Науково-популярна книжка
Для молодшого
та середнього шкільного віку
Художник
ОЛЕГ БЛАЩУК
КИЇВ «ВЕСЕЛКА» 1987
74.200.585.01
Ц76
Что вадо сделать, чтобн велосипед катился
лучше и бистреє? Можно ли механизировать
сбор урожая в школьном саду? Что можно еще
смастерить своими руками, без чего не обой-
тись в нашем бнту? Зти и другие вопросн, свя-
заннне с любительским конструированием, ос-
вещаются в книге.
«Цок-цок, молоток...» предлагает оригинальнме
самоделки из дерева, металла и пластмасо, ин-
тереснне аппликации из естественньїх метал-
лов, дает технические консультации и практи-
ческие советн. Материалн книги способньї пе
только увлечь, но и удовлетворить творческие
запроси как начинающих мастерить, так и тех,
кто уже проявил себя в атом полезном деле.
Упорядник
ВІКТОР МАСЛОВ
Рецензент
ВАЛЕРІЙ КАРЛАШ
Цок-цок, молоток...: Наук.-попул. кн.: Для
Ц76 мол. і серед, шк. віку /[Упоряд. В. І. Маслов];
Худож. О. О. Блащук.— К.: Веселка, 1987.— Вип.
І.— 40 с.: іл.
У книжці описано чимало корисних саморобок та присто-
сувань, даються різні цікаві поради, які прислужаться в робо-
ті юному майстрові-початківцю.
4802020000-074
ЦМ206(04)—87
74.200.585.01
@ Видавництво «Веселка», 1987
ЮНИЙ ДРУЖЕ!
Тобі, напевно, дуже кортить
майструвати, зробити власноруч
щось корисне і потрібне для тебе
самого, для твого дому. Та воно й не
дивне, твоє бажання. Адже твої ро-
весники, особливо гуртківці Станцій
юних техніків, Палаців піонерів,
шкіл, конструюють і виготовляють
речі, які демонструють на виставках
технічної творчості юних, а кращі
конструкції навіть вирішують виго-
товляти на заводах, щоб потім упро-
ваджувати їх у наше народне госпо-
дарство. Таким чином твої ровесни-
ки беруть безпосередню участь у
технічному поступі нашої країни,
сприяють науково-технічному про-
гресу. І ось ми хочемо допомогти то-
бі в твоєму бажанні. Оцією книжеч-
кою, яку ти тримаєш у руках. І на-
звали ми її «Цок-цок, молоток...»
Це слова давньої-давньої дитячої
пісеньки «Цок-цок, молоток, підкуй
бабі чобіток...» Нею бавили малюків
і в такий спосіб уже з ранніх літ на-
гадували їм про важливу житейську
необхідність — трудитися. От і ми
вирішили скористатися з цієї пі-
сеньки.
Молоток — символ праці. Саме
цим найпростішим інструментом ви-
3
цокували змалечку свій талант Лео-
нардо да Вінчі, Ісаак Ньютон, Олек-
сандр Попов, Сергій Корольов... І ба-
гато-багато юнаків завдяки йому
стали відомими вченими, конструк-
торами, винахідниками, просто май-
страми своєї справи.
І ось ця наша книжечка «Цок-цок,
молоток...» Вона для тих, хто любить
працю і хоче навчитися майструва-
ти, творчо мислити. І виходитиме во-
на щороку, така ж невеличка, доступ-
на для кожного. Розповідатиметься
в наших книжечках Про всякі ціка-
ві саморобки, що будуть корисні для
тебе самого, в домашньому госпо-
дарстві, в школі, даватимуться ко-
рисні поради, як користуватися ін-
струментами, деякими пристроями,
потрібними в роботі, тощо.
Одне слово, сподіваємося, що в
майбутньому «Цок-цок, молоток...»
принесе тобі багато радісних годин,
сповнених приємної творчої праці.
І про це ти, може, нам напишеш.
І, звичайно, про те, що хотів би знай-
ти в наступних випусках нашої
книжки. А може, сам ти придумав
і зробив щось цікаве й хочеш поді-
литися своєю придумкою з ровесни-
ками? Напиши нам.
ГУРТОЖИТОК ДЛЯ ЛАСТІВОК
Як відому, ластівки полюбляють
жити сімействами, а ще більше —
зграями, або, як кажуть орнітологи,
колоніями.
Якщо ви змайструєте для них цей
«гуртожиток», будьте певні — птахи
оцінять його належно. Вони оселять-
ся в ньому і прикрасять ваш двір.
Багатогніздовий ластів’ятник скла-
дається з трьох частин: днища-осно-
ви 3, певної кількості поверхів 2 (від
З до 5) і даху 1 (рис. 1).
Днище 3 збивають із товстої фа-
нери або тонких дощок і зміцнюють
зсередини хрестовиною, збитою з
планок чи рейок (40X60 мм у по-
перечному перерізі). До хрестовини
пригвинчують шурупами металеві
кутники, з допомогою яких готовий
ластів’ятник кріпиться до високого
кілка-опори.
Поверхи з кімнатами-гніздами
(розміри на рисунку 2) кріплять
один до одного спеціальними крю-
ками 4. По центру поверхів має про-
ходити вентиляційна порожнина. По-
вітря надходитиме сюди крізь боко-
ві отвори в даху, які треба «зашто-
рити» дротяною або синтетичною сіт-
кою, можна й шматком звичайної
марлі. Кожна житлова клітка має
такі розміри: 150X150X150 мм.
Несучий кілок довжиною 5—6 м
і перерізом 100X100 мм виготовля-
ють із рейки або відколюють чи ви-
пилюють із товстої дошки. Вганя-
ють його в землю на глибину 1,3 м.
Не забудьте попередньо змастити
його знизу розтопленою смолою або
іншим препаратом, щоб не гнив.
Рис. 1
750
Рис. 2
СВІЧНИК ДЛЯ ТЕЛЕВІЗОРА
Під час перегляду вечірніх телеві-
зійних програм приміщення потре-
бує додаткового освітлення. Для цьо-
го може прислужитися нартільна лам-
па, яку досить легко зробити самому.
Матеріали потрібні такі: кулястий
матовий плафон діаметром 200 мм,
чотири шматки фанери розмірами
170X170 мм і товщиною 4—6 мм,
алюмінієва чи оцинкована жерсть
розміром 110ХН0 мм і товщиною
1 мм, настінний електричний патрон,
вимикач, штепсель, подвійний бага-
тожильний провід, 100 г епоксидно-
го або казеїнового клею та стільки
ж грамів фарби (колір па вибір).
Із фанери виріжте чотири фігури
2 (рис. 3), краї зачистіть наждачним
папером. Потім приготуйте клей, до-
давши до нього пакетик білого таль-
ку, що продається в аптеці. Заува-
жимо: тальк підсипають поступово
і при ретельному перемішуванні
клею.
Спершу склейте дві суміжні стін-
ки підставки, попередньо протерши
місця склеювання ватним тампоном,
ледь змоченим у спирті, а потім
збийте їх двома-трьома цвяшками.
У такий же спосіб з’єднайте наступ-
ну пару стінок і припасуйте її до
першої. Підставку можна вважати
готового після 12 годин, коли пов-
ністю візьметься клей.
Фарбувати зовнішні стінки під-
ставки треба після грунтовки та шлі-
фування їхніх поверхонь. Фарбу
найкраще наносити пульверизатором
від пилососа — у два-три шари, уни-
каючи патьоків.
Несучу частину 3, на якій кріпи-
ться патрон лампочки, виготовляють
з алюмінієвої чи оцинкованої жерсті
(рис. 4). У місцях, позначених літе-
рою «А», зробіть пропили по лініях
па 15 мм і шириною до 8 мм. Серед-
ні «язички», що утворилися, загніть
догори, а бокові — донизу.
У зручному для вас місці проводу
вмонтуйте вимикач, потім приєднай-
те до нього штепсель. Патрон крі-
питься до основи шурупами або не-
6
величними болтиками з гаєчками і
з’єднується з вільним кінцем прово-
ду. Вкрутивши лампочку, ще раз пе-
ревірте правильність монтажу.
