Text
                    ЕТИМОЛОГІЧНИЙ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови
т

ЕТИМОЛОГІЧНИЙ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови У семи томах Наукова думка
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови Том п’ятий Київ 2006
ББК 81.2УКР-4 Е88 Укладачі Р. В. Болдирєв, | В. Т. Коломієц^, Т. Б. Лукінова, | О. С. Мельничуі^, В. Г. Скляренко, І. А. Стоянов, А. М. Шамота П’ятий том словника містить слова на літери Р—Т. У ньому подається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні. Розрахований на мовознавців, фахівців суміжних галузей науки, викладачів і всіх, хто цікавиться походженням слів. Редакційна колегія | О. С. Мельничук] (головний редактор), І В. Т. Коломієць\, Т. Б. Лукінова, Г. П. Півторак, В. Г. Скляренко, О. Б. Ткаченко Затверджено до друку вченою радою Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України Видання здійснене в межах проекту «Словники України» відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 1999 року № 967 «Про розвиток національної словникової бази» Науково-видавничий відділ філології, художньої літератури та словників Редактори Л. С. Шорубалка, М. А. Щипська © Р. В. Болдирєв, | В. Т. Коломієць,, Т. Б. Лукінова, | 0. С, Мельничук|, В. Г. Скляренко, І. А. Стоянов, А. М. Шамота, укладання, 2006 І8ВИ 966-00-0195-9(5) І8ВИ 966-00-0816-3 © Ідея та назва серії «Словники України» Т. П. Гуменюк, В. А. Широков, 1994, 2006
ВІД РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ В укладанні 5-го тому Етимологічного словника української мови взяли участь такі автори: І. А. Стоянов (уклав статті раб — Роксана); О. С. Мельничук (рокфор — ропша, а також, у межах частин інших укладачів, рабані, равер, рагеля, радлова-ти, радолка, раму вати, ранда2, рапті, рата2, рахатися, рвант, рева1, ревтаня, регеша, регнути, регезуля, регетать, реділь, резгини, ремство, ренклод, репиця, репухатий, рет, рехтельний, решітка, рея, рєхий, рзати, рибовій, ригач, ри-гувати, рикати, римашка, римоннє, ринда3, римський, рипиґатися, рипіти, рі-сень, ріятися, розбестити, розвитися, роздівитисі, розиднятися, розкереша, роз-кушкати, розлопанитися, розмацькати, розпістерти, розстріхатися, розтер-гнути, розхвірити, розчин, розшкрилити, росіяни, роскаль, ростохвіст, ротія, руберойд, руга1, рудяк1, рудяк2, рунути, рутенці, рябчик2, ряжанка, рямпати, ряха, сабантуй, савати, Савелій, Саверій, саз, сакомпак, саландар, салол, самба, самбук, самолитий, сандига, сапропель, сапрофіт, сарган, сауна, свака, свинка', свинки, свинюха, свірка1, свірон, сегельба, сейка, секретар2, сель, селькупи, се-ник, септет, септима, сердзевий, сереш, серпій3, серпкий, серпоріз2, серсама, си-вак, сивка, силок, симезилина, синія, синкліт, сирова, сиропуст, ситніти, ситя-ви, сі2, сіверяни, сількор, сірачок, сірманя, сіткавниці, Січ, скаврон, скалити, ска-менюшник, скарідь, скарпель, скаут, скес, скивіщя, скиджитися — скиксувати, скинія, скипніти, скирняти, скібець, скільки, скіф, скіфи, склеснути, склизити, склітати, склока, склюкати, скнип, скніти, скобель — сковзати(ся), сковуватися, скойка, скокошитися, сколіничитися, сколопендра — сколяничніти, скомирда, скоморох, скомишти — сконозити, скопець — скопювати, скорб, скорбут, ско-рець, скорий, скоришайка, скорняти, скорода2 — скороздрий, скором, скоронний, скорпіон, скорязний, скраклі, скраколь, скрань, скрегулець, скремзать — скрепер, скриглі — скримцювати, скриня1, скриня2, скрізь, скромадити, скроня, скрупульозний, скрушки, скубти, скугу, скука, скулити2, скуса, скут2, скути, скуток, скухторить, слажда, слайд, сланим, слемено, слиж2 — слиз2, слід2, слімень, сліпак4, сліпак5, словець, словінь, слонец, слоник, слонька, слочок, слудва, слуква, слушний, слюгота, слюз~, смак — смалець, смальцуга — смаркуля, смерд, смердіти, смертельним — сметана, сметанка2, сметанник, смик', — смикати, смирний, смідь, смілка, сміття, сміть, смовзик, смоква, смолій, смольним, сморкач, смотолока, смочка, смуда, смудитися, смута — снага, спадний, снасть — снєпи-рити, сниця — снідок, сніп, сновигати, сноз', снувати, снядіти, соба' — соба-карня, собачка5, соболь, совгати, совіт, совітина, совманитися, совп, сода, соду-хи, сойка, сокач, сокира, сокирки, сокіл', сокіл3, соколя, сокотати, сокотити, соловей — солома, Соломія, солом янка — солотвина, солтис, соляр, сом' — соматичний, самець, сон', сон2, сонечко, сонце — сопка, соплі, сопляк, сорбент — сорокатільник, сорокуля, сос, сосонка, сотуга, соферяти, софіт, софорок, Софрон, сохтач, союзка, сояк, спаз, спанієль, Спартак, спасти, спасувати, спахнути, спевнити, спиндз, співати, співчувати, спікер, спіноза, спіч, сподєчити, сполик, спорудити, споховастий, спошев, спрічатися, спроволока, спрокудити, спрут, спрязьми, спулити, спурт, спуст, сребро, срамота, став', ставрида — стагнація, стамеска, Станіслав, статор, стволя, стельвага, стемпка, стенокардія, степ2, Степан, стермо, стерник, стиль — стина, стипендія, стихар, стільки, стінка', стовбець, Стожари, стоком, стопор, старити', сторч, сторчець, стражіти, стракаш, страмець, странутися, стратег — стратостат, стрежень, стрекоза, стреконіти, стрем'янка, стрептоцид, стрес, Стрибог, стриганец, стрижень2, стриптиз, стрихнін, стрихулець, стричка,
Від редакційної колегії стріп2, стрічка, строжити, строка2, стронцій, строп, строполить, строфа — строчити1, струбулька, струбцина, стругилять, стружина, структура, струпехи, струт, стручки, стряча, стубла, стуга'-2, студент, сШужка1, стьожка, стюард, стяг2, суб-, субор, субординація, субстантив — субституція, субчик, сувійка, суворий, суга, суголов1, суголо-вашка, суд2, судосити, сука1, сукамина, сукати, сукман, сукристий, сукровиця, сула2, сулити1, сулити2, султан2, сум’яття, супер-, супочити, сус2, сустанція, сутон, сутурцу-ватися, суціга, Тадей, такувати, тарабанити, тарайки, тараренька, татайко, тахіновий, тачати 1, твердосон, тебе, теменіти, тенетря, тенути, тепша, терем2, Терентій, тиверці, тимуш, тим’ян, тирхати, то2, товгай, товкмачити, товт, товтри, токан, то-лоб, толокнянка, топтати, торбук, трай, траскун, требич, тренчик, треста, тримбай, трипутень2, Трифон, тріпалка, тромкач, троні, Трохим, троянда1, тряскати, тряхнути2, тугай, тупс-тупс, турати, тургун, тучу, тушира, тьора, тябрити); Т. Б. Лукінова (роса — ряшка, то1 — трансформація, а також розкобіжкати, розсіл, трусь-цьке); В. Т. Коломієць (са — скульб’яний, а також раваш, равлин, раз2, райтки, раМат, ранник2, рапа2, рапавка, раса2, ратан1, ратан2, ратиця, рачій — рашка, ребрик, регулювати, рек, релі, ремня, репати(ся), репах, реп’ях, ригувати, риза2, риньовка, ринявий, рібати, рібачка, ріжа3, ріжноракий, різан, різи1, рій2, ріпєк, рісляк, ріЩа, рогаль, Родіон, роєчи, рожальниця, Розалія, розбадзьораний, розбалікатися, розванятися, розверні, розвлечений, розгов’ядний, розгулька, роздіймати — роздоброхотатися, роздробитися, розжертися, роз’ікий — розкамашувати, розклінки, розколіпини, розкомірдзати, розмеженитись, роз-ривник, розряднити, розсадник, розсвянути, розтарагатися, розторосити, розточник, розтрепанство, розтрибуха, розтріпний, розтронцатися, розтяпа, розхавити, розхвія-ти, розчухати, розшарудити, розшулічити, розшуиіукати, роз’юшитися, роскирдач, соп-кий); Р. В. Болдирєв (скульптор — султанчик з чисЛеннйми пропусками); В. Г. Скляренко (сульнути — тнути, а також стрімголов)', А.. М. Шамота (трант — тях, а також росто-паш); крім того, О. Б. Ткаченко уклав статті скалубинник, скора, справник. У роботі над поповненням лексичного матеріалу тому брала участь Т. Г. Линник, яка при цьому розробила також статтю сігнарка. Над технічною підготовкою тому працювали Т. А. ХариТонова, Т. Я. Борисова, О. В. Поло-зенко, Т. О. ПостоВойтенко, Л. М. Корнієнко, М. О. Компанієць. Том рецензували академік РАН | О. М. Трубачов | і академік НАН України В. М. Русанів-ський.
БІБЛІОГРАФІЧНІ СКОРОЧЕННЯ (додаток)1 Абаев ИЗСОЯ IV — Абаев В.И. Историко-зтимологический словарь осетинского язьїка. — Ленинград: Наука, 1989. — Т. 4 (11—7). — 325 с. Коломієць Розв. лексики — Коломієць В.Т. Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний період. — К.: Наук, думка, 1973. — 304 с. ОЛА 1984 — Общеславянский лингвистиче-ский атлас. Материальї и исследования. 1984. — М.: Наука, 1988. — 320 с. Пр. XIII діал. н. — Праці XIII республіканської діалектологічної наради. — К.: Наук, думка, 1970. — 353 с. РЯНШ — Русский язьік в национальной шко-ле. — М„ 1957—1990. Сл. белар. гаворак — Слоунік беларускіх гаворак пауночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча: В 5 т. — Мінск: Навука і техніка, 1979—1986. — Т. 1—5. Сл. и балк. язьїкозн. 1983 — Славянское и балканское язьїкознание. Проблеми лек-сикологии. — М.: Наука, 1983. — 244 с. Сл. язьїкозн. 1988 — Славянское язьїкознание: X Междунар. сьезд славистов. Со-фия, сентябфь 1988. Докл. сов. делега-ции. — М.: Наука, 1988. — 391 с. Тат — Татарко К. Риби. — Круглороті. — Безчерепні. — Покривники. — Кишко-зябрі //Словник зоологічної номенклатури. — К.: Держ. вид-во України, 1927. — Ч. 2. — С. 69—124. Тимч. Матеріали — Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV—XVIII ст. — К.; Нью-Йорк, 2002—2003. Харитонова — Харитонова Т.А. Джерела філософської термінології. — К.: Наук, думка, 1992. — 111 с. ЛК8рг. — }аИ.ге8ЬегісИЛ без Іпзіііиіз Ніг ги-тапізсЬе Бргасйе іп Беіргі^. — 1894— 1921. — В. 1—29. Меі. Уепбгуез — МеІап§Є8 Ііп^иізііциез оіїегіз а М.б. Уепбгуез. — Рагіз, 1925. ОІезсЬ — див. Оіез. БЬогпік РРСІК — ЗЬогпік ЕіІохоПске] Гакиїіу Сіпіуеггіїу Котепзкеко. Ркіїоіо^іса. — Вгаіізіауа, 1922—1988. — К. 1—36. Зсктібі Уок. — Всіїтісії 7. 7иг Оезскіскіе без іпбо^егтапізсіїеп Уокаїізтиз. — ХУеітаг: Негтапп Вбкіаи, 1871 —1875. — В. 1—2. Тоіуопеп Соттепі. — Соттепіаііопез Реп-по-СІ^гісае іп копогет І.Н. Тоіуопєп. — Неїзіпкі, 1950 (=М8ЕОи£г. 98). ‘Див. т. 1, с. 14—35; т. З, с. 7—8; т. 4, с. 7—8.
ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА «ІЗБОРНИК» ЬМр://Іііоруз. кіздиа/ 24. IV.2007
р раб, раба, рабиня, рабство, раб-ствувати (заст.) «перебувати в рабстві»; — р. бр. болт. м. раб, др. раб-ь, п. ч. слц. гаЬ, схв. заст. раб, раб; — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел, ракт» походить від псл. *огЬі> «раб; сирота, дитина» (первісно «сирота або чужа дитина, яка виконує найбільш трудомістку домашню роботу»), — Фасмер III 427; Черньїх II 91; КЗСРЯ 376; Цьіганенко 387; Потебня К ист. зв. 128—129; Вгйскпег 450; Ма-сНек Е84С 514; НоІиЬ—Кор. 312; Но-ІиЬ—Ьуег 407, 421; Младенов 541; Мо-згупзкі Р7ЛР 243, 251; Гамкрелидзе— Иванов 479. — Див. ще ребеня, ро-бйти. — Пор. парубок. [рабані] «кіл з частково обрізаними гілками, на якому сушать сіно» О; — результат видозміни форми [лабаня] «тс.» (див.). рабарбар (бот.) «ревінь, Кйеит Ь.», [рабарбер] «тс.» Куз; — п. гаЬагЬаг, ч. [геЬагЬог(а)], слц. геЬагЬога, схв. рабарбар, рабарбара; — запозичено через польське посередництво з німецької мови; н. КйаЬагЬег походить від іт. гаЬагЬаго; слат. гЬеиЬагЬагит, гЬа-ЬагЬагит, що зводяться до гр. рй 0йр-0аром, букв, «варварський (чужоземний) ревінь», у якому компонент рй є результатом зближення давнішого рг)оу «ревінь», що походить від перс, гауепсі «тс.», з назвою Волги 'Рй. — 81. у/уг. оЬсусЬ 620; МасЬек Зт. гозїі. 86; К!и-§е—Міїгка 598; КІеіп 1345. — Див. ще варвар, ревінь. [рабат] «скидка, знижка»; — р. болг. рабат, п. ч. слц. вл. гаЬаї, м. рабат, схв. рабат, слн. гаЬаї; — запозичення з німецької мови; н. КаЬаН по ходить від іт. гаЬЬайо «тс.», пов’язаного з дієсловом гаЬЬаНеге «знову звалювати», яке зводиться до лат. геаЬЬаїио «знову відсікаю, відраховую», утвореного з префіксів ге-, аЬ- і дієслова Ьаі-їио «б’ю, ударяю». — СІС2 698; Кора-Іігізкі 813; МасЬек Е8.ІС 503; НоІиЬ— І.уег 407; КІи^е—Міїгка 576. — Див. ще абажур, батарея, ре-. [рабата] «висяча петля на грудях верхнього чоловічого одягу (чамари) Г; мотузка, бечівка, бант, стрічка Нед»; — запозичення з польської мови; п. га-Ьаїу «закоти, одвороти, вилоги» походить від н. НаЬаіїе «квіткова грядка; обшлаг, вилога, лацкан» або фр. гаЬаї «брижі (у духовних осіб)». — Кораіігі-зкі 813; Ог. Еу/Ь. 636. — Див. ще рабатка. рабатка; — р. бр. рабатка, п. га-Ьаіа, ч. гаЬаїо, гаЬаїко; — запозичення з німецької мови; н. КаЬаНе «квіткова грядка; обшлаг, вилога, лацкан» походить від гол. гаЬаі «тс.», яке зводиться до фр. гаЬаі «розрівняна граблями земля», пов’язаного з дієсловом гаЬаійе «приплюснути, придавити, розгладити», утвореним з префікса ге- і дієслова аЬаНге «валити, ламати». — СІС2 698; ССРЛЯ 12, 7; Фасмер III 427; Ко-раїігізкі 813; Масіїек Е84С 503; Но-ІиЬ—Ьуег 407; КІи^е—Мііхка 576; Угіез І4ЕАУ 557; Оаигаг 605. — Див. ще абажур, ре-. рабин «в іудейській релігії служитель культу, керівник релігійної громади», раввін «тс.», [рабін Нед, раввин Нед] «тс.»; — р. раввйн, бр. рабін, її. гаЬіп, ч. слц. слн. гаЬіп, болг. равйн, м. рабин, схв. рабйн, стел, ракки; — запозичено через церковнослов’янську
мову з грецької і через польську з середньолатинської; слат. гаЬЬіппз (лат. гаЬЬі) походить від гр. (>аР0і, що зводиться до гебр. гаЬЬї «учителю мій», утвореного від гаЬН «голова, господар, великий». — СІС2 698; ССРЛЯ 12, 32; Фасмер III 428; Преобр. II 171; Кора-Іігівкі 813; Вгіїскпег 451; МасЬек Е8ДС 503; НоІпЬ—Кор. 308; НоІпЬ—Руег 408; Младенов 541; КІп^е—МЯгка 576; КІеіп 1293. [рабувати] «грабувати», [рабівнйк] «грабіжник», [рабівнйцтво] «грабіж», [раббвець] «грабіжник» Нед, [рабу-нок] «грабунок», ст. рабуючи (XVII— XVIII ст.); — р. [рабовать], бр. ра-баваць «грабувати»; — запозичення з польської мови; п. гаЬоу/ас, як і ч. га-Ьоуаїі, слц. гаЬоуаі’, походить від двн. гоиЬ «грабіж», гоиЬбп «грабувати» (нвн. гаиЬеп «грабувати, викрадати»), споріднених з дангл. геаііап (англ. (Ье)-геауе), дісл. геуіа «тс.»; на українському ґрунті зблизилося з успадкованим здавна грабати, грабувати. — Шелудько 43; КісЬЬагсІІ: 93; Фасмер III 427; Даль IV 5; Вгіїскпег 451; МасЬек Е83С 503; НоІпЬ—Кор. 308; НоІпЬ— Еуег 408; МікІ. ЕА¥ 271; КІп^е—Мйгка 585—586; КІеіп 165, 1308. — Див. ще роба. — Пор. грабати. [рабуха] «доля; знегода» Пі; — неясне. рабчун — див. рябий. [раваш] «шрам О; бирка, патіка для нарізування рахунків; рахунок на бирці», [ралам] «бирка» Нед, [ревам Г, Нед, ровам Нед] «тс.»; — п. гоу/азг, ч. [гаЬпзе], слц. слн. гоуаз, болг. рабом, [робум], м. рабум, схв. рабом, ра-бум, ровам «тс.»; — запозичено з угорської мови, можливо, через румунську (рум. гамаз «бирка, зарубка» — ЗсНеІпсІко 141; VгаЬіе Котапозіауіса 14, 169); уг. гоуаз «зарубка, надріз» пов’язане з дієсловом гбпі «вирізувати», спорідненим з мар. го-, ги- «різати, рубати»; зіставлення з іє. *гоп-/ги- «рити» (Младенов 541) необгрунтоване. — Лизанец 621; МасЬек Е83С 503—504; Балецкий 5Б зі. 9, 338; ММТЕЗг III 426—427; Вагсгі 259. [равельник] (бот.) «люцерна, МесІІ-са§о Б.» Куз, [равлйнник] «тс.» Нед; — пов’язане з равлик-, назва зумовлена формою плоду, звитого спіраллю подібно до равлика. — Див. ще равлик1. [равер] «велика жаба, яка живе у криниці»; — неясне; можливо, пов’язане з [райкати] «квакати» (пор.). равлик* (зоол.) «слимак, Неііх та ін.», [равл, равль Нед, раврик, лав-рик] «тс.»; — очевидно, подібно до павлик, другий римований компонент складеної назви равлик-павлик «слимак», пов’язаний з особовим чоловічим ім’ям Лавро у зменшувальних формах Лаврик, [Раврик]-, мотивація застосування цих особових назв до слимака неясна; зіставляється також (ЗЬєуєіоу 358) з [рагляк] «олень». — Див. ще Лаврр. — Пор. равлйн. [равлик2] «вид шкіряних постолів»; — очевидно, пов’язане з равлик' «слимак»; назва могла бути зумовлена деякою зовнішньою подібністю таких постолів до раковини равлика; пор. [павлик] «вид взуття із суцільного шматка шкіри», пов’язане з [павлик] «слимак». — Див. ще равлик*. [равлйн] «вид слимака, НеІісорЬап-іа» Нед; — пов’язане з особовим чоловічим ім’ям Лаврін\ перенесення цієї назви на слимака є результатом її зближення з ім’ям Лавро, до якого зводяться назви слимака [равл], равлик та ін. — Див. ще Лаврентій. — Пор. равлик*. [рагатка] (ент.) «жук-носоріг, Огусїез Б.» Лчерк, [раглик] «рогач звичайний, Епсаппз сєгупз Б.», [рбґ-лик[ «тс.» Нед, [рагляк] «олень»; — назви, пов’язані з ріг, рогатим, фонетичне варіювання назв, очевидно, свідчить про впливи білоруської й польської мов. — Див. ще ріг. [рагеля] «сітка для ловіння раків», [раґеля] «тс.», [раґбля] «сітка для ловіння риби» Си, [регеля, руґеля] «тс.» Ва, [реґа] «різновид снасті» Л, [реде'-
ля] «тс.» Л, [роде'ля] «вид рибальського знаряддя»; — р. [реде'ль] «рідка сітка», [редиль] «тс.»; — пов’язане з [крига] «вид рибальської снасті»; зв’язок російських форм з р. редкий «рідкий» (Фасмер ПІ 458) є, очевидно, результатом вторинного зближення. — Див. Ще крига2» рагУ; — р. бр. болг. рагу, п. га-§ойі, ч. слц. слн. га^й, м. рагу, схв. рагу-, — запозичення з французької мови; фр. газоні «рагу; гостра приправа» (ст. га^оизі) походить від дієслова га^ойїег «викликати апетит», утвореного за допомогою префіксів ге- і а- (< лат. асі-) від іменника £ойі «смак», що зводиться до лат. ^изіиз «проба; закуска; смак». — СІС2 699; ЧерньїХ II 92; Фасмер III 429; Кораіігізкі 816; 51. дууг. оЬсусІї 624; НоІиЬ—Буег 409; Оаигаї 370, 607. — Див. ще авантюра, дегустація, ре-. [рагаш] «дорога, по якій стягуються в Купи зрубані дерева», [рокам] «купа»; — запозичення з угорської мови; уг. гакав «купа» є похідним від гак «класти, складати», спорідненого з фін. гакепіаа «будувати», ест. таке «цямрина, зруб». — Лизанец 621; МІЧТЕЗг III 339; Вагсгі 252. рад, радий, радісний, -^радішний] «радісний» Нед, [радний] «радий», [радніший, радніше], радше, радість, [радіщ] «радість, задоволення» Бі, [ра-достиці] «радість, радіння» Нед, [ра-дощ] «радість», радощі, радіти, радувати, відрадісний, відрадний, відрада, відрадість, відрадощі, [зрадищ] «з радощів» Пі, [необрадливий] «безутішний» Ж, [неодрадосен] «тс.» Ж, [нерадостен] «безутішний, безрадісний» Ж, [нерозрадний] «безутішний» Куз, [нерадитися] «бути недбалим, недбайливим, неуважним» Ж, [обрада] «відрада» Ж, [одрадосен] «відрадний, радісний» Ж, [порадніти] «порадіти» Нед, [порадощіти] «тс.» Нед, [прера-дий] «дуже радий» Нед; — р. бр. болг. м. рад, др. рад-ь, п. вл. нл. гасі, ч. слц. гасі, слн. гад, стел. рАдт»; — псл. гадь «радий» (гадіН : годіїі «турбуватися»); — споріднене з дангл. гбї «радісний, радий», гйіи «радість», дісл. гйіазк «веселішати», можливо, також лит. гбдз «радий, охочий»; іє. *гбгі- «підбадьорювати; радий»; припускається також (КЗСРЯ 377; Вгйскпег 452; АЇ81РН 40, 12; Младенов 541) зв’язок з псл. *йгд-(пор. гр. ’Арбауаотос — ім’я одного з вождів слов’ян, що відповідає пізнішому слов’янському РасІощзЩь, гр. ’Арба-цєрі — *Кас1отеґь та ін.); у такому разі може бути зіставлене з гр. йрещоп «кохаю», Ерсос «кохання». — Фасмер III 429; Черньїх II 92—93; Преобр. II 173; Масйек Е84С 504—505; Зсйизіег-Зєаус 1200; 8кок III 94—95; Тгаиітапп 235; Тогр 347; ШепЬеск РВгВ 22, 536; Ноііііаизеп АеАУЬ 263; Воівасц 271; Ргівк І 547; Рокогпу І 853. — Див. ще рада. — Пор. рачїй. рада, [радич] «радник» Нед, радник, [радникбва] «радниця» Нед, [радниця] «міська дума» Нед, [радця] (заст.) «радник», радянець, радянйн, радяні-зація, раднйй УРС, Нед, радянський, радити, [радувати] «радити» Нед, ра-дянізувати, [безпораддя] «безпорадність, безпомічність» Я, безпорадний, [відрадник] «той, що відраджує» Ж, відрадити, [дорадець] «порадник» Ж, дорадник, дорадчий, дорадянський, [дораджувати] «радити» Ж, [дорадити] «порадити» Ж, [зарада] «запомога; вжиті заходи; рада» Ж, [зарадний] «який радить, усуває недоліки, запобіжний» Ж, зараджувати, зарадити, нарада, [незарсідний] «безпорадний, безпомічний» Ж, непорадний, [обрада] «рада; обговорення; нарада», [обради-тися], [підрадлйвий] «обманливий», [підрадити] «спонукати», [підража-ти] «спонукати на щось порадами», порада «рада; [порадниця Нед]», [иб-радець] «порадник» Нед, [порадиця] «порадниця» Нед, порадник «радник; підручник, посібник; [поручитель, відповідальна особа Нед]», [порадчик] «порадник, поручитель, відповідальна особа» Нед, [порадько] «порадник» Она,
[порадливий] «який радить», [парадний] «що має пораду, допомогу», по-радянському, по-радянськи, [поражати] «радити, допомагати», розрада, розрадник, ст. радити (1322), рада «рада; радник, член ради» (XIV ст.), «підмова» (1433); — р. бр. рада, п. ч. слц. вл. нл. гада; — запозичено через посередництво давньопольської або дав-ньочеської мови із середньоверхньонімецької; свн. гаї «рада» (нвн. Каї «рада, вказівка, порада») споріднене з дангл. гасі «порада, допомога, вигода, користь», гадап «радити», дісл. гад «рада, міркування; засіб», гада «радити, домагатися», гол. гаасі «рада, радник, план», гот. §агедап «заздалегідь потурбуватися», иггебап «вигадувати», ірл. ітт-га-діт «обдумую», стел, рлдити «турбуватися», гирлдити, ав. габайі «лагодить», гада- «опікун, попечитель», дінд. га-дЬуаІІ, гадЬпбіі «налагоджує, удається, справляється», гадЬуаІе «удається», гасі-Ьауаіі «робить», можливо, також осет. гад «порядок, ряд», псл. гадь, укр. ра-д(ий), лит. гбдуіі «показувати». — Гу-мецкая Исслед. п. яз. 223; Шелудько 43; Яісййагді 93; Фасмер III 429—430; Леков БЕ 1952/3—4, 164; \Уйко\с8кі 80г 19/2, 209; Мйііег 2181 12/5, 652; Вгйскпег 452; Масітек Е8ЛС 505; НоІиЬ—Кор. 308; НоІиЬ—Ьуег 408; 8сИийіег-8е\сс 1201, 1202; К1и§е—Мііг-ка 584; Кіеіп 1306; Редегзеп КеІЕ Ог. І 591; Тгаиїтапп 235; Еіск І 118; ІЛт-ІепЬеск 248; К2 40, 558; НйЬзсЬтапп ОззеЕ 53. — Див. ще радіти. — Пор. рад. Рада (жіноче ім’я); — р. бр. Рада, болг. Рада (жіноче ім’я), Рад (чоловіче ім’я), п. Вада; — утворене від короткої форми прикметника рад «радий». — Вл. імена 155; Суперанская 89; Петровский 185; Спр. личн. имен 518; Илчев 415. — Див. ще рад. радар; — р. бр. радар, п. ч. слц. вл. гадаг, болг. м. радар, схв. радар, слн. гадаг; — запозичення з англійської мови; англ. гасіаг є результатом скорочення виразу гадіо 6еІесІіп§ апб гап- §іп§ «радіовиявлення і визначення віддалі». — СІС2 699; Коваль 194; Черньїх II 93; Кораііпзкі 814; НоІиЬ—Буег 408; Кіеіп 1295. радгосп, радгбспівець; — абревіатура, утворена на основі виразу радянське господарство як калька р. совхбз (із советское хазяйство). — Див. ще господь, рада. — Пор. колгосп. раджа «давньоіндійський цар» (у середньовіччі «князь»); — р. бр. болг. раджа, п. гадга, ч. гадга, слц. гадга, схв. рара, рара; — запозичено з мови гінді, очевидно, через посередництво західноєвропейських мов; гінді га]а «князь» походить від дінд. га]ап- «цар», спорідненого з лат. гех «цар, владика; наставник», пов’язаним з ге§о «керую, направляю». — СІС2 699; ССРЛЯ 12, 56; НоІиЬ—Буег 408; Кіеіп 1297, 1320; АХ^аІсІе—Ноїт. II 432. — Див. ще регалії. — Пор. регент, регулювати. [радзик] «вид мурашок (жовтого кольору), Мугтіса Пауа» ВеНЗн, [рад-зік ВеНЗн, разик, редзик тж, редзік ВеБ] «тс.»; — очевидно, пов’язане з разити; назва' могла бути зумовлена тим, що мурашки цього виду мають добре розвинене жало, яким вони дошкульно тнуть (пор. інші назви тієї самої мурашки [пікунець, вбпар]). — ВеНЗн 33. — Див. ще раз1, разити. ради (прийменник); — р. болг. ради, др. ради, схв. ради, слн. гаді, стел, рлди; — псл. гаді; — не зовсім ясне; можливо, є давньою формою наказового способу від гадіїі «турбуватися»; споріднене з дперс. гадіу «ради», дінд. гайЬаЬ «милість, благословення»; останнім часом висловлено думку (Се-мереньи ВЯ 1967/4, 4—8) про походження слов’янського та іранського прийменників з орудного відмінка іменника і-основи, похідного від іє. *\мга6Ь-«бути веселим, збудженим», рефлексом якого є також псл. *гад'ь (укр. рад); припущення про запозичення псл. гаді з іранської мови (Зализняк КСИС 38, 12) недостатньо обґрунтоване. — ІУМ Морфологія 416—417; Фасмер III
430; Черньїх II 93; Преобр. II 172; Трубачев Зтимология 1965, 22—23; Зализняк ВСЯ 6, 34; Кузнецов Очерки 47; Младенов 542; його ж Поп. паї. 5сЬгі)пеп 417; Пигпоуо 7Ї81РЬ 5, 21; Яог^або^зкі КО 1, 102; Мартьшов Язьік 49; Е88Л 31. £г. І 229; Тгаиітапп 235; ВагЧіоіотае 1521. — Див. ще радіти. — Пор. заради. Радивбн — див. Родібн. радий — див. рад. радикал «прихильник крайніх, рішучих дій, поглядів; член радикальної партії; математичний знак; група атомів»; — р. болг. м. радикал, бр. радикал, п. габукаі (політ., хім.), ч. слц. габікаї, вл. габікаїіві, схв. радикал (політ., хім.), слн. габікаїес; — у різні часи запозичено із західноєвропейських мов; н. Яабікаї (мат., хім.), Касіікаїе (політ.), фр. англ. габісаі походять від лат. габісаііз «корінний», пов’язаного з габіх «корінь», спорідненим з кімр. §\МГІСІ(І, дірл. їгеп, дісл. гбі «тс.». — СІС2 699; Черньїх II 93—94; Кораіігізкі 815; НоІиЬ—Буег 408; КІеіп 1295; Паи-гаі 606. — Пор. редька. радикуліт «запалення корінців спин-номозкових нервів»; — р. болг. ради-кулйт, бр. радикуліт.', — запозичення з новолатинської мови; нлат. гасіісиїйіз походить від лат. гасіісиїа «корінець», зменш, від габіх «корінь». — СІС2 699; Черньїх II 94; РЧДБЕ 605. — Див. ще радикал. Радислав (чоловіче ім’я); — р. болг. Радислав, бр. Радзіслау, п. НасіозІа'Л'а (жіноче ім’я), вл. Кабузіа™, слн. Яабо-зіау; — складне утворення з основ слів радіти і слава. — Суперанская 81; Петровский 186; Спр. личн. имен 448; Илчев 416. — Див. ще рад, слава. радити — див. рада. радіатор; — р. болг. радиатор, бр. радиятар, п. вл. гасііаіог, ч. слц. слн. габіаіог, м. ради/атор, схв. радй-Іатор; — запозичення з новолатинської мови; нлат. габіаіог утворене від лат. габіаіиз «осяйний, променистий», дієприкметника від габіаге «випроміню вати; блискати; блищати», пов’язаного з габіиз «промінь». — СІС2 699; ССРЛЯ 12, 58; РЧДБЕ 604; Ву]аклща 798; Ко-раїігізкі 814; КІеіп 1295. — Див. ще радіус. — Пор. радіація, радій, радіо. радіація «випромінювання»; — р. болг. радиация, бр. радьіяция, п. га-сііас]а, ч. габіасе, слц. габіасіа, м. ра-ди/аци/'а, схв. ради/аци/а, слн. габіа-сЦа; — запозичення з латинської мови; лат. габіаііо «випромінювання, блиск» утворене від габіаге «випромінювати, блискати, блищати», пов’язаного з га-сііиз «промінь». — СІС2 699; Черньїх II 93; Кораіігізкі 814; РЧДБЕ 604; Ву-]акли)а 698; НоІиЬ—Буег 408; КІеіп 1295. — Див. ще радіус. — Пор. радіатор, радій, радіо. радій «радіоактивний хімічний елемент»; — р. болг. радий, бр. радий, п. гад, ч. гадіит, гадіит, слц. гадіит, м. радиум, схв. радй], ради] ум, слн. га-сіц, гадіит; — запозичення з новолатинської мови; нлат. гадіит утворено від лат. габіиз «промінь»; назву дано П’єром і Марією Кюрі та Бемоном за незвичайну здатність елемента до випромінювання. — СІС2 699; Черньїх II 93; Фасмер III 430; Преобр. II 172; Волков 85; Фигуровский 105—106; Ко-раїігізкі 814; НоІиЬ—Буег 408; КІеіп 1296. — Див. ще радіус. — Пор. радіатор, радіація, радіо. радіо, радист, радіофікатор, радіофікація, радирувати, радіофікувати-, — р. болг. м. радио, бр. радив, п. нл. габіо, ч. слц. слн. габіо, вл. га-бір, схв. радио; — результат скорочення складного утворення радіотелеграф (або *радіофон), перша частина якого пов’язана з лат. габіиз «промінь». — СІС2 699; Черньїх II 94; 51. \ууг. оЬсусЬ 621; НоІиЬ—Кор. 308; Но-ІиЬ—Ьуег 408; КІеіп 1295. — Див. ще радіус. — Пор. радіатор, радіація, радій. радіола; — бр. радиела, п. габіоіа, болг. радибла-, — запозичення з російської мови; р. радибла утворено на ос-
нові радио за зразком форми пианб-ла. — Черньїх II 94; КЗСРЯ 377; 81. у/уг. оЬсусЬ 622. — Див. ще радіо, радіус. радіолокація, радіолокатор-, — р. болг. радиолокация, бр. радьіелака-ция, п. габіоіокасіа, ч. габіоіокасе, слц. габіоіокасіа, схв. радио-локаци]а; — складне утворення зі слів радіо і локація, паралельне до англ. гасііоіосаііоп. — СІС2 701; Кораіігізкі 815; 81. \муг. оЬсусЬ 622; НоІиЬ—Буег 408; РЧДБЕ 606. — Див. ще локальний, радіо. [радіти] «дбати, піклуватися» Нед, [радітель] «той, що піклується, доглядач» Нед, [радйвий] «сприятливий, доброзичливий» Нед, [радйтельний] «ревний, старанний» Бі; — р. радеть «старатися, дбати, піклуватися», бр. [радзець] «сприяти», др. радити «турбуватися», родити «тс.», ч. ст. пегобііі «не бажати», вл. гобгес (гобгіс) «бажати, благоволити», нл. гогез «бажати, прагнути», болг. радея «турбуюсь, прагну», схв. радити «прагнути, працювати», слн. [гбдііі] «турбуватися, дотримуватися», стел, рлдити (нбрлдити), родити «турбуватися»; — псл. Фабі-іі/гобіїі «турбуватися; бажати, намагатися»; — споріднене з лит. гббуіі «показувати», лтс. гноби, гади, газі «бути звиклим до чогось», ірл. ітгл-габіт «обдумувати», гот. гбфап «говорити», §агебап «передбачати», двн. гаіап «турбуватися», свн. гаї «рада», нвн. Каі «тс.»; іє. *ге-бЬ- / го-бЬ-, похідні від *аг-/(а)ге- «припасовувати». — Фасмер III 430; Черньїх II 93; Преобр. II 174; КЗСРЯ 377; МасЬек Е86С 515; НоІиЬ—Кор. 242; 8сНиз1ег-8е\сс 1230— 1231; Младенов 542; 8кок III 96—97; К1и§е—Міігка 584; Рокоту 55, 59— 60. — Пор. рада. радіус; — р. болг. м. радиус, бр. радиус, ч. слц. габіиз, вл. габіиз, схв. радщус, слн. гаді]; — очевидно, через посередництво голландської мови (гол. габіиз) запозичено з латинської; лат. габіиз (< *габЬібз) «промінь» споріднене з гр. арбщ «наконечник, вістря», 14 лит. агбаз «жердина в клуні», агбагпаз «щогла вітрила», агбуіі «колоти, розбивати», вірм. агбп «спис», дісл. егіап «підбурювати, спонукати» < *агі)ап, дірл. аігсі «кінцева крапка». — СІС2 703; Черньїх II 94—95; Фасмер III 430; Преобр. II 172; Смирнов 251; НоІиЬ— Ьуег 408; АУаІбе—Ноїт. II 415; Егізк І 134—135; Воізасц 75; Кіеіп 1296. [радловати] «прочищати землю ралом» О, \радлювати\ «тс.» О; — запозичення з польської мови; п. [габіо-угас| «обробляти ралом» є похідним від габіо «рало», що відповідає укр. рало (див.). [радолка] (зоол.) «жаба, Капа Б.» Нед; — неясне; можливо, пов'язане з [райкати] «квакати» (пор.). Радомйр (чоловіче ім’я), Радим, ст. Радомир-ь (1401); — р. Радомйр, бр. Радамір, ч. слц. Вабогліг, болг. Радомйр-, — складне утворення з основ слів радий, радіти та мир; можливо, результат видозміни давнішого (псл.) ^Ваботег-ь з компонентом тегь «великий», як у *Уо1бітегь «Володимир». — Вл. імена 82; Петровский 126; Спр. личн. имен 448; Илчев 417. — Див. ще мир1,2, рад, радіти. — Пор. Володимир. радон «хімічний елемент, продукт радіоактивного розпаду радію»; — р. бр. болг. радон, п. ч. вл. габоп, слц. габоп, схв. радон, слн. габоп; — запозичення з новолатинської мови; нлат. габопигл утворене від нлат. габіит «радій»; назва зумовлена рішенням Міжнародної комісії з радіоактивності, за яким усі газоподібні продукти радіоактивного розпаду елементів зберігають назви цих елементів з доданням суфікса -оп (-он). — Волков 87—88; Черньїх II 95; Фигуровский 107; Кораіігізкі 815; НоІиЬ—Ьуег 408; Кіеіп 1296. — Див. ще радій. раж1 «сильне збудження, несамовитість»; — р. раж; — очевидно, через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. га§е «сказ, шаленство, лють, несамовита злість, доса-
да» походить від нар.-лат. *гаЬіа, яке зводиться до лат. гаЬіез «сказ, лютість», гаЬеге «казитися, шаленіти», яке зіставляється з дангл. гаЬЬіап «шаленіти, бешкетувати», англ. гаЬіб «несамовитий, нестямний; скажений», дінд. гаЬЬаІт «навальність, нестриманість, сила», гаЬЬазаЬ «дикий, бурхливий, дужий», гаЬЬаІе «охоплює, міцно тримає», а також дінд. ІаЬЬаіе, ІатЬ-Ьаіе «охоплює, схоплює, одержує», гр. ЛОїцРбсУШ «схоплюю», Ласророу «здобич», лит. ІбЬіз «багатство, скарб», ІаЬаз «добрий»; іє. *гаЬІі-, *1аЬЬ- «брати, захопити». — КЗСРЯ 377; Оаигаї 607; Таїсіє—Ноїгп. II 413. [раж2] «дерен, поверхневий шар ґрунту» Л, [ража Л, рєж НикНикБЛ, риж тж] «тс.», [ражйна] «дернина» Л, [ражувать] «обкладати дерном» НикНикБЛ; — очевидно, пов’язане з разити, різати (див.). [ражень] «підошовний товар»; — неясне. раз1 «один момент повторюваної дії; випадок; (числ.) один; (присл.) одного разу; (ст.) удар, слід від удару», [разйй-на] «разок», [разівка] «поле, зоране один раз» Нед, разовйк «артист, запрошуваний на разові виступи», разок «(зменш, від раз); низка (намиста); [борозна, слід, риса]», разком «зразу; разом», [разно] «дружно», разом, разовий «одноразовий», разовий (у виразі: разова мука) «просіяний один раз через сито», [разкувати] «їсти один раз на день», [разувати] «тс.; молоти на грубе борошно Корз», враз, [враз-ний] «однаковий, рівномірний» Ж, відразу, [ддраз] «зразу, зараз же; досить, доволі» Ж, доразу «зразу», зразу, [зава] «тепер, зараз» Л, зараз, зараз, заразіськи] «зараз же, негайно» Ж, заразічки] «зараз», заразом СУМ, Ж, заре] «тепер, зараз» Л, нараз, [наразі] «у першу мить; поки що, зараз», ]на-разу] «спочатку» Ж, [ораз] «враз», одразу, разуразний «постійний», ураз; — р. бр. болг. раз, др. разт>, п. слц. вл. нл. гаг, ч. гаг «раз (при рахуванні); удар; характер», схв. раз «полиця у плуга; совок для вирівнювання зерна в мірці»; — псл. гаги «удар», пов’язане чергуванням голосних з гегаїі «різати»; вважається також (5кок III 115—116) похідним від гагіїі «разити»; — споріднене з лит. гйохаз «смуга, ділянка», ГЄ2ЇІ «різати; ударяти», лтс. гибга «височина, горб; лука; смуга; ряд», гр. ро?С «щілина, вузький прохід», рцууощ «пробиваю, ламаю, розриваю, розверзаюся», раоош (атт. раттш) «зштовхую, ввергаю»; іє. *иге§’Ь-/игб§’Ь- «різати». — Фасмер III 432—433; КЗСРЯ 378; Бу-лаховський Нариси 56; Лопатин ЗИРЯ IV 39; Преобр. II 176—177; Вгйскпег 454—455; МасЬек Е5ЛС 509; НоІиЬ— Кор. 310; 5сЬизІег-5е\ус 1208—1209; Вй§а ЙЙ І 476, II 340, 348, 547; Воізасц 840, 847; Егізк 644, 645. — Пор. разйти, разбвка, різати. раз2 (спол.) «якщо»; — бр. раз «тс.»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. раз «тс.» є результатом семантичної видозміни адвербіалізованого іменника раз у контекстах первісно безсполучникових підрядних речень типу «Раз тебе скажут, нужно сделать». — Булаховський Нариси 56; Е55Л 51. §г. II 584—585. — Див. ще раз1. [рази] «вид борони» Г, Нед; — неясне. разйти, [разок] «вразлива на дотик рана» О, разлйвий «разячий», [разнйй] «дратівливий, чутливий; болючий, пронизливий» Нед, разючий, разячий, вражати, вразити, враження, вражіння, враза, вразливий, вражлйвий, виразка, [виразок] «виразка», виразковий, відраза, відразливий, відразний, [Поразка] «образа» Ж, [доразливий] «влучний, точний, вирішальний; чуттєвий» Ж, [доразький] «тс.» Ж, [доразний] «влучний, вирішальний, чіткий, пунктуальний» Ж, заразити «передати інфекцію», заражати, зараза, [зара-зень] «заразна речовина» Куз, виразник «передавач зарази» Куз, заразливий, заразний, знезаразити, наража
ти «піддавати», наражатися «наштовхуватися; ставити себе під загрозу; [(комусь) ображати, бути неприємним, кривдити Ж]», [невразний] «невразливий» Ж, одраза, [переразлйвий] «пронизливий, разючий» Нед, [пере-разний] «тс.» Нед, поражати «уражати», поразити, [поразити] «поранити, укусити», пораженець, пораження, пораженство, [пораза] «рана Г; поранення; поразка; мука, лихо Нед», поразка, [приражений] «обпалений сонцем», [пророжати] «простромлювати, пробивати колом, рожном» Пі, [прораз-ливий] «різкий, пронизливий» СУМ, Нед, ураження «образа; захворювання», уражати, уражувати, уразити, ураз «рана; удар; образа, зневага; [матка Г; випадіння матки у жінок Бі]», ураза «рана, удар, образа», уразка «пошкодження, ранка», уразливий, [уразний] «болючий; який викликає біль», [уразовий] «поранений» Нед; — р. разить, бр. [разіць] «вражати, ображати», др. поразити «ударити; перемогти», п. гагіс «бити, разити», ч. гагйі «штампувати, карбувати; прорубува'-ти», слц. гагіГ «карбувати; пахнути», вл. рогагус «вразити; подолати, перемогти», нл. гагуз, болг. поразя «разити; розбити», м. порази, схв. поразити «тс.», слн. гагйі «дряпати»; — псл. гагіїі «бити, ударяти», утворене від гагт. «удар»; припускається (8кок III 115) і зворотний шлях утворення (псл. гагт. від гагіїі). — Фасмер III 434; Черньїх II 96; КЗСРЯ 380; Преобр. II 176; Вгііск-пег 454—455; Масітек Е8ЛС 509; Но-ІиЬ—Кор. 310; 8сЬизїег-8е5мс 1208— 1209. — Див. ще раз*. —Пор. виражати, образ, образа, різати. [разний] «різний», [разнощ] «всячина», [разнація] «розходження» Нед; — р. разньїй, др. разньїи, разьньш, раздь-ньіи; — запозичення зі старослов’янської мови; стел, разьггь, як і болг. м. ра-зен, схв. разнй (тільки мн.) «різні, різноманітні», слн. гагеп, закономірно відповідає укр. різний. — Фасмер III 434; КЗСРЯ 381. — Див. ще різний, роз-. разовка «грубо змелене борошно (просіяне один раз через сито)», [ра-зівка] «тс. О; поле, зоране один раз Нед»; — запозичення з польської мови; п. [гагб\ука] «грубе борошно; поле, зоране один раз; лука, скошена один раз» утворене від гаго\уу «одноразовий», похідного від гаг «раз». — Оньїш-кевич Исслед. п. яз. 246; V 484. — Див. ще раз*. [раїна] (бот.) «пірамідальна тополя, Рориіиз ругатісіаііз Йог.; горобина, 8о-гЬиз Б. Нед»; — р. райна «тополя», [райня] «сад для розваги»; — очевидно, утворене від рай (пор. рай-дерево «скумпія»). — Фасмер III 435; ССРЛЯ 12, 559; Преобр. II 177. — Див. ще рай. Раїса (жіноче ім’я), Рая; — р. болг. Райса, бр. Раіса, цсл. Рлисл; — очевидно, через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. *Раїоа, можливо, пов’язане з прикметником ра-біо<; «легкий» (жін. р. рабіа), рабіуб^ «тонкий, стрункий». — Вл. імена 155; Петровский 187; Суперанская 89; Спр. личн. имен 519. рай «за релігійними уявленнями, місце вічного блаженства праведників після смерті; [звичай обмивання рук породіллі та інших на другий день хрестин, коли їх учасники йдуть до шинку]», [райка] «райська яблуня» До, раювати-, — р. бр. др. болг. рай, п. слц. вл. нл. га], ч. гаї, м. ра], схв. ра], слн. га], стел, рли; — псл. га]!.; — очевидно, запозичення з давніх індоіранських мов; ав. гау- «багатство, щастя», дінд. гау-, гай «майно, скарб, багатство», гауїК «дарунок, багатство, володіння», гаїі «дає, дарує» споріднені з лат. тез «справа, майно», можливо, також з лтс. гаї «корчувати, очищати», лат. га-гиз «рідкий»; заслуговує також на увагу думка (Трубачев Сл. язьїкозн. 1988, 309—311; Кипарский ВЯ 1956/3, 136; НоІиЬ—Кор. 309) про зв’язок псл. га]ь (< *гб]ь) з *гоі- (геі-) «текти», гека «ріка» (як назва «зарічного краю»); припущення про споконвічну спорідненість
слов’янського слова з індоіранськими формами (Младенов 556; Семереньи ВЯ 1967/4, 8; МаГгепаиег ЕР 16, 163), про зв’язок з р. [рай] «віддалений шум» (Будимир ЗФФУБ 4, 1957, 9) або як колишнього позначення краю без зими, з вирій (Вгйскпег 452; Каїі-та ЗІауіа 17/1—2, 33—37; Зкок III 100) недостатньо обгрунтовані. — Фасмер—Трубачев III 435—436; КЗСРЯ 382; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимо-обог. 52; Иванов—Топоров 247; Зализ-няк ВСЯ VI 40; Мозгупзкі р/ЛР 317; Масітек ЕЗЛС 506; Зсйіізієг-Зєаус 1203; МііЬБ—Епдг. III 498; МаугйоГег III 45—46; Шаібе—Ноїт. II 430. [райбати] «прати» ДзАтл II; — п. [га]Ьо\мас] «шарувати; тинькувати», [га]Ьас], слц. [га]Ьас, га]Ьаі’] «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. геі-Ьеп «терти, натирати» (свн. пЬеп, двн. гїЬап (< *5мгїЬап «тс.») споріднене з фриз. 5МГІ5М5МЄ «ТС.», НН. \УґіЬЬеІП «Обер-тати, вертіти», гр. рітгс; «плетінка», рітгтш «кидаю». — ДзендзелівськиіБ УЗЛП 114; V 467; КІи£е—Мйгка 591; Ргізк II 658—659; Воізасц 842. райборінка «легка борона», [рай-боронок] «тс.» ЛЧерк, [райборінкува-ти] «розпушувати землю» ЛЧерк; — р. райборднка; — неясне. — Пор. райкувати. райграс (бот.) «кормова трава Аг-гЬепаіЬегит Р.В.»; — р. бр. болг. райграс, п. гау^газ; — запозичення з англійської мови; англ. гуе £газз «райграс, житня трава», сангл. гау £газз «тс.» складається зі слів гау «пажитниця, Ьо-іішп Б.», спорідненого з гол. гааі «жабрій ладанниковий, Саіеорзіз Іабапит Б.», нвн. Раде «кукіль, А^гозГетит Б.», і ^газз «трава», спорідненого з дісл. гол. гот. двн. £газ, нвн. Сгаз «тс.», можливо, також з лат. £гатеп (< *£Йга8-теп) «тс.»; англ. гуе «жито» замість давнішого гау у складеній назві є результатом пізнішого переосмислення. — СІС2 703; ССРЛЯ 12, 560; 8Е \муг. оЬсусІт 625; Кораіігізкі 816; Кіи^е—МИгка 577; КІеіп 676, 1367—1368. [райдати] «базікати, торохтіти, пхикати» Нед, [редеґати Нед, рейдити] «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. гебеп «говорити» (свн. гебеп, двн. гесі(і)бп) «тс.» споріднене з гот. гар]о «рахунок, число», £а-га[)]ап «рахувати», лат. гаїіо «рахунок; сума, підсумок; підстава». — Кіи^е—Міігка 589; Реізі 394. — Пор. раціон, рація1. райдуга «веселка», райдужниця (ент.) «вид хруща, Оопасіа Е.», [ра-дуга] СУМ, Нед, [радавниця] «райдуга, веселка» Л, [радова (Ме), радов-ница Л, радовниця Л, радуха Мо] «тс.», [радужкуючий] «який міниться кольорами веселки» Нед; — р. радуга, [равдуга, райдуга], бр. радуга-, — загальноприйнятої етимології не має; можливо, давнє східнослов’янське *габр-£а, похідне від гадь «радий», як білуга від білий', пор. аналогічні співвідношення у веселка — веселий, лит. ііпкз-тупе «веселка»: Ііпкзтаз «веселий»; форма райдуга, очевидно, виникла внаслідок деетимологізації слова радуга і зближення його з рай і дуга (пор. іншу назву веселки укр. [дуга] Ж, др. дуга, п. сі^^а, ч. диЬа, слц. <ійЬа, болг. д-ьга, схв. дуга); думка про споконвічність форми райдуга (Соболевский РФВ 70, 96; Преобр. II 171; Маїгеп-аиег БР 16, 163; Каїіта ЗІауіа 17, 33) викликає сумнів; припущення про походження через посередництво давньо-осетинської мови (*аг<іип£а-) від ір. *дгипака- «лук, райдуга» (Семереньи ВЯ 1967/4, 23) потребує дальшого обґрунтування. — Фасмер III 431; Черньїх II 95; КЗСРЯ 377; Зеленин II 116; Бодузн де Куртене РФВ 1, 111. — Див. ще рад. [райка] «рідке болото на дорозі; рідка страва з оселедця і борошна» Корз; — неясне. [райкати] «квакати (про жаб)» Л, [рейкати ВеБ, рекати Ник, регати Ник] «тс.», [райка] «жаба» Нед, [рай-котка] «тс.» Нед, [райчата] «жаби» Нед, [ракавка] «древесниця (жаба), Нуіа агЬогеа Б.», [раканя] «тс.»; — не ННр://Іііору5.кіеу.иа/ 24. №2007
зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне утворення, пов’язане з п. [гесІт-гесЬ] (вигук, що передає квакання жаб). — Пор. равер, радблка. [райкувати] «волочити, обробляти землю після посіву сівалкою» ЛЧерк; — не зовсім ясне; можливо, результат спрощення дієслова райборінкувати «розпушувати землю райборонком». — Пор. райборїнка. Раймбнд (чоловіче ім’я), Раймбн-да (жіноче ім’я); — р. бр. Раймбнд, Раймбнда, п. Ка]топ<і, Ка]тип<іа, ч. слц. КаітипсІ, болг. Раймонд, м. Ра)-мунд, Ра]'мунда, схв. Ра/мундо, Ра)-мунда, слн. Кеутопі; — запозичення з французької або німецької мови; фр. Наутопсі, Каітопсі, нвн. КеітипсІ, Каі-типсі походять від франк. Ка^іптипсі «рада, захист», що складається з іменників га£Іп «рада, міць», пов’язаного з дангл. гесеп, гісеп «готовий, швидкий, прудкий», гр. орєусо «протягаю, простягаю», лат. ге£о «керую, направляю, даю настанови», і типе! «рука, допомога, захист», пов’язаного з дангл. типе! «рука, захист», двн. типі «тс.», лат. тапиз «рука; сила, міць, влада». — Вл. імена 82; Илчев 419; Оаигаї Оісї. без потз 507; Раиі КІ. УпЬ. 57; КІеіп 1305—1306. — Див. ще манускрипт, регент. [райнб] «купа, безладдя; мазанина, бруд» Нед; — неясне; можливо, результат фонетичної і семантичної видозміни слова лайнб (пор.). райок (заст.) «панорама, ящик із збільшувальними стеклами для розглядання картинок; верхній ярус театрального залу»; — р. бр. раек «тс.»; — зменш, від рай; назва пов’язана з тим, що в панорамах (райках) демонструвалися лубочні картини релігійного змісту; друге значення, можливо, з’явилося як калька нім. Рагабіез «рай; райок, гальорка», яке пояснюється тим, що ці місця знаходяться близько до стелі, на якій раніше було намальовано сцени з райського життя; викликає сумнів пов’язання (Иванов—Топоров 248) з дав нім уявленням про рай як верхню сферу Всесвіту. — Фасмер III 432; КІи§е—Міігка 531. — Див. ще рай. район, районувати, міжрайонний, підрайон, порайонний; — р. болг. район, бр. раен, п. ге]‘оп, ч. слц. слн. га-]бп, вл. га]оп, м. ра/он, схв. ре/дн; — запозичення з французької мови; фр. гауоп «простір; район» (ст. «промінь, радіус; площа з певним радіусом») утворено від гаі «промінь, радіус», яке походить від лат. габіиз «промінь; спиця». — СІС2 703; Акуленко 141; Чер-ньіх II 96; ССРЛЯ 12, 561; Фасмер III 437; КЗСРЯ 382; Кораіігізкі 828; Но-ІиЬ—Буег 409; Е)аигаї 608, 613. — Див. ще радіус. [райтак] «сито, решето» Нед, [рей-так] «рідке решето» Нед, [рітак\ «решето» О; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [гаДак, гаДок] «тс.» неясне; можливо, в якийсь спосіб пов’язане з рггеїак «вид сита з великими чотиригранними дірками, зробленого з лика, дроту». [райтки] «білі вузькі чоловічі полотняні штани» Ле; — запозичення з польської мови; п. гаДкі «рейтузи», як і ч. гаДку «тс.», виникло на основі форми геДигу «тс.». — ЛР 1967/4, 304; 8ЛР XI 437. — Див. ще рейтузи. райф — див. рйхва. [райце] (у виразі \яйце-райце\ «казкове яйце, що містить у собі багатство у вигляді худоби»), [райцівка] «пасхальне поздоровлення» Нед, {райців-нйк] «той, хто співає пасхальні поздоровлення» Нед, {райцівщина} «пасхальний гостинець, дарунок» Нед, [рай-цевати] «співати пасхальні поздоровлення» Нед; — не зовсім ясні форми; можливо, результати видозміни основи ралець, зумовленої впливом слова рай. — Пор. ралець. [райшура] (знев.) «велика (непропорційно довга) будівля» Па, [райшу-ля\ «велика хата, де звичайно немає порядку; школа верхової їзди» Ба; — запозичення з польської мови; п. гаДзги-Іа «манеж; проста клуня, велика кімна
та», га]згиІа «тс.» походить від нвн. йеіі-зсЬиІе «школа верхової їзди», утвореного з основ дієслова геіїеп «їздити верхи» і ЗсЬиІе «школа», яке походить від лат. зсЬоІа «тс.». — Див. ще рейтар, школа. рак* «(зоол.) безхребетна тварина класу членистоногих, Сгизїасеа; злоякісна пухлина; [пристосування для подачі соломи на скирту Ва]», [раковйн-ня] (хвороба жита) Нед, [ракуваті] «ракоподібні» Она, [рацюга] «великий рак», раченя, рачйха «самиця рака», [рачйця] «тс.», [рачник] «пристрій для ловіння раків» Нед, рачок «кішка, невеликий якір; [глиняна підставка у вигляді триніжок або обручиків для роз’єднання посуду, що вкладається один у •другий для обпалювання; рід вишивки]», [рашниця] «сітка, якою ловлять раків Мо; рибальська хватка Доп. УжДУ 26/2», раком, [рацки] «рачки» Нед, рачки, рачкувато, [ряцьки] «рачки, раком», [рацький] «рачачий», рачачий СУМ, Г, рачйний, [рацькувати] «рачкувати» Нед, рачкувати, [ряцьку-вати] «тс.», [поранити] (у пісні) «ущипнути» (про рака), [урачити] «тс.»; — р. бр. болг. м. рак, др. ракті, п. ч. слц. вл. нл. гак, схв. рак, слн. гак; — псл. такт.; — задовільної етимології не має; зіставляється (Ильинский РФВ 74, 126) з лит. гакіі «колоти, колупати; копати», лтс. такі «копати»; заслуговує на увагу припущення (Фасмер III 437; Преобр. II 180; Младенов 556; Вгйскпег 453; К2 45, 108; НоІиЬ— Кор. 309; МйЬІ.—Епбг. І 574) про походження з псл. *огк"ь (букв, «той, що впивається»), спорідненого з лит. егке «кліщ», лтс. егсе «кліщ;.скалка»; малоймовірне припущення (МасЬек ЕЗЛС 506; НоІиЬ—Ьуег 409; СНг^Ьзкі ІсІ£. ЕогзсЬ. 80) про зв’язок з лат. сап-сег «рак, краб, кліщ» (з *саг-сег), гр. харщ «креветка», хосрхіуос «рак; Рак (сузір’я); ракова пухлина; щипці, кліщі», дінд. кагкаЬ «рак», кагкаіаЬ «тс.», кагкагаЬ «шершавий». — Черньїх II 96—97; Цьіганенко 390; КЗСРЯ 382; Зкок III 101; Вй£а РР II 530. — Пор. раковина1. [рак2] (ент.) «рогач, жук-олень, Ьи-сапиз сегуиз Ь.»; — пов’язане з рак1 (пор; також п. гак піетіескі «цвіркун»); назва могла бути перенесена на жука через наявність у нього рогів, що нагадують висунуті вперед клішні рака. — Див. ще рак'. [рак3] «залишки бадилля після зрізування кукурудзи, соняшнику» Мо; — неясне; можливо, результат спрощення запозиченої з болгарських говірок Одещини форми [драка] «низький колючий чагарник». Рак (одне із сузір’їв Зодіака); — р. бр. болг. Рак, др. Ракї>, п. ч. слц. вл. Как, схв. Рак, слн. Как; — калька гр. хархіуос «рак; сузір’я Рака»; у західнослов’янських мовах може бути калькою лат. сапсег «тс.». — Див. ще рак'. рака (заст.) «гробниця», [раква] «коробка для масла», [ракда, ракля, рафка, рахда] «тс.» Нед, рахва «інкрустована шкатулка»; — р. бр. рака, др. рака «скринька, ковчег; труна; надгробний пам’ятник», ч. слц. гакеу «труна», слц. гакуа «тс.», полаб. гакаі «ящик», болг. [рака], м. [ракла] «скринька», схв. рака «викопана могила», слн. гака «склеп», гакеу «труна, склеп», стел, рлкл; — псл. гака < *аг-ка; — запозичення з латинської мови; лат. агса «ящик; скринька» пов’язане з агсео «замикаю», спорідненим з гр. ар-хєш «утримую, відхиляю; витримую», вірм. аг£еГ «перешкода». — Фасмер III 437; Черньїх II 97; КЗСРЯ 382; Преобр. II 178; Львов Лексика НВЛ 35— 36; МасЬек ЕЗЛС 507; НоІиЬ—Кор. 309; НоІиЬ—Ьуег 409; Младенов 556; Мікі. Е№ 272; ИЬІепЬеск АІЗІРЬ 15, 490; Меіііеі Еїибез 184; МЗЬ 11, 179; ЗоЬоІеузкі] АІЗІРЬ 33, 480; Кірагзку СЬС 252; Егпоиї—МеіПеі 44; Ргізк І 141; Воізасц 78; Таїсіє—Ноїт. І 62—63. раканя — див. райкатн. ракета' «літальний апарат з ракетним двигуном; снаряд для феєрверків, сигналізації», ракетник, ракетниця; —
р. бр. болг. м. ракета, п. гакіеїа, ч. слц. вл. гакеїа, схв. ракета, слн. гаке-1а; — запозичення з німецької або голландської мови; н. Какеїе, гол. гакеї походять від іт. госсЬеНа «ракета» (власне «літальний апарат з обертальним рухом»), зменш, від госса «веретено; прядка» (щодо семантичного розвитку пор. співвідношення фр. їизее «ракета»: їи-зеаи «веретено»), що зводиться до свн. госке «прядка», пов’язаного з двн. го-ско, го(с)сЬо, нвн. Коскеп, англ. госк, ісл. гоккг «тс.». — СІС2 703; Коваль 194—195; Черньїх II 97; Фасмер III 438; Цьіганенко 391; Преобр. II 178; 81. Аууг. оЬсусЬ 625; НоІиЬ—Буег 409; КІи^е—Міїгка 579, 604; КІеіп 1353. ракета2 «лопатка для гри в теніс або бадмінтон», ракетка; — р. бр. болг. м. ракета, п. гакіеіа, ч. слц. га-кеіа, вл. гакеї, схв. ракета, слн. ге-кеі; — запозичення з французької мови; фр. гациеЧе «ракета; лижа» походить від іт. гассЬеНа, яке через посередництво середньолатинської мови (слат. газсеіа) зводиться до ар. гаЬан «долоня» (розм. гаЬеї); щодо розвитку значення пор. фр. ]’еи де райте «теніс», букв, «гра долонею»; припущення про походження італійської форми від геіі-сЬеНа, що зводиться до лат. геїе «мережа» (Преобр. II 178; КЗСРЯ 382; Цьіганенко 391) менш переконливе. — СІС2 703; Фасмер III 438; ССРЛЯ 12, 566; 81. \ууг. оЬсусЬ 625; НоІиЬ—Буег 409; Цаигаі 611; КІеіп 1295. ракйта, ракйтник — див. рокйта. [ракйтичок] «вид плісняви» Нед; — неясне. [ракївка] «сорт груш» Нед; — неясне; можливо, результат перенесення назви [раківка] «коробочка», зменш, від [раква] «коробка», за подібністю форми. ракїя «фруктова, зокрема сливова, горілка»; — р. болг. ракйя, бр. ракія, п. гакііа, ч. гакце, м. раки/а, схв. ра-ки/а, {ракй/а], слн. гакца; — балкан-ський тюркізм (тур. такі «ракія») арабського походження; араб, агацу «алкогольний напій із соку хурми (або фіні ків)». — Кораіігізкі 816; НоІиЬ—Буег 409, 83; БЕР 6, 169; Младенов 556; РЧДБЕ 717; 8кок III 102; Мікі. ТЕ1 2, 145; Цаигаї 44, 608. раклб «шахрай, босяк»; — р. рак-лб; — запозичення з німецької мови; нвн. Кекеі (Какеі) «великий пес; неотесана, незграбна людина, вайло» споріднене з снн. гол. гекеї «самець (про собаку, вовка, лисицю); гульвіса, шахрай, нероба, негідник», алем. гасЬе «шукач (собака)», дангл. гоесе «лягавий собака», англ. [таке] «вівчарка», ісл. гаккі. — Шелудько 43; Кіи^е—Міїгка 595. раковина* «черепашка» УРС, Нед, ракушка, ракушняк, раковистий «який має заглибини, схожі на раковини»; — р. раковина, бр. ракавіна, др. раковина «перламутр»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з рака «гробниця», псл. гаку (род. в. *гак-ьуе) «скриня»; висловлюється також припущення (ЛакоЬзоп ІЛ8БР І 1959, 267) про зв’язок із 'словом рак (з огляду на тверду шкаралупу рака) і про власне слов’янське походження цих слів (Ильинский РФВ 74, 126). — Фасмер—Трубачев III 439; Черньїх II 97—98; КЗСРЯ 382; Цьіганенко 391; Преобр. II 179; Горяев 294. — Див. ще рака. [раковйна2] «торф» ВеНЗн; — неясне. [ракопйт] «ратиця» Куриленко, [ра-копитиця, ракопітень] «тс.» тж; — результат контамінації слів ратиця і копит. — Див. ще копйтб, ратиця. ракотиця «ратиця», [ракотень] «тс.» Куриленко; — очевидно, результат видозміни слова ракопитиця, [ракопітень] «тс.». — Див. ще ракопйт. [ракун] «єнот» Нед; — р. [ракун], ч. гакоп, схв. ракун «тс.»; — запозичення з англійської мови; англ. гас(с)ооп походить від східноалгонкінського агаЬ-кип (< агаЬкипет) «він дряпає руками». — Фасмер III 439; Преобр. II 179; 8кок III 104; КІеіп 1294. ракурс «передача фігури або предмета в перспективі»; — р. бр. ракурс, болг. ракурс; — запозичення з фран
цузької мови; фр. гассоигсі «укорочений» (еп гассоигсі «коротко, скорочено; у зменшеному вигляді») є дієприкметником від дієслова гассоигсіг «укорочувати, урізувати», утвореного за допомогою префікса ге- від ассоигсіг «укорочувати», що виникло з прийменника а «в, на, до» і прикметника соигі «короткий», який походить від лат. сиг-Іиз «укорочений, зрізаний». — СІС2 703; ССРЛЯ 12, 571; Оаигаї 606—607. — Див. ще абажур, курта1, ре-. ракша (орн.) «сиворакша, Согасіаз дагиііа Б.», [рекша] «тс.» ЛексПол, [ракшуваті] Шарл; — р. ракша; — загальноприйнятої етимології не має; очевидно, утворене на основі наслідування крику сиворакші, що передається як різке тріскуне рак-рак (Птицьі СССР 373—374); пов’язується також з р. рокотать (Фасмер III 439) або з р. крякать (Преобр. II 179). ралець «подарунок, приношення; бенкет; [нарада, порада Нед; добровільна данина землевласникові від рала в день Різдва Пі]»; — не зовсім ясне; пов’язується з рало через первісне значення «данина від сохи» (Булаховський УМШ 1953/2, 21) або через вираз кликати на ралець з можливим первісним значенням «запрошувати на свято рала (початок або закінчення польових робіт)» (Кобилянський 36. наук, праць І 80). — Див. ще рало. рало, [ралйця] «поле, зоране ралом», [ралля] «орання ралом», [раля «відгалуження» ЛексПол, [ралянка «орання ралом; час орання ралом; поле, зоране ралом», [раляч] «той, що йде за ралом під час роботи», [рило] «рало» О, [ралістий] «крислатий» Л, [ралити] «орати ралом», [наралок] «залізний наконечник рала» Корз, наральник; — р. болг. м. рало, бр. рала «відгалуження; товстий сук», др. рало, п. вл. нл. гаДо «рало», ч. гасіїо, слц. габ-Іо, полаб. гасіїй, схв. рало «тс.», слн. гаїо «леміш, сошник», стел, радо; — псл. *огб1о/*огаб1о «соха, плуг», утворене від огаіі «орати»; — споріднене з лит. агкіаз «соха», лтс. агкііз «плуг», лат. агаїгит «соха, плуг», гр. йротроу «тс.», вірм. агаиг, тох. А, В аге «плуг»; іє. *агДго- «плуг». — Фасмер III 439; КЗСРЯ 382; Семереньи ВЯ 1967/4, 11; Трубачев Зтимология 1963, 41; Преобр. II 180; Потебня К ист. зв. 130; Вгйскпег 452; Масйек ЕБЛС 505; Но-ІиЬ—Кор. 308; Зсйизїег-Зехус 1201; Оіезсй II 858; Младенов 556; У/аісіе— Ноїт. І 62; Егпоиї—МеіПеї 48; Егівк І 147; Воізасц 80. — Див. ще орати1. рама1 «оправа», [рамена] (мн.) «віконні рами» Нед, [ремена] «тс.» Нед, [рамйна] «рама», [рамина] «віконна рама ВеУг; дерев’яна станина, на якій встановлено крила вітряка Бі», [рамля] «рамка» Нед, рамник, [рамо] «рама» Л, рамці, рамця, [рам’я (мн. рамена)] «віконна рама» Нед, [ряма] «рама», [рямено] «віконна рама», [рямина] «тс.^ дерев’яна станина, на якій встановлено крила вітряка» Бі, [рямина «рея» Нед, [рямка] «рамка», [рямо «рама» Л, рямці, рямця, [обрамка «облямівка; кайма, обшивка» ВеЛ, обрамлення, обрамок, [обрямок], обра-мити, обрамляти, обрамовувати, обрамувати, [обрямувати] «облямувати», підрамник, ст. рама (XVII ст.); — р. бр. рама, др. рама «в’язь, обв’язка, рама?», п. гасла, ч. слц. гат, нл. гат, полаб. гатка, болг. рамка «рама, рамка, оправа», м. рам «тс.», схв. рам «рама, рамка»; — очевидно, через польське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови; свн. гат(е) «рама, підпірка» (нвн. Кай-теп «рама») споріднене з лит. гетіі «підпирати», гагпііз «підпірка, кріплення», дінд. гашЬйа- «підпірка; палиця». — Шелудько 43; Дзендзелівський УЗЛП 114; Фасмер III 440; Черньїх II 98; КЗСРЯ 382; Преобр. II 180; Потебня К ист. зв. ЗО; Вгйскпег 453; У/іС кохузкі 30г 19/2, 208; Масйек ЕЗЛС 507, 414; НоІиЬ—Кор. 309; НоІиЬ— Буег 409; Вй^а РК II 530. [рама2] «зарубка Г; зморшка ВеУг», [рамак] «рубель для качання білизни
(ломака із зарубками)», [рамик] «зарубка», [ряма] «тс.», [рями] «складки, зборки» Нед, [рамйти] «морщити, хмурити» ВеУг, [рямити] «складати в складки»; — неясне. рамазан «місяць посту у мусульман; [шлунок Мо]», рамадан «місяць посту»; — р. бр. болг. рамазан, п. ч. гагпагап, м. рамазан, схв. рамазан; — запозичення з турецької мови; тур. га-гпагап «дев’ятий місяць арабського місячного календаря (під час якого мусульмани дотримуються денного посту)» походить від ар. гатабап «жаркий», пов’язаного з гатіба «був гарячим», яке зіставляється з гебр. гатез «гарячий попіл, присок, жарина». — СІС2 703; ССРЛЯ 12, 575; Фасмер III 440; Преобр. II 180; Дмитриев 542; Мікі. ТЕ1 II 145; Разапеп УегзисЬ 388. [рамат] «ганчірка» Г, Нед, [рамат] «фартух» Нед, [раматка] «ганчірка», [рамаття] «руб’я, лахміття, рам’я», [раматок] «шмата» ВеУг, [рамтя] «руб’я, лахміття», [рямтя, рантя Чаб, ранці тж] «тс.», можливо, також рам’я СУМ, Нед, [рям’я, рямля] «тс.»; — р. [ремье] «лахміття», [ремдха] «ганчірка»; — запозичення з грецької мови; гр. рацца (род. в. раррато^) «нитка, шов» пов’язане з дієсловом араріохоо «приєдную, виготовляю», спорідненим з лат. агта (мн.) «зброя, оснащення», агтиз «передпліччя», псл. гат^ «рамено, плече»; — пов’язання російських відповідників з р. ремень (Фасмер III 469) помилкове. — Пономарів Мовозн. 1973/5, 63; Фасмер ГСЗ III 165; Ргізк І 128, 143. — Див. ще рамено. [рамашйця] «бирка, палка для нарізування рахунків» Нед; — результат контамінації (з наступним суфіксальним розширенням) слів [раваш] «тс.» і [рама2] «зарубка» (див.). рамгаз — див. робгаз. рамено «плече», [рамено] «перехрестя хреста; кожна з двох перехресних колод у крилах вітряка; шпиця млинового колеса», [рама] «плече, рамено», [рам’я] «плече, плечі; бік (кута) 22 Нед», [зраменя] (заст.) «по силі, по праву, на підставі (чого), ім’ям (кого)» Пі, [нараменник] «аксельбант» Ж, [на-рамінник] «наплічник», передрамення, [передраменниця] «передпліччя» Нед, передрам’я «тс.», передраменний, [при-рамки] «подвійні плечі у чоловічій сорочці», [прйрамок] «плече у сорочки» Нед; — р. (заст.) рамена, [рамо] «плече», бр. [раме], др. рамо, рамя «тс.», п. гагпі^ «тс.; рукав (річки); (мат.) сторона», ч. гате «плече; рукав річки», гатепо «тс.; (мат.) сторона», слц. тата, гатепо «тс.», вл. гатр «плече; рука; (мат.) сторона», нл. гатп]'е «тс.», болг. рамо «плече; схил гори; (тех.) плече; (мат.) сторона», м. рамо «плече; (мат.) сторона», схв. раме (-єна) «плече, щит (гармати)», стел, рамо «плече»; — псл. гагпо (< *огґпо); гапр (< *ог-пр); — споріднене з прус, ігто «рука», гот. агтз, двн. агат, нвн. Агт, дангл. еагт, англ. агт «тс.», лат. аттпиз «верхня частина руки, лопатка», вірм. аттики «лікоть», осет. агт «рука; голобля», ав. агата- «рука», дінд. Ігтай «плече, стегно»; іє. *ага-то «рука, суглоб; будова», розширена форма кореня *аг(а)- «зв’язувати, припасовувати». — Фасмер III 440; Преобр. II 181; Вгйскпет 453; МасЬек ЕЗЛС 507; Но-ІиЬ—Ьует 409; НоІиЬ—Кор. 309; ЗсЬиз-іет-Зе^с 1205; Младенов 556; Зкок III 105—106; Бернштейн Очерк 1974, 188—189; МйЬІ.—Епдг. І 575; Абаев І 67—68; XV а Іде—НоГт. І 69; Етпоиї— Меіііеі 47—48; Меіііеі МЗЬ 8, 236; Топоров III 68—69; К1и§е—Міігка 30; КІеіп 105; НцЬзсЬтапп Агт. 425; Оз-зеі. 24; Регззоп Веіїг. 634; Маугйоїег І 96; Рокоту І 55—58. — Пор. армія, рамат, ярмо. [рамень] «густий ялинник»; — неясне. рамі (бот.) «китайські коноплі, Во-ейтегіа іепасіззіта Сіаисі.», [рамеа, рам’я] «тс.» Мак; — р. болг. рами, п. гаті, ч. гатіе, схв. рами]а; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Ратіе, фр. гатіе, англ. гаті, гатее по
ходять від мал. гаті «тс.». — СІС2 703; Зі. \ууг. оЬсусй 626; КІи^е—Міігка 579; Оаигаі 609; КІеіп 1299. [рамінь] «ремінь; вичинена шкура Па», [рамінник] «шкіряний пояс», [ра-мінянка] «шматок вичиненої шкури» Па, [рамінячча] «недоноски шкіряного взуття» Па; — очевидно, результат контамінації основ слів ремінь і рамено (нараменник) (див.). рампа «система освітлювальних приладів перед сценою; невеликий бар’єр, що закриває ці прилади від глядачів; товарна платформа; похила споруда для переходу поїздів метрополітену з поверхні землі»; — р. бр. болг. рампа, п. гатра «шлагбаум; рампа; товарна платформа», ч. слц. гатра «рампа; платформа», вл. гатра «тс.; під’їзд, площадка, сходи», м. рампа «шлагбаум; рампа», схв. рампа «тс.», слн. гаги-ра «рампа; похила споруда»; — запозичення з французької мови; фр. гатре «рампа; поруччя сходів; похилість; дорога на підйомі; сходи» утворене від гатрег «повзти, стелитися; плазувати», яке походить, можливо, від франк. *гатрбп «вилазити; видиратися (кігтями)». — СІС2 704; Черньїх II 98; 81. уууг. оЬсусІї 626; НоІиЬ—Кор. 309; Но-ІиЬ—Ьуег 409; РЧДБЕ 609; баигаї 610. рамтя — див. рамат. [рамувати] «копати яму (на когось)» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з [рама] «зарубка». рам’я — див. рамат. рана, ранений, [ранний] «поранений», ранити СУМ, Нед, підрайон «легко поранена мисливцем тварина», поранення, поранений; — р. бр. болг. м. рана, др. рана «рана; удар; кара, покарання; біда; хвороба», п. вл. нл. гала, ч. слц. гала «рана; удар; постріл», схв. рана, слн. гала «рана; забите місце; виразка», стел, рана «хвороба; недуга; кара»; — псл. гала, очевидно, з давнішого *угапа, пов’язаного з *уогпа «отвір», звідки укр. [ворбнка] «тс.», р. ворбнка «лійка, яма конічної форми»; — споріднене з дінд. угавай (угапагп) «рана; щілина, тріщина», угапауаіі «ранить», алб. уагге «рана», угаз «убиваю», угазі]е «убивство»; зближення з псл. гедьк-ь «рідкий» (Регззоп Веіїг. 277) або з дінд. угапай «войовничість», ав. гала- «воїн, борець» і далі з дінд. Дій, Дій «напад», зат-агапат «боротьба», псл. *оДь «рать» (Младенов РФВ 65/2, 369—370) у семасіологічному відношенні недостатньо обгрунтовані. — Фасмер III 441; Черньїх II 98— 99; КЗСРЯ 382; Вгйскпег 453; Ког-ууабоуузкі (^и. £г. еі. II 254; Масйек Е8ЛС 508; НоІиЬ—Кор. 309; Зсйизіег-8є\ус 1205; Младенов 557; 8кок, III 107; Критенко Вступ 509; МеіІІеі Еіи-сіез 445; Тгаиітапп 236; Оіг^Ьзкі Еогзсй 77; ИйІепЬеск 299. ранг «ступінь, чин, категорія, спеціальне звання»; — р. бр. м. ранг, п. гап^а, ч. заст. гапк, гап£, слц. гап^ «тс.», болг. ранг «ранг; поверх; внутрішній балкон (у салоні, театрі)», схв. ранг, слн. гап§; — запозичення з німецької мови; н. Рап£ «ранг, чин; ярус у театрі» походить від фр. гап^ «ряд, низка, шеренга; місце; ярус у театрі», яке зводиться до франк. *йгіп§ «круг, кільце», пов’язаного з нвн. Кіп§ «кільце, ринг». — СІС2 704; Черньїх II 99; Фасмер III 442; Преобр. II 182; 81. уууг. оЬсусй 626; НоІиЬ—Ьуег 410; Оаигаі 610; КІи^е—Міігка 580. — Див. ще ринг. [ранда1] «міра рідини» Пі; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з бр. [ранда] «оренда, орендна плата; корчма, шинок»; — пор. укр. [рандар] «орендар». — Пор. оренда. [ранда2] «жіночий одяг, подібний до спідниці, з домотканого сукна» Л, [рянда] «стара драна сорочка; дешева сорочка О; клапоть, ганчірка», [ряндй-на] «полотно; сорочка» О, [ряндя] «лахміття», [ряндяр] «ганчірник», [ряндяч-ка] «старий, драний одяг» О, [ранте] «лахміття» Корз, [рендє] «подертий одяг» Нед, [рбнда] «тс.», [ринда] «сорочка» тж, [рйндє] «одяг, білизна О, лахміття Нед», [ряндавий] «подертий,
драний» О, [риндавий] «старий, подертий» О; — п. [г^сіу] «залишки одягу, лахміття», слц. гапба «ганчірка, клапоть», [гапсіак] «якийсь жіночий одяг», гапсіу «подертий одяг, лахміття», [гап-сііагка] «теплий одяг від пояса до п’ят», гапсіауу «подертий»; — запозичення з угорської мови; уг. гоп^у «ганчірка, клапоть; лахміття» загальноприйнятої етимології не має. — Лизанец 620; МікІ. ЕАУ 275; ММТЕЗг III 442—446. ранет «група сортів зимових яблук», ренет, ренета; — р. ренет, бр. ранет, п. ч. слц. гепеїа, болг. м. ренета, схв. ренет, ренета; — запозичення з французької мови; фр. геіпеНе (гаіпеНе) «ранет» є зменшувальною формою від геіпе «королева» (спочатку 1а геіпе без ротгпез (букв.) «королева яблук»), що походить від лат. ге^їпа «цариця», пов’язаного з ге^о «правити, керувати»; паралельна форма гаіпеіїе розвинулась внаслідок змішування з аналогічною формою, утвореною як демінутив від гаіпе «жаба», що походить від лат. гала «тс.», оскільки яблука цього сорту мають шорстку поверхню і нагадують шкіру жаби. — СІС5 722; Фасмер III 470; Преобр. II 197; Но-ІиЬ—Ьуег 416; Оаигаї 620; КІеіп 1327. — Див. ще регент, Регїна. ранець «заплічна сумка», [рамець] «ранець» Нед, Пі; — р. бр. ранец, п. гапіес, ч. слц. гапес, вл. гапска, нл. гапсеї, болг. м. раница, схв. ранац; — запозичення з німецької мови; н. Кап-геп «ранець, сумка», снн. гепї(з)е1 «саквояж», гепї(8)ег, нвн. Капгеі «тс.», як і гол. дат. гапзеї «ранець», шв. гапзеї «тс.», можливо, пов’язані далі з двн. гапї(ї) «щит, край щита», свн. гапї(сі) «оправа, захисний рант», нвн. Рапсі «край, рант». — СІС2 704; Шелудько 44; Фасмер III 442; Черньїх II 99; ССРЛЯ 12, 583; НоІиЬ—Ьуег 410; Кіи^е—Міїгка 580, 581. — Див. ще рант. ранжйр «розташування людей за зростом в одну шеренгу»; — р. м. ранжйр, бр. ранжир, ч. гапгїг «розподіл електропроводки», гапгігоуаі: «упорядкувати», болг. ранжирам «вишиковувати по ранжиру», схв. ранжйрати «тс.; маневрувати», слн. гапгїгаіі «розставляти; маневрувати»; — запозичення з німецької мови; н. Рап§іегип§ «розміщення в певному порядку», 8ІсЬ гап-§іегеп «вишиковуватися за зростом» походить від фр. гап£ег «ставити в ряд», утвореного від гап£ «ряд, низка, шеренга; місце». — СІС2 704; Фасмер III 442; ССРЛЯ 12, 584; Преобр. II 182; Смирнов 252; НоІиЬ—Ьуег 410; РЧДБЕ 610. — Див. ще ранг. ранник* (бот.) «ЗсгорЬиІагіа Ь.; [подорожник великий, РІапіа^о гпарг Ь.; подорожник ланцетолистий, Ріапіа-£0 Іапсеоіаіа Ь. Мак; вербозілля звичайне^ ЕузітасЬіа уиі^агіз Ь.; вербозілля лучне, ЕузітасЬіа питтиіагіа Ь. Мак; вороняче око звичайне, Рагіз циа-бгіГоІіа її.; ластовень лікарський, Уіпсе-їохісит оИісіпаїе МоепсЬ.; конвалія, Сопуаіагіа та]аііз Ь.; деревій звичайний, АсЬіІІеа тіїїеіоііит С. Мак; воловик лікарський, АпсЬиза оїїісіпаїіз Е. Мак; синяк, ЕзсЬіит уиі^аге Ь. Мак; куряча сліпота, Моппеа риііа (Ь.) ОС. Мак; громовик красильний, Опозта їіпсїогіит М.В. Мак; шавлія ефіопська, ЗаІУІа аеїЬіоріз Ь. Мак; скорзонера, Зсоггопега Ь. Мак]», [раннйк] «ранник вузлуватий, ЗсгорЬиІагіа посіога» Нед, [ранниковаті] «ЗсгорЬиіагіасеае Р. Вг.» Нед, Мак, [поранник] «подорожник ланцетолистий»; — р. [ранник] «подорожник; шавлія ефіопська», схв. ранйк «буквиця лікарська, Веїопіса оіїісіпаїіз Ь.; жовтозілля сарацинське, Зепесіо заггасепісиз Ь.», слн. гап]епік «шавлія лучна, ЗаІУІа ргаіепзіз Ь.», га-п]еуес «жовтозілля дібровне, Зепесіо ПЄГПОГЄП8І8 Ь.»; — похідне утворення від рана; назва зумовлена застосуванням переважної більшості цих рослин для лікування ран і наривів (ранник, вороняче око, подорожник, скорзонера низька, шавлія), зміїних укусів (ластовень, синяк, скорзонера), для припинення кровотеч (вербозілля, конвалія,
деревій), а також тим, що деякі з цих рослин (куряча сліпота, воловик) викликають подразнення шкіри або запалення живих тканин; назва громовика зумовлена схожістю його щетинистих листків і квітів, зібраних у китиці, до синяка. — Див. ще рана. [ранник2] (бот.) «чина весняна, Ьа-іЬугиз уегпиз (Ь.) Вегпіі. (ОгоЬиз Ь.)» Мак; — пов’язане з ранній; назва зумовлена тим, що окремі різновиди чини весняної цвітуть рано навесні, зокрема чина весняна звичайна, ОгоЬиз уегпиз Ь., зацвітає в кінці квітня. — Вісюліна— Клоков 222. — Див. ще ранній. ранній, [ранешний] «ранішній» Нед, [ранйй] «ранній» Нед, О, [рамний] «тс.» Нед, ранішній, ранковий СУМ, Нед, [раняшній] «ранішній», [рано] «ранок» НЗ УжДУ 14, ранок СУМ, О, [рануля (у сполуці бульба рануля)] «рання картопля» Нед, [ра-нюшка] «рання капуста; рання скороспіла картопля» Мо, рань, [ранити] «рано вставати», ранкувати «проводити ранок», [ранцувати] «виголошувати побажання у Великодній понеділок ранком» ВеЛ, [раній] «раніше» Нед, раніш(е), ранком, рано СУМ, О, [ра-ном] «ранком, зранку» ВеЛ, ранувато, [ранш] «раніш», вранішній, вранці, [Зо-зарани] «до ранку» Нед, зрана, зранку, зрання, зараній, зарання «ранній час», [заранок] «тс.», [заран] «завтра» Ж, [зарана], зарані, зарання, зарано «дуже рано, передчасно», [назаранці] «на світанку», [напорано] «дуже рано» Пі, передранішній, передранковий, пе-редранній, передрання, передрань, поранішній, поранковий, поранній, поранок, [поранити] «дуже рано піднятися, зробити» Нед, поранитися «прибути дуже рано; поквапитися», пораненьку, по-ранішньому, по-ранковому, [поранку] «уранці», [пбрано] «рано, ранньої пори», [порану] «тс.», [по-зарани] «післязавтра», [позаранки] «на світанку» Нед, спозарана, спозаранку, спозарання, уранішній, уранці; — р. ранний, бр. ранні, др. раньш «ранній, ранковий», п. гаппу, ч. гаппї «ранковий», гапу «ранній; скороспілий», слц. гаппу «ранковий», вл. гапо «ранком», нл. гапу, полаб. гапй, гопй, болг. ран, ранен, м. ран, схв. рани, слн. гап, стел, рано «рано»; — загальноприйнятої етимології не має; виводиться з псл. *гасіпо (<*огсіпо), що зіставляється з гр. брйрос; «ранок», брйріос;, бр-йрїубс; «ранній», дінд. уагсіЬаїе «підіймає, змушує рости», ОгсіЬуаЬ «високий, визначний», ав. уогабаИі «росте», псл. год- (з *огс14і «рости»); заслуговує на увагу припущення (МасЬек ЕЗЛСЗ 414; ПесЬегсЬез 47; НоІиЬ—Кор. 309; Вгйскпег 453; Тгаиїтапп 246) про походження з початкового *гаі-, спорідненого з лит. гуїаз «ранок», лтс. гїіз «тс.»; спроба зблизити з алб. егге «темрява», гр. брерубе; «темний» (Озїіг АГЗІРЬ 36, 444) викликає сумнів з фонетичних причин (тоді треба було б виходити з псл. *га£по). — Фасмер III 442—443; Черньїх II 99; КЗСРЯ 382; Преобр. II 183; ЗсЬизїег-Зе\ус 1206— 1207; ОІезсЬ II 863; Младенов 556; Зкок III 106; СИг^Ьзкі И§. ЕогзсЬ. 98; Регззоп Веііг. 277; Воізасц 711; Егізк І 416—417. рант; — р. бр. рант, п. гані, ч. гапїі, гапііік; — запозичення з німецької мови; нвн. Рапсі «край; рант; поля (книги)», свн. гапї(сі) «обшивка; край щита», двн. гапї(ї) «тс.» споріднене з днн. гапсі «щит», дангл. гапсі «тс.», дісл. грпсі «край, грань; щит», крим,-гот. гіпізсЬ «гора», дірл. гіпсіе (< кельт. *гепсііа), дангл. гігпа «край, кордон, морський берег» (англ. гіт «край, обід»), далі з нвн. КаЬтеп «рама, рамка». — Шелудько 44; ССРЛЯ 12, 588; НоІиЬ—Ьуег 410; КІи^е—Міїгка 580; КІеіп 1300, 1349. — Див. ще рама1. рантовати, рантувати — див. рунтати. [рантух] «біла, тонка хустка; вид бавовняної тканини; вид суконної спідниці; лантух, велике рядно; великий мішок», [рантушйна] «тс.», [рантушеч-ки] «пелюшки» О, рантуховий «з тон-
кої бавовняної тканини», ст. рантухт> (1568); — п. гагіїисгі «рантух, велика хустка»; — запозичене, можливо, через польське посередництво, з німецької мови; на українському грунті зазнало семантичного впливу з боку слова лантух; очевидно, слід виходити з н. Ке^епїисгі «хустка для дощу», яке складається з іменників Ве^еп «дощ», спорідненого з двн. днн. ге^ап, ГОТ. ГІ£П, дангл. ге£п (англ. гаіп) «тс.», лит. гбкіі «мрячити», лат. гі£о «зрошую, поливаю», і ТисЬ «сукно, хустка»; виведення від нвн. Капсіїисії «край сукна» (31. иуг. оЬсусЬ 561; /еЬгочузкі Рог. 1938/4— 5, 64; З XV V 476) менш переконливе із семантичного боку. — Шелудько 44; ВісЬЬагсії 93; ЗІ. чууг. оЬсусЬ 626; КІи-£е—Міігка 590; КІеіп 1297. — Див. ще галстук, іригація. — Пор. лантух. рантьє «особа, що живе на проценти від капіталів, цінних паперів»; — р. рантьє, бр. раниье, п. слц. гепііег, ч. гепііег, вл. гепі(п)аг, болг. м. рентиер, схв. рентиер, слн. гепіпік; — запозичення з французької мови; фр. гепііег «рантьє» утворене від гепіе «рента; щорічний доход, прибуток; державні процентні папери». — СІС2 704; ССРЛЯ 12, 588; Кораіігізкі 834; НоІиЬ—Ьуег 417; Оаигаі 624. — Див. ще рента. [ранці} «старий, порваний одяг, ганчір’я» Ва; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [ранте] «лахміття» або з рам’я «руб’я; лахміття»; могло зазнати впливу з боку слова ланці «ганчірки, лахміття». ранчо «(в країнах Латинської Америки) хутір, садиба; (в США) скотарська ферма»; — р. болг. ранчо, п. ч. гапсЬо, слц. галс, схв. ранч; — запозичення з іспанської мови Мексики; ісп. (мексикан.) гапсЬо «маленька ферма» пов’язане з гапсЬо «загальна їдальня (в армії, флоті); кают-компанія», яке виводиться від фр. ст. гап^ег «розміщувати в ряд», пов’язаного з гап^ «ряд». — СІС2 704; Кораіігізкі 817; НоІиЬ—Еуег 410; РЧДБЕ 610; КІеіп 1299; Егетсі-\¥бгїегЬисЬ 530. — Див. ще ранг. [рапа*] «ропа»; — запозичення з російської мови; р. рапа (спец.) «вода солоних озер» відповідає укр. ропа. (див.). [рапа2] «скеля» Нед; — запозичення з польської мови; п. [пара (гаїа)] «підводний камінь» зводиться до нвн. Піїї «риф»; зіставлення з [рипа] «вибій, провалля» (Марусенко Досл. з мовозн. 75) необгрунтоване. — Вгйскпег 452. — Див. ще риф*. [рапавий] «шорсткий, шершавий», [рапавий] «віспуватий; шорсткий; кострубатий» О, [раповий] «тс.» О, [ра-патий] «шорсткий Нед; кострубатий О», [ропак] «кострубатий пень Нед; кострубата палиця ВеНЗн», [рапачка] «жердина в огорожі» О, [рапачя] «кіл з напівобрубаними гілками, на якому сушать сіно, снопи» О; —• бр. [рапуха] «віспувата жінка», слц. гарауу «віспуватий»; — результат відпадіння початкового приголосного у слові [храповий] «шорсткий, жорсткий» (див.). [рапавка] (зоол.) «ропуха, Виїо Ьаиг.», [рапанка, рапуля, . рапуха] «тс.» ВеНЗн; — бр. рапуха; — очевидно, пов’язане з [рапавий] «шорсткий», [храпавий] «тс.»; назва зумовлена шорсткістю шкіри ропух. — Див. ще рапавий, храпавий. — Пор. ропуха. [рапавкй] (сорт яблук) Нед; — якщо йдеться про яблука, що мають шорстку поверхню, то можна припустити зв’язок з [рапавий] (пор. п. пара «картопля з наростами»); можливе також пов’язання з [рапавка] «ропуха» як кальки фр. гаіпеіїе «ранет» (букв, «ропуха»). — Див. ще рапавий, рапавка. [рапати] «скрипіти, рипіти; квакати ВеУг; крякати О», [рапкати] (про деркача, качку, жабу) «кричати», [рапо-тати] «тс.» О, [рапак] (орн.) «деркач, Сгех сгех Ь.», [рапач, рапчак, рапчик Шарл] «тс.», [рапкіт] «квакання жаб» О, [рапонйця] «качка, що квакає» ВеУг, [рапорйця] «тс.» тж, [рапша] «ворона» О; — ,слц. гаркаї’ «тріщати» (про птахів), вл.ігарас «каркати», нл. га-
раз «тс.», м. рапав «скрипучий, хрипливий»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [рбпати] «тріщати», [хряпкати] «кричати» (про деркача). — Зсіїизіег-З.еуус 1207. — Пор. ропати, ряпкати. рапіра «колюча зброя з гнучким клинком»; — р. болг. рапйра, бр. рапіра, п. гаріег, ч. слн. гаріг, слц. гаріег, гаріг, вл. гаріг, м. рапир, схв. ра-пйр\ — через німецьке посередництво (н. Паріег) запозичено з французької мови; фр. гаріеге «рапіра» (ст. езрее га-ріеге «рапіра») загальноприйнятої етимології не має; виводиться від фр. гаре «напилок» (за формою щитка на ефесі). — СІС2 704; Черньїх II 99; Кора-іігізкі 817; НоІиЬ—Ьуег 410; Реіїзак 7181 8/1, 45; Кіи^е—Міїгка 581; КІеіп 1301; Ьаигаі 611; Сіатіїїзсіїе^ 749. [рапіти] «шуміти, стукати»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. гараі «шарудіти, барабанити, тріщати» є звуконаслідувальним утворенням, паралельним до укр. рипіти, [репати] «тріщати». — ЗсЬеіисіко 141; ОЬКМ 692; СДЕЛМ 366. рапорт, рапортичка, заст. ле-пбрт, рапортувати «доповідати; [старанно розповідати Ме]», заст. лепор-тувати, зарапортуватися-, — р. бр. м. рапорт, п. ч. слц. гарогї, болг. рапорт, схв. рапорт, слн. гарбгї; — через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. гаррогі «рапорт, донесення, повідомлення; принесення назад» пов’язане з дієсловом гаррогіег «повідомляти; доносити; приносити, привозити назад», утвореним за допомогою префікса ге- (га-) «знову» від дієслова аррогїег «приносити, привозити», що зводиться до лат. аррогіо «приношу, привожу», утвореного за допомогою префікса асі- «до-, при-» від дієслова рогїо «ношу, вожу». — СІС2 704; Черньїх II 99; Фасмер III 443; Преобр. II 183; Смирнов 252; Кораіігі-зкі 817; НоІиЬ—Ьуег 410; Оаигаї 42, 611; КІеіп 1302. — Див. ще авантюра, порт-, ре-. [рапотати] «трясти; перемішуватися»; — неясне. рапс (бот.) «ріпак, Вгаззіса париз Ь.»; — р. бр. рапс, п. вл. нл. гарз; — запозичення з німецької мови; н. Варз походить від лат. гара «ріпа», гарит «тс.; бульба», спорідненого з гр. ра-7гис «ріпа», расрис;, двн. гиоЬа, гаЬа, лит. горе, псл. гера «тс.», укр. ріпа. — СІС2 705; Шелудько 44; ССРЛЯ 12, 592; ЕгетсЕубгІегЬисІї 531; К1и§;е— Міігка 582; КІеіп 1301; АУаІсІе—НоГт. 418. — Див. ще ріпа*. рапсод «мандрівний співець у Стародавній Греції», рапсодія, рапсодйч-ний; — р. бр. болг. рапсод, п. гарзосі «співак; рапсодія», ч. слц. слн. гарзосі «співак», вл. гарзосііа, м. рапсод «співак», схв. рапсод «тс.; рапсодія»; — запозичення із західноєвропейських мов; н. ВЬарзбсіе «рапсод», ВЬарзосііе «рапсодія», фр. гЬарзосіе, гЬарзосііе, англ. гЬарзосіе, гЬарзосіу походять від гр. раерерббе; «рапсод», утвореного з основ слів ралтоо «зшиваю; складаю, творю», спорідненого з лит. уегріі «прясти», лтс. уегрі «тс.», дінд. уаграЬ «хитрість» (власне «уток, піткання»), і фббе; «співак», пов’язаного з сЬ5г) «пісня». — СІС2 705; ССРЛЯ 12,‘594; Кораіігізкі 817—818; НоІиЬ—Ьуег 410; КІеіп 1343; Егізк II 643, 646; Воізасц 836. — Див. ще ода. [рапті] «пазурі» Кур, [рапуз] «кіготь птиці» Ник, [ракапуз, рапоть, раптюк, рапуж, рапуза, драпуз] «тс.» тж; — очевидно, варіанти запозичення з польської мови; п. [гарес] «рука; ратиця», [гаЬс] «лапа», [гара] «куряча лапа», [гару] «ніжки комахи» виводяться від нвн. Варре «ворон; скребачка». — 8АУ V 476. раптом, [рапті] «раптом» Нед, [раптовець] (у виразі: р. дощ «злива») Нед, [раптянка] «швидкий і гучний струмок», раптовий «швидкий, наглий», [раптовий] «тс.; сильний, бурхливий» Нед, [раптбвний] «раптовий, грубий, насильний» Нед; — р. [рапт] «порив, миттєвість», бр. раптам «раптом»; —
запозичення з польської мови; п. гар-їет «раптом, раптово, зненацька, знічев’я; всього-на-всього» є формою ор. в. від заст. гарі «викрадання панночок», яке походить від лат. гарїиз «викрадання, грабіж», пов’язаного з гаріо «хапаю, зриваю; віднімаю силою, викрадаю», спорідненого з гр. єрєтгтоцсїі «общипую, пожираю», двн. геїзеп «карати», ісл. геїза, дангл. геїзап «тс.», лит. геріі «збирати, охоплювати», алб. ґ]ер «витягати, грабувати», дінд. гараз-«фізичний недолік, пошкодження», га-рйіїай «ушкоджений, хворий». — ІУМ Морфологія 392; КісЬНагсИ: 93; Фасмер III 443; Вгйскпег 454; ХУаібе— Ноїт. II 417; Егізк І 553; Воізасц 275; КІеіп 1301 — 1302. [раптус] «запальна, поривчаста людина, гаряча голова» Куз; — запозичення з польської мови; п. гарїиз «тс.», як і ч. слц. гарїиз «приступ люті», схв. раптус «раптовий приступ хвилювання при меланхолійному психозі», походить від лат. гарїиз «захоплений, охоплений», дієприкметника від гаріо «хапаю, зриваю; захоплюю». — Зі. \ууг. оЬсусІї 627. — Див. ще раптом. раптух — див. рептух. [рапуття] «мотлох, старий лом, брухт Г; хмиз Нед»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з п. гиріесіе «мотлох, дрантя», яке зіставляється з [гир-Іі\уу] «дбайливий», [гир] «глист, хробак», ч. гоир «глист-гострик». — Пор. рупити. [рапух] (переважно мн. [рапухи, ре'пухи]) «бахур» ВеУг; — неясне; можливо, пов’язане з [ропухатий] «товстий, роздутий». раритет «рідкісна річ»; — р. раритет, бр. рарьітзт, п. гагуіеі, гагуіаз, ч. слц. гагііа, схв. раритет, слн. гагі-іеіа; — запозичення з німецької мови; н. ВагіШ «рідкість» походить від лат. гагііаз «рідкість; розрідженість, нещільність», пов’язаного з гагиз «рідкий, негустий», спорідненим з гр. єргщос; «пустинний; одинокий», дінд. гіЄ «за винятком, без, крім», лит. ігіі «розпадатися, розкладатися; руйнуватися», агбуїі «розбирати, руйнувати», лтс. ЙгбП «розпорювати; руйнувати», стел, орити «ділити; руйнувати», псл. гесіькь «рідкий». — СІС2 705; ССРЛЯ 12, 594; 81. уууг. оЬсусІї 627; НоІиЬ—Буег 410; Егетб-лубгіегЬисй 531; КІи^е—Міігка 582; КІеіп 1302; АУакіе—Ноїт. II 418; Егізк І 557; Егаепкеі 15, 187. — Див. ще рідкйй, розорйти. [раріг] (орн.) «сокіл балабан, Еаісо сйегги^ Сгау. (Еаісо Іапіагіиз)», [рарог Нед, рарія Шарл] «тс.», [рарбжий] «належний соколу балабану»; — п. гагб^ «сокіл, Еаісо (^еппаіа засег)», ч. гагой «птах з групи соколиних», слц. гагой «кречет», вл. гагой «балабан», схв. [гагоу] «різновид орла», можливо, також рарог «омар, Раіітигиз уиі^а-гіз», слн. гаго£ «тс.» (з схв.); — псл. гаго^ь; — загальноприйнятої етимології не має; виводилось (Фасмер III 436; Булаховський Вибр. пр. III 244, 258; Львов ЗИРЯ IV 83; Вгйскпег 454; Мо-згугізкі Р7ЛР 130; НрІиЬ—Кор. 309; Мікі. ЕАУ 271; Меіііеї Еіибез 405; Маї-гепаиег ЕЕ 16, 168; Тгаиїтапп 242; МййІ.—Епсіг. 496, 498; АУаісІе—Ноїт. II 421; ІІйіепЬеск 248) від основи гагь «вереск, шум» (пор. цсл. рдрт» «звук»; йшлося про шум крил птаха під час польоту або про характерний крик сокола, пор. Еегіапс 93—94), утвореної за допомогою суфікса -г- (як бать, рігь) від кореня га- (про шум, вереск), яке пов’язується з р. [рай] «гул, шум, відгук» і зіставляється з лит. гоібїі «неспокійно, невчасно кричати» (про півня), гїеіі «кричати, лаятися», лтс. гібї «гавкати», гаї «лаяти», дісл. гатг «хриплий», гет]а «ревти», гбтг «голос; каркання», лат. гауиз «хриплий», дінд. га-уаіі «гавкає» (іє. *га- «ричати, кричати, гавкати»); вважається також (Трубачев Зтимология 1965, 64—71; Масйек ЕЗЛС 508; ЕіЗІ III 84) запозиченням з давньоіранської мови, яке зводиться до ір. уага^па- «сокіл», пов’язаного з назвою давньоіранського божества ав. Уа-гайгаупа-.
раса* (зоол.; антрополог.), расйзм, расист', — р. бр. болг. м. раса, п. ч. слц. вл. нл. газа, схв. раса, слн. таза; — запозичення з французької мови; фр. гасе «раса; рід, плем’я; покоління; порода» запозичено з італійської мови; іт. гана «сорт; вид; порода» загальноприйнятої етимології не має; виводиться від лангобардського *гаіга «лінія, риска» (двн. геіга «тс.») як перекладу лат. Ііпеа зап^иіпіз «лінія крові» (Сіа-ті11зсЬе£г 742; Оіег 265), від ар. га’з «голова, початок, походження» (КІи^е— МИгка 584; КІеіп 1294), від ч. гаг «удар» (ОгбЬег 7ГРРН 11, 558) та ін. — СІС2 705; Черньїх II 100; Фасмер III 444; БСЗ 36, 107; Преобр. II 184; Зі. \¥уг. оЬсусІї 626; НоІиЬ—Еуег 410; Оаигаї 606. [раса2] (вид тканини) Нед; — п. заст. таза «легка вовняна тканина»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Казсй «легка вовняна тканина» є результатом видозміни давніших форм Аггаз, Аггазсй «тс.», які походять від французької назви міста Аггаз. — Вгйскпег 6; КІи^е— МИгка 583; РаиІ ОАУЬ 467. [распаратйть] «спасти на думку, забагнутися, заманутися» Л; — неясне. распря (заст.) «розбрат, чвари, суперечка, сварка» Нед, [распра] «тс.» Нед; — р. распря', — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел, рдспкріа, як і болг. разпра, м. распра, схв. распра «тс.», зводиться до псл. *оггрьг]а, пов’язаного з дієсловом *огг-регіі (з^) «розсваритися, вступити в боротьбу», утвореним за допомогою префікса *огг- «роз-» від дієслова *рег-іі «перти; бити». — Фасмер III 444; КЗСРЯ 383—384. — Див. ще перти3, роз-. — Пор. пря. [расть] (у виразі: [р. волосся] «заріст волосся») Нед; — очевидно, видозмінене запозичення зі словацької мови; слц. газі «ріст», газі’ «рости» відповідають укр. рости, (див.). рата* (заст.) «строк платежу; частина платежу на даний строк»; — п. вл. гаіа «частина платежу», ч. слц. гаіа, болг. м. рата, схв. рата «тс.»; — запозичено, можливо, через польське посередництво з латинської мови; лат. гаіа «частина (встановлена)» пов’язане з га-іиз «розрахований, певний, постійний», дієприкметником від геог «вважаю, думаю», спорідненим з лит. геіі «складати в порядок, класти шарами», двн. гесіеа (гасЦа) «рахунок, мова, розповідь». — Зі. \¥уг. оЬсусЬ 627; НоІиЬ—Еуег 410; РЧДБЕ 610—611; АУаІсІе—Ноїт. II 419, 420, 429; КІеіп 1303; Рокоту 55— 59. — Пор. раціон, рація*. [рата2] «прилад для провіювання зерна» Л; — неясне; можливо, пов’язане з [райтак] «решето» (пор.). ратай (заст.) «орач, плугатар», [ра-таєнко] (зменш, від ратай) Нед, [ра-тайство] «землеробство, хліборобство» Куз, [ратайствувати] Нед, оратай «ратай»; — р. болг. ратай, бр. ратай, др. ратай, п. ч. слц. нл. гаіа], вл. гаіаг, полаб. гаіо], м. рата], рате], схв. ратай, ратар, слн. гаіа], стел, рдтди; — псл. *ог1:а]ь, утворене за допомогою суфікса -і а]- від *огН «орати», спорідненого з лит. агібіаз «плугатар, орач, землероб», агіі «орати», прус, аг-іоуз «орач», лат. агаіог, гр. аротгір «тс.». — Фасмер ПІ 447; КЗСРЯ 386; Младенов 557; Вгйскпег 454; Ридпіскі Ргазі. II 117; МасЬек ЕЗДС 509; Но-ІиЬ—Кор. 310; Зсйизіег-Зечус 1207— 1208; Оіезск 865; Младенов 557; Тгаиі-тапп 13; Егаепкеі 17; МйЬІ.—Епбг. І 141; АУаісІе—НоГт. І 62, 69; Егізк І 147; Воізасц 80. — Див. ще орати*. — Пор. рало. [ратан*] (знев.) «крикун» Л; — очевидно, акаюча форма, пов’язана з іменником рот (первісне значення «ротатий чоловік, горлач»), — Див. ще рот. [ратан2] (іхт.) «бичок-горлач, №о-§оЬіиз гаіап Могсі.» Нед; — запозичення з російської мови; — р. [ратан], ротам «тс.» є похідним від іменника рот\ назва зумовлена відносно великим розміром голови і рота цієї риби; пор. горлач «тс.». — Див. ще рот.
