Text
                    ЕТИ МО ЛОГІЧНИЙ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови

ЕТИМОЛОГІЧНИЙ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови У семи томах Наукова думка
ЕТИМОЛОГІЧНИМ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови Том другий д_____ Копщ Київ 1985
ПІДГОТОВКА ЕЛЕКТРОННОГО ВИДАННЯ «ІЗБОРНИК» ННр://Іііору5.кіеу.иа/ 24. VI1.2006 Второй том словаря содержит слова на букви Д—К (копці), в нем дается зтимология и характеризуется состояние зтимологической разработки всех зафиксированньїх в XIX и XX вв. слов украинского литературного язьїка и диалектов, за исключением тех производньїх форм, которьіе наиболее регулярно образуются от приведенньїх в словаре, и устарелих или узкоспециаль-ннх терминов иноязьічного происхождения. Рассматриваются также зтнонимьі и распространенньїе на Украяне собственньїе имена людей. Рассчитан на язьїковедов, специалистов смежньїх отраслей науки, преподава-телей и всех интересующихся происхождением слов. Другий том словника містить слова на літери Д—К (копці), у ньому подається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені на Україні. Розрахований на мовознавців, фахівців суміжних галузей науки, викладачів і всіх, хто цікавиться походженням слів. Редакційна колегія: О. С. Мельничук (головний редактор), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко Редакція мовознавства „ 4602020000-389 Е М221(04)-84 "ЄРЄД"^ТНЄ
ВІД РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ Над укладанням 2-го тому Етимологічного словника української мови працював авторський колектив у такому складі: Н. С. Родзевич (уклала статті д — дебют), Т. Б. Лукінова (деб’я — достойний, а також статті ждюхати і жил-ляр), Н. П. Романова (достота— єзул та Іліан— каня3), О. Д. Пономарів (єй — жюрі), О. С. Мельничук ("з1—забузирить, костити — кет 3, а також статті д, дворянин, де2, дендера, де-не-де, дерипліт, дешпетувати, дєдина, дєдя, джа-мурний, джегер, джємори, джиґира, джоло, дзвінець, дзвоник, дзюндзя, дибати, дість, доводитися, довтіп, довготу, додик, дозолити, досталь, достаток, досто-2, дотеп, доти, дотіль, дохнути, до-щерця, драгаль, драгіль, дразка, драконівський, драничка, дратувати, дреговичі, дриґала, дриглик, дризнути, дрикиць, дримба2, дрин, дриндати, дристун, дровітня, дудзуман, дудлити, дуель, думітувати, евен, евенк, егіда, експозиція, експропріація, ексцентричний, енець, ербій, ескалатор, ескімос, естрагон, євнух, єгер, жарнівка, жарновець, жахлий, жби, желізак, жентиця, жеребінка, жерій, жесткий, живиця, живокіст, жижаки, жижуха, жизвий, жимена, жимок, жмайло2, журавельник, журавець, забути(ся), зави-ритися, завідний, заводи, загара 2, загова, заголоба, заденок, зазол, зайви, заки, закіль. замандюрити, заповіт, заполонити, запроторити, зарисувати, зарінка, заскорузлий, затавати, заталь, затого, затомість, затон, загонистий, затуль-щина, затяти, затьмарити, заузок, захарапчити, зашидіти, заиіколобитцся, зашкруміти, защіпка, збуй, збулгачити, збурмати, збурмати(ся), збушок, звабник, зверть, зволікати, згацькати, згоді, згріб’я, здебільшого, земняк, зимоми-рок, зікри, зіхати, злигодні, зодія, з-перед, зратитися, зрок, зсіль, зтіль, зубці, зувічити, зцюль, зчеховзь, зюбрувати, зябнути, іванчиківасі, измені, ікавка, илець, ільтиця, ильще, імати, инджибаба, инкол, Інна, ірвант, ирень, иржій, ириця2, ириця3, іспанка, ічія, ішов, їживник, Із, їль, їсти, кабан2, кавакати, кавер, кавуля, кадовб, калачики, калека, калічки, каманак, камінка, кам’яниця, канархати, канат, канва, канделябр, кандидат, канікули, каністра, каніфоль, каное, каноц, канонада, канонерка, канонір, кантичка, канцелярія, канцлер, каолін, капець2, капітальний, каракавка, караката1, касація, киба1, кибалка, кий2, киндибал киндибал 2, кицяти, кишора, киях, кість, кладник, клекацка, клень, клепавка, клесувати, клець, клива, кліпати, клонц, кляпець, кльомзати, кню-піти, ковба, ковбаня, ковеза1, -ковеня, коверкот, ковмо, коворот, ковтати2, ко-в’яза; коза 2, коза5, козае, козакин, козел 2, коїти коїти2, кой, колдибахнути, колокоцей, кольза, комарник, комбінезон, комір, коміть, комонь, комора, компактний, компанія, компенсація, компетенція, комплекс, комплект, комплекція, комплімент, компостер, компроміс, комунікація, комюніке, конар, конара, конати, конверт, конденсувати, коник коник2, коничек, коноплі, коноплянка, консерва, консервативний, консерваторія, конспірація, констатувати, конституція, конструкція, консультація, конт !, конт 2, контекст, контентувати, контроль, конура, конус, конфета, конфетті, конфіденціальний, конфіскувати, концентр, концентрат, концентричний, копати, копирснути, копорснутися, копці), В. Г. Скляренко (забундоситися — зановат), Г. П. Півторак (заноза — ілем), О. Б. Ткаченко (кап — карапавка, а також статті давимука, дардан, дебила, еґзом, екіпаж, екстерн, ерлець, жолопати, калабурці, карауша, кар-карезний,
Від редакційної колегії кивайло, киликати, кимбрина, кинипа, кипень, Кирик, кисир, кистець, кіщя2, киче-ленок, кишло, киянець, ківшиця, кілець, кінатов, кіпшіти, кір 2 класифікація, клеврет, клегиня2, клейонка, клейгов, клиби, кліщинець, кліщі, клопівник, клубники, ключик, клякати, кнікс, кнюх, ковалик, ковбир, ковдня, ковдоба, ковиртати, ковтях, козак4, козлинник, козник, козодрист, козулька, козьолок, кой-, кока-тень, кокош2, колан, колея, коловорот, колодюх, коломітний, колотати, коло-течка, колошкати, колюби, кольо, комашня, каменя, комперя, комушка, конд-ричитись, кондури, конка, конодрист, конозити, контора, копаш2, копінь, копка2, копотіти), В. Т. Коломієць (карапудитись — кастет, а також статтю кар), А.. П. Критенко (кета — коблик) і Р. В. Болдирєв (коблина — копут). У роботі над доопрацюванням і редагуванням тому брали участь як помічники редактора О. М. Гаркавець і Т. Г. Линник. Над технічною підготовкою машинопису тому працювали В. А. Ткаченко, Т. А. Харитонова, Т. О. Черниш, Т. І. Баранова. Том рецензували чл.-кор. АН СРСР О. М. Трубачов і співробітники керованого ним сектору етимології і ономастики Інституту російської мови АН СРСР, а також В. В. Німчук, якому належить розробка вміщених у томі статей дерикучник, дуби2, єзвіро, жандарик і жилляр (останнє — разом з Т. Б. Лукі-новою),
[д] (прийменник з дав. в.) «до, к», [/5, од СМ III] «тс.»; — очевидно, результат функціональної і фонетичної взаємодії прийменників к і до; безпосереднє виведення їді з до (О§опо\сзкі 81ибіеп 59) помилкове. — Мельничук СМ III 141. — Див. ще до, к. да1 «і, та (єднальний спол.); але, та (протиставний спол.); та (частка)»; — р. да «і, але; так (стверджувальна частка)», бр. дьі «і, але», др. да «і, а; то; якщо», п. [ба] (виг.) «гей, ой; і, а», ч. ст. слц. ба «так», вл. ба «ну, отже; же», нл. ба «там, тоді; так; отже; теж», болг. да «так», м. да «тс.; а», схв. да (да) «так; а; (частка) ну й, аякже», слн. ба «так», стел, да «так; і; але»;—псл. ба, очевидно, з первісним значенням «так», звідки пізніше значення «і, але», виводять від займенникового кореня іє. *бо- (пор. прус, біп, біеп (зн. в. одн.) «його, її», ав. біт «тс.», біі «те»), що зберігся також у прийменнику псл. бо, укр. до і компонентах деяких прислівників (напр., укр. куди, тоді тощо); псл. ба, можливо, виникло з застиглої форми первісного орудного або відкладного відмінка; — споріднене з лат. бб-пес «доки», циап-бб «колись, бо», а також гр. 6-і; «отже; після того, як», ї;6ті «уже» (<іє.*бб-/бо-); зіставляють також (БІатекі І 135; Вгііскпег 3; БЕР І 309—310; стриманіше Фасмер І 480) з псл. ба «хай, щоб» (укр. да «тс.»).— Шанский ЗСРЯ І 5, 3—4; Масйек Е8.ІС 109; 8кок І 369—370; Вехіа] Е886 І 93; ЗССЯ 4, 180—181; 81. ргазі. II 323— 326; Рокоту 181—183. — Пор. да2, до1, до2. да2 (частка, рідк. заст.) «хай»; — р. да «хай», дабьі (заст.) «щоб», др. да «хай»; щоб», п. ст. ба «хай», нл. ба-зі, ба-з (<*ба-Іі) «хай», болг. м. да «хай; щоб», схв. да (частка із спонукальним значенням, близька до хай)', (спол.) «щоб; що; так що; з того часу, як; якщо», слн. ба (спол.) «щоб; що; поки», стел, да «хай; щоб»;—псл. ба «хай», первісно, мабуть, форма 2 ос. одн. наказового способу дієслова ба-1і «дати» (пор. п. ст. ба «дай» <іє. бо «тс.»); як семантичну паралель пор. давай підемо «ходім»; функція да (ба) як сполучника розвинулася лише в південнослов’янських мовах (р. дабьі слід розглядати як церковнослов’янізм); разом з тим, не може бути остаточно відкинута й думка (Зіатекі І 135; Вгііскпег 3; БЕР І 309 — 310; ЗССЯ 4, 180; 81. ргазі. II 323—325; Уопбгак II 515—519; певною мірою — Фасмер І 480) про походження да «хай», як і да «і, але», від займенникового кореня *бо і розвиток його функції з початкового значення «так».— Ткаченко СМ IV 144—145; Мельничук СМ II 144—145; Шанский ЗСРЯ І 5, 4; Фасмер І 480; 8кок І 369—370; Егаепкеї ІЕ 43, 304—305, —Пор. да1. [да3] (частка, що вживається з числівниками й займенниками як показник неозначеності: [да зо три роки], [довідки] «звідки(сь)» О, [дагде] «де-небудь, десь, кудись» Ж, [даде] «тс.», [дадекой] «інколи», [дадеколи] «тс.», [даєден] «хто-небудь», [даінком] «зрідка», [да-каде] «куди, декуди» ЕЗб 4, [дакий] «деякий» Ж, [дакілько] «декілька» ДзУЗЛП, [дакоди] «іноді», [даколи] «коли-небудь, колись, деколи» Ж, [дакот-рий] «хто-небудь», [дакто] «дехто» Ж, [дакудй] «куди-небудь, кудись», [дахто] «хто-небудь, дехто, хтось», [дачий] «дечий» ДзУЗЛП, [дашто] «що-небудь, щось, дещо», [дащо] «тс.», [даяк] «як-небудь, якось»;—слц. ба- (басо «щось», ба]ако «якось, як-небудь», ба]ебеп «якийсь, котрийсь», бакабе «подекуди» тощо); — задовільної етимології не має; пояснює
ться як наслідок обниження артикуляції е в де-(хто) і под. і переходу е в а (Зілинський Р81 9, 240, 244; Тимченко Курс історії укр. язика 125), виводиться з прислівника *кьда (Німчук НЗ УжДУ 1958, 48), вважається генетично пов’язаним із спол. дер (81. ргазі. II 323, 325); можливо, запозичене з словацької мови, де також не має переконливого пояснення: виводиться з Ьоба] через проміжну ланку роба- (Масйек Е86С 79). — Бу-лаховський Пит. походж. 206; Дзен-дзелівський УЗЛП 151—154. [да-ба] «та ба, та де там»; — результат об’єднання сполучника [ба] «та, але» і вигуку ба. — Див. ще ба, да1. Давид, ст. Давьідь (1392—1393), Давид (1446), Дауідь «добль рукою, або кротость, в'ьзлюбленньі(й)» (1627); — р. Давид, Давьід, бр. Давьід, др. Давьід'ь, Давидь, п. Цаххіб, ч. слц. Пауіб, болг. ст. Давйд, слн. Пауіб, стел. Давиді, Давкіді; — запозичено через старослов’янську мову з грецької; гр. Догоіб, Дофіб, ДапЕЇб походить від гебр. Дай!б «улюблений»; для стел. Давкіді припускають також (Фасмер І 481) зв’язок через тюркські мови (пор. тур. тат. кипч. Оауиб) з ар. Оаиб, очевидно, пов’язаним з гебрайським ім’ям. — Сл. вл. імен 207; Беринда 200; Фасмер І 481; Петровский 91; Суперанская 77; Илчев 153; Кореспу Ргцуобсе 53—54; Сезе-піиз 180—181. [давимука] «скнара» Ж; — неясне; семантично у своєму теперішньому пов’язанні з дієсловом давити і іменником мука (букв, «той, хто давить муку»), можливо, виникло з первісного *да-вимука, що могло скластися як контамінація кальок двох польських складних слів на позначення скнари — бизі^гозг (букв, «давигріш») і Іісгукгира (букв, «лічикрупа»), звідки *давикрупа і пізніше * давимука. давити, давнути, давонути, давитися, дав «давка, метушня» Ж, [дава] «хвороба горла», давило «прес», давильник, давильня, давйльце «жом», [давильця] «щипці для роздавлювання горіхів», [давйтель] Ж, Ідавйця] «дифтерит» Ж, [давші «тс». Я, давка, давкотня, [дав- люка] «давка їжа» Па, [давлючка] «прилад для видавлювання меду з воску» Я, [давлянка] «груша, що застряває в горлі Ж; давка їжа Ме», давок, [давун] «вбивця», [давучка] «терпкий фрукт», давкий, давлючий, даєма, [задава] «гачок для казанка в тринозі; жердина з гаком для притискання колісного обода; підойма для затискання дерева», [задавій-ко] «душитель, куркуль», [задавка] «дифтерит» Ж, [задавлячка] «тс. Ж; ангіна, жаба», удав, у давка (мед.);—р. давить, бр. давїць, др. давити, п. бампс, ч. бауііі, слц. бауіі', вл. ба]іс, нл. ба]із, бампз, полаб.боуе «давить», болг. давя, м. дави, схв. давити, слн. бауііі, стел, давити; — псл. *бауііі;— споріднене з лит. боууіі «гнобити, мучити», фріг. баос «вовк», ав. бау- «давити, гнобити», гот. аї-баиірз «змучений», можливо, також бішап «умирати», двн. іоцхуєп «тс.», англ. беаіЬ «смерть», нвн. Тоб «тс.»; іє. *бйаи- «давити», можливо, також *бЬеи- «зникати, помирати».—Шанский ЗСРЯ І 5, 4—5; Фасмер І 481; 81а\узкі І 147; Вгіїскпег 85; Масйек Е8.ІС 112; 8с1іизіег-8е\ус І 143; Оіезсії І 208; БЕР І 313; 8кок І 384— 385; Вегіа] Е886 І 96; ЗССЯ 4, 198—199; 81. ргазі. II 362—364; Ееізі 4; Рокоту 235, 260. [даві] «сьогодні вранці; недавно, допіру, колись Ж, ВеЗн», [даєіда, даєіки] «тс.» Ж, [здавішня] «зрання» Ж;—р. даєеча, [даве] «нещодавно», др. давіз «вчора, нещодавно», вл. бе]еіо, ст. ба-іеіо (<*бауе-іо), нл. ба]1о (<*бауе-іо) «раніше», полаб. ббуаа «щойно», болг. одеве «недавно», слн. бауі «сьогодні вранці», стел, давф;—псл. бауе, пов’язане з бауьгть;—споріднене з лат. би, бйбит «нещодавно, тільки-но», гр. 6т)у(<6гау) «довго, давно», дінд. би гай «далеко», вірм. 1е\у «довгий час», хет. іи\уа «вдалині»; іє. *бй-(*бои-, буа-) «протягати» (стосовно простору і часу). — Шанский ЗСРЯ І 5, 4, 5—6; Фасмер—Трубачев І 480—481; Преобр. І 172—173; Біатезкі І 139; Вегіа] Е886 І 95—96; ЗССЯ 4, 198; 81. ргазі. 360—361; Опбгш» 81. ^огізі. 125; Вегп. І 181; Ви§а КК II 679; \Уа1бе —Поїш. І 378;
Егізк І 381; Рокоту 219.—Пор. давній. [давник] (бот.) «сідач конопляний, Еираіогшт саппаЬіпит Ь.» Мак;— неясне. давній, давнезний, [давшій] Ж, давнішній, \^авняшній], [давана] «давнина», давнина, давність, давнота «давність» Ж, давнйти «робити давнім», давнйм-давнб, давніш, давно, віддавна, віднедавна, донедавна, [здавній] «давній», здавити, здавен СУМ, Ж, здавен-давна, здавна, здоєну, здавня, задавнений, задавнілий, задавнити, недавній, недавно, [оддавній] «старий», оддавна, [пбдавно] «давно», по-давньому, прадавній, прадавнина, [предавний] Ж, [спозадавна] «дуже давно», [спозадавня, спрадавна] «тс.», удавнйтися «застаріти», удавні «давно, колись»; — р. давшій, бр. дауні, др. давьнии, п. вл. нл. бахулу, ч. баулу, ст. баулі, слц. баулу, болг. отдавна, схв. даван, давни «давній», слн. бауеп, стел, давкиті; — псл. баумть, пов’язане з бауе. — ЗССЯ 4, 200.— Див. ще даві. [даґа] «тесак, кинджал, шабля», ст. даґа «стилет, кинджал» (XVII ст.); — очевидно, запозичення з польської мови; п. ст. ба§а «стилет, кинджал», бай, бека «тс.» походить від іт. ба§а, етимологічно неясного, можливо, пов’язаного з лат. баса (епзіз) «дакська (шпага)» або з слат. ба§иа «шпага», запозиченим, очевидно, з кельтських мов; пов’язання з уг. бакоз «кинджал» (Мікі. Е\У 39) сумнівне.— Вгйскпег 84; Вегп. І 1/6; Баигаі 227; Віосй 198; К1и§е—Міігка 125. [дадакати] «базікати; гелготати (про гусей)», [дадакач] «базікало»;—похідне утворення від вигуку [да-да], що є, можливо, варіантом вигуку ґа-ґа (про крик гусей). — Пор. гагакати. [д’аджеж] «звичайно, розуміється, так»; — результат злиття часток да1, адже, ж (див.). Дажбог «язичницький бог сонця» Ж, Дажбожий Ж; — р. Даж(дь)бог, др. Дажьбов'ь, р.-цел. Дажд кбогт^ «тс.», п. ст. ПасЬо§ (особове ім’я, XIV ст.), БабгЬ6§ «тс.» (XVII ст.);— псл. *Паб]ь-Ьо§ь, утворене з імперативної форми дієслова *баб]ь «дай» і основи іменника Ьо§т> «щастя, добробут».— Фасмер — Трубачев І 482; Зализняк ВСЯ VI 43; Вгйскпег 84; ЗССЯ 4, 182—183; 81. ргазі. II 327; Будимир Зборник Филол. Фак. у Београду IV 37—39.— Див. ще бог1, дати. [дажить] «навіть» Мо, [дайжи] «тс.» Ме;—результат контамінації р. даже «тс.», утвореного з часток да1 і же, і укр. навіть (перша форма) та дай же (друга форма). [даз] (частка із значенням приблизності: даз два «зо два») НЗ УЖДУ 35, [дас] «тс.» (дас три «зо три») тж; — слц. [баз] «тс.»;— очевидно, результат злиття часток [да] «майже» і з «приблизно»; не виключена й можливість запозичення із східних говірок словацької мови. — Німчук НЗ УжДУ 1958, 35, 48. — Див. ще да3, з3. [дай] (спол.) «тай» Ж;—результат злиття сполучників да «та» і і (й) (див.). [дак] (спол.) «так, тільки, але, то», [дек, дик] «тс.» Л;—р. пд. [дак] «так», [здак], бр. дьгк, болг. [дак] «а, же», схв. ст. бак «то, отже»; — давнє суфіксальне утворення від займенникового кореня д- (псл. б-), наявного також у сполучниках да «та», [до] «то»; відмінне від болг. дако «хоча», утвореного з сполучників да «та» і ако «як». — 81. ргазі. II 329—330. — Див. ще да1, до1, до2. дактиль, дактилічний; — р. дактиль, бр. дактьіль, п. ч. слц. бакіуі, болг. дактил, м. дактил, схв. дактил, слн. бакііі; — запозичення з латинської або грецької мови; лат. басіуіиз «дактиль» походить від гр. бахтпХод «палець; найменша міра довжини; віршовий розмір», етимологічно неясного.— СІС 189; Шанский ЗСРЯ І 5, 8; НйШ-ХУогій 68; Кораііпзкі 195; Егізк І 344— 345. [дакус] «трохи», [дакусчик] «трошечки»;— складне слово, утворене з частки [да-] «де-» і прислівника [кус] «трохи»; оскільки частка [да-] до іменників не приєднується, спосіб виникнення слова не ясний; можливо, в основі лежить
контамінація [дащо] «дещо, скільки-небудь» і [кус] «трохи». — Див. ще да3, кусати. [далак] «хвороба овець (здуття живота внаслідок переїдання)» Я, [дала-чшпися] «здутися» (про корів, овець) Мо; — р. [далак] «хвороба овець», болг. далак «селезінка; хвороба овець (розширення селезінки)», м. далак «селезінка; набряк селезінки», схв. далак «набряк селезінки»;—запозичення з турецької мови; тур. сіаіак «селезінка» споріднене з аз. далаг, тат. башк. каз. кирг. талак, узб. талок, чув. сула, дтюрк. солак «тс.».— Фасмер І 482; Шипова 118; БЕР І 315; Младенов 119; 8кок І 376; Вегп. І 177; Мікі. Е\¥ 39; ЬокоізсЬ 37; Егоров 193, 229. [д’але] «але»; — результат злиття сполучників да1 і але1 (див.). далебі «справді, слово честі» Г, Ж, [далебіг, далебо, далйбі Ж, дальбо Л, делебі], ст. далибог'ь, далибу, далиб^гт» «тс.» (XV ст.); —бр. даліббг «тс.»; — очевидно, калька польського <1а1іЬ6§ «тс.», яке утворилося на основі словосполучення сіа 1і Ь6§ «якщо дасть бог», що складається з форми 3 ос. одн. від дієслова бас «дати», частки 1і «якщо» та іменника Ь6§ «бог». — АУіікотекі 80г 19/2, 210; Зіаи’зкі І 137. — Див. ще бог1, дати, ли. [д’алеж] «але ж, проте, втім»;—результат злиття сполучників да1 і але1 та частки же (ж) (див.). даль, [далека] «віддалення», далекість, [даленя] «далечина» Ж, [далень] «задній план, тло» Ж. далеч, [далечйзна], далечина, [далечиня], далечінь, далина, [далиня Ж, дальнина], дальність, далекий, [далезний] «дуже далекий», далечезний, далеченний «тс.», [далешній] «прибулий здалеку», [дальшій], дальній, дальший, [далекенько], далекувато, далеченько, далі, [далій], [далічко] «далеко», [делі] «далі», даленіти «вид-нітися; віддалятися», [далйти] «віддаляти», [даліти] «віддалятися», [вдаля] «далечінь» Ж, [видалене] «висилка, виселення» Ж, [вйдаленець] «виселенець» Ж. видаляти «усувати», віддалина «далека відстань», віддалення «видаляння; далечінь», віддаль, віддалеки «збоку; на від стані», [віддалену] Пі, віддалі «віддалік», віддалік, віддаля, [віддалечйтися] «віддалитися» Ж, віддаляти, віддаліти «відстати, віддалитися», дедалі, звіддалеки «здалеку», звіддалі, звіддалік, звіддаля «тс.», здалека, здалеку, здалі, здаля, [зоддаликй], надалі, невдалеку «недалеко», [недаленний] Ж. недалеко, недалечко, [неоподалеки] «неподалік» Ж, [не-опбдаль] «тс.» Ж, Пі, [неподалеки Ж, неподалеку УРС, Ж, неподалеці Г, Ж. неподалець Г, Ж1, неподалік, [обдаль-ний] «дальший, досить далекий» ВеЛ, [одалець] «недалеко» Ж, [бдаль] «віддалік», [одалекй] «тс.» Ж, Ме, [оддальній] «віддалений» Ж, [оддалі] «здалека» Ж, оддалік «тс.» Ж, [оддалікй] «здалеку, на віддалі» Па, [оддаляї «тс.» Ж, [оддаліти] «віддалитися» Ж, [оподалік] «здалека; осторонь», [опбдаль] «далі, осторонь», [оподалець] «на віддалі» Ж, поодалік, побдаль, удалині, удалині], удаль; — р. бр. др. даль, п. баї, ч. баї, слц. даГа, вл. нл. сіаіокі «далекий», полаб. сіоіек «далеко», болг. далек «далекий», м. да-лечен «тс.», схв. дал> «даль», слн. сіаііа, стел, дали «тс.»; — псл. сіаіь; — етимологія непевна; можливо, походить від займенникового кореня до- «то-», наявного в сполучниках да, [до] і паралельного кореневі іо-, відповідник якого вбачається також у лит. іоїйз «далекий», лтс. іаіз «тс.» (8іа\узкі І 136); можливо також, що псл. баї- є результатом зміни давнішого *1а1-, спільного з балтійськими мовами, під впливом «довгий», йауьпь «давній» (ХпЬаіу 81. а сі. І 2, 94); менш вірогідне пов’язання з коренем *бе1- (псл. *бь|§ь, укр. довгий) із незасвідченим слов’янським кореневим вокалізмом е, о (Регззоп 8іи-Ніеп 221; Меіііеі М8Ь 14, 373; Вегп. І 177; подібно 8кок І 376); питання спорідненості з уг. іауоі «далеко» (МасЬек Е8.1С 110) залишається відкритим, як і ширша проблема можливих генетичних зв’язків індоєвропейської мовної сім’ї з іншими мовами, — Шанский ЗСРЯ І 5, 9 —10; Фасмер — Трубачев І 483; Біахуккі І 136; БЕР І 315; НоІиЬ — Кор. 136; 8с1іиНег-8е\УС І 143—144; Оіеасії І 201 — 202; ЗССЯ 4, 184—185; 81. ргазі. II 333—334; Егаепкеї 1106—1107.
дама1 «пані, жінка»;— р. бр. болг. м. схв. дама, п. вл. 'бата, ч. слц. слн. бата;—запозичено, очевидно, через посередництво російської і польської мов з французької; фр. бате походить від лат. ботіпа «пані, господиня» (первісно «господиня дому»), похідного від ботиз «дім», спорідненого з псл. бовть, укр. дім. — Шанский ЗСРЯ І 5, 11; Фасмер І 483; Преобр. І 174; 81. \суг. оЬсусЬ 133; Паигаі 227; ВІосЬ 199; Шаібе — Ноїт. І 367. — Див. ще дім. дама2 «гральна карта; шашка», дамка «шашка; карта», [дамнйця] «шашечниця», ст. дамьі «шашки» (гра) (XVIII ст.);—р. бр. дама, дамка, п. вл. баша «дам(к)а (у грі)»; ч. слц. слн. баша «тс.», болг. дама «дамка; ферзь», схв. даме «шашки»; — очевидно, запозичене через посередництво російської і польської мов з німецької; нім. Пашепзріеі «шашки» (букв, «гра дам») є перекладом фр. ]еи бе батез, яке походить від ісп. аіебгех бе 1а бата «дамські шахи», що, як вважають, виникло внаслідок спотворення .з ар. (аззіігап§) аііат «гра в шахи»; виводиться також (К1и§е— Міігка 120) від назви подвійної шашки (дамки), перенесеної з гри в шахи, де бата, бате (первісно «господиня») в західноєвропейських мовах означає ферзя (королеву). — Шанский ЗСРЯ І 5, 11; Фасмер І 484; НоІиЬ—Ьуег 121. — Див. ще дама1. [дамастйна] «дамаська слива» ВеБ, [дамасценка] «тс.» Мак;—очевидно, запозичення з польської мови; п. батаз-сепа, [батазупа], ст. батазгсгупа, як і ч. батагіпа, [батазіілка] «тс.», походить, мабуть, від лат. (ргипиз) батазсепа «(слива) дамаська» (назва дерева). — 8 XV І 424; Вгйскпег 84; Маскек Е86С ПО.— Див. ще дамасценка. [дамасценка] «шабля з дамаської сталі» Ж, [дамаска, домаха, дамашівкаЖ], ст. демешка (XVII ст.) «тс.»; — запозичення з польської мови; п. батазсепка, бетезгка, бетезг, бетіезг, як і ч. батазсепка, слц. батазсепка, слн. батаз-сапка «тс.», походять від лат. башазсе-пиз «дамаський», похідного від Патаз-сиз «Дамаск» — назви міста, де вироб лялись шаблі; частина українських форм могла утворитись незалежно від польської мови; болг. дамаскйня, можливо, також схв. димйски]а, дймишкиїьа «дамаська шабля» пов’язані з гр. бацаохц- «дамаський», бацаохї «тс.» (БЕР І 317). — РісЬИагбі 42; 81. \ууг. оЬсусЬ 133. — Пор. адамашка. дамба «вал для захисту місцевості від затоплення»;—р. дамба, ст. дам, бр. болг. дамба-,—-очевидно, через російську мову запозичено з голландської або нижньонімецької; гол. бат, нн. батт (> нвн. Башт) «тс.» споріднені з дісл. баттг «тс.», гот. їайг-батшіап «затикати, перегороджувати», можливо, також гр. ЇІЕ|іегу «закривати, закріплювати», '&Е|ієА,кту «основа», пов’язаними зтЛ-^ою «покладу», псл. беіі «покласти», укр. діти (дієслово).—СІС 189; Шанский ЗСРЯ І 5, 11—12; Фасмер І 484; К1и§е—Міігка 120; Ееізі 146. — Пор. тама. дана (рефрен у піснях) Ж, [дану, дайна, дай ну, дйну, діна, діні, дуйна] «тс.», [данакати] «співати дана», [дай-накати] «наспівувати»; — п. бала (приспів), бара, була, бупу, слц. бапот «тс.»; — не зовсім ясне; пояснюється як результат поєднання п. ба (вигук у піснях; рідше —спол. «та»), спорідненого з укр. [ба] «тс.», і вигуку п. [па] «ну» (81а\узкі І 137); зіставляється також з дінд. бйап- «дзвеніти, звучати» як здавна успадковане слово, з яким пов’ язує-ться і молд. дбйна (вид пісні), рум. ббіла «тс.» (Семчинський Мовозн. 1969/5, 63—67; Назбеи Піл ізіогіа ІітЬеі готїпе 1883, 11—32); менш імовірні припущення про зв’язок з лит. баіпа «пісня» (МаІіпо’Л'зкі РЕ І 181) або про походження укр. дана від імені богині води Дана (ВеЗн 14), наявність якої в міфології слов’ян не доведено. [данець] «танець»Ж, [данцівнйк] «танцюрист», [данцувати] «танцювати», [дан-цювати] «тс.» Ж; — болг. данец «болгарський народний весільний танець»; — очевидно, запозичення з молдавської мови; молд.[данец], данц «танець» поряд з уживанішим дане «тс.», мабуть, походить від французького бапзе «тс.»; ц замість с у молдавській мові могло
з’явитись під впливом рідше вживаного поряд з дієсловом бане а (<фр. сіапзег) «танцювати» варіанта данца, який, можливо, походить від іт. бапгаге «тс.».— ОЬКМ 214; БЕР І 319. —Див. ще танець. Данило, [Данилейі Я, Донько, ст. Данило (1394), Даниил.'ь «суд(т>) б(о)-жий» (1627);—р. Данийл, бр. Данїла, др. Даниилт,, Данил-ь, Данило, ч. слц. Папіеі, болг. рідк. Данийл, слн. Оалі]е1, стел. ДанинАТ^;—через церковнослов’янське і грецьке посередництво (гр. Дахі'/Т.) запозичено в давньоруську мову з гебрайської; гебр. ОапТ’еІ утворене з присвійної форми іменника балі «мій суддя» і іменника ’еі «бог». — Сл. вл. імен 207; Беринда 200; Петровский 92; Суперанская 77; Кореслу Ргйуосісє 53; Сезепіиз 44, 195. [данило] (бот.) «айстра степова, Азіег ашеїіиз Б.» Мак, [данилке] «тс.» Мак;—• результат звичайного в українській народній номенклатурі перенесення власної назви (Данило) на рослину (пор. грицики)-, мотивація перенесення неясна.— Див. ще Данило. дантист; — р. болг. м. дантист, бр. дантист, п. сіеліузіа, ч. слц. сіепіізіа, вл. сіепіізі, схв. дентист(а), слн. йеп-іізі; — запозичено, мабуть, через російську мову з французької; фр. Депіізіе походить від лат. сіЄпз, Депііз «зуб», спорідненого здвн. хап (нвн. 7айп), днн. Іапсі, лит. сІапГю «тс.», псл. *сІ£8па, укр. ясна. — Шанский ЗСРЯ І 5, 13; Фасмер І 484; Оаихаі 237; ХУаІсіе— Ноіпі. І 340. — Див. ще ясна. дар, Ідараї «дарунок», дара «причастя», [даранйця] «подарунок» Я, Ідарем-щина\ «подароване», Ідарйзна] «речі особистого користування, що даються в придане молодій» О, [дарйзнина) «тс.» О, (дарйця\ «дарунок», [дарівнйк] «той, хто дарує», дарівщина «подароване», Ідармйцяї «незначна річ, добро, що легко прийшло» О, дарнйк «артос (освячений хліб)», дарниця (заст.) «дарча грамота», [дарованйна\ «дар» ВеЗа, даровизна «подаровані речі», дарована «жертва», Ідаровйця) «те, що дісталося даром», [даровйще] «вид дитячої гри», [дар6к\ «дар» Ж, [даромщина) «дарова праця» Я, Ідарство] «дар» Я, дарунок, (дар-бенний] «дарчий», [даревний] «даремний», даремний, Ідаріжний] «дарований», [дармйй] «даровий» Ж, даровйй, даровй-тий, [даровнйй] «даровий», дарчий, [да-рамно] «даремно», дарма «даремно; не варто, хай», даремне «даремно», дармо, даром, \дарома\ «тс.», дарйти, дарувати, дармувати «гаяти час; перебувати без ужитку», бездар, бездара, [вдармй-цю] «надармо» Ж, віддарок «взаємний подарунок», [задар] Ж, задаремно, задарма, задаром, надаремний, надаремне «надаремно», надармо, нездара, [незда-рйсько], обдаровувати, \оддара\ «віддяка» Ж, [оддарок] «тс.» Ж, подарунок, [прйдарність] «випадковість» Ж. їпри-дарок] «випадок» Ж, [придарка] «тс.» Ж, [прйдарний] «випадковий» Ж, [роздар-кбвуватися] «роздавати», удармйцю, [уз-дар] «даром», [узадар] «тс.» КІМ; — р. бр. болг. м. дар, др. дарт>, п. ч. слц. вл. нл. йаг, схв. дар, слн. бат, стел, дарт»;— псл. багь, пов’язане з баїі, як гіги з гііі, рінь з рііі; — споріднене з гр. б&рох «подарунок», вірм. Іиг «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 5, 14; Фасмер І 484; ЗІахузкі І 137; Вгііскпег 85; Масйек Е8ЛС ПО; ЗССЯ 4, 191—192; 81. ргазі. II 346— 348; Вегп. І 179; Тгаиішапл 57; Рокогпу 225. — Див. ще дати. [дараб] «шматок, грудка, згусток»Ж, {дарабів\ «тс.» Ж, їдарабан] «розбитий горщик» Ж, їдарабчик] «шматочок», ст. дараб «шматок, кусень» (XVII ст.); — запозичення з угорської мови; уг. сіагаЬ «шматок» походить, очевидно, від слн. сігбЬ «шматочок, дрібничка; тельбухи, нутрощі» або слц. сігоЬ «шматок, дрібка», споріднених з укр. дріб. — БевзенкоНЗ УжДУ 26, 177; ВеЗй 14; Тимч. 665; МУТЕЗх І 593—594; Вагсгі 47. — Див. ще дріб. [дараба] «пліт із сплавного дерева», (дарабівка] «вода, якою можна сплавляти плоти» Мовозн. 1974/3; — очевидно, походить від уг. сіагаЬ «шматок, штука» (сІагаЬа присвійна форма 3 ос. одн. «його шматок, штука»); зміна значення сталася, мабуть, уже на українському грунті у зв’язку з вимірюванням сплав-люваного лісу на дараби «штуки», кожну з яких становив окремий пліт; без
підставно виводиться (Уіпсепг 8) з уг. багаЬа «пліт із сплавного лісу», у цьому значенні невідомого. —МанівчукМовозн. 1974/3, 76. — Див. ще дараб. [дарак] «гребінь для розчісування вовни та волокна» Мо, Дз, [дарачка] «тс.» Мо, [дарачити] «чесати вовну» Мо, Дз; — болг. дарак; — запозичення з молдавської або румунської мови; молд. дарак «чесалка», рум. сіагас «щітка для чесання бавовни, шерсті, льону; карда» походять від тур. Іагак «гребінь, чесалка (ткацька)»; початкове д (б) може пояснюватися походженням слова з турецького діалекту або грецьким посередництвом.— Бевзенко НЗ УжДУ 26, 178; СДЕЛМ 98; ОЬКМ 215; БЕР І 320. [дардан] «йолоп, телепень» Ж, їдар-данський] (у виразі дарданський осел «тс.») Ж, ст. дарданского «троянського» (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. рідк. сіагбап «великий безнадійний осел», сіагсіапзкі (у виразі сіагсіапзкі (сіагсіапеїзкі) озіеі «тс.») виникли, очевидно, з словосполучення сіагсіапзкі озіеі, яке склалося в середовищі школярів на підставі читання класичної (античної) літератури; походить від лат. сіагсіап(і)и8 «троянський» (у зв’язку з довірливістю троянців, яких одурили греки), пов’язаного з Оаг-сіапиз (<гр. Аарбссхо^) «Дардан», місто біля Трої, яке свою назву дістало від імені його засновника Оагсіапиз (<гр. Аар&іуос;) «Дардан», родоначальника троянців; припущення про те, що озіеі у польському виразі сіагсіапзкі озіеі замінило коп з виразу коп іго]апзкі (сіагсіапзкі?) (8\У І 426), непереконливе.— Тимч. 665; Вгйскпег 85; Дворец-кий—Корольков 251; Дворецкий І 343. Дарі я, Дарйна, Дарка, Одарка, ст. Дарйа «взьіскаючая» (1627); — р. Дарья, заст. Дария, бр. Дар’я, болг. заст. Дарии, стел. Дарии; —через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Аарєіа утворено від Аарєїод «Дарій», що є грецькою формою імені трьох давньоперських царів; у давньоперській мові йому відповідає Оагауа11-уаЬау, яке означає «той, хто має добро»; оскільки відповідне жіноче ім’я виник ло, очевидно, вже на грунті грецької мови, пояснення його (Суперанская 86) як перського імені із значенням «сильна, переможна» не має підстав; необгрунтованим є виведення (Фасмер І 485) р. Дарья від Дорофея. — Петров-ский 92; Илчев 156; Вагійоїотае 738. [дармбй] «решето з великими отворами», [дармо] «тс.»МСБГ, [дармоювати] «віяти зерно дармоєм» Дз; — запозичення з молдавської мови; молд. дьірмбй «решето», дьірмбн (рум. сіїгтбіи, сіїгтбп) «тс.», дьірмоя «просівати решетом» походить від нгр. брорбхі «металеве сито».— Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 69; Бевзенко НЗ УжДУ 26, 178; 8сйе-Ішіко 131; СДЕЛМ 125; УгаЬіе Кота-позіауіса 14, 138; МЦа-Агтаз та ін. Ко-тапозіауіса 16, 84; ОБКМ 254. дата «календарний час», датувати «визначати час», ст. дата (XV ст.); — р. бр. болг. дата, п. вл. баіа, ч. сіаіит, слц. слн. сіаіит, м. схв. датум\ — запозичено з латинської мови, можливо, через німецьку (н. Оаіит); слат. сіаіа, дієприкметник жін. р. від дієслова сіаге «давати», спорідненого з укр. дати, є результатом скорочення формули, якою позначалась дата на документах, сіаіа Ііііега (букв, «виданий лист»); пояснюється також (СІС 190; 81. \ууг. оЬсусй 134) як форма множини від лат. сіаіцт «дане». — Шанский ЗСРЯ І 5, 17; НоІиЬ—Ьуег 121; К1и§е—Мііхка 122; Оаихаі 228—229; Кіеіп 403. — Див. ще дати. дати, давати, [даяти] «давати», [да-валець] «подавець» Я. їдавани] «місце, де складають сіно і годують худобу», даванка «порція корму; [годівля худоби взимку]», [давань] «гостина, частування» О, [давач] «подавець, жертвуватель» Ж, [дивачка] «повія» Я, [давець] «той, хто подає, дає», [дадїй] «подавець» Ж, Ідайка] «дар, жертва», [дана] «доля» Пі, Іданець] «той, хто платить дань» Я, данина «дань», [дане] «дане, дані; отрута; зілля» Ж, [данка] «дар, жертва», [да-нок] «тс.», [дання] «отрута; зілля; привід, підстава Я», дань «данина», [дат] «кількість молочних продуктів, що віддають як податок», [дата] «порція корму для дійної корови» Ж, [датель]
«подавець, жертвуватель» Ж, [дашка] «подачка», [даток] «дар, жертва», [да-точник] «рекрут» Ж, дача «давання; [данина]; разова порція корму», [дачка] «податок», давальний, [датешній] «той, хто платить податок», [вдака] (у виразі на вдаку чи «навряд»), вдалість, [вдан-ня] «привід, причина» Пі, [вдаха] «удача» Ж, вдача «тс. Ж; характер, натура», [вдачність] «доброта; доброякісність» Ж, вдалий, [вдатний] «вдалий; сприятливий; доброзичливий» Ж, видавати «давати; розкривати; друкувати; віддавати заміж; утворювати звук; говорити, представляти», видаватися «здаватися; траплятися; виступати», [вйдайкати] «випросити», видавець «той, хто видає книги, редактор видання» Г, Ж, [вйдавка] «виявлення вини на суді» Я, видавнйк «видавець» СУМ, Ж, видавнйцтво, [ви-давство] «видавництво» Ж, видавцем «за рахунком, за мірою», [видавця] «весільний батько нареченої» Ж, видання, видатність «визначність; (тех.) віддача», видаток, видача СУМ, Ж, видавничий, видатковий, видатний «визначний», видатний «що потребує багато витрат» Ж, віддавати «повертати взяте; виражати, відтворювати; мати запах», віддаватися «поринати (перен.); виходити заміж; відлунювати (про звук)», віддавець «той, хто віддає», [віддажя] «весілля» Ж, відданиця «наречена Г; дівчина на виданні Ме», відданість, віддаток «те, що треба віддати», [віддаха] «та, що віддає», віддача, відданий, [відпродавець] «перепро-давець» Ж, [відпродаж] «перепродаж» Ж, додавати, додати, [доподати] «додати» Ж, доданок (мат.), додаток «доповнення; граматичний об’єкт», [додатник] «доданок» Ж, додача, додатковий, додатний (мат.), завдати, [завдаванка] «зігріте молоко з сметаною», завдання, завдаток «урок», завдаток, завдача «завдаток», [завдалий] «удалий, гарний» Ж, задавати (тон), задаватися «поводитися зарозуміло, гордувати», задавака, задаток, задача, задачник, [запродавець] «продавець; той, хто дає в оренду» Ж> запродаж, запродажа Я, [запродане] «продаж» Ж, запроданець, [запродагпель] «той, хто здає в оренду» Ж, здаватися, здатися, здавач, здавець, [здатень] «здібний артист» Я, [здатчик] Я, здача, [здалий] «здатний», [зданий] «тс.», здатний, [здатливий] «податливий» Я, надавати «багато дати; дати (можливість, право)», надаватися «пасувати, годитися; представлятися; скаржитися», надана «додаток землі», [надавець] «той, хто дарує; засновник; відправник», [на-давця, надатель Ж) «тс.», навдалу «навмання», наддати «додати», наддаток «додаток», наддана, наудачу, [недава] «скнара», невдалиця «нездара», невдатник, невдаха, невдача, неудачник КІМ, невдалий, невдатний, недодача, [не-здаль] «нікчема» Ж, [обданйти] «обкласти податком» Ж, Іоддатчик] «той, хго віддає, відсилає» Ж, [оддаха] «той, хто сплачує борг» Ж, [оддача] «віддача» Ж, оподаткувати, передати «повідомити; зобразити; дати більше, ніж треба», передавач, передавець «передавач», передавальний, [передайник Нед] «тс.», пере-даток «зайвина, надлишок», передат-чик, передача «повідомлення; зображення», передавальний, передатний, передаточний, перездача «віддача комусь; поступка комусь», перепродувати, перепродаж, [перепрбдуха] «перекупка», піддати «допомогти взяти; щось посилити; віддати на щось», піддавало «підбурювач», піддавок (спец.), піддавкй «вид гри», підданець, підданий, підданий (заст.) «підлеглий», підданок «тс.», підданка «піддана; кріпачка», підданство, підданський (рідк.) «кріпацький», піддача, підданий, підданчий (заст.) «пов’язаний з підлеглістю» Нед, [підданч-лйвий] «зручний» Нед, піддатливий, подавати «вручати; зображати; повідомляти», податися «рушити (переважно назад); відправитися; поступитися; розширитися; схуднути», подавальник, подовая, [подавачкаї «повія» Пі, подавець «той, хто подає», [подавок], подання, [подата] «податок» ВеУг, податель, податок, подать, подача «повідомлення; передача (у грі)», подачка, подаяння, податливий, податний, придати «додати; надати (про форму)», придатися «стати потрібним; вийти, вдатися», [при-давка] «додача, домішка», придане, [придана] «весільні гості, які супроводжують наречену до дому нареченого», [при-
данець] «гість наречених», [приданка] «весільна гостя нареченої» Л, [приданок] Л, [приданяни] «весільні гості від нареченої», придаток, придача «додача; випадок, інцидент Ж», [придайний] «придатний», придатний, продати, прода-вальник (у весільному обряді), продавець, продавнйця «продавщиця», продавщиця, продаж, продажка «продаж з аукціону», [продажник] (у весільному обряді), [продай] «продаж», [продані «дитина, яку віддали в іншу родину» Нед, [продачухаі «продавщиця», продажний, роздаватися «бути роздаваним; ставати ширшим; чутися; [розгулятися] Нед», роздавальник, роздавач, [роздавка] «дарування» Нед, [роздавнйк] «той, хто розподіляє» Нед,[роздайко] «той, хто багато роздає», [роздане] Нед, роздача, роздавальний, розпродувати, розпродаж, розпродажний, спродати, [спродавець] «продавець» Нед, спродаж, спродажа, [спродажний] Нед, [спродайний] Нед, удавати «прикидатися; копіювати, зображати», удатися «успішно здійснитися; впасти в якийсь стан; вжити (заходів); податися; звернутися», [удака] «удача», удалець «здібна людина», [удаль] «здібність до чогось», удавальник «людина, яка щось (когось) удає», [удан-няі «удача», [уданство] «краса», уданість «нереальність, мнимість», удатність «здібність, майстерність», [удаток] «подарунок», [удахаі «здібна людина», удача, удачник, удаваний, удалий «завзятий, молодецький; вродливий», уданий «зображений; здібний; гарний», удатний «вдалий, спритний», [удачийі «тс.», удачливий, [уздати] «відплатити» Нед; — р. дать, бр. даць, др. дати, давати, даяти, п. вл. бас, ч. слн. баіі, слц. баї', нл. баз, полаб. бої, болг. дам, м. дава «дає», схв. дати, стел, дати; — псл. сіаіі, бауаіі (< іє. *бб-, *бб-ц-);— споріднене з лит. бйоіі «давати», лтс. бибі, бауаі, прус, баї, лат. бате, дінд. бабаіі «дає», гр. бібюрі «даю».— Шанский ЗСРЯ І 5, 18; Фасмер І 480; Біамгакі І 138; Маскек Е8ЛС 111; Зсішзіег-Зеи'с І 142—144; Оіеесіз І 204—207; БЕР І 310—311; 8кок І 382—384; Вегіа] Е886 І95;ЗССЯ 4, 194—195; 81. ргазі. І 353— 357; Вегп. І 181; Тгаиїтапл 57; Топоров 302—307; Рокогпу 223—226. дах, дахар «покрівельник», [дахівка] «черепиця, покрівля», дашок «ковпачок; знак (") над о, е в українському етимологічному правописі; козирок картуза», дахуватий «у формі даху», [дошити] «покривати дахом», піддашок, піддашшя, ст. дах-ь (XVI ст.);—бр. дах, п. баск, ч. [баск];—через польську мову запозичено з німецької; свн. баск (нвн. Оаск), двн. бак «тс.» споріднене з дісл. рак, лит. зібрав «дах», лат. іе§о «крию, покриваю», псл. зіо§ь, укр. стіг. — Фасмер—Трубачев III 763; Кіск-кагбі 42; 81а-дазкі І 136; Вгйскпег 83; К1и§е—Міігка 119; АУаІбе—Ноіш. І 654. — Див. ще стіг. [даха] «давалець», [дахар] «тс.»;—р. даха, дахарь «тс.»;—похідні утворення від дієслова давати; форми, подібні до знахар, р. [жйхарьі «житель», можливо, пов’язані з давньою основою сигматичного аориста на -х- (пор. аорист 1 ос. одн. дахи).— Див. ще дати. дача «будинок для відпочинку за містом; (спец.) лісова ділянка», дачник;— бр. болг. дача, ч. баса «тс.»; — запозичення з російської мови; р. дача (<псл. *баііа, пов’язане з баїі, укр. дати) спочатку означало подаровану (дану) володарем землю, подаровану ділянку лісу, згодом через звуження значення — «будинок на подарованій землі» — набуло значення «будинок для відпочинку за містом»; старе значення, пов’язане безпосередньо із семантикою дієслова дати (р. дать), збережено в р. спец, дача «порція, що дається в один раз», укр. дача «данина», схв. даіїе мн. (одн. дай а) «податки; мито», слн. баса «податок».— Шанский ЗСРЯ І 5, 18; Львов РР 1969/2, 100; Фасмер І 486. — Див. ще дати. дбати «старатися, піклуватися; здобувати, набувати, заготовляти», дбайливець «дбач», дбалість «старанність», дбаха, дбач, дбачка, дбайливий, дбалий, [дбайнийі, [вйдбати] «виростити» Я, [вй-дбатися] «вирости» Я, додбати «доповнити», занедбати, занедбувати, занедбаний, надбати «нажити, заробити», [над-банкаі «надбання» Ж, надбання, [над-
банок] «нажите», недбалити «неуважно ставитися до чогось», недбальствувати «тс.», [нейдбайлиця] «безтурботна людина», [недбайличок, недбайличка], недбайло, {недбалець, недбалиця, недбаха] «тс.», недбальство, придбавати, придбати, придбання; — р. [дбать] «турбуватися, старатися», бр. дбаць «тс.; не спати», п. сікас «дбати», ч. сікаіі «тс.», ст. іЬа, сІЬа «турбота», слц. сІЬаі’, вл. ст. сікас, нл. ст. сіхкас;— очевидно, псл. * сІвкаН «шукати, здобувати; ходити з метою що-небудь знайти; обстежувати місцевість» (звідки ітератив (ІуЬаІі «тс.»), давніше «копирсати землю чи сніг, шукаючи чого-небудь; колупати; тикати; робити заглибини»; — споріднене з р. [дюбать] «клювати, дзьобати», п. ст. сігіиЬас «видовбувати», лит. сіи-Ьйз «глибокий», сійЬіі «ввалюватися, впадати», лтс. сіиЬі «порожніти, западати»; іє. *сікеиЬ(й)-/с1йиЬ(к)- «глибокий, порожній; заглибина»; недостатньо обгрунтовані припущення про походження від іменника * сІЬа, що нібито виник внаслідок метатези з *Ьсіа (<* Ььсіа), похідного від псл. Ььсіеіі «не спати, чатувати» (81а\узкі І 142—143; Бскизіег-8е\гс Ргокекеїі 49—50), про зв’язок з п. тосіЬіас 8І£ «втручатися» (Вгііскпег 86), з псл. сіоЬа (Маскек Кескегскеа 66), як і про спорідненість з лат. сіикаге «сумніватися» (Маскек Е8ЛС 112) або про походження (як запозичення) від ав. сі3Ьае8- (сіуаез-, ЇЬаЄз-) «ворогувати, кривдити» (Трубачев Зтимология 1965, 55—57; ЗССЯ 5, 172—173). — Мельничук Мовозн. 1975/5, 46—54; Мікі. Е\У 53. — Пор. дибати, доптати. два, дві, двоє, [дває] «два» О, [двійє] «залізо у рала з подвійним вістрям», двійка, [двійко] «двоє», [двійло] «колода для запрягання двох чи трьох пар волів; ярмо О», двійник «особа, схожа з іншою; спарені предмети; [рід миски; листки позолоченого срібла Ж]», [двійник] «ячмінь двогранний Ж, Мак; горш-ки-близнята Ж», двійнята, двійця «двійнята», [двійчак] «вила» Ва, [двіла] «двійнята» Пі, [двоєшки] «тс.» Я, двоїна, двоїстість, [двдйка] «двостволка» Ж. [двойкд] «двоє, пара», двбйство «дуалізм» 16 Ж, [двойчак] «дволемішний плуг» Дз, [двойчакй] «вила» Мо, [двойчатка] «тс.» Ва, [двойчатник] «двійник» Я, [двояк] «монета в два гроші; двійка Ж; ячмінь двогранний Мак», [двоян] «великі соснові бруси для сплаву», [двоянка] (у виразі у двоянці «у двох однакових одежинах»), [двійловий] «пов’язаний з двійлом», [двійлячий] «тс.», двійнйй Ж, двійчастий, двійчатий, двоїстий, [двойнастий] ВеБ, двойчастий, двоякий, [двейки] «двічі» Л, [двйчи Ж, двійчи, двічи] «тс.», двічі, [двобм] «удвоє», двоїти, двойнйти, задвійний «подвійний», за-двоякий «двох родів», задвбє «удвоє» Я, надвоє, подвійник «двійник», подвбювач, подвійний, [роздвій] «роздвоєння; розбрат Нед», Іроздвійство] «розбрат» Нед, [роздвічити] «ділити надвоє» Нед, роздвоїти, [удвійку], удвійці, удвічі, удвоє, удвох, [уподвійні] «удвоє»;—р. болг. м. два, две, бр. два, дзве, др. дт>ва, д'ьв'б, п. сісга, сімле, ч. сіуа, сіує, слц. сіуа, сіує, вл. сісга), <1\ге, нл. сі\уа, длге, полаб. сіауоі, схв. два, две,слн. (Да, сіуе, стел. Д’ьва, д’ьв'й; — псл. (і('ь)уа, с1(и)уе « іє. *сіицб «два», * сіицоі «дві»);— споріднене з лит. сій «два», сіуі «дві», лтс. сііуі, прус, сіизі, дінд. сіуа, сіиуаи, сіиуа, сіуаи, сіиуе, сіує, гр. 66<в, лат. сіио «два», сіиае «дві».— Шанский ЗСРЯ І, 5, 19; Фасмер—Тру-бачев І 486; Преобр. І 173; Зіауузкі І 182; Вгііскпег 105; Маскек Е8ЛС 136; Егкагі 8Ьогпік РЕВЮ 14, 20; Ноіик — Кор. 111; БЕР І 323; 8кок І 463—465; Вегіа) Е88Л І 123; ЗССЯ 5, 185—186; Вегп. І 247; Мікі. Е\У 53; Тгаиіглапп 64; Топоров 395; Рокоту 228—232. двадцять, [двайцять], двадцятеро, двадцятий, двадцятка «два десятки; монета; сорт полотна; рибальська сітка; бочка на 20 відер Дз; мисливська рушниця 20-го калібру Дз», двадцятник «20 пасм», двадцяток «двадцять», удвадцяте;— р. двадцать, бр. дваццаць, др. двадесятт>, п. Фмасігіезсіа, ч. сКасеІ, слц. Нуасізаі’, вл. сіхчасесі, нл. Фчагазса, болг. двадесет, двайсет, м. дваесет, схв. двадесет, двадест, дваест, слн. сіуаізеї, стел. дтшад ссати;—псл. с1(ь)¥а сіез^-Н — складений числівник, утворений з числівника сі(ь)уа «два» і форми двоїни
від числівника сіез^іь «десять».— Шанский ЗСРЯ І 5, 19; Фасмер І 486; 81а\у-зкі І 182; БЕР І 223—224; ЗССЯ 5, 186; Вені. І 187. — Див. ще два, десять. дванадцять, [дванайцять], дванадцятеро, дванадцятий, дванадцятний, дванадцятий «полотно в 12 пасм; рибальська сітка», [дванайцяток] «дюжина» Ж, [дванадцятерник] «лампа, гніт, скло певного розміру» Дз; — р. двенадцать, бр. дванаццаць, др. дкванадесяте, д'ьв'Ьна-десяте, п. фуапазсіе, ст. фуапа(с)сіе, сКкапасісіе, ч. сіуапасі, слц. сіуапазі’, вл. сіхуапасе, нл. сіхуапазсо, болг. два-надесет, м. дванаесет, схв. дванаест, слн. сіуапаізі, стел. д-ьваиадЕСАТЕ, д-ьвф-мддесате;—псл. с1(ь)уа па сіез^іе, що складається з числівника сі(ь)уа «два», прийменника па «на, понад» і форми місцевого відмінка числівника без^іь «десять».— Шанский ЗСРЯ І 5, 21; Фасмер І 487; 81ахузкі І 182; БЕР І 224; Вегіа] Е88Л І 123; Вегп. І 187. — Див. ще два, десять, на1.— Пор. вісімнадцять. двері, дверки «малі двері», [дверник] «швейцар», дверці «малі двері Г; [хвіртка ДзАтл І]», дверцята, [дверчата, дверча-тий], [одверок] «одвірок» Ж, [одвір, одвірець, одвір'є Ж] «тс.», [одвірник] «деталь засува, що прибивається до одвірка», одвірок «рама дверей», [одвір] «біля дверей», переддвер'я «місце перед дверима», [придвере] «тс.» Ж;— Р- дверь, двери, бр. дзверьі, др. двьрь, дверь, п. сіггхсі, [сігхуі], ч. сіуеге (мн.), ст. СІГУІ, слц. сіуеге, вл. сіиг)е, нл. гиг)а, слн. сійгі, сіу^гі, стел, двкри (мн.), двкрк (одн. жін. р.);—псл. сіуьгь, пов’язане з псл. сіуогь, укр. двір; — споріднене з лит. сій-гуз, лтс. сіпгіз, гот. сіайг, двн. іигі (нвн. Тйг), гр. іЗ'йра, лат. їогЄз; іє. *с11та'ег-.— Критенко Вступ 514, 550; Шанский ЗСРЯ І 5, 21 —22; Фасмер І 487; Преобр. І 175; 81ахузкі 1 175; Вгйскпег 101; Ма-скек Е8ЛС 136; НоІиЬ—Кор. 111; БЕР І 324—325; Вегіа) Е88Л І 122; ЗССЯ 5, 171—172; Вегп. І 241—242; Рокогпу 278—279. — Пор. двір. двигати «пересувати, носити; [підіймати Ж1», двигатися «рухатися», двигнути, [двиганити] «підіймати, переносити важкі речі» МСБГ, [дзвиганити] «тс.» тж, [двигонйти] «трястися», двиготіти, двигтіти, [движати] «тс.», [двйжкати] «рухати, носити», [двизіти] «стугоніти; дрижати» О, двинути «двигнути; рушити», [двйхкати] «коливатися, трястися», [двихтіти] «тс.», Ідвиг] (вигук на позначення руху), [двиг] «рух; підойма» Ж, Ідвйгаї «важіль, пружина» Ж, [двигар, двигач, двйгня] «тс.» Ж, [двигань] «двигання» О, [двигіт] «трясіння, тремтіння», [двигнява] «трясовина» Я, двигун, [двйжник] «важіль» Ж, [движня] «тс.» Ж, движок, здвигати «рухати, зрушувати; підіймати Ж», [здвиг] «скупчення; зрушення; релігійне свято Воздвижен-ня», [здвиж] «трясовина», [здвйженє] «спорудження» Ж, [здвйжка] «рух» Ж. [здвйжжя] «трясовина», [здвижбвина] «тс.», [недвига] «нерухома істота (ім’я казкового собаки)», недвйгий «нерухомий» Ж, недвижймий, недвижний, [не-здвиженний, нездвйжний] «тс.», подвиг, [подвйги\ «корогви» Нед, подвижник, подвижництво, сподвижник; — р. двигать «рухати», др. двигнути, двизати «тс.», п. с1гхуі§ас «нести щось" важке; підносити», ч. гсМЬаіі «підіймати, підносити», слц. фуіЬаЕ, вл. гЬейас, нл. • гхуі§аз, полаб. сіуаі^прі «тс.», болг. [двйгам] «рухаю», м. движи «рухає», схв. дйгну-ти, дйзати, дйіїи «підіймати, підносити», слн. сіуі^аіі «тс.», стел, двигнжти, двизати «рухати»;—псл. *сМ§іі (*сіуі-2р, ітератив * сіуісігаіі) «підіймати, зрушувати», похідне від іменника *сіуі§ь «розсоха, розгалужена гілка» (що використовувалась як важіль для підіймання ваги),— пор. бр.укр. (поліське) [рбсІхуіЬ] «дубова розсоха, що підпирає полицю рала» (семантична паралель: слц. зосЬа «розсоха», [зозіі’] «підіймати, підносити»);—псл. *с1уі§ь споріднене з двн. 2\сТ§ (нвн. 7хуєі§) «гілка», дангл. Буї (мн. іхуї§ц) «тс.», разом з якими походить від іє. *сіЦ-Т-§Ь-о-з/ *с1иЦ-і-§Ь-о-8, похідного від сіицб «два»; інші пояснення з припущенням первісного значення «рухати» — як пов’язаного з ірл. сіі-п-§ «утискати, мучити», нвн. гхуап§еп (\¥іп-бізсЬ К2 23, 207; 8ірскез ВВ 21, 128), з двн. 2\уі§бп «стискати, щипати» (ІІЬ-ІепЬеск РВгВ 22. 5421. як сі- (нульовий ступінь префікса асі-) + відповідник
дінд. уЄ]аіЄ «мече, кидає» (Вені. І 240— 241; МасЬек Е8ЛС 713—714; 8кок І 401), як зіставлюваного з лат. Іі§о «ПрИКрІПЛЮЮ, ВСТРОМЛЯЮ», Гр. «торкаюся» (Соболевский 81ауіа 5, 443), як похідного від гот. ди-\уі§ап «рухати» (МартьіновТези V сл. конф. 11) малоймовірні (виклад цих гіпотез без власних припущень: Фасмер І 487; 81а\узкі І 212—213). — Трубачев Зтимология 1964, 4—6; Шанский ЗСРЯ І 5, 23—24; ЗССЯ 5, 168. — Див. ще два. [двйзити! «обережно щось напинати, напружувати» Ж, [двизітиі «тс.» Ж, [двизшпися] «триматися на ногах; відпочивати» Ж;—пов’язане з др. двигати, закономірною фонетичною формою дієслова двигати із значенням багаторазовості; фонетичне з в цьому дієслові (з його основним значенням) у кратних формах замінилося на г (двигати) під впливом форми двигнути, де г цілком закономірне. — Див. ще двйгати. [двійє] «колода для впрягання двох чи трьох пар волів», [двійя] «тс.»;—очевидно, результат контамінації війя і двоє (двоє волів запрягаються до війя). — Критенко Мовозн. 1969/1,63. — Див. ще війя, два. двір, двірець «малий двір; палац; [вокзал]», двірна (іст.) «дворова жінка», двірник «робітник при будинку; [хазяїн замку]», двірнйцька (іст.) «приміщення для дворових людей», (двірницький) «лакей», двірня (іст.) «дворові люди», двір-няк (іст.) «дворова людина», двірнячка, (двірбк) «вілла» Ж, Ідвірє] «подвір’я» Ж, [дворець] «двірець; вокзал», дворецький (заст.), дворище, двбрка (іст.) «дворова жінка», дворняга «дворовий собака», дворняжка «тс.», (дворак) (іст.) «дворянин при дворі (королівському і ін.); дворова людина, кріпак», (дворкйня) «фрейлина, двірська дама», (двбрник) «двірник» Ж, (дворбк) «загорода з очерету для ловлі риби» Дз, [двбрський] (іст.) «дворова людина», (дворяк) «тс.», двірський, дворовий, (двбрити) «лестити; красуватися» Ж, дворувати, (дворйтися) «бавитися» ВеУг, ДзАтл II, (дворовати) «випорожнятися» О, (вдвір'я) «подвір’я» Ж, задвірки, задвірок, задвірковий, знадвору, [надвірняк] «кнур», надвір'я «двір», надвір, надворі СУМ, Ж, надвірний «розміщений у дворі; зовнішній; придворний», [падворок] (заст.) «садиба у передмісті», подвір'я, [подвірня] «сіни» Нед, (подвбрець) «те.», [подвбрись-ко] ВеБ, [подвірній] «дворовий», [при-двбрець] (іст.) «царедворець, придворний», (придвбрці) (іст.) «придворні пани» Ж, придворний (іст.), [удвір'я] «місце за дворами», (уздвір'я] «тс.», (удобритися) «поселитися»Ж; — р. бр. болг. м. двор, др. дворт, «будинок із садибою», п. вл. нл. сіи'бг, ч. сіуаг, СЛЦ. ЙУОГ, по-лаб. дог, схв. двбр «замок; палац; двір», слн. сіубг, стел, дворі,;—псл. сіуогь, пов’язане з сіуьгі «двері»;—споріднене з лтс. сіуагз «ворота», лат. іо-гит «двір, площа, ринок», їогез «двері», дірл. сіогиз «двері», дінд. йуагапі «ворота»; іє *сИшог- з первісним значенням «простір, замкнений воротами, загорода».— Критенко Вступ 550—551; Шанский ЗСРЯ І 5, 28; Фасмер І 489; 81а\у-зкі І 183; Вгйскпег 105; Маскек Е8ЛС 136—137; БЕР І 327; 8 кок І 465—467; Вегіа] Е883 І 124; ЗССЯ 5, 169—170; Вегп. І 241; Тгаиіташі 63; АУаІсіе— Ноіт. І 537; Рокоту 278—279. — Пор. двері. двісті, [двіста, двасто], двохсотий; — р. дебети, бр. дзвесце, др. д'ь&Ь сьтЬ, п. сіичезсіе, ч. сіуезіе, сли. буезіо, вл. нл. Фуєзсє, болг. двеста, м. двесте, схв. двеста, слн. сіуєзіо, стел, д•ксі; сьті;;— псл. д(ь)уе зьіе, що складається з числівника й(ь)уа «два», узгодженого з числівником зьіо «сто» у формі наз.-зн. в. дв.; пор. дінд. йуезаіе «двісті».— Шанский ЗСРЯ I 5, 22; Фасмер І 487; 81а\узкі І 182; БЕР І 325; Младенов 121; ЗССЯ 5, 187. — Див. ще два, сто. двічі «два рази», [двічи, двйчи Ж, двйчі Ж, двійчиЖ, ЛІ «тс.»;—р. [двбичи, двбича], бр. двбйчьі, др. двоичи, двоича, п. ст. сімюісу, вл. скю]су, д\у6]се, нл. сімюісу, болг. СТ. ДВдЦІИ, стел. Д-ЬЕДШК-ди;—загальноприйнятої етимології не має; пояснюється (Тгуриско Біошіапзкіе рггузібхукі !ісзеЬпіко\уе іури зіезі. дуа§-сіі, 1гі5Іі, Иррзаіа, 1947, 56) як результат поєднання дистрибутивного числівника йьуоїь із суфіксом -і]ь; другий компонент зіставляється також (Нім-чук Пр. XIII діал. н. 122—133; ЗССЯ
5,193) з основою ії-, пов’язуваною з дієсловом ііі «іти», подібно до того як компонент -зьсіу у семантично тотожних формах д'ьуазьсіу «двічі», їгізьсіу «тричі» пов’язується з дієприкметником 8ЬСІЬ (від хобііі «ходити»).— Див. ще два. [двойгб] «двоє» Я, [двігня] «двійня» Ж, їдвігнєстий] «подвійний» ВеБ, [уд-війзі] «удвох», ст. двойга «двоє», двойго «тс.» (XVI—XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. ст. с1\со]оо «двоє» утворилось від сіхуа «два» за аналогією до сгмюго (род. в. сгмюг§а), яке, в свою чергу, виникло під впливом відмінювання збірного числівника Флго) (сідао-]е§о).— Кіетепзіемйсг —Ьеііг-8р1а\сіп£-кі—ІігЬапсгук Сгатаіука йізїогусгпа І^гука ро!зкіе§о 354. — Див. ще два. дворянин, дворянство, дворянський, ст. дворянина (XVIII ст.);—бр. двара-нін, болг. дворянин, м. дворіанин; — запозичення з російської мови; р. дворянин походить від др. дворянин'ь, що, як і п. (і'Л'оггапіп, ч. сіуогепіп, слц. сіуо-гапіп, схв. дворанин, слн. скогрп, є похідним від іменника дворя (сіуогь) «двір володаря»; думка про утворення за зразком свн. ііоуєзсіі «двірський» (нвн. ИоПзсЬ «тс.»), яке, в свою чергу, є калькою фр. СОПГІОІ5 «тс.», похідного від соигі «двір» (Фасмер І 489), викликає сумнів. — Шанский ЗСРЯ І 5, ЗО; 81а\у-вкі І 183; Вгйскпег 105; БЕР І 327; Раїк—Тогр 455. — Див. ще двір. двоюрідний; — р. двоюродньїй, бр. дваюрадньї;— утворене від форми род,-місц. в. дв. словосполучення др. дт>вою родоу (стел, дгвсю родоу) «двох родів».—Шанский ЗСРЯ І 5, ЗО—31; Фасмер І 489. — Див. ще два, рід. [д-гбрі] «угору, догори» Ж;—результат злиття прийменника [5] і форми дав. в. одн. іменника гора. — Див. ще гора, д. де1 (прислівник місця і часу), [где, ігде О], ніде, [нігде]’,— р. где, бр. дзе, др. кьде, п. §сІ2Іе, ч. слц. ксіе, вл. (Й)СІ2Є, нл. хе, 2о, болг. [де], К'бде, м. каде, схв. где, слн. І§с1е1, к]е, стел. кт,де; — псл. *к'ь-с1е, займенниковий прислівник, який складається з питального займенникового кореня *кь, наявного також у псл. *кь-іо, укр. хто, і частки або суфікса Де (<*сШе);—споріднене з дінд. кййа (<*кис11іа) «де», ав. кисіа «тс.», а також лит. киг «тс.», що має іншу частку.— Шанский ЗСРЯ І 4, 43; Фасмер І 400; Преобр. І 122; 81а\узкі І 271; Маскек Е8ЛС 247; БЕР І 234; 8кок І 386—387. — Див. ще хто.— Пор. інде, онде. де2 (частка, що вживається в неозначених прислівниках і займенниках типу декілька, деколи «іноді», декотрий, [де-одйн] «декілька» Ж, дехто, дещо, деякий)’,— результат видозміни просторової семантики питально-неозначеного прислівника де у виразах з первісним значенням «десь котрийсь», «десь хтось» і под. — Див. ще де1. де- (префікс, що означає відокремлення, рух донизу, позбавлення, відсутність, напр.: деградація, декваліфікація);— р. болг. м. схв. де-, бр. дз-, п. ч. слц. вл. нл. слн. сіє-;—результат засвоєння латинського префікса сіє- з тим самим значенням, наявного в запозичених словах типу дедукція (лат. сІЄ-сіисііо), декламація (лат. сіесіатаііо) та ін. і пов’язаного з прийменником сіє «з, від», спорідненим з гр. т)-6т] «уже», атт. 6т)-та «напевне» (<іє СІЄ «у напрямі»).— СІС 190; 81. \ууг. оЬсусй 134; АУаІбе —Ноїт. І 325—326. дебати, дебатувати; — р. дебати, бр. дзбатьі, п. сіеЬаіу, ч. слц. вл. нл. сіе-Ьаіа, болг. дебати, м. дебата, схв. дебати, дебата, слн. сіеЬаіа;—запозичено, очевидно, через посередництво російської і польської, можливо, також англійської мов (англ. сІеЬаіе «дискусія, дебати») з французької;—фр. деЬаі «суперечка; обмін думками» (мн. сіе-Ьаіз «дебати») утворене за допомогою префікса сіє- (<лат. Не-) від дієслова Ьаііге «бити», що походить від нар.-лат. ЬаИеге. — СІС 191; Шанский ЗСРЯ І 5, 33; Кораііпзкі 198; Оаигаї 78; ВІосЬ 72; Таїсіє—Ноїт. І 99. — Див. ще батальйон, де-. дебелий «здоровий, міцний, товстий», дебеластий, [дебелезний] «дуже сильний» Ж, [дебеленний] «великий, масивний», дебелувастищ дебелуватий, [де-белькуватий], [де’белень] «міцна людина, здоров’як», [дебелина] «товщина», дебелість, [дебеляка] «товста людина», [де-
белйти] «робити дебелим», дебеліти «ставати дебелим; поважніти; робитися твердим, черствим; пильно дивитися; дубіти, ціпеніти» СУМ, Ж, дебелішати «ставати більш дебелим», [дебельиіатиі «товстіти», задебеліти «задубіти, затвердіти», [здебела] «товсто; щільно, міцно», одебеліти «остовпіти»; — р. дебельїй, бр. дзябельї, др. дебельїй «товстий, грубий», болг. дебел, м. дебел,схв.дебео, слн. йбЬеІ, стел, дег.ел'ь; — псл. йеЬеІь;— споріднене з прус. сіеЬГкап «великий», двн. іарїаг «важкий», дісл. сіарг «тс.»; іє. *с!ЬеЬ- «товстий»; далі пов’язується з доблесть, доба, добрий (Шанский ЗСРЯ І 5, 33; Горяев 83; ЗССЯ 4, 201—203; Мікі. Е\У 40); сумнівне зближення (Ко-билянський 36. наук, праць І 78) з тур. (<ар.) сІеЬсіеЬіІі «пишний, урочистий». — Фасмер І 490; БЕР І 328—329; 8кок І 387; 81. ргазі. III 29—ЗО; Топоров 310— 311; К1и£е—Міігка 770; Рокоту 239. [дебила] «щоденна, проста, незначна річ» Ж, їдебилиця, дебела, дебелиця] «тс.» Ж; — очевидно, утворене з де (присл.) і [балі «був»; щодо словотвору пор. билйця «бувальщина»; мотивація утворення неясна; можливо, виникло на підставі буквального перекладу традиційного початку угорських казок Ьоі уоіі, Ьоі пеш уоіі «де був, де не був»; у такому разі вихідним значенням мало б бути «казка; брехні, пусті балачки; не варті уваги речі». — Див. ще бити2, бути1, де1. дебра «яр, улоговина; [лісові хащі ЖЬ>, Ідебе'рІ «балка, узгір’я; крутий бік гори, горба» О, дебр (дебрь) «яр, улоговина», Ідебрйця} «тс.» Ж, дебрі «хащі, непрохідний ліс», [дебринець] «швидкий лісовий струмок» Ж, їдебрянець] «тс.» Ж, їдебриняк] (вид гриба) О, [деб-рйще] «зсув, обвал» О, [дебряник] (вид гриба) О, [диберка] «балка, узгір’я; крутий бік гори» О, [дибйр, дибрйв, дйбря] «тс.» О; — р. дебрь, дебри, бр. дзебра, др. дебрь, дьбрь, дебарь, дьбрь «долина, що поросла лісом», п. [сіеЬга] «невеликий яр, вимитий водою», ст. сіеЬгг, йгіеЬга «тс.; ліс, гай», ч. ст. сІеЬг «яр, місце, вимите водою», слц. [сіеЬга] «водорий», болг. дебри (з рос.), схв. Де-бар (назва місцевості), слн. сіеЬег «до лина», стел, дкнрк «долина, безодня»; — псл. *(1'ьЬгь споріднене з лит. сІиЬигуз «вимивина, переважно наповнена водою», лтс. ОиЬга «багно», ірл. йоЬиг «вода», кімр. ст. сіиЬг «тс.»; має зв’язок також з псл. сідЬгауа (сідЬгоуа), з яким пов’язане укр. діброва; початкове значення — «заглибина, яма, долина, яр > густий ліс (який часто ріс у долинах)»; пов’язання з гр. таерро? «рів», таеро? «могила» (8сЬтіс11 2иг СезсЬісЬІе без іпсІо^егтапізсЬеп Уокаїізтиз І 164; 2иЬаіу ВВ 18, 261) непереконливе.— Шанский ЗСРЯ І 5, 35; Фасмер—Тру-бачев І 490; Преобр. І 176; 81а\узкі І 143; Вгйскпег 86; Маскек Е8ЛС 112— 113; БЕР І 329 —330; Вегіа) Е88Л І 96; ЗССЯ 5, 176—177; Вегп. І 242; Тгаиі-шапп 45. — Пор. діброва, дно. [дебринець] (бот.) «герань криваво-червона, Сегапіиш зап^иіпеиш Б.»; — р. дебрянка (бот.) «вид папороті, Віеск-пиш», бр. [дубровіца] «герань криваво-червона», [дуброука] «тс.»;—очевидно, пов’язане з дебрі; назва може мотивуватись тим, що рослина росте серед чагарників, на узліссях, у лісах. — БСЗ 10, 596. — Див. ще дебра. дебют, дебютант, дебютувати; — р. болг. дебют, бр. дебют, п. сіеЬіиі, ч. слц. ОеЬиі, вл. йеЬіі, м. дебитант, схв. дебй, слн. сІеЬиі, сІеЬі;—запозичення з французької мови; фр. ОеЬиі «дебют, перший виступ; початок, виникнення» є похідним від дієслова сіеЬиіег «робити перший хід у грі (початкове значення); уперше виступати (пізніше значення, під впливом йеЬиі)», яке виникло з артилерійського терміна (XVII ст.) сіє Ьиі (еп ЬІапс) «з місця стрільби (в центр мішені)», що складається з прийменника бе (<лат. Об) і іменника Ьпі (ст.) «артилерійська позиція (місце стрільби); мішень; мета», для якого на підставі дісл. Ьйіг «низький пень» припускають походження від франк. *ЬйІ «пень, колода». — СІС 191; Шанский ЗСРЯ І 5, 35; Фасмер І 490; Паигаі 121, 230; Віоск 106—107. — Див. ще де-. [деб’я] «ледве», [дебля, дібля] «тс.; трохи» МСБГ; — запозичення із східно-романських мов; рум. сіеаЬіа, молд.
