Text
                    ЕТИМО лопчний словник
УКРАЇНСЬКОЇ
мови

В семи томах Наукова думка
Том перший А_______ Г Київ 1982
ПІДГОТОВКА ЕЛЕКТРОННОГО ВИДАННЯ: «ІЗБОРНИК» ННр://Іііору5.кіеу.иа/ 24. VI1.2006 Первий том словаря содержит слова на букви А—Г, в нем подается зти-мология и характеризуется состояние зтимологической разработки всех зафик-сированньїх в XIX и XX вв. слов украинского литературного язика и диалек-тов, за исключением наиболее регулярно образованнмх производннх форм, связанннх с приведенньїми в словаре, и устарелнх нли узкоспециальннх терми-нов иностранного происхождения. Рассматриваются также собственнне имена людей, распространенньїе на Украяне. Для филологов широкого профиля, специалистов по украинскому и другим славянским язикам и всех, кто интересуется происхождением слов,— научннх работников, преподавателей, студентов. Перший том словника містить слова на літери А—Г, у ньому подається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також власні імена людей, поширені на Україні. Для філологів широкого профілю, фахівців з української та інших слов'янських мов і всіх, хто цікавиться походженням слів,— наукових працівників, викладачів, студентів. Редакційна колегія: О. С. Мельничук (головний редактор), І. К. Білодід, В. Т. Коломівць, О. Б. Ткаченко Редакція мовознавства Е 4802020000-097 М221(04)-82 передплатне видання © Видавництво «Наукова думка», 1982
ПЕРЕДМОВА Етимологічний словник української мови створено відділом загального і слов’янського мовознавства ордена Трудового Червоного Прапора Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні Академії наук УРСР. Реєстр Словника з розподілом слів між словниковими статтями був докладно обговорений і затверджений на робочих засіданнях відділу. Перший том Словника укладали: Р. В. Болдирєв — від аніс до ануть і від боройлик до бурнус, В. Т. Коломієць — від автентичний до ад і від б до бервінок, А. П. Критенко — від анцерада до арбітр і від вівтар до ворсб-битися, Т. Б. Лукінова — від акліматизація до алло, О. С. Мельничук — від а до авряк, від акафіст до акец і від бергамот до борозна, Г. І. Ніку-лін — від амонал до аніж і від вудь-вудь до геньцюр, Г. П. Півторак — від арсен до асамблея, від верий до вівсюг і від ворухнути до вуд-вуд, О. Д. По-номарів — від атра до аяй, Н. С. Родзевич — від алмаз до амністія і від градар до гушнйк, Н. П. Романова — від аргамак до аромат, О. Б. Тка-ченко — від Ада до акажу і від гео- до град2, А. М. Шамота —від асенізація до атом і від бурса до вернзуб. Деякі слова в перерахованих авторських частинах належать не укладачам цих частин, а редакторам тому — В. Т. Коломієць (слова акур, антам, ахи, биндера, брнбеґа, бридзя, бризястнй, вабить, валасатися, видний, видюк, виж1, викапаний, викустрати, виля, внльєтник, виміл, винозір, випулитн, виринати, виринниця, Віра, віри-тися, вірменин, вісьтак, віха2, віщати, віщий, волочильне, волуйко, вомиг, воняк, гала, галаган, ґалаґан1, ґалаґан4, ґаладзан, галайстра, галалим, ґаламаґа, галамбуватн, галанець, галапас, ґалґаи, ґалиця2, ґалиця3,ґалиця4, галка1, галу-балу, гальмо2, гама, гамбар2, гамела, гамзать, гамлати, гамуз2, ґаиґулнки, гантель, гаицанина, гапалом, галка, гара, гарабакати, ґара-боля, гарбарка, ґарґара, гарикати, гаркати, гармаки, гармасувати, гоблати, говдя, ґовиар, гойса, ґолобати, голобитн, голобрнш, голодець, голомпак, голубки, ґольопа, гомелуватий, гоплєля, ґорґоля, горлиця, горобейник, горупа, трухнути, грядило, грясти2, грястиця, ґуґля1, ґуґля2, гугур, гудж1', гудити, гул, ґухиути), О. С. Мельничуку (адекватний, акоз, акось, ало, аля, ано1, ано2, арідиик, асіськн, атась, атешь, ацера, аци, аціба, ачей, бабковий, байрак2, боростатися, борсатн, бортіти, босятник, ботик, боц, боця, бочкувати, бранзоля, брез, брезгань, бремкать, бреидати, бриль, бриндяк, брусначка, брухтеля, бруцельоз, бруштин2, брюзгиути, брязун, бугай4, будулавка, букарт, бурай. бурачник, буреки, бурлака, бурмоситися, бурмотати, бутнн, бутурлин, буцьке, вала, варапанік, варводити, ваш-кірка, ве1, ве-ве, вербена, верезати, верло, верннна, верхола2, верхолода, верштаб, вех, вещ2, виґиреґи, видай, визволити, виздоза, вимерхатися, виміл, витати1, витати2, витва, витрибки, внтривал, витришки, вишар-вати, вишнябати, відай, відбаглувати, відвага, відвертий, відкараскуватися, відиище, відчинити, вістя, віщо, воєвода, воловець, Воніфатій, вор-коч, воротич, востікати, вправа, временщик, всілякий, вспинячки, всті-катися, встрих, втевелити, втупити, вуглова, вундеркінд, вуитуватися,
в’юшка, в’ядчииа, ґаб, ґ абати, габзувати, габітус, ґаваґатн, гаваза, ґава-иос, гавран, ґавуля, гавура, гав’яи, гагат, гагауз, гадати, гадинник, гай дай, гайнок, гайнути, гайстер, гак2, гал8, Гала, галайда, галатин, галнтн1, галиця1, гало, гальмо1, ґамбуритнся, гамера, гамула, гапсом, гамбар1, гарбати, гарбузинка, гарведа, гаргара2, ґаргачки, гарма-дарма, гармиз, гарний, гарнівка, гартувати, гарувати, гарцювати, гарювати, гас2, гателити, гатн-нець, гаття, гаяти, гва, геде, гезде, гейс, ґелень-ґелень, ґелка, гемія, гемон, ґенґоритися, генезис, генерація, генцинатий, гербевош, герлак, геруватн, гетаж, гетазь, гирдиґати, гіацинт, гійво, ґірґалка, гладишка, гладишник, глиматн, глисник, глобатн, глухиня, глушици, Родзинка, гопля, гопоту, гопчук, гордовля, горейка, гостриця, гот, готичний, граматка, грація, гре-белюк, гребиш, гребля, гришка, гробак, громити, громушина, грубіян, груд, груз2, грузин, грянь, губовать, гуджу, гулакн, гусак4, гутати1, гутати2, гу-торити, гушник і О. Б. Ткаченку (Антип, Арій, аріяка, асьек, аць, балбера, ба-ле, балюля, бальтя, бараліжннй, барандійка, барцьожки, баршавнк, бентег, біз, біхреса, бламанка, бобка, борухатий, бреус, бугаш, бугір, буда, буджак, будзя, будити2, буднітн, бужачка, букн-барабан-башта, варовннй, варові, вахнутн, вахня, водовуд, гартулець, гарч1, гарч2, гастроном2, гася, Гаська, гатилити, гатра, гаша, гдачка, гевездий, гевсадий, гевтот, ґедзло, гей-брн, гейлята, гейс-берта, гульвіса, гундер, гунджюк, гуня2, ґурґуля, гурити, гурка2, гурман2, гурманом, гуфлинка, гушка, гушма). Машинопис Словника рецензували член-кореспондент АН СРСР О. М. Трубачов і члени сектора етимології та ономастики Інституту російської мови АН СРСР Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гіндін, Л. В. Куркіна, В. А. Мер-кулова, Г. Ф. Одинцов, І. П. Петлєва, які зробили ряд цінних зауважень і пропозицій до Словника, врахованих при його остаточному редагуванні. Машинопис І тому Словника рецензували В. В. Німчук і С. П. Левченко^ які теж подали чимало цінних порад. Усім рецензентам авторський колектив висловлює глибоку подяку. В. В. Німчуку, крім додатків та уточнень до ряду статей І тому, належать етимологічні пояснення слів акуш, бавда, баймуд, балбута, балуша, берівннй, биґа, бнрфи, бичованець, бокорван, брандзя, буґер, буґера, вга-ладити, виґардить, видзиґанка, вицяпкати, вну, вручість, вточи, вшпа-тнтн, гавза, гайно, геба, ґерґавка, ґолнко, гойда, ґорондейка, грецнло. У попередньому редагуванні окремих частин І тому брали участь укладачі Г. І. Нікулін і Г. П. Півторак, а також О. М. Гаркавець, Т. Г. Лин-ник, О. Ф. Савранчук. О. М. Гаркавцю належить етимологічна розробка статей бармаки, бурулька1, веремія, водильця, ґуґля3, гуч-кара. У роботі над технічним оформленням тексту І тому брали участь Т. І. Басе, В. А. Ткаченко, Т. А. Харитонова, Т. О. Черниш і Г. М. Явор-ська. Зауваження та побажання просимо надсилати на адресу: Київ-1, вул. Кірова, 4, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР або Київ-4, вул. Рєпіна, 3, видавництво «Наукова думка».
ВСТУП Характер Словника У Словнику подаються основні відомості про етимологію (тобто походження і генетичні зв’язки) слів сучасної української мовн. Найхарактернішими ознаками Словника, у порівнянні з іншими існуючими етимологічними словниками слов’янських мов, є великий обсяг охоплених ним лексичних матеріалів української мови, які потребують саме етимологічного висвітлення, і пов’язана з цим відносна стислість викладу. У Словнику знаходять етимологічне висвітлення або характеристику стану їх етимологічної розробки зафіксовані в XIX і XX ст. слова української літературної мови і українських діалектів, як здавна успадковані, так і запозичені з інших мов, за винятком явно випадкових, не закріплених у вжитку утворень, слів з невідомим значенням, закономірних для цілих діалектів фонетичних варіантів, найбільш регулярно утворюваних похідних форм, цілком виразно пов’язаних з наведеними в Словнику (перелік таких форм подається далі на стор. 11 —12), етимологічно прозорих складних слів (оскільки прості слова, з яких вони утворені, подаються на своїх місцях) і вузькофахових термінів іншомовного походження, про етимологію яких здебільшого подаються СТИСЛІ ВІДОМОСТІ в словниках ІНШОМОВНИХ слів. З іншомовних запозичень до Словника вводяться лише такі, які стали справжніми елементами словникового складу української мови чи певного місцевого говору, хоч би й територіально обмеженого, пограничного. З власних назв у Словнику розглядаються лише використовувані українцями особові імена і частіше вживані в українській мові етнічні назви, не похідні від назв відповідних країн. В основу реєстру Етимологічного словника української мови покладено реєстр шеєтитомного Українсько-російського словника АН УРСР (К., 1953—1963 рр.) і чотиритомного Словаря української мови, упо рядкованого Б. Д. Грінченком (К-, 1907— 1909 рр., перевидання 1958 р.). Крім цього, для укладання реєстру використано близько ЗО інших лексикографічних праць, у тому числі перші сім томів тлумачного Словника української мови (К., 1970—1976 рр.), Словник української мови П. П. Білецького-Носенка (1843 р., вид. К-, 1966 р.), Словник української мови Ф. Піскунова (вид. 2, К., 1882 р.), Українсько-німецький словник Є. Желехівського і С. Недільського (Львів, 1886 р.), Словник української мови Д. І, Яворннцького (Катеринослав, 1920 р.), Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР (Лексика) Й. О. Дзензелівського (ч. І, Ужгород, 1958 р.; ч. II, там же, 1960 р.), сім лексикографічних праць І. Верхратського, ряд опублікованих переважно в післявоєнний період діалектнях словників різних авторів, деякі новіші перекладні словники української мови, а також численні матеріали з українських діалектологічних досліджень. Назви цих праць подаються в наведеному далі списку бібліографічних скорочень. Прагненням до стислості зумовлена побудова Словника за гніздовим принципом: до найпростішого (чи, іноді, найчастіше вживаного) слова, яке потребує окремого етимологічного пояснення, в тій самій словниковій статті приєднуються його фонетичні варіанти і вибрані споріднені слова, словотворчий зв’язок яких з реєстровим словом є цілком прозорим (за винятком найбільш регулярно утворюваних), після чого піддається етимологічному висвітленню, як правило, лише реєстрове слово статті. У Словнику міститься близько 30 тис. таких словникових статей. Для полегшення розшуків слів, поданих під одним реєстровим словом, особливо таких, які починаються з інших букв, до Словника додається покажчик з переліком усіх згадуваних у кожному томі слів
української мови, як і всіх слів інших мов, з позначенням тих місць, де вони наводяться. Генетично споріднені слова, етимологічний зв’язок між якими вже безпосередньо ие усвідомлюється (типу спинатися, п’ясти, п'ята, путо, перепона), разом з належними до кожного з них похідними розробляються в окремих статтях, причому глибока етимологія з залученням відповідників з інших індоєвропейських мов подається при якомусь одному з них (найпростішому або першому за алфавітним порядком), а від решти споріднених з ним слів після висвітлення їх ближчих етимологічних зв'язків робляться посилання на це слово за допомогою позначки «Див. ще» або,— коли слово, на яке робиться посилання, названо в кінці статті,— за допомогою позначки «(див.)» після цього слова. Слова, при яких дається коротке етимологічне пояснення з відсиланням до іншої статті, що містить глибшу етимологію, в цій статті не повторюються, але від неї (в кінці статті), як правило, робиться зворотне відсилання до цих слів за допомогою позначки «Пор.». Ця ж позначка використовується для взаємного пов’язування генетично споріднених слів типу спинатися, п'ята, путо, кожне з яких, крім короткого етимологічного пояснення у відповідних статтях, дістає глибшу етимологію при висвітленні якогось одного з цях слів (без їх повторення), а також для пов’язування слів, що виявляють формальну і семантичну подібність, яка не піддається точнішій етимологічній характеристиці (напр., у статтях ат і ет). Відсилання за допомогою позначок «Див. ще» і «Пор.» застосовується також у випадках з іншомовними запозиченнями. Зокрема, якщо запозичене в українську мову слово зводиться до такого слова в мові-джерелі, яке перебуває в глибших етимологічних зв’язках з іншим словом української мови, пояснення запозиченого слова доводиться лише до слова в мові-джерелі, а при ньому, замість глибшої етимології, вказується на його етимологічний зв’язок з відповідним словом української мови, до якого робиться відсилання за допомогою «Див. ще» в кінці статті; таким чином, глибша етимологія запозичення дається вже під відповідним йому українським словом, від якого, в свою чергу, може бути зворотне відсилання за допомогою позначки «Пор.» до слова-запозичення. Так, напри клад, у статті борг післи повідомлення про походження цього слова з німецької мовн і вказівки на зв’язок нім. Вог§ з дієсловом Ьег§еп «заховувати, рятувати; давати пощаду» глибшої етимології слова Ьегдеп уже не подається, а вказується лише на спорідненість його з укр. берегти і в кінці статті робиться відсилання: Див. ще берегтй. Дальші етимологічні зв’язки нім. Ьегдеп висвітлюються вже в статті берегтй разом з етимологією відповідного власне українського слова. Застосована в Словнику система посилань забезпечує послідовне виявлення генетичних зв’язків чи структурної подібності між словами, поданими в різних словникових статтях, а це унаочнює загальну картину історичних стосунків між словами української мови і між українською та іншими мовами світу. У Словнику подаються лише відомості суто етимологічного характеру: для слів, здавиа успадкованих з праслов’янської мови, наводяться дані про походження звукового складу їх основ (коренів) і про розвиток їх семантики, починаючи з найдавнішого реконструйованого стану, а для слів, запозичених українською чи давньоруською мовою з інших,— наявні дані про джерела і шляхи запозичення разом з найстислішою етимологічною характеристикою відповідного слова в мові, що була початковим джерелом запозичення. Власне словотворчі коментарі, особливо до сучасних українських утворень, у словникових статтях, як правило, не даються. Для успадкованих українською мовою спільнослов’янських слів не позначається й час їх першої фіксації в історичних пам’ятках української мови, насамперед тому, що при більшості таких слів подаються їх попередні форми, зафіксовані вже в давньоруських пам’ятках, а також тому, що відповідні історичні дані наводяться у двотомному «Словнику староукраїнської мови XIV— XV ст.» (К., 1977—1978 рр,). Але для іншомовних запозичень форма і час фіксації в історичних пам’ятках всюди, де можливо, подається, оскільки це може сприяти уточненню відомостей про час і шляхи самого процесу запозичення відповідних слів. З метою повнішого висвітлення етимології окремих слів до етимологічних статей вводяться у ряді випадків не тільки пов’язані з реєстровим словом діалектні форми, а й де-
які варіанти словотвору і наголошення, характерні для певних етапів чи територіаль-них умов розвитку української літературної мови. У словах з діалектів задньоязичний дзвінкий проривний приголосний послідовно позначається знаком ґ. Виразно діалектні форми, а також окремі значення слів, наявні лише в діалектах, подаються в квадратних дужках. Варіанти словотвору і наголошення слів літературної мови наводяться без спеціальних застережень, причому наявність двох чи кількох варіантів наголошення, у тому числі й діалектних, позначається двома чи кількома знаками наголосу над одним написанням слова без виділення нормативного наголосу, лише, здебільшого, з наведенням основних джерел, у яких ці наголоси зафіксовано. Слова, наголос яких у використаних джерелах не був указаний, подаються в Словнику без позначення наголосу. З огляду на все це Словник не може виконувати роль довідника з питань словотворчих, акцентуаційних чи правописних норм сучасної української літературної мови. Наукові засади Словника Кожний етимологічний словник окремої слов'янської мови становить певну ланку в єдиному нерозривному ланцюгу загальнослов’янської етимології, яка, в свою чергу, входить до складу етимології індоєвропейських мов і, ширше, порівняльно-історичного індоєвропейського мовознавства. Тому Етимологічний словник української мови при наявності створених уже раніше відповідних словників інших слов’янських мов не може в основних наукових принципах відрізнятися від цих словників і, таким чином, різко поривати з науковою традицією укладання етимологічних словників слов’янських та інших індоєвропейських мов. Етимологічний словник української мови укладено в основному на традиційних наукових засадах, прийнятих і в інших сучасних етимологічних словниках індоєвропейських, у тому числі й слов’янських, мов. Успадковані з праслов’янської мови слова індоєвропейського походження зіставляються з спорідненими словами слов’янських та інших індоєвропейських мов з послідовним урахуванням встановлених порівняльно-історичним мовознавством закономірних звукових відповідностей між слов’янськими і взагалі індоєвропейськими мовами та реальних можливостей семантичних змін і переходів між зіставлюваними словами1. При словах, успад- * Основи слов’янського порівняльно-історичного мовознавства, на яких грунтується і цей Словник, викладено зокрема в книзі «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов», К., 1966. кованих українською мовою через праслов’янську з індоєвропейської, наводяться не тільки праслов’янські форми і відповідники з інших індоєвропейських мов, а й традиційно реконструйовані індоєвропейські корені. Лише в поодиноких випадках, де це було можливо, подаються нові реконструкції в плані ларингальної теорії або згадуються найбільш переконливі зіставлення з фактами семіто-хамітських, рідше — урало-алтайсь-ких мов. Щодо слів, запозичених даною мовою з інших мов, етимологічні словники здебільшого обмежуються лише вказівками на мову— першоджерело запозичення і на мови, які могли відігравати при запозиченні роль посередників. Етимологічний словник української мови, на відміну від інших етимологічних словників, усюди, де це виявилось можливим, подає стислу етимологію запозиченого слова в мові-першоджерелі. При цьому наводиться лише обмежена кількість іншомовних етимологічних відповідників до слова з мови-першоджерела, без подання реконструйованого кореня (пор. статті абзац, абрикос та ін.). Якщо першоджерелом запозичення є одна з індоєвропейських мов (грецька, латинська та ін.), то в першу чергу звертається увага на те, чи не має дане іншомовне слово прямого етимологічного відповідника в слов’янських і, зокрема, в українській мові, а при наявності такого відповідника він називається в статті поряд з одннм-двома відповідниками з інших індоєвропейських мов і, крім цього, як уже згадано вище, в кінці статті дається відсилання до відповідного
українського слова, під яким наводяться дальші етимологічні зв’язки тих самих спо-ріднених слів обох мов. Питання про шляхи проникнення в українську мову іншомовних слів, особливо книжного характеру, в більшості конкретних випадків виявляються досить складними і мало дослідженими. Книжні запозичення з латинської і західноєвропейських мов, зафіксовані в пам’ятках XIV—XVIII ст., могли проникати в українську мову через посередництво польської. Але з огляду на високий рівень освіти на Україні в XVI —XVII ст. і на широке безпосереднє знайомство українських учених і культурних діячів того часу з грецькою і латинською писемністю є підстави припускати, що більшість запозичень цього часу з латинської мови могла бути засвоєна українською безпосередньо, паралельно з засвоєнням тих самих слів польською мовою. Пізніше, в XVIII—XX ст., багато запозичень із західноєвропейських мов могло проникати в українську мову двома шляхами — через російську мову (иа територію східної частини України) і через польську (на територію Західної України). Крім того, значна частина іншомовних слів могла бути введена в літературну українську мову українськими культурними діячами безпосередньо з західноєвропейських мов, причому російська і польська мови могли стимулювати такі запозичення своїм прикладом, а могли й зовсім не впливати на них. Таким чином, кожне окреме іншомовне запозичення для свого етимологічного висвітлення потребує грунтовного вивчення конкретних обставин і шляхів його проникнення в українську мову. Оскільки в розпорядженні укладачів цього Етимологічного словника таких конкретних даних, як правило, не було, шляхи запозичення висвітлюваних у Словнику іншомовних слів характеризуються в більшості відповідних статей з належною обережністю. Певні уточнення в цьому напрямі можуть бути внесені в наступні видання Етимологічного словника української мови в міру виявлення необхідних для цього фактичних відомостей. Запозичення інших слов’янських мов, паралельні до запозичень української мови, наводяться як відповідники до українських форм часто незалежно від того, якими шляхами вони приходили в окремі слов’янські мови. Одна з основних настанов у роботі над Словником полягала в тому, щоб у викладі статей послідовно враховувався і відзначався ступінь наукової обгрунтованості й реалістичності пропонованих пояснень. У Словник не допускалися ие публіковані раніше припущення суб’єктивного характеру, позбавлені будь-яких фактичних підтверджень, навіть якщо знайти більш задовільне пояснення слова й не вдавалось. У кращому разі такі припущення подавались як можливі, але тільки після основної констатації «неясне» або «не зовсім ясне». У зв’язку з цим до Словника введено певну кількість статей без будь-яких етимологічних пояснень, лише з загальною оцінкою «неясне». Мета вміщення таких статей полягає в тому, щоб виявити загальний стан етимологічної розробки лексики української мови і звернути увагу майбутніх дослідників на слова, які потребують етимологічного пояснення. Будова словникових статей Прийнята в Словнику структура словникової статті має три основних варіанти, залежно від характеру висвітлюваного реєстрового слова. Для успадкованого з праслов’янської мови слова, етимологія якого повністю подається в одній статті, словникова стаття будується з таких частин: а) реєстрове слово; б) фонетичні та словотворчі варіанти реєстрового слова і всі ті похідні від реєстрового слова та його варіантів, які було визнано за доцільне подавати в цьому Слов нику під реєстровим словом (див. стор. 7, 11—12); в) етимологічні відповідники реєстрового слова з усіх слов’янських мов, у яких вони зафіксовані; г) реконструйована форма реєстрового слова чи його основи на різних етапах розвитку праслов’янської мови, починаючи від найпізнішого і кінчаючи найдавнішим і, в разі потреби, пояснення до цієї форми на рівні праслов’янської мови; д) етимологічно пов’язані з реєстровим словом слова інших індоєвропейських мов, почи
наючи з найближчих до праслов’янської фонетичних і словотворчих форм; на початку чи в кінці цієї частини статті, залежно від конкретного характеру матеріалу і зумовленого ним ходу викладу, подається, в разі можливості, індоєвропейський корінь чи поширена основа; е) етимологічно пов’язані з реєстровим словом слова семіто-хамітських чи урало-алтайських мов (де можливо); є) бібліографія найважливішої літератури з питань етимології відповідного слова чи споріднених з ним слів слов’янських і інших мов, якщо вона не була наведена вже в попередній частині статті. Якщо реєстрове слово перебуває в етимологічному зв’язку з іншим словом української мови, під яким подається глибока етимологія, спільна для обох (чи кількох) таких реєстрових слів, то стаття будується лише з частин а), б) і в деяких випадках в), після чого стисло викладається найближча етимологія реєстрового слова, наводиться бібліографія, а в кінці статті за допомогою позначки «Див. ще» або «(див.)» робиться відсилання до відповідного іншого слова. При реєстрових словах, що були запозичені в українську або давньоруську мову з будь-якої іншої мови, замість частин г), д), е) подається одна частина, в якій вказуються джерела і шляхи запозичення, а також всюди, де можливо, подається стисла найглибша етимологія запозиченого слова в мові-джерелі. З фонетичних і словотворчих варіантів реєстрового слова подаються лише такі, які не становлять закономірних діалектних варіантів, послідовно виявлених у певних говорах. Так, при слові багатий наводиться варіант багатий, при слові вихор — варіант віхор (з говору, який у принципі розрізняє вн і ві), при слові кінчати — діалектний варіант^,кончати, але не подаються зафіксовані в акаючих чи укаючих говорах варіанти з а або у замість ненаголошеного о, звичайні для багатьох говорів варіанти з н замість ненаголошеного е, звичайні для північних говорів варіанти з дифтонгами на місці колишніх о, е в новоутворених закритих складах і наголошеного е або з голосним е на місці ненаголошеного е і т. д. Як винятки, такі форми подаються лише в тих випадках, коли до них не зафіксовано відповідників з літературної мови чи з говорів, які лягли в основу фонетичної та орфоепічної норми української мови (напр., астеицн, киртнна). Серед варіантів не наводяться застарілі чи не закріплені в літературній мові форми запозичень типу аксіомат, кляса, але аналогічні форми, поширені в говорах (напр., Ґрунт, лямка), до Словника вводяться. Так само враховуються в Словнику варіанти запозичень, паралельно вживані в сучасній літературній мові (напр., релятивний і рела-тйвний). Застарілі орфографічні форми типу аґроном, авіяція, діялект фонетичними варіантами не вважаються і в Словнику не фіксуються. Похідні від реєстрового слова вміщуються в статті після його варіантів у такій послідовності, що спочатку йдуть безпрефіксні похідні, а після них — префіксальні в алфавітному порядку префіксів. Безпрефіксні похідні групуються за частинами мови з наведенням на першому місці форм тієї самої частини мови, до якої належить реєстрове слово; в межах кожної частини мови слова подаються, як правило, в алфавітному порядку, без розмежування літературних і діалектних форм (останні, як уже згадано, беруться в квадратні дужки). Серед похідних у словниковій статті не наводяться словотворчі варіанти, які мають найбільш регулярний характер і можуть бути вільно утворені від кожного чи, принаймні, від більшості реєстрових слів даної категорії. Так, при дієсловах не подаються дієприкметники (крім ад’єктивізованих типу печений, пекучий), дієприслівники, віддієслівні іменники на -ння, -овка, форми з часткою -ся (крім випадків з незвичайними для частки -ся семантичними відхиленнями цих форм від дієслів без -ся), ітеративи на -ува-, -юва- (крім особливих випадків), префіксальні форми з звичайними для кожного даного префікса семантичними відтінками (префіксальні форми типу дістати або здобути, семантика яких, відмінна від семантики безпрефіксних форм стати, бути, не виводиться безпосередньо з самого префікса, розглядаються як реєстрові в окремих статтях з додатковим відсиланням до статей з відповідними безпрефіксними формами або вводяться під безпрефіксне реєстрове слово з зазначенням їх семантики; етимологія префіксів висвітлюється в окремих статтях). При іменниках ие наводяться, ик правило, похідні від них прикметники
на -ський, -овий, -евий, здебільшого також на -ний, найбільш звичайні зменшувальні і збільшувальні форми. При назвах осіб чоловічої статі не подаються, крім поодиноких спеціальних випадків, відповідні їм назви жінок із суфіксами -ка, -иха. При прикметниках не подаються співвідносні з ними прислівники на -о, а також відад’єктивні іменникові форми на -ість (крім деяких, вартих особливої уваги). Таке вибіркове наведення похідних утворень від реєстрового слова усуває зайву громіздкість багатьох словникових статей і разом з тим не завдає ніякої шкоди повноті етимологічного висвітлення українського лексичного матеріалу. Вміщення похідних від реєстрового слів у частині б) — безпосередньо після реєстрового слова і його варіантів, а не в кінці статті, як у деяких етимологічних словниках, зумовлюється, по-перше, неможливістю в ряді випадків провести чітку межу між похідними утвореннями і варіантами реєстрового слова і, по-друге, тим, що наведення похідних слів фактично означає вже встановлення найближчих етимологічних зв’язків реєстрового слова, яке повинно передувати встановленню зв’язків із словами інших слов’янських і індоєвропейських мов. При вузькодіалектних і введених до Словника вузькофахових словах української мови, які для частини українських читачів можуть виявитися незнайомими, а також при реєстрових словах-омонімах подаються значення за допомогою одного-двох синонімів, що беруться в лапки, або за допомогою стислих описових тлумачень, що беруться в круглі дужки. В разі потреби при реєстровому слові в круглих дужках дається граматична або стилістична ремарка. Відповідники реєстрового слова з інших слов’янських мов розташовуються в такому порядку: російський, білоруський, давньоруський, польський, чеський, словацький, верхньолужицький, нижньолужицький, полабський, болгарський, македонський, сербохорватський, словенський, старослов’янський. У разі особливої потреби наводятьси також відповідники з окремих діалектів слов’янських мов (після відповідника з даної мови, напр., кашубський після польського). Якщо в інших слов’янських мовах чи в якійсь їх частині немає прямого відповідника до українського реєстрового слова чи його варі анта, але є відповідники до похідних від реєстрового слова, наводяться один-два найпростіші за структурою такі похідні відповідники. Слова різних слов’янських мов з абсолютно однаковим написанням (у тому числі з однаковим місцем і позначенням наголосу чи довготи), незалежно від будь-яких відмінностей у вимові, подаються в частині в) як одне слово в тому місці, де мало бути наведене перше з таких однакових за написанням слів із скороченим позначенням усіх тих слов’янських мов, яким властиве таке написання даного слова (при цьому вживаний для позначення наголосу в болгарській мові знак прирівнюється до знака української та інших мов). Коли в якійсь із слов’янських мов існує два чи більше літературних варіантів відповідного слова або коли в іншій слов’янській мові є два граматичні варіанти, один з яких ближчий до українського реєстрового слова семантично, а другий — фонетично, такі варіанти наводяться поруч (напр.: аварія...; — р. болг. авария, бр. аварьія, п. адаагіа, ч, йауагіе, слц. йауагіа, м. хавариіа, схв. аварці а, хавариіа, слн. йауагі'іа; бігти...; — р. бежать, бегать... і т. д.). Значення інослов’янських відповідників вказуються лише в тих випадках, коли вони відрізняються від значення українського реєстрового слова, в тому числі при всіх словах, які не є прямими відповідниками реєстрового слойа. Відповідники з інших індоєвропейських мов у частині д) наводяться, як правило, по одному з кожної мови в зазначеному вище порядку. Якщо відповідники зустрічаються лише в поодиноких індоєвропейських мовах, з окремої мови може бути наведено два-три споріднені слова. Значення індоєвропейських відповідників, як правило, вказуються. Якщо в словниковій статті наводиться підряд два чи декілька слів тієї самої чи різних мов з однаковим значенням і при цьому є потреба в поясненні їх значення, таке пояснення дається при першому наведеному слові, а при останньому з ряду однозначних слів (при другому, якщо їх тільки два) ставиться позначка «тс.» («те саме»), У квадратних дужках [ ] подаються діалектні слова або значення слів. При діалектних словах і значеннях слів української мови, відсутніх в шеститомному Українсько-російському словнику, тлумачному Словнику української мови і в Словнику
Б. Д. Гріиченка, за допомогою скорочених позначок указуються друковані джерела, в яких вони зафіксовані; ці позначки розкриваються в загальному списку бібліографічних скорочень. Якщо підряд наводиться дві чи декілька форм, узятих з одного джерела, позначка джерела, коли вона складається з кількох букв, дається лише при першій формі, а при останній з них (після розкриття значення) ставиться позначка «тж» («там же»). Прізвища авторів, які дотримуються різних думок щодо етимології розглядуваного слова, в середині словникової статті згадуються лише в рідких випадках, звичайно ж наводяться тільки в загальній бібліографічній частині в кінці статті. При цьому подаються лише найважливіші праці, в яких розглядається етимологія відповідного українського слова чи пов’язаних з ним слів інших мов. Оскільки найважливішими здебільшого бувають найновіші етимологічні розробки і словники, в яких підсумовується вся попередня робота над етимологією даного слова, бібліографія в словникових статтях наводиться в такому порядку, щоб список починався з найновіших праць — спочатку тих, у яких розглядається українське слово, потім праць з російської та інослов’янської етимології і т. д. При словах-запозиченнях бібліографія наводиться в послідовності, зворотній до того шляху, яким слово прийшло в українську мову,— починаючи з праць україністичних і кінчаючи працями про етимологію відповідного слова в мові-першо-джерелі.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ Скорочення ремарок акт.— активний анат.— анатомічне кул.— кулінарія лайл.— лайливе арг.— арготичне архіт.— архітектурне безос.— безособове бот.— ботанічне букв.— буквально бухг.— бухгалтерське в.— відмінок вет.— ветеринарне виг.— вигук вим.— вимовляється військ.— військове вульг.— вульгарне геол.— геологічне гірн.— гірниче глузл.— глузливе дав.— давальний дв.— двоїна див.— дивись дит.— дитяче діал.— діалектне дІєприкм.— дієприкметник енкл.— енклітика ент.— ентомологічне жарт.— жартівливе жін. р.— жіночий рід зам,— замість заст.— застаріле зах.— західне зб.— збірна назва згруб.— згрубіле зменш.— зменшувальна форма зи.— знахідний знев.— зневажливе зоол.— зоологічне ірон.— іронічне іст.— історичне Іхт.— іхтіологічне клас.— класичне кн.— книжне літ.— літературне мат.— математичне мед.— медичне мин. ч.— минулий час мін.— мінералогічне місц.— місцевий мн.— множина муз.— музичне невідм.— невідмінюване обл.— обласне одн.— однина орн.— орнітологічне орудн,— орудний ос.— особа пас.— пасивний пд.— південне перен.— переносне пн.— північне поет.— поетичне полігр.— поліграфічне політ.— політичне пор.— порівняй присл.— прислівник рідк.— рідко вживане род.— родовий розм.— розмовне с.-г.— сільськогосподарське спец.— спеціальне спол.— сполучник с. р.— середній рід ст.— старе ст.-кн.— старокнижне суч.— сучасне сх.— східне текст.— термін текстильної промисловості теп. ч.— теперішній час тех.— технічне тж — там же тк.— ткацька справа тс.— те саме
усн,— з усних джерел фарм.— фармацевтичне фольк.— фольклорне церк.— церковне чол. р.— чоловічий рід юр.— юридичне Скорочення назв мов, наріч і діалектів ав.— авестійська австрал.— австралійські аз.— азербайджанська айн.— айну ак.— аккадська ак-ног.— ак-ногайська алб.— албанська алем.— алеманська алт,— алтайська англ.— англійська ар,— арабська арам.— арамейська аром.— аромунський ассір.— ассірійська атт.— аттічний афг.— афганська (пушту) бав.— баварський балкар.— балкарська балт.— балтійські балтосл.— балтослов’янська башк.— башкирська беиг.— бенгалі болг.— болгарська бр.— білоруська брет.— бретонська булг.— булгарська бур.— бурятська вал.— валлійська вепс.— вепська віз.-гр.— візантійсько-грецька вірм.— вірменська вл.— верхньолужицька вн.— верхньонімецька гаг.— гагаузька гал.— галльська гебр.— гебрайська герм.— германські гінді — ГІНДІ гол.— голландська гомер.— гомерівське гот.— готська гр.— грецька груз.— грузинська дангл.— давньоанглійська (англосаксонська) дат.— датська дбрет.— давньобретонська двн.— давньоверхньонімецька дінд.— давньоіндійська дірл.— давньоірландська дісл.— давньоісландська дкімр.— давньокімрська дкорн.— давньокорнська дмакед.— давньомакедонська днн.— давньонижньонімецька (давньосаксон* ська) дор.— дорійський дперс.— давньоперська др.— давньоруська дтюрк.— давньотюркська дфриз.— давньофризька дшв.— давньоіпведська ерз.— ерзянська ест.— естонська еф.— ефіопська єг.— єгипетська єніс.-орх.— пам’ятки єнісейсько-орхонської писемності жем.— жемайтське ід.— ідиш іє.— індоєвропейська іллір.— іллірійська іон.— іонійський ір.— іранські ірл,— ірландська ісл.— Ісландська ісп.— іспанська іт.— італійська каз.— казахська калм.— калмицька камас.— камасинська кар.— караїмська карач.— карачаївська карел.— карельська каріб.— карібські каш.— кашубський кельт.— кельтські кеч.— кечуа кипч.— кипчацька
Умовні скорочення Скорочення назв мов, наріч і діалектів кирг,— киргизька кит.— китайська кімр.— кімрська ккалп.— каракалпацька копт.— коптська кори.— корнська крим.-тат.— кримсько-татарська кумик.— кумикська курд.— курдська лат.— латинська лит.— литовська лів.— лівська псем.— прасемітська псл.— праслов’янська р. (рос.) — російська рум.— румунська р.-цсл.— русько-церковнослов’янська саам.— саамська сангл.— середньоанглійська сболг.— середньоболгарська сван.— сванська свн.— середньоверхньонімецька сгр.— середньогрецька сем.— семітські лтс.— латиська лув.— лувійська м.— македонська мал.— малайська єір.— сірійська сірл.— середньоірландська сканд.— скандінавські скімр.— середньокімрська малаял.— малаялам манс.— мансійська сл.— слов’янські слат.— середньолатинська маньчж.— маньчжурська мар.— марійська мегр.— мегрельська мокш.— мокшанська молд.— молдавська монг.— монгольська мор.— моравське морд.— мордовська н. (нім.) — німецька нар.-ар.— народиоарабська нар.* лат.— народнолатинська нвн.— нововерхньонімецька нгр.— новогрецька ил.— нижньолужицька нлат.— новолатинська нн.— нижньонімецька ног.— ногайська норв.— норвезька огуз.— огузька ойр.— ойротська ос.— осетинська оск.— оскська п.— польська пгерм.— прагермаиська пеласг.— пеласгійська перс.— перська пехл.— пехлевійська пізньолат.— пізньолатинська пкельт.—. пракельтська полаб.— полабська полов.— половецька порт.— португальська прибалт.— прибалтійські пров.— провансальська прус.— прусська слн.— словенська слнц.— словінцький слц.— словацька смол.— смоленський снІдерл.— середньонідерландська сни.— середньонижньонімецька сперс.— середньоперська стел.— старослов’янська сфлам.— середньофламандська схв.— сербохорватська с.-псл.— сербо-церковнослов’ямська там.— тамільська тат.— татарська телеут.— телеутський тох. А — тохарська А тох. В — тохарська В тув.— тувинська тунг.— тунгуська тур.— турецька туркм.— туркменська тюрк.— тюркські уг.— угорська удм.— удмуртська узб.— узбецька уйг.— уйгурська укр.— українська умбр.— умбрська фін.— фінська фр.— французька фрак.— фракійська франк.— франкська фриз.— фризька фріг.— фрігійська фріул.— фріульська хак.— хакаська
хам.— хамітські хант.— хантийська чув.— чуваська шв.— шведська хет.— хетська швейц.- нім.— швейцарсько-німецьке хорв.— хорватська циг.— циганська цсл.— церковнослов’янська ч.— чеська чаг.— чагатайська шор.— шорська шотл.— шотландська шумер.— шумерська як.— якутська чай.— чанська яп.— японська Бібліографічні скорочення Абаев ИЗСОЯ — Абаев В. И. Историко-зтимологический словарь осетинского язьїка. Т. 1—З (А—Т’), М.—Л., 1958, 1973, 1979. Акуленко — Акуленко В. В. Головні історичні джерела лексичних інтернаціона-лізмів в українській мові.— В кн.: О. О. Потебня і деякі питання сучасної славістики, Харків, 1962. Ан = Анненков Анненков — Анненков Н. Ботанический словарь. Спб., 1878. Ба — Бандрівський Д. Т. Матеріали до діалектного словника Бориславського і суміжних районів Львівської області.— В кн.: «Дослідження і матеріали з української мови». Т. 4. К., 1961. Балк. езикозн.— Балканско езикознание. Ред. В. Георгиев. Т. 1—20. София, 1959—1977. Баскаков Введение — Баскаков Н. А. Введе-ние в изучение тюркских язьїков. М., 1962. БЕ — Б?>лгарски език. Год. 1—ЗО. София, 1951 — 1980. Бевзенко — Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови. Ужгород, 1960. Белар. лексікал. і зтьім.— Беларуская лексі-калогія і атьімалогія (Праграма і тззісьі дакладау Міжрзспубліканскай канфе-рзндьіі па беларускай лексікалогіі і зтьі-малогіі 19—23 лютага 1968 г.). Мінск, 1968. Белар. лінгв.— Беларуская лінгвістика. Вьіп. . 1—20. Мінск, 1972—1981. Белецкий Принципи — Белецкий А. А. Принципи зтимологических исследований (на материале греческого язьїка). К., 1950. БЕР — Бт>лгарски етимологичен речник. Т. 1—2. (А—К). София, 1971, 1979. Авт.: В. Георгиев, И. Гьльбов, И. Заимов, С. Илчев та ін. Беринда — Беринда П. Лексикон славено-роський. 1627. (Перевидано фотоспосо-бом. К., 1961). Берл — Берлізов А. А. Лексика рибальства українських говорів Нижнього Подністров’я. Чернігів, 1959. Бернштейн Очерк 1974 — Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики сла-вянских язьїков. Чередования. Именньїе основи. М., 1974. Бі — Білецький-Носенко П. П. Словник української мови. К., 1966. Вірила — Бірьіла М. В. Беларуская аитра-панімія. Мінск, 1966. Богородицкий Введение — Богородицкий В. А. Введение в татарское язьїкознание. Казань, 1953. Богородицкий ОКРГ — Богородицкий В. А. Общий курсрусской грамматики. М.—Л., 1935. Боровков — Боровков А. К. Лексика средне-азиатского тефсира XII—XIII вв. М., 1963. Боровой Путь слова — Боровой Л. Д. Путь слова. Старое и новое в язьіке русской советской литературн. Изд. 2-е. М., 1963. Брокгауз—Ефрон — Знциклопедический словарь. Брокгауз и Ефрон. Т. 1—41 и доп. Спб., 1890—1907. БСЗ — Большая советская знпиклопедия. Изд. 2-е. Т. 1—51. М„ 1950—1958. БТР — Бллеарски тьлковен речник. 2-а изд. Софія, 1963. Сьст.: Л. Ачдрейчин
Л. Георгиев, Ст. Илчев, М. Костов, И. Леков, С. Стойков, Ц. Тодоров. Будагов — Будагов Л. 3. Сравнительний сло-варь турецко-татарских наречий. Т. 1—2. Спб., 1869—1871. (Перевидано фотоспо-собом. М., 1960). Бул=Булаховский Семас. зтюдьі. Булаховский Семас. зтюдьі — Булаховский Л. А. Семасиологические зтюдм. Славян-ские найменований птиц.— Вопросьі сла-вянского язьїкознания. Кн. 1. Львов, 1948. Булаховський Вибр. пр.— БулаховськийЛ. 4. Вибрані праці в п’яти томах. Т. І. К., 1975; Т. II. К., 1977; Т. III. К., 1978. Булаховський Нариси — Булаховський Л. 4. Нариси з загального мовознавства. Вид. 2-ге. К., 1959. Булаховський Пит. походж.— Булаховський Л. А. Питання походження української мови. К-, 1956. Бульїка — Бульїка А. М. Давнія запазьічанні беларускай мовм. Мінск, 1972. Бурд.—Мих.— Бурдон. И. Ф., Михельсон А. Д. Полннй словарь иностранньїх слов, во-шедших в употребление в русском язьіке, с означением их корней. Спб., 1866. Бурнашев — Бурнашев В. П. Опьіт термино-логического словаря сельского хозяй-ства, промьіслов и бьіта народного. Т. 1—2. Спб., 1843—1844. Бурячок — Бурячок А. А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові. К., 1961. Буслаев — Буслаев Ф. И. Историческая грам-матика русского язьїка. М., 1959. Ва — Ващенко В. С. Словник полтавських говорів. Вип. 1. Харків, 1960. Вайан — Вайан А. Руководство по старосла-вянскому язику. М., 1952. Вахрос — Вахрос И. Наименования обуви в русском язьіке. 1. Древнейшие наименования допетровской зпохи. Хельсинки, 1959 (НеиуозіоІііііоіпзШииііп Уиозікігіа. № 6—10. Зиррі.). Ващенко — Ващенко В. С. З історії та географії діалектних слів. Харків, 1962. ВеБ — Верхратський 1. Говір батюків. Львів, 1912. ВеДо — Верхратський 1. Про говір долів-ський.— ЗНТШ, 1900, кн. З і 4 (т. 35 і 36). ВеЗа — Верхратський І. Говір замішанців,— ЗНТШ, 1894, кн. З (т. 25). ВеЗн — Верхратський 1. Знадоби до словаря южноруського. 1. Львів, 1877. ВеЛ — Верхратський 1. Про говір галицьких лемків. Львів, 1902. ВеНЗн — Верхратський 1. Нові знадоби до номенклатури і термінології природо-писної народної. Львів, 1908. Веске — Веске М. Славянско-финские куль-турньїе отношения по данннм язьїка. Казань, 1890. Веснік БДУ — Веснік Беларускага дзяр-жаунага універсітзта імя У. І. Леніна. Серьія 4. Філалогія, журналістика. Мінск, 1969—1981. Вестник ЛГУ — Вестник Ленинградского го-сударственного университета. 1946— 1981. Вестник МГУ — Вестник Московского госу-дарственного университета. 1946—1981. ВеУг — Верхратський 1. Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів. В. Сло-варець.— ЗНТШ,. 1899, кн. 4 (т. 30). Взаимод. и взаимообог.— Взаимодействие и взаимообогащение язмков народов СССР. М., 1969. Винник — Винник В. О. Назви одиниць виміру в українській мові. К., 1968. Виноградов Очерки — Виноградов В. В. Очер-ки по истории русского литературного язика XVII —XIX вв. М., 1938. Виноградова — Словарь-справочник «Слова о полку Игореве». Вип. 1—4. М.— Л. 1965—1973. Сост. В. Л. Виноградова. Вісюліна — Клоков — Вісюліна О. Д., Кло-ков М. В. Короткий визначник вищих рослин УРСР. К., 1948. ВКР—Вопросьі культури речи. Вип. 1—8. М„ 1955—1967. Воїнств.—Кіст.— Воїнственський М. А., Кістяківський О. Б. Визначник птахів УРСР. К., 1952. Волков — Волков С. В. Історія ста чотирьох. К-, 1969. Вост.-сл. и общ. язьїкозн.— Восточнославян-ское и общее язнкознание. М., 1978. Вост.-сл.-молд. взаим. — Восточнославяно-молдавские язнковне взаимоотношения. Т. 1—2. Кишинев, 1961, 1967. Вступ — Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов. За ред. О. С. Мельничука. К., 1966. ВСЯ — Вопросьі славянского язмкознания. Вип. 1—7. М„ 1954—1963.
ВТ — Вопросьі тюркологии. Ташкент, 1965. Ву]акли]а — Вуіаклща И. Лексикон страних речи и израза. Београд, [1954]. ВЯ —Вопроая язьїкознания. М., 1952—1981. Г = Грінч. Газов-Гинзберг—Газов-Гинзберг А. М. Бьіл ли язьік изобразителен в своих истоках? М., 1965. Георгиев Бьлг. етим. и оном.— Георгиев В. Бьлгарска етимология и ономастика. Со-фия, 1960. Георгиев Вьпр. на бьлг. етим.— Георгиев В. Вьпроси на бьлгарска етимология. Со-фия, 1958. Германович — Германович А. И. Междометия русского язика. К., 1966. Годишник — Годишник иа Софийския університет. Историко-филологически фа-култет (з 1967 р.— Факултет по сла-вянски филологии). Т. 1—71. София, 1918—1978. Гордлевский — Гордлевский В. Л. Избраннме сочинеиия. Т. 2. М., 1961. Гордлевский Ар. и перс. зл.— Гордлевский В. Л. Арабские и персидские злементьі в турецком язнке. М., 1945. Горностаев — Горностаев Г. Н. Насекомне СССР. М„ 1970. Горяев — Горяев Н. В. Сравнительнмй зтимо-логический словарь русского язьїка. Тиф-лис, 1896. Горяев 1892 — Горяев Н. В. Опьіт сравни-тельного зтимологического словаря русского литературного язьїка. Тифлис, 1892. Горяев Доп. 1 — Горяев Н. В. К сравнитель-иому зтимологическому словарю русского язьїка (изд. 1896 г.). Дополнения и поправки. Тифлис, 1901. Горяев Доп. 2 — Горяев Н. В. Зтимологиче-ские обьяснения наиболее трудних и за-гадочннх слов в русском язнке. К срав-нительному зтимологическому словарю русского язьїка. Новьіе дополнения и поправки. Тифлис, 1905. Гранде Ар. гр.— Гранде Е. М. Курс арабской грамматики в сравнительно-историческом освещении. М., 1963. Гранде Введение — Гранде Е. М. Введение в сравнительное изучение семитских язн-ков. М., 1972. Грінч.— Грінченко Б. Д. Словарь української мови. Т. 1—4 К., 1907—1909 (Перевидано фотоспособом. К., 1958). Грот Фнл. раз.— Грот Д. Е. Филологиче-ские разискания. Т. 1—2. Спб., 1899. Даль — Даль В. И. Толковмй словарь живого великорусского язика. Т. 1—4. М., 1956. ДБ — Діалектологічний бюлетень (Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР). Вип. 1—9. К., 1949—1962. Дворедкий — Дворецкий И. X. Древнегре-ческо-русский словарь. Т. 1—2. М., 1958. Дворецкий—Корольков — Дворецкий И. X., Корольков Д. Н. Латинско-русский словарь. М., 1949. Джаукян — Джаукян Г. Б. Очерки по исто-рии дописьменного периода армянского язьїка. Ереван, 1967. Дз — Дзендзелівський Й. О. Словник специфічної лексики говірок Нижнього Подністров’я.— Лексикографічний бюлетень (Ін-ту мовознавства АН УРСР), вип. 6, К., 1958. ДзАтл — Дзендзелівський Й. О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР (лексика). Ч. 1—2. Ужгород, 1958—1960. Дзендзелевский Молдаванизмьі — Дзендзелев-ский И. А. Молдаванизмн и их стили-стическая роль в украииских говорах Нижнего Поднестровья.— Уч. зап. Ин-та истории, язика и литературн Молд. филиала АН СССР, т. 4—5. Кишинев, 1955. Дзендзелівський УЗЛП— Дзендзелівський Й. О. Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі. К., 1969. ДзУЗЛП = Дзендзелівський УЗЛП. Дмитриев — Дмитриев Н. К. Строй тюркских язмков. М., 1962. До — Дорошенко С. І. Матеріали до словника діалектної лексики Сумщини.— Діалектологічний бюлетень (Ін-ту мовознавства АН УРСР), вип. 9, К., 1962. Докл. АН СССР — Доклади Академии наук СССР. Серия В. Л„ 1925—1933. Доп. УжДУ — Доповіді та повідомлення Ужгородського державного університету. Серія філологічна. № 1—7. 1957—1961. Досл. з мовозн.— Дослідження з мовознавства (Збірник статей аспірантів і дисертантів). К., 1962. Вип. 2. К., 1963. Досл. і мат.— Дослідження і матеріали з української мови. Т. 1—6. К., 1959—1964.
Др. вост.— Древности восточньїе. Труди Вос-точной комиссии имп. Московского архео-логического обіцества. М., 1888—1916. Дрозд — Дроздовський В. П. Спостереження над сільськогосподарською лексикою українських говірок Татарбунарського, Туз-лівського і Саратського районів Одеської області.— Праці Одеського ун-ту. Т. 148, 1958. Діло — Дііло (газета з додатками). Львів, 1890—1916. Дювернуа — Дювернуа А. Словарь болгар-ского язьїка. Т. 1—3. М., 1889. Егоров — Егоров В. Т. Зтимологический словарь чувашского язьїка. Чебоксари, 1964. ЕЗб — Етнографічний збірник. Т. 1—35. Львів, 1895—1914. Ез.-етн. изсл.— Езиковедско-етнографски из-следвания в памет на академик Стоян Романски. София, 1960. Език и лит.— Език и литература. Орган на филолозите-слависти. София, 1945— 1966. Езиков. изсл. Младенов — Езиковедски изсле-двания. в чест на академик Стефан Младенов. София, 1957. Ернштедт — Ернштедт П. В. Египетские заимствования в греческом язьіке. М.—Л, 1953. Ж — Желехівський Є., Подільський С. Малорусько-німецький словар. Т. 1—2. Львів, 1886. Желех.= Ж. ЖіС — Жите і слово. Т. 1—4. Львів, 1894— 1897. ЖМНП — Журнал Министерства народного просвещения. Спб., 1834—1917. ЖСт — Живая старина. Т. 1—25. Спб., 1891— 1917. Заверуха — Заверуха Б. В. Квіти дванадцяти місяців. К., 1974. Зап. Колл. востоковедов — Записки Колле-гии востоковедов при Азиатском музее АН СССР. Л„ 1925—1930. 36. заходозн.— Збірник заходознавства. Т. 1. К., 1929. Зб. наук, праць І — Збірник наукових праць. Т. 1. Мовознавство. К., 1958. Зе = Зерова. Зеленин — Зеленин Д. Табу слов у народов Восточной Европм и Северной Азии. Ч. 1—2. Л„ 1929—1930. Зерова — Зерова М. Я. їстівні та отруйні гриби. К., 1963. ЗИВ — Записки Института востоковедения АН СССР. Л„ 1932—1949. ЗІНО — Записки Інституту народної освіти. Т. 1—4. К„ 1926—1930. З історії сл. мов.— 3 історії української та інших слов’янських мов (Збірник статей). К., 1965. ЗІФВ — Записки Історично-філологічного Відділу АН УРСР. Кн. 1—26. К., 1919— 1931. ЗНТШ — Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Львів, 1892—1916. ЗоЮР — Записки о Южной Руси. Издал П. Кулиш. 1—2. Спб., 1856—1857. ЗФФУБ — Зборник Филозофског факул-тета Универзитета у Београду. 1948— 1961. ИАН ОЛЯ — Известия Академии наук СССР. Отделение литературм и язика (з 1963 р.— Сери я литературн и язика). М„ 1940—1981. Изследв. Дечев — Изследвания в чест на акад. Димит-ьр Дечев. София, 1958. ИИБЕ — Известия на Института за бьлгар-ски език [БАН]. София, 1952—1979. Илчев — Илчев С. Речник на личните и фа-милни имена у б-ьлгарите. София, 1969. Ильинский Прасл. гр.— Ильинский Г. А. Праславянская грамматика. Нежин, 1916. Ильинский Сложн. местоим.— Ильинский Г. А. Сложнне местоимения. Изд. 2-е. Варшава, 1905. ИОРЯС — Известия Отделения русского язика и словесности Императорской академии наук. Т. 1—32. Спб., 1896—1927. ИРЛТЯ — Историческое развитие лексики тюркских язьїков. М., 1961. ИСГТЯ — Исследования по сравнительной грамматике тюркских язьїков. Т. 1—5. М„ 1955—1962. Исслед. п. яз.— Исследования по польскому язику. Сборник статей. М., 1969. Истрин Разв. письма — Истрин В. А. Развитие письма. М., 1961. Іст. граматика — Історична граматика української мови. Вид. 2-е. К., 1962. Авт.: О. П. Безпалько, М. К. Бойчук, М. А. Жовтобрюх та ін. ІУМ Морфологія — Історія української мови. Морфологія. К., 1978.
ЗФ — і ужнословенски филолог. Кн>. 1—34. Београд, 1913—1978. ]рз. тіл. кімск,. зтим. созд.— І^азаК) тілінін кдскаша зтимологияльїк, сездігі. Алмати, 1966. КараЦиЬ — КараЦиИ В. Српски р]ечник. 3-є изд. Београд, 1898. Карп. диал. и оном.— Карпатская диалекто-логия и ономастика. М., 1972. Карпенко ТГР (КаТГР) — Карпенко Ю. О. Топоніміка гірських районів Чернівецької області. Чернівці, 1964. Карпенко ТЦР (КаТЦР) — Карпенко Ю. О. Топонімія центральних районів Чернівецької області. Чернівці, 1965. Карский Белорусьі — Карский Е. Ф. Бело-русьі. Язьік белорусского народа. В. 1—3. М„ 1955—1956. КІМ — Лексична картотека Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР. Клепикова — Клепикова Г. П. Славянская пастушеская терминология. М., 1974. Климов — Климов Г. А. Зтимологический словарь картвельских язьїков. М., 1964. Ко = Кобилянський Гуц. гов. Кобилянський Гуп. гов.— Кобилянський Б. В. Гуцульський говір і його відношення до говору Покуття.— Український діалектологічний збірник. Кн. 1. К., 1928. Кобилянський Діалект і літ. м.— Кобилянський Б. В. Діалект і літературна мова. К., 1960. Козлова — Козлова Р. М. Белорусские регио-иализмн праславянского происхождения (на материале лексики восточного По-лесья). АКД. Минск, 1977. Коломиец Ихтиол. номеикл.— Коломиец В. Т. Ихтиологическая номенклатура славян-ских язьїков как источник для исследова-ния межславянских зтнических взаимоот-ношений. К., 1978. Коломиец Происх. назв, рьіб — Коломиец В. Т. Происхождение общеславянских названий рьіб (рукопис). Кримський Розвідки—Кримський А. Розвідки, статті та замітки. К., 1928. Кримський укр. і ор.— А. Ю. Кримський—україніст і орієнталіст (Матеріали ювілейної сесії до Юб-річчя з дня народження). К., 1974. Крьімскнй Укр. гр.— Крьімский А. Е. Укра-ииская грамматика. М., 1907—1908. КСИС — Краткие сообщения Института сла-вяноведения АН СССР. М., 1951—1965. Кузнецов Очерки — Кузнецов П. С. Очерки по морфологии праславянского язьїка. М„ 1961. Кур — Курило О. Матеріали до української діалектології та фольклористики. К., 1928. Кух — Кухаренко Я- Вівці й чабани в Чорноморці.— Основа. Южнорусский лите-ратурно-ученьїй вестник. Спб., травень 1862. КЗСРЯ — Шанский Н. М., Иванов В. В., Шанская Т. В. Краткий зтимологический словарь русского язьїка. Изд. 3-є. М., 1975. Л — Лисенко П. С. Словник поліських говорів. К., 1974. ЛБ — Лексикографічний бюлетень [Ін-ту мовознавства АН УРСР]. Вип. 1—9. К.» 1951 — 1963. Л—Г —Линдберг Г. У., Герд А. С. Словарь названий пресноводньїх риб СССР на язиках народов СССР и европейских стран. Л., 1972. Ле — Леонова М. В. До характеристики говірок північних районів Буковини.— У ки.: Питання історії і діалектології східнослов’янських мов. Чернівці, 1958. Лек. раст.— Лекарственньїе растения дико-растущие. Минск., 1965. ЛексПол — Лексика Полесья. Материальї для полесского диалектного словаря. М., 1968. Лехин—Петров — Словарь иностранннх слов. Под ред. И. В. Лехина и Ф. Н. Петрова. Изд. 5-е. М., 1955. ЛЖит — Льісенко П. С. Словарь диалектной лексики северной Житомирщини.— В кн.: Славянская лексикография и лек-сикология. М„ 1966. Лизанець II — Лизанець П. М. Атлас лексичних мадяризмів та їх відповідників в українських говорах Закарпатської області УРСР. Ч. II. Будапешт, 1976. Лизанець НІ—Лизанець П. М. Атлас лексичних мадяризмів та їх відповідників в українських говорах Закарпатської області УРСР. Ч. III. Ужгород, 1976. Лік. росл.— Харченко М. С., Сила В. 1 Володарський Л. Й, Лікарські рослини і їх застосування в народній медицині. К., 1971. ЛПол — Лисенко П. С. Словник діалектної
лексики Середнього і Східного Полісся. К., 1961. ЛС — Лексикографический сборник. Вьіп. 1—6. М„ 1957—1963. ЛЧерк — Лисенко П. С. Словник специфічної лексики правобережної Черкащини.— Лексикографічний бюлетень [Ін-ту мовознавства АН УРСР], вип. 6, К., 1958. Лмткин—Гуляев — Льіткин В. И„ Гуляев Е. С. Краткий зтимологический словарь коми язьїка. М., 1970. Львов Лексика ПВЛ — Львов А. С. Лексика «Повести временннх лет». М., 1975. Льюис—Педерсен — Льюис Г., Педерсен X. Краткая сравнительная грамматика кельтских язьїков. М., 1954. Макарушка—Макарушка О.— Словар українських виразів, перейнятих з мов турк-ських.— ЗНТШ, 1895, кн. 5, № 2. Малов Пам. др.-тюрк. письм.— Малов С. Е, Памятники древнетюркской письменносте. М.—Л., 1951. Малов Пам. Монг. и Кирг.— Малов С. Е. Памятники древнетюркской пнсьменности Монголии и Киргизии. М.—Л., 1959. Маркевич—Короткий — Маркевич О. П., Короткий Й. 1. Визначник прісноводних риб УРСР. К., 1954. Мартмнов Балто-сл.-ит. изогл.— Мартьінов В. В. Балто-славяно-италийские изоглоссьі. Минск, 1978. Мартмиов Сл.-герм. взаимод.— Мартьінов В. В. Славяно-германское лексическое взаимодействие древнейшей порьі. Минск, 1963. Мартмнов Сл. и ие. аккомод.— Мартьінов В. В. Славянская и индоевропейская аккомодация. Минск, 1968. Ме — Мельничук О. С. Словник специфічної лексики говірки села Писарівки.— Лексикографічний бюлетень [Ін-ту мовознавства АН УРСР], вип. 2, К., 1952. Мейе ОЯ — Мейе А. Общеславянский язьїк. М., 1951. Мельничук Молд. зл.— Мельничук А. С. Молдавские злементш в пограничном украинском говоре.— Уч. зап. Ин-та ис-тории, язика и литературьі Молд. филиала АН СССР, т. 4—5, Кишинев, 1955. Мельничук Структ. слов. реч.— Мельничук О. С. Розвиток структури слов’янського речення. К., 1966. Мельничук Зтим. гнездо — Мельничук А. С. Зтнмологическое гнездо с корнем *цеі-в славянских и других индоевропейских язиках. К., 1978. Мельхеев — Мельхеев М. Н. Географические имена. Топонимический словарь. М., 1961. Менгес — Менгес К. Г. Восточнме злементн в «Слове о полку Игореве». Л., 1979. Меркулова Очерки — Меркулова В. А. Очерки по русской народиой номеиклатуре рас-тений. М., 1967. Миртов — Миртов А. В. Лексические заим-ствования в современном русском язнке из национальньїх язьїков Средней Азии. Ташкент—Самарканд, 1941. Младенов — Младенов С. Етимологически и правописен речник на бьлгарския кни-жовен език. София, [1941]. Младенов СГЕ — Младенов С. Старите гер-маиски елементи в славянските езици.— Сборник за народни умотворения, наука и книжнина, т. 25, София, 1909. Мо — Москаленко А. А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області. Одеса, 1958. Мовозн.— Мовознавство. Наук. зап. Ін-ту мовознавства АН УРСР (стара серія, т. 1—16, К., 1934—1940; нова серія, т. 1—18, К., 1941 —1963); орган Відділення літератури, мови і мистецтвознавства АН УРСР (1967—1981). Москаленко Грам. терм.— Москаленко Н. А. Нарис історії української граматичної термінології. К., 1959. Москаленко УІЛ — Москаленко А. А. Українська історична лексикологія. Одеса, 1972. МСБГ — Матеріали до словника буковинських говірок. Вип. 1—6 (А—О). Чернівці, 1971—1979. Наук. зб. Ленінгр. т-ва — Науковий збірник Ленінградського товариства дослідників української історії, письменства та мови. Т. 3. К., 1931. Нахтигал — Нахтиеал Р. Славяиские язики. М., 1963. Нед — Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар. Т. 2. Львів, 1886. Нейштадт — Нейштадт М. М. Определитель растений средней полоси Европейской части СССР. Изд. 6-е. М., 1963.
