Сфрагістичний щорічник. Випуск 1 - Сохань Н.С.

Author: Сохань Н.С.

Tags: законодавство печатки

ISBN: 978-966-8684-85-2

Year: 2011

Similar

Д.П. Де ля Фліз. Альбоми Т.2

Теорії мікро-макроекономіки. Випуск 41

Флора водоростей континентальних водойм України. Десмідієві водорості. Випуск 1, частина 2

Чарівний клубок. Випуск 36

Text

Інститут української археографії
та джерелознавства
ім. М.С.Грушевського НАН України
Інститут спеціальних історичних дисциплін
Музею Шереметьєвих
Офрлгістичний
щорічник
випуск І
Національна академія наук України
Інститут української археографії
та джерелознавства їм. М. С. Гру шевського
Інститут спеціальних історичних дисциплін
Музею Шереметьєвих
Офрдгістичний
щорічник
Випуск І
Київ • 2011
УДК 930-2 Сфрагістичний щорічник
ББКТ2
С91
Видання здійснено коштом
Олексія Шереметьева
Редакційна колегія: д. і. н_, член-кореспондент НАН України П С. Сохань (головний
редактор), к. і. н. О. О. Маврін (заступник головного редактора), О. Є. Шереметьєв
(заступник головного редактора), д. і. н. О. А. Однороженко (відповідальний редактор),
к. і. н. В. П. Перкун (заступник відповідального редактора), к. і. н. Н. О. Білоус,
д. і. н. В. А. Брехуненко, к. і. н. А. Б. Гречило, д. і. н. М. М. Капраль, д. і. н. Ю. А. Мицик,
к.і.н. В. В. Поліщук, к.і.н./. А Тесленко, к.і.н.В.В. Томазов, к.і.н. А О. Сова,
д.і.н.В.1. Ульяновський, О. А. Алфьоров (відповідальний секретар).
Затверджено до друку рішенням Вченої ради
Інституту української археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
(протокол №4 від 29 вересня 2011 р.)
І5ВИ 9”8-9б6-8б84-85-2
© Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України, 2011
© Інститут спеціальних історичних дисциплін
Музею Шереметьєвих, 2011
Переднє слово
Тривалий час системні сфрагістичні дослідження були поза увагою
української академічної науки. Як дисципліна джерелознавчого циклу печат-
кознавство, за невеликими виключеннями, не була приорітетом наукових заці-
кавлень у рамках обов’язкової марксистко-ленінської парадигми в радянський
період. Як наслідок — занедбаність цієї дисципліни, виведення її (за деякими
винятками) за видноколо історичних студій.
Політичні зміни кінця 1980-х рр. принесли нові вітри на ниві спеціальних
(допоміжних) історичних дисциплін. Дослідження активізувалися на основі
створеного у 1990 р. Українського Геральдичного Товариства, у 1994 р. відділу
спеціальних історичних дисциплін у Інституті історії України НАНУ
Вивчення сфрагістики йшло кількома напрямками. У фокусі уваги істори-
ків знайшлися студії з князівської, шляхетської, козацької, приватної, держав-
ної, корпоративної сфрагістики (як світської так і конфесійної) від середньо-
віччя на новітніх часів.
Студії протягом двох десятиліть підштовхнули дослідників до потреби
зорганізування першого наукового семінару, присвяченого сфрагістиці з ме-
тою обговорити ряд питань, що згромадилися протягом даного періоду, обмі-
нятися думками, літературою, налагодити, або ж відновити наукові контакти.
Нинішній збірник і є підсумком роботи першого сфрагістичного семінару,
який відбувся у Києві 20-21 листопада 2010 р. у залі Історико-меморіального
Музею Михайла Грушевського у Києві з ініціативи Інституту української ар-
хеографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАНХ Інституту історії
України НАНХ Українського геральдичного товариства і Музею Шереметьєвих
та особистої фінансової та організаційної підтримки п. Олексія Шереметьєва.
Головна тематика зустрічі була присвячена питанням сфрагістичної термі-
нології, опису, каталогізації та стану збереження печаток.
Збірник представляє широку географію учасників — із Києва, Львова, Харко-
ва, Кам’янця-Подільського, а також із Кракова, Мінська, Вільнюса, Торуня, Гродна.
Метою запрошення колег з Польщі, Білорусі та Литви було цілком свідо-
ме бажання подивитися на функціонування української печатки крізь призму
культурного пограниччя, взаємовпливів поміж народами, які тривалий час
були у складі спільних державних утворень (Великого Князівства Литовського
і Руського, Речі Посполитої). Важливим також є неоціненний досвід польських
колег у вивченні дисциплін джерелознавчого циклу, зокрема і сфрагістичних
студій, які не мали часових перерв, пов’язаних із марґіналізацією досліджень
даного напрямку в Україні у 30-80-х рр. XX ст.
У пропонованому збірнику представлені статті учасників семінару.
4
Сфрапстичний щорічник • Випуск 1
Матеріали сконцентрувалися довкола питань термінології (Віталій Голубо-
вич, Олег Однороженко, Віталій Перкун, Анатоль Цітов), способів опису (Мар-
цін Глебьонек, Олександр Груша, Олексій Шаланда) та каталогізації печаток
(Андрій Гречило, Олександр Алфьоров), стану збереження вислих 8І§і11ит’ів
(Іван Сварник).
Теоретичні та методологічні засади сучасної української сфрагістики про-
аналізував Віталій Гавриленко. Перспективи печаткознавства в сучасній поль-
ській історіографії представив Зенон Пєх.
Представлено також статті про сфрагістичні сюжети на основі актових
матеріалів XVI ст. (Раймонда Рагаускене), зокрема, щодо фальшування (Воло-
димир Александрович, Віталій Безпалько) та втрат печаток (Володимир По-
ліщук. Ігор Тесленко).
Питання церковної сфрагістики висвітлено у статті Ірини Скочиляс, а пе-
чатки українських молодіжних організацій у Галичині XIX — першої третини
XX ст. — у розвідці Андрія Сови.
Олексій Артюхін та Андрій Задорожнюк здійснили опис сфрагістичного
матеріалу з колекції Музею Шереметьєвих (князівські булли Ярослава Мудрого
та його нащадків: печатки з Подільської губернії ХІХ-ХХ ст. відповідно).
Оприлюднені спроби опису, систематизації та упорядкування терміно-
логії сфрагістичного матеріалу від Середньовіччя до Новітніх часів пока-
зують на скільки дані питання ще потребують подальших студій, дискусій
та розмов не лише із колегами-історикамп, але і з мовознавцями, мистецтво-
знавцями, графіками.
У ряді публікацій вводиться до наукового обігу новий початковий матері-
ал, а більшість із авторів ставлять нові завдання перед дослідниками печаток.
Істотним є представлення питань опису та класифікації сфрагістичних
пам’яток у польській, українській білоруській та литовській академічній пер-
спективі, що дає можливість порівняти методологічний інструментарій різних
наукових шкіл, а також різних підходів у середині національних історіографій.
Хочеться вірити, що дана збірка статей стане черговою цеглинкою до нау-
кового вивчення української сфрагістики та послугує заохоченням до наступ-
них досліджень.
Віталій Перкун
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
5
Від редакції
За сучасних умов поява нового історичного видання є подією для вітчиз-
няної науки. Особливо ж коли йде мова про результат співпраці академічного
інституту та приватної установи. Інститут археографії та джереолознавства ім.
М. С. Грушевського та Інститут спеціальних історичних дисциплін Музею Ше-
реметьєвих — раді представити широкій громадськості перше число “Сфрагіс-
тичного щорічника”. Дане видання є новим словом в розвитку спеціальних іс-
торичних дисциплін, зокрема сфрагістики/сігіллографії. Поява збірника — це
довгоочікуване і закономірне явище. Вітчизняні дослідники вже з XIX ст., взяли
на озброєння сфрагістику, як одну з важливих історичних дисциплін. І хоч
становлення сфрагістики як наукової дисципліни впродовж XX ст. відчутно
гальмувалося через обставини суто політичного характер); пам’ятки сігілло-
графії продовжували перебувати у полі зору українських вчених, що створило
передумови для потужного розвитку сфрагістичних досліджень в останні два
десятиріччя.
Рік тому, в Києві, зорганізована нашими спільними зусиллями, відбулась
перша міжнародна Сфрагістична конференція (19-20 листопада 2010 р.). Ви-
явлений інтерес науковців та громадськості не лише України, а й низки євро-
пейських країн, лише підтвердив значимість цієї історичної дисципліни. Нако-
пичені знання та джерельна база вимагали ретельного обговорення основних
теоретико-методологічних питань. В ході конференції було прийнято рішення
про започаткувати наукового збірника “Сфрагістичний щорічник”. Варто ак-
центувати, що подібне видання має велике значення не лише для вітчизняної
науки, адже в європейських країнах наразі не існує періодичного видання, яке
було б присвячене виключно питанням сфрагістики. Пріоритетними завдан-
нями щорічника є введення до наукового обігу раніше не відомих сфрагістич-
них пам’яток, публікація матеріалів сфрагістичних конференцій та семінарів,
архівних документів, рецензій та оглядів, а також —популяризація сфрагісти-
ки, як історичної дисципліни з великим науковим потенціалом. Серед автури
представлені імена не лише вітчизняних сфрагістів. але й колег з сусідніх кра-
їн. Це дає підстави сподіватись, що “Сфрагістичний щорічник”, в майбутньому,
має всі шанси стати потужним двигуном розвитку цієї історичної дисципліни,
як в Україні, так і поза її межами.
77. С. Сохань
О. О. Маврін
О. Є. Шереметьєв
6
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
Ь ІЧОМЖЕ...
Інститут спеціальних історичних дисциплін Музею Шереметьєвих — це
науково-дослідна установа, яка була створена з метою сприяння розвитку
сфрагістики, геральдики, генеалогії, палеографії, нумізматики, картографії,
уніформологїї, зброєзнавства та суміжних з ними дисциплін. До роботи в Ін-
ституті залучаються провідні вітчизняні науковці, які активно займаються як
прикладними дослідженнями, так і розвитком теоретичних підвалин зазна-
чених галузей історичної науки. Популяризації спеціальних історичних дис-
циплін та надбань вітчизняної історичної школи, встановленню міжнарод-
них контактів слугують міжнародні наукові форуми — Перша сфрагістична
конференція (Київ, 19-20 листопада 2010 р.) та Перші генеалогічні читання
(Київ, 27-29 травня 2011 р.), організовані зусиллями співробітників Інститу-
ту та його фундатора Олексія Шереметьєва. У планах колективу розширення
спектру досліджень, підготовка фахових щорічників, продовження науково-
організаційної діяльності.
7
Проблеми сфрагістичної термінології
УДК 930-2:929.651 «ХХ/ХХІ»
Віталь Галубобіч
(Горадня, Беларусь)
Сфрагістика Беаарусі
КАНЦА XX — ПАЧАТКУ XXI СТАГОДДЗЯ:
ТЗРМІНАЛАГІЧНАЯ ПРАБЛЕМА
Сярод дапаможньїх гістарьічньїх навук, якія да набьщця у 1991 г.
Беларуссю самастойнасці у той ці іншай ступені распрацоуваліся айчьін-
ньімі навукоуцамі, найболей пашанцавала сфрагістьїцьі — галіне ведау,
якая спецьіяльна займаецца вьівучзннем пячатак1. У незалежнай Беларусі
сфрагістьїка стала ці не першай спецьіяльнай гістарьічнай дьісцьіплінай,
якая набьіла уласную сінтззу у вьіглядзе лекцьійнага курса па сфрагістьщьі
і геральдьїцьі аутарства Анатоля Цітова2. Яму ж належаць надрукаваньїя
япічз у 1997 г. першьія і адзіньїя на сенняшні дзень айчьінньїя “Метадьічньїя
пара дві па апісанні помнікау сфрагістьікі для архівау і музеяу”3.
Аднак, з’яуленне гзтьіх і інших прац А. Цітова4, вельмі папулярньїхяк
у навукоуцау так і у звьічайньїх чьітачоу не спарадзіла вялікай цікавасці
1 У 1970-1980-я гадьі у Беларусі бьілі апублікаваньїя асобньїя невялікія па аб’ему,
але даволі знакавьія для айчиннай сфрагістьікі працьі, наприклад: Лазіцкі А. Помнік
“рамяства залатарскага" // Помнікі гісторьіі і культури Беларусі. — 1978. — № 4. —
С. 32-34; Літвінау В. Пячатка зпохі Кіеускай Русі // Помнікі гісторьіі і культури
Беларусі. — 1980. — № 2,— С. 42; Харашкевіч Г. Полацкія пячаткі XV стагоддзя //
Помнікі гісторні і культури Беларусі. — 1974. — № 1. — С. 26-30; Цітоу А. Беларускія
пячаткі (Дакастрьічніцкі перьіяд) // Мастацтва Беларусі. — 1984. — № 2. — С. 32-37;
Цішкін І. Віслня пячаткі // Помнікі гісторні і культури Беларусі. — 1986. — №4. — С. 20.
2 Цітоу А. Сфрагістьїка і геральдика Беларусі. — Мн.. 1999- — 176 с.
3 Цітоу А. Метаднчньїя паради па апісанні помнікау сфрагістнкі для архівау
і музеяу. — Мн., 1997. — 44 с.
4 Напр.: Цітоу А. Гарадская геральдика Беларусі. — Мн., 1989. — 207 с.:
Цітоу А. Пячаткі старажнтнай Беларусі: Нариси сфрагістьікі. — Мн., 1993- — 239 с.;
Цітоу А. Геральдика беларускіх местау. — Мн., 1998. — 287 с.
8
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
у навуковьіх колах да даследавання сігілічнай спадчини, больш
таго, і зараз можна паутарьщь яго словьі з дауняй публікацьіі 1977 г.:
“сфрагістьїка пакульяшчз слаба прьіцягвае увагу даследчьїкау”5. Сапраудьі,
у Беларусі дагзтуль не здолелі даць ради такой істотнай праблеме, як
падрьіхтоука кадрау па спецьіяльньїм гістарьічньїм павукам, у тьім ліку і у
галіне сфрагістьїкі. Спецьіялістау у вьівучзнні пячатак сярод айчьінньїх
гісторьїкау так мала, што фактьічна вьіключаецца магчьімасць нейкай
дьіскусіі па сфрагістьічньїх праблемах, у тим ліку і па тзрміналагічнай.
Да прикладу, за апошнія 20 гадоу у краіне бьіла абаронена толькі адная
дьісертацьія, якая у пзунай ступені бьіла заснаваная па сфрагістьічньїх
крьініцах — гзта кандьідацкае даследаванне Аляксея Шаланди “Шля-
хецкая геральдика Беларусі у другой палове ХУІ-ХУПІ ст.”6 7. Што да
непасрздна сфрагістьічних даследаванняу, то янн прадстауленьї
пераважна працамі, якія будуць разгледжаньї ніжзй.
За апошнія дзесяцігоддзі беларускія гісторьікі паспрабавалі прндаць
нацьіянальньї каларьіт сваім сфрагістьічньїм даследаванням і у пзунай
ступені гзтага дамагліся. Яшчз у 1986 г, дзякуючьі манаграфіі беларускага
змігранцкага гісторьїка-аматара Міхася Белямука, у сучасную айчьінную
навуку пераходзіць тзрмін “беларускія пячаткі”', якімі ужо у 1990-я гадьі
стала займацца спецьіяльная навука "беларуская сфрагістика”8.
Беларускімі пячаткі сталі безумоуна не таму, што бьілі створаньї нейкім
адмьісловьім айчьінньїм спосабам, а таму, што знаходзіліся ці некалі
належалі асобам, якія паходзілі з Беларусі. Нічога дзіунага у гзтьім няма,
паколькі пошук! інших назвау, напзуна, не паспрнялі б даследаванням.
Хутка бьіу вьіяуленьї і аб’ект “беларускай сфрагістьїкі”, пад якім вьіетупалі
збори пячатак пераважна з беларускіх музеяу і архівау9. Адметна, што
першая спроба сінтззнага погляду на беларускую сфрагістику бьіла
заснавана на даволі абмежаваньїх крьшіцах. У гзтьім езнее з’яуленне
самога вьізначзння “беларускія пячаткі” і “беларуская сфрагістьїка”
5 Цітоу А. Пячаткі беларускіх гарадоу // Помнікі гісторьіі і культури Белару-
сі. - 1977.-№ 2. - С. 25.
6 Шаланда А. ПІляхецкая геральдьїка Беларусі у другой палове ХУІ-ХУПІ ст.
Дьісертацьія на атрьіманне вучонай ступені кандидата гістарьічннх навук. — Гродна,
2000. — 118 с. — Дадаткі 55 с.
7 Белямук М. Внтокі беларускіх пячаткау. — Кліуленд — Огае, 1986. — 48 с.
8 Цітоу А. Пячаткі старажнтнай Беларусі: Нариси сфрагістьїкі. — С. 15.
9 Цітоу А. Сфрагістьїка і геральдьїка Беларусі. — С. 54—56.
Галубовіч Вггаль • Сфрагістика Беларусі канцаХХ - печатку XXI стагоддзя-
9
у нечьім супярзчьіць визначанням літоускіх гісторьїкау, якія ужнваюць
тзрміньї накшталт: “Сфрагістика гарадоу Вялікага княства Літоускага”10.
Аднак, улічваючьі тое, што пячаткі у Беларусі, у адрозненне ад Літвьі,
вядомьія з X ст., складана вьілучьщь больш прьідатньїя визначанні.
Сярод публікацьій сфрагістьічнага матзрьіялу у Беларусі асабліва
вьілучаюцца працьі археолагау Так, раздзельї з апісаннямі пячатак сталі
звьічайнай справай для абагульняючьіх даследаванняу па археалогіі
Беларусі. Аднак, з пункту гледжання тзрміналагічнай праблемьі
яньї вьілучаюцца надзвьічайнай сціпласцю — археолагі фактьічна
абьіходзяцца наборам тзрмінау: “вісячьія пячаткі-бульї” і “пломба”. Прьі
гзтьім нават для характарьістьікі надпісау імі абмінаецца ужьіванне
уласцівага для сфрагістьікі тзрміна “легенда”11.
Увогуле тзрміналагічная праблема у беларускай сігілаграфіцьі
ад самага пачатку займала маргінальнае месца і як такая ні адньїм
з беларускіх даследчьїкау не вьілучаецца у якасці актуальная. Можна нават
канстатаваць, што кожньї з навукоуцау ідзе у гзтьім пьітанні сваім шляхам.
Так, М. Белямук, якога можна лічьщь аутарам першага абагульняючага
нарьіса гісторьіі беларускай сфрагістьікі, здолеу вьїканаць пастауленьїя
задачьі, фактична вьїкарьістоуваючн адзін тзрмін — “пячатка”, па аднаму
разу ужьіушьі тзрміньї “матрьща” (“штзмпель”) і “легенда пячаткі”12.
Імі ж єн паспяхова абьіходзіцца і у сваіх апошніх публікацьіях13. У сваю
чаргу існуюць распрацоукі А. Цітова, безумоунага мзтра у тзрміналогіі
беларускай сфрагістьікі. Найбольш сцісла апошняя била ахарактарьізавана
у складзеннх ім беларускіх метадьічннх парадах па апісанні пячатак14.
Асноуння сфрагістьічння паняцці і тзрміньї знайшлі свае вьізначзнні
у такіх виданнях, як знцьіклапедні “Археалогія і нумізматика Беларусі”
10 Кітза Е. Ріес2?сіе тіакі \\їеікіе§о Касета Бііешкіе^о. — ХУагійатеа, 2007. — 5.8.
11 Археалогія Беларусі. — Том III: Сярздневяковьі перьіяд (IX — XIII стст.). — Ми.,
2000. —С. 184-485; Археалогія Беларусі. — Том IV: Помнікі XIV —XVIII стст, —Мн„
2001. - С. 385-386.
12 Белямук М. Вьітокі беларускіх пячаткау. — С. 7, 31.
13 Белямук М. Пячатка князя Усяслава Чарадзея // Віаіогиккіе гезгуїу Іичогус-
2пе. — Віаіуйок, 2007.— 2. 27.-5. 154-158; Белямук М. Пячатка князя Аляксандра
Цьвярскога і пячаткі князеу Гедьімінавічау // Віаіогизкіе гезгуїу Ьіяіогусгпе. — ВіаІу8іок,
2008. — 2. 29. — 5.175-182; Белямук М. Вялікі князь Вітаут і ягоная маестатная пячатка
// Віаіогиккіе гезгуїу Ьізіогусгпе. — Віаіузіок, 2009. — 2. ЗІ. — 8.137-141.
14 Цітоу А. Метадьічньїя паради. — С. 5-8.
10
Сфрагістичний щорічник • Випуск 1
і “Знцнклапедьія гісторьіі Беларусі”. дзе, акрамя асобнага артикула,
прьісвечанага у цзльїм “сфрагістьщи”, бьілі вьілучаньї артикули
з характеристикам! “пячатак”, “булау”, “пломбау”, “снгнетау”, "кустодзеяу”
дві “сігілічнага заканадауства”. Тзрмін “пячатка” у беларускай
сфрагістьщн вьізначаецца наступним чинам: “прадмет з внразаннмі
знакамі для адбітка іх на гліне, воску, папери і ін., а таксама адбітак
гзтьіх знакау на дакументах для надання ім сапрауднасці і юрндьічнай
сільї”15.
Шматзначнасць дадзенага тзрміна не магла не спарадзіць блитаніньї,
тим не менш, такі падьіход працягвае тнражавацца далей. У сваю
чаргу, яшчз у 1993 г. А. Цітоу прапанавау для большай дакладнасці
внкарьістоуваць такія спецьіфічння тзрміньї, як "штзмпель” альбо
“матрьіца” і “адбітак”, каб адрозніваць “інструмент, при дапамозе якога
робіцца адбітак” і уласна “пячатку або адбітак”16. Прауда, у чарговьім
знцьіклапедичним артикуле сам жа А. Цітоу вяртаецца да пачатковага
визначзння пячаткі17. У випадку са “штзмпелем”, як відаць, у беларускую
тзрміналогію увайшоу русіфікаванн варьіянт нямецкай назви, хаця,
магчьіма, больш блізкім мог би стаць і тзрмін на аснове польскага
слова “Йок”. Дарзчн, для апісання комплексу гарадскіх пячатак разам
з агульнапрьшятьім тзрмінам “гарадскія пячаткі”, той жа А. Цітоу
паралельна увеу у навуковн ужьітак, па сутнасці, яго сінонім “мескія
пячаткі”. Для характарьістнкі внявау на пячатках беларускія сфрагістьїка
прапаноувае такі набор тзрмінау: “літарньїя пячаткі”, “абразовня пячаткі”,
“партрзтовьія пячаткі” і “гербавня пячаткі”18.
Агульнавядоми тзрмін “була” у айчинньїх виданнях визначаецца як
“металічная віслая пячатка, якая прьівешвалася на шнуркуда дакументау”19.
Виводзячн візантнйскае паходжанне гзтага тзрміну М. Белямук криху
15 Штьіхау Г., Цішкін І. Пячаткі // Археалогія і нумізматика Беларусі:
Знцнклапедьія. — Мн., 1993- — С. 527-528: Штьіхау Г„ Цішкін І. Пячаткі // Знцьіклапедьія
гісторні Беларусі. — Том VI. — Кн. І. — Мн., 2001. — С. 24-25.
16 Цітоу А. Пячаткі старажнтнай Беларусі: Нарнсн сфрагістьікі. — С. 15;
Цітоу А. Сфрагістьїка і геральдика Беларусі. — С. 3.
17 Цітоу А. Пячатка // Вялікае княства Літоускае: Знцьіклапедьія. — Том II. — Мн.,
2006. -С. 479-480.
18 Цітоу А. Метадьічньїя паради. — С. 6-8.
14 Була // Археалогія і нумізматика Беларусі. — С.104; Була // Знцнклапедня
гісторні Беларусі. — Том VI. — Кн. І. — Мн., 1994. — С. 120.
Гллубовн Вітлль • Сфрагістьїка Беларусі канцаХХ - початку XXI стагоддзя-
11
пашьірае яго гірастору, нагадваючьі пра існаванне “маліудулау” (водціскау
у волаве), “агіравулау” (водціскау у срзбрьі) і “хрнсавулау” (водціскау
у золаце)20. Тзрмін “пломба” або “племба” беларускімі гісторьїкамі
акрзсленьї як “кавалачак свінцу з адбіткам пячаткі, якім апламбоуваецца
пзуньї прадмет”21. Як ужо адзначалася, дадзеньїя тзрміньї шьірока
внкарьістоуваюцца пераважна археолагамі, але не толькі. Так, вельмі
цікавую спробу класіфікацьіі свінцовьіх “плембау” другой паловьі
XIX — першай паловьі XX ст. здзейснілі гарадзенскія гісторьікі Андрзй
Вашкевіч і Дзяніс Нарзль22. Аутарьі уводзяць і новьі тзрмін, а менавіта
“ініцьіяльная племба”, прьі наяунасці на іх літарау ці лічбау23.
Беларуская сфрагістьїка у 1990-я гади бьіла узбагачана вельмі
специфічним новим тзрмінам “сігілічнае заканадауства”, абгрунтаванне
якога било дадзена А. Цітовнм у дзвюх версіях: манаграфічнай, дзе
гзтн тзрмін прнсутнічае у назве раздзела “Сігілічнае заканадауства
Беларусі ХІУ-ХУІП ст.”, і знцнклапедьічнай — “Сігілічнае заканадауства
Вялікага княства Літоускага”24. Шмат у чим у яго гзтня паняцці тоесння
і визначанні такім чинам-, “прававьія норми, якія рзгулявалі парадак
афармлення і сведчання сапрауднасці актау грамадзянскага стану
і ін. дакументау, адказнасць за іх падробку і фальсіфікацню”25. Аднак,
уласна беларускае сігілічнае заканадауства з’яуляецца больш широкім
паняткам, пад які трапляюць усе помнікі юрнднчнай думкі, датнчння
внзначзння парадку функцнянавання пячатак (у тим ліку “Уоішпіпа
1е§ит”), а “Сігілічнае заканадауства ВКЛ” абмяжоуваецца толькі Статутамі
1529,1566 і 1588 г. У айчнннай гістарьіяграфіі внкарьістоуваюцца абедзве
версіі тзрміна, аднак єн патрабуе большай аргументацні.
20 Белямук М. Вьітокі беларускіх пячаткау. — С. 1.
21 Штьіхау Г_, Сінчук І. Пломба // Знцьіклапедьія гісторьіі Беларусі. — Том V. — Мн.,
1999.-С. 514.
22 Вашкевіч А., Нарзль Д. Сьвінцовьія плембьі другой паловьі XIX — першай паловьі
XX ст. Спроба класіфікацьіі // Герольд ГіШегІапсІ. — Горадня, 2002.— № 1-2 (5-6).—
С. 46-50.
23 Вашкевіч А., Нарзль Д. Сьвінцовьія плембьі другой паловьі XIX — першай паловьі
ХХСТ.-С.49.
24 Цітоу А. Пячаткі старажьітнай Беларусі: Нарьісьі сфрагістьїкі. — С. 110-120;
Цітоу А. Сігілічнае заканадауства І І Знцьіклапедьія гісторьіі Беларусі. — Том VI. — Кн.
І. — Мн., 2001.-С. 296.
25 Цітоу А. Сігілічнае заканадауства. — С. 296.
12
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Яшчз адньїм новим тзрмінам, які бьіу адаптаваньї беларускай сфра-
гістьїкай, стау “сьігнет” — пярсценак-пячатка26. Дадзеньї панятак має
лацінскае паходжанне, але увайшоу у старабеларускую мову у XVI ст.
і зараз з’яуляецца адньїм з нешматлікіх прьікладау прамога пераходу
старажьітнабеларускіх словау у сучасную беларускую гістарьічную тзр-
міналогію. Удаласць тзрміна забяспечьіла яго шьірокае ужьіванне у спе-
цьіяльньїх працах27. Дачакауся свайго акрзслення і вьівучзння такі адмет-
ньі злемент пячаткі, як “кустодзея”, які вьізначаецца так — “прьістасаванне
для лепшага захавання адбітка васкавой альбо воскамасцічнай пячаткі
на дакуменце”28. У Беларусі услед за А. Цітовьім прьшята вьіводзіць зтьі-
малогію гзтага тзрміну ад лацінскага слова “спЦоб” (“ахоунік”), але больш
слушним з’яуляецца тлумачзнне яго паходжанне ад “спзіосііа” (“ахова”).
У 1990-я гади у беларускай сфрагістьщьі, зноу жа дзякуючи
А. Цітову, бьілі абгрунтаванн тзрміньї (прауда, спачатку толькі у межах
характаристнкі гарадскіх пячатак29 і толькі пазней у адносінах да
інших іх разнавіднасцяу), з дапамогай якіх прьшята внзначаць асобния
дзталі адбітка: “поле пячаткі” — “працоуная частка штзмпеля альбо
прастора адбітка, абмежаваная натуральним ускраем”, “внява” — “герб,
адлюстраванне патранальнага святога, якая-небудзь змблематнчная
альбо алегарнчная кампазіцня ці манаграма”, “легенда” — “напячатньї
надпіс”, “храналагічньї злемент”30. Прикладам апісання негеральдьічннх
пячатак з максімальньїм акцзнтам на гзтую тзрміналогію з’яуляюцца
артикули Рнгора Жауняркевіча, прнсвечання сфрагістьщьі рьіма-
каталіцкіх устаноу Барнсаускага і Ігуменскага паветау Мінскай губерні31.
У сваю чаргу, яго працн з’яуляюцца цудоунай ілюстрацняй да тзрміна
26 Цітоу А. Сьігнет // Знцнклапедьія гісторьіі Беларусі. — Том VI. — Кн. І. — Мн.,
2001.-С. 458.
27 Дук Д. Полацак ХУІ-Х¥ІІІ стагоддзяу: нарьісьі тапаграфіі. гісторьіі
матзрьіяльнай культурьі і арганізацьіі жьщцевай прасторн насельніцтва беларускага
горада. — Наваполацк, 2007. — С. 196.
28 Цітоу А. Кустодзея // Знцьіклапедня гісторьіі Беларусі.—Том IV. — Мн., 1997. — С. 318.
29 Цітоу А. Пячаткі старажьітнай Беларусі: Нарьісьі сфрагістьікі. — С. 172-193-
30 Цітоу А. Сфрагістика і геральдика Беларусі. — С.22-32.
31 Жауняркевіч Р. Сфрагістика рнма-каталіцкіх парафій бьілога Ігуменскага
павета (XVIII —XX ст.) // Архіварнус. — Випуск II.— Мн., 2004.— С. 124-132;
Жауняркевіч Р. Сфрагістика рнма-каталіцкіх парафій бьілога Барнсаускага павета
(ХАТІІ — XX ст.) // Архіварнус. — Випуск III. — Мн., 2005. — С. 119-136.
Галубовіч Віталь • Сфрагістьїка Беларусі канцаХХ - початку XXI стагоддзя...
13
“сфрагістьічная іканаграфія”, які, прауда, ужнваецна без фармулевак
і тлумачзнняу Тое ж можна сказаць і пра артикул В. Пуцко, прьісвечаньї
пячатцьі Ефрасінні Полацкай32.
Аднак, сучасньїя беларускія даследчьікі внкарьістоуваюць далека
не усе, прапанаваньїя А. Цітовьім, паняцці. Наприклад, гзта датьічьіць
тзрміна “легенда”, што визначаецца апошнім як “напячаткавьі надпіс, мзта
якога засведчьіць прьшалежнасць пячаткі да той альбо іншай асобьі”33.
Такія беларускія гісторьікі, як ужо згаданьї А. Шаланда. Генадзь Семянчук
і Святлана Палхоуская вьїкарьістоуваюць свае уласнае вьізначзнне: “надпіс
у атоку”34. Найбольш паслядоуна яго вьїкарьістоувае А. Шаланда, галоуньї
рздактар гсральдьічнага часопіса “Герольд ГІШегІапсГ. Але і єн у гзтнм
питанні даволі дзмакратьічни і дапускае вьїкарнстанне інших тзрмінау.
Так, адзін з аутарау часопісу Андрзй Леучьік трьімаецца тзрміну “легенда
па колу”35. У сваю чаргу Р. Жауняркевіч уживає тзрмін “легенда па авале”36 37.
Безумоуна, сутнасць ад гзтнх разнходжанняу не змяняецца, але больш
дакладни для апісання кругавих пячатак, на наш погляд, тзрмінА. Шаланди.
Варта таксама будзе згадаць, што для характарнстнкі гербавнх злементау
пячатак беларускія гісторьікі вьїкаристоуваюць як арнгінальную, так
і адаптаваную для уласннх патрзб расійскую тзрміналогію. Наприк-
лад, спроба А. Цітова увесці тзрмін “геральднчньї шчьіт”г не сустрзла
32 Пуцко В. Печать преподобної'! Ефросинии Полоцкой // Беларусь у сістзме
еурапейскіх культурних сувязей. Гістарьічна-археалагічньї зборнік. — Том XI. —
1997. - С. 105-107.
33 Цітоу А. Сфрагістьїка і геральдика Беларусі. — С. 25.
34 Шаланда А. Места Крьінкі і яго герб у ХУІ-Х¥ІІІ ст. // Герольд
ІіШегІапсі. — Горадня, 2002, —№1-2 (5-6). — С. 10-11; Шаланда А. Пергаміни 1700-
1775 г. у фондах Гарадзенскага дзяржаунага гісторьїка-археалагічнага музея //
Герольд ЕіШегІапсІ. — Горадня, 2004. — № 1-2 (13-14). — С. 55, 57-59, 61; Семянчук Г. Аб
Магдзбургскім праве і гербе мястзчка Вялікая Бераставіца у XVIII ст. // Герольд
ЕіШегІапй. — Горадня, 2002. — № 1-2 (5-6). — С. 13. Шаланда А., Палхоуская С. Калекцьія
пячаткау і штампау у фондах Гарадзенскага дзяржаунага гісторьїка-археалагічнага
музея (XVII — XX ст.) // Герольд ЕіШегіапсЕ — Гораді ія, 2003. — № 3-4 (11-12). — С. 68-76.
35 Леучьік А. Пячаткі менскага біскупа Якуба Дздзркі у фондах НГАБ у Менску //
Герольд ЕіїІтегІапсЕ — Горадня, 2004. — № 1-2 (13-14). — С. 22.
36 Жауняркевіч Р. Сфрагістьїка рьіма-каталіцкіх парафій бьілога Ігуменскага па-
вета. — С. 125.
37 Цітоу А. Пячаткі старажьітнай Беларусі: Нариси сфрагістьікі. — С. 177-193;
Цітоу А. Сфрагістьїка і геральдика Беларусі. — С. 22-32.
14
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
падтрнмкі, і маладая генерацня беларускіх даследчьїкау на практьїцьі
аддае перавагу паняццю “тарча”38. Прауда, згаданьїя тзрмінн больш
адносяцца ужо да галіньї геральдьїкі.
Аднак жа нават наяунасць пзунай колькасці тзрмінау не абавязвае
беларускіх даследчьїкау да іх вьїкарьістання. Няма сумнення, што кожная
спроба апісаць сфрагістьічньї матзрьіял залежьіць і ад майстзрства
гісторьїка, і ад наяуньїх у яго сродкау вьівучзння прадмета. На жаль,
ні адно айчьіннае вьіданне не можа паганарьіцца ілюстрацьіяй
максімальньїх магчьімасцяу сфрагістьїкі для вьівучзння пячатак. Так.
артикул у “Знцьіклапедьіі гісторьіі Беларусі” змяшчае толькі адну
з магчьімьіх класіфікацьій пячатак, а менавіта па матзрьіяле, з якога яньї
вьірабляліся: металічньїя (X — XV ст.), васковьія (ХІУ-ХУП ст), сургучньїя
(з канца XVII ст.) і куродьімньїя (ХУІІІ-ХІХ ст.) -39.
За апошнія дзесяцігоддзі беларуская гістарьіяграфія намаганням!
асобньїх знтузіястау несумненна здолела стварьщь пзуньї падмурак
для вьівучзння сфрагістьічньїх матзрьіялау. І хаця яна часам виступає у
кантзкце геральдьїкі40, ужо нельга адназначна сказаць, што “беларускія
пячаткі не сабрання і апрацавання”, як сцвярджау М. Белямук у 1986 г„
бо есць приклади і каталагізацні, і тзарзтнчннх развагау41. Больш
38 Шаланда А. Польска-лацінскія моуньїя упливи на беларускую геральдичную
тзрміналогію // Зтнасацьіяльньїя і культурньїя працзсн у заходнім рзгіене Беларусі:
Гісторьія і сучаснасць. — Горадня, 1998. — С. 419-423; Шаланда А. Сапрауднн гербоунік
шляхтьі Ваукавьіскага павета ВКЛ у другой палове ХУІ-ХУПІ ст. // Герольд ЕііЬег-
ІепсЕ — Горадня, 2004. — № 1-2 (13-14). — С. 8-20; Леучьік А. Пячаткі менскага біскупа
Якуба Дздзркі. — С. 22-23.
39 Штьіхау Г., Цішкін І. Пячаткі // Знцьіклапедьія гісторьіі Беларусі. — Том VI. — Кн.
І.-С. 24-25.
40 Шаланда А. Геральдьічна-сфрагістьічная спадчьіна Сапегау канца XУІ-ХУП ст. //
Славути Ззльвенскі край: Матзрьіяльї навуковай гісторьїка-краязнаучай канферзнцьіі
“Старонкі гісторьіі Ззльвеншчьіньї” (Ззльва, 12 снеж. 1998 г.). — Ліда, 2004- — С. 74-82.
41 Да найноушьіх прац трзба аднесці: Шаланда А., Амелька С. Пячатка Яна
Антонія Гараіна, віленскага падкаморьія (1747-1748 г.) // Герольд ГііЬегіапсІ. — Горадня,
2003. — № 3-4 (11-12).— С. 87-88; Шаланда А. Да питання аб так званих памнлках
на вялікіх пячатках ВКЛ Стзфана Баторня (1576-1586 г.) // Стзфан Баторнй
у гістарнчнай памяці народау Усходняй Еуропьі: Мат-лн міжнар. круглага стала,
Гродна, 26 верасня 2003 г. — Гродна, 2004.— С. 59-66; Шаланда А. Крнніцьі па
геральдьїцьі гарадоу Беларусі у фондах Гарадзенскага гісторьїка-археалагічнага музея
// Гістарняграфія і крнніцьі па гісторні гарадоу і працзсау урбанізацьіі у Беларусі.
Гллубовіч Вітлль • Сфрагістика Беларусі канца XX - початку XXI стагпддзя...
15
гаго, без вннікау працьі беларускіх даследчьїкау, наурад ці мела б такі
усеабдьімньї характар кніга літоускага гісторьїка Здмундаса Рьімшьі,
прьісвечаная пячаткам гарадоу ВКЛ.
У цзльїм, беларуская сфрагістика, як спецьіяльная гістарьічная
навука, знаходзіцца у пачатку свайго развіцця. Яскравим сведчаннем
гзтага з’яуляецца стан і распрацаванасць яе праблем тзрміналагічнага
характару. Няма па куль спецняльнага даследавання, дзе б можна било
знайсці усе магчнмня сучасньїя сфрагістнчньїя тзрміньї і іх тлумачзнні,
затое есць манаграфіі, пзуная колькасць артнкулау, лекцьійнн курс
і метаднчньїя паради па апісанню пячатак. Трзба канстатаваць, сення
сфрагістнчная навука у Беларусі знаходзіцца на стадні публікацні
крнніц, апісання іувядзення іху навуковьі абарот, а значьіць внпрацоувае
для гзтага пзуньї тзрміналагічнн апарат. Галоунае, чаго ей бракує — гзта
сістзматнчннх даследаванняу, але на гзта есць шзраг аб’ектнуннх
причин. Што датнчьіць тзрміналагічнай праблемьі, то яна у Беларусі
пакуль далекая ад внрашзння.
Мат-льї міжнар. навук. канф. (Горадня, 25-26 верасня 2009 г.). — Горадня, 2009.—
С. 106-112; Шаланда А. Пячаткі Галоунага Трибуналу ВКЛ менскай (“рускай”) кадзнцьіі
у ХУІІ-ХУШ ст. // Мінск і мінчане: дзесяць стагоддзяу гісторьіі (да 510-годдзя атрьімання
Менскам магдзбургскага права): матзрьіяльї Міжнар. навук.-практ. канф., Мінск,
4-5 верас. 2009 г. — Мн., 2010. — С. 48-56.
16
УДК 930-2:929.651 «ХІУ/ХУПІ»
Олег Однороженко
(Харків)
Руська гербова печатка.
До ПИТАННЯ РЕКОНСТРУКЦІЇ РУСЬКОЇ (української)
СФРАГІСТИЧНОЇ ТА ГЕРАЛЬДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
ХІУ-ХУПІ ст.
Драматичні перетворення, які відбулися в політичній системі руських
(українських) земель впродовж XIII — XIV ст. позначилися на всіх сферах
життя тогочасного руського соціуму. Закономірно, що саме на цей пе-
ріод припадають також помітні культурні зрушення, в тому числі й у та-
кій специфічній сфері як уживання печаток. На зміну свинцевій буллі,
що домінувала в руських землях впродовж щонайменше трьох сторіч
і розвивалася під відчутним візантійським впливом, прийшла воскова пе-
чатка з гербовим зображенням, що безумовно мала в своїй основі західні
культурні впливи. Від середини XIV і до кінця XVIII ст. основний масив
сфрагістичних пам’яток Русі (України) було представлено саме гербови-
ми печатками, комплексне вивчення яких власне і дає змогу належним
чином оцінити розвиток української сфрагістики впродовж доби пізньо-
го Середньовіччя та раннього Нового часу.
Дослідження руської сфрагістики, в тому числі й періоду домінування
в ній гербової печатки, є неможливим без опрацювання відповідної тер-
мінології, яка б враховувала як сьогоднішні реалії розвитку української
мови, так і комплекс автентичних термінів вироблених в руській (ста-
роукраїнській) мові доби Середньовіччя та раннього модерну. В разі ж
з дослідженням гербових печаток завдання адекватного використан-
ня відповідної термінології ускладнюється також потребою узгодження
сфрагістичної термінології з геральдичною, за допомогою якої опису-
ються зображення в полі більшості печаток ХІУ-ХУПІ ст.
Сфрагістичні та супутні гербовій печатці геральдичні терміни в пері-
од Середньовіччя та раннього Нового часу зустрічаються у найрізнома-
нітніших джерелах, основні з яких це самі печатки (відбитки та матриці)
Однороженко Олег • Руська гербова печатка.
Г
та окремі види писемних джерел. Щодо останніх, то в першу чергу варто
назвати актовий матеріал, в якому зустрічаємо як різного ступеню доклад-
ності описи печаток в наративній частині документу, так і згадки про спо-
сіб засвідчення та приналежність печаток в коробораційній частині.
Актовий матеріал дає певні уявлення також про руську геральдичну
термінологію. Утім, останню значно ширше представлено у творах суло
геральдичного характеру—геральдичних трактатах, гербовниках (збір-
ках гербів, ілюстрованих або описових), гербових та нобілітаційних при-
вілеях і гербових віршах, а також — літописах та хроніках, законодавчих
кодексах та ін.
Основним сфрагістичним терміном, який найчастіше зустрічаємо, як
у легендах печаток, так і в коробораційних формулах тогочасних актів,
було слово "печать” (варіанти написання, що зустрічаються у тогочасній
руській актовій мові — “псчать”. “печать”, “печеть”, “печать”, “печат”, “пе-
чатка” та ін.). В легендах, які викарбовували на матрицях часто зустріча-
ємо варіанти скороченого написання цього терміну — “П”, “ПЕЧ”, “ПЧТ”
та ін.. який зазвичай розміщувано на початку напису (хоч іноді натрапля-
ємо на випадки розміщення цього слова наприкінці або, навіть у серед-
ині напису).
Для гербових печаток другої половини XIV — першої половини
XVI ст.. що оздоблювалися зазвичай довколовими написами (легенда-
ми), використання слова “печать” було загальним правилом. Відсутність
цього слова в легенді бачимо лише на окремих сфрагістичних пам’ятках.
Натомість для печаток (в тому числі й сигнетових) другої половини
XVI — першої половини XVII ст., що вирізнялися, як правило, невелики-
ми розмірами та овальними або восьмикутними формами робочої час-
тини, використання слова “печать” в написі було в цілому не характер-
не, Власники таких печаток обмежувалися зазвичай вказівкою власного
імені або ініціалів.
Від другої половини XVI ст. в ужитку з’являється цілий ряд термі-
нів, що заступають собою слово “печать”, такі наприклад як — "копил”
(“коггйа”, “копиіа”), “сьігіґЬт” (“секгнеть”), “перстень” та ін.1 Останні, втім,
1 АгсЬітип РагІ8Птоте Кгакоу/іе (АРК), АгсЬілуит КніаЗД 8апуіі,5/к6\\' ш Ча^лісіе,
Тека XXI, Ріік 36; Агсйгаліт СКготе Акі Ї)а\\'пус1і \у ^агвхавде (АСАО). Ехігапеа IX: Ро-
Іеп, п.59, уоі.89; п.61, тоі.98; уоі.90; Агсііпуит КабгіхуіНб^, Ох.У, 8у§п.3221,81.2:8ууп.5О77,
81.2; 8у§п.793б, $1.2; АгсЬі\уит Хатоуккісії, 8у§п.ЗО6,81.4,7, 10,13; 8у§п.44б, 81.32; 8ууп.723,
18
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
не набувають значного поширення, термін "печать” продовжує доміну-
вати як в легендах печаток, так і в коробораційних формулах актів XVI-
XVIII ст.
В однаковій мірі широко, як в актових документах, так і в легендах
печаток2, представлено термінологічний ряд, яким позначали приналеж-
ність відповідної печатки певному власнику — від центральних органів
державної влади, місцевих адміністративних та судових установ до при-
ватних осіб з різних верств тогочасного суспільства.
Серед різних сфрагістичних комплексів, які можна виокремити вихо-
дячи з їхньої приналежності, чи не найбільшим розмаїттям характеризу-
ється термінологія, що супроводжувала державні печатки різноманітних
державно-політичних утворень, які існували на українських (руських) те-
ренах впродовж пізнього Середньовіччя та ранньомодерної доби.
Саме неоднорідність термінологічного ряду, який застосовувано
в тогочасних джерелах на позначення державних печаток, зумовила,
на нашу думку, певну невизначеність, яка присутня в питанні, щодо су-
часної сфрагістичної термінології, що оперує різними термінами для по-
значення одних і тих самих печаток. Необхідно звернути увагу, що в се-
редньовічних державних утвореннях, де особа монарха була втіленням
держави, печатка з викарбуваними монаршими іменем і титулом власне
і була державною печаткою, яка, що характерно, зазвичай була відокрем-
81.36; 8у§п725, 81.125; ЗудаЗОЗб, 81.26, 120: Рар.3049, 81.2. Варто відзначити, що термін
“перстеннад печать” з’являється вже в актах кінця XV ст. (Еіеіитоз Меігіка. Кпууа N1.4
(1479-1491). Пхгазупщ кпу§а 4. — Уііпіиз, 2004. — п.48).
2 Однороженко О. Руські королівські, господарські та князівські печатки XI11-ХVI
ст, —Харків, 2009. — С.67-71, 73-74, 82, 97-98; Однороженко О. Родова геральдика
Руського королівства та Руських земель Корони Польської ХІУХА’І ст, —Харків,
2009-— С. 136-137; Однороженко О. Родова геральдика Русо-Влахїі (Молдавського
господарства) кінця ХІУ-ХУІ ст, —Харків, 2008. — С.32, 42: Однороженко О. Козацька
територіальна геральдика кінця XVI —XVIII ст, —Харків, 2009. — С.72-73, 90, 109, 178,
187-190,196; Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського Національної академії
наук України, Інститут рукописів (НБУ, ІР), ф.2, спр.21995; Центральний державний
історичний архів України у місті Києві (ЦДІАК), ф.44, оп.1, спр.1, арк.408, 772 зв., 832 зв.;
Центральний державний історичний архів України у місті Львові (ЦДІАЛ), ф.201, оп.4,
спр.223 а, арк.7 зв.; А(гАІ), АгсіїКуит РіІ8ий8кісЬ-Оіпіаютегіс2бда, 8Ггаді8іус’/пу /Ьібг ріесгрсі
тіазі роізкісЬ, 5у§п.Ц 702; Михеит Хагос'.охсе Кгакоиїе (МИК), Ккрз 568, п. 162 967; Ккрз
1471,капа 148; Ккр81485; Цітоу А. Пячаткі старажьпнай Беларусі. —Мінск, 1993. — 0213.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка...
19
дена від особи монарха і перебувала у розпорядженні одного з найвищів
державних урядників (канцлер, печатар, логофет та ін.).
Спостереження над уживаною в легендах печаток та актових докумен-
тах термінологією цілком підтверджує тезу, щодо тотожності понять “пе-
чатка монарха” і “печатка держави”. Так, печатки руських удільних та вели-
ких князівств фігурують паралельно під визначеннями як “печать кнаха”,
іа кназь Єрунютии и Кистютпи и Любарть и Юрьии Наримоньтовичь,
Юрьии Корьгатовичь... а на то есми дали своЬ печати”-3 4 5 6 7, “печать кнгазга
дедичного”4, “печать велможного княжати”, “печать великого кназа”, так
і “печать кнАзства”, “печать... свогсго кнАзьтва”5, “печать нашего кнгазства”6,
печать... велебного кнАЗьетва нашего””, “печат нашего великаго князтва”8.
Те саме стосується державних печаток таких великих державних утво-
рень, як Велике князівство Литовське і Руське, Молдавське господарство
та Корона Польська, про що свідчать численні акти, видані в канцелярі-
ях литовсько-руських та молдавських господарів впродовж ХІУ-ХУІ ст.9
3 АСАО, Реіу.б51 (документ 1352 р.).
4 А(ІАГ), АгсЬіжіт КасМтеіНбу 1)7. X, 8у§п.173,81.10.
5 Грамоти XIV ст. — К., 1974. — С.50, п.24 (акт від 17 березня 1375 р, —“кназ
Оле^ан'ьдро КорьАТОВичь Божьи ю Милостью кназь и господарю Подольскои земли...
а на то дали ксмо свои лист и печать завісили свокго кнАзьтва”).
6 Груша А. Невядомая грамата Федара Карьіятовіча за 1391 г. // Беларускі гістарьічньї
агляд. — Том VIII.—Мінск, 2001,- Сшьітак 1 -2. — С133-134 (“А тому всему на кріпость и
на свідочство, и на потвержінье завісили ксмьі печать нашего кніазства к сему листу”).
7 Грамоти XIV ст.—С.59. п.28 (акт від 1378 р. — “мьі кназь Володиславь Опольскоі земли
и Велуїгьскоі земля и Рускоі земли господарь п дідичь вічньїи зємламь тімь самодержець...
а на то дали ксмьі грамоту націю и печать привісіли велебного кнАЗьетва нашего”).
8 Грамоти XIV ст. — С.61, п.29 (акт від 1378 р. — “ми княз Володиславь Опольскои
землі господарь, Велунскои землі, Рускои землі господарь и дідичь прирожоний тімь
землямь усімь... а на потверженіе тому листови веліли есми привісити печат нашего
великаго князтва”).
9 Ілепттоз Меїтіка. Кпууа N1’. 10 (1440-1523). Ихгазутц кпу§а 10. — Уііліиз, 1997; ііеіи-
уоз Меггіка. Кпу§а №.14 (1524-1529). Пгга§утц кпу§а 14. — Уііпіиз, 2008; ііеигтоз Метка.
Кпу^а №.15 (1528-1538). Шгабупщ кпу§а 15. — Уііпіиб, 2002; Гіештоз Метка. Кпу^а №.25
(1387-1546). Шгазутц кпу§а 25. — УіІпіиБ. 1998; Гіеіитоз Метка. Кпу^а №231 (1540-
1543). 12-о)і Теізтц Ьуіц кнура. — Уііпіик, 2007; Метрика Вялікага княства Літоускаго. Кніга
30 (1480-1546). — Кніга запісау 30. — Мінск, 2008; Уляницкпй В. Материальї для истории
взаимньїх отношений Россип, Польши, Молдавии, Валахии и Турции в ХГУ-ХУ вв. — М.,
Цосптепіа Котапіае Нізтгіса. А: Моїс'ота. — ¥о1.І-ІІІ. — ВиспгеЩ, 1975-1980;
Молдавия в зпоху феодализма. — Том І-VI. — Кишинев, 1961-1992.
20
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
Приміром, щодо литовсько-руської державної печатки широко уживано
як цілком рівнозначні назви "печать господард”, “печать господарьскад”
та “печать Великого кндзства Литовского”. “печать кндзства нашого Ли-
товского”, а щодо державної печатки Коронп Польської10 — іноді трапля-
ються назви “печать королевое”, але значно частіше уживано означен-
ня — “печать коронна а” 11 (“а на свгадоцство того и печать наша короннад
до того квиті? листу нашего єсть притисьнена”)12 або “печать короннад”
(“а на сведецьство того и печать наші? корі?ньні?ю до того листі? декреті?
нашого притиснути есмо росказали”)13.
У цьому ряді перебувають також державні печатки Війська Запороз-
ького (Гетьманщини) та Війська Запорозького Низового, щодо терміно-
логічних означень яких, в українській історіографії досі не існує єдиного
погляду14. В легендах цих печаток і актах канцелярій козацьких державно-
політичних утворень XVII — XVIII ст. найбільш уживаними є визначення
“копид Воиска Запорозького”, “печать Воиска Запорозького”, "печать
кнджства Малоросискаго”, “печать Малои Россіи Воиска Запорозкого”,
“Малороссіискаго Запорожскаго Воиска печать”, "печать Малоросіис-
кая Воиска Запорозкого шбоих сторон Днепра”, “печать кошовьскад
Славьного Воиска Запорозкого”, “печать Славного Воиска Запорозкого
Низового”, “печать кошовад”, “печать воисковад”.1'’
10 Іноді в акових джерелах спостерігаємо термінологічні уточнення, що відображають
характер зображення на державній печатці, як приміром — “печать маестатнад” (Бієіпуоя
Метка. Кпу§а №.231 (1540-1543). 12-о)і Теізтц Ьуіц кпу§а.—Уііпіиз, 2007. — п.112).
11 Див. наприклад: Документи Брацлавського воєводства 1566-1606 років / Упор.
М. Крикун, О. Підцубняк. — Львів, 2008. — 1220 с.
12 Документи Брацлавського воєводства. — С.215, п.51.
13 Документи Брацлавського воєводства. — С.214, п.50.
14 Див.: роботу7 А. Гречила “Розвиток сучасної української сфрагістики та питання
про класифікацію п описи печаток і сучасні публікації їх каталогів” у цьому збірнику.
13 Універсали Богдана Хмельницького. 1648-1657. — К, 1998: Універсали україн-
ських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича. 1657-1687. —Київ —
Львів, 2004; Універсали Івана Мазепи. 1687-1709. — Київ — Львів, 2002; Універсали Івана
Мазепи. 1687-Р09- — Частина II. — Київ — Львів, 2006; Універсали Павла Полуботка.
Р22-Р23. — К, 2008; Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів 1734-
Р“5. — Том 1. — К., 1998; Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів
1734-1775. — Том II. — К„ 1999; Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів
Р34-Р75- —Том ПІ. — К„ 2003; Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів
1734-1775.— Том IV. — К, 2006; Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. Збірник
Однороженко Олег • Руська гербова печатка...
21
Тобто бачимо чітку вказівку на приналежність даних печаток до кон-
кретних державних утворень — “Воиска Запорозького” і “Славного Во-
иска Запорозкого Низового”, адже ці останні були офіційними назвами
козацьких державних утворень, а не — військових одиниць. З огляду
на це навряд чи коректним видається іменування державних печаток
Гетьманщини та Запоріжжя в сучасній літературі “військовими”, що лише
створює ілюзію використання автентичної термінології, і не враховує
специфіки тогочасної державно-політичної термінології та потреби її
адекватного відтворення в сучасній науковій мові. Адже без додаткових
роз’яснень уживання терміну “військова печатка” створюватиме хиб-
не уявлення про її приналежність певній військовій формації, а не дер-
жавним утворенням, якими були Військо Запорозьке та Військо Запо-
розьке Низове.
Прикметно, що поруч з назвою “печать войсковая” ("но тихь
вписанних'ь вь Козацство иміній реєстри Гетмань Запорожскій при по-
чати войсковой, з'ь подписомь руки власной, предь новимь літомь при-
слати до нась маеть”* 16 17, “и при томь писмі якь ся подьписовати при печа-
ті! войсковой”1-. “сего привнлея копій старшинамь роздавано, за печатю
войсковою”18 та ін.) в джерелах зустрічаємо також означення “печать на-
ціональная” (“за симь вручень! Гетманомь енну его клейнодьі войсковьіе
и печать національная, со всіми документами и ділами письменніми”19,
“вручень! ему оть Министра клейнодьі войсковьіе, на амфитеатрі бьівшіе,
т.е. булава, знамя, бунчукь и печать національная”20), що не залишає жод-
них сумнівів у приналежності цієї печатки до категорії державних. Харак-
терно, що латиномовним відповідником “печати Воиска Запорозького”
в тогочасних джерелах виступає термін “зіфішп Псгаіпіа”21.
документів. — К„ 1993; Однороженко О. Козацька територіальна геральдика. — С.40,65.
16 Дійствія презільной и оть начала полякові крвавшой небивалой бранії Богдана
Хмелницкого, гетмана запорожского, сь поляки... вь граді Гадячу; трудомь Григорія
Грабянки собранная... Року Г10,- Кіевь, 1854- — С.90.
17 О початку и причинахь войньї Хмельнипкого // Летопись Самовидця. — Киев,
1878.-С.51.
18 Дійствія презільной брани. — С.92.
19 Исторія Русовь или Малой Россіи. Сочиненіе Георгія Конискаго, Архієпископа
Білорускаго. — Москва, 1846. — С. 141.
211 Исторія Русовь. — С.233.
21 Ситий І. Крб України XVIII ст. // Знак. - 2006. - 4.38. - С.2.
22
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
Те що визначення “войсковой”, “національний” та “гос^дарьственний”
перебувають в єдиному семантичному ряді добре ілюструється паралель-
ним використанням цих термінів на означення державних клейнодів
(до числа яких входила також державна печатка) та державного герба Вій-
ська Запорозького (що незмінно розміщувався в полі “печати войсковой”).
Так, щодо клейнодів бачимо використання як цілком рівнозначних
термінів — “войсковіе клейноти” (“понеже всі Войсковіе клейноти Мазе-
па, йдучи кь Шведу, з'ь собою забраль”22, “водними голосами Даніла Павло-
вича Апостола, полковника миргородского, вь гетмана избрали октоврьія
1 дня, и дали ему тамьже от министра войсковіе клейноти: булаву и пе-
чать, а Коллегія Малороссійская прочь (уступила”23) та "національньїе
клейнодьГ (“и ему вручень! клейнодьі войсковьіе и національньїе, Гетман-
ское достоинство значущіе, т.е., булава, бунчукь и печать”24).
В свою чергу герб Козацької держави фігурує в джерелах під назва-
ми — “націоналньїй герби” (“Націоналньїй Герби на світло гол^бой солі
сн правой сторони по золотой землі на знамени росписанн б^деть и
вит^шовань пристоиними красками”25, “а їдко Полковаїа Ніжинскага
Канцеліариіа заприлично изобрітаеть бить на тіхи знаменах слевой
сторони противи Националного, справой имеющого бить гербу само-
му надпису літерами (сокружнимь художническимь украшениеми)
которои именно Сотні корогови”26), “герби націй”27 (“и на онихи
Знаменахн велеть справой сторони бьіть Гербу Націй, а из другой сторо-
ни той Сотні; в котор^ю оное Знамено исправляемо б^деть”28, “справой
22 Дійствія презільной брани. — С.257.
23 Краткое описаніе Малороссіи // Летопись Самовидця. — Киев, 1878. — С.З12.
24 Исторія Русовк — С.211.
25 ЦДІАК. ф.51. оп.1. спр. 1825. арк.5.
26 ЦДІАК, ф.51, оп.З, спр. 15 129, арк.2 зв.; Савчук Ю. З історії формування прапорових
традицій Ніжинського полку' (друга половина XVIII ст.) // Спеціальні історичні
дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць. — Число 11, — Частина
1. - К, 2004. - С.72.
27 ЦДІАК. ф-51, оп.З, спр.1977, арк.4; спр.13724. арк.З; Савчук Ю. Фрагмент студій
над прапорами Стародубського полку XVIII ст. // Спеціальні історичні дисципліни:
питання теорії та методики. Збірка наукових праць.— Число 8-9.— Частина 1, —К.,
2002. — С.368-371; Савчук Ю. К вопросу о знаменной реформе К. Разумовского 1755-
1 '7б4 годов // Восьмая Всероссийская нумизматическая конференцій: Тезиси докладов
и сообщений. — М., 2000. — С.217-219.
28 ЦЩАК, ф.51, оп.1, спр.1309б, арк.5.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка...
23
сторони Гербу націй, а из другой Сторони Той СотнТ в котор^ю оное
Знамено имсправліаемо будеть”29), "гербь націй Малороссийской” (“и
на томь... Сотенномь Знамені вілить бьіти с правой сторони Гсрб^ на-
цій Малороссийской, а з другой сторони той Сотні, чемь онага Сотню и
печатается”30, “злівой сторони Гербь на ономь Знамени изобразить пол-
ковий чему Полковая Канцелярія печатается, а справой сторони долж-
но бьіть гербу Нации Малоросійской”31, “з лівой сторони Гербі, изобра-
зить полковой чимь Полковая Стародубовскаю Канцелярію печатается
занеимінїем'ь Сотні Погарской Гербу, а з правой сторони должно буть
Гербу Націй Малоросійской”, ‘‘з лівой сторони Гербі, чемь Полковая
Стародубовскаю Канцелярія печатается а с правой сторони должно буть
Гербу Націй Малоросійской”32, “и натомь Сотенномь Знамени велеть
бьіть Справой Сторони Гербу націй Малороссіиской, а здругой Сторони
той Бахмацкой Сотні чемь оная Сотня печатается”33), врешті — “гербь
гос^дарьственний” (“За опреділеніемь Полковой Канцелярій приказано
написать герби с едной сторони Гос^дарьственний, а из другой полку7
Черніговского”34).
Зазначимо, що поруш з терміном “державна печатка” в сучасній на-
уковій мові цілком прийнятним є використання й інших термінів, які без-
посередньо спираються на тогочасну термінологію, що відображала від-
повідні зміни в державній сфрагістиці козацької доби. Так, у Гетьманщині
після реорганізації гетьманської канцелярія, яку 1720 р. було передано під
управління Генеральної військової канцелярії (колегіальний військово-
адміністративний орган влади, що складався з представників генеральної
старшини, і виконував роль державного уряду)35, державна печатка, яка
впродовж 1648-1720 рр. знаходилася в безпосередньому розпорядженні
29 ЦДІАК, ф.51, оп. 1, спр. 1З 096, арк.6 зв.
30 ЩЦАК, ф.51, оп.З, спр.13 096. арк.8.
31 ЦДІАК, ф.51, оп.1, спр.13096, арк.12.
32 ЦДІАК, ф.51, оп. І, спр. 13 096, арк. 17-17 зв.
33 ЦДІАК, ф.269, оп.1, спр. 1723, арк.2-2 зв.
34 ЦДІАК, ф.269, оп.1. спр.3152, арк.2 зв.; Савчук Ю. Сотенні прапори Чернігівського
полку7 другої половини XVIII ст. // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії
та методики. Збірка наукових праць. — Число 12. — Частина 2. — К., 2005. — С.36.
35 Окіншевич Л. Генеральна старшина на Лівобережній Україні XVII — XVIII ст.
// Праці Комісії для виучування історії Західньо-Руського та Українського права.—
Том II. - К, 1926. - С.124-125.
24
Сфглпстичний щорічник • Випуск і
генерального писаря, який був її охоронцем і прикладав до всіх відповід-
них документів, відповідно до указу7 від 17 листопада 1720 р. мала перейти
у безпосереднє розпорядження гетьмана36, натомість у розпорядженні Ге-
неральної військової канцелярії і генерального писаря мала з’явитися дру-
га державна печатка, яка відрізнялася від першої лише за назвою. Обидві
печатки утворювали пару —“печать войсковал” (державна) або “печать
реиментарскад” (гетьманська) і “печать кабинетскад” (урядова) 37.
Необхідно зазначити, що цей указ було виконано з великим запіз-
ненням, оскільки тогочасний гетьман Іван Скоропадський невдовзі по-
мирає, а після його смерті нового гетьмана не було обрано, внаслідок
чого в ужитку' залишається лише одна печатка. В часи гетьмана Данила
Апостола державна печатка переходить до нього, що видно з цілої серії
документів,38 а по тому знову повертається в розпорядження Генеральної
військової канцелярії та генерального писаря39.
Лише за гетьмана Кирила Розумовського виготовлено нарешті другу
державну печатку, яка тепер перебувала у безпосередньому розпоряджен-
ні гетьмана (стару державну печатку зберегла за собою Генеральна вій-
ськова канцелярія40, хоч у відповідності до указу від 17 листопада 1720 р.
цю стару печатку7 мали передати гетьманові, як це й зробили за Апостола,
а для Генеральної військової канцелярії мали б виготовити нову державну
печатку). Увійшла в ужиток нова гетьманська державна печатка ймовірно
у 1751 р. відразу по створенні окремої Гетьманської канцелярії, хоч впер-
ше прикладеною до документу бачимо цю печатку лише 1752 р.41
Ці дві печатки, що перебували в ужитку впродовж гетьманування Кири-
ла Розумовського та деякий час по тому, слід безсумнівно трактувати саме як
державні, оскільки, хоч вони й перебували в розпорядженні різних держав-
них інституцій (у гетьмана та Генеральної військової канцелярії відповідно)
36 Окіншевич Л. Генеральна старшина. — С.130.
37 Бантьіш-Каменский Д. Источникп малороссийской истории. — Часть II. — М.,
1859.-С.298.
38 НБУ, ІР, ф.1, спр.57183, арк.1; ф.8, спр.1724, арк.1; спр.1710, арк.1 та ін.
39 Каменцева Е. Две украинские печати XVIII века из собрания ГИМ // Нумизматика
и сфрагистика. — Випуск І. — Киев. 1963- — С.2ОЗ.
40 Грабова Н. Печатки адміністративно-судових установ Лівобережної України
XVIII ст. // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. — Праці історико-філософської
секції. — Том ССХХІІ. — Львів, 1991. — С.275.
41 НБУ, ІР. ф.Ю, сир. 11448; спр.11449-
Однороженко Олег • Руська гербова печатка..
25
їхні легенди однаково вказували на репрезентацію ними “Малороссіиского
Запорожского Воиска”, а не тієї чи іншої центральної державної установи,
як це бачимо у разі з печатками Генерального військового суду (“печать
сЬ’деискал воисковад”42, “печать судова а”43, “печать Воиска Запорозького
с^д# енералного”, “печать сХ'ді2 Воиска Запорозкаго енералного”, “с^да вой-
скового генералного печать”), Генеральної військової артилерії (“печать
енералнои воисковои артилерии”), канцелярії Малоросійського скарбу
(“печать канцелярії! малороссіїїского скарбу”), канцелярії Малоросійських
зборів (“канцелдріи малороссіїїскіх зборов печать”), Генеральної лічильної
комісії (“печать генералнои малороссіискои щетнои коммиссіи”), комісії
економії Малоросійських маєтностей (“печать комісій економій малорос-
сіїїскіх маетностей”), канцелярії шдуктового збору (“малоросиского індук-
тового збору печать”), Малоросійського головного словесного суду (“мало-
росіскаго главнаго словеснаго сі?да”) та ін.44 45
Порубі з назвами печаток центральних установ у актовому матері-
алі доволі широко представлено термінологічний ряд на позначення
печаток різноманітних місцевих установ та урядів, що іноді фігурують
під загальними назвами — “печать врддовад”43 (“изь притисненнемь пе-
чатей Градових”)46 47 або “печать канцелдрскад”4’7. Утім, значно частіше
знаходимо згадки про них з вказанням на їх приналежність до тієї чи
іншої адміністративної чи судової установи або — певної територіально-
адміністративної одиниці.
Так, полкові та паланкові печатки Гетьманату та Запоріжжя фігуру-
ють в джерелах під наступними назвами — “печать полку”, “печать пол-
ку полковаА”, “печать полковад”, “печать войсковад полковад”, “звьіклад
42 НБУ, ІР, ф.І, спр.57637; спр.59171: Універсали українських гетьманів. — С.850,
пД1;С.8б2,Д 18;С.867,Д25.
43 НБУ, ІР, ф.І, спр.50942; спр.55 393; Ділова документація Гетьманщини XX III ст. —
С.223, 230.
44 Однороженко О. Козацька територіальна геральдика. — С.209-213. Подібну7
ситуацію спостерігаємо і в разі зі сфрагістичними пам’ятками Війська Запорозького
Низового — в легендах державних печатках бачимо лише зазначення назви держави,
в той час як на печатках установ, зокрема кошового суду, знаходимо відповідну
інформацію про приналежність до конкретної установи — “печать коша сіідейскаА”.
45 Метрика Вялікага княства Літоускаго. Кніга ЗО. — п.95.
46 НБУ, ІР. ф.І, спр.50939; Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. — С.262.
47 НБУ, ІР, ф.І, спр.55 960; Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. — С.132.
26
Сфралстичний щорічник • Випуск і
полковйа печать”, “печать Воиска Запорожского малороссіиского полку”,
“малороссіиского полку печать”, “малороссіиского полку полковад пе-
чать”, “канцелдрии полку печать”, “печать полковои канцелАрии”, “печать
малороссіискои полковои канцелАріи”, “печать полковад паланки”, “пе-
чать городовад паланки”48. Іноді зустрічаємо печатки окремих полкових
установ (“печать полковои щетнои комисіи”49, "печать сі?ді? полкового”.
“сіїда полкового печать”, “печать судовая полкЬ”’, “печать суда полковаго
полку малоросіскаго”50), та “менші” печатки, що уживалися у полкових
канцеляріях поруч з “великими” печатками (“печать меншад полкі?”51).
Сотенні печатки Війська Запорозького у свою чергу супроводжує на-
ступний термінологічний ряд — “печать сотни”, “печать сотеннад”, “пе-
чать сотеннад сотни”, “обикновеннад сотеннад печать”, “печать полку...
сотни”, “печать сотни... полку”, “печать сотни полковои”, “печать сотни
городовои”, “печать малороссіиского полку... сотни”, “малороссіиского
полку... сотни полковои печать”, “печать сотеннои канцелдріи”, “печать
канцелдріи”, “печать сотеннаго правленид”, “печать ратйпнад сотни”52.
В актових джерелах зустрічаємо також згадки про печатки ґрод-
ських та земських судів, установ, що існували як в руських землях Ко-
рони, а згодом — Речі Посполитої, так і у Війську Запорозькому (після
судової реформи гетьмана Кирила Розумовського 1763 р.) —“печать
кгродскад”, “печать сі?ді? кгродского”53, “печать сі?да гродского”54, “печать
земскад”,55 “под печатю зем'ьскою”56 57. “печать сі?да земского повіті?...”5'’.
48 Однороженко О. Козацька територіальна геральдика. — С.109-111.
49 ЦЦІАК, ф.94, оп.2, спр.102, арк.11; ф.108. оп.2, спр.108, арк.59 зв.; спр.595, арк.16
зв.; спр.855, арк.10 зв., 26 зв.; спр.930, арк.5 зв., 12 зв.; спр.992. арк.68 зв.; спр.1042, арк.ЗО
зв.; спр.1084, арк.59 зв.
5С Однороженко О. Козацька територіальна геральдика. — С.220, 224. 236. 244-245,
247, 251.
51 ЦЦІАК, ф.57, оп.1, спр.434, арк.80 а зв., 100 зв.. 102 зв., 139 а зв.; спр.435, арк.77 зв.,
88 а зв., 156 а зв., 179 а зв., 180 а зв., 407 а зв., 407 б зв., 407 г зв., 416 а зв., 416 г зв., 425 а зв.,
437 зв., 439 зв., 461 д зв., 475 а зв., 475 б зв., 475 гзв.; спр.29, арк.1 зв.; оп.2. спр.47, арк.68;
ф.7бЗ, оп.1, спр.467, арк.163 зв., 205.
52 Однороженко О. Козацька територіальна геральдика. — СІ09-111.
53 ЦЦІАК, ф.11, оп.1, спр.19, арк.543 зв.; Універсали Богдана Хмельницького.—СІ 12, п.42.
54 Однороженко О. Козацька територіальна геральдика. — С.224.
55 Однороженко О. Козацька територіальна геральдика. — С.237.
56 Документи Брацлавського воєводства. — С.770, п.338; С.774, п.340.
57 Однороженко О. Козацька територіальна геральдика. — С.224, 251.
Однорожніко Олег • Руська гербова печатка..
27
Надзвичайно різноманітною в руській актовій мові є термінологія,
яку уживано на позначення сфрагістичних пам’яток міського самовряду-
вання доби Середньовіччя та раннього Нового часу. Найчастіше бачимо
визначення, що вказують на приналежність печатки певному місту — “пе-
чать міста”, “печать места”58, “печать местскад”59, “печать міскад”60,
“печать міскад щбикновеннад”, “звиклад урядовад міскад печать”61,
“Тріадовага міскага печать”62, “печать міста города”, “печать міскад го-
рода”, “печать города”, “печать городовад”, іноді —з зазначенням гео-
графічного розміщення міського поселення — “печать міста Екранного”,
“печать Малое Росіи града”.
Іноді зустрічаємо вказівки на приналежність печатки міському уря-
ду (“печать ^рддовад”, “притиснене печати ургадовой”), або тій чи іншій
установі міського самоврядування — магістрату (“печать маистратовад”,
“печать маистратіГ, “печать маистраті’ міста”, “печать міскад маистрат#”,
“печать городовад магістрат#”, “града маистратова печать”), ратуші (“пе-
чать ратушна а”63, “печать ратуши”, “печать міста ратуша”, “печать міста
рат#ши”, “печать мескад ратуша”, “печать рат#ши малороссіискаго го-
рода”) чи міському суду (“печать міста каниелдріи с#довад”, “печать
гречиского компромиссиального суда”)64. Трапляються також згадки
про печатки різноманітних міських урядників (“печать воита міста”65,
“печать лантвоита места”66, “печать бурмистра места”6”), або звичайних
міщан (“печать мещанина впленского”68).
Доволі значний термінологічний ряд представлено і в разі з цер-
ковною сфрагістикою — “печать катедри митрополій киевскія”, “печать
48 АОАЦ АгсШтеит Роїоскісіг г Кайгупіа, 8у§п.31О,81.10.
59 БіеШтоз Меігіка. Кпу§а №.10. — п.79; ІіеШтоз Меігіка. Кпу§а №.14. — п.54,388,902;
Біс пасок Меігіка. Кпуда №.15. — п.59,97; Біештоз Меггіка. Кпу§а №.231. — п.27б.
60 НБУ, ІР, ф.2, спр.1485.3; ф.201, спр.73, арк.5 зв.; Універсали українських
гетьманів. — С.162, п.111; Універсали Івана Мазепи. — Частина II. — С.290, п.250.
61 НБУ, ІР, ф.1, спр.55 340: Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. — С.266.
62 НБУ. ІР, ф.301, спр.517 Л, арк.299, 301.
63 НБУ, ІР, ф.1, спр.62 384; Ділова документація Щгьманщини XVIII ст. — С.265.
64 Однороженко О. Козацька територіальна геральдика. — С.178.
65 АСАВ, АгсЬішит РоїоскісБ г Нагіхупіа. 8у§п.384,зі. 15.
66 АСАО, АгсЬітепт РоіоскісН г Кагіхупіа, 5удп.З15,81.49-
67 АОАГ), АгсЬітеит Роіоскіск х Кайхупіа, 5у§п.3бб, 81.207.
68 АСгАВ, Агсіїі'лнт Роюскісіг г КасІ/упіа, 5у§п.3б6,81.252,270.
28
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
капиї^льї метрополій кіевскои”69, “печать митрополита киевьского и
всєа Роуси”, “печать митрополита киевьского и галицкого всєа Роуси”70,
“печать сватого Гешргіа Гіи'ргіа Мовильї архіепіскопа”71, “шца владики
володимирского печат” "2, “печать владики володимерьского”73, "пе-
чать бискупа жомоитского”"4, “печать епископьи лоуцькое”’75, “печать
єпископа луїдкого и шстрозкого”76 77, “печать єпископа тіфовського и
пиньского”"", “изь Кіево-Подолскаго духовнаго правленій... при печати”78,
“монастирскаА печать”"9, “печать архимандрита”80, "пєчать иг^мена”81,
“печать братства”82, “печать протопопа”83.
Найзначнішпм за обсягом сфрагістичним комплексом XVI-XVIII ст.
безумовно є група приватно-посадових печаток, що належали най-
різноманітнішим центральним та місцевим урядникам, від найвищіх
до дрібніших. В коробораційних формулах тогочасних актів постійно
зустрічаємо згадки про засвідчення документів такого роду печатка-
ми — “для тимь ліпшого валіору руку мою подписавши, печать притис-
нути росказалемь... гетман Украйни господаря его милости наказній”84,
69 Болсуновский К. Сфрагистические и геральдические памятники Юго-Западного
края. — Випуск І. — Киев, 1899- — С.6-7.
70АРК. 2Ьібг КивіескісЬ, Рар.20; Нітча Е. Негаїбгу. Рач їо ргевепі. — Уііпіив,
2004.-С. 148.
71 АСА 11, Рар.40о2 (1600 р.).
72 АСАП, Рег§.4б28 (25.1.1487).
73 АСАП, Рег§.4"82 Ь (1508 р.).
74 АСЛІ). Агскітаїт Роїоскісії /. Васкупіа, 8у§п.3бб, 81.252.
75 АСАП, Рещ.7647; АРК, Агсіттіт Кчід/ді Запуіік/кбхч \ч 8Іа\уисіе, Тека V, Ріік 3; Ріік
30; Тека VII, Ріік 2; Ріік 79; ВіЬІІоіека КЧд'/ді Схагіоткісії Кгакотеіе (ВСх), Реіу.875;
Рещ.87б2 (1545-1552 рр.).
76 Болсуновский К. Сфрагистические и геральдические памятники Юго-Западного
края. — Випуск І. — С.2.
77 ЦДІАК, ф.25б, оп.1, спр.15, арк.2 (1555 р.).
78 НБУ, ІР, ф.І, спр.62423; Ділова документація йтьманщини ХАТИ ст. — С.101.
79 НБУ, ІР, ф.230, спр.6. арк.30; Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. — С.98.
80 МІЖ, Ккря 892, Тот І, кагіа 2 (15.5.1544).
81 Сганюкович А., Авдеев А. Неизвестньїе памятники русской сфрагистики.
Прикладньїе печати-матрицьі ХШ-ХУПІ веков из частньїх собраний. — М., 2007. — С. 146.
82 Цітоу А. Пячаткі старажнтиай Беларусі. — Мінск, 1993- — С.40 (1589 р.).
83 АСАП, АгсІіі\\тіт Роїоскісії 2 Каск/упіа. 8у§п.353,81.15.
84 ЦДІАК, ф.912, оп.1, спр.6, арк.6 зв. (31.1.1682).
Однороженко Олег • Руська гербова печатка.
29
“печать канцлера Великого кнлзства Лито всього”84, “печать подканцлера
Великого кнАзства Литовского”85 86, “печать маршалка земьского Великого
кнАзства Литовского”8”, “печать маршалка великого”88, “печати маршалков
господарем їх”89, “маршал ок господ арьскии печат свою приложил”90, “пе-
чать подскарбего земского”91, “печать подскарбего дверного”92, “печать
краичего господ арьского”93. “печать воєводи”94. “печать каштел гана”95, “пе-
чать пана виленского”96, “печать полковничаА”97, “печать наместника”98,
“наместника... под печатю моєю”99, “печати поднаместника”100 101 102, “печать
старости”1Ш, “печать подстаростего”1'12, “печать подстаростьі судового”І03,
“печать державцьі”104. “печать Зрадника”105, “печать врадника”106, “печати
85 АСіЛГ), Агсіїіхуит Роїоскісії і Каб/упіа, 8ууп.322,81.442.
86 АСіЛГ). АгсіїШіт Роїоскісії г Кайхупіа, 8ууп.383-81.105,110.
87 АСіЛГ), Агсіііхуші Ріаіегби7 / АпШ/ота, 8ууп. 14,81.25.
88 Еіеїитов Меїгіка. Кпууа №.14. — п.803.
89 Ьіеіиуок Меїгіка. Кпууа №15. — п.5б.
90 АСіЛГ). АгсіїШіт Роїоскісії г Касі/упіа. 8у§п.ЗОО. 81.37.
91 АСіЛГ), Агсіїгапті Роїоскісії / Каб/упіа, 8ууп.347, 81.82; 5у§п.383, 81.210; Ьіеїиуов
Меїгіка. Кпууа №.15. — п. 131.
92 АСіЛГ), АгсЬтит Роїоскісії / Касі/упіа. 8ууп.322,81.653-
94 ЛСЛГ), АгсЬпуит Роїоскісії / Каб/упіа, 8у§п.322,81.209.
94 АСіЛГ). Агсіїтит Касі/тіклс. Б/.Х, 8у§п.59- 81.7; Агсіїтші Роїоскісії 7. Касі/уп-
іа, 8ууп.3бб, 81.120; Еіеїиуов Меїгіка. Кпууа №.14. — п.б4, 650; іасіитов Меїгіка. Кпу-
уа №.15. — п.205.
95 АСіЛГ), Агсіїтип Роїоскісії г Касі/упіа, 8ууп.322,81.420.
96 АСІЛГ), АгсЬтит Роїоскісії г Кабгупіа, 8у§п.383,81.193.
97 НБУ, ІР, ф.1, спр.62 384; Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. — С.265.
98 АСІЛГ), АгсІїГїкит Роїоскісії г Касіхупіа, 8у§п.ЗЮ, 81.37; Еіеїиуов Меїгіка. Кпу-
§а №.14. — п.787.
99 ЛСгЛГ), АгсБтіт Роїоскісії / Касі/упіа, 8у§п.322,81.659.
1№ АСіЛГ), АгсЬі\уит Роїоскісії / Касі/упіа. 8у§п.384,81.122.
101 ЛСЛГ), Лгсіїіп ит Роїоскісії / Касі/упіа, 8у§п.29б, 81.77; Ьіеїитоь Меїгіка. Кпу-
уа №.15. — п.186.
102 АСіЛГ), Агсіїтіт Ріаіегби7 / Апїи/ока, 8ууп.14,81-91; Агсіїтип Роїоскісії / Касі/уп-
іа, Зууп.Збб, 81.140.
10? АСіЛГ), Агсіїтит Рав/с/би7,8ууп.1,81.33-
104 АСіЛГ), Так /топа Меігука Біїетека, Б/.ІХ, 8ууп.89, 81.472; Агскіитіт Роїоскісії /
Касі/упіа, 8ууп.34б, 81.43-
105 АСіЛГ), АгсіаШіт Роїоскісії / Касі/упіа, 8ууп.384,81.40.
106 ЛСіАГ), Лгсіїіссит Каб/іиіИби7 Г)/.Х, 8ууп.59,81.11.
зо
Сфрагістінний щорічник • Випуск і
комисаров”107, "печать секретард господарьского”108, “печать ротмистра
его королевскои милости”109, “печати врадников кгродских”110, “печати
судей”111, “печать суди земского”112, “печати суди и подсудка земских”113,
“печать суди городового”114, “печать писард замку господарьского”115,
“сей вьгпис з моєю печатю ... гродского писарга”116 117, “печать писаріа
земского”1Р, “печать подкоморего”118, “печать хорібкего”119 “пе-
чать кгороднпчего и мостовнпчего”120, “печать городні ічего замку
господарьского”121, “печать мостовнпчего”122, “печать лесничего”123, “пе-
чать бобровннчего господарьского”124, “бобровничии господарьскии,
воит слонимскии... печат свою приложил”125, “печать гаевника”126, “печать
померчего”127, “печать справцьі мьіта господарьского”і28, “печать ключни-
ка и подключего”129 “печати тивунов жомойтьских” 13°, “печать тивуна”131,
10" ІіеПіток Меігіка. Кпу§а №.15. — п.147.
108 АСАВ, Так гтапа Меігука кіістака, В/.ІХ, 5ууп.89,81.536.
109 АСАВ, АгсЬіхуит Роіоскісії г Касігупіа, 8удп.92,81.59.
110 АСАВ, АгсЬішит РоїоскісЬ 2 Касігупіа, 8удп.322,81.209:8удп.366.81.198.
111 Ьіеіиуо8 Меігіка. Кпуда №.15. — п.206.
112 АСтАІ), Агсііпуит Роіоскісії гКасіхупіа, 8у§п.311,81.56; АгсйгатітКабгтоііібху,Вг.Х,
8у§п.132,81.4.
113 АСАВ, Агсіїтит КабгітаЙбм; В/.Х, 8у§п.174,81.24.
114 Ііештоз Меігіка. Кпуда N1.14. — п.787.
115 АСАВ, Агсіжтот РоіоскісЬ г Касігупіа, 8у§п.315,81.49-
116 АСАВ, Агсіілмит Тугепііаигбіу С-2,81.1 а.
117 АСАВ, АгсЬпуит Роіоскісії г КасІ/упіа, 8у§п.382,81.263.
118 АСАВ, АгсЬітіт Кагігіадіїбте; Вг.Х, 8удп.59, 81.9: ЕіеШсоз Меігіка. Кпу-
§а №.14. — п.803.
119 АСАВ, Агсіїіичіт 2аЬіеЙби; 8у§п.90,81.3.
120 АОАО, Так гтапа Меігука Іліетака, Вг.ІХ, 8у§п.89,81.481.
121 А(тАІ), Агсійжіт Роіоскісії 2 Кагігупіа, 8у^п.ЗО5,81.81.
122 А(тАІ), АгсЬпуит КабгітаЙсщ Г)г.Х, 8у§п132,81.52.
123 АСАВ, Так /теапа Меігука Ьіїетака, ВгІХ, 5у£П.89,81.507.
124 АСАВ, Агсіттит Роіоскісії 2 Касігупіа, 8у§п.322,81.16, 27.
125 АСАВ, Агсііітеит Роіоскісії 2 Касігупіа, 8у§п.353,81.3.
126 АСАВ, АгсЬіхуит Роіоскісії 2 Касігупіа, 8у^п.ЗЮ, 81.19-
127 АСАВ, Агсіїітіт КагігішіЙблч Вг.Х, 8удп.59,81.11.
128 АСАВ, Агс1іі\уит Роіоскісії 2 КасІ/упіа, 8у§п.310,81.19-
129 АСАВ, АгсЬпеит Роіоскісії г Касігупіа, 8у§п.322,81.149-
130 Ідеіште Меігіка. Кпуда №. 15. — п.198.
131 АСАВ, АгсЬпушп Роїоскіск г Касігупіа, 8у£п.384,81.48.
Однороженко Олег • Руськії гербова печатка...
31
“печать вижа”132, “га Федор Иванович виж даньїи з урдд# замків
кремднецкого кнагини ее милости Илинои Мстрозкои ... под печатю
моєю”133, “печать возного”134, “печать возного господарьского”135, “пе-
чать возного дверного его королевскои МИЛОСТІ!”136, “печаті! бирчих
земекпх”137, “печать поборци”138, “печать справцьі корчмьі”139, “печать
служебника воеводьі троцкого” 14°.
Поруч з цим, в коробораціях доволі часто наявні вказівки на при-
належність печатки представнику тієї чи іншої соціальної групи, зо-
крема — представникам нобілітету або напівпривілейованих верств
населення — “печать земенина”141, “печати зєман господарьских”142,
“под печатми того вижа замк# ліїцкого и тьіх зєман господарьских”143,
“печать земіанки господарьскои”144, “печать дворанина”145, “печать
дворАнина господарьского”146 “печати рицерского кола Волинскои
земли”14’7, “печати мужей господарьских”148, “богарні і кнАжати Костентина
Мстрозкого... подь моєю печатю”149, “богарин печать свою приложил”150,
132 Ьіеплте Меігіка. Кпуда N1.231. — п.144.
133 АРК, АгсЬітіга К8І4241 Зап^ивгкбхе ЗІатеисіе, Тека V, РИк 73 (10.8.1546).
134 А(тАІ ), Агсіїпгиш Тухепііаигблу С-2, 81.170; Агсііімліт Роїоскісії 2 Касігупіа,
8у§п,322,81.446,672,689.
138 АСАП, Агсітеит КасІ/псіГІслс. Г)/.Х, 8у§п.132,81.7.
136 АСАП, Агсіїітеит Роїоскісії 2 Кагігупіа, 8у§п.305,81.98.
137 АСАП, АгсЬітіт Роїоскісії 2 КасІ’/упіа, 5у§п.3б6,81.58; 8у§п.383,81.70.
138 А(тАГ), Агсіїімліт Роїоскісії 2 Касігупіа, 8у§п.322,81.462, 512, 516.
139 АСАП. АгсЬітіт Роїоскісії 2 Кагігупіа, 8у§п.302,81.2.
140 АСАП, Агсіїітіт Касіггмікж, ГІ2.Х, 8у§п.59,81.4.
141 А(тАІ), Агсіїітіт Роїоскісії 2 Касігупіа, 8у§п.ЗО9,81.69-
142 АСАП, АгсЬітіт Роїоскісії 2 Касігупіа, 8у§п.З10,81.7; 8у§п.322,81.31, 722.
143 АРК, АгсЬпуит КЧсрсд Капуііагкбса 81а\уисіе, Тека V, РИк 51 (6.6.1546).
144 АСАП, АгсЬітіт КасІгішІІст; І)г.Х. 8у§п.132,81.62.
145 АСАП, АгсЬітіт Роїоскісії 2 Касігупіа, 5у§п.382, 81.259; Ьіеіште Меігіка. Кпу-
§а№.14. — п.803.
146 АСАП, Так гсаапа Меігука І.іісссяка, Г)г.ІХ, 8у§п.89,81.502.
147 АРК, АгсЬітіт Каіір^ 8ап§и82кб\е 8Іа\уисіе. Тека XIII, РИк 30; Ріік 36; Ріік 37;
РИк 38; Тека XV а, 81.113; МЖ, Ккр8 558, п.118890: Ккрз 1486. Топі II. кагіа 67.
148 А(тАІ), Агсііпуит Роїоскісії г Касігупіа, 8у§п.384,81.5.
149 АРК, Агсііітеит КЧдХн 8ап§и82кб\е Кіалсисіе, Тека IX, Ріік 38.
150 АСгАІ), Так гтапа Меігука Піетака, Вг.ІХ, 8у§п.89,81460.
32
Сфрлпстичний щорічник • Випуск і
“печати боїар господарьских”151, “печати слуг путньїх господарьских
замьку полоцького”152 *.
Втім, значно частіше подібні вказівки стосуються печаток пред-
ставників титулованої аристократії — “печати кнАжат и панАТ земли
Вольїнское”1Ч, “печати панов земли Вольїнское”154, “печать пана”, “печати
панов”155, “печати панов рад”156, “печати рад господарских”157.
Необхідно відзначити, що засвідчення актів господарських та кня-
жих канцелярій ХІУ-ХУІ ст. печатками членів ради супроводжувалося до-
волі розлогими коробораційними формулами. У разі коли відбитки печа-
ток панів радних супроводжували відтиск печатки володаря короборації
мали наступний вигляд — “кназь Федор Любартович... под нашею печа-
тю, а к тому и наших слуг печати... пана Ходкова Чемерева печать и пана
Ленкова печать Зарубича воеводьі зудечовского и пана Короваеву печать
Процевича”158 “подт> нашу’ печать и подь печати усихь бодрь напнись”159
“а на болшее кріпость и потврьжденіе тому вьсему вьішеписанному и
печать нашю и печать усіксь богарь нашихь раднихь привісили есми
к сему листу нашему” 1б°, “а на віру вишеписаннихь річей печати наші (и
сь печатію предреченаго велможнаго господарі нашего Іо Стефана во-
єводи господарі Земли Молдавскои кь нинішнему листовії привісити
веліли есмо”161.
Подібні формулювання з відповідною термінологією уживано також
в коробораціях актів засвідчених печатками самих лише членів госпо-
дарської ради — “мьі, бодре господард нашего Але^андра воеводьі... оуси,
велици и малій... на потверженїе топ речи, к семулисту пєчати наши есмо
151 А(тАГ), АгсіїїУпт Роїоскісії 2 Касі/упіа, 5у§п.322,51.16, 22; 8у§п.384,51.71.
152 АСАЕ>, Агсіїітіт Роїоскісії 2 Касі/упіа, 8у§п.322,51.22.
155 іїіеііжв Меїгіка. Кпу§а №.231. — п.263.
154 іїіеіитов Меїгіка. Кпу§а №.15. — п.84.
155 Іїіеіито5 Меїгіка. Кпу^а №.231. — п.189,135.
156 іїіеіиуов Меїгіка. Кпуда №.231. — п.65.
157 іїіеіитсв Меїгіка. Кпу§а №.15. — п.5б, 186.
158 АРК, Агсіїішит Б/іесІивгускісії, Регд.ІІІ/1.
159АСАГ), Регд.5384; Уляницкий В. — С.86-88, п.79: Ооситепіа Котапіае ІІІхіогі-
са. — А: Моїсіоуа. — Уоіитиі II (1449-1486). — Висигеці, 1976. — п.58.
16(1 АСАГ), Регд.5405: Уляницкий В. — С.113-114, п.100.
161 АСАВ, Регд.5375; Уляницкий В. — С.170-176, п.105
Однороженко Олег • Руська гербова печатка...
33
привисили”162, “мьі богаре оусд рада молдавскад старій и молодий ... и
при печати наші кь сему лїсту”163, “под нашею присАГОю и с нашими
паньї и с нашею радой... и печати бодрь нашихь”164, “уси ритери и болри
и рада ... урідомь того листа нашего печати суть привишеньїи”165, “и пе-
чати богар наших привісити к семі? паїпем^’ листі?”166.
Варто зазначити, що практика відзначати у коробораційній формулі
свідків, що приклали чи привісили до відповідного акту відбитки своїх
печаток, стосувалася найрізноманітніших документів, як офіційних, так
і приватних. Як правило, у коробораціях відзначалося засвідчення акту
печатками автора (авторів) документу та групи свідків. Згадки про остан-
ні мають, зокрема, наступний вигляд — “печати людей добрьіх”1б7, “печать
світка”1б8 169, “при печати подписались”166
Звичні коробораційні формули подібного роду документів оформ-
лювалися наступним чином —“Се мьі панове Цеценевьскьіи пан Бас-
ко Цеценевьскьіи а пан Німець а пан Игнат ... а при томь бьіли пано-
ве пан Ивашко Калениковичь, пан Богуш Боговитиновичь, пан Дашко
Калениковичь а тивун кременецький Иванина а Василь Поповичь ме-
щанин кремАнецьки а надто еще есмо кназю Але^андрі? Сангі?шковичі?
листь свої і дали записаньїи и печат свою приложили”170, “Се мьі пано-
ве Цеценевьскьіи пан Баско Цеценевьскьіи а пан Німець а пан Игнат...
а при томь бьіли панове пан Ивашко Калениковичь, пан Сенько Дениско-
вичь а пан Ивашко Єловицькии а пан Дашко Калениковичь а пан ІЙцько
Смолчичь а пан Гринко Мжачич а пан ІЙцько Єловицькии а пан (Млехі ю
Болбасовичь а надто еще есмо кназю Але^андрі? Сангйпкович# листь
162 АСАВ, Регд.5308; Уляніщкий В. — С.25-27, п.25; Воснтепїа Котапіае Нікіогі-
са. — А: Моїсіоуа. — Уоіитиі І (1384-1448). — Висиге§Іі, 1975. — п.48.
163 АСАВ, Рстд.5339; Уляніщкий В. — С.46-47, п.42.
164 АСАВ, Регд.7339; Уляніщкий В. — С.63-64, п.58.
165 АСАВ, Регд.5367; Уляніщкий В. — С.50-52, п.46.
166 АСАВ, Регд.6179; Ворсі а п І. Воситепіеіе Іиі §1еГап сеі Маге. — Уоіитиі І: Нгікоауе §і
сагїі с!отпе§Гі (1457-1492). — Висиге§їі, 1913. — Р.84; Воснтепїа Котапіае Нівїогіса. — А:
МоШоуа. — Уоіитиі II. — п.123.
167 Ііепіуок Меігіка. Кпура №.10. — п.55, 114; Ііештов Меігіка. Кпура №.15. — п.82;
Ілеїитоз Меігіка. Кпу^а N1.231. — п.127,178, 210. 250. 263.
168 ІдеїиУок Меігіка. Кпура N1.15. — п.73-
169 НБУ, ІР, ф.8, спр.2106; Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. — С.95.
170 АРК, АгсЬітіт Квщгщ Запрнкгкблу ЗІаитісіе, Рещ.90 (12.11.1467).
34
Сфрагістичний щорічник Випуск і
свои дали записаним и печати свои приклали”171. “Кназь Ивань Семено-
вич Кобрьінскїи... а при томь бьіл йець нашь Дамїань владика володимер-
скїи а кназь Михайло СенгЙпковичь а ловчии королевь пан ЇЙнь Мишко-
вич а дворАнин королевь пан Юрьии Кондратович а дворднин королевь
пан Богі?ш Боговитинович а пан Завиша Романович а пан Млічко Сач-
кович а писарь королевь ключник берестїискїи пан Левь Боговитинович
а боїаре наши СТ’гакь Біликович, Сенко Прост^пчичь, Пронко а Мрочко
а про утвержінье сего моего листа и печат есми свою приложил к семі?
моемі? листі? и тьіхь добрьіхь людїи есми просип штобьі и свои печати
приложили и ихь милость приложилї Фца владики володимирского Да-
мїанова печат, кназа Михаилова печат, пана Ійнова печат, пана Юрьева
печат, пана Богі?шева печат, пана Завиши печат, пана Млічкова печат,
пана Львова печать”172, “Кнагина Ивановад Семеновича Кобринскал,
Кнагина 0едка пана Йвана Рогатинского дочка а Кназа Авдрід Воло-
димировича вні?ка ... и печат есми свою приложила ... а (йець Дамїань
владика володимирскіи печат свою приложил”173, “іа Коици Ійрославич
Строчевич ... а при томь били воискии старий Костька Гримала Сач-
кович, воискии Баско Скирвич, Станнслав Колимонтович бі?рмистрь
ладскии дорогицкии, Матьіс роускии радцкии, Пашко Сли [...] ии а Тишко
рддскии заба [...] цкии, Шиман Немнискии, Боутко міщанин дорогицкии
а Пашко Цибовпч міщанин дорогицкии а іа Коици Ійрославич кі? семсу
листі? печат свою приложил а Станнслав Колимонтович теж печат свою
приложил, писан оу Дорогичині в літо /2 последнее місдца июла 1
днь”174, “ід Тишко Иванов сьін Богатого ... а при томь бьіли боїаре бедор
Полтев, Гришко ІВлексеевич Перхіфьевьіх, Панас Кинбаров, Гришко
Пиво. Йван Григорьев сьш Дядина, Тишко Максимович а Суморок Ді?дич
... печати приложили ... и іа печать приложил”175, “іа Мишко Воинилович
Кі?мпич... а при томь бьіли пан Йван Кривець школничии а Василем Пол-
тев конюшин а кніазь Йван Иванович ГлЙпонок а Василем Мирославич
а Федор Полтев а Занко Полтев а Йван Григорьевич Дядина а Михайло
Старьш Млті?хович а дьіак великого кназа Федко Михайлович ... печати
Р1 АРК, Агсіїтіт 8ап§и82кб\у 81аипісіе, Рсіу.92 (9.2.1469) •
172 АСАО, Рег£.4б28 (25.1.1487).
173 АСАО, Роу.7480 (1487 р.).
174 АСАО, Рег§.4783 (1.7.1491).
175 МИК, Ккр« 892, Тот II, капа 1 (16.3.1496).
Однороженко Олег • Руська гербова печатка...
35
свои приклали ... а я Мишко подлі их милостеи печатей и свою печат
приложил”176, “я Степан Чаплич боярин пана Олександра Ивановича
Ходкевича ... а при том бьіли господинь и и'ець наш епископь володи-
мирскии и берестеискии Пахнотеи а маршалиж митрополичим Богдан
Медовскии, и бил есми чолом господину и шцу паї п ему митрополиту
Ии’сиОу абьі его милость дла ліпшеі твердости к сему моєму листу печат
свою казал приложити и его милость дла прозбьі моєї, велел приложи-
ти, а на то есми дал Ишні игумену и всеи братии нК піним и на потом
будучим сес мои листь из моєю печатю”1"", “я Григореи СоОоневич Де-
нисова на тат час будучи сл#жебникшмь пана краковского его милос-
ти пана КришьтоОовь Шидловецького ... а при таїм бьіли и томі*’ добре
свідомьі кназ Йван Юрьевич Голшаньскьіи, а пан бедко Хребтович а пан
Василем Костянтинович Жаба подключии троцькьіи. И просил есми
ИХЬ МИЛОСТИ IV печати, абьі к сем# моем# лист# приложили, ихь милость
пєчати свои к том# моем# лист# приложили, а на твердость того запис#
я Григореи И ПЄЧАТ мою к томоу моем# лист# приложиль”178, “Василеи
Єнкович ... а при томь бьіли и тому' звідоми князь Андреи Михаиловичь
Козіка а пан Тихно Кисел а пан Банко ІЙковицкии а пан Петрь Калусов-
скии... а пан Йван а пан ІУлехно Черневскии на твердост сего моего лис-
та и печат свою приложил есми к сем# моем# листу и теж просил есми и
тьіх верхуписанихь пановь ці печати и их милость то на мою прозбу вчи-
нили и свои печати приложили к сему моєму листу”179, “ІИдвига Юревна
Илинича... а при томь бьіли и тому добре сведомьі кназь Йван Василевич
Пол#бенскии а дворднин господарА королА его милости Григореи Во-
лович а зєманин повету дорогицкого ІЙн #грин а на твердость я Єдвига
з мужом своим паном Мном печати свои приложили и вьіше речоньїх
просили о приложении печатей”180, “князь Федор Андреевич Сангушко,
пан Миколам Юревич Радивши», князь Кузма Иванович Жославскии пе-
чати приложили... а на твердость и я князь Богуш Корецкии и свою печат
приложил”181, “я ІЙворь Будаевич дворянин господарьскии а со мною
176 МГЖ, Вкрк 892, Тот II. капа 2 (12.9.1499).
177 АРК, Агсйішшп Міупотекіе Сіїсбкіет/ісгбте Ьууп.Зб. 81.5 (20.7.1516).
178 АРК, Агсіілушп Міугютакіе Сііосікіете’ісхблу, 8у§п.37,81.7 (26.12.1528).
179 ВСг, Ккр8 2893, М.318 (15.5.1532).
180 АОАО, Рег§.7590 (1536 р.).
181 АРК, АгсЬпушп Кзщгяг Зап^шгкб^’ ш Зіахуисіе, Тека V, Ріік 44 (18.4.1546).
36
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
бьіль вижь з урАд# замк# лй’цього Єско Борсукович даньїи к^пно к спра-
ве кнагини ее милостгі Ильинои КУстрозкои а зєманє господарьскии
Кадгань Чаплич а пан Андреи ЇЙнович К^невскии а пан Семень Павлович
Пасникь ... под печатю моєю и под печатми того впжа замків л^цкого и
тьіх зоман господарьских”182, “ЕІігаЬеіа Н1еЬо\\’па Пгсііогохуа Овстуко^а
уоуе\уосІ2іпа Сгоска... сіаіа (Неп шоу Іузік рос! тоуа ріесх^суа у ргозуїат
пукіогусЬ рапоху а уггесклупікоху іе§о кгоіеуькіеу туїозсі о ріесгесу іако
рапа Апсіггеуа Еаїкоуусга зіагозіу Пго1ііс2кіе§о. Уоізкуе^о Віе1§кіе§о, рапа
Масіеуа Саіавке зііесіге^о, рапа ІакиЬа РоЬукго\у§кіе§о роскеїка, рапа Іапа
1\уапо\¥§кіе§о різагга уггескжпукочу зіпасіи гуетзкіе^о Пго1ііскіе§о аЬу опу
1І1Є82 ргту ріЄС2ЄС2у ГПОуСу руЄС2ЄСу 8\\’Є к ІЄПІП тети ІІ8ї11О\Уу рГ2ІІ02І1у С2О
опу па тоуе ргозЬе усупііі а руесгесу к і кети тоуети 1І8іко\уу рггуіохіїу”183,
“Станислав Счаснович Немира из малжонкою моєю Єдвигою Петровною
Фирлеевною ... дали их милости тот наш листь под нашими печатми и
подписьі власнеє руки моее, а при той і*’годі и мені нашои били дворАне
господарьскии пан Станислав Павлович Рачко а пан Миколаи Ходаков-
скии а пан Мцко Богданович Моклоковича а пан Йван ІМстафьевич
ІЙцьінича а пан ІУфанас Василевич Трьізна, где ж их милость твій панове
вьішеи мененьїе за прозбою нашою печати свои приложили к тому на-
шему листу”184, "іа Юрки Илинич грабл на Мирі*’... и на томь даль паномь
Садовскимь тот мои привилеи с подписомь власнеє р^ки моее до кото-
рого на твердость и печать свою прьівесиль, а при томь били и будучи
того добрз сведомьі за прозбою моєю печати свои к сему моєму листі*’
прьівесити рачили ихь милость панове пань Кгабрьіел Боговитинович
Козирадскии а пань Петрь Падковскии и пань Миколаи Горновьскии”185.
“Павель Андреевнч Буивидь зєманин господарьскии повіту Городен-
ского ... тот мои вьізнаньїи лист дал под печатю моєю и с подписанемь
власнеє рйси моее р^скимь писмомь а дла лепшое твердости и сведомга
сего моего визнаного листу просил есми шчевисте ш приложенье печа-
ти пана Миколага Ждановича, его милость пан Миколаи за шчевистьім
моимь прошенемь печат свою приложил к семі? моем# визнаному
182 АРК, Агсіїіучіт Запцивхкоу? Яаутасіе. Тека V. Ріік 51 (6.6.1546).
181 АСАЛ, Рег&ЗІО (1548 р.).
184 ВС2, Агсттіт З/схис^пккіе Лгискіск-киЬескісії, 8у§п.81 (26.1.1550).
185 АСАЦ Рсту.7779 (21.6.1566).
Однороженко Олег • Руська гербова печатка.
7
листу”186, ‘‘Селимь Бекь Абрагимовичь Бахьгьпаровича, Девьлеть Келди
Алеевич згать Селимь Бека Абрагимовича татарове господарьские повет#
Виленского ... просили есми ці прьіложене печатей людей добрих татар
господарьских # Великомь кніазстве Литовьскомь шсельїх то ест кнгазіа
Хазьбеїа Айсича хор#жого татарского повет# Троцкого а кнгазіа Сели-
ма Ф#рсовича а д#ховника нашого кнгазіа Исмаилга Шеревича моля#
Пр#діанского и ихь милость за шчевистою а #стною прозбою нашею
то вчинили печати своє до сего лист# нашего приложили”187, “Василем
Ходьїка Креницкии земенин его королевское милости земли Киевское...
под печатю моєю и подписомь р#ки моее писмомь р#скимь, и при томь
бьіли и того добре сведоми и за #стьною и шчевистою прозбою моєю
печати свои приложили и р#ки свои подписат рачили хто писати #мел
ихь милости зацньїе панове земіане земьли Киевское его милость пан
Станнслав Викг#ра городнични и кл#чникь воєводства Киевьского, его
милость пан Филон Богушевич Г#лкевич. а пан ІЙк#бь Марковичь писар
Ц!Вр#ЦКИИ”188.
В окремих випадках акти було засвідчено лише печатками свідків,
про що неодмінно вказувалося у короборації — “его милость на прозбу
нашу' вчинил и свою печат приложил до того листу продажі! нашое вмес-
то печатей наших”189, “а при том бьіл владика л#цкии Никифшр, а кнгазь
Федорь Четвертинскии, а кніазь Басили Козечич, кнгазь Йван Путіатич
городничим л#цкии, ІУлехно Порицкого синь. Ламан хор#жии л#цкии,
а Ійцко Фалелеи печати свои приложили”190, “іа Петрашоваїа Мицковича
Єдвига Петковна из сьіномь своимь ІЙномь ... а при томь били и том#
добре сведомьі пань Петрь Щпехнович к#хмистр господард королд
державца #тенскии а пань Миколам Михнович маршалок и писар ла-
тинскии господард королд его милости державца шавленскии а пань
ЇЙнь Стецкович а не міли на тот час своее печати и мьі просили тих
вьіше писаньїхь паї лов аби их милость печати свои к сем# нашом# лист#
привісили и их милость на прозб# наш# вчинили печати свои к сем#
186 МГЖ, Юф8 525, РИк 80 (1580 р.).
187 МТІК, Ккрк 525. Ріік 1 (8.8.1591)-
188 АРК, Агсіїітіт Кзіаді 8ап&и82кб\у Яатеисіе, Тека XXVII, Ріік 73 (5.4.1609).
189 А6АЦ АгсЬпуит Роїоскісії г Кадтупіа, 5у§п.3б6,81.52.
190 АСАВ, Рег&7375 (1487 р.).
38
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
і літом# листі*’ привісили”191, “га Юрьіи Юшкович ... а при томь бьіли и
тому добре сведомьі пан Павел Нарушевич писар латьінскии господард
королд а Петраш и Миколам Юшковичи бодре господарьскии, Бартош
Некрашевич а ІМдам Л#кашевич, Павел Станкевич, Михно Миколаевич
богаре господарьскии... а печати свои Павел Нарушевич а Петраш и Ми-
колаи Юшковичи завісили”192, “га Христина Михновага ис своими деть-
ми... а длга липшои твердості! біла есми чолом державці! василишском#
пану ІЙну ІЙкубовичу абьі его милость печать свою приложил к сему
моем# листу и его милость печат свою приложил к сем# моем# листу”193,
“га Ганна Михаиловна Козиі іскага... печати свои к сему моєму листу при-
весили ... згать мои пан Петр Чаплич ... кніазь Андреи Михайлович Сан-
гушкович Кошерскии, Богдан Михайлович Семашко староста ковелскии,
Петрь Богданович Загоровскии дворіанин господарьскии, пан Михайло
Єлович”194, “а при томь бьіли и тое продажи моее буд#чи добре сведо-
ми за #стною а шчевистою прозбою моєю до сего продажного вечисто-
го листу моего печати свои приложили и р#ками власними подписали
люди добрьіе пань Йван Ланьковичь, пань Михайло Дементеевичь, пан
ІГлехпо Мфонасович а пан Исак Гавриловичь мещане господарьские
места Мршанского”195.
Часто знаходимо також приклади зворотнього характеру, коли в ко-
роборації відзначався факт засвідчення документу лише самими його ав-
торами — “га пан Ивашко Зенкович Дользкии з женою панею Марьею ...
а за лепшое потвержение и печати свою привесил есми к сему нашему
листу”196, “пред вроженьїм Матеем Левицким справцою староства Бел-
скаго ... под печатю справцьі староства Белского”197, “га Ивашко Путдтич
а Петрь М#шатич ... и листьі своє с#довьіи на том дали под нашими
печатми”198, “ІЙн Скобеикович из жоною моєю Катериною... и на то есмо
пану Скумин# дали сес нашь листь под нашеи печатю”199 “и на то «а ІЙн Ва-
191 АСАИ, Рсгд.7458 (1514 р.).
192 АСАЦ Рсгд.7520 (1523 р.).
193 АРК, Агсітпуиш Міупотакіе С1юсП<іс\<кж\\; 8у§п.154.81.25 (13.12.1540).
194 ВСг, Рсгц. ] 229 (15.5.1548).
195 АРК, АгсЬпушп Кзідхіц 8ап&и82кб\у XV 81ахуисіе, Тека XXVI, Ріік 20 (20.6.1605).
196 ВС/, Рсту 1278 (1477 р.).
197 АРК, Агсйіххтіт Міупсжвкіе Сітосікіешісгб^, 8у$п.3б, 81.7 (7.6.1525).
198 АРК, Агсйітип КьіцхіЦ 8аіідіі8/к(')\\- ЗІахтосіе. Тека II. Ріік 65 (1525 р.).
199 АРК, АгсЬтит МІуїкжякіе Скюсікіехтехбху 8у$п.154,81.27 (11.4.1541).
Однороженко Олег • Руська гербова печатка...
39
силишскии служебник его милости пана ІЙна Шимковича маршалка гос-
подарьского, старостві тнкотинского дал его милостп пану Скумину Лво-
вичу Тишкевичу маршалку господарьскому, старосте чорнобнлскому тот
мои квить з моєю печатю”200, “Марко Жоравницкий поборца воєводства
Вольїнского... и на томь дал сес мои квить под печатю и подписомь влас-
неє руки моее”201, “га Йван Телецкии буркграбии замкй’ кремганецкого ...
даль сесь мои квить под моєю печатю”202, “Федор Щіфовскии под старос-
та житомирскии ... под печатю моєю вріадовою”203, “на що для ліпшої!
декларацій даю сне моє писане з подписом руки моей и прьітисненем
звьіклой полковой печати”204, “для славнійшого виразумленя и по-
твержения кріпчайшого печат полковую росказалем приложит”205,
“на що для ліпшеє певності! сее наше писане з притисненемь печати
полковницкое видати казалисмо”206.
Крім термінології, пов’язаної з визначенням приналежності тієї чи
іншої печатки, актовий матеріал та законодавчі джерела дають доволі
значну інформацію щодо термінології, яка відображає процес функці-
онування печатки, починаючи від самого виготовлення матриці. Щодо
останнього, певну інформацію знаходимо, зокрема, в документі, що міс-
тить в собі зізнання луцького золотаря Блашка (Блажея Яковича) з приво-
ду фальшування печаток — “пань Матфей Малиньский прислали по мене
до Луцка. просечи и росказійочи мне, абьіхь га до него до Борблина,
именга его, бьіл, а з собою железца длга резанга ему печатей #зіаль. И кгдьі,
дей, есми до него тамо приехал, вказавши мне листь писаний с чотьірма
печатми запечатаний, таковьіе печати, жебьі се ничимь не щмениль, ка-
зал ми вьірезати”207.
200 АРК, АгсЬіїушп Міупотакіе Сіюсікіешісгбте, 8у§п.913,81.114 (18.6.1559).
201 АРК, Агсііпуит КзщЩ 8ап§іі82кб^- \г Яахтасіе, Тека XXV, Ріік 1 (2.2.1603).
202 АРК, Агсіїштіго ІЮЦЩ 5ап#и82кб\¥ 81а\лтісіе, Тека XXV, Ріік 5 (14.11.1604).
203 АРК, Агсіїітіт К8І424Г Запуиьгктж V/ Зіажісіе, Тека XXVI. Ріік 76 (5.11.1606).
204 НБУ, ІР, ф.2, спр.27695 (17.5.1682).
205 Універсали українських гетьманів. — С.904, пД 75.
206 Милорадович Г. Материальї для истории Южной Руси // Черниговские
губернские ведомости. — Чернигов, 1858. — № 10. — С.83.
20" Безпалько В. Фальшування печаток та документів у Луцькому повіті 1581 р.
// Український історичний збірник. — Випуск XIII. — К., 2010. — С.Р2. Повний зміст
документів, пов’язаних з цією справою див. у передруці статті у цьому збірнику.
40
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Відомості про порядок виділення коштів на виготовлення печаток
адміністративних установ знаходимо в “Ділі о исправленіи Сотенного
Яготинского Знамена” від 13 січня—18 березня 1759 р. В донесенні
Переяславської полкової канцелярії в Генеральну військову канцеля-
рію, зокрема, повідомлялося, що “подоношенію Сотенного гаготинского
правленій ... взнесено, спрошеніемь об впуски на исправленіе Сотенних
Яготинских'ь Знамена ї Печати з скарбу Войского Подлежащого Числа
денегь”, у зв’язку з чим “Полковаїа Переіасловскаїа Канцелярія и паки
представлідеть. и нпжайше просить, на исправленіе тех сотеннихь
ІЙготинскихь Знамена ї Печати, об щпуске денегь, вчинить раземотренїе,
и в полковую Переіасловскую Канцелярію Резолюцію, коей снага
Полковая Канцелярія дожидать должность їміеть”208. З чого випливає,
що виготовлення печаток для адміністративних установ Козацької дер-
жави відбувалося безпосередньо на місці на кошти виділені з військового
(державного) скарбу.
Значно ширші відомості представлено у справі про виготовлення пе-
чатки для Київської губернської канцелярії від 1 квітня 1766-1 лютого
1767 рр. Згідно з записом “в журналі киевскои губернскои канцелярій
... 1766 году апреля 1 дня” відповідно до “й’казу Єя Імператорскаго вели-
чества изь правителетвйощаго сената ... в киевск^ю губернські канце-
лярію” наказано було “во исполнение обявленного во оном... Єя Імпера-
торскаго величества ^казі... в канцелярію Санктпетербургскои академии
наукь представить доношениемь и требовать... в щеть онои канцелярій
зделать вновь обикновеннои величини печать с таковьім же киевским
гербомь ис след^ющею на онои надписью: Єя Імператорскаго величества
кіевскои губернскои канцелярій печать”, що мала замінити старі печатки
Київської губернської канцелярії, які “щ долговремянного ^потребленія
весма уже стерлись”. А далі “по зделании прислать вь онй’ю губернскую
канцелярію давь при томь знать сколко надлежит ... за зделание той пе-
чати денегь которьіе тогда вь Кацелярію Імператорскои академій на#кь
шослать”209.
Вже 7 квітня Київська губернська канцелярія надсилає “вь канцелярію
Санкть Петербургской Імператорской академій наукь доношеніе” з про-
208 ЦДІАК, ф.51, оп.1, спр.1977, арк.5.
209 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.2- З-
Однороженко Олег • Руська гербова печатка..
41
ханням виготовлення печатки210, на що з Академії наук було надіслано,
датований 3 липня, указ, в якому повідомлялося, що “за работу надліжить
полупить деся- [...] -ради академическая оть кпевскои губернской канце-
лярій симь требуеть чтоб ті ден- [...] вь академмію немедленно”211.
Невдовзі, “Репортомь в Канцелярію академій наукь” від 25 лип-
ня Київська губернської канцелярії повідомила, що “прі ономь зделан-
ная при академій печать на стали сь киевскимь Гербомь и сь надписью
і о присьілке за онйо денегь десяти р^блевь в киевскои г^: ка: сего Июля
24 числа полічень і по оном^ Ея І: В: й’каз^ исполненїе вчинено”212.
Днем раніше (24 липня) в журналі губернської канцелярії було зро-
блено відповідний запис — “По Оказії ис канцелярій академій на^кь ш [
при которомь прислани зделанная в кіевскйо канцелярію по требованію
онои канцелярій печать зь гос^дарьственннмь и с кіевскимь [...] над-
лежащею надписью по приснлкі за оную [...] в т# канцелярію академій
на^кь десять [...] денегь приказали за означенную присл- денги десять
р^блевь изь имеющеися [...] канцелярій определеннои на канцелярій [...]
записать в расход при сл^чившеися ока- [.. ] в канцелярію академій на^кь
при репорті”. Поруш з цим, дано роз’яснення щодо порядку викорис-
тання нової печатки — “архивари^су Приліском# дать #казь [...] печать
^потреблять для печатанія и [...] канцелярских пакетовь и пашпортовь”213.
Врешті, указом губернської канцелярії реєстратору Мельникову від
15 січня 1767 р. “приказали за зделанн^ю [...] киевск^ю г^бернск^ю кан-
целярію и при ономь указі сталисто печать денги [...] р^блевь, для швоз^
и щтдачи вь он^ю академію наукь шправляющем^ся нині изь Киє-
ва в Петерб^ргь в государьственн^ю коллегию [...] діль, С полученншю
изь Константинополя [...] -щагося тамо тайного советника [...] Обрескова
З^педицпею. Киевскихь [...] Але^ею ЛисицьінЬ', изь пмеющейся вь Ки-
евской губернской канцелярій определеннои на нинішній год на кан-
целярские росходьі суммн. Записать в росход видать с роспискою,- и
расходчик# регистраторЬ’ Мелников# учинить о томь”214, про що Київ-
ська губернська канцелярія того ж дня склала рапорт в канцелярію Акаде-
210 ЦЦІАК, ф.59, оп.1, спр.5058. арк.4-4 зв.
211 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.5.
212 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.7.
213 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.6-6 зв.
2М ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.14.
42
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
мїї наук — “за зделанн^ю вь онйо г^бернск^ю канцелярию и присланою
при томь указі сп- [...] денги десять р^блевь киевским [...] ЛИСИЦННЬІМЬ.
При семь шправленьї. Вь [...] которьіхь повелено бь бьіло оному вахми-
стру [...] дать квитанцию”215. А вже 1 лютого канцелярія Академії наук
видала розписку, в якій повідомлялося — “За вьірезанную при академій
наукь вь Кіевскую губернскую канцелярію печать денегь десять рублевь
ш вахмистра Але^ія Лисицьіна вь академическую книжную [...] все сполна
принетьі”216.
Наведені витяги з документів дозволяють скласти загальне уявлення,
як про комплекс заходів пов’язаних з виготовленням матриці печатки,
так і про термінологічний ряд, за допомогою якого описувано ці захо-
ди. Письмові джерела подають також певну інформацію щодо матеріалу,
з якого виготовляли матриці печаток. Так, в одному7 з козацьких літопи-
сів повідомляється про “печать сребршмь”21’, що виконувала роль одного
з головних клейнодів Війська Запорозького.
У цитованій вище справі про виготовлення печатки для Київської гу-
бернської канцелярії, крім усього іншого, повідомлялося “о иміющихся
вь оной киевской губернской канцелярій казенньїхь сь изображеніемь
киевскаго герба, то єсть: стоящаго сь щитомь аргангела Михайла
печатехь, из которьіхь одна большая вьірезана на серебрі, а другая ма-
лая на меди”218, а також —“о зділанной вновь обьїкновенной величини
печати ... на стали”219. Прикметно, що в цьому ж документі йшлося та-
кож про відчутну зношеність старої срібної печатки — “а какь имеющая-
ся в оной канцелярій казенная вьірезанная на серебре с изображениемь
кїевского герба то єсть стоящаго сь щитомь архангела Михайла ш долго
времянного сі употребляния весма ^же стерлась”220.
За пізнішим повідомленням Афанасія Шафонського мідна печатка
була у розпорядженні магістрату міста Гадяча — “Вь бьівшемь Градскомь
Гадяцкомь Суді имілась мідная печать со изображеніемь на ней Архан-
гела Михайла, поражающаго копіемь діавола, подь ногами его лежащаго,
215 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.15.
216 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.16.
217 Ситий І. Герб України XVIII ст. // Знак. — 2006. — 4.38. — С.2.
218 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.2.
219 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.2 зв.
220 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.З.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка..
43
вокруги которой сія надписі: вірнаго Царском# Пресвітлою# Величеств#
города Гаддча магистратовад печать”221,
В окремих випадках зустрічаємо згадки про існування золотих
печаток-сигнетів — “сьігніт золотьіи”222, “в которой суме заставивши ...
перестенеи золотих чотири”223, “секнет... в которомь бьіл в золоте гербі
... на стали #правен”224, “сегнет злоцестий з вирезанною ... печаттю”225 226 227,
“перстень щерозлотний печатний под гербом, с каменцем дорогим”2211,
та матриць печаток виконаних з каменя — “печать вьірезанную на чер-
ном камене”22'7. Варто відзначити, що наведені вище відомості письмових
джерел цілком корелюються з інформацією про матеріал збережених
до сьогодні матриць печаток, зокрема тих, що перебувають у сфрагістич-
ній колекції Музею Шереметьєвих228.
Про інші аспекти функціонування печатки, зокрема, про її зберіган-
ня, йдеться в юридичному Кодексі середини XVIII ст. “Права по которнм
судитсА малороссїйскїй народі” — “При всякихі канцелярїяхі и судахі
обнкновеннаА печать иміеть бьіть... а содержать оную печать писару,
или гді какое обьїкновенїе есті”229.
В окремих випадках в документах відзначалася відсутність печатки
у відповідної установи, що очевидно протирічило загальній практиці — “да
221 ІИафонский А. Черниговского наместничесіва топографическое описание
с кратким географическим и историческим описанием Малой России, из частей коей
оное наместничество составлено. — Киев, 1851. — С.596.
222 ЦДІАК, ф.25, оп.1, спр.З, арк.140 зв. Публікацію даного документу див. в статті
Володимира Поліщука у цьому збірнику;
223 Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року. — Житомир,
2002. - С.323. п.ЗЗ.
224 ЦДІАК, ф.28, оп.1, спр.15. арк.166 зв.; Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV
до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К., 1993- — С.59.
225 Лазаревский А. Описание старой Малороссии. — Том II: Полк Нежинскпй. — К.,
1893. — С.139; Ситий І. Старшинські печатки мазепинської доби // Гетьман Іван Мазепа,-
постать, оточення, епоха. Збірник наукових праць. — К, 2008. — С.217.
226 Ситий І. Старшинські печатки мазепинської доби. — С.218.
227 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.2437, арк.4.
228 Однороженко О. Руськая сфрагистика периода позднего Средневековья
(XIV — середина XVI в. // Антиквар. — К., 2010. — № 11 (48). — С.38-44;
Однороженко О. Украинскпе личньїе печати XVII—ХХПІІ вв. І І Антиквар. — К.,
2010.-Ие 11 (48). - С.52-54.
229 Права за якими судиться малоросійський народ. 1743- — К, 1997. — С.99-
44
Сфрапстпчний щорічник • Випуск 1
й печати при сотенном ІЙготинском Правленій неиміетсіа”230, “каковь
же прежде Сего в давних Годехь Сотенний Погар. Гербь бьіль відать же
ніпочему ісправки вчинить ніскимь гакоже и печати под Сотеннимь
Гербомь неимілось”231.
В свою чергу повідомлення про втрату печатки часто зустрічаємо
в актових книгах — “тогдьі де ми на тот чась вкрадено торб^ с печатю
моєю власного которую ми цітец мои дал”232, “оповедал то, пж дей те-
перешнего часу, идучьі мне через рьшок тут в Городнє мимо коморьі,
виймаючи пенези за хлеб з мошньї, в тот час печать мою з гербом моим
уронил и втратил и знайти не мог, на которой печати вьірьіт бьіл герб
мой шляхетский сердцем, а в серцьі криж и над серцом другий криж,
а имя Ондрей”233, “шповедал тьімь шбьічаемь, што ж деи, вчорашнего часу
мсца июн двадцат шсмого дня, в суботу, згинуль в него сьігніт золотьш
ПОД гербом!,”234.
Необхідність подібних записів зумовлювалася запобіганням проти
неправомірного використання печатки — "и, постерегаючи его мл в томь
шкодьі своеи, абьі са под тою печатю листьі якие именемь его мл писаньїе
не показили, а хота ж бьі са которьіе листи именемь его мл писаньїе
ш того часу страчена печати под тою печатю показати мели, в которьіх
не будет подпису влостивое руки его мл, тьіе листьі моцьі жадное ни пе-
ред которьім правом мети не будут”235.
Те що подібні випадки мали місце, і могли призводити до від-
чутних негативних наслідків, свідчить, зокрема, справа від 1749 р.
про утримання омельницьким сотником Григорієм Остроградським
сотенної печатки в приватному помешканні (“Діло подоношенію
230 ЦЦІАК, ф.51, оп.1, спр.1977, арк.2.
231 ЦЦІАК, ф.51, оп.1, спр.1309б, арк.11.
232 ЦЦІАК ф.25, оп.1, спр.13. арк.224 зв.; Яковенко Н. Українська шляхта з кінця
XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К, 1993- — С.58-59 (невірне
прочитання — “герби с печатно”).
233 Шаланда А. Да питання класіфікацьіі клейнавьіх гербау шляхтьі ВКЛ // Герольд
ГііЬсгІапсІ. --І'од І. — №1 (1). —Горадня, 2001. —С.35; Акти издаваемьіе Виленской
археографическоп комиссией для разбора древних актов. — Том XXI. — Бильна
1894. -С. 19-
234 ЦЦІАК ф.25, оп.1, спр.З, арк.140 зв. Публікацію даного документу див. в статті
Володимира Поліщука у цьому збірнику.
235 ЦЦІАК ф-25, оп.1, спр.З, арк.141.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка.
45
полковой Миргород ской канцелярій о содержаніи сотником омелницкимь
Григорієм!. Остросрадскимь Печати Сотенного Омелницкого правлення
в домі своем'ь”)23°, яка, крім усього іншого надає багатий матеріал для від-
новлення тогочасної термінології, пов’язаної з використанням печатки.
Розпочато названу справу донесенням Миргородської полкової
канцелярії в Генеральну військову канцелярію від 24 квітня 1749 Р-,
у якому повідомлялося, що “Сотні Омельницкой атамань омелниц-
кий ЛУкізнь Книшенко и манжелійский Игнать Даценко поданимь
в полковою Миргород скУю канцелізрию доношениемь представили, что
минУвшого 747 годі? ноізбра с послідних чисель Сотникь омелницкий
Григорий Остросрадский невідомо дліз чего взяль з Сотеной омелниц-
кой канцелізрии печать сотеннУю в домь свой и понине содержУеть,
репорти же и доношений, в полковою МиргородскУю канцелгарію
шправлізмие запечатУеть в домі своем'ь, и понеже шньї иміють немалУю
опасность даби оной сотникь несочиниль каких неправилних зао-
чних кріпостей (какь то пред симь ш него послідовало) под именемь
их и с приложениемь той сотенной печатьі, и просили темь своимь
доношениемь за содержание обізвленимь сотникомь омелницкимь
тоей печатьі сотенной неналежно в домі своемь учинить милостивеє
раземотрение и повеліть обізвленУю печать содержать попрежнему
при ділахь Сотеной канцелізрии а не в партикулярних рУках, и хотя ш
полковой Миргородской канцелізрии надлежало било по томУ ихь доно-
шению взізть У предписанного сотника дліз чего онУю печать содержить
в себе в домУ а не в ратУшьі отвіть и по отвіту учинить надлежащое
опреділение. Но ізко више писаний Сотникь омелницкий поданимь
предсимь в енералнУю войсковУю канцелізрию челобитемь представить
ізко бьі ему за показаниемь в томь челобиті подозріниемь на полков-
ника и на полковУю всю старшину и сотникові в полку Миргородскомь
сУдимУ бить неможно, дліз того не чиніз никакова опреділениіз о више
писанномь в войсковУю енералнУю канцелізрию к надлежащому разе-
мотрению представлізеть какь повелено бУдегь ожидать в резолюцією
^казУ”236 237.
У зв’язку з цим, 2 травня з Генеральної військової канцелярії в (Хмель-
ницьке сотенне правління було надіслано указ, в якому “опреділено ...
236 ЦДІАК, ф.51, оп.З, спр.9780, арк.1-13-
237 ЦДІАК, ф.51, оп.З, спр.9780, арк.1-1 зв.
46
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
даби тот чась за полученіемь сего ^каза Сотенную печать вь Правленіе
оное сотенное шправили и впредь би якотой сотенной печать в домь свои
небрати, такт и в домі никаких діль принадлежащихь кь шправленію
в Сотенном правленій самимь собою никуда не (управлять но что
касатиметься сь общаго совіта тамощной сотенной старшини при за-
печативаніи тою печатю в Сотенномь же правленій шпущали зведомства
общого жь ... А что онь сотникь Остроградскій сотенную печать вь домь
свой взяль и чрезь тое долгое время в домі своемь содержуя многіе діла
ш дом# своем при той печати шправляя о том всемь ем# сотнику вь Ге-
нер. Вой. Крію швіть; и Сотнику Омелницком# Григорію Остроградском#
о томь відать и чинить по сем# Ея їм Втва ^каз# всенепремінно”238.
Втім, справа, що видавалася доволі простою і зрозумілою, пішла
у геть несподіваному напрямі, коли в Генеральній військовій канцелярії
було одержано донесення оскарженого омельницькою сотенного та мир-
городською полковою старшиною сотника Григорія Матвійовича Ост-
роградського, датоване 18-м травня, в якому сотник висунув цілий ряд
звинувачень в бік осіб, що висловили свої претензії до нього. В яскравій
формі Григорій Петроградський описав цілий ряд зловживань тодіш-
нього миргородського полковника Василя Петровича Капніста та його
підручних в Омельницькій сотні — отаманів омельницького Лук’яна Кни-
шенка та манжелійського Ігната Даценка.
В своїх звинуваченнях сотник торкнувся також справи сотенної печат-
ки, звинувативши отамана Книшенка у виготовленні дублікату останньої,
за допомогою якого омельницький отаман засвідчував різноманітні до-
кументи від імені сотенного правління — “помян#тий атамань Книиіенко
ш правлення Сотеного живучи за тринадцять верств в ономь правлений
не бивает за показаними полковничими ділами і нині прис#тствовать
не іміеть времени и о печати ем# сотеной ніть н#жди ибо он зділав себі
печатку о якой точной копій сказка поданая ш атамана походного сотні
омелницкой Яроша Дубовика для Благорассмотрения Енералной Вой-
сковой Канцелярии зде прилагаетея, котором# де Атаманові Книшенк#
дозволено какь онь говориль вслух самом# мимо сотеное правление
давать свідителства котории он не толко вблизости но ідучим і в Січь
238 ЦДІАК, ф.51, оп.З, спр.9780, арк.2 зв. — 3.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка-
47
Запорожск#ю дасть ш себе пашпорти закріпліаеть д#ховнии и разнии
касающийся к сотсном# правленню #ріадовии записи воровски”239.
В свою чергу на адресу манжелійського отамана Даценка було ви-
сунуте звинувачення про неправомірне використання справжньої со-
тенної печатки за відсутності сотника в приміщенні сотенного прав-
ління — “такожди и атаман #ніверсалний манжелійский Ігнат Даценко
внебитное при сотні какь толко спохватил печать сотсн#ю того числа
созначениемь а в разние места безвістним людям под едними іменами
двойной дал Пашпорть как по ділу с приложеной же зде копии проме-
морий полку прил#цього іг сотеной срсбранской канцсліарии і пашпор-
тов тих же данних іг него Атамана подозрителних іавно біде”240.
На доказ цього сотником Остроградським у Генеральну військову
канцелярію було надіслано копії цілого ряду документів, що підтверджу-
вали його слова. Зокрема, у донесенні омельницького похідного отама-
на Яроша Дубовика в Омельницьку сотенну канцелярію від 10 березня
1749 р. йшлося про те, що “атаман омелницкий Л#кянь Книшенко при-
казавши зделать себі печать козаку омелницком# Стефан# Морозенк#
он#ю у себе содержуеть і в отменность тих полічених ним Атаманом
з сотенаго правлениіа ордеровь потреб#ющим обивателям омелницким
без відома і позволеніїа сотеного правлениіа пашпорти за р#кою своєю и
при печати той на его імя зделаной вь дороги і в др#гіе места видасть”241.
В свою чергу, в промеморії Срібнянської сотенної канцелярії
в Омельницьку сотенну канцелярію від 21 січня 1749 р. зазначалося,
що “в сотеной Срсбранской Канцсліарии #смотрено что вишь пропи-
саний даний прошедшого 748 год# сентіабра 19 дніа іакоби з сотеного
Омелницкого правлениіа за подписом руки омелницкой старшини со-
тника наказного Омелницкого Грицка Жадана Атамана Ігната Даценка
да подписка сотеного Василіа Карніева едною рукою писаний пашпорть
и на оном печать з воск# красного притиснена означенимь людям
жителіам Манжелійским козакамь Іван# Романсик# з сином Іваномь да
Іван# ж Паламар# слід#ючимь в проп#ски их того ж Миргородского пол-
ку в Город Городище к крижановском# старості по их діл# с#мнителен
іавилсіа да к тому ж совсего видимо их бежавших людей непостоіанство
239 ЦДІАК, ф.51, оп.З, спр.9780, арк.6 зв.
240 ЦДІАК, ф.51, оп.З, спр.9780, арк.6 зв. — 7.
241 ЦДІАК, ф.51, оп.З, спр.9780, арк.8-8 зв.
48
Сфрлпсгичний щорічник • Випуск і
что они какиесь злочинци яко пришедши в означенеє село Харитоповк#
оставя тоть пашпорть і означение вещи невідомо к#да #войшли; Того
ради по #каз# Єю Імператорскаго Величества вь сотенной сребранской
Канцеліарии опреділено послать сию в Сотеное Омелницкое правле-
ние промеморию и при оной оставленого по збеге вишь менених лю-
дей пашпорта точною копию (: какаю и посилаетсю:) в которой написав
да соблагоизволит оное омелницкое правление вчинить в ономь прав-
лений и сним надлежатилн#ю акк#ратн#ю справи#, подлино л з оно-
го Омелницкого правленню прошедшого 748 год# сентюбра 19 дню
пашпорть за подписомь р#кь старшинскихь Сотника наказного Омел-
ницкого Грицка Жадана Атамана Ігната Даценка да подписка сотеного
Василю Корніева и при печати з воск# красного приложеной означеним
в пашпорті жителем Манжелійским Іван# Романсик# з сином Іваномь да
Йван# Паламар# и докоторих той и за юкимь діломь видан”242. До всього
цього додано копії двох подорожніх паспортів "при сотеной печати и
за р#камьі старшинскими”, які було неправомірно видано отаманом Да-
ценком 19 вересня 1748 р. козакам Івану Романенку та Івану Паламарю243.
Сотником Остроградським, крім того, вказано на факт спроби сво-
єкорисливого використання сотенної печатки самим миргородським
полковником та врешті роз’яснено конкретні причини неправомірного,
на перший погляд, зберігання сотенної печатки у сотника, а не в сотен-
ному правлінні — “посходнійше к пол#чению таких неправеднихь за-
писов самом# оном# Господин# полковник# надобная печать ібо мні вь
прошлем же 747 год# за писара правящий козакь манжелійский Івань
Бакай обювил что принесено де к нем# начисто написаних осмь купчих
в пок#пке б#дто разних козачих гр#нтов ш оного полковника Капниста
за подписомь же помюн#той Старшини даби он Бакай толко ш сотенаго
правлення на оних печать приложил и онь Бакай тогда ж печать сотен#ю
приносиль ко мні и какь его Бакаю о том прин#ждали приложить пе-
чать на оних к#пчих то он шговорилея печать сотен#ю взял де сотник
но держе # себе, что ем# полковник# донесено и стало бить неугодно и
по его інформации на мене подали челомбите ш чого и представление
нинішнєє вь Єнералн#ю войсков#ю Канцелярию о той печати ш полко-
вой миргородской канцеліарии последовало и длю показаних резонов
242 ЦДІАК, ф.51, оп.З, спр.9780, арк.10 зв. — 11.
243 ЦДІАК, ф.51, оп.З, спр.9780, арк.12-13.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка...
49
к отвращению іавно происходимих копаснихь мні непорадочних діль
почсм^ должень бшгь я нижайший сотенную печать хранить но держать
вь случай же моей шлички в подобних и последовавших неправильно
і в противность недавнимь временемь взятих по козачий гр^нта
купчих записов даби мні не отвітствовать”244.
Судячи з того, що фігуранти справи і надалі продовжували перебува-
ти на своїх урядах, результати розслідування не дали жодних поважних
наслідків. Що є доволі дивним, з огляду на доволі суворі норми тогочас-
ного законодавства, що передбачали серйозні покарання за фальшуван-
ня печаток, включаючи смертну кару за фальшування державних печаток.
Остання норма знайшла своє відображення у ранньомодерних пра-
вових кодексах, що діяли на теренах руських (українських) земель. Так,
відповідно до артикулу 12 (“Хто бьі листи або печати наши фалшовал, чем
маеть бати каран”) розділу першого (“О персоне господарской”) “Стат^та
Великого Кніаства Литовского” 1566 р. — “Коли бьі хто листи або печати
наши фалшовал, або на кшталт руки нашое также с канцлярепньїх писа-
ров наших того панства подписовал, або хтобьі теж печати наши соберьів
и в себе ховал и их ужьівал; таковьій за оказаньем слушним явностью
певною и доводом слушним ничим иннм, толко огнем каран бити ма-
еть. Ку тому если би теж хто печати и виписи врадовне переправовал,
тестаменти на заставу фалшовал, або одбираючн печати от листов, к дру-
гим прикладал ку помочи и ку пожитку собе а ку шкоде сторони своее
противнеє, а то би се на праве нашло и сказало, тот тую реч, о што тне
листи йдуть и о што за ними право ведет. тратит и горлом каран предсе
маеть бити”245.
Подібні положення присутні також в артикулі 16 ("Хто би листи
або печати наши и врядовне фалшовал, чим маеть бити каран”) роз-
ділу першого (“О персоне господарской”) Статуту 1588 р. — “Коли би
хто листи або печати фалшовал, або на кшталт руки нашое, так теж кан-
цлера, подканцлерого и писаров наших дворньїх, земских, кгродских и
подкоморских, того паньства, Великого князетва Литовского, листи аль-
бо привилья якие змьісливши, подписовал. Або хто би теж печати наши
и врядов наших собернл, и у себе их ховал, и их уживал. таковьій с права
244 ЦДІАК, ф.51. оп.З, спр.9780. арк.7-7 зв.
245 Статути Великого князівства Литовського у 3-х томах. — Том II: Статут Великого
князівства Литовського 1566 року. — Одеса, 2004. — С.54.
50
Сфрапстпчніій щорічник • Випуск і
за оказаньем явностью певною и доводом слушньїм ничим иньїм, тол-
ко на горле огнем каран бьіти маеть. Ку тому естли бьі теж хто печати
и вьіписьі врядовьіе переправовал. тестамзнтьі. записьі, церокграфьі,
на долги листьі, на заставьі фальшовал, або, одбираючи печати от листов,
ку другим прикладал ку помочи и ку пожитку собе, а ку шкоде сторони
своее противное, а то бьі се на праве нашло и оказало, тот тую реч, о што
тьіе листьі йдуть и о што за ними право ведеть, тратить и горлом перед се
за то маеть бьіти каран”246 247.
Смертну кару за фальшування печаток було передбачено також пра-
вовим кодексом середини XVIII ст. “Права по которьім судитсд мало-
россїйскій народь”. Так, скажімо, в артикулі 13 (“О казни фалшующьіхь
грамотьі, привилегїй, указьі и печатьі государевьі”) глави третьої
(“О вьісочайшей чести и власти монаршеской”) зазначалося — “Кто бьі
грамотьі или привилегїй, либо указьі или печатьі государевьі фалшоваль,
то єсть ложно к вимислу составляль, или притворно и схожо руку го-
судареву на привилегїяхь и грамотахь, или из учрежденного от импе-
раторского величества правителства вимьісливь писма или какїе укази,
подписиваль, такожь кто би печати государевн или вьішшаго правител-
ства різаль и у себе хоронить и ихь употребляль, таковьій, доказателствьі
подлинннми по правам изобличенннй, огнемь сожжень бить иміеть.
Равной же подлежать казни и ті, которьіе участниками того преступленЇА
бить явятьса”24'.
У свою чергу артикулом 22 (“Кто би запись и писма какїе фалшоваль”)
глави чотирнадцятої (“О продажі!, куплі, викупі, дарахь и о диспонова-
ній, си єсть роспорадки всякимь образомь имінїй и о записахь разньїхь”)
передбачалося — “Пункть 1. Кто би фалшуА діла, виписі урядовьіе
змьішляль, и переправливад печати на ннхь подложно прикладнваль,
такожь и тестаменти, купчіе, уступнне и закладньїе записі или обліги
и кабали фалшоваль или вновь онне подступно сочиняль, печати новне
діляа или готовьіе то писемь штдирая кь другимь приправлгаль, или би
246 Статути Великого князівства Литовського у 3-х томах. — Том III: Статут Великого
князівства Литовського 1588 року. — Одеса, 2004. — С.370—371.
247 Права за якими судиться малоросійський народ. 1743.— К, 1997. — С.56-57;
Ситий І. Сфрагістичне законодавство Гетьманщини // Спеціальні історичні дисципліни:
питання теорії та методики. Збірка наукових праць.— Число 10.— Частина 1, —К,
2003- —С.227-228.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка..
51
другое что сему подобное воровски ділаль длга ползи чїей, или своей,
а убьггки и обидві другаго, и то бь на него заподлинно довелось; таковь
вещи той о которой оньіа писма будуть и о чемь бьі в суді діло бьіло,
лишаетсд, а сверхь того за преступленїе, смотрд по важносте виньї,
наказань, или чести лишень, либо и смертїю казнень бьіть иміеть”248.
З огляду на наявну в актових книгах та інших письмових джерелах ін-
формацію подібні суворі заходи не були перебільшено жорстокими, адже
навіть вони не ставали на заваді бажаючим збільшити свої матеріальні
статки шляхом підробки майнових актів, торгівельних угод чи привілеїв.
Характерні приклади подібного роду зловживань, які були зафіксовані
в актових книгах XVI ст., представлено у розвідках В. Александровича249
та В. Безпалька250, що їх передруковано у цьому збірнику7.
У свою чергу, про підробку печаток у козацьку добу свідчить цілий
ряд документів, що зберіглися серед архівних справ Київської губернської
канцелярії. Зокрема, від 1753 р. походить “Дело о проверке Кпевским
Магистратом и комендантом города Нежина паспортов у проезжаючих
в связи с нахождением фальшивой печати в городе Погаре”, що скла-
дається з двох донесень. У першому з них, яке надійшло від Київського
магістрату, викладено загальну суть справи з виявлення підробної матри-
ці — “представить при донешеніи сисканн#ю в городе Погаре воровск#ю
печать вирезанн#ю на черномь Камені едною формою двожди которага
представлена ем# Господин# Полковник# ш сотника Погарского Собо-
левского при которомь ордері, он#ю воровскою печатю випечатавь
краснимь с#ргучемь на особливої! бомаге блегарі со изображеніемь
таковимь посредки Орель двоеглавній на главахь три корони вниз#
скипетрь и держава а вкр#гь писмена таковіе вь едномь: Печать Мо-
жанской воеводской Канцелярій и вь др#гомь: Печать Л#говской вое-
водской канцелярій: дабьі в Магистрате приказано бьіло ті блегари со-
держать в цілосте и ежели кто впредь сь каковими пашпортами либо
сьвидителствами под печатми сьходственними из оними блегарами
чрезь ті міста ехати или пішо проходить будет таковие пашепорти
248 Права за якими судиться малоросійський народ. — С.262.
249 Александрович В. Свідчення острозьких золотарів про підроблення печатки
1545 року // Знак — 2002. — Ч.2б. — С.8-9.
250 Безпалько В. Фальшування печаток та документів у Луцькому повіті 1581 р. //
Український історичний збірник. — Випуск XIII. — К, 2010. — С.Ібб-172.
52
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
или свидителства гако уже по печати онои воровскіе шбьірать и с тЬми
людми у кого оніе взгати будУт прислать вь генералнУю войсковУю
Канцелярію при доношеній за карауломь, о которихь воровскпхь
печатехь длга відома и пересматриваніга Кіево Губернской Канцелярій
представляєм^’251.
Аналогічний зміст має також інше донесення, авторства коменданта
міста Ніжина прем’єр-майора Федора Терпакова, в якому відтворено по-
дібний термінологічний ряд. що його застосовували для описів печаток,
способів їх використання та перевірки на автентичність — “воровскую
печать вьірезанную на черном камене одною 0ормою дваждьі”, “оною
печаттю вьшечатанньїе на сургучі блеярьі”, “пашпортами їли свиде-
телствами под печатми сходственньїми”. “прохожих людей присилать
во шнои магистрат для записки пашьпортов ї ради освидітелствованїя
печатей”252.
В іншій справі, що стосувалася виготовлення фальшивої печат-
ки майстром з Печерська. від 1767 р. зазначалося, що “наиденнУю жь
него Коленова свинцовУю печать по прошеніе ево зделаль живУщеи
вь Печерскомь малороссіянинь золотарь а какь зовУть не знаеть гол-
ко дворь показать можеть. которомУ даваль онь Коленовь сняв с паш-
портнои печати восщанои слепокь для тогш что когда бь имеющаяся
на ономь шставномь евш пашпорті печать моглабь испортится то тою б
печаттю запечатать вновь а не для чего дрУгова”253.
Для запобігання подібного роду ексцесів, а також неправомірного ви-
користання печаток, застосовувався цілий ряд заходів, серед яких одним
з найпоширеніших була практика знищення печатки після припинення
використання матриці внаслідок їх зношеності. Найбільш повно проце-
дуру утилізації старих матриць представлено у згадуваній вище справі
щодо виготовлення нової печатки для Київської губернської канцелярії
1766-1767 рр.
Паралельно з виготовленням нової губернської печатки відбувся
цілий ряд заходів стосовно старих матриць. їх послідовність відобра-
жено у записі в журналі Київської губернської канцелярії від 24 липня
1766 р. — “имеющиеся в кіескои губернскои канцелярій две печаті! ис
251 ЦДІАК. ф.59. оп.1. спр.2437. арк.1-1 зв.
252 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.2437, арк.3-4 зв.
253 ЦДІАК Ф-59, оп.1, спр.5376, арк.4-4 зв.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка..
53
которьіх одна малая медная, а другая серебреная болшая для печатанія
письменньїх [...] Употреблять і их изломать имеющУюся медь и серебро
находящемУся при кіевскои губернской канцелярій для заграничньїхь
посьілокь порУтчикУ КлимовскомУ взвесить и сколко чего явится о томь
в Кіевскую ГубернскУю канцелярію репортовать почемУ оное сере-
бро и медь отослать при Указі в кіевскои магистрать и велель ті медь
и серебро продать настоящею ценою с пУбличного торгу аУкционньїм
обьїкновениемь и вьірУченньїе за нихь денги прислать вь кіевскую
губернскУю канцелярію”254.
На виконання цього завдання губернською канцелярією було ви-
дано указ київському магістрату — “старьіе же имеющиеся в киевской
губернской канцелярій две печати из которьіх одна малая медная а дру-
гая серебреная болшая для печатания писменньїх дель не Употреблять
і ихь изломать и імеющУюся жь в них медь // [17 зв.] і серебро находя-
щемуся при киевской гУберской канцелярій для заграничньїх посьілокь
порУтчикУ КлимовскомУ взвесить и сколко чего [...] вь онУю канцелярією
репорт [...] по чемУ і оное серебро и медь [...] печать при Указе в киевской
магистрать которое при семь и послано и велеть тУ медь и серебро про-
дать настоящею ценою с пУбличного торгу аукционньїмь обьїкновениемь
и вьірУченьїе за нихь денги прислать в киевскУю гУбернскУю канцеля-
рією при репорте”255.
Невдовзі у рапорті поручика Василя Климовського в губернські' кан-
целярію від 20 листопада 1766 р. повідомлялося про зважування матері-
алів, з яких було виготовлено старі матриці — “По шпределенїю кїевской
губерскошй канцелярій велено їмеюшїяся вь шной гУбернскои канцелярій
старьіе две печати из которьіхь одну малУю меднУю а другУю серебренУю
[...] изламать ї иміющУюся в ний медь и серебро мні вьзвесить и скол-
ко чего явится о томь в кїевскУю губернскУю канцелярію репортовать
которьіе пе- [...] и оньїе мною взвесееньї а по весу явилось ієменно в мед-
ной три золотника, в серебреной шесть золотниковь іг чемь в кїевскУю
губернскУю канцелярію репортУю”256.
Того ж дня з губернської канцелярії до магістрату надійшов указ щодо
продажу срібла та міді, одержаних зі знищених матриць, на аукціонному
254 ЦЦІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.6-6 зв.
255 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.17-17 зв.
256 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.8.
54
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
торзі — “киевскага губернскага канцелярист приказали ... старьіе печати
изь которьіх одна малага медная а дрі/гага серебреная болшая (вмісто
которьіх зділана в онійо канцелярию чрезь академию науки новая пе-
чать) изломать и имеющі/юсга в них медь и серебро находгащемі/сга
при киевской губерской канцелярій заграничньїх посьілокь порі/тчикь
Климовскому взвесить почем^ имь Климовским'ь меди и серебра взве-
сено, а по весі/ гавплось именно в медной три золотника; в серебреной
шесть золотников, и оное серебро и медь отослать при указі в киевской
магистрать, которое [...] и послано, и велеть ту медь и серебро продать
за настогащею ценою с пі/бличного торгу, аукционньїмь обьїкновениемь
и вьірі/ченньїе за них денги прислать в Киевскі/ю Губернською канцелгарию
при репорте’’25’’.
За деякий час (29 листопада 1766 р.) з київського магістрату на-
дійшов рапорт, який, крім усього іншого дозволяє встановити вартість
матеріалів, з яких виготовлялися матриці печаток — “оніе дві печати
чрезь опреділенньїхь ш оного Магистрата Лавньїка Романа Чишинича
Власенка [...] -атора Йвана Лапиевича, и Орядньїка Сидора Триполского
сь публичного торгу Авкціонньїмь обьїкновеніемь проданьї здешнимь
мещанамь. А именно Лукі Лятошевичу, сребрганага за 12 к-_ а міднага
Івані/ Багалійні, за дві копейки, всего, за 14 копейки”* 258.
Практику знищення матриці застосовували також щодо сфрагісів
приватних осіб. Подібне вилучення печатки з обігу після смерті її власника
виключало можливість неправомірного уживання печатки, як то фальшу-
вання майнових актів та ін. За приклад може правити випадок, що стався
1582 р. по смерті волинського земянина Василя Яковицького — “которьій
тастамент над теломь небожчиковскимь перед всими станьї в голос бьіл
читан и повьічитанью тастаменту того показала также пани Мковицкад
перед всими станьї зацньїми секнет небожчика малжонка своего пана
ІЙковицкого в которомь бьіл в золоте герби небожчиковьский на стали
Оправен под которьім гербомь тоть тастамент небожчиковский справен
и шказавши секнет тут же над теломь герби перед всими станьї збивши
и до гробу к телу его небожчиковскому вкинен а потоми тело в землю
випустили и погребли”259.
25’ ЦДІАК ф-59, оп.1, спр.5058, арк.10.
258 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.11-11 зв.
259 ЦДІАК, ф.28, оп.1, спр.15, арк.166 зв.; Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV
Однороженко Олег • Руська гербова печатка..
55
Очевидно подібні звичаї були доволі поширені серед руського нобі-
літету і титулованої аристократії. З іншого боку навряд чи варто розгля-
дати їх як обов’язкове правило, як це іноді робиться у науковій літерату-
рі. Руська середньовічна та ранньомодерна сфрагістика подає численні
приклади використання печатки іншої особи —у першу чергу когось
із найближчих родичів (в тому числі й померлих).
Зокрема, у коробораційній формулі одного з документів від 1490 р.
зазначалося, що "Марька кнгат инга Юрьевага Михайловича, княжна Ана
Солтановага Василевича Збаразкого... печати м#жей своих к лист# сем#
приложили”260. Так само, “Богушовага Федоровича Настасіа Пересмьіцкага”
видала свій лист “з печатю мужа моего”261.
Натомість, “Хведка Пашкова дочка Дохновича” того ж року засвідчи-
ла акт батьківською печаткою, що знайшло своє відображення у коро-
борації — “а сама есми теж печать свою шчизн#ю к сем# моем# лист#
привісила”21’2. Аналогічно, “Марьл Михаловад Козичинал... дала листь
з моєю иічизною печаттю”263.
Надзвичайно цікавий випадок використання печатки іншої особи
маємо у разі зі сфрагісом, що ним користувався впродовж 1558-1561 рр.
князь Богдан Володимирович Глинський-Путивльський-Боровський, син
князя Володимира Богдановича Глинського-Путивльського та княгині
Анастасії Михайлівни Жижемської. В коробораціях цілого ряду актів він
очікувано використовує звороти — “кназь Богдан Володимеревич Боров-
скии ... з моєю печатю”264, “кназь Богдан Володимеревич Боровскии ...
и свою печат приложил”265, “кназь Богдан Володимеревич Боровскии...
под моєю печатю”266.
Разом з тим, найдавніший з відомих на сьогодні актів, який було
засвідчено цією печаткою, містить досить несподівану короборацій-
ну формул}' — “кназь Богдан Володимирович Путивльскии... под печа-
до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К, 1993. — С.59.
260 АСАО, Рещ.7380.
261 АСАО, АгсБітіш Роїоскісії г Касігупіа, 8у§п.ЗЮ, 81.14.
262 АСАО, Рещ.8522.
263 ВСг,Рещ,1288 (8.1.1539).
264 АРК, Агсіілуілп Кзщх^С Бап^ивгкб^ \с Зіатепсіе, Тека IX, Ріік 1 (5.1.1560).
265 АРК, Агсішліт Кзідгаї Зап^изгкбсу \с Зіасстісіе, Тека IX, РИк 3 (1560 р.).
2бе АРК; Агсішстт Кжу/Щ Зап^ивгкчж 81а%тісіе, Тека IX, РИк 23; РИк 142 (1561 р.).
56
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
тю матки моее”267, що вказує на використання ним печатки його матері
княгині Анастасії Михайлівни Жижемської. Справа ускладнюється тим,
що на даній печатці було викарбувано герб, який не належав ні князям
Глинським (Глинським-Путивльським), ні князям Жижемським, а рад-
ше відповідав геральдичній конструкції, що її уживали князі Заславські.
З останнього випливає цілком вірогідний висновок, що попередньо дана
печатка належала незнаній з імені матері княгині Анастасії, що походила
з роду князів Заславських. Тобто маємо справу з використанням князем
Богданом печатки, що нею попередньо користувалася, крім його матері,
також бабка.
Практика використання печаток найближчих родичів, особливо бать-
ків, як видається, цілком узгоджувалася з тогочасними правовими норма-
ми, що були поширені в руських землях. Зокрема, в руському' перекладі
XV ст. Віслицького статуту’ короля Казимира, дію якого, крім Малопольщі,
було поширено також на Руські землі Корони Польської, використання
батьківської печатки не лише визнається правомірним, а навіть визнача-
ється як обов’язкове, з забороною дням виготовляти до часу батьківської
смерті, власні печатки — “О печати шцевской дітемь. Иже сьінове со шцьі
суть, а одного права, про то уставленіе чинимь: гдЬ єсть имь потребиз-
на, абьі шцевою печатью печатали, а иньшьіе своее не міли, а ни сміли
иміти”268. В окремих випадках батьківська печатка очевидно могла вжи-
ватися дітьми й після смерті голови родини, або принаймні зберігатися
в родині у якості сімейної реліквії, яку час від часу використовували за на-
гальної потреби та за відсутності, в силу різних причин, власної печатки.
Процес виготовлення матриці та пов’язані з її зберіганням заходи, так
само як і випадки фальшування матриць та уживання їх іншими особами,
хоч і представлено в актових матеріалах, втім у значно більшій кількості
письмові джерела надають нам відомості щодо практичного використан-
ня печаток та пов’язаної з цим уживанням термінології.
Так приміром, порядок використання матриць органами міського са-
моврядування обумовлювався навіть у господарських привілеях. Скажімо,
у привілеї Києву від 4 червня 1500 р. зазначалося — “у которьіх міщан
267 АРК, АгсЬтілп Кж}Д}І 8ап§іі8гкбте и' 81а%т.ісіе, Тека VIII, Ріік 97 (1558 р.).
268 Актьі, относящіеся кь гісторіи Западной Россіїї, собранньїе и изданнне
Археографическою коммиссіею. — Том 1:1340-1506. — СПб., 1846. — СЗ.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка^

