «хрінниця посівна, БеріФит ваііуцт Б.» Мак; — неясне; можливо, помилкове написання замість жеруха «тс.» (див.). [фисїти] «сичати» ВеУг, [фйскав-ка] «чорна гадюка, Реііав Ьешв Б.» Нед, ВеУг, ВеНЗн; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [фистіти], хвйща (пор.). [фистіти] «квікати» Нед, Шейк; — звуконаслідувальне утворення. — Пор. фисіти, хвйща. фйща — див. хвйща. фіакр «легкий найманий екіпаж у містах Західної Європи»; — р. фиакр. бр. фіякр, п. їіакіег, ч. їіакг, слц. їіакег, болг. фиак'ьр, м. фи]акер, схв. фщакер, слн. їі]акаг; — запозичення з французької мови; фр. Насте «тс.» дістало назву від готелю Св. Фіакра (5Б Еіасге) у Парижі, перед яким ці екіпажі мали стоянку в XVII ст.; ім'я Еіасге походить від кельт. ЕіасЬга.— СІС2 873; Кораіігізкі 315; МасЬек Е5ЛС 141; НоІиЬ—Буег 165; РЧДБЕ 762; Оаигаі 322, Оісі. без потз 255; Кіи^е—Мікка 196; КІеіп 588. фіал «у Стародавній Греції низька чаша із загнутими всередину вінцями», ст. фі.алі> (1627), фіала (1627); — р. фиал, ст. фиаль (XIV ст.), бр. фіял, п. вл. їіаіа, ч. їібіа, слц. їіаіа, болг. фиал(а), схв. фиіала, фиола, слн. ГЦаІа; — запозичення з грецької мови; гр. сріаАп «миска, чашка», давніше мікенське рі-а-га, рі-]е-га є давнім запозиченням з невідомої мови. — СІС2 873; Фасмер IV 192; Кораіігізкі 315; НоІиЬ—Буег 165; РЧДБЕ 762; Егівк II 1017; Воізасц 1027. — Пор. піала. фіалка (бот.) «Уіоіа Б.», фіалкові, [фіявка, фіялковаті] Нед, Мак, Шейк, фіялок Нед, Шейк, фіялочні Мак, [фіялчак] «аметист» Куз, [хвиялка, хві-ялка] Чаб, фіалковий, [хвіялдвий] Шейк, ст. фиялок, фиалок (XVII ст.); — р. фиалка, бр. фіялка, п. Їі]а1ек, їіоіек, ч. слц. їіаіа, їіаїка, вл. Іцаїка, нл. ГЦаіка, їіріка, схв. виола, слн. уі]б!іса; — запозичене з німецької мови, можливо, через польське посередництво; свн. УЇОІ(е), двн. уіоіа «фіалка» зводяться .до лат. уіоіа «тс.», що, як і гр. їоу (< Гіоу) «фіалка», походить, очевидно, з якоїсь давньої середземноморської мови. — Кі-сЬЬагД 47; Фасмер IV 192; Черньїх II 309; 51а\увкі І 229; Вгйскпег 122; МасЬек Е53С 142; НоІиЬ—Буег 165; Вегп. І 281; МікІ. Е\У 58; \Уаше—Ноїт. II 795; Егізк І 729; КІеіп 1712. — Пор. фіолетовий. фіаско «невдача, провал», [ф'яско] Куз; — р. болг. фиаско, бр. фіяска, п. ч. слц. вл. їіавко, м. фіаско, схв. фиі'аско-, — запозичення з італійської мови; іт. їіазсо «обплетена пляшка для
вина» продовжує слат. Пазсо, Пазса «пляшка»; значення «невдача» розвинулось у зв’язку з тим, що в середньовічній Італії пляшка була знаком незадоволення і глуму публіки щодо співців, артистів або спортсменів, які провалились на виступі. — СІС2 873; Коваль 172; Кораіігівкі 316; НоІиЬ—Еуег 165; КІи^е—Міігка 202; Кіеіп 588, 597. — Див. ще пляшка, фляга. — Пор. плошка. фібра (тех.) «електро- і теплоізоляційний матеріал; (анат.) жилка, нерв, волокно живої тканини», фібер Куз, фібрин, фіброма, фібринозний, фіброзний; — р. болг. фйбра, бр. фібра, п. ГіЬга, ч. ІІЬг, слц. ІІЬег, м. фибрйн, схв. фйбра; — запозичення із західноєвропейських мов; н. ЕІЬег (анат.), англ. ГіЬге «тс.», фр. ПЬге (анат., тех.) походять від лат. ГіЬга «волокно» неясного походження; можливо, утворилося з *Гі8га і в такому разі того самого кореня, що й лат. Піит «нитка», споріднене з псл. гііа (< *£Ї8Іа), укр. жила. — СІС2 873; 51. \ууг. оЬсусЬ 216; НоІиЬ— Еуег 165—166; РЧДБЕ 762; Сг. Е\уЬ. 242; Кіеіп 588; Оаигаї 322; ХУаІгіе— Ноїт. І 491. — Пор. жйла. фібула «металева застібка для одягу»; — р. болг. фйбула, бр. фібула, п. слц. ГіЬиІа, ч. ІіЬиІе, схв. фйбула; — запозичення з латинської мови; лат. ПЬиІа «пряжка, застібка, гаплик» виникло внаслідок гаплології з нар,-лат. *ГіуіЬи1а, пов’язаного з *ІЇуео, паралельної форми до ІІ^о «втикаю, закріплюю», спорідненого з лит. гііе^іі «садити; колоти», лтс. сііе^П «колоти», прус, сіеіскіаз «місце». — СІС2 874; Кораіігівкі 316; НоІиЬ—Еуег 166; РЧДБЕ 763; КІи^е— Міігка 196; ХУаШе—Ноїт. І 492, 495; Кіеіп 466, 588. — Пор. фіксувати. [фівкати] «свистіти (зокрема, про іволгу), присвистувати Г, Куз, Ме, швидко кидати О»; — звуконаслідувальне утворення; до словотвору пор. гавкати, нявкати, чавкати. фіга (бот.) «інжир, Еісив сагіса Б.; дуля (жест)», [фйга Мак, фйги Пі, 94 фіга Нед, фігус Мак], хвйга УРС, [хвйги Пі, хвйга, хвіга Нед, Шейк], ст. фйкга (1596), дерево фикговое (1596), фйга (1637); — р. фйга, бр. фіга, п. слц. вл. нл. Іі^а, ч. Пк, схв. кайк. [Іі^а], слн. Іі'^а; — запозичене з німецької мови, можливо, через польську; свн. уі^є (двн. Ії^а) «тс.» походить від пров. Іі^а, яке зводиться до лат. Псив «тс.; бородавка, наростень», що вважається запозиченням з якоїсь середземноморської або малоазійської мови. — СІС2 874; Фасмер IV 192; Черньїх II 309; КісЬЬагсН 47; ЗІЗАУвкі І 227; НоІиЬ— Еуег 166; 5кок 1 515; Вегп. І 281; ХУаІгіе—Ноїт. І 492; Егпоиі—МеіІІеІ І 232. — Пор. фікус, хвйґи-мйґи. фігура, фігурант, фігурист, [фігура] «фігура; розп'яття на дорогах Нед; надгробок; надгробний камінь О», [фі-ґіра] (заст.) «пам’ятний хрест на роздоріжжі» Корз, фігуральний, фігури-стий Она, фігурний, фігурувати, ст. фігура (XVII ст.), фігуровати «зображати» (1637); — р. схв. фигура, бр. фігура, п. ч. вл. Іі^ига, слц. слн, Іі§йга, болг. м. фигура; — запозичення з латинської мови; лат. Іі§йга «фігура, образ, вигляд» пов’язане з їіп£о «творю, формую», спорідненим з гот. гіеі^ап «місити, ліпити з глини», дінд. гіегіті «мажу, ліплю», ав. гіаега «стіна», тох. А ізек-, іваік-, тох. В Ізік- «формувати», Ізеке «статуя», гр. тєїхос (тоїхос) «стіна, вал», псл. гіега, укр. діжа. — СІС2 874; Фасмер—Труба-чев IV 193; Черньїх II 310; Кораіігізкі 317; НоІиЬ—Еуег 166; Младенов 660; 5кок І 515; ХУаІгіе—Ноїт. І 496, 501—502; Кіеіп 478, 590; НіШІ-ХМогіИ 16. — Див. ще діжа. — Пор. фікція. фіглі «фокуси, штучки, пустощі», фі-гель «завиток; розчерк», [фіґель, фй-гель, фіглі] «тс.» Нед, фігляр, фіглярство, [хвіглі] Шейк, [фигльований] «прикрашений завитками» Нед, [фігля-вий] «пустотливий» Нед, [фіґлярний] «тс.» Нед, ВеЗн, [фиглювати] «прикрашати завитками; викидати штучки», [фіглювати О, фіґлювати Нед], фіг-лярничати, [хвиґлювати] «крутитися,
викручуватися»; — р, [фйгля] «кривляння, гримаса», бр. фіглі «фіглі», ч. [ЇІ£І] «витівка, обман», слц. П^еГ «витівка, хитрість»; — запозичення з польської мови; п. їі^іеі «витівка, пустощі» певної етимології не має; можливо, через німецьке посередництво (свн. УІ§їі]Є, бав. уІ£ІІ) походить від слат. уі^іііае «нічні церемонії, пов’язані з пиятикою, чаклуванням, обрядами щодо померлих», первісне значення якого згодом змінилося на «жарти, виверти, хитрощі»; менш переконливе. припущення про зв’язок п. їі^іеі з їі^игу від лат. П^й-га (Вгйскпег 121) або з нім. уо^єіп «злучатися, спарюватися» (Зріігег у Масіїек Е5ЛС 142). — СІС2 874; Шелудько 50; КісЬЬагсії 47; Фасмер IV 192; Зіаімзкі І 227—228; НоІиЬ—Буег 166; Вегп. І 281. фіглі-міглі; — р. фйгли-мйгли, бр. фіглі-міглі; — запозичення з польської мови; п. ІІ£Іе-гпІ£Іе «фіглі» є римованим сполученням такого ж типу, як і [їІ£-тІ£, ЇІ£І-тІ£І, їіки-тіки| «тс.», укр. хвйги-мйги. — Зіаімзкі І 228; Вгйскпег 121. — Пор. ХВЙГИ-МЙҐИ. фіжми «широкий каркас із китового вуса у формі обруча для жіночої сукні»; — р. фйжмьі, бр. фіжмьі «тс.»; — запозичене, очевидно, через польське посередництво з німецької мови; п. ІівгЬіп «китовий вус» походить від н. ЕізсЬЬеіп «тс.», букв, «риб’яча кістка», — СІС2 874; Фасмер IV 193; Горяев 392; Вгйскпег 122; Маігепаиег 158; КІи^е—Міігка 199. — Див. ще фішбін. фізаліс (бот.) «марунка, РЬуваїіз Б.»; — р. физалис, бр. фізаліс, — назва, засвоєна з новолатинської наукової номенклатури; нлат. РЬузаІів відтворює гр. фйоаА(А)і<; «тс.; пузир, булька» звуконаслідувального походження, паралельне до лат. ризіиіа «пузир», псл. рухай «дути», укр. пихкати. — КІеіп 1180; Егізк II 1055—1056. — Пор. пих. фізика, фізик, [фйзик] «лікар» Шейк, фізикальний, фізичний; — р. болг. м. фйзика, бр. фізіка, п. Іігука, ч. слц. вл. їугіка, схв. фйзика, слн. Іі'гіка; — за позичення з латинської мови; лат. рЬу-зіса «наука про природу» походить від гр. <рооіиг| (єтпотпрп) «природознавство», букв, «природнича (наука)», жін. р. від сріхлидс; «природний, природничий», похідного від срйсяс; «натура, природа», пов’язаного з сріхо «росту, виникаю, стою», спорідненим із псл. Ьуіі, укр. бути. — СІС2 875; Фасмер IV 193; Черньїх II 310; Кораіііізкі 324; НоІиЬ—Буег 176; РЧДБЕ 764; Егізк II 1052—1054; Воізасц 1041. — Див. ще бути1. фізіатр «фізіотерапевт», фізіатрія, [фізіятрика] Куз, фізіатричний; — р. физиатр, бр. фізіятр, п. їіг)аіга, ч. їугіаіг, слц. їугіаіег, болг. физиатт>р, схв. физиіатер, слн. Іігііаіег; — складне утворення з основ гр. срї>ощ «природа» та іатг)р «лікар», іострбс; «тс.», похідного від іаораї «лікувати, гоїти». — СІС2 875; НоІиЬ—Буег 176; КІеіп 763. — Див. ще педіатр, фізика. . фізіологія, фізіолог, фізіологічний; — р, болг. физиолбгия, бр. фізія-лбгія, п. Ііг)оІо£іа, ч. Іугіоіо^іе, слц. їугіо-Іб^іа, вл. ІугіоІО£І)а, м. физиологща, схв. физиолбги]а, слн. Пгіоіо^іа; — запозичення з латинської мови; лат. рЬу-зіо!о§іа «природознавство, філософія природи» походить від гр. сриоіоАоуіа «природознавство», утвореного з основ слів фіхлс; «природа» і Лбуос «учення, слово». — СІС2 875; ССРЛЯ 16, 1357; Кораіігізкі 324; НоІиЬ—Буег 176; КІеіп 1180. — Див. ще логіка, фізика. фізіономія, фізіономіка «учення про зв’язок психічного стану з мімікою», фізіономіст, фізіономістика, фізіономічний; — р. болг. физионбмия, бр. фізіянбмія, п. Ііг]опогпіа, ч. Іугіо-£погпіе, слц. їугіо^пбгпіа, вл. Іугіо^по-тца, м. физиономи/а, схв. физионо-мща, слн. Пгіопотіа; — запозичення з французької мови; фр. рЬузіопотіе (< рЬузіо^потопіа) «тс.» походить від лат, рЬузіо^пбтбп «той, хто пізнає душевні якості за зовнішніми ознаками», яке зводиться до гр. сриоюуусорсоу «тс.», сриоіоучсороуіа «пізнавання внутрішніх якостей індивіда за його зовнішніми
ознаками», утворених з іменників сроои; «природа» і уусоусоу «знавець, тлумач», спорідненого з псл. гпаіі, укр. знати. — СІС2 875; Фасмер IV 193; Черньїх II 310—311; Кораііпвкі 324; НоІиЬ—Буег 176; РЧДБЕ 764; Оаигаі 555; Егізк І 308—309; Воізасц 148—149; КІеіп 665, 666, 1180. — Див. ще знати, фізика. фізкультура, фізкультурник', — р. физкультура, бр. фізкультура, ч. ІігкиІІига, Іузкиїіига, слц. їугкиїійга, вл. Іївкиїіига, болг. фйзкултура, м. фискултура, схв.. фискултура, слн. ІігкиНйга; — складне слово, утворене шляхом стягнення словосполучення фізична культура. — Див. ще культура, фізика. [фійтув] «опалювач, топильник, кочегар» Шейк; — запозичення з угорської мови; уг. Гйіб «тс.» пов’язане з Ійіе-пі «опалювати», спорідненим з манс. пе-ламтаїукве «запалити», палтьігладкве «палити (у печі)», що продовжують пугр. *рі!з- «палити, опалювати». — МИТЕЗг І 1005—1006; МЗгЕНЕ І 225. фіксувати, фіксаж, фіксатив, фіксатор, фіксація-, — р. фиксйровать, бр. фіксаваць, п. вл. ІікзоАУас, ч. Ііхігоуаі, слц. ІіхігоуаҐ, Ііхоуаі', болг. фиксйрам, м. фиксйра, схв. фиксйрати, слн. Іік-йі'гаїі; — запозичення з французької мови; фр. їїхег «прикріпити, закріпити, прибити» походить від лат, Ііхив «твердий, міцний, нерухомий», пов’язаного з ЇІ^о «втикаю, закріплюю», очевидно, спорідненим з лит. сИе§1і «саджати», лтс. сііеді «колоти», бЇ£І «проростати, пускати паростки», прус, беіскіаз «місце», дангл. біс «гребля, рів». — СІС2 876; Кораіігізкі 317—318; Вгйскпег 121; ЗІаАУзкі І 229; НоІиЬ—Буег 168; РЧДБЕ 765; Баигаі 326; ВІосЬ 300; АА/аІсіе—Ноігп. І 495—496; Егпоиі— МеіІІеІ І 234; ЕгаепкеІ 93; КІеіп 466, 595. — Пор. фібула. фікус «вічнозелена тропічна рослина родини шовковицевих, Еісив Б.; [інжир]», [фікус] «тс.» О; — р. болг. м. фйкус, бр. фікус, п. слц. Іікив, ч. іїкиз, схв. фйкус, — запозичення з латин ської мови; лат. Їїсиз «фігове дерево». — СІС2 876; Кораіігізкі 318; Но-ІиЬ—Буег 166. — Див. ще фіга. [фіку-фіку] (імітація проколювання чимось гострим) Шейк; — можливо, звуконаслідувальне утворення; пор. п. їік, що виражає падіння предметів, Іікас «швидко рухатися, перевертатися», а також нім. Пскеп «швидко терти, скребти; їиіиеге», взаємний стосунок яких неясний. — ЗІаАУзкі І 228. фікція «щось неіснуюче, вигадане», фіктивний-, — р. болг. фйкция, бр. фікцьія, п. їікфа, ч. їіксе, слц. Ііксіа, вл. Ііксі]а, м. фикцща, схв. фйкци]а-, — запозичення з латинської мови; лат. Іісііо «формування, утворення; вигадка, видумки» пов’язане з Іїп^о «творю, формую, вигадую», спорідненим із псл. йега, укр. діжа. — СІС2 876; Фасмер IV 193; Черньїх II 311; Кораіігізкі 317; Вгйскпег 121; НоІиЬ—Буег 166; РЧДБЕ 765; ХУаМе—Ноігп. і 501—502; Егпоиі— МеіІІеІ І 235—236; НйііІЛУогіЬ 15; КІеіп 589. — Див. ще діжа. — Пор. фігура. філантроп «благодійник, покровитель нужденних»; — р. болг. м, фи-лантрбп, бр. філантроп, п. ч. слц. вл. ПІапігор, схв. филантроп-, — запозичення із західноєвропейських мов; н. РЬіІапіЬгбр, фр. англ. рЬіІапіЬгоре «тс.» походять від гр. <ріАау8рсотго<; «людинолюбець, благодійник», утвореного з основ іменників сріХос; «приятель, прихильник» і ау8рсотто<; «людина». — СІС2 877; Черньїх II 311; Кораііпзкі 318; НоІиЬ—Буег 166; РЧДБЕ 765; Сг. Е\уЬ. 577; Оаигаі 554; КІеіп 1172. — Див. ще антропологія, філологія. — Пор. мізантроп. Філарет (чоловіче ім'я), Філарета (жіноче ім’я), Лара, Ларя, Філа, ст. Філаретт> (1627); — р. болг. Фила-рет, бр. Філарзт; — запозичення з грецької мови; гр. ФіЛарєтос, букв, «той, хто любить доброчесність, добродій», утворене з іменників сріХос «приятель, прихильник» і етимологічно неясного арєтг] «доблесть, хоробрість, мужність». — Вл. іме-