Непокупньїй — Непокупньїй А. П. Балто-севе-рнославянские язмковне связи. К., 1976. Нерознак — Нерознак В. П. Палеобалканские язьїки. М., 1978. НЗ КДПІ — Наукові записки Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горь-кого. 1939—1961. НЗ КДУ — Наукові записки Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. 1939—1959. НЗ УжДУ — Наукові записки Ужгородського університету. 1947—1961. НЗ ЧДУ — Наукові записки Чернівецького університету. 1948—1961. Никонов — Никонов В. А. Краткий топони-мический словарь. М., 1966. Номис — Номис М. Українські приказки, прислів’я і таке інше. Спб., 1864. Носаль — Носаль М. А., Носаль 1. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. К., 1959. Носович — Носович И. И. Словарь белорус-ского наречия. Спб., 1870. О — Онишкевич М. Й. Словник бойківського діалекту [Рукопис. Опубліковані частини: Словарь бойковского диалекта [Буква Б].— У кн.: «Славянская лексико-графия и лексикология». М., 1966. Словарь бойковского диалекта. [Буква К].— У кн.: «Карпатская диалектология и ономастика». М., 1972]. Общекарп. диал. атлас — Общекарпатский диалектологический атлас. Кишинев, 1976. ОЛА — Общеславянский лингвистический атлас. Материалн и исследования. М., 1965, 1970, 1972, 1975, 1977, 1978, 1981. Ономастика — Ономастика. Республіканський міжвідомчий збірник. К., 1966. Откупщиков — Откупщиков Ю. В. Из исто-рии индоевропейского словообразования. Л„ 1967. Па — Паламарчук Л. С. Словник специфічної лексики говірки с. Мусіївки.— Лексикографічний бюлетень [Ін-ту мовознавства АН УРСР], вип. 6, К., 1958. Петровский — Петровский Н. А. Словарь русских личиьіх имен. М., 1966. Пит. топон. та оном.— Питання топоніміки та ономастики. К., 1962. Пі (Піскунов) — Пискунов Ф. Словарь живого народного, письменного и актового язьїка русских южан. Изд. 2-е. К., 1882. Погодин Следьі — Погодин А. Следьі корней-основ в славянских язиках. Варшава, 1903. Пол — Полесье (Лингвистика. Археологи я. Топонимика). М., 1968. Попов Ист. лекс.— Попов А. И. Из истории лексики язьїков восточной Европьі. Л., 1957. Попов Лек. раст.— Попов А. П. Лекарствен-нме растения в народной медицине. К., 1969. Попов Назв. нар.— Попов А. И. Названая народов СССР. Л., 1973. Потебня Из зап.— Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. Т. 1—2. Изд. 3-є. М„ 1958. Т. 3. Изд. 2-е. М„ 1968. Т. 4. М,—Л„ 1941. Т. 4, вьіп. 2. М., 1977. Потебня К ист. зв.— Потебня А. А. К истории звуков русского язьїка. І.— ФЗ, вьіп. 1—3, 1876. 2—4 («Зтимологические и другеє заметки»).— РФВ, 1879—1880, 1883. Прабл. белар. філал. Тззісьі.— Проблеми беларускай філалогіі. Тззісьі дакладау рзсп. канферзнцьіі, прьісвечанай 50-год-дзю БССР і КПБ. Мінск, 1968. Правда — Правда (літературно-иауковий вісник). Львів, 1867—1879. Пр. X діал. н.— Праці X республіканської діалектологічної наради. Кі, 1961. Пр. XI діал. н.— Праці XI республіканської діалектологічної наради. К., 1965. Пр. XII діал. н.— Праці XII республіканської діалектологічної наради. К., 1971. Преобр.— Преображенский А. Г. Зтимологический словарь русского язика. М., 1958. Пробл. ист. и диал.— Проблеми истории и диалектологии славянских язьїков. Сбор-ник статей к 70-летию чл.-корр. АН СССР В. И. Борковского. М., 1971. ПСМ — Питання слов’янського мовознавства. Кн. 1—8. Львів, 1948—1963. ПСРЛ — Полное собрание русских летописей. Птицн СССР — Птици СССР. М., 1968. Авт.: В. Е. Флинт, Р. Л. Беме, Ю. В. Костин, А. А. Кузнецов. ПУС — /їолбсбко-укрдїнський словник. Т. 1 — 2. К-, 1958—1960. Радлов — Рад лов В. В. Опит словаря тюркских иаречий. Т. І—4. Спб., 1898. (Перевидано фотоспособом. М., 1963). Рамстедт — Рамстедт Г. И. Введение в ал-тайское язьїкознание, М., 1952.
Рейф — Рейф Ф. Русско-французский словарь. Спб., 1835. Романова — Романова Г. Я. Наименование мер длиньї в русском язнке. М., 1975. РР — Русская речь. Научно-популярньїй журнал Ин-та русского язьїка АН СССР. М„ 1967—1981. РУС — Рі/сско-украинский словарь. Т. І—III. К., 1968. РУСБот — Російсько-український словник ботанічної термінології і номенклатури. К., 1962. Рус. и сл. язнкозн.— Русское и славяиское язнкознание. К 70-летию чл.-корр. АН СССР Р. И. Аванесова. М., 1972. РФВ — Русский филологический вестник. Варшава, 1879—1918. РЧДБЕ — Милев А., Братков Й., Нико-лов Б. Речиик иа чуждите думи в бьлгар-ския език. 3-то изд. София, 1970. Рнбн СССР — Рьібьі СССР. М., 1969. Авт.: В. Д. Лебедев, В. Д. Спановская, К. А. Савваитова и др. Рясянен — Рясянен М. Материалн по исто-рической фонетике тюркских язьїков. М„ 1955. РЯИІ — Русский язьік в школе. М., 1936—1980. САН — Словарь русского язьїка, составлен-ннй Вторьім отделением Имп. академии наук. Т. 1. Спб., 1891—1895. Сб. Виноградову — Академику Виктору Вла-димировичу Виноградову к его шести-десятилетию. Сборник статей. М., 1956. Сб. Дринову — Почесть. Сборник статей, посвященннх М. С. Дринову. Харьков, 1908. Сб. Милетич — Сборник в чест на проф. Л. Милетич, за седемдесетгодишнината от рождението му. София, 1933. Сб. ОРЯС — Сборник Отделения русского язьїка и словесности Императорской академии наук [з 1919 р.— Российской АН, з 1925 — АН СССР]. Т. 1 — 101. Спб., Петроград, 1872—1928. Сб. Сумцову — Пошана. Сборник в честь проф. Н. Ф. Сумцова. Харків, 1909. СДЕЛМ — Скурт дикционар етимоложик ал лнмбий молдовенешть. Редакторь: Н. Раев-ский, М. Габинский. Кишиизу, 1978. Севортян — Севортян З. В. Зтимологический словарь тюркских язьїков (Общетюркские и межтюркские основи на гласнне). М., 1974. Севортян II, ЦІ —Севортян З. В. Зтимологический словарь тюркских язьїков. Общетюркские н межтюркские основні на букву «Б». М., 1978; на буквьі «В», «Г», «Д». М., 1980. Симоновий — Силоновий Д. Ботанички речиик. Имена бил>ака. Београд, 1959. СІС — Словник іншомовних слів. За ред. О. С. Мелнничука. К., 1974. СІС 1951 — Словник іншомовних слів. За ред. І. В. Льохіна і Ф. М. Петрова. К., 1951. Славіст, зб.— Славістичний збірник. К., 1963. Сл. вл. імен — Словник власних імен людей (українсько-російський і російсько-український). Уклали С. П. Левченко, Л. Г. Скрипник, Н. П. Дзятківська. 5-е вид. К., 1976. Сл. и балк. язнкозн.— Славянское и балкан-ское язнкознание. Проблемн интерфе-ренции и язнковьіх контактов. М., 1975. СЛиЛ — Славянская лексикография и лек-сикологня. М., 1966. Словн. бот.— Словник-довідник з ботаніки. К., 1965. Авт.: П. М. Береговий, Е П. Білокінь, 3. Г. Левітська та ін. Сл. ст.-фр. яз.— Словарь старофранцузского язнка к книге для чтеиия по истории франпузского язнка В. Шишмарева. М,—Л„ 1955. С.-луж. сб.— Серба-лужицкий лиигвистиче-ский сборник. М., 1963. Сл. филология — Славянская филология. Сбориик статей. 1—3. М., 1953. Сл. язнкозн.— Славянское язнкознание. VIII Между народний сьезд славистов. Загреб— Любляна, сентябрь 1978. Доклади советской делегации. М., 1978. СМ — Слов’янське мовознавство. Т. 1—5. К., 1958—1967. Смирнов — Смирнов Н. А. Западное влияиие на русский язнк в Петровскую зпоху.— Сборник ОРЯС, т. 88, № 2, Спб., 1910. Соболевский Лекции — Соболевский А. И. Лекции по истории русского язнка. Изд. 4-е. М., 1907. Соболевский Лингв. и арх. зам.— Соболевский А. И. Лингвистические и археоло-гические заметки. Воронеж, 1921. Сорокин—Сорокин Ю-.С. Развитие словар-ного состава русского литературного язнка. ЗО—90 годн XIX века. М.—Л., 1965.
Срезн.— Срезневский И. И. Материалм для словаря древнерусского язьїка. Т. І—3. Спб., 1893—1912 (Перевидано фотоспо-собом. М., 1958). СРНГ — Словарь русских народних говоров. Внп. 1—16 (А—Л). М,—Л., 1965—1980. СРЯ—Словарь русского язьїка. Т. 1—4. 1957—1961. ССРЛЯ — Словарь современного русского ли-тературного язьїка. Т. 1—17. М.—Я., 1948—1965. ССТМЯ — Сравнительньїй словарь тунгусо-маньчжурских язьїков. Т. І—II. Л., 1975—1977. Стоянов — Стоянов И. А. Глаголи умствен-ной деятельности в болгарском язьіке, К., 1977. Страутмаи — Страутман Ф. И. Птицьі со-ветских Карпат. К., 1954. СУМ — Словник української мови. Т. 1—11. К., 1970—1980. Супераиская—Суперанская 71. В. Как Вас зовут? Где Ви живете? М., 1964. Татиіцев — Татищев В. И. Лексикон рос-сийский исторнческий, географический, политический и гражданский. Ч. 1—3. Спб., 1793. ТБР — 7’урско-бьлгарски речник. София, 1952. Тез. докл. втор. симп.— Тюркские лексиче-ские злемеитьі в восточньїх и западньїх славянских язиках. Тезиси докладов второго симпозиума (25—27 ноября 1969 г.), Минск, 1969. Тези V сл. конф.— Тези доповідей V Міжвузівської республіканської славістичної конференції. Ужгород, 1962. Терит. діал.— Територіальні діалекти і власні назви. К., 1965. Тимч — Тимченко Є. К- Історичний словник українського язика. Т. 1 (А—Ж). К., 1930—1932. Тимч. Акузатив — Тимченко Є. К. Акузатив в українській мові. К-, 1928. ТОДРЛ — Т рудьі Отдела древнерусской ли-тературн [Ин-та русской литературн АН СССР]. Толстой Сл. геогр. терм.— Толстой Н. И. Славянская географическая терминоло-гйя. М., 1969. Топоров — Топоров В. Н. Прусский язик. Словарь. А—П. М., 1975. Топоров II, III —Топоров В. Н. Прусский язик. Словарь. Е—Н. М., 1979; І—К. М., 1980. Трубачев Назв. дом. жив.— Трубачев 0. Н. Происхождение названий домашних жи-вотньїх в славянских язиках. М., 1960. Трубачев Рем. терминол.— Трубачев О. Н. Ремесленная терминология в славянских язиках. М., 1966. Трубачев Терм, родства — Трубачев О. Н. История славянских терминов родства. М„ 1959. Труди ИРЯ — Трудьі Института русского язика АН СССР. Т. 1—2. М.—Л., 1949— 1950. Тюркизмн — Тюркизмьі в восточнославяп-ских язиках. М., 1974. Тюркол. иссл.— Тюркологические исследова-ния. Сбориик статей, посвященньїй 80-летию акад. К. К. Юдахина. Фрунзе, 1970. УЗ БашкГУ — Ученьїе записки Башкирского университета. Серия филол. наук. Уфа. УЗ БГУ — Ученьїе записки Белорусского университета. Серия филологическая. Минск, 1940—1958. УЗ КазГПИ — Ученьїе записки Казанского пед. института. УЗ КиргГУ — Ученьїе записки Киргизского университета. Фрунзе. УЗ ЛГПИ—Ученьїе записки Ленинградского го-сударственного педагогического института им. А. И. Герцена. УЗ ТашкГПИ — Ученьїе записки Ташкент-ского пед. института. Серия обществен-иьіх наук. УЛГ — Українська лінгвістична географія. К., 1966. УМЛШ — Українська мова і література в школі. Методичний журнал Міністерства освіти УРСР. К., 1963—1979. Ум.— Сп.— Уманець М., Спілка А. Словар російсько-український (фототипічне видання). 1925. УМШ — Українська мова в школі. Орган Міністерства освіти УРСР. К., 1951—1963. УРЕ — Українська радянська енциклопедія. Т. 1—17. К., 1960 — 1965. УРЕС — Український ' радянський енциклопедичний словник. Т. 1—3. К., 1966— 1968. УРС — Українсько-російський словник. Т. 1—6. К., 1953—1963. Успенский — Успенский Л. Слово о словах. Тьі и твоє имя. Л., 1962.
Ушаков — Толковьій словарь русского язьїка. Под ред. Д. Н. Ушакова. Т. 1 —4. М., 1935. Фасмер = Фас мер—Трубачев. Фасмер ГСЗ — Фасмер М. Греко-славянские зтюдн. 1.— ИОРЯС, 9 (1906), кн. 2. 2—ИОРЯС, 12 (1907), кн. 2. 3.—Сбор-ник ОРЯС, 86 (1909), № 1. Фасмер—Трубачев — Фасмер М. ЗтимолО-гический словарь русского язьїка. Т. 1—4. Перевод с немецкого и дополнения О. Н. Трубачева. М., 1964—1973. Фауна України — Фауна України. В 40 томах. [Опубліковано 33 випуски різних томів]. К., 1956—1981. Федченко—Флеров — Федченко Б. А., Фле-ров А. Ф. Флора Европейской России. Спб., 1911. ФЗ — Филологические записки. Воронеж, 1860—1917. Фигуровский — Фигуровский Н. Д. Открьі-тие химических злементов и происхож-дение их названий. М., 1970. Филин Иссл. о лексике — Филин Ф. П. Исследования о лексике русских гово-ров. М., 1936 (Трудьі Ин-та язьїка и мьіш-ления им. Н. Я. Марра. Серия 6, № 1). Филин Образ, яз.— Филин Ф. П. Образование язьїка восточньїх славян. М.— Л., 1962. Филин Происх, яз.— Филин Ф. П. Происхож-дение русского, украииского и белорус-ского язьїков. Историко-диалектологи-ческий очерк. Л., 1972. Флора УРСР — Флора УРСР. Т. І — XII. К., 1936—1965. Фортунатов ИТ — Фортунатов Ф. Ф. Из-бранньїе. труди. Т. 1—2. М., 1956—1957. Худаш — Худаиі М. Л. Лексика українських ділових документів кінця XVI — початку XVII ст. К-, 1961. Цьіганенко — Цьіганенко Г. її. Зтимологиче-ский словарь русского язьїка. К., 1970. Чопей — Чопей Л. Русько-мадярський сло-вар. Будапешт, 1883. Шанский ЗСРЯ — Зтимологический словарь русского язьїка. Под ред. Н. М. Шан-ского. Т. 1, вьіп. 1—5 (А—Ж). М., 1963— 1973. Т. 2, вмп. 6—7 (З—И). М„ 1975— 1980. Шарл.— Шарлемань М. Назви птахів. [К-]> 1927. Шахматов Древн. судьбьі — Шахматов А. А. Древнейшие судьбм русского племени. Пг., 1919. Шахматов Очерк — Шахматов А. А. Очерк древнейшего периода истории русского язьїка. Спб., 1915. Шейк — Шейковский К. Опит южнорусского словаря. Т. 1, внп. 1 (А—Б). К., 1861. (Т—Ю). К., 1884—1886. Шел = Шелудько. Шелудько — Шелудько Д. Німецькі елементи в українській мові.— Збірник комісії для дослідження історії української мови. 1. К-, 1931. Шипова — Шипова Е. Н. Словарь тюркизмов в русском язьіке. Алма-Ата, 1976. Шух—Шухевич В. Гуцульщина. Ч. 1—5. Львів, 1899—1908. ЗИРЯ — Зтимологические исследования по русскому язьїку. Вьіп. 1—7. М., 1960—1972. Зндзелин ЛП — Зндзелин И. М. Латншские предлоги. Т. 1—2. Дерпт, 1905—1906. Зндзелин СБЗ — Зндзелин И. М. Славяно-балтийские зтюдьі. Харьков, 1911. ЗСБМ —Зтммалагічньї слоунік беларускай мови. Т. 1—2. А—В. Мінск, 1978—1980. Автори: Р. У. Краучук, В. У. Мартина у, А. Я- Су-прун та ін. Редактор В. У. Мартьінау. ЗССЯ — Зтимологический словарь славянских язьїков. Праславянский лексиче-ский фонд. Под ред. О. Н. Трубачева. Внп. 1—8. М„ 1974—1981. Зтимология — (серія збірників етимологічних досліджень. М., поч. з 1963 р.; позначення року при посиланні належить до заголовка збірника, а ие означає рік видання). Зтиогр. обозр.— Зтнографическое обозрение. Т. 1—112. М„ 1889—1918. Я (Яворницький) — Дворницький Д. 1. Словник української мови. Т. 1. Катеринослав, 1920. Яз. нар. СССР — Дзьїки народов СССР. Т. 1—5. М., 1966—1968. ЯиМ — Дзьік и мьішление. Внп. 1—11. М.— Л., 1933—1948. Яновский — Дновский Н. Новий словотол-кователь, расположенньїй по алфавиту. Ч. 1—3. Спб., 1803—1806. Яф. сб.— Дфетический сборник. 1—7. М.—Л., 1922—1932. Асіа Ьіп§. Нип§.— Асіа Біп§иізііса АсаЗе-гпіае Бсіепііагигп Нип^агісае. 1—27. Ви-Зарезі, 1951 — 1977. АЗ. КеІІпегоуі — АйоЦи КеІІпегоуі. ЗЬогпік ]агукоуе3пус!і зіиЗіі. Орауа, 1954.
АГЗІРЬ — Агс/ііи їйг зіауізске Ркі1о1о§іе. Ве§г. уоп V. Ла§іс. Вегііп, 1876—1929. А§ге11 В81. Ьаиізі.— А§геІІ 5. Ваііізск-зіа-уізске Ьаиізіисііеп. Ьипсі, 1919. АО — Асіа огіепіаііа. Вийарезі, 1950—1975. АРЬЗсапй — Асіа Ркі1о1о§іса Зсапйіпауіса. Ааг§. 20—31. Сорепка§еп, 1949—1976. Агск. огіепі.— Агсіїіл огіепіаіпі. Ргака, 1929—1980. А8ЕЕН — Атегісап Зіауіс ап<1 Еазі-Еиго-реап Рєуієуу. 1—З4.\еіу Уогк, 1942—1975. Ваііісозі.— Ваііісозіаиіса. Віиіеіуп Іпзіуіиіи \’аико\уо-Ва<1а\усхе§о Еигору АУзскосі-піе] \у АУіІпіе. 1—3. АУіІпа, 1934—1938. Ваііізііса— Ваііізііса. 1 —16. Уііпіиз, 1965— 1980. Вагсгі — Вагсгі О. Ма§уаг зхбїеііо згоіаг. Вибарезі, 1941. Вагікоіотае — ВагіНоІотае Сії. Аііігапі-зскез іУогіегкиск. 2. Аиіі. Вегііп, 1961. Ваііізіі—Аіеззіо — Ваііізіі С., Аіеззіо О. Віхі-опагіо еііто1о§ісо ііаііапо. V. 1—5. Рігепге, 1950—1957. Ваиег — Ваиег }. Уууоі сезкеко зоиуеіі. Ргака, 1960. ВВ — Веіігаде гиг Кипбе сіег іпбо§егтапі-зскеп Зргаскеп. Н§Ь. уоп А. ВеххепЬег-§ег. В. 1—ЗО. ОоШп§еп, 1877—1906. Вегп.— Вегпекег Е. Віауізскез еіуто1о§ізскез АУбгІегЬиск. 1. В. (А—Ь). 2. Аиїї., Неі-<іе1Ьег§, 1924; 2. В., 1. Ілеі. (М—Мог). Неійе1кег§, 1915. Вегіаі Езер — Вегіаі В. Езе]і о зіоуепзкет Іегіки. ЦцЬЦапа, 1967. Вегіаі Е8 Розк. гу.— Вегіаі В. Еіітоіозкі зіоуаг з1оуепзке§а іегіка. Розкизпі хуе-гек. ЦиЬЦапа, 1963. Вегіаі Е85Л—Вегіаі В. Еіітоіозкі зіоуаг зіо-уепзке§а іегіка. Ргуа кпіі§а. А—Л. ЬіиЬІіа-па, 1976. ВІосЬ — ВІосЬ. О. Вісііоппаіге еіуто1о§іцие 4е 1а Іап^ие ігапдаізе. Т. 1. Рагіз, 1932. Воіаасд — Воізасд Е. Вісііоппаіге еіутоіо-§іцие сіе 1а 1ап§ие §гесдие. 2-е ей. Неісіеі-Ьег§ — Рагіз, 1923. ВРТЛ — Віиіеіуп. Ро1зкіе§о Тоїуагхузісуа Лргу-когпаіусге§о. Хезг. 1—37. (АУгосІауу — \Уагжа\са) — Кгакбсу, 1927—1980. ВгеЬт — ВгеНт. Хіуоі гуіегаі. 1. Вегзіауоусе. Вгаіізіауа, 1975. Вгосккаиз — Е>ег ВргасН-ВгоскНаиз. Веиізскез Віїскубгіегкиск Шг /есіегтапп. 7. АиП. ХУіезкайеп, 1956. Вги§тапп Ветопзігаііургоп.— Вги§тапп К-Віє Ветопзігаііургопогпіпа сіег іп<1о§ег-тапізскеп Зргаскеп. Ьеірхі§, 1904. Вги§тапп Огипйгізз — Вги§тапп К., Оеі-Ьгйск В. Огипйгізз сіег Уег§1еіскеп<1еп Огаттаіік сіег іпсіо§егтапізскеп 8рга-сііеп. В. 1—3. 2. ВеагЬ. 8ігаВкиг§, 1897—1916. Вгйскпег — Вгйскпег А. Зіочупік еіутоіо-§ісхпу іргука роїзкіе^о. Кгакбду, 1927. Вгйскпег РАУ — Вгйскпег А. Віє зіауізскеп Ргетсіїуогіег іт Еііаиізскеп. АУеітаг, 1877. В8Ь — Виїїеііп сіє 1а Восіеіе сіє 1іп§иізііцие йе Рагіз. V. 1—66. Рагіз, 1868—1972. Вийгізхедузка — Вшігізгетзка ІР. 81о\уіапзкіе зіоіупісііуо сіоіусхдсе ргхугойу гуууе]. \УгосІаіу — АУагзхаууа, 1965. Вй§а Аізі. зіисі.— Вй£а К. Аізіізкі зіисіЦаі. 1-оіі сіаііз. РеіегЬиг§аз, 1908. Вй§а КК — Вй§а К- Кіпкііпіаі газіаі. 1—3 і. Уііпіиз, 1959—1961. СІіатЬегз — СІіатЬек'з Еіуто.1о§іса1 Вісііо-пагу. Ьопсіоп, 1947. Скапігаіпе — Скапігаіпе Р. Вісііоппаіге еіу-то1о§іцие йе 1а 1ап§ие §гесцие. А—К. Рагіз, 1968. Сіігізііапі — Скгізііапі А. СЬег баз Еіп-<1гіп§еп уоп Ргетсіууогіегп іп сііе гиззізсіїе Зсіїгіїізргасіїе без 17. ипй 18. Лісііз. Вегііп, 1906. Сікас — Сіїїас А. Де. Вісііоппаіге й’еіутоіо-§іе йасо-готапе. Еіетепіз зіауез, та§у-агз, §гесз-то(іегпез еі аікапаіз. Ггапс-Гогік з/М., 1879. Сіогапезси — Сіогапезси А. Віссіопагіо еіі-то16§ісо гитапо. Тепегіїа — Майгій, 1966. Сіаизоп — Сіаижп О. Ап Еіуто1о§іса1 Вісіі-опагу ої Рге-Ткігіеепік-Сепіигу Тигкізк. Охїогй, 1972. Сопзіапііпезси — Сопзіапііпезси N. А. Віс-|іопаг опотазііс готіпезс. [Висиге^іі], 1963. СгапіаІЗ — Сгапіаіа О. Ритипзке уііуу V Каг-раіеск. Ргака, 1938. Сипу іпуіі.— Сипу А. Іпуііаііоп а Геіийе сотрагаііуе без 1ап§иез іпйо-еигорееппез еі без 1ап§иез скагпііо-зещіііциез. Вог-йеаих, 1946. ССм — Са&оріа Мизеа кгаїоузіуі Сезкеко. З 1920 р. Сазоріз Ріагосіпїко Мизеа. 8у. 1—143. Ргака, 1827—1974.
СМР — Сазоріз рго гподегпі Н1о1о§іі. К. 1—53. Ргайа, 1911 — 1971, Ваихаї—Оаигаі А. Вісііоппаіге еіутоіо-§ідие де 1а 1ап§ие Ігап^зізе. 12-е ед. Рагіз, з. а. Ваихаї Вісі, дез погпз—Оаигаі А. Вісііоп-паіге еіуто1о§ідие дез потз де їатіїїе еі ргепотз де Ргапсе. 3-є дд., Рагіз, з. а. Вепзизіапи — Оепзизіапи 0. Ізіогіа ІїтЬіі готїпе. Уоі. 1—2. Висиге^іі, 1961. Віег — Оіег Е. Е1уто1о§ізсйез ХУбгіегЬисй дег готапізсіїеп ЗргасЬеп. 4. Аиїї. Вопп, 1878. Вігг Матеп—Оігг А. Віє ЬеиІі§еп Матеп дег каиказізскеп Убікег. (Реіегтаппз МІІ-іеі1ип§еп, Вд. 54). 1908. ВЬКМ—Оіс^іопагиі ІітЬіі готїпе тодегпе. Висиге$іі, 1958. ВЬХ — ОеиізсНе ЕіІегаіиггеіІип§. Л§. 1—96. Вегііп, 1879—1975. Воп. па*. Зскгцпеп — Оопит паіаіісіит 8скгі)пеп. Мі]те§еп/Шгес1іі, 1929. Вга§апи Котапіі — Ога^апи N. Котдпіі іп уеасигіїе IX—XIV ре Ьаха іоропітіеі V а опотазіісеі. Висиге^іі, 1933. В1УА — Оепкзскгі}іеп дег Каізегііскеп Ака-детіе дег ХУіззепзсІїаІіеп. РЬіІ.-кізІ. Кіаззе. В. 1—58. ІУіеп, 1850—1914. Егпоиі Е1. діаі.— Егпоиі А. Ьез еіетепіз діаіесіаих ди уосаЬиІаіге Іаііп. Рагіз, 1909. Егпоиі — Меіііеі — Егпоиі А., Меіііеі А. Вісііоппаіге е1уто1о§ідие де 1а 1ап§ие Іаііпе. Т. 1—2. 4-е ед. Рагіз, 1959. Е88д 81. £г.— Еіутоіоуіску зіоупік зіоуап-зкуск )ахукй. 81оуа ^гатаїіска а га)тепа. 8у. 1—2. Ргака, 1973—1980. Е88д Ідк. б.— Еіутоіоуісіу зіоупік зіоуап-зкуск іагукй. Ідкахкоуе бізіо. Кед. Е. Науіоуа. Вгпо, 1966. Еі. Вгип. — Еіуто1о£іса Вгипепзіа. Ргаїїа, 1978. Раїк—Тогр — Еаїк Н. 8., Тогр А. Х'огхуєдізсіі-дапізсіїез е1уто1о§ізскез ІУогІегЬисЬ. В. 1—2. Неіде1Ьег§, 1910—1911. Реізі — Ееізі 8. Уег§1еіскепдез ІУдгІегЬиск дег {їоіізсйеп Зргаске. 3. Аиїї. Ьеідеп, 1939. Регіапс Магу. гуЬ — Еегіапс О. Зіоуепзке пагуозіоуіе гуЬ безкозіоуепзке) гериЬііку а зизедіасіск кга)оу. Тигсіапзку зу. Магііп, 1948. Регіапс Магу, уіакоу — Еегіапс О. Зіоуепзке пагуозіоуіе уіакоу. Вгаіізіауа, 1958. Резізскг. Сугеузкуі — ЕезізсИгіЦ Ійг В. Су-геузку]. Вегііп, 1954. Резізскг. Уазтег — Еезізскгі[і Ійг М. Уазтег хит 70. ОеЬигІзіа§. Вегііп, 1956. Ріск—Еіск А. Уег§1еіскепдез ХУбгІегЬиск дег іпдо§егтапізс!іеп Зргаскеп. В. 1—3. 3. Аиїї. СбНіп§еп, 1874—1876; 4. Аиїї. О5Шп§еп, 1890—1909. Ргаепкеї — Ггаепкеї Е. Еііаиізскез еіутоіо-§ізскез ХУдгІегЬиск. Обіііп§еп, 1962. РгетдіУогіегЬиск — Егепиктогіегкиск. Ееірхі§, 1959. Ргіедгіскі Н\У — Егіеіігіск Е. Неііііізскез ІУог-ІегЬиск. Неіде1Ьег§, 1952—1954. Ргізк — Егізк Н. Сгіескізскез е1уто1о§ізскез ІУдгІегЬиск. В. 1—2. Неіде1Ьег§, 1954— 1969. Р17Р — Еїпш'зсЛ-ЕІдгізсйе Рогзскип§еп. В. 1—41. Не1зіп§їогз, 1901—1975. Оаті11зске§ — Оатіїїзскеу Е. Еіуто1о§і-зскез ХУдгІегЬиск дег Ігапхозізскеп Зрга-ске. 2. Аиїї. Неіде1Ьег§, 1969. ОеЬаиег — ОеЬаиег Е. Зіоупік зіагобезку. В. 1—2. Ргаїїа, 1903—1913. Оезепіиз — Оезепіиз ІУ. НеЬгаізскез ипд скаї-даізскез НапдіубгІегЬисІї йЬег даз аііе Тезіатепі. 3. Аиїї. Ьеірхі§, 1828. СИоІіа — Оіоііа. Хеіізскгіїї Ійг §гіесйізске ипд Іаіеіпізске Зргаске. В. 1—52. Обі-ііп§еп, 1907—1974. Спотоп — Опотоп. Кгііізске Хеіізскгіїї їйг діє §езаттіе кіаззізске Аііегіитзіуіззеп-зсіїаїі. В. 1—46. Вегііп, 1925—1974. ОотЬосх — ОотЬосг І. Віє Ьи1§агізск-ійгкі-зскеп ЬеНтубгІег іп дег ип§агізсііеп Зргасіїе. Не1зіп§їогз, 1912. Огаззтапп — Огаззтапп. Н. ХУогІегЬисІї гит Кі§-АУеда. 4. Аиїї. ІУіезЬадеп, 1964. Неі^уізі — Неііуоізі Е-. Зуепзк еіутоіоеізк огдЬок. В. 1—2. 3. иррі. Ьипд, 1948. Негпе — Нете О. Віє зіауізскеп РагЬепЬепеп-пип§еп. Цррзаіа, 1954. Неузе РІУЬ.— Неузе Е. С. А. Ргетдіубгіег-Ьиск. Наппоуег, 1903. Нігі АЬІаиі — Нігі Н. Вег іпдо§егтапІ8ске АЬІаиі, Уогпеїітііск іп зеіпет Уегкаїї-піз хиг Веіопип§. 81гаВЬиг§, 1900. Ноїтапп — Но[тапп. Е. В. Еіутоіобізсйез ХУбгІегЬиск дег ^гіескізскеп Зргаске. Мйп-скеп, 1950. НоИкаизеп Ае\УЬ.— НоІІЇїаизеп. Е. А11еп§-Іізскез е1уто1о§ізскез ІУбгіегЬисІї. Неі-де1Ьег§, 1934.
Ноіійашеп Ау/п. АУЬ.— НоИНаизеп. Р. АУбгіег-Ьисй без АИсуєзіпогсіізсйєп. Обіііпдеп, 1948. НоИЬаизеп Е\У — НоШіаиьеп. Р. Еіушо1о§і-зсЬез ХУогіегЬисй сіег еп§1ізсйеп Зргасйе. Йеірхі§, 1917. НоІиЬ— Кор.— НоІиЬ Р., Кореспу Р. Еіутоіо-§їску зіоупік іагука безкейо. Ргайа, 1967. НоІиЬ—Ьуег — НоІиЬ Р., Ьуег 8. Зігиспу еІуто!о§іску зіоупік )ахука безкейо. Ргайа, 1967. Ноїупзка-Вагапосуа — Ноіупзка-Вагапо’иіа Т. Іікгаігзкіе пахссу тіезі^су па Не о§61-позіосуіайзкіт. АУгосіасу — АУагзхасуа — Кгакбсу, 1969. Нот — Ноги Р. ОгипбгіВ сіег пеирегзізсйеп Еіутоіо§іе. 5ігаВйиг§, 1893. Нгайес ІМаги'у Нас.— НгаЬес 8. Нахлуу §ео-§гаїісхпе Нисиїзхсхухпу. Кгакбсу, 1950. НйЬзсйтапп Агт.— НйЬ&сктапп Н. Агте-пізсйе Огаттаіік. Т. 1. Агтепізсйе Еіу-тоіо§іе. Ьеірхі§, 1897. НйЬзсйтапп Оззеі.— НйЬзскіпапп Н. Еіуто-1о§іе ипсі Ьаиііейге сіег оззеіізсйеп Зргасйе. 8ігаВйиг§, 1887. НИі1-\Уогій — Нйііі- УРогІ/г О. Рогеі§п Могсіз іп Риззіап. Вегкіеу апсі Ьоз Ап§е1ез, 1963. 1Р — Ітіодетапізске Рогзсйип§еп. В. 1—80. 8ігаЗЬиг§/Вег1іп, 1892—1975. ІЛ8ЙР — Іпіетаііопаї Лоигпаі ої Зіауіс Ьіп-§иізіісз апб Роеіісз. V. 1—22. Тйе На§ие, 1959—1976. 1уапоуа-8а1іп§оуа — Мапікоуа — Ірапоой-Заііп-§ооаМ., Мапїкоуа 1. Зіоупік сибхісй зіоу. Вгаїізіауа, 1979. Ла§іс-Резізсйг.— Р а^іс-Резі&сНгіН. ХЬогпік п зіаун Уаігозіауа Ла§іса. Вегііп, 1908. ЛС — Р агукооеііпу сазоріз (Зіоуепзке) Акабе-тіе уіей). До 1952 р. Лахукоуесіпу зйог-пік ЗАУІЛ. Р. 1—32. Вгаїізіауа, 1947— 1981. іеііііе — 7еііііе Н. Зіибіеп хат Абуегйіит ипсі хиг абуегЬіаІеп Везііттип§ іт Аіі-кігсйепзіауізсйеп. Меізепйеіт ат СНап, 1961. ібйаппеззоп — Рбкаппе^.оп А. Ізіапбізсйез еіуто1о§ізсйез АУбгіегйисй. Вегп, 1956. Зокі Зіибіеп — Рокі N. Зіисііеп хиг аійапезі-зсйеп Еіуто1о§іе ипсі \УогіЬі1сіип§. ХУіеп, 1911. іокі ЬКІЛ — Рокі N. Еіп§иізіізсй-ки1іигйіз-іогізсйе Ііпіегзисйипееп аиз сіет Вегеісйе без АІЬапізсйеп. Вегііп — Ееірхіе, 1923. Лопке Кпрх. ]егік — Ропке Ь]. КіЦіхеупі )ехік и іеогі]і і ргакзі. 2-§о іхсі. 7а§геЬ, 1965. ЛР — Р^гук роїзкі. Ог§ап Тосуагхузісуа Мііоз-пікосу Л^хука Ро1зкіе§о. Р. 1—60. Кга-кб\у, 1913—1980. Л8РОи§г — Роигпаї сіе 1а Зосіеіе Ріппо-Ои§гіеппе. V. 1—70. Не1зіп§їогз. 1886— 1970. Лип§тапп—Рип^тапп. Р. Зіоупік сезко-пе-теску. 5у. 1—5. Ргайа, 1835—1839. Каезіпег ВЬ — Каезіпег ІР. Віє беиізсйеп Еейпсубгіег іт Роїпізсйеп. Т. 1. Ьеірхі§, 1939. Каїіта — Каїіта Р. Віє озізееїіппізсйеп Еейпсубгіег іт Риззізсйеп. Неїзіпкі, 1919. Каїихп.— Мікіозіск. Р., КаїиІпіаскі Е. ІІЬег сііе ІУапбегип^еп сіег Ритипеп іп Неп сіаїтаіізсйеп Аїреп ипсі сіеп Каграіеп (окремий відбиток з ВепкзсйгіНеп сіег Рйііозорйізсй-йізі. Кіаззе сіег каіз. Акасіе-тіе сіег \Уі83епзсйаНеп. В. ЗО, ХУіеп, 1879). Кагіосуісх 8СЇР — Кагіотісг Р. Зіосупік §дуаг роїзкісй. Т. 1—6. Кгакосу, 1900—1911. Кагіосуісх 8АУО — Кагіо’ллсг Р. Зіосупік суу-гахосу ойсе§о а тпіе) ]азпе§о росйосіхе-піа ихусуапусй ту ^хукц роїзкіт. Кгакосу, 1894—1905. Кагзііеп — Кагзііеп Н. Іпїіхе іт Іпс1о§егтапі-8СЙеп. Неісіе1Ьег§, 1971. Кірагзку Ваііепсі.— Кірагзку V. Ргетйез іт Ваііепсіеиізсй. Не1зіп§1ог8, 1936. Кірагзку ОЬО — Кірагьку V. Віє §етеіп-зіауізсйеп Ьейпсуогіег аиз бет Оегтапі-зсйеп. Неїзіпкі, 1934. Кіеіп — Кіеіп. Е. А сотргейепзіуе еіутоіо-§іса1 бісііопагу ої ійе еп§1ізй 1ап§иа§е. V. 1—2. Атзіегбат — Ьопсіоп — Несу ¥огк, 1966—1967. Кіи^е Зеетаппзврг.— Кіи^е Р. Віє беиізсйе Зеетаппззргасйе. Наїїе (Зааіе), 1911. К1и§е — Ооіхе — Кіи^е Р., Одіге А. Еіуто-1о§ізсйез \¥огіегйисй сіег беиізсйеп 8рга-сйе. 16. Аиїї. Вегііп, 1953. К1и§е — Мііхка — Кіщіе Р. Еіуто1о§І8сйез АУогіегйисй сіег беиізсйеп Зргасйе. 18. Аиїї. ВеагЬеііеі уоп Мііхка. Вегііп, 1960; 20. Аиїї., 1967. Кпіехза — Кпіег$а І. А та§уаг пуеіу зхіау )буеуепузхауаі. І. кбі., 1—2 г. Висіарезі, 1955. Кпиіззоп ОЬ — Кпиіззоп К. Віє §егтапі-зсйеп Еейтубгіег іт Зіауізсйеп уот Турив Ьику. Еипб, 1929.
Кораіііізкі — КораИазкі. №. Зіошіік іуугагбіу оЬсусИ і г\угоіо\у оЬсоі^хусхпусй. АУуб. 9-іе. \Уагзга\уа, 1975. Корейпу — Кореспу Рг. Ргйуобсе пайіті Ігпепу. Ргаїїа, 1974. Когіпек — Когіпек Р. М. Зіибіе 2 оЬІазіі опотаіороіе. Ргайа, 1934. Кгеізсйтег Еіпі.— КгеізсНтег Р. Еіп1еііип§ іп біе Оезсйісіїіе бег §гіесйізсйеп Зргасйе. ОоШп£еп, 1896. КЗг — Кеіеіі згетіе. Коі. 1—21. Вибарезі, 1900—1932. К7 — 2.еіізсКгі)і Сиг Уег§1еісЬепбе Зргасйїог-зсЬип^ аиї бет ОеЬіеіе бег іпбо§егтапі-зсіїеп Зргасіїеп. Ве§гйпбеі уоп А. Кийп. В. 1—94. Вегііп/Ооіііп§еп, 1852—1980. Еап§иа§е — Еап^иауе. Лоигпаї ої ійе Еіп§иіз-ііс Зосіеіу ої Атегіса. УоЕ 1—57. Ваі-іітоге, 1924—1981. Еебег — Еесіег І. КиззізсЬе Гізсіїпатеп. АУіез-Ьабеп, 1968. Еейтапп РІЕРй — Ееіітапп Ц7. Р. Ргоіо-Іпбо-Еигореап рйопо1о§у. Аизііп, 1955. Ьеііг-Зріахуіпзкі Харох.— Еекг-Зріашіпзкі Т. Хароіусгепіа боїпопіетіескіе V ]’?гуки роїаЬзкіт.— Маіегіаіу і ргасе Котізр Л^гукоууе] Акабеті'і итіе]?іпозсі, і. 7. Кгакоіу, 1917. ЕеЬг-ЗрІахуііізкі — Рої.— ЬеНг-Зріатігзкі Т Роїа'пзкі К. Зіоупік еіуто1о§ісгпу і^гука Вггеууіап роіаЬзкіск. X. 1. ХУгосІауу — \Уагзга\са — Кгакбіу, 1962. Еетау Ггетбуу.— Ееіиу Н. Віє зетііізсИеп Ргетбіуогіег іт Сгіескізсіїеп. Вегііп, 1895. Ьехег — МаШііаз Еехегз МіііеІІіосЬсІеиізсІїез ТазсІїетуогіегЬиск. 28. Аиїї. Ееіргі§, 1956. ЕГ — Еізіу П1о1о§іске. К. 1—104. Ргаїїа, 1874—1981. Еібеп Агт. Зі.— Еііїеп Е. Агтепізске Зіи-біеп. ОоіеЬог§, 1906. Еібеп Ваіі.-зі. Ані.— ИіИп Е. Еіп Ьаііізск-зіауізсіїез Ап1аиіз§езеіг. СбіеЬог§, 1899. Еібеп Зіибіеп— Еісіеп Е. Зіибіеп гиг аіііп-бізсіїеп ипб уег§1еісйепбеп Зргаск§е-зсіїісіїіе. ІЛррзаІа, 1897. Еібеп Тоскаг. Зі.— ЬіЛеп Е. Зіибіеп гиг іоска-гізсйеп Зргаск§езс1ііс1ііе. СоіеЬог§, 1916. Еіпбе — ЕіпЛе.З. В. Зіоіупік і^гука ро1зкіе§о. Т. 1—6. АУуб. 2-е. Е\уо\у, 1854—1860. ЬіЗІ — Еіп^иізііса Зіоуаса. Вгаіізіауа, 1939/ 1940. Еігапес І — Ьігапес Р. М. Ма§уаг-икгап пуеіуі карсгоіаіок. Ьгзііогоб, 1970. Еоеіуепіііаі — Ьоепзепікаї Ц7. Віє зіауізсіїеп РагЬепЬегеіс1іпип§еп. Ееіргі§, 1901. Еокоізсії — Еокоізсії К. Еіуто1о§ізскез \Уог-ІегЬисЬ бег еигораізскеп (^егтапізскеп, готапізсЬеп ипб зІауізсЬеп) АУогіег огіеп-іаіізсіїеп ЕІгзргип§8. Неібе1Ьег§, 1927. Еокоізсії Е\РА\У — Еокоізсії К. Еіуто1о§і-зсіїез ХУбгІегЬисІї бег атегікапізсіїеп (іп-біапізскеп) ІУогіег іт Веиізскеп. Неібеї-Ьег§, 1926. ЕР — Еіп^иа Розпапіепзіз. Т. 1—22. Рогпаіі, 1949—1980. Ьоз Ог. р.— Еоз Р. Огатаіука роїзка. Т. 1—3. Кгакоуу, 1922—1927. Масіїек ЕЗЛС — М.аскек V. Еіуто1о§іску зіоупік ]агука сезкИїо. Ргайа, 1968. Масіїек ЕЗЛСЗ — М.аскек У. Еіуто1о§іску зіоупік іагука Сезкеко а зіоуепзкеїю. Ргаїїа, 1957. МасЬек Лт. гозії.— Маскек У.Сезкй а зіоуєп-зка ітепа гозіїіп. Ргаїїа, 1954. Масіїек Ресйегскез — Масіїек V. Кесіїегсіїез бапз 1е гіотаіпе би Іехіцие Ьаііо-зіауе. Вгпо, 1934. Масіїек Зіибіе — Масіїек V. Зіибіе о іуогєпі уугагй ехргезіупіск. Ргаїїа, 1930. Мак — Макоизіескі 5. Зіочтік Ьоіапісгпу іасіпзко-таїогизкі. Кгакоуу, 1936. Маїу аііаз Ііес. газії.— Ткиггосй Е. з коїекіі-уот. Маїу аііаз Ііесіууск газШп. 5-е ууб. [Магііп], 1973. Магциагі Кит.— Магдиагі Р. ОЬег баз Уоікз-іит бег Китапеп.— АЬкапбІ. бег Ооі-ііп§ег Оез. б. \Уізз. РіііІоз.-Ііізі. К1., N. Р. 13. В., № 1, Вегііп, 1914. Маігепаиег — Маігепаиег А. Сігі зіоуа уе зіоуапзкусії гесесії. Вгпо, 1870. Маугіїоїег — Маугігоїег М. Кигг§еїаззіез еіу-то1о§ізсЬез ХУогіегЬисІї без АИіпбізскеп. В. 1—3. Неібе1Ьег§, 1956, 1963. 1976. Меіііеі Еіибез — Меіііеі А. Еіибез зиг Геіу-то1о§іе еі 1е УосаЬиІаіге би уіеих зіауе. 1-е рагііе, Рагіз, 1902; 2-е рагііе, Рагіз, 1905. Ме1ап§ез Міккоіа — Меіап^ез бе ркі1о1о§іе оііегіз а Л. 1. Міккоіа. Неїзіпкі, 1931. Мезііса — Мезііса Е. Оігіопагіо беїіа 1іп§иа ііаііапа. Тогіпо, 1946. Меиіеп — Меиіеп Я. сап <іег. Ое НоПапбзске Хее- еп Зскеерзіегтеп іп кеі Киззізсії. Атзіегбат, 1909.
Меуег Е\У — Меуег О. Еіугпо1о§ізскез ХУогіег-Ьиск сіег аІЬапезізскеп Зргаске. ЗігаЗ-Ьиг§, 1891. Меуег-ЬйЬке КЕХУ — Меуег-ЬйЬке Ц7. Ко-тапізскез еіуто1о§ізскез ХУогіегкиск. 3. Аиїї. Неійе1Ьег§, 1935. Міккоіа АВ — Міккоіа Р. Р. Віє аііегеп Ве-хіекип§еп х^ізскеп Озізееїіппізск ипсі Киззізск. Неїзіпкі, 1938. Міккоіа Ваіі. и. Зіау.— Міккоіа Р. 7. Ваііі-зскез ипсі Зіауізскез. Не1зіп§їогз, 1903. Міккоіа Вегіікг,— Міккоіа 7. 7. Вегіікгип§еп хусізсКєп сіеп 'Л'езіїіппізскеп ипсі зіауі-зскеп Зргаскеп. В. 1. Зіауізске Ьектубг-іег іп сіеп угезіїіппізскеп Зргаскеп. Неі-зіп§їогз, 1894, Міккоіа СГгбі. Сг.— Міккоіа Р. 7. Нгзіауізске бгаттаіік. Т. 1—3. Неісіе1Ьег§. 1913— 1950. Мікі. ЕХУ — Мікіозіск Р. Еіуто1о§ізскез Шог-ІегЬиск сіег зіауізскеп Зргаскеп. ХУіеп, 1886. Мікі. — Мікіозіск Р. Віє Егетсіл’бгіег іп Неп зіауізскеп Зргаскеп. ХУіеп, 1867. Мікі. Ьех.— Мікіозіск Р. Ьехісоп раїаеозіо-уепісо-§гаесо-1аііпит. УіпбоЬопа, 1862— 1865. Мікі. ТЕ1 — Мікіозіск Р. Оіе ійгкізскеп Еіе-тепіе іп сіеп зіісіозі- ипсі озіеигораізскеп Зргаскеп. Т. 1—2. ХУіеп, 1884—1885. Мікі. ТЕ1 Маскіг.— Мікіозіск Р. Віє ііігкі-зскеп Еіетепіе іп сіеп зіісіозі- ипсі озіеи-гораізскеп Зргаскеп. Наскіга^. Т. 1—2. ХУіеп, 1890. Мікі. Убг.— Мікіозіск Р. Уег§1еіскепсіе Сігат-таіік сіег зіауізскеп Зргаскеп. І. В. Ьаиі-ІеЬге. 2. Аиїї. ХУіеп, 1879; 2. В. ЗіаттЬіІ-сіип§з1екге. ХУіеп, 1875. МХ’ТЕЗг — А тау у аг пуеіу іогіепеН-еіуто-1о§іаі зхбіага. 1—3 кбі. Висіарезі, 1967— 1976. МО — Іе Мопсі Огіепіаі. V. 1—32. Ііррзаіа, 1906—1938. Мозгупзкі КЬЗ — Мозгупзкі К. Киїіига 1и-сіоіга зіохуіап. Сх. 1. Киїіига таіегіаіпа. Кгакби', 1929. Мозгупзкі Р2ЛР — Мозгупзкі К. Ріегіуоіпу газц§ і^гука ргазїо\уіаіізкіе§о. ХУгосІагу— Кгакб’У, 1957. Мбііег — Моїіег Н. Уег§1еіскепсіе8 іпсіо§ег-тапізск-зетііізскез УїбгіегЬиск. СібНіп£еп, 1911. МРКЗ —Маіегіаіу і ргасе Коглізр Л^хукохте] Акасіетіі Ьітіе^іпозсі. Кгакбгу, 1904— 1918. МКІ — Міііеііипуеп без Китапізскеп Іпзіі-іиіз ап сіег Нпіуегзііаі ХУіеп. І. В. НеісіеІ-Ьег§, 1914. МЗГОи§г — Метоігез сіє 1а Зосіеіе Гіппо-Ои§гіеппе (Зиота1аіз-1і§гі1аізеп зеигап іоітііикзіа). № 1—157. Неїзіпкі, 1890— 1975. МЗЬ — Метоігез сіє 1а Зосіеіе 1іп§иізіідие сіе Рагіз. V. 1—23. 1868—1935. Мискііпзкі — Мискііпзкі А. Хгббіозіогупік. Спб., 1858. Миске — Миске Е. ХУбгіегкиск сіег піесіегзог-Ьізскеп Зргаске ипсі ікгег Оіаіекіе. В. 1—3. Ваиіхеп, 1966. Мйкі.— Епбх.— МйМепЬаск К. ЬеНізсІї-Йеиізсіїез ХУогіегЬиск. Ег§апхі ипсі їогі-2Є5ЄІХІ уоп Л. Епсіхеїіп. В. 1—6. Кі§а, 1923—1946. Наегі — ^егі Р. Ьа зііиаііоп 1іп§иізііоие сіє Гаіпои. Ьипсі, 1958. Мазе їес — N036 гес. К. 1—64. Ргака, 1917— 1981. Меиркіїоі. Мііі. — N еиркіїоіоуізске МіНеі-1ип§еп. Л§. 1—61. Неїзіпкі, 1899—1970. Месіегтапп В.-зі.— N іейегтапп М. Ваііо-зіауіса. Оепї, 1956. МИзск Нізі. р. зіогуп.— іїіізск N. Зіисііа х кізіогіі ро1зкіе§о зіоугпісіууа. Кгакбсу, 1948. N30 — Меси «Зіапсіагд» Оісііопагу ої Ніе Еп§1ізк Ьап§иа§е. Гипк апд ХУа§па1е Сотрапу. Мечу Уогк апсі Ьопсіоп, 1947. N13 — ^гзк Тісізкгіїі їог 8рго§уісіепбкаЬ. В. 1—24. Озіо, 1928—1970. Опотазііса — Опотазііса. Різто розгуі?сопе пахедапісруи §ео§гаНсхпети і озокогуети. К. 1—25. ХУгосІауг — ХУагзхагга — Кга-к6гу(—Осіапзк), 1956—1980. ОзікоВ Рагег§а — ОзікоН Н. Еіуто1о§ізске Рагег§а. Всі. І. ЕеірхІе, 1901. Оіг^Ьзкі І<1§. Рогзсії.— Оіг^Ьзкі . Іпсіо§ег-тапізске Гогзскип§еп. ХУіІпа, 1939. Оіг^Ьзкі XXV — Оіг^Ьзкі Р. Хусіе гуугахб1» \у ]§хуки роїзкіт. Рохпап, 1948. Рарака§і — Рарака£і Т. Оіс|іопаги1 сііаіес-іиіиі аготіп §епега1 $і еііто1о§іс. Виси* ге$Н, 1963. Рагігісі§е — Рагігііі§е Е. Огі§іпз. А зкогі еіу-то1о§іса1 сіісііопагу ої тосіегп ЕпдІізЬ. 2-Й есі. Ьопсіоп, 1952.
Раиі ВСг.— Раиі Н. ВеиізсЬе Огаттаіік. В. 1, 4. АиП.; В. 2, 3. АиП.; В. З, 2. АиП. Наїїе (Зааіе), 1956; В. 4, 2. АиП., 1955; В. 5, 3. АиП., 1957. Раиі ВХУЬ.— Раиі Н. ВеиізсЬез ХУбгіегЬисЬ. 5. АиП. Наїїе (Зааіе), 1956. Раиі К1. УпЬ.— Раиі N.— Баз кіеіпе Уог-патепЬисЬ. 2. АиП. Реіргі§, 1967. РВгВ — Веіігаве гиг ОезсЬісЬіе сіег ЬеиізсЬеп ЗргасЬе ипсі Рііегаіиг. Негаиз§е§еЬеп уоп Н. Раиі, XV. Вгаипе и. а. В. 1 —100. Наїїе (Зааіе), 1874—1979. Ресіегзеп Кеіі. Сг.— Ресіегзеп Н. Уег§1еісЬепбе Огаттаіік сіег кеІіізсЬеп ЗргасЬеп. В. 1—2. О5Шп§еп, 1909—1913. Реізкег — Реізкег ]. Віє аііегеп ВегіеЬип§еп сіег Зіауеп ги Тигкоіаіагеп ипсі Оегтапеп. Зіиіі§агі, 1905. Регззоп Веііг.— Регззоп Р. Веііга§е гиг іпсіо-§егтапізсЬеп ХУогНогзсЬип§. Т. 1—2. Нррзаіа — Реіргі§, 1912. Реіегззоп Аг. Агт. Зі.— Реіегззоп Н. АгізсЬе ипсі агтепізсЬе Зіибіеп. Рипсі, 1920. Реіегззоп В51. ХУогізі.— Реіегззоп Н. Ваі-ІізсЬе ипсі зІауізсЬе ХУогізіибіеп. Рипсі, 1918. Реіегззоп ЗІ. XVI.— Реіегззоп Н. Хиг зІауізсЬеп ипсі уег§1еісЬепбеп ХУогНогзсЬип§. Рипсі, 1915. Реіегззоп Уегт. Веііг.— Реіегззоп Н. Уег-тізсіїіе Веііга§е гиг хУогііог8сЬип§. Рипсі, 1915. Реіегззоп У§1. зі. ХУогізі.— Реіегззоп Н. Уег-§1еісЬепбе зІауізсЬе ХУогізіибіеп. Рипсі, 1922. РР — Ргасе Н1о1о§ісгпе. Т. 1—25. ХУагзга\уа, 1885—1975. РЬіІіррібе— РНіІіррійе А. Огідіпеа Кота-піїог. V. 1—2. Іа?і, 1923—1927. Ріеі.— Ріеіегзпік М. Зіоуепзко-петзкі зіоуаг. О. 1—2. РіиЬЦапа, 1894—1899. Рокоту — Рокоту ]. Іпбо§егтапізсЬез еіу-то1о§і8сЬез ХУбгіегЬисЬ. В. 1. Вегп — МйпсЬеп, 1959. Роїагзкі — Роїапзкі К. Зіохупік еіутоіо-§ісгпу і^гука Вггехуіап роїаЬзкісЬ. Хезг. 2—4. ХУгос1а\у — ХУагзгахуа — Кгакбсу — Ссіапзк, 1971 —1976. Рорре — Рорре N. Уег§1еісЬепбе Огаттаіік сіег аііаізсЬеп Зргаскеп. Т. 1. ХУіезЬабеп, 1960. Рог і^г.— Рогшіпік ]§гуко\уу. Т. 1—68. Кга-кбуу — ХУагзгаууа, 1901—1981. Ргасе іргукогп.— Ргасе )§гукогпа\усге. № 1 — 83. ХУгосіасу, 1953—1975. Рге11\уііг — Ргеїітіг IV. Еіуто1о§ізсЬез ХУбг-ІегЬисЬ сіег §гіесЬізсЬеп ЗргасЬе. 2. АиП. О5іііп§еп, 1905. Ри^сагіи — Ризсагіи 5. Еіуто1о§і8сЬез ХУбг-ІегЬисЬ сіег гитапізсЬеп ЗргасЬе. І. Ра-іеіпізсЬез Еіетепі. Неібе1Ьег§, 1905. Какзіи кг. Епсігеїїпат — Ракзіи кга]итз, УеІіГ)итз акасіетікрт ргоїезогат Вг. Запіт ЕпсігеІГпат. К“і§а, 1959. Катзіесіі — Рапгзіейі О. ]. КаїтйкізсЬез ХУбгіегЬисЬ. Неїзіпкі, 1935. Капсіизка—Рапіизка О. Резпе газіїіпу уо Гоіо§гаПі. Вгаіізіауа, 1972. Казапеп Таї. Р.— Разапеп М. Віє іаіагі-зсЬеп РеЬп\убгіег іт ТзсЬегетіззізсЬеп. НеІ8Іп§зіог8, 1923. Казапеп ТзсЬи\у. Р.— Разапеп Л4. Віє ТзсЬи-ууаззізсЬеп РеЬп\убгіег іт ТзсЬегетіззізсЬеп. НеІ8Іп§(огз, 1920. Казапеп УегзисЬ — Разапеп М. УегзисЬ еіпез еіуто1о§ізсЬеп ХУогіегЬисЬз сіег Тйгк-зргасЬеп. Неїзіпкі, 1969. Ккз — Реоие без еіибез зіауез. Т. 1—53. Рагіз, 1921 — 1981. КісЬЬагсіі — РісМгагсІі Р. РоїпізсЬе РеЬп-\убгіег іт НкгаіпізсЬеп. Вегііп, 1957. К)еспік — Ріеспік Ьгуаізко§а ііі згрзко§а 1’егіка. В. 1—12. 7а§геЬ, 1880—1937. ККЗ ЬТИ — Рогргаяиу Котіз]’і Т^гукочуе]. -Ьбсігкіе То\уаггузі\уо Иаикохуе. ХУубгіаІ І. Т. 1—21. Рбсіг, 1954—1975. КК9 ХУТИ — Рогргасоу Котізр Л^гуко^уе] ХУгос1а\узкіе§о То\уаггузі\уа Иаико\уе§о. Т. 1 — 11. ХУгосІате, 1959—1978. КР — Реоие сіе 1іп§иізіідие еі сіе рЬііо1о§іе сотрагее. V. 1—48. Рагіз, 1867—1915. КО — Росгпік Огіепіаіізіусгпу. К. 1—41, Кгакбху/ХУагзгахуа, 1914—1979. Котапозіауіса — Ротапозіаоіса. Т. І—XVI. ВисигеПі, 1958—-1968. Козеііі 1РК — Розеііі А. Івіогіа ІітЬіі го-тїпе. V. 1—3. Есі. а 4-а. Висиге$іі, 1964. Когргахуу — Рогргаииу і зргахуогбапіа г ро-зіебгеп ХУубгіаІи Іі1о1о§ісгпе§о Акабетіі итіе)§іпозсі. Кгакбсу, поч. з 1874 р. Когхуасіохузкі (^и. §г. еі.— Рогімасіошзкі ]. (^иаезііопез §гаттаіісае еі еіуто1о§ісае. V. 1—2. Кгакбху,, 1897—1899. Ког^уасіохузкі Зіисііа — Рогшасіосозкі Зіи-сііа пай пагхуаті хубсі з1о\уіайзкісЬ. Кга-кб\у, 1948.