[деабе] «тс.» утворені з прийменника де «з, від», що походить від лат. де «тс.», та прислівника аЬіа «ледве» (молд. абя «тс.»), що зводиться до лат. ад уіх «тс.», яке складається з прийменника ад «до» і прислівника уіх «ледве, майже», пов’язаного, ймовірно, з уіпсо «перемагаю», спорідненим з лит. уіеказ «сила, життя», псл. уекь, укр. вік. — Сгапїаіа 246; Уіпсепг 14; Рщсагіц 1; АУаІде— Ноїіп. II 810, 792. —Див. ще авантюра, вік, де-. девіз; — р. болг. девйз, бр. дзвіз, п. демпга, ч. слц. деуіга, м. схв. девйза, слн. деуіга;—запозичено через російську мову з французької; фр. деуізе «девіз» через нар.-лат. дТуїза «розпізнавальний знак» пов’язане з лат. дТуідо «розподіляю; відрізняю», що є складним словом, перша частина якого дТ- (дів-) «роз-» споріднена з гот. діз-, гр. біа-«тс.», пов’язаними з іє. *диіз- «надвоє», а друга зводиться до іє. *иідЬ- «відділяти, роз’єднувати», з яким пов’язане псл. уьдома, укр. удова; значення «стисле формулювання провідної ідеї, програми дій» розвинулося в західноєвропейських мовах у середні віки на основі значення «напис на гербі».— СІС 191; Шанский ЗСРЯ І 5, 37—38; Фасмер І 492; 81. \ууг. оЬсуск 148; Ко-раїіпзкі 217; НоІиЬ—Буег 129; БЕР І 332; Паигаі 243—244; К1и§е—Міігка 130; Кіеіп 438; АУаІде— Ноіт. І 359,— Див. ще удова.— Пор. дивізія. девон (геол.) «четвертий період палеозойської ери в історії Землі», девонський;— р. болг. девон, бр. дзвбн, п. сіехгоп, ч. деуоп, слц. слн. деубп, схв. девон;—запозичення з англійської мови; англ.Оеуоп є скороченою формою від БеуопзЬіге, назви графства, де вперше були знайдені морські відкладення цього періоду. — СІС 191; Кораііпзкі 217; НоІиЬ— Ьуег 129; Кіеіп 438. дев’яносто, дев’ яндстий, ст. де-вяносто, девеносто (XIV ст.);—р. де-вянбсто, бр. дзевянбста, др. девяносто (з 1265 р.);—східнослов’янське слово, що відбиває, очевидно, псл. [*деуепозь-іо], яке походить з іє. [*пеиепа(д)ктіа] «дев’ять десятків», пор. лат. пбпа§іпіа, гр. єуєутіхоута, гот. піипіеЬипд; якщо так, то форма деуеп- продовжує іє. *пеип- (без -і-); менш імовірні припущення Ржиги (ФЗ 1879 III 1) про походження др. *девяносто з *девять-до-ста (з дисиміляцією д — н) та Ендзе-ліна (ЬР 19491 3), що виводив девяносто з * деся-до-сьта.— Зтимол. словарь слав, язьїков. Проспект. Пробньїе статьи, М., 1963, 44—46; Фасмер—Трубачев І 492; Преобр. І 176; Булаховский Курс русск. литерат. язьїка II 189; Різапі 8іидіа іпдоеигореізіусгпе, АУгосІа\у 1974, 171— 173; Натр Киззіап 1іп§иІ8Іісз 2/3—4, 219—222; Уаіііапі В8Б 46, 178; Меіііеі В8Б 29, 33; Ргизік К2 35, 599; Соболев-ский 81ауіа 5, 451 і далі; ЗССЯ 4, 220— 221; Вегп. І 189; АУаІде—Ноїт.І 179— 180. — Див. ще дев’ять, сто. дев’ясйл (бот.) «оман високий, Іпи-1а Ьеіепіит Б.; відкасник звичайний, Сагііпа уиі^агіз Б.», [див'ясил Мак, ди-весил Мак, дивосил, дивосйль Ж, дівосил Мак, девясин ВеЛ, дев' єцеліАак, дев’ ять-сил, дев'ясильник Мак, деветісільник Л, дев’єтосильник Мак, дев’ятисил Мак, дев' ятісил Мак, дев' ятисйльник Пі, де-в' ятисельник Ж, дев'ятисіник Мак, де-в’ятотисйна Г, Ж, дев’ятисильний (га-юн) Я, дев'ятосельник Мак, дев’ятосйл, дев'ятосйльник Ж, Л «тс.», ст. девесЬль «відкасник» (XVII ст.), дивосиле «оман» (XVIII ст.), девесилиєвьій (XVII ст.); — р. девясйл «оман; кремена, підбіл, Ре-іазііез оіїісіпаїіз», [девесйл] «оман; відкасник», девятисйл «тс.», [дивосил] «відкасник», бр. дзівасїл «оман» та ін., п. дгіе-хущсзіі «відкасник; оман», [дгіемйезії, дгіемдозії, дгіемюзії, дгіхуозії] «тс.», ст. дгіемд^зії, ч. деуеізії «кремена», ст. де-уезії, слц. деуаі’зії, [деуазеї] «тс.», болг. девесйл «оман», [деветсйл, девисйл] «тс.», схв. девесйл, девесиле «смовдь, Реисе-дапит», нев'есиле «ферула»;—псл. *де-у^зіїь < *пеу£зі1'ь; — складне утворення з основ числівника, деу$- (<*пеу^) «дев’ять» та іменника зііа «сила»; число дев’ять вважалося в давнину магічним, і назвою *деу£зі1ь позначалися рослини, яким приписувалися особливі лікувальні властивості (пор. н. Хеипкгаїі «деревій; підбіл» та ін.); на думку Прусіка (К2 33, 161), деу$- відбиває Давню форму без форманта -І-, а схв. невесиле збе
рігає ще більшу давнину (іє. *пеип-); можливо, проте, що схв. неве- є результатом зближення з пе-у§- (укр. нев'янучий), пор. схв. невен «Саіепсіиіа» (Вегп. І 189; Младенов 123); зближення в деяких мовах першої частини з диво-(сііуо-) та зміни в другій частині свідчать про деетимологізацію первісної назви.— Фасмер І 491; Преобр. І 176; Соболевский РФВ 64, 155; Савинов РФВ 21, 18; Меркулова Очерки 104— 105; БЕР І 331; Вгйскпег 111; Маскек Е8ЛС 116—117; Лш. гозії. 259; НоІиЬ— Ьуег 129; НоІиЬ—Кор. 100; 8кок І 398; ЗССЯ 4, 221; 81. ргазі. III 81—83; Вегп. І 189, —Див. ще дев’ять, сила. [дев’ятдесят] «дев’яносто», [дев'яде-сять МСБГ, дев'ятьдесять Г, Ж, де-в' ятдес ятеро, дев' ятдесятка, дев' ять-десятий Ж1, ст. девятьдесять, деветде-сять, девятьдесят'ь (XVII ст.);—р. [де-вятьдесят], бр. [дзевяцьдзесят], др. девятьдесят'ь, п. сігіеші^ссігіезіці, ч. сіе-уасіезаі, слц. сіеуаі’сіезіаі, вл. сігеш-Іессіхезаі, нл. гешезгазеі, полаб. сіі-уц(І)с1І59І, болг. деветдесет, розм. девей-се, м. деведесет, схв. деведесет, слн. сіе-уеісіезеі; — слово виникло на грунті окремих слов’янських мов із словосполучення *с!еуДь сіез^іь, пор. стел, дебати десатіг, у східнослов’янських мовах вживається рідко (зам. давнього дев’ янбето}, на Україні — в південно-західних говірках.—Бевзенко НЗ УжДУ 14,31; ЗССЯ 4, 223—224; 81. ргазі. III 80—81.—- Див. ще дев’ять, десять. [дев’ятерний] (бот.) «лілія лісова, Біііит тагіа§оп Б.» Ж; — р. девятер-нйк «вужачка, Оркіо§1оззиш уиі§аіит Б.», п. сігіешщсіогпік «білозір, Рагпаз-зіа; [печіночниця, Нераііса та ін.]», [сіхіе'ущсіегпік, сігіешщсіог], ч. сіеуаіег-пік «сонцецвіт, Неііапікешит Мііі.», слц. сіеуаіогпік «тс.»; — похідне утворення від числівникової основи *де-у^іег-; назва зумовлена приписуваною певним рослинам властивістю лікувати від дев’ятьох (тобто багатьох) хвороб.— Вгйскпег 111; Маскек Лш. гозії. 70.— Див. ще дев’ять. — Пор. дев’ясйл. дев’ятий, дев'ятеро, дев’ятерйк, де-в’ятірко «дев’ятеро», дев’ятка, дев'ятй-ни «поминки на дев’ятий день після смерті», дев'ятник «дев’ятий четвер після великодня», [дев’ ятня[ «бердо на дев’ять пасом» Я, [дев' ятуха} «гречка, посіяна на дев’ятому тижні після великодня», дев'ятйнний Я, дев’ятерний, дев' ятерикбвий, удев' ятеро, удев’ятьох;— р. девятьш, бр. дзевятьі, др. девятьш, п. (ігіе\7Іціу, ч. сіеуаіу, слц. сіеуіаіу, вл. с!ге\у]аіу, нл. гешеіу, полаб. сІКдіе, болг. девети, м. деветти, схв. деветй, слн. сієуєіі, стел, дебатиін, деватті;— псл.сіеу^іь < *<1еуьп-І08; — споріднене з лит. сіеуіпіаз, лтс. сіеуїіз, сіеуїіаіз, прус. пе\сТпІ8, гот. піипсіа, гр. гл-’отод, єууссто^, іон. еїуатое, які зводяться до іє. *пеип-1о-, що становить поширення формантом -іо- основи *пе-ЦП-, засвідченої в лат. поуеш «дев’ять», дінд. пауа, гр. гууєа, гот. піип, тох. пи, вірм. іпп «тс.», а також на слов’янському грунті, як гадають, у словах дев'я-нбето, дев’ясйл, др. Девягорескь; припускається, що іє. *пецп- пов’язане з *пеи-08 «новий»: коли рахунок вівся четвірками, з дев’яти починалася нова четвірка після двох перших; звук сі на початку основи в праслов’янській та в балтійських мовах з’явився в результаті дисиміляції п—п > сі—п (8ски1ге К1. 8скг. 58; К2 42, 27; Зндзелин СБЗ 88) або під впливом наступного сіез^іь (Регззоп Веііг. 504; Мейе ОЯ 31). — Шанский ЗСРЯ І 5, 40—41; Фасмер І 492; Преобр. І 177; 81ашзкі І 199; Вгйскпег 111; Маскек Е8ЛС 116; ЗССЯ 4, 222; Вегп. І 189; Мікі. Е\¥ 43; Тгаиішапп 198; Рокогпу 318—319.— Пор. дев’ять. дев’ятнадцять, [дев’ятнайцять, де-в'ятьнадсять Ж1, дев'ятнадцятка Ж, дев’ ятнадцятеро, дев' ятнадцятірко; — р. девятнадцать, бр. дзевятнаццаць, п. сігіеші^іпазсіе, ч. йеуаіепасі, слц. сіе-уаіпазі’, вл. с!ге\у]аіпасе, нл. гесуезпазео, полаб. сііудіпасіізі, сііу^іпосіі, болг. де-ветнайсе(т), м. деветнаесет, схв. де-в'етнаест, слн. с1еуеіпа]зі, с1еуеіпа)8І;— слово виникло на грунті окремих слов’янських мов із словосполучення сіе-У£ІЬ па СІЄ8£ІЄ, пор. стел. ДЕБАТИ на ДЕ-сате. — Шанский ЗСРЯ І 5, 40; Но-ІиЬ—Еуег 129; ЗССЯ 4, 224—225; 81. ргазі. III 92—-93,— Див. ще дев’ять, десять, на1.— Пор. дванадцять.
дев’ятсот, [дев’ятьсбт, див'ятстб\, дев' ятсбтий, [дев’ятсбтний Ж1, ст. девят сот (XIV ст.); — р. девятьсбт, бр. дзевяцьсбт, п. дгіеші^сзеі, ч. деуеі 8ЄІ, слц. деуаі’зіо, вл. дгеш]’ес 8ІО\¥, нл. гетез зіо№, болт, деветстотин, м. де-ветстотини, схв. деветстбтйна, д'евет-сто, слн. деуеізіо;— слово виникло в українській мові із словосполучення дев'ять сот, пор. стел, дебати сьтт, та аналогічні сполучення в деяких сучасних слов’янських мовах; форма сот (звів) була родовим відмінком множини від зДо «сто».— 81. ргазі. III 94—95.— Див. ще дев’ять, сто.— Пор. двісті. дев’ять;—р. девять, бр. дзевяць, др. девять, п. дгіехеще, ч. деуеі, слц. деуаі’, вл. дгеит]'ес, нл. хехсез, полаб. ді-уді, болг. м. девет, схв. девет, слн. деуеі, стел, дебати;—псл. *деу^іь, утворене від порядкового * деу^іь «дев’ ятий»; менш імовірно, ЩО -ІЬ В ПСЛ. *деУ£ІЬ продовжує іє. * -Ііз, як у дінд. пауаіііі «дев’яносто», ав. пахуаііі- «тс.», дісл. пТ-ипсі «дев’ять», гр. єууєае «тс.» (Тгаиі-їлапп 198; Тогр 295; Фасмер І 493).— Лукінова СМ V 63—65; Шанский ЗСРЯ І 5, 40; Преобр. І 177; Масйек Е8ЛС 116; БЕР І 332; 8кок І 398 —399; Вегіа] Е88.1 І 99; ЗССЯ 4, 222—223; Рокоту 318—319. — Див. ще дев’ятий. дегенерат, дегенератство, дегенерація, дегенеративний, дегенерувати; — р. болг. дегенерат, бр. дегенерат, п. де-депегаі, ч. дедепегасе, слц. дедепегасіа, м. дегенерик, схв. дегенерик, слн. дедепе-гаі;—запозичення з латинської мови; лат. дедепегаіпз є дієприкметником від дієслова дедепегаге «вироджуватися», що складається з префікса де-, який виражає рух униз, позбавлення або відсутність чогось, і дієслова делегате «породжувати, створювати», пов’язаного з де-пиз«рід». —СІС 192; Шанский ЗСРЯ І 5, 41; НоІиЬ—Ьуег 123; Кіеіп 416. — Див. ще ген, де-. деградація «занепад», деградувати, ст. деградація «усунення з уряду, відібрання прерогатив», де град свати «переміщати на нижчу посаду» (XVII ст.); — р. болг. деградация, бр. деградація, п. дедгадас]а, ч. дедгадасе, слц. дедгадасіа, вл. с!е§гас1о\уапіе, м. схв. деградаци]а, слн. дедгадасЦа;—запозичено в староукраїнську мову через польську з піз-ньолатинської, а в сучасному значенні — через російську мову з французької; фр. дедгадаііоп «розжалування, позбавлення чинів; занепад» походить від піз-ньолат. дедгадаііо «пониження в чині, званні», пов’язаного з дієсловом дедгада-ге «знижуватися, опускатися», утвореним з префікса де- і основи дієслова дга-діог «ступаю». — СІС 192; Шанский ЗСРЯ І 5, 42—43; Кораііпзкі 201; Но-1пЬ—Ьуег 123; Кіеіп 416. —Див. ще градус, де-. дегустація, дегустатор, дегустаційний, дегустувати; — р. болг. дегуста-ция, бр. дегустація, п. дедизіас]а, ч. дедизіасе, слц. дедизіасіа, схв. дегустатор, слн. дедизіасі]а;— запозичення з латинської мови; лат. дедизіаііо «проба, ознайомлення» пов’язане з дедизіа-ге «пробувати, знайомитися», утвореним за допомогою префікса де- (у значенні відділення чи завершення дії) від днз-іаге «пробувати, випробувати», пов’язаного з дизіиз «проба, смак», спорідненим з гот. кизіиз «перевірка, іспит», дісл. козіг «вибір», двн. кизі, дангл. сузі, кельт. *дизіи- «тс.». — СІС 192; Шанский ЗСРЯ І 5, 43—44; Кораііпзкі 202; НоІиЬ — Ьуег 129; Кіеіп 417; \Уа1-де—Ноїт. І 628. — Див. ще де-. — Пор. куштувати. [дедва] «пісна їжа Ж’, все, що поїдається сирим Ж; висівки, полова, відходи від зерна Ж; переїди з сіна Шух»; — можливо, сюди ж р. [деделя] (бот.) «борщівник, Негасіеит Ь.»; стебла борщівника їдять сирими (Даль); — неясне; можливо, пов’язане з Ідудва] (бот.) «бутень, СйаегорЬуІІит Ь.» (пор. р. [снедбк] «бутень»), а також з р. [дударьі «сміття», [дедильї (вьірасти дедилем «піти в стрілку, а не в корінь»).— Пор. дудва. [дедок1! (орн.) «вид дрібного птаха, подібного до горобця» Л, [дедбчок] «тс.» Л; — очевидно, пов’язане з дід", мотивація назви неясна. — Див. ще дід1. [дедок2] «моталка, прилад для перемотування пряжі в клубки» Л;—р. [дедка\ «рукоятка весла, держак», бр. [дзядкі] «виступ над задньою віссю у во
зі», [дзеддк] «гвинт», [дзядбк] «пристрій для скручування ниток», п. [бгіаб] «деталь у млині», [бгіабкіІ «вертикальна (під стіною) дошка на лаві; теслярська робоча лава», ч. [сіесіек] «пристрій для притримування дерева, що обробляється»;— очевидно, похідні утворення від дід; мотивація назв неясна. — Див. ще дід1.— Пор. бабка1. дедукція, дедуктивний, дедукувати, ст. дедукцьія «висновок» (1597); — р. болг. дедукция, бр. дздукцьія, п. бебикс]а, ч. бебиксе, слц. бебиксіа, вл. ДейиксЦа, м. схв. дед'укцща, слнг бебйксіїа;—запозичення з латинської мови; лат. сіесіисііо «відведення» пов’язане з бебйсеге «відводити», утвореним за допомогою префікса сіє- від бйсеге «вести», спорідненого з гот. ІіиЬап «вести», двн. гіоііап «тягти», дангл. іеоп «тс.», кімр. бу§аї «тягну», алб. псіик «висмикую, вириваю волосся» (іє. *бенк-«тягти»), — СІС 192; Шанский ЗСРЯ І 5, 45; Кораііпзкі 199; Кіеіп 413; \Уа1бе— Ноїт. І 377—378.— Див. ще де-.— Пор. дука, кондуктор, продукт. [дежма] (іст.) «частина врожаю, улову і под., що віддавалася власникові землі, водойми», [діжма, дйжма Ж1 «тсл, ст, д’Ьжмц «податок у розмірі ^десятої частини доходу» (XVIII бт.)Г— п. [бухта] «десята частина врожаю, що віддавалася бессарабськими селянами власникам землі», слц. бейта «десята частина врожаю, що віддавалася поміщику», болг. дйжма (заст.) «десятина», схв. дежма «десяток, десятина», дезма, слн. бейта «тс.»;—запозичення з молдавської і з угорської мов; молд. дйжма (рум. бі]та) «оброк», уг. бегзта «оброк, десятина» через сербохорватську та словенську мови і далі італійську або провансальську чи, можливо, давньоверхньонімецьку (Вегп. І 189—190) запозичено з латинської; лат. бесіта «десята частина» утворено від бесет «десять».— ЗсЬеІибко 131; Грінч. І 366; УгаЬіе Ро-тапозіауіса 14, 139; ІхЩа-Агтаз та ін. Котапозіауіса 16, 81—82; МасЬе’к Е8ЛС 85; БЕР І 387; Вегіаі Е88Л І 100; Вагсгі 51; ММТЕЗг І 627; Кпіегза 626—628.— Див. ще десять, ДЄЦ-. [дежурний, дежурка, дежурити]-, — бр. дзяжурньї, п. бухигпу, ч. бегигпу, слц. беийгпу, болг. м. дежурен, схв. д'е-журан, слн. бегйгеп; — запозичення з російської мови; р. дежурньїй утворено на основі французького виразу бе ]оиг «вдень» (еіге бе ]’оиг «бути черговим»), що складається з прийменника бе «з, від», який зводиться до лат. бе «тс.», та ]’оиг «день». — Шанский ЗСРЯ І 5, 46; Фасмер—Трубачев І 494; Горяев 88; БЕР І 333. — Див. ще ажур1, де-. дез- (префікс, що означає відсутність, знищення чогось, у запозичених словах типу дезорганізація, дезорієнтація); — р. болг. м. схв. дез-, бр. дзз-, п. ч. слц. слн. бег-;—разом із словами типу дезорганізація запозичений з французької мови; фр. без- «від-» є формою префікса бе- перед початковим голосним твірної основи; походить з лат. біз-, що означає відділення, роз’єднання, розчленування; на романському грунті префікс біз- частково змішався з бе-. —СІС 193; Віосй 201, 214; Паигаї: 229, 240; Уїаібе—Ноїт. І 354, —Див. ще дис-. дезертир, дезертирство, дезертирувати;— р. дезертир, бр. дззерцір, п. вл. бегегіег, ч. слц. бегегіег, болг. дезер-тьдр, м. дезертир, схв. дезертир, слн. Ф^егїеП чер^з посередництво російської Ц МбЖлЙвб, німецької йЙВЙ'Днім. Пезегіеиг) запозичено з французької; фр. безегіеиг «дезертир» походить від безегіег «покидати, дезертирувати» або відбиває безпосередньо лат. безегіог «дезертир»; в обох випадках слово пов’язане з лат. безегеге «залишати, дезертирувати», утвореним за допомогою префікса бе-, що означає відділення, позбавлення, від зегеге «з’єднувати, зв’язувати», спорідненого з дісл. зегпаіб «з’єднує», гр. є’ірсо «ставлю в ряд», дінд. загаі- «нитка», гот. загша «зброя», лит. ст. зегіз «нитка, дратва». — СІС 193; Шанский ЗСРЯ І 5, 47; Фасмер І 494; Оаигаі 240; Дворецкий—Король-ков 274; \Уа1бе—Ноїт. І 522—523. дезинфекція, дезинфектор, дезинфек-ційний, дезинфікувати; — р. болг. де-зинфекция, бр. дззінфекцьія, п. бегуп-їекща, ч. бегіпїексе, слц. бегіпїексіа. вл. безіпІексЦа, м. дезинфекцща, схв, дезинф'екциіа, слн. бегіпІексЦа; — запо
зичення з французької або німецької мови; фр. дезіпїесііоп (нім. Безіпїекіібп) «дезинфекція» утворене за допомогою префікса без- (означає знищення, відсутність чогось) від іпїесііоп (нім. Іп-їекіібп) «зараження», що походить з пізньолат. іпїесііо «тс.». — СІС 193; Шанский ЗСРЯ І 5, 48; НоІиЬ—Ьуег 129; БЕР І 333; Баигаі 406. — Див. ще дез-, інфекція. деінде, ст. где иниде, гд'Ь андЬ, где индей (XVII ст.);—р. ст. гдІ5 инд'Ь, п. §дгіе іпдгіе], ст. §дгіе іпдгіе (XV ст.); — результат поєднання прислівників де та інде, що часто вживалися в мові поруч (у староросійській мові зустрічається й инд'Ь гд'Ь); можливо, поширеність словосполучення в українській мові підтримувалася вживаністю його в польській. —Бевзенко НЗ УжДУ 37, 23; Зіатекі І 457; Сугап Рггузібшкі роїз-кіе 20—21. — Див. ще де1, інде. [дейкати] «говорити, казати, погово-рювати», подейкувати;— пов’язане з ст. дей «мов, мовляв», яке разом з р. де, п. ст. дгіе «тс.», болг. де (частка) «же, цу» зводиться до псл. деіі (де]аіі) «казати; діяти» (др. д'Ьти, д'Ьяти «тс.»).— Шанский ЗСРЯ І 5, 32; Фасмер І 489 — 490; БЕР І 328; ЗССЯ 4, 229—230,— Див. ще діти2, — Пор. ді. [дейкатися] «переводитися, пропадати»;— неясне. [дейко] «ану, давай, нумо» (спонукальний вигук); — очевидно, результат видозміни незафіксованого *дай-ко, можливо, уподібненого до вигуку гей (пор. також далі і [делі], далебі і [делебі]).— Див. ще дати, -ка. дейнека (іст.) «народний повстанець», дейнега Я, дейнек Ж, дейна Я «тс.», дейнецтво, дейнецький, ст. дейнека (з XVII ст.; вперше дейнеками, за Літописом Величка, було названо солдатів піхотного полку, організованого у 1657 р. і озброєного рогатинами, косами, дрюччям та ін.);— п. де]пек «козак», йещак «тс.» (з укр.), болг. дегенек «палка; удар палкою», схв. (заст.) дегенек «удар палкою»; —запозичення з турецької мови; тур. де§пек «палка; удар палкою» походить від перс, деганак «товста палиця, дрючок»; назва була перенесе на на повстанців, озброєних дрючками; тлумачення укр. дейнек як складного слова, що виникло із словосполучення де не який (М. Костомаров, Гетманство Вьіговского, т. II, 72, за ним 5 XV І 435), невірне.— Грінч. І 366; Вгйскпег 86— 87; Грабовецький Укр. істор. журнал 1962/2, 117. дека1 (муз.) «резонансна дошка у струнних інструментах; [покривало]», [дейка] «резонансна дошка» Я, ст. дека «верхня дошка» (XVIII ст.); — р. болг. дека «резонансна дошка», бр. дека «тс.», п. бека «тс.; покривало, попона», [дек! «покривало», деко «резонансна дошка», ч. слц. нл. бека «покривало», полаб. бек «дах», схв. дека «покривало», слн. бека «тс.»;—через посередництво польської і чеської або словацької мов запозичено з німецької; н. Беске «покришка, покривало, верхня частина» пов’язане з дескеп «покривати», спорідненим з дінд. 8ІЬа§аіі, 8ІЬа§ауаіі «покриває, закутує», гр. сттє^оз «покриваю», лат. Іе§о «тс.», лит. зібрав «дах», стел, о-стег-к, о-стежь. «одяг», —СІС 194; Шелудько ЗО; Шанский ЗСРЯ І 5, 52; Фасмер І 495; Горяев 439; Вгйскпег 87; НоІиЬ— Кор. 98; МасЬек Е8ЛС 83; К1и§е—Мііг-ка 124; ХУаІде—Ноїш. II 654-655.— Див. іЦе стіг.— Пор. дах. [дека2] «залізна платформочка з дірочками на чотирьох колесах, для піджарювання м’яса» Я, [деко] «лист з бляхи, на якому печуть пиріжки, сковорода» Мо, Л, [дейко] «тс.» (зменш.) Мо;— запозичення з польської мови; п. (заст.) дека «лист з бляхи, на якому печуть пиріжки», очевидно, пов’язане з н. Беске «покришка». — Див. ще дека1. [дека3] «десять грамів» Ж, [дико] «тс.» О; — запозичення з польської мови; п. (розм.) дека, як і ч. слц. слн. дека, деко, схв. (розм.) дека «тс.», є результатом скорочення складного слова дека-§гаш. — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 241; 81. \суг. оЬсусЬ 138.—'Див. ще дека-. дека- (перший компонент складних слів типу декаграм, декалітр, декагон); — р. болг. м. дека-, бр. джа-, п. ч. слц. вл. дека-, схв. дека- «тс.»; — у складі відповідних слів запозичено із західноєвропейських мов (пор. и. Бека§гатш,
БекаШег, англ. деса§гаш(ше), десаіііге, фр. десаШге, деса§опе), у яких походить з гр. бєха «десять», спорідненого з псл. дез§іь, укр. десять. — СІС 194; Кораїіпзкі 202. — Див. ще десять.— Пор. деци-. декабрист (іст.), декабрйзм; — бр. дзе-кабрьіст, п. декаЬгузіа, ч. декаЬгізіа, слц. декаЬгізіа, вл. декаЬгізі, болг. декабрист, схв. декабрист(а), слн. де-каЬгізі;— запозичення з російської мови; р. декабрист з’ явилося в 30-х роках XIX ст. як назва учасника повстання проти російського самодержавства 14 грудня 1825 р.; утворено від р. де-кабрь «грудень» (пор. укр. ст. декабрь, ХРІДст.), запозиченого у давньоруську мову з латинської через середньогре-цьку; лат. сІесешЬег «грудень» пов’язане з сіесеш «десять», спорідненим з псл. де-й^іь, укр. десять (у римському календарі грудень був десятим місяцем, оскільки рік починався з 1-го березня). — Шанский ЗСРЯ І 5, 52; .Фасмер І 495; Но-ІиЬ—Ьуег 123.— Див. ще десять. декаграм —див. грам, дека-. декада,. декадник, декадний, подекадний;— р. болг. м. схв. декада, бр. декада, п. вл. нл. декада, ч. слц. слн. декада; — запозичення з французької або німецької мови; фр. десаде«декада, десятиріччя», н. Оекаде «десяток; декада» походять від гр. бєхае, род. в. бєхабо? «десяток; декада», спорідненого з лат. десеш «десять», псл. дезсДь, укр. десять. — СІС 194; Шанский ЗСРЯ І 5, 53; Кораїіпзкі 203; НйШ-УУогіІі 14; НоІиЬ—Ьуег 123; Кіеіп 407. — Див. ще десять.—Пор. дека-. декаданс, декадент, декадентйзм, декадентство;— р. декаданс, бр. декаданс, п. декадепс]'а, ч. декадепсе, слц. дека-депсіа, болг. декадентство, м. декаден-цща, схв. декаданса, декаденцща, слн. декадепса; — запозичення з французької мови; фр. десадепсе «занепад; період занепаду в мистецтві» походить від слат. десадепііа «занепад», утвореного за допомогою латинського префікса де-, що означає рух униз, від садеге «падати», спорідненого з дінд. зад- «відпадати, випадати», вірм. саспиш «падати, знижуватись», кімр. сезаіг «град». — СІС 26. 194; Шанский ЗСРЯ І 5, 53; Кораїіпзкі 203; НоІиЬ—Ьуег 123; БЕР І 334; Баи-гаї 230; Кіеіп 407; \¥а!де—Ноїш. І 128. — Див. ще де-. декан1 «керівник факультету у вузі; [чин католицького священика] Ж», деканат, деканство, [деканатик] «квота для декана» Ж, [деканова] «дружина декана» Ж, [деканівна] «дочка декана» Ж, ст. дзіекани «чин католицького священика» (XVIII ст.);—р. болг. м. декан «керівник факультету», бр. декан, ‘ п. дхіекап «керівник факультету; чин католицького священика», ч. декан, слц. декап, схв. декан, слн. декап «тс.»; — запозичення з середньолатинської мови; слат. десапиз «десятник, старший над десятьма (монахами, солдатами та ін.)», лат. десапиз «десятник (у римському війську)» утворене від десеш «десять», спорідненого з псл. дез^іь, укр. десять. — СІС 194; КісЬ-ЬагдІ 42; Шанский ЗСРЯ І 5, 54; Фасмер І 495; НйШ-\УогіЬ 16; Кораїіпзкі 203, 249; НоІиЬ—Кор. 98; НоІиЬ—Ьуег 123; Ма'сЬек Е8ЛС 113; БЕР І 334; К1и§е—Міігка 126; Кіеіп 405. — Див. ще десять. декан2—див.дикан. декатирувати (текст.), декатировка, декатирування, декатирувальник, декатирований, декатйруваний; — р. де-катйровать, бр. декаціраваць, п. дека-Іугохсас, ч. декаіоуаіі, слц. декаіоуаі’, схв. декатирати, слн. декаіігаіі;— запозичення з французької мови; фр. деса-ііг «декатирувати» утворене за допомогою префікса де- від саііг «лощити (тканини); (ст.) тиснути, пресувати; ховати, приховувати», пов’язаного з нар.-лат. *соасііге, утвореним від лат. соасіиз ' «примус, спонука», спорідненого з сб-§еге «збирати, ущільнювати; примушувати», яке було утворене за допомогою префікса со- (варіант префікса-при-йменника сит, спорідненого з псл. кь, укр. к) від а§еге «діяти; гнати, переслідувати».— СІС 195; Шанский ЗСРЯ І 5, 54; Фасмер І 495; Горяев 88; Кораїіпзкі 203; БЕР І 335; Баигаї 149; ХУаІде— Ноїш. І 23—24, 242. — Див. ще агент, де-, к. декламація, декламатор, декламацій
ний, декламувати, ст. декламованій «виразно читати літературний твір» (XVII ст.);—р. болг. декламация, бр. джла-мацьія, п. (іекіатас)а, ч. сіекіатасе, слц. бекіатасіа, вл. нл. с!ек1атасі]а, м. схв. декламаци]а, слн. 5ек1атасі]а;— запозичення з латинської мови; лат. (Іес-Іатаііо «вправа в красномовстві, декламація» утворене від де сіатаге «вправ-лятися у виголошенні промов, декламувати», що є префіксальним похідним від сіатаге «кричати, закликати, оголошувати», спорідненого з гр. хаХєсо «кричу», псл. *ко!коіь «дзвін», укр. [колокіл].— СІС 195; Кораііпзкі 203; НоІиЬ—Ьуег 124; БЕР І 335; Кіеіп 410; ОаигаІ 231; ХУаІде—Ноїт. І 227; Рокоту 548— 549. — Див. ще де-, колокіл. декларація, декларативний, декларувати, ст. декларація «оповіщення, заява», декляровати «оголошувати» (XVI ст.);—р. болг. декларация, бр. джларацьія, п. дек1агас]а, ч. сіекіагасе, слц. декіагасіа, вл. нл. дек1агасі]а, м. схв. декларацій, слн. декІагасЦа;— запозичення з латинської мови; лат. десіагаїіо «вислів, прояв» пов’язане з десіагаге «оголошувати, виражати», що є префіксальним похідним від сіагаге «висвітлювати, поясняти», пов’язаного з сіагиз «гучний; ясний, світлий; зрозумілий», спорідненим з лат. сіатаге «кричати».— СІС 195; Шанский ЗСРЯ І 5, 55—56; Фасмер І 495; Кораііпзкі 204; НоІиЬ—Ьуег 124; БЕР І 335; Кіеіп 410; Паигаї 231; \¥а!де—Ноїт. І 228; Рокоту 548—549. — Див. ще декламація. деко —див. дека1, дека2. декокт, ст. декокт (XVIII ст.);—р. декокт, бр. джбкт, п. ч. слц. декокї, слн. декбкї;—запозичення з латинської мови; лат. десосїит «відвар» пов’язане з дЄсоциі «відварюю, варю», утвореним за допомогою префікса де-із значенням відділення або завершення дії від социо «варю», спорідненого з дінд. расаіі «варить, пече», ав. расаііі «тс.», гр. лєситсо «варю», псл. *рекіі, укр. пекти. — СІС 195; Шанский ЗСРЯ І 5, 56; Фасмер І 495; Кораііпзкі 204; Кіеіп 348, 411; \¥а!де—Ноїт. І 270 — 271. — Див. ще де-, пекти. — Пор. кок2. декольте, декольтований, декольтувати;— р. декольте, бр. джальтз, п. декоіі, ч. слц. слн. декоіїе, болг. м. деколте, схв. деколте;— запозичення з французької мови; фр. десоїіеіе «декольте» пов’язане з десоїіеіег «декольтувати; (ст.) знімати з шиї хусточку», утвореним за допомогою заперечного префікса де- від соїіеі «комірець» — демінутивної форми від сої «комір», пов’язаного з сой «шия», що продовжує лат. соїіиш «тс.», споріднене з гот. ііаіз, дангл. Ьеаіз, нвн. Наїз «тс.»; іє. *руе1-«крутити, вертіти» (до семантики пор. р. вертепгь — вдрот, воротнйк). — СІС 195; Шанский ЗСРЯ І 5, 57; Фасмер І 495; НоІиЬ —Ьуег 124; БЕР І 335; Оаигаї: 186, 187, 211, 231; \¥а1де—Ноїт. І 245. — Див. ще де-. — Пор. кольє. декорація, декоратор, декорум, декоративний, декораційний, декорувати; — р. болг. декорация, бр. джарацьія, п. декогас)а, ч. сіекогасе, слц. де-когасіа, вл. декогасі)а, м. схв. декора-ци}а, слн. декогасі]‘а;— запозичення з середньолатинської мови; слат. десога-Но «оздоба, прикраса» пов’язане з де-согаге «прикрашати», утвореним від де-сиз (род. в. десогіз) «краса», спорідненого з десеге «прикрашати; личити», дінд. да-зазуаіі «робить честь», ав. дазїа- «зберігатися)», гр. біхораї «приймати, сприймати», можливо, також з цсл. десити «знайти», досити «тс.», схв. десити «зустріти», укр. [судбсити] «тс.». — СЮ195; Шанский ЗСРЯ І 5, 57—58; Кораііпзкі 204; НоІиЬ—Ьуег 124; БЕР І 335; Кіеіп 411; ХУаІде— Ноїт. І 330—331. декрет, декретувати, ст. декрет «наказ, постанова» (XVI ст.), декретованій «видавати декрет» (XVII ст.); — р. болг. м. декрет, бр. джрдт, п. ч. вл. декгеї, слц. слн. декгеї, схв. декрет; — запозичення з латинської мови; лат. десгеїит «постанова» пов’язане з десегпеге «вирішувати», утвореним за допомогою префікса дб- від сегпеге «враховувати, помічати, вирішувати», спорідненого з гр. хрїтсо «відділяю, вибираю, вирішую», гот. йгаіпз «чистий», лит. кгі]аз «обід решета», лтс. кгі]а «луб», псл. *кга]ь, укр. край. — СІС 196; РісЬкагдї 42; Шанский ЗСРЯ І 5, 58; Фасмер І 495;
Кораііпзкі 204—205; НоІиЬ—Ьуег 124; НоІиЬ—Кор. 98; БЕР І 335; ХУаШе— Ноїт. І 205—206; Кіеіп 411. — Див. ще де-, край. делегат, делегація, делегувати; — р. болг. м. делегат, бр. делегат, п. вл. сІе-1е§аі, ч. слц. слн. с!е1е§а1, нл. беіе§асі-]а, схв. делегат; — запозичено з латинської мови, очевидно, через польське посередництво; лат. бе1б§аіиз «посланець» є дієприкметником від бе1е§аге «відправляти, доручати», утвореного за допомогою префікса сіє- від 1е§аге «відправляти послом», спорідненого з Іех (род. в. 1е§із) «закон». — СІС 196; Шанский ЗСРЯ І 5, 59; Фасмер І 496; Кораііп-зкі 205; НоІиЬ—-Ьуег 124; БЕР І 336; Кіеіп 418; ХУаісІе—Ноїш. І 779—780, 789—790. — Див. ще де-, легальний. делікатес, делікатесний; — р. болг. м. деликатес, бр. делікатес, п. сіеііка-іез(у), ч. слц. вл. сіеіікаіеза, схв. деликатес, деликатеса, слн. <Ае1ікаі§за; — запозичення з французької мови; фр. сіеіісаіеззе «ніжність, вишуканість, легкість» утворене від сіеіісаі «ніжний, смачний, вишуканий», що походить з лат. сіеіісаіиз «тс.». — СІС 196; Шанский ЗСРЯ І 5, 60; Фасмер І 496; НоІиЬ—Ьуег 124; Баигаі 235; Кіеіп 419. — Див. ще делікатний. делікатний, [делікація] «делікатність» Ж, делікатничати, ст. деликат~ь «розпещена людина», де лякать «тс.», де-лектоватися «розкошувати», делика-цкьій «витончений» (XVII ст.), деликат-ньій «тонкий, м’який», делікатний «м’який» (ХУГИ ст.); — р. деликатньїй, бр. далікатньї, п. сіеіікаіпу, заст. сіеіікаі «розпещена людина», ч. беїікаіпі, слц. сіеіікаіпу, болг. м. деликатен, схв. д'е-ликатан, слн. беїікаіеп;—через польську мову запозичено з французької; фр. сіеіікаі: «ніжний, тонкий» походить від лат. гіеіісаіиз «тс.», дієприкметника від Меіісаге, спорідненого з сіеіісеге «зманювати, спокушати», утвореним за допомогою префікса бб- від Іасіо, Іасеге (<*1ацц-іб) «тс.», пов’язаного з Іациеиз «петля, пута», дальші етимологічні зв’язки яких залишаються не зовсім ясними.— СІС 196; Акуленко 142; Шанский ЗСРЯ І 5, 60—61; Фасмер І 496; НоІиЬ—Ьуег 124; БЕР І 337; Баигаї: 235; СашііІ8сЬе§ 309; К1и§е—Міігка 126; Кіеіп 419, 856; ХУаІбе—Ноїш. І 336—337, 744—745. [делія] «ведмежа або вовча шуба», ст. делія, ділі я, делія (XVI ст.), деліа, делюра, делірка (XVII ст.);—р. ст. дьілія (вид одягу), п. беїіа «плащ, верхній чоловічий одяг», бе1]а, [беіига, бе-1]‘ига], заст. іеіе], іаіе] «тс.»;— очевидно, запозичення з тюркських мов; може бути виведене від тур. іеііі «затканий, гаптований золотими та срібними нитками», пов’язаного з Іеі «нитка; дротина»; п. беііа зіставляється також із тур. бе§і-Іеу, бе§1е (вид одягу) (81. мгуг. оЬсусЬ 141).— Тимч. 691. [делонний] «гарний» Ж, Ідел(ь)д-нии\ «ніжний, гарний», [дельбна] «гарна дівчина» Ж;—запозичення з угорської мови; уг.беіі «стрункий, ставний, гарний, милий», Неііеп «струнко, гарно, люб’язно», очевидно, запозичено з турецької мови, можливо,через посередництво сербохорватської; схв. дели «сміливий, хоробрий», дели]а «молодець, хоробра людина» походять від тур. сіеіі «гарячий; запальний, хоробрий; божевільний, шалений», яке зводиться до ар. беїіі «дурний».—Вагсгі 49; МЬІТЕЗг І 608; 8кок І 390; БЕР І 336—337. [дель] «перегородка в хліві» Я, [делі] «тс.» Я, делйна «дошка, брусок», делйння (зб.), ст. делевати «будувати з дилів» (XVI ст.);—п. [беї] «дошка,' балка», беїіпу «підлога, паркет», ч. [беііпа] «підлога з дощок», вл. беісіса «кахель; дошка (шкільна); паркет», нл. беїа «дошка», сіеіапу «зроблений з дощок», беї-капу, беїкаіу «тс.», беїошаз «вистилати підлогу дошками»; —через посередництво польської мови запозичено з нижньонімецької; снн. беїе «підлога; сіни; тік», нн. ббі(е) «тс.» пов’язані з нвн. Біеіе «дошка,, підлога».— Зіамгакі І 185; МасЬек Е8бС 83, 114; К1и§е—Міігка 131—132. — Див. ще диль1. [дельва] «бочка, діжка» Я, ст. делва (XVII ст.);—р. церк. делва, делвь, др. делва, дельвь, девль, дьльї, дьли, д’ьльї (род. в. дьлве] «тс.», болг. делва «великий глиняний посуд з двома ручками», стел. дкакі;—псл. бьіу/беїу (род. в. бь!ьуе/
сієі'ьує) «бочка, діжка» споріднене з лат. сібішш «тс.», ірл. сІеІЬ <*с!е1иа- «форма», дкімр. сіеіи «фігура», кімр. сіеїш «тс.»; іє. *сіе1- «обробляти»; з цим же коренем пов’язують укр. доля, долоня; Боев (БЕ 1965/1, 14) вбачає в болг. делва запозичення в праболгарську мову з аланської; виводиться також (Кримський Розвідки 57, 209—210) від ар. сіаїш «цеберка» (пор. Скорчев БЕ 1956/2, 163). — Фасмер І 496; Преобр. І 178; Младенов 124; БЕР І 336; Трубачев Рем. терминол. 241—245; ЗССЯ 5, 210; Вегп. І 252; Тгаиітапп 55; XVаІНе—Ноїт. І 364— 365; Рокоту 194—195. дельта «гирло річки, розгалужене на рукави»;—р. дельта, бр. дальша, п. ч. слц. вл. сіеііа, болг. м. делта, схв. делта, слн. сіеііа; — запозичення з західноєвропейських мов; нвн. Оеііа, фр. англ. сіеііа «тс.», походять від назви грецької літери А «бєХта», форму якої нагадує розгалужене гирло річки (спочатку дельтою називалося гирло Нілу); гр. бєХта за походженням є гебрайським словом сіаіеі, варіантною формою до сіеіеій «двері», спорідненого з фінікійським сІаіеіЬ, ак. сіаііп, угаритським сії «тс.»; назва літери була зумовлена подібністю її первісного написання (у фінікійців) до форми дверей.—-СІС 197; Шанский ЗСРЯ І 5, 62; НоІиЬ—Ьуег 124—125; БЕР І 338; Кіеіп 398 , 420; Баигаі 236. дельфін, ст. делфини (XVII ст.); — р. дельфйн, бр. даль фін, др. дельфис'ь, п. вл. йеіїіп, ч. слц. слн. деіїіп, болг. делфйн, м. делфин, схв. делфйн;—через посередництво латинської і, можливо, німецької мов (лат. НеІрЬіп, сІеІрЬі-пиз, нім. ПеІрЬіп) запозичено з грецької; гр. бєХфїе (род. в. бєХфї^ос;) «дельфін» пов’язане з бєХфбс; (анат.) «матка», яке зіставляють з дінд. §агЬЬа-1і «утроба; зародок», ав. §аго\са «тс.», §агаЬи8-«молода тварина», стел, жрфнд, укр. жереб’я; назва дельфіна зумовлена подібністю форми тіла тварини до анатомічного органа (КгеізсЬтег ПЬХ 1893, 170), або, скоріше, тим, що дельфіни належать до живородних (Скорчев БЕ 1956/2, 161). —СІС 197; Шанский ЗСРЯ І 5, 63; Фасмер І 497; НоІиЬ—Ьуег 124; НоІиЬ—Кор. 135; БЕР І 338; Оаи-гаі 236; Кіеіп 223, 420, 473; Егізк І 362—363; Воізасц 174—175; Рокоту 473, —Див. ще жеребець. демагог, демагогія, демагогічний;— р. болг. м. демагог, бр. дзмагдг, п. ч. вл. с!ета§о§, слц. слн. с!ета§6§, схв. демагог; — запозичення з грецької мови; гр. 6цросу6с; «народний вождь; демагог» є складним утворенням з основ іменника бтіцое «народ, країна», спорідненого з дірл. сіат «натовп; послідовник», дкімр. сіаии «залежний, підлеглий», кімр. сіа\с(ї) «зять», дкорн. сІоГ «тс.», і прикметника ’ауатре «ведучий», пов’язаного з сеусо «веду, жену», спорідненим з лат. а§о «тс.»; негативного значення слово демагог набуло ще в давньогрецькій мові. — СІС 197; Шанский ЗСРЯ І 5, 63; НоІиЬ—Ьуег 124— 125; БЕР І 339; Кіеіп 421; Оаигаї 236; Ргізк І 380—381; ВоІ8ас^ 10—11, 182. — Див. ще агент. демаркація, демаркаційний;—р. болг. демаркация, бр. дзмаркацьія, п. сіе-тагкас]а, ч. сіетагкасе, слц. сіетагкасіа, м. демаркацибнен, схв. демаркацибнй, слн. сіетагкасі]а;—через посередництво французької мови (фр. детагсаііоп) запозичено з іспанської; ісп. детагса-сібп походить від детагсаг «позначати кордон», утвореного за допомогою префікса сіє- (з лат. Де-) від тагсаг «позначати», пов’язаного з шагса «відмітка (кордону)», що відповідає свн. шагке «тс.». —СІС 197; Шанский ЗСРЯ І 5, 64; НоІиЬ—Ьуег 125; БЕР І 339; Паигаі 236, 461; Кіеіп 421. — Див. ще де-, марка. [демгатися] «підніматися, випрямлятися; набиратися духу» Ж; — неясне. [деменітиі «довгодесь баритися» Ж; — неясне. деменб «кермо» Г, СУМ, НЗ УжДУ 15, \демен\ «корма, стерно, кермо Пі, Бі; лавка на човні; човен Ж», їдемена} «лавка на човні; човен» Ж, [демін] «човен» Ж, [деменщик] «стерновий» Бі, [де-менний] «тс.», [дементовати] «керувати судном» Бі; — р. [демень] «кермо», болг. димен, дюмен, схв. ст. думен «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. сій-теп ([сіетеп]) «кермо» походить від іт.