на 93; Петровский 222; Спр. личн. имен 468; Илчев 510; Егівк І 136. — Див. ще філологія. філармонія «концертна установа», Іфілгармбнія] «тс.» Куз, філармонійний, філармонічний, [філгармонійний, філгармонічний] Куз; — р. филармб-ния, бр. філармонія, п. слц. ПІЬагтопіа, ч. ЇІІЬагтопіе, вл. ПІЬагтопуа, болг. фил-хармбния, м. филхармони]а, схв. фил-хармднща; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. ргііігіагтопірие «музичний», рЬіІЬагтопіе «філармонія», н. РНіІЬагтопіе «тс.», англ. ргііІЬагтопіс «тс.; меломан» походять від іт. ЇІІагтопісо «любитель музики», утвореного з компонентів ЇІІ- від гр. сріАєсо «люблю», фіАос; «друг, приятель» і аггпопісо «гармонійний, милозвучний» від гр. арроуіибс «гармонійний». — СІС2 877; Черньїх II 311; Кораіігізкі 319; НоІиЬ—Еуег 167; РЧДБЕ 767; Сг. ЕауЬ. 577; Оаигаї 554; Кіеіп 1173. — Див. ще гармонія, філологія. Філат (чоловіче ім’я), [Филат] Шейк; — р. Филат, бр. Філат; — очевидно, розмовна форма імені Феофі-лакт; менш переконливе пов’язання з гр. ПіАатос; «Пілат», що зводиться до лат. Рііаіиз, букв, «озброєний дротиками», похідного від рііит «кидальний спис, дротик». — Фасмер IV 193; Петровский 222; Спр. личн. имен 468; Кіеіп 1185. — Див. ще Феофілакт. філателія «колекціонування й вивчення поштових марок, конвертів і листівок з марками та штампами», філателізм, філателіст, філателістичний; — р. филателйя, бр. філатзлія, п. слц. ПІа-іеііа, ч. ПІаіеІіе, вл. ПІаіеІізі, болг. фила-телия, м. филатели]а, схв. филате-лщ'а, слн. ПІаіеІі'а; — запозичення з французької мови; фр. ргіііаіеііе «філателія» утворене з основ гр. сріАєсо «люблю», фіАос «друг, приятель» і атєАєю «звільнення від оплати» (поштова марка звільняла відправника від поштової оплати готівкою), що утворилося із заперечного префікса а- та іменника тєАос; «виконання, закінчення; плата», очевидно, пов язаного з тєААсо «сходити, підійматися». — СІС2 877; Кораіігівкі 318; Но-1иЬ—Еуег 166; Кіеіп 1172; Оаигаї 554; Ргівк II 500—501, 871—873. — Див. ще філологія. філе1 «вишивка на сітчастій тканині; ажурне в’язання»; — р. болг. м. филе, бр. філе, п. ПІе, ПІеї; — запозичення з французької мови; фр. ПІеї, букв, «ниточка» є зменш, від ПІ «нитка, пряжа», що походить від лат. ПІит «тс.», спорідненого з псл. гііа, укр. жила. — СІС2 877; 81. їууг. оЬсусгі 218; РЧДБЕ 766; Оаигаї 325; \¥аІ(1е—Ноїт. І 497— 498. — Див. ще жйла. — Пор. філе2. філе2 «м’ясо найвищого сорту із середньої частини хребта туші; очищена від нутрощів, спресована і заморожена риба», філей «тс.»; — р. болг. м. филе, бр. філе, п. ПІе, ПІеї, ч. ПІе (м'ясо), ПІеї, вл. ПІеї (м’ясо); — запозичення з французької мови; фр. ПІеї є зменш, від ПІ «нитка, низка»; французька назва зумовлена, очевидно, тим, що м’ясо ПІеї продавалось зав’язаним ниткою. — СІС2 877; Черньїх II 311—312; Фасмер IV 194; Вгйскпег 669; НоІиЬ—Еуег 167; РЧДБЕ 766; Кіеіп 591, 592; Оаигаї 325; ВІосЬ 298. — Див. ще жйла, філе1. філер «агент таємної поліції»; — р. филер, бр. філер; — запозичення з французької мови; фр. ПІеиг «тс., спостерігач; прядильник» пов’язане з ІІІег «прясти; стежити», що походить від лат. ПІо «пряду», ПІит «нитка, пряжа», спорідненого з псл. хііа, укр. жйла. — СІС2 877; ССРДЯ 16, 1374; Оаигаї 324—325; ВІосЬ 298—299; Таїсіє— Ноїт. І 497—498. — Див. ще жйла. — Пор. філе1. філіал, філія, філіація, філіальний; — р. болг. филиал, бр. філія, фі-ліял, п. ПІіа, ч. слц. слн. Ііііаїка «філіал», вл, ПІІаІа, м. схв. фили/ала; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Еіііаіе «філіал», фр. ПІІаІе «тс.», англ. ПІіа! «філіальний» утворені від лат. ПІІа «дочка», Їїііаііз «синовній», пов’язаних з Пііиз «син», яке зводиться до Чеііоз «немовля», спорідненого з гр. брАр «ма
теринські груди, СОСОК», ЛТС. дЄІ8/ «син», псл. деуа, сіо]ііі, укр. діва, доїти. — Черньїх II 312; Кораіігізкі 319; Вгйскпег 121; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 766; Таїсіє—Ноігп. І 475—476, 496; КІеіп 591. — Див. ще діва, доїти. філігрань «художній ювелірний виріб із тонкого золотого, срібного дроту; водяний знак на папері», [філігран(а)] «тс.» Куз, філігранник; — р. фили-грань, бр. філігрань, п. вл. ПІі^гап, ч. слц. слн. ПІІ^гап, болг. м. филигран, схв. филигран; — запозичення з французької мови; фр. ПІІ^гапе «філігрань» походить від іт. Іііі^гапа «тс.», первісно «низка зернин, ягід», утвореного з основ лат. йіит «нитка, пряжа» і ^гапит «зерно, зернина», спорідненого з псл. *гьгпо, укр. зерно. — СІС2 877; Фасмер IV 194; Кораііпзкі 319; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 766; ВІосЬ 299; Оаигаі 325; КІи^е—Міігка 197; КІеіп 591. — Див. ще жила, зерно. — Пор. філе1. філіжанка «чашка, склянка», [фи-лижанка, фаліжанка ЛЖит]; — бр. філіжанка, п. ІІІІгапка; — запозичене з турецької мови, можливо, через польське або румунське посередництво (рум. ЇІІІ^еап «тс.»); тур. (іпсап, ПІсап «чашка» походить від ар. Пп^ап, Їіп§ф1 «тс.»; суфікс -ка додано, можливо, за аналогією до чашка. — Акуленко 138; СІС2 877; КісЬЬагсіі 48; 81, \ууг. оЬсусЬ 218; Вгйскпег 121 — 122; 81а\уЯкі І 229; Вегп. І 281; БокоІзсЬ 49. — Див. ще финджал. філіппіка «гостра промова, виступ проти кого-, чого-небудь»; — р. филйп-пика, бр. філіпіка, п. ч. слц. їіііріка, болг. филипйка, м. филипика, схв. фи-лйпика, слн. їіііріка; — запозичення з грецької мови; гр. сріАітгтпиоі «філіппіки» виникло шляхом стягнення словосполучення оі Аоуоі ФіХітгтпиоі «промови проти Філіппа» (патріотичні промови Демосфена проти агресивної політики і воєн царя Філіппа II Македонського в IV ст. до н. е.). — СІС2 877; ССРЛЯ 16, 1378; Кораііпзкі 319; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 766; КІеіп 1173. — Див. ще Пилйп, філологія. філістер «міщанин, обиватель», фі-лістерство, (заст.) [філістерія\ «філі-стерство» Нед; — р. болг. филйстер, бр. філістзр, п. слц. вл. ПІІзіег, ч. Гііівіг, м. филистер, схв. фйлистер, слн. П-Іізіег; — запозичення з німецької мови; н. РЬіІізїег «філістер, міщанин» виникло в середньовічних німецьких університетах як зневажлива назва міщан, обивателів на основі німецької форми назви ворожого євреям біблійного племені РЬіІівІег «філістимляни», утвореної від гр. ФіАютїуоі, яке зводиться до гебр. реІІ8ІТт «філістимляни», пов’язаного з назвою країни РеІе8еІЬ «Палестина». — СІС2 877; Черньїх II 312; Фасмер IV 194; Кораііпзкі 319; Вгйскпег 121; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 766; КІи^е—Міігка 548—549; КІеіп 1173. філогенез «історичний розвиток як окремих видів і більших систематичних груп організмів, так і органічного світу в цілому», філогенія, філогенетичний; — р. филогенез, бр. філагенез, п. їііо^е-пега, ч. їуіо^епеге, слц. вл. їуіо^епега, болг. филогенеза, филогенезис, схв. фи-логенеза; — запозичення з німецької мови; термін н, РЬуІо^епезе утворив німецький біолог Е. Геккель (Е. НаескеІ, 1834—1919) з основ гр. сриЛоу «рід, плем’я» (від срї>єіу «рости», спорідненого з псл. ЬуІІ, укр. бути) і уєуєоїс; «походження», пов’язаного з уєуос; «рід». — СІС2 877—878; Кораіігізкі 320; РЧДБЕ 767; КІеіп 1179.— Див. ще бути1, ген1. — Пор. фізика. Філогбній (чоловіче ім’я), ст. Філо-гон'ь «родителелюбець» (1627); — р. Филогдний, бр. Філагдній; — запозичення з грецької мови; гр. ФіАоуоуос;, букв, «той, хто любить своє потомст-во», утворене з основ гр. сріАєсо «люблю» і убуос; «народження, потомство», спорідненого з псл. г^іь, укр. зять. — Вл. імена 94; Беринда 239; Петровский 223; Спр. личн. имен 468. — Див. ще ген1, зять, філологія. філодендрон (бот.) «рід рослин родини ароїдних, РЬіІоЬешігоп»; — р.
болг. филодендрон, бр. філадбндран, п. ч. слц. їііосіепдгоп, слн. Піосіепсігоп; — назва, засвоєна з новолатинської наукової номенклатури; нлат. рНіїосІепсІгоп утворене з основ гр. сріАос; «друг» і бєуброу «дерево»; назва зумовлена тим, що ця рослина в’ється по деревах. — СІС2 878; 51. \ууг. оЬсусЬ 219; НоІиЬ—Буег 167; N50 1857; КІеіп 1173. — Див. ще Пилип, філологія. філоксера (ент.) «комаха, що паразитує на винограді та інших рослинах, РЬуІІохега Воу.», філоксерія, філоксерний — р. филлоксера, бр. філаксе'ра, п. ПІокзега, ч. слц. ПІохега, болг. м. схв. филоксера; — назва, засвоєна з новолатинської наукової номенклатури; нлат. рЬуІІохега утворене з основ гр. фіЗААоу «листок», спорідненого з лат. їо-Иііґп «тс.», і ?рр6<; «сухий», можливо, спорідненого з дінд. кзага- «гарячий, палючий». — СІС2 878; Кораіігізкі 320; РЧДБЕ 767; Егізк II 336, 1050—1051; Воізаср 678, 1041; КІеіп 607, 1179. — Див. ще фоліант. філологія, філолог, ст. філолога (1627); — р. болг. филолбгия, бр. філологія, п. слц. ПІоІо^іа, ч. ПІоІо^іе, вл. Іііоіо^, м. филологща, схв. филологи/а, слн. ПІоІо£І]а; — запозичення з латинської мови; лат. рЬіІоІо^іа «любов до науки й літератури; літературно-наукові заняття» походить від гр. сріАоАоуіа, букв, «любов до слова», пов’язаного з сріАб-Аоуос; «той, що любить науки, вчений», утвореним з основ іменників сріАос; «друг», яке переконливої етимології не має, і Абуос; «слово, вчення, розповідь». — СІС2 878; Черньїх II 313; Ко-раїіпзкі 320; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 767; 5кок І 517; Егізк II 1018—1020; Воізасц 1027; КІеіп 1173. — Див. ще логіка. — Пор. Пилйп, Феофіл, філантроп, філософія. Філон (чоловіче ім’я), [Филін, Хви-лбн]; — р. Филдн, бр. Філон; — запозичення з грецької мови; гр. сріАсоу, букв, «люблячий», пов’язане з сріАєсо «люблю», сріАос; «друг». — Петровский 223; Спр. личн. имен 468. — Див. ще Пи лйп, філологія. — Пор. філантроп, філософія. філософія, філософ, [филозбф, фи-лозбфія, филозофйста, філозофіста ВеЗн, Шейк], [филозбп {хвилозбп)] «мудрець» Бі, [филозофйчний], філософський, \фільозбфний] «мудрий» Нед, філософствувати, філософувати, ст. філосбфіа «мудрость, любленіє мудрости, любомудріє» (1627); — р. болг. филосб-фия, бр. філософія, др, философия, п. ПІогоїіа, ч. ПІозоїіе, слц. ІІІозоїіа, вл. їііо-гоїца, м. филозофи/а, схв. филозофи/а, слн. ІІІогоПр, стел, фндософніа; — запозичення з грецької мови; гр. сріАооосріа «любов до знання; філософія» пов’язане з сріАооосрос; «освічений, учений», утвореним з основ іменників сріАос «друг» і оосріа «наука, мудрість». — СІС2 878; Фасмер IV 194; Черньїх II 313; Кора-Ііпзкі 320; Вгйскпег 122; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 767; Зкок І 517; КІеіп 1174. — Див. ще Софія, філологія. [фільбанок] «більший гембель» О; — неясне. фільварок «маєток з будівлями; хутір або виселок», [фольварок] Нед, ст. їоІАУагку (1500); — р. фольварк, бр. фальварак; — запозичення з польської мови; п. їоІАУагк «фільварок» походить від н. Уог\уегк «фільварок; хутір», що складається з префікса уог-, спорідненого з гр. тгро, ав. Гга, лат. ргб, дінд. рга- «перед, за», укр. про-, про, та іменника \Уегк «діло, праця». — Шелудько 50; ЗІаАУзкі І 233—234; КІи^е— МКгка 825, 854. — Див. ще верстат, пра-, про. фільдекос «шовковиста кручена бавовняна пряжа; міцні нитки для ремонтування рибальських сітей»; — р. филь-декбс, бр. фільджбе, п. їїісіекоз; — запозичення з французької мови; фр. ПІ б'Есоззе, букв, «шотландська нитка», складається з іменників ПІ «нитка» та Есоззе «Шотландія». — СІС2 878; Фасмер IV 194; Кораіігізкі 318; ВІосЬ 298. — Див. ще філе1. — Пор. фільдеперс. фільдеперс «шовковиста пряжа, схожа на фільдекос»; — р. фильдеперс, бр.