Коасуайохузкі \УР — Рогшіаііоввзкі .1. ІУуЬбг ріалі. Т. І—3. ІУагзгахуа, 1959—1961. Р31 — росгпік 8Іа\уізіусгпу. Т. 1—41. Кга-к6\у, 1908—1981. Рийпіскі Ргазі.— Ршіпіскі Л4. Ргазіошіап-згсаугпа — Ьескіа — Роїзка. Сг. 1—2. Рогпаїі, 1959—1961. Засіп.— Аііг. НШЬ.— Засіпік Ь., Аіігеітйі-Іег Е. НапйсубгіегЬиск ги сіеп аіікігскеп-зіауізскеп Техіеп. НеісІеІЬегд, 1955. Засіп.— Аііг. УІУЬ.— ЗаЗггік Ь., Аіігеітйі-Іег Я. Уег§1еіскепйез ІУогіегЬиск Йег зіауівскеп Зргасіїеп. В. 1 (А—В). ІУіез-Ьайеп, 1963—1975. ЗЬогпїк РРВгІІ — ЗЬогпїк ргасі РіІовоГіске їакиііу Вгпепзке ІЗпіуегзііу. Рада іагу-коуейпа. С. 1—26—27. Вгпо, 1953—1978. ЗЬ. 'Тгауп.— Зіийіе ге зіоуапзке іагукоуейу. ЗЬогпїк к 70. пагогепіпат акайетіка Ргап-іізка Тгаупіска. Ргака, 1958. Зскеїийко — Зсїіеїшіко О. Китапізске ЕІе-тепіе іт Іікгаіпізскеп. «Ваікап-Агскіу», В. 2. Ьеіргід, 1927. Зскгагіег Кеаііехікоп — Зскгаїіег О. Реаііе-хікоп Йег іпйо§егтапІ8скеп Аііегіитз-кипйе. 2. Аиїї. Н§Ь. уоп А. Иекгіп^. В. 1—2. Вегііп, 1917—1929. Зскискагйі Зіауой.— Зсігисігагсіі Н. ЗІауо-йеиізскезипй 81ауо-ііа1іепізскез. Огаг, 1884. ЗсЬиіге К1. ЗсЬг.— Зскиїге 117. Кіеіпе Зскгіі-іеп. Одіііп^еп. 1933. Зски8Іег-Зе\ус — Зски&іег-Зехюс Н. Нізіогізск-еіуто1о;7І8сІіез Н'огіегЬисІї сіег оЬег- ипсі піейегзогЬізскеп Зргаске. Ваиігеп. поч. з 1978 р. Зскизіег-Зесус РгоЬекеИ— Зскизіег-8еітс Н. Ні5ІогІ8сЬ-еіуто1о0ізсЬе8 іубгіегкиск сіег оЬег- ипсі піейегзогЬізскеп Зргаске. РгоЬе-Ьеїі, Ваиігеп, 1972. Зскіііг — Зскйіг ]. Е)іе §ео£гаркізске Тегті-по1о§іе йез ЗегЬокгоаіізскеп. Вегііп, 1957. Зсіжепіпег—Зскавепіпег Е. Оіе ргітагеп 1п(ег]екііопеп іп гіеп іпйодегтапізскеп Зргаскеп. НіегіеіЬег§, 1924. ЗСЗ — ЗаІіп% 5., ЗаІлп£ооа М., Реіег О. Зіоупік сийгїск 8іоу. 2. ууй. Вгаіізіауа, 1966. 8с.-31 — Зсапсіо-Зістса. Тот. І—XXV. Со-репкауеп, 1955—1979. ЗІР — Зіоаігіік і^гука ро1зкіе§о. Росі гей. V. 0ого52е\У5кіе£О. Т. І—XI. ууагзга-їуа, 1958—1969. ЗЗЗізІ—Зіоупік іагука зіагозіоуепзкеко. ОіІ. І—Ш (А—П). Ргака, 1966, 1973, 1977. Зкагдгіиз — Зкагігіиз Р. Оіе зіауізкеп Еекп-худгіег іт АШііаиізскеп, Каипаз. 1931. Зкеаі — Зкеаі ІГ. Г. А сопсізе е(уто!о§ісаІ Йісііопагу о( іке еп§1ізк 1ап§иа§е. Меу/ ей. Охіогй, 1901. Зкок — Зкок Р. Еііто1о§і}зкі цеспік кгуаі-8ко§а ііі згрзко§а іегіка. Кп]. 1—3. 7а§геЬ, 1971 — 1973. Зкоісі — ЗкдМ. Н. Ьектуогізіийіеп. Рипсі, 1923. Зкбій ЕО—ЗкдІЛ Н. Еіп§иІ8Ііс §1еапіп§з. Ьипй, 1923. Зіауіа — Зіста. Сазоріз рго зіоуапзкои Шо-1о§іі. р. 1—48. Ргака, 1922—1979. Зіауіса — Зіміса. V. 1—16. Оекгесеп, 1961— 1979. Зіау. 8Іоу.— Зіаїіса зіоуаса. Р. 1—16. Вгаіі-зіауа, 1966—1981. 31а\у. Зіийіеп — Зіаїшзііьске Зіийіеп гит V Іп-іегпаНопаІеп 81ауізіепкоп§геВ іп ЗоГіа. С6Шп§еп, 1963. 81, ’А/огізі.— Зіатзске ’їУогізіийіеп. Ваиігеп, 1975. Зіасузкі — Зіаихкі Е. Зіоуупік еіуто1о§ісгпу Іагука роівкіедо. Т. 1—5 (А—£и.). Кга-к6\У, 1952—1978. ЗІ. ргазі.— Зіотпік ргазіочуіапзкі. Оргасочуапу рггег гезрої ХаИайи зІосуіапогпасУ8і\уа РАМ рой гейаксіз Ргапсізгка ЗІа\у8кіе§о. Т. 1—З (А—Вокьгаіі). \\!гос1асу— \\'аг- згасуа—Кгакогу—Ойайзк, 1974—1979. Зі. ггесгу зіагог- — Зіоіюпік ггесгу зіагогуі-пуск. Кгак6\у, 1896. 51. сууг. оксуск—Зкттік «сугагбуу оксуск. \уагзга\уа, 1971. ЗО—Зіаоіа Оссійепіаііз. Т. 1—37. Рогпап, 1921—1980. 50г — Зіаиіа Огіепіаііз. Р. 1—30. ХУагзга^уа, 1952—1981. ЗРАІІ — Зргауогіата г сгуппозсі і розіе-йгеп Роїзкіе] Акайетіі ІІтіеі^іпозсі. Т. 1—50. Кгакоуу, 1890—1950. Зрескі — ЗресМ Р. Оег 1ігзргип§ йег іпйо-§егтапізскеп Векііпаііоп. О6іііп§еп, 1947. 58Л — Зіовпік віоуепзкеко іагука. Оіеі 1—6. Вгаіізіауа, 1959—1968. Зіаскоусзкі АгаЬ. ЬєИпуу.— ЗіасНоаізкі 3. Зіи-йіеп йкег йіе агакізскеп Еекп\уогіег іт Озтапівск-Тйгкізскеп. Теіі 1. \Угос1а\у— МІІагзгахуа—Кгакдху—Огіапзк, 1975.
Зіасіютезкі СЬгопоІ. іигс.— Зіасігоиккі 5. 8іи-біа паб сЬгопо1о§ц іигсуггпбте те ]§гуки зегЬзко-сЬогтеаскіт. Кгакбте. 1967. Зіепбег-Реіегзеп — Зіепсіег-Реіегзеп А. 51а-уізсЬ-йегтапізсЬе ЬеЬптеогікипбе. Ооіе-Ьог§, 1927. 8ТЖ— Зргаиюгіапіа Тотеаггузітеа №ико-тее^о теє Ьтеотеіе. К. 1 —18. Етебте, 1921— 1938. Зіокез — Зіокез 1Г. ЕігкеІіізсЬег ЗргасЬзсЬаіг. Н§Ь. уоп А. ВеггепЬег§ег. Обіііп§еп, 1894. Зігиіупзкі — Зігиіупзкі Роїзкіе пагтеу ріа-кбте кга]отеусЬ. У/госїате— ХУагзгатеа— Кгакбте—Сбагізк, 1972. 8і. зі.— Зіисііа зіауіса Асабетіае зсіепііа-гит Нип§агісае. V. 1—26. Вибарезі, 1955—1980. Зіибі ЬаІНсі— Зішіі Ьаііісі. Т. 1—7. Кота, 1931—1940. Зі. г Ні.— Зіисііа т Гі1о1о§іі роїзкіе] і зїотеіап-зкіер Т. 1—15. \Уагзгатеа, 1955—1976. 3\У—5/ооупіА ]§гука роїзкіедо. Е'Іог. роб геб. б. Кагїотеіс/а, А. Кгупзкіе§о і XV- ЛІІебгте’іебгкіе^о. Т. 1—8. Шагзгатеа, 1900—1927 (Зїотепік ХУагзгатезкі). ЗутЬ. Когтеаботезкі— ЗутЬоІае §гаттаіісае іп Ьопогет боаппіз Когтеаботезкі. Т. 1—2. Кгакбте, 1927—1928. ЗкаЦіс — 8каІ)іс А. Тигсігті и пагобпот §оуоги і пагобпо] кп]і2еупозіі Возпе і Негсе§оуіпе. Кп;. 1—2. 5ага]еуо, 1957. Зігекеї] — Зігекеї] К. Хиг зІауізсЬеп ЕеЬп-тебгіегкипбе. \Уіеп, 1904. Татаз — Татаз Ь. Еіуто1о§і8сЬ-Ьізіогі8сЬе8 ХУогіегЬисЬ бег ип§агізсЬеп Еіетепіе іт КитапізсЬеп (ипіег ВегйскзісЬіі§ип§ бег Мипбагітеогіег). Вибарезі, 1966. Тазгускі Когрг. і зіиб.— Тазгускі ІУ. Ког-ргатеу і зіибіа роїопізіусгпе. Т. 1—2. У/госїате—Кгакбте—У'агзгатеа, 1959— 1961. Тікііп — Тікііп Н. КитапізсЬ-беиізсЬез АУбг-іегЬисЬ. В. 1—3. Викагезі, 1903—1925. ТотазсЬек ТЬгакег — Тотазскек ЇУ. Віє аі-іеп ТЬгакег. В. 1—3. УНеп, 1893—1894. ТогЬібгпззоп ЬМ — ТогЬіогпззоп Т. Віє §етеіп-зІауізсЬе ЕідиібатеіаіЬезе. Т. 1—2. Ібрр-заіа, 1901. Тогр — Тогр А. ХУогізсЬаіг бег §егтапізсЬеп ЗргасЬеіпЬеіі. ЕІпіег Міітеігкип§ уоп Н. Раїк. Соіііп§;еп, 1909. Тгаиітапп — Тгаиітапп Р. ВаІіізсЬ-зІауі-зсЬез АУогіегЬисЬ. <3біііп§еп, 1923; 2. Аиїї., 1970. ОАЛЬ — ВгаІ-АИаізсЬе баЬгЬйсЬег. В. 24— 42. \УіезЬабеп, 1952—1970 (До 1943 р.— ЕІп^агізсЬе баЬгЬйсЬег. В. 1—23. Вегііп— Ееіргі§, 1921 —1943). ЕІЬІепЬеск — ІЗМепЬеск С. С. Кигг§еїаззіез еіуто1о§ізсЬез \УбгіегЬисЬ бег аіііпбі-зсЬеп ЗргасЬе. Атзіегбат, 1898—1899. ЕИазгуп б§г. гіобг.— ІЛаазгуп Н. б^гук гіо-бгіе/зкі. Ьббг, 1951. Ібп§бЬ—див. ЕІАбЬ. Еігапіа Тіегг.— Огапіа ТіеггеісЬ іп зесЬз Вап-беп. Ьеіргід—бепа—Вегііп, 1967—1969. ЕІгЬапсгук ВіЬІіа кгбі. Хоїіі — СігЬапсгук 5. 7 батепусЬ зіозипкбте роїзко-сгезкісЬ. Сг. 1. ВіЬІіа кгбіотее) Хоїіі а зіагосгезкіе рггекіабу Різта зте. Кгакбте, 1946. Уаіііапі Ог. сотр.— Уаіііапі А. Сгаттаіге сотрагее без 1ап§иез зіауез. Т. 1—2. Ра-гІ8 — Еуоп, 1950—1958. УатЬегу — УатЬегу Н. Еіуто1о§ізсЬез Х^ог-іегЬиск бег іигко-іаіагізсЬеп ЗргасЬеп. Ьеіргіе, 1878. Уазтег — Уазтег М. КиззізсЬез ,еіуто1о§і-зсЬез \УбгіегЬисЬ. В. 1—3. Неібе1Ьег§, 1952—1958. Уахпу — Уагпу У. О ітепесЬ тоіуій V зіо-УепзкусЬ пагесісЬ. Вгаіізіауа, 1955. Уіпсепг — Уіпсепг А. йе. Ьез еіетепіз гои-таіпз би Іехідие Ьоиігоиіе. Рагіз, 1959. Уопбгак — Уопіігак ]У. Уег§1еісЬепбе зіа-уізсЬе Сгаттаіік. В. 1—2. 2. Аиїї. Ооі-ііп§еп, 1924—1928. УРЗ — Угпік а росаіку Зіоуапй. Зу. 1—7. РгаЬа, 1956—1972. Угіез АЕ\У — Угіез сіє. АІіпогбізсЬез еіу-то1о§ізсЬез ХУбгіегЬисЬ. 2. Аиїї. Ьеібеп, 1962. Угіез ІМЕАУ — Угіез ./. сіє. Мебегіапбз еіуто-1о§ізсЬ теоогбепЬоек. Веібеп, 1963— 1965. \Уа1бе — Ноїт.— Таїсіє А. ЕаіеіпізсЬез еіу-тоІодізсЬез АУогіегЬисЬ. 3. пеиЬеагЬ. Аиїї. уоп б. В. Ноїтапп. В. 1—2. Неібеї-Ьег§, 1938—1954. \Уа1бе — Рок.— ІУаМе А. Уег§1еісЬепбез АУбгіегЬисЬ бег іпбо§егтапізсЬеп ЗргасЬеп. Негаиз§е§еЬ. ипб ЬеагЬ. уоп б. Рокогпу. В. 1—2. Вегііп — Ьеіргіа, 1927—1930.
ІУеекІеу — УРеекІеу Е. Ап еіугпо1о§іса1 діс-ііопагу ої тодегп Еп§1ізЬ. Уоі. І—II. Хет/ Уогк, 1967. Шеі§апд О\УЬ.— і рапсі О. ВеиізсЬез \Убг- ІегЬисЬ. 5. Аиїї. Оіеззеп, 1908. Шеізе — ^еізе Р. О. Віє ОгіесЬізсЬеп ХУбгіег іт Ьаіеіп. Ьеіргі§, 1964. Шіеп. зі. ЛЬ.— Міепег аІауізіізсЬез ЛаЬгЬисЬ. В. 1—25. \Уіеп, 1950—1979. \Уог(1 — ІРогд. Лоигпаї ої ІЬе Ьіп§иізііс Сігсіе ої К'еда Уогк. Уоі. 1—24. Кеда Уогк, 1915—1968; Лоигпаї ої ІЬе Іпіегпаііопаї Ьіп§иізііс Аззосіаііоп. Уоі. 25—ЗО, 1969—1979. ШиЗ _ Хрогіег ипсі ЗасЬеп. КиїіигЬізіогізсЬе 2еіі8сЬгіїі Гіїг ЗргасЬ- ипсі ЗасЬїогзсЬип§. НеісІеІЬегд, поч. з 1909 р.; нова серія (після т. XVIII), поч. з 1938 р. \¥2КМ — ХРІепег 2еіізсЬгіїі Гйг діє Кипде без Мог§еп1апде8. В. 1—28. \Уіеп, 1887— 1914. 2а]4сгкодазкі М\УТ — їаіусгкои&кі А. №]-зіагзга \уегз)а іигеска. Сі. 3. ХУагзгадаа, 1961. 2аі4сгко«8кі ЗЮг — 2а/<?сгйоаузйс А. Зіидіа огіепіаіізіусгпе г дгіе)6\у 8Іо\упісі\уа рої-зкіе§о. \УгосІа\у, 1953. 2а]4сгко\узкі УАК — 2.а]<ісгкоиі)зкі А. УосаЬи-Іаіге агаЬе-кірісЬак де Геродие де Геіаі Матеїоик. 1-е р. ХУагзгатеа, 1958. 2ШРЬ — 7,еііс,сІггіЦ їйг готапізсЬе РЬіІо-1о§іе. 1—94. Наїїе/ТйЬіпдеп, 1877—1978. 2/31 — /егїзсЛп/ї (ііг Зіахуізіік. В. 1—25. Вегііп, 1956—1980. 2І31Р11 — Іеіізсігг^і їйг зІауізсЬе РЬі1о1о§іе. В. 1—41. Ьеіргі§ (з 1952 р.— Неіде1Ьег§), 1924—1975. 2ОМР — 2,еііяскгі}і їйг ОгІ5патепїогзсЬип§. В. 1—10. МйпсЬеп — Вегііп, 1925— 1934. 2иЬаІу Зі. а сі.— 2.иЬаіу Зіидіе а біапку. Зу. 1. Уукіаду еіуто1о§іске а Іехікаїпі. С. 1—2. РгаЬа, 1945—1949. 2ирііга 00 — Іирііга Е. Віє §егтапізсЬеп Оиііигаїе. Вегііп, 1896. 2У32 — 7.акІаіпї увезіоуапзка зіоупі газоЬа. Вгпо, 1964.

А а1 (сполучник, частка, вигук пізнавання, пригадування тощо); — р. бр. нл. болг. м. а «тс.», др. а «а, і, то», п. схв. слн. а «а, і», ч. а «і, а», слц. вл. а «і», полаб. а «тс.», стел, а «а, і, же»; — псл. п; — споріднене з дінд. а «і», аі «потім, тоді, і, то», ав. ааі «потім, і, та» і, подібно до них, є результатом функціональної видозміни однієї чи кількох відмінкових форм колишнього вказівного займенника *’е-/’о- з пізніше зниклим ларингальним приголосним у корені перед голосним; результатами видозміни інших форм того самого займенника є сполучники і, [о(бп)1; пор. аналогічне співвідношення голосних у сполучниках та, то, др. ти, стел, ти, утворених від різних форм вказівного займенника Ь; після звукового збігу а1 з вигуком п2 вигукові функції обох слів у праслов’янській мові частково змішались; думка про походження сполучника а з первісного вигуку (НоІиЬ-Кор. 59; Кигг 81ауіа 24, 144; 8кок І 1) недостатньо обгрунтована; лит. б «а» може бути запозиченням із слов’янських мов.— Мельничук СМ IV 82; Фасмер І 55; Преобр. І 1; ЗІаАУзкі І 23; МасЬек Е8ЛС 33; ЗССЯ 1, 33—34; 81. ргавї. І 145; Фортунатов ИТ II 226—227; Мейе ОЯ 389; ХиЬаІу ЬР 36, 345; Рокоту 281— 284,— Пор. а2, і1. а2 (вигук болю, переляку тощо); — наявний в усіх слов’янських і багатьох неслов’янських мовах;—результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, який після звукового збігу з багатозначним словом с1 зблизився з ним і в сфері вигукових функцій.— Рокоту 1,— Пор. а1. а-, ан- (префіксальний елемент заперечної семантики в складі запозичених слів типу алогічний, ангідрид, апо літичний, аритмічний, атонічний, який змінює значення наступної за ним словотворчої частини на протилежне); — наявний в усіх слов’янських мовах; — через посередництво західноєвропейських мов запозичено в складі відповідних слів з грецької мови; для творення деяких слів із цим префіксом було використано латинські основи (напр., аморальний, анормальний)-, гр. а-, (XV-«не-, без-», споріднене з дінд. ав. а(п)-, вірм. ап-, лат. іп-, двн. гот. ип- «тс.», походить від іє. *П-, редукованої форми заперечної частки пе.— СІС 7; НоІиЬ — Ьуег 67; Воізасд 1; Ргізк І 1; Рокоту 756—758.— Див. ще не. абажур; — р. бр. болг. м. абажур, п. аЬагиг, ч. слц. аЬагйг, схв. абажур', — запозичення з французької мови; фр. аЬаі-)оиг утворено з дієслова аЬаНге «збивати, ослабляти», яке складається з префікса а-, пов’язаного з лат. аЬ «від», аЬ- (перед приголосними с, д, і — аЬз-) «геть, у-», спорідненим з гр. ало, ало- «від, геть», гот. аї «від», і дієслова Ьаііге «бити», пов’язаного з лат. Ьаііие-ге, *Ьа11еге «тс.», спорідненим з укр. бат, та з іменника )оиг «день, світло».— СІС 1951, 9; Фасмер І 55; НоІиЬ — Ьуег 67; Паигаі 1; АЛ/аІсІе—НоГт. І 1—2; Кіеіп 1.—Див. ще. ажур1, бат1. [абазь] (вигук, яким відганяють ягнят);— складне слово, утворене з спонукальної частки а1 і вигуку базь (див.). Абакум, Авакум, ЇБакум], ст. Авва-кум, Амвакукь, Абаккук-ь (1627); — р. Аввакум, бр. Абакум, ч. слц. НаЬа-кик, болг. Авакум, цсл. Пквакеулі-ь, стел. ЛмкаксуЛі'к, Йлжаїщу'к'к;— через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ’Аррахоор (’АрРахобр) походить від імені єврейського пророка
НаЬаррйр (пряме значення «обійми»; тлумачиться також як «борець сильний» і ін.) — Беринда 171; Петровский 33; Илчев 41; Сезепіиз 247а. [абе] (вигук відрази);— складне слово, утворене з вигуків а2 і бе2 (див.). абетка, [абетло] Пі, абетний (заст.) «елементарний»;— власне українська назва азбуки, утворена за вимовою перших двох букв алфавіту (а, бе), очевидно, під впливом назв азбука, альфабет і п. аЬесасІІо «тс.» (від вимови перших трьох букв а, Ье, се).— 8айп. — Аііг. УУД. І 42.—Пор. азбука, алфавіт. абзац;— р. бр. абзац, болг. абзац, схв. абзац',— запозичення з німецької мови; нім. АЬзаіг «перерва, пауза, уступ, абзац» є похідним від дієслова аЬ-зеігеп «відсувати, відставляти», утвореного з префікса аЬ- «від-, з-», спорідненого з гот. аї «від», лат. аЬ «тс.», і дієслова зеігеп «садити», пов’язаного з двн. зег-геп, дангл. зеііап, англ. зеі і спорідненого з псл. засіііі, укр. садити.—СІС 7; Фасмер І 56; Раиі ПМЬ 8, 10; К1и§е — Міігка 705.— Див. ще абажур, садити.— Пор. ббцас. аби (сполучник, частка), аби- (перший компонент складних займенників і прислівників з семантикою узагальненості типу абихто, абищо, абиякий, абичий, абиде, абияк, абиколи, в яких другі компоненти зберігають властиву їм здавна узагальнюючу функцію);— р. діал. бр. аби, др. аби, абьіхт>, абьіхом'ь, абьісте, абиша, п. слц. вл. ст. нл. аЬу, ч. аЬу, аЬусЬ, аЬуз, аЬусЬот, аЬузіе, стел, авкі;— результат злиття сполучника і частки а з особовими формами аориста дієслова Ьуіі (Ьухь, Ьу і т. д.), які згодом теж набули значення умовної частки; зіставлення елемента а- з гр. ш; (<іє. *]оз) (Масіїек Е8ЛС 33) потребує додаткового обгрунтування. — Мельничук СМ II 151 —152; Фасмер І 58; 81а-дазкі І 23; Ваиег 178; ЗССЯ 1, 35; 81. ргазі. І 148—149; 8адп.— Аііг. УЇСЬ. І 2; Уоп-дгак II 136—137; Мейе ОЯ 166, 213.— Див. ще а1, би. [абйр] (вигук, яким відганяють овець);— бр. абьір «тс.»;—складне утворення з частки а1 і вигуку бир1 (див.). абищиця «дрібниця, неважлива справа»;— похідне утворення від абищо, аналогічне до дещиця (від дещо), нісенітниця (від ні се ні те).— Див. ще аби, що. абко, абчанка — див. ябко. або (розділовий сполучник, питальна частка);— р. [або], бр. або, п. діал. слц. вл. нл. аЬо;— результат злиття сполучника а з часткою Ьо — в минулому формою середнього роду вказівного займенника; припущення про розвиток або через ступінь аіібо (Фасмер І 56; Вегп. І 21—22; Уопсігак II 435) є зайвим.— ЗССЯ 1, 34—35; 81. ргазі. І 147.— Див. ще а1, бо.— Пор. альбо. [абомовня] «луна, ехо»;— не зовсім ясне утворення, до складу якого входить слово [мовня] «блискавка; заграва; луна, ехо».— Кравчук В Я 1958/4, 119.— Див. ще мовня. абонемент;— р. абонемент, бр. абонемент, п. аЬопатепі, ч. аЬоппетепі (вим. аЬопта), слц. аЬоптап, вл. аЬо-петепі, болг. абонамент, схв. абднман, слн. аЬопта;— запозичення з французької мови; фр. аЬоппетепі «передплата, абонемент» утворене від дієслова 8'аЬоппег «передплачувати», аЬоппег «абонувати», раніше «встановлювати регулярний податок як засіб викупу від повинностей; обмежувати», пов’язаного з фр. ст. Ьоппе (пізніше Ьогпе) «межовий стовп», що походить від нар.-лат. Ьойі-па, Ьиііпа «тс.», можливо, запозиченого з галльської мови.— СІС 8; Шанский ЗСРЯ І 1,15; Баигаї 3, 99. аборт, абортивний’,— р. бр. болг. аборт, п. ч. аЬогіиз, слц. аЬогі, аЬогіиз, м. абортує, схв. абдртус, слн. аЬбгіиз;— від лат. аЬогіиз «викидень», похідного від дієслова аЬогіог «передчасно народжуюсь, завмираю», утвореного з префікса аЬ- і дієслова огіог «народжуюсь», спорідненого з укр. ронити.— СІС 8; Шанский ЗСРЯ І 1, 17; \Уа1<1е—Ноїщ. II 222—223.— Див. ще абажур, ронити. абревіатура; — р. аббревиатура, бр. абрзвіятура, п. вл. аЬгешіаіига, ч. аЬ-геуіаіига, слц. слн. аЬгеуіаійга, болг. абревиатура, схв. абревіатура', — запозичення з італійської мови; іт. аЬЬге-уіаіига «скорочення, абревіатура», по
ходить від лат. аЬЬгеуіо «скорочую», утвореного з префікса аЬ- і прикметника Ьгєуіз «короткий», спорідненого з гр. Рра/й?, двн. шиг§ «тс.».— СІС 8; Шан-ский ЗСРЯ ' 1> ІЗ—14; АУаІде—Ноїш. І 115.—Див. ще абажур. абрикос, абрикоса, їабрикбз, апри-коза, обрикбс, оберкбс}, абрикосівка, абрикбсник; — р. абрикос, бр. абрьікбс, п. аргукога, вл. аргікога; — запозичення з голландської мови; гол. аЬгікооз через французьку і іспанську чи португальську мови (фр. аЬгісоі, ст. аиЬегсоі, ісп. аІЬегсоцие, аІЬагісоцие, порт. аІЬгі-содие) прийшло з арабської; ар. аі Ьаг-док утворилося з сгр. лраїхбххіоу (лраїхбхіа), яке походить від лат. ргаесох (ргаесоцииз) «скороспілий», утвореного з префікса ргае- «перед-, наперед», спорідненого з гр. пара! «до, перед, поряд», укр. при, і основи дієслова социо «варю, кип’ячу», спорідненого з псл. *рекіі, укр. пектй', варіант [априкбзаї зайшов через польську і німецьку мови (нвн. Аргікозе).— Шан-ский ЗСРЯ І 1, 18; Фасмер І 57; Пре-обр. 1 2; К1и§е—Міігка 28; Оаигаі 4; ХУаІсіе—Ноїш. 1270—271,11351.—Див. ще пекти, при. [абрю] (вигук, що передає воркування голуба), {абрюку} «тс.», Іабрюкати];— складне утворення з частки а1 і вигуко-вого компонента -брю, -брюку, тотожного з бруку (див.). абсолют, абсолютний, абсолютизувати, ст. абсолют.^ «самодержець, необмежений монарх» (XVIII ст.), пор. нове абсолютизм «необмежена монархія»;— р. болг. абсолют, бр. абсалют, п. аЬзо-Іиі, ч. аЬзоІиіпі, слц. аЬзоІйіиш, вл. аЬ-зоіиіпу, м. апсолутен, схв. апсдлут, слн. аЬзоІйДиш); — запозичення з латинської мови; лат. аЬзоІйіиз «викінчений, довершений, необмежений» пов’язане з дієсловом зЬзоіуо «звільняю, завершую», утвореного з префікса аЬ-і дієслова зоіуо «відв’язую, звільняю, піднімаю», що є результатом видозміни давнішого *зе-1ио, утвореного з основи хе- (зеф) «без», генетично пов’язаного з основою зворотного займенника *8е-, *8це-, укр. -ся, свій, і дієслова Іио «розв’язую, звільняю, відпускаю», спорід неного з гр. Хбсо «тс.», дінд. Іипйіі «ріже, відрізує», укр. лава; нове значення «абсолютна ідея, істинне саме по собі, цілковитий, довершений» з’явилось у нім. аЬзоІиі, звідки прийшло в українську мову через російську.— СІС 9; Шанский ЗСРЯ І 1, 19—21; \\ а1<іе— Ноїш. І 2, 834, II 506—507, 557.— Див. ще абажур, лава, свій, себе. абстрагувати, абстрактний, аб-стракт, абстракціонізм, абстракціоніст, абстракція; — р. абстрагйровать, бр. абстрагаваць, п. вл. аЬзігайошас, ч. аЬзігаЬоуаіі, слц. аЬзігайоуаі', болг. абстрахйрам, м. апстрахйра, схв. ап-страховати, апстрахйрати, слн. аЬ-зігайігаіі; — запозичення з латинської мови, переважно через російську і німецьку (нім. аЬзігаїїіегеп «абстрагувати», аЬзігакі «абстрактний»); лат. аЬ-зігайо «відтягаю, відволікаю», аЬзігас-іиз «відтягнутий», аЬзігасііо «відтягнення, віддалення» утворені з префікса аЬз- (аЬ-) «геть» і дієслова ігайо «тягну», спорідненого або з гот. дангл. Фга§ап «тягти», двн. Іга§ап «тс.», або з кімр. ІгоеФ «нога, ступня», слн. іга§ «слід», схв. тражити «шукати».— СІС 10; Шанский ЗСРЯ І 1, 21—22; \Уа1-(1е—Ноїш. II 698—699.— Див. ще абажур. абсурд, абсурдний, ст. апсоурда, то єсть розуменья некгречньїе (1598); — р. бр. болг. абсурд, п. вл. аЬзигй, ч. слц. аЬвшДит, м. апсурд, схв. апсурд, слн. аЬзйгФ; — запозичення з латинської (пізніше з французької) мови; фр. аЬзигде «безглуздя, абсурд» походить від лат. аЬзшчіиз «недоброзвучний, безглуздий», утвореного з префікса аЬ- «від-» і прикметника зшДиз «глухий», мабуть, пов’язаного з лат. зизиггиз «шипіння, шепіт», спорідненим з дінд. зуагаіі «звучить», стел, скирати «свистіти», р. сви-рель «сопілка».— Шанский ЗСРЯ І 1, 22; Виноградов Очерки 392; Д'аісіе— Ноїш. І 5, II 634, 637.— Див. ще абажур. абхаз, абхазець; — р. абхаз, абхазец, бр. абхазец, др. обез-ь, обежанин'ь, п. ч. слц. АЬсйаг; — очевидно, запозичення з грузинської мови; груз. архагі (букв.
«душа»), як і вірм. ар'хаг, є субститутом самонайменування абхазів апсуа\ пор. сгр. арастуоі «абхази».— Мельхеев 5; Фасмер—Трубачев І 57; Вееіегз Ір 61, 329; Оігг Кател 205. [абшйт] «відставка», [абшид, апиіид], [абшитувати] «звільняти», ст. абишпть, абшитованьїй, абшитованний «звільнений від служби» (XVIII ст.); — р. абшид, бр. ст. апшит, п. аЬзгуб, арзгуі «звільнення з війська»; — запозичення з німецької мови; нвн. АЬзсЬіеб «прощання, відставка» є похідним від дієслова аЬ-зсЬеібеп «відділятись, від’їжджати», утвореного з префікса аЬ- «від-» і дієслова зсЬеібеп «розділяти; відходити; розставатися», спорідненого з двн. зсеі-бап, гот. вкаібап, лит. зкіедхіи, зкіезіі «тс.».— Фасмер І 58; 8 XV І 5; К1и§е— Міігка 641.— Див. ще абзац. [ава1] «вид рибальської сітки; рибальський каючок Мо»; — болг. [ава] «тс.»; — очевидно, запозичення з молдавської мови; молд. авз (рум. ауа) «невід» походить від тур. [ау], крим.-тат. аху «тс.», що зводиться до спільно-тюркського кореня а:к «сітка, невід; полювання».— Болдьірев Тюркизмьі 45— 46; БЬКМ 58; Севортян 117—118. [ава2] (вигук несподіванки, здивування, шкодування і ін.)Ж;—бр. [авай], п. ст. ахуа «ото», ч. аи «ой», ст. ауе «ох», вл. ау/ «ой», полаб. аи «ох», схв. ава] «тс.»; — очевидно, результат злиття вигуку *ав (аи, мабуть, запозиченого з німецької мови, пор. нім. аи) і вигуку с; можливе також припущення про злиття вигуку а з відмерлим тепер вигуком *ва (пор. овва і ін.).— Див. ще а2. Авакум — див. Абакум. авангард; — р. бр. болг. авангард, п. аиап^агсіа, ч. слц. ауапі^агда, вл. аАуапі^агсІа, м. авангарда, схв. авангарда, слн. ауапі^агсіа; — запозичено з французької мови, очевидно, через російську; фр. ауапі-£аг<іе складене з двох слів — ауапі «попереду», від лат. аЬапіе «тс.», утвореного з прийменників аЬ «від» і апіе «перед», спорідненого з гр. ауті «напроти», і §агс!е «сторожа, загін», від франк. *\уагсІбп «бути на сторожі», спорідненого з нім. шагіеп «доглядати, чекати».— СІС 10; Шанский ЗСРЯ І 1, 23—24; Фасмер І 58; Кораііпзкі 101— 102; Оаигаі 62, 354; \\'а1сіе-Ноїш. І 53.-Див. ще абажур, анти-, варта, гвардія. аванс, авансувати-, — р. бр. болг. м. аванс, п. а^уапв, вл. ашапза, схв. аванс, слн. ауапз; — запозичення з французької мови; фр. ауапсе «видача грошей наперед» пов’язане з ауапсег «авансувати», похідним від нар.-лат. *аЬапііаге «просуватися вперед», утвореного від лат. аЬапіе «попереду».— СІС 11; Шанский ЗСРЯ І 1, 25; Ваигаі 62.— Див. ще авангард. авантюра, авантура, авантюрйзм, авантюрист, авантюрний, авантурник, авантурувати; — р. болг. авантюра, бр. м. схв. авантура, п. аАуапіига, ч. ауапіига, ауапіуга, слц. слн. ауапійга;— запозичено з французької мови двома шляхами: через польську і російську мови; фр. ауепіиге походить від слат. *асіуепіига «те, що має відбутись», пов’язаного з лат. абуелїге «відбуватись, траплятись», утвореним з префікса аб-«до-, при-», спорідненого з гот. дісл. днн. аі «до, при, на», і дієслова уепїге «приходити», очевидно, спорідненого з гр. Раїуа) «іду», дінд. §ашаіі «іде», гот. ді-шап «приходити», нвн. коштеп «тс.».— СІС 11; Шанский ЗСРЯ І 1, 26; Фасмер І 58; НоІиЬ—Ьуег 89; Е)аигаі 63; ХУаІбе— Ноїш. І 11—12, II 747—749. аварець (представник однієї з народностей Дагестану); — р. аварец, бр. аєа-рац «тс.», др. аварьск'ь «аварський», ч. Ауаг «аварець», вл. Ашаг, болг. аварин «тс.»; — загальноприйнятої етимології не має; виводилось від тюрк, (перс.) ауага «волоцюга, задирака» (Оігг Йашеп 208), проти чого висувались заперечення (Магриагі Киш. 74—75).— Фасмер І 58; Менгес 120—121. авари (іст.) «обри»; — р. бр. аварьі, слн. Ауаге «тс.»; — назва обрів, запозичена з грецької або латинської мови; гр. А|3ар «обр», лат. ауагиз «тс.» мають походження, спільне з укр. обр (див.). аварія, аварійник.-, — р. болг. аварця, бр. аварьія, п. ашагіа, ч. Ьауагіе, слц. Ьауагіа, м. хавари]а, схв. асари]а, ха-вари]а, слн. Ьауагі]а;—запозичення з італійської мови; іт. ауагіа походить від
ар. 'а\уап]а «пошкодження корабля чи вантажу», пов’язаного з 'а\саг «шкода, пошкодження».— СІС 11; Шанский ЗСРЯ І 1, 27; Фасмер І 58; НоІиЬ—Ьуег 188; Кііще—Міігка 294; Паигаі 63. [авата] (іхт.) «білизна, жерех, Азрі-118» Берл.; — запозичення з молдавської мови; молд. ават (рум. ауаі) «білизна, Авріиз гарах» виводиться від тур. Ьаиі.— ПЕРМ 58. [авач] «червоний або чорний бик з білою поперечною смугою» Ж;— запозичення з румунської мови; рум. аіасіи «перістий» пов’язане, очевидно, з тур. аіа-са «перістий, строкатий, рябий», похідним від аіа «тс.» пратюркського походження, спорідненим з монг. а!а§ «тс.»; в українській формі відбулась закономірна для частини західних говорів зміна твердого 1 у в.— Севортян 129—130; Кавапеп Уегзисй 15.— Пор. алажа. Август, Августа, ст. Аугусть «...славний, зацн(ьіії), знаменитішії), панскиії» (1627); — р. болг. Август, Августа, бр. Аугусіп, Аугуста, п. ч. слц. Аи-§П8Ї, схв. Аи^изі, слн. Ау§йзі, стел. Як’ьгоу'ст'к; — через старослов’янську мову запозичено в східнослов’янські з грецької; гр. Абтоиото? походить від лат. Аи^изіиз (особове ім’я), утвореного з прикметника аи^изіиз «священний», пов’язаного з аи§ео «збільшую, сприяю», якому відповідає лит. аи§іі «рости», аикзіаз «високий», лтс. ай§і «рости», ай^йіз «високий», гот. аикап «зростати, збільшуватись», гр. айЕш «збільшую, підвищую», тох. В аикз «зростати».— Беринда 183; Петровский 34; Ил-чев 41; АУаІсІе—Ноїш. І 82—83.— Пор. автор. [авдбтка] (іхт.) «щипавка, СоЬіііз іаепіа Б. Ж; голець, Кешасйеііиз ЬагЬа-іиіиз Б. Л—Г», авдбтька «голець», [ав-дошка Л—Г, авдюшка Ж, Л—Б, авдю-шечка Л—Г, овдюшка ЛЖит, одюшка ЛЖит, удотка Ж1 «тс.», [євдошка] «ум-бра, ІІтЬга Кгатегі АУаІЬ.» Л—Г, [яв-дошка] «бобирець, Ьеисізсиз ЬогузіЬепі-си8» Ва, Л—Г; — р. [авдбтка] «голець», авдбтька, [авддшка, авдюша, авдюшка] «тс.», [евдбтка] «тс.; вид карна, Сургі-пиз аІЬигпиз», [евдошка] «голець; умбра; бобирець», [евдюшка] «голець», [удотка], бр. [авдбтка] «тс.»;—запозичення з російської мови, в якій на сучасному етапі пов’язуються з особовим ім’ям Авдбтья (Евдокия); як назви риб розвинулись на основі іхтіологічних назв, що відповідали укр. [дунька] «плітка», випадково зближених із зменшеними формами від жіночого імені Євдокія: зіставлення з р. удод «одуди (ЗСБМ І 205) або з р. вдох (Бебег 120) позбавлені підстав.— Коломиец Про-исх. назв, рьіб; Фасмер — Трубачев II 6.— Див. ще дунька. [авдотки] (бот.) «купальниця європейська, вовча лапа, Тгоіііиз еигораеиз Б.» Пі, Мак, [авдотька Мак, удбтки Пі] «тс.»; — неясне. авіа- (перша частина складних слів типу авіабаза, авіазенітний, авіатехніка, авіашкола)', — р. авиа-, бр. авія-, п. а\уіо-, болг. авио-, схв. авио-, слн. ауіо-; — результат скорочення прикметника авіаційний або компонента авіаційно- у складних прикметниках.— Див. ще авіація. авіація, авіатика, авіатор-, — р. болг. авиация, бр. авіяцьія, п. а\сіас]а, ч. слц. ауіаііка, м. ави}ациіа, авіатика, схв. авиіаци]а, слн. ауіасЦа; — запозичення з французької мови; фр. ауіаііоп, ауіаіеиг — штучні утворення (XIX ст.) від лат. ауіз «гЛ?ах», спорідненого з гр. оїсоубд «великий птах; ознака», дінд. мій «птах», уєіі, ав. уїз уауо (наз. в. мн.) «тс.».—СІС 12; Шанский ЗСРЯ І 1, 28—29; Паигаі 64; Егпоиі—Меіііеі І 58; АУаІбе—Ноіш. І 84. Авксентій, Овксентій, Овксент, Ов-ксен, Оксент, [Аксентій, Оксен, Оксант], ст. Ау^ентій «растителен» (1627); — р. Авксентий, бр. Ауксенцій, р.-цел. ЯкЕентін, болг. Авксенти(я), схв. Ак8ЄПІІ]Є, стел. Лкті^Ентии, Ду-£ентіі;— через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької; гр. АиЕєутюе є похідним утворенням, пов’язаним з дієсловом аи£а> «збільшую, вирощую, звеличую», спорідненим з лат. аи§ео «збільшую, сприяю».— Беринда 183; Петровский 36; Илчев 42; Ргізк І 187—188.— Див. ще Август.
[аво] «ось» Ж, [авбсь] «тс.» Ж; — р. авбсь «можливо; от», бр. [авб] «от», др. авосе «от», п. а\уо «от; можливо, адже», серб. ст. аво «ось, а ось», болг. ст. аво «от; раптом», схв. ст. ауо «от»; — складне утворення з часток а і *во «от» (і вказівного займенника с. р. се) (Даль, 1880, 1,3); менш переконливим є пояснення р. авбсь як результату злиття а і осе (Буслаев 157; Соболевский Лекции 95; Грот САН 1891, І 8; Фасмер І 59; Шанский ЗСРЯ І 1, ЗО) або а, ово і се (2иЬаіу БЕ 36, 112, 341; Горяев 1; Вегп. І 21; Преобр. І 1; 81. ргазі. І 165).— Див. ще а1, се.— Пор. гав2. аврал — р. болг. аврал, бр. аурал', — через російське посередництво запозичено, на думку більшості дослідників, з англійської мови (англ. оуєг «нагору», споріднене з нвн. йЬег «над», гр. йиєр «тс.», лат. зирег «вгору, над», і аіі «всі», споріднене з нвн. аіі «весь», гот. аііз «тс.», лат. аііегз «учений», від іє. *а1поз як дієприкметника від дієслівної основи *а1- «рости»); виводиться також (Фасмер І 59) з голландської мови (гол. оує-гаї «всюди» етимологічно тотожне англійському виразові).— СІС 12; Шанский ЗСРЯ І 1, ЗО; Бурд,—Мих. 8; ССРЛЯ І 31; Кіи^е —Міігка 13, 800. Аврам, Офал/, Абрам, Авраам, ст. Аврамт> «отец-ь вьінесльїй, або отец високий, або пришелец...», Авраам/ь «отец многих [народов]» (1627); — р. бр. Аврам, др. Авра(а)мть, п. ч. слн. АЬгайаш, слц. АЬгаЬаіп, болг. А ерам, Авраамий, схв. Аврам, Абрам, Абрахам, стел. Лв-раам-ь; — через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. ’Арраар. відтворює гебрайську форму імені ’АЬгаЬЙт «батько багатьох», яка є видозміною гебр. ’АЬгаш «батько високий», утвореного з аЬЬ «батько», спорідненого з арам. аЬЬ, аЬЬа, ар. еф. аЬ «тс.», і гаш «високий, піднесений», пов’язаного, очевидно, з гит «височіти, підносити», спорідненим з арам.-сір. гаш «височів», ар. гаша «підняв».— Бе-ринда 171; Петровский 37; Фасмер І 57; Илчев 42; Кіеіп 5—6; Сезепіиз 9—10. авран (бот.) «Сігаііоіа оШс. Б.» Я;— р. авран «тс.» (інші назви: лихорадочная 42 трава, благодать), [аврьїнь) «ряска, Бетпа Б.», бр. ауран «Огаііоіа»; — очевидно, запозичення з тюркських мов: пор. уйг. аигасіап «гостриця, Азрегц^о ргосишЬепз Б.», каз. ауру «хворіти». — Радлов І 72. [авру] (вигук, що передає воркування голуба), [аврукати)', — звуконаслідувальне утворення.— Пор. абрю. [авряк] «некастрований баран», Іав-рюшникі «ягня, що може бути авря-ком»; — запозичення з турецької мови; пор. тур. уауги «новонароджена тварина», уаугиіашак «народжувати малят (про тварин), висиджувати пташенят», узб. ]аурі «молода тварина», іаурук «тс.».— Кравчук ЛБ VIII 69; Радлов III 18. автентичний, ст. автентичний, автентичний, аутентичний (1633), автентичні (XVII ст.), автентикт> (1618), автентице (1597), автентице (1612); — р. аутентйчний, автентичний, бр. ау-тзнтйчни, п. аиіепіусхпу, ч. слц. аи-Іепііску, вл. ау/Іепіізкі, болг. автентй-чен, м. автентичен, схв. аутентичан, слн. ауіепіісеп; — безпосереднє запозичення з латинської мови; лат. аиШеп-іісиз походить від гр. аобеттіхос, пов’язаного з ао&еутт]? «самовладний повелитель, безпосередній винуватець», утвореним із займенника аито? (> айИ-) «сам» і форми *е»-тт]<; від дієслова «завершую», спорідненого з дінд. запбіі «здобуває, виграє».— СІС 13; Тимч. 6; Кораііпзкі 99; НоІиЬ—Буег 88; Воізаср 100; Кіеіп 130; Ргізк 1 185.— Див. ще авто-. авто; — р. авто, бр. ауто, п. ч. слц. аиіо, вл. нл. ач&4о, болг. м. ауто, схв. ауто, слн. ауіо; — запозичення з французької мови; фр. аиіо є скороченням з аиіошоЬіІе «автомобіль»; в українську мову зайшло двома шляхами; через російську і польську (німецьку) мови.— Шанский ЗСРЯ І 1, 30.— Див. ще автомобіль, авто-. авто-; — р. болг. м. авто-, бр. аута-, п. ч. слц. аиіо-, схв. ауто-, слн. ауіо-; — перший компонент порівняно нових складних слів, який у різних випадках зводиться до чотирьох різних лексич
них одиниць: як скорочення до автомобільний, автобусний (напр., автотранспорт, автопарк), як скорочення до автоматичний (напр., автопілот, пор. Азарова ВКР ПІ 224), як виділений із складу слів грецького походження компонент авто- (гр. аото-, етимологічно не зовсім ясне) із значенням «само-» (напр., автопортрет) і як основа, тотожна самостійному слову авто (напр., автомашина).— Егізк І 191 —192. автобус; — р. автобус, бр. аутобус, п. ч. слц. аиіоЬиз, вл. ачДоЬиз, болг. м. автобус, схв. аутобус, аутобус, слн. ауіоЬиз; — запозичення з німецької мови; нім. АиіоЬиз походить від фр. аиіо-Ьиз, утвореного з основи аиіо «автомобіль» і елемента -Ьиз, виділеного з слова ошпіЬиз «омнібус».— Шанский ЗСРЯ І 1, ЗрВаигаі 61. — Див. ще авто-, омнібус. автоген, автогенник-, — р. автоген, бр. аутагенньї «автогенний», п. ч. ац-іо§еп, слц. аиіо^еп, вл. ашіо^епу «автогенний», схв. аутбген, слн. ауіо§еп; — запозичене через російську мову з французької; фр. аиіо^епе «спайка, зварювання» утворене на основі словосполучення зоисіиге аиіо§епе «автогенне зварювання»; прикметник аиіо§епе походить від гр. ао-со-уємт)? «самородний», утвореного з аотбс; «сам» і -уємо? «рід»; назва зумовлена тим, що автогенне зварювання відбувається без застосування тиску.— Шанский ЗСРЯ І 1, 31—32.— Див. ще авто-, ген1. автограф; — р. автограф, бр. аутд-граф, п. ч. аиіо§та(, слц. аиіо§га(, аи-іо§гат, вл. аиЯо^гагп, болг. автограф, м. автограф, автограм, схв. аутдграм, аутбграф, слн. ауіо§гаї, ауіо^гат; — запозичено з французької мови через посередництво, з одного боку, російської і, з другого боку, польської мов; фр. аиіо§гарйе утворене з грецьких елементів аотбс; «сам» і 7расро> «пишу». — Шанский ЗСРЯ І 1, 32; Фасмер І 60.— Див. ще авто-, графа. автол; — р. болг. автол, бр. аутбл, п. ч. аиіоі; — складноскорочене слово, утворене з основ слів автірмобіль) і лат. оі(еищ) «масло» за аналогією до ментол, бензол, фенол та ін.— СІС 14; РЧДБЕ 24.— Див. ще автомобіль, олія. автомат, автоматизація, автоматизм, автоматика, автоматник, автоматичний, автоматизувати; — р.болг. автомат, бр. аутамат, п. ч. слц. аиіошаі, вл. ашіошаі, схв. аутомО-т, слн. ауіо-таі; — і основне слово, і його похідні, крім автоматник, засвоєні через посередництво російської мови з французької; фр. аиіотаіе, аиіотаНцие, аиіотаїіза-ііоп, аиіотаіізег утворені від гр. а6т6р.ато<; «самодіючий», складеного з основ абто-, «сам» і цєу-/|іа- (<*тп-) «намір, сила», спорідненої з укр. мн-ймий, па-м'я-ть, су-мн-ів, та з суфікса -тос-; форма автоматник утворена в українській мові від слова автомат «автоматична гвинтівка» за зразком рос. автоматчик.— СІС 14—15; Шанский ЗСРЯ І 1, 33—34; Ргізк 1 191,—Див. ще авто-, мнимий, пам’ять. автомобіль, автомобілізація, автомобілізм, автомобіліст-, — р. автомобілів, бр. аутамабіль, п. ч. слц. аиіотоЬіІ, болг. м. автомобйл, схв. аутомббйл, слн. ауіотоЬіІ; — запозичено через посередництво російської і, можливо, німецької мов з французької; фр. аиіо-тоЬіІе утворене з гр. абтб? «сам» і лат. шоЬіііз «рухливий» за аналогією до фр. ІосошоЬіІе.— Шанский ЗСРЯ І 1, 34— 35; Оацхаі 61.— Див. ще авто-, мобільний. Автонбм (особове ім’я), ст. Аутоном «самозаконник’ь, или самозаконен/ь» (1627); — р. Автонбм, болг. Автоном, стел. Йв'ьтоиолі'ь;—через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. А6т6уор.о<; утворено на основі прикметника аотбуор.о<; «самостійний, вільний», який складається з основ слів аотбе «сам» і >6}ло<; «закон».— Див. ще автономія. автономія, автономіст, автономний-, — р. болг. автондмия, бр. аутанд-мія, п. аиіопотіа, ч. аиіопотіе, слц. аи-іопбтіа, вл. а\уіопогпі)а, м. автономи-)а, схв. аутондми]а, слн. ауіопотііа; — запозичено через посередництво польської мови з грецької; гр. аотоморла «самостійність, незалежність» складається з основ слів аотос «сам» і »6р.о? «закон», пов’язаного з «наділяю, привласнюю, обробляю, пасу», спорідненим з гот. пішап «брати», нвн. пейшеп, лтс.
пейіі «тс.», лит. пйота «найм, оренда».— Шанский ЗСРЯ І І, 35; Ргізк II 302— 303.— Див. ще авто-. автор, авторство, авторка, ст, авторі) (XVI ст.); — р. болг. м. автор, бр. аутар, п. слц. аиіог, ч. аиіог, аик-іог, вл. ашіог, схв. аутор, слн. ауіог; — запозичене з латинської мови, можливо, через польське посередництво, спочатку з ширшим значенням «творець, винахідник»; сучасне значення вперше фіксується в XVII ст.; лат. аисіог «засновник, творець, письменник, знавець, захисник» походить від дієслова аи§ео «збільшую, наділяю, сприяю, завдаю».— Тимч. 6; Фасмер І 60; НІШІ—УгогДі 15.— Див. ще Август. авторитет; —р. болг. м. авторитет, бр. аутарьтвт, п. аиіогуіеі, ч.слц.аи-Іогііа, вл. ахуіогіїа, схв. ауторйтет, слн. ауіогііеіа; — запозичено з німецької мови через польське посередництво; нвн. АиіогіШ, свн. аисіогііеіі походить від лат. аисіогііаз «влада, вплив, воля», утвореного від аисіог «творець, захисник, радник».—СІС 16; Шанский ЗСРЯ І 1,36—37; Фасмер І 60; К1и§е—Міі/ка 42.— Див. ще автор. аву (вигук, що передає виття собаки, вовка); — п. аи, а\уц, ои; — звуконаслідування, яке в окремих мовах могло виникати самостійно або під впливом сусідніх мов; пор. лтс. ай «тс.» (Мййі.— Епсіх. І 214). [авулбм] «огулом» Пі, Ж, Іавульний] «огульний» Пі; —результат видозміни деетимологізованих слів огулом, огульний, очевидно, під впливом слова авул, аул (сукупність жител тюркських народів) і його похідних.— Див. ще огулом, агіел1. [авур] (вигук, що передає гарчання собаки, вовка); — звуконаслідувальне утворення. авуш, авуша—див. агу1. [авчик] «рибалка на каючку Мо; малий рибальський човен Берл», [гавчик] «малий рибальський човен» Дз, Мо, [гав-чиський] (г-а бригада «бригада рибалок, що використовує гавчики») Дз; — очевидно, видозмінене запозичення з турецької мови; тур. аусі «мисливець, ри балка» є похідним від ау «полювання; здобич»; на українському грунті семантично зближується з ава «вид рибальської сітки».— Болдьірев Тюркизмьі 46; Севортян 62-63.— Див. ще ава1. ага1 «старшина, начальник, пан (у турок, татар та ін.)», ст. ага (XVIII ст.) «тс.»; — р. бр. болг. ага, п. ч. слц. а§а, схв. ага, слн. а§а «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. а§а «пан», іст. «начальник (яничарів)», первісно «старший брат», наявне і в інших тюркських мовах, споріднене з тунг. ака «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 1, 38; Фасмер І 60; Севортян 70—71; Покровская ИРЛТЯ 33—36. ага2 (вигук ствердження, здогаду, пригадування, привернення уваги тощо), агакати, агакало', — р. бр. ага, п. ч. слц. айа, болг. ака, схв. ака, а-ха, слн. айа; — очевидно, результат злиття двох часток займенникового походження а і га з давнім придиховим Ь (не §); пор. аналогічні утворення еге, ого (Фортунатов ИТ II 218—219, 226); наявність таких вигуків і в неслов’янських мовах (нвн. англ. рум. іт. айа) дозволяє припускати також інший шлях утворення — подвоєння чи емфатичного подовження аа з епентетичним придиховим г.— Шанский ЗСРЯ І 1, 37— 38; Преобр. І 2; Зіахузкі І 23; БЕР І 21.— Пор. га1. агалик (бот., у назві агалик-траеа, Лазіопе топіапа Б.);—запозичення з турецької мови; тур. а^аіік «гідність аги, звання аги; маєток аги» є похідним від а§а «ага, начальник, пан»; ботанічна назва могла бути зумовлена поширенням цієї рослини на землях якогось аги.— Див. ще ага1. Агапій, Агапія, ст. Агапій «любимь», Агапіа «любимаа» (1627); — р. Агапий, Агапия, бр. Агап, болг. Агапий, Агапйя, стел. Йгдпии, Йгдпи(и); — запозичені з грецької мови чоловіче і жіноче власні імена; гр. ’А-уаігю<;, ’А-уаит] пов’язані з словами сгуатгаш «люблю», йуатгі) «любов», етимологія яких не з’ясована.— Петровский 38; Илчев 42; Ргізк І 8; Воізаср 6. Агафангел, Агатангел, [Хванькд], ст. Агаеаггел'б «бл(а)гій вістник» (1627); —
р. Агафангел, болг. Агатангел; — запозичення з грецької мови; гр. ’Ауа&ауує-Хо? — складне власне ім’я, утворене з основ слів а-уа&б? «хороший, добрий» і атубко? «вісник».— Див. ще Агафія, ангел. Агафія, Гафія, [Афїя, Гапа, Галка, Гсісяі, Агата, ст. Агаеіа «бл(а)гаа» (1627); — р. Агафья, бр. Агата, др. Агаеія, п. ч. слц. слн. А§аіа, болг. Агате, Агатй(я), стел. Лгаеи(и), Ягд-ти(и); —запозичення з грецької мови — форми з ф і п — через церковнослов’янську і давньоруську мови, форма з т — через західнослов’янські і латинську (лат. А§аБіа); гр. ’А-уа&іас (чол. р.) утворене від прикметника ауа&б? «хороший, добрий», можливо, пов’язаного з псл. £осіт> «(належний) час», £осіііі, гот. §орз «добрий», нвн. §иі «тс.».— Петровский 39; Илчев 42; Егізк І 5—6; Воізасд 4—5.— Див. ще год. Агафон, Агапбн, Гапбн-, — р. Ага-фбн, бр. Агафон, Гапбн, др. Агаеонт>, п. А§аіоп, стел. Ягдеон-к; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ’А-уа&шм утворено від прикметника АуаНб? «хороший, добрий».— Див. ще Агафія. Агафоник, Агафбника, ст. А газонік/ь «бл(а)гопобідньій» (1627); — р. Агафб-ник, Агафбника, болг. Агатбник, стел. Лгдеоникті, Ягдтомикт,; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. чоловіче і жіноче імена ’А-уа-&6>іхо?, ’А-уа&оміхт) утворені з основ прикметника а-уа&6<; «добрий, хороший» і іменника міхт) «перемога» чи дієслова там «перемагаю».— Беринда 172; Петровский 39; Илчев 42.— Див. ще Агафія, Нйкон. [агел1] «кругла загорода для овець»; — запозичення з тюркських мов; тур. а§і1 «загін для худоби, вівчарня», аз. атл «тс.», каз. тат. крим.-тат. і ін. аул «селище» є похідним від пратюркського кореня а^ «сітка, невід; місце, оточене тенетами, тином; загін; огороджувати».— Болдирев Тюркизмьі 47—48; Севортян 83—85; Радлов І 1, 74—75, 141—142, 163.— Пор. аул. агел2 (заст.) «диявол», [агил] «тс.» Ж, ст. аггел-ь «дух» (XVI ст.); — р. заст. аггел, бр. [гагьіль], цсл. дггелт, «ангел; злий дух»; — форма книжного походження, викликана буквальною транслітерацією у церковнослов’янському письмі грецького слова а-у-уєХо? «ангел, вісник» з метою відрізнений значення «злий дух» у цій формі від значення «ангел», що писалося з титлою (дггл'к); подвійне -ру у грецькому письмі нормально читається >7 (нг); виведення бр. [га-гьіль] від гагаць «кричати га-га» (Малько Белар. лінгв. 6, 67), очевидно, помилкове.— Див. ще ангел. агент, агентство, агентура, агенція-, — р. бр. болг. м. агент, агентура, п. ч. а§епі, а^епіига, слц. а§епі, а^епійга, вл. а§елі, схв. агент, агентура, слн. а§епі, а§еп!йга; — запозичено з німецької мови через російське і польське посередництво, про що свідчить подвійний наголос; похідне агентство утворено в російській мові на основі запозичення; нім. А§епі, А§епійг походять від фр. а§епі, а§епіиге, які, в свою чергу, пов’язуються з лат. а§епз, а§епіІ8 «адвокат», похідним від а§о «дію, веду, жену», спорідненого 3 гр. Й70) «жену, веду», дінд. аіаіі «жене», дісл. ака «їхати».— СІС 18; Шанский ЗСРЯ І 1, 39— 40; Фасмер І 60; Горяев 1; Грот САН 1891 І, 11; Таїсіє—Ноїш. І 23.—Пор. агонія. [агет] «шахрай, мотяга» Ж;—етимологія неясна. [аги] «тьху» (вигук незадоволення, лайки), [агйй, агї, агій] «тс.», [агакати, агїкати] МСБГ; — п. а Ну] «геть» (вигук, яким відганяють собак); — складне слово, утворене з вигуків а і ги (гий, гі, гій) «тю».— Див. ще а1, гі.— Пор. ігі. агівка — див. гаївка, ягілка. агітувати, агітатор, агітація, агітка', — р. агитйровать, бр. агітаваць, п. вл. а§ііомас, ч. а§ііоуаіі, слц. а§і-іоуаі', болг. агшпйрам, м. агитйра, схв. агшповати, а^ііігаїі, слн. а§Шга-1і;—запозичення (крім агітка) з німецької мови; нвн. а§і1іегеп, А§і1аіібп,
А§ііаіог походять від лат. а§і(аге «рухати, збуджувати», пов’язаного з ар'еге «діяти», а§іШіо «приведення в рух», а§ііаіог «той, що рухає», можливо, через французьке посередництво; агітка — нове російське утворення від скороченої основи прикметника агитацибнньїй.— Шанский ЗСРЯ І 1, 40—41; АУаІОе— НоГш. І 23—24.— Див. ще агент. Аглая, Аглаїда; — р. Аглая, Аг-лайда, бр. Аглая, Аглаїда, болг. Аглае, Аглай, Аглая, Аглайда, стел. Яглаии (чол. р.); — запозичення з грецької мови; гр. ’А-уХаїт], дор. ’А^Хаїа (чол. р. 'АуКаТо?), утворено на основі іменника а-уХаїт; (а-уХаїа) «блиск, краса», що походить від прикметника а-уХаб; «ясний, чудовий», пов’язаного з іменником -уаХ-^МТ] «штиль, спокій, ясність» і з дієсловом уеХаш «сміюсь, сяю», спорідненими з вірм. саіг «регіт»; форма Аглаіда зводиться до гр. а-уХабс «ясний» і єї8о? «вигляд».— Петровский 40; Илчев 42; Джаукян 63, 160; Воізаср 8; Ргізк І 12, 294 -295. — Див. ще вид. Агнеса; — р. Агнесса, бр. болг. Агнеса, її. А§пез, Ащгезхка, А^піезхка, ч. А§-пегка, ст. Ащіез, слц. А§пеза, схв. А§-пеза, А§пез, А^пега; — через посередництво італійської (іт. Ащіез) або, можливо, якоїсь іншої західноєвропейської мови запозичено з латинської; лат. А§пЄз походить від гр. А-рт;; менш переконлива спроба (Суперанская 84) пов’язання з лат. а§па «овечка», спорідненим з укр. ягня.— Кіеспік І 35; ВаШзіі— Аіеззіо І 91; Паихаі Вісі, сіез пошз 3; Кіеіп 39.— Див. ще Агнія. агнець; — р. бр. болг. діал. м. агнец, др. агньць,. схв. агнец-, — книжне запозичення в давньоруську мову із старослов’янської; стел, дгикцк відповідає східнослов’янському ягня.— Фасмер І 61.— Див. ще ягня. Агнія; — р. Агния, бр. Агнія, схв. А§гїі]а, 4а§пі]а, стел. Ягии(и); — запозичення з грецької мови, гр. 'Арі), жіноче ім’я, утворене на основі прикметника арі) «чиста, непорочна» (чол. р. арб;); пор. гр. арєїа «чистота, непорочність»; прикметник арбс; пов’язаний з етимологічно не зовсім ЯСНИМ ярої 46 «святий».— Кіеспік І 36; Ргізк І 10, 13.— Пор. Агнеса. агов (вигук оклику, відгуку); агбв-кати; — складне слово, утворене з вигуків а1 і гов (див.). агонія, агонізувати-, — р. болг. аго-ния, бр. агонія, п. а^опіа, ч. а§6піе, слц. а§6піа, вл. а§опі]а, м. агониіа, схв. агд-нща, слн. а£опі)а; — запозичено, очевидно, через польську мову з французької; фр. а§опіе «агонія», в свою чергу, запозичено з пізньолатинської; лат. а§0-піа «туга, томління, почуття страху», а§оп «передсмертні зусилля» походять від гр. а-уюмїа «боротьба, змагання», «тс.», утворених від дієслова ауш «жену, веду, іду», спорідненого з лат. а§о «жену, веду», дінд. а|аіі «жене, веде».— СІС 19; Шанский ЗСРЯ І 1, 41— 42; Фасмер І 61; Оаихаі 18; Ргізк І 18.— Пор. агент. [агбсь] (відповідь на вигук агов); — складне слово, утворене, очевидно, з вигуку а1 і вказівної частки ось із протетичним г.— Див. ще а1, ось. аграрний, аграрій, аграрник; — р. аграрний, бр. аграрної, п. вл. а^гагпу, ч. а§гагпі, слц. а§гагпу, болг. аграрен, м. аграрен, схв. аграрнії, слн. а^гагеп; — перші два слова відповідні до нім. а§гаг «земельний, аграрний», А^гагіег «великий землевласник; член аграрної партії», утворених за посередництвом фр. а^гаі-ге «аграрний» на основі лат. а^гагіиз, похідного від лат. а§ег «поле, земля», спорідненого з гр. <Цр6; «поле», гот. акгз, двн. аскаг, нвн. Аскег «тс.» і пов’язаного з лат. а§о «веду, жену»; аграрник, українське похідне від аграрний, утворене за зразком рос. аграрник.— СІС 20; Шанский ЗСРЯ І 1, 42; Оаигаі 18; Хк'аісіе—Ноїш. І 22—23; Егпоиі—Меіі-іеі І 14; К1и§е—Мііхка 6.— Див. ще агент, агонія. агрегат, агрегатник, агрегація, агрегатувати;— р. болг. м. агрегат, бр. агрзгат, п. вл. а^ге^аі, ч. слц. слн. аще-§аІ, схв. агрегат; — запозичено через посередництво російської мови з французької; фр. а§ге§аі походить від лат. ১гераіиш «з’єднане» (১ге§о «приєдную»), утвореного з префікса асі- «до-»
і дієслова §ге§о «збираю в стадо», спорідненого з §гех «стадо», гр. а-уєірш «збираю», лит. §ге-іа «один поряд одного», р. горсть, укр. гортати', слово агрегатник е українським похідним від агрегат.— СІС 20; Шанский ЗСРЯ І 1,42— 43; Оаихаі 18; ІУаІсІе—НоГт. І 622.— Див. ще авантюра, горстка, гортати. агресія, агресор, агресивний', — р. аг-рессия, бр. агресія, п. а§ге8]а, ч. а§гезе, слц. а§гезіа, вл. а§ге8І]а, болг. агресия, м. агресиіа, схв. агреси)а, слн. а^гезЦа;— запозичено з французької мови, можливо, через німецьке посередництво; фр. а§-ГЄ88ІОП, а§ГЄ88ІЇ, а£ГЄ88ЄЦГ (нім. А§ГЄ88І-ОП, а§ГЄ88ІУ, А^геззог) походять від лат. ১ге88Іо «напад», слат. ১ге88ог, пов’язаних з дієсловом ১гес!іог «нападаю, наступаю», утвореним з префікса асі-«до-» і дієслова §гас!іог «ступаю, іду», спорідненого з §гасіи8 «крок, ступінь», лит. §гіс!уіі «ходити, мандрувати», стел. грАдл. «іду».— СІС 20; Шанский ЗСРЯ І 1, 43; Оаихаі 18; \Уа1с1е—НоГт. І 615, —Див. ще авантюра. Агрипйна, Агріппіна, Горпйна, ІЯре-пйна, Гріта Я, Грапйня $], ст. Агрі-піна троста» (1627); — р. Агрштйна, Аграфена, п. А§гуріпа, слн. А^гіріпа, стел. Ягрипиии(и), р.-цел. СЗгрипииа, (х)грееиид, СЗгрофииа;—через старослов’янську і грецьку мови (гр. ’А-уріл-запозичено з латинської; лат. А§гірріпа «жінка з роду Агріппи» утворено від лат. А§гірра (чол. р.); Пліній пояснює А§гірра як ае£ге рагіиз «важко народжений, народжений вперед ногами»; В. Шульце вважає його складним словом, перший елемент якого пов’язує здінд. а§гат «вістря», ав. ауго «перший», лтс. а§гз «своєчасно прибуваючий», а в другому вбачає скорочену назву ноги (пор. Кигуїомйсг «ВутЬоІае рйі1о1о§ісае іп йопогет Уііоісіі Тазгускі» 1968, 176).— Петровский 41; Суперанская 84; Илчев 43; Егпоиі—Меіііеі І 18. агро- (перший компонент складних слів типу агробаза, агромінімум, агротехнік)', — р. болг. м. агро-, бр. агра-, п. ч. слц. вл. слн. а§го-;— основа грецького слова а-урб? «поле», запозичена спочатку в складі слова агроном і виді лена шляхом скорочення цього слова.— СІС 20.— Див. ще аграрний. агроном, агрономія, агрономічний', — р. болг. м. агроном, бр. аграном, п. ч. слц. вл. а§гопот, слн. а^гопбт, схв. агроном; — запозичення з французької мови; фр. а^гопоте походить від гр. а-уроубр.ос «службова особа в земельних справах», утвореного з а-урб? «поле» і мбр.0? «закон», а фр. а^гопотіе і а§го-потіцие утворені від а^гопоте.— Шанский ЗСРЯ І 1, 44; Оаихаі 19.— Див. ще аграрний, автономія. агрус (бот.) «Сгоззиіагіа», [агруст Мак, аґрус, агрес Мак, агрест Мак, аґ-рес, аґрест Ж, Мак, аґрис Мак, аґрист, аґруст Мак, ягрес Мак, яґрес Ж, яґрест Мак, ягрост Мак, яґрост, янґрес ВеЛ, янґрест Мак] «тс.», агрусівка, [аґрусівка], ст. аґреспгь, аґрись (XVIII ст.); — р. [агрест, агрус], бр. агрзст, [агрьіст, агруст], п. а§ге8І, ч. ап^геД, схв. агрош, слн. а§ге8; — через польську мову, в якій а§ге8І у XV—XVI ст. означало «кисле вино з незрілого винограду», пізніше — «агрус», запозичено з італійської мови; іт. а§ге8Іо «незрілий виноград» походить від лат. а^гезіа «зелений виноград» (за іншими тлумаченнями «пирій»), етимологічно неясного, можливо, пов’язаного з гр. а-^рсоотіе «кормова трава».— Фасмер І 61; КісІїІіагсД 29; Вгйскпег 3; Вегп. І 25; Егпоиі—Меіііеі І 18. агу1 (вигук, яким відганяють курей або гусей), агуш, агуша, [ауш Мо, ауша Ме, авуш, авуша Мо]; — відоме лише в українській мові складне утворення з вигуків а1 і гуш (уиі) або, можливо, втраченого в цьому значенні гу.—Див. ще а1, гуш. агу2 (вигук, уживаний при перегукуванні); — р. бр. агу «тс.»; — складне слово, утворене з вигуків а1 і гу (див.).— Пор. агов, ау. [агу3] (вигук невдоволення або обурення) О; — очевидно, результат видозміни форми аги «тс.», зближеної фонетично з агу1.— Див. ще аги, агу1. [аґу] (вигук, уживаний при звертанні до немовляти), аґусі, [аґуґу, аґука-ти]; — р. бр. агу; — звуконаслідувальне.— Преобр. І 2; Фасмер І 61.