Тепер надіньте плафон і загніть
вісім «язичків», що залишилися зов-
ні (чотири середніх знаходяться у
плафоні). Плафон вставляється у
підставку, ніжки якої попередньо
скріплюються знизу або зверху кут-
никами. Провід доцільно протягти в
один із нижніх отворів.
Якщо ви придбали плафон іншої
конфігурації чи діаметра, не біда.
Залишається самому викреслити під-
ставку. При цьому не забудьте, що
ширина її стінок має бути на 15—
20 мм меншою за діаметр плафона.
КЛУМБА НА ПІДВІКОННІ
Цей своєрідний міні-квітничок
(рис. 5) має неабиякі переваги пе-
ред традиційними горщиками для
квітів, що є у продажу. По-перше, у
ньому можна легко переставляти
квіти, створюючи найбільш приємну
композицію; по-друге, з нього можна
видаляти уражені чи старі рослини
без шкоди для інших. Особливо зруч-
ним буде він також для вирощуван-
ня кактусів і тих квітів, агротехніка
яких вимагає висаджувати кожен
екземпляр окремо.
Квітничок являє собою лоток 2, у
якому поміщаються ящички або
горщики однакових розмірів (рис. 5).
Рис. 4
Горщиками можуть бути коробочки
та баночки з-під різних господар-
ських паст і порошків, розміри яких
не перевищують 120X120X90 мм.
Загалом розміри квітничка залежа-
тимуть від того, які ви доберете гор-
щики.
Після того як висадите квіти, за-
сипте грунт 5-міліметровим шаром
піску або подрібненого каміння (для
кактусів). При цьому ви створите
приємний загальний фон для квітів,
стануть невидимі для ока й самі гор-
щики.
Рис. 5
БУЄР НА КОТУШКАХ
Корпус буєра — три палички круг-
лого перетину та однакового діамет-
ра, скріплені цвяшками. З двох зроб-
лено передню і задню осі. На кінцях
насаджено колеса з половинок коту-
шок від питок (рис. 6). Дротяні
шплінти не дають колесам зіскаку-
вати і не заважають вільно оберта-
тися.
До найдовшої палички — поздовж-
ньої — приклеєно підп’ятник, теж
половинку котушки. В нього вставле-
но ще одну круглу паличку — щог-
лу. Вона повинна вільно обертатися
в підп’ятнику. Три розтяжки обме-
жують рух щогли і надають усій
конструкції додаткової міцності.
Вітрило (рис. 7) слід зшити з міц-
ної і легкої тканини, найкраще з
капрону чи шовку. На передньому
і нижньому прузі вітрила зробіть ки-
шені і вставте в них тонкий сталевий
дріт. До щогли та гіка — він з такої
ж палички — вітрило кріпиться так,
як показано на рисунку.
Коли складання моделі закінчено,
встановіть вітрило за вітром і про-
ведіть пробний пуск. Запускати мо-
дель найкраще вдвох: один стоїть на
старті, другий ловить модель на фі-
ніші, бо, набравши великої швидко-
сті, вона може вдаритися об щось
тверде і зламатися.
Цікаво буде зробити кілька таких
моделей і провести змагання на спор-
тивному шкільному майданчику.
Рис. 6
Рис. 7
КРУГОРІЗИ
2
РІЗЕЦЬ
Якщо треба зробити великий от-
вір у листі фанери, пластмаси чи ме-
талу, ви користуєтеся дрилем, зуби-
лом і молотком. Дрилем свердлите
по розмітці отвори один за одним, а
зубилом і молотком перерубуєте пере-
мички між ними, рис. 8 (1). Цей
спосіб давно відомий і досить по-
ширений. Але не найпростіший і не
найефективніший. Він включає об-
пилювання — досить трудомістку
операцію, без якої не обійтися, че-
рез те що окрайка отвору виходить
нерівною, з багатьма дрібними за-
зубрипами.
Труднощі відпадуть, якщо у ва-
шому інструментарії — домашньому
чи шкільному — буде хоча б один із
запропонованих нами кругорізів
(рис. 8—11).
Наші кругорізи прості у виготов-
ленні й користуванні, серед них є
універсальні пристосування, а є
більш вузького призначення. Але
про все по порядку.
Пристосування, яке ви бачите на
рис. 8 (2), знадобиться в шкільній
майстерні або в гуртку технічної
творчості, де є свердлувальний вер-
стат.
Складається кругоріз із чотирьох
частин: напрямної, центра (на ри-
сунку його показано окремо), по-
взунка і різця.
Напрямна — це відрізок труби або
прутка (діаметри їх приблизно 20 і
14 мм) довжиною 200—250 мм (за-
з
лежпо від розмірів робочого столика
свердлувального верстата).
Напрямна вставляється в центр і
кріпиться в ньому гвинтом па від-
стані близько ЗО мм від одного з
своїх кінців. На другому кіпці на-
прямної, якщо це буде труба, прива-
ріть нетовсту шайбу, коли ж пру-
ток — наріжте різьбу і загвиптіть
гайкою, краще па клею. Шайба або
гайка затримуватиме повзунок па
той випадок, якщо ви забудете за-
кріпити його на напрямній і ввімк-
нете верстат.
Центр кругоріза виточіть на слю-
сарному верстаті із сталі. Розміри
його конусної частини ті ж. що й у
хвостика-перехідпика, який застосо-
вується на свердлувальних верста-
тах для кріплення великих свердл.
Повзунок має переміщуватися по
напрямній, — він задає діаметр май-
бутнього отвору, — і також виточу-
ється із сталі. Кріплять його па на-
прямній гвинтом.
У ваших інструментах, напевно ж,
знайдеться старий, зношений відріз-
ний різець для слюсарних робіт. Ви-
користайте його для кругоріза. Об-
ріжте і заточіть різець так, як пока-
зано па рисунку, і пригвинтіть до
повзунка двома гвинтами.
Якщо переробка відрізного різця
виявиться для вас трудомісткою, то-
ді виготовіть різець для кругоріза з
інструментальної сталі. При цьому
пе Забудьте загартувати його ріжу-
чої частини.
Наступне пристосування (рис. 9)
рекомендуємо як для домашньої, так
і для шкільної майстерні. Це круго-
різ, напрямна якого зроблена із міц-
пої дерев’яної рейки А або метале-
вого стержня В.
Особливість цього пристосування:
у нього немає різця, його функцію
виконує пальчикова фреза, затисну-
та в патрон дриля. Щоправда, мож-
на використати й звичайне свердло
діаметром 6—8 мм, але тоді ви пе
зможете фрезерувати ним сталі.
Кругорізи, зображені на рис. 9,
складаються з напрямної, повзунка-
центру, фіксатора, втулки під сверд-
Рис. 9 (А, В)
ло діаметром 6 мм або фрези. Для
зручності під час роботи пристосуван-
ня можна доповнити стержнем — ру-
кояткою довжиною 120—150 мм.
Пристосування, про яке йтиметь-
ся нижче, знадобиться для столяр-
них робіт (рис. 10). Довжина "на-
прямних кругоріза може бути різ-
ною — від 500 мм і більше. Радимо
зробити два пристосування: корот-
ше — для порівняно малих отворів
і довше — для великих.
Спершу підберіть дві довгі мета-
леві трубки діаметром 12—14 мм або
два прутки діаметром 10 мм. Із ста-
лі або дюралюмінію виготовте центр,
повзунок і утримувач для ручки.
Розміри їх можуть бути однакови-
ми — 25X30X55 мм. Просвердліть у
цих деталях отвори для напрямних,
а потім різьбові отвори для фіксую-
чих гвинтів М 6ХЮ.
У повзунку просвердліть отвір для
попередньо загартованої втулки (її
отвори залежать од діаметра сверд-
ла або фрези) і щільно запресуйте
її в ньому. Рукоять складіть із де-
рев’яного циліндра і сталевого стерж-
ня діаметром 6 мм (можна викори-
стати зламану викрутку або ручку
від терпуга). Бажано закріпити ру-
коять теж на різьбі.
Якщо ви задумали великий кру-
горіз, то просвердліть у деталі, яку
називаємо центром, отвір діаметром
6—8 мм, а потім наріжте в ньому
різьбу під фіксуючий гвинт. У неве-
ликому пристосуванні замість гвин-
та можна використати різьбовий
штир. Це треба для того, щоб гвинт
(або штир) міг правити за вісь, нав-
коло якої обертатиметься кругоріз.