фільдзперс; — запозичення з французької мови; фр. ПІ сіє Регве, букв, «перська нитка», складається з іменників ПІ «нитка» і Регзе «Персія, перс». — СІС2 878. — Див. ще перс, філе1. — Пор. фільдекос. фільм, [фільмар] «кінофахівець, кіномеханік» Куз, фільмувапги-, — р. фильм, бр. фільм, п. ч. слц. вл. Піт, болг. м. филм, схв. фйлм, слн. (їіт; — запозичення з англійської мови; англ. Піт «фільм, плівка, оболонка» походить від дангл. ІІІтеп «плівка», пов’язаного з дангл. ІеІІ «шкіра», спорідненим з дісл. ІеІІ, Ї)а11 «тс.», двн. ІеІ, нвн. ЕеІІ «шкіра, хутро», лат. реіііз (< *реІпіз) «шкіра, пергамент», псл. *ре!па, укр. пелена. — СІС2 879; Черньїх II 313; Фасмер IV 194; НоІиЬ—Еуег 167; РЧДБЕ 766; Кіеіп 582, 592; Угіез АЕ'У 123. — Див. ще пелена. — Пор. пліва. фільонка «щиток з фанери або тонкої дошки в каркасі дверей, шафи тощо», {філюнок} «тс.» Гор, фільончастий' — р. филенка, бр. філенга, п. Іііипек, П1ип£; — запозичене (частково через польське посередництво) з німецької мови; н. Ей11ип§- «заповнення, футерування» пов’язане з ІйІІеп (двн. ІиІІеп) «заповнювати», спорідненим з гот. днн. ГиІЦап, дангл. ІуІІап, дісл. ІуІІа «тс.», псл. *рь1пь, укр. повний. — Фасмер IV 194; Булич РФВ 15, 356; КІи^е— Міігка 223; Маігепаиег 157; Кіеіп 627; Угіев АЕ'У 148. — Див. ще повний. [фільтифікетний] «манірний, церемонний» Нед, [фільтифікутетний] «тс.» Бі, [фільтикутетний, фільти-культяпний\ «тс.» Шейк; — афективне утворення неясного походження. фільтр, фільтрат, фільтрація, [фільтрбвник] «фільтрувальник» Куз, фільтрівний, фільтрувальний, фільтрувати-, — р. фильтр, бр. фільтр, п. ч. ПИг, слц. вл. ПИег, болг. фйлт-ьр, м. филтер, филтар, схв. фйлтар, слн. ГГНег; — запозичення з німецької мови; н. Еіііег через фр. ІІІіге походить від слат. ПІігигп «фільтр із повсті», що виникло в X ст. з герм. ГіИ (> нвн. Еііг), спорідне ного з псл. *рьІ8Іь, укр. повсть. — СІС2 879; Черньїх II 313—314; Фасмер IV 195; Кораіігізкі 320; Вгйскпег 122; НоІиЬ— Еуег 167; РЧДБЕ 767; КІи^е—Міігка 197; Оаигаї 325; ВІосЬ 299; Кіеіп 582, 592. — Див. ще повсть, фільц. фільц «повсть», [фільцувати] Куз; — р. фильц, п. ч. вл. Іііс, болг. м. филц, схв. филц-, — запозичення з німецької мови; н. Еііг (двн. свн. уііг) «повсть» споріднене з днн. Іііі, дангл. ІеІІ, псл. *рьІ5Іь, укр. повсть. — 5Е иуг. оЬсусЬ 218; НоІиЬ—Еуег 166; РЧДБЕ 767; Кіи-£е—Міігка 197—198; Кіеіп 582. — Див. ще повсть. — Пор. фільтр. [філютерний] «шахрайський; задирливий, зачіпливий» Куз; — бр. [фі-лютьі] «хитрощі», ч. Іііиіа «пройдисвіт, шахрай»; — запозичення з польської мови; п. Піиіегпу «жартівливий, хитрий, грайливий» утворене від ІІІиі «жартівник, шахрай, крутій», яке походить від фр. ст. Піоиі (фр. Гііои) «тс.», можливо, пов’язаного з лат. ПІит «нитка, пряжа». — Вгйскпег 122; ЗІаАУвкі І 229; НоІиЬ—Еуег 167; Оаигаї 325; ВІосЬ 299. фіміам «пахуча речовина для обкурювання, ладан»; — р. фимиам, бр. фіміям, др. фимияні), фемиянт>, ти-миянь, болг. темян, тамян, м. та-м/ан, тем]ан, схв. там/ан «тс.», слн, іі'ті)ап, стел, фнмнллгь; — через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької; гр. &цціауа «фіміам» пов’язане з ЕКЗрібсоо «кадити, курити, обкурювати димом», похідним від іменника 9йц6<; «життя, душа, свідомість; дим», спорідненого з псл. буть, укр. дим. — СІС2 879; Черньїх II 314; Фасмер IV 195; Воізасц 356—357; Егізк І 693—694; ЕгаепкеІ ПО; ХУаИе—Ноїт. І 561—562; Егпоиі—МеіІІеІ І 260. — Див. ще дим. фін1, фінка\ — р. финн, бр. фін, п. ч. слц. вл. Еіп, болг. фин, финн. м. Фйнец, схв. Фйнац, слн. Еіпес; — запозичення зі скандинавських мов; шв. Ііппе «фін», дісл. Ііппг «тс.» (пор. лат. Ееппі (мн.), гр. ФІУУОІ «тс.»), можливо, споріднені з гот. Ппрап «знаходити» і
первісно означали «мисливець, стрілець»; фінка «вид ножа» виникло внаслідок скорочення словосполучення фінський ніж. — Фасмер IV 195—196; Угіев АЕ\¥ 120—121. [фін2] «хрещеник Г; молодий (у відношенні до весільних батьків) Ме», фіїн «тс.», [фіна] «хрещениця Г; молода (для весільних батьків) Ме», фіїна, [фйна Нед, филйна Нед] «тс.», [фіна] «молода (на весіллі)» Ме, [фінбвщи-на] «крижмо»; — запозичення з румунської та молдавської мов; рум. Ііп, (іпа, молд. фин, фйнз виводяться від лат. *ІІІІапиз, похідного від ЇЇІіиа «син». — Дзендзелівський НЗ УжДУ 26/2, 31 — 32; ЗсЬеІшіко II 144; Уіпсепг 1; УгаЬіе Котапозіауіса XIV 141 —142; СДЕЛМ 457; ББКМ 304; Ризсагіи 52. — Див. ще діва, доїти, філіал. фіна (зоол.) «личинка солітера», фінка, фіноз; — р. фйнна, бр. фіна; — запозичення з німецької мови; нвн. Ріппе (свн. уіппе, рііппе) «плавець риби; прищ; глист» продовжує споріднене З ГОЛ. УІП «плавець риби; прищ; вугор», норв. [Ііпп(е)] (бот.) «мичка, Нагнив Б.», шв. [іеп(а)], флам. уітте «колос»; в основу всіх значень лягло поняття «гострий наріст». — СІС2 880; КІи^е—Міігка 198—199. фінал, фіналіст; — р. болг. финал, бр. фінал, п. Ііпаї, ч. слн. їіпаїе, слц. вл. їіпаїе, м. финал{е), схв. финал; — запозичення з італійської мови; іт. їіпаїе «фінал; кінцевий, остаточний, заключний» походить від лат. їіпаїіз «кінцевий», пов’язаного з Їїпіз «межа, кінець». — СІС2 879; Черньїх II 314; Фасмер IV 195; Кораіігізкі 321; НоІиЬ— Буег 167; РЧДБЕ 768; АУаІбе—Ноігп. 1 502—505; КІеіп 592. — Див. ще фініш. фінанси, фінансист, фінансувати; — р. финансьі, бр. фінансьі, п. їіпапзе, ч. Ііпапсе, слц. Ііпапсіе, вл. Ііпапсу, болг. финанси, м. финансии, схв. финанафе, слн. Ііпапсе; — запозичення з французької мови; фр. Ііпапсе «наявні гроші; державні прибутки; фінанси» зводиться до нлат. їіпапііа «державні прибутки, фінанси», похідного від слат. Іїпаге, паралельного до лат. ІІпІге «обмежувати, визначати, закінчувати», пов’язаного з Гїпіз «кінець, фініш». — СІС2 879; Черньїх II 314; Фасмер IV 195; Вгйскпег 122; Кораііпзкі 321; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 768; Оаигаі 325; ВІосЬ 300; Кіи^е—Міігка 198; КІеіп 592. — Див. ще фініш. [фінгувати] «прикидатися, вдавати, симулювати, вигадувати» Куз; — запозичення з польської мови; п. ііп^оаузс, як і ч. їіп^оуаі, слц. Ііп^оуаҐ, слн. їіп^ігаїі «тс.», можливо, через посередництво нім. їіп^іегеп «тс.», походить від лат. Ііп^о «торкаюся; вигадую; прикидаюся». — 5ЛР II 884. — Див. ще фікція. [фінда] «легковажна дівчина», [фін-дюрка] «повія», [финдюрка] «тс.» Нед, [финдюровати] «жити розпусно» Пі, Нед; — афективне утворення. — Пор. фіцька. фінезія «делікатність, чуйність, такт» Куз; — запозичення з польської мови; п. Ііпег]а «витонченість», як і вл. Ііпе-за, болг. финес, м. финеса «тс.», походить з французької або італійської мови (іт. їіпегха «витонченість»); фр. їіпеззе «тонкощі, вміння, люб’язність, увага» є похідним від Ііп «тонкий, ніжний». — Кораііпзкі 321; Оаигаї 326; ВІосЬ 299. — Див. ще файний. — Пор. фініш. фінік, [фйник] «фінік» Нед, [пи-ник] «тс.» Мак; — р. фйник, бр. фінік, др. финикт>, фоникт>, болг. финй-ков, стел, фннніеь; — запозичення з грецької мови; гр. сроїуі^ «фінік, фінікова пальма; темно-червоний, малиновий» певної етимології не має; можливо, пов’язане з сроіуос «криваво-червоний», ербуос «убивство» і 9єіусо «бити, вражати»; можливо також, що слово східного походження, звідки й сама пальма, і є тотожним з назвою для Фінікії. — СІС2 879; Черньїх II 314; Фасмер IV 195; ХУаІгіе— Ноігп. 1 332—333; Егізк І 657—658, II 1032, 1033; КІеіп 414, 1175.
фініфть «емаль, якою покривають візерунки на металевих виробах та на фарфорі», [фініфта] «тс.» Куз; — др. финипт'Ь, химипет'ь; — запозичення з грецької мови; сгр. хі’рєито'' «тс.» пов’язане з хирЕІ» «плавка, сплав», є похідним від хорєо<е «змішую». — СІС2 880; Фасмер IV 195; Егізк II 1090— 1093, 1124—1125. — Див. ще хімія. фініш, фінішер, фінішувати' — р. болг. м. фйниш, бр. фініш, п. Ііпізг, ЇІПІ5ІТ, ч. слц. їіпій, схв. фйниш; — запозичення з англійської мови; англ. Іі-ПІбЬ «фініш» ПОХОДИТЬ ВІД фр. СТ. ІЄПІ88-(> фр. ІІПІ88-), пов’язаного з Іепіг (> фр. Ппіг) «кінчати, завершувати», що зводиться до лат. ІТпіо, -їге «обмежую, огороджую, закінчую», похідного від Іїпіз «межа, рубіж, кінець; мета», етимологія якого не з’ясована; можливо, постало з *Пр8пІ8 «щось укріплене», пов’язаного з ії§о «вбиваю, втикаю». — СІС2 880; Черньїх II 314; Кораіігізкі 321 — 322; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 768; КІеіп 593; \¥а!сіе—Ноїгп. І 502—504. — Пор. фіксувати, фінал. фіноз (бот.) «дереза»; — фонетичний варіант ботанічної назви спіндза (див.). фінт (спорт.) «оманливий рух, удаваний випад», [фінта] «хитрощі, викрут, виверт» Куз; — р. болг. финт, бр. фінт, п. ч. слц. їіпіа, м. фйнта, схв. финта, слн. їіпіа; — запозичене з італійської мови, очевидно, за німецьким посередництвом (н. Еіпіе «хитрощі, виверти, зокрема у фехтувальному мистецтві»); іт. їіпіа «удавання, прикидання» походить від лат. їіп§о «торкаюся, гладжу, формую, вигадую». — СІС2 880; Черньїх II 315; Фасмер IV 196; 81. \ууг. оЬсусЬ 220; МасЬек Е8ЛС 143; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 768; Маігепаиег 157; К1и§е— Міігка 199; Мезііса 602. — Див. ще фікція. — Пор. фінгувати, хвинтйти. [фінтіфлюшки] «дрібнички, дурниця» Шейк; — р. финтифлюшки, бр. фінціклюшка, п. їіпііїїизгка;—-не зовсім ясне; можливо, запозичення з французької мови; фр. їапїгеїисЬе «ба-лабончик, дрібничка» (зближене з фінт, фінта «трюк») через латинське посе редництво (слат. їатїаїйса) виводиться від гр. ігоцфбХи^ «пузир, бульба», пов’язаного з тецфі^ «набрякати», вірм. р'атр'изі «сечовий міхур», псл. рррь, укр. пуп, пупер «пташиний шлунок». — Фасмер IV 196; Кораіігїзкі 322; Егізк II 503. — Пор. пуп, пупер, фінт. фіолетовий, [фіолетний] Куз, Нед, фіолет, позафіолетовий Куз, ультрафіолетовий; — запозичення з польської мови; п. їіоіеі «фіолетовий колір», їіоіеіохуу, як і р. фиолетовьій, бр. фія-летавьі, ч. слц. уіоієі’, болг. м. вио-летов, слн. уі]61ісазі, походить від нім. уіоіеіі «тс.», яке через фр. уіоієі «тс.» (уіоіеііе «фіалка») зводиться до лат. уіоіа «фіалка». — Черньїх II 315; Фасмер IV 196; 81. хмуг. оЬсусЬ 220; 81ахузкі І 229; Вгйскпег 122; НоІиЬ—Буег 508; КІи§е—Міігка 822; Оаигаі 752. — Див. ще фіалка. [фіомак] (бот.) «ялівець звичайний, Липірегиз соттипіз Б.»; — неясне. фіона — див. хвилівник. фіорд «довга й вузька морська затока з високими стрімкими берегами», [ферда] «тс.» Куз; — р. фидрд, фьорд, бр. фіерд, п. їіогф ч. слц. вл. їрґф болг. фидрд, м. фіорд, схв. ф]дрд, слн. і]бгсі; — запозичення зі скандинавських мов, найвірогідніше, з норвезької; норв. дат. шв. Ї|’огс1 «тс.» походить від дісл. І]ргдг, якому відповідають нвн. Ебгсіе, \/бгсіе «фіорд» і Еигі «брід», споріднені з лат. рогіиз «порт». — Акуленко 141; СІС2 880; Кораіігізкі 322; НоІиЬ—Буег 168; РЧДБЕ 768; К1и§е—Міігка 225— 226; КІеіп 593, 594; Vгіе8 АЕ\У 126. -Див. ще порт2. [фіра] «віз», [фірка О, хвіра Нед, Шейк], [фе'ра] О «тс.»; — фонетичний варіант запозиченого з німецької мови слова [фура] (хура) (н. ЕиЬге «віз, підвода»), зумовлений, можливо, єврейським посередництвом. — Шелудько 51. — Див. ще фура. фіранка «занавіска на вікні», [хвіранка] ЛЧерк, [охвіранка] Па; — бр. фіранка, п. їігапка, ч. їігЬапек; — за
позичення з німецької мови; н. УбгІіап§ (свн. уйгЬапс, уогЬапс) «завіса на вікні» утворене з префікса уог- «перед», спорідненого з псл. *рег-, рго-, укр. пере-, про-, і дієслова Ьап§еп (двн. ІіаЬап) «висіти», спорідненого з дангл. Ьбп (< *ЬоЬап), гот. ЬаЬап, хет. §ап§-, капк- «висіти», лат. сипсіог «вагатися», дінд. запкаїе «хитається». — Шелудько 50; 81. \муг. оЬсусІї 220; 81а\мзкі І 229—230; Вгйскпег 122; НоІиЬ—Еуег 168; К1и§е—Міігка 288, 825. — Див. ще фартух. [фірас] «тартак (лісопильний завод)» Нед, Шейк, [фірес] «пилка» Лизанец, [фіріс] «тс.» тж; — запозичення з угорської мови; уг. їйгезг «пилка», йгезгеїпі «пиляти, різати» етимологічно неясні. — Лизанец 632; МГМТЕЗг І 1002. [фірми] «косоокий» О; — неясне. [фірлєтка] (бот.) «вид зірок ліхніс, ЬусЬпіз Поз сисиїі Е.» Мак; — р. [фир-летка], п. їігіеіка; — очевидно, видозмінене запозичення з латинської мови; слат. їагіагіа, їеііагіа «тс.» неясного походження. — Вгйскпег 122. [фірлюлюк] (орн.) «лісовий жайворонок, ЕиІІиІа агЬогеа Е.» Шарл; — звуконаслідувальне утворення від вигуку фір-лю-лю, що імітує спів цієї пташки. фірма1 «велике виробниче об’єднання; підприємство»; — р. болг. м. фйрма, бр. фірма, п. ч. слц. вл. їігта, схв. фйрма, слн. їігта; — запозичення з італійської мови; іт. їігта «підтвердження, підпис» пов’язане з їігтаге «підписувати, затверджувати», що зводиться до лат. їігтаге «підтверджувати, підсилювати», похідного від їіггпиз «міцний, стабільний, надійний, сильний». — СІС2 880; Черньїх II 315; Фасмер IV 196; Кораііпзкі 322—323; Вгйскпег 122; НоІиЬ—Еуег 168; МасЬек Е8ЛС 143; Таїсіє—Ноїт. І 480; Кіеіп 594. — Див. ще ферма. [фірма2] «форма (для відливання з металу, для печива); вид глиняного підсвічника у формі кренделя», [фірмак] «модель із дерева, за якою роблять глиняну форму для металевого лиття; спресований у вигляді фігури овечий сир», [фірмам] «форма для відливання металевих виробів» Шейк, [фйрмам] «тс.» Нед; — очевидно, результат видозміни слова форма (див.). фірмамент «небозвід, небеса» Куз; — п. ч. слц. вл. їігтатепі; — запозичення з латинської мови; лат. їігтатепіит «опора, підпора» пов’язане з їігто, -аге «зміцнювати, утверджувати». — Кораііп-зкі 322—323; МасЬек Е8ЛС 143; НоІиЬ— Еуег 168; КІи§е—Міігка 199; ДУаІсІе— Ноїт. І 505; Кіеіп 594. — Див. ще фірма1. [фїрман1] «візник», [фірманйна] «тс.», [фірманка] «візникування; дружина фір-мана», [фірманити], [фірманкувати] Куз; — фонетичний варіант запозиченого з німецької мови слова [фурман] (н. ЕиЬгтапп), зумовлений, можливо, єврейським посередництвом. — Див. ще фура, фурман. фірман^ «указ султана, шаха»; — р. фирман, бр. фірман, п. їегтап, їігтап, болг. ферман, м. ферман, схв. фермам, — запозичення з турецької мови; тур. їегтап «султанська грамота, указ» походить від перс. їагтап «наказ», пов’язаного з дперс. їгатапа «тс.», спорідненим з дінд. ргатапаЬ «міра, правило», псл. *рег-, рго, тега, укр. пере-, про, міра. — СІС2 880; Фасмер IV 196; Кораіігівкі 313; Вгйскпег 122; ЕокоізсЬ 47; Кіеіп 594. — Див. ще міряти, пере-, про. [фірмацити] «тратити, тринькати» Нед, Шейк, ст. фримарчити (XVII ст.); — видозмінене запозичення з польської мови; п. їгутагсгус «міняти, гендлювати» (з XV ст.) походить від свн. угі-тагкеі (> нвн. Егеітагкі) «вільна торгівля», угїтагкеіеп «торгувати, міняти», складних слів, утворених з компонентів УґТ- (> нвн. їгеі) «вільний», спорідненого з псл. ргі]аіі, укр. прийти, сприяти, і тагкеі (> нвн. Магкі) «торг», що походить від лат. тегсаіиз «купівля, торг», пов’язаного з тегсагТ «торгувати, купувати». — Кораіігівкі 340; Зіау/зкі І 239; Вегп. І 285. — Див. ще меркантильний, прийти. — Пор. ярмарок.