ратанія (бот.) «субтропічна рослина з родини бобових, Кгатегіа»; — р. болг. ратания, бр. ратанія, ч. гаїа-пЬіа; — запозичене через іспанське посередництво (ісп. гаїапіа) з мови ке-чуа. — СІС2 705; ССРЛЯ 12, 1019; КІеіп 1343. [ратафія] (заст.) «вид лікеру», [мафія] «тс.» Нед; — р. ратафия, п. гаїа-Па, ч. гаіаПіа; — запозичено, можливо, через російське і німецьке посередництво (н. РаіаПа) з французької мови; фр. гаїаПа (іаПа) походить з креольської форми, утвореної з латинської сполуки гаїа Паї «хай буде твердо встановлена угода», що складається з лат. гаїа «встановлена, незмінна», пов’язаного з геог «вважаю», і Паї «хай буде зроблено», 3 ос. одн. теп. ч. умовного способу від По, Пегї «робитися, ставати, виникати», пов’язаного з їиі «я був», Гиіигиз «майбутній, наступний», спорідненими з лит. ст. Ьіі(і) «він був», ЛТС. ЬІ]Ц «я був», СТСЛ. БИ «ти, він був би», псл. Ьуіі, укр. бути. — ССРЛЯ 12, 1019; Кораіігізкі 818; 31. ^уг. оЬ-сусН 627; КІеіп 156, 588, 1303; Егетсі-чтогіегЬисІї 532; Оаигаї 612, 697; АУаІ-сіе—Ноїт. І 504—505. — Див. ще бути1, рата*. — Пор. футурйзм. [рательний] «працьовитий, старанний, ретельний, дбайливий» Нед; — очевидно, результат контамінації слів ретельний і [старательний]. — Див. ще старати. [рати] «рити, копати» Нед; — очевидно, результат контамінації слів рити і орати. — Див. ще орати1, рй-ти1. ратйн «вовняна тканина з коротким, закрученим ворсом», ратинувальний, ратинувати', — р. болг. ратйн, бр. рацін, п. гаїупа, ч. слц. гаїіпе, схв. ратинйрати, слн. гаііпе; — запозичення з французької мови; фр. гаііпе (у XIII ст. і газііп) етимологічно неясне. — СІС2 705; ССРЛЯ 12, 1019; Зі. ^уг. оЬсусЬ 627; НоІиЬ—Ьуег 410; Оаигаі 612; ОатііІзсЬе^ 751. ратйти — див. рать. ратифікація «затвердження верховним органом влади міжнародного договору», ратифікувати; — р. болг. ратификация, бр. ратьіфікацьія, п. гаіуПкасіа, ч. гаШікасе, слц. гаїіїікасіа, вл. нл. гаШікасі]’а, м. схв. ратифика-ци]а, слн. гаЯйкасца; — запозичення із західноєвропейських мов; н. КаШіка-їібп, фр. англ. гаШісаііоп походять від слат. гаШісаїіо «санкціонування», утвореного з основ лат. гаїиз «розрахований, затверджений, певний, постійний», дієприкметника від геог «вважаю, думаю», і Іасеге «робити, складати, дозволяти». — СІС2 705; Фасмер III 447; ССРЛЯ 12, 1020; Кораіігі-зкі 819; НоІиЬ—Ьуег 410; КІеіп 1304; Оаигаї 612. — Див. ще електрифікація, рата*. ратиця «парне копито», [ратка] «тс.» Нед, [ратичний] Нед; — п. гасіса «ратиця», ч. [гаї’, гаіісе], слц. гаїіса «тс.»; — псл. гаїь, гаїіса; — очевидно, споріднене з лит. иг-геіеїі «тверднути», геїуз «шрам», лтс. геїеї «гоячись заростати», геіа «шрам»; у такому разі первісно означало «твердий наріст на нозі»; менш переконливе зіставлення (Ильинский РФВ 74/3, 125—126) з лит. гакїі «колоти, колупати, копати, рити», лтс. такі «тс.; шкрябати», дінд. гкпаЬ «обскубаний», гкзагаЬ «вістря, колючка». — МасЬек ЕЗЛС 509. — Пор. рак1, ракотиця. ратище «держак списа, спис [держак вил НикНикБЛ]», [ратовйще] «тс.», [ратюга] (збільшувальна форма); — р. ратовйще (заст.) «ратище, на яке насаджується наконечник (списа, рогатини)», др. ратище «спис», п. гаїузгеге «спис» (з укр. ?), ч. ст. гаїіз-іе «держак списа, алебарди», мор. [га-Іізко] «граблисько», [гасізко] «держак вил», слн. гаїізсе «держак списа, кісся, топорище», ЦСЛ. рАТИШТе, рАТОВИШТе; — загальноприйнятої етимології не має; можливо, є віддієслівним утворенням від псл. *огШі > *гаШІ (пор. др. ратити ся «ворогувати»), утвореного від *огїь «битва»; деякими дослідника
ми (Тогр 347; НоІіЬаизеп АеАУЬ. 262; КІи^е—Міігка 617) вважається спорідненим з дісл. гбда «прут, жердина, ціпок», дангл. гбд, двн. гиоіа «жердина», лат. геїае «дерева в річці», гаїіз «пліт»; виведення від гіпотетичного псл. *гаіь «металева^ частина списа, вістря» (Ма-сітек ЕЗЛС 509) недостатньо обгрунтоване. — Фасмер III 448; Преобр. II 185. — Див. ще рать. [ратіш] «ратище, спис, піка» Нед, [ратішник] «носій списа, піки» Нед, [ратішйстий] «списоподібний» Нед; — неясне; можливо, результат скорочення запозиченого ч. гаїізіе «ратище». — Пор. ратище. [ратота] «яєчня» ДзАтл І; — запозичення з угорської мови; уг. гаїоїіа «яєчня» є результатом видозміни форми гапїоНа «тс.», пов’язаної з дієсловом гапіапі (< гаіапі) «пекти, смажити», яке загальноприйнятої етимології не має (зіставляється з манс. гаиіі «викидати, розсипати», хант. га\¥- «розмішувати» та ін.). — Дзендзелівський УЛГ 60; ММТЕЗг III 345—346; Вагсгі 253. ратуша «орган міського самоуправління; будинок, де він розміщений» СУМ, Нед, [ратуш] «тс.», [ратушник] (лайлива назва п’яниці, який не пропускає жодної нагоди, щоб напитися) Нед, ст. ратуш (1518), ратуша (1569); — р. бр. ратуша, п. гаїизг, слц. гаійг, болг. ратхауз, слн. гб-їоуг; — запозичено через польське посередництво з середньоверхньонімецької мови; свн. гаїНйз «ратуша» утворено з іменників гаї «рада» і Низ «будинок». — СІС2 705; Шелудько 43; ПісН-ІгагсН 94; Фасмер III 448; Огиенко РФВ 66, 367; Вгйскпег 454; МікІ. ЕАУ 273; Кеіізак 7131 7/1, 42. — Див. ще рада, хйжа. рать «військо», ратник, [ратйти] «гудити, ганити, лаяти» Нед, ратува-ти; — р. рать «військо; війна», бр. раць «тс.», др. рать «рать; війна; напад; бій; незгода; боротьба; ворожнеча», болг. рат «війна; військо, рать», м. рат «війна», схв. рат «тс.», стел, рать «війна; бій»; — псл. гаїь (<*огіь), пов’язане чергуванням голосних з *еНь; — споріднене з лтс. еггиеїіез «сердитися», двн. егпизї «боротьба, серйозність», гр. єри; «суперечка, змагання», єрі£оо «сперечаюся, змагаюся», ав. 9Г9ЇІ8 «енергія», дінд. гНЬ (гіїН) «напад», заги-агапат «боротьба»; припущення про зв’язок з ав. гапа «борець», дінд. гапай «боротьба» і псл. гапа (Младенов 557; РФВ 65, 369; Зкок III 112) викликає сумнів.— Фасмер III 448;, Черньїх II 100; КЗСРЯ 386; Меіі-Іеі Еїибез 286; Кибпіскі Ргазі. II 106; СИг^Ьзкі Іфг. Еогзсії. 201; Регззоп Веіїг. II 636; Маугіїоїег І 123. раунд (у 'боксі) «час, протягом якого відбувається бій»; — р. бр. болг. раунд, п. гипба, слн. гйпба; — запозичення з англійської мови; англ. гоипб «раунд; круглий; коло; коловий рух» походить від фр. гопсі, фр. ст. геопї, яке зводиться до нар.-лат. *геїопби8, що виникло з лат. гоіипсіиз «круглий, замкнутий». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1026; Кораіігізкі 854; КІеіп 1359; Оаи-гаі 637. — Див. ще рондо, ротонда*. раут «урочистий званий вечір; прийом»; — р. бр. раут, п. гаиї, ч. слц. гоні, схв. раут] — запозичення з англійської мови; англ. гоиї «раут; гулянка, буйне, бешкетливе зборище» походить від фр. ст. гоиїе (< гоїе) «купа, натовп, компанія», яке зводиться до нар.-лат. гирїа «роз’єднана (розбита) група», пов’язаного з лат. гшпро «рву, розбиваю», спорідненим з лит. гибрН «колупати, довбати», псл. гира «яма», укр. [рупа] «тс.». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1057; Кораіігізкі 819; Но-ІиЬ—Еуег 410; КІеіп 1360; АУакІе-НоГт. II 451. — Див. ще рупа. — Пор. корупція, рутина. раф — див. рйхва. рафа «спеціальні ґрати для риби у водоспусках і водозливах; [годівничка, ясла; терлиця, чесалка, залізний гребінь для льону, коноплі Нед]», [ряфа] «чесалка» Нед, [рахвачка] «чесалка
(для льону, коноплі)» ВеБ, [рафати] «чесати (льон, коноплю)» Нед, [ряфа-ти] «тс.» Нед; — п. гаїа «терлиця; грохот, решето»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Каиїе «годівничка, ясла», пов’язане з дієсловом гаиїеп «рвати, шарпати», спорідненим з дангл. гіерап (англ. гір) «рвати, смикати», гот. гаир-]'ап «вискубувати, висмикувати». — Ше-лудько 44; КісЬЬагФ 93; К1и§;е—Мйгка 586; КІеіп 1350. Рафаїл (чоловіче ім’я), ст. Рафа-ил~ь «[Д(у)х’ь Б(о)жій], л-Ькарство Б(о)-жеє» (1627); — р. болг. Рафайл, бр. Рафаїл, п. Каїаі, ч. слц. КаГаеі, м. Ра-фаил, схв. Рафа)ло, слц. КаГаеІ; — запозичення з грецької мови; гр. РокрощЛ походить від гебр. К'рЬа’ЄІ, утвореного з основ дієслова гарЬа «він зцілив», спорідненого з сир. гергіа «він вилікував», ар. гаїа'а «штопав, латав, лагодив», ефіоп, гаіаа «шив, зшивав, латав» та іменника ’еі «бог, ідол, кумир». — Вл. імена 82; Беринда 229; Петровский 187; Спр. личн. имен 449; Илчев 422; Сопзїапііпезси 138; КІеіп 505, 1301. рафінувати, рафінад, рафінадний., рафінер, рафінувальник, рафінерний, рафінований, рафінувальний; — р. рафинйровать, бр. рафінаваць, п. гаїі-по\мас, ч. гайпоуай, слц. гайпоуаГ, вл. гаПпасЦа, гайпаба, болг. рафинйрам, м. рафинйра, схв. рафиновати, слн. гайпігаїі; — запозичення з французької мови; фр. гайїпег «очищати» утворене за допомогою префікса ге- від аПіпег «очищати; товкти на порошок», що складається з прийменника аГ, який походить від лат. асі «при, за, до», та прикметника йп «тонкий, дрібний», пов’язаного з лат. йпіз «межа, границя, рубіж». — СІС2 706; Черньїх II 100; Кораіігізкі 815; НоІиЬ—Еуег 409; КІеіп 1317; Оаигаі 15, 607.— Див. ще авантюра, ре-, фінал. рафка — див. рака. [рахатися] «рушати Г; зніматися з місця Ме», [ряхатися] «збиратися, рушати», [рехатися] «збиратися» Корз, [вйряхуватися] «вибратися» Я, Ва; — р. [србхнуть] «сполохати», рехнуться «збожеволіти», [ряхнуться] «тс.; рушити; зійти з місця»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з рішити або з [рє-хий] «швидкий, прудкий, моторний». — Фасмер—Трубачев III 477; Меркулова Зтимология 1986—1987, 148. рахат-лукум; — р. бр. рахат-лукум, п. гасЬаЧикит, гасЬайокит, ч. гаЬаМикит, гакаї, слц. гагіаі, болг. ра-хат-локум, м. локум, схв. рахат-лук; — запозичення з турецької мови; тур. гаЬаМокит походить від ар. гаЬаЕ аІ-Ьиіцит «рахат-лукум», букв, «заспокоєння, втіха для горла». — СІС2 706; Фасмер III 449; Радлов III 751; Кораіігі-зкі 813; НоІиЬ—Еуег 409; КогзсЬ АІ51РН 9, 663; БокоїзсЬ 134—135; Мікі. ТЕ1 2, 145. рахва, рахда — див. рака. рахіт (хвороба), рахітизм, рахітик, рахітник, рахітичний; — р. болг. рахйт, бр. рахіт, п. гасЬйугт, ч. гасЬйіз, слц. гасЬйісіа, м. рахйтис, схв. рахйтис, слн. гагііііз; — запозичення з новолатинської мови; нлат. гасЬіііз походить від гр. рахітцс; «хребетний», утвореного від рах'С «хребет», пов’язаного з ра^бс, «терновий чагарник», спорідненим з дірл. Ігасс «голка», лит. гагаз «молодий пагін, сухий паросток; соломина, стерня», гагіз «стерня». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1029; Кораіігізкі 813; РЧДБЕ 611; Но-ІиЬ—Буег 409; КІеіп 1294; Егізк II 647; Воізасц 837. [рахкати] «квакати, кумкати», [рахкотіти] «тс.» О, [рахавка] (зоол.) «древесниця, зелена жабка, Нуіа агЬо-геа Б.» Нед, [рахкавка] «тс.»; — п. гасЬас «хрюкати; квакати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [райкати] «квакати». рахман (заст.) «мешканець міфічної місцевості, праведний християнин; бідний, жебрак», [рахманйн Нед, рах-мйн О] «тс.», рахманний «спокійний, смирний’ [разсудливий, похмурий, смутний Нед]», [рохман(н)ий] «породистий,
великий» Куриленко, [Рахманський великдень] «двадцять п'ятий день після Великодня» Нед; — р. рахманний «рахманний», бр. рахманьї «тс.», др. рахмане «брахмани» (Фасмер III 449), врахмане «тс.» (Соболевский РФВ 64, 175), п. гасйтап, ст. госЬтаппу (з укр.); — запозичення з грецької мови; гр. Ррахрауоі «брахмани», Ррахрйуєс; «тс.» походять від дінд. ЬгаЬшап «брахман»; грецькі форми (без початкового приголосного з XIV ст.) набули поширення на Русі завдяки сказанню про Александра або про ходіння Зосими; необхідне доповнення цієї гіпотези врахуванням впливу з боку тюркських мов (Прохоров ЗИРЯ V 94—103) або арабської (ар. гаЬшап, того ж походження) через татарську (Попов Ист. лекс. 23—24); виведення з турецької мови (Мікі. ТЕ1 II 145; Е\У 272; Вгйскпег 459) або безпосередньо з арабської (Кобилянський Гуц. гов. 85; Макаруш-ка 12) необгрунтоване. — Фасмер III 449—450; Преобр. II 186; Уазтег 7Ї81РН 20, 464; Зіадмзкі ЗР 39/5, 382; КогзсЬ АІЗІРЬ 9, 663. [рахомотє] «мотлох, лахміття» ЛексПол; — очевидно, результат видозміни форми лахміття, можливо, зумовлений впливом слова рам’я «тс.». — Див. ще лахи. [рахбтє] «хмиз, гілля дерева» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з ч. га-сЬоїа «щось старе, розвалене (будинок, віз)», гасйоїіпа, слц. гасЬоїіпа «тс.». [рахта] «другий день храмового свята»; — неясне. [рахтувати] «міркувати, розраховувати»; — результат контамінації слів рахувати і рихтувати (див.). рахувати «лічити», [рехувати] «тс.» ВеБ, [рахубитися] «вести рахунок, записувати в рахунок» Нед, [ра-хі'вля] «рахунок» О, рахівник, рахівництво, рахівниця, рахуба, [рахуб-ник\ «боргова книга, рахункова книга» Нед, рахунок, рахівничий, [раховнй-чий] «рахівничий» Нед, [рахубистий] «кмітливий, хитрий» Чаб, [раховйтий] «розумний, розсудливий, обачний, діловий» Нед, врахувати «взяти до уваги; зарахувати, включити», [неврахований] «незчисленний, незліченний», обрахунок, перерахунок, підрахунок, [порахубитися] «порахуватися», порахунок, прорахуватися «помилитися», прорахунок, розраховувати (на щось) «сподіватися», розраховувач, розрахунок, урахувати, ст. рахунок!) (1507), пораховати (1579); — р. [раховать] «рахувати; обговорювати, обмірковувати», бр. [рахаваць], п. гасНодаас «лічити, рахувати, розраховувати», слц. га-сЬйпок «рахунок», нл. гасішодааз; — запозичено через польське посередництво з середньоверхньонімецької мови; свн. гесЬеп (гесЬпеп, гесЬепеп) «рахувати, лічити», двн. геЬЬапбп «тс.» споріднене з гот. гаЬп]ап, снн. гекепеп, дфриз. гекепіа, дангл. (де)гесепіап «пояснювати, розповідати, оплачувати» (англ. гескоп «рахувати»), гесеп (гісеп) «готовий, швидкий, прудкий», дірл. геп (<*гедп) «п’ядь», гр. аруі-тгоос «швидконогий», дінд. г]йЬ «прямий»; пов’язання з ряд, р. суразньїй (Локі АІЗІРЬ 28, 6) недостатньо обґрунтоване. — Шелудько 44; ИсЬЬагсІі 93; Фасмер III 450; Потебня РФВ І 263; 81. дмуг. оЬ-сусй 620; Восіпагодазка Рог. 1957/8, 370; Вгйскпег 451; Олтяну Кошапозіаміса І 90; Огарріп Зіаміа 12/2—3, 257—271; Мікі. Е\У 272; Кіиее—МКгка 588; КІеіп 1311. Грацавий] «шершавий, шорсткий»; — не зовсім ясне; в якийсь спосіб пов’язане з [рапавий] «тс.», як [рацавка] з [рапавка] (пор.). [рацавка] «ропуха» ВеЗн; — не зовсім ясне; пов’язане в якийсь спосіб з [рапавка] «тс.», як [рацавий] з [рапавий] (пор.). рацея (заст.) «довге повчальне розумування», [рація] «розмова О; привітальна промова», [раціювати] «гуто-рити, балакати» О; — р. рацея, бр. заст. рацзя; — запозичення з польської мови; п. огафа «промова» походить від лат. бгаїіо «тс.». — Фасмер III 450;
ССРЛЯ 12, 1031; Зеленин РФВ 54, 116. — Див. ще орація. раціон «норма харчових продуктів або фуражу»; — р. рацибн, бр. рацьі-ен, п. гафа, схв. раци]а «порція, певна міра денного раціону для коней у військах»; — запозичено через німецьке посередництво (н. Каїібп) з латинської мови; лат. гаїіб (-бпіз) «рахунок; облік; міркування; розум; підстава» споріднене з гот. гаріо «число, рахунок», дфриз. геїЬе «звіт, мова», дангл. гедіа, двн. га-<1Іа, гесіеа «тс.», лит. геіі «класти в порядку, класти шарами». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1031; Смирнов 253; 81. дмуг. оЬсусЬ 620; Вгйскпег 451; АУаі-<іе—Ноїш. II 419—420, 429. — Пор. рата1, рація1, резон. раціональний, раціоналізатор, раціоналізаторство, раціоналізація, раціоналізм, раціоналізувати-, — р. рациональньш, бр. рацьіянальньї, п. вл. гафопаїпу, ч. гасіопаїпї, слц. гасіо-паіпу, болг. м. рационален, схв. рацио-налан, слн. гасіопаіеп; — запозичення з латинської мови; лат. гаіібпаїіз «розумний; умоглядний» походить від гаїіб (-бпіз) «рахунок; мислення, міркування; розум; сенс». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1034; Фасмер III 450; Кораіігізкі 813—814; Вгйскпег 451; НоІиЬ—Ьуег 408. — Див. ще раціон, рація1. рація* «смисл, резон, вигода»; — бр. рацьія «тс.», п. гафа «рація; привід», схв. рацио «рахунок; обережність, передбачливість; міркування, мислення, розум; правило; причина, підстава»; — запозичено, можливо, через польське посередництво з латинської мови; лат. гаїіб «рахунок; мислення; міркування; розум; сенс, підстава» пов’язане з геог (гаїиз зит, гегі) «вважаю, думаю, гадаю», спорідненим з гот. гаріо «число, кількість», дфриз. ге-їЬе «звіт, мова», днн. гефа, двн. гафа, гесіеа «тс.». — 81. \муг. оЬсусЬ 620; Вгйскпег 451; НоІиЬ—Ьуег 408; АУаІ-сіе—Ноїт. II 419, 429. — Пор. рата1, ратифікація, раціон, раціональний, резон. рація2 «переносна радіостанція»; — р. болг. рация, бр. рацьія; — складно-скорочене утворення з першого і останнього складів слова радіостанція. — СІС2 706; Черньїх II 100; Фасмер III 450. — Див. ще радіо, станція. [рачйнець] (бот.) «ракові шийки, гірчак зміїний, Роіудопит Ьізїогїа» Нед, [рачки] «тс.; спориш, гірчак, дере-сен болотяний, Роіудопит атрЬіЬіит Е. Нед; валеріана лікарська, Уаіегіапа оїйсіпаїіз Е. См», [рачок] «гірчак зміїний»; — бр. [рачьікі] «гірчак зміїний»; — назви пов’язані з рак; назва гірчака зміїного, очевидно, пояснюється тим, що він має червоно-бурі кореневища з численними рубцями. — Меркулова Очерки 42—43. — Див. ще рак1. рачити (заст.) «прихильно ставитися; зволити; бажати; [приймати в себе, частувати, пригощати Нед]»; — р. заст. рачить «дбати, пильнувати, бути старанним», бр. [рачьщь] «бажати», др. рачити «любити; турбуватися, бажати; зволити; бути спроможним; зробити ласку», п. гасгус «зволити; пригощати, частувати», ч. гасіїі «зволити», слц. гасії’ «тс.», болг. рача «бажати», схв. рачити, слн. гасіїі «тс.», стел, рачити «бажати; бути прихильним»; — псл. гасіїі, пов’язане чергуванням голосних з *гекїі «говорити»; на думку деяких дослідників (МасЬек Е8ЛС 504; НоІиЬ—Суег 408), псл. гасіїі зводиться до іє. *гак- «бажати», глухого варіанта іє. *га§;-, від якого походять днн. гбкіап «турбуватися», дісл. гафа, двн. гиоЬЬеп «тс.», гиоЬЬа «турбота», нвн. §;егиЬеп «зволити»; думка про запозичення псл. гасіїі з германських мов (Міккоіа ВегйЬг. 156) необгрунтована; припущення про походження з *агк-, яке нібито є варіантом до *а!к-(Потебня РФВ 1, 83; Преобр. II 187), викликає сумнів; останнім часом висунуто припущення (Трубачев 7181 3/5, 675—676) про зв’язок з лтс. егка «мужність; енергія», егсеїіез «бушувати». — Фасмер III 450—451; Вгйскпег 451 —
452; Младенов 558; РФВ 63, 315. — Див. ще ректи. [рачій] «скоріше, точніше, краще»; — п. гасге] «тс.»; — пов’язується з рачити (Вгйскпег 451—452); характер зв’язку неясний; скоріше може бути витлумачене як *радшій «радше», пов’язане з радий (пор. п. ст. гадахе] — гасге], нл. гаге] «краще, охочіше»), [рашівець] «дрібний галантерейник» Кур; — неясне; можливо, пов’язане з назвою старовинної фабричної тканини [раса], п. газа, газга. [рашка] «частина прядки, рамка із зубцями, в якій крутиться катушка і через яку накручується на катушку спрядена нитка» Ме; — очевидно, як і схв. рашак «мотовило для пряжі», слн. [газек] «тс.», пов’язане з рум. газсйіа «мотати на мотовило», газсИіІбг «мотовило», які зводяться до нар.-лат. *газ-сіаге «скребти». — Трубачев Рем. тер-минол. 115; СДЕЛМ 368; ОЕКМ 696. рашкуль «вугільний олівець; терпуг»; — р. рашкуль, болг. рашкул\ — запозичення з німецької мови; н. Кеір-коИІе «вугільний олівець, рашкуль» складається з основ дієслова геіреп «креслити; рвати» та іменника Койїе «вугіль» (свн. кої, двн. коїо), спорідненого з снн. дфриз. коїе, гол. кооі, дангл. сої, англ. соаі, дісл. норв. шв. кої, дат. киї «тс.». — СІС2 707; Фасмер III 451; Преобр. II 187; Грот Фил. раз. II 508; Мікі. Е\У 273; КІи^е— Міігка 388; КІеіп 304—305. — Див. ще рейсфедер. — Пор. рашпіль. рашпіль «напилок з великою насічкою», [рашпель] «тс.» Нед, [рашплю-вати] «обробляти рашпілем» Нед; — р. рашпиль, бр. рашпіль, п. газгріа, ч. газріе, слц. газрГа, вл. газра, болг. рашпил(а), слн. газра; — запозичення з німецької мови; нвн. КазреІ утворене від дієслова газреп, пов’язаного з двн. газрбп (Игезрап) «смикати, щипати, скубти», спорідненим з снн. гезреіеп, дфриз. йгезра «тс.», дангл. §;ейгезрап «рвати; сіпати, смикати», нвн. гаіїеп «(постійно) хапати, рвати», снн. гареп, дісл. йгерра «досягати». — СІС2 707; Шелудько 44; Фасмер III 451; Кора; Іігізкі 818; Вгйскпег 454; МасИек Е8ЛС 509; НоІиЬ—Еуег 410; Козїоу 2181 6/1, 78; К1и§;е—Міігка 578, 583. [рашпор] (бот.) «молочай дикий, Сгеріз іесїогит Ь.» Мак; — неясне. [раювати] «спостерігати» Нед; — очевидно, пов’язане з райок «ящик із збільшувальними стеклами для розглядання картинок» або «верхній ярус театрального залу» і спочатку означало «розглядати панораму» або «дивитися з верхнього ярусу». — Див. ще райок. раяти «радити, напучувати», [рає-ти] О, раїти, [райцувати ВеЗа] «тс.», [раєць] «порадник» Нед, [райця] «радник; ратман, член магістрату», [рая] «рада» Нед, відраяти, [порай] «порада», [пдрая] «тс.» Пі, розраяти «розвеселити; відрадити», [спораяти] «зробити, навести порядок; впоратися» О; — р. [раить] «радити, допомагати», бр. раіць «радити», п. гаіс, га]со\7ас «тс.»; — зворотне дієслівне утворення від іменної форми райца, яка виникла на польському грунті з давнішого *га-<і(ь)са, похідного від гас1(г)іс «радити», гасіа. — Фасмер III 435; Преобр. II 171. — Див. ще рада. [рвант] «залізне кільце, яким скріплюється шина на місці розриву обода» Л, [ірвант] «тс.»; — результат видозміни форм [вірвант] «кільцева скоба, що обтискує скріплювані частини», [урвант] «тс.», зближених з основою рвати. — Див. ще вірвант. рвати, [ірвати] «рвати», рватися, рвонути, рвонутися, [ірватися], [рва-нйця] «зірвані, а не струшені плоди», рвання, [рванці] «рвані галушки» Мо, рвань, рвацтво, рвач, ривок, рваний, рвацький, рвачкйй, [рвучий] «швидкий, прудкий» Нед, рвучкий, [рв’янйй] «бурхливий» Нед, безвідривний, безперервна, безперервний, [вривати] (про руки) «втомлювати важким тягарем» Ж, вирватися «вибратися, звільнитися; вискочити наперед», [вірвати] «урвати» Ж, [вірватися] «вдертися» Ж,
[врйвок] «відірваний кусок каната» Ж, вирва, [вирив] «вибух» Ж, [вйривок] «утеча» Куз, [вірва] «удар в потилицю; кишеньковий злодій» Ж, [ввірванець] «гульвіса, шибеник» ВеЗн, [увірванець] «тс.» ВеЗн, [вірвйтель] «шибеник, паливода» Па, [увірвйтель] «тс.» Па, [вйривцем] «окремо» Куз, дорватися (дориватися) «порватися; накинутися СУМ; добратися Пі», зірватися (зриватися), [зорвисько] «вітром зламана ялина; сушняк» ВеЛ, зрив «надрив; невиконання; внесення перешкоди у виконання; невдача; [висмикування щетини у свиней Я]», зарватися, [зарва] «обрив; брила землі», [зарвйстий] «крутий, стрімкий, обривистий» Она, [зарйвкуватий] «сварливий, охочий до сварок», [зурйвочний] «непевний, ненадійний, двозначний; приголомшений, осоромлений, пошкоджений» Ж, нариватися «наскакувати, натрапляти; [допадатися до їжі, жадібно їсти]», [нар-ва] «верхня обшивка ясел; гнійний опух» Ж, нарйв, надрив, надрйвис-тий, надривний, [непрорйвний] «безперервний» Ж, [недорйвок] «шматок мотузки» КІМ, [оривок] «тс.» Си, обірванець, обірванка, обірвище, обрив СУМ, Ж, [обривки] «побічні випадкові прибутки» Ж, обривок СУМ, Ж, [об-ривчастка] «крутий берег» Ч, обривистий, [одрйвка] (у виразі без обривки «без перерви») Ж, перериватися «припинятися», перерва, [перерви-ця] «перерва», перерив СУМ, Нед, [переривач] Нед, переривник, перерйвис-тий, переривчатий, підрив СУМ, Нед, [підривам] «підбурювач Нед; підривник Она», [підрйвка] (рибальське знаряддя), підривник, поривати, порив СУМ, Нед, поривання, поривач, [пбривка] (у виразі в поривці йти «йти окремо») Нед, [поривці] «не доводячи до кінця» Нед, порйвйстий СУМ, Нед, поривний, поривчастий, прірва «безодня; [місце, де розірвана гребля]», [прорва] «вимоїна у греблі Бі; величезна кількість, безліч Нед; проточина Пі», прорив СУМ, Нед, проривка СУМ, Нед, прорйвник, проривний, [розірви] (у виразі на р. «на зло, наперекір») Нед, розрйв, розрйвка, розривний, увірватися (уриватися) «вдертися», [увірва] «гульвіса, шибеник», [урвантлі] «рвані галушки» Мо, [ур-ванці] «тс.» Мо, [урвантяка] «зірвиголова» Ме, [урвень] «ледар, нероба» Нед, урвисько «урвище» СУМ, Г, ур-вйтель, урвище, уривок, [уров] «прямовисна жила» Нед, [урдви] «вимивина, вибій» Шейк, [урбвища] «тс.» Шейк, [урдвище] «опух» Шейк, урвйс-тий, уривистий, [урйвний] «який легко рветься» Нед, [уривдчний] «уривистий, уривчастий, частковий» Нед, уривчастий, [уривчатий] «розідраний, уривистий» Нед, урйвцем-, — р. рвать, бр. рваць, др. ргвати, п. пмас, ч. гмаіі, слц. гмаР, вл. пмас, нл. пмав, полаб. гамаі «смикати, виривати», болг. рі>-вам, схв. рвати се «боротися, змагатися у боротьбі», слн. гимаіі «витягати, виривати», стел. ржвАти; — псл. гьма-іі, пов’язане чергуванням голосних з гуіі «рити»; — споріднене з лит. гамеб «полоти», лтс. гамеі, ірл. гиат «заступ», дісл. гу]а «виривати вовну в овець», лат. егио «викопую; вириваю», гио, -еге «валюся; руйную; кидаюся», гр. єроаіх^шу «той, що розгрібає землю». — Фасмер III 452; Черньїх II 100—101; Кагиііз II 109; КЗСРЯ 386; Цьіганенко 407; Преобр. II 187; Потебня РФВ 4^ 1880, 161; Вгйскпег 470; МасЬек Е8ЛС 526; НоІиЬ—Кор. 319; Вскизіег-Ведмс 1255; Младенов 565; 8кок III 178; Агитаа 7І81РЙ 26, 121; АУаІсіе—Ноіт. II 453; Ргізк І 570—571; Воівасд 286; 8сЬті(і ІР 67, 3; Регззоп Вейг. 105, 284, 287, 289, 292, 654, 774; ВсЬеЙеІом/й/. К2 56/3—4, 207; Роког-пу 868. — Див. ще рити1. рвїя «ревність, ревнощі», [рвійка] «пуста ретельність, ревність, запал» Нед, [рвійність] «ревність» Нед, рвійний «ревний; рвучкий, неспокійний», рв’янйй «ревний; [запальний Нед]», [рвійно] «заздрісно» Нед; — похідне утворення від псл. *гьм- «ревність» (пор.
др. рьвьнь «ревність; заздрощі»). — Див. ще ревний. рдесник — див. рдест. [рдест] (бот.) «рдесник, Роїатоде-їоп Б. Мак», рдесник «тс.», рдесникові; — р. рдест, бр. рдзест, п. піезі, [сіегсіез, (ІГ(ІЄ5І], ч. ггіезпо, (Ь)г6Є5ЄП, слц. ггіезБ вл. [гігезф сігозі], нл. гігезі, схв. рдес, [рдесен, хрдесел], слн. [Меззі), Меззп]; — очевидно, псл. *гьс1ь5кь; — дальші зв’язки остаточно не з’ясовані^ виведення від *гігезІ-ь (МасЬек Е8ЛС 510; Діл. гозії. 86; Меркулова Очерки 41—42; 8кок III 117), як і пов’язання з *гьсіе1і «червоніти» (Фасмер III 452; Вгйскпег 455; Мікі. Е\У 284), потребує додаткових пояснень; припущення про зв’язок з лат. гоза «троянда», гр. рббоу «тс.» (Ильинский ИОРЯС 22/1, 200; Міккоіа ВВ 22, 244), а також спроба пов’язати з нерест (МасЬек Е85С 510; 5т. гозії. 86; НоІиЬ—Кор. 310) недостатньо обґрунтовані. — Фасмер—Трубачев III 452— 453. — Пор. дерес. рджок — див. рецок. [рдйтися] «гарячитися» (про тварин), [ирдйти] «червоніти, жевріти» Бі, [роз’ирдйтися] (про нарив і под.) «нарвати, запалитися» Нед; — очевидно, споріднене з р. рдеть «шаріти, червоніти», бр. рдзець, др. р'ьдітися «червонітеся, бути червоним; бути рум’яним; червоніти, соромитися», Ч. МІІІ 8Є «червоніти», слц. Міеі’ за, слн. Меіі «тс.»; — псл. гьсіеіл, похідне від *гь(і-(пор. др. р'ьдрьіи, родрьш «червоний, рудий»), пов’язаного з гисі-ь (<*гои(і-ь) «рудий, червоний». — Фасмер III 453; Черньїх II 101; КЗСРЯ 386; Цьіганенко 393;, Преобр. II 189—190; МасЬек Е8ЛС 510; Оіг^Ьзкі БР 6, 179. — Див. ще рудий. — Пор. іржа. ре «друга нота музичної гами»; — р. болг. м. схв. ре, бр. рз, п. ч. слц. ге, слн. ге; — запозичення з італійської мови; іт. ге є першим складом слова гезо-паге з другого рядка латинського гімну Іоанну Хрестителю. — СІС2 707; Черньїх II 101; Дараган РР 1981/6, 106— 107; 81. дууг. оЬсусЬ 627; Паигаі 613, 737. — Пор. до3, ля1, мі1, соль, фа. ре- (префіксальний елемент із значенням зворотної чи повторної дії або протидії в складі запозичених слів типу ревакцинація, регенератор, реевакуація, реконструкція, реорганізація); — р. болг. м. схв. ре-, п. ч. слц. вл. слн. ге-; — запозичення з латинської мови; лат. ге- (перед голосним гед-), префікс із значенням зворотної чи повторної дії або протидії, споріднений з геїго «за, позаду», гр. ар, ара, ра (частка із значенням логічного зв’язку, посилення, сумніву), лит. іг «і; також; навіть», лтс. іг, хет. аг-Ьа «із; далі; додому». — АУакіе—Ноїт. II 422; Егізк І 127; Воізаср 72; Ргаепкеї 15, 186; КІеіп 1306. реабілітація, реабілітувати; — р. болг. реабилитация, бр. рзабіліта-цьія, п. геЬаЬіІйафа, ч. геЬаЬіійасе, слц. геЬаЬіійасіа, вл. геЬаЬіІИасЦа, м. схв. ре-хабилитаци’]а, слн. геЬаЬіІйасца; — запозичення із середньолатинської мови; слат. гейаЬіІіШіо утворене від дієслова геЬаЬіІйаге, що складається з префікса ге- «знову» і дієслова ЬаЬіІйаге «залишатися при чомусь, постійно займатися чимось; перебувати», пов’язаного з Ьа-Ьеге «тримати; носити; зберігати; мешкати», спорідненим з лит. даЬапа «оберемок», даЬепіі «перевозити», дбЬіі «обкутувати, покривати», псл. даЬаІі «захоплювати», укр. [габати] «турбувати, хапати». — СІС2 707; Черньїх II 101; Кораіігізкі 378, 827; НоІиЬ—Буег 414; КІеіп 692, 1321; АУаМе—Ноїт. І 630— 631; Егпоиі—МеШеі І 95—97, 287— 288. — Див. ще габати, ре-. реагувати — див. реакція. реактйв «речовина, що вступає в хімічну реакцію»; — р. болг. м. реактйв, бр. рзактьіу, п. геакіуду, ч. геак-ііупї «реактивний», слц. геакігу, схв. реактив; — запозичення з французької мови; фр. геасШ «реагуючий, протидіючий; (хім.) реактивний; реактив» пов’язане з пізньолат. геадеге «реагувати», утвореним за допомогою префікса ге- із значенням зворотної дії від діє
слова адеге «гнати, діяти». — СІС2 707; Черньїх II 101; Цаигаї 10, 613. — Див. ще агент, ре-. — Пор. реактор, реакція. реактор «індуктивний опір для обмеження струму короткого замикання; установка, в якій здійснюється керована ланцюгова атомна реакція»; — р. болг. м. реактор, бр. рзактар, п. ч. слц. вл. геакіог, слн. геакіог; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Кеакіог, англ. геасіог, фр. геасїеиг пов’язані з пізньолат. геадеге «викликати поворот, розщеплення», утвореним за допомогою префікса ге- із значенням зворотної дії від дієслова а§;еге «гнати, діяти». — СІС2 707; ССРЛЯ 12, 1053; 81. \муг. оЬсусЬ 628; НоІиЬ—Еуег 410. — Див. ще агент, ре-. — Пор. реактив, реакція. реакція, реагент, реакціонер, реакційний, реагувати-, — р. болг. реак-ция, бр. рзакцьія, п. геакс]а, ч. геаксе, слц. геаксіа, вл. нл. геаксЦа, м. реак-ци]а, схв. реакци]а, слн. геаксра; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Кеакіібп, фр. геасііоп, англ. геасііоп пов’язані з пізньолат. геа§;еге «впливати, реагувати», утвореним за допомогою префікса ге- «проти, знову» від дієслова а§;еге «діяти». — СІС2 708; Черньїх II 101 — 102; РЧДБЕ 612—613; Кораіігізкі 820; НоІиЬ—Еуег 411. — Див. ще агент, ре-. — Пор. реактйв, реактор. реальний «дійсний», реалістйчний, реалізація, реалізм, реаліст, реалія, реалізувати; — р. реальньїй, бр. реальнім, п. вл. геаіпу, ч. геаіпі, слц. ге-аіпу, нл. геаІіхасЦа, болг. реален, м. реален, схв. реалан, слн. геаіеп; — запозичення із середньолатинської мови; слат. геаііз «дійсний, речовий» походить від лат. тез «річ». — СІС2 708— 709; Черньїх II 102; РЧДБЕ 613; Кора-Іігізкі 820—821; НоІиЬ—Еуег 411; КІеіп 1306. — Див. ще республіка. реанімація «оживлення»; — р. болг. реанимация, п. геапітасіа, слц. геапітасіа, схв. реанимаци]а, слн. геа- пітасііа; — очевидно, запозичення з англійської мови; англ. геапітаііоп «оживлення», геапітаїе «оживляти» утворені за допомогою префікса ге- від англ. апітаїе «оживляти», яке походить від лат. апітаїиз «дихання, життя», апітаге «вдихати, жити, оживляти, одушевляти», пов’язаних з апіта «повітря; дихання, душа», спорідненим з гот. игапап «випускати (пару); пахнути», апсіі «дух», дангл. ейіап «дихати», гр. ауєцос; «вітер», стел, вони «запах, пахощі». — СІС2 709; Кораіігізкі 821; РЧДБЕ 614; КІеіп 78, 1307; ЇУаІсіе—Ноіїп. І 49—50; Егпоиі—Меіі-Іеі І 34; Ргізк І 105; Воізаср 61. — Див. ще воняти, ре-. [ребеня] «дитина» Нед, [ребенйч-ка] «донечка» Нед; — р. ребенок, бр. [рабятьі] «хлопці», др. робя, п. ст. го-Ьіопек, ч. гоЬа «рабиня; [жінка, дівчина]», гоЬаїко «дитина»; — псл. *огЬепІ «дитина», утворене за допомогою суфікса -епі для назви маляти від *огЬ- «сирота, дитина»; кореневе е розвинулося внаслідок міжекладової асиміляції. — Фасмер III 453; Черньїх II 102; КЗСРЯ 386; Цьіганенко 394. — Див. ще робй-ти. — Пор. раб. [ребїнок] «веснянка» Нед, [ребін-коватий] «той, що має веснянки»; — очевидно, пов’язане з рябий (див.). [ребрик] (бот.) «гармала звичайна, Ре^апит Ьагтаїа Б.» Мак; — пов’язане з ребро; назва зумовлена схожістю розташування листків гармали до розташування ребер на хребті; пор. ч. геЬгісек (геЬгісек) «деревій, АсйіПеа Б.», букв, «драбина з щаблями на одній жердині» (схожа до хребта з ребрами). — Масйек Е8ЛС 724; Діл. гозО. 245. — Див. ще ребро. [ребрій] (бот.) «їжача голівка, 8раг-дапіит Б.» Мак; — неясне. ребро, [рабрйна] «драбина драбинчастого воза» НикНикТрЛ, [реберце] «гвинтова різьба; хід гвинта» Нед, [ребрак] «маглівниця; рубель; пральна дошка» О, [ребровачка] «тс.» О, [реб-рачка] «маглівниця; рубель» Нед, [риб-
лб] «ребро» Ме, ребе'рчастий, [ребер-частий] «з гострими і гвинтоподібними боками, кутами; (про шнур) сплетений з білих і чорних ниток» Нед, [ре-берчистий] «тс.» Нед, ребрастий, ребристий, ребруватий, [ребрйти] «прати на дошці» О, нареберний, підребер’я, поребрина, [порібля] «поребрина», [порібре], порібрина, порібря, [поріб’я] «тс.», [поребрйти] «клепаючи косу, наробити на полотні нерівностей» НикСгЛ, [порибйти] «тс.» тж; — р. болг. ребро, бр. рабрб, др. ребро, п. іеЬго, ч. геЬго, слц. геЬго,, вл. г]еЬ1о, нл. гоЬго, гоЬІо, полаб. геЬгй, м. ребро, схв. ребро, слн. геЬго, стел, рекро; — псл. геЬго, утворене за допомогою суфікса -го (пор. бедро) від основи *геЬ-; — споріднене з двн. гіррі (гіЬЬі, нвн. йірре) «ребро», ЬігпігеЬа «череп», днн. гіЬЬ(і), дісл. гіГ, дангл. гіЬЬ, англ. гіЬ, снідерл. дат. гіЬЬе, шв. гем «тс.», гр. єрєерш «прикриваю дахом; прикрашаю», брофг) «стеля; дах; верхівка»; іє. *геЬЬ-«покривати дахом»; назва пов’язана з тим, що ребра є своєрідним дахом, який покриває грудну клітку; спроба пов’язати з лит. геЬаз, мн. геЬаі «довга верша, сплетена з лозин» (Вида йй II 304, 531), а також з лат. огЬіз «коло, окружність» (АУаІсіе—НоГт. II 219) викликає сумнів. — Фасмер III 453; Черньїх II 102; Преобр. II 191; КЗСРЯ 386; Вгйскпег 654; МасЬек ^Е8ЛС 724; НоІиЬ—Кор. 443; 8сЬизІег-8ем/с 1222; Младенов 558; 8кок III 119; Кіиде— Міігка 602; Ресіегзеп Кеіі. Ог. 117; КІеіп 1346; Егізк І 556, II 426; Воізаср 277, 717; Рокоту 853. ребус «загадка у вигляді малюнків у поєднанні з літерами»; — р. болг. схв. ребус, бр. ребус, п. вл. геЬиз, ч. слц. слн. геЬиз; — запозичено, можливо, через німецьке посередництво (н. йеЬиз) з французької мови; фр. геЬиз походить від латинської фрази де геЬиз риае дегипіиг «про справи, які вершаться», назви альманаху, в якому близько 1600 р. студенти Пікардії малювали сатиричні картинки-загадки на теми міських подій; лат. геЬиз є формою орудн. в. мн. від гез «річ». — СІС2 709; Коваль 179—180; Черньїх II 103; Фасмер III 454; РЧДБЕ 614; МасЬек Е8ЛС 510; НоІиЬ—Суег 411; Кіиде— Міігка 588; КІеіп 1309; Оаигаї 614. — Див. ще реальний, республіка. [рева’] «течія над глибокою ямою в річці, де крутиться вода» Ник, [ревка\ «яма з водою; копанка» Л, [ре'вня] «багнисте місце, де легко потонути Нед; викопана яма, наповнена водою Ч», [ре'мня] «викопана яма, наповнена водою Ч; болото з іржавою водою Ник»; — неясне; можливо, пов’язане з рвати, прірва або з рів, рйти. [рева2] (бот.) «дягіль лікарський, АгсЬапдеІіса оШсіпаїіз Ноїїт.» Мак; — неясне. [ревак] «найкраще виноградне вино, яке одержують на початку видавлювання» Мо, [ривак] «перший сорт вина» Дз; — запозичення з румунської (молдавської) мови; рум. (молд.) гамас (гамас) «виноградний сік; чистий мед із стільників» походить від тур. гамак «чистий мед, який сам витікає зі стільника»; звідси ж схв. равак «мед, який витікає зі стільників першим». — 8кок III 113; ОЬЙМ 690. реванш, реваншизм, реваншйст, реваншевий, реваншний, реваншувати; — р. реванш, заст. реванж, бр. рзванш, п. ге\мапг «відплата, віддяка; реванш», ч. слц. гемапз «тс.», вл. гедмап-га, болг. м. реванш, схв. реванш, слн. гемапза; — запозичення з французької мови; фр. гемапсЬе «реванш; відплата, помста», гемапсЬег «брати реванш, відплачувати» (ст. гемепсЬе, гемапсЬе) походить від нар.-лат. *геміпсіісаге, утвореного за допомогою префікса ге- від лат. міпдісо, міпдісаге «карати; метатися; вимагати», пов’язаного з лит. маіпа «помилка», лтс. маїпа «вина», псл. міпа, укр. вина. — СІС2 709; Черньїх II 103; Фасмер III 454; Смирнов 253; Кора-Іігізкі 841; НоІиЬ—Еуег 419; Оаигаі 630, 744; КІеіп 1340; Таїсіє—Ноїт. II 793. — Див. ще вина, ре-.
реваш — див. раваш. реверанс «уклін»; — р. болг. м. реверанс, бр. реверанс, п. гедмегапз, ч. (заст.) гемегепсе, слц. гемегепсіа, вл. гедмегепса, схв. реверанс, слн. гемегепса; — запозичення з французької мови; фр. гєуєгєпсє «глибока пошана, повага; реверанс, шанобливий уклін» пов’язане з гєуєгєг «поважати, шанувати; благоговіти», що походить від лат. гєуєгєог «боюся; поважаю, шаную», утвореного за допомогою префікса ге- від уегеог «боюся, тривожуся; поважаю; шаную», спорідненого з двн. хмагіеп «підстерігати, чекати», гот. -дмагсіз «сторож, охоронець», гр. браго «дивлюся, бачу». — СІС2 709; Фасмер III 455; ССРЛЯ 12, 1079; Кораіігізкі 841; НоІиЬ—Ьуег 419; КІеіп 1340; Паигаі 630; АУаІсІе—НоГт. II 757—758. — Див. ще варта. реверс «зворотний бік монети або медалі; механізм для зміни напряму робочих частин машини на зворотний»; — р. реверс, бр. реверс, п. гегмегз, ч. ге-уєгз, слц. гєуєгт., болг. реве'рс, м. реверс, схв. реверс, слн. гемегг «реверс; підписка; зворотна розписка»; — запозичено, можливо, через польське або західноєвропейське посередництво (н. Кєуєгз, фр. гєуєгз, англ. гемегзе) з латинської мови; лат. гемегзиз «звернений назад, повернений» є дієприкметником від гєуєгіо «повертаюся, вертаюся», утвореного за допомогою префікса ге- від уєгїо «повертаю; обертаю; змінюю», спорідненого з псл. *уьг!еіі «вертіти», укр. вертіти. — СІС2 709; Фасмер III 455; Смирнов 254; Кораіігізкі 842; НоІиЬ—Ьуег 419; ЕгешФмбгіег-ЬисЬ 548; Паигаї 630; КІеіп 1341. — Див. ще вертіти, ре-. — Пор. версія. ревізія «обстеження, перевірка», ревізіонізм, ревізіоніст, ревізор, ревізіоністський, ревізіоністйчний, ревізький, ревізувати', — р. болг. ревй-зия, бр. ревізія, п. гедмі^а «обшук, трус; ревізія; перегляд; зведення, остання коректура», ч. геміге, слц. гєуї-гіа, вл. гедміг^а, м. ревизи]а, схв. ревй-зи]а, слн. гемігра «ревізія; зведення»; — запозичено через польське посередництво з пізньолатинської мови; піз-ньолат. гєуізіо «перегляд» утворене від лат. гєуїзо «знову дивлюся, розглядаю; знову приходжу, навіщаю», пов’язаного з гєуісієо «знову навіщаю, приходжу», префіксальним похідним від уісієо «бачу, дивлюся», спорідненого з гот. дмііап «дивитися; спостерігати», лит. уеігсіеіі «бачити», уеісіаз «лице, обличчя», псл. уісієіі, укр. вйдіти. — СІС2 710; Черньїх II 103—104; Фасмер III 455; Смирнов 254; Кораіігізкі 842; НоІиЬ—Ьуег 419; АУаІбе—Ноїш. II 784—785. — Див. ще вид, ре-. ревінь (бот). «КЬеиш К», [ревень, реїнь] «тс.» Мак; — р. ревень, бр. ре-ве'нь, ч. геуеп (з р.), болг. реве'н, схв. ревед', — запозичення з турецької мови; тур. гауепі походить від перс, га-уепсі. — Акуленко 138; Черньїх II 103; Фасмер III 454; КЗСРЯ 386; Преобр. II 191; МасЬек Е8ЛС 513; Лш. гозії. 86, 247; КогзсЬ АГ8ІРЬ 9, 664; ЬокоізсЬ 136. — Пор. рабарбар. ревіти, ревти, [ревати] «ревіти; плакати» Нед, [ревати] «плакати» Ме, [ревкати] «ревти, шуміти, вигукувати» Нед, ревкатся (му) «(у нього) бурчить у животі» ВеЛ, [ревкнути] «заверещати» Нед, [ревстй] «ревти» ВеУг, [рити] «плакати, ревіти» О, рева, [рева-ло] «час тічки в оленів» ВеУг, ВеНЗн, [реваниця] «сильне ревіння, сильний плач» Нед, [реваниці творити] «ревти» Нед, ревище «сильне ревіння; місце забою рогатої худоби; [мурашник, який воли розбивають рогами і з ревом кидають на себе Шух; (знев.) велика, негарна і незграбна людина Кур]», [ревега] «ревіння» Нед, [ревіт] «ревіння; прибій (хвиль)» Нед, [ревня-ва] «ревіння; шум, крик», [ревуга] «корова, яка постійно сильно реве; плакса» Нед, [ревуля] «тс.» Нед, ревун, ревуха, [ревушка] «ревіння» ЛексПол, [ревлйвий] «плаксивий, крикливий», ревучий, ревма', — р. реветь, бр. рауці «ревти, ричати», др. рюти, реву «ревти; скреготати», п. [гіамієс], ст. г/лмас
«ричати», ггис, теп. ч. *гг.е^ > г/лу^, ч. гуа'і «ричати; репетувати; ревти», слц. геуаґ, вл. гис, г]е]с, болг. рева, м. реве, схв. ревати «ревти, репетувати», слн. г]оуеіі, г]йіі «репетувати; ревти; ричати», стел, ровьі (дієприкм.), цсл. ровж, рюти; — псл. г]иіі < *геиіі, геур; — споріднене з лит. гир «тічка, полювання; зграя», снн. гіїіеп «ревти», дангл. гуп «рев», гуап «ревти», лат. гйтог «шум, гомін; слух, чутка», гамиз «хриплий», гр. шриоцаї «реву, вию; репетую», дінд. гауаіі, гаиіі, гиуаіі «реве, кричить», гамай «рев», осет. агахмуп : агусі/агадмип : агисі «сповнювати сильним шумом»; іє. *(е)геи- «кричати». — Фасмер III 456; Черньїх II 103; КЗСРЯ 387; Преобр. II .192—193; БгоЬег ЗР 14, 601; Вгйскпег 477; МасЬек Е8ЛС 534; НоІиЬ—Кор. 324; 8сЬи8Іег-8е\мс 1249; Младенов 558; 8кок III 133; Абаев ИЗСОЯ І 57; Егізк II 1152; Воізасц 1083; АУаІсіе—НоГт. II 451; Оіг^Ьзкі Іс1§. Еогзсй. 13, 39; Регззоп Веііг. 771; Рокоту 867. — Пор. рйкати. ревна — див. рева1. [ревно] «ненажера» Нед; — неясне; можливо, йдеться про грудну дитину, що часто плаче і заспокоюється під час годування; в такому разі пов’язане з ревіти (пор.). ревматйзм, ревматик, ревматичний; — р. ревматйзм, бр. рзума-тьізм, п. геитаіу2.т, ч. геута(іІ5тиз), слц. геита(іізтиз), вл. геитаїїхт, болг. ревматйзьм, м. ревматйзам, схв. реу-ма, реума, реуматйзам, слн. гегта; — запозичення з латинської мови; лат. гЬеитаіізтиз походить від гр. рєира-тіорбс; «розтікання (по тілу)», пов’язаного з рєйца «потік; розлив; ревматичне страждання», рєш (<рєгш) «течу; розливаюся», спорідненими з лит. зга-уєіі «повільно текти, просочуватися», псл. *8ги]а «струмінь», укр. струя. — СІС2 710; Черньїх II 104; Фасмер III 455; Преобр. II 191; Савинов РФВ 21, 34; Кораіігізкі 841; НоІиЬ—Еуег 419; Егізк II 650—652. — Див. ще струя. — Пор. рйма2. ревмокардйт; — р. ревмокардит, бр. рзумакардьіт; — складне утворення, що виникло на основі слів ревматйзм і кардит (загальна назва хвороб серця). — СІС2 710. — Див. ще кардіограма, ревматйзм, серце1. ревний «запопадливий, старанний; (заст.) гіркий, тужливий, щирий; [справний Шух]», [рамний] «гіркий, ревний» Корз, ревнивий, [ревнівлйвий] «ревнивий» Нед, [ревнація] «ревнощі» Нед, ревнивець, ревнитель, [ревнйці] «ревнощі», [ревнйця] «ревнивиця» Нед, ревнощі, [рівниці] «ревнощі» Нед, [ревні] «гіркувато» ВеБ, ревносно, ревнувати «проявляти ревнощі; [присвятити себе чомусь; ревно плакати Нед]»; — р. ревнивий, бр. раунівьі, др. рьвьнь «ревність, заздрощі», п. ггедупу «тужний, тужливий, чутливий, сумний», [ггедупідму] «тс.», ч. гемпіуу, гєупй «ревнувати», слц. гемпіуу, гєупіі’ «ревнувати», нл. г]ам/піз «дратувати», болг. рев-нйв, м. ревнив, схв. ревновати «старатися, турбуватися», ре'вностан, стел, рькьнокдти «із запалом прагнути до чогось», рьвьнитель «ревнитель, прихильник»; — псл. *гьуьпь «сердитий; ревнивий»; — очевидно, пов’язане з лат. гїуаііз «суперник», п. ги]а «тічка», ч. гі]е «тс.», др. рюенту «вересень» і далі, можливо, з псл. *г]иіі «ревіти» або з лат. гио «пориваюся, поспішаю», дангл. геоду «схвильований, бурний, дикий». — Фасмер III 455; Черньїх II 104; Преобр. II 191 —192; Вгйскпег 476; МасЬек Е8ЛС 531; НоІиЬ—Кор. 322; Бсйизіег-Бем/с 1221 —1222; Младенов 558; Варбот Зтимология 1980, 34—35; Маїгепаиег ЬЕ 18, 247; Таїсіє—НоГгп. II 437. — Див. ще ревіти. — Пор. рвія. ревня — див. рева1. револьвер СУМ, Куз; — р. револьвер, бр. рзвальвер, п. вл. ге\моі\мег, ч. слц. гєуоіуєг, болг. м. револвер, схв. ревдлвер, слн. гєуоіуєг; — запозичення з французької мови; фр. гєуоіуєг походить від англ. гєуоіуєг «барабан; револьвер», утвореного від гєуоіує «обер
татися, періодично повертатися», яке походить від лат. гєуоіуо «кочу назад»; назва пов’язана з наявністю в револьвері обертового барабана. — СІС2 711; Фасмер III 456; Черньїх II 104; Преобр. II 192; Кораіігізкі 843; Копесгпа Рог. 1936—1937/9, 167; НоІиЬ—Ьуег 419—420; Оаигаі 631; КІеіп 1342. — Див. ще еволюція, ре-, революція. революція, революціонер, революціонізм, революціонізувати, дореволюційний, пореволюційний; — р. болг. революция, бр. ревалюцьія, п. ге\уо1ис]а, ч. геуоіисе, слц. геуоїйсіа, вл. нл. ге\уо1исі]а, м. схв. револуци/а, слн. геуоїйсіа; — запозичення із західноєвропейських мов, н. Кеуоіигібп, фр. англ. геуоіиЯоп походять від лат. геуоійііо «оберт, переворот», пов’язаного з гєуоіуо «скочую назад; знову розгортаю», утвореним за допомогою префікса ге- від уоіуо «обертаю; перевертаю; розгортаю». — СІС2 710; Фасмер III 456; Черньїх II 104—105; КЗСРЯ 387; Деборин ВЯ 1957/4, 42; Преобр. II 456; Горяев 450; Смирнов 254; НоІиЬ—Ьуег 419; Оаигаі: 631; КІеіп 1342. — Див. ще еволюція, ре-. [ревтаня] (кличка корови світло-чер-воно-коричневого кольору) Нед, [рей-ти] «червоні воли» ВеЛ; — запозичення з угорської мови; уг. гоі ([гб)!]) «рижий» походить від нвн. гоі (баварсько-австрійськ. [гбі, гбаі:]) «червоний», спорідненого з лит. гаіїсіаз «тс.», псл. гисГь, укр. рудий. — Лизанець Доп. УжДУ 1965, 48; ММТЕЗг III 458—459; К1и§е—Міігка 609. — Див. ще рудий. ревю «театральне видовище-огляд»; — р. болг. ревю, бр. ревю, п. ге\уіа, ч. слц. геуие, м. реви]а, схв. реви, ревиіа, слн. геуі]а; — запозичення з французької мови; фр. геуие «перегляд; огляд; журнал; парад» пов’язане з гєуоіг «знову бачити; переглядати», утвореним з префікса ге- і дієслова уоіг «бачити», яке зводиться до лат. уісієгє «тс.». — СІС2 711; ССРЛЯ 12, 1099; Кораіігізкі 842; НоІиЬ—Ьуег 420; Оаигаі: 631. — Див. ще вид, ре-. — Пор. інтерв'ю. [рега] «назва вола з головою і рогами, як у бугая», [рига] «бугай» (Ме); — не зовсім ясне; можливо, запозичене з польської мови; п. [гедасг] «віл, не позбавлений повністю статевої сили, дуже буйний» може бути зведене до звуконаслідувального кореня ПСЛ. ГЄ£- «ревіти, іржати». — Меркулова Зтимоло-гия 1974, 61—63. — Пор. регіт, рег-нути. регалії «символи монархічної влади; відзнаки»; — р. болг. м. регалии, бр. регалії, п. ч. ге^аііа (мн.), слц. ге§а-ііе, схв. регалще, слн. ге§а1і]а; — через польське або німецьке посередництво (нвн. Ке^аііеп) запозичено з латинської мови; лат. ге^аііз (мн. ге^аііа) «царський» утворене від гех (род. в. ге£із) «цар; владика», пов’язаного з ге§о «керую». — СІС2 711; Фасмер III 456; ССРЛЯ 12, 1100; Кораіігізкі 826. — Див. ще регент. регата «масові змагання на суднах»; — р. болг. м. регата, бр. регата, п. ч. слц. вл. ге^аїа, схв. регата, регата, слн. ге^аїа; — запозичення з італійської мови; іт. ге^аїа, гідаЧа пов’язане з гі§а «ряд, шеренга», яке походить від двн. гї§а «ряд»; спочатку гі^аігіа означало ряд гондол, що вирушають у рейс; іт. ге^аїа вважається також (Мезїіса 1369) результатом стягнення слова ге-пті^аїа «удар веслами»; спроба пов’язати іт. ге^аїа з гісаіїаге «відігратись, узяти реванш» (НоІиЬ—Ьуег 413) менш обґрунтована. — СІС2 711; ССРЛЯ 12, 1100; Фасмер III 456; Кораіігізкі 826; К1и§е—Мйгка 590; КІеіп 1319. регбі (спортивна гра з м’ячем), регбіст; — р. регби, бр. регбі, п. ч. слц. ги^Ьу, болг. рігби, м. рагби, схв. рагби, слн. гидЬу, га^Ьу; — запозичення з англійської мови; англ. ги§Ьу «регбі» походить від назви англійського міста Регбі (Ки§Ьу), у школі якого вперше почали грати в цю гру. — СІС2 711; УРЕ 12, 208; ССРЛЯ 12, 1100; РЧДБЕ 640; Кораіігізкі 853; КІеіп 1363. регель «підпірка, перекладина між кроквами», ригель «горизонтальна бал
ка», [рйголь] «тс. Мо; поперечина між стовпами стіни Чаб», [ригеля] «поперечина між стовпами стіни» Чаб, [ригель] «тс.» тж, [рйґель] «засув» Нед, [рйгій] «тс.» О, [ригівнйця] (тк.) «дощечка з отворами для кінців начиння або бер-да», [риголювати] «закладати поперечні балки при будуванні стіни» Мо, [зари-ґлювати] «замкнути на засувку» Нед; — р. регель, ригель, п. гу^іеі «ригель; засув»; — через польське і російське посередництво запозичено з німецької мови; снн. ге£еі «поперечна жердина», свн. гі£еі «дерев’яна перекладина; поперечка», нвн. йіе£еі «засув» пов’язуються з лат. ге^иіа «брусок, планка; лінійка». — СІС2 731; Шелудько 44; Фасмер III 457; ССРЛЯ 12, 1311; 51. ^уг. оЬсусІї 658; Вгйскпег 471—472; К1и§е— Міїгка 599. — Див. ще регула. регент «тимчасовий управитель за- мість монарха; керівник церковного хору», реєнт «тс.» УРС, Куз, регентство, [реентий] «церковний півчий» Нед, [єрентий, ирентий] «тс.» Ж, ре- гентувати, ст. реенпть «канцляй, кни-гочий» (XVII ст.); — р. м. регент, бр. регент, п. ч. слц. вл. ге^епі, нл. ге- £епзііуо «регентство», болг. регент, схв. регент, слн. ге^епі; — запозичення з латинської мови; лат. ге^епз (род. в. ге^епііз) «керуючий, правитель; воло дар» пов’язане з ге£о «керую, направ- ляю; установлюю; даю настанови», спорідненим з гр. брєуш «протягаю, простягаю», гот. гаЬїбп «підносити», ірл. гІ£Іт «розтягати, поширюватись», лит. гцгуііз «потягуватися», дінд. пуаїі (гп]'а-іі) «простягається». — СІС2 711; Фасмер III 457; ССРЛЯ 12, 1102; Преобр. II 193; РЧДБЕ 616; Кораіігізкі 826; Вгйскпег 457; НоІиЬ—Буег 413; Таїсіє—Ноїт. II 427. — Пор. директйва, директор, диригувати, коректура, регалії, регімент, регіон, регламент, регула, регулювати, режйм, режисер, реймент, ректор. [регеша] «нечепура; незграбна або товста людина; щось безформне, негарне» Непокупньїй, [рекеша] «тс.» тж, [ригаша] «незграбна людина» Корз; — бр. [ржеша] «повна, безфігурна жінка; неакуратно одягнута жінка», [рагеша] «нерозторопна, неакуратна людина»; — запозичення з литовської мови; лит. ге-кезуз «гіллясте дерево; обрубана сукувата гілляка; незграбна, нерозторопна людина», гекегів (гекегуз) «безформна річ» є, очевидно, результатом метатези в словах типу кегаз «пень», кегегіз «низьке, сукувате дерево з обламаною верхівкою», споріднених з лтс. сегз «корч, корінь», псл. кога «кора», *ког§ «корінь». — Непокупньїй 194—195; Лаучюте 59; Ргаепкеї 241, 716. — Див. ще корінь1. — Пор. розкереша. регімент (заст.) «полк», регімен-тар «командувач, заступник гетьмана», регіментарій «тс.»; — р. болг. регимент, п. ч. слц. вл. ге^ітепі:, схв. регймента, слн. ге^ітепі:; — запозичення з німецької мови; нвн. Ке^ітепі «полк; правління; режим» походить від пізньолат. ге^ітепїит «керівництво», пов’язаного з лат. ге§о «керую, направляю». — Фасмер III 457; Смирнов 254; НоІиЬ—Буег 413; Оаигаі: 620; К1и§е— Міїгка 591. — Див. ще регент. Регіна (жіноче ім’я); — р. болг. Регйна, бр. Рзгіна (розм. Раіна), п. ч. Неціла, слц. Ке£Їпа; — запозичено, очевидно, через польське посередництво з латинської мови; лат. Ке^їпа утворено на основі іменника ге^Іпа «цариця», пов’язаного з гех (род. в. ге£із) «правитель, володар», ге£о «керую». — Вл. імена 155; Петровский 188; Спр. личн. имен 519; Илчев 423. — Див. ще регент. регіон «територія, виділена за певними ознаками», регіональний, регіо-нарний-, — р. регибн, региональньїй, бр. рзгіен, п. ге£іоп «район», ч. ге^іоп, слц. слн. ге£ібп, вл. гедіопаїпу, болг. регионален, м. регион, схв. регйон; — запозичення з німецької мови; н. Яе-£ібп «область, район» походить від лат. ге£Іо (род. в. ге^ібпів) «область, округ, район» (спочатку «край, область, які знаходяться під чиїмсь керівництвом»),
пов’язаного з ге§о «керую»; форма регіональний зводиться до підзньолат. ге^іопаїіз «обласний», того ж походження. — СІС2 711; ССРЛЯ II 1104; Кораіігізкі 827; РЧДБЕ 616; НоІиЬ— Буег 413; АУаІсІе—Ноїт. II 427. — Див. ще регент. регістр «ділянка звукового діапазону; регулятор у деяких машинах»; — р. регйстр, бр. регістр, п. ге^езіг «регістр; реєстр», ч. ге^ізіт, слц. вл. нл. ге^ізїег, болг. регйст-ьр, м. регистар, схв. регистар, слн. ге^ізїег; — запозичено через німецьке посередництво (нвн. Ревізіє г «реєстр, список; зміст; (муз.) регістр») з середньолатинської мови; слат. ге^ізїгит, давніше ге^езїит, пов’язане з ге^езїа (мн.) «список, перелік, реєстр», похідним від ге^егеге «вносити, реєструвати, записувати», утвореного з префікса ге- і дієслова регеге «нести; чинити, робити». — СІС2 712; Фасмер III 457; Преобр. II 192; Смир-нов 255; Кораіігізкі 826, 828; Вгйскпег 457; НоІиЬ—Буег 414; К1и§е—Міігка 591; КІеіп 1320; Таїсіє—Ноїт. І 595. — Див. ще жест, ре-. — Пор. реєстр. регіт, [регот] Нед, регітня, реготня, реготи, реготун, реготуха, реготливий, реготати «сильно сміятися; [іржати (про коней) ВеЛ, Куриленко]», реготіти, [регітно] «смішно»; — р. [регот], реготать, бр. рбгат, п. гге^оі «квакання, кумкання; регіт», гесЬої «тс.», ч. геЬої «регіт», слц. геЬої «тс.», вл. г]еЬоїас «іржати», г]еЬоїас зо «реготати», нл. г]а£о1: «квакання»; — псл. ге^оіь, утворене від звуконаслідувального кореня ге§-, паралельного до гек- ; гок- (пор. схв. рега «ричання», слн. ге§а «деревна жаба», лит. гбкіі «кричати»); заслуговує на увагу припущення (Ильинский І4ОРЯС 16/4, 12; Маїгепаиег БР 16, 164) про зв’язок з р. [рагоза] «сварка, лайка», лтс. гегігеі: «лаятися». — Фасмер III 457; Преобр. II 193; Вгйскпег 474; МасЬек Е8ЛС 529; НоІиЬ—Кор. 320; ЗсЬизїег-Зе^с 1219, 1224; Меркулова Зтимология 1974, 62—63. регламент, регламентація, регламентувати-, — р. регламент, бр. регламент, п. ге^іаптепі, ч. слц. вл. ге§1е-тепр болг. регламент, схв. реглеман, слн. ге^іетепі; — запозичене, очевидно, через польське посередництво з французької мови; фр. ге^іетепі «упорядкування; статут; правила внутрішнього розпорядку, регламент» пов’язане з ге£Іе «встановлений порядок, правило», що походить від лат. ге^иіа «норма, правило», пов’язаного з ге§о «керую, направляю; даю настанови». — СІС2 712; Фасмер III 457; Черньїх II 105; Преобр. II 193; Смирнов 255; Ко-раїігізкі 827; НоІиЬ—Буег 414; Оаигаї 620; ВІосЬ 516; Егпоиі—Меіііеї 819; АУаІсІе—Ноігп. II 426—427. — Див. ще регент. реглан (фасон верхнього одягу); — р. болг. реглан, бр. реглан, п. га^іап, ч. слц. слн. га^Іап, м. раглан, схв. раг-лан; — запозичення з англійської мови; англ. га^іап «пальто (реглан)» походить від прізвища лорда Реглана (Ка-§1ап). — СІС2 712; Коваль 200; Москаленко УІЛ 55; ССРЛЯ 12, 1109; Кора-Іігізкі 815—816; НоІиЬ—Буег 409; КІеіп 1297. [регнути] «дуже хотіти» (у виразі він аж регне)\ — очевидно, пов’язане з реготати «сильно сміятися; [іржати]», давніше також «ревіти, ричати (зокрема, в період тічки)». — Меркулова Зтимология 1974, 61—64. — Див. ще регіт. регрес, регресант (юр.), регресат, регресія, регресивний, регресувати-, — р. регресе, бр. регрес, п. ч. слц. вл. ге§ге5, болг. регрес, м. регрес, схв. регрес, слн. ге^гез; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Рейтер, фр. ГЄ£ГЄ5, англ. ГЄ£ГЄ88 ПОХОДЯТЬ ВІД лат. ГЄ§ТЄ88Ц8 «зворотний рух», пов’язаного з ге^гесіі «йти назад, повертатися», яке складається з префікса ге- і дієслова §гасІІ «крокувати, йти». — СІС2 712; ССРЛЯ 12, 1110; Кораіігізкі 827; НоІиЬ—Еуег 414; РЧДБЕ 617; Оаигаї 620. — Див. ще градус. —
Пор. агресія, градація, конгрес, прогрес. регула (заст.) «правило», регули «місячне», регулярний-, — р. регули «регули», бр. регули «тс.», п. ге^иіа «правило; монастирський устав», ч. ге-§и!е «правило», гегіоіе «монастирський устав», слц. гедиіа «устав», болг. регу-ларен, м. регула «правило», схв. регула «тс.», слн. ге^иіагеп; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. ге^иіа «норма, правило», пов’язане з ге£о «керую, направляю»; форма регулярний походить від лат. ге^иіагіз «рівномірний, правильний». — СІС2 713; Фасмер III 457; ССРЛЯ 12, 1113; Смирнов 256; 51. хууг. оЬсусгі 635; Вгйскпег 457; Но-ІиЬ—Ьуег 414. —Див. ще регент. регулювати, регулювальник, регулятор, регуляція, регулювальний, регулюючий, регулятивний, регуляторний', — р. регулйровать, бр. рзгу-ляваць, п. вл. ге§и1о\уас, ч. ге^иіоуаіі, слц. ге^иіоуаі’, нл. ге§и!о\уаз, болг. ре-гулйрам, м. регулйра, схв. регулйра-ти, слн. ге^иїїгаіі; — запозичення з німецької мови; н. ге^иііегеп «регулювати» походить від пізньолат. ге^иіо «регулюю, влаштовую; навчаю», пов’язаного з лат. ге^иіа «норма, правило». — СІС2 713; Черньїх II 105—106; Ко-раїігізкі 827; НоІиЬ—Ьуег 414. — Див. ще регула. регулярний — див. регула, рега, регеля — див. рагеля. [регезуля] «рибальська снасть у вигляді кошика з рогози» Ник; — результат контамінації назв [регеля] «вид рибальської снасті» і рогоза. — Див. ще рагеля, рогіз. Грегетать] «скрекотати» (переважно про жаб) Л, [рекетать] «тс.» Л; — звуконаслідувальні утворення, паралельні до крекотати, кректати «тс.» (див< крекнути), [рехкати] «кумкати», ^срекотати. редакція, редактор, редакторство, редакційний, редагувати', — р. болг. м. редакция, бр. рздакцьія, п. ге- сіакс]а, ч. гесіаксе, слц. гесіаксіа, вл. нл. геНаксЦа, м. редакци/а, схв. редак-ци/а, слн. гесіаксца; — запозичення з французької мови; фр. гесіасііоп «редакція» утворено від лат. гесіасіиз «упорядкований», пов’язаного з гесіі^о «відганяю, направляю, обертаю», утвореним за допомогою префікса ге- (гей-) від дієслова а§о «роблю, дію, поганяю». — СІС2 713; ССРЛЯ 12, 1117; Фасмер III 458; Горяев 450; Кораіігізкі 823; НоІиЬ—Ьуег 412; Оаигаі 617. — Див. ще агент, ре-. редиска; — р. редиска, редис, [ра-дйска], бр. радьіска-, — через російське посередництво запозичене з німецької мови; нвн. Касііез, Касііезскеп (нн. гасіїз, гесісіїз) походить від гол. ст. гасіі]5 або фр. гасііз «тс.», які зводяться до лат. гасГїх «корінь, коренеплід» (переважно про редьку, редиску). — Аку-ленко 141; Коваль 56; Черньїх II 106; Фасмер III 458; Преобр. II 194; К1и§е— Міігка 578; Оаигаі 606, 607; Маігепа-иег ЕР 16, 162. — Див. ще радикал. [реділь] «гряділь (у плузі)» Л, [ре-ґйль О, регіль Гриц] «тс.»; — результати редукції і діалектної видозміни звукової форми гряділь «тс.» (див.). редукція «зменшення, спрощення», редуктор «механізм, який змінює швидкість обертання», редукований, редукційний, редукувати «зменшувати, скорочувати; зменшуватися»; — р. болг. редукция, бр. рздукцьія, п. ге-сіиксіа, ч. гесіиксе, слц. гебиксіа, вл. ге-биксца, м. редукци]а, схв. редукци/а, слн. гес!иксі]а; — через польське посередництво запозичене з латинської мови; лат. гесіисііо «повернення, відсування назад» пов’язане з дієсловом гесійсо «відсуваю, відводжу, відтягаю», утвореним з префікса ге- і дієслова сійсо «веду». — СІС2 714; ССРЛЯ 12, 1129; Фасмер III 459; Смирнов 256; Кораіігізкі 823; НоІиЬ—Ьуег 412. — Див. ще дук, ре-. — Пор. дедукція, кондуктор, редут. редут «земляне укріплення для оборони», [радут] «тс. Г; притулок; по-
двір’я; маєток; палац Нед», [редута] «редут»; — р. болг. редут., бр. редут, п. гесіиіа «маскарад; редут», ч. гесіиіа «бал-маскарад; дім з танцювальним залом; редут», слц. гесіиіа «казино; редут», схв. редут «редут», слн. гесійіа; — через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. гесіоиіе «редут; громадський зал; бал» походить від іт. гісібіїа «редут», яке зводиться до лат. гесіисіиз «такий, що знаходиться збоку, віддалений», пов’язаного з гесій-со «відсуваю, відводжу, відтягаю, переношу назад», утвореним з префікса ге-і дієслова сійсо «воджу, командую». — СІС2 714; Фасмер III 459; Кораіігізкі 824; НоІиЬ—Буег 412; Мезііса 1410. — Див. ще дедукція, ре-. — Пор. кондуктор. редька (бот.) «КарЬапиз Б.», [редеш-ник] «редька дика, КарЬапиз гарЬапі-зігиш Б.» Мак, [редьква] «редька посівна, КарЬапиз заїкиз Б.» Нед, [ре'дь-квиця, редьков] «тс.» Нед; — р. редька, бр. рздзька, п. ггосікіе^ка, ч. гесі-кеу, слц. гесі’кеу «редька», гесі’коука «редиска», вл. г)есікеі, нл. г]асікеі, схв. ротква, слн. геДкеу, стел, р'ьд'ькьі; — псл. гьбьку або гесіьку; — запозичене через посередництво германських мов (двн. гаіїЬ, свн. гесіік) з латинської; лат. гасіїх «корінь, коренеплід» означало, зокрема, редьку, редиску; на слов’янському ґрунті це слово могло бути зближене за народною етимологією зі словом гесіькь (укр. рідкий)-, вважається, що редька була привезена в Італію із Сирії у І ст. до н. е. — Дзендзе-лівський 51. зі. 6/1—2, 124; Коваль 56; Черньїх II 106; Фасмер III 460; КЗСРЯ 387; Преобр. II 194; Горяев 307; Соболевский Лекции 215; ЖМНП 1911, травень, 165; Вгйскпег 477; МасЬек Е5ЛС 529; Літі. гозН. 60; НоІиЬ— Буег 428; НоІиЬ—Кор. 321; 5кок ХЇЗІРЬ 31, 474; Бернштейн Очерк 1974, 232; Біепсіег-Реіегзеп ХІБІРЬ 7, 292; Вй§а КК І 582, II 538; Меіііеі Еіи-сіез 184; БІЬІепЬеск АїБІРЬ 15, 490; Кпиїззоп ОБ 39; Кірагзку 6Б6 276; АУакіе—Ноігп. II 415; К1и§е—Міігка 597. — Див. ще радикал. [реєдзуля] «опудало» Нед; — неясне. реєнт, реєнтий — див. регент. реєстр «список, опис», (заст.) ле-естр, лейстер «тс., реєстр», реєстратор, реєстратура, реєстрація, реєстровець (іст.) «козак, що перебуває на службі», реєстровйк «тс.» Куз, (заст.) леестровйк, лейстровйк, реєстраційний, реєстровий, (заст.) лейстрбвйй, реєструвати, перереєстрація, перереєстровувати, ст. реестр-ь «сочисле-ние, сословие» (XVII ст.); — р. реєстр, бр. реєстр, ч. геізїгік «реєстр»; — запозичення з польської мови; п. геіезїг «реєстр» (із збереженням середньолатинської ВИМОВИ £І ЯК ]і) походить від слат. ге^езігиш «реєстр, регістр», ге^ізітит «тс.». — СК? 714; Фасмер III 460; ССРЛЯ 12, 1132; Преобр. II 194; Смирнов 257; Кораіігізкі 828; Вгйскпег 457. — Див. ще регістр. [реж] «крило рибальської сітки», [режа] «паралельні збільшені вічка сітки» Ник; — неясне; можливо, пов’язане з п. [гега] «пучок тонких соснових гілок, які чіпляються до рибальської сітки, щоб вона не занурювалась у мул»; може бути зіставлене і з п. г^ге «частина сітки, якою ловлять бобрів». [режевий] «житній» Нед; — похідне утворення від запозиченого п. гег «жито, озимина», якому відповідає укр. [рож] «тс.» (див.). режйм; — р. болг. режйм, бр. рз-жьім, п. гегіш, гегуш, ч. слц. вл. гегіш, м. режим, схв. режйм, слн. гегіш; — запозичення з французької мови; фр. теніте «режим; устрій, лад; спосіб життя» походить від лат. ге^ішеп «управління, командування, керівництво», пов’язаного з ге£о «керую, направляю; встановлюю, даю настанови». — СІС2 714; Фасмер III 460; Черньїх II 106— 107; Преобр. II 194; Кораііпзкі 844; Но-ІиЬ—Буег 420; РЧДБЕ 619; Оаихаі 619. — Див. ще регент.