кіевскихь зь ратуша кіевского будсть листь подь ихь печаттю містскою,
тьімь міщаномь не надобі мьіта даватьі нигдЬ”269.
В свою чергу, королівський привілей Лубнам (Олександрову) на маг-
дебурзьке право від 20 жовтня 1592 р. містив наступне роз’яснення щодо
уживання міської печатки — “До того тежь тому жь месту Александрову
спм жу листом нашим до права их надаєм печат местскую ... которою
печаттю в том месте Александрове вряд местскпй вси справи права май-
деборского печатуючи и отправуючи, вечне уживати оное мают”270. По-
дібна згадка присутня також у дещо пізнішому привілеї Лубнам від 16 бе-
резня 1595 р. — “и печат под гербом ... з нашое щодробливости для его
лепьшого и переднешого обьходу надаєм: мают ее мещане места Алек-
сандрова теперешние и по нихь будучьіе вечне уживати и справи свои
местские и инньїе всякне и судовне отправовати и печатовати”271.
Засвідчення печатками різноманітних документів було головною
функцією печатки. Власне наявність печатки при документі було пер-
шочерговим свідченням автентичності останнього — того випису
кгродского виленьского печат его милости пана воєводи впленского
притиснена одна и подпис р^ки его ж милости тими словьі, Кгіззіорії
КасІ7І\\ іі щіщ зод, Миколаи Вильчекь кгродскии виленьскии писар што
про памет до кпить справь судовьіхь головньїхь трибунальньїхь его за-
писано, а по записанью и сесь вьшись под печаттю земскою воєводства
виленского”272.
У численних актових джерелах зустрічаємо найрізноманітніші фор-
мулювання, що вказують на засвідчувальну функцію печатки (“при печати
... для заверенпя”)273 та розкривають окремі нюанси відповідних процедур,
269 Акти, относящиеся к истории Западной России собранньїе и изданньїе
Археографическою комиссиею. — Том І: 1340-1506, — СПб., 1846, —С.РЗ;
Гречпло А. Українська міська геральдика. — К, 1998. —С.28-29; Кітва Е. Ріес2?сіе
тіаві ХУісІкіе^о Кві^віта ЬІ1етевкіе§о. — ХХагвхата, 2007.-8.481-482; Білоус Н. Київ
наприкінці XV — у першій половині XVII століття. Міська влада і самоврядування. — К,
2008. - С.142-143.
270 Корпус магдебурзьких грамот українським містам. — К, 2000. — С.49.
271 Гречило А. Українська міська геральдика. — С.44.
272 АРК, Агсйпушп Міупотевкіе Сіюсікіетеісгбму 8у§п.154, вМ 91 (1.6.1588).
273 Паралельно з засвідчувальною печатка могла виконувати також охоронну
функцію — зберігати в таємниці текст документу. Особливо широко подібна практика
застовувалася у таємному гетьманському листуванні. Так. зокрема, зустрічаємо
58
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
пов’язаних зі скріпленням печаткою певного акту — “длга чого, подписав-
пш сес лист р#кою нашою господарьскою, и на #тверженье тьіх всих речей,
верх# цшисаньїх. печать наш# к нему привесити есмо казали”274, “декрету
тож нашого королевского на зуполнеишую веру того всего нинешнии
лист печатю нашею запечатованьїи”275, “а на потверженье привісили есмьі
печать наша”276, “а на болшую кріп ость тому оусему вьішеписанному и
печать нашоу и печати богарь нашихь веліли есми привісити к сему на-
шему листоу”27’’, “а на кріпость того наші печати посполно и сь нашимь
господаремь привішаемь”278, "печати наїли привісили есми кь тому
то листу на потвержениемь тьімь то вьшіАписаньїмь річамь”2”9, “на кре-
пость тому и на великое потверженьїє сему нашему листу привісили есмо
напій печати”280, “и на кріпость сем# наші печдти привісили есмо ктом#
лист#”281, “а про ліпшоую твердость наші печати сруть завішеньї”282,
“на потвержденіе сему листоу привісили есми наши печать”283, “а на бол-
ілеє потвержьшье тому всіму вишеписанному и печати напій привісили
есмьі кь сему листу7 нашіму”284, “печатю полковою ствержаемь”285, “пе-
чатю полковою ствердивши”286, “утвержденіем полковою печатю”287,
згадки, про листи гетьмана Петра Іваненка, які нерозпечатаними відсилали у Москву.
Неушкодженість гетьманської печатки в даному випадку виступає беззаперечним
свідченням того, що цих листів ніхто не читав, відповідно до заборони царського
уряду (Прокопович В. Сфрагістичні етюди // Записки Наукового товариства ім.
Шевченка. — Том СТХІП. — Париж — Нью-Йорк, 1954. — С.91).
274 Документи Брацлавського воєводства. — С.136, п.1.
275 Волинські грамоти XVI ст. — К, 1995. — С.155. п.91.
276 ЛСтЛГ), Рег§.5304; Уляницкий В. — С.16, п.19.
ЛСтЛГ), Рег§. 5382; Уляницкий В. — С.83, 1175.
278 ЛСтЛІ), Рег§.53ЗО: Уляницкий В. — С.б-7, п.8.
279 ЛСтЛІ), Рсіц. 5372; Уляницкий В. - С.79-80, п.72.
280 АСАЛ, Реіц.530.3; Уляницкий В. — С.15—16. п.18.
281 АСАЛ, Рег&5329; Уляницкий В. — С.8--9. п.10.
282 АСАЛ, Рег§.5343; Уляницкий В. — С.40-41, п.,34.
283 АСАЛ, Рег§.5317; Уляницкий В. — С.34-35, п.29.
284 АСАЛ, Регц. 5365; Уляницкий В. — С.74-75, п.б8.
288 НБУ, ІР, ф.1, спр.57 735; Універсали Павла Полуботка. — С.559, п.398.
286 НБУ, ІР, ф.1, спр.51823; спр.594Ю; спр.б2бб0; ЦДІАК, ф.129, оп.1, спр,2 а. арк.1;
Універсали українських гетьманів. — С.877, пД 36; Універсали Павла Полуботка. —
С.576, п.419.
287 НБУ, ІР, ф.1, спр.50866; Ділова документація Гетьманщини Х\1ІІ ст. — С.96.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка,.
59
“для ліпшой вірьі и певносте печати майстратовие приложплисмо”288, “и
печатью міскою подтверженіи”289, “с подписаніемь рукь и с притискнен-
нем звиклой урядовой міской печати вь Слухові” 29°, “зь подписомь руки
її приложеннемь печаті! потребуючої! стороні видасть вь Глухові”291, “и
на сведецство печать наша до сего лист# єсть притиснена”292, “при том
бьіли и за прозбою моєю печати свои приложили к тому моєму листу...
а про лепшую твердость га ... и свою есми печат приложил к тому листу
моєму визнаному”293.
Доволі широко в актових джерелах та законодавчих кодексах було
представлено термінологічний ряд, що відображав практику засвідчен-
ня печатками різноманітних документів. Приміром, в окремих артику-
лах “Прав по которьім судитсд малороссїйскїй народь” регламентовано
практику засвідчення печатками різноманітних виписів з актових книг,
а також — вінових записів, купчих, дарчих, уступних записів, контрактів,
тестаментів, духовних записів та ін.294
Так, використання печаток при вінових записах регламентувало-
ся в артикулі 6 (“Какимь порядкомь иміеть мужь жені записать віно
противь приданного и кто оное по смерти жениной наслідуегь”) глави
десятої (“О сговорахь свадебньїхь, о приданномь и віні, о наслідїи мужа
по жене и женьї по мужу и о разводіхь”) Кодексу 1743 р. — “Пункть 4 [...]
А понеже по апробацій уряду нашего таковая віновая запись, (імя ркь)
явилась бьіти во всемь согласно праву сочинена, того ради, по прошенію
его, в книги градскїе вписанна, и з оньїя вились сія, за подписомь урядових
персонь и за печатю градскою, требующои стороні, родителемь или
288 Каманин Н. Материальї для исторіпі Киевской городской общини //
Университетские известия. — Киев. 1898. — №2, —С.32; №8. —С.ЗЗ; Універсали Івана
Мазепи. — Частина II. — С.273, п.232.
289 НБУ, ІР, ф.201, спр.73, арк.5 (21.4.1702).
290 НБУ, ІР, ф.1, спр.55 340; Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. — С.266.
291 НБУ, ІР, ф.1, спр.50715; Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. — С.219-
292 Документи Брацлавського воєводства. — С.278, п.93-
293 АСАЦ АгсЬіжіт Роїоскісії г Касі/упіа, 8у§п.323,81.1,
294 Ці норми, як правило, взорувалися на аналогічних положеннях “Статйа
Великого кніазства Лїтовского”. Втім, в останньому мова йшла в основному про порядок
використання господарської та повітових печаток. Натомість, в “Правах по которьім
судитсд малороссїйскїй народь” перелік видів печаток, які підлягали правовій
регламентації було значно розширено.
60
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
опекунамь женьї его (імя ркь), видана в городі NN. года місяца и дня
вьішше надписанньїхь”295.
Про засвідчення печатками дарчіх, купчіх та інших майнових угод
мова йшла в артикулі 3 (“Какь и гді записовать продажу, дарь, и всякіе
зділки вь имініяхь недвпжимьіхь”) глави чотирнадцятої (“О продажі!,
куилі, викупі, дарахь и о диспонованій, си єсть роспорадки всякимь
образомь имінїй и о записахь разньїхь”) — “Пункть 1 [...] а уряди,
по обстоятелномь о томьуступленномь имінїи освідителствованїи. ніть
ли в томь проданномь или уступленномь имініи чего чужого или опо-
рного, в книги градскїе от слова до слова вписать изь тіхь книги випись
за печатю и рутами урядовьіхь персонь, требующему видать иміеть [...]
Пункть 3 [...] а во всякпхь таковьіхь урядовьіхь записахь или кріпостяхь,
надлежить означивать, имянно годь настоящїй от Рождества Христова, и
число місяца, не цїферно, но слогомь ппсменньїмь, сприложеніемь того
суда печати, во всякомь же уряді своа печать бьіть должна”296.
Про уступні записи говорилося в артикулі 19 (“О сочиненїи вічисто
продажньїхь и уступньїхь записей”) чотирнадцятої глави — “Пункти 3 [...]
того радьі онза запись в книги урядовьіе для лучшого достовіріА впи-
сана и конфірмована и изь книги сїя випись за подписомь урядовьіхи
персонь и за печатю урядовою жь. требующой стороні видана”297,
а про контракти — в артикулі 6 (“О искорененїи и прекращеніи воровства
по ярмаркамь, торгамь и гді-нибудь”) глави 28 (“О ярмаркахь, торгахь
и контрактахь купеческихь”) — “Пункть 1. Для искорененїя и прекраще-
нїя воровства и для охраненїя от порота, убьітковь и затрудненія, хотя и
не подозрителньїмь случаючогось всякому кто бьі на ярмаркахь, торгахь
у гді-нибудь лошадь, скотину рогатую или какїе сребраньїе, мідньїе и
протчьіе посудьі, либо другїе рухляди, кромі публичньїх лавокь, куповаль
или проміниваль, а особливо у наемньїх людей, должно йміть трохь или
двох віригодньїх свидітелей, которьіи о томь бьіли бь свідомії, и такь
с оньїми свидітелми, яко с самимь продавцемь обявляя о такой куплі
на уряді в книгу урядовую записивать, и з оньїя взять виписку за руками
и за печатю урядовими”298.
295 Права за якими судиться малоросійський народ. — С.177.
296 Права за якими судиться малоросійський народ. — С.248.
297 Права за якими судиться малоросійський народ. — С.261.
298 Права за якими судиться малоросійський народ. — С.482.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка..
61
Практика засвідчення заповітів печатками визначалася в главі два-
надцятій ("IV тестаментахь мли духовньїхь заппсяхь”) — артикулами чет-
вертим (“Какимь образомь и с какимь обстодтелствомь тестаменть или
духовную запись сочинять”) — “Пункть 4. А когда кто тімь порядкомь,
какь вьішше показано, тестаменть свои сочинивь и посліднею во-
лею не отмінивь, самь умреть. тогда по смерти его немедленно его жь
насліднику иміють тоть тестаменть в надлежащомь у^рядЬ обявить и
в книги градскїе вписавь, випись изь книгь тіхь за печатю градскою и
подписомь уряди собі взять”259 та сьомим (“О тестаменті, сочиняемомь
в поході или в пути либо во время моровой язвьі”) — “Пункть 2 [...] а випись
из книгь тіхь сторонньїхь урядовь или писменное свідительство ті,
которьіи на оньїхь урядахь и такомь тестаменті сознають, должньї взять
за руками урядовьіхь и печатю обикновенною”* 300.
Серед канцелярської документації печатками засвідчували супро-
відні листи, виписи та екстракти, а також інвентарні описи, про які
йшлося в артикулі 7 (“IV должности опекуновь в приниманїи и содер-
жанїи опеки”) глави одинадцятої (“М опекунахь и ихь над сиротами
опекахь, такожь о неразділномь имінїи братовь и сестерь доросльїхь
с недорослими и о поділі между ними”) Кодексу' 1743 р. — “Пункт 1.
Всякий опекунь, принимая над сиротами опеку, йміть в первнхь пред
опреділенннми из уряду при двухь знатньїхь персонахь [...] и все ихь
же, такь движпмое, какь и недвижимое имінїе, обстоятелно от мала
до велика в немедленномь времени описать и оное тімн жь персонами
оціновать [...] и такую опись или инвентарь за руками и печатми такь его
опекуна. яко и означенньїхь из уряду, опреділенньїхь и сродственньїхь
персонь, в книги урядовьіе ввесть и себі из тіхь книгь випись взять”30’.
Безумовно, відповідні юридичні приписи відображали повсякденну
практику, що склалася впродовж попереднього часу. Зокрема, в джере-
лах ХУІ-ХУІІІ ст. постійно натрапляємо на згадки про засвідчення пе-
чатками різноманітних посвідчених копій та виписів з актових книг302 —
290 Права за якими судиться малоросійський народ. — С.219-
300 Права за якими судиться малоросійський народ. — С.221.
301 Права за якими судиться малоросійський народ. — С.209.
302 Архів міста Києва, ф.І, оп.1, спр.6; спр.7; оп.2 а, спр.7; спр.8; НБУ, ІР, ф.І, спр.55 299;
ЦДІАК, ф.51, оп.З, спр.15 388; ф.59, оп.1, спр.4484.
62
Сфрапстичііий щорічник • Випуск і
“и вьіпис с книг под печатью моєю” 303, “с приложеніемь печати видать сію
випись”304, “на што и вьіпис с книг... под нашими печатми ест видань”305,
“абьі за оказаньемь сего нашего писанія, любь екстракгомь изь книгь
міскихь кіевскпхь и подь печатью міскою вьінятого (которое они
для певнійшого во всемь убезпеченье вь книги міскіе кіевскіе впишуть
и екстрактами купцомь кіевскимь давати будуть)”306.
Згадки про подібне застосування печатки бачимо в окремих при-
вілеях містам на магдебурзьке право — “и зкстрактьі или випись з сего
листу нашего при печати меской Переяславской йміть будуть”307,
“оніе артикули до урядовихь книхь міскихь принявь актиковать и ви-
пись за печатю нашею міскою видать повелели”308. Іноді натрапляємо
на випадки засвідчення міською печаткою копій гетьманських універса-
лів — “А для ліпшой вірьі и певності! печати майстратовие приложилис-
мо до сего поважного рейментарского копиі універсалу”309.
Серед інших видів документів, що підлягали засвідченню печаткою,
бачимо наступні — уступний запис (“На што я ... даю сес мои лист власт-
ного писанА руки мужа моего. А при том бьіл и того добре сведом ... И
за прозбою нашою печат свою приложил к сему нашому листу”310), увяж-
чий лист (“И на то есми дал ему сес мои у важчий листь з моєю печатю и
с подписю властное руки моее”311, “ід дворднин господарьскии... сес мои
листь і?важщии дал под моєю печатю”312), добровільний запис (“і? того
листу, доброволного запису... спольного печатии цісмь а подпис р^кь”313),
записний лист (“И на то давам... сес мои вьізнаньїи лист под печатю моєю
и с подписом власное рі?ки моее. А при том бьіли и того добре сведоми и
303 ЛСІЛІ;, АгсЬпушп Роїоскісії г Касіхупіа, 8у§п.ЗО5,81.6.
304 НБУ, ІР, ф.1. спр.51410; Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. — С.302.
303 Документи Брацлавського воєводства. — С.659, п.272.
306 Універсали українських гетьманів. — С.161, п.111.
ЗСР Корпус магдебурзьких грамот українським містам. — С.66 (7.3.1633).
308 Корпус магдебурзьких грамот українським містам. — С.67 (12.3.1637).
309 Каманин Н. Материальї для истории Киевской городской общини //
Университетские известия. — Кііев, 1898. —№2.— С.32; №8. — С.ЗЗ; Універсали Івана
Мазепи. 1687-1709. — Частина II. — С.273, п.232.
310 Волинські грамоти XVI ст. — С.22, п.7.
311 Волинські грамоти XVI ст. — С.27, п.12.
312 ЛСЛГ), Агсіііу/шп Роїоскісії і Касі/упіа, 5у§п.30б, 81.1.
313 Документи Брацлавського воєводства. — С.652, п.2б9.
Однороженко Олег • Руська гербовії печатка...
65
почати своє за кпчевистою а устною прозбою моєю до того листу прило-
жити рачили”314), тестамент (“До которого сего тестаменту моего и печат
свою приложил есми, а при справованю того тестаменту и остаточної!
воли моеи бьіли их милости зацне вроженьїи панове ... которьпі будучи
того добре сведоми и за прозбою моєю печати свои к сему тестаменту
моєму приложити рачили”315), дарчий лист (“На то есми служебнику моє-
му ... дал сес мои лист под моєю печатю. А при том бьіли и того добре све-
доми [их милости]... И за прозбою моєю их милости печати свои к сему
моєму листу приложити рачили и на твердость свою печат есми прило-
жил к сему моєму листу”316), дарчий запис (“И на то есми дала малжонку
своєму... сес мои вьізнаньїи лист с печатю моєю. А при том бьіли и того
добре сведоми их милости фалебньїи ... И за прозбою моєю их милости
печати своє приложити рачили к сему моєму7 визнаному листу”31"), віно-
віій запис (“И на тое есми еи, малженце моеи милои... дал сес мои лист
з моєю печатю и с подписом властнои руки моє. А при томь били и того
добре свідомн их милости панове и приятелі! напій ... которьпі за про-
збою моєю печати свои приложити рачили к сему моєму листу”318), при-
вінковий запис (“И на том даль есми жоне моеи ... сес мои листь з моєю
печатю и с подьписю властное руки моее. А при томь бьіли их милость
... И прості есми их милости тьіх верху писаних панов о приложене пе-
чатей к сему моєму листу. Их милость на мою прозбу то вчинили и печа-
ти свои которьпі приложили”319), лист опікунів (“До которого листу МЬІ,
опекуньї, сполне всі печати свои приложили и, руки свои подписавши,
тот лист... дали”320), продажний запис (“И на то есми его милости дал сес
мои визнанні! лист з моєю печатю и с подписом властное руки моее.
А при том бьіли и того добре сведоми и за очевистою устною прозбою
моєю печати свои к сему моєму визнаному листу приложити рачили их
милости панове а приятелі! мои”321), продажний лист (“И на то есми дал
его милости ... сес мои листь з моєю печатю. А при томь бьіли и того
314 Документи Брацлавського воєводства. — С.259, п.78.
315 Волинські грамоти XVI ст. — С.122, п.73.
316 Волинські грамоти XV! ст. — С.21, п.5.
3,7 Волинські грамоти XVI ст. — С.123, п.74.
318 Волинські грамоти XVI ст. — С.84, п.47.
319 Волинські грамоти XVI ст. — С.22, п.6.
320 Волинські грамоти XVI ст. — С.202, п.118.
321 Волинські грамоти XVI ст. — С.35, п.18.
64
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
добре сведоми а за прозьбою моєю іучевистою и печати свои приложити
рачили”322), борговий запис (“сего моего листу, которьіи есми его милос-
ти на то дал под властною моєю печаттю. При том бьіли и того добре све-
доми и печати своє за прозбою моєю к сему моєму листу приложили их
милость”323), “лист запис” (“заустно на цшевистого прозбою нашего пе-
чати своє до того листу доброволного запису нашего приложили и руки
подписат рачили”324. “И на том дал еи, малжонце моеи милои. тоть листь
запис ... под моєю печатью и с подписом власное руш моее. А при том
бьіли и того добре сведоми и за ^стною прозбою моєю печати свои при-
ложит и руки подписати рачили к сему моем^ листу”325, “у того квиту
запису печатей притесненьїх чотири а подпис рукь тьіми словьі”326),
“лист запис вливковьій” (“и на том дал тот мои лист доброволньїи за-
пис под моєю печатю и с подписом руки моее власное, до которого
за устною иічевистою прозбою моєю печати своє приложили и руки своє
подписали”327), засвідчувальний лист (“И на то есмо дали сес нашь лист
с приложенемь печатей и с подписом рі?кь наших”328), заставний лист
(“И на то есми... дал сес мои визнаний лист под моєю печатю. При том
били и того добре сведоми и печати свои за прозбою моєю к сему листу
моєму приложили”329), запис на суму грошей на третину маєтку (“На што
есми жоні моеи ... сес мои лист под моєю печатю дал. А при том били
и того добре сведоми [панове]... И просил есми их милости тих вьшіеи
писаних панов їй приложене печатей. Их милости на прозбу мою то вчи-
нили и печати свои к сему моєму листу приложити рачили”33’1), запис
на продаж і заставу частини маєтку (“И на тое есми... даль сес мои листь
записньїи под печатю моєю. А к тому еще просилем їй приложене до сего
листу моего их милости панов... и их милость на мою прозбу то учинили,
печати свои приложили к сему моєму листу”331), угода про розмежування
322 Документи Брацлавського воєводства. — С.238, п.66.
323 Волинські грамоти XVI ст. — С.37, п.20.
324 Актова книга Житомирського іродського уряду 1611 року. — С.143, п.18.
325 Документи Брацлавського воєводства. — С.263, п.79.
326 Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року. — С.146, п.20,
327 Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року. — С.246, п.32.
328 Документи Брацлавського воєводства. — С.867, п.405.
329 Волинські грамоти ХАТ ст. — С.42, п.24.
330 Волинські грамоти XVI ст. — С.18, п.2.
331 Волинські грамоти XVI ст. — С.43, п.25.
Однороженко Олег -Руська гербова печатка..
65
володінь (“И на тое есми... дал сес мои лист з моєю печатю и дла лепьшое
твердості! просил есми [панов]... їй печати. И их милости на моє челом
бите то учинили и печати свои приложили к сему моєму листу”332), меж-
ова угода (“и загодненя нашого з нашими печатми и с подписами рукь
нашихь власних. А для лепшое твердости и сведомя его милости ... своє
печати приложили к сему нашему листу”333), свідчення про встановлен-
ня межі між володіннями (“А про лсппіую справедливость... печати есмо
свои приложили к сему нашому листу”334), підтвердний запис (“тот мои
лист з моєю печатю, подписавши газетную руку”335), приятельська угода
(“А на тьіх речах лсппіую певност всему на той интерцезе печати свои
приложили и руками властньїми са подписали”336), розписка (“А при том
вьщеленю части моеи бьіли их милости панове... А дла лепшое твердости
просил омь их милости ш приложене печати. Их милости тое за прозьбою
моєю учинили и печати поспол з моєю печатю приложити рачили”33),
мінова угода (“И на то а ... дал сес мои лист под печатю моєю и с подписом
властное руки моее. А дла лепшого сведомя и твердости сего листу моего
просиломь ш приложене печати их милости панов а прилтелеи моих ...
Их милости за прозбою моєю шчевистою... печати свои к сему моєму лис-
ту приложити рачили”338), дільчий запис (“дал сес мои лист з моєю печа-
тю и подписомь властное руки моее літерами рускими. А при томь бьіли
и того добре свідомії их милость панове а приятелі! наши... которьіе их
милость панове за прозбою моєю печати свои приложили к сему моєму
листу”339), “протест” (“на том дал тот мои квит под печатю и с подписом
власное руки моее”340), повноважний лист на право позову (“И на то есми
брату своєму... дала сес мои вьізнаньїи а умоцованьїи лист з моєю печатю.
А при том бьіли, и того добре сведоми, и печати свои за прозбою моєю
к тому моєму визнаному а умоцованому листу приложити рачили”341),
332 Волинські грамоти XVI ст. — С. 17, п.1.
333 Волинські грамоти XVI ст. — С.64, п.37.
334 Волинські грамоти XVI ст. — С.220, П.12Т
333 Волинські грамоти XVI ст. — С.84, п.48.
336 Волинські грамоти XVI ст. — С.106. п.62.
33’ Волинські грамоти XVI ст. — С.112, п.67.
338 Волинські грамоти XVI ст. — С.126, п.7б.
339 Волинські грамоти XVI ст. — С.136, п.79-
340 Актова книга Житомирського тройського уряду 1611 року. — С.162, п.31.
341 Волинські грамоти XVI ст. — С.147, п.86.
66
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
декрет гродського суду (“с которьіх и сес видимус под печатю мене... ест
вьідан”342), “положене позвовь” ("и на том дал сес мои квит с печатю и
с подписом руки моее власное до книг кгосподарсюїхжитомерских”343),
“квитанцьія” (“у тое квитанцьіе печат притисненая а подпис руки”344), квит
(“На што есми... дал сес мои квить з моєю печатью”345), квит поборці (“по-
дал есми сес мои квит з моєю печатю и с подписом властное руки”346), зі-
знання (“Которого сознанд нашего даєм до книг кгродских браславских
сес наш квит з нашими печатми”347), “ежджене возного для прислуханя
присеги” (“и на том дал сес мои квит под печатю и с подьписом руки
моее ку записаню до книг врядовьіх”348), “сознанье возного” (“и на том
дал сес мои квит под моєю печатю и с подписом руки моее ку записаню
до книг замку господарьского житомирского”349).
Досить різноманітну термінологію уживано в руській мові XIV-
XVIII ст. для позначення в коробораціях способів прикріплення печаток
до відповідних актів. Так, привісні печатки описувано наступним чи-
ном — “и на то есьмо кнгазю Аньдрею Капосте дали сес нашь привилеи.
До которого и печат нашу привести казали”350, “печать господарьскад
привесистад”351, “с нашими паньї ... привісили наши печати”352, “пе-
чать привесистад маестатнад”353, “печать господарьскад к прьівилью
завешена”354, “печати привести”3-55, “печати свою привесил”356, “печать
342 Документи Брацлавського воєводства. — С.798. п.35б.
343 Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року. — С.148. п.21.
344 Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року. — С.144, п.19-
345 Документи Брацлавського воєводства. — С.264, п.80.
346 Документи Брацлавського воєводства. — С.791, п.351.
-34’’ Документи Брацлавського воєводства. — С.657, п.271.
348 Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року'. — С.149, п.22.
349 Актова книга Житомирського гродського уряду' 1611 року. — С. 190, п.2.
3,п Документи Брацлавського воєводства. — С.137, п.2.
351 Бієшуов Меігіка. Кпу§а №.15. — п.166.
352 АСАБ, Рег§.5305; Уляницкий В. — С.21-22, п.23.
353 Метрика Вялікага княства Літоускаго. Кніга ЗО. — п.140.
354 БієШуов Меігіка. Кпууа №15. — п.144.
354 Біеішов Меігіка. Кпу§а №.4. — п.62-66; Бієшуов Меігіка. Кпура №.10. — п.1, 3-12,
16, 20, 29, 32, 33, 35-37, 45, 55, 56, 60-62. 66, 69, 70, 75, 83, 85, 107, 110, 113, 120; БіеШ-
уов Меігіка. Кпуца №.15. — п.23, 56, 77, 135; БіеШуов Меігіка. Кпууа №.25. —п.15, 17-19,
24-29, 81, 190.
356 ВСг, Рег§.1278.
Однороженко Олег Руська гербова печатка...
67
привесистад”357, “печать привесчатад”358, “печати завесити”359, “печать
завесистад”360.
В окремих випадках у коробораційних формулах відзначався мате-
ріал, з якого було виготовлено шнур, на якому кріпилася привісна пе-
чатка — “печать маестатнад господарьскад на шнюре золотом”361. В свою
чергу, колір матеріалу, на якому мав розміщуватися відбиток печатки, іно-
ді обумовлювався навіть в господарських привілеях.
Так, господарським привілеєм від 17 серпня 1522 р. князю Костянти-
ну Івановичу Острозькому та його нащадкам було надано право вживати
червоний віск при використанні печатки — “а к том*1 бачачи на Єго Ми-
лости знаменитий, а високий дом кнджацкий, даєм и даруєм и дозволдем
Єго Милости, кназю Костднтині? Иванович^ кУстрозскомі? воском черле-
ннм ведкии листи свои печатовати до нас Господард своего, або до ко-
гокольвек б^дет в том писати, по томі?ж, гако и иншии кнджата паши
черленьїм воском печатают; а тим воском черленнм маеть Єго Милость
кндз Костднтин и Єго Милости дети и потмкове Єго Милости листи свои
печатовати”362.
А привілей Ольбрахту Мартиновичу Гаштовту від 2 квітня 1522 р.
крім того, що надавав право печататися червоним воском (“Оожоїіспіс
ріес2Щ1іо\дапіа схугхуопут хуобкіет”), містив також роз’яснення щодо
практики використання червоного і зеленого воску — “Сосіхі зіе
Жеікіїп Хіе8ї\уіе кіїйехузкіт шзтуїкут роббапіт кгоісмукут вууіескут
іакіеукокуіек §ос1по8сі у Гатііу, Гак хщхеїот іако у июіеиюсіот у віагозіот
хіеіопут чуозкіет ріесхрїохуапіа 1і«іох\ 8\уус1і ріесгрсія хмссіііі^, піесй
пхусмаія, гаейохуахузху схугхуопу ууовк сіііа кгоіа ]е§о тезі ріесг^сі. А
уузхакхе 2у§типій кгоі. таце О8оЬ1і\ус Ьас/епіе па хасповс піе їуїко госкаіп
357 Тіеіитоз Меігіка. Кпу§а №.1(). — п.67; Ьіеіиуоя Меігіка. Кпу§а №.10. — п.20, 32;
Ідеіиуоз Меігіка. Кпу§а №.25. — п.29, 58,157, 224; Ьіеіиуоз Меігіка. Кпу§а №.231. — п.160,
209, 231; Метрика Вялікага княства Літоускаго. Кніга ЗО. — п.28, 36, 50,103.
358 Ьіеіиуоа Меігіка. Кпу§а №.4. — п.111.
359 Ьіешуок Меігіка. Кпу§а №.10. — п.68, 73: Ьіеіиуок Меігіка. Кпу§а №.25. — п.16, 35.
360 ІдеПіУОв Меігіка. Кпу§а №.10. — п.69, 107; Ьієшуов Меігіка. Кпу§а №.14. — пЗб9;
Ьіеіиуов Меігіка. Кпу§а №.15.— п.135, 143; Метрика Вялікага княства Літоускаго. Кніга
30.-п.165.
361 Ілеіиуоз Меігіка. Кпу§а №.15. — п.179-
362 Агсіііхушп кзщхяі ЬиЬагІОУгісгбш 8ап§ив2кб\у \у 5іаул.ісіе. — Тот III: 1432-
1534. — Ьу/оху, 1890.-5.235.
68
Сфрапсгичний щорічник • Випуск і
хІ42^се§о, аіе їе82 па 82С2угс>8С у споїііхує оЬусгаіе ууіеїтогпеу рапіеу ХорЬу,
зупа ХХ’азії і а хідгускі УДегге82С2уп8кіе§о гопу, 01 ЬгусЬіІіохх і Магсіпохуісгомт
Оазггоійхлуі 2 Мпгохуапеу Оіегапоуп \\оіс\\осІ/іс ууіііешкіети зоЬіе у
роїоткот 8ж>ут уДазпут у 1Є82 іеу затеу у тсгсм і іеу у рогЬотзПуи ісіл
ууіазпети сгупуопут ууозкіет ис шгіікісй зрга^уасЬ, ргіиіііеасіг у ІіМасЬ
Гак гу досхсзпусЬ, іако у \\ісс/пусЬ и/у\гас до рісь/(ДЬо\\апкі доризгсга
хуіесгпуті сгазу, а \¥82ако82 роб Іут зрозоЬет, у2 од СусГі оЬуу/аЙіеІоху
у рг/усНодпіо'Л' Жс1кіе§о Хфмлса НпЬслсзкіеро гадпа ргего§а(іиа дієти
рг2ег2ес2опети дотом-у 2 кізкі іе§о кгоісхозкіс) тсгі ки ріссгуїоиапіи
розіуріопе піе сгупіопо у піс 8Іа \\іс доЬгеу піе иххі асга ірс па рггукіад зоЬіе
піе Ьгаїі”363.
Щодо прикладних печаток в актових джерелах можемо зустрі-
ти наступні формулювання — "печать прикласти к листу”364, “печать
прикладати”365, “печати приложити”366, “печати свои приложили”367,
“печать есми свою прпл ожила”368, “печать прибитад”369 (в окремих ви-
падках вищенаведені формулювання могли стосуватися привісних печа-
ток), "с притисненемь печатьі войсковой полковои”370, “печат полковую
росказалем приложит”3"1, “с притисненемь печати полковое”372, “под пе-
чатю полковою”373, “при печати полковои”374, “з притисненем ЗВЬІКЛОИ
363 ЬіеПіуов Меігіка. Кпу§а №1 (1380-1584). Схгазутц кпу^а 1, —Уііпіив,
1998, —С.126. п.622.
31,1 Ііеіикоз Меїгіка. Кпу§а №.14. — п.612.
365 Ііеіитов Меїгіка. Кпу§а №.15. — п.5б.
366 Ііешуов Меігіка. Кпу§а №.4. — п.82, 84, 86, 101, 111; Біеіиуов Меїгіка. Кпу-
§а №.10. — п.71, 72; Ііеіиуов Меігіка. Кпу§а №.15. — п.25, 54, 73; Ьіеіиуов Меігіка. Кпу-
§а №.25.-п.б2. 77.94. ЮЗ, 106.129. 158.165-167, Гб. 202. 208.
367 ЛСІЛ1І), Рег§.4804; Рег§.7375; Рег§.74бб; Рег§.7480; Рег§.7497.
368 АСІЛГ), Рег§.7480.
3® Ііеіиуов Меігіка. Кпу$а №.10. — п.69.
370 ЦДІАК, ф.57, оп.1, спр.71, арк.52; Універсали українських гетьманів. — С.930, п.Д
110 (універсал стародубського полковника Петра Ростовця від 20 серпня 1672 р.).
371 Національний музей історії України (НМІУ), Сектор фотодокументальних
матеріалів, РД-113; Універсали українських гетьманів. — С.904, п.Д 75.
372 НБУ, ІР, ф.2, спр.27558; ЦДІАК, ф.51, оп.З, спр.10058. арк.89; ф.57, оп.1, спр.З,
арк.263; НБУ. ІР, ф.1. спр.54800. арк.158.167; спр.5б095. арк.123; Універсали українських
гетьманів. — С.872, п.Д 30; С.94”, п.Д 132; С.948, п.Д 134: С.950. п.Д 136.
373 ЦДІАК, ф.15~, оп.1, спр.7, арк.2; Універсали українських гетьманів. — С.939, п.Д 122.
374 НБУ, ІР, ф.1, спр.57 624; спр.57 625; ЦДІАК, ф.51, оп.З, спр.4163, арк.4 зв.; ф.912, оп.1,
Однороженко Олег • Руська гербова печатка,.
69
полковой печати”375, “при звиклой полковой печати”376, “за притисненемь
печати полковой”377, “з притисненемь печатьі полковничеє”378, “печатей
две казалем притиснуть полку Полтавского и городового полтавского”379,
“з притисненем печатей двох полковое и городовое и подписом рукь
урядових”38*1, “з притисненемь звьіклой печати с^довой”381, “при печа-
тех такь судейской яко и городовой”382, “при обикновенной сотенной
орлянской печати”383, “і подписомь рукь ^ріддовпхь и с притисненідмь
звиклихь печатии сотницкои и рат^шекои”384, “с притисненемь пе-
чати городовой”385, “и притисненемь печати міскои ствердивши”386,
“с приложенемь міскои шбикновеннои печати”387, “а нпжеи притиснЬной
печати городовой”388. “сь притиснениемь печати Хом^тецкой”389, “с при-
тискненнем звиклой урядовой міской печати”390.
спр.5, арк.2; Универсал киевского полковника Васплия Дворецкого 1660 г. // Киевская
Старина. — Киев, 1885. — №4. — С.745: Універсали українських гетьманів. — С.147, п.95;
С.8'71, п.Д 28: С.915, п.Д 89; С.933, п.Д 113; Універсали Павла Полуботка. — С.584, п.428;
С.585, п.429.
375 НБУ, ІР, ф.2, спр.27695, арк.1; ЦДІАК, ф. 157, оп.1, спр.18, арк.1; Універсали
українських гетьманів. — С.875, п.Д 34; С.876, п.Д 35.
376 НБУ, ІР, ф.І, спр.54716; спр.5472О: спр.55 256; Універсали українських
гетьманів. — С.916, п.Д 91; Універсали Павла Полуботка. — С.5”2, п.414.
37’’ ЦДІАК, ф.І203, оп.1, спр.43, арк.2; Універсали Івана Мазепи. — С.549, п.Д 5.
378 ЦДІАК, ф.57, оп.1, спр.136, арк.524; Універсали Івана Мазепи. — С.563, Д 23.
379 Універсали українських гетьманів. — С.913. п.Д Б"7 (універсал полтавського
полковника Дем’яна Гуджола від 17 лютого 1662 р.).
зве Актовая книга Полтавского городового уряда XVII века. — Випуск II: Справи
вечистьіе 1664-1671 годов. — Чернигов, 1912. — С.54-55, п.63; Універсали українських
гетьманів.— С.914, п.Д 88 (універсал полтавського полковника Филона Гаркуші від 27
червня 1669 р.).
381 НБУ, ІР, ф.І, спр.50942; Ділова документація Гетьманщини ХУЛІ ст. — С.223.
382 НБУ, ІР, ф.І, спр.50805; Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. — С.174.
383 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.654, арк.398.
384 НБУ, ІР, ф.І, спр.55 781 (21.11.Г25).
385 НБУ, ІР ф.І, спр.53658: спр.62660; Універсали українських гетьманів. — С.865, Д
22; Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. — С.264.
386 НБУ, ІР, ф.28, спр.ЦЗ.
387 ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.654, арк.140.
388 НБУ, ІР, ф.28. спр.40.
389 НБУ, ІР, ф.І, спр.53 150.
390 НБУ, ІР, ф.І, спр.55 340; Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. — С.266.
70
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Варто відзначити й ту обставину, що впродовж досліджуваного пері-
оду печатки мали також певне застосування в позадокументній практи-
ці, що знайшло своє відображення у письмових джерелах та покликало
до життя відповідну термінологію391. Деякі зразки останньої знаходимо,
зокрема, в такому важливому, для з’ясування побутових особливостей
українського життя козацької доби, джерелі, яким є щоденник Якова Мар-
кевича392, — “Скриньку с крепостями и грамотами ... запечатал моєю пе-
чатью”, “в амбаре запечатали скрьши с деньгами и материями”, “касу се-
годня запечатали — я своєю, а провізор своєю печатью”, “На всякой бочке
печать моя на смоле”393.
Деяких аспектів позадокументного використання печаток торкну-
лося також тогочасне законодавство. Так, в артикулі 4 (“О должности
магистратовьіхь и ратушньїхь урядниковь в правленій градскомь”) гла-
ви 26 (“О магистратЬ или уряді гродскомь упривилїованньїхь и другихь
меншихь городовь, о судахь ихь градскихь и о другихь должностехь”)
правового Кодексу 1743 р. знаходимо інформацію про використан-
ня печаток для засвідчення достовірності мір і відомостей записаних
в майнових книгах: “Пункть З [...] и ті міри держать в ратуші за печат-
ми ратушними и требующимь давать безденежно [...] Пункть 7. Єжели
гді в упривилїованньїхь и другихь городіхь и містахь какие ратушньїе
иміютьса заводи, села и деревин и протчіе угодЇА из онихь собираютьсА
в ратупгь доходи, то кому из между градскихь урядниковь оньїй зборь
будеть поручень, тоть должень вірно собирать, кремі всякой утайки
за обстоятелними записками и росписками, и на то йміть шнуровьіе
книги за печатю ратушною прилежно смотріть. чтобь ничего изь таких
доходовь ни на какую прнвату не бьіло употребляемо”394.
За усієї своєї різноманітності та доволі широкій джерельній базі
руська сфрагістична термінологія доби середньовіччя та раннього мо-
дерну все ж таки суттєво поступається, як кількісними показниками, так
і ступенем спрацьованості, термінології геральдичній, яку відображе-
391 Дашкевич Я. Позадокументне застосування печаток і ціх на західноукраїнських
землях (XV - XVIII ст.) // Знак. - 2000. - 4.21. - С.4- 5.
392 Дневньїе записки малороссийского подскарбия генерального Якова
Маркевича. — Часів 1. — М., 1859.
393 Ситий І. Старшинські печатки мазепинської доби. — С.218.
3<ч Права за якими судиться малоросійський народ. — С.455-456.
Однороженко Олег Руська гербова печатка..
•’І
но у найрізноманітніших руськомовних джерелах XIII — XVIII ст.. коло
яких є надзвичайно широким, та безумовно ще недостатньо вивченим.
З огляду на ці обставини в даному дослідженні обмежуємося лише побіж-
ним аналізом руської геральдичної термінології, що може правити хіба
що за вступні заувага до спроби розв’язання даної проблеми.
Геральдичні терміни найчастіше зустрічаються в пам’ятках,
що описують власне герби без прив’язки до сфрагістичного матеріа-
лу', але нерідко супроводжують також описи гербових печаток. Власне,
для позначення останніх в письмових джерелах уживаються доволі різ-
номанітні термінологічні конструкції — “печати под герби”395, “и печат
под гербом”396, “оньїмь гербомь печатался”397, “на печати до всяких правь
своих посполитих и судових месцкихь [гербь] уживати”398, “секнет...
в которомь бнл в золоте герби ... на стали ^правен”399, “обьїкновеннал
печать ... с приличньїмь надписанїемь около герба того, какїй где из-
давна содержитьсА и изображаетьсА”400, “гербь ... издавна вь печаті
употреблялся”401, “сей гербь изстари... вь печати употребляемь бьіль”402.
Тотальне домінування гербової печатки впродовж середини
ХІУ-ХУІІІ ст. зумовило тенденцію до термінологічного ототожнен-
ня, у цілому ряді письмових джерел, печатки та герба, і витворення
своєрідних визначень, в яких герб і печатка виступають у нерозрив-
ному зв’язку—“с приложениемь герба моего печати”403, “надаемь пе-
чать містскую, герб стрілу”404, “той Сотні Гербь, чемь онага Сотнга
395 ЬієШуок Меігіка. Кпу&а Мг.15. — п.73.
396 Гречило А. Українська міська геральдика. — К, 1998. — С.44.
397 НБУ, ІР, ф.2, спр.18518, арк.20.
398 ЦДІАК, ф.221. оп.1, спр.20, арк.2.
399 ЦДІАК. ф.28, оп.1, спр. 15, арк.166 зв.; Яковенко Н. Українська шляхта. — С.59.
400 Права за якими судиться малоросійський народ. — С.99-
401 НБУ, ІР, ф.2, спр.18518, арк.21; Лукомский В., Модзалевский В. Малороссийский
гербовник. — К„ 1993. — С.140; Милорадович Г. Герби малороссийских дворянских
фамилий. — Чернигов. 1892, — С.З-
402 Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое
описание. — С.662.
403 Держи впий архів Сумської області (ДАСО), ф.586. оп.1. спр.9б, арк.10, 15, 24;
Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. — С.104.
404 Архив Юго-Западной России. — Часть VII. — Том III: Акти о заселений Юго-
Западной России ХУІ-ХУІІІ веков. — Киев, 1905. — С.299.
72
Сфрагістичний щорічник • Випуск 1
печатается”405, “з лівой сторони Гербі> полковои чим'ь Полковая
Канцелярія печатается”406, “а до печатовання справі) міских старо-
дубовских уряду бурмистровского и лавничого за герб міський дуба
З ГНІЗДОМ!) орли МІ)”4"7.
У вірші Лаврентія Крщоновпча на герб чернігівського владики Лазара
Барановича 1685 р. використання герба на печатці визначається як його
основне призначення:
“Обьїкоша и хдавна люди именити
Различньїе печати в родах своїх мати
Хто звіром, хто птенцем дом свой печатліет
Хто мечем, хто стрілою, хто сонцем світліет”4""
Прикметно, що в окремих випадках зображення герба навіть засту-
пає собою печатку при засвідченні актів. Приміром, один з документів
полоцьких земян і бояр від 1553 р. було засвідчено, крім печаток свід-
ків, також зображенням герба (“клеина”), власноручно накресленого
автором документу, що очевидно мало тотожню з печатками юридич-
ну силу — “а для лепшое твердости того моего листа я вьішеи написаньї
Йван Савинич Копоть подданьїи господарьскии с Юфилович при их ми-
лости печатех своє клеино написал на тот мои лист визнаний”4"9.
Варто зазначити, що термін “клеино”, так само як і більш дав-
ній — “знаменне” (“знамено”)410, незважаючи на своє догеральдичне
405 ЦДІАК, ф.51, оп.З, спр.1309б, арк.З, 8; ф.2б9, оп.1, СПР.Р23. арк.2-2 зв.
406 ЦДІАК, ф.51, оп.1, спр.13096, арк.12, 17-17 зв.
40“ Корпус магдебурзьких грамот українським містам. — С.50; Городские поселення
в Российской империи. — Том V. — Часть II. — СПб., 1864. — С.353-357.
4°в Степовик Д. Іван Щирськпй. Поетичний образ в українській барокковій
гравюрі. — К., 1988. — С.63; Ситий І. Старшинські печатки мазеппнської доби // Гетьман
Іван Мазепа: постать, оточення, епоха. Збірник наукових праць. — К., 2008. — С.213.
41,9 Л(гЛІІ), Агсіїішиш Роїоскісії г Касі/упіа, 8у£п.322, Ч.іб. Ширше про подібну
практику’див. у статті А. Груші в цьому збірнику'.
410 Про тотожність термінів “клеино” і “знамено” свідчить вписаний до Литовської
Метрики документ від 28 травня 1528 р, — “И естьли люди нашьі хвоиничане у праве
то переведуть перед вами, ижь за брата нашого Алекьсаньдра, короля его милости,
писарьі тьіи два клеина на рудобелчань взложьіли, и какь тни рудобелчане отданьї
небощьїку пану Миколаю, и они вжо имь того острова боронили, а рудобелчане будуть
ли сами моргне у тот остров уходили, и, подле оньїх старих знамень их упущених. свои
новьш знамена у’ томь острове поклали, и тьіми знаменами у томь острове уходьі свои
мели” (Гіештоз Меігіка Кпууа N1:15. — п.13).
Однороженко Олег • Руська гербова печатка...
'5
походження (словом “знаменне” руські літописи XI — XII ст. позначали
княжі знаки — “Йде ІУлга к Новугороду, и оуставн по МьстЬ погости и
дань, и по Лузі погостьг и дань и и’брокьі, п ловища ста суть по всеи зем-
ля, и знаменита и міста и погости”411), принаймні від зламу ХУ-ХУІ ст.,
стабільно уживаються для позначення гербів (поруч з такими терміна-
лі»; як "гербі”412 413, ‘гербі, значний”415, “гербі старожнтньш”414, “знань”41}
411 Полное собрание русских летописей. — Том II: Ипатьевская летопись. — М.,
1908. - Ст.48-49-
412 “з гербу п фамилии старожитной”, “король надалі шляхті, литовской и руской
тьім толко, котрьіи бьіли християнами, волности, слободьі и герби”, “бо панове
литовские скоро приіхали до Литви, герби, котрьіе собі били ш поляков до печатий
за Ягейла побрали, знову им назадь Дослали, а своими старими печатоватися почали”
(Полное собрание русских летописей. — Том XXXII: Хроника Литовская и Жмойтская
и Бьіховца; Летописи: Баркулабовская, Аверки и Панцирного. — М., 1975. — С.34, 79,87),
“гербі предкові его зі гербаріума полного вьіписанньїй” (Алфьоров О. Інкорпорація
українського козацтва до стану російського дворянства. Новгород-Сіверське
намісництво (1782-1796). — Машинопис); “бити во всем по прежним королевским
привилеям и герб свои держати им прежний” (Акти относящиеся к истории Южной и
Западной России. — Том X. — С.533-534).
413 Перетц В. Историко-литературньїе исследования и материалн. — Том І. — Ч
асть І. — СПб., 1900. —(1.73-74; Чижевський Д. Українське літературне бароко. — К.,
2003. — С.228—229; Хрзстаматмя па старажьітнай беларускай літаратурн. — Мінск,
1959- — С.328-329; Українська поезія. Кінець XVI — початокХУП ст. — К., 1998. — С.68-69;
Українська література ХІУ-ХУІ ст. — К.. 1988. — С.466: Цітоу А Сфрагістьїка і геральдьїка
Беларусі. — Мінск, 1999. — С.74.
414 Титов X. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні в ХУІ-ХУПІ ст.
Всезбірка передмов до українських стародруків // Збірник Історично-Філологічного
відділ}' Всеукраїнської академії наук. — Том XVII. — К., 1924. — С.194, 334.
415 Крип’якевич І. З козацької сфрагістики // Записки наукового товариства
імені Шевченка.-Том СХХІІІ-СХХІУ. - Львів, 1917.-С.14 (“Хнак”); ЦЩАЛ, ф.9, оп.1.
спр.407, арк.1006; АСАС, 8і§і11аіа, 8у§п.1, к.251; Тгеїіпзка В. АІЬпт агтогит поЬіІіит
Ке§пі Роїопіае ХУ-ХУПІ заес. НегЬу поЬІІІіасіі і іпсіузепаібч,' ХУ-ХУПІ — І.иЬІІп,
2001, —8.328-329, п.841-842 (“ргходкохуіе ісН ха/утаїі таки, іо )Є8ї ЬегЬи вхІасЬеск-
іе‘$о втеро”); Российский государственннй архив древних актов. ф.389, книга 220,
лист 129; Пам’ятки історії Східної Європи. — Том V: Руська (Волинська) метрика. Книга
за 1652-1673 рр. — Острог — Варшава — Москва, 1999- — С.261-262, п.93; АСАВ, 8і§іІ-
Іаіа, 8ууп.5, к.З'І т: Зитагіш/ Меігукі ^оЦтекіе), Кв.24 (Так хтапа Меігука Іііетака, В/АТІІ,
п.1), к.80ч; Тгеїіпяка В. АІЬипі агтогит поЬіІіит — 8.340-341, п.890 (“ЬегЬи і /паки”);
Голубев С. Описанне и исголкование дворянских гербов южно-русских фамилии
в произведениях духовних писателей XVII века. — Киев, 1872. — С.374; Титов X. Матеріали
74
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
“клейноть старожитньш”416, "клейноть”417, ‘Тербовньїй клейнодь”418,
“знамя шляхецкое оборонне”419 та ін.), або гербових фігур зображених
в геральдичному щиті.
для історії книжної справи на Вкраїні. — С.145; Чижевський Д Українське літературне
бароко. — С.235 (“В своемь Геймі шлАхецтва того Пдторога, за Знакь собі маючи”).
У творі Сильвестра Косова “Раїсгікоп” бачимо пряме ототожнення термінів “знакь”
і “гербь” — “то гербь пріобрітенньїй при Влади мірі. Зтоть знакь посиль Свентолдичь,
котораго Русь назвала Киселемь за славное изобрітеніе” (Голубев С. Описание и
истолкование дворянских гербов южно-русских фамилий. — С.338).
416 Термін “клейноть” для позначення герба уживано щонайпізніше від кінця
XV ст. Так, 1495 р., під час з’ясування приналежності до рицарської верстви бояр
Немоноїтської волості, господар питав у останніх про наявність гербів: “Маєте ль вьі
клейнотьі свои, пжь би есте зь віка бьіли бодре?” (Любавский М. Литовско-русский
сейм. Опит по истории учреждения в связи с внутренним строєм и внешнею жизнью
государства. — М„ 1901, —С.437; Леонтович Ф. Правоспособность литовско-русской
шляхтьі // Журнал Министерства народного просвещения. — 1908. — № 7. — С.8).
417 Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русских
фамилий. — С.357-358;ТитовХ Матеріали для історіїкнижноїсправи на Вкраїні. — С.186:
КгоП НегаІсИзсйс ОісЬіип^ Ьеі ден 81ауеп. МІГ еіпег ВіЬІІо^гарЬіе гиг Ке/ерйоп сісг
Негаїсіік ипсі ЕтЬІетасік Ьеі сіеп 81ауеп (XVI—XVIII ІаГігНипсІсИ) // Орега Зіауіса. Непе
Гофе. — Ваші VII. — \Уіс‘>ЬасІсп, 1986. — Р.23. Прикметно, що у вірші Тарасія Левоновича
Земки “На Гербь Зацнои и Шлахєтнои фамилїи Паншвь Долматіввь” в київському виданні
“Бесідь сватого Іоанна Златоуста на Діаніа сватьіхь Апостоль” від 1624 р. термін
“клейноть” уживано паралельно зі словом “гербь” — “Зацньїй клейноть Долматовь,
и вь церкви Презацньїхь, и вь Речи Посполитой руслКгою значньїхь: ХрїсгїанствЙ
што служить, все то в собі маеть, ГДЬ) СВОИМИ граНАМИ вь гербі шбьАсндеть”
(Титов X. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні. — С.234; КгоП XV. НегаІсІізсЬе
йісЬ1пп§ Ьеі сісп 81ауеп. — Р.86).
418 Тітов Ф. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні. — С.377-378.
419 Леонтович Ф. Правоспособность литовско-русской шляхтьі. — С.53;
Тгеїіпяка В. АІЬпт агтогит поЬіІіит. — 8.88. На те, що герб у тогочасному руському
суспільстві мислнвся у першу чергу' як ознака шляхетської гідності вказує також цілий
ряд інших згадок, зокрема у літописних джерелах, — “міл герб, або клейнот, рицерства
своего таковьій, и тьім печатовался” (Полное собрание русских летописей. — Том
XXXII. — С32). У Хроніці Биховця, навіть зазначалося, з посиланням на господарський
привілей, що — “пікети пе таіеі сгїуу у/гасіи оіпіаіу. Іоіко 2 ЬегЬот” (Полное собрание
русских летописей. — Том XXXII. — С. 170). Заборонялося також самочинно надавати
шляхетські герби особам нешляхегського походження; зокрема, актом від ЗО січня
1494 р. великий князь Олександр забороняв боярам Нарбутовичам, Саковичам,
Сонговичам, Жигмунтовичам, Монтиловичам та ін. приймати до своїх гербів тяглих
людей під загрозою втрати боярських прав (Ріеікіеууісг К. ХУІеІкіе Кзі^зіхуо І.ІСесузкіе росі
Однороженко Олег • Руська гербова печатка..
75
Те що під цими термінами розуміли, як герб у цілому, так і саме лише
зображення (гербову фігуру), що могла розташовуватися, як в щиті, так
і на інших носіях — прапорах, зброї, в полі печатки та ін„ свідчить цілий
ряд письмових джерел, починаючи від зламу ХУ-ХУІ ст. Зокрема, в “Іс-
торій о Аттілі королі Угорськом”420 зазначається, що легендарний полко-
водець “Герб як на тарчи, так на хоругвах носив орла, коруну на голові
маючого”421, тобто під “гербомь” у даному випадку мали на увазі саме
гербову фігуру, що в однаковій мірі могла оздоблювати як щит, так і хо-
ругву422.
В свою чергу, в іншому епічному творі, найдавніші руські перекла-
ди якого також відомі з XVI ст., — “Повести о витезях с книгь сзрбских,
а звлаща о славномь рьіцзрьі Трьісчане”423 для позначення, як герба, так
і гербової фігури, ужито інший старожитний термін “знаме” — “И коли
гхябаті Аіехапйга }а§іе11опсгука. Зіисііа пасі сіхіе) аті рагївгта і вроіесгепкта па рггеїотіе
XV і XVI хуіеки. — Рогпап, 1995. — 8.129). Надання шляхетських гербів, як у цей час,
так і в подальшому, було тісно пов’язане з долученням до шляхетського етапу шляхом
нобілітації, про що, зокрема, йдеться у Галицькому трактаті 1658 р. — “Єсли бьі гетмань
Украинскій захотіли сділать кого-нибудь изь козаковь своихь шляхтпчемь, то по его
свидітельству король должень оного козака нобилитовать, и потому гетмань ньіні и
всегда можеть йміть при себі сто человікь чина шляхетского, которьіхь король обязань,
вьідавь имь герби шляхетскіе, нобилитовать немедленно” (Маркевич Н. История
Малороссии. — Том II. — С.29-32; Універсали українських гетьманів від Івана Виговського
до Івана Самойловича (1657-1687). — Київ — Львів, 2004. — С.46-47, п.4).
420 Українська література ХГУ-ХУТ ст. — С.396-441, 565—569; Веселовский А.
Из истории романа и повести. Материальї и исследования. Славяно-римский
отдел. — Випуск II. — СПб., 1888 (за рукописом з Познанського збірника XVI ст.).
421 Українська література ХГУ-ХУТ ст. — С.401.
422 Варто відзначити, що у літературних творах ХУІ-ХУП ст. “гербомь” часто
називали також саме лише зображення гербової фігури, що розміщувалося в одному
з полів багатодільного щита, як це бачимо, наприклад, у вірші Леонтія Мамонича
“На герб іасневелможнаго пана, его милости, пана Лео Сапіги, канцьліра найвьішьшого
Великого кніазьства Литовского, Перьнавьского, Могилевьского и прочьіх староста"
у віденському виданні “Тріодь цвітнад” від 1609 р. — “Што зь гербов познаваем, крьіж,
знак побожности, рука зь силньїм пострілом знаком ест мйкности. Три лелие, розньїх
цнот образ Указують” (Українська поезія. Кінець XVI — початок ХУЛІ ст. — С.146-147).
423 Разакоіітаз аріє гіїегі Тгузсащ. Капкгазйпія XVI атхіаив готапаз аріє Тгізгащ іг
І2о1<Ія. —Уііпіиз. 2003. — Р.8; Повесть о славномь рьщзрьі Трьісчане (Ротеіезс о зіашіут
гусегаї Тгізїапіе) / Осісхуіапіс і котепїагх Аіез Вгах^ипоте. — С.141 (за рукописом XVI ст.
з Бібліотеки Рачинських в Познані, М8,94, ГоІ.1-127).
%
Сфрагістичний щорічник • Випуск 1
Трьіщан тое чули и видел, рекль: “То ест Паламидеж познал его знаме”»,
“рьщзр, которьій носит знаме бело и зброю без другого знамени”, “рьіцзр,
которьій носиль чорньш щьіть безь знамени”424.
Що стосується назв поодиноких геральдичних та гербових фігур
та прийомів їх блазонування, то головна проблема відтворення комплек-
су автентичних термінів руського герботворення полягає у розпороше-
ності відповідного матеріалу, що зумовлено в першу’ чергу’ відсутністю
збережених до сьогодні руськомовних гербовників425, які б давали цілісне
уявлення щодо руської геральдичної термінології в концентрованому ви-
гляді. Натомість, маємо вдосталь прикладів використання геральдичних
термінів у письмових джерелах пов’язаних так чи інакше з геральдичною
тематикою.
Приміром, у літописах та хроніках часто зустрічаємо досить до-
кладні описи гербів (в основному державних), іноді навіть з вказівкою
на розміщення відповідного герба в полі гербової печатки, як це бачимо,
скажімо, в “Сказаний вкратці о молдавскьіх господарехь”, літописі по-
чатку XVI ст., — “и учиниша себі> печать воеводскую во всю землю турью
голову”426 427, та в одному зі списків козацького літопису Грабянкп — “пе-
чать сребршмь Вшиска рицер'ь зь самшпалом'ь, на голові колпакь
перекривленньїй, и рогь при бігкі?”42".
424 Ра8ако)іша8 аріє гігец Тгузсаіщ. — Р.56. 64, 70; Повесть о славномь рьіцзрьі
Трьісчане. — С. 15 3-155.
425 Найдавніший руський гербовник, відомий під умовною назвою “ЬіЬеІІнт Сгасон-
іеп8і” (очевидно за місцем зберігання у XVI ст.), що містив родові герби рицарства
Руських земель Корони, судячи з пізніших згадок у IV томі (розділ “Лсіпоіаііопез зрес-
Іапсез асі Гатіїіаз") рукописного п’ятитомного інвентаря Коронного архіву (“Іпуепіаг-
іпш досшіеШогит”), укладеному майбутнім коронним канцлером Яном Замойським
впродовж 1567—1569 рр., походив щонайпізніше від кінця XV ст. Втім, попри те,
що зміст цього втраченого на сьогодні гербового кодексу реконструюється за записами
Яна Замойського щонайменше наполовину (майбутній канцлер описує або згадує 99 зі
186 наявних у “ЬіЬеІІнт Сгасоніегві” гербів), лишається цілком нез’ясованим чи мав цей
гербовник лише зображення гербів, чи містив також текстову частину, і якщо так — чи
було її виконано руською мовою чи латиною (Однороженко О. Родова геральдика
Руського королівства та Руських земель Корони Польської ХІУ-ХУІ ст, —Харків,
2009-— С.4-19).
426 Славяно-молдавские летописи ХУ-ХУІ веков. — М., 1976. — С.58.
427 Ситий І. Герб України XVIII ст. // Знак. — 2006. — 4.38. — С.2.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка..
Зразок надзвичайно детального опису державного герба Великого
князівства Литовського і Руського подає нам “Вьівод и початок о Великом
князстві Литовском и Жмойтском. школь взмоглися и пошли” — “в гербі
муж збройний, на коню білом, в полю червоном, мечь гольїй, яко бьі кого
гонячи держал над головою, и єсть штоля названий Погоня”428. Менш до-
кладні описи цього герба подають “Густинская літопись” — “А Витень
нача княжити надь Литвою, измисли себі гербь и все му князству Литов-
скому печать: рицерь збройний на коні зь мечемь, еже нині наричуть
Погоня”429, та Хроніка Биховця — “ІісгЬ зухоу КІШжга хозіаші Ьгаїі) зухоіє),
а зоЬі уссіеіаі ІісгЬ сгсісжіка па копі 2 тесгет, а ю гпапіспиіпсгу сгеге/ іої
ЬегЬ рапа сіогояіоію. сіно Ьу теі Ьогопіі тесгет оусгугпу з’шоіе)”430.
Утім, найбільш характерні приклади блазонувань виконаних русь-
кою мовою знаходимо в нобілітаційних та гербових привілеях, а також
в актах, що стосувалися втрат та фальшування печаток431. В останньому
випадку, точність та докладність опису зображених на печатках гербів
була зумовлена необхідністю запобігти неправомірному використанню
428 Полное собрание русских летописей. — Том XXXII. — С.32.
429 Полное собрание Русскихь літописе». — Томь II: Ипатіевская літописи
Прибавление кь Ипатіевской літописи: Густинская літопись. — СПб., 1843. — С.345-346.
430 Полное собрание русских летописей. — Том XXXII. — С.136; Хроника
Бьіховца. — С.48. Подібні відомості про цей герб, що різняться між собою лише
в окремих деталях, знаходимо у цілому ряді інших литовсько-руських літописів XVI-
XVII ст. (Полное собрание русских летописей. — Том XXXV: Летописи белорусско-
литовскпе. — М., 1980), що дозволяє відтворити нюанси еволюції руської геральдичної
термінології впродовж означеного періоду' — “герб свои Китаврус зостави братии
своеи, а собе уделал герб — человека на кони з мечом, а то знаменуючи через тот герб
пана дорослого, хто бн мог боронити мечом отчизни своея" (Літопис Археологічного
Товариства — С.94-95), “гарб свои Китаврус зоставил брати своеи, а собі вділал
герб — чоловека на кони з мечом, а то знаменуючи через тот герб пана дорослого літ,
хто бьі мог боронити мечом отчьізньї своее” (Літопис Рачинського — С.151), “ЬегЬ зи'оі
Сіїаишз гозйуіі Ьгасіеу зтеі, а зоЬіе «ІгіеІаІ ЬегЬ згуоу — сгіоуіека па копіу г шіесхет,
а ГЬо гпатіопищсг рапа рггез Геп ЬегЬ сІоЬгеро, сгоЬі то$1 Ьгопісг тіесгет оусгігпі
зуеу'” (Ольшевський літопис — С.178-179). “герб свои Китаврос зоставил братии своеи,
а собі уділал герб — чоловіка на кони з мечом, а то знаменуючи через тот герб пана
дорослого, хто бьі мог боронити мечом отчиньї своее” (Румянцевський літопис — С. 199),
“герб свои Китаврас оставил брати своеи, а себі зділал гербь господаря дорослого,
хто бьі иміл боронити мечом вотчини своеи” (Євреїнівський літопис — С.220).
431 Подібного роду приклади див. в статтях В. Александровича, В. Безпалька,
В. Поліщука та І. Тесленка у цьому збірнику'.
78
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
печаток та з’ясувати всі деталі сюжетів, що містилися на печатках, ужи-
вання яких викликало сумніви. Разом з тим, варто зазначити, що і в тек-
стах привілеїв, і в описах гербових печаток з актових джерелах, нерідко
бачимо самі лише згадки про зображення гербів, з відсиланням до пода-
них поруч малюнків — “которьій гербів в ссм'ь листі Нашемь єсть значне
виражень и вьімалевань”432, “И, взгавши перо, написань Блашко р^кого
своєю на цедулце печат кніазга РЙкиньского и другую, которое поведил,
иж не могь вспаміатати гораздь, а третюю написал тої юрт, которого, дей,
первей есми з другою печаттю пану Малинскому резаль”433).
Найдавніші, відомі на сьогодні, зразки руськомовного блазонування
походять від кінця XV ст. Таким є, наприклад, опис герба у привілеї Тим-
офію Панасовичу Добрияну Дубровському — “полт подковьі конскои и
прьі неп подле, з боку правого стрела до горьі”434. Від XVI ст. кількість
геральдичних описів значно зростає, що дозволяє скласти певне уявлен-
ня, як щодо уживаної в руському герботворенні термінології, так і щодо
загальних правил блазонування, побудови та структури відповідних бла-
зонів.
Оскільки нобілітаційні заходи на теренах Литовсько-Руської держави
та Корони Польської, а в подальшому — і Речі Посполитої обох народів,
доволі часто супроводжувала гербова адаптація (дозвіл на використання
шляхетського герба певного роду нобілітованою особою), у нобілітацій-
них привілеях доволі часто фігурували описи польських родових гер-
бів435 *, адже прийняття новонобілітованих до польських гербових спіль-
нот було надзвичайно поширеним явищем на теренах держав Ягелонів,
а згодом Речі Посполитої.
Так, у привілеї курклевському боярину Миколі Гайдомовичу від 9
вересня 1529 р. вміщено досить детальний опис герба Порай —“знамя
шляхецкое оборонне... рожу белую, пять кветовь, на червоном'ь полю
432 ЦЩАК, ф.221, оп.1. спр.20, арк.2.
433 Безпалько В. Фальшування печаток та документів. — С.172.
434 АСтАР, Коріа теагзхаи’зка Меїіукі Шетакіе], Кзі^а 196,81.563-565; Тгеїігїзка В. А1-
Ьиш агтогит поЬІІІит. — 5.79, п.105; Ріескіе^ісг К. ХХ’іеІкіе Бііетекіе росі г/дсіаті
Аіехапсіга ] а^іеііопсгука. — 8.141-142.
435 Питання, щодо традиційних руських назв польських гербів було розглянуто
в одній з наших статей (див.: Однороженко О. До питання про українські назви
родових гербів Корони Польської // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії
та методики. Збірка наукових праць. — Число 14. — К., 2007. — С.116-129).
Однороженко Олег • Руська гербова печатка...
79
поставеньїхь”436, подібно, як і в привілеї підданому курклевської волості
Якубові Яновичу Савримовичу від 1561 р. — “вь чирвономь поли рожа,
а вь неп пять кветовь”437.
Детальний опис герба Годеба, в тому числі і його позащитових еле-
ментів, знаходимо у привілеї Івану та Яцку Капличам, синам турівсько-
го і пинського владики Васіяна Каплича, від 4 вересня 1540 р. — “гербь...
сосну зеленую сь трема верхи, сь одного пня идучими, и сь кореньемь
вь щьіте черленомь, а на верхь щьіта гельмь округльїй, на немь полче-
ловека збройного, голова вь него безь зброй зь роспущоньїми волосьі,
а держить оную сосну руками за коренье”438.
Опис герба Телок маємо в привілеї дверному машталеру Орестові
Михайловичу Соболю від 12 жовтня 1547 р. — “гербь которьі се назьіваеть
Телокь ..., то єсть Телца вь модромь поли”439, герба Заруба —у приві-
леї полоцьким боярам Василю Митковичу та Василю Гридковичу від
22 листопада 1551 р. — “гербу своего льва зь муру вь червономь полю"
та “гербь левь зь правд ой”440, герба Леліва — у привілеї Ілляшу Федорови-
чу Будилові від 8 січня 1569 р. — “гербь тоть назьіваемьіи Лелива, звізду
у місеца”441, герба Дубно — у привілеї господарському підданому Матею
Петровичу Молтужевичу від 21 лютого 1569 р. — “и гербь ... названий
Дембно, на червеномь поли, а вь нимь криж и габданец білий з гелмомь
и з иншими окрасами”442.
Описи польських гербів, щоправда у лаконічній формі (з вказанням
основних гербових фігур), зустрічаємо також у тогочасних актах при опи-
сі відповідних печаток — “печати, помню іуд ну топ ор вьірезал”443, “сьігніт
«Тгсііпзка В. АІЬит агтогит поЬіІіит. — 8.88, п.1 ЗО; Любавский М. Литовско-
русский сейм. — С.455; Кітка Е. Негаїсііка. І§ ргаеіПек і сІаЬагЦ. — Уііпіиз, 2004. — Р. 14.
4Г Любавский М. Литовско-русский сейм. — С.457.
438 Тгеїіпзка В. АІЬит агтогит поЬіІіит. — 8.98, п.157,158; Любавский М. Литовско-
русский сейм. — С.462.
439 Тгеїіпвка В. АІЬит агтогит поЬіІіит. — 8.111, п.197; Любавский М. Литовско-
русский сейм. — С.461.
440 Тгеїіпзка В. АІЬит агтогит поЬіІіит.— 8.116-117, п.213, п.214;
Любавский М. Литовско-русский сейм. — С.462.
441 Тгеїіпзка В. АІЬит агтогит поЬіІіит. — 8.158-159, п.332.
442 Тгеїігівка В. АІЬит агтогит поЬіІіит. — 8.163, п.344; Любавский М. Литовско-
русский сейм. — С.460.
443 Безпалько В. Фальшування печаток та документів. — С.172.
80
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
золотьіи под гербомь его топором, лососем и трема врубьі”444. Останній
з названих гербів, на відміну від решти, що перебували в окремих части-
нах чотиридільного щита у полі даної печатки, належав до числа руських
родових гербів, описи яких також доволі часто фігурували в письмових
джерелах.
У разі з гербом із зображенням трьох врубів маємо інший його опис
з зазначенням позащитових елементів повного герба — “две печати бьіли,
три врубьі на шдной, зь гелму три пере струс ихь”445. Опис іншого русь-
кого герба, що в пізнішій річпосполитській традиції одержав назву Кпр-
дея, бачимо у привілеї господарському дякові Михайлу Василевичу від 20
жовтня 1563 р. — “гербь три лелие а подле лилий чирвоное поле”446.
Інформацію щодо блазонування ще одного руського герба маємо
у привілеї господарському підданому Микиті Кондратовичу від 20 лис-
топада 1567 р. — “гербь дерево ель надаемь”44”. Врешті, у привілеї від
16 листопада 1581 р. маємо опис найдавнішого з відомих на сьогодні
козацьких гербів, що ним користувався козацький ротмистр Корнпло
Онисимовпч Перевальський (ватажок сотні козаків у московській кампа-
нії448) — “гербь, л#кь вьптагненьїй стрілою”449.
Прикметно, що герби, в основі яких перебувало зображення на-
пнутого луку зі стрілою, були доволі поширені в руському горботво-
ренні, що знайшло своє відображення у відповідних гербових опи-
сах, зокрема, у гербовому привілеї місту Корсуню від 1585 р, —“гербь
то єсть лукь жольтьій натягиенньїй и стрілу7 на тативи наложонную вь
чирвономь полю дали”450, та привілеї на самоврядування місту Полтаві
444 ЦДІАК, ф.25, оп.1, спр.З, арк.140 зв. Публікацію даного документу див. в статті
Володимира Поліщука у цьому збірнику.
445 Безпалько В. Фальшування печаток та документів. — С.1"’2.
4441 Тгеїіп.чка В. АІЬит агтогит поЬіІіит.— 8.147, п.299; Любавский М. Литовско-
русский сейм. — С.461.
4Р Тгсііїйка В. АІЬит агтогит поЬіІіит. — 8.156, п.323; Любавский М. Литовско-
русский сейм. — С.459-160.
448 Груїпевський М. Історія України-Руси. — Том VII, — К, 1995. — С.163.
444 Российский государственньїй архив древних актов (РГАДА), ф.389, книга 65,
лист 102 об. — 103; Тгеіігізка В. АІЬит агтогит поЬіІіит. — 8.202-203, п.451.
450 ЦДІАК, ф.221, оп.1, спр.20, арк.1; Гречило А. Українська міська геральдика:
тенденції розвитку. Дисертація ... кандидата історичних наук. — К., 1996. — С.40.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка..
81
від 1646 р. — ‘‘вь іцитЬ білаго поля лукь напряженньїй сь стрілою, про-
нзающій сердце иміющее три поперешника”451.
Найскладнішим питанням руської геральдичної термінології, що без-
посередньо впливає на визначення принципів блазонування руських гер-
бів у сучасній історичній та геральдичній літературі, є проблема опису
тих руських родових гербів, в основі яких знаходилися різноманітні ро-
дові знаки, які в силу складності своєї іконографії вимагають особливих
методів блазонування452. Письмові джерела XVI ст., попри свою нечис-
ленність, дозволяють скласти певне уявлення про ті принципи, з яких ви-
ходили тогочасні автори при описі подібних гербів.
Приміром, герб Мартина Костянтиновича Чижа з Нетечі, що являв
собою золотий знак у вигляді двічи перехрещеної стріли вістрям вгору
з подвійним розгалуженням здолу на червоному полі453, в привілеї від
8 листопада 1533 р. описано наступним чином —"на чирвономь поли
одну стрелу золотое фарбьі, а на остатьку тое то стрелн немного два-
кроть на доль зведено, и тежь на той же стреле два крижи золотомь
написаньї”454 455.
В свою чергу, в одному з записів до судової книги Городенського по-
віту від 1555 р., було вміщено докладний опис ще одного знакоподібного
герба (у вигляді хреста над серцем, що обтяжене другим хрестом), зо-
браженого на гербовій печатці Андрія Скипорова — “на которой печати
вьірьіт бьіл герб мой шляхетский сердцем, а в серцьі криж и над серцом
другий криж”454.
Для пізнішого часу також маємо численні приклади блазонування,
які було виконано руською (українською книжною) мовою. Щоправда,
451 Описи Лівобережної України XVIII — початку XIX ст. — К., 1997. — С.бЗ:
Румянцева В. Змблемьі земель и гербн городов Левобережной Украйна периода
феодализма. — Киев, 1986. — С.62.
452 Про можливі способи розв’язання даної проблеми див. статтю О. Шаланди
“Ійлоунмя праблемн фіксацні і апісання гербавнх пячатак" у цьому збірнику.
453 8/утапзкі}. НегЬагг гусегМта роккіе§о г XVI члеки. — 8.136, 150.
454 Тгеїіпвка В. АІЬит агтошт поЬіііит. — 8.93, п.145; Любавскпй М. Литовско-
русский сейм. — С.460-461.
455 Шаланда А. Да питання класіфікацмі клейнавьіх гербау шляхти ВКЛ // Герольд
ЬііЬегІапгі. — Год І. —№1 (1). — Горадня, 2001. —С.35; Акта издаваемьіе Виленской
археографической комиссией для разбора древних актов. — Том XXI. — Бильна
1894.-С.19-
82
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
у другій половині XVIII ст. відповідні описи набувають все більш зросій-
щених форм456, в яких іноді лише окремі терміни мають руськомовне
походження. Такими, зокрема, є описи родових гербів малоросійської
шляхти (колишньої козацької старшини), що наприкінці XVIII ст. масово
подавали докази дворянства, в тому числі й відомості про власні герби,
на розгляд дворянських депутатських зібрань.
Серед цих описів зустрічаємо, як герби річпосполптського похо-
дження (що мали в основному7 польське та руське походження), якими
малоросійська шляхта почала масово користуватися саме у другій поло-
вині XVIII ст., так і самобутні козацькі герби, час появи яких в основно-
му припадав на другу половину XVII — першу половину XVIII ст. Серед
цих останніх — родові герби Висоцьких (“Гербь фамиліи Висоцкихь
вь біломь щиті копье чорное ударяющое вь полуколцо золотое, надь
щитомь дві руки распростертїе, а наверхь онихь шлемь украшенньїй
чорними струсиньїми перьями”457), Голяків (“Гербь повіта Мглинского
дворянь Голякь содержить вь себі на блакитномь полі ключь, висящій
вь низь отверстиемь, и сверху того вмісто рукояті юго колца пробитеє
насквозь стрелою и саблею сердце, острьіми концами стрела кь верху,
а сабля внизь, и особо того голос дерево; оной гербь обведень раковина-
ми зеленого цвіта, сверху7 того корона и в неп три пера струсовьіхь”458),
Туранськпх (“Гербь фамилїи дворянь Туранскихь. Щить темнозеленаго
цвету вь ередине стремене золотое пробитое наискось стрелою и об-
веденное пальмофїолетоваго цвета ветьвою. На верху шлема дворянская
корона”459), Юницьких (“Гербь Юницкихь значить щить цвіту блакит-
ного с полемь какь бьі кровавьімь, и мічь подь короною, с тремя перья-
ми птицьі павлина вь верху оной”460) та ін.
Гербом руського походження, видозміною якого від середини XVI ст.
користувався рід князів Головнів-Острожецьких461, що мав ут своїй осно-
ві родовий знак (у вигляді літери М та двох літер XV з’єднаних стовпом),
456 За приклад цілком зросійщеного блазонування може правити опис герба
на печатці Київської губернії від 1766 р. — “печать... сь изображеніемь киевскаго герба,
то єсть: стоящаго сь щитомь аргангела Михайла” (ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.5058, арк.2).
45” НБУ, ІР, ф.2, спр. 18 518, арк.38.
458 НБУ, ІР, ф.2, спр.18 518, арк.121.
459 НБУ, ІР, ф.2, спр.18 518, арк.20.
460 НБУ, ІР. ф.2. спр.18 518, арк.50.
461 АСАЦ Рег§.7б21.
Однороженко Олег Руська гербова печатка...
83
який в описі названо кітвою, користувався рід Острожениць-Іволг (“Гербь
Остроженскій. Вь сем гербі должень бьіть якорь вь полю червономь
а наверху три пера стр^сьихь”462).
Польським гербом Долега користувався рід Дідевичів (“Гербь фа-
милїи Дідевичовь. Онои гербь иміеть вь себі подкову білую вь гору
верхомь поставленную, на верху ея кресть золотій, посередині стріла
білая концемь вь низь вь полі голубомь, на верху герба крьіло чрезь
которое стріла сь концемь вь право оборотившаясь”463). Відміною герба
Заруба — Зарубіни (“Заремба гербь. Содержанїе его: левь черньїй на ліво
обороненій вь полі черноватомь однакь не цілой, но только половина,
язикь у него сь рота вьівішенньїй лапьі переднїе видни такь. что ліваїа
немного вьгору подніата над правою, хвость также поднятїй вьгору, и
будто вьіскакиваеть левь изь білой каменной стіньї, вь которой четирьі
зьнаки на муру жолтьіе камни или лутше сказать вь золото оправленньїе
и вложенньїе такь, что три одинь зь друтимь вь ровні а четвертій
под ними, на гелмі с короньї такій же левь вьіскакиваеть”464). Відміною
герба Лис — Лободи (“Сей гербь Лободь содержить вь себі стрілу білу
вь полі червономь на коей изображени дві перечки наподобіе крестовь,
наверху шлема лись изь короньї виходящои безь задніхь ногь, а тол-
ко хвость вь верхь стоящїй ноги передніе поднятіе также вьверхь, самь
оборочень вьправую сторону”465).
Гербом Наленч —Лусти (“Герба, Наленчь Тимофеїа Лустн. Сей
гербь означаєте 1-е білаїа лінта вь круть свьітаїа и свіазана вь полі
красномь. 2-е на шлемі панна между еленньїмн рогами, такь что одного
рога держитсіа одною рукою а другою другого, глава вь оной свіазана,
на конци свіазаніїа сь обеихь сторонь главьі вьісіащіе конци вьідать”466),
гербом Шелига — Магеровські-Максимовичі (“Гербь Магеровскаго-
Максимовича. Сей гербь значить новорожденную луну жолтую, оберну-
тую до гори рогами, вь красномь полі, вь средині коей, кресть кавалер-
скій жолтого же цвіту, на верху шлема павиной хвость”467), гербом Ласка
462 НБУ, ІР, ф.2, спр.18 518, арк.32.
463 НБУ ІР, ф.2, спр.18 518. арк.65.
464 НБУ, ІР ф.2, спр.18 518, арк.62.
465 НБУ, ІР, ф.2, спр.18518, арк.34.
466 НБУ, ІР, ф.2, спр.18 518, арк.100.
467 НБУ, ІР, ф.2, спр.18 518, арк.27 зв.
84
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
(Брог) — Сміловські (“Ліщиць гербь иміеть бьіть бродь (строеніе) ЖОЛТЬІ
оттворенной, у него слупьі білие вь полі червономь, или нЬкоторьіе не-
бесной цвіть употребляли; на шлемі хвость павиной, на немь такой же
бродь, но какь бьі опрокинутой”468), гербом Сліповрон — Ярмошевські
(“Родь Армошевсйхь гербь ихь. Оной гербь вь блакитномь полі черная
птица сліповрань, стоя оная вь правую сторону на верху золотого крес-
та, пміеть вь устахь своихь золотое кольцо, подь крестом же внизь об-
ращенная серебранная конская подькова, такь же сверху шлема надь ко-
роною птица подобная первой и вь ту жь сторону обращенная”469) та ін.
Надзвичайно цінним джерелом для реконструкції руської геральдич-
ної термінології є гербові вірші “на преславньїе а старовечньїе клейнотн”
та прозові панегірики на честь духовних або світських достойників,
в яких, хоч і не зустрічаємо класичних описів гербів, натомість маємо
численні згадки про окремі геральдичні та гербові фігури, а також поза-
щитові елементи повного герба.
Ці останні фігурують, зокрема, у вірші Мелетія Смотрицького
“На старожнтньїи клейнотьі ихь милостей княжать Окгинскихь и ихь
милостей пановь Воловичовь” у єв’єському виданні “Евангелід учително-
го” від 1616 р., в якому згадано шолом (“гелмь”) розташований над дво-
ма чотиридільними гербовими щитами з’єднаного герба князя Богда-
на ©пінського та Раїни Волович — “Дводкіи, подь гелмомь еднакимь.
клейнотн”470 471.
Аналогічний термін присутній також у “Епїграмм'Ь на презацннй и
старожитньїй гербь Єго Милости Пана Григорїа Долмата” в “Толкова-
ніи на Апокалипсись сватого АндрЕд Кесарійского” 1625 р. — “В своемь
Гелмі шлдхецтва того Пдторога, за Знакь собі маючи”4'1. У пізніших
“На Преславний Гербь Благороднихь Господь Роз^мовскпхь Стехахь”
в київському виданні “Философід Аристотелева, по ^мствованію
468 1 ІБУ, ІР, ф.2, спр.18 518. арк.41.
409 НБУ ІР, ф.2, спр.18 518, арк.71.
47(1 Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С.165; Українська література
ХІТІ ст. — К, 198Х —С.202-203. Зображення див.: Цітоу А. Сфрагістьїка і геральдика
Беларусі. — С.97.
471 Голубев С. Описание и истолкованпе дворянскпх гербов южно-русских
фамилий. — С.374: Титов X. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні.— С.117,
145: Українська графіка XI —початку XX ст. Альбом. — К., 1994.— С.117;
Чпжевський Д. Українське літературне бароко. — С.235.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка...
85
перипатетикові” 1745 р. згадано “Шлемі”, що “верхь главьі Царскїй
Вінець носить”472.
У вірші Андрія Римші “На преславньїе а старовечньїе клейнотьі, или
гербьі ясновельможного пана, пана Лва Сапі ги, подканцлерего Великаго
князства Литовского, Слонимского, Мяделского, Марковского и прочих
старостві” 1588 р. описано зображення шолома під шоломовою коро-
ною — “Смотрижь вьіше узришь тамь над гельмомь коруну”473. Так само
“гелмь” і “корон#” згадано у вірші на герб мстиславського підкоморія
Богдана Стеткевича пана Любавицького в київському виданні “Апостола”
Спиридона Соболя 1630 р.474
З інших, другорядних, елементів повного герба у віршах XVIІ-XVIII ст.
згадувалися, наприклад: митра і посох —у епіграмі “На старожитньїй
клейнодь пхь милостей панові Желиборскихь” Іоаникія Галятовсько-
го в книзі "Ключ разумінія” 1665 р. (“Митру святительскую на гелмі
вьісокомь, и Пастораль уйзрпмо, гдьі кинемо окомь’’)4 орденський лан-
цюг з орденським хрестом — в “Стехахь” на герб Розумовських 1745 р.
(“Крести ижр#гь во Звіхдахь знакь храбрат1 нрава”)476 477 та ін.
Серед геральдичних фігур у гербових віршах найчастіше зустрічаємо
опис надзвичайно поширених в руській середньовічній та ранньомодер-
ній геральдиці врубів — втятих поясів, що зменшуються додолу. Примі-
ром. у вірші Тарасія Левоновича Земки “На Старожитньїй Клсинить ихь
милостей Паїцувь Балабаїіивь” в “Лексиконі Словенороскомь” Памви
Беринди 1627 р. їх представлено у наступний спосіб —“Бо три вр#бьі
м#жество, любі цноть досконалості, віри, любве, надій, и вь Троицьі
цалость”4”.
472 Лукомскпй В., Модзалевский В. Малороссийский гербовник.— С. 1-І7;
Україна — козацька держава. — К, 2005. — С.496, 883.
473 Чижевськпй Д. Українське літературне бароко. — С.228-229; Українська
література ХІУІХУІ ст. — С.466; Цітоу А. Сфрагістьїка і геральдьїка Беларусі. — С74.
474 Іблубегі С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русских
фамилии. — С.З 57—358.
475 Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русских
фамилий. — С.З55—356, 358-359.
476 Лукомскпй В., Модзалевский В. Малороссийский гербовник — С. 14”;
Україна — козацька держава. — С.496, 883.
477 Кгоіі XV. Негаїйізсйе Піс1Иип§ Ьеі сісп 81ауеп. — Р.2 3; Титов Ф. Матеріали для історії
книжної справи на Вкраїні. — С.186.
86
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
В свою черг}' у вірші Мелетія Смотрицького “На старожитньїи
клейнотьі ихь милостей княжать Окгинскихь и ихь милостей пановь
Воловичовь” у єв’єському виданні “Евангеліл учителного” від 1616 р.
та вірші “На Старожитньїй Клейноть Ійсне Велможного Дом# ихь ми-
лостей Паніувь Балабаніувь” зі “Столпа Цноть” 1658 р. вруби описано як
“ріки” — “Т#ть сличньїй цноть огородь ріки поливають”478 та “такь Три
Неровньїхь РТкь Любви зливаеть”479, відповідно.
Опис іншої, доволі розповсюдженої геральдичної фігури —хрес-
та, присутній у вірші на герб Луцького братства — “Брацтво Л^цькое
Кресть Христовь за герб мает”480 та в епіграмі на герб панів Желібор-
ських — “За кресть воюють; креста святаго сь врагами, Желиборскіи,
прето кресть єсть сь ихь косами”481. Лапчастий хрест згадано у ві-
рші “На Гербь Велможнаго Єго Милости Пана Столника и Полковни-
ка И. Ц. П. В. Ахтирскаго” Івана Івановича Перехреста, який було розмі-
щено на його портреті роботи Олександра Тарасевича від 1689 р. — “Зри
что се єсть под Крестомь”482, та у гербовому вірші на портреті ічнянсько-
го сотника (1715-1741) Григорія Андрійовича Стороженка — “Кресть
Христовь вірньїмь світь єсть в нощи и во дни свФтащь”483.
478 Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С.165; Українська література
XVII ст. - С.202-203.
479 Титов X. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні. — С.419,461.
480 НБУ, ІР, ф.ЗО, спр.50 (поруч з віршем вміщено малюнок герба — в бароковому
картуші хрест над півмісяцем з людським обличчям, що лежить рогами догори).
481 Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русских
фамилий, — С.355-356, 358-359.
482 Алексеева М. Портрет царевньї Софьи гравера Тарасевича //Памятники культури.
Новне открьітия. 1975. — Л., 1976. — С.242; Степовик Д. Українська графіка XVI — XVIII
ст. Еволюція образної системи. — К, 1982. — С.220, 223-224; Степовик Д. О неизвестньїх
гравюрах Александра Тарасевича // Памятники культури. Новьіе открьітия. 1984. — Л.,
1986. — С.237-2.38; Степовик Д. Леонтій Тарасевич і українське мистецтво барокко. — К.,
1986, —С.224; Алексеева М. Гравюра петровского времени. — Л., 1990.— С.12;
Алексеева М. Гравер Тарасевич в Москве в 1689 году // Панорама искусств. — Випуск
XIII. — 1990. — С.256-258, 262; Український портрет ХУІ-ХУПІ століть. Каталог-
альбом. — К., 2006. — С.ЗОЗ, п.399.
483 Стороженко А. Старинньїе малороссийские портрети // Киевская старина. — Том
IV. — Киев, 1882. — №9- —С.577-579; Стороженки. Фамильннй архив. — Том І. — Киев,
1907. — С.50; Лукомский В., Модзалевскпй В. Малороссийский гербовник.— С.177;
Україна — козацька держава. — С.608.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка...
87
В гербових віршах також часто знаходимо згадки про хрести, як
складові частини руських родових знаків-гербів. Так, Петро Могила
у своїй проповіді “Кресть Христа Спасителя и каждаго человіка” на-
ступним чином описує родовий герб князів Вишневецьких — “когда по-
смотрю на клейноть пресвітлаго дома вашей княжеской милости, вижу
тамь кресть Христовь, чрезь віру православную церкви апостольской
каболической на востокі уфундованньїй, вь которой, почавши оть Ди-
митрія Корибута, и сьіна его Корибута Дмитріевича. короля чешскаго,
брата Ягелла короля польскаго и Витовта князя литовскаго, всі предки
вашего дома пребьівали и составляли ея опору”484,
“Кресть”, що являв собою центральну частину родового знаку князів
Олельковичів-Слуцьких, який було розміщено в одній з частин чотпри-
дільного щита князя Василя-Костянтина Острозького, згадано у вірші
Герасима Смотрицького на клейнод князів Осторзьких з видання Осто-
розької Біблії 1581 р.485 486
Під аналогічною назвою фігурує центральна частина родового зна-
ка князів Огинських у згаданому вище вірші Мелетія Смотрицького
1616 р. — “ТУгь кресть старожитного набожеиства знакомь”48(1 та його ж
“Єпикграммі на гербь дом# кнАжать Окгиньскпхь” у єв’єському виданні
“Книги Нового Завіта” 1611 р.:
“Кресть сд Хрістовь славою вірньїхь имен^еть,
Имь са самьімь апостоль хвалить росказ^еть.
Тнмь са знакомь Божіа церковь Ь’крашаеть
И старожитньїхь домовь зацность вьівьішаеть.
Тьімь са л^кавьіхь д^ховь іХфьі прогонлють
И варварскихь народовь польки побіждають.
Щасливий дом Окгиньскпхь, которьій тоть маеть
Клейноть, сь продковь поданий, и в нимь са кохаеть”487.
484 Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русскпх
фамилий. — С.3б4-3б5.
485 Перетц В. Историко-литературньїе исследования и материальї. — Том І. — Част
ь І. — С.66; Українська література ХІУХУІ ст. — С.459-460; Українська графіка. — С.116.
486 Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С.165: Українська література
XVII ст. - С.202-203-
487 Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С.164; Українська література
XVII ст. — С.202; Цітоу А. Сфрагістьїка і геральдика Беларусі. — С.97.
88
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Той же таки герб князів Огинських (знак у вигляді літери П під
хрестом з подвійним розгалуженням вгорі), який було розміщено в дру-
гій частині герба Богдана Стеткевича, в “Єпїграммі” “На Старожитньїй
Гербь ихь Милостїй Панцжь Стеткевичущ'ь” в “Євангелій учительному”
від 1637 р. описано як “Котвица с Крестомь”488. Як “Котвицн тежь вірьі
статечной знакому” та “кресть церкви похвала, кресть вірньїмь оброна”
описано герб князів Огинських, разом з гербом Богдана Стеткевича (знак
у вигляді перехрещеної роздвоєної здолу стріли вістрям вгору), у вірші
на герб Богдана Стеткевича в “Апостолі” Спиридона Соболя 1630 р.489
Герб-знак Костянтина Долмата, у вигляді переплетеної літери Д в су-
проводі шестипроменевої зірки ліворуч, описано у вірші Тарасія Левоно-
вича Земки “На Гербь Зацнои и Шлахєтнои фамилїн Панцжь Долматшвь”
в другій передмові до київського видання “Бесіду сватого Іоанна Златоуста
на Діаніа сватьіхь Апостолу” від 1624 р. — “Под Звіздою пАторогь
смислову пАтеракихь”490. Натомість, у першій передмові до цього ж видан-
ня, у вірші “На Гербь Благородньїхь ихь милостен Панщвь Долматщвь” цей
же знак описано як “Плторіугь то зь Звіздою, вь том Гербі ест знаком”491.
Інший опис герба панів Долматів уміщено в “Єпїграммі на презацньїй
и старожитньїй гербь Єго Милости Пана Григорїа Долмата” у “Толкова-
ніи на Апокалипсись сватого АндрІА Кесарійского” 1625 р. — “В своемь
Гелмі шлАхецтва того Плторога, за Знакь собі маючи”492.
Розлогий опис герба архимандрита Київо-Печерського монасти-
ря (1599-1624) Єлисея Плетенецького, що являв собою знак у вигляді
довгого хреста з трьома напівраменами ліворуч в супроводі півмісяця,
488 Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русских
фамилий. — С.351; Чижевський Д. Українське літературне бароко.— С.237;
Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.340.
484 Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русских
фамилий. — С.357-358.
490 Тітов Ф. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні.— С.103;
Чижевський Д. Українське літературне бароко. —С.234-235; Кгоіі \У. НсгаІсІічсЬе ІЗісГі-
іип§ Ьеі сіеп 81ауеп. — Р.86.
491 Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.94;
Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.234.
492 Юлубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русских
фамилий. — С.374; Титов X. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні.— С.117,
145; Українська графіка. — С.117; Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.235.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка.,.
89
що лежить рогами вправо, вміщено у вірші “На Клейноть Ихь Милостей
Паншвь Плетенецкихь” в панегірику А. Мітури “Візеріі’нкь Цншть Пре-
велебного в Возі Его Милости. Господина шца Єлисеїд Плетенецкого, Ар-
хімандрита Кіевского, Монастнрл Печарского” від 1618 р.:
“На Кресті наш Богь в тілі всім збавене справить.
И през него оупадок нашь вь рай направить.
Тьімже тежь пишного шатана поразить,
Кгдьі м# тое шр#же вь сердце его вразить.
Того и на звитазство подаль Кшнстантін#,
През котрого до віри взб^жої і бьіл причині.
Тьімь и вшелкихь єресей м^рн оупадають,
А сьіньї Православних стичне проквитают.
До котрого И МІСАЦЬ з звіздою ПОСПОЛ#
Приданий єсть: світачїй земному падол#.
Тот Клейноть невьісловньїй дан єсть за Гербь домУ
Плетенецкихь: кштрьіи впрод нікдьі нікому
В вірі, цноті и мензстві, ЖІІТЮ СВАТОВЛИВОМ,
Містца нікгдн не дали, речю и теж ділом.
То их бронь била и єсть, Крестомь звитАжати,
И приклад ньімь житемь своим ак солнце сїати.
Нехай прето слава ихь дотоль не вст#п#еть,
Поколь Місаць з звіздами вік свои шправ^ет”493.
Цей же герб в “Єпіграммі на Клейнот Пречестнійшаго в Христі
Господина іі’ца Кур Єліссеа Плетенецкого Архимандрита Кіевскогш”
з “Бесідь сватого Іоанна Злато^стого” від 1623 р. представлено у наступ-
ний спосіб:
“Прїатоваль еси Кресть кйіно сь Лйюю,
ш благородїа ти вь Сумволь обою.
Аще во Кресть знамена Христовьімь та бити
Єще вь мірских. Лій іа же МУжествомь світліти
Зде ПО ВСА дни сь Христомь ЖИТИ ТА ідвлаєть
И кресть вь молбах, лійіа же вь чтенїихь віщает”494.
493 Тітов Ф. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні. — С. 14.
494 Грушевський М. Культурно-національний рух на Україні в ХУІ-ХУІІ
віці. — Київ — Львів, 1912. — С.211; Тітов Ф. Матеріали для історії книжної справи
на Вкраїні. — С.85; Українська графіка. — С.116; Україна — козацька держава. — С.936.
90
Сфрапсіичний щорічник • Випуск 1
Не менш докладно представлено складові елементи родового знаку
також в описі герба київського земського писаря (1615-1647) Федора
Проскури-Сугцанського (знак у вигляді перехрещеної стріли вістрям вгору
з заокругленим відгалуженням ліворуч) у “Єпїграммі” “На Старожитньш
Гербь ихь Милостей Паніувь ПроскУрщвь СУщанскихь” в “Євангелій
учительномь” від 1637 р.:
“Гдьі смотрУ цньїй СУщанскій на твоі Клейнотьі:
А взрокь мьіслньш внУраю. вь сличньї прьіміотьі.
Не поймаю, чи Стріла вждьі Кресть зголдовала,
Чи Кресть Стрілі, идміна зь именемь подала.
Вімь добре, же ибое покой практикують,
СУщанскимь гдьі вь едно речь рознУю шикУють.
БУдь безпечен СУщанскій, Кресть зь Стрілою маешь,
Вь Гербі, лацніг над врагомь горУ щтрьімаешь”495 496.
Натомість у вірші “На Старожитньш Гербь ихь Милостей Па нить
ПроскУривь СУщанскихь” в “Тріоди Постной” від 1640 р. цей же герб
описано у наступний спосіб — “Приличне са Клейнотомь такимь
вьіхвалАеть, котрий и СтрілУ зь земли, и Кресть зь Неба маеть”406.
Герб панів Воловичів — знак у вигляді подвійної стріли в стовп,
у вірші Мелетія Смотрицького від 1616 р. описано таким чи-
ном—“ТУть стрільї преважнУю дільность вьісвідчають”497. Цей же
герб, що наявний у четвертій частині складеного герба Богдана Стет-
кевича, в “Єпїграммі” “На Старожитньш Гербь ихь Милостїй Панивь
Стеткевичіувь” в “Євангелій учительномь” 1637 р. описано як “грильї”498.
У тій же “Єпїграммі” маємо згадку про “стрілУ” як складову части-
ну родового знака-герба Богдана Стеткевича499. Подібно описано цей
495 Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.334.
496 Титов X. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.361.
49” Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С.165; Українська література
XVII ст. - С.202-203.
498 Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русскпх
фамилий, —С.351; Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.237;
Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.340.
499 Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русских
фамилий. — С.351; Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.237; Тітов Ф.
Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.340.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка..
91
елемент також у вірші на герб Богдана Стеткевича в “Апостолі”
1630 р.500
Герб підканцлера Великого князівства Литовського (1585-1589) Льва
Івановича Сопіги, що являв собою знак у вигляді двічи перехрещеної
стріли вістрям вгору, у вірші Андрія Римші “На преславньїе а старовечньїе
клейнотьі, или гербьі ясновельможного пана, пана Лва Сапіги, подкан-
цлерего Великаго князства Литовского, Слонимского, Мяделского, Мар-
ковского и прочих старостьГ у виданні III Литовського Статута 1588 р.
представлено наступним чином — “Вь тьіхь же герьбехь посредку єсть
стрела сь крестами двома”501. А в “Єпикграммі” Леонтія Мамонпча на герб
того ж таки Льва Івановича Сопіги, але вже як канцлера Великого князів-
ства Литовського (1589-1623), у віденському виданні “Книга служебник”
від 1617 р., той же герб описано — “Звезалисд, стрела с крестом”502.
Досить різноманітні способи опису було застосовано у різних віршах
щодо герба князів Друцьких — довгий хрест, іноді зображуваний як меч,
в супроводі чотирьох півмісяців. У згаданому вище вірші Андрія Римші
від 1588 р. його згадано як “третій [кресть] блиско, осажонь лунами”503 504 505.
В “Єпикграммі” ж Леонтія Мамонпча 1617 р. — “Звезалис... крест теж
з л^ною”5()4. В свою черг)?, в “Єпикграммі” “На Старожитньїй Гербь ихь Ми-
лостїй Паншвь Стеткевичшвь” 1637 р. маємо “Мечь шстрьій, Місаци”5"5.
Натомість у вірші Леонтія Мамонпча “На герб гасневелможнаго пана, его
милости, пана Лео Сапіги, канцьліра найвьішьшого Великого кнгазьства
Литовского, Перьнавьского, Могилевьского и прочьіх старостві” у віл ен-
ському виданні “Тріодь цвітна а” від 1609 р. згадано лише “Што зь гербов
познаваем, крьіж, знак побожности”506.
5СЮ Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русских
фамилий. — С.357-358.
501 Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.228-229; Українська
література ХІУ-ХУІ ст. — С.466; Цітоу А. Сфрагістьїка і геральдьїка Беларусі. — С.74.
502 Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С.147.
503 Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.228-229; Українська
література ХІУ-ХУІ ст. — С.466; Цітоу А. Сфрагістьїка і геральдьїка Беларусі. — С.74.
504 Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С.147.
505 Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русских
фамилий.— С.351; Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.237;
Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.340.
506 Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — 0146-147.
92
Сфрагістичний щорічник Випуск і
Своєрідний опис знака-герба у вигляді літери N представлено у па-
негірику7 на пам’ять померлого митрополита Сильвестра Косова — “Само
небо п земля прпппсьівало нашему пастьірю звитязство; зто показьіваеть
и Зіешша П, находящаяся вь его гербі, которая и до верху иміеть V
П ДО низу Л: ДО верху V означаеть чтеніе земли говорящей — УІПСІ8 ге
уіпсіб еі Новієш; до низу Л — чтеніе неба говорящаго: гіпсів іе гіпсів еі
Новієш — побіждаешь себя, побіждаешь п непріятеля”507.
Рід Хмельницьких також мав знакоподібний герб, у вигляді втятого
ламаного пояса, подібного до літери під хрестом, який було описано
у кількох гербових віршах. Зокрема, у вірші “На Етарожитньїй Клейнот
Пановь Хмелницких” з Реєстру Війська Запорозького від 1649 р.:
“Етарожитность, то тплко іакь бьі обновила
же вікопомності, іавьно знов# ста щцкрьіла
Клейноть котрий Хмелницкихь дом пришздобліает
в М#жьности, в Правді, в Вірі моцьно #тверьжает,
Недивь; бо абданкь знакь ест щодрой Поволности
Кресть за фірьмаменьть вірьі, Хмелницких м#жностп
Незвптіажоньїй Кролю в Христиіаньском Паньстві!
Кгдьі Поволность Хмелницьких маешь # подданстві”508.
Варто відзначити, що під терміном “абданкь” у цьому випадку, як
і в цілому ряді інших тогочасних руськомовних джерел, фігурує не одно-
іменний польський герб Абданк (АМапк — на червоному7 полі срібний
втятий ламаний пояс), а геральдична фігура у вигляді втятого ламаного
пояса, або знак у вигляді літери що зустрічається як складова гераль-
дичної композиції в багатьох суто руських гербах. Про це свідчить і на-
ведений вище вірш, у якому “абданкь” і “кресть” описано як дві окремі
складові родового знака-герба Хмельницьких, а також рядок з віденсько-
го панегірика Хмельницького — “Абданк поволность значит при кресте
для брани”509, де “абданком” так само названо не весь герб а лише його
долішню буквоподібну частину510.
507 Тітов Ф. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні. — С.377-378.
508 Реєстр Війська Запорозького 1649 року. — К, 1995. — С.22.
509 Грушевський М. Історія України-Руси. — Том IX. — Книга II. — К.. 1998. — С.1525-
1526.
510 У деяких наукових працях (див.-. Сварник І. Герб Богдана Хмельницького //
Клейноди. — Том І. — Київ — Львів, 1991- — С.30-31; Луценко А. Проблематика історії
Однороженко Олег • Руська гербова печатка...
93
Інший приклад подібного використання цього терміну бачимо
у привілеї на шляхетство та герб Дубно господарському підданому Матею
Петровичу Молтужевичу від 21 лютого 1569 р., у якому складову части-
ну польського герба Дубно (І)рЬпо), у вигляді срібного втятого ламаного
пояса, що розмістився у останній чверті розділеного срібним хрестом
червоного щита, визначено як “габданец” — “и гербь... названий Дембно,
на червеномь поли, а вь нимь криж и габданец білий з гелмомь и з ин-
шими окрасами”* 511.
Згаданий вище віденський: панегірик гетьману Богдану Хмельниць-
кому від 1651-1652 рр. містить також інші вельми цікаві зразки руської
геральдичної термінології. Зокрема їхній знак-герб порівняно з гербом
Голубів (знак у вигляді літери Ус під лівим піввістрям стріли вгору512),
що може вказувати на певну спорідненість між цими родами, представ-
ники яких у різні часи тримали гетьманську булаву:
“Хмельнитцкие принялп когда ся крестилп,
Приняли крещесть за печать когда заслужили.
Заслужили Хмельнитцкихь кресть предкове,
И тімь клейноть которьімь крестят ся Голубове.
Когда Хмелнитцких подобньш клейнот у Голубов,
Подобная умрети за вотчинную любов.
Возлюбленньїе матки вотчиньї сьінове
Хмелнитцкие всі с предков, такь же Голубове.
виникнення гетьманських гербів // Академія. — 1995.— 4.2.— С.50) робилися спроби
ототожнити герб Хмельницьких з польським гербом Сирокомля. що також невірно,
оскільки маємо перед собою суто зовнішню подібність між цими гербами, адже
Хмельницькі змінювали свій герб відповідно до тих засад, що були поширені в руському
герботворенні впродовж доби Середньовіччя та раннього Нового часу; приміром,
видозміна герба молодшого сина Богдана Хмельницького Юрія була подібною
до батьківського герба, але з перевернутою долішньою частиною (Ко)аклуіс2 ЗУ. НегЬагг
гусегмта ХХіеІкіеу’О КзщМша Бііедакіедо гтапу Сотрепсііит. — Кгакбху, 189"'. — 8.1 ^2-
Міезіескі К. НегЬагг Рої.чкі. — Том III. — Еірзк, 1839. — 8.41), що було б неможливо,
якби Хмельницькі дійсно користувалися польським гербом Сирокомля, який до того
у жодному тогочасному джерелі в якості герба Богдана Хмельницького, чи інших
представників цього роду; не фігурує.
511 Тгеїігізка В. АІЬит агтогит поЬіІіит. — 5.163, п.344; Любавский М. Литовско-
русский сейм. — С.460.
512 НБУ, ІР, ф.61, спр.1101, арк.1 зв.; ЦДІАК. ф.220, оп.1, спр.126, арк.2; КоіаІОхЛсг УС С
отрепсішт. — 8.277; Мезіескі К. НегЬагг Роїзкі. — Том IV. — Бірзк, 1839- — 8.366.
94
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Когда Абданкь знакь справедливості! с поволностью в гербе.
Кресть побіда, кресть похвала в небе.
Понеже то кресть Хмельнитцкий в своем гербі мает,
Тою силою при божиемь кресті и свои кресть двигает”513.
Прикметно, що використання герба Хмельницькими та Голубами
у панегірику термінологічно визначено як — “Пришити крещесть за пе-
чать когда заслужили” та “И тімь клейноть которьімь крестят ся Голубо-
ве” відповідно. Не менш характерним є також порівняння гербів Хмель-
ницьких та Виговських. Останні користувалися знаком-гербом у вигляді
літери під літерою Т,514 хоч у панегірику горішню частину їхнього гер-
ба окреслено як “стрілу”:
“Два клейнотьі розньїхь се тут в оку сияют,
Что из нихь одинь другому почесть вьістрояют.
Однако пміет Вьіговских стрелу всегда знати,
Нижайший поклон Хмелнптцкихь кресту (вдавати.
Трудьі и печалованье два герби стояли,
Сообщающим ся правду такь устроили:
Абданкь добрьій кресть тяготу знаменует,
Прудко летящу стрілу БО спомоч приймует.
Кресть Хмелнитцких придает Хмелнитцкимь, которьіх
Стрела пміет себі за подпору.
Вернин отрокь козакь на дол кресть тут образ дает,
Которьім Богь и тімь Богдань немного побіждает.
Кресть в гербе, кресть при сабле на знакь побідьі имаеть,
Дваждьі болти над иньїх Богдане побеждает.
За сплнейшую мочь в гербе Хмелнитцкимь даний
Кресть Христовь надежная збруя из упорних.
Абданк поволность значит при кресте для брани
Умрети Хмелнитцких старожитності! кресть может пристойно.
В гербе Хмелнптцкихь кресть ся воскресити водружает.
В нменье своемь Богдань имя ш Бога иміет.
513 Грушевський М. Історія України-Руси. — Том IX. — Книга II. — С.1525-1526.
514 ЦДІАЛ, ф.132, оп.1, спр.365, арк.2 зв.; спр.366, арк.2 зв.; спр.367, арк.2
зв.; спр.368, арк.2 зв., 4 зв., 6 зв., 8 зв., 10 зв., 12 зв., 14 зв., 16 зв., 18 зв.; Крип’якевич
І. З козацької сфрагістики // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. — Том
СХХІІІ-СХХІУ. -Львів, 1917. -С.15, п.27.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка..
95
Доброго клейноту здоровья хранила
Стрела в клейноте Вьіговскихь пристайная спожила
Без лука в гербе стрела — знать лусь в руках иміет.
Вьіговский за все знать из лука стреляет.
Межь планидами єсть одна стрела в небе,
Одна Вьіговских стрела, какь в небе в гербе
Мьіслью какь стрелою в небо стреляеш
Из лука хотя небо божие Вьіговский измеряеш.
В гербовом поле писма персями послугует.
Стрела в дикое поле гротом залетает.
Войско на похвалу полскому орлови,
Орел в небе приданий єсть Йоаннови.
То і “начале бі Слово” та ся подписует
Иоань Вьіговский гротом шванкь рьісует,
Когда неприятель в ціль попадши мірил,
Знаком Абданкь вначале стреливши не покривил.
Иоане Вьіговский (у Бога ли дана
Ділность тебі такова или 0 Богдана?”515.
Значний матеріал щодо геральдичної термінології знаходимо у гер-
бових віршах і стосовно різноманітних гербових фігур. На першому місці
в цьому плані безсумнівно стоять описи рицарів та воїнів (у тому числі й
святих) та інші сюжети пов’язані з мілітарною символікою в середньовіч-
них руських та річпосполитських і козацьких ранньомодерних гербах.
Так, у вірші Герасима Смотріщького на клейнод князів Осторзьких, який
було вміщено у виданні Осторозької Біблії 1581 р., описано відразу двох
таких воїнів — вершника-змієборця (святий Юрій — “Вооружен воин змія
поправ мужественно, копіем сего посреді пронзе явественно”) та рицар
на коні з мечем (герб Погоня литовська — “Вторьій воин храбростію пер-
вому подобньїй, токмо оружіем отмінен, и то посел гробньш, меч бо об-
нажен в деснпцьі иміа острьій обоюду”516.
Цей останній згадується також у вірші Андрія Римші “На преславньїе
а старовечньїе клейнотьі, или герби” Льва Сопіги у виданні III Литовсько-
го Статута 1588 р. (“При которих зь оружиемь коньньї воинь стоить.
515 Грушевський М. Історія України-Руси. — Том IX. — Книга II. — С.1525-1526.
51(1 Перетц В. Историко-литературньїе исследования и материальї. — Том І. — Част
ь І. — С.66; Українська література ХГУ-ХУІ ст. — С.459-460; Українська графіка. — С.116.
96
Сфрагісгичний щорічник Випуск і
знакомь того ііж ся зь нихь ни один не боить”5г) та “Епикграммі" Леон-
тія Мамонича на герб того таки Льва Сопігн у віденському виданні “Книга
служебник” 1617 р. (цього разу під назвою “ездець”517 518).
У вірші “На Гербь Силного Войска Єго Королевскои Милости Запо-
розкого” з книги “Вірші на жалосньш погребь зацного рьіцера Петра
Конашевича Сагайдачного, Гстмана Єго Королевскои Милости Запороз-
кого. Зложоньш презь Инока Касїана Саковича Ректора Шкігль Кіевских,
вь Брацтві” 1622 р. описано основну фігуру герба Війська Запорозько-
го, козака з мушкетом — “Кгдьі мензства запорозцшвь Крошеве дознали,
тедьі за гербь такого имь Рьіцера дали”.
В свою чергу, у “Віршах на гербь Малороссійскій” з літопису Григорія
Грабянкп “Дійствія презілной (у начала поляковь крвавшой небьівалой
брани Богдана Хмелницкого Гетмана Запорозского с поляки” першої по-
ловини XVIII ст. цей герб представлено у наступний спосіб — “Войска Запо-
рожского воинь знаменитій вооружень бодрствуеть Фчизну хранити”519.
У другій частині складеного герба Костянтина Долмата вміщеному
в київському виданні “Бесідь сватого Іоанна Златоуста на Діаніа сбатьіхь
Апостоль” від 1624 р. було зображено рицаря, що тримає в правиці вужа
(герб роду панів Фурсовичів 52°, до якого очевидно належала мати Костян-
тина Долмата), який у вірші Тарасія Земки “На Гербь Зацноп и Шлахєтноіі
фамилїи Панкгвь Долматщвь” описано таким чином — “Рьіцерь оужа хиб-
кою держачи р^кою”521. В іншому вірші, “На Гербь Благородньїхь ихь
милостеи Паніувь Долматіувь”, з цього ж видання герб панів Фурсовичів
представлено так — “Рьіцерь зь #жемь м^дрое Сумболь єсть сталости”522.
517 Чижевський Д, Українське літературне бароко. — С.228-229; Українська
література ХІУ-ХУІ ст. — С.466; Цітоу А. Сфрагістьїка і геральдика Беларусі. — С.74.
518 Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С. 14"’
519 НБУ, ІР, ф.1, спр.6698, арк.6.
520 Подібне зображення бачимо на цілому ряді печаток представників цього роду
від XVI ст.: Офанаса та Григорія Фурсовичів від 1530 р. (АСАО, Реір.6180), Семена
Фурсовича від 1544 р. (ВС/. Рег^.8б4) і 1555 р. (ЦЦІАК, ф.25б, оп.1, спр.15, арк.2),
Гурина Фурсовича від 1588-1589 рр. (НБУ, ІР, ф.2, спр.8223; спр.8230; Цітоу А. Пячаткі
старажьітнай Беларусі. — Мінск, 1993. — С.43).
521 Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні.— С.103;
Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.234-235: Кгоіі Негаїс! ічсіте Вісіл-
Шп§ Ьеі сіеп 81ауеп. — Р.86.
522 Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.94;
Однороженко Олег Руська гербова печатка...