ад; — р. болг. м. ад, др. адт>, схв. дд, стел, ад-ь; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. аЗтц; «ад» походить від міфологічної власної назви 'Аі8т]?, ’Аїбтіе «Гадес, Аїд» (бог смерті, володар підземного царства і, пізніше, саме підземне царство), етимологія якої тлумачиться по-різному: ця назва виводиться із сполучення елементів а- «не» і *гіб- «бачити» (тобто пояснюється як «невидимий»), зіставляється з дінд. зат-уід- «перебувати разом, об’єднуватися» (в т. ч. і в підземному царстві) тощо.— Шанский ЗСРЯ І 1, 44; Ргізк І 33—34. Ада, ст. Ада «згромажене, або оздобна, з сурскаг(о) отдаленаа» (1627);— р. бр. Ада, ч. Ада,стел. Лд-кдд, Ддадд;-через посередництво старослов’янської і грецької мов (гр. ’А8а, ’А88а) запозичено з гебрайської; гебр. ім’я АсИта утворене на основі іменника ;адйа«при-краса, краса», пов’язаного з дієслівним коренем *'ада «входити, проходити; одягати (щось); прикрашатися», спорідненим з ар. 'ада «бігти, проходити».— Петровский 41; Сезепіиз 600—601; Кіеіп 21. Адам, [Одам, Я дам, Адасьі, ст. Адамт> «ч(е)л(ов,Ь)кь, або земскіи, рудьій» (1627);— р. бр. болг. Адам, др. Адамя, п. ч. слц. нл. Адат, вл. Надат, схв. Адам, слн. Адат, стел. Ядалгь;— через посередництво старослов’янської і грецької мов (гр. ’АВар.) запозичено з гебрайської; гебр. Адат утворено від іменника адат «людина», спорідненого з ар. адаті «людська істота, людина», ак. адтп «дитина»; можливий також зв’язок з гебр. адат «бути червоним» або з гебр. абата «(червона) земля» (пор. семантичну паралель: лат. йото «людина» < < * «земна» від- йитиз «земля»),— Пет-ровский 41; Ьокоізсй 2; Сезепіиз 13— 14; Кіеіп 21; ХУаІде—Ноїт. І 654—655. адамашка, адамашок «шовкова тканина», [одомашка, єдамашка] Пі, [єда-машок, єдеман] Ж, ст. адамашика (1488), дамаска (1462); — р. адамашка, ст. ода-машка, дамашка (XVI—XVII ст.), бр. адамашка, п. адатазхек; — через поль-48 ське посередництво запозичено з середньолатинської мови; слат. адатазсиз «дамаський» утворене, очевидно, від гебр. (йа) Оаттезед «Дамаск», де йа є артиклем, що дав слат. а- (пор. також лат. Оатазсиз «Дамаск» з гебр. Оатте-зед «тс.»); сумнівне пов’язання (Фасмер І 61—62) слат. адатазсиз з іт. датазео «дамаський».— Кісййагді 29; Вгйскпег 2; 8\У І 7; 8адп.—Аііг. УХУЬ. І 9; Сезепіиз 194—195.— Пор. дамасценка. адвокат, [адукат, адункат] Ж, адвокатство, адвокатувати, адвокатура;— р. болг. м. адвокат, бр. адвокат, п. адхуо-каі, [адикаі, адикапі], ч. слц. слн. адуокаі, вл. адиюкаі, схв. адвокат; — запозичення з німецької мови; нвн. Ад-уокаі походить від лат. адуосаіиз «обізнаний юрист, судовий захисник, адвокат», букв, «запрошений (для ведення судової справи)», дієприкметника від дієслова адуосаге «закликати, запрошувати (також для ведення судової справи)», утвореного з префікса ад- «при-, за-, до-» і дієслова уосаге «кликати, гукати».— СІС 22; Шанский ЗСРЯ І 1, 46; Фасмер І 62; К1и§е—Міігка 8.— Див. ще авантюра, вокал. [адде] «тут; ось, дивися», [аде] (виг.) «сюди»; — складне утворення з вказівного елемента ат-, який вважається паралельним до от, і прислівника де з можливим скороченням нововиниклого -дд- (-тд- >-дд->-д-).—Німчук НЗ УжДУ 35, 45.— Див. ще де,— Пор. ат. адекватний; — р. адекватний, бр. адекватної, п. вл. адекхуаіпу, ч. адек-уаіпі, слц. адекуаіпу, болт м_ адек-ватен, схв. адекватан, адекватнії, слн. адекуаіеп; — запозичено з французької мови, можливо, через посередництво російської; фр. адециаі «адекватний» походить від лат. адаециаіиз, пасивного дієприкметника до дієслова адае-циаге «прирівнювати, уподібнювати», утвореного з префікса ад- «при-, до-» і дієслова аециаге «рівняти, прирівнювати»— СІС 22; Шанский ЗСРЯ І 1, 46—47; Кораііпзкі 28; Пацгаі 11.— Див. ще авантюра, екватор. Аделаїда, Адель; —р. Аделайда, бр. Аделаїда, п. Адеіа, ч. слц. Адеіаіда; —
запозичення з французької (або німецької) мови; фр. Абеїаїбе (звідки нім. Абе-Іаісіе) походить від нім. Абеїйеіб, утвореного з двн. абої (нвн. Абеї) «(благородний) рід, родина, походження», спорідненого з дангл. гебеїи «тс.», дісл. абаї «природа, властивість, істота», тох. аіаі «чоловік», і двн. Ьеіі «істота, властивість, стан», спорідненого з двн. йеб «стан, звання», дангл. Ьасі (йаеб) «честь, звання», дісл. йеідг «тс.», гот. Ітаісіиз «вид, спосіб», дінд. кеіий «світлість, світло, образ».— Оаигаі Оісі. без пошз 2, 6; Раиі К1. УпЬ. 74; Кіи^е — Міігка 7, ЗОЇ.— Пор. Адбльф. адже, [аже], ст. аже (XVII ст.); — очевидно, результат злиття виразу а (от) же.— Див. ще а1, же1, от. [адзимка] «прісний хліб, прісняк, вівсяна паляниця, маца», [адзімка ВеЛ, озима, гадзимка] «тс.», ст. озима (XVII ст.); — р. заст. азим, п. [агуша, агушиз, агушиші, р.-цсл. азилії,, дзу'М'ь;— запозичення з грецької мови, раніше — книжним шляхом, пізніше, в західні говори,— через посередництво румунської мови (рум. абгішй, агіта «тс.»); гр. а-Сор.о; «незаквашений, прісний», складається з частки а- «не-» і основи дієслова Сирою «заквашую», похідного від іменника Сорт] «дріжджі, закваска», спорідненого з псл. *)иха, укр. юха.— 8сЬе1ибко 125; Фасмер І 63; УгаЬіе Ко-тапозіауіса 14, 127; Сгаїцаїа 197; Воі-засц 311.— Див. ще а-, юха. [адзу] (вигук, яким відганяють котів) ЛЧерк, [адз/д] «тс.» ЛЧерк;— складне утворення з спонукальної частки а і вигуку дзусь, що міг зазнати скорочення.— Див. ще а1, дзусь. [адй] «дивись» Іадї, адйсиі «тс.» МСБГ, [одіть] «дивіться»; — результат злиття частки а і диви (-іть[ся]) у вигуковій функції при одночасному скороченні диви.— Див. ще а1, дивитися. адміністрація, адміністратор, адміністративний, адмініструвати, ст. администрация. (XVII ст.); — р. болг. администрация, бр. адміністрація, п. абтіпізігасіа, ч. абтіпізігасе, слц. аб-тіпізігасіа, вл. абтіпізігасііа, м. схв. администрациіа, слн. абтіпізігасца;— через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. абтіпізігаі.іо «прислуговування, допомога; керування, адміністрація» є похідним від дієслова абшіпізіго «прислуговую; допомагаю; керую, завідую», утвореного з префікса аб- «при-, до-» і дієслова шіпі-8ІГО «служу, керую», похідного від ші-пізіег «слуга, помічник», спорідненого з стел, лі кмин, укр. менший.—СІС 23; Шанский ЗСРЯ І 1, 48; Тимч. 8; Кора-Ііпзкі ЗО; Преобр. І 523—524; Фаібе— Ноїш. II 91.— Див. ще авантюра, менший, міністр. адмірал, адміралтейство, ст. адмірала (XVIII ст.); — р. болг. м. адмирал, бр. адмірал, п. абшігаї, ч. слц. слн. аб-шігаї, вл. абшігаї, схв. адмирал; — запозичення з німецької мови; нім. Абші-гаї через французьке посередництво (фр. абшігаї XVI ст. «тс.») запозичено з арабської мови; ар. ашіг аг-гайї «командир транспорту» (титул начальника арабг ського транспортного флоту, що в середньовіччі курсував між Північною Африкою і Андалузією) утворене з ар. ашїг «князь, командувач; верхівка дерева», спорідненого з гебр. ашіг «верхівка дерева» (обидва від псем. кореня ’шг «бути високим») і гаЬІ (з артиклем аг-<а1-) «верблюдяче сідло; багаж; транспорт» (очевидно, пов’язане з ар. коренем гЬІ «від’їздити»); інакше про походження слова Вгйскпег 2, Фасмер І 62, НоШіаи-зеп 2І81РИ 22, 145; фр. форма абшігаї поряд із первісною ашігаі(і) виникла через неправильне зближення з фр. аб-шігег «дивуватися, захоплюватися» або з слат. абшігаїіиз «адмірал», яке утворилося під впливом лат. абшігагі «дивуватися, захоплюватися». — Шанский ЗСРЯ І 1, 48—49; Кііще—Міігка 8; ^іез АЕД^ 9; Паигаі 31; Ьокоізсй 6; Сезепіиз 54, 56—57. Адбльф;— р. бр. Адбльф, п. ч. слц. вл. АбоІІ, болг. Адблф, слн. АбоІІ;— запозичено з німецької мови, можливо, за посередництвом польської; нвн. АбоІІ зводиться до двн. АНіаІшоІІ (із проміжними пізнішими формами АійаиІІ, Абиїї), утвореного з компонентів абіаі(-)
(асіаі) «благородний», спорідненого з тох. аіаі «чоловік», і хуоіГ «вовк», спорідненого з псл. *уь1кь, укр. вовк', отже, ім’я означало «благородний вовк». — Раиі К1- УпЬ. 3; Кіеіп 27; К1и£е — Мііх-ка 7, 151, 867.— Див. ще вовк.— Пор. Аделаїда. адоніс (бот.) «горицвіт, Асіопіз Б.; (мед.) ліки з горицвіту весняного (Адо-піз уегпаїіз Б.)»; — р. болг. адбнис, бр. адоніс, п. асіопіз, схв. (розм.) адо-нис, слн. (розм.) асібпіз; — номенклатурна назва новолатинського походження; нлат. асібпіз утворено на основі лат. Асібпіз «Адоніс (міфологічне ім’я)», що походить від гр. ’'А8ш7н; «тс.», імені сина кіпрського царя Кініра та його дочки Мірри, улюбленця Афродити, якого з ревнощів убив Арей, але Афродита перетворила на квітку; очевидно, пов’язане з гебр.-фінік, >ас1бп «пан» (’аббпї «мій пан»),— СІС 23; Кораііпзкі 31; Кіеіп 27. адреса, адрес, адресант, адресат, адресувати; — р. адрес, бр. адрас, п. асігез, [асігеза], ч. слц. вл. нл. асігеза, болг. адрес, ™, адреса, схв. адреса, слн. асігеза; — запозичено з німецької мови, можливо, через польську; нім. Асігеззе походить відфр. асігеззе «адреса», пов’язаного з дієсловом асігеззег «скеровувати, адресувати», утвореним з префікса а-«при-, до-», що зводиться, до лат. ад-«тс.», і дієслова сігеззег «підіймати, ставити» як видозміни нар.-лат. *сіігесііа-ге, похідного відлат. сіїгесіиз «прямий»,— СІС 23; Кісйііагсіі 29; Шанский ЗСРЯ І 1, 49; К1и§е—Міігка 8; Оаигаі 13, 257; Таїсіє-—Ноїга. І 354.— Див. ще авантюра, директор. Адріан, ст. Адріать (1627);—р. Адриан, Андриан, бр. Адрьіян, п. Асі-гіап, ч. слц. Набгіап, болг. Адриан, схв. Асігііап, слн. Насігііап, стел. Ядри-антг,— через посередництво старослов’янської і грецької мов (гр. ’АВріауб?) запозичено з латинської мови; лат. Насі-гіапиз (у слат. вимові Асігіїпиз) «(г)адріа-нець, мешканець м. (Г)адрії (біля Адріа-тичного моря в Італії,— лат. Насігіа)» було ім’ям римського імператора (117— 138 рр. н. е.), що походив з цього мі-50 ста.— Сл. вл. імен 199; Петровский 42; Илчев БЕ 1958/3, 284. — Пор. Анд-ріан. [адузь] (вигук, яким відганяють голубів), [адуз] «тс.» Пі; — складне утворення з підсилювальної частки а і не зафіксованого окремо вигуку -дузь, можливо, пов’язаного з п. Низ (вигук для підкликання голубів).— І 627.— Див. ще а1. [адунь] (вигук, яким відганяють індиків) ЛЧерк; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку [дунь (дунь-дунь...)], вживаного для підкликання індиків.— Див. ще а1, дунь-дунь. ад’ютант, ад’ютантство; — р. адью-тант, бр. ад’ютант, п. асііиіапі, ч. слц. вл. асЦиіапі, болг. адютант, м. аіу-тант, схв. а^утант, слн. асЦиіапі; — запозичення з німецької мови; нім. Асі-]иіапі утворене за зразком фр. аф'исіапі або ісп. ауисіапіе, що походять від лат. асіійіапз, -апііз «помічник», активного дієприкметника від дієслова асіійіо «допомагаю», пов’язаного з асііиуо «тс.», утвореним з префікса асі- «до-» і дієслова іцуо «допомагаю, підтримую», спорідненого з дінд. уи-уб-іі «тримає здаля, відокремлює, захищає».— СІС 24; Шанский ЗСРЯ І 1, 50; К1и§е—Мііхка 7; Оаихаі 11; АУаІсіе—Поїш. І 736—737.— Див. ще авантюра. [адя] «ось, дивись» ВеЛ; — очевидно, результат злиття підсилювальної частки а і форми 2-ої ос. одн. наказового способу дивися з дальшим скороченням.— Див. ще а1, дивитися.— Пор. адй. аеро- (перший компонент відносно нових складних слів типу аеробомба, аеромаяк, аеропошта, аеросани, аеро-транспорт, аерофлот, агрошкола);— р. азро-, бр. азра-, п. ч. слц. вл. слн. аего-, болг. м. схв. аеро-;— запозичено з французької мови в авіаційних термінах типу аеропорт, аеродром (фр. аегорогі, аего-сіготе), де аего- походить від аего «аероплан, літак» (скороченої форми від аего-ріапе «тс.») і має значення «авіаційний», букв, «аеропланний»,— Шанский ЗСРЯ І 1, 181—182.— Див. ще аероплан. аеродром; — р. азродрдм, бр. азра-дрбм, п. ч. аегосігот, слц. слн. аегосігбт,
болг. аеродрум, м. аеродром, схв. аеродром, аеродром; — запозичення з французької мови; фр. аегодгоше є складним утворенням з аего «аероплан, літак» (скороченої форми від аегоріапе «тс.») і компонента -дготе (за зразком Ьірро-дготе «іподром») з гр. Зрбро? «біг», пов’язаного з браїлеїм «бігти», спорідненим з дінд. дап-дгат-уаіе «біжить».— Шанский ЗСРЯ І 1, 181; Ргізк І 414—415.— Див. ще аероплан. аероплан; — р. азроплан, бр. азра-план, п. вл. аегоріап, ч. слц. слн. аего-ріап, болг. м. аероплан, схв. аероплан;— запозичення з французької мови; фр. аегоріапе утворено з гр. аєро- (від ат;р «повітря») і фр. -ріале від дієслова ріа-пег «ширяти», що походить від лат. ріа-пиз «рівний», спорідненого з лит. рібпаз «тонкий», лтс. ріапз «плоский, рівний, тонкий».— Шанский ЗСРЯ І 1, 182; Ваихаі 14, 564; АУаІде—Ноїш. II 318.— Див. ще аеростат. аеростат, аеростатика, аеростатний; — р. азростат, бр. азрастат, п. ч. слц. аегозіаі, болг. аеростат, схв. аеростат, слн. аегозіаі; — запозичення з французької мови; фр. аегозіаі утворено з гр. аєро- від ат;р «повітря» неясного походження (припущення про зв’язок з гр. а-црі, спорідненим із псл. уе]'аїі, укр. віяти — Воізасд 17 — малоймовірне) і ататбс «той, що стоїть», пов’язаного з іаттцлі «ставлю, стою» і спорідненого з лат. зїаіиз «поставлений», дінд. зійііаіі «той, що стоїть», псл. зіаіі, укр. стати.— Шанский ЗСРЯ І, 1, 182; Ваихаі 14; Ргізк І 736.— Див. ще стати. [ає] • «так»; — результат видозміни форми [ая] «тс.» з фонетичним переходом а в е після і (й), характерним для частини південно-західних говірок (пор. ек з як тощо).— Кравчук ВЯ 1968/4, 120; 4 апб\у 8ушЬ. Роххсасіохузкі 2, 274.— Див. ще ая. аж, [ажень];—р. [аж, ажнб, аж-ник], бр. аж, ажнб, др. аже «що; якщо; аж; аж от», ажь, «тс.», п. зі «аж; поки; як тільки», [аіе, аіпо], ст. аіе «тс.», ч. слц. ах «аж; поки», нл. аг «до; що; щоб; поки», аго «тс.», схв. ст. аг(е) < < *ахе «бо; аж», слн. ст. аг «тс.»; — псл. аге; — результат злиття сполучника а і частки же з дальшим відпадінням кінцевого ненаголошеного -е.— Шанский ЗСРЯ І 1, 51; Фасмер І 63; 81ашзкі І 24; Мікиїазкоуа ЬР 1960 II 253—258; Масйек Е84С 39; ЗССЯ 1, 41; Е88Л 11к. с. 3—11; 8адп,— Аііг. УШ. І 5.— Див. ще а1, же1. ажіотаж; — р. болг. ажиотаж, бр. ажьіятаж, п. ахіоіах, ч. слц. ахіоіах, схв. ажиотажа, слн. ахіоіаха; — запозичення з французької мови; фр. а§іо-іа§е пов’язане з а§іо «ажіо, лаж, промін», яке походить від іт. ১іо «різниця цін між паперовими і металевими грішми; надбавка; ажіо», що виводиться від сгр. аХХа-роу «прибуток від обміну», пов’язаного з гр. а2Аа-ут| «обмін».— СІС 26; Шанский ЗСРЯ І 1, 51; Ваихаі 17; ВІосЬ І 15; Оаті1І8СЙе§ 18; К1и£е— Мііхка 9; Кіеіп 38; Ваііізіі—Аіеззіб І 85—86. ажур1 (текст.), ажурний, ажуровий-,— р. бр. болг. ажур, п. ахиг, ч. ахиг, ахига, слц. слн. ахйг, м. ажурен, схв. ажур; — запозичення з французької мови; фр. ариг «ажур, ажурова робота» утворено на основі виразу а риг «ажурний, просвітчастий»,- що складається з прийменника а «при» (з лат. ад «тс.») і ]‘оиг «день, світло, отвір, просвіт» (з нар.-лат. діпг-пит «день» < лат. діигпит «денне» від діез «день», спорідненого з псл. дьпь, укр. день).— СІС 26; Шанский ЗСРЯ І 1, 52; Скворцов ВКР 3, 187—191; Вап-хаі 22, 420; ХЕаІде—Ноїш. І 357, 349— 351.— Див. ще авантюра, день.— Пор. ажур2. ажур2 «повний порядок; (присл.) у порядку; (бухг.) на сьогодні»; — р. бр. болг. ажур, м. ажурен «акуратний, точний», схв. ажур, слн. ахиг; — через посередництво російської мови запозичено з французької; фр. а іоиг «у порядку; (підсумовано) по сьогодні» виникло як зрощення прийменника а «аж до, включно» і риг «день (виконання операції)», що виступають також у виразі а риг «ажурний, просвітчастий».— СІС 26; Шанский ЗСРЯ І 1, 51—52; Скворцов ВКР 3, 187—191.— Див. ще ажур1. аз; — р. бр. болг. аз, стел, д.зг;— назва першої літери старослов’янського
алфавіту, що походить від стел, азк «я», спорідненого з укр. я.— Засіп.— Аііг. У\¥Ь. І 42—43.— Див. ще я.— Пор. азбука. Аза; — р. бр. Аза; — жіноче ім’я не цілком ясного походження, яке поширилося, очевидно, завдяки п’єсі М. Старицького «Циганка Аза», що є драматургічною переробкою повісті польського письменника Й. І. Крашевського «СЬаіа га хезід» («Хата за селом»); наявність у повісті значної кількості циганської лексики дозволяє припустити вживання цього імені в циган, можливо, запозиченого ними від тюркомовних народів, де воно існує як скорочена форма імені Муаззам (з ар. ши‘аггапі «поважана, шановна») і Азат (з перс, агасі «вільна»); менш вірогідне припущення про. проникнення імені через російську мову і запозичення його безпосередньо від тюркомовних народів, а також про його виникнення в російській мові як наслідку синтезу згаданого арабського й перського імен з чоловічим православним канонічним ім’ям Аза невідомого походження (Суперанская 84).— Рад-лов І 561—562. азалія (бот.) «Кйосіосіепсігоп Ь. (Ага-Іеа)»; — р. азалия, азалея (1835 р.), бр. азалія, п. агаїіа, агаїеа, ч. агаїка, агаїа, агаїеа, слц. агаїка, болг. азалия, слн. агаїеа; — назва, засвоєна з ново-латинської номенклатури; нлат. агаїеа утворено К. Ліннеєм на основі гр. а£а-Хєос «сухий» (а£аХєа ж. р. «суха»), похідного від а£« «сушу», спорідненого з нім. Азсйе «попіл», англ. азй «тс.»; назва зумовлена тим, що азалія любить сухий грунт.— Шанский ЗСРЯ І 1, 52—53; Кораііпзкі 103; Паигаі 65, 765; Кіеіп 136; Ргізк І 25—26. Азарій, ст. Азарїа «помочи г(оспод)-на» (1627); — р. Азарий, розм. Азар, ст. Азария, бр. Азар, болг. Азария, стел. Лзарии; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ’А^аріа? походить від гебр. ‘Агагіа11 (<*‘агагіай(и)), букв, «допоміг бог», утвореного з дієслова ‘агаг «допоміг», спорідненого з арам, 'адаг «тс.», ар. 'йіага «вибачив», та іменника 1аь (<*іай(й)) 52 «бог», етимологічно неясного.— Петровский 42; Юеіп 136, 496, 568, 824. [азарнйй] «завидний, щасливий» Я; — очевидно, утворення від не засвідченого українськими діалектними словниками іменника азар(т/д) у значенні «(щасливий) випадок, щастя, удача», можливо, пов’язаного з п. рідк. агагб, агаті «тс.; азарт» (пор. п. Ьагагсі, ст. агагд «тс.»).— 8\¥ II 23.— Див. ще азарт. азарт; — р. азарт, ст. газард (XVIII ст.), бр. азарт, п. йагагсі (рідк. агагб, агагі), ст. агагсі, ч. слц. вл. йа-гагН, болг. хазарт, азарт, м. хазард, схв. хазард, слн. Ьагагсі; — очевидно, через російську і польську мови запозичено з німецької; нім. Назагсі «азарт, азартна гра» походить від французького Назагсі «тс.», запозиченого з іспанської чи португальської мови; ісп. порт, агаг «випадковість, риск, невдача; нещаслива карта» пов’язується з ар. аг-гайг (<а1-гайг) «гральна кість»; висловлювалося також припущення (Ьокоізсй 170— 171; Кіеіп 709—710) про зв’язок з ар. Іазага «грати в азартну гру, на гроші» або похідним від нього ар. )азаг «група людей, що грають в азартну гру».— СІС 26; Шанский ЗСРЯ І 1, 53; Фасмер І 63; К1и§е—Міігка 291; Еіаигаі 385.— Пор. азарнйй. азбест; — р. асбест, азбест, бр. азбест, п. слц. агЬезі, ч. вл. азЬезі, болг. м. азбест, схв. азбест, слн. агЬезі; — через польську і, можливо, німецьку (нім. АзЬезі) мови запозичено з латинської; лат. азЬезіоз походить від гр. аа^єато; «негашене вапно; азбест», утвореного з частки а- «не-» і прикметника аріатос, похідного від дієслова «гашу», спорідненого з псл. £азііі, укр. гасити.— СІС 26; Шанский ЗСРЯ І 1, 157; 81. шуг. оЬсусй 62; Кіеіп 111; Дворецкий—Корольков 89; Воізасц 856.— Див. ще а-, гаейти.— Пор. звисть. азбука, [азбучник Ж, Я, азбукбвець Ж1, ст. азбука (1627), язтьбука (XVII— XVIII ст.); — р. бр. болг. м. азбука, др. азт>букьі, азбука, п. ч. слц. вл. аг-Ьика, схв. азбука, слн. агЬика; — утворено в давньоруській мові за зразком слів на -а від др. азт>букьі, запозиченого
з старослов’янської мови; стел. адтоіоу-км утворено за зразком гр. аХФофт^ос «алфавіт» з назв двох перших літер абетки (пор. гр. амра — стел. а.ЗТх, гр. Ртуга — стел. Боуккі).— Шанский ЗСРЯ І 1, 53; Фасмер І 63; Срезн. І 9—10; Засіп.— Аііх. У\УЬ. І 41.— Див. ще аз, буква.— Пор. абетка, алфавіт. азимут, азимутальний; — р. м. азимут, бр. азімут, п. ахугпіД (рідк. ахі-шиі, асішиі), ч. слц. вл. агітиі, болг. азимут, схв. азимут, слн. агітиі; — запозичення з французької мови; фр. ахітиі «азимут» походить від ар. аз-зитйі (аз-зітйі) «дороги (правильні), напрями», пов’язаного з аз-заті (<а1-заті) «дорога (правильна), напрям».— СІС 26; Шанский ЗСРЯ І 1, 53—54; Баихаі 65; Кіеіп 136; ЬокоізсЬ 144. азот, [азотняк} Я, азотистий, азотувати', — р. бр. болг. азот, п. ахоі, м. азот, схв. азот.', — запозичення з французької мови; фр. ахоіе утворено в 1787 р. хіміком Лавуазье на позначення відповідного газу з гр. а- «не-» і «той, що дає життя, животворний», похідного від Сшш «живу», спорідненого з псл. гііі, укр. жити', в цілому означає «той, у якому не можна жити».— СІС 27; Шанский ЗСРЯ І 1, 54; Паихаі 65; Кіеіп 136; Ргізк І 1, 237—239, 618—619; Воізаср 312.— Див. ще а-, жити. [азям] «свитина, каптан Ум.— Сп.; цінна східна річ; килим, сідло, кинджал і ін. Пі», [азямський] «східний» Пі; — р. [азям, озямі «верхній чоловічий одяг східного крою», ст. озям «тс.» (XVI ст.), п. ст. асіхіатзкі «перський»; — запозичення з тюркських мов; тур. Асет «перс» асетсе «перський», аз. Ачам «Персія» походять від ар. ‘а§ат «варвари, неара-би, перси»,— Шанский ЗСРЯ І 1, 54; Фасмер І 1, 64; Радлов І 516. [азьдики] (присл.) «ось де, ось тут» Л; — складне утворення з частки ось і прислівника де, ускладнене суфіксом ки, характерним для зменшено-підсиль-них форм прислівників в усно-розмовній мові (пор. теперки, тушки і под.); форма асьдики зам. бсьдеки (пор. осьдечки) відбиває вимову ненаголошеного -е- як -и- і а- замість о-, перенесеного з форм, де воно, очевидно, виникло в закономірній для східнополіських говірок ненаголошеній позиції (напр., осьде <ось-де).— Див. ще де1, ось. аїр (бот.) «лепеха, Асогиз саіатиз Ь_», [аер Ж, аер Ж, гав'яр, гаїр Мак, гайвір Мак, ір Ж, ірнйк Ж, їр Мак, йор Мак, лір Мак] «тс.»; — р. айр, ир, бр. аер, п. [а]ег] (з укр.) «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. а§іг «тс.» походить від гр. ахороу «ірис водяний, Ігіз рзеиб асогиз», нез’ясованого походження.— Фасмер І 64; Фасмер ГСЗ ПІ 26— 27; Ргізк І 55—56; І 15.— Пор. га-в’ян. ай1 (вигук), аяй (ай-ай) «тс.», айкати, аяйкати, айкало, аяйкало; — р. бр. болг. ай, п. ч. слц. вл. нл. м. а), схв. а], слн. а); — праслов’янське складне утворення з вигуку а і менш ясного й (і), яке могло стояти первісно перед а (пор. вигук яй або вигуки ой, йой і йо) чи після нього, в супроводі якогось наступного голосного, що зредукувався й занепав; спроби конкретнішого з’ясування первісної форми (Шанский ЗСРЯ І 1, 54; Масіїек Е8ЛС34) поки що малопереконливі; паралельні утворення дінд. аі, гр. аі, лат. аі, нвн. еі, фр. аїе.— Преобр. I 4; Зіашзкі I 23.— Див. ще а1. [ай2] (спол.) «але; та й» Ж; — результат злиття сполучників а та і (й), як у тай.— Німчук ДБ IX 72.— Див. ще а1, і. айва (бот.) «Сусіопіа оЬІоп^а», айвівка; — р. айва, бр. айва, п. [ар/а] (з укр.); — запозичення з кримськотатарської або турецької мови; крим.-тат. айва, тур. аууа «тс.» пов’язані з аз. Ьейва, дтюрк. аіуа, а]уа «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 1, 55; Фасмер I 64; Засіп.— Аііг. УАУЬ. і 14; Дмитриев 520; Радлов І 63; ЗУ- І 15. [айно] (частка) «так»; —очевидно, результат скорочення, ствердного звороту типу *а інд так «а тільки так», а інб се (це) «а тільки се (це)» (пор. інбсе «гаразд; звичайно») з дальшим злиттям його решти а інб в ай'нб; перенесення наголосу (айно зам. айно) викликане затемненням походження слова, можливо,
також під впливом п. розм. апо «так», слц. апо «тс.» з наголосом на першому складі.— Дзендзелівський УЗЛП 15— 16; Німчук Славіст, зб. 145—146.— Див. ще а1, іно, іносе. айсберг; — р. бр. болг. айсберг, п. ісеЬег£, схв. аісберг; — запозичення з німецької мови; нім. ЕізЬег^ «айсберг» походить від норв. дат. ізЬ]ег§ (шв. із-Ьег£) «тс.», утвореного з іменників із «лід, крига», спорідненого з двн. дангл. Тз. англ. ісе, дісл. Гзз «тс.», та Ь]ег§ (Ьег£) «гора», спорідненого з псл. *Ьег^,ь, укр. берег; буквально означає «льодова гора».— Шанский ЗСРЯ І 1, 55; Еаїк— Тогр І 468, 77; Зкеаі 253; Кіи^е—Міігка 66, 160.— Див. ще берег. айсор (застаріла назва представника невеликої семітичної народності, що живе дрібними групами переважно в Ірані й Туреччині, у межах СРСР, у тому числі й на Україні; інші назви: ассірійці, арссірійці, сірійщі, халдеї, сірохалдеї); — р. бр. айсор; — очевидно, результат видозміни (здійсненої в якійсь мові Кавказу, пор., напр., аз. афорлар «ассірійці») назви, запозиченої з новоассірій-ської (арамейської) мови; новоассір. (арам.) аіигаі (мн. аіигаіі) «ассірієць (айсор)» пов’язане, очевидно, з ак. Аззиг «Ассірія» (сучасні ассірійці користуються новоарамейською мовою, хоч можуть бути,— принаймні, частково,— нащадками ассірійців (аккадців), оскільки ак-кадське (ассіровавілонське) населення ще до нашої ери було асимільоване ара-мейцями й аккадська мова була витіснена арамейською).— Гранде Введение 35—36; Кіеіп 117. айстра (бот.) «Азіег Ь.», [астер] Ж, астра, [гайстер, гайстра, ястер] «тс.»; — р. астра, астер (XVIII ст.), бр. болг. астра, п. азіег, іазіег, рідк. азіг, азіга, ч. слц. азіга, вл. азіегка, нл. азіег, слн. азіга «тс.»; запозичення з німецької мови; нім. Азіег «айстра» походить від гр. ааттір, -єро<; «зірка», спорідненого з нім. Зіегп «зірка», англ. з і аг, фр. еіоііе < лат. зіеііа, дінд. ав. зіаг- «тс.»; квітку названо за формою, подібною до зірки.— Пономарів Мовозн. 1974/2, 41; Шанский ЗСРЯ І 1, 165— 166; Фасмер І 94; Кіи^е—Мііхка 747; Ргізк І 170—171; Воізасц 91. академія, академізм, академік, академіст, академічний, ст. акадиміа (1627); — р. академия, ст. акадимия, бр. акадзмія, п. акайешіа «академія; урочисті збори; (іст.) університет», ч. акасіешіе «академія», слц. акайешіа «тс.», вл. нл. акасіешііа «академія, інститут», болг. академия «академія», м. академща «тс.; засідання, збори», схв. акад'емща, слн. акайетца «тс.»; — через польську мову запозичено з латинської; лат. Асасіешіа «школа Платона; (пізніше) вища наукова установа» походить від гр. ’АхаЗт]-рєіа, ’АхаЗтрліа первісно «школа Платона», утвореного від ’Аха8т]р.о; «Ака-дем» (власного імені міфічного героя, якому, за переказом, належала ділянка з садом, де заснував свою філософську школу Платон); укр. ст. акадиміа походить безпосередньо з грецької мови і відбиває новогрецьку вимову слова.— СІС 27—28; Москаленко УІЛ 25; Шанский ЗСРЯ І 1, 56—57; Фасмер І 65; Кораііпзкі 39; Дворецкий—Корольков 13; Дворецкий 59. акажу (бот.) «лакове дерево, Апасаг-сііит оссісїепіаіе», заст. акпж«тс.»Пі;— р. акажу, п. акаги «плоди дерева Апасаг-сііит оссісіепіаіе; гума з дерева Себгеїа обогаіа», слц. акаги;— запозичено, очевидно, різними шляхами з французької мови; фр. асари «червоне дерево, Зете-сагриз Апасагсііипі» походить від порт. аса]и, са]и «тс.», запозиченого з мови гуарані (гуарані са]ц «тс.»). — СІС 28; Паигаі 5. акафіст «хвалебний спів у церкві, виконуваний стоячи», [акафист, ака-хвист, акахтист, окахтист] «тс.», [ака-фистник] «книга акафістів» Ж;— р. акафист, бр. акафіст, др. акаеисть, болг. акатист, схв. акатист, акатист; — запозичення з грецької мови; гр. аха-Фіато; (оруо;) «несідальний (спів)» утворене з заперечної частки а- «не-» і основи дієслова хаОїСсо «саджу, сідаю», що складається з префікса хата- (>ха&-) «вниз, низ-», спорідненого з хет. каііа «вниз, при, з», можливо, також із кімр. ст. капі «(разом) з» і дієслова ЇСш(< (<*аі£со) «сідаю», спорідненого з псл.
8Є(іеіі, укр. сидіти.—Тимч. 13; Шанский ЗСРЯ І 1, 57; Фасмер І 65; Преобр. І 14; Ргіак І 445—446.— Див. ще а-, сидіти. акація (бот.), [вакацій Ме, акація] «тс.»; — р. болг. акация, бр. акацьія, п. акас]а, ч. акасіе, акаї, слц. акасіа, вл. акасца, нл. а^ас, акасуіа, схв. ака-ци]а, акациіа, слн. акасі]'а; — запозичено з латинської мови, можливо, через німецьку (нім. Акагіе); лат. асасіа «акація» походить' від гр. ахахїа «мімоза, жовта акація», яке пояснюється або як похідне від гр. 'ах-г; «колючка» (Преобр. І 4; Горяев 2; Младенов 4), або як похідне від гр. ахахо<; «невинний, незлобивий» (Фасмер І 65; Неузе РАУЬ. 7); при-, пускається також єгипетське (НоІиЬ— Ьуег 72) чи взагалі іншомовне (Ргізк І 50) походження грецької назви.— Аку-ленко 140; Шанский ЗСРЯ І 1, 58; ВиЯа Зіауіа 36/2, 173. [акач] (вигук, яким відганяють качок) Мо; — складне утворення з підсилювальної частки а і вживаного для відгону качок вигуку кача, похідного від іменника качка.— Див. ще а1, качка. аквамарин (мін.), аквамарйнний, аквамариновий;— р. болг. аквамарин, бр. аквамарин, п. акшатагуп(а), ч. слц. слн. акуатагіп, вл. акшатагіп, схв. аквамарин;— запозичення з німецької мови; н. Адиагпагіп утворено на основі виразу лат. ацца тагТпа «морська вода»; лат. адиа «вода» споріднене з гот. ака «річка», двн. ака, нвн. АсЬе «тс.», р. Ока; лат. тагТпиз «морський» пов’язане з таге «море», спорідненим з псл. тоге, укр. море.— Шанский ЗСРЯ І 1, 58; АИаІсІе—Ноїт. І 60, II 38—39,—Див. ще море. акварель, аквареля Ж, аквареліст; — р. акварель, бр. акварель, п. акшагеїа, ч. акуагеї, акуагеї а, слц. акуагеї, вл. ак\уа-геї, болг. м. акварел, схв. акварел, слн. акуагеї; — запозичено з французької мови у двох варіантах через російську і польську мови; фр. ациагеїіе «акварель» походить від іт. асдиегеїіе, асциеге-Ііо, пов’язаного з асциа «вода», яке походить від лат. ациа «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 1, 58; Фасмер І 65; Паигаі 43; Даісіе—Ноїш. 160.—Див. ще аквамарин. акваріум; — р. болг. м. аквйриум, бр. акварьіум, п. акшагіиш, ч. акуагіигп, слц. акуагіит, вл. акшагі], схв. аква-риіум, слн. акуагі]; — нове запозичення з латинської мови; лат. ариагішц «водойма» є похідним від адиа «вода».— Шанский ЗСРЯ І 1, 59.— Див. ще аквамарин. [аке] (вигук, яким відганяють телят, худобу); — очевидно, результат скорочення вигуку акет або акец (див.). [акез] (вигук, яким відганяють овець) Дз; — складне утворення з підсилювальної частки а1 і вигуку кез (див.). [акет] (вигук, яким відганяють котів) ЛЧерк, Мо; — складне утворення з підсилювальної частки а1 і вигуку кет (див.). [акец] (вигук, яким відганяють телят), [акець] (тс. Пі; вигук для відгону котів Мо); — складне утворення не зовсім ясного походження; може вважатись або результатом видозміни вигуку акет, або самостійним утворенням з підсилювальної частки а і вигукової форми -кец(ь), пов’язаної, можливо, з іменником киця.— Пор. а1, акет, кіт. акліматизація, акліматизатор, акліматизувати', — р. акклиматизация, бр. акліматьізацьія, п. ак1ітаіугас]а, ч. акіітаіігасе, слц. акіітаіігасіа, вл. ак-1іта(ігасі]а, болг. аклиматизация, м. схв. аклиматизациіа, слн. акіітаіігасі-]а; — запозичено з німецької мови, очевидно, через посередництво російської; нім. Аккіітаїізаіібп пов’язане з дієсловом аккіітаїізіегеп «акліматизувати», утвореним, можливо, за зразком фр. ассіітаіег «тс.» на базі лат. асі-(>ас-) «при-, до-» і сіїта (-аііз) «погода, клімат».— Шанский ЗСРЯ І 1, 59—60.— Див. ще авантюра, клімат. [акбз] (вигук, яким відганяють кіз) Дз, [акйзь, акізь] МСБГ;—бр. [акьіз] «тс.»;— складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку коз, пов’язаного з іменником коза.— Див. ще а1, коза. акомпанемент, акомпаніатор, акомпанувати; — р. аккомпанемент, бр. акомпанементі п. акошрапіатепі, болг. акомпанимент, схв. акомпаншраїтг, —
порівняно нові запозичення через посередництво російської та німецької мов (нім. аккошрапіегеп «акомпанувати») з французької; фр. ассогора§петепі, ас-сотра^паіеиг є похідними від ассотра^-пег «супроводити, акомпанувати», що в старофранцузькій мові виникло на базі сполучення прийменника а «при, до» (з лат. асі «тс.») та іменника сотраіп «товариш», яке походить від нар.-лат. *сотрапіо «тс.; однокашник», утвореного з прийменника сит (>сот-) «з, разом» та іменника рапіз «хліб», пов’язаного з разсо «пасу», спорідненим з псл. разіі, укр. пасти.— Шанский ЗСРЯ І 1, 60—61; Младенов 4; ПаигаІ 7, 191; ХАаІсІе—Ноіт. II 246—247, 260,—Див. ще авантюра, компанія, пасти. акорд1 (муз.) «співзвучність»; — р. аккбрд, бр. болг. м. акорд, п. ч. слц. вл. акогсі, слн. акогсі, схв. акорд', — недавнє запозичення з французької мови; фр. ассогсі «згода, угода; співзвучність» походить від іт. ассогбо «тс.», пов’язаного з слат. ассогбіиш «угода, договір», утвореним з прийменника ад-(> ас-) «до, при» та іменника сог, согсііз «серце», спорідненого 3 ПСЛ. *3Ь[(ІЬ, укр. серце', в іт. ассогдо значення «співзвучність» виникло внаслідок зближення з согда «струна»; допускається можливість (ПаигаІ 7) безпосереднього утворення фр. ассогсіег (муз.) «настроювати», ассогсі «співзвучність» від лат. сйогсіа «струна».— СІС 29; Шанский ЗСРЯ І 1, 61; Фасмер І 66; БЕР І 6; Младенов 4; 1<1и£е—Міігка 11.— Див. ще авантюра, середа, серце. акорд2 «угода, договір», ст. акорде «тс.» (XVIII ст.); — р. аккбрд', — запозичення з польської мови; п. акогсі «угода, договір; відрядна робота», як і ч. слц. вл. акогсі «відрядна робота», болг. м. акорд, схв. акорд, слн. акогсі «тс.», походить від фр. ассогсі «угода», яке зводиться до слат. ассогсііигп «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 1, 61; Фасмер І 66; Кораііпзкі 41; БЕР І 6; К1и£е—Міігка II.— Див. ще акорд1. акордеон, акордеоніст; — р. аккор-дебн, бр. акардзбн, п. ч. вл. акогсіеоп, слц. акогсіебп, болг. м. акордеон, схв. акордеон, слн. акогсіеоп; — запозичено через посередництво російської мови з французької; фр. ассогдеоп, ассогдеопіз-іе пов’язані з нім. Аккбгсііоп, утвореним у 1829 р. від нім. Аккогсі «акорд, співзвучність» (з фр. ассогсі «тс.») винахідником цього музичного інструмента Да-міаном.— Шанский ЗСРЯ І 1, 61 — 62; ПаигаІ 7; БЕР І 6.— Див. ще акорд1. [акбсь] (вигук, яким відганяють коней) Дз, [акбськи] «тс.» Дз; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кось.— Див. ще а1, кбся. [акбт] (вигук, яким відганяють котів) ЛЧерк, Мо, [акбта ЛЧерк, Мо, Ме, акоту Л, Па] «тс.»; — бр. [акбта], п. ’[а коіа]; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кот(а).— Див. ще а1, кіт.— Пор. акет, акец. акредитив, акредитувати; — р. ак-кредитйв, бр. акрздьнпму, п. акгесіуіухуа, ч. акгегііііу, слц. акгесііііу, вл. акгесіі-ііш, болг. м. акредитив, схв. акредитив; — запозичено з французької мови через посередництво російської; фр. ас-сгесііііуе «акредитив» з’явилося внаслідок субстантивації прикметника ассге-сііііує «вірча» (з поширеного в діловій мові словосполучення Іеііге ассгесііііуе «вірчий лист»), пов’язаного з лат. ассге-сііІТуиз «вірчий», утвореним від дієслова ассгесіо «довіряю, даю віру», що складається з префікса ай- (> ас-) «до-, при-» і дієслова сгебо «вірю».— СІС 29—ЗО; Шанский ЗСРЯ І 1, 62; Кораііпзкі 41.— Див. ще авантюра, кредит. акрихін; —бр. акрьіхін, слц. акгісйіл, болг. акрихйн; — запозичення з російської мови; р. акрихйн утворено радянськими вченими в 30-х рр., коли було синтезовано і введено в практику цей препарат; назва складається з елементів акри- (оскільки це речовина ак-ридинового ряду) та -хін (від назви іншого схожого за дією препарату хіна)', перший компонент тлумачиться також (Шанский ЗСРЯ І 1, 65) як утворення від основи гр. ахрос «найкращий» або лат. асег, асгіз «сильний, гострий», споріднених з псл. озІГ'ь.укр. гострий.— Див. ще гострий, хіна. акробат, акробатизм, акробатика, акробатичний; — р. болг. м. акробат,
бр. акрабат, п. акгоЬаіа, ч. слц. вл. ак-гоЬаі, схв. акробатка), слн. акгоЬаі; — запозичення з французької мови; фр. асгоЬаіе, асгоЬаіідие, асгоЬаіізте походять від гр. ахроратт]; «канатний танцюрист», пов’язаного з ахромате® «іду навшпиньках», що є складним словом, утвореним з прикметника ахро; «верхній» (споріднене з лат. асег «гострий», псл. озігь, укр. гострий) і дієслова Раїх® «іду», спорідненого з лат. уепіо «тс.».— СІС ЗО; Шанский ЗСРЯ І 1, 65—66; Фасмер І 66; Горяев 2; БЕР І 7; Ргізк І 59—60, 208—210; Воізасц 32—33, 112.— Див. ще авантюра, гострий. аксіома, аксіоматичний, ст. аксиома (XVII ст.); — р. болг. аксиома, бр. ак-сіема, п. акзіотаї, ч. ахібт, ахіота, слц. ахіота, вл. акзіот, м. аксиома, ак-сиом, схв. аксйом, слн. акзіот;—запозичення з грецької мови; гр. а£ісор.а «аксіома» пов’язане з зДом «визнаю, стверджую щось як достовірне», що походить від прикметника йю; «значний, вартий», пов’язуваного з дієсловом а-ую «важу, жену», спорідненим з лат. а£о «жену, веду».— СІС 31; Шанский ЗСРЯ 11, 67; Фасмер І 66; Горяев 3; БЕРІ 7; Ргізк І 116; Воізасц 65.—Див. ще агент. акт1 «вчинок; театральна дія», ст. актсь (XVII ст.); — р. бр. болг. м. акт, п. ч. слц. вл. акі, схв. акт, слн. акі; — запозичення з латинської мови; лат. асіиз «дія» походить від а£о «дію»,—СІС 31; Шанский ЗСРЯ І 1, 68; Фасмер 166; Горяев 3; Кораііпзкі 42; НоІиЬ— Буег 73; Младенов 4.— Див. ще агент.— Пор. акт2. акт2 «документ», ст. акта (мн.), акти «книги для запису документів» (XVI ст.); — р. бр. болг. акт, п. ч. слц. акі, вл. акіа, схв. акт, слн. акі; — запозичено з латинської мови через посередництво польської; лат. асіиш «розпорядження, протокол» утворено від а§о «дію».— СІС 31; Шанский ЗСРЯ І 1, 68; Фасмер І 66; Кораііпзкі 42; НоІиЬ— Ьуег 73; Младенов 4.— Див. ще агент.— Пор. акт1. актив, активізація, активіст, активізувати; — бр. актьіу, п. акіуш, ч. акііу, слц. акііу, вл. акііш, болг. м. актив, схв. актив, слн. акііуа; — недавнє запозичення з російської мови; р. актив походить від фр. асШ «діяльний», пов’язаного з лат. асіїуиз «тс.», утвореним від а§о «дію».— СІС 31; Шанский ЗСРЯ І 1, 68—69; Младенов 4.— Див. ще агент, акт1. актиній; — р. актйний, бр. актиній, п. акіуп, ч. акііпіиш, слц. акіїпіиш, схв. актинщум, слн. акііпі); — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Акіїпіит, англ. фр. асііпіит утворено наприкінці XIX ст. від гр. йхті;, -їуо<; «промінь» (актиній є радіоактивним), спорідненого з дінд. акій- «випромінювання; ніч», а також, можливо, з гот. и'ітіл\ б «світанок» та лит. апкзіі «рано».— СІС 32; Фигуровский 52, 150; Кіеіп 20; Ргізк І 61; Воізасц 39—40; Реізі 515. актинія «морська тварина (класу коралових поліпів)»;— р. болг. актйния, бр. актинія, п. акіупіа, слц. акііпіа, схв. актинще, слн. акНпі)а; — запозичення з російської мови, до якої потрапило на початку XIX ст. з інших європейських мов, де з’явилося як латинський біологічний термін; лат. асііпіа утворено від асііпіиз «променистий», що походить від гр. акти, -їуо; «промінь» (щупальця актинії розташовані навколо рота у вигляді променів).— СІС 32; Шанский ЗСРЯ І 1, 69.— Див. ще актиній. актор, акторство, акторствувати, акторувати, ст. акторт> (XVII ст.); — р. актер, бр. акцер, п. акіог, ч. (заст.) слц. акіег, болг. актьбр, м. актер, схв. актер, слн. акіег; — запозичено з латинської мови, можливо, через посередництво польської; лат. асіог «виконавець, актор» пов’язане з а£о «дію»; український наголос, відмінний від латинського та польського, встановився, очевидно, під впливом рос. актер з фр. асіецг.— КісЬЬагсІі 29; Шанский ЗСРЯ І 1, 68; Фасмер І 67; Горяев 3; БЕР І 7; Младенов 4.— Див. ще агент. актриса; — бр. актриса, болг. актриса, схв. актриса; — недавнє запозичення з російської мови; р. актриса походить від фр. асігісе, що є кореляти-
вом жін. р. до асіеиг «актор».— Шанский ЗСРЯ І 1, 69; Фасмер І 67; Младе-нов 4.— Див. ще актор, агент. актуальний, актуалізувати, ст. актуалньїй «чинний, фактичний» (XVIII ст.); — р. актуальний, бр. ак-туальньї, п. вл. акіиаіпу, ч. акіиаіпі, акіиеіпі, слц. акіиаіпу, болг. актуален, м. актуелен, схв. актуй,лан, актуелан, слн. акіиаіеп; — через польську мову запозичено з латинської; лат. асіиаііз «діяльний» є похідним від асіиз «акт, дія», пов’язаного з ацо «дію»; сучасне значення «важливий на цей час» з’явилося у французькій мові в XVIII ст.— СІС 33; Шанский ЗСРЯ І 1, 70; Кора-Ііпзкі 42; БЕР І 7.— Див. ще агент, акт1. акула, акулячий; — бр. болг. акула, схв. щкула;— запозичення з російської мови; р. акула, давніші форми аккуле (Словарь АР 1789, І 18), аккула (Словарь АН 1847, І 5), з’явилося у XVIII ст., очевидно, із скандінавських мов, можливо, через посередництво саамської, пор. дісл. йакагі «акула», норв. йакаїї «тс.», що походять від дісл. йаг «тс.» та кагі «людина, чоловік», саам. аккіі «акула», аккаїа, аккоіа, аккаїе «тс.»; зв’язок із слат. ациіііа «порода риб» (Макепаиег 95) заперечується.— Герд ЗИРЯ VII 63—69; Шанский ЗСРЯ І 1, 70; Фасмер—Трубачев І 67; Була-ховский РЯШ 1956/4, 15;Преобр. І 4; Младенов 4; БЕР І 7; Засіп. — Аііх. V\VЬ. І 16; ЛасоЬззоп 81. М/огізі. 82—86; V^іез АБАД 203; Икопеп Меіап^ез Мік-коїа 49. [акулька] (бот.) «шоломниця, 8сц-іеііагіа йазііїоііа Б.»; — р. їакулйнка} «коров’як, Vе^Ьа8сит Іусйпіііз Б.»; — назви рослин здаються пов’язаними з російською формою жіночого імені Акулька (від Акулйна)', мотивація такого найменування неясна; можливо, йдеться про пізнішу видозміну якоїсь давнішої деетимологізованої назви.— Див. ще Килйна. акумулятор, акумуляція, акумулятивний, акумулювати; — р. аккумуля-тор, бр. акумулятар, п. вл. акишиїа-іог, ч. слц. слн. акишиїаіог, болг. м. акумулатор, схв. акумулатор; — за позичено з німецької мови через посередництво російської; нім. Аккишиїа-іог утворено за зразком фр. асситиіа-іеиг «акумулятор», яке походить від слат. ассишиїаіог «збирач», пов’язаного з дієсловом асситиіаге «збирати докупи», що складається з префікса асі- (>ас-) «до-» і дієслова сигпиіаге «складати, збирати докупи», пов’язаного з іменником сишиїиз «купа», спорідненим з гр. хир.а «хвиля»,—СІС 33; Шанский ЗСРЯ І 1, 63; Кораіііізкі 43; Баихаі 8; БЕР І 7; Шаісіе—Ноїш. І 306,— Див. ще авантюра. [акур] (вигук, яким відганяють індиків) Мо, [акура\ «тс.» Мо; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кур, вживаного для підкликання індиків; пор. їкура\ (вигук для відгону індиків).— Див. ще а1, кур. акуратний, акуратист, акурат, [аку-ратнісько]-, —р. аккуратньїй, бр. акуратна., п. вл. акигаіпу, ч. акигаіпі, слц. ^кигаіпу, болг. м. акуратен, схв. акуратан, акуратан, слн. акигаіеп; — запозичення з польської мови; п. аки-гаіпу походить від лат. ассигаіиз «ретельний, точний», утвореного від ассй-гйге «точно виконувати; піклуватися», що складається з префікса асі- (>ас-) «до-, при-» і етимологічно неясного дієслова сйгаге «старатися, дбати, піклуватися», пов’язаного з іменником сига «піклування».— СІС 33; Шанский ЗСРЯ І 1, 63—64; Фасмер І 66; Преобр. І 4; Горяев 2; ЛІасНек Е8ЛС 34; Младенов 4; Кіеіп 12—13; Таїсіє—Ноїт. І 314.— Див. ще авантюра, курувати. акустика, акустик, акустичний;— р. болг. м. акустика, бр. акустика, п. акизіука, ч. слц. вл. акизііка, схв. акустика, слн. акйзііка; — запозичено з грецької мови через посередництво російської і далі, можливо, латинської; гр. ахоиатіх-г| є суб-стантивованою формою жін. р. прикметника ахооатіхо<; «слуховий; слухняний», пов’язаного з дієсловом ахобш «слухаю, чую», що пояснюється або як споріднене з гот. йаизіап «слухати», або як складне слово, утворене з основи ах, що виступає в ахаїха «стрекало»,
і основи іменника оод «вухо».— Шанский ЗСРЯ І 1, 70; Фасмер І 67; Горяев 438; Ргізк І 57—58; Воізасц 37—38. [акуть] (вигук, яким відганяють телят, корів) МСБГ; — складне утворення з частки а1 і вигуку [куть] (див.). [акуш] (вигук, яким відганяють коней, лошат); — складне утворення з частки а1 і вигуку куш (див.). акушер, акушерка, акушерство, їку-шарка] Ме;— р. болг. м. акушер, бр. акушер, п. акизхег, ч. слц. акизег, схв. акушер, слн. акизег; — запозичення з французької мови; фр. ассоисйеиг є похідним від ассоисйег «народжувати», утвореного з префікса а «до-, при-», що походить від лат. ай «тс.», і дієслова соисйег «лежати, дожити». —СІС 33; Шанский ЗСРЯ І 1, 71; Фасмер І 67; НоІиЬ—Ьуег 73; БЕР І 7; Младенов 4; Баигаі 7, 211.—Див. ще авантюра, куш2, кушетка. акцент, акцентуація, акцентувати; — р. болг. м. акцент, бр. акцент, п. ч. слц. вл. аксепі, схв. акцен{а)т, слн. аксепі; — запозичення з французької мови; фр. ассепі «наголос» пов’язане з лат. ассепіиз «тс.», утвореним з префікса ай- (>ас-) «до-, при-» і іменникової основи сапіиз «спів, звуки», похідної від дієслова сапеге «співати, звучати»; лат. ассепіиз є калькою гр. тсроашїЯа «наголос», утвореного з префікса тсроа-«до-, при-» і основи &8<о (аєїйсо) «співаю».— СІС 33; Шанский ЗСРЯ І 1, 71; Кораііпзкі 39—40; БЕР І 7; Баигаі 6.—Див. ще авантюра, кантата. акціонер; — р. болг. м. акционер, бр. акцьіянер, п. аксїопагіизг, ч. аксіопаг, слц. слн. аксіопаг, вл. аксіопаг, схв. акциднар; — запозичено з французької мови через посередництво російської; фр. асііоппаіге «акціонер» утворено від асііоп «дія, акція», що зводиться до лат. асііо, -бпіз «дія», пов’язаного з дієсловом а£о «дію»; значення фінансового терміна фр. асііоп набуло завдяки зближенню з словом асіії «актив, готівка»; сумнівне припущення (Фасмер І 67) про можливість запозичення слова російською мовою з німецької.— СІС 34; Шанский ЗСРЯ І 1, 72; Баигаі 10; Віосй І 9.— Див. ще акція1.— Пор. акція2. акція1 «дія», ст. акція (XVI ст.); — р. болг. акция, бр. акцьія, п. акс]а, ч. аксе, слц. аксіа, вл. аксі]а, м. акци]а, схв. акци/а, слн. аксі)а; — запозичено з латинської мови, очевидно, через посередництво польської; лат. асііо, -бпіз є суфіксальним утворенням від дієслова а£о «дію».— СІС 34; Шанский ЗСРЯ І 1, 72; Фасмер І 67; Кораііпзкі 40; БЕР І 7.— Див. ще агент.— Пор. акція2. акція2 «цінний папір»; — р. болг. акция, бр. акцьія, п. акс]а, ч. аксіе, слц. аксіа, вл. аксі]"а, м. акцща, схв. акци’]а, слн. аксі]а; — запозичено з голландської або німецької мови через посередництво російської й польської; нім. Акііе «акція (цінний папір)» походить від гол. асііе «тс.», яке в цьому значенні утворилося від лат. асііо, -бпіз як юридичного терміна із значенням «скарга, претензія скаржника, право на участь», що розвинулося з основного значення «дія».— Шанский ЗСРЯ І 1, 72; Фасмер І 67; Горяев 3; БЕР І 7; Кін^е—Міігка 11.— Див. ще агент, акція1. [алажа] «шовкова смугаста тканина» Я, [галаджбвий] «зроблений з певної тканини», ст. алажа (XVIII ст.); — р. алача, аладжа, п. йаіасігуіа «товста шовкова тканина», болг. аладжа, м. ст. ала-ца, схв. алаца, аіабга «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тат. кирг. алача «строката, смугаста тканина», тур. аіаса «строкатий; строката тканина», аз. алача «тс.» є суфіксальними утвореннями від загальнотюркського аіа «строкатий, рябий, смугастий, з великими плямами».—Фасмер І 68; Мікі. ТЕ1 І 245; ПасЬІг. І 3; Бокоізсй 4; Когзсй АГЗІРй 8, 647; Младенов 4; Зкаїрс 81; Радлов І 351, 361—363.—• Див. ще авач. алгебра, алгебраїст, алгебраїчний, алгебричний', — р. бр. болг. м. алгебра, п. аІ^еЬга, аІ^іеЬга, ч. слц. вл. аІ^еЬга, схв. алгебра, слн. а1§еЬга; — запозичено з латинської мови через посередництво польської і, можливо, німецької (нім. АІ^еЬга); слат. а1§еЬга є переоформленням ар. а1-§аЬг «відновлення (розріз
нених частин)», пов’язаного з дієсловом §аЬага «вправляє (вивих); відновлює, приводить у нормальний стан»; слово аІ-^аЬг (аі — артикль) у теперішньому значенні поширилося з заголовка підручника алгебри «А1-§аЬг ша'1-ширйЬа-1а» (букв.: «Відновлення і протиставлення») арабського математика Мухам-меда ібн-Муси Алхварізмі (IX ст.).— СІС 34; Шанский ЗСРЯ І 1, 73; Фасмер І 70; Горяев 3; Кораііпзкі 48; БЕР І 9; Младенов 4; Ьаихаі 24; ЬокоїзсЬ 50. але1 (сполучник) Г, Ж, ст. але (XIV ст.); — р. [але], бр. але, п. ч. слц. вл. нл. аіе, болг. [але], схв. [аіеі; — результат злиття сполучника а та обмежувальної частки ле, тепер збереженої лише в діалектах; зіставлення з гр. аХХа «але» (МасЬек ЕЗЛС 35) необгрунтоване.— Зіашзкі І 24; НоІиЬ—Буег 74; ЗССЯ 1, 37; Зі. ргазі. І 154; Засіп.— Аііг. УХГЬ. і 2; Вегп. І 22.— Див. ще а1, ле.— Пор. але2, аль. але2 (питальна і ствердна частка; вигук), ст. але (XVII ст.); — р. болг. [але], бр. але, п. ч. слц. вл. нл. аіе, схв. [аіе]; — результат злиття частки (або вигуку) а та частки ле, що тепер виступає лише в діалектах.— Зіашзкі І 24; МасЬек ЕЗЛС 35; Зі. ргазі. І 154; Вегп. І 22.— Див. ще а1, ле.— Пор. але1. алебарда, заст. галябарда, ст. аля-барта (1596), галябарда (1627); — р. бр. болг. алебарда, п. аІаЬагсіа, ЬаІаЬаг-ба, аІаЬагі, ЬаІаЬагіа, ч. Ьаіарагіпа, ЬаІаЬагба, слц. Ьаіарагіпа, вл. ЬаІЬогіа, схв. халебарда, слн. ЬеІеЬагсіа; — запозичено через російську та польську мови з французької; фр. ЬаІІеЬагсІе через посередництво італійської мови запозичено з середньоверхньонімецької; свн. ЬеІшЬагіе «алебарда» складається з іменників Ьеігп «рукоятка, топорище», спорідненого з лит. каїра «поперечна перекладина в санях», кііра«стремено», прус, каїриз «подушка у возі», і Ьагіе «сокира», пов’язаного з Ьагі «борода» (через значення «борідка сокири, лезо»), якому відповідає псл. *Ьогда, укр. борода.— СІС 35; Шелудько 20; Шанский ЗСРЯ І 1, 74; Фасмер І 70; Зіаш- зкі І 394—395; МасЬек ЕЗЛ С 157; Паигаі 383; Кіи^е—Міігка 303.— Див. ще борода. алебастр, [лабайстер, лебайстер, либастер Пі, любайстер, шалабастер], ст. алавастрі (XVI ст.), галябастерт> (XVII ст.), алябастр'ь (XVIII ст.); — р. алебастр, [любастра], бр. алебастр, др. алавастрт>, п. слц. вл. аІаЬазіег, п. ст. ч. аІаЬазіг, болг. алабасптьр, схв. алабастер, слн. аІаЬазіег, стел, ала-кастрж;— запозичення з російської мови, до якої ввійшло, очевидно, з німецької; нім. АІаЬазіег «алебастр» зводиться до лат. аІаЬазігиш «посудина для мазі з алебастру», що є запозиченням з грецької мови; гр. аХаРаатро; (пізніше аХа-^аатроу) «тс.» засвоєно з коптської мови, в якій 'а-Іа-Ьазіе означало «посудина богині Ебасте»; виводиться також (Преобр. І 5; НоІиЬ—Буег 74; НоІиЬ—Кор. 59) від назви міста і гори в Єгипті; ст. алавастрі запозичено через старослов’янську мову безпосередньо з грецької.— СІС 35; Шанский ЗСРЯ І 1, 74; Фасмер І 12; Горяев 3; Мікі. ЕХР 2; Младенов 4; Ргізк І 62. алегорія, алегоризм, алегоричний, ст. аллигоріа (XVII ст.); — р. аллегбрия, бр. алегбрьія, п. аіе^огіа, ч. аіе^огіе, слц. аіе^бгіа, вл. а1е§огі]’а, болг. але-гбрия, м. алегбри]а, схв. алегорща, слн. а1е§огі]а; — запозичення з грецької мови; гр. аХХц-уоріа є складним словом, перша частина якого пов’язана з аХХо; «інший», спорідненим з лат. аііиз, гот. аі]із, вірм. ауі «тс.», а друга — за^ореош «говорю», похідним від іменника а^ора «збори, місце зборів, площа», пов’язаного з етимологічно неясним дієсловом ауєірш «збираю».—СІС 35; Шанский ЗСРЯ І 1, 77; Горяев 3; Кораііпзкі 46— 47; Младенов 4; Ргізк І 8—9, 13—14, 76—77. [алеута] «лютня» Пі; — запозичення з румунської мови; рум. аіайій, Іайіа «тс.» виводиться з тур. Іауїа «тс.», яке походить з ар. аі-'ид «тс., цитра, дерев’яний інструмент», що складається з артикля аі і іменника'йб «дерево»,— ПЕРМ 450; Кіи^е—Міігка 427.— Пор. лютня.