режисер, режисерство, режисура, режисерувати, режисирувати; — р. режиссер, бр. рзжисер, п. гегузег, ч. слц. гегізег, вл. гегізег, болг. режи-сьдр, м. режисер, схв. режисер, слн. гегізег; — через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. ге£І88еиг «режисер; керуючий, управляючий» пов’язане з ге£іг «керувати, правити, управляти», що походить від лат. ге£о «керую, направляю; установлюю; даю настанови». — СІС2 714; ССРЛЯ 12, 1134; Фасмер III 460; Преобр. II 194; Горяев 450; Кораіігізкі 844; НоІиЬ—Буег 420; РЧДБЕ 619; Паигаї 620. — Див. ще регент. [режуха] (бот.) «настурція, Мазіиг-ііит оИісіпаїе К. Вг. Мак; жеруха гірка, Сагсіатіпе атага Б. Мак; хрінниця, Берісііит сігаЬа Б. Мак; крес-салат, Еерісііит заііуит Б. Мак»; — р. [режуха] «крес-салат», [резуха] «настурція», бр. разуха «гусимець, АгаЬіз Б.», п. ггегисйа «жеруха», ч. геїіска «хрінниця», [гегисЬа, гегоска, гегиска, геги-сЬа], слц. гегиска «тс.»; — очевидно, псл. гегиха як результат метатези у слові гегиха, зближеному, можливо, з гегькь «різкий». — Вгйскпег 475; МасЬек Е5ЛС 530; Лт. гозН. 60—61; Но-ІиЬ—Кор. 322. — Див. ще жеруха. [резгини] «пристосування для перенесення сіна» Непокупньїй, [резди-ни\ «тс.» тж; — р. [резвиньї], бр. рзз-гіньї, п. [гег^іпу] «тс.»; — запозичення з литовської мови; лит. гег^іпез «два луки, переплетені мотузяною сіткою, ДЛЯ НОСІННЯ корму», ГЄ2£І8 «МІШОК ДЛЯ корму; сітка» пов’язані з ге^гїі «плести», гЇ£2ІІ «переплітатися», спорідненими з лтс. гег^П «переплутувати», дінд. гаїіиЬ «мотузка», лат. гезїіз «тс.», дангл. гезс(е) (гізс(е), гузс(е)) «очерет», можливо, також з псл. гог-§а, укр. різка. — Непокупньїй 188; Лаучюте 22; Ргаепкеї 713. — Пор. різка. резеда (бот.) «Кезесіа Б.» СУМ, Нед, резедові; — р. болг. резеда, бр. рззеда, п. ч. слц. вл. гегесіа, м. схв. резеда, слн. гезесіа, гегесіа; — запозичення з французької мови; фр. гезесіа походить від лат. гезесіа «резеда», пов’язаного з гезесіаге «полегшувати, лікувати, зціляти» (вважалося, що ця рослина діє заспокійливо), утвореним за допомогою префікса ге- від дієслова зесіеге «сидіти, осідати; сідати; затихати», спорідненого з лит. зесіеіі «сидіти», псл. зесіеіі, укр. сидіти. — СІС 1951, 555; Фасмер ПІ 462; Черньїх II 107; Преобр. II 195; Баш РЯШ 1974/4, 95—96; 51. хмуг. оЬсусгі 649; НоІиЬ— Еуег 420; РЧДБЕ 619; Оаигаі 626; Кіи^е—Міігка 597; КІеіп 1332; \УаІ-сіе—Ноїт. II 431. — Див. ще сидіти. резекція «видалення частини органа»; — р. болг. резекция, бр. рззек-цьія, п. гегексіа, гезексіа, ч. гезексе, слц. гезексіа, схв. ресекци]а, слн. ге-зексі]а; — запозичення з латинської мови; лат. гезесііо «обрізування, зрізування» пов’язане з гезесаге «обрізувати, видаляти», утвореним за допомогою префікса ге- від зесаге «зрізати, оперувати; розсікати», спорідненого з двн. зе§а, за^а «пилка», псл. *зекіі, укр. сікти. — СІС2 714; ССРЛЯ 12, 1148; Кораіігізкі 838; НоІиЬ—Еуег 418; АУаІ-сіе—Ноїт. II 504—505. — Див. ще сікти. — Пор. секція. резерв, резерват, резервація, резервіст, резервник, резервуар, резервувати; — р. болг. резерв, бр. резерв, п. вл. гегегхма, ч. слц. гегегуа «резерв; стриманість», м. резерва «резерв; застереження, додаткові умови», схв. резерва, слн. гегегуа «запас»; — запозичення з французької мови; фр. гезегуе «резерв, запас; стриманість, обережність» пов’язане з дієсловом гезегуег «зберігати, відкладати; утримувати», яке походить від лат. гезегуаге «зберігати, відкладати, рятувати», утвореного з префікса ге- і дієслова зегуаге «спостерігати, стежити; охороняти, зберігати». — СІС2 715; Фасмер III 462; Черньїх II 107; Преобр. II 194; Смирнов 257; Горяев 450; Кораіігізкі 843; НоІиЬ— Буег 420; РЧДБЕ 619; Оаигаі 626. —
Див. ще сервіз. — Пор. консерви, сервіс. резиґнація «підкорення; відмова, зречення на користь іншого», [зрезиґну-вати\ «відмовитися, зректися, поступитися»; — р. болг. резигнсщия, п. ге-гу^пас]а, ч. гегі^пасе, слц. гегі^пасіа, вл. нл. гегі£пасі]а, м. схв. резигнаци/а; — запозичено через польське посередництво із середньолатинської мови; слат. гезі^паїіо «зречення» пов’язане з лат. гезі^паге «розпечатувати; розкривати; оголошувати недійсним», яке складається з префікса ге- і дієслова зі^паге «позначати; запечатувати». — ССРЛЯ 12, 1153; Кораіігізкі 844; Но-ІиЬ—Буег 420. — Див. ще сигнал. резидент «дипломатичний представник; таємний уповноважений іноземної розвідки», резиденція «місцеперебування важливих офіційних осіб», резидо-вати (заст.) «перебувати, жити» Бі; — р. болг. м. резидент, бр. рззідзнт, п. гегусіепЕ ч. слц. вл. гегісіепі:, схв. резидент, слн. гегісіепі:; — через німецьке посередництво (н. Кезісіепі) запозичено з французької мови; фр. гезі-сіепі «резидент» походить від лат. гезі-сіепз (род. в. гезісіепііз), дієприкметника від дієслова гезісіеге «сідати; зупинятися, селитися», утвореного з префікса ге- і дієслова зесіеге «сидіти», спорідненого з лит. зесіеіі «сидіти», псл. зесіеіі, укр. сидіти. — СІС2 715; Фасмер III 462; Смирнов 257; Кора-Іігізкі 844; НоІиЬ—Буег 429; РЧДБЕ 620; ХУаІсіе—Но!т. II 507—509. — Див. ще сидіти. — Пор. сесія. резйна «гума; [корок Нед]», резйн-ка, резйновий, [резинбвий] «смолистий» Нед, [різдви] «гумовий» Л, резйнити; — р. болг. резйна, бр. рьізіна; — через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. гезіпе «деревна смола, камедь» походить від лат. гезіпа «тс.», запозиченого, як і гр. рцтіуг] «тс.», з якоїсь неіндоєвропейської мови; припускалося (Егізк II 654; Воізасц 840), що це слово разом з лат. газів «вид сирої смоли» є рефлексом іє. 48 *з(е)геи- «текти». — Фасмер III 462; ГСЗ III 166; Черньїх II 107; КЗСРЯ 387; Преобр. II 195; Горяев 298; Паи-хаї 627. [резовий] «житній» Нед; — результат контамінації слів разовий «просіяний тільки через рідке сито» і [реже-вий] «житній». — Див. ще раз1, реже-вий. резолюція, резолютивний; — р. болг. резолюция, бр. рззалюцьія, п. гехоїифа, ч. гегоіисе, слц. гехоїйсіа, вл. нл. гего1исі]а, м. схв. резолуци/а, слн. гезо1йсі]'а; — запозичення з французької мови; фр. гезоіиііоп походить від лат. гезоїйііо «ослаблення, розв’язання, рішення, постанова», пов’язаного з гєзоіуо «розв’язую, розпускаю, роз’яснюю, виконую», утвореним з префікса ге- і дієслова зоіуо «розв’язую, виконую, вирішую, розгадую». — СІС2 716; Черньїх II 107—108; Фасмер III 462; Смирнов 258; Кораіігізкі 843; НоІиЬ— Буег 420; РЧДБЕ 620; Оаигаї: 627. — Див. ще абсолют, ре-. резон «розумна підстава, доказ», резонер, резонерство, [резднити] «переконувати» Нед, резонерствувати, урезонити СУМ, Нед; — р. болг. м. резон, бр. разом, п. гегоп, ч. гехбпаг, вл. гехопа «розум, розсудливість», схв. резон, слн. гегбп; — запозичення з французької мови; фр. гаізоп «розум, інтелект; підстава» походить від лат. га-Ііо (род. в. гаїібпіз) «рахунок; сума; мислення; розум». — СІС2 716; ССРЛЯ 12, 1164; Фасмер III 463; Преобр. II 195; Смирнов 258; 81. \ууг, оЬсусЬ 649; Кораіігізкі 843—844; НоІиЬ—Буег 420; РЧДБЕ 620. — Див. ще рація1. резонанс, резонатор «прилад, де виникає резонанс», резонаторний, резонувати; — р. болг. м. резонанс, бр. рззананс, п. гегопапз, ч. гегопапсе, слц. гехопапсіа, вл. нл. гегопапса, схв. ре-зонанца, резонанци/а, резонанса, ре-сонанци/а, слн. гезопапса; — запозичення з французької мови; фр. гезопап-се «резонанс» походить від лат. гезопап-Ііа «відгомін, відгук», пов’язаного з тезо-
паге «звучати у відповідь, відгукуватися», яке складається з префікса ге- і дієслова зопаге «звучати, подавати звук». — СІС2 716; Фасмер III 463; ССРЛЯ 12, 1165; Смирнов 258; Кораіігізкі 843; НоІиЬ—Еуег 420; РЧДБЕ 620; Оаигаі 627; ЇУаісІе—Ноігп. II 559. — Див. ще соната. — Пор. сонет, сонорний. результат, результант (мат.), результативний-, — р. результат, бр. результат, п. вл. нл. гегиііаі, ч. слц. слн. гегиііаі, болг. м. резултат, схв. резултат; — запозичення з французької мови; фр. гезиііаі походить від лат. гезиііаіит (букв, «те, що відскочило»), пов’язаного з гезиііаге «відскакувати, відбивати», інтенсивною формою до дієслова ГЄ5ІІІГЄ «скакати назад, відскакувати», утвореного за допомогою префікса ге- від дієслова заїїге «стрибати, скакати». — СІС2 716; Акуленко 141; Черньїх II 108; КЗСРЯ 387; 81. умуг. оЬсусЬ 650; НоІиЬ—Еуег 420; РЧДБЕ 621; Оаигаі 628. — Див. ще ре-, сальто. [резуха] (бот.) «неслія волотиста, N68113 рапісиїаіа Оєзу.» Мак; — запозичення з російської мови; р. [резуха] «тс.» пов’язане з резать; назва зумовлена, очевидно, тим, що листки неслії мають зубчасті гострі краї. — Див. ще різати. резюме, резюмувати; — р. болг. резюме, бр. рззюмз, п. гезите, ч. слц. гезите, вл. гегите], м. резиме, схв. резйме, слн. гегіте; — запозичення з французької мови; фр. гезите «резюме, короткий виклад» пов’язане з дієсловом гезитег «резюмувати; підсумовувати», яке походить від лат. гезОтеге «знову брати, відновляти», утвореного з префікса ге- із значенням повторення і дієслова зОтеге «брати, приймати», що виникло з префікса зиЬ- «під-» і дієслова етеге «купувати, придбавати», спорідненого з прус. їті «брати», лит. іїпіі «тс.», псл. ітеіі, укр. мати. — СІС2 716; ССРЛЯ 12, 1172; Кораіігізкі 839—840; Оаигаі 628; АУаІсіе—Ноїгп. II 630. — Див. ще мати2, ре-, суб-. [рей] «перевага; початковий танець розпорядника танців» Нед; — запозичення з польської мови; п. ге] ууосігіс «верховодити; задавати тон; вести перед», ст. ге] «танець», як і вл. ге), нл. геіа, слн. ге] «тс.», походить від нвн. КеіЬеп «хоровод», Кеі^еп «тс.» (свн. геі(д)е, снн. геі(е)), що зводиться до фр. ст. гаіе «танець», яке загальноприйнятої етимології не має. — Вгйскпег 457; 8АУ V 502; Кіиде—Міігка 592. рейвах «метушня, галас; безладно розкидані речі», [ре'в’ях] «тс.» Л, [ра-йвах] «метушня; жаб’ячий крик» Корз, [рейвахувати] «шуміти, буянити, бешкетувати» Нед; — запозичення з польської мови; п. геіу/аск «рейвах, гармидер», [гаі\уасЬ, га]умак, гаіу/аз] «тс.», можливо, через посередництво мови ідиш зводиться до нім. КеііегууасЬе «кінна варта» (8АУ V 504) або до Яеі-Ьеп «хоровод», Кеі^еп «тс.» (Вгйскпег 457). — Шелудько 44; Тгепіоуузка Рог. ]'^г. 1963/5—6, 200; ІЛазгуп Л^г. гіосіг. 52. рейд1 «водний простір поблизу порту»; — р. болг. рейд, бр. рзйд, п. ге]сі, ч. слц. геїсіа, схв. рейд; — запозичено через російське посередництво з голландської мови; гол. геесіе «рейд» походить від снн. геде, геійе (нвн. Реесіе «рейд»), яке первісно означало «місце, біля якого споряджають або споруджують кораблі»; німецькі форми споріднені з дісл. геіді «спорядження корабля», (§)геідг «готовий, простий, ясний», гот. §агаірз «установлений», двн. геііі «готовий» (нвн. Ьегеіі «тс.»), ірл. геісі «рівний», кімр. ґЬ’УУуСІСІ «легкий, вільний». — СІС2 717; Черньїх II 108; Фасмер III 463; Смирнов 258; Преобр. II 195; МасЬек Е8ЛС 511; НоІиЬ—Еуег 414; Ма-ігепаиег 292; Угіез ИЕУ/ 567, АЕУ/ 437; Кіи^е—Міігка 66, 589; КІеіп 1347, 1352. рейд2 «проникнення військових частин у тил ворога; несподівана ревізія», рейдер «військовий корабель, що самостійно знищує морські транспортні засоби противника», рейдовик «учасник
рейду», рейдувати «робити рейд»; — р. болг. рейд, бр. рзйд, п. ч. гаісі, схв. рейд; — запозичено, мабуть, через російське посередництво з англійської мови; англ. гаісі «рейд; наліт, наскок; облава» (дангл. гасі «верхова їзда, подорож; наліт, рейд») пов’язане з дангл. гїсіеп «їхати верхи, катати верхи», спорідненим з двн. гііап «їхати верхи», дірл. гіасіаіт «їду», лтс. гаїсіїї «цькувати, гнати», гр. єріОос; «вісник, слуга». — СІС2 717; ССРЛЯ 12, 1173—1174; Кораіігізкі 816; КІеіп 1297, 1352; Кіи-§е—Міїгка 594. — Пор. рейтар, рй-цар. рейдити — див. райдати. рейка «вузький дерев’яний брусок, дощечка; рельс», прйрейка (тех.) Куз, прирейковий; — бр. рзйка «планка»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. рейка «вузький дерев’яний брусок, дощечка» може бути виведене від рея «рухомий поперечний брус, до якого прив’язують вітрила»; щодо семантичного розвитку пор. р. рельс «рейка», яке походить від англ. гаіі (мн. гаііз) «поперечка, перекладина; брусок». — Див. ще рея. рейкати, рекати — див. райкати. реймент (заст.) «полк, загін; начальствування», рейментар «воєначальник, командувач війська», [лейментар] «тс.», рейментарство «владицтво, панування» Бі, рейментарувати «бути на чолі чогось» Нед; — запозичення з польської мови; п. [ге]‘тепї, геітепї] є результатом фонетичної видозміни слова ге^ітепЕ — Див. ще регімент. рейс; — р. рейс, бр. рейс, п. ге^з, болг. м. рейс «рейс; рейсовий автобус»; — запозичення з німецької мови; н. Кеізе «подорож» (свн. геізе «відхід», двн. геіза «тс.») споріднене з двн. гїзап «підійматися; падати», гот. иггеізап «підійматися», англ. геаг «тс.», гізе «вставати», стел, ристати, ркщж «бігти». — СІС2 717; Фасмер III 463; Черньїх II 108; Преобр. II 204, 230—231; Кіи^е— Міігка 594; КІеіп 1307, 1350. — Див. ще рйскати. рейсфедер (креслярський інструмент); — р. рейсфедер, бр. рейсфедер, п. га]зїес1ег, болг. райсфедер, схв. ра)с-федер; — запозичено, можливо, через російське посередництво з німецької мови; н. Кеірїесіег «рейсфедер» (букв, «перо для креслення») складається з основи дієслова геіреп «креслити» (свн. гїзеп, двн. гїзап, днн. хугіїеп «рвати, писати, малювати»), спорідненого з дангл. \хлгїіап «тс.», лат. гіта «тріщина, щілина», гр. ріур «напилок», та іменника Ресіег «перо» (свн. уесіег(е), двн. їе-сіага), спорідненого з дангл. їедег «тс.», лат. реппа «перо, крило», гр. тгтєрбу «тс.». — СІС2 717; ССРЛЯ 12, 1176; Преобр. II 44; Кораіігізкі 816; РЧДБЕ 608; К1и£е—Міїгка 188, 594; Егізк II 612, 657; Воізасд 821, 841; Таїсіє— Ноїт. II 282, 435. рейсшйна (креслярський інструмент); — р. рейсшйна, бр. рзйсшьїна, п. гаізгупа, болг. райсшина; — запозичено через російське посередництво з німецької мови; н. Кеірзсйіепе «рейсшина» (букв, «лінійка для креслення») складається з основи дієслова геі0еп «креслити» та іменника Зсйіепе «шина». — СІС2 717; ССРЛЯ 12, 1179; Ко-раїігізкі 816; РЧДБЕ 608. — Див. ще рейсфедер, шйна. рейтак — див. райтак. рейтар «солдат найманої кінноти у XVI—XVII ст.» СУМ, Куз, райтар Куз, (заст.) лейтар Г, Бі «тс.», рейтер «невеликий тягарець на коромислі терезів; металевий затискач у картотеці», [рейтарство] «кіннота; вершники» Нед, ст. райтарня «тс.», (заст.) лейтаро-вати «служити в кінноті» Бі; — р. болг. рейтар, бр. рейтар, п. гаДаг, [геДаг], ч. ге]6аг, слц. гаДаг, вл. гаДаг «вершник», нл. геДаг «тс.», слн. гаДаг; — запозичено через польське і російське посередництво з німецької мови; н. Кеі-їег «вершник, кавалерист» пов’язане з дієсловом геіїеп «їздити верхи» (свн. гїіеп, двн. гіїап), спорідненим з дангл. гісіап «тс.». — СІС2 717; Шелудько 44; Коваль 130; Фасмер III 464; ССРЛЯ 12,
1177; Кораіігізкі 816; Вгйскпег 453; Ма-сгіек Е8ЛС 512; НоІиЬ—Буег 414; Кіи-—Міігка 66, 595. — Див. ще рейд2. — Пор. ридван, рйцар. рейти — див. ревтаня. рейтузи «вузькі штани (спочатку для верхової їзди)», [рейтуза] Нед; — р. рейтузьі, бр. рзйтузьі, п. гаДигу, ч. слц. га_)іку «бриджі, рейтузи», болг. рейтузи, схв. ра/тхбзне «бриджі»; — запозичено через польське посередництво з німецької мови; н. Кеіїгіозе «рейтузи, галіфе» утворене з основ дієслова геііеп «їздити верхи» та іменника Нове «штани», спорідненого з англ. Нове «панчохи», дісл. двн. дангл. коза, гот. *Ьива, дат. Нове «тс.», гол. гіооз «водостічна труба». — СІС2 717; Фасмер III 464; ССРЛЯ 12, 1177; Преобр. II 195; 81. \ууг. оЬсусЬ 625; Вгйскпег 453; Кіи-§е—Міігка 318; КІеіп 745. — Див. ще рейд2. — Пор. рейтар. [рек (-бись)] «як, наче, неначе, мов» Нед; — фонетично адаптоване запозичення з польської мови; п. ггекі-Ьуз «можна б сказати» (букв, «сказав би ти») є формою 2-ї ос. умовного способу від дієслова ггес «сказати», спорідненого з укр. ректи (див.). реквієм «твір скорботно-патетичного характеру»; — р. болг. м. ре'квием, бр. рзквіем, п. гек'лїет, ч. слц. гекуіет, схв. реквцем, слн. гекуіет; — запозичення з латинської мови; лат. гечиіет (зн. в. від гедиіез) «спокій, відпочинок, заспокоєння» (початкове слово похоронної молитви) пов’язане з дієсловом гециіезсо «відпочиваю, покоюсь», утвореним з префікса ге- і основи іменника циіев «спокій, відпочинок», спорідненого з гот. Ьеііа «час, дозвілля», ав. вуаїа-«обрадуваний», стел, покои «спокій», укр спокій, спочити. — СІС2 718; 81. 5муг. оЬсусЬ 638; АУаісіе—Ноїт. II 406. — Див. ще покій, почйти. реквізит «необхідні для вистави речі», реквізитор «той, що завідує реквізитом», реквізиція «конфіскація державою майна у власника», реквізувати", — р. болг. м. реквизйт, бр. ржвізіт, п. геку/ігуї, ч. слц. гекуівііа, вл. гекхуігіі, схв. реквизйт, слн. гекуі-хИ; — запозичено через російське і польське посередництво з латинської мови; лат. гециїзїіит «потрібне, необхідне» пов’язане з гедиїгеге «потребувати, вимагати; довідуватися», яке складається з префікса ге- і дієслова Чиаегеге «шукати, вимагати, потребувати; розслідувати». — СІС2 718; ССРЛЯ 12, 1181; Кораіігізкі 830—831; НоІиЬ—Буег 415; РЧДБЕ 621; КІеіп 1331; АУаісіе—НоІт. II 396. — Див. ще інквізиція, ре-. реклама «популяризація товарів, видовищ, послуг», рекламація «скарга; вимога усунути допущені недоліки в товарі», рекламіст, рекламувати; — р. болг. м. схв. реклама, бр. ржлама, п. ч. слц. вл. нл. гекіата, слн. гекіа-та; — запозичено через німецьке посередництво з французької мови; фр. гесіате «реклама», гесіатег «настійно просити, вимагати; протестувати» походить від лат. гесіатаге «голосно викрикувати; голосно заперечувати», утвореного з префікса ге- із значенням повторення, підсилення дії та дієслова сіашаге «кричати, репетувати; оголошувати»; форма рекламація походить від лат. гесіатаііо «голосний крик; протест», пов’язаного з гесіатаге. — СІС2 718; Черньїх II 108; Фасмер III 464; Цьіганенко 395; Горяев 450; Смирнов 259; Кораіігізкі 829; НоІиЬ—Буег 414; Цаигаі 615; 6аті11зсйе§ 747. — Див. ще декламація. [реклик] «піджак» НЗ УжДу 14, [рехлик] «тс.» ВеУг, [реклича] «піджачок» Пр. XI діал. нар.; — слц. гекіїк «нічний піджачок»; — запозичення з угорської мови; уг. гекіі «сорочечка» походить від нім. Кбскеі «спідниця, сорочечка», пов’язаного з Коск «піджак, сюртук, кітель» (пор. болг. рбкля «плаття» того ж походження). — М№ГЕ8г III 372—373; Вагсгі 255; Кпіегза II 731. — Див. ще андарак. рекогносцирувати «розвідувати оборону противника перед боєм», ре-
когноскувати «тс.» Куз, рекогносцировка, рекогносцирувальний; — р. рекогносцйровать, бр. ржагнасцьіра-ваць, п. геко^позко'мас, ч. геко^позко-уаі, слц. геко^позсоуаі’, болг. рекогно-сцйрам, м. рекогносцйра, схв. рекогно-сцйрати, слн. геко^позсігаіі; — запозичено через посередництво російської і польської мов з німецької; н. геко^по-згіегеп походить від лат. гесо§позсеге «пізнавати, згадувати; оглядати», утвореного за допомогою префікса ге- від дієслова со^позсеге «пізнавати, розвідувати; узнавати; розслідувати». — СІС2 719; Фасмер III 465; ССРЛЯ 12, 1185; НоІиЬ—Буег 414. — Див. ще інкогніто, ре-. — Пор. діагноз, прогноз. рекомендація, рекомендований (про кореспонденцію), рекомендувати; — р. болг. рекомендация, бр. рз-камендацьія, п. гекотеп(іас]а, ч. геко-тапсіасе, слц. гекотапдасіа, м. схв. ре-команда.ци]а, слн. гекотапсіасі]а; — запозичене через польське посередництво із середньолатинської мови; слат. гесоттепсіаііо «рекомендація; доручення» походить від гесоттеп(іаґе «рекомендувати», що складається з префікса ге- і дієслова соттапсіаґе < лат. сот-тепсіаге «доручати». — СІС2 719; Черньїх II 108—109; Фасмер III 465; ССРЛЯ 12, 1187; Смирнов 259; Горяев 450; Кораіігізкі 829; НоІиЬ—Буег 414. — Див. ще команда, ре-. рекорд «найвище досягнення», рекордизм, рекордист; — р. болг. м. рекорд, бр. рждрд, п. ч. слц. вл. гекогсі, схв. рекорд, слн. гекогсі; — запозичено через російське посередництво з англійської мови; англ. гесогсі «запис; мемуари; рекорд» (власне, «вікопомний результат») походить від фр. ст. гесог-сіег «згадувати», що зводиться до лат. гесогдагі «тс.», утвореного за допомогою префікса ге- від іменника сог, сог-біз «серце; душа», спорідненого з гр. харбіа «серце», лит. зігсГіз «тс.», псл. *зь[(іьсе, укр. с^рце. — СІС2 719; Фасмер III 465; Черньїх II 109; Преобр. II 278—279; 51. ^уг. оЬсусЬ 637; НоІиЬ— Буег 414; КІеіп 1312; Оаигаі 616; ЇУаісіе—НоГт. І 271—272. — Див. ще ре-, серце1. рекордсмен «людина, яка встановила рекорд», рекордсменство; — р. рекордсмен, бр. ржардсмен, ч. слц. гекопітап; — через російське посередництво запозичено з англійської мови; англ. гесогсізтап «рекордсмен» утворене з іменників гесопі «рекорд; запис; мемуари» і тап «людина, чоловік». — СІС2 719; ССРЛЯ 12, 1192; НоІиЬ— Буег 415. — Див. ще гетьман, рекорд. рекрут «новобранець у дореволюційний час», [рекрутація] «рекрутський набір» Нед, рекрутство, рекрутчина, рекрутувати «вербувати у рекрути»; — р. рекрут, бр. рекрут, п. ч. вл. гекгиі, болг. рекрут, схв. рекрут, слн. гекгйі; — запозичено через польське та російське посередництво з німецької мови; н. йекгйі «рекрут» походить від фр. *гесгиіе, гесгие «новобранець; рекрутський набір; новий член (партії, товариства)», пов’язаного з ге-сгоїіге «зростати, збільшуватися», утвореним за допомогою префікса ге- від дієслова сгоїіге «рости, збільшуватися», яке походить від лат. сгбзсеге «рости», спорідненого з гр. хортиці «годую досита», лит. зегіі «годувати», можливо, також гр. хбрвис «скирта хліба», псл. *кегсіа «череда». — Фасмер III 465; ССРЛЯ 12, 1194; Преобр. І 600, II 195; Горяев 298; Вгйскпег 457; 51. ^уг. оЬсурЬ 637; НоІиЬ—Буег 415; МасЬек Е5ЛС 512; АМаИе—Ноїт. І 288—289; Етоиі—М.еі11еі І 150; Воізася 495. — Див. ще ре-, череда1. — Пор. некрут. ректй «говорити», [речй, речу вати] «тс.» Нед, [рочйтися] «давати обітницю», [ре'калої «той, що дає прізвиська іншим» Бі, [р^кло] «прізвисько; прозвання; гасло» Бі, [рекун] «промовець» Нед, речене'ць «строк», [речй-нець] «тс.» Нед, речення, речення «вислів», речник «поборник; оратор; [повірений Нед]», [речник] «адвокат, заступ
ник у справах» Пі, [речнйцтво] «адвокатура; заступництво в справах» Нед, [речня] «вислів, судження; вирок, присуд» Нед, [рік] «зойк» Л, річ «мова, розмова, міркування», [рочня] «оракул» Нед, речистий «говіркий», [речнйс-тий] «тс.», [речнйцький] «ораторський, адвокатський», [річний] «балакучий» Нед, [річнйстий] «красномовний», [врі-кати] «дорікати» Ж, [врбки] «пристріт, уроки» Ж, відрікати «відповідати», від-ректй, дорікати «докоряти», доректй, дорікнути, зрікатися «відмовлятися», зректйся, [зорчй] «скажи» Ж, зурбчи-ти «наврочити», [зарікати] «заклинати, клясти, просити», зарікатися «закаюватися, заклястися», заректися, [зареч] (заст.) «постскриптум, епілог» Пі, зарік «обіцянка», [зарічки] «зарік» Ж, зарок «тс.», [заріканий] «який дав зарік», [зарічаний] «непокірливий, сварливий», [зарічливий] «який зарікся від чогось» Ж, нарікати «скаржитися», наректи «назвати», [нарекбвати] (заст.) «називати» Пі, [наречи] «наректи», [навректй] «наврочити», [набракувати] «тс.», наврбчити, наврбки «пристріт», наврочлйвий Ж, наречена «молода», наречений «жених», наречення «присвоєння імені», наріччя, [нарічб-вість] «діалектна особливість» Ж, [на-бдрік] «у відповідь» Она, [нерічйвий] «некрасномовний, недорікуватий» Ж, [невйречений] «невисловлений» Ж, недоріка «людина з дефектом мови», [не-дбріч] «безглуздя, абсурд» Ж, недорікий «який має дефект мови», недорікуватий «тс.», [недорічйвий] «безглуздий, абсурдний» Ж, [недорічний] «непридатний» Ж, [нездоречі] «ні до чого» Ж, обректй, обрікати «обіцяти; прирікати», [обречй] «урочисто обіцяти; присвятити; вказати» Ж, [обрікувати] «докоряти закидати» Ж, [обрікуватися] «заповідати» НЗ УжДУ 16, [оброч-никувати] «виконувати обітницю», обрік «обітниця», [обріка] «тс.», [обрбч-ник] «той, що дав обітницю зробити щось для спокутування гріха», [бдрік] «заперечення; відмова» Куз, [перерік] «суперечка», [пере'річка] «тс.» Нед, порікувати «ремствувати», [пбрекло] «прізвисько; прізвище», [порік] «ремство» Пі, порікування «ремство, нарікання», приректи, прирікати, прире'-чення, приречений, приурочити, при-урбчений, [прорекати] «прорікати; з похвалою згадувати» Нед, проректи, прорікати, пророчити, пророкувати, проречення «прорікання», [прорік] «пророк», прорікання «пророкування», пророк, пророцтво, пророчення, прорб-чество, прорбчиця, [прорбчня] «оракул» Нед, проре'чистий «красномовний», прорбцький «пророчий», [прорб-чеський] «пророчий» Нед, прорбчий, уректи «наврочити; [докорити, дорек-ти]», урікати «тс.», [уречи] «докорити; наврочити Г; висловити ВеЛ», [уректися] «почутися; здатися», [урочйти] «заворожити, зачарувати» Нед, уречен-ня «уроки», урок «завдання; навчальне заняття», уроки «пристріт», [урбчйна] «пристріт» Г, Нед, [урочища] (збільш, від уроки), [уреклйвий] «здатний наврочити; якого можна наврочити», уріч-лйвий, [урічний] «тс.», [урочий] «чудовий, чарівний, принадний; здатний докоряти Шейк», урочний «встановлений; умовлений, визначений»; — р. из-рекать «урочисто вимовляти, висловлюватися», [рекать] «говорити, мовити, промовляти», бр. прадракаць «передрікати», др. речи «говорити, сказати», п. ггес «сказати», ч. псі, слц. гіесі" «тс.», вл. Г]‘ес «говорити, сказати», нл. г]ас «тс.», полаб. гісі, гісаї «казати», болг. река. «скажу», м. рече «каже», схв. реіїи «сказати», слн. гесі «тс.», стел, решти, рєкж «тс.»; — псл. *гек!і (з чергуванням голосних гьк- : гек- : гок-); — споріднене з гот. гаЬп]ап «рахувати», га§іп «рада, рішення, постанова», §агеЬзп8 «призначення, визначення», дінд. гасауаіі «упорядковує, виготовляє, складає, готує», гасапат, гаса-па «порядок, розпорядження», тох. А таке «слово», В гекі «тс.», іє. *гек- «розташовувати»; думка про зв’язок із звуконаслідувальними формами лит. г&кіі
«кричати», гекаиіі «кричати, горлати, репетувати», лтс. гекі «ревіти, ричати», дірл. геітт «крик», лат. гассаге «ричати (про тигра)» (Фасмер III 465—466; БсЬизіег-Бе^с 1222; Таїсіє—Ноїт. II 414) з погляду фонетики викликає заперечення. — Черньїх II 109; Преобр. II 199—201; Горяев 308; Вгйскпег 474; Оіг^Ьзкі БР 8 (1960), 284; МасЬек Е8ЛС 531—532; Стоянов 81—83; Младенов 559; Бкок III 120—122; 2и-рИга ОС 136; Тогр 335; Тгаиітапп 243; МйЬІ.—Епсіг. III 519; Маігепаиег БЕ 17, 171; БІЬІепЬеск 242; Меіііеі М8Б 14, 333; В8Е 20/1, 31; Рокоту 863. — Пор. рік, річ1, строк. ректор «керівник вищого учбового закладу», ректорат, ректорство, ректорувати-, — р. болг. м. ректор, бр. ректар, п. ч. слц. вл. гекіог, схв. ректор, слн. гекіог; — запозичене через польське посередництво з латинської мови; лат. гесіог «керівник, правитель, управитель» пов’язане з ге§о «керую, направляю, встановлюю; даю настанови». — СІС2 720; Фасмер III 465; Черньїх II 109; Смирнов 260; Горяев 450; РЧДБЕ 623; Кораіігізкі 830; НоІиЬ— Еуег 415; Таїсіє—Ноїт. II 424, 426. — Див. ще регент. [рел] (бот.) «модрина, Еагіх Мііі.» Нед; — результат метатези і скорочення запозиченого нім. БагсЬе «тс.», що походить від лат. Іагіх «модрина», яке є, очевидно, галльським запозиченням, спорідненим з гр. 56ро «дерево; брус; спис», псл. *сіегуо, укр. дерево. — Кіи-§е—Міігка 423; Таїсіє—Ноїт. І 765. — Див. ще дерево. реле «пристрій, який замикає або розмикає електричне коло», релейний; — р. болг. реле', бр. роле', п. геїаіз «реле; (заст.) поштова станція, на якій міняють коней», ч. геїе «реле», слц. ге-1е, вл. геїаіз, м. реле) «тс.», схв. реле] «реле; заміна коней; станція, на якій чекають свіжі коні для заміни», слн. геїе «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. геїаіз «реле; змінні перекладні коні; пункт перевантаження, 54 перепрягання» пов’язане з дієсловом геїауег «змінювати; перепрягати», утвореним за допомогою префікса ге- від фр. ст. Іаіег «залишати», яке зводиться до гал. *1১аге, спорідненого з лат. 1а-хаге «ослабляти, відпускати», гр. Лауа-ро<; «слабкий, чахлий», двн. зіаіі «слабкий, в’ялий» і далі, можливо, псл. 1а§о-сіа «порядок», укр. лагода (Вегп. І 684; Фасмер II 446). — СІС2 721; ССРЛЯ 12, 1198; НоІиЬ—Еуег 415; РЧДБЕ 623—624; Оаигаї 426, 621; багпіП-зсЬе§ 309, 760; Таїсіє—Ноіш. І 758— 759; КІеіп 1455. — Пор. лагода. [релі] (мн.) «гойдалка», [ре'ля] (одн.), орелі (мн.), ореля, орель «тс.»; — р. [рели, релья] «тс.», Ірель] «поперечка; козла; гребінь; гряда; шибениця; жердина»; — неясне; можливо, псл. *гьс!1ь, споріднене з лит. агсіаз «жердина»; інші припущення ще менш обгрунтовані. — Фасмер III 466. релігія, релігійний; — р. болг. ре-лйгия, бр. релігія, п. геїі^іа, ч. геїі^іоз-пі «релігійний», слц. геїі^іа, м. рели-ги]а, схв. релйги)а, слн. геІГ^Ца; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. геїі^іо «благочестя; побожність; святість; богослужіння» услід за Цицероном виводиться від *ге1і£еге «знову збирати; вернутися до попередньої спроби», похідного від 1е§о (1е§еге) «збираю», спорідненого з гр. Лєусо «тс.» (Булахов-ський Нариси 173—174; Бенвенист 394—398; АУаІсІе—Ноїт. І 352); менш обґрунтоване давнє зіставлення (Черньїх II 109; Кораіігізкі 831) з ге1і§аге «зв’язувати», що складається з префікса ге- і дієслова 1і§аге «зв’язувати, з’єднувати», спорідненого з укр. злигатися, налигати. — СІС2 724; Фасмер III 466; Преобр. II 195; НоІиЬ—Ьуег 415. — Див. ще легальний. реліквія «предмет релігійного поклоніння; річ, дорога як пам’ять про минуле»; — р. болг. релйквия, бр. реліквія, п. геїік^іа «реліквія; мощі», ч. слц. геїікуіе (мн.), м. реликвиум, схв. ре-лйкви]а, слн. геїїкуца «тс.»; — через
російське і польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. геїі-циіае «залишки, спадщина» пов’язане з дієсловом геїіпциеге «залишати», утвореним з префікса ге- і дієслова Ііпциеге «залишати, покидати», спорідненого з гр. Лєітгоо «залишати, покидати», вірм. Ік’апет «залишати», дінд. гіпакіі «залишає», ав. гаехпаЬ- «спадщина», гот. Іеі-Ьа «позика», двн. ІТЬап «давати в борг, позичати», ірл. Іеісіт, Іесіпт «кидаю», лит. Гікіі «залишатися», стел, отл'ккт» «залишок». — СІС2 721; ССРЛЯ 12, 1200; Кораіігізкі 832; НоІиЬ—Буег 413; УМаІсіе—Ноіт. І 808—809; Ргізк II 100; Воізасц 566. — Див. ще ре-. — Пор. релікт. релікт «пережиток давніх епох»; — р. болг. м. релйкт, бр. рзлікт, п. ч. слц. вл. геїій, схв. релйкт, слн. геїїкі; — запозичено через німецьке посередництво (н. йеіїкі) з латинської мови; лат. геїісіипт «залишок» пов’язане з дієсловом геїіпциеге «залишати, покидати; кидати». — СІС2 721; ССРЛЯ 12, 1200; РЧДБЕ 624; Кораіігізкі 832; Но-ІиЬ—Буег 416. — Див. ще реліквія. — Пор. еліпс. рельєф «сукупність нерівностей земної поверхні; скульптурне зображення на площині»; — р. рельєф, бр. рзльеф, п. вл. нл. геїіеГ, ч. слц. слн. геїіеі, болг. релеф, м. рел]еф, схв. ре-леф; — запозичення з французької мови; фр. геїіеГ «рельєф, опуклість» пов’язане з гєієуєг «підняти, піднести», яке походить від лат. геїеуаге «підіймати», утвореного за допомогою префікса ге-від дієслова Іеуаге «тс.». — СІС2 721; Черньїх II 109—110; РЧДБЕ 624; Кора-Іігізкі 831; НоІиЬ—Буег 415; Оаигаі 621. — Див. ще левенець, легкий, ре-. рельс «рейка», рельса «тс.»; — р. рельс, п. геїз, болг. м. релеа; — запозичено через російське посередництво з англійської мови; англ. гаііз є формою множини від гаіі «рейка; залізнична колія; поперечка, штаба, брусок», яке походить від фр. ст. геіііе «штаба; плитка, брусок», що зводиться до лат. ге^иіа «брусок, планка; лінійка»; англ. гаііз було сприйнято при запозиченні в російську мову (1836 р.) як форма однини. — Фасмер III 467; КЗСРЯ 388; Черньїх II 110; Преобр. II 196; Грот Фил. раз. II 508; 8ЛР 7, 915; Кірагзку 2Г8ІРН 24/2, 250; Оаигаі 608; КІеіп 1297. — Див. ще регула. [реля] «ліра», [рйля Г, Нед, рилля Нед, рйллі тж] «тс.», [рйльник] «лірник» Нед; — результат видозміни назви ліра (див.). релятивний «відносний», релятивізм, релятивіст; — р. релятивний, бр. рзлятйуни, п. геїаїухмпу, ч. геїа-ііупї, слц. геїаіїупу, вл. геїаіпупу, болг. м. релатйвен, схв. релатйван, слн. геїаііуеп; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. геїаііу «релятивний», фр. геїаіії, англ. геїаііуе «тс.» походять від слат. геїаііуиз «відносний», пов’язаного з геїаііо «несіння назад; повідомлення; передача; відношення», похідним від дієприкметника геїаіит, утвореного з префікса ге- і дієприкметника Іаіит (<*БІ9Іот) від дієслова іоі-1о «піднімаю», спорідненого з гр. тАруси «терпіти, переносити», ауатєЛЛсо «піднімаюсь», дінд. іиіауаїі «піднімає, зважує», гот. риіап «переносити, терпіти», нвн. биШеп «тс.». — СІС2 721; ССРЛЯ 12, 1205; Кораіігізкі 831; НоІиЬ—Буег 415; Оаигаі 621; КІеіп 1323; Таїсіє— Ноїт. І 772, II 688. — Див. ще ре-. — Пор. реляція, толерантний. реляція «донесення»; — р. болг. реляция, бр. рзляция, п. ге1ас]а «реляція; стосунок; звіт; повідомлення», ч. геїасе «тс.», сдц. геїасіа «радіопередача; масштаб; відношення», вл. геІасЦа, м. релаци]а «лінія сполучення; відношення», схв. релаци]'а «відношення, співвідношення, зв’язок; ділянка», слн. ге1асі]а «реляція»; — через польське і російське посередництво зводиться до лат. геїаііо «несіння назад; повідомлення, доповідь; донесення; передача; відношення». — СІС2 721; Фасмер III 467; Смирнов 260. — Див. ще релятйв-ний.
реманент «інвентар»; — п. гепта-пепі «лишок, залишок», схв. реманен-ци]'а «тс.»; — запозичено з латинської мови, очевидно, через посередництво польських діалектів, у яких відбувся розвиток значення «залишок» > «інвентар» (власне, все, що залишалося в давні часи після збору врожаю і сплати податків); лат. гептапепз (род. в. ге-тапепііз) пов’язане з дієсловом гета-пеге «залишатися, зберігатися», утвореним за допомогою префікса ге- від дієслова тапеге «залишатися; тривати; чекати». — Кораіігізкі 832; НоІиЬ— Буег 416; АУаІсІе—НоГпт. II 26. — Див. ще перманент. ремарка «примітка»; — р. болг. ремарка, бр. ремарка, п. гетагка, ч. слц. гетагцие, схв. ремарка; — запозичення з французької мови; фр. гетагцие «зауваження; примітка, позначка» утворене від дієслова гетагциег «знову мітити, робити позначку; зауважувати», що складається з префікса ге- і дієслова тагциег «відзначати; мітити, таврувати». — СІС2 722; ССРЛЯ 12, 1206; РЧДБЕ 624; Оаигаі 461, 621. — Див. ще марка1, ре-. — Пор. контрамарка. [ремгати] «шептати» Г, Она; — очевидно, афективне утворення. ремегати, ремезати — див. руме-гати. ремез (орн.) «Кептіг репсіиііпиз Б.», [ремеза, ремезик, ремезин, ремезь, ремезьдх, ремен, реміз] «тс.» Нед, Шарл; — р. ремез, бр. рзмез, п. гетіг, [гетізг], ч. [гетїгек], вл. [гатизка] «тс.»; — загальноприйнятої етимології не має; виводиться, як запозичення, від нвн. йіесітеізе «ремез», що виникло на основі слів йіесі «болотиста місцевість; комиш» і Меізе «синиця» (СІС2 722; Булаховський Вибр. пр. III 288; Фасмер III 467; Преобр. II 196), або від нвн. йоЬггпеізе «ремез» з компонентом йоЬг «комиш» (МасЬек Е8ЛС 512); вважається також власне слов’янською назвою, пов’язаною з ремесло (пор. п. [ггетіезпісгек] «ремез»; пор. також укр. [ремезувати] «міцно щось зробити»), причому назва мотивується вмінням ремеза будувати гнізда особливого характеру (Черньїх II 110; Вгйскпег 457). [ремезувати] «міцно щось зробити», [ремезоватися] «дуже ретельно одягатися, розкішно вбиратися» Нед, [ремізувати] «щось майстерно виконати» Нед, [времізувати] «тс.» тж, [уре-мезувати] «міцно зв’язати або зшити», [уременити] «міцно зробити»; — р. [ремезйть] «метушитися, квапитися, вертітися»; — очевидно, пов’язане з ремесло, ремісник (пор. др. ремез «?»: «Ремези храмьі сделають вьі» Срезн., с.-цсл. ремезкство «ремесло»), — Фасмер III 467. — Див. ще ремесло. Гіемена — див. рама*. рементйна] «відбування панщини» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з реймент «полк, загін, начальствування»; в такому разі первісне *реймен-тина повинно було означати трудову повинність на користь війська. — Пор. реймент. ремесло «дрібне ручне виробництво; [зібрання знарядь для якогось ви-юбництва]», [ремествд] СУМ, Нед, реміслб] Нед, [ремеснйк] «ремісник» Дед, ремісник «дрібний виробник; [знаряддя Шух]», [ремеснйцтво] «ремісництво» Нед, ремісництво, [ремісни(ч)-чук] «підмайстер» Нед, [ремесний] «ре-месловий» Нед, ремісничий, ремест-вувати, ремісникувати, по-реміснй-цьки, по-ремісницькому; — р. ремесло, бр. рамяствб, др. ремьство, ре-мество «мистецтво, ремесло», ремень-ство «мистецтво», п. ггептіозіо, ч. ге-ГПЄ5ІО, СЛЦ. гетезіо, ВЛ. НЛ. Г]ет]Є5ІО (з ч.), стел, ремество; — не зовсім ясне; очевидно, споріднене З ЛТС. ГЄПТЄ5І5 «ремісник, тесля», гетікіз «тс.», лит. ст. гетезаз «ремісник», гетезіаз «ремесло», лит. геггіїі «підпирати», гаггіїіз «підпора», гатіуіі «ударяти (з силою), рубати», гаптсіаз «рубець, шрам», прус, готезіие «сокира», дангл. гетіап «полагодити, відновити»; заслуговує на увагу припущення про зв’язок з іє.