І, нарешті, два останніх пристосу-
вання (рис. 11) — насадки на дриль.
Насадка на рис. 11 (5) розрахована
на заданий діаметр. їх доцільно зро-
бити кілька. Складається вона з ди-
ска товщиною приблизно 25 мм, цен-
тру і ріжучої пилки. Диск можна ви-
пиляти або виточити на верстаті з
ебоніту, текстоліту чи міцного дере-
ва. Замість пилки найпростіше вико-
ристати ножівкове полотно або шма-
ток стрічкової пилки, що вже вийшла
з ужитку. До диска пилку кріплять
шурупами або гвинтами на клею.
Насадка, що на рис. 11 (6), уні-
версальна: нею можна вирізувати
Рис. 10
отвори різних діаметрів. Складають
її з тих же деталей, що й попередню,
різниця лише в тому, що диск зроб-
лено подібно до обойми з концент-
ричними прорізами, в яких кріпля-
ться пилки. До речі, прорізи ці мож-
на випиляти кругорізом, зображеним
на рис. 8.
Головні деталі насадки — це пил-
ки, які доведеться зробити самим.
Якщо ви збираєтеся різати дерево,
пластмасу або будь-який не дуже
твердий матеріал, скористайтеся для
виготовлення пилок звичайною ли-
стовою сталлю марок Ст 3, Ст 45. По-
дивіться, як нарізано зубці у ножів-
ки, — це допоможе вам зробити пил-
ки. Щоб пилками можна було оброб-
ляти твердіші матеріали, їх треба
виготовити із вуглецевої інструмен-
тальної сталі, наприклад, У7А, У9А,
У12 і т. п., і обов’язово загартува-
ти.
При виготовленні пристосування
дуже важливо точно дотримуватися
вказаних розмірів, тоді пружинисті
пилки щільно входитимуть у пази
диска і не вистрибуватимуть.
Рис. 11
Рис. 12
ПОРТАТИВНИЙ КУЛЬМАН
Креслення належить до розряду
робіт тонких, делікатних і майже
ювелірних. Тому воно вимагає і від-
повідних пристосувань.
Конструктори, інженери, примі-
ром, користуються спеціальними
дошками, які називаються кульма-
нами (назва походить від приладу —
здвоєпого шарнірного паралелогра-
ма із зрівноважувальними пружина-
ми для проведення паралельних лі-
ній на кресленнях). Старшокласни-
ки, а особливо гуртківці технічного
профілю, обходяться, як правило,
звичайними письмовими столиками,
що теж не завжди зручно.
Ми пропонуємо вам самим зроби-
ти нескладну портативну кресляр-
ську дошку, яка стане в добрій при-
годі.
Складається вона з основи і двох
пластмасових лінійок відповідної
довжини. Розмірів не подаємо,
оскільки кожен повинен підібрати їх
залежно від того, з яким форматом
креслень він найчастіше має справу.
Для основи підійде прямокутний
шматок плексигласу, полістиролу
або гетинаксу завтовшки 3—5 мм,
що є у продажу в спеціалізованих
магазинах типу «Юний технік». Лі-
нійки кріплять до основи болтами
М4, рис. 12 (1); для цього в місцях
кріплення просвердлюють дрилем
відповідні отвори.
Пам’ятайте: лінійку треба припа-
совувати до основи не впритул, а так,
щоб в утворений між ними зазор на
глибину до 1 см можна було просу-
нути аркуш ватману. Цього достат-
ньо, аби аркуш надійно тримався на
дошці і не йорзав під час роботи. За-
зор встановлюється підкладанням
під лінійку елемента Е, рис. 12 (2),
виготовленого із тонкої (до 1 мм)
пластмаси чи картону.
На даній дощці можна креслити
рисунок шириною А і значно біль-
шої довжини.
14
СТОПЕРИ ДЛЯ ЛИЖ
Лижників від травм рятують, як
правило, спеціальні автомати, що є
у продажу. Але часто після падіння
лижа або далі спускається по схилу,
або ж, якщо пристебнута ремінцем,
бере участь в «акробатичних номе-
рах» і завдає лижникові травм.
Значно ефективніше і безпечніше
спрацьовують стопери, якими послу-
гуються гонщики високого класу.
Вони легко кріпляться до лиж і
діють безвідмовно. Зробити їх само-
му зовсім нескладно.
Креслення простого стопера пода-
но на рис. 13 (1). До основи 1 при-
клепується пластинчаста пружина
2, а вилка 3 має бути рухомою. Пра-
цює пристрій так: коли задній авто-
мат лиж замкнутий, черевик на-
тискує на пружину і вилка фіксує-
ться в горизонтальному положенні.
При вивільненні автомата пружина
«підважує» задній кінець вилки, її
зубці вганяються у сніг і зупиняють
лижу.
Розміри окремих деталей та спо-
сіб їх складання показано на рис.
із (2).
Для основи годиться шматок алю-
мінієвого профілю або пластини, а
для пластинчастої пружини — ста-
лева цикля товщиною 0,6 мм. Мож-
на використати й іншу пластинчасту
пружину, зігнуту па кінці. Вилку
виготовляють із сталевого прутка
діаметром 5 мм. Діаметр прорізей
для вилки — 5,3 мм. Сталеві части-
ни та гвинти бажано понікелювати.
Рис. 13
ЦЕЙ ЧАРІВНИЙ ЛИСТОК
Листя, кора, гілочки, жолуді,
шишки, насіння можуть стати чудо-
вим матеріалом для виготовлення
іграшок, звірят, казкових героїв. Але
ні в якому разі не завдавайте шкоди
рослинам: не здирайте кори, не ла-
майте гілля, не рвіть листя. Викори-
стовуйте тільки опале листя, злама-
ні вітром гілки, кору з сухих дерев
тощо.
Припустимо, ви підібрали опале
листя з яблуні чи груші. Воно має
округлу форму, тому підходить для
такої аплікації, як грибок або пара-
шутики, рис. 14 (1, 2, 3). Листя з
клена може «відтворити» метелика,
що сидить на гілці, а листок із
зубчастим краєм — їжачка, рис. 14
(5). Розрізавши листочок уздовж,
ви побачите мишку, рис. 15 (6),
тільки приклейте їй вушка з малень-
ких листочків, а хвостиком буде ко-
рінчик листка.
Красивий бордовий листок нага-
дує тулуб пташки, а якщо на нього
накласти ще один — менший і світ-
лішого кольору,— то вийде крильце,
рис. 15 (7). Другий листочок відтво-
рить голівку, а гілочки чи травин-
ки — лапки. Підібравши великий
Рис. 14
напівкруглий листок і чотири ма-
леньких, ви можете виготовити кро-
лика, рис. 15 (8).
Але спершу треба підготувати
зібране листя до роботи. Для цього
його кладуть між двома аркушами
чистого паперу, а зверху притиска-
ють якимось важким предметом або,
скажімо, книжками. Коли листя ви-
сохне, його виймають і складають у
конверти.
Для композиції можна використо-
вувати ціле або розрізане на кілька
частин листя. Кожен листочок аку-
ратно змащують клеєм і, наклавши
на папір чи картон, притискають тя-
гарем. Просохлу аплікацію можна
обгорнути целофаном або за-
склити у рамку, оторочивши її смуж-
кою паперу чи тканини, рис. 15 (9,
10).
Готову картинку можна почепити
на стіні або подарувати мамі чи ба-
бусі на 8 Березня. Подарунок, виго-
товлений своїми руками, принесе їм
велику втіху.
Чимало мистецьких порад може
дати природа, але для цього треба
уважніше придивитися навколо се-
бе в лісі чи на лузі, ну і, звичайно,
проявити фантазію, бажання зроби-
ти щось своє, неповторне.
Рис. 15
ВЕРСТАТ ДЛЯ НАВИВАННЯ
ПРУЖИН
Пружини необхідні в багатьох са-
моробках. Отже, корисно навчитися
виготовляти їх самому, оскільки ті,
що є у продажу, не завжди підхо-
дять для саморобок.