іітопе «кермо, стерно, штурвал, дишло», яке зводиться до лат. іето (род. в. Іетбпіз) «дишло», спорідненого з двн. (ІТЬзаІа, дісл. рТзІ, прус, іеапзіз «тс.» і далі з ав. Ійап]ауеііі «тягне», псл. пдіі, укр. тягти.—Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 84; Макарушка 7; БЕР І 469; Вегп. І 259; Мікі. Е\¥ 46; ТЕ1 І 288; Казапеп УегзисЬ 142; ХУакІе— Ноїт. II 658. — Див. ще дишло, тягти. Дементій, Дометій, [Демко] Ж, ст. Дометій «свьппе дарований» (1627); — р. Дементий, бр. Дзяменцій, др. До-ментии, схв. Доментщан, стел. До-метии, ДомЕнкТии;—через посередництво церковнослов’янської і середньо-грецької мов (сгр. Дорєтює) запозичено в давньоруську мову з латинської; лат. Оотеїіиз, НотШиз пов’язане з сіотіііо «повернення додому, на батьківщину», що виникло через проміжну форму йо-тиіііо «тс.» із словосполучення сіотит іііо «тс.», в якому сіотит «додому» є зн. в. слова сіотиз «дім», спорідненого з псл. сіоть, укр. дім, а іііо «ходіння, рух» пов’язане з ііаге «ходити», Тге «іти», спорідненим з псл. Ш, укр. іти; виводиться також (Петровский 94; Сл. вл. імен 207) від лат. сіогпаге (дієприкм. сіо-тііигп) «приборкувати».— Фасмер І 497; Корш Сб. Дрннову 55; СопДапНпезси 45; Таїсіє—Ноїгп. І 369—370, 406— 409. — Див. ще дім, іти. Демйд, ст. Демидов-ь (прикм., 1472), Діомиди «дивень сьвктникь або славно сьвЬщател» (1627);—р. Демйд, заст. Диомид, бр. Дзямід, др. Диомиди, стел. Диоліидті, Диомидии; — через посередництво церковнослов’янської мови запозичено в давньоруську з грецької; гр. Діор^6ї]с; -є складним словом, перша частина якого пов’язана з Дебет, род. в. від 2є6е «Зевс», спорідненого з псл. сіьпь, укр. день, дивитися та ін., а друга містить основу дієслова рт;6ор,аі «піклуюся, охороняю; обмірковую», етимологічно не зовсім ясного. — Сл. вл. імен 207; Беринда 201; Петровский 94; СопДапііпезси 44; Во§дап Котапозіа-уіса 3, 289; Ргізк І 396, 610—611, II 223. — Див. ще день. [демикати] «рвати» Ж, {подемикати] «поламати, потрощити» ВеУг, [розди-30 мйкати\ «розбити, роздробити» Ж, Іроз-димйчити] «тс.» Ж; — ч. [сіетікаі] «їжа з сиру», слц. гогсіетікаі’ «розкидати (по кусках, по частинах)», дешікаі «їжа з покришених бринзи та хліба»;-—запозичення із східнороманських мов; молд. думика «дрібно нарізувати, кришити (харчові продукти); жувати», думикат «кусок», рум. дитіса «кришити, дрібно різати», сіитісаі «кусок; їжа з покришеного хліба, пшона» походять від лат. *с!етТсаге «подрібнювати», утвореного за допомогою префікса сіє- від тТса «крихта, крупинка», спорідненого з гр. рлхрбс; «малий, короткий», двн. зтайі «малий, незначний, низький», зтайеп «зменшувати», дангл. зтеаїТс «дрібний; точний», дісл. зіпаг «малий», нвн. Бсйтасй «ганьба», зейтайеп «лаяти, ганьбити». — Масйек Е8ЛС 114; Сгап-]а1а 248; Мі(а-Агша$ та ін. Котапозіа-уіса 16, 84; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 139; СДЕЛМ 123; ХУакІе—Ноїт. II 85. — Див. ще де-, мікро-. демікотон «напівбавовняна тканина», демикотон КІМ, [микитбн], демікотоновий, демикотоновий, [микитдновий];— р. демикотон, бр. демікотон, слц. сіе-шікоібп, болг. демйкотдн, димикатбн; — запозичення з французької мови; фр. детісоіоп «тс.» є складним словом, утвореним з основ беті «половина», що походить від нар.-лат. сІТтесІіиз «половинний», пов’язаного з лат. сІТтісІіиз «тс.», утвореним за допомогою префікса (1І8- (сіТ-) «роз-» від прикметника те-сііиз «середній», спорідненого з псл. *те<1іа, укр. межа, і еоіоп «бавовна», запозиченого через посередництво італійської мови з арабської (ар. цоіоп, цйіип «тс.»). — СІС 1951, 183; Фасмер I 498; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 139; Когзсії АЇ81РЙ 9, 497; БЕР І 391; ОаигаІ 211, 236; Кіеіп 360; ХУаІсІе—Ноїт. І 353, II 57—58. — Див. ще дис-, межа. демісезонний, демісезон; — р. деми-сезднньїм, бр. демісезбнавьі, п. сіеті-заі-8оп, болг. демисезднен; — запозичення з французької мови; фр. сіеті-заізоп «демісезонне пальто; напівсезон», є складним словом, утвореним з основ сієш і «половина» і заізоп «сезон». — СІС 198; Шанский ЗСРЯ І 5, 64—65; Кораііпзкі 207;
БЕР І 339; Оаигаї 236, 646; Кіеіп 422. — Див. ще демікотон, сезон. [демки] «бокові стінки дивана»; — очевидно, пов’язане з [дуна] «перина», дути, дму (пор. [обдемок] «людина, що об’їлася, із здутим животом»), — Див. ще дути1.— Пор. дуна, подушка. [демнати] «запрошувати до столу; підбадьорювати, підганяти» Г, Ж, [деменціям] «штовхнути»;—запозичення з молдавської мови; молд. ьіндемна «спонукати, закликати, підганяти» походить з лат. *іпс!ешіпаге «тс.» (пор. також фр. еттепег «відводити, відвозити»), утвореного з прислівника іпсіе (<*іт-с1е) «звідти», який складається з займенникової форми іт (від із) та прийменника сіе «з, від», і дієслова тіпаге «поганяти», спорідненого з лит. тіпіі «м’яти», псл. т§Н, укр. м'яти;' початкову частину ьін- в українській мові опущено; менш переконливе пов’язання (БсЬеІисіко 131) з рум. сіешп «достойний, гідний», —Уга-Ьіе Котапозіауіса 14, 139; Ри^сагіи 71—72; ХУаІсІе — Ноїт. І 692, II 90.— Див. ще де-, Його, м’яти. [демня] «димар; горно; кузня» Ж, [дймня] «тс.» Ж;—власне українське утворення, пов’язане з основою дієслова [дймати] «дути (міхом)», [об-демати] «обчищати» (власне, «обдувати»); паралелізм е:и в реєстрових іменниках відповідає діалектному паралелізму голосних у коренях відповідних дієслів.- Див. ще дймати. — Пор. домна. демобілізація, демобілізований, демобілізувати; — р. болг. демоби лизация, бр. дзмабілізацьія, п. <1ешоЬї1ігас]а, ч. сІетоЬііігасе, слц. дешоЬіІігасіа, вл. сіе-тоЬі1ігасі)а, м. схв. демобилизацща,слн. ЬетоЬіІігасііа;— запозичення з французької мови; фр. сІешоЬіІізаііоп «демобілізація» походить від дієслова сіето-Ьііізег «демобілізувати», утвореного за допомогою заперечного префікса сіє- (з лат. бе-) від тоЬіІізег «мобілізувати, приводити в рух», пов’язаного з прикметником тоЬіІе «рухливий, пересувний», який походить від лат. шоЬіІіз «тс.». — СІС 198; Шанский ЗСРЯ І 5, 65; НоІиЬ—Ьуег 125; Паигаі 229, 479; Кіеіп 422. — Див. ще де-, мобільний. демократія, демократ, демократизм, демократизація, демократичний, демократизувати, ст. демокрація (XVII ст.); —р. демократия, бр. дзмакратьія, п. с!етокгас]а, ч. сіетокгасіе, слц. сіе-токгасіа, вл. нл. сіетокгаНіа, болг. демократія, м. демократка, схв. демокра-тща, слн. сіешокгасі]а;—запозичення з грецької мови; гр. бюрократій «народне управління» є складним словом, утвореним з основ іменника бтіцос; «народ» і дієслова хратєсо «правити, володіти; бути сильним», пов’язаного з хра-тос «сила, влада». — СІС 198; Шанский ЗСРЯ І 5, 66—67; Фасмер І 498; Но-1иЬ—Ьуег 125; НоІиЬ—Кор. 98; БЕР І 340; Кіеіп 422; Ггізк II 8—10. —Див. ще аристократ, демагог. демон, [дймін] Я, демонізм, демонічний, ст. д’Ьмон'ь (XV ст.);—р. болг. м. демон, бр. дзман, др. демони, д'Ьмон'в, п. сіешоп, ч. слц. слн. сіешоп, схв. демон, демон, стел. ДЕМОНІ,, демоні,; — через церковнослов’янську мову запозичено у давньоруську з грецької; гр. баїрсот «божество; дух; душа померлого; диявол» пов’язане з баіораї, баісо «ділю, розподіляю» (як дперс. Ьа§а-«бог», псл. Ьо§ь з ав. Ьа§а- «доля» або дінд. ЬЬа§а- «доля; той, хто наділяє; пан» з ЬЬа]’аН «наділяє»), а також з бтірое «народ, країна». — СІС 198; Шанский ЗСРЯ І 5, 67; Фасмер І 498; Преобр. І 178; НоІиЬ—Ьуег 125; БЕР І 340; Кіеіп 423; Ггізк І 340—342; Воізас^ 162. демонстрація, демонстрант, демонстратор, демонстративний, демонструвати, ст. демонстрація «вияв, показ» (XVII ст.);—р. болг. демонстрация, бр. дзманстрацьія, п. сІетопДгасіа, ч. сіешопзігасе, слц. сіетопзігасіа, вл. нл. <1ешоп8Ігасі]а, м. схв. демонстрацій, слн. с1етоп8Ігасі]а; — запозичення з латинської мови; лат. сіетопзігаііо «показування» пов’язане з сіетопзігаге «показувати», утвореним з допомогою префікса сіє- від шопзігаге «тс.», яке через шбпзігиш «знак, призвістка» пов’язується з топео (<*люпе]о) «нагадую, попереджаю», що є формою каузатива до шешіпі (<*шешопаі) «пам’ятаю», спорідненого з гр. рєрота «прагну, пригадую» з неповною редуплікацією кореня
!і:теп- «думати», засвідченого також у лат. тепз «розум, мислення», псл. ратаїв, укр. пам'ять. — СІС 198; Шанский ЗСРЯ І 5, 68; Фасмер І 498; Кора-Ііпзкі 208; НоІиЬ—Ьуег 125; БЕР І 340; Кіеіп 423, 1000; Маїсіе—Ноїт. II 65—67, 69—70, 107, 109—110, —Див. ще де-, пам’ять. деморалізація, деморалізований, деморалізувати;— р. болг. деморализа-ция, бр. дзмаралізацьія, п. бетогаііга-сіа, ч. бетогаїігасе, слц. бетогаїігасіа, м. схв. деморализацща, слн. бетогаїі-2асі]а; — запозичено через російську мову з французької; фр. сіетогаїізаііоп утворене за допомогою префікса сіе-із значенням заперечення, відсутності чогось, що зводиться до лат. сій- «тс.», від тогаї «моральний», яке походить від лат. тбгаїіз «тс.». — СІС 199; Шанский ЗСРЯ І 5, .69; НоІиЬ—Ьуег 125; Оаигаі 484. — Див. ще де-, мораль. Дем’ян, Дам'ян, [Демань Ж, Дем-нян\, Демкб, Демусь Я, Демо, [Демканя ВеЛ, Димань Ж], ст. Оетіап (1395), Даміать «злопитател» (1627); — р. Де-мьян, заст. Дамиан, бр. Дзям'ян, др. Даміан-ь, п. Оатіап.ч. слц. Оатіап, вл. Оет]ап, болг. Дамян, схв. Оаті]’ап, Оат]’ап, слн. Оаті]ап, стел. Ддми-гам-ь;—через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької; гр. Даріатбе, можливо, пов’язане з іменем богині Ааріа або з дієсловом бараки «підкорюю»; вважається також (Илчев 155) запозиченням з гебрайської мови.—Сл. вл. імен 207; Петровский 94; СопзіапНпезси 44. денатурат, денатурант, денатуратник, денатурація, денатураційний, денатурований, денатурувати; — р. болг. денатурат, бр. дзнатурат, п. сіепаіи-гаі, ч. слц. бепаіигаї, м. денатурйра «денатурує», схв. денатЦрисати «денатурувати», слн. (іепаіигасііа; — терміни, пов’язані з плат, (іепаіигаіиз «позбавлений природних властивостей», утвореним за допомогою префікса бе-, що означає відсутність чогось, від па-Шга «природа; природні властивості»; пор. фр. бепаіигег «зробити неприродним».— СІС 199; Шанский ЗСРЯ І 5, 70; ЗІ. \ууг. оЬсусЬ 144; НоІиЬ—Ьуег 126; РЧДБЕ 186.—Див. ще де-, натура. денде — див. де-не-де. [дендера! (бот.) «дурман, Баіига зігатопіит Б.», [дентера ВеБ, дендере-ва Мак, дендерево Мак, диндера, дйн-дерево, дйвдерево, дйвдерев] «тс.»; — п. бепбега, сіепсіегехса, (Ігі^сігіега, бгі^-(Ігіегам'а, бгі^бгіеггаша, бгіепбгіега «тс.» (з укр.); — неясне; визнання за вихідну форми дйвдерево (Вгйскпег 112) здається сумнівним. дендувати — див. дйнда. де-не-; — складова частина неозначених займенників [денеякий Ж, дене-кбтрий Ж, денехто ВеБ] та прислівника [де-не-куда\ ВеБ, що виникли в результаті контамінації неозначених форм типу деякий і ст. ніякий чи п. піе)акі (з пізнішою нефонетичною зміною «'5-в не-). — Див. ще де2. — Пор. де-не-де. де-не-де, [денде]-,— р. [где-негде\ «зрідка», бр. дзе-ні-дзе «місцями»; — очевидно, неточна калька п. §бгіепіе§бгіе «тс.», утвореного з прислівників §бгіе «де» і неозначеного піе§бгіе «десь» (пор. р. негде, стел. и±к-ьде, псл. пекьсіе), у якому початкове неозначене піе-(<пе-) при калькуванні було сприйняте як заперечне піе- (<пе-). — Сугап Рггузібшкі роїзкіе 45—46. — Див. ще де1, не. — Пор. де-не-. [денежка] «дрібна монета; 1/4 копійки», [деньгай] «багатий», [денежний] Ж, ст. денга, деньга (XV ст.), денежний «вартістю в одну деньгу» (XVIII ст.); — р. денежка, похідне від деньга, мн. деньги, ст. денежька (XV ст.), деньга, денга (XIV ст.), тенка (XV ст.), п. ст. бгіеп§і (з р.); — запозичено, очевидно, в давньоруську мову з тюркських; пор. чаг. іарка «срібна монета; металеві гроші», чув. тенке «срібна монета, карбованець», каз. туркм. ккалп. тенге «монета», башк. тат. танка «карбованець», узб. танга «дрібна срібна монета; металеві гроші»; джерело тюркських слів вбачають у перс. гіапа§ «монета» (сперс. бап§ «тс.», дперс. бапаке), звідки також вірм. бап§, бапк «дрібна монета»; думка про зв’язок р. деньга з тюрк. іат§а «мітка, штемпель», бат§а «тс.» (Френ Ое огі§іпе уосаЬиІі гозісі <1епь§і, Ка-
зань, 1815; Мікі. ЕШ 39; ТЕ1 1, 281; ІЧаскіг. 1, 26; Горяев 88; Преобр. І 179; Срезн. І 653) вважається застарілою.— Шанский ЗСРЯ І 5, 71—73; Фасмер І 499; Шипова 119; Вгйскпег 109; Вегп. І 183—184; КогзсЬ АЇ51Р6 9, 496; Бо-коЬсН 38; Егоров 242—243; Ногп 118; НйЬзсктапп 134; НатзіеШ 395; Назапеп 2Ї81Р6 20, 449—450; МЗРОи 98, 127— 129. Денис, Денйско, ст. Денйско (1430), Діонусій (1627); — р. Денис, заст. Дио-нйсий, бр. Дзяніс, др. болг. Дионйсий, п. Оіопігу, ч. Оіопіз, Оіопузіиз, слц. Біопуг, схв. Оіопузіиз, слн. Оіопігі], стел. Диоиисии, Диоиись; — запозичено через церковнослов’янську мову в давньоруську з грецької; гр. Аютбоюе походить від імені бога Ді6г«ао<; «Діо-ніс», за припущенням, фракійсько-іллірійського.— Сл. вл. імен 207; Петровский 94; Сопзіапііпезси 44; Ргізк 1 396. денисена (сорт черешні), [денисена] «тс.» Я; — р. дениссена «тс.»;—походить від нім. Попіззепз Кпогреікігзске «черешня Денісена», утвореного за прізвищем особи, що вивела цей сорт у Німеччині (Попіззеп); на українському й російському грунті відбулося зближення з ім’ям Денис. — Атлас плодов России, вьш. IV, СПб., 1903, 559. [денниця1] (дитяча хвороба);—др. д'ьна «подагра», п. <1па «артрит», ст. сіеп-позс «подагра», сіеппа піетос «ломота в костях», сіпай-а піетос «тс.», ч. сіеппіс-ка «пропасниця», сіла «хвороба суглобів», слц. сіпа «подагра», болг. ді>на «хвороба», дна «тс.», д-ьно «дитяча хвороба», схв. [дна] «колька», ст. дна «хвороба», стел, д’ьна «хвороба», дьиа «тс.»; — неясне; пов’язувалося з псл. (іьпо «дно, глибина; нутрощі» і, далі, «хвороба внутрішніх органів» (Вегп. І 245; Зіашзкі І 149; Маскек Е8ЛС 121); зіставлялося з р.-цел. д-ьгил «рана, шрам» (Потебня РФВ 7, 63); вважається також результатом контамінації іє. *сИіеі§Уй- «колоти, різати», звідки цсл. дггна.лит. с1у§іі «пробивати, проникати» та (іьпо «дно» (БЕР І 457).— Фасмер І 517—518; ЗССЯ 5, 173—174.— Пор. денчанка, дна. [денниця2] (бот.) «перстач, калган, 3 3-434 Роїепііііа егесіа, РоіепНПа іогшепНІ-1а»;— як назва лікарської рослини пов’язане з [дна} «матка» (див.). [денчанка] «сліпа кишка» ВеНЗн, [заднена кишка] «тс.» ВеНЗн; — ч. [сіеп-пік] «перший шлунок у жуйних тварин; товста кишка; сліпа кишка», сіеппі зіге-уо «сліпа кишка», ст. сіеппік «живіт», вл. сіепо «шлунок жуйної тварини; товста кишка», нл. (іепо «черево; шлунок у тварин», болг. [дяняк] «сліпа кишка», [динешник] «тс.», [дінек] «шлунок тварини», д'ьнка «ковбаса із свинини», слн. сіапка «пряма кишка; сорт ковбаси», [кепка] «тс.»;—похідне утворення від псл. (іьпо «дно, глибина; нутрощі».— Масіїек Е8ЛС 121; Вегіа] Е88Л І 94.— Див. ще дно.— Пор. дна, денниця1 денщик «солдат у царській армії, що прислужував офіцерові»;—бр. дзян-шчьік, ч. (іепзсік, кепзсік; — запозичення з російської мови; р. денщик утворено за допомогою суфікса -щик від день (пор. давнішу форму деньщйк), можливо, під впливом фр. бе ]оиг «черговий», утвореного від іоиг «день» (пор. пізніше р. дневальньш).— Шанский ЗСРЯ І 5, 71—72; Фасмер 1 499. — Див. ще день день, денник «щоденник; загородка для худоби; [метелик Оіигпа Ж]», (днев-ник] «тс.» Г, Ж, [денниця] «ранкова зірка», [девнйця Ж, деннйчка ВеБ, дев-нйчка ВеБ, дивнйчка ВеБ, дівнйцка ВеБ, демнйця ВеБ, демнйчка ВеБ] «тс.», [деньки] «оденки» Ж, днина, [днівка] «робочий день» Ж, (деньщиця] «чергова жінка в сім’ї, яка протягом дня обслуговує сім’ю за столом» Я, [день-денички] «з дня на день» Ж, денний, [денічний Ж. дневний Ж], днювальний, [днянийі, [днйнськи] «щоранку» Ж, [днйнцьки] «тс.» Ж, днями (присл.), дніти «світати», [деніти] «тс.» Ж, днювати, [днова-ти] «тс.» Ж, [задня] «вдень» Я, напередодні, оденки «зібрання жінок у зимові дні для рукоділля», оденьки «тс.», оденчичка «жінка, що прийшла на оденки», переддень, передодень, переднівати Пі, поденний, поденне, поденка (ент.), [поденька] «тс.» Ж, поденник, поденщик, поденщина, уденішній, удень, [уденно] Ж;—р- день, бр. дзень, др. дьнь, п. (ігіеп, ч. сіеп, слц. сіеп, вл. сігеп, нл. геп,
полаб. сіап, болг. м. ден, схв. дИн, слн. дап, стел, дкмь;— псл. сіьпь «день»; — походить з іє. *ді-п- «ясний, блискучий», що є суфіксальним поширенням слабого ступеня кореня *деі- «ясніти, блищати», представленого в лит. сііепа «день», лтс. діепа, прус, сіеіпап (зн. в.) «тс.»; споріднене також з дінд. сііпат «день», ірл. депиз «проміжок часу», гот. зіп-іеіпз «щоденний», лат. пПп-сііпае (мн.) «9 днів, проміжок між двома торжищами»; іє. *деі-/ді- з іншими суфіксами (-еи-, -и- іт. д.) засвідчене в назвах неба та богів: дінд. дуаиЬ «небо», лат. деиз «бог», Лоуіз, Лирріїег, гр. 2єб^, а також у кімр. дум/ «день», псл. діуііі з£, укр. дивитися. — Критен-ко Вступ 516, 550; Шанский ЗСРЯ І 5, 72; Фасмер І 498—499; Преобр. І 179; ЗІатекі І 195; Вгйскпег 109—ПО; Ма-сЬек Е5ЛС 114; БЕР І 341—342; 5кок І 379 —380; Вегіа) Е55Л І 94; ЗССЯ 5, 213—214; Вегп. І 253 —254; Меіііеі КЕ5 5, 10—11; В5Б 27, 126—127; Топоров 318—319; ТгаиітаПп 55; Зкагдяіиз 7І51РЬ 26, 376; Рокоту 183—186; ЗресЬі 13, 159. — Пор. дивитися. [денька] «калюжа» Ж; — очевидно, пов’язане з дно, пор. {оденьки} «залишки на дні», оденки, поденки, р. подбнки, п. осіепкі, осісіепкі, росіепкі «тс.». — Див. ще дно. департамент; — р. департамент, бр. департамент, п. вл. дерагіатепі, ч. слц. слн. дерагіетепі, болг. департамент, схв. департман; —запозичення з французької мови; фр. дерагіетепі «департамент, управління, відомство» походить від дерагііг «розділяти», утвореного за допомогою префікса де- «від-, роз-» (з лат. де- «тс.») від рагііг «ділити на частини», пов’язаного з рагііе «частина», що зводиться до лат. рагз (род. в. рагііз) «тс.». — СІС 200; Шанский ЗСРЯ І 5, 73; Фасмер І 499; НоІиЬ—Ьуег 126; Кіеіп 427; Паигаї 238. — Див. ще де-, партія. депеша; — р. болг. заст. м. депеша, бр. депеша, п. дерезга, ч. дерезе, слц. дереза, схв. депеша, депеша, слн. дереза;— запозичення з французької мо-зи; фр. дересЬе «депеша» утворено від дересЬег «швидко відправляти, приско-34 рювати; (ст.) усувати перешкоди, звільняти», пов’язаного через антонімічне дієслово від тієї ж основи етресЬег «заважати, перешкоджати» з слат. ітреді-саге «спіймати в пастку», утвореним від лат. редіса «петля, пастка; пута», яке походить від лат. рез (род. в. редіз) «нога». — СІС 200; Шанский ЗСРЯ І 5, 73—74; Фасмер І 499; НоІиЬ—Ьуег 126; БЕР І 343; Кіеіп 427; К1и§е—Міігка 127; Баигаї 238, 275.— Див. ще де-, педаль. депо, деповець-, — р. болг. м. депо, бр. депо, п. слц. деро «склад, депо», ч. деро, дероі «тс.», вл. дероі,схв. депо, слн. деро;—запозичено через посередництво російської мови з французької; фр. дербі «склад, депо» (ст. дерозі) походить від лат. дерозііит «річ, віддана на зберігання», пов’язаного з дербпеге «складати, залишати», що є префіксальним утворенням від рбпеге «класти».— СІС 200; Шанский ЗСРЯ І 5, 74; Фасмер І 499; НоІиЬ—Ьуег 126; БЕР І 343; Оаигаі 239; XVа]де—Ноїш. II 335— 336. — Див. ще де-, поза1. депресія, депресивний; — р. депрес-сия, бр. депресія, п. дергезіа, ч. дергезе, слц. дергеьіа, вл. дерге8І)а, болг. де-пресия, м. депрееща, схв. депреси)а, слн. дерге8і]а;— інтернаціональний термін (фр. дерґЄ88ІОП, н. Нерге88І6п, англ. дергеззіоп, іт. дерге?8Іопе), утворений від лат. дерге88Іо «заглибина», пов’язаного з дергішеге «придавлювати, принижувати», що є префіксальним похідним від ргешеге «давити». — СІС 201; Шанский ЗСРЯ І 5, 75; НоІиЬ—Ьуег 126; Баигаї 239; Кіеіп 429; Шаіде— Ноїш. II 360. — Див. ще де-, прес. депутат, депутація, {депутдванийі Я, [депутатований] Ж, ст. депутат «посол, делегат» (XVII ст.), депутовати «посилати» (XVI ст.);—р. болг. м. депутат, бр. депутат, п. дериіаі, ч. слц. слн. дериіаі, вл. нл. слн. дериіасі]а, схв. депутат; — запозичення з латинської мови; лат. дериШиз «призначений, посланий, уповноважений» (слат. «особа, послана до двору імператора») пов’язане з дериіаге «передавати, вважати», утвореним за допомогою префікса де- від риіаге «обмірковувати, впоряд-.
ковувати; різати, очищати». — СІС 201; Шанский ЗСРЯ І 5, 75; Фасмер І 499; НоІиЬ—Ьуег 127; НоІиЬ—Кор. 99; БЕР І 343; Оаигаї 239; Кіеіп 429; Шаібе— Ноїт. II 393. — Див. ще де-, ампутація. дер (вигук, що імітує крик птаха деркача та інші звуки), дер-дер «тс.; дитяча гра з тріскачкою», деркати «видавати звук дер», деркотати «тс.; деренчати, торохтіти», деркотіти, дерчати «тс.», (деркало] «дитяча іграшка» Я, [деркатьоло,деркач] «тс.» Я, дерчак (ент.) «комаха (з породи коників)»;—ч. бгкаїі «торохтіти», бгкоіііі «тс.; деренчати», слц. бгкаї' «торохтіти», бгкоїаі' «цокотіти зубами», нл. бегкоіаз «торохтіти», схв. дрктати «дрижати, тремтіти», слн. бгкоіаіі «торохтіти»; — звуконаслідувальне утворення, близьке до дир.— МасЬек Е8ЛС 128.—-Пор. дир. [дерба] «дерен», (дербйна] «дернина», (дербіна] «гущавина, хащі; цілина, переліг» Л, [дербдвий], [дербати] «знімати дерен», (дербувати] «тс.»; — р. (дерба] «переорана цілина; переліг, порослий дерном», (дербйна] «тс.», [дер-бйть] «дряпати, шкрябати», [деребить] «тс.», бр. дзярбак «пружинна борона», ч. бгЬаіі «дерти, дряпати», бгЬапу «тертий», слц. НгЬа «нерест», бгЬаї' «трясти, скубти», слн. бгЬасаіі «шкрябати, чесати, рити»;— псл. *бьгЬ-/бегЬ- «шкрябати, здирати» походить від іє. *бегЬЬ-«тс.», що є поширенням кореня *бег-«дерти»; — споріднене з двн. гигЬа «дерен», нн. іогі «дерен, трава», нвн. ТоД «торф», дфриз. дангл. Шгї, дісл. іог((а), шв. іогї «тс.», дат. Шгу «тс.; дерен; земля», дінд. багЬЬаЬ «трава, купина»; тлумачення ч. бгЬаі як експресивного утворення до ч. бгаіі (НоІиЬ—Ьуег 140; пор. також НоІиЬ—Кор. 106) безпідставне.— Фасмер І 499—500; Пре-обр. І 179; Вехіа] Е88Л 1111; ЗССЯ 5, 219; Трубачев Рем. терминол. 238 — 240; 81. ргазі. III 62—63; Вегп. І 211, 254; К1и§е—Міігка 783; Рокогпу 211 — 212. — Пор. дорббайло. [дербак] «ледар, негідник; каліка» Ж, (даребак] «ледар, негідник» ВеЛ; — очевидно, запозичення з словацької мови; слц. багеЬак «негідник, шалапут; ледар», як і ч. багеЬак «негідник, шала-3* пут», багеЬа «тс.», п. [багеЬак, багет-Ьак, багеЬак] «тс.», багетпік «робітник, що працює задарма; дармоїд, негідник, шалапут; мала дитина», пов’язане з багеЬпу (багетну) «даремний», утвореним від баг «дар», що відповідає укр. дар-, на українському грунті слово дербак деетимологізувалося. — МасЬек Е8ЛС 110; НоІиЬ—Кор. 96; НоІиЬ — Ьуег 121. — Див. ще дар, дати. дербі (спорт.) «змагання для трирічних і чотирирічних коней»;—р. болг. м. дерби, бр. дзрбі, п. ч. слц. бегЬу, схв. дерби, слн. бегЬІ;— запозичення з англійської мови; англ. ОегЬу «дербі, щорічні кінні змагання в Епсомі» походить від прізвища лорда Дербі (ОегЬу), який вперше провів ці змагання. — СІС 201; Шанский ЗСРЯ 15,76; Кораііпзкі 212; НоІиЬ — Ьуег 127; Кіеіп 430. дербнйк (орн.) «сокіл, Аезаіоп со-ІитЬагіиз»;—р. дербнйк «тс.», [дербни-чбк] «яструб, Еаісо уезрегііпиз», бр. дзербнік «Аезаіоп соїитЬагіиз», п. бгіег-Ьа «сорокопуд, Бапіиз Б.»;—пов’язане з дерба«дерен»(пор. р. дерба«цілина, переліг, порослий дерном»); назва мотивується тим, що птах тримається відкритих місць. — Преобр. І 179; Горяев 88. — Див. ще дерба. [дерван] «дернина» Ж і — Р- (дьірван] «переліг», бр. дзірван, п. бугмап «тс.»;—• через посередництво білоруської мови запозичено з литовської; лит. бігубпаз «переліг» походить від бігу а «поле, земля», пов’язаного з бігіі «здирати; звільняти від дерну» (Потебня К ист. зв. IV 18— 19), спорідненим з псл. *бьга!і, *бегіі, укр. дерти; е в укр. дерван з’явилося в результаті вторинного зближення з дерба, дерти і под. — Ргаепкеї 96— 97. — Див. ще дерти. [дерводзюбка] (орн.) «дятел» Ж; — складне слово, перша частина якого дерво- «дерево» є результатом редукції другої голосної повноголосся у деяких західних говірках, а в другій частині є основа дієслова дзюбати; до словотвору пор. назву цього ж птаха дзюбдерево — з іншим порядком розташування компонентів.— Див. ще дерево, дзюбати. дерга «рядно; попона; чорний шерстяний жіночий одяг, подібний до за-
паски; ковдра», [дьбрга] «тс.» Л, ст. дерга «попона; килимок, коць», зменш. дережка (XVII ст.);—п. сіегіїа «килим, попона», (іегка, сіега «тс.» (з укр.); — пов’язане з джерга «запаска з непофар-бованої тканини», джерга «ковдра», що є тюркізмами, які на українському грунті зблизилися з утвореннями від коренів сіег-, *с!ьг§- (дерюга, дергати та ін.). — Біашзкі І 144; Вгйскпег 87. — Див. ще джерга. [дерган] «тарган» Ж, (дергун] «тс.» Ж; — результат зближення слова тарган з (дергати] (див.). [дергати] «смикати; чесати клоччя дергальним гребенем Ме», [дергонути] «смикнути», [дерга] «залізна щітка для чесання прядива Мо; скребло Л», [дер-гавка, дерганка Ме, Мо, Дз, дерганйця Дз, дергачкаЖ, дергівка] «тс.», (дергар] «той, хто плете линви з прядива», (дер-гач] «чесальник; знаряддя для витягування цвяхів», [дерган] «той, що сильно рве Я; (іхт.) йорж Ва», дергунець «вид танцю», [дергальний], обдержини «зчесана з овчини вовна», [одїржини] «тс.»; — р. дерзать «смикати», бр. дзергаць, др. дьргати «тс.», п. <ігіег§ас «чесати льон; гаптувати; обшивати петлі; [трясти, смикати]», ч. (ігНаїі «тремтіти; терти (льон)», слц. йг§аі' «смикати, штовхати, трясти», вл. йгегпус «смикати, тріпати», нл. гег§аз «тс.», полаб. сіаг^прі «смикати, чесати льон», болг. дт>ргам «тягну; чешу льон; [хапаю]», слн. сіі^аіі «терти, чесати»;— псл. *<іьг§аіі «обробляти льон, обдирати його стебла (зривати головки та листя швидким рухом)» продовжує іє. *<іег§й-, що є поширенням кореня *<1ег- «дерти» формантом -§Н-;—споріднене з лит. с1іг§1і «розслабитися», с!іг§іпіі «подразнювати, збуджувати», лтс. сіга-£аі «смикати, рвати», дангл. Нег£ап «дратувати, збуджувати», снн. 1ег§еп «смикати, рвати; збуджувати», 1аг§еп «тс.», гол. Іег§еп «тягти; смикати; сердити, дратувати», свн. гег§ап, нвн. гег-§еп «тс.», норв. (розм.) іег§а «дратувати»; зіставлення з лат. 8Ігіп§о «натягую, стискаю, зриваю» (Маскек ЕВЛС 127— 128) викликає сумнів. — Шанский ЗСРЯ І 5, 76; Фасмер І 500—501; Преобр. І 179—180; Віатекг І 195—196; Вгйскпег 110; 8сіш5Ієг-8є\ус І 198; Оіезсй І 148— 149; БЕР І 459—460; ЗССЯ 5,221; Вегп. І 254—255; Тгапішапп 55—56; Егаеп-кеі 96; Маігепаиег БЕ 7, 165; Рокоту 206—210. — Див. ще дерти. [дереберя] «пустомолот» Я; — р. [де-ребить] «дерти; шкрябати; кричати на Все горло; голосно і безладно співати», ч. <ІгЬ «наклеп, неправда», (ІгЬаіі «терти; наговорювати; зводити наклеп», ст. сІгЬаІ «наклепник»;—експресивне утворення, пов’язане, можливо, з псл. *(ІегЬ-/*<ІьгЬ- «дерти, шкрябати». — Но-ІиЬ—Ьуег 140.—Див. ще дерба. — Пор. теревені. дерево, [дерво], [дервей] (бот.) «кри-вавник, деревій, АсЬіІІеа тіїїеіоііит Б.» Мак, [деревач] (ент.) «скрипун, усач, СегатЬух; усач домовий, Нуіоігирез Ьаіиіиз; (орн.) дятел», [деревей] (бот.) «кривавник» Мак, [деревень] «тс.» Мак, [деревець] (ент.) «довгоносик сосновий, НуІоЬіиз» Ж, [деревйзна] «деревина» Я, [деревий] (бот.) «кривавник» Мак, [де-ревиця] «тс.» Мак, деревій (бот.) «кривавник, АсйіПеа тіїїеїоііиш Б.; звіробій, Нурегісит регїогаїит Б.», (деревіньї «(бот.) кривавник; дерев’яні частини в плузі», [деревїйка] «горілка, настояна на деревії» Ж, деревйна «дерево; зрубане дерево; дерева», [дервйна] Ж, деревина, (деревйщг] «труна; дерев’яна ручка Ж», [деревка] (ент.) «совка, Хуііпа» Ж, (де-ревля] «зрубані дерева», деревня «дерева; будівельний матеріал; [дерев’яний будинок]», [деревня] «дерев’яні частини в плузі», [деревнйк] «(бот.) кривавник; жимолость, Еопісега; (орн.) голуб-си-няк, СоІишЬа оепаз Шарл», (дерев’яник] (бот.) «жимолость», [деревняк] «дерев’яний плуг» Кур, (деревце] «частина плуга; весільне гільце», [дерев’яка] «дерево; поліно», [дерев’ яниця] «дерев’яна нога», дерев’янка «виготовлений з дерева предмет; [дерев’яна миска; дерев’яний будинок] Ж; (ент.) волохокрилець, Тгісіюр-іега Л», [дерев’янки] «взуття на дерев’яній підошві» Л, [дерев'янці] «дерев’яні черевики» ВеЛ, [деревлянки] «тс.; саморобні дерев’яні ковзани; дерев’яні гудзики» Мо, [дерев’яччя] «дерева», (ди-рив'я] «зрубані дерева» Кур, (деревний] Я, деревинний, [деревйстий] Ж.
[деревкйй] «твердий, міцний» Я, деревний, дерев’ яний, [дервеніти Ж> дереве-ніти, деревіти Ж], дерев’яніти, здерев'янілий, задеревілий, задерев'янілий, одеревілий, одеревіти; — р. дерево, бр. дзерава, др. дерево, п. бггеию, ч. бгеуо, слц. бгеуо, вл. нл. (Ігіедао, болг. дряво, схв. древо, слн. (Ігєуо, стел, др^во; — псл. *бегуо;— споріднене з лит. бегуа «сосна; смола», лтс.. багуа «смола», снн. іег(е), дангл. іеоги, дісл. ііага «тс.», кімр. (Іеги'еп «дуб», гр. бори «дерево, брус, СПИС», 6рб£ «дерево, дуб», дінд. бати (бги-) «дерево (матеріал)», ав. баи-ги «дерево», ірл. (іегисс «жолудь», хет. іаги «дерево»; можливо, пов’язане з іе . *с!ег- «дерти» (як «обдерте від кори»).— Критенко Вступ 513; Шанский ЗСРЯ І 5, 78; Фасмер—Трубачев І 502; Пре-обр. І 18 0; 81а\узкі І 174; Вгііскпег 101; Масіїек Е8ЛС 131; 8с1іи8Іег-8е\ус Рго-Ьекеїі 51—52; 81. ХУогізі. 14; БЕР І 439 —440; 8кок І 438—439; ЗССЯ 4, 211—213; Бернштейн Очерк 1974, 156— 157; Вегп. І 185—186; Мікі. ЕХУ 42—43; Тгаиітапп 53; Меіііеі Еіибез 360, 372; Мййі.—Епбг. І 442; XVа 1 (Іе—Ноїт. І 765; Рокоту 214—217; Зрескі 54, 139.— Пор. дрова, здоровий. дереворит «ксилографія»; — фонетично адаптоване запозичення з польської або чеської мови; п. бггешогуі, ч. бге-уогуі, утворені з основ іменника бггешо (бгеуо) «дерево» і дієслова гус (гуіі) «рити, гравірувати», як і слц. бгеуогуі, вл. бгіелуогег, є, очевидно, кальками нім. НоІгзскпШ «ксилографія» або гр. £о-АоуХгхріа «різьба по дереву» —складних слів, у яких перші частини є основами іменників Ноіг, £бА,ог «дерево», а другі пов’язані з зслпеібеп, уХіири «вирізувати». — 8XV' І 574; Зіоупік зрі-зоупеко іагука сезкейо І 416. — Див. ще дерево, рити. дереза (бот.) «повій, Бусіит Б.; карагана кущова, Сага§апа їгиіех; [плаун, п’ядич, Бусоросііит сіауаіит Б; гостриця, Азреги§о ргоситЬепз Б. Мак; настирлива людина; сварка]» Г, Ж, [дариза] «повій» Мак, деревина, де-резняк. «жовта акація», [деревка, дерюза] «тс.» Мак, [дерезюк] «той, що живе в де резі; сварлива людина» Я;—р. дереза «жовта акація; підмаренник чіпкий, Са-іішп арагіпе Б. та ін. (переважно колючі або чіпкі рослини)», [дерюза] «тс.», [деряжка] «плаун», бр. дзераза, п. беге-га (з укр.), (ігіегагпа, бгіегага «тс.», ч. бегегек (бот.) «верес, Саііипа», бегугба «підмаренник чіпкий», схв. д'ерезга (бот.) «вех, 8іит іаііїоііит Б.; настурція, Мазіигсіит оїїісіпаїе та ін.», слн. бегеге «залізні кігті, що прикріплюються до взуття»;—загальноприйнятої етимології не має; пов’язується з деру, дерти (ЗССЯ 4, 205—206; Горяев 89), здергати (Преобр. І 180; Фасмер—Трубачев І 502), з дразнйти (Варбот 81. ХУогізБ 159—161); можливий зв’язок і з іє. *бкеге§к- «міцний, міцно тримати» (тоді споріднене з дінд. бгкуаіі «зміцнює», ав. багагауеііі «міцно зв’язує», багага «прив’язка, причіпка», багаг- «зав’язки, кайдани, пута») або з дерен «кизил», дірл. бгаі^еп «терен; дика груша», кімр. бгаеп «терен». — ЗБргазБ III 38—39; Рокогпу 258. дерен1, дернина, [дернйння] «місце, покрите дерном; торф», [дернйця] «кусок дерну, вирізаний для годівлі гусят», Чернюка «дернина», [дерна Л, дернакЖ, дерня Г, Ж, дерняг ВеБ] «тс.», [дернована] «місце, покрите дерном» Я, [дер-няк] «цілина» ЛексПол, [дернянка] (ент.) «дернова мушка, Мугтіса саезрііит» Ж, дернистий, дерновий, [дерновйнний] Я, дернуватий, дернувати, задерніти Я, одернйти;—р. дерн, бр. дзеран, дзярнб, др. дьрн’ь, п. бат, [Дат], каш. [бата, бгагпа], ч. слц. бгп, вл. бога, нл. бет, бето, болг. дріж «грудка, кусок», слн. бгті «дерен», СТСЛ. ДР’КИ’К «тс.»;—псл. *бьгпь «дерен», субстанти-вований пасивний дієприкметник від бегд, бьгаіі «дерти»;—споріднене з лит. бігіі «зрізати дернину», дінд. бТгпак «розщеплений», кімр. багп «частина, кусок»; малоймовірний зв’язок з лат. ЇГОП8 «листя, зелень», гр. 6р6Vа «квіти, трави» (Зоїтзеп К2 35, 474—476).— Шанский ЗСРЯ І 5, 82; Фасмер І 504; Варбот Зтимология 1965, 111; Преобр. І 182; 81а\У8кі І 138; Вгйскпег 85; АЇЗІРк 39, 12;Маскек Е8ЛС 128; БЕР І 437; Младенов 153; Вегіа) Е88Л І 115;
ЗССЯ 5, 224—225; Вегп. І 256; Рокогпу 206—208. — Див. ще дерти. дерен2 (бот.) «кизил, Согпиз Б.; терен Мо», [деренка] «кизил (рослина і плід); ожина» ВеНЗн, [деренівка] «настойка на дерені», [дереняк] «тс.», їде-рень\ «кизил»Мак, [дрінка] «тс.» Мак; — р. дерен, [дерен, дерен], п. сіегеп, ст. сіегеп «барбарис, ВегЬегіз уи1§агІ8 Б.» (з укр.), йггоп «тс.», ч. сігіп «дерен», слц. сігіеп, вл. сігеп, нл. сігоп, болг. дрян, м. дрен, схв. дрен, слн. сігеп «тс.»;—псл. * кегль, найімовірніше, пов’язане з сіегф, кьгаїі і паралельне до псл. *сіьгпь «дерен»; сюди ж тоді слід віднести каш. [сігоп] «колючки», полаб. Степ «тс.», однак, оскільки кизил колючок не має, Бернекер припускає перенесення назви колючих кущів барбарису на кизил за схожістю плодів обох рослин і разом з тим зіставляє псл. *<іегпь з дінд. сИтагауаІі «тримає, підпирає», лат. ЇІГШП8 «міцний» через тверду деревину кизилу (пор. нвн. Нагігіе§е1 «дерен, бірючина» < двн. кагі-іги§і] «тс.»); можливий також зв’язок з дірл. пгаі§еп «терен; дика груша», кімр. йгаеп «терен», двн. бігпЬапт «дерен», що зіставляються з гр тре'/тос «пагін, гілка» (ВсЬизіег-Вешс РгоЬекеїі 51; Рокогпу 258); недостатньо аргументований погляд (Маскек Лш. гозіІ. 170—171; Е8ЛС 131: 8кок І 435—436) на псл. *с1епть як на рефлекс субстратної назви, що відбилася також у двн. Іугп «дерен», сіігпЬаит «тс.», нн. йігпіеіп, сііегіі, лат. согпиз.—Фасмер—Трубачев І 502—503; Преобр. І 181; Зіаи'зкі І 143—144; Вгйскпег 87; Висіхіхгеидка 287; БЕР І 440; Вегіа] Е88Л І 112; ЗССЯ 4, 208— 209; 81. ргазі. III 44—45; Вегп. І 184.— Див. ще дерти.—Пор. дерен1. [деренитй] «задирати голову» Я;— власне українське експресивне утворення на базі дієслова дерти (пор. дерти носа «пихато поводитися»). — Див. ще дерти. деренькотати, деренькотіти, деренчати, [дзеренчати], дренчати, дренькати, деренчало, дренькіт, деренькучий, деренчатий, деренчливий;—р. тренькать, ч. сігпкоіаіі, сігпкаіі, сігпсе-1і, слц. гігпкаБ.'сІгпсаІ', болг. дранкам, м. дрнка, схв. дрнкати, слн. сігепсаіі; — звуконаслідувальні утворення, пор. вигуки [дреньІ,ч. слц. сігпк, болг. др-ьн.— Маскек Е8ЛС 128. [дерес] (бот.) «гірчак, Ро1у§опит Б.», [дересен] «спориш, Ро1у§опипі ауі-сиіаге Б.» Мак, [дересеня] «Ро1у§опит» Мак, [дересень] «Ро1у§опит тіпиз», [дересйна, дрясен] «водяний перець, Ро-1у§опит кусігорірег Б.»;—бр. драсен «гірчак», п. сігезі, (1ггЄ8І «гірчак», ч. сігезпек, схв. дресен, сігезап, слн. <1ге8еп «тс.»;—остаточно не з’ясоване; реконструюються псл. * сіегзьпь, * сігезьпь, *сіег8І'ь, * сігезіь, споріднені з Дгізіаіі, оскільки корінь рослини використовувався при лікуванні шлункових захворювань, пор. інші назви гірчака: укр. дристун, дрестун, р. завязньш корень, завязник, животньїй корень, черевная трава, схв. желудіьак, дриставец (Мер-кулова Очерки 41—42); пов’язується також з рдесник (бот.) «Ро1ашо§еіоп Б.», причому обидві форми розглядаються як результат деетимологізації псл. *ПЄГ8ІЬПЬ, оскільки обидві рослини часто ростуть у воді, і в їх заростях нереститься риба (МасЬек Лін. гозїі. 89; Е8ЛС 510; пор. Вегіа) Е88Л І 113; 8№ І 571); форма [дерес] виникла з [дересень] і под., можливо, під впливом назви дуже поширеної рослини верес, яка також росте по вологих місцях. — ЗССЯ 5, ПО—111.— Пор. нерест, рдесник. [дереч] «утеча» Ж;— експресивне утворення, пов’язане з дерти в значенні «швидко бігати, утікати»; -еч з’явилося в цьому слові, можливо, під впливом синонімічного втеча. — Див. ще дерти.— Пор. драпак, дряпати. [дереча1] (бот.) «дереза, Еусіит Ьаг-Ьагит» Ж; — очевидно, пов’язане з дерти, оскільки дереза має колючки, або є експресивною видозміною назви дереза (див.). — Пор. дерйпліт. [дереча2] (бот.) «сорт кислих вишень»;— очевидно, пов’язане з дерти (пор. дерти у роті, горлі —про щось терпке на смак, гірке й под.).— Мо-згупзкі ЛР 37, 377. — Див. ще дерти. [дереші «чалий кінь або віл», [дериш\ «тс.» Па, [дирешка] «чала кобила» Па, [дерешуватий] «чалий; укритий шерх
лим льодом (про шлях); трухлявий., порохнявий Л», ]дирешкуватий] «чалий» Па;—п. СІЄГЄ82 «сіруватий, сивуватий; лава, на якій б’ють», ч. сієгєб «лава, на якій б’ють», слц. сієгєб «тс.», схв. сіегех «чалий кінь», сіегєБка «чала кобила», дереж «лава, на якій б’ють»; — запозичення з угорської мови; уг. сіе-гез «вкритий інеєм; білуватий; сіруватий» (сіегез 16 «сірий кінь») є похідним від сіег «іній»; значення «лава, на якій б’ють» є переносним, виникло на грунті угорської мови в XVIII ст. (пор. р. кобьіла «дошка, до якої прив’язували для покарання батогом»),— Лизанець Вопр. фин.-уг. язьїкозн. З, 160; Бігапес І 111; Зіахтекі І 144; 2аг$Ьа ЛР Зі, 118; Вгйскпег 87; Маскек Е5ЛС 115; Вагсгі 50; ММТЕВг І 619. держати «тримати; [управляти; мати за дружину]», [державувати] «царствувати» Я, [держи] «ручка» Ж, держава, держава «міцність; маєток; влада», державець «володар; поміщик Пі», [державша] «держава» Я, [державище] «тс.» Ж, [державка] «пристрій для закріплення різців на стругальних верстатах», державник «державна людина; монарх», державність, [державо] «міцність», [державування] Я, державця «намісник», держак «ручка; [нижня частина кужівки; стебло соняшника Я!», держално «ручка», [держало] «тс.», держальник, [держан] «ручка» Ж, [держан-ка] «колодочка ножа» Л, [держанце] «ручка ложки», держачка «бильце», [державо] «утримання», [держівнб] «держак, ручка; частина мотовила; нижня частина кужівки», [держук] «держак», державний, [державський] Ж, держаний «не зовсім новий», держкйй «чіпкий; стійкий», [вдержливий] Ж, видержка, [вйдержалий] «витривалий» Ж, видерж-ливий, додержувати, здержатися, [здержка] Ж, здержений, здержливий, здержаність, задержка, невдержка, не-вдержймий, невдержний Ж, невйдерж-ний, невидержймий, недодержка, не-здержний, неповзд ержний КІМ, непо-здержливий КІМ, одержати, одержа-вити, одержимий, одержувач, передержанець, передержка, перед ержувати «тримати деякий час, [зберігати краде не]», піддержка, повздержливість «стриманість» Нед, придержка, [придержни-ця] «тюрма» Нед, [удерж] Нед, удержавлення, удержка, удержувач Нед; — р. держать, бр. (заст.) дзяржаць, др. держати, п. сігіеггус, ст. і діал. (ігі(е)ггес, ч. сіггеН, слц. (Ігйаі', вл. сігегйєс, нл. йаггаз, полаб. сііггбі, болг. д'ьржа, м. држи, схв. држати, слн. сігйаіі, стел, дркжати;—псл. *<іьГ2аіі «тримати; володіти» походить з іє. *сікеге§к- «тримати; міцно тримати; міцний»;—споріднене з ав. с1га]аг)ке «тримати, мати при собі, вести»; зіставлення з гр. тресрораї «міцнію» (майб. ч. йрєфораї), трєсрсо «годую, живлю (*утримую)», лат. Іог-ІІ8 «СИЛЬНИЙ», ІОГЄІП8 «ТС. (*ДобрЄ ВІД-годований)», дінд. йгткаіі «робить міцним», НгНЬаЬ «міцний», ав. сіагагауеііі «міцно зв’язує, прив’язує», сіагог- «зав’язки, кайдани, пута» (Егпоиі—Меіііеі І 250; ЗССЯ 5, 231), з гр. браооораї «обнімаю, хапаю», атт. браттораї «тс.» (Вегп. І 258), з псл. *(1ьгг- «дерзкий», лит. сНггіі «тверднути», сіігхаз «ремінь» (Преобр. 1 181; Вгйскпег 110) недостатньо переконливі. — Шанский ЗСРЯ І 5, 78; Фасмер І 503; Маскек Е5ЛС 130— 131; БЕР І 460—461; 5кок І 448—449; Вегіа] Е85Л І 119; Воізасц 138—139; \¥а1(іе—НоГгп. І 535—536; Рокоту 254. дерзати «насмілюватися», [дерзати-ся] «збиратися з силами» Ж, [дерзун] «сміливець» Ж, [дерзость] Ж, дерзання, дерзкість, дерзкий «жорстокий, міцний; сміливий», дерзосний, [одерзнути] «одужати, поправитися» Ж;—Р- дерзать, бр. дзерзкі, др. дерзати, п. сігіагз-кі «бадьорий, сміливий», ст. (іаггпдс «дерзнути», каш. [сігеггу, (ігегзкі], ч. сіггу «зухвалий», ст. бггаїі «дерзати», слц. (Іггу, болг. др^звам, дрт>зна, м. дрзне «насмілиться», схв. дрзнути, слн. сіггпііі зі «насмілитися», стел, дркзати; — псл. М'тгаіі, утворене від атрибутивного імені *сіьггь, що продовжує іє. *<Ікг8и-; — споріднене з дінд. сікгзй-, сікгзпй- «сміливий, зухвалий», гр. -краси >с «тс.; гордий», прус. сіугзох «сильний, міцний,’сміливий», дангл. сіугаіід «тс.», а також лит. сіг^зйз «сміливий», лтс. <ігйо88 «тс.» (з вторинним носовим), гот. §а<1аг8 (^асіайгзап) «наважитись»; слов.
г замість іє. з, відоме і в інших випадках, у цьому слові загальноприйнятого пояснення не має; думка про запозичення псл. *<іь{’2ь(к’ь) з германських мов (Нігі РВгВ 23, 332) не аргументована. — Фасмер І 503—504; Шанский ЗСРЯ І 5, 79; Преобр. І 181; Зіадазкі І 190—191; Вгйскпег 85, 108; Масіїек ЕВЛС 130; 8кок І 447—448; Вегіа] Е883 І 119; ЗССЯ 5, 227—229; Вегп. І 257; Топоров 349—350. [дерибас] (бот.) «дереза, Еусіит Ь.» Мо;—очевидно, результат видозміни форми дереза; характер видозміни неясний; пор. дерйпліт. [дерйгуз] «обідранець» Я;—складне слово, утворене з імперативної форми 2 ос. одн. дієслова дерти і основи іменника гуза «зад» (див.). [дерикучникі «дерій, шкуродер, де-рилюд, гнобитель» Ж;—складне слово, перша частина якого є формою імператива 2 ос. одн. від дерти (пор. аналогічні дерйлюд, схв. дерикожа і под.), а друга, очевидно, пов’язана з куча «приміщення для птахів і свиней»; первісне значення — «той, хто обдирає кучі (тобто грабує селян)».—Див. ще дерти, куча. [дерйпліт І (бот.) «дереза, Еусіит Б.» Мо; — складне слово, утворене з імперативної форми 2 ос. одн. дієслова дерти та іменника пліт; назва зумовлена тим, що дереза в селах найчастіше росла вздовж тинів (плотів), а іноді й сама виконувала роль тину (пор. живопліт «дереза»); перша частина слова пов’язана з тим, що колюча дереза дря-пається (дере). — Див. ще дерти, пліт. [деркавийі «заїка, заїкуватий» Ж; — ч. сігкауу, (ігкоіауу «переривистий» (про мову та ін.),слц. гігкоіауу «який багато й швидко говорить»;—звуконаслідувальне утворення деркач (орн.) «Сгех сгех Б.», [дергач, дерчак] «тс.» ВеНЗн, деркача «пташеня деркача», деркачиня «тс.», [дерти] «видавати звук дер» (про деркача) ВеБ;—р. [деркач], дергач, бр. дзергач, [дзяргач], драч, п. сіегкасг (можливо, з укр.), [сігіег-касх, сіугкасх, гігекасх, сі/іег^асг] «Сгех сгех», гіегкас «видавати звук дер» (про деркача), ч. бгкас, болг. дТ>ркавец, дяр- давец, слн. бегег;—утворення від звуконаслідувального дієслова деркати, по-в’язаного з вигуком дер, що імітує крик птаха; відповідники з інших слов’янських мов виявляють деякі звукові відмінності звуконаслідувальної основи.— Булаховский Семас. зтюдьі 159, 188— 190; ИАН ОЛЯ VII 103; Мовозн. 1948, 43—44; Никончук Карп. диал. и оном. 153-=—154; Фасмер І 501; Шанский ЗСРЯ І 5, 76—77; Преобр. І 179; Струмін-ський 81ауіа 38, 106—107; Зіатезкі І 144; Вгйскпег 87; Масіїек Е5ЛС 128; БЕРІ 462; Мікі. Е\Б 42. — Див. ще дер. [дерленкотіти І «сумно дзвонити» (про дзвони) Ж;—звуконаслідувальне утворення, результат контамінації форм дзеленькотіти і деркотіти. — Див. ще дер, дзелень. дерлюга—див. дерти. дерматин «тканина, що імітує шкіру»;— р. болг. дерматин, бр. дзрмацін, п. (іегтаіуп, ч. гіегтаііп, слц. сіегта-ііп;— через російське посередництво запозичено з французької або німецької мови; фр. сіегтаііпе, нім. Пегтаііп зводяться до гр. берратітое «шкіряний», утвореного від бєрца (род. в. бєрратод) «шкіра», пов’язаного з дієсловом 6еро> «здираю», спорідненим з псл. *<ІегН, укр. дерти. — СІС 201; Шанский ЗСРЯ І 5, 81; Егізк І 368—370. — Див. ще дерти. дермо—див. дерти. [дерпак] (бот.) «драпак, ожина, Ки-Ьиз їгиіісозиз Ж; (орн.) деркач, Сгех сгех ВеНЗн»;— результат контамінації основ драпак (дряпати) і дерти (див.). дерти «розривати на шматки; зривати; дряпати; брати зайве, грабувати; карати биттям; поквапно втікати», дертися «розриватися; забиратися високо; [горланити]», дернути «рвонути; взяти зайве; швидко побігти», деронути «тс.», [деркачувати] «бити деркачем» Я, дер-качитися «стиратися» (про віник), драти «розривати на шматки, дерти; здирати, грабувати; дряпати; швидко бігти; [піднімати цілину; переробляти зерно на крупу; терти сиру картоплю ЛексПол]», дранкувати «покривати дранкою», [дерйга] «грабіжник» Я, [де-
рйнник] (бот.) «ожина сиза, КиЬнз сае-8Ш8 Б.», дерій «грабіжник, шкуродер; напилок», [деріння] «ганчір’я», деркач «стертий віник», [дерлюга] «ганчірка» Ж, [дермо] «груба тканина» Ж, [дернй-ця] «дошка» Ж, деррйна «чагарник з колючих кущів», дерть «борошно грубого млива», [дертйця] «тонка дошка», дерун «грабіжник; хабарник; чесальник вовни; [(іхт.) йорж Ва; окунь Мо]», деруни «оладки з сирої тертої картоплі», [деруха] «батоги квасолі» Л, дьор (у виразі дати дьору «втекти»), [драка] «бійка» Ж, [брало] «грабіжник» Я, Ідра-ля] «жінка, що скубе пір’я» Ж, [дранець] «обшарпанець», [дране] «дертий луб для плетіння кошиків» ВеНЗн, [дрань] «тс. ВеНЗн; драниця», [драник] «картопляник» Л, [дранина] «цілина» ЛексПол, драниця «дощечка»., [драничйна] «тс.», дранка «тонка дощечка, драниця; подерта, зношена одежина; [обшарпана жінка; їжа з запеченої тертої картоплі ЛексПол]», [драння] ЛексПол, [дрант] «лахміття», дрантя «тс.», дрантина «ганчірка; [подерта одежина Ж1», [дрантюх] «подертий мішок» Ме, [дрань] «лахміття; драниці», [дранька] «драниця», [драти] «гноблення, побори» Пі, [драч] «задерика» Ж, [драча] «здирство, хабарництво; [здирник, хабарник БІ1», [драчка] «лісопилка; дошка; сварка; задерика Ж]», [драчйнє] «тирса» ВеБ, [дрянь] «драниця» Ж, [дерізний] «задерикуватий», [деркйй] «шерехатий», [дертйчний] «зроблений з дертиці», [Верткий], дер-тяний «зроблений з дерті», [деручкйй], драний, [дранкавий] Ж, [драніпавий] «подертий», дрантивий «тс.», [драчний] «хворий (зуб)» Ж, [дряний] «пошматований», [вдйрливий] «причіпливий» Я, видирати, [вйдерство] «здирство» Я, Івй-дертус] «здирця» Я, [видер ця] «тс.» Я, здирати, [здрантіти] Ж, [здерка] (іхт.) «гольян, Беисізсиз рйохіпиз» Ж, здертя, здиральник, здирач, здирник, [здирок] «жир на внутрішньому боці здертої шкіри», здирство, [здйрця], здйр-щик, здйрщина, здір «нутряне сало», здиральний, [здйркуватий] Я, здйрли-вий, [здйрський] Я, [здйрственно] Я, задирати, [задера] «тріска», [задерака] «задерикувата людина», задерйка, за дерій, задйра, задирака «тс.», [задерачка] «задирка коло нігтя», [задерки] «тс.» Я, [задерйжка] «запал» Я, [задйришка] «тс.; задерикувата людина» Я, задирка «задерта шкірочка коло нігтя; задерте місце; [сварка]», [задйрга,задйрґа] «тс.», [задра] «подряпина», [задьбр] «причина сварки, бійки», задьбра «задирака», задерикуватий, [задиракуватий, задиракуватий], задиристий, задиркуватий, задирливий, задйрчастий «який має задирки», [задьбрний] «задирливий», [на-вдери] «навтіки», [навдеранці, навдй-ранці, навдьбри] «тс.», [надира] «подряпина» Ж, [надра] «тс.» Ж, обдирати, [обдертус] «обідранець», [обдертюх] «тс.» Ж, [обдирайло] «грабіжник» Ж., [обдйрка, обдйрство Ж, обдерливий ЖІ, обдиральний, обдирний, обідранець СУМ, Ж, [одерачка] «гребінь для розчісування льону», передйр, [передйрка] «сварка» СУМ, Ж, [передрантус] «обідранець» Ж, [передрачка] «сварка», [передри] (якась хвороба) Нед, [піддирати] «дерти гнізда; брати стільники з вуликів», піддир (гірн.), піддиральник (гірн.), піддирач (гірн.), піддирка (гірн.), [подереча] «побори, податки», придиратися, придйр-ливий, [продйрини] «святкування на другий день хрестин», роздор «розбрат», роздбрний Нед, удертя «вторгнення», [удьбрити] «швидко побігти, втекти»; — р. драть, деру, бр. дзерці, др. дьрати, дьрнути, п. бгхес, ч. бгаіі, бгіЧі, слц. бгіеі', вл. бгес, нл. сігез, полаб. беге, болг. дера, м. дере, схв. дерати, (кЦеН, слн. бгеіі, бегет, стел, дьрати, держ;—псл. *бегП, *бьг9 і сіьгаН, Непе?;—споріднене з лит. сіїгіі «здирати; бити», лтс. бігаі «здирати шкіру», гр. бери, аорист є6арі]г «тс.», дінд. бгпаіі «тріскається, розколюється», ав. баг- «колоти», кімр. сіагп «шматок, частина», гот. бізіаігап «розривати», дангл. іегап «тс.», двн. геггеп «руйнувати», нвн. геггеп «шарпати, рвати», 7огп «гнів, лють», алб. сЦегг «знищую, гублю»; іє. *бег- «тріскатися; роздирати»; значення «швидко побігти» у дернути (пор. також р. драть «бігти», удирать, п. ІНгхес] «швидко бігти», ч. [сіеге] «біжить», [хбігаі] «утікати», слн. бгеіі «бігти» і под.), можливо, є вторинним,
пор. н. аЬйаиеп «утекти», аизгеіззеп «тс.», проте не можна відкидати припущення про зв’язок з дінд. гігаН «біжить, поспішає», гр. бібрсеохсо, брй^аі «бігти».— Шанский ЗСРЯ І 5, 186—187; Фасмер І 505; Преобр. І 193—194; 51а\¥йкі І 173—174; Вгйскпег 100; Масіїек Е8ЛС 126, 132; 8сішзіег-8е№с І 167—168; БЕР І 343—344;8кок І 436— 438; Вехіа] Е88Л І 113; ЗССЯ 4, 209; 5, 218; Вегп. І 185; Мейе ОЯ 175; Тгаиі-тапп 52; Рокоту 206—208. дерюга «товста, груба тканина; рядно, покривало; килим, попона; плахта темного кольору»;— р. дерюга «груба тканина, ковдра або підстілка з неї», бр. дзеруга, дзяруга «тс.»;— утворене від дієслова дерти за допомогою суфікса -'уг-; в українській Мові зблизилося з дерга«ковдра; попона; чорна запаска». — Шанский ЗСРЯ І 5, 82—83; Фасмер І 505; Горяев 90; Младенов 125; Мікі. Е\А 41. —Див. ще дерга, дерти. [деряба1] (орн.) «сойка, Саггиіиз ^іапйагіиз Б.»; —р. [деряба] «дрізд, Тигйиз уізсіуогиз Ь.; юрок, Ргіп§і11а топШгіп§і11а Ь.; задирака, крикун», [дерябьій] «шерехатий», Ідерябина] «подряпина», [дерябник] «колючий чагарник», [дерябить] «шкрябати; плакати; безладно співати; сперечатися, сваритися», п. сІхіег/Ьа (орн.) «маленька хижа пташка»; — утворення з суфіксом -’аб-(*-§Ь-) від кореня сіег- «дерти»; назва птаха зумовлена, очевидно, тим, що сойки нерідко відбирають здобич у дрібних тварин, руйнують гнізда малих пташок; юрки іноді завдають шкоди посівам; менш переконливе пов’язання (Откуп-щиков 147) назви птаха р. [деряба] з назвою кущів [деряба, дерябник].— Фасмер І 505; Преобр. І 182; Горяев 90; ЗССЯ 4, 206—207. — Див. ще дерба, дерти. [деряба2] «корчма на битому шляху» Пі; — пов’язане з дерти (натяк на гра-біжників-корчмарів) та його давніми суфіксальними поширеннями.—Див. ще дерти. [дерябка] (бот.) «підмаренник чіпкий, Саїшт арагіпе Б.»; — р. [дерябка] «тс.; лісова малина та ін.; терка; черства 42 хлібна скоринка; шерехата поверхня», [дерябник] «колючий чагарник», п. дгіегхЬіепіес, бгіегхерпіса (бот.) «На-шабгуаз»;— пов’язане з дерти, очевидно, через чіпке стебло або через плоди з гач-коподібними щетинками; пор. інші назви цієї рослини: укр. [липець], р. [лепчйца, липкая трава, липучка], ч. Ііркас, Іер-ку гозтагуп, слц. Ііркауес, вл. (Ігараї-са, болг. лепка, лепавец, схв. липавица, прилипача і под.— Фасмер І 505; Масіїек Лот. гозії. 219. — Див. ще деряба1. [дерябнути] «видати непристойний звук» Я; — р. [дерябать] «дерти, шкрябати; голосно кричати», [дерябнуть] «голосно заспівати; вистрелити»; — очевидно, пов’язане з псл. [*йег^Ь-] «дерти, шкрябати» і є одним з експресивних значень цього кореня; могло виникнути і з дерти за аналогією до шкрябнути-, не виключений також зв’язок із звуконаслідувальним вигуком дер. — Фасмер І 505. — Див. ще деряба1. десант, десантник; — р. болг. м. десант, бр. десант, п. ч. слц. вл. безапі, схв. десант, слн. безапі;—через російську мову запозичено з французької; фр. безсепіе «сходження, спуск; десант» утворено від дієслова йезсепйге «сходити вниз, спускати», пов’язаного з лат. безсепсіеге «тс.», утвореним за допомогою префікса де-, що означає рух униз, від дієслова зсапбеге «підійматися, сягати», спорідненого з гр. охіхбакоу «пастка; спокуса; скандал», дінд. зкап-йаН «кидає; стрибає; бризкає», а також з лит. зкеДі (зк^зіа, зкепбо) «тонути».— СІС 202; Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ І 5, 83; Фасмер І 505; Кораііпзкі 214; НоІиЬ—Буег 127; БЕР І 346; Паигаі 240; Кіеіп 431; Шаісіе—Ноїт. II 488,— Див. ще де-, скандал. [десбіч] «праворуч», [десь-біч\ «тс.» Ж, [десбічний, десьбічний Ж, десьббчний Пі], [подесьбіч] «праворуч»; — власне український складний прислівник, перша частина якого пов’язана з прикметником [деснйй] «правий», а другу частину становить основа іменника бік; до форми другої частини пор. обабіч, праворуч та ін. — Див. ще бік, деснйй.— Пор. шукбіч.