*гет- «спокій, мир», оскільки, можливо, вважалося, що ремесло — це заняття мирне на протилежність військовому (НоІиЬ—Буег 428; МасЬек Е8ЛС 530; НоІиЬ—Кор. 322); в такому разі спорідненими є також лит. гітіі «заспокоюватися», готйз «спокій», гот. гі-гпіз «спокій, тиша», гр. лрєцєсо «залишатися в спокої, бути спокійним», дінд. гаптаіе «є спокійним, відпочиває, радіє», ав. гат- «бути в стані спокою», гатап- «спокій, мир». — Фасмер III 468—469; Черньїх II 110—111; КЗСРЯ 388; Преобр. II 197; Вгйскпег 475; 8сЬи5Їег-8е\мс 1226; Варбот Зтимоло-гия 1972, 54—55; МйЬІ.—Епйг. III 476, 509; Егізк І 643; Воізасц 328. ремигати, ремиґати, ремидати — див. румегати. ремінісценція «невиразний спогад; відгомін у творі мотивів іншого автора»; — р. болг. реминисценция, бр. рзмінісцзнцьія, п. гетіпІ5сепс]'а, ч. гетіпізсепсе, слц. гетіпізсепсіа, вл. ге-тіпізсепса, м. реминисценци/а, схв. ре-минисценци]а, слн. гетіпізсепса; — запозичення з новолатинської мови; нлат. гетіпізсепїіа «спогад» походить від лат. гетіпізсог «пригадувати, обдумувати», утвореного з префікса ге- і основи дієслова тетіпі «я запам’ятав», спорідненого з гр. іаєцоуа «тс.», лит. тіпеіі «згадувати; пам’ятати», псл. ть-пеіі «думати, вважати», роптьпііі «пам’ятати», укр. пам’ять, [мнйти]. — СІС2 722; ССРЛЯ 12, 1213; Кораіігізкі 832; НоІиЬ—Еуег 416; РЧДБЕ 624; ХУаісіе—Ноїпт. II 65—67; Егізк II 160— 161; Воізасц 625—626; Егаепкеї 455— 456. — Див. ще мнйти, пам’ять, ре-. ремінь СУМ, Г, [ременар] «лимар», [ременець] «шнурок, тасьма» Нед, [ре-ме'ник] «ремінчик», [ременйна] «простий шкіряний пояс» Нед, [ременнак] «ремінний батіг», [ременниця] «шкіряна оболонка» Нед, [ременяк] «ремінь до черевиків» Нед, [ремень] «вичинена шкіра» Бі, [ремйчко] «шнурок» Нед, [ре'мін] «ремінь» ВеБ, [ремінйна] «тс.» ВеБ, ремінець «невеликий або вузький ремінь; стрічковий черв’як», ремінник СУМ, Нед, [ремінникар] «виготовлювач шнурків» Нед, [ремінниця] «збруя для коней» ВеБ, реміння, ремінячка, реміняччя, [ремічко] «шнурок» Нед, [ременний] «шкіряний» Ба, ремінний; — р. ремень, бр. рзмень, др. ремень «смуга шкіри; ремінь; зав’язка; ремінний батіг», п. ггептіегі, ч. гептеп, слц. гетегі «ремінь; шкіра», вл. нл. гіет]егі, болг. ремі>к, м. ремен, схв. ремен, ремик, слн. гетеп, іегтеп, стел, ремень; — псл. *гету (род. в. гетепе), утворене за допомогою суфікса -теп (як стел, камьі : камене) від основи ге-; — загальноприйнятої етимології не має; очевидно, споріднене з лат. аггпа «зброя; знаряддя; щит», агтепіит «велика худоба, череда», гр. йраріохсо «кладу щільно; змикаю; готую», арцб^ «зв’язок, скріпа», стел, гаркать, укр. ярмо; зіставляється також (Бернштейн Очерк 1974, 174; Уаіііапі Ог. сотр. І 210) з лит. гетіі «підтримувати, підпирати», гїтїі «заспокоюватися»; наявність старослов’янської форми і архаїчність словотвору спростовують твердження (Вгйскпег 475; Мікі. Е\У 275; Кірагзку ОЬО 262) про германське походження (двн. гішпо «ремінь», свн. гіепте, нвн. Кіептеп «тс.»); докази про спорідненість із зазначеними^ германськими формами (МасЬек Е8ЛС 530; НоІиЬ—Ьуег 428) викликають сумнів (пор. К1и§е—Міігка 599); припущення про спорідненість з гр. рацуо^ «терен» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 189) не знайшло підтримки (Воі-засц 834). — Фасмер III 468; Черньїх II 110; КЗСРЯ 388; Преобр. II 196; Но-ІиЬ—Кор. 322; 8сЬизіег-8е'лю 1225— 1226; 8кок III 127; ЗресЬі 149. — Див. ще ярмо. — Пор. рамінь. [ремне] «час» Нед; — результат спрощення форми *времне (врем’я) «тс.». — Див. ще верем’я, врем’я. [ремня] «гривня» Нед; — результат діалектної видозміни назви гривня ([грймня]) (див.). ремонт «лагодження; підсаджування молодих рослин замість загиблих;
заміщення сільськогосподарських тварин для відтворення стада; поповнення поголів’я коней (у війську)», ремонтер, ремонтник, [ремунда] «кавалерійська кобила» О, ремонтувати; — р. болг. ремонт, бр. рамбнт, п. слц. ге-птопі, ч. гетопіа (військ.) «молодий не-дресирований кінь», м. ремонт, схв. ремонт, слн. гетбпі; — запозичення з французької мови; фр. гетопіе «заміна, повторне спорядження коней; ремонт» пов’язане з гетопіег «поповнити, забезпечити; знову піднятися; знову віднести нагору», утвореним за допомогою префікса ге- від дієслова птопіег «підніматися; їздити верхи; збирати, складати, монтувати, налагоджувати». — СІС2 722; Фасмер III 469; Черньїх II 111; Цьіганенко 396; Горяев 450; Смирнов 260; НоІиЬ—Буег 416; РЧДБЕ 624; Оаигаї 484. — Див. ще монтувати. [ремсати] «плакати, рюмати»; — результат контамінації слів ремст «незадоволення» і рюмсати. — Див. ще ремст, рум*. [ремст] «незадоволення», [ремсть] «тс.», ремство «нарікання, скарга», [ремстйвий] «буркотливий», [ремсти-ти\ «нарікати, бути незадоволеним», ремствувати «нарікати» СУМ, Нед; — р. [ремство] «ненависть, злість, досада, злопам’ятність»; — не зовсім ясне; можливо, споріднене З ЛИТ. 8Ц5ІГЄҐГЙІ «зштовхнутися, схопитися, стинатися», зизігатзіуіі «тс.». — Фасмер III 469; Куркина Зтимология 1971, 76; МікІ. ЕУ/ 275; Маігепаиег ЬЕ 16, 181. [ремство] «ревнощі» Нед; — результат контамінації слів ревнощі і ремство «нарікання». — Див. ще ревний, ремст. Рената (жіноче ім’я); — р. Рената, Ренат (чоловіче ім’я), бр. Рената, п. Кепаіа, Кепаі, ч. слц. Кепаіа, Кепаі, болг. Рената, Ренета, м. Рената, схв. Рената, Ренат, слн. Кепаіа; — запозичення з латинської мови; лат. Кепаіиз, Кепаіа утворені на основі дієприкметника гепаіиз «відродже ний», пов’язаного з дієсловом гепазсог «знову народжуюся, відроджуюся», утвореним за допомогою префікса ге-«знову» від дієслова пазсог «народжуюся»; осмислюється також як складно-скорочене утворення з початкових частин слів революція, наука, труд. — Вл. імена 156; Петровский 188; Спр. личн. имен 442, 519. — Див. ще натура, наука, ре-, революція, труд*. [ренделя] «м’яка, пухка нива» Нед; — неясне; — можливо, пов’язане з п. г^бгіпа «вивітрілий мертель, який створює дуже родючий ґрунт», г^сігіппу (§гипі) «тучний, мулистий», які, в свою чергу, зіставляються зі схв. руди-на «рівне поле; луг, лужок», руда «густа, кучерява шерсть; кучеряве волосся», рудица «шерстинка», рудити косу «завивати кучері» (Вгйскпег 458); дальші зв’язки і глибша етимологія непевні. — Реіегззоп АГБІРЬ 36, 142. [ренджйтло] «зад»; — неясне. [рендзувати] «розмовляти» Нед, [риндзювати] «згадувати» ВеУг; — неясне; можливо, пов’язане з другою частиною виразу тйнди-рйнди (пор.). ренегат «відступник», ренегатство, ренегатствувати; — р. болг. м. ренегат, бр. ренегат, п. вл. нл. гепе-§аі, ч. слц. слн. гепе^аі, схв. ренегат; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Кепе^аі, фр. гепе^аі, англ. ге-пе^асіе походять від слат. гепе^аіиз (іт. гіппе^аіо «знедолений; ренегат, відступник»), пов’язаного з лат. гепе^аге «заперечувати», утвореним за допомогою префікса ге- від дієслова печате «давати негативну відповідь; відмовляти». — СІС2 722; Фасмер III 469—470; Кора-Іігізкі 833; НоІиЬ—Буег 416; РЧДБЕ 625; Ваііізіі—АІеззіо 3257—3258; Оаи-гаі 623; К1и§е—Міігка 596; КІеіп 1326—1327. — Див. ще негатив, ре-. ренесанс «епоха Відродження»; — р. болг. м. ренессанс, бр. ренесанс, п. гепезапз, ч. гепезапсе, слц. гепезапсіа, вл. гепезапса, схв. ренесанса, слн. ге-пезапза; — запозичення з французької мови; фр. гепаіззапсе «відродження» по-
в’язане з дієсловом гепайге «відроджуватися», утвореним за допомогою префікса ге- із значенням відновлення від дієслова паїїге «народжуватися», яке через нар.-лат. *пазсеге зводиться до лат. пазсі «тс.». — СІС2 722; ССРЛЯ 12, 1217; Кораіігізкі 833; НоІиЬ—Еуег 416; Оаигаї 495, 623; ДУаІсІе—Ноіпт. II 144. — Див. ще натура. — Пор. наївний, Наталія, нація. ренет, ренета — див. ранет. реній (хімічний елемент); — р. болг. ре'ний, бр. рзній, п. геп, ч. гЬе-піит, слц. гепіит, схв. ренй], слн. гепі]; — назва новолатинського характеру; нлат. ггіепіит утворено в 1922 р. від йііепиз «Рейн» на честь Рейнської провінції. — СІС2 723; Волков 91; УРЕ 12, 206; Фигуровский 107—108. ренклод (сорт сливи); — р. болг. ренклод, бр. рзнклбд, п. гепкіосіа, ч. слн. гепкіосіа, схв. ренклбда «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. геіпе-сіаисіе «тс.» походить від сполучення (ргипез сіє 1а) геіпе Сіаисіе «(сливи) королеви Клавдії» (дружини короля Франції Франсуа І, померла 1524 р.); фр. геіпе «королева» зводиться до лат. ге§їпа «цариця». — СІС2 723; БСЗ 36, 363; ТСБМ IV 758; 51. ^уг. оЬсусЬ 640; НоІиЬ—Буег 416; РЧДБЕ 625; Оаигаі 620. — Див. ще Клавдій, регент, Регіна. [ренське] «рейнське вино, рейнвейн», ст. рьінского (1591); — р. ренское, бр. рзйнскае; — запозичення з польської мови; п. гегізке ('липо) «рейнвейн» є неточною калькою нім. ЙЬеіп^еіп «рейнське вино», утвореного з назви річки ЙЬеіп «Рейн» та іменника АУеіп «вино». — Шелудько 44; Фасмер III 470; Вгйскпег 457. рента «дохід з капіталу, землі або майна», рентабельний, рентний-, — р. болг. м. рента, бр. рзнта, п. ч. слц. вл. нл. гепїа, схв. рента, слн. гепіа; — запозичено через німецьке посередництво (н. Кеніє «рента; прибуток; пенсія») з французької мови; фр. гепіе «рента, щорічний дохід, прибуток» че рез нар.-лат. *гепсійа зводиться до лат. гесісійа, пов’язаного з дієсловом гесісіеге «віддавати назад, повертати, платити», утвореним за допомогою префікса ге-(гесі-) від дієслова бате «давати, дарувати; платити», спорідненого з гр. бібсоці «даю», дінд. сіасіаіі «дає», псл. сіаіі, укр. дати; форма рентабельний походить від фр. гепіаЬІе або н. гепіаЬеІ того ж походження. — СІС2 723; Фасмер III 470; ССРЛЯ 12, 1219—1220; Кораіігізкі 834; НоІиЬ—Буег 417; РЧДБЕ 625; Кіи^е—Міїгка 596—597; Оаигаі 624; АУакіе—Ноїпт. І 360—362. — Див. ще дати, ре-. рентген «рентгенівське проміння; одиниця дози цього проміння»; — р. рентген, бр. рзнтген, п. ч. гепі^еп, слц. гбпі£еп, болг. м. рентген, схв. рендген, слн. гепі^еп; — назва, дана на честь німецького фізика В.К. Рентгена (Кбпі£еп), який у 1895 р. відкрив х-проміння, потім назване його ім’ям. — СІС2 723; УРЕ 12, 208; ССРЛЯ 12, 1220; Кораіігізкі 834; НоІиЬ—Еуег 417; РЧДБЕ 625. [реньгорт] «попруга», ст. ранкгор-та (1679); — запозичення з польської мови; п. [гуп^огі, гупкогі] «тс.» походить від нім. Кїп££игі «тс.», утвореного з іменників Кіп§ «круг, коло» і Сигї «попруга; пояс», спорідненого з двн. §игіап, §игіеп, гот. Ьі§аіґ(іап «оточувати», иї^аіпіап «тс.», дангл. §угс1ап (англ. £іпі) «оточувати, облягати», дісл. ^ргд, §агдг «замикання, огорожа», лит. §аг-Заз «загородка, стійло», псл. *§огс1'ь, укр. город. — Шелудько 44; КісЬЬагсІі 94; К1и§е—Міігка 277; КІеіп 657, 1760. — Див. ще город, ринок. [ренькїв] (у виразі: [р. піднести на кого] «накинутися на кого зі злістю») Нед; — пов’язане з вднькир «тс.» (див.). реостат «прилад для регулювання напруги в електричному колі»; — р. болг. реостат, бр. рзастат, п. ч. слц. вл. геозіаї, схв. реостат, слн. геозіаі; — запозичення із західноєвропейських мов; н. КЬеозіаі, фр. геозіаБ англ.
гЬеозїа! утворено на основі гр. рєсо «течу», спорідненого з дінд. згауаїі «тече», лит. згауа «потік», псл. *зґи]а «тс.», укр. струя, острів, і сттатбс; «стоячий, нерухомий», пов’язаного з їотгщі «стою, ставлю», спорідненим з лат. зїо «стою», зіаіиз «встановлений, призначений», псл. зіаїі, укр. стати. — СІС2 724; ССРЛЯ 12, 1223; 81. ^уг. оЬсусЬ 642; НоІиЬ—Еуег 417; Ргептсі-^бгіегЬисЬ 550; КІеіп 1343; Ргізк І 739, II 650—652; УМаісіе—НоГт. II 587. — Див. ще острів, стати, струя. [репа1] «крикуха» До; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з репет (пор.). їепа2, репанка — див. ропуха, репалка] «ковзанка»; — неясне. репарація «відшкодування збитків державою, що розв’язала агресивну війну», репараційний', — р. репара-ция, бр. рзпарацьія, п. герагас]е (мн.), ч. герагасе, слц. герагасіе, вл. нл. ге-рагасі]а, болг. репарации (мн.), м. схв. репараци/а, слн. герагасі]а; — запозичення з пізньолатинської мови; лат. ге- рагаііо «відновлення» утворене від дієслова герагаге «знову добувати; відновлювати, відбудовувати», яке складаєть- ся з префікса ге- і дієслова рагаге «го тувати, влаштовувати; наживати», пов’язаного з рагіо «народжую», спорідненим з укр. випороток. — СІС2 724—725; ССРЛЯ 12, 1224; Кораіігізкі 834; НоІиЬ—Ьуег 417; РЧДБЕ 626; Таїсіє—Ноігп. II 256—257. — Див. ще випороток, ре-. — Пор. апарат, репертуар. репати(ся) «тріскатися», [репити-ся] «скалічитися» О, репнути «тріснути; [ударитися; розбитися Нед; з тріском упасти О]», [ререпнути] «тс.» Нед, [рйпатися] «тріскатися» Бі, [рі-патися] «тс.» Нед, репаний, [репанець] «хліб або плід, що тріснув», [ре-паник] «тс.», [репанка] «тс.; сорт дині, картоплі» Ва, [обрйпати] «оббити, обвалити», [перерепанка] «плід, що тріснув; потрісканий предмет»; — р. [репнуть] «тріснути», [репаться] (з укр.?), бр. рзпацца «тріскатися», рзпі-на «тріщина»; — очевидно, афективне утворення; можливо, пов’язане з ропа. (Куркина Зтимология 1972, 73—75); зіставлення з гр. єрєітгш «перекидаюся, падаю», дісл. гїГа «розірвати» (Маіге-паиег БЕ 18, 252) необгрунтоване; пор. Фасмер III 472 (без урахування українських і білоруських даних). — Пор. нарепатися. репатріація «повернення емігрантів у рідну країну», репатріант, репатріювати; — р. болг. репатриа-ция, бр. рзпатрьіяцьія, п. гераігіас]а, ч. гераігіасе, слц. гераігіасіа, вл. нл. гераігіасііа, м. схв. репатри]аци}а, слн. гераїгіасііа; — запозичення із середньолатинської мови; слат. гераїгіаііо походить від лат. гераігіо, -аге «повертатися на батьківщину», утвореного за допомогою префікса ге- від іменника раігіа «вітчизна, батьківщина», пов’язаного з раіег «батько». — СІС2 725; ССРЛЯ 12, 1224; Кораіігізкі 835; Но-ІиЬ—Еуег 417; РЧДБЕ 626. — Див. ще патер, ре-. [репах] «головка капусти, яка передчасно перестала рости» Л; — неясне; можливо, пов’язане з ріпа, [репа]; назва могла бути пов’язана з тим, що серед капусти іноді виростають схожі до неї рослини. [репейник] (бот.) «лопух павутинистий, Агсііит іотепїозит Мііі.» Мак; — запозичення з російської мови; р. репейник «лопух, Агсііит Іарра Б.; парило, А^гітопіа Б.» пов’язане з репей «тс.», спорідненим з укр. реп’ях (див.). [репел] (орн.) «коноплянка, Сагсіи-еііз саппаЬіпа Б.» Куз, [реполов] «тс.» Шарл; — р. [репел], реполов «тс.», п. [ггероіисЬ] «коноплянка гірська, Саг-сіиеііз Пауігозігіз (Б.)», ггерпісгек, [гг^-роіисЬ] «тс.»; — не зовсім ясне; виводиться (Трубачев Зтимология 1964, 6—9) від псл. *г^ре1і> (г^роі-ь), похідного від *гедгь (г^рь) «короткий хвіст» (пор. р. репица «хвіст хребетної тварини», п. ггд.р «гузка; куприк», схв. реп
«хвіст», вл. г]ар «хребет»); назва пояснюється наявністю у коноплянок короткого хвоста; може бути пов’язане і з реп’ях, ріпа з огляду на те, що коноплянки охоче поїдають насіння відповідних рослин (Зігиіугізкі 104). — Фасмер—Трубачев III 472. — Пор. реп’ях. репертуар; — р. репертуар, бр. репертуар, п. герегіиаг, ч. слц. слн. герегіоаг, вл. герегїохмаг, болг. м. ре-пертоар, схв. репертдйр; — запозичення з французької мови; фр. герег-іоіге «репертуар; тематика; збірник; перелік, каталог» походить від лат. ге-регібгіит «інвентар», утвореного від герегїге «знаходити, одержувати», що складається з префікса ге- і основи дієслова рагіо «народжую», спорідненого з укр. випороток. — СІС2 725; Фасмер III 471; Черньїх II 111 —112; Ко-раїігізкі 835; НоІиЬ—Буег 417; РЧДБЕ 627; Оаигаі 624; ЇУаІсіе—НоГт. II 255. — Див. ще випороток, ре-. — Пор. апарат, репарація. [репесувати] «галасувати» До; — результат контамінації слів репетувати і галасувати. — Див. ще галас1, репет. репет «крик, зойк», [репетати] «кричати, верещати» Нед, репетувати; — р. [репе'ть] «ремствувати», [ре-пе'нить] «швидко говорити», ч. гереШ «тс.; теревенити»; — псл. тер-, звуконаслідувальний корінь, пов’язаний з гор-, гар-, можливо, також з гьр-. — Фасмер III 472; Вгйскпег 458; МасЬек ЕБЛС 513; НоІиЬ—Буег 417—418; НоІиЬ—Кор. 311. — Пор. роптати, ропуха. репетйрувати, репетиторствувати, репетитор, репетиторство, репетиція, репетиційний; — р. репетй-ровать, бр. рзпеціраваць, п. гереіо^ас «репетирувати; залишатися на другий рік у тому ж класі», ч. гереіугоуаї «повторювати», слц. гереіоуаї’, болг. репетирам., м. репетира, схв. репетова-ти «тс.», слн. гереїігаіі «тс.; репетирувати»; — через російську мову запози чено з німецької; н. гереііегеп походить від фр. гереіег «повторювати», яке зводиться до лат. гереіеге «знову починати; повторювати; вимагати назад», утвореного з префікса ге- і дієслова ре-іеге «звертатися; просити; намагатися діставати». — СІС2 725; Фасмер III 471—472; Черньїх II 112; Смирнов 261; Кораіігізкі 835; НоІиЬ—Буег 417; РЧДБЕ 627. — Див. ще петиція, ре-. репеха — див. рептух. [репешкй] (бот.) «айстри, Азіег Б.» До; — неясне; можливо, пов’язане з реп’яшок. [репйня] «тріскачка, брязкальце» Нед, [репйня-скриня] «?» Нед; — неясне; можливо, звуконаслідувальне утворення. [репиця] «основа хвоста хребетних тварин Г; корінь Л», [рйпиця] «основа хвоста тварини» Корз, [ріпиця] «корінь Л; верхня частина хвоста тварин Ку-риленко»; — р. репица «хвіст хребетної тварини, крім щетини», бр. рз-піца «хвостова частина хребта», п. гг^р «куприк; хвіст», ч. гар «держално ложки», [герка] «кінець хвоста», вл. г]ар «хребет», нл. гер «тс.», схв. реп «хвіст», слн. гер «тс.»; — псл. *г^рь, *герь «тс.», можливо, пов’язане з гдЬіІі «рубати», грЬь «рубець»; — дальші зв’язки неясні; зіставляється з лит. гетЬеіі «тверднути, грубіти; рубцюватися; ставати неповоротким», гигпЬаз «шрам», дісл. гитрг «зад, гузка», нвн. КитрГ «тулуб»; пов’язанця з псл. геЬго «ребро» (МасЬек ЕБЛС 529) мало переконливе. — Трубачев Зтимология 1964, 7—8; БсЬизіег-Бе^с 1219—1220; Бкок III 128—129; Вегіа] Езер 148. репіжити «сильно бити, хльостати; сильно лити, періщити (про дощ); сильно плакати», [репігати] «сильно лити»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. герегі «кидати з силою, сильно ударяти» утворене від гересіе «швидкий, раптовий, стрімкий», яке походить від лат. гарісіиз «стрімкий, швидкий», пов’язаного з дієсловом гаріо «хапаю, вириваю». — БсЬе-
Іисіко 141; ПЕРМ 710, 711; СДЕЛМ 355; ХУакіе—Ноїт. II 417. — Див. ще раптом. [репій] (неїстівний гриб) ВеБ; — очевидно, пов’язане з репати «тріскатися» за зовнішнім виглядом шапинки (пор. паралельні утворення: [репанець] «потрісканий плід», [репаник] «тс.», [репанка] «сорт дині; картоплі» Ва). — Див. ще репати(ся). репліка «коротке заперечення, відповідь, зауваження»; — р. болг. м. реплика, бр. рзпліка, п. ч. слц. вл. герііка, схв. реплика, слн. герііка; — запозичене з французької мови, очевидно, через польську; фр. геріірие «репліка; заперечення; (муз.) повторення основного мотиву» пов’язане з дієсловом герііриег «заперечувати, відповідати», що походить від лат. геріісаге «розгортати; повертати назад; відбивати», яке складається з префікса ге- і дієслова ріісо «складаю, згортаю», до якого зводиться й укр. аплікація. — СІС2 725; ССРЛЯ 12, 1234; Кораіігізкі 835; НоІиЬ—Буег 417; РЧДБЕ 627; Оаигаі 625. — Див. ще аплікація, ре-. реполов — ДИВ. репел. репортаж «розповідь кореспондента з місця події»; — р. болг. репортаж, бр. рзпартаж, п. герогіаг, ч. слц. герогіаг, вл. нл. герогіага, м. схв. репортажа, слн. герогіага; — запозичення з французької мови; фр. герог-Іа§е «репортаж; нарис» утворене від дієслова герогіег «відносити назад, переносити», що складається з префікса ге- і дієслова рогіег «нести, приносити», яке походить від лат. рогіаге «носити, переносити». — СІС2 726; Черньїх II 112; Кораіігізкі 836; НоІиЬ—Буег 417; РЧДБЕ 627; Е>аигаІ 575, 625; КІеіп 1329. — Див. ще порт-, ре-. репортер «журналіст, який готує інформацію про різні події», репортерство, репортерувати; — р. репортер, бр. рзпарцер, п. вл. герогіег, ч. слц. герогіег, болг. репортьбр, м. репортер, схв. репортер, слн. герогіег; — запозичення з англійської мови; англ. герогіег «репортер; доповідач» (сангл. герогіоиг) походить від фр. герогіег (ст. герогіеиг) «репортер» (власне «той, що робить повідомлення, репортаж»), утвореного від герогіег «відносити назад, переносити». — СІС2 726; Фасмер III 472; Черньїх II 112; Грот Фил. раз. II 508; Кораіігізкі 836; НоІиЬ—Еуег 417; РЧДБЕ 627; КІеіп 1329; Оаигаі 575, 625. — Див. ще репортаж. репрезентувати «представляти», репрезентант, репрезентація, репрезентативний; — р. репрезентовать, бр. рзпрззентаваць, п. вл. гергегепіо-м/ас, ч. гергегепіоуаіі, слц. гергегепіо-уаі’, нл. гергегепІОАуаз, болг. репрезен-тйрам, м. репрезентйра, схв. репре-зентовати, слн. гергегепіігаіі; — запозичено, можливо, через польське посередництво, з латинської мови; лат. гергаезепіаге «наочно уявляти; відтворювати» складається з префікса ге- і дієслова ргаезепіаге «подавати; передавати, вручати». — СІС2 726; ССРЛЯ 12, 1235; Кораіігізкі 836; НоІиЬ—Еуег 417; РЧДБЕ 627. — Див. ще презент, ре-. репресія «захід державного примусу, покарання», репресивний, репресувати; — р. репрессия, бр. рзпрзсія, п. гергез]а, ч. гергезе, слц. гергезіа, вл. гергезі]а, болг. репресия, м. репреси/а, схв. репреси}а, слн. гергезір; — запозичення з пізньолатинської мови; пізнє лат. гергеззіо «придушення» пов’язане з лат. гергіто «придушую, приборкую», що складається з префікса ге- і дієслова ргето «давлю, топчу; пресую». — СІС2 726; Черньїх II 112; Кораіігізкі 836; РЧДБЕ 627; Таїсіє—Ноїт. II 360. — Див. ще прес, ре-. — Пор. експрес, компрес. репродукція «відтворення; твір образотворчого мистецтва, відтворений поліграфічним способом», репродуктор «гучномовець», репродуцент (спец.) «відтворювач», репродукувати; — р. болг. репродукция, бр. рзпрадукцьія, п. гергогіиксіа, ч. гергогіиксе «репродукція; виконання», слц. гергогіиксіа «ре
продукція; переказ», вл. нл. гергобик-сі]а, м. репродукцій, схв. репродукуй') а, слн. гергоййксЦа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Керго-Ьикіібп, фр. англ. гергосіисііоп походять від пізньолат. гергбйисііо, утвореного від дієслова гергбдйсеге «відтворювати», що складається з префікса ге-і дієслова ргбдйсеге «виробляти, створювати; родити». — СІС2 726; ССРЛЯ 12, 1239; КораІігізкі 836; НоІиЬ—Еуег 418; РЧДБЕ 628. — Див. ще продукт, ре-. репс «цупка тканина з дрібними рубчиками», рипс «тс.» Куз; — р. репс, бр. рЬІПС, П. гурз, Ч. СЛЦ. ГІрЗ, 6ОЛГ. М. рипс, схв. рипс, слн. гірз; — запозичення з французької мови; фр. герз «репс» походить від англ. гер, герз «тс.», пов’язаного з гіЬз, мн. від гіЬ «ребро», спорідненого з псл. геЬго, укр. ребро. — СІС2 726; Фасмер III 472; ССРЛЯ 12, 1239; Горяев 451; Смирнов 262; КораІігізкі 856; РЧДБЕ 634; Оаи-гаі 625; КІеіп 1327, 1330, 1346. — Див. ще ребро. рептилія «плазун»; — р. болг. реп-тйлия, бр. рзптьілія, п. геріуііе (мн.), ч. герііііе, слц. геріїїіе, вл. герііі, схв. рептйли (мн.), рептили/е «тс.», слн. герІП; — запозичення із середньолатинської мови; слат. герїіііа «плазун» походить від герііііз «повзучий», утвореного з геро «повзу», спорідненого з лит. геріібіі «лазити рачки», лтс. гарі «тс.», гариз «повзком», прус, ґїраііі «ідіть услід», зеггїрігпаі «дізнаємося». — СІС2 726; ССРЛЯ 12, 1240; НоІиЬ— Буег 448; РЧДБЕ 628; Таїсіє—Ноїт. II 430; МйЬІ.—Епгіх. III 478—479; Тгаиі-глапп 246. рептух «мішок для годування запряжених коней; плетений з мотузків мішок для сіна; [торба Нед]», [раптух Нед, ре'втух, репех Л, рептюк Л] «тс.», [репе'ха] «довга сорочка, в якій ходили хлопці до 16 років; різновид мішка, з якого годують коней» Мо, [рептюх] «торба» Нед, ст. раптухя> «простирадло» (1596); — р. [рептух], п. [кгеріисгі], слц. кгерїисЬ; — запози чення з німецької мови; очевидно, вихідною є форма нім. Кгірр(еп)іисгі, яка складається з Кгірре «ясла, корито», пов’язаного з свн. кгірре, двн. кгірра, дат. кгуЬЬе, снідерл. кгіЬЬе «тс.», гол. кгіЬе «годівниця; ясла; стійло, ліжко», сангл. дангл. сгіЬЬ, англ. сгіЬ «тс.», і Тиск «сукно, лляне полотно»; реконструкція *репдук, п. *гер(іик як запозичення з снн. гергіак «шматок тканини», переосмисленого під впливом слова хребет (Кипарский ВЯ 1956/5, 136; Кі-рагзку 2І81РН 22/2, 433), викликає сумнів. — Шелудько 44; Фасмер III 473; Преобр. II 198; Потебня РФВ 1, 263; Вгйскпег 265—266; 8\¥ V 543; К1и§е—Міігка 406, 795; КІеіп 372; Угіез ІЧЕХМ' 360. — Див. ще вантух. — Пор. галстук, лантух, рантух. репутація «загальна думка про когось»; — р. болг. репутсщия, бр. рзпу-тацьія, п. гериіафа, ч. гериіасе, слц. гериіасіа, м. схв. репутаци]а, слн. ге-риіасі]а; — через російське і польське посередництво запозичено з французької мови; фр. гериіаііоп «репутація; славнозвісність, добре ім’я» походить від лат. гериїаііо «обдумування, міркування», пов’язаного з гериіаге «обдумувати, міркувати; обчислювати», що складається з префікса ге- і дієслова риіаге «обдумувати, міркувати; рахувати; оцінювати; різати, очищати». — СІС2 726; Фасмер III 473; Черньїх II 112; 81. імуг. оЬсусЬ 644; НоІиЬ—Буег 418; РЧДБЕ 628; ОаигаІ 626. — Див. ще ампутація, депутат, ре-. репуха — див. ропуха. [репухатий] «пузатий, товстий» Нед, [ропухатий] «товстий, роздутий подібно до жаби»; — очевидно, похідне утворення від ропуха (див.). реп’ях (бот.) «чіпка й липка головка лопуха; лопух, Агсїіит Іарра Б. (Еар-ра Агіапз. Мак); [будяк пониклий, Саг-сіииз пиїапз Б. Мак; нетреба звичайна, ХапіЬіит зігитагіит Б.; корінь лопуха Нед]», [репей] «туриця, ЕсЬіпозрегтит іарриіа Бейт.» Мак, [репей польський] «нетреба колюча, ХапіЬіит зріпозит Б.»
Мак, [репешка] «нетреба колюча» Мак, [репешник] «парило звичайне, А^гіглопіа еираіогіа Б.» Мак, [репик] «тс.», [репій] «лопух» Мак, [репляш-ка] (місцева назва сільської вулиці, на якій колись росли реп’яхи) Мо, [реп’яшки] «туриця; парило звичайне; реп’яшок пряморогий, СегаіосерЬаіиз огіЬо-сегаз Г).С.; нетреба звичайна» Мак, ре-п’яшник «лопух», реп’яшбк «реп’яшок пряморогий; [нетреба звичайна; туриця Мак]», [рипляк] «будяк пониклий» Мак, [рип’як] «лопух великий, Барра гпарг Саегіп.» Мак, [рип’ян] «будяк пониклий» Мак, [ріпак] «парило звичайне» Мак, [ріпейник] «лопух великий» Мак, [ріпляк] «лопух» Мак, [ріп-ляпгка] «туриця» Мак, [ріплях] «лопух» Мак, [ріп’як] «будяк пониклий; лопух Нед», [ріп'ях] «тс.» Мак, [ріп’ях жовтий] «парило звичайне» Мак, [рі-п’ячок, ріп’яшки] «тс.» Мак, [ріп’я-шок] «туриця» Мак, [ріп’яшок майсь-кий] «реп’яшок пряморогий» Мак, [репі-хатий] «покритий реп’яхом, розтріпаний» Нед, [реп’яхбтий] «тс.» Нед, реп’яхуватий; — р. репбй «реп’ях, лопух; парило», репейник, репьяк «тс.», репяшбк «реп’яшок», бр. [рапей] «реп’ях», [рапешнік] «тс.», рзпік «парило», [рапяхі] «відходи при прядінні», п. ггер «реп’ях», ч. герік «парило», слц. герік, вл. герік «тс.», болг. репей «реп’ях», схв. репух, СЛН. [геріе] (зб.) «тс.», р.-цсл. р'кпии «тс.; колючка»; — псл. *герь]ь «реп’ях, колючка», пов’язане з геріїі «встромляти» (пор. п. отге-ріс «всадити, вліпити», слц. [геріі’за] «вчепитися», ч. ст. угерііі «встромити»); далі, очевидно, споріднене з лит. арг5ріі «охопити», лат. гаріо «хапаю». — Шамота 34—35; Коваль 68; Черньїх II 111; Фасмер III 471; Меркулова Очерки 94; Вгйскпег 475; МасЬек Е5ДС 530; ,1т. гозіі. 106—107; 8сЬиз-іег-5е\ус 1215; Рокоту 866. [реп’яхівка] «різновид плахти, жіночого одягу»; — очевидно, пов’язане з реп’ях; назва могла бути мотивована формою вишивок на одязі; пор. [ре- п’яшбк, реп’яшкбва кривулька] (рід вишивки), що походять від реп’ях (див.). [рередє] «жилка листка Нед»; — неясне. ререпнути — див. репати(ся). ресора, ресорник; — р. рессбра, бр. рьісбра, п. гезог, болг. ресор; — запозичення з французької мови; фр. гез-зогі «пружина; ресора; енергія, сила» утворене від геззогііг «знову виходити; виступати; підскакувати», яке складається з префікса ге- і дієслова зогїіг «вийти, випустити». — СІС2 727; Фасмер III 474; ССРЛЯ 12, 1247; Преобр. II 198; 51. у/уг. оЬсусЬ 645; РЧДБЕ 628; Баигаї 628, 675. — Див. ще ре-, сорт. респект «пошана, повага», респектабельний; — р. болг. респект, бр. рзспект, п. ч. вл. гезрекі, слц. гезрекі, нл. гезресіо^аз «поважати», м. респект, схв. респект, слн. гезрекі; — запозичене з французької мови, очевидно, через німецьку (н. Незрекі); фр. гезресі «пошана, повага» походить від лат. ге-зресіиз «повага; точка зору; оглядання назад», пов’язаного з гезрісеге «дивитися назад, оглядатися», що складається з префікса ге- і дієслова зресіо «дивлюся», пов’язаного з зресіо «дивлюся, спостерігаю». — СІС2 727; ССРЛЯ 12, 1244; НйШ-ХУогіЬ 16; РЧДБЕ 628; Ко-раїігізкі 839; НоІиЬ—Буег 418; Баи-гаі 627; АМаІсІе—НоГт. II 570. — Див. ще ре-, спектакль. респіратор «прилад для захисту від дії шкідливого пилу», респірація «дихання»; — р. болг. респиратор, бр. рзспіратар, п. гезрігаіог, ч. слц. слн. гезрігаіог, схв. респираци/а «респірація»; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Незрігаіоґ, фр. гезрі-гаіеиг, англ. гезрігаіог утворені від лат. гезрігаге «видихати, випускати», що складається з префікса ге- і дієслова зрїгЗге «дути, дихати». — СІС2 727; ССРЛЯ 12, 1245; Кораііпзкі 839; Но-ІиЬ—Буег 418; РЧДБЕ 628; Таїсіє— Ноігп. II 575—576. — Див. ще ре-,
спирт. — Пор. аспірант, конспірація. республіка, республіканець; — р. республика, бр. рзспубліка, п. ч. слц. вл. нл. гериЬІІка, болг. м. репуб-лика, схв. република, слн. гериЬІІка; — запозичення з латинської мови; лат. гезрйЬІІса «держава, республіка, суспільство» (із словосполучення гез рйЬ-Ііса «тс.», букв, «громадська справа», пор. кальку п. ггес2 розроігіа «тс.») складається зі слів тез «стан, справа, річ, обставина; держава», спорідненого з дінд. гаЬ «благо, майно, багатство», геуапЬ «багатий», ав. гаеуапі- «тс.», га-«давати, подавати», дірл. гаїЬ «нагорода», і рйЬІІсиз (жін. р. рйЬііса) «суспільний, державний, всенародний». — СІС2 727; Фасмер III 474; Черньїх II 113; КЗСРЯ 388; Смирнов 262; Кора-Іігізкі 837; НоІиЬ—Буег 418; ХУаІгіе— Ноїт. II 430. — Див. ще публіка*. — Пор. реальний. реставрація, реставратор, реставраторство, реставрувати; — р. болг. реставрация, бр. рзстаура-цьія, п. гезіаигасіа, ч. гезіаигасе, слц. гезїаигасіа, вл. гезіам/гасра, м. рестав-рацща, схв. рестаураци)а, слн. гезїау-гасЦа; — запозичене через польське посередництво із західноєвропейських мов; нім. Везїаигаїібп, фр. гезіаигаїіоп походять від лат. гезїаигаїіо «відновлення», пов’язаного з гезїаигаге «відновлювати», що складається з префікса ге- і основи реконструйованого *зїаигоз «підставка, підпірка», спорідненого з гр. отаорбс «стовп», дісл. зїаигг «тс.», двн. зїіига «кермо», нвн. Бїеиег «тс.». — СІС2 727; Коваль 116; ССРЛЯ 12, 1249; Фасмер III 474; Кораіігізкі 839; НоІиЬ— Ьуег 418; У/аМе—Ноїт. І 705—706. — Див. ще ре-. — Пор. ресторан. ресторан, ресторатор (заст.) «власник ресторану», ресторація «ресторан»; — р. м. ресторан, бр. рзста-ран, п. гезіаигафа, ч. гезіаигасе, слц. гезїаигасіа, вл. нл. гезІам/гасЦа, болг. ресторант, схв. ресторан, слн. гезїа-угасра; — запозичене, можливо, через російське посередництво з французької мови; фр. гезіаигапі «ресторан; укріплюючий, підкріплюючий» утворене від гезїаигег «підкріпляти, відновлювати сили, реставрувати», що походить від лат. гезіаигаге «відновлювати»; слово ресторація походить від лат. гезїаига-ііб «відновлення». — Акуленко 141; Коваль 116; Черньїх II 113; Фасмер III 474; КЗСРЯ 388; Кораіігізкі 839; Но-ІиЬ—Ьуег 418; Иаигаі 628. — Див. ще реставрація. ресурс (мн. ресурси); — р. болг. м. схв. ресурс, бр. рзсурс, п. гезигзу; — запозичення з французької мови; фр. геззоигсе «засіб, спосіб, дані, ресурси» пов’язане з фр. ст. геззоиггіге «підійматися», яке походить від лат. гезиг^еге «знову підійматися; знову виникати», що складається з префікса ге- і дієслова зиг^еге (< *зиЬзге§еге) «підіймати; сходити; виникати», утвореного за допомогою префікса зиЬ- «під, біля» від течете «правити, направляти, кидати в ціль». — СІС2 727; Фасмер III 475; ССРЛЯ 12, 1252; РЧДБЕ 629; Кора-Іігізкі 840; Ьаигаі 628; ХУаІгіе—Ноїт. II 635. — Див. ще ре-, регент, суб-. [рет] «рівне поле, болотисте поле, мокра земля» ВеУг, [рит] «тс.» тж, [реть] «заболочена низина» Ч, [ретя-га] «калюжа, болото» Нед, [ретяжи-на\ «вузька і довга заболочена низина з джерельними водами» Ч, [ретйш] «озеро» Ч, [ретяний] (у виразі: [ретя-на земля] «мокра земля») ВеУг; — схв. рит «болотиста місцевість»; — запозичення з угорської мови; уг. геі «лука» етимологічно неясне. — ВеУг 254; Лизанец 620; МІЧТЕБг III 396. ретельний «акуратний, [точний Г; чесний, порядний, відвертий; справжній Нед]»; — запозичення з польської мови; п. ггеїеіпу «сумлінний, чесний, акуратний» (давніше *гггеїе1пу) пов’язане з ст. 2Г2ес «дивитися, спостеріга-ти; звертати увагу», спорідненим з укр. зріти; пор. ч. ггеїеіпу «ясний, очевидний; чіткий», слц. ггеіеГпу «тс.», пов’язані З Ч. 2ГЇ1І (ст. 2ГІЄІІ) «ДИВИТИСЯ»,
слц. ггіеі’ «тс.». — Вгйскпег 476, 657; МасЬек Е8ЛС 719. — Див. ще зріти*. ретируватися «відступати, зникати», ретирада «ухилення від рішучих дій; відступ; укріплене місце для оборони на випадок відступу», ретирад «тс.»; — р. ретироваться, бр. рзціра-вацца, п. заст. геїугохуас зі^, схв. ре-терйрати, ретирйрати, слн. геіігіга-іі; — запозичення з французької мови; фр. зе гегігег «відступати, відсторонятися; відходити; покидати займатися чимось», геїігег «тягти до себе, виймати, брати назад» утворене за допомогою префікса ге- від дієслова іігег «тягти, волокти». — СІС2 728; Фасмер III 475; ССРЛЯ 12, 1254; Смирнов 263; 8№У 523; НоІиЬ—Ьуег 415; Оаигаі 629, 711. — Див. ще ре-, тираж. [ретйтися] «битися, боротися», [ре-тикати(ся) Нед, рішитися ВеЗн] «тс.», [ретувати] «сваритися» Мо, [не-ретйвий] «слухняний, лагідний, необразливий» Ж; — р. [ретйться] «гаря-читися; гаряче і сміливо братися за якусь справу», р.-цсл. ретити «спонукати», ретитися «змагатися, прагнути», стел, ретити «тс.»; — псл. геї- пов’язане чергуванням голосних з гаіь «військо, війна», гаііїі з^ «ворогувати». — Фасмер III 475; Преобр. II 199; КЗСРЯ 388. — Див. ще рать. ретор (заст.) «учень класу риторики», [реторва] (зб.) «учні класу риторики», ретбрика (заст.) «риторика; підручник з риторики; п’ятий з семи класів духовних училищ і семінарій», реторйчний «риторичний, красномовний» Куз, ст. ретор «оратор» (XVII ст.); — р. заст. ретбрика «риторика», бр. ст. реторт> «оратор»; — запозичення з польської мови; п. геіог «ритор», як і ч. слц. слн. геіог «оратор», вл. геіогіка «риторика», болг. м. ретор «оратор», схв. ретор «тс.», походить від лат. гЬеїог «ритор, учитель красномовності», яке зводиться до гр. рг|тсор «ритор, викладач ораторського мистецтва; оратор, доповідач». — Фасмер III 475; КораІігізкі 840; НоІиЬ— Ьуег 419; РЧДБЕ 629. — Див. ще ритор. реторта «посудина з повернутою вбік шийкою для нагрівання речовин»; — р. болг. м. реторта, бр. рзтбрта, п. ч. слц. вл. геїогіа, схв. реторта, слн. геїбгіа; — запозичення з німецької мови; н. Кеібгіе через фр. геіогіе «тс.» зводиться до слат. геїоНиз (жін. р. геІоНа) «повернутий назад», пов’язаного з лат. геїогдиео «повертаю назад», що складається з префікса ге- і дієслова іогдиео «повертаю, обертаю, кручу». — СІС2 728; Фасмер III 475; Ко-раїігізкі 840; НоІиЬ—Ьуег 419; РЧДБЕ 629. — Див. ще ре-, торт. ретроград «противник прогресу», ретроградство', — р. болг. ретроград, бр. рзтраград, ч. геіго^гагіпі «зворотний, протилежний», слц. геіго-§га<іпу «ретроградний», вл. геіго^гагіпу «тс.», м. ретроград, схв. ретроградам. «який іде назад», слн. геДо^гагіеп «тс.»; — запозичення із західноєвропейських мов; н. геїго^гагі «зворотний», фр. геіго^гагіе «тс., ретроградний», англ. геїго^гагіе «тс., ретроград» походять від лат. геїгб^гагіиз, геігб^га-сііз «який іде назад», пов’язаного з геї-гб^гасііоґ «іду назад, рухаюся в зворотному напрямі», що складається з префікса геДб «назад, ззаду», похідного від ге-, і дієслова §га<ііог «крокую, ступаю». — СІС2 728; ССРЛЯ 12, 1256; НоІиЬ—Ьуег 419; РЧДБЕ 629; ОаигаІ 630; КІеіп 1339; Таїсіє—Ноїш. І 615, II 422, 431. — Див. ще градус, ре-. ретроспекція «погляд у минуле», ретроспективний; — р. болг. ретро-спекция, бр. рзтраспекцьія, п. геіго-зрекфа, ч. геДозрексе, слц. геДозрек-Дуа, вл. геДозрекДуупу, м. ретроспек-циіа, схв. ретроспекциіа, слн. геДо-зрекеца; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. геДозресїіоп, нім. КеДозрекїібп, англ. геДозресДоп походять від лат. геДбзрісеге «дивитися назад», яке складається з префікса геДб «назад, ззаду» і зрісеге (зресеге) «дивитися». — СІС2 728; ССРЛЯ 12, 1257;
Кораіігізкі 840—841; НоІиЬ—Буег 419; РЧДБЕ 630; Оаигаї 630; КІеіп 1339. — Див. ще ретроград, спектакль. ретувати — див. ретйтися. ретуш «виправлення негатива, картини», [ретуша] «тс.» Куз, ретушер, ретушувати; — р. ре'тушь, бр. ратуш, п. геїивг, ч. слц. геїиз, вл. геіи-за, болг. м. ретуш, схв. ретуш, слн. геійза; — очевидно, через західнослов’янське посередництво (з огляду на наголос) запозичено з французької мови; фр. геіоисЬе «ретушування; перероблення, поправка» пов’язане з дієсловом геіоисЬег «ретушувати, підправляти, підмальовувати; переробляти», утвореним за допомогою префікса ге-від дієслова ІоисЬег «торкати, мацати», що походить від нлат. *1оссаге або Ниссаге «бити, забивати», звуконаслідувального походження. — СІС2 728; ССРЛЯ 12, 1257; Кораіігізкі 841; Но-ІиЬ—Буег 419; Оаигаі 712, 716. — Див. ще ре-, токата, туш1. ретязь «ланцюг; [намисто Не'д; залізний засув]», [ратізь] «залізний засув» Нед, [ре'тіж] «тс.», [ре'киз] «ретязь» тж, [ретезь] «ланцюг з жовтого дроту» Шух, [ретєзи] «латунні ланцюжки як прикраса» Нед, [ретєзки, ре-тязки] «тс.» Нед, [ретізь] «ретязь», [ретязі] «дверний ланцюжок» Нед, ре-тязьок «ланцюжок», ретязбк «тс.; [мотузочка Пі]»; — бр. ст. ретезь «ланцюг», ретязь «тс.», п. Амгхесіцгіх «залізний засув», СТ. Г2ЄСІцб2, ч. ҐЄЇЄ2 «ланцюг», слц. геі’аг «тс.; низка», вл. г]есаг «ланцюг», нл. г]еза2 «тс.», р.-цсл. ре-тазь; — очевидно, псл. *геЦ(І2ь, запозичене з германських мов; дісл. гекепсіі (гекепсіг) «ланцюг», дангл. гасепіе, двн. гаЬЬіпга «тс.» споріднені з дінд. гааапа «мотузок; ремінь»;’ менш переконливе зведення (МасЬек Е8ЛС 531) до псл. *уегі-^2-ь як складного утворення з основ *уьгШІ «вертіти» і у^гаіі «в’язати» (пор. ч. ст. угіоуіег «ланцюг коло воза», пізнє п. у/ґ2Єсіцсі2 «засув» з початковим у/-) або зіставлення (Вгйскпег 633) з псл. геі-, гаї- «воювати; рать». — Фасмер III 476; ЗсЬизіег-Зем/с 1222— 1223; Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 74—75. — Пор. веретяж. [реуруска] «дикий виноград» Пі; — запозичення з румунської мови; рум. гаигйзса є фонетичним варіантом назви Іаигйзса «дикий виноград з невеликими чорними зернами», яка походить від лат. ІаЬгйзса «дикий виноград», очевидно, запозиченого з галльської мови. — Е>БКМ 450; Таїсіє—Нойп. І 740. [реус] «плаксій»; — очевидно, давніше *ревус, утворене за допомогою лат. суфікса -из від ревіти «голосно плакати» (див.). реферат «короткий виклад змісту наукової праці, книги», реферативний; — р. болг. м. реферат, бр. раферат, п. ч. слц. вл. нл. геїегаі, схв. реферат, слн. геїегаї; — запозичення з німецької мови; н. Кеіегаї походить від слат. ге-Іегаї, букв, «нехай він доповість», особової форми дієслова лат. геїего, геїегге «нести назад; переказувати, повідомляти, доповідати», утвореного за допомогою префікса ге- від Іего, Іегге «носити, доносити», спорідненого з гр. фєрсо «несу», гот. Ьаїга, ірл. Ьіги «тс.», псл. Ьегр, Ььгаїі, укр. беру, брати. — СІС2 728; Фасмер III 476; ССРЛЯ 12, 1258; Кора-Іігізкі 824; НоІиЬ—Буег 413; РЧДБЕ 630; К1и§е—Міїгка 590; ХУаІсІе—Ноїт. І 483—485. — Див. ще брати, ре-. — Пор. рефері, реферувати. рефері «суддя спортивних змагань»; — р. реферй, бр. рзферьі, болг. рефер, схв. реферй; — запозичення з англійської мови; англ. геїегее «рефері; третейський суддя» утворене від геїег «стосуватися, посилатися, звертатися, (юр.) передавати на розгляд», що через посередництво фр. геїегег «відносити; подавати» зводиться до лат. геїегге, ге-Іего «нести назад; переказувати, повідомляти; звертатися». — СІС2 729; ССРЛЯ 12, 1259; РЧДБЕ 630; КІеіп 1317. — Див. ще реферат. реферувати «робити короткий виклад змісту наукової праці, книги», референдум «всенародний опит», рефе
рент «консультант, доповідач з певних питань; особа, що складає реферат», референція «довідка про платоспроможність; довідка про колишню службу»; — р. реферйровать, бр. реферьі-раваць, п. вл. геїегом/ас, ч. геїегоуаі, слц. геїегоуаі’, болг. реферйрам «реферувати; бути рефері на змаганнях», м. реферйра, схв. реферисати, слн. геїе-гїгаїі; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. геїегїегеп «доповідати», фр. геїегег, англ. геїег «тс.» зводяться до лат. геїего, геїегге «нести назад; переказувати, повідомляти, доповідати». — СІС2 728—729; 81. м/уг. оЬсусЬ 632; НоІиЬ—Ьуег 413; РЧДБЕ 630. — Див. ще реферат. рефлекс «реакція на подразнення; явище, що спричинюється іншим явищем», рефлексація, рефлексія «осмислення власних дій; самоаналіз», рефле'к-тор «відбивач світла; обігрівальний прилад», рефлексивний, рефлективний, рефлекторний, рефлектувати; — р. болг. рефлекс, бр. рефлекс, п. геїіекз, ч. слц. геїіех, вл. геї1екзі]а, нл. геїіекіог «прожектор», м. рефлекс, схв. рефлекс, слн. геїіекз; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Кейех, фр. гейехе, англ. гейех походять від лат. геГІехиз «згин; зворотний рух», пов’язаного з дієсловом геїіесіо «загинаю, повертаю назад», яке складається з префікса ге- і дієслова йесіо «гну, відхиляю; змінюю напрям». — СІС2 729; Фасмер III 476; ССРЛЯ 12, 1261; Кораіігізкі 824—825; НоІиЬ—Буег 413; РЧДБЕ 630; ОаигаІ 618; КІеіп 1318; Таїсіє—Ноїт. І 514— 515. — Див. ще ре-, флексія. реформа, реформатор, реформатство, реформація, реформізм, реформіст, реформаційний, реформувати, дорефбрмений, порефдрмений; — р. болг. м. реформа, бр. реформа, п. ч. слц. вл. нл. геїогта, схв. реформа, слн. геїогта; — запозичення з французької мови; фр. геїогте «реформа; перетворення; поліпшення» пов’язане з дієсловом геїогтег «реформувати; перетворювати; поліпшувати», що походить від лат. геїог- таге «перетворювати; поліпшувати; відбудовувати», утвореного за допомогою префікса ге- від дієслова Іогтаге «надавати форму; розвивати; організовувати», похідного від Іогта «форма». — СІС2 729; Фасмер III 477; Черньїх II 114; Кора-Іігізкі 825; НоІиЬ—Буег 413; РЧДБЕ 631; ОаигаІ 618. — Див. ще ре-, форма. рефрен «повторення наприкінці строфи»; — р. болг. рефрен, бр. рефрен, п. геїгеп, ч. слц. слн. геїгеп, м. рефрен, схв. рефрен; — запозичення з французької мови; фр. геїгаіп «рефрен, приспів, пісенька» походить від фр. ст. геїгай, пов’язаного з геїгаіпгіге «розбивати» (рефрен — повторення, що розбиває пісню), яке зводиться до нар.-лат. *геГгап§еге (< лат. геїгіп^еге) «розламувати», що походить від Ігап^о, -еге «ламати; розбивати; роздробляти». — СІС2 730; ССРЛЯ 12, 1270; Кораіігізкі 825; НоІиЬ—Буег 413; РЧДБЕ 631; Паигаї 618—619; СатіІІзсЬе§ 758; А\7а1-гіе—Ноїт. І 541. — Див. ще ре-, фракція. — Пор. фрагмент. рефрижератор «холодильник (вагон, судно тощо); частина холодильника, де випаровується рідина»; — р. болг. рефрижератор, бр. рефрьіжера-тар, п. геїгі^егаїог, ч. слц. геїгі^егаіог, болг. схв. рефригератор; — запозичення з французької або німецької мови; фр. геІгі^егаїеиг «холодильник», н. Кеігі^егаїог «тс.» зводяться до лат. ге-Ігі^егаге «охолоджувати, освіжати», утвореного з префікса ге- та основи іменника Ігі^из (род. в. Ігі^огіз) «холод, холоднеча; прохолода», спорідненого з гр. рїуо<^ «холод, холоднеча», далі, можливо, з псл. *зігегь або *зеггь (п. зге-го§а «паморозь», зггоп «іній», ч. зігіг «тонкий лід», болг. скреж «іній», слн. зге2 «снігова кора», укр. сере'н). — СІС2 730; ССРЛЯ 12, 1270; НоІиЬ— Буег 413, 456; МасЬек Е8ЛС 589; \МаІ-<іе—Ноїт. І 547; Егізк II 654—655. — Див. ще ре-. — Пор. серен. [рехкати] «кумкати», [рехкіт] «кумкання», [ре'хкавка] (зоол.) «древесни-ця, Нуіа агЬогеа Б.» Нед, [рехкалка,