Зображення самобутнього герба (козак без голови та ніг тримає
в правиці шаблю) гадяцького полковника (1709-1715) Івана Чарниша
на гарматі 1713 р. супроводжував гербовий вірш, що описував цю загад-
кову фігуру:
“Держить готов, меча без глави,
Кривавои брани знакь єсть прави.
Даль царі? серце, глав#,
Мечь кровию пише слав#”'’23.
Не менш оригінальне зображення, яке знаходилося в третій частині
складеного герба Льва Сопіги, — рука, яку пронизує стріла, у вірші Андрія
Римші 1588р. відтворено таким чином — “Аь тому видиш, якь вь локоть по-
стренна рука, видиш, нжв скрозь из тута пострелноголука”523 524. У віршах Ле-
онтія Мамонича від 1609 р. та 1617 р. цей герб описано як “Рука зь силньїм
пострілом знаком ест м#жности” та “стрела з р#кою" відповідно525 526 527.
Серце пронизане навхрест двома стрілами, що були представле-
ні в гербі охтирського полковника Івана Івановича Перехреста на його
портреті роботи Олександра Тарасевича від 1689 р., у вірші “На Гербь
Велможнаго Єго Милости Пана Столника и Полковника И.Ц. П. В. Ахтир-
скаго”, що супроводжували цей герб, описані в одному з рядків — “Єгда
прободенно Сердце Стрілами накресть, но несокр#шенно”426. А зобра-
ження двох сердець, в третій частині герба Богдана Стеткевича в київ-
ському виданні “Апостола” 1630 р.. було описано у вірші, що супроводжу-
вав дереворит цього герба — “Дві сердца ся споили”42”.
З інших гербових фігур, що мають стосунок до мілітарної симво-
ліки, у гербових віршах присутні згадки про фортифікаційні споруди
Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.234.
523 Лукомскпй В.. Модзалевский В. Малороссийский гербовник.— С.199;
Україна — козацька держава. — С.641; Мальченко О. Художнє лиття гармат у Гетьманщині
за часів правління Івана Мазепи. — К., 2007. — С.43-44, 76-77; Мальченко О. Художнє
оформлення гармат часів Івана Мазепи // Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення,
епоха. - К., 2008. - С.338, 349-350.
524 Чижевський Д. Українське літературне бароко. —С.228-229; Українська
література ХІУ-ХУІ ст. — С.466; Цітоу А. Сфрагістьїка і геральдьїка Беларусі. — С.74.
525 Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С.146-147.
526 Український портрет. — С.ЗОЗ, п.399.
527 Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русских
фамилий. — С.357-358.
98
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
та різноманітну зброю. Приміром “вежоу”, зображення якої становило
герб Львівського братства, описано у віршах на герб братства у видан-
нях “Ріже вь сватьіхь шца нашего Іоанна Златоустаго Бесіда избраннад
о вьспитаніи чадь” 1609 р. (“Вь котромь то са Братство милости
закрісльн^ло и на Гербь свои Вежоу т#ю такь вьістрьіхн^ло”528) та “Иже
в сватьіх шца нашего Іоанна Златоуста го архієпископа КонстантінополА
книга о свАщеньстві” 1614 р. (“Котреє Вежоу, Гербь свой вьіетрихненьш
маеть, и о добромь Церкви, пильне промьішлеваеть”529). У свою чергу
“врата” згадано в додатках, що мають назву “Наука, албо способи зложеня
казаня”, до книги Іоаникія Галятовського “Ключ разумінія”530.
Три списа з герба Томаша Замопського описано у вірші архімандрита
Київо-Печерського монастиря Петра Могили “На Пресвітлий Клейноть
Гербі? вь Коруні Полской Презнаменитого, ІЙсне Велможного Єго Ми-
лости Пана Томаша Замопского” в “Цвітной Тріоди” від 1631 р. — “Пой-
зри на три копій, котрими в’спираеть”531.
У вірші на герб Богдана Стеткевича з київського видання “Апосто-
ла” 1630 р. згадано — “мечь”532. Три шаблі з четвертої частини герба Кос-
тянтина Долмата представлено у віршах розміщених у першій та дру-
гій передмовах до “Бесідь сватого Іоанна Златоуста на Діаніа сватьіхь
Апостоли” 1624 р. — “Шабли, цноть богословских и вь Вірі цалости”533
та “Шаблі трой, віри знакь правой вь Ісі?са, рьщерское шрйкье, же емі?
покі?са”534 відповідно.
528 Науменко І. Педагог-гуманістіпросвітитель І. М. Борецький. — Львів, 1963. — С.73-
76, 116; Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С.161; Українська література
ХІУ-ХУІ ст. - С.520.
529 Грушевський М. Культурно-національний рух на Україні. — С.129; Українська
поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С.189.
530 Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русских
фамилий. — С.325.
531 Тітов Ф. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні. — С.245; Українська
графіка. — С.116.
532 Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русских
фамилий. — С.357-358.
333 Тітов Ф. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні. — С.94;
Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.234.
534 Тітов Ф. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні.— С.103;
Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.234—235; КгоП \У. І (етаїсііхсіїе і іісії-
Шпд Ьеі сіеп 81ауеп. — Р.86.
Однороженко Олег Руська гербова печатка..
99
Три стріли з герба гетьмана Війська Запорозького Івана Скоропад-
ського описано у віршах "На гербь Ихь Милостей Паншвь Скоропадстихь”
в книзі “Ибіка Іерополптика” 1712 р. — “Сі?ть нам вь пособстві Скоропад-
ских стрільі”535, та в чернігівському виданні Нового Заповіту 1717 р.:
“СилЬ’ в тебі Христові? Вожде совершенні?
Вірі?емь бьіти, трема стрілами іавленні?;
Тім же стрільї свАзанньї долі? СА СХИЛАЮТЬ:
Плоть, міра дЇАвола с Небесь оуА/влАють”536 537.
У свою чергу, в “Стехахь” “На Преславний Гербь Благороднихь
Господь Розі?мовскихь” в київському виданні “ФилософІА Аристоте-
лева, по і?мствованію перипатетиковь" 1745 р. представлено цілий ряд
різноманітних видів військового спорядження та зброї — панцир, стріли
(в щиті та нашоломнику), прапор-.
“Єгда сюді?, и сюді?. Стріла Щить пронзаеть.
Вь горі вкресть дві сложенньї Стрільї, се ІДВЛАЮТЬ,
... Прапорець, Шлемь, верхь главьі Царскїй Вінець носить,
Орлими Розі?мовскихь крильї честь вохносить.
Крести шкрі?гь во Звігдахь знакь храбрагш нрава
Дай же Боже, чтобь тоть Щить, и Гербовньї Стрільї.
При Милости Монаршей ажь вь небо влетіли”53’.
В руській гербовій поезії знайшли своє відображення також надзви-
чайно популярні в середньовічній та ранньомодерній геральдиці фігури
тварин та рослин. Закономірно, що найчастіше у гербових віршах зустрі-
чаємо згадку про лева — головну фігуру середньовічного герба Русі та її
столичного міста Львова. Так, у вірші “АєсолоХщ” у львівському брат-
ському виданні “АбєАротєс;”. Грамматіка доброглаголиваго еллиносло-
венскаго язьїка. Совешеннаго искуства осми частей слова. Ко наказанію
535 Титов X. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.518; Лукомский В.,
Модзалевский В. Малороссийский гербовник. — С.167-168; Помазан І. Родова
шляхетська геральдика Речі Посполитої у художньо му світі українських гербових віршів
кінця XVI — XVIII ст. // Друга наукова геральдична конференція. — Львів, 1992. — С.55-
56; Степовик Д. Українська графіка XVI — XVIII ст. Еволюція образної системи. — К.,
1982. — С.300; Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.238.
536 Веюіенко В. Чернігівське видання Нового завіту 1717 р. з присвятою гетьману
Івану Скоропадському // Січеславський альманах. — Випуск II. — Дніпропетровськ, 2006.
537 Лукомский В., Модзалевский В. Малороссийский гербовник.— С.147;
Україна — козацька держава. — С.496, 883.
100
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
многоименитому російському роду” від 1591 р.538 та у вірші на міський
герб Львова у виданні “Про^сс^ра”. Привіті) преосвАщеньном#
архієпископ# кир Михаил#. митрополит# Кіевьском# и Галицком# и всед
Росьсіи в братской школі лвовьской сьставленьїй егда же вь граді Лвові,
первіе посвАщеньномь р#коположеніи бі. Ген#арід 17 рок# 159Г’539
дану фігуру описано однаково — “Левь царств#еть безсловесним звірем
в начало”.
Вірш на герб Львівського братства у виданні “ІІже вь свдтьіхь цща
нашего Іоанна Злато#стаго Бесіда избраннад о вьспитаніи чадь” від
1609 р. згадує цю фігуру наступним чином — “Акь Левь срокгій надь
вьсіми звірдтьі пан#еть. такь Лвовь надь всі міста в Кназтві Р#скомь
продк#еть”540. В свою чергу, вірш Гавриїла Дорофієвича на герб Львів-
ського братства у виданні “І-Іже в сватьіх цща нашего Іоанна Злато#стаго
архієпископа Константінополд книга о сващєньстві” від 1614 р. подає
більш розлогий ОПИС:
“Левь єсть паномь, и срокгость м# з иічій походить
п жадень СА звірь, рОВНА емоу не находить.
Іменемь тьімь с почата# Лвовь, с Кнджать названьї
и в Кназстві томь, Головой містиімь поданий”541.
Опис лева, як однієї зі складових фігур герба присутній також
у панегірик)7 на пам’ять померлого митрополита Сильвестра Косо-
ва—“когда же посмотримь на его гербовньїй клейнодь и увидимь
тамь за рішеткою льва. то уже такь хотимь разсуждать: такь какь
левь за рішеткою все равно, что за сіткою, потому что сітка, вь осо-
бенности при Соломоновомь столпі бившая мідною, иміеть видь
рішетки, — то, не вьіетупая изь границь справедливості!, можемь
5,8 Студинськіїи К. Адельфотес // Записки Наукового товариства
ім.Т. Шевченка. — Том VII. — Львів, 1895. — С. 10; Грушевський М. Культурно-національний
рух на Україні.— С.119; Українська поезія. Кінець XVI —початок XVII ст. — С.145;
Перетц В. Историко-литературнне исследования и материальї. — Том І. — Часть І. — С.6;
Українська література ХГУ-ХУТ ст. — С.511.
539 Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С. 137.
540 Науменко І. Педагог-гуманіст і просвітитель І.М. Борецький. — С.73-76, 116;
Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С.161; Українська література XIV-
ХУІст.-С.52О.
541 Грушевський М. Культурно-національний рух на Україні.— С.129; Українська
поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С.189.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка..
101
сказать о нашем'ь пастирі, что онь не только ловиль рьібь, но и львов
вь пустині”342.
Опис іншої розповсюдженої гербової фігури — орла, знаходимо
у вірші “На гербовньїй клейноть високого дому ихь милостей пановь
Обидовскихь” в книзі “Виноградь Христовь” від 1698 р. — “Зді Орель
Обідовскихь прекрасний вь позорі зь дорогими каменьми возлетаеть
горі”343.
У вірші Тарасія Левоновича Земки “На Старожитньїй Клейнцггь ихь
милостей Паншвь Балабаншвь” в “Лексиконі Словенороскомь” Памви
Беринди від 1627 р. описано нашоломник руського герба Корчак (пес,
що виникає з чаші) — “А шахь вь чаши, вь шчизні п церковномь тіле,
ч^йность стражи, вь ихь домі/, шпівають сміле”542 543 544 545. А вірш “На гербь па-
нов Брьігалліровь” у книзі Івана Ужевича “Грамматнка словенскага” від
1645 р. подає опис їжака — “звірь которнй швсюл са боронить”345.
З рослин в зразках гербової поезії згадується, зокрема, “лєліа” — у ві-
рші Кирила Транквіліона Ставровецького “На гербь вьісоце і/рожоного
его мосці пана, а пана Алексаньдра Пузьіни епікграма” у почаївському
виданні “Зерцало богословіи” від 1618 р.546 У вірші Андрія Римші на герб
Льва Сопіги 1588 р. згадано три лілії — “Зьдавна славньїхь Сапегов тне
зь предковь своихь заквитьівали вь цнотахь, знат вь лилияхь троихь”54'.
Так само, як і у віршах Леонтія Мамонича від 1609 р. (“Три лелпе, розннх
цнот образ Указують”) та 1617 р. (“крнньї”)548.
Врешті, у “Тріодіоні” 1648 р. “Тризилнскад Лилїа” (герба архимандри-
та Іосифа Тризни) тлумачиться як “оздоба... хліба душевного” — “для того,
чтобьі воспользоваться молитвою, какь хлібомь душевннмь или какь
бесідою сь Богомь, необходимо очищеніе, или убіленіе, по подобію
542 Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.377-378.
543 Степовик Д. Іван Щирський. — С.110; Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної
с прави на Вкраїні. — С.485: Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.237
544 КгоП У’. НегаИізсЬе ВісШпп§ Ьеі сіеп 81ауеп. — Р.23; Титов Ф. Матеріяли для історії
книжної справи на Вкраїні. — С. 186.
545 Граматика слов’янська І. Ужевича / Підготували до друку 1. Білодід,
Є. Кудрицький. — К., 1970. — С. VII.
546 Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С.228.
547 Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.228-229; Українська
література ХІУ-ХУІ ст. — С.466; Цітоу А. Сфрагістика і геральдика Беларусі. — С.74.
548 Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С.146-147.
102
Сфрагістичний щорічник • Випуск 1
лиліи и сьінь православної! церкви, желая вступить вь бесіду сь
Богомь, повішень, чтобьі одеждьі его бьіли яко крьіньї сельньїе, [...] н душа
должна бьіть убілена подобно лиліи"549.
У контексті релігійної символіки в гербових віршах присутні також
описи небесних світил. Зокрема, у вірші Герасима Смотрицького на клей-
нод князів Осторзьких 1581 р., як складові частини княжого герба фігуру-
ють “звізда” і “луна”550. Згадка про небесні світила (зірку та півмісяць), як
гербові фігури, присутня також в описі другої частини герба князя Бог-
дана. ©пінського у вірші Мелетія Смотрицького 1616 р. — “И акь на небі
місаць зь звіздами сіаеть”551. Сонце, з місяцем та зірками, описано у ві-
рші на герб Петра Могили в творі “Богота ВеселобрмАчаа” 1633 р.:
“ІІ'то в томь Гербі Слонце не теперь з Мною
Світит гасне Велможньїм Мшгиламь в покою.
Світит ІУлумпь з Звіздами: Марсь тутже складает
Тарчи свои при Крестахь: снат Мопілцжь знаеть”552.
Зірку та півмісяць згадано у віршах (“Епїграммахь”) Тарасія Левоно-
вича Земки на герб Захарії Копистенського в “Тріоди Постной” від 1627 р.
(“Вь Копистенскихь Клейноті, Місаць изь Звіздою”553) і у “Толкованіи
на Апокалипсись свдтого Андрід Критского” від 1625 р.:
“ІЙкіу звізда оу м^дрьіхь цнотУ прозначаеть,
И гакь місаць взвьішь по шстрьій погодьі знакь маеть:
Такь тежь місаць и звізда вь Копистенскихь домф
Вірьі и цноть, ижь знакомь, не тайно ніком#”554.
Опис трьох зірок присутній у вірші “На Гербь Велможнаго Єго Ми-
лости Пана Столника и Полковника И.Ц. П. В. Ахтирскаго” — “Треми
же шкресть себе Звіздьі шкрйкисд”555. А вірш на портреті ічнянського
549 Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.378-380.
550 Перетц В. Историко-литературньїе исследования и материальї. — Том І. — Част
ь І. — С.66; Українська література ХІУ-ХУІ ст. — С.459-460; Українська графіка. — С.116.
551 Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. — С. 165; Українська література
XVII ст. — С.202-203-
552 Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.307.
553 Титов X. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — СНб-Пб;
Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.236.
554 Титов X. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.145;
Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.236.
555 Український портрет. — С.303, п.399.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка..
103
сотника Григорія Андрійовича Стороженка згадує про півмісяць — “ЛЬ’і іа
вь нощи світить”556 557. Врешті, у вірші “На гербь панов Брьігалліровь”
1645 р. описано три півмісяці — “в гербі місецьі знайд#ють”5Г.
Гербові вірші згадують також різноманітні предмети, здебільшого
з військового та господарського побуту. Так, опис намету присутній в епі-
грамі на герб Адама Киселя в праці Сильвестра Косова “Раїегікоп” — “вь
полі шатерь, а подь нимь блестить кресть святой: то желище Марса,
то гербь пріобрітенньїй при Владимірі. Зтоть знакь посиль Свентолдичь,
котораго Русь назвала Киселемь за славное изобрітеніе”558, а також у ві-
ршах “На Гербь гасне вь Бог# Прешсвгащеннаго Его Милости Господиня
шца Кур Іоасафа Кроковскаго, Милостїю Божїею Православнаго Архіє-
пископа Митрополита Кіевского” у виданях “Алфавіта духовного” 1710
і 1713 рр. відповідно — “Ньіні же Церкви святой Наметь родовитий
вмісто Облака ш зноя Покров знаменитий”559, “Сінь сїа многим милость
прсмі іоіі’ гавлАет и Всімь витающнмь в небі любима бьівает”560.
Три мисливських ріжка (“труби”) згадані у віршах на герб Долматів
в обох передмовах до “Бесідь сватого Іоанна Златоуста на Діаніа сватьіхь
Апостоль” 1624 р. — “ТрЬ’бьі значать На#ки, которни коханиемь”561 та:
“Труби значать Проповідь вь которой са кохаль,
И дла той голос# Тупографїи даль,
Жебьі трон азьіки троими тр#бами,
Тупомь на світь пльін#ла Акобн оустами”562.
556 Стороженко А. Старинньїе малороссіпіскпе портрети // Киевская старина. — Том
IV. — Киев, 1882. — №9-— С.577-579; Стороженки. — Фамильннй архив. — Том І. Кпев,
1907. — С.50; Лукомский В., Модзалевский В. Малороссийский гербовник, —С.177;
Україна — козацька держава. — С.608.
557 Граматика слов’янська І. Ужевича. — С. VII.
558 Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русскпх
фамилий. — С.338.
559 Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.502;
Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.237-238: Українська графіка. — С.118.
560 Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.5И:
Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.238.
561 Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні. — С.94;
Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.234.
562 Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні.— С.103;
Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.234-235; Кгоіі V: Негаісіізсіге 1)ісГі-
шп§ Ьеі сіеп 51ауеп. — Р.86.
104
Сфрагістичний щорічник • Випуск І
“Дорогими каменьми” називає вірш “На гербовими клейноть
високого дому ихь милостей пановь Обидовскихь” в книзі “Виногради
Христовь” від 1698 р. відповідні фігури в гербі Судима563. У свою чергу7
“вовчьіи косьі”, які були зображені зв’язаними золотим шнуром (“Шпури
золотой, которьімь вь гербі вашемь коси звязаньї суть”) на червоно-
му полі разом з хрестом в гербі панів Желіборських. описані в епіграмі
“На старожитньїй клейнодь ихь милостей пановь Желиборскихь” Іоани-
кія Галятовського в книзі “Ключ разумінія” від 1665 р.:
“Враговь церкви щчизньї, косьі подтьїкають
вовчьш. волками ся враги називають.
Для того коси тни суть вь червономь полю
обляно кровю. враговь громячи сваволю.
За кресть воюють; креста святаго сь врагами,
Желиборскіи, прето кресть єсть сь ихь косами”564.
* ' *
Руська сфрагістична та геральдична термінологія доби Середньовіч-
чя та раннього Нового часу, як випливає з попереднього аналізу, знахо-
дилася на доволі високому7 рівні спрацьованості, що дозволяло належним
чином описувати відповідні пам’ятки та особливості їх практичного за-
стосування у7 різноманітних сферах.
Термінологічний ряд тогочасної руської (української) мови, що сто-
сувався гербової печатки, достатньо широко представлено у найрізнома-
нітніших пам’ятках на протязі всього означеного періоду (ХІУ-ХУПІ ст.).
Але найбільш повно сфрагістичну термінологію відображено в актовому7
матеріалі XVI — першої половини XVII ст. Натомість руська геральдична
термінологія та зразки руськомовного блазонування (описів гербів) най-
більш вичерпно представлена у нобілітаційних привілеях та гербових ві-
ршах XVI — XVII ст.
Саме ці види джерел потребують першочергового глибокого,
і за можливістю повного, опрацювання, що у кінцевому рахунку має ста-
ти підставою для складання словників руської сфрагістичної термінології
XI — XVIII ст. і рурської геральдичної термінології XIII — XVIII ст.
563 Степовик Д. Іван Щирський. — С.110; Тітов Ф. Матеріяли для історії книжної
справи на Вкраїні. — С.485; Чижевський Д. Українське літературне бароко. — С.237.
564 Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южно-русских
фамилий. — С.355-356, 358-359.
Однороженко Олег • Руська гербова печатка...
105
Очевидно, що розвиток української мови в останні два століття суттє-
во вплинув на побутування традиційної сфрагістичної, та в першу чергу-'
геральдичної, термінології. Значна кількість відповідних слів, або вийшла
з ужитку, або була заміненна новими, не раз менш придатними, терміна-
ми. Певно, що не весь термінологічний ряд руської сфрагістичної та ге-
ральдичної термінології надається для використання в сучасних мовних
реаліях. Але безсумнівно, що лише грунтовне та критичне осмислення
цього надзвичайно потужного шару нашої мовної спадщини зробить
можливим належне опрацювання сучасної сфрагістичної та геральдич-
ної термінології.
106
УДК 930-2:929.651
Віталій Перкун
(Київ)
Проблеми термінології української сфрагістики
(на ПРИКЛАДІ УоСАВиїАІКЕ ШТЕКМАТІОМАЕ
ВЕ ЬА 8ІСІЕЕОСКАРНІЕ, КвМА 1990)
В українській історичній науці питання сфрагістичної термінології
знаходились на марґінесі зацікавлень дослідників
Сплеск сфрагістичних досліджень, як і інших допоміжних (спеціаль-
них) історичних дисциплін за останні 20 років, привів нас до потреби
оговорити понятійних апарат, який ми використовуємо у наукових сту-
діях. Протягом цього часу вже здійснені спроби означити базові гераль-
дичні та вексилологічні поняття1 2.
1 Деякі сфрагістичні поняття (як от печатка, штемпель, матриця, вислі та при-
кладні печатки, булли, молівдовули, аргировули, хрисовули, кустодія, печатка на па-
пері, печатка під кустодією) оговорив В. Гавриленко, див.: Українська сфрагістика. Пи-
тання предмета та історіографії. — К„ 1977. — С. 25.
2 Стародубцев М., Демський М., Якимович Б., Проблеми геральдичної терміно-
логії // Знак. Вісник Українського геральдичного товариства. — Львів, 1994. — Ч. 7. —
С. 4; Філіпов О., Однороженко О., Сварник І., Проблеми геральдичної термінології //
Знак. — Львів, 1995. — Ч. 9. — С. 2; Кохан О. Українська термінологія з прапорництва //
Знак. — Львів, 1994. — Ч. 5. — С. 6; Якимович Б. Українська вексилологічна терміносис-
тема // Третя наукова геральдична конференція. Збірник тез та повідомлень. — Львів,
1993.— С. 113-116; Якимович Б. Базові вексилологічні поняття і терміни та їх позна-
чення в українській мові // Записки Наукового Товариства імені Шевченка. — Том
ССЕІІ: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. — Львів, 2006. —
С. 371-375. Богдан Якимович жодною мірою не відреагував на пропозиції щодо озна-
чення аналогічних термінів Олексія Кохана. На загал питання історичної термінології
є вкрай актуальним. Нині ми майже не маємо лексиконів, компендіумів із питань по-
нятійного апарату, термінології історичних дисциплін, до прикладу дану тему актуа-
лізує О. Джеджора, див.: Підручник чи заручник? Відповідь на рецензію Наталі Пода-
ляк // Український гуманітарний огляд. — Випуск 8. — К., 2002. — С. 1б9.
Перкун Віталій -Проблеми термінології української сфрагістики..
107
Надійшов, властиво, час і на упорядкування сфрагістичного лексико-
ну. Очевидно, варто не тільки переглянути деякі поняття сіґілографії (лат.
зірріїїіт — печатка), але й звірити годинник із історіографічними школа-
ми з тривалими академічними традиціями.
Спробую поділитись деякими думками з цієї проблеми.
Насамперед йдеться про засадничі терміни та їх уніфікацію у межах
однієї мовної групи, як от печатка, яке передається латинізованими сігі-
люм, сігіллюм, сігілюм, сігіллюм. грецьким терміном сфрагіс, сфрагіс. На-
писи на печатках часто означуються як епіграф,легенда, (легенда) печатки.
Під час аналізу цієї частини пам’ятки у наукових студіях вживаємо окрес-
лення палеографія, епіграфіка печатки3 4. З огляду на визначення поняття
епіграфіки (напис на твердому матеріалі) очевидно коректніше застосо-
вувати щодо написів на матриці, толоці окреслення епіграфіка леґенди.
Далі. Чи доречне застосування поняття палеографія печатки (відтиску)
щодо сфрагістичного матеріалу принаймні ХУПІ-ХХ ст? Чи не варто щодо
цього хронологічного періоду застосовувати термін неографія печатки?
Деяку невизначеність представляють питання, пов’язані з матері-
алом до відтиснення печаток. До прикладу, досить часто дослідники
застосовують терміни фарба, штемпельна фарба, туш та чорнило як
слова замінники4- Однак слід, все ж таки, розрізняти відтиски здійснені
на основі різних хімічних сполук.
Для означення способу гравіювання початкової толоки (опуклість
та заглибленість рисунку та напису на поверхні матриці) вживаємо тер-
мін контр рельєф / горельєф. Чи брати такий термін за основу, чи його
слід використовувати як синонім до інших означень, як от позитив/не-
гатив.
Наступне. Поняття, які стосуються окреслення сфрагістичних напи-
сів, наприклад — сигли чи сиглі (сиглі), щодо форм печаток — еліптич-
на чи еліпсоподібна.
3 Говоримо про епіграфіку, яка є складовою палеографії.
4 Дослідники не звертають уваги на різницю поміж “чорнилом” і "тушам”. На-
приклад, литовський сфрагіст Е. Римша розглядаючи питання матеріалу печатко-
вих відтисків лише згадує факт звернення віденського аптекаря в 1906 р. до губерн-
ського статистичного відділення у справі дозволу “на приготовление холодними
путемь черниль, туши для печатей”. Проте не аналізує цитованої інформації,
див.: Кітза Е. Ріесхесіе тіазг ХХ'іеІкісцо Кя^та Еігетекіедо / Нитасхепіе .Іап Зіепкіе-
\¥Іс7. — ХХ'агзхата 2007. — 5.95-
108
Сфрлпстичний щоичник • Випуск і
Багато питань викликають визначення (точніше їх детальніша дефі-
ніція) елементів поля печатки на взір рослинного, геометричного орна-
менту. Або ж традиційні означення образу як — стилізованого. Йдеться
також про поняття розетка (розета), квітка, ромб. Де межа та критерії
у означенні цих термінів?
Як описувати елементи поля печатки, які лише його заповнюють,
не несучи семантичного навантаження та не маючи чітко означених ви-
дових та типових ознак? Тут маємо справу з деталізацією опису Тому
необхідною є співпраця з істориками мистецтва, з графіками.
Окрема тема — характеристика креслень літер легенди. Якщо тради-
ційно до написів середньовічних та Нового часу застосовувались озна-
чення їх форми як маюскула/мінускула, то чи стосовно сфрагістики XIX-
XX ст. такі означення є відповідними? Письмо новітнього часу змінилося
у порівнянні з попередніми століттями. їх різну форму бачимо на пе-
чатках, монетах, медалях. Постає проблема випрацювання позначень
для різного типу шрифтів. Нині використовуємо окреслення курсивне,
друковане. Проте останнє з’являється у різних видозмінах5 6 7.
Наступне питання — окреслення сфрагісів, які виконують функцію
скріплення поштової кореспонденції (масово з’являються з кінця XIX ст.)(1?
Певним дороговказом, відправною точкою у напрямку випрацюван-
ня сфрагістичної термінології може для нас бути досвід західних колег.
У 1990 р. вийшов друком Міжнародний Сфрагістичний Словник,
виданий Міжнародним Комітетом Архівів та дослідників печаток’.
5 Див. до прикладу: Різник М. Письмо і шрифт. — К., 1978. — С.134-142.
6 Польські історики нещодавно запропонували назвати такі сфрагістичні
пам’ятки “2ак1е)кі” (див.: Вапіескі А., Весіпагек П, 2у§асІ1о 1)., Рогузіак-У оісіпзкі К., Оиі Е,
Т.скпісххька І., НІеЬіопек М. Маіегіаіу сіо роІ8кіе§о вкжпіка зїгафзгусхпе^о // АгсЬітеізіа
Роккі. — 2010. — п. З (59). — 8- 56), або ж парасігілла (“рагазіщіїа”), див. у збірнику стат-
тю Марціна Глєбьонка.
7 УосаЬиІаіге іпіегпаїіопаї сіє 1а 8ЩІ11о§гаріїіе. — Кота 1990. Робота викликала ряд
критичних зауваг, зокрема відомого сучасного німецького сфрагіста Тоні Дідері-
ха, який тривалий час працював у групі істориків із приготування даного словника,
див.: Вапіескі А., Весіпагек В., 2у§асІ1о II, Рогуьіак-УТоісіпвкі К., Сш Е, Ьезпіетека 1, НІеЬі-
опек М. Маїегіаіу сіо роккіе^о 8Іо\спіка 8&а§І81ус2пе§о. — 5.43, див. теж: ВіесІегісЬ Т. 2иг
Ептіск1ип§ еіпег пеиег 8іе§еІ-Туро!о£Іе // Агс1гіутінеі1ип§еп: Хеіізсйгій йіг АгсЬіутеекеп,
агсЬІуаІізсЬе фиеііепкипсіе ипії ІіівГопвсЬе НіІЙУІккепксЬаЙеп. — 41 ІаГіїцапщ— Роїзсіат,
1991.-Ней 6.-Р. 251-253.
Перкун Віталій • Проблеми термінології української сфрагістики..
109
На сьогоднішній день для європейських сфрагістичних осередків він
є основою для інвентаризації печаткового матеріалу.
Оскільки словник не був у фокусі уваги української історіографії, до-
зволю кілька слів загальної характеристики. Робота складається з дев’яти
частин. Вступну частину розпочинають Президент Міжнародного сфра-
гістичного комітету Стефанія Річчі Ное та Президент Міжнародного ко-
мітету з дипломатики, професор відомої ГЕсоїе сієї сЬагіеь Роберт-Анрі
Ботіе. Останній розповідає про створення Міжнародного сфрагістнч-
ного комітету на початку 19б0-х рр., тривалі дискусії та роботу на між-
народних історичних конгресах над питаннями сфрагістичної термі-
нології (Лісабон 1959 р., Відень 1965 р., Москва 1970 р.. Бухарест 1980 р,
Сарагоса 1984 р. — міжнародний дипломатичний колоквіум). Після всту-
пу зазначено рекомендації щодо визначення засад опису печаток.
Пропозиція карти опису печатки складається з 18-ти характеристик,
які в свою чергу розподілені на п’ять груп.
1. Опис розпочинають дві рубрики — “Печатка з” та “Дати”.
2. Далі, у першій групі під назвою ПЕЧАТКА (характеристика спіль-
них рис різних відтисків тієї самої матриці) вміщено чотири пункти:
форма, розмір, легенда, опис.
3. У групі ВІДТИСК (характеристика індивідуальних рис відтисків)
подано п’ять позицій: матеріал, колір, спосіб прикріплення, вид шнурків,
стан збереження, контр-печатка.
4. У частині ДОКУМЕНТ подано чотири параграфи — дата, його по-
ходження (вид, тип), коробораційна формула, сигнатура.
5. Остання рубрика — ПОСИЛАННЯ, вміщує три пункти: муляж, фо-
тографії, публікації.
Далі представлено опис 324-х сфрагістичних понять, які розподіле-
ні у дев’ять блоків: 1) загальний (висвітлено такі поняття як сфрагісти-
ка / сіґілографія; печатка; мистецтво виготовлення печатки; матри-
ця; печатка, що уповноважує; печатка, що засвідчує), 2) характер ма-
теріалу печатки та її традиція, 3) дипломатична та юридична природа
печаток, 4) спосіб прикріплення печаток, 5) печаткові матриці (загальні
терміни, тип та складові частини матриць), 6) матеріал, колір та форма
печаток, 7) їх частини, типи та іконографія, 8) палеографія печаток, 9)
консервація печаток (забезпечення матриць, відтисків, реставрація, роз-
виток дослідницького інструментарію сіґілографії), додатки, малюн-
ки описаних елементів (12-ть планшетів), покажчики термінів у 13-ти
по
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
мовах: французькою, англійською, німецькою, іспанською, нідерланд-
ською, норвезькою, шведською, португальською, італійською, румун-
ською, угорською. Із них у двох слов’янських — польській та російській.
Найбільш розлогий, і головний, опис — французькою мовою.
Ряд термінів не знайшли перекладу представленими мовами, що за-
свідчує відкритість проблеми добору відповідних термінів.
Мою увагу, природно, привернули поняття польсько- та російсько-
мовні з огляду на природну екстраполяцію подібних мовних конструк-
цій на український лінгвістичний грунт.
Не беручись за детальний аналіз усіх понять, наведу лише кілька
прикладів, які звернули мою увагу в контексті питань формування тер-
мінологічного ключа.
Отже, польське словосполучення Ііпіа ожіоЬна у словнику відпові-
дає російському линия с орнаментом. Шукаючи український замінник,
зупиняюся, до прикладу, на варіантах — оздобна лінія чи лінія з орна-
ментом. Постає питання — триматися одного варіанту, чи застосовувати
також й інший?
Далі. Означення ихиреіпіас Ьгакі оРсізки російською передано як
склеить. Чи поняття доповнити (поль. ихиреМас) рівнозначне понят-
тю склеїти! Пара словосполучень осісізк іїозкопаїу і російська версія
оттиск четкий також викликає запитання — чи в українському варі-
анті слід зупинитися на окресленні в даному випадку досконалий чи
чіткий! Адже в українській мові ці два поняття не є тотожними8. Озна-
чення обсізк піесіозконаіу у словнику відповідне словосполученню
оттиск дефектний. Чи дефектний завжди є недосконалим! У цьому
випадку напрошувався російський варіант як взірець польського від-
повідника — недоскональний, тобто з додаванням префікса не-, а від-
так — четкий / нечеткий.
Своєрідним є наступне окреслення: польською ріесзус % еіетепіаті
ЬегЬоиуті — російською печать с иконографическим изображением,
включая герб. Гербові елементи означають, звісно, також іконографічні
сюжети. Але чи вповні обидва означення передають одне і те саме?
Польською ІерепРа, паріз відповідає російському надмись. В україн-
ській сфрагістичній традиції, як і у польській, побутує означеннялеґенда.
8 Караванський С. Практичний словник синонімів української мови / друге ви-
дання доповнене й опрацьоване. — К., 2000. — С. 96,461.
Перкун Віталій • Проблеми термінології української сфрагістики...
111
Але, чи у цій ситуації можемо застосовувати поняття епіграф, інскршщія
як синонім до слова легенда? Швидше за все так.
Печатка іиусімгі&а у російському варіанті подана як прикладная.
В українській сфрагістичній термінології відповідником є означення від-
тиснена, прикладена, прикладна.
Таким чином, виходячи навіть із кількох представлених прикладів,
словник залишає багато питань. Наведений понятійний апарат у деякій
мірі не стільки розв’язує проблему, скільки її розбудовує. Однак, попри
все, варто погодитися з дослідниками, що сфрагістичний словник вніс
певний лад у інтерпретації сфрагістичних елементів.
До речі, у порівняльному мовному українсько-польсько-російському
контексті слід згадати нещодавно виданий “Польсько-українсько-
російський словник юридичної термінології” під редакцією Ігоря Яцен-
ка (К., 2007). Деякі поняття з обох словників перегукуються.
Якщо у УосаЬпІаіге рос. штемпель, штамп відповідає польським метреї
ііихоиу оРсізк Іизгоіеу. ріу/, то у згаданому польсько-українсько-російсько-
му словнику Метреї відповідає українським синонімам штемпель, штамп,
клеймо, печатка, російським—штемпель, штамп, клеймо, печать.
Певне застереження викликає означення ріесг^с иггщіоіеа як печат-
ка гербова, гербовая печать^, оскільки не кожна урядницька печатка
несе у собі герб.
Поділяю думку Богдана Якимовича (з приводу аналізу вексилологіч-
них понять) щодо необхідності співпраці з мовознавцями у питаннях
формування національної наукової термінології (зокрема і сфрагістич-
ної). На тлі її понівечення маємо також справу з присутністю іноземних
понять, які слід достосувати до українського мовного грунту, до україн-
ських термінів, випробуваних часом.
Постає чергове питання — де є межа синонімів та чи варто дошукува-
тися максимальної чіткості у означенні термінів? Іншими словами — чи
залишати велике поле використання для слів-замінників?
Ці питання слід вирішити у тому числі для створення загального
формуляру опису українських печаток, а згодом і спорядження україн-
ського сфрагістичного словника (як і зрештою інших спеціальних (до-
поміжних) історичних дисциплін)). *
9 Польсько-українсько-російський словник юридичної термінології І під ред.
І. Яценка. — К., 2007.— С. 321.
112
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
У 1996 р. російський історик Міхаіл Медвєдєв на сторінках Вісника
Українського Геральдичного Товариства пишучи про питання гераль-
дичної наукової термінології, зазначив — “Декілька поколінь спеціалістів
та аматорів працювали в Росії над теорією і практикою блазонування.
справедливо вважаючи його не тільки практично необхідним вмінням,
але й знаряддям інтеграції російської геральдичної думки в європей-
ський контекст”10. Розважаючи над питанням перекладу з західних мов
спеціальних термінів та віднаходження відповідників російською мо-
вою, М. Мєдвєдєв вважає безпідставним«... насаджування нових архаїзмів
і введення іноземних слів при наявності власних аналогів”.
Цього ж року, у передньому слові до першого тому Записок НТШ,
присвяченого спеціальним (допоміжним) історичним дисциплінам,
Ярослав Дашкевич та Олег Купчинський актуалізуючи нагальні питання
спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін в Україні теж зверну-
ли увагу на понятійний апарат, методологію і закликали у зв’язку з цим
до «... обережності у москво- і євроцентричності в українській історич-
ній науці з одного боку та використання досвіду національної та світової
науки з іншого”11.
Наведені цитати зайвий раз доводять: вирішення питання сфра-
гістичної термінології (як і інших допоміжних історичних дисциплін)
з урахуванням напрацювань західноєвропейської історичної науки (на-
рівні з виданням сфрагістичних каталогів, альбомів) введе національне
печаткознавство не лише у європейський контекст, але й на новий її ака-
демічний рівень.
10 Медвєдєв М. Наукова термінологія як ключ до спільності геральдичної традиції
// Знак. — Львів, 1996. — Ч. 11. — С. 14.
11 Від редакторів тому (Дашкевич Я., Купчинський О.) // Записки Наукового То-
вариства імені Шевченка. — Том ССХХХІ: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) іс-
торичних дисциплін. — Львів 1996. — С. 8. Про обережність застосування у науковій
термінології чужоземних понять при наявності власних, про взаємозалежність цієї
проблеми від розвитку національного мовознавства писав також літературний кри-
тик Іван Дзюба, див.: Дзюба І. Метод — це насамперед розуміння // 3 криниці літ. —
Том II. - К, 2007. - С. 677-687.
113
УДК 930-2:929.651
Анатоль Цітоу
(Мінск, Беларусь)
Асноуная сфрагістьічная тзрміналопя
і спроба перьіядьізацьп помнікау
беларускай сфрагістьікі
Галоуньїмі злементамі пячаткі з’яуляюцца: поле, вьіява, легенда,
храналагічньї злемент. Другасньїмі лічацца — матзрьіял, з якога
зроблена штемпель, яго форма, памерн, спосаб прикладання, матзрьіял
адбітка і г.д.
Поле пячаткі — гзта прастора працоунай частій штзмпеля
альбо адбітка. агранічаная натуральним ускраем. Як правіла, гзтьі
ускрай абмяжоуваецца адной альбо некалькімі простимі, кропкавьімі,
пацеркавьімі ці нянковимі лініямі. У больш вузкім сзнсе полем пячаткі
іншим разам назьіваюць толькі тую частку у сярздзіне штзмпеля ці
адбітка, якая не занята легендай і адмежавана ад апошпяй лініям. Служьіць
для размяшчзння вияви і найячатнага надпісу або вьїкарьістоувалася
таксама для размяшчзння храналагічнага злементу.
Вьіява размяшчаецца у цзнтри большасці пячатак. Гзта можа бьщь
герб, адлюстраванне патранальнага святога, якая-небудзь емблематичная
альбо алегарьічная к’ампазіцня. Стиль яе вьїканання — даволі надзейнн
паказальнік зпохі стварзння пячаткі, прафесійнага узроуню рамесніка,
зстзтичньїх густау і крнтзрьіяу прьігажосці. якія панавалі у той час.
Так для старажьітнага перняду характерним з’яуляецца вельмі моцньї
упльїу візантьійскіх густау, якія у канцн XII — на пачатку XIV стст.
пачьшаюцьусебольшвьщіскаццаготьікай.Яназахоуваесвае,даволістальія
пазіцьіі амаль да сярздзіньї XVI ст. На замену ей прьіходзіць рзнесанс. які
становіцца ламінуючим на Беларусі у канцн XVI ст. Дасягнууши апагею,
єн саступае свае мейсца у XVII ст. барокавим густам. Контури барокавнх
шчнтоу часта застаюцца незачьшеньїмі. Барока — пануючи стиль канца
XVI — сярздзіньї XVII стст. Панаванне барока у сфрагістьщьі Беларусі
114
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
працягваецца каля стагоддзя, калі на яго тле узнікае нова стьіль — ракако,
які амаль да канца XVIII ст. стає дамінуючьім. Найбольш улюбена злемент
гзтага перьіяду— ракавіньї. Першая адбіткі з характзрнамі адзнакамі
ракако у беларускай сфрагістаца фігуруюць у 30-50 гг. XVIII ст. У другой
палове гзтага ж стагоддзя пачанаюць даволі часта фіксавацца пячаткі
з яскрава адлюстраванамі класічнамі адзнакамі.
Найбольш надзейнам паказальнікам сталю з’яуляецца форма
геральдьічнага тарка — шчата. У беларускай геральдаца, як і ва усей
еурапейскай, добра прасочваюцца такія форма, як гатачная, рзнесансная,
барокавая, ракальная і г.д.
Па свайму зместу ваява на пячатках падзяляюцца на шзраг групау:
— літарньїх пячаткі. Яна має дзве падгрупа: пячаткі тзкставая
і манаграмная. Першая маюць разгорнута тзкст, які акрзслівае
праналежнасцьпячаткі,дзвіз,пзунуюсзнтзнцаюіг.д.;другія — манаграму
або ініцаяла уладальніка.
— абразовьія пячаткі уключаюць у сябе больш значную колькасць
падгруп:
а) агіеграфічньїя — яна маюць ваяву таго ці іншага святога
або ілюструюць якія-небудзь біблейскія сюжзтьі;
б) архітектурная — з ваявамі пабудоу (вежа, крзпасньїя мура і г.д.)
Мелі на мзце адлюстраваць як рзальна існаваушая помнікі дойлідства,
так і саму ідзю места, а акрамя таго падкрзслівалі значзнне яго як
абарончага пункта;
в) абстрагаваная — з ваявамі кражоу, зорак, злементамі узбраення і г.д.;
г) рзалістачная — на іх паказвалася фауна і флора;
д) фантастачная — з ваявамі міфалагічнах істотау і тварьін;
е) ватворчьія — па якіх прасутнічаюць вьіявьі як праладау праца,
так і варабау, найбольш характзрнах для цзхавьіх пячатак.
— партрзтовьія таксама маюць шзраг падгрупау:
а) гема — як антачная, гак і новазробленая у класічпам сталі;
б) тронная або маестатная пячаткі, якія адлюстроуваюць постаць
вярхоунага уладальніка;
в) конная —якія на пачатку адлюстроувалі постаць канкрзтцага
вярхоунага уладара, а з афармленнем геральдачнай традацьіі пасля
XV ст. пераутвараліся на Беларусі у абстрагавана сімвал — герб Пагоня;
г) пешая пячаткі — яна мелі той жа сзнс, што і пячаткі папярздняй
група, але у асобньї агульназямельна герб не сфарміраваліся.
ЦітоГ Анлтоль -Асноуная сфрагісттная термінологія...
115
— гербавьія пячаткі маюць наступная падгрупьі:
а) пячаткі умоуна гербавьія, з вьіявамі клейнау уладальнікау;
б) пячаткі з вьіявамі, размешчаньїмі у геральдичним тарку;
в) пячаткі з поуньїм гербам: тарк упрьігожанн прилбіцай, інколі
наміткай, трьімальнікамі, арматурай і г.д.
Легенда — напячатни надпіс, мата якога засведчиць прнналежнасць
да той альбо іншай асобн ці установи. Легенда самим шчьільннм чинам
звязана з папярзднім елементам — вьіявай.
Мова, змест і месца размяшчзння легенди на працягу тнсячагадовай
гісторні беларускае сфрагістьікі не заставаліся без змен. Даволі
нешматлікія помнікі сфрагістьікі старажнтнага перьіяду, якія вядомн
на сення даследчикам, маюць надпісьі, викананьїя як кірнліцай, так
і грзчаскай мовай (што часцей характерна для духоуньїх іерархау)-
Размяшчзнне легенди — слупковае і радковае, што сведчнць аб даволі
моцннх візантьійскіх упльївах. Амаль адначасова сустракаюцца і пячаткі
з размяшчзннем легенди па колу
У наступньї перьіяд (Вялікага княства Літоускага) адбнваецца
канчатковае вьіцясненне візантьійскага упливу у форме размяшчзння
напячатньїх надпісау, і у беларускай сфрагістьїцн канчаткова зама-
цоуваецца еурапейскі, сучасньї тип пячаткі.
Для гзтага і наступних пернядау дамінуючнм з’яуляецца размяш-
чзнне легенди на вонкавьім баку поля пячаткі. Виява герба зачьшяецца
у літарнае кола ці авал, радзей легенда месціцца па сегменту (што
звязана часцей за усе з вьіявамі святих). Вельмі часта літарьі надпісу
размяжоуваюцца з вьіявай, пакладзенай у полі пячаткі, лініяй. Пачатак
часцей за усе абазначаецца каронай, кветкам ружьі, сцяжком. крьіжнкам,
зоркай. Дзеля абазначзння канца легенди ужьіваліся адзнакі типу коскі,
кропкі, двукроп’я. Словьі у легендзе таксама часта раздзяляліся пяці- ці
шасціпрамяневнмі зоркамі, разеткамі, кропкамі ці крьіжнкамі. Інколі
легенда размяшчаецца на стужцьі.
Існаванне і шнрокае распаусюджанне у XVI — першай палове XVII ст.
пячатак-пярсцонкау (сьігнетау) спарадзіла другую форму размяшчзння
легенди. На гзтьіх пячатках, як правіла, размяшчалі побач з гербам ці
іншай вьіявай альбо літарнае скарачзнне імя, прозвішча (ініцияльї),
поунае альбо скарочанае (часта пад цітлай) імя, а таксама пасаду
уладальніка пячаткі і г.д.
116
Сфрапстичний щорічник Випуск і
Зразумела, што агульная плошча працоунай часткі штзмпеля
не дазваляла рабіць доугіх надпісау. Акрамя вьішзйназваньїх
спосабау прьімянялася таксама і аб’яднанне, з мзтай зберажзння месца,
дзвюх ці болей літар у адну. Такое падваенне, а іншьі раз нават патраенне
носіць назву “лігатура”. Лігатури бьілі як устойлівьія, так і адвольньїя.
Вельмі істотнай дзталлю з’яуляецца мова легенди. яе графічнае
увасабленне і змест. Для пачатковага, старажьітнага перьіяду беларускай
сфрагістьікі бьіло характерним ужьіванне кірьіліцьі і грзчаскай мови.
У наступньїя часьі пераважаючьімі сталі старабеларуская і лацінская.
Месцам размяшчзння легенди служила знешняе кола — як
на лацінамоуннх, так і на кірьіліцкіх пячатках. У цзнтрьі размяшчалася
пешая або конная постаць князя, тззайменнага святога, криху пазней
герб ці ін. Прикладна у канцн XVI ст. усе буйньїя князі і магнати перайшлі
на карнстанне лацінскай мовай у напячатннх легендах.
Паступова адбьілася змена кіриліцн на лацінку у інших
колах тагачаснага грамадства. Найбольш доуга кірьіліцкі шрифт
захоувауся у асяроддзі мяшчанства, дзе єн пратрьімауся да перших
дзесяцігоддзяу XVII ст. Пасля носьбітамі кіриліцн засталіся пячаткі
праваслауньїх і уніяцкіх брацтвау, манастироу, цзрквау і духавенства
розньїх рангау. Але пазней і уніяцкае духавенства і часткова праваслаунае
перайшло на вьїкаристанне лацінскага шрифта. Узмацненне
паланізатарскай палітикі кіруючьіх колау Рзчьі Паспалітай згаходзіць
свае адлюстраванне у працзсе вьїціску з большаці пячатак беларускай
і лацінскай мовау.
Панаванне польскай мови у беларускай сфрагістьцьі канчаткова
прьіпьшяецца у 30-40 гг. XIX ст.. і ад гзтага часу яе месца займає расейская
мова. Русіфікатарскія памкненні царизму а пазней бальшавізму, стварилі
сітуацьію, калі беларуская мова била внціснута са звароту. Толькі пасля
абвяшчзння нсзалежнасці пачьшаецца вельмі запаволенае вяртанне яе
у нациянальную сфрагістику.
Хранвлагічньї злеменін побач з іканаграфічньїм і зпісталярньїм
(легенда) адьігрнвае важную ролю у плане ускладнення герба, дати
вьірабу штзмпеля і атрьімання асобай пасадьі, горадам магдзбурскага
права і г.д. Як правіла, напячатная дата внразалася арабскімі лічбамі
(прауда, у шзрагу пячатак канцьілярні ВКЛ сустракаецца і ужьщце
рьшскіх лічбау) і размяшчалася або у самой легендзе, або непасрздна
у полі пячаткі.
Цітоу Аііатоль ‘Асноуная сфрагісніьічная іпзрліналогія..
117
Перьіядьізацьія помнікау сфрагістьїкі. Як нам уяуляецца,
у працзсе развіцця беларускай сфрагістьїкі, і нават трохі шьірзй, з пзунай
ступенню упзуненасці, можна вьілучьіць наступньїя перьіядьі. Яньї,
з некаторай карзктьіроукай, могут бьіць прьімененн і у больш шьірокім
аспекце.
Старажьітньї перьіядХ ХНІ етап. Для яго характерна ужнванне
пячатак, блізкіх па стилю да помнікау Кіеускай Русі і Наугарода. Да нашага
часу дайшлі толькі прьівесістьія пячаткі і амаль не вьівучаньї велізарньї
комплекс драгічьшекіх пломбау. Гзта невялікія кавалкі свінца або волава
са стьілізаваньїмі вьіявамі чалавечьіх тварау, фантастичних жьівел ці
наогул асабістнх клейнау. Часта гзтьія вияви суправаджаліся літарамі
кірнлаускага або лацінскага алфавіту Гзтия пломби атрьімалі сваю
назву па мейсцу першай знаходкі іх у Драгічьіне (на рацз Заходні Буг).
На сенняшні дзень яньї знойдзеньї у Віцебску Полацку і інших гарадах. їх
агульная колькасць у розньїх зборах зараз перавьішае 10 тьіс. зкземплярау.
Значна меншнмі у колькасньїх адносінах у параунанні з папярзднімі.
але больш даследаваньїмі, з’яуляюцца прьівесістьія пячаткі гзтага перняду.
Самай старажьітнай, якая збераглася да нашага часу, з’яуляецца пячатка
полацкага князя Ізяслава Уладзіміравіча, якая датуецца канцом X ст.
На ей у пацеркавнм коле — вьіява княжацкага клейна і транскрипцьія
грзчаскага гучання імя Ізяслау кірнліцкімі літарамі.
Сення мьі маєм невялікую колькасць узорау пячатак гзтага перьіяду.
Прьічнм большасць з іх паходзіць з Полаччьіньї. У старажьітнн перьіяд
вельмі моцнае уздзеянне на стиль вьїканання аказваюць візантнйскія
узори, пачинаецца панаванне грзчаскай мови у напячатннх надпісах.
На пячатках, як правіла, даецца вьіява святога, імя якога носіць уладальнік.
Але хутка грзчаская мова застаецца дамінуючай толькі на пячатках
служьщеляу культа, прьічьім легенда даецца якунекалькі гарьізантальних
радкоу, так і па колу пячаткі. Найбольш характерна для гзтьіх пячатак
паясная вьіява “Божай маці’’ типу “Знак”.
На пячатках свецкіх уладароу таксама прьісутнічае вьіява
аднайменнага святога, але легенда вьїконваецца кірнліцкімі літарамі
і знаходзіцца па знешняму колу пячаткі. Гзта ужо больш сучасньї тип,
які дасягае свайго росквіту у наступньїя перьіядьі.
Вямкакняжацкі перьіяд, канец ХНІ ХУН етап. Гзтьі перняд
падзяляецца на некалькі частак. Агульннм для іх з’яуляецца вельмі
шнрокае суісна ванне як прнвесістьіх, так і прикладних або прицісненьїх
118
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
(прнціскннх) пячатак. Матзрьіялам для іх служьщь воск. Металічная
була амаль поунасцю вьіходзяць з ужитку. Галоунай графічнай сістзмай,
якая прьімяняецца у напячатньїх надпісах, становіцца кірьіліцкі шрифт,
адначасова пачннае уваходзіць у зварот і лацінскі алфавіт.
Сітуацьія пачала мяняцца у сувязі з узмацненнем пазіцьій рнмскай
царквн на землях ВКЛ. Паступова у афіцьійньї зварот і паусядзенньї бьіт
большай частій прадстаунікоу вншзйшьіх колау грамадства уваходзіла
лацінская мова і шрифт, сфера распаусюджання якіх пашьіралася за кошт
звужзння ужитку крьівіцкай (беларускай) мови.
Менавіта у гзтн час адбьіваецца працзс інтзнсіунага пашьірзння
геральднчнай традьіцні на Беларусі і фарміравання гербау са
старажнтннх знакау уласнасці, бортних клейнау, якія набьіваюць
устойлівня, нязменньїя форми, атрнмліваюць геральдьічньї тарк і іншьія
атрибути герба. Дзяржауння установи, як правіла, ужнвалі герб асобьі,
што узначальвала яе або внконвала пзуньїя абавязкі, ці дзяржаунн герб.
Паводле форми і памерау пячаткі вельмі разнастайния. Круглнмі
карьістаюцца толькі дзяржауння і карпаратьіуньїя установи,
а духавенства — як круглимі, так і авальннмі.
Прадстаунікі ураду і прьіватньїя асобьі ужнвалі як вьішзй названня,
так і квадратньїя, васьмікутньїя і г.д. Шнрокае распаусюджанне
атрнмліваюць пячаткі-пярсценкі (“сьігнетьі”). Гзтасамн дзмакратьічньї
узор, якім карнсталіся вельмі шьірокія коли грамадства, а сам працзс
рзгламентавауся як традьщьійннм, так і адпаведннм заканадауствам.
З’яуленне сігілічнага заканадауства сведчьіць аб узмацненні струменя
дакументацні, што тлумачнцца ускладненнем структури грамадскіх
надбудоу у гзтн перьіяд.
Тзрмін існавання і уживання адной і той жа матрьїцьі мог бьщь
вельмі працягльїм. Наприклад, пячатка мінскага магістрату, якая била
зроблена у 1591 г., била у бесперапьшньїм карнстанні больш за сто
гадоу. Пячатка Віцебска, зробленая у 1559 г., перьіядьічна прьікладаецца
да дакументау амаль два з паловай стагоддзі. Брзсцкая (Берасцейская)
пячатка, зробленая да 1569 г., зафіксавана на дакуменце 1650 г.
Пячаткі канцьілярні Вялікага княства вьіразаліся кожнн раз новьія
при змене караля Рзчн Паспалітай. На лес гзтьіх пячатак уплнва лі таксама
і пзуньїя асаблівасці каралявання той або іншай асобьі. Таму некаторьія
з іх мелі па некалькі варнянтау пячатак замест дзвюх — вялікай і малой.
Першая прикладалася да дакументау агульнадзяржаунай значнасці
Цітоу Анатоль • Асноуная сфрагістичная тзрміпалогія..
119
і тих, што тьічьіліся стасункау з іншьімі краінамі, а другая уживалася
у дакументацьіі унутрьідзяржаунага, “хатняга” карьістання. Наприклад,
прнвілеі гарадам на магдзборскія правьі і іншня вольнасці замацоуваліся
часцей за усе малой пячаткай.
Трзба адзначьіць, што гзтьі перьіяд — час найбольш шнрокага карнс-
тання пячаткай прадстаунікамі розньїх колау тагачаснага грамадства.
Перьіяд позняй Рзчьі Паспалітай (XVIII ст.). З пашьірзннем
класавай дьіферзнцьіяцьіі і агульньїм ростам залежнасці ад свецкіх
і духоуньїх феадалау сфера уживання пячатак звужаецца і робіцца
прьівілеяй пануючих класау і шляхти. Гзтн працзс добра назіраецца ужо
у другой палове XVII ст.
Поунасцю єн завяршаецца у пачатку XVIII ст. Колькасць асобау. якія
карьістаюцца уласньїм кляйном-гербам, рззка змяншаецца. Герб стає
адзнакай прьіналежнасці да упрнвілеяванага стану. Рзшта працягвае
карьістацца, адпаведна з траднцьіяй, бортньїмі клейнамі, знаменам!,
якія часцей фіксуюцца у пісьмовай дакументацьіі, шзрагу інших
відау матзрьіяльньїх помнікау, чим у сфрагістьічннм матзрьіяле.
Самгерб багата аздабляеццасцягамі,харугвамі,вайсковьімрнштункам
і г.д., што само па сабе з’яуляецца адлюстраваннем бурлівьіх ваенннх
падзей першага дваццацігоддзя XVIII ст. Малюнак герба удасканальваецца
і набиває закончанасці камназіцнйнай пабудовьі. Гзтн перняд можна
лічьіць вяршнняй мастацтва гербавнх упрнгожанняу на Беларусі. Сярод
пячатак розньїх дзяржауннх устаноу прзвалюе звальная форма.
Князі і магнати адначасна мелі ва ужитку некалькі пячатак, прьічьім
ад роду дакумента залежау яе від. Наприклад, да розньїх консенсау,
кантрактау і г.д. прикладалася вялікая пячатка, пячаткі-пярсценкі — да
розньїх лістоу, загадау або при запячатванні карзспандзнцьіі
для пацвярджзння аутзнтьічнасці і непарушнасці. Меней заможньїя
асобн карьістаюцца толькі апошнім відам пячатак.
Назіраецца агульнасць у стилі внканання пячатак розньїх
дзяржауннх установа^. На пячатках земскіх судоу ніжзй дзяржаунага
герба з’яуляецца герб пісара, у якога яна зберагалася і якую єн прнкладау.
Вядучай графічнай сістзмай у напячатннх легендах стала лацініца.
Надпісьі робяцца на польскай і лацінскай мовах, прьічьім першая
атрьімлівае больш шьірокае распаусюджанне. Кірьіліца амаль поунасцю
вьщіскаецца з ужитку і застаецца толькі на пячатках праваслауньїх
і уніяцкіх установау.
120
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
У гзтьі перьіяд крьізау і знікнення Рзчьі Паспалітай з палітьічнай картьі
Еуропьі у змесце легендьі вельмі добра вьіяуляецца імкненне пануючих
колау падкрзсліць агульнасць і непадзельнасць Рзчьі Паспалітай, але
на некаторьіх прасочваюцца таксама і сепаратьісцкія тзндзнцьіі.
Перьіяд Расійскай імперьіі (апошняя квадра XVIII ст. —1917
г.). Далучзнне Усходняй Беларусі да Расіі адразу знайшло свае
адлюстраванне у мове, змесце напячатньїх легенд і геральдичних вьіяу.
Паводле “Гарадавога палажзння’’, якое било прьінята у 1785 г., гораду
прадпісвалася мець герб, зацверджаньї у Пецярбурзе, і скарьістоуваць
яго ва усіх гарадскіх справах, адначасова дазвалялася мець і пячатку
з гарадскім гербам. Але гзтьія новьія герби не падкрзслівалі асаблівасці
і інднвідуальнасць кожнага горада, іхняя іканаграфія вилучалася
шаблоннасцю, што знішчала увогуле сам принцип уживання
горадам уласнага герба і пячаткі. Легендьі внконваліся рускай мовай.
Грамадзянскім шрифтам, але некаторьі час існуюць і пячаткі з легендамі
на лацінскай мове тих гарадоу, якія не атрнмалі зацвярджзння герба
у Пецярбурзе.
Пасля падзелау Рзчьі Паспалітай і анексіі цзнтральнай і заходняй
частак Беларусі (1793 і Г95 гг.), царскіурад. жадаючи дагадзіцьпануючаму
класу далучаньїх тзрнторнй. у перших дзесяцігоддзях дазваляе
змяшчаць на частцьі пячатак дзяржауньїх устаноу легенди на польскай
мове. Але сфера іх распаусюджання паступова звужаецпа. што асабліва
яскрава прасочваецца пасля задушзння паустання 1831 г.
10 жніуня 1799 г. прьімаецца новьі расійскі дзяржауни герб, а 19
жніуня вьіходзіць указ Сената аб пераробцьі усіх пячатак дзяржауньїх
устаноу паводле новага узору герба. Пячаткі органау гарадскога
самакіравання некаторьіх гарадоу Беларусі да атрьімання новага герба
карьістаюцца старим, з вьіявай двухгаловага арла уверсе або без яе.
Адпаведна з гарадскім палажзннем, цзхі атрнмліваюць дазвол на “знак
на управную печать”. Пакуль што питанні пераймання геральдичних
змблемау старажнтньїх рамесньїх цзхау з рамесньїмі управамі, што
прийшлі ім на змену, застаюцца нявьісветленьїмі.
Новьі крок на шляху уніфікацьіі пячатак робіцца у і 1833 г„ калі
паводле пастановьі Сената “Аб мерах па паляпшзнні казенних перасьілак”
била прьінята агульная “мера пячаткі вялікасцю у 50 кап. серабром”.
Гзтая стандартьізацьія закранае не толькі пячаткі грамадзянскіх, але
і рзлігійньїх устаноу. Указам Сената у 1836 г. прадпісваецца Сіноду, каб
ЦітоУ Анатоль • Асноуїш сфрагістпьічная тзрміналогія..
121
усе цзрквьі мелі пячаткі. якія вьіразаньї па аднолькавай форме, з вьіявай
царквьі “в древнем русском виде” з надпісам царкоуна-славянскімі
літарамі вакол. Каталіцкія кляштарьі ужнвалі пячаткі з дзяржауньїм
гербам. Апошнія адрозніваліся ад пячатак цьівільнага ведамства
толькі тьім, што легендьі на іх бьілі вьїкананьї не грамадзянскім, а, як
і на царкоуньїх пячатках, славянскім шрифтам.
Приватних асобьі прьікладалі пячаткі як і у асабістай перапісцн, так
і при зацвярджзнні дакументау Але з 5О-6О-х гадоу XIX ст. гзтн звичай
пачьшае рабіцца архаізмам.
Кастрнчніцкі пераварот 1917 г. распачннае новьі зтап у беларускай
сфрагістьщн, дзе галоуннмі пернядамі будуць даваеннн і пасляваеннн.
Сюди арганічна уваходзяць пячаткі уряду і устаноу Беларускае народнае
Рзспублікі, БССР, нацьіянальна-вьізваленчьіх арганізацьій Заходняй
Беларусі, а таксама партьізанскіх атрадау і падпольньїх груп на часова
акупіраванай тзрьіторьіі Беларусі.
Прикладання
Цітоу А. Метадьічньїя паради па апісанню помнікау сфрагістьікі
для архівау і музеяу. — Мінск, 1997. — 44 с.:
Пашнрзнне бази гістарнчньїх даследаванняу немагчьіма
без уключзння у навуковьі зварот нових відау крьініц. Сярод іх, па пзуньїх
аб’ектнуньїх і суб’ектьіуньїх причинах, заставауся доугі час па-за полем
зроку айчьінньїх даследчьїкау, комплекс сфрагістичних помнікау.
Болей таго, як паказала практьічнае знаемства з праблемай, пячаткі
(ці іхнія адбіткі) у музеях і архівах не зауседьі улічаньї поунасцю,
адсутнічае агульная схема каталагізацні, і увогуле янн бьіццам би
займаюць нейкі “другарадньї” стан у сістзме забеспячзння захаванасці
і публікатарскай дзейнасці вьішзй названих навукова-асветніцкіх
і культурних установау. Такое становішча, безумоуна, прьіводзіць
да пашкоджання і нават да стратау гзтай, яшчз не да канца ацзненай
даследчьїкамі, культурна-гістарнчнай спадчьіньї. Страти адбьіваюцца
як у працзсе вьїкарнстання дакументау, так і у працзсе іх рзстаурацні.
Паводле вусннх паведамленняу і друкаваннх крьшіцау за апошнія гади
зніклі (хутчзй за усе беззваротна) гарадская пячатка Нясвіжа і пячатка
Дзісненскага праваслаунага брацтва.
122
Сфрлпстичний щорічник • Випуск і
Вядома, што на сення у архівах і музеях нашае краіньї няма на захаванні
аніводнай матрьїцьі гарадскіх ці брацкіх пячатак. І вельмі сумніуна, што
гзтьі прабел будзе зліквідаваньї нават у аддаленай перспектьіве (некалькі
пячатак беларускіх вольньїх местау сення захоуваюцца у Дзяржауньїм
гістарьічньїм музеі Расеі, кудьі яньї трапілі, калі М. Мурауеу пасля
задушзння паустання 1863 г. вьівез калекцьію Віленскага музеума.
Маскоускія калегі на працягу апошніх 17 гадоу адмауляюцца нават
паказаць яе аутару. Летам 1941 г., разам з крьіжам Ефрасінні Полацкай,
зніклі два срзбньїя штзмпелі — магілеускія гарадскія пячаткі 1661
і 1771 гг.). Але нашн архіуння і музейньїя сховішчьі валодаюць значнай
інфармацьійнай базай, якая патрабуе да сябе пільнай увагі.
Помнікі сфрагістьікі у комплексе з’яуляюцца люстзркам, у якім
вьіразна акрзсліліся шляхі сацьіяльна-зканамічнага, грамадска-
палітьічнага і культурнага развіцця Беларусі. Кожньї з іх паасобку
вьісвечвае пзуную грань нашай багатай гістарьічнай мінуушчьіньї.
Дадзеная метадьічная распрацоука будзе карьіснай практикам —
супрацоунікам архівау і музеяу у працзсе апісання сфрагістьічньїх
помнікау і стварзнні каталога пячатак. Гзтьі від нашай культурнай
спадчьіньї яшчз недастаткова уключаньї у навуковьі ужьітак.
Назапашванне інфармацьіі на нізавьім узроуні будзе сприянь як
забеспячзнню захаванасці гзтага віду гістарьічньїх крьшіцау, так
і больш актнунаму уключзнню іх у працзсьі агульнагуманітарньїх
даследаванняу і вьіставачнай дзейнасці архівау і музеяу.
Схема сфрагістьічнага каталога
А. Пячаткі старажшпкага перияду:
А.1 — пячаткі княжацкія;
А.2 — пячаткі духоуньїх асобау;
А.З — пячаткі іншьія;
А.4 — пячаткі сумежньїх тзрьіторняу.
Б. Пячаткі перияду Вялікага княстеа Літоускага (другая палова
XIII — канец XVII стст.):
Б.1 — пячаткі канцьілярьіі ВКЛ;
Б. 1.1 — вялікакняжацкія;
Б. 1.2 — княжацкія;
Цію? Анатоль -Асноуная сфрагістьічная тзрміналогія...
123
Б. 2 — каралеускія;
Б. З — пячаткі судовьія;
Б. 3.1 — трибунал ьскія;
Б.3.2 — земскія;
Б.3.2.1 — ваяводскія;
Б.3.2.2 — павятовьія;
Б.3.2.3 — каптуровьія;
Б.4 — судзейскія;1
Б.4.1 — земскія суди;
Б.4.2 — гродскія судьі;
Б.4.2.3.3 — каптуровьія;
Б.4.2.3.4 — падкаморскія;
Б.4.3 — кампрамісарскія;
Б.4.4 — камісарскія;
Б.5 — пячаткі рзлігійньїх установау;
Б.5.1 — каталіцкія;
Б.5.1.1 — капітульньїя;
Б.5.1.2 — кляштарньїя і касцельньїя, брацкія;
Б.5.1 -3 — духоуньїх асобау;
Б.5.2 — уніяцкія;
Б.5.3 — праваслауньїя;
Б.5.4 — пратзстанцкія;
Б.5.5 — магаметанскія;
Б.6 — іншьія визнанні;
Б.7 — гаспадарча-зканамічньїх і карпарацнйньїх установау;2
Б.7.1 — пячаткі местау;
Б.7.1.1 — магістрацкія;
Б.7.1.2 — бурмістроуска-радзецкія;
Б.7.1.3 — войтаускія;
Б.7.2 — цзхавьія пячаткі;
Б.8 — пячаткі асобау, якія займаюць пасадьі у мескай адміністрацьіі;
1 На судзейскія пячаткі пажадана ствараць дзве карткі, адна уліваецца у пад-
рубрьїку Б.4.1, другая у падрубрьїку Б.9 (пячаткі приватних асобау). Пад дзеянне гзтай
заувагіпадпадаюцьпп.:Б.5.1.3;Б.5.2.3; Б.5.3.3; Б.5.4.3; Б.5.5.3; Б.6.1.3; Б.7.1.3.
2 Сюди мзтазгодна уключаць і карткі наступнага перьіяду (В.4).
124
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Б.9 —пячаткі приватних асобау (у алфавітним парадку на проз-
вішчах асобау, уладальнікау пячатак);
Б.9.1 — шляхта;
Б.9.2 — мяшчане;
Б.9.3 — іншьія саслоуі і групи насельяіцтва.
В. Перьіяд позняй Рзчьі Паспалітаіі (канец XVII — канец XVIII стст.):
В.1.1 — пячаткі канцьілярні ВКЛ;
В.1.1.1 — каралеускія пячаткі;
В. 2 — судовня;2
В.2.1 — земскія;
В.2.2.1 — ваяводскія;
В. 2.2.2 — павятовня;
В.2.3 — гродскія;
В.2.4 — камісарскія;
В.2.5 — канфедзрацкія;
В. 2.6 — зксдьіьізорска-таксатарскія;
В.З — пячаткі вайсковьіх установау;
В.4 — пячаткі гаспадарча-зканамічньїх установау;
Г. Перьіяд Расііїскаіі імперьіі (канец ХУШ-ХХ стст.):
Г.1 — пячаткі губернскіх уладау;
Г.1.1 — пячаткі губернскага праулення;
Г.2 — пячаткі паліцьіі і жандармерьіі;
Г.З — пячаткі судових устаноу;
Г.4 — пячаткі саслоунага самакіравання;
Г.4.1 — пячаткі дваранскага самакіравання;
Г.4.2 — пячаткі мяшчанскага самакіравання;
Г.4.2.1 — пячаткі рамесньїх управау і цзхау;
Г.4.3 — пячаткі валасннх прауленняу;
Г.5 — пячаткі земскага самакіравання;
Г.6 — пячаткі вайсковнх устаноу і вайсковнх частак:
Г.7 — пячаткі гаспадарча-зканамічннх установау, прадпрнемствау;
Г.7.1 — прамьісловасць;
Г.7.2 — фінанси;
Г.7.3 — сельская гаспадарка;
Г.7.4 — транспарт;
ЦітоУ Анатоль -Асноуная сфрагістьічная тзрміналогія...
125
Г.7.5 — сувязь;
Г.8 — пячаткі навуковьіх, культурна-асветніцкіх, агульнаадукацни-
ньіх установау;
Г.9 — пячаткі установау аховьі здароуя;
Г.10 — пячаткі установау рзлігійнага культу;
Г.10.1 — каталіцкія;
Г.10.2 — уніяцкія;
Г.1О.З — праваслауньїя;
Г.10.4 — пратзстанцкія;
Г.10.5 — магаметанскія;
Г.10.6 — іншьія визнанні;
Г.11 — пячаткі грамадска-палітьічньїх арганізацьіяу і палітьічньїх
партьіяу;
Г.12 — пячаткі приватних асобау.
Д — Пячаткі інших дзяржавау (групуюцца па країнах і шнфруюцца
аналагічна схеме падрубрнк дадзенага каталога).
Апісанне пячатак
1. Вияуленне пячатак:
1.1. Вияуленне прьїціскннх і прьівесістнх пячатак можа праводзіцца
як самастойни від працн, так і у працзсе інших відау музейна-архіуннх
работ з фондамі. Як паказвае практика, мзтанакіраваньї пошук пячатак
приносіць больш значнн плен, чим сумяшчзнне.
1.2. У працзсе вняулення пячатак неабходна браць на улік усе адбіткі
да канца XVII ст. уключна.
1.2.1. Для адбіткау пячатак ХУШ-ХХ стст. фіксуюцца толькі іхнія
варьіянтьі.
1.3. Найбольш прадукцнйньїмі для вняулення пячатак з’яуляюцца
асабістня рукапісньїя фонди, а таксама справи, якія утрнмліваюць
перапіску паміж розньїмі установам! або асобамі.
2. Вопіс пячатак:
2.1. Вопіс пачннаецца з запаунення правага боку карткі, дзе фіксуюцца
пошукавьія дадзеньїя пячаткі, месцазнаходжанне і размяшчзнне адбітка.
2.1.1. Калі некалькі адбіткау замацоуваюць дакумент, тадьі парадкавьі
нумар апісваемай пячаткі пазначаецца арабскай лічбай (справа налева).
126
Сфрапстичні їй щорічник • Випуск і
2.2. Пасля супрацоунік мусіць азнаеміцца уважліва з пячаткай ці
адбіткам.
2.3. Пячаткі, зафіксаваньїя на паперьі, апісваюцца пасля пільнага
вьівучзння дакумснта і визначання тзрмінау прикладання пячаткі.
2.4. Для запаунення графи “Дата” і визначання часу, д а якога належиць
пячатка. неабходна улічваць стьілевьія асаблівасці, легенду і яе змест,
а таксама храналагічньї елемент пячаткі.
2.4.1. Калі пячатка зафіксавана на дакуменце, траба памятаць, што
у рознага рода прьівілеяу, консенсау, арданансау, тастаментау і г.д. есць
адна дата, якая ставілася у канцьі тексту і адпавядала часу прикладання
пячаткі; у вьшісах з актавьіх кніг фігуруюць дзве і болей дат, разбежка
паміж якімі можа бьщь даволі значнай. У картку траба виносіць
пазнейшую дату.
2.4.2. Часта на дакументах можна сустраць больш познія адзнакі,
але яньї, як правіла, не маюць дачьшення да часу складання дакумента
і прикладання пячаткі.
2.4.3. Калі у сувязі з пашкоджаннямі ці кепскай чьітальнасцю
дакумента немагчнма вьізначнць дакладньї час прикладання пячаткі,
тадьі єн внзначаецца прикладна і ставіцца у квадратньїя дужкі.
2.4.4. При немагчнмасці вьізначьіць год пячатка датуецца прнблізна:
І-я палова XVI ст., ІІ-я палова XVIII ст.
2.5. Графа “Мясцовасць” запауняецца адпаведна з месцам складання
дакумента, або прьіналежнасці пячаткі, калі апошняя падкраслена
у змесце легенди.
2.6. Графа “Адміністрацнйная прьіналежнасць” запауняецца для
весак і мястачкау з абазначаннем павета (раена), ваяводства, ці губернії
(вобласці), для павятовьіх цзнтрау, абазначаецца назва больш буйной
адміністрацьійнай адзінкі.
2.7. У графу “Пячатка” вьіносіцца абазначанне віду пячаткі: кан-
цьілярская, княжацкая, ваяводская, старосцінская, земская, гродская,
павятовая, меская, войтауска — лаунічая, царкоуная, касцельная. цахавая.
брацкая, приватная і г.д.
2.7.1. Да прьівілеяу прьікладаліся пячаткі канцьілярні ВКЛ
(у залежнасці ад значнасці дакумента — вялікай ці малой) альбо
князеу; вьшісьі з актавьіх кніг замацоуваліся суддзямі ці падсудкамі;
магістрацкія — пячаткамі местау, тзстаментн, запісьі куплі-продажу,
застави — пячаткамі сведкау, удзельнікау здзелак і г.д.
Цітоу Анатоль • Асноуная сфрагістьічшія тзрміналогія..
127
2.8. У графе “Матзрьіял” адзначаецца рзчава, з якога зроблена адбітак
ці була — васкавьі, воскамасцічнн. куродьімньї, сургучна, металічна і г.д.,
альбо з якога вараблена штзмпель пячаткі — золата (Аи), свінец (РЬ),
срзбра (А§), жалеза (Ре), медзь (Си), бронза, сталь, крашталь ці ін.
2.8.1. Для абазначзння колерау матзраялу вакарастоуваюцца
аднаскладовмя праметнікі — жоута, чарвона (воск можа баць
натуральнага колеру), зялена, чорна, метала — бела, жоута і г.д.
2.9 Графа “Форма”. Сюда уносіцца апісанне знешняга вагляду пра-
цоунай часткі штзмпеля або знадворна вагляд адбітка. Найбольпі часта
сустракаюцца пячаткі круглая, авальная, васьмікутньїя, квадратная і г.д.
2.10. Памера пячаткі падаюцца у міліметрах. Для круглах
ставіцца значок —Ц а пасля —яго лічбавае значзнне. Для іншьіх
формау паказваецца спачатку простападна, а пасля, праз значок
х — паземна памер. Для металевьіх бул у гзтай жа графе паказваецца
іхняя вага у грамах.
2.11. Стан фізічнай захаванасці адлюстроуваецца коратка — вадатна,
добра, здавальняюча, нездавальняюча, кепска, добра чатзльна. Больш
падрабязна асаблівасці яго можна адзначаць у графах “Вопіс пячаткі”, ці
“Заувагі”.
2.12. Моуна вопіс пячаткі трзба пачьінаць з агаворвання форма
пячаткі з паказаннем размяшчзння легенда (па колу, радковае, слупковае
і г.д.), храналагічнага злемента і месцазнаходжання сімвала, герба ці
іншае ваява.
2.12.1. Пра фіксацаі іконаграфічнай інфармацьіі, размешчанай
у цзнтрьі пячаткі, неабходна звяртаць увагу на сталевая асаблівасці
тарка (шчьіта); ягонага акружзння у ваглядзе арматура (сцягоу, гарматау,
шабляу, бубнау і г.д.) ці наяунасці постацяу, якія падтрамліваюць яго.
2.12.2. Герб на тарку трзба апісваць словамі, з падкрзсленнем
штрахоукі, на якой єн размешчана. пасля гзтага, па магчамасці, даць
назву герба у дужках.
2.13. У графу “Легенда” пераносіцца напячатна надпіс, з усімі
асаблівасцямі літар, а таксама пачатковам кражакам, зоркамі і г.д., з усімі
падзяляльнамі знакам! і скарачзннямі, якія прьісутнічаюць у тзксце
легенда.
2.13.1. Сіметрачна размешчана храналагічна злемент у полі пячаткі
пазначаецца раздзяляльнай раскай ХХ|ХХ і можа баць адзначана
у папярздняй графе.
128
Сфрлгістичний щорічник • Випуск і
ИАЗи,> «ЧЄ- „ „
Ваукавьіскі ваенна-пстарьічньї музей
Дата XIII 1->751
Мясцоаасць ВаукавЬІСК
Адмлірмнал.
кае ваяводства
ГЬчетк. біскугкюя _
М.ізрмйл . ..яОдаза.СЗцІ.
Колер _________________.
Форма Круглая .........
Памер
Стан зда&альняючьі
Размвшчзнне адбітка
асббмая знахбдка
Вопіс пячаткі прьівесістая двухбакоаая пячатка, на ліцааьім баку (а) вьіява св,
Сьімона, на адваротньїм (Ь) прароспьі крьіж. Легенда у полі пячаткі. .
Лягчцаз гтмапб _—ЛЬ___£ _.2—_——_--__~---------------— ---------
М : N
рвсшМфїхуу»к _________Ой_____________$)_...ІСУС__________ХРЬІСТОС-------
Пержлад
ВІдджуменга _______—
За^вагі Пячатка япіскапа Полаи-
Надр. Очерки по архео-
лоти Бел ор\ сени Ми. кага, Цвярскога Сьімона (Сьімяе
1973 с. 174; Ціто^А. Пя
чаткі старажвітнай Бе-
ларусі. Мн. 1993 с. 31.
на), памер у 1289 г. Знойдзена
гад час раскопак у Ва^кзвьігку
Складальні XXX
№ негатьіаа х
Дгта ХХХХ XX XX
2.14. З мзтай ашчаджзння месца прьі напісанні легенди рззчьікі
пячатак карьгсталіся скарачзннем слоу альбо размяшчзннем іх пад
наяунай ці умоунай цітлай. Гзтая ж мзта пераследавалася ужьіваннем
лігатур, калі дзве ці болей літар пісаліся злітна. Таму, па магчьімасці,
складальнік карткі сфрагістьічнага каталога мусіць даць поуную
расшьіфроуку напячатнага надпісу, якая робіцца праз ужнцце
прамакутньїх скобак. У апошнія уключаецца версія апісальніка.
2.15. Пераклад легенди фіксуецца паутарзннем
асаблівасцяу напячатнага надпісу з ужьіццем у прамакутньїх дужках
раздзяляльньїх знакау (крьіжьїкау, зорак, кропак, косак, разетак і г.д.).
Цітоу Анатоль -Асноуная сфраггстьічная тзрмталогія-
129
>ки~істарьічна-ар^алагічньі музей
Дет. .___
Мчсцовасцк. Гродна
Адм. помнвл.7роцка&
ваяводства_____________
Пячатка __—
Мятариял _й£2СК—.......
Калер натуоальньг
Форма круглая
Памер -И-ЗІАШ----------
стан добрм, еиява
кантрасная
Раямялч . не адбігка
унізе пасля тексту
Вол ....................
Спр-------------------
Арк. ------------1-----—
Документ N5 _______.
КП 9219.
Дубл.зкз. АтсЬлуцтп
(іо^пуАсІ РаупуіЛ, сМт;
XVIII-104, аркЗ (1610).
НГАБ ф694, всю. 4, с. 2035,
арк. 2,4. (1635г.)______
ІрчіуЛету&скайДз^а ьі
ф. 1777, вол. 1тр.53,
Бопіс пячаткі
у полі пячаткі рднесанунь! тарк 3 вьіявай апеля з крьгкам іі#міх-
рагамі. які пераскоквае праз плот
Ля»., д-ї пяча-п.1 Жіа^<^^СЛЙИОЯОМ_4-_15б5 6Р0РИ
Расвд^ цргОка: 8КЗіЦ-ЦМ + 8САВ!ИООЯОМ + 1565 (ЗНоГУГНізіЗ
Переїзд, ПЯЧАТКА 4- ЛАУНІЧАЯ + 1565 ГРОДНУ
Від дакумента ВЬІПІС 3____ Надр л>&2£Йа2ИЙІі_і1_____
месіах актааьіх кніг Михеут уу (Згодне бг.
1923, 8. 37 ЦІто9 А. Пя-
чаткі старажьітнай Бе~
парусі.
Мн. 1993. С. 203
С*г.адальн»к XXX Нчнегапдва х Д213 ХХХХ XX XX
2.16. Прьі апісанні пячатак, замацаваньїх прьі дакументах, неабходна
пазначьщь яго відавую характарьістьїку — привілей, тастамент. вьшіс,
застава і г.д.
2.16.1. Паколькі самі дакументьі могуць уяуляць пауную цікавасць
для даследчьїка, а таксама іхні род упльївау на від пячаткі, якой яньї
зацвярджаліся, траба даць кароткі змест яго. Напр.: Ліст на продаж пляца
у Пінску ад каго каму; Привілей каго каму на...; Вьшіс з кніг... аб... ад каго...
каму” г.д.
2.17. Калі апісальнік спаткау пячатку, якая бьіла надрукавана, або прьі
визначанні уладальніка, храналогіі, назви герба і г.д. єн карьістауся пзунай
ізо
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Наиьіянальньї гістапьічньї архіу Бепарусі
Вопіс пячаткі У изнтсьі боама з кратамі і іпьіма &і_£/аа изні.оаііьнаа_а£_
жай трохкутньі сцяг з гербам «Ліс» на ім. Поле пячаткі абмежавама паиеркавьім
колам
Ляіенда пячаткі МеЗІ • О.ИИА-.ЕМШЧА2^СІІЧОМУ.ШЛЙ•
Рзсшшфрсукз: ' вКіІІХУМ' ОНРЕ *^АРі ЕМЄ • АММО • 16:24
Пераклад __іПЯЧАТКА •ГАРАЛКА'САПЕЖЬІНА •ГОЛУ 16:24
віддзкумента „заведа-
Нздр
ная копія пасведчаїіня
олякцічу Антону. _____
Зауваг! _ ШШІК& МЙ6МШСТ2РКЗ-
кую вияву лягендьі. Уживалася
цруйскім магістратам, пасля гаго
як Сапежин апьінууся у складає
Расейскай їмперь і у 1772 г.
Скпедальик XXX № негатива
Дата ХХХХ XX XX
навуковай літаратурай, гзта мусіць бьіць адлюстравана у адпаведнай
графе (аутар, назва, месца видання, год, старонка).
2.18. На адной картцьі робіцца вопіс адной пячаткі.
2.18.1. Дублетньїя екземпляри улічваюцца на асноунай картцьі. Іхнія
пошукавьія дадзеньїя фіксуюцца у адпаведнай графе. Калі іх многа, тадн
для гзтай мзтьі можна вьїкармстаць графу “Заувагі”.
2.18.2. Кожньї варнянт адной і той жа пячаткі (адбітка) падлягаюць
апісанню на асобкай уліковай картцн.
2.18.3. Для апісання дублетних зкземплярау внбіраецца найлепш
захаваньї. Яго пошукавня дадзеньїя падкрзсліваюцца чнрвоннм. Месца
захавання астатніх фіксуецца у той жа картцн.
ЦітоУ Анатоль • Асноуная сфрагістнчная тзрміналогія...
131
’*°а Нацьіянальньї гістарьічньї архіу Беларусі
Вопіс пячаткі . У лсуу пячаткі рарейєю арол з тильдам на персяк, на якім вьіява мес-
кага герба (Панна Марьія). На крилах арла шзсць гербавьіх таркау, емблеми на &
слабачьітзльнмя.
Лнгенла.чн.атхІ * ПЕЧАТЬ МИНСКА'° ГОРОДСКАГО ОВІЦЄСТВА
Р^сшифроука:
Пероч^д лЛЯЯАТКА ГРАМАМ
Віддакумеита
Надр ІІІГО^Л «ПЯЧ$ЧЧ Заувагі
Дазанп палітрі на вьі- старажигнай Беларусі»
рай Мі^іддз. С. 56 .....
радской грама дні__
Складальнім XXX
Нснегаплва х
а™ ХХХХ XX XX
2.19. На ліцавьім баку карткі робіцца перамалеука пячаткі, ці па
меншай мерьі вьіявьі сімвала на ей. Аптьімальньїм з’яуляецца уклейка
фотаздьімка апісваемай пячаткі.
2.19.1. Для масцічньїх і ку родьімньїх пячатак можна рабіць павял ічаньїя
ксераадбіткі замест фота.
2.20. Негатьівьі апісаньїх пячатак захоуваюцца асобна, іхнія нумарн
прастауляюцца у адпаведнай графе карткі.
2.21. Пасля заканчзння апісання складальнік прастауляе свае
прозвіпіча, ініцьіяльї і дату запаунення карткі.
2.22. Калі падчас апісання пячатак адна ці некалькі графау у сувязі
з аб’ектьіуньїмі цяжкасцямі застануцца незапоуненьїмі ці вмканауца
132
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
не здолее знайсці адпаведную інфармацьію, тадьі у гзтнх графах
простим алоукам ставіцца пнтальнік.
2.23. Карткі трзба запауняць при дапамозе злектронна-механічннх
сродкау (кампутар, піпіучая машинка, при немагчнмасці — ад рукі
друкаваннмі літарамі капілярная ручкай, або (у спрзчннх випадках)
простим алоукам.
2.24. Для апісання пячатак норма мусіць бнць такая-.
а) старажьітнага перияду — ад 1 да 5 пячатак;
б) перияду ВКЛ — ад 5 да 12 пячатак;
в) перияду Расейскай імперні — ад 12 да 20 пячатак за працоунн
дзень.
У дадзених нормах не улічанн час на вияуленне пячатак, падбор
даведачнай літаратурн і г.д.
2.24.1. У адпаведнасці з аб’ектьіуннмі абставінамі і суб’ектьіуньїмі
магчнмасцямі внканауцьі норми могуць вар’іравацца як у бок
памяншзння, так і у адваротнн.
133
Теорія та методика сфрагістики
УДК93О 2:929.651
Віталій Гавриленко
(Львів)
Теоретико -МЕТОДОЛОГІЧНІ
ЗАСАДИ СФРАГІСТИКИ
Українська сфрагістика переживає справжній ренесанс. За останні
20 років кількість сфрагістичних публікацій перевершила попередній
200-літній доробок цієї традиційної галузі історичних знань. З’явилися
монографічні дослідження, брак яких давно відчувала вітчизняна сфра-
гістика. Публікуються обширні корпуси печаток, що виводить нашу
сфрагістику на рівень європейського печаткознавства.
Разом із тим, як це не парадоксально, спостерігається певне знижен-
ня фахового рівня чималої частки сфрагістичних студій, нехтування
теоретико-критичним осмисленням сфрагістичних матеріалів. Речознав-
чий підхід превалює над комплексним вивченням печаток, залученням
їх до поглибленого дослідження проблем історії, культури і мистецтва.
Вважаємо за потрібне привернути увагу до предмета дисципліни,
методики наукового дослідження печаток, термінології тощо. Актуаль-
ного значення набуває підготовка і публікація сучасного підручника зі
сфрагістики.
Сфрагістика входить у систему спеціальних (допоміжних) історич-
них дисциплін, які займаються інтерпретацією, попереднім опрацюван-
ням і науковим вивченням першоджерел.
Термін «сфрагістика» походить від грецького слова «слрраущ» — тоб-
то печатка. Він вживається у різних значеннях: по-перше, так називається
спеціальна історична дисципліна, що вивчає знаки засвідчення вірогід-
ності документів і речей, по-друге, цим словом позначається сукупність
сфрагістичних матеріалів. Наприклад, говорять «сфрагістика Київської
Русі», «запорозька сфрагістика», «сфрагістика цехів» тощо, маючи на ува-
зі печатки, що відносяться до певного періоду чи державно-правового
134
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
інституту. Перше значення терміну є основним, в інших розуміннях ним
користуються для зручності викладу1.
В західноєвропейській історіографії поряд із назвою «сфрагістика»
вживається термін «8І£І11о§гайа», від латинського слова «8і§і11ит», що озна-
чає печатка, і грецького слова «удбсфєіу» — писати. Цей термін перево-
диться як опис печаток, печаткознавство. Деякі вчені розрізняють термі-
ни «сфрагістика» і «сигілографія», першим вони позначають сукупність
печаток (кількісна ознака), другим — теоретично-критичне їх вивчення
(якісна ознака)2. В українській історіографії обидва терміни застосову-
валися паралельно без розмежування ознак.
Печатками (сфрагісами) називаються спеціальні пристрої з викар-
буваними знаками на металі, камені, склі, пластмасі, гумі, а також їхні
відбитки на папері, сургучі, свинцю та інших матеріалах.
Етимологія слова «печатка», «печать» має давньослов’янське підґрунтя
і пов’язується зі звичаєм охорони власності, а саме, випалюванням («випе-
ченням») знаків на бджолиних бортях, рибальських човнах, тавруванням
худоби та ін. Знаки власності (печатки) відомі ще з первіснообщинного ладу.
Згадуються вони і в давньоруських літописах, «Руській правді», Литовському
статуті. Вплив цього етимона відчутний і серед сусідніх із слов’янами наро-
дів: німецьке — «рексігай», румунське — «ресер, угорське — «рес8Й» та інші3.
Отже, сфрагістика чи сигілографія — це спеціальна історична дисци-
пліна, основним предметом вивчення якої є печатка як самостійне істо-
ричне джерело. Крім печаток і споріднених з ними пломб у відання сфра-
гістики входять циліндри стародавнього світу, глиняні булли, скарабеї,
геми, керамічні та гончарні клейма, знаки-штампи на металевих виробах.
При всьому різноманітті цих пам’яток їх поєднує функціональна домінанта:
засвідчення вірогідності документів, охорона прав власності, опечатуван-
ня товарів і посудин із рідиною, оберігання від фальсифікації мір довжи-
ни, сипучих і рідких речовин, гарантія якості ремісничих виробів та ін.4
1 Гавриленко В. Українська сфрагістика: Питання предмета та історіографії. — К.,
1977.-С. 7-8.
2 Вазсаре 0.8.8іді11о§гайа. — Мііапо, 1969. — Уоі. І. — Р. 53.
3 8хутап8кі 8йа§І8іука // №икі ротоспісге ііізіогіі. — ХУагвгата, 2001. — 8.610.
4 Гавриленко В. Про предмет, методи і завдання сфрагістики // Третя республі-
канська наукова конференція з архівознавства та інших спеціальних історичних дис-
циплін. Друга секція. — К., 1968. — С. 294.
Гавриленко Віталій Теоретико-методаюгічнізасади сфрагістики
135
Подібне трактування меж предмета сфрагістики зумовлене характером за-
вдань, які покладаються на цю дисципліну сучасним етапом розвитку істо-
ричних знань. Крім того, дуже подібний спосіб застосування всіх згаданих
пам’яток — шляхом накладання відбитків на папір та інші субстанції.
Дослідники розрізняють загальну сфрагістику, що спеціалізується
на вивченні методики, понятійного апарату, термінології цієї дисциплі-
ни, а також за її окремими галузями, що визначаються хронологічними,
історичними та територіальними прикметами: печатки стародавнього
світу і середньовіччя, візантійські та давньоруські, римо-католицької ку-
рії та православної церкви, окремих країн та народів, зокрема, України.
Зміст української сфрагістики як наукової дисципліни визначається
трьома чинниками: сукупністю сфрагістичних пам’яток, які історично
можна віднести до українських, місцем публікації праць та національніс-
тю авторів. Підвалини української сфрагістики були закладені ще за ча-
сів Київської Русі. Дослідники України також брали участь у вивченні
сфрагістичних пам’яток греко-римських та візантійських колонії! Пів-
нічного Причорномор’я, зрозуміло, що й ці праці повинні стати предме-
том розгляду української сфрагістики. Активно розроблялися питання
печаткознавства в українськії! діаспорі5.
Через низку обставин український народ протягом довгого часу був
роз’єднаний штучними кордонами. Але, незважаючи на це, сфрагістика
Наддніпрянської України, що входила до складу Російської імперії. За-
хідної України, Буковини і Закарпаття, які перебували під владою Польщі
та Австрії, розвивалась як єдине ціле, робила свій внесок у розвиток за-
гальноукраїнської науки і культури.
Виходячи із сказаного, сформулюємо дефініцію предмета сфрагіс-
тики: спеціальна історична дисципліна сфрагістика вивчає типи і форму,
зображення і написи, способи прикладання, а також правове значення
печаток, пломб, циліндрів стародавнього світу, гем, скарабеїв, кераміч-
них клейм із метою встановлення ступеня вірогідності, датування і ав-
торства документів, дослідження окремих питань матеріальної культу-
ри, мистецтва та історії людського суспільства6.
5 Українська сфрагістика: Анотований бібліографічний покажчик /Укл. В. Гаври-
ленко. — К., 1994. — 83 с.
6 Українська сфрагістика: програма спецкурсу для студентів історичного факуль-
тету / Укл. В. Гавриленко. — Львів, 1999. — С. 5.
136
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Потенціал інформації, що міститься в печатках, специфічний у своїх
виявах. Сфрагістичні першоджерела, як правило, лаконічні, фрагментар-
ні, а, інколи, і мало виразні. Це вимагає посиленої уваги до кожної деталі.
Дослідників однаково цікавлять і печатки-матриці (штемпелі), і печатки-
відбитки.
Матриці (штемпель, ресеїісіїо, таїгіге, 8Іе§е1четреі, сасігеї, ясеап-
їуре, іураг, їіок) виготовлялися з різних матеріалів у залежності від типу
та розміру відбитків. Для свинцевих, срібних і золотих печаток (булл)
використовувалися залізні або сталеві матриці. Вони вставлялися у спе-
ціальні лещата (буллотирїї), а печатки великих розмірів —у гвинтові
преси з двома негативами (матрицями) для лицевого і зворотного боків
печаток. Матриці стискалися таким чином, щоб із обох боків заготовки
виходив чіткий рельєфний відбиток7. Для відтисків з воску, воскомас-
тик та сургуча штемпелі карбувалися з бронзи, інколи — зі срібла та зо-
лота, коштовного і напівкоштовного каміння, слонової кіски, твердого
дерева. Активно проходив процес модернізації матриць для воску. Спо-
чатку це були персневі печатки, геми, вставлені у металеві оправи. Пізні-
ше — штемпелі з невеликим руків’ям, інколи з отворами для ланцюжків.
Часом до матриць робилися рухомі насадки красивих художніх форм.
У XVI ст., коли привісні печатки поступово виходять з ужитку і поши-
рюються паперово-воскові та сургучеві печатки, що відбивалися безпосе-
редньо на папері, з’являються штемпелі з масивними, зручними ручками
з дерева чи металу У цей же час виникають т. зв. сухі печатки на папері,
які відтискалися синхронно двома матрицями з протилежним, взаємно
проникаючим профілем зображення. Обидві матриці, вмонтовані у спе-
ціальні преси, давали на документі, вкладеному між пластинками, чіткий
рельєфний відбиток8. Вони використовуються у наш час для завірення
фотокарток на паспортах та для інших важливих документів.
З початку XVIII ст. у Європі побутують гумові печатки, відомі раніше
в Китаї та Середній Азії. Ручки штемпелів зменшуються за висотою і ви-
конуються з м’яких сортів дерева у вигляді сфероїда, що розширюється
у нижній частині у монетоподібну чи іншої форми основу, до якої знизу
прикріпляється гумова матриця із зображеннями та написами. Відбитки
виконуються за допомогою туші, чорнила, фарби, сажі, дьогтю.
’ Климанов Я. Византийские отражения в сфрагистике. — СПб., 1999- — С. 14-16.
8 Ситотекі М., Наікі§ М., Мікискі 8.8&а§і§іука. — ХУагвхалта, 1960. — 8.128-129.
Гавриленко Віталій • Теоретико-методологічні засади сфрагістики
137
У XX ст. гумова печатка трансформується у напівмеханічний при-
стрій із фіксованим корпусом і рухомим стержнем з матрицею та само-
плинною подачею штемпельної фарби.
З’ясування матеріалу матриць, конфігурації ручок, інших елемен-
тів — початковий етап сфрагістичних досліджень. Основна увага при-
діляється розгляду відбитків печаток. Адже у середньовіччі існував зви-
чай знищувати матриці після втрати їхньої юрисдикції. Тому матриць
збереглося відносно небагато. Визначити кількість печаток-відбитків
практично неможливо. Лише в архівах Західної Європи за підрахунками
вчених зберігається понад 1 млн. 200 тис. печаток, з них 400 тис. при-
падає на Францію. Колекція візантійських свинцевих булл музеїв Росії
нараховує близько 13 тис. екземплярів. З часу Давньої Русі розшукано
і впроваджено у науковий обіг декілька матриць, два буллотирія, понад 4
тис. вислих печаток, понад 10 тис. свинцевих пломб.
За технікою прикріплення печатки до документів вони поділяються
на підвісні та прикладні. Печатки, привішені до грамот, називають булла-
ми, залежно від матеріалу вони бувають — молівдовули (свинець), хрисо-
вули (золото), аргировули (срібло), воскові, воскомастичні та ін. Матеріал
відбитків печаток залежить від рангу документів, кліматичних умов, ре-
гіональних традицій, доступності сировини.
В стародавні часи для виготовлення відтисків печаток повсюдно ви-
користовували глину—найбільш доступний матеріал. Це так звані гли-
няні булли для опечатування складських приміщень, товарів, папірусів.
Не рідко їх вживали у якості амулетів-оберегів. Традиція глиняних булл
утримувалася в Європі до VI ст.н. е., коли їх заміщають свинцеві та воскові
печатки9. В країнах Північної Європи побутує віск, а у Візантії, Південній
Франції, Італії, Іспанії, арабських країнах панують металеві булли, голо-
вним чином свинцеві, як найбільш стійкі до високих температур півдня.
В канцелярії папи римського молівдовули почали вживатися з середини
VII ст. і використовуються дотепер10. Під впливом візантійських традицій
вислі свинцеві печатки і пломби поширилися у Київськії! Русі. Як відго-
лосок давньоруських традицій в Україні, Росії та інших пострадянських
державах до нашого часу застосовуються свинцеві пломби для охорони
залізничних вагонів, газо- та водоапаратури, опечатування посилок та ін.
9 Лихачев Н. Древнейшая сфрагістика. — СПб., 1906. — С. 24, 26-27.
10 Климанов Л. Византийские отражения в сфрагистике. — СПб., 1999- — С. 12-13.
138
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Заготовки зі свинцю відливалися у спеціальних формах і були су-
цільнокорпусними з наскрізними отворами для шнурків. Інколи вони
мали вигляд кульок з отворами, звідки назва булла (від французького
«Ьиііе» — кулька). При стисканні буллотирієм свинець розповзався у всі
боки, утворюючи так звані «опухлості» з країв кружечка, канал сплю-
щувався і шнурок уже неможливо було видалити без пошкодження
печатки-відтиска. Срібні та золоті булли виготовлялися за іншою техно-
логією: між двома тонкими пластинами розміщали шнурок для кріплен-
ня з документом, заготовки по периметру запаювали, а потім стискували
матрицями буллотирія.
Золоті привісні печатки з’явилися у Візантії та поширилися по всій
Європі. їх використовували у канцеляріях римських пап, англійських, іс-
панських, данських і чеських королів, французьких і німецьких імпера-
торів, венеційських дожів, турецьких султанів, у московських приказах
для завірення найбільш важливих, державної ваги, документів. Унікаль-
ною в історичному плані і винятковою у художньому виконанні є золота
булла іспанського короля Філіпа II з документу 1555 р., що має в діаметрі
110 мм. У Київській Русі золоті печатки застосовувались із середини X ст.
як вірчі грамоти, пізніше — у вигляді привісних булл — для опечатуван-
ня документів особливого статусу: духовні грамоти великих київських
князів, міжнародні договори та ін. Булли з чистого золота майже не ві-
домі у давньоруському діловодстві, тут використовувалися позолочені
аргировули, але і вони були рідким явищем. Цікавий екземпляр срібної
позолоченої печатки знайдено 1906 р. у Києві на Володимирській гірці,
дослідники віднесли її до київського митрополита Костянтина II (1167—
1174)п. У Московській державі золоті печатки привішувались до так зва-
них інертних грамот, які надавалися монгольським і татарським князям,
що переходили у московське підданство і приносили присягу на вірність.
Ця присяга називалась шертю. Відомі золоті булли великого князя Васи-
ля III (1514,1517 рр.), царя Івана Грозного (1562,1563 рр.).
Надзвичайно благодатним для сфрагістичної практики виявися
бджолиний віск — еластичний, легкий і відносно не дорогий матеріал.
Спочатку він використовувався у натуральному вигляді, а з часу Каро-
лінгського ренесансу у Франції до воску, для надання більшої міцності,
почали додавати живицю, тісто, соняшникову олію, скипидар. Історичні
11 Гавриленко В. Українська сфрагістика. — С. 91-92.
Гавриленко Віталій • Теоретико-методаюгічні засади сфрагістики
139
джерела донесли до нас чималу кількість рецептів воскомастик. Напри-
клад, у Польщі XV ст. до чотирьох фунтів бджолиного воску додавали
чверть фунту живиці, чверть олії та відповідні барвники.
У Новгороді Великому наприкінці XVII ст. для приготування черво-
ної мастики для печаток брали: 12 фунтів воску, З фунти кіноварі, 4 фун-
ти сурику, 7 фунтів смоли, півфунту терпентину. Вихід продукції — 26,5
фунтів12. На Україні рецепти печатних мас можна знайти майже у всіх
міських книгах, що пов’язано з обліком коштів, які видавались на купів-
лю необхідних компонентів.
Застосування воску і воскомастики позначилося на розмірах
печаток-відтисків. Якщо металічні булли, розмір яких обмежувала вага,
мали в діаметрі 20-50 мм. то воскові печатки досягали 80-130 мм. Трон-
на печатка англійської королеви Вікторії становила у діаметрі 150 мм, пе-
чатка імператора Сигізмунда І Люксембурзького — 140 мм, московського
царя Петра І — 140 мм. Розмірами печаток визначали значимість доку-
менту, чим більша печатка — тим вищий ранг інституції, що її виставила.
До XII ст. віск для печаток був, як правило, натурального кольору, піз-
ніше з’являються червоні, зелені, білі, чорні та сині відбитки. Кольорова
гама печаток добиралася не випадково. Червоні та зелені кольори були
привілеєм канцелярій монархів, вищого духовенства, великих міст. На-
приклад, на грамоті 1425 р. львівських міщан до Владислава Ягайла, рай-
ці і лавники поставили печатки на зеленому, а цехмістри — на чорному
воску13. Хоча вибір забарвлення печаток суворо не регламентувався, але
в окремих канцеляріях існували спеціальні інструкції, в яких визначався
колір мастик для конкретних категорій документів.
Істотне значення для дослідників сфрагістики має питання про тех-
ніку поєднання вислих печаток із документами. Збільшення ваги вислих
булл, їхніх розмірів, а головне — зростання кількості печаток, що вико-
ристовувалися для опечатування важливих актів, вимагало особливого
способу прикріплення сфрагістичних інсигній. По-перше, булли приві-
шувались, головним чином, до пергаментних документів, що витримува-
ли відчутну вагу печаток, по-друге, місце поєднання печатки і документу
зміцнювалось шляхом згинання нижньої частини пергаменту, по-третє,
12 Каменцева Е„ Устюгов Н. Русская сфрагистика и геральдика. — М., 1963. — С. 46.
13 Гавриленко В. Львівські цехові печатки ХІУ-ХУ ст. та питання про час їх виник-
нення. — Львів, 2003. — С. З.
140
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
застосовувались міцні в’язки: пергаментні паски шириною 5-Ю мм, ко-
нопляні, бавовняні й шовкові шнурки, кручені й плетені стрічки. Вони
мали різне забарвлення: червоне, зелене, жовте, коричневе, біле, чорне,
фіолетове, голубе. Зазвичай, канцелярії, нотаріуси і писарі не регламен-
тували матеріал та колір в’язок печаток, нерідко одна й та ж канцелярія
використовувала різні шнурки та стрічки. Лише найбільш впливові кан-
целярії робили спроби впорядкувати практику привішення печаток. Так,
в канцелярії римського імператора Карла IV було запроваджено чорно-
золоті шнурки, за кольором державних барв. У Московії у правовій гра-
моті 1566 р. розповідалось, як під час одного судового процесу позивач
підробку спірних документів пояснив тим, що «печатки порчені. вони
повинні бути на нитках білих, а не шовку». Суд визнав слушність доказу
і грамоту як підроблену відхилив14. Подібна практика існувала і в судів-
ництві України.
Твердо визначеним був порядок привішення печаток до докумен-
тів. Окремий примірник прикріплявся посередині під текстом. При на-
явності декількох печаток вони розміщалися зліва направо згідно до-
стоїнства чи правової чинності володільця печатки (особи, установи).
Інколи булли найбільш впливових персон прикріплялись посередині,
інших — зліва і справа.
Вислі печатки бували односторонніми і двосторонніми, останні ви-
конувалися двома матрицями. При дослідженні важливе значення має
вірне визначення лицевого (аверс) і зворотного (реверс) боків печаток.
Недотримання цього правила може призводити до порушення інфор-
мативних засад печаток. Аверсом, як правило, вважається той бік булл,
на якому розміщені символи владних повноважень, а реверсом — роз-
пізнавальні дані про володільців матриць. Оскільки карбування матриць
(штемпелів), особливо великих розмірів, коштувало дорого, то з метою
забезпечення достовірності документів і уникнення фальсифікації печа-
ток досить часто на звороті великих воскових булл робилися відбитки
дрібних печаток, які мають назву контрпечатка.
Звисаючі на шнурках вислі печатки вразливі до механічних пошко-
джень, тому досить рано вони почали поміщатися у невеликі мисочки з вос-
ку, через які проходило кріплення. Для охорони печаток використовували
14 Пронштейн А. Методика исторического исследования. — Ростов-на-Дону,
1971.-Є. 251.
Гавриленко Віталій • Теоретико-ліетодологічні засади сфрагістики
141
також мішечки з кори, шкіри, парчі, шовку, полотна, захисні обгортки
з пергаменту. З XV ст. з цією ж метою застосовуються дерев’яні, кістяні
та металеві коробочки — кустодії (від латинського «спзіосііа» — охорона).
Кустодії споряджалися або в момент опечатування документу, і тоді вони
були монолітними відбитками, з вмонтованими через бокові отвори шнур-
ками, або під час консервації пам’яток в архівах — зав’язки у цьому випадку
розміщувалися, як правило, у прямокутних пазах, вирізаних у верхній час-
тині коробочки. Кустодії з тканин прикрашалися золотим і срібним шит-
вом, дерев’яні та металеві — мистецькою різьбою.
Своєрідним був спосіб спорядження прикладних печаток. Історія
цих пам’яток має давні традиції, вони побутували ще в стародавні часи
та раннє середньовіччя (циліндри, скарабеї, персні, геми). Потім при-
кладні печатки поступаються місцем вислим буллам, але з появою па-
перу, як основного матеріалу документів, вони знову займають панівне
становище. Наслідуючи техніку опечатування пергаменту, в папері про-
різалися два отвори і через них пропускалися смужки паперу, вільні кін-
ці яких виводилися на лицевий бік документу і заливалися воском чи
воскомастикою та прикладалися матриці.
Пізніше відбитки робилися безпосередньо на паперовому докумен-
ті. Щоб захистити воскову масу від пошкодження, її прикривали клап-
тиками зволоженого паперу, на який прикладали матрицю (штемпель).
Вони отримали назву «печатка на папері». Інколи плутають поняття
«печатка на папері» і «печатка під кустодією». Перше означає окремий
вид печаток, у яких папірець є складовою частиною відбитку, а паперо-
ва кустодія накладалась зверху для оберігання печаток. Іноді паперові
накладки печаток робилися у вигляді майстерно виконаних витинаною
Ця орнаментика народного походження зустрічається на козацьких пе-
чатках, зокрема гетьманів Михайла Дорошенка, Богдана Хмельницького,
Івана Мазепи, Кирила Розумовського. Дослідник української сфрагістики
І.П. Крип’якевич вважав, що вони варті уваги мистецтвознавців.
Різновидами прикладних печаток є відбитки з сургучу й тіста. Сур-
гуч, який з огляду на своє походження початково називали іспанським
воском, застосовувався для опечатування кореспонденцій, з XVIII ст., бу-
дучи значно міцнішим за бджолиний віск, він почав використовуватися
і для завірення документів. Одночасно з сургучем у вжиток канцелярій
входить і тісто, що робилося з пісного борошна. В Речі Посполитій ці
печатки отримали назву облатково-паперових.
142
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Матриці і, відповідно, їхні відбитки мали різну конфігурацію: круглі,
овальні, трикутні, квадратні, прямокутні, восьмикутні, серцеподібні, щи-
топодібні, квадрофолійні (хрестоподібні із заокругленими краями) та ін.
Круглі печатки, що беруть початок ще зі стародавніх часів, характерні
для сфрагістики вищих органів влади та монархів (імператорів, королів,
князів, царів), а також міст, цехів. Овальні із загостреними кінцями — вжи-
валися церковними ієрархами Європи, за винятком папської канцеля-
рії, для якої характерні круглі булли. Щитоподібні печатки виникають
у XIII ст. у період розквіту геральдики, і тісно пов’язані з рицарським се-
редовищем. Багатокутні печатки типові для дворянських і міщанських
сигнетів (від латинського §і§пшп — знак). На Україні восьмикутна фор-
ма притаманна для приватних та приватно-посадових печаток козаць-
кої старшини, деяких сотенних канцелярій, міст Лівобережної України:
Ічня, Кобеляки, Короп, Нехвороща, Погар, Сміла, Яготин та ін.15
Основними носіями сфрагістичної інформації є зображення і на-
писи печаток. Ці елементи, які дослідники називають полем печатки,
можуть розглядатись окремо, але у більшості випадків вони вивчаються
водночас. Зображення тісно пов’язані з основними функціями печаток,
як символів вірогідності й легітимності, як засобу забезпечення недотор-
каності кореспонденції, як ідентифікаційні знаки володільців печаток,
осіб чи установ, що їх виставили. При всьому різноманітті функцій, які
виконували печатки впродовж віків, вони повинні були забезпечувати
одну головну вимогу — легко розпізнаватися широким загалом чи, при-
наймні, спеціально уповноваженими особами.
Тобто малюнки печаток виступали своєрідними піктограмами (від
лат. «ріс(и8» — мальований і грец. «урарра» — написання), знаковими
системами, що у кожному конкретному випадку репрезентували чітко
окреслену інформацію. Тому цілком природно перед істориками повстало
питання про систематизацію печаток. Німецький вчений Ф.К. Гогенлое-
Вальденбург запропонував класифікацію печаток за їх змістом: 1) без зо-
бражень, лише з написами: 2) із зображеннями; 3) портретами; 4) гер-
бами. Ці чотири типи поділяються на 19 підрозділів16. Інший німецький
15 Міські печатки Лівобережної України XVII — XVIII ст. зі збірки Чернігівського
історичного музею ім. В.В. Тарновського: Каталог / Упор.І. Ситий.—Львів —Чернігів,
1995.
16 НоВепІойеАУаІйепЬищ Е Меіп 8рЬга$І8ІІ8сЬе8 Зузіст гиг Кіажіїісаііоп аііег $іе-
Гавриленко Віталій • Теоретика методологічні засади сфрагістики
143
дослідник Г. Гротефенд поділив печатки за п’ятьма основними ознаками;
1) за способом прикріплення; 2) за матеріалом; 3) за формою; 4) за ха-
рактером відбитків; 5) за типами зображень1’.
Питаннями типології печаток цікавилися майже всі визначні дослід-
ники сфрагістики. У 80-х рр. XX ст. до цієї проблеми звернувся Т. Дідеріх,
який розробив біполярну класифікацію, в основу якої покладено спів-
відношення даних про власників сфрагістичних регалій з композицій-
ними елементами поля печатки. Власники печаток поділяються на дві
основні категорії — світські й церковні. До першої — віднесено печатки
імператорів, королів, вищої та дрібної шляхти (рицарів), міського патри-
ціату (бюргерів), селян, купецьких гільдій, університетів і факультетів,
органів управління, судів різних інстанцій. До другої — увійшли печатки
римських пап, кардиналів, архієпископів, абатів, пріорів, деканів церков,
священників, а також церковних інституцій: чернечих орденів, монасти-
рів, приходів, церковних судів та ін. Композиційними елементами у полі
печатки виступають людські постаті, святі, суверени на троні або верш-
ники, міські пейзажі (стіни, замки, башти, церкви), кораблі, різні тварини,
написи, ініціали, монограми, символи та ін. Семантичний (змістовий)
підхід, застосований Т. Дідеріхом, дозволяє визначити конкретне місце
кожної печатки в масі сфрагістичного матеріалу17 18.
Концентрованим виразом семантичних властивостей сфрагістич-
них пам’яток є так звані гербові печатки. З’явившись у середовищі єв-
ропейського рицарства, гербові печатки за доби пізнього середньовіччя
стають домінуючими серед панівних верств населення, зокрема у вигля-
ді сигнетів. За прикладом гербових печаток шляхти формуються печатки
міст, цехів, сільських громад. У новий і новітній періоди історії гербова
печатка стає розпізнавальним знаком державних установ. Із здобуттям
незалежності у 1991 р. на державних печатках України з’являється три-
зуб — родовий знак Рюриковичів, як свідчення давніх традицій україн-
ської державності.
Органічний зв’язок між графічними сюжетами печаток та їхніми
володільцями відкриває широкі перспективи для наукових пошуків.
$е1. — 8ги«$агг, 1877.
17 ОгогеГепй Н. НеЬег 8ріїга§І8їік. — Вгекіаи, 1875.
18 Іїіссісгісії Т. Рго1е§отепа 2и еіпег пеиеп 8іе§е1 — Туро1о§іе // АгсЬіу ї'йг Віріота-
Іік. - Всі. XXIX. - 1983. - 8. 267-279.
144
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Відомий російський колекціонер і дослідник сфрагістики М. П. Ліхачов,
співставив малюнки давньоруських печаток, що збереглися при доку-
ментах, з особами, які їх опечатали, і прийшов до важливого висновку:
на матрицях печаток карбувалися святі тезоіменні не світським іменам,
а святим покровителям, імена яких надавалися при проведенні обряду
хрещення. Тобто на печатках у прихованій формі сповіщалося про хрес-
тильні (патрональні) імена. Так було подолано, здавалося б, фатальну
анонімність значної кількості давньоруських печаток, знайдених у землі
відірваними від документів, які вони колись скріплювали. В науку був
введений потужний пласт нашої історії.
Другим важливим компонентом поля печатки є напис (легенда).
Вони бувають різних типів: 1) кругові написи по краю печатки, що ото-
чують зображення одним, двома, а, інколи, й трьома концентричними
колами; 2) написи, що займають все поле печатки, або виступають по-
руч із малюнками (так звані написові печатки); 3) тексти по зовнішньому
колу матриці (штемпеля), тобто поза основним полем печатки.
Кругові написи відділяються від зображень лінійними, крапковими
або шнурковими обводами. Розпочинаються вони, як правило, у верхній
частині печатки знаком хреста і читаються за годинниковою стрілкою.
Часто у легендах для розмежування слів використовуються як розділові
знаки хрестики, зірочки, крапки, розетки, ромбики.
Печатки з написами другого типу відомі у Візантії протягом
VIII — ХШ ст., а також у канцеляріях папи римського, венеційських дожів,
Середземномор’я (грецького і латинського Сходу). На двобічних буллах
написи чергуються із зображеннями, притому перші розміщаються, як
правило, на реверсах, а графічні символи — на аверсах печаток19.
У Давній Русі X — XV ст. відомі вислі булли з грецькими та кири-
личними рядковими написами, що розташовуються на лицевому боці
(аверсі). Серед печаток новгородських і псковських тисяцьких, тивунів
трапляються примірники з двосторонніми легендами по всьому полю
печатки у 3-6 рядків.
У ранньомодерну добу побутують печатки з монограмами, абре-
віатурами, ініціалами, девізами та сентенціями, які нерідко повністю
витісняють сюжетні образи печаток. Видозміни цих написів відомі се-
ред особових печаток, в тому числі й українського козацтва, в міській
19 Лихачев Н.П. Моливдовульї греческого Востока. — М., 1991-
Гавриленко Віталій • Теоретико-методологічні засади сфрагістики
145
сфрагістиці Лівобережної України, де абревіатури поєднуються з гербо-
вими емблемами на геральдичних щитах. Прикладом такого візерунку
поля печатки є сигнети князя Дмитра Вишневецького з 1563 р. і фастів-
ського полковника Семена Палія з 1700 р., печатки міст Білиці з 1746 р.,
Коропа (1674-1771 рр.), Нехворощі (1737-1762 рр.) та ін.20
В новітні часи написові печатки широко застосовуються в сфері бі-
жучого діловодства. Одним із зразків таких печаток є штампи з назва-
ми установ та спецпомітками: дата видачі документу черговий номер,
відмітка про реєстрацію за місцем проживання, шлюбів, зарахування
на роботу тощо.
Слід згадати ще про дати на печатках, вони особливо характерні
для сфрагістичних інсигній англійських і французьких монастирів, місь-
ких і цехових печаток всієї Європи, в тому числі й України. Серед львівських
цехових печаток, що збереглися в музеях і архівах, близько 20 примірни-
ків мають хронологічні позначки, які окреслюють час різання матриць.
Написи по ребру печаток (третій тип) — рідкісне явище, вони харак-
терні, головним чином, для Англії. Тут треба мати на увазі, що вони наявні
лише на матрицях (штемпелях), яких збереглося дуже мало. На Україні зна-
ємо лише один подібний випадок з періоду міжгетьманства (1734-1750) —
це матриця Генеральної військової канцелярії, на бічному обводі якої вка-
зується, що вона зберігалася у генерального писаря М. Турковського21.
Легенди печаток на теренах середньовічної Західної та Центральної
Європи виконувалися латинською мовою, що домінувала в європейсько-
му культурному середовищі. У сфері візантійської культури панують ле-
генди грецькою мовою. Трапляються також двомовні (греко-латинські)
написи печаток (білінгви).
З XIII — XIV ст. у Франції з’являються печатки з французькими на-
писами, у Німеччині — німецькою мовою. Цікаво, що німецька мова
в легендах печаток виступає раніше, ніж в документах. Польська мова
на печатках з’являється в другій половині XVI ст., хоча латина з легенд
20 Піддубний О. Документ з печаткою Дмитра Вишневецького // Знак. — 1996. —
Ч. 11. — С. 2-3; Маркевич О. Невідомий універсал і печатка Семена Палія // Архіви Ук-
раїни. — 1968. — № 4. — С. 60-64.
21 Уваров А. Печать Воиска Малороссийского // Записки императорского Архео-
логического общества. — Том III. — 1851. — С. 161-162.
146
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
польських печаток зникає лише у XVIII ст., коли Європу вже опановують
національні мови.
На Русі спочатку панують свинцеві булли русько-візантійського типу
з написами грецькою мовою. На рубежі XI — XII ст. з’являються печатки
з кириличними легендами, вони характерні для світської сфрагістики
(печатки князів, княгинь, високопоставлених посадових осіб). З кінця
XII ст. кирилиця засвоюється церковною сфрагістикою (печатки єпис-
копів і архієпископів)22.
На західноукраїнських землях у написах печаток використову-
валися латинська, польська та німецька мови. В козацькій сфрагістиці
легенди з самого початку7 карбувалися тогочасною українською мовою
кириличними літерами, незалежно від того хто був верховним сюзере-
ном Козацької держави — король Речі Посполитої чи цар Московської
держави. Українська мова на інших печатках з’являється досить пізно.
Це зумовлювалося тим. шо печатки — юридичні атрибути — залежали
від офіційних владних структур, які на Україні певний час були інозем-
ними. В кінці XVIII ст. українська мова з’явилася на печатках сільських
громад та греко-католицьких парафій Галичини23.
Дослідження написів печаток входить у сферу епіграфіки (спеціаль-
ної історичної дисципліни, що вивчає стародавні написи на твердих ма-
теріалах). Зміни в накресленнях літер на печатках зумовлюються еволю-
цією письма документів. До кінця XII ст. в Західній і Центрально-Східній
Європі в легендах побутує класична капітель (літери, що мають обрис
заголовних (прописних), а розміри — малих букв). У XIII ст. вона посту-
пово переходить в готичну маюскулу (форма письма, яка вписується
у дволінійну систему). З другої половини XIV ст. на печатках з’являється
готична мінускула (важка до відчитання форма письма, яка має різну ви-
соту літер і вписується в чотирилінійну систему). З XVI ст. під впливом
гуманістичних форм канцелярського письма в легендах печаток уста-
люється виразна лапідарна капітель.
22 Белецкий С. Сфрагистика // Специальньїе исторические дисциплиньї. — СПб,
2003.-С. 274.
2? Скочиляс І. Документи Галицького намісництва у Львові як джерело до вивчен-
ня церковної сфрагістики Перемишлянської єпархії XIX — XX ст. // Вісник Львівського
університету. Серія історична. — Випуск ХХХУ-ХХХУІ. — Львів, 2000. — С. 566.
Гавриленко Віталій • Теоретико-методологічиі засади сфрагістики
14’
До XII ст. домінують легенди в називній формі, потім з’являються
вирази у родовому відмінку В написах поширені скорочення, так зва-
ні суспенсії, коли відкидаються останні літери слова, сіглі — зведення
слова до початкової літери і контракції — пропуски середніх літер. Пе-
чатки з латинськими написами зазвичай відкривають слово «8І§іІ1шп>>
або його сігля «8». В Україні першим у легенді є слово «печатка» або сігля
«П». На найдавніших печатках Запорозької Січі та деяких печатках ліво-
бережних міст, вживалося слово «копія» — замінник «печатки». Вони ви-
користовувалися за межами Січі, у похідних канцеляріях, посланцями
козаків в іноземних державах тощо24.
В легендах печаток досить часто трапляються лігатури (розповсю-
джене в середньовіччі злиття двох літер) та енклави (вписування однієї
літери в іншу). Досить часто різьбярі в кінці легенд карбували різні орна-
ментальні фігури, арабески. Наприклад, на декількох печатках львів-
ських цехів з грамоти 1425 р. зображена фігура у формі трилисника,
в якій два короткі листочки знаходяться на одній лінії, а третій, довший,
виходить з їхньої верхньої частини. Вказана фігура виділяє вироби пев-
ного майстра з маси подібних. Поява орнаментальних фігур у кінці на-
писів, скорочень, лігатур пояснюється труднощами, що переслідували
різьбярів при розміщенні літер в обмеженому полі печаток. Нерідко в на-
писах трапляються помилки, пропуски і обернене накреслення літер,
порушення їх черговості, каліграфічні огріхи, що свідчить про малогра-
мотність багатьох граверів. Слід також пам’ятати, що матриці карбували-
ся у зворотному, дзеркальному відображенні.
Відчитання написів печаток складна і нелегка справа. Але інформа-
ція, яку вони постачають дослідникам, надзвичайно вагома. За їх допо-
могою дізнаємося про імена і титули власників, їхній суспільний ста-
тус, урядові повноваження, компетенцію осіб чи установ, ранг печаток,
їх місце серед інших сфрагістичних знаків. Ретельне дослідження епі-
графічних властивостей написів, у поєднанні із символікою зображень
та іншими складовими елементами, є важливою підставою для визна-
чення автентичності печаток та затверджених ними документів.
24 Гавриленко В. Державні печатки України козацької доби: першооснова й ґенеза
// Вісник Львівського університету. Серія історична. — Випуск ХХХУ-ХХХУІ. — Львів,
2000.-С. 536-538.
148
Сфрагістичний щорічник • Випуск І
Будучи продуктом певної історичної епохи, певного суспільного
устрою, невід’ємним атрибутом влади, пам’ятки сфрагістики відображу-
ють характерні особливості свого часу. Досліджуючи їх, історики здобува-
ють важливі відомості про події та факти минулого, про суспільні явища.
Протягом багатовікової історії сфрагістичні знаки виконували кілька
різноманітних за своїм характером функцій: по-перше, ними завірялись
документи; по-друге, вони використовувались для опечатування листів,
тобто забезпечували недоторканість кореспонденції; по-третє, сфра-
гістичні пам’ятки засвідчували приватну власність, зокрема, печатки й
пломби ставились на майно, паки, кошики та сувої з товарами, посудини
з вином та іншими рідинами. Печатки-штампи відтискувались на реміс-
ничих виробах — на металічному та гончарному посуді, зброї, цеглі, че-
репиці. Вони виконували роль своєрідних фірмових знаків, виділяючи
вироби певного ремісника чи майстерні з маси тотожних речей.
Отже, печатки, пломби, геми й штампи-клейма набули значного по-
ширення, глибоко увійшовши в діловодство, торгівлю, ремесло та інші
сфери людської діяльності. Особливо велике значення мала перша функ-
ція печаток — затвердження документів, надання їм юридичної сили;
вона збереглась і донині.
Виготовлення і застосування печаток завжди суворо регламентува-
лось. Спеціальні установи й урядові особи наглядали за їх використанням,
тому сфрагістичні пам’ятки відзначаються високою достовірністю. Зокре-
ма, написи печаток вважаються найбільш авторитетним і точним джерелом
при визначенні посад, титулів, чинів, імен історичних діячів, назв терито-
рій і установ, їхньої структурної підлеглості, регіонального розташування.
Надзвичайно докладний матеріал сфрагістика постачає дослідни-
кам історії державних і правових інституцій, системи адміністративно-
го управління, церковної ієрархії, міського та цехового самоуправління,
сільських громад. Важливу роль може відігравати сфрагістика у дослі-
дженні проблем походження суспільних станів і верств. Наприклад, ко-
зацькі печатки дають змогу7 встановити час появи нового соціального
прошарку на Україні — козацької старшини. Сфрагістичні матеріали
дають можливість одержати відповідь не про дату юридичного оформ-
лення цього явища, а вказують на розгорнуту-’ картину процесу, з його
визріванням, поширенням і становленням. Незначна кількість печаток
певних суспільних груп або їх повна відсутність вказує на правове та по-
літичне безправ’я окремих верств суспільства.
Гавриленко Віталій • Теоретико-методологічнізасади сфрагістики
149
За відсутності писемних даних, печатки нерідко стають єдиним
свідченням існування середньовічних цехів, професійних і нелегальних
об’єднань, підпільних організацій, бібліотек, споживчих товариств, кни-
гарень, шкіл, студентських гуртків тощо.
Сфрагістичні старожитності служать вірним помічником археоло-
гів. У місцях масових знахідок (Київ, Галич, Звенигород, Новгород, Псков,
Дорогичин, Пліснеськ та ін.) вони надійно датують стратиграфічні шарп,
будівельні яруси, археологічні пам’ятки, виявлені поруч із ними. Великі
можливості відкриває картографування сфрагістичних знахідок. Нане-
сені на карту місця знахідок печаток, торгових і митних пломб, кера-
мічних клейм у поєднанні з іншими археологічними знахідками — осо-
бливо монетами, дають змогу реконструювати систему торговельних
комунікацій, шляхів сполучення. Печатки постачають багатий матеріал
для визначення характеру' культурних взаємовідносин між народами,
допомагають простежити зв’язки і взаємовпливи у мистецтві.
Сфрагістика перебуває у тісних контактах з іншими спеціальними
історичними дисциплінами, насамперед, з джерелознавством, диплома-
тикою, палеографією, геральдикою, генеалогією і нумізматикою. Вони
взаємно збагачуються і поповнюються новими даними. Так, зображення,
символи та емблеми сфрагістичних пам’яток служать важливим джере-
лом для геральдики, розповідаючи про появу, розвиток і становлення
гербів25. Найменування осіб у написах печаток дають матеріал для генеа-
логічних розвідок, просопографічних досліджень. Так, іменним фондом
відомого дослідника візантійської сфрагістики Г. Шлюмберже складена
просопографія (перелік) візантійських родин, що згадуються в написах
печаток. Графічна форма літер, система скорочень слів, стиль і харак-
тер письма легенд поєднує сфрагістику з палеографією та епіграфікою.
Не зайвими є дані сфрагістики і для дослідників нумізматики. У Давній
Русі для підкреслення вірогідності монет на їх зворотній стороні від-
творювалась печатка великого князя. Часто печатки й штемпелі монет
різались тими самими майстрами і мають багато спільного у сюжетах
зображень та прийомах обробки.
25 Алфьоров О. Особові печатки Правобережної України: кінець XVIII — перша
половина XIX ст. — Біла Церква, 2005; Однороженко О. Руські королівські, господарські
та князівські печатки XIII — XVI ст. — Харків, 2009; Сас П. Герб Війська Запорозького:
із минулого у сучасне. — К., 2010.
150
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Б архівній та музейній справі печатки служать першорядним засо-
бом експертизи писемних і речових пам’яток, визначення вірогідності,
датування, походження й авторства джерел. У цьому плані сфрагістика
найтіснішим чином пов’язується з дипломатикою. Нерозривний зв’язок
печатки і документу, що бере свій початок ще зі стародавніх часів, ро-
бить їх взаємозалежними одне від іншого. Так, печатки використову-
ються при встановленні автентичності документів, а документ, в свою
чергу, дозволяє найбільш точно визначити хронологію печаток, установ
та осіб, що виставили сфрагістичні пам’ятки. Сфрагістична експертиза
документів, визначення їхньої вірогідності не обов’язково вимагає наяв-
ності печаток. Встановити підробку, з’ясувати непорозуміння та сумніви
щодо автентичності можна й за допомогою коротких описів печаток, на-
ведених у кінцевій частині багатьох грамот і актів.
Зловживання і фальсифікації печаток здійснювались із різною ме-
тою і різними способами. Вживалися підроблені матриці (штемпелі),
оригінальні відтиски, відокремлені від автентичних документів та ін.
Воскові печатки відділялися від актів за допомогою ножів з тонкими ле-
зами підігрітими на вогні або змащеного скипидаром чи олією кінського
волосу. Інколи печаткову масу розм’якшували в місці проходження шну-
рівок, якими печатки кріпилися до документів. Відокремлені печатки
поєднувалися з фальшивими документами за допомогою свіжого воску,
який часто відрізняється за кольором від основної печатної маси. Свин-
цеві булли відокремлювалися іншим чином — з’єднувальні шнурки обе-
режно виймалася з каналу печатки, а потім, розширивши отвір, впрова-
джували новий шнурок і затискали при іншому документі за допомогою
дерев’яного молотка. В результаті цих маніпуляцій нерідко деформував-
ся рельєф металічних печаток, що може бути однією з підстав для підозр
при встановленні автентичності молівдовулів26.
Попит на підроблені документи був значним. В Україні, у Києві,
Львові, Бердичеві діяли спеціальні майстерні з фальсифікації земельних
та інших майнових актів. Значним осередком з виготовлення фальши-
вих документів був Київський Центральний архів. У середині XIX ст. від-
бувся судовий розгляд у справі групи фальсифікаторів документів, який
тягнувся 22 роки і привів до закриття на деякий час цього архіву для пу-
блічного користування.
26 битотекі М., НаізЦ М., Мікискі 5. ЗГгаЦйука. — 8.112-118.
Гавриленко Віталій Теоретико-жтодологічні засади сфрагістики
151
Дослідження достовірності відтисків печаток — нелегка справа,
що вимагає глибокого знання всіх складових елементів сфрагістичних
пам’яток, їх стильових особливостей, порівняльного аналізу документу
та супроводжуючих його печаток. Техніка експертизи сучасних печаток
(відтиснутих на папері) досконало розроблена криміналістами, вона
може бути з успіхом використана архівістами при дослідженні печаток
новітнього часу.
На печатках, пломбах і гемах часто карбувалися зображення старо-
винних замків, міських брам, храмів, селянських хат та інших споруд
або їх елементів. Вони можуть дати додаткові матеріали для вивчення ар-
хітектурних стилів, для відтворення зруйнованих часом будівель, фраг-
ментів скульптур2".
Печатки, геми та скарабеї мають художню цінність і служать одним
із джерел для вивчення ювелірного і граверного промислів, історії куль-
тури, художніх смаків населення27 28. Незважаючи на переважно утилітар-
ний характер сфрагістичних пам’яток, значна їх кількість є чудовими
творами мистецтва, виготовленими талановитими митцями. Геродот
повідомляє про знаменитого різьбяра, архітектора Теодора Самоського,
що викарбував «печатку із смарагду в золотій оправі» для правителя Са-
мосії Полікрата, яка була визнана видатним твором античного мисте-
цтва29. Б епоху Відродження різанням печаток займалися митці високого
класу — відомий німецький художник гравер Альбрехт Дюрер, золотих
справ майстри Бенвенуто Челліні з Флоренції, Лаутіціо з Перуджі та ба-
гато інших.
Головним осередком у галузі різання печаток в часи середньовіччя
був Париж. Французьські різьбярі Якопо Ніцола да Трецо, Пьєр і Жан де
Монпельє, Симон де Мобег, Жан Ножон створили печатки, що вважають-
ся шедеврами. З-під їх різця вийшли сфрагістичні інсигнїї багатьох мо-
нархів, вищих ієрархів церкви Європи. Збереглися відомості про поль-
ських граверів, що практикували у виготовленні печаток: варшавський
27 Гречило А. Печатки міста Львова XIV — XVIII ст. — Львів, 2010; (Згатасіа N. \’сП іІс
ресер Ьикогіпепє (1783-1900). — Сегпаир, 1939-
28 Цікаві зразки українського граверного мистецтва зголошено в кн.: Подільські
печатки кінця XVIII — середини XX ст. За матеріалами сфрагістичної колекції Музею
Шереметьєвпх / Укл.А. Задорожнюк, М. Пуздровська. — К. 2010.
29 Неверов О. Геммьі античного мира. — 1982. — С. 4.
152
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
золотар Матеуш, який вирізав матрицю для короля Сигізмунда Августа,
гравер з Вільна Януш Трильнер — виконавець коронної печатки Владпс-
лава IV. У Росії маляр-золотописець Станіслав Лопуцький зробив царю
Олексію Михайловичу «знамя (зображення гербу — авт.), а на ньому чо-
тирнадцять печаток різних держав». Великою славою користувався різь-
бяр Оружейної палати в Москві Василь Андрєєв, який виготовив срібні
з позолотою печатки для міст Ярославля і Пскова.
Італійський мандрівник Плано Карпіні повідомляє про руського зо-
лотих справ майстра Косму, який у 1246 р. зробив для монгольського
хана Гуюка трон і печатку. Пізніше великим центром різьбярського про-
мислу в Україні було місто Львів. У XIV ст. тут працювали золотих справ
майстри: Яцко-русин, Генріх, Стефан-вірменин та Венчеслав, що нео-
дноразово згадуються у найстарішій міській книзі. Львівські ремісники-
ювеліри М. Семирадський. К. Берак та 3. Фрончкевич їздили у Москву
в 1611, 1624 рр. і продавали там свої вироби, серед них велика кількість
перснів-печаток. На жаль, в Україні до цього часу немає жодного дослі-
дження про мистецькі властивості печаток, не розроблена методика до-
слідження сфрагістичних пам’яток як творів мистецтва.
Широкі перспективи відкривають дослідження церковних печаток,
що дають можливість з’ясувати мережу духовних установ, патронімію
храмів і монастирів, загадковий світ християнської іконографії. її компо-
зиційні та стильові особливості, сприяють вивченню проблем взаємодії
релігійних і світських компонентів у масовій свідомості населення30.
Печатки привертають увагу істориків як засіб для вивчення «ма-
гічних» властивостей цих пам’яток. Відомо, що у народів стародавньо-
го світу сфрагістичні пам’ятки виконували роль священних амулетів,
«оберігаючи» їхніх володільців від хвороб та злих наговорів. Серед не-
письменних верств населення печатка завжди користувалася значно
більшим авторитетом, ніж зміст незрозумілого їм писаного слова. На-
приклад, у 1848 р. Бережанська рада на Тернопільщині писала до Відня,
що селяни не хочуть вірити одному з цісарських патентів, бо на ньому
відсутня гербова печатка з двоголовим орлом.
Не будемо викладати всі ймовірні шляхи й напрями сфрагістичних
досліджень, вони, практично, невичерпні. Як свідчить історія сфрагістики,
предмет цієї дисципліни постійно розвивається, набуває нових якостей.
30 Перкун В.«... І печаткою стверджую». — К., 2002.
Гавриленко Віталій • Теоретико-методологічні засади сфрагістики
153
Дослідник сфрагістики,розглядаючибудь-якупроблему,зобов’язаний
якомога повніше відібрати відповідні сфрагістичні дані — речові залиш-
ки, писемні згадки, факти з попередніх публікацій тощо. Під час роботи
йому доводиться оперувати сотнями, а, нерідко, й тисячами сфрагістич-
них пам’яток. Орієнтуватись у такій масі фактичного матеріалу досить
важко, тому історики вдаються до певної уніфікації, запровадження єди-
них норм обліку та попереднього опису сфрагістичних пам’яток.
Детальну схему опису печаток, наукового пояснення зображень
та написів запропоновано у «Міжнародному словнику з сигілогра-
фії?», де перераховуються три основні умови опрацювання й публікації
пам’яток сфрагістики: 1) дані про фізичних чи юридичних осіб, воло-
дільців печаток, їх хронологія і локалізація; 2) місце зберігання оригі-
налу, дані про муляжі й копії, походження експонату — знахідка, купів-
ля, дарунок та ін., бібліографія публікацій пам’ятки; 3) детальний опис
пам’ятки31.
Львівський архівіст О. Б. Маркевич розробив цікаву картку обліку
печаток, в якій окрім детального опису поля печатки, подаються дані
про документ, засвідчений сфрагісом, дату його складання, матеріал, ко-
лір, форму, розмір і спосіб прикладання печатки. Встановлюється при-
належність печатки, місцевість та адміністративна підпорядкованість
установ, що її виставили, стан збереження пам’ятки, її фото32.
Нові можливості в систематизації печаток відкриває комп’ютерна
техніка. У музеї археології і спеціальних історичних дисциплін Львів-
ського університету ім. І. Франка створено електронний варіант катало-
гу муляжів сфрагістичних пам’яток, в якому фіксуються основні ознаки
експонату: розряд печатки, власник, дата, територіальна приналежність,
сюжет зображення, легенда мовою оригіналу та її переклад українською
мовою, розміщення відтиску, форма, розмір, матеріал відливу.
Методика виготовлення керамічних, гіпсових, сургучевих і металіч-
них муляжів (копій печаток) детально розроблена і описана в історич-
ній літературі33. Нові обрії перед дослідниками сфрагістики відкриває
31 УосаЬиІаге іпСегпаїіопаї сіє 1а яі^ШодгарЬіе. — Кота, 1990. — Р. 37.
32 Маркевич О. Виявлення та описання сфрагістичних пам’яток // Науково-Інфор-
маційний бюлетень Архівного управління УРСР. — 1964. — № 5. — С. 27-31.
33 Типольт Н. Инструкция для снятия слепков. — Пг., 1923. — 18 с.; НагаМ Е Моиіаде
єн сопяетііоп сіе.ч всеаих сій тоуеп адс. — йоскіїоїт, 1923; та ін.
154
Сфрагістичний щорічник • Випуск 1
застосування у практиці відливання муляжів із синтетичних матеріалів,
полімерних сполук, пластмас.
У музеях України нагромадилася велика кількість муляжів печаток,
пломб і гем. Наприклад, колекція Львівського університету імені Івана
Франка нараховує близько 7 тис. відливів королівських і імператорських
печаток багатьох країн Європи, печаток міст і цехів, велика збірка гіпсо-
вих відтисків церковних печаток та ін. Понад 1100 муляжів зберігається
у фондах Львівського історичного музею. Колекції муляжів античних
гем і камей наявні у Національному музеї історії України у Києві, кабі-
неті мистецтв Львівської наукової бібліотеки НАН України та ін. Названі
колекції муляжів відлиті ще на рубежі ХІХ-ХХ ст. На жаль, нині ця прак-
тика майже забута.
Важливою стадією підготовки сфрагістичних матеріалів до дослі-
дження є їх фотографування. Особливе значення при цьому має точна
передача розміру та всіх складових елементів відтиску. Для досягнення
максимальної виразності зображень і написів слід звертати увагу на ра-
курс бічного освітлення печаток. При репродукуванні сажових, дьогтьо-
вих і фарбових відтисків застосовується зйомка в інфрачервоному про-
мінні, люмінесцентні методи тощо.
Стан збереження сфрагістичних пам’яток, особливо прикладених
до документів, що зберігаються в архівах, вкрай незадовільний. Час
не шкодує не лише печатки з крихких матеріалів — воску, спеціальних
мастик, а й свинцеві булли, що у великій кількості відшукуються у землі.
Тому в процесі роботи над сфрагістичними матеріалами велике значен-
ня має реставрація і консервація пам’яток, відновлення їх попереднього
вигляду. Великої майстерності в цій справі досягли реставратори про-
відних музеїв Європи, зокрема, Лабораторії наукової реставрації творів
прикладного мистецтва Санкт-Петербурзького Ермітажу.
Будучи однією зі спеціальних історичних дисциплін, сфрагістика за-
стосовує у своїх дослідженнях методи й прийоми історичної науки, ви-
робила вона і свою специфічну методику. Методи, прийоми і способи
дослідження печаток складались поступово в процесі розвитку сфрагіс-
тики. Сучасний дослідник оперує цілим комплексом технічних прийомів
та правил виявлення, збирання і систематизації сфрагістичних матеріалів.
У процесі роботи над сфрагістичними матеріалами розрізня-
ються три етапи: перший — розшук і підготовка до вивчення сфрагіс-
тичних пам’яток; другий — відчитання легенд, з’ясування зображень,
Гавриленко Віталій • Теоретико-методологічні засади сфрагістики
155
хронологічне визначення і відшукання осіб, що виставили печатки, вста-
новлення достовірності джерела; третій — класифікація пам’яток, вико-
ристання їх в історичних дослідженнях.
Всі сфрагістичні пам’ятки поділяються на два основних види: 1) пе-
чатки, що знаходяться при документах (вони датуються і визначаються
текстом акта чи листа); 2) розрізнені сфрагістичні пам’ятки — археоло-
гічні знахідки та музейні експонати. У першому випадку, визначаючи
ступінь вірогідності сфрагістичних пам’яток, найдоцільніше застосо-
вувати методи джерелознавства, дипломатики та палеографії, у друго-
му — можна використати методику археології та мистецтвознавства.
Печатки, прикріплені до писемних пам’яток, хронологічно визна-
чаються документом, але дуже часто дослідників сфрагістики цікавить
не дата затвердження акта, а час різання штемпеля (матриці) печатки.
Відомо, що хронологія відтисків не рівнозначна хронології штемпелів,
остання, як правило, випереджує першу. Трапляються випадки, особли-
во в практиці міського самоврядування, цехів, канцелярій Запорожжя,
коли штемпелями печаток користувалися протягом 100-200 і більше
років. Наприклад, печатка ради Львова з мінускульним готичним напи-
сом, зустрічається при документах 1359-1787 рр., печатка лави Львова
в 1412-1764 рр.34 Крім того, печатки прикріплені до документів, можуть
бути фальшивими, а дата документа неправильною або відсутньою, ось
чому важливе значення набуває сфрагістичний аналіз не лише відокрем-
лених від писаних документів печаток, а й прикладених чи привішених
до актів сфрагістичних знаків.
На кожному етапі дослідження сфрагістичних пам’яток застосову-
ються різні методи, технічні прийоми і способи роботи35. Найпошире-
нішим серед них можна вважати метод сфрагістичної аналогії — спів-
ставлення печаток з ідентичними сфрагістичними матеріалами,
дослідженими раніше. Б основу цього методу покладено порівняльний
аналіз змісту і стилю легенд, характеру зображень, форми і розміру пе-
чаток, матеріалу та кольору відтисків, способів з’єднання печаток з до-
кументом, кустодій тощо. Він широко використовується для датування
анонімних сфрагістичних пам’яток Київської Русі та наступних періодів,
реконструкції окремих фрагментів печаток.
34 Гречило А. Печатки. — С. 5, 16.
35 Гавриленко В. Українська сфрагістика. — С. 22-24.
156
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
Важливе значення відіграє порівняльно-сфрагістичний метод,
що розвинувся на основі історико-порівняльного методу. Суть його по-
лягає в тому, що для дослідження сфрагістичних пам’яток залучаються
дані історії, археології, мистецтва та мовознавства. Процес дослідження
включає: а) вивчення змісту напису (імен, титулів, географічних термінів
тощо) і звірення їх з відомими історичними даними; б) аналіз графічних
та мовних особливостей легенд, стилю письма, формулювань напису,
розділових знаків, скорочень з метою зіставлення з палеографічними й
епіграфічними матеріалами; в) дослідження символів та емблем, зобра-
жених на печатках, відшукання аналогій серед геральдичних та нуміз-
матичних пам’яток; г) порівняння мистецького стилю, іконографічних
типів, сюжету сфрагістичних знахідок з іншими пам’ятками матеріаль-
ної культури, зокрема ювелірними виробами; д) розгляд прийомів різь-
би печаток і зіставлення з технікою обробки монет та пам’яток дрібної
пластики. Порівняльно-сфрагістичний метод застосовується при дату-
ванні сфрагістичних пам’яток, встановленні їх достовірності, визначенні
осіб та урядових установ, які виставили печатки. В поєднанні з методом
аналогії ним користуються також при дослідженні культурних і мис-
тецьких впливів між народами та країнами.
Перспективне значення має вивчення стилістичних особливос-
тей печаток з боку аналізу художніх «почерків» різьбярів, дослідження
окремих «шкіл торевтики» — гравірування. Метод дослідження індиві-
дуальних прийомів майстрів при подальшій розробці та конкретизації
за центрами, в яких процвітали промисли художньої обробки металів,
може привести до важливих наслідків. За допомогою цього методу, на-
приклад, вдалося встановити час різання штемпелів найдавніших цехо-
вих печаток Львова з грамоти 1425 р. і уточнити дату появи львівських
цехів36.
Специфічним прийомом вітчизняної сфрагістики є метод визна-
чення приналежності давньоруських анонімних печаток за викарбува-
ними на них зображеннями святих тезоіменних хрестильним іменам
власників печаток та їх батьків. Розроблений М.П. Лихачовим і М.І. Пе-
тровим ще на початку XX ст, цей метод став ключем до аморфної маси
з» Гавриленко В. Цехові печатки XIV ст.-як джерело до історії цехів м. Львова
// Ювілейна наукова студентська конференція, присвячена 300 річчю ЛДУ їм. Івана
Франка: Суспільно-економічні науки. - Львів, 1961. - С. 100-109-
Гавриленко Віталій Теоретико-методологічні засади сфрагістики
157
давньоруської сфрагістики і дозволив розкрити приховану за печатками
систему інститутів державної влади.
Для дослідження свинцевих печаток та пломб доцільно залучати ме-
тоди природничих наук,- радіохімічний і емісійно-спектральний аналі-
зи, активаційний метод тощо. Серед сфрагістичних пам’яток, що дійшли
до нас, дуже багато пошкоджених екземплярів з невиразними зображен-
нями та нечіткими написами. Вони вважались безповоротно втрачени-
ми для науки. Однак певна реконструкція цих пам’яток не виключена.
Так, за допомогою спектрального аналізу, активаційного методу можна
здійснити наближене датування сфрагістичних пам’яток. Особливо пер-
спективні мікроаналізі-!, для їх проведення достатньо декілька міліграмів
речовини, тобто сфрагістична пам’ятка практично залишиться неушко-
дженою, що має дуже важливе значення при дослідженні унікальних іс-
торичних джерел. Спектральний аналіз дає змогу досліджувати також
штемпелі печаток.
Встановивши рецептуру значної кількості прикріплених до дато-
ваних документів чи достовірно визначених речових сфрагістичних
знахідок, можна скласти технологічну карту хімічного складу печаток
і на її основі датувати невідомі, анонімні або пошкоджені екземпляри.
При складанні технологічно-рецептурного довідника можна використо-
вувати не лише сфрагістичні пам’ятки, а й інші стародавні речі, зроблені
з того самого матеріалу, що до певної міри розширює можливості дослід-
ників. Анонімність давньоруських печаток, що панує до кінця ХШ ст.,
створила ґрунт для різних здогадів і припущень. Дослідження хімічного
складу сфрагістичних пам’яток — міцна основа для нових сфрагістич-
них пошуків, перевірки висунутих раніше тверджень. На початковій ста-
дії роботи застосування цих методів пов’язано з певними труднощами
організаційного характеру, але пізніше, коли буде складена розгорнута
таблиця хімічного складу печаток, затрачені зусилля виправдають себе.
Значна кількість сфрагістичних пам’яток. їх видова різноманітність
ускладнює засвоєння сфрагістичних даних. На допомогу дослідникам
приходить класифікація. Залежно від завдань і мети дослідження існує
кілька класифікаційних схем: 1) хронологічний розподіл матеріалів; 2)
групування печаток за власниками, установами; 3) визначення характе-
ру зображень; 4) систематизація за змістом написів; 5) поділ за спосо-
бом прикладання, формою печаток, матеріалом відтисків. Кожна група,
в свою чергу, поділяється на підгрупи, ряди, параграфи.
158
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Певне значення має також статистичний метод — виявлення, групу-
вання і встановлення всієї суми фактів, що мають відношення до окре-
мої теми дослідження. За допомогою названого методу досліджуються
інститути державної влади, адміністративно-територіальний поділ, мис-
тецькі стилі тощо.
Метод топографії — нанесення на карту місць сфрагістичних знахі-
док, зокрема, давньоруських торгових і митних пломб з метою визна-
чення торговельних шляхів, митниць, центрів адміністративного уряду-
вання тощо.
Під час вивчення й аналізу сфрагістичних пам’яток їх складові еле-
менти розглядаються відокремлено, кінцевим наслідком дослідження
повинно бути узагальнення, синтез одержаних даних на основі сукуп-
ності всіх методів, прийомів і способів дослідження.
Велику шкоду науковому опрацюванню печаток завдає дилетант-
ство, діяльність чорних археологів, яка посилилась останнім часом.
Озброєні сучасною пошуковою технікою, металошукачами та ін., ці мис-
ливці за легкою здобиччю проводять вибіркові розкопки, порушують
структуру археологічних об’єктів, стратиграфію знахідок. Не маючи від-
повідних знань, приховуючи місця знахідок (адже за несанкціоноване
копацтво існує правове переслідування), чорні археологи позбавляють
дослідників важливих даних щодо атрибуції печаток. Особливо це від-
чутно для давньоруської сфрагістики, де багато анонімних матеріалів
і важливе значення мають відомості про місця знахідок, обставини їх за-
лягання в землі тощо.
Значні труднощі у вивчення сфрагістики вносить відсутність єди-
ної термінології. Навіть термін «печатка» використовується у різних
значеннях: по-перше, для позначення штемпелів печаток; по-друге, так
називаються металічні, воскові, сургучеві або паперові відбитки згада-
них штемпелів. Для зручності варто вживати у першому випадку сло-
ва — матриця чи штемпель, а в другому — печать, печатка. Печаті, приві-
шені до грамот, називаються вислими або буллами. Печатки, відтиснуті
на документах, мають назву прикладних. Печатки на звороті великих
воскових булл носять назву контрпечаток.
Не проведено чіткого розмежування між терміном «печатка»
і «штамп». Штампом називається відтиск спеціального штемпеля на ви-
робах з металу (посуді, зброї, замках). Відтиск на гончарних виро-
бах і будівельних матеріалах називається клеймом. Штампи і клейма,
Гавриленко Віталій • Теоретико-мтюдологічні засади сфрагістики
159
порівняно з печатками відзначаються простотою сюжету і лаконічністю
змісту, у більшості випадків — це окремі літери або невибагливі знаки.
У сучасному діловодстві штампами називають печатки видовженої фор-
ми (штемпелі та їх відбитки на папері) з назвами організації та спецпо-
мітками.
Сфрагістичні пам’ятки, у порівнянні з писаними джерелами, мають
певну особливість — написи печаток, їх зображення, як правило, містять
обмежені відомості. Тому ключові питання сфрагістики можна з’ясувати
лише на основі вивчення великих комплексів печаток, усієї суми знань
про предмет. У наш час учені досліджують печатки у нерозривному
зв’язку з економічним, політичним і культурним життям, у поєднян-
ні з іншими видами історичних джерел, аналізують об’єктивні зв’язки
між ними, прагнуть до теоретичних узагальнень, тобто роль фахівця
сфрагістики не обмежується розшуком і атрибуцією печаток, він намага-
ється йти разом зі своїми матеріалами від початку до кінця історичного
дослідження. Стало очевидним, що методи та прийоми сфрагістики спе-
цифічні на всіх етапах вивчення, включаючи й історичні висновки.
160
УДК 930-2:929.651
Хеьісж Ріесн
(Кгакоги, Роїзка)
ЖРОЬС2Е8кЕ ВАОАМА 8ЕКАСІ8Т¥С/І\Е Р0Е8СЕ.
О8ІДСМЕСІА І РО8ТІІЕАТУ
ХХ’уапасаапіс ргесуауіпусЬ сеаиг бгіе)асЬ Ьасіап паикол^усії )Є81 аа-
5У82Є [ГПСІПЄ І ПІеЬЄ2рІЄС2ПЄ, §ду2 Па)С2С8СІЄ) ПІе ГО25¥І)аІу 8Ір ОПЄ XV 8СІ8Іу(±
гатасії сЬгопоІодісгпусІї. 8я опе хуурабко^я хуієіп сгуппіксж огдапіга-
суіпусії і регвопаїпусії. каіргозсіе] хх-'зрбісасзпе Ьабапіа 8Йадкіус2пе тоа-
па окгезііс )’ако Ьасіапіа иргахх'іапс рггег акіух¥пус1і оЬеспіе зкадкіукбху.
Такіе кгуїегішп та ]ебпак сЬагакіег уууіясгпіе рокоіепкжу, Ьо рггесіеа
ибгіаі ссе хх'зрбісаезпусії Ьабапіасії та]я гбхупіса піе гуіясу )иа Ьасіасге.
V7 рг/урасіки роккіе] зГгадкІукі І8(піе]я іебпак сіобаїкоххе ргае8Іапкі, ро-
25¥а1а)’ясе окгезііс хуврбісгевпе Ьасіапіа іако рехуіеп еіар хуугбапіаіясу
зір осі Ьабап рпжабгопусЬ хссаезпіе). ХХ'ібосапе зя Ьохсіет рсхепе сесЬу
хуугбапіаіясе хуврбісгевпе Ьасіапіа об ргас ргсжасігопусЬ рггег павгусЬ
рорггебпікбіу.
V7 сія§и О8(аіпіс1і кі1кисІ2іе8іусіи 1а( (а гхсіаагсга кііки О8їаїпісЬ), па8П)-
рііо сіи/е рггу8ріе82епіе Ьасіап зГгадівіусгпусЬ. Біжіегсігату хуубаіпу шагові
ІісгЬу Ьагіасгу гаітиіясусії 8Ір 8Йа§і8Гукя, а со га їут ібгіе шгові ІісгЬу
риЬІікасіі, губате родіфіепіе кхсегепсі ггббкжусії огаг гпасгпе ровгегге-
піе ісіі 2акге8іі іетаїусгпедо. ХУібас иугагпіе, ге рокка бГгадівіука сукго-
сгуіа па поууя бгоду. Вус тоге роккіе бо8\¥іабсгепіа 8іап'4 8Іу рггубаїпе
61а павгусії АУ8сЬобпіс1і вавіаббсп І ххіавпіе іа тоїу^асіа, сііус робгіеіепіа
8Іу пазгуті бо8л\'іабс2спіаті, іедіа и робзіалс піпіе)8гедо геГегаїи. Вагбго
сіфпіе рггуіггуту зір іса г Ьікка іак го2уб]аія зір Ьабапіа зкауізіусгпе па
ккгаіпіе і Віаіогиаі іакіе іетаіу зу робе)пхжапе, )акіті теіобаті геаііго-
ссапе, іакіе 8Я сеіе ргас, озіадпіусіа і ро8іи1агу. ХУ бгидіе] сг?8сі агіукиїи
Гогтиіп]’? розїиіаіу 8іо)ясе рггег роккя бГгадкіука. 8462?, ге тодя Ьус опе
акшаїпе Гакає 61а зГгадкіукі Ііїе^вкіе), икгаіпвкіеі і Ьіаіогизкіе), гхсіазгсга
Ршсн 2емок • Уіїрбісгеміе Ьасіапіа ^га§І8іус~ие ш коксе...
161
дсіу ивгіуіаботіту 8оЬіе, ге ху павгусії Ьабапіасії хуврбіпіе 2а)ти)ету вір вгіа-
дівіук^ Кгесгуровроіііе) ОЬоіда Магоскж
¥7 овіаіпіт С238ІЄ \у роївкіе] 1 ііегаїигге кіікакгоіпіе бокопуууапо робви-
тоссапіа боїускс/авосуусН Ьабагі і хуугпасгапо іск рсгврекіухуу. Ь/с/сдбІпе
гпасгепіе та \у іут гакгевіе оргасохуапіе “Ріесгрсіе су бахупе) К/есгуровро-
1ііе). 5іап і регврекїулуу Ьабагі”, рггуповгясе робвитохуапіе гбгпусії сігіакж
Ьасіап вгіадівіусгпусії1.2атіевсііет іат агіукиї ровлуірсопу регврскїухсот
роївкісгі Ьасіагі вГгадівїусгпуск, а \у рбг'піеівгут сгавіе рохугасаіет бо ге,
іетаїукі іакге су іппусгі агіукиіасії2. \Х 'уба]е вір сс-ірс, ге )Є8І (о іетаї сіоЬгге
оргасохуапу. Іегіі і гаг іевгсге росугасат бо піедо. іо біаїедо, ге сгісіаіЬут га-
рогпас 2 піт павгусії сувсЬосІпісІї вявіаббху. ГіоЬга оЬорбІпа 2па]ото8с ІІГе-
гаїигу вГгадівіусгпе) огаг ргоЬіетаїукі кїбщ гуіе вцвіебпіа Ііівюгіодгагіа )е81
дсуагапод боЬгедо оргасоссапіа вГгадівіукі ба\упе) Кгесгуровроіііеі- Орга-
сохуапіе піпіе)82е 8їага вір рг/есівіассіс су вкопбепвосуапе) ґогтіе ргоЬІету,
кїбгуті га)ти)е вір хуврбісгевпа вГгадівіука роївка, біаіедо бої^сгопе рггурі-
ву говіаіу одгапісгопе бо копіесгпедо тіпітит, аіе вя опе гак боЬгапе аЬу
гаітегевсм'апедо Сгуїеіпіка, кібгу сіїсіаіЬу дірбіе) гогрогпас іпіегевиіяседо
до гіалеівка, обевіас бо баївге] Іііегашгу.
N3 ресспо и-а/па сегигз \с роївкісії Ьабапіасії вїгадівіусгпусії (еві гок
1960, V/ кібгут ориЬІікотпо ріегтевгу роївкі робгрсгпік вГгадівіук і оргасо-
шпу рг2Є2 1Г2ЄСІ1 аиюгбху 'л уЬітусгі Ьабасгу вГгадівїукі, Магіапа Ситолу-
вкіедо, Магіапа Наівіда і Зуісуіивга Мікискіедо3. РиЬ1ікас]'а Ьуіа робвшпо-
\\апіет боїусіїсгавоууусії Ьабагі вГгадівіусгпусії, кібге ]п2 ссбссс/ав тіаіу
піетаі вш сгіегбгіевіоіеіпід сгабуф, вірдаі^ся сгави дбу .іоасіїіт ЬеІсисІ
лувгбб паик баіясусії рогпау/ас ггббіа Ііівіогусгпе хуутіепії вГгадівіукр і
окгевііі рокгбісе гакгев )е] Ьабагі4.
1 Ріес2рсіе те сгітепе) К2ес2)ую8ро1ііеі. Візи і рег8рекіу5уу Ьасіагі / росі гесі, 2. РіесЬа,
}. РакиІ8кіе§о і}. \Х'гопі82е\¥8кіе§о. — ХХ'агагахуа. 2006.
2 РіесЬ 2. Регзрекіутуу роївкісії Ьасіап 8Іга§І8Сус2пусЬ // Ріесгесіе сіахупе) Кгесхуро-
вроіііе). — 5. 31-58; РіесЬ 2. XV сігосіге сіо росігрс/піка 8ґга§І81укі (зсаго) роїзкіе) // Іп тето-
гіат Ьопогетдие Савітігі (анігівкі / роб гесі. І. ХХепсу і Р. Оіігівкіе^о // 5сіепііае Аихіїіагез
Нівіогіае. — Уоі. І. — Тогип, 2010. — 5. 47-78; РіесЬ 2. \Х'1ас1у8Іа\у Зеткотеісг )ако 8Іга§І81ук
// Іп (строге ЬеШ еі расіз. Ьисігіе — Міе)вса — Ргхетіоіу. Кзір^а ратщікохуа сіесіукохуапа
ргоґ. сіг. ЬаЬ. .Іапоші Вгутсгаколуі су 65-Іесіе игосігіп і 404есіе ргасу паикото-сіусіакіусгпеі
/ росі гей. Т. ОгаЬагсгука, А. Котаїзкіеі-Ріесггак, Т. ІЧоу/ака. — ХХ’агвгата, 2011. — 5.223-239.
3 5гіа§І8іука, оргасохуаіі М. Оипютакі, М. Наізі§, В. Мікискі. — ХХагзгатеа, 1960.
4 Ьеіетеї.1. №икі сіатсе рогпатас ггбсіїа Ьізіогусгпе. — ХРіІпо, 1822 (II \уус1. — Рогпап,
162
Сфрагістичний щорічник Випуск і
V сгрзсі сузіфпе] росігрсгпіка 5. Мікискі отбсуіі Ьізіогіс роккісЬ Ьа-
сіап зї'гадізсусгпусЬ. суугпасгаізс сісуа ісЬ еіару5. Ріепузгу зіедадесу сіо зсЬуі-
ки XIX шіеки окгезііі (ако віїпіе пасесЬосуапу гаіпіегезосуапіаті 8іаго2уЬ
пісгуті, 8киріа$су від па ікоподгайі ріесгрсі, р08Іи§и$су зі у піесіозкопаїа
теїосЦ ісЬ ес!ус)і огаг гергосіикді. Окге8 скиді, гогросгупадсу зі? па ргге-
іотіе XIX і XX даіеки і ігдааіасу сіо сіаіу ориЬІікосуапіа роскрсгпіка, Ьуі )иг
гдадгапу 2 сігіаіаі позсіа гасуосіохууск Ьізіогукбсу.
’У’ ріепузгут еіаріе Ьасіап ууутіепіс паїегу па/даізка кііки Ьізіогукбда
атаіогбсу гдти^сусЬ зіу зїгадібіукз: Кагітіегга Зсгопсгупзкіедо, ТеоШа
2еЬгаіУ8кіедо, Есітипсіа ВіеЬІа, ХУІкІога Шсіуда, а іак/е Ьасіасгу піетіе-
скісЬ }.С. ВйзсЬіпда, ЕА. УозяЬегда, Раиіа РГоіепЬаиега, кібгусЬ ргасе Ьи-
сігііу гаіпїегезосуапіе роїзкіе) Ьізюгіодгайі 2 (с) гаді, ге гаітосуаіа зі? опа
Гак/е Зіззкіет, Ротоггет і Ргизаті6. Еа іут еіаріе Ьасіап копсепігосуапо
8І? рггесі сузгузікіт па риЬІІкаді таїегіаіи /гбсііохуедо. Ргасе суутіепіо-
пусЬ Ьасіасгу тіаіу сЬагакіег каїаіодбху ріес/усі. ІсЬ аиіоггу копсепігосуа-
1І зі? па окгезІопусЬ сІгіаіасЬ зГгадізіукі, роіесу аиіоггу риЬІікошаїі рггесіе
\У8гу8їкіт ріесгрсіе сеіасісбсе і рап8ір/а, а \\ісс кгбіессзкіе і кзі^/усе. гаасі/іе)
козсіеіпе, тіе)8кіе і гусегзкіе. У’утіепіепі Ьасіас/е піетіессу ітегезошаїі
8ІС рг/есіе уе82у8Ікіт ріесгрсіаті озбЬ і іп8іу(ис)і сІгіаІаЦсусЬ па рогіотіе
Іокаїпут па іегепіе оЬ)с(ут гакгезет 8\уусЬ Ііасіап.
Сесії а с1іагакіегу81ус2пі{ ріепузхедо еіари Ьасіап зГгадізІусгпусЬ Ьуіо
тоспе рсм'іа/апіе 2 коїекдопегвіх^ет. АУіеІи хуутіепіопусії Ьасіас/у Ьуіо
}ебпос2Є8піе коїекдопегаті ріес/дсі ІиЬ осіїессбсу а рг/удоіои-апе рггег
пісЬ риЬІікаде сг^зіо оріегаїу зі? па суіазпусЬ гЬіогасЬ. Теп тосіеі сігіа-
Іа1по8сі гасЬоууаі 8^ акшаїпозс гбшпіег су пазісрпут еіаріе Ьасіап. [Лсаі
па)сууЬітіе)8І Ьасіас/е 2 їедо окгези, Е Ріеко8Іп$кі і М. Ситос¥8кі, Іег Ьуіі
коїекдопегаті ріесг^сі, а ІсЬ риЬІікаде су гпасгпе) тіегге оріегаїу 8іс па
едгетрІаггасЬ 2 ІсЬ гЬіогбсу.
Рггу реіпе) 8іуіадото8сі тапкатепїбсу )акіе тіаіу іе па)8іаг82е рга-
се, росікгезііс паїегу ІсЬ одготпе 2пасгепіа 61а го2суо)и роккісЬ Ьасіап
1863); Кисхугіякі 8. К. )оас1ііт Ьєієу/єі )ако яГга^івсук // Віиіесуп Китіхтаїусгпу. —1967. —
п. 28. - 8. 519-522.
5 8Гга§і8Гука. — 8.43-56.
6 РгоЬІстасук? отаміа: Кисхупзкі 8. К. Рс>с/аі кі роїзкіск Ьасіап зГга^ібіусгпусй
па Не еигорфкіт // Ріесгссіе у Надане) К/есхурокроІке]. 8йп і регкрекіудау Ьасіап / росі
гесі. 2. РіесЬа,). РакиІзкіе§о і). МСгопізхедаякіе^о. — УС'агзхадаа, 2006. — 8. 11-29.
Ріесн /екС'Н • її 'хрбісгезпе Ьасіапіа х/гауіхіусгпс и> Р6І8СЄ...
163
яГгадіяіус/пусЬ. сщди кіікисігіезірсіи 1а( рггуздуо]опо Ьабасгот кііказеі
піегпапусЬ (уроду ріесгрсі, аіе ргасе їе гаіггутудуаіу зір рггебе дузгузікіт
па еіаріе ебус]і ріесг^сі і іггеЬа Ьуіо ]е82сге біидо сгекас Ьу зіаіу зі? опе
рггебтіоіет топодгайсгпусії зі ибібду. Кбдупіег ду пазіфпут еіаріе Ьа-
бап 5Ггаді81ус2пусЬ, дбу дуізсгуіі зі? бо пісії гадуободсі Ьізіогусу, /хсіаз/с/а
Ргапсіз/ек Ріеко8Іп§кі і Магіап битодсзкі. ргіогуіеіу Ьабап зігадкіусгпусЬ
піе иіедіу газасіпіс/е] гтіапіе, ду бакгут сц§и ботіподуаіа ебус]а ріес/усі.
ІЗокопапіа іусЬ Ьабасгу дусщг 8іаподущ ггббіодуя робзіаду? роізкісЬ Ьабап
8ігаді8іус2пусЬ.
Коіе]пу еіар Ьабап оідуіега бгіаіаіпозс Ргапсізгка Ріекозіпзкіедо. кібгу
Ьуі ріегду82ут Іікіогукіет, а 8Сізіе] ггесг Ьіог^с Ьі8(огукіет ргадуа, робе]-
тиіясут па гак 82егок^ зкаі? ргоЬіетаїук? зГгадкіусгщ. Іедо гаіпіегезодуа-
піе ріегдуоіпіе боіусгуіо ріес/усі ЬегЬодуусЬ і Ьуіо гдущгапе 2 Ьабапіаті
депегу роккіе] Ьегаїбукі. }ебпак па]дуа2піе]82ут ]’едо бгіеіет бґгадізіусг-
пут Ьуіу ориЬІІкодуапе ду 1899 гоки “Ріес/усіе роккіе дуіекбду 8'гебпісЬ”7.
ІЄ82С2Є 2а гусіа Ріекозіпякі ориЬІікодуаі игиреіпіепіе бо іедо дуубадупісїдуа,
а ду рб2'піе]82ут сгавіе бакге игиреіпіепіа дуубаі Жабузїаду Зеткодуісг8.
УРубадупісідуо Р. Ріекозіпзкіедо Ьуіо рггеіотет ду роізкісії Ьабапіасії 8Іга-
дкіусгпусЬ. Аиіог ибо8(?рпіі Ьабасгот одготпу і ггбгпісодуапу таіегіаі
ггббіодуу, Негусу кіІка$е( ріесг^сі: рггебе ду82у8ікіт квіуг^сусії, кгбІедузкісЬ,
ковсіеІпусЬ, тіе]8кісИ, гусегвкісії. }ебпак іеп Ьодаїу таіегіаі піе 8(аі зі? па
82ЄГ824 зка 1у ду па]Ь1і28гусЬ б2іе8і?сіо1есіас1і робзіадуу бо зіибібду топодга-
йсгпусЬ. }ебупіе ріесгрсіе ІіегЬодуе гозгаіу дуукоггувіапе рггег Р. Ріековігі-
8кіедо ду 8іибіасіі паб депегу Ііегаібукі гусег8кіе]. Е Ріекозігккі робоЬпіе
]ак ]едо рорггебпісу ігакюдуаі Ьабапіа 8Іга«І8іус2пе рггебе ду82у8ікіт ]ако
риЬіікодсапіе таіегіаіи г'гббїодуедо.
Ту бгоду робгебі гбдспіег Магіап Ситодувкі, кібгу Ьуі па]Ьагбгіе] ріоб-
пут роккіт зГгадкіукіет. Репотеп ]е§о іду6гс2О8СІ роіедаі па біидоігиа-
іут окгевіе б2іаїаіпо8'сі, вгегокіт гакгезіе гаіпіегезодуап огаг одготпе]
ІісгЬіе риЬІікаді. М. 6ито\У8кі Ьуі рггебе дузгузікіт питігтаіукіет. Тр
7 Ріеко.чіЙ8кіР.РІес2есіе роккіе хуіекдаь'гесіпісії. — Сг^ясРОоЬаріакюшзка. — Кгакбук
1899.
8 Ріековігізкі Е Ріес2?сіе роккіе хеісксм’ згесіпісЬ сіоЬу ріазіотекіе]. Іігиреіпіепіе 1 //
Негоігі Роїбкі. — Кгакбуу 1905. — 8 1-32; Ріекозігїзкї Е Ріесг^сіе роккіе дуіекбду кгейпісЬ
боЬу ріазюдуккіе] // ^іайотовсі Митіхтаіус2по-Агс1іео1о§ісхпе. — Тот XVI.— 1934
[гігик: 1935]. - 8. 71-86; Тот XVII. - 1935 [бгик: 1936]. - 8. 55-78.
164
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
сіуксурііпс тивіаі иссагас 2а 8\уо)я “паикосся хуігуібхукр”, §кого \\-8ротпіе-
піа гаїушкжаі “Шротпіепіа питігтаїука”9 10. Аіе 2а)то\уаі 8Іу іег іппуті
паикаті ротоспісгуті: 8&а§і8іукя, Ьегаїсіукя, тес1а1іег8і\ует. Огіаіаіпобс
паиксмд гогросг^і )Є82С2Є рг2Є21 хуо)пя вхсіаіосуя і копіупиосуаі (а 8у8іета-
іусгпіе а2 сіо зтіегсі XV 1973 соки. XV 2акгезіе 8Іга§і8іукі ориЬІІкслеаІ кііка
шаіпусЬ ргас, ро.АсірхіпусЬ ріесг^сіот кгбкду роївкіскі. квідгаї 1ІіеуузкісЬ
і ротогзкісЬ, зтссіпкжіесгпут ріесг?сіот 8Іа8кіт. па)8їаг82ут ріесгрсіот
тіа$і роїзкісЬ, а іакге ріес/усіот і ЬегЬот тіа8і \уо)Є\у6с1/Г\\: 8'1а8кіе§о,
ууаг82а\У8кіе§о. ІиЬеккіедо, Ротогга, Хк’іеІ короізк і, тіазі 1І іехузкісЬ огаг хузі
хуоіехубсігпуа кгакоу/8кіе§ою. Вуї іег аиіогет ИсгпусЬ топодгайі 8Іга§і-
8іус2по-Ьега1с1ус2пусЬ, шврбіаиіогет рос! гус/піка 8Ґга§І8іукі огаг аиіогет
піетіескоі?2ус2пе§о росігус/піка іе) бузсурііпу11. }е§о ргасе, кібге тіаіу
рггесіе жзгузікіт сЬагакіег каіаіодбсу ріес2<усі, па сііиді с/ав икз/іаііохуаіу
тойе! роїзкіеі аГгауізіукі. 2гбс!1охуу иаіог іусЬ риЬІікаср ]Є8і піе сіо рггесе-
піепіа. Ьег пісЬ роїзка 8Іга§і8іука ЬуіаЬу гпасгпіе иЬогзга, сЬосіаг паїегу
ратфас о іут, ге Нове піе /а\с8/е 821а су рагге 2 іакозсія і хе )е§о ргасасЬ
]Є8С зрого Ьіусібху. сііаіеро паїегу коггувіас г пісЬ овігогпіе. О§готпа ІісгЬа
риЬ1ікас)і М. Сито\У8кіе§о і ісЬ іесіпогосіпу каіаіодохуу сЬагакіег паггисііу
8&а§і8іусе ресуіеп тосі сі Ьасіап, кібгу Ьухуаі рохуіеіапу рггег іппусЬ аиіо-
гб\у росІеітиізсусЬ ргоЬІетаіукр 8Іга§і8іусгпя, гхуіаагсга су гакгевіе Ьегаї-
сіукі і 8Ігаді8Сукі тіеізкіе).
V окгебіе тірс17.у\у())еппут гаіпіегезоу/апіе 8Їга§і8іукя Ьуіо итіагко-
\уапе, р1а8охуаіа 8і? опа рога §ібхупут пигіет бхусгезпусЬ гаіпіегевошп
ЬасІахусгусЬ паик ротоспісгусЬ Ьі8іогіі. }е] гуу/оіпозс робіггутушіу хуоху-
сгаз рггесіе \У8гу8ікіт Іісгпе риЬІ ікас)е М. 6ито\У8кіе$о. Х^утіепіс іег паїе-
гу Ьаггіго огу§іпа1щ іхубгсговс 8Ґга§і8Сус2по-Ьега1йус2пя Абата СЬтіеІа12.
0 Оитотекі М. ^Сзротпіепіа питігтаіука. — Кгакбху, 1965.
10 Міе гіузропиіету па гагіе рибіікотстя ЬіЬІіо§гайа ргас М. Ситотакіе§о. }е§о
сіааіаіпсвс пайкова отбшії: Іаяпзкі К. Ргоїезога боксога М. Оитотекіе^о бгіаіаіпозс
паикота // ХУіасІотоясі Китігтапггпе. — Тот XVI. —1972. — 2. 1, —8. 1-6. Маїегіаіу
ро ргок М. Оитохтекіт 2па)с1ирсе яіе ос дагосіатекіт Овзоііпеит отбхсії: Рогухіак-
5Хо)сігі8кі В. 5&а§і8іука тіе)8ка Оязоііпешп — таїегіаіу і гЬіогу ро ргоіеяогге Магіапіа
Сяітотакіт // 2Ьіогу ріесхссі. — 8. 193-205. XV 2009 гоки огіЬуІа «к Тогипіи копїегепда
ро8\уіесопа робіасі ргоі. Магіапа Оитотакіе§о, уя сгазіе кібгеі отбхуіопо гбхпе аврекіу (е§о
пайкове) бгіаіаіпо&і. Ог§апі2аіоггу рггетеігіир гбхупіег риЬІікаск (е§о реіпе) ЬіЬ1іо§гайі.
11 Ситотекі М. НапбЬисЬ сісг роїпіксЬеп 8іе§е1кипйе. — Огаг, 1966.
12 СЬагакіегузсук^ паикохсе) вуїхсеікі Абата СЬтіеІа гоЬ.: РгіебЬег§ М. Лсіаіг
Ріесн 2ююм • \Х'8р61с%е$пе Ьасіапіа $/га$іїус2Пе и> РоІ8СЄ...
165
Шасіукіахс Зеиікохуісх, паіхууЬііпіеізгу роккі Ьасіасг паик ротоспісгусЬ
Ііійїогіі, 2а)тоА¥а1зі? зітауібіукя гуїко па тагуіпе8іе 8луус1і уІбхупусЬ гаіпіе-
гевсжап, па)\¥і?се) їжауі роз'нірсаізс ріесг?сіот гусегзкіт 2 окгеви іауіеі-
1огі8кіеуов. Месо ихеауі ріссгрсіот рошірсаі іег Зіапізіа^у Крігхугізкі, аиіог
ріеп¥82е§о роккіеуо росігрсгпіка буріотаїукі. Згсгеубіпіе сеппе 84 )суо
гохи-а/апіа па іетаі ріесгусі гатіезгсгопе іут росіїусгпіки13 14. 8ігауі8іу-
ку гартю^аі зір 8уІи4и82 Мікискі, исгегі V. 8етко\сіС2а. кібгу ориЬШажаі
кііка ргас 2 їеуо гакге8и. XV окгевіе тірсігупуоіеппут гогросг^і 8\уо)4 сігіа-
іаіпозс Магіап Наі8І§, кібгсуо вгсгуі паиксте] акіуи-позсі рг/урасіпіс ро
II х¥о)піе.
XV окге8іе тірб2упуо)еппут ро гаг рісгхуз/у 8Ї()гтикж?апу говіаі розш-
Іаі риЬІікас }і “Согрогіб ЗіуШогит Роїопіае”, окгсзіапеуо шжсгаз )ако “аііаз
ріесгрсі”. Рггу іе) окаг)і 8. Кріггупвкі гжгбсіі ихоаур, ге росі^сіе іеуо то-
пшпепіаіпеуо гасіапіа тизі Ьус рорггесігопе 8іис1іаті рггууоіожажсгуті15.
Вуї (о піе2\\ укІе жагпу ро8іиІаі, акіиаіпу сіо сіпіа сІ2І8іе)82еуо, гжгасадсу
Ш¥а§с па іо, ге гапіт росіерті іс зі? іо оуготпе /асіапіс паїегу га ротося
гігоЬпіе)82усй 8іисІіб\у зГогтиіохуас саіокзгіаіі ргоЬІетбху 8іо)зсусЬ рггеб
ро82С2едб1путі йгіаіаті 8Іга§і8іукі. РосІоЬпа бго§я ргбЬохуаІі рб]8'с Ьасіасге
піетіессу XV ргасасЬ рг2уу(Л()\\-а\\'С2у’сЬ бо “8с1іе8І8СІіе8 ПгкипбепЬисІЇ’16.
]есІпак ргасе іе піе Ьуіу V/ рб2піе)82ут окгезіе копіупиохуапе.
Окгез рохто)еппу 2АУІа82С2а Іаіа С2ІЄГСІ2ІС8ІЄ І РІ5662ІЄ8І4ІЄ, ІО С238 піе-
8рг2у)а)зсу паикот ротоспісгут Ьізіогіі, 2\\'1а82С2а Ьабапіот 2 гакгези §е-
пеаіодіі і Ьегаї сіукі, кібге ігасіусуіпіе Ьуіу гші^гапе ге 8Їга§І8іукя. 8Гга§І8іука
п’узгіа 2 іедо оЬгоппя гркгр ус!у/ роігайіа /тосіуккохх ас зххо) ргойї Іаасіахе-
С2у. Рипкі сір/коксі Ьасіагі зісіегохсапо хеби'сгаз па гапіесІЬапа сіоіусіїсгаз
8Іга§І8їук^ і Вегакіуку тіе]8кз, ус!у/ тіа8їа \\-Т туз'І теїосіоіоуіі тагкзізіоху-
зкіе) Ьуіу зііаті ро8і?ро\ууті, а Ьасіапіе іууПУагхапусЬ рггег піе /гбсісі
піе Ьисігіїо ібеоіоуісгпусЬ орогбху. Моспіе) піг рггссі хуоіпа гаіпісгезсж'апо
Сії тієї — таротпіепіе розтіегіпе // Косхпік Кгакотезкі. — Тот XXVI. — 1935. — 8. 15е)-
192. Тат се2 ЬіЬІІоугайа ргас А. СЬтіеІа.
13 РіесЬ 2. \Х1ас1у8Іах¥ Зеткохуісг (ако з&ауізіук. — 8. 223-239-
м Ксіггугізкі 8. 2агуз паикі о сіокитепсіе роккіт ууіекбху згегіпісЬ. — Рохпап. 2008
(II даусі.). — 8.145-178.
15 РіесЬ 2. ^Т1ас1у8Іа\у Зеткотеісх ]ако кігауізіук. — 8. 229-230.
16 Кгатег Н. Всі (гаус /иг ОексЬісЬіе сіеь уеіяІісЬеп 8іе§е1« іп 8сЬ1езіеп Ьіз хит ІаЬге
1319 (УогаїЬеііеп хит 8сЬ ІебізсЬеп ІІгкипсІепЬисЬ) // 2еіі8сЬгііі сіса> Уегеіп» Гйг ОезсЬісЬіе
8сЬ1Є8іеп8. — 1035. — п. 69. — 8.1-39-
166
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
8Ір ІЄ2 8&а§І8іукя зіязкя і ротогзкя, со іе/ Ьуіо сІоЬгге сеіб/іапе рггег сеіа-
бге, V/ гатасЬ робкгезіапіа роїзковсі гіет обгузкапусЬ. ОЬубсеа кіегипкі
Ьасіап Іясгуі ее 8\ее] бгіаіаіпозсі М. НаІ8І§17. 2 гевгія ріавіохувкі сЬагакіег
8Гга§і8іукі кзіягяі 8ІЯ8кісЬ рг2упа)тпіе) бо XIV хеіеки піе Ьибгі па)тпіе)-
82уСІ1 терріі Ж)8СІ.
СесЬя сііагакіегузіусгпя сішбсії рісгш/усії октевбсе Ьасіап 8Ігауі8іус/-
пусії. Ьуіа ІсЬ віїпа регвопаїігасіа. Ш/еІкіс Ьасіапіа пайкове гашге вя гсеія-
гапе 2 розїасіаті копкгеїпусЬ Ьасіасгу сг^зіо шуЬіїпусЬ іпбууеібиаіпозсі,
тоспо обсі8ка)ясусЬ 8с\о)Я о8оЬоауо8с па Ьабапе) іетаїусе. V7 ЬабапіасЬ
8Гга§І8іус2пус1і Ьуіо 1о 82С2едбІпіе хеібосгпе. Каасіу 2 Ьасіасгу геаіі/осеаі
\\-кі8пу ргодгат ргас, па)сг?8сіе) піе оді ясі аіяс 8Ір па (о со бгіаіо 8іу иокбі
піедо. V7 [усЬ сеагипкасЬ піе Суїко піе ро\У8іа1а /ас!па 82ко1а Ьабап 8Гга-
§і8іус2пус1і, аіе габеп г Ьасіасгу вЬадівїукі піе \\лук82Га1сі1 исгпіа. Ьосію-
б/спіе бо ргоЬІетаїукі 8ЬадІ8іус/пеі се рггурасіки ровгсгедбІпусЬ Ьасіасгу
осІЬусеаІо 8І? батобгіеіпіе. ІсЬ ргасе Ьіедіу оЬок віеЬіе, Ьег хуга)етпе§о
рггепікапіа 8ір, Ьгак Ьуіо сезрбіпедо ргодгати Ьасіасес/еуо, роїетік, гесеп-
2)і, роїзкіе Ьабапіа 8Іга§І8(ус2пе го/сеііаіу 8Іу се обепеапіи об Ьабап еиго-
ре)8кіскі. Вгакосеаіо геПекзр теіобоїодісгпе). Віаіедо піе/аиш/опа рґ2Є82Іа
Ьагбго сеа/па і аГогтиІосеапа бо8С сес/еапіс, па росгяікохуут еіаріе Ьабап.
ргорогуда ирог/абкосеапіа ауасетаіукі і пагесепісіуеа ріесгрсі18.
Тесі пд 2 рггусгуп (едо 8іапи ггесгу Ьуі котепеаіу/т Ьабасгу гаїтця-
сусЬ 8і? 8ІгадІ8іукя, ІсЬ оброгпоз'с па посее ргцбу Ьабасесге і таїа 1ісгеЬпо8С
8гобосуі8ка, сеаЬаіяса 8Іу дгапісасЬ бсебсії — іггесії Ьабасгу па рокоіепіе.
}ебупут хе8рб1пут рггебзідегірсіет ггеаіігошапут рггег вГгадівіукбуе і
Ьегаїбукбсе \е окгевіе тірбгусеоіеппут Ьуіа риЬІІкасіа бсебсії 8(ибіб\е бо-
ІусгясусЬ ріесгрсі 8Ія8кісЬ огаг ІіегЬбсу кві^гя! в'ІявкісЬ19. Хсеїавгсга віибіит
17 Вго§с паикотед ргоі. М. Наі8і§а отасеіа: Тотсхук Ь. РгоГезог Магіап Наі5і§ (31.5.1908-
10.6.1996) // Косгпік Ро1§кіе§о Тотаг/узіта Негаїсіу'сгпе^о. ГСсма зегі)а. — Тот III (XIV). —
ХХаге/ата, 1997. - 8. 1-4. ]е§о ЬіЬІІо§гайс ориЬІІкотапо Ас(а Ііпіуегзіїаііз ХХЇаизІаі’ісп-
8І8. — п. СВТХІ. — Ні8Іогіа XXX. — ХУгос1а\у, 1978. — 8. 7-14. Огаг игиреіпіепіе \у: 8к}8кі
Кхтагиіпік Нізіогусгпу ЗоЬбіка. — К. ХІПІ. — 1988. — п. 2. — 8. 155-156.
18 Ьерзгу Ь. О роїггеЬіе риЬІікостапіа рісс/усі тіе^зкісЬ і сесЬо\уусЬ огаг 8іапо\уІ8ки
і тогпозсі питігтаіукі і 8Іга§І8іукі сііа Ііізіогіі орбіпс]. а гхуіазгсга с1хіс]ас1і згшкі //
Ратіуіпік II /аіа/сіи Нізюгукбсу РоізкісЬ те Ітетее. — 1_те«', 1890. — 8.1-8.
19 Ситотекі М. Ріесгусіе з'І^зкіе бо копса XIV хуіеки // Нізіогіа Зівака об
паігіатеіеізгусії сгазбсу бо гоки 1400. — Тот III І роб геб. Зеткосуісга. — Кгакбсу
1936. — 8. 247-440; Мікискі 8. Негаібука Ріаяїбху 8Іа.8кісЬ бо зсИуіки XIV тееки // НізЮгіа
Ріесн Хемом • \\'ірбІсгеж ЬскІапіа^т^ІусхпеюРоІхсЕ...
167
8. Мікпскіедо рокагаіо )ак иузокіе х^упікі іпохпа о§ід§п^с \уукогху8ГиІ4с
8ісібіа 8&а§і8іус2пе сіо Ьасіап ЬегаІбусхпусЬ.
Коїе^пупі шврбіпут рг2еб8і?хухі?сіет, апдагц^сут сут гахет Гг/есЬ
Ьасіасгу, Ьуі се8ротпіапу робг^схпік 8кга§і8[укі шубапу су 1960 гоки. }е8Іі
щу2£Іес1пі зі у ге швгувгкіе Ггибповсі і Ьагіегу, хаб/ісуіаіасе )Є8і )ак хсіеі е исіаіо
8Іу озіадпас Ге) піесуіеікіе] угиріе Ьасіасгу ІсЬ ирогсжі, ра8)і і копзексуепді
хагубхіусхату боЬге ГипбатепГу 61а Ш8рб1схе8пе) роккіе] 8Іга§І8іукі. ІМаІеху
ргху іут робкгезііс секіас! “зіагохуіпікбсу”, бхіаіадсуск ш XIX схіеки. о гаг
Е Ріеко8іЙ8кіе§о і М. 6итохс8кіе§о ргаси)ясусЬ бхіеуеісГпавГохуіесхпуті
теіобаті, ус! ух Го ргхебе шзхузгкіт опі, бхіукі $\уут риЬИкадот, хуубаГпіе
ро82еггу1і 2акге8 бозідіпеуо таГегіаіи хгббклуеуо. М. Сито\У8кі Ьуі )ак па
гахіе озіаіпіт 8&ауі8іукіет риЬ1іки)асут (зк биха ІісхЬу ріесхусі. Меюбхіе
ебуді 8Ю8осуапеі ргхех пісЬ хагхиса 8і? россіегхсЬоуупозс і Ьі дсіу , ю ргз се-
сія, аіе робкгез'їіс (ех ігхеЬа бихз ІісхЬсмо 8ка І? ебуді. Жрбісхезпі Ьасіас/с
риЬІікда ріесхусіе Ьагбхіе) бокіабпіе, аіе ІісхЬа риЬІікзді }е8і піетербі-
тіегпіе тпіе;823. Розіиіаіет )Є8і иГггутапіе сеузокіеуо рохіоти ебуді. рггу
)ебпосге8пут гсеіуїжепііі Ііо8сі риЬііколеапедо тзіегізіи.
№етз! гб\\пос2Є8Піе 2 ууубзпіет “ЗГгзуізСукі” М. Наівіу ориЬІікогеаі зг-
іукиі рос18ито\усі)4су оздупірсіа і розСиІзГу су гакгезіе роккіе) 8Ггзді8Гукі
огзг хууіусгзіасу сеіе ЬзІзгусЬ бгіаіап20. КезІІ/смзІІ )е 2 сіих^ іпіепвухупозсіа
2СУІз82С2а б\уаі с\'8рбкіиГог2у робгусгпікз Магізп Нзізіу і Мзгіап Ситоуузкі,
а икгбгсе сіоіусгуі бо ІсЬ Гггесі Ьабасг, ксбгу сеутеагі одготпу шріуху па іп-
гепзуйкад? і тобегпігас)? Ьабап з&адізіусгпуск, ЗсеГап КггувгіоГКисгупзкі.
8. К. Кисгугізкі схкгосгуі па агепу Ьабап вГгауізіусгпусЬ па рос/аїки 1а(
82Є8сб2ІЄ8і4ІусЬ, риЬІІкд^с рос/аґкосуо агіукиіу рориіагпопаикохуе огах
супікіілхе гесепд^ 2 ргас зГгауізіусхпусЬ, Ьу 2 Ьіеуіет сга8п роберпохуас
5Ц8ка об паігіате-піфхусЬ схакбсу бо гоки 1400. — Тот III. — 8.441-552.
20 Наі8І§ М. Окідупі^сіа і рокіиіагу се гакгезіе з&ауізіукі роїякіе) // Зшбіа
2гббіо2пашсхе. — Тот IV. — 1959- — 8. 153-168. № роїзкіе) Іігегаїигге кіікакгоіпіе
робзитотапо озі^упі^сіа Ьабап зігауізіусгпуск і сеугпасгапо ІсЬ регзрексулеу. Сгс$Го
бокопуетапо (е§о и- гатасЬ саіе§о гезроіи паик ротоспісгусЬ Ьізгогіі. Рггеб\уо)еппе
бокопапіа \\ іут гакгезіе отахеіат \е апукиіе РіесЬ 2. ІИабузіауу8еткотасг;ако зГга§ізіук,
раззіт. 2 росуо]еппусЬ робзшпосеап суутіепіс паїегу: Кіегзпосезкі К. №икі ротоспісге
Ьізіогіі ху окгезіе рохто]еппут // Кхуаггаїпік Нізіогусгпу. — Тот ХСІУ. — 1987. — п. 1. — з.
301-304; Косгегзка М. №икі ротоспісге Ьізіогіі згебпіо’вдесгпеі су Роїзсе —зіап і
регзрекіутуу Ьабагі // Руіапіа о згебпіохеіесге. РоїггеЬу і регзрекіусуу Ьабасусге роїзкіе;
тебіехуізіукі / геб. XV. Раїкохезкі. — ХУзгвгата, 2001. — 8.167-185.
168
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
сота/ рохуагпіе)82е іетаіу. V )е§о ЬасІапіасЬ рісс2?сіе Ьуіу Ьагсіго тоспо
рохфгапе 2 Ьегаісіукі і паикз о гпакасії ийасі/у, се тпіе)82ут зіорпіи 2
буріотагукя і гіокитепіет, а рггесіе хсзгузікіт иісі/іапе Ьуіу )ако згего-
ко гогитіапе 2)ахуізко згесіпіохуіесгпе) і поххюгуіпе) киііигу. Вуі ріегхузгут
Ьайасгет, XV ргасасЬ кібге§о па сісф зкаї? іпіегргеіас)а ріесг?сі рггехуаіа-
Іа пасі ісіі ітхспіагу/аф. }е§о гаіпіегезохуапіа копсепігохуаіу зі? па кііки
роїасії: ріесг?сіасЬ кзіі2?сусЬ, кгбІехузкісЬ, тіе)зкісЬ, гіетзкісЬ, га)тсжаі
зі? гЬіогаті ріесг?сі, Йокаті, ґаіз'/сг'/аті ріесг?сі, ро8іасіаті зігадізіукбху21.
Сібхупут сігіеіет зїгафіусгпут 8. К. Кисгупзкіедо Ьуіу “Ріесг?сіе кзіа-
23С тагохуіескісЬ”, кібге тогпа игпас га хугбг топо§гайі зіга^ізіусгпе), кр
сг^се) зкгириіаіпі іпхуепіагугас)? ріесг?сі 2 ісЬ хсз'/есЬзігоппа апаїігз. Аіе
гбхупіег XV кзізгкасЬ, XV кібгусЬ па ріегхсз/у ріап xVу8иxVа зі? Ьегакіука. ріе-
сг?сіе ос!§гухуаіу хуагпз гоі?. Так Ьуіо XV “НегЬіе Х^агзгахуу”, “РоізкісЬ Ьег-
ЬасЬ гіетзкісЬ”, а іакге іппусЬ ргасасЬ ЬегакІусгпусЬ. Вуіу ю оргасохуапіа
икагфсе XV зрозбЬ хугогсохуу рохфгапіа Ьегаісіукі ге 8&а§ізіукі. 8.К. Ки-
сгупзкі Ьуі ріегхузгут роїзкіт зігадізіукіет, кїбгу па згегокя зкаї? пахфгаі
копїакіу 2 гадгапісгпуті Ьабасгаті. }е§о сігіаіаІпозсі 2ахусІ2і?С2ату ріеги-
82у кгок XV 8ЇГОП? иті?с1гупагос1оххгіепіа роізкісЬ Ьасіап 8іга§І8іус2пусЬ.
82С2Є§6ІП4 )е§о га8Іи§з Ьуіа хузрбіргаса рггу оргасохуапіи роїзкіе) С2?8Сі
тірсігупагосіохх'е^о зкжпіка 8Ггаді8їус2пе§о22.
СбуЬут тіаі хх^тіепіс па2XVІ8ко Ьасіасга, ос! кібгедо гасг?іу зі? xV8рбі-
сгебпе роккіе Ьасіапіа 8Ігауі8іус2пе. XV8ка2аіЬут па 8. К. Кисгуп8кіе§о.
Ро8і?р XV ЬасІапіасЬ рісс'/?сі ос1ЬуxVаі зі? піе іуїко па дгипсіе 8іга§і8іус2-
пут. ’^’а/па гоі? ху8рота§а)зсз реіпііу Ьасіапіа XV гакгезіе рокгехспусЬ паик
ротоспісгусЬ Ьізіогіі, буріотаїукі, Ьегаісіукі, §епеа1о§іі, ікоподгайі Ьі8іо-
гусгпе), а іакге ІппусЬ кіегипксдс Ьасіап ЬізіогусгпусЬ, кібге ихс’2§1?с1піа-
1у гбхх'піе/ ріесг?сіе. }с8ї іо Ьагсіго XVа2пу пигі ро82еггаіясу гакге8 8іис1ібxV
8Ігаді8іус2пусЬ. Ме рохуіппу опе Ьохуіет одгапіс/ас 8і? сіо 8атеі ріесг?сі,
аіе рохмппу І4 ргегепіохуас XV тогііхуіе паЇ82ег82усЬ копіек8іасЬ, дсіуг се-
Іет 8іис1ібxV 8Іга§і8іус2пусЬ піе іезі xVуIас2піе Ьасіапіе зате) ріесг?сі, іесг
21 ВіЬІІо^гайс ргас 8.К. Кис2уп8кіе§о гатіекгсгопо \\ розиіесопеі ти к.Пусігс
ратцікоте]: НегаИука і окоіісе. — ^Сагзгатеа, 2002.— 8. 19-54. Кгбікя скагакіегузіук?
пайкове) сігіаіаіпозсі гатіеяхсхопо и- пскгоіоуи: Косхегкка М., КасІїиЬа А. 81еіап КггузаоГ
Кисгутакі (15.1.1938-3.1.2О1О) // 8іис1іа 2гбсЙ02паж:ге. — Тот ХІДПП. — 2010. — 8. 7-10.
Тат іег ихиреіпіепіа сіо ЬіЬІІо^гайі; 8. 11-14.
22 УосаЬиІаіге іпіегпаііопа! сіє 1а 8І§Шо§гар1ііе. — Кота, 1990.
Ріесн 2вмои • \\"$рбІсге$пе Ьасіапіа $т$кіусхпе ітРоксе...
169
икагапіе ргге82І08'сі рорггег ргугтаї ріесгрсі )ако ггббіа Ііізіогусгпедо.
Вагбго піекоггузіпут 2)аіУІ8кіет, кібгедо исіаіо зі? V/ Роксе ипікпяс, Ьуіа-
Ьу ігоіаф 8&а§і8іукі об іппусії паик ротоспісгусії Ьізюгіі огаг згегге] об
Ьабап Ьі8іогус2пусЬ.
Рггебе уу82у8ікіт геагпа 61а Ьабап 8&а§і§іус2пусЬ зїаіа 8іс буріотаіука
і ебус)е бокитепібж Ріесгрс |Є8і ге ріепузгут ггрбгіе вгобкіет игеіеггуГсІ-
піепіа бокитепіи, зцб гавабз зіаїо 8іу гатіевгсгапіе хе кобеквасії буріота-
іусгпусії орізбхе ріесгрсі. Гк/іе\\ іуГпа81о- і с!\еисІ7ІЄ8(охеіес7пе ебуде боки-
тепібхе рггуповг^ біщ ІісгЬр орізбхе ріесг^сі 2 іегепи хез/узікісЬ бгіеіпіс
бахепеуо рапзіи а роккіедо і гбгпусЬ іп8іуіис)і вхеіескісії і коб'сіеіпусії бгіа-
ІаізсусЬ па )е§о іегепіе. Згсгедбіохеозс орізбхе і рогіот тегуіогусгпу Ьуіу
ггбгпіажапе, )ебпак кобекзу ро/Ьахеіопе орізбхе ріесгусі паїегя бо ггаб-
козсі, зрогабусгпіе гбаггаіу іег ебус)е, кібге оргбсг орізбхе ро8Іаба1у
гбхепіег ііизігаде ріесгусі.
ХУагпя гоїу хе Ьабапіасії зігаукіусгпусЬ тоге і рохеіппа вреіпіс бу-
ріотаїука. Уії росгяікохеут окгевіе Ьабап паб бокитепіет і капсеїагіа-
ті ик82іа1іохеа! зіу тобеї топодгайі гахеіегаіясеі гогбгіаі ро8\\іусопу ріе-
сгусіот23. Ь'іе \\'8/у8ікіе рб2піе)82е топодгайе тегдірбпіаіу іеп азрекі, аіе
\еіу‘к82О8с 8іага1а 8ір отахуіас гбіепіег ріесгусіе, со Ьуіо піе/іеукіе геа/пе,
дбуг буріотаїусу гагевге бу$ропи$ паіреіпіе)8гут таїегіаіет ггббіо-
геут бо Ьабап 8&а§і8(ус2пусН24. Ш^сгепіе буріотаїукбту бо Ьабап 8Гга-
§І8іус2пус1і, а рг2упа]тпіе) бо ге)Є8ігас)і ріесгрсі бапе) капсеїагіі, (езі
піеггеукіс хеагпе ге ге/уіуби па гасіопаїповс ргасу. Ж сгазіе 8\\'О)е) ргасу
84 опі гтизгепі бо гарогпапіа 8іу 2 саід “ргобикф” бокитепіо^я кап-
сеіагіі, а леіус гбе/піе/ ріесгусіаті і піегас)опа1пе ЬуіоЬу піериЬІІкогеапіс
іусії \еіабото8сі. Туіко бодїуЬпа 2па}ото8с ог§апігас)і капсеїагіі і са-
1е) ]е} ргобикді бокшпепкжд ба)е робвіауур бо гекоп8ігикс)і ууузіфпЦ-
сусії \е піе) зузіетбіе бГгадівіусгпусІї. 8у8іету 8&а§і8іусгпе гогитіапе ;ако
зкоогбупошпе сеесііид окгев'їопусії газаб икіабу еіетепібш іакіті Ьуіу
робгсгедбіпе ріесгрсіе, іо Ьагбго чеагпе ро)усіе хує ^рбісгевпусії Ьаба-
23 Кгхухапохебкі 8. буріоту і капсеїагіа Рггетувіата II. Зіисііит 2 йуріотаїукі
роїзкіе) XIII шіеки // Ратфпік Акасіетіі ІІтіе)?то8сі Кгакохуіе. ^усігіаіу Н1о1о§іс2пу і
Ні8іогус2по-Рі1о2ойсгпу. — Тот VIII. — 1890. — 8.122-182.
24 ВіЬ1іо§гайс роїккіе) йуріотаїукі гезйхеііа: Агіатяка А. ВіЬ1іо§гар1ііе сіє 1а
сііріотаїідие роїопаізе, 195&-1996 // Агсйіу Гйг біріотаїік 8сйгіП§є8сйісЬіє 8іе§е1- ипсі
^аррепкіпсіе. - Уоі. ХІТУ. - 1998. - 8. 275-336.
170
Сфрагістичний щорічник Випуск і
піасЬ 8(га§і5іус2пусЬ, роггядки)ясе Ьадапу таіегіаі і сгузіо 8Ю8охуапе ху
роїякіеі Іііегаіигге25. Васіапіе ріесг^сі ху з'сізіут гхуцгки 2 капсеїагія до-
8іагсга іег хсіеіи сеппусЬ іпГогтас)і па істаі )е) ргахспуск (ипкс)і. )Є8Г (о
гададпіепіе, кібге хеутада згсгедбіпе] ихуаді хус \¥8рб1сге8пусЬ ЬадапіасЬ
зСга^ізіусгпусЬ.
Огидя дузсурііпя \У8рота§а)яся 8Іга§І8іукр )Є8і §епеаіо§іа. Іе) ххуіягкі
ге 8£гаді8іукя піе 8Я Сак тоспе )ак буріотаіукі, аіе гбхспіег Ьасіапіа депеа-
ІО§ІС2ПЄ 8рого ХУПІОЗІу СІО Па82Є) ХУІедху О ріЄС2^СІаСІ1, 2\\ Іа82С2а гусегзкісЬ.
ЗСаіо зір іо 2а зргахся хугогсохседо тодеіи топодгайі годи гусегзкіедо. зіхсо-
Г2опе) рггег №. Зеткохуісга. Іхсбгса рго§гати зузсетаіусгпусЬ Ьасіап §е-
пеа1о§іС2пуеЬ згедпіохуіесгпусЬ госібхс гусегзкісЬ хуу/пас/уі хха/пе тіе)8се
ріес/усіот хузгбсі ггбдеі до §епеа!о§іі, ихсагаі іег, ге ху кагде) топо§гайі
роххіпіеп гпаїегс 8і? гогдгіаі ро&уіесопу депегіе годи і ЬегЬи. №агпе ху іут
копіекзсіе )С8С іо, ге росізіахуохуут ггбдіет до §епегу ЬегЬи Ьуіа ріесгус.
икзгсаііохуапу рггег Мізіг/а глоде! топо§гайі госіохує) Ьуі рохуіеіапу рггег
)едо исгпібху рггупозгяс 8геге§ сеппусЬ гегиісаібху гбхспіег діа 8Їга§і8Сукі26.
Кіеду су ІаіасЬ зіедетдгіезіяіусЬ иЬіед!е§о зшіесіа га зргахся ргой |апи-
82а Віепіака рохегбсопо до зуаіетаіусгпусії Ьадап пад §епеа!о§ія згедпіо-
хеіесгпе§о гусегзіхса, шагпе тіе)зсе хх- іусЬ ргасасЬ га^іа гбхупіег зргахх'а
ЬегЬбус і ріесг^сі годи27. Ькахущ/апо іут затут до тодеіи зеткохуісгоху-
25 ВоЬотекі К. 2е яидібху пасі ріесг^сіаті і вузсетаті кйадікіусгпуті Лсжсжапуті
па Ротогги ХасЬодпіт до копса XIII \у. // Рггеді^сі Хаскодпіоротогякі.—Тот І (XXX).—
1986. — 8. 117-135; ргакіусгпе гакіокошапіе ро^сіа “зузіет 8Іга§І8Іусгпу” гоЬ. т.іп.:
Ріесії 2. 5гсс1піо\уісс7.пс рісс/ссіе іупіескіе // Вепедукіупі іупіессу ш кгедпіошіесги.
Маїегіаіу г 8Є8)і паикоте] ХХ'аусІ — Тупіес 13-15 раг'сігіегпіка 1994 / гегі. К. Хигохх-
кка. — Кгакбш, 1995.— 8. 121-140 (гіейпіс)а “зузіети” па 8. 123); ЬуттеІ Р. Зузіет 8&а§І8-
(усгпу 8гес1піох¥іесгпе§о ЬиЬІіпа. РгбЬа гекопзігиксіі // Ріесгсс у Роксе згесіпіошіесгпе)
і похуогуїпеі. 2Ьібг зіибіоте / роб гегі. Р. Вуттеїа. — ЬиЬІІп, 1998. — 8. 193-215.
26 РіесЬ 2. ТМузіаш 8еткошісг )ако з&адівгук. — 8. 231-232.
27 ХХ'ісІс сеппусії іпіогтасіі па іетаї гусегвкіск ріесгрсі і ісЬ гпасгепіа сііа Йегаібукі
рггупозі агіукиі: Віепіака Негаібука рокка рггеб Г)іи§О8гет // 8гшка і ісісоїоуіа XV
шіеки / роб гссі. Р. 8киЬі.82еш5кіедо. — УУагзгахуа, 1978.— 8. 165-210 (гуіаз/сга 8. 187—
192). Оса/ агіукиїу: \Хїопі82ехо8кі ]. 8гедпіохуіес2пе ріес/ссіе гусегзіша роккіедо //
Ріесгесіе ху бахупеі Кгесгурозроїйе]'. — 8. 235-250; ХУгопізгехузкі }. НегЬу гусегзкіе ху
8гебпіох\ііес2пеі 8&адІ8іусе роїзкіе; // Ріссгрсіе іієгЬохує — НегЬу па ріесг^сіасй / роб гей.
\У. ЬгеІісЬагга і 2. Ріесіїа (II КгакохУ8кіе Коїокхуіит Негаібусгпе). — Ххапгахса, 2011. —
8.229-252; Ж>]'сі ка М. Ь. Згебпіохуіесгпе ріесгесіе гусегзсхуа 8ІЯ8кіедо // Ріесгесіе XV бахупе;
К2ес2уро8ро1іїе). — 8. 251-284.
Ріесн 2емон • Жрбісгевпе Ьасіапіа ^га^іусгпе іі’Роксе...
171
зкісЬ топодгайі госіохх'усіа, XV кібгусЬ ріес/рс Ьуіа їгакіохуапа )ако хуагпе
ггббіо. Стсіу /ас/ріу икагуя/ас зі? топоугайс гобохсс, рохузіаіасе XV гатасЬ
поххсдо сїари Ьасіап депеаІодісгпусЬ, хсіеіе 2 пісЬ /аххїегаіо югбгіаіу ІиЬ
росігогсігіаіу розхуі^сопе ЬегЬсжі, а рггу 1е) окагр XV тпіе)з2ут ІиЬ хх-і^к-
82ут гакгезіе ргсгепіохсапо гбшпіег ріссгусіс )ако хсагпе г'гббіо бо Ьєгаїбу-
кі госіохсс]. \бутіепіс іи тогпа т.іп. топоугайс гоббхх' і гобгіп: Каххісгбху
ТрсгупзкісЬ, ЗгаГгапсбж Ктіїбху Рогаібш і іппусЬ28.
І)аІ82я копвекшепсія іеуо зіапохсізка Ьуіо \\'рго\\'асГ/епіс ргоЬІетаїукі
8ІгауІ81ус2пеі бо оргасохсап ЬіодгайсгпусЬ, гххіазгсга розіасі бгіаіаіасусЬ XV
8гебпіошіесги. Согаг схузсіе) XV ргасасЬ боїусгасусЬ кгбкж, кзіагаї, Ьізкп-
рбху отаххіапе 8Я ІсЬ ріссгусіе, со жіасіс/у І2 аиїоггу їжа/аіа )е га хуагпу
азрекі Ьіодгайі і бгіаіаіпозсі 8\\'еуо ЬоЬаїега. 2 похузгусй ргас хуутіепіс
тогпа т.іп. топодгайе Ьізкирбху кгакохузкісЬ \Уо)сіесЬа разіггфса, 2Ьі-
§піеххга Оіезпіскіедо, капсіегга }апа Копіесроккіедо сгу ^іабузіаххга І кзі?-
сіа ороІ8кіе§о і гасіЬопзкіедо29.
Иа)тоспіе) )ебпак Ьабапіа зґгадізіусгпе Ьуіу 2xVІЯ2апе 2 Ьегаібука, со
хуупікаіо 8(дб, ге ріесгрсіс зіапоххііу 61а піе) паіх\агпіс)87Є ггббіо. 2аро-
сгяікошаї їеп пип Ьабап Е Ріекозіпзкі. Ьа росг^іки одгапісгапо зір Гуіко
бо ріесгрсі гусегвкісЬ, рггебЬегЬохуусЬ і ІіегЬохх’усЬ, дбуг тіаіу опе зіигус
)ако таїегіаі ггббіохуу 61а оргасохсапіа депегу роккіе) Ьегаібукі гусегзкіе).
2 СусЬ рггезіапек ххугазіаіо їег гаіпіегсзоххапіс ріесгрсіаті рггег депеаіо-
убхс. Воріего рбг'піе) пазЦрііо гогзгеггепіе гаіпіегезохсапіа па іппе бгіаіу
8Ггаді8їукі. РобоЬпіе розЦрошапо кабане іппе бгіаіу Ьегаібукі: ЬегЬ кгб-
28 УїопізгейхчкіКскі Катоісгбте Х^рбігободасу^агвгохбсбш і Стоюдаісбш. — Тогигї,
1994.— 8. 119-125; Кигіука у Т^ступясу. Зшгііит г б2Іе)бда роккіе] еііїу тоггмжіасісгеі
\\- 8гебпіодаіес2и. — Кгакбху 1997. — 8. 33-44, іі. 2, 18-23; 8регка }. З/аІгагісохх’іс ЬегЬи
8іагу Когі. 2 б2Іе]бда кагіегу і алтапви и7 рбгпов'гебпіовдесгпе) Роїзсе. — Каїслмісс.
2001. — 8. 45-50, І1. 1-8; Тгахука К. Ктіїооте. 8шбіит кагіегу роїкусгпе) і вроіесгпе] XV
рб2по8гебпіоотес2пеі РоІ8се. — Кгакбш. 2005. — 8. 22-24 огаг 11.; Кохх’ак В. Кбб Рогаібху х\7
Маіороксе XV 8гебпіошіес2и. — Кгакби7, 2009. — 8. 17-27 (аиіог гатіезгега (аЬеІ?, и7 кібге]
2Є8іахх4а 22 хбавсісіеіі ріссгусі 2 йегЬет Рога]).
24 кісйойсгак-Кигек С. Шісіесії ЬегЬи .іавіггфіес агсуЬізкир і тяг 8їапи (ок. 1362-
1436). — Кгакбте, 1996.— 8. 230-232. 11. 19-21, 24; Косгегвка М. 2Ьі§піеш Оіезпіскі і
КО8СІ61 кгакожкі хх- сгазасії (еро ропїуйкаїи 1423-1455- — ХХагхгахх’а, 2004. — 8. 155-П2;
Хахлікотока XV. XV 8ІигЬіе ріегтегусії Дадіеііопбте Хусіе і бтіаіаіповс капсіегга )апа Тахгкі
КопіесроІ8кіе§о. — Кгакбхх7, 2005. — 8. 51-62; Вотіпіак XV. Озіаті хх'іасіса Сбгпедо &Я8ка.
ХХ'ЧабузІа’ет І рап па Ороіи і КасіЬогги (1225-1281). — КасіЬбгг, 2009- — 8. 254-260 огаг її.
172
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Іевїхеа роккіедо, ІісгЬу кгбіехезкіе і квія/усс, тіе)8кіе, сесЬохее, гіетзкіе,
ковсісіпе. Теп пигї Ьасіап гаросгяїкохеапу рггег Е Ріекозіпзкіедо хе копси
XIX хеіеки Ьуі 2 рохеобгепіет копїупиохеапу рггег саіу хеіек XX і )еві рго-
хеабгопу гбхепіег оЬеспіе. Тгисіпо хеусгеграс ЬіЬііодгай^ їусЬ оргасохеап,
Ьо )Є8ї Ьагбго оЬзгегпа30. Згсгедбіпіе тоспу /хеія/ек ротіусі/у зігадізіу 1<я і
Ьсгаїбукя рохезїаі па дгипсіе Ьабап Ьегаібукі тіе)8кіе). ОЬок затобгіеіпусЬ
8їибібхе боїусгясусЬ іе) ргоЬіетаїукі, ххукв/іаісії віу пигї Ьабап всІ8Іе ро-
хеіягапу г топодгайаті тіавї. хе кібгусЬ віовипкохео с/увїо гатіезгегапо
агїукиіу розхеіесопе “ЬегЬохеі і ріес/усіот” копкгешедо тіазїа. ІЧаіпохезге
і гагагет робвіахеохее оргасохеапіа рггупозгясе іп(бгтас)е о ріес/усіасЬ
тіе)8кісЬ, 8Я топодгайаті Ьегаібусгпуті31. ]ебупіе вітадівїука тіазї ііїехе-
вкісЬ босгекаіа 8Іу осІгуЬпедо оргасохеапіа32.
2аіпіеге8охеапіе рісс/усіаті рггег буріотасукр уепеаіоуіу і Ііегаїсіукр
тіаіо вхеоіс хеаіогу аіе гбхепіег тіпиву, о кібгусЬ піе тогпа гаротіпас. Ро-
кгехепе паикі ротоспісге одгапісгаіу Ьохеіет вхее гаіпїегезохеапіе ріесгу-
сія )ебупіе бо рехепусЬ ]С| аврекїбхе. гебикиіяс ]е ] хеіеіохеутіагохеу сЬагакїег
]'ако ггббіа Ьівюгусгпедо. МаіЬагбгіе) бгавїусгпіе ю 2)ахеівко )Є8ї хеібосгпе
хе рггурабки геіас)і ротіуб/у зігадібїукя і Ьегаібукя, кїбга їгакїохеаіа с/увіо
ріес/ус хеуіясгпіе ]’ако ггббіо Ьегаібусгпе. ЙісгЬа риЬіікасіі хеукоггувшія-
сусЬ таіегіаі 8іга§І8їусгпу боїусгясу ЬегЬбхе кгбіа і кгбіезїхеа, кзіягяї. гусег-
8їхеа, тіаві, сесЬбхе іїб. )Є8ї бига, аіе гахеагїу іат газбЬ іп£огтас)і па іетаг
ватусЬ ріесгусі )Є8ї одгапісгопу. Вохеіабиіету 8Іу биго па іетаї Ьегаїбусг-
пусЬ азрекїбхе ріес/усі, Іппе )Є] хеаіогу піе іпїегевохеаіу (ІиЬ іпїегезохеаіу
)'ебупіе тагдіпаїпіе) аиїогбхе. рггурабки їусЬ бгіаібхе 8ігадІ8їукі, кїбге
розіабаіу гбхепосгевпіе оргасохеапіа босусгясе капсеїагіі, аврекї “сгувїо віга-
§І8їусгпу” Ьухеаі їат оргасохеапу. ]свІІ (акісЬ зїибібхе піе Ьуіо, ріес/ус сгу-
8їо )ахеі ві(= хеуіясгпіе )ако ггббіо бо Ьегаібукі. Так )Є8ї хе рггурабки ріес/усі
тіе)вкісЬ. кісгпут зїибіот Ьегаібусгпут їохеаггузгя піеіісгпе ргасе робер
тиіясе ргоЬІетаїук^ (ипкс)і ріесгусі тіфкіе) хе капсеїагіі і )е) гхеіягкбхе
г бокитепїет.
30 На)похе82е риЬ1ікас]е /ечіахеіа: Сеіеі А. ВіЬІіоугаНа депеаіодіі і ііегакіукі роккіеі /а
Іаіа 1980-2001.— \Х’аг82ахеа, 2006.
31 Лс1атс/е\\’8кі М. Негакіука тіавї хеіеікороївкісії бо когіса XVIII шіеки. — ХХ'агчгахеа,
2000; Зегока Н. НегЬу тіаві таїороївкісії бо когіса XVIII хеіеки. — ХХагвгахеа, 2002.
32 Кітва Е. Ріссгусіс тіаві ХХ ІсІкісуо Кві^вілеа Еіїсхсвкісуо. — ХСагвхахеа, 2007.
Ріесн 2емок • Жрбісгезпе Ьасіапіа х/гарііїусхпе и> Роксе...
173
Апаїігиіяс іхуРгс/ойс розгсгедбІпусЬ Ьасіасгу га)ти)ясусЬ зір 8іга§І8іу-
ку зіхуіегбгату 1габусу)пе, гбесубохуапе і зузіетаіусгпе )е) рггесіїуіапіе
,ф зїгоп^ Ьегаісіукі, ге 8/косІ4 біа 8Іга§і81укі. 2асгріо 8Іу Іо об Ргапсізгка
Ріеко8ІЙ8кіедо і іепбепф (а Ьуіа хуугагпіе хуібосгпа и ко1е)пусЬ Ьасіасгу
Магіапа ОитохУ8кіе§о (сЬосіаг хх іеіе ргас розхуірсіі оп хууіясгпіе 8іга§І8Іу-
се), Зуїхуішга Мікискіедо, Магіапа Наізфа, ЗіеГапа К. Кис2уп«кіе§о і ІппусЬ.
]ебпут 2 розіиіаібху зїофусЬ рггесі роїзкіті Ьабап іаті бГгафіусгпуті )е8і
2 ]ССІ пе) зігопу иіггутапіе ігабусу)пусЬ хуіф 8Іга§і8іукі г Ьегаібукя і іппуті
паикаті ротоспісгуті Ьізіюгіі, 2 бги§іе) пасіапіе вігадізіусе сЬагакгеги аи-
іопотісгпс) бузсурііпу, та)асе) хуіазпу гакгез Ьасіап, теіобу і сеіе.
Рггебзсахуіопе рохууге) ихуагипкохуапіа 8іа1у 8Ір рипкїет хуу]8сіа бо
Ьабап 8іга§і8іус2пусЬ, кібге тогету окгезііс тіапет ху8рбіС2Є5пусЬ. 8ргб-
Ьи)ту хууіісгус Се сесЬу, кібге хуугбгпіа)я )е об рорггебпісЬ еіарбху Ьабап.
АР ріегхузгут ггрбгіе хуутіепііЬут ІісгеЬпу хуггозі згобохуізка Ьабасгу
8Їга§І81укі, хуубаїпе гогзгеггепіе гакгези іетаїусгпе^о Ьабап, розгеггепіе
гакгези кхуегепб хгббіохуусЬ огаг икзгіаііохуапіе 8Ір рехупусЬ гат огдапіга-
су)пусЬ Ьабап. 2асгпі)ту об гат ог§апігасу)пусЬ. Рггег біиді сгаз піеіісгпі
Ьабасге 8іга§І81укі бгіаіаіі ш гогргозгепіи, о сгут різаіет ротсуге]. Ріегж
8гут кгокіет ху кіегипки іпіе^гаср з'гобохуізка Ьуі Сот зіибібху “Ріесгрс ху
Роїзсе з'гебпіохуіесгпе) і пошогуСпе)” ориЬІІкожту \у 1998 гоки33. XV 2000
гоки обЬуіа 8Ір копГегепс)а роб Суіиіет “РоІ8ка Ьегаібука козсіеіпа — 81ап
і регерекіухуу Ьабап”, ху сгазіе кібге) зрою ихуа§і розхуі^сопо ріесг^сіот34.
Ріегхубга копГсгспф роз'хуірсопа хууіасгпіе 8Їга§і8іусе обЬуіа 8Іу боріего ху
2003 гоки, со рггу обіе^іе) теїгусе роїзкісЬ Ьабап ху гакгезіе паик ротос-
пісгусЬ Ьізїогіі )Є81 зхуоівіут ехуепетепіет. }е) іетаїука: 81ап і регзрекїухуу
Ьабап 8іга§І81ус2пусЬ віаіа 8І? боЬгут рипкіет хуу)8сіа бо баїзгусЬ Ьабап.
копіегепс)! і зетіпагібху іпїе§ги)асусЬ вгобохуізко роккісЬ зігадізіукбху35.
Об їедо тотепїи копГегепс)е 8Іга§І8Сус2пе обЬухуа)а 8Ір бозс гедиіагпіе.
АР 2004 гоки обЬуіа 8Ір коіе)па копГегепф, розхуірсопа ріесгрсіот ЬегЬо-
33 Ріесгсс ху Роівсе Б'гебпіохуіесгпе) і пошогуСпе). 2Ьібг зіисіібху / роб гегі.
Р. Буттеїа. — ЬиЬІІп, 1998.
34 Роїїка Ьегаібука коксіеіпа. 5іап і регарекіухуу Ьабап / роб геб. К. Зкиріепхкіе^о і
А. \Аеі88а. — ХУаг&гахуа, 2004.
35 Рісс/рсіе ху бахупе] Кгесгурокроіііе). 8сап і регхрекіухуу Ьабап / роб геб. 2. РіесЬа,
}. Раки1§кіе§о і У Х^гопізгехузкіедо. — ХУагагахуа, 2006.
174
Сфрапспічний щорічник • Випуск і
\¥ут, )Є) таїегіаіу ика/я XV Ьіефсут гоки бгикіет36. ІаїасЬ 2002 і 2007
осІЬуіу ф сіххіс коп!егепс)е ройхсіусопе ЬегЬот, ріесгфот і топеїот па
Ротогги, 8фки і гіеті ІиЬизкіер7. ВагсІ/о хуагпа Ьуіа копіегепф XV 2іе1опе)
Сбгге XV 2007 гоки, розхфсопа гЬіогот ріес/ф XV Роізсе, )Є) таїегіаіу ика-
гаіу ф XV 2009 гоки38 39. Рокагаіа опа ккаїу ргоЬІети, рггесі кїбгут 8їа)я Ьа-
сіапіа 8Іга§І8Сус2пе. XX7 росфсгпіки зігафїукі М. Ситохузкі роФфсії гЬіо-
гот ріесгрсі кгбікі гогсігіаі Іісгясу 8 81гопзу, отахуіапа кзіягка гаххіега 22
агіукиїу і іісгу 528 зїгоп! А і Сак піе ххсгузікіе гЬіогу ріесг^сі гозїаіу XV піе)
отбхуіопе. Іікагиія ф іег озоЬпе риЬІікаф кзіягкохуе роФфсопе гЬіогот
ріес/ф XV хууЬгапусЬ іпзїуШфсЬ. Оргасохсапо XV сіхх'бск їотасЬ осіїехуу
теіаіоххе огаг ріесгрсіе раріепже ге гЬіогбху ххтосіаххсіхіеро Оззоііпеит40.
Оргасохх'апо каіа1о§ ріесгрсі рггу бокитепіасЬ АгсЬіхуит ІФйіхуохує^о
XV Вуб§О82С2у41. \7 риЬІікафсЬ іусЬ и)ахупіопо 82еге§ піе/папусЬ ріесгрсі.
Теп кіегипек оргасохуухуапіа і риЬІікаф ріесгрсі роxVІпіеп Ьус копіупио-
xVапу. РгоЬІет іпхсепіаі'у/асіі ріес/рсі XV агсіїіххасії, ЬіЬііоіекасЬ. тигеасЬ
і іппусЬ гЬіогасЬ іо роскіахсоххс гасіапіе хуоЬєс кїбгедо 8(ф xV8рбіс2е8пе
Ьасіапіа Фафіус/пе. По зргахуу Ге] роххтбср га сЬхуф. ]ебпут г роскіа-
хуохуусЬ гасіап xV8рбіс2е8пусЬ Ьабап Фафіус/пуск )Є8і )ак па)1ер82е гог-
рогпапіе роскіахсу ггбсИохуе) огаг зувїетаїусгпа риЬІікаф піегпапусЬ
ІурС)Х\' ріесгрсі.
ОЬок копіегепф 8ІгадІ8їус2пусЬ ос!Ьу\х7а)я ф їег зетіпагіа зїтафіусг-
пе, ог^апігохх'апе рг/еге тпіе XV Кгакоххіе. ВоїусЬсгав осІЬуіу ф іггу зеті-
пагіа, XV ІаіасЬ 2005, 2006 і 2008, па кібгусЬ хх'у^Іозгопо 20 геіегаїбхц кїбге
36 РІЄС7ССІЄ ІіегЬоте — ііегЬу па ріесхссіасії / роб гей. XV. І ігсі ісііагу.а і 2. Ріесіїа (II
Кгакожкіе Коїоктоит НегаЙусгпе). — ХХ'агжіхоа, 2011.
37 №)п<ж8ге Ьасіапіа пай питігтаіукя і я&а^іяіукя Ротогга 2асЬос1піедо. Маіегіаіу
х копіегепср паикохуе) 50 Іаі О/Іаіи ЬІитіхтаСусгпе^о Мигеит Кагосіохоеуо \о Згсгесіпіе
19-20 хог/ечпіа 2002 / роб. гей. С. Ногоч/ко. — Згсгесіп, 2004; ХХ’окбІ /паксм' і 8утЬо1і.
НегЬу, ріес2£сіе і топеїу па Ротогги, Зіваки і 2іеті ІиЬизкіе) до 1945 гоки / род гссі.
А. СЬІеЬотекіе) і А. Сні. — XX агагата, 2008.
38 2Ьіогу ріес2£сі да РоІ8Се / род гссі. 2. Ріесіїа і XX'. Зіггухетекіе^о. — ХХ агч/ахса. 2009.
39 8&адІ8іука. — 8. 261-267.
40 РаЬі)агі.8кі XV. Одіеету тсіаіохсс рісс/рсі чу гЬіогге аГга^іаіусгпут 2ак1ади №го-
сіосгсцо іт. О88ОІіп8кісіі Каїаіод. — ХСгосіате, 1999; РаЬі)агі.8кі XV. Ріесг^сіе раріеготе
2 родкіадет да /Ьіог/с 8&аді8іус2пут 2ак1ади С'агосіохссуо іт. Озвоііпвкіск те
Шосіатеи. — Жосіалу 2009.
41 Каїаіоу рісс/рсі рггу докитепіаск аатоіаіпусії ху /ачоЬіс Агсіаітеїт Рагіятетедо
\с Вуфобгсгу / оргас. М. НіеЬіопек (ргаса 2ІО2Опа до дшки).
Ріесн Хетом • ІГ^йЯсгехие Ьасіапіа $/шді:<іус:пе ге Роксе...
175
84 оЬеспіе рггудоіохуухуапе бо бгики42. Бетіпагіа 54ігакіслсапє ]ако тпіе)
ойфіпе кроїкапіа 8Іга§і8їукбху, ро/хсаіаіясе па біигзге бу.8ки8)е, піезкгдзо-
хиапе 8СІ8Іут ргодгатет ойгасі. Згсгедбіпе гпасгепіе тіаіо овіатіе зеті-
пагіит гаіуіиіохуапе “Кіазуйкаде і пагеххпісгмо ріесг^сі”. ]Є8І 1о ]ебеп 2
робзіахуохуусЬ ргоЬІетбху рггесі кїбгут 8Ю)4 Ьабапіа 8Ігаді81ус2пе XV Роксе,
а 84624с 2 геґегаш бга Жаіііа Регкипа, хуу§1о82опе£о па пазге) копїегепді,
гбхупіе/ па Пкгаіпіе.
XV сгабіе біи§оігхуа!усЬ ргас пай роІ8к4 8Їгад,і8їук4,1іс24сусЬ окоіо рбі-
їога зіиіесіа, хеургасохуапо робзіахуохуе хгфу арагаїи ро^сіохуе§о, гхуіазг-
сга пагехупісїххо ріесгусі, XV тпіе)82ут /акгсзіс гбхспіе/ кіазуйкаді. N3
ргоЬІетаїук^ роргахупедо пагехупісїхуа і кІазуйкасД ріесгусі /хсгасаі ихуа§?
й. Йер82у )П2 ху 1890 гоки, аіе пік! ро піт па 82ЄГ824 8ка1^ піе рофі іе§о
іетаїи43. XV робгрсгпіки 81їа§І5іукі 2 1960 гоки рггу^ю кіазуйкаф НоЬеп-
ІосЬе-ШігіепЬигда, гозіаіа опа рггуїосгопа гбхх піе/ XV робг^сгпіки паик
ротоспісгусЬ Ьізіогіі }бгеГа Згутапзкіедо. Іебпак об рехспе^о тотепіи
ізїпіаіа 5Х¥іабото8с )е) піебозкопаіозсі, со гавудпаїігохуаі XV кгуїусгпусЬ
их¥а§ас1і 8.К. Кисгупзкі44.
XV 1990 гоки икахаі зіу “УосаЬиІаіге іпіегпаїіопаї бе 1а 8І§Шо§гарЬіе”
хахуіегадсу пагехупісіхуо 8Іга§І8іус2пе XV іггупазїи )?2укасЬ45. Хссгейпіеі
)и2 икагухуаіу зір агїукиїу ргоропи]4се пох\'4 іуроїоді? ріесг^сі, гхх іазгсга
аиЮГ8їх¥а піетіескіедо 8Іга§і8іука Топіе§о ВіебегісЬа46. Вуї їо Ьагбго ро-
42 8ргадао2с1апіа г Зетіпагібху хоЬ.: 8кгоЬек В. І і II Зетіпагіит 8йа§і8їусхпе (Кгакби;
8.12.2006 і 30.3.2007) // Зіисііа 2гбсІІО2патесге — Тот ХЕУ. — 2007. — 5. 160-163; Ріесії 2.
“К1азуйкас)е і пагеетпісіхто ріесх^сі” — III Зетіпагіит 8іга§І8іус2пе (Кгакбху, 5 £гибпіа
2008) // Зіигііа Нійіогусгпе. — К. НІ. — 2009. — 8. 3-4 (207-208), 351-353.
43 2оЬ. рггур. 18.
44 8ґга§і81ука. — 8.154-159; 8гутаГЇ8кі). Маикі ротоспісге Ьівіогіі. — Х^агвгатоа, 2006
(\ууб. VI). — 8.615-616; КисгугІ8кі 8.К. Рісс/^сіс к5»ія±яі тагоххіескісії. — 8. 121-126.
45 2оЬ. рггур. 22.
46 Оіссісгіск Т. Ргоіедотепа ги еіпег пеиеп 8іеде1 — Туроіодіс // Лгскіу Шг Віріота-
Іік 8сІігіЙ§е8с1ііс1і1е 8іе§е1- ипб ХХ'аррепкипбе. — Всі. XXIX. — 1983. — 8. 242-284; Віе-
гіегісЬ Т. 2иг ЕпП¥Іск1ип£ еіпег пеиеп 8іе§е1 — Туроіодіе. КиггЬегісШ йЬег Вівкиззіопеп
ипс! Етр&іипдеп без 8іе^е1аи88ски88Є8 СІС8 Іпїегпаїіопаїеп Лг<±ІУ8гаї8 // Агсйіу Міиеііип-
усп. 2еі(8с1ігіЙ Гйг АгсЬіушезеп, агсйіуа1І8сЬе (^иеііепкипйе ипб 1іі8Іогі8СЙе НіІВтеіз-
8еп8СЙаЙеп.—,І£. хи. — Н. 6/1991. —8. 251-262; Віебегіск Т. КеЙехіоп виг Іа Туроіодіе
СІС8 8сеаих // )апия. Кеуие Агскіуівіідие — АгсЬіуаІ Кеуіете — 1993. — 8. 48-68. 2оЬ. (Є2:
Уаііі У. Ве8<±геіЬип§ ипб Аивхтеггипд тіпеїаііегіісіїег Зіедеї // Агсйіу Шг Оіріотаїік
8с1ігійде8сйіс1і1е 8іе§е1- ипб XX аррепкипбе. — Всі. ХНІ. — 1906. — 8.489-523-
176
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
хуахпу кгок па сігосі/е сіо ироггябкохуапіа кіазуйкаср і пагс\спісГ\\а зкаіі
кагбедо рагізіхса. Ропіехуах піе 61а зі? тсскапісгпіе рг/спіезс хуургаажа-
пусЬ гадгапіся ху/огсоу/ сіо роїзкісЬ (а іакге икгаіпзкісЬ і іппусЬ) геаіісж
зігадізіусгпуск, риЬІікаде іе хсутадаія ді?Ьокіе] апаїігу і рггузюзоусапіа сіо
тіеізсолууск усагипкбху 2 хсукоггузіапіет босусЬсгазохуедо догоЬки паго-
с1о\¥Є) Иіегаіигу зйадізіусгпе).
Проггзсікоссапіс кіазуйкаді і пагесспісіжа ріес/усі )езі усагипкіет роб-
)?сіа котріекзоуседо ргодгати ІсЬ ітуепіагугаді. Ітсепіагугада рісс/усі
)ак раті?іату та Роїзсе біидя ігабуд? і гасгріа зі? )ез2С2е XIX иіски.
Ргасе Ге піе тіаіу іесіпак сЬагакгеги котріекзошедо, Ьуіу рггебзі?\¥2І?сіа-
ті ро(ебупс2усЬ Ьасіасгу, ггасіко іег Ьушаіу зкоогбупохуапе і копіупиохуа-
пе47. Іесіпак сіоріего ро сігидіе) хсоіпіе зіогтиіохуапо розшіаіу котріекзо-
\\С) іпхуепіагугаді ріесг?сі. Осі Іаі рі?сбгіезіяіусЬ иЬіедіедо зїиіесіа гасг?іу
ро]а\¥Іас зі? риЬИкасіе сЬагакіегугиіясе гЬіогу зігадізіусгпе розгсгедбі-
пусЬ іпзіуїиді, ІаіасЬ згезсбгіезіяіусЬ шургаажапо копсерс)? ті?бгу-
агсЬіхуаІпедо каїаіоди таїегіаібху зГгадізїусгпусЬ, рггудоижапо ‘Жуіусгпе
бо оргасохууусапіа /Ьіогбхс ріесгусі”, іесіпак ргасе (є піе иузгіу рога Гаг?
¥сзі?рпя. N3 іе) росізгахсіс ху піекїбгусЬ агсЬіхсасЬ рошзїаіу зроге каіаіоді
кагікоу/е /Ьіогбхс зГгадізіусгпусІї48.
Кех¥ОІис)а іесЬпісгпа і іпіогтаіусгпа гхфгапа г ро)ау/іепіет зі? па зге-
гокя зкаї? котриіегбху і Іпіегпеіи гтизга бо сііатсігаїпе) гтіапу тузіепіа
о іпхуепіагугас)! гЬіогбш зігадізіусгпусЬ, сЬосіаг піе ипіехуагпіа саікохсісіс
(габусуіпусЬ теіоб, сгедо боусобет зя оташіапе рошуге) каіаіоді ріесг?сі
оргасоусапе рггег РаЬі)апзкіе§о і М. НІеЬіопка. }ебпак Ьег хуг§1?би па іо
Іакіті теіобаті Ь?бгіе рпжабгопа іпусепіагугасіа, тизі Ьус опа роргге-
бгопа боЬгут гогрогпапіет гЬіогбш ріесг?сі, кібге Ь?бя робіедаіу іпхуеп-
Гагугаді. Мизіту тіес зхуіаботозс гіогопозсі ісдо г)ах¥ізка. Іпхх епіагугасіі
Ь?бя робіедаіу Ьохуіет піе іуїко ріесг?сіе обсізпі?іе рггу бокитепіасЬ і
акіасЬ, аіе гбхупіег ріесг?сіе Іигпе, Йокі ріес/?1пе, обіехуу ріесг?сі, а пахссі
ІсЬ гергобикс]’е, а \уі?с гузипкі, ібіодгайе і іппе. І)1аіедо Сак биге гпасгепіе
4’ РггукМет копіупиаді ргас рорггебпіка «я риЬІікаде Е. ОіеЬІа, ксбгу копіупислгаї
ргасе рофсе рггег Т. 2еЬга\гакіедо, рг/етапе г рсгаюсіи зтіегсі. V. Зеткошісг ориЬІІкошаі
таїегіаіу ро/очіаіе ро Е Ріекозігізкіт, гоЬ. рггур. 8.
48 РиЬІікаде скйусгясе іусії іпідаїу» гевіахуіат апукиїе: Ріесй 2. Регзрекіуууу
роккіск Ьасіап. — 8. 38-36. рггур. 5-
Ріесн 2емон • Укроіа&пе Ьасіапіа $/га§і8іуаж іг Роксе...
Г7
рггулуіяхиіету бо орі'асохсапіа “2Ьіогу ріесгрсі хе Роізсе”49, §буг зіапоххй
опо ріепузгу кгок сіо §гипЮхміе§о ісЬ гогрогпапіа. Юл-агат, іе рггузгіо-
зсі роххіпіеп икагас «і? бги§і ют іе§о хуубахепісіхеа щуг§1?сІпіа)ясу роті-
пірїе гЬіогу.
Ріесгрсіе хххзрбіс/езпіе согаг згегге) оргасохх'ухеапе і ибозїррпіапе
XV Іпісгпесіе. № пазгут па^ЬИгзгут зязіссігїхеіс паіхеіркзге бозхеіабсгепіе
XV іе) зргахеіе та]я сгезсу 8&а§І8іусе, Ьага “РесеГ іпххспгагухсфкя ріесгрсіе
XV агсЬіхуасЬ КериЬІІкі Сгезкіе) Іісгу оЬеспіе ок. 50 000 гекогббхе50. N3 рої-
зкіт дгипсіе ргоро/усір еіекїгопісгпе) Ьагу іпхеепіагугиіяссі ріесгрсіе ргге-
с11ОXVуxVапе XV агсіїі^асіо рггууоіохеаі М. НІеЬіопек 2 гезроіет51. Робкгсзііс
СЄ2 паїегу, ге xVІе1е іпзіуіиді паикохуусЬ, роїзкісЬ і гадгапісгпусЬ, гатіезг-
сга па зхх’усЬ зігопасЬ іпіетеЮхеусЬ Ібіоугайс ііокбхе і ос1сі8кбxV ріесгрсі
гпа)биіясусЬ 8Ір XV ІсЬ гЬіогасЬ52.1)1 а Ьасіап зігадізїукі зіязкіе] сіиге гпасге-
піе Ьрбгіе тіаіо ибозїррпіепіе он Ниє таїегіаібхх' 51язкіе§о АгсЬіхеит Іко-
по§гайсгпе§о. № гатасЬ 2§готабгопусЬ таіегіаібху геЬгапо їакге (бю§га-
йе і орізу роп асі 2000 ріесгрсі зЦзкісЬ.
8йга§ізіукя гаітохуаіі зір боіусЬсгаз рггесіе хезгузікіт Ьізіогусу ргасця-
су XV ипіхеегзуїеїасЬ огаг агсЬіхх-асЬ. йкжосгезпе Ьасіапіа зГга§і8Гусгпе xVу-
та§аія розгеггепіа іе) §гиру о ргасохх'піїсбхх- тигебххг і ЬіЬііоіек, XV кібгусЬ
гпа)с1иія зір гЬіогу ріесгрсі, огаг ІйбСсігуІсбхх' згткі і агсіїеоіо^бхо Ріесгрсіе
XV сіигут зюрпіи зя ггосіїаті ікоподгайсгпуті, піеггайко Ьухха)^ іег хсуЬій
путі сігіеіаті згшкі, зіясі хх-зкагапе )езї хсіяс/спіе сіо Ьасіап Ьізіогіі згшкі.
Жеікіе гасіапіе та їй бо зреіпіепіа ікопо§гайа ЬізЮгусгпа )’ако папка ро-
тоспісга Ьізіогіі53.
49 V;’ ро87С2е§б1пус1і агсукиїасії гатіеягсгопусй XV к) риЬ1ікас(і геліахуіопо реіпа
рокка Ііїегашгр сіосусгяся отбшіопусй сат гЬіогбш ріесгрсі.
50 ОтбхИепіе ІС] Ьагу гой.: Мізсіїке Ж Ріесгрсіе роіхкіе XV сгеккісії ЬагасЬ
іпіегпегохуусй // ХЬіогу ріесгрсі. — 8.4’77-498.
51 НІеЬіопек М. Ж зігопр 8і§ІІ1ит. РгоЬІету орізи ріесгрсі XV роккісії агсЬіхуасЬ //
АгсЬіххіЯа Роккі. — К. XI. — 2006. — п. 4 (44). — 8.9-20.
52 Кііта ]. ХЬіогу х&адікіусгпе XV Роізсе — гароп г ххт8гикіх¥апіа іпїогтасіі ху
Іпісгпесіе // ХЬіогу ріесгрсі XV Роізсе. — 8.449-515.
5’ РіесЬ 2. Сгу ікоподгайа ЬізЮгусгпа рохуіппа Ьус паикд ротоспісге Ьізіогіі? //
Тгабус]е і регзрекїухуу паик ротоспісгусЬ Ьізіогіі хх- Роізсе. Маїегіаіу г зутрог(ит хп
ІІпіхуегзуіесіе }ауісІІопзкіт бпіа 21-22 ра/сі/ісгпіка 1993 гоки Ргоієзогохуі 2Ьідпіехуохуі
Реггапохузкіети рггурізапе / роб гесі. М. Кокозга. — Кгакбху, 1995. — 8. 119-141.
178
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Сгсузіо Йокі ріесгрїпе 8Я гпа)бохуапе ху сгазіе ргас агсЬео!о§ісгпусЬ. со
хуутада ихугагііхуіепіа агсЬеоІодбху па іеп іур хаЬуГкбху огаг рггупаітпіе)
роскіахуохус^о ісЬ хуукзгіаісепіа ху гакгезіе 8Іга§і8їукі і вузіетагусгпедо 8Іе-
сігепіа хуупікбху ІсЬ Ьабап. Ма)ЬагсІ2Іе) ерекгакпіагпе обкгусіе 8І'га§І8Іусгпе
озіаїпісЬ кіікпбгіезірсіи 1а( ху Роксе, обпаїегіепіе ріусіи Ьиііі кзіягрсусЬ 2
XII хсіски, гаисігіусгату агсЬео!о§отм.
\х іркз/я ихуа§р V/ рггузгіусЬ ЬабапіасЬ ГггсЬа гхугбсіс па Йокі ріесгріпе.
№ боіусЬсгазохх^усЬ ЬабапіасЬ копсепггохуапо вір рггебе хузгузїкіт па об-
сізкасЬ ріссгусі. Харотіпапо о іут, ге розсіє “ріесгус” та сіхса гпасгепіа,
/агбхупо обсізк )ак і Йок ріесгрїпу. Хаіегу бокопас іпхсепіагугаді Йокбху
огаг робдес ІсЬ хузгесЬзйоппе Ьабапіа, боїусхясе таїегіаібху огаг ГесЬпік
хуукопапіа і рогіоти агїу8їусгпе§о. хуіеіи хуурабкасЬ піе іуїко обсізкі
ріесгрсі рге2епїи)я лл’узокі рогіот агіузїусгпу, Іесг гбхупіег Йокі Ьу\\'а)я
бгіеіаті згшкі54 55. Иаіегу ратіріас, ге боЬгге гасЬохуапе Йокі с!а)я тогііхуозс
хуукопапіа Ьагбго боЬгедо їесЬпісгпіе обсізки (піегаг ххірс/ ібеаіпедо) ба-
іясе§о робзіахуу бо ргесугу)пе) апаіігу беїаіі хууоЬгагепіа і парізи. Ріесгрс
їо іакге гпак хуіабгу, зхуіескіе) і ковсіеіпе], па гбгпусЬ )е) рогіотасЬ, Гак
сепїгаІпусЬ )ак і ІокаїпусЬ. Бат Йок ріесгріпу )Є8ї айуЬиіет хуіасі/у, )е§о
хсгус/апіе ІиЬ півгсгепіе )Є8І гхуіягапе г сегетопія )Є| рггекагухуапіа56, об-
бахуапіа ІиЬ изіахуапіа усгаг ге втіегсія хуіазсісіеіа. Ріес/усіе кгбіехувкіе \у
сгазіе родггеЬи пізгсгопо. Ріес/уГохуапіе бокитепїбху Ьуіо хеагпя сгуппоз-
сія ху ргосезіе дргахуоууапіа хуіабгу, рорггег зіапохуіепіе роггябки ргахсперо.
Рггезіебгепіе Гипкс)і Йока ріесг^їпедо (ако аїгуЬиїи хуіабгу па хувгузїкісЬ
]Є] рогіотасЬ )Є8ї рііпут розїиіаїет Ьабахусгут. Во Ьабап паіегу хуіясгус
54 Апбгаіоіс М., Апскаїоіс М. Виїїа Воіебата кя^сіа роїякі. Еіпе Ви Не уоп Гйгаї Воіезіаху
уоп Роїеп. — Рогпап, 2006; ВисВ.осІоІькі 8. Лохуа Ьиііа Воісвіата Кггухтошіедо: ргоЬІет
оіохуіапусії ріесгусі ху Роксе хусгезпоїгегіпіохуіесгпеі // Рг/с^рсі Нікїогусгпу. — Тот С. —
2009- — 2. 2. - 8. 207-236; НІеЬіопек М. Меіакже ріесг^сіе роккісЬ г XIII хуіеки
// 8тбіа 2гббІ02пахусге. — Тот ХЬУІІ. — 2010. — 8. 35-94 (іат їег хус2Є8ПІе)82а Ііїегаїига).
55 N3 іетаї 8іапи Ьасіап пасі бокаті ріесгусі ху Роксе гоЬ..- РіесЬ 2.2Ьіогу ріес/есі )ак
рггебтіоі Ьасіап. — 8.9-16.
56 НІеЬіопек М. бгіукохуапіе га ріесг^с. А^окоі роккіедо сегетопіаіи сіхуогвкіедо
// Рокка капсеїагіа кгбіехувка сгакбху похуоіуїпусії ті^сігу ссіасі/у а 8ро1есгеп8іхует.
Са.учс сігица. Маїегіаіу копГегепді паикохуд, Кгакбху. 14 кхуіетіа 2004 / роб гей.
XV. СЬог^іусгехузкіедо і ХУ. Кгахесгика. — Кгакбху, 2008. — 8. 51-72.
Ріки /.екоп • Уфбісгезпе Ьасіапіа $га$$іус2пе шРоІхе...
179
/гбсіїа ікопоргайс/пс ика/дасе хуіазсісіеіа ріесгусі хигаг г Йокіет, гхсіазг-
сга капсіеггу і росІкапсІсг/усЬ57.
Тетаїет Ьасіап рохуіппо Ьус іег “гусіе ріесгусі”, а хх’іус )е) с! 2іе]е осі
тотепїи \\'уіш)Г2епіа аг до гарггезїапіа игухуапіа58. Сгаз і окоіісгпозсі )’е)
рохузїапіа, хуукопахуса Йока, )е§о сепа, зрозбЬ рггесЬохуу^апіа, сгрзіойі-
хсоз'с игухиапіа, хизротпіапа рохууге) Гипкда сегетопіаіпа. XV копси око-
1ІС2ПО8СІ ххурсіа 2 игуїки. Тетаїука їа піе тоге Ьус зкиіесгпіе гогрогпа-
па хууіасгпіе рггег апаїігу зате] ріесгусі )ако ггбсііа, а пахиеі йокитепїб^
рггу кїбгусЬ )я осісізкапо, Іесг іггеЬа зір§пас сіо ІппусЬ г'гбсіеі різапусЬ а
іакге ікоподгайсгпусЬ. Кохсос/езпс Ьасіапіа зйадізіусгпе рохсіппу икагас
рісс/ус \с )ак па]82ег82ут копсекзсіе Ьізїогусгпут. /атукапіе зіу XV кгу
§и іетаїукі хсуіасгпіе зіга^ізіусгпе) ЬуіоЬу сіїа піе) XV баїзгс) регзрекіухуіе
2аЬб)сге. ЬІаіеро їггеЬа хууізг г ріесгусі а па гехупаігг, рога кга§ хх’азкісЬ
Ьасіап зігадізїусгпусЬ.
]есІпут ге зрозоЬбххг геаіігаді іе§о розїиіаіи )езі копзекхуепта ргегеп-
іада таіегіаіи 5(га§і8їусгпе§о па хиузіахсасЬ сІоіус/асусЬ гбгпусЬ Ьізіогусг-
пусЬ іетаібху і розіасі. Теп розїиіаі исідс зіу XV Роїзсе геаіі/охх ас і рггупозі
іо Ьагсіго ро/уіухспе сіскіу Ха кііки хх'узіахсасЬ ог§апігошапусЬ XV сіа§и
озіаіпісЬ кіікипазш Іаі |хге/епіох\апо хххчгбсі іппусЬ екзропаїбхх' гбххпіех
ріесгусіе, риЬІІко^апе гсзхх'пос/езпіе XV каїаІорасЬ ^узтс ^утіепту кііка
г пісЬ: “Оггеї Віаіу — 700 Іаі ЬегЬи рап8іxVа роізкіедо”, “300 Іаі Огбеги Огіа
Віаіедо”, сілх’іс xVу8СаxVу XV госгпісу 750- Іесіа Іокаді тіазіа Кгакохх'а, ^узіа-
роз^ірсопе Ьізюгіі і згіисе кіазгіоги Ьепейукгупб^ XV Тупси росі Кгако-
xVет огаг кіазгіоги кіагузек кгако^зкісЬ59. \Уе Шостій обЬуіу зір XV ІаіасЬ
2002 і 2010 сіхх іе ххгуз^у, па кїбгусЬ таїегіаі зїга^ізіусгпу га)аі згсге§б1піе
5” РгоЬІетагуку су росЦя! XV роїзкіе) Ійегашгге ]. Рокога, )е§о ргасе суШ]? XV агіукиїе:
Ріеск X. \Х; сігосі/.с до родгрсгпіка. — 8. 67, рггур. 53.
58 Ро)усіе “гусіе ріесгусі” хургохуадгіі: Кге|ск Т. Ресеї V киїшге зггедохеки. — Овігауа,
1998.-8. 51-93.
59 0гге1 Віаіу —700 Іаі ЬегЬи рапзіхуа роївкіе^о. — XX агзгахуа, 2005; 2а о)сгугпу і
пагод. 300 Іаі Огдеги Огіа Віаісуо. XX увгахуа ш 2атки Кгбіехузкіт XV ХХ^агзгахуіе 91 іиорада
2005-31 зіусгпіа 2006. — ХХ'агзгахуа, 2005; Тупіес вгіика і киїіига Ьепедукіупбху од хйеки
XI до XVIII. Каїаіоу хуубіахуу ху 2атки Кгбіехузкіт па ХК-ахуеІи рагдгіегпік — §гидгіегі
1994. — Кгакбху, 1994; Рах еі Ьопит вкагЬу кіагукек кгакохувкіск Каїаіод хууяіахуу. Агзепаі
Мигеит Ккіагдї СгагіогузкісЬ ххтгекіегї — рагдгіетік 1999- — Кгакбху, 1999; Кгакбху XV
скгге8сі)ап8кіе) Еигоріе Х-ХШ ху. Каїаіод хуузіахуу. — Кгакбху, 2006; Кгакбху еигоре)8кіе
тіазго ргахуа та^деЬигзкіе^о 1257-1791. — Кгакбху 2007.
180
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
екзроподаапе тіеізсе. Ріегдазга Ьуіа роздаірсопа гаЬуікот сесЬбда зЦзкісЬ,
бгпуа ггетіозіи закгаїпети. оЬубдаи каїаІодасЬ гаргегепіодаапо Ьагсіго
Ьодаїу таіегіаі зігадізіусгпу, йокі ріесгріпе огаг обсізкі ріесгрсі, ге гЬіогбда
Мигеит Ьагободае^о дає Ж'ос1адаіиЬІ). Робкгезііс рггу іут паїегу даузокі
рогіот (есЬпісгпу гатіезгсгопусЬ іат ііизігасд. Огіркі оЬеспозсі па дау-
зїадаасії ріесгрсіе дасйоб’д да іпїегакс]р г іппуті гаЬуікаті. и)адапіа)зс 8датб]
дааіог )ако даагпедо ггббіа Ьі8іогусгпе§о огаг тіе)8се і рогус]р да киїіигге і
82Й1СЄ баМПС^О ЗрОІЄС2ЄПЗІдаа.
Шгпут розіиіаіет да' ЬасІапіасЬ зйа^ізіусгпуск )езі гогзгеггепіе іга-
бусуіпусЬ гат ггесгодауск і сЬгопоІодісгпусЬ. СЬобгі о іо аЬу оЬе)тодата-
1у опе тогіідаае дазгузікіе бгіаіу зГгадізіукі об сгазбда' па)бада'Піе)82усЬ бо
дазрбїсгезпозсі. ,|с8і іо одготпе габапіе гдаагудазгу, ге ргадао бо игудаапіа
ріесгрсі розіабаїі рггебзіадаісіеіе дажузікісЬ зїапбда, г дауіяікіет сЬ1орзідата,
а іакге да’з/узйбе іпзіуіиде здаіескіс і козсіеіпе розіабарісе озоЬодаюзс ргада-
щ. Туїко Гак згегоко гакгоіопе гату Ьабадасге бад §дасагапс)р роргадапусЬ
дапіозкода зутеіусгпусЬ. Вабапіа зГгадізіусгпе родачппу Ьус ргодаабгопе га-
гбдапо, ]ак боіусЬсгаз, да “рггекго)асЬ ріоподаусЬ”, а даірс икагиіясусЬ бгіе)е
ріесгрсі іебпе) озоЬу, §гиру озбЬ ІиЬ ІП8іуїис)і да црсіи сЬгопоІо^ісгпут, об
сгазбда па)бадапіЄ)згусЬ бо дау/пас/оперо тотепіи ІиЬ іег да “рггекгоіи
рогіотут", оЬеітидсут дазгузікіе (ІиЬ дауЬгапе) озоЬу і іп8іу1ис)е бгіаіа-
іясе па дауЬгапут оЬзгагге60 61. Рггукіабет риЬІікасіі робеітиіясеі іеп бгиді
кіегипек Ьабап )Є8ї оЬзгегпа кзі^гка Магка Абатсгедазкіедо62. РиЬ1ікас)а
іе ЇЄ8і )ебпосге8піе рггукіабет согаг сгрзізгусЬ дає дазроісгезпе] роїзкіе)
8Їга£Ізіусе Ьагбго згегокісЬ кдаегепб ггббІодаусЬ.
\\7 рггурабки Ьабап роздаірсопусЬ ріесгрсіот подаогуїпут робкге-
8Ііс паїегу розірридся г сгазет зіаЬіІігас]? і зсЬетаіугасІр рггеб8їадаіеп
60 Магсікг В. Сесіїоше ріесгрсіе і ііокі ріес/рте // ХаЬуікі сесЬбш Яязкісії / гесі.
М. Коггеї-Кгазпа. — ХХЇосіада 2002.— 5. 9-145; Сіогіа Ьео. Кгетіойо какгаїпе. Кагаїоу
даузіадау \е 200-1есіе рстгапіа Кгбіедакіе^о Мигеит 5гіикі уее Уїїосіадаіи / гесі. М. Коггеї-
Кгавпа. — Тот І—II. — ХУТосіасу 2010. Тот 11 гасеіега т.іп. Йокі ріесгсіпе і ріесгрсіе
коасіеіпе г (егепи бЦїка (оргасоууапе рггег В. Магсікг-Сгарі?) огаг еигоре(8кіе ріесгесіе
козсіеіпе (оргасодаапе рг/е/ А. Нгупіехуісга).
61 N3 іетаі рютгасігепіа Ьасіап су “рггекгоіасЬ ріоподаусЬ і рогіотусЬ” гоЬ.:
РіесЬ 2. Ретрекіудау роккісЬ Ьасіап. — 8.50.
62 Асіатс/едазкі М. Ріес/^сіе ищбодае даіасіг ІокаїпусЬ г оЬзгаги РоЬкі сепігаїпе). —
Сг?8С І: Ріесгрсіе даіасіг козсіеІпусЬ сіо роіодау XX даіеки-. С/р<с II: Ріесгрсіе яасібда
кгІасІїескісЬ бо 1793 гоки; Сграс III: Ріесгрсіе даіабг тіе)8кісЬ бо 1950 гоки. — 2§іегг, 2010.
Ріесн /н.ое • Уіїрбіаехпе Ьабапіа ^гауізіусгпе и.'Роксе...
181
паріесг?іпусЬ, г ботіпаф XV еросе похх’о/уіпс) ріес/усі ЬегЬохуусЬ, со ро-
сіян га зоЬя розс?риіясе оугапісгспіс ісЬ ігезсі. 8сяб копіесгпозс хуургасо-
хсапіа кхесзііопагіизха Ьасіап 61а ріесг?сі псжогуіпусЬ. кібгу игазабпіаіясе-
уо ісЬ рггубаіпозс 61а Ьабап ЬізіогусгпусЬ63.
XV зіагзгусЬ ргасасЬ копсепінжапо зір рггебе хезгузікіт па ріесгрсіасЬ
згебпіоххпесгпусЬ і Ьуіу ргеіегохуапе рехс'пе іетаіу. рггебе хузгузікіт ріесг?-
сіе топаг82е, кгбіехузкіе і кзіяг^се, тіеізкіе, XV тпіе)з2ут зіорпіи гусегзкіе,
сесіїохх е, гіетзкіе, XV піегас1оххта1а)ясут зіорпіи оргасоххапе Ьуіу ріесг?сіе
коз'сіеіпе. Кіабгіопо пасізк рггебе хузгузікіт па іпхх’спїагугасі? ріесгрсі,
тпіе)82я теау? рггукіабапо бо іпісгргеіасіі. ^7 похезгусЬ ргасасЬ игиреіпіа
зі? Се Ьгакі. XV гхеіягки 2 Сут сЬс? гххтосіс па похсс кіегипкі Ьабап,
кібге ро]’ах^і1у зі? XV озіаіпісЬ ІаіасЬ XV роккіе) зГгадізіусе.
Зрогут гаіпісгсзоххапісп'ї сіезгу зі? зГга§ізСука козсісіпа. Жрбісге8-
па хеіебга па (є) іетаі )е8і пісхх'зрбіїпіегпіе хеі?кзга піг рггеб кіікипа-
зіи ІаСу. /аіпісгезоххапіс Ьабахесге копсепіги)'е зі? рггебе сузгузікіт па
дібхупусЬ (Є) бгіаіасЬ: ріесг?сіасЬ ЬізкирісЬ, каріСиїпусЬ, капопіскісЬ,
кІазгіогпусЬ64, аіе зіххіегбгату іег похуу гакгез Ьабап — зГгадізСук? рага-
йаіпя65. V' похуу еіар хукгосгуіу зіибіа паб зСгадізіукя кгбіехузкя. Робзіа-
XV? пазге) ххіебху па іеп іетаї хссіяг зіапохуія “Ріесг?сіе кгбібхх роїзкісЬ”
Магіапа Оитохузкіедо66, аіе роіахміу зі? ргасе рокагиіясе поxVе тогіі-
63 82ЄГ2Є] па іеп сетас гоЬ.: Ріесії 2. Регзрекіушу роїккісії Ьасіап. — 8. 38-39.
64 Росівитохуапіе Ьабап рокгсге^бІпусЬ бгіаібда 8Іга§і8іукі коксіеіпеі гоЬ.: Ріесгусіе \е
сіахепе) Кхесгурозроіііеі, раввіт.
65 Абатсгетевкі М. Ікопо§гака ріесгссі козсіоібху рагайаІпусЬ бекапаСи
82абкош8кіе§о 2 рггеіоти теіеки XVIII і XIX // Віиіегуп Згабкодакі. — Тот VI / роб
геб. Т. Маг82аіа. — Тббг — 8габек, 2006, —8. 69-109. З/егге) ргоЬІетаїук? ріес/усі
рагайаІпусЬ робе)’ти]е (еп аиіог те ріегтевге) сг^зсі кві^гкі суіотеапе) те рггур. 62.2оЬ сеі:
НІеЬіопек М. роїотеіе (Ігорі бо ЬегЬи. 2е 81ибібте паб ріесгссіаті ртіп теугпапіохуусії
па рггеїотіе XVIII і XIX те. // Роїзка Ьегаібука козсіеіпа. — 8. 153-176 огаг гогз/еггопа
теефа їеро агіукиїи: XV зтеіесіе 8утЬо1ікі сЬг2Є8СІ)агі8кіеі: ріесгссіе рагайаіпе геріопи
пабпоіескіеро // 81ибіа г бгіе;бте Тгхсіапкі і г.іеті [ггсіапескіе]. — Тгхсіапака, 2005. — 8.
67-86. ХГоІпіскі Р. Ріесг^сіе капсеїагіі ковсіеІпусЬ геріопи габотвхсгапвкіе^о те
ріегтезге) роїотеіе XIX ксиїесіа // N3823 Ргге82ІО8С. — Тот СХЧИ. — 2007. — 8. 235-260:
ХТоІпіскі Р. Ебус]’е ріесхесі коз'сіоібте рагайаІпусЬ бекапаіи габот82С2агі8кіе§о х І рої. XIX
віиіесіа // 2іетіа Сг^ІосЬотезка. — Тот XXXIV. — 2007. — 8. 73-105-
66 Робзитотеапіе боїусЬсгазотеусЬ Ьабап гоЬ.: НІеЬіопек М. Ріесгусіе кгбібте роїзкісЬ
ерокі потеогуїпе) // Ріесгусіс те батепе) Кгесгурозроіігеі. — 8. 59-74-
182
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
\уо8сі Ьабахусге ріесгусі кгбісхсзкісіТ7. Мохуозсіа 8а топодгайсгпе зґисііа
розхуіусопе ро82С2е§б1пут ріесгусіот. кібге зкопсепігохеапе па ]Єбпут
оЬіексіе, ро2\таіа)я роббас бодІуЬпеі апаїігіе гагбхупо іге8с ріесгусі. )’ак
гбхх'пісг око1ісгпо8'сі )Є] рошзїапіа і Ьткдопохуапіа67 68. Копіуппаді хсу-
тадаіа Ьасіапіа 8Ґга§І8(укі кзіагусд, гххбаз/с/а іусЬ Ііпіі, кібге боіусЬсгаз
піе 2О8їаіу оргасоххапс. Вабапіаті оЬ)ас паїегу рісс/усіс рогозіаІусЬ сгіоп-
кб\л’ бупа8ііі, кгбіохх’е, к8іугпе, роіоїШхуо х\4абсбх\’. Тггута)ас 8Іу кгуіегіпт
зїапохеедо Ьабас паїегу ріесгусіе гусег8іххта і 82ІасЬіу, гиіазгсга иггубпі-
кбхс сепїгаІпусЬ і ІокаїпусЬ огаг іпзіуіиді затоггаби згІасЬескіедо. О ріе-
сгусіасЬ Козсіоіа і бисЬохсіегізіхеа )иг рохсуге] різаіет. XV баїзгут сіади
Ьасіас іггеЬа 8Ігаді8іуку тіфка, сЬосіаг XV іут гакгевіе ггоЬіопо ]иг бокс
биго, а іакге ріесгусіе сссіклп копдгедас)і киріескісЬ і тіезгсгапзша.
N3 хеіукзга ихуаду га8Іиди)е ріесгус коЬіеса: кгбІохх-усЬ. кзіугпусЬ, гакоп-
піс, згІасЬсіапек. Кагбу г іусЬ іетаібш розіаба рггупаітпіе) ро^ебупсге
оргасошпіа, хезкагдасе сіаізге кіегипкі Ьабап. №е суіду ІсЬ ^8гу8ікіс1і
рггурІ8асЬ, аЬу пабтіегпіе ісЬ піе гогЬибоххухуас, аіе гаіпіегезохуапу
Сгуіеіпік /пдсі/іс ]с XV іусЬ оргасошпіасЬ, кібге суіи)у огаг XV “ВіЬІіодгайі
НІ8ІОГІІ Роїзкі”.
Шгпе )Є8ї аЬу похсгосгезпе оргасошпіа 8ГгадІ8іусгпе бузропотіу сіо-
Ьгуті гергоскіксіаті отахсіапусЬ ріесгусі. Піаіедо хе сга8іе кх^егепсі паїегу
геіе8їгохеас сіоЬгс едгетріагге. }е8і іо зргахх'а о робвіахеоххут гпасгепіи,
дгіуг боЬгу таїегіаі ііизігасуіпу та хеаіог риЬІікасіі /госНохссі і тоге 8іапо-
ххіс росІ8іахсу бо сІаІзгусЬ Ьабап69.
Тетаіет рггузгІусЬ Ьабап копіесгпіе рохсіппу Ьус 8іибіа рогбхупахс-
сге. 8ЬадІ8їука роїзка піе гогххдаїа 8Іу XV Ьізіогусгпе) ргбгпі. Туру ріесгусі
67 РіесЬ2.Мопеїу,ріес2?сіеіІіегЬушзузіетіезутЬоІіхоїжі/у 1а$іе11опбте — ХХагзгатеа,
2003. —8- 43-Ш; НІеЬіопек М. Зуяет Ііегаїсіусгпу па ріесгссіасії кгбібто роїккісП (XIV-
XVIII шіек). Ргорогус)е Ьасіашсге // Ріесгссіе ІіегЬотее. — 8.13-31.
68 ХСссотеккі Р. Ріесгес та)Є8іаю^а Кагітіегга Іа^іеііопстука. Раїасіа огаг
ргбЬа хууіакпіепіа, біасге^о кгбі рггевіаі )Є) игутас // 5(игііа кгбсіїоггшосге. — Тот
ХЬІХ. — 2011. — 8.97-116; Огеїіскагг \Х'. Кгбіетака ріесгус Рггетукіа II і )’е) Ьізіогіо^гайсгпе
іпгегргеіас)е // Ріесгесіе ІіегЬотее, —8. 33-86; Кгакгетакі І. Ріесгус йегЬоша кгоіоте;
Ьигівдкі Магіі )ако гарі» Ііізіогіі сіупазіусгпеі Сопга§бте пдаегпепккіск // Ріесгесіе
ЬегЬодае. — 8. 87-108.
® Рггукіабет боЬгуск гергобикді ріесгусі кгбіехуякісй )Є5і ууусіашпісто Ріесгесіе
кгбібда і кгбкжусЬ роккіск. — Шгзгаша, 2010; гой. іег ііи&гаде XV каіаІо^асії суіохуапусЬ
XV рггур. 60.
Ріесн Хе нон • Уіїрбісгезпе Ьасіапіа зрт^ізіуаспе IV Роізсе...
183
зіозохуапе ргхех розхсхедріпусЬ ихуїкохупікбху Ьуіу сЬагакіегузіусхпе біа
саіе) зйадізіукі еигореізкіе]. Иаіеху ргхезіебхіс )акіті бгодаті хадгапісх-
пе хухогсє босіегаіу бо Роізкі, ]ак ргхеЬіедаіа ісЬ гесерф, XV іакіт зіорпіи
пазі?рохуаіо ргхуітохуапіе оЬсусії хухогсоху, а XV іакіт зіозохх^апо гобхіте
гоххуцхапіа. ХСріуууу хадгапісхпе Ьуіу зхсхедбіпіе тоспе \с росхаїкохуут
окге8Іе гесерср ріесх?сі XV Роізсе, §бу піе Ьуіо гобхітусЬ хухогсоху, бо кіб-
гусЬ тохпа Ьу зі? обхуоіас. То хуутада боЬге) хпаіотозсі зігадізіукі оЬ-
сеі огах зіаіедо иххтхді?бпіапіа іііегаїигу хадгапісхпе). V рбх'піф/ут схазіе
хуріухуу оЬсе зіаЬпа, сЬосіах ІсЬ оЬеспозс саіу схаз ігхеЬа Ьгас роб ихуад? і
зіебхіс. XV тіе)8се хуріухубхх хехуп?ігхпусЬ роіахеіа|я зі? хуріухуу хх'схупуігх-
пе. Біаіедо ргохуабхас Ьабапіа саіу схаз паіеху зіебхіс сху ітегезпіасе паз
ріссхусіс за затобхіеіпут хууіхуогет капсеїагіі ихуікохупіка, сху іех за опе
харохусхопе об іппедо робтіоіи. Шаіепіа рохуухзхе Ьуба Ьагбхо тос-
по гхиіохуаіу па обсхуіухуапіс ігезсі ріесх?сі. Вагбхо ихуіесхпе Ь?бхіе їй
розсіє ігезсі ІуроххусЬ і іпбуххібиаІпусЬ70. Іпасхе) ігхеЬа робсЬобхіс бо
котрохус]’і, кібге розіидиія зі? гохххіяхапіаті іпбухуібиаіпуті, іпасхе) бо
роххіеІаіясусЬ гохххіяхапіа іурохх’е. СЬосіах )ебпе і бгидіе Ь?бя поз'пікаті
іпГогтас)і.
ХХ-а/пс )езі аЬу Ьабапіа зйадізіусхпе Ьуіу ргохуабхопе ріапоххю і зузіе-
таіусхпіе, со іебпак піеіаїххю )езі озіядпяс, §бух Ьитапізіука піе робіеда
гудогот паик зсізіусЬ і етрігусхпусЬ бу8ропи)ЯсусЬ хезроіаті ргохеабхц-
суті зузіетаіусхпе Ьабапіа. Вгак зузіетаїусхпозсі піе ба)е робзіа^ бо
зупіеху Ьабапедо іетаіи. Віаіедо іак шхпе )езі зіххюгхепіе згобоххпзка, кіб-
ге хуухпасху зоЬіе сеіе Ьабап і Ь?бхіе копзекххтптіе бо пісЬ хтіегхас.
Ро)ахуіаіа зі? похсс кіегипкі Ьабап. N3 дгипсіе х\ 8|х')1схсзпсі Ьегаібукі
затогхабоххс), кібга )езі гбххтіех гохххііапа XV кга)асЬ зазіебпісЬ, ро)ахшіо
зі? па зхсгока зкаї? хаіпіегезоххапіе ріесх?сіаті хх ісізкіті )ако таїегіаіет
ротоспут ргху оргасохууххапіи ЬегЬбхх7 і іппусЬ хпакбхх §тіп71. Ргхех біи§і
схаз хаіпіегезоххтапіе іут бхіаіет зГгадізіукі Ьуіо піеххаеікіе, XV зіагзхе) Іііе-
70 Згеггеі па (еп гетаї гоЬ.: РіесЬ 2. Ікопо^гайа ріесгрсі Ріазгбте — Кгакби; 1993- —
5.13-14.
71 Отбтеіепіе ро)?сіа ^врбісгезпа кегакіука затоггябо^а огаг ргегепіасіс потегуск
Ьабап XV гут гакгекіе гоЬ.: ВгеІісЬагг XV., РіесЬ 2. Ватмпе і по\ує ЬегЬу Маїороізкі. — Кгакбхм.
2004 (іат гег хсукаг яіагвгусЬ риЬ1ікас]'і богус/^сусЬ ріесгрсі \уіе)8кісЬ).
184
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
гаїиг/с роажіссопо іт /аіссіжіс кііка агїукикж 08(аіпісЬ Іаіасії икахаіо
8ір кііка кзщгек розтеірсопусй (є) Сетаїусе72.
Іпіегезидсут кіегипкіет Ьасіап ]Є81 оргасоутхапіе рісс/рсі рі/у сіо-
китепїасЬ тірдгурайзітеоусуск. Ропісжа/ Ьуіу опе ижйеггуіеіпіапе піе Суі-
ко ріесгрсіаті ууузіа'етсб^7 Іесг гбжпісг. ІісгпусЬ §\уагапїблу 81а) а 8І? опе
оЬзгегпуті го/ргажаїпі 8Йа§і8Сусгпуті. 8(аг82Є] Ііїегаїигге оргасхжапо
докитепг їгакіаїи іогийзкіедо 2 1466 гоки73. \с по\с8/сі ІіїегаШгге орга-
сожапіа сіос/екаіу 8ір ріес/усіс рг/у роїзкіт докитепсіе \У8іурпут їе§ог
ПакїаПі74 75 огаг рі/у докитепіасЬ рокері теїпепзкіедо (1422) Л Васіасге
Ікедазсу оргасст аїі докитепі і ріесгрсіе ипіі кгехузкіе] (1385)76 77, а \\' рггу-
^оіожапіи до сішки, су гатасЬ се] зате) зегіі, 8а докитепіу і ріесгрсіе ипіі
Ьогодеізкіе] (1413).
ІМагат, ге ж даІзгусЬ ЬабапіасЬ паїегу роде)то5уас зузїетаїусгпе
оргасожужапіс ауЬ сіск сууЬіСпусЬ Ьасіасгу 8Їга§І8їукі і ісЬ паиксжуск до-
копай. Роїзсе піе )С8і їо г ГЄ821Я 8гос1о\\Ї8ко гЬуі 1іс2пе. Оргасожапіс іакіе
роашусіїст ХХТасІувІашжі Зеткоулсгосуі7’7, Магіапосеі Сито^кіети ро-
ь'жірсопо о8оЬпа копіегепср пайкова. рггурадки Седо кіегипки Ьасіап
сЬосІгі о соз хеіуссі піг ()|ігас(т апіс Ьі8іогіо£гайс2пе. \Х7пі к] ілле отб^іепіе
гакгези докопай пазгусЬ рорггедпікбхе огаг 8Ю8ошпусЬ рггег пісЬ теїод
Ьадагі, роетіппо Ьус хсугпасгпікіет даізгусй кіегипкб^ зіидібж Ко1с)пс
()|ігасо\сапіа 8Йа§І8їусгпе ро^іппу хеугазїас г докопай рорггедпікбсу лту-
72 Вітіег-Маскіеууісг Е. КуЬпік. Хпакі БатоггясіпусЬ чмврбіпок — КуЬпік, 2006;
Кагсгтаггеуувкі А. Ріесгссіе §тіп ]’ес1пояГк(жусЬ 2 окгеви ^аіісуіккіе^о. — К/еч/оху
2006; Ку^иіа Е.М. Ріес/усіе §тіппе рошіаїи ркгегупвкіе^о осі росг^іки XVIII ж сіо
1939 г. — Ркгсгупа, 2009; Хпатіегожвкі А. Ріесгссіе і ІіегЬу Йа®ка сіезгупккіе^о. — Сбгкі
Тіеікіе — Сіекгуп, 2011.
73 Кагсгежкка Т. Рг/еурсІ ріесг^сі ргивкісЬ г бокитепібж Ггакіаіи Югипвкіе^о
2 1466 гоки // Котипікаїу МахигвкоАТагтіпккіе. — 1962. — п. 4 (78). — 8. 753-779;
Сг2Є§ог2 М. Апаїіга гіур1отагус2ПО-8Ґга§І8іус2па гіокитепюж їгакіаш іогиіккіеу.) 1466
гоки. — Тогип, 1970.
74 Можак Р. Ріес/усіе рггу роїзкіт сіокитепсіе жвісрпут роко)и Югип8кіе§о г 1466
гоки // Косхпікі НІ8їогус2ПЄ. — Тот ЕХУП. — 2001. — 8.215-228.
75 Оокитепіу вїгопу роївко-іііежвкіе] рокорі теїпепвкіе^о г 1422 гоки / жугі.
Р. Можак і Р. Рокога. — Рохпап, 2004.
70 1385 т. ги§р)йсіо 14 б. кгеуо8 акіа / Зибега 1. Кіаиріепе. — Уііпіиз 2002. Ріес/усіе
оргасожаї Есітипгіав Кітва.
77 2оЬ рггур. 2.
Ріесн 2емсж • №рбісхе$пе Ьасіапіа фа&кіуаж іг Роїзсе...
185
коггуаіухуас }с, игиреіпіас, ск|/ус бо саіо8сіохстедо іі)рсіа іетаіи гакопсго-
ПЄ§0 8уШЄ24.
Копіесгпа ]Є8ї 8у8їетаіусгпа гсісзігаф риЬІікас]і 2 гакгези аігаді8їукі.
2абапіе їо сг^асіохуо ареіпіа Ьіе/аса “ВіЬІіодгайа Ьізїогіі Роїзкі” гатіезг-
с/аріса риЬ1ікас|е зіга^іаїусгпе ху гатасЬ бгіаіи “паикі ротоспісге Іііаіо-
гіі”. Аіе іп£огтас)е о ріесг^сіасЬ аа риЬіікохуапе піе іуїко ху оргасохуапіасії
8ІГІСІЄ 8(га§І81уС2ПуСІ1, ІЄС2 гбХУПІЄ2 ЬегаібуС2ПусЬ, £ЄПЄаІ0£ІС2ПуСІ1, буріо-
таіусгпусЬ, ЬіодгайсгпусЬ і ІппусЬ, со 8у§па1ігохуаіет )иг рохууге]. Біаїе-
до копіесгпе )еаї оргасохуапіе гогитохуапе) ЬіЬІіодгайі 8ігаді8їукі роїакіе).
геіе8їгиіясе] хса/уаїкіс ргасе х\7іпіапкіі]:}сс о ріесг^сіасЬ. ВоїусЬсгааохуе
Ьасіапіа 8йга£іаіус2пе зїхуоггуіу робаіахее сіо ріегхуагусЬ ргбЬ оргасохуап
8І()Х\’ПІк()ХУуСІ1 78.
]ебпут 2 робаїахуохуусЬ 2абап 8іо)асусЬ рггесі хузрбісгезпя роїака
аґга^іаіук^ ]Є8і хх у /пас/епіе гакгези гегуїогіаіпедо Ьабап, аіе |С8і іо /аба-
піе піеіаїхх’с, кібге рохуіппіяпу робіте і гогхуіагас хсарбіпіс ге 8Іга§іаїукаті
Ііїехузкіті, икгаіпзкіті, Ьіаіогивкіті, а іакге піетіескіті, а пахуеї сгезкі-
ті. Виггііхуе бгіе)е Епюру агобкохуо-хузсйобпіе) зргахуііу, ге хуарбісге8пе
дгапісе рап8їхуохуе сг^зїо ху піехуіеікіт аюрпіи оброхуіабаіа Ьізїогусгпут
робгіаіот роїііусгпут. Згсгедбіпіе хуібосгпе (еаі іо па іегепіе бахупе) Кге-
с/уроароїйс). Жрбісгезпа Т.іїхх а, Икгаіпа і Віаіогиз іхуог/уіу ху рггезгіозсі
хугаг г Роїака хузрбіпу ог§апігт рапзїхуохуу, Р/ес/роаройСа ОЬо)§а Каго-
ббх\’, а хуірс гбхупіег рехуіеп хуарбіпу “теда” ауаіет зГгадіаїусгпу. іе\ сііхх і-
1і 8їа)ету хуоЬєс ргоЬІети )ак іеп ауаіет робгіеііс роті^бгу рапаіхх а “аик-
сеауіпе” бахупе] Нгсс/уроаройїсі, а іебпосгезпіе піе зїгасіс оЬгаги саіоасі і
піе гаіаізгохуас рггеа/Іоасі. ]е81 іо ргосез Ьоіеапу, §буг б/іебгісіхх о бахупе)
Кгесгуроароіііеі ІЄ81 с/раїо бозс 8игохуо осепіапе рггег паагусЬ хх’асЬоб-
пісЬ аааіаббхх’79. 8іа)ету хуоЬєс ргоЬІети, ігахуеаіиіас акта А. ЬІІкгепїаіїіза,
7К Кайгізгехукка М.. Бігбгук Р. Керегїогіит сіаххпусії крокоЬбху гергогіикохуапіа ріесг^сі
// 2Ьіогу ріесх^сі. — 8. 517-528; Вапіескі А.. Вегіпагек П. 7.еуасПо П. Рогуяіак-ХХ'бісігіккі К.,
Сиі Р., Ьекпіехузка НІеЬіопек М. Маіегіаіу бо роївкіеуо 8іо\\тііка вігауівгусхпеуо //
Агсіїіхуівіа роівкі. — 2010. — п. З (59)- — 8.43-56.
79 РгоЬІетаїусе ге) ровхуіссопе ЬуіуоЬгабу8екс]‘і “Угесіпіслхіес/пе сІ/іе)е Роівкі XV осхасЬ
8Я8іаббху” XV гатасЬ І Коп^геви Ха^гапісхпусії Вабасху ІОхіеібху Роївкі. Кеіегаіу хуу§ІО82Опе
росісгак оЬгаб вексіі, ховіаіу ориЬІІкохуапе V таіегіаіасй рокопГегепсуіпусЬ XV сі/іаіе
“8гЄСІПІО\\'ІЄС7Є”, 2ОЬ.: ХХ-’Й2ІапЄ 2 2Є\\'П;УГ2 / роб ГЄЙ. М. Р>аС7.1«>\\'8кіЄуО, Т. Ст;;8о\\'8кіеро,
А. Кохуака, 2. РіесЬа і В. БхІасЬіу. — Татаахуа, 2011. ХХргоххасІгепіе бо ргоЬІетаїукі
оЬгаб 8екс]і 2оЬ.: РіесЬ 2. $гегіпіохуіес2пе б2ІЄ)Є Роївкі XV осгасЬ взвіаббху // УРІбхіапе 2
186
Сфрлгістичний щорічник • Випуск і
)ак робгіеііс тозрбіпя зГга^ізїукр80. Ь'іс іезї їо їуіко паз/ ргоЬІет, рггеб ро-
боЬпут габапіет, ту паз/ут паіЬііжут зязіебгїтоіе, 8їоі пр. Ьізїогіо^гайа
туристка і зіотуаска. }езї (о (ста! туута§а)ясу обгрЬпедо отбхуіепіа, аіе ріг
V іут тіе)зсп робкгезііс паїегу, ге ту/а)етпе Ьізїогус/пе гаіегпозсі Ьуіу
Ьагсіго тоспе і боз'с гіогопе. Гогтаіпіе бозс їаїхуо тогету оббгіеііс зігау-
зїукр роїзкз об Ііїетузкіе), убу/ патуеї ро ипіі їйЬеізкіе) Ьуіу їо бтуа рапзїтоа
розіабдясе обгрЬпс іегуїогіа, а туірс дгапісе, огаг обгуЬпа зїгикїигр тоіабгу
і абтіпізїгас)і, зііпіе г гсз/їа ге зоіу ротуіягапя. № іе) зігикшгге оЬеспа
Ькгаіпа Ьуіа с/узсіа Кгбіезітуа Роізкіедо, Віаіогиз \7іе1кіе$о кзірзїхуа Ьііетх7-
зкіе§о. Кіс иіе§а туяїрііхуозсі, ге оргбсг хугаіетпусЬ ротуіягап і туріутубту
з&адізїукі роізкіе), Ьуіу УІбосгпс їег, ту гбгпусЬ окгезасЬ і ту гбгпут зіор-
піи, сесЬу зресуйсгпе, гхуіазгсга зГга§і8їукі икгаіпзкіе) і Ьіаіогизкіо) — со
Ьуіо робпозгопе ту сгазіс бузкизр па копіегепср — туупікаіясе т.іп. г їе§о,
ге Ьуіу (о гіетіе, рггсг кїбге рггеЬіедаіа дгапіса ротірбгу киіїига іасіпзка а
ргатуокіатупа. 2абапіет зїоіасут рггеб Ьабасгаті )Є8ї ггеїеіпе икагапіе Ге]
гіогопе) ргоЬіетаїукі. Иаіегу икагас гагбтупо 8їоріеп хуріухубху 8Іга§І8їукі
роізкіе) па зузїету зігадізїусгпе уузсЬосіпісЬ гіет Кгесгурозроііїе), )ак готу-
піег ІсЬ сесЬу іпгіутуібиаіпе. ]Є8ІІ гаротпіту, ге гогууі)аіу 8Ір опе ту гатасЬ
8у8їспцж 8ігадІ8їусгпусЬ Кгесгуро8ро1йе) ОЬо)§а І^агоббху оїггутату Гаі-
згутту оЬгаг.
Рггеб рогіоЬпут ргоЬІет 8їа)’а роізсу Ьасіас/с 8Іга§і8їукі Яазкіе), ро-
тогзкіе) і ІиЬизкіе). 2 гаді оЬеспе) рггупаіегпозсі їусЬ гіет бо Кгесгуро-
зроіііе) Роізкіе) і итіе)8со\уіепіа §іб\упус1і гЬіогбху ріесгрсі па )Є) їегепіе
огаг Ьгаки 8гег8ге§о гаіпїегезохуапіа ц іетаїука ЬІ8їогіо§гайі піетіескіе),
Ьабапіа ту іут гакгезіе ргоууабга рггебе хувгузїкіт роізсу Ьізіогусу. Мату
)ебпак зууіаботозс, ге Ьабапе рггег паз зузїету зігадізїусгпе їуіко бо реху-
педо сгази гогтуцаіу зір ту гатасЬ кгбіезїхуа роізкіедо. а пазїррпіе Гипкс)о-
потуаіу ту гатасЬ іппусЬ огдапігтбту рапзїтуотуусЬ.
АЬу игузкас реіпу оЬгаг їе§о 8котр1ікотоапе$о г)атуізка, копіесгпа )езї
боЬга тттга)етпа гпа)отозс ііїегашгу огаг гЬіогбту зЬа§І8їусгпусЬ, а гакге зу-
зїетаїусгпу рггеріуху іпіогтаді па їетаї рготуабгопусЬ Ьабап. Зігадізгусу
гетупаітг. — 8.73-86. Рга^п? рогікгезііс. ге тега)етпе їіізіогусгпе ге1ас)е роті^сігу Роїзка а
Іе) «акіасіаті, та)а гб^піег о^готпе г.пас/епіе сііа Ьасіап 8Їга£І8ІусгпусЬ.
80 ЬІІкгепіаіііз А. ]ак тогпа росі/ісііс тозрбіпц кізіогіс? // “О пав Ье/ пав”. Нівїо-
гіа Роївкі Ьівїогіо^гайасії оЬсоісгусгпусІї / Моїік, Н. 2а1іпвкі. — Рогпап, 2007. —
8.123-134.
Ршсн 2емж • Уіїрбісгезпе Ьабапіа з/т^кгусгпе іг Роксе...
187
1 іісхузсу, икгаіпзсу і Ьіаіогизсу тизгя коггузїас і коггузїаіа 2 агсЬіхебхе рої-
зкісЬ81, роїзсу роххіппі коггузіас 2 агсЬіххтбхе паз/усЬ хузсЬобпісЬ зазіаббххс
Шкагапе за їег х¥га]етпе копїакГу озоЬізіе Ьасіасгу. Кбххпіе/ па гут дгип-
сіе тоге зір итаспіас росгисіе ^зрбіпоїу сеібхе ЬабахесгусЬ, іакіт )езі зГга-
§ізіука бахупе] Егссгурозроіке].
Роіахх'іспіс зір затобгіеІпусЬ Ьабап зГгадізїусгпусЬ Ііїетузкіск. икгаігї-
зкісЬ і ЬіаіогизкісЬ рггуіас паїегу 2 бига заїузГаксіа, §буг гаітегезошпіе
роїзкісЬ Ьасіасгу ріесгрсіаті хузсЬобпісЬ гіет Кгесгурозроіке) Ьуіо піе-
ххіеікіе. 7/абсп роїзкі зігадізїук піе 2а)то^аі зір (ут іетаїет зузїетаіусгпіе.
окгезіе тірбгухх'оіеппут хсутіепіс паїегу т. іп. пагшізка Водбапа Ваг-
хсіп8кіс§о, Кагітіегга ЗосЬапіе^ісга, Магіапа Ситоххтзкіе§о, Магіапа Наізі-
§а і тоге рггебе хс^згузікіт Шабузіахеа Зеткохуісга. Теп озіаіпі кіікакгоі-
піе розпііохсаі дірЬзге га)рсіе зір Ьегаібука Ікехс’зко-гизка, а XV копзекхуепср
гбххтпісг 8іга§І8іука82. К. ЗосЬапіе^ісг розШкжаі хуусіахеапіс “абази зіга-
§ізіус2пе§о Іке^зко-роізкіедо”, аіе )е§о гусЬіа зтіегс рогозіахеііа іеп ро-
зіиіаї V зГегге піеггеаІігохуапусЬ рго)екібху. ІагасЬ рохсюіеппусЬ XV одбіе
піе робеііпоххапо се£о кіегипки Ьабап і іеп зїап сгххта хеіазсіхуіс бо бпіа
б2І8ІЄ]82Є§0.
Розбіїаіет Ьабахусго-огдапігасуіпут )ез( паххідгапіе ЬіізкісЬ сгіего-
зігоппусЬ копіакібху паикоххусЬ роІзко-Іііехх^зко-икгаіпзко-ЬіаІогизкісЬ.
8цб биге гпасгепіе копіегепср зГгадізїусгпусЬ обЬух\ аіасус1і зір XV Кірх^е.
Иабггрбпут сгуппікіет іасгасут роиіппа Ьус зххіаботоз'с, ге 2а)ти)ас зір
па со бгіегі зігадізіука х\’ и]рсіи пагобохуут, Ьізіогусгпіе оЬгасату зір XV оЬ-
грЬіе дгапіс, зігикшг ххіабгу, абтіпІ8їгас)і і ргахх^а бахупе) Кгесгурозроіііеі
ОЬо)§а Кагоббххс
Роб8ііти)ту па копіес сгуппікі хуугбгпіаіасе xV8рб1с2е8пе Ьабапіа зіга-
дізіусгпе об Ьабап иргахуіапусЬ рггег пазгусЬ рорггебпікбхх. Рггебе хх^згузї-
кіт xV8ка2аіЬут па зузіетаїусгпу хеггозї зїобохмзка Ьабасгу гаітидсусЬ зір
зГга§ізіукя, со охуоси)е хх^газіаіаса бупатіка Ьабап, а їут затут гозп^са
І Іс/Ьа риЬ1ікас)і, розгеггапіет ІсЬ гакгези іетаїусгпедо і сЬгопоІо^ісгпе^о,
хст2гозіет ІсЬ ххтагюзсі пайкове), огаг ххтггазсаіаса з'ххНаботозсщ тесобоїо-
дісгщ. Жрбісгезпе роїзкіе Ьабапіа зігадізіусгпе согаг сгрзсіе) оріегац зір
па Ьагбго гогІедіусЬ кх\ сгспбас1і ггббіоххусЬ, а риЬ1ікас)е xVупікбxV ргас
81 Рггукіасіет )Є51 ргаса: Регкип V. Ка(а1о§ ріесгрсі г гіет икгаіпзкіск ге /Ьіогбте рго£.
Магіапа Сттслу.чкіеуо. — Х^агзгатоа, 2011.
82 Ріесії 2. XVІасіу.^аху 8етко\уісг іако зґга^ізіук. — 8. 226-227, 232-234.
188
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
ргхуЬіегаія (огт? оЬкхегпусІї гогргаху, и\¥2§1^с1піаіясусЬ Ьагсіго згсгокі
азрекї Гипксіогкжапіа рісс/усі V/ рггсзгІозсЯ. РодІ^Ьіопа хеіесіга па іетаї
усуЬгапусЬ азреккж зГгадізіукі ботада зі? робоЬпедо ро§1фіепіа гадасі-
піеп тпіе) гпапусЬ, зІаЬіе) оргасошпусії. Окаги)е зіс, ге сгут \^і?се| хуіс-
ту їут убркзгс осізіапіаія зір оЬзгагу пазге) піехеіегігу. ІІІаісдо піегхуукіе
\еа/па іезї — 8у§па1іго\еапа рохууге) — 8узїетаСусгпо8с і ріапохеозс Ьасіап,
копзекхеептіе 5Ууреіпіа)яса зГгадізіусгпе “Ьіаіе ріату”. Ме и1е§а іесіпак
\уяїр1 іхеозсі, ге роїзка 8Гга§і8(ука ^кгосгуіа па сІоЬгя с1го§£ сіо оргаажапіа
гагбуепо “Согрогіб 8і§і11огит Роїопіае” |'ак і псжосге8пе£о росіг^сгпіка іе)
бузсурііпу83 84.
83 Рггукіагіет то/е Ьус оЬкгегпе яіидіит М. НІеЬіопка ров^іссопе тегаїсжут
Ьиііот кзЦг^сут г XII \уіекц гоЬ. рггур. 54, сгу гогргатеа; Рокога Р. Ріесгесіе каріїиіу
каїесігаїпеі §піегпіеп8кіе) // Зіисііа 2гб<Иогпатесге. — Тот ХПХ. — 2011. — 8.1-59.
84 Згегге) па їеп іетаї гоЬ.: Ріесії 2. XV сігосіге до рогігсегпіка. — 8.47-78.
189
Класифікація, збереження та опис печаток
УДК 930-2:929.651 «Хі/ХІУ»
Олександр Алфьоров
(Київ)
Пломби дорогичинського типу:
МЕТОДОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до опису
ТА КАТАЛОГІЗАЦІЇ1
З кінця XIX ст., до поля зору вітчизняних колекціонерів та науковців
потрапили доти невідомі пам’ятки давньоруської сфрагістики, що отри-
мали за місцем їх першої знахідки назву -дорогичинських пломб”. Час від
часу вони ставали об’єктом досліджень сфрагістів, археологів, істориків,
але жодної масштабної праці, після виходу каталогу К. Болсуновського
у 1894 р. здійснено не було2. Серед пізніших робіт варто відзначити до-
сить ґрунтовні статті Б. Єршевського3, В. Перхавка4 та Є. Ганс-Майкової5,
які, проте, не дали відповіді на поставлені питання про призначення
пломб та хронологічні межі їх побутування. Зазначимо, що і спроба сис-
тематизації, яку запропонував свого часу Б. Єршевський не була адапто-
вана в повній мірі до сфрагістичних праць через периферійність самої
1 Висловлюємо щиру подяку Олексію Шереметьєву за надану можливість корис-
туватись сфрагістичними фондами Музею Шереметьєвих (МШ).
2 Болсуновский К. Дорогичинские пломбн найденньїе на берегах Западного
Буга. — Часть 1. — К., 1894. — 168 с.
’ Ершевский Б. Об атрибуции новгородских печатей и пломб XII — начала XIII в.
с зображеннями княжеских знаков // Вспомогательньїе исторические дисципли-
ньі. — Том X. — Л., 1978. — С. 38-55; Ершевский Б. Об одной группе новгородских свин-
цевих пломб XII — первой третії XIII в. // Вестник Московского государственного уни-
верситета. — Серия 8: История. — М, 1979. — № 4- — С. 50-60.
4 Перхавко В. Распространение пломб дрогичинского типа // Древнейшие госу-
дарства Восточной Европьі. — М„ 1994. — С. 15-24.
5 Напв-Маікотеа Е. РІотЬу гігоЬісхупвкіе ге ХЬіогбте тпгешп Агсііео1о§ісгпе§о і еь
пс^габсгпе^о те Босіу.і // Ргасе і таіегіаіу тигеит агсіїеоіоуісгпеуо і еїпортйсгпе^о те
Бобгі. 8егіа Митігтаїусгпа і копвегтеаіогека. — Уагегатеа — Ббгіг. 1989. — № 8. — 8.49-67.
190
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
теми “дорогичинських” пломб порівняно із князівською сігілографією
Русі6 7.
До цього часу існує проблема опису пам’яток давньоруської сфра-
гістики, наукове опрацювання якої, в цьому плані, суттєво поступається
аналогічним дослідженням у галузі візантійської сігілографії. Опис са-
мих пломб лишається не систематизованим і зазвичай подається у до-
вільній формі — за бажанням їх публікатора і виходячи з його наукових
інтересів.
Перед спробою дати методологічні рекомендації до опису пломб,
вважаємо за доцільне ознайомити читача із особистими спостережен-
нями над “малою сфрагістикою”, що вводить до наукового обігу унікаль-
ні матеріали для дослідження знакової системи та геральдики України
(Русі).
Перші свинцеві печатки на Русі датуються X ст., часом появи бул-
ли князя Святослава — найдавнішої відомої на сьогодні пам’ятки руської
сфрагістики”.
З кінця XII ст. свинець, як матеріал для заготовок під княжі печатки
на південно-західних землях Русі замінюється на віск, на відміну від пів-
нічних та східних земель, де металеві булли використовуються протягом
подальшого часу8. Панування цієї, західноєвропейської за походженням,
традиції суттєво вплинуло на стан збереження пам’яток вітчизняної
сфрагістики, адже середньовічні воскові відбитки, що потребують спе-
ціальних умов зберігання, дійшли до нашого часу в дуже незначній кіль-
кості, на відміну від свинцевих відтисків.
Найдавнішим восковим відбитком, що зберігся до сьогодні, вва-
жається печатка короля Русі Лева І Даниловича (1264-1301). Натомість,
враховуючи, що свинцеві пломби продовжували використовуватись па-
ралельно з восковими відтисками, можна сміливо твердити, що саме
вони для української сігілографії стають тим джерелом, яке дає ключ
до вивчення цього періоду, бідного на збережені сфрагістичні пам’ятки,
6 Ершевскпй Б. Дрогичинские пломби. Классификация, типология, хронология //
Вспомогательньїе исторические дисциплинн. — Том XVII. — Л., 1985. — С. 36-57.
7 Янин В. Актовьіе печати древней Руси X — XV вв. — Том І: Печати X — начала XIII
в.-М, 1970.-С. 38-41.
8 Гавриленко В. Українська сфрагістика: Питання предмета та історіографії. — К.,
1977.-С. 54-67.
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
І
До статті О. Алфьорова «Пломби дорогичинського типу...»
(стор. 189-221)
Додаток 1
Додаток 2.1
Додаток 2.2
Додаток 2 А
Додаток 2.3
Додаток З
Додаток 4
II
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Додаток 5
8
7
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
III
IV
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
До статті О. Артюхіна «Формування типології
князівської булли...» (стор. 367-374)
1. Печатка Ярослава-Георгія Володимировича
2. Печатка Ізяслава-Дмитра Ярославича
3. Печатка Ізяслава-Дмитра Ярославича
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
V
4. Печатка Святослава-Миколи Ярославича
5. Печатка Святослава-Миколи Ярославича
6. Печатка Святослава-Миколи Ярославича
VI
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
7. Печатка Святослава-Миколи Ярославича
8. Печатка Всеволода-Андрія Ярославича
До статті А. Задорожнюка «Подільські печатки
1917-1920 рр....» (стор. 375-382)
Печатка Ісаковецької митниці
Печатка посольства УНР в Польщі
Сфрлгістичний щорічник • Випуск і
VII
Печатка служби українського
військового контролю
Печатка стрілецького куреня
1-го кінного полку гетьмана Мазепи
Печатка Подільської контрольної палати
Печатка Подільської контрольної палати Печатка українського війського контролю
VIII
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Печатка благочинного 6 округ
Кам’янецького повіту? на Поділлі
Печатка товариства “Просвіта”
в містечку Лянцкорунь
Кам’янець-Подільського повіту
Печатка Загорянської народної
початкової школи Ушицького повіту
Алфьоров Олександр • Пломби дорогичинського типу..
191
що тривав від кінця XII до середини XIV ст. Пломби, які тісно пов’язані
з адміністративним управлінням князів, несуть на собі зображення ро-
дових знаків і гербів володарів. В цьому контексті доцільно реконструю-
вати сам процес опломбовування товарів.
Пломби не є суто руським винаходом, вони, як і свинцеві привісні
печатки, прийшли на наші терени з Візантії. Очевидно, що і функції
службовців, які опломбовували товари на князівських митницях слід
шукати серед обов’язків візантійських комеркіаріїв. В руській державі ко-
дифіковані писемні закони з’являються вже з XI ст., але в текстах поки
не вдалось виявити конкретну групу людей, яка б займалась опломбу-
ванням. Можемо лише з великою долею вірогідності вказати на те коло
осіб з княжої адміністрації, яке, на нашу думку було причетним до цього
процесу. Під 1241 р., на сторінках літописів з’являється постать княжо-
го печатника Кирила. Ця посада відповідала рівневі канцлера. За назвою
стає зрозуміло, що колись цей уряд належав людині, яка безпосередньо
опікувалась князівською печаткою.
Безумовно, що обов’язок ставити пломби належав до компетенції тих
княжих слуг, які займались контролем фінансів. На нашу думку, можна
виділити дві посади, які так чи інакше могли мати справу з опломбуван-
ням — це тивун (радше його помічники) та митник. З приводу посади
останнього, то здається, що саме в поле його уваги мали потрапляти
торгівельні пломби, адже саме митники опікувалися торгівельними збо-
рами. До всього, вони ж контролювали й відповідні інстанції. Наведе-
мо для прикладу ситуацію, яка склалась у 1150 р., під час війни за Київ
між Ізяславом Мстиславичем та Юрієм Долгоруким. Ізяслав послав свого
брата Володимира на Білгород де сидів син Долгорукого Борис. Про пе-
ребування останнього в Білгороді залишився вельми цікавий пере-
каз — “В то же веремя Борись пьяшет в Білігороде, на сЬньници. с дру-
жиною своєю, и с попьі білгородьскьіми, аще би митникь [не] устерегль
и моста не переметаль, то яли бьі бьшіа”9. Зустрічаємо у цьому фрагменті
митника, який контролював міст.
Посада тивуна є значно складнішою для вивчення. Інколи вони стають
намісниками князя, інколи виступають в ролі суддів, а подекуди і в ролі
збирачів податків10. Під 1255 р. до нас дійшла згадка про тивуна князя
9 Летопись по Ипатьевскому списку. — СПб., 1871. — С. 288.
10 Котляр М. Княжа служба в Київській Русі. — К., 2009. — С. 217.
192
Сфрапстичний щорічник - Випуск і
Шварна Даниловича, якого було відправлено в болохівське місто Звя-
гель: “Вьзьвягляне же сольгаша Шварномь. поемше тивуна не вьдаша ему
тивонити”п. З наведеного уривку видно, що допущеного до міста тивуна
ігнорувала місцева верхівка. Ми вже не зможемо дізнатись, що ж входило
до обов’язків тивуна у місті, але очевидно, що і контроль за митними збо-
рами і в тому числі опломбуванням товарів знаходилось під його наглядом.
У середині XX ст., завдяки перекладам арабських джерел, до науко-
вого обігу було введено повідомлення Абу Хаміда ал-Гарнаті, яке зму-
сило змінити погляд багатьох дослідників на користь нумізматичного
походження пломб. Сімдесятирічний купець у 1150-1153 рр. відвідав
Русь і зокрема Київ. По собі він залишив спогади про країни де побу-
вав, зокрема писав і про наші терени. Наведемо цей фрагмент за працею
Олександра Монгайта “Рязанская земля” з подачею в квадратних дужках
різночитань, що були зумовлені різними перекладами: “І коли я прибув
в їх (слов’ян — тут і далі коментарі О. Монгайта) країну, я побачив країну
велику, багату медом, пшеницею, ячменем та великими яблуками, краще
яких немає нічого. Життя там дешеве. Вони здійснюють торгові операції
між собою за допомогою старих білячих шкурок, на яких немає хутра,
коли вже з них не можна отримати жодної користі й вони абсолютно
ні до чого не придатні. Коли ж ці шкурки з головою та двома лапами,
то (ці шкурки) правильні. І кожні 18 шкурок за їхнім рахунком дорівню-
ють одному срібному дірхему; вони їх зв’язують в одну зв’язку7 та назива-
ють “сігикп”. За кожну шкурку з цих шкурок дають окраєць пречудового
хліба, якого достатньо (щоб нагодувати) сильного чоловіка; за них можна
купити все: невільниць, отроків, золото, срібло, шкурки бобра та інші то-
вари. Якби ці шкурки були б в якійсь іншій країні, то можна було б за одне
зерня придбати тисячі в’юків таких шкурок [“в той час, як в іншій країні
і за тисячу таких шкурок неможна придбати і жодної зернини”], й вони
взагалі ні до чого не потрібні. А коли ж (шкурки) зіпсуються в їх оселях,
вони відвозять їх у половинчастих в’юках в розрізаному вигляді в на-
прямку до певного відомого ринку, де є люди та перед ними ремісни-
ки. Вони залишають їх (шкурки) у них, і ремісники приводять їх до ладу
на міцних мотузках, кожні 18 (шкурок) в одну зв’язку. На кінець цієї мо-
тузки вони розміщують шматок чорного свинцю та припечатують його 11
11 Галицько-Волинський літопис. Дослідження. Текст. Коментар. — К., 2002. —
С. 120.
Алфьоров Олександр -Пломби дорогичинського типу..
193
печаткою з зображенням царя. Вони печатають одну за одною ті шкурки,
поки не опечатають усі [“за кожну печатку беруть по шкурці з цих шку-
рок, доки не пропечатають всі”]. І ніхто не може від них відмовитись,
продається ними та купується”12.
Наведена цитата — цікаве історичне свідчення, яке описує платіжну
систему Русі. Це не єдине свідчення арабських джерел про руські “хутряні
гроші”. Можливо, що подібні зв’язки могли існувати і використовуватись
в якості внутрішніх платіжних одиниць. Але. цей унікальний фрагмент,
який начебто відкривав таємницю пломб, насправді ставить більше пи-
тань перед дослідниками, ніж дає відповідей, таких легких на перший
погляд. По-перше, не зрозумілим є, що таке “зображення царя”. Якщо це
зображення святого патрона князя, то таких пломб вкрай мало, для того
щоб констатувати їх всеохоплюючі масштаби. Якщо уявити, що під цим
фрагментом мається на увазі “царський” (княжий) знак, то він так само
не є домінуючим в усій масі цього сфрагістичного матеріалу. По-друге, пе-
ріод, який застав на наших теренах ал-Гарнаті — це час напруженого полі-
тичного становища, доба князівських міжусобиць. Тож, навряд, тоді могла
існувати і підтримуватись система взаєморозрахунків такими шкурками
на територіях від півночі до півдня, лише на основі верифікації одним
із князів, навіть київським. Малоймовірно це видається і з огляду на окре-
мішність політичних систем, наприклад, того ж Новгорода і Києва.
На нашу думку, згадка про шматки чорного свинцю в якій беззапере-
чно вгадуються пломби, є наслідком фіксації одного з етапів складного
процесу оподаткування. Пломба ставилась в цьому випадку на ознаку
сплати податку, а не на підтвердження за цими шкурками грошового ек-
віваленту — “за кожну печатку беруть по шкурці з цих шкурок". Ми кате-
горично не погоджуємося з думкою, про використання руських пломб,
як підтверджуючих маркерів до грошових одиниць.
Досліджуючи пломби в контексті сфрагістики, спершу необхідно роз-
ділити весь цей масив на кілька окремих груп. До першої належать плом-
би, які функціонально відносились до княжого управлінського апарату. Це
ранні пломби, які несуть на собі зображення патрональних святих князів
на лицьовій стороні та проквітлого хреста на зворотній. Вони належать
до архаїчної традиції і датуються кінцем XI — першою половиною XII ст.
Детальніше про ці пломби буде подано інформацію в наших наступних
12 Монгайт А. Рязанская земля. — М., 1961. — С. 319-320.
194
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
працях, присвячених князівській сфрагістиці. До тієї ж групи, але трохи
пізнішої за часом виникнення, відносимо пломби зі знаками Рюриковичів
та територіальними символами. Ці сфрагіси проставлялись княжими слу-
гами на митницях. Контроль за товаром, який приносив прибуток до кня-
жої скарбниці, вже в дорозі через збір податі був необхідним. Особливо ж
коли мова йде про завершення періоду єдиновладних правлінь на Русі.
Друга група — це маркерні пломби, які слугували позначками влас-
ників товарів або ж їх відправників. Серед таких виділяємо пломби з лі-
терами та специфічними знаками власності (не княжими). їхня основна
функція — гарантія якості продукції і вказівка на експортера. Зображен-
ня на таких пломбах знаходять прямі аналогії з клеймами гончарних ви-
робів (див. додаток 1)*. Існують різновиди знаків на пломбах, які трапля-
ються на всій території Русі, що підтверджує тезу, про їх переміщення
разом з торгівельними караванами.
Представлений поділ є попереднім і досить умовним. “Мала сфрагіс-
тика” проіснувала на Русі з XI до XIV ст. і зрозуміло, що лише чіткі хроно-
логічні прив’язки пломб, зможуть дати більш-менш ясну картину для їх ти-
пології. До всього, необхідно наголосити на потребі створення бази даних
зі знаками власності (клеймами) широко представленими на гончарних
виробах та цеглі. Мітки майстрів на маломобільних групах виробів ста-
нуть в першочерговій нагоді у прив’язці пломб до їх “рідних” територій.
Тож, запропонований поділ на дві умовні групи князівсько-
адміністративну та приватно-власницьку є лише поверховим, хоч, у ці-
лому, на нашу думку, достатнім для тих небагатьох представлених тут
висновків, які дозволять наблизитись в майбутньому до розуміння “ма-
лої сфрагістики” Русі.
Зазначені вище хронологічні межі потребують окремого пояснен-
ня, адже датування пломб, досить обережно, було віднесено істориками
до XII — першої половини XIII ст. При цьому верхня хронологічна межа
визначалась монгольською навалою, в той час як нижня підтверджува-
лась кількома новгородськими знахідками прив’язаними до дендрохро-
нологічного датування13. Друга половина XI ст., на нашу думку, це час,
* Додатки наведені на окремих аркушах І-ПІ
13 Ершевский Б. Об атрибуции новгородских печатей и пломб XII — начала XIII в.
с зображеннями княжеских знаков // Вспомогательнне исторические дисципли-
ньі. — Том X. — Л., 1978. — С. 38-55.
Алфьоров Олександр - Пломби дорогичинського типу
195
на який припадає поява пломб, як зазначалось вище, із зображенням
святого на лицьовій і проквітлого хреста на зворотній стороні. Масові
знахідки по всій території Русі пломб із зображенням св. Андрія, вико-
наними із властивою чіткістю в іконографічному зображенні та низка
інших ознак вказує, на приналежність цих сфрагісів до часу правління
великого князя Всеволода-Андрія Ярославича (1078-1093 рр.). Варто за-
стерегти, що це лише атрибуція, а не вказівка на час виникнення пломб.
До інших датуючих показників, які дозволяють припустити появу
пломб у XI ст. ми відносимо палеографію, знакову систему та знахідки
на поселеннях, які припинили своє існування до початку XII ст. Про да-
тування нижньої хронологічної межі нами вже доповідалось на 20-й Ге-
ральдичній конференції Українського геральдичного товариства (Львів,
5 жовтня 2010 р.) та Першій міжнародній сфрагістичній конференції
(Київ, 19-20 листопада 2010 р). Розширена аргументація з цього приводу
нами буде подана в запланованому каталозі по давньоруським пломбам.
В цій статті лише побіжно зупиняємось на деяких аспектах.
Верхньою хронологічною межею, виступає XIV ст, що знаходить
своє підтвердження в результаті співставлення зображень на пломбах
та українських (руських) нумізматичних та сфрагістичних пам’ятках
доби середньовіччя. Так, фігури лева, що спостерігаються на львівських
денаріях та луцьких монетах великого князя Любарта повторюються
на західноруських пломбах у деталях. Для прикладу “луцький лев” — це
крокуючий вперед, але з оберненою головою: чи львівський — лев
що спинається на скелю, присутні на досліджуваних пам’ятках “малої
сфрагістики”. До геральдичних зображень на пломбах, слід віднести
і галку, яка була гласним гербом Галичини14.
Підняття хронологічної межі в датуванні пломб, потребує аргумен-
тованого пояснення з точки зору економічних процесів. В історичній на-
уці побутує думка, що захоплення Києва у 1240 р. було останнім ударом
по руських землях, після чого, спостерігався лише занепад, який вдалось
зупинити з приходом литовської зброї і витіснення в результаті довго-
тривалих війн монголів з наших територій. Дійсно, період другої поло-
вини XIII — XIV ст., залишив вкрай незначну кількість джерел, які б до-
помогли реконструювати історичний процес на руських (українських)
14 Алферов А. Рубежи, ребра, сорочьи лапки, крюки... Торговьіе пломбьі Киевской
Руси // Антиквар. — К„ 2010. — Випуск 11 (48). — С. 37.
196
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
землях в цей період. Проте, подібні “темні епохи” характерні в різний
період для всіх європейських держав. В контексті нашого дослідження,
торгові пломби дозволяють заповнити деякі лакуни у вітчизняній історії
саме для цього найбільш “темного” її періоду.
Одним з основних чинників зростання Русі як великої держави був
торгівельний шлях “з варяг в греки”. Контроль цієї важливої європей-
ської артерії визначав, як внутрішню, так і зовнішню політику київських
володарів. Шлях, який починався на Півночі Європи мав свою кінцеву
мету в світовій столиці того часу — Константинополі. Розширення меж
Русі, розгром Хазарського каганату влаштування форпостів, як-то Біла
Вежа та Олешшя, утримання Тмутаракані — всі ці заходи дозволили Русі
накинути свою гегемонію на теренах вздовж цього торгівельного шляху,
а Києву стати головною брамою цього європейського маршруту15.
Більшість дослідників саме 1240 р. вважають ключовим в еконо-
мічному занепаді Києва і навколишніх земель. Необхідно відмітити,
що Київ вже не грав на той час поважної ролі в політично розділенії!
на окремі державні утворення Русі, одначе жорстка боротьба за нього
свідчить про отримання значних дивідендів його володарями. Зрозумі-
ло, що в XIII ст. закономірності розвитку руських земель і самого Києва
були відчутно відмінними ніж ті, які спостерігалися в IX — XI ст. Утворю-
ються нові економічні центри, які переорієнтовують свої товаропотоки
з Києва до інших міст як руських, так і іноземних. Яскравим свідченням
цього є торгівельні угоди північних міст Русі з країнами Балтики на по-
чатку XIII ст. Ці явища децентралізують країну, перетворюючі її на низ-
ку фактично незалежних від Києва держав, що об’єднані лише спільною
династією.
Значення Києва, як потужного економічного центру, занепадає дещо
раніше, ніж це подає традиційна схема, що орієнтує дослідника на 1240 р.
Руська столиця, тривалий час була ключовою ланкою шляху “з варяг
в греки”. Як наголошувалось, кінцевим пунктом цієї торгівельної артерії
був Константинополь. У 1204 р., візантійська столиця була взята штурмом
учасниками Четвертого хрестового походу. Внаслідок цього, у Середзем-
номорському регіоні економічне домінування остаточно перейшло до Ве-
неції. Слід зазначити, що у подібних ситуаціях, учасники торгівельних
15 Перхавко В. О торгових контактах Києва с Болгарией в ЕХ—XII вв. // Проблеми
социально-зкономической истории феодальної! России. — М., 1984. — С. 92-93.
Алфьоров Олександр • Пломби дорогичинського типу...
197
операцій зазвичай опановують нові, хоч можливо й більш ризиковані
маршрути, які, втім, у разі успіху принесуть надприбутки. Це явище, осо-
бливо стане помітним в час Великих географічних відкриттів. Економіці
достатньо кількох років, щоб змінити старий торгівельний шлях на но-
вий, навіть, якщо перший протягом сторіч приносив золотий дощ його
учасникам. Тож, не дивно, що саме з цього часу, торгівельні шляхи почи-
нають оминати Київ. За давньоруською столицею, очевидно, залишається
контроль лише над деснянським річковим торгівельним маршрутом. За-
хідноруські князівства, які й раніше контролювали торгівлю з європей-
ськими державами, перебирають на себе основні товаропотокиІб *.
Річкові маршрути через Західний Буг та Дністер, стають значно
ефективнішими і підсилюють значення західних регіонів, що зумовлює
переміщення на зламі XII — XIII ст. політичного центру Руської землі
з Києва на захід. Старша гілка Мономаховичів, хоч і намагалася зберег-
ти контроль над Києвом, значно більшу увагу приділяла проблемі опа-
нування економічно найбільш розвинених західних теренів. Невдовзі,
шляхом реформ вони перетворили Русь у королівство з новим стольним
містом — Львовом, який в XIII ст., був зведений між ДністрОхМ та Захід-
ним Бугом, як новий центр торгівельних шляхів. Значно зростає і роль
Луцька.
Ці процеси обґрунтовуються і нумізматичними даними. Так, складе-
на М. Котляром карта знахідок монет ХІУ-ХУ ст. підтверджує значніші
накопичення грошових скарбів навколо Львова та Луцька ніж Києва1'.
І хоча зведена схема була створена 40 років тому і потребує нових уточ-
нень, проте, в межах вибірки фіксування нумізматичних комплексів за-
значеного періоду, погрішність, на нашу думку, буде стосуватись радше
кількості, а не ареалу. Дані XIV ст., доводять про повний контроль цих
двох міст над торгівлею в межах етнічної Русі. В цих містах зосереджуєть-
ся торгівля з Польщею. Угорщиною, Чехією, Німеччиною, італійськими
колоніями в Криму і навіть відновлюється напрямок до Константинопо-
ля. На підтримку цього, процитуємо висновки М. Котляра з нумізматики:
“емісія галицьких монет народилась на місцевому економічному ґрунті
16 На дану обставину нашу увагу звернув київський генеалог Віктор Останець,
за що принагідно висловлюємо йому щиру подяку.
’’ Котляр М. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. — К., ІЇП. — Кар-
та № 2.
198
Сфрлпспічний щорічник • Випуск і
і лише за часом збіглася з завоюванням Галичини Польщею”18. Акценту-
ючи увагу на економіці, в жодному разі не варто скидати з рахунку зна-
чення Києва, як символічного центру Русі, її духовної столиці. Апеляції
до відновлення столичного статусу Києва ставали особливо наполегли-
вими у часи боротьби за відновлення нашої державності19.
Наведені міркування і нумізматичний матеріал підтверджуються
руськими торгівельними пломбами. Знахідки пломб, за нашими спо-
стереженнями та даними археології, чітко окреслюють кордони Русі.
Існування руських пломб поки не зафіксовано на територіях інших се-
редньовічних європейських держав. Інколи їхні знахідки фіксуються да-
леко від торгівельних шляхів та великих міст. А це може свідчити про те,
що пломби знімались в будь-який час, коли потреба в них щезала. Нако-
пичення пломб на кордонах можна пояснити збиранням та сортуванням
різного товару до караванів, які прямували до західних країн. Саме в цей
час з товарів могли масово знімати руські пломби, що втрачали чинність
за межами руських земель. Або ж навпаки — відбувалося опломбування
західноєвропейського товару, після перетину кордону Русі.
Таким чином, стає зрозуміло, що цінність, яка мала пломба в дорозі
нівелювалась в її кінцевій точці призначення на руських землях. Саме
через це пломби знаходили не на місцях ймовірних митних архівів,
а на великих площах поселень, берегах судноплавних річок. Стан деяких
пломб говорить про те, що при їх відриванні не слідкували за збережен-
ням знаку, зображення, власне, як і самої форми. Трапляються пломби,
які були щонайменше двічі опломбовані. Цей факт цікавий тим, що за-
свідчує важливість пломби саме в дорозі. В подальшому, із накопиченням
таких пломб сподіваємось можна буде наблизитись до обґрунтованих
висновків щодо тогочасних торгівельних шляхів та функції митниць.
Якщо припустити, що з початку XIII ст., найрозвиненіша економічна
зона переходить з середнього Подніпров’я до західних територій Русі,
то необхідно шукати підтвердження цьому і в скупченні торгових пломб
саме тут. Серед “малої сфрагістики” виділяється дуже велика група пломб,
яка формою свого виконанням вказує на XIII ст., а за якістю проставлян-
ня про їх масовість в ужитку. Знахідки цих пломб характерні для сучас-
ного регіону України, що розтягнувся від Волині до Львівської області.
18 Котляр М. Грошовий обіг на території України. — С. 70.
19 Договори і постанови / упорядник О. Алфьоров. — К., 2010. — С. 12-13, 84.
Алфьоров Олександр • Пломби дорогичинського типу..
199
Зображення на них достатньо прості — це комбінації з хрестів, крапок
та двозубів і тризубів (див. додаток 2). Вони за кількісними показника-
ми є домінуючими на західних кордонах Русі. Судячи з княжих знаків,
можна припустити, що пік торгівельних операцій припадав на період,
що був пов’язаний з правлінням кількох володарів.
Наведені на ілюстраціях знаки з пломб — взаємопов’язані між собою
варіативністю їх розміщення на лицьовій та зворотній сторонах. В свою
чергу, це свідчить про те, що ці знаки належали до однієї хронологіч-
ної ніші. І якщо у випадках із хрестом давати чітке датування немож-
ливо, через загальну розповсюдженість цього символу, то по відношен-
ню до тризубів такі висновки зробити можна. Тризуб з перехрещеною
основою — вперше ввів до наукового обігу Володимир Січинський. До-
слідник віднайшов його зображення у Володимирі-Волинському, при ви-
вченні у 1933 р. архітектури міста. Знаки-клейма були розміщенні на це-
глі та кахлях з залишків монастиря Апостолів, що начебто побудував
Володимир-Іван Васильковим онук Романа Мстиславича.
Приклади, коли ідентифікація зображення на печатці підтверджу-
ється клеймом існують. Всеволод-Кирило Ольгович мав знак у вигляді
тризубу, широко відомий у науці і по печатках і по зображенню на брак-
театах20 (хоча нещодавно було здійснено вкрай невдалу спробу його
переатрибуції князю Миколі-Святоші21). Цей знак повторено на плінфі
з П’ятницької церкви в Чернігові22. Нещодавно до наших рук потрапила
цегла з міста Рівне, аналог якої було описано В. Січинським (див. дода-
ток 2 А). Зображення тризуба на обох цеглах цілком ідентичне. До всьо-
го розміри цеглин так само співпадають: довжина ЗО см, ширина 15 см,
товщина 6 см. Судячи з форми рівненська цегла зроблена у спеціаль-
ному блоці. Нам відомо, що вона походить з історичного центру міста,
а знахідки робітниками подібних екземплярів обчислювались понад
десятком.
20 Знговатов Н. Таманский брактеат Всеволода (Кирилла) Ольговича // Нумизма-
тика и сфрагистика. — Том І. — К., 1963- — С. 103-109: Янин В. Актовьіе печати древней
Руси X - XV вв. - Том І. - С. 138, 139, 217.
21 Андрощук Ф. “Святошина печать” // КигЬепіса. Альманах середньовічної історії
та археології Східної Європи. — Том IX. — К., 2010. — С. 134-135.
22 Холостенко Н. Архитектурно-археологические исследования Пятницкой церк-
ви в г. Чернигове (1953-1954 гг.) // Советская археология. — Том XXVI. — М., 1956. —
С. 271-292.
200
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Перша згадка про Рівне датується 1283 р., невелике місто входило
до складу Луцького князівства. Один і той самий княжий знак знахо-
диться на територіях двох князівств, а мав належати єдиному князю.
Припущення Січинського, про те, що тризуб з Володимира належав Во-
лодимиру Васильковичу в світлі нових фактів не вірне. Володимир Ва-
силькович, не маючи прямих нащадків по мечу, перед смертю (1288 р.)
передав Володимирське князівство Луцькому князю Мстиславу Дани-
ловичу23. Таким чином, можемо атрибутувати цей знак саме Мстиславу
Даниловичу; який правив Луцьким князівством від 1264 р. і принаймні
до 1292 р., останньої згадки про нього. Тридцятирічне правління цього
князя пояснює і велику кількість знайдених пломб з його княжим зна-
меном — тризубом з перехрещеною основою. Через це, хронологічною
межею використання цього знаку, а отже і його зображень на плом-
бах, мають бути роки князювання Мстислава 1264-1292 рр. Таким чи-
ном, хронологічно відносимо всі вищеописані знаки до другої поло-
вини XIII ст.
У цьому світлі, видаються цікавими знаки з пломб, що несуть зо-
браження рівностороннього хреста з крапками (див. додаток 2.1). Оче-
видним є те, що це не знак власності майстра чи проста митна мітка.
Датуючи цей хрест зі сфрагістичних пам’яток кінцем XIII ст., маємо
його ж зображення на монетах Володимира Ольгердовича другої по-
ловини XIV ст. Цікаво відмітити, що цей знак, без додаткових атрибу-
туючих написів, представлений на брактеатах — тобто односторон-
ніх монетах, що доводить його самостійне символічне навантаження
(див. додаток 3). Тож, можемо припускати, що цей знак мав ототожню-
ватись в XIV ст. принаймні з Київським князівством. Хоча, є всі під-
стави вважати його і загальноруським гербом, так як подібний хрест,
але без крапок, зображено і на монетах великого князя Любарта
Гедеміновича.
Підсумовуючи вищесказане, наголошуємо, що при описі пломб тре-
ба враховувати всі ті елементи, які дозволять в майбутньому провести
масштабне дослідження. І разом з тим, спираючись на ці попередні спо-
стереження, пропонуємо до уваги опрацьовані нами методичні реко-
мендації опису пам’яток “малої сфрагістики” Русі.
23 Войтович Л. Княжа доба на Русі: портрети еліти. — Біла Церква, 2006. — С. 502-
503.
Алфьоров Олександр • Пломби дорогичі такого тину...
201
Опис пломб
В першій позиції, означеній словом "опис”, подаємо форму пломби,
тип заготовки і додаткові відомості, що характеризують пломбу в ціло-
му. Вказуючи форму, на наш погляд достатньо визначити такі параме-
три: кругла, овальна, квадратна, прямокутна — що зумовлено типом за-
готовки. Уточнення слід подавати термінами,- деформована, витягнута
тощо.
Заготовка. Серед всього загалу пломб, існують два типи заготовок,
які використовувались для опломбування. До першого типу ми відноси-
мо заготовки, які вироблялись шляхом відливання у спеціальних фор-
мах. Матеріал вказує, що форми для відливання заготовок мали два види:
1. Коли пломби відливались великим числом — понад трьох-чотирьох
екземплярів і були пов’язані одна з одною літничками. Після відливу
пломби відрізались від літника. Таким чином на пломбах залишались
невеличкі “вусики” — один чи два.
2. Коли пломби відливались в єдиному (індивідуальному) екземпля-
рі і літники на них відсутні. Відносимо ці пломби до раннього періоду.
За манерою виконання ці заготовки подібні до тих, що використовува-
лись при відтисканні булли.
Другий тип заготовок — це пластинчаті. В їх основі була прямокутна
пластинка зі свинцю, в центрі якої робився отвір для шнура. Така заго-
товка складалась навпіл так, щоб отвір для шнура при опломбовуванні
знаходився на місці згину. Цей вид застосовувався і на печатках другої
половини XII ст. З огляду на це подібна ознака може виступати як дату-
ючий признак.
Таким чином, при описі заготовки пломби, необхідно вказувати спо-
сіб її виготовлення. Термін “заготовка” позначаємо скороченням “Заг.”,
а для позначення її типу використовуємо такі позначки:
— в/м — відливна множинна;
— в/о — відливна одинична;
— пл. — пластинчата.
Тож, при описі це буде виглядати наступним чином: Заг.: в/м (в/о, пл).
Трапляються пломби, які не дають можливість розпізнати тип
заготовки, який був використаний при опломбуванні, або ж одно-
значно вказати на нього. В такому разі позначаємо це трьома крапка-
ми: Заг.:...
202
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Лицьова та зворотна сторони. Подача лицьової та зворотної сто-
рін пломб має бути підпорядкована внутрішній логіці. Для цього про-
понуємо власну схему визначення аверсу та реверсу. Проте, зауважимо,
що зображення на пломбах могло бути результатом двосторонньої до-
мовленості між митними пунктами і нести на лицьовій та зворотній сто-
роні знаки двох різних економічних зон.
Лицьовою стороною необхідно вважати зображення, що рівнем
знакового навантаження знаходиться вище ніж на зворотній стороні.
Для цього було розділено всі відомі нам види зображень на 7 самостій-
них груп.
Подаємо загальну схему, за якою пропонуємо визначати лицьову
та зворотну сторони:
1. Зображення святих.
2. Княжі знаки:
а) двозуби;
б) тризуби;
в) знаки багровидної форми;
г) знаки у вигляді літери “Ж”;
д) знаки індивідуальних форм, дугоподібні княжі знаки.
3. Написи:
а) слова, імена, назви;
б) доброзичливі написи.
4. Знаки:
а) господарські та протогеральдичні;
б) християнська символіка.
5. Рисунки.
6. Літери:
а) кириличні;
б) латинські.
7. Залишки зображень.
1. Зображення святих. Вважаємо, що найбільш інформативним
зображенням є лик святого. Обґрунтовуємо це тим, що зображен-
ня святого вказує у першу чергу на ім’я власника. Подібне правило,
варто закріпити і для руської сфрагістики в цілому. На княжих бул-
лах типу святин/напис (грецький чи кириличний) — напис висту-
пає підтверджуючим, тобто другорядним. Для прикладу на печатках
Алфьоров Олександр • Пломби дорогичинського типу...
203
Ярослава Мудрого на лицьовій стороні зображено святого Георгія,
а на зворотній напис:
КЄКО
ІН’СІУДО
ГЄК’РГІ
Напис у даному випадку є скороченою грецькою формулою “Господи
помозі рабу своєму Георгію”. Власне, через це, від зворотної сторони, яка
дублює лицьову відмовляється вже великий князь Святополк Ізяславич, за-
проваджуючи загальноруський тип печаток з написом “Дніслово” на зво-
роті булли. Хоча ще його батько Ізяслав Ярославич, замість напису подавав
розетку. В XII ст. на печатках починають розміщувати зображення святого
патрона батька, адже тезок в княжій родині з часом стає все більше.
Тож, на нашу думку, для відповідних руських печаток лицьовою сто-
роною варто вважати ту, на якій зображено святого патрона власника
сфрагіса. У тому разі, коли на пломбі вміщено зображення двох святих,
лицьову сторону варто встановлювати: а) за власником пломби, якщо та-
кого ідентифіковано; б) за одним з атрибутованих святих; в) якщо атри-
буються обидва святих, але неможливо встановити власника, чи святі
лишаються невідомими — лицьовою стороною пропонуємо вважати ту,
що має найкраще збережене зображення.
Нерідко лики святих супроводжуються літерами чи іменами. Якщо
літери розміщено обабіч святого (стовпчастий напис), передаємо стовп-
ці через косу лінію. Наприклад: ПЕТ/РО.
2. Княжі знаки. Друга група зображень у запропонованій ієрархічній
схемі — це княжі знаки. В свою чергу, ділимо їх на умовні типи:
— двозуби;
— тризуби;
— знаки багровидної форми;
— знаки у вигляді літери “Ж”;
— знаки індивідуальних форм; до них відносимо і дугоподібні знаки.
Виділяємо в першу чергу двозуби, як знаки найбільш наближені до пер-
винної форми родового знаку Рюриковичів. Саме цей знак зображено на пе-
чатці Святослава Ігоровича (роки правління 964-972) і очевидно міг бути
знаком його батька і матері рівноапостольної великої княгині Ольги. Дво-
зуб, судячи з даних нумізматики, мав і батько Святополка — Ярополк Свя-
тославич. Монети Святополка-Петра, хоча і є пізнішими за Володимирові,
204
Сфрапстичний щорічник - Випуск і
але несуть зображення не тризуба, що спостерігаємо у дітей останнього,
а саме двозуба, знака, який було успадковано Святополком від свого бать-
ка Ярополка — старшого серед Святославових синів24. Тож, тризуб, як піз-
ніший знак, розміщуємо у внутрішній типології княжих знаків на другій
позиції. Таким чином при описі пломби де зображено двозуб та тризуб,
лицьовою стороною вважаєімо ту, на якій зображено двозуб.
Знаки багровидної форми з’являються наприкінці XII ст., а отже і ти-
пологічно і хронологічно віддалені від двох попередніх типів.
Вважаємо за необхідне виділити в окрему підгрупу знаки у вигляді
літери “Ж”. Ці знаки нечисельні і не об’єднані якимись єдиними хроно-
логічними межами побутування чи сімейною спорідненістю (як напри-
клад багровидні). їхню появу пояснюємо пошуком нових форм княжих
знаків в середині роду, що зумовило випадкову подібність в різних ситуа-
ціях до літери “Ж”25. Допоки система княжих знаків у цілому залишаєть-
ся не розкритою, вважаємо необхідним виділення цих знаків у окрему
групу. Тим більше, що саме цю форму спостерігаємо на печатці смолен-
ського князя Івана Святославича від 1422 р.26 В загальному ж процесі
герботворення на руських землях, не можна не зважати на такі деталі.
Яскравим прикладом цьому слугують зображення з князівських печа-
ток ХГУ-ХУ ст., де в щитах розміщено знаки, коріння яких слід шукати
в протогеральдичній традиції Рюриковичів. Зазначимо, що родини кня-
зів Пузин і Огинських уживали старий знак чернігівських Ольговичів
у якості герба від зламу ХУ-ХУІ ст., і навіть закріпили свій двозуб у річ-
посполитській геральдиці XVII—XVIII ст., до якої княжий знак увійшов
під гербовою назвою “Брама”27.
До п’ятої підгрупи, відносимо “знаки індивідуальних форм”. Сюди ж
долучаємо і дугоподібні знаки, виділити які в самостійну групу поки
не маємо достатньо підстав, але очевидно з формуванням загальної бази
24 Билецкий С. Начало русской геральдики (знаки Рюриковичей X — IX вв.) // У ис-
точника. Випуск І: Сборник статей в честь члена-корреспондента Российской акаде-
мій наук Сергея Михайловича Каштанова. — Часть І. — М., 1997. — С. 99-100.
25 Янин В. Актовьіе печати древней Руси X — XV вв. — Том І. — п. .310, 311.
26 Однороженко О. Руські королівські, господарські та князівські печатки
XIII - XVI ст. - Харків, 2009. - С. 295.
27 Коіаіо’йтсх VI НегЬагх гусстзіхса ЧУІеІкіе^о КзЦзіхга Іліеху8кіе§о гчтапу
Сотрепсііит. — Кгакбте, 1897. — С.189; Мезіескі К. НегЬагх Роївкі. — Том VII. — Ьірзк,
1841.-С.48-49.
Алфьоров Олександр • Пломби дорогичинського типу.
205
руських протогеральдичних знаків це стане можливим. “Знаки індивіду-
альних форм" — дуже непевна група сама по собі. Адже пересвідчитись
у тому, що описуваний знак належить саме до князівського вкрай важко.
У цьому випадку необхідно орієнтуватись на княжі булли та хронологію.
Для прикладу наведемо пізню князівську печатку з зображенням знака
у вигляді літери “Ф”28, чи знак з ранніх пломб, віднесених нами до князя
Давида Святославича (див. додаток 4).
Розглядаючи дану групу, зауважимо, що вітчизняний дослідник опи-
няється в пастці відсутності українського термінологічного апарату, який
би дозволив подати опис княжого знаку. До цього часу в україномовних
студіях, коли йшлось про знаки Рюриковичів, в особливій деталізації по-
треби не існувало. Зокрема, це стосується побіжних згадок в археологічній
літературі, де достатньою є вказівка на тип знаку — двозуб/тризуб. Подаємо
власні міркування та пропозиції щодо методики опису знаків Рюриковичів.
У першу чергу наголосимо на правильності вживання терміну “дво-
зуб” та “тризуб”, а не прийнятого в російськомовному науковому серед-
овищі — “двузубец" і “трезубец”. Термін “тризубець” — використовується
в значенні скіпетрів чи холодної зброї багатьох народів світу. В нашому ж
випадку йдеться про знак. Недоречність терміну три/двозубець зокрема
позначається і на терміні, “отрог”, яким прийнято називати відгалуження
на княжих знаках. Термін “отрог” передбачає, що сам княжий знак має
називатись три- або ж дворогом. І хоча, термінологія опису знамен Рю-
риковичів є усталеною в російськомовній історичній літературі, вітчиз-
няному дослідникові вона підходить далеко не в усіх позиціях. Повне
термінологічне калькування не дозволить описувати княжі знаки навіть
з погляду чистої філології. Згаданий термін “отрог” набуває алогічного
звучання в перекладі на “відріг”. До всього неможливим є використан-
ня терміну “отрог” до закінчень княжих знаків (“хвостиків”). Останні
є обов’язковим і невід’ємним елементом княжого знаку. Вона присутня
навіть на багровидних знаках, які по-суті є “однозубами". Необхідність
створення власної системи термінів, для опису княжих знаків зумовлена
ще й тим, що саме пломби надають найбільший матеріал з даної тема-
тики — кваліфіковано подати який є першочерговим завданням у дослі-
дженні руської протогеральдики та сфрагістики.
28 Янин В., Гайдуков П. Актовьіе печати древней Руси X — XV вв. — Том ПІ: Печати,
зарегистрированньїе 1970-1996 гг. — М., 1998. — С. 275 (п. 358).
206
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Вище вже йшлось про розмежування княжих знаків на типи. Що ж
до описової частини, то виділяємо серед двозубів і тризубів дві спільні
форми — це дугоподібні та прямолінійні.
Термін “дугоподібна форма” використовується при описі княжих
знаків, які мають плавні обриси, що нагадують дзвін (в російській сис-
теми описування знаків вони так і названі “колоколовидньїе”). Впрова-
дження даного терміну зумовлено потребою описання княжих знаків
з урахуванням їх подальшої еволюції, коли останні в багатьох випадках
набирають форми дуги, а пізніше зображуються у вигляді півмісяців.
Принагідно вкажемо на іконографію гербів князів Острозьких, Збаразь-
ких, Четвертинських та ін.
Прямолінійні форми мають княжі знаки, де зубці утворюють кут
з нижньою горизонтальною частиною знака.
Вертикальний “хвостик” внизу двозубів та тризубів, який прийнято
називати “отрогом” слід замінити більш відповідним терміном “основа”.
При описі основи княжого знака слід вживати такі формулювання:
у — пряма основа (вертикальна);
| | — основа повернута ліворуч/праворуч;
у — основа у вигляді трикутника (кутом вгору/до низу);
і і — основа у вигляді ластівчиного хвоста (тобто роздвоєна в різні
боки);
І І — основа на платформі (тобто вертикальна риска, яка має гори-
зонтальне закінчення у вигляді платформи);
| | — перехрещена основа (у вигляді хреста).
Відгалуження, які у чисельних варіантах існують на окремих зубцях
двозубів та тризубів пропонуємо називати “відпятнишами”. Цей термін
буде доречним відповідно до історичного контексту його використання.
В “Руській Правді” натрапляємо на такий фрагмент: “А за кнажь конь,
иже той с пятномь, 3 гривні”29. Під уживаним терміном “пятно” мається
на увазі саме княжий знак, яким затавровано коня. За сьогоднішніх умов,
29 Русская Правда по спискам Академическому, Карамзинскому и Тройсько-
му.-М.-Л., 1934.-С. 6.
Алфьоров Олександр Пломби дорогичинського типу..
2(Г
коли знаки Рюриковичів набули нових назв (двозуб, тризуб, багровидної
форми, тощо), у запропонованому терміні “відпятниш” ми зберігаємо ко-
рінь автентичної назви30.
Подаємо приклади описів відпятнишів:
сц — на лівому зубі заокруглений на зовні відпятниш;
ц — з лівого зуба виходить на зовні прямий відпятниш:
[□І — на лівому зубі з середини відпятниш заокруглений до центру;
— на лівому зубці відпятниш у формі ластівчиного хвоста.
Введення до наукового обігу цієї простої термінології дозволить
описувати княжі знаки згідно потреб української сфрагістики.
При подачі знамен Рюриковичів, на нашу думку, їх треба розташо-
вувати зубцями догори. В сфрагістичній літературі поширеною практи-
кою є подача знаків такими, як вони виглядають при бічному перевороті.
Таким чином, більшість знаків на зображеннях виглядає перегорнутим.
Але, слід нагадати — тризуб на монетах святого Володимира, що зобра-
жено біля обличчя князя має сталу позицію — зубцями вгору. В цьому
сенсі дивує, що в інших випадках, коли йдеться про проквітлий хрест чи
лик святого на зворотній стороні, сфрагісти, при подачі, перегортають
відповідні зображення у правильну позицію.
3. Написи. Існує незначна за обсягом група пломб, які мають на од-
ній зі сторін написи. В свою чергу, її можна розділити на дві підгрупи.
До першої належать слова, які характеризують процес пломбування, по-
дають імена чи назву. Так, відома одностороння пломба із написом "Бла-
го” (див. в описі № 15). Слово, яке було вживане різчиком штемпеля, несло
для його замовника однозначну характеристику — це гарантія товару
виробником чи фіскальним органом. Існують пломби з іменами. Коре-
ні їхньої появи слід шукати, очевидно, в князівській сфрагістиці. Адже
ім’я, скоріш за все, належить вищій адміністративній особі, яка була наді-
лена владою. У феодальних державах — це безперечно сеньйор терито-
рій, а отже князь, або його намісник (див. опис № 18). Серед торгових
30 У даному слові не ставимо апостроф задля збереження у незмінному вигляді
кореня слова “пятно”.
208
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
пломб фіксуємо і такі, на яких вказано назву міста. З території Полоць-
кого князівства походить один відомий нам тип таких пломб з написом
“Ноьгродь” (див. в описі № 13). Нами вже висловлювалась думка про при-
належність цієї пломби саме до Новогородка на Литві, а не Великого
Новгороду31.
Досить нестандартним серед пломб є тип, який має на зворотній
стороні фрагменти літер — залишків напису “Господи помозі рабу тво-
єму...”. Ці пломби відносяться до "малої сфрагістики” саме за розміра-
ми заготовки, хоча, проставлялись штемпелями князівських печаток.
З чим пов’язане це явище — остаточну відповідь дати складно, власне,
як і віднести їх до пломб чи печаток. Очевидно, що князівська печатка,
яка відтискувалась на невеликій заготовці та не вміщувала й половини
зображення, не могла закріпити юридичний акт. Такі пломби віднести
до печатки того чи іншого князя можна лише при співставленні штем-
пелів з повноцінними князівськими сфрагісами, адже залишки літер,
не завжди дають можливість прочитати ім’я володаря чи впізнати лик
святого.
Такі випадки є непоодинокими. Відомі пломби-булли Ростислава Рю-
риковича, де зображено архистратига Михаїла та святого Василя на за-
готовці розміром у 1 см. Навряд чи можна пояснити це явище нестачею
свинцю в князівських канцеляріях. Такі випадки можуть радше свідчити
про співіснування, через певні обставини, митного органу з князівською
адміністрацією. З іншого боку, можна вважати це зміною у використанні
матеріалу княжої печатки. Свинець лишається тільки для пломб, нові ж
печатки відтискаються на воску, що в свою чергу, зумовлює і появу но-
вих штемпелів. Старі ж, могли передати до князівських служб. Поки ж це
питання залишається відкритим, вважаємо доцільним такі пам’ятки фік-
сувати як пломби, при описі використовуючи щодо них термін плоліба-
булла.
При подачі напису, який має більше одного рядка, пропонуємо ро-
бити пропис суцільним словом (фразою) через косу лінію, якою позна-
чаємо місце закінчення рядка.
4- Знаки. Знакова система Русі найширше представлена на клеймах
гончарних виробів і пломбах. Водночас, ця остання група є найменш до-
слідженою. Не завжди навіть можна твердити, чи маємо справу зі знаком
31 Алферов А. Рубежи, ребра, сорочьи лапки, крюки. — С. 37.
Алфьоров Олександр -Пломби дорогичинського типу...
209
власності, чи княжим знаменом. Проте, загальна специфіка останніх
все ж дозволяє відрізнити їх один від одного. Складніше відрізнити мітку
виробника від земельного символу. Вище вже йшлось про пломби із зо-
браженням рівностороннього хреста, який ніс геральдичне наванта-
ження. В даному контексті, необхідно зважати і на хронологію побуту-
вання того чи іншого знака. Сюди ж відносимо групу з християнською
символікою — це хрести різноманітних форм, характерні для пломб
ранніх типів. Очевидно, що фіксація різноманітних знаків власності,
в подальшому дасть можливість прослідкувати їх еволюцію. Принагід-
но вкажемо на роботу Бориса Рибакова “Знаки собственности в княжес-
ком хозяйстве Киевской Руси Х-ХП вв.”32, в якій аргументовано доведене
існування тяглості знакової системи в межах одного господарсько-ви-
робничого комплексу (сім’ї). Акцентуємо, що подібні “домові зна-
ки” склали основу європейської геральдики, не виключенням з цього
є і наші землі.
Під час опису неідентифікованих знаків пропонуємо подавати їх орі-
єнтуючись на вертикальне положення.
5- Рисунки. Ця група є досить рідкісною для руських пломб. Її виник-
нення слід віднести до другої половини XII ст. Причини її появи різні,
але очевидно, що пов’язані вони з геральдизацією знакової системи Русі,
і “закріпленням” за окремими її територіями відповідних символічних
зображень, наприклад тварин та птахів. У вступних позиціях до цієї
статті вже йшлось про геральдичних левів з пломб, що знаходять свої
аналоги на монетах карбованих у Львові та Луцьку. Сюди ж відносимо
і пломби з зображенням птахів. Серед останніх можна вказати галку, яка
були територіальним гербом Галичини, зображення якої часто зустрі-
чається на боярських перстнях XIII — XIV ст. Втім, не слід виключати,
що зображення мали і декоративний характер, спровоковані смаками
замовника.
Вкрай нечисленними є пломби із зображеннями людей. Це профіль-
ні портрети, які не мають німбів, що остаточно доводить, що в даних
випадках йдеться не про лики святих. Зафіксовані знахідки, інколи по-
дають зображення коронованих осіб, на що вказують монарші діадеми.
Лише накопичення таких сфрагісів дозволить однозначно відповісти,
32 Рьібаков Б. Знаки собственности в княжеском хозяйстве Киевской Руси Х-ХП ве-
ков // Советская археология. — Випуск VI. — М., 1940. — С. 227-257.
210
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
що за персони зображені на них (див. додаток 5). Для князівської сфра-
гістики, ростові та погрудні портрети характерні або для періоду XI ст.,
або вже для XIV ст. Хоча виділення останнього з цих періодів є до-
сить умовним, адже нам не відомі печатки з наших територій від сере-
дини XIII ст.
6. Літери. На руських пломбах використовувались літери двох абе-
ток — кириличної та латиниці. Останні вживались у дуже рідкісних
випадках. Що ж до кириличних літер, то вони з’являються на пломбах
за нашими спостереженнями вже з початку XII ст., хоча можливо, під
час подальших досліджень, підтвердиться припущення і про їх викорис-
тання від кінця XI ст. Літери на пломбах з’являються в якості міжтери-
торіальної універсальної знакової системи, поруч з іншими символами
та знаками.
Описи бортних знамен XVI — першої половини XVII ст., що дійшли
до нашого часу, подають значне число назв для знаків, якими мітили
власність наші предки: хрест, сорочі лапки, гак, ребра, росомаха, рубіж,
кліщі, престол, дуги, тощо33. Варіативність назв залежала від регіонів
їх ужитку. Зрозуміло, що на величезних територіях Русі до одного і того
самого знаку застосовувались десятки термінів. Для торгової пломби, яка
перетинала терени різних князівств та земель, знак мав виконувати свою
першочергову функцію — дати можливість розрізнити його серед загалу
інших. На відміну від них, скажімо, клейма гончарних виробів, які проду-
кувались для обслуговування місцевих потреб і через те були вкрай про-
сті за змістом, мали велику подібність, як у Києві, так і в Новгороді. Тож,
внутрішня потреба, диктувала умови застосування уніфікованої системи
знаків, які б мали однакове накреслення (до того ж таке, щоб його можна
було усюди розпізнати) та назви спільні для всієї країни. Саме через це,
на товарних пломбах з’являються літери кириличної абетки, які мають
стійкі накреслення та назві і. Підтверджують цю версію і згадані бортні
знамена, серед яких є узагальнена група для знаків у вигляді літер під
назвою “буки”34.
33 Российский государственньїй архив древних актов (РГАДА), ф. 1209, оп. 1. спр.
10554, арк. 418,422, 577. За надану інформацію дякуємо А. Ракітіну (м. Москва).
34 Анпилогов Г. Бортньїе знамена как исторический источник (По Путивльским и
Рьільским переписним матеріалам конца XVI и 20-х годов XVII в.) // Советская архе-
ология. — М., 1964. — №4. — С. 151-169.
Алфьоров Олександр • Пломби дорогичітського типу.
211
Не можна недооцінювати значення літер і для датування пломб. Дея-
кі графеми зустрічаються у вкрай вузьких хронологічних рамках. Так, лі-
тера “ї” із написанням двох крапок з боків на рівні закінчення щогли ха-
рактерне для 1150-1180 рр. (хоча зафіксовано поодинокі випадки і у XIII
ст.)35. Слід також пам’ятати, що такі літери, як 8,2 чи X, так само, як і деякі
інші, належали до кирилиці.
Цілим рядом дослідників літери на пломбах сприймаються у якості
чисел. Розповсюджена ця версія в першу чергу серед нумізматів, які з до-
вірою поставились до раніше зацитованої згадки ал-Гарнаті про оплом-
бування хутряних грошей. Проте, слід нагадати, що число, яке позна-
чалось літерами кирилиці потребувало написання літери під титлом,
а окрім того, не всі літери, що зустрічаються на пломбах мають цифрове
значення.
На пломбах, що несуть на собі зображення двох літер, лицьова сто-
рона визначається за черговістю в абетці: а/б, г/д, тощо.
7. Залишки зобралс нь. В значній кількості трапляються пломби, які
через стан свого збереження не дають можливість побачити чи рекон-
струювати їх зображення. Але, не слід вважати, що вони втрачають своє
значення для науки. Специфічні заготовки давньоруських пломб дають
змогу відрізнити їх із загалу європейських, як більш ранніх так і пізні-
ших періодів. Дослідження пломб, це і спроба відтворення старовинних
торгівельних шляхів та кордонів. Фіксація пломб, які втратили свої зо-
браження за різних обставин і в першу чергу через невблаганний плин
часу, дозволяє все одно долучити їх до наукового обігу. Тож, при катало-
гізації їх фіксація є обов’язковою.
Таким чином, застосувавши наведену схему ієрархії в зображен-
нях на пломбах при описі, можна визначити їх лицьову та зворотну
сторони.
Розміри. При вимірюванні пломб, вважаємо за необхідне подава-
ти два розміри. Перший — це розмір пломби в цілому, другий — розмір
штемпеля пломбатора. Останній розмір можливо виміряти лише у від-
центрованих пломб, тобто коли штемпель увійшов повністю на заготовку.
35 Янин В., Зализняк А. Новгородские грамотн на бересте (из раскопок 1990-1996
гг). Палеография берестяних грамот и их внестратиграфическое датированпе. — М.,
2000,-Том Х.-С. Г2-173.
212
Сфрагістичний щорічник • Випуск 1
або ж на 2/3, що дозволить за умов збереженого обідка (якщо він кру-
глий) виміряти діаметр. Доречно наголосити, що інколи обідок на плом-
бах відсутній. Обидва розміри радимо подавати через косу лінію. У разі
відсутності можливості подати розміри штемпеля, пропонуємо позна-
чати це трьома крапками. Таким чином, загальні обміри пломби мають
виглядати так:
— 12x15/8 мм — де перші числа це загальний розмір, а цифра через
косу ЛІНІЮ розмір штемпеля;
— 12x15/8x11 мм —де останнім цифрами позначено розмір штемпе-
ля на звороті, якщо такий відрізняється розміром від лицьової частини;
— 12x15/11 (зс) мм — таким чином позначаємо пломбу, якщо діаметр
штемпеля можливо виміряти лише на зворотній стороні:
— 12x15/8x11 (лс) — 9x10 (зс) мм —так позначаємо різні розміри
штемпелів лицьової та зворотної сторін;
— 12x15/... мм — трьома крапками позначається неможливість виміру
штемпеля на пломбі.
Місце знахідки. При подачі пломби необхідно вказувати її місце
знахідки. За можливістю через косі лінії необхідно зазначати терито-
рію князівства (землі), що дозволить дослідникам при опрацюванні ка-
талога орієнтуватись щодо місця знахідки пломби у прив’язці до старої
територіально-адміністративної системи.
Місце зберігання. Подається згідно офіційної назви місця збері-
гання та внутрішнього номеру.
При описі пломб варто застосовувати в прикінцевих положеннях
пункт “Коментар”, коли зразок цього потребує. Сюди слід заносити
спостереження над хронологічними, географічними прив’язками та па-
леографічними особливостями. Деякі пломби потребують і вказівок
на розміри та форму каналів для шнурів. Нам і досі невідомий, матеріал
шнура, на якому кріпились пломби. Отвори вказують, що в одних ви-
падках це були дуже тонкі нитки (можливо кінський волос), в інших
шнур мав стрічкоподібну форму. Зустрічаються пломби з діаметром
каналу понад 1 мм. Саме до коментарів слід вносити свої зауваження
по тих пломбах, які мають сліди подвійного використання. Так само, по-
требують додаткових описів пломби з різними зображеннями, але які
мають типологічну спорідненість у манері виконання. Обов’язковою,
на нашу думку, є і подача відомостей про подібні варіанти опубліковані
попередниками.
Алфьоров Олександр • Пломби дорогичинського типу...
213
Тож, при описі пломб вважаємо за необхідне дотримуватись таких
пунктів (дев’ятий за потреби):
1. Номер в Каталозі (№).
2. Опис.
3. Форма заготовки (Заг.).
4. Опис Лицьової сторони (Л. С.).
5. Опис Зворотної сторони (3. С.).
6. Розміри (Р).
7. Місце знахідки (М.з).
8. Місце зберігання (М.зб.).
9. Коментар.
При каталогізації, варто вибудовувати описову схему наступним
чином:
№. Опис: Заг:.
Л. С.
3. С.
Р: х/ мм.
М.з. -
М.зб. -
Коментар:
При оформленні опису пломб необхідно подавати їх зображення.
За сучасних технічних умов це має бути фотографія або скан. а також
промальовка, здійснена по фотокартці при паралельному огляді пломби.
При подачі зображення, необхідно враховувати, що інколи співвідно-
шення штемпелів лицьової та зворотної сторони різняться. Тож, за та-
ких випадків радимо орієнтувати зображення зручним для сприйняття
глядача чином.
Разом із пломбами до наукового обігу вважаємо за доцільне водити
заготовки та літники, які так само трапляються серед знахідок. їх опис
може бути в довільній формі, але із зазначенням основних характе-
ристик:
1) форма (кругла, кругла приплюснута);
2) розмір заготовки;
3) розмір каналу для шнура;
4) наявність літничків.
Бажано до опису заготовки долучати фотографії, принаймні групами.
214
Сфрагістичний щорічник Випуск і
Подаємо приклади описів пломб із застосуванням вищенаведеної
схеми (кольорові зображення наведені у додатку 5).
№ 1. Опис: кругла. Заг- в/м.
Л. С. Літера Л під дашком, з горіш-
ньої частини якої виходить хрест, у се-
редині та ліворуч крапки.
3. С. Літера N (обернена), права
X
щогла якої перехрещена згори.
Р: 13x13/- мм.
М.з. — м. Брусилів, Брусилівський р-н., Житомирської обл.
М.зб. — колекція Олексія Шереметьєва № УР 347.
Коментар-. Існує чисельна група пломб із зображенням літери Л
та N. У різних випадках N має перехрестя на іншій щоглі, Л — без дашка.
Це досить рідкісне зображення, коли з літери Л виходить хрест, що мо-
гло сприйматись, як двозуб з перехрещенною основою.
№ 2. Опис: кругла, деформована. Заг.-. в/м.
Л. С. Ростове зображення ангела.
3. С. Правостороння свастика.
Р: 12x10/... мм.
Мз.— Луцький р-н, Волинська обл. /