Ідесень] «узор на папері для килима» Мо, десинатор «художник, що створює малюнки для тканин»;—бр. Ід ас] «візерунок на тканині», п. безеп «візерунок, малюнок; малюнок на тканині, оббивці і под.», ч. безеп «візерунок на тканині», слц. беззіп «візерунок, малюнок», болг. десен «візерунок на тканині», схв. десен «візерунок (на тканині)», слн. сіезеп «тс.»;— через польську мову запозичено з французької; фр. беззіп «малюнок» є запозиченням з італійської мови; іт. бі-зе§по «малюнок» пов’язане з бізе^паге «малювати; намічати», що походить з лат. сіезїщіаге «позначати, відмічати», утвореного за допомогою префікса бе-від іменника зТ§пиш «знак, відмітка», до якого зводиться й укр. сигнал.— Вгііскпег 88; НоІиЬ — Ьуег 127; БЕР І 346; Баигаі 241; М'аібе—Ноїш. II 504— 505, 534—535. — Див. ще де-, сигнал. десерт; — р. болг. м. десерт, бр. дз-сгрт, п. безег, ч. слц. бехегі, схв. десерт, слн. безегі;—запозичення з французької мови; фр. беззегі «десерт, солодка страва, що подається в кінці обіду», є похідним від дієслова беззегсіг «прибирати зі столу», утвореного за допомогою префікса без-, що означає роз’єднання, розчленування (з лат. біз-«тс.») від дієслова зегсіг «служити; подавати на стіл», що походить від лат. зегуїге «служити».—СІС 202; Москаленко УІЛ 58—59; Шанский ЗСРЯ І 5, 83; Фасмер І 505; БЕР І 346; Паигаі 241, 664—665; Кіеіп 434. — Див. ще дис-, сервант. десіторйти — див. десятий. [деснййі «правий», [десна] «правиця», десниця (заст. поет.) «тс.»;—р. десньїй, др. десньїй, ч. заст. безлісе «правиця», болг. м.. десен «правий», схв. десан, СЛН. СІезеП, СТСЛ. ДЕСНІ, «тс.»;—псл. безпь «правий»; — споріднене з лит. бе-зіпаз «тс.», безіпаї «праворуч; спритно», безіпе «правиця», дінд. бакзіпай «правий; південний; діловий, спритний», ав. базіпа- «правий», гр. бє^ібе, бє^ітєрбе, лат. бехіег «тс.», ірл. безз «тс.; південний», кімр. беїіеп «праворуч», гот. ІаіЬз-\са «правий», двн. гезо, алб. б]аіЬіе «гс.»; можлива також спорідненість з гр. бгхораї «приймаю», лат. бесеі «личить», іє. *бек- «подавати».— Фасмер І 506— 507; Бурлакова ВСЯ 6, 61; Преобр. І 182; БЕР І 346; Зкок 1394 —395; ЗССЯ 4, 218—219; Вегп. І 187; Мікі. ЕН’ 43. деспот «жорстокий володар» СУМ, Г, деспотизм, деспотія, деспоцтво (заст.), деспотичний, ст. деспот «титул сербських володарів» (XVII ст.);—р. м. деспот, бр. дзепат, п. ч. слц. безроіа, вл. безроі, болг. деспот, схв. деспот, слн. безроі;—запозичення з грецької мови; гр. 6єал6тт]е «володар, господар дому» є давнім складним словом, у якому перша частина бєо < «дому» (род. в.) походить від іє. *беіиз «тс.», а другою є іє. *ро!із «пан, володар» (пор. аналогічні дінд. баїираііЬ «володар», раііг бап, ав. бап§ раіііз «тс.»), що виступає також у псл. §озробь, укр.господь; сучасне негативне значення слова витворилось у західноєвропейських мовах, пор. н. Оезрбі «жорстокий володар», фр. безроіе, англ. безроі «тс.». — СІС 203; Шанский ЗСРЯ І 5, 84—85; Фасмер І 507; Преобр. І 182; Горяев 90; НоІиЬ—Ьуег 128; БЕР І 347—348; Кіеіп 434; Воізаср 179; Егізк І 371; Шаібе—Ноїш. І 369. —Див. ще господь, дім. десть «формат паперу; міра паперу, що дорівнює 24 арк.», \деста\ «книга; папір», дестьовий, [дестовий\, ст. десть «формат паперу; 24 арк.» (XVI ст.), деста «тс.» (XVII ст.);—р. десть, бр. дзесць, болг. тесте «десть; комплект»; — запозичення з тюркських мов; крим,-тат. десте «в’язка, пачка», полов, деста, тур. безіе «тс.; дюжина; ручка», кирг. десте «жмуток; ручка», тесте «жмуток» походять від перс, дасте «в’язка, пачка, жмуток; ручка», даст «рука», спорідненого з ав. газіа- «рука», дінд. Ьазіа- «тс.», лит. рагазііз «пахва»; до семантики пор. фр. таіп бе раріег «десть паперу» (букв, «рука паперу»).— Бас-каков та ін. Взаимод. и взаимообог. 52, 61; Шанский ЗСРЯ І 5, 86; Фасмер І 507; Преобр. І 182—183; РЧДБЕ 720; Вегп. І 187; Мікі. ТЕ1 І 283; Тгаиітапп 367; Егаепкеї 560; ВагШоІотае 1685. десятий, десятериковий, десятеричний, десятерний, десятинний, десятйн-ський, десятйчний Ж, десятковий, Іде-
сятний] Ж, десятницький, десятчаний, десятеро, десятерик, десятерйця, деся-терня, десятина, десятйнець (іст.) «селянин, що обробляв землю за десяту частину врожаю», [десятйнщик] «тс.» Я, [десятирня} «десять гончарних виробів» Я, десятка, десяток, [десятуха] «десята п’ятниця після великодня» Ж, десятник, десятничка «дружина десятника», десятниківна «дочка десятника», десятничок (заст.) «монета в 10 коп.», {десятництво] (заст.) «територіальний підрозділ, яким управляв десятник» Я, десяцький, їдесятерйцею] Ж, десятерити, дєсяткувати, десятникувати «бути десятником», [десіторйти\ «говорити десять разів те саме» Ж, удесяте, удесятеро, удесятерйти;— р. десятий, бр. дзесяти, др. десятий, п. дгіезщіу, ч. дезаіу, слц. дезіаіу, вл. дгезаіу, нл. газету, полаб. дізсДе, болг. десети, м. де-сетти, схв. д'есетй, слн. дезеіі, стел. десатт^;—псл. *дез^і'ь «десятий» продовжує іє. *дек’тіоз «тс.», утворене за допомогою прикметникового суфікса Мо-від дек’т-«десятка» (пор. лат. де-сітиз «десятий», ав. дазата-, дінд. да-зата- «тс.»); — з того ж іє. Мек’тіоз походять лит. сіезітіаз, лтс. дезтііаіз, прус. деззТтіз, гот. ІаіЬипда, гр. 6є-хсстое, тох. А зкапї, тох. Б зкапїе.— Шанский ЗСРЯ І 5, 87; Фасмер І 507; Преобр. І 183; Зіатезкі 1 197; Вгйскпег 110; ЗССЯ 4, 215-216; 81. ргазі. III 69— 70; Вегп. І 187; Меіііеі В8Е 29, 29—30; Топоров 333—334,— Пор. десять. десять, удесятьох;—р. десять, бр. дзесяць, др. десять, п. дгіезі^с, ч. дезеі, слц. дезаі', вл. дгезас, нл. газез, полаб. діз^і, болг. м. десет, схв. десет, слн. дезеі, стел, десать;— псл. Мез^іь «десять» походить з іє. *дек’т-і- «десятка», пор. лит. дезіпіі, дезітііз, лтс. дезтіі, прус, деззітріз, дінд. база!-, дазаіі-, гр. бєха?, род, в. бєхабое, дісл. (іипд; первісно псл. *дез§іь було основою на -пі-, що згодом, очевидно, за аналогією до утворень типу *р^іь «п’ять», *зезіь «шість» і под. набула форм відміни на -і; Соболевський (Зіауіа 5, 453) припускає, що псл. *дез§іь є контамінацією первісної форми *дез$ < іє. *с!ек’т-(пор. лат. десет «десять», гот. ІаїЬиіи, 44 гр. бєха, ірл. деісЬп, дінд. даза, ав. да-за, вірм. (ази, двн. хеЬап, нвн. геЬп, тох. зак) і вторинної *дез§іь; про можливий зв’язок іє. *дек’ті- із давнім сполученням «дві руки» див. Меіііеі В8Б 29, 36; \¥а!де—Ноїш. І 329, а про зв’язок з іє. *дек- «брати» (пор. гр. бєиорон «тс.») —Маскек Е8ЛС8 84.— Шанский ЗСРЯ І 5, 87—88; Фасмер І 507—508; Преобр. І 183; Зіатекі І 198; НоІиЬ—Кор. 99; Маскек Е8ЛС 115; БЕР І 346—347; 8кок І 394; Вегіа) Е884 І 98; ЗССЯ 4, 216—217; 81. ргазі. III 71—72; Мейе ОЯ 24, 344; Вегп. І 187; Тгаиїтапп 53; Топоров 332—333; Мйкі.— Епдх. І 459; Ргізк І 359—360; Рокоту 192.—Пор. десятий. десь1, [деся, деси МУ, — р- їгдекося], бр. дзесь, дзесьці, п. §дгіез, ч. слц. кде-зі, нл. гозу;—результат злиття неозначеного (і питального) прислівника кьде «де, десь» із формами давального (не-повнозначного) і (мабуть, пізніше) знахідного відмінків зворотного займенника зі (>сь, з) і ся.— Мельничук Вступ 459. — Див. ще де1, ся. [десь2] «мабуть»;—р. (розм.) где-то «тс.; приблизно»;—результат семантичної видозміни десь1 (див.). деталь, деталізація, детальний, деталізувати;— р. м. деталь, бр. деталь, п. деіаі, ч. слц. вл. деіаіі, болг. детайл, схв. д'етал>, слн. деіаіі; — запозичення з французької мови; фр. деіаіі «деталь, частка» є похідним від деіаіііег «різати на куски», утвореного за допомогою префікса де-, що означає віднімання, усування (з лат. де- «тс.»), від дієслова іаіііег «різати, краяти», яке продовжує лат. іаііаге «тс.», пов’язане з (аіеа «кілок, різка, пагін» і споріднене з гр. «доросла дівчина», лит. ст. іаіоказ «молода дівчина», лит. а(і)іб1аз «отава», дінд. ІаІаЬ (бот.) «Вогаззиз ПаЬеІІіІог-тіз». — СІС 203; Шанский ЗСРЯ І 5, 88—89; Фасмер І 508; Кораііпзкі 215; НоІиЬ—Ьуег 128; БЕР І 348; Паигаі242, 697; Кіеіп 435, 1566; Маїде— Ноїт. II 643. детектив; — р. болг. м. схв. детектив, бр. детектиу, п. деіекіу’лг, ч. деіекііу, слц. слн. деіекііу, вл. деіекіі’лг; — запозичення з англійської мови; англ. деіес-
ііуе «агент таємної служби розшуку» виникло в результаті скорочення словосполучення сіеіесііуе роїісешап і субстантивації прикметника, утвореного від деіесі «відкривати», яке зводиться до лат. деіесіиз, дієприкметника минулого часу від дієслова деіе^еге «відкривати», що є префіксальним утворенням (лат. де- означає брак чогось, усунення) від іе§еге «закривати, ховати», спорідненого з двн. дай «дах», нвн. ОасЬ «тс.». — СІС 203; Шанский ЗСРЯ І 5, 89; Крьісин ВКР 6, 179 —181; Кораііпзкі 215; Но-ІиЬ—Ьуег 128; БЕР І 349; Кіеіп 435; и/аіде—Ноїт. II 654—655. — Див. ще де-, дах. детектор;—р. болг. м. схв. детектор, бр. детектар, п. ч. слц. вл. де-іекіог, слн. деїекіог;—інтернаціональний технічний термін (пор. н. □еіекїог, фр. деіесіеиг, англ. деіесіог), який виник на основі лат. деїесіог «відкривач», пов’язаного з дієсловом деіецеге «відкривати». — СІС 203; Шанский ЗСРЯ І 5, 89. — Див. ще детектив. дефект, дефективний, дефектний, ст. дефекть (XVII ст.);—р. болг. м. дефект, бр. дефект, п. ч. слц. вл. деїекі, схв. дефекат, слн. деїекі;— запозичення з латинської мови; лат. деїесіиз «відпадіння, зменшення; недолік, брак» походить від де їісеге «не вистачати, бракувати», утвореного за допомогою префікса де-, що означає брак чогось, усунення, від іасеге «робити», спорідненого з псл. деіі «подіти», укр. діти. — СІС 204; Шанский ЗСРЯ І 5, 94; Фасмер І 509; Кораііпзкі 199; НоІиЬ—Ьуег 122; БЕР І 350; КІеіп 414; ХУаІде—Ноїт. І 440—444. — Див. ще де-, діти2. дефініція «визначення», дефінітивний;— р. болг. дефинйция, бр. дефіні-цьія, ш деііпісіа, ч. деїіпісе, слц. деїі-пісіа, вл. де{іпісі]а, м. схв. дефинйцща, слн. деїіпїсі]а; — запозичення з латинської мови; лат. деІГпПіо «визначення» походить від дієслова деІТпіо «визначаю, обмежую», утвореного за допомогою префікса де-, що означає завершення дії, від ЇТпіо «обмежую, встановлюю», пов’язаного з ЇТпіз «кінець, межа»; лат. деїїпТїіо є, очевидно, калькою гр. оріст-рбе «розмежування, визначення, умова». — СІС 205; Шанский ЗСРЯ І 5, 95; НіШ.І-'Л'огіЬ 16; Кораііпзкі 200—201; Но-ІиЬ—Ьуег 123; БЕР І 350; КІеіп 415; ЇУаІде—Ноїт. І 502—504. — Див. ще де-, фінал, фініш. дефіс;—р. болг. дефйс, бр. дефіс, ч. діуіз, слн. діуіх;—через посередництво російської мови запозичено з німецької; н. Оіуіз «знак відділення, дефіс» зводиться до лат. дїуТзіо «поділ», що походить від дїу ідете «розділяти».—СІС 205; Шанский ЗСРЯ І 5, 95; НоІиЬ— Ьуег 136.—Див. ще дивізія,—Пор. девіз. дефіцит;—р. болг. дефицйт, бр. дефіцит, п. деїісуї, ч. слц. вл. деїісіі, м. дефицит, схв. дефицит, слн деїісії;— через російську і далі через французьку чи італійську мову (фр. деїі-сії «дефіцит, нестача», іт. деїісіі «тс.») запозичено з латинської; лат. деїісіі «не вистачає, бракує»є формою 3 ос. оди. дієслова деїісеге «не вистачати, бракувати».— СІС 205; Шанский ЗСРЯ І 5, 95—96; НоІиЬ—Ьуег 122; БЕР І 350; Оаигаі 233; КІеіп 415. — Див. ще дефект. деформація, деформувати, деформований;— р. болг. деформация, бр. де-фармация, п. деїогтасіа, ч. деїогтасе, слц. деїогтасіа, м. схв. деформацща, слн. деїогтасЦа;—запозичення з західноєвропейських мов; нім. Оеїогта-іібп, фр. деїогтаііоп, англ. деїогтаііоп походять від лат. деїбгтаїіо «позбавлення форми, викривлення», пов’язаного з деїогтаге «позбавляти форми», утвореним за допомогою префікса дє-, який означає відсутність, позбавлення чогось, від їогта «форма». — СІС 191, 205; Шанский ЗСРЯ І 96; НоІиЬ—Ьуег 123; КІеіп 416. — Див. ще де-, форма. деци- (складова частина похідних назв у метричній системі (дециметр, дециграм і под.), які означають десяту частину одиниць виміру, позначуваниХ основними назвами (напр., дециметр дорівнює 1/10 метра)); —р.болг. м. схв. деци-, бр. децьі-, п. десу-, ч. слц. вл. слн. десі-; — запозичення з французької мови; фр. десі- виникло шляхом скорочення лат. десіта (рагз) «десята (частина)», де десіта є формою жін. р. від десітиз «десятий», що походить від десет «де
сять», спорідненого з псл. сіез^їь, укр. десять.—СІС 205; Шанский ЗСРЯ І 5, 97; Кораїіпзкі 199; НоІиЬ—Ьуег 122; БЕР І 350; Кіеіп 409. — Див. ще десять. дешевий, дешевизна, дешевина, [<9е-шевїнь, дешевня], дешевість, дешевіти, дешевшати, продешевйти(ся) «занадто дешево продати»; — р. дешевий, ст. дешевий (XV ст.), бр.[дзешаваї «дешево»; — слово неясного походження; можливо, пов’язане з др. десити «знаходити, зустрічати», стел, десити, схв. десити «тс .і>, дешавати «траплятися», удешавати «влаштовувати, уладнувати, підганяти», ч. ст. робезііі, ибезіїі; другий ступінь вокалізму цього ж кореня засвідчений в укр. [суддсити], бр. [судошаць[ «зустрічати», др. досити «знаходити», стел, десити «тс.»; у такому разі найдавніше значення прикметника дешевий —«зручний, уладнаний»; менш прийнятне зближення з деснйця, стел, десм-к «правий» (Горяев Доп. 2, 10); малопереконливі тлумачення слова як запозичення з англійської мови (англ. до§с!іеар «дуже дешевий», Павський у Преобр. 1 183) або з тюркських мов (тат. ібз- «падати, опускатися», Маігепаиег ЬР 7, 42), а також пов’язання з ав. сІарНи- «країна», дперс. баЬуи- «місцевість, країна» (тоді первинне значення слова — «місцеві продукти», тобто «недорогі продукти»,— Ресіегзеп ІР 5, 65; Зализняк ВСЯ 6, 34). —Шанский ЗСРЯ І 5, 98-99; Фасмер І 509—510; Булаховський Пит. по-ходж. 139; Преобр. І 183; Грот Фил. раз. II 428; Желтов ФЗ 1876, VI 58; ЗССЯ 4, 219—220; 81. ргазі. III 79; Вегп. І 188; Вгііскпег РР 7, 179. [дешперувати] «втрачати надію», ст. десперовати «тс.», десперація «відчай», дисперацкий «безнадійний» (XVII ст.); — р. ст. десперация «відчай», п. сіезрегохсас «втрачати надію», (Іезрегас)а «відчай», ч. безрегасе, розм. безрегасе, гіізрегасе «тс.», слц. дезрегоуаі' «втрачати надію», схв. дешператан «безнадійний», слн. дезрегаі «тс.»; — запозичення з латинської мови; лат. безрегаге «не мати надії» утворене за допомогою префікса де-, що означає відсутність, брак чогось, від зрегаге «надіятися», яке походить від зрез «надія», спорідненого з псл. зреіі, укр. спіти.—СІС 203; Фасмер І 507; Кораїіпзкі 214; НоІиЬ—Буєг 128; \Уа1йе—Ноїш. II 573—574, —Див. ще де-, спіти. [дешпетуватиі «зчиняти галас, горланити», [дешпіт] «скандал, розгул»; — результат видозміни форм [бешпет] «бешкет», [бешп.етити], можливо, під впливом деспект (ст.) «зневага». — Див. ще бешкет. дещиця «малість, дрібниця»; — власне українське утворення від займенника дещо за допомогою суфікса -иця, подібне до абищиця, нісенітниця. — Див. ще де3, що. Ідєдйна] «село», [дедіна\ «тс.» Ж; — запозичення з чеської або словацької мови; ч. бебіпа «село, провінція», слц. бебіпа «село» є результатом зміни давнішого значення деДпа «дідівське володіння» через проміжні етапи «спадщина від діда», «успадковане село»; пор. укр. ст. дядина «спадщина», д-Ьднина «тс.» (XIV ст.), др. дядина «тс.». — Ма-сЬек Е8ЛС 113. — Див. ще дід1. [дєдяї «батько», двдьо, [деде Ж, дедя Мо]; — діалектна фонетична форма слова дядьо «тс.; дядько», в семантиці якої зберігається давнє об’єднання батька і дядьків у єдиній загальній категорії спорідненості. — Бурячок 46; Трубачев Терм, родства 85; ЗССЯ 4, 227—228,— Див. ще дядя. дж (вигук, що відтворює звук від швидкого переміщення предмета в повітрі), джа «тс.; (дит.) удар різкою», [джйкнути] «видати звукдж» (про кулю) Я, [джакнути\ «накинутися на їжу, дуже швидко з’їсти» Я; — р- жи (вигук, що відтворює звук від швидкого переміщення предмета), [джвйкнуть] «хльоснути; швидко щось зробити», бр. джвиг (вигук, що відтворює звук від швидкого переміщення предмета), [джвйгнуць] «швидко вдарити; . побігти»; — звуконаслідувальний вигук, аналогічний до бжж, джиг1, дзиґ і под;—Пор. джиґ, дзиг. джа (спонукальний вигук, яким закликають дітей до порядку, тиші);— бр. джа «тс.»;—очевидно, результат взаємовпливу вигуків ша, яким закликають до тиші, і джа, що наслідує посвист різки. — Див. ще дж, ша.
[джаган] «кирка, мотика», [джоґан] «палка з залізним наконечником, якою відштовхуються при катанні на санках та ковзанах», [джуґан Дз, джуган Мо, джиґун] «тс.», чекан «тс.; кайло; бойова сокира», [чукан] «кайло», [джуґатися] «відштовхуватися палкою з залізним наконечником під час катання» Дз;— р. чекан «кайло; інструмент для карбування; карбоване зображення; карбування; [молоток з довгою ручкою]», бр. чакан «інструмент для карбування; карбоване зображення», др. чекана «кайло, кирка», п. <іга§ап «тс.», сха§ап «тс.; музичний інструмент» (з музичного арго), схакап, сгекап «тс.», ч. Іса§ап] «кайло; кована палка; музичний інструмент», сакап(а), секап(а) «тс.», слц. сакап «кирка, мотика», болг. м. чекан «молоток», схв. чаканац «тс.», слн. секап «ікло»; — запозичення з тюркських мов; чаг. чакан «бойова сокира», кирг. чекан «тс.», дтюрк. соуап «палка з загнутим кінцем, ковінька», сб§ап «тс.» пов’язані з тур. дактак «бити, вбивати (цвяхи і под.)»; варіант джиґун виник на українському грунті внаслідок зближення з джйгати. — 8Іа\сзкі І 115; Вгйскпег 75; Маскек Е8ЛС93; НоІиЬ—Кор. 89; Но-ІиЬ— Ьуег 116; 8кок І 289; Вегіа] Е88Л І 77; БокоізсЬ 31. — Пор. чеканити. джаз, джазист;—р. бр. болг. джаз, п. ]'агг, йгаг, ч. слц. йгег, )агг, м. цез, схв. цез, слн. йгег;—нове запозичення з англійської мови; англ. (амер.) ]’агг «джаз; жвавість; танцювати під джаз» етимологічно неясне; пов’язується з ім’ям негра-музиканта Лаг (СЬаз= Сйагіез) (Фасмер І 510; Кіпре—Міігка 331); виводиться з західноафриканських мов (Кіеіп 827); зіставляється також з креольським ]агг «поспішати» (НоІиЬ— Ьуег 145), з фр. ]’азег «базікати, тріскотати» (БЕР І 353) та ін.— Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ І 5, 100—101; Вишня-кова РЯНШ 1974/5, 79—80. [джамур] «розчин вапна» Я, [чамур] «розчин вапна з піском», [чамур увити] «робити стіни з глини» Мо;—р. [чамур] «глина; глиняна будівля»;—запозичення з тюркських мов, пор. тур. датиг «грязь, мул», крим.-тат. чамур «глина, грязь, мул».— Фасмер IV 313. [джамурний] «красивий» Я; —очевидно, через посередництво тюркських мов пов’язане з ар. бгаппіга «бути красивим», (ІгатТг «красивий, прекрасний, привабливий». [джандра] «багниста дорога, грязюка» МСБГ;— результат семантичної видозміни запозиченого молд. жяндрз «юшка із залишків мамалиги».— Див. ще дзяндра. джбан, жбан, жбанок, [жбанячий];— р. бр. жбан, р.-цсл. чкедмт», п. заст. сгЬап, ч. йгЬап, гЬап, сЬап, слц. йгЬап, схв. жбан, жбан», цбан, ст. чьбан-ь, стел, чкнанті., 'іккаитх; — псл. сьЬап-ь, пов’язане з киЬь «куб, кубок»; — споріднене з лит. кіЬіі (кітЬй) «повиснути, зачепитись» або з лтс. сіЬа «невеликий дерев’яний посуд для масла», можливо, також з гр. ийрфї] «хлібна чашка», лат. ситЬа «човен», дінд. китЬЬай «горщик».— Трубачев Рем. терминол. 253— 255; Шанский ЗСРЯ І 5, 279; Фасмер — Трубачев II 36—37; Преобр. І 223; 81амзкі І 177—178; 8кок ПІ 671—672; ЗССЯ 4, 138—139; 81. ргазі. II 365—366; Вегп. І 165. — Пор. дзбан, куб1, цебер. [джвйндатиі «неясно говорити, гугнявити» Ж, [жвиндати, жвиндіти] «тс.» Ж, [живиндіти] «лепетати» (про немовля); нарікати; сваритись» МСБГ, [жвин-ґіти, жванґїти] «тс.» тж, \(д)жвинь-ґіти\ «нарікати; сваритись» тж, [живин-да] «лепетун, неугавна дитина; вередуй (про дорослих)» тж, [жвинда] «тс.» тж;— звуконаслідувальні утворення, аналогічні до дрйндати (пор.). [джвякати1] «сильно вдаряти», [джвяк-нутися] «сильно впасти», [дзвякнути-ся, жвакнути] «тс.»; — р. [жвакать] «бити», [жвакнуться] «впасти», схв. цвокну-ти «стукнути, ударити», чвакати «хльостати»;— експресивне утворення звуконаслідувального характеру, аналогічне до цвйгати (цвйгнути) «хльостати» і под. джвякати2, джявакати — див. жва-кати. джгут «хустка або що-небудь інше, скручене, як вірьовка; [гра, в якій того, хто програв, б’ють джгутом]», [джгут Ж, джут, жгут, жґут] «тс.», джгутик (зоол.), джгутикові (зоол.);— р. бр. жгут; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з дієслівним коренем *ге§-/
*гь§- (р. жгу) як давній дієприкметник теперішнього часу ге§?1- з первісним значенням «запалювальний шнур»; зіставляється також (Шанский ЗСРЯ І 5, 279) з укр. джигонути «сильно вдарити», р. жигать «бити чимсь тонким і гнучким», бр. жьігаць «тс.» (пор. р. [жигут] «джгут», бр. [жигун] «батіг»); виводиться (Варбот у зб. «Зтимология русских диалектньїх слов», Свердловск, 1978) від іє. *§Ье§Ь- «гнути»; немає достатніх підстав розглядати це слово як запозичення з румунської мови (Каїигп. 10).— Фасмер II 38; Преобр. І 223; Горяев 107; Сгап]а1а 254; Рейегзеп ІР 42, 182. (джегер] «франт, хват»; — очевидно, результат видозміни форми джигун «баламут, ловелас, франт». — Див. джй-гати. [джеґи] «остень, палка з гачком (для рибальства)» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з [джоґан] «палка з залізним наконечником», [джаґан, джуґан, джигун] «тс.»; пор. також болг. жегол «кілок, до якого прив’язують худобу», джйгля «тс.», м. жегол «паличка, що закріплює шию вола у ярмі», жеголач «кочерга». [джеґітний] «чепурний» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з запозиченим з тюркських мов словом джигіт (див.). [джеджбра] (орн.) «сойка, Саггиіиз §1ап(1агіиз Б.»;—очевидно, пов’язане з \джиджуруха\ «кокетка, чепуруха», [джеджелуха], дженджеруха «тс.»; у такому разі назва зумовлена красивим різнокольоровим забарвленням птаха; можливе також звуконаслідувальне походження від крику цього птаха, що передається як джер (Булаховський Мовозн. 6, 1948, 42); пор. також іншу назву сойки [верещайка] (ВеНЗн 16); можливий також вплив з боку п. сіесіогка «тетерка, Теігао Іеігіх» (пор. аналогічне звукове співвідношення укр. джемра — п. сіешга). — Булаховский ВЯ 1968/4, 101. — Див. ще дженджеруха1. джейран (зоол.) «вид антилопи, Са-зеїіа зиЬ^иНигоза»;—р. джейран; — через посередництво російської мови запозичено з тюркських мов Середньої Азії та Алтаю; кирг. жейрен «антилопа; сарна», каз. узб. жайран, алт. іагап, 48 ]І£гап, як і монг. де^егеп, калм. гегп «тс.», зводяться до перс, джейран «антилопа; сарна, газель», спорідненого з тадж. уиран «гнідий». — Шипова 121; Шанский ЗСРЯ І 5, 101; Фасмер І 510; Щербак ИРЛТЯ 133; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 54; Разапеп УегзисЬ 125; Катзіесіі КШЬ. 474; Поппе Зап. Колл. востоковедов І 199 і далі; Владимирцов тж 340; Мікі. ТЕ1 І 289. джем;— р. джем, бр. джзм, п. сіхеш, ч. слц. ййещ, ]ат, м. цем, схв. цем, слн. йгет;—нове запозичення з англійської мови; англ. ]'аш «консервовані фрукти, варення» пов’язане з ]агп «стискати», що розглядається як варіант дієслова звуконаслідувального походження сіїатр «плямкати» або пов’язується з ар. ]а-шід «згущений», яке походить від іашасіа «робити густим» (N80 1311). — СІС 206; Шанский ЗСРЯ І 5, 101; НоІиЬ—Ьуег 145; КІеіп 266, 824; 8кеаІ 270; СЬашЬегз 272. джемпер;—р. джемпер, бр. джзм-пер, п. йгетрег, іищрег, ч. дгетрг, Іитрег, слц. ртрег, болг. джемп-ьр, м. цемпер, схв. цемпер;— нове запозичення з англійської мови; англ. ]’ишрег «джемпер, блуза, матроська куртка» утворено від запозиченого з французької мови ;ире «спідниця», давніше «жакет», що походить від ар. йгиЬЬа «довгий одяг з вовни», звідки також укр. шуба.—СІС 206; Шанский ЗСРЯ І 5, 101; Фасмер І 510; НоІиЬ—Буег 145; БЕР І 359; КІеіп 836; Оаигаї 422. — Пор. шуба, юпка. [джемра] «темний ліс»Ж, [жемері] «хащі» Ж; — запозичення з польської мови; п. сіешгга «темрява; лісова гущавина», паралельне до укр. їтемря], слц. іешгауа, пов’язане з сіешпу «темний», що відповідає укр. темний (див.). [дженгалитиі «кусати» (про комарів);— власне українське експресивне утворення на основі слів [джйгати] «кусати» (про комах), жалити та, можливо, [дженчик] «гедзь» (див.) [дженджерувати] (про поїзд, що маневрує);—експресивне утворення, пов’язане, очевидно, з дженджеруха «франтиха, чепуруха»; в такому разі могло
мати більш загальне значення «рухатися туди й назад, не мати серйозної роботи». — Див. ще дженджеруха1. дженджеруха1 «франтиха, чепуруха», [дженджелуха] «тс.», [джинджируха] «пихата, чванькувата жінка» ЛексПол, [джинджуруха] «франтиха, чепуруха», [джиджуруха, джиджулуха, джинджу-луха, дзудзурйха] «тс.», дженджуристий «кокетливий, чепуристий», [джеджурй-стий, джинджурйстий, джунджурис-тий Пі] «тс.», [джинджигилястий] «кокетливий, вертлявий, франтуватий», [джуньджурйстий] «гордий, пихатий, чванливий» МСБГ, [джинджурйтися] «кокетувати, чепуритися; хизуватися, чванитися ЛексПол», {джуньджуритися] «пишатися, чванитися»МСБГ, [джон-джурйтися] «тс.» МСБГ, [джеджулити-ся, джиджулйтися, джиджурйтися] «тс.», [джинджулйти] «чепурити», [джи-джулйіпи] «тс.; пишатися Ж», [джуджу-лйпшся] «молодитися» В а, [наджинджу-рений] «набундючений, настовбурчений» Ме, [надзюндзюритися] «набундючитися» Ж, [приджиджулшпи] «причепурити»;— п. сігепсігиггузіу «надутий», ст. сІгіесІіеггуДу «тс.» (з укр.), схв. [ї)йн-%ер] «якась прикраса (перли?); чепурун (?)», [Ь'енЬир] «багатий», [^йн^ува] «скляна намистина, штучні перли», ї>йнї)уха «тс.», [Ьйн^ерити] «чепурити» (?), кин-ї)урити се «виряджатися»; — походить від уг. §убп§узог «низка перлового намиста», яке складається з основ іменників £убп§у «перлина», запозиченого з тюркських мов (напр., тур. іпсі, крим.-тат. инджи, уйг. рпдгй «тс.»), у яких виводиться від кит. сеп-сп «щирі перли», звідки також укр. р. жемчуг, та зог «ряд, низка», можливо, спорідненого з комі з]огі- «робити зарубки, пази», удм. (§6гі-)з]иг «борозна»; на оформленні українських іменників, прикметників, дієслів відбився, можливо, вплив відповідно чепуруха, чепуристий, чепуритися).— Потебня Заметки о малорусском наречии 63—64; 8 XV І 668; Вагсгі 104, 273; МИТЕЗг І 1134—1135, — Пор. ґен-ґбритися, гоя-дюндя, джунджовий, жемчуг. [дженджеруха2] (бот.) «красоля велика, жеруха, Тгораеоіит та]из Б.» Ж; — назва виникла на українському грунті, очевидно, в результаті зближення жеруха з дженджеруха «франтиха, чепуруха» на основі звукової подібності та під впливом семантики інших назв жерухи —красоля, красуль-ка. — Див. ще дженджеруха1, жеруха. дженджик «франт, чепурун», [джйн-джик] «тс.», дженджикуватий «франтуватий»;— очевидно, результат контамінації слів жевжик і дженджуристий «кокетливий, чепуристий», дженджеруха «франтиха, чепуруха».—Див. ще дженджеруха1, жевжик. джентльмен, джентльменство;—р. джентльмен, бр. джзнтльмен, п. сіхепіі-теп, ч. дгепіішеп, §епі1ешап, слц. слн. §епі1етап, болг. джентлемен, м. цент-лемен, центлмен, схв. ц'ентлмен;—запозичення з англійської мови; англ. §еп11етап «пан; добре вихована людина» є складним словом, утвореним як калька фр. §епіі1Ьотте «тс.» з прикметника §епі1е «родовитий, знатний; м’який, легкий», що зводиться як запозичення до фр. §епіі1 «благородний», пов’язаного з лат. §епіт 1І5 «родовитий, належний до того самого роду», похідним від §епз (род. в. §епііз) «рід», та іменника шап «людина», спорідненого з нвн. Мали «ЧОЛОВІК», ПСЛ. Ш(?2Ь «тс.», укр. муж.— СІС 206; Шанский ЗСРЯ І 5, 101; Фасмер І 510; Кораїіпзкі 249—250; НоІиЬ — Ьуег 145; БЕР І 360; Кіеіп 649; Оаигаі 360. — Див. ще ген1, муж. [дженчик] (ент.) «гедзь, овід»; — неясне. [джер] «пійло», [джеря] «тс.»; — очевидно, результат контамінації семантично близьких слів [дзер] «сироватка» та [джур] «вівсяний кисіль». — Сгап]а1а 250. — Див. ще дзер, джур. — Пор. чир. [джерґаі «ковдра; підклад під голову», [джерга] «запаска з непофарбованої шерстяної тканини», [джярга] «вовняна ковдра» МСБГ; — болг. черга «дерюга, ряднина», схв. черга «циганське шатро»;— запозичено з турецької мови, можливо, через посередництво східнороман-ських мов (рум. сег§а «ковдра, покривало з грубого сукна, попона», молд. черга «тс.»); тур. ?ег§е «легкий намет; навіс на двох стовпах» може бути зі
ставлене з кар. чзргев (чергяв) «пелюшка», пов’язаним з дієслівною основою чзрге- (чергя-) «обвивати, сповивати, кутати».— ЗсЬеІисІко 131; Макарушка 6; Уіпсепх 9; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 140; 1\Ща Агтаз та ін. Котапозіауіса 16, 79; Зіатекі І 144; Вгйскпег 87. — Пор. дерга. джерготати —див. джеркати. [джерегеля] «коса на голові, укладена віночком» (звичайно в ми.: джере-ґелі), [джеґерелі Ж, джегерелі] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. сеге-§іе!а (частіше в ми.: сеге^іеіе) «жіночі оздоби; церемонії», сге§іеіе «тс.» походить від нім. Хіегегеі «оздоба; кокетування, манірність», пов’язаного з Хіег «оздоба, прикраса», спорідненим з дінд. (ІТ-сІе-іі «блищить, світить», гр. бєсстаї «сяє», лит. сіугеіі «дивитись, витріщивши очі»; пор. ще ч. сігаі «оздоба» з нім. 7іегаі«тс.».—8І.\ууг. оЬсусЬ 107;Вгйск-пег 58; К1и§е—Міігка 883. — Пор. це-реґлювати. джерело, {джерело, джерлд, жерелб], жерло, джерлянка (зоол.) «вид жаби, ВошЬіпаіог І£пеп8», [джуральце] «струмочок, цівка», [жерелянка] (іхт.), [же-релйнець] (мін.) «вапнистий туф» Ж, джерельний, джереляний, [джереластий] «з великим отвором», [джерелатий] «тс.», джерелястий «багатий на джерела», [джерелйстий, джорелйстий, жерель-нийЖ, жерелястий Ж, жерелатий, жер-лйстий], [джорелйтися] «бити джерелом, струменіти», [прижерельний] Нед; — р. Іжерелб] «отвір; паща», жерло «тс.», бр. жаралд «отвір; шийка великої посудини для вина; жерло», др. жерело «отвір; горло», п. ггбсіїо «джерело», ч. 2ГІСІІ0, слц. йгіесіїо, вл. ибгіо, НЛ. гГЄСІІО «тс.», болг. жрело, ждрело «ущелина, вузький прохід», схв. ждрело «тс.; глотка», ждрло «тс.», слн. ггеїо «паща; безодня; кратер»;—псл. *гег<і1о, *гь^с!1о «горло», пізніше «отвір», потім частково у східних та західних слов’ян «отвір, з якого б’є вода»; утворене від *йегіі, *2ьгаіі і пов’язане чергуванням голосин з псл. *§'ьГ(і1о, укр. горло; споріднене з лит. §егк!е «горло», §егк1оз (анат.) «глотка»; до дж < ж пор. ще [джаворо-нок, джук] (Потебня К ист. зв. 13).— Фасмер II 48; Варбот ВЯ 1967/4, 70; Преобр. ф 229—230; Вгйскпег 667; Масіїек Е8ЛС 719; НоІиЬ—Ьуег 520; Тгаиі-тапп 90. — Див. ще жерти. — Пор. горло. [джеркати] «цвірінькати, скрекотати, цвірчати; гелготати, базікати» Ж, їджер.ґати\ «балакати, базікати», джеркотати «скрекотати, цвірчати, дзюр-чати» (про комах, птахів, воду та ін.), джерготати «тс.», [джерготати] «щебетати, цвірінькати; говорити незрозумілою мовою», джеркотіти «тс.; [нерозбірливо говорити Пі]», джерготіти «джерготати», джерготіти «тс.», [джир-котїти] «деренчати» Ж, [жеркотіти], джеркотнява «скрекіт, щебетання, дзюрчання», [джерґіт] «щебетання; гучна розмова незнайомою мовою», джер-ґотня «тс.»;—болг. жеркам «дзижчати» (про комах); — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до деркати, черкати і под. [джермала] «щипчики, якими чабани вичищають черв’яків з ран у овець», [джермари, джермело] «тс.», [джерме-лйти] «очищати рани овець від черв’яків», [джермелувати] «тс.»; — запозичення з молдавської мови; молд. вермар «джермала», [жермар] «тс.» утворене за допомогою суфікса -ар від верме «черв’як», [жерме] «тс.», що походить від лат. уегшіз «тс.», спорідненого з гот. кмайгшз, нвн. Шипи «тс.» і далі з лат. уегіеге «вертіти», ПСЛ. *УЬГ[еІІ «тс.», укр. вертіти. — Зсйеішіко 131; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 140—141; Сгап]аіа 254; Ризсагіи 176; ШаМе—Ноїт. II 760, 763—765. — Див. ще вертіти. [джермела] «пристрій для подавання соломи, зроблений з палиць, зв’язаних мотузком» Ва;—неясне; можливо, пов’язане з [джермело] «щипчики, якими чабани вичищають черв’яків з ран у овець» (за схожістю форми знарядь?).— Пор. джермала. джерсі «шерстяна або шовкова в’язана тканина, а також одяг з неї»;— р. джерсй, джерсе, бр. джзрсі, п. вл. 1‘егзе], ч. гегзе), ]’егзеу, слц. ]егзе], слн. ]егзеу, йгегзі;—; запозичення з англійської мови; англ. ]егзеу «джерсі» походить від назви острова Джерсі (Легзеу),
де виготовлялася пряжа високої якості та в’язалися з неї тонкі вироби. — СІС 206; Шанский ЗСРЯ І 4, 101—102; ССРЛЯ 4, 764; ЗР 1970/2, 108; Кіеіп 828; N50 371, 1317. [джємори] «густий чагарник»; — очевидно, результат видозміни форми [джемра] «темний ліс»; менш обгрунтована спроба (Уіпсепг 7) виведення від рум. (ітпіг, етимологічно неясного.— Див. ще джемра. [джйвкатьі «цвірінькати» (про горобців) ЛексПол, [дживкун] «горобець»;—р. чив-чйв (вигук, що передає цвірінькання птахів), болг. дживгар горобець», схв. цйв-цйв (вигук, що передає цвірінькання горобців), [цивцан] (дит.) «горобець»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до гавкати, нявкати і под. — Толстой ЛексПол 17.— Пор. жив2, цівкати. [джиг] (вигук, що передає звук від швидкого переміщення предмета в повітрі);— бр. [джиг] «тс.; швидкий удар», [жиг] «тс.; швидкий укус»;—звуконаслідувальне утворення.— Пор. дж, джй-гати, дзиґ. [джигало] «джоган, палка з залізним наконечником, якою відштовхуються при катанні на санках та ковзанах»; — результат контамінації слів [джоґан, джигун] «тс.» та жигало «залізний прут для пропалювання отворів у дереві» (див.). [джйгати] «хльостати, бити різками; кусати (про комах)», джигнути «куснути, жальнути; кольнути», джигонути «тс.», жигати «жалити», [джйгавка] «муха, що сильно кусає», [джигалка] (бот.) «кропива, ИгНса игепз», [жигавка] «тс.», жигалка «[тс.]; вид мухи; [комаха, що жалить]», [жигучка] «кропива», [джи-ґуха] «все, що хльостає або жалить: батіг, комаха, кропива», [джижкуха] «кропива» Л, [жижкуха, дзискуха] «тс.», [жйжало] «рожен» Я, [жігало] «ніж, яким колють свиней» Л, [підджйгувати] «підбурювати», уджигнути, уджиґнути «уколоти, ужалити; хльоснути; утекти»;— р. [джйгать] «хльостати чим-не-будь гнучким; швидко рухатися», [джигнуть] «ужалити; зробити швидкий рух», бр. джгаць «жалити; кусати; [мчати]», [джйгаць] «хльостати чим-небудь гнучким; сікти», жьїгаць «швидко бігати; колоти; сікти чимсь гнучким», [джгучка] «кропива», [жигучка] «тс.», [жига] «дуже швидкий; підбурювач», [жигушка] «тонкий батіг», [джьігучьі] «пекучий», п. дх§ас «кольнути, ударити чимсь гострим», г§ас, х§ас «тс.», ху§а, їе§а «швидка, рухлива людина», сігу^пп «танець» (з укр.), ч. [дгі§аї] «штовхати, пхати», [дгкаіі] «ударяти, штовхати, скубти», [гаИпопН] «хльоснути різкою», гіЬадІо «жало», слц. [<іг§аі'] «колоти, товкти», вл. гайадіо «жало», м. жига «жалить (3 ос. одн.), коле, пробиває», жега «тс.», схв. жйгати «заподіювати гострий біль; колоти (у боці, в грудях)»;— остаточно не з’ясоване псл. сігі-§аН, дгь§аН «колоти, штрикати», яке зазнало впливу з боку *ге§Н, гі§аіі «палити»; вважається також (5кок III 674) результатом видозміни форми гі§аіі; зіставлення з лит. сіїе§Н «колоти», лтс. дїе§і «тс.» (Маскек Е5ЛС 138, 727) натрапляє на труднощі фонетичного характеру.— Пор. джиґ. [джиґели] «стегна»; — неясне, можливо, пов’язане з [джилйґ] «лопатка (кістка) у вівці» (пор.). [джиґира] (у виразі: щоб він джигири наївся) Ме; — остаточно не з’ясоване; виводилось від молд. жигзрае «згага, хвороба тварин» (Мельничук Молд. зл. 166); може бути зіставлене також з тур. сі§га «гострі колючки, терен» (пор. болг. [джйгра] (бот.) «чортова колючка, чортів терен, Раїіпгпз асиїеаіиз» (БЕР І 363) або з [джиґйря] «овеча горлянка з легенями та печінкою» (пор. болг. ям си джигера «злюся, серджуся», букв, «їм свою печінку»). [джиґйря] «овеча горлянка з легенями та печінкою»; —болг. джигер «потрохи (легені, печінка)», м. цигер «тс.» (бел цигер «легені», црн цигер «печінка»), схв. цйгерица «тс.»;—запозичення з турецької або кримсько-татарської мови; тур. сі§ег «печінка, легені», крим.-тат. джигер «тс.; овеча (та ін.) горлянка з легенями, печінкою й серцем» походять від перс, джегар «печінка, серце», спорідненого з ав. ]йкага «печінка», лат. іеспг, гр. т)лар, лит. ]екпоз «тс.»,
з якими пов’язують також псл. ікга, укр. ікра. — БЕР І 362; Младенов 126; Скорчев БЕ 1956/2, 163; 8кок І 473— 474; Разапеп Уегзиск 126; ''Уаісіе— Ноїш. І 673. джигіт, джигітбвка, джигітувати; — р. болг. джигйт, бр. джьігїт, п. 6гу§іі, ч. сігі^ііоука, слц. —запозичення з тюркських мов; кирг. каз. ккалп. жигит «молодець, хоробрий», туркм. жигит, ног. йигит, тур. уі^іі «тс.», уйг. жигит «юнак; жених», узб. йигит «юнак», кар. чаг. ]ігіт, ігігп, чув. йекет, дтюрк. «тс.» споріднені з монг. ]*і-§ес1е «молодь»; виводяться також (Его-ров 77) від дтюрк. тагин (титул), яке, в свою чергу, зводиться до кит.-кор. текин «достойна людина»; зіставлення з тюрк. (ШШ «палка» (Мікі. ТЕ1 Хаскіг. 2,109) помилкове.—СІС 207; Шанский ЗСРЯ І 5, 102; Фасмер І 510—511; Шипова 122; Преобр. І 183; Горяев 91; На-запеп Уегзиск 203. [джйґра] «іржа»; — очевидно, запозичення з східнороманських мов; рум. )і§агаіе «згага; розпад; хвороба», молд. жигзрае «згага; хвороба тварин» утворені від рум. ]і§агі (молд. жигерй) «схуднути; зморщитися», що походить від уг. згікаг «худий, худорлявий, сухорлявий», пов’язаного з згіу «ссати, смоктати». — Мельничук Молд. зл. 166; Бскеїибко 132; Сгап)а1а 253; СДЕЛМ 139; Вагсгі 289. — Пор. дзіґерай. джиґун1 «баламут; п’яниця, франт», [жигун, жиган] «тс.», джигунство, [джи-іНуноватість]/К',—бр. джьігун «верткий», [жигун] «жвавий, швидкий; ябедник»;— не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [джйгати]; менш імовірне зіставлення з кабардинськ. §е§ип «жартувати, грати» (Л. Г. Лопатинский, Сб. материалов для описання местностей и племен Кавказа, XII, 2, Тифлис, 1891, 53—54). —Пор. джйгати. [джиґун2] «їжа з сирівцю»;—слц. (ік^апес, г§апес «вид їжі», нл. га^іаіу «гострий (про їжу)»; — очевидно, пов’язане з [джйгати] «хльостати, кусати»; назва могла бути зумовлена різким смаком сирівцю. — Див. ще джйгати. [джйквас] «гар з люльки або чубука» Я; — неясне. [джиле] (вигук для відгону собак); — неясне. [джилйґ] «лопатка (кістка) у вівці», мн. [джелега] Я;—неясне; можливо, пов’язане з [джигели] «стегна» (пор.). [джинджиріха] «сіті з вічками діаметром у 7 мм, з яких роблять невід для вилову тюльки» Мо;—неясне. [джйнькашливий] «перебірливий у їжі» ж, [дженьґашлйвий] «вередливий, вибагливий» МСБГ, [дженґашливий, джинґ лишлйвий] «тс.»МСБГ, [жинькаш-ливий] «вередливий до їди» Ж; — запозичення з молдавської мови; молд. жингаш «тс.; ніжний, тендітний» походить від уг. §убп§е (§уеп§е) «млявий, кволий; ніжний; молодий», етимологічно неясного; з уг. §уеп§е пов’язані також слц. с!еп§Гауу, §еп§Гауу «слабий, недужий», схв. гйнгав «лінивий», слн. §іп§ау «тс.» (Маскек Е8ЛС 114—115). — Сгап)а1а 255; ММТЕ8г І 1126; Вагсгі 103. [джирчатиі «деренькотати», [джир-котїти Ж, дзирчати] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до бурчати, дзижчати і под. джінджура, джинджор, джинджора, джуджура —див. ґіндзура. джміль (ент.), [жміль, чміль], джмелиний, [жмеліти] «дзижчати, густи» ВеНЗн; — р. шмель, [чмель, щемель], бр. чмель, п. іггшіеі, [сгшіеі, стіеі, зстіеі, рггтіеі], ч. стеї, ст. $сте1, слц. стеГ, вл. ст]е1а, нл. І8Ш]е1, полаб. зіатії, слн. стгі);—псл. сьтеїь (<*8кіте1-) «джміль», чергуванням голосних пов’язане з котагь; споріднене з лит. катйпе «джміль», кашіпе «дика бджола», лтс. катепе «джміль», прус, сатиз, двн. киткаї, нвн. Ниттеї «тс.» і, далі, з лит. кітйз «хриплий», кітіі «хрипнути»; іє. *кет- звуконаслідувального походження; спроба пов’язання з Ььсеїа «бджола» (<*сьЬе1а) (Маскек Е8ЛС 105) малопереконлива. — Фасмер IV 459; Горяев 424; Вгйскпег 79, 581; 8скизіег-8ехсс РгоЬекеїі 44; 8кок І 332; Вегіа] Е884 І 84; ЗССЯ 4, 145—146; Вегп. І 167; Тгайітапп 115—116; Топо-ров III 200—203; Егаепкеї 212,—Пор. комар. [джмола] (ент.) «лісова бджола, Ху-Іосора» Ж, [чмола] «тс.»;—результат
контамінації слів джміль, [чміль] і бджола. — Фасмер IV 459. — Див. ще бджола, джміль. джоґан, джуґан —див. джаґан. джок (танець), [джоґ] «тс.»;—запозичення із східнороманських мов; рум. ]ос «гра, танець», молд. жок «тс.» походять від лат. щсиз «жарт, гра, жартівлива пісня», спорідненого з двн. ]'еЬап, §аЬеп «говорити», скімр. іеіій, кімр. іаііЬ, брет. іег «мова».— Фасмер II 60; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 181; N1-{а-Агтаз та ін. Котапозіауіса 16, 88; Ризсагіи 79; \¥а1с1е—Ноїт. І 715—716.— Пор. ювелір. [джолґонути] «ужалити» (про осу); — результат контамінації слів [джолб] «жало» та джиґонути «сильно ужалити».— Див. ще джоло, джйгати. [джолб] «жало»;—бр. [джала\ «тс.»;— результат видозміни слова жало, викликаної, очевидно, впливом семантично близького бджола. — Див. ще жало. [джолббати(ся)] «колупати(ся)» Ме, Мо;—пов’язане з [жолоб ати} «тс.; довбати»; до переходу ж -+ дж в українських говорах пор. [жерелб] —джерело, [жоло-мія\ —[джоломіяі, [жиріт] —[джи-ріт]. — Див. ще жолоб. — Пор. ґолб-бати. джоломія —див. жоломія. джблонка, джбнва—див. жовна1. [джбрини] «шкварки» Ж, [джбрни] «тс.» Ж;—очевидно, пов’язане з жа-р(шпи); характер зв’язку неясний. [джос] (у виразі джосу дати «покарати») Кур;—очевидно, пов’язане з виразом дати часу «тс.», де ч змінилося на дж внаслідок деетимологізації (пор. також чумак — [джумакі, чума —[джу-ма]). — Див. ще чесати. Іджбя] (орн.) «соя, сойка, Оаггиіиз (Согуиз) ^Іапсіагіиз», [джбйка] «тс.»; — остаточно не з’ясоване; розглядалось як звуконаслідувальне утворення або як результат зближення назв соя, сойка з назвою [джеджбра] «тс.» (Булаховський Мовозн. 6, 1948, 42; ВЯ 1968/4, 101); залишається неясним зв’язок із формою [згод] «тс.» (пор.). джугара (бот.) «сорго кормове, 8ог-£Ішт сегпиит МИНсІ.», джугара, [джун-ґараї пс.» Мак;— р. бр. джугара;— за позичення з східних мов; кирг. жугер'ї «кукурудза; сорго», тадж. цувори «тс. (місцевий сорт кукурудзи)» походять з мови гінді. — СІС 207; Шипова 123. [джуґас] «молот з гострим кінцем, кайло» Ж, ВеУг; — очевидно, результат взаємовпливу слів джуган (джаґан) «кирка, мотика» і дзюбас (ст.) «гострий кінець джугана». — Див. ще джаґан, дзюбати. [джугастро] (бот.) «клен польовий, Асег сатрезіге Б.» Пі, Мак, [жугастро] «тс.» Я; — запозичення із східнороманських мов; рум. ]’и§азіги «клен», молд. жугастру «тс.» походять з лат. *]'ц£азі-гищ (бот.) «в’яз», утвореного від іщгцщ «ярмо, коромисло», спорідненого з псл. і§о, укр. іго; назва рослини могла бути зумовлена тим, що з міцної деревини в’язу вироблялися ярма, або тим, що плід клена формою нагадує ярмо.— СДЕЛМ 141; ПБКМ 438; Рщюагіп 80; XV а 1 сіє— Ноїт. І 728—729.—Див. ще іго. [джуґля] «зимова шапка»;—запозичення з угорської мови; угЛ сгикіуа «башлик; капор, відлога, капюшон», кикіуа «тс.» походить від лат. сисиї-(1)а «тс.». — ММТЕЗг І 572; Вагсгі 46; Сгап]’а1а 254. — Див. ще ґуґля1. [джуґнути] «ударити» ВеЗа; — запозичення з словацької мови; слц. сіги-§аС «штовхати, штурхати», очевидно, пов’язане з <±г§а€ «штовхати», яке вважається експресивним утворенням (Ма-сйек Е8ЛС 138). [джуйга] (вигук, яким нацьковують собак) Па;—пов’язане з гиджга «тс.» (див.). [джуклитиі «жадібно пити», [джуґлити} «тс.», [наджулитися} «напитися п’яним»;— експресивне утворення, пов’язане з жлуктити і дудлити (див.). [джукнути] «швидко поїхати, утекти» Я; — експресивне утворення, пов’язане з [джйкнути] «зашуміти» (про кулю), [уджиґнути] «утекти», шугнути «промчатись; кинутись». [джулий] «безвухий» (про овець); — слц. [сиіа] «безвуха вівця», м. чулав «з малими вухами», чуле «той, що має малі вуха», схв. чулав «карнавухий», чуласт «тс.», чулон>а «людина з мадими вуха-
ми»; — запозичення з румунської мови; рум. сіні «карнавухий» (про овець, собак), можливо, запозичене із сербохорватської мови, в якій залишається не-з’ясованим. — ЗсЬеІшіко 132; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 141; Масіїек Е84С 108; Сгап]'а1а 244—245; БЕКМ 150. — Пор. гулий1, шулий. [джулун] «рибальський курінь, покритий повстю або шкурою» Я;—р. [джулун] «курінь» Дон;— запозичено через посередництво російської мови з калмицької: калм. джолум «верхня частина кибитки». [джумйга] «осад на дні посуду з водою»;— результат контамінації слів [джурджя] «каламутна рідина» та [бзя-мйга] «м’язга» (див.). [джумйра] «шапка з ягнячої шкіри, ззаду трохи загнута» Ж; — очевидно, результат видозміни форми гамера (<* гамера) «в’язана шапка у вигляді усіченого конуса»; до паралелізму г || дж пор. голббапш \\джолобати, генґбри-тися Ц джинджуритися.— Див. ще гамера. [джумнйцяі «люлька» Я, [думнйця] «тс.» Я; — очевидно, пов’язане з др. д'ьмьница «домна, піч для виплавлення заліза»; у замість очікуваного о і дж замість д — результат деетимологізації.— Див. ще домна. джунглі; — р. джунгли, бр. джунглі, п. с1гип§1а, ч. с1гип§1е, слц. с1гип§Га, вл. с!гип§1, болг. джунгла, м. цунгла, схв. цунгла, слн. сігйп^іа;—через російську мову запозичено з англійської; англ. ]’ип§1е «джунглі» походить від гінді ]‘ап§а1 «пустка; ліс; незаселене місце», пов’язаного з дінд. іап§а1ак «суха земля, пустка», етимологічно неясним.— СІС 207; Шанский ЗСРЯ І 5, 104; Фасмер І 511; БЕР І 373; НоІиЬ—Ьуег 146; ЕокоізсЬ 74; КІи^е—Міігка 145; КІеіп 836; 8кеаі 275; N80 1332. [джунджбвий] «прекрасний, розкішний», [дюндьовий] «тс.» Ж: — схв. Ьуні) «перлина, бісерина», ї>уні)ен «бісерний»;—похідне утворення від запозиченого уг. §убп£у «перли, бісер; з перлів; прекрасний, розкішний». — Див. ще дженджеруха1, дзюндзя1, жемчуг. [джупло] «дірочка в чому-небудь м’я кому», зменш, [джупельце]-,—запозичення з польської мови; п. сігіиріо «дупло», сігіиріа, сігіиреї «тс.» відповідає укр. дупло; пом’якшення початкового сі в ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ ПОЯСНЮЄТЬСЯ ВПЛИВОМ близького за значенням слова сігіига (Оіг^Ьзкі XXV 275) або асиміляцією до наступного м’якого приголосного в такій формі, як сігіиріа (81ахсзкі І 208).— Див. ще дупло. джур — див. жур. джура (іст.) «військовий слуга, зброєносець», жура, цюра, чура, журим Я, джурйло Ж, чурйло Ж> журашйн «тс.», чурувати «бути чурою», ст. джура (1571); — п. сіига, сібга, сіиг, іст. «джура», розм. «нездара, гава»;—запозичення з східних мов, пор. кипч. сота (сота) «хлопець до коней», тюрк, чур «разом, у згоді» (Радлов III 2194), тадж. ч,ура «друг, товариш», чур «згода».— Халимоненко УМЛШ 1977/9, 29; 81ада-кі І 105; Кохсаізкі 8ушЬ. Когхс. II 350— 351; Сгап]а1а 235; \¥§с1кіехсісг МКІ 272. джуральце — див. джерело. [джурбай] (орн.) «чубатий жайворонок, Оаіегісіа сгізіаіа Б.; степовий жайворонок, МеІапосогурЬа саіапсіга Б.»;— р. джурбай «степовий жайворонок»;—неясне; можливо, запозичене з тюркських мов (пор. узб. жур «степовий жайворонок»).— Булаховский Семас. зтюдьі 183. [джурбан] «мисливський ніж» Ж; — неясне. [джурґа] «скупчення людей, худоби»;— запозичення з угорської мови; уг. сзйгЬе «стадо свиней; натовп, набрід» етимологічно неясне. — Вагсхі 47; ЛШТЕ8г І 582—583. [джурджяі «густа каламутна рідина»;— експресивне нерегулярне утворення від [джур] «вівсяний кисіль»; до семантики пор. у Номиса: «Каламутна вода, як кисіль, як джуру» (№ 12420).— Див. ще жур. джурчати, джурїти, джюркало — див. дзюр. [джус] «джура, хлопець, учень, студент» Ж;—п. сіхиз «залицяльник» (з укр.);—неясне; можливо, утворене на основі джура.
[джусь] (виг.) «геть»;—експресивне утворення, можливо, пов’язане з дж, що передає посвист повітря при швидкому русі предмета; до кінцевого -сь пор. дзусь, р. брьісь і под. джут (бот.) «індійські коноплі, Сог-сЬогиз сарзиіагіз»;—р. бр. джут, п. вл. іиіа «тс.», ч. слц. їиіа «текстильна сировина з джуту», ]иіоупік «джут», болг. юта, м. іута, схв. іута, слн. ріа «тс.»;—запозичення з англійської мови; англ. іиіе «джут» запозичене з індійських мов; бенг. ]’оіо, )йі(о) —назва рослини, поширеної в Бенгалії, гінді ]Ьиіа «хвилястий, кучерявий», )йиіо «тс.» пов’язані з дінд. ]аіа «кучерявий; лишайник»; в індійських мовах рослину названо так, можливо, через те, що вона має сильно покручене коріння. — СІС 207; Шанский ЗСРЯ І 5, 104; Горяев 445; Фасмер І 511; Бокоізсй 54; КШ§е — Міігка 336; Кіеіп 837; НоІШаизеп 89; N80 1335. [джуфо] «хлопець, що добре грає на губах»; — неясне. [дзандзар] (бот.) «абрикос, мореля, Агтепіаса уи1§агіз Бат.» Ме, Мо, [дзандзара] «тс.»Дз, [дзарзари] «абрикоси» Пі, Мо, Мак, [зарзали] «маленькі абрикоси» Мо, [дзендзар] «абрикос» МСБГ, \дзендзур\ Мо, [дзензар, дзензур, дзен-зура, дзердзало, дзердзул] «тс.» МСБГ; — болг. зарзала «абрикос (дерево і плід)», [дзердзелйя} «тс.», м. зарделия «сорт абрикосів», зерделия «тс.», схв. зерделиіа, зерделиіа «тс.»; — запозичення з східно-романських мов; молд. зарззр (рум. гаггаг) «абрикос (дерево)», зарззрз (рум. гагхага, гаггаїа) «абрикос (плід)» походять безпосередньо або через посередництво болгарської мови від тур. гег-сіаіі «сорт абрикосів» (крим.-тат. гаг. зердали «абрикос»), що є запозиченням з перської мови;перс. гагсіаіи «абрикос», дослівно «жовта слива» є складним словом, утвореним з основ гагсі «жовтий, золотий» (ав. гаігііа- «жовтий») і аіи «слива», з яким пов’язане і алича.— Мельничук Молд. зл. 166; Бевзенко НЗ УжДу 26, 178, 197; СДЕЛМ 147; БЕР І 609; Скорчев БЕ 1956/2, 164.— Див. ще алича. — Пор. жерделя. дзбан, збан, дзбанок, збанок, [збан- ка, збаня], ст. дзбанок'ь (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. сігЬап, [гЬап] вважається мазурським діалектним варіантом давнішої форми сгЬап, яка відповідає укр. джбан. — 81а\узкі І 187—188; Трубачев Рем. терминол. 253. — Див. ще джбан. [дзвах] (вигук, що передає звук сильного падіння) Я; — очевидно, результат контамінації вигуків дзвяк та бах.— Див. ще бах1, дзвякати. дзвеніти, [звеніти, звенькотіти], дзвонити, дзвенькіт, дзвін, род. в. дзвону (про звук), дзвона (про предмет), [звін], дзвоник, дзвінок, [дзвонець] «дзвінок», дзвіниця, [дзвонйця], дзвонар, [дзво-нарйха, дзвонарівна, дзвіннйк, дзвбнник ВеУг], [дзвонята] «маленькі дзвони» Я, дзвіновйк «міфічна істота, що живе у дзвоні або на дзвіниці» Ж, [звін, звіннйця] Ж, [звон] «звучання» Ж, [звоновйна] «метал для лиття дзвонів» Ж, [дзвоняр] «ливар дзвонів»Ж, їзвінбк], дзвінкий, [дзво-нйстий Ж, дзвбнний, дзвінний, дзвоно-вйй, дзвонковйй], дзвінйчний, [дзвбнча-тий], дзвонарський, [дзвоникуватий, дзвінкучий Я], [звонйстий} «дзвінкий» Ж, [бездзвінний] «без дзвонів», видзвонювати «дзвонити; (перен.). вибивати», передзвін, подзвін, подзвіння (заст.) «дзвін по померлому», подзвінне «плата за дзвін по померлому», [підзвінне, пі-дзвіннє] «тс.» Пі;—р. звенеть, бр. зві-нець, др. звеніти, звьн'Ьти, п. ст. \ухпіес (з метатезою), ч. гпШ «звучати», ст. гупіеіі, слц. гпіеі', нл. гпез, болг. звяня, слн. гуепеїі, цсл. звьнфти; — псл. гуьпеіі «дзвеніти, звучати», пов’язане чергуванням із гуопь «дзвін» так само, як пов’язані §гьщеіі і §гопгь, гьгеіі і *гогь і под.; —споріднене з алб. ге- «голос», г§- «тс.», вірм. ]'аіп; іє. *§Ииоп-/§киеп- пов’язують з іє. *§Иаи-, що відбилося в укр. звати (Вги§шапп Сгсіг. І 295 та ін.; Преобр. І 245; Рокоту 490—491; Віоотііекі ІР 4, 76; Регззоп Веііг._191, 586—587; Зресйі 280; Маскек Е8ЛС 717—718; Фасмер II 87—88, проти 81а\узкі І 210—211), або з іє. *зуопоз (дінд. зуап-аіі «звучить», зуапак «звук», лат. зопиз «тс.», дангл. зиїп «музика, спів», двн. зхсан «лебідь»), причому Соболевський (ИОРЯС 27, 330)
вбачає в слов’янському початковому г-поруч із 8- в інших індоєвропейських мовах один з випадків індоєвропейського чергування «дзвінкий : глухий»; Фасмер вважає, що про дзвінкий початок слова свідчить ще алб. гей «голос», хай (<іє. *§йуопоз), вірм. ]'аіп; Мейе (ІР 5, 333), Блумфільд (ІР 4, 76), Младенов (189) пояснюють псл. г- впливом слова гьуа-іі (Махек —гуисеїі); Брандт (РФВ 25, 221 і далі) непереконливо пояснює псл. хуопь із *8уопт> фонетично; початкове укр. дз- на місці псл. г-, як і п. сіх-, є, очевидно, наслідком дисиміляції (Зіахуз-кі І 210); лит. гуапаз «дзвін», лтс. гуапз «тс.» запозичені з слов’янських мов (МййІ.— Епсіг. IV 765). — Шанский ЗСРЯ 11 6, 77,79; Вгйскпег 114; НоІиЬ — Кор. 438; Ресіегзеп К2 36, 340; МеШеї— УаіПапі 29; Тгаиішапп 374; ЇУаІсіе— Ноїт. II 559—560. — ЕІор. звати, звук. [дзвенкач] (орн.) «зеленяк, Сйіогіз СЙІОГІ8 Б.», [дзвінок, дзвонець] «тс.»; — р. Ізвонок] «морський птах з родини мар-тинових, що дзвенить крилами в польоті», [звонуха, звонокрьілка! «тс.», п. сІ2\сопіес «птах з родини в’юркових», ч. хуопек «зеленяк»,слц.гуопес, хуопсок «тс.»;— утворення від основ дзвен(їти), дзвон-; назви птаха зумовлені, очевидно, характером його співу —журкіт-ливими трелями із своєрідним завершенням, що нагадує слово дзвониш; пор. також інші звуконаслідувальні назви цього ж птаха: дзьоркач, ч. суцпсе, вл. суцпс, н. ЗсйхуапзсйеІ.— Масйек Е8ЛС 720. — Див. ще дзвеніти. [дзвинчатиі «дзижчати, бриніти»; — результат контамінації дієслів дзвеніти та дзинчати, дзижчати (див.). дзвінець (бот.) «бубовник, Кйіпап-їйиз Б.», [дзвінка ВеНЗн, дзвінок Мак, дзвіночки Мак] «тс.», [дзвонец! «шолудивник, Ресіісиїагіз Б.» Мак, [дзвоники! «льонок, Еіпагіа Б.; медунка, Риішопа-гіа оїїісіпаїіз Б.» Мак, [звінець! «дзвінець великий, Рйіпапійиз та]ог Ейгй.» Мак, [звінбчки! «дзвінець малий, Ийі-папійиз тіпог Б.», [звоники! «льонок» Мак, [звонки! «тирлич звичайний, Оеп-ііапа рпеитопапійа Б.» Мак;—р. [зво-неці «дзвінець, Кйіпапійиз; кравник, Осіопіііез гийга Ке88.; перестріч, Ме-56' Іатругит агуепзе Б.; вероніка, Уегопі-са Іаїіїоііа Б.», [звоники! «льонок», бр. званец «дзвінець», [дзвонец] «перестріч», схв. [звднац! «дзвінець», [звднчиІЇ] «тс.», слн. гуопес «перестріч лісовий, Меіаш-ругиш зііуаіісиш Б.»; — псл. гуопьсь, похідне від гуопь «дзвін»; — назва зумовлена дзвоникоподібною формою плодів, віночків або чашечок цих рослин, що належать переважно до рослини ранникових.— Вісюліна—Клоков 359, 386; Нейштадт 444, 454—455, 492, 502—503; БСЗ 33, 374; 12, 85; 27, 3, —Див. ще дзвеніти. — Пор. дзвоник. дзвінка «бубна» (у картах), [звінка, звонкй! «тс.», дзвінковий «бубновий»; — р. [звонки! «бубни»;— запозичено з польської мови; п. сігхуопка «бубна» є калькою нім. Зсйеііе «бубонець; дзвоник; бубна». — Зіахсзкі І 211.— Пор. бубна. дзвоник (бот.) «Сашрапиіа Б.», дзвоники «тс.», дзвіночки «тс.; орлики, Адиі-1е§іа уи1§агіз Б. Мак», [дзвінки! «первоцвіт, Ргішиїа оїїісіпаїіз Ласщ.» Мак, дзвоникові, [дзвонок! «дзвоники перси-колисті, Сашрапиіа регзісіїоііа Б.» Мак5 [дзвоночки! «дзвоники; орлики» Мак, [звінка! «дзвоники» Мак, [звінки! «тс.; орлики» Мак, [звінок! «дзвоники» Мак, [звонець, звоники! «тс.» Мак, [звонки! «орлики; березка, Сопуоіуціцз зеріит Б.» Мак, [звоночки! «дзвоники» Мак, [звонатка! «аденофора, Асіепорйога Вез8.»Мак;—р. [звонец болотний! «дзвоники болотні, Сашрапиіа раїиіа Б.», [звбнка! «дзвоники персиколисті», [зво-нбк! «дзвоники; орлики», [звонцй, звбн-чики! «тс.», бр. званбчак «дзвоники», званбк «аденофора; [Дзвоники]», [дзван-кі! «дзвоники», [званкі, званцьі! «тс.», п. сіг\уопек «дзвоники», ч. гуопес, хуо-пек, слц. хуопсек, болг. зв'ьнче, схв. звднчий, слн. гуопсек «тс.»; — можливо, вже псл. гуопьсь та ін., похідні від гуопь «дзвін»;—назви зумовлені подібністю квітки рослини до невеликого дзвона. — Масйек Літі. гозїі. 229. — Див. ще дзвеніти. — Пор. дзвінець. дзвякати «брязкати, звучати», дзвякнути, дзвякнутися «впасти», дзвякотіти, дзвяк «брязкіт», [дзвякоті «тс.» Я, дзвякало «базікало», дзвяк (виг.) «брязь»; — р. звикать, [звячатьі, бр. звякаць «дзво-
нити, бряжчати», др. звяк-ь «звук», звяк-нути «звучати», звяцати «звучати; дзвонити», п. сіххуі^схес «дзвеніти, звучати», с!г\уі§к «звук», ст. і діал. гчсі^сгес «звучати», ч. ст. гуек, болг. звек «глухий металічний звук», схв. звечати «звучати; дзвеніти», звекнути «дзвякнути», звек «звук; брязкіт», слн. гуекаіі «дзвеніти», хуек «дзвін»; — псл. *гу^каіі (>гу^-саіі), гу^сеіі, гу^кь походять від того ж кореня, що і хуьпєіі, гуопь, укр. дзвеніти, дзвін; — паралельним утворенням з чергуванням голосного кореня є псл. гудкь, укр. звук; суфікс -к- при цьому корені виступає поруч з пор. укр. дзвяньгати, р. звягать, бр. звягаць і под. — Шанский ЗСРЯ II 6, 81; Фасмер II 88; Преобр. І 246; ЗІахузкі І 212; Масіїек Е8ЛС 720; Тгаиі-шапп 374; Регззоп Веііг. 191; Рокогпу 490—491. — Див. ще дзвеніти. — Пор. дзвяньґати, звук. [дзвяньґати] «плаксиво говорити» Ж; —р- [звягать] «тс.; приставати; гавкати», бр. звягаць «гавкати; вимагати», др. звягу «співаю», звяглив'ь «гавкаючий», стел, звага» «співаю»; — псл. *гу^§аіі є поширенням того самого звуконаслідувального кореня, який виступає в гуь-пеіі, хуопь, утворення, аналогічне до *гуекаіі; — споріднене з лит. гуап§еіі «дзвякати», гуап§іпіі «брязкати», гуеп§іі «іржати, реготати»; передсуфіксальне -п-і проривне г замість г з’явилися, очевидно, під впливом п. сІ2\уі^§ас «жувати, плямкати» або укр. дзенькати і под.; Преображенський (І 246) вважає р. звягать звуконаслідувальним. — Фасмер II 88; ЗІаіУзкі І 212; Тгаиішапл 374; Вй§а КК І 494; Регззоп Веііг. 586; МйЬІ.— Епсіг. IV 765; ЗндзелинСБЗ 194. — Див. ще дзвеніти.— Пор. дзвякати. дзелень (виг.) «дзень», дзеленькати, дзеленькотіти, дзеленчати, [дзеленькач] «брязкальце» Я;— бр. дзьілін-дзьілін (вигук на означення дзвону), п. [сігіеі^ас] «дзвонити»; — звуконаслідувальне утворення; може розглядатися також як дальше поширення вигуку дзень (див.). [дземба] «стьожка на капелюсі» (зах.); — фонетичні особливості та географія слова викликають припущення про запозичення з польської мови, од нак п. *(І2§Ьа у словниках не засвідчено; можливо, йдеться про видозміну п. [сігіаЬа] «тасьма з різнобарвних ниток, уживана як пояс у білоруських селян», запозиченого з білоруської мови (8 XV І 630). [дзембати] «гнуздати» (коня) Ба; — фонетика і географія слова свідчать про запозичення з польської мови, однак у польських словниках дієслово *(с1)г^Ьас не зафіксовано (воно було б паралельне до укр. зубелити «гнуздати», слц. гиЬасІІіі' «тс.»). — Див. ще зуб1. [дземяк] «картопля» ВеЛ, [дзимяк ВеЛ, земляк ВеНЗн, зимяк ВеНЗн, зімак ВеНЗн, зімяк ВеНЗн] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. гіетіак «картоплина», гіетак, гіетпіак «тс.», гіетпіакі «картопля», як і слц. гетіак «картоплина», утворено від гіетіа «земля», що відповідає укр. земля (див.). [дзенгель] (бот.) «дягель, Агсйап§е-Ііса оШсіпаїіз»;—запозичення з польської мови; п. <І2І^§іе1 «тс.» є прямим відповідником укр. дягель (див.). — Пор. дзйнґель1. [дзендзелик] «полум’я гнота» (у загадці: «червоний дзендзелик, чорна ниточка»);— експресивне утворення, можливо, пов’язане з дзйндзик «китиця, що висить і хитається» (див.). [дзендзелія] (бот.) «золототисячник, ЕгуШгаеа сепіаигіиш»;—очевидно, запозичення з польської мови: п. [сігепсіге-И]’а], (І2ЄП(І2ЄІ]а, як і укр. [ценцерія, центурія] «тс.», походить від лат. сеп-іаигіит «тс.». — Див. ще центаврія. дзень (вигук, що передає короткий дзвінкий звук при ударі), дзеньк «тс.», дзенькати, дзенькотіти, дзенькнути* [дзинчати, дзйнькати ВеУг], дзеньк «брязкіт», дзенькіт, [дзеня] (дит.) «все, що дзвенить; розмінна монета Ж»;—р. [дзень], п. сігеп, болг. дзльн, З'ьн; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до дзінь (пор.). [дзер] «сироватка», [дзера] «тс.», [дзе-равий Терит. діал., дзерівний], [дзеріти] «підходити сироваткою» Терит. діал.; — п. сігег «посуд для молока», слц. сігег «посуд для сироватки з овечого молока», болг. [зир] «сироватка»;—запозичення
із східнороманських мов; молд. ззр «сироватка, молочні відвійки», рум. гег, гаг «сироватка» остаточно не з’ясовані; можуть бути субстратними елементами дакомізійського походження; не виключений зв’язок з лат. зегиш «сироватка, водяниста рідина» (з неясною відмінністю початкового приголосного щодо дзвінкості— глухості); висловлено також припущення про фракійське походження рум. гаг (у значенні «вода», Ркіїіррі-сіе І 444—447). — Дзендзелівський Те-рит. діал. 84—85; Доп. УжДУ 4, ПО; Десницкая Сл. язмкозн. 153; Бскеїисіко 132; Габинский В ост.-сл.-молд. взаим. II 129; Клепикова 133—ІЗї^Сл. и балк. язьїкозн. 191; Маскек Е8ЛС8 105; Уга-Ьіе Ношапозіауіса 14, 140; ІчЩа-Агпіаз та ін. Рошапозіауіса 16, 189; Сгап)а1а 250—251; СДЕЛМ 155. —Пор. джер. [дзердзик] (іхт.) «мересниця, гольян, Ркохіпиз регспигиз (Раїїаз)» Ж;— очевидно, назва риби, що водиться в невеликих слабопроточних водоймах, у торфових болотах, пов’язана з п. сігегсіга (бот.) «вероніка, Уегопіса Ь.», окремі види якої ростуть по болотистих луках, грузьких берегах річок та озер; п. сігегсіга є, очевидно, видозміною ботанічної назви гсіезі; пор. іншу назву цієї самої риби —мересниця, також пов’язану з назвою трави [мерест], у заростях якої нереститься риба. — Див. ще рдест. [дзеренчати] «деренчати»;— результат видозміни форми деренчати,. очевидно, під впливом вигуку дзень (див.). дзеркало, [зеркало], [дзеркальня] «дзеркало», дзеркальний, віддзеркалювати, піддзеркальник «підставка під дзеркало»;— р. зеркало, др. зерцало, зьрца-ло, п. гхуіегсіасіїо, ч. ггкасіїо, ггсасіїо, слц. хгкасіїо, полаб. гагісбсіїії, схв. зрца-ло, слн. ггкаїо, ггсаіо, стел, зрьцало; — походить від псл. *гьгкаіі, *гьгсаіі «кидати погляд, оглядати» (пор. аналогічне за будовою і семантикою схв. огле-дало «дзеркало»); припускається (Фасмер II 95; Зскгасіег Кеаііехікоп II 422), що слово є давньою калькою лат. зреси-Іит «дзеркало» від зресіо «дивлюся».— Шанский ЗСРЯ II 6, 89—90; Булахов-ський ПСМ III 19—20; Преобр. І 250; Маскек Е8ЛС 718—719; НоІиЬ—Кор. 439; НоІиЬ—Ьуег 520; Вгйскпег 651, 658. — Див. ще зріти1. [дзестра] «посаг» Я, [дзестри] «тс.; все майно, крім худоби і грошей» Мо, [дзестро] «тс.» Мо, [зестра] «посаг» МСБГ, [зестрє МСБГ, зестри МСБГ, зестро МСБГ, зястра Ж1 «тс.»; — болг. зестра, м. [зестра] «тс.»; — запозичення із східнороманських мов; рум. гезіге «посаг», молд. зестре «тс.; майно», мабуть, пов’язані з лат. сіехігае «подарунок; урочиста обіцянка», що походить від сіехіга «права рука, десниця», спорідненого з псл. сіезпь, укр. деснйй; Младенов (191) помилково пов’язує болг. зестра із стел, дать, укр. зять,— 8ске1ис1ко 133; УгаЬіе Ношапозіауіса 14, 180; МЦа-Агшаз та ін. Кошапозіа-уіса 16, 100; СДЕЛМ 151; ОБрМ 954; Ризсагіи 181.—Див. ще деснйй. [дзйбнутиі «ударити»; — експресивне утворення. [дзиґ] (вигук, що наслідує посвист батога, дзиги і под.), дзйгнути «пронестись, пролетіти з дзижчанням», [дзигнути] «продзижчати», [дзиготіти] «скрекотати, дзижчати», [дзикотіти] «тс.», [дзигоруха] «базікало» ЛЧерк; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до джиґ (пор.). дзиґа, [дзбґа Ж, зйґа Пі], [дзйгалка] «дзига» Л, [кзига] «тс.» Пі, [дзйт'ати(ся)] «вертітися», [придзиґлянка] «безсоромна жінка» Пі, [придзиґльбванка] «вертлява жінка», [придзиґльбваний] «вертлявий»;— р. [дзига, зьіга], бр. дзьіга, п. су§а «дзига», слц. сіка «веретено»;—-загальноприйнятої етимології не має; може розглядатись як звуконаслідувальне утворення, пов’язане з вигуками дзз (передає дзижчання), дзиг (наслідує посвист батога, дзиги), дієсловами [двиготіти] «дзижчати», [дзигнути] «продзижчати»; менш умотивоване припущення (Вгйскпег 69; ХІ81Рк 9, 333; 2аг§Ьа ЛР 1951/3, 116—117; 8и1ап 81а-уіса IV 134—137) про запозичення з угорської мови (уг. сгі§а «дзига, спіраль; слимак», звідки й ч. заст. сіка «дзига», схв. чйга, чйгра «тс.», слц. сі§а «блок, ролик», етимологічно неясне, — Маскек Е8ЛС 102; 8кок II 322; Вагсгі 40; ММТЕ8г 1 521) або зведення слов’ян-
ських і угорських форм до гр. £єі-[ара «цикада» і (гіпотетично) «дзига» (ЗіеїГеп ДР 1966/1, 51—58).—Фасмер II 109; Зіатекі .ІР 1966/1, 58. дзиґар «годинник», дзиґарі, [дзиґа-рок,дзиґарик, дзиґарки] «тс.», [дзиґар-ний\, ст. дзегар-ь (XVII ст.), дзига (1706);—р. ст. зегар «годинник», бр. загар «великий годинник (на стіні, вежі)», п. [с1гу§аг], ге^аг «годинник», [гу-§6г], заст. гу§аг;— через посередництво польської мови запозичено з німецької; нім. 8еі§ег «висок (прилад); годинник (спочатку пісковий або водяний)» походить від свн. зеі§аеге «ваги, терези», утвореного від 8еі§еп «знижувати; важити» (за характерною деталлю механізму баштового годинника — пересувною гирею), що є формою фактитиву до 8ї§еп «спускатися, знижуватися», нвн. зеіітеп, [зеі§еп] «цідити», спорідненого з дангл. зї§ап «спадати, капати», дісл. зї§а «тс.», а також з дінд. зесаіе, зіпсаіі «ллє, наливає», зека «злива», псл. зьса-іі, укр. сйкати, сеча.— Фасмер II 91; Шелудько ЗО; КісИИагД 45; Рогсуасклс-зкі \БуЬ6г різні І 291; Вгйскпег 651; Юи£е—Міігка 699. — Див. ще сеча, сйкати. дзиґлик «стілець, табурет, триніжок», [дзиїлятко] «стільчик»; — бр. [ззд-лік] «стілець», [зздзль] «лавка», п. Ігу-§іе1] «стілець» (?), [гусіеі, хусіїа, хусіїа, хесіеі] «тс.; лавка зі спинкою», ч. [ку§1а] «стілець», кісіїе, [гісІГа, кіп§1а] «тс.», слц. 2і§1а «рундук, скриня для борошна та інших харчів», вл. кісіїа «тс.»; —запозичено через посередництво західнослов’янських мов і, далі, середньоверхньонімецької (свн. 8ІСІЄІ(е) «стілець; скриня, на якій можна сидіти») з латинської; лат. зесІТІе «сідалище (стілець, лавка, крісло)» ПОХОДИТЬ ВІД 8ЄСІЄГЄ «сидіти», спорідненого з псл. зесіеіі, укр. сидіти; на українському грунті відбулося вторинне зближення слова за звуковою подібністю з дзйґа. — Шелудько ЗО; Потебня РФВ І —II 263; Масйек Е8ЛС 727; АУаІсіе—Ноїт. II 507—508. — Див. ще сидіти. [дзиґоніти] «тремтіти, дрижати від холоду» МСБГ, Ме, [джиґоніти] «тс.» МСБГ;—експресивне утворення звуко наслідувального характеру, аналогічне до [циконіти, дзикотіти, дзиркотіти], дзенькотіти і под. дзижчати «бриніти», дзизкати «швидко проноситись, пролітати з дзижчанням», [дзизчати, дзидзйкати Ж, дзин-дзйкати, дзинчати, дзичати] «тс.», дзиз-кучий;— утворення, пов’язані з вигуком дзз, що передає звук від польоту комахи і под. дзиз «гедзь, овід»; — очевидно, зворотне утворення від дієслова дзизкати (дзижчати); пор. подібні за звучанням назви гедзя р. [дзьік], укр. [бзик] тощо. — Див. ще дзижчати. [дзйзли(й)] «набряклий, припухлий, брезклий» (про людину) Л, [озйзти] «забрезкнути»;— неясне; можливо, пов’язане з бр. [друзльї] «набряклий». [дзик] «докучлива, набридлива людина» Я; — очевидно, походить від р. [дзик] «гедзь, овід», що є звуконаслідувальним утворенням або видозміною іншої назви гедзя —[бзмк], укр. [бзик] (пор. Фасмер І 511). — Див. ще бзик. [дзйнґель1] (бот.) «дудник, Ап^еііса 8ІІуе8ІгІ8 Б.»;—результат видозміни назви [дзенгеяь] «дягель, Агсйап§е1іса ої-їісіпаїіз», оскільки рослини дуже схожі (пор. російську назву дудника дягиль леснбй). — Див. ще дзенгель. [дзйнґель2] (орн.) «щиглик, Сагсіие-Ііз сагсіиеііз Б.», [цйнїель] «тс.»;—неясне. [дзйндзик] «китиця або інша висяча прикраса», [дйндик] «тс.» ВеБ, [дзйн-дзель] «сопля» ВеУг, [дзйндзиль] «льодова бурулька» ВеУг, [дзйндзоль] «тс.» ВеУг; — п. сігупсігук «те, що висить,— китиця, дзвінок»; — експресивні утворення на грунті дієслова [дйндати] «хитатися; гойдати ногами», п. сіупсіас «висіти, хитаючись»; можливо, пов’язане з [дзюндзя] «висяча прикраса». — Див. ще дйнда.— Пор. дзюндзя1. [дзиркотіти] «деренчати; сюрчати, щебетати», [дзирчати] «деренчати»; — звуконаслідувальне утворення, що виникло, можливо, внаслідок зближення дієслів диркотіти та [дзинчати] «дзенькати». [дзіворон] (орн.) «сиворакша, сиво-воронка, Согасіаз §агги1П8 Б.» Ж; — р.