рйхкавка] «тс.» Нед; — р. [рехать] «рохкати, хропіти», [рехать] «тс.», п. гесгіоіас «кумкати; рохкати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до рохкати (пор.). [рехтельний] «чесний, порядний, відвертий; справжній» Нед, [рихтельне] «ретельно, точно»; — результат контамінації слів [ретельний] «точний, справжній; чесний» і [рйхтик] «точнісінько», [рйхтино] «саме, напевне». — Див. ще ретельний, рйхтик. рехтйти — див. ряхтїти. [рецак] (бот.) «рижик смачний, Басїагіиз сіеіісіозиз Ег.» Мак; — видозмінене запозичення з польської мови; п. [гусігек] (вид гриба) пов’язане з гусіг «рижик смачний, Басіагіиз гіеіісіозиз Рг.», гесігук «тс.». — Див. ще ридз. рецензія «відзив», рецензент, рецензійний, рецензувати; — р. болг. реце'нзия, бр. рзцзнзія, п. гесеп2]а, ч. гесепге, слц. гесепгіа, вл. гесепзЦа, м. рецензи]'а, схв. рецензи]'а, слн. ге-сеп2Ї]а; — очевидно, через німецьке посередництво (н. ЙЄ2ЄП5ІОП, ЙЄ2ЄП5ЄПІ) запозичено з латинської мови; лат. ге-сепзіо «огляд, цензорське обстеження» пов’язане з дієсловом гесепзеге «перераховувати, перевіряти; оглядати; рецензувати», що складається з префікса ге- і дієслова сепзеге «визначати вартість, оцінювати; висловлювати думку». — СІС2 730; Фасмер III 477; Черньїх II 114; Цьіганенко 397; Кораіігізкі 821; НоІиЬ—Буег 411; РЧДБЕ 631. — Див. ще ре-, ценз. рецепт, рецептар (заст.) «аптекар», рецептура; — р. рецепт, бр. рзцзпт, п. гесеріа, ч. слц. гесері, болг. рецепта, м. рецепт, рецепта, схв. рецепт, слн. гесері; — запозичене з латинської мови, можливо, через німецьке посередництво (н. Кегері); лат. ге-серїит «прийняте» пов’язане з гесеріо «беру назад, знову приймаю», формою інтенсива від гесіріо «обертаю назад; приймаю», що складається з префікса ге- і дієслова саріо «беру; ловлю; засвоюю». — СІС2 730; Фасмер III 477; Черньїх II 114; Смирнов 265; Кораіігізкі 821—822; НоІиЬ—Буег 412; РЧДБЕ 632. — Див. ще концепт, ре-. [рецетовка] «вид плахти»; — неясне. рецидив «повторний вияв чого-небудь», рецидивіст; — р. болг. м. рецидив, бр. рзцьідьіу, ст. рецьідьіва (XVI— XVII ст.), п. гесугіум/а, ч. гесісііуа, слц. слн. гесігіїуа, схв. рецидив; — очевидно, через польське і німецьке посередництво (н. Кегігіїу) запозичене з латинської мови; лат. гесісїїуиз «який відновлюється» пов’язане з гесідо, -еге «знову падати, повертатися», яке складається з префікса ге- і дієслова сабо, -еге «падати, траплятися». — СІС2 731; Фасмер III 478; Смирнов 265; Кораіігі-зкі 822; НоІиЬ—Буег 412; РЧДБЕ 632. — Див. ще казус, ре-. рецитувати «декламувати», рецитація; — р. рецитйровать, п. гесуіо-м/ас «декламувати; говорити без запинки», ч. гесгіоуаБ слц. гесіїоуаі’, вл. гесі-їохуас, болг. рецитйрам, м. рецитира, схв. рецитовати, слн. гесШгаіі; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. гехіїіегеп, фр. гесіїег, англ. гесгіе походять від лат. гесііаге «читати вголос», яке складається з префікса ге- і дієслова сііаге «викликати; наводити, цитувати, проголошувати». — СІС2 731; Черньїх II 114; Кораіігізкі 822— 823; НоІиЬ—Буег 412; РЧДБЕ 632; Е>аи-гаі 615; КІеіп 1311. — Див. ще ре-, цитата. — Пор. речитатив. [рецок] (зоол.) «бурозубка (землерийка), Богех Б.», [ирчок, ирджок, рджок, жджок, зьджьок ВеЛ] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. [гесек] «тс.» є результатом видозміни форми Г2?50Гек (< *Г2?50г) «ТС.», ЩО пов’язується З Г2£5а «вія», спорідненим з р. реснйца «тс.», укр. [ряса] «складка; колос, волоть»; назва дана за зовнішньою ознакою хом’ячка, який має м’яке волосся.— 8\¥ V 491, 821. — Див. ще ряса2. речитатив «наспівна декламація»; — р. болг. речитатив, бр. рзчьітатьіу,
п. гесуїаіум/, ч. гесіїаііу, слц. гесіїаіі'у, вл. гесіїаііху, м. речитатив, схв. реци-татйв, слн. гесііаіі'у «тс.»; — запозичення з італійської мови; іт. гесіїаїіуо «тс.» утворене від лат. гесііаге «читати вголос», що складається з префікса ге-і дієслова сіїаге «викликати; проголошувати». — СІС2 731; ССРЛЯ 12, 1278; КЗСРЯ 389; КораІігізкі 822—823; НоІиЬ—Ьуег 412. — Див. ще ре*, цитата. — Пор. рецитувати. [решетняк] (бот.) «моховик зелений, Воіеїиз (Хегосотиз) зиЬїотепІо-зиз Ь.», [решетник Мак], решітка, підрешітка «тс.», [решетюкй] «жовтуваті, подібні до маслюків гриби» Л; — р. [решетка] «моховик зелений», [решетник] «тс.»; — похідні утворення від решето-, назви гриба могли бути зумовлені наявністю у нього пористої шапинки, яка нагадує решето (пор. інші назви цього гриба [сітник], р. [ситник, сйтдвик, ситуха]). — Див. ще решето. решето «вид сита з крупною сіткою; тамбурин», решетар «виготовлювач решіт», решетйна «решето; обід решета; [фіна, крупка, личинка солітера Нед, Куз]», [решетйнець] «вугор, фіна, личинка солітера» ВеНЗн, [реше-туха ВеНЗн, решетчйна Нед, решітка ВеНЗн] «тс.», решетище «обід решета», [решетюкй] «їжа зі шматочків відвареного тіста, віддушеного на решеті» Л, решітка «предмет з перехрещених прутів; частина топки; народний музичний інструмент», [решітки] «вид шиття» Шух, решітник «той, хто виготовляє решета; той, хто продає решета; (заст.) той, хто грає на решітці», решітце «зменш, від решето; [частина токарного верстата]», [решетничйс-тий] «уражений крупкою; вугруватий» Нед, [решетчатий] «решітчастий» Нед, решітчастий, [решетарити] «виготовляти решета» Нед, [решетарува,-ти] «тс.» Нед, решетити «пробивати дірки; латувати», решетувати «просіювати через решето», обрешетити «покрити решіткою», підрешітка «густе решето», підрешіток «тс.»; — р. решето, бр. рзшата, др. решето, решето, П. Г2Є82ОІО, Ч. ГЄ5ЄЇ0, СЛЦ. ГЄ5ЄІ0, вл. г]езо, род. в. гіезеса, полаб. гізеїе, болг. решето, схв. решето, м. решето, слн. гезбїо; — псл. гезеїо; — не зовсім ясне; зіставляється з схв. рехав «рідкий», [реха] «рідка вовна», яке, в свою чергу, пов’язується з псл. гесі'ьк'ь «рідкий»; менш переконливі припущення про зв’язок з псл. гезгіі «зв’язувати», укр. рішити (Потебня ЖСт 1891, З, 123; Младенов 560) або про спорідненість з лит. ге^гїі «плести», гекзііз «мішок для сіна», лтс. гекзіз «решето», лат. ГЄ5ЇІ8 «вірьовка, канат» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 181; МасЬек Е8ЛС 530; ЬЕ 55, 148; Маїгепаиег ЕР 16, 183). — Фасмер III 479; Черньїх II 115; КЗСРЯ 389; Преобр. II 237; Вгйскпег 476; Зскизїег-Зем/с 1226—1227; ОІезсЬ 889— 890; Зкок III 132; Трубачев Рем. тер-минол. 166. [решітка] (бот.) «зірочки жовті, Оа§еа Іиіеа Е» Мак, [решітки] «зірочки лучні, Оа§еа ргаїепзіз (Регз.) Коет. еі 8сЬи1і. Мак; шафран банатський, Сгосиз ЬапаВсиз Оау.» Мак, [решітко-ваня] «флокс, РЬІох Ь.» ВеУг, [решітник гадинець] «вероніка дібровна, Уе-гопіса сЬатесігуз Е»; — назви, очевидно, в якийсь спосіб пов’язані з решето, решітка; характер зв’язку неясний; пор. р. [решетница] «річчія, Кіс-сіа Ь.», п. ст. Ґ2ез2есіпа «жостір, КЬат-пи8 Е», ч. гезеїіак, слц. гезеВіак, нл. ґ]азезігі, ст. г]езезіп «тс.», пов’язувані з псл. гезеїо «решето» (8сЬи5І:ег-8ем/с 1221) або пояснювані як видозмінені запозичення з якогось східного джерела (МасЬек Лт. Г08І1. 145). решка «бік монети із зазначенням її вартості»; — бр. рзшка, п. гезгка; — очевидно, запозичення з російської мови; р. решка «тс.; [решето]» не зовсім ясне; можливо, пов’язане з решето; припускається зв’язок з резать «різати» (8ХУ V 520). решта, [решт] «решта», рештка, рештки, врешті, зрештою, наре'шті,
урешті} — бр. рзшта, п. гезхіа, ч. слц. тезі «борг, залишок», болг. м. рес-то «здача», схв. рест(6) «залишок»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; н. Кезї «решта», запозичене через французьку (фр. гез-Іе) або італійську мову (іт. гезїо «тс.»), зводиться до слат. гезішп «решта», пов’язаного з лат. гезїо, -аге «залишатися; зберігатися», що складається з префікса ге- і дієслова зїаге «стояти; тривати, продовжуватися», спорідненого з гр. сттатбс; «стоячий, нерухомий», лит. зібіі «стати», лтс. зШ «зупинятися», псл. зіаіі, укр. стати. — Шелудько 44; йісЬЬагбі 94; Вгйскпег 458; 8кок III 131; К1и§е—Міїгка 597; ХМаІсІе—Ноїт. II 596—600. — Див. ще ре-, стати. рея «рухомий поперечний брус на щоглах»; — р. рея, рей, бр. рзя, др. рая, п. ге] а, ге), ч. гаЬпо, слц. гаЬпо, слн. га]па «тс.»; — запозичено в давньоруську мову з германських, в українську — через російську з голландської або через російську і польську з німецької; нвн. ВаЬе, Каа, [йее| «рея» споріднене з гол. га, дат. гаа, снн. нн. сні-дерл. га «тс.», які зводяться до герм. *гаЬб- «жердина» (дісл. га, свн. гаЬе «тс.»), спорідненого з лит. гекіе «пристрій з жердин для сушіння». — Фасмер III 463; Преобр. II 195; Маїгепаиег 287; Вгйскпег 457; НоІиЬ—Ьуег 409; К1и§е—Мііхка 578—579. — Пор. рейка. [рєдати] «гудити, ганити, лаяти, присікуватися» Нед, [рядати] «тс.» Нед; — неясне, можливо, пов’язане з [райда-ти\ «базікати, торохтіти» (див.). рєзка — див. ряса2. рєтки — див. рйтки. [рєхий] «швидкий, прудкий, моторний» Нед, [рйхий] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з нл. г)есЬ (гесЬ?) «рухливий», г]ези «ледве рухаюся», а також з р. рехнуться «збожеволіти», [ряхнуться] «тс.; рушити; зійти з місця», укр. [рахатися] «рушати; зніматися з місця», [ряхатися] «збиратися, рушати». ржа1, ржавець, ржавий, ржавина, ржавіти, ржавчйна, ржйна, ржія — див. іржа. ржа2 (бот.) «іржа злакова, Риссіпіа ^гатіпіз Регз.» Нед, [гарджа Мак, гержа Мак, гіржа Ж, єржа Мак, ржйна Нед] «тс.»; — р. ржавчйна, схв. рїуа, слн. г)а «тс.»; — результат перенесення на грибкове захворювання злаків назви іржа «окислення заліза» на основі зовнішньої подібності. — Див. ще іржа. [ржанець] (бот.) «тимофіївка лучна, РЬІешп ргаїепзе Ь.», [аржанець] «тс.» Мак, [арженик] «китник колінчастий, Аіоресигиз ^епісиїаїиз Ь.» Мак, [оржанець, ржаник] «тс.» Мак, [рже-нець] «тимофіївка лучна» Нед; — очевидно, запозичення з російської мови; р. аржанец «тимофіївка», [ржанец] «тс.; китник» пов’язані з рожь «жито»; назви зумовлені належністю тимофіївки, китника і жита до родини злакових. — Див. ще рож. [ржанка] (орн.) «золотиста сивка, СЬагасІгіиз (ріиуіаііз) аргісагіиз Б.» Куз; — запозичення з російської мови; р. ржанка «тс.» пов’язане з рожь «жито»; назва зумовлена тим, що птахів цього виду часто можна бачити на житніх і озимих полях. — Булаховський Вибр. пр. III 207. — Див. ще рож. [ржйвий] «скупий» Нед; — неясне, ржйсько, ржйще — див. рож. ржій — див. рижій. [рзати] «іржати» Нед, [ерзати, ир-зати, ірзати, йерзати] «тс.» О; — збережена в карпатських говорах давня основа інфінітива (псл. гьхаіі, др. різати), яка в інших говорах зазнала зближення з основою теперішнього часу (псл. гьгр «іржу»). — Див. ще іржати. рйба, [рибавчик] (орн.) «річковий крячок, 8іегпа Ьігипсіо її.» Шарл, [ри-бар, рибарик, рибарка, рибець, риб-чик] «тс.» Шарл, рибак «рибалка; [(орн.) чайка звичайна, Уапеїіиз уапеі-Іиз Ь. Л; річковий крячок ВеЛ]», [рибака] «рибалка» Л, рибалка «людина,
що ловить рибу; [(орн.) чорний крячок, СЬІІсІопіаз Яаііпезрие Шарл; клуша, Ьа-гиз [пасив к; річковий крячок тж]», рибалочка «(зменш, від рибалка), (орн.) водомороз, Аіседо аІЬЬіз Ь; [(орн.) крячок малий, Зїегпа аІЬіїгопз Раїї.; мартин, Ьагиз тагіпиз Ь. Куз]», рибалоч-кові «рід птахів ряду ракшоподібних, Аісесііпісіае», [рибалчик] «рибалка», рибалчиха, рибальня «місце рибної ловлі; рибний промисел», рибальство, ри-бар «рибалка; [(орн.) річковий крячок ВеНЗн]», [рибарївка] (орн.) «річковий крячок» ВеНЗн, [рибарка, рибарік, рибник, рибовчак, рибчак, рибяк, ри-бяр] «тс.» тж, [рибарня] «місце рибної ловлі, рибальська хатина» Куз, [рибар-ство] «рибальство», [рибарчик] «рибалка», рибас «продавець риби», рибаха (збільш.), [рибацтво] «рибальство», [рибач] «рибалка» Нед, рибачиха, рибачка, [рибачок] (орн.) «звичайний мартин, Ьагиз гісІіЬипсІиз Ь. Шарл; річковий крячок Шарл», [рибель ВеЛ, рибе-люх Куз, рибеляк Вел, риболяк ВеЛ] «тс.», [рибелята] «рибки» Кур, рибе-нятко, рибець (іхт.) «сирть, УігпЬа уіт-Ьа Ь», рибина, рйбисько, рйбка, [рйб-лячка] «ставок для риби, сажалка» ВеУг, рибник «працівник рибного підприємства, промислу; водойма або судно для утримування риби; [сарай, де солять рибу; торговець рибою Нед]», рибниця «риболовецьке судно; жін. до рибник», рибництво, [риббвчик] «рибалка» Нед, [рйбчик] (іхт.) «рибець, сирть» Куз, рибчина, риб’я «молода рибка», [риб’ячка] «торговка рибою Нед», [рибачи] (присл.) «як риба» ВеЛ, [риба.л(ь)чий] «рибальський» Нед, Куз, рибалчин, рибний, рибний «багатий на рибу», [риб’янйй] «риб’ячий», риб’ячий, рибалити, [рибалкувати] «рибалити» Нед, рибалчити, [рибальчи-ти Нед, рибарити] «тс.», рибачити, безриб’я, зарибок «риба, пущена у водойму для розплоду», зарибити, зарибнити, [нарибець] «мальок» Нед, [на-рибок] «тс.» Нед, обезрибити, обезрибіти, по-риб’ячому; — р. бр. рьіба, др. рьіба, п. ч. слц. вл. нл. гуЬа, полаб. гаіЬе, болг. м. риба, схв. риба, слн. гГЬа; — псл. гуЬа; — остаточно не з’ясоване; очевидно, споріднене з двн. гирра, гира «гусениця; минь», свн. гирре, гире «минь»; реконструкція основи типу *гшпЬа (з суфіксом -Ьа < *ЬЬа) із значенням чогось пістрявого, рябого, лускового (пор. лит. гштіЬаз «рубець, шрам», лтс. гоЬз «вибоїна, щербина», р. рубить, укр. рябий) (Топо-ров ЗИРЯ І 5—11; Ильинский РФВ 1916/4, 246—247) не зовсім переконлива; була висунута також думка (ЗакоЬ-зоп 443; Макаев ЛС V 8—9) про походження псл. гуЬа (< *гйЬа) з *йг-Ьа, утвореного із суфіксом -Ьа, від *йг- «вода»; проте немає переконливих доказів, що свідчили б про можливість метатези йгї (пізнє псл. *ййгі) > гйі; більш переконливий варіант цього припущення (Семереньи ВЯ 1967/4, 12—13) виводить псл. гуЬа з *]'гуЬа, яке могло з’явитися внаслідок метатези з *]угЬа, спорідненим з лит. ]‘йгез «море», лтс. ]йга, прус, ійгіп «тс.», вірм. ]иг «вода» (іє. *йг- «вода»); припущення про зв’язок з лат. гиЬеїа «деревна жаба» (Горяев 305) помилкове, див. Таїсіє— Нойп. II 445. — Коваль 95—96; Фасмер—Трубачев III 525—526; Черньїх II 129—130; Преобр. „II 229; Вгйск-пег 470; МасЬек Е83С 526; ЗсЬизїег-8єаус 1255—1256; 8кок III 136; Кри-тенко Вступ 522. [рибіна] (бот.) «бузина червона, ЗатЬисиз гасетоза Ь.» Мак; — очевидно, пов’язане з [рябйна] «горобина». — Див. горобйна. [рйбка1] (ент.) «лусківниця звичайна, Ьерізта зассЬагіпа Ь.»; — утворене лексико-семантичним способом від рйбка «маленька риба»; назва зумовлена тим, що тіло цієї комахи покрите сріблястою лускою (пор. її назви р. чешуй-ница, н. 8і1ЬегПзсЬсЬеп, букв, «срібляста рибка»), — Станек 33. — Див. ще рйба. [рйбка2] (бот.) «ячмінь дворядний, НогЬеит сІізіісЬит Ь.» ВеНЗн, [реб’як
Мак, рибак ВеНЗн, рйб’як тж] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з рибка «маленька риба» (за зовнішньою схожістю). [рибовій] (орн.) «річковий крячок, Зіегпа Ьігипсіо Б.» Шарл, [рибовійка тж, риборївка ВеНЗн] «тс.»; — очевидно, результати видозміни деетимо-логізованої (незасвідченої) назви *ри-болівка, похідної від [рибблів] «тс.», утвореного з основ іменника риба і дієслова ловити. — Булаховський Вибр. пр. III 236, 278. — Див. ще ловити, рйба. риванол «акрицид, бактерицидний засіб для лікування ран»; — р. риванол, бр. риванол, п. гіузпоі; — запозичення з німецької мови; н. йіуапбі (нлат. гіуапоіит) є штучним утворенням. — СІС2 731; ССРЛЯ 12, 1310; 51. у/уг. оЬсусЬ 652; РгетсІУ/бгіегЬисй 553. рйгати «блювати СУМ, Нед; [бухикати, кашляти Ме, Па]», ригачка «блювання», [рйги] «тс.; ридання», [рйган-ці] «блювоти, відрижка» Нед, [ригдви-на] «блювотина», відрижка, [одрйжка] «відрижка»; — р. ригать, бр. ригаць «відригати, сильно ікати», [ригаля] «плаксій», [заригаць] «плакати, ридати», п. ггу§ас «відригати», ч. гїйаіі «ригати», слц. гіЬаГ, §геаС, вл. гіЬас, нл. гу§аз, болг. [рйгам[, орйгвам се, м. рига, схв. рйгати, слн. гї§аіі «тс.»; — псл. гу^аіі; — споріднене з лит. гй§1:і «киснути; бродити, шумувати», гіаи§еїі «бродити, шумувати», лтс. гй§1 «бродити (про тісто)», гай^їібз «ригати», двн. ііа-гисЬ]ап «пережовувати жуйку, ремигати», дангл. госейап «ригати», лат. егй§б «викидаю, виливаю», гисіо «ригаю, вивергаю», гр. Е.рєбуораі, ереууауш «тс.», ероурб»; «відрижка», вірм. огсат «ригаю», перс, агбу «відрижка»; іє. *геи§- «ригати»; пов’язується (Аникин Зтимология 1982, 71, 75) з іє. *геи-§-«тягнути, рвати», *геи- «рвати». — Фасмер III 526; КЗСРЯ 396; Преобр. II 229; Вгйскпег 478; МасЬек ~Е83С 532; НоІиЬ—Кор. 324; ЗсЬизїег-Зе^с 1217; Младенов 560; 5кок III 139—140; Ани кин 44—45; Куркина ОЛА 1980, 278— 280; Тгаиітапп 244; Кагиііз 11 107, 134; Егізк І 554; Воізаср 276; Таїсіє—Ноїт. 1 418; II 446; Егпоиі:—Меіііеї 1024; Бісіеп Агт. 51. 88; Агитаа 7І51РН 25, 135; Рокоту 871—872. [ригач] (бот.) «боровик чортів, Во-Іеіиз заіапаз Бепг.» Мак; — похідне утворення від ригати «блювати»; назва зумовлена отруйністю цього виду гриба (Зерова 42). — Шамота 140. — Див. ще рйгати. рйгель, рйгій, рйголь, риголюва-ти, рйґель, ригівнйця — див. регель. ригорйзм «додержання будь-яких принципів до дріб’язкової суворості», ригорист, ригористичний; — р. ригорйзм, бр. ригаризм, п. гу§огугт, ч. гі-§огі5тиз, слц. гі§огігтиз, вл. гі§огогпу «суворий, непохитний», болг. риго-рйз'ьм, м. ригорйзам, схв. ригорйзам, слн. гі§огїгет; — запозичення з французької мови; фр. гі§огізте «строгість, суворість» походить від лат. гі§ог «тс.», утвореного від дієслова гі§еге «бути застиглим, заціпенілим», пов’язаного з ЇП§ео, -еге «охолоджуюсь, остигаю». — СІС2 731; ССРЛЯ 12, 1311; Кораіігізкі 855; РЧДБЕ 633; ^аМе—Ноїт. II 434. — Див. ще рефрижератор. ригувати1 «метатися, біснуватися з ревінням» (про рогату худобу), [рйга-ти] «бити (рогами)» О; — вл. [гіЬоіас] «іржати», гіеЬоіас, нл. гі§оіаз «тс.», гі§аз «кричати»; — очевидно, псл. гі§а-іі/гу^аіі, пов’язане з *гьгаН «іржати», а також, можливо, гукаіч «рикати», гуса-іі «ричати»; пов’язання з гу^аіі «блювати» (5сйизіег-5е5ус 1217) викликає сумнів. — Меркулова Зтимология 1974, 63—64. — Пор. іржати, рикати. [ригувати^] «погано писати», [ри-ґувати, нариґлювати] «тс.»; — похідне утворення від запозиченого з польської мови іменника гу§а «п’ять нотних ліній на папері; транспарант для письма», що походить від іт. гі§а «лінія, риса; лінійка; рядок; ряд, шеренга», яке зводиться до нім. ЯеіЬе (<п§е) «ряд, серія; шеренга, колона; черга»; спочат
ку могло означати «виходити за лінійку, писати криво». — Вгйскпег 472; 8М V 789; Ваііізіі—АІеззіо 3252. — Див. ще рей. ригаша — див. регеша. [рйґнути] «упасти» Нед; — запозичення з польської мови; п. [гу§О5уас, гукоу/ас] «валити, скидати, звалювати; шугати» походить від нвн. гйскеп «рухатися», пов'язаного з Виск «поштовх, ривок» і спорідненого з двн. свн. гис «швидке пересунення, переміщення», снн. тиск, гол. гик, дісл. гиккг «тс.», свн. гйскеп «рухати», двн. гйскеп, гис-сЬап, снн. снідерл. гйскеп, гол. гиккеп «тс.», дангл. госсіап «хитати, розгойдувати», англ. госк «тс.», дісл. гикк]а «подорожувати, рухатися». — 8М V 791; К1и§е—Міігка 611; КІеіп 1353. [ригувати] «готувати» ЛЧерк; — очевидно, пов’язане з п. гу§о\уас «відповідно розкреслювати (готувати) папір для писання нот», пов’язаним з [гу§а] «транспарант для письма», похідним від іт. гі§а «лінія, риса; лінійка; рядок; ряд, шеренга». — Вгйскпег 472; 8^ V 789. — Див. ще ригувати2. ридати, рйдма (у виразі р. ридати), навзрйд; — р. ридать, бр. ри-даць, др. ридати, ч. заст. гусіаіі «голосити, тужити, ремствувати», ст. гшіііі «затьмарювати», слц. [гусіаі’] «ридати, голосити», вл. гисігіс «засмучувати, завдавати прикрості», нл. ггигіз «тс.», болг. ридая «ридаю», м. рида, схв. ридати «голосно плакати», стел, ридати; — псл. гусіаіі; — споріднене з лит. гаисіа «скарга, жалібний крик, голосіння», гашібіі «ридати, голосити», лтс. гайгіаз (мн.) «плач, голосіння», гайда! «плакати», двн. гіогап «плакати», нвн. [гоігеп] «тс.», дангл. геоіап «плакати, скаржитися», дісл. гаиіа «ревіти, ричати», лат. гшіо «кричу, реву», дінд. госіі-іі «репетує, плаче», гисіаіі «тс.», госіа-уаіі «засмучує», ав. гай- «плакати»; іє. *геисі-, похідне від *геи- «ревіти». — Фасмер III 527; Черньїх II 130; КЗСРЯ 396; Преобр. ІІД29; МасЬек Е83С 523, 526; 8сЬиз!ег-8еу/с 1250—1251; Мла- денов 561; 8кок III 138; Тгаиітапп 239; Егаепкеї 704; Кагиііз II 106—107; МйЬІ,—Епгіг. III 481—483; Таїсіє— НоГт. II 447; Егпоиі—МеіІІеі 1022; ИЬ-ІепЬеск 254; НоІїЬаизеп Ае'МЬ. 258; Рокоту 867. — Див. ще ревіти. ридван «карета для далеких подорожей»; — р. бр. ридван, п. гугіу/ап, ч. гасЬ/апес «колимага для перевезення каміння»; — через польське посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови; свн. геіїу/а§еп (нвн. Кеіі-у/а§еп «вид екіпажа») утворено з основ дієслова геііеп «їздити верхи» та іменника Ма§еп «віз, екіпаж». — Шелудь-ко 44; Фасмер III 527; КЗСРЯ 396; Преобр. II 229; КораІігізкі 855; Вгйск-пег471; МасЬек Е83С 505; Мікі. ЕМ 286; К1и§е—Міігка 830—831. — Див. ще вагон, рейтар. [ридз] (бот.) «рижик, хрящ-молоч-ник смачний, А^агісиз (Басіагіиз) сіеіі-сіозиз Б.» Мак; — запозичення з польської мови; п. гусіх «рижик», гугігук «тс.» утворені від [гугігу] «рудий», яке відповідає укр. рйжий (див.). ридикюль; — р. ридикюль, бр. ридикюль, болг. ридикюл, схв. ридй-кил «сітка для волосся; жіноча сумка»; — запозичення з французької мови; фр. гісіісиїе «жіноча сумка», геіісиїе «тс.» походять від лат. геіісиїит «корзинка, кошик», що виникло спочатку як демінутив від геіе «сіть, невід», спорідненого з лит. геііз «сито, решето», лтс. геіа «шрам, рубець», алб. уагге «рана», псл. гапа (укр. рана); у французькій мові зазнало зближення з прикметником гісіісиїе «смішний». — Фасмер III 482; ССРЛЯ 12, 1312; РЧДБЕ 633; Оаигаі 633; Таїсіє—НоГш. II 431, 419. — Див. ще рана. риж, рижйсько, ріж — див. рис. [рйжець] «інструмент для виготовлення дерев’яних ложок» ЛексПол; — очевидно, результат видозміни форми різець; причини видозміни неясні. — Див. ще різати. — Пор. риза2. рйжий, рижуватий, [риджик] (бот.) «рижик, хрящ-молочник смачний, А§а-
гісиз (Ьасіагіиз) сіеіісіозиз Ь.» ВеНЗн, рижик, [риж, рижджік, рижій, рижік, рижкі] Мак, [рйжка] Нед, рйжбк СУМ, Нед, [ришка, ріжка, ріжок] Мак «тс.», рижйнка «відтінок рижого кольору», [рижбха] «корова червоної масті» ВеНЗн, рижіти; — р. рьіжий, бр. рьіжьі, др. рьіжии, п. гугу, гусіг «рижик», ч. гугі «чистий; справжній» (первісно «червоний»), слц. гусігі «тс.», вл. гугу «тс.; рижий», нл. гугу «рижий», болг. рижд, схв. рйі), цсл. рмждк «тс.»; — псл. *гуф'ь (<*гид-), пов’язане з гидь «рудий», *гьсЦа «іржа»; — споріднене з лит. гйсіуз «іржа», гйсіуіі «іржавіти»; назва гриба зумовлена його рижим кольором (Зерова 202). — Фасмер II 527; Черньїх II 130; КЗСРЯ 386, 396; Преобр. II 189, 230; Зіаіузкі ЗР 35/5, 371—373; Вгйскпег 471; МасЬек ЕЗЛС 528; НоІиЬ—Кор. 321; ЗсЬизіег-Зєіус 1261; Младенов 561; Зкок III 138—139. — Див. ще іржа, рудйй. — Пор. рум’яний. рижій (бот.) «Сатеїіпа заііуа Сгіг.», [иржій Ж, іржий Мак, рижей Мак, рижий, рижик Мак, ржий Нед, ржій] «тс.», [рижиїще] «поле, на якому сіяли рижій», [рижуха] «крупка дібровна, ОгаЬа петогоза Н»; — р. рьіжей «рижій», рьіжик, бр. рьіжак «тс.»; — похідні утворення від рижий', назви зумовлені жовтим кольором квіток цих рослин. — Див. ще рйжий. рйза1 «верхнє облачення священика», ризи «тс.», [рйзник] «ключар, хоронитель ризниці; той, хто шиє церковне вбрання», ризниця «приміщення при церкві для зберігання риз і церковного начиння», рйзничий «той, хто завідує церковною ризницею», підрйзник Нед; — р. рйза, бр. рьіза, др. риза «убрання; священне вбрання, покривало, саван», п. гуга «риза», ч. гіга «тога, риза, ряса», слц. гіга «тс.», болг. м. рйза «сорочка», схв. рйза «убрання; ряса», стел, риза «одяг; верхній одяг»; — псл. гіга; — загальноприйнятої етимології не має; можливо, пов’язане з псл. гегаіі «різати», якщо в цьому корені був довготний дифтонг; пор. лит. гаігу-Н «різати», лтс. гаїге «різкий біль; турбота»; припускалась також можливість запозичення із середньогрецької або фракійської мов (пор. віз.-гр. рі£аі «передпліччя», фрак. Сєіра «вид хітона»); припущення про зв’язок з віз.-гр. ра-ооу «чернече вбрання», слат. газигп «тс.» (НоІиЬ—Кор. 324) або з ар. гіда’ «верхній одяг» (Рейф 779) недостатньо обгрунтоване. — Фасмер—Трубачев III 482—483; Преобр. II 202—203; Львов Лексика ПВЛ 72; Ильинский РФВ 74, 121;~ Брандт РФВ 18, 15; МасЬек Е83С 534; Младенов 561; Тгаиїтапп 245; Егаепкеї 692—693; ТотазсЬек ТЬгакег 2/1, 11; Меуег ВВ 20, 117; Міккоіа ВегйЬг. 157; Маїгепаиег ЬЕ 17, 163. — Див. ще раз1, різати. [риза2] «розпилювання дерева» ЛексПол; — очевидно, пов’язане з різати', звук и є результатом звуження закономірного для північних говорів е на місці ненаголошеного ь. — Див. ще різати. — Пор. рйжець. рйззя «лахміття»; — бр. рьіззе, п. [гуга] «ганчірка», [гугтап] «ганчірка, лахміття, рам’я»; — очевидно, результат видозміни запозиченого нім. Кір «розрив, розріз, діра», пов’язаного з геіреп «рвати, драти». — Див. ще рейсфедер. [рйзи] «дерев’яний жолоб для спускання з гір зрубаних дерев», [ризінка] «одна з колод, що застосовується при обладнанні риз», [ризувати] «транспортувати дерева за допомогою риз» Нед, [різувати] «тс.» Нед; — запозичення з польської мови; п. гуга «риштак або дерев’яний жолоб для спускання з гір зрубаних дерев; [кільканадцять зв’язок дерев, що сплавляються разом; жолобок ватерпаса]» походить від нвн. Кіезе «лісоспуск», яке зводиться до свн. гізап «тс.», пов’язаного з двн. гїзап «падати; підніматися», иггеізап «підніматися», спорідненого з англ. геаг «піднімати, споруджувати; підносити», нвн. Кеізе «поїздка», стел, ристдти (укр. ристь, рйскати). — Сабадош Мовозн.
1974/3, 71; Вгйскпег 473; К1и§е— Міігка 594, 600. — Див. ще рйскати. рйзик, [рйзико], риск, ризикований, рискований, [рисковйтий] Куз, ризикувати, рискувати; — р. болг. риск, бр. рьізьїка, п. гугуко, гугукоАУ-пу, ч. слц. вл. гігіко, м. ризик, риск, схв. рйзик(о), слн. гігіко; — через польське і, далі, німецьке (нім. КГзіко) та через російське і, далі, французьке (фр. гізрие «риск; небезпека») посередництво запозичено з італійської мови; іт. ст. гізсо (гїзсЬіо) «риск, небезпека» зводиться до гр. ріфхоу «скеля», пов’язаного з рі£а «корінь; підніжжя; основа», спорідненим з лат. гасііх «корінь»; значення «небезпека» розвинулось спочатку в мові мореплавців, для яких скеля, підводний камінь завжди небезпечні. — СІС2 733; Коваль 174; Черньїх II 116; Фасмер III 485; КЗСРЯ 390; Цьіганенко 398; Преобр. II 204; 81. \ууг. оЬсусЬ 660; РЧДБЕ 634; К1и§е—Міїг-ка 602; Оатіі1зсЬе§ 775; Цаигаї 634; Ваііізїі—Аіеззіо 3262; Егізк II 655— 656. — Пор. радикал. рикати «ревіти», рикати «гарчати; гаркавити», ричати «гарчати», [звори-кати] «рикати, ревіти» Ж, [зворича-ти] «тс.» Ж, рик «рев; гарчання», [рикало] «людина з гучним голосом; гаркава людина», [риклій] «крикун» Нед, [рикун] «тс.» Нед, [рикдвище] «місце, де збігається і реве худоба Нед; час парування в оленів ВеУг»; — р. рьїкать, рьічать, бр. рьїкаць, п. гусгес, гукпдс, ч. гусеїі, гукаї, слц. гусаі’, вл. гусес, нл. гусаз, болг. рйкам, м. рика, схв. рикати, слн. гїкаїі, стел, рьіклти; — псл. гукаіі, гусаїі (<*гусе1і), паралельне з гикаїі (пор. слц. [гусаС] «ревіти», вл. гикас «глухо ревіти», слн. гйсаїі «ревіти»); — споріднене з лит. гйкіі «ричати», лтс. гйкї «тс.; гарчати», двн. гиЬеп «ревіти, рохкати», свн. гоЬеп «тс.», дангл. гуп «ревіти», сірл. гисЬі «рев»; іє. *геик-, похідне від *геи- «ревіти, бурчати». — Фасмер III 527—528; Черньїх II 132; Вгйскпег 472; МасЬек Е83С 527; 8сЬизіег-8еАУС 1256; Младенов 561; 8кок III 142; Прпзкі АїЗІРЬ 29, 491; Мікі. ЕУ/ 282, 286; Тгаиїтапп 247; ЕгаепкеІ 747; Кагиііз II 134; Рокоту 867—868. — Див. ще ревіти. [рикета] «різновид верби, яка переважно йде на паливо» Мо; — запозичення з молдавської мови; молд. (рум.) гасЬїїа «рокита, верба» походить від болг. ракйта або схв. ракита «тс.», яким відповідає укр. рокита. — СДЕЛМ 366; ПЕРМ 691. — Див. ще рокйта. рикошет «відскакування снаряда, кулі під певним кутом», рикошетом, рикошетити, рикошетувати; — р. болг. рикошет, п. гукозгеї, схв. рикошет; — запозичення з французької мови; фр. гісосЬеї «рикошет; непряма, побічна дія» (спочатку «повторення питання або відповіді») етимологічно неясне. — СІС2 732; Черньїх II 115; Ко-раїігізкі 855; РЧДБЕ 633; КІеіп 1347; Цаигаї 632; ОатіІ1зсЬе§ 772. [риляк] (орн.) «дрімлюга, Саргітиі-§из еигореиз Б.» Шарл; — очевидно, пов’язане з рілля; назва може бути зумовлена тим, що цей нічний птах удень ховається на землі і замість гнізд робить ямки переважно у м’якому грунті або кладе яйця просто на землю. — Птицьі СССР 367—368; БСЗ 21, 553— 554. — Див. ще рілля. рйма1 «співзвучність кінців віршових рядків», [рим] «тс.» Нед, [римар] «віршомаз» Нед, римач, рйфма, [риф-мач] «віршомаз» Нед, римувати; — р. рйфма, бр. рьїфма, п. вл. нл. гупт, ч. слц. гут, болг. м. схв. рйма, слн. гї-та; — запозичення із середньоверхньонімецької мови; свн. ґїт «число, вірш» (нвн. Кеіт «рима, вірш») походить від фр. ст. гіте «вірш» (фр. гіте «тс.»), запозиченого через латинське посередництво (лат. гЬуіЬітшз «ритм; розмір; розмірність») з грецької мови. — СІС 1951, 568; Черньїх II 116—117; Фасмер III 487; 81. \ууг. оЬсусЬ 659; Вгйскпег 472; МасЬек Е8ЛС 527; НоІиЬ— Буег 427; НоІиЬ—Кор. 320; РЧДБЕ 633; К1и§е—Міїгка 593; Цаигаї 633; У/аІ-
сіє—Нойті. II 433. — Див. ще ритм, струмінь. — Пор. ревматизм. [рима2] «нежить» ВеЛ, [ріма] «тс.» НЗ УжДУ 26/2; — запозичення з польської мови; п. (заст.) гута «катар, нежить», гета «тс.», як і ч. гута, [гута, ге]’та], слц. [гета], болг. хрема, [ре-ма], м. хрема, рема, походить від фр. гЬите, яке через середньолатинську мову (слат. гЬеита) зводиться до гр. ребра «течія; слиз; ревматичне страждання». — МасЬек Е5ЛС 527; Но-ІиЬ—Ьуег 427; НоІиЬ—Кор. 320; Вгйск-пег 472; V 792; Младенов 559, 671. — Див. ще ревматизм. рймар, римаренко, римарйха, римарівна, рймарка, римарний, римар-ня, римарство, рймарчук, римарювати — див. лймар. [римашка] «мережка» Корз; — неясне; можливо, результат метатези і фонетичної видозміни форм мережка (> *ремежка). [римй] «зборки, складки на постелі, на білизні» О; — неясне. римигати, римиґати — див. ру-мегати. [рймка] «струна скрипки» Нед; — неясне. Рймма (жіноче ім’я); — р. Рймма, бр. Рима, ч. Кітта, болг. Рйма\ — очевидно, пов’язане з р. заст. Рймма, чоловічим ім’ям неясного походження; зіставляється з назвою міста Рим. — Петровский 189; Спр. личн. имен 519; Илчев 425. [римбннє] «домотканий кольоровий килим для застилання ліжка» Л; — неясне; можливо, пов’язане з рам’я «лахміття; клапті». [рймщина] (бот.) «орлики, Ачиііе-/а Б.» Г, Нед, [римшина] «тс.» Мак, римщина] «дзвоники, Сатрапиіа Б.» 4ед; — очевидно, пов’язане з [рймщина] «усе римське, латинське» Нед, похідним від рймський, Рим', назва могла бути зумовлена походженням якогось культурного різновиду цих рослин з Італії (пор. дзвоники болонські, Сат-рапиіа Ьопопіепзіз Б.). рйнва «вертикальна водостічна труба; [дерев’яний жолоб у млині, по якому вода тече на колесо]», [рйна] «ринва» НикНикБЛ, [рйнба] «труба, по якій виходить вода з річки, ставка» Кур [рйнна] «жолоб, ринва» Нед, [рйнов] «ринва», [рйновця] «ринва; корито, з якого їдять вівці; посудина із сіллю для овець» О, [ринночковатий] «який має жолобок, заглиблення» Нед, ст. ринва (1552); — р. бр. [ринва], п. гуппа «риштак, ринва», гупу/а, вл. нл. гула «тс.»; — через польське посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови; свн. гіппе «водостічний жолоб, водопровідна труба» (двн. гіппа, нвн. Кіппе) пов’язане з свн. двн. нвн. гіппеп «текти, бігти», спорідненим з гот. дангл. гіппап, дісл. дфриз. гіппа «тс.», др. изронити «вилити, випустити», цсл. изронити «пролити». — Шелудько 45; Оньїшке-вич Исслед. п. яз. 248; Фасмер III 529; Преобр. II 230; Кірагзку СЕС 158; Вгйскпег 472; 8сЬизіег-8еу/с 1259; Кіи-§е—Міігка 601. — Див. ще ронйти. ринг; — р. болг. ринг, бр. ринг, п. ч. слц. гіп§, схв. ринг «кільце; ринг», слн. гіп§; — запозичення з англійської мови; англ. гіп§ «майданчик (для боротьби, боксу); кільце; коло» (сангл. гіп§, дангл. Ьгіп§) споріднене з дат. шв. гол. гіп§ «коло», шв. Ьгіп§, свн. гіпс, нвн. Кіпр «тс.», псл. кгр§ь, укр. круг. — СІС2 732; ССРЛЯ 12, 1319; КораІігізкі 846; НоІиЬ—Ьуег 421; РЧДБЕ 633; КІеіп 1349; К1и§е—Міігка 601. — Див. ще круг. — Пор. рйнок. [рингам] «погано вихолощений бик, схожий на племінного», [рйґа, ріґа] «тс.» Нед, [риндам] «віл з кучерявою шерстю на голові», [ріґбватий] «погано вихолощений» Нед; — схв. [(Ь)гпказ] «кличка погано вихолощеного вола»; — запозичення з румунської мови; рум. гіпсасіи «погано вихолощений бик», очевидно, походить від лат. гатісбзиз «який має грижу», похідного від гатез «грижа», пов’язаного з гатив «гілляка» і далі, очевидно, з гасііх «корінь». — 8сЬе-Іийко 142; УгаЬіе Ротаповіауіса 14,
170; МаИе—Ноїт. II 416. — Див. ще радикал. ринда1 (іст.) «зброєносець або охоронець у XIV—XVII ст.», [рйндя] (мн.) «верхові учасники весілля з трубами»; — р. бр. рьінда, болг. ринда; — загальноприйнятої етимології не має; можливо, пов’язане з р. ст. рьіндель «прапороносець», назалізованої форми від рьідель «лицар», що походить від снн. гісісіег «тс.»; зіставлялось також з дісл. гопсі «край щита, щит» (ТЬбгп-руізї 7Г81РЬ 7, 409), з дат. гіпсіе, гепсіе «бігти» (Маїгепаиег БЕ 18, 25), а також з нвн. Копсіе «дозор, обхід» (Кру-азз ван дер Коп ИОРЯС 15/4, 20). — Фасмер III 527, 529; Преобр. II 230; Срезн. III 211. рйнда2 «судновий дзвін»; — р. бр. рьїнда; — очевидно, через російське посередництво запозичено з англійської мови (з виразу Зо гіп§ іЬе Ьеіі «дзвонити»); англ. гіп£ «дзвонити» пов’язане з сангл. гіп§еп, дангл. Ьгіп§ап і споріднене з шв. гіп^а, гол. гіп§еп «тс.» звуконаслідувального походження; безпосереднє виведення від шв. гіп§а «дзвонити» (Маігепаиег БЕ 18, 245) недостатньо обгрунтоване. — Фасмер III 529; ССРЛЯ 12, 1626; Преобр. II 230; Грот Фил. раз. II 368; КІеіп 1349. [рйнда4] «свиня», [рйндя] «тс.»; — неясне; можливо, звуконаслідувальне або афективне утворення, пов’язане з рохканням або з дієсловом рити. [рйнда1] «болотиста місцевість»; — р. [рь'індало] «болото, трясовина», [рьїн-дать] «провалюватися ногами в болото, сніг», [рьімбать] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, через російське посередництво запозичене з фінської мови; пор. фін. гепііа, геппіл «брести, переходити вбрід, шльопати, чалапати (по болоту)». — Фасмер III 529; Каїіта 208. рйнда5, рйндє, риндавий — див. ранда2. риндам — див. рингам. [рйндзя] «телячий шлунок; закваска для молока Клепикова; внутрішній орган, що, перевернувшись, може ви кликати біль (у дитини) Ме», [рйндза] «шлунок теляти Клепикова; вид сиру, для приготування якого використовують шлунок ягняти або теляти», [ренд-за] «закваска» Клепикова, [риндзак] «шлунок», [рйндзка] «сичуг», [рйндя] «шлунок, нутрощі»; — п. [гупсіга] «телячий шлунок», [гепска] «телячий шлунок для заквашування молока», слц. гупсіга «частина шлунка жуйних тварин, використовувана для заквашування молока», [гупска] «тс.»; — запозичення з румунської мови; рум. гїпга «шлунок; [шлунок теляти, ягняти для підквашування молока]» виводиться (СіЬас Е)асоготапіа II 515; Клепикова 156—159) ВІД СТСЛ. рАСА «котик ліщини, вільхи», давніше «складка, зборка» (пор. укр. [рясиця] «тс.»); частіше зіставляється (Зокі 1ІКП 276—282; Оеп-зизіапи І 227, 229; Нерознак 207) з алб. ггепсіез «сичуг»; вважається також (УгаЬіе Коґпапозіауіса 14, 170) словом дако-фракійського походження. — Орос Доп. УжДУ 2, 75; 8сЬе1исіко 142; Га-бинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 138; Уіпсепг 6; Мйа-Аппаз та ін. Котапо-зіауіса 16, 95; МасЬек Е83С8 430; Сгапіаіа 373; ПЕРМ 721; СДЕЛМ 364. рйнка «глиняна миска; глиняна посудина, вгорі розширена; [низька каструля О]», [рйнґа] «ринка» Нед, [рйнов-ка] «вазон, горщик для квітів», [рин-чйна] «ринка» ВеБ, [ринь] «кам’яна посудина у вигляді каструлі» Бі; — р. [рьінка] «горщик для квітів, череп’яна миска, чашка»; — запозичення з польської мови; п. гулка, як і ч. гепсіїїк «каструля», [гупсПік] «тс.», слц. гапсіїіса «миска», [га]пс11іса] «тс.», походить від двн. гїпа (свн. гїпе) «неглибока каструля, сотейник» (пор. нвн. Кеіп, Кеіпще)! «тс.»), спорідненого з нвн. Ваіп «межа; схил, підвищення, край», дірл. гоеп «дорога, пролом», брет. геПп (гйп) «підвищення». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 248; Фасмер III 529; Преобр. II 230; Вгйскпег 472; МасЬек Е83С 512; Но-ІиЬ—Кор. 311; НоІиЬ—Буег 416; Кіи-§е—Міігка 579.
рйнок «базар; [майданчик біля хати ВеЛ]»; — р. рьїнок, бр. рьінак; — запозичення з польської мови; п. гуп(е)к «площа, базар», як і ч. гуп(е)к «площа (в місті)», слц. гіпок «площа, ринок», вл. гулка «ганебний стовп», нл. гупк «ринок», походить від свн. гіпс «круг; кільце; міська площа» (пор. нвн. Кіп§ «круг; кільце»), спорідненого з гол. англ. дат. шв. гіп£ «кільце», двн. гіп§, Ьгіп§, дісл. Ьгіп§г «тс.». — Москаленко УІЛ 24; Коваль 101; Шелудько 45; КісЬЬагсіі 97; Фасмер III 530; Черньїх II 130; Преобр. II 230; Вгйскпег 472; МасЬек Е83С 527; Мікі. Е\У 302; Кеіізаск 7181 8/1, 47; К1и§е—Міігка 601. — Див. ще круг. — Пор. ринг. рйнський (заст.) «австрійська грошова одиниця» О, Нед, [ренський] «тс.» Нед, ст. рим'ьскии (1714); — запозичення з польської мови; п. гегізкі гіоіу «рейнський злотий», гугізкі «тс.» (власне «монета, чеканена над Рейном») пов’язане з назвою річки Кеп (Куп) «Рейн», що зводиться до двн. КЬїп «тс.». — ІУМ Лекс. і фраз. 467; Вгйскпег 457. рйнути «кинутися; хлинути; текти, потекти», [риніти] «текти» Нед, ринутися «кинутися», заринати «занурюватися»; — р. ринуть (заст.) «кинути», бр. рьінуцца «кинутися», др. ринути «кинути, штовхнути», ч. гіпоиіі зе «литися, струміти, сочитися», слц. гіпйі’ за «бити джерелом; бурхливо текти», болг. рйна «чищу; відкидаю (гній, сніг)», м. рине «тс. (З ос. одн.)», схв. рйнути «зштовхнути, відштовхнути, відкинути», рйнути се «ринутися; кинутися; ударитися», слн. гіпііі «штовхати, пхати, затискувати, тиснути», стел, ринжти «ринутися, кинутися»; — псл. гіпріі пов’язане з рій, ріка; — споріднене з лат. гїуцз «струмок», іг-гїіо «дратую, кидаю виклик», ірл. гіап «море», дірл. гіаіЬог «водоспад», гал. Кепоз «Рейн», гр. орЬш «приводжу в рух», дінд. гіпаїі «змушує текти, литися, випускає», гіпуаіі «тс.», гїуаіе «починає текти»; іє. *геі-/гі- «текти» <*ег-/г- «ру хатися»; пов’язується як звуковий варіант (Опсігиз 81аУіса І 32—34) з *1еі-«лити». — Фасмер III 484; Черньїх II 115—116; Преобр. II 203; МасЬек Е8ЛС 533; НоІиЬ—Кор. 324; НоІиЬ— Ьуег 428; Младенов 561; 8кок III 145; Тгаиітапп 243; Таїсіє—Ноїт. II 437— 438; Меіііеі М8Ь 14, 347; Ресіегзеп Кеіі. Ог. І 66; НЬІепЬеск 249; 81окез 227; Регззоп Веііг. 769; Рокоту 326—330. — Пор. вйринути, пірнати, рій1, ріка. рйнштбк — див. риштак. [риньбвка] «гірське джерело»; — неясне; можливо, пов’язане з рйнути або рйнва. [рйнявий] «покритий струп’ям, шолудивий», [ринявець] «людина у струпах»; — п. [гупіа^а] «брудна (свиня)»; — неясне; пов’язується (Меркулова Зтимология 1970, 193—195) з р. [хру-ни] «болячки, короста, лахміття», [хру-ньі] «тс.», [хруль] «покритий коростою», [хрьіда] «не застібнутий на гудзики, з розкритими грудьми», [хрйда] «людина брудна, мокра», а також (Шелудько 45) з нвн. §гіпс1і£ «коростявий»; сюди ж, можливо, укр. [ринди] «лахміття» і лит. зкгаисійз «шершавий». — МасЬек ЕР 7, 305. — Пор. ранда2. рйпа «вибоїна; [високий стрімкий берег, урвище]», [ріпа] «рипа» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. гї-ра «обрив, прірва, провалля» (молд. рьі-пз «обрив; яр») походить від лат. гїра «берег ріки», спорідненого з гр. єрєітгш «руйную, знищую», дісл. гір «верхній кінець човна», гіїа «розривати, роздирати», свн. ПЇ «берег, узбережжя», кімр. гЬі\у «схил, обрив, горб». — Мельни-чук Молд. зл. 171; Марусенко Досл. з мовозн. II 72—75; 8сЬе1ис1ко 120, 142; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 170; Десниц-кая Сл. язьїкозн. 149; СДЕЛМ 364; ОЬВМ 721; АУаІсіе—Ноіт. III 436. рйпати «скрипати», рйпатися «часто ходити, відчиняючи двері», рипіти «скрипіти», [рйпкати] «часто відчиняти двері», рипотіти «поскрипувати», рип, [рипай] «поганий скрипаль» Нед, [рйпиі «скрипи», [рипотня] «постійний
скрип», рипливий, рипучий, рип-рип, рйпу-рйпу, [вйрипати] (у виразах [в. хату, в. тепло] «випустити тепло, часто відкриваючи двері») Г, Ж, [нарипатися] «находитися, часто відчиняючи двері; нав’язатися, причепитися», [нарипйтися] «наплакатися, випрошувати з плачем, настійно на чомусь наполягати, набридати» Ж, [нарипіти] «тс.» Ж, [нарепень] «сніг, що рипить під ногами від великого морозу» Л; — р. [рипать, рипе'ть], бр. рйпаць, п. гурас «скрипіти, рипіти; кричати; ударяти, лупцювати; дряпати»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення; пов’язання з рупа «яма, в якій тримають взимку картоплю» (Вгйскпег 472), з дінд. гірЬаіі «гарчить; муркоче», герЬаїі «рипає», герЬаЬ «рип» (Горяев Доп. І 41), з дісл. гаир «самохвальба», гора «ригати», снн. гореп, двн. гоіїаггеп «відчиняти поштовхом, розчиняти» (Маїге-паиег ЬЕ 18, 245) недостатньо обгрунтовані. — Фасмер III 530. рйпатися «пориватися, потикатися»; — р. рипаться, бр. рйпацца «тс.», п. гурас «іти, квапливо крокувати», ч. [уугуроуаї] «пружно і швидко йти», болг. рипам «скачу, підскакую», [хрипам] «тс.», схв. рипати «підскакувати»; — очевидно, пов’язане з рити, псл. гуїі, розширеним формантом -р-; — можливо, споріднене з лит. гйреїі «турбувати», гйрезїіз «турбота» (від гайіі «виривати», спорідненого з рити). — Фасмер—Трубачев III 530; Тру-бачев ЗИРЯ II 40; Черньїх II 130—131; КЗСРЯ 397; Вгйскпег 472; МасЬек Е83С 527; Георгиев Вьпр. на бьлг. етим. 44; 8кок III 145—146; Куркина Зтимология 1971, 74; 1984, 111. — Див. ще рйти1. [рипець] «ремінь, який з’єднує дві частини ціпа, капиця» Нед, [рйпиця] «тс.» Мо; — неясне; можливо, походить від форм *кріпець, *кріпйця, утворених за допомогою суфіксів -ец(ь), -иц(я) від дієслова кріпити; втрата початкового к, можливо, зумовлена зближенням із словом рипіти; може бути зіставлене і з [репиця] «корінь»; менш вірогідним було б припущення про походження від п. [гура] «канчук, батіг». — Див. ще крі'пкйй. [рипигатися] «повзати, плазувати»; — очевидно, пов’язане з лат. геро «повзу, плазую»; характер зв’язку неясний. — Див. ще рептйлія. [рипілка] (бот.) «колосняк піщаний, Еіутиз агепагіиз Ь.» Мак; — неясне. [рипіти] «кричати, голосити» О, [ліпити] «кричати, верещати» О; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з репетувати. — Див. ще репет. рйпус (іхт.) «ряпушка балтійська, Соге§опиз аІЬиІа Ь»; — запозичення з російської мови; р. рйпус, рйпуса пов’язані з ряпуса, ряпушка «тс.». — Фасмер III 485; Каїіта 211. — Див. ще ряпушка. [риропустє] (бот.) «блошниця дизентерійна, Риіісагіа сіузепіегіса Оаегїп. (Іпиіа)» Мак; — неясне. рис (бот.) «Огуга заііуа Ь», риж (заст.), [вориз НЗ ЧДУ 31, ориз тж, ріж Мак] «тс.», [рижйсько] «рисове поле» Нед, рисівка «Огугорзіз Мііі.», [рижівка] «тс.» Мак; — р. рис, бр. рис, п. гуг, ч. гуге, слц. гуга, схв. рижа, рижа, рйж, слн. гіг; — через російське (рис) і через польське (риж) посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови; свн. гїз (нвн. Кеіз) походить від іт. гізо, яке через слат. огуга зводиться до гр. бро^а, а це останнє через іранське посередництво (афг. угіге, перс. Ьігіпсіг) — до дінд. угіііі- «тс.»; буковинські форми [ориз, вориз] походять від болг. ориз (пор. рум. огег «тс.»), що, як і м. ориз, схв. орйж, ориз, зводиться безпосередньо до гр. брі>Са. — Акуленко 141; Шелудько 45; Карпенко НЗ ЧДУ 31, 109; Коваль 44; Черньїх II 116; Фасмер III 485; Преобр. II 205; 81. у/уг. оЬсусЬ 660; Вгйскпег 473; МасЬек Е8ЛС 528; НоІиЬ—Ьуег 427; Младенов 396; Кіи-§е—Міігка 600; Егізк II 429; Ногп 48; УЬІепЬеск 300.