Луцьке князівство, Волинська земля.
М.зб. — колекція Олексія Шереметьєва № УР 494.
№ 3. Опис: кругла, деформована.
Заг.-. в/м.
Л. С. Рівносторонній хрест впи-
саний в коло (обідок), в квадрантах
якого крапки.
3. С. Літера N.
Р-. 13x13/10 мм.
М.з. — с. Волиця, Андрущівськип р-н, Житомирська обл.
Мзб. — колекція Олексія Шереметьєва № УР 414.
Алоьоров Олександр • Пломби дорогичинського типу-
215
№4. Опис: кругла, деформо-
вана. Заг.: в/м.
Л. С. Літера Д під дашком,
що складається з трьох з’єднаних
трикутників.
3. С. Літера Ф, щогла якої по-
двоєна.
Р: 13x16/10x9 мм.
М.з.—Луцький р-н, Волинська обл. / Луцьке князівство, Волинська земля.
М.зб. — колекція Олексія Шереметьєва № УР 478.
Коментар-. Ідентична пломба відома з публікації: Лихачев Н. Сфра-
шстический альбом. Материальї для истории византийской и русской
сфрагистики. — СПб., 1917. — Табл. ХХУ, № 22.
№ 5. Опис: овальна. Заг.-.
в/м.
Л.С. Двозуб прямоліній-
ної форми з платформою
в основі; бокові зубці викона-
ні у формі двох прямокутних
трикутників: над знаком за-
лишки трикутника, який не повністю вмістився на заготовці; під дво-
зубом помітні залишки фігури, в основі якої хрест.
3. С. Рівносторонній хрест в оточенні з лівої сторони обідком з кра-
пок. Прослідковуються залишки старого зображення у вигляді двозуба
подібного до того, який зображено на Л. С.
Р: 15x18/... мм.
М.з. — Тернопільська обл.
М.зб. — колекція Олексія Шереметьєва № УР 428.
Коментар-. Пломба подвійного використання. Двозуб на Л. С. датуєть-
ся другою половиною XIII ст. Хрест на 3. С., за нашими припущеннями
міг виконувати роль територіального герба. Можна встановити, що плом-
ба до другого опломбування виглядала так: Л. С. — двозуб прямолінійної
форми з платформою в основі. Бокові зубці виконані у формі двох пря-
мокутних трикутників; 3. С. — тризуб прямолінійної форми з перехреще-
ною основою. Тож, перед нами пломба, яка транзитом пройшла з одного
216
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
князівства в друге, а через нього в третє. За знаками, можливо припус-
тити, що цей маршрут пролягав з території Луцького князівства до Київ-
ського, де транзитним було Галицьке. Але поки що судити, про описаний
двозуб, як княжий знак Лева Даниловича (за роками правління, 1264-1301,
він тримає свій стіл одночасно із Мстиславом Даниловичем) зарано.
№6. Опис: кругла, де-
формована. Штемпеля в спів-
відношенні один до одного
на 90°. Заг.: в/м.
Л. С. Складне зображен-
ня, через накладання двох
круглих штемпелів при пе-
о
реопломбуванні; на верх-
ньому штемпелі зображення княжого знаку багровидної форми.
3. С. Літера А під дашком.
Р: 15x20/9 мм.
М.з.—Луцький р-н, Волинська обл. / Луцьке князівство, Волинська земля.
М.зб. — колекція Олексія Шереметьєва № УР 406.
Коментар: Пломба подвійного використання.
№ 7. Опис: кругла. Заг.: в/м.
Л. С. Погрудне зображення святого.
3. С. Проквітлий двораменний хрест.
Р: 9,5x9,5/.. мм.
М.з. — Луцький р-н, Волинська обл. /
***
Луцьке князівство, Волинська земля
М.зб. — колекція Олексія Шереметьєва № УР 474.
№ 8. Опис: прямокутна. Заг.: пл.
Л. С. Голова архистратига Михаїла,
навколо німб, праворуч залишки крила.
3. С. Голова св. Василя, навколо німб.
Р: 7x10/... мм.
Алфьоров Олександр • Пломби дорогичижького типу..

М.з. — Васильківський р-н, Київська обл. / Київська земля
М.зб. — колекція Олексія Шереметьєва № УР 799-
Коментар-, це пломба-булла кн. Ростислава-Михаїла Рюриковича-
Васильовича (‘5.04.1172 —13.03.1218), відома печатка цього штемпеля
у повному розмірі.
№9- Опис? кругла. Штемпеля в співвід-
ношенні один до одного на 180°. Заг.-. в/о.
Л. С. Погрудне зображення святого з дов-
гою бородою.
3. С. Двозуб дугоподібної форми з пе-
рехрещеною основою, внутрішній відпятниш лівого зуба спрямовано
до середини; знак вмістився на заготовці не повністю.
Р: 10x10/... мм.
М.з. — Луцький р-н, Волинська обл. / Луцьке князівство, Волинська земля.
М.зб. — колекція Олексія Шереметьєва № УР 475.
№10. Опис: кругла, деформована.
Штемпеля розвернуто один до одного
на 180°. Заг.-. в/о.
Л. С. Погрудне зображення св. Андрія
з довгим хрестом через ліве плече, голова
оточена німбом з крапок; обабіч літери: А/Р.
3. С. Двораменний проквітлий хрест.
Р: 13x12/... мм.
М.з. — Обухівський р-н, Київська обл.
М.зб. — колекція Олексія Шереметьєва №
УР 781.
Коментар: пломба належить князю Всеволоду-Андрію Ярославичу
(‘1030 - Т13.О4.Ю93).
№ 11. Опис: кругла. Заг.: в/о.
Л. С. Погрудне зображення св. Петра.
Німб та обідок з крапок; з лівої сторони
напис: ПЄТ.
218
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
3. С. Княжий знак у вигляді літери Ж; обідок з крапок.
Р: 11x12/... мм.
Ліз. — с. Жовтневе, Житомирська обл.
М.зб. — колекція Олексія Шереметьєва № УР 256.
Коментар: пломба належить св. бл. князю (королю Русі) Ярополку-
Петру Ізяславичу (*до 1050 —1’22.11.1086).
№ 12. Опис: кругла, деформована.
Заг:. в/м.
Л. С. Двозуб прямокутної форми,
що створює на місці з’єднання з осно-
вою третій кут, основа вертикальна,
посередині правого зубця заокругле-
ний до центру відпятниш.
3. С. Літера Юс малий.
Р: 16x13/... мм.
Ліз. — с. Волиця, Андрушівський р-н, Житомирська обл.
М.зб. — колекція Олексія Шереметьєва № УР 415.
№ 13. Опис: кругла, витягнута. Заг.:
в/о.
Л. С. Погрудне зображення св. Бо-
риса; ліворуч літера Б.
3. С. Напис у два рядки: ПОЬ/ГРОДЬ.
Р: 9x14/11 мм.
Ліз. — м. Полоцьк, Вітебська обл., Білорусія / Полоцьке князівство.
М.зб. — з колекції автора № 74.
№ 14. Опис: кругла. Заг.: в/о.
Л. С. В обідку, від якого відходять
на зовні промінці, по центру вруб.
3. С. Сторона без штемпельного
удару.
Р:. 13x14/12 мм.
••
Алфьоров Олександр • Пломби дорогичинського типу..
219
М.з. — м. Прилуки. Прилуцький р-н, Чернігівська обл.
М.зб. — з колекції автора № 106.
Коментар-, пломба одностороння. Аналог пломби присутній на гон-
чарних клеймах. Подібне оформлення обідка присутнє на низці пломб
(див. № 15).
№ 15. Опис: кругла, деформована.
Заг.-. в/м.
Л. С. В обідку, від якого відходять
на зовні промінці, напис у дзеркально-
му відображенні в два рядки: БЛ/АГО.
3. С. В обідку, від якого відходять
на зовні промінці, літера N.
Р:. 13x14/11 мм.
М.з. — с. Іванків, Бориспільський р-н, Київська обл. / Київська земля.
М.зб. — з колекції автора № 60.
Коментар-. Ідентична пломба відома з публікації: Лихачев Н. Сфра-
гистический альбом. Материальї для истории византийской и русской
сфрагистики. — СПб., 1917. — Табл. ХЕУП. № З-
№16. Опис кругла, деформована.
Заг.-. в/м.
Л. С. Погрудне зображення св. Федора.
3. С. Залишки основи та нижньої
частини парадного тризуба.
Р: 11x13/... мм.
М.з. — Менський р-н. Чернігівська обл.
М.зб. — з колекції автора № 526.
№ 17. Опис: кругла. Заг.: в/о.
Л. С. В обідку з крапок двозуб дуго-
подібної форми, на лівому та правому
зубцях відпятпиші заокруглені на зовні,
на лівому зубці посередині заокруглений
220
Сфрагістичний щорічник Випуск і
до центру відпятниш, основа у вигляді ластівчиного хвоста; над знаком
крапка.
3. С. Залишки обідку з крапок, в центрі двораменний хрест, верхня
перекладена трохи менша за нижню.
Р: 12x12/10 мм.
М.з. — м. Великий Новгород, Новгородська обл.. Російська Федерація
М.зб. — з колекції автора № 947.
№ 18. Опис: кругла, деформована. Заг.:
в/м.
Л. С. Зображення обличчя святого (?),
що контурами нагадує серце, навколо голо-
ви німб з крапок.