алея; — р. аллея, бр. болг. алея, п. а1е)а, аіеа, ч. аіе]', слц. аіеіа/вл. а1е)а, аіе], м. схв. алв]а, слн. а1е]а; — запозичено з французької мови через посередництво російської або польської; фр. аііее «прохід» є субстантивованим дієприкметником від дієслова аііег «іти», похідного від нар.-лат. *а1аге «йти», яке вважається спорідненим з кельт, еі «ходить».— СІС 36; Шанский ЗСРЯ І 1, 78; Фасмер І 71; Горяев 3; МасЬек ЕЗЛС 35; БЕР І 9; Младенов 5; Но-ІиЬ—Кор. 60; Баигаі 25. іалйрник] «нероба, ледар, шахрай»; — р. [алирник, альїрщик, альір(а), альї-рить]; — оформлене слов’янським суфіксом запозичення з тюркських мов; пор. тур. аііг «візьме, відніме», кипч. алгьір «спритний, хижий», уйг. аі «хитрощі, обман», які зводяться до спільно-тюркського кореня ал- «брати»; менш імовірне з огляду на поширеність слова у східних російських говорах припущення (Маігепаиег БР 7, 2) про зв’язок з англ. аііиге «спокуса», аііигег «спокусник».— Фасмер І 73—74; Преобр. І 6; Радлов І 341, 349, 394; Будагов І 86; Севортян 127—129. алича «сорт слив, Ргипиз сііуагісаіа ЬсІЬ.»;— р. бр. альіча\— запозичення з азербайджанської мови; аз. аіиса «алича, дрібна слива» походить від перс, аіисе «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 1, 83; Фасмер І 74; Преобр. І 6; Радлов І 388; Будагов І 88. алілуя «хвала богу» (вигук у кінці молитви), алілуйщик, алілуйщина, [али-луйко] (глузл.) «піп», [алилуйкати]; — р. аллилуйя, бр. алілуйшчик, др. алли-луиа, п. аііеіиіа, Ьа11е1и]а, ч. аіеіиіа, Ьаіеіи)а(Ь), слц. нл. аіеіиіа, вл. Ьаіеіиіа, болг. алилуя, алелуя, схв. алелу]а, слн. а1е1й]’а, стел, аллилоуіа; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. аХХт)Хоща «тс.» походить від гебр. ЬаІІеІП ]аЬ «хваліть Ієгову».— СІС 36; Шанский ЗСРЯ І 1, 78; Фасмер І 71; Преобр. І 5; Горяев 3; Кораііпзкі 50; МасЬек ЕЗДС 35; БЕР І 9; Засіп.— Аііг. У\\'Ь. і 17; Вегп. І 27; Мікі. ЕАУ 2; Кіеіп 52, 697; Зкеаі 14; ЕокоЬсЬ 62. аліменти, аліментник;— р. алимен- іпьі, бр. аліменти, п. аіігпепіа (мн.), ч. слц. вл. аіішепіу, болг. алимент, схв. алимента, слн. аіітепіі;7— запозичено з французької мови через російську; фр. аіітепі «їжа» (у мн. «утримання, аліменти») походить від лат. аіітеп-іиш «їжа, утримання», пов’язаного з аіо «годую, утримую», спорідненим з гот. дангл. аіап «рости», дірл. аіігп, дісл. аіа «тс.».— СІС 36; Шанский ЗСРЯ І 1, 75; Паигаі 25; ХУаІсіе—Ноїт. І 31. [алкйр] «бокова кімната, відділена від світлиці перегородкою», [алькйр Ж, алькеж Я, анкер, анкйр, антір МСБГ, валькйр, ванкйр Ж, ванькйр, вантїр МСБГ, ванькір, янкір], ст. алк.'Ьр'ь (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. аікіегг, як і слц. аікіег, агкуг, походить від ч. ст. аікег, засвоєного з давньоверхньонімецької мови; двн. агкбге походить від фр. ст. агдиіеге «амбразура», яке через слат. *агсиагіит, агсога зводиться до лат. агсиз «арка».— Шелудько 120; НісЬЬагсіі 29; Вгйскпег 3; МасЬек Е34С38; Засіп. —Аііг. У\АЬ. І 28; К1и§е—Міігка 172; ХУаІсіе—Ноїт. І 64.— Див. ще арка.— Пор.. еркер. алкоголь, алкоголік, алкоголічка, алкоголізм, алкоголічний;— р. алкоголь, бр. алкагбль, п. ч.елц. вл. аІкоЬої, болг. ал-кохбл, м. алкохол, схв. алкохол, слн. аі-коЬ61; — запозичено з арабської мови через посередництво західноєвропейських (пор. н. АікоЬої, гол. аІкоЬої, англ. ісп. аІсоЬої); ар. а1-киЬ1 «дуже дрібний порошок, сурма» (з ассірійської мови) у цьому ж значенні вживалося і європейськими алхіміками та фармакологами; з кінця XVI ст. воно набуло значення «винний спирт».— СІС 37; Шанский ЗСРЯ І 1, 76; Фасмер І 71; БЕР І 9; Младенов 5; Вгйскпег 3; НоІиЬ—Кор. 60; НоІиЬ—Еуег 75; Кіи^е—Мііхка 13; Кіеіп 46. Алла; — р. Алла, бр. Ала; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з гр. аХХое, -ц «чужий, інший»; в російській мові могло асоціюватися з прикметником амй «червоний». — Суперанская 85.— Див. ще алегорія. алло «ей; слухаю (по телефону)», альб, галлб, гальб; — р. алло, бр. алб.
п. вл. каїо, ч. слц. Ьаіб, болг. хало, алб, м. ало, схв. хйлб, алб, слн. йаіб, аіо; — недавнє запозичення з французької мови; фр. аііб, вперше вжите в кінці XIX ст., штучно утворене з вигуку аііопз «ну»; можливо, укр. галлб, га-льд, як і п. Ьаіо, ч. йаіб, схв. х'алб, з’явилися внаслідок контамінації з англ. Ваііо «галло, здрастуй» або цілком зводяться до нього.-— Шанский ЗСРЯ І 1, 79; НоІпЬ — Ьуег 186; Папгаі 26; Віосії І 22. алмаз, ст. алмаз (1627); — р. бр. алмаз, слц. аітагіа, «дорога річ», болг. елмаз, алмаз, схв. алмаз; — запозичення з тюркських мов; тур. еітаз, тат. ал-мас є запозиченням з арабської мови, в якій аітаз «алмаз», еітаз «тс.», осмислюване тепер як сполучення з артикля аі і іменника таз, походить від етимологічно не зовсім ясного гр. абацае «діамант», можливо, пов’язаного з абарад «незламний», утвореного з частки осене-» і основи дієслова бара^со «приборкую, знищую», спорідненого з дірл. батпаіп «скручений, зв’язаний», лат. ботііог «приборкувач», дінд. батііаг «тс.».-—СІС 37; Шанский ЗСРЯ І 1, 80; Фасмер І 71; Преобр. І 5; Жураускі Веснік БДУ 1969/3, 71; Масіїек Е83С8 17; Ргізк І 346.— Див. ще а-. [алб] «ану» Ж; — паралельне до ану, але складне утворення з частки а і однієї з форм давньої займенникової основи 1-, тієї самої, що і в ле, лем, але.—Див. ще а1, ле,-— Пор. але1, але2, ану. алое (бот.) «Аіое», [албй] Ж, ст. алоесь, алоизт, (XVIII ст.); — р. албз, заст. албй, бр. альяс, п. аіоез, аіопа, ч. аіое, слц. аіоа, вл. нл. аіоіуе], болг. алое, схв. ало], ало;а, слн. а1б]а, аіоа, стел, ад’кгоуи;—запозичено з грецької мови через посередництво польської (старі форми), пізніше •— німецької (нім. Аіое) і латинської (лат. аіое); гр. аХбт] загальноприйнятої етимології не має; можливо, походить від гебр. ЧаВаІТпі «дерево алое», запозиченого з давньоіндійських діалектів, де були відомі форми а§агп «дерево алое» і йаіойа «тс.».— СІС 37; Шанский ЗСРЯ І 1, 80; Вгйскпег 62 4; 8ас1п.— Аііг. УІУЬ. 117—18; Неро-знак 40; Ргізк І 77; Сезепіиз 17. [аломий] (бот.) «лимон, Сіігпз тесііса» Пі, Мак;—очевидно, через посередництво інших мов запозичено з арабської; ар. (аі) Іаігпйп «різновид лимона» пов’язане з ІТтйп «лимон».— Див. ще лимон. алтея (бот.) «рожа, АИкаеа Б.», [алтей, альтей] «тс.» Пі; — р. алтей, алтея, слц. аііеа, болг. алтея; — назва, засвоєна з латинської наукової номенклатури; лат. аИйаеа походить від гр. бЛВосіа. «вид мальви», пов’язаного з аА&аїтсо «лікую, зміцнюю», ак&оцаї «заліковуюсь, заживаю», очевидно, спорідненими з лат. аіо «годую, вирощую».— СІС 38; ССРЛЯ І ЮО; Горяев 3; Кіеіп 57; ЇУаІсіе—Ноїт. І 31—32; Ргізк І 72.— Див. ще аліменти. алтйн (стара розмінна монета), ст. алтин’Ь (XVII ст.) «тс.»; — р. бр. алтйн, др. алтьін’ь, п. аИуп, болг. алпПн «золота монета», м. алтан, схв. алтан «тс.»; — запозичення з тюркських мов; виводиться від не. зовсім ясного тюрк, аііу «шість» (Шипова ЗО—31; Богородиц-кий ОКРГ 352) або від тюрк, аііуп «золото; золота монета» з дтюрк. аііпп «золото», утвореного з аі «червоний» і іпп (<іоп) «мідь» (Шанский ЗСРЯ І 1, 81; Фасмер І 72—73; 8асіп.—Аііх. УМЬ. і 18; Севортян 142-—143). [алтйця] «ластка, вставка під пахвою у сорочці», [алтйца] «тс.» МСБГ, [алтйч-ка\ «тс. (зменш.); оздоба з ниток по краях килима» МСБГ; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. а1іі|й «вишивані наплічники на сорочці, вставка» походить з південнослов’янських мов; пор. болг. [алтйца (латица, латвица)] «латка», м. алтйца, схв. латица «лас-товиця в одязі», що є зменшувальними формами відлита,— 8сре1идко 125; Уга-Ьіе Котапозіауіса 14, 128; ПЕРМ 22; Младенов 5; 8кок II 274; Сікас II 2.— Див. ще ластовиця, лата. [алун] «галун» Ж, [алунка] «глинозем, окис алюмінію» Ж, [алуняк] «галуновий камінь» Ж;— бр. [алюн] «галун»; — запозичення з польської мови; п. аіпп, як і ч. аійп, можливо, через
посередництво свн. аійп «тс.» запозичено з латинської мови; лат. аіїїтеп «тс.» споріднене з гр. акобоїрод «вартий співчуття», дісл. 9І «пиво».-— Вгйскпег 4; МасЬек Е83С 35—36; Маїсіе—Ноїгп. І 34.— Пор. галун1. алфавіт, ст. алфавить (XVII ст.);— р. алфавйт, бр. алфавіт, болг. алфа-вйт; — запозичення з грецької мови; віз.-гр. 6А(рарг]то£ з пізньогрецькою вимовою -рт]- як -«1- утворено з назв двох перших літер грецької азбуки аксра «альфа» і Рт]та «бета».— СІС 38; Шанский ЗСРЯ І 1, 81; Фасмер І 73; Преобр. І 5.-— Див. гце альфа.-— Пор. аль-фабет. алхімія, алхімік, алхімічний, ст. ал-химицкьій (1631); — р. бр. болг. алхй-мия, п. аІсЬетіа, ч. аІсЬутіе, слц. аі-сЬутіа, вл. а1сЬіті]а, м. алхвмща, схв. алхемиіа, алхйми']а, алкемща, алкіїмща, слн. аікітііа; — запозичено через посередництво російської мови, очевидно, з німецької; нім. АІсЬітіе походить від слат. аІсЬітіа, що відбиває ар. аі-кї-тіуа’ «хімія», в якому аі є артиклем, а кїтіуа’ походить від гр. хт]р,їа «чорна магія», пов’язаного з власною назвою Хтщіа «Єгипет», яка зводиться до єг. кЬет (кЬате) «чорний».—СІС 38; Шанский ЗСРЯ І 1, 82; Фасмер І 73; К1и§е— Міігка 117; ВІосЬ І 19; Кіеіп 45—46.— Див. ще хімія. [алю] (вигук, яким відганяють свиней Г; для підкликання телят ВеБ), [алюськи] (вигук для підкликання телят) ВеБ, [алюшки] «тс.» Ж;— п. [аіц, аіизіе] (вигук для підкликання свиней); — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку лю, можливо, вживаного в минулому для підкликання худоби.— Див. ще а1, лю.— Пор. аля. алюміній; — р. алюмйний, бр. алюміній, п. ч. аіитіпіит, слц. аіитіпіит, вл. аіитіпі], аіитіпіит, болг. алумй-ний, м. алуминиум, схв. алі/миншу, алумйниіум, слн. аїитіпі]; — запозичено різними шляхами з французької мови; фр. аіитіпіит утворилося (як раніше і в англійській мові) з лат. аій-шеп «галун».— СІС 38; Шанский ЗСРЯ І 1, 88; Паигаі 28.— Див. ще алун галун1. алюр «хода коня»; — р. аллюр, бр. болг. алюр, ч. аііига, аіига, схв. алйр; — запозичено через посередництво російської мови з французької; фр. аііиге «хода, хід; темп» є похідним від аііег «іти»,-—СІС 38; Шанский ЗСРЯ І 1, 79—80; Паигаі 26; ВІосЬ І 22.— Див. ще алея. [алюрний] «акуратний, чепурний»; — очевидно, пов’язане з р. заст. аллюра «манера», яке походить від фр. аііиге «хода, виправка, манера, вигляд».— Шанский ЗСРЯ І 1, 80,—Див. ще алюр, алея. [аля] (вигук, яким відганяють свиней); — р. [аля] (тс.; вигук для підкликання овець, свиней); •— складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку ля, що вживався в минулому, очевидно, для підкликання свиней.•— Див. ще а1, ля.-— Пор. алю. [аляляс] (бот.) «бузок» Л, [лиліяс] «тс.?», [ялелас] «тс», (усн.); •— очевидно, результат видозміни у вимові місцевих поміщиків французького слова 1е Іііаз «бузок», можливо, зближеного з білоруською формою альяс «алое»; у французьку мову слово Іііаз (1е •— артикль) проникло, мабуть, з іспанської; ісп. 1 ііа, Іііас «бузок» походить від ар. Іїіак «тс.», яке зводиться до перс. 1ї1а§ «рослина індиго».— Краучук Веснік БДУ 1970/3, 63—64; Фасмер II 497; Преобр. І 454; Паигаі 437; К1и§е—Міігка 441; Зкеаі 295. — Пор. ліліяк. алярм (заст.) «тривога», їаляр] «крик, шум», альбр «тс.» Пі, алярміст «схильний до паніки», алярмувати «підіймати тривогу»; — р. заст. м. аларм, п. ч. слц. вл. аіагт, болг. аларма, схв. аларм, слн. аіагт; — запозичено з французької або німецької мови через посередництво польської; нім. Аіагт «тривога», фр. аіагте «тс.» походять від іт. аіі’агте «до зброї».— 81. шуг. оЬсусЬ 18; Оаихаі 22—23; ВІосЬ І 42; К1и§е— Мііхка 12.— Див. ще армія. [аль] (сполучник) «але» Ж; — очевидно, результат скорочення давньоруського сполучника али «тс.; або» (пор.
р. [алиї «чи, хіба», аль «тс.», бр. [алі] «але»), який, разом з п. ст. аіі «але; поки», болг. алй «хіба; або; але», м. али «або», схв. дли «але; або; хіба», слн. аіі «або; але» зводиться до псл. аіі «але; або», утвореного з сполучника а і частки Н.— ЗССЯ 1, 38; Шанский ЗСРЯ І 1, 75; Засіп.— Аііх. УАУЬ. І 3.— Див. ще а1, ли.— Пор. але1. альбатрос; •— р. бр. альбатрос, п. ч. слц. вл. аІЬаітоз, болг. албатрбс, схв. албатрос, слн. аІЬаїгоз; — запозичення з французької мови; фр. аІЬаігоз походить від англ. аІЬаїгозз, яке в давнішій формі аІ£аігозз було запозичене з португальської мови; порт, аісаігог «баклан, альбатрос» (ісп. аісаїгог «пелікан»), очевидно, пов’язане з порт, аісасігог «черпак, кіьш» (ісп. агсадиг < аісадих «черпак на водяному колесі»), яке походить від ар. аіщйсійз «черпак, ківш»,— Аку-ленко 140; Шанский ЗСРЯ І 1, 83; НоІиЬ—Ьуег 74; Паигаі 23; Кіеіп 44; Кіи^е—Міігка 12; ЬокоїзсЬ 78-—79. [альбія] «корито для свиней» ВеЛ, [альбійка Ж, вальбїя ВеЗа] «тс.», [валь-бійка] «собача миска» Ж, їлайбія] «тс.» Ж; — п. [ЬаІЬіа] «коритце для собак», ч. [ЬаГЬі]а] «коритце для свиней»; — запозичено в гуцульський діалект з румунської мови; рум. аІЬіе «корито, русло», очевидно, засвоєне з італійських діалектів, у яких аІЬі «корито» походить від лат. аіуеиз «корито, кадка, ванна; русло ріки», спорідненого з лит. аиіуз «вулик», псл. иііса, укр. вулик, вулиця.— Кравчук ВЯ 1968/4, 121; ВсЬеІисІко 125; Сгап]а1а 295—296; УгаЬіе Нотапозіа-уіса 14, 128; Ри$сагіи 6; ЇУаІсіе—Ноїт. І 34.-— Див. ще вулик.— Пор. валоб. [альбб] «або» Г, ВеБ, [албої «тс.» Ко; — р. [альбо], бр. альбб, п. аІЬо, ст. аІіЬо, слц. аІеЬо, нл. аІЬо «тс.»; — псл. аіі Ьо, до складу якого входять сполучники а, Н і частка Ьо; недостатньо обгрунтована думка (Оньїшкевич Исслед. п. яз. 238; Кобилянський Гуц. гов. 79) про польське походження укр. альбб.— Фасмер І 56; Ваиег 8Ь. Тгауп. 81, 84; ЗССЯ 1, 38; 8адп,— Аііг. Ж. І З,— Див. ще а1, бо, ли.— Пор. або. альбом; — р. бр. альбом, п. ч. слц. вл. аІЬит, болг. албум, м. албум, схв. албум, слн. аІЬит; — запозичено в XIX ст. з французької мови; фр. аі-Ьит «альбом для фотографій», раніше «лист, табличка», походить від лат. аІЬиш, с. р. від аІЬиз «білий» (первісне значення: «біла табличка, на якій писали чорнилом»), спорідненого з гр. 6Л<ро£ «білий лишай», двн. аІЬіх, еІЬіх «лебідь», укр. лебідь.-— СІС 39; Шанский ЗСРЯ І 1, 84; Паигаі 23; Егпоиі— Меіііеі І 20; ХУаІДе—Ноїт. І 26.— Див. ще лебідь. альков «ніша для ліжка», заст. Іаль-коба] «тс.» Пі, ст. алкив-ь «ліжниця без вікна» (1710);-—р. альков, бр. алькбу, п. аікохуа, ст. аІкоЬа, ч. аікоупа, слц. аікоупа, болг. алкбв, схв. алкдв, алкбва, слн. аікбуа; •—запозичено з французької мови через посередництво російської і польської мов; фр. аісбуе походить від ісп. аІсоЬа «спальня», яке зводиться до ар. аІ^иЬЬа11 «невелике приміщення; склепіння, льох; склеп».— СІС 40; Тимч. 18; Шанский ЗСРЯ 11, 85; Фасмер І 74; МасЬек Е85С 35; баигаї 23; ВІосЬ І 20; К1и§е—Міігка 13; Кіеіп 46. альманах, ст. алманах (XVI ст.); — р. бр. альманах, п. ч. слц. вл. аІтапасЬ, болг. алманах, м. алманах, схв. алманах, слн. аІтапаЬ;—запозичення з німецької (або французької) мови; нім. АІтапасЬ походить від слат. аІтапасЬиз «збірник прогнозів (погоди і под.)», що виникло на основі гр. акрєуїхіахбу «календар», яке є видозміненим запозиченням з коптської мови (Шанский ЗСРЯ І 1, 85; Фасмер—Трубачев І 74; К1и§е— Міігка 15; Паигаі 27); середньолатинська форма пояснюється також як запозичення з арабської мови, в якій аі-та-паЬ «календар» складається з артикля аі і похідного іменника від основи тапа «час, міра», пов’язаної з гебр. тапаЬ «рахувати» (СІС 40; ССРЛЯ І 106; Преобр. І 6; Никольский ФЗ 1893 V-—VI 36; Бурд.— Мих. 34). [альмужна] «милостиня» Ба, [ялмуж-на\ Ж, Пі, ст. алмужна (XVII ст.); — бр. ялмужная «тс.»; — запозичення з західнослов’янських мов; п. іаїтихпа, ч. слц. аітихпа, вл. ]'а1тогпа, нл. \уо1о-тигпа, ст. аітохпа, як і схв. ст. аітиг-по, аітохпо, слн. аітохпа, походять
від двн. аіатиоза «тс.», яке через посередництво слат. еіеегпозупа «тс.» зводиться до гр. є^є'рроойтт] «жалість; милостиня», пов’язаного з дієсловом єкєєю «жалію, зглядаюсь», етимологічно неясного.— Дзендзелівський УЗЛП 16; Оньшікевич Исслед. п. яз. 238; 8Іа\мзкі І 494—495; Маскек Е8ЙС 35; Засіп.— Аііх. т І 18; Вегп. І 27; К1п§е — Міігка 15; Егізк І 490; Воізасц 241. альпага (зоол., текст.), альпака; — р. альпага, альпака, бр. альпака, п. аі-рака, а1ра§а, ч. слц. аїрака, болг. алпака, схв. алпака, слн. аїрака;-— запозичення з іспанської мови; ісп. аїраса «південноамериканська коза з довгою шерстю; шерсть цієї кози; тканина з її шерсті» походить від кечуа а1(1)раса (вид тварини), пов’язаного з рако «жовто-червонуватий». — СІС 40; К1п§е — Міігка 15; Паигаі 27; Кіеіп 56. альт, альтист, [альтївкаУ, — р. бр. альт, п. ч. слц. вл. аіі, болг. м. алт, схв. алт, слн. аіі; — через польську і, очевидно, німецьку мови (нім. АИ «альт») запозичено з італійської; іт. аііо «високий» (насправді означає низький голос; називається високим тому, що вищий від тенора) походить від лат. аі-іиз «високий», пов’язаного з аіо «годую, вирощую».•— СІС 40; Шанский ЗСРЯ І 1, 86; Фасмер І 74; К1п§е-—Міігка 16; Ваихаі 28.— Див. ще аліменти. альтана, альтанка «бесідка; балкон»; — бр. альтанка, п. аііапа, аііап-ка, ч. аііап, аііапек, слц. аііап, аИапка, схв. алтан, алтана, слн. аііапа; — через польську мову запозичено, мабуть, з німецької; нім. АИап «балкон» походить від іт. аИапа «тераса на даху», яке зводиться до лат. аііиз «високий».— Акуленко 136; КісккагсИ 29; Маскек Е8-ІС 35; К1п§е—Міігка 17.— Див. ще альт. альтембас «перська парча», алтабас, [алтайбас], ст. алтабась (XVI ст.), ал-табасовьій, алтайбасовьій (XVII ст.); — р. алтабас, п. аІіетЬаз, аИетЬаз «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. аіііп Ьег «парчева тканина» складається з іменників аИш «золото» і Ьег 5 8-539 «тканина».-— Фасмер І 72; Вгйскпег 4; 8асіп.—Аііх. Ж. І 18; Мікі. ТЕ1 І 246; Хаскіг. 2, 74.— Див. ще алтйн, бязь. альтернатйва; — р. альтернатива, бр. альтернатива, п. аііегпаіуша, ч. аИегпаііуа, слц. слн. аИегпаііуа, вл. аііегпаііша, болг. м. схв. алтернатй-ва; — запозичення з французької мови; фр. аИегпаііуе пов’язане з аИегпег «чергуватися», що походить від лат. аііегпа-ге «чергуватися; вагатися», в основі якого лежить займенник аііег «один з двох» (аііиз «інший; другий»), споріднений з гр. аМод «інший».— СІС 40; Шанский ЗСРЯ І 1, 86; Оаигаі 28; АУаІде—Ноїт. І ЗО, 32—33. — Див. ще алегорія. альфа, ст. альфа (XVIII ст.); — р. бр. альфа, др. алфа, п. ч. слц. вл. аіїа, болг. алфа, схв. алфа, слн. аіїа, стел, ал-кфа;— через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. а/лра (назва першої літери грецької азбуки) походить від гебр. аіерк «бик», застосування якого в ролі назви першої букви алфавіту було зумовлене подібністю начертання цієї букви у фінікійців до голови бика.— СІС 41; Шанский ЗСРЯ І 1, 87; Истрин Разв. письма 218; Егізк 181; Кіеіп 56. альфабет, ст. алфабет (1627), алфа-бетумт> (XVII ст.); — п. вл. нл. аіїа-Ьеі, ч. слц. аіїакеіа, болг. м. алфабет, схв. алфабет, слн. аіїакеі; •—запозичення з латинської мови; лат. аіркаке-іит «алфавіт» походить від гр. аМрофг]-то£ «тс.».-— НіїШ—^Могік 15; Кораііп-зкі 47; Младенов 5; Егізк І 81.— Див. ще алфавіт. альянс; — р. бр. альянс, п. аііапз, ч. аііапсе, аііапс, слц. аііапсіа, болг. алианс, схв. алиіанса, слн. аііапза; — запозичено через посередництво російської мови з французької; фр. аіііапсе пов’язане з дієсловом аіііег «сполучати», яке походить від лат. а11і§аге, що утворилося з префікса ай- і дієслова Іі^аге «зв’язувати», спорідненого з лит. Іаі-§(и)опаз «брат дружини», укр. лигатися «з’єднуватися (з кимось)».— СІС 41; Шанский ЗСРЯ І 1, 87; Ваихаі 26; АУаІбе—Ноїгп. І 800.— Див. ще авантюра, лигати1.
амазонка «вершниця»; •— р. бр. болг. амазонка, п. ч. слц. агаахопка, вл. ата-сопа, схв. амазонка, слн. атахбпка; — запозичено через посередництво російської і польської мов з німецької; нім. Атахопе походить від гр. «ама- зонка», яке загальноприйнятої етимології не має; можливо, пов’язане з іранським етнонімом *Ьа-тахап- (букв, «воїн»); виведення від гр. а- «не-, без-» і |ш£6д «грудь, сосок», пов’язане з міфом про амазонок як войовничих жінок на території Скіфії, які для зручності стрільби з лука випалювали собі праву грудь (Шанский ЗСРЯ І 1, 88-—89; Кораііпзкі 54), належить до сфери народної етимології.— НйііІ-АМогіЬ 14; Егізк І 83—84; СЬапігаіпе 69. аматор, аматорство; — р. заст. аматер, бр. аматар, п. атаіог, ч. слц. атаіег, вл. атаіег, болг. аматьбр, м. аматер, схв. аматер, слн. атаіег;-— запозичено, мабуть, через польську мову з латинської; лат. атаіог «любитель» походить від агааге «любити», можливо, спорідненого з гр. арцад, арца «мати», алб. ате «тітка», дісл. агата «бабуся», двн. атта «мати, мамка».-— СІС 42; НоІиЬ—Ьуег 76; АУаІсіе—Ноїт. І 40— 41; Рокоту 36. амба (виг.) «баста, кінець», [гамба] «тс.» Ме; •— р. бр. амба; — запозичено з італійської мови через посередництво російської, де ненаголошене о перейшло в а; іт. агаЬо «обидва; два номери в лотереї, що дають право на виграш» походить з лат. агаЬо «обидва», спорідненого з лит. аЬй, псл. оЬа, укр. [оба].— Шанский ЗСРЯ І 1, 89; Ваихаі 29; АУаІбе— Ноїш. І 37.— Див. ще оба. амбар, [анбар Ж, вінбар Ж, вімбар, інбар, инбарець Ж1, ст. амбар'ь (1766), винбар'Ь (1758), инбар'ь (XVIII ст.); —р. амбар, [анбар, имбар], бр. [амбар], п. ІагаЬаг], ч. слц. ЬатЬаг, болг. амбар, хамбар, м. амбар, схв. амбар, хсімбар;-— запозичення з тюркських мов; тур. ага-Ьаг, алт. [анбар], тат. анбар походять від перс. апЬаг «повітка, сарай», яке пов’язується (через проміжну форму Затрата) з дінд. рб- «наповнювати», спорідненим з псл. *рь)пь «повний», укр. повний (8адп.— Аііх. УАУЬ. І 19; Нагтаііа 66 Асіа Ьіп§. Нип§. 5, 289) або з дінд. зага-ЬЬага-, що складається з префікса зат-«з-», спорідненого з займенником за «цей», і основи ЬЬага-, пов’язаної з дієсловом ЬЬагаіі «несе», спорідненим з гр. срєрсо, псл. Ьег£, укр. беру; менш переконливе пов’язання (Никольский ФЗ 1893/5—6, 36) з дінд. атЬага]аті «збирати, накопичувати».•— Шанский ЗСРЯ І 1, 89—90; Фасмер І 75; ССРЛЯ 1112 — 113; РЧДБЕ 50, 791; 8адп,— Аііг. т І 19; Вегп. І 28; Сгаззтапп 955, 1478, 1485; ЬокоізсЬ 7. амбіція, амбітний, амбіційний, амбіціозний, ст. амбиція, амбіція (XVII ст.); —р. болг. амбйция, бр. ам-біцьія, п. атЬіс]’а, ч. атЬісе, слц. атЬі-сіа, вл. ашЬісі]а, м. амбициіа, схв. амбй-цща, слн. атЬісі]а;-— через посередництво польської мови запозичено з латинської; лат. агаЬіііо «догідництво, честолюбство» пов’язане з дієсловом агаЬіге «домагатися», яке складається з префікса атЬ(і)- «об-, навколо», спорідненого з псл. оЬь, укр. об, і дієслова їге «іти», спорідненого з псл. ііі, укр. іти.— СІС 42; Шанский ЗСРЯ І 1, 90; Фасмер 175; Егпоиі—Меіііеі І 90; Ч'аіде—Ноїш. І 36, 37, 406—407.-— Див. ще ітй, об. амбра «ароматична речовина», ст. амбра (XVIII ст.); — р. бр. болг. амбра, п. ч. слц. атЬга, м. амбер, схв. амбра, амбар, амбер, слн. атЬга; — запозичено, очевидно, через посередництво російської мови з середньолатинської; слат. атЬга походить від ар. ЬпЬаг «сіра амбра».•— СІС 42; Шанский ЗСРЯ І 1, 90; ЕокоізсЬ 7; Ваихаі ЗО; ВІосЬ І 25; К1и§е-—Мііхка 18. амбразура «бійниця»; —р. бр. болг. амбразура, п. агаЬгахига, слц. атЬга-хйга; — запозичено, очевидно, через посередництво російської мови з французької; фр. етЬгазпге «бійниця» походить від дієслова етЬгазег «запалювати», пов’язаного з Ьгаізе «жар», що є запозиченням з германських мов (дангл. Ьегз-іап «спалах полум’я», шв. Ьгаза «вогонь», дат. Ьгазе «смажити на сковороді»).— СІС 42; Шанский ЗСРЯ І 1, 90; Вапхаі 273; ВІосЬ І 98, 248; ЗбЬаппеззоп 640—641.
Амбросій, Амбрбс(ь), Амврбсій, [Ам-рбс, Омбрбс(ь), Обріс Ж, Мамрбсь Ж1, [амбрбсити, амврбсити] «святкувати день св. Амбросія, байдикувати», ст. Амбросій «несмертелньїй» (1627); — р. Амврбсий, бр. Амбросій, п. АтЬгогу, ч. слц. вл. АтЬгог, болг. Амвросий, Амбрбз, Амбрбзи, м. Амвроси], слн. АтЬгог, стел. Лмвросии;—через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ’АцРрбоюд утворено на базі прикметника арфрботод «властивий безсмертним, божественний», пов’язаного з арРротод «безсмертний», що складається з частки а- «не-» і прикметника Рротбе (<*рРротбе) «смертний», спорідненого з лат. тогі «мерти», псл. гпьгд, укр. мру.— Беринда 175; Петровский 47; Ргізк І 270; ВоІ8ас^ 134.— Див. ще а-, мерти. амбулаторія «лікувальний заклад для ходячих хворих»;— р. болг. амбула-тбрия, бр. амбулатбрьія, п. ч. атЬпІаіо-гіит, слц. атЬиІаібгіит, вл. атЬиІаІо-гі), схв. амбулатдриіа, амбулаторії], слн. атЬиІаібгі); — запозичення з німецької мови; нім. АтЬиІаібгіит походить від лат. атЬиІаібгіиз «пересувний, рухомий», пов’язаного з дієсловом атЬп-Іаге «ходити», утвореним з префікса атЬ- «навколо, об-», спорідненого з псл. оЬь, укр. об, і дієслова *п1аге, спорідненого з гр. аХаОраї, 6Ааї»со «блукаю, мандрую», лтс. аіпбі «тинятися, блукати».— СІС 42; Шанский ЗСРЯ І 1, 91; ЛА/аІсіе—Ноїт. І 38; Егпопі-— Меіііеі 27. амвон, [амббн, амббна], ст. амбона (XVI ст.), амвонь (1627); — р. амвон, [амббн], бр. амббна, др. амбонь, анбонь, амвон'Ь, оньбонь, онболь, п. атЬопа, болг. амвбн, м. амвон, схв. амвон, амббн; — запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. арфют «підвищення, кафедра» етимологічно неясне. •—СІС 42; Шанский ЗСРЯ І 1, 91; Фасмер І 76; Преобр. І 6; Е)аигаі ЗО; Ргізк І 90. амеба; — р. бр. амеба, болг. м. схв. амеба, п. вл. атеЬа, ч. слц. слн. ате-Ьа; — через російську мову запозичено з німецької; нім. АтбЬе походить від лат. ашоеЬа, яке передає гр. арофт; «зміна», утворене від арієфсо «зростаю, змінююсь», спорідненого з псл. ті§аіі, укр. мигати.-— СІС 42; Шанский ЗСРЯ І 1, 91; Ргізк І 90.— Див. ще мигати. аметист, ст. аметисть, аматист (XVII ст.); — р. болг. м. аметист, бр. аметист, др. амееусть, амееисть, п. ч. слц. вл. атеіузі, схв. аметист, слн. атеіізі, стел, аметоустт,;— через посередництво старослов’янської і латинської мов запозичено з грецької; гр. ар.єДоото£ «аметист» (коштовний камінь, що, нібито, запобігає сп’янінню) складається з заперечної частки а- «не-» і прикметника реЯнотод «п’янкий», похідного від рєПо «вино», спорідненого з укр. мед', є спроби пов’язати грецьку назву з фіалковим кольором червоного вина, розбавленого водою, від якого не можна сп’яніти.•— СІС 43; Шанский ЗСРЯ І 1, 91—92; Фасмер І 76; НйШ-А¥огШ 14; Ргізк І 90.-— Див. ще а-, мед. аміак, аміачний; —бр. аміяк; — нове запозичення з російської мови замість давнішого амоніак; р. аммиак є зміненою або скороченою формою слова аммо-ниак, запозиченого з французької мови.— Шанский ЗСРЯ І 1, 92.— Див. ще амоній. амінь, [амйнь, амін ВеЛ]; — р. амйнь, бр. амін, др. амйнь, амйнь, п. ч. слц. нл. атеп, вл. атеп, йат)еп, болг. амйн, м. амин, схв. амен, амин, слн. атеп, стел, аминк, амин-к;—через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ар.т;т походить від гебр. атеп «дійсно, хай буде так».— Шанский ЗСРЯ І 1> 92; Фасмер І 76; Сіезе-иіпз 55. амністія, [амністія], амністувати, ст. амнистія (XVIII ст.); — р. болг. амнйстия, бр. амністьія, п, слц. атпез-ііа, ч. атпезііе, вл. атпезіііа, м. ам-нестиіа, схв. амністи;а, слн. атпезіі-]'а; — запозичено . з французької мови через посередництво російської (амнес-тія — через польську мову); фр. ат-пізііе походить від гр. ацтт]отіа «забуття, прощений», утвореного з заперечної частки а- і основи іменника «думка, пам’ять», пов’язаного з дієсло
вом ріру^пхсо «згадую», спорідненим з псл. тьпІ9, укр. пам'ять.•—СІС 44; Шанский ЗСРЯ І 1, 93; Фасмер І 76; Кораііпзкі 57; Папгаі 31; Егізк І 13, 238—241; К1и§е—Міігка 19,—Див. ще а-, пам’ять. амонал; — р. аммонал, бр. аманал, п. ч. слц. атопаї, болг. амонал, схв. амонал, слн. атопаї;-—запозичено через російську мову з англійської; англ. аттопаї утворене в результаті складення початкових частин двох слів-— ат-топ(іас) «аміак» і аі(птіпіит) «алюміній».-— Шанский ЗСРЯ І 1, 92—93; Кіеіп 63.— Див. ще алюміній, амоній. амоній, амоніак; — р. аммбний, бр. амоній, п. атол, ч. атопіпт, слц. ато-піпт, вл. атопіак, болг. амбний, м. амонщак, схв. амонії], слн. атолі]';— запозичення з англійської мови; англ. аттопіпт утворене хіміком Т. Деві (XIX ст.) на базі слів аттопіа «аміак», аттопіас «аміачний», запозичених з французької мови, в якій аттопіадие «тс.» походить від лат. аттопіасит, утвореного від грецького словосполучення бік? арщитахот «сіль з Амонії, області в Лівії, де виготовляли аміачну сіль і де знаходився храм єгипетського бога Амона (Арцют)».— Шанский ЗСРЯ І 1, 93; Вуіакли]’а 36; Віосй І 26; Папгаі 31.— Пор. аміак. амортизація (тех.), амортизатор, амортизувати; — р. болг. амортиза-ция, бр. амартизация, п. атогіухаща, ч. атогіігасе, слц. атогіігасіа, вл. атогіігасііа, м. схв. амортизациіа, слн. атогіігасі]а; — запозичено з німецької мови, можливо, через російську; нім. атогіізіегеп «ослаблювати; сплачувати борги в розстрочку» і його похідне Атогіізаіібп «ослаблення, глушіння» зводиться до фр. атогііг «ослабляти, зм’якшувати, глушити», раніше «убивати», утвореного від нар.-лат. адтогіт-ге «убивати», що складається з префікса асі- «до-, при-» і основи гпогз «смерть», спорідненої з укр. мерти.— СІС 44; Шанский ЗСРЯ 11,94;К1и?е—Міігка 19; Оапгаі 32.— Див. ще авантюра, мерти. аморфний; — р. аморфний, бр. амдр-фни, п. атогїісхпу, ч. атогіпі, слц. атогіпу, вл. атогїпу, болг. амбрфен, м. аморфен, схв. аморфан, амбрфан, слн. атогїеп;— запозичення з французької мови; фр. атогрйе «аморфний» походить від гр. арорфое «тс.», утвореного з заперечної частки а- «не-» і основи іменника рорсрт; «форма».— СІС 44; Шанский ЗСРЯ І 1, 95; Папгаі 32.-—Див. ще а-, морфема. Амос, ст. Амшсь «отяжальі(и), -ючі(и), обтяжоньі(и> (1627), — р. бр. Амбс, др. Амось, ч. Атоз, слц. Атоз, схв. Атоз, стел. Лліосії; — запозичено в давньоруську мову через старослов’янську і грецьку (гр. ’Арсод) з гебрай-ської; гебр. ‘Атбз пов’язане з ‘атбз «тягар, вага», ‘атаз «піднімати, нести, навантажувати»,— Беринда 176; Петровский 47; Сезепіпз 636, 637. амплітуда; — р. болг. м.схв. ампли-туда, бр. амплітуда, п. ч. вл. ашріі-іпба, слц. слн. атрііійда; — запозичення з французької мови; фр. атріі-іибе походить від лат. атрІШМо «об-ширність, просторість», утвореного від прикметника атріиз «обширний, просторий», очевидно, пов’язаного затріа «рукоятка», спорідненим з дінд. ащаігат «посуд», вірм. атап «тс.».-— СІС 45; Шанский ЗСРЯ І 1, 95-—96; Папгаі 33; АУаІсіе—Ноїт І 41—42. ампула; — р. бр. м. ампула, п. ат-рпіка, ч. атрпіе, слц. вл. атриіа, болг. ампула, схв. ампула, слн. атрй-1а; — запозичення з латинської мови; лат. атриііа походить від *атрог-1а «пляшка для мазі», зменшеної форми слова атр(й)ога «конічний глечик з двома ручками», запозиченого з грецької мови (гр. арсрорєбд «тс.»).— СІС 45; Шанский ЗСРЯ І 1, 96; Папгаі 33; Кіеіп 66; ЛЛ/аІНе—Ноїт. І 42; Егізк І 99—100.— Див. ще амфора. ампутація, ампутувати; — р. болг. ампутация, бр. ампутацьія, п. атрц-іас]а, ч. атрпіасе, Слц. атрпіасіа, вл. атриіасі]а, м. схв. ампутацща, слн. атриіасі]а; •— запозичення з німецької мови; нім. Атриіаіібп, атриііегеп походять від лат. атриіаііо «ампутація», атриіаге «відрізати», утворених з префікса ат(Ь)- «об-, навколо» і основи риіо
«ріжу, очищаю», пов’язаної з риіеиз «яма», рауіо «товчу», спорідненими з лит. ріаиіі «різати».-— СІС 45; Шанский ЗСРЯ І 1, 96; АУаІсіе •— Ноїш. І 42, II 267, 393.— Див. ще амбіція. амулет;—р. бр. болг. амулет, п. ч. слц. вл. атиіеі, схв. амулет, слн. атп-іеі; — через посередництво російської мови запозичене з французької; фр. ати-ІеНе «амулет» походить від лат. атиіе-іит «тс.» (спочатку, очевидно, «їжа з крохмалю»), утвореного від засвоєного з грецької мови атиіит «крохмаль»; гр. ащйоу «тс.; солодкий пиріг» складається з частки а- «не-» та основи іменника {ХбЛ/Ц «МЛИН», спорідненого З ПСЛ. ГПЄІ.І9, укр. мелю.— СІС 45; Шанский ЗСРЯ І 1, 96—97; Фасмер І 76; Паигаі 33; Сйапігаіпе І 79; ААаІде—Ноїш. І 42— 43; Ргізк І 13, 268—269.— Див. ще а-, молоти. амуніція, [амунйця, муніція], ст. амуніція, аммуніція (XVIII ст.); — р. болг. амунйция, бр. амуніцьія, п. атппісіа, ч. тцпісе, слц. типісіа, вл. типісі]’а, схв. мунициіа, м. мунициіа, слн. типісііа; — запозичено з французької мови, можливо, через польську; фр. атипіііоп «спорядження» походить від слат. ат-типіііо, до складу якого входить префікс ад- (>ат-) «при-, до-» і основа дієслова тпшге «споряджати», спорідненого з дінд. тіпбіі «споруджує, будує», лтс. таіде «палиця», кімр. тупашуд «шило», брет. тіпаоиед, сірл. тепад «тс.».— СІС 45; Кісййагді ЗО; Шанский ЗСРЯ І 1, 97; Фасмер І 76; Виноградов Очерки 58; АУаІде—Ноіт. II 100— 101.— Див. ще авантюра.—Пор. імунний. амфібія; — р. болг. амфйбия, бр. амфібія, п. атНЬіа, ч. атІІЬіе, слц. ат-ІіЬіа, вл. атііЬіі, м. амфибща, схв. амфйбиЦа), слн. атїіЬііа;—запозичення з французької мови; фр. атрйіЬіе походить від гр. арфїрюе «такий, що веде двоякий спосіб життя», утвореного з ссрісрі «скрізь; двояко-», спорідненого з лат. атЬ(і)- «навколо», псл. оЬа «обидва», оЬь, укр. оба, об, і основи дієслова рібсо «живу», спорідненого з ПСЛ. ХІІ9, укр. живу,-— СІС 46; Шанский ЗСРЯ І 1, 98; Паигаі 32—33; Ргізк І 237—239; Воізаср 120. •— Див. ще жйти, об, оба. амфібрахій «один з віршових розмірів», заст. амфібрах, амфібрахіальний, амфібрахічний; — р. болг. амфибра-хий, бр. амфібрахій, п. ч. апЯіЬгаск, слц. атііЬгаскіиз, атііЬгасй, м. амфи-брах, схв. амфйбрах, слн. атПЬгак; •— запозичення з грецької мови; гр. «тс.», букв, «короткий з обох боків», складається з основ арсрі-«двояко-» і Рра^йд «короткий», спорідненого з лат. Ьгеуіз «тс.», псл. *ЬьГгь, укр. [борзий].— СІС 46; Шанский ЗСРЯ І 1, 98; Ргізк І 264; ВоІ8ас^ 132.— Див. ще амфібія, борзий. амфітеатр, амфітеатральний, ст. ам-фшпеатер'Ь (XVII ст.); — р. амфите-атр, бр. амфітзатр, п. атШеаіг, ч. атШеаіг, слц. слн. атШеаІег, вл. атіі-іеаіег, болг. амфит&аптьр, м. амфите-атар, схв. амфитеатар; — запозичення з німецької або французької мови; нім. АтрйііЬеаіег, фр. атрйііеаіге походять від гр. арсрі'&еатроу, утвореного з префікса арсрі- «з обох сторін, навкруги» і іменника 'йєатроу «місце для глядачів».— СІС 46; Шанский ЗСРЯ І 1, 98; Фасмер І 77.— Див. ще амфібія, театр. амфора, ст. амфора (1627); — р. болг. амфора, бр. амфара, п. ч. слц. атіога, схв. амфора, амфора, слн. атіога; — запозичення з латинської мови; лат. атрйога походить від гр. арфорєйд «конічний глечик з двома ручками» (гомер. арфісрорєбе «тс.»), яке виникло з арфі-, префікса із значенням обопільності, І фОребе, ПОХІДНОГО ВІДфЄрСО «несу», спорідненого з дінд. Ьйагаіі «несе», лат. Іего «несу», псл. Ьегд, укр. беру.— СІС 46; Шанский ЗСРЯ І 1,98; А'аІде— Ноїш. І 42; Ргізк І 98; Воізаср 58.— Див. ще амфібія, брати.— Пор. ампула. анабіоз, анабіотичний;—р. анаби-бз, бр. анабіез, п. вл. апаЬіога, ч. слц. апаЬібга, болг. анабибза, схв. анабио-за; — запозичення з грецької мови; гр. ауофїсооче «воскресіння, повернення до життя» пов’язане з ауофібсо «оживаю, воскресаю», яке складається з префікса
іуа- «вгору», очевидно, спорідненого з псл. па, укр. на, і дієслова (Зібсо «живу», спорідненого З ПСЛ. 2І]9, укр. живу.— СІС 47; Кораііпзкі 59; Ргізк І 238—239; Воізасд 120; АУаІсіе-—Ноїт. II 808—810,— Див. ще жити, на1. аналіз, аналізатор, аналітик, аналітика, аналітичний, аналізувати; — р. анализ, ст. анализис, бр. аналіз, п. вл. апаїіга, ч. слц. апаїуга, болг. аналй-за, анализ, м. схв. аналйза, слн. апаїі-га; — запозичення з латинської або з французької мови; фр. апаїузе походить від лат. апаїузіз, запозиченого, в свою чергу, з грецької мови, в якій атаХооіе «розклад, розкладання, розчленування, аналіз» є похідним від дієслова ауаХйсо «відв’язую, розв’язую, досліджую, аналізую», утвореного з префікса біта- із значенням підсилювання (можливо, спорідненого з псл. па-, укр. на-) і дієслова Хйсо «розв’язую, відв’язую», спорідненого з лат. Іпо «звільняю», дінд. 1й-па «відрізаний», гот. Іпп «викуп», дангл. аіуппап «виручати, визволяти, рятувати», тох. А, В Іпі- «віддаляти», вірм. Іпсапеш «розв’язувати»,— СІС 47; Шанский ЗСРЯ І 1, 99; Фасмер І 77; Папгаі 34; Ргізк II 149—150.— Див. ще на1. аналогія, аналог, аналогічний, аналогійний; — р. болг. аналбгия, бр. аналогія, п. апа1о§іа, ч. апа1о§іе, слц. апа-1б§іа, вл. апа1о§і]а, м. аналоги']а, схв. аналдги']а, слн. апа1о§і)а;—запозичення з грецької мови; гр. атаХоуїа «відповідність» є похідним від атако-ре «відповідний, аналогічний», утвореним з основ ауа «згідно», спорідненого з дінд. апп «після, за, пізніше за», ав. апп, дперс. аппу «тс.», можливо, також псл. па, укр. на, і Хбуод «розум, зміст», пов’язаного з дієсловом Хєусо «говорю, розумію».— СІС 48; Шанский ЗСРЯ І 1, 101; Ргізк І 95-—96.—Див. ще логіка, на1. аналой «невеликий високий столик у церкві»; — р. аналой, налбй, аналбгий, бр. аналой, др. аналогий, слц. апаїо], болг. аналбгий, м. аналб;; — запозичення з середньогрецької мови; сгр. атакбуїоу «тс.» є похідним від дієслова біуакєуоз «читаю», утвореного з префікса ата- «вгорі, на-», очевидно, спорідненого з псл. па, укр. на, і з основи дієслова Хєусо «читаю, говорю».•— Шанский ЗСРЯ І 1, 101; Фасмер—Трубачев І 77; Преобр. І 6; Вегп. І 28; Воізасд 59.— Див. ще аналогія. Анан, Анань, Ананій, ст. Ананій, Гананіа «ласка па(н)ская або м(и)-л(осє)рд(і)є па(н)скоє або дар(ь) па(н)-скі(й)» (1627);—р. Ананий, Анания, бр. Анань, Ананій, др. Ананія, стел. Днаніга; — через старослов’янську і грецьку мови (гр. ’Ататїае) запозичено з гебрайської; гебр. Напапіа «той, кого захищає Єгова; Єгова був милосердний» утворене з пап «захищати», спорідненого з ар. апап зб.«хмари» і іаЬ, скороченої форми іаЬиае «Єгова (одне з імен бога)», нез’ясованого походження.— Беринда 176; Петровский 48; Илчев 48; Сезе-піпз 322—323, 642. ананас; — р. бр. болг. ананас, п. ч. вл. апапаз, слц. апапаз, м. ананас, схв. ананас, слн. апапаз; •— запозичено через португальську та деякі інші західноєвропейські мови (порт, апапаз, нім. Апапаз, фр. апапаз) з індіанських мов Південної Америки (тупі, каріб. апапа).— СІС 48; Шанский ЗСРЯ І 1, 12; Фасмер І 77; К1и§е—Міігка 20-— 21; Папгаі 34; Кіеіп 69. анапест «один з віршових розмірів», анапестичний, ст. анапесть (XVII ст.);— р. бр. анапест, п. ч. слц. апарезі, болг. анапест, м. анапест, схв. анапест, слн. апарезі; — запозичення з грецької мови; гр. аубіяаіотод «тс.», букв, «відбитий назад», утворене від дієслова аталаісо «б’ю», що складається з префікса аха-, спорідненого, очевидно, з псл. па, укр. на-, та дієслова лаісо «б’ю, ударяю», можливо, спорідненого з лит. раізуіі «вештатися», псл. рьха-іі, укр. пхати.— СІС 48; Шанский ЗСРЯ І 1, 102; Воі8ас^ 740.—Див. ще на1, пхати. анархія, анархізм, анархіст, анар-хістйчний, анархічний; — р. болг. анар-хия, бр. анархія, п. слц. апагейіа, ч. апагейіе, вл. апагсйЦа, м. анархи}а, схв. анархи]а, слн. апагйі]а; •— запозичення з грецької мови; гр. атар/іа є
похідним від ауар%од «той, що не має начальників», утвореного з частки ах-«не-» і основи іменника арх»? «начальник, керівник», пов’язаного з дієсловом архсо «починаю, (я) є першим, паную».— СІС 48; Шанский ЗСРЯ І 1, 103.-— Див. ще а-, архаїчний. Анастасій, Анастас, Настає, Ана-стасія, [Настасія] Ме, Настася, Настя, Наця, Настаска, Пастка, Настуня, Настуся, ст. Анастасій «вьскресен», Ана-стасіа «вьскр(есе)ніє» (1627); — р. Ана-стасий, Анастасия, бр. Анастас, Анастасій, Настас, Настасся, др. Анастасій, Настас'ь, Анастасія, Настасья, п. Апазіагу, Апазіахіа, ч. Апазіагі], Апаз-іазіе, Апазіагіе, слн. Апазіагіа, схв. Анастазще, стел. Пндстдсии, Лндстдси, Янастасига; — через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. ’Атаотаотое, ’Атаотаоїа утворені на основі іменника а^а-отаоїд «підняття, воскресіння», похідного від дієслова ат-іо'иірі «піднімаю, воскрешаю», що складається з префікса ата-(>ат-) «вгору, з-, під-», спорідненого, очевидно, з псл. па-, укр. на-, і дієслова Гсищрі, спорідненого з лат. зіо «стою», укр. стою.-— Петровский 48; Илчев 48; Воізаср 384, 902.— Див. ще на1, стати. Анатолій, Анатбль, Анатолія, ст. Анатолій «всходній» (1627); — р. Ана-іпблий, Анатблия, бр. Анатбль, Анатолій, Анатолія, др. Анатолій, ч. Апа-іоі, слн. Апаіоіі), стел. Пндтолии; — запозичення з грецької мови; гр. ’Ататб-Ллод походить від топоніма ’АтатоЛл) «Мала Азія», утвореного на основі іменника агатоХт) «схід сонця, місце сходу сонця, схід», похідного від дієслова отатєХХсо «сходжу, піднімаюсь», що складається з префікса аха- «вгору, з-, під-», спорідненого, очевидно, з псл. па, укр. на, і основи дієслова тєХЛсо «піднімаюсь, сходжу», спорідненого з лат. іоііо «піднімаю, звеличую», дінд. іиїй «вага», гот. риіап «терпіти», двн. сіоіеп «тс.», вірм. і’оіит «терплю», тох. А іаі, тох. В іаі «піднімати».•— Воізаср 952; Шаіде—Ноіт. II 688—689.— Див. ще на1. анатомія, анатом, анатомка, анатомічний, анатомувати, ст. анатомія (XVIII ст.); — р. болг. анатбмия, бр. анатомія, п. апаіотіа, ч. апаіотіе, слц. апаіотіа, вл. апаіоті]а, м. анато-ми;'а, схв. анатоми;'а, слн. апаіоті)а; — запозичення з латинської мови; лат. апаіотіа походить від гр. ататорт; «анатомування, розчленування», пов’язаного з дієсловом ауатер'л» «розрізаю, розтинаю», що складається з підсилювального префікса аха-, можливо, спорідненого з псл. па, укр. на, і дієслова терасо «розрізаю, розтинаю», спорідненого з псл. іьпр, укр. тну, тяти.— СІС 49; Тимч. 21; Шанский ЗСРЯ І 1, 104; Фасмер І 77; НйііІЛУогій 14; Воізаср 954.-—Див. ще на1, тяти.^— Пор. атом, том. анафема, [анахтема Ж, анафтема Ж, анатема Ж, анахтем Г, онахйма Ж, анафематизовати, анатемізувати], ст. анаеема (1376), анатема (1435), ана-еематизовати (XVII ст.); — р. бр. анафема, др. анаеема, анаеома,п. апаіета, ч. слц. апаіета, болг. м. анатема, схв. анатома, слн. апаіета, стел, анафема, анатема; —запозичення з грецької мови; гр. ата'&єра «відлучення, прокляття» є похідним від дієслова <НатіОт]рі «накладаю», що складається з префікса ата- «на-», спорідненого, очевидно, з псл. па, укр. на, і дієслова ті&гірі «ставлю, кладу», спорідненого з дінд. да-сШйіі «ставить», псл. деіі,укр. (но~)діти.— СІС 49; Тимч. 21—22; Шанский ЗСРЯ І 1, 104; Фасмер І 77; Засіп.— Аііг. V^VЬ. І 20; Ргізк І 100; Воізаср 59,969.— Див. ще на1, діти2. анахронізм, анахронічний; — р. ана-хронйзм, бр. анахранізм, п. вл. апасйго-пігтп, ч. апаскгопізтиз, слц. апасйгопіг-тиз, бол. анахронйз'ьм, м. анахронй-зам, схв. анахронйзам, слн. апаЬгопі-гет; — через посередництво російської мови запозичено з французької; фр. апасйгопізте утворено на базі гр. аса-«на-, проти-», очевидно, спорідненого з псл. па, укр. на, і хрбтод «час».-— Шанский ЗСРЯ І 1, 105; Паигаі 34; Кіеіп 68.— Див. ще на1, хроніка. [анація] «скрутне становище, біда», [анация] «тс.» Ж, ст. ванац'Ья, манац'Ья, ванаирЬйникь (XVIII ст.); — неясне;
можливо, пов’язане з лат. аппаіа «плата папському урядові від новообраного єпископа або абата» (у тексті з XVIII ст. йдеться про якийсь обов’язок, накладений попом на дітей прихожан); інші спроби пояснення, в т. ч. зведення до слова вакацій (вакації) «канікули» (Кравчук Мовозн. 16, 86—87), малопе-реконливі. [ан-ба] «ось, дивись»(вигук для привернення уваги) Ж; — складне утворення, що виникло, очевидно, на базі виразу *ан(о) бачиш', компонент ан-може бути ототожнений з [анб1] «але, а, тільки, лише» (див.). ангар; — р. бр. ангар, п. вл. йаіщаг, ч. слц. йагщаг, болг. хангар, м. хангар, схв. хангар, слн. йагщаг; — через російську мову запозичено з французької; фр. йагщаг «сарай, ангар» походить від нім. йагщеп «висіти», спорідненого з двн. Ьайап, свн. ЬаЬеп (що відбивають пгерм. *ЬапЬап), яким відповідають хет. §ап§ (капк) «тс.», лат. сипсіог «гаю, вагаюсь».— СІС 49; Шанский ЗСРЯ І 1, 105; Баихаі 383; КІіЩе—Мііг-ка 288. ангел, [ангелик, ангеля, ангель, ангел, анголя, янгел, янгелик, янгель Бі], янгол, янголя, [янголь], янголиний; — р. болг. м. ангел, бр. анел, др. ангела, ант>гелт>, аньгел'ь, п. апіоі, ч. апсіеі, ап]е1, слц. ап]е1, вл. іапйгеї, нл. ]апге1, схв. СІнЬео, слн. ап^еі, стел, ангел т»; — запозичення з грецької мови; гр. «ангел, посланець, вісник, провісник» пов’язане з дієсловом а-у-уг^Ам «оголошую, повідомляю, доповідаю», можливо, спорідненим з дінд. ап§іга1і «божественний»; існує також припущення, що а-у-уг^Хсо запозичено з мов Сходу.— Шанский ЗСРЯ І 1, 105—106; Фасмер І 78; Масйек Е8ІС 36; Вегп І 29; Воізасп 6; Ргізк I 8. ангіна; — р. болг. м. схв. ангйна, бр. ангіна, п. вл. аіщіпа, ч. слц. слн. ап£І-па; — запозичення з латинської мови; лат. ап^іпа «горлова жаба, запалення горла, ангіна» походить від гр. а-ухбті] «задушення, повішення», утвореного від аухео «удушую, стискаю, здавлюю», спорідненого з лат. агщо «тс.», псл. дгькь «вузький», укр. вузький.— СІС 50; Шанский ЗСРЯ І 1, 106; АРаІсіе—Ноїш. І, 47; Ргізк І 17—18; Воізасч 10—11.— Див. ще вузький. [андаґуватися] «частуватися» Ж; — неясне. [андарак] «вид спідниці з вовняної смугастої тканини», [ондорак] «вид жіночого одягу зі зборками на спині» Л; — р. діал. бр. андарак; — запозичено з німецької мови через польську; п. [апсіегак, апсіагак], ст. іпйегак «спідниця» походить від нім. йпіеггоск «нижня спідниця», утвореного з ипіег «під», спорідненого з псл. 2Ігь, укр. нутро, і Коск «спідниця», спорідненого з двн. гос, дісл. гоккг, дангл. госс «тс.».— Фасмер І 78; ЗСБМ І 112—113; Вгйскпег 192; К1и£е—Міігка 604.— Див. ще нутро. [анде] «онде, там», [андека] «тс.»; — складний прислівник, що тлумачиться як результат злиття вказівної частки [*«н], співвідносної з он, і прислівника де (Німчук НЗ УжДУ 35, 45); могло виникнути і внаслідок злиття частки а з прислівником онде. [андія] «нісенітниця» Л; — неясне. Андріан, Андріян, ст. Андріан-ь «му-же(ст)венньш, валечньїи або богато-умен-ь» (1627); — р. Андриан, бр. Анд-рьіян, др. Андриянт>, Андриан'ь; — запозичення з старослов’янської мови; стел. Яикдрианті є наслідком контамінації імен йдридн-к і Днкдреи.—Див. ще Адріан, Андрій. Андрій, Андрдсь, Андрусь, [Андрусе, Андрух, Андрушко, Андрашко, Андрієць, Андріяк, Андріям, Андрій, Андрух], ст. Андрій «мужествень, смільі(и)...» (1627); — р. Андрей, бр. Андрзй, др. Андрій, п. Апсігее], ч. Опсіге], слц. Опсіге], Апсіге], вл. Напсігі], болг. Андрей, Андрея, схв. Андре), стел. Диндреи, ДнкдрФи;— через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. ’Атбрєа^ походить від прикметника атбреїое «мужній, сміливий», пов’язаного з атт)р (род. в. атбрбд) «чоловік», спорідненим з дінд. па (паг-) «чоловік, людина», кімр. пег «голова, вчитель», вірм. ауг (род. відм. агп) «чоловік».— Беринда 176; Петровский 40; Фасмер І 78; Вгйскпег 5; Ргізк І 107—
108; Воізасд 62; Маугйоїег II 148—149.— Пор. Андріан, Андроник. [андріяк] «опій»; — походження неясне. Андроник, Андрбн, ст. Андрбнікь «мужепобйдительньш...» (1627); •— р. Андроник, бр. Андрбн, др. Андроник^, п. Апсігопу, ч. слц. Апсігопік, болг. Андрбн, Андроник, стел. Яит^дро-ник’к; — через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. ’Атбрбтіхо^ утворено з основ іменників атт)р «чоловік, муж» (род. в. мн. (АбршТ) І ТЇХТ] «перемога», можливо, спорідненого з псл. пісь, укр. ниць-, буквальне значення імені — «переможець мужів».— Беринда 176; Петровский 50; Суперанская 74; Воізасц 670— 671; Ргізк II 320. — Див. ще Андрій. анекдот, анекдотник, анекдотйч-ний; — р. бр. болг. анекдот, п. апе§-сіоіа, ч. слц. вл. апексіоіа, м. схв. анег-дбта, слн. апексібіа; — запозичено з французької мови, можливо, через російську; фр. апессіоіе походить від гр. тхбота «невидані (твори)» мн. с. р. від іДгхботод «невиданий, неопубліко-ваний», утвореного з частки а.у- «не-» і дієприкметника їхботор «виданий» від дієслова гхбібйрі, що складається з префікса ех- «ви-, від-», спорідненого з лат. ех-, ірл. езз- «тс.», і дієслова бібмці «даю», спорідненого з лат. бо-, псл. бать, укр. даю.— СІС 51; Шанский ЗСРЯ І 1, Ю7; Фасмер І 78; Баи-гаі 35; Віосй І 29; Ргізк І 388—389; Воізасд 186.— Див. ще а-, дати. анексія, анексіоніст, анексувати, анектувати; — р. аннексия, бр. анексія, п. апекз]а, ч. апехе, слц. апехіа, вл. апекіохуас, болг. анексия, м. анекси-)а, схв.*анекеща, слн. апек8і]’а;—запозичення з західноєвропейських мов; нім. Аппехібп, фр. аппехіоп походять від лат. аппехіо «приєднання», пов’язаного з дієсловом аппесіо «прив’язую, зв’язую», що складається з префікса асі- «до-» і дієслова песіо «в’яжу», спорідненого з псл. 8ГШЇ9, укр. снувати, нитка.— СІС 51; Шанский ЗСРЯ І 1, ПО; ІУаІсіе—Ноїт. І 155—156; Паигаі 37.— Див. ще авантюра, нитка. анемія, анемічний; — р. анемйя, бр. анемія, п. апетіа, ч. апетіе, слц. апе-тіа, вл. апетії’а, болг. анемйя, м. ане-мща, схв. анеми]а, слн. апеті]а; — запозичено з грецької мови, можливо, через французьку; фр. апетіе походить від гр. огуаірїа, утвореного з частки ау- «не-, без-» і іменника аща «кров», СПОрІДНеНОГО, МОЖЛИВО, З ДВН. 5ЄІЩ «мед» або з дінд. із «сік, напій».— СІС 51; Шанский ЗСРЯ І 1, 108; Паигаі 35; Ргізк І 39.— Див. ще а-. анемона (бот.) «Апетопе Б.»; — р. анемон, анемона, бр. болг. анемона, п. апетоп, ч. апетопка, слц. апетопка, слн. апетбпа; — запозичення з французької мови; фр. апетопе походить від гр. ауєрсоуг] «анемона», пов’язаного з атгрод «вітер», спорідненим з дінд. апі-1 ай «тс.», апШ «дихає», лат. апітиз «душа, дух», псл. уоп]’а «запах», укр. воняти; грецька назва зумовлена тим, що час цвітіння рослини збігається з періодом вітрів, або тим, що тонке стебло її хитається від будь-якого вітру.— Шанский ЗСРЯ І 1, 108; Баигаі 35; Ргізк І 105— 106; Воізасц 61.— Див. ще воняти. анестезія, анестезійний, анестезувати; — р. анестезйя, бр. анестззія, п. апезіегіа, ч. апезіезіе, слц. апезіега, вл. апе8Іегі)а, болг. анестезйя, схв. анесте-зи]а, слн. апезіегіа; — через російську мову запозичено з французької; фр. апе-зійезіе походить від гр. (ЬаіоФіщіа «нечутливість», утвореного з частки ат-«не-» і прикметника а’іоФцтбд, похідного від дієслова аїсгОсЬораї «відчувати», аіоОадОаі «тс.», спорідненого з псл. Іауііі і ить, укр. явити, ум.— СІС 52; Шанский ЗСРЯ І 1, Ю8; Баигаі 35; Віосй І ЗО; Воізасд 29; Ргізк І 45, 48— 49; ААаІсІе—Ноїт. І 108.— Див. ще ум, ЯВИТИ. ані (заперечна частка, сполучник), [ани] О, ані-ані, ст. ани (XVI ст.); — бр. ані, п. ч. слц. вл. слн. діал. апі; — результат злиття часток (сполучників) а і ні.— 81ахузкі І 24; Масйек Е8.ІС 36-37; ЗССЯ 1, 38; 8ас1п.—Аііг. ¥\¥Ь. І 3; Вегп. І 21.— Див. ще а1, ні. аніж (сполучник), ст. аниж-ь, ан^жь (XVI ст.); — результат зрощення частки а1 і сполучника ніж2 (див.).