рйса, [рис] «тріщина, щілина, розрив; риса; риса обличчя» Нед, [рисець] «грифель, штифт, олівець для малювання» Нед, [рисівник] «рисувальник, кресляр» Куз, риска, рисдвка (про поведінку), рисдвнйк «кресляр» Нед, Куз, рисувалка, рисувальник, рисунок, рисувальний, рисувати, рисуватися, ст. рисовати (1552), дорисбвка, [зарйс] «контур» Я, зарисовка, обрисбвка, [пб-рис] «розрив, розріз, рух, риса, штрих» Нед, [порисуватися] «покритися тріщинами»; — р. рисовать «малювати», бр. рьісаваць «малювати; черкати»; — запозичення з польської мови; п. гув «риса», гуза «тріщина, дряпина», як і ч. гув «риса; креслення», слц. гув «креслення», вл. гув «малюнок, креслення, схема», болг. рисувам «малюю», схв. рйсати «креслити, малювати», слн. гіз «риса», гіваіі «малювати», походить від нім. Кір «тріщина; щілина; риса, риса обличчя», геіреп «креслити». — Ше-лудько 45; Фасмер III 485; Черньїх II 116; КЗСРЯ 390; Преобр. II 204; Смирнов 265; 81. хууг. оЬсусЬ 659; Вгйскпег 472—473; МасЬек Е8ЛС 527; НоІиЬ— Буег 427; Младенов 561; 8кок III 146; Мікі. Е\У 279; К1иЄе—Міїгка 602. — Див. ще рейсфедер. — Пор. обрис. [рисавать] «рити що-небудь; ритися (про поросят)» Л; — запозичення з польської мови; п. [гувохУас] «рити» пов’язане з гува «тріщина, дряпина». — Див. ще рйса. [рисар] «чесальник шерсті» Нед; — неясне; можливе припущення про зв’язок з болг. реша (сресвам) «розчісую (волосся)», спорідненим з псл. гезіїі «відв’язувати», укр. рішити «позбавити, вирішити, розв’язати». рисївка (орн.) «Мипіа огугіуога», [рижівка] «тс.» Шарл; — р. рйсовка', — похідне утворення від рис, риж\ назва зумовлена тим, що цей птах харчується різним насінням, найбільше рисом, наносячи великі збитки рисовим посівам; пор. німецьку назву цього птаха Кєізуо§єі, букв, «рисовий птах». — БСЗ 36, 545. — Див. ще рис. риск, рискований, рисковйтий, рискувати — див. рйзик. рискаль «заступ», [раскаль О, рес-каль, роскаль О, рускаль Нед, риц-каль Нед] «тс.», [рискалйна] «рукоятка заступа», [рискалйсько] «рискаль, лопата; рукоятка лопати» Нед, [рйцка-ти] «копати рискалем» Нед, [порйзь-кати] «неглибоко покопати», [порйс-кати] «тс.»; — р. ст. рьіскарь «кирка»; — результат метатези в давнішій формі лискарь «заступ». — Дзендзе-лівський НЗ УжДУ 37, 52; Кобилян-ський Діалект і літ. м. 243. — Див. ще лйскар. рйскати «ганяти, гасати; нишпорити; трохи відхилятися від курсу то в один, то в другий бік; [блукати, мандрувати Бі]», вирискатися «знайтися, виявитися»; — р. рискать, др. рискати «бігти, швидко йти, їхати, нестись»; — псл. гізкаіі, очевидно, паралельне до гізіаіі «рискати»; — споріднене з лит. гівіав «швидкий», лтс. гікзіз «рись», гікзпіз «тс.» і, можливо, з свн. гізк, гізсЬ «швидкий»; зіставлення з укр. рихлий, рух, п. гусЬІу «швидкий» (Регззоп Веііг. 838) недостатньо обгрунтоване. — Варбот Зтимология 1970, 67—69; Фасмер ПІ 530; Черньїх II 131; КЗСРЯ 397; Преобр. II 230; Младенов 561; Маїгепаиег БЕ 16, 188; Кагиііз II 122—123; МйЬІ,—Еп4г. III 524—525. — Пор. ристати. [рйский] «охочий» Шух, [рескей] «тс.» Ко; — неясне; можливо, результат видозміни запозиченого п. ггезкі «бадьорий, жвавий, моторний», пов’язаного з ггегас «різати» (пор. укр. різ-вий, пов’язане з різати). рйслінг «сорт білого винограду; вино з цього винограду»; — р. болг. рйс-линг, бр. рьїслінг, ч. гугііпк, слц. гіг-1іп§, м. схв. рйзлинг, слн. гїг1іп§; — запозичення з німецької мови; н. Ріев-1іп§ «рислінг» загальноприйнятої етимології не має; можливо, пов’язане з назвою місцевості Кіез (шваб, поз з лат. Раеііа) або з дієсловом геізеп «падати». — ССРЛЯ 12, 1325; МасЬек
Е8ЛС 528; НоІиЬ—Ьуег 427; РЧДБЕ 634; КІиее—Міігка 600. [рист] (вигук, яким переганяють овець з одного приміщення в інше для доїння); — не зовсім ясне; можливо, скорочена форма наказового способу дієслова ристати (див.). [ристати] «рискати» Нед, ристь (заст.) «рись», рйстю; — р. [ристать] «прудко бігати, скакати; їздити, гарцювати», др. ристати «бігати, швидко ходити», п. [ггезсц] «риссю», болг. [ристалище] «місце для змагань з бігу», стел, ристдти «бігати»; — псл. *ГЬ8І-(< *ГЇ5І-) : ГІ5І- (*ГЄІ5І-), очевид-но, паралельне до гізк-; — споріднене з лит. гізіаз «швидкий, рисистий», гізсіа «риссю», гаїзіаз «час тічки (у тварин)», лтс. гіезіз «тс.», гот. иггеізап «підніматися», свн. гізап «падати, підніматися»; спроби пов’язання з іє. *гі-, укр. рйнути (Преобр. II 204; Младенов 561; Воі-засц 713) і з псл. зіаіі (МасЬек БР 4, 128—129) недостатньо обгрунтовані. — Фасмер 111 485; КЗСРЯ 397; Тгаиітапп 242; Егаепкеі 689, 737—738; МйЬІ.— Епсіг. III 524, 534; Маігепаиег БР 17, 16; Регззоп Веііг. 286, 837. — Пор. рйскати, рись1. ристь — див. ристати. рись1 «ристь», [рис] «тс.» Нед, рисак, риссю, рисистий, рисити; — р. бр. рись, п. гузіа «рись», гузід, «риссю», гузсід., [гузгегд.], ст. ггезсід. «тс.»; — очевидно, паралельне утворення до ристь; недостатньо переконливо зіставлялося з шв. гиза «штурмувати, перекидати, квапитися», укр. рихлий, русло (Маігепаиег БР 18, 246; ЗсЬеїіеІо-Алпіг К2 56, 199). — Фасмер III 531; КЗСРЯ 397; ІДьіганенко 406; Преобр. II 231. — Див. ще ристати. рись2 (зоол.) «кіт рись, Реііз Іупх Б.», рисеня, рисиха, рисячий; — р. рись, бр. рись, рися, др. рись, п. гуз, ч. слц. вл. нл. гуз, болг. м. рис, схв. рис, слн. гіз, стел, рьіст»; — псл. гузь, очевидно, зводиться до давнішого *1узь, спорідненого з лит. ійзіз «рись», лтс. 1й-зіз, прус. Іиузіз, двн. ІиЬз, нвн. БисЬз, 82 днн. ІоЬз, ірл. Іид, вірм. Іиз-, Іизапипк. (мн.), гр. Хиу^, Хиухос іє. *1еик’-, *Іоик'-«сяяти, блищати»; псл. гузь замість *Іузь могло бути зумовлене впливом *гуз'ь «рижий, строкатий» (за рудим кольором шерсті); менш вірогідним здається припущення про появу -г- під впливом рйкати (Брандт РФВ 24, 15); викликає сумнів припущення про запозичення слова *гузь з іранських мов (Когіпек ЕЕ 67, 289; Лапко ЕР 40, 302). — Фасмер—Трубачев 111 530—531; Черньїх 11 131; Абаев Зтимология 1966, 261—262; Преобр. II 231; Вгйск-пег 473; 2Г81РП 4, 214; МасЬек Е8ЛС 527; НоІиЬ—Кор. 230; НоІиЬ—Ьуег 427; ЗсЬизїег-Зе^с 1259—1260; Младенов 561; 8кок 111 146; Бернштейн Очерк 1974, 273—274; МікІ. Е\У 286; Егаепкеі 392; Мозгупзкі Р7ЛР 132— 133; Егізк II 141 —142; Воізасц 590. [рисянка] «кукурудза»; — похідне утворення від рис; назва зумовлена, очевидно, тим, що форма і білий колір зерна цієї кукурудзи нагадують рис. — Див. ще рис. [рйтва] «ритвина Куз; водойма Она», рйтвйна СУМ, Нед, [рйтвити] «копати, рити» Нед; — р. рйтвйна «вибій, вибоїна», [рйтва] «рів, рівчак, канава від дощу, водомий, водорий», п. [гуі’у/іпа] «дернина»; — очевидно, утворене за допомогою суфікса -тва від рити (псл. гуіі); припущення про походження від іменника *гуіу, род. в. *гуі-ьуе (Фасмер III 531) здається менш переконливим, оскільки в давньоруській мові це слово не засвідчене. — Шанский ЗИРЯ II 137; Вгйскпег 473. — Див. ще рйти1,2. рйти1, [ре'я] «рило» Корз, [рий] «яр» Ч, [рийка] «хобот, рило» ВеУг, [рилець] «прорита в снігу стежка» Нед, рйлб СУМ, О, [риль] «заступ» Нед, риття, [рияк] «рило; різновид ведмедя» Нед, [рияток] «хоботок» ВеЗа, [рийковатий] «рилоподібний» Нед, [рилковатий] «тс.» Нед, [підрийка] (іхт.) «порода дрібних коропів», [під-рййок] «тс.» Нед, [поривач] «кочерга»,
[прорив] «яр, утворений потоком води» Ч, [прорйвина] «тс.» Ч, прориття, [розрий] «руйнування, спустошення» Нед, розритий; — р. рить, бр. рьщь, др. рити, п. вл. гус, ч. гуі, слц. гуї’, нл. гув, полаб. га_|е, болг. рйя, м. риє, схв. рити «рити; винюхувати», слн. гі-іі, стел, рмти; — псл. гуіі (< *гйіі), пов’язане чергуванням голосних з гь-уаіі «рвати»; — споріднене з лит. гаиіі «рити, копати», гйіїз «яма для картоплі, льох», дінд. га'уаіі «розбиває, роздробляє», ірл. гиат «заступ, лопата»; — іє. *гй-/гои-. — Фасмер III 531 — 532; Черньїх II 131; КЗСРЯ 397; Преобр.II 232; Вгйскпег 471; МасЬек Е8ЛС 528; НоІиЬ—Ьуег 427; ЗсЬизіег-8еш: 1257; Вкок III 148; Оигібапоу ХГВІРЬ 29, 94; Агитаа ХГВІРЬ 26, 121; ТЬотзоп ХГВІРЬ 5,123; Тгаиітапп 247; Кагиііз II 109; МйЬІ,—Епбг. ПІ 490; Вида КК І 480, II 548; Регззоп Веііг. 284, 287, 654, 774; Тогр 348. — Див. ще рвати. — Пор. рйтва, рйти2, рів. [рйти2] «гравірувати» Нед, [рито-вати Нед, ритувати Куз] «тс.», [рит] «гравірування» Куз, [рипгйна] «гравюра» Нед, [ритівнйк] «гравер» Куз, ри-тівня] «гравірувальна майстерня», [ри-тівнйчий] «гравер» тж, [ритбвйна] «гравюра, естамп» Нед, Куз, [ритбв-нйк] «гравер» тж, [ритовнйцтво] «гравірувальне мистецтво» Нед, [ритбвня] «гравірувальна майстерня» Куз, [риту-вання] «гравірування» Куз; — др. ритим «ліпна робота?», п. гус «різьбити, гравірувати», гуіо^ас «тс.», ч. гуі «копати; гравірувати», гуіі «гравірування», слц. гуі’ «копати; різати», гуііе «різьба», вл. гус «копати; гравірувати»; — очевидно, пізнє псл. гуіі «різьбити», пов’язане з гуіі «рити, копати». — Вгйск-пег 471. — Див. ще рйти1. — Пор. дереворйт. [ритинка] (бот.) «перстач сріблястий, РеіепііІІа агдепіеа Б.» Мак; — неясне; можливо, фонетичний варіант назви [ростинка] «тс.» Мак. [рйтки] «ткацький пристрій, за допомогою якого розправляється основа для намотування на навій» Г, Ме, [решки] «тс.» Доп. УжДУ 1; — запозичення з польської мови; п. гуїкі, геікі, геі-кат «тс.» походять від нім. Кіеікатт, утвореного з іменників Кіеі (Кіеб) «бер-до», пов’язаного з Кіеб «очерет», з двн. (Ь)гіоі, спорідненого з дангл. Ьгеоб, тох. кги «тс.», лит. кгиіеіі «ворушитися», і Катт «гребінь; бердо» (свн. кат, двн. катЬ «тс.»), спорідненого з лтс. гйоЬз «зуб», лит. гагпЬіз «соха», гр. уорфоі; «кілочок», псл. грЬ-ь, укр. зуб. — Дзендзелівський 81. зі. 13/3—4, 240; 8 XV V 521; КІиде—Міігка 343, 599. — Див. ще зуб1. ритм, ритміка, ритмізація, ритмічний, ритмізувати; — р. ритм, бр. ритм, п. гуіт, ч. слц. вл. гуітиз, болг. рйт/ьм, м. ритам, схв. рйтам, слн. гііет, гіітісеп «ритмічний»; — через французьке посередництво (фр. гуіЬте «ритм; розмір; темп») запозичено з латинської мови; лат. гЬуіЬтиз «ритм, рівномірність, розмір», походить від гр. робцбе; «ритм, такт; ритмічність; вид, форма», пов’язаного з рєсо «течу», спорідненим з дангл. зігеат «річка, потік», лтс. зігаите «течія, потік», стел, строуга, укр. струм. — СІС2 733; Фасмер III 486; Черньїх II 116; Кораіігізкі 856; НоІиЬ—Ьуег 427; РЧДБЕ 634; Оаигаі 643; ХУаІбе—Ноїт. II 433; Егізк II 664—665. — Див. ще ревматйзм. — Пор. рйма1. [ритмач] «віршомаз» Нед, [ритма-чити] «римувати», [ритмувати] «тс.» тж; — результат контамінації іменників ритм і рйма (див.). ритонда — див. ротонда2. рйтор «(у стародавній Греції та Римі) оратор і вчитель красномовства», риторизм «ефектність, зовнішня красивість мовлення, пишномовність», риторика «наука красномовства; ефектність і красивість мовлення без глибокого змісту», риторство, риторичний «ораторський; пишномовний», риторствувати (заст.) «говорити ефектно, красномовно»; — р. болг. рйтор, бр. рйтар, др. ритор-ь, риторикия, стел.
риторі»; — запозичення з грецької мови; гр. рцтсор «ритор, викладач ораторського мистецтва; оратор, доповідач» споріднене з єїрю «говорю; роблю застереження», лат. уегЬит «слово», ав. игуаїа- «закон, віровчення; догмат», дінд. угаїат «ім’я; назва; звання», гот. 'т/аигс! «слово», лит. уагсіаз «ім’я; назва; звання», стел, ротд «присяга, клятва». — СІС2 733; Фасмер III 486, 507; Фасмер ГСЗ 166; Преобр. II 205; Ргізк І 469—471, II 654; Воізасц 229— 230. — Пор. ретор. риторика — див. ритор. ритуал; — р. болг. м. ритуал, бр. ритуал, п. гуїиаі, ч. слц. слн. гйиаі, вл. гііиаі, схв. ритуал-, — запозичення з латинської мови; лат. гііиаііз «обрядовий» пов’язане з гііиз «релігійний обряд, ритуал; церемоніал богослужіння», очевидно, спорідненим з гр. аріО-цбе «вага, значення; кількість, число». — СІС2 733; ССРЛЯ 12, 1341; 81. умуг. оЬсусЬ 659—660; НоІиЬ—Буег 421; РЧДБЕ 634; АУаІбе—Ноїт. II 437; Ргізк І 139. — Див. ще арифметика. — Пор. ритм. [рить] «зад» Нед, [рйтьми\ «назад», [риттю] «тс.»; — др. рить (рить) «копито?», п. ст. ггус «відхідниковий отвір, зад, сідниця», [ггус, ггес] «тс.», ч. гіР «зад, задній прохід», слц. гіґ, вл. гіс, нл. гіз «тс.», болг. рйтам «брикати», м. рита «тс.», схв. рйт «зад», рйтати се «брикатися», слн. ГЇІ «зад, сідниця», [паггіі] «назад», с.-цсл. рить; — псл. гііь; — споріднене з лит. гіеїаз «стегно, свинячий окорок», далі з гіезіі «згинати, вигинати», вірм. егі «згин, суглоб; плече»; далі пов’язується також (Вгйскпег 478) з ристати, ристь. — Фасмер III 486; МасЬек Е8ЛС 533; ЗсЬизіег-Зеш: 1216—1217; 8кок III 147; Ргаепкеі 731; МйЬІ.—Епбг. III 549; СгйпепіЬаІ ХЇЗІРЬ 13, 342; Бое-'т/епІЬа! 7ї81РЬ 7, 406. — Пор. на-рйтник, ристати. риф* «пасмо підводних або невисоких надводних скель», [рифа] «тс.» Нед; — р. болг. риф, бр. риф, п. гаТа, ч. слц. тії, вл. гіГ «підводний камінь, скалиста обмілина»; — запозичення з німецької мови; н. Кіїї «риф, скеляста гряда» споріднене з англ. гееі «тс.», дангл. гіЬЬ «ребро», ісл. тії, двн. гіЬЬа, свн. гірра «тс.». — СІС2 733; Фасмер III 486; Преобр. II 205; РЧДБЕ 635; 81. \муг. оЬсусЬ 624; Маїгепаиег БР 16, 187; КІиде—Міігка 600; Угіез ІЧЕАУ 575; КІеіп 1316. — Див. ще ребро. — Пор. риф2. риф2 «ряд протягнутих крізь вітрила зав’язок для зменшування площі вітрила», рйфити «зменшувати площу вітрила»; — р. болг. риф, бр. риф, п. геТ; — запозичення з голландської або англійської мови; гол. гееї «риф (вітрила)», англ. гееї «тс.» пов’язані з сангл. гіїї «ребро», дісл. гіГ, дангл. гіЬЬ «тс.». — СІС2 733; Фасмер III 486; 81. умуг. оЬсусЬ 631; РЧДБЕ 635; Кіиде—Міігка 590; КІеіп 1316. — Див. ще риф*. рйфлі «борозенки та виступи на якій-небудь поверхні», рифлення «тс.»; — р. рйфли, бр. рйфлі, болг. рифелуване «рифлення»; — запозичення з англійської мови; англ. гііїїе «жолобок, канавка» пов’язане з гіГІе «робити різьбу, нарізку (у дулі рушниці); грабувати», сангл. гіПеп, дангл. дегіїїіап «робити жолобок», що походять від фр. гіПег «дряпати, шкрябати, стругати рубанком; грабувати», ст. «обшукувати, грабувати», очевидно, запозиченого з франкської мови (пор. двн. гіГПІбп «рвати», дісл. гіГа «рвати, ламати, розбивати»), — ССРЛЯ 12, 1342; КІеіп 1348, 1351; Оаигаі 633; КІиде—Міїгка 599. Грйхва] «металеве кільце для скріплення», [рифа] «тс. Нед; металевий обруч на довбні До», [раф] «залізний обід на колесі» Нед, [ряф] «тс.» Нед, [райф] «обруч на спицях і дишлі» О, ст. рефа (1552), рифа (1600); — бр. [рзхва] «залізний обруч», [рахва] «тс.», п. [гаґа] «обруч на колесі», [геТа, ге-сЬ'т/а, гуГа, гусЬ\ма, гу^/а] «тс.; наконечник, трос», ч. слц. діал. гаї «обід, шина, обруч»; — запозичення з німецької
мови; нвн. КеіГ(еп) «обруч, обід, кільце» (двн. свн. геіГ, снн. гер «тс.») споріднене з гот. зкаиба-гаір «шнурок на взутті», дісл. геір «канат, мотузка», дангл. гар «тс., ремінець». — Шелудь-ко 44; МасЬек Е8ЛС 505; НоІиЬ—ІІуег 408; КІиде—Міігка 592; КІеіп 1356; Реізі 430. рихлий «пухкий», [рйхлина] «місце, де вода входить під землю» Ч, рйх-лити «розпушувати», рихлішії «ставати пухким», рихлішати «тс.; ставати крихкотілим», розрйхлий', — р. рьіх-льій, бр. рьіхльї, п. вл. нл. гусЬІу «швидкий», ч. гусЬІу, слц. гусЬІу «тс.»; — псл. гухі'ь, пов’язане з гивііі «порушувати», тих-; — споріднене з лтс. гизепіз «дуже рихлий» (сніг), гйза «сміття, щебінь», дісл. гйзі «уламки, руїни», гол. гиі «рихлий». — Фасмер III 532; Черньїх II 131; КЗСРЯ 397; Желтов ФЗ 1 1876, 11—26; Вгйскпег 471; МасЬек Е8ЛС 526—527; НоІиЬ— Кор. 320; МйЬІ,—Епбг. III 488, 563; Регз&оп Веііг. 287; ІЗЬІепЬеск 265; Угіез ІЧЕАУ 596. — Див. ще рух. [рйхло] «скоро, недавно» Бі, [рй-холь] «ранній хліб» Нед; — запозичення з польської мови; п. гусЬіо «скоро», [гусЬІік] «те, що рано дозріває», як і ч. гусЬІу «швидкий, скорий», гусЬІік «ранній сорт салату; [ранній хліб]», вл. нл. гусЬІу «швидкий, скорий», слц. гусЬІу «тс.», пов’язане з гисЬ, спорідненим з укр. рух, рихлий (див.). [рйхта] «податок; прибуток» Г, Нед; — неясне; можливо, пов’язане з нім. КесЬі «право, закон». [рихтарик] (орн.) «волове очко, Тгодіобуіез ігодіодуіез Б.» Куз; — пов’язане з п. заст. [гусЬіаг] «війт», [гу-сЬіагх] «суддя», що, як і ч. гусЬіаг «сільський староста», слц. гісЬїаг «тс.», вл. гусЬіаг «суддя», походить від н. КісЬіег «суддя», пов’язаного з гісЬіеп «направляти; судити», КесЬі «право», спорідненими з дісл. геііг «право, суд», лат. гедо «керую»; назва могла виникнути на грунті синонімічного стосунку до первісного значення слова королик, широко вживаного як назва волового очка. — Булаховський Вибр. пр. III 211; КІиде—Міігка 588—589, 598; КІеіп 1348. — Див. ще регент, рихтувати. [рйхтик] «цілковито, точнісінько», [рйхтино] «саме, напевно»; — п. [гу-сЬіук] «якраз, точно; напевно, правильно», [гусЬіуд, гусЬі, гусЬіусгпіе] «тс.»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; н. гісЬіід «правильний, вірний, відповідний» пов’язане з гісЬіеп «направляти; готувати, влаштовувати; судити; налагоджувати, рихтувати». — Шелудько 45; 8АУ V 787. — Див. ще регент, рихтувати..— Пор. рихтарик. [рйхтиця] «слід коліс (особливо на замерзлій дорозі)» Нед; — неясне. [рихтїти] «палко бажати, прагнути» ЛексПол; — очевидно, результат контамінації основ прислівника [рйхло] «скоро, швидко» і дієслова х(о)тіти (див.). рихтувати «готувати, споряджати; (тех.) випрямляти, вирівнювати», рихтувальний, [рихтівнйй] «готовий» Нед, рихтувальний, ст. нарихтовав-ши (1609); — р. рихтовать (тех.) «випрямляти, вирівнювати», бр. рьіхта-ваць «готувати; споряджати; рихтувати, вирівнювати», п. гусЬіо\мас «пристосовувати, керувати; випрямляти, випробовувати», ч. [гусЬіоуаіі] «вирівнювати; керувати», схв. рйхтати «упорядковувати, припасовувати»; — запозичення з німецької мови; н. гісЬіеп «направляти, готувати, влаштовувати; судити; регулювати, керувати; вивіряти, налагоджувати, рихтувати», двн. свн. гіЬіеп «тс.» пов’язане з гесЬі «правий, правильний, прямий», двн. днн. геЬі «тс.», спорідненим з гот. гаіЬіз, дісл. геііг «тс.», лат. гесіиз «прямий, правильний», ге§о «керую, направляю», гр. брєхтб^ «спрямований уперед», брє-усо «простягаю». — Шелудько 45; Кіи-§е—Міігка 588, 598—599. — Див. ще регент. — Пор. рйхтик. [риц] «зад» Нед; — запозичення з польської або словацької мови; п. [ггус]
«відхідниковий отвір, зад, сідниця», [ггус, ггес], слц. [гіс] «тс.» безпосередньо відповідають укр. [рить]. — Німчук 345. — Див. ще рить. рицар, лицар, рицарство, лицарство, [лицарія], заст. лицерство Бі, [лицаркуватий, лицарюватий Ж], заст. рицарювати, лицарювати, ст. рицарю (1388); — р. рьіцарь, бр. рицар, п. гусегг, ст. Іісегг, ч. гуіі'г, слц. гуііег, вл. гусег, нл. гузег, болг. м. рицар, схв. рйтер; — запозичено через посередництво польської і далі, можливо, старочеської мови (ч. ст. гуііег) із середньоверхньонімецької; свн. гійег «вершник, рицар» пов’язане з гїіеп (нвн. геі-іеп) «їздити верхи». — Шелудько 37; КісЬЬагсЬ 96; Фасмер III 532; Преобр. II 232; Вгйскпег 470—471; КІесгко\мзкі ЛР 26, 79; МасЬек Е8ЛС 528; НоІиЬ— Ьуег 427; Младенов 562; Мікі. ЕУ/ 286. — Див. ще рейтар. рицина (бот.) «Кісіпиз Б.; касторова олія»; — р. рицина, рицин, рицй-нус, бр. рицина, п. гусупа, ч. гісіп, слц. гісїпиз, вл. гісіпиз, болг. рицин, м. рицинус, схв. рйцинус, слн. гісіпиз; — запозичення з латинської мови; лат. гісіпиз «рицина, шовковиця», можливо, тотожне з гісіпиз «воша, кліщ». — ССРЛЯ 12, 1346; Кораіігізкі 855; Но-ІиЬ—Буег 420; МасЬек Літі, гозії. 139; РЧДБЕ 635; АУаІгіе—Ноїт. II 433; КІеіп 1346. [ричайник (вузьколистий)] (бот.) «берула, Вегиіа апдизїіїоііа КосЬ.» Мак; — результат видозміни форми *ручайник, похідної від ручай; назва зумовлена тим, що ця рослина росте в річках і озерах; пор. ч. роїоспік «берула», пов’язане з роіок «ручай». — МасЬек Лт. гозН. 159. — Див. ще ручай. ричати — див. рикати. [ришляк] «невеликі роги молодої худоби» (як матеріал для гребенів); — очевидно, пов’язане з [рішняк] «однорічна худоба». — Див. ще рік. риштак «водостічна труба; металевий жолоб конвеєра, який застосовується у гірничій справі», [рйнштбк] «риштак» Куз, [рйштик] «бурчак, рівчак з протічною водою» ЛЧерк, [риш-тік] «риштак, невеликий струмок» Нед, [риштбк] «тс.» Нед, [ріштак] «канавка для стікання води» Па, ст. риншток'ь (XVII ст.); — р. рештак «риштак», бр. риштбк, п. гупзгіюк «стік», [гузгїок, гузіок] «тс.»; — через російське і польське посередництво запозичено з німецької мови; н. Кіпп-зїоск «жолоб, канава, водостік; риштак» утворено з основ іменників Кіпп «жолоб, канава, водостік» і Зіоск «ціпок, жердина; стрижень, шток». — Шелудько 45; ССРЛЯ 12, 1301; Вгйск-пег 472; 8У7 V 795. — Див. ще ринва, шток. риштувати «ставити риштовання; готувати, збирати, споряджати», риштовання «риштовка, кросна, бильця, перила, за допомогою яких розширюється віз» ЛЧерк, риштовка, [ришту-вальник] «той, що робить риштовку» Куз, риштування, риштунок «спорядження», [руштбвання] «риштування», [руштунок] «спорядження», ст. ринштунки (1582); — бр. ришта-ванне «риштування», риштунак «спорядження», п. гупзгїипек (гузг-їипек) «спорядження, екіпіровка»; — запозичення з німецької мови; нвн. гйзїеп «споряджати, озброювати; влаштовувати підмостки», свн. гйзїеп «вживати заходів; робити риштування; підготовляти; прикрашатися, одягатися», гизїеп, двн. (Ь)гизіеп «тс.», споріднене з дангл. Ьгузіап «покривати, прикрашати», Ьугзїап, Ьгеосіап «тс.». — Шелудько 45; 8АУ V 795; Кіиде—Міїгка 616; Угіез ИЕАУ 598. [рищонка] «погана мітла» Нед; — неясне. рияки (тільки мн.) «гальма» ВеЛ; — пов’язане з рйти; — назва зумовлена тим, що причеплене до колеса гальмо риє землю. — Див. ще рйти*. ріба — див. горобина. [рібати] «скоблити, скребти» Нед, [ріпати] «тс.» Нед; — очевидно, запозичення із середньоверхньонімецької мо
ви; свн. гіЬеп «терти» (двн. гіЬап < *аугі-Ьап, снн. умгїуєп, нвн. геіЬеп «тс.») споріднене з нн. аугіЬЬєіп «крутити, повертати», можливо, також з гр. ріір «плетіння з молодих гілок, плетена мата, загорожа». — КІиде—Міїгка 591; Ргізк II 658—660. [рібачка] «вид сукні» Нед; — очевидно, пов’язане з рябий, [рібйй]; — назва могла бути зумовлена забарвленням тканини. — Див. ще рябий. рів, рівчак, ровець, [руваць] «ровець» Корз, [ровчак] «рівчак», [рівцюва-тий] «з надрізами» Нед, [рівчакуватий] «жолобчастий» Куз, [рівчастий] «тс.», [брів] «рів» Ж, [орбв] «тс.» О; — р. боЛГ. М. рОв, бр. роу, Др. р0в7>, р'Ьв'Ь «канава, рів; безодня; пекло», п. гб\м, ч. слц. гоу «могила», вл. нл. гоау «тс.», схв. рбв «рів, ОКОП», СЛН. ГОУ «тс.», стел, рові»; — псл. гоу-ь, пов’язане чергуванням звуків з гуіі (*гйіі) «рити»; пор. гр. оорб^ «канава, рів» (< *огуоз). — Фасмер—Трубачев III 488; КЗСРЯ 391; Цьіганенко 407; Варбот Зтимология 1965, 133; Преобр. II 206; Вгйскпег 464; У/Ько'узкі К8І 22, 122; МасЬек Е8ЛС 520; Младенов 562. — Див. ще рити1. рівний, [рівен] «рівний», рівнинний, [рівнйстий] «прямий» Нед, [ровесник] «однаковий за віком» Нед, рівень, [рівнанє] «рівняння» Нед, рівнина, рівнйнник, рівниця «груба слабо скручена нитка, з якої виготовляють пряжу», рівня, рівнява СУМ, Нед, рівняльник, рівняння, [ровен] «рівня» ВеЛ, [рбвень] «пара, рівний; рівнина», [рбвінь] «рівнина», [ровняк] «прямий ліс» Гриц, [рівнати] «рівняти» Нед, рівнішати, рівняти, врівень, врівні, дорівнювати[ся] Я, дорівнюючий «рівний», зрівнялівка, [зарівний] «рівний, однаковий, подібний; рівномірний, розмірний» Нед, [зарівна] «порівну, рівно; однаково», зарівно «тс.», нарівні «урівень; поряд; урівні» СУМ, Ж, [наро-вень] «паралельно» Ж, [нерівень] «нерівний, неоднаковий», нерівня СУМ, Ж, незрівняний, незрівнянний, [не-спорівнаний] «незрівняний» Ж, обрів- нювати, порівняльний, порівно СУМ, Нед, порівну, [пбровно] «прямо» ВеУг, порівняння, порівняти, [пбровень] «нарівні» Нед, урівень, урівні, [упоро-вень] «врівень»; — р. рбвньш, бр. рбу-ньі, др. ровьньїй, п. гб'лту, ч. слц. гоу-пу, вл. гину, нл. го^упу, болг. равен, м. рамен, [равен], схв. раван, слн. гауеп, стел, равьнт»; — псл. *огуьп-ь (< *огуо-); — споріднене з прус. апміз «справжній, дійсний, вірний, певний», ірл. гбе «рівне поле», гбі «тс.», дангл. двн. гйт «простір», англ. гоогп «місце, простір; приміщення», нвн. Кашті «простір», лат. гйз, гйгіз «село, поле, нива», ав. гауаЬ-«вільний простір», гауазеагаі- «те, що рухається вільно»; іє. *геи- «широкий, просторий, відкритий; явний, пристрасний»; припущення про походження з ав. гауап «рівне місце» (Різані Аііі беї III Сопдг. Іпіегп. де Еіпдиізїі 376, За-лизняк ВСЯ VI 40) недостатньо обґрунтоване. — Фасмер III 489; Черньїх II 117—118; КЗСРЯ 391; Преобр. II 171; Потебня К ист. зв. 129; Вгйскпег 464; МасЬек Е8ЛС 520; НоІиЬ—Еуег 424; ЗсЬизїег-ЗеАУС 1253—1254; Младенов 541; 8кок III 113—114; МеіПеі К8Е 20/1, 90; М8Е 12, 223; Тгаиі-тапп 14; Топоров 111 —112; Зтимология 1979, 150; Міккоіа Ваіі. и. 81ау. 33; АУаІде—Ноїт. II 454; Кіиде—Мііг-ка 587; КІеіп 1356; Веке 2Г81РЬ 16, 324; Тогр 353; ЕІЬІепЬеск 110. — Пор. ровесник, рум2. [рівнушка (звичайна)] (бот.) «ар-мерія, Агтегіа уцідагіз АУіІд.» Мак; — пов’язане з рівний; назва зумовлена, очевидно, тим, що ця рослина має прямі високі безлисті стебла, на верхівках яких містяться голівки з квітками. — Див. ще рівний. ріг, ріжок «віл з тонкими і прямими рогами; плід ріжкового дерева; зона (хвороба злакових культур); [паросток від коренів очерету]», [рогавйця] (зо-ол.) «рогата гадюка, Уірега сегазііз» Нед, [рогай] (ент.) «жук рогач-олень, Еусапиз сегуиз Е.» ВеНЗн, [рогакй] «відходи гречки, плюскле зерно» Л,
рогалик, рогаль «річ з гострими краями; [віл з великими рогами; товсте ребро (жилка) листка]», [роган] «військовий ріжок» Нед [рогань] «віл з великими рогами», [рогарь] «ялина у формі розсохи, на яку кладуть для просушування сіно» ВеЛ, рогатйзна «велика рогата худоба», рогатина, [рогатина] «рогата худоба» ВеЗа, рогатка «пристосування для затримки руху на дорозі; знаряддя для метання; [вид плахти, інакше «рогата плахта»]», рогач «знаряддя для виймання з печі горшків; жук Ьусапиз сегуиз Б.; [віл з великими рогами; назва барана Доп. УжДУ 4]», рогачйлно «ручка рогача», рогачка «рогатка; дерев’яний нашийник для худоби; (ент.) щипавка; [рогата вівця; двозуба кирка, двозубі вила; вид шапки Пі]», [рогета] «корова» О, [роги] «клуня О; виведені пруги на вуглах хати ЛЧерк», рогівка «рогова оболонка», [рогівня] «мундштук на рогах волинки» Нед, [рогова] «крайня ополонка на льоду Берл, Мо; податок з рогатої худоби Пі», [рогове] «податок з рогатої худоби» Пі, [рогбво] «тс.» Пі, [рогове] «плата за випас рогатої худоби», [рогове'ць] «вид кварцу» Нед, роговик «тс.», роговина, роговиця «рогова оболонка», рогбвка «вид плахти, рогата плахта», [роговнйк] «оброблювач рогу» Нед, [роговня] «ріжок на кінці трубки коло волинки», рогуля «предмет з розгалуженням у вигляді рогів; [скривлена колода, скривлений ціпок; корова О; назва вівці Доп. УжДУ 4]», [рагульки] «примітивний ткацький верстат» Л, [рожана] (кличка корови з розкішними рогами) Ме, [рожкуля] «тс.» ВеНЗн, [ріжкатий] «кутастий», [рожкб] «віл з гарними рогами» ВеНЗн, ріжнатий (у виразі ріжнаті сани «гринджоли»), рожнатий «тс.», рогатий, [роговатий] «рогатий, рогоподібний» Нед, роговий, роговіти, безрога «свиня», безрогий, [виріжок] «гостра частина предмета; край селища», відріг, [заріг] «закуток» Ж, [зарбже] «тс.» Ж, [заріжок] «шматок парогач] шкіри тварини коло рогів», [зарбг] «місце за рогом» Я, [зароганити] «схопити за роги» Я, [наріже] «кут, ріг» Ж, наріжник «кут даху, кут будівлі; [кутова кроква; окутий листовим залізом ріг скрині; одна з палиць у пристрої для перенесення сіна]», [наріжник] «один із снопів, які вкладаються на розі солом’яного даху; кроква фронтону» Ж, [наріжниця] «тс.» тж, [наріжниці] «зубчате ребро солом’яного даху над рогом хати» Ме, [нарожняк] «тс.» Ж, [нарожень] «копил (у санях)» Ж, наріжний «кутовий; розташований на розі; надзвичайно важливий», [нарбж-ний] «кутовий, розташований на розі» Ж, ороговілий, ороговіння, [паріг] «зубець, відгалуження на оленячих рогах; жук рогач» Нед, [паріжниця «жердина в даху оборогу» Нед, парогач] «олень», [парогаті] «олені» Нед, [па-рогатий] «з оленячими рогами», [уріже] «риска по краю» тж; — р. бр. болг. м. рог, др. рогт>, п. слн. гбд, ч. слц. гой, вл. гой, нл. год, схв. рбг, стел, рогь; — псл. год-ь; — споріднене з лит. гадаз «ріг», гадиуа «балка, вибалок», лтс. гадз «ріг», прус, гадіз «тс.»; іє. *годо-8 «ріг»; припускається також (КЗСРЯ 391; Преобр. II 206; Младенов 562) спорідненість з нвн. гадеп «стирчати», свн. гедеп «тс.», дісл. га «жердина»; пов’язування (Вгйскпег 461; Ма-сйек Е8ЛС 515) з нвн. Ноги «ріг», лат. согпй «тс.» недостатньо обґрунтоване. — Фасмер III 489; Черньїх II 118; Преобр. II 206; Вгйскпег 461; НоІиЬ—Кор. 313; Бсйизїег-Бе^с 1231; Георгиев Бт>лг. етим. и оном. 96; Младенов 562; 8кок III 153—155; Тгаиітапп 235; Вида КК І 479; Ргаепкеї 684; БР 3 131; Кагиііз II 99; МййІ.—Епдг. III 465; 8ресйї 85; Иллич-Свитьіч Зтимология 1965, 361. рід, рідня, [рідняк] «родич», [рі-же'ння] «сперма», [рада] «природа» Нед, родак «родич», [роджай] «рід; порода» О, роди, [рбдйво] «пологи; частування, яке батько новонародженого несе тестю; родовід» Г, Нед, родимець
«припадок у дітей та вагітних жінок; [земляк, співгромадянин Нед]», родйл-ка «пологовий будинок», [родйля] «породілля» Нед, родимка СУМ, Нед, родимчик «приступ хвороби у дітей та вагітних жінок», родина «сім’я; рідня; [батьківщина Нед]», родини «пологи; свято з нагоди народження», [родйня] «сім’я, рідня», [родйтелі] «батьки», ро-дйтель «батько», родич «родак; [батько]», родичання «родинні, близькі стосунки», родичівство «тс.», [родиш] «земляк» Нед, роділля «породілля», родільня «родильна кімната, палата», [радник] «джерело» Нед, [родня] «родина; батьківщина» Нед, [родове] «подарунки кумів для дитини» ВеЛ, [родовик] «джерело в лісі Ч; земляк, голова родини Нед», родовище, [родючина] «дикі плодові дерева», [родючка] «родючість» Пі, [рожай] «урожай; рід; порода; спорідненість Бі», [рожде'нець] «уродженець», [рожде'нник] «батько», [рожде'ниця] «мати; породілля», [рож-денка] «уродженка», [роже'ниця] «породілля» Нед, рідний, родильний, [ро-дймий] «уроджений; свій; рідний», [род-лйвий] «родючий, урожайний» Нед, [радний] «плідний» Нед, родовитий «родовий, потомствений; [родючий]», родючий, [родющий] «родючий», ро-жаістий «родючий, багатоплідний», [рождений] «природжений», ріднити, родатися, родити, [рожати] «народжувати», [безрідник] «безрідна людина», [безрбда] «тс.», врода, вродливець, вродливиця, вродливість, вродини, [врбдність] «урожайність» Ж, вродливий, вроджений, [вродовйтий] «плодючий; вродливий» Ж, вродити, вйрід «виродок», [вирбда] «виродок; зразок; порода, плем’я» Ж, виродження, виродок, [вйрідний] «звироднілий», виродитися, вироджуватися, відродження, [відрбдини] «відродження» Куз, [відрбдок] «виродок» Ж, відродитися, відроджуватися, дорідний, [врожай] «урожай», [зрідно] «урожайно», [зрада] «зроду», зроду, [зарід] «зародок», [зарідок, зародень Она, зарбд- ник Ж] «тс.», зародок, [зарідливий] «урожайний», [зарбдний] «зародковий» Ж, [зарожедний] «урожайний», звиродніти, [нарід], народ, народженець «новонароджений», народжений «тс.», народженик «іменинник», [нербд] «неврожай», [нерада] «бездітна жінка», [неврбд] «неврожай», [неврбда] «тс.; невродливість» Ж, неврожай, недорід «неврожай; [недоносок]», [недорбдок] «недоносок, аборт» Ж, [недорбдити] «скинути плід» Ж, [непорбда] «неврожай» Ж, [неурбжай] «тс.» Ж, [обнаро-довйти] Ж, обнародувати, перерід «насіння, яке втратило чистоту свого сорту», [перерідок] «виродок» Куз, переродженець, перерожденець, переродитися, підродина, [порід] «роди», поріддя «рід, порода, покоління; [пологи] Чаб», [порідня] «рід», порода, поро-дже'ниця «мати», [порожденниця] «тс.», порбдження, породілля, порідний, породинний, породистий, породільний, породний, породичати, прарід, пра-родйтель, прародич, природа, природник, [прирбдки] «наріст на картоплі» ВеБ, прирбджений, [прирбдистий] «фізично розвинений» Кур, природний, природничий, принародно, споріднення, спорбдження, споріднений, спороджений «породжений», споріднювати, спородити, [урод] «врожай», [урод] «виродок, ідіот» Нед, урода «врода», [уродай] «красунь», [уроджай] «урожай», уродженець, уродження «народження», уродини, уродлйвець, [урадник] «красунь», [урджа] «врожай», урожай, [урожде'нець] «уродженець», [урож’я] «врожай», уродливий «вродливий; [здібний]»; — р. бр. болг. м. род, др. родт> «рід; плем’я, народ; батьківщина; одноплемінник, земляк; урожай; доля», п. вл. слн. гой, ч. слц. нл. гоб, схв. род «рід; урожай», стел, роді» «рід, покоління»; — псл. госі'ь (< *огб'ь), можливо, пов’язане з гозіі, газіі (< *огб-іеі) «рости»; — споріднене з лит. газтб «урожай», лтс. габз «родич; рід», газгпа «процвітання, родючість, урожай», гага (< *габіа) «багатий
урожай; численна родина», можливо, також з дінд. угабЬапІ- «висхідний», уагбЬаіі (уагбЬаіе, УгбЬаН) «росте, множиться, набирається сил», уагбЬаЬ «сприяння», угббЬаЬ «той, що виріс, великий, старий», ав. УогабаПІ «росте», уагбаііе «тс.», гр. ор&бс; (|3ор&д<;) «прямий, правильний, істинний», алб. тії «росту, збільшую» або з свн. агі «походження, рід», нвн. Агі «вид, спосіб», вірм. огбі «син», дінд. габЬпбЬ «виконує, робить», хет. Напій- «правнук», дісл. огоіидг «крутий, піднятий», ірл. агб «високий, великий», лат. агбииз «крутий, високий», агЬог «дерево», тох. А огіо «вгору»; зв’язок з лит. гезпаз «сильний, міцний», лтс. г^зпз «товстий, огрядний» (Регззоп Веііг. 274) викликає сумнів. — Трубачев Терм, родства 151 —153; Фасмер—Трубачев III 491; Черньїх II 118—119; Преобр. II 208— 209; Вгйскпег 460; К2 45/2, 108; АГВІРЬ 40, 12—14; Оіг^Ьзкі ЬР 2, 272—274; МасЬек Е8ЛС^514—515; Но-ІиЬ—Кор. 313; Опбгиз ЛС 9,150; ВсЬиз-іег-8е\мс 1230; Младенов 562; Вкок III 151 —153; Иванов Зтимология 1979, 135—136; Тгаиїтапп 234; Кагиііз II 97—98; Зндзелин СБЗ 195; МйЬІ.— Епбг. III 479; Вйда КК І 479; АУаІбе— НоГт. І 64; КІиде—Міігка 32; Воізасц 711; Мегіпдег ІР 17/1—2, 123—124; Ребегзеп К2 39(19)/3, 360; ИЬІепЬеск 34; Рокоту 339. — Пор. раній, рости, юрод. рідкий, рідкісний, рідкуватий, [ріднйстий] «рідкий; сипкий» О, рідший, [рідеча] «рідке збіжжя у полі» О, рідина, рідкість, [рідняк] «рідкий ліс» Ч, рідота, [рідуха] «негусто посіяна гречка» Нед, [рідйти] «розріджувати» Куз, рідіти, рідішати, [рідні-ти] «рідіти» Нед, [ріднути, рідчіша-ти\ «тс.» тж, [рідчати] «рідшати», рідшати, зрідка, ббрідкуватий, ббрід-ний СУМ, Ж, [обрідчастий] «обрід-куватий», [обрідйти] «розрідити», (бб-рідка] «зрідка» ВеУг, [ббрідь] «тс.» Она, порідкий «рідкуватий», порідку, [прбрідкуватий] «рідкуватий», ирб- рідь «місце, де дерева або кущі ростуть дуже рідко», проріджувати, розріджувач, [урідь] «зрідка; негусто» Шейк; — р. редкий, бр. рздкі, др. рі-дт>кьій, п. ггабкі, ч. гібку, слц. гіебку, вл. нл. гебкі, полаб. грбке, болг. ря-д-ьк, м. редок, схв. редак, реткй, слн. гебек, стел, р'кдтжт»; — псл. геб-ьк-ь (< *геб'ь); — споріднене з лит. геіаз «рідкий, рідкісний», геііз «сито, решето», лтс. гебз, гепз «рідкий», лат. геїе «мережа, невід», гагиз «рідкий»; іє. *ге-бЬ-, похідне від *ег(а)- «нещільний, рідкий; розходитися». — Фасмер III 458—459; Черньїх II 106; КЗСРЯ 387; Преобр. II 233; Вгйскпег 473—474; К2 46, 234; МасЬек ЕВЛС 532; НоІиЬ— Кор. 323; ВсЬизіег-ВеАмс 1213—1214; Вкок III 140—141; Тгаиітапп 12; МйЬІ,—Епбг. III 518, 520; Кагиііз II 116; Ргаепкеі 723—724; Міккоіа ВаІІ. и. ВІау. 44; Еіск ВВ 2, 211; ТогЬібгпз-зоп 504; ИЬІепЬеск 288; Регззоп Веііг. 278, 638; АУаІбе—Ноїт. II 418, 431; Рокоту 330. — Пор. раритет. [ріжа1] «галявина, що врізається клином у ліс»; — не зовсім ясне; може бути пов’язане з різати (пор. тлумачення) або з рідкий (через значення «розріджений ліс», пор. р. [ре'жа] «най-рідша рибальська сітка, рідка тканина», [режка] «легенький палісадник», [реженье] «порідіння»), [ріжа2] (ент.) «гусениця ведмедиці геби, Агсііа ЬеЬе Е»; — неясне; можливо, пов’язане з різати. [ріжа3] (бот.) «ряска, Ьетпа Ь.» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з ч. ст. кгег «тс.», ч. [кгег] «брудне шумовиння на воді», [кгізї] «тс.». ріжджа — див. ріща. [ріжджак] (орн.) «кропивник, Тго-діобуїез рагуціиз КосЬ.» ВеЛ, [різжак] «тс.» Шарл; — пов’язане з ріща ({ріжджа]); назва зумовлена тим, що птахи цього виду живуть переважно в купах ломаччя, сушняку, хмизу, бурелому. — Див. ще ріща. ріжки (бот.) «грибок клавіцепс, хвороба хлібних злаків, СІауісерз риг-
ригеа ТиІ.» (Зсіегоііит сіауиз), [ржйця Чаб, рожбк Мак, рджки Нед] «тс.»; — р. рожкй, бр. ражкі, болг. (морово) рбгче, рогалка; — похідне утворення від ріг; назва зумовлена тим, що в уражених злаках рослин замість зерен утворюється паразитичний гриб, який стирчить у колосі, як ріжок. — УРЕ 12, 263. — Див. ще ріг. [ріжковець] (бот.) «ріжкове дерево, солодкі ріжки, Сегаїопіа зіііциа Б.» Мак, [рогівнйк, рожковець] «тс.» Нед, [рогівнйстий] «ріжковий» Нед; — р. рожкй (мн.), бр. ражкбвае дрзва «ріжкове дерево», п. гогко\міес, гохкі, ч. го-Ьоупік, болг. рбжков, схв. рогач, рбш-чиії., слн. гогісеуес «тс.»; — похідне утворення від ріг; назва зумовлена тим, що плід цієї рослини (стручок) має форму ріжка; вважається калькою гр. хєратюу «ріжок (плід), малий ріг», похідного від хєрощ «ріг». — Німчук 260. — Див. ще ріг. [ріжник] (бот.) «кушир занурений, СегаіорЬуІІит сіетегзит Б.» Мак, [рож-ник] «тс.» Мак; — похідне утворення від ріг; назва зумовлена тим, що форма листя або колосковидні суцвіття цієї рослини нагадують роги. — Ней-штадт 246—247. — Див. ще ріг. [ріжноракий] «різноманітний» Нед; — запозичення з польської мови; п. гбгпогакі «різнорідний, різноманітний» є похідним від гбгпу «різний», утвореним, як і \міеІогакі «різноманітний», за допомогою суфікса -огак-, що виник, очевидно, в результаті приєднання до суфікса -ак- кінцевої частини кореня С2\мог- (< *сьКог-, пов’язаного з сьіугі «чотири») у формі сг\могакі «чотирьох гатунків». — Див. ще різний, чотири. ріжуха — див. режуха. різак (бот.) «Раїсагіа Вегпй.», водяний різак «Вігаїіоіез Б.», [різачка] «різак», [різушка] «тс.» Мак, [різка] «наяда, На]аз Б.», різуха «тс.; [осока, Сагех Б. Нед, Мак]», [різбха] «осока» ВеНЗн, [різоватець] «осока гостра, Сагех асиїа Б.», [різоватиця Мак, ВеНЗн, різій Мак, різійка Мак, різуля ВеНЗн, різ- чина ВеУг] «тс.»; — р. резак «різак; [різак водяний' наяда]», бр. разак «різак водяний», [рззнік, парзз] «тс.»; — пов’язане з різати; назви зумовлені тим, що листки цих рослин мають зубчасті краї; пор. р. телорез «різак водяний», бр. целарзз «осока». — Ней-штадт 84; Федченко—Флеров 688. — Див. ще різати. [різан] «різка, лозина» Бі, [різан-ка\ «вид канчука» ЛЧерк, [різзя] «гілки, відрубані під час зрізування або підчищання дерев» Г, Л, [риедзе, риез-зє, руоззє] «тс.» Л; — результат контамінації основ іменника різка і семантично зближеного з ним дієслова різати (див.). [різанець] (бот.) «цибуля скорода, АІІіит зсЬоепоргазит Б.» Мак, [різан-ка Мак, зрізованець Ж, приріз Мак] «тс.»; — утворено від різати; назви зумовлені тим, що головка цієї цибулини складається з кількох пучків, ніби розрізана на частини. — Див. ще рі зати. різати, різникувати «бути різником», [різнйчити] «тс.», різьбити «вирізувати», [різьбувати] «тс.» Нед, [риза] «різа, земельна ділянка різної площі; розрив Нед», [ріезь] «земельна ділянка» Л, різа «тс.», [рйзка] «полови на загону, виділена у володіння іншій особі; (зменш.) ділянка сінокосу, відве- дена для косіння окремій особі ЛЖит», [ріезка] «великий шматок хліба, сала та ін.» Л, [різ] «різкість» ВеЛ, [різав-ка] «різь у шлунку; кривавий понос», [різак] «різець, сікач, великий ніж; серпоподібна коса для косіння очерету; пристрій для різання січки, для обрізування снопиків О; кирпич з гною для палива; різачка, різь у шлунку; кривавий понос», різалка «пристрій для різання», різальник, [різанець] «євнух», [різанйк] «дроворуб» О, різанина, [рі-занка] «зрізок, половина бочки; локшина; тепла вовняна хустка» Л, [різа-нці] «локшина» ВеУг, [різарня] «бойня, різниця», різачка «різь у шлунку; понос», [рівень] «скиба, відрізаний шма
ток» Нед, різець «ріжучий інструмент; передній зуб», [різка] «січка (солома); міра землі 2,5 морга; ділянка землі приблизно 1,5 гектара Мо; вид гри; гілка, яку зрізають для щеплення Дз», різкість, різник, [різник] «скибка, відрізаний шматок» ВеУг, [різниківна] «дочка м’ясника», різнйця «бойня; [м’ясна крамниця; торговельний ряд]», [різниченко] «син м’ясника», [різовй-ни] «тирса», [різовйння] «тс.», [різун] «головоріз, шибеник», різь, різьба, різьбар, різьбяр, різьбарство, різьбярство, [резкйй] «гострий, різкий» Нед, ріжучий, різальний, різаний, різкйй, різкуватий, [різнйчий] «різницький», різьблений, [різьббваний] «різьблений», [вріз] «виріз, виїмка» Ж, врізка, [зрізний] «потрісканий» Ж, відріз, відрізай, відрізка, відрізок, зріз, зрізка, зрізок, зрізувач, зрізнйй, заріз «забій (худоби); [розріз; зарубка, шматок Ж]», [заріза] «убивця, розбійник», [заріза-ка, зарізяка] «тс.», [зарізка] «розріз, зарубка; шматок; заріз» Ж, [зарізь] «заріз» Ж, наріз СУМ, Ж, нарізка тж, [нарізь] «нарізка» Куз, нарізний, надріз, навідріз, наодріз, [набдрізі] «окремо», [набдрізні] «тс.», напереріз, обріз, [обрізанець] «обрізаний срібний карбованець», обрізка, обрізок «шматок; [гвинтівка з укороченим стволом Па]», обрізання, обрізувач, обрізувальний, [переріз] «широка, низенька діжка для прання білизни» Л, переріз «розріз; розтин; перетин; вид діжки», [перерізок] «шефель, четверик (міра сипких тіл); невелика діжка» Куз, підріз, [підріз] «леміш» ДзАтл II, підрізка «підрізування; [ніж для вирізування стільників Нед]», [підрізовач] «вид невеликого плуга» Нед, [підрізок] «обрізок, відходи» Куз, поріз СУМ, Нед, прирізка СУМ, Куз, проріз «наскрізний отвір; розріз (в одязі); переріз СУМ, Нед; [діра в льоду]», [прбрізень] «переріз, розріз» Нед, прорізка, прорізний, проріздвий, розріз, розрізка, розрізувач, розрізний, розрізувальний, [уріз] «міра землі, поверхні» Нед, [урізки] (у виразі без урізків «без зайвих слів, прямо») Нед, урізок-, — р. резать, бр. рззаць, др. різати, п. ггегас, ч. гегаїі, слц. гегаС, вл. гегас, нл. гегаз, полаб. геге, болг. режа, м. реже, схв. резати, слн. гегаіі, стел, різати; — псл. гегаїі, пов’язане з га-гііі «разити»; — споріднене з лит. гехіі «різати; ударяти», гегіз «смуга; наріз, надріз», гйогаз «продряпана лінія, риска, смужка, відрізок», гр. ріуууоці «ламати, розбивати», «проламування»; іє. *иге§’-/игб§’- «ламати». — Фасмер III 461; Че"рньіх II 107; КЗСРЯ 387; Преобр. II 233—235; Вгйскпег 476; МасЬек Е8ЛС 531; НоІиЬ—Кор. 322; 8сйизїеґ-8еА¥С 1215—1216; Младенов 565; 8кок III 134—135; Мейе ОЯ 109; Оїг^Ьзкі К2 75/3—4, 207—210; Тгаиї-тапп 245; Ргаепкеї 725—726; МеіІІеі М8Ь 9, 142; Регззоп Веііг. 840; Роког-пу 1181 —1182. — Пор. раз*. рїзвйй «жвавий, [тямовитий, умілий Нед]»; — р. резвьій «жвавий», бр. рззвьц п. ггегшу «тс.»; — псл. *гег'Ь¥'ь, похідне від гегаїі «різати»; — зіставлення з гр. орєусо «протягати; прагнути; бажати», дінд. пуаїі «витягатися, поспішати» (Маігепаиег ЕР 18, 255) недостатньо обгрунтоване. — Фасмер III 462; КЗСРЯ 387; Преобр. II 234; Вгйскпег 476; Мікі. Е\У 278. — Див. ще різати. Різдво, [різтвб] «Різдво» О, [різ-дв’янка] «Пилипівка» Нед, різдвяний, [рисцвяний] «різдвяний» О, [розьдя-ний] «тс.» Кур; — очевидно, результат фонетичного розвитку давнішого *ро-жьство «народження, Різдво», пов’язаного з родити (*рожьство > *розст-во > *розтво > різдво). — Німчук 99; Кобилянський Гуц. гов. 40. — Див. ще рід. [різець] (бот.) «косарики черепича-сті, Сіасііоіиз ітЬгісаїиз Ь.» Мак; — похідне утворення від різати; назва зумовлена тим, що форма листя цієї рослини нагадує лезо ріжучих предметів (коси, шаблі, шпаги, меча, ножа). — Див. ще різати.