3. С. Напис у три рядки: Д/АКРЄ/Н; літера N утворена проведенням
косої риски між А та Р; Д — виносне; напис читається, як ім’я АОДРЕИ.
Р: 13x11/... мм.
М.з. — с. Ясногородка, Макарівський р-н, Київська обл.
М.зб. — колекція Олексія Шереметьєва № УР 1381.
Коментар: Ідентична пломба відома з публікацій: Болсунов-
ский К. Дорогичинские пломбьі найденньїе на берегах Западного
Буга. — Часть 1. — К., 1894. — Табл. І, № сі; Лихачев Н. Сфрагистический
альбом. Материальї для истории византийской и русской сфрагисти-
ки. - СПб., 1917. - Табл. ХХУ, № 15.
*
* «
На завершення подаємо словник термінів, які застосовуються під
час опису пломб:
Відливна множинна заготовка — свинцева заготовка для оплом-
бовування, яка має сліди від одного чи більше літників.
Відливна одинична заготовка — свинцева заготовка для оплом-
бовування, у якої відсутні сліди від літників.
Відпятниш — додатковий елемент княжих знаків який застосову-
вався їхніми володарями, для надання індивідуальності кожному кон-
кретному знамену.
Зворотна сторона пломби — сторона, на якій знаходяться друго-
рядні в контексті кожного окремого екземпляра пломби зображення.
Алфьоров Олександр • Пломби дорогичіїнського типу... 221
Канал для шнура — прямий, наскрізний отвір через бокову площи-
ну пломби; інколи канал виходив з центру пломби (результат некорек-
тного пломбування).
Княжий знак — родовий знак представника династії Рюриковичів,
в основі якого був двозуб; передавався у спадок з відмінами.
Лицьова сторона пломби — сторона, на якій знаходиться най-
більш змістовне зображення, зі збереженням ієрархії СИМВОЛІВ: свя-
ті. княжі знаки, написи, знаки, рисунки, літери, залишки зображень.
При подвійному зображенні — визначається дослідником за другоряд-
ними показниками (Наприклад: святий/княжий знак, княжий знак/знак,
знак/літера тощо)
Основа — складова княжого знаку, яка розташована в нижній час-
тині.
Пломба подвійного використання — пломба, на якій видні сліди
попереднього опломбування.
Пломба-булла — сфрагіс, який проставлений на пломбовій заго-
товці штемпелями для булли.
Пластинчата заготовка — прямокутна пластинка зі свинцю, в цен-
трі якої робився отвір для шнура: під час опломбовування складалася
навпіл, таким чином, щоб отвір для шнура знаходився на місці згину.
Характерна для другої половини XII ст.
Штемпель — металева пластина, на якій нанесене зображення не-
обхідне для проставляння відтиску.
222
УДК 930-2:929.651
Максш Ньевюмек
(Тогип, РоІ$ка)
РКОВЬЕМУ ОРІ8П МАТЕКІАЬО^ 8ГКАСІ8ТУС2МУСН
V/ РОЬЗКІСН АКСНІШСН
Чпюепіагухада таіегіаіи гаЬуікоюерр, йапоипцс ріегикгу, ріпбатеп-
Іаіпу еіар і піегЬесІпу ісагипек гогюо/и Ьасіап, ]Є8і її' осіпіезіепіи сіо 8/га-
рІ8іукі роїзкіе] пасіаі іесіпут г роР.8іаи.'ошусЬ, піе ггеаіігоісапуск сІоСдсІ ю
реіпі РегуРегаібіе паикоюусЬ —різаі ху 1959 г. Магіап НаІ8І§, осспіадс
о8ія§пі^сіа і хубкагидес па розїиіаіу роїєкіе) 8І?га§І8їукі1. “ІУ каісіут агскі-
шшп 8Ц (схфіо Риіе) гЬіоіу ріесг^сі, гагбюпо рггу сІокиіпепіаср]ак і коїек-
де ріес2$сі ІигпусЬ, Покоюріесх&пусЬ і обіеюбю. [..]]е8і іо орготпу таіегіаі
ю юі^к8208сі 8ІаЬо гохрогігапу, ха8Іириіс[су па оргасоюапіе”. Так ху 2006
г. 2біа§по2охуаі 8(ап оргасохеапіа таїегіаібхе 8Іга§І8іус2пусЬ рггесіюхеухеа-
пусії хе агсіїіхеасії 2епоп Ріссії2. Міто іг оЬа їекзїу сігісіі піетаї рої хеіеки,
хупіозек хуур!ухуа]ясу 2 оЬи ІЄ8ї іесіеп: гаЬуікі 8Іга§І8їус2пе рггесіїохеухеапе
хе роібкісії габоЬасІї агсіїілеаіпусії 8Я піесіобіагесгпіе гогрогпапе.
Офохуіебгія па ровїахуіопу ху 1959 г. рггег М. НаІ8І§а ро81и1аі Ьуі рго-
§гат іпхеепіагугас)! ріссгусі о§1о§2опу XV 1961 г. рггег Касгеїпя Вугекд? Аг-
сЬіхуоху РагібіхуохуусЬ3. ОдрохуіеОпіт гагхясігспіопі іохуаггузгуіу хууіусгпе
1 Наі8і§ М. Озія^пі^сіа і розшіагу хакгезіе 8Ґга§І8(укі роїзкіе] // Зіигііа
2гбгііо2па\¥С2е. — Тот II. — У;аг8/ж’а, 1959. — 5.164.
2 Ріеск 2. РегарекГутуу роїзкісЬ Ьасіап 8&а§і8ГусгпусЬ // Ріесг^сіе ху гіахупе) Кгесг-
ровроіііе) / роб гссі. 2. РіесЬа, }. Ракиїзкіедо, }. \ХТопі82еху8кіе§о. — ЧУагзгахуа, 2006. — 5.
35-36.
3 Різою ММР 2 22 та)а 1961 г. ху вргахуіе іпхуепіагугасд ріесг^сі, кїбгети іохуаггу-
82у1о 2аг2ясІ2епіе пг 8 N1 )ЛР ху зргахуіе хууїусгпусЬ бо оргасохуапі гЬіогбху ріесг^сі ргге-
сЬохуухуапусЬ ху агсЬіхуасЬ рапзІхуохуусЬ // 2Ьібг рггерІ8бху агсіїіхуаІпусЬ хуугіапусії ргге/
М'МР ху ІаіасЬ 1952-2000 / орг. М. Тагакапохузка, і Е. Козохузка. — \Уаг82ахуа, 2001.— 8.
301-302.
Ніжоггек Максік • РгоЬІету срізи таїегіаібиі з/ш^ізіусгпусі).^
223
шеіобусхпе ху зргахуіе іпхуепїагугаді зїагороІзкісЬ таїегіаібху 8Іга§І81ус2пус1і
(бо 1795 г.). Хаіесаіу опе 8у8їстаСугас)С гЬіош, гогитіащ (ако, о Не го тогіі-
хує, рої^сгепіе Іиг'пусЬ обсі8кбху 2 бокитетаті, а 2 роговгаіусй, кїбгусЬ піе
ибаїо 8і? 2ібепіуйкохуас. иіхуоггепіе коїекді. Ропабго гакіабаїу хууобгфпіе-
піе їіокбху, с2?8їо рохуіягапуск 2 акїаті і иіхуоггепіе 2 пісЬ озоЬпе) коїекді.
Воріего ко!е)пу сіар оргасохуапіа тіаіа зіапохуіс іпхуепгагугада. Вокопухуас
)е) паїегаіо па зіапбагбохуусії капаск іпхуепїаггохуусії (КВАР-0-3), игухуа-
пуск бо іпхуепїагугаді акі4. XV еіексіе рггу иїхуоггопе) ху АСАВ Ргасохупі 81га-
§і 81 усгпе) рохузїас тіаі сепігаїпу ка1а1о§ таіегіаібху 8Іга§І8іус2пуск, гіогопу 2
хуукопапусЬ ху ро82с2е§б1пус1і агскіхуасії кагї іпхуепіаг/охуусії огаг Іоіодгайі
ріесгусі. Зіапохуіс оп тіаі рипкг хуурсіа, біа рго)екїохуапе§о Согриз 8і§і11о-
гит Роїопіае5. }ебпосге8піе ху єегіі хуубахупісге) “Рггекіабу 2 оЬсе) ІііегаШгу
агскіхуаіпе)” ориЬИкохуапо ргасу хууЬіїпедо хуіо8кіе§о 8Іга§і81ука С. Вазсаре,
ро8хуі?сощ теіобусе каіа1о§о\уапіа гЬіогбху ріесгусі6.
Роїєкіе хуугусгпе 2 1961 г. хурівухуаіу ху копїекзі хуузіїки. роб)уіе§о
XV Іаіасії 82Є8Сб2ІЄ8Щ(усІ1 РГ2Є2 тІ^бгупагобОХУС 8ГОбОХУІ8кО аГ<±ІХУІ8ібХУ-
8ІгадІ8їукбху. Вохуіет ротіубгу 1960 а 1964 г. Котіїеі 81га§і8[усгпу рггу
2ЕВ5Р& З
АгсЬ я-гтк-иг^ ?гоес л-ктЬ 5¥СХ4ТЦКл
ЩЗРОХЄКГ
Н*пг.к и*ійв2у. кібі РоШа, Г 645
ЬЕСЕМ?4.рі«2>-с «йркгаікгйз
ОРІЗХ’.'Х'ОВРЛгЕЯА. А’роіи ©«сгоаупі гфко^чп.тг сюкіегп рой х
рай ксЬммЕ«п йлт еіохуиві сгу ИЬ* »• течу. ХХеїзй вясгу іатхЬг «у давшш1.
1) КагГа іпхуепіаггохуа бо іпхуепигугаді ріесхрсі,
ху§. хузкагбхуек теіобусгпусії г 1961 г.
4 2оЬ. осене губі текагбтек гіокопапя рггег: (’ііоіпаска К. Міебгуагсіїтеаіпу кага!о§
таіегіаЖ' зігадізгусгпусії // Агсіїеіоп. — Тот ЬХХІІІ. — 1982. — 5.101-111.
5 Кисгупзкі 8. К. Іптепіагугасіа ріесгесі то агсіїітоасіа рапвітоотоусії // 81ибіа
Хгбсіїогпатос/е. — Тот VII. — ^агзгатоа, 1962. — 5. 218.
6 Вазсаре С. 2Ьіогу ріесг?сі. 2а§агіпіепіа теЮб роггагікотоапіа, кіаьуйкасіі і кагаїоуо-
тоапіа // Рггекіасіу г оЬсе) Іігегаїигу агсіїітоаіпе). — \Хатгатоа, 1960. — № 5-
224
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Мірсігупагоскже) Кабгіе АгсЬпуочу (Іпіегпаіїопаї Соипсії оп АгсЬіпез, Сот-
тіііее оп 8ірі11ортріїу) іпїепзууапіе ргасоиаі зїага^с зі? ро§обгіс гбгпе
(Ргапсизкіе, зуіозкіе і іппуск рагізПу) озія§пірсіа теіосіо1о§іс2пе. 1964 г.
Котіїеї оргасо\\’аі рго)екї тірбгупагоскжусЬ зхуїусгпуск XV зргаше орізи
ріесгрсі огаг тірсігупагоскжя кап? орізи ріесгрсі. Ро гаг ріегхузгу гозїа-
іа опа ориЬІІко\\’апа 1970 г. \¥е іїапсизкіт росіїрсгпіки агсЬілуізїукі7. Во
озІ4§пі?с іусЬ осізуоіиіе зі? ориЬІІколхапу 1990 г. Мірбгупагоскжу 8іо\\-пік
8іга§ізіус2пу8. Рііезіеіу теїогіо1о§іа роїзка піе зкоггузїаіа г гог.\\к|2ап еиго-
реізкісії гаїггутиріс зі? гогзуо)и па 1961 г.
Тутсгазет ро)ахуі1 зі? почуу сгуппік тарісу херіухе па теїосіук? агсЬі-
и-аіпя — іескпо1о§іе іпїогтаїусгпе. Озує гтіапу 1ескпо1о§ісгпе итохіілсііу
ууутіапр агсЬі\\’а1пусЬ іпіогтас)! па зкаїр тірсігупагоскжя. Аіе аЬу геп рго-
сез тб§1 зі? осІЬушас копіесгпут зїаіо зі? оргассжапіе и)'ес1по1ісопе§о зро-
зоЬи орізи таїегіаіс'ж агсЬішаїпусЬ9.
\с 1990 г. Мірсігупагогіозуа касіа АгсЬпуоху р<>с1)?1а ргасе пай рггу§о-
ижапіет зіапсіагскж орізи агскпуа1пе§о. УРкгбісе рошзіаіа ріегшга \уег-
з)а зіапбагби БАВ (О) (Сепегаї Іпіегпаіїопаї 8іапРагР Агскіпаї Везсгіріїоп).
}е§о рос1зіа\\’о\\'ут сеіет )ез( зі\\’оггепіс чуагипкбш бо ^утіапу іпГогтас)і
па іетаї агсіїпуаііб^ ротірбгу агс1іі\\’аті. пазїррпусЬ Іаїасії оргасо\са-
по сіаізге зїапбагсіу: БААК (СРР) — Іпіегпаіїопаї ЗіапРагР АгсЬігаІ’АиіЬогііу
КесогР (рог Согрогаїе ВоРіез, Регзопз апР Ратіїіез)'), БВР — Іпіегпаіїопаї
ЗіапРагР/ог ВезсгіЬіпр Рипсіїопз огаг БВІАН —Іпіегпаіїопаї 8іапРагР/ог
ВезсгіЬтрІпзіііиііопз пііЬ АгсЬіпаїНоІРіпрз.
2 рипкш жбгепіа теїобукі орізи таїегіакж зіта^ізіусгпусії рггесію-
^удаапусії агскі^асії, 82сге§б1пе гпасгепіе та)3 погту БАВ (С), БААК
(СРР) огаг БВР. Те сілхіе озїаїпіе итог1йуіа)4 ргесугу)пу оріз бузропепіа ріе-
сгрсі. }есіпак паі^іркзге гпасгепіе розі асі а БАВ (С), кібгу зїзпохуі росізіаи-р
сііа орізи гезроібле агсіихеаіпуск і ІсЬ еіетепібху хургоххскі/аі^с /азасіу орізи
х¥іе]орогіотодае§о (тиііііеуеі сіезсгірііоп)10.
” Мапиеі Р’агсІїіуізНдие гііеогіе ес ргагісре без агсіїіуез риЬІідиез еп Ргапсе. — Рагіз,
1970.-5.473-
8 УосаЬиІаіге іпіегпагіопаї бе 1а зі£І11о§гар1ііе. — Кота, 1990.
9 Вапіескі А. І5ЛІ) (С) — зміаіохеу зузіет ууіеіорогіотом'е^о орізи таїегіаібху
агсЬі’й-аІпусІї. ^Трготеасігепіе бо гадабпіепіа // АгсЬеіоп. — Тот СХУПІ. — 5. 241-267.
10 Роїзкіе Нитасгепіа хуіркзгозсі г пісії бозгррпе з;; па зггопасії №иком-е^о Роггаїи
Агсіїітаїпедо ЛгскКсО ИПр://\ууууу.агсЬіууа.пеІ/іпгіех.рЬр?орііоп=сот_сопІепі&уіеху=8Єсііо
п&ісії 5&Ііет іб=13.
Ніевюмек Млкст • РгоЬІету орізи таіегіаіби’ зр'а^ізр’сгиуср,.
225
І Вузрслтс Зав | а"'Аву«.іг'б!‘чй із Рікгк 2- Рсп. 2УП 1’88
КгГві&гіідс-с- ге; __________________________________________
«аги
З, Гвггна. оЬарІа 4. Й-ітга ? • 65ггм
5.іл& .Ла 5ТА.2Л5Б АУ5. АУСУЗТУЗ. ІДО С гавії ЕЕХ РОЦ^ир М( і° ПУХ 1ГГ- ®йог) ЕХ^п»)
Р8?<3 **и«) 'ілЗ'о ае) ЗА^Цссппр К/г-т»«) У(Х^««зе) Р?ІХ>С«.л»і РСЮІдг^а») Щуопіаії
5БУ<ггл?) С2Е(г *>*. : у.аедьії
6. Орні иг роїв рікг-сі. рл5 Усчояа гяз-ітРк л Ес'^д&в га ш_а г іа-п^ «- суу- <г *г.
І->1Г25«' ,ч ж-2 ріг-гй'-к р<»гч£«еіііа® г, аіг-« гЬ-ое.г р^ксгаші сагсякетоп м*аи зе». Рз»ис і
ри* *) х-хші . ,^гяка««гс:?ік.СжЯ*к іавр^ь <’"* гїхо&вгк'*’' їьа®»'кяг«п V йойзрмплмпЕи
_^_«ве<геяя»^гзг^________
7.1/аапа/«&кй«; >*оЧ 8 К&1аг:с: п о»п
9.£р, дріу нп'снапіа: езх рімьгЬіргїехеср'е
Іійі: і' »иу Лите и
16.5®дд ско і ств- <&*•£
її. л." ш ,£і ’іл -
12. Ол'ія: \М8г«8М-а 2 УЙ1788
1і.£іИіігІмра:8ї**чйачг %г^§іїг’сгг^1лйяКг'4Рф‘'’в! иЧеІкі2;ігі»Ьі**•?•’.Я- аіхрявіл'&го ікіі
ХплйхК св-йі ^*е?.ї»4412'^5ЕЙтГаї'і-і,1гЛ1л*^й.£лї^*й&і.£і»‘'і«гйау€гегк,:1,<ж5й
14.2арвкй£ мйвггжа рїее%сі: Ха « <йі тгигу рі*—^ рв^гайзгуі К.О'ОГ’И}- рсусішй
{'іквівЕ'^у
15, Ікг • •*<> •’Й /я* та: рс-"- п
Зит«е« Хж&ря ' -И Й£Г. Ха г з--* К Хіс; Рага Мікгшг гра -^’кхгвяів
Ра-м І Ви2^ія:‘і*ч иїиг лЗе— 8^Г«'^4з«алкк
16 >'"?ивл> 3~'Ьвчігі^Аі-!'~^ їй" Ой'ег^л ш ' ц Р3> »у
сЕйіі^ггЕ
2) Оріз ріесг?сі КеГсгспсІягіі
Когоппе) г сгазбте
Згапізіата Аи§изіа
па Мі?б2упагобоше) кагсіе
орізи 8&а§І8іусгпе§о
Орі§ АУІеІорогіотоАуу (о вубіет, XV кгбгут 2а ротося гипШкжапеі Іізгу
габагі, 8ГО8фс окгев'їопе ге§и!у, тогпа орізас гезрбі, ІиЬ когхузгаіяс 2 іусЬ
затуск еіетепїб^ орізас )е§о егузе. Ізгої? орізи же1оро2іотоі¥е§о \узка-
2и)4 ге§и1у )е§о 8Ю8(жапіа. Рісгшзга 2 пісЬ пакагиіе оріз агсЬілхаІ іо\\' об
о§біи бо 82с2е§б1и, со зкиіки)е ЬіегагсЬісгщ Ьибо\\’4 іпГогтас)і о гезроіе
і ро82С2е§б1пуск )е§о 8Ібабо\\’усЬ. Вги§а пакаги)е бозіагсгепіе іуїко іакісЬ
іпібгтаді, іакіе зя оброхуіебпіе біа орізудуапедо рогіоти. ХаЬегріесга опа
оріз рггеб гебипбапсія бапусЬ. Тггесіа пакагиіе Цсгус кагбу оріз ге гпа]би-
)4сут зі? паб піт орізет Ьагбгіе) о§б!пут, роба^с рогіот орізи. 2аре\\"піа
опа іебпогобпя Ьибоху? ЬісгагсЬісгщ орізи ро82сге§б1пусЬ оЬіекШ7; ібеп-
Гуйкиіяс тіе)зсе орІ8у^апе§о оЬіекш \у зігикшгге хуу232е§о гг?би. їезгсіе
ге§иіа С2\\’аііа пакагиіе ипікапіе гЬуіесгпуск, ро\\1аі7.а)4сусіі зі? іп£огтас)і
\у ЬіегагсЬісгпіе изузіетагугохуапусЬ орізасії агскіхузІпусЬ. Огпасга їо. ге
па тізгут г бозі?рпусЬ рогіотбхх’ паіегу робас іпібгтасіе, ксбге 84 хх’зрбі-
пе біа хх’згузікісЬ с2?зсі зкіабоххусЬ 2па)биІ4сус1і зі? ропіге) ге§о рогіоти.
226
Сфрагістичний щорічник • Випус к і
^7 зргате’огсіапіи г бгіаіаіпоз'сі 2а ІаГа 2003-2006 Котіїеі 8Іга§І8їус2пу
МКА гаротеіасіаі риЬіікаф зіапсіагсіи КАВ \у м/сі 8)і рггегпасгопе) сііа орізи
ріссгф". ^С2е8піе) бокопаіа зі? гесерф се) посту рггег агсЬпл/І8іукі паго-
скже. Іако рісгтеМ сіокопаїі іе§о 2005 г. агсіїіуйб'сі Ггапсизсу, рг2у)ти)4с
2§осіпе 2 іуга зїапсіагсіет, огаг КААК-ет газайу орізи ріесг?сі11 12. Месо рбг-
піе) агскі\\’а иіозкіе, рго)екіиіяс Ьаг? (Запуск рггегпасгощ (Зо іпАУЄпіагугас)і
таіегіакж зігафіусгпусії13.
Виггіту гог^б) Сесітік і п ЗогтаїусгпусН піе отіщі і Роізкі. копсек-
8сіе бу8ки8)і пак рошзіаіут Роізсе рго)ексет зіапйагйи орізи агсіїтаїіоте’
РОРАК (Рогтаі орізи агсЬіїсаІібіс), 1994 г. рошїаі рго)скс орізи ріссг?сі
рггуи’ІЄ82опусй сіо бокитепіб^’ рег§атіпоА¥ус1і. Хакіасіаі оп гогЬісіе се§о
орізи па йлуіє с2?зсі. XV ріегшзгс) и^2§1?сіпіопе тіаіу гозіас тгузікіс еіе-
тепсу хузрбіпе сііа осісізктж росіюсфсусії 2 )ссіпе§о Йока (їж лугоггес Йо-
ка), сіги§іе) газ сесйу іпйужійиаіпе кагйедо ойсізки, сгети зіиіус тіаіу
сІ\\'іе зрефіпе капу іпжепСаггоше14. Рго)екі геп зіапоиіі рггепіезіепіе па
§гипі агсйідааіпу ісісі орізи ріесгрсі оргасо^апе) рі?с Іаі тесгсзпісі сііа ро-
їггеЬ копзсалсаіогзкісіаІ5.
11 Рготіяіопаї Зесііоп оп 5і§і11о§гарЬу (85С) Аппиаі КсрогІ 2005-2006. зргашжіапіе
йо8Г?пе оп-1іпе па зггопіе Міебхупагосклуеі Касіу Агсііпуоху: Ьпр://у,л\'\¥.іса.ог§/8Ііе8/<1е-
І’аіііі/Л Іек/33(гО/о20ЛпііііаІ%20Кер<>г1.рсІГ (сіозідр: 30.10.2010).
12 Нсііе І5АО (С) роиг 1а сісзсгіргіоп сісч зсеаих: соїіесгіопв, зегіея, ріесез (зсеаих
гіегасіїез, тои1а§е8, таїгісе») ои рагііез сіє ріссс.ч (зсеаих аррепбия). КеГегепсе: ВІТЬІ_
КЕ8_2005_003, Рагік 1е 29 тагк 2005; іекхі сіойсрпу оп-1іпе: ЬИр:/М\уте.агсЬІУЄ8<1еГгапсе.
сиІіиге.^оиу.ГгАшіс/ІОВб (сіозгер: 14.10.2010).
13 81А8 Зізсета іпібгтаито сісуіі агсіїіуі гіі §(аіо. Ипее ^иісіа аііа гіезсгіхіопе, е аііа
£Є8Гіопе, беї расгітопіо гіоситепсагіо. — Уоіите ІІ.З: Ра зскесіа 8і§Ші / орг. 8. Кіссі, Р. Реіі-
сіагі; гекзг СІО8(?рпу оп-ііпе: Иир:/Лу\у\¥.ісаЕЬепіси1Шга1і.іІ/ЬіЬ1іо/рсії71§8іа8/8ІА8_4_8І£і11і.
рсіґ (с1О8І?р 14.10.2010).
14 Весіпагек В.. Зокоіодака О., УлуасНо О. РгоЬІет орізи ріесх^сі (те ґогтасіе РОРАК
па рогізсатеіе кап іптеепгагхотеусії ріесхесі А і В) // Котриіегухасіа Агсіїітебте. — Тот
1: РюЬІету оргасотеапіа агсНітеаІібте згагороІзкісЬ те зкотриіегухотеапусії зузіетасії
іпібгтасуіпусії -Тогигі, 1994.— 8. 29; Нізюгіу і хаіохепіа рго)екш РОРАК ргехеп(и]е
В. Кузхетезкі // РгоЬІету котригегухаср агсіїітебте. — Тогигі 1994. — 80 8.
15 Весіпагек П. ІаЬІогізка Е.. Кокозха ]., 2ууас11о В Ріесгесіе рггу гіокитепгасй регуа-
тіпотеусії — згап гасіютеапіа і роїггеЬу копзегтеаюгзкіе // Маикотее робзіатеу осіїгопу і
коп8егтеас]і бгіеі згіикі огаг гаЬугкбте кикигу таїегіаіпе) / роб геб. А. 8ігге1сгук, 8. ЗкіЬігі-
зкіеуо. — Тогигі, 1993- — 8. 322-326.
Неевіонек Млксім • РгоЬІету орізи таіегіаІби> з/гаеізІусгпуЛ.
227
а)
Ь)
с)
3) Вага йапусії 8І6ІШ5М 97. ХХййокі ро82С2е§б1пусіі рогіотбте орізи:
а) йузропепГа, Ь) тегогса ріесгрсі [Йока], с) обсізки
228
Сфрлпстичний щорічник • Випуск і
Так коп8їгикс]а )ак і Їогтаї орізи ріесгрсі гаргорогкжапу рггег \угос-
іа\\’8кісй агсіїпуізібАУ зїагкжіі ройзїах^: сііа оргаожапіа рггег пісй 2002 г.
Вагу йапусії 8ІСІІШМ. 2аргоропо\уапу XV піе) орІ8 ріесгрсі ораііу гозїаі па
їггесй рогіотасй, гбгпідсусй 8І? рггейтіоїет орізи. Рогіот ріепузгу, па]о-
§б1піе]82у гахуіегаі іп£огтас]е о хх’іазсісісіи ріесгрсі. Рогіот йги§і 8Іигу1 орі-
80\уі \\’2огса гіока. Рогіот іггесі їо орІ8 ро]ейупсге§о осісізки. Вага гозїаіа
роййапа їєзїохуі АгсВіхузсіі Рапзїх^хеусй, ро сгут, гхм'ягки г гаап§аго-
хуапіет ВТ)АР ргасе пай 2іпїе§іхжапут Зузїетет Іпіогтаді Агейітаїпд,
тадесут /азцріс ро)ейупсге Вагу йапусй рг2Є2ііас20пе йіа роз2С2е§біпус1і
каїе§огіі йокитепїас)і, рго)екї гаггисопо16. №етпіе] іхубгсу Вагу оргасохуаіі
XV 2006 г. коїс] п я )Є) хуукоггубїдяся еіетепїу погт І8ААК (СРР) огаг
КАВ (С).
к'ісгаїсгпіс ой рго]екїи 8ІС11ШМ XV 2006 г. Ш)АР о§1о8і1а рго]екі хузка-
гбхх’ск теїойусгпусй йоїусг^сусй гз8ай ор^асоxVуxVапіа таїегіакж 8іта§і-
зіусгпусй, кїбге Вуїу піесо гакшаїігохуаід xVе^8^^ хууїусгпусй г 1961 г. N0-
хуозед Вуї XV пісй гарів, гпбхуідсу іг іпхуепіагугас]? рітжайгіс зі? роххаппо XV
ойро^іейпіе) Вагіе йапусй огаг гасхегрпіусіе Готу орізи г поту КАВ (О),
іейпак Вег 81О8Оіуапіа газай орі8и хуіе1орогіопкже§о17 18.
сгазіе йузкизіі пай xV8ротпіапут рго)екїет §гира а^сйіxVІ8їбxV 2 аг-
сйіxVбxV раїшхюх^усй xVе Хсгосіахуіи, Згсгесіпіе і Вуй§О8гсгу ориВ1ікоxVа1а
піегаїегпе Іаіоіепіа ісзі^рпе рго]екіи іпіїгикді теіоіїусгпе] Ро оргасо-
ісапіа таіегіаібіе з/гарізіусгпуск ргхескоиуи'апуск ю агскіїсаск раїі-
8ііі'оиуск'3. 2ак1айаіу опе хтіапу ройе)8сіа йо теїойукі ор^асоxVуx^тапіа
16 Ргасе пасі 2іпге§гохуапут ЗуЯетет ІпГогтас]і Агсіїдааіпеі 2о5ІА ггхуар осі 2007 г.
гоЬ. /аг7'4с1/спіс № 7 Кас/сіпс^о Вугекіога Лгскілсбху Раїїйхтохуусії г сіпіа 13 Прса 2007
г. су зргахуіе рохтоіапіа /счроіп паикохуе^о сіо оргасохуапіа, рг/ууоГохсапіа і хусігогепіа
XV агсІїілхасТі рапзгхуо^усії 2іпіе§го\уапе§о Зувіети Іпіогтаср АгсШхуаІпе): Ніір://\у\\\у.
агсІіі\\а.оо\'.р1/ітаоечАіогіе5/Рга\уоагс1іі\\аІпе//аг/_7_2007-2.рсИ'; огаг Ііізіогі? ргас пасі
кукгетет па зігопасії Кагосіохсс^о Агсіїіхуит СуГгохуе§о: Ніір://\\\ул\.пас.£о\-.р1/2о8ІЛ.
17 Текзс рго)екіи ХХАка/бхсск теюсіусгпусії сіоіусг^сусії гачасі оргасохсапіа хс агсіїі-
хуасії рапзгхтоххусії тагегіаібху зїга^ізіусгпусії хууіхтоггопусії сіо копса XVIII XV. іезг сіо-
ЗІ^рпу оп-ііпе: НіІр://\\ \у\\.агсІіі\уа.оо\-.рІ/ітаое5/5Іогіе8/ГіІе/рсІГ/\У5ка70\\ кі_ ріес/есіе.рсК’
[сіо.чіф 11.11.2010]. 2оЬ. осепу ге§о рго]екш: НІеЬіопек М. .топу 8і§Шит. РгоЬІету орі-
зи ріесгусі XV роїзкісії агсІїіхх^асЬ // Агсіїіхуізіа Роккі. — 2006. — № 4. — 5. 19-26. Тат гег
Ьагсігіе] 52сге§6кму ргге^ЦсІ роїзкісії ргас XV гакгезіе агсіїіхуаіпе^о орізи ріесгусі.
18 Текзі сіозгурпу оп-ііпе па зігопасЬ №икоше§о Роггаїи Агсіііхуа1пе§о АгсІШеГ: Ьпр://
асІасга.агс1іі\уа.пег/П1е/зсеаих/зіф1ит20071 005озі.рсІГ(сіозіур 30.10.2010).
Ньевюмек Млкст - РгоЬІепу орім таїегіаібиі $рар8іусхігусЬ...
229
81С41ЬЬІШ
І АС "Г РО ЕЕ)У< )! У/УІ УУОкС V
ЕРУОА ІКЖА
ЖАНУ ОРСЬКОЇ
К9 1ІЕС РЧАСУ
СІХ15КХ ІУй чугцдтий
ООС15КІЖ ШІОСМ ддсншоуу І гьрокж
Ь)
ПияіаекКі лкп. Р
Коістпу гхітпег срви:
КОІ) ХАХЛУЇ
ІІІ-48-О^з”
Уйогтес пагууу м.уЬж5ху.
ійагіаїїу пагиу:
Нкіе аЬгодгай»:
гтатипіЩ.кдіРоМо
2 дтипі ЇИ У/агг, ’Удтіві', кгої яжайя
( їбзї
йвдооЬекйк
Вві? їМпе: 1587
5 Б^УА'і'КА’Т'Л-ОИЙ'
оетдимпц^ |
4) 8І6ІШ5М 2006: а) Бігопа §ібу/па, Ь) Ьіок орізи сіузропепіа
агсЬіу/аІпсуо газоЬи 8Гга§і8іусгпе§о. Хбапіет аиіопж рггуєгіс хузкагбхукі
рожппу и\¥2§І£(1піас газасіу ^Іе1оро2іопиже§о орізи агсІїпуаІІОАУ і розіп-
ну Ьус 2§осіпе ге згапдагдаті КАВ (О), КААК (СРР), КВІАН, а іакге, «’ ига-
басІпіопусЬ рггурадкасЬ, погта КВЕ В1аіе§о іег росібіа^ іп^епіагугас)!
рохуіпіеп біаіижіс піе роіебупсгу осісійк, аіе ісіеаіпу \\'2ог2ес Йока, Ь^сіясу
орізет сесЬ АУзрбІпусЬ сііа ойсізкб^ росЬобг^сусЬ 2 )ебпедо їурагіизга. бо
кїбгедо рггурізапе гозіаІуЬу роіебупсге осісізкі. Роглуаіа їо па ро82апох\та-
піе газасі орізи іуіеіорогіото^едо: )ебпети ішЗгсу (кібге§о хугогажу оріз
ролуіпіеп Ьус коп8ігиоА¥апу 2§обпіе 2 погтаті КААК СРР і КВІАН) рггурі-
запе за окгез'їопе уугогсе Йока, а кагйети хугогсои’і Йока копкгеіпе осісіекі.
йгусгпіе рггесімжуутапе \с агсЬілуасЬ рапзіхзхмусЬ.
УРоЬеС 238ІГ2Є2ЄП, кібге \¥2ЬИСІ2ІІ рго)екї \\’Зка2б\\’Єк 2§ІО82ОПу XV 2006 г..
Касгеїпу Вугекіог АгсЬіауоху Рапзі\\’О\\’усЬ рсдуоіаі Їе8рб1 Каикоиу Ро
8ргаіі' ргхуроіоісата и'іазсіхуусЬ іічкахби'ек теіоруапуср кґбгу иікоггліі
230
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Е»¥С А ТІСЖА:
йхіагйті»-
(оНМа:
боМозНл '5*‘
(Маяк»! / іг7&с*пк іЬЬз'
4а ІЧРі V гшпиз’ік»ка
Йм//О5і.тйок
«еобйикиіа:
Ягбсопукоййока: ""
Рекіа кудпаПга «ока 99 -22-48-0 /0 /2
| ’ 2уввип1іп/ кгбір^ к «»г кікиі^г^ ііиуу, кіУЇІ 5а?лесіі ™£|
&5І Йок/е*1/аі<5.’Йів4е'п»**«з. О
"кйЬ /гусаче ІЬкиїге^ ро&длхд5<ж Х^с
рггкйдаф’ип»:
03*“ М ОР*5«Ї 7«ЖА:
•ОРЙ йЛа оан Іигагіу і іхиііекяіа’лу | Шюдпайа і квпітой ктром | О&Йа Іе^о гіскаЖгУїбое «кі5й ге^о ііока] «бтуїйое «оіо Ьгдо На4аайа_[
С^із ійка (орілг ргжйзіаімепе па Поки:
Гї.№‘ск^и ііягихтапа Бзгсзз
регій-лв, гйоЬопа огпатвпівп
в'хЛизгоуїугі, ройййои па р»^ рй, V,
кій'уді ипк«х»хю Ьегоу Р'есфовроМвЗ
я, й Іагсту іїїсолє], Зіторек /ая» . Роіїі
Й коголу баіа: 15 / 87р?|, гдееулте яхх’гз
В» їЬка. Тгга? рсйь-«угпи>з й-.-аї
9,алаб€^8р<йга4Лгч5£Ічйі
Іагаокда?].
Рай иуЬі«ї~вй ййа:
ВУС.А ОРІЙІ-ШЖА:
СЬе іЬка | Сро йгусглу і Цпйяїсжу | ВНр^гаКа і ксокоіа м*р®и ОбсйЙ Шдо іЬкЛУї'узЬїе о&кіа їедо Кока |^вгу&е роИ йдо / Ьзйойа |
Вак«іо^:„Т
ОС Пбіі
98 33-48 0/100^/0/0/0/0/30
98*33*40-0/1000/6/0/0/0/11
НгЕвюнЕк Млксік • РгоЬІету орізи таіегіаіби) 5/т§ізіусгпусЬ...
231
Є)
ЕРУСЇА СР?50 ТЮКА:
Ода ІЬкй] Срй Ргусо'к і &»пЬйзіо*у| ЄюЬхтаЛі і коп&оіа | огісиЬ Іака'^г/зййе о<Ма іедо Кока ‘^кадЛв ИоИ їедр иігкжзійа |
99-22-48-0/0/11
99*22-48-6/0/10
99-22-48*0/0/9
95-22-48-0/0/8
99-22 43-6/6/7"
95-22-«-О/О/2*
8
2
5) ЗІСІНБМ 2006-. Віок орізи хугогса ріес'/ф:
а) оріз ріесгрсі; Ь) оріз йгусгпу і копіекзюхх7у; с) ЬІЬІіо^гайа і Ьіок копігоіі \\ різіі:
ф іпГогтаф о оОсізкасй роскосфсусЬ г іе§о зате§о Йока;
є) ІпГогтаф о і п пуск ріесгфасй бузропепіа
агейіхуізсі 8у§піфсу роххугзге їаіоіепіа а іакге ргаажпісу іппусй Іп8іушс|і.
Ргасе пай ко1е)пут рго)екіет \\’зкахб\\'ек гозіаіу хакогіс/опе \х тагси 2010 г.
ОЬеспіе гпа)би)е зі? оп \у йагіе оріпкжапіа.
ігаксіе ргас Хезроіи окагаіо зі?, ге 8Ю8О^апіе хазаб Феїорогіото-
\\фо орізи таїегіаіби-’ агсйпуаіпусй сіо тагегіаібхх-’ зй’а§І8іусгпусй хуу\уоіи)е
ргоЬІету їеогеїусгпе, кібге ітощс шкахб\укі теіобусгпе іггеЬа Ьуіо гог-
\\’фас. Ооіусхуіу опе галасіпіеп рос]зіа\\’о\\’усй: іе§о, со паїегу 2а ріесг^с
и\\’а/ас, зробоЬб^7 )'е) орізи, аіе іег Ьагбгіе) зхс/с^біои’уск )ак гбгпусй зрозо-
Ьб\у кіазу6кас]і ріесгрсі19.
І)е6піс)с ріесгрсі, игучуапе роїзкіе) зігадізіусе, орагіе §1б^піе па
луупікасй Ьабап пай 8Іга§І8іукя згссіпіои’іссхп^, ]'ако кгуїегіит рскізіашо-
\\'е гаїісгепіа оЬіекш бо гЬіоги ріесгрсі рггуігтф депегаїпіе )е§о Гогт? і
піси ісікіт іуіко зюрпіи /\сгасаІ4 ии’а^у па кипкс)е, со родуіппо Ьус ізіоіпе
82сге§б1піе 61а ріесгрсі бо XIX N3 роіггеЬу ткахбхуск, кібге та)я итог-
1і\¥Іас іп\\’епіагу/асір та(егіаіб\¥ зґгафіусгпуск піегаїегпіе об окгези ісЬ
\\ф\уоггепіа. рггуфіо \¥Іус, ге роб розсієш ріесгрсі Ьфгіе зі? гогитіес:
“роїріаггаїпу хпак иігіеггуїеіпіаісісу (Іокитепі ір тіе]8се роіїргхи ЬаРгоЬок
19 &ЄГ2Є] хадабпіепіа ге отам'іагп ху апукиїе: Ріесг^с ;ако оЬіекі агсктеаіпу. ХХ'уЬгапс
ргоЬІету, гіогопут сіо гігики XV тагегіаіасії копГсгспс’іі II Тогипзкіе Копігопіасіе
Агсіїіхх-аіпе, огаг ориЬІікохуапут оп-ііпе па зігопасії Ьаикохсе^о рогіаіи Лгскіхх’аіпс^о
АгсЬМеі: Ьир://адасІа.агскіх\ а.пеі/й1е/2010/Ь1еЬ рісс/.рсі!.
232
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
МОКЗ'ЙЖА'П'КУ
ШГ ЕЙАКСНІУЦИ
ншкв геьроні-
СІДС 0А1.5ЙУ НІЯКИХ
Н , Кй ЗЕОЯО51К1йЯ» т, ЕХ
5ЕЯІА:
мсмзг етпом V/ жмс5тсє жжі*?
. М Й0005КЦ-
РОЕЗДСЗА1
І2А2'И^2К0МГНАЗтіЦМ
5С іко-'.а ь/дпаЬ/е оймЬд,
Реіпа «•уолеада ойа&йг
шжся’кйгйхтзжїі
С?!5СЮСті [р?В©5Ц»П МОС<ЖЖАООСї$ки| Уйстат^гап <х5<йки | 63?ф і&уюк | Ш.’АО |
МЄЗ$СЄ ’Ьіели лгіаФ/
2 У/ДЯ52АУУА........'ї~2
оатдсзаоосбш: | М
ксиліт Еанрдтдслддалді-
йогуяп «пЬі-паф о дааді }еіа Іо кооесгпе
ТЕО^Д^КОМА^СОС'ЗКи: Ір«ус еАюаІолпа' '’ ' З
МАТВУДі-ООСтл ^а^пароЖІгйїежйоЛи л]
ВАЙЛА Е®ОЗШ: ^талопа “31
Є2УЇШЮ5СІЕЄ&Й5УГ |гіоЬга ‘ ' '
СХГШКЯСЙ^&Г: |(Юха " З
гташз £яі §д ійгпа ушйшйя Г
гАтглсг^яі ^гв^'дхзтшчБеріїАОА. Г
ШЖ СРІ5У «ЮО5Ш-
1*15 ООСККО ОР15 ОШЖІ ЯОСОЛАМіА ОСЯЙСЬ | йгсях^вп Оквки І Єйуоа йаю&и | ІЖЯЯ1
ТУРО5Е0МУ: Я “ З
2А2МАС2 ЗЄ5и 05 ОС А ЙСТС5ЖСО7ОТЛ: Г
2А2ШС2Х&О5£ИМЕ/Ш^КОМ5ЕЙ.УДСМг Г
Т7Р МОХ) НАМА ООСІЗЗЛ ^ігоожаліе ’ * З
МАТвидЕООизмели г#цал&зо 2 сосі&оем- ’р^є “ ~~ З
шжстуооавкц-
ОР55 СЖСІ5К0 ] СР15 СбіОГШ НОСОМІАСДА 0009X1 гоад^лп ставки | (Ууф | ЩІА6І |
ікапу сдсвки
Ніевіокек Млксім • РгоЬІету орізи таіегіаіби' $га&ЯусхпусЬ..
233
иоконзуоосеміг
СРїЗ ООСЮЦ І ОРІ8 О5Ю№' ї МОСОЛАЯ’А0005Я! | УйогсоиуЛап о&з&и | Ейуда гі-лпож Ь'ЛАСІ |
ІМ№:
койоєокас А
ЖПОЛОА:
6) 8ІСІРШМ 2006: Віок орізи осісізки:
а) оріз одсізки; Ь) оріз озіопу і тосотеапіа одсізки;
с) шгогсохуу зкап одсізки: сі) щуаді
піерр, то&ісу зіигус Іакіе сіо ргусгперр гаЬегріесгапіа ігіепагизгаїшксі
ггесгу ІиЬ різт, аІЬо /’ако іеукіаіїпіа іеоіі сіузропетіїа. 7мак Іеп гагиусга]
/Є8і роїі'іеіапу рггег осісііт^сіе таігусу [ІЇок. іуратізг] іе ріазіусгпе] тазів
Ьсуіг іег іе Ьапспіки [оіїсізк]”™.
Роїогепіе аксепіи па зггоп^ Гипкс)опа1пд ріесгусі рогхуаіа у/уеіітіпо-
луас 2 куди хаіпісгсзіжапіа агсНі\УІ8іб\у сіихд дгир? одсізкбж, піе ЬдддсусН
де Гасіо ріесг^сіаті, кібге пахлуапо гоЬосхо “рагазідШаті”. Волуієш Пак ріе-
схдсіе [роусіа ріесх^сі ихухуат пі \у ігадусуіпут гохитіепіи] па§1б\укохуе,
ріссхусіс хуріужи, рісс/усіс ітіеппе, сху іппе§о госіха)и зіетріе ІиЬ 8іат-
рііе, тіто І2 од 8ігопу ґогтаїпе) одролуіадаія зіагзгут дейпіс}от, (о Гак-
їусгпіе 8ІП24С ролуіеіапіи зґогтаІіголуапусЬ еіетепюлу різт (пр. іпіушіас)а,
8иЬ§кгурсіа-с2у гасхе] жуіазпіепіе родріви, гбгпедо годга)и Гогтиіагге, аіе
іег поїу капсеїагуіпе) і та$ па сеіи уібхупіс ивргажпіепіс ргасу Ьіипже).
О8оЬпе§о гогракгепіа дуута§аіо гблупіех гададпіепіе гезрокжозсі ріе-
С2ссі. Окагаїо 8І?, 2е одсізкі ріесг^сі, Іпас2е) піх пр. докитепіу, жукагиія
8і1піеі§2е 2\уідгкі 2 \уу8іа\усї| докшпепіи ПІ2 )Є§0 одЬіогся. Ропад іо зііпіе)-
82е ге1ас)’е 1яс2я ]е 2 іппуті еіетепіаті затедо докитепш піг ріее/усіаті
іе§о за тс до дузропепіа рггу іппусЬ докитепіасЬ 2па)ди)ДсусЬ зі у \у їут
20 Ргорохус]? Іакіе) сІєПп ісді ихазагіпіат \у аггукиїе.- Ріесх^с (ако оЬіекі агсЬтаІпу. — 5.
1-7; гоЬ. ІЄ2: Вапіескі А., Весіпагек Б., 2у§ас11о Б., РогузіакЛУбісіпзкі К., биі Р., Ьезпіесс-
8ка НІеЬіопек М. Маїегіаіу до роїзкіедо зіотепіка 8&а§ізіус2пе§о // Агскга ікіа РоІ-
5кі. — 2010,- №3.-5. 51.
234
Сфрагістичний щорічник • Випуск 1
батут геброіе агсітсаіпут. Віаіеуо, XV рггурабки обсібкбхх- ріесгрсі, розсіє
гевроіи агскіхуаіпеуо, гогитіапеуо (ако рехуіеп вувіет бокитепібху21, піе
бубгіс тіаіо габіобохуапіа. Іпасгеі ггесг та вір г іурагіивгаті. XV іут рггу-
расіки тогпа тбхуіс о рехупут гхуіягки тірбгу акіаті і бокаті ріесгрсі
акіоіхубгсу. Ххущгек іеп Ьссігіс тіаі сйагакіег робоЬпу бо ге!ас)і Всг^сусЬ
акіа г ротосаті капсеїагуіпуті. Хаіет (егеїі тогпа рохуіягас 2па)биіясе бір
XV агсЬіхуит ііокі г копкгетуті гевроіаті, ю, іпасге) піг виуегиія хусгеб-
піеівге хувкагбхукі (1961 г.), рохуіппу опе біапохуіс вегі^ (робвегіу) XV гатасії
охес) вривсігпу акіохуе].
Ко1е)пут ргоЬІетет окагаіо бір xVбка2апіе тіе)бса, кібге ріесг^сіе 22]-
ти]4 XV вігикіигге гавоЬи агсйіхуа1пе§о. 15АГ) (С) ргоропи)е біобохуапіе бо
оріви гевроіи агскіхуаіпеуо паві?ри)ясусГі рогіотбху, Ьубясусії обЬісіет )еуо
вігикіигу: геврбі (/тсІ8 Іеееі), робгеврбі (ялЬ/опіїз Іегеї), вегіа (8вгіе8 Іеееі),
робвеїїа (8иЬ-8егіе8 ІегеГ), іебповіка агсЬіхсаІпа (/Іе ІегеГ), бокитепі (гесогсі
ІегеГ), па)тпіе)82а іоуісгпа іебповіка оріби (сгувіка агскіхуаіпа — іїет ІегеГ).
Котр1ікас)е гхуідгапе 2 орівет ріесгрсі хуупікаія г хуіеіовсі Гогт, XV іакісЬ
ріесгрсіе тодіу гпаїегс ві? XV гавоЬіе агс^аіпут (іурагіибг-обсівк — коріа,
обсібк Іигпу, обсівк гх^гапу 2 бокитепгет, обсівк гхеі^гапу 2 бокитеп-
іет Ь^б^сут ватобгіеіпя )ебпобікз агсЬіхуаІпя, обсівк гхщгапу г рівтет
хссГюбг^сут XV бкіаб ххб^кзгсі саіовсі). Зі^б іег бігикїигге гавоЬи агсіїіхуаі-
пе§о ріесг^сіе рохуі^гапе 2 рібтет, гаїпіиде тіснеє ропіге) рогіоти боки-
тепіи, Ь?бяс і су о іпїеугаїп^ сгубсія (іїет/2. Аіе Іигпе обсівкі, ісЬ коріе, )ак
і 2па]'би]ясс віу ш гавоЬіе агсГ^ит іурагіивге ігакіслеапе тивгя Ьус іако
Іебповікі агсі^аіпе (/ї/е)23. Шіобкі іе віапоххпіу робвіахху бо рггекіаби орі-
би гаЬуікбхе вігауівіусгпусії па іргук оріби х\'іск>р(}2іот(Аес‘у(л рогхуаіаіяс па
итіеб2С2епіе ріесгусі XV оброxVІебпіт тіеівси вігикіигу оріви гевроіи рго-
ропохеапеі рггег І8АВ (6).
Жевгсіе xVе^уйкас^і хеутауаіа рггуіуіа XV Ьагіе ба пуск 8І6ІШ1М вігик-
іига оріви ріесгрсі, оріегаіяса бір, )ак іиг хувротпіапо, па обоЬпут орівіе
21 2оЬ.: Роїккі Зіоетпік АгсЬгоаіпу / росі гегі. XV. Масіеіеи'зкіе). — \Х7аг82ата. 1974. — 8.
91. ХХ’есІІиу іе] сіекпіс)! гекрбі агсЬіиаІпу іо — “огуапісгпіе ротаахапе ге зоЬя гагскігохуапе
таїегіаіу агскіига1пе ххуіхеоггопе і гуготасігопе су и-упіки гігіаіаіпозсі иг/сскі ІиЬ окоЬу
йгусгпеі”.
2218АО (6). Міссігупагосіохсу кіапсіагсі оріаі агсЬітаІпеуо. Сг^кс оубіпа. — ХХ'агвгата,
2005. — 8. 50 (зсЬетаГ орізи); 8.14 (сіеііпіс)е ро)?сіа гіокитеп(и).
23 НІеЬіопек М. Ріесг^с )ако оЬіекі агсЬітаїпу. — 8.11-12.
Неевюнек Максш • РгоЬІету орізи таїегіаІби’з/т^ізіус^нусЬ..
235
7) Міе)8се ріесх^сі V/ зішкшгхе газоЬи агсйіша1пе§о
“уугогса Йока” х¥8р61пе§о сіїа §гиру осісізкбш і ролущгапут 2 піт орізіе ро-
§2С2е§бІпускі осісізкбм.7 М7ута§а1а опа гс>2ро2папіа '/пас/^сусії еіетепібху
ріес2?сі. Ріесгесіе зя таїегіаіет ромаггаїпут. Огпасга іо, ге г )ебпе§о йока
тоге роскюбгіс рслспа Нове обсівкбш, росуіагга|иса, итіезгсгопу па таїгу-
су гсіісі. .Іесіпак ро82сге§61пе осісізкі росйобг^се 2 |ебпе§о іурагіизга то§а
зір ті^бгу зоЬз гбгпіс сЬосЬу зіапет гасйошапіа. Зрозіггегепіе іо ро/хеаіа
гЬібг гпасгясусй еіетепіблу ріесгрсі росігіеііс па сіхса росІгЬіогу: тіапо\стісіе
сесНу \\71а<сі\\7с лУ82у8ікіт обсізкот росЬосігясут 2 |ебпе§о іурагіизга огаг
сеску іпбухуісіиаіпе, \\71а8сі\\’е 61а ро|ебупс2е§о осісізки. Х7§кагапіе еіетеп-
іб\у \\78рбІпусії 61а іурагіизга і \У82у8ікісй осісізкбш (езі 8іо8ипкош) рго8іе.
В^сід іо уууоЬгагепіе паріесг^іпе, Іп8кгурс|е 7па|сІи|асе зі? па ріесг?сі, огаг
236
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
кзгїаіі і хуутіагу24. Еіетепїу Іс рогхсаіаія па ісіепіуйкас)^ і окгезіепіе зїаїи-
зи зроіесгпе§о бузропепїа 2 іссіпс) 81гопу, 2 с!ги§іе) газ сігіукі ІсЬ когеїаср,
\\’8ка2и)4 тіе)зсе ріесг^сі XV зузїетіе зГгадізГусгпут бузропепіа25.
Іпасгс'і ггесг §ір та XV рггурабки сігидісдо роск/Ьіоги еіетепібху гпасг^-
сусЬ ріссгрсі. а їо іпсіухсісіиаіпуск сесії кагсісдо одсізки. ВрсЦ (о хАІазсіхуозсі
таїсгіаіи, XV кїбгут xVукопапо одсізк ()е§о годга) і коїог — со Ьуіо гтіеппе),
огаг зрозоЬу гаЬегріесгепіа сгу тосоxVапіа ріесгрсі, а хугсзгсіе гбгпе§о го-
дга)и изгкодгепіа.
Рохсугзгс зрозїггегепіа ро/лхоїііу па рогуїхлспя хсстуйкасіу зузіети
орізи ріссгусі ргоропохсапсдо xVе хс.зротпіапсі Ьагіе сіапусії. ХХуког/узїапіс
гіа\\7І8ка рохчтаггаїпо8сі ріесгрсі і родгіаі ІсЬ орізи па дхеа рогіоту (хАгогса
ріесгрсі [сІа\\7піс) дока] огаг одсізки) ]езї гдосіпс г газасіаті орізи хуіеіоро-
гіотохх^е§о, роргам/іа сгдопотіу і XV копзекхуепді рггузріезгепіе іпхсспїагу-
гаді ріесгрсі26.
Вагидсс па 1усЬ гаіогепіасЬ xV8кагбxVкі тсїодусгпе рст2\\7а1аія па зро-
гг^дгспіа хсісіорогіотохх’сдо орізи таіегіаібху зігадізІусгпусЬ. ХазіозохАапіс
\\7ісістрогістто\\7с^ст орізи зіигус та рохущгапіи геіадаті орІ8бxV дузропепїа
г хугогсаті )е§о ріесгрсі (Йокбху), а хсгогсбхх7 ріесгрсі (Йокбху) 2: одсізка-
ті ріесгрсі, ІсЬ ігб)хуутіагохууті коріаті Ьцсіг іег огудіпаїпуті їурагіизга-
ті, а іакге одсізкбхх7 ріесгрсі 2 оЬіекіаті, 2 кібгуті охх7е осісізкі ріесгрсі зя
гхсщгапс. Окгезіа іег тіе)зсе орізухеапедо оЬіекіи XV зігикіигге гезроіи ІиЬ
гЬіоги агсЬіхсаІпсдо. Шкагбхскі \\7у1^сга$ ге гЬіоги оЬіскїбхс зГгадізіусгпусЬ
24 НаІ5і§ М. 8іга§і8(ука о§61па // Оитохтакі М., Наі§і§ М., Мікискі 8.8Гга§і8іука. — №агв
гатеа, 1960. — 5.125; §сІ2Іе аиіог хуутіепіа “еіетепіу Ьасіапіа Поки ріес2Сіпе§о”, 8/с/еубІпіе
рипкі 4, ксбгу осіпозі зіу гбхупіег бо осісізкбсу і Йока игувкітапусЬ.
2' Зувіет 8Іга§І8гус2пу ю — “\¥2а)етпіе вкогеїохтапу икіасі осіротеіасіаіясу и8їго)охуі,
8ігикіиг2е і ЬіегагсЬіі котреіепс]і [іп8їуїис)і]. ,|еуо гехуп^гггпут хсугагет Ьуіо хууоЬгагепіе
паріесгеїпе 2 ге§и!у ггбгпісохтапе ігексіохто те гаїегпозсі об котреіепсіі игг^ббте огаг
Іеуепсіа, кібга ютеаггувгуїа рггебяатеіепіи і теегЬаІпіе ібепїуйкотеаіа бузропепіа ріесг^сі
іпіогтиіяс о сЬагаксегге і хакгечіе )еуо теїабгу” (Ріеск 2. Згебпіотеіесгпе ріесгесіе
їупіескіе І І Вепебукїупі (упіессу те кгебпіотеіееги І роб геб. К. 2иготе8кіе). — Тупіес — К
гакбте, 1995. —8. 123; гоЬ. ге'/: Вапіескі А., Вебпатек О., 2у£аб1о Б., Рогу8Іак-Ш)сіп8кі К.,
6иі Р., Ееяііетезка НІеЬіопек М. Маїегіаіу бо роїчкіеуо віотепіка 8&а§і81ус2пе§о. — 8. 54.
26 ХХ'вка/стекі теюбусгпе бо оргасотеапіа таїегіаібте 8&а§І8їусгпусЬ те гавоЬіе
АгсЬітебте Рап81теохуусЬ оргасотеапе рггег 2еврб1 Шикотеу бо вргате рггу^оготеапіа
тезкагбтеек теїобусгпусЬ бо оргасотеапіа таїегіаібте 8Їга§і8іус2пуск те гавоЬіе Агсіїгтебте
РапвстеотеусЬ. — \Хег8]а р. — ]е1епіа 66га — ХСгоскте, 2009.— 121 8. Ма82упорІ8 те ровіаба-
піи аиіога.
Ніешомек Млксік • РгоЬІету орізи таїегіаїти з/трііїусгпусЬ..
2У
рат$і£ІІІа, сгуїі гпакі і їекзіу хуукопапе їесЬпікя ріссгріпа, піезреіпіаіясе
іедпак кгуїсгібху ГипксіопаІпусЬ ріесгрсі. \у одпіезіепіи до у/зрбісгсзпусЬ
іизголуусЬ одсізкбху ріесгрсі, хуукопухуапусЬ тазохуо, доризгсгаія опе од-
зіяріепіе од схсідспсуякдсапіа саіе§о гЬіоги одсізкбху і доризгсга зір оріза-
піе ІсЬ гсргсгспіаіухупсі ргдЬу
УР іут тіе)8си родкгез'їіс іггеЬа 6у7іс ггесгу Ро ріегхузге, хузкагбхукі
тарі зіапохуіс рггеде хузгузікіт родзіахур до зрощдгапіа орізбху ріесгрсі \у
зузїетіе іпґогтаіус/пут, сЬос аиїоггу піе хуукіисгаія ІсЬ зїозолуапіа гохспісг
до ігадусу)пусЬ ібгт ітуепіагугаді таісгіаібху зГгадізіусгпусЬ. Ро дгидіс газ
тарі опе зіигус ротося \у іхуог/спіи агсЬіхуаІпусЬ ротосу елуідепсу)по-
іпіогтасу)’пусЬ, а піе зіаполуіс родзіахур діа ргас едуюгзкісЬ.
Рюрополуапу оріз ріесгрсі одЬухуас зір та па їггесЬ рогіотасЬ: дузро-
пепіа ріесгрсі, хугогса ріесгрсі (Йока); оскізки (ІиЬ оріз іурагіизга сгу коріі
ігб)\уутіаголуусЬ).
Рогіот орізи дузропепїа (одрохуіада)ясу рогіотолуі іхсогсу [сгеаіог] лу
зїапдагдгіе І5АГ) (6) гозїаі зкопзігиолуапу г§одпіе г постаті БААК (СРР)
огаг ББЕ Зкіадая зір пап їггу Ьіокі: ідепїуйкаді, орізи огаг Ьіок копігоіі.
Орі<> піеагсЬго яІпу
ОЬіек*» піе яктгЬои'сз
ОрЬ (Нлропепіа/гн дгсу
\іе$й-іккІусгпу орь
Ііачіа 'у/огсо'уєоо
Р 11 >іч .і І' |>»гкі»г;
дЬьаИц
оінекіу т'огга
еагійеясх
ЗгоЛек
еніїїеису^йу
Іури В
(орія <1о
радзОїйи
оїйа
исЬглаІпе))
' І > ;>;• І іи .г
1
ОЛспк |йе<г<кі Імім'і
Ме(оЛука «ЯгаоіМукі
5* е ікк
ечійепсуіпу
іурхі С.
(орі$ р^тгеї
рогюти
}Є(Ью«кі
ргсіниаіче}’
хиііггше)
ХМсйк лікцл «Ціа »і
оріз мсішуаіиу
-- 7-
оріз зйаріііус/пу
8) Ргегепіаф §гайсгпа хузкагслхск
238
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Віок ідепіуйкаді гахуіега дане рог\\7а1аіясе па (едпогпасгпя гогрогпапіе
хсіазсісіеіа ріесг?сі. Зкіада зі? пап 5 рої, 2 кїбгусЬ 2 зя роїаті оЬохсіягко-
хууті, І2п. іггеЬа ххурсіпіас )е га^ге, іггу газ іо роїа Гакикаїуххпс, у^уреі-
піапе XV тіаг? роїггеЬу Ьаішгпіеізгс зрозгбд пісЬ зя роїа 1 і 3. Ріегхузге
рггсгпасгопо код питегусгпу [зу§паіиг?] дузропепіа, кібга роххкбггопа XV
кодгіе \\72огса ріесг?сі, .зіапохха іясгпік ті?дгу іуті рогіотаті. Роїе 3 га-
хуісга У72ог2ес пагхху дузропепіа. }езі іо іака ґогта пагхуу, кібга ро/ххиіа
іедпогпасгпіе окгезііс )ед повік? ог§апІ2асу)пя, озоЬ? ІиЬ госігіпу игухх’аіяся
дапе) ріес/усі. Віок ко1е)пу зіиху до зроггядгепіа орізи дузропепіа. Окгезіа
оп даіу )е§о ізтіепіа, /ахеісга дапе па іетаї )е§о Ьізіогіі, зіаіизи ргаххяіеуо,
ог§апІ2асіі/§епеа1о§іі )е§о (ипкді і доіусгясусЬ §о риЬІІкаді. Віок орізи дуз-
ропепіа копс/у роїе рггегпасгопе хузкагапіе 2езроібл¥ Ьядг гЬіогбхе агсЬі-
^аіпусії ххеія'/апусЬ 2 дузропепіет ріесг?сі. Оріз дузропепіа копсгу Ьіок
копігоіі гахуіегаіясу дапе па іетаї даіу зроггядгепіа орізи. іпзіуіисіі, кібга 2а
оріз )езі одрохх'ісд/іаіпа, ]е§о аиіога огаг ко1е)пусЬ )е§о акіиаіігаср.
Теп рогіот орізи XV гаіогепіи зіигус та ідспіуйкас)і дузропепіа ріесг?сі
гатасЬ зузіети іпГогтаІусгпе§о оЬе)ти|ясе§о \х'і?сс'і піг )едпя іпзіуіи-
д?. Шх¥сгаз іо до гаг зроггядгопе) поіу Ь?дя то§іу одххюіухуас зі? озоЬу
іп\уепіагуги]ясе ріесгесіе, аіе іег іппе годгаіе докитепіас)і, гпа)ди)зсе зі?
х\7 газоЬасії гбгпусЬ агсіихх’бхх7. Оріз дузропепіа іезі рогіотет падгг?дпут
хуоЬєс рогозіаіуск, і зіапо^і гхуогпік іцсг^су орізу хугогсбху ріесг?сі игухуа-
пусЬ рггег дапя озоЬр, годгіп? Ь^дг іпзіуіис)? а даіе) орізу роз2С2е§б1пуск
(ідсізкбхх7 ро^і^гапусЬ 2 ххдазсіхууті хх?гогсаті ріес2?сі.
Рогіот орізи \\72(Я'са ріесг?сі одпозі зі? до орізи оЬіекіи Ідеа1пе§о зі\х7о-
ггопе§о па роїггеЬу іпіегезиіясусЬ паз хезкагбхиск теїодусгпусЬ. Зіапохуі оп
“зит?” орізбх¥ ^згузікісЬ одсізкбхи росЬодг^се 2 )едпе§о іурагіизга, гпар
диіясусЬ зі? х\' іпххипіагугслиапут таїегіаіе. 2аЬіед зитои/апіа іпібгтас)і о
ріесг?сі итогііхуіа гекопзігикд? гагбхупо жюЬгагепіа паріесг?іпедо )ак і
1е§епду. Оріз хигся'са ріесг?сі зкіада зі? 2 сгіегесЬ ЬІокбхх7: ідепіуйкас)і, орі-
зи, таїегіаібш игиреІпіаіясусЬ огаг копігоіі. Г)апс гашгіе XV Ьіоки ідепіуй-
каді та]Я га гадапіе роіясгус оріз хугогса дока г орізет дузропепіа, огаг
хузкагас па геіас)? Іясгясе дапу іур ріесг?сі 2 )е§о котреіепдаті огаг геїаде
іясгясе дапу хх'гоггес 2 іппуті ріесг?сіаті хесЬодгясуті XV зкіад )едпе§о зу-
зіети зЬа§ізіус2пе§о. М^іаз^у зЬадізіусгпу оріз ріесг?сі гахх’ісга Ьіок орізи.
Зкіада зі? оп 2 сгіегпазіи рої, 2 кїбгусЬ ]едепазсіе )езі оЬ1і§аіогу)пусЬ, дxVа
оЬ1і§аІогу)пе діа ріесг?сі 2 іпзкгурфті xVукопапуті різтет іасіпзкіт а
іедпо Гакиїїаіухх пе. Роїе ріегхсзге xV8ка2уxVас та ерок?, 2 кібга ріесг?с іезі
Ніевіомек Млксш -РгоЬІету орі$и таіегіаіаш зри$і$1уа>іуск.
239
2\\7іягапа. Ву иіебпоіісіс хх^уреіпіапіс їе§о роїа гаргоропо\\7апо зузіетаїук?
обпозгяся зі? бо бгісібхх7 рохузгесітусй, и\\77дІ?бпіаіяся )ебпак роїзкя зре-
суйк?. ОзоЬпе роїе зіигус та окгезіепіи ргссугуіпс) <±гопо1о§іі игухх7апіа
ріесг?сі XV орагсіи о баїаде гасіїсжапусії обсізкбххх Теп еіетепї орізи Ь?-
бгіе згсге^біпіе рогуіесгпу XV рггурабки зїхтоггепіа тобиіи орізи ріесг?сі
XV гіпіе§гохуапут зузїетіе іпїогтаді агскіхуаіпе). РогxVо1і па изїаіепіе гат
с2а80XVус11 ґипкс)опохуапіа бапе§о їури ріесг?сі XV орагсіи о хх'згузїкіе іп-
\\7с-пїагуго\\7апс' обсізкі гпа)би)ясе зі? XV газоЬасЬ гбгпусЬ агсі^бху. Ко1е)пе
роїе гахх'іета іпібгтас)е па їетаї аиїепїусгпозсі ріесг?сі. Рг2у)?їо рггу їут,
ге іаїзуйкаїу ріесг?сі орізужапе зя Іясгпіе 2 аиїепїусгпуті ріесг?сіаті буз-
ропепїа. ро ораїггепіи ІсЬ оброхуіебпіт котепїаггет. Казїурпс роїе сЬа-
гакїегугошас та ріссгрс ге хег^ірби па сііагакіег озоЬу бузропепіа. Г)1а и)еб-
поіісепіа орізи і їиїа) гаргоропошапо х^а&^я кіазуйкас)?. <іягс зі? г пія
ко1е)пу робгіаі: ге х\72д1?би па зїаїиз ргахупу ріесг?сі (бгіеіясу гЬібг па зщіїїа
риЬІісгпе і ргужаїпе). Г)1а к1азуйкас)і їе і рггегпасгопо озоЬпе роїе. РобоЬпіе
озоЬпе роїе рггегпасгопо па зузїетаїук? ікопо§гайсгпя ріесг?сі. Та гозїаіа
зїхх'оггопа XV орагсіи о о§61 піе гпапе кіазуйкаде ориЬ1ікоxVапе XV Міубгу-
пагобохуут зкжпіки зїгадізїусгпут огаг ргорогус)е Т. Оіебегісіїа. Г)\\7а па-
зї?рпе роїа зіигя орІ8оxVІ \х7у(Язга/епіа і 1е§епбу. Хазабу їак орізи ікоподгайі
ріесг?сі )ак і їгапзкгурс)і 1е§епбу паріесг?їпе) гасгегрпі?їе гозїаіу 2 Мі?бгу-
пагскклссдс^ 81ох^іка зГга§ізїус2пе§о. Сйагакїегузїукі іедспбу паріес2?іпе)
боїусгя гбххпііег баїзге роїа. Рісгшгс 2 пісії орізиіе )?гук Іе^епбу (об\\7о1иіс
зі? опо бо поту 180 639-3), гобга] різта (2 робгіаіет па різта аИаЬеїусг-
пе, аЬб/абу, аЬи§ібу і різта ібеодгайсгпе), зузїет різта (різта та)изки1пе,
тіпизкиїпе, тіезгапе) і ххг1азсіхтозсі ра1ео§гайсгпе різта Іедспбу (іур різ-
та: каріїаіа, ипдаіа. різто §оїускіе, пеодоіускіе, атукжа, ки^8уxVа). Ох^та
озїатіе роїа зя оЬ1ідаїогу)пе іебупіе біа різта 1асігїзкіе§о. Віок орізи хх^гогса
ріесг?сі копсгу оріз кзгїаїт ріесг?сі огаг )е) гогтіагбх^ РеxVпя по\\7озсія іезі
хсргоп’абгспіе ро)?сіа ріесгрсі атогйсгпусЬ, їгп. рогЬаххТяіусІї окгез!опе§о
кзгіаїїи. ,|ак зі? хх’убаіс, гпа)бгіе опо хазКгзслх’апіе рггу орізіе ріесг?сі шзрбі-
сгезпуск.
Віок таїе^іаібxV игиреіпіаіясуск 7а\\7іегас та іпГогтаде бореіпіа)я-
се 8Іга§і8іусгпу оріз х\72огса ріесг?сі. [езї їй тіе)зсе па бапе о робзїажасії
ргаххтуск зїозохуапіа ріесг?сі: и8іаxVу, гогроггябгепіа, окбіпікі ге§и1и]ясус1і
їак xVу§1яб )ак і гакгез )Є) 8іо8оxVапіа. 8я іо іпкогтаде ізїоїпе згсге§б1піе
XV рггурабки ріесг?сі бгіс^ірїпазїои іссгпусії і хузрбісгебпугк. Віок гаххяега
їег бапе па їетаї гергобикді ріесг?сі (коріі бxVиxVутіа^оxVус11: Гоїо§гайі/
240
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
зкапбху хусіегек §гайсоууусй, осігувбху)2' огаг гевіассіепіе іпГогтас)і ЬіЬІіо-
дгайсгпусії.
Рогіот оріви хугогса Йока когісгу Ьіок копігоіі. 2овіаі оп вкопзігиохуапу
апа1о§ісгпіе ]ак Ьіок копігоіі па рогіотіе орізи Йувропепіа.
N3 па)пігвгут рогіотіе гпаісіи)Я 81? оріву розгсге§б1пусЬ оЬіскібху вйа-
§І8(усгпу<± (одсізкбху, іурагіизгу і ігбіхуутіагохуусЬ коріі ріесгрсі). 2 іе§о
хуг^іуди, ге сЬагакіегузіука ікопо§гайі і 1е§епду паріесг^іпе] итіевгсгопа
гозїаіа рггу орізіе хсгогса ріесгрсі, орів па іут рогіотіе одгапісга ві? бо
родапіе іпГогтас]і о ібгтіе і Гипкфсіі розгсге§б1пусЬ гаЬуікбху огаг, ху
рггурасіки одсізкбху, іпГогтас]і о оЬіексіе, г кібгут зя гхуіягапе. Цсгпікіет
2 рогіотет орізи хугогса ріесгрсі )езі Ьіок ідепїуйкас]і. Х7 рггурасіки орізи
одсізкбху ріесгрсі XV зкіасі іе§о Ьіоки хусЬодгі роїе, рггегпасгопе па итіезг-
сгепіе іпкогтас)і сгу тату сіо сгупіепіа г ріесгссія §1б\упя сгу іег копігазі-
діїїит. Каїотіазі Ьіок ідепіуйкас)і коріі ігбіхуутіагохуе] игиреіпіопо о роїе
итогііхуіаіясе хузкагапіе осісізки ІиЬ іурагіивга. г кібгсуо гозїаіа хуукопапа.
Шрбіпе діа орізбху хузгузікісЬ іггесЬ годгаібху оЬіекібху зйа§І8іусгпусЬ зя
роїа Ьіоки копігоіі.
І8ЮШіе)82е гбгпісе гасЬодгя су копзігикс]і Ьіокбху орізи, ка/сіеуо г іггесЬ
годгаібху гаЬуікбху вГгафІусгпусЬ. Віок оріви осісізки зкіада віу г 11 рої доіу-
сгясусЬ §1бхупіе )е§о зіапи йгусгпе§о. ХХ'уіяікіст зя дхуа ріепувге, кібге ргге-
гпасгопе говіаіу сііа окгевіепіа йаіу ууукопапіа ойсівки огаг теїойу хуукопа-
піа осісівки, їгп. окгевіепіа сгу тату сіо сгупіепіа г ріесг^сія )е<1по8йоппя,
сіхуизїгоппя, копігазідіїїохуапя сгу копйгтохуапя хуіеіокгоіпіе. \7агю гаихуа-
гус, ге гаргоропсжапо, аЬу оріз иЬуікбху осісізки огпасгас па роїи окгуди
орізапедо па оЬіексіе 8Йа§ізіусгпут росігіеіопут па 8 векіогбху огпасгопуск
та)ивки!я Іасіпвкя осі А сіо Н. Когхуіягапіе іакіе говіаіо гаргоропохуапе рггег
хугосІахузкісЬ агсЬі\УІвіб\у )иг \у ІаіасЬ ‘90, а \у ргакіусе всози)е )е ігапсизка
Ьага сіапусЬ 8СЕАПХ, зіигяса сіо копвегхуаіогзкіедо оріби ріесгрсі27 28. 2аз1озо-
хуапіе §о рогхуаіа па сіоз'с ргесугуре хузка/апіс тіеізса иЬуіки.
27 Меїойу гергосіикс)! сіучі і ггб)^утіагоссуск ріесгрсі сіїагакгегугиія: Касігізгеху-
вка М., Зігбгук Р. Керегюгіит сіасупусії зровоЬбху гергосіикосуаша ріесгрсі // ХЬіогу ріе-
с2?сі XV Роївсе / роб гей. 2. РіесЬа, ХУ. 8іг7у2ехх5кіе§о. — \Х агв/ата, 2009. — 8. 517-528.
28 Ргєуокс А., Коуег М.-О., С.ііоі 8., Маг§ег М. СопсерНоп сіє 1а Разе “8сеаих” би Сепіге
ііівіогідие бек агсЬіуек паїіопаїек сіє Ргапсе: Гопсііопк еі регкресііуев роиг 1а сопвегуайоп
СІЄ8 СОІІЄСІІОП8 сіє «сеаих, п°15 —ІХе ес Хе 1оигпее8-сіеЬаі8 би тавгег (ех-ОЕ88) сіє
соп8Єгуайоп ргеуепгіуе 2004 еі 2006 (поп уісіі); Тотеаггувгяса хєукіасіохуі рге2епіас)а
2О8іа1а ориЬІіксжапа оп-1іпе: Ьир://§гоир8.іса.ог§/еп/посіе/62 [сіояср 10.11.2010].
Ніевкжек Млксж • РгоШету орізи таіегіаІои> зртрізіусгнусі)...
241
9) Меіоба орізи изгкогігеп ріесхесхусі те Ггапсизкіе) Ьахіе Запуск 8сеаих
і рго)ексіе текагбтек теіобусгпусії
Іпіедгаїщ сг?зс орізи оскізки зіапохуі Ьіок орізи оЬіекіи гтедгапедо.
Рогххаїа оп па роідсгепіе іпіогтас)і о ріссгусі 2 іпіогтадаті о сіокитсп-
сіе, сіо кїбгсдо ріесг?с гозіаіа рггухх’ісзгопа а іакге ІппусЬ 2па)с1иірсусЬ зі?
рггу пісЬ рісс2?сіас1і. Х7 рггурасіки гіпіедгохуапедо зузіети іпіогтаїусгпе-
§о тогііте Ьусігіс ргозїе рі2е)зсіе осі орізи ріссгусі, сіо орізи ^Іазсітедо
сіокитепіи, рггу кібгут осісізк зі? гпа)с1и)е.
Віок орізи іурагіизга росігіеіопу гозіаі па іггу сгуз'сі. Ріегжга 2 пісії
гатеега іпГогтас)с одбіпіе сііагакістугиіасс Йок. Маїс/у їй робас )едо госі/а)
(г исіїхууіет (г^сгк^); ріегзсіеп ріесгуіпу; Йок исіеггепкжу; с?ді ріесг?спе;
згсгурсе ріесг?іпе; ргаза ріес2?іпа; іппе), окгезііс рогіот гіогопозсі рггег
ройапіе ііозсі зїетріі (гогитіапусії )ако ріуїка 2 геїіеіет) огаг хх’утіагу
Огида С2?зс — Ьіок орізи зїетріа зкіасіа зі? 2 сгїегесії рої, рггегпасго-
пусії па іпГогтас)с о іесітісе гуїохсапіа зїетріа (у/кіузіо ІиЬ ххурикіогуїу),
таіегіаіе, 2 кібгсдо зіетреї гозіаі хсукопапу огаг сгуіеіпозсі Ісдспсіу і \уу-
оЬгагепіа паріесг?іпедо. X коїеі зі? Ьіок орізи исіжуїи іурагіизга зкіасіа зі?
2 іггесії рої, XV кїбгусЬ рсж іппу гпаїег'с зі? сіапс па іетаі таїегіаіи, 2 кібге-
§о исііхсуі гозіаі ссукопа пу, ]е§о ібгту (исіжуї гсіоЬіопу Ьдсіг' піе), хугезгсіе
)е§о оріз.
Віок орізи ігбіхх утіаплсусії коріі ріесг?сі зкіасіа зі? )ес1упіе 2 іггесії
рої. Х7 ріепузгут г пісії окгезііс паїегу тогіітее ргесугурд сіїгопоіоді? ко-
ріі. Ропіехуаг іезі іо роїе Гакиїїаіужпс, гагіе піетогпоз'сі изіаіепіа баіас)і
оЬіекіи, піе іггеЬа до хгуреіпіас. V коїдпусії роїасії паїегу окгезііс ]Є) госіга)
(сгу )езі іо осіїсж7: коріа сегатісгпа; осісізк коїекдопегзкі хуукопапу г огуді-
паїпедо іурагіизга тазіе ріазіусгпе); даКсапоїуру), сігидіт газ таїегіаі,
кібгут )а ш?копапо.
242
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
Копсерс]’е роїзкісії агс1іі\¥а1пус1і шакагбшек шеїобусгпусії біа оргасо-
ууу^апіа таїегіакж зігафіусгпусії рггезгіу озїатісії Іаіасії уіфока ргге-
тіапр: об ргозіеуо рггепіезіепіа бо котриіегоше) Ьагу бапусії їгабус)пе§о
зрозоЬи орізи ро ргбЬу газїозоууапіа по^осгезпуск теюб орізи шіеіоро-
гіотошсро. ]ебпак тіто їеі Ьиггу теіобоІо§ісгпе) піе робімо )ак па га-
2Іе 2акго)опус1і па шіфзг^ зкаі^ ргас паб іпшспіагу/афі ріесгрсі. Роговеє
тіес пабгіф, ге їо їуїко зкиїек Ьгаки оброшісбпісіа паггфгі а уугаг 2 ісіа
рохузіапіет каїаіорошапіс таїегіак'ле зГга^ізСусгпусІї ус роізкіск агскіусаск
рапзкуоууусії гизгу “реіщ ращ”.
Амекз і
Ргорогус/е кіазу£ікас|і газіозолуапе
па розгсге§61пусЬ рогіотасЬ орізи
І. Рогіот оріяи (Іуяроне^ііа
1. Тур Рузропепіа:
— іегіпозгка ог§апІ2асу)па
— озоЬа йгусгпа
— гобгіпа
2. $іаііі8ргаїту іїу^рспегііа:
— ог§апу и8Га\\'()ба\усае рапзсхеа
— агітіпізігаф о§о!па
— абтіпізігаф зрефіпа
— іп8іушс)е \\гутіаги 5]зга\\іес11 ішіасі
— 5¥О)8ко
— и гаусі у зіапи сушіїпеуо
— іпзіуіисіе ууугпапкже
— сеску, 2\уфкі ггетіезіпісге
— затощсі ^озробагсгу
— затощб аа\\7()СІо\\гу
— гууфкі аа\сосІо\\'е
— 8рОІб/ІЄІС2О8С
— іпзіуіисіе бпапзоууе
— іпзіуіиф уоаросіагсае
— зіоши/узаепіа і атефкі
— рагііе роїііусхпе і росіїеуіе ог§а-
пігасіе, гисіїу зроіесхпе
— іпзіуіиф паикі і оалсіаіу
— Іп8(у(ис)е кикигу
— іп8(уіис)е осіїгопу асігоиіа і
оріекі зроіесхпе)
II. Рогіот оріяи игогса ІЇоІга
1. Сіїгопоіо&ісгпа кІа8уркас]а ріесгрсі:
— ріес/усіе зіагогуте (бо 475)
— ріесаусіе 8Їебпіо\\іес-/пе (476-1492)
Ніінісімк Максім • РгоЬІету орізи таіегіаїт зрга^ізіусгпусР..
243
— ріесг^сіе по\\'О7\Тпе (1493-1795)
— ріесг^сіе XIX \\ іесупе (1796-1918)
— ріесг^сіе те'зрбісхекпе (осі 1919)
2. Кіазуркасіа %е па сЬагакіет
1. Ріесгусіе к\\іескіе
1.1. Ріесг^с 8Ш¥егепа
1.1.1. РІЄС2£СІЄ 5УІЯСІ2 па^ужусії 811-
5¥ЄГЄГЮ5¥
1.1.2. Ріес/усіе \\1асІ2 ргохсіпдопаї-
пусЬ, ге§іопа1пусй
1.1.3. Ріесуусіе \\ кіс1и піжусй
1.1.4. Ріес7усіе \\іасІ2 хуусі/іеіопусії
1.1.4.1. МТушіаги 8рга\сіесШ\\о8сі
1.1.4.2. Ш)]8кол¥усЬ
1.1.4.3. Іппе
1.2. Ріесг^сіе тіе)8кіе
1.2.1. Ріесхусіе \\б)Га
1.2.2. Іпвіуїиді затогхцсіи тіе)8кіедо
1.2.2.1. ІГ2усІпікб\с тіе)8кіс1і
1.2.2.2. [п8(уШс]і тіе]8кісЬ
1.2.3.2д аі32кб5¥ тіазі
1.3. Ріесгусіе 8атог2цйи
1.3.1. Затоггцсіи (егуіогіа1пе§о
1.3.2. Затоггцсіи 2а\сосІо\\?еуо
1.3.2.1. СесЬб\¥
1.3.2.2. Іппе
1.4 Ріес/усіе ро2О8йІус1і о8оЬ ргахспусіп
1.5. Ріесгусіе озоЬ Йгусгпусії
1.5.1. Згіасіїескіе
1.5.2. Міе82С2ап8кіе
1.5.3. Рого8(а1е
сіузропепіа:
2. Ріесуусіе кО8СІЄІПЄ
2.1. Ріесгрсіе геїі§іі сЬг2Є8СІ)ап.8кіс1і
2.1.1. к)ис1іо\\іеп8Г\\а 8\\іескісуо
24.1.1. Ха)^у282усЬ 2\СІЄГ2СІ1ПІкб\С
Ко8СІо1а (раріевкіе, раігіаг82е і іппе)
2.14.2. Кагсіупакду і ас1тіпІ8(гас)і
роп(уйкаіпе) /ра(гіаг82Є)
24.1.3- ВІ8киріе і асітіпівггасіі ері-
вкораіпе) (копзузіогг, ойс)а1а(, сіека-
паіу)
2.14.4. Карііпі і рга1аі6\¥
2.14.5. Рагайі і пі282е§о сіискютаегі-
8Іл\а
2.1.2. Х§готасІ2еп хакоппусЬ
2.1.24. 2акопб\¥ гусегвкісії і вхріїаі-
пусії
24.2.2. Ро2О8(а1ус1і гакопсж
24.2.3. Ріесгусіс кіазгіогпе (кіазгіо-
гб\у, рггеіогопусії і сіаі кої е§і а 1 пуск)
24.2.4. Ріесуусіе рогозгаїусії козсіеі-
пусії о8бЬ ргахспусії
2.2. Ріесгусіе іппусй геїі§іі
2.2.1. Ріесхрсіе с1ис1ю5¥Іеп5іта
2.2.2. Ріес/усіе іп8іуіис]’і і ог^апіхаср
ге1і§ііпус1і
3. Ріесхрсіе іппусй хсузіаисби/піс/і-
сіепіуйкохуапе
З Кіазуркада ікопоргарсгпа ріесх^сі:
1. Рогігеіо\\ е:
— роріЄГ8ІО5¥Є
— РІЄ82Є
— ІГОПО5УЄ
— коппе
244
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
2. Кикотее
3. ВутЬоІісхпе:
— 1іа§іо§га6сгпе
— г іппуті тоїухуаті вутЬо-
Іісгпуті
— Гапіачіусгпе
4. Негаїбусгпе:
— ІіегЬо\\е
— Ііеіпкме
— ге гпакіегп:
а) о8оЬі8іут
Ь) когрогас)і
5. Агс1іі(ек(опіс2пе і Соро§гайс2пе:
— 2 тогу \\’ет вакгаїпут
— 2 тосудает 8\\іескіт
6. РггесітіоГу сосігіеппедо игуїки
7. Опотазіусгпе:
— парізсже
— топодгато\¥е
— іпідакже
4- Кіазуркаф ріестусі па росііїаіоіе кьхіаіїби):
- окг^іу
— (жаіпу
— О8(Т0О5¥а1П\
— іагсгсжу
— \\'іе1оЬос2пу (роїідопаїпа)
— \¥Іе1о1і8(пу (4-6 Іізту) (роїіІоЬаІпа)
— атогйс/пу
АКЕК8 II
Рггукіасіохуу орі§ ріесг^сі.
Ріесгесіе г капсеїагіі Во1е§1а\уа III,
к8І£Сіа 1е£піско-Ьг2е8кіе£О (1291-1352)
9.2. Кагіа орі§и ілгбгсу/сіувропепіа
Кой мггогса па/хту бузропепіа 5.І.І.І. РЕ-082-00001 Ь4г/\са тегогсота сіуїропепіа 5.І.І.З. Воіеакт- III, ккіах? Іедпіско- ЬГ2Є8кІ (1291-1352)
Тур букропепіа 5.І.І.2. своЬа Вагу І8(піепіа сіузропепіа 5.І.2.І. 1302-1352
Іппе Ібгту па/ууу бузропепіа 5.1.14. Воіеяіаху III Когггиту; Во1е8іал\т III Но)пу Nа2XVу бузропепіа ху іппусЬ копхуепсіасЬ 5.І.І.5. Воіезіа^ ІП (1291- 1352), Негго§ топ Ьіе§піі2 ипсі Вгіе§
Нізюгіа бузропепіа 5.І.2.2. Воіезіаху III Ьуі паІ8іаг82ут яупет кзі^сіа 1едпіскіе§о і хугос1аху8кіе§о Непгука V Вгги- сЬа(е§о і кзі^гпісгкі хуіеікороізкіе) ЕІгЬіеіу. Ро 81ПІЄГСІ о)са XV 1296 г. росі оріек'4 8Ігу}а кзі^сіа )ахуогзкіедо Воіка 18ипже§о сіо 1301 г„ сіо 1302 Ьізкира хугосіахузкіедо Непгука 2 №іег2- Ьпа, паягсрпіе кгбіа Сгеск і Роїзкі ^асіахуа II, кгогу XV сеіи хуі?к82е§о игаїегпіепіа кзідсіа осі зіеЬіе зргохуасіхіі до па сіхлпзг сіо Рга§і, дбгіе гок рб2піе) х^убаі 2а піедо зхуо)4 сбгкс Маїдоггаї?. XV 1311 рос1рге8)'4 тогпусЬ Воіезіаху гояїаі 2пш82опу сіо росігіаіи сігіеіпісу ротідбгу яіеЬіе і сіхуосй тіобзгусЬ Ьгасі Непгука VI і ''КПасІузіа- хуа. Кзідзіхуо тіаіо Ьус хубхх-сгак росІ2Іе1опе па С2£8СІ: хугоскткя, Іедпіскя і Ьггевкя. 2с1есус1о- хх’апіс па)тпіе) газоЬпут Ьуі сігіаі Ьггезкі, кібгу тіаі Ьус іебпак зріасопу 2 рогозгаіусЬ бхубск СІ2ІЄІПІС 811ГП4 50000 §Г2уХ¥ІЄП. Воіезіаху III хууЬгаі С2^8'с Ьггезкя, гасЬохуиіяс рсхх’пс ргахуа бо сігіаіи 1е§піскіе§о, кібгу рггегпасхопу Ьуі па)т1осІ82е§о Ьгай ^іабузіахуа. Осі 1312 гоки затобгіеіпіе зргахуохуаі щсіу XV сг^зсіасЬ 1е§пі- скіе) і Ьггеькіе). 8оіи82пік№ІасІу8Іах¥а Ьокіегка XV хуаісе 2 к8І'42еїаті §1о§оху8кіті. Осі 1322 гоки XV копПіксіе 2 Ьгас'ті XV рггебтіосіе розіабапіа кзі^яіхуа хугосіахузкіе^о. \\7 1329 гоки гозіаі ЗіаСиз ргахупу сіузропепга 5.І.2.З.
НігаюмЕк Млесік • РгоЬІету орізи таіегіаібіг з/га£Ііїус:аіусЬ...
246
Сфрагістичний щорічник • Випуск 1
ХПаїасії 1296-1.311 >7 с со о- б । с У « ї « Й 7 „ 7 ^5 е Гб О Є ”^5 15 'со 'О" ° І 7 6 -1 Е ™ 7 £ % ~7 & 7 & 7 с 7 -я 'п з о- Є 0777 Бс О ° Е Є.К'7.Н’Й73і-Яоо >, сг-, Й'ОЙ-Ч с <ь -X їх- О Р сч ’й 12 « тз й ” ’й 7, ?Р >2 >, «
5.І.2.5.
Гипкс]'е і сіхіаіаіпояс сіуяропепіа
хшияхопу сіо хіохепіа Іюісіи 1еппе£О кгбіотуі СхесЬ і иігасіі ргаххта сіо ''Х'їосіахуіа. ]ако хуаяаі ,[апа ЬикяетЬигякіе^о ЬгаІ исіхіаі XV Іасасії 1329-1331 XV {еро тхургахх’асії хЬго/пусії. т.іп. па Еихусе XV 1329 і Оіо^оху XV 1331. Акіухупа роїіїука ргхусхупііа яір сіо ггисіпоясі йпапяохуусй кяірсіа, кібгусЬ якиїкіет Ьуіо (Іххчікгоіпе оЬІохепіе §о кЦсхуя ха хаЬбг коясіеІпусЬ та^кбху. Тагараіу йпапяохуе ярохтосіохуаіу гбхупіех хуутияхеліе ргхех яупбху хуусіхіеіепіа іт ирояахепіа. Воіеяіаху хтагі 21 кхуіетіа 1352 гоки. Воіеяіаху ПІ. кяіахе Іеепіско-Ьгхе.які Ьуі яупєш Непгука V, кяірсіа Іедпіско-хугосіахузкіедо і ЕІхЬіеіу сбгкі Воіеяіахуа РоЬохпе§о кяі^сіа хуіе1коро1якіе§о, а хупикіет Воіеяіат II Ко§а1кі, кяірсіа 1с§піскіе§о. Ьхуикгоіпіе хопаїу. Рієгхуяхц хопа Ьуіа Маїдогхага сбгка ^асіахуа II кгбіа Схесії і Рої.які. с!ги§ц хая КаСагхупа сбгка Ьапа СЬогхуаср Міасіспа II. 2 ріетяхедо таїхепяіхуа тіаі сіхх’бсії яупбху; ''К'асіахуя І к.чіссія Іеппіскіеао і Еибх^іка 1 О О і 19 £ и с; 03 7 о О -гч 725 > є сч* п , а о с: -7 ес о м -ОТ 3 н <и- Л е Є ° о Й 7 О X С ьс о £5 7 ес п ог 7 « “ 7 х >. N О Й 5 § •Є І Й =1 о Х1
5.І.2.4.
А <7 бх сх; О с §епеа!о§іа буяропета
Катіезіпік кгбіезїша С2езкіе§о 1321-1322 родсгаз піеоЬеспоз'сі Іапа ЬикзетЬигзкіе§о. Од 1329 гоки дхіедгісгпу Іеппік сгезкі.
ВіЬ1іо§гайа дузропепіа 5.І.2.6. Кеіасіе ропфдгу дузропепіет а гезроіаті, коїекдаті 5.І.2.7. - Акга тіазіа Жосіахуіа. Вокитепіу РЬ-82- 28-0 - Акіа тіазіа Ее§пісу. Вокитепіу РЬ-85-3-0 - КІЗЯ2І0Г сузіегзбху XV ЕиЬіцги РЕ-82- 55-0
КоСІу \У7ОГСО\¥ ріесхусі (Йока) дузропепіа 5.2.І.І.
Ніевіомек Максік •РгоЬІету орізи таіегіаіби; з/га^ізїустусЬ..
Иагхуа іпзСугис)! зрог2ад.2аі'4се) ІЮГу 5.1.3.1, Агсддаит Рапзі^охуе хує \¥гос1а\уіи Е)а(а зрощдхепіа поіу 5.1.3.2 10.03.2009 Вапе озоЬу зрогхадгарісе) ПОК 5.1.3.3 Вагіизг Всдпагек
ЛкіиаІІ7пс)С орізи дузропепіа 5.1.3.-І.
9.3. Кагіа орі§и лухогса ріесх^сі (Ііока)
Косі хухогсз ріесх^сі Йока 5.2.1.1, 82-00001-001 Косі пахшу ХУ2ОГСО\УЄ) сіузропепіа 5.1.1.1. РЬ-82-00001
№ота хухогажа сіузропепїа 5.1.1.3. Воіеаіаху III, кзщхр іедпіско- Ьгхезкі (1291-1352) Матхуу сіузропеша текахиіцсе па ісдо котреіепс)е 5.2.І.2. К.зщхр &Я8ка, рап №гос!а\уіа і Еедпісу
Сйгопоіодіа ихухуапіа ріесхрсі 5.2.2.2. 1302-1306 Кеіасі'е 7 іппуті хухогсаті ріесхрсі 5.2.1.3.
Росі/.іаі СЙГОПОІО§ІС'7Пу 5.2.2,1. ріесхрс згесіпіо'л'іесгпа СЬагакіег сіузропепіа 5.2.24. ріесх^с зитегепа
Аиіепіусхпозб ргахупа хухогса ріесхрсі 5.2.2.З. огу§іпа1 8іаіиз ргахтау \?хогса ріесхрсі 5.2.2.5. риЬіісхпа
Росіхіаі хе хухді^сіи па ]?хук 5.2.2.9. Іаі Росіхіаі ікопо§гайсхпу 5.2.2.6. ріезха
Оріз Іедепбу хухогса ріесхрсі 5.2.2.8. (Ііпіа сія§іа) 5 ВОЕЕ8ЕАІ ВЕ1 СЖ(аіі)А ОПСІ5 8Ь(е8і)Е ЕТ ООМІМ \^КАТ(І8Іа?іеп8І8) ЕТ О[е] ЕІОИІС2 Оріз ргхесІ8іа\?іепіа паріесхргпе§о хухогса ріес2?сі 5.2.27. (Ііпіа сі'4§1а) роїи \?ех?прігхпут розіас кзіссіа х осікгуіз 8іо)я- се.цо росі Ьаісіаскітет, х сКл’іста С24?огок'4іпутІ4?іе2аті ро ЬокасЬ. Кві^хр сгхута ргал?е( г^се ипіезіопу тіесх, 1ех?е) іагсх?, па кібге) Х4’ісіпіе)е огхеі <1о1по8Ія8кі 2 рбікзі?- хусет ргхех ріегз. N3 ЬіапкасЬ хуіех зіО)Я Л?а) ігрЬасхе ххугбсепі ху зігопр кзірсіа х го§аті рггу изіасіі.
Косіха; різта іпякгурс)і 5.2.2.10. Гопеіусгпе аІґаЬсіусхпе
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Зузгет різта іпзкгурд'і 5.2.2.11. " \
П19йзки1пе Кзгіаіі 'Л’/огса ріесгрсі 5.2.2.13. окг'4§1а
Тур Ііїег ІП5кГурС)і 5.2.2.12. \
^"Ускіе \\”утіаг №7.огса ріесгрсі 5.2.2.14 86 тт
Росізккуургауупе зіозсжапіа ріесгрсі 5.2.3.1. Ьпк Кергосіикде 5.2.З.2.
15\уа§і о риЬ1ікас)і 5.2.34.
^Ькжзкі М., Нізіоца ЙІ'язка । *іа(с1а\упіеІ82усЬ сгазб^ сіо Гц., Н 1400,1. ПІ, РАН, Кгакбху МІЄ)8СЄ рггес1кжу\тапіа йока 5.2.З.З. Ьгак

9.4. Кагїа оріви осІсівЦ^
8у§па1ига осісізки 5.З.І.І. _ \
1 -П-4/0-0-1 -1 Косі іугогса ріесгрсі 5.2.1.1, 82-00001-001
СЬагакГег осісізки 5.3.1.2,
^1е^х^с §іб\упа Иагхуа \мгогажа бузропепіа 5.І.І.З. Воіезіа^ III, кзщр 1е§піско- Ьггезкі (1291-1352)
\