сизоворбнка; — результат гаплології та деетимологізації назви *сиво(во)рон(ка) або *сизоворон(ка), що є складними словами.— Див. ще ворон, сивий, сизий. [дзіґерай] «нежить»; — запозичення з східнороманських мов; рум. ]і§агаіе «згага; хвороба тварин, що полягає у запаленні глотки», молд. жигзрае «ТС.» утворені ВІДПОВІДНО ВІД руМ. ]І£ «згага», молд. жиг «тс.», запозичених з слов’янських мов (пор. схв. [жиг] «рана, шрам», пов’язане з жигати «завдавати гострого болю, колоти» —УгаЬіе Во-тапозіауіса 14, 141) або з рум. ]’і§агі «схуднути, змарніти», молд. жигзрй «тс.», що є запозиченнями з угорської мови або пов’язані з слов. гі§аіі (Тікііп 871; Сгапіаіа 253). —8сйе1исіко 132; СДЕЛМ 139; ПЕРМ 436; Каїихп. 14; Вагсгі 289. — Пор. джйгра, джиґира. [дзідик] (зоол.) «землерийка, Зогех агапецз» ВеБ; — неясне; можливо, результат видозміни деетимологізованих форм типу [дзюрдзик, жджок] «тс.», зближених з дїдик, дідок на основі звукової подібності. — Пор. дзюрдз, дїдик1, жджок. [дзілинь-котора] «шкіряна торбина, мішок для збирання грошей у церкві» Ж, {дзінь-катбра] «тс.» Ж, {дзінькатор} «калитка» Пі;—неясне; перша частина слова пов’язана (вторинно ?) із звуконаслідувальним дзінь, дзелень. [дзіндзівер] (бот.) «калачики, мальва, Маїуа (таигШапа) Б.», {дзйнзівер Пі, дзінзівер Мак, жинзівер, зінзівер, дзюндзя Мак, дюндзя] «тс.», [дзіндзюр] «собача рожа, Бауаіега ікигіп§іаса Б.» Мак, {зензівер} «калачики лісові, Маїуа 8І1уЄ8Ігіз Б.» Мак, {зінзівер, зінзівір] «тс.» Мак; — р. {дзиндзивер, зинзивер] «Маїуа шаигіііапа», {зинзивей] «Маїуа ризіПа, Маїуа аііуезігіз», п. [гагхсбг] «імбир», [гагхуіг], ч. слц. хагуог, болг. джинджифйл, схв. [гіпгіЬег, сГіпсГіЬег, сігеп(сіг)еііі, сГепсГеПП «тс.»; — запозичення з італійської мови; іт. гепгего «імбир», [хепхоуего, хепгауего] через латинську (гіп§іЬег(і) «тс.»), грецьку (піз-ньогр. £і-ррРєрід «тс.») та арабську мови запозичено з мови палі (зіп§іуега, від дінд. 8гп£ауегаш «свіжий імбир», дослівно «рогоподібний корінь»), звід ки іншими шляхами прийшло також слово імбир; на грунті східнослов’янських мов на деякі мальвові перенесено назву імбиру, ймовірно, за схожістю будови коренів або за пряним запахом; припускається також запозичення з індійських мов через посередництво турецької та арабської (тур. ар. хепсігеїіі). — Фасмер II 94, 97, 129; Преобр. І 252; Потебня к ист. зв. II 67; Масйек Е8ЛС 712; БЕР І 365; Младенов 192; 8кок І 480 — 481; Мікі. Е\У 420; Вегп. І 259; БокоІзсЬ 153; К1и§е—Мііхка 327; 8іпі1аиег 8а8 14, 130. — Пор. імбир. [дзіндзівер-зух] «молодець, хват»; — бр. {дзеньдзівір} «неповоротка людина, ледар», {дзендзівірьщь} «марнувати час, ледарювати»; — складається з синонімічної пари слів; перше з них дзіндзівер, очевидно, пов’язане з назвою високої стрункої рослини {дзіндзівер} «мальва» (пор. Потебня К ист. зв. 63); думка про зв’язок бр. {дзеньдзівір} із фразою «дзень ідзі у вір» (Носович 129) є невірною (див. 8егесй 7Г81РЙ 23, 160).— Див. ще дзіндзівер, зух. дзіндзора, дзіндзура—див. ґіндзура. дзінь (вигук, що передає тонкий дзвін), дзінь-дзінь «тс.»;—р. дзинь, дзйнькать, бр. дзьін, дзьінкаць, п. сіхігї, сігуп, ч. сігіп, сігіпкаіі, болг. дзян;—зву-конаслід. утворення, аналогічне до дзень, цінь і под.; пор. також лит. сігіп, англ. Ііп^іе. — 8Іа\узкі І 205; РогчсасіоУ'зкі ЛР 5, 137; БЕР І 379; Младенов 156. [дзінькувати] «дякувати» Ж, Іпо-дзіньковання] «прощальна промова священика над домовиною покійного» Ба, ст. денковати «дякувати» (XVII ст.); — бр. {дзеньковать} «тс.»; — запозичення з польської мови; п. сіхі^кохуас «дякувати» утворено від сіхі^кі «подяка», що походить від свн. сіапс «тс.; думка».— Онншкевич Исслед. п. яз. 231; КісййагД 45; 81а\узкі І 204; Вегп. І 193—194,— Див. ще дяка. [дзоз] «кокетлива людина, франт» Я;— неясне. [дзор-дзор] (вигук, що передає брязкіт) Ме, {дзбркати} «брязкати (вшибку)» Ме, {дзуркати} «брязкати, бряжчати» МСБГ, {дзбркало}, {дзуркало] «дзвінок; калатало, брязкальце» МСБГ; — очевид
но, запозичення із східнороманських мов; рум. гог (вигук, що передає дзенькіт, брязкіт; пор. похідні від нього хогпаі «дзвеніти, дзвякати, брязкати», гбгпеі «брязкіт, дзвін»), молд. зор «дзінь» є звуконаслідувальними утвореннями.— БІЖМ 959—960. дзуґа —див. цуґа. [дзудзуснути] «дзвінко ВИПИТИ» Я; — експресивне утворення звуконаслідувального характеру; пор. з подібним значенням джуклити «жадібно пити», дудлити «тс.», р. [джвйкнуть] «ударити прутом; випити чарку горілки», п. сіусі-пфс зі^ «випити (зокрема горілки)». дзусь (вигук для відгону котів); «зась, не можна», дзус, дзуськи, дзуски, [зу До, зус До] «тс.»;—афективний вигук, очевидно, з первинним значенням відгону, заборони, звернених до котів (пор. свистячі звуки в інших вигуках, що стосуються котів; укр. киць-киць, р. кис-кис, брьісь та ін.). [дзюба1] «дівчина з обличчям, поритим віспою», [дзюбана дівка} «тс.», [дзюбастий] «рябий від віспи», дзюбатий «тс.»; — р. [дзюба] «рябий, поритий віспою» (з укр.), [дюбаньїй] «тс.», ч. ФиЬаіу «рябий»; — утворено від дзюбати «клювати» (обличчя наче подзюба-не). —Див. ще дзюбати. [дзюба2] «дівчина» Ж; — п. сігіиЬа «тс.» (з укр.); — неясне; Трубачев (Терм, родства 56—57), зіставляючи з п. [сігіо-ра] «дівчина», болг. м. [чупа] «дівчина, дочка», припускає можливість запозичення з албанської мови; алб. дире «тс.», неясного походження, непереконливо виводилося (Меуег Е\Г 450) від серб, чупа «жмут волосся», чупа «жінка з нечесаним волоссям». — Пор. дзьб-па1. дзюбати «дзьобати; довбати», дзюб (вигук, що позначає дзьобання), дзюб «дзьоб», [дзюбка] «тс.», дзюбак «тс.; мотика, кирка; [(орн.) вид голуба з довгим дзьобом МСБГ]», [дзюбань] «дзюбатий», [дзюбай] «тс.» Ж, [дзюбер] «послід від зерна» КІМ, [дзюбок] «дзьоб; носок взуття» МСБГ, [дзюбок] «гострий залізний гак на спеціальному інструменті карпатських дереворубів», [дзюбрик] «пташина лапка» Ж, [дзюбун] «той, хто дзьо бає», дзюбатий «з великим дзьобом», [дзюбастий] «тс.»; — р. [дзюбать] «дзьобати», бр. дзюбаць «тс.; довбати чимсь гострим»; — запозичення з польської мови; для п. сігіиЬас (відоме з XVII ст. у значенні «видовбувати, робити виїмки», пізніше «дзьобати»), спорідненого з ч. сГиЬаК «довбати, дзьобати», сі'оиЬа-іі, [сііЬаіі, сГиЬкаі'], слц. й'иЬॠ«тс.», р. [дюбать] «дзьобати», припускається зв’язок з ст. сігіиЬ' (сігіир', сіир') «дупло», що походить з іє. *(ІЬеиЬ-, *сШеир-«глибокий і порожній»; варіант з кореневим о (сігіоЬас), засвідчений з XVIII ст., з’явився під впливом фонетично та семантично схожого слова хоЬас «їсти, дзьобати» (XV—XVIII ст.); припущення (Вгйскпег 113, 655) про приставне (і в п. сігіиЬ < псл. гоЬь (подібно до сіхссоп з давнішого гуопь) неприйнятне,—Біатекі І 205—206; ЛР 36, 278; ПіізсЬЛРЗІ, 145; МасЬек Е8ЛС90, 100; НоІиЬ—Ьуег 142. — Див. ще дупло — Пор. дзьоб. [дзюгура] (орн.) «дятел» ЛЧерк, [дзю-ра] «тс.» ЛЧерк; — неясне. [дзюндзя1] «висяча прикраса» ВеБ; — болг. джунджур «льодова бурулька», схв. ФіпсїиЬа «прикраса з скляних кульок», сїіпсіиуа, сїипсіиуа «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. §убп£у «перлина; скляна прикраса», §уйпу§у «тс.» походить з давньотюркської мови; тюрк. ст. уіпсй, кипч. ]іп]й, тур. іпсі, тат. ап]й «тс.» зводяться до кит. сеп-си «перлина», від якого походить також р. укр. жемчуг.— 8кок І 481; МЬГГЕБг І 1134—1135. — Пор. гбя-дюндя, дженджеруха1, ДЗЙНДЗИК, жемчуг. [дзюндзя2] «уиіуа (?)», [дзюндзик] «розпусник» Я, [дзюнька] «повія» Я; — неясне; можливо, пов’язане з утвореннями звуконаслідувального характеру укр. [дз/одзї] «мочитися», бр. [дзюн-дзиць] «тс.»; імовірно, сюди ж бр. [дзюндзя] «п’яниця, ледар», п. [сігіипсіхіа] «п’яниця»; Максимович (Собр. соч. II 1877, 523) пов’язує укр. дзюндзя з слц. О'ипсі'а, що зустрічається в приспіві однієї з найстаріших словацьких веснянок, а також у деяких західноукраїнських піснях; у такому разі це слово
було б тотожне з дзюндзя1 (див.).— Пор. гбя-дюндя. дзюр (вигук, що передає дзюрчання води), дзюрити «текти струмком», дзюркотати, дзюркотіти «тс.», дзюркнути «политися струмком», дзюрчати «текти з шумом», [джуріти] «текти струмком» Ж, [джюрканити] «лити; дудлити, багато пити» МСБГ, [джурканити, джор-ґанити] «тс.», [джурчати] «текти з шумом», [дз«щ] «джерело», [джюркало, джюркач, дзюркач, чюркач] «тс.» МСБГ, дзюркіт «шум від протікання води», [дзюркбтонька] «вода, що дзюрчить», дзюрбк «цівка; [струмок, що витікає з криниці по дерев’яному жолобу МСБГ]», дзюркотливий, дзюрчлйвий, дзюркбм «струмком»; — р. журчать, бр. дзюр-чаць, журчаць, п. гіиггус «іти (про дощ)», ч. гигсеі «дзюрчати» (з рос.), слц. дгигсІгаГ, бгигсаГ, вл. гигсес «тс.»; — північнослов’янське звуконаслідувальне утворення, паралельне до цюрити. — Кобилянський Мовозн. 1976/ 6, 32; Шанский ЗСРЯ І 5, 300; Фасмер II 68; Преобр. І 238—239; Горяев 112; Біашзкі І 105 -106; Мікі. Е\У ЗО,— Пор. цюрити. [дзюра] «діра»; — запозичення з польської мови; п. дгіига є прямим відповідником укр. [дюра] «діра» (див.). [дзюрдз] (зоол.) «землерийка, 8огех» ВеНЗн, [дзурдз, дзюрдзик, джурдз] «тс.» ВеНЗн; — пов’язане з [жджок, рджок] «тс.»; характер зв’язку і етимологія неясні.— Пор. жджок. [дзябочка] (вид птаха) Я; — очевидно, зменшувально-пестлива форма від [дзябок] «зяблик, Егіп§і11а соеїеЬз Б.» (Шарлемань 19), що є одним з варіантів назви зяблик; до переходу з > дз на початку слова пор. змій > [дзмій], [зер-кало] > дзеркало, зяб > [дзяб] і под. — Див. ще зяблик. дзяв (вигук, що передає гавкання цуценяти), цяв «тс.», дзявкати «гавкати; [настирливо, невідступно просити МСБГ]», дзявкотіти, цявкати, [дзя-вір] «дзявкання», дзявк «тс.», дзявкало, дзявкіт, дзявкун; — р. тяв, бр. дзяу-каць «гавкати», п. бгіашкас, бгіаикас «тс.», болг. джяв (вигук, що передає гавкання), джаф «тс.»; — звуконасліду вальне утворення, аналогічне гав.— Фасмер IV 139. [дзявеля] «довгорогий віл» Ж; — неясне. дзяволйти «дзявкати», [дзяволіти] «завиваючи гавкати» Ж;—запозичення з польської мови; п. [дгіамюііс] «скавучати; тихо плакати (про дітей); сваритися)» є, очевидно, експресивним утворенням на базі звуконаслідувального дієслова сі/іа\\'кас «дзявкати». [дзяма] «юшка, м’ясний відвар; фруктовий сік МСБГ», [дзєма] «відвар картоплі, квасолі та бобів із шматочками хліба Г; густий сік; підлива, юшка Ж», [дзема] «тс.» Я; — п. бгіаша «затірка», сіата «тс.», сіатка «густа затірка» (з укр. ?), слц. дгата «сік; почавлені фрукти»; — запозичення з схід-нороманських мов; рум. геата «відвар, сік, соус», молд. замз «відвар, суп, сік» запозичені, очевидно, ще в пізньола-тинський період (ОБІ/М 953) з грецької; гр. «відвар» пов’язане з £є<в (<£єосо) «киплю, варю(ся)», що відповідає дінд. уазаїі «б’є джерелом, кипить».— Пономарів Мовозн. 1973/5, 61; Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 105— 106; Дзендзелевский Молдаванизмьі 154; Бевзенко НЗ УжДУ 26, 105—106; Ша-ровольський 36. заходозн. 53, 59; Дес-ницкая Сл. язьїкозн. 158, 160; Бсйеіисі-ко 132; УгаЬіе Нотапозіауіса 14, 140; Мі|а-Агта? та ін. Нотапозіауіса 16, 100; Сгапіаіа 249; Масіїек Е8ЛС8 105; СДЕЛМ 147; Егізк І 612; Воізасц 309. [дзямдзя] «кваша» (про людину) Я; — запозичення з польської мови; п. дгіат-бгіа «неповоротка людина, розтелепа», сіашсіа, сігіагщігіаіатсіа, бгішпсігіа, бгібтсігіа, бгіата «тс.», як і бгіатас «неохоче їсти, робити повільно і погано», дгіатсігіас «бурмотіти, невиразно говорити», є утвореннями звуконаслідувального характеру, пов’язаними з вигуком бгіат-бгіат, що передає повільне, флегматичне мовлення.—Вгйскпег 113. [дзямйга] «м’язга; товкач, яким товчуть ягоди або виноград» ВеУг, [дзямй-гати] «давити ягоди, виноград» ВеУг, — очевидно, експресивне утворення на основі слова [дзяма] «сік; відвар» (див.).
[дзяндра] «солона юшка із залишків мамалиги» Ме; — запозичення з молдавської мови; молд. жяндрз (джяндрз) «юшка із залишків мамалиги», можливо, пов’язане з рум. )апІ «сироватка», звідки також укр. жентйця (див.). дзяпка, дзяпканйстий, дзяпкати — див. цяпка. [дзярати] «кричати; сперечатися, лаятися» Ж, [зяркати(й)] «крикливий, галасливий» Л;—неясне; можливо, афективне утворення. дзьоб, [дзоб] ВеБ, [дзьобак] (орн.) «дятел, Рісиз Б.» Ж, [дзббавка] (орн.) «дятел; повзик, ЗіНа еигораеа Б.» ВеБ, [дзьобань] «мотика, кирка з гострими кінцями», дзьобатий «з великим дзьобом», дзьобати, [дзббати] ВеБ, піддзьобок «частина шиї під дзьобом»; — бр. дзеб «дзьоб»;—запозичення з польської мови; п. сігіоЬ, бгіиЬ виникло в XVIII ст. як вторинний дериват від (ІгіоЬас (< дгіиЬас), де о, як і в ч. сІ'оЬа-Н «дзьобати», з’явилося внаслідок зближення з фонетично та семантично схожим гоЬас «їсти, дзьобати» (XV—XVIII ст.). —ЗІадакі І 205—206; Міізск ЛР 31, 145—150; МасЬек Е8ЛС 90; НоІиЬ — Ьуег 137. —Див. ще дзюбати. [дзьобавка] «каша з пшениці»; — р. [зобь] «їжа; корм», [зобец] «ячна полова», др. зобь «корм», ч. гоЬ «корм (пташиний)», болг. зоб «зерно для годівлі худоби», зобя «годую зерном», схв. здб «овес», забити «годувати зерном»;— псл. гоЬь «їжа, корм» (очевидно, спочатку «зерно»), пов’язане з гоЬаіі «поїдати (клювати) зерно»; в українській формі початкове дзь є результатом вторинного зв’язку з дзьобати. — Див. ще зо-бати. [дзьобня] «чотирикутна вовняна торба, що одягається через плече», [дзьо-бенка, дзьббленя Ж, дзьоблйна МСБГ, дзюблйна] «тс.»; — р. [зобня] «торба для вівса (коням)», [зобнйца] «тс.», др. зобь-ня «міра сипких тіл», зобьница «тс.», болг. зобник «кінська торба», м. зобник «торба для вівса», зобнйца, схв. здбни-ца «тс.»;—похідне утворення від псл. гоЬь «їжа; корм» (очевидно, спочатку «зерно»); первісне значення «торба для зерна»; пор. споріднені лтс. геЬепіекз «торба з вівсом для коня», лит. гіЬіказ «торбинка». — Див. ще зобати.— Пор. дзьобавка. [дзьббро] «ребро», їзьббро] «тс.» Ве-За;—запозичення з польської мови; п. [гіоЬго, гіеЬго] «тс.», фонетично закономірні для мазурського діалекту, походять через проміжне гхеЬго з псл. геЬго; до переходу початкового з > дз в українській мові пор. зяб > [дзяб], змій > [дзмій], [зеркало] > дзеркало та ін.— Вгйскпег 654. — Див. ще ребро. [дзьовбак] (орн.) «дятел, Рісиз Б.» ВеУг; — результат контамінації [дзьобате] «тс.» з дієсловом довбати. — Див. ще дзьоб, довбати. [дзьоґати] «клювати ВеБ; колоти; (перен.) дорікати МСБГ», [дзьогані (орн.) «дятел, Рісиз Б.» ВеНЗн; — результат видозміни форми дзьобати, можливо, під впливом [дьбгнути] «штовхнути, кольнути». [дзьоґлик] (орн.) «дятел, Рісиз Б.» ВеНЗн, [дзьдґладок, дьбґлик] «тс.» ВеНЗн;— результат видозміни форм [дзє-ґлик < д'єклик < дєтлик] «тс.» (діалектних варіантів форми дятлик) під впливом [дзьогати) «клювати». — Див. ще дятел. — Пор. дзьогати, дьокул. [дзьбпа1] «дівчина»; — запозичення з польської мови; п. [бгіора] «тс.; підліток», зменш, [бгіорка, бгіорі^], згруб. [бгіоріа§а] етимологічно неясне; можливо, пов’язане з йгіосЬа «тс.»; Труба-чов (Терм, родства 56—57), зіставляючи п. [бгіора] з укр. [дзюба] «дівчина», болг. м. [чупа] «тс.; дочка», припускає можливість запозичення з албанської мови; алб. дире «тс.» неясне, непереконливо пояснювалося як запозичення з сербської (схв. чупа «жмут волосся», чупа «жінка з нечесаним волоссям» — Меуег Е\У 450). — Пор. дзюба2, дзьбха. [дзьопа2] «стара хустка»;—запозичення з польської мови; п. [сігіора] «хустка» неясне. [дзьоркач] (орн.) «зеленяк, СЬІогіз сЬІогіз Б.»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до [деркач, дзвенкач] «тс.»; назва зумовлена, очевидно, своєрідним криком та співом птаха.— Пор. дзвенкач.
[дзьохаї «дівчина, жінка»; — запозичення з польської мови; п. [дгіосЬа] «дівчина», сігібсЬа, дгіоисЬа, сІгіохусЬа «тс.», зменш, [сігіозгка, сігібзгка] є деформованим скороченням слова сі/іехси-сЬа, утвореного від сі/іехса «дівчина», відповідника до укр. діва; пор. інші експресивні форми, що виникли в польській мові з сігіехуисЬа: [бгіеисЬа, бгіа-исіта, бгіхуисйа, бгіоза]. — Див. ще діва. дибати «ходити повільно і незграбно, ходити на ходулях; дріботіти, чимчикувати Ж», дибитися «ставати дибом; ставати на диби», дибуляти «ходити повільно, шкандибати» [дибцювати] «тс.» Я, диб, диб-диб (вигук, що відображає переступання ніг), дибе-дибе, дибки-дибки, дибуль, дибуль-дибуль «тс.», дибу, дибу (приспів у пісні), дибуні (дит.) «ходити», дибусі «тс.», дйба (іст.) «знаряддя катувань», мн. диби «ходулі; (іст.) колодки, які накладали на ноги арештантів; [триніг для підвішування колиски Л]», [дйбан] «хто погано ходить» Я, дйбка «ніжка у стола; підставка», дйбці зменш, до диби, дибйці «тс.», дйба «сторчма», дибом «тс.», диби (у виразі стати на диби), дибка «на диби», дибки «тс.», дйбки-дйбки «навшпиньках», дибулі «на диби», дибула (у виразі дибула стати «стати дибом»), дйббшки (у виразі на дйббшках «навшпиньках»), [дибуляка] Я, видибати «важко виходити, важко сходити нагору», вйди-буляти «важко зійти нагору», здибати «зустріти; забити в колодки», здибити «підняти вгору», здиблювати, здйбле-ний, здйбочки (у виразі на здйбочках «навшпиньках»), надйбати «зустріти, знайти», [надйбки] «навшпиньки» Л, [на-дйбках] «навшпиньках» Л, [надибок] «дибом» Я, [навдйбашках] «навшпиньках» Л, [навдйбашки] «навшпиньки» Л, [нав-здйбешки] «тс.» Л, [навздйбцах] «навшпиньках» Л, [наздйб] «назустріч», подибати «поплентатись; зустріти, знайти», придибати «приплентатись; [піймати, захопити, застигти Неді», [приди-баха\ «вигадка, небилиця Л; схильність Нед», [придйбачка] «пригода», [придй-башка] «тс.; привід Нед», [прйдибка] «епілепсія; біль у животі» Нед; — р. [доїдать] «іти, ходити, крокувати; іти ти хо; іти нетвердо, невпевнено, з труднощами; іти швидко, великими кроками; ходити без мети, швендяти, тинятися; ставати навшпиньки, ходити навшпиньках; стояти без діла, стовбичити; гойдати, хитати, розгойдувати; гойдатися на гойдалці; дрімати, клювати носом», бр. дьібаць «ступати, піднімаючись навшпиньки; шкандибати; іти, ходити», др. дьібати «ходити крадькома», п. йуЬас «чигати, чатувати, цілитися; (заст.) іти обережно, крадькома, підстерігати; прямувати; обережно підходити, повільно переслідувати; [досягти, зустріти; іти поволі, раз у раз обертаючись; іти в темряві]», нл. сіуЬаз «штовхати, штрикати; попадати; рухати, стукати (про серце), битися», схв. сііЬаіі зе «хитатися, коливатися»;— псл. сІуЬаіі «ходити з метою що-небудь знайти; ходити, оглядаючи місцевість; обстежувати», давніше «шукати чого-небудь під ногами; копирсати землю, болото чи сніг, шукаючи чого-небудь; колупати; тикати; робити заглибини», ітератив до *ФьЬаіі «тс»., далі пов’язане з ФьЬгь «долина, ущелина», стел. дтшрк «тс.», укр. дебр(а) «яр, улоговина», болг. [д^бок] «глибокий»:— споріднене з р. [дюбать] «клювати, дзьобати», п. ст. сігіиЬас «видовбувати», лит. сіиЬйз «глибокий», ййЬіі «ввалюватися, впадати; осідати», гот. сііирз «глибокий», двн. ііоі «тс.»; іє. *с1ЬеиЬ(Ь)-/ сіЬиЬ(Ь)- «глибокий, порожній; заглибина; кіл; клин; бити»; іменникові значення «палиця, жердина, ходуля» розвинулись на основі значення «тикати, копирсати», значення «дерев’яна колода з заглибинами для ніг» — на основі значення «видовбувати»; інші точки зору див. у ЗССЯ 5, 197—198. — Мельничук Мовозн. 1975/5, 46—54; 8сЬизіег-8ешс 81. ХУогЬі. 14; Фальк 8с.-81. 4 , 273— 274. — Див. ще дбати. див «зле божество у вигляді птаха; міфічна тварина»;—р. див «міфічний птах, що віщує нещастя; одуд; чудовисько; велетень; демон», др. диви «чудовисько, §гурЬиз», п. сііш «демон», ч. (Зіу «міфічний птах, що віщує нещастя», болг. див «велетень; злий дух; чудовисько», дйва «зла чаклунка», самодйеа «тс.», м. див «велетень», схв. див «тс.»;—
загальноприйнятої етимології не має; вважається давнім сармато-аланським запозиченням (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 52) або запозиченням з перської мови через посередництво тюркських, пор. тур. сіеу «демон, злий дух, велетень», перс, сіеу «демон», ав. баеуа- «божество; демон, злий дух», інд. сІеуаЬ «бог», споріднені з лат. сієш (<*деіуоз), лит. сііеуаз «тс.», псл. сііуш «дикий», сііуо «диво» (Горяев 91; Мікі. ТЕ1 КасЬіг. І 29; Е\У 46; Вегп. І 202; Маскек Е8ЛС 119; 8кок І 409; проти Ме-лиоранский ИОРЯС 7/2, 287; БЕР І 384); припускається також, що слов’янське слово є здавна успадкованим індоєвропейським, як і іранські (БЕР тж; Роїак 81ауіа 46, 288); не виключається й вторинне зближення запозичення з псл. сііуь «дикий». — Шанский ЗСРЯ І 5, 112; Фасмер І 512; ЗССЯ 5, 35; Мар-тьінов Язьік 46—47; Менгес 192—193; Зеленин II 99; Оикоуа 2181 24/1, 12— 13. — Див. ще дйвий, дйво1. диван «канапа; збірка східних поезій; (іст.) державна рада в Туреччині»; — р. болг. м. диван, бр. дьіван «тс.», п. сіу-\сап «килим; (іст.) державна рада в Туреччині», ч. сііуап «канапа», сііуап «(іст.) рада в Туреччині; збірка східних поезій», слц. сііуап «канапа; збірка східних поезій», схв. диван «канапа; (іст.) рада, нарада, бесіда», слн. сііуап «канапа; державна рада в мусульманських країнах»; —запозичення з турецької мови (у першому, більше вживаному значенні,через посередництво західноєвропейських мов, пор. фр. сііуап «канапа; (іст.) державна рада в Туреччині», н. Біхсап «тс.»); тур. сііуап «збірка творів; вища рада; суд» запозичено через посередництво арабської мови з перської (перс. сіТуап «збірка віршів; суд; (іст.) державна рада; канцелярія для складання дипломатичних документів»); значення «канапа» запозичено в європейські мови з арабської мови Єгипту. — СІС 207; Макарушка 7; Шанский ЗСРЯ І 5, 112—113; Фасмер І 512—513; Горяев 91; 8іашзкі І 187; Вгйскпег 107; Кораііп-зкі 248; Маскек Е8ЛС 119; НоІиЬ— Ьуег 136; БЕР І 384; Младенов 127; Мікі. ТЕ1 І 285; Вегп. І 202; Мікі. Е\¥ 46; БокоізсЬ 42; Паихаї 251; Кіеіп 467.— Пор. дуван. [дйвдерево! (бот.) «дурман, Паіига зігатопіит», [дйвдерев, дивдир Мак, див-дур МСБГ! «тс.»;—п. сіухусіегехуо «дурман», сііхусіегехуо «тс.» (з укр.);—очевидно, результат деетимологізації і видозміни назви [дендера] «тс.» (див.). диверсія, диверсант, диверсійний; — р. болг. диверсия, бр. дьіверсія, п. сіу-\уегз]а, ч. сііуегзе, слц. сііуеггіа, вл. сіі-\уегзі]а, м. диверзща, схв. диверсща, ди-верзи]а; — запозичення з німецької або французької мови; нім, Піуегзібп «диверсія» походить від фр. сііуегзіоп «відхилення, відвернення; (військ.) диверсія», яке зводиться до слат. сііуегзіо «відхилення», пов’язаного з дієсловом сіі-уегіеге «бути відмінним, розходитися», утвореним за допомогою префікса сіі-(сііз-) від уегіеге «повертати», спорідненого з псл. *уьгіеіі, укр. вертіти.— СІС 208; Шанский ЗСРЯ І 5, 114; Фасмер І 513; Кораііпзкі 248; НоІиЬ—Ьуег 136; Кіеіп 468; М'аШе—Ноїт. II 763— 765. — Див. ще дис-, вертіти. [дивйзія] «диво»; — експресивне утворення на базі слова дйво (пор. подібне [дивація] «дивина»); можливо, виникло в бурсацькому арго як результат зближення з лат. уізіо «видіння, явище, образ». — Див. ще дйво1.— Пор. диво-вйзія. [дйвий! «дикий», [дйвійі «тс.» Пі; — р. [дйвий], бр. [дзйвьій] «лісовик», др. дивий «дикий», п. сіхіхуу, ч. сііуу, сііуі, слц. сііуу, вл. сіяіхуі, нл. £і\уу, болг. м. див, схв. дйвлй, слн. сііуіі, стел. Дивин;— псл. *<ііу-ь «дикий», споріднене з *сіік'ь «тс.»; поширення кореня *сіеі-суфіксами -у-ь і -к-ь); мабуть, ще на праслов’янському грунті *сііу'ь поширилося також суфіксом -ь]- (укр. [дйвій], р. [дйвий], ч. ст. сііуі, стел, дивии та ін.); — далі зіставляється з дінд. сіеуаЬ «бог», прус, (іеіху(а)з, лит. сііеуаз «тс.», лтс. сііеуз «небо, бог»; як паралелі наводяться також лтс. сііеуа гаїез «бур’ян», сііе-уа гиозіз «дикі гуси» (власне «божа трава, божі гуси»), лит. сііеуо кагуйіе (ент.) «сонечко» (власне «божа коровка»).— Фасмер І 513; Преобр. І 184; Вгйскпег 113; МасЬек Е8ЛС 118—119; НоІиЬ-
Кор. 102; ХиЬаІу 81. а сі. І 2, 94—95; БЕР І 381—384; Младенов 127; 8кок І 202—203; ЗССЯ 5, 35—36; 81. ргазі. III 228—231; Вегп. І 303—304; Меіііеі Еіийез 363, 378—379; Тгаиітапп 54.— Див. ще дикий. — Пор. дйво1. дивйна (бот.) «коров’як, УегЬазсит Б.», [деванка] «дивина чорна, УегЬазсит пі§гит Б.» Мак, [девина] «дивина» Мак, [дєвина] «дивина скіпетровидна, УегЬаз-сшн ІЬарзіГогте 8сЬгас1.» Мак, [дивана] «дивина ведмеже вухо, УегЬазсит ІЬар-зиз Б.» Пі, [диванна Мак, давань Ж] «тс.», [дивино] «дивина залізняковидна, УегЬазсит рЬІотоійез Б.» Мак, [диві-на] «дивина» Мак, [дівана] «дивина ведмеже вухо» Мак, [діванна] «дивина скіпетровидна» Мак, [дівенна] «дивина» Ж, Мак, [дівана] «енотера дворічна, Оепо-ІЬега Ьіеппіз Б.», [дівана] «дивина» Мак, [діванна, дівіна] «тс.» Мак;—р. [диве-на] «коров’як», [дивина], бр. дзіванна, п. сігіелуаппа, сігілуігпа, ст. сігйуаппа, сігіедуапа, сігіеупапа, сІгіеАУІпа, ч. сііуі-па, сіеуіпа, слц. [сігіеуапа], вл. сіййуігпа, болг. [дивйзна], схв. дйвизма, [дивин, девин], слн. сііуіп «тс.»;—псл. сііуіпа, сііуігпа, похідні від *с1іу'ь «дикий»; пор. аналогічне болг. дивина «дичина»; висловлювалося також припущення про зв’язок з сііуо «диво», зумовлений уявленням про чудодійність рослини (Ма-сЬек Е84С 119; Магез УР8 3, 1960, 9—10), або з сііуіН *«ясніти» (дивина вживалась для освітлення) (81. ргазі. III 219—221). —Горяев Доп. 2, 10; 81а\узкі І 198; Вгйскпег 111; БЕР І 385; Вегіа] Е88І І 103; ЗССЯ 5, 32, 33. дивйтися «глядіти», [дивйти] «дивувати» Ж, Удивлятися] «дивуватися; роздивлятися» ВеУг, Удйвень] «хліб у вигляді кільця, крізь який наречена дивиться на гостей», [дивйдло] «вид», видивити (у виразі в. очі «зіпсувати очі»), додивитися «помітити», додивлятися, [вдивлятися] «задивлятися, помічати», ст. дивитися «дивуватися (XV ст.), глядіти (XVII ст.)»; — р. дивйть(ся) «дивуватися», бр. дзів’щца, др. дивити(ся) «тс.», п. сігілуіс «дивувати», ст. Ьгілуіс зі$ «дивуватися», ч. сііуіН зе «тс.», йі-уаіі зе «дивитися», слц. сііуіі' за «дивуватися», сііуаі' за «дивитися», вл. сігйтас зо «дивуватися», нл. яілуаз «дивитися», йіхмаз зе «дивуватися», болг. дивя (се) «дивувати(ся)», м. диви се «дивуватися», схв. дйвитисе «захоплюватися», слн. сіі-уііі зе «дивуватися», стел. диеиТи са «тс.»;—псл. (ііуііі 3£ «дивитися з інтересом, подивом», очевидно, похідне від сііуо «диво»; в українській мові значення «глядіти» є вторинним, що розвинулося з давнішого «дивитися з подивом»; псл. (ііуііі з^ пов’язують також з іє. *(1еі- «блищати, ясніти», поширеним суфіксом-ц- (81алузкі І 209; Преобр. І 184; Вгйскпег 114; Вегп. І 203; Тгаиітапп 50; Рокоту 183—184; інакше Коглуайолузкі 8іис1іа 62, прим. 2), тоді спорідненими є лит. [Ьеіуоіі] «спостерігати», гр. бєато «здавався», 6т]Ход «видимий, ясний», бєєХое «тс.», дінд. (11-ууаіі «випромінює», а також численні назви неба та богів; є малопереконливі спроби пов’язання також з дінд. (ІЬТ-«думка, молитва», сІЬїга «мудрий» (Мікі. Е\У 46; Меіііеі Еіийез 372—373; РЕ8 6, 167—168; ХиЬаіу 8і. а сі. II 2, 95; Реі-сЬеІі К2 39 , 50; МасЬек Е8ЛС 119).— ЗализнякВСЯ 6, 34; Шанский ЗСРЯ І 5, 115—116; Фасмер І 513; Горяев 91; Но-ІиЬ—Кор. 101; БЕР І 386; Вегіа) Е88.1 І 103; ЗССЯ 5, 32—33; Мїаїйе—Ноїт. І 345. — Див. ще дйво1. дивіденд;—р. болг. дивиденд, бр. дьівідзнд, п. сіулуісіепсіа, ч. слц. сііуі-сіепсіа, м. дивиденда, схв. дивйденда, слн. сііуісіепсіа; — інтернаціональний фінансовий термін (англ. сііуісіепсі, фр. (1І-уісіепсіе, н. Піуісіепсіе та ін.); походить від лат. (іТуійепйит «те, що підлягає розподілу», пов’язаного з дієсловом (1Т-уійеге «розподіляти». — СІС 208; Шанский ЗСРЯ І 5, 114—11І5; Фасмер І 513; Кораііпзкі 248—249; НоІиЬ—Еуег 136; БЕРІ 385; КІеіп468;АУаИе—Ноїт. І 359. — Див. ще девіз. дивізія, дивізіон; — р. болг. дивй-зия, бр. дивізія, п. (ІуАУІг)а, ч. сііуізе, слц. (ііуігіа, вл. йілуігііа, м. дивизи]а, схв. дивйзион, слн. сііуігііа;— через польське і пізніше французьке посередництво (фр. сіІуізіоп «військова частина») запозичено з латинської мови; лат. (ІТуТзіо «відділення, розділ» пов’язане
з сІТтісіеге «розділяти, ділити». — СІС 208; Шанский ЗСРЯ І 5, 115; Фасмер І 513; Преобр. І 184; Горяев 91; Кора-Ііпзкі 248—249; НоІиЬ—Кор. 101; Но-ІиЬ—Буег 136; БЕР І 385; Кіеіп 468-469; Паигаі 251—252.— Див. ще девіз. диво1, див, дивак, [дивало] Ж, їди-вація] «дивина», дивацтво, [дивеса] «дива» (мн.) Ж, [дивесник Ж> дивець Ж1, дивина, [дйвище], [дйвка] (у виразі нема давки «не дивно»), [дивіння] Я, див-ніщя, дивовйна, дивовисько, дивовище, Ідивдта Г, Ж, дйвощі Ж, дивенний, ди-весний ЖЕ дивний, дивнуватий, [ди-вбзний] Ж, диванний, дивувати(ся), [давити, дивачити], [заднє] «здивування» Ж, задивбваний, [здив] «здивування» Ж, [здйво] «диво», здивований, здивування, [здивілий] Ж, здивачнїти «стати диваком» Ж, [наздйв, на-продйво Ж, переднє Пі], подив, [подивляти] «дивувати, захоплювати», [подивляч] «поклонник» Ж, [поділений], предивний, [предйвенний] Ж. [продйво] «велике диво» Нед;—р. диво, др. диво, бр. дзіва, п. сі/іхсо, частіше сі/іи; ч. слц. сііу, вл. сігіш, нл. гіху, болг. дйвен «дивний, чудовий», схв. диван «чудовий», слн. заст. сііуеп «тс.», стел. ДИВО, ДИР.'К (мн. диеесд, мабуть, вторинне під впливом семантично близького чоудо);— псл. сііуо «диво», субстан-тивована форма с. р., аналогічна до сшіо (пор. чол. р. п. сігіху, ч. слц. сііу та ін.); — очевидно, споріднене з дінд. сІЬТ- «споглядати, спостерігати»; менш переконливим є зіставлення (Вегп. І 203; Рог-ххасіохх’^кі НО І 103) з дінд. сієузЬ «божий; бог», лат. сііуиз «божий», сієш (<*с1еіуо8) «бог», лит. сііеуаз «тс.», що зводяться до іє. *с1еі-и- «ясний»; розглядається також як зворотний дериват від біуіН (Зіашзкі І 209) або ШуаН (Ма-сііек Е8.1С 118): сНу-ь, сііуо : сііуііі з^, як сидь, сшіо : сиН, подібно і гр. Оайро: : 'б’єаоріаі (Вегп. І 202); лит. сіу-уаз «диво» запозичено з білоруської мови (Зкагйгіиз 64). —Шанский ЗСРЯ І 5, 115—116; ЗализнякВСЯ 6, 34; Фасмер І 513—514; Преобр. І 184; Горяев 91; Вгйскпег 114; НоІиЬ—Кор. 101; БЕР І 385; 8кок І 409 —410; ЗССЯ 5,32—35; 81. ргазі. III 221.— Пор. дивитися. [диво2] «танок, хоровод»;— неясне; можливо, пов’язане з дивитися, диво1 (пор.). [дивобусь] «фламінго»;—штучна складна назва, першою частиною якої є основа див(о)-, а друга пов’язана з словом бусол. — Див. ще бусол, диво1. дивовйжа «незвичайне видовище; дивина; [сцена] Ж», [дивовіжа] «тс.» Ж, [дивовйди] «тс.» (мн.), дивовйддя «видіння», дивовижний, здивовйжений «дуже здивований», навдивбвйжу СУМ, Ж, не-вдивовйжу, удивовижу КІМ;—р. [ди-вдвежа] «диво», п. сі/і\уо\уісі/ «видовисько; дивак; чудовисько, потвора», сіхіхуохуісі «цікава річ»; — складне слово, першу частину якого становить іменна основа сііу(о)- «дивний, цікавий», а другу — дієслівна основа уісі-/уесі- (можливо, що паралельні форми дивовйжа — дивовіжа (р. дивовежа] відбивають ще праслов’янське чергування); на відносну давність утворення вказує кінцевий формант -]а; пор. аналогічні складні слова з подібними ж значеннями [дивогляд, дивогляди, дивозйрка]. — ЗССЯ 5, 35. — Див. ще дйво1, вид. [дивовйзія] «дивовижа»; — експресивне утворення на базі слова дивовйжа або результат взаємовпливу слів дивовйжа та [дивйзія] «диво». — Див. ще дивйзія, дивовйжа. [дивоейл] (бот.) «оман, Іпиіа Неіе-піиш Б.»;—р. [дивосил], п. йгіхуозії «тс.»;—результат деетимологізації давньої складної назви [дев'яейл] та зближення першої її частини з дйво. — Див. ще дев’ясйл. [дивошуб] «сват» Я; — результат видозміни деетимологізованого слова ді-вослюб «тс.» (див.). дигіталіс (бот.) «наперстянка, Пі§і-іаііз ригригеа Б.»; — р. дигиталис, бр. дигіталіс, п. слц. сіі^ііаііз, ч. слн. сіі-§ііа1І8, схв. дигиталис; — слово латинського походження; лат. сіі^ііаііз «такий, що стосується пальця», йі^ііаіе «наперсток» утворено від сіі^ііиз «палець», яке виникло, можливо, з *сііс-ііи8 «покажчик, показник», пов’язаного з іє. *с1еі1<- «показувати», звідки також дангл. іаЬе, Іа «палець на нозі», нвн. 2ейе «тс.»; у значенні ботанічного терміна лат. сіі-§ііа1І8 було запроваджено в 1542 р. ні-
мецьким ботаніком Л. Фуксом як калька німецької назви цієї ж рослини Еіп-§егЬиі (букв, «наперсток», за подібністю форми квітки). — СІС 208; Кораііпзкі 224; НоІиЬ—Ьуег 152; Кіеіп 448; М/аІбе-— Ноїт. І 351. [диготатиі «здригатися, дрижати» Ж, [дигтіти] «тс.» Ж; — Р- їдьігать] «гнутися, хитатися під тягарем; присідати; здригатися», бр. [дьїгаць] «уклонятися; іти повільно, присідаючи», [дьігі] «поклони; повільна хода», п. бу§о!ас «дрижати, трястися», бу§ас «тс.», слц. [бу-§оіас з'е] «трястися», [бу§а['] «соіге»; — загальновизнаної етимології не має; можливо, запозичення з польської мови, де бу§оіас утворено від бу§ас, що пов’язується з вигуком бу§и-бу§и, ст. буксі у к [Зіатекі І 185) або з б^§а «дуга» (Вгйскпег 106); р. [дьігать] зіставляється також з нвн. бискеп «схиляти (голову)», свн. ійскеп «швидко схилятися», іискеп «тс.», снн. бикеп, двн. ІиЬЬап, англ. диск «нахиляти; пірнати» (Фасмер І 557; Преобр. І 205;' Горяев 100; ЗССЯ 5, 198—199; Вегп. І 249); Махек (Е86С8 104) у слц. [бу§оіас з'е] вбачає полонізм неясного походження. дидактика, дидактизм, дидактичний;— р. болг. м. схв. дидактика, бр-дидактика, п. бубакіука, ч. слц. бібак-ііка, слн. бібакііка;—через посередництво західноєвропейських мов (н. Бі-бакіік, англ. бібасіісз) запозичено з грецької; гр. бібахтіхбд «повчальний» пов’язане з дієсловом бібаохсо «вчу», що, можливо, виникло внаслідок дисиміляції редуплікованої основи *бі-бах-охи; споріднене з лат. бізсеге (<*бібкз-кеге) «вчити»; основа бах- походить з іє. * бак-, пов’язаного з *бек «брати, приймати, визнавати». — СІС 209; Шанский ЗСРЯ І 5, 116; Кораііїїзкі 240; НоІиЬ— Ьуег 131; БЕР І 387; Младенов 127; Кіеіп 445—446; Воізасц 185; Егізк І 387. [дйдлавий] «недорікуватий (такий, що вимовляє д замість р)» Ж; — звуконаслідувальне утворення. [дидорця] (бот.) «цикорій, Петрові батоги, СісЬогіит іпІуЬиз Б.»; Ж;—р. [дьідор] (бот.) «дурман», [дудор] «тс.»; — 68 неясне; р. дьідор виводилось від дінд. бЬаііига- «дурман», гінді бЬибЬйга (Ре-іегззоп К2 46, 139); шляхи запозичення не з’ясовані. — Фасмер І 558. дйжма, діжма — див. дежма. дйзель, дизеліст; — р. дизель, бр. дьізель, п. Біезеї, бугеї, ч. розм. біезе-Іоука, літ. Біезеїйу тоіог, вл. бі/е1о\су, болг. м. дйзел, схв. дйзел, слн. бігеї, біезеї;— назва двигуна походить від прізвища його винахідника — німецького інженера Дізеля (Р. Біезеї, 1858— 1913). —СІС 209; Кораііпзкі 223; БЕР І 387; Кіеіп 446. дизентерія, дизентерик, ст. дизентерія (XVII ст.);—р. дизентерйя, бр. дьізентзрьія, п. бугепіегіа, ч. бузепіе-гіе, слц. бугепіегіа, вл. бугепіегі]а, болг. дизентерия, м. дизентерща, схв. дизентерика, слн. бігепіегі]а; —латинізований термін бузепіегіа «тяжкий понос», що походить з грецької мови; гр. боещутєрїа «тс.» утворено за допомогою префікса боа- «не-» від еутєро^ «нутро, кишки, черево», що продовжує іє. *піег- «тс.», звідки і псл. *діг-, укр. нутро. — СІС 209; НйШ-М/огіЬ 14; Кораііпзкі 249; НоІиЬ—Ьуег 145; БЕР І 387; Кіеіп 492; Егізк І 524—525,— Див. ще диспепсія, нутро. [дикан] «інструмент для молотіння» Я, [декан] «терка для тертя соломи на полову» Мо, [деканка] «тс.» Мо;—болг. дикан «дерев’яне знаряддя для молотіння (з гострими камінцями внизу)», дикань, диканя «тс.»;—запозичено з грецької мови (можливо, через посередництво болгарської); гр. тоха^р «молотарка» утворено від тохое «кирка, сокира», що походить з іє. *іик-, звідки і стел, т-ькнжти, укр. тикати; початкове д пояснюється міжслівною фонетикою на грецькому грунті.— БЕР І 388; Скор-чев БЕ 1956/3, 280; Младенов 127; Егізк II 941—942. — Див. ще тикати. дйкий, [диковенний] Ж, диковинний, дикуватий, дичковий, [дикі «дикий кабан», [дикар] «дикун Ж; вид каменю Г; вид голуба Я», [дикарство] Ж, дикість, диковина, диковинка, дикун «дика людина; [дикий кабан ЖЬ>, дикунство, [ди-кунча] «дике порося», дикуха «дикунка», дич «дика орда, дикуни», [діч] «дичина»,
дичавина «глушина», [дичак] «дикий звір; (бот.) дикий горошок Мак», дичина, [дичко] «дикий кінь», дичка «дике плодове дерево», дичок «тс.; [бджолиний рій, що залетів з чужого вулика]; дикий кінь; (бот.) вівсюг», [дикувати-ся] «ховатися» МСБГ, дичавіти, дичіти, здичавілий, задичавілий, задичавлений, [предиковйнний] Нед;-— р. дикий, бр. дзї-кі, др. диши, п. сігікі, вл. сігікі;— псл. (пн.) [*<1ікь] одного кореня З *СІІ\'Т, *сііуьіь (Біатекі І 204; Меіііеі Еіисіез 378—379; Вегп. І 199—200; Тгаиітапп 54); про суфікси *-ко/*-УО див. ще 8о1т-зеп К2 37, 598; Ргаепкеі СИоІіа 4, 38; 8ресМ 64;—псл. *сіік-ь далі зіставляється з лит. сіуказ «порожній, бездіяльний» (Сени, однак, вважає його запозиченням із слов’янських мов —Ьап§иа£е 9, 206—208), лтс. сітка «тс.», а також, менш переконливо, з кімр. с1і§ «гнів, гнівний» (Бапе Бап§иа§е 8, 297; 9, 268 — 270), нвн. 2іе§е «коза», двн. гі§а «тс.» (2иЬаїу 81. а сі. II 95; Бе\уу 2Ї81РЬ І 415—416), гр. бій «побоююсь, утікаю», дінд. сІТуаїі «летить». — Шанский ЗСРЯ І 5, 118; Фасмер І 514; Преобр. І 184— 185; Горяев 91; Меркулова 81. МїогізБ 142-143; Вгйскпег 113; БЕР І 388; 8кок І 403—404; ЗССЯ 5,29—30; Оіг^Ь-зкі БР 6, 179. — Див. ще дйвий. дикт;—р. дикт, п. сіукіа;—запозичення з німецької мови; н. Пікїе «тонка дошка» у якийсь спосіб пов’язане з сііск «товстий» або сИсНі «щільний, густий»,— 8\¥ І 614. диктат, диктант, диктатор, диктаторство, диктатура, диктовка, дик-тура, диктаторствувати, диктувати, ст. диктат, диктатор, диктовати (XVII ст.);—р. диктат, диктовать, бр. диктат, дьіктаваць, п. сіукіаі, сіукіо-шас, ч. сіікіаі «диктант», сіікіоуаіі, слц. сіікіаі «диктант», сШДоуаГ, вл. сіікіаі, сНкіошас, нл. сіікіаі, сіікіох^аз, болг. диктат, диктувам, м. диктат, диктй-ра, схв. диктат «диктат, диктант», диктованій, диктйрати, слн. сіікіаі «диктант, диктат», сіікіігаіі; — запозичення з латинської мови; лат. сіісіаіиз є дієприкметником мин. ч. від-дієслова сііс-іаге «часто говорити, повторювати; диктувати, наказувати», пов’язаного з сіТ- сеге «говорити», сіісаге «проголошувати; присвячувати», спорідненими з оск. сіеі-кит, сіеісгіт «говорити», дінд. сіізаіі «показує», хет. Іеккиззаті «показую», гр. бєїитирії «тс.», гот. §а-ІеіЬап «оголошувати», дангл. Іцесап «показувати, вчити».— СІС 209—210; Шанский ЗСРЯ І 5, 119—120; Кораііпзкі 242; НоІиЬ — Еуег 132; БЕР І 389; Младенов 127; КІеіп 445; МїаШе—Ноїт. І 348—349.— Пор. дикція. [дякувати] «примазувати очеретяний гребінь на хаті глиною» Мо, [дикбвка] «покриття хати очеретом»; — запозичення з польської мови; п. заст. сіукіо-\сас «затирати щілини», сІусЬІохуас«тс.», бук «щільно, міцно», сіукі, сіусЬі «тс.», (іукіоу/пу «щільний», сІусЬІохупу «тс.» походять від нвн. сіісЬіеп «робити щільним; замазувати», утвореного від сіісЬі «щільний, густий, непроникний», спорідненого з ірл. ІесЬІ «густий, щільний», лит. іапкйз «тс.», псл. Ідса, укр. туча. — Вгйскпег 106; К1и§е—Міігка 131. — Див. ще туча. дйкція, дйктор;—р. болг. дйкция, бр. дьікцьія, п. сіуксіа, ч. сііксе, слц. сігксіа, м. дикцща, схв. дйкци]а, слн.- сііксііа; — запозичення з латинської мови; лат. сііс-ііо «вимова, вислів» пов’язане з дієсловом сІТсеге «говорити».—СІС 210; Шанский ЗСРЯ І 5, 120; Кораііпзкі 241; НоІиЬ—Еуег 132; БЕР І 389; КІеіп 445. — Див. ще диктат. дйлда «здоровило»; — р. дьілда «дуже висока людина; жердина», [дьілдить] «тинятися», бр. дьілда «висока незграбна людина», п. сіуїсіа «тс.»;—похідне утворення з суфіксом -д(ад (про цей суфікс у збільшувальних та зневажливих назвах, прізвиськах і под. див. Уопсігак І 601) від диль «дошка, брусок, колода» (пор. р. перен. [діяли] «ноги, ходулі», звідки [дьілять] «крокувати, шкутильгати»); непереконливо зіставляється з [дьіль] «далечінь» (Ильинский РФВ 60, 432) та др. д-ьл-гьш (Откупщиков 120); до семантики пор. н. 1ап§е ЕаНе «здоровань, висока людина». — Шанский ЗСРЯ І 5, 221—222; Фасмер І 558; Преобр. І 205; Горяев Доп. 2, 11; Соболевский РФВ 66, 338; Желтов ФЗ 1876/1, 23.— Див. ще диль1.