аніс «ганус», [анис, аниж, аниіи, га-ниж, бниж] «тс.», ст. ганм(ш) «тс.» (XVII ст.);—бр. аніс, [аньїш, га-ньіиі];— запозичення з російської, польської і чеської мов; п. апуг, Ьапу2, ч. апуг через посередництво латинської (лат. апізит, апезиш «тс.») і, можливо, німецької мов (нім. Апіз «тс.»), ар. анйс безпосередньо чи через німецьку (пор. вл. апіз) або французьку мову (фр. апіз) запозичені з грецької мови; гр. ауїоот (аущіот) «кріп» вважається запозиченням з мов Сходу.— КісйЬагсіі ЗО; Шанский ЗСРЯ І 1, 109; Фасмер І 78; ЗСБМ І 115; Маскек Е8ІС 37; Вгйскпег 5; Засіп.—Аііг. ¥М>. І 20; Вегп. І 29; К1и§е—Міігка 23; Егізк І 106; Воізасд 62.— Пор. ганус. анкер (тех.), [анкра] «якір; скоба, гак» Ж, ст. анкіра, анкера (XVII ст.);— р. бр. анкер, п. апкіег, апкга, ч. ст. ап-§ог, болг. анкер, анкіар, схв. анкер, стел. аи(к)кура (ан(к)кирд, аи(к)ккіра) «якір»; — запозичено в староукраїнську мову через посередництво старослов’янської, а в сучасну мову через російську, німецьку (нім. Апкег) і латинську (лат. апсога) та через польську, німецьку (можливо, французьку) і латинську з грецької; гр. а-ухйра «якір» споріднене з аухбкоє «зігнутий, кривий», дінд. апсаіі «гне, кривить», ап-кизай «гачок, гак», лат. апсиз (ипсиз) «скривлений, зігнутий», дірл. есаіЬ. (бс-<*апс-) «рибальський гачок», двн. апщіі «тс.», лит. апка «шнур, зигзаги шляху», р.-цел. оукоть «якір».— Шанский ЗСРЯ І 1, Ю9; Тимч. 24; Кораііпз-кі 66; Вегп. І 29; Вгізк І 10—12; Воі-засд 7.— Пор. якір. анкета; — р. бр. болг. м. анкета, п. апкіеіа, ч. слц. апкеіа, схв. анкета, слн. апкеіа; — запозичення з французької мови; фр. епдиеіе «розслідування, дослідження, слідство; анкета; репортаж» пов’язане з дієсловом епдиегіг «довідуватися», що походить від лат. іпдшгеге «розслідувати, шукати», утвореного з префікса іп- «в-», спорідненого З гр. ЄТ- «тс.», псл. уьп-, укр. в-, у-, та етимологічно неясного дієслова диае-го «шукаю, вимагаю», можливо, спорід-74 неного з дірл. асі-сіп «бачу, дивлюсь», сіаіі «розум», дінд. сакз-аіе «бачать, дивляться»; пов’язання з питальним займенником диае (Ресіегзеп ІВ 5, 37) вважається сумнівним.— Шанский ЗСРЯ І 1, 109; Фасмер І 79; Кораііпзкі 66; Паигаі 280—281; Віосй І 257; Х¥аІс1е— Поїш. II 396—397; Ресіегзеп Кеіі. Ог. II 490; АУаІсіе—Рок. II 480.— Див. ще у. [ано1] (спол.) «але, а, тільки, лише» Ж, ст. ано «тс.» (XVIII ст.), «аж, аж тут» (Х¥Пст.), «і» (1457); — р. ан, бр. [анб] «а втім», др. ано «а, але, та», ант> «тс.», п. апо «проте, однак», слн. ап «але, а», апіі «все-таки, проте; однак; але ж»; — результат злиття сполучника а і обмежувальної частки (згодом також сполучника) но «тільки»; менш переконливе припущення (Шанский ЗСРЯ II, 98 — 99; Преобр. І 1; ЗССЯ 1, 36—37; 8асіп.-Аііг. Ж. І 4; ХиЬаіу ЬВ 36, 113) про утворення псл. апо з а і опо,— Фасмер І 77; Вгйскпег 5; Масйек Е8ІС 37; Вегп. І 22.— Див. ще а1, но.— Пор. інб. [ано2] «ану» Ж; (вигук, яким відганяють собак) ЛЧерк, [аньб] (вигук, яким відганяють собак) ЛЧерк; — паралельне до ану складне утворення з підсилювальної частки а і обмежувальної частки но, збереженої в складі частки [інб] «тільки» та в спонукальних виразах типу ідй-но.— Див. ще а1, но. — Пор. ану, інб. [анблем] «але, а, тільки, лише»; — п. [апоіі] «проте, однак; не інакше»; — складне утворення з сполучника (обмежувальної частки) [ано] «але, тільки» і обмежувальної частки [лем] «тільки».— Див. ще анб1, лем. аномалія, аномальний, ст. аномалньїй (1619); — р. болг. аномалия, бр. аномалія, п. апотаїіа, ч. апотаїіе, слц. апота-1 іа, вл. апота1і]а, м. аномали]а, схв. ано-мали]а, андмалиіа, слн. апотаІЦа;—запозичено через російську і, можливо, латинську (лат. апотаїіа) мови з грецької; гр. атащоАїа «нерівність, безладність, неправильність» походить від прикметника атащаАоє «нерівний, непостійний, незакономірний», утвореного з префікса
(XV «не-, без-» і прикметника броЛод «рівний», пов’язаного з брбд «подібний, схожий, однаковий, спільний», спорідненим з дінд. затаЬ «рівний, той самий», дперс. Ьйта- «подібний, схожий, однаковий», гот. заїла «тс.», псл. зашь, укр. сам.— СІС53; Шанский ЗСРЯ І 1, НІ; Кораііпзкі 67; Ргізк II 384; Воізаср 700, 702.— Див. ще а-, сам. анонім, анонімка; — р. болг. ано-нйм, бр. ананім, п. апопіт, ч. слц. апо-пут, вл. апопутпу «анонімний», м. анонймен, схв. андним, аноним, слн. апопіт; — запозичено, мабуть, через російське посередництво з французької мови і через польське посередництво — з латинської; фр. апопуте «безіменний, анонім» через лат. апбпутиз походить від гр. атмтороє «безіменний», утвореного з префікса ат- «не-, без-» і іменника бтора «ім’я, назва», спорідненого з дінд. пйтап-, лат. потеп, псл. іт§, укр. ім'я.— СІС 54; Шанский ЗСРЯ І 1, 111—112; Кораііпзкі 67; Паигаі 37; ВІосЬ І 32; Воізаср 704.— Див. ще а-, ім’я. ансамбль; — р. бр. ансамбль, п. вл. апзатЬІ, ч. апзатЬІ, епзетЬІе, слц. еп-зетЬІе, болг. ансамб'ьл, м. ансамбл, схв. ансамбл, ансамбл, слн. апзатЬеІ;— запозичення з французької мови; фр. еп-зетЬІе «разом» походить від лат. іпзі-шиї, утвореного з прийменника іп «в», спорідненого з псл. уьп, укр. в, і прислівника зітиі «разом», спорідненого з лат. зітіїіз «подібний, такий самий», псл. зать, укр. сам.— СІС 54; Шанский ЗСРЯ І 1, 112—113; Кораіішкі 67; БЕР І 12; Оаигаі 281; ВІосЬ І 257; ЖИе—Ноїш. І 386—387, II 538— 540.— Див. ще сам, у. антагонізм, антагоніст, антагоністичний; — р. антагонйзм, бр. антагонізм, п. вл. апіа§опігт, ч. апіа§опізтиз, слц. апіа§опігтиз, болг. антагонйз-ьм, м. антагонйзам, схв. антагонйзам, слн. апіа^опігет; — запозичено через російську мову з французької; фр. апіа§о-пізте походить від гр. атта-уатсгра «боротьба, опір», утвореного з префікса ауті- «проти-» і основи дієслова аумуі^о- раї «борюсь, змагаюсь», похідного від іменника ауму «боротьба, змагання», пов’язаного з дієсловом а-усо «веду, жену», спорідненим з лат. аро «тс.».— СІС 54; Шанский ЗСРЯ І 1, НЗ; Кораііпзкі 68; Паигаі 38; ВІосЬ І 32; Ргізк І 113—114; Воізасд 11.— Див. ще агент, анти-.— Пор. агонія. [антал] «бочонок, бочка», [анталок] «тс.» Ж, ст. анталі} «міра вина, барилко» (1717—1734); — р. [антал] «бочонок угорського вина», п. апіаіек «міра вина; бочечка, барилко», апіаі «тс.»; — запозичення з угорської мови; походження уг. апіаіа^ «вид бочки», ст. аіа1а§, аі-іа1а§ (з XIV ст.) не з’ясоване; пор. м. антссв «неповороткий, незграбний»; рум. апіаі «бочка», молд. антал «тс.» тлумачаться як запозичення з української мови.— Винник 101—102; Тимч. 24; Фасмер І 79; 81. хууг. оЬсусЬ 36; Вгйск-пег 5; Засіп.— Аііг. УЖ). І 22; Мікі. Е\¥ 3; Вагсгі 11; ММТЕЗг І 157, 192; СДЕЛМ ЗО; ПЕРМ 31. [антам] «он-он, он там»;—складний прислівник, що тлумачиться як результат злиття вказівної частки *ан, співвідносної з он, і прислівника там (Німчук НЗ УжДУ 35, 45); могло виникнути і внаслідок злиття виразу а он там (пор. Засіп.— Аііг. УЖ. І 4). антена; — р. антенна, бр. антзна, п. вл. апіепа, ч. слц. слн. апіепа, болг. м. схв. антена; — через російську мову запозичено з французької; фр. апіеппе «рея» пов’язується з лат. апіеппа, апіет-па «тс.», очевидно, запозиченим з етруської мови (Тронский Историч. грами, лат. яз. 38); можливо, споріднене з лит. іешріі «тягти».—СІС 54; Шанский ЗСРЯ І 1, 113; Паихаі 38; ВІосЬ І 32; \Уа1 сіє— Ноїш. І 54; Егпоиі—Меіііеі І 37. анти «східнослов’янські племена між Дніпром і Дністром у IV—VI ст.»; — р. бр. антьі, п. Апіу, ч. Апіоує; — загальноприйнятої етимології не має; найчастіше пояснюється як іранська назва, пов’язана з дінд. апіаЬ «кінець, край», апіуаЬ «той, що перебуває на краю» (Фасмер І 376);' виводиться також від іє. *уєп-і- «не той самий, а щось більше» (> псл. *у?і-)- >стсл. ижцік «більший»,
п. хуі^сє] «більше») або пов’язується з племінною назвою в’ятичі (Бубрих ИАН ОЛЯ 5, 478; Міккоіа ІІгзІ. 6г. І 8; 5 а-коЬзоп \\7ог(1 8, 389), з гот. туіп]а «пасовисько», дперс. уапа-т «ліс» (Козропсі К8 26/1, 28) та ін.; заслуговує на увагу пов’язання (Филин Образ, яз. 61) з тюрк, апі «клятва», монг. апз (апсіа) «побратим» як назви, даної аварами тим слов’янам, що на деякий час вступили з ними в союз; менш переконливими є припущення про кельтське походження назви (Шахматов Древн. судьбьі 11), про зв’язок її з псл. діу «качка» (Брим Яф. сб. V 23—31; Кибпіскі Ргазі. II 139), про походження назви з кавказьких мов (Роїак БР 70, 27) та ін. анти- (перша частина складних слів типу антивоєнний, антигромадський, антинауковий, антитіло, яка семантично відповідає українському префіксові проти-)-, — р. болг. м. схв. анти-, бр. анти-, п. апіу-, ч. слц. вл. нл. слн. аітіі-; — виділено з запозичених слів типу антитеза, антихрист, які походять з грецької мови або були утворені пізніше з грецьких елементів; гр. ауті-«проти-» (ауті «проти») споріднене з лат. апіе «перед», дінд. апіі «проти,перед, коло, поруч», лит. аііі (< апіа) «на, для, проти», гот. апсі «над».— СІС 55; Фасмер І 79; Вуіаклиіа 51; 81. тууг. оЬсусй 37; Ргізк І 113—114; Воізаса 64. антйк, античний; — р. антйк, античний, бр. антйк, антйчни, п. апіук, апіусгпу, ч. слц. апііка, апііску, вл. апі іклу а, болг. антйка, антйчен, м. ан-тика, антички, схв. антйка, античкй, слн. апііка, апіісеп; — запозичено, можливо, через польське посередництво з французької мови; фр. апіідие «залишок старовини», спочатку «стародавній, давній» походить від лат. апіїдииз «тс.», пов’язаного з прислівником апіе (<*апІІ) «раніше, давніше», спорідненим з гр. ауті «проти», дінд. апіі «проти, перед, коло, поруч».—- СІС 55; Шанский ЗСРЯ І 1, 114, 118; БЕР І 12; Младенов 7; Ву)акли]’а 52, 56; Кораііпзкі 70; Віосй І 33; ВапгаІ 39; ХМ’аІсіе—Ноїт. І 53; Ргізк І 113—114; Воізасд 64.—Див. ще анти-. антилопа; — р. болг. м. антилопа, бр. антилопа, п. апіуіора, ч. слц. вл. апіііора, схв. антилопа, слн. апіі-16ра;— запозичено, можливо, через російське й польське посередництво з німецької мови; нім. Апііібре походить, очевидно, від гол. апііібре, запозиченого з англійської мови, можливо, через посередництво французької (фр. ап-іііоре); англ. аніеіоре походить від слат. апійаіориз «казкова рогата тварина (ототожнювана пізніше з антилопою)», що є переоформленням сгр. ауОбХоф (1160) «тс.» нез’ясованого походження; зближення сгр. ау&бкоф з гр. а>&о<; «квітка» і 6<р&акр.6<; «око» чи бф «тс.» як складного слова, що виникло для позначення тварини, нібито, у зв’язку з її гарними очима (Бурд.— Мих. 47; Ву-Іакли]а 53) сумнівне.— Шанский ЗСРЯ I 1, 114; Фасмер I 79; К1и§е—Міігка 25; Ваихаі 39; Віосй І 33; Кіеіп 82. Антйп, ст. Антіп-ь «для всіх або проти(в)ко всім», Антіпас-ь «тс.» (1627);—р. Антйп, бр. Анціп, болг. Антйпа, стел. Лнтипа, Литипаск; — запозичено через старослов’янську мову з грецької; гр. ’Аттілад букв, «як усякий, заради всякого, щодо кожного» утворилося з прийменника ауті «замість, як, заради, щодо» і займенника лад «всякий, кожний; весь, цілий» (Беринда 177); тлумачиться також як «заступник батька» (Илчев 50).— Див. ще анти-, пан-. антйпка (бот.) '«вишня запашна, Се-газиз тайаіей Мііі.»; — п. апіурка «вишня, черешня турецька; чубук з турецької черешні», апіуйка «тс.»; —очевидно, походить від тур. апіер «вишня»; менш імовірний зв’язок з назвою французького міста АпііЬез.— Макарушка 4; 8№ І 45. [антйпко] «чорт (кульгавий)», [антйпка безп ятий Ж, антйпцьо ВеЗн] «тс.»; — бр. [анціпка] «нечиста сила», п. [апіурко] «чорт» (з укр.); — неясне; можливо, результат заміни (з мотивів табу) форми анцйбол «болотяний чорт» зменшеною формою Антйпко від імені Антйп-, прцпускається (Кравчук ВЯ 1968Н, 121) зв’язок з ім’ям Ірода-Антипи, галілейського і перейського
тетрарха (І ст. н. е.), відомого своєю аморальністю. Антон, Антін, Антбній, Антонін, Антоніна, Антбнія, Антонйна, Антбх, Антбіико, Антбіи ВеЛ, Антик. ВеЛ, Антоньо ВеЛ, Антбха, [Вінтін] Я, ст. Антенній «свьішє да(н)ньій, а(бо) скуплений, а(бо) вмісто гіно(го) куплений» (1627); — р. бр. болг. Антон, п. Апіопі, ч. Апіопіп, слц. нл. слн. Апіоп, м. Антон, схв. Апіоп, Апіип, стел. Ли-кто-нии, ЯмтіТоминТі, ЯмТіТонті;—через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. ’Аттотое, ’АггоуЇуоє виводяться від римського родового імені лат. Апібпіиз, яке пов’язується з гр. аттоторол «купую взамін; беру участь у торгівлі, змагаюся в торгівлі, збільшую ціну», утвореним з префікса ауті- «замість, взамін, заради» і дієслова (Ьтєораї «купую», спорідненого з дінд. уазпапі «ціна покупки», вірм. зіп «тс.», псл. уепо, укр. віно.— Беринда 178; Петровский 52; Суперан-ская 75; Рокоту 1173.— Див. ще анти-, віно. антонівка «сорт яблуні»; — бр. ан-тбнаука, п. апіопбхука, ч. слц. апіопоу-ка, схв. антоновка, слн. апібпоука; — запозичення з російської мови; р. антб-новка виникло на основі словосполучення антбновское яблоко, можливо, від місцевої назви Антбново.— Шанский ЗСРЯ І 1, 118—119; Фасмер І 80. антонім «слово з протилежним значенням», антонімічний; — р. антбним, бр. антонім, п. апіопіш, ч. апіопутоп, апіопутит, слц. апіопутит, вл. ап-іопут, болг. м. антонйм, схв. антбним, слн. аніоніт; — запозичення з французької мови; фр. апіопуте «антонім» утворено з елементів гр. ауті «проти» і отоца «ім’я».— СІС 58; Шанский ЗСРЯ І 1, 118; НоІнЬ—Ьуег 80.— Див. ще анти-, анонім. антрацит; — р. болг. антрацит, бр. антрацит, п. апігасуі, ч. слц. вл. ап-ігасіі, схв. антрацит, слн. апігасіі; — через польське або російське посередництво запозичено з французької мови; фр. аніЬтасііе «антрацит» пов’язують з етимологічно неясним гр. ау&ра£ «вугілля, карбункул», ауфрахїтід «сорт вугілля» (звідки походять також стел. ан'ктрактіС'к, др. анфракп, антракт «тс.»), можливо, спорідненим з ісл. зіпсіг «осколок каменю», нім. Зіпіег «сталактит, окалина» або з вірм. апі‘-е1 «гаряче вугілля».— Шанский ЗСРЯ І 1, 119; 81. \ууг. ойсусй 36; БЕР І 12; Младенов 7; Вуіаклща 57; Паигаі 38; Віосй І 32; Воізасц 63; Ргізк І 109—110. антропологія, антрополог, антропологічний; — р. болг. антрополбгия, бр. антрапалбгія, п. апігороіо^іа, ч. апі(й)-горо1о§іе, слц. апігороіб^іа, вл. апі-горо1о§і]’а, м. антропологща, схв. ант-рополбгиіа, слн. апігороїо£і]а;— запозичення з французької мови; фр. апій-гороіо^іе є суфіксальним утворенням від гр. а»і)рсолоЛб-уод «той, що говорить про людину», яке складається з основ слів а»&рсолод «людина» (можливо, утвореного з основ а»(8)р- «чоловік» і сол(од) «вигляд», яке зіставляється з гот. заійап «бачити», лат. зї§пит «знак», укр. сочйти «стежити») і А.6уод «слово».— Шанский ЗСРЯ І 1, 121; Младенов 7; Віосй І 32; Воізасц 63; Ргізк І ПО— 111.— Див. ще Андрій, логіка, сочйти. ану (вигук), ану-ну, ст. ану (XVII— XVIII ст.); — р. а ну, [анб], бр. ану, анупіка, п. апи «нубо, нумо, ну-ну, авжеж; то, отже, тож», нл. апи «ану»; — результат злиття підсилювальної частки а і вигуку ну.— 8\У І 46.— Див. ще а1, ну. анулювати; — р. аннулйровать, бр. ануляваць, п. вл. апиіохуас, ч. апиіоуа-іі, слц. апиІоуаС. болг. анулйрам, м. анулйра, схв. анулйрати, анулисати, слн. апиіігаіі; — запозичення з німецької мови; нім. аппиііегеп походить від слат. аппиііаге «знищувати», утвореного з префікса асі- «до-» і займенника пиііиз «ніякий, жодний». — Шанский ЗСРЯ І 1, ПО—111; 81. хууг. ойсусй 41; Ву)акли)а 60.—Див. ще авантюра, нуль. [ануть] (вигук, яким відганяють індиків) ЛЧерк; — можливо, результат злиття вигуку ану з не зовсім ясним елементом ть, який, може тлумачитися як видозміна якоїсь відмінкової форми
займенника ти (пор. а ну тебе, а також прислівники типу [дбкить, уткіть, там-кить], у яких частка -ть зводиться до др. ти — форми дав. в. оди. від ти — Німчук Славіст, зб. 152) або як елемент, зумовлений впливом вигуку геть.— Див. ще ану. [анцерада] «непромокальний рибальський плащ» Мо, [винцерада Мо, він-царад Берл] «тс.», [вінцерада] (на Сумщині) «плащ, накидка, пильовик»; — р. [винцерада, винцарада, винсарада];— очевидно, запозичення з італійської мови; пор. іт. (іеіа) іпсегаіа «клейонка, це-рата», пов’язане з сегаіа «вощанка».— Фасмер І 318.— Див. ще церата. [анцйбол] «чорт», Іанцйболот, анцй-болотник, анцйбил, анцйбор Н.-Лев., О. Ковінька], ст. анциболт> (XVIII ст.);— р. [анцьібал] «болотяний чорт; водяник», їанцйбул, анчйбал, анчйбил] «тс.», Іанчйболит] (лайливе слово), ч. [апсі-Ьеі, іапсуЬеІ] «антихрист; чорт»; — не зовсім ясне; як давній балтизм у східнослов’янських мовах зіставляється (Топоров ВаШзііса IX 34—36) з лит. апсіа-Ьаі із «качине болото», звідки «той, що належить до качиного болота, болотяник»; припускається також (Кравчук В Я 1968/4, 121—122) запозичення з чеської мови, в якій могло бути результатом контамінації слів апсікгізі «антихрист» (апсіаз «тс.») і д’аЬеІ «чорт» (або Веііаі «Веліал» — одна з назв Сатани у новозавітній і пізнішій християнській літературі, пор. МасЬек Е8ІС 37); у такому разі зближення кінцевого компонента з основою слова болото відбулося пізніше. [анцияш] «антихрист»; — очевидно, запозичення з чеської мови; ч. слц. діал. апсіаз «тс.» могло бути утворене з апсі-кгізі «антихрист» під впливом форм власних імен типу Апсігіаз, Мікиїаз; пор. також уг. апіДаї «антихрист», апсгі]’аі «тс.», яке тлумачиться (ММТЕ8г І 158) як евфемістичне скорочення лайливого виразу (аг) Апіікгізгіизаі «Антихриста» (знах. в. особово-присвійної форми). анчоус (іхт.) «камса, Еп^гаиііз епсга-зісйоїиз Б.»; — р. анчоус, бр. анчоус, 78 п. ст. апсгозу, ч. слц. апсоуіска; — запозичення з голландської або німецької мови; гол. апз]оуіз, нім. Апзсйоуіз походять від фр. апсЬоіз, яке, як і ісп. апсйоа, зводиться до баск, апсйи «тс.»; менше є підстав для виведення від гр. а<рбг] «сардинка».— СІС 59; Шанский ЗСРЯ І 1, 122; Фасмер І 80; Преобр. І 7; К1и£е—Міігка 25.— Пор. анчуга. [анчуга] (іхт.) «анчоус Берл; камса Мо»; —схв. анчуга, анчуга; — очевидно, результат видозміни назви риби анчоус під впливом іт. ассіїща «тс.».— Див. ще анчоус. аорта; — р. бр. болг. м. аорта, и. ч. слц. вл. аогіа, схв. аорта, слн. абг-іа; — запозичення з французької мови: фр. аогіе походить від лат. аогіа, що зводиться до гр. аортт; «бронхи, аорта», похідного від етимологічно неясного дієслова аєїр® «прив’язую», можливо, спорідненого з лтс. уегі «відчиняти (двері), втягати (нитку)», лит. уігуе «мотузка», укр. вірьовка.— Шанский ЗСРЯ І 1, 123; Кораііпзкі 71; Ргізк І 24.— Див. ще вірьовка. апарат «машина, прилад, пристрій; службова установа», апаратна, апаратник, апаратура, ст. апарата, аппарать «приладдя, військова амуніція, церковні шати» (XVII—XVIII ст.);— р. ап-парат, бр. болг. м. апарат, п. вл. нл. арагаі, ч. слц. слн. арагаі, схв. апарат', — сучасне апарат запозичено з німецької мови; нім. Аррагаі «апарат» походить від лат. аррагаіиз, що є пасивним дієприкметником від дієслова арраго «приготовляю», утвореного з префікса асі- (>ар-) «при-, до-» і дієслова раго «готую», пов’язаного з рагіо «народжую», спорідненим з лит. регеїі «висиджувати»; церковний термін апарапть запозичено з латинської мови, можливо, через польське посередництво.— Тимч. 27; Шанский ЗСРЯ І 1, 130; К1и£е—Міігка 28; АУаІсіе—Ноїш. II 255—256.— Див. ще авантюра, вй-порток. апатит; — р. болг. апатит, бр. апатит, п. араіуі, ч. слц. араііі, схв. апатит, слн. араШ; — запозичення з французької мови; фр. араШе утворено
на базі гр. алата® «ошукую», алатт) «помилка» (мінерал схожий на деякі інші); етимологія гр. алатг] не вияснена.— СІС 60; Шанский ЗСРЯ І 1, 123— 124; 81. хууг. оЬсусЬ 41; Ргізк І 118. апатія, апатичний; — р. болг. апа-тия, бр. апатьія, п. слц. араііа, ч. ара-ііе, вл. араіі]’а, м. апатща, схв. апатща, слн. ара!і]а; — запозичення з латинської мови; лат. араійїа походить від гр. ала&єіа «байдужість», утвореного з частки а-«без-, не-» і основи іменника ла&ос; «відчуття, пристрасть, зворушення».— СІС 60; Шанский ЗСРЯ І 1, 124,— Див. ще а-, пафос. апелювати, апеляція, ст. апелевати, апелліовати, аппеліовати (XVI—XVII ст.), апел(л)яція (XVI—XVIII ст.); — р. апеллйровать, бр. апеляваць, п. вл. ареіохуас, ч. ареіоуаіі, слц. ареіоуаі’, нл. ареіохуаз, болг. апелйрам, м. апелйра, схв. апелйрати, апеловати, слн. ареіі-гаїі; — запозичення з латинської мови; лат. арреііо «звертаюсь, називаю, апелюю» утворене з префікса асі- (>ар-) «до-, при-» і дієслова реііо «б’ю, чіпаю, торкаюсь», спорідненого з гр. алг/Да «народні збори», лтс. ріїііез (у рІТііез уігзП «приставати до кого»).— СІС 60; Тимч. 26; Шанский ЗСРЯ І 1, 124; Таїсіє—Ноїт. II 277.— Див. ще авантюра. апельсин «помаранча», [апельсина, апальсйн СБН, апальцйн СБН, опальцй-ни Ж, апельсина Ж, опельцина, опальсін Кур] «тс.»; — р. апельсин, бр. апельсїн, вл. ареїзіпа; — через російське посередництво запозичено з голландської мови; гол. арреїзіеп букв, «китайське яблуко» утворено під впливом фр. ротше де СЬіпе «тс.» (апельсин завезено в Європу португальцями в XVI ст. з південного Китаю та Індокитаю).— Москаленко УІЛ 59; Шанский ЗСРЯ І 1, 125; Фасмер І 80; К1и§е—Міігка 27. апендикс, апендицит; — р. аппен-дикс, бр. апендикс, п. арепсіукз, ч. слц. арепдіх, болг. апендикс, схв. апендикс, слн. арепсіікз; — запозичення з латинської мови; лат. аррепсііх «додаток, придаток» складається з префікса асі- (>ар-) «до-, при-» і основи дієслова репсіео «звисаю», спорідненого з псл. р§сіь, рдсіііі, укр. п'ядь, пудити.— СІС 61; Шанский ЗСРЯ І 1, 130; АКаІсіе—Ноїт. II 280.— Див. ще авантюра, п’ядь, нудити. апетит, ст. ап(п)етит,ь (XVIII ст.);— р. аппеїпйт, бр. апетит, п. ареіуі, ч. ареіуі, ареіуі, слц. слн. ареііі, вл. арені, болг. м. апетит, схв. апетит; — запозичення з латинської мови; лат. арреіТІиз «бажання, прагнення» походить від арреіо «прагну до чого», утвореного з префікса асі- (>ар-) «до-, при-» і дієслова реіо «прагну», спорідненого з дінд. раіаіі «летить, спускається», дірл. аіій «перо», гр. лєтораї «лечу».— Тимч. 28; Шанский ЗСРЯ І 1, 131; БЕР I 13; ЇТаїсІе—Ноїт. II 297—298.— Див. ще авантюра. аплікація, ст. аппл’Ьковати «прикладати, стосувати» (XVIII ст.); — р. ап-пликация, бр. апликация, п. ар1ікас]’а, ч. аріікасе, слц. аріікасіа, болг. аплика-ция, схв. апликацща, слн. ар1ікасі]’а; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. арріісаііо «приєднання» пов’язане з дієсловом арр-Іісо «прикладаю, приєдную», утвореним з префікса асі- (>ар-) «при-, до-» і дієслова ріісо «складаю», пов’язаного з ріесіо «сплітаю», спорідненим з псл. ріеір, укр. плету.— СІС 61; Шанский ЗСРЯ І 1, 131; Кораіійзкі 73; АКаїсІе— Ноїт. II 321, 323.— Див. ще авантюра, плести. аплодувати, заст. аплявдовати;— р. аплодйровать, бр. апладзіраваць, п. ст. аріаисіохуас, ч. аріаисіоуаіі, слц. аріаи-сіоуаі’, болг. аплодйрам, м. аплаудйра, схв. аплаудйрати, слн. арі аусіігаіі; — першоджерелом обох українських форм є лат. арріаисіеге «плескати руками», утворене з префікса асі- (>ар-) «до-, при-» і дієслова ріаисіеге «бити, плескати руками», спорідненого з дісл. їіаіг, двн. її аг «рівний, плоский»; форма аплодувати пройшла через посередництво французької мови (фр. арріаисііг), аплявдовати зумовлена польським посередництвом.— Шанский ЗСРЯ І 1, 125; БЕР І 13; Ваигаї 42; \Уа1 сіе—Ноїт. II 319.— Див. ще авантюра.
апломб; — р. бр. болг. апломб, п. ч. слц. аріотЬ, слн. арІбтЬ; — запозичення з французької мови; фр. аріотЬ «самовпевненість; рівновага; вертикальне положення» утворене на основі прийменника а «до, при, під», що походить від лат. асі «тс.», та іменника ріотЬ «свинець, висок (прилад для визначення вертикальної лінії)».— СІС 62; Шанский ЗСРЯ І 1, 126; Кораііпзкі 73; Заигаі 40.— Див. ще авантюра, пломба. апогей; — р. болг. апогей, бр. апогей, п. ч. слц. вл. аро§еиш, схв. апоге], апогеіа, слн. аро§е]; — запозичення з новолатинської мови; нлат. аро§аеиш походить від гр. алб-уаіоу «віддаль від Землі», утвореного з префікса ало-«від», спорідненого з лат. аЬ «тс.», і етимологічно неясного іменника уаїа (у^) «земля».— Шанский ЗСРЯ І 1, 126; Кораііпзкі 74; БЕР І 13; Ргізк І 282, 303.— Див. ще абажур. — Пор. гео-. апоплексія, апоплексичний, апоплектичний, ст. апоплектика «апоплексія» (XVIII ст.); — р. болг. апоплексия, бр. апоплексія, п. арор1екз]а, ч. ароріехіе, слц. ароріехіа, схв. апоплексща, слн. ароріекзі'іа; — через латинську мову (лат. ароріехіа) або безпосередньо запозичено з грецької; гр. алолАрДа утворено від дієслова алол^оо® «вражаю ударом», що складається з префікса ало- «від-», спорідненого з лат. аЬ-«тс.», і дієслова лХ/що® «б’ю, вражаю», спорідненого з лат. ріап^о «б’ю з тріском», укр. плакати.— СІС 62; Шанский ЗСРЯ І 1, 128; Воізаср 795—796; Маїсіе—Поїш. І 315.— Див. ще абажур, плакати. апорт (сорт яблук), Хапорта Мак, гопорт Мак, гопурти Мак, опорти Мак, опбртні яблука, ямпорти Мак, япорти Мак] «тс.»; — р. апорт, [бпорт, бпорот], бр. болг. апорт, п. [арогіу] «апорт, сорт яблук; сорт груші Рігиз аизіега», [сіарогіу, сіерогіу, сіхіеригіу, їарогі, іаригі, орогіу, риті], ч. слц. арогі «апорт»; — не зовсім ясне; можливо, через польське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької; свн. арїаііег «яблуня» походить відарїаі (нвн. Аріеі) «яблуко», спорідненого з псл. (])аЬ1ько, укр. яблуко; менш переконлива думка, що джерелом слова є порт. Орогіо — назва міста в Португалії (Фасмер І 81; Преобр. І 7) або назва річки в Чернігівській області Опороть (Соболевский Лингв. и арх. зам. 2—3), а також припущення про зв’язок з рос. [порить, пореть] «товстіти, жиріти» (Меркулова ЗИРЯ II 78—80), до чого можна додати ще укр. спбрий «великий, чималий».— Шанский ЗСРЯ І 1, 128— 129; Фасмер—Трубачев І 81. • апостол, апбстольство; — р. болг. апостол, бр. апостол, др. апостола, п. арозіоі, ч. слц. нл. арозіоі, вл. іарозіоі, м. апостол, схв. апостол, апостол, слн. арбзіоі, стел, апосюл’к; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. алботоАод «посланець» пов’язане з дієсловом алоотєХАо «посилаю», яке складається з префікса ало- «геть», спорідненого з лат. аЬ- «від-», і дієслова отєМ.® «посилаю», спорідненого з укр. стелю.— Тимч. 27; Шанский ЗСРЯ І 1, 129; Фасмер І 81. — Див. ще абажур, стелити. апостроф «знак ’»;— р. болг. апостроф, бр. апостроф, п. ч. слц. вл. аро-8ІГОІ, м. апостроф, схв. апостроф, апостроф, слн. арозігої; — очевидно, через посередництво французької мови (фр. арозігорйе) запозичено з грецької; гр. алботрофод «апостроф», букв, «повернутий убік» пов’язане з дієсловом алоотрДрм «повертаю», що складається з префікса ало- «від-», спорідненого з лат. аЬ- «тс.», і дієслова отргер® «верну, повертаю», пов’язаного з прикметником отрсРАбд «кривий, зігнутий».— СІС 63; Шанский ЗСРЯ І 1, 130,— Див. ще абажур. апробувати, апробатор, апробація, ст. аппробовати «схвалити» (XVII ст.), аппробація «схвалення» (XVIII ст.); — р. апробйровать, бр. апрабаваць, п. вл. аргоЬохуас, ч. аргоЬоуаіі, слц. аргоЬо-уаі’, болг. апробйрам, схв. апробирати, слн. аргоЬігаіі; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. арргоЬо «схвалюю», арргоЬа-ііо «схвалення» утворено з префікса асі-(>ар-) «при-, до-» і дієслова ргоЬо «пробую, схвалюю».—СІС 63—64; Тимч. 28;
Шанский ЗСРЯ І 1, 132—133; 81. \ууг. оЬсусЬ 44. — Див. ще авантюра, проба. [апсйк] (вигук, яким відганяють кота) ВеЛ; — бр. апсік «тс.»; — складне утворення з підсилювальної частки а1 і вигуку псик (див.). аптека, аптекар, [аптйка Шейк, об-текаПі, обтекар Пі, аптека, аптекар], ст. аптьїка (1596), аптека, апатбка, аптика (XVI ст.), абтека «аптека; ліки» (XVII ст.); — р. болг. аптека, бр. аптека, п. аріека, [аріука], ст. ароіека, ч. араіука, слц. араіека, араііека, вл. ароіека, аріука, нл. (Ь)аріе(і)ка, м. аптека, схв. апотека, слн. ароіека; — через західнослов’янське і, можливо, німецьке посередництво запозичено з латинської мови; лат. ароіЬбса походить від гр. алоО’т)хг] «склад», пов’язаного з дієсловом алотїОтірі «відкладаю, ховаю, зберігаю», утвореним з префікса ало- «від-», спорідненого з лат. аЬ-«тс.», і дієслова тіО-ррі «кладу», спорідненого з псл. сіеіі, укр. дівати.— Аку-ленко 134; Шанский ЗСРЯ І 1, 133; Фасмер І 82; НііііІ-АУогіЬ 15; 81. \суг. оЬсусЬ 44; МасЬек Е8ІС 37; 8ас1п.— Аііг. Ж. І 22—23; Ргізк І 670; Воі-засс) 969. — Див. ще абажур, діти2, тека. [а-пуль] (вигук, яким відганяють індиків) Мо; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку пуль, вживаного для підкликання індиків.— Див. ще а1, пуля. ар;— р. бр. болг. м. ар, п. ч. вл. аг, слц. слн. аг, схв. ар; — запозичення з французької мови; фр. аге «сто квадратних метрів» (міра землі, введена декретом республіки в 1795 р.) походить з лат. агеа «вільне місце, двір», утвореного від дієслова агеге «висушувати», спорідненого з дінд. ЙзаЬ «попіл, пил», вірм. ага-2еш «висушую», гот. аг£о «попіл» і, можливо, укр. ознйця «отвір для диму в даху».— СІС 64; Шанский ЗСРЯ І 1, 134; НоІиЬ — Кор. 61; БЕР І 13; Баигаі 46; А¥а1с1е—Ноїш. І 65.— Пор. ОЗНЙЦЯ. араб, їарабець, арабйн Г, Ж], арабізм, арабіст, арабістика, Аравія, [Ара-бія, арабщина]; — р. бр. араб, п. ч. 6 8-539 слц. вл. АгаЬ, болг. арабйн, схв. Араб-ланин, слн. АгаЬес, стел, аракліанииж аракига; — запозичення з французької мови; фр. агаЬе походить від лат. агаЬиз, що зводиться до ар. 'йгаЬ «араб»; форму Аравія через старослов’янську мову запозичено з грецької (гр. ’Арсфіа).— Шанский ЗСРЯ І 1, 134; Фасмер І 82; Паигаі 44; Іюкоізсй 8—9.— Пор. арап. арабеска; — р. бр. болг. м. арабеска, п. агаЬезк, агаЬезка, ч. слц. вл. агаЬез-ка, схв. арабеска, арабеска, слн. агаЬезка; — запозичення з французької мови; фр. агаЬездие «арабеск, позиція у класичному балеті; арабески, орнамент в арабському стилі» походить від іт. агаЬезсо «арабський, в арабському стилі», утвореного від етноніма агаЬо «араб».— СІС 64; Шанский ЗСРЯ І 1, 134; Кораііпзкі 77; Паигаі 44.— Див. ще араб. арак «міцний алкогольний напій з рису або пальмового соку», Ігарак] «ром»; — р. арак, п. ч. слц. вл. атак, схв. арак, слн. атак; — запозичення з західноєвропейських мов; фр. агаск, атак, нім. Аггак походять від ар. ‘агар «пальмовий сік».— Фасмер І 82—83; КО 22/1, 133; 8асіп.—Аііг. VАVЬ. І 24; Паигаі 44.— Пор. ракія. арап «негр», арапин, [гарап, орап, орапеня], ст. арап"Ь, арапинт> (XVII ст.); — р. бр. арап, болг. арап, арапин, м. арап, арапин, схв. Арап, Арапин «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. Агар «араб; негр» походить від ар. ‘атаЬ «араб».— Баскаков Тюркизмьі 265; Фасмер—Трубачев І 83; 8ас1п.— Аііг. УШЬ. І 24.— Див. ще араб. арапій, арапник — див. гарапник. арахіс (бот.) «земляний горіх, Ага-сЬіз йуро§аеа Б.»; — р. болг. арахис, бр. арахіс, п. агасЬісіу (мн.), ч. слн. ага-§ї<4, слц. агасЬісіа,. схв. араишд; — засвоєна книжним шляхом латинська номенклатурна назва; лат. агасйіз «рід бобової рослини», агасйісіпа «луговий горошок» походять від гр. арауібта «різновид горошку, ЕаіЬугиз атрйі-сагриз», арауое (<6іраход), зменш, аракїд «ЬаіЬугиз аппииз», етимологія
яких не встановлена.— СІС 64; Шанский ЗСРЯ І 1, 135; Баихаі 44; Ргізк І 128, 129, 130. [арапи] «дишло гарби» Г, Ж, їариш] «тс.»; — болг. артші «дишло»; — запозичення з турецької або кримсько-татарської мови; тур. [ап§] «дишло, голоблям, крим.-тат. кумик. тат. діал. узб. діал. ариш «тс.» мають відповідник у каз. арис «тс.» і, можливо, є похідними від *-аг(і)- «з’єднувати».— Болдьірев Тюркизмьі 48; Радлов І 1, 277; Севор-тян 189—191. арбітр, арбітраж, ст. арбитер'ь (XVII ст.); — р. арбйтр, бр. арбітр, п. ч. слц. агЬііег, вл. агЬіігага, болг. арбйгпьр, м. арбйтер, схв. арбитар, слн. агЬііег; — запозичення з французької мови; фр. агЬііге походить від лат. агЬііег «свідок, посередник, мировий суддя», можливо, утвореного від етимологічно неясного асі-Ьаеіеге (асІ-Ьїіеге) «приходити».— СІС 64—65; Шанский ЗСРЯ І 1, 136; ХСаІсІе—Ноїт. І 62; Егпоиі—Меіііеі І 43. аргамак «кінь арабської породи»;— р. бр. аргамак; — відоме лише східнослов’янським мовам запозичення з тюркських мов; тат. чаг. аргамак «тс.» (більш поширений варіант у тюркських мовах — каз. туркм. алт. аргимак, кирг. аргимак «тс.») виводиться від тюркської основи арга-Іарґи- «скакати»; зіставляється також з ар. пішак «поганий кінь; конюх», пор. ар. гатаЬа «скакати галопом» (Преобр. І 7—8); менш переконливе виведення від тюрської основи аруа «сила, спритність» (Шанский ЗСРЯ І 1, 136).— Фасмер—Трубачев І 84; Одинцов 104; Аракин Тюркизмн 139; Сетаров Тюркиз-мьг 233; Никольский ФЗ 1893/5—6, 37; Засіп.—Аііг. УУс’Ь. І 26; Севортян 171; Дмитриев 522.— Пор. румак. [аргат] «найманий робітник; робітник на запорізьких риболовецьких промислах; бездомний бродяга», [аргат, аргот] «тс.» Ж, [арґатар] «роботодавець» Ж, ар гашу вати] «батракувати» Ж, Пі;—болг. аргат, аргатин, м. аргат, аргатин, схв. аргатин; — запозичено з новогрецької мови, очевидно, через посередництво турецької чи румунської (тур. рум. аг§аі «тс.»); нгр. ар^ат^д «робітник, ремісник», єр-[<іт^д «робітник» є похідним від гр. єр-уа<оцаі «працюю», гріоу «праця», спорідненим з двн. хуєгс «праця», гсегай, нвн. Уі’егк, ав. уагагат «тс.»; припускається також (Сгап]’а1а 199—200) запозичення з турецької мови через грецьке посередництво,— Поно-марів Мовозн. 1973/5, 64; Вегп. І ЗО; БЕР І 14; Младенов 8; Засіп.— Аііг. УХРЬ. І 26; Мікі. Е\У 4; Ргізк І 548— 549. аргон; — р. бр. болг. аргон, п. ч. вл. аг§оп, слц. аг§6п, схв. аргон, слн. аг§6п; — нове штучне утворення (лат. Аг§оп) від гр. аррд «бездіяльний», що складається з частки а- «не-» і основи іменника єр^оу «діяльність», запропоноване в 1894 р. з огляду на хімічну інертність цього газу.— Волков 80; Фигуровский 53,— Див. ще а-, аргат. аргонавт; — р. болг. аргонавт, бр. арганаут, п. аг§опаисі, ч. аг§опаиіі, слц. аг§опаиі, схв. аргонаут , слн. аг§о-пауі; — запозичення з грецької мови; гр. ар7отабтг]д «учасник плавання на кораблі «Арго» за золотим руном» є складним утворенням з 'Ар^ш «швидка» (назва корабля), пов’язаного з прикметником ар^бд «швидкий, блискучий», спорідненим з лат. аг§епіиш «срібло», аг§ио «показую, виясняю», та уайтцд «моряк, плавець», похідного від уаод «корабель», спорідненого з лат. пауіз, дінд. паиз, перс, пау, дірл. паш— СІС 65; Шанский ЗСРЯ І 1, 137; Зі. \ууг. оЬсусЬ 46; Ргізк І 132—133, II 292—293.— Див. ще аргумент. аргбнія, аргбнія, арґінія, арґїня — див. георгінія. аргумент, аргументація, аргументувати, ст. ар'ькгумен'ьпть (XVI ст.), арк-гументь (1596), аргументація (XVII ст.), аркгументуепть (XVI ст.), аргументуючи (1596); — р. бр. болг. м. аргумент, п. ч. слц. вл. аг§птепі, схв. аргу-мен(а)т, слн. аг§йтепі; — запозичення з латинської мови; лат. аг§итепіпт, аг§итепіаге є похідними від дієслова аг§пеге «показувати, виясняти, доводити, стверджувати», спорідненого з гр. ар^бд «білий, блискучий», дінд. агріпаїї
«білий», хет. Иагкіз «білий, світлий», тох. А агкі, тох. Б агкхуі «тс.».— СІС 65; Даісіе— Ноіш. І 67; Ргізк І 132— 133. арена; — р. болг. м. схв. арена, бр. арзна, п. вл. агепа, ч. слц. слн. аге-па; — пізнє запозичення з латинської мови, можливо, через польську чи російську; лат. агепа (Ьагепа) «пісок, піщане місце», згодом «площа, посилана піском, місце бою» етимологічно не з’ясоване.— СІС 65; Шанский ЗСРЯ І 1, 138; Кора-Ііпзкі 80; ААаІсіе—Ноїт. І 634. [аретій] «баран» Ж; —запозичення з румунської мови; рум. агеіе «баран» походить від лат. агіез, агіеііз «тс.», спорідненого з гр. єркрод «баранець», вірм. ог-о] «вівця», можливо, також лит. іегаз «ягня», лтс. ]егз «тс.», ще менш імовірно — з стел, іарииа «вовна», укр. ярка «молода вівця».— 8сЬе-Іисіко 125; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 128; Сгап]’а1а 199; ОБКМ 40; Ри$сагіи 10; \¥а1(1е—Ноїт. І 67. арешт, арештант, арештувати, [рештант Ж, арешт, арештувати], ст. арешті) (XVII ст.), аресть (XVIII ст.), арестую ' (XVI ст.), арештованеє (XVII ст.), арештують (XVII ст.); — р. арест, бр. арьішт, п. агезхі, ч. вл. агезі, [(Ь)агЄБІ], слц. агезі, [огєеі], болг. арест, ар еста, схв. арест, ариште, слн. агезі; — запозичення з німецької мови; нім. Аггезі походить від фр. ст. аггезі, яке зводиться до слат. аггезіит, пов’язаного з дієсловом аггезіаге «зупиняти, затримувати», утвореного з префікса асі- «при-, до-» і дієслова гезіаге «залишатися, чинити опір», яке в свою чергу складається з префікса ге- (гей-) і дієслова зіаге «стояти», спорідненого з псл. зіаіі, укр. стати’, характер наголосу ставить' під сумнів припущення (Вгііскпег 6; КісййагсИ 31; Шелудько 21; Фасмер І 85) про польське посередництво; засвідчений у Франка варіант арешт пояснюється пізнішим польським впливом (пор. пізніше рос. арест)-, похідне арештант, можливо, запозичено з французької мови; фр. ст. аггезіапі є переоформленням під впливом іменників на -апі дієприкметника мин. часу аггезіаі «затриманий» (лат. аггезіаіиз); Фасмер виводить цю форму з нім. Аггез-іапі (від лат. аггезіапз), первісно «той, хто затримує», з XVIII ст. «той, кого затримують»; у такому разі укр. арештант не раніше, ніж з XVIII ст.— Аку-ленко 134; Шанский ЗСРЯ І 1, 139—140; 81. хууг. оЬсусй 46; Маскек Е84С 38; 8ас1п.— Аііх. V\VЬ. І 26; КДи§е—Міігка 31.— Див. ще авантюра, стати. арештувати (заст.) «озброїти» Пі, арештований «озброєний, споряджений»; — очевидно, результат контамінації слів арешт і риштувати «споряджати» (див.). ар’єргард; — р. арьергард, бр. ар'єргард, п. агіег§агс1а, аг]ег§л\’агс1іа, слц. агіег§агсіа, болг. ариергард, схв. ари-Іергарда; — запозичення з французької мови; фр. аггіеге-§агсіе «охорона тилу» складається з прислівника аггіеге «позаду», що походить від нар.-лат. *асі-геігб «тс.», утвореного з префікса асі-«до-, при-» і геігб «назад», похідного від префікса ге-, та іменника §агсіе «сторожа, охорона, загін», похідного від §агс!ег (<§цагсіег) «охороняти».— СІС 66; Шанский ЗСРЯ І 1, 157; Фасмер І 92; Оаихаі 49, 354; Віосй І 45, 327.— Див. ще авантюра, гвардія, реакція. арик «зрошувальний канал»; — р. бр. арьік, п. ч. агук; -— пізнє запозичення з тюркських мов, очевидно, середньоазіатських, через посередництво російської; кирг. каз. тат. арьік, тур. апк, агк, аз. арх етимологічно не з’ясовані, можливо, похідні від кореня *аг- «протікати, просякати».— Шанский ЗСРЯ І 1, 157; Севортян 188—189; Радлов І 267, 269; Дмитриев 523.—Пор. арх. [арим’як] «кобеняк, довгий з відлогами чоловічий одяг з овечого сукна» Л, [арм’як] «тс.» Л; — р. армяк, ст. ор-мяк (1582), армяк (XVI ст.), бр. армяк, п. слц. агшіак, ч. агт]ак; — запозичене з тюркських мов, очевидно, через російську; тат. армак «одяг халатного крою з верблюжої шерсті», каз. дрмдк «тканина з верблюжої пряжі» походять від тюрк, кореня ар- «прясти, плести».— Шанский ЗСРЯ 1 1, 145; Козьірев Тюр-кизмьі 21; Фасмер І 88; Преобр. 1 8; ЗСБМ І 149; Севортян 544—545; Радлов І 801; КатзіеД 300.— Пор. гармак.