шгада осісізки 5.З.2.І. ^6 |4 Сгуіеіпозс г/егЬу 5.З.2.5. зІаЬо сгугеїпа
Меюсіа ^укопапіа осісізки 5.3.2.2.
'юзггоппа 2 соііігазІ£І11ит
М аісгіаі осісізки Валма осісізки 5.З.2.З. 5.З.2.4. \
^к С/уіеІпозс 1е§епбу 5.З.2.6. сгуїеіпа
па%гаща 8іап копзелуаіогзкі гасіїо^апіа ріссгссі 5.З.2.7. сіо коп.зег\уас)і
\
Неевіомек Мавсш • РгоЬІету орізи таіегшіби’ з/га&зІусгпусЬ...
250
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Тур тосо^апіа 5-3.2.10. зхпиг )'ссІ\уаЬпу піеріесіопу - ПЬуїкі хуіхепіпки 5.3.2.8.
пісі іесіпоЬаг'Л’пе
Турозіопу 5.3.2.11. тіяка \¥оак<жа ІІЬуікі 1е§епс1у 5.З.2.9. па оЬгхеги роїа С і В икгизгепіе
__________________________________ 1е§епс1у
'|Ь о г/і/і сГ ЙГ о о-
г< 3
кГ\ .Е
Еогта ргхекахи оЬіекіи тущгапе§о Ке1ас(е оЬіекіи 7№ІЯ2апе§о Еогта рга^па оЬіекіи 7\ущхапе§о 5^ с -Е г: у г 4
і -с
'З
РЬ-82-1011-0-4 оЬіекї сіуріотагус'/пу риЬІісхпу Воіехіаиз сіих 8(і)1е(зір) 14.06.1302 - сіаїас)а
5.З.З.І. 5.З.З.З. 5.З.З.5. гО
5у§паіига оЬіекіи О О £ N Еогта оЬіекіи 7ШІСІ761ПРОЛ 8 СЬагакїег о & а о с Ті N ,2Г Еіетепіу ооізи сіур1отаіус2пе§о
Ніевюток Максім • РгоЬІету орізи таїегіаіощ зрга^ізГусгнусЬ..
251
£
252
УДК 930-2:929.651
Андрій Гречило
(Львів)
Розвиток СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ СФРАГІСТИКИ
ТА ПИТАННЯ ПРО КЛАСИФІКАЦІЮ Й ОПИСИ ПЕЧАТОК
І СУЧАСНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЇХ КАТАЛОГІВ
Значний поштовх до розвитку сфрагістики в Україні спричинили
політичні зміни, що відбувалися в кінці 1980-х — на початку 1990-х рр.
Особливо активізувалися сфрагістичні дослідження після отримання
Україною незалежності 1991 р.
Ще в липні 1990 р. у Львові було утворене Українське геральдичне
товариство, яке від самого початку свого існування стало приділяти
значну увагу науковому розвитку спеціальних історичних дисциплін
загалом і української сфрагістики зокрема. Вже з осені 1991 р. почали
проводитися щорічні наукові геральдичні конференції у Львові, на яких
неодмінно окремим блоком завжди була представлена сфрагістика, а від
1993 р. УГТ видає свій вісник “Знак” (до кінця 2010 р. вийшло 52 числа),
у якому також майже в кожному числі публікуються матеріали на сфра-
гістичну тематику. На сайті УГТ окремі сторінки та підфорум присвячені
сфрагістиці1.
Власне Українське геральдичне товариство, яке активно співпрацює
з Львівським відділенням Інституту української археографії та джерелоз-
навства ім. М. С. Грушевського Національної академії наук України, На-
уковим товариством імені Шевченка, Центральним державним історич-
ним архівом України у Львові, стало основним осередком, який почав
згуртовувати всіх дослідників української сфрагістики. До перших шес-
ти конференцій видано в 1991—1997 рр. окремі збірники тез доповідей,
матеріалів та повідомлень. 2003 р. УГТ видало збірник “Міста та містечка
1 Сайт Українського геральдичного товариства: Ьіір://иЬі.ог§.иа; форум: Ішр://
иііі.ог§.иа/Гогит/.
Гречило Андрій • Розвиток сучасної української сфрагістики...
253
в гербах, прапорах і печатках”, в якому окремі матеріали стосувалися
печаток різних міських установ і організацій. Статті про особову сфра-
гістику публікувалися у “Генеалогічних записках Українського гераль-
дичного товариства” (з 2009 р. перейменованих на “Генеалогічні запис-
ки”). Протягом періоду 1990-2010 рр. членами УГТ було захищено кілька
дисертаційних робіт, а також опубліковано низку монографій, каталогів
і статей, у яких порушувалася сфрагістична проблематика.
Серед інших осередків, які займаються сфрагістичними досліджен-
нями, необхідно згадати Наукове товариство імені Шевченка в Україні
та Інститут історії України Національної академії наук України. У струк-
турі НТШ діє Комісія спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін,
яка регулярно проводить свої засідання, а також видає окремі томи в рам-
ках “Записок Наукового товариства імені Шевченка”. У 1994 р. в Інститу-
ті історії України утворено Відділ допоміжних історичних дисциплін,
яким від 1997 р. започатковано видання збірників “Спеціальні історичні
дисципліни: питання теорії та практики”.
Якщо названі вище осередки основну увагу приділяють досліджен-
ню печаток на документальних пам’ятках XIV — XX ст., то дещо окремо
розвивається вивчення археологічних знахідок давнішого періоду. Ха-
рактерно, що різні клейма, пломби та печатки як греко-римських та ві-
зантійських колоній Північного Причорномор’я, так і періоду Київської
Русі, знайдені на території України, активно досліджуються не лише
українськими науковцями, але й із сусідніх країн.
Фактично, специфіка сфрагістичних досліджень в Україні полягає
в тому, що маємо два напрями, які формуються двома середовищами.
Один напрям — античних та давньоруських пам’яток, що опирається
передовсім на вивченні археологічних знахідок та вже музеєфікованих
матеріалів (досліджується, описується та публікується, як правило, ар-
хеологами та музейними працівниками); інший напрям — дослідження
печаток у хронологічних рамках від пізнього середньовіччя до наших
днів, яке базується на джерелознавчому аналізі архівних матеріалів (цей
напрям розвивають передовсім історики-джерелознавці або в межах
сфрагістичних студій, або й у ширших рамках).
*
* «
Однією з важливих проблем сучасної української сфрагістики є пи-
тання термінології. В деяких публікаціях вже зверталося увагу на потре-
бу усталити єдині терміни, зокрема — навіть щодо визначень “печатка”,
254
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
“відтиск”, “відбиток”, “толока”, “матриця” чи й кальковане “сігіллюм". Проте
видається, що це не є найпекучішим питанням — ці терміни вживаються
або як синоніми, або окреслюють конкретну печатку за формою при-
кладення, або й указують чи мова йде про оригінальний штемпель, чи
про здійснений з нього відтиск-відбиток.
Значно важливішим для української сфрагістики є питання корек-
тної класифікаційної термінології. Очевидно, що для класифікації пе-
чаток застосовують терміни з т. зв. “широким визначенням” і з більш
конкретним — “вузьким”. Як приклад першого можна навести поняття
“печатки органів місцевого самоврядування”, чи більш поширене (осо-
бливо для періоду ХІУ-ХУШ ст.) — "міські печатки”. Цей термін включає
в себе печатки з написом "печатка міста” чи “містечка” (назвемо їх — суто
міські), печатки бурмистра, війта, лави (міського суду), магістрату, ратуші
тощо, що в свою чергу дає нам вузькі визначення: війтівські, лавничі, ма-
гістратські, ратушні і т.п,
Я ж хочу звернути увагу на поширене в українській сфрагістиці ви-
значення “державна печатка”. Зокрема, його активно вживають щодо
“печаток Війська Запорозького”. Ця практика відома ще з публікацій
І. Крип’якевича, який вжив термін саме у “вузькому значенні”, її також
продовжують і багато сучасних авторів, при цьому поширюючи цей тер-
мін і на печатки різних володарів (князів, королів, господарів)2. Однак,
на мою думку, він є не зовсім коректним і неправильним. Подібний на-
уковий термін у сфрагістиці має формуватися на підставі хоча б одно-
го з трьох аспектів (чи оптимально — усіх трьох): суто сфрагістичного,
дипломатичного та правового. Варто додати, що стосовно окреслення
“печатки Війська Запорозького” маємо взагалі термінологічний різнобій:
і “державна”, і “гетьманська”3, і "військова”4.
1) Сфрагістичний аспект. З уже усталеними методами сфрагістики
типологія печатки встановлюється за визначенням у легенді. Тобто, якщо
в легенді маємо “печатка короля”, то це — “королівська печатка”, якщо
2 Крип’якевич І. З козацької сфрагістики // Записки Науквого товариства імені
Шевченка. — Том СХХШ — СХХІУ. — Львів, 1917. — С. 1—16; Гавриленко В. Сфрагістично-
геральдичні аспекти козацької державності // Знак. — 2001. — Ч. 23. — С. 2-3; та ін.
3 Наприклад, Ігор Ситий вжив таке визначення; “Військові або гетьманські печат-
ки” (див.; Ситий І. До історії гетьманської печатки // Знак. — 2001. — Ч. 23. — С. 4).
4 Дракохруст Е.И. К истории войскових печатей Левобережной Украиньї XVII-
XVIII вв. // Нумизматический сборник. — Часть IV. — Випуск IV. — М., 1971. — С. 3-23-
Гречило Андрій • Розвиток сучасної української сфрагістики...
255
“печатка війта”, то це — “війтівська”. З огляду на те, що більшість печаток
має в легенді “печатка Війська Запорозького”, то саме цей термін і буде
коректним, принаймні у “вузькому” значенні5. Написів “державна печат-
ка” чи “печатка гетьмана” немає.
2) Дипломатичний аспект. Мова йде про методи дипломатики у ви-
значенні типу печатки в тексті оригінального документу, до якого вона
прикладена. Тут також найчастіше маємо в коробораційній частині ви-
значення “войскова (військова) печать”6. Треба зважити, що в сучасному
розумінні такий термін не буде одразу сприйматися ширшим загалом
без додаткових пояснень. Для герба Війська Запорозького маємо й по-
ширене в XVIII ст. визначення “герб національний”. Проте ні в першому,
ні в другому разі терміна “державний” немає.
3) Правовий (юридичний) аспект. Тут слід виходити з усталених ви-
значень і понять, які існують у правовій системі конкретного державно-
го утворення в конкретний період. Я зовсім не маю наміру розглядати
питання: “чи можна трактувати Військо Запорозьке як державу, чи ні”.
А лише наведу як приклад сучасну Україну: в чинній правовій системі
нашої Держави немає ні визначення, ні терміну “державна печатка”. Є по-
няття “печатка президента України”, “печатки органів державної влади
і державного управління”. Якщо розглядати землі Війська Запорозького
у правовій структурі Речі Посполитої, чи пізніше Гетьманщину в рамках
законодавства Російської імперії, то юридичного визначення “державна
печатка” ми також не маємо.
З наведеного бачимо, що підстав вживати визначення “державна пе-
чатка” немає (як і, зрештою, “гетьманська печатка”). Тому, на нашу думку,
правильним “вузьким терміном” буде: “печатка Війська Запорозького”,
а в широкому значенні — “печатка вищих органів влади” (для сучасних
печаток — “печатки державних органів”, “державних інститутів” тощо).
Для порівняння варто розглянути трактування подібних печа-
ток у сфрагістичній практиці інших країн. Наприклад, у польській
5 Як приклад: Однороженко О. Печатка Війська Запорізького 1669 р. //
Знак. - 1998. - Ч. 16. - С. 4.
6 Див. хоча б: Універсали Богдана Хмельницького / Упор. І. Крип’якевич, І. Бу-
тич. — К., 1998; Універсали Івана Мазепи (1687-1709) / Упор. І. Бутич, В. Ринсе-
вич, —Частина І — II. — Київ — Львів, 2002-2006; Універсали українських гетьманів
від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657-1687) / Упор. І. Бутич, В. Ринсевич,
І. Тесленко. — К., Львів, 2004; та ін..
256
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
термінології маємо визначення “королівська печатка”, що відповідає
і сфрагістичним, і дипломатичним, і юридичним аспектам її класифіку-
вання. Однак окреслення її як “державна” не практикується.
*
* *
Інша проблема стосується публікації каталогів печаток і нагрома-
дження сфрагістичного джерельного матеріалу. Протягом останніх 20-и
років введено в науковий обіг підбірки різних груп печаток, які подано
як систематизовані тематичні каталоги або в рамках невеликих статей7,
або й окремими виданнями8. Нові сфрагістичні публікації подібного
формату побачили світ і в Литві, Польщі та Білорусі. На основі цього до-
сить значного матеріалу можемо підбити деякі підсумки та визначити
позитивні й негативні сторони структури каталогів.
7 Див. хоча б: Грабова Н. Печатки адміністративно-судових установ Лівобе-
режної України XVIII ст. // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том
ССХХП. — Львів, 1991- —С.270-291; Ситий І. Печатки міських урядовців ХУП-ХУПІ ст.
// Знак. — 1999. — Ч. 19. — С. 2-3; Однороженко О. Декілька сотенних і міських печа-
ток Лівобережної України XVIII ст. // Знак. — 2000. — Ч. 20. — С. 6; Гречило А. Печат-
ки сіл Дрогобицької округи кінця XVIII ст. // Дрогобицький краєзнавчий збірник. /
ред. Тимошенко Л. та ін. — Випуск IV. — Дрогобич. 2000. — С. 419-428; Ситий І. Клей-
ноди останнього українського гетьмана // Знак. — 2001. — Ч. 24. — С. 8-9; Однорожен-
ко О. Полкові та сотенні печатки Ізюмського полку // Знак. — 2002. — Ч. 27. — С. 4; Дяіп-
ксвич Я. Кам’янець-Подільський ХУІ-ХУПІ ст.: місто трьох гербів // Міста та містечка
в гербах, прапорах і печатках.— Львів, 2003. — С. 75-94: Желіба О. Приватні печатки
із фонду ніжинського повітового предводителя дворянства початку XIX ст. // Генеало-
гічні записки Українського геральдичного товариства. — Випуск V. — Львів, 2006, —С.
29-34; Гавриленко В. Опис львівських цехових печаток та ціх ХІУ-ХУПІ ст. // Еконо-
мічні привілеї міста Львова ХУ-ХУПІ ст,—Львів, 2007.— С. 795-800; Скочиляс І. Па-
рафіяльні печатки Устрицького деканату Перемиської греко-католицької єпархії
XIX — початку XX ст. // Знак. — 2009. — Ч. 49. — С. 2-4; та інші.
8 Міські печатки Лівобережної України ХУП-ХУПІ ст. зі збірки Чернігівсько-
го історичного музею ім. В. В. Тарновського: Каталог / упор. І. Ситий. — Львів — Чер-
нігів, 1995; Перкун В. Костельні печатки. Брацлавський. Вінницький, Могилівський
деканати (1800-1916). За матеріалами Державного архіву Вінницької області. Ката-
лог. — Київ — Вінниця. 1998; Однороженко О. Українські державні, земельні та міські
печатки козацької доби (кінець ХУ-ХУПІ ст). — Харків, 2003; Алфьоров О. Особові пе- -
чатки Правобережної України: кінець XVIII — перша половина XIX ст. — Біла Церква.
2005; Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки ХУ-ХУП ст. за матері-
алами київських архівосховищ. — Харків, 2008; Гречило А. Печатки міста Львова ХІУ-
ХУПІ ст. — Львів, 2010; та інші.
Гречило Андрій • Розвиток сучасноїукраїнської сфрагістики-
25"
Публіковані каталоги неоднорідні за поданою інформацією про пе-
чатки. Тому варто виділити як обов’язкові такі норми:
— подача фото чи реалістичного прорису печатки (оптимальним
видається і фото, і прорис, оскільки інформаційна віддача першого за-
лежить як від якості самого відбитка чи матриці, так і виконаної з нього
фотографії, а при виготовленні прорисів часто маємо приклади невірно-
го відтворення чи “дофантазовування” сюжету);
— короткий опис сюжету, зміст легенди, форма і розмір печатки;
— матеріал виготовлення (матриці чи відбитків з неї);
— хронологічні рамки використання печатки на документах;
— місце зберігання та публікації.
Докладність поданої інформації дозволить уникнути таких прикрих
випадків, коли відтиски з тієї ж матриці хибно трактували як дві різні
печатки. Певні проблеми можуть виникати з описом сюжету печатки.
Передовсім це:
1) Визначення сторін на печатці. Зрозуміло, що за наявності на пе-
чатці герба слід застосовувати традиційне блазонування з визначенням
“правої” чи “лівої” сторони не “від глядача”, а “від щитотримача”. Проте
проблема виникає, якщо, наприклад, навколо щита подана абревіатура
(що особливо характерне для козацької сфрагістики). Тоді логічне визна-
чення розміщення літер буде подаватися вже “від глядача”, що спричи-
нить плутанину. Тому це питання є дискусійним і потребує додаткового
узгодження.
2) Деталізація опису. Зображення печатки можна описувати або уза-
гальнено (наприклад: “сюжет Успіння Богородиці”), або з докладним
переліком усіх фігур та елементів. Те ж стосується й різних розділових
знаків між словами або між сюжетним зображенням, легендою та краєм
матриці. Хоча за наявності якісного фото чи прорису цілком достатньо
обмежитися лаконічним описом.
3) Палеографічні особливості написів. Потреба приділення більшої
уваги тексту легенди печатки виникає при наявності окремих специфіч-
них типів письма та брахиграфії. Тоді необхідно фіксувати різноманітні
лігатури, виносні літери, а також розкривати зміст абревіатур чи літер-
них чисел.
4) Достовірність опису. Якщо в каталог потрапляє нечіткий, затер-
тий чи пошкоджений відбиток або матриця печатки, з якого не вдаєть-
ся однозначно ідентифікувати окремі деталі зображення чи легенди.
258
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
то в описі необхідно це зазначити або виклавши свою версію у формі
припущення, або подавши після сумнівних визначень знак запитання:
(?). Це дасть можливість пізніше при виявленні більш виразного зобра-
ження точно встановити зміст сюжету. Бо в разі категоричного викладу
опису він буде сприйматися як достовірний і навряд чи хтось буде спів-
ставляти його з іншими джерелами.
Виявлення та нагромадження нового сфрагістичного матеріалу за-
лишається актуальним і надалі. Ще чекають на своїх дослідників окремі
збірки, колекції чи й потребують опрацювання цілі тематичні напрямки.
У сучасних умовах перспективним є формування електронних катало-
гів печаток. Такий спосіб дозволяє оперативно доповнювати інформацію,
сортувати її, вносити зміни та уточнення. Однак запровадженню таких
каталогів має передувати узгодження їх чіткої структури та наповнення,
а також вирішення проблем коректної класифікаційної термінології.
259
УДК 930-2
Александр Груша
(Мінск, Беларусь)
Насколько полньім должно бьіть
ОПИСАНИЕ ПЕЧАТИ ПРИ ИЗДАНИИ
АКТОВИХ ИСТОЧНИКОВ ЗПОХИ СРЕДНЕВЕКОВЬЯ?
В 2003 г. в своих “Методических рекомендациях ...”І мьі предложили
состав и структуру описання печати при публикации актових кирил-
лических источников Великого княжества Литовского (далее — ВКЛ)
XIII—XVIII вв. “Методические рекомендации ...” по виду научной публи-
кацип не подразумевали включение в них научньїх обоснований. Поль-
зуясь случаем, попробуєм обосновать общий подход к публикации пе-
чати как составной части издаваемого актового источника. Подчеркнем,
что речь идет об общем подходе, а не о конкретних способах представ-
лення и описання печати в археографических изданиях разньїх типов,
видов и форм. Зти способи требуют специального анализа.
Базовим понятием здиционной археографии является то. что она
имеет дело не просто с текстом источника, а самим псточником, а раз
так, то и публикации источника подразумевает предсталение и передачу
не только текста, но и всех внешних и внутренних признаков источника,
которьіе собственно и создают последний. Зто первое. Второе. Публика-
тор вьіступает не только коппистом, передающим образ источника в из-
дание, но и квалифицированннм исследователем, реіпающпм в процессе
публикации другие научньїе задачи (создание образа источника — зто
также научная задача). Публіікатор вьіясняет время издания источника.
Зто задача решается, независимо от того, указана лн дата в самом ис-
точнике, или нет. Публикатор определяет также "юридического автора”
1 Метадьічньїя рзкамендацьіі па публікацьіі рукапісньїх актавьіх кірьілічньїх
крьшіц у Беларусі (XIII—XVIII стст., перьіяд Вялікага княства Літоускага) / аутар-
складальнікА.1. Груша. — Мінск, 2003.
260
Сфрагістичний щорічник • Випуск І
документа, точнеє подтвержадает. что, то лицо, которое указано в ин-
титуляции, действительно является зтим юридическим автором. Пу-
бликатор обосновьівает также подлинность самого договора, которнй
фиксирует документ и т.д. Другими словами, публикатор подтверждает,
что публикуемьій документ действительно является тем, за которнй он
сам себя вьідает. Средством подтверждения служит сумма всех внешних
и внутренних признаков источника,- формуляр, письмо и организация
основного текста, украшения, материал для письма, содержание и пись-
мо помет и пометок и т.д. Способом подтверждения — представленій
зтой суммьі признаков в пздании, а при необходимости анализ и пред-
ставление результатов аналпза. Среди указанньїх средств впдное место
принадлежит и печати.
Необходимо учитьівать также и следующее. Не отражая все зти вьшіе
перечисленньїе и другие внешнпе признаки рукописей, мьі игнориру-
ем интересьі тех исследователей, которьіе работают в области изучения
палеографии, кодикологии, дипломатики, сфрагистики п других наук,
которьіе и по сен день иногда назьіваются “вспомогательньїми”, хотя
на самом деле они уже давно содержат в себе мощньїй потенциал для са-
мостоятельного решения крупних исторических проблем. Возникает
вопрос — на каких основаниях мьі должньї пренебрегать интересами
зтих исследователей? Таких оснований нет. На зтом вопросе более под-
робно нет нужди даже останавливаться.
Не менее важно и следующее. Печать — составная, интегральная
часть документа, последнпй не являлся таковьім без печати, она обеспе-
чивала правовеє функционирование документа. Позтому публикатор,
издавая не просто источник, а актовий псточник, не может ограничить-
ся поверхноеньїм описанием печати.
Удостоверительное свойство печати, функционирующей в ВКЛ,
не изучено. На отдельньїх аспектах зтого и некоторьіх иньїх свойствах
печати и сконцентрируем своє внимание. Попитаємся вияснить, в какой
форме могли существовать лист и печать на ранних зтапах их функцио-
нирования. Какое место занимала печать среди других средств удосто-
верения правового акта и документа. Интересует нас также и еще один
вопрос.- могла ли печать иметь еще одну функцию, кроме удостове-
рительноп и отличительно-опознавательной. Источником послужат
для нас преимущественно письменньїе акти с печатями, действующие
в ВКЛ до первой третії XVI в. И хоть полученнне результати имеют более
Груша Александр - Насколько полньїм должно бьіть описание печати..
261
предварительньїй характер, они тем не менее могут послужить основа-
нием для обоснования общего подхода к публикации печати.
Свойство печати как удостоверительного знака заключалась в не-
возможности, во всяком случае, сложности ее несанкционированной
имитации. В зтом плане печать сравнима с индивидуальньїм пись-
мом — почерком юридического автора документа или лица, специально
уполномоченного виступить в качестве составителя документа — кан-
цлера, писаря, нотариуса. Почерк подписи с большим трудом поддается
имитации. позтому он также служит в качестве заверительнного знака
(сравнение печати и подписи — одно из популярних в сфрагистической
литературе). Как компонент документа печать применительно к Восточ-
ной Европе следует признать больше атрибутом Средневековья и ран-
него Нового времени. В зтом плане преимущество печати сравнительно
с подписью-автографом заключалось в том, что подпись мог поставить
только тот человек, которий умел писать, печать могла бить приставле-
на человеком, не наделенннм зтим умением. а таких било в зто время
большинство. Ученьїе справедливо видят в средстве получения оттиска
печати аналог печатного станка2 3. Зто средство являлось и аналогом мо-
нетного штемпеля’’. При помощи печати неграмотний человек без труда,
автоматически мог тиражировать свои знак, свою змблему и имя (в том
числе в виде монограммьі), размещенньїе на печати. Таким образом, пе-
чать являлась средством приобщения неграмотних людей к письменно-
му способу коммуникации. Но в то же время она в определенной мере
лишала их владельцев стимула к приобретению навьїков письма и тор-
мозила развитие данного способа коммуникации.
Чтобьі лучше понять, какое место занимала печать как показатель пра-
вовой сили небесполезно обратиться к содержанию корроборационньїх
формул актов. Многие из них восходят к латинскому формуляру и явля-
ються переводом латинских формул. Но в данном случае важно, что соста-
вители документе® “руским язиком” считали целесообразньїм сохранять
заимствованньїе формули. Разнообразие вариаций формул может гово-
рить о том, что они отражали в значительной мере реально существую-
щие представлення о том, для чего должна била служить печать.
2 СІапсЬу М.Т. Егош Мешогу ю ХХгіПеп Кесогсі: Еп^іапс! 1066-1307. 2псі еб. — ОхГогсІ,
1993.-Р. 309.
3 Одна из древнейших монет ВКЛ имела надпись “Печать”.
262
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
Но прежде. чем ми воспользуемся корроборационньїми формулами
для вияснення места печати среди других удостоверительньїх знаков,
обратимся к ним с другой целью. Среди корроборационньїх формул вьі-
деляются две группьі, в зависимости от того, что являлось их главньїм
обьектом-. лист или одновременно лист и печать лпбо же одна только пе-
чать. К первой группе относятся следующие формули. “На тож сюю гра-
моту дали есмьі и свопми печатьми завесили”4, “А на то на все дали есмо...
сюю (нашу) грамоту и печат свою приложили (велели привесити)”5,
“А на то на все дали есмо на крепость сей листь и печять свою велели
привесити”6, “Я ми для потверженя вьиише писаних речей дали есмо
кн\я\зю Семену сей листь за нашими печатьми”7, “А на то есмо дали имь
сюю нашу грамоту с нашою печатью а штобьі нашое грамоти нихто
не оплуталися”8 9 и др. В данном случае акцент делается на значений если
не одного листа, то одновременно и листа и печати.
Значение вндачи листа как способа удостоверения правового акта
вполне обьяснимо для начальних стадий его функционирования и нахо-
дит отражение. в частноти, в елементах интитуляции некоторьіх старих
документові “Се я князь Семен Романович Кобринский чиню твердост
сеюмоею грамотою...”') Тут князь “чинит твердость” правовому акту гра-
мотой так, как в других случаях твердость листу обеспечивает печать. Зти
случаи обьединеньї в другую группу. “А для твердости вечное писаннхь
речей, верху именованьїх речей, и печать есми свою приложил к сему
листу”10 и др. Из содержания формул данной группн следует, что печать
сама по себе являлась удостоверительньїм знаком правового акта.
4Агсйітешп ЬиЬапотеісгбте 8ап§и82кбте те Зіатеисіе. — Тот І: 1366-1506 /
рос! кіег. 2. Ь. КасІ2Ітіп8кіе§о, рггу теврбіибгіаіе Р. 8коЬіе1ете8кіе§о, В. богсгака. — Ьтебте,
188Т-8.4, п. 4 (1386 г.).
5 Уііоісііапа. Сосіех ргіуі1е§іогит Уіюісіі, та§пі сіисіз ІііЬиапіае, 1386-1430 / геЬгаі і
^усіаіу Осйтапзкі. - УРагзгатеа — Рогпагі, 1986.— 8. 17, п. 11 (1393 г.), 8.23, п. 17 (1399 г.),
8.64, п. 61 (1428 г.), 8.143, п. 177 (1399 г.).
6 кіешсо.? Моккіц Ака<іеті)О8 УшЬІеУзкіц ЬіЬІІоїека (ЬМАУВ), Капкгаксщ «купи®, Г
6-6; опубл.: Уііоісііапа. — С. 22, п. 16 (1399 г.).
" АгсЬітеит каїраг 5ап§и82к6те. — Тот 1. — 8. 56, п. 58 (1463 г).
8 ІА1АУВ, Капкгавсіц зкугіиз, Р 1-13 (1432 г.).
9 АгсЬітеит ккщхді 8ап§и.82кбте те 81атеисіе. — Тот III: 1432-1534 / ’теуд.
В. Оогсгак. — Ьтебте, 1890. — 8.9, п. 13 (частноправовой, 1454 г.).
10 АгсЬітеит к8Щ2^г Бапдивгкбте. — Тот І. — 8. 69, п. 73 (частноправовой, 1474 г.).
Груша Александр • Насколько полнші должно бить описание печати..
263
О чем же говорят указанньїе формули? По нашему мнению обе груп-
пьі формул отражают “воспоминания” о некогда равнозначньїх функциях
записи и печати какудостоверительньїх знаках, первоначально отдельном
существовании листа и печати. Одни из древнейших частноправовьіх актов
восточньїх славян — духовная новгородця Климента (около 1258-1268 ге),
вкладная Варлаама Хутьінского (XII в. или XIV в.) лишеньї печати и ее при-
знаков. Относительно отдельного существования печати, то в зтом случае
мьі имеем ввиду не столько печать, сколько то, что ей генетически пред-
шествовало — знак, наличие которого служило удостоверительньїм сред-
ством того или иного правового акта. Об одном из подобньїх знаков го-
ворится в поздних источниках. В конце 1530-х годов боярско-мещанский
суд Витебской земли рассматривал тяжбу между людьми мещанина горо-
да Луки Константина Кожанова Микитой Даниловьім, Кузьмой Павловьім
и Потапьем Игнатьевьім с одной стороньї и людьми Усвятской волости
Демешкой Жаковьім, Радивошкой Матфеевичем и Иевом Дмитриевичем
с другой о захвате “полонянки” Охимки и грабеже. По утверждению Нева
после того, как он узнал, что приехали люди Кожанова, а вместе с ними его
дочь Охимка, Иев просил старца Усвятской волости, чтобьі вместе с ним
послали к зтим людям в качестве вижа какого-нибудь “мужа”. В зтом ка-
честве Иевом бьіл взят Радивошко. Судьи во время разбирательства спро-
сили Радивошку: ““Чи з росказаньемь старцовьім онь вижомь бьіль? а чи
мель какии знакь оті, старца?” Онь поведиль, же не мель, а оть старца
самого не сльїхаль, талько словом старцовьімь Иевь ему мовиль.”11.
Из контексти не понятно, бьіло ли отсутствие “знака” нарушением суще-
ствующего порядки. Однако, если такой вопрос бьіл задан, то зто означает,
что поручение исполнить те или иньїе правовьіе действия могло сопрово-
ждаться и, видимо, часто сопровождалось передачей определенного пред-
мета — “знака”, которьій свидетельствовал об обладании его владельцем
определенньїх прав. Очевидно, зтот предмет являлся аналогом знака вьі-
зова в суд, свидетельства полномочий судебного агента у германских, сла-
вянских народов, венгров в виде “свободной” печати12.
11 Судебная книга витебского воеводн, господарского маршалка, волковьіского
и оболецкого державцьі М. В. Клочко. Литовская метрика. Книга № 228. Книга судньїх
дел №9: 1533-1540 гг. / подг. к печ. В. Вороннн, А. Груша. И. Старостина. А. Хорошке-
вич. - М, 2008. - С. 219, п. 120 (1539 г.).
12 О подобной печати: Соболева Н. Русские печати. — М., 1991- — С. 27-28,35-36.74-”5.
264
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
С “воспоминанпем” об отдельном существованиии печати связа-
но построение некоторьіх формул актових источнпков: полочане пи-
сали рижским ратьманам и мещаном,- “Што же есте прислали грамот
(у) и свою печат (ь) и пишеш (е) [на] мгь и молитися про свои дети...” ’3.
Впрочем, оттиски печатей в большом количестве существовали отдель-
но от носителя текста тогда, когда широко бьітовал документ с печатью.
Например, печатью отмечался (“знаменовался”) воск, переплавленньїй
в капнице’4 (оттиск печати на воске бьіл знаком его качества)13 14 15. Мит-
ники накладьівалп на привезенньїй купцами товар таможенную печать
(товар мог идти на продажу только после зтого)1б 17. В 1538 г. витебские
мещане “торговьіе люди” Харко Шека и Корнило Игнатов, собравшпсь
“до Микулина соль провадити п теж што би ся пригодило там, на селе,
купити”, взяли у замкового урядника разрешение на торговлю и “пе-
чатку” (“ми, взявешьі дозволенеє во врадника замкового и печатку”')р.
Подчеркнем, что речь идет не о документе с печатью, а только об одной
печати — каком-то ее оттиске. Очевидно, в данном случае под “печаткой”
понималась таможенная печать.
Расширение сфери и практики использования документов с печатью
привело к “стабилизации” формули, в которой печати стала отводиться
роль средства скрепления не правового акта, а записи. Вот ее назначение.
Печать ставилась на “крепость”І8, на “твердость”19, “для потверженья”20,
“а па роїхсіегсНепіе” громотьі “§Ю2Є ут йгіеггаїїіі Шо \еіес?по а пукіт
13 Полоцкие грамоти XIII — начала XVI вв. / сост. А. Хоропікевич. — Випуск І. — М,
1977. - С. 131, п 50 (30-е гг. XV в., до 1432 г.).
14 Доунар-Запольскі М. Дзяржауная гаспадарка Вялікага княства Літоускага прьі
Ягелонах / падрьіхтавалі А. Груша, Р. Аляхновіч. — Мінск, 2009. — С. 339-340.
15 Например, о печати на воске, продаваемом полочанами, см.-. Полоцкие грамоти
XIII — начала XVI вв, —Випуск І. — С. 206, п. 109 (1463 г.); С. 216-217, п. 116. (14б4 г.);
С. 219-220, п. 118 (1464 г.).
16 Доунар-Запольскі М. Дзяржауная гаспадарка Вялікага княства Літоускага при
Ягелонах. — С. 452.
17 Литовская метрика. Книга № 228. — С. 123, п. 62.
18 ХЇГоІсІіапа. — 8. 63, п. 58 (1404 г.).
19 АгсЬкушп 1<8ідхцс 8ап§и8хкбш. — Тот І. — 8. 48. п. 50 (1452 г.), 8. 90, п. 94 (частно-
правовой, 1490 г.) и др.
20 Вариант “на потверженье”: Агсйішшп кзщг^ 8ап§и8хкбш. — Тот І. — 8. 77, п. 81
(частноправовой, 1481 г.) и др.
Груша Александр • Насколько полий и должно бить описание печати-
265
піе рогиз/опо”21, “для твердости и на вечность листа”22 и др., “на леп-
шую твердосте”23, “про лепшее потвержене”24, “про лепшее сведетство
и твердость”25, “для лепшого сведомя и болшое твердости”26, “про лепшое
сведецтво и памет”27, “про лепшую сведомость и твердость”28, “про леп-
шую справедливосте”29, “про лепшую справедливосте и сведотство”30,
“про лепшую справедливосте сего моего листа |и| твердость”31, “про леп-
шоую справедливость... на потверженье”32 и др. (применение прилага-
тельньїх превосходной степени “лепший” и “больший” противостов-
лялось, очевидно, вьідаче листа как таковому — без печатей). Все зти
определения служили указанием на различньїе свойства печаті! как удо-
стоверительного знака, подтверждающего правоввую силу документа.
Из некоторьіх формул корроборации следует, что прикрепление пе-
чати являлось дополнительньїм к указанию свидетелей способом удо-
стоверения правового акта: “А при томь бьіли светки рад|а| наша... а иньїх
много добрьіх при том бьіло. А еще на потвержение сего нашо|го|.чиста.
про лепшее свед|о|цство и твердость, и печат нашю казали есмо при-
весити к семоу листоу”33, “А при томь бьіли сведки, наша верная рада...
21 Сіїоісііапа. — 8.97, п. 104 (1424 г.); 8.99, п. 106 (1424 г.).
22 АгсЬіхушп 8ап§и82кбте—Того III. — 8.138, п. 166 (частноправовой, 1516 г.).
23 Вариантн “для лепшое твердости”, “про лепшую твердость”: Агсйішіт
8ап§и82кб\м. — Тот І. — 8.52, п. 54 (частноправовой, 1459 г.); 8.74, п. 78 (частноправовой,
1477 г); 8.75, п. 79 (частноправовой, 1477 г); 8.76, п. 80 (частноправовой, 1478 г.); 8.80, п.
83 (частноправовой, 1482 г.) и др.
24 Агсйішшп кві^с 8ап§и82кб\е. — Тот І. — 8. 85, п. 88 (частноправовой. 1486 г).
25 Варпант “про лепшую сведомость н твердость”: Агсйлупіп кві^і^г
8ап§и82к6\у. — Тот І. — 8. 45, п. 48 (Свидригайло, 1450 г.); 8. 58, п. 62 (частноправовой,
1465 г.) и др.
26 АгсЬпмит ккі^г^і 8ап§и82кбш. — Тот III. — 8.43, п. 73 (1507 г.).
27 Агсйішит ккі^І 8ап§и82к(ж — Тот І. — 8.42, п. 43 (частноправовой. 1444 г.).
№ АгсЬішит кві^і 8ап§ик2кбш. — Тот 1. — 8.45, п. 47 (Свидригайло, 1451 г.) и др.
25 АгсЬймпт кві^г^і: 8ап§и82к(ж — Тот І. — 8. 54, п. 56. (частноправовой. 1461 г.);
8. 57, п. 61 (частноправовой, 1465 г.); 8. 87, п. 90 (частноправовой, 1487 г.) и др.
30 АгсЬпмшп кві^С 8ап§и82кбш. — Тот 1. — 8.65, п. 69 (частноправовой, 1470 г).
31 Агсігішпт к.чі^у.іп 8ап§п82кбш. — Тот І. — 8. 68, п. 72 (частноправовой, 14^4 п);
8. 88, п. 92 (частноправовой, 1488 г.).
32 АгсЬнмпт ккі^і 8ап£П82котм. — Тот І.— 8. 61, п. 64 (частноправовой, 1466 г.):
8. 62, п. 65 (частноправовой, 1466 г).
33 Агсйітепт ккіягяі Зап^пвгкош. — Тот І. — 8.45-46, п. 48 (Свидригайло. 1450 г.).
2б6
Сфрагістичні :й щорічник Випуск і
и инньїхь много добрихь при томь бьіли. А еще надто (на) потверже-
нье сего нашого жалованья про лепшое сведецтво и твердость памети
и печат нашу казали есмо привесити к сему нашому листу”34. Если ис-
ходить из факта широкого распространения практики одновременного
указания свидетелей и прикрепления печати, идеальньїм вариантом яв-
лялось именно данная практика. Наличие свидетелей бьіло непремен-
ньім условием легитимности документа. Свидетели нужньї бьіли, в том
числе, и для того, чтобьі подтвердить подлинность или подложность
сомнительного листа, самого акта35. Печать юридического автора и пе-
чати свидетелей (в частноправовом листе) взаимодополняли друг дру-
га, все они виступали “єдиним фронтом”. Печать юридического автора
указьівала на то, что он сам признавал факт заключения сделки. Печати
свидетелей (свидетели, кроме всего прочего, признавали или не при-
знавали свои печати в документе)36 гарантировали силу правового акта
и подлинность документа в случае обьявления его фальшивим второй
стороной сделки (надо заметить, что указанньїе мотиви прикрепления
печати —на “твердость”, “для потверженья” и т.д. — значительно чаще
относились к печати издателя, а не свидетелям правового акта; впрочем,
зто может бить обьяснимо влиянием латинского формуляра).
Как уже говорилось, свойство печати как средства удостоверения
правовой сили заключалась в сложности ее несанкционированной
имитации. В данном случае обратим внимание, на оснований чего
можно било установить, что документ являлся подложннм. В связи
с одним судебннм делом князь Федор Ярославич положил лист вели-
кого князя Казимира. Судьи — великий князь Жигимонт и паньї рада,
“вбачили”, что данннй лист является “не правим”, поскольку “не под-
лугь бегу каньцлярейского писань и не гораздо печатань”37. “Бег кань-
цлярейский” — зто не только внутренняя структура акта, формуляр,
34 АгсЬішшп кзвді 8ап£из2кбш. — Тот ПІ. — 8.8, п. і 1 (Свидригайло. 1451 г.) и др.
35 Груша А. Доверял ли монарх своим подданньїм? (из жизни общества Велико-
го княжества Литовского конца XV — первой трети XVI в.) // ІзіоіДоз закіпіц іугітаі /
зисіаге А. ВиЬопіз. — Тот II. — Уііпіиз, 2010. — С. 70-73-
36 Напр.: Русская историческая библиотека, издаваемая Императорскою Архео-
графическою комиссиею. — Том XX: Литовская метрика. Том І. — СПб., 1903. — Стб. 164,
п. 124 (1514 г); Стб. 1228, п. 20 (1518 г); Ьіеіитоз Меігіка. Кпуда №. 225. — Р. 60-61, п. 58
[1528 г.]; Р. 99, п. 125 [1529 г.].
37 Русская историческая библиотека. — Том XX. — Стб. 609, п. 62 (1509 г).
Груша Александр • Насколько полньїм должно бьіть описание пенати...
26]
но также, как мьі считаем, особенности графики письма. Указанньїй туї
“бег каньцлярейский” относится к документу, изданному якобьі великим
князем Казимиром. В канцелярии великого князя литовского в кон-
це XV в., уже при Казимире, начинает вьірабатьіваться, а в первьіх двух
десятилетиях XVI в. господствует особьій стиль скорописного письма,
для которого бьтли характерньї небольшой размер. угловатьіе чертьі,
средний вес, сочетание жирньїх и тонкий линий, определенньїе начер-
тания отдельньїх букв и т.д. Оригинальньїй стиль письма зтой канце-
лярии сравним с печатью как удостоверительньїм знаком — насколько
бьіло сложно имитировать печать, настолько являлось невозможньїм
без специальньїх умений искуссно подражать стилю данного письма.
Таким образом, не только печать и указание свидетелей, но и формуляр,
и графика письма могли служить и служили гарантами подлинности
документа.
Что можно извлечь из зтих данньїх? До июня 1516 г. подписи ве-
ликого князя, также как канцлера и писаря не использовались или ис-
пользовались редко38. Своих подписей не ставили ни Ягайло, ни Витовт,
ни Свидригайло, ни Жигимонт Кейстутович, ни Казимир. Отсутствие
подписей Казимира на издаваемьіх им в Польше и ВКЛ документах даже
породило мьісль, что он не умел писать39. Но зто не так. К грамотносте
или неграмотности проставление господарской подписи на документе
имело косвенное отношение. Просто ни Казимир, ни его канцелярии
(польская и литовская) и подданньїе не рассматривали употребление
монаршей подписи как способ заверения правових документов. Прак-
тику использования великокняжеской подписи ввел в ВКЛ Александр40.
Великокняжеская подпись бьіла свидетельством того, что великий князь
38 Груша А. Канцьілярьія Вялікага княства Літоускага 40-х гадоу XV — першай
паловьі XVI ст. — Мінск, 2006. — С. 122-123-
39 Абатзка А. 81о\со шіасіху і шіасіга йот Кхук роВкісй бокитепібуу топашусЬ
сІоЬу кгебпіохсіес/а // Кгбі \у Роізсе XIV і XV ууіеки. Маїегіаіу г копГегепсіі Кех’ Роіопіае. — Кг
акбто — Ргхе^оггаїу, 24-261ізіорасіа 2003 / роб гей. А. Магса і М. \ТІ1атода5кіЄ£о. — Кгакбш,
2006.-8.77.
40 Напр.: АгсЬіжіт біонте Акг Оашпусй (АСАБ), Вокитепіу рег§атігхжу,
8у§п. 7422 (1505 г.). См. относнтельно документов польской канцелярии.- 8иІкодака-
Кигазіодаа І. Роїзка капсеїагіа ктбіешзка ш Іаіасй 1447-1506. — Жосіаш — ХГакгата—
Кгакбш, 1967. — 8. 70-71; Роїкохузкі Е. Рофіяу кгбібш роккісЬ // Мізсеїіапеа Нізсогісо-
АгсЬІУІзііса. — Тот II. — 1987. — 8. 25.
268
Сфрагістичний щорічник • Випуск І
лично знакомился с содержанием документа. По постановлению велико-
го князя и панов рад приблизительно за 1526 г., разрешительньїе приви-
леи на купли земель должньї бьіли иметь господарьскую подпись. если
земля бьіла приобретена у представителей нешляхетского сословия41.
Однако ни он, ни его преемник Жигимонт, издавая документьі для ВКЛ,
до июня 1516 г. не придавали ей большого значення42.
Следовательно, до зтого времени печать являлась главньїм удосто-
верительньїм знаком господарьского документа. В конце XV в. к печа-
ти как удостоверительному знаку добавилась графика письма, а с июня
1516 г. — также подписи писаря, канцлера и великого князя. Однако, если
учесть, что письмо документов, исходящих из канцелярии, с 20-х гг. XVI в.
изменилось в направлений многообразия стилевьіх вариантов, подпись
канцлера ставилась чрезвьічайно редко, а подпись великого князя упо-
треблялась далеко не во всех случаях (в отличие от подписи писаря,
которая использовалась почти всегда)43, и зто при том, что свидетели.
указанньїе в господарьских листах не имели существенной удостоверя-
ющей сильї (на практике к ним не обращались), то и с июня 1516 г. печать
являлась первичньїм (в том числе. в сравнении с подписью писаря) удо-
стоверительньїм знаком44.
Из Польши в ВКЛ пришла практика использования услуг нотариусов
с целью составления частноправовьіх документов на латинском язьіке.
Очевидно, именно данньїе нотариусьі фигурировали в “рускоязьічньїх”
41 “... Бо мьі с паньї радами нашими такь установили: естли кому дозволимо землю
у шляхтьі купити, тому листь нашь дозволеннії даемь безь подписи руки нашое; ест-
ли тежь кому дозволимо у людей наших, а не у шляхтьі землю купити — в томь листе
подьпись руки нашое маеть бьіти; а в котором листе нашом не будеть подпись руки
нашое, то не маеть бьіти держано, таковьш не мають у людей нашихь земль купити
безь такового дозволенья нашого” (Тіеіииоз Меігіка. Кпу§а №. 14 (1524
42 В таких пропорціях соотносятся данньїе о подписях великого князя
в оригинальньїх документах (не их копіях в книгах Метрики). По АСА І ) (Оокшпепіу
рег^атіпо\уу) указаньї только жалованньїе (не листн-инскрипции) и судебнне листн
из пергамина (см. табл. в конце статьи на стр. 305)
43 Груша А. Канцьілярьія Вялікага княства Літоускага. — С. 124-127.
44 Меньше известно о регулярності! использования подписей князей-суверенов
и их писарей. О подписях тех и других в документах, см., напр.: князь Федор Иванович
Ярославич и его дьяк Федко — Актьі, относящиеся к истории Южной и Западной Рос-
сии, собранньїе и пзданньїе Археографическою комиссиею. — Том 1:1361-1598. — СПб.,
1863.-С. 31, п. 40(1503г.).
Груша Александр • Насколько полньїм дол то бить описание печати...
269
источниках под названием явних писарей44 45. Своей рукой (хотя, возмож-
но, и не во всех случаях46) нотариусьі переписьівали текст документа,
ставили свой знак в виде определенного рисунка и подписьівалп соб-
ственное имя47. Подлинность текста мог подтвердить сам нотариус
или кто-нибудь другой вместо него (например, в случае смерти нотариу-
са) по результатом сравнения почерка и знака других документов, на-
писаних рукой отого нотариуса. Таким образом, почерк нотариуса слу-
жил в качестве заверительного знака. Впрочем, практика использования
нотариусов в ВКЛ не нашла широкого приминения. Как можно полатать
по имеющимся немногочисленньїм данньїм, чаще всего, они готовили
тестаментьі.
Собственньїм аналогом нотариусов являлись местские писари
и/или городские дьяки. Очевидно, в городах с магдебургским пра-
вом данньїе писари били связаньї с органами самоуправления48, но,
44 Явний пнеарь Геремняш указан как свидетель акта составлення тестамен-
та (Русская историческая библиотека. — Том XX. — Стб. 606. п. 60 (1509 г.)). В одном
источнике сообщается о явном писаре виленского бискупа (І.іешгоз Меігіка (1522-
1530). 4-о]'і Теікшц Ьуіц кпу§а (XVI а. раЬаі^оз корі[а) / раг. Е. Сисіауісшз,_[. Каграуісіепе,
С. Кігкіепе іг кі. — Уііпіив, 1997. — Р. 262, п. 313 (1528 г_).
46 Из некоторьіх источников может следовать. что явньїе писари могли только
подписнвать документ (Ьіеіиуок Меігіка. Кпу§а №. 15 (1528-1538). Шгавутц кпу§а 15 /
раг. А. РиЬопіз. - Уііпіик, 2002. - Р. 112, п. 73 [1529 г.]).
47 Напр.: АСАО, Рег& 7347 (1476 г.), 7391 (1495 г.), 7454 (1512 г.), 7475 (1517 г.), 7507
(1522 г.), 7535 (1526 г.), 7493 (1529 г).
48 В 1523 г. мещане местечка Вьісокое, имеющего магдебургское право, получи-
ли право на содержание должности местского писаря: “... И во вьсемь в томь мають
ся они заховати по тому, какь и вь иньшьіх местехь напіихь справують ся, водлугь
права их маитборского”, — сказано в господарьском листе (Ьіеіиток Меігіка. Кпу^а №.
12 (1522-1529). Ихгакутц кпу$а 12 / раг. Р. Апіапатісіик. А. Ваііиіік. — Уііпіик. 2001. —Р.
230, п. 198). В источниках за 1524 г. єсть известие о виленском местском писаре Си-
моне, которьій бьіл делегирован к господарю в Польщу бурмистрами и рядцами го-
рода (Ьіеіитоз Меігіка. Кпууа №. 14 (1524-1529). Шгакутц кпу^а 14 / раг. І.. Кагаїіпз,
Р. Апіапауісіик (іекзіаі Іоіупц каІЬа). — Уііпіиз, 2008. — Р. 169, п. 376; Р. ПІ, п. 381; Р. 172.
п. 387). Зтот писарь назьіваетея еще писарем места Виленского (Ьіеіиуоз Меігіка.
Кпууа №. 14. — Р. 169, п. 373 (1524 г.)). С органами самоуправления на магдебургском
праве связаньї, очевидно, следующие писари: писарь места Виленского Урбан Марти-
нович, упоминаемьій в актах 1507 и 1512 гг. (Еіеіитоз Меігіка. Кпу§а №. 8 (1499-1514).
Шгакутц кпу§а 8 / раг. А. Ваііиііз, К. Рігкоуісіиз, Р. Апіапауісіиз. — Уііпіиз, 1995-— Р-
203, п. 223; Р. 204, п. 224; Р. 459, п. 618); писарь места Городенского Ганус, о котором
270
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
как показьівают некоторьіе примерьі, не всегда. Местские писари су-
ществовали, по крайней мере, в Вильне, Полоцке и Витебске49 50. Наибо-
лее ранние известия о полоцком городском дьяке относятся к 1482 г/°.
Из одного позднего источника следует, что только городскому дьяку
в Витебске принадлежало право составлять частноправовьіе документьі
мещан. По поводу одного дела, связанного с фальсификацией докумен-
та, сообщается:«... повьставьши воить витебьскии Ивашько Крупеничь
и з мещаньї, поведиль намь, иж, деи, “межи нась такь ся ведеть, што та-
ковьіх листовь вьізнаньїхь, а набольшеи кгдьі хто кому такою сумою ся
описьіваеться, дьяки посутньїе не писуть, але ішшеть дьякь местьскии
присяжний..."»51. Отсюда. следует. что местские писари, во всяком случае,
местские витебские писари, приносили присягу. В 1530 г. в связи с одной
тяжбой витебский местский дьяк Богдан Олешкович должен бьіл под-
твердить, что он составлял єднальний лист витебских мещан. Возник
вопрос, действительно ли он являлся местским дьяком. “И тот [ь] дьякь
слался до боярь и до войта, и до иньшихь некоторьіхь мещань, ижь его
вьставили дьякомь местьскимь. И мьі (судья — А. Е) боярь в [ь] томь пи-
тали и войта з некоторнми мещаньї, и бояре поведили: на томь зведомо,
ижь тоть дьякь справу местьскую и нашу справоваль-, а войть з не-
которьіми иньшими мещаньї поведиль: того есмо дьяка всемь местомь
облюбили и встановили дьякомь местьскимь и на сукно есмо ему дали
для того, аби онь справи местьские при г [оспо] д [а] ри его м [и] л [о]
сообщается в актах 1507 и 1509 гг. (Ііештоя Меігіка. Кпущі №. 8. — Р. 139-140, п. 101; Р.
151, п. 128); ковенский местский писарь Михно Римович Урбан, которьій фигуриру-
ет в судебном листе за 1510 г. (Русская историческая библіютека. — Том XX. — Стб. 25,
п. 23); дьяк места Волковьійского Габрьіял Власович, о котором говорится в судебном
листе за 1529 г. (Ьіеіитоз Меігіка (1528-154-7). 6-ор Теізтц Ьуіц кпу§а (XVI а. раЬащоз
коруа) / раг. 8. кагиіка, 1. Уаіікопуіе іг кі. — Уїіпіиз, 1995. — Р. 76, п. 90); латпнский берес-
тейский местский писарь Миколай, о котором сохранились известия за 1516 г. (Рус-
ская историческая библіютека. — Том XX. — Стб. 265, п. 199)-
49 В источниках єсть информация о винницкомдьяке Дашке Сасонском (Агсйішит
кзщхщ 5ап§из2кбш. — Тот III. — Р. 247, п. 254 (1523 г.)). Но так — по территориальному
признаку — назьівался личньїй дьяк винницого старостві князя Константина Ивано-
вича Острожского (Агсіїішшп кзщх^і 8ап£из2кбш — Тот III. — Р. 250, п. 257 (1523 г.)).
50 Документ сохранился в списке; подпись: ‘А різаі сііак Ьогобепвкі (так в рукописи,
следует читать “йогосізкі”) Вогуз Тоїашсіупісг” (Полоцкие грамоти XIII - начала XVI вв.
/ сост. А. Хорошкевич. — Випуск II. — М., 1978. — С. 101, п. 187).
51 Литовская метрика. Книга № 228. — С. 275, п. 155 (1540 г.).
Груша Александр • Насколько полньш должно бьть описание пенати...
24
сти справил'ь”52. Таким образом, в Вптебске местского дьяка устанавли-
вали всем городом, он готовил документи по делам не только мещан,
но и бояр, участвовал в составлении господарских документов, относя-
щихся к Витебску.
Сохранилось два продажних листа виленских мещан: один
за 1498 г.53, второй за 1501 г.54 55, написаньїе и подписанньїе виленским
местским писарем Гринькой35; пять частноправовьіх документов по-
лоцких людей и мещан,- за 1482 г.56 57 58, 1493 г.37, 1498 г,?8, два —за 1510 г.59,
подготовленньїе городскими (местскими) дьяками,- два первьіх — Бори-
сом Челядничем (Тоіаххсіупісх, Теїасіпіс), третин — Трофимом Болотови-
чем, два последних — Федором Захарьевичем (Захарьиничем). Известна
еще одна полоцкая грамота — за 1511 г„ подписанная неким Омельяном
Санковичем60, возможно, еще одним городским дьяком, сменившим
на зтом посту Федора Захарьевича. Способ удостоверения подлинно-
сти документов, подготовленньїх виленским, полоцким, и надо полатать,
витебским местскими писарями, бнл фактически аналогичен тому, ко-
торнй практиковали латинские нотариусн. Они собственноручно пере-
52 Літоуская метрика. Кніга Запісау № 16. Архіу Літоускае мзтрикі у Дзяржауннм
актахранілішчьі у Маскве (б. Архіу Міністерства юстнцьгі). Архіу Літоускай Мзтрикі. Кні-
га Запісау № 16.1530-1538 г. // Беларускі архіу (ХУ-ХУІ ст.) / падрьіхт. 3. Даугяла. — Том
II. — Менск, 1928. — С. ЗО, п. 41 (1530 г).
” ЬМАУВ, Капкгазсіц якугіих, Б 1-506 (подлинник).
54 ЬМАУВ, Капкгазсіц «кугіпз, Б 5-3 (подлинник).
55 Очевидно, именно он фигурирует в источниках: за 1516 г. — как писарь мес-
та Виленского Гринь (Ьієіпуоз Меігіка. Кпу$а №. 9 (1511-1518). Шгазутц кпу§а 9 / раг.
К. Ріеікіешісх. — Уііпіиз, 2002. — Р. 345, п. 629), 1522 г. — как старий (т. е. бивший) писарь
места Виленского Гринь Онофреевич (Ьіештоз Меігіка. Кпу§а №. 12.— Р. 198-199, п.
143), за 1525 г. — как радца места Виленьского (Ьієіпуоз Меігіка. Кпууа №. 224. — Р. 183.
п. 211), за 1527 г. — как писарь (Ьіеіиток Меігіка. Кпу§а №. 224. — Р. 203, п. 240).
56 Полоцкие грамоти XIII — начала XVI вв. — Випуск II. — С. 100-103, п. 18“ (спи-
сок).
57 Полоцкие грамоти XIII —начала XVI вв. —Випуск II.— С. 129-132, п. 208 (спи-
сок).
58 ЬМАУВ, Капкгазсіц зкугіш, Б18-206/1, Р. 587; опубл.: Полоцкие грамоти XIII — на-
чала XVI вв. — Випуск II. — С. 150-151, п. 224 (подлинник).
59 Полоцкие грамоти XIII — начала XVI вв. / сост. А. Хорошкевич. — Випуск
ПІ. - М., 1980. - С. 63-64, п. 308; С. 70-71, п. 312 (списки).
60 Полоцкие грамоти XIII — начала XVI вв. — Випуск III. — С. 81 -83, п. 321 (список).
272
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
письівали текст и ставили свою подпись (зто видно по одному и тому же
почерку текста и подписи; знаки местские писари не рисовали). По-
черк текста и подписи, которьій, как и в случае с почерками нотариусов,
можно бнло подтвердить, и служил заверительньїм знаком документов.
Однако в случае с нотариусами и местскими писарями удостоверитель-
ньіе знаки в виде почерка, знака нотариуса, виступали не одни, а наря-
ду с указанием свидетелей и печатью юридического автора документов
и свидетелей акта.
Маса других частноправовьіх документов, как на “руском”, так
и на латинском язьїках, не составлялись указанньїми вьппе нотаріусами
и писарями. Их подготовка могла находится в руках так назьіваемьіх “по-
сутньїх” дьяков, специализирующихся, по нашему мнению, на составле-
нии документов по заказу частньїх лиц. Ряд частноправовьіх документов
мог готовится людьми, имеющими навьїки письма, знающими формуляр
документов или просто способньїми составлять документ по образцу.
Кроме печатей (в том числе, свидетелей правового акта) зти документа
не имели других удостоверительньїх знаков. В редких случаях писарь,
готовивший документ, указьівался по имени61 62. Собственно указание име-
ни писаря нужно бьіло для того, чтобьі в случае сомнений, возникших
относительно подлинности листа, привлечь писаря в качестве свпдете-
ля®. Тут он ничем не отличался от других свидетелей правового акта.
Впрочем, отсутствие имени писаря, подготавливавшего документ, во-
все не означало, что его личность бьіла неизвестна. Издатель документа,
свидетели правового акта, отмеченньїе в тексте документа, могли знать
или припомнить писаря. Так или иначе, отсутствие в большинстве "ру-
61 Напр.: “Писал листь дьякь у Виленском месте, поповь сьш Фомин служебника
Светого Микольї на имя Федко” (Ьіеїитов Меігіка. Кпу^а №. 25 (1387-1546). Нхгавутц
кпууа 25 / раг. В. Апіапауісіив, А. Ваііи 1 із. — Уііпіив, 1998. — Р. 271, п. 216 (1503 г.)); “И про-
сили есмо писаря пана Станислава Глебовича, воеводьі полоцког (о), на имя Кулака,
абьі сес наш лист написал. И он для нашее просбьі тот лист написал” (АСтА І), Агсііі\сит
Касігішіїїбш, Вг. X, 8ууп. 383, 81. 12 (1504 г.)). См. также: Археографпческий сборник
документов, относящихся к истории Северо-западной Руси, издаваемьій при Управ-
лений Виленского учебного округа. Бильна. — Том IX. — Бильно, 1870. — С. 32, п. 12
(1513 г); Акти, относящиеся к истории Южной и Западной России. — Том 1. — С. 56. п.
66 (1517 г); С. 59, п. 69 (1518 г.) и др.
62 Например: Ііеіитов Меігіка. Кпууа №. 225. — Р. 71, п. 91 (1528 г). Возможно: Рус-
ская историческая библиотека. — Том XX. — Стб. 1459, п. 145 (1520 г).
Груша Александр Насколько полин м долзсно бьипь описание печати...
273
ских” и латинских листах имен писарей, подчеркивает преимуществен-
ную роль указаним свидетелей и печати как средств, удостоверяющих
подлинность документов. Ведь личная подпись частного юридическо-
го автора документа лишь изредка начинает появляться в первой трети
XVI в.63 Первьій известньїй нам подобньїй случай — зто подпись в про-
дажном листе Андрея Стецковича Сопотьки, его женьї и детей пани
Яновой Миколаевича на дворец в с. Терентеевичи, изданном в 1526 г.
в Несвиже. Подпись принадлежит Андрею Стецковичу Сопотьке, кстати,
бьівшему писарю канцлера Миколая Миколаевича Радивила, писарю, ра-
ботавшему в господарьской канцелярии; в формуле автографа отражено
его значение как удостоверительного знака: “А для лепшое твердости
и сведомя я, Ондреи Сопотко, тоть листь своєю рукою есми подппсал”64.
Лист без печатей (как издателя, так и свидетелей) обоснованно
“ганили”65 66, он вьізьівал подозрение00. Лист мог бьіть признак “не правим”,
поскольку он бьіл “не подлугь бегу каньцлярейского писань и не гораз-
до печатань”67. С другой стороньї во время одной тяжбьі судья признал
юридическую силу тестамента, что он “не фальчиве писань”, посколь-
ку в нем “и печать приложона..., и светки написаньї...”68. В правових до-
кументах акцентируется внимание на то, что тот или иной лист имеет
печати людей добрих69. В случае сомнения в подлинности документа
прибегали к зкспертизе печати, которая закліочалась в сопоставлении
поставленной печати с используемой печатью70. Вместе с указанием
63 Русская историческая библіютека. — Том XX. — Стб. 833, п. 191 [1514 г.]. См. так-
же: Ідеіиток Меігіка. Кнура N1; 225. — Р. 98-99, н. 125 [1529 г.]. В документе за 1529 г. упо-
минаются “записи” “с писаньемь руки своее и под печатьми своими, и печатьми лю-
дей добрьіх” (Кіеіиуов Меігіка. Кнура №. 14. — Р. 403, п. 922). Тут под “писаньем руки"
можно понимать почерк.
64 АСАИ, Регр. 7532.
65 Русская историческая библіютека. — Том XX. — Стб. 1316, п. 64 (1519 г).
66 Русская историческая библіютека. — Том XX. — Стб. 804-805, п. 175 (1513 г.).
67 Русская историческая библиотека. — Том XX. — Стб. 609, п. 62 (1509 г).
вв руССкая историческая библиотека. — Том XX. — Стб. 391, п. 296 (1516 г.).
6У Ілеіиток Меігіка. Кпура №. 15. — Р. 121, п. 82 (1529 г.); Г.іеишк Меігіка. Кнура №.
225. - Р. 58. п. 53 (1528 г.); Р. 00-61, п. 58 (1528 г); Р. 98-99. п. 125 (1529 г.) и др.
70 Во время одного судебного процесса панн рада как судьи потребовали от од-
ной из сторон сигнет для проверки оттиска печати на правовим документе: “И он
(судебная сторона — А. Г) перед ихт, м (и) л (о) стью сьїкгтнеть свои указьіваль. Ино
тот его сьїкгьнеть с тою печатью, которьш листь пани воєводиная (вторая судеб-
274
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
свидетелей и ігх печатей наличие печати издателя являлось решающим
фактом в доказательстве подлинности документа. Пан Ян Янович Дово-
йновича жаловался господарю на троцкого воєводу, наивьісшего гетмана
Константна Ивановича князя Острожского, что он неизвестно каким
обьічаем держит его имение Сатьіев. Князь сообщил, что зто имение он
купил у Довойновича “навечность”, на что имеет запись “подь сведомемь
и печат (ь) ми” некоторьіх панов рад и маршалков, и представил монар-
шеє подтвержденье. Что же ответил на зтот счет Ян Янович Довойнови-
ча? “Я какь того имен (ь) я его м (и) л (о) сти не продавал, так и п (є) н (я)
зей тьіх вь его м (и) л (о) сти не брал, так тежь и к тому запису своєму ся
не знаю, бом тогдьі бь/лн немоцони, возили мене каки хотели и запис
справляли, и печат (ь), в мене отнявшьі, кн тому листу прикладали,
каки ся егом (и)л (о) сти видело”^. Тем не менее, суд признал правоту
Острожского.
Если появление печати на территории ВКЛ как явлення и форми
связана в первую очередь с заимствованием, то ее распространение било
облегчено благодаря наличию близких аналогов. Речь идет о бортньїх
клейнах71 72, в ряде случаев вьіполнявших с печатью одну и ту же — удосто-
ная сторона — А. Г) на его визнане мела, згодил ся, и тни панове тьіх речей их с обу
сторони вислухали и сьїкгьнета его огледали” (ЬіеПітоз Меігіка. Кпуда №. 15. — Р. 67, п.
19 (1528 г.)). Когда в другом деле свидетели не признали описки своих печатей на пра-
вовом документе судьи — великий князь и паньї рада — потребовали от них предста-
ления печатей, использовавшихся ранее (І.ісіїтооз Меігіка. Кпу^а №. 15.— Р. 112. п. 73
(1529 г.)).
71 кіеіитоз Меігіка. Кпууа №. 224. — Р. 277, п. 335 (1528 г.); список: Еіеіитоз Меігіка.
Кпуда №. 15. — Р. 95, п. 56.
72 Синонимами “клейна” в поднепровском регионе Великого княжества Литов-
ского били архаические, восходящие к древнерусской зпохе, лзнамя", “знаменне”.
О древнерусских “знаменах” см.: Соболева Н. Русские печати.— С. 95, 118-119- В од-
ном источнике говорився в начале о клейнах. затем о них же, как о клейнах и знаме-
ннях: «... и коли писари еждчали к нами данеи правити, в тоть часи два клейна наший
у звечномт нашом острове, с которнхь бьівала колода меду, з нась знемши, узложили
на двухь чоловеков-ь рудобельчань”,«... а рудобельчане будуть сами моцне у тот остров
уходили, подле оньїхь знамен ихь упущених своихь, новьіе знамена у томь острове
поклали и тими знаменьми у томь острове уходьі свои мели...”, “И черес то уже у тоть
острови тими знаменьми не мают уходити, бо тоть острови беремь к нашими рукам
г (о) с (по) д (а) рьскимь и привлашчаемь людем нашим хвоиничаном по-давьному”
и др. (Ілештоз Меігіка. Кпу§а №. 14. — Р. 264-2б5, п. 641 (1528 г.); список: Ілеіитоз Меігіка.
Груша Александр • Насколько полньї и должно бить описание печати..
275
верительную функцию. Клейна могут обьяснить еще одно назначение
печати. Подчеркнем близость печати и клейна. Клейна легли в основу
изображений многих печатей'3. Характерно терминологическое тож-
дество. Печать могла так и називаться — клейно. Хорошо известен сле-
дующий случай. Троцкий воєвода, земский маршалок Радивші Остико-
вич совместно с паном Станьком Костевичем рассматривал дело между
мещанами Ейшишек и волощанами Ейшишской волости о вьіполнении
ПОДВОДНОЙ ПОВИННОСТІ!. Судьи винесли решение в пользу мещан —во-
лощане вместе с мещанами должньї били ходить в подводу и давать дяк-
ло. От зтих повинносте!! били отстраненьї те бояре, которьіе являлись
“клейнатниками”. В дальнейшем великий князь Александр приказал
боярам-клейнатникам под угрозой утрати “боярства” не принимать “вт.
своє племя” ни одного волостного человека73 74. В данном случае под клей-
натниками следует понимать бояр, имевших печати (причем такие печа-
ті!, изображения которнх, по нашему мнению. били основанн на клей-
нах). Обьектом бортних клейн били владения, обьектом печати — лист.
Различие в обьектах могло стираться в представленнях о грамоте (с пе-
чатно) как символе и части владения. Но главное, в чем заключалось
близость печати и клейна — зто то, что они били в определенной степе-
ні! взаимозаменяемьі. В 1491 г. рассматривалась тяжба между землянами
Кременецкого повета Цеценевскими и князем Александром Сангушкой
о имение Новосельци. По утверждению Цеценевских Сангушкович за-
брал их имение “безвинне”. Опровергая утверждение сторони, и указн-
вая на законний характер сделки купли-продажи, Сангушкович сооб-
щил о наличии у него “твердости” — “привилья” Цеценевских, наличии
свидетелей правового акта —добрих людей, а также печати Цеценев-
ских и печатей свидетелей, удостоверяющих “привилье”. Последний бнл
представлен судьям. Судьи спросили у Цеценевских: «“Ест-ли ваша печат
оу того привиля?” И они рекли: “Так правда єсть, записнвали ся отцьі
наші! по неволи, а пенязей жадних за тое не брали, ани печати наїией
Кпууа №. 15. — Р. 60-61, п. 13).
73 Шаланда А. Паганскія вьітокі клейнавьіх гсрбау шляхтьі ВКЛ // Актуальньїя
праблемьі гісторьіі Беларусі: стан, здабьіткі і супярзчнасці, перспективи развіцця.
Матзрьіяльї рзспубліканскай навуковай канферзнцьіі. — Ч. І. — Гродна, 2003. — С. 190-
196.
74 Біеіитов Меігіка. Кпууа №. 224. — Р. 191, п. 226 (1526 г.).
276
Сфрлпстичний щорічник Випуск і
в того листу непі, ани клеина жадного мн в себе не маєм”*"5. В данном
случае Цеценевские имели ввиду, что их отцьі (заключивпіие сделку)
не прикладьівали к листу печатей, они даже не имели клейн, которьіе.
как можно понимать. они могли изобразить на листе в случае их суще-
ствования (и отсутствия печати?).
Апогей близости печати и клейна заключается в том, что существо-
вала практика использования клейн как заверительньїх знаков докумен-
та вместо печати. Они употреблялись в грамотах, юридическим автором
которнх бьіли мещане и крестьяне, не имеющие печати. В 1513 г. писарь,
свислочский намесник и виленский ключник Гринько Исаевич Громьїко,
отводя обвпнения крестьян Свислочской волости в том, что он не воз-
вратил им 83 рубля грошей, утверждал, что он перееднал отих крестьян,
они с ним “смирили” и то все ему “одпустили”, “« записе ми на то свои
дали, подь своими клеїти, передь добрими людьми"16. Подписьівание
клейн в документе отражалось в корроборации зтих документов. В про-
дажном листе полочан, Ивана, Семена Суща, Левонида и Якима полоцко-
му воеводе пану Станиславу Глебовичу на отчинную землю в с. Остров
за 1509 г. от имени юридических авторов листа сказано: “А мьі сами пе-
чатей своих не мели ил/м клейна свои бортньїе приложили к сему на-
шому листу"". В продажном листе полочан, одноземцев Олексея. Фомьі,
Ивановьіх сьшовей Хотьевичей и других Митку Петровичу на отчинную
п дедизную землю “у Хотевичов” за 1511 г. прямо говорится, что в данном
случае клейна бьіли употребленьї вместо печатей: ‘А мьі, Хот (ь) евичи.
вси посполите к тому еще в печатей место свои клеина приписали есмо
к сему нашому листу”75 76 * 78. В корроборациях сообщалось, с какой целью
изображались клейна. В продажном листе полочан, земцев Андрея, его
брата Максима, Олисеевьіх детей, Ходора и других (кому — не указано)
на отчинную землю “на Мосорьше” за 1510 г. читаєм: “А на сведецство
75 Агсйпушп к§ІЯ24І Зап^ивгкбш. — Тот І. — 5.94, п. 99.
76 Русская историческая библиотека. — Том XX. — Стб. 804, п. 175. Известен слу-
чай сравнения изображения клейн — в документе и на дереве (Літоуская мзтрьїка. Кні-
га Запісау № 16. Архіу Літоускае мзтрьікі у Дзяржауньїм актахранілішчьі у Маскве (б.
Архіу Міністерства юстьїцьіі). Архіу Літоускай Мзтрьїкі. Кніга Запісау № 16.1530-1538 г.
// Беларускі архіу (ХУ-ХУ! ст.) / падрьіхт. 3. Даугяла. — Том !І. — Менск. 1928. — С. 218,
п. 304 (1533 г.)).
" Агсйіхуит кщ/ді 5аіі£и82кбте — Тот III. — 5.67, п. 94.
78 Полоцкие грамоти XIII — начала XVI вв. — Вьшуск III. — С. 83, п. 321.
Груша Александр • Насколько полньїм должно бь/ть описание печати...
277
тому мьі, земьцьі, и клейна свои пописали на сесь наш лист”"9. В более
позднем источнике — листе мещан г. Пропойска и волощан Пропойской
волости пропойскому старосте Юрию Зеновьевичу с просьбой об уста-
новлений обкома повинностей и платежей на уровне, существовавшем
ранее, приводится следующая информация: “А для лепшое твердости
сего н (а) того листу клейна н (а) ши бортньїе в сем листе н (а) ш (є) м
есмо понаписьівали и тую есмо вставу г (оспо) д (а) рскую, которое есмо
в себе мети не хотел его м (и) л (ости) пану старосте н (а) шему перед его м
(и) л (о) стью п (а) ном Шалухою, старостою крьічевским, и перед тими ж
земяньї г (оспо) д (а) рскими отдали”811. Как мьі видим, цели примкнення
печатей и клейн бьіли одинаковьі. Характерно, что в протицированньїх
листах, одном — одноземцев, втором — земцев, кроме клейн издателей
бьіли приложеньї печати свидетелей. В листе за 1555 г., сохранившемся
в оригинале действительно “понаписьіваньї” клейна79 80 81 (остальньїе про-
цитированньїе документи сохранились в списках, в их публикациях
не указано, бьіли ли в подлинниках изображеньї клейна, но их наличие
там не вьізьівает сомнения)82.
79 Полоцкие грамота ХІП — начала XVI вв. — Випуск III. — С. 71, п. 312.
80 Социально-поліітическая борьба народних масс Белоруссии. Сборник доку-
ментов и материалов в трех томах. Том 1: Конец XIV в. — 1648 г. / сост. 3. Копьісскип,
Я. Мараш. Г. Голенченко и др. — Минск, 1988. — С. 55, п. 20 (1555 г).
81 Нацьіянальньї гістарьічньї архіу Беларусі у Менску (НГАБМ), ф. 694 (Князья
Радзивилльї), оп. 4, ед. хр. 1556, л. 35-36.
82 В XVIII в. издаваемьіе полоцкими панцерньїми и путньїми боярами
частноправовьіе документи заверялись бортньїми клейнами — “клеймовьімн подпи-
сями” — самих юридических авторов и свидетелей правового акта и вносились в ма-
гистратские книги Полоцка. Вместе с текстом самих документов переносились в кни-
ги и изображения клейн. Вот несколько вьідержек из вписанньїх в книги документов
с клейнами: “¥ па Гот сіаіі Геп паз/ ПзГ сіоЬготооіпо тоіесхузіо рг/есіа/пу харіз 8 росірізет
к!е]па паз/едо Ьоггпедо, гак Ге/ у з росірізеті росі к!е)'па Ьоггпедо з^зіасі паз/усГі тоесіїид
/тоус/аіи зіагосіатопедо паз/едо пі/еу то гут іізсіе к1е(пе зтоо рг/уіо/ус осі паз изгпіе
ос/етоізіо иргоз/опусії” (НГАБМ, ф. 1823 (Полоцкий магистрат), оп. 1, ед. хр. 40. л. 14).
“Кгоге Го гакотое ргатоо тоіес/узго рг/есіа/пе сіапе рггу саїс] коріе з росірізет па]’ріегтоіе)
затедо акгога, хоіут тоо)Та у тооіоз/с/апіпото тн/ото тоіагу досіпусії щк у рг/уіо/епш
кіерото зтоо)сЬ”. II далее: “Н гедо ргатоа рг/есіа/педо росірізу щк гей [о] затедо акгога іако
ге/ тоо)га і та/ото тоіагу досіпусії з рг/уіо/епіет кіе)пото гуті зіотоу: СітосЬа Зтогука,
Ьоіаггуп рзсегпу, к1е)по зтооіе рг/уіо/уі (далее изображение клейна); МісЬаіко Кізіеі,
тоо]Г, к1е)по зтооіе (далее изображение клейна); .Затока Кізіеі к1е)по зтооіе (далее изобра-
жение)...” (НГАБМ, ф. 1823, оп. 1, ед. хр. 40, л. 15). Из приведеннях вьідержек следует,
2^8
Сфрагістичний щорічник • Випуск 1
Клеймо имело существенньїй недостаток сравнительно с печа-
тью — его легко имитировать, что открьівает свободу для подделки. Сле-
довательно, главное назначение клейна заключалась не в удостоверении
документа. Клейно подписьівалось собственоручно. По нашему мне-
нию, определенная взаимозаменяемость печатей и клейн заключалась
в том, что и печать, и клейно оіцущались органами зрения и осязания
как частица издателя документа (текст грамоти, как правило, писал-
ся не собственноручно), что делало отого издателя непосредственньїм
образом причастньїм к данному документу, а сам документ — не просто
“формальностью”, “условностью”, а наделенньїм в определенной степени
живой сущностью указанного издателя. Характерна следующая истори-
ческая параллель. В новгородских грамотах XV в. оттиски печатей ви-
ступили в качестве послухов®.
Значение свойства печати как частицьі юридического автора доку-
мента ослабевало там, где принятие решений и производство докумен-
тов бьіло поставлено на поток, где решение повседневньїх задач в целях
удобства и оперативности требовала использования бюрократических
приемов, когда часть распорядительньїх функций передавалось вчераш-
ним представителям исполнительского звена управлення. Данньїй во-
прос связан с проблемой об авторитете великокняжеского документа,
доверии к нему, о признании за документом показателя правової! сили
со сторони общественности.
В источниках первой треті! XVI в. можно встретить сведения об иг-
норировании подданньїми приказов, содержащихся в господарьских *
что клейна ставились собственоручно, и подписнвать ими документи являлось ста-
родавнії м обьічаем. Дальнейшие архивньїе розьіски, очевидно, расширят хронологию
использования документов с клейнами, состав издателей и регион употребления зтих
документов. Тогда можно будет уверенно говорить о преемстивенносги актов с клей-
нами с одной сторони ХУ-ХУ! вв., с другой сторони XVIII в. См. также: НГАБМ, ф.
1823, оп. 1, ед. хр. 33, л. 147 об. — 148, 150-150 об, 152-152 об, 165-165 об, 166 об, 168
об. — 169; ед. хр. 40, л. 18 об., 20 об; ед. хр. 41, л. 95-95 об; ед. хр. 43, л. 58,59 об. — 60,62-
62 об. Благодарю М.Д. Макарова за представленеє сведения об указаних документах.
83 Соболева Н. Русские печати. — С. 106, 110-111; Зиборов В. “Даньні слово” в Древ-
ней Руси // Средневековая и новая Россия. Сб. научньїх статей. К 60-летию профессора
И.Я. Фроянова. — СПб, 1996. — С. 223; Черкасова М. Поземельнеє акти как источник
для изучения религиозного сознания средневековой Руси // Древняя Русь. Вопросьі
медиевистики. — 2002. — № 2. — С. 40.
Груша Александр • Насколько полньїм Оолжно бить описание печаті!..
279
листах. Основанием для такого игнорирования бьіло то, что по убежде-
нию зтих подданньїх листа не бьіли в канцелярии, бьіли изданьї вне ее,
писарь их готовил без воли господаря. Дворянин Семен Жаба, будучи
в конфликте с радцей Виленского места Михайлом Матфеевичем, ’Танил”
перад виленским магістратам господарьский лист с распоряжением ве-
ликого князя о рассмотрении тяжбьі в суде зтого магистрата, и делал
зто потому, что данньїй лист по убеждению Семена бьіл “несправедливе
писань, ане с канцлереи нашое Михайлу видань”84. Со слов дворянина
Ленарта Косенского дорогицкип плебан Якуб в тяжбе с ним о десяти-
не получил латинские листьі с решением господаря в пользу плебана,
между тем, как зти листьі на самом деле “в каньцляреи нашои не бьіли”85.
Тот же Ленарт Косенский жаловался господарю на дорогицких земян
Кореневских о том, что они заочно одержали латинский лист с прика-
зом о виплате Косенским презьізсков; “которьіи жо листь в каньцлерии
нашои не бьіл”86 87 88. Берестейский земянин Павел Челесницкий утверждал,
что мельницкий староста игнорировал господарьские листи по делу Че-
лесницкого, поскольку их “писарь нашь безь воли нашое ему давала”8".
Чтобьі понять, почему за некоторьіми господарьскими листами
не признавалась правовая сила, и где в таком случае они издавались, об-
ратимся к одному известию. В 1524 г. великий князь по заявлению кан-
цлера Ольбрахта Мартиновича Гаштовта изложил в листе к своєму ла-
тинскому писарю Павлу Нарушевичу суть следующей проблеми. Павел
Нарушевич, подготовив и “запечатав" (!) привилей подляшскому воево-
де, маршалку, ожскому переломскому и радуньскому державце пану Яну-
шу Костевичу на Ковно вьідал зтот привилей получателю без воли госпо-
даря и канцлера, “не даючи до канщлереи". Великий князь в трех листах
к Нарушевичу приказьівал ему вернуть или привилей, или доход, шедший
с указанного привилея на канцелярию, очевидно — в пользу канцлера38.
Как следует из источника, канцлер не распоряжался непосредственно
84 Ьіеіитоз Меігіка. Кпу^а №. 14. — Р. 102, п. 54 (1527 г.).
85 Ьіеіитоб Меігіка. Кпу§а №. 14. — Р. 226, п. 560 (1525 г.).
86 Ьієшуоб Меігіка. Кпу^а №. 14. — Р. 227, п. 561 (1525 г.).
87 Ьіеіиуоз Меігіка. Кпу§а №. 14. — Р. 353. п. 836 (1526 г.).
88 ЬіеіиуоБ Меїгіка. Кпу§а №. 14. — Р. 128, н 166; Р. 147, п. 283; Вагсіаскі І. О ргакіусе
капсеїагіі Ьіїетсзкіеі га 2у§піипіа І 8іаге§о // ВагбасЬ 8їис1іа г и8їго)и і ргахуа ХСІеІкіе^о
кзіевітса Ьііетс8кіе§о ХІУ-ХУП тс. — Х^агвхатса, 1970. — 8.365-366.
280
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
печатью великого князя литовского, хоть формально право распоряже-
ния отой печатью прпнадлежало именно ему. Обладание данньїм правом
служило основанием для канцлера претендовать на доход от опечатьі-
вания документов. Есть и другие косвеннне факти, указьівающие на то,
что в повседневной деятельности печать использовалась не канцлером,
а писарями. Канцлер чаще всего проводил время в ВКЛ, в то время как ве-
ликий князь, будучи одновременно польским королем — в Польше, где
используя апарат “литовских” писарей. которьій сопровождал его, изда-
вал многие сотни документов для панов рад, урядииков и подданнх ВКЛ.
Статус и значение документов, изданньїх в Польше, ничем не отличался
от статуса и значення документов, изданньїх им в ВКЛ. К зтим докумен-
там прикроплялась печать ВКЛ. Следовательно, она хранилась “за клю-
чомь” господарьским89 не у канцлера, а скореє всего, у писарей, которьіе
непосредственно и готовили данньїе документи. Примерно в 1527 г.90
виленский воєвода и канцлер Ольбрахт Мартинович Гаштольд в письме
к виленскому пану и городенскому старосте пану Юрею Миколаевичу
Радивилу сообщал следующее: “К тому теж поведаю тв (оеи) м (и) л (о) сти,
89 Ьіеіиуоз Меігіка. Кпу§а №. 14. — Р. 353, п. 836 (1526 г.).
90 Письмо датируется по информации о назначений великим князем на долж-
ность виленского войта поляка: “А што твоя м (и) л (ость) писал до нас о того ляха — во-
ита виленского, абьіхмо до тв (оеи) м (и) л (о) сти отписали, естли таки корол его м
(и) л (о) сть ему воитовство дал. Ино поведаю тв (оеи) м (и) л (о) сти, якож корол его
м (и) л (ость) писал до мене, иж его м (и) л (о) сть мают в моци панство своє, волен
в подаваня як воитовства, так теж и во всихь врядех волен кому хотя тому отдати.
А так тому то ляху воитовство дал и обьічаем здеишпм литовским ся ему справовати
казал. А естли бьіх он не хотел справовати ден ведлуг обьічая здеишог (о), как его м
(и) л (о) сть будет в здешнем панстве своем, хотячи его от того вряду скинути’’ (АСАП,
Лгсіїішіт Каб2І\уі11б\у, П2. XI, 8у§п. 17, 81. 23-24). Очевидно, речь идет о краковском
мещанине Щастном Лянигюрге, назначенном на виленское воитовство в июне 1527 г.
Обратим вниманпе на условия держання уряда, содержащимся в привилеи Щастному
Лянигюргу на войтовство: “И естли ся он на томь враде наипервеи се намь, г (о) с (по)
д (а) ру и тежь и подданьїмь нашимь добре ся заховает водле права маитборского
и привильевь нашихь, мн не маемь его с того враду рушити, але маемь на томь враде
заховати до живота его” (кіеішоз Меігіка. Кпуда №. 12.— Р. 494, п. 645). Зти условия
перекликаются со следующим сообщением письма: “А так тому то ляху воитовство
дал и обьічаем здеишим литовским ся ему справовати казал. А естли бнх он не хотел
справовати деи ведлуг обьічая здеишог (о), как его м (и) л (о) сть будет в здешнем пан-
стве своем, хотячи его от того вряду скинути”.
Груша Александр • Насколько полнич должно бить описание печаті/..
281
иж королевая ее м (и) л (ость) писала до мене, иж как ее м (и) л (ость) мает
тут бити у Великом кн (я) зстве, хочет зо мною розмовити и королю его
м (и) л (о) сти мовити о печат литовскую, абьі без бьітности моее кан-
цлерское иніиим способом била хована у Коруне полскои не так, как те-
пер, иж Ляхове мевают ее в руках, а как хочут, так єн справх'ют"^.
По нашему мнению, данное сообщение нельзя рассматривать буквально.
Очевидно, речь идет об использовании зтой печати одним из писарей,
поляком по происхождению — каменецким бискупом Лаврином Медзн-
леским91 92, которнй в 20-х гг. XVI в. занимался подготовкой. в том числе
на территории Польши, документов для подданньїх ВКЛ93.
В ВКЛ, а, возможно, даже и в Польше печатно ВКЛ мог распоряжать-
ся личньїй писарь канцлера, которнй, судя по всему, всегда находился
при канцелярии94, охраняя интересн, в том числе материальнне, своего
пана. Но так или иначе, из листа великого князя, адресованного писарю
Павлу Нарушевичу, прямо следует. что Нарушевич, “запечатал” документ
без участия в зтой процедуре канцлера. Все зто склоняет нас к мис-
ли, что внсказнвания о том, что тот или иной господарьскии документ
не бнл в канцелярии. бьіл издан вне канцелярии, означало, что зтот доку-
мент вншел вне прямого контроля канцлера — ближайпіего к великому
князю по положенню и статусу должностному лицу, отвечающего за из-
дание документов. Практика требовала создания более рационального
порядка, основанного на более тщательном разделении труда. Крайно-
сті! такого разделения труда приводило к тому, что господарский писарь
мог самостоятельно принимать решения по повседневннм делам, гото-
ва документи по зтим делам где-нибудь у себя на дому95. Обществен-
91 АОАЦ Агсіжспт КасІгіхсіііб'Л', Г)7. XI, 8у§п. 17, 81. 24. Благодарю Н.А. Скепьян
за указание зтого документа.
92 Груша А. Канцьілярьія Вялікага княства Літоускага. — С. 80.
93 Груша А. Канцьілярьія Вялікага княства Літоускага. — С. 69,76,184-185.
94 Груша А. Канцнлярьія Вялікага княства Літоускага. — С. 51, 75, 88.
95 К атому склоняет источник, сохранившнй информацию о ревизии в кан-
целярии, в результате которой в ней бьіло виявлено много листов (скореє всего,
их копий), изданньїх без воли и приказа великого князя. Доказьівая то, что данньїе
документи били изданьї в соответствии с волей и приказом монарха сторона заявля-
ла, что их ‘‘справовал в каньцлереи писар г [оспо] д [а] рский, пан Йван Сапега" (Ьіешток
Меігіка. Кпу§а №. 224. — Р. 153, п. 174 (1525 г.)). В данном случае многозначительньїм
является указание на то, что документи готовились в канцелярии.
282
Сфрлпстичний щорічник • Випуск 1
ное же мнение склонялось к тому, что изданннй документ должен бьіть
непосредственно санкционирован если не господарем, то канцлером.
Получение оттиска печати требует определенньїх физических уси-
лий, благодаря которьім данньїй оттиск длительное время сохраняет
устойчивость изображения — символики издателя. Зта устойчивость
является воплощением устойчивости и нерушимости правового акта.
“А на крепос [т] тог (о) листа привес [и] ли есмо наша печат, аби то креп-
ко здержат, не изрушисто никакими дел (ьі)”, — говорится в грамоте
Дмитрия Ольгердовича96. Можно обратить внимание на следующий
факт. В некоторьіх ранних грамотах не говорится о прикреплении пе-
чати, зато сообщается о принисении присяги — целовании креста.- це-
луева кр (е) сть, што жь нама все то исправити к осподареви нашему
великом (у) королю, а не исправива, судить намь Б (ог) ь и честньїи кр (е)
сть и осподарева казнь и гроза”97. Тут указание о крестоцеловании ис-
пользуется в качестве корроборации98. И наоборот, в поздних листах со-
общается о прикреплении печати и хранится молчание о присяге. Зато
в некоторьіх ранних и некоторьіх поздних грамотах (в последнем слу-
чае, относящихся к регионам с архаическим укладом) информируется
о крестоцеловании и печате как равнозначньїх способах закрепления
правового акта: “А сую гра [мо] ту намь, немьцемь. и вамь полочан (о) мь
межи себе крепко держати, по хрестьному целованью и по печатемь безь
всякоя хитрости”", “А на то на все мьі, великії кн (я) зь Казимирь, при-
сягнули есмо на чесньї кр (е) сть то держати и полнити. А на твердость
сего нашог (о) листу и печать нашу привесили есмо” 10°, “А тьіи вси речьі
56 Розов В. Українські грамоти. — Том І: XIV в. і перша половина XV в. — К., 1928. — С.
43-44, п. 23 (1388 г.).
97 Розов В. Українські грамоти. — Том І. — С. ЗО, п. 15; Акта гиді Роїзкі / / гуусі.
8. КиігхеЬа, XV. Зеткотеісг. — Кгакслс, 1932. — 8.12, п. 15 (1386-1388 гг).
98 В приведенном примере сообщение о целовании креста сочетается с сооб-
щением об угрожающей санкции. Об указаний крестоцелования как корробора-
ции во внешнеполитических договорах средневековой Руси ХП-ХІУ вв., см.: Кашта-
нов С. Из истории русского средневекового источника. Акти Х-ХУІ вв. — М., 1996. — С.
60,63.
99 Полоцкие грамотьі XIII — начала XVI вв. — Випуск І. — С. 95. п. 34 (1405 г.).
100 Уставной привилей Казимира Новогородской земле за 1440 г. См. его
публикацию: Жемайтис С. Привилей Новогрудской земле 1440 г. // Рукописньїе памят-
ники. Публикации и исследования. — Випуск IV. — СПб., 1997. — С.215-225.
Груша Александр • Настлько полни и должно бить описание печаті...
283
преречоньш, што у верху писано, обецуем'ь им под присягою ховати
и держати... Ку которому жь прьівилю н (а) ша печать єсть завешена”101.
В связи с зтим возникает предположение: не существует ли генетиче-
СКОЙ связи между печатью и присягой, не является ли принесение при-
сяги в определенноп степени прототипом акта прикрепления печати
как способа закрепления правового действия?
При публикации источника, а тем более актового источника все зти
и другие контексти функционирования печати не могут бить игнори-
рованн. Детальная публикация печати может явиться источником ви-
явлення нового подобного контекста. Разньїе удостоверительнне знаки
и сообщения тесно связаньї между собой по отношению друг к другу.
Каждьій удостоверительннй знак соотносится с отдельньїми другими,
всеми остальньїми, все они составляют целостную групііу характерную
для определенного зтапа развития данного вида источника.
Приложение
Груша А. Метадьічньїя рзкамендацьіі па публікацьіі рукапісньїх ак-
тавьіх кірьілічньїх крьініц у Беларусі (XIII—XVIII стст., перьіяд Вялікага
княства Літоускага) / Аутар-складальнік А. І. Груша. — Мінск, 2003.— С.
112-124:
Приложение переведено на русский язик и печатается без измене-
ний и дополнений.
З. 2.2.6. Описание печати (или печатей).
603. Описание печати (или печатей) начинается с нового абзаца.
604. Если печатей несколько, то вначале сообщается об их количе-
стве, затем в общей форме — о месте и способе их прикрепления.
605. После зтого сообщения каждая печать описьівается отдельно
с нового абзаца. Описание ведется в зависимости от размещения слева
направо и начинается с условного номера (арабскими числами) печати,
которьій отделяется от дальнейшего описання круглої! скобкой.
101 Уставной привилеи Александра Жемойтской земле за 1492 г. (Нештоз Меігіка.
Кпу§а №. 15 (1528-1538). Шгакутц кпу§а 15 / раг. А. ВиЬопіз. — Уііпіиз, 2002. — Р. 183, п.
144).
284
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
606. Описание каждой отдельной печати заканчивается точкой.
607. Описание печати включает следующие моментьі: место, средство
и способ ее прикрепления. форма, материал. цвет. степень сохранности,
изображение, надпись (надписи), монограмма, хронологический злемент,
размерьі, кустодия (кустодии); если печать опубликована — то и издание.
608. При указаний места прикрепления печати сообщается о бли-
зости ее к левой и правой сторонам листа. При зтом направление опре-
деляется относительно текста правой сторонні с точки зрения зрителя.
Например:
В середине нижнего поля...
609- Если одна часть печати размещена на листе или коже, вто-
рая — на сгибе, делается указание:
На листе и сгибе...
На коже и сгибе...
610. Далее указьівается, на чем держится печать, ее цвет и материал
средства прикрепления. Например:
...на полоске пергамина...
..на малиновая шелковом шнуре...
...на шнуре из зелених и красних шелкових нитей...
611. Способ прикрепления печати вьіражается словом “привеше-
на” для висльїх печатей, “приложена” — для прикладних и “оттисну-
та” — для оттиснутьіх.
612. Если средство прикрепления не сохранилось, но оно устанав-
ливается по определенньїм признакам, сообщается: “бьіла привешена...”.
Далее указьівается средство прикрепления, например: “...на шнуре”.
613. Для висльїх печатей в примечаниях указьівается количество
и форма отверстий, через которьіе продевались пряди шнура, рассто-
яние отверстий от линии згиба и между отверстиями. При зтом надо
иметь ввиду что одно отверстие для одной пряди шнура образует два
противоположньїх отверстия: одно на сгибе, второе — на листе. После
указанім количества отверстий приводится буквенное обозначение
каждого противоположного отверстия (через дефис в круглих скобках).
Отверстия на сгибе обозначаются как а, Ь, с и т.д., отверстия на листе
как аі, Ь1, сі и т.д. Измерение отверстий делается в сантиметрах, с точ-
ностью до 0,1 см. Букви “см” не приводятся. Обозначение двух противо-
положньїх отверстий отделяется от обозначения других точкой с запя-
той. Например:
Груша Александр • Насколько полньїм должно бить описание печати...
285
Хпряди шнура продетьі через два треугольних отверстия (а-аі,
Ь-ЬІ). Расстояние отверстий отлинии згиба: первого (а-а1)—„; вто-
рого (Ь-ЬІ) —.... Между отверстиями -....
614. После того, как указаньї способ прикреплении печати, в той же
фразе сообщается о форме печати:
...круглая...
...овальная...
...квадратная...
...пря. чоугаїьная...
... восьмиугольная...
615. Для односторонних висльїх печатей приводится определение
“односторонняя”. Для прикладних и оттиснутьіх печатей такое опреде-
ление является лишним. Определение “двухсторонняя” не дается, по-
скольку каждая сторона печати описьівается спеціально.
616. Материал для металлических, копчених и мучнокрахмальннх
печатей передается в форме прилагательного:
...свинцевая...
.„копченая...
...мучнокрахмальная...
617. Материал для печатей из хлебного мякиша определяетея с по-
мощью предлога “из”:
...из хлебного мякиша...
618. Для печатей из воска, мастики и сургуча сообщение о материале
соединяется с обозначением ее цвета. Для передачі! разнообразньїх от-
тенков наиболее удобной является форма с предлогом “из”:
...из темно-зеленого воска...
...из красного сургуча...
...из красноймастики...
619. Цвет для металлических, копчених и мучнокрахмальннх печа-
тей и печатей из хлебного мякиша не указьіваетея,
620. Если печать повреждена, о ее сохранности указьіваетея после
сведений о материале и цвете. Сообщается, какая из сторон печати по-
вреждена, и какой обьем занимает зто повреждение. Об'ьсм поврежде-
ния указьіваетея в процентах. Например:
...обломанная...
.мастично обломанная сверху на 20%...
621. 0 малорельефной печати указьіваетея “малорельефная”.
286
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
622. Если оттиск сделан на кустодии. после сведений о материале
и степени сохранности указьівается: “на кустодии”:
...из грязно-белого воскамалорельефная на кустодии...
623. В случае, если прикладная печать содержится в жестянке, вос-
кової! мисочке или деревянной коробке, сообщается:
...в восковой мисочке...
...в жестяной банке„
...в деревянной коробке...
624. В примечаниях приводится краткое описание банки и коробки.
625. Первая фраза описання печати завершается словом “печать”, по-
сле которого ставится точка.
626. Если через прикладную печать пропущена нить, которой кре-
пятся листи документа, после слова “печать” ставится запятая и дела-
ется сообщение: “через которую пропущена нить”. Цвет нити и мате-
риал, из которого она изготовлена, не сообщается, поскольку об зтом
говорится в разделе о внешней форме документа. В конце ставится
точка.
627. Далее описьівается изображение.
628. Если печать односторонняя, описание изображения начинается
со слов “В поле”.
629. Если печать двухсторонняя, о каждой стороне говорится от-
дельно. Описание стороньї, которая принимается за правую, начинает-
ся со слов “Правая сторона”; описание стороньї, которая принимается
за левую сторону —со слов “Левая сторона”, после которьіх ставится
двоеточие и указьівается: “В поле”. Описание каждой стороньї печати от-
деляется точкой.
630. После слов “В поле” (“в поле”) со слова “изображение” дается
описание изображения. Например:
В поле изображение волчей голови...
В поле изображение четнрехугольной башни с остроугольной
кришеік.
631. Если изображение размещено на щите или в картуше после слов
“В поле” (“в поле”) пишется “щит” или "картуш”. Например:
В поле щит с изображением ладьи с парусом...
В поле картуш с изображением лука с древком вверху и натянутой
на тетиву стрельї...
632. Форма щита и картуша не описьівается.
Груша Александр • Насколько полньїм допжно бьипь описание печати..
28"
633. Если на щите размещен герб с традиционньїм устойчивьім на-
званием (“Погоня”, “Лелива”, “Гиппоцентавр”, “Лебедь” и т.д.), тогда после
слов “В поле” (“в поле”) сообщается “с гербом” и в кавьічках приводится
название герба. Например:
В поле щит с гербом "Погоня”..
634. Если щит разделен на несколько частей (полей), приводится
описание изображения (название герба) каждой части в последователь-
ности. которая предусмотрена геральдическими правилами. Такое опи-
сание оформляется следующим образом:
В поле щит, которьпі рассечен и нересечен, с гербами Табданк”,
“Труби”, “Гиппоцентавр”, “Лелива”.
635. При необходимости после указания изображения в круглих
скобках дается информация о форме и размещении ее отдельньїх зле-
ментов.
636. В конце ставится точка.
637. Часто при щите содержатся другие злементьі герба: шлем, шле-
мовьій намет, корона, шлемовая змблема. щитодержатель, гербовая ман-
тия и т.д. Зти злементьі кратко характеризуются. Их характеристике
предшествуют слова “Другие злементьі герба”, после которьіх ставит-
ся двоеточие. Последовательность указания и характеристики кажого
из злементов дается согласно с геральдическими правилами. Между ука-
занием и характеристикой каждого из злементов герба ставится точка
с запятой и в конце — точка:
Другие злементьі герба: шлем с тремя решетками, повернутими
вправо; шлемовиіі намет; шлемовая змблема —рука с мечем.
638. Описание изображения печати, на которой содержатся два щита
с гербами, оформляется следующим образом:
В поле два щита с гербами: наверху -...; внизу -...
639- Изображения на больших печатях ВКЛ ХУІ-ХУПІ вв. размещеньї
в двух полях: внутреннем и внешнем. Во внутреннем поле находится щит
с гербом “Погоня”, которьій венчает княжеская шапка, по сторонам — щи-
тодержатели. Во внешнем поле по окружности — щитьі с гербами тех стран,
“отчичами” и “дедичами” которьіх являлись польские короли и великие
князья литовские, или на земли, которьіх они претендовали. Вначале опи-
сьівается изображение, размещенное во внутреннем поле, затем — во внеш-
нем. Описание гербов во внешнем поле начинается с польского “Орла”
и ведется по ходу часової! стрелки. Информации об изображениях в полях
288
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
предшествуют сведения, проливающие свет на их размещение на самой
печати: “Во внутреннем поле”, “Во внешнем поле по окружности”. Описа-
ние каждого из полей начинается с нового предложения:
Во внутреннем поле щит с гербом “Погоня”. Другие елементи гер-
ба: княжеская шапка; вооруженние щитодержатели. Во внешнем поле
по окружности щити с гербами “Орел”; “Погоня”; “Калюмни"; с изобра-
жением креста; стоящего медведя; фигури со щитом и алебардой; иду-
щего медведя; смоленского флага; мужскоїі и женской фигури; арханге-
ла; человеческой голови.
640. Если изображение не читается, зто указьівается в описаний
в круглих скобках. Например:
В поле изображение (не читается)...
В поле щит с гербом (не читается)...
В поле щит, которьій рассечен и пересечен, с гербами (не читают-
ся), “Лебедь”...
641. Если герб (или изображение) возможно установить, название
установленного герба (или описание изображение) размещается в ква-
дратних скобках, а в примечаниях указьівается, на каких основаниях он
установлен.
642. Герб может бить установлен на оснований сведений о том, ка-
ким гербом пользовались юридический автор документа (имя которо-
го засвидетельствовано в текте документа) и свидетели (которне также
указьіваются в тексте документа) его составления (издания). На докумен-
тах, юридическим автором которнх бнл великий князь литовский. всег-
да ставилась печать с гербом “Погоня”.
643. Изображение гербов на щитах во внешнем поле большой печа-
ти ВКЛ восстанавливается по хорошо сохранившимся типовим екземп-
лярам.
644. Примечания, которьіе делаются к изображению, размещаются
в общем разделе примечаний, а их номера продолжают общую нумера-
цию примечаний.
645. Указание надписей дается за описанием изображений поля (по-
лей) печати и начинается с нового предложения.
646. Если надпись размещена по краю печати, слова “по краю” не вос-
производятся.
647. Сообщение о надписи, размещенной по окружности, начинает-
ся со слов “По окружности”.
Груша Александр • Насколько полньїм должно бьппь описание печати...
289
648. Сообщенпе о надписи, размещенной по периметру, начинается
со слов “По периметру”.
649- Если надпись сделана по сегменту, в строку (горизонтально)
или в столбец (вертикально), вначале указьіваетея место, затем способ ее
размещения. Например,-
Внизу по сегменту...
По обе сторони изображения в столбец...
Над щитом в строку...
650. Если надпись размещена в строку более-менее равномерно
по всему полю печати, ее место размещения не указьіваетея, а предложе-
ние начинается с сообщения о способе ее размещения.
651. Указание места и способа размещения заканчиваетея словом
“надпись”, после которого ставится двоеточие. Далее публикуетея текст
надписи:
Над щитом в строку надпись:...
652. Сообщение о надписах, еделанньїх по окружності! в два пояса,
оформляетея следующим образом:
По окружности надписи: на внешнем поясе -...; на внутреннем -....
653. Сообщение о надписях, еделанньїх по окружности в более
чем два пояса, оформляетея так-.
По окружности надписи: на нервом поясе -...: на епюром на тре-
тьем -....
654. При зтом отечет поясов ведетея от внешнего пояса.
655. Если в одном поле печати размещеньї две надписи и больше,
то в начале пишетея “Надписи”, после которого ставится двоеточие; за-
тем перед текстом каждой надписи делаетея сообщение о месте и спо-
собе ее размещения и ставится тире. При зтом вначале указьіваетея над-
пись, находящаяся ближе к изображению. Указание и текст надписей
отделяютея друг от друга точкой с запятой. Например:
Надписи: по обе сторони изображения в столбец -...; по окружно-
сти -...
656. Текст надписи передаетея большими жирними буквами пря-
мим шрифтом. После текста в круглих скобках указьіваетея тип письма
(гуманистическое капитальное письмо и др.).
657. Внносньїе букви передаютея курсивом. Например:
ТИШКО
658. Сокращения не раскрьіваются.
290
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
659- Наличие в надписах лигатур оговаривается в примечаниях. На-
пример:
1 А и Н образуют лигатуру
660. Свои знаки препинания в текст надписей публикатор не вносит.
661. Если надпись сделана по периметру, конец текста по каждому
из краев, как и при передачі! основного текста документа, отмечается
одной вертикальної! линией.
662. Если надпись сделана в столбец по обе стороньї изображения
или в строку, конец столбца и строки также указьівается одной верти-
кальної! линией.
663. Желательно отмечать и характеризовать в примечаниях знаки,
обозначающие начало и конец надписи, или какими разделялись слова,
букви и числа надписи, если компьютерньїе средства не дают возмож-
ности точно изобразить их. Например,-
^начало и конец надписи обозначени пятью точками, вьіложен-
ньіми в форме креста; слова отделеньї друг от друга двоеточием; по-
сле букв...точкп. размещенньїе по середине строки
бначало и конец надписи обозначеньїлапчатьім крестиком; слова
отделеньї друг от друга восьмітучевьіми звездами
664. Пропуск букв, визваними повреждением или малорельефно-
стью печати, указьівается многоточием (троеточием) и оговаривается
в примечаниях. Там же определяется предполагаемое количество утра-
ченннх букв. Характер повреждения не указьівается, поскольку о нем
говорится вьіше — после сведений о материале.
665. Количество утраченньїх букв вьісчитнвается на оснований со-
отношения длиннн пропуска и средней ширини букв.
666. Если утраченньїе букви возможно восстановить, они размеща-
ются в квадратних скобках, а в примечаниях указнваются основания
для реконструкции. Текст сноски при зтом ставится после второй ква-
дратної! скобки.
667. Примечания. которне делаются к тексту надписи, размещаются
в общем разделе примечаний, а их номера продолжают общую нумера-
цию примечаний.
668. Информация о монограмме приводився после указания надпи-
сей, если надписей нет — после описання изображения.
669. Предложение, посвященное монограмме, начинается с сообще-
ния о месте размещения. При зтом, если букви монограммн размещенн
Груша Александр • Насколько полньїм должно бьіть описание печати..
291
по краю печати в строку, слова “по краю” и "в строку” не воспроизводят-
ся. Например:
Наверху щита...
По обе сторони шлемовой змблеми...
616. Если монограмма размещена по углам условньїх треугольника
или многоугольника, по линиям и углам многоугольника вначале указьі-
вается место, затем способ ее размещения. При зтом место размещения
тут определяется в общей форме. Например:
По обе сторони шлемовой змблеми и под щитом по углам умовно-
го треугольника...
По обе сторони шлемовой змблеми и шита по углам условного че-
тирехугольника...
По обе сторони шлемовой змблеми, корони и щита по углам услов-
ного шестиугольника...
Наверху и по обе сторони щита по верхней линии и нижним углам
условной трапеции...
671. Если монограмма размещена по сегменту, предложение начина-
ется с указания места размещения и слов “по сегменту”. Например:
Внизу по сегменту...
612. Сообщение о монограмме, размещенной во внутреннем поле
большой печати ВКЛ, начинается со слов “Во внутреннем поле” и ука-
зания места ее размещения относительно злементов изображений. На-
пример:
Во внутреннем поле между щитом и короной...
(ПІ). Указание монограмма заканчивается словами “монограмма”,
после которого ставится двоеточие. Далее приводятся буквьі моно-
граммьг.
По обе сторони шлемовой змблеми. корони и щита по углам у слав-
ного шестиугольника монограмма:-
Наверху и по обе сторони щита по верхнейлинии и нижнимуглам
условной трапеции монограмма:...
674. Монограмма передается большими жирними буквами прямим
шрифтом. В скобках после букв монограмм указьівается тип письма
(гумманистическое капитальное письмо и др.).
675. Если буква размещена по обе сторона изображения, между
ними ставится одна вертикальная линия. Например:
А|Н
292
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
676. Через вертикальную линню передаются букви монограммн, раз-
мещенньїе по условннм углам треугольника и многоугольника, по липн-
ям и углам многоугольника. Например:
М|ТР|І|Р|В
6А$|Р|В
677. При зтом порядок передачі! (и чтения букв) такой монограммьі
ведетея с левой сторони сверху вниз.
678. Желательно указивать и характеризовать в примечаниях знаки,
предшествующие буквам монограммн, которнми они отделяютея друг
от друга, которне завершают монограмму:
Амежду буквами точка, расположенная внизу строки
"Іпосле 8 — креспшк, после І — пяпшконечная звезда
1 между буквами двоеточие
679. Пропуск букв монограммн, внзванньїй поврежденнем или ма-
лорельефностью печати. указьіваетея многоточием (троеточием). Вер-
тикальная линия при зтом сохраняется, а знак сноски ставится перед
зтой линией. В примечаниях сообщается о количестве и месте размеще-
ния утраченньїх букв. Характер повреждения не указнваетея, поскольку
о нем говорится внше — после сведений о материале. Например:
Ібуква под щитом утрачена
680. Если утраченнне букви возможно восстановить, они помеща-
ютея в квадратних скобках, а в примечаниях указнваютея основанім
для реконструкцій. Знак сноски при зтом ставится после второй ква-
дратної! скобки.
681. Сведения о хронологическом злементе приводі ітея отдельньїм
предложением после указаних надписей или монограми.
682. Отдельно приводятея только те хронологические злементн. ко-
торне не включень! в текст надписей.
683- Информация о хронологическом злементе начинается с ука-
заних места ее размещения и заканчиваетея определением “хроноло-
гическпй злемент”. При зтом, если числа хронологического злемен-
та расположенн по краю печати в строку слова “по краю” и “в строку”
не приводятея. После слов “хронологический злемент” ставится
двоеточие. Далее передаются числа хронологического злемента.
Например:
По обе сторони щита, ниже букв монограммн хронологический
злемент:...
Груша Александр - Наскаїько полньїм должно бьіть описание печати..
293
684. Хронологический злемент передается большими жирними
числами прямим шрифтом.
685. Если хронологический злемент расположен по обе сторони
изображения (злемента изображения), после числа перед изображе-
нием (злементом изображения) ставится одна вертикальная диния. На-
пример:
По обе стороньї щита хронологический злемент: 15|7б
686. Пропуск чисел, вьізванньїй повреждением или малорельефно-
стью печати, указьівается многоточием (троеточием). Вертикальная ли-
ния при зтом сохраняется. а знак сноски ставится перед зтой линией.
В примечаниях фиксируется количество и место размещения утрачен-
ньіх букв. Характер повреждения не указьівается, поскольку о нем гово-
рится вьіше — после сведений о матеріале.
687. Если утраченнне числа возможно восстановить. они помеща-
ются в квадратних скобках, а в примечаниях указнваются основания
для реконструкции. Знак сноски при зтом ставится после второй ква-
дратной скобки.
688. После указания хронологического злемента отдельньїм пред-
ложением дается описание края печати, приводится количество и ха-
рактер линий, отделяющих надпись от изображения, внутреннее поле
от внешнего, разньїе пояса надписей. При зтом, если таких линий не-
сколько, их описание начинается с внутренней:
Внутреннее поле отделено от внешнего точечной линией; надпись
от внешнего поля — двумя простими липнями, одна из них — внутрен-
няя — более жирная; край оформлен ввнде венка.
689- Информация о размерах печати приводится после текста
надписей, монограмм и хронологического злемента с нового предло-
жения.
690. Круглая печать измеряется по диаметру, овальная —по осям
симметрии. В первом случае используется большая буква Д или знак 0.
во втором — Д1 или знак 01 (для горизонтальной оси) и Д2 или знак 02
(для вертикальної! оси).
69Е После каждого из зтих обозначений ставится знак равенства
и указані іе длинньї в сантиметрах с точностью до 0.1 см, причем буквьі
“см” не воспроизводятся. Сведения о длинне осей разделяются запятой.
692. Если размерьі печати могут бьіть установлень! по ее фрагментам,
они даются в квадратних скобках.
294
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
693- В случае, если по остаткам почати трудно предполагать о ее раз-
мерах, указьівается ее паличний максимальний размер с обьяснением
в круглих скобках “фрагмент”,
694. Если размер и форма оттиска печати и слепка существенно от-
личается между собой, в качестве основних приводятся сведения о раз-
мере оттиска печати и к ним делается примечание: “Оттиск печати сде-
лан на круглом слепке, размерьі которого...”.
695. Сведения о кустодиях приводится после указания размеров
печати с нового предложения и вводятся словом “Кустодия” или “Кусто-
дии”, после которьіх ставится тире.
696. Сведения о кустодиях в абзац не вьіделяются.
697- Описание кустодии начинается с указания ее типа. Тип опре-
деляется по способу ее изготовления. Кустодии, которне внрезались
полностью с отдельного куска бумаги, назнваются отрезннми. К типу
вьірезннх относятся те кустодии, которне внрезались из листа докумен-
та, но не полностью, держались на листе с помощью той части, которая
не отрезалась, и крепились к печати в результате сгиба. Подрезньїе ку-
стодии виготовлялись путем подреза и сгиба подрезанной части листа
документа. Для листових кустодий собственно кустодией служил сам
лист документа. При зтом снрье для оттиска заливалось на лицевую сто-
рону следующего листа. Например:
...вьірезная..
„.отрезная...
...подрезная...
...листовая...
698. Для отрезннх и вирезних кустодий после указания типа приво-
дятся сведения об их форме. Например:
...отрезная квадратная.
...отрезная круглая ажурная.
...вьірезная трапецеподобная.
...вьірезная прямоугольная срасиїирением влевоії части в виде пря-
моугольника.
...отрезная фигурная с заостренньїм верхним краєм.
699- Если вьірезная кустодия изготовлена из смежного листа, после
информации о форме дается указание “из смежного листа”; в случае,
если отрезная кустодия прикроплена на обороте относительно изобра-
жения — “на об.”
Груша Александр • Насколько полньїм должио бьіть описание печати..
295
700. При описаний подрезньїх кустодий после указания типа сооб-
щается, с какой сторони сделан подрез. Например:
...подрезная слевьім подрезом.
701. Форма для подрезньїх кустодий не приводится.
702. Для отрезньїх кустодий желательно указьівать наличие текста
на ее обороте. Зто указание делается в круглих скобках после сведений
о ее форме. Например:
...отрезная квадратная (с текстом на обороте).
703. Как правило, несколько печатей покривались одной кустодией.
Кустодии для каждой печати встречаются исключительно редко, причем
только отрезнне кустодии. При наличии отрезньїх кустодий на каждую
печать вначале указьіваетея количество кустодий, затем приводится
их форма и пишетея “на каждую печать”. Например:
...четьіре отрезньїе квадратньїе на. каждую печать.
704. Если на обороте одной или нескольких кустодий содержится
текст, зто оговариваетея в следующей форме:
...четьіре отрезньїе квадратньїе на каждую печать (на оборотах
первой и третьей текст).
705. При зтом отечет кустодий ведетея слева направо.
706. Угол подреза подрезньїх кустодий не приводится.
707. Если кустодия (кустодии) не сохранилась, вначале указьівает-
ея ее тип, затем после слова “кустодия” сообщается “не сохранилась”
(или “ввірвана” и др.). Например:
Вьірезная кустодия не сохранилась.
Отрезная кустодия вьірвана.
708. Указание кустодий заверпіаетея точкой.
709- Информация об изданиях, где публиковалась печать, даетея
на заключительном зтапе описання печати и вводитея с нового пред-
ложения сокращением “Изд.”. После сокращения ставится двоеточие
и приводится ссьілка на издание. Например:
Изд.: Цітоу. Пячаткі старажьітнай Беларусі. С. 94- №. 224-
710. Если от висіюй печати сохранился только шнур, делается со-
общение, которое начинается с определения: “От вислой печати сохра-
нился...”.
711. Далее указьіваетея цвет и материал шнура, количество и фор-
ма отверстий, через которне продевались пряди шнура, расстояние от-
296
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
верстий от линии сгиба и между отверстиями. В конце ставится точка.
Например:
...желтий шелковьій шнур, пряди которого продети через два треу-
гольних отверстия (а-аі, Ь-ЬІ). Расстояние отверстий от линии сгиба:
первого (а-аі) —...; второго (Ь-ЬІ) —.... Между отверстиями -....
...малиновий шелковий шнур, пряди которого продети через два
круглих отверстия (а-аі, Ь-ЬІ). Расстояние отверстий от линии сги-
ба.... Между отверстиями -....
712. Если не сохранились ни печать, ни шнур, а єсть только отвер-
стия, с нового абзаца указьівается-. “От крепления вислой печати сохра-
нились...”.
713- Далее по общей схеме дается характеристика отверстий. Напри-
мер.-
...три треугольних отверстия (а-аі, Ь-ЬІ, с-сі). Расстояние отвер-
стий от линии сгиба: первого (а-аі) —...; второго (Ь-ЬІ) —...; третього
(с-сі) —.... Между отверстиями: первого и второго -...; второго и тре-
тього -....
714. При зтом отсчет отверстий идет слева направо.
715. Если публикуется список, в котором в виде какого-нибудь изо-
бражения указьівается место для печати, с абзаца отдельннм предложе-
нием сообщается: “Место для печати в виде...” и дается описание изобра-
жение.
716. Описание печати (печатей) (кроме текста надписей, букв моно-
грамм, чисел хронологического злемента) печатается курсивом.
Груша Александр • Насколько полньї« дояжно бить описание печати.,
297
Табл. к прим. 42
Без подписей великого князя С подписью великого князя Без подписей великого князя С подписью великого князя
До июня 1516 г. Латинские документа Латинские документи С июня 1516 г. Латинские документа Латинские документи
665 (1492) ”383 (1492) 7387 (1492) 7385 (1492) 7389 (1493) 7390 (1494) 7393 (1495) 7394 (1495) ”405 (1499) ”406 (1499) 7409 (1499) 4457 (1501) 741” (1503) 7424 (1505) 7430 (1506) 7429 (1506) 7440 (1509) 2309 (1510) 4632 (1515) ”422 (1505) 7460 (1514) 831 (1515) 7477 (1517) 4792 (1518) 7548 (1528) 7471 (1516) 7488 (1519) 7506 (1522) 7508 (1522) 7505 (1522) 4633 (1522) 6352 (1522) 7499 (1522) ”59 (1526) 6808 (1527) 7542 (1528) 7543 (1528) 7556 (1528) 7555 (1529) 7557 (1529)
До июня 1516 г. “Руские” документа “Руские” документа С июня 1516 г. “Руские” документа “Руские” документи
6762 (1499) 7423 (1501) ”432 (1501) 7415 (1503) 7418 (1503) 7419 (1503) 5874 (1505) 7425 (1505) 4808 (1505) ”426 (1505) 4б27 (1506) 2325 (1507) 4629 (1508) 4788 (1508) 4637 (1508) "442 (15Ю) 1393 (1510) ”447(15И) 7446 (1511) 7448 (1512) 745” (1513) 1392 (1513) 6773 (1511) 7459 (1514) 74б5 (1515) 7468 (1516) 5881 (1516) 6787 (1518) 6790 (1518) ”490 (1519) 4793 (1522) 4794 (1523) ”514 (1523) 7545 (1528) 7551 (1529) 7554(1529) 7472 (1516) ”479 (1517) 6788 (1518) 7482 (1518) 7183 (1518) 1631 (1518) 7495 (1521) 5883 (1522) 4634 (1522) 7500 (1522) 7503 (1522) 4630 (1523) 7512 (1523) ”516 (1523) 4635 (1523) 7509 (1523) 7529 (1525) 7533 (1526) 7539 (152”) ”540 (1527) 7549 (1529) 75б5 (1529) 7570 (1530)
298
УДК 930-2:929.651
ІВАН СВАРНИК
(Львів)
Умови І СТАН ЗБЕРЕЖЕННЯ
ВИСЛИХ ПЕЧАТОК
В архівних і рукописних документальних збірках України вислі пе-
чатки, як правило, засвідчують грамоти — пергаментні й паперові. Своєю
чергою збірки грамот — це переважно комплекси хронологічно найдавні-
ших документів, що сягають періодів Київської Русі, Галицько-Волинської,
Литовсько-Руської держав, Речі Посполитої та Гетьманщини1. До того ж
саме серед грамот є винятково важливі свідчення про історичні події
та явища духовного й культурного життя. У Центральному державному
історичному архіві України у Львові, наприклад, у колекції пергаментних
документів відклалися свідчення революційних змін (чи їх спроб) у ре-
лігійній свідомості християн ХУ-ХУІ ст. — оригінальні акти Флорентій-
ської унії 1439 р. Східної і Західної Церков (активним учасником цього
собору був київський митрополит Ізидор) та Берестейської унії 1596 р.2 3,
яка започаткувала існування Української греко-католицької церкви.
Для України непроминальне значення мало затвердження патріархом
Йоакимом 1586 р. статуту Львівського братства2’, що започаткувало про-
цес культурно-національного відродження ХУІ-ХУП ст.4 На грамотах
1 Акга уюсі/кіе і йетккіе г сгазбш Кхесхурозроіігд Роккіеі г агсЬішит гак ххтапе^о
ВегпагсІуп8кіе§о ит Ілтстае. ЦурІотаГапивх.—Тот І-ІХ.—Ідабте; 1868-1883; Каталог колек-
ції документів Київської археографічної комісії. 1369-1899-— К, 1971; Каталог пергамент-
них документів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові. — К, 1972.
2 Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАЛ), ф. 131
(Грамоти на пергаменті. Колекція), оп. 1, сир. 627.
3 ЦДІАЛ, ф. 129 (Львівський ставропігійський інститут), оп. 1, спр. 68.
4 Див.: Ісаєвич Я. Братства та їх роль в розвитку української культури XVI-
XVIII ст.-К., 1966.
Свлриик Івлн • Умови і стан збереження вислих печаток
299
збереглися підписи багатьох духовних і світських ієрархів і володарів:
патріархів, римських пап, митрополитів, імператорів, султанів, царів, ве-
ликих князів і королів, а також автографи відомих українських діячів,
таких як М. Тучапський, І. Борецький, Є. Курцевич, А. Пузина, Л. Бара-
нович, І. Гізель, П. Могила, О. Сангушко, Б. Хмельницький, І. Виговський.
І. Мазепа та ін. Окрім усього, грамоти часто прикрашені мініатюрами,
портретами, гербами, оздоблені високохудожніми ініціалами, хрисмо-
нами та ін.
З огляду на це в колекціях грамот збереглися давні сфрагістичні
пам’ятки, нерідко унікальні. Прикладом цього може слугувати грамота
і печатка міста Володимира 1324 р. — найдавніша міська печатка Укра-
їни5, що зберігалася в архіві міста Кенігсберга до ІІ-Ї світової війни. Як
грамота, так і печатка є красномовним свідченням про поширення маг-
дебурзького права в містах Галицько-Волинської держави. Найдавніша
відома печатка магістрату міста Львова, що засвідчувала грамоту 1359 р.6,
також походила з “руських” часів7. Сучасні дослідники, попри розхо-
дження у питанні щодо типу цієї печатки8 (оригінал грамоти 1359 р. за-
гинув під час II Світової війни), так само датують її першою половиною
XIV ст. Зображення з найдавнішої печатки лягло в основу відродженого
герба міста Львова9, затвердженого сесією міської ради 5 липня 1990 р.
Для аналізу стану збереженості вислих печаток10 було використано
пергаментні грамоти ЦДІА України у Львові, зосереджені у фондах 131,
129,201,52,181. Переважна більшість цих грамот була описана О. Купчин-
5 Грушевський М. Лист Володимирської громади з 1324 р. // Записки НТІІ1. — Том
ЬХХІІ. — Книга IV. — Львів, 1906. — С. 5-8.
6 Акіа цгосіх кіе і хіетзкіе. — Тот III. — Ідчбу/, 1872. — 8. 23.
7 Крип’якевич І. До питання про герб Львова // Архіви України. — К._ 1967. — № 1. —
С. 44-45.
8 Див.: Сварник І. Печатки і герб міста Львова // Книга міст Галичини. Міждис-
циплінарні дослідження у містознавстві. Збірник наукових праць. Вісник Державного
університету “Львівська політехніка”. — № 379: Архітектура. — Львів. 1999- — С. 214-220;
Гречило А. Печатки міста Львова. — Львів, 2010.
9 Гречило А., Сварник І. Клейноди міста Лева // Молода Галичина. — Львів,
1990. — 28 червня: Гречило А., Сварник І. Відродження “руського” лева // За вільну Укра-
їну. — Львів, 1990. — № 18.
10 Див.: Сварник І. Умови та способи зберігання підвісних і прикладних печаток //
Архіви України. — 1980. — № 4. — С. 33-35.
300
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
ським і Е. Ружицькпм у фундаментальному “Каталозі пергаментних до-
кументів” 1972 р. Зепйн йігісїо до каталога увійшли не всі пергаменти архі-
ву: по-перше, укладачі каталогу поставили верхню межу грамот — 1799 р.
(Ватикан і досі використовує пергамент для особливо важливих актів,
на пергаменті до 1939 р. друкували професорські дипломи), а по-друге,
уже після публікації у різних фондах архіву виявили ще кількадесят не-
відомих грамот давнього періоду 3 іншого ж боку, з уже описаних до-
кументів частина була викрадена під час горезвісної “Львівської архів-
ної справи”. Зокрема з вищезгаданого фонду 201 (Греко-католицька
митрополича консисторія, м. Львів) зникли 105 пергаментних грамот11,
що, на думку вчених і правоохоронців, було найціннішою частиною ви-
крадених документів. Відомості про спробу продати ці грамоти 2004 р.
в Ґданську надійшли від прокуратури Республіки Польща12, однак слід-
ство, що провадилося у Польщі, не дало результатів, як і те, що досі ве-
деться (?) в Україні.
Так чи інакше, значна база описаних у вищезгаданому каталозі 1133
грамот дозволила точно підрахувати загальну кількість первісно при-
кладених чи привішених печаток — 1321. Подана в каталозі інформація
про пошкоджені (йдеться лише про суттєві ушкодження, що спричи-
няють неможливість розшифрування зображення й легенди) й ціл-
ком відсутні печатки, вибірково звірена сіє гізи автором цієї статті, до-
зволила зробити такі висновки про стан збереженості печаток різних
періодів. Найгірше збереглися найраніші печатки й грамоти, датовані
XIII — XIV ст. (давніших у ЦЦІАЛ узагалі немає, якщо не брати до уваги
трьох, а фактично двох берестяних грамот XII ст., виявлених у літопис-
ному Звенигороді й переданих до архіву археологом І. Свєшниковим13).
Документи доби Київської і Галицько-Волинської держав, що зберігалися
у Львові, загинули під час першого захоплення міста поляками 1340 р.14
11 Подання УМВСУ у Львівській області від 03.06.2005 р. “Про усунення причин
та умов, що сприяли вчиненню злочину” // Вісник Комітету захисту архівів. — Львів,
2006. — № 2. — С. 7.
12 Див. прес реліз Державного комітету архівів України від 16 квітня 2005 р.
“Про викрадення документів з фондів Центрального державного історичного архіву
України, м. Львів” // Вир: // туху\у.агсіУЄ8.£ОУ.иа
13 Центральний державний історичний архів України, м. Львів Путів-
ник. — Львів — Перемишль, 2003. — С. ЗбЗ-
14 Історія Львова в документах і матеріалах. — К., 1986. — С. 12-13. — № 7.
Сварник Іван • Умови і стан збереження вислнх печаток
ЗОЇ
та під час пожежі 1381 р.15 Загалом стан збереженості печаток при різно-
часових пергаментах такий:
Століття Кількість печаток
непошкоджених пошкоджених відсутніх
ХПІ-ХІУ 11 9 21
XV 170 69 156
XVI 266 80 204
XVII 110 39 112
XVIII 44 7 23
Разом 601 204 516
Якщо зважити, що пошкоджені печатки, яких є 204, переважно не да-
ють достатньо матеріалу для реконструкції зображення і легенди, то не-
ушкоджених печаток є менше, аніж відсутніх, тобто більшість сфрагіс-
тичних пам’яток втрачені для дослідників. Свого часу авторові статті, як
молодому науковцеві, доручили ідентифікацію кільканадцяти підвісних
воскових печаток, що зберігалися окремо від грамот. Жодну з цих печа-
ток не вдалося долучити до грамоти: очевидно, вони походили з іншого
архіву чи музею. Дещо кращим є стан збереженості прикладних печа-
ток, однак і їх кількість зменшується, зокрема при впорядкуванні фондів
та їх інтенсивному використанні. Такий стан збереженості печаток ха-
рактерний як для інших архівних збірок, так і для музейних фондів16. Це
робить проблему їх збереженості особливо актуальною.
На стан збереженості печаток у першу чергу впливають умови збері-
гання. Нинішні “Основні правила роботи державних архівів” (2004 р.)17
мають окремий розділ, присвячений забезпеченню збереженості доку-
ментів. Оскільки печатки є частиною документів, то їх безпосередньо
стосується п.7.1.2. щодо режимів зберігання: “фізико-хімічні, що забезпе-
чують захист матеріальної основи документів від руйнівних дій темпера-
тури й вологості повітря (температурно-вологісний), світла (світловий),
забруднення і біоушкоджень (санітарно-гігієнічний)”. Оптимальним
15 Сварник І. Архіви // Енциклопедія Львова. — Том І. — Львів, 2007. — С. 114.
16 Для прикладу див. Інтернет-сторінку Ермітажу: да\УтеЬегті(а§ети8еит.ог§/
Ьїт1_Ки/13/Ьт 13_3_0 Г.Ьіті.
17 Див.: ІіПр: // Ь8-8Іай'.сот.иа/ісІ8__ксІ/р_с1аїе/1041_8886_1.Ьіт1.
302
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
для зберігання печаток є режим регульованого мікроклімату зі стаці-
онарним кондиціюванням і вентиляцією. Температура повітря в них
утримується в межах від +17 до +19° вологість —50-55%. У сховищах
з нерегульованим кліматом чи недостатньою вентиляцією правила
не рекомендують використовувати закриті бокси, сейфи і т.п.. оскільки
в них можуть утворюватися застійні зони й траплятися біоушкодження
документів. З власного досвіду можу додати, що поширення пліснявих
грибів можливе навіть у окремих кімнатах, що не мають вентиляції.
Хоча, як показали багаторічні спостереження в архівах Москви, на-
загал у сховищах з нерегульованим кліматом, навіть у щільних пачках
документів, відсутній вологий мікроклімат, а вологіст ь документів не пе-
ревищує оптимальної18. Порушення температурно-вологісного режиму
можливе при переміщенні (без акліматизації) документів з теплого в хо-
лодне приміщення, розміщення у сховищах нових надходжень, що ма-
ють вищу вологість. Печатки, особливо воскові, вразливі до мікробіоло-
гічного ушкодження, тому щодо них особливо важливо дотримуватися
температурно-вологісного режиму. Небезпечним для них може бути й
тривале експонування на виставках у щільно закритих вітринах. Віск
за хімічним складом —це складні ефіри високомолекулярних одно-
атомних спиртів та вищі жирні кислоти. Тому він є поживним серед-
овищем для розвитку певних бактерій, актиноміцетів і пліснявих грибів.
Дослідження вчених різних країн — В. Таусона, І. Моріеко, М. Гусарської
та І. Садурської19 —довели, що в ньому можуть розвиватися до двох де-
сятків лише грибів. А при наявності на поверхні печатки пилу небезпека
ураження зростає ще більше.
Ураження мікроорганізмами на пізніших стадіях помітне з окремих
білих плям на поверхні. Дальший розвиток ураження спричиняє підви-
щену крихкість воску. В колекції пергаментів ЦДІАЛ (як. очевидно, і в ба-
гатьох інших архівних, бібліотечних і музейних збірках) досить багато
розламаних чи фрагментованих печаток. їх руйнування було свого часу
спровоковане мікроорганізмами. При опрацюванні способів зберігання
18 Привалов В., Тарасова В. Особенности режима хранения документов в архи-
вохранилищах с нерегулируемнм микроклиматом // Трудьі ВНИИДАД. — Том II. — М.,
1973--С. 190.
19 Див.: Ьир://\Ацу\г.іїаг.пас.§оу.р1/іпсІех.рЬр?їоріс=500.0.; Ьпр://ш\уте-.пагіопа1.агс1іі-
уе8.^оу.ик/рге8егуа1іоп/ас1уісе/рсіг/8еа18.рс1ї.
Сварник Іван • Умови і стан збереження вислнх печаток
303
і захисту печаток слід враховувати ту особливість, що найбільша небез-
пека полягає у перенесенні інфекції з уражених документів, а найкращі
умови для розвитку пліснявих грибів на печатках утворюються при кон-
такті печатки з папером20. Сучасні дослідники рекомендують очищати
поверхню печаток 0,01% водним розчином ортафенілфенолу, 5% роз-
чином оксиди фенолу чи формаліну, 10% розчином пентахлорфенолату
натрію чи іншими антисептиками.
Серед біологічних шкідників для воскових печаток найнебезпечнішою
є Саііагіа Меііопеїіа — воскова міль та її личинки. Саме вони спричиняють
крихкість і ламкість основи печатки. Для їх знешкодження і профілактики
можна використовувати французький скипидар чи етиловий спирт.
Вислі печатки володарів, вищого духовенства і знаті відливалися
у бляшаних чи дерев’яних кустодіях (у рос. літературі — ковчег), що захи-
щало їх від механічних ушкоджень. Однак за сотні років ці кустодії зазна-
ли ушкоджень і руйнування. Часом залишки металевої кустодії з чорного
металу згубно впливають на фізичний стан документів. Виготовляти ко-
пію кустодії надто коштовно. Тому реставратори ЦДІА України у Львові.
ЦДІА Росії у Санкт-Петербурзі та інших архівів при картонуванні грамот
виготовляють для вислих печаток додаткові картонні коробочки (за роз-
міром печатки) з клапаном, у якому прорізається отвір для шнура. Така
коробочка захищає печатку не лише від механічних ушкоджень, але й від
пилу. При зберіганні й переміщенні грамот з вислими печатками важливо
стежити, щоб вони не опинилися поблизу нагрівальних приладів, на сон-
ці, не перебували в зоні дії потужних освітлювальних приладів. При рес-
таврації документів з прикладними печатками слід пильно контролювати
процес пресування, оскільки він може завдати печаткам суттєвої шкоди.
Щодо свинцевих булл, які час від часу знаходять при розкопках,
то в майбутньому археологам, крім зовнішнього опису цих пам’яток,
детально опрацьованого в численних публікаціях, є сенс робити ана-
ліз їх хімічного складу. Скажімо, енергодисперсний рентгенфлюорес-
центний аналіз двох різночасових (кінця XVI — початку XVII та кінця
XVII —початку XVIII ст.) свинцевих печаток, знайдених при розкоп-
ках 2003 р. залишків Низького муру у Львові, з’ясував цікаву деталь: по-
при майже столітню хронологічну різницю у датуванні цих печаток,
20 Смолкина Т. Разрушение воскових печатей плесневьіми грибами и способи их
защитн // Трудьі ВНИИДАД. — Том І. — М., 1970. — С. 118.
304
Сфрагістичний щорічник • Випуск 1
їх хімічний склад майже тотожний: на 98,3% вони складалися зі свинцю
(РЬ) її мали незначні домішки таких елементів: 8п, Ре, Си, А§, 2п21. Тобто
матеріал для свинцевих печаток походить з одного родовища, а отже й
печатки можуть бути з одного регіону.
У галузі реставрації печаток значних успіхів досягли співробітники
спеціальної Лабораторії реставрації печаток Таємного архіву Ватикану
(ЕАгсіїіуіо 8е§геіо Уаіісапо), оснащеної найсучаснішим обладнанням.
Вона була заснована наприкінці 70-х років XX ст.22 Крім безпосередньо
реставрації воскових, сургучевих та металевих печаток, Лабораторія
займається забезпеченням сфрагістичних матеріалів, їх копіюванням,
вивчає і опрацьовує новітні методики консервації та реставрації печа-
ток, здійснює культурну промоцію сфрагістики, як цікавого напрямку
історичної науки. Реставрацію печаток і виготовлення муляжів успішно
провадять Реставраційні центри Національного архіву Франції у Парижі,
Національного архіву Канади в Оттаві та спеціалізовані реставраційні
осередки інших країн, що існують переважно при архівних відомствах.
В Україні цими питаннями займається Національниїї науково-дослідний
реставраційний центр у Києві, де з 1975 р. є науково-дослідний відділ
реставрації рукописів, стародруків і документів23.
*
* *
На стан збереженості печаток впливають різноманітні фактори. Це,
в першу чергу, температурно-вологісний режим у сховищах, фізичні, мі-
кробіологічні чинники, забруднення поверхні воскових печаток пилом,
зараження спорами пліснявих грибів; руйнування воскових і паперово-
тістових печаток спричиняють також комахи-шкідники. Хіміко-фізичне
руйнування (корозія) металевих печаток і кустодій можливе при пору-
шенні режиму зберігання, а також при стихійних лихах (пожежі та їх га-
сіння, повені), аваріях опалювальних систем та ін. З огляду на те, що в ко-
лекціях грамот та інших збірках архівів, музеїв та бібліотек переважна
більшість печаток втрачена, їх збереженість, як цінного джерела для ви-
вчення сфрагістики, геральдики, мистецтва та ін., є надзвичайно акту-
альною справою і потребує наукового підходу.
21 Шишак В., Сварник І. Свинцеві печатки кінця XVI — початку XVIII ст. з розкопок
уЛьвові 2003 р. // Археологічні відкриття в Україні 2002 -2003 рр. — К., 2004. — С. 360-361.
22 Детальніше див.: Ьпр: // а8УУаіісап.уа/еп/1аЬ/8ІЦШ.1Дт.
23 Див.: шшш.ге8іогег.кіеу.на.
305
УДК 930-2:929.651
Аляксей Шаланда
(Мінск, Беларусь)
Галоуньія праблемьі фіксацьи
і апісання гербавьіх пячатак
Усе, хто хаця бьі раз викаристоувау у сваіх даследаваннях сфрагіс-
тьічньія матзрьіяли, прьі спробе яго увядзення у навуковьі зварот сутьі-
кауся з праблемай фіксацьіі пячатак. У першую чаргу гзта адносіцца да вьі-
бару спосабу фіксацьіі, бо менавіта ад яго залежьіць ступень дакладнасці
і інфарматьіунасці сфрагістьічнай крьініцьі.
Нагадаєм галоуньія спосабьі фіксацьіі пячатак,якія внкарьістоуваюцца
і сення даследчьїкамі, хаця трад ьіцьіі некаторьіх з іх могуць сягаць значна
ранейшьіх часоу. Самьі старажьітньї спосаб фіксацьіі:
1) апісальньї ці вербальні,і будзе разгледжаньї намі у іншим месцьі,
бо єн не дає вьіявьі пячаткі. а толькі апісвае яе.
2) перамалеука (мастацкі) — я шчз адзін з найдаунейшнх спосабау
фіксацьіі пячатак, які має свае моцньїя і слабьія бакі. Да перших адносіцца
яго фенаменальная даступнасць — фактична люби даследчьік, які
валодае нават злементарньїмі навнкамі малявання, можа ім карьістацца
у сваіх даследаваннях. Якасць сфрагістьічнай інфармациі у гзтьім
випадку залежьіць ад таленту і узроуню мастацкай падрьіхтоукі мастака
Паводле А. Цітова (мал.1),
пячатка належала
да Багдана Ія. 1558 г.
На самой справе пячатка
належала да Багдана Еля (мал.2)
306
Сфрагісгичний щорічник • Випуск і
Гербавая пячатка Яна Боуфала, 1615 г.;
(мал.1) — заціранне (Ю. Пузьіна),
(мал.2) — перамалеука.
ці навукоуца, таму дьіапазон малюнкау можа бьіць ад прьімітьіуньїх
схематьічньїх малюнкау да творау вьісокага мастацкага узору Слабьі бок
перамалевак — ступень дакладнасці. Справа у тьім, што кожньї даследчьік
ці нават мастак не устане паутарьщь пячатку ва усіх яе прапорцьіях
і асаблівасцях, а таму фактична стварае на падставе сфрагістьічнай
крьініцьі у сваей перамалеуцьі новьі твор — аутарскую рзканструкцьію,
якая залежьщь не толькі ад названих вншзй фактарау (суб’ектнунага
характару), але і ад ступені захаванасці крьшіцн. Параунаем, наприклад,
перамалеукі адной і той жа пячаткі, зробленьїя намі і А. Цітовим. Калі
апошні убачну на тарчьі вияву, падобную на крило (Р)1. то у нашим
варьіянце бачьщца дуга канцамі уніз, у якую уторкнута вастрьіе стральї
ці нешта падобнае на яловую галінку2 * *. Падобння вьшадкі прьімушаюць
інших даследчьїкау або рабіць памнлкі, або зноу звяртацца да арьігіналу
пячаткі. Другі важньї недахоп — неадпаведнасць памерау перамалеукі
з аутзнтьічньїмі памерамі пячаткі, у сувязі з чим, праверьщь параметри
можна толькі на арьігінале крьініцьі. Затое усе аутарскія правьі на такія
рзпрадукцьіі пячатак належаць публікатарам.
3) заціранне (механічна) — спосаб перамалеукі алоукам пячаткі
праз тонкі слой мелаванай папери з мзтай зафіксаваць на ей напбольш
аб’емньїя і захаваньїя контури сфрагістьічнай крьшіцн. Моцньїя бакі
гзтага спосаба-. заціранні робяцца толькі з арьігіналау, даступнасць,
часам праяуляюцца невідочньїя воку дробязі, дає даволі дакладную
рзпрадукцьію пячаткі і захоувае аригінальньї яе памер. Слабьі
1 Цітоу А. Пячаткі старажьітнай Беларусі. Нарьісьі сфрагістьікі. — Мінск. 1993- — С.
67, п. 64.
' Нацнянальньї гістарнчньї архіу Беларусі у Менску (НГАБМ), ф. 698, воп. 4, спр.
12"7!, арк. 21.
Шаланда Аляксей • Галоуния проблеми фікащиі і апісання...
бок — заціранне не перадае пераходньїх кшталтау пячаткі, якія аловак
праз слой папери не можа ухапіць, а таму страчаньїмі з’яуляюцца нават
тьія злементьі, якія відочньїя воку. Наколькі спосаб зацірання саступае
па свайму узроуню інфарматьіунасці спосабу перамлеукі добра відаць
на прьікладзе пячаткі Яна Боуфала 1615 г.3
4) фатаграфаванне — здавалася б найбольш зручньї і дакладньї
спосаб фіксацьіі пячатак прьі дапамозе фотаапарата, які актьіуна
вьїкарьістоуваецца даследчьїкамі, бо фотаздьімак дазваляе атрьімоуваць
дакладную копію сфрагістьічнага помніка, як па яго галоуньїх
параметрах, так і па якасці напячаткавьіх вьіяу. Аднак і єн має свае
мінусьі —для атрьімання якасньїх здьімкау трзба не толькі валодаць
навьїкамі фатаграфавання, але і мець умовьі для такої! працьі, што
не зауседьі можа бьщь ва умовах захавання уласніцкіх правоу архівау ці
іншьіх інстьітуцьій. Іншьімі словамі спосаб дарагі і працаемкі. Акрамя
гзтага фотаздьімак не зауседьі можа перадаць усе асаблівасці пячаткі у
вьіглядзе, якія бачьщь вока — вьшукласці, аб’ем, зацененьїя участкі і г.д.
Акрамя гзтага якасць фота залежьщь ад стану захавання крьініцьі. У вьініку
часта больш дакладнай за фотаздьімак з’яуляецца перамалеука, зробленая
з аутопсіі. Менавіта па шляху7 спалучзння фотаздьімка з перамлеукай
пячаткі пайшоу вядомьі літоускі геральдьіст і сфрагіст 3. Рьімша4. Яго
падьіход да друку сфрагістьічньїх помнікау (а менавіта гзта бьіло галоунай
мзтай яго даследавання па гарадскіх пячатках ВКЛ), на нашу думку,
з’яуляецца найбольш дасканальїм і узорньїм, але не адзіньїм.
Гербавая пячатка Аугісціна
Ратундуса, 1568-1580 гг.,
(мал.1) — перамалеука,
(мал.2) — фота (3. Рьімша).
3 Рпгупа Мекюге ріесх^сіе Ііїехтакіе г XVI і XVII ш. // Міемссхпік Ьегаїсіус/-
пу,—У'агвгата, 1933. — К. XII. — №4. — 5. 57, п. 5; 8. 76, п. 14; Шаланда А. Герби роду
Боуфалау Дарашкевічау з Гарадзенскага павета ВКЛ у XVI — XVIII ст. // Герольд ЬіШег-
Іапсі. — Горадня, 2006. — № 17. — С. 45-46.
4 Кішка Е. Ріесгусіе тіакі \Хгіе1кіе§о Ккіркіша Иіешкіеро. — \Хагь/а\уа, 2007. — 8.1091.
308
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Гербавая пячатка Станіслава
ІОр’евіча Аляксандровіча
Шзйбака, лідскага зямяніна,
1601 г., (мал.1) — скан,
(мал.2) — перамалеука.
5) сканаванне (ксзраванне) — яшчз адзін спосаб фіксацьіі пячатак
прьі дапамозе тзхнічньїх сродкау у вьіглядзе сканзра ці ксзракса. Даз-
валяе атрьімоуваць дакладньїя копіі сфрагістьічньїх матзрьіялау, аднак,
патрабуе пільнай увагі да захавання аутзнтьічннх параметрау пячаткі
і моцна залежьіць ад стану яе захаванасці5. Акрамя гзтага спосаб цяжка
назваць легкадаступньїм, не толькі з-за неабходнасці мець пзуную тзх-
нічную базу, але і з-за меркаванняу захавання дакументау, бо не зауседьі
можна атрьімаць дазвол на яго капіраванне ад уладальніка крьініцьі.
У сваю чаргу прьі ксзраванні значна зніжаюцца якасньїя характарьістьікі
пячатак, бо тзхнічньїя магчьімасці ксзракса значна саступаюць сканзру.
Такім чьінам, галоунай праблемай фіксацьіі пячатак з’яуляецца
атрьіманне найбольш дакладнай, якаснай і даступнай яе рзпрадукцьіі
тьім ці іншим спосабам. На нашу думку, найбольш аптьімальньїм
з’яуляецца спосаб перамалеукі, а для пераадолення названих яго хібау
і слабьіх бакоу прьі публікаціях сфрагістьічнага характара трзба ісці
па прикладу 3. Рнмшьі, ці па шляху спалучзння яго з іншнмі спосабамі
фіксацні: сканавання (ксзравання) або зацірання, хаця апошні метад
і виглядає састарзлнм. У публікаціях геральднчнага характару найбольш
даступннм, танньїм і апрауданьїм метадам з’яуляецца перамалеука,
а для падвьішзння узроуню яе дакладнасці. на нашу думку, неабходна
спалучзнне яго з апісальньїм спосабам.
Апісальньї спосаб патрабуе внзначзння дакладньїх правіл, парадку
і тзрмінау фіксацьіі пячатак. Наш вопьіт па складанню так званих
“сапраудньїх" павятовьіх гербоунікау прадугледжвае наступньї парадах:
5 Гл. гербавую пячатку С. Ю. Александровіча: ШаландаА. Да питання аб паходжанні
герба роду Аляксандровічау // Ліда і Лідчьіна: да 685-годдзя з дня заснавання горада.
Мат-льї рзсп. навук.-практ. канф. (Ліда, З кастрьічніка 2008 г.). — Ліда, 2009. — С. 32-33.
Шаланда Аляксей • Галоуньїя проблеми фіксациі і апісання...
309
а) прозвішча і імя шляхціча, пасада або прьіналежнасць да павета,
год узгадкі у дакуменце (калі падаюцца герби некалькіх прадстаунікоу
аднаго роду, то вьїкарьістоувауся храналагічньї прьінцьш);
б) апісанне гербу, ініцьіялау і надпісау у атоках пячатак:
в) апісанне самої! пячаткі ці яе адбітка з пазначзннем крьініцьі; калі
знойдзена некалькі адбіткау — крьініцау з пазначзннем у дужках дати
дакументу;
г) кароткая характарьістьїка дакумента з адзначзннем уласнаручньїх
подпісау, калі такія бьілі (меньшьім шрифтам і курсівам);
д) дадатковая і дапаможная інфармацьія.
У сувязі з гзтьім публікацьія гербавай пячаткі набиває наступна
вигляд6 7:
Андрзйкевіч Бутаут Петр, зямянін
гаспадарскі Ваукавьіскага павета, 1637.
Герб: на картушовай тарчьі клейнавьі знак
у вьіглядзе перавернутага трохканцовага крьіжа.
накшталт літарьі “Т”, верхні канец якога пера-
крьіжаваньї касьім прамяністьім крьіжам, над
тарчай ініцняльї: “Р. [іоіг] І [епс1г/е)кіеу\ іс/]”.
Пячатка: адб. №3, вак, 11x13 мм, д [НГАБ
у Горадні, ф. 1664, воп. 1, спр. 653, арк. 1 адв.]/
Петр Бутаут Андрзйкевіч, як сведка і пячатар,
прьіклау сваю пячатку да дароунага ліста
ад 6 кастрьічніка 1637 г. Ядзвігі Мацеяуньї
Андрзйковіч для дачкі Зузанньї Манькоускай
Гербавая пячатка
Пятра Бутаута
Андрзйкевіча, 1637 г.
і зяця Піймана
Калусоускага на 1/3 частку яе маентка у Манцяках Стасеушчьізне.
Падпісауся: “Ріоіг Апсігхеукіеіеісг ВиіоІЇ іукс[: ісіахпц”.
Найбольш вострай праблемай прьі апісанні пячатак з гербамі
клейнавага характару (але не толькі) з’яуляецца адсутнасць
агульнапрьінятай мови блазавання такіх гербау і спецьіяльнай
6 Шаланда А. Сапраудньї гербоунік шляхта Ваукавьіскага павета ВКЛ у другой па-
леве ХУІ-ХУПІ ст. (А) // Герольд БІШегІапсІ. — Горадня, 2004. — № 1-2. — С. 7-8,15; Нацьія-
нальньї гістарьічньї архіу Беларусі у Горадні (НГАБГ), ф. 1664, воп. 1. спр. 653. арк. 1 адв.
7 Скаротьі: адб. — адбітак на кустодзеі, вак — вьіразаная у аркушн кустодзея,
д —добрая захаванасць адбітка, якая дазваляе зрабіць докладную рзканструкцьію
гербавай вьіявн.
зю
Сфрагістичний щорічник • Випуск І
тзрміналогіі. Звичайна даследчьікі зусім адмауляюцца ад апісання
клейнавих гербау. На нашу думку, ад складання адмьісловай мовьі
блазавання нам нікуди не дзецца, але галоуньїм принципам, які павінен
бьіць пакладзеньї у яе аснову, з’яуляецца принцип адпаведнасці апісання
клейнавай вияве, іншьімі словам і магчьімасць адпаулепня дакладнага
малюнку герба на падставе яго моунага апісання. Абстрагаванасць
знакау-клейнау не сприяє адназначнаму іх тлумаченню, што нараджае
цяжкасці при апісанні (блазавання) клейнавьіх гербау. Што датнчьщь
спецьіяльнай тзрміналогіі, то яна павінна грунтавацца на гістарьічнай
траднцьіі8, новьія уводзімия тзрміньї — на принципе канвенцнйнасці.
Гербавая пячатка
Багдана Сяменавіча
Скіпарава, 1543 г.
Вьійсце нам бачицца у пошуку у гербавнх
знаках-клейнах нейкага падабенства з рза-
лістнчннмі і натуралістьічннмі вьіявамі. Гзта
тим больш апраудана, што самьія уладальнікі
клейнавих гербау трактавалі іх менавіта такім
чинам. У 1555 г. у земскіх судових кнігах
Гарадзенскага павета бну зробленьї наступньї
запіс: “...до мене писара земского Федора
Кунцевича земенин господарский пан Ондрей
Скипоров оповедал то, иж деіі теперешнего
часу, идучимне через ринок тут в Городнє мимо
комори, виймаючи пенези за хлеб з мотни,
в тот час печать мою з гербом моим уронші и втрапиш и знайти
не мог, на которой печати вирит, бил герб мои шляхецский сердцем,
а в серци криж и над серцом другий криж, а имя Ондрей”9. На пячатцьі
нейкага крзунага Андрзя (бацькі?) Багдана Сяменавіча Скіпарава
(1543 г.) бьіу змешчаньї герб з клейнавьім прататьшам апісанай вияви10.
Важна адзначьщь, што у згаданим запісу клейнавая гербавая внява,
пакладзеная на тарчьі, кваліфікуецца як “герб іиляхецкі”, што сведчьщь
аб роуньїм статусе клейнавих гербау з польскімі шляхецкімі гербамі
8 Шаланда А. Польска-лацінскія моуньїя упльївьі на беларускую геральдичную
тзрміналогію // Зтнасацьіяльньїя і культурная працзсьі у заходнім рзгіене Беларусі:
Гісторьія і сучаснасць. — Гродна, 1998. — С. 419-423.
9 Актьі,издаваемьіеВиленскойархеографическойкомиссией. — ТомХХІ. — Бильна,
1894.-С. 9.
10 Гарадзенскі дзяржауннгісторьїка-археалагічньї музей (ГДГАМ). —КП№ 15 195/22,
арк. 2.
Шаланда Аляксей • Галоуньія проблеми фіксациі і атсання...
.311
Гербавая пячатка
Міхала Яцьініча,
1594 г.
у ВКЛ. Прьіведзеньї прьіем апісання клейнавих гербавьіх вняу бьіу даволі
распаусюджанн у тагачасньїм грамадстве ВКЛ, аб чим сведчаць вельмі
папулярньїя у літаратурьі другой паловьі XVI — першай паловьі XVII ст.
вершаваньїя “Епікграмьі”п.
Такім чьшам, у аснову класіфікацьіі клейнавих гербау трзба пакласці
змблематьічньї прьшцьш, сутнасць якога у раскладзе гербавага знаку-
кляйна на зразумельїя злементьі і вьілучзнні з іх галоунага. У вьініку
такога падьіходу, усе клейнавьія герби прапануем адносіць да чатьірох
асноуньїх тьшау:
1) крьіжовага,
2) стрзлавага,
3) крьіжастрзлавага,
4) падставовага.
Першьі крьіжовьі тьш клейнавьіх гербау
уключае у сябе усе шматлікія варьіяцьіі крнжоу
на самих розньїх клейнавьіх асновах. Сярод
асноуньїх варьіянтау клейнавьіх гербавьіх крн-
жоу вьілучаюцца: а) прости, чатьірохканцовьі,
б) падвойньї, шасціканцовьі. в) патройньї, васьмі-
канцовьі,г)палутарньі,пяціканцовьі,д)няпоунн,ціусечанн,трохканцовн,
е) раздзертн, ж) каси (накшталт “Андрзеускага"), з) свастика.
Стрзлавьі тип клейнавих гербау складауся з гербавьіх знакау-
клейнау, у аснове якіх дакладна прасочваецца страла. Сярод іх можна
вьілучьщь такія два асноуння відн, як простня (з адннм вастрием)
і складання (з двума і больш вастрьіямі), якія у сваю чаргу, падзяляюцца
на: а) поуньїя, б) няпоуньїя, в) раздзертня.
Прамежкавьі стан паміж крнжовьімі і стрзлавнмі клейнавьімі
гербамі займає крьіжастрзлавьі тьш. Ужо з самой назви вьшікае,
што у яго аснове ляжнць спалучзнне крнжа і стралн. Крьіжастрзльї, як
найбольш папулярньї сярод шляхти ВКЛ тьш гербавьіх клейнавих вняу,
сустракаюцца у самих розньїх камбінацнях і вариянтах. Сярод іх трзба
вьілучьіць: а) поуньїя, б) няпоуньїя, в) раздзертня.
Да падставовага типу клейнавих гербау адносяцца усе знакі-
клейньї, якія не утрьімоуваюць у сабе крнжоу і стрзлау. Адначасова яньї *
11 Саверчанка І. Старажьггная паззія Беларусі: XVI — першая палова XVII ст —
Мінск, 1992.-С. 212,216.
312
Сфрапстичниґі щорічник • Випуск і
Гербавая пячатка
Грьігорьія Пугача, 1610 г.
Гербавая пячатка
Адама Паула Макаровіча, 1674 г.
з’яуляюцца тьімі клейнавьімі падставамі ці асновамі, на якіх змяшчаліся
усе трьт вншзй згаданьїя тьшьі гербавьіх знакау. Гзта найбольш шматлікая
група гербавьіх клейнавьіх вьіяу і настолькі разнастайная, што наурад
ці можа бьіць абмежавана нейкімі жорсткім! рамкамі. Зьіходзячьі з іх
вонкавага падабенства на нейкі прадмет. сімвал ці змблему, да найбольш
распаусюджаннх падставовьіх клейнавьіх гербау трзба аднесці: а)
літарападобньїя, у аснове якіх літарьі кірьіліцьі ці лацініцьі, або знакі,
падобньїя на іх, б) калюмнападобньїя, уяуляючня сабой розньїя варьіянтьі
трьізубау і двухзубау, в) геаметрьічньїя, накшталт кола, дугі, трохкутніка
ці чатьірохкутніка, г) урубападобньїя, якія вьійшлі з насечак і уяулялі
сабой розньїя па колькасці і свайму напрямку крзскі і іншьія. Яньї маглі
внкарьістоувацца як у чистим вьіглядзе, так і у розньїх спалучзннях
паміж сабой. Клейнавая геральдика ВКЛ складалася з чиста клейнавнх
гербау, гербау камбініраваннх і натуралізаваннх клейнавьіх гербау.
Апошнія нічим не адрозніваліся ад гербау заходнееурапейскага типу,
бо іх гербавьія вияви супадалі з фігурамі так званай негеральднчнай
групи12. Важнай праблемай з’яуляецца таксама распрацоука мови
блазавання польскіх гербау якія широка ужнваліся шляхтай ВКЛ.
Абмеркаванне і внрашзнне названих праблем дазволіць не толькі пад-
вьісіць якасць і інфарматьіунасць публікацьій сфрагістичних помнікау,
але паспрняе іх больш шнрокаму внкарьістанню у гістарьічньїх (гераль-
дичних) даследаваннях не толькі Беларусі, але і Украінн, Літвьі, Польшчьі.
12 Шаланда А. Да питання класіфікацьіі клейнавнх гербау шляхтьі ВКЛ // Герольд
Ілійегіапсі. — Горадня, 2001, —№1, —С. 36; Шаланда А. Паганскія вьітокі клейнавьіх
гербау шляхти ВКЛ // Актуальний праблемьі гісторні Беларусі: стан, здабьіткі
і супярзчнасці, перспективи развіцця. Матзрнялн рзспубліканскай навуковай
канферзнцьіі. — Ч. І. — Гродна, 2003. — С. 190-196.
313
Печатки за актовими джерелами
УДК 930-2:929.651 «1545»
Володимир Александрович
(Львів)
Свідчення острозьких золотарів
про підроблення печатки 1545 РОКУ1
Фонд писемних матеріалів до історії українських земель XVI ст. все
ще опрацьований далеко не систематично, тому при їх вивченні нерідко
вдається віднайти свідчення цілком унікального характеру Одним з та-
ких рідкісних відкрить став акт із книг записів Холмського Гродського
суду за 1547 р., який приніс унікальні відомості до історії знаного волин-
ського осередку — Острога, а також української сфрагістики середини
XVI ст. З огляду на винятковий характер нововіднайденого джерела, на-
ведемо повний текст холмського документа.
“5\’уасІес'/іж) осі гіоіаггбху ВоггоЬоЬаіе [тії]
8іапо\У82у оЬІісгпуе ргхей иггейет у акїі дгосгкіету сЬеітзкету
ораіггпу Уа§ко у ілуоп, тіезсхапуе у гіоіпусгу 2 ОзігоЬа, пуерггутизепу
апу рггурейгепу апу гайпа оЬІефуу/озс/.іа гзууейгепу исгупушзгу рггой
с2уе1е88П4 рггу88уе§? каьнсіі 2О8оЬпа ]а\упуе хуузпаіу у розхуіаїЬзуіу у8 ро
ууеісге пос2у рг2у88Іеу Іоссіц йууе іуесгіе рггузіу сіо пусії \у йот Йо Озігока
іійоуіє Мозко 2 МуейхуЬоха а Коїіуп 2 ОзїгоЬа, §Й2іе опу хуезроіек 8оЬ'4
ГоЬуїу Г2етуе81о 8ХУЄ 2ІОїЬпуС2Є у рГ2упуЄ8Іу ЙО ПусЬ 1І8І руЄС7ЄІОУТІПу
рго8ос2 а СІ1С2ЯС2 іет йоЬгге 2аріас2Іс2 іе Ьу ует уігііі іакц русс/ус/, уака
па опет [т] Іізсгіе Ьуіа, роууайаі^сг, геЬу уейеп усії рггуасгуеі ргозіі усЬ,
аЬу ти іакц руесхесг йаіі иггісг, кібщ ти 8§іщс2 туаіа, кіогя руесгесг опу
угхіїі у ует оййаіу, па кїбгеу ріес2есгі сгесЬа іакоу7а Ьуіа || Ьуіу іЬе8 окоіо їеу
руес2ес2у раруегохуеу 8Іоуа, кібгусЬ опу уггесг пуетодіу у8 Ьуіу пуейоЬгге
1 Перша публікація статті: Александрович В. Свідчення острозьких золотарів
про підроблення печатки 1545 року // Знак, —Львів, 2002, —Ч. 26.— С. 8-9 (передру-
ковується за згодою автора).
314
Сфрагістичний щорічник • Випуск 1
уустувяіуопе па раруегге, а йсіоууе парузапе па раругхе ргхупуезіу Гііакуе
“ЙВАН”, кібге гозкагаїу пуе окоіо схесйу, ас па уугхсіш схеску хуугусх. На
кібге з^уабесхіию ратуйіпуе хаіохопо”2.
Датований 7 лютого 1547 р. актовий запис передає перебіг подій
з-перед неповних двох років, оскільки, за словами острозьких золотарів,
описана в ньому ситуація мала місце “ро туеісхе посху ргхуззіеу Ьсск; гіууе
Іуесхіе”, тобто після 5 квітня 1545 р.
Віднайдене джерело є заявою золотарів Васька та Лівона, які жили
в Острозі “в домі”, слід думати, власному, “§бхіе опу \уе§ро!ек воЬд гоЬуІу
гхешуезіо §\уе хіойїпусхе”. Лаконічне зізнання не розкриває характеру
цієї роботи, проте спільне проживання митців — замовники прийшли
“бо пуск V/ бога” — та виконання фахової праці підтверджує достатньо ви-
разно, чітко й однозначно.
Хоч конкретні взаємозв’язки обох майстрів джерело не описує, ствер-
джений характер виконання ремесла привертає увагу як особливість ор-
ганізації професійної діяльності острозьких золотарів. Вона викликає
тим більший інтерес, що джерела засвідчують аналогічну ситуацію сто-
совно відомих львівських братських діячів кінця XVI ст. — братів Івана
та Юрія Рогатинців, які навіть разом вели господарство й комплектува-
ли бібліотеку3. Зіставлення обох наведених фактів різного часу й з різ-
них осередків українського життя відповідної епохи схиляє до висновку,
що вони відображають не випадковість, а одну з прикметних особливос-
тей тогочасного українського ремісничого середовища.
Зазначене спільне виконання професійної діяльності, мабуть, було
в його практиці досить поширеним явищем, хоч і фіксується писемними
джерелами лише в унікальних випадках. Постаті острозьких золотарів
Василя та Лівона є цікавими для нас і з огляду на їхній фах. Золотар-
ство належить до найактивніших напрямів тогочасної мистецької куль-
тури — в Острозі, за пізнішими даними останньої третини XVI — першої
половини XVII ст.4, було досить розбудоване середовище майстрів цього
ремесла. Правда, досі відомості про цей напрям ремесла, як і мистецьке
2 Агсйпушп Рапвгжлуе XV ЬиЬІІпіе (АРЕ), &|СІ щосі/кі сіїсіт.чкі, Харіьу 4, к. 194м — 195.
3 Александрович В. Бібліотека братів Рогатинців // Записки Наукового товариства
імені Шевченка. — Том ССХХХІІІ: Праці Історично-філософської секції. — Львів.
1997. - С. 251, 253.
4 Александрович В. Мистецьке середовище Острога епохи Академії (1570-і —
1630-і рр.) // Острозька давнина. — Том І. — Львів, 1995. — С. 65-66.
Апекслндрович Володимир • Свідчення острозьких золотарів..
315
життя міста загалом, були лише з 1570-х рр. — їх давав реєстр королівщи-
ни 1576 р., у якому занотовано золотарів Яцька і Степана й золотарників
Каленика та Стася5.
Звичайно, немає підстав сумніватися, що центр володінь роду Ост-
розьких, які від другої половини XV ст. впевнено виходили на перший
план серед княжої еліти Волині, мав розбудоване ремісниче середови-
ще з майстрами відповідного фаху. Проте публікований холмський до-
кумент не лише дає конкретні дані про двох ремісників, але й певним
чином характеризує їхні фахові можливості, оскільки виготовлення пе-
чатки належить до завдань достатньо відповідальних.
Зрештою, в аналізованій ситуації мова йде не просто про створення
печатки, а про її відтворення за недостатньо чітким відбитком. Брак імен
обох острозьких митців у цитованому податковому реєстрі міста 1576 р.
може вказувати, що на той час вони покинули Острог або ж, вірогідні-
ше,—на їхню належність до покоління першої половини — середини
століття, яке до 1570-х рр. відійшло з життя. Публіковане свідчення ост-
розьких золотарів згадує також найпоширеніший з технічних способів
тогочасних ремісників відповідного фаху — гравіювання6 7, яке застосо-
вувана тоді професійна термінологія окреслювала поняттям “риття”. Хоч
про професійну діяльність обох митців з наведеного свідчення вдається
дізнатися надто мало, самі їхні імена схиляють до висновку, що засвідче-
ні податковим реєстром 1576 р. традиції острозького золотарства другої
половини XVI ст. мали підґрунтя уже в першій половині століття.
Місцеві майстри, цілком очевидно, працювали й для замку. З першої
половини XVI ст. нині зафіксовано лише два конкретних факти золо-
тарських фундацій князів Острозьких. У літературі зафіксована втраче-
на срібна оправа 1507 р. з готичними орнаментальними мотивами Дер-
манського Євангелія вкладу князя Костянтина Івановича Острозького
до Дерманського монастиря; У заповіті його старшого сина Іллі 1539 р.
5 Гирич Т. Податковий реєстр сплати королівщини з міст Острога (1576) та Дубна
(1586) // Матеріали до історії Острозької Академії (1576—1636). Біобібліографічний
довідник / Упорядник І. Мицько. — К., 1990. — С. 148-149. Корпус відомостей
про острозьке мистецьке середовище кінця XVI —першої третини XVII СТ. ДИВ.:
Александрович В. Мистецьке середовище Острога. — С. 59-68.
6 Петренко М. Українське золотарство XVI — XVIII ст. — К.. 1970. — С. 37.
7 Ерофей (єпископ острожский). Историческая записка о Дерманском монастьіре
// Вольїнские епархиальньїе ведомости. — Житомир, 1873- — № 8. — С. 286.
316
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
вчинено розпорядження зробити з двох срібних панцирів шати на іконі
Богородиці, Богоявлення та архангела Михаїла Богоявленської замкової
церкви Острога та, якщо вистачить срібла, — на ікону архангела Михаїла
Троїцької церкви у Межирічі в околицях міста8. Немає підстав виключати
можливість того, що ці та інші замовлення власників могли бути розра
ховані й на виконання у середовищі осілих в Острозі майстрів.
Публікований документ підтверджує діяльність обох острозьких
митців у 1545-1547 рр.. а наведені супутні відомості, правдоподібно, як
зазначалося, відсилають до раніших часів. При скромності розглянутих
даних привертає увагу поява обох майстрів на терені Холма. яка вка-
зує на широкі інтереси та контакти представників острозького осередку
та їхню традиційну для епохи рухливість. Важливим у цитованому зізна-
нні є й опис підробленої печатки. Він досить конкретний щодо передачі
зображення та напису на ній. Власницький знак та ім’я власника, яке,
за свідченням золотарів, подавалося над ним, у документі навіть пере-
мальовані, тому іконографію самої печатки можна реконструювати до-
сить переконливо. Вона дає рідкісний зразок сфрагістики українського
міщанства першої половини XVI ст.9
Власник підробленої печатки у тексті публікованої заяви острозь-
ких золотарів не згаданий — вказано лише його ім’я — “Іван” — з напису
на ній. Оскільки із заголовка випливає, що золотарі свідчили для Бор-
зобогатого, є підстави вважати, що це його прізвище. Обставини появи
цитованої заяви острозьких золотарів пояснює попередній запис — свід-
чення погоничів з Ґарволіна поблизу Варшави Войцеха Фролини
та Станіслава Снерега. Вони визнали, що перебували на службі у жидів
Мошка з Меджибожа та Когина з Острога, які два роки тому купили
від волоського воєводи в селі Хлоп’ях у Волощині тисячу волів і гнали
їх до Кам’янця. У Кам’янці стадо затримали меджибізькі жиди за борг.
Туди ж прибув Івашко Борзобогатий, який також висловив свої претен-
зії щодо волів. Між обома сторонами там же було досягнуто певної уго-
ди, суть якої залишилася погоничам невідомою. Далі стадо вирушило
8 АгсйЮит кзіащ! ЬиЬагІом’ісхбху Запдик/кбм' ЗІаг/исіе. — Тот IV. — Ідабте
1890.-5. 207.
9 З небагатьох її зразків середини XVI ст. можна навести печатки Сенька зі Львова
1539 р., Юрка і Васька з Потелича 1560 р., Івашка Яцковича з Грубешова 1561 р.
1у& XV Хпакі ріесхсдпе (£шегкі) шіевхсгап хт Роїзсе V XVI і хагапіи XVII шіеки. — Кгакбху
1907.-8.47,88, 151).
Александрович Володимир • Свідчення острозьких золотарів..
ЗІ
до Ярослава, де в корчмі села Гуйковичі прибулі “ВоггоЬойасге Оіесіїпо
у І сайко § Кга8пе§ойіаси” вчинили з жидами *торг” на шістсот волів й від-
вели їх до Ярослава, приставивши свою челядь10. Очевидно, згадані жиди
підробили лист І. Борзобогатого, який стосувався описаної торгової опе-
рації з молдавськими волами, й саме для нього замовили в острозьких
золотарів фальшиву печатку. Як можна здогадуватися, сфальшування
листа якимось чином викрилося, завдяки чому й постав наведений до-
кумент, що віднотовує унікальний джерельно засвідчений випадок під-
роблення печатки в середині XVI ст.
Ширший контекст появи публікованого холмського акта заслуговує
уваги як цікавий причинок до української торгівлі середини XVI ст., проте
сам документ цінний ще також як унікальне джерело до історії мистець-
кого середовища Острога. Його значення випливає з того, що досі окремі
майстри місцевого мистецького осередку, як зазначалося, документаль-
но віднотовувалися лише від 1576 р. Віднайдений документ Холмського
ґродського суду вперше дає конкретні дані ще з-перед середини століття.
Зрештою, значення цього акта виходить поза межі самого Острога.
Не буде зайвим нагадати, що починаючи щойно від 1545 р. збере-
глися, зокрема, найраніші документальні відомості про волинських ма-
лярів11. У цьому зв’язку публікована заява острозьких золотарів з 1547 р.
виступає одним з найраніших джерельних свідчень актового характеру
до історії мистецької культури Волині середини XVI ст., розширюючи
коло відомостей, з яких постає нове документальне тло історії україн-
ської мистецької культури.
10 АРІ., ,8;{СІ дгосі/к і сйеітзкі, 2арізу 4, к. 194 V — 195.
11 Александрович В. Малярі та мережа малярських осередків Волині XVI століття
// Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації. Тези
та матеріали III Всеукраїнської наукової конференції, м. Луцьк. 12-13 грудня 1996
року. — Луцьк, 1996. — С. 5; Александрович В. Словник малярів Волині ХУІ-ХУП століть
// Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації. Науковий
збірник. Матеріали V наукової конференції, м. Луцьк, 27-28 серпня 1998 року. — Луцьк,
1998.-С. 45-68.
318
УДК 930-2:929.651 «15;
Безпалько Владислав
(Київ)
СПРАВА ЇЇ8І РОКУ ПРО ФАЛЬШУВАННЯ ПЕЧАТОК
У ЗАПИСАХ КНИГ
луцького Гродського суду1
В останні роки, з виходом у світ ряду досліджень, які стосуються ге
ральдики та сфрагістики шляхетських родів Волині ХУІ-ХУІІ ст.2, по
жвавився інтерес до цих історичних дисциплін. Дана публікація має
на меті залучити до наукового обігу нові документи, що ілюструють осо-
бливості використання печаток шляхтою. Ці документи, що їх записано
до луцьких ґродськнх книг, пов’язані між собою веденням судової спра-
ви.
Перший документ розкриває суть справи, з приводу якої ведеться
судове засідання. Пан Матфій Малинський через довірену особу у по-
зові стверджує, що пан Василь Жоравницький винен йому значні суми
грошей. На доказ таких претензій у суді демонструються два записи
із борговими зобов’язаннями останнього. Пан Василь Красенський, який
представляв у суді сторону відповідача, піддав сумніву справжність цих
документів. Мотивацією для цього була підозра у нелегітимності при-
кладених до листів печаток свідків позики грошей.
Другий документ ілюструє початок слідчих дій у справі фальши-
вих листів. Був опитаний пан Гнівош Хоболтовський, як один з уявних
1 Перша публікація статті: Безпалько В. Фальшування печаток та документів
у Луцькому повіті 1581 року // Український історичний збірник. — Випуск 13. — К.,
2010. — С. 166-172 (передруковується за згодою автора).
2 Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки ХУ-ХУП ст. за матері-
алами київських архівосховищ. — Харків, 2008; Однороженко О. Князівська геральди-
ка Волині середини ХІУ-ХУІІІ ст. — Харків, 2008.
Безпалько Бладислав • Справа 1581 року про фальшування печаток..
319
завірителів підробної позики. Він засвідчив, що Матфій Малинський
скористався його перстнем-печаткою для скріплення деяких документів,
зміст яких йому невідомий.
У третьому документі возним були зафіксовані свідчення ряду осіб.
Бурмистр і радці міста Луцька дали свідчення про захоплення Малин-
ськими луцького війтівства3. Воно майже вийшло з-під контролю Жо-
равницьких після смерті луцького старости Олександра Жоравницького
у жовтні 1580 р.4 та від’їзду до театру бойових дій Лівонської війни його
сина Василя5. Ясько Андросович, крім того, засвідчив, що писав за вказів-
кою Матфія Малинського тексти боргових зобов’язань Жоравницького
на означені суми.
Найцікавішим, на наш погляд, є опитування золотаря Блашка. Щоб
вільно отримати його свідчення, возний із свідками-шляхтичами були
заздалегідь сховані у запічку. Блашко розповів, що пан Малинський, за-
просивши його (з проханням узяти інструмент — “железца для резанья”)
до себе у маєток, спонукав виготовити фальшиві печатки. Варто відзна-
чити професійний рівень ювеліра, який за відбитками чотирьох печаток
на документі легко вирізав копії-підробки. Згідно поборового реєстру
1583 р. в Луцьку було три золотарі6, проте саме Блашку надавали пере-
вагу при замовленні печаток. Ймовірно, через свій професіоналізм цей
ювелір був достатньо заможнім, отримуючи більш оплачувані замов-
лення. Він навіть надавав невеликі позики шляхті. Наприклад, 9 березня
1582 р. Блажею Яновичу (таке повне ім’я золотаря) було придано возного
на освідчення неповернення паном Іваном Козинським боргу в 11 кіп
литовських грошів7.
3 На початку вересня 1581 р. луцькі бурмистр і радці скаржаться на пані Михай-
лову Слову Малинську, що вона, всупереч права, поставила лантвойтом Якуба Клима-
шовського, і на протиправні дії та зловживання останнього (Центральний державний
історичний архів України у місті Києві, ф. 25, оп. 1, спр. 25, арк. 48-50 зв.; 88-93 зв.).
4 Помер в ніч з 18 на 19 жовтня (ЦДІАК, ф. 25, оп. 1, спр. 22, арк. 497; ПггЩпісу
теоіупзсу ХІУ-ХУПІ теіеки. Зрізу. — Кбгпік, 1994. — 8.97).
5 У зв’язку з цією справою 21 грудня 1581 р. до луцьких ґродських книг був вписа-
ний королівський лист, який звільняв Василя Жоравницького від будь-якого судового
переслідування, поки він знаходиться на війні (ЦДІАК, ф. 25, оп. 1, спр. 24, арк. 211
зв. — 212 зв.).
6 2гбс1іа сігіеіоте. — Тот XIX. — Уж/ахга. 1889. — 8.111.
7 ЦДІАК, ф. 25, оп. 1, спр. 26, арк. 186-186 зв.
320
Сфрагістичний щорічник • Випуск І
Це не єдиний випадок, коли луцькі ювеліри фігурували у справах
про підробки. Так, 1568 р. разом зі спільником був ув’язнений золотар,
який підробляв монети8. Виготовити шляхетську печатку за відтиском
на документі за значну винагороду пропонували острозьким золотарям
двоє євреїв, про що було записано 1547 р. до книг холмського ґродського
суду9.
Статут Великого князівства Литовського 1566 р. передбачав суворе
покарання за підробку документів (Розділ 1, Артикул 12). У випадку до-
ведення факту фальшування винного чекала смертна кара10.
Цінним з точки зору геральдики та сфрагістики є опис ювеліром зо-
бражень на печатках, які він підробив. Відчувається його обізнаність зі
шляхетською геральдикою. Блашко називає герб Топор та герб з зобра-
женням трьох врубів. Останній, ймовірно, був на печатці пана Михайла
Загоровського11 12, який фігурує серед свідків фальшивих боргових записів.
Зі свідчень золотаря також дізнаємося, що у князя Кирика Ружинського
зображення на печатці було подібним до печатки його сестри (ім’я не-
відоме), ймовірно, різниця була лише в ініціалах.
Публікація документів здійснюється згідно з дипломатично-
критичним методом, розробленим В. Німчуком ’2, із деякими змінами.
Публікація документів
№ 1. 1581, грудня 20. —Луцьк. —Розгляд справи про боргові за-
писи пана Василя Жоравницького пану Матерію Малайському.
(арк. 430) Справа пана Жоравницкого | с п(а)но.и Машфиєл/ Малинь-
скимь|
РокВ АФПА м(е)с(я)ца дєкабра К дни |
8 Ьіештоз Меігіка. Кпу§а №. 531 (1567-1569). УіезЦц геікаїц кпу§а 9 / Рагеп§е 1.. Апи-
хуіе іг А. Ваііиіів.—Уііпіив, 2001. — 8. 126.
9 Александрович В. Свідчення острозьких золотарів про підроблення печатки
1545 року // Знак. - Львів, 2002. - Ч. 26. - С. 8-9-
10 Статути Великого князівства Литовського у 3-х томах. — Том II: Статут Велико-
го князівства Литовського 1566 року. — Одеса, 2004. — С. 54.
11 Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки ХУ-ХУП ст. — С. 58.
12 Німчук В. Правила видання пам’яток, писаних українською мовою
та церковнослов’янською української редакції. — Частина І. Проект. — К., 1995. — С.
24-30.
Безпалько Владислав • Справа 1^81 року про фальшування печаток,.
321
На рокох с8довьіх кгродских ют дніа чєтвєртогонадцаш | м(е)с(я)-
ца дєкабра зачатих Передо з/ною, Станиславаи | Петровскиз/, подста-
ростил, а (Остафьємь | Малипскиш, судєю, вріадниками кгродскими
| лункими. Кгдьі 8моцованьій ют пана Ма/ифєіа | Малинского ІАкуб'
Климашєвский, положивши | перед нами, судам, 8 права позов ют пана
Машфєіа | Малинского по пана Василю Жоравнгщкого, | ро/имистра его
королєвскоє м(и)л(о)сти, старостича | лункого, писаний, проси.?, абьі бьіл
позов | читан. В которая позве так єсть ©писано, | ижь, дєй, мєнованьїй
пан старостич лункий | пану Малинскому на двохь записєх на ©дномь
| двєстє дєвєшдєсю/н, а на др8голг двєстє сєл/дєсю/и | таліаров старих
винен бьіти мєл. И того, дєй, | пану Малинскому и до сего часу не за-
плати.?, | што ширєй єсть на позве ©писано. А. по | вьічитаню позву, тоть
же зви/// мєнованьїй | 8моцованьій перед судам положпл два запи|сьі
на таковую двєстє дєвє/идєсють | и двєстє сєз/дєскш/ таліаров старьіхь
| под пєчатьми кн(я)зіа Кирика Р8жинског(о), | пана Михайла Загоро-
вского и пана | Гнєвоша Костюшковича Хоболтовское(о). // (арк. 430 зв.)
И просік?, абьі суд водлуг тьіх записов и юбо|вюзков на пану старостичу
и на ймєню Григоро|вичахь сказь 8чинил.
То пах, туш же стоачи |8 суд8, пан Василем Красєнский, секретар его
коро|лєвскоє м(и)л(о)сти, просидь со слуханьє, | абьі сіа до тоє справи
имєнєл/ сєстрєнца | своєго, пана старостича лункого, примови.?. | чого
ему суд ПОЗВОЛІ17. И повдил ТЬГМИ СЛОВЬІ: |
“Ижь, дєй, ю, с килькам приютєлєй своихь, | а мєновитє кн(я)земь
Матуша/и Воронш/кш/ | а панол Миколаєз/ Гулєвичол/, которьіє, дєй,
туть жо зо мною перед в(ашей) м(и)л(остю) 8 суд81 стоіать, маючи © тол/
вєдомость, | ижь пан Машфєй Малинский давно сіа | с тил/ ©голосил, юко
бьі мат мети | на записєхь сум8 немалую на пан8 | старостичу лу/<комь,
не занєхали. Есмо мьі ю томь до воиска пану старо|стичєви дати знати,
ют которого | юко, дєй, мьі вєдаємо такую ж вєдомосш | в той справє, и
ют пана старостича ма|ємо. ижь, дєй, пан старостин таковьіх | записов
на таковую с8му, такую, дєй, | туть на тьіхь записєх 8 суд8 показує/;/, |
никгдьі пан8 Малинскому не давал. | (Одно, дєй, кгдьі пан Машфєй Ма-
линский, | уєхавши 8 рот8 пана старости|чов8, при пан8 старостич8. іако
// (арк. 431) ротмистр8 своєм8, мєшкпвал, и при|ставство в мєстє его
м(и)л(о)сти кніазіа | бискупа лункого, в Торьчинє, на дванад|цать коней
почт8 мєл, и стацьій | з ьімєнєй зацньїхь людей на почоть | свой браль.
И кгдьі, дєй, буд8чи потрєбєн | пан старостин грошей, и 8 кого ©ньіхь |
уп
Сфрапстичний щорічник - Випуск і
вєдаючи, просил п(а)на Малпнского, | абьі єм8 гроши позьічити зьєдналь.
| И дліа того, дє/7, ему, іако вєдаємо, | трохи мамьрамовь звєриль. Потоп/,
| дєй, пань Матьфєй Малинский, кгдьі | си вжо рота рйіпила с Торчина, |
8бєзьпєчивши ротмістра своєго, | зв ротьі прочь вьієхаль, а мамь|рамьі,
дє/7. тьіє три пана | старостичовьі при нємь | ста состальї. Чого, дє/7. пань |
старостичь пану Малинь|скому не замольчати и часу своєго | со то мови-
ти 8мти б8дєть”. |
II, присмотрившисіа добре пан | Басилгй Красєнски/7 пєчатємь | 8
тьіхь листовь, мєн8ю|чи ихь бьітп нєсл8шннми. // (арк. 431 зв.) А вєдаючи,
дєй, туть. 8 Лудк8, со соднол/ | печатнику пан8 Гнєвошу Костю|шкєвичу
Хоболтовскомь, просил | нась со возного ку пьітаню, если | же коли
до листу албо до таких | мамьрамовь за прозбою пана | старостичовою
пєчаш свою пан | Костюшковичь со іаки/7 долгь | со/и пана старостича пану
Малин|скому винний приклада,?. Кгдьі, дє/7. | право посполитоє 8чить,
ижь, | за сочєвистою прозбою а вєдаючи, | што, дє/7. в листе або записе
буде/// | написано, пєча///ник пєча/и свою прикла|да/////, а соньі/7 запис
на вріаде ввізши бві/ип має///. |
А так мьі на тую справу звьі/// мєнованую | пану Василю Красєискому
в той справє п(а)на | старостичовой з мєс/ица своєг(о) придали | воз-
ного повєту Луцкого п(а)на Михайла | Гуліалнидкого. А тоє соповєданє
п(а)на | Василю Красєнского, секретар;! єго королєв|скоє м(и)л(о)сти.
до книг кгродских лудкихь | записати казал.
№2. 1581, грудня 20. —Луцьк. —Визнання возного Луцького
повіту Яцька Гуляльницького про опитування пана Гнівоша
Костюшковича Хоболтовського з приводу використання його
печатки.
(арк. 433 зв.) Справа єг(о) м(и)л(ости) п(а)н(а) Васпліа | Жоравнид-
ког(о), ро///мис///ра к(о)р(ол)єв(ское) м(и)л(ости) |
Року АФПА м(еся)ца дєкабра К дна |
Передо мною, Станиславомь Пєтровскимь, под|старостьимь л8ц-
кимь, со/// єго вєлможноє | м(и)л(о)сти пана Алєксандра Пронского,
столни|ка Великого кніазства Литовского, старо|стн луцкого, ставши
сочєвисто в замк81 Л8цкомь, возньі/7 повєт8 Лудкого ІАцко Гулдл|ницкий
к8 записованью до книг созналь | тими словьі: иж, дєй:
“Сего дніа в сєрєд8, датьі | вьішє/7 писанеє, маючи іа при собє двох
шлАх|тпчов. Михайла ІАсєновского а Войтєха Саспов|ского, бнль есми
Безпалько Владислаб • Справа 1581 року про фальшування печаток...
323
на справи єго м(и)л(о)сти пана | Васильш Жоравнидкого, ротмистра
ко|роліа єго м(и)л(о)сти, за сочєвистьімь првданє.1/| врлдовьімь при пану
Миколаю Гулєвичу. | Которнй пєрєдо мною пьіталь пана Гнєвоша // (арк.
434) Костюшковича в замку соколнємь Луцкомь, перед | дворомь пана
Кирдєвнмь: “Если бьі клал'ь до | іакил листовь записові або мамьрамовь
| пана ротмистровьіл печать, которне бьі | пану Матфєю Малинскому
давать мель?” | (Онь повєдил пану Гулєвичу, ижь, дєй: "ІА при|єжчаль
до него грошей брати жолнрскиу, | тєдн сон 8 мене сьїкгнєть взшвши,
в себе | на палц8 дєржаль и припєчатоваль мадярами и листьі писаньїє”.
Пань Миколаи | повєдил, ижь, дєй: “В(аша) м(и)л(ость) вєдаль бьі,
до икил' | листовь печати класти мль?” (Он по|вєдиль, иж, дєй: “ІА не
вєдаю, на што сон пєча|товаль”».
А такь, и тоє сочєвистоє сознанє | возного до книг кгродскид л8цкихь
записати казаль.
№3. 1581, грудня 23. —Луцьк. —Визнання возного Луцького по-
віту Матиса Славогорського про опитування: бурмистра і рад-
ців м. Луцька з приводу захоплення луцького війтівства; Яська
Івановича Андросовича з приводу написання підробних боргових
листів; золотаря Блашка з приводу підробки печаток.
(арк. 448) Справа п(а)на Василю Жорав|ницког(о)с п(а)ном Мал/фиєл/
Малинскил/1
Року АФПА м(е)с(я)ца дєкабра КГ дню |
Пєрєдо л/ною, П етрол/ Мложєвскил/, писарол? | кгродскимь луцкимь,
буд8чи.п на мєсящ81 п(а)на Станислава Пєтровского, подста|ростєго луц-
кого, со;?/ єго вєльможноє | милости пана Алєксандра Пронского, | стотин-
ка Великого книзства Литовско|го, старостві луцкого. А при .л/пє на тол?
| час бьіли люди зацньїє ихь м(и)л(о)сти пан | Василєй Гулєвич, войский
володимєрский, пан | ІАрошь Сємашко, пан Фєдор Зморовский, | пан ІАн
Завадский, а пан Мате?/ Спєнковский. | Ставши сочєвисто на врнде кгрод-
скомь | луцкомь, вознн/7 повєту Луцкого Матьіс | Славокгурский ку запи-
сованю до книг ври|довьіл" тьіми словьі вьізнал, иж:
“Буд8чи, | дє/7, іа за прозбою п(а)на Васігтіа Красєнско|го а п(а)
на Миколаи Гулєвпча приданьи/1 на справу єго м(и)л(о)сти п(а)на Василіа
Жоравни|цкого, ротимистра єго кролєвско/7 м(и)л(о)сти, | старостича
луцкого, зь сторони за|писое, до которьи*, дєй, пан Ма/??фє/7 Малинский
| позвал п(а)на старостича до вряд8 | кгродского, мєнуючи на нам мети
324
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
долгу | суми немалеє, такь же, дєй, теж и з сто|роньі войтовства луцкого,
котороє, дєй, // (арк. 448 зв.) теж пан Машфєй Малинскпй такь голосить,
| ико бьі мєл 8 колконаднати тиеєчн | золотш' заставою держати. А та/с, |
маючи и при собє шлихту Стани|слава Кгадол/ского, Юри Есєнєвского,
дни | 8чораітшєго, 8 четверті,, м(е)с(я)ца дєкабра | двадцять первого дни
то єсть, бил єс|ми тал/, кгдьі лантьвойть и радцн | на мєстцу своєї/
8ридовол/, 8 ратушу, в мє|стє Луцкомь засели. Ил’ м(и)л(о)сть пань | Ва-
сил//й Красєнский и пан Микола// Гулєвичь | прил/нє, вознол/, и шлихтє
звьш/ помєнє|ной лантьвойта, бурмистра и раде.// места | Луцкого
питали:
“Маю/?/ ли ю тог/ вєдомоеш| икую, иж бьі коли пан старостин лун-
кий | мє? войтовство луцкоє пану Ма/ифєю Ма|линскому вь икой суме
заставовати и | ему тоє 8ридовнє в держане подати, | а вал/, панол/ рад-
цол/ и мєщанол/, послушєнь|ство ему, ико войту, водлуг права и собьі|чаю
звьіклого чинити 8казал?”
То пах, | дєй, лантьвойть, бурмистрі, и радцн пану | Василю и п(а)ну
Гулєвичу таковнй на то | со/иказ 8чинпли:
“Мн, дєй, тепер, ико блуїдннє совцн без пастуха, не вєдаєі/, // (арк.
449) хто 8 нас тепер войтол/. А такай дєй | кола л/нш почаласє єщє перед
свєтнл/1 Сємєнол/, ирмаркомь луцкимь. И коли, | дєй. пан старостин лун-
кий на войну єхал, | составил, дєй, нал/ лантьвойтол/ служє|бника своєго
ІАроша. А потол/, дєй. не вє|даємо, хто ІАкубу Климашовскому | лан/и-
войство луцкоє пор8чил. Которого | кгдн питали єсмо: хто бьі ему | тоє
поручил? (Он, дєй, поведи,?, иж пани | Михайловаи Малинскаи. Мн, дєй,
зо|бравшиси. до панєє Малиньской | ходили, котораи в зал/ку Луцкомь
| 8 подворю своємь на топі час била, пьі|талиса и єє милости: если бьі
пор8|чила ІАкубу Климашовскому ла|ньтвойство луцкоє? Ее м(и)л(о)сть
0)/ика|зала намь, иж со том ничого не вє|даєть. А мн. дєй, бурмистрь и
ра|дьцьі, ико сожадной заставє вой|товства луцкого соть п(а)на старостича
луцкого пану Матьфєю | Малиньскому ничого не вєдаємь, | такь и
пан старостичь, ико войть // (арк. 449 зв.) нашь дєдичьньїй, жадьного
по|слушеньства намь пану Мали|ньскому никгдьі чинити не вка|зьівал,
(Одно тоє бачимо, иж (От п(а)на Мал/фєи | Малинског(о)ІАкубь Клима-
шовский 8 нас тє|пєр лан///войтол/ бнти повєдає/и се. А тє|пєр, дєй, дни
нинєнінєго, тоє нас дохо|дил, ико бн вже инший войть пан (Остафєй
| Малинский, суди гродский луцкий, 8 нас бн|ти мєль. Што пах далєй
будє/и, не вє|даєі/”.
Безпалько Владпслаб • Справа 1581 року про фальшування печаток..
32?
А потаї?, дєй, визвавши з рату|ша, пан Васпл. Красєнски/7 и пан
Мико[лай Гулєвин, ІАска Ивановича Андро|совича, при з/нє, возном. и
шліахтою зви/// | мєнованою пнтал: “ІАка если писал1 шкиє листьі со який
дслгь на пану | старостину пану Ма/ифєю Малинско|му?” СОн со/иказал:
“Иж, дєй, есми писал на | двох мал/рамє.т листи на пана ста|ростича п(а)ну
Ма/ифєю Малинскому, | за росказанємь єго, (Один на двєстє | дєвєтьдєсять,
а другий на двє|стє сємьдєся'гь талярое старих, | и инших листов килка
на мєл/рамєхь”. // (арк. 450)
А потоп? сотьтоль, кгдн есмо при|шли до господи пана Василя
Кра|сєнского, за Глусцомь, в домь Бугаков|ски?7, сотьтол пан Василє/7
Красєнь|ский и пан Микола/7 Гулєвичь послами по злотара луцкого.
по Блашка, | заложивши причину, иж би ему | дати мели што робити.
И кгдьі | вжо золотарь приходила ку то|му дому, нишь то дєй сторожа
| била, в топ/ часе пань Василє/7 Кра|сєньский и пан Микола/7 Гулєвин
мене, | возного, и шляхту 8 свєтлицьі | в запечу 8таивши, з мєнованьі|мь
Блашкомь золотарєз/ при л/нє | перьвєй соколо роботи, если би | хотєль
сєрєбромь радь сопра|вити, з нимь розмовляли. А по | долгой розьмовє,
почали золота|ра питати тими словн:
“Пє|рєстєрєгь. дєй, нась одинь | приятель, яко бьі-с ти, Бла|шьку,
мєль печати пану | Матфєю Малиньскому якиє // (арк. 450 зв.) рєзати”.
Блашко, стоячи до|бровольнє, самь тими словн | поведиль, иж:
“Тьіхь нєдавьньі|хь часовь, нєдєль тому килька, | пань Машфєй
Малиньский прислать по мене до Луцка, просєчи и ро|сказ8ючи мне,
абнхь я до нєго | до Борблина, имєня єго, бьіл, а з собою | жєлєзца для
рєзаня ему пєча|тєй 8зяль. И кгдьі, дєй, есми до | нєго тамо приєхал,
8казавши мне [листь писаний с чотирма печа/н|ми запечатаний, таковнє
пє|чати, жєбн сє ничимь нє со«|мєниль, казал ми вьірєзати. | Кгдьі-л/ се
ему с того вьімавлял, | сон мє до того примуспл, жє-л/ ему | таковьіх, яко
на листе били, | печати чотири внрєзал. Што-з/ [ 8чинил, бо-л/ и пєрвєй
того ему | двє печати, псз/ню (одну то|прр внрєзал, а др8гоє нє пол/ню”. |
Потомь єго питали: “Помни|ш ли, якиє а чиє бн то печат// // (арк.
451) 8 листу того били?” Блашко повє|дил: “Наметаю двє печати били,
| три вруби на содно/7, зь гєлму три | пере струсихь, трєтєя знаю | сє
гораздь, кн(я)зя Кприка Ружпнског(о), | бо-мь нєдавьно сєстрє єго на |
снгнєтє такую печать рєзал, | четвертеє нє памєтаю | гораздь”.
И, взявши перо, на|писаль Блашко р8кою своєю | на цєду/щє пєча/и
князя Р8жи|ньского и другую, котороє по|вєдил, иж нє могь вспамятати
326
Сфрагістичний щорічник Випуск і
| гораздв, а третюю написал | топорь, которйю, дєй, пєрвєй есми | з дрйгою
пєчатью пану Малин|скому резалн И бачил, дей, есми | тоє же то штось
нєдобро|го, тнхь часєхь, со тєпєрєшь|них,ь роцєхь кгродскихг, | кгдн пан
Василєй Пав,ьло|вич'ь в дому пана Лагодовског(о)| 8 мене господою стокпгь,
тоє, дєй, есми все Ю рєза|нью тахт печатей пану | Василью Павловичу
повєда|ль. Которнй, дєй, того ба|рьзо нє фалиль, и тому сіа | дивоваль.
Потом, каза|вьши золотарови пойти | прочь, все тоє мною, возь|ньімь,
и пґьліах'ьтою сосвє|т'ьчил'ь и тую, дєй, цєд8л'[)|к\; на которой золотарь
| іакиє печати рєзалт на|писаль, до р8кь моих'ь содь|дали. Которую іа
на вть|ріад'ь при томі, вьізнанью | моємь ютьдаю, подт пє|чатью моєю.
Котороє | жт іа созгнаньє возного | до книгт кгрод'ьских'ь | луцьких^
записати казалк
ЦДІАК, ф. 25, оп. 1. спр. 25.
327
УДК 930-2:929.651 «1561»
Володимир Поліщук
(Київ)
Заява Яна Якубовича Монтовта
ПРО ВТРАТУ ПЕЧАТКИ,
ПОДАНА ДО ЛУЦЬКОГО ЗАМКОВОГО УРЯДУ 1561 РОКУ,
В КОНТЕКСТІ ГЕРБОТВОРЕННЯ
Герой документа, що нижче публікується, Ян Якубович Монтовт
1570) — спадкоємець численних маєтків на Волині і останній пред-
ставник волинської гілки литовського роду Монтовтів, власне єдиного
роду на Волині, литовське коріння якого простежуються безсумнівно1.
Від родової резиденції — замку Коблин Монтовт писався в документах
відтопонімічним прізвищем Коблинський. Крім Коблина до його спад-
щини належали такі поселення як Дубляни, Золочів, Бискупичі. Липая,
Лишня, Млинов, Новий Став, Озліїв, Пекалів, Беневщина й Оршичин.
Такий потужний спадок дістався волинському аристократу від його
діда — луцького старости Михайла Монтовтовича (1463-1477), який зго-
дом був піднесений на центральний уряд троцького каштеляна і ново-
городського намісника, і батька — кременецького старости Якуба Михай-
ловича Монтовта (1508-1529)2, який за переписом литовсько-руського
війська 1528 р. у складі волинського ополчення виставляв чотирьох
озброєних вершників, що на той час дорівнювало 32 селянським службам.
Рід Монтовтів належав до значних литовських родів, представники
якого входили до великокнязівської ради за Казимира Ягелона (1440—
1492). Рід піднявся завдяки кар’єрі жмудського старости на ім’я Монтовт
у першій половині XV ст. (зг. 1431, 1438 рр.) (ім’я згодом закріпилося як
родове прізвище). За ревізією Луцького замку 1545 р. маєтки Монтовтів
1 Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Цен-
тральна Україна). Видання друге, переглянуте і виправлене. — К„ 2008. — С. 158.
2 Цг2ес1пісу хеоіупзсу ХІУ-ХУПІ улеки. Зрізу / Оргас. М. \Х оізкі. — Кбгпік, 2007. — 8.
62,95.
328
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
(Дубляни, Бпскупичі, Лишня. Оршичин. Липая, Новий Став, Млинів,
Золочів)3 знаходилися у володінні удови кременецького старости і ма-
тері Яна Монтовта Маргарити4 5. Тобто на цей час володіння ще не пере-
йшли до сина Яна.
У Яна Монтовта були брат Андрій та сестри Марина і Ганна. Дочку
Ганну, яка народилася у 1547 р., Ян Монтовт мав від першого шлюбу
з Оленою Андріївною, дочкою дяка (писаря) великокнязівської канцеля-
рії і дворянина Андрія Мацковича \ Удруге, після смерті першої дружини,
Ян Монтовт одружився з княжною Барбарою Олександрівною Пориць-
кою, але шлюб виявився бездітним для старого Монтовта, який невдовзі
і помер, відписавши спадщину дружині і залишивши бездітну дочку, двічі
княгиню, ні з чим. утретє заміжню за поляком Казимиром Ледницьким6.
Непроста доля дочки Яна Монтовта Ганни, яку7 можна порівняти хіба
що з долею такої же нещасливої княжни Гальшки Іллівни Острозької, ви-
кликала особливий інтерес у істориків. Сюжети з її драматичної біографії,
відображеної на сторінках гродських і земських книг, стали предметом
не тільки наукової систематизації фактів, але й художнього зображення
під пером Ореста Левицького’’. Доля Ганни Монтовт відбила у собі вига-
сання гілки Монтовтів на Волині, власне перипетії розподілу спадщини
та переходу її по лінії шлюбних зв’язків до інших волинських родів. Ганна
Монтовт, не маючи братів, як продовжувачів роду по чоловічій лінії, стала
заручницею своєї спадщини — ласим шматком для заможних претенден-
тів, які підбиралися у шлюбні партнери за рівнем у соціальній ієрархії.
Згідно з документом, що публікується, 29 червня 1561 р. Ян Якубович
Монтовт вніс заяву до луцьких замкових книг про втрату7 власної гербової
3 Литовська метрика. Книга 561. Ревізії українських замків 1545 року. / Підгот.
В. Кравченко. - К, 2005. - С. 150,154,156,161,166,187.
4 Вопіескі А. і’ос/еі госібте7 те- ХХЇеІкіегп Ккі^кїхчіє Еіїетезкіет те- XV і XVI
теіеки. — ХХ'ашатеа, 1887. — 8. 188-189; Реігаизказ К. ЕіеТигоз сіісіиотепе XIV а. раЬаі§о-
іс — XV а. Зийеіік — Зігикійга — Уаісігіа. — Хїіпіич, 2003. — С. 263.
5 Пгг^бпісу сепїгаїпі і бо8Ю)Пісу Тіе1кіе§о Кві^зітеа Ілете78кіе§о ХІ\-Х\ТП теіеки.
Зрі8у / Оргас. Н. Еиістеісг і А. КасігиЬа. — Кбгпік, 1994. — 8.107.
6 Яковенко Н. Українська шляхта. — С. 338; Ворончук І. Родоводи волинської шлях-
ти XVI — першої половини XVII ст. (реконструкція родинних структур: методологія,
методика, джерела). — К., 2009. — С. 84, 265.
7 Левицький О. Ганна Монтовт. Історична повість // На переломі: друга половина
ХУ-ХУІ ст. / Упоряд. і передмова О. Русиної. — К., 1994. — С. 96-152 (Перше вид.: Ле-
вицький О. Ганна Монтовт. — К., 1926).
Поліщук Володимир ЗаяваЯна Якубовича Монтовта про втрату печатки...
329
печатки. Заяву приймав писар луцького замкового уряду Василь Дешков-
ський — служебник луцького старости князя Богу ні а Федоровича Корець-
кого, також старости вінницького і брацлавського. Запис зберігся до на-
шого часу в луцькій замковій книзі за грудень 1560-1561 рр.8 Цей текст
становить неабияку цінність в контексті вивчення руської і литовської гер-
бової традиції, а також руської сфрагістичної та геральдичної термінології.
Заяви князів, панів і зем’ян (бояр-піляхти) про зникнення печаток
у XVI ст. є вкрай рідкісними і потребують спеціальної систематизації.
Серед історіографічного доробку варто відзначити важливу роботу біло-
руського вченого Анатоля Цітова9, а також розвідку7 литовської дослід-
ниці Раймонди Рагаускене про окремі аспекти функціонування печаток
князів, панів і бояр-шляхти Великого князівства Литовського у XVI ст.
В статті систематизовано заяви щодо загублених і віднайдених печаток,
внесених їхніми власниками до Литовської Метрики10. Дослідниця зі-
брала інформацію про понад п’ятдесят таких заяв за період 1529-1581 рр.
Серед тих, хто поквапився сповістити про прикрий випадок і отримати
юридичний захист від підробок чимало іменитих осіб, серед яких ми
зовсім не знаходимо волинян. Очевидно, у нашому випадку Яну Монтов-
ту не було потреби їхати в далеке Вільно для засвідчення своєї втрати
у книгах великокнязівської канцелярії, адже це можна було зробити під
боком — у канцелярії повітового замку, яка до судово-адміністративних
реформ 1564-1566 рр. іменувалася замковим урядом.
Запис урядової книги, що публікується, висвітлює правову площину
побутування гербових печаток, їхню роль в правосвідомості волинської
шляхти, як обов’язкового елементу правової дії. Урядовий запис було ви-
кликано звичайною правовою потребою — засвідчити факт зникнення
важливого атрибуту юридичної чинності писаного права. Адже власного
гербовою печаткою засвідчувалися усі документи від імені сторони як пра-
вового суб’єкта. Власне урядовий запис, внесений до замкових книг, мав
8 Центральний державний історичний архів України у місті Києві, ф.25, оп.1, спр.З,
арк. 140 зв. — 141.
9 Цітоу А. Пячаткі старажнтнай Беларусі: Нарьісьі сфрагістьікі. — Мінск, 1491 • —
С. 158-171.
10 Ка§ан8кіепе К. Кеіеіаз Гакіц аріє враисЦ XVI а. Еіеіиуоз Г)ісІ/іо8Іо8 Кипі§аік8іу81е8 Ьа-
)ого §ууепіте (ра§а 1 Еіеіитоз Меігіко8 тесІ2Іа§я) // І4Ж: І.іеШуов ІЛ'сІ/іО8ІО8 Кипі§аік8Іу8(е8.
Мокзііпез копґегепсі)О8 “Котіапііпо Ауі/опіо зкаііутаі”, уукигіоз 1999 т. Ьаіапсіхіо 20 б.
Уііпіаиа реДа§о§іпіо ипіусгвіГеїо І8іогі)о8 Гакикеїе, гпссі/іара. — Уііпіив, 2001. — Р. 12-22.
330
Сфрагістичний щорічник Випуск і
на меті оприлюднити факт зникнення печатки, аби унеможливити в май-
бутньому здійснення протиправних дій для підробки юридичних доку-
ментів від імені Яна Монтовта: “постєрєгаюад/ єго мл в гомв шкоди своєи,
абьі са под тою пєчашю листьі якиє имєнєм’ь єго мл писаньїє не покази.'///...”.
Випереджаючи можливі випадки підробок, Ян Монтовт підкреслив
норму правочпнності своїх документів, які мають бути не тільки скріплені
його печаткою, але й підписані власного рукою, що було обов’язковою нор-
мою у Великому князівстві Литовському на середину XVI ст. — прикладан-
ня печатки мало супроводжуватися підписом: “...а хота ж бьі са которьіє
листи имєнєм’ь єго мл писаньїє &т того часу страчєня пєча/ш/ под тою
пєча/ию показалш мели, в которьіл- нє будє/л подппсу влостивоє руки єго
мл., тьіє листи моцьі жадноє ни перед которьп/ правом мети нє буду//?”.
П’ять таких фактів про втрату печаток (власне, три. бо решта два — це
приклади крадіжки печаток) наведено у праці Анатоля Цітова, який під-
сумував, що “усі подібні заяви зводилися до однієї — головної мети — до-
вести до відома відповідних інстанцій факт страти печатки, аби уник-
нути і випередити використання її на шкоду законному власнику”11.
Пересторога щодо підробок печаток була цілком виправданою. Чудовою
ілюстрацією цьому можуть служити документи, нещодавно опубліко-
вані Владиславом Безпальком12. Зокрема, виявлення унікального факту
про те, як луцький золотар (ювелір) Блашко підробляв печатки для Мат-
фія Єло Малинського, якого було звинувачено на суді у підробці борго-
вих розписок на значні суми грошей у 1581 р. За зізнанням самого різни-
ка печаток Матфій Єло Малайський викликав його до себе в маєток, де
майстер майже під примусом вирізав для Малинського чотири печатки,
узявши за взірець їхні відбитки на якомусь документі, наданому золота-
реві Малинським13. Свідчення справді унікальне, адже воно демонструє
загальну схему замовлення та виготовлення печаток (а також і прикрас)
волинською шляхтою у другій половині XVI ст.
У зв’язка' .з цим надзвичайної ваги набирають оригіналі! листів, скрі-
плених печаткою Яна Монтовта до і після 29.06.1561 — часу заяви про її
зникнення, але, на жаль, такі оригінали нам поки що невідомі. Зрозуміло,
11 Цітоу А. Пячаткі старажьітнай Беларусі. — С. 159-
12 Безпалько В. Фальшування печаток та документів у Луцькому повіті 1581 року //
Український історичний збірник. — Випуск 13. — К.. 2010. — С. 166-172.
13 Безпалько В. Фальшування печаток та документів. — С. 172.
Поліщук Володимир • Заява Яна Якубовича Монтовта про втрату печатки,.
331
що невдовзі мав би з’явитися новий сигнет. Було би цікаво порівняти від-
битки печаток до і після 29.06.1561. Чи справді у Монтовта з’явилася нова
печатка? Чи він користувався якоюсь іншою? На жаль, історикам надто
рідко випадає нагода досліджувати безпосередньо самі матриці печаток
руської і литовської шляхти XVI ст. Доводиться покладатися в основному
на відбитки печаток на самих документах — завішених на шнурах воско-
вих на пергамені або притиснених під кустодією на папері.
Рідко коли печатки переживали свого власника і не відправлялися
на переплавку спадкоємцями. У день поховання Яна Монтовта у 1570 р..
як це художньо зобразив Орест Левицький, “возний узяв з рук удови імен-
ну печать небіжчика, показав її присутнім, щоб вони посвідчили, що то,
власне, його герб на ній, потім “збив” її молотком (вона була з м’якого зо-
лота), так що нарису не стало й сліду, і тоді повернув її вдові. Це робилося
для того, щоб ніхто не міг користуватись печаттю померлого для фаль-
шування яких листів під його йменням”14.
В нашій публікації запису про втрату печатки найбільший інтерес
становить гербова належність Яна Монтовта та описання герба мовою
оригіналу, тобто руською — офіційною мовою ВКЛ. Звернімося до клю-
чових слів документа, що публікується — опису гербу, що надає цьому
запису надзвичайної цінності для сфрагістики і геральдики. Адже тра-
диція у Великому князівстві Литовському не сформувала руськомовних
гербівників з детальним блазонуванням зображень, як це було у Західній
Європі і у Короні Польській (Ян Длугош, Бартош Папроцький). В заяві
опис зображення герба на печатці визначено лаконічно — за формою
і змістом зображення: “под гєрбомь его топоролг, лососем и трєма врубн”.
Такими чином бачимо багатоскладовий герб Яна Монтовта, викар-
бований на його печатці. Доки не буде знайдено відбитку з оригіналу,
залишатиметься питання про повноту цього герба, адже зазвичай по-
дібні гербові конструкції утворювано з чотирьох складових — влас-
не, батьківський, материнський і два герби бабусь. На жаль, документи
не дають нам інформації аби визначити, до якого роду належала мати
Яна Монтовта Маргарита і яким гербом користувалася. І використання
гербів з “лососем” чи “трєма врубн” не проллють остаточно світло, адже
гербами з подібними зображеннями користувалося чимало визначних
литовсько-руських родин.
14 Левицький О. Ганна Монтовт. — С. 126.
332
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
Те що у Яна Монтовта існував чотирискладовий герб, має станови-
ти неабиякий інтерес для геральдики і сфрагістики литовсько-руської
шляхти і потребує подальшого дослідження. Адже подібні геральдичні
конструкції зі своєрідними генеалогічними програмами становили одну
з характерних особливостей литовсько-руської геральдики цього пері-
оду. Для прикладу наведемо герб канцлера ВКЛ Остафія Воловича з ві-
ленського видання ‘‘Збірник повчань” 1585 р., що складається з чотирьох
частин, дві з яких зайнято гербом з зображенням трьох врубів15. Подібну
конструкцію спостерігаємо також у гербі Лаврина Древинського, розмі-
щеного у виданні 1622 р., в якому навскісне зображення трьох врубів роз-
міщено також у двох частинах, поруч з гербами Топор і Леліва16.
Каспер Несецький подає інформацію про жемайтійський рід Мон-
товтів гербу Побог, на якому зображено підкову під хрестом17 18. Але в да-
ному випадку маємо справу з цілком іншим родом Монтовтів. які з во-
линськими не мають жодного споріднення. Втім, тотожність прізвищ
призвела до певної плутанини між цими родами. Зокрема, той же Не-
сецький помилково зарахував до Монтовтів гербу Побог київського во-
єводу Юрія Монтовтовича гербу Топор ’8. В гербовнику Кояловича герб
мал.1: герб Остафія
Воловича 1585 р.
мал.2: герб Лаврина
Древинського 1622 р.
15 Цітоу А. Геральдика Беларусі. — Мінск. 2010. — С. 48.
16 Цітоу А. Геральдика Беларусі. — С. 50.
г ГЧіезіескі К. НегЬагх Роїзкі / ХТусіД. Г.ВоЬго\сіс/. — Тот VI. — Гір.чк, 1840. — 5. 457.
18 ІЧіевіескі К. НегЬагх Роїзкі. — Тот VI. — 8.457.
Поліщук Володимир • Заява ЯнаЯкубовича Монтовта про втрату печатки..