Невеличку пружину найпростіше
виготовити з тонкого дроту в прист-
рої, що на рис. 16 (1). За внутріш-
нім діаметром пружини підбирають
сталевий прутик, один кінець заги-
нають — вийшла ручка. Потім бе-
руть дві дощечки (бажано з м’якої
деревини), міцно зв’язують їх дро-
тиною чи збивають маленькими
цвяшками і просвердлюють збоку
за діаметром прутика наскрізний от-
вір. Зверху на дощечках, перпенди-
кулярно до попереднього, просверд-
люють ще один отвір — тепер уже
під дротик, з якого навиватиметься
пружина. На кінці прутика роблять
проріз — теж для дротика. Далі за-
тискують дощечки в лещата, встав-
ляють у них прутик, а зверху просо-
вують дротик-заготовку так, щоб кі-
нець його зайшов у прутиковий про-
різ. Тепер можна навивати пружи-
ну, повертаючи ручку за годиннико-
вою стрілкою. Прутик тягне дротик,
пружина минає деревину дощечок і
акуратно навивається сціраллю.
Це найпоширеніший спосіб виго-
товлення пружин, але не найунівер-
сальпіший і не найзручніший. При-
стрій, який ви бачите па рис. 16 (2),
сподіваємося, перекопає вас у цьому.
Невеликий верстат знадобиться вам
і дома, і в шкільній майстерні. На
ньому ви зможете навивати пружи-
ни діаметром до 10 мм. Рисунок на-
очно ілюструє процес їх виготовлен-
ня, тому зупинимося детальніше на
тому, як і з чого зробити верстат.
Основний вузол пристрою — за-
тискач, що обертається. Деталі його
виточіть на шкільному токарному
верстаті вручну. Спершу виточіть із
стального прутика діаметром 18—20
мм голівку затискача. З боків і зни-
зу просвердліть у ній отвори для різь-
би М6. З торців у головку вставля-
тимуться на різьбі затискна гайка і
ручка, зроблена зі стального стерж-
ня діаметром 6 мм та дерева. А зни-
зу вгвинчується шпилька-оправка з
різьбою М6 на кінці і стопорною
гайкою. Щоб дротик-заготовку було
зручніше затискати, проточіть у го-
ловці канавки різної ширини — ту-
ди ви вставлятимете дріт і затиску-
ватимете гайкою. Зігнуту Г-подібну
ручку закріпите контргайкою так,
щоб її дерев’яна частина була спря-
мована вгору.
Коли затискач, що обертається,
буде складено, переходьте до основи
пристрою. Її можна зробити з мета-
лу, текстоліту, гетинаксу чи міцно-
го дерева, наприклад, дуба. В центрі
основи просвердліть отвір діаметром
5 мм і вставте в нього штифт-опо-
РУ-
Щоб па пристрої можна було на-
вивати різні за діаметром пружини,
треба мати кілька шпильок-оправок.
Тому виберіть найходовіші розміри
пружини, наприклад, діаметрами З,
5, 6, 8 мм, і розмітьте на основі
штифта отвори для шпильок-оправок
таких самих діаметрів.
Відстань від розмічених отворів до
штифта, як ви вже, очевидно, здога-
далися, залежить від товщини дро-
тика, з якого виготовляється пружи-
на (на рисунку цю відстань позна-
чено літерою а). Для вибраних нами
діаметрів пружин можна використа-
ти дріт товщиною відповідно 0,5 —
0,6 мм, 1, 1,5 і 2 мм. Отвори для шпи-
льок-оправок свердліть неглибоко —
приблизно на 10—11 мм.
Якщо ви забажаєте, щоб на верста-
ті можна було навити пружини діа-
метром 18—20 мм, модернізуйте йо-
го основу (рис. 16 (3). Г-подібна
форма основи і рухомий болт-фікса-
тор зроблять пристрій не тільки по-
тужнішим, а й зручнішим у роботі.
Матеріалом для пружин можуть бу-
ти старі струни або відпрацьовані ве-
лосипедні чи мотоциклетні тросики.
18
Рис. 16
ЗАТІНОК НА ВЛАСНИЙ СМАК
280 см
Рис. 17
Тент, який ми пропонуємо вигото-
вити своїми руками, — незамінне
спорядження в піонерському поході,
під час відпочинку біля річки чи на
березі моря. До того ж він має ори-
гінальну форму і дуже зручний у ко-
ристуванні.
Щоб зробити його, купіть 12 м
лавсанової тканини шириною 1,4 м
(бажано яскравого кольору) та 6 м
поліетиленової плівки такої ж шири-
ни. З них виготуйте водо- і сонцеза-
хисне тришарове покривало. Роби-
ться це так.
Розстеліть тканину на підлозі
(можна й на столі), на неї покладіть
поліетилен, а зверху — знову ткани-
ну. Всю площу пропрасуйте так, щоб
поліетилен розплавився. Потім пере-
верніть покривало і ще раз пропра-
суйте. Режим прасування доберіть
попередньо на клаптиках тканин і
поліетилену. Покривало тенту мати-
ме високу якість, якщо тканина і
поліетилен будуть сухими і незім’я-
тими.
Просте покривало , зшивайте, як
показано на рис. 17 (1), а оригіналь-
нішої форми — на рис. 17 (2). На
опорні кілки 2 довжиною 2,2 м зни-
зу, над загостренням, насадіть шайби
(зовнішній діаметр 80 мм) — це на-
дасть кілкам стійкості в м’якому
грунті та піску. Довжина розтяжок
З — 3,5 м, а розтяжок 4 — 5 м кож-
на рис. 17 (3).
Розміри та матеріали можуть бути
довільними, залежно від уподобань.
Рис. 18
ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ЩІТКА
Таким пристосуванням наносять
антикорозійні покриття на металеві
предмети. Виготовити його можна
самому.
Знайдіть стару поршневу авторуч-
ку, витягніть із неї осердя з пером
і наберіть у циліндр розчину мідно-
го купоросу. Замість пера вставте
щітку-електрод, виготовлену з м’яко-
го багатожильного кабелю.
Металевий виріб спершу слід очи-
стити дрібним наждачним папером
і знежирити — прокип’ятити в роз-
чині соди або промити бензином. По-
тім з’єднайте його з негативним по-
люсом батарейки, а щітку з позитив-
ним. Тепер, водячи щіткою по мета-
левій поверхні (рис. 18), нанесіть
тонкий шар міді. В такий спосіб
можна оміднювати будь-які залізні
предмети.
Щоб уникнути короткого замикан-
ня, не доторкуйтесь «сухою» щіткою
до робочого металу. Між ним і щіт-
кою має знаходитися лише розчин
•електроліту. Покриваючи великі
предмети, користуйтеся енергією
двох батарейок загальною напругою
9В.
Після . оміднення предмет вису-
шують і полірують вовняною ткани-
ною. Мідний блиск збережеться на-
довго, якщо покриєте предмет про-
зорим нітроцелюлозним лаком.
Електрохімічна щітка може бути
ще й наочним приладдям на уроках
хімії при вивченні захисту металів
від корозії.
21
ВЕЛОСИПЕД-ПЛАВНОХІД
Велосипед вважається взірцем
конструкторської та інженерної дум-
ки. Зрозуміти його конструкцію не-
важко, та й їздити на ньому — про-
сто і зручно. Злегка відштовхнувся
ногою від землі — і налягай на пе-
далі.
Приводить машину в рух ведуча
зірочка. В усіх марках велосипедів
вона має форму круга. Але чи так
необхідно бути центральній зірочці
кругоподібною?
Над цим задумалися науковці,
з’ясовуючи сумісність зусиль люди-
ни і педального механізму. Вони
звернули увагу, що кругоподібна зі-
рочка не зовсім відповідає рівномір-
ній витраті м’язової сили людини.
Той, хто їздить на велосипеді, не за-
перечить: не так уже й легко (на-
віть досвідченим гонщикам) утри-
мувати стале зусилля під час повно-
го обертання педалі. Воно наростає
в першому півколі, а в другому, нав-
паки, спадає. Крутіння педалей буде
плавнішим і значно ефективнішим,
якщо зірочку замінити на еліпсопо-
дібну. При цьому її слід розмістити
щодо площини педалей так, щоб у
момент максимального натискуван-
ня ланцюг натягався меншим плечем
(на короткій напівосі) еліпса, а ко-
ли зусилля мінімальне — довшою на-
піввіссю.