аристократ, аристократизм, аристократія, аристократичний, ст. аристо-крація (XVII ст.); — р. болг. м. аристократ, бр. аристократ, п. агузіокгаїа, ч. слц. вл. агізіокгаі, нл. агізіокгаіііа, схв. аристократа, аристократ, слн. агізіокгаі; — запозичене з німецької або французької мови через посередництво польської і, пізніше, російської мов; нім. Агізіоктаі, фр. агізіосгаїе походять від гр. аркттохратцд, утвореного з основ прикметника арютод «перший, кращий, знатний» (вищ. ступінь від етимологічно неясного арєїау «тс.») та іменника хратод «сила, влада», очевидно, спорідненого з дінд. кгаіи- «сила, розум, воля», ав. хгаіи- «розум, воля», гот. Ьаг-сіиз «твердий, жорстокий».— СІС 66; КісЬЬагсІі 31; Шанский ЗСРЯ І 1, 141; Фасмер І 86; Кораіігізкі 86; Ргізк І 136, 140, II 8—10. арифметика, арифметичний, ст. арифмитикия (XV ст.), аритметика (XVI ст.), ариеметика (1627), аритме-тичний (XVIII ст.); — р. арифметика, бр. арифметика, п. агуітеіука, ч. слц. вл. агіітеііка, ч. ст. агізтеііка, агіг-теігка, болг. м. аритметика, схв. аритметика, слн. агіітеііка, стел. дридми-тикии; — запозичено в східнослов’янські мови з грецької; гр. аріфртітіхт) «арифметика» є субстантивованою формою жін. р. прикметника арі/Орщтіхбс; «вправний у лічбі» (з виразу арі4рт]тіхт) техут] «мистецтво лічби»), похідного від прикметника аріФрцтбе «числимий», утвореного від іменника арі&цбд «кількість, число» чи дієслова аріАрєа «лічу», спорідненого, можливо, з двн. гїт «число, ряд», дірл. гїт «число», лат. гї-іиз «вживання; звичай»; сучасна форма постала, очевидно, з старого варіанта арифмитикия (відомого вже з Х\7ст.) під впливом п. агуітеіука і перейшла до російської мови, звідки в пізній період повторно з’явилася і в українській; форма аритметика (з лат. агіійтеііса) прийшла через польське посередництво.— СІС 66; Тимч. 31; Шанский ЗСРЯ І 1, 142; Фасмер І 86; Кораіігізкі 86; Ргізк І 139. [ариш] (вигук, яким відганяють овець), [гарш, гериіі «тс.» Мо; — склад не утворення (в останніх двох варіантах фонетично видозмінене) з підсилювальної частки а та вигуку риш, що є, очевидно, видозміною вигуку рист.— Див. ще а1, рист. [арідник] (гуц.) «чорт; злий дух»; — очевидно, як і р. [аред] «тс.; старий і злий чарівник; скупердяй; злий, жорстокий дід», походить від Яред — імені біблійного чоловіка, що прожив нібито 962 роки; припущення про зв’язок з ім’ям Ірод (Лапош 8утЬ. Кохшабохузкі II 266) або з рум. агіб «сухий; безплідний» (Зсйеіисіко 125) сумнівні.— Франко ЕЗб 10, 9; Фасмер ї 85; Преобр. І 8. арієць, арійський; — р. болг. арйец, бр. арйец, п. агуісхук, ч. слц. Хгііес, вл. Агі], схв. Арщанац, Арщевац, слн. агі]ес; — запозичення з німецької мови; нім. Агіег «арієць», агізсЬ «арійський» походять від індоіранського агуа- (пор. дінд. агуа- «вільний, шановний, величний; арієць», ав. аігуа- «арієць», згодом — назва індоєвропейського (індоіранського) населення Індії й Ірану на противагу «кольоровим» аборигенам); дінд. агуа- пов’язане з агуа-«той, що неухильно прагне, відданий (тут релігії індоіранців, на противагу чужинцям)», похідним від дієслова аг-«приводити в рух; рухатися, іти, прямувати, досягати» (г-ссЬаіі «досягає»), спорідненого з гр. єр-хо-р.аі(<*єр-<тхо-р.аі) «приходжу»; зближення з гр. арютод «найкращий» (К1и§е—Міігка ЗО) сумнівне.— Сгаззтапп 98—99, 105, 110, 185; ВагШоїотае 183—184; Ргізк І 572; Воізасц 287. Арій, ст. Арий (1400); —~р. Арий, п. Агіизх, ч. Агіиз, болг. Ари, схв. Арще, стел, арии; —запозичення з грецької мови; гр. ’'Ареіод «Ареїв, присвячений Ареєві (богові війни в . давніх греків)», звідки також «військовий, бойовий», походить від ’'Арцс «бог війни», спорідненого з гр. арт) «біда, нещастя, загибель», походженгія якого не з’ясовано; виводиться також (Петровский 56) від гебр. ’агіе (’агї) «лев».— Илчев 52; Ргізк І 136—137.
арія, аріозо; — р. болг. ария, бр. арьія, п. агіа, ч. агіе, слц. агіа, вл. агіз’а, м. арща, схв. ари]а, ари] а, слн. агі-Іа; — запозичення з італійської мови; іт. агіа «пісня; мелодія» пов’язане з агіа «повітря», яке походить від форми знах. в. одн. аега латинського аег «повітря; імла, туман», запозиченого з грецької мови (гр. ат]р), або від прикметника жін. р. лат. аегіа «повітряна», похідного від ае г «повітря»; менш переконливе виведення (НоІиЬ—Ьуег 84) іт. агіа від. лат. агеа «площа».— СІС 67; Шанский ЗСРЯ І 1, 143; Фасмер І 86; Маргарин ЗИРЯ VI 91; Кораііпзкі 82; Егпоиі—Меіііеі І 11; К1и§е—Міігка ЗО.— Див. ще аеростат. [арійка] (лайливе) «розбишака» Я, Ва; — очевидно, пов’язане з аріанин (*аріії) «представник аріанства, релігійної течії, єретичної щодо православ’я й католицтва, поширеної на Україні вгХУІ—XVII ст.» (пор. стел, ариаии арииии «послідовники Арія», др. ариа-не (1073), укр. ст. аріанскьш, XVII ст.), звідки пізніше перен. «єретик (лайливе); розбишака»; назва секти, відомої з IV ст. н. е., походить від імені священика Арія, що в цей час жив у м. Александ-рії.— Див. ще Арій. арка; — р. бр. болг. м. арка, п. (рідк.) агк, ст. агкиз; — запозичено з італійської мови, очевидно, через російську, де слово набуло закінчення -а (зам. -о) внаслідок акання; іт. агсо «дуга, вигин; лук; арка» походить від лат. агсиз «тс.», спорідненого з гот. агітагпа (<*аг-Ьша-хпа) «стріла», дангл. еагЬ «тс.».— СІС 67; Шанский ЗСРЯ І 1, 143; ВІосЬ І 39; Таїсіє—Ноїт. І 64; Егпоиі—Меіііеі І 44. Аркадій, ст. Аркаді(и) «довлАючі<(и)» (1627); — р. Аркйдий, бр. Аркадзь, Ар-кадзій, п. Агкасііизг, болг. Аркади(ії), схв. Агкасіі]'е; — запозичення з грецької мови; гр. ’Архад, ’Архабод «житель Аркади» походить від топоніма ’.Архабїа «Ар-кадія», який пов’язується з архтод, ар ход «ведмідь, ведмедиця», згодом «північний» внаслідок перенесення значення від назви північного сузір’я («Північна Ведмедиця»); споріднене з дінд. гкза-, ав. агза, вірм. аг], лат. пгзпз «тс.»; Беринда (180) виводить ім’я Аркадій, очевидно, від гр. архєсо «протистою, вистачаю».— Петровский 57; Суперанская 75; Илчев 53; Егізк І 141—142. аркан1 «товстий мотузок із зашморгом, яким ловлять коней», [аркані, арканити, ст. аркана (XVIII ст.); — р. бр. болг. аркан, п. агкап; — запозичення з тюркських мов; крим.-тат. тат. каз. чаг. аркан «товстий мотузок, канат», тур. иг§ап «тс.», балкар, агцап «аркан, ласо» походять від пратюркської дієслівної основи агці-/агра- (<*аг-) «вити, плести»; посередництво російської мови при запозиченні в українську (Шанский ЗСРЯ І 1, 143) сумнівне.— Фасмер І 86; Засіп.— Аііг. УАМЬ. І 27— 28; Севортян 175—176; Егоров 52.— Пор. оркан. аркан2 «гуцульський чоловічий танець», [гаркан] Ж, [аргані Уіпсепх; — ч. слц. агкап (з укр.); — семантика слова розвинулася в українській мові на грунті первісного значення «мотузок»; рум. агсап (агсапа) «народний танець» походить, очевидно, з української мови.— Сгап]’а1а 200; ПЕРМ 39.— Див. ще аркан1. аркебуз, аркебуза, гаркебуз, ст. гар-кабузт> (1564), аркабузк (1572); — р. аркебуз, ст. аркебуз, бр. схв. аркебуза, п. агкаЬиг, агкеЬих, заст. агкіеЬиг, аг-кеЬиха, ЬагкаЬих, ч.агкеЬиха, агкаЬиха, слц. слн. агкеЬйха, болг. аркебуз; — запозичено з німецької мови, очевидно, через посередництво польської; нім. Аг-кеЬйзе, як і фр. агриеЬизе, зводяться до іт. агсЬіЬи§іо, агсЬоЬи§іо, агсоЬи§іо «аркебуз», що виникло з свн. ЬакепЬііІізе «тс.», утвореного з іменників Ьакеп «крюк, гак» і ЬііЬзе «отвір; гармата з дерева», яке походить від нар.-лат. Ьихіз «виріб із самшитового дерева», пор. лат. Ьихиз «самшит»; свн. ЬакепЬйЬзе було переоформлене в італійській мові під впливом іт. агсо «дуга, лук».— СІС 67; Тимч. 32, 509; Шанский ЗСРЯ І 1, 143—144; Фасмер І 87; Вгйскпег 6—7; Паихаі 49; Кіпре—Міігка 279.— Див. ще гак1.— Пор. арка. аркіш — див. бркіш.
аркуш, аркушат, ст. аркушь (1570);— р. [аркуш], бр. аркуш, ст. аркуша (1557), ч. агей, ст. агк, слц. Ьагок, схв. арак, арак; — запозичення з польської мови; п. агкизх «будь-яка розпростерта маса (бляхи, вати, паперу) певної міри» походить від лат. агепа «дуга; лук; арка»; значення «одиниця виміру, папір» розвинулось через значення «зігнутий папір, сувій», можливо, від вигляду паперу, що сушиться, або під впливом німецької мови, в якій Во§еп означає «лук» і «аркуш паперу» (Булаховський Нариси 128); похідне аркушат утворено на українському грунті.— Тимч. 32; Кісййагсіі 31; Фасмер І 87; ЗСБМ І 148; 8 Ж І 58; Вгіїскпег 7; Засіп.— Аііг. У\\’Ь. І 28.— Див. ще арка. арматура «устаткування, прилади; прикраси із зброї», арматурник, ст. арматура «зброя, воєнний риштунок» (1634);—р. бр. болг. м. схв. арматура, п. ч. вл. агшаіига, п. ст. агшаіи-га «зброя навколо герба», слц. слн. аг-шаійга; —запозичено з середньолатинської мови через польську; слат. аг-таіпга «озброєння, види зброї» пов’язане з лат. агшаге «озброювати».— СІС 67; Тимч. 33; Шанский ЗСРЯ І 1, 145; Фасмер І 87; 81. \ууг. оЬсусй 47; \У’а1 сіє— Ноігп. І 67—68.— Див. ще армія. [армев] «віл з червоними і білими смугами» Ж, [арміла] «тс.» ВеЛ, [арме-лйстий] «перістий (віл)» ВеЛ, Ж; — неясне; можливо, давнє запозичення з східнороманських говорів; пор. аром, агша «оздоба, прикраса», що походить від лат. агша «зброя», рум. агш «стегно задньої ноги», пов’язане з лат. агшиз «рука, лопатка, передня нога» (пор. укр. коза бедра «ряба, з плямами на бедрах»), агіиіПа «браслет, обруч»; виводиться також (Кравчук Карп. диал. и оном. 119—124; ВЯ 1968/4, 120) від назви перістих птахів [армелик (армі-лок, армілка)] «щиголь, зяблик»; кінцеве в замість л у армев—результат діалектної фонетичної зміни.— Рц$сагіц І 10; РараЬа§і 145; ЇУаІсІе—Ноїш. І 68— 69; Егпоиі — Меіііеі І 47.— Пор. армія, армелик. [армелик] (орн.) «щиголь, Егіп§і11а сагсіиеІІБ; зяблик, Ргіп§і11а соеІеЬз Б.» 86 ВеНЗн, [армілок, армілка, арміука] «тс.» тж, [арматка] «тс.; костогриз, Соссоійга-изіез уиі^агіз Вгізз.» ВеНЗн, ВеЛ; — очевидно, пов’язане з [арміла, армелйс-тий] «перістий (віл)» з огляду на строкатість забарвлення птаха (пор. армелик квіткастий ВеЛ); виводиться також (Кравчук Карп. диал. и оном. 119—124; ВЯ 1968/4, 120)віддвн. атаго «вівсянка», свн. атег «тс.».— Пор. армев. армія, армієць, [вармія] Г, [армувати] «озброювати» Ж, ст. армея (1627); —-р. болг. армия, бр. армія, п. агшіа, вл. агте]а, агіш]'а, м. арми]а, схв. армиіа, слн. агші]’а; — запозичено з німецької або французької мови, можливо, через польське посередництво; нім. Агшее «тс.», агшіегеп «озброювати», фр. агшее «армія», агіпег «озброювати» походять від лат. агша «зброя», агшаге «озброювати, споряджати», спорідненого з лат. аг-шиз «верхня частина руки», псл. *огто, укр. рамено, або з гр. арр,еуод «з’єднаний, пригнаний», псл. іагьпгь, укр. ярмо; поширена раніше форма армея замінена сучасним варіантом за аналогією до форм на -ія.— СІС 68; Шанский І 1, 145; Фасмер І 87; Кравчук ВЯ 1968/4, 122; 8а<іп.— Аііг. УЖ. І 29; К1и§е—Міігка 31; Паигаі 48; Егпоиі— Меіііеі І 46—47; У/аІсіе—Ноїш. І 67— 68.— Пор. рамено, ярмо. арнаут (заст.) «албанець», [арнавт] «тс.» Ж; —р. [арнаут], п. ч. Агпаиі, болг. арнаутин, схв. Арнаути, слн. Агпауі; — запозичення з турецької мови; тур. Агпаиі, Агпауіі, Агпауиі «тс.» походить від гр. ’АррауЇтцд (>’Аруа-рїттр;), пізніше ’АХрауїтт]?, ’АХраубд, утвореного від назви міста лат. АгЬа-ііиш, гр. ’АХра¥’6ло1ід.— Фасмер І 88; Засіп.— Аііг. УЖ). І 29—ЗО; Радлов І 303—304. арнаутка «сорт ярої пшениці» СУМ, Ж, [арнаутЖ, арнаутаїїі, орнаута, арнаутка, арнавтЖ] «тс.»;—р. бр. арнаутка, п. ч. агпаиіка;— походять, очевидно, від тур. Агпауиі«албанський» як назви сорту пшениці; пор. тур. агпаиі Нагізі (сорт проса, букв, «албанське просо»).— Фасмер 188; Даль І 59; Засіп.—Аііг. УЖ). 129—ЗО; Радлов І 303; Жокоізсй 10.— Див. ще арнаут.— Пор. гарнівка.
арніка (бот.) «Агпіса шопіапа Б.», [ар лік О, арнік, арника] «тс.»; — р. болг. арника, п. слц. агпіка, ч. агпіка, агпу-ка, слн. агпіка; — запозичення з ново-латинської мови (діалектні форми, очевидно, з румунської, пор. Кравчук ВЯ 1968/4, 120); нлат. агпіса етимологічно неясне; непереконливим видається пов’язання з гр. лтаррдхті «рослина, що спонукає до чхання», похідним від лтар-г’щаі «чхаю», лтарсо, *лтаір<в «тс.» (8\¥ І 59). аромат СУМ, Ж, ароматизація, ароматичний, ароматизувати, ст. аромата (XV ст.), ароматник (XVIII ст.); — р. болг. м. аромат, др. аромате, п. аго-таі, агота, ч. слц. слн. агбта, вл. аго-та, схв. арома, аромат, стел, аро-матт;— запозичено з грецької мови через старослов’янську; гр. арсора, ар<ї>-щхтое «пахощі» (первісно «запашні трави») за походженням неясне.— СІС 68; Тимч. 34; Шанский ЗСРЯ І 1> 146; Фасмер І 88; Ргізк І 159; Воізасц 86. арсен «миш’як (елемент)», арсеник «триокис миш’яку», [аршеник, аріийн-ник], арсенистий, ст. арсеникь (XVII ст.); — р. заст. арсеник, п. агзеп «миш’як», агзгепік «триокис миш’яку», ч. слц. слн. аггеп, вл. агзеп, болг. арсен, арсеник, м. арсен, схв. арсен, арсеник;— засвоєне через польську мову з латинської; лат. агзепіспш походить від гр. ароетіхоу, запозиченого з середньо-перської мови; сперс. *гагпїк «золотий, золотистий» зв’язане з гебр. гагпїкЬ, сір. гагпїка «миш’як».— Оньїшкевич Иссл. п. яз. 238; Ргізк І 152; Кіеіп 108.— Пор. Арсен. Арсен, Арсеній, ст. Арсеній «тврь-доумен, или мужествен» (1627); — р. Арсений, бр. Арсен, Арсене, др. Арсе-ний, п. Агзепіцзг, болг. Арсениій), схв. Арсени']е, стел. Ирсенми;— через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької; гр. ’Ароєтіод утворене від прикметника аротр (аррт)у) «чоловічий, мужній, змужнілий, дужий, сильний», іон. єрощу «тс.», спорідненого з дперс. агзап «чоловік, самець», дінд. гза-Ьйа «віл, бугай»,— Беринда 180; Пет-ровский 58; Илчев 53; Ргізк І 152. арсенал, арсеналець, ст. арсена, арсенале, арсенаре, арсенасе, арсенарисе, арсеналньїй (всі — XVIII ст.); — р. бр. болг. м. арсенал, п. агзепаї, ч. слц. слн. агхепаї, вл. агзепаї, схв. арсенал; — засвоєне через польську (чеську) та російську мови з італійської спочатку в значенні «місце, де переховуються кораблі»; іт. агзепаї е походить від ар. сіаг аз зіпа’а «воєнна фабрика, судноверф» (йаг «будівля, приміщення», а? (<а1) — артикль і зіпа’а «виробництво, індустрія»),— СІС 68; Тимч. 34; Шанский ЗСРЯ І 1, 146; 81. \еуг. оЬсусЬ 48; Но-ІиЬ — Буег 85; БЕР І 16; Кіеіп 108. артезіанський, [артезійський], ар-тезіан «артезіанський колодязь»; — р. артезианский, бр. артззіянскі, п. агіе-хуізкі, ч. агіезку, слц. агіехзку, вл. агіехізкі, болг. артезиански, м. артески, схв. артескй, слн. агіевкі, агіегіізкі; — запозичено через російську та польську мови з французької; фр. прикметник агіезіеп утворено від назви графства Артуа (сГАгіоіб), на території якого інженер Белідор (1698—1761) уперше зробив такий колодязь.— Шанский ЗСРЯ І 1, 147; ВІосЬ І 44; Баигаї 50; Кіеіп 109. Артем, Артемій, Артюх, ст. Ар-теме «ціль..., сьвьршен'ь» (1627), Артемій (1398); — р. Артемий, Артем, бр. Арцем, болг. Артем, стел. Яр-темии; — через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької; гр. ''Артерще, ’Артерїод утворене від прикметника артер^с; «свіжий, бездоганно здоровий, неушкоджений»,який не має загальноприйнятого етимологічного пояснення.— Беринда 180; Пет-ровский 58—59; Илчев 53; Егізк І 153. артерія, артеріальний, ст. артирія (XVII ст.); — р. болг. артерия, бр. ар-тзрьія, п. агіегіа, ч. агіетіе, слц. агіе-гіа, вл. агіегі]’а, м. артерща, схв. арте-ри)а, слн. агіегі]’а; — запозичено через польську мову з латинської (стара форма безпосередньо з грецької); лат. аг-Іегїа походить від гр. артерія «трахея, жила, кровоносна судина, артерія», утвореного з основи іменника а/р «повітря» і дієслова тт)рє(» «вичікую, оберігаю, утримую» (стародавня медицина
вважала, що ці судини постачають організм повітрям); гр. тцрєб) споріднене з дінд. сйуаіі «сприймає, відчуває, вистежує», псл. са]9 (<*кЄ]9) «сподіваюсь».— Шанский ЗСРЯ І 1, 147—148; Фасмер І 89; ССРЛЯ 1, 192; Ргізк І 155; Воізасц 968; Кіеіп 109.— Див. ще аеростат. артилерія, артилерист; — р. артил-лерия, бр. артьілерьія, п. агіуіегіа, ч. агіііегіе, слц. агШегіа, вл. агіі1егі]'а, болг. артилерия, м. артилерща, схв. артилерща, слн. агШегі]а; — засвоєне через російську і польську мови з французької; фр. агііііегіе походить від фр. ст. агШІіег «постачати воєнне знаряддя, машини», що утворилося під впливом аг і «мистецтво» від фр. ст. аШіег, аііі-ііег «готувати» неясного походження (ПацхаІ 51; Саті11зсЬе§ 53); за іншою точкою зору.фр. ст. агіііііег утворилося безпосередньо з аг і (пор. фр. ст. агііНоз «моторний, спритний, вправний, хитрий»), а фр. ст. аііііег, аіііііег вважається варіантом фр. ст. аіігіег «розташовувати, розміщувати», утвореним внаслідок схрещення дієслів аіігіег та агііі-ііег, тобто припускається, що агіііііег вже існувало до появи аШіег (ВІосЬ І 45). артист, артистичний, артйзм; — р. болг. м. артист, бр. артист, п. агіузіа, ч. слц. агіізіа, вл. агіізі, схв. артистка), слн. агНзі; — запозичення з французької мови; фр. агіізіе «артист» походить від слат. агіізіа «освічений, магістр мистецтв», утвореного від агз (агііз) «мистецтво» (пор. також фр. аг і «тс.»), спорідненого з свн. аг і «спосіб, манера», лит. агіі «близько», дінд. гііЬ «спосіб».— СІС 69; Шанский ЗСРЯ І 1, 150; Паихаі 51; ВІосЬ І 45; АУаІсіе—Ноїт. І 70. [артйш] (бот.) «козачий ялівець, Липірегиз заЬіпа Б.»; — р. [артйш, ар-дйш] «тс.»; — запозичено з тюркських мов, мабуть, через російську або без- , посередньо з турецької мови; пор. тат. башк. артьіш, аз. ардьідж «тс.», тур. агс1і9 «ялівцеві ягоди», ж і загальноприйнятої етимології не мають. — Фасмер І 85, 89—90; Севортян 173—174; Радлов І 314. артіль, артілець, артільник; — р. артель, бр. арцель, п. слц. агіеі, ч. агіеі, болг. артел, схв. артел, слн. агіеі;—запозичено з тюркських мов через російську; виводиться від тат. башк. арт «задня частина, тил» та іл (тур. еі) «народ, община», отже, артіл— «народ, що знаходиться ззаду, резерв»; за іншою точкою зору — з тобольсько-тат. урталай «навпіл, разом» (Будагов І 123); виведення з тур. огіак «спільний, спільник» (Преобр. І 8) непереконливе; не досить обгрунтоване й припущення про зв’язок з іт. агііегі (мн. від агііеге) «ремесло» (Фасмер І 89; Вегп. І 31).— Акуленко 143; Шанский ЗСРЯ І 1, 147; Шипова 39; ЗСБМ І 154—155; 8а<іп.— Аііг. У\\’Ь. І ЗО; Дмитриев 563. артус (освячений на Великдень спеціальний хліб, який у найближчу суботу роздають парафіянам), [аркуш} «тс.»; — р. артос, артус, др. артусь, п. [агіиг, агіиз, агіоз], стел, дртоусті — запозичення з грецької мови; гр. артод «хліб» походить, мабуть, від Іран. *агіа «борошно» (пор. ав. аза «молочений», перс, агб «борошно»).— Фасмер І 89; Ильинский РФВ 1907/3, 226; Ргізк І 156. арфа, арфіст, заст. арф' яр, арф’ ярка, арф'янка, [гарфа], ст. арфа (XVII ст.); — р. бр. болг. арфа, п. Ьаг-Іа, агіа, ч. слц. вл. Ьагїа, м. харфа, схв. арфа, харфа, слн. Ьагїа; — засвоєне через польську мову з німецької; н. Нагїе «арфа» походить від двн. ЬагрЬа, яке зводиться до пгерм. *ЬагррО <іє.*когЬа; у зв’язку із значенням іншого ступеня чергування цього кореня —*кегЬ- «смикати зігнутими пальцями» первісне значення назви арфи можна розуміти як щипковий інструмент (Кін-§е—Мііхка 289); за іншою точкою зору, назва арфи пов’язана з фр. Ьагроп «гарпун», оскільки арфи робили, імовірно, у вигляді крюка (ВІосЬ І 360); пов’язування назви арфи з її зовнішнім виглядом цілком правомірне, бо є підстави вважати, що вона походить від мисливського лука (БСЗ 3, 150).— СІС 69; КісЬЬагсіі 31; Шанский ЗСРЯ І 1, 150; Преобр. І 8; НйШ-УогіЬ 17; Папхаі 385. [арх] «пересохла зрошувана земля» (?) Я; — в інших слов’янських мовах
не засвідчене; — очевидно, запозичення з кримсько-татарської мови; крим.-тат. агей «річка», аз. арх «канава, арик» відповідають тур. агк «арик», кирг. каз. тат. арак «тс.».— Болдьірев Тюркизмьі 48; Севортян 187—189.— Див. ще арик. архаїчний, архаїзація, архаїзм, архаїка, архаїзувати;— р. архайческий, бр. архаїчна, п. агсйаісгпу, ч. слц. агсЬаіс-ку, вл. агсЬаізкі, болг. архайчески, м. архаичен, схв. архаичан, слн. агсЬаі-сеп; — запозичення з французької мови; фр. агскаїцие «архаїчний» походить від гр. архаїхбд, утвореного від ар%аї-(к; «старий, старовинний, первісний»; проста основа цих слів у грецькій мові (гр. арх^ «початок, походження», арх® «починаю; (я) є перший; керую») задовільної етимології не має.— Шанский ЗСРЯ II, 151; Кораііпзкі 79; БЕР І 17; Баихаї 45; ВІосЬ І 39; Егізк І 158. [архалук] «спідній каптан»; — р. бр. архалук; — запозичено через російську мову з азербайджанської; аз. архалук «тс.» походить від спільнотюрк. аркальїк «те, що одягають або кладуть на спину», утвореного від іменника агка «спина».— Шанский ЗСРЯ І 1, 152; Фасмер І 90; Преобр. І 9; Севортян 174—175. архангел, [архангел], ст. архангела (1404);—р. бр. болг. архангел, др. арханьгелТ), п. агсЬапіоІ, ч. агсйапсіеі, слц. агсЬап]‘е1, вл. агсуіашігеї, м. арангел, схв. архан^ео, аран^ел, слн. агЬап§е1, стел. арТлуап’кгЕЛ’к;—запозичено через церковнослов’янську мову з грецької; гр. арха^убАод складається з префікса ар/і- «старший», пов’язаного з прикметником архаїоє «старий», та іменника а^ьХод «ангел, вісник».— Шанский ЗСРЯ 1 1, 152; Фасмер І 90; БЕР І 16. —Див. ще ангел, архаїчний. архейський (у словосполученні архейська ера «найдавніша ера в геологічній історії Землі»); — р. архейский, бр. архейскі, болг. архайски; — утворене від гр. архаїод, архаїчне «давній, первісний, споконвічний».— Ргізк І 158.— Див. ще архаїчний. археологія, археолог, археологічний; — р. болг. археолбгия, бр. археологія, п. агсЬео1о§іа, ч. агсЬео1о§іе, слц. агсЬео16§іа, вл. агскео1о§і)а, м. архео-логща, схв. археолдгиіа, слн. агкеоіо-§і]а; — запозичено з німецької мови, мабуть, через російську; нім. АгсЬаоІо-§іе походить від гр. архаїоАо-ра «наука про давнину», що є переосмисленням первісного архашХоуіа «розповідь про давнину», утвореного від основ прикметника архаїод «давній, споконвічний» та іменника «слово, розповідь».— Шанский ЗСРЯ І 1, 153; Кораіігізкі 79; БЕР І 17.— Див. ще архаїчний, логіка. [архймник] «шахрай, дурисвіт»; — специфічно українське; очевидно, результат народного переоформлення слова алхімік за аналогією до широко вживаних в українській мові іменників чол. р. на -ник; початкове ар-, можливо, під впливом іменників типу аркуш, артйст, аршин тощо або як наслідок наближення до слів з початковим компонентом архі-.— Див. ще алхімія, архі-. Архйп, ст. Архіппь «начальники копій, конюшїй, або княжя, або преложо-ньі(й) на(д) ко(н)ми» (1627); — р. болг. Архйп, бр. Архіп, п. АгсЬірр, ч. АгсЬір, стел. Пруипт,; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ’Архіллое (букв, «старший конюх») складається з префікса архі- із значенням «головний, старший», пов’язаного з арх^іод «старий», і їллод «кінь», спорідненого з дінд. азуа, лат. єдина «тс.», лит. еауа «кобила» (від. іе. *е1?цоз «кінь»), можливо, пов’язаного також з лат. ациа «вода», гот. аЬа «тс.» як первісним «(божественна) кобила» (пор. також хет. е-ки-их-хі «п’є»),— Беринда 181; Илчев 54; Ргізк І 733—735; Воіаасд 380—381.— Див. ще архі-. архі-, [архи-, арци-У, ст. архи-(XIV ст.), арци- (XV ст.); — р. др. болг. м. схв. архи-, бр. архі-, п. вл. нл. агсу-, ч. слц. атсі-, слн. агШ-, стел, аруи-; — підсилювальний префікс, запозичений з грецької мови через старослов’янську; форма арци- походить з польської мови, куДи проникла з грецької через посередництво латинської, і відбиває середньолатинську вимову лат. агсЬі (агсі-); гр. префікс архі- «старший, перший», пов’язаний з архаїод
«старий», вживався спочатку в словах виключно грецького походження переважно на означення вищих духовних санів: архиєрій (бл. 1350), архимандрить (1437), архиєпископ'ь (1467) і под., а потім — і в українських новотворах типу архімьітник'ь, архісатрап'ь (XVII ст.), арцигетман'ь, арципожитеч-ньій (XVIII ст.) тощо.— СІС 70; Преобр. І 9; Фасмер І 90; БЕР І 17; 81. \ууг. оЬсусЬ45, 46; К1и§е—Міігка 174.— Див. ще архаїчний. архів, архіваріус, архівіст, їархи-вальний] Я, ст. архива (XVIII ст.); — р. архйв, бр. архїу, п. агсйішиш, ч. аг-сйіу, агсйіу, слц. агсйіу, вл. агсйіш, болг. архйв, архива, м. архйв, архива, схв. архйв, архива, слн. агйіу;—запозичено через німецьку мову з латинської; лат. агсйіуцш походить від гр. ір%еїоу «адміністративна установа, відомство», похідного від архт) «влада, правління; початок», пов’язаного з етимологічно неясним дієсловом арх<» «починаю; (я) с першим; керую».— СІС 70; Шанский ЗСРЯ І 1, 153; Фасмер І 90; Кораііпзкі 80; БЕР І 17; Егізк І 158—159.— Пор. архаїчний. архієрей, архірей, їархирей], ст. ар-хиєрій (бл. 1350), архиєрейство (XVII ст.);— р. болг. архиерей, бр. архірей, др. архикреи, архиівріи, архиереи, п. агсйі-Іеге], агсйіге), ч. слц. агсйііеге), м. ар-хиере], схв. архщере'], слн. агйіеге), стел, аруиєрєи, аруиєрЬи, ар-куиє-рЕи; — запозичено через церковнослов’янську мову з грецької; гр. ар%іеребд букв, «первосвященик» утворене від іменника їеребд «священик», похідного від іерод «священний, чудовий, сильний», спорідненого з дінд. ізігай «свіжий, сильний», за допомогою префікса ар/і-, пов’язаного з ар%аїод «старший», «початок»,—СІС 70; Шанский ЗСРЯ І 1,154—155; Фасмер І 91; Преобр. І 9; БЕР І 17; Егізк І 712—713; Сйапігаіпе І 457—458.— Див. ще архі-. архіпелаг; — р. болг. архипелаг, бр. архіпелаг, п. агсйіре1а§, ч. агсйіреї, агсйіре1а§, слц. агсйіреї, агсйіреіа^, вл. агсйіреї, м. архипелаг, схв. архипелаг, слн. агйіре1а§; — запозичення з ні мецької мови; нім. Агсйіреїа§ц§ «архіпелаг» походить від гр. архілєХа'уо? букв, «перше (головне) море» (назва Егейського моря з островами), що складається з префікса ар%і- «перший, старший; головний» і слова лєЛауод «(відкрите) море», спорідненого з лат. р1а§а «сітка; країна», двн. Пай «плоский».— СІС 70; Шанский ЗСРЯ І 1, 155; Кіеіп 101; Воізасц 759.— Див. ще архі-. архітектор, заст. архітект, архітектура, ст. архитектон'ь (XVI ст.), архітектура (1627), архитекторь (XVIII ст.); — р. архитектор, бр. архітектор, др. архитектон'ь, п. ч. слц. вл. агейііекі, болг. м. архитект, схв. архй-тект(а), слн. агйііекі, стел, ар^итек-ток-к; — запозичення з середньолатинської мови; слат. агсйііесіог «творець, будівник» походить від гр. іруггєхтом «зодчий, будівник» (букв, «головний будівник»), що складається з ар%і- «головний, старший» і тєхтсоу «будівник, тесля», спорідненого з дінд. іакзаіі «теше», псл. іезаіі, укр. тесати, тесля; укр. ст. др. архитектон'ь, стел, аруи-ТЕктонг запозичено безпосередньо з грецької мови.— СІС 70; Тимч. 36; Шанский ЗСРЯ І 1, 156; Фасмер І 91; НпШ-Уі’огій 15; Воізасц 950—951.— Див. ще архі-, тесати. [арцаб] «одвірок, лутка» Я, МСБГ, їарцаба Л, варцаб Ме, варцаба Мо, вор-цйби МСБГ) «тс.»; — запозичення з польської мови; п. [агсайу] «рами, лутки, в які вставляють вікна», пов’язане за схожістю з шагсайу «шашки, шашкова дошка» (<\уагсай «шашкова фігура»), походить від ч. ст. угйсай «кість (у грі)», що складається з Основи дієслова угйаіі «кидати» і сай і є напівкалькою двн. хуигїхаЬеІ, утвореного з основи \уцгЕ від дієслова шегїеп «кидати», і хайеі «дошка» (від давнішого хайаі), що походить від лат. іайиіа «тс.», можливо, спорідненого з гр. тцХкх «дошка для гри в кості».— 8^’ І 52; Вгйскпег 601; Масйек Е5ЛС 700; Таїсіє—Ноїт. II 640—641.— Див. ще вергати. [арчак] «сідло», [арчик] «тс.», ст. ар-чакь «дерев’яна частина сідла»; — р. арчак, ст. арчакь, бр. арчак, п. ст. ]аг-
схак «татарське сідло»; — запозичення з тюркських мов; пор. тат. арчак «сідло», алт. хак. ьщьірчак «в’ючне сідло»; форма з -ик виникла в українській мові, очевидно, під впливом слова брчик або за співвідношенням типу хлопчак — хлопчик.— Кравчук ВЯ 1968/4,122—123; Фасмер І 92; Преобр. І 9; ЗСБМ І 155; /аі^сгкошзкі 8Юг. 55. [аршак] «група людей, що супроводить поважну особу; товариство; свита» Ж, їоршак] «тс.». ВеЗн, [аршакбм] «гуртом, натовпом» Ж; •— запозичення з польської мови; п. огзхак «почет, свита, товариство» походить, мабуть, від уг. огзе§ «варта, сторожа», на думку інших (Біпсіе 3, 582; 81. и/уг. оЬсусЬ 482) — від уг. огзха§ «країна, держава»; виводилось також (8 XV III 331) від тат. иг-згак «натовп людей, зібраних з однією метою»; зв’язок з рум. аг!а§ «сварливість, бажання сваритися» (8сЬе1ис1ко 125) малоймовірний.— Франко ЕЗб 10, 9; Кравчук ВЯ 1968/4, 123; Зиіап Зіауіса IV 134; Мікі. ЕМ’ 226. аршин, ст. аршин'ь (XVI ст.); — р. болг. м. аршйн, бр. ариіьін, п. агзгуп, ч. агзіп, слц. слн. агзіп, схв. аршин; — запозичення з тюркських мов; тур. аг$іп, [агзип], аз. тат. каз. узб. башк. аршьін походить від перс, агаз «лікоть (міра довжини в 15—16 вершків)», що має зв’язок з дперс. ага^йїз «тс.», спорідненим з гр. шХєуг) «лікоть», псл. *о1к'ьіь, укр. лікоть.— Тимч. 37; Шанский ЗСРЯ І 1, 156; Фасмер І 9; Засіп.— Аііг. ЕІУЬ. І ЗО; Севортян 183—184; БокоізсЬ 10; Дмитриев 522—523; Рокоту 307—308.— Див. ще лікоть. аршйнник — див. арсен. [аршиця] «стрімка гора, сонячний бік гори»; — запозичення з східноро-манських мов; молд. аршицз «спека», рум. агДіа «тс.; пасовисько на пагорку, в лісі на сонячному боці» походить від нар.-лат. *агзТсіа «горюча» (лат. аг-<іео «горю, палаю», перф. агзі «я згорів»).— ЬШа-Агта? та ін. Котапозіа-уіса 16, 73; Рц^сагіц 11; СДЕЛМ 36. аря (вигук, яким відганяють овець або свиней), [ар’я, агаря МСБГ, ардя МСБГ, гардя МСБГ, гар 'я МСБГ] «тс.», [гаря] (вигук, яким поганяють бикі-в) Дз; — складне утворення з підсилювальної частки а1 та вигуку ря (див.). [ар’ян] «козячий кисляк», [айр'ян, айран} «тс.», [ар’яниця] «бочонок для ар’яну»;—р. айран, [айрян, арьян], бр. айран; — запозичення з тюркських мов (кримсько-татарської або турецької); тур. аугап «спеціальний напій з кислого молока», крим.-тат. кирг. каз. ка-рач. балкар, айран «тс.» виводяться від дієслівної основи айьір- «відділяти».— Фасмер І 65, 92; Шипова 26; Севортян 111; Радлов І 25. ас; — р. бр. болг. м. ас, п. аз «туз; досвідчений спеціаліст», ч. слц. езо, схв. аз, слн. аз; — запозичено з французької мови, можливо, через польську; фр. аз, аззе «пілот-винищувач; майстер спорту» розвинулося з картярського аз «туз» (найвища карта, що побиває всі інші), а це значення пішло від певного терміна гри в кості, що зводиться до лат. аз (род. в. аззіз) «монета, грошова одиниця», слова неясного походження, можливо, запозиченого з етруської мови. — СІС 70; Гухман ВДР І 224—225; Крьісин ВДР V 81—82; Вгйскпег 7; 81. шуг. оЬсусЬ 50; Папгаі 51; МАкІе—Ноїт. І 71; Воізасц І 50; Діеіп 111—112. [аса] (вигук, яким відганяють свиней та овець); — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку [са], яким відганяють свиней.— Див. ще а1, са. асамблея, ст. асамблея (XVIII ст.); — р. ассамблея, бр. болг. асамблея, ч. аззешЬІее, схв. асамбле^а; — запозичено з французької мови через російську; фр. аззешЬІее «збори» утворено від аз-зешЬІег «збирати, скликати», що походить від нар.-лат. *а8зіши1аге «збирати докупи», яке складається з префікса ай- (>аз-) «до-, при-» і дієслова зішиїаге «уподібнювати», похідного від зішіїіз «подібний», спорідненого з дінд. зашаЬ «той самий; однаковий», псл. запть, укр. сам.— СІС 70; Тимч. 38; Шанский ЗСРЯ І 1, 161; Фасмер І 93; Преобр. І 9; Папгаі 53; ВІосЬ І 47; ХЕаІсІе—Ноїт. II 538—540.— Див. ще авантюра, сам. асенізація, асенізатор; — р. ассени-зация, бр. асенізацьія, п. азепігас]а, болг. асенизация; — запозичення з фран
цузької мови; фр. аззаіпізаііоп пов’язане з аззаіпізег «оздоровляти», похідним від заіп «здоровий», в основі якого лежить лат. запиз «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 1, 161; ССРЛЯ 1, 206; Кораііпзкі 87.— Див. ще санітар. асигнувати, асигнація, ст. ассигна-ція (1798); — р. ассигновать, бр. асіг-наваць, п. азу§по\уас, ч. а8І§помаіі, слц. азі§поуаї, вл. азі§пасі)а, болг. асигнйрам, асигнувам, м. асигнацща, схв. асигнирати, слн. азі§пасі)а; — через посередництво російської і польської мов запозичено з латинської; лат. аззі§паге «асигнувати, призначати, вказувати» утворено за допомогою префікса асі- (>аз-) «при-, до-» від дієслова зі§паге «вказувати, відзначати», похідного від іменника зі§пиш «знак».— СІС 71; Шанский ЗСРЯ І 1, 162; Фасмер І 94.— Див. ще авантюра, сигнал. асиміляція, асимілятор, асиміляторство, асимілятивний, асиміляційний, асимілювати; — р. ассимиляция, бр. асі-міляцьія, п. азутіїаща, ч. азітіїасе, слц. азітіїасіа, вл. азітіїасііа, болг. асимидация, м. схв. асимилацща, слн. азітіїасііа; ;—запозичено з німецької мови через посередництво російської і польської; нім. Аззітіїаіібп, аззітіїіе-геп походить від фр. аззітіїаііоп, аззі-тіїег, які зводяться до лат. аззітіїаііо «уподібнення», аззітіїо «уподібнюю», утворених з префікса асі- (>аз-) «до-, при-» і основи прикметника зітіїіз «схожий, подібний», спорідненого з дінд. за-таЬ «рівний, той самий», псл. запгь, укр. сам.— СІС 71; Шанский ЗСРЯ І, 1, 162—163; Кораіійзкі 91; НоІиЬ— Еуег 85—86; Паигаі 54.— Див. ще авантюра, сам, симуляція.— Пор. асамблея, дисиміляція. асистент, асистувати, ст. ассистенть (XVIII ст.), ассистенція (XVII ст.), ассистовати (XVII ст.); — р. ассистент, бр. асістзнт, п. азузіепі, ч. слц. вл. нл. азізіепі, болг. м. асистент, схв. асистент, слн. азізіепі; — запозичено з німецької мови через польську; нім. Аззізіепі походить від лат. аззізіепз, -епііз «той, що стоїть поруч», активного дієприкметника від дієслова аззізіо 92 «стою поруч, допомагаю», що складається з префікса асі- (>аз-) «до-, при-» і дієслова зізіо, редуплікативної форми до ЗІО «СТОЮ», спорідненого З ПСЛ. 8ІО]9, укр. стою.— СІС 71; Шанский ЗСРЯ І 1, 163; Таїсіє—Ноїт. II 548; Таїсіє— Рок. II 603.— Див. ще авантюра, стати. [асіськи] (вигук, яким відганяють овець) ЛЧерк; — не зовсім ясне; можливо, зменшена форма від вигуку [аса], вживаного в інших місцевостях для відгону свиней. аскарида, аскаридоз, ст. аскариди (XVII ст.); — р. болг. аскарида, бр. аскарида, п. азкагуйа, ч. слц. азкагіббга, схв. аскарида, слн. азкагіз; — запозичення з грецької мови; гр. амтиарїд, -Їбо5 «глист», можливо, походить від дієслова аохарі£« «стрибаю», пов’язаного з дієсловом охаїр® «тс.», спорідненим З СВН. 8СЙЄГЄП «бігти, поспішати», лит. зкег^з «саранча», псл. зкогь, укр. скорий.— Шанский ЗСРЯ І 1, 158; Ргізк І 163, 917—918; II 714—715; Воізасд 88, 494; ХУаІсіе—Ноїш. І 166—167. аскет, аскетизм, аскетичний;— р. бр. болг. аскет, п. азсеіа, ч. азкеіа, слц. а8-кеіа, азкеіік, вл. азкеі, м. аскет, схв. аскет, аскета, аскета, слн. азкеі; — запозичено через посередництво німецької мови (нім. Азкеі) з грецької; гр. а<тиг)Т7]£ «навчений; борець» є похідним від аохє® «обробляю, привчаю, треную», етимологічно неясного.— СІС 72; Шанский ЗСРЯ І 1,158—159; ССРЛЯ 1, 204; Ргізк І 163—164. Аскбльд; — р. бр. Аскбльд, др. Ас-колдт>; — запозичення з давньоскандінавської мови; дісл. Ндзкиїсіг загальноприйнятої етимології не має; Фріз вважає пояснення Ндзкиїсіг як «сивоголовий» непереконливим і зводить його до *Н9кзіа1сіг, порівнюючи з йаикзіаісіг «воїн, ватажок» з давнішим значенням «той, що належить до князівського оточення».— Петровский 60; Фасмер І 93; Угіез АЕЛУ 214, 282. асортимент; — р. ассортимент, бр. асортимент, п. азогіутепі, ч. слц. азогіітепі, болг. асортимент, м. асор-тиман, схв. асортйман, слн. азогіітепі; — запозичено через російську мо
ву з французької; фр. аззогіітепі «підбір» утворено від аззогііг «підбирати, сортувати», яке виникло на основі прийменника а, що є продовженням лат. асі «до, при», і іменника зогіе «сорт».— СІС 72; Шанский ЗСРЯ І 1, 163; Оаигаі 54.—Див. ще авантюра, сорт. асоціація, асоціативний, асоціаційний, асоціювати; — р. ассоциация, бр. асацьіАцьія, п. азодада, ч. азосіасе, слц. азосіасіа, вл. азосіасі)а, болг. асо-циация, м. схв. асоци]'ациіа, слн. азосіасііа; — запозичення з французької мови; фр. аззосіаііоп походить від слат. аззосіаііо «поєднання, зв’язок», похідного від лат. аззосіо «приєдную, з’єдную», що складається з префікса ай-(>аз-) «при-» і дієслова зосіо «пов’язую, поєдную», пов’язаного з зосіиз «спільник».—СІС 72; Шанский ЗСРЯ І 1, 164; Кораііпзкі 88; Шаісіе —Ноїт. II 551. — Див. ще авантюра, соціальний. аспарагус (бот.) «Азрага§из Б.», ст. аспараґ (XVII ст.); — р. болг. аспарагус, п. азрага§из, слц. слн. азрага^из; — засвоєна з новолатинської мови наукова назва; лат. азрагащіз походить від гр. аплара-рщ (аофарссрщ) «спаржа», етимологічно неясного.—СІС 1951, 70; Ней-штадт 162; Кораііпзкі 89; Сйапігаіпе І 130,— Пор. спаржа. аспект, ст. аспекте (1672); — р. бр. болг. аспект, п. ч. слц. вл. азрекі, м. аспект, схв. аспек(а)т, слн. азрекі; — запозичення з латинської мови; лат. аз-ресіиз «погляд, вигляд, зір» є похідним від азресіо «дивлюсь», утвореного з префікса ай- (>а-) «до-, при-» і дієслова зресіо «дивлюсь, спостерігаю», зресіо «дивлюсь», спорідненого з гр. ОИЄЛТО-раї «тс.», двн. зрйіібп «шпіонити»,, дісл. зра «говорити правду», двн. зрайі «розумний», нвн. зрайеп «шпіонити, стежити», можливо, також псл. разіі, укр. пасти,—СІС 72; ХУаІсІе—Ноїт. II 570; Таїсіє—Рок. ІГ660.— Див. ще авантюра.— Пор. пасти. аспід1 «гадюка», аспид (лайл). «диявол», [аспіда] «зла жінка» О, гаспид «гадюка; (лайл.) диявол», [гаспед, гас-під Ж1 «тс.», [Аспіда] «зла жінка» Ж, {Аспида, Аспідь Ж1 «тс.»; — р. аспид, бр. аспід, др. аспида, аспиди, п. слц. азріз, болг. аспида, схв. аспида, стел, аспида, аспид-к; — запозичено з грецької мови через давньоруську і старослов’янську; гр. ааліє, -і6о£ «змія; єгипетська кобра» походить від аолід «щит» (тому що змія вкрита щитоподібними лусочками або тому що шия кобри під час нападу набуває круглої форми), яке не має певної етимології.— СІС 73; Шанский ЗСРЯ І 1, 160; Фасмер І 93; Преобр. І 9; Ргізк І 168; Скапігаіпе І 126—127; Засіп,— Аііг. УШ. І 33. аспід2 «чорний сланець», аспис «тс.» Ж, асписбвий Я; — р. аспид, бр. Аспід, др. аспидт> «яшма», болг. аспид; — запозичення з грецької мови; гр. їссолд (назва мінералу і рослини), від якого походить і укр. яшма , запозичено з східних мов.— СІС 73; Шанский ЗСРЯ І 1, 160; Фасмер І 93; Засіп. — Аііг. У\УЬ. І 33—34; Ргізк І 706.— Пор. яшма. аспірант, аспірантура; — р. болг. м. аспирант, бр. аспірант, п. ч. вл. азрі-гапі, слц. азрігапі, схв. аспирант, слн. азрігапі; — запозичення з французької мови; фр. азрігапі «кандидат» походить від лат. азрїгапз «який чогось домагається», пов’язаного з азрТгаге «дихати, прагнути, бажати», яке складається з префікса а(ф- «до-, при-» і дієслова зрТго «дихаю», спорідненого з дінд. ріссЬога «свисток, флейта», свн. уТзеп, уїзіеп «дути», норв. [Гіза] «дути», псл. різкаіі, укр. пищати.— Шанский ЗСРЯ І 1, 160; ССРЛЯ 1, 204; Кораііпзкі 89; ХУаІсІе—Ноїт. II 575; АУаІсіе—Рок. II 11.— Див. ще авантюра, писк. аспірин; — р. болг. аспирйн, бр. аспірин, п. азрігупа, ч. вл. азрігіп, слц. слн. азрігіп, схв. аспирйн; — запозичення з німецької мови; нім. Азрігіп тлумачиться по-різному: як утворене поєднанням гр. а- «не-» і основи лат. зрїго «дихаю, живу» — на позначення неорганічного походження препарату (Шанский ЗСРЯ І 1, 161) або як сполучення початкової літери назви асеіуі чи гр. а-«не-» і початку латинської назви рослини Зрігаеа нібито на позначення того, що ліки виготовлено не з цієї рослини (Ко-раїіпзкі 89; БЕР І 19; Паигаі 52).
астенія, астенік, астенічний; — р. астенйя, бр. астзнїя, п. азіепіа, ч. аз-іепіе, слц. азіепіа, вл. азіепііа, болг. астенйя, схв. астенща, слн. азіепі-]а; — запозичення з французької мови; фр. азШепіе походить від гр. аогФє-уеіа, аайст’іті «слабість, безсилля», похідного від прикметника астОсу-цс; «безсилий», утвореного за допомогою заперечної частки а- «не-» від основи іменника ойєт’ос «сила, міць», що не має певної етимології.— СІС 73; ССРЛЯ 1, 210; Шанский ЗСРЯ І 1, 164; Ргізк II 698—699.— Див. ще а-, [астенци] «колодочки, молоденьке пір’я птахів» Л; — очевидно, акаючий варіант форми *остенці, спорідненої з остюк, ость «довгі шерстини хутра», бстень «острога».— Див. ще гострий, остюк, ость. астероїд; — р. астербид, бр. астврб-ід, п. азіегоіба, ч. азіегоіД, азіегоісіа, слц. азіегоісі, болг. астеройд, схв. асте-рдїїд, слн. азіегоісі; — запозичення з англійської мови; англ. азіегоісі, утворене астрономом В. Гершелем, складається з азіег «зірка», що походить від гр. аотт)р «тс.», і суфікса -оісі, пов’язаного з гр сібос «вигляд».— Шанский ЗСРЯ І 1, 164—165; Кіеіп 118.—Див. ще айстра, вид. астма, астматик, астматичний; — р. бр. болг. м. астма, п. ч. слц. вл. азі-ша, схв. астма, слн. азіта; — запозичено через російську мову з французької; фр. азіате походить від лат. азіата, запозиченого з грецької мови; гр. аа-&ра «задишка, ядуха» пов’язується з атщі «дути, віятн», «вітер, віяння», ат)тг]£ «тс.», спорідненими з дінд. уйіі «віє», псл. уе]аіі, укр. віяти, або через проміжну форму *аусгйра з ауецое «вітер».— СІС 74; Шанский ЗСРЯ І 1, 165; Папгаі 55; Ргізк І 161; Воізасд 86—87.— Див. ще анемона, віяти. астрологія, астролог, астрологічний; — р. болг. астролбгия, бр. астрологія, др. астрология, астрологи, п. азіго1о§іа, ч. азіго1о§іе, слц. азігоіб-§іа, вл. азіго1о§і]а, м. астрологща, схв. астролдгща, слн. азігоіо^і)а, стел, астро-94 аогий; — запозичено з грецької мови через старослов’янську й давньоруську; гр. асттроХора складається з основи іменника аогтроу «зірка» і кінцевого компонента -Хори, пов’язаного з Хорое «слово, вчення». — Шанский ЗСРЯ І 1, 166.— Див. ще айстра, логіка.— Пор. астрономія. астролябія; — р. астролябия, бр. астролябія, п. азігоІаЬіит, ч. азігоІаЬ, слц. азігоІаЬ(іит), болг. астролаб, аст-ролабия, схв. астролаб, слн. азігоІаЬ;— запозичення з латинської мови; лат. азігоІаЬіит походить від гр. аотроу «зірка» і етимологічно неясного карєїу «брати, пояснювати, тлумачити».— Шанский ЗСРЯ І 1, 166; НІіШ-ХУогіЬ 15; Воізасц 553.— Див. ще айстра. астронавтика, астронавт; — р. болг. астронавтика, п. азігопаиіука, ч. слц. азігопаиііка, схв. астронаутика, слн. азігопауі «астронавт»; — запозичення з французької мови; фр. азігопаиііцпе утворено з основ гр. аегтро» «зірка» і уаотіи-і) «плавання».— Шанский ЗСРЯ І 1, 166—167.— Див. ще айстра, аргонавт. — Пор. космонавтика. астрономія, астроном, астрономічний; — р. болг. астронбмия, бр. астрономія, др. астрономия, п. азігопотіа, ч. азігопотіе, слц. азігопотіа, вл. нл. азігопотЦа, м. астрономиіа, схв. аапро-нбмиіа, слн. азігопоті)а, стел, астро-иоліиіа; — через давньоруську й старослов’янську, пізніше через польську й латинську мови запозичено з грецької; гр. аотроморіа складається з основ іменників аотроу «зірка» і уброд «закон».— Шанский ЗСРЯ І 1, 167; Фасмер І 94; НйШЛУогіЬ 15.— Див. ще автономія, айстра. асфальт, асфальтник, асфальтувати; — р. бр. асфальт, др. асфальтів «гірська смола», п. ч. слц. вл. азіаіі, болг. асфалт, м. асфалт, схв. асфалт, слн. азїаіі, стел, асфальте «гірська смола»; — очевидно, в сучасному значенні засвоєно через російську, польську і німецьку мови (нім. Азрйаіі «асфальт») з французької; фр. азрйаііе «тс.» походить від лат. азрйаііиз «гірська смола; асфальт», запозиченого з грецької мови; гр. аофоАтое «гірська смола (матеріал,
який скріплює стіни, утримуючи їх від руйнування)» розглядають як прикметник, утворений за допомогою частки а-«не-» від дієслова осраАЛєобаї «руйнувати», спорідненого з дінд. зкйаіаіі «спотикається», вірм. зхаї «помилка; недостатній»; др. асфальпп запозичено через старослов’янську мову безпосередньо з грецької; менш обгрунтоване припущення про семітське походження слова (ке\уу Ргетфу. 53; Зсйгабег Деаі-1ехікопІ65).— СІС 75; Шанский ЗСРЯ І 1, 165; Фасмер І 94—95; Сугеувку] 218ІРЬ 22/2, 335; Ргізк І 174, II 827— 828; Воізаср 93.— Див. ще а-. [асю] (вигук, яким відганяють качок) О, [ось О, аць О] «тс.»; — неясне; можливо, результат скорочення форми атась «тс.». [ась-єк] «здається» Ж, Ко; — складне слово не цілком ясного походження; можливо, виникло з а се єк, де єк — регулярний фонетичний відповідник літературному як у частині південно-західних говірок.— Див. ще а1, сей, якйй. [а-сьок] (вигук, яким відганяють лошат) Мо; — складне утворення з частки а і вигуку сьок, що виник, можливо, з кбся (назва коня в дитячій мові) або з вигуку ксьо внаслідок метатези й скорочення при швидкому повторенні слова у вигуку.— Див. ще а1.— Пор. акось, кбся, ксьо, сьох-сьох. ат (виг.) «а; от; що там говорити», (частка) «ледве, майже» ВеЛ; — р. діал. бр. ат (виг.) «а; ну його; ну й нехай», др. аггїь «хай», п. аі «а, е»; — очевидно, складне утворення з частки а і вказівного елемента тіь, пов’язаного з займенником той.— Вегп. І 21.— Див. ще а1, той.— Пор. ет. атавізм, атавістичний;—р. ата-вйзм, бр. атавізм, п. вл. аіашігш, ч. аіауізтиз, слц. аіауігтиз, болг. ата-вйзгм, м.атавйзам, схв. атавйзам, слн. аіауігет; — запозичення з німецької мови; нім. Аіауізтиз утворено з основи лат. аіауцз «батько прадіда або прабаби», що складається з префікса аі-«понад це», спорідненого з дінд. аіі-«понад, проти», лит. аі- «назад, від-», псл. оі-(т>), укр. від, і ауиз «дід», спорід неного з дірл. (й)аие «племінник», псл. и]ь, укр. вуй.— Шанский ЗСРЯ І 1, 168; РгешсІ'Л’ОгіегЬисІї 55; ХУаІсІе—Ноїш. І 75, 88—89.— Див. ще від, вуй. атака, атакувати, ст. атакованеє, аттакованье «напад, штурм»(ХУПІ ст.), аттаковати «напасти, штурмувати, добувати» (XVIII ст.); — р. бр. болг. м. атака, п. слц. аіак, ч. аіак, аіака, вл. аіака, схв. атак, атака, слн. аіака;— запозичено через російську або польську мову з німецької; нім. Аііаске походить від фр. аііадие, безафіксного утворення від дієслова аііариег «нападати, атакувати», що зводиться до іт. аііассаге «починати (бій)».— Шанский ЗСРЯ І 1, 169; Фасмер І 95; Смирнов 49; К1и§е— Міігка 35; Паигаі 56. атась (вигук, яким відганяють качок) Мо; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку тась, вживаного для підкликання качок.— Див. ще а1, тась.— Пор. атешь. аташе; — р. атташе, бр. аташе, п. аііасЬе, ч. слц. слн. аіазе, вл. аіазе]’, болг. м. аташе, схв. аташе; — запозичено з французької мови, можливо, через російську; фр. аііасЬе «прико-мандирований» є дієприкметниковою формою від аііасйег «прикомандирувати, прикріпити, приєднати», утвореного під впливом фр. ст. езіасЬіег «забивати, втикати» на основі прийменника а «в, до», що походить від лат. аб «до, при», і іменника іасЬе у давньому значенні «гачок, застібка», що зводиться до франк. *іекап «знак», спорідненого з гот. іаікпз «знак, диво, доказ», двн. геіЬЬап «знамення», нвн. ХеісЬец «знак».— СІС 66; Шанский ЗСРЯ І 1, 173; Паигаі 56, 697; Реізі 472; К1и§е— Міігка 879—880. атеїзм, атеїст, атеїстичний, ст. ате~ изм'ь, атеиста (XVI ст.); — р. атейзм, бр. атеїзм, п. вл. аіеігт, ч. аіеізтиз, слц. аіеігтиз, болг. атейз’ьм, м. атейзам, схв. атейзам, слн. аіеігет; — запозичення, очевидно, з французької мови; фр. аіЬеізте є суфіксальним похідним від аіЬее «безбожний, безбожник», що являє собою переоформлення гр. айєое «безбожник; той, що не вірить у бога»,
утвореного з частки а- «не-» і ЇПсс «бог; божественний», не цілком ясного, можливо, спорідненого з вірм. бі-к‘ «боги», лат. іегіае «святкові дні».— Шанский ЗСРЯ II, 170; Еаихаі 56; Ргізк І 662; Воізасд 339—340.— Див. ще а-. ательє; — р. ательє, бр. атзлье, п. аіеііег, ч. слц. аіеііег, вл. аіеііе), болг. ателие, м. ател]е, схв. ателйіер, ательє, слн. аіеі)с; — запозичення з французької мови; фр. аіеііег < азіеііег «майстерня» (спочатку означало «місце, де багато стружок, трісок») розвинулось із фр. ст. азіеііе (> аіеііе) «тріски», яке походить від нар.-лат. азіеііа, пов’язаного з лат. азіиіа (аззпіа), зменшеним від аззіз «дошка», етимологічно неясного, можливо, запозиченого.— СІС 76; Шанский ЗСРЯ І 1, 170; БЕР I 19; Оаигаі 55; ВІосЬ І 49; У/акІе—Ноїт. І 74; Егпоиі—МеіПеі І 51. атерйнка (іхг.) «АіЬегіпа тосЬоп роп-ііса ЕісЬш.; краснопірка, Бсагсііпіиз (Беисізсиз) егуіЬгорЬіЬаїтиз» Пі, Ж;— р. атерйнка; —очевидно, запозичення з грецької мови; гр. айєрігц «рід корюшки, АіЬегіпа Ьерзеіиз» є похідним від айт)р, -єрод «остюк (колоса); гострий кінець (зброї)» (пор. семантично подібну назву риби укр. [острйш] «йорж, Асегіпа сег-тша Б.» ВеНЗн); етимологія гр. айт;р не розв’язана.— Пономарів Мовозн. 1973/5, 61; Кіеіп 121; Ргізк І 28; Воізасд 18. атеросклероз; — р. атеросклероз, болг. атеросклербза, ч. слц. аіегозкіе-гдга; — науковий термін, утворений з основ гр. (<*йарт]) «каша», ети- мологічно неясного, і оиіцрбд «сухий, твердий, шорсткий».— СІС 1951, 73; РЧДБЕ 90, СЬапігаіпе І 27.— Див. ще склероз. атестат, атестація, атестувати, ст. атестація (1668), атестаційньїй (XVII ст.); — р. аттестат, бр. атестат, п. аіезіаі, аіезіаща, аіезіом'ас, ч. слц. аіезі, аіезіаі, вл. аіезі, болг. м. атестат, схв. атест, атестат, слн. аіезі, заст. аіезіаі; — запозичення з латинської мови — атестат через німецьку (нім. Аііезіаі), інші два через польську; лат. аііезіагі «свідчити», аі-іезіаіит «засвідчене» складається з префікса асі- «до-» і основи дієслова іезіагі «свідчити, заповідати», похідного ВІД ІЄ5ІІ8 ( <*ІЄГ8ІІ5) «СВІДОК», уТВОреНОГО З ОСНОВ Іег- «тричі, третій» І 8І0- (5Іа-) «стояти».— СІС 76; Шанский ЗСРЯ І 1, 173; Ваихаі 57; ЛУаІсіе—Ноїт. II 676—677.— Див. ще авантюра, третій, стояти. [атешь-атешь-атешь] (вигук, яким відганяють курей) Я; — неясне; можливо, результат видозміни вигуку акти або атась. атлас1 (тканина), атласистий, \от-лас, отласйна], ст. атлась (XVIII ст.), гатлась (XVII ст.); — р. бр. атлас, п. аііаз, ч. слц. вл. аііаз, болг. атлаз, м. атлаз, схв. атлас, слн. аііаз; — запозичення з тюркських мов; тур. аііах, аііаз, каз. башк. атлас походять від ар. аііаз «гладкий, рівний», утвореного від іаіаз «гладити»; в українську й російську мови слово могло прийти через польське або німецьке посередництво (нім. Аііаз).— Фасмер І 96; Шипова 41; ЬокоізсЬ 12; К1и§е—Мііхка 35. атлас2 «зібрання карт»; — р. бр. м. атлас, п. ч. слц. вл. аііаз, болг. атлас, схв. атлас, слн. аііаз; — мабуть, запозичено через російську мову з німецької; походить від назви картографічної праці Меркатора Аііаз (1595 р.), даної автором на честь міфічного короля Мавританії математика і астронома Атласа; вважається невірним виведення назви (Шанский ЗСРЯ І 1, 171; Паигаі 56) від зображення на перших картографічних працях Атланта — міфологічного титана, який за участь у боротьбі проти Зевса повинен був тримати на плечах небозвід; гр. "АтХад, ’'ДтА.аттод пов’язане з «терпіти, витримувати», «піднімаюсь».— МасЬек Е8ЛС 39; К1и§е—Міігка 35; Ргізк І 179,—Див. ще Анатолій, атол. атлет, атлетика, атлетизм, атлетичний; — р. бр. болг. м. атлет, п. аііеіа, ч. вл. аііеі, слц. слн. аііеі, схв. атлет, атлет, атлета, атлет(а); — запозичено через російську мову з німецької або французької; нім. АіЬІеі, фр. аіЬІеіе походять від лат. аіЬІйіа, запозиченого з грецької мови; гр. «борець» є похідним від айХє® «борюсь,
змагаюсь», утвореного від аМос «боротьба, змагання», яке переконливої етимології не має.— СІС 77; Шанский ЗСРЯ І 1, 171; Фасмер І 96; Паигаі 56; Ргізк І 22. атмосфера;— р. болг. м. схв. атмосфера, бр. атмосфера, п. вл. аітозїега, ч. слц. аітозіега, слн. аітозіега; — запозичено через російську мову з французької; фр. аітозрйеге утворено складанням гр. атр,6$ «пара, дим, туман», пов’язаного з атщі «вію, дму», спорідненим з дінд. уаіі «віє», псл. уе]а-іі, укр. віяти, і спраїра «куля, сфера». — СІС 77; Шанский ЗСРЯ І 1, 172; Паигаі 56.— Див. ще віяти, сфера. ато «так, аякже», атож «тс.»; — р. Іатб] «тс.»; — результат злиття сполучника а і частки то, очевидно, у виразах типу: а то ж як, а то ж де, а то ж що і под.— Вегп. І 21.— Див. ще а1, той.— Пор. ая. атол; — р. атблл, бр. болг. атол, п. ч. слц. вл. аіоі, схв. атол, атол, слн. аібі;— запозичення з англійської мови; англ. аіоіі походить від мальдівського аіоіи «кораловий острів з лагуною посередині»; виведення через французьке посередництво (фр. аііоіі) від лат. аііоііо «піднімаю» (Шанский ЗСРЯ І 1, 172) помилкове.— СІС 77; Кораііпз-кі 93; НоІиЬ—Ьуег 87; Кіеіп 122. атом, атомізм, атоміст, атомістика, атомістичний, атомник; — р. болг. м. атом, бр. атом, п. ч. вл. аіот, слц. слн. аіот, схв. апгдм; — запозичення з грецької мови; гр. аторо^ «неподільний» утворено на основі а- «не-» і тіул’О) «ділю, рубаю, ламаю», спорідненого з псл. іьпд «тну», укр. тяти.— СІС 77; Шанский ЗСРЯ І 1, 172. — Див. ще а-, тяти.—: Пор. анатомія, том. [атра] «невістка» Пі, Ж; — очевидно, утворилося внаслідок утрати звука й від *іаіга з ]§ігу (пор. [астряб] від яструб).— Див. ще ятрівка. атракціон «номер у цирковій або естрадній програмі, що приваблює глядачів своєю ефектністю»; — р. аттракцибн, бр. атракцьіен, п. аігакда, ч. аігаксе, слц. аігаксіа, вл. аігаксі]а, болг. атрак-цибн, схв. атракцща, слн. аігаксі]а; — запозичення з західноєвропейських мов; н. Аіігакіібп, фр. англ. аіігасііоп походять від лат. аіігйсііо «стиснення, стягнення, притягання», пов’язаного з аіігаЬо «притягаю», утвореним за допомогою префікса ай- «до-, на-,при-» від дієслова ігако «тягну, волочу».— СІС 77; Шанский ЗСРЯ І 1, 174; Кораіійзкі 94; НоІиЬ—Ьуег 87; РгетсІЧк'бгіегЬисй 57, 641; Паигаі 58; Кіеіп І 125. — Див. ще авантюра, тракт. атрам — див. трям. атрамент (заст.) «чорнило»; — бр. атрамант, п. слц. аігатепі;— запозичено з латинської мови, можливо, через польську; лат. аігатепіит «тс.» походить від слова аіег «чорний, темний», можливо, первісно «обпалений», спорідненого в такому разі з ав. аіагз «вогонь», аігуа- «попіл», укр. ватра.— Оньїшке-вич Псел. п. яз. 238; Нісккагсіі 31; Ег-поиі—Меіііеі І 53; ЇКаІсІе—Ноїш. І 75—76.— Див. ще ватра. атрибут «ознака, означення, властивість», атрибутивний; — р. болг. атрибут, бр. атрибут, п. аігуЬиі, ч. вл. аігіЬиі, слц. слн. аігіЬиі, м. атрибут, схв. атрибут; — запозичення з латинської мови; лат. аіігіЬйіиз являє собою дієприкметник від аіігіЬио «надаю, постачаю; приписую», утвореного за допомогою префікса ад- «до-, на-, при-» від ігіЬио «ділю, розподіляю; приписую»,—СІС 78; Шанский ЗСРЯ 11, 173; Кораііпзкі 95; НоІиЬ—Ьуег 88; Кіеіп 125.— Див. ще авантюра, трибун. атрофія «зменшення розміру клітин; ослаблення, змертвіння», атрофуватися; — р. атрофйя, бр. атрафія, п. слц. аігоГіа, ч. аігоііе, болг. атрофйя, схв. атрдфиіа, слн. аігоіііа; — запозичення з західноєвропейських мов; н. АігорЬіе, фр. аігоркіе, англ. аігорку походять від лат. аігоркіа, яке зводиться до гр. а.тро-срїа «брак харчів, голодування; прив’ядання», пов’язаного з атро<ро£ «недогодований, худий», що складається з заперечного префікса а- та основи слова троерт; «їжа, харчування».— СІС 78; Шанский ЗСРЯ І 1, 173; Кораііпзкі 94; НоІиЬ—Ьуег 88; Кіеіп 123.— Див. ще а-, трофіка.