жемайтійських Монтовтів фігурує під назвою Побог відмінний (підкова
кінцями додолу під хрестиком, лівий кінець підкови пронизує стріла ві-
стрям вліво)19.
Розглянемо детальніше складові елементи гербу Яна Якубовича Мон-
товта, описаного у заяві про зникнення печатки.
Герб Топор. Міститься в “Іп8і§піа 8ед Сіепобіа Кедпі Роїопіае” Яна
Длугоша серед 178 гербів Корони Польської. В ілюстрованій версії цього
гербовника середини XVI ст.. що відомий під назвою “Зєеттаєа Роїопіса”,
герб “єорог а1іа§ Бєака” зображено в ренесансовій стилізації20. У Барто-
ша Папроцького, який посилався на Яна Длугоша, герб описано як бі-
лий топор на червоному полі, з додатком переліку численних польських
родин (литовсько-руські не зазначені)2’. Проте, ні Бартош Папроцький
ні Окольський про рід Монтовтів не згадували. У Короні Польській герб
уживало близько 220 шляхетських родин. Герб добре описано в класич-
ній геральдичній літературі22.
На терени Великого князівства Литовського і Руського герб Топор, як
і значне число інших польських гербів, потрапив 1413 р. у результаті укла-
дення Городельської унії — до гербової спільноти Топор було адаптовано
господарського маршалка Івана Бутрима пана з Жирмунів23. Його печат-
кою було засвідчено городельські акти, як польської так і литовської сто-
рони. У першому випадку відбиток зберігся до сьогодні — з зображенням
топора в іспанському щиті24. Про наявність печатки при акті литовської
сторони повідомляють геральдичні виписи Яна Замойського — “кідіїїит
19 Ко]а1о\\ІС2 V. НегЬагг гусегзіта Х^іеікіе§о Кзісзідаа Ьке^якіе§о гтапу
Соїпрепсііит. — Кгакбху 1897. — С. 222.
20 8іеттаіа Роїопіса. К^коріз №. 1114 к1е)по(б\у ІЖі§О8/а ЬіЬІіоіесе Агзепаїи
Рагуги. ХХ'усІаіа Неіепа Роїасгкб^па. — клуби; 1926. — 8. 34.
21 НегЬу гусегзілуа роїзкіе^о рггег Вагіозга Раргоскіе§о геЬгапе і и’усіапе г. р. 1584 /
ХУусІапіе Кагітіегга }бгеГа Тиголузкіе^о. — Кгаколу, 1858. — 8. 58—104-
22 ГХІезіескі К. НегЬагг Роїзкі / ХУусІ. І. Н.ВоЬгоичсу, — Тот ЇХ. — Ьірзк, 1840. — 8. 94;
Окоізкі 8. ОгЬіз Роїопиз. — Тот II. — Кгакблу, 1642; Ріекозіпзкі Е Негаїсііка Роїзка луіекблу
згіесіпісЬ. — Кгакбте 1899- — 8.162-165.
23 Реігаизказ К. Еіеіитоз сіісіиотепе. — С. 220-221; КшггеЬа 8., 8еткоигісг XV. Акіа ищі
Роїзкі г Еіпуд. 1385—1791- — Кгакблу 1932. — С. 69 (“Торогі Виігіт”).
24 Лгсіїілуит біотопе АкІ ПатопусЬ то ХХ”агзгатоіе, Рег§. 43; КшггеЬа 8., 8етко-
тоісг XV Акіа ип]і Роїзкі г Еіітод. — С. 52; 8еткотоісг XV. О Ніетозкісії госіасії Ьоіагвкісії //
Косгпік Тотоаггузітоа ЬегаШусгпе^о. — Тот V. — С. 47, 57.
334
Сфі’апстичний щорічник • Випуск і
бергітит Торог”25. Подібне зображення було вміщено також на пізнішій
печатці Івана Бутрима від 1422 р.26
Певний генеалогічний зв’язок з панами Бутримами мали, судячи
з володіння часткою Жирмунів,27 пани Монтовтовичі28. На печатці со-
лецького державці Олександра Монтовта29 1422 р. топор вістрям вліво
було розміщено безпосередньо в полі печатки30. А на його пізнішій печат-
ці від 1430-1434 рр. топор було спрямовано вістрям додолу31. На печатці
його онука — кременецького намісника (1502-1507) і київського воєводи
(1507-1508) Юрія Михайловича Монтовтовича від 1505 р. герб Топор пе-
ребував в щиті півкруглої форми32. Його пізніша печатка від 1508 р. має
подібне зображення в щиті німецької геральдичної форми33. Так само, як
і на печатці кременецького намісника (1508-1529) Якуба Михайловича
Монтовтовича,34 батька героя нашого документа.
Герб з зображенням лосося. Йдеться, очевидно, про герб, що ві-
домий у польський традиції як герб Вадвич (ХХ’асЮісх — щит розтято:
25 АСАЦ АгсЬітеит 2ашоу8кіс1і, 8у§п. 33, зі. 652; Ріекозігізкі Е ,]апа 2ато)8кіе§о по-
іаіу Ьегак1ус2по-8Їга£І8(ус2пе // Зіисіуа, го/ргатеу і тагегуаіу 2 бгіебгіпу йіяогуі роккіе] і
ргатеа роїзкіе^о. — Тот VII. — Кгакбте, 190"7. — п. 59-
2е Цотеак Е, Рокога Р. Цокитепіу зїгопу роївко-ікетезкіе] роко]’и Меіпепзкіе§о 2 1422
гоки. — Рогпагі, 2004. — С. 87.
2’ Зеткотеїс/ XV. О 1 ііетенкісії гойасії ЬоіагзкісЬ // Косгпік Тотеаггузітеа ііегакіусгпе-
§о. — Тот V. — С. 49-
28 Любавский М. Областное деление и местное управление Литовско-Русского
государства ко времени издания Первого Литовского Статута. — М., 1892. — С. 349; Ре-
ігаивкав К. Еіеіитоз сМиотепе. — С. 262-264.
29 Реігаивказ К. Ідеіитов сМиотепе. — С. 262.
30 Еіотеак Е, Рокога Р. Цокитегду вігопу роїзко-ііїетезкіе). — С. 89.
31 АОАЦ АгсЬітеит 2атоу8кісЬ. 8у§п. 33,51.667,693; ВіЬІІоіека Кйідхці СгагюгубкісЬ
те Кгакотеіе (ВСг), Рег§. 374; Рег§. 392; Ріекозіпзкі Е ]апа 2ато)8кіе§о поіаіу Ьегакіусгпо-
8&а§і8іус2пе. — п. 369, 939; Ріековігізкі Е НегаІсііка Роїзка теіекбте вгіебпісЬ. — 8. 163; Ки
іггеЬа 8., 8еткотеісг XV. Акіа ип(і Роїзкі 2 Еііте^. — С. 101, п. 61.
32 АгсЬітеит Рапзітеотее те Кгакотеіе. АгсЬітеит Кчіцгцг 8ап§и8гкбте те Зіатеисіе,
Тека II, Ріік 6: АгЬітеит кздгщ ЕиЬагіотеісгбте-Зап^изгкбте те 81атеисіе / ХУусІ. пакіасіет
теїав'сісіеіа роб кіег. 2. Е, Касігіттвкіе^о рггу тезрбіисігіаіе Р. 8коЬеІзкіе§о і В. Согсга-
ка. — Тот І. — Етебте, 18’7 — с. 131.
33 Центральний державний історичний архів України у місті Києві (ЦДІАК), ф.220,
оп.1, спр.645, арк.1; Алфьоров О.. Однороженко О. Українські особові печатки XV — XVII
ст. за матеріалами київських архівосховищ. — Харків, 2008. — С. 106.
34 АРК, Агсіїітешп К.чі^г^ 8ап§и82кбте те 81атеисіе, Тека II, Ріік 23.
Поліщук Володимир Заява Яна Якубовича Монтовта про втрату печатки..
335
мал.З: печатка пана
Олександра Монтовта
1422 р.
мал.4: печатка пана
Якуба Михайловича
Монтовтовича 1512 р.
перша частина червона, друга срібна, з двома лососями зворотних ко-
льорів). Бартош Папроцький в гербовнику 1584 р., переказуючи Яна Длу-
гоша, писав, що герб мав походження з Німеччини, який було адаптовано
польськими шляхетськими родами35. Міститься в “ІП8і§піа зед Сіепосііа
Кедпі Роїопіае” Яна Длугоша36 37. На Литві герб з’явився внаслідок Городель-
ської унії. Власне у 1413 р. на Городельському з’їзді до цього гербу було
прийнято рід Петра МонтигирдовичаП Як писав Бартош Папроцький,
у Великому князівстві Литовському багато з вельможних родів вжива-
ли цей герб38. Сучасні дослідники нараховують близько двадцяти родів,
зокрема таких як Адамовичі, Анцевичі. Борейші, Монтигирдовичі, На-
рушевичі, Станкевичі та інші39. На думку Олега Однороженка40, можна
хіба що обережно припустити, що герб Вадвич міг потрапити до бага-
тоскладового герба Яна Якубовича Монтовта внаслідок спорідненості
волинських Монтовтів з представниками одного з аристократичних
литовсько-руських родів, що уживали гербу Вадвич і були близькими
35 Раргоскі В. НегЬу гусегмлга роІ8кіе§о. — 5. 644.
36 8іеттаіа Роїопіса. — 5. 63.
37 Ріеко8ігІ8кі Е Негаїсііка роізка теіекбуу .чгіесІпісГі. — 8.168.
38 Раргоскі В. НегЬу гусегвста роізкіе^о. — 8.644.
39 Вялікае Княства Літоускае. Знцьіклапедьія у двух тамах.— Том І. —Мінск,
2005. - С. 366.
40 Принагідно щиро дякую Олегу Однороженку за консультації при написанні
цієї статті.
336
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
у соціальній ієрархії до Монтовтів, наприклад — Монтнгирдовичамн41,
Нарушевнчамн42 чи Волчковнчами43.
Герб з зображенням трьох врубів. В геральдичній традиції русь-
ких земель Корони відомий під назвою Корчак (Когсхак — на червоному
полі три срібі іих вруба), який за легендарним переказом Яна Длугоша було
надано у XIV ст. королем польським і угорським Людвиком Анжуйським
Дмитру пану з Гораю44 45. У пізніших геральдичних джерелах зустрічаються
також назви “Жфсжіе” і “Рзіеппікі”44. Як бачимо, в руських землях ВКЛ
ще у середині XVI ст. щодо цього герба вживалася не назва а описова фор-
ма — “три вруби”. В документі 1581 р, опублікованому Владиславом Без-
пальком, бачимо подібний опис цього герба,- “Блашко поведи?/: “Памєтаю
ДВЕ ПЕЧаТИ бьіли, три врубьі на СОДНОЙ, ЗЬ ГЕЛМу три ПЕРЕ струсихь”»46.
На завершення зазначимо, що поступове накопичення актового мате-
ріалу, в якому висвітлюється побутування гербових печаток як елементу
публічно-правових процедур, а особливо оригінальна руськомовна термі-
нологія знакової системи, дозволить глибше з’ясувати творення гербової
традиції литовської і руської шляхти від покоління до покоління в контек-
сті історичних зміни, а часто-густо розриву культурних традицій.
Публікація документа
31. Того ж м(є)с(є)ца июи кф [29] дня.
Внє бьішности пана Бориса Ивановича Совьі, подстаростЕГо луцкого,
на мес/ицьі его ВасплЕИ Движовскии, писар замьку Луцкого.
41 Коіаіосуісг XV. Сотрепсііит. — С. 318.
42 Ке) М. Хууіегхупіес. — Кгакт'ж 1562. — С. 94; Ке) М. 2\міег2упіес. — Кгакбсу, 1574. — С.
94: Раргоскі В. бпіа/сіо споіу. — С. 1173; Ко)а1отас2 XV. Сотрепсііит. — С. 318.
43 Раргоскі В. Спіа/сіо споіу. — С. 1173; Ко)аіо\еіс/ XV. СотрепсИит. — С. 320.
44 Раргоскі В. НегЬу гусегзі'Л’а роКкіе§о. — 8. 677- 692; Іхіе.чіескі К. НегЬагг Роїзкі /
\7ус1..|. ЮоЬгодаісг. — Тот V. — Бірзк, 1840. — 8. 223-227; Ріекоягізкі Е Негаїсііка роїзка
и-іекби' чіесіпісії. — 8. 76.
45 Ріекозігівкі Е Негаїсііка роїзка ууіекбсу йгіесіпісії. — 8. 82.
46 Безпалько В. Фальшування печаток та документів. — С. 172. Цікаво, що Несець-
кий (Міезіескі К. НегЬагг Роккі. — Тот V. —8. 224), повторюючи Кояловича, зауважив,
що у Великому князівстві Литовському багато шляхетських родів користуються цим
гербом, але з дещо відмінним зображенням, зокрема, у нашоломнику замість фігу-
ри “вижла” (мисливської собаки угорської породи) було вміщено три страусових пера,
що ми і бачимо у документі, опублікованому В. Безпальком.
Поліщук Володимир • ЗаяваЯна Якубовича Монтовта про втрату печатки..
33’
Приєхавши до врАд8 залижу Лу/{кого єго мл пату Ян Якубович Мон-
товт47, соповєдад тьім'ь собьічаєм’ь, што ж, де//, вчорашнєго часу м(є)с(є)-
ца июн двадца/// сосмого дня, в суботу, згинуть в нєго сьігнЬш золота//
под гєрбомь єго топораї/, лососем // (арк. 141) и трєма врубьі, которого
сошиска///// не могь. И, постєрєгаюч// єго мл в томь шкодьі своє//, абьі
са под тою пєчамю листа якиє имєнємь єго мл писаньїє нє покази-
ли, а хота ж бьі са которьіє листа имєнєм’ь єго мл писаньїє со/// того
часу страчєня пєча/ш/ под тою пєчамю показав/// мели, в которьіл’ нє
буде/// подппсу влостивоє руки єго мл.. тьіє листа моцьі жадноє ни перед
которьті/ правол/ мети нє буду///.
И просил єго мл, абьі то бьіло записано. А так я тоє соповєданє єго мл
до книгь замьковьі.г записам// казал.
ЦДІАК, ф. 25, оп. 1, спр. З
(Луцька замкова книга 1560-1561 рр.),
арк. 140 зв. —141-
47 В оригіналі помилково написано “Монтонт”.
338
УДК 930-2:929.651 «XVI»
КліМОММ КаОАИЗКІЕПЕ
(Угіпіиз, Ьіеіиьа)
ТеОКІ РІЕС25ТМЕ 87ЕАСНТУ
^ІЕЬКІЕСО К8І58ТШ ЬіТЕ№8КІЕ6О XV XVI V.
(ХА РОО8ТАХИЕ МЕТКУКІ ЕІТЕЖКІЕ]).
Матері ару ПО АКСНЕОЬОСИ РЕ АШ
Жі?р
Росірій, )ако зхуіабесНхо ис2Є8іпісїу/а озоЬу і )’е) акш хуоіі, оране па
па/уіс хуіазпеі, сгуїі ітіепіи і пагхуібки робрізфседо зі?, )Є8і 2]ау/І8кіет 8іо-
8ипкоі¥о піебашпут, кібге зі? иіхуіегб/ііо боріего а' сгазасії поА’о/уіпусії* 1.
V' окгебіе 5¥С2Є8ПІЄІ82ут робрІЗ 2а8І?рОХ¥а1у іппе гпакі, рГ2Єбе \У82у8ї-
кіт — ріес2?с (іас. $і%і11ит, 1 і 1. апі8раиРа8, гов. печать). Так XVI ш — па
росгфси хусгезпусії сгазбхх похуогуїпусб, Ьуіо гбхтепіе/ XV Жеікіт Кй і<?&Є\\Тс
І.ііешкіт (баїе) — ХХ'КзЕ, Еіїхуа). Біа с/Іохтеіска бхусгезпедо, ту8Іцсе§о асі 4/
)е82С2е па)с2?8сіе) оЬгагаті, /пак Ьуі о \\’іс1с Ьагб/іеі 8и§е81ухупу, апіхеїі піе
кагбети пахуеі бозі?рпу XV обс/уіапіи робріз. Робріз тіаі |ебупіе бобаїкоху^
Гипкс)? Ш¥іеггуіе1піаізсз: па\\'с1 іезіі, і ю бозус С2?зіо, зроіукату гіокитепіу
піерофізапе, іо робрізапу бокитет Ье/ ріес/?сі Ьуі г/есгз піелууоЬга/аІ-
114. Хіеоріес/ргохуапе гагуіазу /баггаія зі? сіїуЬа /є 2 рожіби піс\\Тазсі\\о§о
рггесіюхуутеапіа ггббіа сгу обрабпі?сіа ріесх?сі сЦ§и біигз/едо окгези
с/ази. Об бгидіе) роїо^у XVI \\’. робріз зіаі зі? гблупо^аПозсіо^ ріес2?сі,
а XV копси саїкіет хуузип^І до па ро/ус)? бгидогг?бпз2.
Ріес2?сіе, кібге Ьуіу д^агапіет аиіепіус/позсі бокитепіб^, \а 82Є8пазіо-
^іесгпе) І.іїА Іс рггуїшіегбгапо бо ^з/узїкісії бокитепібху і когезропбепср.
* 2а сеппе юта§і, кібге хсвіаіу ілта§1?<1піопе и- піпіеізхут іекзсіе 82сге§б1пе
роб2і?к(жапіе зкіабат Оіє^охуі Ойпогогепксжі.
1 \Х’усгап8кі А. ОАуіаіа а рогуф зроіесгпа те Роксе XVI те. РгбЬа осепу итіефпозсі
різапіа 8/ІасІііу теоіетебсігітеа кгакотезкіе§о те бги§іе) роїотеіе XVI те. // Зроіесгепзітео зіа
гороізкіе. — Тот І. — ХУагзгатеа, 1976. — 8. 34-36.
2 Кітза Е. кіептеоз Оісіаозіоз Кипі^аікзіузіез тіезіц апізраисіаі. — Уііпіиз, 1999- —
Р. 10-11, 17.
Касліжіеме Ваімокол • Тіокі ріесгфпе ягіасізіу.. ^9
Кбгпогойповс зровоЬбху рісс/уіохуапіа огйхуіегсіейіа 8і? XV гаскохуапусй
ггбйіасЬ Ьайапе§о окгеви. V’ йхівіф/усЬ рі'/сскоуаІпіасЬ іейупіе ріесгесіе
О8бЬ 82ІасЬеіпіе игогігопуск 84 Іісгопе ху сіхісзіацкасіа (увіссу3. Рой8ізхуохує
(гайус)е ихуіеггуіеіпіепіа бокитепіи хуійзс ху йохуоіпут рггурайкохуо хуу-
Ьгапут йокитепсіе Меігукі кіїехувкіе]. Оібг, §йу ху 1530 г. Мікоіа) Оіескпо-
хуісг врггейахуаі іегіога ройкотоггети Міко1а)охуі Расохуісгохуі, ріесгрсіе
рггуїогуїі йхуа] гаргоегепі вхуіайкохуіе, брггейаі^су і )е§о гопа }айхуі§а Мікіав-
гбхупа. V гут хуурасіки Гакс оріесг?їохуапіа ххутіепіопо пахуеі ріветпіе, ге
ріесгесіе рггуїогуїа вігопа гаіпіегевохуапа огаг і’евгсге кііка овбЬ, оЬ]‘а8піа]4с
Іо сг?8іо вроіукапут єГогтиІохуапіет “для всякое твердости”4 5. }ак хуійас,
ріесг?іохуапіе реіпііо кііка Гипкср: ріг хуутіепіопе аиіепіусгпобсі йокитепіа,
роїхуіегйгепіе ]е§о хуагпозсі огаг Ліпке)? хУ8рб1сге8пе§о ройріби, )ако хуугаги
О8оЬохуо8сі. ка]сг?8сіе] рггукіайапо ріесг?с овоЬівіа ІиЬ озоЬу гегпахуаідсе],
§йу йокитепі хурівухуапо бо кйір§. Сгавет ріесг?с 8у§пеіохуц тогпохуіайсу
рггукіайаі ровіапу рггег піедо игг?йпік сгу зіигеЬпік. ху йокитепсіе ]ейпак
оЬохущгкохуо 14 окоіісгповс хувкагухуапо. Хіетаїо ]’е81 рггурайкбху, кіесіу ово-
Ьу піеро8іайа]’зсе хуіавпуск ріесг?сі о ихуіеггуіеіпіепіе рговіїі и овбЬ іггесіск
бхуіасікаті Ьус то§1і кгехупі і 838ІЄСІ2І, а іакге овоЬу саікіет піегпапе. Такіе
гогтаііе хуіагапіу ріесг?1охуапіа бокитепібху боЬітіе икагиія, ге ху бхусгев-
пут ггогитіепіи гіокитепі піеораіггопу ріес2?сщ, піе ровіасіаі тосу ргахупе].
А хуі?с, гаскохуаіа 8і? сіозус згегока Ьага 2аріес2?1охуапуск бокитеп-
Юху ЖКйі. г XVI ху, робоЬпіе ]’ак і гіапе о ргахупусЬ аврекіаск игуїкохуапіа
ріесг?сі. Саікіет огітіеппе роїогепіе г игухуапуті па Ріїхуіє Йокаті ріес-
2?іпуті, ІиЬ ро рговіи Йокаті (Іас. апиіиз, Іії. 8рашкі8, го8. іиталіп і іп.).
Скосіаг та] 4 опе 8сі8Іу гхуі^гек г ріесг^сід, гбгпЦ 8І? іесіпак об пісЬ вхууті
Шпксіаті, таіегіаіет г ксбгедо )е ггоЬіопо огаг вгосікаті оскгопу. Тіок )е8(
паг2?Й2іет бо хуусівпі?сіа ріесг?сі, а ріесг?с — їут, со 8і? хуусіька Йокіет-.
\х' рогохупапіи г ріесгі?сті. Йокбхс игухуапусЬ ху \х'К8і. ху XVI ху., йо павгусЬ
сгавбху гаскохуаіо 8і? піерогбхупапіе тпіе]6, гбхупіег Йапе о пісЬ ху /тбйіаск
3 Кітза Е. ЬієШуоз Вйгіозіоз Кипі§аік8іу8іе5 тіезіц апїкраисіаі. — Р. 9-
4 Еієшуоу Меігіка. Кпу§а пг. 25 (1387-1546). ІІггакутц кпу§а 25 / раг. Б. Апіапах’ісшй,
А. Ваііиііз. — УІІпіиз, 1998. — п. 37.
5 2оЬ.: Слітохузкі М., Наізі§ М., Мікискі 8.8ґга§ізіука. — ХЯ'агзгахуа, 1960. — 8.125-133;
Кітва Е. Кеіесаа вГгадівііков іегтіпц // Ііесиуов ізГогі]О8 тесгайіз, 1982. — Уііпіиз. 1983. —
Р. 92-93.
6}есІеп 2 па]хуі^кз2ус1і гЬіогбху гіокбху ]езі рггесіюххухуапу ху Тгоскіт тшеит
НІ8іогус2пут, ро)ебупс2е Йокі вгІасЬіу ХХ'К.зк ху зхуусЬ ко1екс]ас1і ро8Іайа]я іппе тигеа
340
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
піе §4 суцзіс. Теп 8їап осЬхуіегсіесІІа зі? Ьехрозтесіпіо \у ЬабапіасЬ 8іТа§і8-
СусхпусЬ. 0§б1піе Г2ЄС2 Ьіоцс )ебупіе \с сщди 08ІаІпісЬ кііки гігісзі^сіоїс-
сі икагаіо зі? піетаіо жа/пусЬ ргас 8упСегус2пусЬ’, Ьоіусх^сусЬ таїегіаіи
82Є8па8Юхуіес2педо, ]ак гби-піс/ Ьасіап ЬагсІ7іс( копкгетусЬ гіоіусг^сусЬ
к«-е8(іі таіегіаІоххусЬ, со ргажіа дібн’піе ріесхрсі8. № 1ііс\\'8кіеі Іігегаїиг/с
8Іга§і8іус2пеі (сІоіус74сс) ріссусі) \\усІ2іеІ4І4 8і? с/ісгу §іблупе кіегипкі Ьа-
сіап: па)ЬагсІ2іеі у/усхегриізсо хЬабапо с1оз\уіас1с7спіс тіазі ХХ'КзЬ9. Ьасіапо
ріссгусіс рапзіхусже, ос1сІ2іс1пусЬ иФасісбхс і сакісЬ игхбЙпікбхс рапзіхуо-
хсусЬ, ]ак пр. капсіеггс \¥К8к10, сіоікпфо ргакіукі ихуіксжапіа ргухуаіпусЬ
Йокбху зхІасЬескісЬ11. ,|ссІпако7 ш іусЬ ргасасЬ кхусзгіс боіусх^се С1окб\\- го-
Еіітоу, пр. Таікотовіоз баіїсз т игіе] из сху Мигеит тоо)вкотое ХГіїоІсІа ХХ’Іе 1к іе§о то Котопіе. Ти
8ІС гпаібце вгеЬгпу зу§пес баютоапу ріегтовгз роїотоз XV то., гпаїехіопу піесіаіеко Кобукбто
(терп котоіегівкі) то то§і1е коЬіеіу гагет г топеїаті окгеви рапотоапіа тоіе!кіе§о кві^сіа
ХХ’ііоІба (Мигеит тоо^зкотое XVI со Ісігі ХУІеІк іе§о то Котопіе, пг іпто. 555:6); тосхев'пе ріегвсіепіе
вуфіеіотое, баіотоапе копсет то. XIV і то. XV гпаїегіопо робсхав ргас тоукораіізкотоусії па
іегепіе боїпедо гатки ХХ’іІепзкіе§о (Еіеіиуоз бібгіцц кипі§аіквсіц гегібепсі]а Уііпіце / зиб.
V. ПгЬапауісіиз. — Уііпіиз, 2010.— Р. 210-211, п. 313-318). О икгаігізкісії гЬіогасЬ (Іокбто
озоЬотоусІї раїгг.: Однороженко О. Руськая сфрагистика периода позднего Средневеко-
вья (XIV — середина XVI в. // Антиквар. — К., 2010. — № 11 (48). — С. 38-44; Однорожен-
ко О. Украинские личньїе печати ХУІІ-ХУІІІ вв. // Антиквар. — К., 2010. — № 11 (48). —
С. 52-54; Алферов А. “II собственной рукой, при оттиснении печати гербовой — под-
тверждаю” // Антиквар. — К., 2010. — № 11 (48). — С. 60—65.
7 Сибауісіив Е. 2утепув іг гепкіаі ЬіеШУО)е ХП-ХХ а. — Уііпіиз, 1980.— Р. 110-122;
Цітоу А. Пячаткі старажьітнай Беларусі. — Мінск, 1993; Кітва Е. Біешуов Піс1/І08І08
Кипі§аік8іу8іе8 тіевсц апсяраибаі. — Уііпіиз, 1999-
8 Поіусіїс/авотод 1іІ8іогіо§гай^ отбтоіопо і §1бтопе га§айпіепіа тоуобгрЬпіопо то:
Еіешуов І)іс1/І08І08 Кипі§аікйу8іе8 тіевіц апівраибаі. — Р. 12-14.
9 Роргатоіопе тоубапіе тоег8)і Іііетозкіе): Кітва Е. Ріес/усіе тіаяі \Х’іе1кіе§о Кві^вітоа
Бісетовкіе^о / гесі. паик. А. КасЬиЬа. — ХУагвхатоа, 2007.
10 Рггебе тозгувскіт ргасе Е. Кітву: Пегіпоті Аіеквапбго іг 2удітапю 8епо]о ві§песіпіаі
апсвраибаі // Ьієшуов івіогі]о8 тесгавйз, 1988. — Уііпіиз, 1989- — Р-109-116; Біеіиуоз бібувів
апівраибаз // Кикигов Ьагаі. — 1989. — п. З-— Р- 1, 58; Зіеропо Ваюго Еіешуов сІіс1іе)і
апгзраийаі іг ]‘ц аівігабіто арІіпкуЬез // Бієшуоз і8Югі)08 тесгавіів, 2001-2002. — Уііпіиз,
2002. — Р 213—228; Потое бапе о Ііїетовкісії ріесг^сіасії рапзітоотоусЬ 2у§типіа III ХУагу //
Ьіїтоа то еросе \Х агбто / роб геб. V. Кгіе£8еівепа, А. КасЬиЬу. — ХУагегатоа, 2006. — 8.157-174;
Аіекзапбго апівраибаі — пацав еіараз уаївіуЬез вґга§і8Сіко)е // Біеіиуов бібувіз кипі§аікзсів
Аіекзапбгаз іг (о еросіїа. Моквііпіц зігаірзпіц гіпкіпув / зиб. П Зіеропауісіепе. — Уііпіиз,
2007.— Р. 152-164. Кбтопіег: 2ціепе С. Іпзі§пі]оз іг сегетопіаіаз Еіеиіуо.з уіе.ча)ате
§ууепіте (ХШ-ХУПІ а.). — Уііпіив. 2008. — Р. 59-65, 127-132.
11 Ка§аивкіепе К., Кеіесаз Гакіц аріє зраиб;:, XVI а. Еіешуов Пібгіовіоз Кипідаіквіузсев
Ьа)ого §ууепіте (ра§а1 ЕієСсіуов Меігіков тесігізуд) // І.ІЖ: ЕієШуоз Цібгіовіоз
Клсаіжіене Каімомоа • Тіокі ріесг&пе хгіаскіу..
341
граігухуапе Ьуіу гуїко &а§тепіагусгпіе, па гагіе таїо хуіету о ІсЬ ргойикді.
игуйсохсипіи, та)8ІгасЬ, кібггу (є хх'угаЬіаІ і. сепасЬ, згойкасЬ осЬгопу і їсти
ройоЬпусЬ 2а§айпіепіаск V піпіфгут апукиїе па ройзіахсіс (Запуск 2 XVI
XV. 2па1е2іопусЬ рггелса/піе XV Меігусе І.ііехх'бкіс), гограіггуту йовхуіайсгепіе
82ІасЬ(у Х?К8к XV гакгебіе игуїкохуапіа ЙокбxV. Вайапіс піе та сеіи гпаїе-
гіепіа ойрохуіейгі па хсзгузікіс акіиаіпе гадайпіепіа 8Й‘а§і8(укі XV гакгезіе
Йокбху іейпак реxVпе ргахуійіохуозсі Ьег ххуїріспіа зір хх-дазпідя.
ІІгуккохуапіе ІІокоху
Ро рі‘2еіг2епіи 120 к8Ір$ 2арі8бxV і бзйохуусй Меігукі кіГехссзкіс) 2 XVIXV.
(огудіпаїпусЬ огаг рггерівапусЬ), ххуЬгапо 100 зргаху гхщгапусЬ 2 йокаті о
сЬагакіегге ргухуагпут. Шркз/озс іакісЬ 8ргаххг хурізапо йо кбіуу з^йоххусЬ.
гаїейшіе 10 ргос. — кзі^д гарієбху СЬгопоІодісгпіе йоїусгз ргахсіс саіедо хуіеки
XVI. СЬагакїег зргахх’ ] Є81 гбгпу: па іхуірсе) гаххіайотіегі о зігасопусЬ, рггерайіусй,
гаЬгапусЬ сгу икгайгіопуск йокасЬ. С/рзс )е8І гхщгапа г азрекіаті ргахупуті
игуікохуапіа йокбх^ Ьегргахупе йузропохуапіе, бїхх-іегйгепіе Гакш рггекагп, ро-
йгоЬіепіе Йоки і кр. \к йокитепіасй ххутіепіепі х¥Іа8сісіеіе ЙокбxV XV газагігіе
паїегеїі йо 8іапи 82Іасііескіе§о, іейпак йо піесо гбгпусЬ ]едо xVа^8їxV. Со ргахсйа,
піе Ьуіо хга:бй пісЬ па реххто озбЬ гпЬогаІусЬ. Шазпіе Гакі робіайапіа Йоки
ІЄ81 іейпут 2 оЬіа\\би' піегіе] рогус)і таіегіаіпеі х^азсісіеіа. №е йагто хгогбй
йапусЬ о шуйо^апш ргухуаіпусй йокбxV XV У'Кзк XV XVIXV. йотіпце (бк. 80
ргос.) іпіогтада йоіусг^са рапбxV (Кайгіхуіікжіе, Оазгіоккжіе, кзі^гда 81ис-
су, Н1еЬоxVіс2оxVіе, Бохтортохме, КІ82кох^е, 8іепіаxV8су, кбідхдіа Когессу і іп.),
игг^йпікбху сепІгаїпусЬ і йхтоги (бкагЬпік к^61еxV8кі Апйгге) Маі:и^8кі, різагг
кгбіешбкі }ап 6а)ка сгу тагзгаїек кгб^бкі }ап 8гуткжіс2) огаг 821асйіу зге-
йпіеі (8ІигеЬпісу тойпох^айсбху патіезіпісу розіайіоб'сі. гогтаісі гіетіапіе).
Кііка xV2тіапек йоіусгу йокбxVтіе82С2ап, тогпа іакге xV8ротпіес іакі гагуїаз.
)ак рггурайек йоки сЬощге§о іаїагзкіедо квіусіа МаПиге§о Ки12етапоxVіс2а.
ТггеЬа гагпасгус, ге XV ойгбгпіепіи ой XV XV. XV отахуіапут окгезіе гіокі коЬіеі
ХХ'КзІ. піе гаїісгаїу зір )П2 йо пайкозсі* 12, х^азсісіеікаті 15 ргос. апаIІ2ОXVапусЬ
Кипі§аік5(у5(е5 І5ЮГІ)О8 8(ис1і]О5. Копзїапііші Ауйопіні — 90 / вий. К. Іиг§аііІ8,
А. Ка§аи5ка8. — Уііпіив. 2001. — Р. 12-22.
12 ХХ’гопівхетакі )., КоЬіеіа ріесхрс вгіаскеска V,- Роївсе вгегіпіохуіесгпе) // Ьшсііа г
с1хіе)о\\’ Бгейпкжіесга ойаготапе }ег/ети ХХ’угогитзкіети \с вхевссігіезіаЦ ріад госгпіср
ИГОСІ7ІП і егеегсіуієзсоієсіє ргасу паикох7е). — Кгакбху, 1995- — 8. 377-386.
342
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
йокбху Ьуіу коЬіеіу хмзгбб пісЬ тогпоххйабсгупіе — хуо)ехуобгіпа ххТепбка
2ойа базгюібохуа, хуо|ешоб2іпа роіоска Реігопеїа Оохуо)пох¥а, рапі Магупа
Корсіохуа сгу кзі?гпа Лхусіоїуіа Сгеїхуегсіпзка. Роб хуг§1?бет іегуіогіаіпут
зргахху боїусгя рггурабкбху 08бЬ гатіезгкиіясусЬ \ТК8І. рггесі Іпія ІліЬеізкя
і ро піе).
Койгаіе ііокбхх і ісЬ Ііс/Ьа. Еипкдопохуапіе йоки )Є8І піехуяірііхуіе
гхещгапе г )еуо тося ргахупя. Оргбсг зґга§і8їукі гарице зіу Ц хуіазсіхуобсія
агсЬеоіо§іа ргахупа. Ро8Іи§и)яс зі? рггебзіаххіопя рггег ХУііоіба Маізіа кіа-
зуйкадя ріесг?сі13 тогпа Ьу хуутіепіопе хе Меігусе Ьігехузкіе) гіокі гаііс-
гус бо §шру о о§гапісгопе| тосу ихуіеггуїеіпіапіа. сЬосіаг пр. Йокі іакісіа
та§паібху )ак Ьеїтапа ХК'КзЬ }егге§о Кабгіхуіііа, сгу хуо)ехуобу роіоскіе§о
Згапізіахуа Вохуо)пу г рохуоби гогтіагбху розіабапусЬ Іаіуіипбіі, гахуіегбгаіу
зргахху о 82ег82ут гакгезіе. XV Іііегашгге 8Йа§і8їус2ПЄ) гаихуагопо14, а іпГог-
таф Меігукі І.ііехх'бкіе) іо роіхуіегбга, ге Йок піеггабко окгез'їапо іут ба-
тут іегтіпет, со і ріесгус, (печать/печати), сЬосіаг г копіекзш зргахуу
)Є8і )а8пе, ге сЬобгі о пагг?бгіе бо хуузїахуіепіа ріесгусі фгетреї), а піе 8атя
ріесг?с (обсізк). Оіо, 20 іірса 154"7 г. хуо]ехуоба роіоскі 8іапібіа\у Покора
огпаітіі, ге іе§о різагг, тадес рггу боЬіе Йокі (печати), кібггуті оріесг^їо-
^у?са1 різта, г§иЬіі )ебеп Йок (печаті) тогпохуіабсу м/ гатки бгузкіт15.
}ебс ос7\ч\'І8іе. ге хе гут рггурабки ібгіе пхжа хеіазпіе о розіабапусії рггег
рібагга ЙокасЬ і гаїгасепіи кібгедоз г пісЬ, аіе піе ріесг^сі16.
2 гограігухеапусЬ зргаху Меігукі Іліе^бкід ^ібас, ге XV XVIXV. згІасЬіа
ХкКзЬ игухх^аіа йхуосЬ юбга)бху Йокбхе: зудпейже йокі-ріегзсіепіе огаг х\х8-
рбісге8пе йокі рггуротіпаіясе рггуггябу. 2ба)е зід ге ге ріегхузге Ьуіу Ьаг-
бгіе) рориіагпе хезгбб згіасЬіу ІиЬ ххНаботозсі о пісЬ гаскжаіо 8Іу ^і^се),
апігеіі о ЙокасЬ гхуу’кІусЬ. Тіокі-ріегз'сіепіе XV ггббіасЬ гаxV82е хеу8ї?ри)я
)ако зу£пеіу (сьігнет), тут сгазет Йокі сг^зсіе] окгезіапо )ако “печаті. Те
О8(атіе піе тіаіу ібгту ріегз'сіепіа. зкіабаїу зі? ро ргозіи г робзіахуу Йоки
огаг рггутосохуапут бо піеі исЬxVуIет (гггопет) сгу )'акіт іапсизгкіет.
Такі бгеЬгпу Йок "ге 82пигесгкіет‘’к8і?сіа Зіетіопа ВиЬгохуіскіе^о, гаїгасопу
13 Маізеї XV. Агсііео1о§іа ргахупа Роївкі. — ХУаг^/ахпа — Рогпагї, 1982. — 8. 286.
14 Кіт§а Е. Ьіеіиуов Бісігіовіов Кипі§аік8іу8іЄ8 тіезїц апїзраисіаі. — Р. 32.
13 Меігука Ьііехузка [коггувсапо г тікгойїтбху рггесіїохуухуапусії ху Еіеіитов уаївіуЬез
і8іогі)о8 агсііууа8], ке. ЗО, к. 160у.
16 XV рггуїасгапусії па8і?рпіе рггукіасіасії піе Ь^сіс; икахухуас па сіхуигпасгпобс
гегтіпи, ро рго8іи ху гаїегповсі осі 8уіиас)і ро8Іиге «і? іегтіпет Йоки ІиЬ ріесгесі.
Каоаіжіемі Каімскол • Тіокі ріесгфпе згіасіму..
343
ху зсусгпіи 1548 г. ху Жіпіе рггег 8Іи§? Ріобога Огусгуп?. хезротіпаіа таска
кзіссіа Мара Лпбгеіехупа17. Іпсеге8и)усо окгезіопо Йок 8Саго8іу гтибгкіеуо
}апа Кабгіхеійа гауіпіопу хе 1541 г. — пагхеапо ро йокіет ягебпіт “ріесас
8егес1піа)а”18, Ьус тоге огпасгаі гогтіаг йоки.
РісгЬа розіабапусЬ ріесгусі гхеукіусЬ, робоЬпіе ]‘ак і 8у§пеСбхе, гаіегаіа
осі рогуср броіесгпе] ісЬ хеіазсісіеіа. МекСбггу згіасЬсісе хе оубіе піе розіаба-
Іі Йокбхе і біаіеуо хе рггурабки гахеіегапіа итбхе ргозіїі о ІсЬ гаріесгрїохеа-
піе іппусЬ. 1 іппе] зігопу )еге!і хе сіокитепсіе гагпасгопо, ге )ебеп сгу бгиуі
82ІасЬсіс піе рггуїогуі Йоки, їо )Є8гсге піе огпасга, ге ро хе орбіе піе розіабаі.
Вус тоге Йоки піе тіаі хе бапут тотепсіе. Такіе рггурабкі зі? Сгайа]’я хе
ггббіасЬ. Роб іут хегрірбет хеутохепу )е81 зрбг г 1568 г. ротірбгу гіетіа-
паті рохеіаси кохеіепбкіеро Мікоіа]ет Сгусгупр а Рахеіет МагСупохеісгет
і ]еро гощ І’гз/иір Ріоігбхепд. Сі озсаіпі гакхеезйопохеаіі )ебеп бокитепС,
тоїухеиіяс То їут, ге піе та па піт ріесг^сі ріегхезгеро т^га Цгзгиіі Тот-
кі Ш]їкохеісга. Теп “Ьуі сгіохеіек боЬгу, згІасЬсіс гпапу (чоловек добрьій,
шляхтич знаний), гахезге бо копса гусіа тіаі рггу 8оЬіе йок”. Со ргахеба,
хе Гоки зргахеу 8іу хеуіазпііо, ге озкаггарісу піерогпаіі ріесгрсі Тоткі, ксбір
изСаіопо ро зкопГгопСохеапіи кііки бокитепсбхе. Тут сгазет сіхеип Гхеегзкі
Апбггеі 11§охе8кі исгупіі пахееі «ресріпе О8хеіабсгепіе, ге хе 1564 г. хее бхеог-
ге бгіехеаіюхезкіт піеоріесг^юхеаі іезіатети бхеоггапіпа АЬгаЬата Кип-
сехеісга, убуг хе Гут сгазіе піе тіаі рггу 8оЬіе Йоки, ]ебпак оЬіесаі 1о ггоЬіс
рбгпіеі- Ропіехеаг рггуіасіеі гтаїі, “а ро 8'тіегсі кагбеуо сгіохеіека пісгу;
1е8іатепг піе тоге Ьус ріесгрїохеапу”, біагеуо хе 1570 г. їуїко роїхеіегбгіі, ге
Ьгаі ибгіаі хе зрощбгапіи бокитепіи, аіе §о піе оріесгрґохеаі19.
2ба)е 8Ір, ге гасгупадс об згіасЬїу 8'гебпіе), хе ІсЬ зкггупкасЬ рггесЬохеу-
хеапо ро іебпут Йоки, а сгазет Ьуіо ІсЬ кііка. Осо, хе 1560 г. иггрбпік тіе-
)8сохеу, роб8Саго8сі боиуібкі 8сапі8Іахе Рахеіохеісг огпа)’тіі о гуиЬіе бхебсЬ
зхеоісЬ зуупесбхе ЬегЬохеусЬ, гут сгавет Магсіп ЗгетіоіС бузропохеаі Сгге-
та Йокаті20. СЬосіаг піе та бокіабпіеізгусЬ бапусЬ о ІісгЬіе Йокбхе, ксбге
розіабаіі таупасі, )Є8С (азпе, ге па рехепо игухеаіі піе іебпеуо. МС зрабки ро
гтагіут хе 1584 г. казгсеіапіе зтоіепзкіт }игі)и 2епохеісги хеутіепіопо саіу
Г Меггука Ькехекка, к®. 233, к. 233е
18 Меігука Ніехукка, к®. 27, к. 103.
19 Бгіаі г?корі®бххг 1 Тпіхеег®уіеіи \\"і 1 егі®кіе§о. 1.7, пг 62 (К®і?§а ®яс1и хіет®кіе§о рохеіаіи
Кохеіеп®кіе§о 2 Іаґ 1568-1570), к. 22, 27.
20 Меігука Ьііетака, к®. 253, к. 109е; к®. 260, к. Р8е
344
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
2Є8СаХУ )Є§0 ріЄС2?СІ — Йокі ОЗоЬІЗСЄ І иі'2?боХУЄ21. 0§біет Ьіог^с, розіабапіе
йоки іакЬу гаг ('езгсге росхуіегб/аіо згіасЬеск іе игобгепіе о8оЬу.
Кзгіаіі і таСсгіаі ііокбхх, гпакі паріесг?іпе. Тіокі, ]ак гбхупіег і зу-
§песу, 2 рохтоби тасегіаіи г ксбге§о )е ггоЬіопо, рггебзсахуіаіу хуагсозс піе суіко
росі хуг§1?бет ргашпут, аіе і )ако хуусхуогу ]иЬПег8кіе. XV XVI XV. згіасЬса \Х'Кзк
розіаб аіа йокі і зудпеіу зрощбгопе г кшзгси (згеЬга і гіоіа) огаг іппусії тегаїі
(тіебгі, Ьщги, супу). Ого, бгіег/ахуса ІиЬеІзкі Іхуап Зіизгка ро/у\\-а)яс XV 1559 г.
бо зяби \\'())Є\\'()СІу роб1азкіе§о ХШзуіа Тузгкіехуісга XV зргахуіе Йоки зхує§о Ьгаїа
Рахуіа Зіизгкіхузкагаі, ге Ьуі оп гіосу. робоЬпіе рік зу§пес ХХТізуіа К1икохузкіе§о,
рггесЬохуу^апу XV зкггупсе робапе) біа окисі а коxVаIоxVІ }апохуі Згизгсе; іут
сгазет га§іпіопу XV 1560 г., а рггебсет тіезгсгсе хмііепзкіе) Аіопіе газсахміопу
Йок згіасЬсіса Казрега КосЬаізкіе§о, Ьуі згеЬгпу22. Іпсегезиіясу (езс Йок, ксбгу XV
1561 г. тіаі XV зху ут рсвіабапіи бхуоггапіп Каіізсгас Згуткохуісг. ббу гарггераз-
сіі §о 8Іи§а бхюггапіпа „Іигка, гагпасгопо, ге Йок па копси Ьуі згеЬгпу. А хеіус
Ьуі оп ггоЬіопу 2 теїаіи, а іебупіе )’е§о робзсахуа ге згеЬга. Охуа гіосе зу§пе(у і
Іебеп Йок г супу робіабаі гтагіу XV 1562 г. Магсіп ЗгетіоСС23.
ХУагсозс Йокбху і 8у§пеібху икагиде гбххтіег рггебзіахуіопе XV Меігусе
Ьііехх/йкіе) бапе о ІісгЬіе гіогуск (об 4 бо 10) XV пісії. Осо, XV зкгабгіопут
XV 1555 г. XV таіріпозсі козіпзкіе) зу^песіе гіетіапкі Касаггупу Котапбхупу
Ьуіо 7 гіоСусЬ, суіе вато XV 8у§песіе Казрега Хох\'()ЗІеІескіеу(), ксбгу га^іщі XV
1559 г. робсгаз Ьі]аСукі XV боти ге§агтІ8іггохуе) А§піезгкі XV ХОІІпіе, а іевіепщ
1558 г. гіоіу 8у§пес (6,5 гіосусії) робсгаз кібспі і рорускапек г игг^бпікіет
бгіехуіепі8кіт 5еЬа8Сіапет ХОогокитз'сіет розігабаі згіасЬсіс }ап }игзгус2.
Мпіеі сеппут Ьуі икгабгіопу XV рагбгіегпіки 1581 г. рггег 8Іи§р гіоіу Сіок (XV
піт 4 гіосе) гіетіапіпа Згетіакі Зугасіюгусга24. XV раг'бгіегпіки 1562 г. XV
§о8робгіе XV XVIIпіе 8геЬгпедо 8у§пеіи (5 іаіагбху) ххугЬуі зі? К^аггузгсг Каз-
рег Зитаго], робоЬпіе XV [ут батут гоки згеЬгпу Йок XV §озробгіе зіизагга
х\'ііепзкіеу() }акиЬа зсгасіі РгубгусЬ Кибозгагізкі, иггрбпік зсагозСу Ьгазіахуз-
кіе§о }егге§о Озсіка. Тут сгазет робзсагозсі бои§ізкі 5Сапі8ІаxV Рах\4()х\бс/
розіабаі бхуа гбгпе зудпесу — іебеп гіосу (7,5 сгетопусЬ гі.), а іппу — згеЬг-
пу, ксбге XV 1560 г. саког зсгасіі XV §озробгіе XV ХКбіпіе25.
21 Меігука Ьііехукка, к®. 68. к. ЗОО-ЗООу.
22 Меігука Ькетека, к®. 253, к. 38, 153у; к®. 254, к. 47у.
23 Меггука Іліе\у®ка, к®. 256, к. 785; к®. 260, к. 178у.
24 Меігука Ьііелукка, к®. 68, к. 106; к®. 246, к. 455; к®. 252, к. 491-49ІУ; к®. 253, к. 20у.
25 Меігука Ьіїехукка, к®. 253, к. 109у; к®. 255, к. 430; к®. 262, к. 22у.
Еасаі ізкіемЕ Еаімс шл • Тіокі ріеагфпе ьхІасЬґу...
345
Ргбсг іедо Йокі-ріегзсіепіе гахеіегаіу кашіепіе бгодосеппе 2 хеугуїуті XV
пісії гпакаті сгу йегЬаті. Такі “зудпеі 2 катіепіет”, кгбгу гадіпяі хе Іізюра-
сігіе 1560 г. ху ХХ'ііпіе і хекгбїсе гозіаі обпаїегіопу хезротіпаїі бхеоггапіе 2у-
дтипіа Аидизіа. Зудпеі 2 хеугуіут катіепіет ххутіепіа зіу XV 1562 г. ххсбгбсі
ггесгу гтагіедо Магсіпа Згетіойа, робоЬпіе ]ак зудпеі г„сгегхеопут катіе-
піет”- XV1565 г. гпаїегіопу XV 8кг2упсе гтагіедо різагга зкагЬи кгбіехезкіедо
Апбггеіа Мапохезкіедо. 2 орізи зі? хеубаіе, ге хуукхеіпіпу зудпеі — гіоіу ріегз-
сіеп (XV піт 10 гіоіусії) 2 згайгет, XV кібгут Ьуі хеугуіу ІіегЬ хеіазсісіеіа розі-
абаі зіагозіа кгехезкі Апсіге) КигЬзкі. Мезіеіу, )ак ххупіка г )едо озхеіабсгепіа
исгупіопедо 23 Іиіедо 1567 г., робсгаз исіесгкі г \^іеІкіедо Кзіузіхеа Моз-
кіехезкіедо бо кіїхху піетсу Ьеїтапа обеЬгаїі ти піе іуіко піетаіо ггесгу і
ріепіусігу, аіе гбхепіег хезротпіапу зудпеі26 27. ^іркзгозс Йокбхе зудпеюххусії
піе зсіїагакіегугохуапо )ако гахеіега$се ИерюГу, тогпа гаіет рггуризгсгас.
ге тіаіу опе ххуді^б паігхеукіеізгусй ріегз'сіепі г піесо хеіркзг^ робзіахез, гго-
Ьіопд 2 іедо затедо таіегіаіи со і ріегзсіеп.
Кіетаіо зудпеібхе ргухеатусЬ хузротіпапусй XV ггббіасії XVI хе: Ьуіо
ІіегЬохеуті. Такіт Ьуі гадіпіопу XV зіусгпіи 1541 г. Йок о]сохезкі 8гс2?зпе§о
Зугиїехуісга 2 ІіегЬет Гіоііхуа (хеугуїа хез(р§а г іггета гбгаті) сгу ііок ІіегЬо-
хху 2 ххугущ Ро^опщ 2арг2ера82С2опу хе 1554 г. XV сігосіге бо \^і!па па зе)т рг-
гег 8Іи§р кзірсіа Іхеапа Сгагюгузкіе§о. ^7 гіоіут Йоки Зіеіапа Та^поxV8кіе§о,
иггубпіка хеоіехтосіу 1госкіе§о Мікоіа)а Кабгіхеііа Кибедо, гарггеразгсгопут
хе дгибпіи 1551 п Ьуіу хеугуіе “Тгу ххіегу”. }езіепі^ 1563 г. хе ХК’іІп іе робсгаз
роЬуіи и кгахеса г раїса гадіп^І гіоіу зудпеі зрбгіедо зіопітзкіедо Мікоіа-
;а }ипб2ійа, ххт кібгут Ьуі ххугуїу )еуо ІіегЬ каЬубг'. 16 зіегрпіа 1557 г. хео-
іехуобгіпа роїоска Реігопеїа Кабгіхуііібхепа Вохео]похуа сіюбг^с ро зхуоіе)
та)рїпо8сі №сгу зігасііа зудпеї г хеугуїут ІіегЬет Тггу ТуЬу2-. зудпесіе
тогпохеіабсгупі ххугуїо ІіегЬ о)сохезкі, сгуїі Кабгіхеійохезкі. XV іут тіе)зси
тогпа гагпасгус, ге и2уxVапіе ІіегЬи о]сохе8кіе§и XV Йоки ріесгіріпут Ьуіо
рохезгесйпіе рггу)?і4 ргакіукд. Міубгу іппуті, Ьагбгіе) беїаіісгпа сЬагакіе-
гузїука зудпеїи іезі Ьагбго рггубаіпа хе изіаіепіи ІіегЬбху згіасіїсісбхе тпіе)
гпапусії. Ою, г озхеіабсгепіа згіасіїсіса Мікоіа)а Сгупкіехеісга о ]едо гаді-
піопут хе Кохепіе Йоки, XVрІ8апедо іезіепщ 1566 г. XV кзірді з^бохее рохеіаіи
26 Меігука кііедака. к8. 253, к. 165у— 166; кь. 255. к. 561е — 563; кь. 260, к. 178е; кь.
266, к. 128.
27 Меігука Іліехеька, кь. 229, к. 141-14ІЄ; кь. 242, к. 215; кь. 250, к. 41у 180; кь. 252, к.
248; кь. 262, к. 106е.
346
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
кохуіегі8кіе§о, тогпа сіокіасіпіе изіаііс, ге 8/сгусіі зі? оп ЬегЬет кеііхуа. }ак
Схуіегсігіі — XV згеЬгпут Йоки Ьуі хуугуїу “рб1кзі?гус 2 §хуіагсЦ”28.
кзспіаіу і ЬагЙ2іе) зкотріікохуапе зу^песу, XV кібгусЬ росізсахуіе хуугуЮ
кііка ЬегЬбху. Осо, XV згеЬгпут Йоки зсагозіу гусотігзкіедо Отісгу)’а 5ап§из-
2кі, ксбгу §о зсгасіі XV §гибпіи 1551 г. XV гатки кгбіехузкіт, хуугусо гезроіопу
оЬгаг 4 ЬегЬбху тогпоххйасісу, а XV гІоСут зу§песіе Кбгу 2усгу1бхупу ксбгу
га§іпц! XV ІиСут 1564 г., усіу гагет х т?гет різаггет кгбіехузкіт ]апет Сіа)-
ка гпа)СІохуаіа зі? XV ХСагзгахуіе па оЬіесігіе и хуо)ехуосіу хуіСеЬзкіе§о 5се1а-
па 2Ьагазкіе§о, хуугусо, )ак хузкагаї }ап Сирка, )Є) ЬегЬ СгуС (ЬегЬет т?ха
Ьуі — Одопсгук) огаг іті?29. Тут сгазет рогіасапу згеЬгпу зу§пес, ксбгу
гауіщі XV ХХбІпіе, а паїегаї бо рггесізсахуісіеіа тогпохуіасіссхуа Сасаг8кіе§о
сіюг^гедо кзі^сіа Магсиге§о Киїгетапохуісга, Ьуі хуес!1и§ хуіазсісіеіа, “гу)а
Сигескодо”30. Рггебзіахуіопо XV піт пісх\^іСрІіх\'’іе сасагзка сат§?. ХС оЬгагіе
сеуо зу§песи тизіаі Ьус робоЬпу сху ібепСусхпу гпак, )акі хуісіхіту XV гасЬо-
хуапе) 2 1572 г. ріесхусі ЬєгЬохує) МисЬа)а Киїхетапохуісга, Йитасга кгбіехуз-
кіе§о і харехупе росотка кзі?сіа31.
ХсагС обгіеіпе^о рггусосгепіа іесіупу сЬуЬа гпапу Сакс пагузохуапіа XV
Месгусе Ьігехх/зкіе] оЬгахи Йоки — зкагЬпіка кгб1еху8кіе§о ^апа 2агескіе§о.
5 8іус2піа 1566 г. ^ап 8етіопоxVіс2 2агескі, бх^гезпу Ьигтізсгг xVІ1егі8кі,
зкагЬпік кгб)ех\'8кі огаг кіисгпік і хтозкохмік xVІ1егі8кі 82есН 2 гатки XV Ш1-
піе ге 8х\'ут 8Іи§а ХТазка Магкжісгет, ксбгу г§иЬіі рохмеггопу 8оЬіе сіо
піезіепіа Сіок рапзкі. Вуї XV піт xVу^усу гпак, ксбгу рбгпіе) пагузохуапо XV
Месгусе, гагпасгаіас, ге со — “Сакі ЬегЬ”32.2 гузипка ххісіас, ге ху Йоки хуугуСо
зутЬої тіезгсгагізкі, ксбгу бокіасіпіе) Ьуіо Ьу пагхуас “дтегкіет”сгу “Іаег-
Ьет тіезгсгагізкіт”33. Іхуап Ьуі хуііпіапіпет іиг піе XV ріегхузгут рокоіе-
піи, зупет Ьигтізсгга хуііепбкіе^о Зіетіопа ЗсеГапохуісга (гт. ок. 1552 г.), а
(еро Ьгас 2єпохуі гозіаі гасіса хуііепзкіт. Іхуап ггоЬі! Ьіузкойіхуа кагіеіу, зса-
іас зі? игг?сіпікіет сепігаїпут Х7Кзк, 8кагЬпікіет кгбіехузкіт. ХШосгпіе,
28 Бгіаі гскорізби' ИпітегвуСеСи \Х'і1еп5кіе§о, 1. 7, пг 26 (К8І?§а в^сіи гіетзкіе^о
рои’іаш Котаеп8кіе§о г г. 1566/1567), к. 102.
29 ХІсСіл ка Ьі(еху8ка, к$. 239, к. 128-128у; к8. 261, к. 75.
30 Меігука кііеи’вка. кз. 237, к. 200-200у.
31 Бгіаі г?корІ8б\л7 ІїппуегеуіеіиХСІ1еп8кіе§о, 1.5, С-8, пг 637, ориЬІ.те Кітва Е. Негаїсііка.
І8 ргаеіііе8 і сІаЬагіі. — Уііпіик, 2004. — Р. 132,11. 250.
32 Меігука Еііетезка, к8. 262, к. 325у.
33 Згегге): Ка^аизказ А. Уііпіаиз тіевю уа1с1апіу8І8 еіігає XVII а. апіго)е ри8Є)е (1662-
1702 т.). - Уііпіиз, 2002. - Р. 305.
КлоАикіЕкб Ваімоноа • Покі ріес2£іпе хіасіяу...
347
ЬегЬ гтіепіі оп хеіазпіе хе хеупіки кагіегу. РгахедородоЬпіе )ак і хсіїпіапіе
Кидотіпоххйе34, 2агессу то§1і Ьус рггуі?сі до ЬегЬи Козсіезга (тоге СЬод-
кіехеісгбху?). Рггупа)тпіе) )'иг од 1567 т. Іхеап 2агескі игухх’аі і? ЬегЬ35. Ву-
па)тпіе) піе хезгузсу тіезгсгапіе гтіепіаіі ЬегЬу, пахуеі сі со О8Щ§а1і хуугупу
кагіег. Ого, хе XVI хе гбхепіех ітропиі^су тадесек геЬгаІі і згІасЬескз кагіег?
гюЬііі хеііпіапіе .Іагтоіохеіе, иіггутаїі )едпак зхуо) ЬегЬ тіезгсгапзкі, гатіе-
піаізс гпак дгіедгісгпут гпакіет ЬегЬохеут. Хс 1535 г. Йоки тіезгсгапзкіе-
§о игухеаі гаіогусіеі годи }агтоіа Зіоїохуісг, (акі зат оЬгаг хеідп іе )е XV 1550 г.
па Йоки )е§о хепика Зіапізіахеа }агтоіу36.
ХХугбЬ (Іокбхх і гпакі па пісїі. Ххі?с ргакіусгпіе пісге§о піе тогпа
рохеіедгіес о дапусЬ різапусЬ гхеукіе XV XVI хе па оіосгсе Йокбху — даїасЬ
ісЬ зроггддгепіа, та)8ігасЬ, кгбггу )е гюЬііі сгу ісЬ гпакасЬ хеІазпусЬ. Хіезіеіу,
їе§о їури іпідгтаф )езі піеіісгпа гбхепіег XV Меїгусе Ьііехузкіе). Ь’а Ьііхеіе Йо-
кі ргухсате згІасЬїу, родоЬпіе )ак і XV іппусЬ рапзіхеасЬ, гагхеусга) хеугаЬіаІІ
/Іоіпісу. XV роїхеіегдгопут )иг хе 1495 г. рггег хеіе!кіе§о кзірсіа 1іїехузкіе§о
Аіекзапдга }а§іе11опсгука зіаїисіе гіотікбху хеіІепзкісЬ икагапо, ге капдудаї
па іті? тізігга сесЬохее§о. рохуіпіеп рггедзгахеіс їггу хеугоЬу: кіеІісЬ, Йок г
хеугуїут Ьеїтет і ріегзсіегі г к1е)'поіет37. Меіода игухеапа XV XVI хе рггу
зрощдгапіи ргухеаїпусЬ Йокбхе згІасЬескісЬ — гусіе (рьтье), хеіазпіе зі?
одгхеіегсіедіа XV кзі^асЬ Меїгукі Ьіїехузк іе). XV Іііегаїигге зйа^ізїусгпе) хузро-
тіпа зі? і’езгсге і’едп^ теїод? хуугоЬи ріесгрсі — одіеху, )едпак опа XV апаїі-
гохуапут ггбдіе піе іезі хеутіепіопа. 2 Меїгукі дохуіади)ету зі? о ро)едупс-
гусЬ гіоіпікасЬ, кібггу XV XVIXV. хеугаЬіаІІ ріесгрсіе. Так^ хуіазпіе іезі зргахеа
34 24 хуг2Є8піа 1576 г. вгіаскесіхто Кисіотіпбхе ротіегйгії Зсеіап Ваіогу. 2а гавіи^і хе
хеоіпіе 2 токкиісіпаті, исігіеіепіе роіусгек рапяхеи. асіорсохуаі ІсЬ бхесгезпу тео)ехеос1а
хх’ііепзкі і капсіегг ХХ’Кзк Мікоіа) Касігіиііі Виду. рг2у)ти)^с Кисіотіпслс бо яхеедо ЬегЬу
Тггу ТщЬу (Меігука ІііеххБка, ке. 56, к. 99е — 101у; Ва§аи8кіепе В. Ьієшуок Вісі/іозіоз
Кипі§аікЬу8ГЄ8 капсіегів МікаІ0)іі8 Касіеііа КисІаЯБ (аріє 1515-1584). — Уііпіиз, 2002.—
Р. 124).
35 №е2папе 8/ІасІиа Роївка і )'е) їіегЬу / орг. V. х^іну^ рггу хекрбкігіаіе
8. 1)2Іас1и1ее,’іс/а. — Кгакбж 1908. — 5. 368; Цітоу А. Пячаткі старажнтнай Беларусі. —
Мінск, 1993. — С. 73; XV врівіе иг/рйпікбхх' \лс)ехтб<І2ша \Х’і1еп8кіе§о ЬІ^Опіе парізапо, ге
Іхеап 2агескі итухеаі ЬегЬи Біа: Пггрсіпісу ХХ'ісІкіе^о Кзіевгхха Ьііете8кіе§о. Зріау. — Того І:
ХУоіеи’бгігіи’о ХХ’ІІепакіе XIX-XVIII хеіек / роб. гесі. А. КасЬиЬу. — Х^агагаша, 2004. — 8.754.
36 Ка§аи8кіепе В. XVI а. \41піаи8 тіезііесіаі Іагтоіоз — кеііав і Ьа)огІ8к^ уіаиотеп? (\\
бгики).
3" Ьаисееісіиа Е., Уіікаиакіепе В. В. Біеіих’оа аикаакаїуаіе XV-XIX атгіиа. — Уііпіиа,
2001.-Р. 90,429.
348
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
тіебгу 5^азу1ет Мікіібкжісгет і Сйотя Мікііусгет о кхуії і ]акоЬу зіаізго-
хуагщ ріес/ус іебпедо хе з%іабкбхс Мікіїусха 7бапа СоіиЬкі. Ргхебзіа^іопо
кііка різет г ргахубгіхууті ріесхрсіаті СоіиЬкі, кібге XV г/ес/ухх'ізіозсі гбх-
піїу 8Ір об іедо па кхсісіе. }ебпак 2бап СоіиЬка їхуіегбхіі, ге ііок х (едо Ьег-
Ьет 61а рггуіогепіа ріесгрсі па кхуісіе, зредаїпіе гохкагаі хх^угоЬіс Ьех )едо
хуіабопюзсі зат №азу1. 7а 8 )едо ргахубхіхуу ііок “х тоіт ітіепіет і тоіт
ЬегЬет”8рогх4бга1 хіотік Ваїка, исгеп А1ек8Є)е\уа, тіезгкадсу ху АУііпіе па
иіісу Захуісг38. Так вато З Іірса 1553 г. бхіегхахеса тагкохузкі кехе іхузпохуісх
Козкі зкаггдс 8/ІасЬсіапк? Дігієхуя Вибуіоху^ о харіесхсдохеапіс кхеііи Ьег
гхугоїи ріепірбху огаг Ьег іедо хуіаботовсі, хухухуаі бо зхуіабсхепіа Виказха
/апохуісха, гіоіпіка хуііегїзкіедо тіезхкиі^седо XV боти рапбху Маскохуісхбху
Теп іхуіегбгіі, хе рггеб іудобпіет сгу ігхетахузротпіапа зхІасЬсіапка ргозіїа
до о хуугузохуапіа Йоки “два лососи”, і оп ю ггоЬіІ, а XV дбгхе харізаі Іііегу “8”і
“К”39. Ахуірс, XV оЬи рггурабкасЬ ргухуаіпе Йокі зудпеіохуе Ьуіу хуугузохуапе XV
зїоіісу кііхуу Жіпіе, рггег хатіезхкаіусЬ ххт )едо сепігит гіоїпікбху.
}Є8і гпапе, ііе тодіо козхіохуас врощбгепіе Йоки. Оіо, іезіепід 1552 г.
хххЗіі катіепіескі Киг'та ЗегЬіп гозіаі роЬіїу XV бгобге бо Катіепса рггег
зіигеЬпікбш гаггдбсу М. Тиса і xVїебу иігасії гіоїу Йок (XV піт 6 гі.), га хуу-
гбЬ кїбге§о, )’ак їхуіегбгії, гаріасії 40 §г.40 А хсіус саіу ііок тизіаі ко8гіоxVас
(’езгсге хуірсе). ГЯа рогбхгаапіа: па 60 §г. сгуїі І корр осепіопо гадіпіопу XV
1579 г. згеЬгпу зудпеі згіасйсіса иріскіедо .Іапа Апбге)ехуісга. а XV 1589 г., )ак
зір гба)е іуіко розгеЬггапу згеЬгпу ііок хгогпедо рохмаш Ьггезкіедо }акиЬа
Ьерезохузкіедо гагет г ргасз осепіопо па 18 дг.41 }езї осгухх ізіе, ге сепа Йо-
ки, ]ак і^піег і )едо ххл’гоЬи гаїегаіа об таіегіаіи г кібгедо до ггоЬіопо, га-
роїггеЬошагі гатбх^у і гарехупе зіорпіа 8котр1ікоxVапіа оЬгаги, пр. ііокбхх^
Ье^ЬоxVусЬ.
Окге» тосу ргахупеі Поки. \Х7 Ііїегашгге зй’адізіусгпе) піебозіаіесг-
піе ххуіаз'піопо кxVе8йе боїусгясе окгези тосу ргахупе) Йоки і іедо бгіебгіс-
гепіа. Рг/ебзіахсісіеіе згІасЬіу (Ьагбгіеі зір іо зргахубга XV зіозипки бо тадпа-
іегіі) оіггутух¥а1і 8XVе Йокі озоЬізіе ро озщдпірсіи реіпоіесіа. Р(ііг/еЬ()Х\?аІІ
опі ІсЬ піе іуіко бо гаіхмегбгапіа їгапгаксіі таі^ікоххусЬ, аіе і 61а роіггеЬ
когезропбепсуіпусЬ. Оіо, іебеп г па)хусге8піеі8гусЬ гасЬохуапусЬ іізіоху
38 Меігука Екедака, кз. 27, к. 15ІУ
30 Меігука Ьііеи’зка, кз. 246, к. ІП-ІПу
40 Меігука Іліехузка, кз. 244, к. 154х'.
41 Кітза Е. Ьіеіиуоз Бісігіозіоз Кипідаікзіузіез тіезіц апізраисіаі. — Р. 38.
Касасжіеме Каімокоа • Тіокі ріесх&пе ьгІаМу...
349
різапусЬ хуіазпогрсгпіе рггег ВагЬагр Вабгіхуійбх¥П? — Іізс бо о)са, казгсеїа-
па хуі1еЙ8кіе§о, }егге$о Кабгіхуійа басохуапу гокіет 1535/1536, к іесіу рггузгіе)
кгбіохуе) роїйкід то§іо Ьус ок. 15-16 їак Рггусізпірсо бо піе§о зудпеС казг.Се-
Іапбхупу, о сгут зхуіабсгу яіасі ріесг^сі42. Хпасгу, XV ріегхузге] роіохуіе XVIXV.
рггупаітпіе) росЬобгцсу г тадпасегіі тіобгіегісе і бгіехусгупу оіггутухуа-
И 8Х¥е 8у§пеїу §бу зі? 8Сахуа1і реіпоіеспіті, а {езгсге піекопіесгпіе огепіепі
ІиЬ хуубапе га іщг. То хуіазпіе гагпасгуїа Воусіапа Тогсгапка, гопа Іхуапа
Зоісапа, иггрбпіка хуо)ех¥обу хуііепзкіеуо Міко1а)а КабгіхуіЙа Сгагпе§о. Сбу
]Є8іепія 1553 г. огпа{тііа о зігасепіи зхує) ріесгрсі “г ЬегЬет о)'са”, робкгез-
Іііа, ге Со зі? 8Саіо, кіебу опа іезгсге піегатргпа тіезгкаіа и таскі Тотіїі
Ьогсгупе)43.
капе кзІ4§ Месгукі І.ііехх'зкіе) боїусг^се хуудазпі?сіа тосу ргахупе)
Йокбх¥ 84 бозс зрггесгпе. }ебпа сг?зс геЬгапусЬ іпіогтаді хузкагде па бгіе-
бгісгепіе Йокбху ЗхуіабсгуіоЬу о Сут окгезіепіе зу§пеіи сгу Йоки тіапет
“оісохузкіедо”, рік хує хузротпіапут рггурабки згІасЬсіса 8гсг?зпе§о 8уш-
Сеххчсга г 1541 г. 84 гбхупіе/ ЬегрозТебпіе котипікаїу о обгіебгісгопут ро
о)си ІиЬ Ьгасіе Йоки огаг зкаг§і па то, ге ро зтіегсі розіабасга Йоки Ьіізсу піе
гхугаса)4 §о р^аxVОXVі(ут зрабкоЬіегсот. Оіо, ЗО Іізїораба 1558 г. зуп гтагіе-
§о гіетіапіпа }апа ВхуогаЙ8кіе§о .Іеггу бетопбйхжаі обгіебгісгопу Йок Ьег-
Ьох¥у 8х\'еу() о]са, а біа рех¥позсі {езгсге і рггухміе) поЬіІііасуіпу, хуібосгпіе
г оЬгагет ЬегЬи і ргозії гарізас, ге іппа ]’е§о ітіепіет рггуіогопа ріесгрс
Ьрбгіе піехуагпа. 8іегрпіи 1559 ?• бгіеггахуса ІиЬеІбкі Іхуап Йизгка о§іо8іі о
гіогут Йоки ЬегЬоххут, ксбгу ти рггурабі XV 8рабки ро япіегсі Ьгаїа Рахуіа
Зіизгкі. Тут сгазет к8І4гр ,Іапи82 2а8^8кі зкаггуі таскр Ха8[аг{р НоІ8гап8-
к4, ге Са ро япіегсі оіса піе гххпбсіїа ти )е§о Йоки. РобоЬпіе тасосЬс 2о-
йр ХагїлЖ^ісгбх^? о піегх^бсепіе гіосе§о і 8геЬгпедо сіокбхх' кейх^сй
гтагіедо тагзгаїкі кгб^8кіе§о Масіе)а Сіебгоусіа обкаггуїі |е§о зупоххпе
Казрег і 2у§тип( Сіебгоускжіе44.
/ак хуібгіту, окагісіеіе обгіебгісгопусЬ ЙокбxV Ьуіі озоЬаті о гбгпут
8СаСи8Іе та^4СкоxVут, Сак тпіе) гатогпі (,1ап Вхуогапзкі), )ак і Ьо§аС8І к8І42?-
сіа /а8Іах\'8су сгу Сіеугоусіохх'іе. Ніезсесу, XV Месгусе ЬісеххАбкіе] піе та ба-
пусЬ хууіа8піа]4сусЬ со г обгіебгісгопуті Йокаті сгупііі ісЬ похм ххйабсісіеіе.
42 Ка^аивкіепе К., Ка§аикка5 А. ВагЬогоь КасіУІІаіСез Іаіккаі 2у§ітапті ЛиуиЯиі іг
кіїіетв. — Уііпіив, 2001. — Р. 91.
43 Меігука Ьііетека, к®. 245, к. 28.
44 Меігука Еііетека, к®. 251, к. 235у к®. 252, к. 560у; к®. 254. к. 47у: к®. 255, к. 523у — 524.
350
Сфрапстичнпй щорічник • Випуск І
/арехупе тпіе] гатогпі, ]ак 8і? х¥8каги)е хуіісегашгге45, игухуаіі ісіі баіеі іако
зхує хеіазпе. Так тб§і зі? хасЬохуас }ап Охуогапзкі, кібгети, тіусіху іппуті,
пахуеі піе Ьуіо роїгхеЬу хуугаЬіас іппедо Йоки, §бух іпіс)аіу )е§о і о)са 8і?
/§абхаіу. Іппі то$1і ихухуас ихузкапе ху зрабки Йокі бо тотепіи зргахуіепіа
похує^о оЬгахи сху 1е§епбу46. }е82схе іппі, хуібосхпіе, ігхутаіі ]Є піе іуіко ге
хух§1?би па ісії тое ргахущ, аіе і хуагіозс )иЬііег8к4 сгу ху гпак раті?сі о 080-
Ьіе. Со 1551 г. ]ако геіікхуіе госіхіппе гахет 2 бго§осеппо8сіаті ху зкггупсе,
кібга 8І? хпа)бохуаіа ху зкагЬпісу, кзщх? }егху 8іискі ргхесГюхуухуаі ріесх?сіе
ргхобкбху — кбідхдг 8іискіс1і: ргабгіабка, б/іабка, о)са і таікі. }ак хуупіка
2 бопіезіепіа 8Ііі2еЬпіка к8І?сіа ВаЙготіеіа Жіа/о\уіскіе§о, Нобог Кгускі,
зкагЬпік }егге§о 8іискіе§о піе )азпе біасгеро хугі4І Ьег хуіаботозсі 8хує§о
рапа о\\'4 гаткпі?і4 па кіисг 8кгхупк? 2 ріесгрсіаті ге зкагЬса47.
ОЬок зргаху богусг^сусії бгіебгісгепіа Йокбху ху Меігусе І.іїсхузкіеі
хуугахпіе )Є81 гагпасгопа рггесіхупа ріегхУ82Є), а оЬохуі4хи)4са об бахепусії
схазбху (табуф пізгсгепіа Йоки ро з'тіегсі ]е§о хуіабсісіеіа. 84624с 2 рггукіа-
ббхе, геп гхуусга] іатапіа Йоки ху сгазіе О8їаіпіе§о роге^папіи ге гтагіут,
Ьуі гогрохузгесітіопу хУ8гбб хуіасісбху ЖзІ. огаг рггебзіахуісіеіі зхІасЬіу
па)Ьо§аГ82Є). /аххуусха]' ііокі пізгсгопо игосгузсіе, Ьуіа ю іебпа 2 сгрзсі се-
гетопіаіи. Х^убаггепіе пагобгіп сгіоипека рорггег скггезі иітаіаі поіагіаї
раріезкі, а іатапіе Йоки ро )е§о зтіегсі зутЬоІігохуаіо обе]8'сіе, гпохуиг рг-
гег поїагіаї раріезкі, бо іппе§о зшіаіа. Мегеріішіе піетпіе) хуагщ Ьуіа піе
іуіко 8утЬоііс2па, аіе і ргашпа 81гопа 1Є£О акіи. 81агапо зі? гаре^піс, аЬу \у
рггу82І08сі піе Ьуі оп пху^апу і піе исгупіопо піт 82кобу. 8ат сегетопіаі
/іатапіа Йоки па га/іе піе )Є81 саікіет )а8пу. Хпфс таіегіаі, 2 к(бге§о го-
Ьіопо Йокі, Ш4їріі\ее аЬу іак іаїхео тогпа Ьу )е Ьуіо гіатас риЬіісгпіе. 2ба-
піет Ж Маізіа, іатапо піе Йок. аіе §ір80Ш4 корі? Йоки, іут §Є81ет иїхуіег-
бга)4С копіес тосу ргахупе) Йоки гтагіедо.
}е81 гпапе, ге убу XV сгегхеси 1551 г. бо \^ііпа рггухуіегіопо гхуіо-
кі кгбіех¥пу ВагЬагу Кабгіхуііібхупу, па іггесі бгіегі робехаз тзгу /іатапо
игосху8сіе рггу каіаґаіки іе) Йок, х¥8кагиІ4с, ге XV сеп 8розбЬ гарех¥піопо
)Є) 1ер8/е рггу)?сіе “рггег 8Х¥Оіс1ї’48. Кііка рггукіаббху икаги)е, ге робоЬпе)
Кііка рг/укіаскж сігіесігісгепіа гіокбте рггег тіевгегап і піегатогщ кгіасіїі?
V/ XVI ху. такагаі: Кішка Е. Ьіеситоб Бісігіовіої Кифаікйуяев тіевгц апівраибаі. — Р. 39.
46 Згутаткі .1. Каикі ротоспісге кіікгогіі. — ХХ'агчгаи а, 1983. — 8. 189-
4~ Меігука Еііетекка, ке. 257, к. 496у; ке. 239, к. 151у.
48 Ка^аиккіепе К. ВагЬога Касіуііаіге. — Уііпіия, 1999. — Р. 189.
Ка6аівкіем5 Каіможа • Тіокі ріесх&пе ххІасЬіу..
351
ігабус)і XVI ху. рггезгггедаіа гатогпа 82Іас1ііа ХбКбк. Оіо, 26 та)а 1563 г.
копіи82у дгобгіегі8кі і різагг кгбіехузкі }ап 6а)ка ітіепіет зхує] гопу Кбгу
зкаггуі сіхуипа игхуепскіедо Зіапізіахуа СиЬ?, іг геп рггухуіазгсгуі зудпеі )е]
8ІО8ІГУ, а ЗХУЄ] ІЄ8СІОХУЄ) А11ПУ 2уС2уІбхУПу ОІЄСІ1ПОХУІС2ОХУЄІ. №е рГ2Є8ІГ2Єда-
)4С ігабус|і гіатапіа зудпеіи, сіхуип гаЬгаі до XV сгазіе родггеЬи XV Мегесги
зоЬіе. V7 зіусгпіи 1584 г. XV зргахуіе о ііок гтагіедо казггеїапа зтоіегізкіедо
і зїагозіу бгізпіепзкіедо ]игі)а 2епохуісга іакге гагпасгопо, ге ‘’хуебіид баху-
педо гхуусгаіи, ро зтіегсі хууЬііпусЬ іибгі, розіабапіе рггег пісії га гусіа Йокі
Ьухуа$ XV сгазіе родггеЬи іатапе”. }ебпак дбу іедо сіісіеіі бокопас рггуіа-
сіеіе тогпохуіабсу зроікаіі зі^ ге зрггесіхует зупа гтагіедо, зїагозіу сгеге-
І^к іедо КггузгЛоіа /епохуісга. Шхусгаз, ро родггеЬіе рггу Ахуі асі касії геЬгапо
рггукіабапе рггег піедо бо бокитепібху хуіазпусії і рапзіхуохуусії Йокі, )е
оріесг^іохуапо і оббапо сіо капсеіагіі ЖКзі.49. Хбубаіе зі?, ге ро зтіегсі тпіе)
гатогпусії згіасіїсісбху ісіі Йокі пізгсгопо ро ргозіи гЬі)а)4С сгу зсіега^с па
пісії хуугуіе ІіегЬу50.2папу )Є8і рггукіаб гпісгсгепіа Йоки г 1582 г. ро зтіегсі
гіетіапіпа хуоіугізкіедо \Х7а5іІі а }акохуіскіедо. Тіок Ьуі хуіогопу бо іедо дгоЬи,
рггебіут г піедо гЬіхузгу ЬегЬ.
ОсЬгопа Йоки ріесг?іпедо. ]ез( гогитіаіе, ге Йокі ргухуаіпе г рохуо-
би ісіі тосу ргахупер а іакге і хуагіоз'сі Ьегроз'гебпіеі, зіагапо зі? гаЬегріесгус
іак паДеріе). Рггебе хузгузікіт рггесіюхуухуапо )е ху тіе)8сасЬ паіЬегріесг-
піе)8гус1і. Тіокі-ріег8сіепіе ІсЬ хуіазсісіеіе позііі гхуукіе па раісасії щк. Опе
пахуеі рггерабаіу ро зрабпі^сіи сгу ісіі гб)?сіи г раіса. геп 8ро8бЬ ху тагси
1537 г., робсгаз дозсіпу и казгїеіапа хуііепзкіедо Сгудаїіизга Озсіка, зхуедо
зудпеіи зіу хуугЬуі сіхуип і Іюгобпісгу хуііегізкі Рахуеі Згуткохуісг Оіебгоус51.
Со ргахуба, гбаггаіо 8іс, ге рог^сгапо ]е бо рггесіюхуапіа зхуут різаггот.
Оіо, 24 раг'бгіегпіка 1536 г. хуоіехуоба роіоскі .Іап НІеЬохуісг озхуіабсгуі,
ге дбу гтіеггаі бо 8хує| та)?іпо8сі Зоїесгпік іедо різагг зігасіі іедо зудпеі52.
Мекїбггу згіасіїсісе зудпеіу і ііокі іггутаіі ху закіехукасії. №е хуіабото ху
іакі 8розбЬ ху іиіут 1542 г. г закіехукі хуурабі зудпеі хуоіехуобгіпу хуііеіібкіе)
49 Меігука Ьііехузка, кз. 68, к. ЗОО-ЗООу; кз. 261, к. 67у.
5С Яковєнко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і
Центральна Україна. — К., 2008. — С.5б.
51 Меігука Ьііехузка, кз. 29, к. 122у.
52 іієшуоз Меігіка. Кпу§а №. 19 (1535-1537). Шгазутц кпура 19 / раг.
В. Уііітаз. — Уііпіиз, 2009. — Р. 250, п. 248. ОгпаітіІ оЬаиіаіяс зі?, аЬу “которьіїі непри-
ятель его яких листок записних под оньїм сьїкгнетом ку шкоде его милости не спра-
вил”.
352
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
2ойі базгіоібохуе), їак вато \х' закіехусе їгхутапо ііок ЬигтІ81гга роіоскіе§о
Іхуапа Ріоіго82ко\уіс2а, зїгасопу XV зїусгпіи 1553 г. робсгаз робгбгу XV ї.ико-
ххіс, сгу згеЬгпу зу§пеі ЬегЬохуу гіетіапіпа У7о)сіесЬа Сгугехуісга, кїбгу XV
іізіорабгіе 1560 г. 2§иЬіопо г сак) закіеххкї)53.
Вагсігіс) гатогпа згіасйга, бузропидеса кіікота Йокаті. гггутаїа )‘е XV
зкггупіасй сІхх’откісЬ, /а/ххус/аі гагет 2 хуагпуті сіокитепгаті. Могпі
сйюпііі Йокі \у зкггупкасй иіокохуапусй XV 8хуус1і зкагЬсасй ІиЬ роххісг/аіі (є
різаггот. \х' 1550 г. ге зкггупкі жукгабгіопо Йок зу§пеіохуу }апа Кіосгкоххпс-
га. РосІоЬпіе \\; 1555 г. икгабгіопо гіоіу зу§пеї ІіегЬожу Каіаггупу, гопу 8гут-
кі Котапоххісга, кїбга §о рг/ссЬохх'ухх’аіа XV зкггупі XV та)ртозсі Козіпзк.
№тІЄ8ЇПІк ПОХ¥О§гббгкі 6гу§огу богіо Х¥угЬу1 8Ір ЗХХ’С^О /Іоїсро 8у&пе(и XV
с/сгххси 1558 г. ро ххукгабгспіи 2 гатки поххю§гбс1гкіе§о )е§о зкггупкі. бсіу
\\; 1560 г. зрізухуапо та)ї)(ек гіетіапіпа Казрега Зигххиііу, Йок зір гпа)с1охуа1 \\;
)’е§о гаріесгрюхуапе) зкггупесгсе54. Мегатогпі згіасйсісе Йокі осісіахх-аіі па
рггссікжапіс тіезгсгапот, а сі )е іггутаїі \\; зкггупіасЬ сіотожуск Мірсігу
іппуті, Іеп гхуусга) рггесЬоххлжапіа и тіезгсгап Ьуі сіозус гогрохузгесіїпіо-
пу, \\- Мсігусс І .іісхх’зкісі гагсіезіїхжапо піетаїо ргхурасікбхс рггекагапіа іт
сіо сЬюпіепіа па)хх^агпіе)8гусй сіокитепгбху згіасйсіса, рег§атепгбху сіо )е§о
та)ртозсі. Оїо, XV 1553 г. гіетіапіп Огу§ Коїоі зкггупір г ггесгаті і Йокаті
гтаг!е§о о|са іггутаї и тіезгсгапіпа ххп1епзкіе§о кеопа Кизіепіа55. УОугизга-
ріс росігбг Йокі гжукіе хх ісгіопо ‘‘хх^ хуогки росігб/пут, гагет г різтаті”.
Так \\; кххпетіи 1552 г. \\; сігосіге рохх^гогпе) г та)’ртозсі Вапіизгохуа ро иг-
хуапіи хуогссгка рггерасії зу§пеі ЬегЬожу ххюіеххюсіу Ьіе1зкіе§о Ніеюпіта 5іе-
піахузкіе§о, а XV с/егххси 1563 г. зіи§а зіагозіу 1искіе§о ВоЬизга Когескіе§о ху
сігосіге бо Жепіса ро игхх апіи зір раза г хуогесгкіет зігасії зу§пеі ЬегЬохуу
тогпохх’іасісу56 57. Тут сгазет Йок сЬоцге^о ріепіапзкіе§о Міко1а)а ПоЬко-
хх іс/а га^іп^і ро осісгеріепіи зір г раза хсогссгка, §с!у гапкіет 7 тагса 1561
г. згесії иіісї) ххіІепзкяТ
Зїагапо зір піе іуїко сІоЬгас тогііхуіе па)Ье2ріесгпіе)82е тіе)зсе бо ргге-
сЬохуухх’апіа боки, Іесг гбххтіег )е иЬіегЬіесгус бобаїкоххуті згосікаті, іакіті
53 Меігука І.іїсххука, кз. 35, к. І27х-; кз. 231, к. 202; кз. 265, к. 445х-.
54 Вопіескі А. Росхеї гоббте хч ХХ'ісІкіт Кзірзіхуіе Иіехузкіт х\’ XV і XVI
ууіеки. — ХХагз/ахх а, 1887. — 8. 132; МЬ, кз. 246, к. 455; кз. 252, к. 418у — 419; кз. 256, к. 420.
55 Меігука Іліетузка, кз. 246, к. 11.
56 Меігука Еііехузка, кз. 240, к. 348у; кз. 249, к. 35 Зу - - 354.
57 Меігука Ніетека, кз. 256, к. 585.
Касапжіеііе Каімокоа • Тіокі ріесх&пе згкісМу...
353
)ак 2аріес2?іохх^апіе зкггуїі Ху гаріес2?іохх'апе) зкггупсе ху зкагЬси (ггутапо
Йокі рггейзіахуісіеіі кііки рокоіеп гойи кзі?сіа ]егге§о 5іискіе§о, ройоЬпіе
Ьуіо 2 Йокіет гтагіедо гіетіапіпа Казрега Зигхуійу. Сйу ху 1559 г. гтагіа
гопа зкагЬпіка пайхуогпе§о ХХКзк Іхуапа Апйге)ехуісга, га\уіпі?1у XV зикпо )е)
зу§пеІ йойаїкохуо іезгсге оріесг?іохуапо. РойоЬпіе, ху 1552 г. Йок гтагіе) зіа-
гозсіпу /шисі'/кісі Каїаггупу Кіосгкохус] ораіггопо аг йгета ріесг?сіаті58.
Вегргахупе игухмапіе ІІокбхх. Котипікаїу о гапікпі?сіи Йокбху рг-
гезхуіайсгаія о Іут, ге ісй згойкі Ьегріесгегізіхуа Ьуіу піейозіаіесгпе. Розіа-
йасге Йокбху сг?8іо йо/пахуаіі гбгпусй згкбй. ХаіЬагйгіс) зі? оЬахуіапо Ьег-
ргахупе§о игусіа Йоки, гбгпусЬ пайигус. Тіок то§1о рггуххіазгсгус па іЬІігзге
оіосгепіе гтаг!е§о і га ротося ріесг?іохмапіа рггубас зоЬіе ротузіпу Ьіед
хуі?кзгозсі зргаху. Хсісіас (о 2 озхуіайсгепіа. кібге \у рагйгіегпіки 1560 г. исгу-
піїа кзі?гпа Аііопа РоіиЬіпзка. тяг /аскогохуаі ху йгойге йо ХХІІпа і гтагі
ху КотфсЬ, яйгіс \у іут сгазіе 2па)йохуаі зі? гбхупіег йіак (’суо Ьгаїа Сега-
зіт. Теп Йокіет гтагіе§о гаріесг?іохма1 )акіез' різта, кібге рггезіаі Ьгаїи )Є)
т?га, йоріего рб/піс) гххтосії §о йіакохуі т?га. Апа1о§ісгпя піетаї Ьізіогі?
ороххйейгіаіа кзі?гпа Ахуйоіу)а СгеСхуегсіпзка. Іірси 1562 г. ройсгаз а§опіі
)Є) т?га Масіе)а ху ]агохуісасй рой кискіет, )суо йіак Во§йап Бійогоххїс/,
йокіет /тагісуо оріес/?1о\\ а1 тетЬгапу і йоріего ро рехупут сгазіе Йок
рггекагаї игг?йпікот Іискіт59. О игусіи з£аІ82Охуапе§о Йоки кирса тоз-
кісхузкісро ^азуїа 2у1іпа йохуіайи)ету зі? 2 ,е§о зргахуу 2 тіезгсгапіпет \Х7а-
Іепіут Апйгеіехуісгет. Вакі (аізгегзіхуа зі? иіахупіі, §йу ху рагйгіегпіки 1560
г. тозкхуісіп ху зяйгіе патіезіпіка ххйіепзкіедо ху йсжойгіе рггейзіахуіі йхуа
іппе з\\’0)с йокі, кібгусЬ игухуаі сіо ріесг?1охуапіа йокитепібху60.
РггусЬуІпе хуагипкі сіо Гаізгохуапіа Йокбху сгу ісЬ Ьегргахупе§о игусіа
рохузіахуаіу ро ісЬ гпікпі?сіи ІиЬ кгайгіегу61. ТакісЬ ху/тіапек ху Меігусе
Ьіїсхл зкіс) г XVI ху. )езі па]хуі?сеі. }ак і хує хузгузікіск сгазасЬ ху XVI хм ігайаіу
зі? озоЬу гогіагдпіопе, кібге ^иЬіІу гбгпе ггесгу, хмзгбй пісй гбхупіег йокі. XV
Іеп зрозбЬ йокі иігасііу хх-зротпіапе )иг хуо)ехуойгіпа хуііегізка 2ойа Саз-
58 Ланио И. К истории панского класса в Великим Княжестве Литовском. — М..
1914. — С. 19-25; Схіаі г?корі&5ху ЬіЬІІоіекі Ікехтекіеі акасіетіі паик, Г. 16, пг 6; МЬ, кн. 40,
к. 802.
59 Меігука Іліедакка, кк. 255, к. 375; кк. 256, к. 419-420.
60 Меігука Ьііетека, кз. 255, к. 158-159
61 Такіе ргхурайкі, іейпак сіоіусгасе рггетеахпіе хуіекбте XVII і XVIII її: Цітоу А. Пячаткі
старажьітнай Беларусі. — Мінск. 1993-— С. 158-Г1.
354
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
гіокіош сгу ххюіехгосігіпа роіоска Вохтоіпоххм. 2іетіапка 2ойа РеІгохх-а)а
XV 1547 г. ххугЬуіа зір зурпеіи па сіхтогге Вгіехгакохузкіт росісгаз зххйуіа зху.
Ріоіга. \^’о)ехюсіа ігоскі]ап 2аЬг2ехіпзкі, кібгу гриЬй Ііок па росгяіки XVI
XV піе хузкагаі пахуеі с1ок1ас1піе)82усЬ окоіісгпозсі гсіаггепіа, іуіко осі гаги
хуугоЬіі зоЬіе іппу. Казгіеіап ххіїепзкі }еггу КасІгіхуіЙ /арггсразсії ро XV 1529 г.
росісгаз іошлу 2 2уртипІет Зіагут XV ОІкіепікасЬ. V' 1562 г. XV піегпапусії
окоіісгпозсіасй, рггу гаіаїххйапіа іпіегезбхх’ зїагозіу тзсізіахузкісро і зхсеро
о)са XV ХУІІпіе, згеЬгпу йок о)са зііасіі Зіетіоп Апбгсіехсісг. 2іетіапіп 8іе-
тіоп Воригупзкі, рсіу XV 1569 г. 2 пакаги кгбіа росіягаі г РиЬІіпа сіо кзіусіа
Копзіапіупа Озігорзкіеро, гриЬі! піе іуіко ххйегіопе бокитепіа аіе і зххю)
ххйазпу Йок62. Іппі XV гаротіпаїзіххие озкаггаїі 8XVусЬ різаггу, зкагЬпікбхх; зіир.
Оргбсг )иг хссгезпіе) хх^утіепіопусії рггукіабб^ різагга Воххю)пу, зіирі 2а-
гескіеро і іпп., о Іо вато XV 1561 г. зхх^еро зіпру зкаггуі сіххтп хсіїспзкі Масіе]
Оріпзкі, XV 1562 г. зіигеЬпіка Огура Магіупоххісга — Магупа Корсіо\\ а сгу XV
1564 г. зхх-еро сііака П)у Вагохх^кіеро — тагзгаіек кгбіехх^зкі}. Бгуткоххйсг63.
Сгузіе зя ихх’іасіотіепіа о гаріпіопут Йоки Ьег и)аххтіепіа іеро окоіісг-
позсі, г окгезіепіет іесіупіе ххіазсіхтозсі Йоки, )ак XV 1541 г. рггег зхуеро рі-
загга Зіапізіахх^а Раххйоххісга огпа)тіі зіагозіа гтисігкі }ап КасІгіхсіЙ. XV 1552 г.
сіхтоггапіп кгбіеххсзкі 5іапізіахх? Вопіп сгу гіетіапка Аппа МекгазгеххНсга; XV
1560 г. )ес1упіе іакя іпібгтас)? рггесізіаххйі зіагозіа тегескі Зіапізіа^ Вохтор
па сгу росісгазгу УОКзк Мікоіа) Кізгка СЬіесЬапоххіескі64. Зроіукапе зя гохх^-
піег сіокіасіпісізгс и’уіазпіепіа окоіісгпозсі гпікпіусіа, хх^зротіпаіясе тіе)’зсе
ххтрасіки, а сгазет кигіогаїпіе рггес1з1аххйа)ясе зіу гсіаггепіа. Тіок xVутіепіо-
перо )иг Ьогобпісгеро ххпіепзкіеро Ра\\4а Сіесігоусіа рггерасії ти XV сгазіе
роЬуіи и казгіеіапа ххпіепзкіеро ххфгозі г гукі, гіетіапіпа 5іапіз1аххга Кизіес-
кіеро, рсіу гозіаі роЬіІу XV сіоти гарагтізігго^-е) ххіїепзкіеі піеіакіе) Арпіезг-
кі, х\’о)8кох\’сі Ьгхезкіе) Аппу Тиг)еххту XV 1559 і- росісгаз розсіпу и хх’О)еххюс!у
ххіїепзкіеро XV кикізгкасЬ, а зкагЬпіка пасіххюгперо Іхуапа ЗоЙапа — XV 1553
г. па сіххюгге кгбіехх^зкіт XV МіероіотісасЬ. ЗгеЬгпу Йок згіасйсіса кгб^з-
кіеро Зіеіапа Ізгкоххйсга гаріпяі, кіесіу ро XV 1550 г. XV Жіпіе га сііирі ххіу-
гіі патіезіпік сІиЬіпзкі Мікоіа^а КасІгіххиЙа Кисісро. Іп1егези)яся іезі Ьізіогіа
62 Ьієшуок Меігіка (1522-1530), 4-О)і Теізтц Ьуіу кпура / раг. 8. Ьагиіка. І. Уаіікопуіе
іг кі. — Уііпіик, 1007. — Р. 349; Меігука Іліетека, кк. 6. к. 196у: ке. 29, к. 122; кк. 260, к. 170у;
ке. 265, к. 225.
& Меігука Іліехукка, к8. 256. к. 677у; кз. 260, к. 138у; кз. 261, к. 80-80у.
64 Меігука кііехузка, кз. 27, к. 103; кз. 240, к. 403у 537у; кз. 254, к. 212; кз. 256, к. 412.
Касаіжіеке Клімокол • Тіокі ріеогдіпе хгШіїу..
355
зїагозїу іискіеро ВоЬизга Когескіеро. Теп у 1569 г. у розросігіе ІиЬеІзкіе]
ріссгріоуаі Іс/дсе па зіоіе різта. Ропіеуах гауііаіі сіо піеро розсіє. уірс іскі
рбхпіе) обргоуабгаї роіогуузгу Йок 2 роугоієт па зіоіе, а рсіу роугбсії,
)иі §о піе гпаїагі65. Г)о осІгрЬпе) ргиру тогпа гаїісгус кгасігіеге Йокбу, о
кібгусЬ гасЬоуаіо зір піетаіо уіасіотозсі. Оіо, у 1560 г. кзіргр ]ап Оіесіго-
ус узкагаі, ге )еро згеЬгпу зурпеі го8їа! икгабхіопу рггег (еро зіигеЬпікбу
Аііопр ХХ'ісітопібупр і Тоткр Иаіарискіеро, у 1563 г. зіира МеІсЬіога 5кіп-
сіега, зІигеЬпіка Мікокца Касігіуіііа Вибере зкгасії згеЬгпу зурпеї )еро гопу, а
тагзгаікоуа пабуогпа 2ойа Сіесігоусіоуа у кгасігіегу зуеро гіоіеро зурпе-
іи ЬегЬоУеро оЬуіпіІа Ші Ікс; \Х7б)зкоуіс2а. РосІоЬпіе гіоіу зурпеї гіетіапіпа
Зг.ЗугасЬогісга су 1581 г. икгасіі і г піт исіекі )’еро зіира66. Теп зріз тогпа Ьу
Ьуіо копіупиоуас Ьег копса.
Хбагіо гагпасгус, ге зкагрі па гаїгасопе Йокі исгрзгсгаіз зір росісгаз уаг-
пусЬ уусіаггегі роїііусгпусЬ, пр. у сгазіе 8е|ти ЬиЬеІзкіеро су 1569 г., сгу су
сгазіе осіЬууапіа зерпбу у ХУагзгауіе сгу Жіпіе. Орбіет ггесг Ьіог^с, сгрз-
сіе) )е ігасапо су уагпусЬ тіеізсасЬ котипікаді. Жгузікіе зргауу сіоіус/рсс
Йокбсу сЬагакіегугце сіргепіе сіо роуіаботіепіа о гсіаггепіи тогіісуіе )ак
паізгуЬсіе). Осіу ріесгрс гаріпріа у посу ге згосіу па сгсуагіек, гасуіаботіопо
о їут су рціек, ргозг^с оЬосущгкосуо гарізас, ге іака ріесгрс піе розіасіа
тосу ргасупе]. Могпосуіасісот Ьуіо суагпе, аЬу ІсЬ Роки піе игуіо сіо роск
різапіа акібсу рогусгкі, ігапзаксіі таіріпозсіосуусЬ сгу різет рапзісуосуусЬ,
іут сгазет гсуукія згІасЬір огаг тіезгсгап Ьагсігіе) оЬсЬобхіІа тогіісуозс
зГаїзгосуапіа акібсу рогусгкі. 2 їеро росуосіи оЬохущгкосуо рггуротіпаїі, ге
осі сіаіу гаїгасепіа Йоки пікети піе суубаїі габперо гоЬосуцгапіа ріепірг-
перо. Раїзгегзіуа Йокбсу гхесгусуізсіе зір гйаггаїу, о сгут зсуіасісгя гбгпе г
іут гуіргапе зргасуу. Оіо, су 1559 г. гіетіапіп Іасуог Висіаіеуісг зкаггуі Сгуз-
гкр \То)’сіесЬосуісга о зіаізгосуапіе га ротоср росІгоЬіопусЬ Йокбсу акібсу
рогусгкі }асуога. 2аресупе у росІоЬпусЬ сеІасЬ зіаізгоуапіа у 1552 г. ге зкг-
гупкі рг'/.ссЬосуууапс) у Ме)згаро1е уукгасігіопо рггусгеріапе розгеЬггапе
Йокі гіетіапіпа Масіе)а }апоуісга67. Жсіосгпіе, та)яс піегЬуі сІоЬге іпіеп-
с)е, ІакиЬ Киїуіес піе сЬсіаі гугбсіс гпаїегіоперо у 1566 г. Йоки ШісіесЬа
Мікоіаіеуісга, кібгу ти уурабі г закіеукі у сгазіе робгбгу68. Шазсісіеіе
65 Меігука Ьііесузка. кк. 238, к. 485; кз. 245. к. 28; кз. 255, к. 96; кз. 2б5, к. 206.
& Меігука Еііетека, кз. 68, к. Юб; кз. 253, к. 155у кз. 2б2, к. "78у. 108-105у
67 Меігука Ьііеузка, кз. 240, к. 490; кз. 255, к. 95у
681 )7ІаІ іркорізбу Ппіуегзуїеіи УСіІегізкіеро, Г. 7, пг 26 (Кзірра засій гіетзкіе§о
356
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Йокбху то§1і Ьус рггутизгапі сіо рісс/іДоссапіа гбгпусЬ ігапзакс)і, рік пр.
гіетіапка }ас!хуі§а }акиЬбхупа, кібга ро исіесгсе об зхує§о т?га озхуіасісгуіа,
ге іебупіе Ьііа і каїесгопа рггег т?га ихуіеггуїеіпіаіа різта па зхуо)є гіетіе,
кібге іщг зрггебахуаі Ьег ]Є) г§обу А \\ іс;с, піе гссагарк па хузкагащ ху 16
агіукиїе югбгіаіи ріегху82е§о III Зіаіиіа РИслузкіедо кап; зтіегсі га ГаІ82ег8-
іхуо Йоки, )е§о кгабгіег, оЬбгіегапіе г бокитепібху і гети робоЬпе сгупу®,
суі?кз2озс пі;сі1а )е§о шгіозс Ьегрозгебпіа, )ак гбхупіег і тос ргахупа. №е
гаіггутапо зі? пахуеі рггесі ххіеікр ріссгхусі д Хс'КзІ..
Воіусксгаз отбхуіопо Йокі озоЬізіе, игухуапе ргухуаіпіе рггег згіаскі?
Хс'КзІ. V/ XVI ху, Іут сгазет суріз су 67 кзі?бге /арізбсу Меігукі Іліесузкіе)
зхуіабсгу о га§іпіопут су бпіи 18 Ирса 1581 г., су посу ге згосіу па сгхуагіек, су
оЬогіе хуозкохуут росі Роїоскіет, хуіеікіт Йоки Хс'КзІгаїісгапут сіо §гиру
о реіпе) тосу ихуіеггуїеіпіаіясе)69 70. Згегзгу котепіагг /аскосуаі зі? су бгіеппі-
ки смургахуу ЗіеГапа Ваіогсдо росі Рзкбсу71. Тіок Ьуі су розіабапіи казггеіапа
суііспзкісуо. Робсіг/ссуапо, ге тоді до хугі де кіоз ге зхуоісії, ропіехуаг патіоі
казгіеіапа сііа доцседо рохуіеігга гозіахуіопо гогрі?іут. Тіок гагет г козгіо-
хупуті к1е)поіаті гпаібохуаі зі? су геїагпе] зкггупі. рсгутосохуапс) геїагпут
іапсизгкіет бо поді ібгка. ОЬок зкггупі згаіо (езгсге )ебпо рибіо, па кібгут
гпаібоссаіо зі? згеЬгпе пасгупіе г бгЬапкіет. №е схіабото, іакіт зрозоЬет
суіатусуас/ осісгеріі іапсизгек і хуупібзі зкггупі? 2 рибеікіет, ро/озіасуіарс
пасгупіа. 2 гапа па сууЬг/еги ггекі Вгхуіпу гпаїегіопо і зкггупк? і рибеіко.
кібге г рохуоби тоспе§о гатки рггезі?рса піе гсіоіаі оіхуоггус. ^уіазпііо
зі?, ге ] су о сеіет Ьуі іебупіе Йок, ропіехуаг сіюуосеппозсіе гозіахуіопо піеі-
кпі?іе. ХХ’кгбісе Ц хуіабото8с зекгеіагг кгбіехузкі ^'епсіаху Аугурра рггесіаі
капсіеггосуі Хс'КзІ, Озіайети ^ТбЙохуісгохуі, рбг'піе} боссіебгіаі зі? хуоіехуоба
суііепзкі і кгбі 5гекап Ваюгу, роуіозкі гогезгіу зі? ро саіут оЬогіе72.
рохуіаіи Кохуіепзкіеуо 2 г. 1566/1567), к. 28.
69 Статут Вялікага Княства Літоускага 1588. Тзкстьі. Даведнік. Каментарьіі. — Мінск,
1989.-С. 353.
70 ,|ак( > ріег\у82у о іут ріка! Лаппо И. Похищение государственной печати Великого
Княжества Литовскаго в 1581 году. Отдельньїй оттиск из сборника статей в честь
В. И. Ламанскаго. — СПб., 1906. Х^різу сіоіус/дсс '/апікпіссіа йоки су 1581 г. чу гбсспіе2 ори-
Ьіікохуапе ху: Кітва В. Біеропо Ваіого Ідештов сіісіісіі апкраисіаі іт )ц айігабіто арііпкуЬев
// ЬіеиіУОБ І8Іогі)О8 теїгазіів, 2001 теіаі, 2. — Уііпшв, 2002. — Р. 213-228.
71 Іап Ріоігохувкі. ])/ісппік ссургаиу Мсїапа Ваюгеуо роб Рвкбсу / смусі.
А. Сгисгупвкі. — Кгакбхм, 1894. — 8. 25-28.
72 ,|ап Ріоігохувкі. ] )/іеппік хмургасуу Зіеіапа Ваіогеуо роб. — 8. 25-28.
Касаівкшме Кашомга • Покі ріес^іпе згккЬіу..
35"
У0ес11и§ сІапусЬ Меігукі Ьіїехх^кіе), 2 роххюсіи іе§о хууйаггепіа хууйапо
ипіхуегзаі. 2с1есус1охх^апо 8ір орагс па рггукіасігіе Роккі, §с!у )Є82сге га сгазбху
2у§типіа ЛііуиМа Йок Коюпу роїзкіс) хуукгабгіопо бхусгезпети росікап-
сіеггети Нііроууі Расіпіежкіети. 2атіа8ї піе§о хукгбісе ггоЬіопо іппу. Ріес-
2(;с \с'КМ. гаріапохуапо хуу§оіохуас па 22 §ос1гіп£ 10 ^ггезпіа 1581 г. Ргахуйо-
робоЬпіе ргасе; ггеаіігохуапо XV сгаз, ропіехуаг )иг па росгріки хуггезпіа ісуо
гоки 2па)би)я мс; роіххйегбгаірсе іо хурізу сіо к8щ§. Так XV озхуіасісгепіи зіагоз-
іу 2тисІ2кіе§о }апа Кізгкі 8і? тбхуі, ге ро 2§оггепіи )суо оісоху8кіе§о гатки
гагет 2 рівтаті сіо гбгпусЬ тадіповсі Ків/кбхх; кібге вір іат гпа)с1охуа1у,
іе§о гсіаггепіа піе тогпа Ьуіо хурівас сіо квір§, §с!уг рггерасіїа ріесгрс Хс'КвІ..
Зіагозіа оіггутаї xVурі8 іуіко па рос/ріки хуггев'піа73.
УХ/піозкі
1. Сапе игЬіегапе 2 ропаб 100 вргаху XVIXV. (рггехуага іпїбгтас)а 2 квщ§
Меігукі Ьіїехувкіеі) Йоіусг^се игуїкохуапіи рг^аіпусЬ ЙокбxV в/ІасЬіу V'КвІ.
вхуіабегз о піеху^ірііхуут гпасгепіи XV гусіи вроіесгегівіхуа Йокбху, )ако С2с;.<сі
бхесгсзпсі киїіигу ргахупе]. Во когіса XVIXV. росірів XV ргосезіе ихуіеггуіеіпіа-
піа сіокитепібху ой§гухуа! іесіупіе сіосіаікохур Гипкср; роіхуіегсігаірся, сіоки-
тепі піеораіггопу ріссгрсір піе р08іас1а! тосу ргаххте).
2. V' іргуки роіосгпут Йок ріесгріпу сгсДо пагу^апо іут ватут іег-
тіпет со і ріссгрс, сЬосіаг \с ггссгулсізіозсі огпасгаї іпзігитепі сіо хху-
сізкапіа ріесгсусі, піе газ' іо, со осісітісдо га ротоср Йоки. V' ххйеки XVI
82Іаскіа \с'Кй. иг^аіа сіххюск госігаібхх^ іІоксЗхм Ьагсігіе) рориіагпе зу§пеіу
XV іогтіе ріег8сіепіа і рггуггрсіу рггуротіпаізсе Йокі хх^рб1сге8пе. ІсЬ ІісгЬа
гаїегаїа осі роїогепіа 8ро1есгпе§о \\1а.<сісісІа. Мекібггу 82ІасЬсісе піе ровіа-
сіаіі ііоІ<б\\- \с о§б1е, іесіпак гасгупаіяс об згІасЬіу 8гес1піе) — опі Ьуіі ххбазсі-
сіеіаті )иг 2-3 Йокб^.
3. V' XVIXV. ргу^аіпе Йокі вроггяйгапо 2 теіаіі згІасЬеіпусЬ (згеЬга і
гіоіа) ІиЬ іппусЬ (тіесігі, Ьг^ги, супу). Тіокі-ріетсіепіе гаххпегаіу катіепіе
82ІасЬеіпе ге гпакаті \\; пісЬ ххлтуіуті аІЬо тіеіі хху§1яс1 па]гххук1еІ82усЬ
ріег8Сіепі, 2 ігосЬ? згегзгя росІ8іахх^, ггоЬіопр 2 іе§о 8ате§о таіегіаіи. Ш-
с;І<8208с 8у§пеіб^ шіаіа ххугуіе сігіебгісгпе ЬегЬу оісгувіе ІиЬ зккісікохх с (г
кііки ЬегЬбх^. №і ЙокасЬ коЬіеі гатргпусЬ рггесівіаххіапо ісЬ ЬегЬ 0)С2у8іу
піе газ т^го^8кі. V' ЙокасЬ тіевгсгапвкісЬ итіезгегапо тіезгегапзкі гпак
73 Меігука ІііехУБка, кв. 67, к. 70х- — ”1, 82.
358
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
ІиЬ ІіегЬ, ксбгу су рггурабки гпасгпіеівге] кагіегу вСагапо вір гтіепіс па вгіа-
сЬескі (рггукіабу 2агескіеро, Киботіпу).
4. Ргусуаіпе Йокі вгіасЬіу №Квк ргобикосуаіі (вровоЬет гуіосупісісуа і
обіесуи) гіотісу. Ковгс суугоЬи Йоки гаіегаі осі віорпіа вкотріікосуапіа оЬга-
ги огаг таіегіаіи Йоки. Морі вір суаЬас осі кіікипавіи сіо 40 рг. Орбіет сепа
Йоки сууповііа осі кіікипавіи рговгу сіо кору, ІиЬ ігоскр сспрсе].
5. Тіокі овоЬівіе рггебвіасуісіеіе вгіасЬіу гатогпе) оіггутусуаіі ро сіо-
Івсіи сіо реіпоіесіа, а піе копіесгпіе ро гаіогепіи госігіпу. ІсЬ тос ргасупа
тивіаіа вір копсгус гагет ге втіегсщ суіавсісіеіа. }есіпаког піекібггу Йокі
бгіебгісгуїі і игусуаіі ісЬ сісіїс) (сгрвсіе) вгіасЬіа піегатогпа), іппі — сіо то-
тепіи вргасуіепіа похуеро Йоки, (евгсге іппі рггесЬосс^усуаіі )е )’ако геііксуіе
госігіппе. МарпаСегіа ХХ'Квк рггевіггераіа, росІоЬпіе )ак суіасісу, Сгас1ус]і півгс-
гепіа Йокбсу ро втіегсі ісЬ суіавеісіеіа.
6. 2 рсм’осіи тосу ргахупе) і Ьегровгесіпіеі суагіовсі Йокбсу вроіесгепві-
суо \СКвк вгевпавіеро суіеки віагаіо вір )е сіоЬгге гаЬегріесгус'. Тіокі повгопо
рггу воЬіе (па раіси), іггутапо )е сс? вакіесукасії, вкггупіасЬ сгу вкагЬпісасЬ
сісуогвкісії, сгавет росуіеггапо сіо рггесітосуапіа су іеріе) исг^сІгопусЬ ргге-
сіїосуаіпіасЬ (су сіотаск тіевгсгап). Біа сіобаїкосуе) осЬгопу вкггупкі г Йо-
каті оріесгрюсуусуапо. Міто Со. суіавсіеіеіе Йокбсу сіогпасуаіі вгкбсі су рггу-
расіки ісЬ Ьегргасуперо игусіа, іаівгегвгсуа сгу икгасігіегу. Осі піеросІгісуусЬ
ровірркосс піе сЬгопііу пасуеі вигосуе кагу рггесуісігіапе су БіаіиіасЬ кісесув-
кіск га Саівгосуапіе ріесгрсі, кгасігіег і сети росіоЬпе сгупу. Об кгабгіегу піе
Ьуіа гаЬегріесгопа пасуеі суіеіка ріесгрс ^7Квк, суукгабгіопа г оЬоги суо)еп-
перо росі Роіоскіет су 1581 г.
359
УДК 930-2:929.651 «XVI»
ігор Тесленко
(Київ)
Заяви про загублені печатки і сиґнети
З КНИГ ВОАОДИМИРСЬКОГО ҐРОДСЬКОГО
ТА ЗАСЛАВСЬКОГО ЗАМКОВОГО СУДІВ*
У наш час будь-хто може побачити стародавні шляхетські герби
на пишних каретах і фасадах палаців, бойових стягах і обладунках. фа-
мільних коштовностях і дорого оправлених книжках. Слід, однак, вра-
ховувати, що більшість дотепер збережених пам’яток, на яких відтворені
геральдичні зображення, належали представникам вузького прошарку
аристократії. Багато родин, які не посідали розлогих маєтків і казкових
статків, також користувалися гербами. Дізнатися про їх вигляд допо-
можуть гербівники — спеціальні збірки, в яких геральдичний матеріал
супроводжується генеалогічними даними. За цими довідниками можна
вивчати родові знаки заможної і середньої шляхти, а ось дрібне рицар-
ство на їх сторінки потрапляє вкрай рідко. Проте це зовсім не означає,
що воно не мало власних гербів.
Практично кожен шляхтич, незалежно від свого майнового стано-
вища, володів принаймні однією річчю, яка нагадувала про його бла-
городне походження, і цією річчю був перстень із зображенням герба
(“сиґнет”). Він символізував приналежність особи до кола рицарів і, вод-
ночас, використовувався власником як печатка для засвідчення різного
роду документів і кореспонденції. З розвитком діловодства деякі пред-
ставники аристократії і заможної шляхти почали замовляти собі одразу
кілька сиґнетів та окремі матриці печаток. Якщо зауважити, що практи-
ка власноручно підписувати папери з’явилася на українських теренах
тільки в другій третині XVI ст., виходить, що відтиски сиґнетів і печаток
тривалий час були єдиними “ідентифікаційними знаками" особи. Пошук
' Дякую Олегу Однороженку за надання ілюстративного матеріалу до статті.
360
Сфрагістичний щорічник • Випуск 1
і комплексне видання відтисків, а також матриць, з яких вони робилися,
сприятиме розширенню наших уявлень про українську еліту доби Се-
редньовіччя і раннього Нового часу
Зрозуміло, що втрата сиґнета була дуже небажаною — опинившись
в чужих руках, він міг бути використаний для підробки документів.
В разі, коли сигнет або печатка все ж губилися, про це слід було заявити
в найближчій до місця пригоди судовій установі, хоча саме свідчення
могло і не вберегти від майбутніх неприємностей. Особливо якщо фаль-
сифікатор датував підроблений акт попередніми роками, а сам власник
втраченої матриці, який міг би присягнути в суді, що не притискав своєї
печатки до жодних паперів, уже помер.
Заяви про втрату сиґнетів і печаток з інформацією про вирізані
на них геральдичні знаки час від часу трапляються в судових книгах,
їх публікація дозволить поглибити наші знання про родову геральди-
ку руської (української) шляхти. В даній статті наводимо чотири такі
заяви.
Перша з них прозвучала 6 грудня 1570 р. у Володимирському грод-
ському суді. У цей день на уряді з’явився слуга княгині Марії-Маґдалени
Чорторийської (! 1571), який переказав, що його пані втратила сиґнет
у селі Сомаровичі під час повернення на Волинь з Литви, куди вона, воче-
видь, їздила на похорон дочки Марини Сапіги1. Власниця сигнета, у пер-
шому шлюбі дружина князя Івана Вишневецького і матір легендарного
гетьмана Дмитра “Байди”2, на той момент була вдруге заміжньою за во-
линським воєводою Олександром Чорторийським. Як представниця дав-
ньої династії, дочка останнього сербського деспота Йована Бранковича
(1496-1502), вона користувалася печаткою із зображенням двоголового
орла (див. документ 1). Такий же герб (мал. 1-3) носила на своїх перстнях
рідна сестра Марії-Маґдалени Ганна, яка так само двічі виходила заміж
за волинських князів — Федора Андрійовича Санґушка (| 1547/1548)
і Миколая Андрійовича Збаразького (| 1574).
1 Марина Олександрівна Чорторийська, дружина новогородського воєводича
Андрія Сапіги, померла без нащадків у 1570 р., див.: \Х оііі}. Кпіагіотеіе Ііїетеко-гивсй осі
когїса XIV луіеки. — ХГагзгата, 1895. — 8. 27.
2 За припущенням Ілони Чаманської. справжнім батьком кн. Дмитра Вишневець-
кого був молдавський господар Петро Рареш, на дворі якого кілька років прожила
його матір Марія-Магдалена Бранкович (1 бл. 1571), див. Сгатапвка І. ХХ’ік'піоауієссВ. Мо-
пощайа госкі. — Рогпагі, 2007. — 8.42,67,69.
Тесленко ігор • Заяви про загублені печатки і спінети..
361
мал. 1-3: печатки княгині Ганни Деспотівни
1549.1567 і 1571 рр.
Друге свідчення про втрату сиґнета належить москвитину Олексію
Яковичу, який у 1570-і рр. жив у м. Заславі3, де служив замковим пушка-
рем. У травні 1573 р. він загубив сигнет з гербом, який, на жаль, у самій
заяві (див. документ 2) не описано4.
Третій публікований документ — розповідь шляхтича з Володимир-
ського повіту Волинського воєводства Василя Федоровича Дривинського
про викрадення у нього сиґнета в січні 1574 р. (див. документ 3). Хто саме
вчинив злочин постраждалому було невідомо, але через те, що інцедент
стався після частування в домі його близького родича Степана Миро-
вицького. тінь підозри, очевидно, падала на челядників останнього.
Як випливає з заяви Василя Дривинського, на сиґнеті було зображено
“три вруби” (в подальшому щодо цього герба уживалася назва “Корчак”).
Аналогічний знак у цей же час носив на своєму перстні ще один Василь
Дривинський — королівський писар і, здається, небіж постраждалого
(мал. 4), та інша його ж рідня (мал. 5 і 6).
Остання зафіксована заява належить московському біженцю Гаврилу
(Ґабріелю) Андрійовичу Кайсарову, який наприкінці 1570-х рр. опинився
3 Місто Заслав Кременецького повіту Волинського воєводства, нині Ізяслав. рай-
центр Хмельницької області.
4 Заповіт москвитина Михайла Филиповича на користь свого земляка пушкаря
Олексія Яковича (1572) опубліковано в моїй статті, див.: Тесленко І. Заславська замко-
ва книга як джерело до історії Південно-Східної Волині // Наукові записки. Збірник
праць молодих вчених та аспірантів. — Том 19. — Книга 1. — К., 2009- — С. 249-251.
362
Сфрагістичний щорічник • Випуск І
мал. 4: печатка
Василя Єнковича
Дривинського
1570 р.
мал. 5; печатка Федора,
сина Василя Федоровича
Дривинського,
1576 р.
мал. 6: печатка
Кирика Єнковича
Дривинського
1576 р.
на Волині, на дворі свого відомого земляка князя Андрія Михайловича
Курбського. У 1581-1583 рр. згадується як ковельський урядник5; тримав
на службі частину села Колодежного у Ковельському старостві - і від назви
“держави” сам Гаврилота його діти Юрій і Мацей. народженівід княгині Мари-
ниДмитрівни Велі-щької, іменували себе Кайсаровими-Колодежинськими.
4 травня 1585 р. Гаврило Андрійович визнав у Володимирському ґрод-
ському суді, що втратив печатку з гербом “дві лілії, півмісяця і зірка"
(див. документ 4). Логічно припустити, що ці ж символи були зображені
на печатці Кайсарова ще за часів його перебування у Великому князів-
стві Московському. На жаль, нам не вдалося перевірити це припущення,
проте на початку XIX ст. "старовинний герб” роду, що вів своє корін-
ня від вихідця з Золотої Орди, виглядав зовсім по-іншому: на блакит-
ному полі покладені в зірку срібні ключ вушком вгору та меч і стріла
вістрями вгору".
5 Центральний державний історичний архів України у місті Києві (ЦДІАК), ф. 28,
оп. 1, спр. 15, арк. 116 зв. — 118 зв.; Жизнь князя Андрея Михайловича Курбского в Лит-
ве и на Волани. — Том І. — К., 1849- — С. 246; Том II. — К., 1849- — С. 91.
6 Колодежне — нині село Колодяжне Ковельського району Волинської області.
7 Общий гербовник дворянских родов Всероссийской империи. — Часть
VII. -СПб., 1803.-С.74.
Тесленко ігор • Заяви про загублені печатки і сигнети...
363
У додатку вміщуємо тексти усіх чотирьох документів зі збереженням
особливостей їх правопису8.
Додатки
[1] . 1570, грудня 6. —Володимир. —Заява княгині Маґдалени
Деспотівни, дружини волинського воєводи Олександра Чорню
райського, про втрату сиґнета з гербом “двоголовий орел”.
Літа Б[о]жєго Нарож[єни] 15709 м[є]с[є]ца дєкабра шєстог[о] дна.
Присилала до мене, Павла Григоровича (Оранского, на тот час
будучого подстаростєго володимерского10 11, єє м[и]л[о]сть кн[є]г[и]ни
Алєксандровад Чорторьшскад, воєводинад вольшскад, кн[є]г[и]ни
Макгдалєна Дєг/спотовна (біс) служебника своєго Марка Семеновича
Колднчовского ”, СОповєдаючи, штожь де// “тих часов, єдйчи мне з Литви
на Волинь, ночовала есми в сєлє Сомаровичах12 з пал/ницьі на субо-
ту м[є]с[є]ца тєпєрєшнєго дєкабра первого дна, тамь же ден згинул ми
сєкгнє/л мог/ золотий з гєрбомь моимь орломь платаньїмь, на которомь
и има моє словьі полскими внрото. А такь дєг/ іа дла всакоє пригоди
и потреби, аби са кому таковому до рулі не зосталь, которн// би хотел,
што змнслиеши кволи своє//, собє на мене написал/ и тьімь сєкгнєтомь
моимь припєчата/л ку шкодє // моє//, ку ВЄДОМОСТИ врАДОВО// то до-
ношу, если би са где а на которомь мєс///ц8 икиє колвє (біс) листи
и на штожь колвєкь подь тнмь сєкгнєтомь моимь показали, аби
жадноє моцьі не мели и ни в которомь праве при//мованьі и дєржанн
нє били”.
8 Курсивом у текстах позначені виносні літери, в квадратних дужках — розшиф-
ровка скорочених місць, дві косі риски вказують на межі аркуша.
9 В оригіналі літерне позначення цифр.
111 Павло Григорович Оранський (І між 1580 і 1587) — володимирський підстаро-
ста у 1569-1574 рр.
11 Інформації про рід Колдичовських немає у гербівниках Войцеха Віюка-
Кояловича, Каспера Нєсєцького, Адама Бонєцького, Северина Труського, в списку пріз-
вищ польської шляхти гр. Єжи Дуніна-Борковського.
12 Сомаровичі — село Волковийського повіту Новогородського воєводства; нині
Самаровичі (білор. Самаровічн) Зельвенського району Гродненської області.
364
СфрагістичниП щорічник • Випуск і
И просила мене єє м[и]л[о]сть кн[е]г[и]ни воєводинаи вольшскад
через того служебника своєго Марка Колдьічовского, абьі тое (Оповєдаиє
єє м[и]л[о]сти в кн[п]гц замтоковьіє бьіло записано.
ГА тое оповєдаиє єє м[и]л[о]сти в кн[и]ги зам'ьковьіє записати казалк
ЦДІАК, ф. 28, оп. 1, спр. 5
(Володимирська ґродська книга за 1570р.), арк. ЗбЗ-ЗбЗ зв.
*
* *
[2] . 1573, липня 24. —Заслав. —Заява заславського замкового
пушкаря Олексія москвитгіна про втрату сиґнета з гербом.
Того ж дніа.
Передо мною, Василєм'ь Кмитою, наместникол/ жославскимг и
бєлогородским'ь13, (Оповедалб СОлєксєм москвитин, пушкар замку Жос-
лавского, иж де// “у мене єщє до свєтого Петра за тест нєдєл в року
теперешнєє сєєдєсіат третєє14 згинул пєрстєп срєбрєньї// позлотистьш,
на которає бьіл гербь мои”.
Што собє дліа памєти до книг записати дал.
АгсЬіїсит Рапзіюоіее іеКгакоіеіе, ОсШггаІ па \УаіееІи.
Агсіміеит 8апризґкби\ К^корізу, 8у§п. 27, зТ. 274-
*
* *
[3] . 1574, січня 5. —Володимир. — Заява Василя Древинського
про викрадення в нього у селі Мировичах сиґнета, на якому зо-
бражено герб “три вруби”.
Літа по Нарожєню Исуса Хрьіста Сьіна Божого тисіача шатсот
сємьдєсіат четвертого м[є]с[є]ца гєнваріа питого дніа.
13 Василь Кмита (| після 1574) — у 1572-1574 рр. білогородський намісник мало-
літніх княжат Януша і Михайла Заславських, призначений на уряд їхнім опікуном ві-
денським каштеляном і великим гетьманом литовським Григорієм Олександровичем
Ходкевичем. За тимчасової відсутності в Заславі намісника Василя Фплиповича Коптя
у липні — на початку серпня 1573 р. урядував одночасно в Заславі та Білогородці.
14 “За шість тижнів до Святого Петра” — всередині травня (у документі йдеться
про день Святих Апостолів Петра і Павла, що у XVI ст. відзначався 29 червня).
Тесленко ігор • Заяви про загублені печатки і сиґнети..
365
(Оповєдал мне, Павлу Григорєвичу СОраяскому, на тот час будучо-
му подстаростєму володимгрекому15, зємєнин землі Волняскоє повіту
Володимєрского пан Василєи Аєдорович Дрєвинскин, нж ден “року
тєпєрь йдучого сепдесіал/ четвертого м[є]с[є]ца теперем/него гєнварн
пєрвого дни в пн/лницу, то єсш на ден Свєтого Басили, бьіл есми
в дворе п[а]на Степана Мировиркого, вридника тураиского, в сєстрєнца
своєг[о]16, в Мировичол’17, гдел/ собє ико в дол/8 приителско.л/ подпивши.
заснул, то пан де// нє вал/ хто сєкгнєш мои с пєча/ию моєю под гєрбомь
моил/ — трєма врубьі — с іш/ца моє? зніал. А гдєбьі сє икиє листьі, записи,
которьіх іа на себе никому нє давал, показали, абьі жадноє моцьі в каж-
дого права нє мели”
Котороє ж іа (Оновєданє єго в книги кгродскиє записати казаль.
ЦДІАК, ф. 28, оп. 1, спр. 8
(Володимирська ґродська книга за 1574 Р-), аРк- 7 зв.
*
* А
[4] . 1585, травня 4. —Володимир. — Заява Ґабріеля Кайсарова
про втрату печатки з зображенням на ній герба “дві лілії, пів-
місяць і зірка”.
Того ж м[є]с[є]ца май четвертого дню.
На ронках'ь кгродских володимєрскихь СО/и дніа второго того ж
м[є]с[є]ца маю припалив и судовнє (О/пправовати зачатьіх'ь, приснлал
перед нас, Андрєи Романовского, под"ьстаростєг[о]18, а Аєдора Курцєвпча,
судю19, вридниковт кгродскихт володимєрских'ь, пань Кгабриил
Каисаров'ь, жалуючи и (Оповєдаючн. иж де// “сего дню май четвертого
згинула де// пєча/и мои власнаи з литєрами полскими имєни моєго,
15 Див. примітку 10.
16 Степан Мировицький (| після 1574) — у 1569-1574 рр. турійський урядник поле-
ного литовського гетьмана кн. Романа Санґушка та його дітей: племінник (“сестре-
нець”, тобто син сестри) Василя Федоровича Дривинського.
17 Мировичі — село Турійської волості кн. Санґушків; знаході їлося у Володимир-
ському повіті Волинського воєводства, нині 'Гурійського району Волинської області.
18 Андрій Романовський (| 1589) — володимирський підстароста у 1585-1589 рр.
19 Князь Федір Михайлович Курцевич (| 1608) — володимирський ґродський суд-
дя у 1583-1588 рр.
366
Сфрагістичний щорічник Випуск І
на которой гербі- вьіритиьш — двє лєлии а под мєсєца и кгвизда. А ижемь
іа никому жадньїл’ (Описовь на себе не давалі- под тою пєчалгю моєю,
ани мамьрамовь, ани комумь додгов'ь никоторьіл' не винен’’.
И проси.? пані- Кгабригал Каг/саровт-, абьі тоє (Оповєданьє его дліа
памєти до книг кгродских'ь володимєрскихь бьіло записано, што мьі за-
писати казали.
ЦДІАК, ф. 28, оп. 1, спр. 18
(Володимирська ґродська книга за 1585 р.),
арк. 147 зв.
36"
Матеріали
УДК 930-2:929.651 «XI»
Олексій Артюхін
(Київ)
Формування типології князівської булли
НА ПРИКЛАДІ ПЕЧАТОК ЯРОСЛАВА МУДРОГО
ТА ЙОГО НАЩАДКІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XI СТ.
(за матеріалами сфрагістичної колекції Музею Піереметьєвих)
Руська сфрагістика доби високого середньовіччя є цінним джерелом,
що розкриває деякі суттєві аспекти функціонування державності Руської
землі (Київської Русі), оскільки князівські булли виступали своєрідним за-
собом легітимізації слова володаря та візуальної репрезентації його влади.
Досліджуючи руські печатки XI ст., ми спостерігаємо характерну
самобутність в іконографічній стилістиці, в якій відображено христи-
янський характер Руської держави. На прикладі печаток Ярослава Во-
лодимировича (Ярослава Мудрого) та його нащадків ми маємо змогу
прослідкувати протогеральдичну спорідненість та еволюцію типів кня-
зівських булл другої половини XI ст.
Наша розвідка грунтується на печатках, які зберігаються в Музеї сім’ї
Піереметьєвих. Для роботи, нами було виділено вісім найбільш харак-
терних сфрагісів цієї доби, а саме: Ярослава Мудрого. Ізяслава Яросла-
вича, Святослава Ярославича та Всеволода Ярославича. Під час опису
печаток ми користувались спрощеною системою без подачі додаткових
відомостей, як-то: ваги, товщини і місця знахідки, оскільки дані відомос-
ті не стосуються безпосередньо заявленої теми.
Подаємо опис досліджуваних печаток (кольорові зображення див.
на окремих аркушах ІУ-УІ):
1. Печатка Ярослава-Георгія Володимировича:
На лицьовій стороні погрудне зображення молодого, кучерявого,
безбородого святого, який тримає на правому плечі спис, а в лівій руці
щит, обрамлений крапковим обідком, в центрі якого простежується
368
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
композиція пелюсток з крапкою,
яка орнаментально нагадує розетку,
голову святого оточує німб з крапок.
Обабіч стовпчастий напис:
О Р
Г Г
ЄІ
IV
Іконографічна композиція, уточнена написом, вказує на зображення
святого великомученика Георгія.
На зворотній стороні грецький напис в чотирьох рядках:
+ КЄКО
ТІМСІМДО
ГЄІМРП
IV
Лицьова і зворотна сторони обрамлені обідком з крапок.
Розміри печатки: загальний — 29x26 мм, штемпеля — 23 мм1.
2. Печатка Ізяс пава-Дмитра Ярославича:
На лицьовій стороні погрудне зображення молодого, кучерявого,
безбородого святого, який тримає на правому плечі спис, а в лівій руці
щит з крапковим орнаментом, навколо голови німб з крапок. Обабіч
стовпчастий напис:
А Д
Г Т
І І
О
с
Іконографічна компози-
ція. уточнена залишком на-
пису, вказує на зображення святого великомученика Дмитра.
На зворотній стороні розташовано подвійну восьмипелюсткову
орнаментовану розетку з великою крапкою в центрі.
Лицьова і зворотна сторони обрамлені обідком з крапок.
1 Вперше печатка опублікована: Алферов А. Неизвестная печать князя Ярослава
Мудрого // Антиквар. — К., 2010. — Випуск 11 (48). — С. 30-32.
Артюхін Олексій • Формування типології князівської буяли...
369
Розміри печатки: загальний — 32x32 мм, штемпеля — 23 мм (лицьова
сторона) 25 мм (зворотня сторона).
3. Печатка Ізяслава-Дмитра Ярославича:
На лицьовій стороні поясне зображення молодого, кучерявого, без-
бородого святого, якій тримає на правому плечі спис, а в лівій руці кру-
глий щит, обрамлений крапковим обідком з виразною орнаментальною
композицією у вигляді розетки, голову святого оточує німб з крапок.
Обабіч стовпчастий напис:
1
Іконографічна композиція, уточнена написом, вказує на зображення
святого великомученика Дмитра.
На зворотній стороні поясне зображення Богоматері Оранти, навко-
ло голови крапковий німб. З обох боків літери під титлами:
МР (XV
Лицьова і зворотна сторони обрамлені обідком з крапок.
Розміри печатки: загальний — 32x30 мм, штемпеля — 25 мм.
4. Печатка Святослава-Миколи Ярославича:
На лицьовій стороні поясне зображення св. Миколи Мирлікійсько-
го у святительських ризах, права рука у благословляючому жесті, у лівій
руці кодекс прикрашений обідком з крапок, голову святого оточує німб
з крапок. Обабіч стовпчастий напис:
О К
N О
І Л
На зворотній стороні грецький на-
пис у п’ять рядків:
+ КЄКО
Н0ЕІТК’
370
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
амдулім
мкол
IV
Напис прикрашено надрядковою рискою на початку, остання літера
виділена з обох боків рисками.
Лицьова і зворотна сторони обрамлені обідком з крапок.
Розміри печатки: загальний — 24x29 мм. штемпеля — 20 мм.
5. Печатка Святослава-Миколи Ярославича:
На лицьовій стороні поясне зображення св. Миколи Мирлікійсько-
го у святительських ризах, права рука у благословляючому жесті, у лівій
руці кодекс, який оздоблено зображенням розетки, голову святого ото-
чує німб з крапок. Обабіч проглядається стовпчастий напис:
О N
А Н
Г К
Н У
Є л
• А
На зворотній сто-
роні повнозростове зо-
браження князя в довго-
му вбранні та з княжою
шапкою на голові. У правиці довгий двораменний хрест на складному під-
ніжжі з елементами проквітлого хреста, лівиця піднята і зігнута у лікті
з відкритою долонею, над якою напис підтитлом: СВА.
Лицьова і зворотна сторони печатки обрамлені обідком з крапок.
Розміри печатки: загальний — 38,5x41 мм, штемпеля — 35 мм (лицьо-
ва сторона), 33 мм (зворотна сторона).
6. Печатка Святослава-Миколи Ярославича — наступний тип:
На лицьовій стороні поясне зображення св. Миколи Мирлікійсько-
го у святительських ризах, права рука у благословляючому жесті, у лі-
вій руці кодекс, який прикрашено розеткою, голову святого оточує німб
з крапок. Обабіч проглядається стовпчастий напис:
А N
О Н
Артюхін Олексій Формування типології князівської булли..
ГН КУ
є л
А
На зворотній сторо-
ні зображено Ісуса Христа
на широкому декоровано-
му крапками троні, права
рука в благословляючому
жесті, у лівій руці кодекс, навколо голови хрещатий німб. Обабіч літери
під титлами:
ІС хс
Лицьова і зворотна сторони печатки обрамлені обідком з крапок.
Розміри печатки: загальний — 33x34 мм, штемпеля — 31 мм.
7 Печатка Святослава-Мііколи Ярославича —
наступний тип:
На лицьовій стороні поясне зображення св. Миколи Мирлікійсько-
го у святительських ризах, правиця у благословляючому жесті, в ліви-
ці кодекс, який прикрашає розетка, голову святого оточує німб з кра-
пок, печатку обрамлено крапковим обідком. Обабіч фігури стовпчастий
напис:
С Н
В И
Ь КО
т л
К А
На зворотній стороні зобра-
жено князя-вершника, в плас-
тинчатому обладунку, на голові
князівська шапка, прикрашена намистинами та пропендуліями з китиця-
ми з трьома намистинами, в правиці вершника спис, що влучає голову
змія, який знаходиться під копитами коня. Згори, по колу розташовано
напис:
СВАТОШЄ
Печатку обрамлено в потрійний обідок з крапок.
Розміри печатки: загальний — 29x31 мм, штемпеля — 25 мм.
372
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
8. Печатка Всеволода-Андрія Ярославича:
На лицьовій стороні погрудне зображення бородатого святого з до-
вгим волоссям, права рука у благословляючому жесті, у лівій руці довгий
хрест через плече, навколо голови святого німб. Обабіч фігури стовп-
частий напис:
О А
А N
ГІ ДР
О є
С АС
На зворотній стороні на-
пис у п’ять рядків:
+ КЄКО
Н@ЕҐПАШ’
ДОУОАИ
ДРЄАТОС
КЛАЛО
Напис прикрашено надрядковою рискою згори та хрестиком з рис-
ками обабіч. Лицьова і зворотна сторони обрамлені обідками.
Розміри печатки: загальний — 32x33,5 мм, штемпеля — 24 мм (лицьо-
ва сторона), 25 мм (зворотня сторона).
Розглядаючи князівські булли Ярослава Мудрого та його синів,
можемо виділити спільну рису для всіх — використання типу печат-
ки — “погрудний патрональний святий (лицьова сторона) — грецький
напис (зворотна сторона)”. Певним винятком з цього є печатка Ізяслава-
Дмитра Ярославича, періоду його новгородського княжіння (1052-1054),
де св. Дмитра зображено на повний зріст. Зворотна сторона виконана
в архаїчній традиції кінця X — початку XI ст. із зображенням княжого
знаку і грецьким довколовим написом2. Але і ця печатка вкладається
в типологію.
В період першого тріумвірату синів Ярослава — Ізяслава, Святослава
і Всеволода, лише останній залишає батьківський тип печатки “погруд-
ний патрональний святий — грецький напис”.
2 Див.: Янін В. Актовьіе печати Древней Руси X —XV вв, —Том І. — М., 1970.—
№. 3.
Аріюхін Олексій • Формування типології князівської булпи..
3”3
Ізяслав-Дмитро та Святослав-Микола запроваджують для себе нові
індивідуальні типи булл. Так, Ізяслав Ярославич використовував печатку
з погрудним зображенням св. Дмитра на лицьовий стороні та розетки
на зворотній. Окрім цього типу він користується печаткою з поясним
зображенням св. Дмитра на лицьовій стороні та Божої Матері Оранти
на зворотній.
Саме для печатки Ізяслава-Дмитра є характерним акцент на розетку,
зображення якої ми можемо побачити і на щиті святого Георгія з печат-
ки Ярослава Мудрого. Цей символ простежується на двох типах печа-
ток Ізяслава Ярославича. На одному з них розетка на щиті св. Дмитра
нівельована, саме тому, що на зворотній стороні є повне її зображення.
Наступний тип печатки, має зображення Божої Матері Оранти, яке роз-
ташовано на зворотній стороні замість розетки. В цьому випадку вира-
жене зображення розетки знаходиться на щиті св. Дмитра.
Святослав Ярославич уживав печатки з поясним зображенням св. Ми-
коли на лицьовій стороні. Закономірним є те. що у св. Миколая на книзі
розташовано стилізовану розетку що перегукується з зображенням роз-
еток на печатках його брата Ізяслава-Дмитра.
На князівських буллах Святослава-Миколи Ярославича ми спосте-
рігаємо наступні комбінації: св. Микола — грецький напис; св. Мико-
ла — повнозростове зображення князя; св. Микола — зображення Ісуса
Христа на троні. Саме останній тип печатки є типологічно тотожнім
буллі Ізяслава-Дмитра, де на зворотній стороні зображено Божу Матір
Оранту.
Цікавим і самобутнім є тип печатки Святослава Ярославича з по-
ясним зображенням св. Миколи на лицьовій стороні та зображенням
князя-вершника, який вбиває змія, на зворотній. Характерно, що дана
іконографічна композиція притаманна зображенню св. Георгія, патро-
нального святого батька Святослава — Ярослава Мудрого. Таким чином
можемо припустити, що в даному випадку князя представлено в образі
св. Георгія. Імовірним часом створення цієї печатки міг бути період ки-
ївського правління князя, з огляду на те, що зображення на звороті явно
апелює до імені патронального святого його батька Ярослава-Георгія.
Оскільки Святослав-Микола посів отчий стіл після усунення з Києва
Ізяслава-Дмитра та вигнання останнього з країни, подібна візуальна апе-
ляція була б цілком вмотивованою саме в часи опанування київського
столу Святославом.
374
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Таким чином нами було розглянуто вісім князівських булл: Ярослава-
Георгія Мудрого, Ізяслава-Дмитра Ярославича, Святослава-Миколи Ярос-
лавича, Всеволода-Андрія Ярославича — на основі дослідження яких ми
дійшли наступних узагальнюючих висновків:
1. Ми прослідкували існування певної традиції використання Ярос-
лавом Мудрим та його дітьми, печаток із зображенням погрудного патро-
нального святого на лицьовій стороні та грецьким написом на зворотній.
Ця традиція з часом змінюється. Ізяслав та Святослав починають вико-
ристовувати індивідуальні типи печаток. На відміну від них Всеволод-
Андрій незмінно користується батьківським типом булл.
2. На прикладі печаток Ярослава Мудрого та його синів Ізяслава
та Святослава, ми спостерігаємо певні спільні стилістичні компоненти,
які простежуються в іконографії їхніх печаток. У першу чергу мова йде
про зображення розетки, яка яскраво представлена на звороті печатки
Ізяслава Ярославича. Окрім того, розетку можна побачити в орнамента-
ції щитів св. Георгія з печатки Ярослава Мудрого, а також на кодексі св.
Миколи на буллі Святослава Ярославича.
Таким чином, можемо констатувати, що зображення розетки ви-
конувало роль певного протогеральдичного родинного символу, який,
крім того, що мав спадковий характер, на деяких княжих печатках зо-
бражувався також в полі щита, що в загальних рисах відповідає пізнішим
геральдичним критеріям, відповідно до яких гербом вважалося вписане
в щит певне стилізоване зображення, що зберігало стабільність у кількох
поколіннях роду та передавалося у спадок.
Досліджені давньоруські печатки є одними з найбільш інформа-
тивних пам’яток з історії середньовічної Русі, оскільки документальних
джерел того часу збереглось вкрай мало. Окрім того, руські печатки ви-
ступають в якості першорядного носія візуальної інформації, що стає
особливо важливим з початком безмонетного періоду вітчизняної істо-
рії. У цей час в інших країнах інформативне навантаження бере на себе
монета, як це ми бачимо на прикладі Візантії, у нашому ж випадку ана-
логічна інформація зберігається на князівських буллах, комплексне ви-
вчення яких безсумнівно допоможе вирішити не одне складне питання
руського (українського) середньовіччя.
375
УДК 930-2:929.651 «1917-1920»
Андрій Задорожнюк
(Кам’янець-Подільський)
Подільські печатки 1917—1920 рр.
ІЗ СФРАГІСТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ ШЕРЕМЕТЬЄВИХ
Приватні зібрання суттєво відрізняються від музейних колекцій.
По-перше, вони створені за досить короткий проміжок часу, тоді як
музейні фонди комплектуються десятками років. По-друге, зазвичай
приватні колекції створюються однією людиною і передають її смаки
і уподобання. Особливістю сфрагістичної колекції Музею Шереметьєвих
є те, що до неї увійшли печатки, що перебували у різних колекціонерів
та приватних зібраннях, кожне з яких певного мірою ілюструє часовий
зріз наявних на антикварному ринку сфрагістичних пам’яток. На сьо-
годні в колекції Музею Шереметьєвих, крім всього іншого, перебуває
115 печаток пов’язаних з історією подільського регіону1.
Подільська частина колекції представлена печатками, які хроно-
логічно можна поділити на три групи: печатки імперського періоду
(1796-1917 рр.), доби Української Національної революції 1917-1920 рр.
та радянського періоду (1921—50-х рр. XX ст.). За призначенням зга-
дані печатки поділяємо на такі категорії: 1) печатки губернських, по-
вітових, міських і сільських урядових установ, закладів місцевого
самоврядування, товариств та організацій; 2) печатки навчальних
закладів; 3) печатки монастирів, церков та священників; 4) печат-
ки особистого та виробничого призначення; 5) печатки радянських
державних, партійних, обласних, районних, міських та сільських
установ, закладів місцевого самоврядування, кооперативів, товариств
та організацій.
1 Подільські печатки кінця XVIII — середини XX ст. (за матеріалами сфрагістич-
ної колекції Музею Шереметьєвих). — К, 2010. — 268 с.
376
Сфрапстичний щорічник Випуск і
Метою нинішньої розвідки є аналіз печаток періоду Української
революції із сфрагістичної колекції Музею Шереметьєвих, виявлення
їх джерельної цінності та інформативності. Революційний період був
хронологічно найкоротшим з поміж інших, і тривав усього три роки.
Натомість частка печаток, що стосується цієї доби, в подільській частині
колекції є досить значною — 8%. Разом з тим, печатки часів Української
революції є найбільш представницькими, вони фіксують діяльність пе-
редусім тих чи інших державних органів влади.
29 квітня 1918 р. на чолі Української держави став уряд Павла Скоро-
падського, який головним завданням зовнішньої політики ставив подальше
налагодження відносин із державами світу. 14 червня 1918 р. був прийня-
тий закон “Про посольства і місії Української Держави”. Крім Німеччини
та Австро-Угорщини були встановлені дипломатичні стосунки із Швейца-
рією, Болгарією, Польщею, Фінляндією, Туреччиною і навіть з більшовиць-
кою Росією. Завдяки дипломатичним зусиллям до Української держави
було приєднано: Гомельський повіт Могилівської іубернії, Путивльський,
Рильський, Суджанський, Гайворонський. Білгородський, Корочанський
повіти Курської губернії, а також Валуйський повіт Воронезької губернії.
Річицький, Пінський і Мозирський повіти Мінської губернії було об’єднано
в окремий округ (староство) в складі Української держави. Також до Україн-
ської держави увійшли Холмщина, Підляшшя. 12 повітів Берестейщини.
Активно проводилася політика визначення і охорони кордонів
та створення митної служби. В липні 1918 р. прийнято постанову про від-
криття митних пунктів на західному кордоні у 12 місцях, в тому числі
й в Ісаківцях. Новостворений Департамент митних зборів Міністерства
фінансів пропонував митним установам сповістити про своє функціо-
нування місцеву владу і населення, шляхом вивіски в публічних місцях
відповідних об’яв. Ісаковецька митниця належала до Західної ділянки,
канцелярія якої знаходилася в Луцьку2. На кінець вересня 1918 р. мит-
ниці працювали вздовж усього західного кордону Української Держави.
Вздовж австро-угорського кордону встановлено такі митниці: Ново-
селицька (34 особи), Ісаковецька (17 осіб), Гусятинська (34 особи), Воло-
чиська (68 осіб), Збаразька (34 особи), Радивилівська (46 осіб), Дружко-
польська (34 особи).
2 Гай-Нижник П. Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана Павла
Скоропадського (29 квітня — 14 грудня 1918 р). — К., 2004. — С. 132.
Задорожнюк Андрій • Подільські печатки 1917-1920рр...
У
Митна політика Української Держави мала в своїй основі стару імпер-
ську правову систему, яка корегувалася поточними законами, постано-
вами і розпорядженнями українського уряду, а також новими політико-
економічними угодами з іншими країнами, які було укладено впродовж
1918 р. Основними торгівельно-економічними партнерами Української
Держави у 1918 р. були Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччи-
на. З метою спрощення проходження митного контролю було дозволено
приймати платню митних зборів на місцях. Митний догляд повинен був
відбуватися у присутності експерта-техніка. Наголо-
шувалося, що митні установи не мають права брати
плату за перевірку паспортних документів осіб, які
перетинають кордон. Отже, митна політика належа-
ла до пріоритетних напрямків фінансово-фіскальної
діяльності уряду Павла Скоропадського, свідченням
чого є печатка Ісаковецької митниці (печатка 1)\
Якщо Центральна Рада мала офіційні дипломатичні стосунки лише
з Німеччиною, Австро-Угорщиною та Османською імперією, то Україн-
ська Держава менше ніж за рік спромоглася обмінятися посольствами
вже з 12 країнами. 14 грудня гетьман зрікся влади, передавши її своєму
уряду, а вже 19 грудня 1918 р. до Києва урочисто вступила Директорія.
Було відновлено Українську Народну Республіку, яка продовжила актив-
ний пошук виходу зі складної зовнішньополітичної ситуації.
Так, у відносинах з Польщею ключовим стало питання Східної Гали-
чини, яке особливо загострилося влітку — восени 1919 р. Саме тоді до Вар-
шави було відряджено два посольства, які фактично підтвердили факт
передачі Східної Галичини Польщі, за що остання
обіцяла допомогти УНР в боротьбі із більшовиками.
Саме цей період активної діяльності української ди-
пломатії ілюструє печатка посольства Української
народної республіки в Польщі (печатка 2).
Війна на кілька фронтів призвела до суттєвого
зменшення території підконтрольної УНР. В черв-
ні—листопаді 1919 р. українські органи влади зосередилися на По-
діллі, а до Кам’янця-Подільського переїхало державне керівництво
республіки.
’ Кольорові зображення печаток див. на окремих аркушах УІ-МПІ.
378
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Першочерговим завданням республіки була організація дієвої армії.
Українська армія на той час формувалася із військових частин гетьма-
на, які перейшли на бік Директорії та частин на-
півпартизанського типу, очолюваних отаманами.
В травні 1919 р. була зроблена спроба реорганізува-
ти українську армію, утворити чіткі військові струк-
тури, завести дисципліну. Печатка стрілецького
куреня 1-го кінного полку гетьмана Мазепи власне
і належала одному із таких військових підрозділів
(печатка 3).
З метою політичного нагляду за отаманами і фахівцями колишньої
царської армії, які активно вливалися до українського війська, Дирек-
торія утворила інститут державного інспекторату. На посади держав-
них інспекторів, які були представниками уряду в армії та мали вели-
кі повноваження, здебільшого призначалися члени УСДРП та УПСР
(соціал-демократів та есерів). Міністр внутрішніх справ І. Мазепа ствер-
джував, що армія “без політичного контролю стане знаряддям усяких
авантюристів”3.
Особливо активно державна інспектура почала діяти у Кам’янецький
період Директорії УНР. 9-12 липня 1919 р. у Кам’янці-Подільському від-
бувся з’їзд державних інспекторів, який констатував
цілковиту відсутність тилових структур армії, через
що у війську процвітають шпигунство, бандитизм,
ворожа агітація та дезертирство. На зібранні звер-
нули увагу на брак інформації для армії та населен-
ня про політику Директорії УНР. Цей напрямок ді-
яльності уряду фіксує печатка служби українського
військового контролю (печатка 4).
Державні інспектори запроваджувалися в усіх військових частинах,
а їх діяльність регламентувалася спеціальним положенням. Інспекто-
ром військового контролю могла бути лише особа знайома із військо-
вою справою, виключно українського походження, високої національно-
патріотичної свідомості, морально не заплямована. До обов’язків
інспекторів військового контролю належали боротьба із державною
3 Шаповал М. Велика революція і українська визвольна програма. — Прага,
1928.-С. 143-
Задорожнюк Андрій- Подільські печатки 1917-1920 рр„
379
зрадою, антидержавною та антиурядовою агітацією, дезертирством, по-
рушенням військової дисципліни, здійснення культурно-просвітньої
та інформаційної роботи.
Загальні функції державного контролю в регіонах здійснювали гу-
бернські контрольні палати, які підпорядковувалися державному контр-
олеру і були незалежними від загальних губернських установ. Контроль
на місцях здійснювався дев’ятьма контрольними
палатами (за кількістю губерній). Губернські контр-
олери мали право інспектувати господарську ді-
яльність та перевіряти відповідну документацію,
а також здійснювати раптові ревізії кас, місць збе-
реження товарно-матеріальних цінностей тощо.
Наявність Подільської контрольної палати ілюструє
печатка 5.
Незважаючи на зусилля української влади в країні процвітали анар-
хія і бандитизм. 11 червня 1919 р. Рада Народних Міністрів і Народний
Міністр внутрішніх справ УНР видали “Наказ про народну самооборону”.
У селах та містечках організовувались загони самооборони, до складу
яких входило все чоловіче населення. Наголошувалося, що їх діяльність
носить тимчасовий характер, до часу відновлення структур повітової мі-
ліції. їх функції полягали в охороні в’їздів та виїздів з населеного пункту
від злочинців, які грабували населення. Сили самооборони могли засто-
совуватись і в боротьбі з ворожою агітацією, оскільки вони мали право
арештовувати всіх підозрілих осіб, що “питаються по селах, містечках
та дорогах”. Крім цього, на народну самоохорону покладались функції
допомоги агентам місцевої, повітової і військової влади по проведенню
в життя розпоряджень уряду і вищого командування. Проте, створення
самооборони на місцях йшло надзвичайно складно, оскільки населен-
ня ставилося до створення таких органів негативно, сприймаючи їх як
ще одну повинність.
Створення міліцейського апарату на місцях
утруднювала відсутність коштів на утримання
міліції, що в свою чергу значно зменшувало мож-
ливості впливу місцевої державної адміністрації.
Від міліціонерів вимагалося забезпечення право-
порядку і суспільного спокою, а також поклада-
лись обов’язки по виконанню деяких соціальних
380
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
функцій. Структури народної міліції були створені не в усіх повітових
центрах. Проте, комісія, яка здійснювала інспекцію контролю влади
на місцях восени 1919 р, свідчила про належну роботу органів МВС в Ле-
тичівському повіті (печатка 6).
Період незалежного існування української державності в роки ви-
звольних змагань 1917-1921 рр. залишив пам’ятки релігійної політики.
Гетьманська адміністрація практично з перших тижнів свого існу-
вання провадила активну церковну політику. Датовані 29 квітня 1918 р.
“Закони про тимчасовий державний устрій України” проголошували
свободу віровизнання на території Української держави й одночасно
відзначали, що “передовою в Українській державі вірою є християнська,
православна”. Законодавчі основи релігійної політики Гетьманату вираз-
но повторювали головні засади релігійної політики Тимчасового уряду
в Росії 1917 р. і де-факто проголошували Православну Церкву державною.
По відношенню до Православної Церкви два гетьманські уряди,
що змінили один одного у 1918 р., діяли досить послідовно, виходячи
із засади: в незалежній державі має бути незалежна церква. Вперше ця
ідея прозвучала на Всеукраїнському Церковному Соборі в січні 1918 р..
після проголошення IV універсалу Центральної Ради. В якості першого
етапу для досягнення цієї мети розглядалося створення з українських
єпархій Російської Церкви Української Православної Церкви на чолі
з Митрополитом Київським і затвердження за цією Церквою автономно-
го статусу в рамках Московського Патріархату.
1 січня 1919 р. закон Директорії УНР проголосив утворення Україн-
ської автокефальної церкви. У новоствореній церкві залишався колишній
поділ території на єпархії і благочинні округи. По-
дільська єпархія поширювалася на терени 12 пові-
тів, які в свою чергу поділялися на благочинні окру-
ги — від 4 до 7 в кожному повіті. В Кам’янецькому
повіті налічувалося сім благочинних округів. На-
приклад, благочинний 6 округ Кам’янецького пові-
ту знаходився в містечку Городок (печатка 7)4.
Благочинні здійснювали нагляд за порядком у визначеному цер-
ковному окрузі та були своєрідними посередниками між церковним
4 Крьілов А. Населенньїе места Подольской губернии. Издание Подольского Гу-
бернского Статистического Комитета. — Каменец-Подольский, 1905. — С. 534-
Задорожнюк Андрій • Поді тьські печатки 1917-1920 рр...
381
приходом і єпархіальним управлінням. Благочинного призначав єпис-
коп з числа священиків. Разом з тим, благочинний не мав адміністратив-
ної влади, а являвся старостою певної території, яка називалася благо-
чинієм.
Поряд із реформуванням церковного життя великого значення нада-
валося українізації освіти та культури. Визначальне місце при цьому віді-
гравала українізація початкових українські шкіл та діяльність культурно-
освітніх організацій "Просвіта”. Українське суспільство активно взялося
за відродження національної культури, рідної мови і школи. З перших
днів революції кожне село намагалося відкрити українську школу, зби-
рало кошти, надавало приміщення, землю, розшукувало вчителів.
Для відродження української культури в часи визвольних змагань
найбільше було зроблено у період правління Павла Скоропадського. Тоді
масово відкривалися нові українські школи, українізувалися старі росій-
ські гімназії. На кінець 1918 р. в Україні існувало 47 208 народних шкіл,
1210 вищих початкових шкіл, 474 чоловічі і 262 жіночі гімназії, 91 комер-
ційна школа, 70 реальних, 18 торгових і 18 духовних шкіл. Для незамож-
них учнів призначалися стипендії.
В період Директорії УНР (з середини грудня 1918 р. до початку листо-
пада 1919 р.) в Україні запроваджувалося загальне і безплатне навчання.
У січні 1919 р. Директорія видала закон про державну українську мову
в УНР. За “Проектом єдиної школи в Україні” планувалося запровадити
трьохступеневу єдину загальноосвітню школу: мо-
лодша школа (4 роки); старша школа (4 роки); коле-
гія (4 роки). Перших два ступені утворювали цикл
основної школи, а третій — цикл середньої школи.
Навчання в молодшій початковій школі здійсню-
вав один викладач. Діяльність народної початкової
школи в с. Загоряни Ушицького повіту ілюструє
печатка 8.
Значну допомогу у становленні україномовних шкіл надавали ді-
ячі товариств “Просвіта”. Основною організаційною формою роботи
просвітян було залучення селян до оволодіння грамотністю, вивчення
ними української мови, розповсюдження, придбання та індивідуальне й
колективне читання і обговорення насамперед українських книг, жур-
налів і газет. Вже наприкінці 1917 р. на території Подільської губернії
функціонувало понад 130 просвітницьких осередків, 90 відсотків з яких
• ч '.«Т* ▼ Ж я
382
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
знаходилися у сільській місцевості. Активно пра-
цювало українське товариство “Просвіта” в містеч-
ку Лянцкорунь Кам’янець-Подільського повіту (пе-
чатка 9). Утворення сільських товариств в умовах
Центральної Ради не нав’язувалося органами влади,
здійснювалося самостійно, переважно за ініціати-
вою сільського населення. Домінуючу роль у цьому
процесі відігравала місцева інтелігенція: вчителі, священики, фельдше-
ри, писарі, а також сільська молодь.
У 1919—1920 рр. сільські товариства стали масовим явищем, охопили
більшість населених пунктів регіону, спромоглися порівняно ефективно
вести культурно-освітню роботу серед населення. Головну увагу вони
звернули на позашкільну та дошкільну освіту як найбільш занедбані. Се-
ред форм діяльності “Просвіт” виділялися такі: відкриття книгозбірень,
хат-читалень, шкіл, гімназій, різноманітних курсів, поширення газет
і журналів, організація читань, дитсадків, проведення шевченківських
свят, вечорів української поезії та пісні, театральних вистав, хорів, кон-
цертів, відзначення релігійних свят та інших духовно-релігійних потреб.
Така діяльність внесла вагомий вклад у справу національно-культурного
відродження України, духовного і патріотичного виховання сільського
населення.
Упродовж 1921-1923 рр., в умовах перших років радянської вла-
ди, продовжувався процес утворення нових “Просвіт” у селах. Станом
на 1921 р. на Поділлі діяло 398 товариств. Разом із тим, з 1922 р. погли-
билася політика контролю і тиску держави стосовно “Просвіт”. Зрештою
радянський режим став на шлях їх повної ліквідації, яка завершилася
у 1923 р.
*
* *
Таким чином, наявні в сфрагістичній колекції Музею Шереметьєвих
печатки періоду Української революції 1917-1920 рр. багато ілюструють
тогочасні події на тернах регіону, значно доповнюють маловідому і недо-
статньо вивчену джерельно-сфрагістичну базу періоду. Зокрема, печат-
ки засвідчують існування Посольства УНР в Польщі, українізацію армії,
церкви, освіти, створення на кордонах держави митних установ.
383
УДК 930-2:929.651 «ХУПІ/ХХ»
ІРИНА Скочиляс
(Львів)
Парафіяльні печатки
ПЕРЕМИСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ
кінця XVIII — початку XX ст.
У Перемиській греко-католицькій єпархії протягом більш як 100-літ-
нього періоду чисельність парафій залишалася практично сталою: вона
коливалася від 670 до 750 одиниць. Кількість деканатів змінювалася та-
кож не суттєво, близько 40. На сьогодні відомо більше як 1200 різних
відтисків парафіяльних печаток та понад 100 відтисків деканатських пе-
чаток. Встановлено, що 313 парафій (41.2% від загального числа) мали два
варіанти штемпелів, 54 парафій (7,1%) — три, 5 парафій (0,66%) — чотири
і 2 (0,26%) — шість. Деканатські печатки представлені переважно двома
різними відбитками, а подекуди трьома і чотирма (напр.: по 3 штемпелі
функціонувало у Бірчанському1 і Сяноцькому деканатах).
І. Джерельна база. Виявлені на сьогодні джерела, дотичні до цер-
ковної сфрагістики Перемиської єпархії, поділяються на такі основні види:
1) оригінальні матриці; 2) муляжі; 3) відтиски на папері; 4) документи
про печатки (їхнє запровадження, сфери застосування, зберігання і т.д).
До першого виду джерел відноситься невелика кількість матриць
(близько трьох десятків). Незважаючи на обмежену кількість, вони дають
уявлення про зовнішній вигляд та мистецьку вартість печаток, вагу та ма-
теріал, з якого зроблена їхня основа: про форму, розмір і матеріал ручки;
ступінь зношеності оригінальних штемпелів. Ці технічні характеристи-
ки дозволяють з’ясувати періодичність застосування печаток, а також
встановити причини їхньої заміни. Оригінальні матриці також можна
1 Про печатки цього деканату див.: Скочиляс І. Печатки Бірчанського деканату
Перемиської греко-католицької єпархії кінця XVIII — початку XX ст. // Знак. Вісник
Українського геральдичного товариства. — Ч. 48. — 2009. — С. 3-4.
384
Сфрагістичний щорічник • Випуск І
вивчати під мистецьким кутом зору. Зберігаються виявлені пам’ятки пе-
реважно у сфрагістичних збірках музеїв — Львівського музею історії релі-
гії, Національному музеї у Львомі імені митрополита Андрея Шептицько-
го, Сяніцького історичного музею та музею Перемиської землі у Польщі2.
Другий вид джерел — муляжі печаток — представлений ще меншою
кількістю (7 шт.) ніж оригінальні штемпелі. їхня цінність полягає пере-
довсім у надзвичайно високій якості відбитків, що дає змогу досліджу-
вати навіть найменші елементи сюжетного зображення, палеографічні
особливості написів, оцінювати мистецьку вартість тощо. Зберігаються
вони у сфрагістичній колекції штемпелів і муляжів Кабінету спеціальних
історичних дисциплін Археологічного музею Львівського національно-
го університету ім. Івана Франка 3.
Вивчення оригінальних штемпелів і муляжів, з огляду на їхню чи-
сельну маргінальність. є недостатнім для з’ясування низки дослідниць-
ких проблем, тому істотне значення має наступний етап джерельної
евристики — опрацювання відтисків печаток і документальних пам’яток,
на яких вони збереглися. Найбільш репрезентативний, цей вид джерел
2 У Львівському музеї історії релігії у фонді “Сфрагістика”, виявлено три оригі-
нальні матриці парафій Перемиської єпархії. Велика сфрагістична колекція збері-
гається й у Львівському історичному музеї, проте перемиські парафіяльні печатки
там відсутні. У збірках Сяніцького історичного музею було опрацьовано 123 штемпелі
різного інституційного походження XIX — XX ст. Серед них 22 одиниці зберігання
репрезентують греко-католицьку сфрагістику (парафії, деканатські уряди, братства
тощо). Із них 17 печаток належить українським греко-католицьким парафіям Пере-
миської єпархії. За формою це овальні та круглі матриці. Для їхнього виготовлення
використовували мідь, латунь (давні печатки) та каучук (кінець XIX — початок XX ст).
Ручки — дерев’яні (висотою 63-130 мм), різних конфігурацій, в одних випадках ви-
готовлені фабричним способом, в інших — прості, саморобні, грубо обтесані. Музей
Перемиської землі (Михешп Кагоскже 2іеші Ргхетузкіе) — М2Р) у своїх фондах на-
лічує понад 1000 сфрагістичних пам’яток (оригінальних штемпелів і муляжів). Серед
них є парафіяльні штемпелі Перемиської єпархії, яких налічується лише 7 одиниць
зберігання (М2Р. - МРН. 7201, 7203,7212, ’199,7323, 7784, 11 249).
3 Колекція налічує близько 6000 одиниць зберігання, що хронологічно охо-
плюють XI — XIX ст. Вона акумулює печатки польських, німецьких та українських
міст, приватних осіб, урядових світських і релігійних установ, а також митрополитів
і єпископів (див.: Чайка Р. Музей археології та кабінет спеціальних історичних
дисциплін // Історичний факультет Львівського національного університету імені
Івана Франка (1940-2000). — Львів, 2000. — С. 63).
Скочиляс Ірина • Парафіяльні печатки Перемишльської греко-капюиіцької єпархії...
385
є ключовим для наших досліджень. Позаяк усі досліджувані печатки
є прикладними (прикріплені до документів), необхідно також проаналі-
зувати й самі документи.
Протягом усього періоду панування Австрії в Галичині бюрократич-
на система продукувала величезний масив документації. Тому джерельна
база церковної сфрагістики (печатки ієрархів, парафіяльних священи-
ків, вищих духовних установ та їхніх канцелярій, монастирів, релігій-
них організацій) є надзвичайно багатою та різноплановою. Відтиски
на документах випродукованих парафіями, в силу обставин, відклалися
у фондах як світських так і церковних установ, в приватних колекціях
та особових фондах, різноманітних рукописних збірках тощо.
Найбільш репрезентативними на сфрагістичні матеріали є Цент-
ральний державний історичний архів України у Львові (далі — ЦДІАЛ).
Серед майже дев’яти сотень його фондів4 першочергове значення для на-
шого дослідження мають ф. 146 “Галицьке намісництво, м. Львів” (описи
№4,13, 20, 38,48, 50,64,84;), ф. 201 “Греко-католицька митрополича кон-
систорія, м. Львів” та ф. 159 “Галицька фінансова прокуратура, м. Львів”.
Крім того, певне допоміжне значення мають також фонди інших церков-
них інституцій5; фонди визначних діячів, де відклалися окремі, незначні
за обсягом матеріали, дотичні церковної сігіллографії6 7; фонди окремих
державних установ, де зберігаються поодинокі сфрагістичні пам’ятки”.
4 Усього в ЦДІАЛ налічується 868 фондів та 9 колекцій мікрофільмів з фондів за-
рубіжних архівів (див.: Центральний державний історичний архів України, м. Львів.
Путівник. — Львів — Київ, 2001. — С. 332-387).
5 Зокрема, йдеться про: ф. 489 “Греко-католицька консисторія, м. Перемишль”; ф.
451 “Греко-католицька богословська академія, м. Львів”; ф. 491 “Греко-католицька ми-
трополича капітула, м. Львів”; ф. 129 “Львівський ставропігійський інститут, м. Львів”.
6 Найважливіші з них: ф. 358 “Шептицький Андрей (Роман-Марія-Александер,
1865-1944), граф, митрополит Галицький греко-католицької Церкви, архиєпископ
Львівський, єпископ Кам’янець-Подільський, культурний і церковний діяч, меценат,
дійсний член НТШ”; ф. 364 “Лукань Степан (1907-1943) священик ЧСВВ, історик релі-
гії, культури, бібліограф, журналіст”; ф. 137 “Ковалшппн Франц, історик, колекціонер,
службовець Львівського магістрату, з 1906 р. — архіваріус Міського архіву у Львові”; ф.
362 “Студинський Кирило (1868-1941), історик мови і літератури, голова НТШ, ака-
демік ВУАН”; ф. 101 “Яворський Франц (1873-1914). історик, публіцист, колекціонер,
архіваріус Міського архіву у Львові”.
7 Йдеться передовсім про: ф. 165 “Крайовий комітет, м. Львів”; 178 “Крайова шкіль-
на рада м. Львова”; ф. 179 “Кураторія Львівського шкільного округу м. Львів”; ф. 29
386
Сфрагістичний щорічник Випуск і
Архів Перемишльської греко-католицької єпархії (“АгсИпуит Сгеко-
каЮ1іскіе§о ВізкирзГтеа Рг2ету8Іи”) зберігається в Перемишлі (АгсЬіхуит
Раїізітесмс у/ Рггетузіи). Він охоплює кінець XIII ст. — 1946 р., і налічує
10 206 одиниць зберігаїшя* 8. Дотичними до нашої теми є також фонд 143
“Каріїиіа бгекокаюііска V/ Рггетузіи” за 1551-1946 рр. (523 од. зб.), фонд 155
“Сгекокаюііскі ІІггрсІ Оскапаїпу Віескі” за 1790-1848 рр. (18 од. зб.), фонд
156 “Стгекокаїоііскі ІТгусІ Бекапаїпу Оісію'л-’ісскі” за 1775-1921 рр. (96 од.
зб.), фонд 148 “Рагайе щскокаїоііскіс те Рггетузіи” за 1667-1947 рр. (141 од.
зб.), фонд 147 “Рагайе §гекокаю1іскіе тео)сте'6ск/і\\а г2С8/оте8кіеуо — гЬіог
геєроібте” за 1760-1946 рр. (451 од. зб.).
У фонді 142 “Агсйітеит Сггекокаїо1іскіе§о Візкирмтеа тег Рггетузіи” збе-
рігаються матеріали з історії Перемишльської єпархії (спочатку право-
славної а згодом греко-католицької). До них належать найдавніші пер-
гаментні документи (королівські, папські, єпископські привілеї, декрети,
булли, постанови тощо); грамоти номінації єпископів перемишльських,
акти духовенства; візитації, статистичні дані про стан єпархії, деканатів,
парафій; діяння єпархіальних і провінційного у Львові соборів; розпоря-
дження консисторії та капітули; дисциплінарні справи кліру; інформація
про діяльність монастирів, церковних братств, товариств, шкіл; відомос-
ті про метричний облік9 та ін.
II. Запровадження печаток. Ініціатива запровадження храмо-
вих штемпелів у церковних канцеляріях належала урядові. Поштовхом
до цього став циркуляр від 6 вересня 1797 р., який адресувався, очевидно,
всім єпархіям в Австрійській монархії. У ньому підкреслювалася та об-
ставина, що для легітимної конфірмації шляхетства священики видавали
метричні свідоцтва, не підтверджені ні парафіяльними, ні деканатськи-
ми печатками. Тому консисторії зобов’язувалися, з метою запобігання
появі фальшивих актів про народження, вимагати від деканатських
і парафіяльних урядів їхнього затвердження. З цього та інших розпо-
“Магістрат м. Дрогобича, Перемишльської землі. Руського воєводства, з 1783 р. — Сам-
бірського округу”.
8 Кгосіїтаї А. Акта теухпапіотее те хазоЬіе Агсііітеит Рагїзгтеотее те Ргхетузіи. —
Ргхетуй, 1993. — 5.5.
9 Добрим путівником по матеріалах Перемишльського архіву, дотичних історії
церкви е робота Анни Крохмаль (Кгосіїтаї А. Акіа теухпапіотее те хазоЬіе Агсіїітеит
Рапзїтеотее те Рггетукіи. — Рггетузі. 1993. — 8-12-189), що дає загальне уявлення про ви-
довий склад документів, їх характер та хронологію.
Скочиляс Ірина • Парафіяльні пташки Перемиитьської греко-католицької єпархії...
387
ряджень (від 18 і 22 вересня 1797 р. та 26 і 29 серпня 1798 р.)10 вихо-
дить, що храмові штемпелі в греко-католицького кліру, переважно, були
відсутні.
Австрійська адміністрація взяла під свій контроль також практичні
питання з виготовлення печаток. Консисторіям рекомендувалося звер-
нути увагу на те, що поза Львовом, в інших місцях провінції не було гра-
верів по металу, спроможних фахово вирізьбити потрібні матриці. Гу-
бернаторство встановило відповідний порядок виготовлення штемпелів,
величина яких мала бути стандартною. Окрім того, деканам належало
скласти списки всіх парохій по деканатах, із зазначенням титулів церков,
щоб майстри могли користуватися цими відомостями при гравіюванні
сюжетного зображення. Деканатські печатки, котрі не відповідали вста-
новленому взірцю, необхідно було переробити у Львові.
Таким чином, проблема легітимізації метричних актів та автентич-
ності інших документів стала безпосередньою причиною запроваджен-
ня наприкінці XVIII ст. деканатських і парафіяльних штемпелів у всіх
греко-католицьких єпархіях Австрії. Урядові розпорядження 1797—
1798 рр. заклали правові основи розвитку української церковної сфра-
гістики Галичини.
III. Період функціонування печаток. Усі досліджувані печатки
поділяємо, до певної міри умовно, на “давні” (були виготовлені в кінці
XVIII — на початку XIX ст. і використовувалися, переважно, до останньої
чверті XIX ст.) та “нові” (перебували в обігу з останньої чверті XIX ст.
до початку XX ст.). Простежуються відмінності у тривалості функціону-
вання штемпелів: найдовше діяли “давні” — з кінця XVIII — до останньої
третини XIX ст., а найкоротший вік є хактерний для матриць останньої
третини XIX — початку XX ст. Встановлено, що “давні” парафіяльні пе-
чатки священики використовували — від 33 до 111 років, натомість “но-
вими” послуговувалися значно менший період — від 3 до ЗО років. Таким
чином, хронологічна амплітуда канцелярійного вжитку одного штемпе-
ля коливалася від 3 до 111 років.
Для “давніх” деканатських штемпелів було характерним довготрива-
ле функціонування. За хронологією докумеї ітів з відбитками встановлю-
ємо: 70 років — у Яслиському, 81 рік — у Ліському, 82 роки — в Ольховець-
кому, та 49 років — у Дуклянському деканатах тощо. З цього випливає,
10 ЦДІАЛ, ф. 201, оп. 1, спр. 381, арк. 24-2бзв.
388
Сфрлпстичний щорічник • Випуск і
що “давні” штемпелі використовувалися від 49 до понад 100 років. “Нові”
матриці, за хронологією документів, були в обігу від 5 до ЗО років.
IV. Легенди. Легенда була обов’язковим елементом церковних штем-
пелів Перемиської греко-католицької єпархії (серед 1200 парафіяльних
печаток не містили написів тільки дві). Наприкінці XIX — на початку XX
ст. легенда почала заступати й сюжетне зображення штемпелів і в цей
період намітилися тенденції домінування її у церковній сфрагістиці.
Більшість виявлених парафіяльних печаток датуються останньою
третиною XIX — початком XX ст. Цей період характеризувався в Гали-
чини розширенням сфери вжитку їхньої рідної мови. Згадані процеси
заторкнули й церковну сфрагістику, і в легендах починає превалювати
українська мова11 12. За нашими підрахунками, 89,8% (1078 шт.) тогочасних
печаток були україномовними. Натомість 9,1% (109 шт.) відтисків викона-
но латинською мовою. Маргінальне місце посідали польськомовні печат-
ки, якими послуговувалися лише 0,58% (7 шт.) ’2.
Досить рідко вживалися двомовні написи — українсько-латинські
та українсько-польські (тільки у чотирьох парафіях). Легенди дублюва-
лися: у печатці Граб Дуклянського деканату — “Гр. кат. уряду парох. вв
Грабі 6г. сайд. оГПс рагосй іп 6гаЬ”; Розбір Круглий Порохницького де-
11 Політичний контекст цієї тенденції засвідчує стаття у львівській газеті “Слово”
від 11 вересня 1873 р. “Печати вь русскихь деканатськнхь урядахь”. Її автор закидав
деканатським урядам, що вони, на відміну від громадських канцелярій, які успішно
“українізували” свої печатки, все ще зберігають штемпелі з латинськими написами.
Звинувачуючи деканів у консерватизмі та байдужості до культурно-національного
руху, дописувач газети висловлював надію, що вони віддадуть-таки перевагу урядо-
вим печаткам з “русскимь вьірізомь”, як це давно зробили обидві греко-католицькі
консисторії. Суспільний тиск сприяв тому, що нові деканатські штемпелі на переломі
XIX — XX ст. вже різьбили українською мовою.
12 Багатомовність притаманна давнім штемпелям, однак на початку XX ст. май-
же всі парафіяльні печатки вже використовували українську мову, хоча в окремих
випадках відбувалися й зворотні процеси. Так, у парафії Тарнава Добромильського
деканату з 1804 р. функціонував україномовний штемпель, але в 1873-1910 рр. вся
документація завірялася новою латиномовною матрицею. У Зіболках Куликівського
деканату з 1817 р. також послуговувались україномовним штемпелем, а згодом (1850—
1909 рр.) — латиномовним. У Яслиській Волі Яслиського деканату з 1814 р. вживали
україномовний, а протягом 1840-1885 рр. — латиномовний; в Яворнику Мушинського
деканату в 1896-1905 рр. побутувала латиномовна печатка. У деяких парафіях мова
матриць змінювалася по кілька разів (українська — латинська — українська).
Скочиляс Ірина • Парафіяльні печатки Перелшшльсьтгреко-католпцьт єпархії..
389
канату —“Гр: Кат: Комитеть парохіяльннй Розбожт округ. СіК: КАТ:
КОМІТЕТ РАКАЕІАЕКУ КО2ВОК2 0ККЕ6ЕУ”; Радимно Перемиського де-
канату; Зиндранова Дуклянського деканату (1798 р.) (написи розташовані
по колу, в зовнішньому ряді — латиною, у внутрішньому — українською).
Простежуються регіональні особливості мовного інструментарію па-
рафіяльної сфрагістики. У Перемиській єпархії окремі деканати не мали
жодного латиномовного штемпеля, незважаючи на те, що вони розта-
шовувались поруч з католицьким за своїм складом населенням регіона-
ми (йдеться насамперед про Балигородськип, Белзький, Жукотинський,
Любачівський, Нижанківський, Олещицький, Порохнянський, Старо-
сольський, Судововишенськпй, Устрицький, Угнівський, Яворівський.
Ярославський деканати тощо). В 11 деканатах зафіксовано лише по од-
ній латиномовній печатці (Варязький, Добромильський, Дрогобицький,
Канчузький, Затварницький, Ліський, Ольховецький, Потелицький, Ста-
росамбірський, Сяніцький, Яслиський). У Дуклянському, Жовківському,
Комарнянському, Куликівському, Мушинському та Перемиському декана-
тах, навпаки, кількість латиномовних штемпелів зростає (від 7 до 17 шт.)
та вони залишалися в меншості.
Інформативна насиченість написів. Легенди були покликані окрес-
лювати статус парафії, її територіальну та адміністративну належність.
Написи на церковних штемпелях інформували про: інституцію, якій
належить печатка (церква, парафія); назву населеного пункту; конфесій-
ність храму (греко-католицький [руський]); статус церкви (“парафіяльна”
або “уряд парафіяльний”); посвяту церкви; географічне розташування
парафії та її церковно-адміністративну юрисдикцію; хронологічні відо-
мості.
У всіх легендах фігурувала географічна назва поселення, а також вка-
зувалася інституція, котра володіла печаткою — церква чи парафіяльний
комітет. Орієнтувалися при цьому очевидно, на латинські взірці, тобто
римо-католицькі матриці, в яких дотримувалися принципу побудови
легенди “8і§і11иш Ессіезіае рагосіїіаііз К”, устійненого собором Плоцької
дієцезії в 1733 р.
Формула “8і§і11пт Ессіезіае ...” або “ПЕЧАТЬ ЦЕРКВИ ...” побутувала
у найдавніших парафіяльних штемпелях Перемиської єпархії. З часом
вона частково змінилася (“ПАРОХІЯЛЬНЬІЙ УРЯДЕ...”), проте назва міс-
цевості зазначалася завжди. Наведемо найбільш типові легенди, які по-
бутували в єпархії: ПЄЧАТЬ ЦЄРКВИ ГР^ШАТИЦКОЙ; ПЄЧАТЬ ЦЄРКВИ
390
Сфрагістичний щорічник Випуск і
ТИЛАВСКОЙ; РЕС2АТ СЕКК\¥¥ Т¥ПОККЖЕСКО¥; ПЄЧАТЬ ЦЄРКВИ
К^’Л'ЬКОВСКОЙ; ПЄЧАТЬ ЦЄРКВИ ЛЄТНАНСКОЙ.
Іноді трапляються печатки, в яких вписано назви двох місцевос-
тей — переважно тоді, коли парафія мала філію. Так, наприклад на штем-
пелі Радимно Перемиського деканату (1899 р.) було вигравірувано назви
сіл Радимно і Сколошів (філія); на матрицях Яксманичі Перемиського де-
канату (1883 і 1891 рр) фігурують Яксманичі та Селиська (філія).
Нам відомий лише один випадок, коли у написі не було відобра-
жено назви парафії (йдеться про церкву Хоробрів Варязького деканату
(1893 р.)): СВАТИХБ &ЧЙТЙЛИВ КОСМИ И ДАМІАНА. Легенда виконана
якісно, тільки в першому слові літера “Т>” має хвостик, повернутий упра-
во.
Дуже рідко зустрічаємо написи, до складу яких входить латин-
ське словосполучення “ОГГІСІИМ РАКОСН”: ОЕГІСІПМ РАКОСН К 6К
ІН КЛІТКОЮ (Уряд парафіяльний греко-католицький в Куликові), як,
скажімо, на печатці Куликова Кулпківського деканату (1870 р.). Термін
“ОГГІСІЬИМ" фактично не вживався церковною сфрагістикою останньої
третини XIX ст., оскільки нові штемпелі, що виготовлялися в той час,
були україномовними.
Парафіяльні печатки вказували на еклезіальний ранг церкви (ка-
тедральна, парафіяльна чи філіальна). Використання в легендах таких
означень, як “ПАРАХІЯЛЬНИЙ”, “ПАРАХІЯЛЬНА”, “ПРИХОДСКАЯ” засвід-
чувало церковний статус парафії. Словами “САТНЕВКАЬК” та “КАТЕ-
ДРАЛЬНИП” констатувалося, що храм св. Йоана Хрестителя у Перемишлі
був головним собором єпархії.
Єпархіальна та деканатська належність парафій у печатках Пере-
миської єпархії майже не фіксувалася в легендах. Нами виявлено тільки
два таких відтиски: ПЕЧАТЬ ЦЕРКВИ ВТ> БЕРЕСЦ'Ь ДЕК. БАЛИГОРОД-
СКОГО (Березка Балигородського деканату (1891 р.)); 810: ЕСС: ВИЯ № І№
ПІ АС: РКЕМІ8І (Більша Мокрянського деканату (1803 р.)).
У давніх матрицях Перемиської єпархії рідко зазначалася конфесій-
на належність храму, здебільшого на латиномовних штемпелях. У про-
цесі еволюції парафіяльної сфрагістики, зростає кількість печаток
із означенням “ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКИЙ УРЯД (ЦЕРКВА, ПРИХОД і т.д.)”
або “РУСКО-КАТОЛИЦЬКИЙ УРЯД”. Цим терміном підкреслювався наці-
ональний український і католицький характер парафій: ПЕЧАТЬ ГР. КАТ.
УРЯДА ПАРОХІАЛЬНОГО ВТ> ТУДОРКОВИЧАХВ; ЗІОІЬШМ ЕССЬ: РАКОСН:
Скочиляс Ірина - Парафіяльні печатки Перемишльської греко-капюлицькоі єпархії...
391
К: О: 8АМВОКІЕИ8І8; Печать Самборского руского Прихода; ГР. К. УРЯДТ»
ПАРОХІАЛЬНЬІЙ Середнє Велике; Гр.Кат. Уряді Парохіяльннй вь Чир-
ной; РУСК АЯ ЦЕРКОВЬ ВЬ М АЦОПІІІТЬ РУС. КАТ. УРЯДУ» ПАРОХІЯЛЬННЙ
вь Вьшіатичахі; ПЕЧАТЬ ГР. К. ЦЕРКВИ вь Жегестові та ін.
Написи, які інформували про титули церков, як правило, витлума-
чували і сюжетне зображення печатки. У тих випадках, коли в основі
малюнка переважали християнські та філософські символи, фіксація
посвяти храму додатково повідомляла про парафію, а також допомага-
ла в уточненні її адміністративно-територіальної належності. Це було
важливо тоді, коли назви поселень збігалися (наприклад, села з на-
звою Старява існували в Мостиському (Воздвиження Честного Хреста)
та Устрицькому (Преподобної Параскеви) деканатах: Ульгівок — у Ва-
рязькому (Успіння Пресвятої Богородиці) й Угнівському (св. Миколая Чу-
дотворця) деканатах). Найбільш характерними легендами були: ПЄЧАТЬ
ЦЄРК: УГНОВСКОЙ РОЖД: ПР: БОГОРОД:; ЦЕРКОВЬ РОЖД: ПРЕЧ: Д'ЬВЬІ
МАРІЙ ВЬ БАНДРОВ'Ь; 8І6ІЬ: ЕССЕ: РАКОСНІ ІЦ ККЕСНО 8. РАКА8САУ1;
ПЕЧАТЬ ЦЕРКВЄ ДОМБРОВИЦСКОЙ ХРАМА С: М: ПАРАСКЄУІТ. ПЕЧАТЬ
ЦЕРКВЄ ЗАЛ^СКОВОЛЬСКОЙ: ХРАМА ВОЗДВИЖЄ: ЧТНАГО КРТА; ПЕ-
ЧАТЬ ЦЕРКВИ КОМАРНАНСКОЙ С: МИХАЙЛА АРХІСТРАТИГА; Печать
Церкви Корчовской св. св. Козмьі и Даміяна; 8І6ІЬЕ: ЕССЬ: РАКОСНІ: ІН
ВЩАЬІЕС 8. МІСИ: АКСН: та ін.
Для греко-католицької сфрагістики Галичини назагал було не власти-
во вводити до легенди додаткові юрисдикційно-правові чи територіальні
дані. Державно-адміністративна належність парафії відображена в одно-
му випадку, тоді як для православних та протестантських парафіяльних
печаток Правобережної України XIX ст. така практика була звичною. Оче-
видно, це пояснюється жорсткою централізацією суспільного життя в Ро-
сійській імперії, навіть у таких сферах, як церковна сфрагістика.
Усього чотири штемпелі є носіями додаткової інформації про те-
риторіальне розташування певного храму: Гр. к. Уряді» парохіяльньїй
Яворові — Наконечне (Наконечне Яворівського деканату (1893 р.)); ПЕ-
ЧАТЬ ЦЕРКВИ КОРОСНА коло ХЯРОВА (Коросно Устрицького декана-
ту (1891 р.)); Гр. Кат. Уряді Парохіальньїй ві Бобрці пов. Ліско (Бібрка
Ліського деканату (1899 р.)); ГР. КАТ. УРЯД Парохіяльннй в КРИВІМ над
СЯНОМ (Криве Затварнгщького деканату (1913 р.)).
У кількох печатках, переважно міських парафій, зазначено категорію
населеного пункту: Кукизів Куликівського деканату (1817 р.) — ПЕЧАТЬ
392
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
ЦЕРКВИ ГРАДЦА КУКИЗОВА; Куликів Кулпківського деканату (1854 р.) —
ПЕЧАТЬ ЦЕРКВИ М'ЬСТА К^ЛИКОВА; Ярослав Ярославського декана-
ту (1763 р.) - ПЕЧАТЬ: ЦЄРКВЄ: ГРАДА ІАРОСЛАВІА ПРЕШБРАЖЄНІІА
ГДНІА 1763; і Синява Ярославського деканату (1885) — ПЕЧАТЬ: ЦЄРКВЄ:
ГРАДА С'ЬНАВА ХРАМА ВОЗДВИЖЄ: ЧТНАГ: КРТА.
Дати в легендах церковних матриць фігурують доволі рідко, хоч
у міській сфрагістиці XVII—XVIII ст. це широко практикувалося. Вони
були покликані увічнити певні події з життя парафії — побудову нової
церкви, посвячення храму єпископом, створення нової парафії, а також
зафіксувати час виготовлення самого штемпеля тощо.
Усього в єпархії налічувалося 18 парафіяльних печаток з датами, ви-
конаними арабськими цифрами. У двох випадках дати розміщувалися
у верхній частині сюжетного зображення. Краківська парафіяльна пе-
чатка, що функціонувала в кінці XIX ст. та була дуже схожа на свою по-
передницю і також містила в легенді — 1802 р., проте, його не можна вва-
жати роком появи штемпеля. Дати в легендах вказують на те, що деякі
церковні печатки побутували в Перемиській єпархії ще в середині XVIII
ст. Одними з перших вони з’явилися в парафіях Ярослава Ярославсько-
го деканату (1763 р.), Літника Потелицького деканату (1776 р.), Радоци-
на Дуклянського деканату (1795 р.), Заміхова Порохнянського деканату
(Г91 р.).
Легенди деканатських печаток розташовувалися довкола сюжетно-
го зображення. Написи подекуди були відділені від малюнка двома кон-
центричними колами чи овалами, в інших випадках —ні13. В окремих
печатках сюжет захоплював частково поле легенди (Сяноцький (1803 р.)
і Яслиський (1805-1875 рр.) деканати). Обідки були виконані лінією
або крапочками, зрідка застосовувався рослинний орнамент. У тексті
між словами вставляли роздільники: хрестики, крапки, двокрапки, роз-
етки, елементи рослинного орнаменту тощо.
Більшість викарбувано українською мовою, виняток становлять пе-
чатки Бірчанського (1885 р.), Дуклянського (1836-1885 рр.), Короснян-
ського (1885 р.), Ліського (1804-1885 рр.) та Ольховецького (1804-1886 рр.)
деканатів, які містили латинські написи. І тільки один штемпель подано
13 Відсутність концентричних кіл характерна для печаток у Дуклянському (1836-
1885 рр.), Короснянському (1885, 1*501 рр.) та Сяноцькому (1805, 1885-1887, 1899—
1908 рр.) деканатах тощо.
Скочиляс Ірина • Парафіяльні печатки Перемишльської греко-католицької єпархії...
393
польською мовою (Яслиський деканат (1805-1875 рр.)). Легенди на печат-
ках дають змогу встановити їхню територіальну, інституційну та конфе-
сійну належність. Наприклад: ПЄЧАТЬ ДЕКАНАТІ САНОЦКОГО; ПЕЧАТЬ
ДЕКАНАТІ ГР: КАТ. Б'ІЦКОГО; ГР. К. УРЯДЬ ДЕКАНАЛЬНЬІЙ КОРОС-
НЯНСКІЙ; * РУСКО-КАТ. УРЯДЬ ДЕКАНАЛЬНЬІЙ МУШОВСКІЙ; ’ ПЕЧАТЬ
ЧИНА ДЕКАНАЛЬНОГО ДУКЛЯНСКОГО ЕПАР ПЕРЕМЬІСКОЙ; ОЕГІСІАЬ
Г)ЕСАКАІ.І. ККО5КЕК5Е К1 [Т] (Ж [А]; РЕСХрС ОБКАПАТИ ІА8ЕІ8КІЕ6О.
Написи виконано друкованим шрифтом, лише в подиноких випад-
ках — скорописом (Біцький деканат (1885-1894 рр.)). Для раціонально-
го використання площі штемпеля вводили скорочення, т.зв. суспенсії
(ГР: КАТ; РУСКО-КАТ; ЕПАР; ДЕКАХ:; ДЕКАНАЛ.; КІТ ОКА; 81011. ОЕСАП:
ОИСЕМ: ОІЕС:), сиглі (К.; К: С:), лігатури (Ж). З часом графічна форма літер,
стиль, характер письма змінюється. Поступово зникають церковносло-
вянські “і, £ їв” та ін., натомість з’являються сучасні українські букви.
Хоча іноді, як от у матриці Біцького деканату (1885-1904 рр.), літери 'У'
та “і” вживаються і на початку XX ст. Помилки у тексті стосуються літе-
ри “Н”, яку гравери подавали як “П” або, виявивши помилку, виправляли
її й таким чином виходило майже “М” (наприклад, штемпель Яслиського
деканату (1885-1905 рр.)).
V. Сюжетне зображення. Зображення є одним із ключових еле-
ментів печатки. Його символічний зміст певного мірою репрезентує
структуру релігійної свідомості українців Галичини кінця XVIII —по-
чатку XX ст. Протягом досліджуваного періоду зображення поступово
змінювалося: християнські символи та написи замінили постаті святих,
підвищується якість граверних робіт. Сюжети втрачають своє первісне
значення натомість зросла роль легенди. Інформативно насичене зо-
браження на печатці, вказувало на титул храму, тлумачило біблійне пе-
редання та частково віддзеркалювало тогочасні іконографічні напрями
в мистецтві.
Парафіяльні матриці греко-католицької Перемиської єпархії за сю-
жетним зображенням класифікуються на: 1) написові; 2) з агіографічни-
ми мотивами: (святовітцівські, ангельські, марійні. тринітарні та христо-
логічні); 3) зі символами хреста; 4) з іншими християнськими символами;
5) з архітектурними мотивами.
Написові печатки. У кінці XVIII ст. майже всі печатки Перемись-
кої єпархії (за винятком двох) мали легенду, проте в останній третині
XIX — на початку XX ст. суттєво збільшилася — до 9,1 % (109 піт.) кількість
394
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
написових штемпелів. Як бачимо, сюжетні зображення поступово втра-
чали своє символічне значення. Однак цей прої ще охопив лише близько
1/4 нових печаток — решта виготовлялися за взірцем давніх матриць, ви-
користовуючи модерні підходи при відображенні титулів храмів, за до-
помогою релігійних символів та церковних атрибутів.
Агіографічні мотиви. Сюжети парафіяльних штемпелів здебіль-
шого відображали титули храмів, тому основна маса печаток відтворює
святовітцівські, ангельські, марійні, христологічні та тринітарні посвяти
церков.
Печатки із зображенням хреста. У парафіяльній сфрагістиці
Перемиської єпархії хрести, як й інші християііські символи, з’явилися
в останній третині XIX ст. Вони представлені в 4% (48 шт.) штемпелів,
причому вирізняються варіативністю зображень. Найбільш уживаним
був хрест латинський, він присутній на штемпелях парафій Бортне Біць-
кого деканату (1905 р.), Горинець Любачівського деканату (1914 р.), Дубрів-
ка Канчузького деканату (1891 р.), Жуків Любачівського деканату (1885 р.)
та ін. Значно менше — грецький хрест, покладений в основу зображен-
ня штемпелів парафій Лубни Бірманського деканату (1885 р.) та Жабчого
Мурованого Белзького деканату (1892 р.). Православний чотирирамен-
ний хрест зі скошеною нижньою перемичкою (зліва направо) виявляє-
мо на штемпелях парафій Білина Мокрянського деканату (1894 р.), Дро-
гобич Дрогобицького деканату (1872 р.), Татари Мокрянського деканату
(1895 р.), Устиянова Устрицького деканату (1906 р.), Яблониця Вижня Ви-
сочанського деканату (1902 р.). Крім того зустрічаються ще й трилистий,
лапчастий хрест тощо.
В окремих випадках зображення хреста супроводжувалося моно-
грамами. Наприклад, на штемпелях Горинець Любачівського деканату
(1914 р.) та Краків (1802 і 1882 рр.) обабіч хреста є монограма “ІХС” — “Ісус
Христос”. Досить часто її розташували біля обох рамен хреста: —ІС
ХС —угорі, N1 КА —внизу (“ІНСОУС ХРІСТОС ПІКА” у перекладі — “Ісус
Христос Переможець”) як у печатках парафій Прусів Мокрянського де-
канату (1899 р), Сілець Мокрянського деканату (1892 р.), Чирни Мушин-
ського деканату (1904 р.) та ін.
Інші християнські символи та атрибути святих. Серед ви-
користовуваних символів можна виокремити “Голуба”. Він, як сим-
вол Святого Духа, зображений на печатках чотирьох парафій, церкви
яких були посвячені Зісланню Святого Духа. Па відбитках штемпелів
Скочиляс Ірина • Парафіяльні печатки Перемишльської греко-католицької єпархіП.