[фірналь] «залізний гак на кінці дишла» Шейк; — п. ІогпаІ «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Уогпа^еІ «передній цвях» утворене з компонентів уог- «перед» і Иа§еІ «цвях». — Див. ще ніготь, нога, фартух. — Пор. ухналь. фіровати, фіровщина — див. офіра. Фірс (чоловіче ім’я), Фурс, ст. Фирсь «жезлв, в"Ьтвь» (1627); — р. Фирс, бр. Фірс, — запозичення з грецької мови; гр. Оироос; утворене від &йроо<; «тирс (жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса); прикрашений жезл, який носили під час святкових процесій». — Вл. імена 94; Беринда 210; Петровский 224; Спр. личн. имен 468; Егізк І 697; Воізасц 359. фірталок, фірталь, фірталька — див. ферділь. [фірчати] «сюрчати», [фірчак] «цвіркун»; — звуконаслідувальне утворення; пор. вигук фр-фр-фр, що імітує сюрчання. фісгармонія (музичний інструмент); — р. фисгармбния, бр. фісгармонія, п. ІізНагтопіа, ч. ІузЬагтопіит, слц. ІузЬагтопіка, болг. фисхармбниум, схв. хармони](ум), слн. Ьагтбпі]; — запозичення з німецької мови; н. ЕізЬаг-топіит (РЬузЬагтопіка) утворене з основ гр. фйсга «ковальський міх», що зіставляється з псл. руха, укр. пиха, і арцоуіа «гармонія». — СІС2 880; Кора-Іігізкі 323; НоІиЬ—Буег 176; Егізк II 1055—1057; Воізасц 1042—1043. — Див. ще гармонія, пих. — Пор. фізаліс. фіск «державна скарбниця», фіскал «у Росії з XVIII ст. — урядовець, який таємно наглядав за виконанням урядових розпоряджень і за додержанням інтересів державної скарбниці», фіскальство, фіскальний «стосовний інтересів державної скарбниці», фіскалити «робити доноси, наклепи»; — р. м. фис-кал, бр. фіскал, п. Іізк, ІізкаІ «робітник фінвідділу», ч. ІізкаІ «чиновник державної скарбниці; адвокат», слц. ІізкаІ «адвокат», вл. Іізкиз «фіск», болг. фиск «державна скарбниця», схв. фйскал «службовець державної скарбниці», фйш-кал «фіскал, адвокат»; — запозичення з латинської мови;- лат. Іізсаііз «казенний» пов’язане з Іізсиз «державна скарбниця; кошик; каса», спорідненим з гр. тгі&о<; «діжка, винна бочка». — СІС2 880; Фасмер IV 196; Кораііпзкі 323; НоІиЬ—Буег 168; К1и§е—Міігка 392; ХУаІсІе—Ноїт. І 506; Рокоту 153; КІеіп 594. — Пор. конфіскувати. фісташка (бот.) «Різіасіа Б.», фі-сташник; — р. фисташка, бр. фісташка, п. Іізіазгек «арахіс», різіафа «фісташка»; — запозичене з французької мови (очевидно, через російську, з огляду на початкове ф-); фр. різіасЬе через посередництво іт. різІассЬіо і лат. різіасіит «фісташка» запозичене з грецької мови; гр. тпотахюу «фісташковий горіх», тотаиг] «фісташкове дерево» — слова східного походження (їхнім першоджерелом вважається перс. різіаЬ «фісташковий горіх»); початкове ф- у р. фисташка пояснюється впливом тур. Іізіїк «тс.» (Фасмер IV 197). — Черньїх II 315; Горяев 392; 81. \муг. оЬсусЬ 221; Кораіігізкі 323, 753; МікІ. ТЕІ 1297; КІи§е—Міігка 552; Егізк II 544; КІеіп 1190. — Див. ще пистація. фістула «вид флейти; фальцет; канал, що сполучає виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри», [фйс-тула] Шейк, ст. фістула (1627); — р. фйстула, бр. фістула, п. Гізіиіа, ч. Іізіиіе, слц. Іізіиіа, болг. фйстула, м. схв. фйстула; — запозичення з латинської мови; для лат. Гізіиіа «труба, трубка; канал» припускається зв’язок з дієсловом Ппсіеге «розколювати, розщеплювати», спорідненим з дінд. ЬЬіпасІті «розколюю»; іє. *ЬЬеісі- «розколювати»; розглядається як поширення кореня *ЬЬеі(з)- «бити», звідки також псл. Ьііі, укр. бити. — СІС2 880; Фасмер II 197; Горяев 392; Вгйскпег 122; 8Б м/уг. оЬсусЬ 221; Кораііпзкі 323; МасЬек Е8ЛС 143; НоІиЬ—Буег 168; ХУаІсІе— Ноігп. І 500—501, 506—507; КІеіп 176, 594, 595. — Див. ще бити1. фіта «назва літери в російській до-реформеній абетці (О)», [фіта, фйта]
«тс.» Куз; — р. фита, бр. фіша, др. вита; — запозичення з грецької мови; гр. 9г|та «назва восьмої літери грецького алфавіту» походить із семітських мов, можливо, від назви дев’ятої літери геб-райського алфавіту ІеіИ, яку зіставляють з ар. іауі «гадюка, змія». — Фасмер IV 197; Егійк І 674; Воізаср 345; КІеіп 1595, 1606. фіто- (перший компонент складних слів типу фітоклімат, фітотерапія); — р. болг. м. схв. фато-, бр. фіта-, п. слн. їііо-; — запозичення з грецької мови; гр. сритом «рослина, пагін» пов’язане з <рї)<л «вирощую, створюю, породжую», яке походить з іє. *Ь1іей- «рости», звідки й псл. Ьуіі, укр. бути, а також псл. ЬуІо, ЬуІь)е, укр. било «стеблина», билина «рослина». — СІС2 880; Кораііпзкі 323; 51. м/уг. оЬсусІї 221; Воізасц 1043—1044; Егівк II 1052—1054. — Див. ще било1, бути1. — Пор. фізика. фіть «вигук, що імітує свист», \фітю-фітю] ВеБ, [фітик] (орн.) «кропив'янка, 8уМа їіііз», [фітчик] (орн.) «вівчарик, РйуІІозсоризй ІгосНіїиз Б.», [фітькало] «болотяна черепаха» ВеНЗн, фітькати, [фітьфолюкати] «кричати, як перепел» Шейк, [фітькатися] «вештатися, віятися» Ме; — р. фить, бр. фіць, п. Пі!, слц. Пі’; — звуконаслідувальне утворення, що імітує свист, швидкий рух предметів у повітрі тощо. — Пор. ф’ю, хвіть. [фїтька] «кисіль, рідка каша» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов’язане із звуконаслідувальним фіть (рідку кашу можна хлистати). — Див. ще фіть. [фіфак] «гультяй» Она, ВеБ; — р. фйфа «легковажна дівчина», фйфикус «хитра, спритна людина», п. [ПІ] «хитрість, лукавство, витівка; фокус», [їіїак] «хитра, спритна людина», ч. їіїа (глузл.) «погана господарка», їіїікиз «хитрун»; — запозичене з німецької мови, можливо, через посередництво польської; н. рП-ІП§ «хитрий, спритний», РПіїікив «пройдисвіт» пов’язані з Рїіїї «свисток, свист; хитрощі; трюк», утвореним від рїеіїеп «свистіти, насвистувати» (свн. рПГе, двн. рїії(ї)а «свист(ок)»), яке походить від нар.-лат. ріра «сопілка, дудка» і далі від звуконаслідувального лат. рїро «пищу (про птахів)» (пор. звуконаслідувальний вигук укр. пі-пі). — 8\У І 737; К1и§е—Міігка 542, 543; КІеіп 1189. — Пор. файка. ІфїфолотеньІ «весельчак» О; — очевидно, нерегулярне експресивне утворення, що виникло на основі [фіфак] «гультяй» (пор. також р. фйфикус «хитра, спритна людина», п. [ПГ] «хитрість, лукавство, витівка; фокус»), — Див. ще фіфак. фіцігбрний — див. відзігорний. [фїцькаї «легковажна дівчина»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі [фіфак] «гультяй» (пор. р. фйфа «легковажна дівчина»); не виключений також зв’язок із ч. їіска «помічниця» (хатньої служниці), їісек «помічник», що є фамільярними розмовними формами від нім. Уісе- «віце-» (Масіїек Е8ЛС 142); менш імовірний зв’язок з уг. їіскб «хлопець, парубок», утвореним від Іі, їій «хлопець, син». — Вагсгі 79; ММТЕ8г І 905. — Пор. фик. фіша «кружечок, кубик, квадратик і т. ін. у деяких настільних іграх для рахування очок, взяток тощо» Куз, фішка «тс.»; — р. фйшка, бр. фішка, п. Пйгка, болг. фиш «талон; невеликий клаптик паперу для записів», м. фиша; — запозичення з французької мови; фр. їісіїе «марка, фішка в грі» утворене від іїсіїег «заганяти, вбивати», що походить від нар.-лат. *їі§ісаге, пов’язаного з ЇТ§о «встановлюю, прикріплюю». — Фасмер IV 197; 81. м/уг. оЬсусЬ 221; Кораіігізкі 323; Маігепаиег 158; ВІосИ 296—297; Оаигаі 322—323; У/аісіе—Ноїт. І 495— 496; КІеіп 594. — Див. ще афіша, фібула. — Пор. фіксувати. [фішбін] «китовий вус» Куз; — п. їізгЬіп, ч. Іізрап, м. фишба/н, схв. фиш-ба)н; — запозичення з німецької мови; н. ЕійсізЬєіп, що виникло внаслідок скорочення н. АУаІПзсИЬеіп «китовий вус», є складним словом, утвореним з основ іменників Еізсії «риба», спорідненого з
СВН. УІВсЬ (< УІ5С, УЄ8с), ДВН. ДНН. ДфрИЗ. дангл. Пас, англ. їізїі, дісл. Пзкг, гот. Пвкз, герм. *Пзкаг, лат. різсіз (зіставлялося також з псл. *різкогь, укр. пискір — див. Критенко Вступ 511; Рокоту 796 та ін.), і Веіп «кістка; нога», спорідненого з свн. двн. дісл. Ьеіп «кістка», днн. дфриз. Ьеп, дангл. Ьап, англ. Ьопе, дат. шв. Ьеп, сх.-герм. і пн.-герм. *Ьаіпа- «кістка», яке є германським новотвором; зіставлялося з псл. Ьіїі, укр. бити. — 51. у/уг. оЬсусЬ 221; Вгйскпег 122; НоІиЬ—Еуег 168; К1и§е—Міігка 63, 199—200; Кіеіп 594; Угіез АЕ\У ЗО. — Пор. пйскїр1, фіжми. [фїялка] (орн.) «жайворонок лісовий, Биііиіа агЬогеа Е.» Шарл, Шейк; — очевидно, суфіксальне утворення, пов’язане із звуконаслідувальним коренем фі(я)-. — Див. ше фіяти1. [фіяти1] «дзижчати» Нед, Шейк; — утворення звуконаслідувального характеру. [фіяти2] «роїтися, кружляти» Нед, Шейк, [фіявка] «білий кінець лисячого хвоста» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, виникло як експресивне утворення на основі віяти, хвіяти (див.). Флавіан (чоловіче ім’я), [Флавіян] Куз, ст. Флавіан'ь «русьіи власьі» (1627); — р. Флавиан, бр. Флавіян; — запозичення з латинської мови; лат. ЕІауіапив є формою присвійного прикметника від Еіауіиз «Флавій». — Вл. імена 94; Беринда 239; Петровский 224. — Див. ще Флавій. Флавій (чоловіче ім’я); — р. Флавий, бр. Флавій, слн. ЕІауу, стел. Флауіи; — запозичення з латинської мови; лат. ЕІа-уіиз походить від Пауиз «половий, світло-жовтий, золотистий», спорідненого з н. Ьіаи «голубий», двн. Ьіао «тс., блакитний; жовтий», дангл. Ьіее(уу), дісл. Ьіаг «темно-синій, чорний», дірл. ЬІаг «сірий». — Вл. імена 94; Петровский 224; К1и§е—Міігка 82; Кіеіп 181; Угіез АЕ\У 42; Таїсіє—Ноїт. І 513—514. флаг «прапор»; — р. бр. болг. флаг, п. Па§а; — через посередництво російської мови запозичене з голландської (у російській з XVII—XVIII ст.); для гол. уІа§ «прапор» припускається північ-ногерманське (можливо, скандинавське) походження, пор. шв. ісл. П১, норв. дат. Па§; висловлювалася також думка про англ. Па£ «флаг, прапор» як першоджерело; пов’язується з англ. Па§ «никнути, хилитися», що є, можливо, звуконаслідувальним утворенням (пор. дісл. Пр§га «маяти, майоріти»), — Черньїх II 316; Фасмер IV 197; Горяев 392; 8Е у/уг. оЬсусЬ 222; 81ау/вкі І 231; КІи§е—Міігка 201; Кіеіп 596; Еаїк— Тогр 232; Угіез АЕ\¥ 135. флагман «командир великого з’єднання військових кораблів; корабель, на якому перебуває командир з’єднання»; — р. бр. болг. флагман, п. Па§тап; — через посередництво російської мови запозичене з голландської (у російській мові з XVIII ст.); гол. уіа^тап «тс.» є складним словом, утвореним з основ іменників у!а§ «прапор» і тап «людина, чоловік», спорідненого з псл. тргь, укр. муж. — СІС2 882; Фасмер IV 197; Меиіеп 227; Vґіе8 АЕ\У 426; К1и§е— Міігка 459—460; Кіеіп 930. — Див. ще муж, флаг. флагшток «вертикальна жердина для підіймання прапора»; — р. бр. флагшток., п. Па^вгіок; — через посередництво російської мови запозичене з голландської (у російській мові з XVIII ст.); гол. у)১е8Іок є складним словом, утвореним з іменників у!а§ «прапор» і зіок «жердина», спорідненого з н. 8іоск, дісл. зіоккг, дат. зіок «тс.», а також із лит. 8Ій§іі «виступати, видаватися», 8Ійп§Ї8 «ручка ножа», дінд. іи]аіі, іи(п)]аіі «тиснути, штовхати», які зводяться до іє. *(з)іеи§. — СІС2 882; Фасмер IV 198; Кораіігівкі 325; 8Е у/уг. оЬсусЬ 222; Меи-Іеп 227; Vгіе8 АЕ\¥ 702; К1и§е—Міігка 752; Кіеіп 1517; Рокоту 1033. — Див. ще флаг. флажолет «старовинний музичний духовий інструмент на зразок флейти», [фляжолет, фляжеолет]; — р. флажолет, фляжолет, бр. флажалет, п.