ату (вигук цькування), атукати; — р. бр. болг. ату, п. [аіиЬа]; — загальноприйнятого пояснення не має; тлумачиться як слов’янське утворення, аналогічне до атю, ачу (Преобр. І 10) або як запозичення з французької мови, в якій вираз а іоиі «на все» складається з прийменника а «на, до», що походить від лат. асі «до, при», і займенника іоиі «все, весь», що зводиться до.лат. іоіиз «весь» (Шанский ЗСРЯ І 1, 174; Фасмер І 96).— ЗСБМ І 202. — Див. ще авантюра, тотальний. — Пор. атю. атю (вигук цькування); — бр. ацю «тс.»; — очевидно, результат злиття підсилювальної частки а1 і вигуку тю (див.). атя — див. гаття. ау (вигук оклику, привернення уваги), аукати; — р. ау, бр. агу; — пояснюється як звуконаслідувальне утворення (Фасмер І 96; Преобр. І 10) або як наслідок злиття вигуків а та у (Шанский ЗСРЯ І 1, 174).— Пор. агов, агу2. аудиторія, авдитбрія; — р. болг. аудиторах, бр. аудьітбрьія, п. аибуіо-гіит, ч. аибііогіит, слц. аибііогіит, вл-а'Л’с!ііогіі, м. аудиториум, схв. аудйтд-риЦа), аудйтдриіум, аудитбриіум, слн. аусііібгіі; — запозичення з латинської мови; лат. ашПібгіит походить від дієслова аидіо «слухаю», спорідненого з дінд. ауіЬ «очевидно, явно», ав ауіз «тс.», псл. (і)ауііі, укр. явити.— СІС 78; Шанский ЗСРЯ І 1, 175; Егпоиі — Меіііеі І 55; \¥а1 сіє—НоГт. І 80.— Див. ще явити. аукціон, аукціонер, аукціоніст, [авк-ція, авкціонер]; — р. болг. аукцибн, бр. аукцьіен, п. аикс]а, ч. аиксе, слц. аик-сіа, вл. ашксі^а, схв. аукцща, а^кцща, слн. ауксЦа; — через посередництво німецької мови (нім. Аикіібп) запозичено з латинської; лат. аисііо, -ібпіз «прилюдний торг» походить від дієслова аи§ео «збільшую, збагачую».— СІС 78; Шанский ЗСРЯ І 1, 175; Егпоиі—Меіі-Іеі І 56.— Див. ще Август. аул «селище в кавказьких та деяких середньоазіатських народів», [авул] «тс.», [аула] «юрба»; — р. бр. болг. аул, п. аиі, ч. айі, слц. аиі, схв. аул; — запозн- чення з тюркських мов, можливо, з татарської; тат. узб. каз. кирг. аул «аул», каз. ног. башк. авьіл «тс.», аз. а рьіл «кошара», тур. а§і! «тс.» походять від кореня а:в° (<*п:г) «збиратися», спорідненого з монг. аіі «сім’я; селище, юрта; кочова стоянка».— Шанский ЗСРЯ І 1, 175; Преобр. І 10; Севортян 65—66, 83—85; Дмитриев 524.— Пор. агел1. аут (спорт.); — р. бр. болг. м. аут, п. аиі, оиі, ч. оиі, слц. аиі, схв. аут, аут, слн. оиі; — запозичення з англійської мови; англ. оиі «тс.» виникло на основі прийменника оиі «поза, зовні», спорідненого з гот. йі «із», двн. иг, нвн. аиз «тс.», дінд. иб- «вгору, геть». — СІС 79; Шанский ЗСРЯ І 1, 175—176; БЕР І 20; Кіеіп 1104; Ееізі 537; КШ§е—Мііг-ка 39. аутодафе, автодафе «прилюдне спалення єретиків та єретичних книжок за присудом інквізиції»; — р. болг. аутодафе, бр. аутадафз, п. аиіобаіе, ч. слц. аиіобаіе, схв. аутодафе, слн. ауіобаіе; — запозичення з французької мови; фр. аиіобаїе «тс.» походить від порт. аиіо-ба-Іе «акт віри», що відповідає лат. асіиз їісіеі «тс.»,; лат. Нбез «віра», ІТбо «вірю, покладаюсь» споріднені з гр. леїФоцаї «слухаюсь», псл. Ьебііі «переконувати», укр. [бідйти] «лаяти».— СІС 79; Шанский ЗСРЯ І 1, 176; Фасмер І 97; Паигаі 61. — Див. ще агент, акт1, бідйти. Афанасій, Опанас, Панас, Атанас, Атанасій, [Автанас, Танасій, Танась, Таськб, Афтан ВеЛ, Афтанас], ст. Аеанасій «бес'ьмр'ьтень... бесмертньїй» (1627); — р. Афанасий, бр. Апанас, др. Афанасии, п. Аіапагу, ч. Аіііапазіиз, слц. Аіапаг, ст. Аіапагіиз, болг. Атанас, схв. Атанаси']е, Атанас, слн. Аіапагі], стел. Лдаиасии, Дтаиасии; —через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької; гр. ’Айауаоїос; походить від прикметника аОауатод «безсмертний», утвореного з заперечної частки а- «не-, без-» та іменника ©ауатод «смерть», спорідненого з дінд. абкуапП «він згас, він зник», сїЬуапіаЬ «темний, похмурий», ірл. би(і)пе «смертний»,— Беринда 173; Петровский 61; Илчев 55;
Воізасд 333; Ргізк І 652—653; Рокоту 266.— Див. ще а-. афект, афектація, афективний, афектований, ст. афекть (1627); — р. аф-фект, бр. болг. афект, п. ч. слц. вл. аіекі, м. афект, схв. афекіуфт, слн. аГекі; — запозичено з латинської мови через польську, пізніше через німецьку (н. Аїїекі); лат. аїїесіиз «пристрасть, хвилювання, почуття» пов’язане з дієсловом аїїісіо «завдаю, уражаю, впливаю», утвореним з префікса асі- (>аБ) «до-, на-» та дієслова їасіо «роблю, чиню».— СІС 79; Кравчук ВЯ 1968М, 123; Шанский ЗСРЯ І 1, 178; Фасмер 197; БЕР І 21; МДІсІе—Ноіпі. І 440— 444.— Див. ще авантюра, факт. афера, аферист; — р. болг. схв. афера, бр. афера, п. вл. аіега, ч. слц. аіега, м. афера, слн. аїега; — запозичення з французької мови; фр. аИаіге «справа, афера» утворене з префікса а-, що походить від лат. асі- «до-, при-», і дієслова ґаіге «робити», що зводиться до лат. Гасеге «тс.». — СІС 79; Шанский ЗСРЯ І 1, 176; Кораііпзкі 33; НоІиЬ—Ьуег 70; Младенов 11; Ваигаі 14.— Див. ще авантюра, факт. афина (бот.) «чорниці, Уассіпіит тугііііиз Б.», афини, [гафини, яфини], афинник, афиняк, афинянка; — п. аіу-па; — запозичення з румунської мови; рум. аїіпа «тс.» етимологічно неясне; зіставлялося (Сгап)аій 198) з н. АИеп-Ьееге (бот.) «водянка, Етреігит пі§-гшп Б.», букв, «мавп’яча ягода», назва якої складається з іменників АИе «мавпа» та Вееге «ягода»; виводилось (Тік-ііп 27; МасЬек Лт. гозії. 179) від уг. аіопуа «чорниці», яке більшістю дослідників, навпаки, виводиться з румунської мови; пов’язувалось також (Ри$сагіи Басогошапіа, Сій), VII, 103—105) з лат. асіппз «ягода».— Кравчук Карп, диа-лектол. и оном. 129—139; БсЬеІисІко 125; ЬЩа-Агта? та ін. Котапозіауіса 16, 72; МасЬек ЕБДС 155; МИТЕБг І 99.— Пор. яфира. афікс (лінгв.), афіксація, афіксальний; — р. аффикс, бр. афікс, п. слн. вл. аїікз, ч. слц. аїіх, болг. афйкс, схв. афикс; — очевидно, запозичення з французької мови; фр. аШхе походить від лат. аНТхиз «прикріплений», дієприкметника від аїїТ§о «прикріплюю, прибиваю», утвореного за допомогою префікса асі- «до-, на-, при-» від ЇТ§о «вбиваю, встромляю».— СІС 79; Шанский ЗСРЯ І 1, 178—179; Кораііпзкі 34; Кіеіп 34.— Див. ще авантюра, фіксувати. афіша, афішувати; — р. м. афйша, бр. афіша, п. аіізг, ч. слц. аїіз, болг. афйш, схв. афйша, афиш, слн. аіізіга-іі; — запозичення з французької мови; фр. аШсЬе походить від дієслова аїїі-сЬег «приліплювати, прикріплювати», утвореного з префікса а- «до-, при-», що походить від лат. асі- «тс.», і дієслова їісЬег «забивати, встромляти», пов’язаного з лат. *ІІ§ісаге, що походить від 1Т§о «вбиваю, встановлюю, вивішую».— СІС 80; Шанский ЗСРЯ І 1, 176—177; НоІиЬ—Буег 71; БЕР 121; Оаигаі 15, 322.— Див. ще авантюра, фіксувати. афоризм, афористичний; — р. афоризм, бр. афарьізм, п. аїогугт, вл. аїо-гігт, ч. аіогізтиз, слц. аіогігтиз, болг. афорйз'ьм, м. афорйзам, схв. афорйзам, слн. аїогігет; — запозичення з французької або німецької мови; фр. арЬо-гізте і нім. АрЬогізтиз походять від лат. арЬогізтиз, що зводиться до гр. асроріоцо^ «визначення», похідного від дієслова асрорі^со «визначаю, відмежовую», яке складається з префікса ало-(а<р’-) «від-» та дієслова 6рі£со «встановлюю, межую».— СІС 80; Шанский ЗСРЯ І 1, 177; Кораііпзкі 34; БЕР 121. — Див. ще абажур, горизонт. африката (лінгв.) «складний приголосний звук», африкат «тс.», африкативний, африкатний; — р. аффриката, бр. афрьїката, п. аігукаіа, вл. аїгікаіа, ч. слц. аігікаіа, болг. африкатна), схв. африката, африкат, слн. аігікаіа; — запозичення з німецької мови; н. АІЇгі-каіа (АНгікаіе) походить від лат. аіігі-саіиз, дієприкметника минулого часу від аНгісо «тру, обтираю», утвореного за допомогою префікса аб-«до-, на-, при-» від їгісо«тру».— СІС80; Шанский ЗСРЯ І 1, 179; НоІиЬ—Буег 71; Кіеіп 34,—Див. ще авантюра, фрикативний. [афтемний] «навіки проклятий» Ж, [на афтему] «ущент, зовсім, до тла» О; — очевидно, результат випадіння -на-
з незасвідченого прикметника *анаф-темний, похідного від анафпіема «прокляття, відлучення».— Див, ще анафема. ах (виг.), ахати, ахкати; — наявне у всіх слов’янських і багатьох неслов’янських мовах; виникло на основі інстинктивного вигуку. — Шанский ЗСРЯ І 1, 179; Фасмер І 97; Преобр. І 10; Біашзкі І 23.— Пор. а2. [аханй] «риболовна снасть, пастки на красну рибу» Мо;— р. [ахан, охан] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, є запозиченням з грецької або іранських мов; пор. гр. «з широким ротом або отвором», ах<хтт] «кошик; (перс.-бе-от.) міра сипких тіл»; думка Горяєва (7) про запозичення з татарської мови не знаходить підтвердження. [ахй] (вигук для відтворення звуку кашлю); — варіант вигуку кахи звуконаслідувального характеру. ахінея, ахинея Ж; — р. ахинея, бр. ахінея; — загальноприйнятої етимології не має; пов’язується (Фасмер І 97) з грецьким айт]уаїо£ «афінський» як семінарське слово; зіставляється також (Виноградов Рус. речь, Нов. с. З, 28— 46) з діалектними російськими словами охйнить (< хйнить «ганити, гудити, лаяти») та хинь «нісенітниця, безглуздя»; сумнівна з семасіологічного погляду думка (Маігепаиег ЬР 7, 1) про зв’язок з гр. ахп^їа «бідність». — Шанский ЗСРЯ І 1, 179; Фасмер І 97. [ац] (вигук, яким повертають волів праворуч) Я; — результат злиття прийменника од і займенника ся «себе» (од-ся > от-ся > оця > аця > ац); форма *аця виникла, можливо, внаслідок переходу о в а перед складом з наголошеним а; ац з’явилося після відпадіння кінцевого а та ствердіння ц.— Див. ще від, себе.—Пор. гаття. [ацарн] «вид клена, Асег ріаіапиз» Пі; — запозичення з румунської (або молдавської) мови; рум. аг|аг (молд. арцар) виникло, очевидно, з слат. [*агсеа-гіиз], яке походить від лат. асег «клен», спорідненого з двн. аЬогп (нвн. АЬогп) «тс.»; припускається як можливий також глибший зв’язок латинського слова з лат. асег «гострий», спорідненим із псл. одігь, укр. гострий (у зв’язку з формою листя).— СДЕЛМ 36; Ри§сагіи І 11; Таїсіє—Ноїш. І 6—7; Егпоиі— Меіііеі І 6.—Див. ще гострий. [ацера] (вигук, яким відганяють овець, ягнят) Мо, [ацйра Мо, ацарки МСБГ] «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з вигуком ацй (див.). ацетилен; — р. болг. ацетилен, бр. ацзтьілен, п. вл. асеіуіеп, ч. слц. асе-іуіеп, слн. асеіііеп, схв. ацетилен; — запозичення з французької мови; фр. асеіуіепе «тс.» є неологізмом французького хіміка Е. Даві, утвореним на основі лат. асбіит «оцет, кисле вино» та фр. еійуіепе «етилен».— Шанский ЗСРЯ І 1, 180; Паигаі 8.— Див. ще оцет, етилен. ацетон; — р. болг. ацетон, бр. ацетон, п. ч. вл. асеіоп, слц. слн. асеібп, схв. ацетон; — запозичення з французької мови; фр. асеіопе «ацетон» є суфіксальним утворенням від лат. асеішп «оцет, кисле вино».— СІС 81; Шанский ЗСРЯ І 1, 180.— Див. ще оцет. [ацй] (вигук, яким відганяють кіз) ВеЛ, МСБГ, їацйй О, аці МСБГ] «тс.»; — очевидно, вигуковий варіант прислівника {з)відси( < отси) з пізнішою зміною о в а під впливом вигуків типу агуш, акбт.— Див. ще відси. аціба (вигук, яким відганяють щенят) Ж, їаціб МСБГ, аціва Ме, аціпа МСБГ, ціба Ме, ціва Ме] «тс.»; — походження неясне; можливо, виникло в результаті злиття прийменника од (<от) і якогось утворення від займенникової основи с- з пізнішим переходом початкового о в а і відпадінням а під впливом вигуків акбт—кот, агуш—гуш; зіставлення з [ці] (внгук для підкликання кіз), ціп-ціп (вигук для підкликання курчат) (Сгапіаїй 234) непереконливе. [аця-аця] (вигук для підкликання свиней); — неясне; можливо, результат видозміни вигуку коцьб-коцьб «тс.». [аць] «тільки, лише» Ж, [ач] «тс.» Ж; — очевидно, виникло на підставі румунського словосполучення (сії ре) асі «майже, мало не, трохи не», яке зазнало скорочення і семантичної зміни прн запозиченні; рум. асі є варіантом прислівника аісі «тут, сюди», що виник
з лат. асі «до» і *Ьіссе «цей, тут», пов’язаним з кіс (ст. Ьес < Ье-се) «тс.», що є, очевидно, складним утворенням, перша частина якого споріднена з дінд. йа «звичайно, зрозуміло, потім», друга (-се<*ке) споріднена з вірм. -з (артикль.) — ПЬКМ 16; \¥а1сіе—Ноіт. І 192-193, 644—645. [ацьбс] (вигук, яким відганяють коней, лошат) ЛПол, [ацьбсь Па, а цюсь-цюсь О] «тс.»; — неясне; можливо, варіант вигуку ац (див.). ач (вигук подиву, захоплення, обурення), [еч, ич] «тс.»; — р. [ач], бр. ач «тс.»; — результат скорочення бачиш чи бач.— Грінченко І 11; ЗСБМ І 227.— Див. ще бачити.— Пор. ба2. ачей «можливо, принаймні, хоча б», [ачень, ач Ж] «тс.», [ачйй] «тс.; хіба, чи» Німчук Славіст, зб.; — бр. [ачей] «хіба що», [ач] «хоч, якщо», др. ачи «можливо», аче «якщо, хоча», п. ст. асг «будь-» (асгкоіі «коли б, якщо б, хоч»), асг піс «принаймні», ч. ст. ас «якщо; хоча», ас? «тс.», вл. Нас «хоча», стел, а не «тс.»;— результат злиття сполучника а з займенниковим елементом се (че), спорідненим з болг. че «що» (спол.), лат. -дие «і», дінд. са, гр. те «тс.», іє. *кие; кінцеве -й може бути залишком енклітичної частки і, кінцеве -нь — заперечної частки ні (пор. п. ст. ас/ піс) або давньої вказівної частки -пі.— Німчук Славіст. зб. 148—149; ЗСБМ І 227—228; ЗССЯ 1, 35—36; Засіп.— Аііг. ¥Ж. І 2; Вегп. І 22; АУаІсІе—Рок. І 507—508.— Див. ще а1, і, ні.— Пор. чей, чи. [ачу] (вигук, яким відганяють свиней), [аци МСБГ, ацю, ацьб МСБГ, аць О, асю О, ЛексПол] «тс.»; — бр. [ацю] «тс.»; — результат злиття підсилювальної частки а1 з вигуками чу, цю (див.). [ач-урда-ши] (вигук, яким завертають баранів) ВеЛ, [ач-урдааш] «тс.»; — неясне; можливо, складається з вигуку, спорідненого з [ачу] або запозиченого з румунської мови (рум. [асі] «сюди»), і лайливого виразу урдаши, що може бути зведений ДО, уг. 0ГСІб§8Є§ «чортовиння, чортівня». [ащ] «якщо» Ж, [ащби] «якби» Ж, [ащеби] «тс.» Ж; — р.-цел. тре, стел. дште; — незвичайна для української мови звукова форма слова, відомого з давньоруського періоду в формі аче «якщо»; очевидно, запозичення з церковнослов’янської мови, де, як і др. аче, пояснюється як результат давнього злиття сполучників *аі (>а) і *]е, реконструйованого на підставі дінд. уаі «з (часу), від», ав. уаі «коли, це», дперс. уаіа, «коли» або сполучника аі і займенникової основи *се (<*ке), спорідненої з лат. -дие «і», гр. те, дінд. са «тс.»; може розглядатись і як місцеве діалектне утворення в результаті контамінації аже і аче (О§опошзкі Біисі. 213, 10).— Фасмер І 98; ЗССЯ 1, 90—91; Засіп.— Аііг. УУГЬ. І 5; Вегп. І 34.— Див. ще а1, аж. [ая] «так, авжеж», [ає] «тс.», аяка-ти; — очевидно, результат скорочення виразу аякже.— Кравчук ВЯ 1968/4, 120, 124.— Див. ще а’, як.— Пор. ато. аяй (вигук болю, здивування, страху), аяйкати, аяйкало «той, хто каже аяй, боягуз»; — р. аяй (ай-ай) «тс.», [аяйка] «боягуз, боягузка», бр. аяй «тс.»;— результат подвоєння вигуку ай: ай-ай = аяй.— Преобр. І 42.—Див. ще ай1.
б — див. би. ба1 (сполучник; частка; вигук несподіванки); — р. болг. м. схв. ба (вигук, частка), п. ч. слц. Ьа «справді», слн. Ьа (вигук нехтування); — псл. Ьа; —лит. Ьа (стверджувальна частка), лтс. Ьа (підсилювальна частка), ав. Ьа «справді», вірм. Ьа (видільна частка), гр. <рт; «немов, ніби»; — іє. *ЬЬа, займенникова форма, споріднена з *ЬЬо, від якої походить і укр. бо; пор. аналогічний паралелізм вигуку на і частки но, часток р. ка і ко та ін.; відрив р. болг. схв. ба від укр. ба, ч. п. слц. Ьа (Фасмер І 99; Вегп. І 36; Засіп.—Аііг. У\¥Ь. І 61) необгрунтований.— Мель-ничук Структ. слов. реч. 211; Зіагсзкі І 24; 8кок І 82; ЗССЯ 1, 105; 81. ргаві. І 169; Тгаиїтапп 22—23; МйЬІ.— Епсіх. І 246; Рокоту 105—106.— Пор. ба2, бо. ба2 (вигук здивування: ти ба), ба-кати «говорити ба»; — результат скорочення дієслівної форми бачиш (бачив); пор. р. иш.ь з видишь; після фонетичного збігу з давнім ба1 частково змішало з ним і свої вигукові функції.— Див. ще бачити.— Пор. ба1. баба1 (в т. ч. з різними переносними значеннями), [бабена] «стара жінка» Я, бабизна «спадщина від баби», [ба-бйзнина О, бабівщйна] «тс.», бабинець «місце в церкві, де стоять жінки», [бабич] «бабій», бабій, бабнйк «бабинець», [бабнбта] (зб.) НЗ УжДУ 26, бабня, баббта, бабство, \баб' япгина Яі «тс.», [бабкуватий] «зморшкуватий», [бабнйць-кий] «акушерський» Я, баб'ячий, бабити «бути повитухою, знахарювати», бабувати «тс.», бабитися «виявляти безвільність, нерішучість, розніженість; [проводити час серед жінок]», [бабіти] «ставати схожим на бабу; набрякати; зморщуватися», [бабчитися] «зморщува тися» Ж, [побабйстий] «зморшкуватий», [побабицце] «зморщитися» Л, [розбабка] «ворожка» Ж; — р. бр. др. болг. м. баба, п. слц. вл. нл. ЬаЬа, полаб. ЬаЬа, ЬоЬо, ЬоЬо, ч. слн. ЬаЬа, схв. баба, бака «бабуся», стел, вава; — псл. ЬаЬа;— лит. ЬбЬа «стара жінка», лтс. ЬаЬа, свн. ЬаЬе, ЬоЬе «тс.»; — давнє слово з дитячої мови, іє. *ЬаЬа або*ЬЬаЬйа, утворене шляхом повторення того самого складу, як і в інших словах подібного типу; рум. ЬаЬй, уг. ЬаЬа, алб. ЬаЬє є запозиченнями з слов’янських мов.— Трубачев Терм, родства 71—73, 193— 197; Шанский ЗСРЯ І 2, 3—4; Фасмер І 99; Преобр. І 10; ЗСБМ І 245; 8кок І 82—83; ЗССЯ 1, 105—108; 81. ргааі. І 169—171; Вегп. І 36. [баба2] «квасоля Мак; головня (на кукурудзі) ВеНЗн; рід великих груш; кругла грудка глини», баби (бот.) «полуниці, Рга§агіа соїііпа» Мак, [бабешки] «нутрощі тварин», [бабіех] «жмут злин-лої вовни на вівці» Л, [бабка] «ріжки (головня на колосках) ВеНЗн; латаття Мак», [бабки] «сорт слив (округлих, скороспілих)» ВеНЗн, [бабки] «кульбаба», [баббвка] (бот.) «ряст, Согусіаііз 1 і§ііаіа» НЗ УжДУ 26, [баббха] «велика квасоля» ВеНЗн, [бабуля] «булька, пухир» ВеБ, [бабур] «пуголовок» Л, [бабу-хатий] «пузатий»; — р. [баббшка] «картоплина; поплавок з кори; брунька», [бабушки] «віспинки; кір; болячки на дитині», [бабашка] «поплавок на вудці; (полігр.) пропуск у складанні, пустий квадрат»; п. ЬаЬа «вид опуклих груш», болг. [баба] «крупна дика ягода», м. бабулица «прищик», схв. [біїбаї «круглий камінець», бабац «великий горіх», бабура «сорт великого перцю», бабушка «круглий наріст на листі, шишка»; — назви різних предметів кулястої форми; можуть бути зведені до гіпотетичної
основи псл. ЬаЬ- «надуватися, розбухати,, бути кулястим» (К]’еспік І 129— 133).—ЗСБМ І 244.—Пор. баба3, бабець, бабиці, бабичка, бабка5. баба3 «рід печива з пшеничного борошна; [рід паски]», [бабка] «страва з борошна, пшона, картоплі, локшини, рису, сиру та ін.; здобна булка Лекс-Пол; хліб з гречаного борошна Лекс-Пол]», [бабнйк] «посуд для випікання баби»; — р. баба «рід печива, паска», бабка «вид страви», [бабашка] «хлібина; пиріжок; калач»; [бабаха] «пампушка, млинець», [бабйшка] «тс.», [бабки] «хлібні кульки, які пекли для худоби», [баббшка] «грудочка (борошна в страві), затірка, галушка, булочка», [бабушка] «тс.», бр. баба «вид страви», бабка «баба, паска, бабка», п. ЬаЬа «рід печива, паска», ЬаЬка «тс.», ч. ЬаЬа «вид страви», ЬаЬоука «паска», слц. ЬаЬа «паска», вл. ЬаЬа, ЬаЬка «тс.», нл. ЬаЬа «рід печива», болг. [баба] «ковбаса з товстої свинячої кишки», схв. баба «паска»; — псл. ЬаЬа «галушка, кругле печиво»; — очевидно, як і баба2, пов’язане з основою псл. ЬаЬ- «надуватися, розбухати, бути кулястим»; пов’язання з баба1 «стара жінка» (Вгйскпег 9) недостатньо обгрунтоване.— Поповий ЛФ 19, 168; ЗССЯ 1, 105—108.—Див. ще баба2.— Пор. бабиці, бабичка, бабка5. [баба4] (бот.) «частуха подорожни-кова, Аіізша р!апіа§о арнаііса Б.» Мак, [бабка (водяна)] «тс.» Мак; — результат перенесення і видозміни назви бабка «подорожник, Р1апіа§о»; перенесення зумовлене зовнішньою схожістю листків обох рослин.— Див. ще бабка1. [бабай] «домовик»; — р. [баба, бабай] «дід» (іноді вживається для лякання дітей), м. баба, баба]ко «батько», баба-лак «тесть, дід», схв. баба, боба]ко «батько»; — запозичення з тюркських мов; тур. ЬаЬа «предок, прадід, батько», крим.-тат. баба «батько», тат. баба «дід» і т. д. є утвореннями, аналогічними до іе. (слов.) ЬаЬа «стара жінка».— Фасмер І 99; 8кок І 83; Казапеп УегзисЬ 53. [бабайка] «велике весло», [бабаїти] «гребти» Дз; — р. [бабайка] «весло з цілої колоди, цурка, обрубок, кочет», схв. бабак «ручка на кіссі; поперечна руко ять на веслі»; — очевидно, походить від баба з переносним значенням «чурбак» і под. (Преобр. І 10); можна припустити також зв’язок з формою [баббй] «дерев’яний виступ у човні» (Кравчук ВЯ 1968/4, 124).— Пор. баба1, баббй. бабак (зоол.) «Магшоіа ЬоЬас; Агсіо-шуз ЬоЬас; ледар», байбак, [бабак] Ж «тс.», бабача, [бабакбвина] «купа землі, нарита байбаком», [бабачйння] «тс.», бай-бацтво «егоїстична замкнутість» Ж; — р. байбак, [бабак], бр. байбак, п. [Ьаф Ьак] «ледар», ЬоЬак «тс.; (зоол.) Агсіо-шуз ЬоЬас»; — запозичення з тюркських мов; пор. тат. башк. каз. байбак «Магтоіа»; — спроби пов’язати з кар. ЬаісіЬах, ЬаіЬах «поганий», тур.-перс. ЬесіЬаЬі «нещасна людина» (Фасмер І 107; 7а)4С2кошзкі ЛР 19, 37; Преобр. І 12), ккалп. балпак «коротконогий», каз. тат. байпак «панчохи вовняні» (Дмитриев 563) або з тур. Ьаі Ьб]йк «великуватий» (Мікі. ТЕ1. ПасЬіг. І 9) позбавлені підстав.— Шанский ЗСРЯ І 2, 11—12; Засіп,—Аііг. У\УЬ. І 226. баба-куль — див. кульбаба. [бабана] «стара вівця»; — запозичення з румунської (молдавської) мови; рум. ЬаЬапй, молд. бабана «тс.» є похідним від рум. ЬаЬа, молд. баба «стара жінка, баба».— ЗсЬеІисІко 125; ЕЩй-Агта? та ін. Кошапозіауіса 16, 73; ПЕРМ 62. [бабарунка] (ент.) «сонечко, Соссі-пеііа», [бабруна, бабрун, бабрйська, ба-брунька, боборунка, бобрунка, бобру-нйця Ж] «тс.»; — п. Ьіесігопка, ст. Ьіейгипка (XVII ст.), ч-. Ьейгипка, Ье-гипка, Ьегизка, [уегипка, тегипка] «тс.»; — результат видозміни деетимо-логізованої давнішої форми *бедрунка, похідної від колишнього прикметника *бедрий «рябий, з плямами іншої масті на бедрах», під впливом слів баба (пор. п. [ЬаЬа] «сонечко», схв. ЬаЬигіса «тс.»), бабрати і бруніти; думка про запозичення з польської мови (Оньїшкевич Исслед. п. яз. 238) позбавлена підстав.— Коломіець Мовозн. 1967/3, 49— 51.—Див. ще бедра, бедрик.— Пор. бабець, бабка4. бабах, бабахати, бабахкати, (ба-бух] Ме;—р. бабах, бабахнуть, бр.
бабах, бабахаць, п. [ЬаЬа, ЬаЬасЬ]; — слова звуконаслідувального характеру, утворені шляхом неповного подвоєння вигуків бах, бух.— Шанский ЗСРЯ І 2, 5.— Див. ще бах1, бух. [бабац]; — результат афективної видозміни вигуку бац з неповним подвоєнням його звукового складу.— Див. ще бац. [бабенник] (бот.) «бобівник, Мепуап-Яіе5 ігіїоі іаіа Б.» Мак; — результат видозміни форм типу бобівник, [бібнйк, боббвник] «тс.», зближених з основою баба у назвах рослин.— Див. ще бобівник.— Пор. бабкбвий, бабчук. бабсць (іхт.) «бичок, головач, Соііиз поїло» [баба О, бабик Я, бабка, баб'юкі «тс.»; — п. [ЬаЬес] «тс.», болг. баббй, бобой, бабан, бабушка (назви риб), схв. бабица «вид риби», бабак «тс.; окунь», баба «вид риби»; — очевидно, пов’язане з баба «стара жінка» за ознакою великої голови (мається на увазі звичай старих жінок намотувати на голову товсту хустину); пор. іншу назву тієї самої риби головач, нім. Капі корі (дослівно «куляста голова») заслуговує на увагу також припущення про окрему праслов’янську основу ЬаЬ- «надуватися, розбухати, бути кулястим», представлену також у схв. ЬаЬигіса «сонечко», ЬаЬіса «стонога», ЬаЬига «тс.; великий м’ясистий перець», п. ЬаЬка «сонечко», укр. баба «кругла грудка глини; квасоля; кругла груша; головня» (К]еспік І 129). [бабзделя] «баба» (вульг.) Я; — п. ЬаЬзДуІ «бабисько»; — результат контамінації слів баба1 і бздіти (див.). [бабинцина] (бот.) «бирючина, вовчі ягоди, Біщщігит уиі^аге Б.» Мак; — р. [бабинщина] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з основою баб- «кулястий»; назва могла бути зумовлена круглою формою плодів бирючини, які залишаються на кущі.— БСЗ 5, 253.— Пор. баба2- бабиці «біль, кольки в животі, хвороба»; — бр. [абабзніць] «здутися від переїдання (про живіт)», болг. [бабица] «шлунок, кишки, послід», [бабици] «шлункові кислоти, шлункова хвороба з кислою відрижкою», [бабек] «шлунок»; — очевидно, разом із словом [ба- бешки] «нутрощі тварин» може бути зведене до основи ЬаЬ- «надуватися, розбухати, бути кулястим» (К)еспік І 129— 133).— Див. ще баба2.— Пор. баба3, ба-бичка, бабка9. [бабичка] (бот.) «фізаліс, РЬузаІіз а!кекеп§і Б.» НЗ УжДу 26, [бабйчник] «вербозілля, БузітасЬіа питтиіагіа Б.; дзвоники лісові, Сатрапиіа регзісіїо-1 іа Б.» тж, [бабїчник] «тс.» тж, [бабйш-ник] «гикавка, Вегіегоа іпсапа БС (Аіуззит)», [бабин Мак, бабиць, бабоч-никМак] «тс.», [бабиця] «бурячок польовий, бородавник, Аіуззищ сатрезіге Б.» Ж, Мак; — р. [бабйшник] «омег водяний, ОепапіЬе рЬеІІапсігіит Бат.», ч. [ЬаЬка] «калюжниця болотна, СаІіЬа раїизігіз Б.», [ЬаЬік] «тс.»; — очевидно, пов’язані з основою баб- у назвах кулястих чи пухирчастих предметів; назви могли бути зумовлені круглою чи овальною формою плодів цих рослин (у вербозілля і дзвоників — коробочок, у гикавки і бородавника — стручків, у фізаліса— пухирців).— БСЗ 6, 294; 17, 527; Капдизка 220, 308.— Див. ще баба2.— Пор. баба3, бабиці, бабка9. [бабйшник] (бот.) «вербена, УегЬепа оШсіпаІіз Б.»; — р. [бабйшник] «тс.»; — очевидно, похідне від бабиці «кольки в животі»; назва могла бути зумовлена лікарськими властивостями рослини.— Див. ще бабиці. [бабінка] «вузька різнокольорова тасьма» (для обшивання теплих хусток, фартухів); — неясне; можливо, похідне від баба1. бабка1 (бот.) «подорожник, Р1апіа§о Б.; буквиця, Веіопіса оШсіпаІіз Б.» НЗ УжДУ 26, бабкй «подорожник», [бабки] «шавлія, Заіуіа оШсіпаїіз: Б.» Мак, [бабочки] «тс.» Мак, [бабник] «болотяна рослина, з якої роблять купіль малим дітям; жовтозілля, Зепесіо уиі-§агіз Б.» НЗ УжДУ 26, [бабочки] «пирій, А§горугиш сгізіаіиш» Мак; — р. бабка «подорожник» та ін., бабки «вид шавлії», бр. [бабка] «подорожник»,' [бобін цвет] «тс.», п. ЬаЬка «подорожник» та ін., ч. ЬаЬіІізі (ЬаЬі исЬо) «подорожник», [ЬаЬі ЬгйсЬ] та ін. «шавлія», ЬаЬка уосіпі «частуха, Аіізта Б.» (схожа на
подорожник), ЬаЬі Іевк «горицвіт, Ка-пипсиїиз агуепзів», ЬаЬку (ЬаЬак, ЬаЬі Ьпєу) «лопух, Агсііит Б.», слц. ЬаЬка Ьіузк (назва різних рослин), болг. [ба-бух] «шавлія», [бабка] «тс.», схв. [баби-ка] «подорожник»; — пов’язані з баба «знахарка»; назви зумовлені використанням відповідних рослин у народній медицині.— ЗСБМ І 253; МасЬек Лт. ГО8І1. 218.—Див. ще баба1. [бабка2] (бот.) «гриб-зонтик великий, Ьеріоіа ргосега 8сор. Мак; підберезо-вик, Воіеіиз зсаЬег; Адагісиз ргосегиз», бабка жовтопорова «гриб КгошЬЬоІгіа 1е88е11аіа» Зе, бабка темна «підберезо-вик, КготЬЬоІгіа зсаЬга (Виіі.) Кагзі.» Зе, [обабок ] «підберезовик» Г, Ж, Пі; — р. обабок «тс.; бабка жовтопорова», бр. бабка «підберезовик, червоноголовець», абабак «тс.», п. ЬаЬка «шершавий гриб»; — очевидно, пов’язане з бабчи-тися «морщитися, м’якнути», р. обабиться «розпаритись, обм’якнути»; назва могла бути зумовлена м’якістю, в’ялістю відповідних грибів; менш переконливі пов’язання (Фасмер III 97) з баба «пень» на тій підставі, що обабки ростуть купками, і зіставлення обабок з опеньок.— Меркулова Очерки 176— 177; ЗСБМ І 253—254.— Див. ще баба1. [бабка3 (чорна, смердюча)] (бот.) «ранник, ЗсгорЬиІагіа подова Б.» Г, Мак, [бабки] «коров’як, УегЬазсиш рЬое-пісеит Б., УегЬазсит зресіозит ЗсЬгад., УегЬазсит ІусЬпіііз Б.» Мак; — схв. баблак «коров’як»; — не зовсім ясні; можуть бути пов’язані з баба «знахарка» як назви рослин, застосовуваних у минулому для лікування пухлин (ранник) або близьких до лікарської рослини коров’яка аптечного (УегЬазсит оіїі-сіпаїе); назви могли бути утворені також від основи баб- «кулястий» за формою плодів (двогніздих коробочок) або за характером кореня ранника (з кулястими потовщеннями).— Лік. росл. 86; БСЗ ЗО, 165; МасЬек Лш. гозії. 211. бабка4 (вид комахи), [бабич] «самець бабки»; — р. бабачка «метелик», [баба] «тс.», [бабка] (назва різних видів комах), п. [ЬаЬа] «сонечко», [ЬаЬка] «тс.», ч. ЬаЬка «хрущ», слц. ЬаЬка «лялечка», ЬаЬоска «кропив’янка», вл. ЬаЬка «бджола», болг. [бабушка] «лялечка, зародок метелика», схв. [баба] «стара бджола», бабак «сонечко»; — вважається утвореним від баба в значенні «відьма, чарівниця» на тій підставі, що неприємні для людей тварини, в т. ч. деякі комахи, приймались у минулому за чарівників (МасЬек Е8ЛС 40; Уагпу 289; Шанский ЗСРЯ І 2, 5—6); на думку інших (Потебня РФВ 7, 69; Преобр. І 10; Фасмер І 100), назва зумовлена уявленням про переселення душі померлого (баби) в комаху; можливе припущення про зв’язок з гіпотетичною основою псл. ЬаЬ- «надуватись, розбухати» (КІеспік І 129—133).— Див. ще баба1— Пор. баба2, бабка1. бабка5 «гральна кістка з надкопит-ного суглоба тварини; гральний камінець; камінець, грудочка, що пускається рикошетом по воді»; — р. бр. бабка «гральна кістка», п. ч. слц. ЬаЬка «тс.»; — очевидно, похідне від гіпотетичної основи псл. ЬаЬ- «надуватись, розбухати» (К]еспік І 129—133); менш переконливе зіставлення (Шанский ЗСРЯ І 2, 5) з баба «колода, Чурбак».— ЗСБМ І 254,—Див. ще баба2.—Пор. баба3, бабиці, бабичка. бабка6 «коваделко для клепання коси», [бабнйк] «стільчик, на якому укріплюється бабка» Мо, [бабчар] «дерев’яна підставка бабки»; — р. бр. бабка «коваделко, підставка, ніжка», п. ЬаЬа, ЬаЬка «залізко, коваделко, на якому клепають косу», ч. слц. ЬаЬка, схв. бабица, [бапка], баква, слн. ЬаЬка «тс.»; — вважається похідним утворенням від слова баба з переносним значенням «колода, чурбак» і т. д. (8адп.— Аііг. ІПУЬ. І 61—64); може бути виведене і від гіпотетичної основи ЬаЬ- «надуватись, розбухати» (К]‘еспік І 129— 133).— Див. ще баба1.— Пор. баба2, бабка5. [бабка7] (бот.) «чистець, 8іасЬуз зіі-уаііса Б.» Мак, [бабочник] «гравілат, Сети гіуаіе Б.» Мак; — очевидно, пов’язане з основою баб- «кулястий»; назва могла бути зумовлена горішкопо-дібною формою плодів обох рослин; не виключена й можливість зв’язку
з баба «знахарка» з огляду на те, що окремі різновиди цих рослин використовувались для лікування.— БСЗ 12, 3'73; 47, 398; МасЬек Лт. гозії. 105—106, 198.— Див. ще баба2.— Пор. баба1- бабка8 (бот.) «кульбаба, Тагахасит оНісіпаїе АУі§§. Мак; насіння кульбаби НЗ УжДУ 26», [бабки] «кульбаба; жовтило, АпіЬетіз ііпсіогіа Б.» Мак; — схв. [баба марта] «кульбаба»; — не зовсім ясне; з одного боку, може бути пов’язане з бр. [папка] «кульбаба», [папкі, пупок] «тс.», [папаука] «жовтило», [пу-паука, пупкі], р. пупавка, укр. [пупки] «тс.», пуп'янок; паралелізм фонетичних варіантів основи *ЬаЬ-: *рар- «набрякати» припускається вже для індоєвропейської прамови (Рокогпу 91); назви могли стосуватися зовнішнього вигляду квіткових пуп’янків рослин або кулястої форми відцвілого суцвіття кульбаби; з другого боку, нвн. [АИе АМеіЬегігеи] «кульбаба», [Сгоззтиііегз ПасЬЯипгІа] «тс.» підтримують припущення про зв’язок з баба «стара жінка; знахарка» (Краучук Белар. лінгв. 1974/6, 65).— Пор. баба1, баба2, пуп, пуп’янок. [бабкбвий] «лавровий» Ме; — результат видозміни форми бобкбвий «тс.» під впливом слова бабка (зокрема як ботанічної назви).— Див. ще баба2, біб.— Пор. бабчук. [бабло]«болото, трясовина» Я,[баба] «тс.» ЛЖит, [баблятися] «бабратися», Іба6лятися]«тс.», [баблявий] «такий, що бабляється» ВеЗа;— п. [ЬаЬІас] «полоскати, мочити», ЬаЬІас (ЬеЬІас) «бабрати», ВеЬІо (ВуЬІо) (назва озера), ч. [ЬаЬ-1 аі зе] «бруднитися; бабратися»; — очевидно, давній варіант тієї самої основи, що і в слові бабрати.— Вгйскпег 9—10; 8Ш І 79; МасЬек Е8ЛС 40; ЗССЯ 1, ПО; 81. ргазі. І 173.— Пор. бабрати. [баббвка] «лялька» НЗ УжДУ 26; — очевидно, запозичення з чеської або угорської мови; — ч. ЬаЬка, ЬаЬіка, ЬаЬіпка, уг. ЬаЬ, ЬаЬа, ЬаЬи «тс.» вважаються паралельними місцевими утво; реннями дитячої мови.— МасЬек Е8ЛС 40; ММТЕ8х І 209. [баббй] «один із двох дерев’яних виступів у човні для прив’язування сіті Мо; один із двох товстих кілків у човні для намотування мотуза Дз»; — очевидно, пов’язане з молд. баббй «бабисько», похідним від баба «баба; верхня балка; стояк у млині», запозиченого з слов’янських мов; можливий також зв’язок з формою бабайка «весло; кочет».— Кравчук ВЯ 1968/4, 124.— Див. ще баба1— Пор. бабайка. [баббни] «забобони» ВеУг, [бабо-нити] «ворожити»; — др. бабуньї «чари», бабун-ь «єретик, богомил», ч. ЬаЬопек «мана, мара», слц. ЬаЬопа «повір’я», с.-цсл. накуми «єретики, богомили»; — очевидно, результат видозміни основи слова боббни «забобони», зближеної з словом баба «знахарка, чарівниця» або здавна зв’язаної з коренем іє. *ЬЬа-«баяти, говорити».— Фасмер І 100; Срезн. 138; ЗССЯ 1, 111—112; 81. ргазі. І 288; Вегп. І 36.— Див. ще забобон. бабрати «бруднити», бабратися «копатися, порпатися, ритися», [бебрати] «бруднити; перегортати, шукаючи кращого (про їжу)» Па, [бабрайло] «людина, що бабрається в болоті» О, [бабранйна] «халтура, погана робота О; брудна робота ВеУг», [бабрачка] «брудна робота» ВеУг, [баброш] «замазура», [бабруля] «неохайна жінка», [бабрун] «гнойовий жук» О; — п. ЬаЬгас (зі§), ЬеЬгас, ч. ЬаЬгаіі (зе), слц. ЬаЬгаЙ (за), схв. бабрати «бабратися»; — псл. ЬаЬгаіі; — очевидно, давнє експресивне утворення, належне до ряду однотипних форм з тим самим значенням: укр. [баблятися], п. ЬаЬІас, раргас, ч. ріріаіі з подвоєнням першого кореневого приголосного; пор. пбрпати; зіставляється також (МасЬек Е8ЛС 40) з хет. раргаЬЬ- «бруднити, оскверняти», раргаі- «забруднитися»; може розглядатись і як утворення з неповною редуплікацією кореня бр-(ати) (<*ЬЬег-).—ЗССЯ 1, 112—113; 81. ргазі. І 173.— Пор. бабло. [бабряк] (бот.) «латаття, КутрЬаеа аІЬа Б.» Мак; — очевидно, результат видозміни форми [бобряк] «тс.» під впливом назв рослин з основою баб-.— Див. ще бобряк. [бабчук] (бот.) «червоний карликовий мигдаль, Ату^сіаіиз папа Г, Я»
Мак; мигдаль звичайний, Ату^сіаіиз соттипіз Ь. Мак»; — результат видозміни форми бобчук «карликовий мигдаль», зближеної з ботанічною назвою бабка.— Див. ще бобчук.— Пор. бабен-ник, бабкбвий. [бавда] «кілька стручків укупі (у квасолі) ВеБа; грудка, гудз ВеЗа»; — не зовсім ясне; зіставляється (Верхратський ЗНТШ III 188) з ч. Ьаіуап «грудка»; може бути пов’язане і з уг. Ьо]ї «китиця», етимологічно неясним (ММТЕ82 І 325). бавити «забавляти, розважати, затримувати, затримуватись, перебувати», [баейля] «жінка, яка бавить дитину» О, [бавйнниця] «тс.» О, [бавйльник] «чоловік, який бавить дитину» О, [бавйн-ник] «тс.» О, [бавка] «розвага, іграшка», [бавйльце, бавушка] «тс.», [бавун] «ве-сельчак», [бавний] «забарний, повільний», забавляти «розважати», забава, забавка, забавник, забавний, [небавком] «незабаром», [небавом, небавці Г, Ж, незабавом, незабаеки] «тс.», [незабавно] «негайно», [недбавки, неббавці Ж1 «тс.», [вбавлятися] «баритися», [обава] «затримка»; — р. [бавить] «гаяти, зволікати», бр. бавіць «гаяти», др. забавляти «утруднювати, турбувати», п. Ьашіс «перебувати, гаяти, забавляти», ч. Ьа-уііі «розважати», слц. Ьауіі' «тішити, займати, розважати», вл. гаЬаифес, болг. бавя «затримуюся, забавляю», м. бази «бариться», забави «забавляє», схв. бавити «займатися», бИвити се «перебувати», забавлати «забавляти», слн. гаЬауаіі «тс.», Ьауііі зе «займатися»; — досі ототожнюється з утвореннями типу відбавляти, збавляти і вважається каузативним утворенням від Ьуіі «бути» (Фасмер — Трубачев І 101; 81. ргазі. І 197—198; Засіп.—Аііг. ¥ШЬ. І 101; Вегп. І 47 та ін.); насправді це дві окремі групи утворень, які в усіх слов’янських мовах чітко розрізняються семантично і етимологічно; бавити «розважати, затримувати» пов’язане з псл. основою Ьауііі «говорити, розповідати», похідною від іє. *Ьйа- «говорити» і збереженою в стел, овавати «замовляти, заклинати», р.-цел. снаакьник-к «ворожбит, волхв», овавь.мик'к «тс.; лікар», с.-цел. зававати «замовляти, заклинати», схв. заст. забавити «наговорити, зганьбити», слн. гаЬау1]’аіі «прискіпуватись, лаятись, виявляти незадоволення», ч. Ьауііі зе о сет «розповідати один одному про щось», р. [бавить] «говорити», можливо, також баутка (<*бавутка) «приказка», прибаутка «тс.»; від значення «розмовляти, розважати розмовами, займати розмовами» до «затримувати» перехід цілком природний (Мель-ничук Зтимология 1967, 61—62); лит. Ьбууііз «бавитись, розважатись, займатись» є запозиченням з білоруської або польської мови (Ргаепкеї І 53).— Див. ще баяти.— Пор. барити, вибавляти. [бавкун] «місце в річці, де сильно б’є вода» ВеНЗн; — неясне; можливо, пов’язане з [бовч] «яма в гирлі річки», п. ст. Ьеік «вир». бавовна, бавовник, [бавелна Пі, ба-вина, бавільня Я, бавільник Мак, бавна, баволна, баволник Мак, баволня Мак, баволь Мак, бавольна Мак, бавон Пі, бавона Мак, бавуна Г, Ж1, [бавниця] «червона нитка; пов’язка для голови, вишивана хустка», [бавовниця] «ватна ковдра» Я, бавовництво, бавовнище, бавбвняник, [бавов’ яник] «бавовник» Я, бавовнянка, бавовняр, [бавняний] «бавовняний», [бобняний] «тс.» Я, ст. баволна (1408), бавовна (XVIII ст.), бавелна (XVIII ст.); — р. [бавольник] «бавовник», бр. бавбуна, п. Ьашеїпа, ч. Ьауіпа «волокна бавовни», Ьаіупік «бавовник», слц. Ьауіпа, Ьауіпіпа, вл. нл. Ьаїта; — через чеську і польську мови запозичено з німецької; нім. Ваитшоїіе (свн. Ьоитшоїіе) утворено з іменників Байт «дерево», спорідненого з дієсловом Ьіе-§еп «гнути», і ІМоІіе «вовна» (помилково вважалось, що імпортована бавовна росте на дереві); про чеське посередництво свідчить наголос на першому складі і, очевидно, форми бавна, бавуна, бавина; на українському грунті зазнало зближення з словом вовна.— Кравчук УМШ 1960/6, 60; Фасмер—Трубачев І 101; Зіашакі І 28; НйШ-ШоНЬ 18; РаиІ ПМ'Ь. 71; К1и§е — Міігка 57. —Див. ще бум3, вовна. [бавойка] «гостинна господиня, що затримує гостей»; — на думку Грінченка,
зменшувальна форма від гіпотетичного *бава, пов’язаного з дієсловом бавити.— Грінч. І 15.— Див. ще бавити. [бавуса] «вуса» ДзАтл І, [бавса] «тс.» тж, [баус] «вус»; — результат контамінації запозиченого з угорської мови баюс «вус» і укр. вуса.— Дзендзе-лівський УЛГ62—64.— Див. ще баюс, вус. [бавхати] «розкидати, валяти, перемішувати» ВеБ; — результат експресивної видозміни основи слова бахати [пор. бевхати — бехати).— Див. ще бах1. [баг] «сад» Я, їбага] «виноградник» Мо, Дрозд, [бажня] «тс.» Дрозд; — схв. баг «виноград, сад»; — запозичення з турецької або кримсько-татарської мови; тур. Ьа§ «виноградник, сад», крим.-тат. Ьа? «тс.» походить від перс. Ьау «сад», яке пов’язується з ав. Ьа§а- «доля», дінд. ЬЬа§а- «частина, власність».— Радлов IV 1446; ЬокоІзсЬ 15; Ногп В9.— Пор. бакша, бог. [баґа] «гар з чубука, тютюн для жування, сік з тютюну»; — п. [Ьа§а] «тютюн для жування, пережований тютюн, сік з тютюну», [Ьа§о] «тс.», ч. Ьа§о «шматок жованого тютюну, жуйка з тютюну», слн. Ьа§а «залишки в люльці»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьа§6 «жувальний тютюн» пов’язується з колишнім нім. ІоЬассо «тютюн», у якому початкове іо- могло бути сприйняте як артикль.— МасЬек Е8ЛС, 42; Засіп.-— Аііг. УМЧЬ. І 105—106; ММТЕЗг І 216; Вагсгі 13.— Пор. бакун. [багабач] «струдель» Ж.;—неясне; можливо, результат контамінації двох різних за походженням назв печива І бог ач (погана)] і *гбаник.— Див. ще баник, богач. багаж, багажник; — р. бр. болг. багаж, п. Ьа§аі, ч. Ьа§аг, слц. Ьа§аг, Ьа-§агіа, вл. нл. Ьа§ага, м. багаж, схв. бйгаж, слн. заст. Ьа§ага; — запозичення з французької мови; фр. Ьа§а§е «дорожні речі, вантаж» пов’язане з фр. ст. Ьа§цез «тс.», яке виводиться від дісл. Ь১і «зв’язка, вузол», зіставлю-ваного з ісл. Ьа§§а «перешкоджати» (Баигаі 67, 68), або від пров. Ьа§аз (мн.) «вантаж», Ьа§а «зв’язка», що вва жається запозиченим з готської мови (Саші11зсЬе§ 70, 71).— Шанский ЗСРЯ І 2, 6; Фасмер І 101; ЛбЬаппеззоп 598— 599; А¥а1сіе — Рок. II 130.— Пор. бах-тати. [багакати] «співати» Шух; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з бе-гекати; можливо, результат контамінації форм бегекати і балакати. [баґаляс] «картопля» ВеНЗн, Мак;— неясне. [багамел] (жарт.) «палиця, ціпок»; — можливо, в якийсь спосіб пов’язане з р. [баган] «жердина, кіл», [багана] «жердина».— Див. ще баган. [баган] «клуня» Ж; — р. [баган] «жердина для встановлення кочової кибитки; вбитий у землю кіл з суками для просушування сіна», [багана] «жердина», [баганьї] «палки, жердини навколо центрального стовпа копиці сіна»;— пов’язується з багор (Ильинский ИОРЯС 24/1, 121; Фасмер І 101); більш переконливим є зіставлення (СРНГ 2, 32—33) з тат. башк. багана «стовп, підпора», спорідненим з як. багана «товстий стовп», чаг. Ьакап «жердина для підпирання покрівлі юрти», телеут. раккап «підпора, колона», далі з монг. Ьа§апа «колона» (Р