Експеримент, проведений болгар-
ськими спеціалістами на велосипеді
із зірочкою-еліпсом, дав позитивні
результати. Як ефективно працює
еліпс, можете простежити за діагра-
мою: верхня крива лінія описує змі-
ни крутного моменту за один оберт
кругоподібної зірочки, рис. 19 (1),
а нижня — еліпсоподібної, рис. 19
(2).
Юному умільцеві цілком під силу
поліпшити ходові якості свого вело-
сипеда. Для цього досить мати най-
простіші слюсарні інструменти:
дриль, зубило, молоток, ножівку і
терпуг.
Зірочка-еліпс виготовляється із
листової сталі завтовшки 3 мм. Її
контур викреслюється циркулем на
окремому аркуші, а потім переноси-
ться на заготовку. Звичайно, еліпс
можна нанести кернером просто на
поверхню металу. На кресленні, рис.
19 (3), вказано такі розміри еліпса,
при яких не треба подовжувати чи
вкорочувати велосипедний ланцюг
або встановлювати натягувач із до-
датковою зірочкою. Даний варіант
еліпсоподібної зірочки забезпечить
рівномірне натягання ланцюга в будь-
якому положенні педалей із точ-
ністю до 1 мм. Поділіть циркулем
довжину еліпса на 48 рівних частин
довжиною по 12,7 мм (крок стандарт-
ного ланцюга) і просвердліть 8-мілі-
метровим свердлом у точках поділу
стільки ж отворів. Вийдуть грубі зуб-
ці, які слід обробити терпугом так,
щоб вони максимально відповідали
зубцям знятої зірочки.
Виготовлена зірочка кріпиться до
правого шатуна так, як і звичайна.
Тож зробіть в її центрі отвори для
насадження на валик каретки та
стягнення до основи шатуна болтами
або заклепками.
Попереджаємо: спочатку вам до-
ведеться звикати до уніфікованого
педального механізму, оскільки зда-
ватиметься, що за один оберт ніби
двічі міняється число зубців на зі-
рочці — від 43 до 54, а потім навпа-
ки — від 54 до 43. Але ця ілюзорна
незручність дуже швидко зникає.
Вдосконалена веломашина котитиме
значно плавніше і стрімкіше.
22
Рис. 19
ДАРУНОК МОЛОДШОМУ
БРАТОВІ
У чотирирічного Сергійка — вели-
ке горе: зламалася його найулюбле-
ніша машинка. Ніщо і ніхто не міг
заспокоїти хлопчика. Навіть обіцян-
ки батьків купити нову, ще кращу
машинку, яка сама їздить, варто тіль-
ки натиснути на кнопку...
А через дві години малюк захопле-
но грався із чудернацьким поросят-
ком, розпилюючи удвох брусок.
Іграшку зробив для Сергійка стар-
ший брат, який вчиться у школі і по-
любляє майструвати різні незвичай-
ні саморобки.
Іграшку «Працьовите поросятко»
зробити зовсім неважко. Перенесіть
креслення окремих вузлів (рис. 20)
на кальку або ж прозорий папір, а
потім — на фанеру. Контури випи-
ляйте лобзиком. Коли випилювати-
мете провушини та шипи для з’єднан-
ня деталей, не забудьте враховува-
ти товщину фанери. Деталі оброб-
ляють терпугом, надфілем та наж-
дачним папером, з’єднують їх м’яким
алюмінієвим дротом.
Іграшку бажано розмалювати
яскравими фарбами і покрити лаком.
ПОКАЖЧИК-БЛИСКАВКА ДЛЯ
СЛОВНИКА
Користуватися словником, довід-
ником чи каталогом стане набагато
зручніше, якщо промаркірувати сто-
рінки. Зробити це дуже легко з до-
помогою молотка, порожнистого про-
бійника діаметром 10—12 мм, яким
пробивають отвори в шкіряних ви-
робах, та дерев’яної дощечки-під-
ставки.
Рис. 20
Відкрийте, приміром, словник на
літері «О». Накладіть дощечку, щоб
сторінка ледь виступала з-під неї
(рис. 21). Тепер закрийте словник.
Сторінки, що лягли на дощечку, при-
тисніть так, щоб вони своїми зріза-
ми склали похилу площину. Приту-
літь до останньої сторінки перед лі-
терою «О» пробійник (край сторін-
ки має проходити через діаметр рі-
жучої поверхні інструмента), по
можливості одним ударом зробіть
напівкруглий отвір і відпустіть сто-
рінки. Вони займуть початкове по-
ложення, утворивши своєрідну нішу
у формі напівконуса, що «спадати-
ме» до літери «О». Саму ж літеру
впишіть в основу напівконуса або
вклейте, вирізавши її з гарного
шрифту. Шматочок прозорої клей-
кої стрічки, накладеної зверху, за-
хистить літеру від стирання та за-
бруднення.
У такий спосіб пробийте «вікон-
ця» й для інших літер. Якщо вони
не поміщатимуться в один ряд, роз-
ташуйте їх у два.
Рис. 21
ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОПРЯДКА
Цю електропрядку виготовлено за
кілька вечорів із доступних матеріа-
лів і без токарних робіт.
Основна частина — двигун, узя-
тий від програвана ЕДГ-1. Планку 1
і пластину, рис. 22 (1, 2), вирізано з
аерозольного балончика «Секунда».
Трубка-вісь 7 — жерстяна, робиться
так: вирізаєте з бляшанки смужку
і оббиваєте нею стержень діаметром
7-8 мм, а потім стягуєте, пропуска-
ючи крізь відповідний отвір. До осі
7 припаюєте вилку 6 з отвором 8 для
нитки, виготовлену з мідного дроту
діаметром 3 мм, а по обидва боки от-
вору — шайби.
Вісь котушки 3 діаметром 9—10
мм теж порожниста, згинається із
жерсті. Обидві осі можна підібрати
з готових трубок.
Шків котушки 4 виготовляють із
двох кришок для консервування. По-
кладіть одну па другу, міцно при-
тисніть, просвердліть три отвори по-
середині радіусів і склепайте за-
клепками з алюмінієвого дроту. Вісь
З вставляють одним кінцем в отвір,
просвердлений у центрі спарених
кришок, другим — у ще одну криш-
ку і припаюють до них. Гострі краї
лівої кришки загинають пасатижа-
ми всередину котушки. Аналогічно
виготовляють шків' 5, тільки з мен-
шим отвором у центрі — до 8 мм.
Його насаджують на вісь 7 і припаю-
ють.
На вал електродвигуна надівають
пластикову трубку, спочатку меншо-
го діаметра (8 мм) для паса шківа
5, потім більшого — (10—11 мм) для
паса котушки 4. Завдяки різниці ді-
аметрів трубок шків котушки обер-
татиметься з більшою кутовою швид-
кістю, тож нитка надійно затягува-
тиметься і намотуватиметься на ко-
тушку. Пасик для шківа котушки
зробіть із тонкої авіамодельної гуми
(він має трохи пробуксовувати), а
для шківа 5 — із товстої. Цей не по-
винен пробуксовувати.
Рис. 22
Електродвигун ЕДГ-1 розрахова-
ний на напругу 100—127 В. Для вми-
кання в мережу з напругою 220 В
треба впаяти в його схему конденса-
тор ємністю 1 мкф напругою не мен-
ше як 300 В, рис. 23 (3).
Тумблер ПІ вводиться для зміни
напрямку обертання вала електро-
двигуна, а дротяний змінний рези-
стор КІ — для регулювання числа
обертів електродвигуна: монтується
він у ножній педалі. Застерігаємо:
перш ніж почати роботу, двигун слід
заекранувати захисним кожухом, а
станину прядки заземлити.
Працює електродвигун так. При-
в’яжіть звичайну нитку завдовжки
1 м до валика котушки, накиньте на
напрямні гачки Ьилки і протягніть
крізь отвір 8 осі 7. Коли ввімкнете
електродвигун, прядка почне обер-
татися, а нитка закручуватиметься і
повільно втягуватиметься всередину.