їіагоіеі, ч. їіагоіеі, ЇІазіпеі, Падеоіеі, слц. їіагоіеі, болг. флажолет, схв. флажолет; — запозичення з французької мови; фр. ЇІадеоІеі «сопілка» (фр. ст. ЇІадеоІ, Парі «труба, флейта») походить від нар.-лат. *ЇІаЬео1ит «подув, подих», утвореного від лат. Паге «дути, віяти, грати на сопілці», що зводиться до іє. *ЬИ1о-/ЬЬ1е-/ЬЬ1е- «дути, віяти». — СІС2 882; 81. \ууг. оЬсусЬ 223; Кораііпзкі 325; НоІиЬ—Еуег 169; Оаигаі 326—327; Оа-тіНасЬед 429; ВІосЬ 300; Егпоиі—МеіІ-Іеі І 240—241; Таїсіє—Ноїт. І 517; КІеіп 181, 596. — Див. ще флейта. — Пор. інфляція, суфлер. флакон; — р. бр. болг. флакон, п. вл. Пакоп, ч. слц. Пакбп, схв. флакон; — запозичення з французької мови; фр. Пасоп < Чіазсбпет, форми зн. в. від нар.-лат. їіазсо «пляшка», що походить від герм. Пайка «тс.». — СІС2 882; Черньїх II 316; Фасмер IV 198; Вгйскпег 123; 81. муг. оЬсусЬ 223; НоІиЬ—Еуег 169; Оаи-гаі 326; КІеіп 596. — Див. ще пляшка, фляга. — Пор. плошка. фламандець, ст. флямскій (XVI ст.); — р. болг. фламандец, бр. фламандзец, п. Натапсі, ч. слц. вл. ЕІат, схв. фламанец, слн. ЕІатес; — запозичення з французької мови; фр. ЇІатапсі «фламандський» пов’язане з фр. ст. Патепс, що походить від гол. ст. Патіпд, у якому виділяється корінь уіат-, відбитий у гол. V1аапсіегеп «Фландрія». — Фасмер IV 198; Оаи-гаі 327; СатіІІзсЬед 429; КІеіп 599. фламінго «тропічний водяний птах»; — р. болг. м. фламйнго, бр. фламінга, її. Патіпд(о), слц. ЇІатепдо, їіатіпдо, схв. фламйнго; — за посередництвом інших західноєвропейських мов запозичене з португальської; порт. їіатіпдо «тс.» через ісп. Пагпепсо, пров. Патепс (букв, «кольору полум’я») походить від лат. Патта «полум’я, вогонь» (за вогняно-червоним забарвленням пір’я цього птаха), пов’язаного з *Падта, спорідненого з Надто «горю; мигочу», гр. фЛєусо «горю; блищу», псл. *Ь1Ь8сеіі, укр. блищати. — СІС2 882; 81. \муг. оЬсусЬ 223; Кораіігізкі 325; ЕокоізсЬ 1927; Оаигаі 327; Таїсіє—Ноїт. 1510—511; ВІосЬ 301; КІеіп 597. — Див. ще блиск, блідий. фланг «правий або лівий край розташування військового строю», [хла-нок], [хланк] Шейк, [флянк] Куз; — р. бр. болг. м. фланг, п. Папка, ч. ЇІапк, слц. ЇІапс «помпезність, парадність»; — запозичення з російської мови; р. фланг засвоєно у XVIII ст. через н. ЕІапке «тс.» або гол. ЇІапк «тс.» з фр. ЇІапс «бік», яке походить від двн. франк. ЬІапса «бік, стегно» (звідки також н. Оеіепк «суглоб», пор. двн. ЬІапса «бік», н. Іепкеп «повертати, спрямовувати»), — СІС2 882; Черньїх II 316; Фасмер IV 198; Горяев 392; 81. \муг. оЬсусЬ 223; Кораіігізкі 325; НоІиЬ—Еуег 169; Кіиде—Міігка 202, 244—245; Оаигаі 327; ВІосЬ ЗОЇ; СЬгізііапі 37; КІеіп 597, 863—864. — Пор. фланк. фланель «бавовняна або вовняна тканина», фланелівка, фланелет, [фляне-ля\ Нед, Куз, Шейк, [фанеля] Шейк, Пі, Бі, [фаналевий] Г, Нед, Бі, [фа-наловий] Шейк, [фанальовий] Пі; — р. бр. фланель, п. ЇІапеїа, ч. слц. вл. їіапеї, болг. фланела, м. фланел, схв. фланел, слн. ЇІапеїа; — запозичення з французької мови; фр. ПапеІІе «фланель» походить від англ. ПаппеІ «тс.», джерелом якого є кімр. ду/1апеп «вовняний», ду/Іап «вовна», споріднене з двн. и/еііа, свн. у/оііе, гот. у/иііа, псл. *уь1па «вовна», укр. вовна. — Акуленко 141; СІС2 882; Фасмер IV 198; Черньїх II 316; Горяев 392; 81. \ууг. оЬсусЬ 223; МасЬек Е8ЛС 144; НоІиЬ—Кор. 115; НоІиЬ—Еуег 169; 8кок І 521; Вегіа) Е88Л І 129; Оаигаі 327; ВІосЬ ЗОЇ; СатіПзсЬед 430; НоІіЬаи-зеп Е\У 80; Кіиде—Міігка 201—202; ХУаІсіе—Ноїт. І 756—757; КІеіп 597, 1751. — Див. ще вовна1. фланер «гультяй, нероба», фланерство, фланірувати, [флянувати] Куз; — р. бр. фланер; — запозичення з французької мови; фр. Папеиг «гультяй, фланер» пов’язане з їіапег «тинятися, байдикувати», що не має певної етимології; припускається походження зі скандинавських мов (пор. норв. Папа
«тинятися»), — СІС2 882; Фасмер IV 198; □аигаі 327; ВІосЬ 302; КІеіп 597. фланець «з’єднувальна частина трубопроводів, резервуарів, валів тощо»; — р. бр. болг. фланец; — запозичення з німецької мови; н. ЕІапзск, ЕІап(і)5ске «фланець» пов’язується з Еіапке «фланг, бік». — СІС2 882. — Див. ще фланг, фланк. фланк «бічна частина оборонного укріплення», фланкуючий, фланкувати-, — р. бр. болг. фланк, п. Папс, Папка, ч. Папк «бік», Папка, схв. флан-ка; — запозичення з німецької мови; н. Еіапке «бік» походить від фр. Папс «тс.», спорідненого з двн. кіапса «тс.». — СІС2 882; 81. \ууг. оЬсуск 223; Кораіігі-зкі 325; НоІиЬ—Ьуег 169. — Див. ще фланг. [фласкати] «бити по обличчю» Г, Нед, Шейк, [фляскати, фляцкати] «бити долонею, ляпати» Шейк; — запозичення зі словацької мови; слц. ПіазкаГ «бити по обличчю», ПіезкаГ «тс.» звуконаслідувального походження. — Пор. пляскати, флецнути. флебіт (мед.) «запалення стінки вени»; — р. болг. м. флебйт, бр. флебіт', — запозичення з грецької мови; гр. ф/лф, фХЕрбс «жила, вена, кровоносна судина» пов’язане з срХєсо «переповнений», фХосо «б’ю ключем, клекочу», фХихтаїуц «пузир, нарив, прищ», що споріднені з двн. ЬоЬса, Ьиіскиппа «пузир», псл. *ЬиІф, укр. булька, бульба. — СІС2 882; Кора-Іігізкі 326; Егізк II 1025; Воізасц 1030. — Пор. бульба1, булька. флегма «тягуча рідина, слиз, мокрота; незворушність, яка межує з байдужістю», [флеґа] «мокрота» Корз, флегмона, флегматик, флегматичний; — р. бр. болг. м. флегма, п. ч. слц. їіе^та, схв. флегма, слн. Неціла, цсл. флегма; — запозичене з грецької мови, можливо, через латинське посередництво (лат. ркіе^та); гр. срХєура «вогонь, пожежа; флегма» пов’язане з фЛєуіл «палю, горю», спорідненим з дінд. ЬЬг^'аїе «світить, сяє», псл. ЬІьзкь, укр. блиск. — СІС2 883; Фасмер IV 198; Горяев 393; 81. \ууг. оЬсусЬ 223; Кораіігізкі 326; НоІиЬ—Кор. 115; НоІиЬ—Ьуег 169; Младенов 662; 8кок І 521—522; К1и§е— Мікка 549; Оаигаі 328—329; Егізк II 1022—1024; ВІосЬ 302; Воізасц 1029; КІеіп 176, 1174. — Пор. Флегонт, флогістон, флокс. Флегонт (чоловіче ім’я), ст. Фле-гднт «палящь» (1627); — р. Флегонт, бр. Флягбнт; — запозичення з грецької мови; гр. ФХєуюу пов’язане з флєуїлу «палаючий», утвореним від ф/.єуіл «палю, горю». — Вл. імена 94; Петровский 225. — Див. ще флегма. флейта «духовий дерев’яний музичний інструмент», флейтист, флейтистка, ст. флетня (1627); — р. бр. флейта, п. Неї, ч. Пеі(п)а, заст. їіаиіа, слц. Паиіа, вл. нл. Пефа, полаб. Пеіїб, болг. флейта, флауто, м. флаута, флеф та, схв. флаута, слн. Пауіа; — запозичення з італійської мови; іт. їіаиіа «флейта» походить від пров. ст. їіаиі, що розглядається як контамінація давньопро-вансальських слів ПащоІ «флажолет» (нар.-лат. *ПаЬеоІит) і Іайі «лютня», джерелом якого є ар. аі-’исі, букв, «дерево»; висловлювалася також думка про звуконаслідувальне походження провансальської назви (Черньїх II 316). — СІС2 883; Фасмер IV 199; Горяев 393; 81. у/уг. оЬсусЬ 224; Кораіігізкі 326; Ма-скек Е8ЛС 144; НоІиЬ—Кор. 115; НоІиЬ— Ьуег 169; 8ски5Іег-8е\¥с 213; Оаигаі 326—327; КІеіп 596, 605, 914. — Див. ще лютня. [флейтух] «клейтух, пиж» Г, Куз, Шейк, Ме; — п. Пе]іиск «нечупара; пиж»; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; н. *І[еі(иск є складним словом, утвореним з основи Пеі-, пов’язаної з снн. УІбіеп «текти» (двн. їіаусеп, їіоиусеп «полоскати, мити»), псл. ріиіі < *рІои!і «плисти», і слова Тиск «хустка», наявного як другий компонент у словах галстук, фартух. — 81. \ууг. оЬсуск 223; КІеіп 603; А/гіез АЕУ/ 132. — Див. ще галстук, плисти, фартух. [флекев] «парубок; телепень», [фле-тівня] «парубоцтво» Она; — запози
чення зі східнороманських мов; рум. Пасаід, молд. флжзу є словами слов’янського походження, пор. СТСЛ. ХЛАК’Ь «нежонатий», хластт» «тс.», якому відповідає укр. холостий. — Уіпсепг 1; ЗсИеІисіко 144; ОЬКМ 307. — Див. ще холостйй. флексія «закінчення, змінна остання частина слів», флектйвний, [флек-ейвний, флексійний] Куз; — р. болг. флексия, бр. флексія, п. Пекз]а, ч. Пехе, слц. Пехіа, вл. Пекзі]а, м. флек-еща, схв. флекси]а, слн. Пекзра; — науковий лінгвістичний термін, утворений у західноєвропейських мовах (фр. Пехіоп, н. ЕІехіоп, англ. їіехіоп) на основі лат. Пехіо «згинання, вигин, відхилення, поворот», пов'язаного з етимологічно неясним Песіб «гну, згинаю»; можливо, споріднене з ріесіо «сплітаю, плету», гр. тглєиіл «тс.», псл. *рІеііі (< *р!ек-іі), укр. плести. — СІС2 883; Черньїх II 316—317; Зі. хууг. оЬсусЬ 224; Кораіігізкі 326; НоІиЬ—Еуег 169; Егпоиі—МеіІІеІ І 239—240; Таїсіє—Ноїт. І 514—515; Кіеіп 599, 600, 1204. — Див. ще плестй. — Пор. рефлекс. флер «тонка прозора тканина», [флерникар] Нед, [фльдрес] «траурний флер, креп»; — р. бр. флер, п. Пог, ч. слц. слн. Пог, м. флор, схв. флдр; — запозичення з німецької мови; н. ЕІог «флер, креп» через гол. ст. Поегз «тс.» і фр. ст. уеіоиз «тс.» зводиться до лат. уііібзиз «волохатий, кучерявий», похідного від уіііиз «вовна, руно, ворса» < уеііиз «руно, вовняна пряжа», спорідненого з псл. *уьІпа, укр. вовна; зіставляється також з лат. Поз (род. в. Пбгіз) «квітка» як первісно «тканина в квітах» (НоІиЬ—Кор. 115). — СІС2 883; Фасмер IV 199; Горяев 393; 81. хууг. оЬсусЬ 224; НоІиЬ—Еуег 170; Угіез АЕ^У 172; К1и§е—Міігка 208. — Пор. велюр. [флецнутн] «упасти з гуркотом» Нед, Шейк; — не зовсім ясне; можливо, ономатопоетичне утворення. — Пор. фласкати. флеш (військ.) «старовинне польове укріплення у формі тупого кута, зверненого вершиною до ворога»; — р. флешь, бр. болг. флеш, п. Пезг; — запозичення з французької мови; фр. ПесЬе «стріла», можливо, походить від франк. *Піи£Іса, пор. снідерл. уііеске «те, що літає», н. Піе§еп «літати», англ. Ну, дісл. П]й§а «тс.», для яких припускається спорідненість з лит. ріайкіі «пливти», псл. ріиіі, укр. плисти. — СІС2 883; 81. хууг. оЬсусЬ 224; Кора-Іігізкі 326; Оаигаї 328; ВІосЬ 302; Угіез АЕ\У 132; КІи§е—Міігка 206. — Пор. ПЛЙСТЙ. [флигон] «вовк»; — неясне. [флйгош] «бурлака, волоцюга»; — неясне. [флйнка] «коханка; повія» Бі, Пі, Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з флйнта «нечепурна, ледача дівка» або з ч. Піпк «нероба», ГІІпкаі «халтурити», Піпкаіі зе «ледарювати, тинятися без діла». [флйнта1] «кремнієва рушниця», флін-та «тс.», ст. флйнта (XVII ст ); — р. флйнта, п. ч. слц. вл. нл. Піпіа, схв. флйнт «кремінь», слн. Піпіа; — запозичення з німецької мови; н. ЕІІпіе виникло внаслідок скорочення складного слова ЕІІпіЬйсЬзе «кремінна рушниця», утвореного з іменників ЕІІпі (двн. Піпз, сни. Піпі) «кремінь», можливо, спорідненого з дірл. зііпсі «цегла», гр. ллїуВос «цегла, брусок», і ВйсНзе «мисливська рушниця». — Шелудько 50; Фасмер IV 199; Смирнов 310; 81. хууг. оЬсусЬ 224; 8Іахмзкі І 232; Вгйскпег 123; МасЬек Е8ЛС 144; НоІиЬ—Кор. 115; Но-ІиЬ—Еуег 170; ВсЬизіег-Вехмс 214; Вегіа] Е883 1 130; КІи§е—Міігка 206, 207; 8кок І 522; Егізк 562—563; Кіеіп 601. — Пор. плйта, плінтус. [флйнта2] «нечепурна, ледача дівка» Г, Она, ВеЛ; — не зовсім ясне; висловлювалося припущення про запозичення зі східнороманських мов (рум. Пеапса «глотка», молд. флянкз «тс.» — 8сЬеІис1ко 144); можливо також, виникло в результаті семантичної видозміни слова флйнта «кремнівка (рушниця)» в сере