[різи1] «вид рибальської сітки» Нед; — очевидно, запозичення з німецької мови; нвн. Кеизе «верша», свн. гіизе «тс.» споріднене з гот. гаиз «труба», двн. гот «тс.», можливо, також з двн. гозс «рухливий», псл. гих-ь, укр. рух. — Кіцрє—Міігка 598, 605. — Пор. рух. Грізи2] «арабески, вид орнаменту» Нед; — р. [резь] «візерункова обробка дерева, кістки», стел. р’Ьза «смуга, риса»; — очевидно, пов’язане з різати (див.). різка «лозина», [різґа] «тс.» Нед, [різа] «лозина, якою поганяють чи відганяють худобу» Мо, [різзя] «відрубані гілки» Л, [різя] «ломаччя» Ба, ірбзя] (дит.) «різка» Нед; — р. бр. рбзга, др. розга «гілка, пагін», п. гбг§а, ч. ст. го-хНа «пагін, гілка», слц. гаг§а «хворостина», нл. гог§а «гілка, прут», полаб. гйг§а/гйг§6 «гіллячка, лозина, хворостина, кущ», болг. [розга] «гілка, різка», схв. розга «молодий пагін виноградної лози; кілок, що підтримує виноградну лозу», слн. гбг§а «пагін виноградної лози», стел. розгА, рдзгд, рдждик «лозина, виноградна лоза»; — псл. гог§а; — очевидно, споріднене з лит. ге§гіі «в’язати, плести», гег§е «кошик з лози», ге-г^іпуз «в’язання, плетений виріб», лтс. ге2£І1 (ге2§ибі) «заплутувати», лат. гез-ґіз «мотузка, канат», дінд. га]]иН «тс.»; зіставлялось також (Мйіті.—Епсіг. III 492; Ргаепкеі 710—711; Бресйі 215) з лит. гагаз «сухий прут, мітла», лтс. га-г§а (гагсіа) «стара мітла»; припускалась (Мікі. ЕїУ 227; Вгйскпег 465; 2І81Р11 4, 217; Таїсіє К2 34, 512; Тга-иїтапп 245) вихідна форма *огг§а, пов’язана з префіксом *огг- «роз-» (пор. щодо розвитку значення нім. гд¥еі «два» і 2шеі§ «гілка»); недостатньо обґрунтованими були зіставлення з дангл. гізсе (гезсе, гузсе) «очерет», снн. ґізсії «тс.» (ВеггепЬег^ег ВВ 1, 68; Еіск ВВ 1, 172; Міккоіа Вегйітг. 158), з гр. рйбіі; «гілка, прут» (МасЬек Е8ЛС 518), з рожен, гр. ра/ос (ра/ос) «терновий чагарник» (Соболевский РФВ 64, 113), з ріст, рости (Міккоіа Ваіі. ц. 81ау. 35), як і припущення вихідної форми *'ьгг§а (Ляпунов ИОРЯС ЗО, 17). — Німчук 239; Крьімский Укр. гр. 38; Фасмер III 495; Черньїх II 120; КЗСРЯ 393; НоІиЬ—Кор. 314—315; Зсіїизіег-Зехус 1240—1241; ОІезсЬ 875— 876; 8кок III 161; 8аиг Зіауіа 1978, ЗО—32; Ргаепкеі 713. — Пор. різан, ріща. різний, заст. ріжний, [розпий] «різний», заст. ріжнйця «різниця», [ріжнб-та] «різноманітність» Нед, [різнація] «роз’єднання, різноголосся», різниця, [різнбція] «розбіжність, розбрід» Г, Пі, [різня] «різниця, відмінність, розбіжність, розрив» Нед, різнь «ворожнеча, розходження», [рбзниця] (у виразі у розницю «окремо, нарізно, вроздріб») Нед, [розня] «різнь» Нед, різнити «роз’єднувати; (заст.) фальшивити (в хорі, оркестрі); [не бути у згоді, відокремлювати від чогось; (про рушницю) розсипати дріб]», заст. ріжнйти «розрізняти Нед; ворогувати О», зрізна, нарізний, [обрізне] «осторонь, збоку, окремо» Нед, порізно, [пброзницею] Нед, розрізнений, розрізнювальний, розрізняльний, [розрознйти] «розігнати» Нед; — р. разньїй, заст. рбзньш, бр. рбзньї, др. розьньїи «різний, відмінний, неоднаковий», п. гбіпу, ч. гйгпу, слц. гбгпу, вл. гбгпо «нарізно, різно», болг. м. разен, схв. разнй (тільки мн.) «різні, різноманітні», слн. гагеп, стел, рдзь-нж; — псл. *оггьп'ь, похідне від *огг-«роз-». — Фасмер III 434, 496; КЗСРЯ 381; Полянский Зтимология 1964, 102; Вгйскпег 466; МасЬек Е8ЛС 526; Но-ІиЬ—Кор. 319; ЗсЬизіег-Зешс 1242; Младенов 546; 8кок III 114—115. — Див. ще роз-. різноманітний, різноманітити; — очевидно, результат контамінації основ різний і розмаїтий (див.). різночинець, різночинний; — бр. разначьінец; — запозичення з російської мови; р. разночйнец утворено з основ прикметника разньїй «різний» та іменника чин «чин». — Див. ще різний, чин2.
[різоватка] (бот.) «хрін водяний, ЦавіиНіит атрйіЬіит К. Вг.» Нед, Мак, [різбха] «хрінниця, Берісііит Е» Нед; — назви, пов’язані з різати-, зумовлені, очевидно, тим, що нижні листки обох рослин, які належать до однієї родини хрестоцвітих, розсічені на ниткоподібні сегменти або поділені на ланцетоподібні частини; словотворча форма неясна. — БСЗ 16, 80. — Див. ще різати. [різуха] (бот.) «неслія волотиста, Цезііа рапісиїаїа Оєзу.» Мак; — р. резуха «тс.»; — очевидно, пов’язане з різати; мотивація назви неясна. [різьбваник] «фартух, спідниця з вишитими краями» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [різи] «вид орнаменту». рій* «сім’я бджіл; (військ.) відділення», [райбвник] «сітка для захисту від бджіл» Л, рійба «роїння», [різва Чаб, рійва тж, рійка, ройба] «тс.» Нед, рійниця «кошик для збирання рою», роївня «тс.», [руйнйца] «приміщення для переховування бджолиних роїв» Л, рійний, [роєнний] «рійний», роїстий, [рі-яти] «роїтися» (?), роїти «об’єднувати в один рій», роїтися, відрійок, зрдйок «об’єднаний рій», [нерійник] «вулик, що не роївся» Ж, [парій], «відрійок» Нед, [пбрій] «тс.», [попароїтися] (про рої) «дати парої» тж; — р. бр. болг. рой, др. рои, п. вл. гб], ч. слц. нл. го], м. ро], схв. рб), слн. гб], стел, рои; — псл. *го]ь «рій; ріка, течія, приплив», пов’язане чергуванням голосних з *геі-(гіпріі) «текти, струмувати»; пор. цсл. изрои «вплив», п. гсігб] «джерело», ч. слц. гсіго] «тс.»; — споріднене з дінд. гауаіі «течія, потік, ріка». — Фасмер III 496; КЗСРЯ 392; Преобр. II 212; Цьіганенко 395; Вгйскпег 461; Масіїек Е8ЛС 515; НоІиЬ—Кор. 313; Зсйизіег-8є\ус 1232; Младенов 562; 8кок III 155—156; Варбот Зтимология 1965, 133; Бернштейн Очерк 1974, 286; Тга-иїтапп 243, 245; Регззоп Веііг. 769; ІЛіІепЬеск 245. — Див. ще рйнути, ріка. [рій2] (бот.) «гриб кольчак, Нусіпит ітЬгісаїит Б. (Зассобоп ітЬгісаїиз (Ег.) КагзО» Нед, Мак, [рійниця] «тс.» Нед; — очевидно, пов’язане з рій; мотивація назви неясна. [рійнйк] (бот.) «очиток, Зесіит Б. Нед; підмаренник справжній, Саііит уегит Б. Мак; розхідник, Зетрегуіушп £ІоЬіІегит Б. Мак; зміячка, Зсогхопега Б. Мак», [роєвник (розлогий)] «молодило покрівельне, Зетрегуіуит їесїо-гит Б. Мак; меліса лікарська, МеІІізза оШсіпаїіз Б. Мак», [ройовик] «меліса лікарська» Мак; — п. го]пік «молодило», го]о\упік «меліса», ч. го]оупїк «тс.; багно, Бесіит раїизїге Б.», слц. горупік «меліса», нл. горумпік «багно»; — похідні утворення від рій; назви зумовлені тим, що ці рослини приваблюють бджіл як гарні медоноси. — МасЬек Літі. гозД 96; Е8ЛС 515; V 555; Зсйизїег-Зеуус 1232. — Див. ще рій1. [рїйта] «натовп, відділ, загін, рій, команда» Нед, [ріта] «рота, загін»; — очевидно, результат видозміни форми [рбвта],. можливо, зближеної зі словом рій «відділення». — Шелудько 45. — Див. ще рбвта, рота1. рік, [рікбвиця] «річниця» Пі, річник «щорічник», річниця, [річня (мн. річнята)] «однолітня домашня тварина» Нед, річняк, [ріиіняк] «тс.», [ро-ківщйна] «річний збір від парафіян» Г, Нед, [рокове] «тс.», рокбвйни СУМ, Нед, [рбчини] «роковини» Нед, [рочки] (мн.) «строк» Нед, річний, роковйй «річний», [рочйстий] «річний, який буває раз на рік Г; домовлений, призначений Нед», [нарік] «на майбутній рік», порічний «річний, щорічний», [позазанарік] «два роки тому» О; — р. рок «доля; [рік, термін, час, пора, доба]», бр. [рок] «рік», др. рок-ь «вік; доля», п. ч. слц. нл. гок «рік», м. рок «термін», схв. рок, слн. гок «тс.», стел, рокг «призначений заздалегідь термін»; — псл. гок-ь «термін, умовлений час», пов’язане чергуванням голосних з *гекїі «ректи»; — споріднене з гот. га§іп «рада, рішення, постанова», тох. А
таке «слово», В гекі «тс.», дінд. гаса-пат, гасапа «порядок, розпорядження», можливо, також з лит. гаказ «строк, мета», лтс. гакз «мета, межа» (якщо це не запозичення зі слов’янських мов); зіставлення з лит. такії «колоти», гакі-пеії «колупати», дісл. га «прикордонний знак» (Вй§а КК II 533—535) недостатньо обгрунтоване. — Огієнко РМ 1938/3, 135; Фасмер III 496—497; КЗСРЯ 392; Шабалин ЗИРЯ III 54— 55; Преобр. II 199—201, 212; Вгйскпег 461; МасЬек Е8ЛС 515—516; НоІиЬ— Кор. 313; Тгаиітапп 243; Зкагсігіиз 185; Ееізі 392. — Див. ще ректй. — Пор. безрік, вйрок, урок, урбчйс-тий. ріка, [рікля] «поле понад річкою або між річками» О, [річисько] «покинуте річище» Нед, річище, річка, річковик, річник «річковик», [річчйна] (зменш.) Нед, [річйстий] «багатий на ріки» Нед, річний, зарічанин «житель заріччя» СУМ, Ж, зарічок «рукав річки», заріччя, зарічний, зарічан-ський, надріччя, надрічний, [підріче] «поле, розташоване коло річки» Нед, [порічанин] «житель надріччя», [порі-чина] «смуга берега ріки» Нед, поріччя «надріччя»; — р. болг. река., бр. рака., др. ріка, п. ггека, ч. гека, слц. гіека, вл. нл. гека, полаб. гека, м. схв. река, слн. гека, стел, р^кд; — псл. гека (<*гоіка), пов’язане чергуванням голосних з геі- (гіпрії) «текти, струмувати»; — споріднене з снн. гіп «водостік», дірл. гіаіЬог «бурний потік», дангл. гід «струмок, потік, ріка» (англ. діал. гііЬе), гал. Кепоз «Рейн», лат. П-уиз «струмок, потік, течія», алб. гііе «мокрий, сирий», дінд. гауаН «ріка, течія, потік», гііі'Ь «тс.», геІаН «течія, вилив, ріка», гїпаЬ «текучий», гіуаіе «рухається, починає текти»; іє. *геі-/гі-; зіставлення з двн. г!§а «ряд», свн. гіЬе «тс.», дінд. гекЬа «ряд, смуга, дряпина» (ІЛіІепЬеск 253; Хирііха СС 137) менш переконливе. — Фасмер III 464; Черньїх II 108; КЗСРЯ 387—388; Цьіга-ненко 395; Варбот Зтимология 1965, 117; Преобр. II 235; Вгйскпег 475; МасЬек Е8ЛС 529—530; НоІиЬ—Кор. 322; ЗсЬизіег-Зеуус 1214; Младенов 566; 8кок III 141; Критенко Вступ 550; Мар-тьінау Белар. лінгв. 1974/5, 65; \УаІ-сіе—Ноїт. II 437; Рокоту 330—331. — Пор. рйнути, рій1, рінь. [рікля] «старовинний жіночий костюм з декольте» Нед, [нарікля] «тс.» Ж; — запозичення з німецької мови; н. КбскеІ «жіноча сукня, спідниця» пов’язане з Коск «спідниця; сюртук», спорідненим з свн. снідерл. гос «піджак, чу-марка, сюртук, сукня», двн. госк(Ь), днн. гол. гок, снн. госк, дфриз. гокк, дангл. госс, дісл. гоккг. — Шелудько 45; К1и§е—Міігка 604; Угіез ІМЕ’ЇУ 586. рілля, [риля] «рілля» (Ме), рільник, рільництво, [рдля] «рілля» Г, Куз, [рольнйк] «рільник» Бі, [рольнйц-тво] «рільництво» Бі, [руля] «рілля» ДзУЗЛП, рільнйй, рільничий, [розри-лювати] «розорати землю ралом» Нед; — р. [рблья, роля] «рілля; час заорювання», бр. [рдля], др. ролия «нива, рілля», п. вл. нл. гоїа «земля, рілля», ч. гоїе «зоране поле, рілля», ст. гоїі, слц. гої’а «рілля; ґрунт, поле», полаб. гйГа, схв. рал «міра землі», слн. гаї «рілля, оранка»; — псл. *ог!ь]а, пов’язане з огаії, *ог(11о. — Дзендзелівський УЗЛП 117—119; Фасмер—Трубачев III 498; Преобр. І 655, II 212; Филин Происх. яз. 545—546; Львов Лексика ПВЛ 145; Мейе ОЯ 59; Потебня К ист. зв. 129; Вгйскпег 462; МасЬек Е8ЛС 516; 8сЬиз-іег-Зедус 1233. — Див. ще орати1, рало. [рімувати] «лаятися, бити; лихословити, проклинати» Нед; — неясне. [ріник] (бот.) «піщанка чебрецелис-та, Агепагіа зегруїііїоііа Б.» Нед, [рійок] «тс.» Мак; — очевидно, пов’язане з рінь; назва зумовлена тим, що місцем поширення рослини є піщані й глинисті ґрунти; пор. іншу назву цієї ж рослини піщанка. — Нейштадт 233. — Див. ще рінь. ріннйк (орн.) «оляпка, Сіпсіиз ариа-іїсиз Б.», [рінка] «тс.» Шарл, [ріне'ць]
(орн.) «чорнушка, \угоса пугоса СиІсІ.» Г, Шарл; — очевидно, пов’язане з рінь; назва зумовлена тим, що птахи цих видів живуть переважно на піщаних берегах річок, озер, живлячись комахами та іншими безхребетними, що їх збирають на березі або у воді, бігаючи по дну водойми; форма [рі-не'ць] може бути й результатом видозміни форми нирець (пор. нирок «Ауіітуа пугоса»). — Воїнств.—Кіст. 333. — Див. ще рінь. рінь «крупний пісок, гравій; [береги річки, покриті жорствою О]», [ринь] «крупний пісок», [рін] «нанесена річкою галька, покритий галькою берег, покрита галькою обмілина» ВеЛ, [рі-нйсько] «відкладення ріні» Нед, ріння, [ріняк] «рінь», [рінячина] «тс.» Куз, рінистий, [ріннйй] «рінистий» Нед, [ріну-ватий] (про землю) «змішаний з крупним піском, гравієм», рінявий СУМ, Г, [ріняковатий] «як галька» Нед, [ріня-ний] «рінявий», [ріньовий] «тс.» Она, [варіння] «берег, покритий дрібними камінцями», [зарінок, зарінче] «тс.», [нарінок] «гравій» Куз, [ббрінок] «невеликий річковий острів, оточений рінню» Ж, [прирінйти] «нанести ріні» ВеНЗн; — р. [рень] «мілина», др. рінь «обмілина, низький берег», схв. рйна «пісок»; — очевидно, пов’язане з ринути, псл. гіпрїі; — допускається спорідненість з дісл. геіп «поросла травою смуга землі», шв. геп «тс.», двн. свн. геіп «польова межа», дірл. гоеп «гірський хребет» і, далі, з лит. гіеуа «міжгір’я», гаіуб «канавка, жолобок, смуга», лтс. гібуа «жолобок, борозна». — Нім-чук 115; Филин Происх. яз. 532—533; Фасмер III 470; Преобр. II 235; ТЬбгп-руізї 7Ї8ІРЙ 428—432; Регззоп Веіїг. 769; Тогр 332; Зіокез 234; МйЬІ.— Епсіг. III 550. — Див. ще ринути. — Пор. рій1, ріка. ріпа1 (бот.) «турнепс, Вгаззіса гара к; [бруква, Вгаззіса парив уаг. езсиїеп-іа Е>С. Мак; свиріпа, Вгаззіса сатрезі-гів к Мо; картопля, Зоїапшп ІиЬего-зит Б.]», [ріпа біла, жовта] «морква 96 дика, Оаисиз сагоіа Б.» Мак, [ріпа волоська] «соняшник бульбистий, топінамбур, НеІіапіЬиз ІиЬегозиз Б.» Мак, [репа] «свиріпа» Мак, [репиця] «редька дика, КарЬапиз гарЬапізкит к» Мак, [репчик, репчин, ріпень, ріпець, ріпиця, ріпій] «тс.» Мак, [репиць] «ріпиця зморшкувата, Карізігит ги^озит (Б.) АІІ.» Мак, [ріепище] «бадилля картоплі» Л, [ріепник, ріпище] «тс.» Л, ріпак «рапс, Вгаззіса париз уаг. оіеіїега Мек§.; [Вгаззіса париз к Мак]», [ріпак дикий] «гірчиця польова, Зіпаріз агуепзіз к» Мак, [ріпачйння] «стебло ріпака» Г, Нед, [ріпачнйсько] «поле, засіяне ріпаком», ріпачок «суріпиця, ВагЬагеа уиі^агіз К. Вг.», [ріпашнище] «поле після ріпаку» Гриц, [ріпєник] «корж з ріпи і кукурудзяного борошна» ВеЗн, ріпиця «Карізігит Сгапіг.; [редька дика Мак; суріпиця пряма, ВагЬагеа зігісіа Апсігх. Мак; рапс Мак; гірчиця польова Мак]», [ріпи не ц] «поле, з якого знято картоплю» ДзАтл II, [ріпля-ниця, ріпник, ріпнище] «тс.» тж, [ріпник] «ріпиця багаторічна, Карізігит регеппе (Б.) АІІ.» Мак, [ріпниця] «гірчиця польова» Мак, [ріпочка] «ріпа» Мак, [ріп’яник] «корж з кукурудзи і картоплі Г; пиріжок з картопляного тіста До», ріпний, [ріповатий] «ріпопо-дібний» Нед, ріпчастий; — р. м. репа, бр. рзпа, др. ріпа, п. ггера, ч. гіра, гера «буряк», слц. гера «тс.», вл. нл. гера «тс.; ріпа», полаб. герб, болг. ряпа, схв. репа, слн. гера, стел, р'кпа; — псл. гера; — споріднене з лит. горе «ріпа», двн. гиоЬа, гиорра, гаЬа, свн. гиоЬе, гаЬе, гйеЬе (нвн. КйЬе), гол. га-ар, англ. горе (з лат.), лат. гара, гарит «ріпа; бульба», гр. раерис, ратги^ «тс.», расроіуо^, роцрауг) «редька; капуста»; більшість дослідників вважає це слово культурним мандрівним терміном^ або запозиченням (інакше ЗсЬизїег-Зешс 1214—1215); на думку Гіндіна (Зтимология 1963, 52—71), запозичене разом з реалією з Балкан (фрако-пеласг. га-рЬ-а-/гарЬ-и-). — Фасмер—Трубачев III 471; Черньїх II 111; Преобр. II 235—
236; Филин Образ, яз. 113; Вгйскпег 475; Мозгугізкі Р7ЛР 71; МасЬек Е8ЛС 530; Лт. гозії. 57, 82; ЕР 1950/2, 158; НоІиЬ—Кор. 322; Младенов 566; 5кок III 129; Сабаляускас Трудьі Литовской ССР, серия А 1956, 1/6, 207—212; Тгаиітапп 237; Егізк І 530; Воізаср 836; КІи^е—Міігка 610; Тогр 347; АУаІсІе—Ноїт. II 418; ЗресЬі 71. [ріпа2] «леп, бруд на довго не митому, спітнілому тілі» Чаб, [ріпавка, ріпиця] «тс.» тж, [ріпиця] «бруд (особливо у вухах)» Ме; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з назвами рослин [ріпа], ріпиця як бур’янів, що густо ростуть на необробленому грунті; можливе зіставлення і з [ропа] «нафта (брудна рідина)» (пор. [ріпниця] «мазниця»), Іріпєк] (ент.) «ґедзь шлунковий, СазігорЬіІиз ериі ЕаЬг.» ВеНЗн; — пов’язане з [ріп’як (ріпєк)] «реп’ях»; назва зумовлена, очевидно, подібністю відкладених на шерсть коня яєчок цього ґедзя до реп’яха, що причепився до шерсті. — ВгеЬт І 395. — Див. ще реп’ях. ріпнйк, ріпникувати — див. ропа. рїса, рісйти, ріснйй, рісувати — див. ряса2. [рісень] «жовтень» Гриц; — очевидно, пов’язане з [ріснйй] «рясний, густий, багатий». — Гриценко 189; Но-іугізка-Вагаподма 62. — Див. ще ряса2. ріска* — див. роса. ріска2, ріснйк — див. росйчка. ріска3 — див. ряска. [рісляк] (ент.) «хрущ, райдужниця, Оопасіа Р.» Нед, Гриц; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [ріска] «ряска»; в такому разі назва зумовлена тим, що ці жуки живуть на водяних рослинах (Горностаев 174); може бути пов’язане і з [ріснйй] «рясний», [рісота] «ряснота», [ряса] «колос, волоть, мітелка». [рітниця] (бот.) «свербіжниця польова, Кпаиііа агуепзіз Соиіі.» Нед; — неясне. річ* «предмет», речовйй, [річе'вий] «предметний, діловий, дійсний, змістовний» Нед, [річнйй] «конкретний, діло вий» Нед, зречевйти «втілити у щось речове, матеріальне», уречевйти; — р. ст. речь «річ, предмет», бр. рзч «предмет», п. ггесг «річ, справа, предмет», слн. гес «предмет»; — псл. *гек]ь «мова, слово, предмет», пов’язане з *гекіі «говорити». — Черньїх II 114—115; Фасмер III 478; Вгйскпег 475; Младенов 560; Зкок III 120—122. — Див. ще ректй. річ2 — див. ректй. рішйти «прийти до висновку; розв’язати, позбавити; знищити, убити (первісно у виразі р. життя «позбавити життя»), розтратити (первісно у виразах типу р. всього «позбавити всього»)», рішати, заст. рішенець «рішення, вирок» СУМ, Нед, рішення, рішй-мість, рішучий, [відрішати] «відпорювати; усувати від співучасті» Нед; — р. решйть, решать «вирішити, розв’язати; (заст.) розплутати», бр. рашьїць «вирішити; розтратити», рашаць, др. рішити «розв’язати; відпустити гріх», п. [гхезгус] «зв’язувати», ч. гезііі «розв’язувати, розгадувати», слц. гіезіГ «тс.», болг. решавам «вирішую, розв’язую», м. решава «розв’язує; позбавляє; рятує», схв. дре'шити (<*одрешити) «розв’язувати», слн. гезіїі «рятувати, звільнити, розв’язати, розгадати», стел, рушити «розв’язувати»; — псл. *о!ге-8ііі, *огггезіІі або інші префіксальні утворення із значенням «відв’язувати, розв’язувати» від дієслова *гезіІі «зв’язувати»; — споріднене з лит. гаізуіі «в’язати, патрати», гізіі «в’язати», гузиіуз «в’язка, згорток, вузол», гузуз «зв’язок; відношення», гаТзІіз «пов’язка, шнурок, мотузок», лтс. гаізїі «розв’язувати», гізі «зв’язувати», прус, зепгізіз «зав’язаний», реггеізі «зв’язувати», дангл. шгіоп «закутувати, загортати; покривати», шгідап «зв’язувати», лат. гіса «хустина, косинка»; очевидно, іє. *геік-/геі£- «в’язати». — Черньїх II 115; Фасмер III 479—480; Преобр. II 238; Вгйскпег 476; АГЗІРЬ 39, 4; МасЬек Е8ЛС 530— 531; НоІиЬ—Кор. 322; Младенов 560; Стоянов 83; 8кок III 141 —142; Ильин-
ский РФВ 69, 16; РФВ 74, 122; МікІ. ЕЇУ 277; Зндзелин СБЗ 69; Кагиііз II 100—101; Вй§а КК І 476—478; Ргаепкеї 690, 738; ВІауіа 13, 11 — 12; Мар-тьінов Сл. и не. аккомод. 128—129; Кигг 7І8ІР11 19, 389; Зресіїї 7І8ІРН 19, 128; Ресіегзеп ІР 5, 79. рі'ща «хмиз», [рйще Мо, різдтя ВеУг, різче Нед, рішнік Л, рбща Нед, ружджя ВеУг, рузджя ВеУг] «тс.», [ріщанка] «мітла з прутів» О; — др. рожчье «галуззя», п. гозгсгка «гілочка», ч. Г05ІГ «хмиз; [зелені гілочки]», ст. гогсііе «хмиз», слц. гахсіЦе, нл. гогсіге, гогсіге «тс.», слн. г6х]е «виноградні пагони; обрізки виноградної лози», [гбг-сіхе] «тс.», стел, рождик (раждик) «галуззя»; — псл. *гог§ь]е «галуззя, пруття», похідне від гог§а «різка, прут, гілочка». — Німчук 239; Крьімский Укр. гр. 38; МасЬек Е8ЛС 518; НоІиЬ—Ьуег 423; Зсйизіег-Зешс 1240—1241; Мейе ОЯ 106. — Див. ще різка. — Пор. різан. [ріятися] «бродити, вештатися без діла» Корз; — др. ріяти «штовхати, розштовхувати, відганяти», болг. рея се «ношуся всюди», стел, регати «натискати, штовхати»; — псл. ге]аіі, пов’язане чергуванням голосних з го]ь «рій», гіпрїі «ринути». — Фасмер III 480. — Див. ще рйнути, рій*. роб — див. робйти. роба «одяг, сукня; робочий одяг»; — р. бр. роба «тс.», п. заст. гоЬа «ошатна сукня», ч. слц. слн. гбЬа «сукня», болг. м. роба, схв. роба, роба «тс.»; — можливо, через німецьке посередництво (н. КбЬе) запозичено з французької мови; фр. гоЬе «убрання; довгий просторий одяг» (іт. гоЬа, англ. гоЬе «тс.») походить від франк. гаиЬ «грабіж, награбоване» (двн. гоиЬ, нвн. гаиЬеп «грабувати, викрадати»), спорідненого з лат. гшп-реге «рвати, розривати», гйрез «скеля, стрімчак», лит. гйреіі «цікавити(ся), турбувати», дінд. гора «діра, печера»; значення розвинулось від первісного «одяг, знятий з убитих воїнів ворога» (військовий звичай, відомий у найдав ніші часи). — Фасмер III 487; НоІиЬ— Ьуег 422; Оаихаї 635; СатіІІзсйе^ 776; КІи§е—Міігка 585, 603; КІеіп 1308, 1352. — Пор. гардероб, рабувати. робак, робацтво, робачковатий — див. гробак. [робгаз] «в’язниця» Лизанец, [рам-газ] «тс.» ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. [гаЬйаг] «в’язниця» утворене з іменників гаЬ «полонений, ув’язнений», запозиченого зі слов’янських мов (пор. ч. слц. гаЬ «раб»), і йах «будинок», спорідненого з фін. коіа «юрта, намет», удм. (ког)-ка «дім», норв.-саам. ^оаііе «курінь», хант. хоі> які можуть бути зведені до давньоіранських форм (пор. ав. каіа- «землянка, дім, яма», перс, касі «дім», ос. каеі «стайня»), — Лизанец 621; Фасмер—Трубачев IV 226; Льіткин—Гуляев 114; ММТЕЗг II 76; Вагсгі 116, 251. — Див. ще раб. — Пор. хата. робйти, [робиш] «працювати» Л, [робільникувати] «виготовляти, фабрикувати» Нед, [робільничати] «тс.» Нед, [рбблювати] «робити», роб (у виразах своїм робом робити «робити по-своєму», таким робом «у такий спосіб», ходити лихим робом «діяти несправедливо», ходити правим робом «діяти справедливо»); [«робітник; невільник, арештант; кожний з пари, що бере участь у грі під назвою роби»], роба «роботяща, працьовита жінка», [робйня] «рабиня» Нед, [робівка] «дрючок у бодні для виготовлення масла» ВеЛ, [робільня] «фабрика» Нед, Пі, робітнйк, робітнйцтво, [робітня] «майстерня» Г, Нед, [робїя] «робота великого масштабу» О, [рбблениця] «насипна гора, курган», [рббливо] «виріб», робота «праця; виріб; [(зб.) робітники]», роботйзна (заст.) «панщина», [роботйця] «тс.» Нед, [роббтка] «тимчасово знесені на купки снопи після в’язання» Л, роботуха, роботяга, [ро-ботяй] «роботяга», [робітлйвий] «працьовитий», (заст.) робітний «тс.», робітничий, роблений «штучний», [роблений] «натруджений» (Ме), [рббля-
ний] «тс.» Дз, [роботлйвий] «працьовитий» Нед, роботящий, робочий, ро-бучий, безробіття, безробітний, [вробити] «заробити; вправити» Пі, виріб «виготовлена річ; виробництво, виробка; [форма буханця Нед; вільний від роботи час (у виразі: виробу нема «постійна робота, брак вільного часу»)]», [вирібня] «завод, фабрика, ливарний завод» Куз, [вирббня] «тс.» Куз, вйробі-ток, виробка, виробник, виробництво, виробнйчник, виробок, [вироб’якй] «вид шкіряних постолів», виробний, виробничий, відробіток, відробок, [доробок] «доробок», доробок «створене кимось; [заробіток, прибуток]», доробка, [зроб] «завершення, виконання роботи», [зрббка] (у виразі брати гроші на зрббку «брати гроші під відробіток»), [зрббок] «виснажена працею людина», [зарібкувати] «заробляти, ходити на заробітки», заробити «набути працею; заслужити; зарівняти, замурувати, забруднити; [учинити (масу для гонки горілки Ме)]», заробйтися «захоплюватися роботою; дуже довго служити; забруднитися; [заслужити кару Ме]», [заріб] «заробіток», [зарібник] «заробітчанин», [зарібок] «заробіток», [за-рббок] «тс.», заробіток, заробітчанин «людина, яка ходила на заробітки», [заробленйна], [зарібний] «який живе заробітками», [зарібнйчий] (у виразі з. стан «промисловий (продуктивний) клас») Ж, заробітний, зародковий (діал., заст. у виразі: з. податок «промисловий податок»), [зароблящий] «який живе заробітками», [зароботя-щий] «який має гарні заробітки», драбляти] «перепрацьовувати» Ж, роб] «нероба, ледащо» Ж, нероба, рббисько] «тс.» Ж, [неробітник] «той, хто не вміє працювати», неробство, [не-робучка] «розташований під орним шаром землі пласт щебеню» ВеНЗн, недоробка, недоробок, недовйробіток, недовйробка, оробітнйчити, обробити, [обрдба] «обробка», обробіток, обробка, оброблювач, обробник, [обробок] «завершення польових робіт; зби- нажене - рання врожаю, жнива» Ж, обробний, [одробітчанйн] «той, що виконував відробок» Ж, [перербб] «понаднормова робота», переробіток, переробка, переробний, перевиробнйцтво, підробити, підробіток, підробка, підроблювач, [пдріб] (тк.) «утік», [пброб Нед, пдрббок] «тс.», [пордба] «тс.; тканина, шматок полотна» Нед, приробіток, прирдбка, прордбка, [розрбба] «(гірн.) розвідка шурфуванням; зорювання цілини» Нед, розробка, [розробок] (у виразі на р. дати кому що «дати на заснування виробництва»); — р. [робить] (про селянську роботу) «робити, працювати», раббтать, бр. рабіць, др. робити «поневолювати, перетворювати на рабів; працювати, виконувати роботу», п. вл. гоЬі'с «робити», ч. гоЬііі, слц. гоЬіі’, нл. гоЬіз, болг. рабдтя «працюю; обробляю землю», м. работи (З ос. одн.), схв. рабити «уживати, користуватися, використовувати; [працювати на кого-небудь, гнути спину]», работа «важка праця», слн. заст. гбЬ «раб, невільник», стел, рлкж «раб», ракетати «працювати на когось; прислуговувати; працювати»; — псл.*огЬііі «працювати на когось», похідне від огіть «раб»; — споріднене з двн. аг(а)Ьеі1(і) «робота, тягота, нужда», свн. аг(е)Ьеіі «тс.», нвн. АгЬеіі «робота», гот. агЬаірз «робота, нужда». — Фасмер III 427; Черньїх II 91—92; Цьіганенко 387; Преобр. II 169—170; Потебня РФВ 1881/5, 116; К ист. зв. 129; Вгйскпег 459; Озіго'т/-зка ЛР 35, 276; Масіїек Д8ЛС 514; Но-ІиЬ—Кор. 313; Зсішзіег-Зехус 1228; Чо-лакова Език и лит. 1956/5, 388—389; Младенов 541; Зкок III 91—92; 8аиг ЗІауіа 1978, 37—38; Мозгугізкі РХЛР 243, 251; К1и§е—Міїгка 28—29; РеізІ 55; Гамкрелидзе—Иванов 479. — Див. ще ребеня. — Пор. парубок, раб. робітфак «робітничий факультет», робітфаківець, робфак, робфаківець', — бр. рабфащ — калька р. рабфак, складової абревіатури, утвореної на основі виразу рабочий факультет. — Див. ще робйти, факультет.
робкбр «робітничий кореспондент»; — бр, болг. рабкбр, п. слц. гоЬког «тс.»; — калька р. рабкбр, складової абревіатури, утвореної на основі виразу рабочий корреспондент. — Див. ще кореспонденція, робйти. — Пор. сількор, юнкор. [робок] «рубець, шрам» Нед, [рубок] «тс.», [робкатий] «покритий шрамами, рубцюватий», [робковатий] «тс.» тж; — пов’язане з руб, рубати-, форми з ро- є результатами деетимологізації і фонетичного (гіперистичного) зближення з робйти. — Див. ще руб. робот; — р. болг. м. робот, бр. рб-бат, п. слц. гобої, схв. робот-, — запозичення з чеської мови; ч. гобої утворено від гоЬоїа «важка праця» письменником К. Чапеком (уперше зустрічається в його драмі «К. 0. К.»). — СІС 1951, 570; Акуленко 142; Черньїх II 117; Введенский РР 1980/4, 146—148; Кораіігізкі 847; НоІиЬ—Кор. 312, 313; НоІиЬ—Ьуег 422. — Див. ще робйти. роваш — див. раваш. [ровер] «велосипед» Куз; — запозичення з польської мови, як і бр. [рб-вар] «тс.»; п. гошег походить від англ. гоуєг «велосипед», букв, «мандрівник, волоцюга», яке зводиться до сангл. го-уеп «бродити, блукати, тинятися», що є, можливо, результатом контамінації англ. гоуєг «морський грабіжник», спорідненого з двн. гоиЬ (нвн. КаиЬ) «грабунок», і дісл. гаїа «бродити, блукати; мандрувати», гара «тс.». — Ткаченко УМШ 1958/4, 74; 81. шуг. оЬсусЬ 655; КІеіп 1360. — Див. ще рабувати. ровесник; — р. ровесник, бр. ра-веснік, п. гбшіезпік, ч. слц. гоуезпїк; — псл. *ог¥езпік'ь, похідне від прикметника *ОГ¥Є5П'Ь «однаковий за віком», збереженого в р. [ровесньїй] «тс.» і утвореного ВІД Іменника 5-ОСНОВИ *ОГУО8, род. В. *ОГУЄ5Є, пов’язаного З *ОГ¥ЬП'Ь «рівний». — Фасмер ПІ 488; Черньїх II 117; КЗСРЯ 391; Преобр. II 171; Вгйскпег 464; МасЬек Е8ЛС 520; Но-ІиЬ—Кор. 315; Оіг^Ьзкі К8І 13, 73. — Див. ще рівний. [рбвта] «військовий загін»; — не зовсім ясне; очевидно, результат видозміни слова рота. — Шелудько 45. — Див. ще рота1. — Пор. рійта. [рогатйця] (іхт.) «спиноріг, Ваіізіез уегіиіа» Нед; — пов’язане з ріг; назва зумовлена тим, що ці риби мають перед плавником до трьох колючок, з яких перша, найдовша, виділяється на спині як ріг (пор. наукову назву риби спиноріг). — Рьібьі СССР 430. — Див. ще ріг. [рогатка] (бот.) «сусак зонтичний, Виіотиз итЬеІІаіиз Ь.; жабриця однорічна, Зезеїі аппит Ь.; водяний горіх плаваючий, Тгара паїапз Ь.» Мак, [рогачик] «рогачка видовжена, Егисаз-їгит еіоп^аїит ЬесІ.; сухоребрик високий, ЗізутЬгіит аПіззітит Ь. (8. зіпа-різїгит Сгапіз., 8. раппопісит Ласр.)», рогачка «Егисазігит ЗсЬітр. еі 8репп.; [гірчиця розсічена, Зіпаріз сііззесїа Ьа§.; сухоребрик високий Мак; дескурайнія Софії, Е)езсигаіпіа (ЗізутЬгіит) ЗорЬіа Ь. Мак]», роговик «СегазНит Ь.», [ро-гівник, роговник] «тс.» Мак, рогулька «водяний горіх, Тгара к», [рогульник] «водяний горіх плаваючий» Мак, [ро-гутник] «дерен, Согпиз зап^иіпеа к» ВеНЗн, Мак, [рожниця] «Сегатіит Ьуп§Ь.» Мак; — р. рогульник «водяний горіх», [роговйк] «роговик», бр. рагу льнік «водяний горіх», п. го^ошпіса «роговик», ч. слц. гогес, вл. гоЬо^піса, схв. рбжац «тс.»; — пов’язане з ріг (псл. го§ь); назви зумовлені, головним чином, подібністю плодів (коробочок, стручків) цих рослин до ріжків; пор. лат. сегазїіит «роговик», що походить від гр. хє.рощ «ріг». — Нейштадт 276, 277; МасЬек Е8ЛС 515; Лт. гозН. 75; СимоновиЬ 110. — Див. ще ріг. рогівнйк, рогівнйстий — див. ріж-ковець. рогіз (бот.) «ТурЬа к; [осока видовжена, Сагех еіоп^аіа к Мак; очерет, Зсігриз к Мак]», [гороза] «рогіз» Л, [гроза] «тс.» Л, [рогбз] «очерет болотний, Зсігриз раїизігіз к; рогіз вузьколистий, ТурЬа ап^изШоІіа к» Нед, ро
гоза «рогіз; [очерет болотний Нед; півники болотні, ІгІ5 рзеисіасогиз Б. Мак]», рогозина «шмат рогожі; одяг з грубої рідкої матерії», [рогозка] (бот.) «куга, очерет озерний, Зсігриз Іасизігіз Б.» Мак, рогіжка «рогожка», [рогіжник] «той, що виробляє рогожу», [рогбжник] «тс.» Нед, рогожа «груба плетена тканина з личаних стрічок, мата; [(бот.) Когіз Мак]», рогожка «груба матерія; бот.) рогіз вузьколистий Мак; півники болотні Мак]», рогбжйна «шматок рогожі; мата УРС, Г; [плетінка очерету Нед; (бот.) рогіз Мак]», рогожка «підстилка, циновка, вид тканини; [рептух Мо]», рогожаний, рогожний, рогозяний; — р. болг. рогоз «рогіз», бр. рагбз «тс.», п. [го^ога] «аїр тростинний, Асо-гиз саіатиз Б.», го§ог «осока», го§ога «рогожа; (бот.) рогіз», [го^огіпа] «ситник, Липсиз Б.», [го^огіе] «тс.», ч. гакоз «очерет, комиш», ст. гокоз (< го^огіе) «тс.», гоЬог «рогожа, циновка, мата», слц. гакоз «очерет», гоЬог «рогожа», вл. гоЬосІг «очерет, комиш», м. рогоз «рогіз», схв. рогоз «рогіз, ситник», слн. гб§ог «тс.», цсл. рогозинд «циновка»; — псл. го^огь; — загальноприйнятої етимології не має; пов’язується з псл. го§ь «ріг, кут» за ознакою ребристості стебла (Уопсігак І 630; Вгйскпег 461); зіставлялось також з гот. гаиз «очерет», двн. гбг «тс.» (Тогр 332); пов’язувалося з лит. ге§гіі «плести» (НоІиЬ—Кор. 313), з гр. рєц0со «обертаю» (БоешепіЬаІ АІЗІРЬ 37, 384); висловлювалось припущення (МасЬек Е8ЛС 515; Лт. гозії. 293) про праєвропейське походження слова, запозиченого з якоїсь давнішої не-індоєвропейської мови. — Фасмер—Трубачев III 490; Черньїх II 118; Меркулова Очерки 48—50; КЗСРЯ 391; Преобр. II 206; 8сЬизіег-8е\мс 1231—1232; 8кок III 155; Младенов 562; МікІ. ЕАУ 280. [рогїтра] «(у гребінників) перерізана поздовж звичайна столярна пилка»; — складне утворення з основ іменника ріг і дієслова терти (власне, «те, чим труть ріг»), — Див. ще ріг, терти. — Пор. макітра*. роговйк, рогівник, роговник — див. рогатка. [рогаль] «товста жилка листа капусти» ВеЛ; — пов’язане з рогаль «тс.»; звук г зумовлений, очевидно, впливом польської мови. — Див. ще ріг. родзйнки «ізюм», [розйнки] «тс.»; — бр. разь'їнкі, п. госігупек, [гогепек, госігепек, гогупек, гогупка, госіхупка], ч. гогіпка, слц. Ьгогіепко, вл. гогупка, нл. гогупа, гогупка, полаб. гогіпкаі, схв. розйне, слн. гогїпа «тс.»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; н. Козіпе «ізюм» походить від фр. гаізіп «виноград» (гаізіп зес «ізюм, родзинки»), яке зводиться до лат. гасетиз «виноградне гроно, виноградна гілка, лоза», нар.-лат. *гасі-тиз «тс.», що є, очевидно, доіндоєвро-пейським субстратним словом. — Була-ховський Нариси 117; Шелудько 45; Бу-льїка 286; Вгйскпег 465—466; МасЬек Е8ЛС 520; НоІиЬ—Кор. 316; НоІиЬ— Буег 424; К1и§е—Міігка 608; Оаигаі 608; СатіІІзсЬее 746; АУаІсІе—Ноїт. II Воізасц 835; Меіііеі М8Б 15, 163. родимець] (бот.) «вороняче око, Рагіз циасІгіГоІіа Б.» Мак; — р. [роди-мец] «тс.»; — пов’язане з родимець «припадок»; назва зумовлена отруйними властивостями цієї рослини. — БСЗ 9, 120. — Див. ще рід. [родинник] (бот.) «гравілат міський, (Зешп игЬапит Б.» Мак; — очевидно, похідне від родинний, родити; мотивація назви неясна, можливо, пов’язана з якимись лікувальними властивостями цієї рослини, здавна вживаної в народній медицині. — Носаль 179—180; Ма-1у аііаз Ііес. газії. 194. — Див. ще рід. родйти — див. рід. Родібн (чоловіче ім’я), Радивбн, [Родійбн], Радькб, ст. Родісон'ь, Ирсо-дітн-ь (1627); — р. Родибн, Иродибн (первісно два окремих імені), бр. Ра-дзівбн, др. Иродион'Ь, ч. Косііоп, Него-сііоп, болг. Радибн, Родибн, стел. Иро-диоит», Родионт»; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької як два 414;
окремих імені; гр. ‘Нршбішу утворене, очевидно, з основ імені богині "Нра «Гера, Юнона» та іменника ш5г| «пісня, спів»; помилково виводиться (Петров-ский 124) від тірсос «герой»; гр. ‘Робіооу пов’язується з назвою острова ‘Р65о<; «Родос» (пор. ‘Рббюс «родосець, родоський») або з рббоу «троянда». — Вл. імена 83; Беринда 209; Петровский 189; Спр. личн. имен 419, 450; Супе-ранская 81; Успенский 624; Илчев 427; Сопзіапііпезси 139. — Див. ще ода. — Пор. роза. родовик (бот.) «Бап^иізогЬа оїїісі-паїіз Б.»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з родити як назва рослини, що використовується при маткових та інших кровотечах; може бути результатом видозміни етимологічно неясної форми [рядовик] «тс.», зближеної з основою дієслова родити. — Лік. росл. 225; Попов Лек. раст. 113. — Див. ще рід. рододендрон (бот.) — рід рослин (кущі, дерева) родини вересових, РЬо-сіосієпсіґоп; — р. болг. рододендрон, бр. рададзндран, п. слц. вл. госіосіепсігоп, ч. госіосіепсігоп, гЬосіосієпсігоп, слн. госіосіепсігоп; — засвоєний з новолатин-ської ботанічний термін, що походить від гр. робобєуброу, утвореного з двох слів: рббоу «троянда», до якого зводиться лат. гоза «роза», фр. англ. гозе, укр. роза «тс.», і бєуброу «дерево», що є видозміненою редуплікацією кореня *5рє-, спорідненого з гот. їгіи «дерево», дангл. їгеоум «тс.». — СІС2 727; Кора-Іігізкі 848; НоІиЬ—Буег 422; РЧДБЕ 745; Егізк І 365. — Див. ще роза, дерево. [роєчи] «роняючи» Кур; — дієприслівникова форма неясного утворення; може розглядатись як результат діалектної видозміни форми ронячи (> *[ро-нєчи]) або як пов’язане з гіпотетичним дієсловом *роїти (псл. *го]'ііі) «точити, випускати струменем», спорідненим з ринути (псл. *геі-пр-іі) «текти», ріка (псл. *гоіка). [рож] «жито, 8есаІе сегеаіе Б.» Нед, [ріж Нед, іржи Мак, ржйна Мак] «тс.», [иржанка] «житня солома» Гриц, [иржйще] «житня стерня» О, [ріжіще] «поле, 3 ЯКОГО СКОСИЛИ жито, пшеницю або іншу культуру» Л, [ржйсько, ржй-ще] «тс.» Гриц, [суржанка] «суміш зерна пшениці й жита» Мак, [суржанок Мак], суржик, [суржиця] Мак, сур-жбк «тс.»; — р. рожь, бр. іржаньї, ар-жаньї «житній», др. рт>жь (рожь) «хлібна колосова рослина; жито в зерні», п. ге2, ч. нл. гег, слц. гаг, вл. гогка, ст. гог, полаб. гаг, болг. рт>ж, м. ’рж, схв. раж, слн. гг, стел. рп>жь; — псл. гьгь «жито»; — споріднене з лит. ги^уз «зерно, жито», лтс. гисігіз «жито», прус, ги-§із, двн. госко, нвн. Ро^еп, дісл. ги^г, дангл. гу^е, англ. гуе, днн. го^о; іє. *ги§Ьі(о)- «тс.»; хант. гак «мука; каша», комі гок «каша», удм. жук «каша, крупа», фін. гокка «пюре з гороху», ест. гокк «пійло для худоби; борошняний суп», можливо, запозичені з якоїсь східної індоєвропейської мови (Тгаиїтапп 246; Арг. 8ргас1ісІ. 416; МйЬІ.—Епсіг. III 555; Тогр 350; НоІШаизеп А\мп. ^Ь. 233; Семереньи ВЯ 1967/4, 24); припущення про спорідненість або походження з фрак. (ЗріСа (Меуег ВВ 20, 121; Ріск ВВ 29, 241) викликає сумнів. — Фасмер III 493—494; Черньїх II 120; Преобр. II 210; Цьіганенко 400; Вгйскпег 458; МасЬек Е8ЛС 513; Но-ІиЬ—Буег 420; 8сЬизі:ег-8е\мс 1245— 1246; Георгиев Вт>пр. на бт>лг. етим. 27; Младенов 565; 8кок III 116; Бернштейн Очерк 1974, 275—276; Кагиііз II 133; КІи^е—Міїхка 604—605; КІеіп 1367; Гамкрелидзе—Иванов 658; Гиндин Зтимология 1963, 65; Рокоту 874, 1183. рожа1 (бот.) «АІсеа (АИЬаеа) Б., Мака Б.; [троянда, Роза Б.; шипшина (собача), Роза сапіпа Б. Мак; лаватера, Баумаїега Б.; прикраса у вигляді рози, розетка Нед]», [рожа борова] «герань криваво-червона, Оегапіит зап^иіпеит Б.» Мак, [рожа водна] «вікторія амазонська, Уісіогіа ге^іа БіпдІ.» Мак, [рожа русальна (русальчана)] «півонія лікарська, Раеопіа оШсіпаїіз Б.» Мак, [рожа японська] «камелія, СатеІІіа ]а-
ропіса Ь.» Мак, [рожан] «троянда» Мак, [рожанка] «родіола рожева, Шіо-сііоіа гозеа Ь.» Нед, рожйна «квітка рожі, квітка троянди», [рожівка] «вид писанки з орнаментом у вигляді троянди», [рож ієна] (фольк.) «дочка троянди», [ружа] «троянда», [ружа псяча «алтея лікарська» Мак, [ружа лісная «калачики лісові, Мака зііуєзігіз Ь.» Мак, [ружа польова] «герань лучна, бегапіит ргаїепзе Ь.» Мак, [ружа божа (камена, камінна, русадельна)] «півонія лікарська» Мак, [рожаний] «рожевий; пов’язаний з рожею», рожевий, рожевуватий, [рожівнйй] «рожевий» Нед, [рожбвий] «рожевий» Пі, [ружбвий] «тс.» (Ме), рожевіти, [ру-жувати] «фарбувати» (обличчя) Ме, [ружуватися] «фарбуватися» Ме, ст. рожа «троянда» (XV ст., 1627); — р. [рожа] «калачики, Маїуа Ь.», бр. [рожа] «тс.; троянда»; — запозичення з польської мови; п. гбга «троянда, рожа», як і ч. гйге «троянда», ст. гбге, гиоге, слц. гига, вл. слн. гбга, нл. гога «тс.», через німецьке посередництво походить від лат. гоза «тс.». — Німчук 280; Коваль 80; Акуленко 134; КісЬ-Ьагсії: 96; Фасмер III 493; Преобр. II 210; Вгйскпег 466; МасЬек Е8ЛС8 526; Лт. Г05Ї1. 40, 41, 78, 109, 223, 239; ЕР 2, 150; Мікі. Е\У 493; Гамкрелидзе— Иванов 663. — Див. ще рбза. — Пор. рожа2. [рожа2] «бешиха» Нед, [ружа] «тс.» Нед; — р. рожа, бр. [рожа], п. гбга, ч. гйге, слц. гига, нл. гога; — пов’язане з рбжа}; назва зумовлена тим, що при запаленні шкіра робиться яскраво-червоною; щодо семантичного розвитку пор. також н. Розе «троянда; (мед.) рожа», англ. гозе-газЬ (мед.) «краснуха». — Німчук 281; Вакалюк Мовозн. 1976/2, 49; Фасмер III 493; Черньїх II 119; КЗСРЯ 391; Преобр. II 210. — Див. ще рожа1, рбза. [рожальниця] (бот.) «хвилівник звичайний, АгізІоІосЬіа сІетаШіз Ь.» Мак; — пов’язане з родйти; назва зумовлена застосуванням хвилівника в народній медицині для полегшення родів. — Нейштадт 206. — Див. ще рід. [рожана] «руда корова» Нед; — очевидно, результат контамінації слів [ружана] «тс.» і роже'вий. — Див. ще рожа1, ружа. [рожанка] «чотки» ВеУг; — р. (зах., пд.) [рожане'ц] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. гбгапіес, [гбгапка] «тс.», як і ч. гйгепес, слц. гигепес «тс.», є частковою калькою н. Розепкгапг «чотки; вінок з троянд» або слат. гоза-гішп «чотки», утвореного від гоза «троянда»; латинська назва чоток, якими католики відраховують кількість проказаних молитов («Отченашів» та ін.), пов’язана з тим, що молитви в середньовіччя порівнювалися з квітами. — Фасмер III 493; Вгйскпег 466; 8АУ V 750; НоІиЬ—Кор. 319; НоІиЬ—Еуег 426; К1и§е—Міїхка 608. — Див. ще рбза, рожа1. рожен «загострений кіл (зокрема, в санях); металевий стрижень для смаження м’яса», [рбжень] «вила; кожний з чотирьох стояків у санях» Нед, ріж-натий (у виразі ріжнаті сани «сани з рожнами»), рожнатий «тс.»; — р. ро-жбн «загострений кіл; пастка для росомахи, рисі, вовка», бр. ражбн «рожен», др. рожьнт> «рожен; цвях; жало», ражена «рожен, кіл», п. гогеп «рожен для підсмажування м’яса», ч. слц. гагеп «тс.», вл. гогеп «тс.; решітка (у пічці)», нл. гогоп «рожен; піка, алебарда», полаб. гйхап, болг. ряжен «рожен для підсмажування м’яса; кочерга», м. ражен «рожен для підсмажування м’яса», схв. ражан>, слн. гагеп] «тс.»; — задовільної етимології не має; з огляду на паралелізм початкового го-/га- припускається псл. *ог2ьп-, *оггто- з первісним значенням «розвилистий кіл»; висловлювалась думка (Брандт РФВ 23, 100) про походження від гагт., гагііі і пізніше зближення з го^рь; виводиться також (МасЬек Е8ЛС 521—522) від го^ь «ріг», а форма з га- пояснюється як результат подовження го-; припущення про зв’язок з гр. брхсщ «огорожа», бр-
Х<х<; «тс.», єрхатаоо «обгороджую» (8аиг 81ауіа 1978, 32—34; ЕоеууепіЬаІ АГ8ІРН 37, 391) або з лит. га^іпіі «спонукати, примусити» (Маїхепаиег ЬЕ 16,175) викликає сумнів. — Фасмер III 493; КЗСРЯ 392; Потебня К ист. зв. 129; Вгйскпег 466; 8сЬи5Іег-8е\Ус 1245; 8кок III 117; ТогЬібгпззоп І 64. — Див. ще роз-. роз- (префікс, що надає дієслівній основі додаткового значення членування дії, поширення її (від центра до периферії та ін.) або видового значення завершеності), розі- «тс.»; — р. роз-, розо-, раз-, рос-, бр. раз-, др. роз-, п. ч. вл. нл. Г02-, слц. тог-, гаг-, болг. м. схв. раз-, слн. гаг-, стел, раз-; — псл. *огх- (з *огсІ-2-); — споріднене з лит. агсіуїі «розділяти», ос. аегсіае^ «пів-, половина», ав. агаба «пів-, бік», дперс. аг-сіа- «тс.», хет. агЬа «назовні, геть», аг-Ьа]а «окремо, осібно, крім, поза правилом», дінд. агсіїїаіі «частина, половина», гсІЬак «нарізно» і, можливо, з дінд. гі4 «крім, без» (Регззоп Веііг. 840); іє. *ог-ЬЬ- мало значення «розкласти щось на частини»; пов’язання з лат. ге-, гесі-(префікс) (Міккоіа ВаИ. и. 81ау. 36) необгрунтоване. — Фасмер III 494; Черньїх II 95; Вгйскпег 464—465; МасЬек Е8ЛС 520; НоІиЬ—Кор. 316; ЗсЬизїег-8є\ус 1240; Младенов 542; 8кок III 114; Е88Л 81. ег. І 145—149; МеіІІеї ЕШсІез 153, 160; Зндзелин СБЗ 109; Абаев ИЗСОЯ І 173; Ресіегзеп ІР 26, 293; Міккоіа Нгзі. 6г. III 63. рбза (бот.) «троянда, Коза Ь.», [роза польова] «волошка лучна, Сепіаигеа ]асеа Ь.» Мак, [роза камінна] «різновид сонцецвіту, НеІіапіЬетит сЬатае-сізїиз МіІІ. (Н. уиі^аге Саег.)» Мак, [розалія] «карагана, Сага^апа Бат.» Нед, розарій, розаріум, [розйця] «прикраса у вигляді троянди; розета» Нед; — р. болг. м. рбза, п. [гоха] «троянда», ч. вл. гохагіит «розарій», схв. рбза «рожевий», слн. гбха; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Кбзе «троянда», фр. аНГЛ. Г05Є «тс.» походять від лат. гоза, яке зводиться до гр. робоу «тс.», запозиченого зі східних мов (пор. дперс. *угба-, вірм. уагб < Іран. *угба- «тс.», споріднене з дангл. ууогсі «колючий кущ», норв. бг «кущ смородини», лат. гиЬиз «ожиновий кущ, ожина»), — Німчук 280; СІС2 734; Коваль 80; Фасмер III 493, 494; КЗСРЯ 392; Преобр. II 210; Младенов 562; КІи^е— Міігка 607; АУаШе—НоГт. II 443; Егізк II 660—661; Воізасц 843; КІеіп 1357. — Пор. рожа1,2, розета1. Рбза (жіноче ім’я); — р. болг. Рбза, п. Рога, ч. слц. Рога, схв. Роза, слн. Рога; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Рбза (Кбзе), фр. англ. Козе походять від лат. Коза, пов’язаного з іменником гоза «троянда». — Вл. імена 156; Петровский 190; Су-перанская 89; Спр. личн. имен 519; Илчев 427, Рані КІ. УпЬ. 123. —Див. ще рбза. Розалія (жіноче ім’я); — р. Роза-лия, бр. Разалія, п. Козаііа, ч. Кохаїіе, слц. Кохаїіа, болг. Розалйя, м. Роза-ли/’а, схв. Розали/а, слн. Когаїца; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Козаііа, Козаііе, фр. англ. Коза-Ііе походять від іт. Козаііа, утвореного з Коза, яке зводиться до лат. гоза «троянда». — Петровский 190; Суперанс-кая 89; Илчев 427; Раці КІ. УпЬ. 123. — Див. ще рбза. — Пор. Рбза. [розан] «різка»; — очевидно, результат видозміни форми [різан] «тс.», фонетично зближеної з етимологічно спорідненою формою р. рбзга. — Див. ще різан. розанець (кул.) «вергун»; — р. [рбзанец] «тс.», рбзан «троянда; вид булочки», бр. рбзан «вид булочки»; — пов’язане з рбза; назва зумовлена подібністю форми печива до квітки троянди (Даль IV 101); можливо, є запозиченням з російської мови. — Див. ще рбза. розбавити; — пов’язане з вибавити (див.). [розбадзьбраний] «розпещений, розбещений; гострий на язик» Па; — афективне утворення.
[розбайбритися] «розходитися, роз-приндитися» Нед, [розмайоритися, розмагдритися] «тс.» Нед; — неясне. [розбакати] «відговорити, відрадити»; — похідне утворення від бакати «звертати вину», давніше «говорити»; щодо семантичного розвитку пор. укр. розрадити. — Див. ще бакати, роз-. [розбалікатися] «роздягатися» Шух; — очевидно, результат видозміни форми * розволікатися, яка могла бути утворена шляхом зворотного словотвору від незасвідченого *оболіка-тися «одягатися», спорідненого з стел. ОБЛАМАТИ СА, ОБЛ'ЬЩИ СА. -- ДИВ. ЩЄ облачати, облечй. розбаркати, розбаркатися — див. бари. [розбахати] «розхристати, розтель-бушити» ВеБ; — р. [разбахать] «розчинити навстіж», бр. [разбахаць] «розбити вщент»; — афективне утворення, пов’язане з бахати. — Див. ще бах1. розбестити «зробити аморальним; розпустити», [розбештати], розбещувати, розбещувач; — п. гохЬезІууіс «розлютити; викликати найгірші інстинкти»; — похідне утворення від бестія-, можливо, семантично видозмінене запозичення з польської мови. — Див. ще бестія, роз-. розбитнйй — див. бити1. [розболітися] (про сніг) «стати водянистим» ВеНЗн; — неясне. [розббркати] «розкидати» Нед; — болг. разб-ьркам «розмішаю, розбовтаю; переплутаю; розладнаю», м. разбрка «розмісить, перемісить; розжене», схв. разбркати «розкидати; змішати», слн. гахЬгсаіі «розкопирсати ногами; зробити безладдя»; — псл. *оггЬьгкаіі «розкидати, розмішати», утворене від *Ььгкаіі «кидати, мішати». — Див. ще борйкати, роз-. розбрат «вид гуляша»; — р. розбрат, [розбратен], п. гохЬгаіеІ «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Кбзі-Ьгаіеп «розбрат, ростбіф» утворене з основ іменників йозі «решітка, колосник», двн. днн. гб8І1 «тс.; вогнище, жар», етимологічно не зовсім ясного, і Вгаіеп «печеня», днн. Ьгасіо «литка», двн. Ьгаі(о) «м’ясо без сала і кісток», дангл.