Пряжу прикладають до кінця нит-
ки. Тепер тільки стежте, щоб товщи-
на зсуканої нитки була однаковою.
27
Оскільки дістати дротяний змін-
ний резистор не так легко, пропону-
ємо дещо простішу будову ножної
педалі. При цьому резистор заміню-
ється кнопкою вмикання електро-
дзвіпка. Для корпусу ножної педалі
може підійти футляр-коробка від
ручного годинника «Електроника-5».
Усередину футляра вставляється
кнопковий вимикач, до його контак-
тів послідовно припаюється діод та
резистор Р 220—250 Ом, замість Р
100 Ом. Кришку з одного боку при-
крутіть до коробки пластинкою. На-
тискуючи ногою на кришку, ви за-
микатимете контакти вимикача. Ко-
ли контакти розімкнуті — швидкість
обертання ротора електродвигуна
максимальна, якщо ж замкнуті —
зменшена.
Резистор при наладці добирається
так, щоб одержати бажану зменшену
швидкість обертання ротора.
Нитковтягач виготовлено із жер-
сті та струни, рис. 23 (3).
І ОЖИВАЄ КАЗКА...
Що можна виготовити з ялинових
та соснових шишок?
Для початку вдамося до підказ-
ки — симпатичну пташину. Так-так.
Ось спробуйте.
Виберіть найбільшу шишку, вона
правитиме за тулуб. Прикріпіть до
неї з допомогою пластиліну суху гі-
лочку, а зверху — значно меншу ши-
шечку, це буде голівка. Знизу, теж
із гілочок, причепіть лапки. Залиша-
ється прикріпити тим же пластилі-
ном хвіст і крила, для чого як
найкраще підходить пухнасте пір’яч-
ко, — і пташина готова. Її можна
«посадити» у гніздо, звите із сухого
моху, і вона буде як справжня...
Якщо вам хочеться відтворити лі-
сову сторожиху — будь ласка, тут
теж знадобиться шишка. Прикрі-
піть до неї пластиліном очі з шапо-
чок жолудя, збоку — дві пір’їни, що
служитимуть крилами, і задум здій-
снено, рис. 24 (1).
Щоб вийшов чоловічок-лісовичок,
теж скомбінуйте шишку, жолудь і
гілочки — і він оживе у ваших ру-
ках.
Під час прогулянки ви підібрали
кілька каштанів та їхніх шкаралуп.
І це теж чудовий матеріал для від-
Рис. 24
творення героїв ваших улюблених
казок та мультфільмів. Приміром,
щоб виготовити Чебурашку, треба
запастися шістьма каштанами різної
величини. Для тулуба відберіть най-
більший, менший — для голови, два
ще менших — для лапок і найменші,
пласкіші — для вух. У великому каш-
тані проколіть шилом два отвори для
лапок, а один зверху — для голови.
Вставте в отвори гілочки або поло-
винки сірників і, змастивши їх клеєм,
насадіть каштанчики. У такий же
спосіб приєднують вуха і голову.
Дуже просто виготовити з кашта-
нів гриба, світло-коричнева ніжка
якого виліплена з пластиліну, лісо-
вичка тощо. Треба тільки бути спо-
стережливим і вловити підказку са-
мої природи. А решту допрацюють
ваша фантазія та умілі руки, рис. 25
(2, 3, 4).

ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ САДУ
Рис. 25
Ці прості пристосування допома-
гають садівникам доглядати фрук-
тові дерева та рослини, захищати їх
від шкідників, збирати врожай. їх
придумали садівники-любителі, вина-
хідники з різних країн.
Догляд за рослинами. Щоб городи-
на добре росла, її треба хоча б зрідка
підживлювати розчинами поживних
речовин.
Оригінальний спосіб подачі пожив-
ного розчину до кореневої системи
запропонував американець Раймонд
Фоу, використавши для цього досить
просте пристосування, що складаєть-
ся із списоподібного корпусу з повз-
довжнім прорізом та металевого сто-
яка, рис. 26 (1). До язичка, що ви-
ступає, він приладнав скобу, а в неї
вставив стержень (можна й трубку).
Стержень або трубка правитимуть
за ручку і підтримуватимуть росли-
ни. З допомогою такого пристосуван-
ня поживний розчин подається без-
посередньо до коріння. Ним можна
підживлювати рослини, що ростуть
у горщиках.
Другий винахідник, Сол Елліот,
для тієї ж мети використовує трубку
29
з лійкою, рис. 26 (2). Для кріплен-
ня пристосування до дерева, а та-
кож підтримки молодих пагінців він
приладнав до лійки спеціальний хо-
мут з отворами. На рис. 26, А пока-
зано варіант для підживлення де-
рев, а на рис. 26, Б — для кімнат-
них рослин.
Радянський винахідник О. С. Зе-
лепукін вводить поживний розчин
просто у відсадок молодої рослини,
рис. 26 (3). Своє пристосування він
зробив із скляної трубки та гумової
насадки. Трубка закривається проб-
кою з невеликими отворами.
Гумову насадку садівник надіває
лише на відсадок, що має свіжий
зріз, а в трубку наливає поживний
15-процентний розчин цукру у воді.
Захист рослин. Своєчасний захист
культур від шкідників та хвороб
зменшує, як відомо, втрати врожаю.
Обпилення рослин з допомогою спе-
ціальних пристосувань — один із за-
собів захисту.
Житель Узбекистану М. Н. Мона-
ков обробляє свої рослини ручним
обпилювачем «Мехмон», рис. 27 (5).
На зелену поверхню плодових дерев,
виноградників, ягідників, овочевих і
баштанових культур він наносить
тонкий шар порошку — препарату,
рецомепдовапого для тієї чи іншої
культури.
Обпилювач складається з дерев’я- '
ного корпусу, брезентового міху,
трубки-розпилювача, двох ручок, па-
са і зажимів. Щоб засипати порошок,
відводять зажими, які утримують
трубку-розпилювач, і в утворений
отвір (після зняття трубки) «заван-
тажують» препарат. Заправлений
обпилювач чіпляють на шию, наді-
вають захисні окуляри і марлеву
пов’язку, а потім, стискуючи і від-
пускаючи ручки міха, проводять об-
пилювання.
В обпилювач можна заправити
2 кг порошку. Довжина струменя до-
сягає 3,2 м, а діаметр розпилу —
0,9 м. Довжина обпилюючого струме-
ня і витрата препарату регулюються
інтенсивністю розкривання міха.
... У кінці літа і восени деякі ви-
Рис. 26
30
ди птахів із помічників перетворю-
ються на шкідників садових насад-
жень. Отож, щоб зберегти фруктові
дерева від нападу птахів (як прави-
ло, на. дерева вони сідають зверху і
не так з’їдають, як псують достиглі
плоди), японський садівник Торекк
придумав спеціальне покриття із
сітки, рис. 26 (4). Кріпиться вона з
одного боку товстого стовбура, а з
другого — до кілка, вбитого поблизу
стовбура на такій відстані, щоб мож-
на було підійти до дерева. Сітка не
знімається доти, доки не настане
час збирання врожаю.
Однак дерева треба оберігати не
лише від птахів, а й від гризунів.
Французькі садівники роблять це
так. Стовбури молодих кущів і де-
рев вони обгортають листом цупкого
матеріалу з отворами, наприклад, по-
ліуретану. Згорнутий навколо моло-
дої рослини у вигляді пружної спі-
ралі, матеріал надійно захищає стов-
бур од гризунів: мишей, зайців, рис.
27 (6). Величина отворів у листі по-
ліуретану має бути такою, щоб рос-
лина вільно дихала, а гризуни, ска-
жімо миші, не змогли пролізти крізь
них.
Комахи теж немало шкодять са-
довим рослинам, особливо в період
масового вильоту.
Житель міста Озери Московської
області М. А. Богатирьов спорудив
у себе на городі пастку для летючих
комах (рис. 27 (7). Для цього він
використав відрізок старої вентиля-
ційної труби діаметром 400 мм, елект-
ропатрон із лампочкою на 25 Вт,
пляшку без дна і відро з кришкою.