довищі військових або мисливців. — Див. ще флйнта1. — Пор. флйнка. [флинтувати] «пришивати особливим способом (у кушнірів)»; — неясне; пор., однак, ч. Піпіоує зкіо «оптичне скло» (виготовлялося з добавлянням кремнію); тоді, можливо, флинтувати — «пришивати за допомогою збільшувального скла». [флйнькати] «плакати» Нед, [флінь-кати] «тс.» Нед; — не зовсім ясне; можливо, звукообразне утворення; до словотвору пор. пхинькати, тринькати і под. [флйсник] «сплавник лісу, плотар» Нед, Шейк, О, ст. флись (XVII ст.), мн. флисове «веслярі» (1627); — п. Піз «сплавник лісу», Пізак, Пізпік «тс.»; — запозичене з німецької мови (можливо, частково через польське посередництво); н. ЕІбр походить від дієслова ЇІбреп «сплавляти ліс», пов’язаного з ПіеРеп «текти, литися», спорідненим із СВН. уііезеп, двн. їііозап, днн. Піоіап, снн. уієієп, псл. ріиіі, укр. плйстй. — Шелудько 50; 81. \ууг. оЬсусЬ 224; 81а\узкі І 232; Вгйскпег 123; КІи§е—Міігка 206; КІеіп 599. — Пор. плйстй. [флйцень] «пов’язання хустки на голові в такий спосіб, що кінці звисають на плечі» О; — неясне. флібустьєр «морський розбійник, пірат, контрабандист», флібустьєрство; — р. флибустьер, бр. флібусцьер, п. Пі-Ьизііег, ч. ЇІіЬизіуг, болг. флибусти-ер; — запозичення з французької мови; фр. ПіЬизііег «розбійник, пірат» походить від гол. угіфиііег «мародер, грабіжник; пірат, морський розбійник», пов’язаного з угі]Ьиііеп «грабувати, займатися піратством» і далі з угі]Ьиіі «грабунок, здобич», букв, «вільний трофей», що є складним словом, утвореним з прикметника угі) «вільний», спорідненого з дангл. їгео, двн. ГгТ (> н. їгеі), гот. Ігеіз «ВІЛЬНИЙ», їґі]бп «любити», дісл. їгі]а «тс.», псл. ргі]аіі, укр. причти, сприяти, та іменника Ьиіі «здобич», спорідненого з снн. Ьйіе «частина, доля, здобич», н. Веиіе «здобич», снн. Ьйіеп «ділити, здобувати». — СІС2 883; 81. у/уг. оЬсусЬ 224; Кораііпзкі 326; НоІиЬ—Еуег 169; Оаигаі 329; ВІосЬ 303; К1и§е—Міігка 72, 216; КІеіп 187, 591, 620. — Див. ще прийти. флігель «прибудова до головного будинку або невеликий окремий будинок у дворі великої будівлі», [флігель] Шейк; — р. флйгель, бр. флігель, п. ЇІІ§еІ, ч. Ї1і§1, болг. флйгел; — запозичення з німецької мови; н. ЕІй§еІ «крило; бокова прибудова, флігель» (свн. уій^еі) пов’язане з Піе§еп «літати», спорідненим з англ. Ну, дісл. П]й§а, псл. ріиіі, укр. пливти, плйстй. — СІС2 883; Фасмер IV 199; Черньїх II 317; 81. у/уг. оЬсусЬ 224; КІи§е—Міігка 206, 209—210. — Див. ще плйстй. — Пор. флюгер. флірт «залицяння, кокетування», фліртувати; — р. болг. флирт, бр. флірт, п. ч. слц. Пігі, вл. Пігіоу/ас, м. флерт, схв. флерт; — запозичення з англійської мови; англ. Пігі «фліртувати; кокетка» виводиться від фр. ст. Пеигеіег «лабузнитися, лестити, фліртувати», первісно «пурхати з квітки на квітку», пов’язаного з Пеигеіе (суч. фр. Пеигеііе) «компліменти, лестощі», букв, «квіточка» (фр. Пеиг < лат. Поз, род. в. Пбгіз «тс.»); необгрунтована гіпотеза (НоІиЬ—Еуег 170) про звукообразне Й експресивне походження англ. Пігі. — СІС2 884; Фасмер IV 199; Черньїх II 317; 81. у/уг. оЬсусІї 224; Оаигаі 330; ВІосЬ 303; К1и§е— Міігка 207; КІеіп 601, 603. — Див. ще флора. [флов] «вовк»; — не зовсім ясне; можливо, виникло шляхом зворотної вимови н. ХУоІІ «вовк» у двомовному (українсько-німецькому) середовищі (внаслідок табуювання назви хижака); н. АА/оІЇ споріднене з укр. вовк (див.). флогістон «за помилковими уявленнями хіміків XVIII ст., особлива невагома “вогняна матерія”, що нібито міститься у всіх горючих речовинах»; — р. болг. флогистон, бр. флагістдн, п. ч. По^ізіоп, слц. По^ізібп, м. флогистон; — запозичення з грецької мови; гр. фЛоуіотбс «горючий, займистий» пов’язане
з фАоуіСю «запалюю», утвореним від фАєуш «печу, палю». — СІС2 884; 81. >ууг. оЬсусІї 224; Кораіігізкі 327; Егізк II 1022—1024; Воізасц 1029. — Див. ще флегма. [флбки] «дрібні обривки з клоччя, порох з нього» Ме, [фльдки] «тс.» тж; — ч. Пок «вичіска з вовни»; — запозичення зі східнороманських мов; молд. флок «жмут вовни або волосся», рум. Пос «тс.» походять від лат. Поссиз (< *ЬЬ1дкоз) ♦жмут, пушинка», що пов’язується з двн. ЬІаЬип, свн. ЬІаЬе «полотно»^ дісл. Ьіаеіа «хустка». — МасЬек Е8ЛС 144; Ри^сагіи 54; ОЕКМ 308; ХУаІсіе—Ноїт. І 517—518; КІеіп 601; Угіез АЕ\¥ 46; Рокоту 161. флокс (бот.) «декоративна рослина, РИІох Ь», [фльокс] Куз; — р. болг. схв. флокс, бр. флекс, п. Покз, ч. слц. Пох, слн. Покз; — латинський ботанічний термін, утворений на основі гр. фХб^ «полум’я» (за яскравим забарвленням квітів), що пов’язане з дієсловом фХєусо ♦печу, палю». — СІС2 884; 81. \муг. оЬ-сусИ 224; Егізк II 1022—1024; Воізасц 1029; КІеіп 1175. — Див. ще флегма. Флор (чоловіче ім’я), [Фрол] Шейк, [Хлор], [Флора] (жіноче ім’я), ст. Флор (1627); — р. бр. болг. Флор, Флора, слн. Еіога, стел. Флорі»; — виникло як відповідник чоловічого роду до жіночого імені Флора, запозиченого з латинської мови; латинське особове ім’я Еіога, первісно «богиня квітів і весни», утворене від іменника Поз (род. в. Пбгіз) ♦квітка». — Вл. імена 94; Петровский 225; Илчев 512; Кореспу 66; КІеіп 602, 603. — Див. ще флора. — Пор. Флорентій, Флоріан. флора «сукупність усіх видів рослин, що ростуть на певній території; рослинний світ узагалі», флорист, фло-рйстка, флористичний, флореаль «весняний місяць французького республіканського календаря, чинного у 1793— 1805 рр.»; — р. бр. болг. м. схв. флора, п. Нога, ч. слц. слн. Нога; — термін новолатинської наукової номенклатури; уперше вжив К. Лінней (1707—1778); походить від лат. Еіога «богиня квітів і весни у стародавніх римлян», пов’язаного з Поз (род. в. Пбгіз) «квітка», яке зводиться до іє. *ЬЬІб-/ЬЬІе-/ЬЬІа- «цвісти, квітнути», звідки також н. ЬІйНеп «цвісти», Війте «квітка», англ. Ьіоот «квітка; цвісти», сірл. ЬІаіЬ «тс.»; припускається спорідненість іє. *ЬЬІб- з іє. *ЬЬеІ- «білий; сяяти», з якого походить укр. білий. — СІС2 884; Черньїх II 317; 81. \ууг. оЬсусІї 224; Кораііпзкі 327; НоІиЬ—Ьуег 170; КІеіп 181, 602. Флорентій (чоловіче ім’я); — р. Флорентий, бр. Фларзнцій, схв. ЕІо-гепсі], ЕІбгепсі]а; — запозичення з латинської мови; лат. ЕІбгепііиз утворене від Пбгепііз «квітучий», пов’язаного з Пбгео «цвіту». — Вл. імена 94; Петровский 225; КІеіп 602. — Див. ще флора. — Пор. Флор, Флоріан. Флоріан (чоловіче ім’я), [Фльориян] Шейк, [Фльоріян] Куз; — р. Флориан, бр. Фларьіян, п. ЕІогіап, ч. ЕІогіап, схв. ЕІогіап; — запозичення з латинської мови; лат. ЕІогіапиз утворене від Поз (род. в. Пбгіз) «квітка». — Вл. імена 94; Петровский 225; Кореспу 66. — Див. ще флора. — Пор. Флор, Флорентій. флот «сукупність суден однакового призначення», [фльбта] Куз, флотилія, [фльотйля] Нед; — р. бр. флот, п. ч. слц. вл. Поїа, болг. флот, флбта, м. флота, схв. флдта, слн. Поііфа; — запозичене через посередництво російської та польської мов з німецької та голландської; н. ЕІоііе, гол. уіооі споріднені з н. ПіеРеп «текти», двн. Піозап, снідерл. уііеіеп, дісл. П]біа «тс.», лат. Пиііо «плисти», псл. ріиіі, укр. плисти. — СІС2 885; Шелудько 50; Фасмер IV 199; Черньїх II 317; 81. у/уг. оЬсусЬ 225; Вгйскпег 124; НоІиЬ—Кор. 115; НоІиЬ—Еуег 170; К1и§е—Міігка 206, 209; Оаигаі 330; ВІосЬ 304; КІеіп 601. — Див. ще плисти. — Пор. флйсник, флюс. флояра «сопілка», флоєра, [фльоя-ра] Шейк, [фльоєра] Шух, [фльояр-ник] «тс.» Шейк, [флуяра] О, фуяра, [фуярець] «флейтист» Пі, фуярка, [фу-ярник] «гравець на фуярі» Шейк, [фу-
ярош] «майстер, що робить флояри», [флоярниії] Шейк, [фуярити] «говорити, робити дурниці Г; грати на сопілці Шейк», ст. фу яра (1627); — п. Ги]ага; — запозичення зі східнороманських мов; рум. Пйіег «сопілка, флояра», молд. флуер «тс.» неясного походження; припускається зв’язок з лат. ПаЬеІІит «віяло», що зводиться до іє. *ЬЬІе-/ЬЬоІ-«надувати, набрякати», звідки, можливо, також псл. *ЬоІпа, укр. болбна. — Аку-ленко 138; СІС'2 885; Вгйскпег 7Г8ІР5 XVI 206; 8кок І 533—534; УгаЬіе Ко-тапозіаміса XIV 142; Vіпсеп2 5; Зсгіе-Іисіко 144; Ризсагіи 51; Рарагіа^і 465; ХУаІсІе—Ноїт. І 517. [флуд] «вовк» ВеУг, ВеНЗн, О; — не зовсім ясне; можливо, з’явилося внаслідок експресивної видозміни назви флов (див.). [флудець] «деталь ткацького верстата (паличка з цівкою в човнику)» Г, О, [флудник] «тс.», [флудель, плудиць] «тс.» О; — очевидно, пов’язане з хлу-дйна (з гіперичною субституцією х -> ф). — Трубачев Рем. терминол. 134. — Див. ще хлуд. Іфлудиця] «назва вівці» Дз НЗ УжДУ; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з аром. ПиДа «шкіра, шкаралупа», що походить від нгр. срЛоиба «кора, шкаралупа», срЛойбі «тс.». — Рарагіаді 465. [флуор] (хім.) «фтор» Нед, флюорит; — р. флюорит, [флюбр], бр. флюарьіт, п. слц. Пиог, ч. Нибг, болг. флуор, м. флуор; — запозичення з но-волатинської наукової термінології; нлат. Пиогит «фтор» походить від лат. Пиог «потік, течія», пов’язаного з Пио «течу», що споріднене З гр. фЛОЄІУ «КИПІТИ, пускати бульби», срЛєїм «кишіти», які зводяться до іє. *ЬЬ1еи-, розширеного варіанта бази *ЬЬе1-, *ЬН1е-, звідки, можливо, псл. ЬІьмаїі, укр. блювати. — СІС2 886; 81. \муг. оЬсусЬ 225; Кораіігівкі 328; НоІиЬ—Еуег 170; ХУаІсІе—Ноїт. І 519—521; Егпоиі—МеіІІеІ І 241—243; Егізк II 1026; Кіеіп 604. — Пор. блювати, флюїд. флуоресценція «короткочасне свічення деяких речовин після припинення їх освітлювання», флюоресценція, флуоресціювати; — р. болг. флуорес-ценция, бр. флюарзсцзнцьія, п. Пио-гевсепфа, ч. Пиогезсепсе, слц. Пиогез-сепсіа, вл. ІІиогезсепса, м. флуоресцен-ци]'а, схв. флуоресценци'іа; — інтернаціональний науковий термін (англ. Пио-гезсепсе, н. Р1иоге52еп2, фр. Пиогезсепсе), утворений у 1852 р. англійським фізиком і математиком Г. Стоксом (1819— 1903) від лат. Пиог «течія, потік» за допомогою суфікса -езсепсе (лат. -езсепііа), який означає слабку дію. — СІС2 885; 81. \муг. оЬсусЬ 225; Кораіігівкі 328; НоІиЬ—Еуег 170; Кіеіп 604. — Див. ще флуор. — Пор. люмінесценція. [флут] «негідник, шахрай» Нед, Шейк, [флутур] «тс.» тж; — ч. Поиіек «шалапут, баламут»; — семантично видозмінене запозичення з румунської мови; рум. Пйіиге «метелик» походить від лат. *ПйіиІив, можливо, спорідненого з Пйіо «течу, пливу»; припускається також зв’язок з дієсловом Писіио «хвилююся» (Меуег-ЕйЬке КЕШ 3384). — УгаЬіе Когпаповіаміса XIV 142; Зсгіеіисіко 144; Ривсагіи 54; Сгап]а1а 264, 438; ШаМе— НоІгп. І 519—521; Рарагіа^і 465. — Див. ще флуор. [фльокати] «клекотіти», [фльоко-тати] «базікати»; — звуконаслідувальне утворення, пор. кльбкати «квоктати». [фльокер] (орн.) «дрімлюга, сплюха, СаргітиІ^ив еигораеив Е.» Нед, Шейк, Шарл; — утворення від звуконаслідувального дієслова [фльокати] «клекотіти», пор. іншу назву цього птаха — гоготало (від гоготати), однак суфікс -ер не є характерним для назв птахів. [фльондра] «повія», [фльбндратися] «бруднитися, брести по грязі» Шейк; — бр. [хлюндра, хлюндряк] «брудна, неохайна людина», ч. Нипсіга «повія», слц. Папсіга, схв. Папсіга «тс.»; — запозичення з польської мови; п. ГЦсІга, Поп-сіга «неохайна або розпусна жінка» походить від н. [ЕІипсІег, Еіапсіег] «ганчір’я;