дилема;—р. дилемма, бр. дилема, п. дуіешаі, ч. слц. діїешаі, болг. м. дилема, схв. дилема, слн. діїета; —через посередництво пізньолатинської мови (діїетша) і західноєвропейських мов (н. Піїегаша) запозичено- з грецької; гр. 6іА.і'|цра«альтернатива»є складним словом, утвореним з основ бі- «дво-», пов’язаної з босо «два», і Хтірца «припущення; логічна посилка», пов’язаної з А/хр|Зо^со «беру, приймаю», спорідненим з Ха£о-р,а «*Хос(сораі або лтду-ощса) «беру».—СІС 210; Шанский ЗСРЯ І 5, 120—121; Фасмер І 514; Кораїіпзкі 242; БЕР І 389; Кіеіп 449, 878; К1и§е— Міігка 133; Воізасц 553; Егізк II 77— 78. — Див. ще два. дилетант, дилетантизм, дилетантство;— р. болг. м. дилетант, бр. дилетант, п. дуіеіапі, ч. слц. вл. діїеіапі, схв. дилетант, слн. діїеіапі; —через посередництво французької або німецької мови (фр. діїеііапіе, н. Оііеііапі) запозичено з італійської; іт. діІеДапіе «дилетант» пов’язане з дієсловом діїеі-іагзі «знаходити приємність, розважатися, кохатися в чомусь», що є зворотною формою дієслова діїеііаге «тішити, давати задоволення, насолоду», яке походить від лат. деіесіаге «тс.», пов’язаного з сіеіісеге «спокушати, переманювати», утвореним за допомогою префікса де- «від-» від Іасеге «спокушати, вабити»,—СІС 210; Шанский ЗСРЯ І 5, 121; Фасмер І 514; Горяев 91; Кораііпз-кі 242; НоІиЬ—Ьуег 132; БЕР І 389; Кіеіп 449; К1и§е—Міігка 133; ХУакІе— Ноїш. І 744—745. — Див. ще делікатний. диліжанс; — р. болг. (заст.) м. схв. дилижанс, бр. диліжанс, п. дуіігапз, ч. ді1ї§епсе, слц. (заст.) ді!і§епсіа, слн. діїігапза;— запозичення з французької мови; фр. ді1і§епзе «диліжанс» виникло внаслідок еліпсації словосполучення уоі-іиге де ді1і§епсе (саггоззе де ді1і§епзе) «швидкий екіпаж», де ді1і§епзе походить від лат. дТ1і§епз «старанний, уважний», пов’язаного з дієсловом дГІі§еге «високо цінувати, поважати», утвореним за допомогою префікса ді(з)- від 1е§еге «збирати; проходити; читати». — СІС 210; Шанский ЗСРЯ І 5, 121; Фасмер І 514 — 515; Горяев 91; Кораїіпзкі 242; Паигаі 247; Кіеіп 449. — Див. ще дис-, лекція. [диль1] «товстий брусок; стіна, паркан; (зб.) дошки, колоди», дилйна «дошка», дилйння (зб.),[делйнєЖ, дйлля, дйля, дале МСБГ] «тс.», дильбваний «зроблений з дилів», дилювати «будувати з ди-лів», ст. диль (1619), диліованье «паркан, зроблений з дилів» (XVII ст.), дилова-нье «тс.» (XVII ст.);—р. [дьщ(ь)] «широкий брусок, колода», [дйля] «нога», [дйли] «ноги; ходулі», [дилять] «крокувати, шкутильгати», [дать дилка] «утекти», бр. дйля «товста дошка», дія-леука, п. дуі, дуііпа, дуіохуіпа «тс.», дуїдлука «підлога», дуіошас «укладати з дилів», дуіошапіе «перегородка», слц. дуГа «товста дошка», нл. деіа, слн. діїа «тс.»; — через посередництво польської мови запозичено з німецької; н. Шіеіе «дошка, підлога» споріднене з дангл. ]5Ше «дошка», дісл. ріі(і) «дощана перегородка», шв. Іі1]’а «дошка для підлоги» і далі з дінд. іаіа- «поверхня, рівнина», Іаіішап «поміст», гр. тт]А.їа «шахова дошка», лат. Іеііиз «земля, земна поверхня», псл. Іьіо «основа», укр. тло. — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 241; Шелудько ЗО; РісЬЬагдІ 44; Фасмер І 558 (під дйлда)-, Преобр. І 205; Горяев Доп. 2, 11; Біашзкі І 185; Вгііскпег 106; Вегп. І 200; Мікі. Е\¥ 46. —Див. ще дель, тло. [диль2] «полотно рибальської сітки» Дз, [дель] «тс.» Дз; —р. [диль, дель] «тс.»;—-очевидно, пов’язане з [5йь] «нитки, з яких плетуть рибальські сіті»; розширення голосного у корені виникло внаслідок деетимологізації слова,—Див. ще діль. [диль-диль]. (вигук, що відображає дрижання ніг) усн., [дидйлькати] «дрижати, трястися, хитатися при падінні» Ж, [дилькати] «дрижати, труситися; дзвонити, дзвякати» Ж, дилькотати «дрижати», дилькотїти «тс.»; —експресивне утворення звуконаслідувального характеру. дим, димар, димарня «коптильня», [димашка] (орн.) «димчаста ластівка, Нігипдо гизііса» Ж, [димівка] «тс.» Ж, [димйнець] «димар», дймка «серпанок», [дймлянка] «овочі, що після сушіння від
гонять димом» Я, [димнйк] «димар», [димнйця] «тс.», [дймня] «тс.; горно, кузня» Ж, димовище, димний, [димйс-тий] Ж, димлйвий, димоватий, димовий, димучий, [димущий] Ж, дймчатий, димчастий, димити, димйтися, диміти, димітися, димувати, [диминіти] «диміти, палати»Ж> бездимний, задимлений, задимлювати «вкривати кіптявою», здиміти, [здиминйти] «пустити з димом» Ж. [здймніти] «зникнути, як дим» Я, [здймчшпися] «тс.» Я, [здимувати] «очиститися від диму» Я, [піддймок] «все копчене», подймне (іст.) «податок від диму (=хати)», [подимбвщина] Нед, по-дймщина «тс.», подимний (іст.), продимлювати, продимляти', — р. бр. дим, др. дим'ь, п. ч. слц. вл. нл. бут, полаб. сіаіт, болг. м. дим, схв. дим, слн. біт, стел, дкімті;—псл. буть;—відповідає лит. сійтаі «дим» (мн.), лтс. биті, прус, китів «тс.», гр. 'О’біібд «дух; пристрасть», лат. їитиз «дим», дінд. ккй-шак, двн. іоит «тс.»;—іє. *с1кй-то-8 «дим», походить від * йкеи-/(1кои- «вирувати, нестися клубами», поширеного суфіксом *-шо-; цей же корінь виступає також в укр. дух, душа, дихати та ін. — Шанский ЗСРЯ І 5, 222; Фасмер І 558; Преобр. І 205—206; Горяев 100; 8іа\сз-кіі 185; Вгйскпег 106; Маскек Е8ЛС 137; 8скизіег-8еАУС І 190; НоІиЬ—Кор. 112; БЕРІ 390 —391;8кок І 404—405; Вегіа] Е88Л І 101; ЗССЯ 5, 203; Вегп. І 250; Тгаиішапп 62—63; Топоров 390; XVаібе— Ноїт. 1561; Егізк І 693—694.— Див. ще дйхати, душа. дйма «тонка прозора смугаста тканина», дймка «тканина; вибійчана смугаста спідниця; [нижня спідниця з грубої тканини ЖЬ>, [димар] «вибійник» Ж, димкар «тс.», димовий, димкбвий; — р. дймка «шовковий креп», п. дута «бавовняна тканина», Лутка «довга спідниця» (ймовірно, з укр.), болг. [димйя] «вид тканини; шаровари з цієї тканини», м. димии «шаровари (у мусульман)», схв. дйми]е «тс.», димиш «лляна або бавовняна тканина; візерунчаста тканина»;— запозичення з турецької мови; тур. Літі «бумазея; візерунчаста тканина» походить від гр. бїрітод, 6І|ДІТОТ, що є складним словом, утвореним з ос НОВ 6і- «ДВО-» і рїтое «нитка» неясного походження (до будови грецького слова пор. ще є£арлтое «з шести ниток»); на східнослов’янському грунті на основі фонетичної подібності зблизилося з дим. — Макарушка 7; Шанский ЗСРЯ І 5, 222—223; Фасмер І 558—559; Преобр. І 205; Горяев 100; Вгйскпег 106; 81. лууг. оЬсуск 165; БЕР І 392; Младенов 127; Вегп. І 200; Мікі. ТЕІ І 284; Паскїг. І 28; Корш АЇ81РЬ 9, 497; Егізк II 245—246. — Див. ще два, дилема. [диман1] «віл темно-коричневого кольору», [димановий];— похідне від дим (пор. назви кольорів чи відтінків: дймчатий, димчастий); до словотвору пор. білан. — Див. ще дим. [диман|2 (бот.) «буквиця, Веіопіса оШсіпаїіз Б.»; — р. [диман] «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з ч. сіутіап «чебрець, Ткутиз зегруїіит Б.», що є варіантом назви іутіап, пов’язаної з гр. ййр.од «дух, запах» (НоІиЬ—Еуег 145, 495; НоІиЬ—Кор. 112). [димарка] «плавильна піч» Ж;—не зовсім ясне; могло бути утворене від димар, що походить від дим; можливий, однак, і зв’язок з [дймати] «дути».— Пор. дим, домна. [дймати] «дути міхом», [дймавка] «ручка у ковальського міха або водяного насоса», [дймало] «міхур» Ж, [димам] «міхи» Ж, [димйнець] «пухлина», [дйминиці] «тс.», [дйминиця] «нарив» Ж, [діменйця] «тс.», [задймка] «заметіль», [надими] «пахова грижа», [роздиманчик] «сарафанчик» (?) Нед; — р. [надимать] «надувати», п. вл. Лутас «дути», ч. Лу-таїі, нл. бутаз «тс.», схв. надимати се «роздуватися, набухати», слн. пабіта-іі зе «тс.», стел, надимати са «надува-тися»;—псл. бутаіі є ітеративною формою до сІсДі «дути», сі'ьтф «дму» з часо-кількісним чергуванням голосних у корені.—Фасмер І 558; Преобр. І 205; Маскек Е8ЛС 124; ЗССЯ 5, 202; Вегп. І 249 —250; Мікі. Е\У 54, 55. — Див. ще дути1. [дймен] «вітер» Ж, [димйнник\ «вітрогон» Ж;—власне українське утворення від дієслова [дймати] «дути»; до
словотвору пор. подібне дерен від дерти.— Див. ще дймати. [димидіти] «випаровуватися, всихати, зникати» Ж;—результат експресивної видозміни дієслова [диминіти] «диміти, палити», утвореного від дим; до семантики пор. здиміти «зникнути, як дим», [здймчитися] «тс.». — Див. ще дим. [димйтриця] (бот.) «хризантема» Мо;—запозичено з болгарської мови через посередництво румунської (рум. бітіігі(е «тс.»); болг. [димйтрйче] «вид хризантеми», [димйтрише], димйтровче, [димйтровка] «тс.» походять від особового імені Димйппр, що відповідає укр. Дмитро; назва зумовлена тим, що квітка цвіте під час свята св. Димитрія(болг. Димитровден —8 листопада). — БЕРІ 391—392; Младенов 127; ПЕРМ 266,— Див. ще Дмитро. [дймка1! «цибуля, яку коптять Ж; сорт кущової цибулі, саджанка МСБГ», [димавка] «цибуля, яку коптять» Ж, Іди-мурка] «тс.» Ж, піддймка «дрібна цибуля на насіння»;—п. сіутка «цибуля, яку коптять»;— вважається запозиченням із польської мови (Оньїшкевич Исслед. п. яз. 241); може йтися й про не залежні від польського відповідника утворення від дим (див.). [дймка2] «невеликі круглі сливи», [димна, димниця, димениці Мак, дем-нички Макі «тс.»; — п. сіутка «слива, прокопчена в димі», слц. [буЬпіску, біЬ-піску] «сорт слив» (?); — очевидно, походить від дим (пор. значення польського слова); проте для українських слів не виключений зв’язок із дймати (за формою круглих,_ наче надутих плодів). — МасЬекЕБбС 137,—-Пор. дим, дймати. [димнянка] (бот.) «рутка, Еитагіа оШсіпаїіз Б.» Ж, [дим’ янка, димка\ «тс.» Мак, [димниця] «тс.; маршанція, Магскапііа роїутогрЬа Б.» Мак; — р. димянка «тс.», ч. бутпДка «ряст, Соту сіаііз Месііс.»; — калька латинської назви Еитагіа, утвореної від ІПтиз «дим»; назва зумовлена сіруватим димчастим забарвленням або досить сильним неприємним запахом рослини.-—Див. ще дим. [димтянка] «повія», [димчанка] «тс.» Ж; — очевидно, результати видозміни форми [диптянка] «тс.» під впливом слова [дймен] «вітер» (на основі тих самих асоціацій, що і в повія') або під впливом п. бутас «дмухати; швидко йти; тяжко працювати; соіге». —Див. ще диптянка. динамік «гучномовець, репродуктор з підсилювачем»;—бр. динамік, слц. бупатіску гергобикіог;— запозичення з російської мови; р. динамик утворено на базі виразу злектродинамический репродуктор «тс.». — Див. ще динаміка. динаміка, динамізм, динамічний; — р. болг. м. динамика, бр. динаміка, п. ч. слц. вл. бупатіка, схв. динамика, слн. біпатіка;— запозичення з західноєвропейських мов; н. Оупатік, фр. бупатіцие, англ. бупатісз утворені на базі гр. д’Л'арі.'/ос «сильний, могутній», що походить від б<)Уаіис «сила, здатність», ббг’араї «могти; бути сильним», етимологічно неясних.—СІС 211; Шанский ЗСРЯ І 5, 122; Кораііпзкі 242—243; НоІиЬ-Еуег 145; БЕР 1 392; КІеіп 492; Ргізк І 423—424; Воізасд 204. — Пор. динамік, динаміт, динамо, династія. динаміт, динамітник;—р. болг. м. динамйт, бр. динаміт, п. ч. слц. булаті!, схв. динамит, слн. біпатіі;—через посередництво західноєвропейських мов (н. Е)упатіі, фр. бупатііе, англ. бу-патіїе) запозичено з шведської мови; шв. булаті! утворено в 1867 р. винахідником цієї вибухівки шведським хіміком Нобелем на основі гр. бйтсхрід «сила».— СІС 211; Шанский ЗСРЯ І 5, 122; Фасмер—Трубачев І 515; НоІиЬ— Кор. 112; НоІиЬ—Еуег 145; БЕР І 392; КІеіп 492; К1и§е—Міігка 150; Оаигаі 260. — Див. ще динаміка. динамо «машина, що перетворює механічну енергію на електричну», ди-намка; — р. болг. м. динамо, бр. динама, п. ч. слц. вл. нл. бупато, схв. динамо, слн. біпато;— запозичення з англійської мови; англ. бупато виникло в 1882 р. внаслідок еліпсації складного німецького терміна Оупато-МазсЬіпе, що є скороченням первісного терміна Пупато-еІекігізсЬе МазсЬіпе, утвореного винахідником апарата німецьким
інженером Сіменсом; н. Вупато походить від гр. бйлкхрлд «сила». — СІС 211; Шанский ЗСРЯ І 5, 122; НоІиЬ—Кор. 112; НоІиЬ—Ьуег 145; БЕР І 393; Кіи-§е—Мііхка 150; Кіеіп 492.— Див. ще динаміка. динар «старовинна монета мусульманських країн; грошова одиниця в Югославії, Іраку, Ірані, Тунісі, Алжірі та ін.»;—р. динар, бр. динар, др. дина-рий «срібна монета», п. Шпаг, йупаг, ч. Шпаг, сіепаг, слц. Шпаг, м. динар, схв. динар, слн. сіепаг, стел, динари; — через посередництво грецької мови (гр. б^арю'у) запозичено у давньоруську з латинської, пізніше в українську з сербохорватської та ін.; лат. сіепагіиз «римська срібна монета, що містить 10 асів (бронзових монет)» набуло цього значення внаслідок еліпсації словосполучення сіепагіиз питіпиз «тс.» (пиштиз «монета»); походить від дистрибутивного числівника сіепі «по десять» (з давнішого *с1ес-поі), пов’язаного з сіесет «десять», спорідненим з псл. безмін, укр. десять.— СІС 211; Шанский ЗСРЯ І 5, 123; Фасмер І 515; ГСЗ II 229; ГСЗ III 54; Преобр. І 185; Горяев 91; Кораііп-зкі 209, 224; Вгйскпег 87; МасЬекЕБЛС 114; НоІиЬ—Буег 133; БЕР І 393;Младе-нов 128; 8кок І 405—406; Вегп. І 200; Мікі. ГАГ 46; Кіеіп 424; А¥а]сіе—НоГш. І 339, —Див. ще десять. династія, династичний; —р. болг. ди-настия, бр. династия, п. слц. сіупазііа, ч. йупазііе, м. династи]а, схв. динас-ти]а, слн. сііпазіііа;— через посередництво французької мови (фр. Ьупазііе) та, можливо, латинської (лат. сіупазііа) запозичено з грецької; гр. дочаотєїа «влада, могутність» утворено від доча-Отї]д «володар», пов’язаного з ббсацаї, «могти, бути сильним». — СІС 2Н; Шанский ЗСРЯ І 5, 123—124; Фасмер І 515; Горяев 445; Кораїіпзкі 243; Но-ІиЬ—Буег 145; БЕР І 393; Ваигаі 260, —Див. ще динаміка. динго «дикий собака, який водиться в Австралії, Сапіз Ніп§о»;—р. динго, бр. динго, п. ч. слц. сііп§о, схв. динго, слн. Шп§о; — запозичено з англійської мови; англ. сііп^о відбиває тубільну назву тварини (слово походить з австра лійських мов). — СІС 211; Шанский ЗСРЯ І 5, 124; Кораїіпзкі 225; НоІиЬ— Ьуег 133; Кіеіп 451. [дйнда] «швендя», їдйндати] «швендяти; дригати ногами», їдендувати] «шукати їжу» (мисливський термін, переважно про лисиць) Я, їдиндилйндати] «теліпатися»;— п. сіупсіа «річ, що висить' і хитається», ч. йупсіа «гойдалка; підвісок, дзвінок; серга», слц. йупсіаі' «висіти і хитатися», нл. сіипсіаз «швендяти», болг. диндякам «підкидаю дитину на руках»;— утворення звуконаслідувального характеру (найімовірніше, пов’язане з відтворенням звуку, що видає било в дзвоні, пор. п. [сіепНас] «дзвонити; висіти і хитатися»); пор. також лит. сііпсіеіі «дзвонити», йипсіеіі «гупати», фр. сіапсііпег «хитатися». — Зіахузкі І 186; Вгйскпег 106; БЕР І 393; Рокоту 277. [диндира] «вигук у грі в жмурки; гра в жмурки» Мо; — неясне; можливо, утворення з вигуків дин і дир. [диндурити] «пручатися; дрижати від страху» Ж;— очевидно, результат експресивної видозміни слова їдудуритися] «тс.»; дин- на початку слова з’явилося, можливо, під впливом фонетично та семантично близького їдйндати] «дригати ногами»; пор. м. дундури се «сердиться». — Див. ще дудуритися. динозавр; — р. динозавр, бр. дьіна-заур, п. сііпогаиг, ч. слц. йіпозаигиз, вл. сііпозахугі], болг. динозавт>р, схв. дино-саур, слн. сііпогауег; — запозичення з но-волатинської наукової номенклатури; новолат. сііпозаигиз утворено на базі гр. 6єіл?6е (<*6Гєі-уод) «страшний», пов’язаного з бєїб® «боюся», 6еО£(<*6Гє?-О2) «жахливий», спорідненими з дінд. <іуе-заЬ «ненависть», ав. сіуаеїіа- «погроза» і, можливо, з лат. сіТгиз «страшний», та спхЗрос; «ящірка», етимологічно неясного.—СІС 212; Шанский ЗСРЯ І 5, 124; Кораїіпзкі 225; НоІиЬ—Еуег 133; Кіеіп 451, 454; Егізк І 357—358; II 683—684; Воізасд 171. диня (бот.) «Меіо Асіапз (рослина і плід); [кормовий,гарбуз, СисигЬііа Б. МСБГ]», дйнник «грядка з динями; [гарбуз ВеНЗнІ», [дйнище] «місце, засіяне динями», їдиннйче] «диняче бадилля» Жг
диняка «велика диня», [динятко] «маленька диня», [динячка] «плід дині» Ж, [динячбк], [диньки] (мн.) «насіння з динь» Ва, динний, динячий, дйньо-вий;— р. бр. дьіня, др. дьіня, п. сіупіа «гарбуз», ч. сіупе «тс.», слц. була «диня; кавун; [гарбуз]», вл. сіупіа «диня», болг. диня «кавун», м. дин>а «диня», схв. дш-ьа, слн. сітіа «тс.»; — псл. сіупіа; — остаточно не з’ясоване; вважається запозиченням з грецької мови: гр. т-бшхча рака «яблуко з Кідонії, айва» (*кьсійпіа > *§с!йп]а> *сіПпіа >(іуп]'а); щодо значення вказується на схожість розрізаних айви та дині (Кпиіззоп 2Ї81РН 4, 383—385; 81ахузкі І 186— 187); зіставляється також з псл. сіу-таіі, сідіі і реконструюється значення сіупіа «надутий овоч» (Мікі. Е\Е 118; Вегп. І 250; Преобр. І 206; Горяев 100; Но-ІиЬ—Кор. 112; БЕР І 393; Младенов 128); вважається праєвропейським (Ма-сЬек Е8ЛС 137; НоІиЬ—Ьуег 145); менш переконливі спроби пов’язання з слат. іиппа «бочка», нвн. Топпе «тс.» (Вгйскпег 106) та' з маньчжурським <іу££а(п) «кавун» (8ко 1 сі БО 45). —Шанский ЗСРЯ І 5, 223—224; Фасмер І 559; 8кок І 406; Вегіаі Е88Л І 102. — Пор. дуля. диплом, дипломант, дипломат, дипломатика, дипломатія, дипломник, дипломатичний, дипломований, дипломувати, бездиплбмний, ст. дипл(і)ома, рідше дипл(і)ом,ь (XVII ст.); — р. диплом, бр. диплом, п. сіуріот, ч. слц. вл. сіір-Іот, нл. сііріотаіііа, болг. диплома, рідко диплом, схв. диплома, слн. сіір-Ібта;— через посередництво латинської мови запозичено з грецької; гр. біл-Хсоріоі «аркуш, документ (складений удвоє)» пов’язане з білХосЬ «складаю вдвоє», утвореним з основ 6і- (бїе) «дво-» і -лА- (нульового ступеня від іє. *ре1-) «складати, згинати», спорідненої з гот. їаірап «тс.», дангл. Іеаісіап, нвн. їаііеп, англ. Гоїсі «тс.». — СІС 212; Шанский ЗСРЯ І 5, 124—125; Фасмер І 515; Мар-ковский РЯШ 1973/4, 28; Горяев 91; Кораііпзкі 243; НоІцЬ — Ьуег 133; БЕР І 394; Кіеіп 453; Егізк І 121—122, 398.— Див. ще дилема. [дйпоть] «удар» (у виразі дати диптю «побити»); — схв. депшпи «ударяти»; — неясне; можливо, пов’язане з [доптати] «топтати», п. сіеріас «тс.». — Пор. доптати. [диптам] (бот.) «ясенець, Огі^апит сіісіатпиз» Ж, [диптамин] «ясенець білий, Пісіатпиз аІЬиз Б.» Мак, [диптан білий] «тс.» Мак; — п. сіуріат, сіуріап, йеріап «тс.», ч. сііріат «тс.»; — через посередництво польської, німецької та латинської мов (н. Піріат, лат. сіісіат-пиз) запозичено з грецької; гр. біхта-рл’суу «ясенець» пов’язується з назвою гори на о. Криті Аїхтт].— Вгйскпег 107; Маскек Зт. гозії. 138; Егізк І 394. [диптянка] «повія», [діптянка] «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з [доптати] «топтати», пор. п. сіеріас «топтати; зневажати; соіге». — Пор. дим-тянка, доптати. дир (вигук, що імітує відповідний природний звук) усн., диркати «деренькотіти; кричати (про деркача)», дирчати «тс.», диркало «тріскачка», диркач «деркач; [тріскачка; вертоліт МСБГ]», [дир-катий] Ж; — ч. сігкаі, йгсаіі, сігсеН «деренчати», слн. сігкоіаі', схв. дрцати, дркати «тс.»;— звуконаслідувальне утворення.—НоІиЬ—Буег 141; НоІиЬ— Кор. 107. — Пор. дер. [дйрдати] «тупотіти; стрибати; підстрибувати» Ж, [дирдбха] «дівчина-пус-тунка» Ж;—бр. дирдбха «дівчина-пус-тунка», дьірдас «пустун», п. сіугсіас «швидко бігти підтюпцем; тікати; важко нести, тюпати (про коня)», Негсіас «швидко бігти; тікати», сіугсіозіс «тс.», сіугсіоз «кінь, що біжить труськом», XV сіугсіу «прудко, ШВИДКО», XV сіегсіу, (ху) йугсіака, сіугсіз, бугсіет «тс.», ч. сігсіаіі «іти, підстрибуючи; базікати; скубти», болг. дтірдбря «базікаю», дя>рдбрко «базіка», м. дрдори «базікає», дрдорко «базіка»;— звуконаслідувальне утворення (пор. п. [сіуг, сіуг, Пуг] «наслідування звуків, утворюваних при біганні», [Нг, сіг, сіг] «тс.»); розглядається також як часткова редуплікація кореня дієслова сіьга-Н (Вегп. І 254); подібну будову мають лит. сіагсіеіі «гримати, грюкати», лтс. Йгсіеі «тс.». — 8{ах\гзкі І 187; БЕРІ 460. директива; — р. болг. м. схв. директива, бр. директива, п. сіугекіухуа, ч.
сіігекііуа, слц. слн. сіігекііуа, вл. сіігекіі-\са; — через посередництво німецької або французької мов (н. Пігекііуе, фр. сіігес-ііуе «директива») запозичено з середньолатинської; слат. сіїгесітуиз «скерований, впроваджений» походить від сіТгес-іиз «прямий», що є дієприкметником мин. ч. від сіТгщеге «спрямовувати, вирівнювати».— СІС 213; Шанский ЗСРЯ І 5, 126; Кораіігізкі 243; НоІиЬ—Ьуег 133; Оаигаі 248; КІеіп 454. — Див. ще диригувати.— Пор. директор, дирижабль. директор, директорат, директорія, директорство, директорша, директриса, дирекція, директорувати, ст. директор «керівник», директ «тс.», дирекція (XVIII ст.);—р. болг. м. директор, бр. дьіржтар, п. йугекіог, ч. слц. вл. (Іігекіог, нл. Нігекіаг, Нігексіда, схв. директор, слн. сіігекіог;—запозичення з латинської мови; лат. сіТгесіог «той, хто спрямовує, направляє» походить від (11-гійеге «спрямовувати, вирівнювати».— СІС 213; Шанский ЗСРЯ І 5, 127; Фасмер І 515; Горяев 91; 81. хууг. оЬсусЬ 166; НоІиЬ—Ьуег 133; БЕР І 395; Мла-денов 128. — Див. ще диригувати.— Пор. директива, дирижабль. [дйрзаі (бот.) «стоколос, Вготиз аг-уепзіз Б.», їдирзйна] «стебло стоколо-са»; — р. [дьірса\ «стоколос», бр. [дйрса (гирса)} «трава, що росте в пшениці», [гірса] «стоколос житній, Вготиз зеса-Ііпиз Б.», п. [йугза] «стоколос»;—запозичення з литовської мови; лит. сіігза «тс.» споріднене з двн. іигсі, іигІЬ, Нигсі, нвн. Богі, днн. сІигсГ «тс.» і, далі, з лит. (іігзуіі «випорожнятися», лтс. сіігзі «тс.».— Вгйскпег ЕШ 201; Егаепкеї 96.— Пор. тирса2. диригувати, диригент, ст. диригова-ти «керувати», дириговати «тс.» (XVII ст.); — р. дирижйровать, бр. дьірьіжьіра-ваць, п. (іугу^олуас, ч. сІігі^оуаН, слц. сіі-гі^оуаі', вл. с!ігі§осуас, нл. бігі^осуаз, болг. дирижйрам, м. диригйра, схв. дй-риговати, слн. сіігі^ігаіі;—через посередництво польської мови запозичено з латинської; лат. сІТгі^еге «скеровувати, спрямовувати» утворено за допомогою префікса Яіз- від ге^еге «правити, керувати».— СІС 213; Фасмер І 515; Кораііп-зкі 243; НоІиЬ—Еуег 133; БЕР І 395; Младенов 128. — Див. ще дис-, регент.—Пор. директива, директор, дирижабль. дирижабль;—р. дирижабль, бр. дирижабль, болг. дирижабля, схв. дири-жабл; — запозичено з французької мови через посередництво російської; фр. сіі-гі§еаЬ1е «дирижабль», букв, «керований», з’явилося внаслідок еліпсації словосполучення ЬаІІоп с!ігі§еаЬ1е «керований балон» і субстантивації прикметника, утвореного від сіігі^ег «керувати», що походить від лат. сіТгі§еге «скеровувати, спрямовувати». —СІС 213; БЕР І 395; Оаихаї 248. — Див. ще диригувати. дйркатися «сперечатися»;— експресивне утворення звуконаслідувального характеру на основі вигуку дир, аналогічне до гйркатися «сперечатися, сваритися». дирлйга —див. ґирлиґа. дис- «роз-; не-» (префікс, що означає втрату, заперечення, порушення чого-небудь, у запозичених словах латинського походження типу дисгармонія, дискваліфікація, диспропорція і под.); — р. бр. болг. м. схв. дис-, п. сіуз-, ч. слц. вл. нл. слн. сііз-;—лат. сііз- (перед приголосними (і, 1, т, п, г, V — сіі-), що означає роз’єднання, розчленування, відповідає дфриз. іе-, 1І-, двн. 2Є-, гі-, гот. СІІ8- «нарізно», гр. біос (<*6ісг-а) «тс.; через»; іє. *йіз- походить з *с1иІ8 «надвоє, навпіл», пов’язаного з *с!(и)и-«два», звідки й псл. (і(ь)уа, укр. два.— СІС 209; Кораііпзкі 243; НоІиЬ—Еуег 145; \Уа1(іе—Ноїт. І 354—355; Ргізк І 383. — Див. ще два.— Пор. диспепсія. дисертація, дисертант, дисертаційний;— р. диссертация, бр. дьісертацьія, п. (іузегіас]а, ч. сіізегіасе, слц. сіігегіа-сіа, вл. <іізегіасі]'а, болг. дисертация, м. схв. дисертаци]а, слн. йізегіасііа; — запозичення з латинської мови; лат. (ііз-зегіаііо «трактат» пов’язане з дієсловом сііззегіаге «міркувати, обговорювати», фреквентатива від (ііззегеге «досліджувати, обговорювати, викладати», утвореного за допомогою префікса сііз- від зегеге «сплітати, поєднувати, зв’язувати; обговорювати». — СІС 214; Шанский ЗСРЯ І 5, 134; Фасмер І 516; Кораііпзкі
244; НоІиЬ—Ьуег 134; Младенов 128; Кіеіп 463. — Див. ще дис-, серія. дисиміляція, дисимілятивний, дисимілюватися;— р. диссимиляция, бр. дьісіміляция, п. сіузутіїасіа, ч. бізіті-Іасе, слц. сіізітіїасіа, болг. дисимила-ция, м. схв. дисимилаииіа, слн. сіійіті-1асі]а;—через посередництво німецької мови (н. Піззітіїаііоп) запозичено з середньолатинської; слат. с1І88Іті1аііо «дисиміляція» виникло на базі дієслова с1І8-зітіїаге «робити несхожим», пов’язаного з сііззітіїіз «несхожий», утвореним за ДОПОМОГОЮ префікса СІІ8- ВІД 8ІШІ1І8 «подібний», спорідненого з дінд. затаЬ «рівний, той самий», псл. зат-ь, укр. сам. — СІС 214; Шанский ЗСРЯ І 5, 135; 81. \ууг. оЬсусЬ 169; НоІиЬ—Ьуег 134; Кіеіп 463. — Див. ще дис-, сам.— Пор. асиміляція. диск, дискувати; — р. болг. диск, бр. диск, п. Нузк, ч. слц. слн. сіізк, м. дискос, схв. диск; — запозичене з грецької мови, очевидно, через посередництво французької (фр. сііарие); гр. біоход (<*6іх-охое) «диск, метальний круг» утворено від біхєїу «кинути», що вважається пов’язаним з бєіхуіїці «показувати», спорідненим з дінд. сіізаіі «вказує», гот. §а-іеіЬап «доносити, обвинувачувати», двн. гТЬап «обвинувачувати», лат. сіісо ( <с1еісо) «говорю». — СІС 214; Шанский ЗСРЯ І 5, 128; Фасмер І 515—516; ГСЗ III 55; НоІиЬ—Ьуег 135; БЕР І 397; Егізк І 355 —356, 392, 399; Воізасд 189. дискант, [дишкант, дишкула] «дискант», ст. дишканц'Ьста (1627);—р. дискант, бр. дискант, п. сіузгкапі, ч. Ніз-капі (розм. сіізкапі), слц. Нізкапі, болг. дискант, схв. дискант, слн. сіізкапі;— запозичення з середньолатинської мови; слат. сіізсапіиз «злагоджений спів» (згодом «голос, який виділяється з-поміж інших високим тоном») утворене за допомогою префікса діб- від сапіаге «співати», звідки також укр. кантата.— СІС 214; Шанский ЗСРЯ І 5, 129; Фасмер І 515; Горяев 91; 81. м/уг. оЬсусЬ 169; НоІиЬ—Ьуег 134. — Див. ще дис-, кант2. дискредитувати, дискредитація;— р. дискредитйровать, бр. дьіскрздьітаваць, п. сіузкге(іуіоу.'ас, ч. сІі&кгесШоуаІі, 76 слц. сІізкгесІііоуаГ, болг. дискредитй-рам, м. дискредитйра, схв. дискредитованій, слн. сіізкгесіііігаіі;— запозичення з французької мови; фр. сіібсгєсіі-іег «позбавити довір’я» утворено від с1І8сгеНИ «недовір’я», запозиченого з італійської мови; іт. сіізсгесіііо «тс.» пов’язане З СІІ8СГЄСІЄГЄ «не вірити», утвореним за допомогою префікса сііз- (з лат. сііз-) від сгесіеге «вірити, позичати» (з лат. сге-сіеге «вірити»). — СІС 215; Шанский ЗСРЯ І 5, 130; Кораїіпзкі 245; НоІиЬ— Ьуег 134; Паихаі 249; Кіеіп 458.— Див. ще дис-, кредит. дискримінація, дискримінаційний, дискримінувати;—р. болг- дискрими-нация, бр. дьіскрьімінацьія, п. сіузкгу-тіпас]а, ч. сіізкгітіпасе, слц. сіізкгіті-пасіа, м. схв. дискриминаииіа, слн. (ІізкрітіпасЦа; — інтернаціоналізм (пор. н. Візкгітіпаіібп, фр. англ. Шзсгітіпа-ііоп), який виник на базі пізньолат. сІізсгТтіпаііо «розрізнення», пов’язаного з сіізсгТ шіпаге «відділяти», утвореним від дізсгТшеп «різниця», пов’язаного з сіізсегпеге «відділяти», яке складається з префікса сііз-та дієсл. сегпеге «розрізняти», спорідненого з гот. Ьгаіпз «чистий», двн. іігеіпі «тс.», а також псл. *кга]’ь, укр. край. — СІС 215; Шанский ЗСРЯ І 5, 131; Кораїіпзкі 245; Кіеіп 458; ШаІсіе—Ноїш. І 205—206. — Див. ще дис-, край. — Пор. концерн. дискусія, дискусійний, дискутувати, ст. дискусійне (присл., XVIII ст.); — р. дискуссия, бр. дискусія, п. сіузкизіа, ч. сіізкизе, слц. сіізкизіа, вл. Нізкиаіда, болг. дискусия, м. дискуси]а, схв. диску сира, слн. сіізкизііа; — запозичення з латинської мови; лат. сіізсиззіо «розхитування», пізніше «дослідження, розгляд» пов’язане з сіізсиіеге «розбивати, руйнувати, спростовувати», пізніше «досліджувати, обговорювати», утвореним за допомогою префікса сііз- від диаіеге «трясти; хитати; бити», спорідненого з лит. киіеїі «струшувати», киігйз «рухливий, жвавий», двн. зсиііеп «трясти, хитати», нвн. зсЬйДеІп «тс.», дангл. зсй-сіап «прискорювати, поспішати» і, можливо, з стел, еккітдти са (іє. *(з)киі? «трясти»). — СІС 215; Шанский ЗСРЯ 1 5, 131; Кораїіпзкі 245; НоІиЬ—Ьуег
135; БЕР І 397; Кіеіп 458, 1286; XVаісіе— Ноїт. II 399—400. — Див. ще дис-. дислокація, дислокаційний, дислокувати, передислокація, передислокувати;— р. болг. дислокації, я, бр. дьісла-кацьія, п. сіузіокасда, ч. сіізіокасе, слц. сіізіокасіа, м. схв. дислокаци]а, слн. сііз-1окасі]а; — запозичення з західноєвропейських мов; н. Пізіокаіібп, фр. англ. сіізіосаііоп походять від слат. сіізіоса-ііо «переміщення», пов’язаного з сіізіо-саге «міняти місце», що складається з префікса с1І5- та дієслова Іосаге «вміщати», похідного від Іосиз «місце». — СІС 215; Шанский ЗСРЯ І 5, 132; Кораііпзкі 245; НоІиЬ—Ьуег 135; Кіеіп 460.—Див. ще дис-, локальний. дисонанс, дисонувати;—р. диссо-нанс, бр. дьісананс, п. сіузопапз, ч. Шзо-папсе, слц. сіізопапсіа, болг. м. дисонанс, схв. дисонанца, слн. сіізопапса;— запозичення з французької мови; фр. сііззопапсе походить від пізньолат. Шз-зопапііа, пов’язаного з лат. Шззопаге «різко звучати», утвореним за допомогою префікса сііз- від зопаге «звучати».— СІС 215; Шанский ЗСРЯ І 5, 135; Ко-раїіпзкі 246; НоІиЬ—Ьуег 135; Кіеіп 464. — Див. ще дис-, соната. диспансер, диспансеризація, диспансеризувати;—р. болг. диспансер, бр. диспансер, ч. сіізрепзаг, слц. сіізрепгаг, м. диспанзер, схв. диспанзер, слн. сіізрап-гег;—через посередництво російської та французької мов (фр. сіізрепзаіге) запозичено з англійської; англ. Шзрепза-гу «безкоштовний лікувальний заклад» утворено від (іізрепзе «роздавати, розподіляти», запозиченого через посередництво французької мови (фр. сіізрепзег «тс.») з латинської; лат. (іізрепзаге «тс.» є формою фреквентатива від сііарепсіеге «розважувати (на терезах)», пізніше «розподіляти, роздавати», утвореного за допомогою префікса с1І8- від репсіеге «важити».— СІС 216; Шанский ЗСРЯ І 5, 132; НоІиЬ — Ьуег 135; БЕР І 397; Баи-гаі 249; Кіеіп 461. — Див. ще дис-, пенсія. диспепсія, диспепсичний;—р. дис-пепсйя, бр. диспепсія, п. с1у8рер8]а, ч. йузрерзіе, слц. (іузрерзіа, схв. диспепси-]а, слн. сіізрерзііа;—запозичене з ла тинської мови, очевидно, через західноєвропейські (нім. Пузрерзіе, фр. сіузрер-зіещнгл.сіузрерзіа); лат. сіуврерзіа «погане травлення» походить від гр. биолєфіа «тс.», пов’язаного з биолєлто^ «який важко перетравлюється», утвореним з префікса боо-(означає заперечення і под.), спорідненого з дінд. сіиз-, сіиг-, ав. сіиз-, сіиг-, гот. іих- «тс.», і прикметника лептос «варений», пов’язаного з лєлтєіу «варити». — СІС 216; Шанский ЗСРЯ І 5, 133; Кораііпзкі 246; НоІиЬ—Ьуег 145; Кіеіп 493; Паигаі 260; Егізк І 425.— Див. ще пепсин. — Пор. дизентерія, дис-. дисперсія, дисперсний, дисперсійний;— р. дисперсия, бр. дисперсія, п. сіузрегзіа, ч. сіізрегге, слц. Нівретхіа, схв. дисперзи]а, слн. Шзреггііа;— запозичено з латинської мови через західноєвропейські (н. 0І8рЄГ8ІОП, фр. англ. сіізрегзіоп); лат. сіізрегзіо «розсіяння, розпорошення» пов’язане з дієсловом сіізрег^еге «розсипати, розсіювати», утвореним за допомогою префікса сііз-«роз-» від 8раг§еге «сипати, сіяти», спорідненого з дангл. зреагса «іскра», снн. зрагке «тс.», дінд. зрЬЙгіаіі «потріскує», ав. зрага^а «гілка, пагін», гр.,офарсс-[е(о «тріщу», лит. зрга§еіі «тріщати, тріскатись; шипіти».— СІС216; Кораііпзкі 246; НоІиЬ—Ьуег 135; Кіеіп 461, 1481; Баи-гаі 250; ХУаІсІе — Ноїт. II 566—567.— Див. ще дис-. диспетчер, диспетчеризація, диспетчерська;— р. диспетчер, бр. дьіспетчар, п. сіузресгег, ч. слц. сіізресег, вл. сііз-раісЬег, болг. диспечер, схв. диспечер, слн. сіізресег;— запозичення з англійської мови; англ. сіізраісЬег «диспетчер, експедитор» утворено від сІізраісЬ «відправляти», що походить від ісп. порт. безрасЬаг «поспішати; прискорювати», утвореного за допомогою префікса Нез- (з лат. сііз-) від нар.-лат. *расіа-ге «прив’язувати, зв’язувати», що є формою фреквентатива від лат. рап^еге «тс.», спорідненого з расТзсТ «домовлятися», рах «мир». — СІС 216; Шанский' ЗСРЯ І 5, 133; 81. смуг. оЬсусЬ 167; НоІиЬ—Ьуег 135;, БЕР І 397; Кіеіп 461. — Див. ще дис-, пакт. — Пор. депеша.
диспут, диспутант, диспутувати, ст. диспута, диспутовати(ся), диспутація «диспут» (XVI ст.);—р. м. диспут, бр. диспут, п. сіузриіа, ст. сіузриі, ч. сііариі (розм. сіізриї), слц. заст. 6І8-риіа, вл. сИзриі, болг. диспут, схв. диспут, слн. сНарйі;—запозичення з латинської мови; лат. сіізриіаге «сперечатися, міркувати» утворено за допомогою префікса сііз- від риіаге «міркувати, думати, вважати», яке пов’язується з риіеиз «яма, колодязь», рауТге «утоптувати, трамбувати» або виводиться (у значенні «чистити») від риіиз «чистий», спорідненого з ригиз «тс.». — СІС 217; Шанский ЗСРЯ І 5, 133—134; Фасмер І 516; НйШ-УМогШ 16; Кораііпзкі 247; НоІиЬ— Ьуег 135; КІеіп 462, 1276; Шаісіе—Ноїт. II 393. — Див. ще дис-. дистанція, дистанційний; — р. болг. дистанция, бр. дистанция, п. сіузіапз, ст. сіузіапсіа, ч. сіізіапсе, слц. сііДапсіа, вл. сіізіапса, м. дистанцща, схв. дис-танца, дистанцща, слн. сііаіапса;—через російську і польську мови запозичене з латинської; лат. сНзіапііа «відстань» походить від сІізіапБ (род. в. сіізіапііз), дієприкметника теп. ч. від Дзіаге «знаходитися на відстані», утвореного за допомогою префікса сіі- (сііз-) від зійге «стояти», спорідненого з псл. зіаіі, укр. стати. — СІС 217; Шанский ЗСРЯ І 5, 135—136; Фасмер І 516; Горяев 91; 51. угуг. оЬсусЬ 168; НоІиЬ—Ьуег 135; Мла-денов 128; КІеіп 464. — Див. ще дис-, стати. дистиляція, дистилят, дистилятор, дистиляційний, дистильований, дистилювати, ст. диштеловати (XVIII ст.);— р. дистилляция, бр. дистиляцьія, п. сіезіуіасіа, ч. сіезіііасе, слц. сіезіііа-сіа, болг. дестилация, м. схв. дестила-цща, слн. сіезіііасііа; — запозичено з німецької або французької мови через посередництво російської; н. ВезііІІа-Нбп, фр. (ІізНІІаііоп «перегонка, дистиляція» походять від лат. НіаіТПаііо (сіез-іТІІаііо) «капання, витікання», пов’язаного з сіізітіїаге (сіезітПаге) «капати», утвореним за допомогою префікса сіе-(означає відокремлення, рух униз) від зШІаге «капати», похідного від зіТІІа «крапля» < *зііг(а)1а, що є демінутивом 78 від зіТгіа «тс.», спорідненого з дісл. зііга, гр. отіМ] «тс.», лит. зіугзій, зіугіі «тверднути, тужавіти». — СІС 217; Шанский ЗСРЯ І 5, 136; Кораііпзкі 215; НоІиЬ—Ьуег 128; КІеіп 465, 1515; Таїсіє—Ноїт. II 595. — Див. ще де-. дистрибутивний; — р. дистрибутивний, бр. дьістрибутьіуни, п. сІузігуЬиІу-\упу, ч. сНзігіЬиііупі, слц. сІіаігіЬиііупу, болг. дистрибутйвен, схв. дистрибутивнії., слн. сіізігіЬиііуеп; —запозичення з західноєвропейських мов; н. сіізігі-Ьиііу, фр. сІізігіЬиіії, англ. сІізігіЬиНуе походять від пізньолат. сІізігіЬйіТуиз, пов’язаного з лат. сІізігіЬиеге «розділяти, розчленовувати», утвореним за допомогою префікса сііз- «роз-» від ІгіЬиеге «ділити», яке походить від іменника ігі-Ьиз у значенні «частина». — СІС 217; 81. \ууг. оЬсусЬ 168; НоІиЬ—Ьуег 135; КІеіп 466. — Див. ще дис-, атрибут. дистрофія, дистрофік, дистрофічний;— р. дистрофйя, бр. дистрофія, п. сіузігоїіа, ч. сіузігоїіе, слц. сИзігоїіа, схв. дистрофща, слн. сіізігоїііа;— запозичення з новолатинської наукової термінології; нлат. (ІузігорЬіа утворене за допомогою префікса сіуз- грецького походження (гр. бос-, що означає заперечення) від трофт; «живлення, харчування».— СІС 217; Шанский ЗСРЯ І 5, 137; Кораіігізкі 247; КІеіп 466.— Див. ще диспепсія, трофіка. дисципліна, дисциплінарний, дисциплінований, дисциплінувати, ст. дис-циплина (XVII ст.);—р. болг. м. схв. дисципліна, бр. дисципліна, п. бузсур-ііпа, ч. вл. сіізсірііпа, слц. слн. сіізсір-Ііпа;—запозичення з латинської мови; лат. сіізсірІТпа «вчення; виховання; дисципліна; звичаї» утворено від Дізсіриіиз «учень, послідовник», пов’язаного з *Дізсіреге (<*сіі8-сареге) «схопити, зрозуміти», утвореним за допомогою префікса біз- «роз-» від дієслова сареге «брати; захоплювати», спорідненого з лтс. катрі «хапати», гр. хаптєіт «хапати (ротом), жадібно пожирати», гот. каї]ап «піднімати, підносити», дангл. ЬеЬЬап «тс.», гот. ЬаЬап «мати», дангл. ЬаЬЬап «тс.», н. ЬаЬеп «тс.; [тримати]», а також, можливо, дінд. караії «дві жмені», псл. хорііі, укр. хапати; встанов-
лення етимологічного зв’язку між лат. Фзсіриіиз та сііасеге «вчити» (Горяев 91; НоІиЬ—Ьуег 134; НоІиЬ—Кор. 100) безпідставне.— СІС 217; Шанский ЗСРЯ І 5, 137; фасмер І 516; Кораііпзкі 244; БЕР І 397; Младенов 128; Кіеіп 236— 237, 456; МаШе—Ноїт. І 159—160.— Див. ще дис-, хапати. [дитинець] «дерев’яна підлога; ящик на дні колодязя»;—р. їдетйнец] «верша; ящик, куди стікає смола», детенши] «невеликий зруб на дні колодязя, наповнений вугіллям і піском для очищення води», [детьіш] «тс.», др. дітиньць «внутрішнє укріплення»;— остаточно не з’ясоване; виводиться від іменника др. діти «діти» (зокрема в переносному значенні «внутрішня, менша частина складного предмета»); пов’язується також з дієсловом діти «дівати; класти, ставити; будувати». — Варбот РР 1977/1, 80-85; ЗССЯ 5, 15. дитя, дитина, дитинець «дитяча хвороба», дитинний (анат.) «матка», дитинство, дитинча, дитиня, їдитун] «батько багатьох дітей» Я, дитятко, [дитя-тухно Ж, дитятя Ж, дитяцтво], дитяча «дитяча кімната», дитинний, Ід шпанський], дитинячий, дитячий, дитинитися «поводити себе, як дитина», дитиніти «тс.»; — р. дитя, бр. дзіця, др. дитя <дітя, п. сігіесі^, ч. сШе, слц. сііеі'а, вл. бгесо, сігезса, нл. гезе, полаб. деЦ/сіеіа, болг. дете, м. схв. дете, сЩеіе, слн. сіеіе, стел, дфтишть; — псл. * сіеІ£ «дитина» походить з *с!еіепі-(<*(1Ьоііепі-) «годоване груддю», пов’язаного з псл. сіоіііі, укр. доїти; може розглядатися також як похідне від зб. *с1еіь, утворене за допомогою суфікса -$і- аналогічно до інших іменників, що позначають молоді істоти (Ма-сЬек Е83С 1.17—118; НоІиЬ—Кор. 100); кореневе е може бути як з оі, так і з е (Меіііеі М8Б 14, 348; Преобр. І 185; Вегп. І 196); и на місці і у східнослов’янських мовах пояснюється асиміляцією до суфіксального и: дітина > дитина (Фасмер І 516) або існуванням псл. МіЦ, паралельного до лтс. сіїїе «теля, що ссе», лат. Шіиз «син», дінд. сШПаН «нагодований» (Ког\уас1о\узкі ВВ 21, 154; Брандт РФВ 21, 218).— Трубачев Терм, родства 35—38, 144; Шанский ЗСРЯ І 5, 138; Горяев 91—92; 81а\узкі І 193; Вгйскпег Д 08—109; НоІиЬ—Ьуег 128; 8сІіиНег-8е\Ус І 199—200; БЕР І 348— 349; Младенов 125; 8 кок І 402—403; Вегіа) Е88.1 І 98; ЗССЯ 5, 12—13; Вегп. І 196; Мік1.ЕА¥ 44; Тгаиітапп 51; Рокоту 241—242. — Див. ще діти1, доїти. диференціал, диференціація, диференціальний, диференційований, диференціювати;—р. дифференциал, бр. дьі-фервнцьіял, п. сіуїегепсіаі, ч. слц. слн. йіїегепсіаі, болг. диференциал, м. ди-ференцщал, схв. диференціал;—запозичення з німецької мови; н. Піїїегеп-ііаіе «диференціал» виникло на базі лат. сііїїегепііа «різниця, відмінність», що походить від сііїїегге «розносити», утвореного за допомогою префікса сііз-«роз-» від їегге «носити», яке відповідає псл. Ьегд, укр. беру. — СІС 218; Шанский ЗСРЯ І 5, 140—141; Кораііпзкі 241; НоІиЬ—Ьуег 131; А¥а1с1е—Ноїт. І 483—484. — Див. ще дис-, брати. дифірамб, дифірамбічний;— р. дифи-рамб, бр. дьіфірамб, п. сІуіугатЬ, ч. сШЬугатЬ, слц. сШугатЬ, болг. дити-рамб, м. дитирамб, схв. дитйрамб, слн. (ІііігатЬ; — запозичення з грецької мови; гр. бїбйрацРод «пісня на честь Діоніса» є запозиченим словом доеллін-ського походження. — СІС 218; Шанский ЗСРЯ І 5, 138—139; Кораііпзкі 248; НоІиЬ—Ьуег 136; Кіеіп 466—467; Егізк І 391—392. дифтерія, дифтерит, дифтеритний, дифтерійний; — р. дифтерйя, дифтерит, бр. дьіфтзрьіт, п. сіуїіегіа, сіуїіе-гуі, ч. (Шіегіе, слц. сііїіегіа, болг. дифтерит, м. дифтерща, схв. дйфгпериіа, слн. сіШегі]’а;—запозичення з французької мови; фр. сІірЕііегіе «дифтерія» утворено лікарем Бретоно (Р. Вгеіоп-пеаи, 1778—1862) на основі гр. бирб'єрси «шкура, шкіра; перетинка», пов’язаного з вісра, бгф® «мну, розминаю, розм’якшую» неясного походження; термін дифтерит походить від гр. бир'О'єрітід тбоод «плівкова хвороба» (при захворюванні дифтерією в горлі з’являється біла плівка). — СІС 218; Шанский ЗСРЯ І 5, 139; Фасмер І 517; Горяев 446; Кора-
Ііпзкі 241; НоІиЬ—Ьуег 132; БЕР І 397; Паигаі 248; Егізк І 400; Воізасд 191. дифтонг, дифтонгізація, дифтонгічний; — р. болг. м. дифтонг, бр. дифтонг, п. сіуИоп£, ч. слц. с!Шоп§, схв. дифтонг, слн. сІШбпщ—через пізньолатин-ську мову (сІірЬійоп^из «дифтонг») запозичено з грецької; гр. біфФ'О'руод «такий, що має два звуки» складається з основ бі- «два» та «рїібууос; «голос, звук, мова», пов’язаного з «рЙГууоііаі. «звучу; вимовляю», етимологічно неясним.—СІС 218; Шанский ЗСРЯ І 5, 139—140; НіШІ-АУогіЬ 14; Кораїіпзкі 241; Кіеіп 452; Егізк II 1012. — Див. ще дилема. дифузія, дифузор, дифузійний, дифузний, дифундувати; — р. диффузия, бр. дифузія, п. сіуіихіа, ч. сііїиге, слц. бі-ійгіа, болг. дифузия, м. дифузи]а, схв. дифузиф, слн. сііїйгііа;— запозичення з західноєвропейських мов; н. Піїїизібп, фр. англ. сІШизіоп походять від лат. бііїизіо «розлиття, розширення, поширення», пов’язаного з (Шїипсіеге «розливати, поширювати», утвореним за допомогою префікса сііз- «роз-» від їип-сіеге «лити», спорідненого з гот. §іи!ап, дангл. §еоіап, двн. §іохап, нвн. §іеВеп «тс.». — СІС 218; Шанский ЗСРЯ І 5, 141; Кораїіпзкі 241; НоІиЬ—Ьуег 132; Кіеіп 447, 616; ХУаІсІе—Ноїш. І 563— 564. — Див. ще дис-.— Пор. гейзер. дихати, дихнути, [дах] «вдих» Ж, \дй-хи] «частина тулуба від ребер до сідничних кісток Г; западини по боках у тварин Ж», дйхавйця «астма, задишка; запал (у коней); болотиста місцевість» СУМ, Ж, дйхавка «тім’ячко у малої дитини; западина перед стегном у тварини; [гортань МСБГ]», [дихало] «дихальне горло», дихальце «отвір, що служить для дихання (у комах)», [дихан] «тварина» ВеУг, [дшииця] «трахея» Ж, Ідйш-ка] «дихальне горло Я; бронхи Ж», [дишкй] «бронхи» Я, [дйіиник] «трахея» Ж, [дишнйця] «тс.» Я, дихавйчний «хворий, що страждає задишкою; хворий на запал (про коней)», дихальний, [даховий], [дшиний] «дихальний», бездиханний, вдихати, вдих, вдихальний, видихати, видих, видихальний, віддихати «дихати; відпочивати», віддих «дихання; [відпочинок]», [віддйха] «відпочинок», [за дихати] «тхнути чимось» Ж, задихатися, задих «астма», задишка, задиханий, [задйхливий], задйшкуватий, за-дйшливий, здихати «дохнути, гинути (про тварин); [зітхати]», здихатися «позбавитися», [здиховйчитися] «задихнутися» (про коня), [зідхати] «зітхати», [здих] «загибель; дохлятина», [здихан-ка] «видих; зітхання», здихання «тс.», здйхля «квола істота», [здихлячина] «дохлятина» Ме, надихати «давати натхнення», надих «натхнення; дихання, повів», одйиіка, [павйздіхало] «людина, що страждає задишкою» Па, передих, передишка, подихати «здихати; віяти (про вітерець)», подих, придихатися «мати неприємний запах», придих, придиховий, продихати, продихатися, продих, продиховий, [прддишки] «продуховини» Нед; — р. отдьіхать, вздьіхать, дьииать, бр. дьїхаць, др. дихати, п. вл. сіусйас, ч. сІусЬаіі, слц. сІусЬаГ, нл. бусЬаз, полаб. сіоіха (=с!ухаіеіь), болг. дйхам, м. дише «дихає», схв. дихати, слн. сііЬа-іі, стел, дкіудти;—псл. сіухаіі (*<іу-ха]р) є формою ітеративу до Фьхпріі (аналогічно до *зухаіі: зьхпдіі і под.), яке походить з давнішого *с!из-, що має нульовий ступінь вокалізму при іє. *с!уез-; найближчими відповідниками є лит. сіизйоіі «дихати», сіизеіі «тс.»; інший ступінь вокалізму в цьому корені виступає в укр. дух. — Шанский ЗСРЯ І 5, 224—225; Фасмер І 559; Преобр. І 192; Горяев 99—100; 81а\узкі І 185; Вгйскпег 106; МасЬек Е8ЛС 137; Но-ІиЬ—Кор. 110; БЕР І 398; Младенов 128; 8кок І 372—374; Вегіа] Е88Л І 100—101; ЗССЯ 5, 199; Вегп. І 249.-Пор. дим, дохнути, дути1’ 2, дух, тхнути. [дихтіти) «швидко і важко дихати (в спеку)»; — бр. дьіхцець «пахнути», ч. сіу-сЬіііі «сильно чогось бажати, прагнути», ст. йусЬіеіі «важко дихати», слц. (ІусЬ-Ііі' «тс.; прагнути», болг. [дихтя] «дихаю», слн. сПсЬіеіі «важко дихати; прагнути; пахнути»; — експресивне утворення на базі дієслова дихати; до бу-довиуюр. двигтіти, пихтіти. — МасЬек Е8ЛС 137; НоІиЬ—Кор. 110; ЗССЯ 5, 200. — Див. ще дихати. дишло, дйиіель, [дйшинь] ДзАтл І, [дшилик] «дишло у рала» Ж. [дишльо-
вйй\ «випивка при від’їзді гостей з двору хазяїна» Я, дишельний, дишлевйй, дишловий, ст. дишель (XVIII ст.); — р. дшшло, бр. дшила, [дьішаль], п. сіузхеї, [сіузхіа], слц. [сіузеї, сіізеї], болг. дйшло, ділила;—через посередництво польської мови запозичено з північноверхньоні-мецької; вн. сіТЬзеї «дишло» (нвн. Е)еісЬ-8ЄІ «тс.») походить з давнішого *ріпЬ-8І6, спорідненого з псл. Ц^-пдіі, укр. тягти. — Дзендзелівський УЗЛП 50 — 51; Шелудько ЗО; КісІШагШ 44; Шанский ЗСРЯ І 5, 225; Фасмер І 560; Преобр. І 206; Горяев 100; 81а\узкі І 187; 51. \ууг. оЬсусЬ 169; Вгйскпег 107; Масіїек Е5ЛС5 105; БЕР І 398; Вегп. І 250; Кіи^е— Міігка 125. — Див. ще тягти. диявол, дияволеня, дияволка, [дя-бель,дявіль,дяволяка], диявольський, ди-яволенний, {дяволенний, дявольський], ст. дьяволь (1433), діяволя> (XVI ст.), діа-волг (XVII ст.), діабел-ь, діябль (XVIII ст.);— р. дьявол, бр. д'ябал, др. диявол-ь, диавол’Ь, дьявол-ь, дияволь, п. ШаЬеІ, ч. ФаЬеІ, слц. ШаЬоІ, вл. нл. сЦаЬої, болг. дявол, схв. 5йво, стел, диивол-ь; — через посередництво старослов’янської мови запозичено у давньоруську з грецької; гр; біофо^од «диявол; наклепник» пов’язане з Муфалло) «перекидаю; сію розбрат; зводжу наклеп; обвинувачую», утвореним за допомогою префікса біа- «через-, по-», спорідненого, можливо, з лат. с1І8- «роз-», від дієслова «кидаю; руйную; ображаю», спорідненого з ав. пі-уга-іге «вони були кинуті вниз», тох. А В кіа- «падати».— Фасмер І 560; ГСЗ II 230, III 53; Шанский ЗСРЯ І 5, 225—226; Преобр. І 206; Горяев 100; 51а\У8кі І 146; Вгйск-пег 88; Масіїек Е5ЛС 109; НоІиЬ—Ьуег 120; БЕР І 470—471; Младенов 128; Вегп. І 199; Мікі. Е\Г 45—46; Егізк І 215-217, 383. диякон, [діякон], дякон, [діякбнник] «книга, за якою диякон править службу в церкві» Ж, [дияконство] Ж, дяконува-ти, [діяконувати] Ж, [піддіякон] Ж, ст. дьяконт> (1322), диаконті (1421); — р. дьякон, бр. дьіякан, др. диякони, диа-кон/ь, дьякон'ь, деякон'ь, п. ч. слц. Ша-коп, болг. дякон, схв. 1)акон, слн. Ша-коп, стел, диіакоггк;— через посеред ництво старослов’янської мови запозичено в давньоруську з грецької; у гр. біахолюд «диякон», давніше «слуга» виділяється дієслівна основа *коп-, *кеп-(пор. ’є7-хо¥е® «поспішаю», споріднене з лат. сопагі «намагатися, пробувати») при неясному префіксальному біа-.— Фасмер І 560; ГСЗ І 395; II 230; Шанский ЗСРЯ І 5, 226; Преобр. І 206—207; Горяев 100; НоІиЬ—Ьуег 130; БЕР І 472; Младенов 158; Вегп. І 198—199; Мікі. Е\У 45; СЬапІгаіпе 276—277; Егізк І 384—385, 439; Воізасд 184. їді] «а саме, власне, отже» Ж, ст. дЬ «отже, власне» (XVIII ст.), дей «мов, мовляв» (1433), дий «тс.» (XVII ст.); — р. де (<йб) «мовляв» (частка, вживана при передачі чужих слів), п. ст. Нгіе «тс.», болг. де «тс.» (частка, вживана у виразах типу ела де, кажи де), давніше дей, слн. [Не, Неі], стел. дФкши «хіба (не)», дФі «тс.»; — алегроформа, що виникла з *Не]е(іь) «говорить» (3 ос. одн. від сіеіі «діяти; класти», звідки й укр. діти, діяти)', значення «говорити, казати» виникло у сіеіі на основі виразу сіеіі ітд «давати (букв, робити, покладати) ім’я». — Шанский ЗСРЯ І 5, 32; Фасмер І 489—490; Преобр. І 209; Со-болевский Лекции 96; ЖМНП 1897 листопад 63, 1903 вересень 162; Масіїек Е5ЛС 118; БЕР І 328; Вегіа] Е55Л І 97; ХиЬаіу 51. а сі. І 90—91; Вегп. І 191 —193. — Див. ще діти2. — Пор. дій. діабет, діабетик, діабетичний; — р. болг.' диабет, бр. диябет, п. НіаЬеіук «хворий на діабет», ч. слц. сііаЬеієз, м. ди]абетес, схв. диіабетес, слн. ШаЬе-іев;—через посередництво сучасних західноєвропейських та латинської мов (н. ПіаЬеі, фр. НіаЬеіе, англ. НіаЬеіеБ, лат. НіаЬеіез) запозичено з грецької; гр. біаЩтдд «діабет» є складним словом, утвореним з біа- «через» (можливо, З *6юа від бїо «двічі», що походить з іє. *біз- < *с1аІ8- «надвоє, навпіл»), та Щтде «який ходить, рухається», пов’язаного з Раіуєіл? «іти», від якого походить також укр. база; буквальне значення і мотивація грецької назви хвороби єдиного пояснення не мають; назва тлумачиться як «(людина) з широко розставленими ногами» (характерна поза діабетика) або
як «те, що проганяє (рідину через організм)».—СІС 219; Шанский ЗСРЯ І 5, 104—105; Кораїіпзкі 218; НоІиЬ—Ьуег 130; БЕР І 380; Скапігаіпе 157; Кіеіп 440. — Див. ще база, дис-. діагноз, діагност, діагностик, діагностика, діагностичний, діагностувати;— р. диагнбз, бр. диягназ, п. вл. (Ііа^пога, ч. слц. слн. біа^пога, болг. диагнбза, м. схв. ди]агндза: — запозичення з західноєвропейських мов; н. □іа§пбзе, фр. (1іа§по5е «діагностика», англ. (1іа§позіз «діагноз» походять від гр. біа^шої^ «розпізнавання, визначення», утвореного з біа- «через, наскрізь» та р>й>оі£ «пізнання, наука; ясність», пов’язаного з -уі-^оіохо) «пізнаю», спорідненим з псл. гпаїі, укр. знати.— СІС 219; Шанский ЗСРЯ І 5, 195; Кораїіпзкі 219; НоІиЬ—Ьуег 130; БЕР І 380; Кіеіп 441. — Див. ще діабет, знати, діагональ1 (мат.), діагональний; — р. диагональ, бр. дьіяганаль, п. <ііа§опа1-пу, ч. біа§опа1, слц. слн. сііа^опаїа, вл. с!іа§опа1а, болг. диагонал, м. схв. ди]а-гонала; — інтернаціональний математичний термін (н. Оіа§опа1е, фр. с!іа§опа1е, англ. с!іа§опа1), який виник на базі слат. Да§бпа1із «діагональний, проведений з одного кута в другий», що є похідним від запозиченого з грецької мови біа-§бпіоз, утвореного з біа- «через» та -і1 ота «кут», спорідненого з -[-б-т «коліно», якому відповідає дінд. ]3пи, дангл. спео, гот. кпіи, лат. §епй «тс.», можливо, також р. звенд. — СІС 219; Шанский ЗСРЯ І 5, 106; Фасмер І 512; Горяев 446; Кораїіпзкі 219; НоІиЬ—Ьуег 130; БЕР І 380; Младенов 127; Кіеіп 441, 668; Егізк І 336—337; Воізасд 153— 154. — Див. ще діабет. діагональ2 (текст.); — р. диагональ, бр. дьіяганаль, п. йіа§опа1, ч. слн. Фіа-§опа1, схв. диіагонал;— результат еліп-сації англійської назви тканини сііа-§опа1 сіоіЬ «тс.» (букв, «діагональна тканина»— через рубчики, що проходять по тканині навскіс).— Шанский ЗСРЯ І 5, 107; Кораїіпзкі 219. — Див. ще діагональ1. діаграма; — р. диаграмма, бр. діаграма, п. ч. слц. вл. сііа^гат, болг. диаграма, м. дщаграма, схв. ди]аграм, слн. (1іа§гат; —через західноєвропейські мови (н. Оіа§гатт, фр. сІіа§гапіте, англ. <1іа§гат) запозичено з грецької; гр. біаурарра «креслення, малюнок» є похідним від 6іаура<рєіл> «позначати лініями, малювати», утвореного з біа-«через» та ура<рєіл> «писати, малювати», звідки також укр. графа. — СІС 219; Шанский ЗСРЯ І 5, 107; Кораїіпзкі 219; НоІиЬ—Ьуег 130; БЕР І 380; Кіеіп 441. —Див. ще графа, діабет. діадема, ст. діадима (1627);— р. болг. диадема, бр. дьіядзма, п. (Насієш, ч. слц. слн. (ііасіет, м. ди]адема, схв. ди]адем, ди)адема; — запозичення з грецької мови (спочатку безпосередньо, пізніше через посередництво західноєвропейських мов); гр. біабтща «вінець, пов’язка на голові» є похідним від біабкїу «зв’язувати з обох боків», утвореного з біа-«через» та бєїт? «зв’язувати», спорідненого з дінд. сіу-аіі «зв’язує», сіа-шап «те, що зв’язує, скріплює; зв’язок», алб. Неї «сухожилля» (іє. *с!е(і)-, *(іа- «в’язати»),— СІС 219; Шанский ЗСРЯ І 5, 107; Фасмер І 512; Кораїіпзкі 218; Но-ІиЬ—Ьуег 130; НоІиЬ—Кор. 100; БЕР І 380; Младенов 127; Кіеіп 440; Егізк І 374—375; СЬапігаіпе 269—270.— Див. ще діабет. діалект, діалектизм, діалектальний, діалектний, ст. діялекть «мова» (1596);—р. болг. диалект, бр. дия-лект, п. ч. сли. вл. сііаіекі, м. диіа-лект, схв. ди]алек(а)т, слн. сііаіекі; — запозичення з грецької мови; гр. біаХєх-то? «мова; розмова; діалект» є похідним від біаХєуш «розмовляю», утвореного за допомогою префікса біа- від 7єуо> «говорю, називаю», пов’язаного з А,6уод «слово, мова». — СІС 219; Шанский ЗСРЯ І 5, 108; Фасмер І 512; Горяев 446; НйШ-МогіЬ 15; Бульїка 94—95; Кораїіпзкі 219—220; НоІиЬ—Буег 130; БЕР І 380; Младенов 127; Кіеіп 441; Егізк II 94—96. — Див. ще діабет, логіка.— Пор. діалектика. діалектика, діалектик, діалектичний, ст. діалектика (1627), діалектиц-кий (XVII ст.);—р. болг. диалектика, бр. диялектика, п. Ніаіекіука, ч. слц.