Пляшку садівник прикріпив до стін-
ки труби, а відро помістив усереди-
ні. Над відром підвісив кришку й
приладнав до неї електропатрон із
лампочкою. Пастку вмикають у ве-
чірній та нічний час, комахи налі-
тають на світло і через пляшку по-
трапляють у трубу. Назад їм не ви-
братися: вибившись із сил, через
деякий час вони падають у відро.
Залишається опустити кришку і
вийняти відро із труби. До речі, у
такий спосіб М. А. Богатирьов не
Рис. 27
31

тільки рятує рослини від шкідників,
а й заготовляє підкормку для домаш-
ньої птиці та наживу для риболовлі.
Збір урожаю. На шкільній чи при-
садибній ділянці урожай, як прави-
ло, збирають уручну.
Німецький винахідник Е. Татум
придумав для збору вишень незви-
чайні ножиці, рис. 27 (8). Незви-
чайні вони хоча б тим, що змонтовані
на бляшанці, в яку збирають ягоди.
Одна половинка ножиць жорстко
закріплена на бляшанці, а друга —
шарнірно. Щоб у неробочому поло-
женні леза не стулялися, між поло-
винками ножиць встановлено пру-
жину, яка розводить їх у протилеж-
ні боки. Натискуючи пальцями на
ножиці, Е. Татум зрізує плодоніжку,
і ягода вкочується в бляшанку.
Грона винограду зручно зрізати
іншим пристосуванням, як на рис.
28 (9). Його змайстрував ра-
дянський садівник М. П. Півень. На-
діваючи на великий палець правиці
цей «наперсток», він береться вка-
зівним і середнім пальцями за пло-
доніжку грона, а великим зрізує її.
Зрізане гроно підхоплює лівою рукою
і кладе в кошик.
, Смородину, обліпиху та інші дріб-
ні ягоди збирають переважно по ягід-
ці, що забирає багато часу і швидко
втомлює. Винахідник О. Д. Муханов
пропонує зчісувати їх гребінкою,
рис. 28 (10, А). Закріплена вона на
еластичному «наперснику», який
надівають на великий палець. Досить
провести гребінкою по плодоніжці —
і ягоди, всі до одної, упадуть на до-
лоню.
Якщо надіти гребінки на обидві
руки, продуктивність збирання йід-
вищиться.
Подібне пристосування розробив
винахідник С. М. Кощеєв, (рис. 28
(10, Б). Правда, воно служить не для
зчісування, а для зрізування кетя-
гів і грон.
Гребінка Ю. О. Загоронєва та
Ю. В. Уткіна, рис. 28 (11), призначе-
на для зчісування ягід обліпихи. Ав-
тори запевняють, що під час збиран-
ня ягід гілки не пошкоджуються.
Рис. 28
32
Пристосування складається із шар-
нірно укріплених пластин, дротя-
них захватів та гвинта. Пластини
кріпляться на круглогубцях, захвати
утримуються фіксуючими планками
і гвинтами. По периметру пластин
підклеєно смужки з ворсинками — це
для того, щоб ягоди не скупчувалися
на гребінці (замість ворсинок можна
наклеїти смужки з поролону).
Збиральник захвачує гребінкою
гілку обліпихи і прочісує її. Якщо
ягоди залишаються на гілці, поло-
ження розкритих пластин регулюють
гвинтом.
Дві останні саморобки використо-
вують для збирання грибів. Ніж, що
на рис. 29 (12), при зрізуванні гри-
ба не пошкоджує грибниці.
Похідну сушильню для грибів
можна зробити із двох листів жесті.
На рис. 29 (13) ви бачите її в робо-
чому вигляді. До речі, автор розроб-
ки В. І. Наумов сушить на ній не ли-
ше гриби, а й фрукти.
Маніпулятор. А як зірвати на
вершечку достиглі яблука чи груші,
коли залізти туди по гілках ризико-
вано, а з драбини не дотягтися ру-
кою?
Проблеми не буде, якщо ви змай-
струєте нескладне пристосування.
Цим своєрідним маніпулятором (рис.
ЗО, 31) можна збирати фрукти з най-
вищих дерев. При цьому плоди зо-
всім не оббиваються.
Передусім заготовте такі матеріа-
ли: пласку стальну стрічку 1 дов-
жиною 628 мм і завтовшки 1,5 мм;
дві стальні планки 2, 3 завтовшки
2 мм; два шматки стального дроту
4 діаметром 4 мм і довжиною по
276 мм кожний; два ножі 5 завтов-
шки 0,8—1 мм для обрізування пло-
дових «хвостиків»; чотири болти М5
із гайками, стільки ж заклепок діа-
метром 3 мм і чотири шайби з внут-
рішнім діаметром 5,5 мм.
Виготовляють збирач у такий спо-
сіб. Вздовж стальної стрічки про-
свердліть по периметру отвори (на
однаковій відстані) діаметром 2 мм,
до яких наостанку пришивається
полотняна торбина. Потім зігніть
9
Рис. 29
стальну стрічку 1 у коло і приклей-
те кінці до планки 3. На протилеж-
ному боці стрічки приклейте планку
2. Ножі 5 вирубують зубилом або ви-
пилюють з якнайтвердішої сталі, на-
приклад, відпрацьованої столярної
циклі. Леза гострять паличковим
терпугом під кутом 30°. Два шмат-
ки дроту згинають так, як показано
на рисунку, і пригвинчують болтом
М5 заодно з ножами до планки. По-
лотняну торбину глибиною до ЗО см
пришивають міцним шпагатом. Го-
товий збирач прибивають через
планку 3 до вершка нетовстої, але
пружної жердини-держака, поперед-
ньо обструганої ножем або іншим
столярним інструментом.
Користуватися саморобним зби-
рачем дуже просто і зручно. Під-
ставляєте його, скажімо, під яблу-
ко доти, доки воно не ввійде в між-
дротяний отвір. Смикаєте держаком
на себе, але не різко, щоб не злама-
ти гілки, — ножі відтинають плодо-
ніжку, і яблуко скочується в торби-
ну. Ще краще: поволі заводите пло-
доніжку в розвилку ножа і злегка
натягуєте держак, аж поки спрацює
один або другий ніж.
Чіпляти довшої торбини не реко-
мендуємо, оскільки після 5—6 яблук
чи груш, як показала практика,
швидко втомлюються м’язи перед-
пліччя та рук.
Рис. ЗО
УМІЛЬЦЮ НА ЗАМІТКУ
Незамінний держак
З його допомогою можна працювати
навіть зламаним надфілем.
Щоб виготовити такий держак, ви-
точіть із металу рукоять, просверд-
літь у ній на торці отвір, а потім на-
ріжте різьбу для гвинта, яким за-
кріплюється вставний інструмент,
рис. 32 (1).
Зручна голка
Лагодити взуття набагато легше,
якщо скористатися гнучкою голкою,
виготовленою із стальної струни.
Голку-петлю просувають у заздале-
гідь зроблений отвір і в такий спо-
сіб, скажімо, підошви прошивають
дратвою, рис. 32 (2).
Якщо не можна припаяти...
Алюмінієвий провід, що зламався
у важкодоступному місці, можна по-
довжити щільно намотаною алюмі-
нієвою спіраллю, яку нагвинчують на
обірваний кінець, рис. 32. (3). Місце
з’єднання ізолюють.
Суперзамазка
Дуже міцну, безусадочну і досить
водостійку шпаклівку на всі випадки
можна приготувати із клею «бусти-
лату», змішавши його з будь-яким
порошком — крейдою, гіпсом, цемен-
том або, наприклад, просяною тир-
сою.
Вигідне «точило»
Швидко і зручно допоможе зато-
чити грифель олівця такий пристрій.
Прикріпіть (клеєм або скріпками)
до однієї з внутрішніх сторін сірни-
кової коробки шматок дрібнозерни-
стого наждачного паперу. Провертаю-
35

чи в руці олівець, проведіть грифе-
лем кілька разів по «точилу», і він
загостриться, як голка, рис. 32 (4).
Перевага цього «точила» в тому, що
подрібнений графіт накопичувати-
меться в одному місці. Тож його мож-
на буде використовувати як мастило,
приміром, для велосипедного ланцю-
га.