легковажна дівчина», пов’язаного з Еіап-дегп «Фландрія», звідки вивозили на Схід товари, зокрема сукна; пор. слц. Папсіга «жінка з Фландрії» (припускається, така, що прийшла з солдатами); зіставляється також з н. Папсіегп «пурхати», ЕІапсіегІ, ЕІапсІегІеіп «легковажна дівчина» (КісННагсИ 48); менш імовірне припущення про зв’язок п. П^сіга з нн. ЕІипсІег «камбала річкова» (Вгйскпег 123). — ЗсЬеІисІко 50; Зіам/зкі І 232; Масіїек ЕЗЛС 144; НоІиЬ—Еуег 170. — Пор. шльондра. [фльора] «дощова погода, злива»; — можливо, результат експресивної видозміни слова хляра «негода» (див.). флюгер «пристрій для визначення напряму і швидкості вітру», [флюгер] Куз, [флюгарка] «ковпак над димовою трубою» Куз; — р. флюгер, заст. флю-гель, бр. флюгер-, — запозичене через російське посередництво з голландської мови; гол. УІеи^еІ, букв, «крило», споріднене із снн. УІи^ег, УІи^еІ «тс.», н. Піе^еп «літати»; кінцеве г виникло внаслідок дисиміляції І — г. — СІС2 885; ССРЛЯ 16, 1451; Черньїх II 317—318; Фасмер IV 200. — Див. ще флігель. флюїд «рідина; те, що витікає; уявна невагома рідина, якою до XVIII ст. пояснювали теплові, електричні й оптичні явища, а також горіння»; — р. флюйд, бр. флюїд, п. ПиісІ, ч. Пиісіит, слц. ПиісІ, Пиісіит, болг. флуйд, м. флуид, схв. флуйд, слн. ПиісІ; — запозичення з латинської мови; лат. Пиісіиз «плинний» пов’язане з Пио «течу». — СІС2 885— 886; Кораіігізкі 328; НоІиЬ—Еуег 170; Таїсіє—Ноігп. і 519—521; Егпоиі— МеіІІеі І 241—243. — Див. ще флубр. [флюкувати] «базікати, переливати з пустого в порожнє» Нед, [флюку-тури] «нісенітниці» Нед, Шейк; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з молд. флекар «базіка, пустомолот», рум. Пе-саг «тс.». флюс (мед.) «набряк щоки від гнійного запалення, спричиненого захворюванням зуба», [флюксія] «тс.» Куз; — р. бр. флюс, нл. Низ; — запозичення з ні мецької мови; н. ЕІиР «течія, річка, потік» набуло медичного значення під впливом грецького терміна рєора «хвороба», букв, «потік, струмінь, течія»; споріднене з англ. Пееі, дісл. ЩоЬа, псл. ріиіі, укр. плйстй. — СІС2 886; Фасмер IV 200; Черньїх II 318; Горяев 393; МасЬек ЕЗЗС 144; КІеіп 599, 603. — Див. ще плйстй. — Пор. флйсник, флот. [флявора] «жінка, що говорить непристойні слова», [фляворити] «базікати, говорити непристойні слова»; — запозичення з румунської мови; рум. Пеига «балакун, базіка» неясного походження. — ЗсЬеІисІко 145. фляга «похідна пляшка, переважно металева посудина; баклага», фляжка «тс.»; — р. фляга, фляшка, п. Пазхка, ч. Пазка; — фонетичний варіант давнішого фляжка, запозиченого через посередництво польської мови з німецької; н. ЕІазсЬе «пляшка» < герм. Пазка «тс.» пов’язане з ПесЬіеп «плести», яке зіставляється з псл. ріезіі, укр. плести. — Фасмер IV 200; Преобр. II 78; Брандт РФВ 23, 300; Черньїх II 318; Вгйскпег 123; Зіам/зкі І 231; НоІиЬ—Кор. 115; НоІиЬ—Еуег 169; МікІ. ЕШ 251. — Див. ще пляшка. — Пор. флакон. [фляджити] «очорнювати когось» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, походить від слц. ІГак «пляма, латка», пор. і нл. Пак «латка, пляма», м. флека «пляма», схв. флека «тс.», що запозичені з німецької мови; н. ЕІеск «пляма; латка» пов’язане з ЕІІск «латка»; не виключений також зв’язок з молд. флажел «нещастя», рум. Па^еІ «тс.». фляки «свинячі або телячі тельбухи, порізані на шматочки і зварені в пшоняній каші», флячки «тс.», [фляк] «тс.» Нед, Куз, О, СЧС, «слизький, мокрий і неміцний кусок» Ме, [флякар] «той, хто продає або любить фляки» Нед, Шейк, [флячниця] «жінка, що торгує фляками» Шейк, хляки; — бр. флякі, п. Пак, Пакі «тельбухи», ч. Пак «великий шматок», слн. Пака; — запозичення з німецької мови (польське по
середництво, всупереч КісЬЬагсІЇ 48; 81а\узкі І 231, не обов’язкове); н. ЕІеск «клапоть, шматок» (свн. уієс, УІеске, двн. Пес, ПессЬо, дісл. Пеккг «пляма») зводиться до герм. *ГІЄ£П- < *рІЄ£П- і далі до іє. *р1ек- «бити»; ч. Пак пояснюється як запозичення з н. ЕІапкеп «бік, сторона» (МасЬек Е8ЛС 143; НоІиЬ— Буег 169). — Шелудько 50; Фасмер IV 200; Горяев 393; Вгйскпег 123; 8іа\мзкі І 231; КІи^е—Міїхка 203. [флянц] (бот.) «відсадок, відводок» Шейк, [флянс] «тс.» тж, [флянца] «тс.» СЧС; — бр. флянс «стеблина розсади», п. Папса, Папс «розсада»; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; н. РПапхе «рослина» походить від лат. ріапіа «саджанець, розсада». — Вгйскпег 123, 682; КІи^е— Мііхка 544; ХУаІсІе—НоГт. II 317—318; КІеіп 1195. — Див. ще плантація. [фляра] «сварлива людина» Нед, [флярити] «лихословити» Нед; — не зовсім ясне; можливо, результат експресивного скорочення слів [флявора] «жінка, що говорить непристойні слова», фляворити «базікати, лихословити», пор. також слц. Пагка «перекупка, що торгує овочами», яке може бути того самого походження. — Див. ще флявора. [фляшниця] «жінка (дівчина), яка держить свої речі в безладді» Ме; — не зовсім ясне; можливо, запозичення з польської мови; п. Пасгпіса (образлива назва) пов’язане з Пак «тельбухи, нутрощі», що походить з н. Неск «шматок, клапоть». — Див. ще фляки. [фоголя] (орн.) «деркач, Сгех сгех Б.» Шарл, Куз; — запозичення з угорської мови; уг. Іо^оіу «куріпка» утворене від уральського кореня Го£- (пор. хант. рацк «рябчик», фін. руу «тс.», ерз. роуо «тс.», сельк. ре^є «тс.», які продовжують урал. *рйое/ріі]е «рябчик»), і -Іу (пор. уг. Ьагкаїу «дятел» тощо). — Вагсхі 82; МІЧТЕЗг І 939; МЗгЕПЕ І 210. [фогаш] «вішалка; полиця» Лизанец, [фогош] «тс.» тж; — запозичення з угорської мови; уг. Го^аз «вішалка» є похідним від дієслова Го^пі «тримати; брати; ловити», слова праугрійського походження (пор. манс. пувуїукве «тримати; ловити, хапати»), що сходить на пуг. *рицз-. — ММТЕЗг І 934—935; МЗгЕБІЕ І 209—210. фойє «зал у театрі для перебування глядачів перед початком вистави та в антрактах»; — р. фойє, заст. фойо, бр. фае, п. ч. Гоуег, болг. фоайе, м. фоа)е, схв. фоа/е; — запозичення з французької мови; фр. Гоуег «фойє» (спочатку «місце, де можна зігрітися», букв, «вогнище»), походить від нар.-лат. Госагіит, пов’язаного з лат. Госиз «тс.». — СІС2 886; Фасмер IV 200; Черньїх II 318; 81. \муг. оЬсусЬ 232; Кораіігізкі 336; НоІиЬ— Буег 173; Оаихаї 338; ВІосЬ 312; КІеіп 617. — Див. ще фокус'. Фока (чоловіче ім’я) УРС, Куз, Хвока Куз; — р. бр. Фока; — запозичення з грецької мови; гр. Фсохос виникло на основі іменника грсохг] «тюлень»; припускається також, що гр. Фшхос — «житель Фокіди» (область у Середній Греції). — Вл. імена 94; Петровский 226; Суперанская 83. — Див. ще фока. [фока] «тюлень» Куз, Шейк, ст. фока (XIV ст.); — п. Гока, м. фока, схв. фока; — запозичення з грецької мови; гр. грсохг] «тюлень» зводиться до звуконаслідувального іє. *рЬби- «дути, дихати, пихкати». — Фасмер IV 201; 81. м/уг. оЬсусЬ 226; Воізасц 1044; Егізк II 1057. — Див. ще пих, пиха. (фокові] «кирка, келеп»; — ч. слц. Гокоз «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. Гокоз «сокирка, топірець (угорська зброя)» є похідним від Гок «спинка шаблі, ножа; вушко голки тощо», спорідненого з манс. рор «вушко голки», хант. рох «тс.», що походить від пугр. *риккз «кінець гострого знаряддя». — ММТЕЗх І 942; МЗгЕБІЕ І 211—212. фокстер'єр «порода мисливських собак групи тер’єрів»; — р. фокстерьер, бр. фокстор’ер, п. вл. Гокзіегіег, ч. Гохіегіег, болг. фокстериер, схв. фокс-терй/ер; — запозичення з англійської мови; англ. Гох-Іеггіег «тс.» є складним
словом, утвореним з іменників їох «лисиця», спорідненого з н. ЕисЬв «тс.», і Іеггіег «тер’єр (порода собаки)», що походить з фр. сЬіеп іеггіег, букв, «земляний собака» (собака, що риє лисячу нору), де сЬіеп «собака» (від лат. сапів «тс.») і іеггіег «земляний» (слат. Іеггагіив, пов’язане з лат. Іегга «земля, країна»). — СІС2 886; 81. м/уг. оЬсусЬ 226; НоІиЬ— Еуег 173; Оаигаі 706; КІи^е—Міігка 222; КІеіп 617, 1592. — Див. ще Тарас, теракота, тераса, територія, фукс. — Пор. фокстрот. фокстрот «швидкий парний танець», фокстротувати; — р. фокстрот, бр. факстрбт, п. їокв, їоквігоі, ч. їох, Гохігої, слц. їохігоі, вл. нл. їоквігоі, болг. фокстрот, м. фокс, фокстрот, схв. фокстрот, слн. їбкв, їбквігої; — запозичення з англійської мови; англ. їохігої «тс.» (дослівно «лисяча хода») є складним словом, утвореним з іменників їох «лисиця» і їгої «швидка хода», що через посередництво фр. ст. ігоіег (> фр. ігоНег) «іти ристю; ходити, бігати» запозичене з двн. ігоіїбп «ступати, іти», спорідненого з двн. ігеіап, свн. ігеіеп, звідки укр. тратувати. — СІС2 886; Черньїх II 318—319; 81. м/уг. оЬсусЬ 226; Кораііпвкі 329; НоІиЬ—Еуег 173; Юи^е—Міігка 789; Оаигаі 729; КІеіп 617, 1644, 1657. — Див. ще тратувати, фукс. — Пор. фокстер’єр. фокус1 (фіз. та ін.) «точка, в якій перетинаються відбиті сферичним дзеркалом або заломлені лінзою паралельні промені», фокальний’, — р. бр. болг. фокус, п. ч. вл. Іокив, слц. слн. їбкив, схв. фокус; — запозичення з німецької мови; н. Еокив (як термін уперше ввів Йоганнес Кеплер 1604 р.) походить від лат. їосив «вогнище, багаття», яке достовірної етимології не має; припускається спорідненість з вірм. Ьос «полум’я», Ьовог «червоний»; непереконливо зіставлялося зі стел, опока «скеля» (укр. опока, опука) і пєщь «піч» (укр. піч) (Вегп. ІЕ 9, 364). — СІС2 886; Черньїх II 319; Фасмер IV 201; 81. м/уг. оЬсусЬ 226; НоІиЬ—Еуег 171; КІеіп 606; Егпоиі—МеіІІеі І 243; Таїсіє—Ноїт. І 521. — Пор. фойє. фокус2 «трюк; перен. незвичайна подія, несподіване явище», фокусник, фокусничати; — р. бр. болг. фокус, п. Іокив «прийом, трюк», слц. Іокив; — фонетично видозмінене і скорочене запозичення з німецької мови; н. Нокив-рокив «фокус, трюк; вигук фокусника» загальноприйнятої етимології не має; вважається псевдолатинським утворенням у мові мандрівних школярів і студентів — Ьах рах тах Оеив афтах, що було позбавлене змісту, але служило магічним заклинанням (КІи^е—Міігка 314); пов’язується з лат. богослужбовим Ьос еві согрив теит, букв, «це тіло моє» (Бодуен де Куртене у Даля IV 1146); припускалося також походження від тур. ар. перс. ЬоккаЬаг «фокусник», яке через англ. Ьосив росив прийшло до німецької мови (8\У II 48). — СІС2 887; Черньїх II 319; Фасмер IV 201; Горяев Доп. 51; Младенов 662; КІеіп 736. [фолйнь] (бот.) «коров’як, VегЬавсит ІусЬпііів Б.» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, виникло внаслідок фонетичної видозміни назви рослини полин (див.). фоліант «товста книга великого формату», [фоліянт] Нед, Шейк, фоліо; — р. болг. фолиант, бр. фалі-янт, п. Іоііаі, їоііапі, ч. Іоііо, Іоііапі, слц. їоііапі, м. фоли)ант, схв. фолй]ант, слн. їоііапі; — запозичення з німецької мови; н. Еоііапі «книга форматом у цілий аркуш», давніше Іоііо «тс.» утворене на базі лат. іп Іоііб «на весь аркуш»; лат. Іоііит «лист, листок» споріднене з гр. сриХАом «листок», кельт. Ьііе «листочок; цвіт», тох. А раїі, тох. В ріііа «листок», які зводяться до іє. *ЬЬеІ-(*ЬЬІе-/ЬЬ!і-) «квітнути», власне, «набухати, набрякати, розпукуватися», з чим пов’язуються також псл. *ЬоІпа «плівка, перепонка», укр. [болбна] «плівка, перепонка; шибка». — СІС2 887; Фасмер IV 201; Вгйскпег 124; Кораіігізкі 329; НоІиЬ—Буег 171; НоІиЬ— Кор. 116; 8кок І 523; Кіи^е—Міігка 212; ХУаІсІе—Ноїт. І 523—524; Егізк II 1051; КІеіп 607. — Пор. фейлетон.