вл. йіаіекііка, м. діалектика, схв. ди-іалектика, слн. Фіаіекііка;—запозичення з грецької мови; гр. біаА,єхтіхі) (тє 'хут|) «мистецтво вести розмову, дискусію» є формою жін. р. прикметника біаА,єхті-хо$, що походить від біаХєуоріаі «веду бесіду, обговорюю», префіксального утворення від и «говорю». — СІС 219; Шанский ЗСРЯ І 5, 108—109; Фасмер І 512; Горяев 446; НйШ-ШогШ 14; Кора-Ііпзкі 219—220; НоІиЬ—Ьуег 130—131; НоІиЬ—Кор. 100; БЕР І 380; Кіеіп 441. — Див. ще діалект. діалектологія «галузь мовознавства, Що вивчає народні говори (діалекти)», діалектолог, діалектологічний; — р. болг. диалектолдгия, бр. дьіялекпгалбгія, п. <1іа1ек1о1о§іа, ч. с!іа1екіо1о§іе, слц. (1іа1ек1о16§іа, вл. с!іа1екіо1о§і)а, схв. ди-іалектолдгиіа, слн. с!іа1екіо1о§ііа;—запозичення з німецької або французької мови; н. Оіа1ек1о1о§іе, фр. <4іа1ес1оіо§іе утворено на базі гр. біаА,єкго<; «розмова, діалект» за допомогою звичайного для назв наук компонента гр. Доуіа, пов’язаного з А,6уое «слово». — СІС 220; Шанский ЗСРЯ І 5, 109; Кораііпзкі 219 — 220; Кіеіп 441. — Див. ще діалект, логіка. діалог, діалогічний, ст. діалоги, діа-логі), діалога «розмова; твір у формі розмови двох осіб» (XVII ст.);—р. диа-лбг, бр. диялбг, п. ч. вл. с!іа1о§, слц. слн. сІіа16§, болг. диалбг, м. діалог, схв. діалог; — запозичення з грецької мови; гр. біаА,оуое «розмова, бесіда» пов’язане з біаА,єуш «розмовляю», утвореним з біа- «через; по» та К&уш «говорю»; форма з наголосом на останньому складі в українській та російській мовах відбиває посередництво західноєвропейських мов (н. Оіа16§ «діалог», фр. Шаіофае «тс.»). — СІС 220; Шанский ЗСРЯ І 5, 109—110; Фасмер І 512; Горяев 446; НіїШЛ¥огІЬ 15; Кораііпзкі 219—220; НоІиЬ—Ьуег 131; БЕР І 380; Младенов 127; Кіеіп 441. — Див. ще діабет, логіка. діамант, [диямент, діямент Ж,дія-ментдвий Ж, дітментдвий Ж.], ст. дия-мент/ь (XVI ст.), діамент'ь, діямент-ь, диамент (XVII ст.);—р. болг. диа-мйнгп, бр. дьіямзнт, п. Сіатепі, ч. слц. вл. Шатапі, м. діамант, схв. діамант, слн. сНатапі, Фетапі;— запозичення з середньолатинської мови; слат. сііатаз (зн. в. сііаіпапіет) «алмаз, діамант» походить від гр. абацад (род. в. абаиадтод) «твердий метал, сплав, сталь (?)» неясного походження; у середньолатинській мові початок слова Ша- з’явився під впливом гр. біаіра^і)? «прозорий».— СІС 220; Шанский ЗСРЯ І 5, ПО; НйШ-\¥огіЬ 15; Кораііпзкі 220; МасЬек Е8ЛС 114; НоІиЬ—Ьуег 131; НоІиЬ—Кор. 98; БЕР І 380; Младенов 127; Кіеіп 442; Егізк І 19, 346, —Пор. алмаз. діаметр, діаметральний; — р. диа-метр, бр. дьіяметр, п. ч. сііаіпеіг, слц. сііаіпеіег, болг. диамет/ьр, м. ди]аме-гпар, схв. дй]аметар, слн. біатеїег; — запозичення з середньолатинської мови; слат. сііатеїгиз «діаметр» походить від гр. біарівтро? «поперечник», утвореного з біа- «через, наскрізь, по» та р,єтрєш «міряю», спорідненого з псл. тега, укр. міра. — СІС 220; Шанский ЗСРЯ І 5, 110; Фасмер І 512; Горяев 446; НйШД¥огШ 14; Кораііпзкі 220; НоІиЬ — Ьуег 131; БЕР І 380; Младенов 127; Кіеіп 442. — Див. ще діабет, міра.-— Пор. метр. діапазон;—р. болг. диапаздн, бр. дьіяпаздн, п. сііарагоп, ч. сііаразоп, слц. слн. сііарагбп, м. діапазон, схв. діапазон; — запозичення з французької мови; фр. сііаразоп походить від лат. сііа-разбп, утвореного з гр. біа лаобід; «через усі», яке виникло внаслідок скорочення словосполучення біа лаой>д> уорббол^ оюрдрсоЩа «гармонія через усі струни» (через ноти, октаву), де ластик є формою род. в. мн. від лас, «увесь». — СІС 220; Шанский ЗСРЯ І 5, 111; Фасмер І 512; Горяев 446; Кораііпзкі 220; БЕР І 380; Оаигаі 245; Кіеіп 442. — Див. ще діабет, пан-. діаріуш (заст.) «щоденник, журнал» Пі, діаруш «тс.», ст. діаріуиі'ь (XVII ст.);— п. Ніагіизх «щоденник, книга протоколів сейму», ч. сііаг «щоденник»;— через посередництво польської мови запозичено з латинської; лат. сііагіит «денна порція, пайка» утворено від сііез «день», спорідненого з псл. сіьпь, укр.
день. — Бульїка 95; Кораііпзкі 220; Но-ІиЬ—Ьуег 131. — Див. ще день. діафрагма, діафрагмувати; — р. болг. диафрагма, бр. дияфрагма, п. ч. слц. с!іа(га§гпа, м. діафрагма, схв. дща-фрагма, дщафрагма, слн. сііа(га§та;— через посередництво латинської мови (пізньолат. сііарЬга§та) та західноєвропейських запозичено з грецької; гр. біасрраура «перегородка» пов’язане з бісс(рріооеіл> «перегороджувати», утвореним з бісх- «через» та (рріоовіт «відгороджувати, прикривати, наповнювати», спорідненого, можливо, з лат. їаг-сїге «запихати, напихати», Ігециепз «напханий; частий». — СІС 222; Шанский ЗСРЯ І 5, 111—112; Кораііпзкі 219; НоІиЬ—Ьуег 130; БЕР І 381; КІеіп 442; Ргізк II 1038—1039. — Див. ще діабет. діброва, [дуброва], [дубрак] (бот.) «горлянка, А]и§а Б.» Ж, [дубрівка] (зоол.) «вовчок лісовий, Муохиз пііеіа» Ж. [дубрівник] (бот.) «перстач прямостоячий, калган, РоіепііІІа ІогтепШІа Меск. (Р. егесіа)», [дубрівка, дубровка] «тс.» Мак, дубрбвина, [дубрбвник] (бот.) «гриб щирак», дібрбвистий, [піддубров-ник] (бот.) «айстра степова, Азіег аіпеї-Іиз Б.» Мак; — р. дуброва, дубрава, бр. дуброва, др. дубрава, п. сі^Ьгохуз, ч. сіоиЬгауа, слц. сІиЬгауа, вл. нл. йиЬга-\уа, болг. д'ьбрава, схв. дубрава, слн. сіоЬгауа, стел, дл;г.рм;а, дли.рака; — псл. сІрЬгауа «ліс», сІ^Ьгоуа «тс.» походять від *сІ9Ьгь «тс.» (пор. болг. ст. дх,брь, п. [сЩЬгха] «дубина», ч. ст. ййЬга «полонина»), що дальшої загальноприйнятої етимології не має; розглядається як результат контамінації сІфЬь «дуб» і *с!ьЬгь (МІ'ьЬгь) «нетрі» (БЕР І 453); реконструюється іє. *йЬишЬ-г- «багнисте місце, поросле лісом»-^«дубовий ліс», звідки виводиться також лтс. сІитЬгз «багно, багнистий», сІиіпЬгауа «багнисте місце», йииіЬгаіз «тс.», лит. сІитЬІаз «багно, мочар», сІитЬигуз «вибоїна, калюжа» (Зіашзкі І 140—141); зіставляється з балтійськими словами, але заперечується зв’язок з сІрЬь (Вгйскпег 85—86; Уаіііапі КЕБ 14, 223—224; Кохшайошзкі Біисііа 55); Фасмер (І 548), навпаки, пов’язуючи сІрЬгауа з сІдЬь, вважає зближення з лтс. йитЬга-уа і под. позбавленим підстав (пор. ЗССЯ 5, 93-94; Вегіа) Е88Л І 106); припускається спорідненість псл. МдЬгь з гр. брирбе «ліс» (Масіїек Е8ЛС 123; НоІиЬ—Кор. 105); зіставляється з дінд. йЬйгпгаЬ «димний, сірий, темний» (Ееііг-Зріаіуіпзкі ЛР 17, 107—109; Мі-Іеіузкі РЕ 15, 198—199), з лит. йиоЬе «яма» (Ильинский РФВ 78, 207); пов’язується також з гіпотетичним *с1опс1гб-уа, звідки гр. бгубрєоу «дерево», стел, дркво, укр. дерево (Меіііеі Еіисіез 373), вважається (8кок І 449), що форма фЬгоуа первісно була прикметником; укр. і в діброва з’явилося нефонетично, пор. ст. доброва (XIV ст.), що виникло внаслідок деетимологізації слова та асиміляції першого складу наступному (Бу-лаховський НЗ КДУ 1946 V 1, 102— 103). — Шанский ЗСРЯ І 5, 203; Преобр. І 200; НоІиЬ—Еуег 139; 81. ргазі. IV 181 —183. — Див. ще дуб. діва СУМ, Ж, [дівана] «дівчина» Я, [дівася], діваха, дівизна «посаг», дівиця, дівич, дівка, дівонька, дівбта (зб.) «дівчата», дівбха, дівоцтво, дівочка, [дівбчча] «дівочий одяг, прикраси і под.» Я, [ді-вощина] «майно, придбане за час дівування», [дівственниця] Ж, [дівствб] Ж, дівування, дівуля, [дівуся, дівуха, дівця], дівча, дівчата, дівчатко, дівчачур «залицяльник», дівчина, дівчинка, дівчи-нйна, дівчинятко Я, дівчисько, [дівчук\ «дівчина-підліток» Ж> дівчур «залицяльник; гермафродит», дівочий, дівоча (заст.) «кімната для служниць у панському дворі», дівоцький, [дівбчний] Я, дівчачий, [дівчачурний] Я, дівчйнин, ді-вбчити «дівувати», дівочитися «удавати з себе дорослу дівчину», додівчити «зберегти невинність до заміжжя», піддівок, «дівчинка-підліток», [піддівбча] «тс.», [роздівбчшпи] «позбавити невинності» Нед; — р. дева, бр. дзева, др. д^ва, п. сіхіехуа, ч. сіеуа, слц. сіеуа, вл. йгохука «дочка», нл. гошка «тс.», полаб. сіемз «дівчина-служниця», болг. м. дева «дівчина», схв. д]евбіка, слн. сіеуа, стел. дФка «тс.»;—псл. сіеуа «дівчина» походить з *с!оі-ца, для якого реконструює
ться первинне значення «здатна годувати груддю» або «яка ссе» (МеіІІеі М8Б 21, 45—48; Мікі. Е4¥ 44); іє. *с!ке(і)-«ссати; годувати груддю», з яким пов’язане також псл. с1о]і1і,*сіеіе., укр. доїти, дитя, лат. їетіпа «жінка», гр. «жіночий», зіставляється з дінд. сієуі «богиня» (Кохшабошзкі (^и. §г. еі І 418, проти Ла§іс АІ81Рк 20, 434); припускається існування в минулому складного прикметника *<1е((.о)-уоіьпа «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)», де друга частина пов’язана з дінд. уєіі «тужити за чимось», звідки виводиться *(1еуоіьпа >*с!еуоіа > сіеуа (Маскек Е84С 116; НоІиЬ—Ьуег 129). —Труба-чев Терм, родства 114—117; Шанский ЗСРЯ І 5, 36—37; Фасмер І 491; Преобр. І 207; Горяев 100—101; 81ау/зкі І 199 — 200; Вгйскпег 111; НоІиЬ—Ьуег 99; 8ски51ег-8е\ус РгоЬекеІІ 54; БЕР І 330— 331; Младенов 123; 8кок І 415—416; Вегіа] Е88Л І 99; ЗССЯ 5, 17—18; Вегп. І 197; Тгаиітапп 51; Меіііеі Еіисісз 372, —Див. ще доїти.—Пор. дитя, діти1. Діва (зодіакальне сузір’я), Дівка, Дівчина з відрами «тс.», ст. Д'бва знаме-ніе н(е)б(е)сное (1642);—р. Дева, бр. Дзева, п. ч. слц. Раппа «тс.»; — калька латинської назви того ж сузір’я Уіг§о, що походить від уіг§о «діва, дівчина». дівати —див. діти2. дівер «брат чоловіка», [дівир, ївер] «тс.» Ж, [дівере] (зб.) Ж, діверка «дружина діверя», діверко (зменш.), [діверя] (зменш.) Я;—р- деверь, бр. дзевер, др. д^верь, п. ст. сігіехуіегг, ч. ст. беуег, слц. заст. сіеуег, болг. м. девер, схв. д]евер, слн. заст. беуег;—псл. іієуєгь «брат чоловіка»;— споріднене з лит. біе-уегій, лтс. біеуегій, дінд. сіеуа-, сієуЗг-, гр. ба^р < «тс.», лат. ієуіг < *(1аіиег, двн. геіЬЬиг, вірм. 1аі§г; іє. *(1аіиег «брат чоловіка». — Трубачев Терм, родства 133—134; Шанский ЗСРЯ І 5, 37; Фасмер І 491; Преобр. І 176; Вгйскпег 111—112; Маскек Е8ЛС 116; БЕР І 331; Младенов 123; 8кок І 415; Вегіа) Е88Л І 99; ЗССЯ 5, 19; 81. ргазі. III 179—180; Вегп. І 198; Меіііеі Еіисіез 405; Тгаиішапп 43; Ргаепкеї 94; Мйкі.— Ешіх. і 484. [дівіян] (бот.) «вовчуг, Опопіз кігсі-па», [дівіян] «тс.» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з сііуь «дикий»; у такому разі кореневе і замість и з’явилося на українському грунті внаслідок деетимологізації (пор. аналогічне [дівана] «Оепоікега Ьіеппіз» <дйвина). — Див. ще дйвий. [дівбйникі (бот.) «еспарцет, ОпоЬгу-скіз заііуа» Г, Ж;—неясне. [дівока] (бот.) «булатка, Серкаїап-ікега Ьііоііа»;—очевидно,, пов’язане з [дівбкий] «дикий» як субстантивована форма жін. р. цього прикметника.— Див. ще дівбкий. [дівбкий] «дикий» (у виразі дівока ягода) Ж;—запозичення з західнослов’янських мов; п. ст. сігімюкі «дикий», слц. сііуоку «тс.» виникло внаслідок поширення псл. Дуд, «дикий» суфіксом -ок-. — Віашйкі І 204—205; Маскек Е8ЛС 119. —Див. ще д>. вий. —— Пор. дикий. [дівбнка] (ент.) «Ркгу§апеа Б.» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з дйвий «дикий»; пор. п. [сігіууопіа] (вид птаха), болг. [диванка] (гірський птах). [дівороювати] «грати в гаївку, водити дівчачий хоровод на Великдень» Ж; — складне слово, утворене з основ слів дів(а) «дівчина» і рай (пор. [рай-цювати] «співати святкові побажання на Великдень» Ж, [райцівка] «побажання на Великдень» Ж); о < а тут — наслідок деетимологізації і зближення з роїтися.— Див. ще діва, рай. [дівослюб] «сват, староста; обряд сватання», [дівослюби] «сватання» Ж, [дї-вошлюб] «тс.»;— п. сіхієхуозі^Ь «сват, староста»;— варіанти форми дівоснуб, що виникли в результаті деетимологізації складного слова та зближення його другої частини -снуб «шлюб, заміжжя» (слова з цією давньою основою в українській мові вийшли з самостійного вжитку) з коренем люб- (пор. до дівослюби синонім злюбини) та словом шлюб. — Вгй-скпег 111. — Див. ще дівоснуб. — Пор. дивбшуб. [дівоснуб] «сват, староста», [дівосну-би[ «обряд сватання» Ж, [дивбснуб] «сват» Я, [дівоснубний] (напр., д. сир «обрядова їжа під час сватання»); — ч. ст. беуозпик, болг. [девоснбб, девеснбп]
«тс.»;—псл. ’МеуозпдЬ'ь «сват» утворене з основ іменника сісуа «дівчина» і дієслова *8П9Ьііі (пор. др. снубити «звідникувати», снубок-ь «звідник», п. ст. зп^Ьіс «видавати заміж» (XV ст.), ч. зпоиЬііі «сватати», слц. зпйЬіі' (за) «заручатися», зпйЬепес «наречений», зпйЬепіса «наречена», зпйЬепка «тс.», нл. заст. зпиЬіз «виходити заміж», слн. зпйЬШ «свататися»), спорідненого з лат. пйЬеге «виходити заміж», гр. л>брдрті «наречена; дівчина; німфа», «од- ружуюсь»; іє. *зпеи-Ьй- «одружуватися»; висловлювалася думка (Маскек Е8ЛС 564), що псл. *зп9Ьііі вживалося тільки тоді, коли йшлося про жінок,— 81а\узкі І 200—201; Оіг^Ьзкі XXV 274; Вгііскпег 111; К2 42, 364; 81ауіа 5, 433—435; Младенов 123—124; ЗССЯ 5, 21; Тгаиігпапп 273. — Див. ще діва, німфа. [дівунка] (бот.) «підмаренник справжній, медівник, Саііит уегит Б.» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з [дивана] «коров’як, УегЬазсит Шарзиз Б.», або дивина, [дівина] (пор. із суфіксом -к-р. диванка «тс.»); в такому разі виникло в результаті деетимологізації та зближення з дівка, дівуля. [дівчурка] «невелика червона картопля» Ж;—неясне. діготь, дігтяр, дігтярня —див. дьоготь. дід1 «батько матері або батька; стара людина; жебрак», діди «предки; поминки; тіні по темних кутках», дїдик, дідйзна «спадщина», [дідйна] «жебрак» Ж, дідисько, \дідйха\ «жебрачка» Ж, [дідйцтво] «спадщина» Ж, [діднина] «тс.» Ж, дідич «поміщик, [спадкоємець Ж]», [дідичанка] «дочка поміщика» Ж> дідичка «дружина поміщика», [дідйчність] «спадщина» Ж, [дідйчня] «родовий маєток» Ж, [дідиччук] «син поміщика» Ж, дідівщина «спадщина; давні часи», [йхйої «дід», [дійова] (зб.) «старі люди; жебраки», [дедовей] «дід» ЛексПол, [дідовйн] «жебрак», дідок, [діддра] «здоровий, кремезний дід; жебрак» Ж. [дідорака] «здоровий, кремезний дід» Я, дідуга, дідуган, [дідіуй], дідунь, [дідуник] Ж, дідуньо, [дідуряга] «дід великого зросту» 86 Я, дідусь, [дедухно] ЛексПол, дідизний «успадкований; дуже старий», дідіїчний «успадкований», [дідйчене] «успадковане» Ж, дідівський, дідувати «бути дідом; жебракувати; сторожувати на баштані», одідйчити «успадкувати», прадід, пра-дідизна, прадідівщина, прапрадід, пра-дідний, [предід] «прадід» Нед;—р.дед, бр. дзед, др. й'бй'б, п. йхіасі, ч. Фей, слц. НеН, вл. Нгесі, нл. гей, болг. дядо, деда, м. дедо, схв. д]ед(а), слн. Несі, стел. дФд’ь—псл. йейь «батько матері або батька; стара людина» виникло в дитячій мові внаслідок редуплікації приголосного <1 з голосним; — до псл. йейь найближчі лтс. йейз «стара людина; опудало», йейеі «кволіти» (лит. Несіе «дядько» є запозиченням із слов’янських мов), гр. ті)йт) «бабуся», ттуОїе «тітка», бєїод «дядько», бєїа «тітка»; пор. також тур. йейе «дід»; зближення з лит. йійіз «великий» (Брандт РФВ 21, 218—219) невірне. — Бурячок 45—50; Трубачев Терм, родства 69; Шанский ЗСРЯ І 5, 44; Фасмер І 494; Преобр. І 207; Горяев 101; 81ашзкі І 189; Вгііскпег 107—108; Маскек Е8ЙС 113; НоІиЬ— Буег 122; НоІиЬ—Кор. 97—98; БЕР І 471—472; Младенов 157; 8кок І 411—412; Вехіаї Е88Й І 96; ЗССЯ 4, 227—228; 81. ргазі. III 120—123; Вегп. І 191; Меіііеі Еіийез 235; Мікі. Е\¥ 44—45; Тгаиішапп 47; Міікі. — Епйх. І 461.—Пор. дідько. [дід2] (бот.) «будяк, Сагсіииз Б.; осот, Сігзіиш Б.; хрестовниця, Сгисіапеїіа Б. Мак; тирлич хрестовидний, Оепііапа сгисіаіа Б. Мак», [дедії] «осот» Л, [дідикі «жовтозілля, 8епесіоЕ.; герань криваво-червона, Оегапіиш зап§иіпеиш Б.», [йі-дич] «льон, Еіпиш уи1§аге Б.» ВеНЗн, [діддвник] «осот; лопух, Агсііиш Іарра Б.», [йїйок] «хрестовниця» Мак, [дідух] «білоцвіт весняний, Беисорт уетит Б.» Ж;—р. [йєй] «будяк; осот; лопух», [дедбвник] «тс.»,, [дедкй] (мн.) «лопух», [йейбк] «тс.», [дедйльница] «яглиця звичайна, Ае§оройіит ройа§гагіа Б.», [дедюшник] «осот городній, Сігзіиш оіе-гасеит Б.», бр. [йзяйоунгк] «будяк», п. йхіай «причіпка, плід, що чіпляється (лопуха та ін.)», йхіайу «кущі малини, ожини або їх плоди», схв. й/ей «осот,
будяк», деде «тс.», д]едак «відкасник, Сагііпа асаиііз Ь.», д]едовина «тс.»; — пов’язане з дід1-, в основі перенесення назви лежить, можливо, подібність якихось елементів рослини, здебільшого плодів—чіпких', колючих та ін. — до бороди (пор. Фасмер І 494); імовірніше, однак, що ці назви пов’язані з давніми віруваннями слов’ян: «діда» —сніп колючої рослини — будяка, осоту і под. ставили біля воріт або дверей хати чи хліва, щоб відігнати нечисту силу (пор. інші назви будяка: [чортополох] Мак, р. чертополбх, чертогбн, п. схагіоріосії) або заманити домовика; зіставлення бр. {дзядоунйс) «будяк» з [дзида] «колючка», тюрк, (ігісіа «спис, піка» (Носович 133) невірне.— Лукінова Мовозн. 1981/6, 61; Меркулова Очерки 98—99; Преобр. І 207; Зіатекі І 189.— Див. ще дід1.— Пор. дід3, дідько. [дід3] «сніп соломи або очерету, зв’язаний так, що половина верхівок з одного боку, а половина — з другого; [сніп, що стоїть на почесному місці в хаті Я]», [діди] «зв’язані по два качани кукурудзи, що підвішувались у гуцульських хатах під іконами», [дідик] «мітелка з соломи, трави і под.», [дїдбк] «джгут з соломи, який прибивають восени по краях дверей, щоб закрити щілини», [дідики] «тс.» В а, дідух «жмут соломи або очерету для загорожі або для обшивки стін куреня; солома, яку стелили в хатах перед різдвом; затичка з соломи; гніт, просочений воском; сніп хліба на народному різдвяному обряді»;—р. [дедик] «мітелка з соломи, трави і под.», п. сіхіасіек «останній сніп, зібраний з поля; опудало з соломи», сіхіасікі «копиці сіна на полі»;— пов’язане з дід1-, можливо, що дідом спочатку називався пучок, сніп певної рослини — будяка, осоту, лопуха та ін., шо пов’язане з давніми віруваннями слов’ян. — Лукінова Мовозн. 1981/6, 61; 81а\сзкі 1 189.—Див. ще дід1.—Пор. дід2. [дід4] «їжа з пшона та муки»;—п. сіхіасікі «суп з муки на воді»;— пов’язане з дід1, можливо, як культова їжа.— Лукінова Мовозн. 1981/6, 61; Зіашзкі І 189. — Див. ще дід1.— Пор. баба3. [дід5] (вид танцю); пор. у Номиса: «Дай хліба — поскачу діда»; — очевидно, пов’язане з дід1 (див.). [дідик1] (ент.) «ведмедик, Огуїіо-іаіра уи1§агіз», [дїд/Д] «тс. ВеНЗн; тарган Ж», [дідунь] «коренеїд шовковистий, Оогсабіоп йоіосегісеищ»;—пов’язані з дід1 (зменш, дідик)-, в основі перенесення назви — подібність поведінки (повільність рухів, неповороткість, пор. назву ведмедик) або зовнішності (довгі вуса). — Див. ще дід1. [дідик2] «шкіряний гудзик» Я;— очевидно, пов’язане з дід1 (зменш, дідик)-, мотиви перенесення назви неясні.—Див. ще дід1. — Пор. дедок2. [дідйнецьі «двір»;—бр. дзядзінец «місце в церкві, де стоять жебраки (діди); [місце навколо церкви, де поховані предки (діди); великий двір];—вважається запозиченням з польської мови (Зіашзкі І 194); п. йхіесіхіпіес «огороджене місце перед будівлею, подвір’я (раніше тільки при палацах та замках)», йхіесіпіес «тс.» розглядається як результат взаємовпливу запозиченого з східнослов’янських мов йхіесіпіес (р. заст. детйнец «внутрішня укріплена частина міста на Русі», др. дИтиньць «тс.») та сіхіасі «дід», йхіесіхіпа «маєток, спадщина» (Фасмер 1 508; Вгйскпег 108—109; Маїіпошзкі кохргахсу 10, 454; РР 2, 250); пов’язується також безпосередньо з йхіасі «дід» (Вегп. І 191) та з йхіесіхіпа «маєток, спадщина» (Ргаепкеї Заіига Вегоііпепзіз 32). — Див. ще дитинець, дід1. [дідо] (деталь ткацького верстата); — утворено від дід1; мотивація найменування неясна. — Зіашзкі І 189. — Див. ще дід1. дідок «назва гри; дерев’яна куля, що вживається в цій грі»;— очевидно, пов’язане з дід1 (пор. назву гри бабки).— Див. ще дід1. дідько «чорт, біс; домовик», [дідко, дітько, дітьтьо Ж] «тс.», [дідчйця] «бісова жінка; наклепниця» Ж, [дідчий] «диявольський», [здїдькатися] «стати схожим на чорта», ст. дидько «чорт, біс» (XV ст.), дідко (1619);—р. [дедка] «домовик», [дедушка] «тс.», [діїтка] «чорт, привид», бр. дзедка «домовик», п. [сіхіасігі] «чорти», ч. заст. Десі «домо
вик», ст. бесіек «тс.», слц. бебкоуіа (мн.) «домовики, духи предків, що охороняють дім», болг. [дидеині «злий дух, що приходить за померлим на 40-й день після його смерті», дидейко «упир»; — похідне від дід1, псл. бебь; вважається евфемізмом (Фасмер І 494; Зеленин 2, 97), однак, як свідчать відповідні факти з інших слов’янських мов, слово пов’язане з дохристиянськими віруваннями слов’ян, обожнюванням духів предків, у яких бачили покровителів домашнього вогнища; зведення до дядько, [дєдько] (Кобилянський Мовозн. 1980/1, 42—43) непереконливе. — Лукінова Сл. мовозн. 91; 81. ргазі. III 114—115.—Див. ще дід1. —Пор. дід2, дід3. дієвідміна, дієвідмінювати;— граматичний термін, створений в українській мові в середині першої половини XX ст. (вперше вжитий у проекті «Українського правопису» 1926 р.); складається з основ іменників дія і відміна.— Москаленко Грам. терм. 147—148.— Див. ще діяти, міна1. дієприкметник; — граматичний термін, створений в українській мові наприкінці XIX ст.; складається з основ іменників дія і прикметник. — Москаленко Грам. терм. 216. — Див. ще діяти, прикметник. дієприслівник;—граматичний термін, створений в українській мові наприкінці XIX ст.; складається з основ іменників дія і прислівник. — Москаленко Грам. терм. 216. — Див. ще діяти, прислівник. дієслово, бездієслівний, віддієслівний;— бр. дзеяслбу;— граматичний термін, створений в українській мові в середині XIX ст.; вперше вжитий у «Практичній граматиці німецької мови» невідомого . автора, виданій у Відні в 1863 р. (ч. II); складається з основ іменників дія і слово. — Москаленко Грам. терм. 84—85. — Див. ще діяти, слово. дієта, дієтик, дієтйчний;— р. болг. м. схв. диета, бр. дьізта, п. ч. вл. Ніеіа, слц. слн. Ніеіа;—через посередництво латинської мови (лат. біаеіа «правильний спосіб життя, дієта») запозичено з грецької мови; гр. бїаїта «спосіб життя; побут; житло; дієта» є зворотним утворенням від бісатїт «підтримувати, захищати», у якому виділяється префікс бі- (з біа-) та основа іменника аіаа (<*аїтіа) «доля», спорідненого з ав. абіа «тс.», оск. аеіеіз (род. в.) «чиясь частина», тох. В аі- «давати»; пов’язується також з іє.*§Уіаі- «жити» (Воізасц 184; Вги§іпапп Огипбгізз І 2, 174, 593).— СІС 222; Фасмер І 517; Горяев 92, 439; НйН1-\¥ог1Ь 14; Кораїіпзкі 223; НоІиЬ— Ьуег 131; БЕР І 387; Младенов 127; Кіеіп 446; Ргізк І 44, 384.— Див. ще діабет. діжа, [діж, дейжа ВеУг], діжка, діжниця, [діжун], діжчина СУМ, (Ме), діжковий, діжкуватий, {діжйстий}, [зді-житися] «зіпсуватися» (про тісто); — р. дежа, бр. дзежа, др. д^жа, п. сіхіега, ч. Сіге, сіі/, ст. сііеге, слц. біега, вл. сігега, нл. гега, схв. їдйжа, дйжва], слн. бега;— псл. сіега <*бег-іа «діжа»; — споріднене з дінд. ЬеЬті «мажу, ліплю», беЬї «насип», гот. беі§ап «місити», баі§з «тісто», нвн. Теі§ «тс.», лат. їі§ига «фігура, зовнішній вигляд», Їі§и1из «гончар», Ііп§о «формую, ліплю», гр. теГуо; «мур», тої%ос; «стіна, мур», вірм. бЄ2 «купа»; зв’язок з лит. (ііе/іі, бу/іі «сікти, бити» (ХиЬаІу 81. а сі. І 2, 94; пор. також Опйгиз 81. \¥ог1зі. 125) вважається менш певним, хоча й наводиться як семантично паралельне п. АУІеріс ко-шиз «ударити» (ЗІадазкі І 201); іє. *бЬеі§’Ь- «виробляти з глини, формувати; місити тісто»; припускається, що через метатезу з цього кореня виникло іє. *§’ЬеібЬ- «ліпити з глини, будувати», звідки стел, зиждж, зьддти «будувати», зьдь «мур», лит. кіезіі «робити з глини» та ін. — Трубачев Рем. терминол. 209 — 210; Бурлакова ВСЯ 6, 54—55; Шанский ЗСРЯ І 5, 45—46; Фасмер І 494; Вгйскпег 112; МасЬек Е8ЛС 119; НоІиЬ—Кор. 102; 8с1іизіег-8е\ус І 204—205; ХиЬаІу 81. а сі. П94; А181РН 16, 391; 8кок І 411; ВехІаІ Е88Л І 100; ЗССЯ 5, 23— 24; Вегп. І 198; Мікі. ЕХУ 45; МйЬІ,— Епбг. і 487; ХУаІсІе—Ноїш. і 501 — 502; Рокогпу 244—245. діжма —див. дежма. [дій] (вигук, що виражає подив, до
саду: дій його батькові! дій його кату!), [дей\ «тс.»;—болг. дей (вигук-звертан-ня, переважно в народних піснях; вигук, яким підганяють), схв. де (спонукальний вигук); — очевидно, походить з *(1е]ь—форми наказового способу 2 ос. одн. від дієслова беН, укр. діти, діяти.— БЕР І 328, 334; Младенов 127.— Див. ще ді, діти2. діймати —див. імати. дійсний, [дісний, дієтний Ж], дійсність, [дісті\ «дійсно» Ж, [дисне] «тс.» Кур, здійсненний, здійснимий, здійснення, здійснювач, здійснювати, ст. дис-ни (мн. чол. р., 1370); — бр. дзейсньї (з укр.?);—не зовсім ясне; можливо, пов’язане з істний «справжній» (у похідній формі *до-истьньіи)-, пізніше могло бути зближене з основою дієслова діяти (дій-). дійшлий «зрілий; досвідчений», дійшлість «зрілість, досвідченість; [здійснення; сучасність Ж1», недійшлий «незрілий, молодий», [недішлий] «слабий, хворобливий», ст. дойшльїй «який дійшов» (XVII ст.);—р. дбшльїй «зрілий, досвідчений», [дошляк] «досвідчена людина; пройда», [дошлец, дошлячка] «тс.», [дошленок] «шалапут»; — колишній дієприкметник від дієслова дійти в значенні «досягти якогось рівня, межі; дозріти»; пор. також р. ушльїй. — Шанский ЗСРЯ І 5, 181. — Див. ще ішов. [дікати] «говорити» Ж; — очевидно, пов’язане з ді < діз < д'би у значенні «він говорить».— Вегп. 1 192. — Див. ще ді.— Пор. дейкати. діл «низ; долина; підлога; яма», [дблець] «западина; зморшка» Ж, долина, долиняник «житель долини», [до-лішнянйн, долянець, долянйн] «тс.» Ж, долівка «земляна підлога, вимазана глиною», [дблок] «яма» Ж, долі «внизу; вниз», долу «вниз», [долів] «тс.», [ддлов] «низом», долом «тс.; внизу», дільний «низинний», [дільський] «тс.», долинистий, долинкуватий, долинний, долйнчастий, [дблишній Я, доліский Ж, долішний Ж], долішній, дальній «нижній», вйдолина «улоговина», видолинок «тс.», додільний (у виразі додільна сорочка), [додолії Пі, додблку, додолу, зддлинок «заглиблення, ямка», [наділ] «долина», [надблі «тс.» Ні, [наділі «униз» Ж, [надблі, на-долйну] «тс.», [надолок] «нижній край одягу», [наділ] «долина», [падол] «широкий рів» Бі, [передали] Нед, поділ «низина; нижній край одягу», поділля «низина», [пбдолле] «шлейф» Нед, [подолін-ка] «міфічна дівчина, що оспівується у веснянці» Нед, подолянка «тс.», подоляк, подолян, [подолянин Нед, подо-лішній Нед], подблок «низина; нижній край плаття; спідниця», [прйділ] «низ сорочки» Нед, [придолинка] Нед, придолинок, [придблок] Нед, придолинний, [проділ] «долина» Нед, [продолйнка] «ямка» Нед, [розділ] «заглибина, долина, ущелина» Нед, роздбл «низина», роздб-лий, роздолля, роздольний, уділ, удо-лйна КІМ, удблля КІМ, [удбль] «долина» Бі, удолйні, удолйну; — р. бр. болг. м. дол, др. доля, п. бої, ч. дйі, слц. бої, вл. нл. бої, полаб. бої, схв. до (род. в дала), слн. бої, стел, дол-ь; — псл. боїь «низ, долина»; — споріднене з гот. 4а) «долина, низина, яма», двн. іаі «долина», Іиоііа «долина, низина», свн. Ійеіе «тс.», нвн. Таї «долина», гр. ФбКо? «печера; кругла будова», кімр. бої «долина»; іє. *бЬо1о- «заглиблення, долина»; Гірт (РВгВ 23, 332) безпідставно вважає слов’ янське слово запозиченим з германських мов. — Шанский ЗСРЯ І 5, 160; Фасмер І 523; Преобр. І 189; Горяев 94; Зіашзкі І 159—160; Вгйскпег 92; МасЬек Е86С 134; НоІиЬ—Кор. 110; НоІиЬ— Буег 143; БЕР І 408—409; Младенов 138; 8кок І 419; ЗССЯ 5, 64—65; Вегп. І 208; ЗресЬІ 27—28. [ділетка]—«міра збіжжя, четверик»;—результат фонетичної видозміни форми [ґелетка] «дерев’яна посудина, бочонок», похідної від запозиченого [ґе-лета] «тс.»; можливо, зближене з основою ділити. — Див. ще гелета. [ділйна) «дошка в підлозі чи в паркані», [ділля] (зб.) Ж; — результат деетимологізації форм дилйна, *дилля і зближення їх з діл «підлога». — Див. ще диль1.— Пор. діловання. ділити, [діл] «частина, доля; [гірський хребет Ж]», ділене (мат.), [ділень, ділймокї «тс.» Ж, [діленйна] «поділ», [діленйця] «частина; доля; поділ Ж»,
[ділинйця] «тс.» Ж, ділення, [ділець] (бот.) «чашолистник»Ж, [ділйтель] «той, хто ділить» Ж, [ділій] «тс.», [ділок] «хаща; поросла лісом гора» ВеУг, [дї-лянйця] «поділ», ділянка, дільба, дільник (мат.); «[той, хто ділить ЖЬ>, дільниця, [дільниця] «межа між селом і полем, рів, огорожа Мо; тин з лому ВеЗн», [ділниця] «кошара, обора для овець» Мо, ділильний, ділймий, ділянковий, дільничний, дільчий, [дільма] «ділячи» Ж, виділяти, виділятися, виділ, виділб-вий, [виділювач] Ж, видільний, відділ, відділок, відділення, віддільник (тех.), [відділймий] Ж, віддільний, [виділитися] «помилитися при роздаванні карт», [за-ділянець] «горець» Ж, наділяти, наділ «ділянка; [відплата, нагорода]», [наді-лок Ж, надільний Ж], невіддільний, [не-ділежний] Ж, неподільний, [обдільний] Ж, переділ, [переділля] «рубіж, межа» Ж, переділка «перегородка; [кужіль, половина мички]», перерозподіл, [підді-лянець] «горець» Ж, підрозділ, поділ, поділка, [поділля] «частина, що дісталася в наділ», [поділок] «наділ», [поділунок] «поділ» Ж, подільник, [поділом] «по частинах», подільний, [поділючий], поді-лющий, подільчивий, приділяти, при-діл «боковий вівтар; призначення», про-діляти «розділяти волосся», [проділ] (у зачісці); «перегородка» Ж, проділка, прбділь (у зачісці), розділ, [розділень] «частина» Ж, [розділйтва] «розподіл» Ж, [розділйтов] «тс.» Ж, [рдзділка] Ж, розділювач, [розділяч] Ж, роздільник, розділовий, розділювальний, роздільний, роздільний, розподіл, розподільник, розподільний, розподільчий, [уділбвувати] Ж, уділ, удільний; — р. делйть, бр. дзя-ліць, др. ділити, п. бгіеііс, ч. беіііі, слц. беІіГ, вл. бхеїіс, нл. геііз, полаб. єіеіе «ділить», болг. деля, м. дели, схв. делити, слн. беїііі, стел, дфлити;— псл. сіеіііі «ділити», утворене від іменника *с!е1ь «частина», спорідненого з гот. сіаііз, двн. (еіі, англ. беаі, дангл. баеі, баї «тс.»; припускається запозичення у прагерманську мову з праслов’янської (Мартьінов Сл.- герм, взаи-мод. 112—116; Мііешзкі К81 26, 130; Масіїек Е8ЛС 117; К1и§е—Мііхка 776; Ребегзеп К7 39, 372; проти —Фасмер І 496; Зіашзкі І 189); іє. *6аі-1-, засвідчене ще в лит. [баііай, баііуііі «ділити» (Буга РФВ 67, 236; Тгаиїтапп 43), в дінд. сіаіі «відрізує», бауаіе «ділить», гр. баіораї «ділю» (три останні слова вказують на іє. 0-, а не Ой-). — Шанский ЗСРЯ І 5, 61; Филин Происх. яз. 537— 538; Преобр. І 208—209; Горяев 101; Зіашзкі І 194—195; Вгйскпег 108; Но-ІиЬ—Кор. 100; НоІиЬ—Ьуег 132; БЕР І 338—339; Младенов 157; Стоянов 78— 79; 8кок І 406—407; ЗССЯ 4, 233—234; 5, 8—9; Вегп. І 195; Рокоту 175—176. [ділка] (анат.) «мигдалик» Ж;— не зовсім ясне; можливо, утворене від доля1 «частина» (див.). діло, [ділйтель] «працівник» Ж, [діл-ник] «працьовитий чоловік», [дільник] «тс.» Ж, [ділнйця] «працьовита жінка», ділок, діляга, діляцтво, [дільня] «кімната для роботи» Ж, [ділильний] Ж, Іділ-ний] «робочий», [дільнйй] «тс.» Ж, діловий, діловитий, діляцький, [ділити], без-ділля, бездільний «недіяльний, лінивий», бездільник, [бездільничати] Ж, [додільний] «діловий; працьовитий» Я, [зділка] «факти» Ж, [здільниця] «мастачка, майстерниця» Я, [зділивий] «послужливий» Ж, [зділишливий] «тс.» Ж, [здільний] Ж, [незділивий] ВеЗн, заділ (техн.), [заді-лувати] «заховати» Ж, [піддільний] «штучний» Нед, [проділати] «проробити, пробити» Нед;—р. м. дело, бр. дзела, др. д^ло, п. сігіеіо «справа, робота», сіхіаіо «гармата», ч. бііо «справа, робота», сіеіо «гармата», слц. біеіо «робота, витвір», вл. Згеїо, нл. геіо, полаб. сГоїй «тс.», болг. дело, дяло, схв. дцело, слн. беїо, стел. дФло;—псл. беїо «робота; результат роботи», найімовірніше, утворене від дієслова беіі за допомогою суфікса -1о (пор. з цим же суфіксом укр. віяло від віяти, р. одеяло від одняти, болг. опелб «похоронна відправа» від опея і под.); тоді спорідненими є лит. раНеІіз «покладок, яйце, підкладене в гніздо», ргіебеїе «додаток», дісл. баїі-Фіп «здійснили», можливо, і баеіі «легкий; ввічливий»; зіставляється також з лит. баііе «мистецтво; ремесло», баіїйз «витончений, гарний», гаіа-баііе «колісник» (пор. стел. дрккод’Ьлга «тесля»), лтс. баііз «гарний» (Топоров 339 —340;
Вй§'а КК І 436—437; Брандт РФВ 21, 220; Роіі К2 6, 33, проти —Біамгзкі І 190). — Шанский ЗСРЯ І 5, 62; Фасмер І 496—497; Преобр. І 207—208_; Горяев 101; Вгйскпег 109; МасЬек Е86С 117; НоІиЬ—Кор. 100; НоІиЬ—Ьуег 124, 136; БЕР І 338; Младенов 157; 8кок І 412-413; ЗССЯ 5, 7—8; ІЯескеї ХЇ81РН 6, 67—69; Вегп. І 194—195; Мікі. Е\У 45; Меіііеі Еіибез 415; КЕ8 6, 169; Тгаиітапп 48. — Див. ще діти2. [діловання] «паркан», [дільниця] «огорожа з поламаних бурею дерев» ВеЗн, [дінниця] «огорожа», [заділувати] «огородити парканом»;—результат деетимологізації форми дил(ь)бвання «тс.», утвореної від дилювати «будувати з дилів», і зближення її з ділити чи, можливо, діло, ділити; безпосередньо пов’язувати укр. [діловання] «паркан» з діло < сіеіо (Преобр. І 208) невірно.— Див. ще диль. — Пор. діли на. [діля] «для» Ж, [дільма] «тс.»;—р. [деля, дельма], бр. дзеля, др. дИля, дельма, п. ст. бгіеіаз, [бхіеіе], нл. геїа, схв. ст. дил, слн. -Неї), стел, діїла, д іїльлтд;—пСл. беї)а, очевидно, пов’язане з сіеіо як його відмінкова форма — орудн. одн. (Вегп. І 195—196) або аблатив (Ильинский РФВ 64, 433); розглядалося також як аблатив імені *є!е1ь «частина» (Лозбз ЗИРЯ 6, 75—89); здебільшого вважається спорідненим з лит. беї «для», ст. Не 1а, Неііаі, лтс. беї «тс.», хоча балтійські форми можуть бути й запозиченими з слов’янських мов (Зндзе-лин ЛП І 82—83; Уаіііапі Сг. сошр. II 2, 698); сумнівний зв’язок з псл. *бь!-, звідки р. длйнньїй (Мікі. Е\\7 45); зіставлялося безпосередньо з ділити (Горяев 92). — Фасмер І 497; Преобр. І 208; Вегіа) Е886 І 97; ЗССЯ 4, 234—235; Е88.І 81. §г. І 55—59; Тгаиітапп 48.— Див. ще діло, діль. — Пор. для. [діль] «нитки для рибальських сіток»;— р. [дель] «рибальська сітка; частина рибальської сітки; сітчаста тканина з товстих ниток, яка використовується в рибальстві; товста нитка для сітки»,др. дїїль (у виразі дИли невод-ньїе);— не зовсім ясне; можливо, пов’язане з псл. беШі (пор. болг. дель «пасмо волосся», тобто «частина волосся, що відділяється від усієї його маси»); реконструювалося др. дИль «частина» (Лозбз ЗИРЯ 6, 75—89); зіставлялося також (Горяев Доп. 1, 11) з дінд. ба- (-буаіі, -буапіі) «в’язати», бііа- «зв’язаний», бата «шнурок», гр. бєи «в’яжу»; не виключений зв’язок з псл. беїо, беїаіі, пор. р. [дель] «борть; отвір у борті чн у вулику», що пов’язується з Неіо, беіі (Фасмер І 497). — Див. ще ділити, діло. дім, [ЛолД, [дома] (жін. р.) «дім», [домар] «хазяїн», [доматар, доматдр] «тс.» Ж, [домарство] «сидіння вдома» Ж, [домар ята] «домашні (хатня челядь)» Ко, [домівці] «тс.» Ж, [домаха] «житло, стоянка рибалок; перший улов поблизу стоянки», [домашність] «господарство Ж; дім із садибою Я», [домець! «палац», домівка, домівнйк «домочадець», [домів-нйця] «служниця» Ж, [домівство] «дім», [домовець (слезавий)] «домашній грибок, Мегиііиз Іасгутапз» Ж, домовий, домовик, [домовйще] «будівля» Ж, [домовнйк] «домочадець; домовик», [домбвність] «батьківщина» Ж, домонтар (заст.) «до-мосід; [хазяїн Я1», домотур «тс.», до-монтарство, домашній, [домашнивий Я, домівський], домовий, домовитий, [до-мбвний], дома (присл.), [дбмаки] «вдома» Ж, [домів] «додому», [домій] «тс.» Ж, [домарйти(ся)] «сидіти вдома», [дома-торствувати] «хазяйнувати» Ж, [без-домівник] Ж, бездомник, бездбмок, бездомний, додому, додбмку, додбмоньку, додбмочку, [задомашний] Ж, одомашнювати, [подімство] «садиба», прйдбмок «флігель», [роздомашнйти] Нед, удома, [удомашнйти] Нед;— р. бр. болг. м. дом, др. домь, п. слц. вл. нл. бот, ч. бйт, полаб. бйт, схв. ддм (род. в. дома), слн. 66т, стел. доахт»;— псл. боть є давньою основою на -и-;—споріднене з лат. ботиз «дім», дінд. батаіі «тс.», ав. бат- «дім», гр. бброд «будівля», беро) «будую», лит. бітзііз «маєток», гот. іітг)ап «будувати, споруджували», дісл. НтЬг «будівельний ліс», гр. бшр.а «дім», барар «хазяйка, дружина»; іє. *ббт-, *бйт-, *бт-, *бт- «дім, будівля».— Шанский ЗСРЯ І 5, 164—165; Фасмер—Трубачев І 526—527; Преобр. І 190=—191; Горяев 94; Біамгзкі І 155;
Вгйскпег 93—-94; МасЬек Е8ЛС 134; НоІиЬ—Кор. ПО; БЕР І 410—411; Младенов 138; 8кок І 424—425; Вегіа] Е88Л І 107; ЗССЯ 5, 72—73; Вегп. І 210—211; Тгаиітапп 44; МйЬІ.— Епсіг. II 692— 693; Рокоту 198—199. діменйця — див. дймати. дінниця —див. діловання. діра, дірка, [діравка] «друшляк», [дір-кавиця, диркбвница МСБГ І «тс.», [дир-кавница] «частина ткацького верстата; металічна планка з багатьма отворами» МСБГ, діркувальня «прилад, яким роблять отвори», [дірявка] «дірявий предмет (сумка, миска і под.)» Я, \дюра\ Ме, дюрка Ме, [діравий, дірйстий Ж, диркавші МСБГ, діркатий, диркбватий МСБГ], діркуватий, дірчавий, дірчастий, дірчатий, дірявий, [дюравий (Ме), дюр-кбватий (Ме), діравити УК,дірковатіти ВеБ], дірчавіти, дірявити, дірявіти, [подіркуватий, прбдір, продіркувати]-,— р. дьіра, [дйра], бр. дзіра, дзюра, др. дйра, п. сігіига, ст. сіига, ч. йіга, ст. сііе-га, сіегауу, ІсІ.оига], слц. сііега, вл. сігега, нл. гега, ст. [гига], полаб. бата, болг. дйря «слід», схв. дйра, дйра, [дйра], слн. сіега, стел, дйра, дири;—віддієслівне ім’я із значенням «подране, роздерте», пов’язане з псл. сіьгаіі «дерти», *сіегіі «тс.»; голосний кореня в різних слов’янських мовах свідчить про наявність у праслов’янській мові паралельних форм * сіега (від *сіегаіі) і сііга (від *сіігаіі); форми р. дьіра, п. ст. сіига єдиного пояснення не мають; розглядаються як балтослов’янські варіанти кореня *(іег- з голосними заднього ряду, споріднені з лит. сійгіі «колоти, пробивати», сійгіз «укол» (Вгйскпег 113;Роког-пу 208; 81а\сзкі І 208), як результат контамінації псл. *сіога (гр. бора) і сііга (Меіііеі Еіисіез 252; Фасмер І 559), як пов’язані з сіуєгі, гр.йирсс (Соболевский 81ауіа 5, 444; ЖМНП 1886 вересень 148) та ін.; п. сігіига, до якого зводять укр. [дюра\, бр. дзюра, пояснюється як результат видозміни п. ст. сіига під впливом сігіога (<* сіега) (81а\\-зкі І 209); чергування голосних кореня пояснюється й як рефлексація варіантів коренів іє. *сіег- (сіег-)/*сіиег- (сіеиг-)/ *сіцог- (сіоиг-) (Опсігиз 81. УУогШ. 126) або як явище, викликане експресивними факторами (НоІиЬ—Кор. 100). — Вар-ченко Терит. діал. 108—109; Фасмер І 515, 559; Преобр. І 206; Горяев 100; МасЬек Е8ЛС 117; НоІиЬ—Буег 133, 140; 8сЬизіег-8е\сс І 204; ОІезсЬ І 147—148; БЕР І 396; 8кок І 437—438; Вегіа] Е88,І І 97—98; ЗССЯ 5, 12, 30—31; Мікі. ЕМ 41. — Див. ще дерти. [діроббл (Іеанок)] (бот.) «звіробій, Нурегісигп регїогаіит Б.» Ж, [діробое-ваті] «родина звіробійних» Ж; — складне слово, утворене з основи іменника діра і основи бой-, пов’язаної з дієсловом бити; назва зумовлена тим, що листки звіробою всіяні крапчастими залозками, які просвічують; пор. інші назви цієї рослини: [діркач, прозірник, звіробійний діравий], а також латинську номенклатурну назву Н. регїога-іиш, букв. «Г. поколотий». — Див. ще бити1, діра. — Пор. звіробій. діскуватися —див. ськати. дістати «взяти, витягти; досягти, здобути», діставати, дістатися «добратися», дістаний;—р. достать, бр. дастаць, др. достатися, п. вл. сіозіас, ч. сіозіаіі, слц. сіозіаі', нл. сіозіаз, схв. достати «вистачити», слн. сіозіаіаіі, стел, дістати «тс.»;—псл. сіозіаіі (сіозіауаіі) «досягти (стоячи); вистачити, достояти» є префіксальним утворенням від зіаіі «стати».— Шанский ЗСРЯ І 5, 174; 81ам/зкі І 157; МасЬек Е8ЛС 575; ХиЬаіу 8і. а сі. І 104; ЗССЯ 5, 84; 81. ргазі. IV 137—140. — Див. ще стати.— Пор. достаток. [дість] «досить»;—результат закономірного розвитку давнішого *дость, що виникло внаслідок скорочення форми досить подібно до п. сіозс (<*сіозус) або з’явилось як запозичення з польської мови. — Див. ще досить. дітвора, [дітворня Я, детворзча ЛексПол]; — р. детвора, бр. дзетвара; — утворено на східнослов’янському грунті від *о'6/Л’бва (пор. схоже за структурою р. мошкара)-, висловлювалось припущення, що суфіксальний елемент у цьому слові з’явився під впливом утворень типу *сєіуогь, *р^іогь, укр. четверо, п'ятеро (БоЬтапп К2 58, 213); менше
підстав розглядати це слово як давнє складне, де першою частиною є та сама основа, що в беі-і, а другою —основа, засвідчена в лит. уога «низка», рауага «передача, привод». — Трубачев Терм, родства 39; Фасмер І 508; ЗССЯ 5, 16; 81. ргакі. III 171; Вегп. І 196; Тгаиі-тапп 351- — Див. ще діти1. діти1, [дітва] (зб.), [дітвага] (зб.)Ж, дітвак, [дітваччя], дїтище, [дітка, діт-ство Ж, дітвачий, дітйнський Ж, діт-нйй Ж, дітбчий Ж, дітський Ж, діць-кий, дітчий], [бездіткйня Ж, бездітник, бездітуха Я], бездітний, [бездітський] Ж;—р. дети, бр. дзеці, др. о'бтн, п. (Іхіесі, ч. сіеіі, слц. сіеіі, вл. бгесі, нл. гені, полаб. сіеіаі, болг. [дети], стел, д'кти;— пізнє псл. сіеіі є формою множини від майже втраченого в сучасних слов’янських мовах збірного іменника *с1еІь (пор. схв. [дщеті, ч. [сіеі']), що походить з давнішого *СІОІ-І- <*СІ9І-І-«годоване груддю», пов’язаного з іє. *с11леі- «годувати груддю», звідки також псл. сіоіііі, йеуа, укр. доїти, діва; про суфікс -і- в інших назвах спорідненості (він виділяється також в іменнику із збірним значенням р. знать) див. ЗресЬі 226; — споріднене з лит. сІТІе «теля, що ссе», сіеіз «син», лат. ЕТІіиа «тс.», їеіаге «ссати», лит. сіеіе «п’явка», рігтсіеіе «корова, що отелилася вперше», гр. ІЬуД «материнська грудь». — Трубачев Терм, родства 38; Шанский ЗСРЯ І 5,91; Фасмер І 516; 81а\узкі І 192; Вгйскпег 108—109; _ Ко2\сас1о\сзкі ВВ 21, 154; Масіїек Е8ЛС 118; НоІиЬ—Ьуег 128; НоІиЬ—Кор. 100; БЕР І 348—349; ЗССЯ 5, 12—13, 14; 81. ргазі. III 165—166; Вегп. І 196; Мейе ОЯ 369; ЬоЬтапп К2 58, 229; Рокоту 242.— Див. ще дитя, доїти. — Пор. діва. діти2 (діну), дівати, вдіти, задіти, надіти «одягти», одіти, одівати, [«діяти Ж, оденути], [одів] «одяг» Ж, [бді-ва] «тс.», одівання, [одівачка] «одяг, одежина» Ва, [вдівець] «той, хто одягає», [одібка] «покривало» Ж, [ддіво] «одяг», одіння, [ддінок Ж, одінь Ж, ВеУг, одія Г, Ж1 «тс.», одіяло «ковдра; [одяг Ж1», одіяльце (зменш.), одіяння, [одітнім] «добре одягнений», подіти, проді- ти «всилити», [роздіти, роздівати], Іуз-діти] «одягти» КІМ;—р. деть (дану), задеть, одеть, бр. дзець, п. [сігіесі «подіти; чинити; ткати», ч. сіііі «діти», слц. сііеі' «тс.», вл. сігес «прясти, ткати», сігес зо «снитися», нл. газ «прясти, ткати», болг. дена, дяна «діти», м. дене «тс.; вдівати, нанизувати», схв. ді'ети «сховати, подіти», слн. сіеіі «діти», стел, дфти, д іііж «класти»;— псл. сіеіі «класти»;— споріднене з лит. сіеіі, лтс. сіеі «тс.», лат. ІесТ «вчинив» (форма перфекта від їасеге «чинити»), гр. тї'йтірі «ставлю, кладу», двн.ібп,іиоп «робити», нвн.іип «тс.», дінд. сіасіЬаіі «кладе», ав. сіабаііі «тс.»; іє. *с!Ье- (* с1Ьб-/с1Ьа-) «класти»; стел, деждж (1 ос. одн.) є давньою ре-дуплікованою основою (Меіііеі Еіисіез 18—19; Уаіііапі КЕ8 14, 79); розвиток значення «класти > робити» відбувся ще в дослов’янський період (пор. лат. ІесТ «вчинив», нвн. іип «робити»), пізніше розвинулося значення «говорити» (Хи-Ьаіу 8і. а сі. І 90—102; БіехуеЬг ХЇ81РН 15, 74). —Шанский ЗСРЯ І 5, 93—94; Фасмер І 509; Преобр. І 209; 81ахузкі І 188—189; Вгйскпег 107; МасЬек Е8ЛС 118; НоІиЬ—Ьуег 136; НоІиЬ—Кор. 107; БЕР І 351; 8кок І 414—415; ЗССЯ 4, 229—230; Вегп. І 192—193; Мікі. ЕШ 43—44; Рокогпу 235—237. — Пор. діяти. дітлахи, дітлашня (зб.);—експресивне утворення, можливо, від основи збірного іменника дітва за допомогою суфікса -ах- (суфікси з елементом -х-поширені в експресивно забарвлених словах, пор. укр. діваха, дівдха, п. бгіе-сіисЬ, сігіехуисЬа і под.); в твірної основи могло перейти в л під впливом експресивного характеру слова або внаслідок гіперистичної заміни, пов’язаної з вимовою 1 у польських словах як в.— Див^ ще діти1. — Пор. дітвора. [дітськийі «екзекутор Ж; урядник Пі», [децький] «тс.» Пі, ст. д'бцкьій «княжий, а потім судовий посланець» (1444); — р. заст. [детский] «охоронець, прислужник князя (на Русі)», др. д'Ьтьскьіи, д'Ьтьчьскьіи, діїчькьіи «княжий отрок»; п. [сіхіескі] «судовий виконавець (у Литві)», [сігіесгзкі] «тс.»; — субстантивований прикметник, пов’яза-
ний, очевидно, з *деіь «діти» (в значенні «слуги князя»); у польській мові з східнослов’янських (8 XV І 638). — Див. ще діти1. [діцкувати] «брати в заставу» Ж, [діцбк] «застава» Ж, ст. дицковати «брати в заклад майно, накладати на нього судову заборону» (1446); — запозичення з польської мови; п. ст. дгіеском/ас «брати щось у заставу; виконувати вирок» утворене від сігіескі «судовий виконавець», що розглядається як запозичення з східнослов’янських мов (8 XV І 638). — Див. ще дітський. діяти, діятися, [дієць] «діяч» Ж, [дій-ник\ «тс.» Ж, дійство, дія, діяльність, [діянка, діятель Ж], діяч, [дівай] «дійовий» Ж, дієвий, дійовий, діючий, діяльний, [діятельний] Ж, бездійство, бездіяльний, [здійкатися] «трапитися» Кур, [задіяна] «виснажена» (про землю), заподіяти, недія КІМ, [недійний] Ж, подія, подіяти «зробити; [зробити щось погане чаклунством І», сподіяти «вчинити»;— р. деять, др. д’Вяти «робити; чіпати; говорити», п. дгіас зі$ (<д2Іе]ас зі§) «діятися», [дгіес] «діяти», Ідгіеіас] «тс.», ч. дііі «сказати», дііі зе «діятися», слц. діаі' «тс.», нл. газ «сказати», стел, д^іати «діяти»;—псл. де]аіі «діяти, чинити, робити», утворене від сіеіі «класти, подіти; робити»; про розвиток значення див. ХиЬаІу 81. а сі. І 98—102; ЬіехмеЬг ХЇ81РН 15, 74. — Фасмер 1 509; Преобр. І 209; Горяев 101; 81ам/зкі 1 188—189; Вгйскпег 107; Маскек Е8ЛС118; Младенов 124; ЗССЯ 4, 229—230; 81. ргазі. III 126—128; Вегп. І 191—193; Мікі. Е\У 43—44. — Див. ще діти2. длубати «копирсати; колупати», длубатися «копирсатися; повільно щось робити», длубанйна «повільна робота»; — бр. длубаць «довбати; повільно щось робити»;—запозичення з польської мови; п. діиЬас «тс.» є прямим відповідником укр. довбати (див.). [длужани] «кукурудзяне бадилля» Мо;—неясне; можливо, пов’язане з молд. глужь (мн.) «копи снопів, кукурудзиння і под.». для, [дле, длі Ж, елі Кур, гля], задля, [задлі] Ж;—р. для, [дле, дли], бр. для, п. сіїа, діє, ч. слн. діє, слц. ді'а, вл. нл. сіїа; — загальноприйнятої етимології не має; розглядається як варіант [діля] (др. д-Вля) «для», скорочення якого відбулось у ненаголошеній позиції (Лозбз ЗИРЯ 6, 75—89; Фасмер І 517; Соболев-ский Лекции 99; Горяев 92); виводиться від колишнього іменника дьЦа «довжина» (п. ст. ч. сі. сіїа), пов’язаного з р. длить, длина, укр. довгий, причому як паралель до семантичного розвитку наводиться лат. ргоріег «внаслідок, через», у якому причинне значення розвинулося з просторового (Преобр. І 185—186; 81а\узкі І 146—147; Вгйскпег 89; НоІиЬ—Кор. 98; ЗССЯ 4, 234—235; Е88Л 81. §г. І 58—59; Вегп. І 252—253; Мікі. ЕШ 55); є спроба розрізнити за походженням ч. діє в причинному значенні (з псл. *деііа, спорідненого з псл. деіо) та в просторовому (з псл *дь1]’а — МасЬек Е8ЛС 120); припускається і взаємовплив рефлексів псл. *дь1]’а та псл. *де1]а (81аи’.зкі І 147).— Пор. діля, дляти «затягувати; не поспішати», длятися «баритися», [дляятися' «тс.» Ж.длявий «повільний»; — р. заст. длить «дляти», п. ргодііс «продовжити», ч. діііі «затягувати, продовжувати», ст. діеіі, вл. дііс, схв. ст. дГНі «тс.», стел, продклити;—псл. дьіііі, похідне від *дь1ь «довжина», пов’язаного з *дь1§ь, укр. довгий, *дь1іпа, р. длина.— Шанский ЗСРЯ І 5, 142; Фасмер 1 517: Преобр. І 185—186; Горяев 92; Вгйскпег 89; ЗССЯ 5, 210; Вегп. І 252—253. — Див. ще довгий.— Пор. біля. Дмитро, Митро, [Ґмитрб, Дмйтер Я, Дмйтерко Я1, Дмйтрик, Мйтрик, [Ґмйтрик, Дмитрашко Я], Дмитрусь, [Дмитрухно Я, Димара Я, Мйтя, ст. Димитрии (1366), Димитрій «землен, плод зем(е)лньій, з збожа. аб(о) двоема-терній» (1627);—р. Дмйтрий, заст. Ди-митрий, бр. Дзмітрьій, др. Димитрий, Дмитрей, ч. Оіпііігі], ст. Оітііг, слц. Петеіег, ретііег], болг. Димйтьр, м. Димитар, заст. Димитри]а, схв. Птііаг, слн. Оетеігі), стел. Димит-рии;—через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Ацр,ї)Тріо5 за формою є присвійним прикметником від імені богині земле-
робства та родючості Ат]рт)тт]р, яке розглядається як складне слово з первісним значенням «мати землі»; другий його компонент р.т)тг|р «мати» відповідає укр. мати (род. в. матері}, перша частина слова неясна: вона тлумачиться як іллірійське слово або як назва землі *<й, існування якої не підтверджене; пов’язується також з 6т]<хї «ячмінне зерно»; зіставляється з іє. *бт8 (род. в. від *с!епі- «дім»). — Сл. вл. імен 207; Петровский 97; Младенов 127; Корєспу Ргйуосісе 55; СЬапігаіпе І 272—273; Егізк І 379—380. — Див. ще мати. дмухати «дути, віяти; пихтіти», дмухнути «подути-; вдарити; випити; побігти», дмух (виг.), [дмухач] «вітер», [дмухача дати] «втекти», [задмух] «схильність» Ж, подмух «повів»;—р. [дмухать] «дути», бр. дмухаць, п. бгаи-сйас, ч. бтисЬаіі, нл. [сітисйазі «тс.»; — псл. 1*с1ьтихаіі <*с1итоизаіеі], похідне від брід «дути», сіьтр «дую»; суфікс -их- можна пояснити впливом основи бйх- (пор. цсл. доуу^ти) (ОігрЬзкі 7М/ 268); може також розглядатися як контамінація сіухаіі з основою сіьпі-р, пор. ще вторинні ч. сітоиіі «дути», слц. бгані' за «надуватися, випинатися»— від сРьтр. — Фасмер І 517; Горяев 92; Біам/зкі 1 149; Вгйскпег 86, 90; Гоз 6г. р. II 4; МасЬек Е8ЛС 124; Но-ІиЬ—Ьуег 137, 139; Младенов 154; Вегп. 1244—245. — Див. ще дути, дймати, дихати,—Пор. надма. [дна] (анат.) «матка, ІЛегиз» Ж;—р. ст. дт/на «тс.», ч. ст. (зіігєуо беппіе «товста кишка», вл. депо «шлунок тварини; товста кишка», нл. депо «черево, шлунок тварини», болг. [дінек] «шлунок тварини», [діняк] «сліпа кишка», [дінешник] «тс.», слн. бапка «пряма кишка»; — псл. сіма (<*сіьЬпа) з первісним значенням, імовірно, «глибина, внутрішня частина», потім «нутро, внутрішня частина людського тіла» (звідси — назви різних внутрішніх органів і, нарешті, хвороб внутрішніх органів), пов’язане з сіьпо (є формою жін. р. цього ж іменника, пор. чол. р. у болг. дгн, або формою мн. від скьпо — див. БЕР І 400); до семантики пор. лат. іппбиіиз «сліпа кишка» (демінутив до Іипбнз «дно»), шв. ІЬоііеп, Ьоіііп§] «сліпа кишка жуйної тварини» від Ьоііеп «дно», нвн. [ропбп-заск], Вобеп-заск «сліпа кишка» від [ронсіпі «дно»; менш вірогідне зіставлення з др. д-ьгна «рана, шрам» (Потебня РФВ 7, 63—64); Фасмер (І 517—518) вважає слово неясним.— Зіахузкі 1 149; Маскек Е8ЛС 121; ХиЬаіу 81. а сі. І 292; НоІиЬ—Кор. 102; НоІиЬ—Еуег 137; БЕР І 457; Вегіа) Е88Л І 94; ЗССЯ 5, 173—174; Вегп. І 245—246. — Див. ще дно. — Пор. ден-ннця1, денчанка. [днесь] «сьогодні», [днеська, днеськи, днески ВеЗа, днись НЗ УжДУ 14, ннись тж, днйська тж, ннйська тж, днйськи тж, ннйськитж] «тс.», [днешній], [преднесь] «напередодні» Нед;—р. [днесь], др. дьньсь, п. сігіз (<сігіпз), ч. СІПЄ5, СТ. СІЄП8, СЛЦ. СІПЄ8, ВЛ. ЙЙЄП8, сігепза, нл. гіпз, гіпза, полаб. сіапз, болг. м. днес, схв. данас, слн. [сіпез], сіапез, стел, д кикск;— псл. сіьпьзь «сьогодні» є прислівником, що виник із сполучення СІЬПЬ 8Ь букв, «день цей». — Дзендзелівський НЗ УжДУ 14, 131; Німчук Пр. XII діал. н. 266—267; Шанский ЗСРЯ І 5, 143; Фасмер І 519;. 81а\узкі І 206—207; Вгйскпег 113; Но-ІиЬ—Буег 137; НоІиЬ—Кор. 103; БЕР 1 400; Младенов 128; Вегіа) Е88Л 1 94; ЗССЯ 5, 215. — Див. ще день, сей.— Пор. сьогодні. [днині] «нині»Ж; — результат контамінації слів [днесь] і нині (див.). дно,' [денниця] «дошка в дні воза» Л, денце, денцівка «сопілка з денцем», [ден-чйще] «днище» Я, [дненце] «посуд для пиття» Ж, днйця «поперечна дошка в колесі водяного млина», днище «дно; дошка, на одному кінці якої сідає пряля, вставляючи в другий гребінь чи куделю», [до днища] «до низу» (про складки на довгому одязі) КІМ, [днйщик] «майстер, що виготовляє днища» Я, [днї] «всередині» Ж, [днука] «тс.; всередину» Ж, донний, днйти «вставляти дно», [без-денок] «вулик без дна» Ж, [бвздна] Ж, безодня, [безодень] Ж, бездонний, бездонний, безодній, [вйднити] «вийняти дно», [виднївка] «бездонна бочка» Ж, [за-денати] «вставляти дно» Ж, [заденчй-ти\, задинати, задніми «тс.», [заднений
Ж, задндваний ЖІ, [оденок] «копиця, стіжок на дерев’яній підстилці; дерев’яна підстилка під копицею, стіжком», оденки «залишки на дні», [оденьки, по-денє Ж1 «тс.», [поденок] «тс.; нижня дошка у возі» Нед, піддон, піддонник, поденний, придонний, переднйти «поміняти дно», розденати «виймати дно», розденчйти, [рзздйнчити, розднйтиНел, розднути Мо], розіднйти «тс.»;—р. бр. м. дно, др. дт>но, п. ч. слц. вл. нл. сіпо, полаб. бапй, болг. дт>но, схв. дно, слн. сіпо, стел, дтімо;—псл. бьпо (<*бьЬпо) «дно, глибина» (до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. д'ьн’б «всередині», д-ьну «тс.», изт> дт>ну «зсередини»);— споріднене з лтс. биЬепз «дно», біЬепз «дно, глибина», сііЬіпз «гс.»; іє. *бЬиЬ-/бЬеиЬ- «глибокий, видовбаний»; у балто-слов’янських словах корінь поширений суфіксом -по-, без нього виступає ще в лит. биЬйз «глибокий», бйЬіі «занурюватися», баи-Ьа «яр», лтс. байЬа «тс.», биЬі «занурюватися», прус. рабаиЬіз «долина», гот. бірз «глибокий», нвн. ііеї, кімр. бхсіп «тс.»; з глухим кінцевим приголосним іє. *бЬир- виступає в псл. бира, укр. ду-па, дуплб; є спроби пояснити псл. *бьЬпо як наслідок метатези *Ььбпо, що зіставляється з н. Восіеп «дно; земля, грунт», гр. «дно, низ», дінд. ЬибЬпай «тс.», ав. Ьипо «дно, глибина», Ьипб «тс.» (7иЬаіу8і. а сі. І 294; Масіїек Е86С 121; НоІиЬ—Кор. 103). — Шанский ЗСРЯ І 5, 143—144; Фасмер—Трубачев І 519; Преобр. І 186; Горяев 92; 81а\сзкі І 149—150; Вгйскпег 91; НоІиЬ—Ьуег 137; БЕР І 457—458; Младенов 156; 8кок І 418; Вегіа] Е886 І 104—105; Трубачев Зтимология 1970,10—12; ЗССЯ 5, 174—175; 8с1іиЧег-8е\сс 81. \\7огіКі. 14; Вегп. І 245—246; Мікі Е\\7 54; Тгаиітапп 45—46; МйЬІ.—Епсіг. І 261—262; Откупщиков 243; Рокогпу 268. — Пор. дебра. дньбвка «одноденна зупинка на відпочинок; [день відпочинку Ж1»; — запозичення з російської і з польської мов; р. дневка «одноденна зупинка», п. бпібм?-ка «день відпочинку» утворені від р. день, п. бгіеп «день», що відповідають укр. день (див.). до1 (прийменник), Ібг] «тс.» Ж, до-(префікс), ді- «тс.»;—р. др. болг. м. схв. до, до-, бр. да, да-, п. ч. слц. вл. нл. слн. Но, Но-, стел, до, до-; — псл. Но «тс.»; — споріднене з лтс. [На] (прийменник), лит. [На-] (дієслівний перфективний префікс), проте не виключається можливість запозичення останніх із слов’янських мов (Біатекі І 150; Тгаиітапп 42; Епбгеїіп БеШзсЬе СгаттаНк 449— 450); відповідає лат. -бо в епсіо «в», а також гр. -6є (енклітика, що вказує напрям, пор. оїхссбе «додому»), ав. -ба (енклітика з тим самим значенням) і далі дангл. іб, англ. іо, двн. гио, нвн. ги, ірл. бо; іє. *бо (бе), пов’язане з займенниковим коренем *бо, що відбився також у псл. ба, укр. да (сполучник, частка). — ШанскийЗСРЯ І 5, 144; Фасмер І 519; Преобр. І 186; Горяев 92; Вгйскпег 91; МасЬек Е86С 121; НоІиЬ-Кор. 103; БЕР І 400; Младенов 128; 8кок І 418-419; ЗССЯ 5, 37—38; 81. ргазі. III 277—283; Е886 81. £г. І 59-66; Вегп. І 203; МйЬІ, —Епбх. І 427; Рокогпу 181—182.— Пор. да1, до2 [до2] «то» (співвідносне слово, частка у складнопідрядних реченнях, напр.: Ой, як прийду додомоньку, до всі мене лають); — варіант частки то, можливо, генетично пов’язаний із сполучником і часткою да (як то з та). — Див. ще да1. — Пор. до1. до3 (муз.) «перший звук музичної гами і нота, що його позначає»;—р. бр. болг. до, п. ч. слц. бо;—запозичення з італійської мови, де всі назви звуків гами —иі, ге, ті, їа і т. д. — походять від початкових складів латинського гімну св. Іоанну; назву бо замість иі уперше вжив у 1673 р. Дж. Бонончіні.— СІС 223; Кораііпзкі 902—903; НоІиЬ — Ьуег 445; БЕР І 400. доба «день і ніч, 24 години; час; вік; період; епоха», [дїб] (жін. р.) «час; вік», добові (субст.) «гроші,що виплачуються за кожну добу перебування у відрядженні», [збіб] «зовнішність», [здоба] «тс.», здібний «розумний, талановитий», [надббний] «привабливий, гарний», [не-вддб] «неорна земля» ЛЧерк, [невдбба Л, невдбб'е Л, невддбка ЛЧерк] «тс.», [неподбба] «не слід», неподобство, [не-
поддбистий] «незграбний» Ж, [неподдб-ливий] Кур, оздоба «прикраса», оздоблювати «прикрашати», [подіб'є] «подоба» Нед, подібність «схожість», подоба «тс.; зовнішність; [потреба]»; у присудковому значенні «можна, слід» (частіше з запереченням: не подоба), [подобенство] «можна, слід» (у присудковому значенні), [подобень] «красень», подобйзна «зовнішність; схожість», [поддбина, подд-бінь] «тс.» Нед, подібний «схожий; [гарний]», [поддбний] «гарний», [подобати) «полюбити, облюбувати», подобатися, подобати, подббитися «ставати схожим», [подббно] «зручно; потрібно», придбба (заст.) «вигода», приддбний (заст.) «вигідний», [приподдба] «уподоба» Нед, [припддобанє] Нед, споддбний «гарний», сподобати, сподобйти, сподобитися, [уддбен] «придатний», [удобенний] «тс.», уподоба «смак», у присудковому значенні «можна, слід», уподобання, упо-дббний «який подобається», уподібнити, уподобати; — р. [доба] «час; вік», бр. доба «подібність, схожість; [стан]», др. доба «користь», п. доба «час; період; епоха; 24 години», ст. доб' «тс.», ч. слц. нл. сіоЬа «час; період», вл. доба, добо «тс.», болг. доба «час», м. доба «тс.; вік (людини)», схв. доба «час; період; епоха; вік», доб «вік», слн. доба «тс.», стел, подова «прикраса»;—псл. доба «щось стосовне, властиве»; до семантики пор. год, година, годитися, гідний і под.; — споріднене з лит. даба «натура, вдача», лтс. даба «тс.», дабаі «благоволити», ІаЬдаЬІз «гарний на вигляд», можливо, також і лит. даба? «тепер», далі з гот. §адабап «підходити, пасувати», §адоїз «дібраний, стосовний»; іє. *дбабб-; менш імовірне припущення (МасЬек Е8ЛС 121-122; НоІиЬ— Ьуег 137; Вегіа] Е88Л 1 105) про різні шляхи виникнення доба «час» (з псл. *доуа, де V > б; *доуа пов’язується з гр. дор. боах- «довго» < <6оБД «тс.») і доба «вид, спосіб» (зіставляється з лит. даба, а також з гр. бера? «вид, форма»; припускається заміна ш > б за часів балто-слов’янської єдності).— Кочерган УМЛШ 1970/3, 75 —76; Фасмер І 519—520; Якубинская-Лемберг, зб. «Проблеми язьїкознания», Л., 1961, 244—256; Преобр. І 186 — 187; Горяев 92; Балясникова, зб. «Брян-ские говори» III, Л., 1975, 162 —170; 81ач/зкі І 150; Вгйскпег91; НоІиЬ—Кор. 103; Маскек Кесбегсбез 69; БЕРІ 401; Младенов 129; 8кок І 419—420; ЗССЯ 5, 38—39; 81. ргазі. III 283—286; Мартн-нов Сл.-герм.взанмод. 156—159; Вегп. І 203—204; МеіІІеі Еіидез 252; В8Б27, 31; Мікі. ЕМ/ 47; Бобтап ХІ81Р6 7, 376 — 377; Тгаиітапп 42—43; Топоров 281; Егаепкеї 79; Мйбб—Епд/. І 427,— Пор. дебелий, доблесть, добрий, на-дібок. добавити, добавляти, добавка — див. вибавити. [добала] «догори ногами» Я; —очевидно, результат видозміни деетимоло-гізованої форми [дибула] «дибки», утвореної від дйба.— Див. ще дибати.— Пор. дубала. доберман «доберман-пінчер» (порода собак);—р. доберман, бр. доберман, дбберман-пінчзр, п. слц. добегшап, ч. добгтап, болг. доберман, схв. доберман, слн. добегтап «тс.»;—запозичення з німецької мови; нім. ПбЬегтапп, Пббег-таппріпзебег «тс.» утворено на основі прізвища німецького собаковода Л. Добермана (Б. ОоЬегтапп), який вивів цю породу в 70-х рр. XIX ст. схрещуванням короткошерстих пінчерів з французькими вівчарками і гладкошерстими лягавими,—Шанский ЗСРЯ І 5, 145; БСЗ 14, 595; Вайсман Служебное собаководство 104; 81. \суг. обсусб 154; НоІиЬ—Ьуег 137. добйток, добиватель, добйтча, добах, дббич, добйча, добйчник, добйччаний — див. бити2. доблесть, доблесний; — р. др. доблесть, бр. дбблесць, болг. м. дбблест, слн. ІдбЬеІ] (доЬЦі)І «здатний, придатний», [доЬ1]’езі] «здатність»; — запозичено у давньоруську мову з старослов’янської; СТСЛ. Д0ВАЕСТК пов’язане З ДОВАК «доблесний, благородний, сильний», що походить від псл. доба «щось стосовне, властиве», до якого зводиться також псл. доЬгь, укр. добрий. — Шанский ЗСРЯ І 5, 145; Фасмер І 520; Преобр. І 187; БЕР І 402; Младенов 129; Вег1а| Е88Л І 105; ЗССЯ 5, 40; Вегп. І 205;
Тгаиітапп 43; МйЬІ.— Епйг. І 427.— Див. ще доба. — Пор. дебелий, добрий. [добоші «барабанщик; литаврист» Ж, [дббуш] «тс.» Ж, ст. добош?) «військовий барабанщик» (XVIII ст.);—п. сіоЬозг «тс.», схв. добош «барабан», доббшар «барабанщик»;— запозичено з угорської мови, можливо, через посередництво польської; уг. сіоЬоз «барабанщик» є похідним від сіоЬ «барабан, бубон», що загальноприйнятої етимології не має; Го-ряєв (446) невірно зіставляє з тюрк, беї, ар. сіиїї «бубон». — Біахсзкі І 151; 81. хууг. оЬсусЬ 158; Вгйскпег 91; Вегп. І 204; Мікі. ЕАМ 47; МЬІТЕБг І 650; Ваг-сгі 52. добрий, добрезний, добренний, добренький, [добріненький, добрінкий Ж, добрїський Ж, добростлйвий], добротлй-еий, добротний, добрячий, добрящий, [добрега] «добра людина» Я, [добрінйця Ж, добрун Я], добряга, добряк «тс.», [добрило] «тс.; все, що присмачує їжу» Я, добриво, [добрина] «хороша якість», добрість, [добрітка] «святенник» Ж> добро, доброта, добром, добрити «задобрювати, хвалити; вносити добрива», добритися «піддобрюватися; (безос.) щастити», добріти,добрішати, [вйдобрити] «добрити», [задббре] «дуже добре», задобрити, здобрілий, [здббриво], здббрй-ти, здобритися, подобрілий, предобрий, роздобрілий, роздобріти «розтовстіти», роздобрухатися «роздобритися», удобрювальний, удобрити, удобрювач; — р. дббрьій, бр. ддбрьі, др. добрьіи, п. вл. нл. (ІоЬгу, ч. слц. боЬгу, полаб. сійЬге «добре», сіоЬге «тс.», болг. доб?>р, м. добар, схв. добар, добрії, слн. сІбЬег, стел, доортс, — псл. сіоЬг'ь «відповідний,'^ підходящий, корисний», утворене від сіоЬа «доба» (про розвиток значень див. Ргіед-гісЬ Рог. І£2. 1937—1938, 105—108); — зіставляється з лат. ІаЬег «ремісник, що працює над твердим матеріалом, зокрема коваль, тесля», вірм. сІагЬіп «коваль», з іншим суфіксом лит. сіаЬпйз «гарний, граціозний»; далі можлива спорідненість з двн. іарїаг «хоробрий, сильний, міцний», нвн. іарїег «тс.», дісл. сіарг «зашкарублий»; менш прийнятне припущення про те, що псл. сіоЬгь виникло внаслідок метатези з Ьосігь «бадьо рий», пов’язаного з дінд. ЬЬасІгаїл «зручний», гот. Ьаііга «кращий», н. Ьеззег, англ. Ьеііег «тс.» (МасЬек Е8ЛС 122; НоІиЬ—Ьуег 137).— Критенко Вступ 556; Шанский ЗСРЯ І 5, 147—148; Фасмер І 520—521; Преобр. І 187; Біашзкі І 151; Вгйскпег 91—92; ЗсЬизїег-8є\ус І 156; ОІезсЬ І 176—182; БЕР І 402—404; 8кок І 420—421; Вегіа) Е88Л І 105—106; ЗССЯ 5, 45—46; Вегп. І 204—205;Мік1. Е\\/ 47; Егпоиі—Меіііеі І 208; Тгаиітапп 43; М/аІсіе—Ноїт. І 436—437; Рокоту 233—234. — Див. ще доба.—Пор. дебелий, доблесть. [добрі] «ледве, мало (не)» (напр.: Добрі мене собаки не з’їли); — очевидно, запозичення з польської мови; п. сіоЬгге, як і слц. сіоЬге «тс.; добре», набуло значення «ледве», мабуть, внаслідок еліпсації виразів типу сіоЬгге, 2е піе...(букв. «добре, що не ...»). —Див. ще добрий. [добровка] (бот.) (назва трави) Я, [добравка] «грушанка круглолиста, Рі-гоїа гоїипсііїоііа Б.» Мак, [дібрівка] «вовчі ягоди пахучі, ПарЬпе спеогиш Б.» Мак;—очевидно, відповідає р. дуб-рбвка (бот.) «перстач, РоіепііПа іогтеп-ііііа; горлянка, А]’и§а геріапз Б.; вероніка, Уегопіса сЬатаесігуз Б.; самосил, Теисгіит зіЬігісит», дубравка «тс.», бр. дубрбука «тс.», п. сЩЬгб’мка «горлянка та ін.», ч. сІоиЬгаушк «меліса, Меіізза оїїі-сіпаїіз Б.», сіоиЬгаупісе «тс.»;—пов’язане з діброва; пор. іншу назву вовчих ягід пахучих; боровйк (запашний). — Див. ще діброва. [добруха] «лихоманка» Я;—р. [до бруха, добрава] «тс.», болг. їдббра] «хвороба»;— утворене від добрий як евфемістична назва хвороби, пор. р. кума, тет-ка, соседка «тс.».— Фасмер І 520; Потебня РФВ 7, 68; Зеленин 2, 76. — Див. ще добрий. добути, добувати, добутися, добуватися, [добуванка] «добування» добувач, їдобудча] «незаконнонароджена дитина», добуток, добуття, добувнйй, добутий, [добутнйй], видобуток, здобувати, здобути, [здобуванець] «грабіжник» Ж, [здо-буванйна] «здобуток», [здобудча] «незаконнонароджена дитина» Я, здобуток, здобуття, роздобуток; — р. добьїть, бр.