Аспірин для паяння
Якщо у вас немає спеціальних
флюсів для лудіння чи паяння де-
талей або дроту з ніхрому, заліза,
сталі, високоомних сплавів, можна
скористатися таблеткою звичайної
ацетилсаліцилової кислоти (аспіри-
ну) . Лудити зручно на дерев’яній
підставці. Залишки кислоти знімають
зануренням деталі в розплавлену ка-
ніфоль, тобто повторним лудінням,
а потім паяють з допомогою безкис-
лотпого флюсу.
Аспірин допоможе також лудити
деталі з цинку, бронзи, міді та лату-
ні, якщо вони попередньо окислені.
Паяти слід у приміщенні, яке добре
провітрюється.
Двері-автомати
Якщо робочі поверхні петель зрі-
зати навскіс під кутом 45°, то две-
рі, підвішені на них, не грюкатимуть
і зачинятимуться під дією своєї ва-
ги. При відкриванні вони піднімати-
муться, тому придвірковий верхній
ріг доцільно округлити, аби не руй-
нувався одвірок, рис. 33 (5).
Щоб зберегти тепло
Віконні рами можна утеплити
звичайною газетою. Намочіть її у во-
ді і тримайте, аж поки утвориться
густа кашка. Потім позапихайте нею
усі щілини й тріщини. Коли паперова
маса висохне, шпарини будуть на-
дійно «закупорені».
Рис. 32
36
Утримувач
Надівши на робочий кінець ви-
крутки відрізок гумової трубки дов-
жиною 3 см, як це показано на рис.
33 (6), можна працювати нею в
будь-якому незручному положенні,
обходячись при цьому лише однією
рукою.
Корзинка, або квітничок
Із пластикових коробочок з-під сме-
тани можна зробити чотирисекційну
корзинку.
Прибийте їх цвяшками до підстав-
ки з фанери чи картону розмірами
15X19 см. У проколені шилом отво-
ри (по краях підставки, а також у
денцях коробочок) протягніть шов-
ковий або синтетичний шнурочок,
рис. 33 (7), з поліетиленовими тру-
бочками, які служитимуть ручками.
У таку корзинку зручно збирати
жолуді, каштани, крилатки кленів
для художнього моделювання.
А ще — у пій можна вирощувати
виткі кімнатні рослини.
Місце для дрібничок
Не поспішайте викидати на сміт-
ник коробочки з-під плавленого си-
РУ-
Виріжте з фанери основу за фор-
мою тенісної ракетки, розмістіть на
ній коробочки і прибийте їх цвяш-
ками. Вийде саморобка, в яку зруч-
но збирати насіння й одразу ж сор-
тувати його, рис. 33 (8).
В чашечках можна також зберіга-
ти гачки, дрібні гудзики, кнопки,
скріпки, шпильки.
Гольник
Ковпачки од використаних аеро-
зольних балончиків — непоганий ма-
теріал для виготовлення гольника.
Насамперед заготовте з фанери або
цупкого картону підставку і прикрі-
 І
Рис. 33
37
піть до неї цвяшками або клеєм ПВА,
наприклад, три ковпачки. Потім ви-
ріжте три шматочки поролону, об-
тягніть їх кольоровою тканиною і
вставте в ковпачки, попередньо зма-
стивши їх денця клеєм, рис. 34 (9).
Гольник повісьте в зручному місці.
Підкований молоток
Просвердліть у рукояті молотка
отвір, як це показано на рис. 34 (10),
і протягніть через нього пружний
дріт діаметром 3—4 мм і, насадивши
молоток, загніть на торці кінці. Піс-
ля такої нескладної операції моло-
ток не ковзатиме по рукояті і ніко-
ли не злетить у критичний момент.
Уніфікований пилосос
Очищати від пилу «нутрощі» ра-
діоприймача, телевізора, піаніно
зручно за допомогою пилососа. Для
цього досить приладнати до його
шланга пробку-перехідник із тон-
кою гумовою трубкою, рис. 34 (12).
Ключик для тюбика
Клей, зубну пасту, крем для взут-
тя можна повністю видавити з тюби-
ка спеціальним ключем. Виготовля-
ють його з 2—3-міліметрового дроту
за кілька хвилин, рис. 34 (11).
Швидкоріз для шпалер
Обрізування кромки шпалер —
справа копітка. Ви впораєтеся значно
швидше і акуратніше, якщо змай-
струєте пристосування, подане на
рисунку в робочому положенні. Це
шматок дошки, до якої прибито на-
прямну планку і прикріплено лезо
від звичайної бритви, рис. 35 (13).
Рис. 34
38
Закладка з плівки
Така закладка може бути ще й своє-
рідною «підказкою» для кращого за-
пам’ятовування таблиці множення,
рівнянь, формул тощо.
Виготовляється вона з використа-
ної фото- чи кіноплівки. Ватним там-
поном, змоченим у підігрітій воді,
зніміть емульсійний шар, потім від-
ріжте дві однакові смужки і накла-
діть їх одну на одну так, щоб співпа-
ли віконця перфорації, рис. 35 (14).
Обидва краї закладки прошийте нит-
ками муліне, а між плівки просунь-
те смужку паперу з нотатками.
Приборкання шурупів
Загвинтити шуруп у тверду дере-
вину не так просто. Наколіть шилом
отвір для шурупа, а сам шуруп доб-
ре натріть звичайним милом. Після
цього він легко вкрутиться.

Обгортка для книжок
Ваші підручники та книжки з до-
машньої бібліотеки служитимуть
вам довше, якщо потурбуєтеся про
їх збереження: обгорнете палітурки.
Проста, але дуже практична роз-
гортка обгортки зображена на рис.
35 (15), де А — довжина обгортки
двох бокових кишень (1 см), Б —
висота обгортки (0,5 см), В — шири-
на кишені (4 — 4,5 см), Г — частина
кишені, яку треба загнути і прикле-
їти до обгортки (3 — 3,5 см).
У збірнику використано матеріа-
ли, підготовлені інженерами, вчи-
телями праці, керівниками гуртків,
досвідченими умільцями та шану-
вальниками технічної творчості:
В. Аксьоновим, Г. Гайдук, М. Галай-
чук, Л. Кравченком, В. Пахнющим,
В. Сидоровим, Б. Соляником, Р. Тол-
мачовим. Деякі з них були надруко-
вані в журналах «Юньїй техник»,
«Знання та праця».
14
Рис. 35
39
ЗМІСТ
Гуртожиток для ластівок.......................... 4
Свічник для телевізора........................... 6
Клумба на підвіконні............................. 7
Буєр на котушках................................. 8
Кругорізи.........................................10
Портативний кульман...............................14
Стопери для лиж...................................15
Цей чарівний листок...............................16
Верстат для навивання пружин......................18
Затінок на власний смак
Електрохімічна щітка ....
Велосипед-плавнохід...............
Дарунок молодшому братові
Покажчик-блискавка для словника
Домашня електропрядка
І оживав казка....................
Інструменти для саду ....
Умільцю на замітку................

НАУЧНО-ПОПУЛЯРНОЕ ИЗДАНИЕ
Цок-цок, молоток...
Випуск І
Научно-популярная книга
(На украинском язьіке)
Для младшего и среднего шкального возу
Художник
Составитель
Виктор Иванович Маслов
Киев «Взсалка»
Редактор Є. П. Литвиненко
Художній редактор Є. О. Ільницький
Технічний редактор Л. В. Маслова
Коректори І. Ю. Павлоцька, С. В. Гордіюк
Інформ. бланк 4341
Здано на виробництво 27.08.86. Підписано до друку 07.01.87. БФ
23052. Формат 70Х100І/і«- Папір офсетний М 1. Гарнітура звичайна
нова. Друк офсетний. Умови, друк. арк. 3,25. Умови, фарб.-відб.
7,148. Обл.-вид. арк. 2,91. Тираж 130 000 щ>. Зам. 6—1543. Ціна
15 к.
Ордена Дружби народів видавництво «Веселка», 252050, Київ-
,	50, Мельникова, 63.
Київська фабрика друкованої реклами ім. XXVI з’їзду КПРС.
252067, Київ-67, Виборзька, 84.