[фолія] «листове олово з домішкою міді для виготовлення дзеркал» Шейк; — п. Гоїіа «фольга», ч. їоііе, слц. Гбііа «тс.»; — запозичення із середньолатинської мови; слат. Гоїіа «тонкий металевий лист» походить від лат. Гоїіит «лист, листок». — Фасмер IV 201; Кораіігівкі 329; Вгйскпег 124. — Див. ще фоліант. — Пор, фольга1. [фолосйти] «впливати, допомагати» Нед, [фолосйтися] «щастити, удаватися» Нед, ВеЗн; — запозичення з румунської мови; рум. ГоІові «використовувати, бути корисним» утворене від Іоібз «користь», пов’язаного з нгр. осрєХос «тс.», срєХсо «бути корисним», спорідненими з дінд. рНаїат «плід» (Вги^тапп ІГ 29, 410), що зводиться до іє. *рНе1- «набухати, набрякати»; дінд. рйаіат зіставляється також з подібними словами дравідійських мов (МаугЬоГег 394; Егівк II 451—452); висловлювалося припущення про спорідненість гр. б<рєЛо<; з вірм. уа\меІІит «додавати, збільшувати» (РесІегвеп К7 39, 336; Егівк II 451—452). — УгаЬіе Кота-позіауіса XIV 142, XVI 85; Vіпсепг 13; Зсізеїіісіко 145; Воіваср 732. [фолувати] «нищити, тратити» Нед, Шейк, [фолювати] «тс.» О; — семантично видозмінене запозичення з польської мови; п. ГоІом/ас «валяти сукно» походить від слат. ГиІІаге, ГоІІаге «тс.», утвореного від лат. ІиІІб «сукновал». — Вгйскпег 124; Зіам/зкі І 233. — Див. ще фолюш. фольга1 «тонкі листи або стрічки з металів (сплавів)»; — фольгівник, фольгівниця-, — р. бр. фольга, п. ГоІ^а, Гоїіа; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; н. Еоііе «фольга, плівка» походить від лат. Гоїіит «лист, листок»; § з’явилося в слові на польському ґрунті під впливом Гої^а «полегшення». — СІС2 887; Фасмер IV 201; Горяев 393; Черньїх II 319; Вгйскпег 124; Кораіігівкі 329; Маіхепаиег 159; Желтов ФЗ 1875/3, 8. — Див. ще фоліант. [фольга2] «полегшення, полегкість, заспокоєння; спадщина» Нед, Корз, 116 [фольґувати] «піддаватися, поступатися; слабшати Нед; не приставати щільно О», [фольговати\ «тс.» Шейк, Пі, фуль-гувати, ст. фольга (XVII—XVIII ст.); — п. ГоІ^а «пільга, полегшення, передишка; попуск, поблажка, потурання», ч. ст. Гоїк «полегкість, поблажливість», Гоїко-уаіі «потурати, поступатися»; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; н. ГоІ^еп «іти за кимось, додержувати, слухатися», ЕоІ^е «наслідок, результат; продовження, послідовність» споріднені з свн. снн. гол. уоі^єп, двн. ГоІ^еп, дангл. ГоІ^іап, ГуІ^ап, англ. Гоііоаа'. — Шелудько 50; ВісННагсИ 48; ЗІам/вкі І 233; Вгйскпег 124; 81. м/уг. оЬсусН 226; ЗсІїивІег-Зем/с 214—215; Кіи^е—Міігка 211—212; Кіеіп 608. фольклор «усна народна творчість», фольклорист, фольклористика, фольклористичний; — р. фольклор, бр. фальк-лбр, п. слц. Гоїкіог, ч. слн. Гоїкібг, вл. Гоїкіога, болг. фолклбр, м. фолклор, схв. фолклор; — запозичення з англійської мови; англ. Гоїкіоге, букв, «народна мудрість» утворив у 1846 р. англійський археолог В.-Дж. Томас (1803—1885) з іменників Гоїк «народ», спорідненого з дангл. Гоїс «народ, натовп», дісл. Гоїк, н. VоIк «народ» (герм. *ГиІка-, поза германськими мовами зв’язки непевні), і Іо-ге «вчення», спорідненого з дангл. Іаг «учення, доктрина», днн. двн. Іега, н. Еегіге «вчення, наука», а також із дангл. Ігегап «учити», н. ІеГігеп «тс.», гот. Іаіз «я знаю». — СІС2 887; Фасмер IV 201; Черньїх II 319—320; 81. м/уг. оЬсусІї 226; Кораіігівкі 329—330; НоІиЬ—Еуег 171; МасЬек Е8ЛС 145; Младенов 662; КІи^е—Міігка 431, 436, 823; Кіеіп 607, 874, 906; Vґіе8 АЕ\У 393. — Пор. полк. [фолькотїти] «шепелявити, неясно говорити» Нед, ВеЗн, О; — звуконаслідувальне утворення; до словотвору пор. грюкотіти, цокотіти і под. [фолюш] «сукновальня», хвалюші, хвалюшник «тс.», [фолюшар\ «сукновал», [фдлюшник] «тс.» Шейк, ст. фо-люша (1556); — п. Гоїизг, слц. Гоїив «тс.»; — через посередництво поль-
ської та німецької мов (н. їиііеп, їйііеп «валяти сукно», свн. уиііег «сукновал») запозичене з латинської; слат. Гиііо (ГоІІо) «валяю сукно», їиііб «сукновал» зіставляються з лит. Ьіїсіеіі «гуркотіти, гриміти», ЬіИепІІ «стукати», двн. Ьоіг, дісл. Ьоііе, дангл. ЬоЙ «болт», що зводяться до іє. *ЬЬеІсІ- «бити». — 81ам/зкі І 233; Вгйскпег 124; ОаихаІ 337; ВІосЬ 310; Егпоиі—МеіІІеІ І 260; КІеіп 627; ХУаІсІе— НоГт. І 560. — Пор. болт, валюша, фуле. фон1 «тло»; — р. бр. болг. м. схв. фон; — запозичення з французької мови; фр. Гопс! «підстава, основа» походить від лат. Гипсіиз «основа, дно», спорідненого з дінд. ЬнсПлпаН «ґрунт, земля», ав. Ьйпб «тс.», гр. ттиЕфігр' «земля; дно посудини; стовбур, стрижень», н. Вобеп, англ. Ьоііогп «ґрунт, земля» тощо. — СІС2 887; Фасмер IV 202; Черньїх II 320; Оаихаї 332; ВІосН 306; ХУаІсІе— НоГт. І 564—565; Егпоиі—МеіІІеІ І 261—262; КІи^е—Мііхка 88; КІеіп 189, 628; Рокоту 174; МаугНоІег 438. — Пор. фонд. фон2 «сторонній шум, тріск у мікрофоні, телефоні тощо»; — р. бр. фон «тс.», п. Гоп «одиниця виміру інтенсивності звука», слц. слн. Гоп «тс.»; — запозичення з грецької мови; гр. сралт) «звук, голос», <рг]рі «кажу, говорю» споріднені з лат. Гагї «говорити», Гагпа «чутка», вірм. Ьап (род. в. Ьапі) «вчення, слово», дінд. ЬНапаІі, псл. Ьа|аІІ «говорити, мовити», укр. баяти; гр. грсомг] зіставляється також зі стел, звонт», р. звон, укр. дзвін, алб. хе «голос», що походять з іє. *|Ниоп- (Егізк II 1009— 1010). — СІС2 888; Кораіігізкі 330; НоІиЬ—Буег 41, 171; Егізк II 1058— 1059; Воізаср 1024—1025, 1045; КІеіп 1175. — Пор. баяти, грамофон, мікрофон, патефон, симфонія, фонема. [фонар] «ліхтар» Нед, [финарь, хвб-нар] «тс.» тж, [фінарь] Шейк; — р. др. фонарь, болг. м. фенер, схв. фенььер; — запозичення з грецької мови; нгр. срамарі «тс.» (сгр. <рамарі(о)м) пов’язане з срамот «світло, факел», граос «тс.», сраісо «сві чу(ся)», які певних індоєвропейських відповідників не мають; припускається спорідненість з дінд. міЬЬама(п)- «осяйний», ЬЬаіі «сяє, світить». — Фасмер IV 202; Черньїх II 320; Вегп. І 280; Егізк II 989—991; Воізаср 1014—1015; Мауг-ЬоГег 493. фонд «запаси, ресурси, нагромадження; капітал», [фондація], [фундуш] «фонд Нед; документ на право закладу Нед, Пі»; — р. бр. болг. м. фонд, п. Гипсіизх, ч. слц. ГопсІ, вл. Гопсіз, Гипсіиз, схв. фонд; — запозичене з французької мови, можливо, за посередництвом німецької (н. Еопсіз «фонд»); фр. Гопсіз походить від лат. Гипсіиз «основа, дно». — СІС2 888; Фасмер IV 202; Черньїх II 320; Смирнов 311; 81. \муг. оЬсусЬ 237; Кораііпзкі 342; НоІиЬ—Буег 171; 8кок І 523; Оаихаї 332, 333; ВІосЬ 306; СагліІІзсЬе^ 429; КІеіп 628. — Див. ще фон1. — Пор. фундамент, фундувати. фонема «найменша звукова одиниця мови, яка служить для творення й розрізнення слів та їхніх форм», фонематичний; — р. болг. фонема, бр. фанема, п. Гопегп, Гопета, Гопетаї, ч. Гопет, Гопета, слц. Гопета, вл. Гопет, м. фонем, фонема, схв. фонем; — науковий лінгвістичний термін, запозичений у XIX ст. через посередництво російської мови з французької (у російській науковій літературі вперше вжив Бодуен де Куртене у статті 1881 р.); фр. рЬо-пегпе «фонема» походить від гр. срсбугща «голос, звук; слово», утвореного з іменника фшмг] «звук». — СІС2 888; Черньїх II 320; 81. м/уг. оЬсусЬ 227; Кораііпзкі 330; НоІиЬ—Буег 171; Оаихаі 554—555; Егізк II 1009—1010, 1058—1059; Воізасц 1024—1025, 1045; КІеіп 1175,— Див. ще фон2. фонетика «звукова будова мови; галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови», фонетист, фонетик, фонетичний; — р. болг. фонетика, бр. фа-нетьїка, п. Гопеїука, ч. слц. вл. Гопеїіка, м. фонетика, схв. фонетика, слн. Гопе-ііка; — науковий лінгвістичний термін, запозичений, очевидно, з німецької мови;
створений у XIX ст. на ґрунті гр. фіоуртіхос «звуковий, голосовий», пов’язаного з сршурто^ «що виражається словами», і далі з фал'єїу «говорити ясно, виразно», сршуг] «звук, голос». — СІС2 888; Черньїх II 320—321; 81. \муг. оЬсусЬ 227; Кораіігізкі 330; НоІиЬ—Еуег 171; Младенов 662; Оаигаі 554—555; КІеіп 1175. — Див. ще фонема. — Пор. фонологія, фонотека. фоніка «виразові звукові засоби, які надають мовленню милозвучності, підсилюють його емоційність і виразність», фонізм, фонічний, фонація-, — р. фбника, бр. фоніка, болг. фонйз-ьм; — термін, утворений у західноєвропейських мовах (пор. фр. рЬопіцие, англ. рЬопіс) від гр. фіоуртбс «той, що звучить», пов’язаного з сріоуг) «звук, голос». — СІС2 888; Кораііпзкі 330; Оаигаі 554— 555; КІеіп 1175. — Див. ще фонема. — Пор. фонетика, фонологія, фонотека. фонологія «розділ фонетики, що вивчає функціональні властивості фонем», фонологічний; — р. болг. фоно-лбгия, бр. фаналбгія, п. слц. Іопоіо^іа, ч. Гопоіо^іе, вл. Іопоіо^ра, м. фоноло-ги/а, схв. фонологи/а; — науковий лінгвістичний термін, утворений у XIX ст. з основ грецьких СЛІВ СріОУГ) «звук, голос» і Лбуо<; «слово, вчення». — СІС2 888; 81. \ууг. оЬсусЬ 227; Кораіігізкі 330; НоІиЬ— Еуег 171; КІеіп 1176. — Див. ще логіка, фон2. — Пор. фонема, фонотека. фонотека «систематизоване зібрання фонограм»; — р. болг. фонотека, бр. фа-натзка, п. Гопоіека, ч. Іопоіека, м. фонотека; — складне слово, утворене з основ грецьких СЛІВ СрШУГ) «звук, голос» і Е>г)хг] «скринька; сховище». — СІС2 889; 81. \ууг. оЬсусЬ 227; Кораіігізкі 330; НоІиЬ—Еуег 171. — Див. ще тека, фон2. фонтан «водограй», [фонтана], [фонтал] Шейк, фонтанувати; — р. болг. фонтан, бр. фантан, п. Гопіаппа, ч. їопіап, Гопіапа, слц. слн. Іопіапа, вл. Іопіапа, м. фонтан, фонтана, схв. фонтана; — запозичення з італійської мови; іт. Гопіапа «джерело, фонтан» по ходить від пізньолат. і слат. Гопіапа «тс.», утвореного від лат. Ібпз (род. в. Іопііз) «джерело», що зіставляється з дінд. сіЬапауаіі «жене, біжить», сІЬапуаіі «тече, біжить»; зв’язки з гр. «дюна» і н. □йпе «дюна» (див. Воізасц 346) сумнівні. — Акуленко 141; Фасмер IV 202; Черньїх II 321; Смирнов 202; 81. \ууг. оЬсусЬ 227; 81а\узкі І 234; Вгйскпег 125; НоІиЬ—Кор. 116; НоІиЬ—Еуег 171; 8кок І 524; ХУаІсІе—Ноїт. І 525; Егпоиі—МеіІ-1е4 І 244—245; КІеіп 616; МаугЬоїег 90. фора (спорт.) «пільга, перевага одному з учасників змагань», [фор] «тс.» Куз; — р. бр. м. фора, п. Іог, (ога; — запозичення з німецької мови; н. уог «перед», двн. Гога «тс.» споріднені з англ. Іоге «попереду», дісл. їугг, Гугіг, гот. Гайга «перед» і далі з гр. тгара «поряд», тгарос «попередньо, раніше», лат. рго-(ргб-) «перед, за», ав. рага, рагб, хет. рага «на, далі, вперед», дінд. ригаЬ «попереду, спереду», рига «попередньо, раніше», прус, рго, рга-. — СІС2 889; 81. \ууг. оЬсусЬ 227; Кораііпзкі 331; КІи^е— Міігка 825; Егізк II 472—473, 476; Воізаср 748; ХЛ/аШе—Ноїт. II 364— 365; КІеіп 610; Угіез АЕМ 148; Мауг-Ьоїег 309—310. [форботи] «мереживо Г, Шейк; прикраси на халявах з кольорової шкіри ІІІейк», [фарбітки] «тс.» Г, Нед, Шейк, ст. форбота (XVII); — запозичення з польської мови; для п. ст. Гог-Ьоіу «бахрома, торочки; коштовне мереживо» першоджерело вбачається в ісп. їаграсіо «прикрашений торочками». — 81. \ууг. оЬсусЬ 227; Вгйскпег 125; 8XV І 760. форвард «гравець-нападник у грі у футбол і хокей»; — р. бр. форвард; — запозичення з англійської мови; англ. Іогшагсі «передній, передовий» (дангл. Гоге\уеагсі, Іоги'еагсі) є складним словом, утвореним з основи прикметника Іоге «передній» та прикметникового суфікса на означення напряму -\уагсІ, спорідненого з днн. дфриз. -у/агсі, дісл. -уегдг «спрямований», двн. -'Л'егі-, -шагі- «у напрямі проти» і далі з лат. уєгіо «крутити, вертіти», псл. *уфіеіі, укр. вертіти,
вертати(ся). — СІС2 889; Кіеіп 610, 614, 1729; Угіез АЕХУ 655. — Див. ще вертіти, фора. [форгу(в)] «соняшник» ДзАтл II, \форгі(в)] «тс.» тж, [форгйв] «тс.» Ди-занец; — скорочене запозичення з угорської мови; уг. паргаїог^б «соняшник» є складним словом, утвореним з компонентів пар- «сонце» і Іог^б «верткий», тобто «той, що повертається за сонцем»; останнє слово є уральським (пор. манс. роРгіі- «котитися», ерз. пурорямс «скручуватися», сельк. рц-гоїсіат «повертати») звуконаслідувального походження. — ММТЕ8г І 998; МЗгЕИЕ І 214—215. форейтор (іст.) «вершник, що править передніми кіньми, запряженими цугом», [форайтор\ «тс.» Куз; — р. болг. форейтор, бр. фарзйтар, п. Іогуіагг, ч. Іога)іг, ІогеДаг, слц. їиІаДиг; — запозичення з німецької мови; н. Уоггеііег «форейтор» складається з прийменника уог- «перед» та іменника Кеііег «вершник»; пов’язується з уоггеііеп «їхати верхи попереду». — Фасмер IV 202; Ко-раїігівкі 335. — Див. ще рейтар. — Пор. рицар, ф