здабйць, др. добьіти «здобути, розшукати», п. вл. сіоЬус, ч. сіоЬуіі, слц. сіо-Ьуі’, нл. сіоЬуз, болг. добавим, м. добив «одержати, виграти», схв. добити «тс.», слн. сіоЬііі «одержати, дістати», стел, девкіти;—псл. сіоЬуіі «добути», утворене за допомогою префікса бо- «до-» від Ьуіі «бути»; первісне значення: «перебуваючи досягти, добутись до». — Див. іде бути1, до1. [добушівка] «сокирка з тонким лезом» Ж;—неясне; можливо, походить від імені Олекси Довбуша (Добуша), вожака селянського руху в середині XVII ст. в західноукраїнських землях. до вадити1, довада, довадливий, доладний — див. вадити. довадити2—див. вадкйй. довбати «колупаючи, робити отвір, заглиблення; зубрити», довбти «тс.», довбатися «щось повільно робити, возитися», довбтися «тс.», [довбаї «рябий», [довбак] «дятел» ВеБ, [довбанка] «тс.; той, хто довбає» Ж, [довбаль, довбач, довбун] «тс.», [довбало] «інструмент для довбання, зубило» Я, довбало «тс.; [дятел ВеБ, Мо]», довбальник, [довбальня] «верстат для видовбування дірок», [до-вбанйна] «причепливість» Ж, довбанка «предмет, видовбаний із суцільного шматка дерева», [довбанки] «солом’яні або плетені з осоки черевики на дерев’яній підошві» МСБГ, [довбанці] «тс.» МСБГ, [ддвбар] «майстер, що видовбує з дерева різні предмети» Я, [довбарство] «видовбування з дерева різних предметів» Я, [довбанка] «зубочистка» Ж, довбенька «мала довбня; інструмент вибійника; [барабанна паличка]» Ж, дов-беха «йолоп; довбня; калатало», довбешка «тс.», [дбубинька] «ополонка» Мо, довбня «великий дерев’яний молот або велика палиця з потовщенням на кінці; йолоп», [довбняк] «йолоп», [довбняр] «молотобоєць», [дбвбомі, довбальний, довбаний, видовбина, видовбувач, надовба «протитанкова перешкода, вкопана в землю», надовбень «тс.; [йолоп]», [подовбані «дятел», [подовбані «тс.»;—р. долбать, долбйть, бр. [даубаць], др. дглбати, п. сіІиЬас, ч. сІІиЬаіі, сІІоиЬаіі, слц. сІІЬаі’, вл. сіоІЬас, нл. сіїираз, сІЇу-раз, болг. д'ьлбая, м. длаби, схв. дупс- ти, слн. сібІЬвіі;—псл. *сіь,[Ь-аІі «довбати», *сіьІЬ-іі «довбти»; той самий корінь з іншим ступенем вокалізму *сіо1Ь-засвідчений в укр. долобкувати, долото, надолоб, ч. сіІаЬаІі, а в ступені *с!е1Ь-відбитий в болг. длетб, схв. дли]ето, слн. сііеіо;—споріднене з лит. сіеІЬа «держак вил», лтс. сіаІЬа «жердина для розлякування риби», сіаїЬз «тс.», сіаї-Ьибі «заганяти жердиною (рибу до сітки)», сіаІЬаі «тс.», н. сіоІЬеп «бити», дангл. сіеИап «копати; хоронити», двн. Ьі-ІеІЬап «закопувати», свн. сіеІЬеп, іеі-Ьеп «копати»; іє. *с!Ье1ЬЬ- «копати, видовбувати».— Шанский ЗСРЯ 15, 160; Фасмер І 523—524; Преобр. І 188; Горяев 93; Фортунатов ИТ II 147; 81ачузкі І 148; Вгйскпег 89; МасЬек Е8ЛС 119; НоІиЬ—Буег 136; НоІиЬ—Кор. 102; БЕР І 455; Младенов 155; 8кок І 460; Вегіа) Е88Л І 107; ЗССЯ 5, 206; Трубачев Рем. терминол. 153—154; Вегп. І 250— 251; Мікі. ЕМ 40; Тгаиітапп 54; Егаеп-кеі 81; МйЬІ. — Епсіг. І 434; Рокогпу 246. 1 дбвбйш (заст.) «литаврист» СУМ, Ж. довбишка «жінка литавриста»;—п. сіош-Ьузг «литаврист» (з укр. ?);—очевидно, результат зближення [ддбош] «барабанщик» з довбти, довбати або з похідними від цих дієслів довбеха, довбешка «дерев’яний молоток; булавка». — Вегп. І 204. — Див. ще дббош. [довбоніс] (орн.) «костолуз, СоссоіЬ-гаизіез соссоіЬгаизіез» Шарл, [довбо-ніска] «тс.» Шарл; — результат видозміни форми дубоніс «тс.» з наближенням першої частини складної назви до основи дієслова довбати. — Див. ще дубоніс. [дбвбош] (орн.) «дятел» МСБГ, [дбв-буші «тс.» Ж, [довбаш] «повзик» Шарл; — очевидно, виникло в результаті поширення кореня довб- (пор. інші назви дятла, утворені від цього кореня: довбак, довбаль, довбач та ін.) суфіксом угорського походження -ош (уг. -05).— Див. ще довбати. — Пор. дбвбйш. [довг] «борг; обов’язок», [ддвжнйк] «боржник» Г, Ж, [ддвжний Ж, довжен Ж], [дбвжно] «повинно» МСБГ, [задов-жйти] «заборгувати» Ж, [задовжйтися] «заборгуватися», [надовжйти] «набрати
в борг» ж, [удовжйтися] «заборгувати»;— р. м. долг, бр. доуг, др. д'ьлг-ь, п. Ши§, ч. сіІиЬ, слц. сіІЬ, вл. сіоІЬ, нл. с!1и§, полаб. сіаи§, болг. д'ьлг, схв. дуг, слн. с!61§, стел, дл-ьг-ь; — псл. *сР1§ь «борг, обов’язок»; — остаточно не з’ясоване; вважається спорідненим з гот. сіи1§8, ірл. с!1і§ес1 «тс.», с11і§іт «заслуговую» (іє. *с!Ь|§Ь-); зближується також з довгий (Преобр. І 188—189; Горяев 94; Вгйскпег 90; НоІиЬ—Ьуег 137; БЕР І 455; Младенов 129, 155); запропоновано (Опсігиз Зіоуепзка гес 39, 136—139) виведення від іє. *(1е1-/с1о1- «рубати» (борг як зарубка); необгрунтовані припущення про давнє запозичення з германських мов (Вегп. І 244; Нігі РВгВ 23, 322) або з кельтської (Лапко 81ауіа 9, 348). —Шанский ЗСРЯ І 5, 160—161; Фасмер І 524; 81а\узкі І 148; МасЬек Е8ЛС 121; НоІиЬ—Кор. 102; 8кок І 453; Вегіаі Е88Л І 107; ЗССЯ 5, 179 — 150; Мікі." ЕМ 40. довгий, довгавий, [довгая ецкий] МСБГ, [довганастий], довгастий, [довге-лезний, довгелецький Я, довгелючий, дов-генезний, довгенний], довгенький, [дов-гиленний] МСБГ, дбвгісний, [довгбва-стий, довгбватий, довговйстий ВеНЗн, ВеУг, довгонястий], довготний, довгуватий, [довжастай] Ж, довжезний, довжелезний, [довженезний], довженний, [довзізний] ЛексПол, [довгаль] «ковальський молоток з довгим гострим дзьобом; висока худа людина», [довгань] «тс.», [довганя] (зоол.) «веретільниця, змія мідянка, Ап§иіз їга^іііз; ящірка», [довгас-тінки] «довгасті сливи» Ж, [довгач] «висока людина» Я, [довгела, довгеля] «тс.», довгота, довгунець «сорт льону», [довж] (у виразі у всю довж) «довжина», [дбвжа] «довгота» ЛексПол, [дбвжанка] «поздовжня оранка; високий глечик для молока», [довжанчик] «високий глечик» КІМ, [довже'вінь] «довжина» Ж, [довжень Ж, довжїнь Ж, довжина, довжня Ж1 «тс.», довжина, [довжиникбм], [дбвжйти], довшати, видовжений, видовжити, видовжувати, [взподбвж Па, впродовж Ж1, задовгий, задовго, здовж, здовжений, здовжувальний, здовжувач, надовго, [на-довжниця] «кілька плотів лісу, з’єднаних один за одним», [навздбвж, наздбвж], невдовзі, [невзадовзі, неодбвго Ж, невдовзі Ж, неподбвзі, подовгастий, пбдовгий Нед, подовжастий], подовгуватий, [по-дбвжний], подовжній, подовжувальний, подовгу, подовж, [подовій], подовжити, подбвшити, поздовжній, предовгий, [при-дбвжити] (заст.) «пройти ралом уздовж засіяного поля», продовгастий, продовгуватий, продовжений, продовжний, [продовганитися] «забаритися», [продов-жатель] Нед, продовжувати, продовження, [продовжна], продовжувач, удовж, [удбвжінь], удовжки, [удбвш, удбвшки, удбвжувати, узадовзі], уздовж, уподовж, [упродовж]; — р. дблгий, бр. дбугі, др. д'ьлгьш, п. с!1и§і, ч. сіІоиЬу, слц. сІІЬу, вл. сіоІЬі, нл. <Іо1§і, полаб. сіаисГе, болг. д'Ьл-ьг, схв. дуг, слн. с161§, стел, дл-ьг-ь; — псл.*с!ь]§ь «довгий»;— споріднене з лит. і 1§аз, лтс. ії§5, дінд. с!їг§ЬаЬ, ав. сіагеуа-, хет. сіа1и§а-, гр. боМ/бс; «тс.», лат. іпсіиі-§ео «бути милостивим» і далі, можливо, з лат. 1оп§из, гот. 1১8 «довгий», нвн. 1ап§, англ. 1оп§ «тс.» (з *<11оп§о8 «тс.», див. 8ресЬі 126); іє. *с11§Ь- «довгий»; цей же самий корінь виступає в укр. дляти і, можливо, для. — Критенко Вступ 519, 556; Шанский ЗСРЯ І 5, 161; Фасмер І 524—525; Преобр. І 189; Горяев 93; 81а\узкі І 148; Вгйскпег 90; МасЬек Е83С 121; НоІиЬ—Буег 137; НоІиЬ—Кор. 102; 8сЬи8іег-8е\сс І 159; Младенов 155; 8кок І 452—453; Вегіа] Е88Л І 107; ЗССЯ 5, 208—209; Вегп. І 251; Мікі. ЕШ 40; Тгаиітапп 55; То-поров III 40 — 41; Ргаепкеї 183—184; МйЬІ. — Епсіг. І 705; Рокогпу 197. [довгомйна] «домовина» Ж;— результат деетимологізації слова домовина і зближення його частини з основою прикметника довгий.— Див. ще домовина. [довендитися] «забаритися»; — неясне; можливо, пов’язане з п. хсщіхіс «вудити», вжитим метафорично; в такому разі первісне значення мало бути «до-сидітися з вудкою; захопившись вудінням, прогавити час». [довж] «планка для закривання льотка вулика-дуплянки» Л, [одбвж] «тс.» Л, дбвжик (у будівництві) «ложок», довжиковий «ложковий»;—р. должь «паз .льотка у вулику», [должея] «тс.», дблжик «поздовжня деревина в теслярстві», бр.
[доуж:] «дверцята у вулику», п. сіїигес (сНигпіса) «дощечка, якою закривається отвір у вулику», ч. сіїиг, слц. сіїг, схв. дужалица, слн. сібія «тс.»;—псл. ’М'^яь «довгаста дощечка» (термін пасічників та ін.); очевидно, споріднене з *сі^§ь «довгий», укр. довгий (Фасмер І 525; ЗССЯ 5, 211—212; Вегп. І 251—252); зіставляється також з ч. сіІаЬа «шина (мед.); деревина, на яку набиваються дошки підлоги», п. сііогка «підлога», схв. [длага] (мед.) «шина», далі з ірл. с11иі§іт «розколюю», с11и§е «щілина», дісл. 1а1§а «різання, обтісування», 1е1§іа «обтісувати, розрізати», свн. ге1§е «гілка» (Фасмер І 525; МасЬек Е8ЛС 121; Вегп. І 207).— Горяев Доп. 2, 10.— Див. ще довгий. — Пор. підлога. [дбвжнйк] (бот.) «очанка, ЕирЬгазіа оПісіпаїіз» Г, Ж; — неясне. довідатися, довідка, довідник —див. відати. довільний, доволі, довдльний, доволь-нйтися, довдльність —див. воля. довіра, довірливий, довір'я, довіряти— диб. віра1. довкола, довкіл, довколишній, Зокола, доокола—див. коло2. довмйтися, довміти, довмїтися, до-умйтися—див. ум. доводити, доводитися, довід, доводка— див. вести. доводитися (безос.) «бути необхідним або можливим»;—р. доводиться, бр. да-вбдзіцца «тс.»; — префіксальне утворення від вбдить-ся (ведеться) (безос.) «є звичайним, буває», що розвинулось, очевидно, на грунті значення водйтисл, вестися «плодитися, розводитися». — Див. ще вестй. [дбвтіп] «дотеп, кмітливість» Пі, [дбв-ціпі «тс.» Я, Пі, [дотйпа] «здібність, здатність» Б і, [дотіпний Пі, довтіпний Ж, достіпний Пі, стіпний Пі], ст. до-вігЛп'ь, довст'Вп'ь, довципная (XVI ст.), довтшіТ), довцип'ь, довц'Ьп/ь (XVII ст.); — бр. дбсціп «дотеп»; — запозичення з польської мови; п. сіотусір, сіохусірпу, ст. сіоїсір, НосЬсір, очевидно, походить від ч. ййуіір «дотеп, жарт, спритність», уіір «тс.», споріднених з укр. дотепний (з іншим ступенем чергування голосних) і, очевидно, зближених із зііЬаіі «встром ляти».—Бульїка 98—99; 81ауузкі І 158; МасЬек Е8ЛС 577, 703. — Див. ще дотеп. Ідовтбту] «скоро, вчасно» Я; — неясне; можливо, результат злиття прийменників до, в і займенника [тот, тота] «той, та», що міг бути пов’язаний з виразом типу в тоту годину.— Пор. доки, доти, поки. дог (порода собак);—р. бр. болг. дог, п. сіо§, ч. слц. сіо§а, схв. дога, слн. с!6§а;—запозичене з англійської мови, можливо, через посередництво французької (фр. бо§ие «тс.»); англ. сіо§ «собака», дангл. сіос§а «тс.» неясного походження.— СІС 223; Шанский ЗСРЯ І 5, 150; 81. хууг. оЬсусЬ 155; НоІиЬ— Буег 137; НоІиЬ—Кор. 103; Кіеіп 471. [дбґа] «клепка», [дбґарь] «бондар» МСБГ; — запозичення з східнороман-ських мов; рум. сіоа§а, молд. доагз «тс.» походять від лат. сіо§а «різновид посуду», що зводиться до гр. (6охт|) «вмістилище», пов’язаного з 6є-/орас (бахощхі) «приймати», спорідненим з лат. сіесеі «личить» і, можливо, з стел, десяти «знаходити», укр. [судбси-ти\ «зустріти». — 8сЬе1и<1ко 132; Ша-ровольський 36. заходозн. 55; 8кок І 454; V^аЬіе Котапозіауіса 14, 139; СДЕЛМ 117; Ри^сагіи 27; М'аісіе—Ноїт. 1 363—364; Егізк І 373—374. [доган] «сорт тютюну», [дохан Мак, довган Мак, дуган} «тс.», [дуганчак] «кисет», [дуганяр] «торговець тютюном»; — п. [сіисЬап] «тютюн», ч. [сіоЬап, сіоЬап, сіоЬап], слц. сіоЬап, [сіиЬап, сіисЬап], болг. духан, схв. духан, д'уван, слн. сіи-Ьап «тс.»; — запозичено з угорської мови (можливо, через посередництво словацької); уг. сіоЬапу «тс.» походить від тур. сіиЬап «дим; тютюн», яке, можливо, через посередництво перс, сіихап «те.», зводиться до ар. сіиЬап «дим».— Гнатюк ЕЗб 2, 238; МасЬек Е8ЛС 122; Лт. ГО8Ї1. 208; БЕР І 450; 8кок І 454; Вегп. І 234; ММТЕ8г І 653—654. [доґлебати] «доплентатися, насилу дійти»;— результат видозміни форми *до-глибати «тс.» (пор. схв. доглйбати «добратися, насилу дійти (по грязі, болоту)»), викликаної деетимологізацією і, можливо, зближенням з п. §1еЬа «брила
землі, грунт, рілля». — Див. ще глй-бати, до1. [доглекати] «добити» Я; — очевидно, експресивне утворення від слова глек «глиняна посудина»; в основі асоціації може бути фразеологізм розбити глек; не виключені також асоціації з словом ґлєґ «гра, в якій палками намагаються збити встромлену в землю палку».— Див. ще глек, до1. догма, догмат, догматик, догматизм, догматичний, ст. догма, доґма, догмата, доґмать (XVI ст.);—р. бр. болг. м. догма, др. догматисати «виражати у формі догмата», п. бо§шаІ, ч. слц. вл. до§та, схв. догма, слн. бб§та, стел, дог клщтт,;—запозичення з грецької мови; гр. боура (род. в. ббуратое) «думка, рішення», пізніше «філософське вчення» пов’язане з бохєи «вважаю, думаю», що відповідає лат. (іосео «вчу» і вважається спорідненим з стел, десити «знаходити», р.-цел. десити, досити «тс.; зустрічати», укр. [судбсити} «зустріти». — СІС 223; Горяев 93; Кораііпзкі 229; НоІиЬ — Ьуег 137; БЕР І 405; КІеіп 471; Егізк І 404—406. — Див. ще судбсити. [додик] (орн.) «одуд, ГІрира ерорз Б.»; — очевидно, результат спрощення зменшеної форми *удбдик, пов’язаної з удбд «тс.». — Див. ще одуд. [додівати] «докучати Ж; заподіювати шкоду ВеУг.»; — р. [додевать] «набридати, докучати», бр. дадзяваць «тс.», п. [Ообгіехуас] «діяти на когось, спонукати когось», слц. добіеуаі’ «дражнити», болг. додявам «набридати, докучати», додея «тс.», м. додева, схв. доди]авати «тс.», стел, додавати «примушувати, наполягати»;— псл. добеуаіі «тс.», утворене за допомогою префікса до- «до-» від сіе-уаіі, ітератива до сіеіі «діти; робити», пізніше також «говорити»; первісне значення «доторкатися, зачіпати» (пор. р. задеть «зачепити»).—-БЕР І 406. — Див. ще діти2, до1. [додміряти] «прямувати додому» Ж; — експресивне утворення неясного походження. [додура] «прохід, проникнення» Ж; — р. ІОоОурІ (у виразі додуру нет «багато людей, не можна пройти, пробитися»), додбр (у виразі додору нет «тс.»);—не-102 ясне; можливо, пов’язане з дерти; пор. продертися «пробратися, насилу пройти», болг. дбдир «знос, зношування» (про одяг), схв. дбдир «дотик, доторк, контакт». — Фасмер І 521. — Див. ще дерти. [додути] «додуматися, зрозуміти» Ва;—р. (розм.) додуть «тс.»;—-очевидно, результат метафоричного вживання дієслова додути (префіксального утворення від дути); метафора могла бути зумовлена звуковою близькістю слів додуматися і додути. — Див. ще до1, дути. [дожджанкаї (зоол.) «саламандра, 8а-Іатапдга тасиїоза» ВеНЗн 26, [дож-джєнка] «тс.» ВеУг; — схв. дажд'ев-н>ак, дажден>ак, [дигдеупіак] «тс.»; — похідне утворення від дощ; назва зумовлена народним уявленням про зв’язок появи саламандри з дощем. — Верх-ратський ЗНТШ 30/4, 215. — Див. ще ДОЩ. [дбжка] «бочка для води» Ж; — очевидно, результат контамінації слів діжка та дощ; пор. р. [дождейка] «бочка, що ставиться під ринву», бр. [дбшник] «велика бочка». — Див. ще діжа, дощ. [дожні] «навіть» Пі; — р. даже, бр. Ідайжа], др. дожи (до), дожь, доже (до), стел, дожи (до), доже (до); —очевидно, результат приєднання до прислівника дожь, утвореного з прийменника чи сполучника до та частки же, заперечної частки ні.—-Горяев 86; ЗССЯ 5, 90.— Див. ще до1, до2, же1, ні. доза, дозатор, дозувати, дозувальний;—-р. бр. болг. м. схв. доза, п. доха, ч. доге, слц. слн. дога; — через посередництво західноєвропейських мов (н. Возе, фр. англ. сіозе)запозичено з середньолатинської; слат. сіозіз «давання, доза» походить від гр. ббоїб «давання, дар; доля, частина», пов’язаного з 6і-6сощ «даю», спорідненим з лат. Об «.тс.», псл. Наіі, укр. дати. — СІС 223; Шанский ЗСРЯ І 5, 153—154; Фасмер І 552; Горяев 446; 81. \ууг. оЬсусЬ 158; НоІиЬ — Ьуег 139; БЕР І 407; КІеіп 476; Егізк І 388—389. — Див. ще дати. дозволити, дозволяти, дозвіл, дозвілля, дозвільний, дозвільний, дозволений, дозволенний, [подозвблити] «дозволити»,
[предозвілля] «привілля», [удозвіль] «досхочу»;— р. дозволять, бр. дазваляць, п. сіогдааіас, нл. сіогхуоііз, болг. дозволя-вам, м. дозволи, схв. дозволити; — результат поширення префіксом до- дієслова звалити «погодитися» (з др. из-волити «захотіти, побажати, воліти, вибирати», псл. ігуоіііі «тс.», що з’явилося внаслідок поширення префіксом іг- «з-» дієслова уоіііі «воліти», пов’язаного з уоЦа «воля»); р. дозволить вважається запозиченням з польської мови (Фасмер І 522; Вегп. І 440), хоча може походити й з української. — Шанский ЗСРЯ 15, 154; 8Іа\узкі І 159. — Див. ще воля, до1, з2. дозір, дозірець, дозор, дозорець, дозорний — див. зріти1. дозолити «дошкулити, досадити», назолити «набриднути; зробити неприємність», [назбла] «той, хто завдає багато клопоту», [надозолйти] «досадити, надокучити»;— р. [дозолить] «досадити», [назолить] «досаждати, засмучувати», [назбла] «сум, туга, досада, прикрість», [назбл] «тс.», [назбльник, назбльньїй, на-зблиапьій, назбловатьій], назбйливьш (<*назольливьш), бр. назаляць «надокучати», вл. 2е1іс «голосно лаятися», гахеїіс бо гетіе «проклясти»;—очевидно, споріднене з [зблок] «запалення, нарив, виразка, хвороба», далі з лит. гаїа «шкода», лтс. гаІЬа, геІЬа «тс.; пошкодження», дісл. §а11і «шкода; помилка» і, можливо, з псл. гшіт, «злий», укр. злий; пов’язання р. назбйливьш з [зой] «крик» (Фасмер III 39; Желтов ФЗ 1875/3, 8) у семантичному відношенні малопереконливе; вл. геїіс без східнослов’янських відповідників зіставлялося (Шустер-Шевц Зтимология 1970, 89) зр. [залиться] «глузувати», бр. [галіць] «підганяти, понукати», п. І^аіизгус] «бушувати».—Ильинский РФВ 61, 229; Маігепаиег ЬР 11, 181; Епсігеїіп К2 44, 66; Ргаепкеї 1286.— Пор. зблок. доїдати, доїдливий — див. їсти, доїстний — див. істній. доїти, [дівнйця] «дійниця» ВеБ, [дій] «доїння, надій», [дійвб] «доїння» Ж, дійво «надій; молоко», [дійливо] «тс.», [дійло] «тс.; місце для доїння» Ж, дійка, [дій-нарка] «загорода, де доять корів», [дій- ник] «дійна худоба; дійниця», дійниця, [дійняк] «дійна худоба» Ж, доїльниця «доярка», [дойбк] «дійка», [дойнйк] «дійна худоба», [дойнйця] «дійниця», [дой-няк] «дійна худоба», [дойнячка] «дійна корова», [дойбнка] «дійниця» Л, [доюн] «надій» (?), [доянка], дояр, доярка, дійна (прикм. жін. р.), [дбйна] «те.», доїльний, [видій] «надій» Ж, [видійник] «той, хто відкуповує молоко» Ж, надій, [недійка] «корова, що не доїться» Ж, передій, [подій], роздій, удій, удійний, удійність;'— р. дойть, бр. даіць, др. дошпи «годувати груддю», п. боіс «доїти», ч. боІШ, слц. боііі’, вл. [Фарс], бе]іс, нл. боїз «тс.», полаб. (іще «доїть», болг. доя «доїти; годувати груддю», м. дои «доїти», схв. дд]ати, слн. бо]ііі «тс.», стел, доити «годувати груддю»;—псл. до]ііі «тс.» розглядається як форма каузатива, подібна до аналогічних ро]і!і «поїти», §о]Ш «гоїти» (Зіа^узкі І 152—153; Тгаиі-тапп 51);—споріднене з лтс. беї,, с1е]'и «ссати», беїв «син», беїе «п’явка», дінд. сіїїауаіі «ссе», вірм. дієт «ссу», осет. дає]ип «ссати», гот. дадд]ап «тс.», двн. іаеп (<герм. *бе]ап) «годувати груддю», дшв. біа «ссати», а також з дінд. бЬепа, дЬепйЬ «дійна корова», ав. баепи «жінка», лат. іетіпа «тс.», їеіаге «годувати груддю», ЇТІіиз «син», гр. й^оссто «він ссав», лит. рігт-беїе «корова, що вперше отелилася»; іє. *бЬе(і)- «ссати, годувати груддю», звідки також псл. *(1е-уа, *(1еІ£, укр. діва, дитя.— Критенко Вступ 509 , 552; Шанский ЗСРЯ І 5, 155; Фасмер І 522; Преобр^ І 188; Вгйск-пег 92; МасЬек Е86С 122; НоІиЬ — Кор. 103; ЗсЬизіег-Зе’УС І 147; БЕР І 416—417; Младенов 150; 8кок І 422— 423; Вегіа] Е88Л І 106—107; ЗССЯ 5, 53—54; Клепикова 98—105; Вегп. І 205—206; МйЬІ. — Епбг. І 463; Рокогпу 241—242. — Пор. дитя, діва. [дбйка]«мамка,годувальниця», [дійка] «тс.» ВеУг, [дбйчити] «бути годувальницею, годувати груддю»;—запозичення з східнороманських або угорської мов; рум. (Ібіса «годувальниця», молд. дбйкз, уг. с1а]ка «тс.» походять від болг. дбйка, що, як і слн. [с!о]ка1 «тс.», схв. дд]ка «тс.; вим’я», слц. боіка «годувальниця; дійна корова, вівця»,
вл. [д6]ка], нл. [до]ка] «тс.», походить від псл. сіоіііі «доїти; годувати груддю».— 8сЬе1идко 132; Булаховський Пит. по-ходж. 204—205; Панькевич Укр. говори Підкарп. Русі 400—401; БЕР І 407; Младенов 137. — Див. ш.е доїти. док, докер; — р. бр. болг. м. док, щ ч. слц. док, схв. док; — через посередництво російської і, можливо, англійської мов запозичено з голландської; гол. док «док» походить від снідерл. доске «водостічна канава, риштак», що пов’язується з іт. доссіа «тс.», пізньолат. *дис!іа «водопровід, акведук», утвореними від лат. дйсо «веду» (Кіеіп 470; К1и§е—Мііхка 136); зіставляється також з гол. до§а, ст. докке «канал», для яких вбачають джерело в гр. до%7; «вмістилище», пов’язаному з 6є%ор,аі «приймати, вміщати» (СЬашЬегз 135). — СІС 223; Шанский ЗСРЯ І 5, 156; Фасмер І 523; Сергеев РР 1975/1, 77—80; Кора-Ііпзкі 229; НоІиЬ—Буег 137; БЕР І 407; Угіез ПЕАУ 123. — Пор. душ. дока «знавець своєї справи; дойда», [доковйтий] «розумний, здібний» Я; — р. дока;—неясне; можливо, виникло в семінарському середовищі на базі гр. ббхсо, бохєи «знаю, вважаю, думаю»; р. дока зіставляється з лат. досіиз «вчений», що походить від досеге «вчити» (Преобр. І 188; Горяев 93) або вважається спорідненим з дбшльїй, пов’язаним з дошел, шел (<8ьді-ь <*хїд-, ход-) (Зеленин РФВ 54, 118). — Шанский ЗСРЯ І 5, 156; Фасмер І 523. доки, [док, недбки Пі]; — р. [дока] «доки», п. [докі, до кіед], слц. докут, болг. докатб, м. дока], схв. [док, дока, доке, доку]; — виникло на базі словосполучень типу *до кьі(І5) пори чи *до кьД'Ь) доби. — Мельничук СМ IV 107; Фасмер І 523. — Див. ще до1, хто.— Пор. доти, поки. [докіль] «доки», [дбкаль Ж, докіля, доків, дбкля, доколи, доколь ВеУг, дб-куль]; — р. доколь, доколе, [докель, до-куль, докблево, докулева, докблича, доку лича], бр. дакуль, др. доколь, доколі, доколя, п. [до кіеіа], слц. докіаГ, вл. до-кеіг, нл. [докиї], докиїг, докиїаг, болг. докле, схв. докле, [дбкла, ддкале], слн. докіе), докіег, стел. Декелі, доколи; — результати стягнення виразу до коїе (>до коїь), що складається з прийменника до та прислівника коїе, пов’язаного з коїі «коли», звідки й укр. коли.— Мельничук СМ IV 107; Шанский ЗСРЯ І 5, 157; Фасмер І 523; БЕР І 408; Младенов 137; Вехіаі Е88Л І 107; ЗССЯ 5, 58. — Див. ще до1, коли.— Пор. досіль. [докіптйти] «ДОСЛІДИТИ» Ж; — м. до-копчува «схоплювати»;—очевидно, пов’язане з коптіти «старанно, ретельно займатися чим-небудь» (див.). докір, докірливий, докірний, докір-ник, докбра, докорйтель, докбрище, докоряти — див. корити. Докія, Дока, Доця —див. Євдокія. докладний «дуже повний, грунтовний»;— бр. дакладни, ч. дйкіадпу, слц. докіадпу, вл. докіадпу «тс.», слн. до-кіадеп «додатковий»;—очевидно, запозичення з польської мови; п.докіадпу утворено від докіад(ка) «додаток», яке походить від дієслова докіадас «докладати», утвореного за допомогою префікса до- (відповідає укр. до-) від кіазе, к!ад§ (відповідає укр. класти, кладу); до семантики пор. також п. ст. доіогпу «детальний, докладний», доіогіідау «тс.», р. прилежний «ретельний, старанний», пов’язані з синонімічним дієсловом ло-жйти (лежати).— Зіатекі І 154; Вгііск-пег 236. — Див. ще до1, класти. доконати, доконатися, доконаний— див. конати. доктор, [доктбрат] Ж, докторант, докторантура, [дбкторка Ж, доктора-ва Ж], дбкторіиа, дбкторство, докторальний, [д о хто р у вати] «лікувати» Я, [дохторювати] «лікуватися» МСБГ, док-торизуватися Ж, ст. доктора «учений, учитель; лікар» (XIV ст.);—р. болг. м. доктор, бр. дбктар, п. ч. слц. вл. док-Іог, схв. доктор, слн. дбкіог; — запозичення з середньолатинської мови; слат. досіог «учитель» пов’язане з лат. досео «учу, пояснюю», .спорідненим з гр. 6о-хєсо «вважаю, думаю», стел, десити «знаходити», р.-цел. десяти, досити«тс.; зустрічати», укр. судбсити «зустріти»; іє. *дек-/док- «брати, приймати, визнавати; прийнятний, належний, добрий».— СІС 223; Шанский ЗСРЯ І 5, 157—158; Фасмер І 523; Горяев 93;
Вгйскпег 92; Кораііпзкі 229—230; Но-ІиЬ—Ьуег 137; БЕР І 408; Шаібе—Ноі'іп. І 330—331. — Див. ш.е судбсити. доктрина, доктринер, доктринерство;— р. болг. м. схв. доктрина, бр. доктрина, п. бокігупа, ч. вл. бокігіпа, слц. слн. бокігіпа;— запозичено з латинської мови через західноєвропейські (н. Бокігіпе, фр. босігіпе); лат. босігТпа «вчення; навчання» утворено від босіог «учитель». — СІС 223; Шанский ЗСРЯ І 5, 159; Кораііпзкі 230; НоІиЬ—-Ьуег 137; НоІиЬ—Кор. 104; БЕР І 408; КІеіп 470. — Див. ще доктор. [докуди] «доки»;—р. докуда, [доку-дова, докуд], бр. [докудьі], п. бок^б, ч. бокиб, слц. ст. бокиб, бокиб’, нл. бо-киб, болг. докуде, до кудето, схв. дб-куд(а), слн. бокбб;—результат злиття колишнього виразу *бо кдба (*бо крбь).— Фасмер І 523; Шахузкі І 153— 154; НоІиЬ—-Кор. 104; Младенов 138; ЗССЯ 5, 59. — Див. ще до1, куди. документ, документація, документальний, документувати, ст. документа (XVII ст.); — р. документ, бр. документ, п. ч. слц. вл. бокитепі, болг. м. документ, схв. докумен(а)т, слн. боки-теМ; — запозичення з латинської мови; лат. босишепіиш «доказ; приклад; повчання» пов’язане з босео «учу, доводжу».— СІС 224; Шанский ЗСРЯ І 5, 159; Фасмер І 523; Горяев 93; Кораііпзкі 230; НоІиЬ—Ьуег 137; БЕР І 408; АУаІбе—Ноїт. І 330—331. — Див. ще доктор. Гдокус] «зовсім» Ж;—неясне; можливо пов’язане з [кус] «трохи» (<кус «шмат»), пор. [ні кус] «нічого». — Пор. кус. докучати, докука, докуча, докучник, докучливий, докучний—див. кучити. [докучна] «дитяча гра» Ж; — неясне. долар;—р. дбллар, бр. болг. м. долар, п. ч. вл. боїаг, слц. боїаг, схв. долар, слн. боїаг; — запозичення з англійської мови; англ. боїіаг «долар, грошова одиниця США і деяких інших країн» походить від нім. Таїег, що є результатом скорочення назви боасЬітзІаІег «йо-ахімстальська (монета)», похідної від назви міста ЛоасЬітзІЬаІ.— СІС 224; Шанский ЗСРЯ І 5, 163; Кораііпзкі 230; НоІиЬ—Ьуег 137; НоІиЬ—Кор. 104, 387; БЕР І 410; Зкеаі 149, —Див. ще таляр. долати «перемагати; справлятися; оволодівати», [видолати] «подолати», [вйдоліти] «тс.», здолати «подолати, змогти», здоліти, [нездолящий, нездбльний, одолівати], подолати, подолїти, подб-лувати; — р. [долеть] «пересилювати, переборювати», [долить] «тс.; мучити, непокоїти; хилити до сну», одолевать, преодолевать, бр. адблець «перемогти», адбльваць, [вздблиць] «могти, бути здоровим», [суздблиць] «подолати, змогти», др. одолати, одоляти, одалати «перемогти», одолівати «перемагати, пересилювати», одоловати «суперничати», п. боїас «боротися, воювати», хбоїас «зуміти, змогти, справитися», робоїас «тс.», ч. обо-Іаіі «встояти, утриматись», ибоїаіі «перебороти, пересилити», хбоїаіі «тс.», слц. боїіеГ «бути в змозі», обоїаГ «устояти, утримати», болг. одолявам «перемагати, переборювати», м. одолее, схв. оддлети, одолевати, слн. обоїеіі, стел. одолф-ти, одолити, одолфвати, одоловати «тс.»;—псл. боїаіі «пересилювати, переборювати» розглядається як відіменне утворення; — дальші зв’язки неясні; здебільшого пов’язується з доля (Фасмер І 525; Преобр. І 189—190; Зіахузкі І 154—155; Вгйскпег 92; НоІиЬ—Кор. 104), хоча можливий і зв’язок з діл, р. дол (Фасмер—Трубачев І 525); зіставлялося також з дінд. бЬаг- «витримати, пересилити, встояти» і реконструювалося псл. *оЬ-бо1,ь—пор. ч. обої «відсіч» (МасЬек Е8ЛС 123); висловлювалося припущення про те, що псл. *бо1- є варіантом на -1- кореня *бЬег-(там же) або кореня *бог-, засвідченого в укр. здоров'я (Горяев 277).— НоІиЬ— Ьуег 137; ЗССЯ 5, 62; Вегп. І 206—207; Мікі. Е\¥ 47.— Пор. доля1, недолугий. [долдон] «ледар, йолоп» Я;—р. 1дол-дбн] «йолоп; базікало»; — можливо, звуконаслідувальне, пор. р. [долдбнить] «базікати, теревенити, говорити швидко й незрозуміло». [долегати] «дошкуляти, допікати; наполягати», [долігати, долягати/К\ «тс.», [долеглйвість] «неприємність, прикрість» Г, Ж, [долежність Ж, долігливість, до-
ляглйвість Ж1 «тс.», [долегливий] «докучливий, наполегливий», ст. делегати «докучати, турбувати, робити прикрість» (1538);—бр. далегаць «надокучати, заважати», слц. доііекіаі’ «наполягати; мучити»;— запозичення з польської мови; п. сіо1е§ас «докучати, робити комусь прикрість», [сіоІ£§ас], сіоіес «тс.» є префіксальним утворенням від 1е§ас «лягати», [І£§ас] «тс.», Іес «лягти», що відповідає укр. лягати, лягти; до будови та семантики пор. синонімічні укр. наполягати, досадити, р. досадить, н. іетапсіет гизеїхеп «надокучати, досаждати».— Див. ще до1, лягти. долина, долі, долівка, долішній — див. діл. долілиць «обличчям до землі, вниз», їдолівлйць] «тс.»;—складний прислівник, утворений поєднанням прислівника долі «вниз», що походить від діл, з іменником лице у давній формі невідмінюваних імен на -ь (і-основ), як у віч-на-віч, голіруч і под. — Див. ще діл, лице.— Пор. горілиць. [долінйць] «обличчям до землі» Ж;— результат видозміни форми долілиць «тс.», зближеної з ниць «униз». — Див. ще долілиць. [долініж] «ногами вниз»; — складний прислівник, утворений поєднанням прислівника долі «вниз», що походить від діл, з іменником нога у давній формі невідмінюваних імен на -ь (і-основ).— Див. ще діл, нога. — Пор. долілиць. долічерева «животом униз»; — складний прислівник, утворений поєднанням прислівника долі «вниз», що походить від діл, з основою іменника черево-, закінчення -а з’явилося, очевидно, за аналогією до інших прислівників на -а іменного походження (вчора, дома, довкола, донедавна і под.). — Див. ще діл, черево. [долник] (заст.) «міра рідини»; — очевидно, пов’язане з доля, ділити. — Див. ще доля1. [долобкувати] «видовбувати» Ж, [до-лббавка] (орн.), надолобень «надовба; йолоп, дурень», [прйдолоб] «граділь», [прбдолоб] «тс.» Нед;—р. [долббка] «стежка», ч. сІІаЬаіі «довбати»;—похідні утворення від псл. *бо1Ь-, пов’язаного чергуванням голосних з *дь^Ь- «довбати».— Див. ще довбати. [доловняі «здобич» Ж;—очевидно, пов’язане з дієсловом ловити-, пор. ч. сіоіоу «закінчення лову». — Див. ще до1, ловити. доломан «гусарський мундир, розшитий галунами», [долман, даламан] «тс.», ст. доломан-ь «короткий гусарський плащ» (XVII ст.), даламан-ь (XVIII ст.);—р. доломан «гусарська куртка», долиман, долман «тс.», п. боїотап «короткий військовий плащ; угорська куртка, обшита смушком», боїатап, боітап, боїтап, боїота «тс.», ч. боїотап «угорський військовий мундир з галунами», боїтап, слц. боїотап (заст.) «тс.», болг. долман «старовинний чоловічий одяг з грубої матерії», долама, м. долама «тс.», схв. долама «каптан; доломан», [доли-ман\, слн. ббітап «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. боїатап, боїата «верхній одяг яничар» утворено від дієслова боїащак «закутувати, обгортати», спорідненого з аз. туркм. дола-, чаг. шула- «тс.». — Шанский ЗСРЯ І 5, 164; фасмер І 525—526; Горяев 94; Корш ИОРЯС 8/4, 44; Вгйскпег 92; Кораїіпзкі 230; Маскек Е8ЛС 123; НоІиЬ—Ьуег 138; БЕР І 409; Младенов 138; 8кок І 423; Мікі. Е№ 47; ТЕБ І 286; Бокоізсії 42; Егоров 235. [доломйна] «домовина» Ж;—результат деетимологізації слова домовина та, можливо, зближення першої частини з діл (долу, долів).— Булаховський Мовозн. 8, 1949, 49. — Див. ще домовйна. долоня1, [долонь ВеУг, ладбня Ж1, долбшка, [долонйстий] Ж, долонний, долбнчатий, долонюватий, [надолонка] «нашивка на долоні рукавиці», [надолбн-чити] «нашити надолонки»;—р. ладбнь, [долонь], бр. далбнь, др. долонь, п. сііоп, ч. слц. сіїап, вл. нл. сіїбп, полаб. Шап, болг. м. длан, схв. длан, слн. сіїап, стел, длань; — псл. *боїпь «долоня»; — споріднене з лит. беїпа, сіеіпаз, лтс. й^іпа «тс.»; дальші зв’язки непевні; зіставлялося з псл. бої-ь «діл, заглиблення», пор. п. заст. боїіпа гєД<і «долоня» (81а\уз-кі І 147—148; МйЬБ—Епсіх. І 454), з лит. біШ (ШШ) «стиратися, сточуватися», лат. боїаге «обробляти» та ін. (іє. *с!е1-
«відтинати, обробляти» (XV а І де—Ноїт. І 364—366; Рокоту 195), з іє. *йег-«дерти» (Вгйскпег 89), з гр. йгтсср «долоня, заглиблення», двн. іепаг «долоня» (МасЬек Е8.ІС 120; Оіг^Ьзкі Ій§. ЕогзсЬ. 75); укр. [ладбня], р. ладбнь виникли внаслідок метатези.—Критенко Вступ 542; Фасмер І 526; II 448; Преобр. І 185; Горяев 92; НоІиЬ—Ьуег 137; НоІиЬ — Кор. 102; 8сЬи5Іег-8е\ус І 151 —152; БЕР І 399; 8кок І 417; Вехіа] Е8ЛС І 104; ЗССЯ 5, 64; 81. ргазі. IV 65—66; Вегп. І 208; Меіііеі Еіийез 455; Мікі. Е\У 47. [долоня2] «тік, вирівняне і сильно втоптане місце, де молотять» Я;—р. [долонь] «тік; рівне і тверде місце», [долбнщики] «молотильники»;— пов’язане з долоня1 і виникло, мабуть, внаслідок перенесення назви; якщо припустити, що долоня1 пов’язане з діл, псл. йоіь (пор. Віа^зкі І 147—148), то в долоня1 могло зберегтися давніше значення («рівне місце»); припускається й можливість протилежного напряму розвитку значень: «плоске, низьке місце» (>«тік») >«долоня (частина руки)» (ЗССЯ 5, 64). —Фасмер І 526; Мікі. Е\У 47.— Див. ще долоня1. долото, [долотковатий] Ж, їдолотй-ти] «довбати» Ж;— р- долото, бр. долати, др. долотити «довбати», п. сіїиГо, ст. сіїоіо, ч. слц. сІІаГо, вл. Ьібско, нл. ЬІоіко, болг. длетб, [длато], м. длето, схв. длщето, слн. йіеіо, цсл. длато;— псл. *йо1іо (*йе11о)< *йо1Ь1о (*йе1ЬІо) «долото, інструмент для видовбування», віддієслівний іменник на -іо (пор. аналогічні путо, сито), пов’язаний з * йь)Ь1і «довбти»; — споріднене з прус, йаіріап «долото», лит. йаІЬа «довбня». — Трубачев Рем. терминол. 154; Варбот Зтимо-логия 1965, 110; Шанский ЗСРЯ І 5, 164; Фасмер І 526; Преобр. І 189; Горяев 94; 81ахузкі І 149; Вгйскпег 89; МасЬек Е8ДС 120; НоІиЬ—Буег 136; НоІиЬ — Кор. 102; 8сЬизіег-8е\ус РгоЬеЬеїі 22; БЕР І 399—400; Младенов 128; 8кок І 417-418; Вегіа] Е88Д І 104; ЗССЯ 5, 60—61; Вегп. І 208; Тгаиітапп 54—55; Топоров 291—294.—-Див. ще довбати.— Пор.долобкувати. долубати «длубати», [долубай] «огірок, видовбаний курами», [долубайка] «тс.»;—бр. [долубаць] «довбати»;—пов’язане з псл. *йо1ЬаІі «довбати», звідки закономірною формою мало б бути *до-лобати; -у- з’явилося, очевидно, під впливом запозиченого з польської мови длубати або під впливом колупати, лупати.— Див. ще довбати. — Пор. долобкувати. доля1 «частина; талан», долька «(анат.) мигдалик; [ділянка поля ЛЧерк]», дольник «вид тонічного вірша», [безділ-ля, бездїльний], бездблець, бездолля, бездольний, бездбльник, здольний, здольщина, знедолений, знедолити, [недб-лець\ «бездолець» Ж, недоля; — р. бр. доля, др. доль, п. йоіа, ч. йоіа (з рос.), ст. йоіе, слц. йоГа, схв. ст. [дол(а)]; — псл. *йо1]а «частина», пов’язане з йе-Ші «ділити»;—-споріднене з лит. йаііз «частина», [сіаііа] «тс.; доля, щастя», йаіуіі «ділити», лтс. йа|а, [сіаііз] «частина», дінд. сіаіат «тс.; шматок, половина», йаіаіі «тріскається, розривається», снн. Іоі, іоііе «гілка, дюйм», свн. 20І, хоііе «колода, кляп, дюйм» (з *й1по-), лат. йоіаге «обробляти, обтісувати»; до семантики («частина» > «доля») пор. р. удел «доля», участь «тс.». — Шанский ЗСРЯ І 5, 164; Фасмер І 526; Преобр. І 189—190; 81а\узкі І 154—155; Вгйскпег 92; ЗССЯ 5, 62—63; 81. ргазі. IV 81—82; Вегп.І 209—210; Вй§а ЕР І 437; Тгаиі-шапп 44; МйЬІ.—Епйг. І 435. — Див. ще ділити. — Пор. долати. [доля2] (бот.) «молодило, 8ешрегуі-уиш §1оЬіїегит»;—пов’язане з доля1-, мотивація назви не зовсім ясна; назва могла бути зумовлена народним уявленням проте, що рослина приносить щастя (пор. іншу назву цієї рослини молодило).— Див. ще доля1. [дольчиця] «варення» Ж; — запозичення з молдавської мови; молд. дулчацз «варення, ласощі» утворене від прикметника дулче «солодкий», що походить від лат. йиісіз (<*й1киі-) «тс.», яке зіставляється з гр. уХихбб, вірм. к'аісг «тс.». — V^аЬіе Ротапозіауіса 14, 139; □ІЖМ 265; ШаМе—Ноїт. І 379—380. дома;— р. бр. м. схв. дома, др. дома, п. [йота], ч. слц. вл. нл. йота, полаб. ййто, болг. дома, слн. йота, стел, дома;—псл. йота, відмінкова форма
від бопть «дім»; здебільшого розглядається як давня форма місц. в. одн. йото^) від основ на -и (Ильинский РФВ 74, 134; НоІиЬ—-Кор. 104; Ни]ег ІР 23, 154; ЯиЬаІу ,АЇ81РЬ 14, 150; Вегп. І 210; Меіііеі Еіибез 241); висловлювалося припущення й про те, що це форма родового відм. одн. (Впщтапп Сгипб-гізз II 2, 696; Уопбгак II 4—5), аблатива одн. (ЗССЯ 5, 66—67) або наз.-знах. в. мн. (8кок І 424); менш обгрунтоване зіставлення з дінд. ата < *ота «дома», де початкове сі могло з’явитися під впливом бопть «дім» (МасЬек Е8ЛС 123; ХиЬаіу 81. а сі. І