Белза Белзького деканату (1884 р.), Добромиля Добромильського декана-
ту (1872 р.), Викотів Старосольського деканату (1875 р.) та ін.
“Господнє око”, або “Око провидіння” — давній символ Бога-Отця. зу-
стрічаємо на 5 парафіяльних штемпелях. В усіх випадках символ ото-
чений однаковими чи різними за довжиною промінцями, які утворють
при цьому, наприклад, зірку.
Шестипроменева та восьмипроменева “зірка” як знак Христа була ви-
явлена у трьох відбитках. “Відкрита книга”, як християнський символ,
виявлена лише на одній печатці — Волча Долішня Старосольського дека-
нату (1899 р), але вона досить часто виступає як складова атрибутики св.
Миколая та інших святих.
Наступний християнський символ — “ключ”. Схрещені ключі доволі
розповсюджені у сфрагістиці, особливо на печатках духовенства. Пере-
важно їх пов’язували зі св. Петром. Існує також гіпотеза, за якою ключ як
елемент сюжету матриці інформував про посаду її власника — ключни-
ка, котрий відповідав за церковне майно. Два схрещені ключі та митра
над ними представлені у відтиску печатки парафії Кальниця Ольховець-
кого деканату (1898 р), хоча сам храм був названий на честь св. Парас-
кеви мучениці. Обидва християнські символи, самостійно практично
не вживалися в парафіяльній сфрагістиці Перемиської єпархії. Натомість
ключ як атрибут св. Петра часто гравірувався на парафіяльних печатках
церков з посвятою св. св. Петру і Павлу14.
Зооморфні елементи у парафіяльній сфрагістиці зустрічаються
рідко тільки як невід’ємні атрибути окремих святих. Наприклад, трьох
з чотирьох євангелистів уособлювали: Марка — крилатий лев, Луку — віл,
Йоана — орел.
У церковній сфрагістиці Перемиської єпархії Йоана Богослова зобра-
жали з орлом (Вербіж Горожанського деканату (1873 р.) — постать свято-
го (з чашею в руці) разом з птахом; Бабина Старосамбірського декана-
ту (1885 р.), Береги Старосамбірського деканату (1885 р.), Мокряни Малі
Судововишенського деканату (1885 і 1899 рр.) —святий сидить поруч
із орлом; Пельня Сяніцького деканату (поч. XIX ст.) — святий у довгому
14 Перехрещені ключі однак, рідко трапляються в парафіяльній сфрагісти-
ці. Детальніше про це див.-. Скочиляс І. Сюжетне зображення церковних штемпелів
Перемиської єпархії останньої третини XIX — початку XX ст. // Знак. — 2004. — Ч. 32. —
С. 2-3-
596
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
одязі та орел на двох ногах у повен ріст; у новій печатці Пельні (1885 р.)
з боку від святого, який тримає в руках книгу та перо, також розміще-
ний цей птах; Пискоровичі Ярославського деканату (1898 р.). Та далеко
не в усіх парафіях, де були церкви Йоана Богослова, на штемпелях фіксу-
вали його атрибути. Зокрема, на відбитку матриці парафії Добряни Судо-
вовишенського деканату (1865 р.) подано тільки постать євангеліста. Свя-
тий Лука у відбитках печатки парафії Ліщини Біцького деканату (1885 р.)
фігурує поряд із волом.
Олень (зокрема, його голова) трапляється в тих штемпелях, які репре-
зентують патрона місцевого храму — св. великомученика Євстахія. Саме
його образ інтерпретувався в матрицях парафії Летня Дрогобицького
деканату (1881 і 1889 рр.): у давнішому відтиску його зображено у рицар-
ських обладунках зі списом, поруч — олень; у новому штемпелі — образ
святого розміщений біля голови оленя, між гіллястими рогами якого ви-
дніється чотирираменний хрест. Парафіяльна печатка Стрілкова Старо-
самбірського деканату (1885 р.) також репрезентує св. Євстахія, поданого
в бойовому спорядженні зі списом, поряд із оленем.
Окрім того, тварини виступають зображальними елементами за-
гальних композицій. Так, у біблійній сцені Різдва Христового (печатка
Торгановичів Старосамбірського деканату (1798 р.)) біля ложа маленько-
го Ісуса. поруч із двома іншими постатями, реалістично вигравіювано
сидячого у людській позі вола. Кінь часто фігурує на штемпелях із св.
Юрієм; а осел (деколи кінь) — у сюжеті Собору Пресвятої Богородиці (св.
Йосип веде за вуздечку осла, на якому сидить Богородиця з маленьким
Ісусом).
Архітектурні мотиви. Архітектурні елементи в парафіяльній
сфрагістиці представлені доволі скупо. Виявлено два відбитки, в основу
сюжету яких покладено зображення храмів. Ще у 10 печатках силуети
церкви були використані як частини композиції. Вони розташовувалися
біля святих — патронів храму, або між двома постатями. Подібно ском-
поновані печатки Вовковиї Балигородського деканату (1804 р.), Розбору
Округлого Порохнянського деканату (1874 р.) та Тарнави Вижньої За-
тварницького деканату (1851 р.) (однобанний храм).
У всіх інших випадках постаті святих Микити, Миколая, Параскеви
розміщувалися в центральній частині малюнка, а справа чи зліва, на дру-
гому плані —одно- чи двобанний храм (відбитки штемпелів парафій
Лежахів Ярославського деканату (1885 і 1906 рр), Липовець Яслиського
Скочиляс Ірина • Парафіяльні печатки Перемиикіьської греко-катодицької єпархії.
397
деканату (1908 р.), Сухорів Ярославського деканату (1899 р.), Теглів Угнів-
ського деканату (1893 р.)).
Печатки з архітектурними елементами не були притаманні ні греко-
католицькій сфрагістиці Галичини, ні православній — Буковини, нато-
мість у православних парафіях на Правобережній Україні саме триванні
церкви становили основу сюжетного зображення штемпелів.
Схожі тенденції простежуюються і у деканатських печатках. Про-
аналізувавши виявлені печатки, виділимо три основні типи зображень,
покладені в основу малюнка: 1) агіографічні мотиви: 2) символи вищого
духовенства (митра, мантія, єпископський жезл, ключі, кардинальський
капелюх з китицями); 3) хрест —в поєднанні з іншими атрибутами
або самостійно.
Щодо матриць із зображенням агіографічних мотивів, то у випадку
із печаткою Бірчанського деканату сюжет Собору Пресвятої Богородиці
(передано втечу Богородиці до Єгипту) збігається із титулом місцево-
го храму у Вірчі15. В обидвох штемпелях Балигородського деканату зо-
бражено постать Богородиці, котру також можна пов’язати із титулом
місцевого храму—Успіння Пресвятої Богородиці16 17. Як бачимо, подібних
печаток відомо зовсім мало. Можливо, це пояснюється тим, що згадані
сюжети активно використовувалися парафіяльними урядами, тоді як де-
канатські уряди — не були прив’язані до певного храму, декан, здебіль-
шого перебував на парафії в якомусь селі, а не в місті (чи селі) — центрі
деканату. Крім того, деканатські штемпелі мали цілком інше функціо-
нальне, змістове і символічне навантаження, ніж парафіяльні. Напевно,
саме тому в основі їхніх сюжетів лежали переважно загальнохристиян-
ські символи та символи вищого духовенства.
У досліджуваних штемпелях виявлено, переважно, такі символи, як
кардинальський капелюх (в поєднанні з іншими релігійними елемента-
ми) та єпископську митру1". Також часто натрапляємо на два перехреще-
15 Шематизм'ь Всего Клира греко-католического Єпархій Соєдиненьїх'ь Перемьі-
ской, Самборской и Сяноцкой 1910. — Перемишль, 1909. — С. 26.
16 Саїаіо^ик ипКегкі уепегаЬіІів сіегі Діоесевеов Ргеті8Ііеп8І8 §гаесо-саїоііо1ісае. Рго
аппо дотіпі 1848. — Ргетівііае, 1848. — Р. 134
17 Розвиток деканатської сфрагістики на східних теренах Перемиської греко-
католицької єпархії висвітлено у: Скочиляс І. Деканатські печатки Жовківського окру-
гу' кінця XVIII — початку XX ст. // Український археографічний щорічник. — Випуск
13-14. - К, 2009. - С. 252-255.
398
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
ні ключі18 або ключ, що перетинає хрест (Біцький, Дуклянський, Корос-
нянський, Ліський та Ольховецький деканати). Нетрадиційно розміщено
ключі у композиціях обидвох печаток Ольховецького деканату: вони ви-
сять на раменах хреста з обох боків.
У багатьох деканатах простежується тенденція до перенесення
основних елементів з давніших печаток на нові. Так, зокрема, в обидвох
пам’ятках Дуклянського деканату (1836-1885 та 1899-1903 рр.) зображе-
но кардинальський капелюх та овальний щит із покладеними навхрест
мечем і ключем. Порівняно з давнішою печаткою, сюжет практично
не змінився, розміри та форма штемпеля залишилися такими самими,
збережено навіть зміст напису. Єдиною суттєвою відмінністю стала мова
легенди: замість латинської — українська. Унікальний сюжет, не прита-
манний деканатським штемпелям, спостерігаємо на двох матрицях За-
тварницького деканату: на горі Голгофі стоять три хрести, а над ними
кардинальський капелюх.
*
* *
Усі печатки греко-католицьких парафій Перемиської єпархії кінця
XVIII — початку XX ст. були прикладними, відтиснутими безпосередньо
на документах. За формою штемпелі поділялися на два види: овальні
(вертикальні та незначна група горизої італьних) та круглі. Спершу пре-
валювали овальні матриці, хоча виготовлялися також і круглі. В останній
третині XIX — на початку XX ст. відбулася масова заміна печаток, однак
вона проходила не організовано, тому гравери не дотримувалися яки-
хось усталених параметрів.
Форма і розміри оригінальних матриць теж були доволі розмаїтими.
Матеріалом для виготовлення штемпелів початково слугували мідь і ла-
тунь, а напередодні Першої світової війни — здебільшого каучук. Держа-
ки у всіх відомих випадках були дерев’яні.
Поступово змінилися і матеріали для відтисків — традиційні
паперово-мастичні, сургучеві та сажові витіснялися доступнішими
та зручнішими у застосуванні — чорнильними та фарбовими. Наприкінці
18 Таких штемпелів, на сьогодні, нараховується небагато, але їхня кількість може
зрости — у разі встановлення сюжету на нечітких відбитках. Наприклад, два штемпелі
Біцького деканату мають дуже подібні сюжети і хоч у відбитках (1885-1904), на жаль,
не читається малюнок в овальному щиті, проте цілком можливо, що там викарбувані
перехрещені ключі — як і в давнішій печатці 1802 р.
Скочиляс Ірина • Парафіяльні печатки Перемишльської греко-католицької єпархій.
399
ХІХст. з’явився новий вид печатки — паперово-мастично-чорнильна, але
“традиційні” матеріали з ужитку не вийшли.
Кольоровий спектр печатних матеріалів надзвичайно різноманіт-
ний. Паперово-мастичні відбитки виготовлялися шляхом поєднання
різноколірної мастики та паперу відмінних конфігурацій і забарвлення,
а фарба та чорнило не мали жодних обмежень у кольоровій гамі.
Якість відтисків залежала від стану збереженості оригінальних
штемпелів (назагал він був задовільним), відповідності печатного мате-
ріалу матриці, умов зберігання архівних документів, а також від сили
прикладання штемпеля до паперу. Усе це відобразилося на збереже-
ності відбитків, з яких близько однієї шостої виявилися недостатньо
чіткими.
Штемпелями завірялися документи найрізноманітнішого ха-
рактеру—від актів громадянського стану офіційної кореспонденції,
фінансово-майнових звітів, статистичних відомостей до внутрішньо-
церковних матеріалів.
На межі ХУІІІ-ХІХ ст. існувало кілька гравіювальних центрів (Відень,
Варшава та Львів), що продукували свої фірмові штемпелі, хоча місце-
ві майстри виготовляли їх також. Більшість досліджених пам’яток були
викарбовані в єпархіальних центрах або інших великих містах регіону
майстрами-професіоналами. При виготовленні церковних печаток од-
нозначно переважав фаховий підхід.
Якість виконання штемпелів була різною. Можна виокремити два
основні підходи до їхнього виготовлення: 1) професійний, коли перева-
жає фаховий рівень граверів і безперервно зростає протягом XIX ст. (він
є домінуючим у парафіяльній сфрагістиці Перемиської єпархії); 2) на-
родний, що характеризувався примітивністю зображенням, яке різьби-
ли, очевидно, місцеві майстри без належної фахової підготовки. У цьому
стилі, що був притаманний для усього досліджуваного періоду, виготов-
лялася незначна кількість печаток.
Цілі групи матриць виготовлялися в одному граверному центрі й по-
ширювалися часто на значні території. У Перемиській єпархії існувала
централізована система замовлень парафіяльних печаток. В останній
третині XIX — початку XX ст. ця практика більше не застосовувалася,
що призвело до великого розмаїття стилів та напрямків граверних робіт.
Водночас зросли технічні можливості майстрів-печатників та збільши-
лася кількість центрів з виготовлення штемпелів.
400
Сфрагістичний щорічник Випуск і
Джерела, в яких збереглися відбитки печаток (у т.ч. із датами в ле-
генді), відображають різну тривалість використання “давніх” та “нових”
штемпелів (відповідно 33-110 та 3-30 років. Причини масової заміни
матриць в останній третині XIX — на початку XX ст. були різними: втра-
та штемпеля, його зношеність, технічна модернізація печатки, релігійні
чинники (зміна титулу церкви, будівництво нового храму та його посвя-
та), суспільно-політичні процеси.
Легенда печатки вказувала на інституційну належність матриці, на-
зву населеного пункту, церковну юрисдикцію і посвяту церкви та дату
виготовлення штемпеля. Топографічні й адміністративно-територіальні
відомості подавалися в написах досить рідко. Дати в легендах теж не були
характерні для церковних печаток.
Греко-католицька парафіяльна сфрагістика в Галичині наприкін-
ці XVIII ст., як і в інших європейських країнах, послуговувалася пере-
важно національною мовою. Політика освіченого абсолютизму також
сприяла впровадженню української як основної мови написів церковних
матриць. Протягом досліджуваного періоду сталися зміни у мові легенд:
українська, домінуючи над латинською та польською, поступово повніс-
тю витіснила їх і стала єдиною “офіційною” мовою греко-католицькій
сфрагістики в Перемиській єпархії. Національне відродження краю
спричинилося до того, що наприкінці XIX ст. майже 90% парафіяльних
печаток були україномовними.
Зазнав певної еволюції і зміст написів (“ПЄЧАТЬ ЦЕРКВИ...” — на
“УРЯД ПАРОХІЯЛЬНИЙ...”, “ГЕ КАТ. [РУСКО КАТ] УРЯД ПАРОХІЯЛЬ-
НИЙ...”), що було зумовлено структурними змінами в Греко-католицькій
церкві — створенням парафіяльних комітетів, до яких перейшов
контроль над церковним майном. Фіксування конфесійної належнос-
ті храму засвідчувало ріст національного самоусвідомлення українців
Галичини.
Легенди печаток виконувалися двома способами — друкованим
шрифтом та скорописом, причому останній бачимо лише на 1,8% штем-
пелів. Упродовж XIX ст. осучаснювалися технічні параметри шрифтів,
модернізувався правопис, з метою раціонального використання площі
штемпеля вводилися різні скорочення. Незважаючи на часткову уніфіка-
цію написів та підвищення рівня граверних послуг, не завжди вдавалося
уникнути текстових помилок, що вказує на непрофесійний підхід до ви-
готовлення матриць.
Скочиляс Ірина Парафіяльні печатки Перемишльської греко-капюлицької єпархії..
401
У парафіяльній сфрагістиці Перемиської єпархії австрійської доби
сюжети печаток переважно відображали посвяти храмів. В останній
третині XIX ст., коли відбувалася модернізація церковної сфрагістики,
в сюжетних композиціях з’явилися християнські символи, а в окремих
випадках малюнок заступили написи.
Сюжети печаток взорувалися на тогочасні іконографічні зразки.
Практично в усіх парафіях дотримувалися традиційного зображення
постатей святих. Однак, гравери не завжди наслідували богословські
канони, не розрізняючи, наприклад, Параскеви П’ятниці від Параскеви
Тирнівської, й ігноруючи характерні для іконографії особливості їхніх
зображень. Переважно святих зображали з характерними для них атри-
бутами. Архангел Михаїл на печатках виступає як озброєний воїн, який
поборює сатану (в образі змія або в людській подобі); св. Параскеву зо-
бражали з гілкою та хрестом; сюжет Різдва Богородиці наповнений по-
статями осіб причетних до цієї події; євангелісти Лука і Йоан вирізьблю-
валися з орлом та волом тощо.
Парафіяльна сфрагістика зазнала впливу українського іконопи-
су ХУІІІ-ХІХ ст. За його посередництвом у символіку печаток про-
никали латинські іновації: світські, реалістичні мотиви (переважно
в елементах одягу та атрибутах святих). У сфрагістичних сюжетах бі-
блійні сцени окрім постатей святих наповнювалися й іншими елемента-
ми — інтер’єрами, пейзажами, архітектурними спорудами тощо. Прості
композиції в печатках парафій зі святовітцівськими посвятами переваж-
но представляли постать святого.
Сюжетні зображення печаток наслідували попередні зразки; увібра-
ли в себе тогочасні тенденції в українській іконографії та граверстві. Од-
ночасно відбувалася часткова заміна сюжету християнськими символа-
ми та зникнення сюжету з поля печатки на користь легенди. У більшості
печаток (82%) сюжет штемпеля тою чи іншою мірою відображав посвяту
храму. У решті парафій відбулася заміна малюнка написами, християн-
ськими символами (відповідно у 9,1% і 6,6% штемпелями); архітектурни-
ми спорудами (0,26%), та храмовими іконами і вселенськими культами
святих (близько 2%).
402
УДК 930-2:929.651 «ХІХ/1939»
Андрій Сова
(Львів)
Актуальні питання вивчення печаток
УКРАЇНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ “СОКІЛ”, “Січ”, “ПЛАСТ”
і “Луг” у Галичині (кінця XIX ст. —1939 р.)
Вивчаючи символіку українських товариств Галичини кінця XIX —
першої третини XX ст, слід належну увагу приділити сфрагістичним
пам’яткам. Основним у дослідженні цього питання є печатки та їхні від-
битки на різних організаційних документах. Такі дослідження допомо-
жуть глибше осмислити тогочасні суспільно-політичні процеси. Це, сво-
єю чергою, сприятиме відновленню в повному обсязі історичної пам’яті
та дасть змогу активізувати процес сприйняття суспільством забутої іс-
торичної спадщини, запровадити у науковий обіг нові джерела та спри-
ятиме розвитку таких спеціальних історичних дисциплін, як геральдика,
вексилологія, фалеристика, емблематика та сфрагістика. Актуальність
дослідження визначається, з одного боку об’єктивною потребою запо-
внення значної прогалини в українській історіографії, з іншого — його
практичною необхідністю.
Порушена проблема ще мало вивчена в українській, вже не кажу-
чи про зарубіжну, історіографії1. На початку 1990-х рр. у зв’язку з ве-
ликими суспільно-політичними перетвореннями в незалежній Україні
1 В діаспорі українські вчені не приділяли уваги цим питанням. Відбитки
печаток товариств досліджуваного періоду публікувалися лише як ілюстративний
матеріал до того чи іншого видання. При цьому не вказувалися їх розміри та інші
характеристики, без яких не можливо уявити ролі цих пам’яток. Див. наприклад:
За волю України. Історичний збірник УСС. В 50-ліття збройного виступу Українських
Січових Стрільців проти Москви. 1914-1964. — Нью-Йорк, 1967. — С. ПХ XII (печатки
товариства “Січ” у Рогатині, товариства “Повітова Січ” у Мостиськах). Аналогічна
проблема є в сучасній українській історіографії. Див.: Кучерук О. Рико Ярий — загадка
ОУН. — Львів, 2005. — С. 119 (печатка української Далекосхідної “Січі”).
Сова Андрій Актуальні питання вивчення печатокукраїнських організацій...
103
розпочалася робота над вивченням тих сторінок українського минулого
про які радянська історіографія замовчувала або подавала в перекруче-
ному вигляді. Після проголошення незалежності України історіографія
поступово звільнилася від цензурних обмежень. У 1990-х рр. — початку
XXI ст. для українських дослідників з’явилися нові можливості для на-
укового аналізу фальсифікованих, малодосліджених і зовсім невисвіт-
лених питань української історії. Зокрема, на об’єктивне дослідження
історії товариств кінця XIX — першої третини XX ст., які існували на те-
ренах Галичини, Волині, Буковини, Закарпаття та інших українських
землях.
Серед публікацій, в яких аналізуються окремі аспекти порушеної
проблеми, на увагу заслуговують роботи Ігора Андрухіва та Ореста Кру-
ковського. У 1992 р. з’явилася друком праця Ігора Андрухіва2, яка стала
однією з перших спроб аналізу історії товариств “Сокіл”, “Січ”, “Пласт”
та “Луг” у Галичині з 1894 р. до 1939 р. У ній розкривається процес ста-
новлення та діяльності молодіжних організацій в умовах австрійської
та польської окупації. Автор намагався довести, що діяльність укра-
їнських молодіжних товариств на всіх етапах визначалася прагнен-
ням до політичної та національної самостійності українського народу.
У 1995 р. вийшла ще одна книга цього автора, в якій він подав короткий
історичний огляд діяльності українських молодіжних та студентських
товариств Галичини 1861-1939 рр.3
І. Андрухів, як і в попередньому дослідженні, визначив головну
мету діяльності українських молодіжних товариств, яка визначалася
прагненням виховати національно свідомих та фізично здорових укра-
їнців для боротьби за державну самостійність України. Обидва видан-
ня відзначаються тим, що автор використав значний масив архівних
джерел (фонди ЦДІА України та ДАІФО), періодику та спогади. Серед
матеріалів, поміщених в книгах є окремі факти про символіку това-
риств. Зокрема, опубліковано гімн організації “Сокіл”, маловідомі фо-
тографії з історії товариств. На окрему увагу заслуговує публікація пе-
чаток та емблем організацій. Щоправда, тут І. Андрухів допускається
2 Андрухів І. Західнокраїнські молодіжні товариства “Сокіл”, “Січ”, “Пласт”,
“Луг”. — Івано-Франківськ, 1992. — 80 с.
3 Андрухів І. Українські молодіжні товариства Галичини: 1861-1939 рр. (Короткий
історичний нарис). — Івано-Франківськ, 1995. — 72 с.
404
Сфрлпстичний щорічник • Випуск і
помилки, підписуючи печатки емблемами. Зокрема, це стосується печат-
ки спортово-руханкового товариства “Сокіл” у с. Тустань4.
Вивчення печаток українських організацій Галичини кінця
XIX —першої третини XX ст. значно пожвавилося після створення
у 1990 р. у Львові Українського геральдичного товариства (УГТ)5, голо-
вою якого був обраний і, перебуває на цій посаді по сьогоднішній день,
Андрій Гречило. УГТ займається науково-дослідницькою роботою в га-
лузі таких спеціальних історичних дисциплін, як геральдика, вексило-
логія, емблематика, сфрагістика, уніформологія та генеалогія, сприяє
їх популяризації та практичному застосуванню. З ініціативи товариства
кожного року проводяться наукові геральдичні конференції. З 1991 р.
по 2010 р. всього їх відбулося дев’ятнадцять. Серед матеріалів конферен-
цій та на сторінках вісника УГТ “Знак” значну наукову вартість станов-
лять розвідки Андрія Гречила6 та Ореста Круковського".
На думку Андрія Гречила дослідження у галузі довоєнної спор-
тивної емблематики "сприятимуть розвою сучасної атрибутики спор-
тивних клубів України. Враховуючи давні традиції та сучасний досвід
багатьох країн, необхідною є комплексна розробка клубних атрибу-
тів — емблеми та прапора, п затвердження клубних кольорів”8. На нашу
думку це також стосується сфрагістичних пам’яток українських това-
риств кінця XIX — першої третини XX ст. О. Круковський у своїх стат-
тях опублікував такі печатки: українського руханкового товариства “Со-
кіл” у Буенос-Айресі (1930 р.), українського сокільського руху у Празі
(1934 р.), Виконавчого Комітету Центральної Ради Лугів у Львові (1927 р.),
4 Андрухів І. Українські молодіжні товариства Галичини. — С. 67.
5 Докладніше див.: Гречило А. Українське геральдичне товариство // Спеціальні
історичні дисципліни: питанння теорії та методики. — Випуск 8-9 (1). — К., 2002. — С.
50-55; Гречило А. “Знак” // Енциклопедія Львова / За ред. А. Козицького. — Том
II. - Львів, 2008. - С. 4'77-4'78.
6 Гречило А. Б. Українська спортивна емблематика: повернення до традицій? //
Знак. - Львів, 1993. - Ч. 1. - С. 7.
” Круковський О. Емблематика українського спортивно-просвітнього товариства
“Сокіл-Батько” у Львові // Друга наукова геральдична конференція (Львів, 19-21
грудня 1992 р.). Збірник тез повідомлень та доповідей. — Львів, 1992, —С. 34-36;
Круковський О. Емблематика та сфрагістика українського товариства “Луг" //
Третя наукова геральдична конференція (Львів, 4-5 листопада 1993 р). Збірник тез
повідомлень та доповідей. — Львів, 1993- — С. 50-51.
8 Гречило А. Українська спортивна емблематика. — С. 7.
Совл Андрій • Актуальні питання вивчення печаток українських організацій..
405
руханкового товариства і сторожі огневої “Луг” уЛьвові (1928 р.), україн-
ського руханково-спортового товариства “Великий Луг” у Львові (1933 р.).
У 1996 р. вийшла друком ґрунтовна публікація цього ж автора, в якій він,
узагальнивши та підсумувавши попередні здобутки, розглянув історію
прапорів, емблем та печаток української організації “Сокіл” у Галичині
кінця XIX — початку XX ст.9
У статті, серед інших матеріалів, опубліковано 9 сокільських та 12
січових печаток, подано їх класифікацію та опис. Це печатки товариств
“Сокіл” у Львові (1894 р., 1899 р., 1925 р.); “Сокіл” у Підгайцях (1929 р.,
1930 р.); “Сокіл” у Буенос-Айресі (1930 р.); “Сокіл” у Празі (1932 р.); Союзу
українського сокільства за кордоном (1932 р., 1934 р.), центрального виді-
лу товариства “Народних Спілок” у Коломиї (1910 р.), Головного січового
комітету (19Ю р.), “Повітової Січі” у Львові (1914 р.), мала і велика печатки
Українського січового союзу у Львові (1914 р.), “Січ” у Львові (1910 р.), “Січ”
у Стриганцях (1910 р.), “Січ” у Хотині (1910 р.), “Січ” у Березові Середньо-
му (19Ю р.), “Січ” у Ганусівцях (1910 р.), “Січ” у Чорноківцях Великих10
(19Ю р.), “Січ” у Корчині (1910 р.).
Кілька публікацій, що торкаються тих чи інших аспектів даної теми,
належать і авторові цих рядків11. Це дослідження впродовж останніх
9 Круковський О. Прапорництво, емблематика та печатки українських спортивно-
освітніх організації-! і товариств на західноукраїнських землях кінця XIX- початку
XX століть // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці комісії спеціальних
(допоміжних) історичних дисциплін. — Том ССХХХІ. — Львів. 1996. — С. 278-289-
10 О. Круковський помилково подав назву населеного пункту як Чортківці Великі.
Див.: Круковський О. Прапорництво, емблематика та печатки українських спортивно-
освітніх організацій і товариств. — С. 288; Центральний державний історичний архів
України уЛьвові (ЦДІАЛ), ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 157 зв., 159 зв.
11 Сова А. Печатки товариства “Сокіл-Батько” у Львові (1894-1939) // Знак. - Львів,
2004. - Ч. 34. - С. 2-3; Сова А. Печатка українського товариства “Сокіл” у с. Модричі //
Знак. — Львів, 2006. — Ч. 39. — С. 3; Сова А. Печатки українського товариства “Сокіл” у с.
Зашків // Знак. — Львів, 2006. — Ч. 40. — С. 3; Сова А. Печатка українського товариства
“Сокіл” у с. Добринів // Знак. — Львів, 2007. — Ч. 41. — С. 3; Сова А. Сфрагістичні пам’ятки
10-го куреня УУСП “Чорноморці” // Знак, —Львів, 2007. — Ч. 42. —С. 2 (без згоди
автора стаття передрукована у Філадельфії. Див.: Сова А. Сфрагістичні пам’ятки 10-ого
куреня УУСП “Чорноморці” // Чорноморець. Листок дружнього зв’язку 10-го куреня
УПС. — Філядельфія, 2008. — 5 березня. — Ч. 75. — С. 26-27); Сова А. Актуальні питання
вивчення символіки українських молодіжних організацій Галичини кінця XIX —
першої третини XX ст. // Український визвольний рух / Центр досліджень визвольного
руху, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича ПАН України. — Збірник IX. — Львів,
406
Сфрапстичниґі щорічник - Випуск і
років: “Печатки товариства “Сокіл-Батько” у Львові (1894-1939)”, “Печат-
ка українського товариства “Сокіл” у с. Модричі”, “Печатки українського
товариства “Сокіл” у с. Зашків’; “Печатка українського товариства “Сокіл”
у с. Добринів” та ін. Завдяки цим публікаціям, у науковий обіг введено
значну кількість невідомих до цього часу джерел та зображень печаток.
Дослідження печаток досить часто дає ключ до розуміння суспільно-
політичних проблем того часу. Невірне вивчення символіки веде дуже
часто до хибних трактувань та висновків. Показовим у цьому плані є пра-
ці Володимира Сергійчука. У1990 р. дослідник видав брошуру “Доля Укра-
їнської національної символіки”, в якій розглянув питання походження
української національної символіки, традиції використання національ-
ного прапору, синіх та жовтих кольорів, Тризуба та гербів на українських
землях з часів Київської Русі до початку XX ст.* 12 Видання, як зазначав сам
автор, розраховувалося на лекторів, пропагандистів та широке коло чита-
чів. Цей матеріал, дещо доповнений текстовою частиною та ілюстраціями,
вийшов брошурою у 1992 р. під назвою “Національна символіка України”13.
Книга призначалася для середнього та старшого шкільного віку. Науково-
популярний характер праць В. Сергійчука на той час не зменшив їхньої
ваги. У них дослідник навів декілька фрагментів з історії посвячення пра-
пора товариства “Сокіл-Батько”, що відбулося уЛьвові 10 вересня 1911 р.,
дав опис прапора організації “Сокіл” у Терної юлі, наголошував на засто-
суванні організаціями синьо-жовтих стрічок до прапорів та ін.
Однак, розглядаючи історію сокільських та січових організацій, до-
слідник припустився концептуальних помилок, вважаючи товариства
“Січ” під керівництвом К. Трильовського осередками організації “Сокіл”
у сільській місцевості Галичини. З цього приводу він писав: “Згодом їхня
діяльність [товариств. — А. С.] поширюється на провінційні міста й міс-
течка Галичини. Тоді ж один із провідників радикальної партії Кирило
Трильовський виступив із пропозицією подібної організації і для селян,
2007.— С. 157-180; Сова А. Печатка пластового куреня “Лісові Чорти” у Львові //
Знак. — Львів, 2009. — Ч. 48. — С. 3; Сова А. Печатки пластового куреня “Лісові Чорти”
// Пластовий шлях. Журнал пластової думки та інформації. — 2010. — Ч. З (163). — С.
47-49; Сова А. Символіка українських молодіжних організацій “Сокіл”, “Січ”, “Пласт”
та “Луг” у Галичині (кінець XIX століття — 1939 р.). Автореф. дис. на здобуття наук,
ступеня канд. іст. наук. — Львів, 2009. — П с. та ін.
12 Сергійчук В. Доля Української національної символіки. — К„ 1990. — 48 с.
13 Сергійчук В. Національна символіка України. — К., 1992. — 109 с.
Сова Андрій • Актуальні питання вивчення печаток українських організацій..
4(Г
додавши до чисто спортивних вправ і більш практичні цілі для сільської
місцевості (захист від пожежі, самоосвіта тощо). На відміну від міських
Трильовський запропонував назвати сільські організації “Січами”14. За-
значимо, що організаційні осередки, що підпорядковувалися товариству
“Сокіл-Батько” могли мати дві назви “Сокіл” або “Січ”, що не забороняло-
ся статутами. Перша “Січ” “Сокола-Батька” заснована 6 жовтня 1909 р.
у Хмелевій (тепер Заліщинський р-н Тернопільської обл.)15.
Тому вивчаючи історію початку XX ст. неприпустимо ототожнювати
товариства “Січ” “Сокола-Батька” з аналогічними структурами під керів-
ництвом К. Трильовського, що існували впродовж 1900-1930 рр. Праг-
нення до об’єднання в одну організацію були присутні, однак цей процес
затягнувся і бажаних результатів не приніс. Про об’єднання січових та со-
кільських товариств часто писала тогочасна преса, вважаючи це найкра-
щим кроком для зміцнення та розбудови єдиної молодіжної структури16.
Однак, такого об’єднання не відбулося. Щодо посвячення спільного пра-
пора товариств “Січ” та “Сокіл”, про що зазначав В. Сергійчук, то у 19 Н р.
прапор посвячувала лише організація “Сокіл-Батько”17. На це святкування
запрошено, крім інших товариств також членів товариства “Січ” К. Три-
льовського. Однак, останні відмовилися брати участь в даних урочис-
тостях18. Саме завдяки печаткам в багатьох випадках можна встановити
14 Сергійчук В. Національна символіка України. — С. 64.
15Двайцять літ “Сокола-Батька” // Календар “Вістиії з Запорожа” на 1914.
І річник. — Львів, 1913. — С. 202.
16 Див. наприклад: “Соколи” і “Січи” в 1903-ім році // Діло. — Львів, 1904. — 12 (25)
січня. — Ч. 8 — С. 1-2.
г Сова А. До історії прапора товариства “Сокіл-Батько” у Львові // Знак.— Львів,
2003.— Ч. 29.— С. 8-9; Сова А. Прапорництво українського пожежно-спортивного
товариства “Сокіл” у Галичині (1894-1939) // Наукові зошити історичного факультету.
Львівський національний університет імені Івана Франка. — Випуск VIII. — Частина
II. — Львів, 2006. — С. 225-241; Сова А. Іван Боберський і створення прапора товариства
“Сокіл-Батько” у Львові // Літопис Бойківщини. Журнал, присвячений дослідам історії,
культури і побуту" бойківського племени. — 2008. — Ч. 1/74 (85). — С. 73-77.
18 До речі, на урочистостях пов’язаних з нагоди посвячення прапора товариства
“Повітова Січ” у Львові відсутніми були делегації від товариств “Сокіл” з Галичини,
а також члени товариства “Сокіл-Батько” зі Львова. У протоколі звичайного засідання
старшини товариства “Сокіл-Батько” уЛьвові, що відбулося 13 червня 1914 р. зазначено:
“Тому, що Повітова Січ намовляла наші товариства до участи у врученю прапора,
розіслала організаційна секція обіжник до всіх наших товариств львівського округа,
408
Сфрагістичний щорічник Випуск 1
кому підпорядковувалися товариства “Січ”, чи “Соколу-Батьку” у Льво-
ві, чи власне січовій організації, якою керував К. Трильовський.
У 2010 р. у видавництві “Темпера” побачила світ книга Петра Несте-
ренка “Історія українського екслібриса”19. У щедро ілюстрованому ви-
данні вперше на рівні монографічного дослідження висвітлено історію
виникнення та розвитку мистецтва екслібриса від XVI ст. до нашого часу,
розглядаються його різновиди, тлумачиться зміст. Розмаїття екслібри-
сів постає в історико-художньому контексті як оригінальний і малодос-
ліджений пласт української історії та культури. Значне місце відведене
питанням класифікації, художньо-стильових особливостей, обґрунту-
ванню приналежності екслібрисів до українського набутку. Автор пред-
ставив велику кількість бібліотечних знаків, значна частина яких до на-
укового обігу введена вперше.
Констатуючи високий рівень монографії, її значного наукового та ін-
формаційного потенціалу, слід висловити й зауваження. Автор необгрун-
товано до екслібрисів зарахував печатку товариства “Січ” у с. Заваллі20.
Зрозуміло, що в окремих випадках важко провести межу між печаткою
та екслібрисом. Однак в цьому випадку, можна стверджувати саме про пе-
чатку Нагадаємо, що товариство "Січ” засновано на загальних зборах
у селі Заваллі (тепер село Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.) 5
травня 1900 р. Спроби його створення були й раніше. З цього приводу
К. Трильовський писав: “Першу “Січ” я старався оснувати зимою з 1899
на 1900-й рік в селі Устє, над Прутом, при чому помагав мені тамош-
ній молодий селянин Дмитро Солянич. [...] Статути першої “Січі” в Устю
над Прутом галицьке Намісництво не прийняло до відома тому, що один
з параграфів статуту зазначував право членів товариства носити відзна-
ки, тобто ленти... На це Намісництво вимагало окремого дозволу. Отже
треба було вносити ще окреме подання з докладним описом тих відзнак.
З того, я зрозумів, що Намісництво взагалі не дозволить на вживання
в якім заборонила їм брати участь в сім святі. Повітова Січ прислала нам цьвяшок
до свого прапора”. На засіданні підтримали думку Степана Гаї-ідучка, про те, щоб гроші
на прапор “Повітовій Січі” вислати переказом разом із цвяшком. Такі дії зі сторони
товариства “Сокіл-Батько” зі Львова пояснюються тим, що між обома товариствами
існували певні непорозуміння. В першу чергу це проявлялося між керівництвом
товариств. Див.: ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 41, арк. 222 зв.
19 Нестеренко П. Історія українського екслібриса. — К., 2010. — 328 с.
20 Нестеренко П. Історія українського екслібриса. — С. 108.
Сова Андрій • Актуальні питання вивчення печаток українських організацій.
409
таких відзнак”21. К. Трильовський. розуміючи, що цього навряд чи по-
щастить домогтися, подаючи статут для товариства “Січ” у с. Завалля.
упустив статті про січову символіку і таким чином уникнув повторної
заборони. Статут “Січі” в с. Завалля був прийнятий рескриптом Галиць-
кого намісництва 8 березня 1900 р. (ухвала № 16 995)22.
Таким чином, комплексне дослідження печаток українських товариств
“Сокіл”, “Січ”, “Пласт” і “Луг” у Галичини кінця XIX ст. —1939 р. не проводи-
лося. Для заповнення цієї прогалини в українській історичній науці по-
трібно зробити чимало. Одне із важливих завдань — укладення каталогів
печаток. З огляду на це у статті звернено увагу на актуальні питання ви-
вчення печаток українських організацій. Зокрема розглянуто питання,
на які варто звернути першочергову увагу, це: зображення; написи та роз-
міри; документи, до яких прикладені; авторство та час використання.
Джерельну базу публікації становлять матеріали Центрального
державного історичного архіву України у Львові (далі — ЦДІАЛ), фонд
146 (Галицьке намісництво, м. Львів), фонд 309 (Наукове товариство ім.
Шевченка, м. Львів), фонд 312 (Українське спортивне товариство “Сокіл-
Батько”, м. Львів); фонд 348 (Товариство “Просвіта”, м. Львів), фонд 366
(Боберський Іван (1873-1947), педагог, організатор, українського спор-
тивного руху в Галичині та за кордоном, голова товариства “Сокіл-
Батько” у Львові, професор), фонд 389 (Верховна пластова команда, м.
Львів), фонд 847 (Головний січовий комітет гімнастичного і пожежного
товариства “Січ”, м. Львів); Державного архіву Івано-Франківської облас-
ті (далі — ДАІФО), фонд 2 (Станіславське воєводське управління, м. Ста-
нислав), фонд 428 (Гурток українського спортивного товариства “Сокіл”
у с. Тулуків Снятинського повіту Станіславського воєводства), фонд 429
(Гурток українського спортивного товариства “Сокіл” у с. Хриплин Ста-
ніславського повіту Станіславського воєводства); Державного архіву Тер-
нопільської області (далі — ДАТО), фонд 231 (Тернопільське воєводське
управління, м. Тернопіль); організаційні видання, періодика, спогади.
Значна частина друкованих видань по темі є бібліографічною рідкістю
21 Трильовський К. З мого життя... (Уривок зі спогадів) // Гей! там на горі “Січ” іде!..
Пропам’ятна книга “Січей” / Зібрав і упорядкував Петро Трильовський. — Едмонтон,
1965.-С. 15, 16.
22 Статут товариства гімнастичного і сторожи огневої “Січ”. — Коломия, 1908. —
С. 3; ЦДІАЛ, ф. 146, оп. 25, спр. 1240, арк. 5.
410
Сфрапстичний щорічник • Випуск 1
та знаходиться у фондах Наукової бібліотеки України імені В. І. Вернад-
ського (Київ), Львівської національної наукової бібліотеки України імені
В. Стефаника. Наукової бібліотеки Львівського національного універси-
тету імені Івана Франка.
Досліджуючи печатки українських організацій “Сокіл”, “Січ” “Пласт”
і “Луг” у Галичини варто звернути увагу на:
1. Зображення
Могло бути довільним. Все залежало від винахідливості керівни-
цтва тієї чи іншої організації. В сокільських товариствах печатки були
здебільшого однотипними. Переважно використовували зображення
сокола в польоті, поверненого в різні сторони, з однією або двома ган-
телями. Наприклад, чорнильний відбиток печатки товариства “Сокіл”
у с. Модричі (див. мал. І)23 (тепер село Дрогобицького р-ну Львівської
обл.) мав такий вигляд: овальний (розмір — 31x48 мм); у центрі печат-
ки розміщено зображення сокола поверненого вправо з розпростерти-
ми крилами та з гантелею в кігтях: легенда: “ПОЖАРНО-РУХАНКОВЕ
Т[ОВАРИСТ]ВО “СОКІЛ" в МОДРИНИ”. Дата відомих відбитків — 24 липня
1927 р.24, 25 вересня 1929 р.25 Зображення сокола з однією гантелею в кіг-
тях є на печатках товариств “Сокіл” у с. Божикові26, с. Болестрашичах27,
23 Докладніше див.: Сова А. Печатка українського товариства “Сокіл” у с. Модричі
// Знак. — Львів, 2006. — Ч. 39- — С. 3-
24 ЦДІАЛ, ф. 312. оп. 1, спр. 491, арк. 24.
25 ЦДІАЛ. ф. 312, оп. 1, спр. 491, арк. 25-25 зв. Описана печатка використовувалася
товариством до 1930 р. У цьому році відбулися події, які вплинули на розвиток
не тільки товариства “Сокіл” с. Модричі, а взагалі на інші сокільські осередки Галичини.
На Дрогобиччині польська влада заборонила діяльність товариств “Сокіл” у с. Унятичі,
Ріпчиці (тепер села Дрогобицького р-ну Львівської обл), а також Модричі. Конкретних
причин заборони не вказувалося. Зазвичай мотивами заборони діяльності товариств
“Сокіл” були закиди зі сторони влади про те, що сокільські осередки не справлялися
з пожежами, не своєчасно беручи в їхньому гасінні участь та проводять нестатутну
діяльність. Хоча, як показує офіційна статистика товариствами “Сокіл” у Галичині
ліквідовано 71 пожежу, при цьому не завжди маючи достатнє технічне забезпечення.
Див.: Розгром сокільських гнізд в Дрогобиччині // Сокільські вісти. — Львів, 1930. — Ч.
5-6. — С. 13; Звіт руханкового товариства “Сокіл-Батько” уЛьвові за 1929 р. // Сокільскі
вісти. — Львів, 1930. — Ч. 4. — С. 8. Звіт складений на основі надісланих матеріалів
товариствами “Сокіл” зі всієї Галичини.
26 ЦДІАЛ. ф. 312, оп. 1, спр. 212, арк. 24, 26 а, 37, 38.
27 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 212, арк. 61,62,63,64, 66, 67,69,70,71 а.
Сова Андрій • Актуальні питання вивчення печаток українських організацій..
411
Мал. 1
Мал. 2
Мал. З

Мал. 4
Мал. 5
с. Борщовичах28, с. Грушеві29, с. Зашкові (див. мал. 2)30, м. Підгайцях31, та ін.
Трапляється також сокіл з двома гантелями в кігтях. Таке зображення ба-
чимо на печатці товариства “Сокіл” у с. Дібриневі (див. мал. З)32, с. Зашко-
ві (див. мал. 4)33, с. Конюхах34. Часом зображення гантелей зустрічається
на січових печатках. Наприклад, “Січі” в с. Козівці (див. мал. 5). Опис печат-
ки: Відбиток чорнильний, фіолетовий, прямокутний, розмір — 43x27 мм.
Зображення: праворуч —дві перехрещені гантелі, ліворуч —дві руки
в потиску, що тримають серп. Легенда: “Товариство гімнастичне і сторожі
пожарної “СЇЧ” в Козівцї”. Дата відбитку — березень 1910 р.35
28 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 212, арк. 249, 250, 252, 253, 255, 257, 258, 260, 261.
29 ЦДІАЛ. ф. 312, оп. 1, спр. 267, арк. 43.
30 Сова А. Печатки українського товариства “Сокіл” у с. Замків // Знак. — Львів,
2006. - Ч. 40. - С. 3; ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 337, арк. 10,12,13, 20-22.
31 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 212. арк. 212, 250, 261.
32 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1. спр. 302, арк. 25, 26.
33 Сова А. Печатки українського товариства “Сокіл” у с. Зашків // Знак. — Львів,
2006. - Ч. 40. - С. 3; ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 337, арк. 10. 12. 13, 20-22.
34 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 411. арк. 22, 26. 29-
35 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 494 зв.
412
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
На печатках організація “Січ’’ використовувала січову емблему в різ-
них варіантах. Перший варіант — дві руки в потиску, які тримають серп.
Другий —теж саме зображення, але вже з восьмипроменевою зіркою.
Перший варіант бачимо на печатці Головного січового комітету (див.
мал. б)36, “Січі” в с. Баранові3" с. Жизномирі38, с. Завалові39 40, с. Замулин-
цях4(), с. Зібранівці (див. мал. 7)41, с. Козарі42, с. Лазарівці43, с. Матїївцях44,
с. Перерові45. с. Пукові46, с. Селиськах47, с. Сопові48, с. Тростянцях49, с. Яр-
горові50; другий — на печатках осередків “Січі”. Це, наприклад, печатка
“Січі” в с. Берегах (див. мал. 8)51, с. Березові Середнім52, с. Гриневі53, с. Кор-
ничі54, с. Красноставцях55, с. Микулинцях56, с. Микуличині57, с. Млинах
36 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 169, арк. 2; ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 146, 150, 152, 434;
Трильовський К. З мого життя... (Уривок зі спогадів). — С. 23; Головний січовий комітет
засновано у квітні 1908 р. у Станиславові (тепер — м. Івано-Франківськ). Ця структура
проіснувала до грудня 1912 р„ коли створено Український Січовий Союз у Львові.
Дані утворення існували з метою координування роботи українських товариств
“Січ” у Галичині. Головою ГСК та УСС обрано визначного громадсько-політичного
діяча, засновника першого товариства “Січ” у с. Завалля на Снятинщині Кирила
Трильовського (про це див.: Трильовський К. З мого життя. — Київ — Едмонтон — Тор
онто, 1999. — 279 с.
3" ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1. спр. 2, арк. 117 зв.
38 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 127 зв.
39 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 359, 359 зв.
40 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 235 зв.
41 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2. арк. 391 зв.
42 ЦДІАЛ. ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 365 зв.
43 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 123 зв.
44 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 245 зв.
45 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 249 зв.
46 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1. спр. 2, арк. 367 зв.
47 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 299 зв., 300.
46 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 250.
49 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 135 зв.
50 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1. спр. 2, арк. 137 зв.
51 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 377 зв.
52 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 328.
53 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 41,42 зв.
54 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 243 зв.
55 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1. спр. 2. арк. 399 зв.
56 ЦДІАЛ. ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 403 зв.
57 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 311 зв.
Сова Андрій Актуальні питання вивчення печаток українських організацій...
413
Мал. 6
Мал. 8
Мал. 9
Мал. 10
(див. мал. 9)58, с. Пацикові59, с. Тулові60, с. Устріках61 та інших населених
пунктах Галичини.
Більшою оригінальністю вирізнялися пластові та лугові товариства.
Цікаву печатку мав Виконавчий комітет Центральної ради Лугів (див.
мал. 10). Ця структура проіснувала від 8 грудня 1926 р. до 6 липня 1927 р.
(головою комітету обрано Романа Дашкевич), після чого була розпущена
польською владою62. На той час печатка була круглою, діаметром 50 мм63.
На ній зображено в центральному колі півкруглий щит із горизонталь-
ним штрихуванням синього кольору, у ньому розміщені літери: “ЦРЛ”,
що відповідно розшифровується як: “Центральна Рада Лугів”. Навколо
щита розміщена військова атрибутика: десять ядер, два бубни, чотири
58 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. І, спр. 491, арк. 17.
59 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 165 зв.
60 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр, 2, арк. 415 зв.
61 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 282 зв.
62 Вісти з Лугу.— Львів, 1928.— 1 січня.— Ч. 1. —С. 2. 7; Вісти з Лугу.—Львів.
1926. — 25 грудня. — Ч. 6. — С. 3-4.
63 Круковський О. Емблематика та сфрагістика українського товариства “Луг”. —
С. 50.
414
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
гармати, шість знамен; згори-, меч, бунчук, булава. Також на печатці є на-
пне: “Виконавчий] Комртет] Центральної Ради Лугів у Львові”.
У ТІЛІ А України у Львові зберігся відбиток печатки Х-го куреня Укра-
їнського Уладу Старших Пластунів (УУСП) “Чорноморці” (див. мал. 11).
Нагадаємо, що на початку 1927 р. у Львові створено гурток “Чорноморці”64,
який згодом переорганізувався у 10-ий курінь УУСП з однойменною на-
звою65. Члени цього куреня долучилися до розвитку української військово-
морської традиції за допомогою морського пластування та військового
вишколу, вдало організовували виховно-вишкільні табори, пропливши
на човнах усіма великими ріками Західної України: Дністром, Захід-
ним Бугом, Серетом, Стирем і Збручем тощо. Великий наголос ставився
на мандрівках не тільки територією Галичини, а й Волині, таким чином
розповсюджуючи пластові ідеї й там66. Членами пластового куреня “Чор-
номорці” були відомі діячі українського визвольного руху: Дмитро Грицай,
Роман Шухевич, Євген Полотнюк та інші6". Відбиток печатки Х-го куре-
ня УУСП “Чорноморці” мав такий вигляд: чорнильний, фіолетовий, кру-
глий; діаметр — 35 мм; у центрі печатки трипелюсткова лілея, накладена
на якір; легенда: “X. КУРІНЬ Українського] У[ладу] С[тарших] П[ластунів]
“ЧОРНОМОРЦІ”68. Наведена печатка використовувалася впродовж всього
існування куреня аж до заборони пластової організації у 1930 р.
Збереглася книга протоколів зборів членів куреня “Лісові Чорти”
уЛьвові за період з 27 березня 1926 р. по 19 травня 1928 р. Виходячи з них
можна ствердити, що не пізніше, ніж 17 січня 1927 р. була виготовлена
нова печатка куреня (див. мал. 12). Відбитки печатки виявлено на бага-
тьох документах, зокрема на протоколах засідань куреня, зголошеннях
64 Пластун Роман Шухевич // Молоде Життя. — Мюнхен, 1953. — Ч. 2 (ПО).
65 Курінь “Чорноморці” за короткий час свого існування зумів налагодити
успішну роботу. Станом на 15 січня 1929 р. він налічував 25 членів, з яких 7 учасників,
17 розвідників, 1 скоб. До керівництва куреня входили: Іван Сенів — курінний, Яро
Гладкий — містокурінний (заступник курінного), Ярослав Карпевич — скарбник,
Євген Полотнюк — писар. Докладніше див.: ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 854, арк. 21.
66 ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 855, арк. 17 зв., 20. 20 зв.
6” Роман Шухевич — пластун. Юнацькі та молоді роки Головного Командира
Української Повстанської Армії / Упорядник Андрій Сова. — Київ — Львів — Івано-
Франківськ, 2007. — С. 130-141.
68 ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 856, арк. 1. Відбиток печатки міститься на документі:
“Книга реєстрації важливих документів X пластового куріня “Чорноморці” у Львові”.
Книга налічує 5 аркушів. Див.: ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 856. — 5 арк.
Сова Андрій • Актуальні питання вивчення печаток українських організацій-.
415
Мал. 11
Мал. 13
на обласний пластовий табір на Соколі 1926 р., виданнях куреня ‘‘Лісо-
ві Чорти” у Львові Тей-гу, гей-га” 1927-1929 РР-, реєстраційних картках
членів, посвідченнях, листах та ін. Символіка цієї печатки створювалася,
виходячи із назви куреня69 70. Тому основним зображенням стала голова
чорта. До речі, деякі пластуни мали такі псевда, як “Бабай” (Роман Фай-
ґель), “Люципер” (Ярема Весоловський) та ін.’° Опис печатки: Відбиток
чорнильний, фіолетовий, круглий, діаметр — 40 мм. Зображення: у цен-
трі печатки щит над яким пластова лілея. Б центрі щита — голова чор-
та повернена вправо; у верхній праві частині буква “Л”. Легенда: “ЛІСОВІ
ЧОРТИ III Кур[інь] Українського] У[ладу] Цтарших] П[ластунів]”. Дата від-
битків — 17 січня 1927 р. — 28 березня 1930 р.71
Рідше на печатках зустрічаються зображення Лева, громадських
та політичних діячів, козака з мушкетом та ін. Зображення Лева містить-
ся на печатці товариства “Січ” у с. Чорноківцях Великих (див. мал. 13).
Опис печатки: Відбиток чорнильний, фіолетовий, круглий, діаметр —
35 мм. Зображення: у центральному колі Лев з короною повернений лі-
воруч, спирається передніми лапами на скелю. Легенда: “ТОВАРИСТВО
69 Докладніше про символіку куреня “Лісові Чорти’’ у Львові див.: Сова А. Печатка
пластового куреня “Лісові Чорти” у Львові // Знак.— Львів, 2009. — Ч. 48.— С. 3:
Сова А. Символіка пластового куреня “Лісові Чорти” у Львові // “Актуальні проблеми
вітчизняної та всесвітньої історії”: Збірник наукових праць: Наукові записки
Рівненського державного гуманітарного університету. — Випуск 16. — Рівне, 2009. — С.
267-271; Сова А. Печатки пластового куреня “Лісові Чорти” // Пластовий шлях. Журнал
пластової думки та інформації. — 2010. — Ч. З (163). — С. 47-49.
70 Лісові Чорти: їх життя і буття. 1922-1945. Ювілейний історично-мемуарний
збірник у їх шістдесятиріччя. — Вашингтон — Нью-Йорк — Торонто, 1983. — С. 22, 30,
84, 106,139, 140,142,150, 219.
71 ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 44, арк. 15; спр. 848, арк. 31, 32, 34, 35; спр. 849, арк. 10
зв., 17; спр. 850, арк. З,6,9, П зв.; спр. 853, арк. 1, 2; спр. 893, арк. Зб; спр. 959, арк. 39 зв.
416
Сфрапсгичний щорічник • Випуск і
СЇЧ в Чорноківцях великих”. Текст розділений двома крапочками. Дата
відбитку — березень 19Ю рГ2
Зображення Тараса Шевченка міститься на печатці товариства “Січ”
у с. Корчині (тепер село Сколівського р-ну Львівської обл.). Опис пе-
чатки (див. мал. 14): Відбиток чорнильний, фіолетовий, круглий, діа-
метр — 32,5 мм. Зображення: у центральному колі портрет Т. Шевченка.
Легенда: “ТОВАРИСТВО СЇЧ В КОРЧИНЇ РУСТ[ИКАЛЬНОМУР”. Текст роз-
ділений двома зірочками. Дата відбитку — березень 1910 р.72 73 74
Зображення козака з мушкетом є на печатках Українського січового со-
юзу у Львові 1914 р/5 і руханкового товариства і сторожі огневої “Луг” у Льво-
ві 1928 р.76 77 Опис печаток: Мала печатка. Відбиток чорний, круглий, діаметр —
ЗО мм". Зображення: у центральному колі — козак з мушкетом у лівій руці,
права рука зігнута на поясі. Легенда: “ПЄЧАТЬ УКРАЇНСЬКОГО СІЧОВОГО
СОЮЗА у ЛЬВОВІ”. Текст розділений зірочкою. Дата відбитку —1914 р. (див.
мал. 15)78. Велика печатка. Відбиток червоний, круглий, діаметр —40 мм.
Зображення: у центральному колі — козак з мушкетом у лівій руці, права
рука зігнута на поясі. Легенда: “ПЄЧАТЬ УКРАЇНСЬКОГО СІЧОВОГО СОЮЗА
у ЛЬВОВІ”. Текст розділений зірочкою. Дата відбитку — 1914 р.79
Мала печатка. Відбиток червоний, круглий, діаметр — 28 мм. Зображен-
ня: у центрі — козак з мушкетом у лівій руці, права рука зігнута на поясі,
72 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 157 зв.. 159 зв.
73 Рустикальні землі (від лат. гивйсив — селянський) — і іазва земельних угідь,
що перебувалиу спадковому перебуванні селян. Докладнішедив.: Стеблій Ф. Рустикальні
землі // Радянська енциклопедія історії України / А. Скаба, Б. Бабій, С. Бібіков та ін. — К.,
1972. — С. 38; Стеблій Ф. Рустикальні землі // Довідник з історії України (А-Я) / За заг.
ред. І. Підкови. Р. Шуста. 2-ге вид., доопр. і допов. — К., 2001. — С. 695-696.
74 ЦДІАЛ, ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 473 зв.
75 Круковський О. Прапорництво, емблематика та печатки українських спортивно-
освітніх організацій і товариств. — С. 288; ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 169, арк. 37, 38.
76 Круковський О. Емблематика та сфрагістика українського товариства “Луг”. — С.
50-51.
77 О. Круковський помилково подає діаметр цієї печатки 29 мм. Див.:
Круковський О. Прапорництво, емблематика та печатки українських спортивно-
освітніх організацій і товариств. — С. 288.
78 Круковський О. Прапорництво, емблематика та печатки українських спортивно-
освітніх організацій і товариств. — С. 288; ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 169, арк. 38.
79 Круковський О. Прапорництво, емблематика та печатки українських спортивно-
освітніх організацій і товариств. — С. 288; ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 169, арк. 37.
Совл Андрій • Актуальні питання вивчення печаток українських організацій,. 4Г
Мал. 14
Мал. 15
Мал. 16
при боці шабля. Легенда: “Руханкове товариство і сторожі огневої “ЛУГ”
у Львові”. Текст розділено двома зірочками. Дата відбитку — 1928 р. (див.
мал. 16)80. Велика печатка. Відбиток червоний, круглий, діаметр —35 мм.
Зображення: у центрі — козак з мушкетом у лівій руці, права рука зігнута
на поясі, при боці шабля. Легенда: “Руханкове товариство і сторожі огневої
“ЛУГ” у Львові”. Текст розділено двома зірочками. Дата відбитку—23 травня
1928 р.81
На багатьох печатках пластових куренів містилося зображення ор-
ганізаційної емблеми — Тризуба і трипелюсткової лілеї, що мистецьки
сплетені в одну гармонійну цілість. Співвідношення довжини до шири-
ни емблеми було як 4 до З82. Її авторство належить Мирону Федусеви-
чу та Роберту Лісовському. Проект емблеми виконаний на найвищому
рівні, оскільки Р. Лісовський на той час був відомим українським графі-
ком, автором численних плакатів, листівок, акварелей тощо. Він вчився
в студії Олександра Мурашка, 1917-1920 рр. в Українській Академії мис-
тецтв у Києві, у Михайла Бойчука та Георгія Нарбута83. Печатки із зо-
браженням емблеми “Пласту” мали: Верховна Пластова Команда у Львові
(див. мал. 17)84, Головної Управи Українського Уладу Старших Пластунів
80 Круковський О. Емблематика та сфрагістика українського товариства “Луг”. — С. %
81 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 26, арк. 44.
82 Життя в Пласті. Вибране із однойменного підручника О. Тисовського / [упор.
С. Корчинський]. — Івано-Франківськ, 1992, —С. 20; Тисовський О. Життя в Пласті.
Основи пластового знання для української молоді / О. Тисовський. — Львів. 1921. — С. 114.
83 Мистецтво України: Біографічний довідник / [упор. А. Кудрицький,
М. Лабінський; за ред. А. Кудрицького]. — К.. 199”. — С. 74, 371,426, 430.
84 ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1. спр. 2. арк. 12,15, 16, 21 зв., 34, 35 зв.. 36, 38 зв., 39 зв., 41,46,
47,48 зв., 51.54: спр. З- арк. 4 зв., 14, 15 зв., 21 зв., 38 зв., 39 зв., 40,41,42,43,44; спр. 4. арк.
6, 7, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, ЗО; спр. 5, арк. 2, 4, 47, 51, 52; спр. 6, арк. 4 зв., 20, 22
418
Сфрагістичний щорічник Випуск і
Мал. 17
у Львові85, Команди Українського Уладу Плас-
тового Юнацтва у Львові86, 1-ий Курінь Стар-
ших Пластунів у Львові87, 51-ий курінь ім. князя
Святослава Хороброго у Львові (див. мал. 18)88,
18-го пластового куреня ім. Івана Франка у Дро-
гобичі89, 6-го пластового полку ім. полковника
Івана Богуна у Перемишлі (див. мал. 19)50 та ін.
Поодинокі пластові курені на печатках викорис-
товували Тризуб без лілеї. Наприклад, Управа
в Чорткові (див. мал. 20). Опис печатки: Відбиток
Українського “Пласту’
фіолетовий, чорнильний, круглий, розмір — 42 мм. Зображення: Тризуб.
Легенда: “УПРАВА УКР. “ПЛАСТУ” в Чорткові”. Текст розділено двома зі-
рочками. Дата відбитків — 1926 р. — 20.10.1927 р.85 86 87 88 89 90 91
У роки Української національної революції 1917-1920 рр. осередки ор-
ганізації “Січ” виникали в багатьох населених пунктах України, що свід-
чило про велику популярність їхніх ідей серед української молоді. Такі
факти зареєстровані на Поділлі та Наддніпрянщині. Новоутворені това-
риства мали свою символіку та використовували печатки. Так у статуті
українського гімнастичного товариства “Січ” у Кам’янці-Подільському,
датованого 1919 р., у сьомому параграфі зазначалось: “Товариство має
право мати свій прапор, печатку, членські відзнаки і однострій зразків.
зв., 57,67 зв., 78 зв., 79 зв., 80 зв., 81 зв.; спр. 13, арк. 99,102; спр. 24, арк. 19, 36,41; спр. 31,
арк. 6,8 зв., 88 зв.; спр. 32, арк. 75 зв., 105 зв.; спр. 33, арк. 85.106 зв., 112,144; спр. 34, арк.
58; спр. 35, арк. 148; спр. 40, арк. 86 а; спр. 45. арк. 11 зв.: спр. 48. арк. 7; спр. 52. арк. 1,70.
156,158; спр. 235. арк. 8,9: спр. 889, арк. 4, 7; спр. 895, арк. 7-
85 ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 2, арк. 32 зв., 37 зв., 40 зв.; спр. 4, арк. 4 зв., 34, 50; спр. 5,
арк. 53; спр. 18, арк. 40.
86 ЦДІАЛ, ф. 389, оп 1, спр. 4, арк. 35 зв., 36 зв., 37 зв., 38, 39; спр. 5, арк. 1 зв., 5 зв., 6
зв., 7 зв., 8 зв., 9 зв., 10 зв., 11 зв., 12 зв.13 зв., 14 зв., 15 зв., 16 зв.; спр. 24. арк. 18 зв.
87 ЦДІАЛ, ф. 389, оп 1, спр. 4. арк. 51 зв.. 52 зв.
88 ЦДІАЛ. ф. 389, оп 1, спр. 29, арк. 19, 28, 29, 36, 106 зв.; спр. 31, арк. 51 зв.; спр. 32,
арк. 150 зв., 151, 152 зв., 154 зв.; спр. 34, арк. 63, бб зв., 68.
89 ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 28, арк. 12 зв.; спр. 30, арк. З зв.; спр. 29, арк. 9,9 зв.; спр.
31, арк. 71 зв., 106 зв.; спр. 32, арк. 81 зв.; спр. 33, арк. 104 зв., 105, 106, 108 зв., 109, 110 зв.;
спр. 35, арк. 93 зв., 94 зв„ 95.95 зв.
90 ЦДІАЛ, ф. 389. оп. 1, спр. 12, арк. 1, 5 зв., 10; спр. 13, арк. 54,64,64 зв.; спр. 27, арк.
2 зв.; спр. 37, арк. 69 зв., 70 зв., “1 зв., 74 зв.
91 ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 32, арк. 94; спр. 33, арк. 130 зв., 131 зв., 132 зв., 133 зв.
Сова Андрій • Актуальні питання вивчення печаток українських організацій..
419
Мал. 18
Мал. 19
Мал. 20
ухвалених Загальними Зборами Товариства. Увага: 1. Товариство вживає
прапор при всіх прилюдних виступах. 2. Однострій і відзнаки члени ма-
ють право носити по своєму бажанню”92.
2. Написи та розміри
Часто на печатках не було ніяких зображень, а просто містилася ле-
генда. Наприклад, на печатках українського товариства “Сокіл-Батько”
у Львові був лише текст. За весь період існування організації “Сокіл-
Батько” відомо її п’ять різних печаток93:
а) Відбиток чорнильний, овальний, розмір 23x43 мм. Без зображення.
Легенда: “ТОВАРИСТВО ГІМНАСТИЧНЕ “СОКІЛ” У ЛЬВОВІ”. Текст розді-
лений двома зірочками. Дата відбитків — 1894-1902 рр. (див. мал. 21)94;
б) Відбиток чорнильний, овал зі зрізаними краями, розмір 20x35 мм.
Без зображення. Легенда: “Товариство] гимн[астичне] СОКОЛИ у ЛБВОВ'Ь”.
Дата відбитків — 1899,1900 рр.95;
в) Відбиток чорнильний, овальний, розмір 26x44 мм. Без зображен-
ня. Легенда: “ТОВАРИСТВО] ҐІМНАСТИЧ[НЕ] “СОКІЛ" у ЛЬВОВІ”. Дата
відбитків — 1904-1924 рр.96;
92 ЦДІАЛ, ф. 581, оп 1, спр. 30, арк. 2.
93 Сова А. Печатки товариства “Сокіл-Батько” у Львові (1894-1939) // Знак. — Львів.
2004.-Ч. 34.-С. 2-3.
94 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 25, арк. 3; спр. 43, арк. 48,102 а: спр. 44, арк. 13 а: спр. 79,
арк. 1; спр. 111, арк. 6, 8,10, 13, 38 зв., 60; спр. 141, арк. 13,18, 19, 20, 22. 23-26. 30-32. 34.
46; ф. 146, оп. 25, спр. 642, арк. 1.
93 ЦДІАЛ. ф. 146, оп. 25, спр. 510, арк. 23; ф. 312, оп. 1, спр. ЦІ, арк. 42 зв.
96 ЦДІАЛ, ф. 146, оп. 25, спр. 1105, арк. 8, 14; спр. 934, арк. 1,4; ф. 312, оп. 1, спр. 16,
арк. 1; спр. 21, арк. 1; спр. 26, арк. 2, 2 зв.; спр. 40, арк. 136; спр. 41, арк. 65, 67 зв., 69, 71,
79 зв, 80 зв, 80 а зв, 85 зв, 90 зв, 94,95,96,97,102 зв, 104 зв, 108 зв, ПО, 114 зв, 117 зв.
420
Сфрагістичний щорічник - Випуск і
Мал. 21
Мал. 22
г) Відбиток чорнильний, круглий, діаметр — 42 мм. Без зображення.
Легенда: “СОКІЛ-БАТЬКО” Львів”. У центрі печатки напне: “В. В. В. В.” (со-
кільське гасло “Все, вперед! Всі, враз!”). Текст розділений двома зірочка-
ми. Дата відбитків — 1921-1930 рр. (див. мал. 22)97:
д) Відбиток чорнильний, овальний, розмір 24x42 мм. Без зображення.
Легенда: “Руханкове Товариство “СО-
КІЛ-БАТЬКО” у ЛЬВОВІ”. Дата відбит-
ків— 1931-1939 рр. (див. мал. 23)98.
Щодо печаток товариства “Со-
кіл-Батько” у Львові варто зазначити,
що всі печатки відрізняються роз-
мірами та написами. Особливістю
їх є те, що вони є написові. Однак
інші осередки товариства “Сокіл” Мал. 23
118 зв, 119 зв, 120 зв, 124,134,136,137,138,139 зв, 140 зв, 141 зв, 149 зв, 151,155 зв, 157,
158 зв, 164 зв, Г4,174 зв, Гб зв, 186 зв., 188 зв., 199 зв, 201 зв, 204, 206, 207, 207 зв, 210
зв.; спр. 51, арк. 2: спр. 80. арк. 26; спр. 112, арк. 19: спр. 267, арк. 90; спр. 317, арк. 53; ф.
348, оп. 1, спр. 250, арк. 2, 3, Т 7; ф. 366, оп. 1, спр. 4, арк. 3; спр. 11. арк. 43; ДАІФО, ф. 2.
оп. 1, спр. ЗГ, арк. 53.
97 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 21, арк. 14,16, 20; спр. 26, арк. 10; спр. 43, арк. 48; спр. 44,
арк. 1; спр. 51, арк. 102; спр. 79, арк. З зв.; спр. 135, арк. 7; спр. 458, арк. 35; спр. 488, арк.
20; ф. 348, оп. 1, спр. 250, арк. З, 12, 20, 2Д 37,46; ф. 389, оп. 1, спр. 48, арк. 83.
98 ЦДІАЛ, ф. 309. оп. 1, спр. 292, арк. 1.4: ф. 312, оп. 1, спр. 9, арк. 10; спр. 21, арк. 22,
34; спр. 22, арк. 1 зв.. 2 зв.. 4 зв.. 5 зв., 6 зв., 7 зв., 8 зв., 9 зв.. 10 зв., 11 зв., 12 зв., 13 зв., 14 зв..
15 зв., 16 зв, Р зв., 20 зв., 21 зв., 24 зв., 26 зв., 28 зв., 31 зв.; спр. 26, арк. 66 зв., 73; спр. 32,
арк. 7 зв.; спр. 45, арк. 1; спр. 50, арк. 56; спр. 52, арк. 14; спр. 54, арк. 6; спр. 55, арк. 32 зв.;
спр. 95, арк. 14; спр. 204, арк. 5; спр. 212, арк. 89; ф. 348, спр. 250, арк. 38; ф. 366, оп. 1, спр.
11, арк. 92 зв.; спр. 12, арк. 59; спр. 13, арк. 4; ДАТО, ф. 231, оп. 2, спр. 4102, арк. 43; ДАІФО,
ф. 428, оп. 1, спр. З, арк. 1; ф. 429, оп. 1, спр. 1, арк. З-
Сова Андрій Актуальні питання вивчення печаток українських організацій-
421
на печатках малії зображення. Переважно це сокіл, повернений право-
руч або ліворуч з гантелею в кігтях.
Чому на печатках центрального товариства “Сокіл-Батько” немає ні-
яких зображень, а лігше легенди, наразі до кінця не з’ясовано. Адже інша
символіка товариства була багато декорована". Товариство “Сокіл-Батько”
визначило і створило унікальну символіку. Це сокільськпй прапор, емб-
лема, нашивки, відзнаки, гімн, та врешті-решт печатки сокільських осе-
редків. А от печатки центральних сокільських органів були досить про-
стими і без зображення. Крім перелічених можна назвати печатки секцій
(торговельної99 100, забавової101, пожарничої102, організаційної103, руханко-
вої104, мундурової105) канцелярії106 “Сокола-Батька”. Це, можливо, поясню-
ється тим, що розробляючи іншу атрибутику керівництво не приділяла
великої уваги печаткам. А зображення на печатках сокільських осередків,
було важливим, оскільки не завжди вони через брак коштів могли в по-
вній мірі застосовувати іншу сокільську атрибутику, як прапор, однострій
та ін., а печатка була обов’язковим атрибутом у діяльності товариства.
У 1930-х рр. з’являються документи, які регламентують оформлен-
ня та застосування печаток організацій “Луг”. У § 56 статуту товариства
“Луг” у Львові за 1932 р. зазначалося: “Всі акти Товариства так організації
99 Показовим тут є розробка проектів прапора товариства “Сокіл-Батько”
у Львові. Цей процес затягнувся з 1894 р. до 1911 р. Докладніше див.: Сова А. До історії
прапора товариства “Сокіл-Батько” у Львові // Знак. — Львів, 2003- — Ч. 29. — С. 8-9;
Сова А. Прапорництво українського пожежно-спортивного товариства “Сокіл”.— С.
225-241; Сова А. Іван Боберський і створення прапора товариства “Сокіл-Батько”
у Львові.— С. 73-77; Сова А. Історія прапора товариства “Сокіл-Батько” у Львові
// Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці комісії спеціальних
(допоміжних) історичних дисциплін (стаття передана до друку). В останній статті
досліджено історію прапора українського товариства “Сокіл-Батько” у Львові. Зокрема
простежено процес його створення; проблеми, які його супроводжували; церемонію
посвячення; досліджено іконографію та художні особливості. Хронологічно робота
охоплює період з 1894 р. (часу виникнення ідеї виготовити прапор) до 1911 р.
(посвячення прапора).
100 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 95, арк. 2.
101 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 54, арк. 34 зв.. 35; спр. 55, арк. 28.
10- ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 27, арк. 2,4, 5 зв., 6 зв.. 7, 7 зв., 8, 8 зв., 9 зв., 10, 12 зв.
103 ЦДІАЛ, ф. 312. оп. 1. спр. 26, арк. 6, 25.
104 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1. спр. 32. арк. 4.
105 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 21, арк. 2 зв.
106 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 9, арк. 4 зв.; спр. 12, арк. 1 зв.; спр. 33, арк. 4,6,7,8,9,10,11,12.
422
Сфрлгістичний щорічник • Випуск і
Головної, як також Окружних, Повітових і місцевих Організацій підписує
голова або його заступник і писар. Печатка Товариства носить напис:
а) для Головної Організації: “Українське Руханково-спортове Товари-
ство Великий Луг у Львові”.
б) для Окружної Організації: “Окружне товариство Луг...” (далі зазна-
чалася назва населеного пункту, в якому діяло товариство. — А. С.);
в) для Повітових Організацій: “Повітове Товариство Луг в...” (далі за-
значалася назва населеного пункту, в якому діяло товариство. — А. С.у
г) для Місцевих організацій: “Руханково-спортове Товариство Луг
в...” (далі зазначалася назва населеного пункту, в якому діяло товари-
ство. — А. С.)”10”.
У закордонних товариств напис міг бути не тільки українською мо-
вою, а й іноземною або двомовний. Наприклад, українське руханкове то-
вариство “Сокіл” у Буенос-Айресі107 108, українське товариство “Сокіл” у Пра-
зі109, Союз українського сокільства за кордоном110 та ін.
Вивчаючи написи на печатках потрібно розшифровувати абревіатури
та скорочення. Вони містять важливу додаткову інформацію. Показовим
у цьому плані є одна із печаток організації “Сокіл-Батько” у Львові. Впро-
довж 1925-1930 рр. товариство використовувало печатку в центрі якої міс-
тилися букви “В. В. В. В.”111. Гасло “Все вперед! Всі враз!” з’явилося вперше
на рекламних оголошеннях, які повідомляли про Перший Краєвий Здвиг
у Львові — 10 вересня 1911 р., з нагоди посвячення прапора товариства
“Сокіл-Батько”112. Це гасло несло інформаційне навантаження, тому його
обрали не випадково. Ось що про це писав голова товариства “Сокіл-Батько”
Іван Боберський113: “Над слабим, люди милосердяться, але сильного пова-
жають. Українці сильний нарід, але вони мусять переконати в тому самих
себе і інших. Рухові вправи дають уже молоді віру в свої сили. Вона бачить,
що від постійного, розумного труду росте сила мязів та відвага ума. Гаслом
107 Статут українського руханково-спортового товариства “Луг”,—Львів, 1932, —С. 15.
108 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 99, арк. 2.
100 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 108, арк. 10 зв.
110 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 87, арк. 37; спр. 108, арк. 14 зв.
111 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 135, арк. 7; спр. 21, арк. 14,16, 20; спр. 488, арк. 20: спр.
458, арк. 35 та ін.
112 Боберський І. Українське сокільство (1894-1939).— Львів, 1939- — С. 12.
1В На посаді голови товариства Іван Боберський перебував від 26 серпня 1908 р.
до 21 листопада 1918 р. Див.: ЦДІАЛ, ф. 366, оп. 1, спр. 12, арк. 81.
Сова Андрій • Акту а пні питання вивчення печаток українських організацій..
423
“Сокола” є чотири слова: “Все вперед, всі враз!”. Перші два слова “Все впе-
ред” взивають, щоб над собою постійно працювати, не лінуватись, не га-
яти часу, не відкладати роботи на пізніше, але дбати і журитись про своє
здоровля, про свій ум і про своє майно. Правдивий сокіл рухливий, швид-
ко думає і швидко виконує. Він дбає, щоб був сильний і здоровий, щоб був
відважний і свідомий, щоб був підриємчивий і ощадний. Сокіл, це новий
українець, який сміло зміриться своїми прикметами з англійцем, фран-
цузом, німцем. Сокіл хоче працювати, боротись і приносити жертви, щоб
український нарід дорівнював великим народам. Ще два золоті слова: “Всі
враз”. Цей зазив збирає українців без різниці віку, майна і змання, молодь
і старших, селян і міщан, рільників і робітників та інтелігентів, хлопців
і дівчат, мужчин і жіноцтво в одну велику родину. Малі зерна піску склада-
ються на великі скали, а дрібні каплі на великі ріки. Треба трудитись. Але
треба також лучити свій труд з трудом інших. Велика вежа Айфля в Пари-
жі складається з коротких куснів заліза, зішрубованих разом. Найвищий
хмародер у Ню Йорку “Емпір Бульдінґ” збудували люди, що злучили свою
роботу разом. Вони не сварилися, не киринили один одному, вони не го-
ворили “моя хата з краю”, “вони зроблять без мене”, але всі дали на свій
час потрібну працю. Сокільство кличе: “Всі враз!” і хоче навчити українців
єдности і карности, лучности за своїм власним провідником”114.
На січових сфрагістичних пам’ятках трапляються букви “Р. П”. Таке
зображення є на печатці товариства “Січ” у с. Ганусівцях. Опис печатки:
Відбиток чорнильний, чорний, круглий, діаметр — 39 мм. Зображення:
Мал. 24
у центрі печатки восьмипроменева зоря, у центрі якої дві руки в потис-
ку тримають серп, справа літера “Р”, зліва — “П.". Легенда: “Товариство]
Гімнастичне] пожарни “СЇЧ” в Ганусівцях”. Текст
розділений двома зірочками. Дата відбитку — бе-
резень 19Ю р. (див. мал. 24)115.
З аналогічною абревіатурою є січові відзна-
ки. Ось, що з цього приводу писав голова “Січі”
К. Трильовський: “На капелюсі, згл. на шапці кож-
ний “Січовик” повинен був мати червоне перо,
прийняте січовою металевою зорею. Мала вона
вісім кінців, по її середині дві руки держали серп,
114 Боберський І. Українське сокільство. — С. 11-12.
115 ЦДІАЛ. ф. 847, оп. 1, спр. 2, арк. 443 зв.
424
Сфрагістичний щорічник • Випуск І
символ селянських робочих рук. Побіч серпа в металі витиснені букви
Р. П. (Радикальна Партія)116 117, бо спершу “Січі” мали зовсім радикальний
характер”11". Січові відзнаки вперше впроваджено в широкий обіг старан-
нями К. Трильовського на віче Радикальної партії, яке відбулося 5 жовтня
1900 р. Він у своїх спогадах писав: “Тут мушу зазначити ось що: ті ради-
кальні, тобто січові відзнаки-зірки були восьмикутні. Відзнаки жидівських
націоналістів-сіоністів були шестикутні, тобто два трикутники, складені
навпоперек. Натомість зірки комуністично-большевицької партії, яка по-
явилася щойно 1903 року, три роки пізніше, ніж я впровадив у радикальній
партії згадані відзнаки, були п’ятикутні. Така сама справа з серпом на ради-
кальній і січовій відзнаці. І серп той на прапорах та відзнаках комуністично-
большевицької партії з’явився набагато пізніше. На жаль, відзнака ради-
кальної партії не прийнялася масово між її членами, бо та моя ідея немалу
заздрість викликувала навіть між моїми партійними товаришами. "Що це
Трильовський вигадує собі якісь речі, а ми мали б потурати тому?” — го-
ворили. Взагалі можна зауважити: у нашій спільноті кожна нова ідея за-
раз мусить мати опозицію. Скільки то ворогів надбав я собі через мої “Січі”
не тільки поза радикальною партією, але таки між самими радикалами!
А нігде правди діти — якраз я з самого початку їхнього існування старав-
ся надавати радикального характеру, я просто таки врятував радикальну
116 Українська радикальна партія (спершу—Русько-українська радикальна
партія; з 1926 р. — Українська соціалістично-радикальна партія) — перша українська
політична партія, заснована 1890 р. у Львові. Засновниками і лідерами були І. Франко
(до 1899 р.), В. Будзиновський, С. Данилович, Є. Левицький. У своїй діяльності партія
прагнула поєднувати відстоювання соціальних інтересів українських селян Галичини
з захистом національних прав українського народу. Під час внутрішньопартійних
дискусій вперше висунуто й обґрунтовано постулат політичної самостійності
України (книга Ю. Бачинського “Україна іггесіепіа”). Діячі партії відіграли значну роль
в організації селянських страйків у Галичині 1902 р., січового руху (К. Трильовський),
обіймали провідні посади в уряді ЗУНР (Л. Бачинський, Д. Вітовський, Г. Дувір’як,
1. Макух, А. Шмігельський). Основні видання: “Народ”, “Хлібороб”, “Громадський
голос”. У 1919-1939 рр УРП була однією з найвпливовіших легальних партій.
У 1926 р. об’єдналася з волинською Українською соціально-революційною партією
в Українську соціалістично-радикальну партію. Докладніше див.: Грицак Я. “Молоді”
радикали в суспільно-політичному житті Галичини // Записки Наукового товариства
імені Шевченка. Праці історико-філософської секції. — Том ССХХІІ. — Львів, 1991- —
С. 71-110; Грицак Я. Українська радикальна партія // Довідник з історії України (А-Я) /
За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. 2-ге вид., доопр. і допов. — К., 2001. — С. 945-946.
117 Трильовський К. З мого життя... (Уривок зі спогадів). — С. 15-
Сова Андрій • Актуальні питання вивчення печаток українських організацій..
425
партію від розвалу в 1903 році. А яку національно-виховну ролю ті “Січі”
відогралаз нашому народі!”118.
3. Документ, до якого прикладена печатка
Печатками завіряли різні документи: звіти, листи, книги протоко-
лів, звернення, реєстраційні картки членів, зголошення на табори тощо.
Деякі товариства ставили свою печатку на виданнях власної бібліотеки.
Наприклад, товариство “Луг” у Хороброві (тепер село Сокальського р-ну
Львівської обл.). Частина бібліотеки збереглася у відділі україніки ЛННБ
імені Василя Стефаника у Львові. Опис печатки: Відбиток чорнильний,
фіолетовий, овальний, розмір — 50x29 мм. Без зображення. Легенда:
“ПОЖАРНО-РУХАНКОВЕ Т[ОВАРИСТ]ВО “ЛУГ” в Хороброві”. Дата відбит-
ку — не раніше 1925 р.119
При багатьох організаціях створюва-
лися архіви. Деякі товариства для архівних
документів використовували спеціальні пе-
чатки. Наприклад, в ЦДІА України у Львові
виявлено один відбиток печатки пластово-
го куреня “Лісові Чорти” у Львові. Нею мали
завіряти документи куреня, що зберіга-
лися у власному архіві. Опис печатки: Від-
биток чорнильний, фіолетовий, овальний,
Мал. 25
розмір — 30x38 мм. Без зображення. Легенда: “Архів Лісових Чортів ч”.
Дата відбитку — не раніше 27 березня 1926 р. (див. мал. 25) 12°.
Також печатку, яка мала використовуватися виключно для архіву
мав 9-ий полк імені гетьмана Петра Дорошенка у Сокалі (див. мал. 26)121.
Опис печатки: Відбиток чорнильний, фіолетовий, прямокутний. Без зо-
браження. Легенда: “ПЛАСТ. АРХІВ... ПОЛКУ Ч.”. Дата відбитку —не ра-
ніше 1924 р. Цифра “9” після слова “АРХІВ” вписувалася, після букви “Ч.”
Зазначався порядковий номер документу122.
118 Трильовський К. З мого життя. — С. 112,113.
119 Франко Т. Історія й теорія руханки. — Коломия—Львів, 1923- — С1,5,41,57,137,169-
120 ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 849, арк. 1.
121 Левицький С. Український Пластовий Улад в роках 1911-1945 у спогадах автора
(Причинки до історії Пласту). — Мюнхен, 19б7. — С. 28.
122 ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 10, арк. 1,8.
426
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
4. Авторство та час використання
Виготовляли печатки переважно в професійних майстернях після ре-
єстрації товариства. Наприклад, у майстернях Макса Ґлязермана у Львові
по вул. Сиктуській, 19 (тепер вул. П. Дорошенка)1Й, Володимира Яроша по
вул. Сенкевича, З (тепер вул. М. Вороного)12 4. Часто печатки замовляли у то-
варистві “Достава”. Свої представництва воно мало у Львові (вул. Руська, 2);
Івано-Франківську (вул. Смольки, 1) та Перемишлі (пл. Ринок, 26). Січові то-
вариства печатки замовляли у Івана Чупрея та Олекси Пушкаря в Коломиї123 124 125 126.
Маємо багато прикладів виготовлення печаток у домашніх умовах.
Наприклад, печатка товариства “Сокіл” у с. Малнові Краковецького пові-
ту (тепер село Мостиського р-ну Львівської обл.). Відбиток чорнильний,
круглий, діаметр — 23 мм. Без зображення. Легенда: “ТОВАРИСТВО “СО-
КІЛ” в МАЛНОВІ”. Дата відбитку — 13 січня 19.30 р. (див. мал. 27)12Ь.
Деякі товариства, заощаджуючи кошти, переробляли старі печат-
ки на нові. Особливо, це було відчутно із змінами статутів, відновлен-
ням діяльності та ін. Наприклад, товариство “Сокіл” у с. Тершові (тепер
село Старосамбірського р-ну Львівської обл.) мало печатку із легендою:
“Пожарно-руханкове Т[оварист]во “Сокіл” в Тершові”. Після перереєстра-
ції статуту, для того щоб не замовляти нову печатку, слово “Пожарно”
було забрано (див. мал. 28)127.
Кокретного автора тієї чи іншої печатки, в більшості випадків, важко
встановити. Для цього потрібно проводити тривалі пошуки та аналіз різ-
них джерел. Однак такі результати дають можливість краще зрозуміти
історію тієї чи іншої організації. Наприклад, автором печатки пластово-
го куреня “Лісові Чорти” уЛьвові був його член Петро Пясецький128, який
був більш відомий пластунам під псевдом “Пік”129
Отже, найбільш чітко стан і умови розвитку символіки сокільських, сі-
чових, пластових і лугових організацій відображали печатки. При їх роз-
робці товариства мали повну свободу у виборі форм (прямокутні, круглі,
123 Діло. - Львів, 1911. - ч. 76. - С. 8.
124 Сокільський калєндарець 1939 / Уложив Е. Жарський.—Львів, [1938]. — С. 81.
125 Трильовський К. З мого життя... (Уривок зі спогадів). — С. 22.
126 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 488, арк. 21.
127 ЦДІАЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 204, арк. 46.
126 Лісові Чорти: їх життя і буття. — С. 116, 127, 129, 140, 142, 143, 148, 150, 171, 195,
196, 197, 202. 211.
129 ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 849, арк. 10 зв.
Сова Андрій • Актуальні питання вивчення печаток українських організацій..
427
Мал. 26
Мал. 27
Мал. 28
овальні, овальні із зрізаними краями тощо). Все залежало від імпрові-
зації керівництва тієї чи іншої організації. Як змістове наповнення ре-
комендувалося використовувати організаційні емблеми та символи, які
обирали осередки. Також враховувалися здобутки попередніх періодів
історії України. На багатьох печатках бачимо зображення земельного
символу Галичини (Лева), символи козацько-гетьманської доби (козак
з мушкетом, бунчук, булава та ін.). Печатки сокільських і січових това-
риствах були здебільшого однотипними. Переважно використовували
зображення: у сокільських товариствах — Лева або сокола в польоті, по-
верненого в різні боки, з однією або двома гантелями; у січових — орга-
нізаційної емблеми в різних варіантах чи Лева. Часто на печатках не було
зображень, а лише напис. Натомість більшою оригінальністю відрізня-
лися пластові та лугові товариства. Замовляли печатки переважно в про-
фесійних майстернях після реєстрації товариства. Однак маємо багато
прикладів їх виготовлення в домашніх умовах. Печатки, на відміну від
таких організаційних символів, як прапори, відзнаки, однострої, мали
практично всі зареєстровані товариства.
Перспективи подальших досліджень полягають у зборі всіх відбит-
ків печаток, по можливості оригіналів, їх систематизацію, аналіз та пу-
блікації окремими каталогами. При дослідженні печаток потрібно за-
стосувати міждисциплінарний підхід. З однієї сторони суто історичний
опис, з іншої мистецька оцінка пам’ятки. Узагальнений досвід у розробці
печаток українських організацій Галичини кінця XIX ст. — 1939 р. дасть
ключ до розуміння історичних подій минулого і може бути корисним
для створення сучасної атрибутики громадських об’єднань України.
428
Хроніка
Максіи Ньевіонек,
(Тогип, Роїзка)
І МІЕО2¥МАКООО№Е 8ЕМЖАКШМ 8ГКАСІ8ТУС2МЕ,
Куб№ 19-20 ЕІ8ТОРАОА 2010 К.’
сМехуфпазіут зіиіесіи з&адізіука ігакіохуапа Ьуіа §1бхупіе )'ако пайка
ротоспіс/а хуоЬєс сіуріотаїукі. СЬос 2 сгазет зіаіиз паикі о ріес/рсіасЬ )ако
озоЬпе) сіузсурі іпу ху гатасЬ зузіети паик ротоспісгусЬ Ьізіогіі иігхуаііі зі?,
їо Шидо піе сіез/уіа зі? опа ху гЬуіпіа рориіагпозсц. Ооріего озіаіпіо хуісіосг-
пу )езї ху Роїзсе хухгозігаіпіегезохуапіа ріес/рсіаті )ако ггбсНет Ьізіогусгпут.
Апаїодісгпе г)ахуізко /аихуа/ус тогпа и пазгусЬ хузсіюсіпісіі здзіасібху: па
Окгаіпіе, Віаіогизі сгу па Ьііхуіє. Ргасе Ііїехузкіе§о Ьасіасга Ебтипбаза Кутзу
2 топитепіаіщ гогргахуц розхуіссопа зйа§ізіусе тіазг ХХ'іеІкіеро Кзірзіхуа Еі-
1е\узкіе£о па сгеїе, за ху Роїзсе бозкопаїе гпапе. На Віаіогизі Ьасіапіа пасі з&а§і-
зіука ргохуасігі т. іп. Апаїоі Сіїои. аиіог хургохуасігепіа сіо Ьіаіогизкіе) зГга§ізїу-
кі1 2 3. Ьісгпе сігоЬпіЄ)82Є ргасе сіогусгасе ріесгрсі гедиіагпіе икагца зі? па ІатасЬ
сгазорізт «Архивариус», хуубахуапедо рггег №гос1охує Нізіогусгпе АгсЬіхуит
Віаіогизі, сгу регіосіуки «Герольд Піїоегіансі»5. Зрозгбсі оргасохуап икгаіпзкісЬ
хузкагас іггеЬа згсгедбіпіе іпіегези)асе г роїзкіедо рипкіи хуісігепіа ко1е)пе Юту
«Мошітепіа КиіЬепіае НетІРіса», оргасохуухуапе рггег Оіеда Обпогогепк?4,
1 Опубліковано: ху хт.агсЬіхуа.пес.
2 ЦітоуА. Пячаткі старажьітнай Беларусі. Нарьісьі сфрагістьікі. — Мінск, 1993- — 240с.
3 Питегу сгазорізта «Герольд ГііЬегІапсІ» 2 Іаі 2001-2003 сіо^іурпе §а оп-1іпе: Пир://
катипікаі.ог§.
4 Однороженко О. Родова геральдика Руського королівства та Руських земель Коро-
ни Польської XIV — XVI ст. (Мопитепіа гиіЬепіае Пегаїсііса. — Уоі. І). — К„ 2009- — 312 с.;
Однороженко О. Руські королівські, господарські та князівські печатки ХІП-ХУІ ст.
(Мопитепіа гиіЬепіае Ііегаїсііса. — Мої. II). — К., 2009, —320с.; Однороженко О. Козаць-
ка територіальна геральдика кінця XVI-XVIII ст. (Мопитепіа гиіЬепіае Ігегаїсііса.—
Уоі. III).-К., 2009.-416 с.
Ніевіонек Максж • І ті&рупагоАш’е зетіпагіит ^га^іусгж...
429
а іакге ргасе Жа1)а Регкипа, кібгу рггу^оіомуиіе ебус)? икгаіпікбму гпа]би-
І^сусЬ зі? му гЬіогасЬ Магіапа СитомУ5кіе§о рггесЬомуумуапусЬ му Агсйімушп
Сібмупут Акї ЮамупусЬ му М аг5/а\еіе. ЕРбас паїегу, ге му сири тіпіопусЬ 20 Іаі
па бате) Пкгаіпіе бгикіет ика/аіо зі? окоіо 400 рогуді г гакгези з&а§ізіукі5.
Тіитасгу іо, біасгедо муіазпіе му кірмузкіт згобомуізки з&адізіукбму ггобгіі зі?
ротузі гог§апігомуапіа ті?бгупагобомуеі копГегепс)і розмуі?сопе) ргоЬІетаїу-
се Ьабапіа ріесг?сі. Назіет І Мі?бгупагобомуе§о зетіпагіит 8Іга§І8іусгпе§о
зіаіу зі? «РгоЬІету іегтіпоіо^іі з/гарізусгпе] огаг орізи і кіазуркаді ріесг^сі».
Раїгопаї пай іут рггебзі?мугі?сіет оЬ]?1у Іпзіуіиі Пкгаіпзкіе) АгсЬе-
о§гайі і 2гббіогпамузімуа іт. М.8. Сгиз/ехузкіеуо ІЧагобомуе) Акабетіі Шик,
Іпзіуіиі Нізіогіі Пкгаіпу Ь'агобомуеі Акабетіі к'аик. Пкгаіпзкіе Томуаггузімуо
Негаібусгпе огаг Мигеит 8гегетеііемуусЬ. V іут тіе]зси робкгезііс іггеЬа
гої? іе] озіаіпіе) іпзіуіиді. розіабаіясе) гпасгпе гЬіогу зігафіусгпе. Міто іг
Іезі Іо тигеит ргумуаіпе, розіапомуііо муіясгус 8І? сгуппіе му пкгаіпзкіе Ьа-
бапіа з&адізіусгпе.
КопГегепда гогросг?іа зі? 19 Іізіораба 2010 г. му кірмузкіт Мигеит
МісЬаіІа Сгизгемузкіе^о. Рорггебгііо )’е гмуіебгапіе екзрогуді розмурсопе)
іети мууЬііпети Ьабасгомуі бгіеібму Юкгаіпу. ^іазсімуе оЬгабу оімуоггуі О1е§
Обпогогепко, кібгу гарогпаі гдготабгопусЬ г ргодгатет оЬгаб. Мазі?рпіе
гдготабгопусЬ ромуііаіі Аіекзіе] Бгегетеїіему, муіазсісіеі Мигеит Згегетеїіе-
муусЬ, Аіекзапбег Маугіп, /азіурса Іпзіуіиіи АгсЬеодгайі і 2гббіогпамузімуа
Иагобомуе) Акабетіі Маик Юкгаіпу огаг Апбгіе) Сгесгуїо, ргегез Юкгаіпзкіе-
§о Томуаггузімуа Негаїбусгпедо.
Сг?з'с паикомуя копГегепс)і гогросгеіа зі? осі геіегаїи Ь'аі аіі і Вііоиз, роз'муі?-
сопу апаїігіе ггббіогпамусге) гпаібцяседо зі? му гЬіогасЬ Мигеит Згегетеїіе-
муусЬ іурагіизга піегпапе) боїяб ріесг?сі тіазіа Кірмуа. Коїерут геїегепіет
Ьуі Апбгіе) 2абогогпіик, кібгу робгіеііі зі? гейекз)аті па іетаї ргоЬІетбму
аігуЬис)і і орізи ріесг?сі уиЬегпі робоїзкіе]. Робзіаму^ бо рггудоіомуапіа муу-
зіяріепіа зіаі зі? оргасомуапу рггег Аиіога каїаіод ріесг?сі іусЬ гаЬуікбму ге
гЬіогбму Мигеит ЗгегетеїіемуусЬ. Мазі?рпіе о§іозгопо рггегму? па каму?.
Коїере бмуа Ьіокі ге&гаїбму, розмуі?сопе гозіаіу гадабпіепіот орізи
і кіазуйкас)! ріесг?сі. Ріегмузгу геГегаї муудіозіі Оіекзапбг Аійогоу (Кі)6му).
УР саіозсі боїусгуі оп «таїе) зйгадізіукі» бамупе) Низі, сгуїі рІотЬ іури
5 Васіапіа іе росізитотаі піесіаито XV. Регкип — Васіапіа зГга^івіусгпе па Пкгаіпіе
ІаіасЬ 1941-2003 // Ріесгесіе лп сіамупе] Кгесгророіііеі/росі гесі. 2. Ріеска, ]. Ракиїзкіе^о,
І. \Х'гопі5геит8кіе§о. — МХ'агзгамеа, 2006. — 8. 355-363-
430
Сфрлпсгичний щорічник • Випуск і
бгоЬісгупзкіе§о. Аиїог отбхуіі ргосез ІсЬ рггу§оіохуухуапіа, па хууЬгапусЬ
рггукІабасЬ, рокагаї, ху )акі зрозбЬ Ьуіу опе хуукоггузіухуапе, а хугезгсіе
рогизгуі гадабпіепіа ІсЬ орізи і кіазуйкаді. Когезропбохх^аіо г іут коїеріс
хуузцріепіе хуудіозгопе рггег Жа1і)а Саугуїепкі (Ьхуоху). Поіусгуіо опо рго-
Ьіетбху кіазуйкаср гаЬуікбху зїга&ізіусгпусЬ росЬобгрсусЬ г сгазбху Низі Кі-
іохузкіер V гиреіпіе іппр ерок? рггепібзі г§готабгопусЬ А. Сгесгуїо (Ьхуоху),
кібге§о геіегаі боіусгуі ргоЬІетаіукі іегтіпоіодіі зй'а^ізіусгпе]. Аиїог гаихуа-
гуі хуібосгпр ху икгаіпзкіе) зГгадізгусе іепбепсі? бо игухуапіа іусЬ затусЬ ро-
)?с гаг хе ху?гзгут гаг ху згегзгут гпасгепіи, сге§о еїекіет )езі сЬаоз іегті-
по1о§ісгпу. Хазі?рпіе рогизгуі га§абпіепіа гхуіргапе г риЬІікаф таїегіаібху
зЬафіусгпусЬ. Аіекзі] Згаїапба (Мігізк) зкирії зі? па ргегепіаді гадабпіеп
гхуір/апусЬ г кіазуйкасд і орізет згІасЬескісЬ ріесг?сі ЬегЬохуусЬ / (егепбху
\7іе1кіе§о Кзі?зіхуа Ьііехузкіедо. Харгоропохуаі робгіаі §обеі гпаібиІрсусЬ зі?
па гизкісЬ згІасЬескісЬ ріесг?сіасЬ па іггу сіи/е §гиру: гпакі осіпоз/рсе зі? бо
кггуга, гпакі обпоз/рсе зі? бо зіггаіу, гпакі Ірсгрсе еіетету кггуга і зігга-
1у. N3 пігзгусЬ рогіотасії кіазуйкаср робгіаіу тіаіу Ьус хх-’угпасгапе рггег
еіетепїу їошаггузгрсе рібххпут гпакот. .[ебпак хс рос/рікохсе) сг?зсі х^у-
зіаріепіа роб]рі оп ргбЬ? хх’апозсіохх'апіа гбгпусЬ Еогт гергобикді ріесг?сі.
Вузкиз)а, кібга хуу^'іргаіа зі? геїегасіе А. Згаіапбу боіусгуіа \\4азпіе хсагсозсі
гбгпусЬ гобга]бху гергобикді обсізкбхх- ріесг?сі. ЬТа іут гакопсгопо ріетзга
сг?зс оЬгаб.
Ро рг/егхсіе оЬіабохуе) копіупиохуапо гогшгапіа паб ргоЬІетаті кіазу-
Йкаді і орізи ріесг?сі. Ко1е)пр сгезс копіегепср гогросгрі геГсі аг Хепопа Ріе-
сЬа (Кгакбхс). Аиіог гаргегепюхуаі ху піт бгіде роїзкісЬ Ьабап з&адізіусг-
пусЬ, ІсЬ зїап оЬеспу огаг розшіаїу Ьабахусге. Г)гиріт ге&гепїет Ьуі Магсіп
НІеЬіопек (Тогип), кібгу зкиріі зі? па рге/епіасрі рго)екіи похуусЬ хузкагб-
хуек теіобусгпусЬ бо оргасохуапіа таїегіаібху зЕга^ізіусгпусЬ ху роїзкісЬ
агсіїіхуасЬ па ііе еигордзкіеро богоЬки ху іут гакгезіе. Ропіехуаг пазі?рпу
геГегаї, рггехуібгіапу ху рго§гатіе копіегепді, піе гозіаі хуу^іозгопу, §іоз га-
Ьгаї рггебзїахуісіеі Нкгаіпу Іхуап Бхуагпік (Ьхуоху). }едо хуузірріепіе боіусгуїо
ргоЬІетаїукі рггесЬохуухуапіа таіегіаібху з&адізїусгпусЬ ху агсЬіхуасЬ. Ігупа
Зкосгуїаз (Ьхуоху), зкирііа зі? па ріесг?сіасЬ пігзгусЬ іпзіуіис)і Козсіоіа дгес-
кокаіо1іскіе§о. Аиіогка гаргоропохуаіа ісЬ кіазуйкад?, хузкагаїа па теіобу
Ьабахусге огаг гаргегепіохуаіа регзрекіухуу баїзгусЬ Ьабап. Ріегхузгу бгіеп
оЬгаб гакопсгуі геГегаі Іхуохузкіедо Ьабасга Апбгра 8охуу, розхуі?сопу ріесг?-
сіот тІобгіегохуусЬ ог§апігас]і даІісуізкісЬ бгіа1а)'рсусЬ об копса XIX ху. аг
бо хууЬисЬи II хуору зхуіаіохуе].
Ніиюкгк Маком • 1 ті^упагосіоіі'е зетіпагіит ^га^ізіусхпе...
431
N2 201 ізіораба ог^апігаюгту ргге\уіб2Іе!і рогаппз \сусіес/к? ро Кі(ошіе.
2чміебгапіе тіазїа ігллаіо піетаї бо роїибпіа. Тетаїет рг2е\\-обпіт геґега-
1б\с робсгаз бги§іе§о сіпіа копіегепді Ьуі зГгадізіусгпа 1егтіпо1о§іа. ОЬга-
бу гогросг?1о \уузцріепіе Апбгі)а ]апизкіечміса (Міпзк), роз'^уі?сопе и'зрбі-
С2Є8ПЄ] Ьіаіогизкіеі гегтіпо1о§іі зіга^ізіусгпе). РгоЬІету іс Аиюг отбхміі па
рг/укіаб/іе риЬІікаді боїусг^сусЬ ріес/?сі икаги^суск зі? па іатасЬ сгазо-
різта «Герольд тЬегІапй». Ко1е)пу геґегак \уу§1оз2опу рггег 8ег§іе]а Атеїк?
2 Сгобпа, боіусгуі орізбу/ ріес/усі гпа]биіясусЬ зі? чм ко1екс]асЬ ргуууаіпуск.
Іако рггукіаб розіигуі ти (їаутепі агсЬлмит РосгоЬиПбу/ гпа)биіасу чм
г?касЬ коіексіопега. І')и/с гаіпіегезо^мапіе и/Ьибгіі ге/егаї О. Обпогогепкі
(СЬагкбху), розхмі?сопу га§абпіепіи гекоп8ігикс(І икгаіпзкіе) іегтіпо!о§іі
Ьегаібусгпе) і з/та^ізіусгпе). Розїиіоууаі оп, Ьу шзрбіс/езгд іегтіпоіоуі? зГга-
дізїусгпа Ьибои-ас ш орагсіи о їегтіпоіоді? Ьізіогус/па, па кіоге) обішо-
ггепіе рогиаіарі еіетепіу Гогтиіагга бокитепібш, аіе іег 2па}биіасе зі? у/
ггббІасЬ \сгт іапкі боіусг^се розгсгедбіпусЬ гобгаїбху ріесг?сі. Обпмоггопа
и- сеп зрозбЬ іегтіпоіо^іа тіаіаЬу зіапоиіс росізіахс? кіазуйкасд таїегіаіби’
з/гауізіусгпусії. КеГегаї \Хгііа1 і)а Регкипа (Кцбчм), боіус/уі 2 коїеі ргоЬІетаіукі
кзгіакошапіа и-зроісгезпе; икгаіпзкіе) іегтіпоіо^іі зГга^ізіусгпе). Оріега^с
зі? па рггукіабгіе Мі?бгупагобо^е§о 5іо\\'піка 8ґга§ізГус2пе§о геіегепі роб-
кгез'їіі копіесгпо8с шугагпе^о окгез'їепіа гпасгеп ро]?с, игухуапуск бо орі-
зи ріес2?сі огаг и]ебпо1ісепіа іегтіпбчм игухмапусЬ бо орізи ріесг?сі рггег
гбгпе згобоутізка Ьабасгу. Ко1е)пу Ьабасг, 1§ог Біб] г СгегпіЬо^а рггуЬіігуі
г^готабгопут ргоЬІетаіук? ріесг?сі Скгаіпу Неїтагізкіе] (ХУІІ-ХУІІІхм).
Ро рггегхуіе ка\мо\ме] \\4азсісісІ Мигеит ЗгегетіегіеиусЬ рггу§оіо^аі
біа гдготаб/опуск піезробгіапк?. Ргасои пік Мигеит Аіекзіе] АіііисЬіп га-
ргегептлмаї пошу, піегпапу боїаб обсізк Ьиііі рггурізапе) }агоз!а^о^і М^-
бгети, ксбгу гпа]биіе зі? гЬіогасЬ згегетіеііеи'зкісії. Мазї?рпіе А. Згегетіе-
(іе\\- гаргозіі па рокаг паісіека^мзгусЬ еквропагб^м гпаібиі^сусЬ зі? у/ ко1екс)і
8Гга§І8іусгпеі }е§о Мигеит.
Ул паз(?пеі с2?зсі оЬгаб {ако рісілсзгу §1о8 гаЬгаі Апаїоі Сігои (Міпзк),
кібгедо ге&гаї боїусгуі газаб орізи ріесг?сі зіозочмапусЬ па Віаіогизі. 2 аг-
сЬі\\’аІпе«о рипкш и іб/епіа іпгегезиізса Ьуіа рггебзіахуіопа рггегеп ргоро-
гус)а погту біа ііозсі оргасохмапусЬ оЬіекібхс зГгадізіусгпусЬ. Г)1а окгези бо
XVI \у. тіаіаЬу опа шупозіс 5 оргасошпусії обсізкб^м бгіеппіе, біа окгези І
К/ес/розроШе) (бо 1793 г.) об 5 бо 12 обсізкбчм, газ біа окгези рбг'піеізгедо
со паітпіе) 12 обсізкбху. Робзіа^а біа Ге] ргорогуср Ьуіу иіазпе бозлсіабс/е-
піа Аиіога ге&гаїи.
432
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Тр сгрзс копіегепсД гатукаї геГсгеї Вутіїга }аскіе\\’іса 2 Магодохседо Ьі-
зіогусгпедо агсіїіххит Віаіогизі, розхх-ірсопу ргоЬІетаіусе псжогуіпе) зґгаді-
зіукі тіезгсгапзкіе) 2 іегепбх¥ Віаіогизі. 2е хх’/діуди па одгапісгопу сгаз хуу-
зіяріепіа зкирії зір оп па ргоЬІетасЬ гхуіягапусЬ 2 іегтіпоіодід Ьегаїдусгпя,
кібга )Є8І ізіоіпа діа зроггядгепіа роргахупусЬ орізбхс іусЬге ріесгрсі. КеГегаі
іеп гакопсгуі коп£егепсу)пя сгрзс зетіпагіит.
Ро рггег\\ іе каххсже) гогросгді зір «окгддіу 8(61», та^су згас зір Согит
хуутіапу тузіі сі І а исгезіпікбхе копіегепсД огаг зрефіпіе гаргозгопусЬ дозсі.
Тр сгрзс оЬгасІ гогросг^І А. Згегетеііеху кібгу гаг )езгсге росі/ірксжаї исгезі-
пікот га хх/ірсіе идгіаіи XV копіегепсД а іакге /адекіагохсаі сЬрс хузрбіргасу
рггу огдапігасД ко!е)пусЬ едусД копіегепсД. Иазіррпіе О. Одпогогепко га-
ргоропохсаі когтиір, хседіид кібге) «окгддіу зібі» тіаІЬу зір одЬухсас. 2озіа1а
опа гааксеріохуапа рггег хсзгузікісЬ исгезіпікбху. }ако ріегхх-з/у §1оз XV дуз-
кизД гаЬгаі А. Огесгуїо. 2аих\агу1 оп ргоЬІет тогііхседо родгіаіи згодохсізка
икгаігізкісЬ зігадізіукбхс па дхсіе дгиру: іусЬ, кібггу га)ти)я зір Ьадапіет ріе-
сгрсі зіагогуіпусЬ і росЬодг^сусЬ г сгазбху Ризі КДохузкіе) огаг їусЬ, кгбггу
гаДтіи^ зір ріесгрсіаті росЬодг^суті г сгазбхх- рбгпіе)8гуск. Ка росігіаі геп
хуріуху та одтіеппа тегодука Ьабап. Ваіе) гааксепкжаі одгрЬпозс піекіб-
гусЬ азрекібху зігадізіукі икгаіпзкіе). Когісг^с зх\’Я ххурохуіедг осіпібзі зір до
гекегаїи N. Віїоиз, розх\'ірсопе§о піегпапети (урагіиз2ох¥І ріесгрсі тіе)зкіеі
Кі]ох¥а, зіх¥іегдга)яс, ге ізіпіеія рггезіапкі, кібге піе рогхх’аіф игпас §о га
огу§іпа!пу. Ваїз/д сгрзс дузкиз)і гдотіпохх7аЬ хуутіапа гдап па іетаі ргаху-
дгіх¥озсі ох¥Є] ріесгрсі. Рггегх¥а1 )‘я доріего А. Згаїапда, кібгу рггуротпіаі
исгезіпікот дузкизД Іакіусгпу сеі іедо зроікапіа. Мах¥іяги)яс до х¥урох¥Іе-
дгі А. Сгесгуіу, аксепшіясе] одгрЬпозсі зігадізіукі икгаіпзкіе), зіхмегдгіі
оп, ге х¥Іазпіе до гадагі «окщдіедо зіоіи» паїегу х¥ургасох¥апіе хх’зрбіпусії
зіапдагдбхс гх¥ІягапусЬ г орізет і Ьадапіет ріесгрсі, кібге рбгпіе) доріего
рохуіппу Ьус игиреіпіапіе о ххдазсіххюзсі пагодохуе. 61оз А. Згаїапду рорагі
2. РіесЬ. 2х¥гбсі1 оп ихуадр, ге родоЬпіе )ак зігадізіука икгаіпзка іак і зіга-
дізіука роїзка розіада зхуо)я зресуйкр, о кібге) Ьадасге рохх7іппі ратіріас.
Метпіе) ізтіе)е Х¥зрб1пе роїе Ьадаххс/е діа х¥8гузікісЬ зГгадізіукбху гх¥Іяга-
пусЬ г Пкгаіпд, Роїзкя, кііхх с) сгу Віаіогизія. 8я піт ріесгрсіе Кгесгрозроіііе)
ОЬо)§а Кагодбхм 2аЬуікі іе роххіппізту Ьадас хузрбіпіе, Ьохуіет іак ріесгр-
сіе г гіет Когопу )’ак і ХА’іеІ кіедо Кзірзіхуа Вііех¥зкіедо паїегу до хсзрбіпедо
(Ігіедгісіхха киііигоххедо. На гакопсгепіе гагпасгуі, ге икгаіпзсу зігадізіусу
роххйппі зіггес зір рггед аіотігаф згодоххйзка. Во рорггедпісЬ хх^'рохсіед/і
пах¥іягух¥аі гбхупіег діоз М. НІеЬіопка. 2аргоропохуа1 оп, Ьу, рггупа)тпіе)
Неевюкек Матом • І іт^ртагосіоісе зетіпагіит ф'а^іусгпе...
433
росг^ікохмо, ріаіібгтя, та^ся Ьус родзіахмя до зіхмоггепіа хмзрбІпусЬ зіап-
дагдбхм орізи ріесг?сі, 8іаіа зі? теюдука і іегтіпоіодіа ргоропохмапе рггег
Мі?дгупагодохму 81охмпік 8£га§ізіусгпу. 2§одгі1 зі? рггу іут, ге г сгазет ро-
хміпіеп оп гозіас гогзгеггопу о хміазсіхмозсі 8&адізіук пагодохмусЬ. РодкгезШ
іейпак, ге сііа окгези І Кгесгрозроіііе) хмзгузікісЬ Ьасіасгу ріесгрсі рохміппу
оЬохміягухмас хмзрбіпе зіапдагду. 8іуд гаргоропохмаі зіхмоггепіе 81охмпіка
8Ьадізіусгпе§о дахмпе) Кгесгрозроііїе), кібгу рорггег и)едпо!ісепіе Іегтіпо-
1о§іі рогхмоІііуЬу па Іерзгя хмутіап? іпґогтас)і. 81охмпік іеп рохміпіеп ро-
хмзіахмас оп-ііпе, со ро/хмаїаІоЬу па зіорпіохмя )едо акіиаіігас)?. М. НІеЬіопек
гхмгбсії даіе) ихмар? па похме регзрекіухму Ьадахмсге, кібге оі мміегарі зі? рггед
8£га§і8іукя ж гхмцгки г апігорокуцігасрі Ьізіогіі. V/ даізге] сгузсі дузкизр §1оз
гаЬгаІІ Регкип і О. Одпогогепко, кібггу гдодгіїі зі? ге зіапохмізкіет рггед-
тбжсбж огаг гааксерюхмаїі рго)екі оргасохмапіа зкжпіка зкгадізіусгпе^о
діа гіет Кгесгрозроіііе). 2 коїеі А. Сігесгуіо гаргоропожаї, Ьу сіаізгя дузкиз)?
пай кзгіаііет і роз2С2е§бІпуті Ьазіаті 81о\мпіка ргохмасігіс па ро8хмі?сопут
зкга§ізіусе родібгит па зігопіе іпіетеїохме) Нкгаіпзкіе§о Тохмаггузпма Не-
га1дусгпе£о.
Маїегу ро§гаіи!охмас огдапігаюгот 1 Мі?сІ2упагос1о\ме§о Зетіпагіит
8&а§ізіус2пе§о іак ротузіи )ак і )е§о геаіігасіі. Міто іг па зроікапіе піе сіо-
іагіі хмзгузсу 2 гаргозгопусЬ §озсі, зіаіо зі? опо Гогит рогшіадесут па хму-
тіап? дозхміадсгеп ті?дгу Ьасіасгаті 2 кгаібхм роизІаіусЬ па дгигасЬ Кгесг-
розроіііе) ОЬоуца Иагосіож. .Сіє Ьег гпасгепіа ]езі іег іпіе^гада згосіохх ізка,
піе іуїко зкга§ізіукб\у, аіе іег Ьегаїдукбхм і агсЬі\мІ8іб\м, кібгусЬ рггесізіахх-і-
сіеіе гбхупіег сгуппіе Ьгаїі идгіаі ххт оЬгасІасЬ. Ог§апігаіоггу гарохміедгіеіі
іак риЬІІкас)? таїегіаібху рокопГегепсу)пусЬ, )ак і сукіісгщ огдапігас)? ко-
ІеіпусЬ зетіпагібххс Міехмзірііхміе рггусгупія зі? опе до гогхуо)и Ьадап зі'гаді-
зіусгпусЬ піе іуїко хм Роізсе, па Нкгаіпіе сгу па Віаіогизі, аіе хм саіе) Еигоріе
згодкохмо-хмзсЬодпіе).
434
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
Скорочення
ГДГАМ — Гарадзенскі дзяржауньї гісторьїка-археалагічньї музей
ДАСО — Державний архів Сумської області
МШ — Музей Шереметьєвих
НБУ, ІР — Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського Національ-
ної академії наук України, Інститут рукописів
НГАБГ— Нацьіянальньї гістарьічньї архіу Беларусі у Горадні
НГАБМ — Нацьіянальньї гістарьічньї архіу Беларусі у Менску
НМІУ— Національний музей історії України
РГАДА — Российский государственньїй архив древних актов
ЦДІАК— Центральний державний історичний архів України у місті Києві
ЦДІАЛ — Центральний державний історичний архів України у місті Львові
АСАО — АгсІті\\тіт САжпе Акі Нахупусії ХХ'агжтіе
АРК—Агсіїтеит Рап8І\\тс Кгакодаіе
АРІ — АгсЬілмит РагіМ\\те БиЬііпіе
АРР — Агсіїішит РйгЦіауохус XV Рггетузіи
ВСх — ВіЬІіоіека К8І424І С/агіогуькісІї XV Кгакохуіе
ІАІАУВ — Біеіиуоз Мокзіц Акайеті)О8 УгиЬІеузкіц ЬіЬІ іоіека
МІ\К — Мигеит Цагоскже V КгакохИе
М№\У— Мигеит Цагоскже XV АУагзгахуіе
М2Р Мигеит Мгоскмс /іеті Рггетузкіе)
2КІ0 — 2акіай Иагосіохуу іт.Озкоіігїзкісії \уе У/госіахуіи
Сфрагістичний щорічник • Випуск 1
435
Анотації
Александрович В.
Свідчення острозьких золотарів про підроблення печатки 1545року
На прикладі унікального документу про фальшування печатки Острозьки-
ми золотарями автор представляє джерельний потенціал вивчення як україн-
ської сфрагістики XVI ст. так й історії торгівлі, ремесла, мистецтва.
Алфьоров О.
Пломби дорогичинського типу: методологічні рекомендації
до опису та каталогізації
Автор аналізує усі складові елементи дорогичинських пломб, подає та ар-
гументує приклад формуляру їхнього детального опису, представляє словник
термінів, які використовує у описі пам’яток.
Артюхін О.
Формування типології князівської булли на прикладі печаток
Ярослава Мудрого та його нащадків другої половини XI ст.
(за матеріалами сфрагістичної колекції Музею Шереметьєвих)
Автор на основі аналізу зображень та написів на девяти буллах доходить
до висновку про певні спільні емблеми Ярослава Мудрого та його нащадків,
акцентує увагу на цих памятках як одних із найбільш інформативних джерел
з історії середньовічної Русі.
Безпалько В.
Справа 1581 року про фальшування печаток
у записах книг Луцького ґродського суду
У статті подаються тексти документів, які розкривають справу підробки
боргових записів та печаток, як одну із особливостей боротьби між шляхет-
ськими родинами на Волині останньої чверті XVI ст.
Гавриленко В.
Теоретико-методологічні засади сфрагістики
Автор звернув увагу на ряд методологічних питань сфрагістичних студій,
а також термінології, класифікації сфрагістичного матеріалу у контексті євро-
пейських досліджень, акцентує на інтегральності ряду спеціальних історич-
них дисциплін. Робить підсумок вивчення української сфрагістики останніх
20-ти років.
436
Сфрлпсгичний щорічник • Випуск і
Глебьонек М.
Проблеми опису сфрагістичних матеріалів у польських архівах
Автор представляє спосіб опису печаток, який втілюють у життя польські
історики на основі опрацювань міжнародним сфрагістичним комітетом карти
сфрагістичного опису.
Голубович В.
Сфрагістика Білорусі кінця XX — початку XXI століття.
Термінологічна проблема
Дослідник аналізує побутування сфрагістичних термінів у публікаціях су-
часних білоруських істориків, аналізує рівень вивчення білоруських печаток.
Гречило А.
Розвиток сучасної української сфрагістики та питання
про класифікацію іі описи печаток і сучасні публікації їх каталогів
У статті автор окреслює напрямки сучасних сфрагістичних досліджень, акцен-
тує увагу на проблемі коректності термінології, способу та форм опису печаток.
Груша О.
Наскільки повним має бути опис печатки
при виданні актових джерел доби Середньовіччя?
Автор аналізує місце печатки як невід’ємного елементу правового функці-
онування документу, співставляє юридичне навантаження печатки та інших
форм правових дій, наприклад присяги. Наголошує на якомога детальнішому
описі печатки та супроводжуючих її елементів.
Задорожнюк А.
Подільські печатки 1917-1920рр.
із сфрагістичної колекції Музею Шереметьєвих
Автор проаналізував девять печаток державних та конфесійних установ
Поділля періоду Української революції 1917-1920 рр. із приватної колекції
О. Шереметьєва.
Однороженко О.
Руська гербова печатка. До питання реконструкції руської (української)
сфрагістичної та геральдичної термінології ХІУ-ХУПІ ст.
Автор представив широке тло прикладів опису гербів та печаток на основі
ряду джерел, зокрема, — актового матеріалу, нобілітаційних та гербових при-
вілеїв, гербових віршів. Використання такої мовної спадщини, на думку дослід-
ника, може сприяти випрацюваною сучасної української сфрагістичної та ге-
ральдичної термінології.
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
437
Перкун В.
Проблеми термінології української сфрагістики
(на прикладі УосаЬиІаіге іпіегпаііопаї сіє 1а зщіПо^гаріме. Кота 1990)
Автор на прикладі міжнародного словника сигілографії розглядає про-
блеми української сфрагістичної термінології, звертає увагу на неузгоджені
поняття, розбіжності у описі складових печатки та потребу уніфікації лексем.
Пєх 3.
Сучасні сфрагістичні дослідження в Польщі. Досягнення, і вимоги
Автор представив стан і завдання польської сфрагістики, вказав на не-
обхідність наукових активних контактів у рамках польсько-литовсько-
українсько-білоруського співробітництва, підкреслив систематичне зростан-
ня грона польських сфрагістів, розширення хронологічного та тематичного
діапазону студій.
Поліщук В.
Заява Яна Якубовича Монтовта про втрату печатки, подана
до Луцького залікового уряду 1561 року, в контексті герботворення
Автор вказує на неабияку цінність даного документу в контексті вивчення
руської та литовської гербової традиції, а також руської геральдичної та сфра-
гістичної термінології.
Рагаускєне Р.
Матриці печаток, шляхти Великого князівства Литовського у XVI ст.
(на основі Литовської Метрики). Матеріали до археології права
На основі опрацьованих більше ніж 100 книг Литовської Метрики XVI ст,
пов’язаними із втратами, крадіжками гербових печаток-матриць, дослідниця
аналізує типи толок, їх форму, матеріал, зображення, період юридичної легі-
тимності, спосіб збереження та можливості неправового використання.
Сварник І.
Умови і стан збереження вислих печаток
Автор звертає увагу на умови (температура, вологість повітря, санітарно-
гігієнічний стан), в яких мають зберігатися вислі печатки, зазначає способи
очищення воскових печаток.
Скочиляс 1.
Парафіяльні печатки Перемишльської греко-католицької єпархії
кінця. XVIII — початку XX ст.
Дослідниця здійснила комплексний аналіз печаток парафій Перемиської
єпархії зазначеного періоду — їхньої форми, способу прикріплення, матеріалу
438
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
виготовлення, зображень та написів; вказує на взаємозалежить сфрагістичних
сюжетів із посвятами храмів, тогочасними іконографічними памятками.
Сова А.
Актуальні питання вивчення печаток українських організацій
«Сокіл», «Січ», «Пласт» і «Луг» у Галичині (кінця XIX ст. —1939Р-)
Автор систематизує сфрагістичні пам’ятки молодіжних спортивних това-
риств Східної Галичини першої третини XX ст, аналізує їхній образний ряд
на легенди.
Тесленко І.
Заяви про загублені печатки і сиґнети з книг
Володимирського ґродського та Заславського замкового судів
Автор наводить чотири документи про три втрачені та одну викрадену
печатки-сигнети. З наведених джерельних свідчень 1570-1580-х рр. довідуємо-
ся про зображення на печатках,
Цітов А.
Основна сфрагістична термінологія і спроба періодизації
пам’яток білоруської сфрагістики
Автор подає дефініції загальних сфрагістичних термінів (як то — поле пе-
чатки, легенда, типи печаток за образним наповненням), зупиняється на періо-
дизації печаток від X ст. до 1917 р., представляє схему сфрагістичного каталогу,
рекомендації щодо опису печаток.
Шаланда О.
Головні проблеми фіксації та опису гербових печаток
Автор з-поміж проаналізованих шести способів фіксації сфрагістично-
го матеріалу, підкреслює найбільш ефективний метод — поєднання кількох
із них-, перемалювання із одночасним скануванням (фотокопіюванням, ксе-
рокопіюванням); акцентується на відсутності загальноприйнятої мови опису
гербових печаток та спеціальної термінології.
Сфрапстичний щорічник Випуск і
439
Аі\\отатіоі\8
А1ек»ап сігої іск V.
Пе іезіїтопу оріке Озіго§ ррісізтіікз аЬоиі іке зеаі рогуеіу іп 1545
Оп Піе ехатріе оґ ікс ипісре сіоситспі аЬоиі Піе 8еа1 ґогдегу соттКіеО Ьу іке
СМгоу сцо! СІ8 т і (к 8, (ке аиіког рге8еп(8 (ке са8( агеа оґ 8(ис1уіп§ оґ Ьоїк (ке ґікгаіпіап
$рйга§І8ііс8 оґ (ке 161Ь сепїигу апсі іке кізіогу оґ ігасіе, сгаґі апсі асі.
ЛІНогої О.
Тке зеаіз ор Вогокускупзку іуре: теііюіїоіорісаі гесоттепсіаігопз
іо іке сіезсгірііоп апсі саіаіоріпр
ТЬе аиіког апаїухев аіі іке сотропепіБ оґ 11огокускуп8ку 8еаІ8, ргевепк апсі
аг§ие8 Піе ехатріе оґ ґогт оґ ікеіг сіеіаііес! сіезсгірііоп, рге8епі8 Піе ІегтіпоІоуісаІ
уосакиїагу, у/кіск ке и8Є8 іп іке сіезсгірііоп оґ (ке геїісз.
Агіуиіііп О.
Ткерогтаіїоп оріке іуроіоуу оріке ргіпсеїу Ьпіі оп іке ехатріе
оріке зеаіз орУатозІае іке \¥ізе апсі кіз 4езсеп4апіз оріке зесопіїраті
оріке Пік сепіигу (ргот іке зркгарізііс соїіесііоп орЗкегетеіуее Мизеит)
Ву апа1ухіп£ Піе Ітрге88іоп апсі іпвсгірііопв оп іке піпе Ьи1І8 іке аиіког
соте8 іо іке сопсішіоп (каі ікеге аге 8іті1агіііе8 кепсеєп (ке етЬІетв оґУаговуау
іке \^І8е апсі кіз (1е8сепс1апі8. Не ґоси8Є8 кі8 аііепііоп оп іке8е ге1іс8,38 Ікеу аге Іке
то8і іпґогтаїіуе зоигсев оґ (ке ківіогу оґ (ке Месііеуаі Куіуап Кив’.
Всхраїко V.
Тке сазе ор 1581 аЬоиі іке зеаіротрету іп іке поіез оріке іиізк сііу соигі
Іп (кі8 агіісіе боситепі8 аге даікегесі ікаї епіідкі (ке Іаху ргосеесііпд сіехюіесі
(о ґаІ8Ійса(іоп оґ с1ек( ієіґєгй апсі 8еаІ8 а$ опе оґ раг(іси1агі(іе8 оґ йдксіпд кеіссееп
§еп(1е ґатіїіев іп Уоіуп сіигіпд І38( о^агіег оґ 16(к сепсису.
Наугуїепко V.
Ікеогеіісаі ап4 теііюіїоіорісаіроипсіаііопз ор зркгарізіісз
Тке аиіког раісі кі8 аііепііоп (о а питЬег оґ теїкосіоіодісаі І88ие8 оґ 8ркга§і8ііс
8(ис1іе8, ісгтіпоіоду, с1а88Ійсаііоп оґ 8ркга§І8(іс та(егіаІ8 іп (ке сопіехі оґ Еигореап
ге8еагске8, ґоси8Є8 оп (ке іп(е§гі(у оґ (ке питЬег оґ аресіаі (аихіїіагу) кі8(огіса16І8СІ-
р1іпе8. Маке8 (ке сопсіивіоп оґ (ке Нкгаіпіап 8ркса§І8(іс 8(ис1уіпд оґ (ке І38( 20 уеагз.
’ Анотації англійською мовою підготував Олександр Терез.
440
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
НІсЬопск М.
ПергоЬІет о/зркга$зііс таіегіаіз’ сіезсгірііоп іп іке Роїізк агскіегез
Тке аиіког рге8епі8 іке шу оґ зеа к’ сіезсгірііоп, Мііск із сопсіисіесі Ьу іке рої-
ізк кізіогіат оп іке Ьазіз оґ іЬе \\-огкіп§з оиі оґ іке іпіегпаііопаї 8ркга§І8ііс сот-
тіііее оґ ікс сагсі 8ркга§ізііс сіезсгірііоп.
НаїиЬоуісЬ V.
Пе Веіогиззіап зркгсщізіісз
о/іке епсі о/іке 20ІІ} — іке Ьерйіпііц> о/ іке 2Т1 сепіигу:
іке іегтіпоіодісаі ргоЬІет.
Тіїе ге.зеагскег апаїугез іке ехі.зіепсе оґ іке зркга§і8ііс іегтз іп іке риЬІіса-
ііоп8 оґ іке тосіегп Ве1оги88іап кізіогіапз, апаїу/ез іке ІеуеІ оґ іпуезіі^аііоп оґ іке
Веіогиззіап зеаїз.
НгесЬуІо А.
Тке сіеіеіортепі о/тоіїет Скгаіпіап зркга^ізігсз апсі Іке роті о/ сіаззірсаііоп
апсі сіезсгірііоп о/зеаїз апсі тосіегп риЬНсаіїопз о/ ікеіг саіаіоуз
Іп іке агіісіе іке аиіког оиіііпез іке сіігесііопз оґ тосіегп зркга§І8ііс гезеагскез
апсі ґосизез кіз аііепііоп оп іке ргоЬІет оґ іке соггесіпезз оґ іегтіпо1о§у, ссауз.
ґогґП8 оґ зеаїз’ сіезсгірііоп.
Нгизіїа А.
Ноіе сіеіаііесі зкоиШ Ье іке сіезсгірііоп о/а зеаі іп іке риЬІісаііоп о/ іке сіоси-
тепіаііст о/ іке МесНепаІ регіосі?
Тке аиіког апаіухез іке гоїе оґ а зеа! аз ап іпіе§гаі рагі оґ а 1е§аі сіоситепі,
сотрагез іке іигігіісаі ітрогіапсе оґ а зеаі апсі оікег Іе§аі асііопз, ґог ехатріе іке
оаік. 1)етапсІ8 іке тоге сіеіаіІесі сіезсгірііоп оґ а зеаі апсі іі8 еіетепіб.
Хасіогохкпіик А.
Роіїоііап зеаіз о/іке 1917-1920/гот іке зркга^ізііс соїіесііоп
о/8кегетеі]еі ’ Л Іизеит
Тке аиіког апаїу/есі піпе $еак оґ іке Росіоііап зіаіе апсі сопґеззіопаї іпзіііи-
ІІОП8 оґ іке ґікгаіпіап геуоіиііоп регіосі (1917-1920) ґгот іке ргіуаіе соїіесііоп
оґ 8кегетеі)’еу Мизеит.
Опого/кспко О.
Тке Киікепіап етЬІет зеаі. То іке ргоЬІет о/ іке гесопзігисііоп
о/ікеКиікепіап (Пкгаіпіап) зркгацізііс апсі кегакііс іегтіпоіо^у
о/іке 14,ь-18,ь сепіигу
Тке аиіког ргезепіз а §геаі питЬег оґ ехатріеб оґ іке етЬІет апсі зеаі сіезсгір-
ііоп оп іке ЬазІ8 оґ іке иісіе питЬег оґ зоигсе8, рагіісиїагіу асі таїегіак, поЬіІііу
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
441
ргіуііе^ез, етЬІетаііс уєг8Є8. ТЬе гевеагсЬег вирровев Шаг Ше иза§е о£ Ші81 іп§и івііс
Ьегііа§е сап 388І8Г іо Ше еІаЬогасіоп оґ Ше тосіет Іікгаіпіап врЬга^івііс а псі Ьегаї-
йіс іегтіпо1о§у.
Регкіт V.
ТЬе ргоЬІет о/ іЬе ІЛггаітап зрЬгадізіїс іеппіпоІо§у
(оп іЬе ехатріе орУосаЬиІаіге іпіегпаігопаї сіє 1а зірШоргарЬіе, Кота 1990)
ТЬе аиШог апаїугев Ше ргоЬІетв о! Ше ІІкгаіпіап врЬга^івііс іегтіпоіо^у оп
Ше ехатріе о! Ше іпїегпаїіопаї 8І§і11о§гарЬу Шсііопагу, рау8 айепііоп ю Ше іп-
СОП8І8ІЄПІ ПОЇІОП8, СІІІЇСГЄПСЄ8 ІП Ше СІЄ8СГІрІІОП ОГ Ше 8ЄЗІ8’ ЄІЄҐПЄПІ8. сістапсів Ше
Іехете ипійсаііоп.
Ріесії 2.
Мосіепг зрЬгарізіісаІ гезеагсЬез іп Роїаші. ЛсЬіесетепІз апРрозіиіаіез
ТЬе аиШог ргсвспіссі Ше сопйіііоп апсі іавкв о£ РоїізЬ 8рЬга§і8ііс8, роіпіесі
аі Ше песе88ііу оГ асііуе всіепіійс сопіасі.в луіШіп РоІівЬ-кіШиапіап-ІІкгаіпіап-Ве-
Іогиззіап соорегаїіоп, вігезвесі оп Ше зувіетаїіс ^гожЬ оГ Ше питЬег оГ РоїізЬ
8рЬга§і8і8, Ше ехрапвіоп оі сіїгопоіо^ісаі апсі Шетаїіс гап§е о£ віисііов.
РоїівЬсІшк V.
ТЬе Іеуаі зіаіетепі о/¥ап УаЬиЬопісЬ Мопіоі’і
аЬоиі іЬе Іо$з ор іЬе зеаі, аррііер іо Іліізк сазіїе Сопегптепі іп 1561,
іп іЬе сопіехі ор етЬІет рогтаііоп
ТЬе аиШог іпсіісаїев Ше §геаі уаіие оґ Ше Йоситепі іп Ше сопіехі оі' 8ІисІуіп§
Ше етЬІет (гасііііоп оґ КуШап Ки< апсі ЕіШиапіа апсі Ше Іегтіпоіо^у оГКуШап Ки8’
апсі 8рЬга§І8Ііс8.
КаЬаивкуепе К.
ТЬе зеаі таігіхез ор іЬе СгапР. ВисЬу орШмата іп іЬе ІбіЬ сепіпгу
(Ьа$еР оп ТЬе Шмапіап Меігіса)
ТЬе таіегіаІ8 іо Ше агсЬео1о§у оі Іате ТЬе аиШог у-огкесі оиі 100 са8Є8 оґ Ше
16* сепїигу &от Ше ЬіШиапіап Меігіса соппесіесі хуііЬ Ше ІО88Є8 апсі ШеЙ8 оі
Ше 8еа1 таігіхе8, Ше гезеагсЬег апаїухез Ше Іуре8 оґ таїгіхез, Шеіг 8Ьаре, тагегіаі,
ітрге88іоп, Ше регіосі оГ Іедііітасу, Ше хуауз о£ кееріпу апсі ро88ІЬі1іііе8 о£ поп-
ІигІ8СІІсїіопа1 иза§е.
8косЬу1іа§ І.
РагізЬ зеаіз ор Ргхетузі (5геек СаіЬоНс І)іосезе
ор іЬе епР оріЬе 18і* — іЬе Ьеріптіщ ор іЬе 20№> сепіпгу
ТЬе ге8еагсЬег тасіе а сотріех апаїузіз оі Ше 8еаІ8 оГ Ше Ргхетуяі сііосезе
оі Шаі регіосі оГ Шеіг іогтв, теШоШ оі аііасЬтепі, таїегіаІБ, ітргевяіоп апсі
442
Сфрапстичний щорічник • Випуск і
ІП8СГІрїІОП8; роіп[8 ЗІ ГІ1Є ІПІСГСІСрСПСІСПСС ОҐ ГЬе 8р11Га§І8(ІС 8иЬ]ЄСЇ8 ОП (11Є СОП8Є-
сгагіоп оґ гке гетр1е8. ісоподгаріїіс геїІС8 оґ (ііас регіосі.
8оуя А.
Пе ситгепі іззиез о/зіисіуіщ’ іке зеаіз о/ Іке Ркгаітсіп ор’апіхаііопз ‘‘ЗокіГ,
“8іск”, “Ріазі” апсі “іи§” т Саіісіа Сенсі о/'іке 19“ —1959)
ТІїе ашіюг 8у8іетагІ2Є8 Піе 8р1іга§І8ііс гсіісь оґ уошії, 8роп ог§апі2аїіоп8 оґ (Ке
Еа8гегп Саіісіа оґ [Ке йг8ї гітігсі оґ Піе 20Н1 сепшгу, апаіугез іЬсіг ітадіпагше 8егіе8
ассогсііп^ ю гііс Ісуспск
8уагпук І.
Тке сопсііііопз апсі іеауз о/кеерігщ о/репсіепі зеаіз
ТІїе ашіюг рауз айепгіоп ю гііе сопсіігіопв (гетрегашге, Іштійііу 1іу§іепіс
сопйігіоп), іп хуііісІі Ніс репйепг 8еаІ8 8Іюиіс1 Ье керг, гетагкз іііс тау8 оґ сіеапіпе
ОҐ ГІ1Є ССЗХ 8ЄаІ8.
Те8Іепко І.
Тке Іеррі зметені аЬоиі іке Іозі зеаіз апсі зірпеіз іп іке Ьоокз
орУІасіітіг НгоПзку апсіХазІаезку Сазіїе Соигіз
ТЬе ашіюг СІІС8 ґоиг сіосишепк аЬош їЬгее 1081 апсі опе 8Ю1еп 8І^пеі8. Оґ гЬе
8оигсе оґ ех ісіспсс ґгот 1570—15808 \ує Іеагп аЬош Гііе ітрге88іоп оп іііе 8еаІ8.
Ґ8ІІОЛ А.
Тке ргіпсіраї зркга^ізііс іегтіпоіо^у апсі іке аііетрі рррегіосііхіпр
іке Веіогиззіап зркгарізііс геїісз
ТІїе ашіюг §іуе8 дейпіііоп8 ю їЬе успсгаї аріїг а§і8ііс іегт8 (а8 гііе йеіб оґ а 8еаі.
сііе 1е§епД їуре8 оґ 8еаІ8 ассогдіпд ю гііе ітрге88іоп), ґоси8Є8 оп [Ке регіодігаііоп
оґ гііе 8еаІ8 ґгот іііс Югії сспіигу го 1917, рге8ЄШ8 (Ііе 8СІіете оґ іКс 8рііга§і81іс
саіаіоуис. іке гесоттепдаііоп8 їо їііе 8еаі де8сгіргіоп.
Міаіапсіа О.
Тке таіп ргоЬІетз оррхаііоп апсі сіезсгірііоп орзеаіз
Атопд Піе 8Іх тешіопей \уау8 оґ 8р1ігаді8ііс таіегіаі Йхаїіоп (Не ашіюг ет-
р1іа8І2Є8 іііе то8Г сйссііее тейюсі — а сотЬіпаїіоп оґ воте оґ гііет: гейга\уіп§ иігії
8упс1ігопои8 8саппіп§ (ріюгосоруіпз); 81ГЄ88Є8 оп іііе аЬзепсе оґ депегаі Іапуиа^с іп
1Ііе с1е8сгіргіоп оґ 8еаІ8 апсі 8ресіаі іегтіпоіоду.
Сфрагістичний щорічник Випуск і
443
Аннотации
Александрович В.
Свидетельство острожских золотарей о подделке печати 1545 годи
На примере уникального документа о фальсификации печати острож-
скими золотарями автор представляет источниковьій потенциал изучения
какукраинской сфрагистики XVI в., так и истории торговли, ремесла, искусства.
Алферов А.
Пломби дорогичинских типа: методологические рекомендации
к описанню и каталогизации
Автор анализирует все составляющие злементьі дорогичинских пломб,
подает и аргументирует пример формуляра их детального описання, пред-
ставляет словарь терминов, используемнх в описании зтих памятников.
Артюхин А.
Формирование типологии княжеской булли на примере печатей
Ярослава Мудрого и его потомков второй половини XI в.
(по материалам Сфрагистические коллекции Музея Шереметьевих)
Автор на основе анализа изображений и надписей на девяти буллах при-
ходит к виводу о наличии на них общих змблем Ярослава Мудрого и его по-
томков, акцентирует внимание на зтих памятниках как одних из самих ин-
формативньїх источников по истории средневековой Руси.’
Безпалько В.
Дело 1581 года о фальсификации печатей
в записях книг Луцкого гродского суда
В статье представляются тексти документов, раскрьівающих дело поддел-
ки долговнх записей и печатей, как одну из особенностей борьбьі между шля-
хетскими семьями на Вольши последней четвертії XVI в.
Гавриленко В.
Теоретико-методологические основи сфрагистики
Автор обратил внимание на ряд методологических вопросов в сфрагисти-
ческой науке, а также терминологии, классификации сфрагистического мате-
риала в контексте европейских исследований, акцентирует на интегральности
ряда специальньїх исторических дисциплин. Подводит итог изучения украин-
ской сфрагистики последних 20-ти лет.
444
Сфрагістичні® щорічник • Випуск І
Глебензк М.
Проблеми описання сфрагистическогоматериала в польских архивах
Автор представляет способ описання печатей, которьпі воплощают
в жизнь польские псторики на основе разработанной международннм сфра-
гистическим комитетом карточки сфрагистического описання.
Голубович В.
Сфрагистика Беларуси конца XX—начала XX веков.
Термипологическая проблема
Исследователь анализирует использование сфрагистических терминов
в публикациях современньїх белорусских историков. анализирует уровень
изучения белорусских печатей.
Гречило А.
Развитие современноїі украинской сфрагистики
и вопрос о классификации и описание печатей
и современние публикации их каталогов
В статье автор определяет направлення современньїх сфрагистических
исследований, акцентирует внимание на проблеме корректности терминоло-
гии, способа и форм описання печатей.
Груша А.
Насколько полньсм должно бьіть описание печати
при издании актових источников зпохи Средневековья?
Автор анализирует место печати как неотьемлемого елемента правового
функционирования документа, сопоставляет юридическую нагрузку печати
и других форм правових действий, например присяги. Акцентирует на как мож-
но более детальном описаним печати и сопровождающих ее злементов.
Задорожнюк А.
Подольские печати 1917-1920 гг. из сфрагистической коллекции
Музея Шереметьєвих
Автор проанализировал девять печатей государственньїх и конфессио-
нальньїх учреждений Подолья периода Украинской революцій 1917-1920 гг.
из частной коллекции А. Шереметьєва.
Однороженко О.
Руськая гербовая печать. К вопросу реконструкции руської/ (украинской)
сфрагистической и геральдической терминологіш ХІУ-ХШІІ ст.
Автор представил широкий фон примеров описання гербов и печатей
на основе ряда источников, в частности актового материала, нобилитационньїх
Сфрагістичний щорічник • Випуск і
445
и гербових привилеев, гербових стихов. Использование такого язикового на-
следия, по мнению исследователя, может способствовать вьіработке современ-
ной украинской сфрагистической и геральдической терминологии.
Перкун В.
Проблеми терминологии украинской сфрагистики
(на примере УосаЬиІаіге іпіегнаіїопаї сіє Іа зіуіІІоргарІЯе, Кота 1990)
Автор на примере международного словаря сигиллографии рассматрива-
ет проблеми украинской сфрагистической терминологии, обращает внима-
ние на несогласованность понятий, различия в описании составньїх частей
печати и необходимости унификации лексем.
ПехЗ.
Современние сфрагистические исследования в Польше.
Достижения и требования
Автор представил состояние и задания польской сфрагистики, указал
на необходимость научньїх активних контактов в рамках польско-литовско-
украинско-белорусского сотрудничества, подчеркнуд систематическое увели-
чение количества польских сфрагистов, разпшрения хронологического и те-
матического диапазона исследований.
Полищук В.
Заявление Яна Якубовича Монтовта обутере печати, поданое
в Луцкий замковий уряд в 1561 году, в контексте герботворчества
Автор указивает на незаурядную ценность данного документа в контексте
изучения руськой и литовской гербовой традиции, а также руськой геральди-
ческой и сфрагистической терминологии.
Рагаускене Р.
Матрици печатей шляхти Великого княжества Литовского в XVI в.
(на основе Литовськой Метрики). Материали к археологии права
На основе обработанньїх более 100 книг Литовской Метрики XVI в., связан-
них с потерями, хищениями гербових матриц печатей, исследовательница ана-
лизирует типи матриц, их форму, материал, изображение, период юридической
легитимности, способ сохранения и возможности не правового использования.
Сварньїк И.
Условия и состояние сохранности вислих печатей
Автор обращает внимание на условия (температура, влажность воздуха,
санитарно-гигиеническое состояние), в которьіх должнн храниться висльїе
печати, указивает способи очищення воскових печатей.
446
Сфрагістичний щорічник - Випуск і
Скочиляс И.
Парафиальньїе печати Перемьттьской греко-католической епархии
конца XVIII — начала XX в.
Исследовательница осуществила комплексний анализ печатей парафий
Перемьішльской епархии указанного периода — форми, способа крепления.
материала изготовления, изображений и надписей; указьівает на взаимозави-
симость сфрагистических сюжетов с посвящениями храмов, тогдашними ико-
нографическими памятниками.
Сова А.
Актуальнеє вопросьі изучения печатей украинских организаций
“Сокол”, “'Сич”, “Пласт” и “Луг” в Галичине (конца XIX ст. — 1939 г.)
Автор систематизпрует сфрагистические памятники молодежньїх спор-
тивних обществ Восточной Галичини первой третії XX в., анализирует визу-
альньїй ряд и легенди печатей.
Тесленко И.
Заявленая о потерянньїх печатях и сигнетах из книг
Владимирского гродского и Заславского замкового судов
Автор приводит четьіре документа о трех потерянннх и одной вьікра-
денной печатях-сигнетах. Из приведенньїх источниковьіх показаний 1570-
1580-х гг. узнаєм про изображения на печатях.
Цитов А.
Основная сфрагистическая терминология и попьітка периодизации
памятников белоруской сфрагистики
Автор подает дефиниции общих сфрагистических терминов (а именно —
поле печати, легенда, типи печатей по образному наполнению), останавлива-
ется на периодизации печатей с X в. до 1917 г, представляет схему сфрагисти-
ческого каталога, технику описання печатей.
Шаланда А.
Главние проблеми фиксации и описання гербовьіх печатей
Автор из числа проанализированньїх шести способов фиксации сфра-
гистического материала, подчеркивает наиболее зффективний метод —со-
четание нескольких из них: перерисовка с одновременннм сканировани-
ем (фотокопированием, ксерокопированием); акцентируется на отсутствии
общепрпнятого язьжа описання гербових печатей и специальной тер-
минологии.
Сфрапстичний щорічник Випуск і
447
Відомості про авторів
Александрович Володимир, доктор історичних наук, старший науковий
співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича.
Алфьоров Олександр, молодший науковий співробітник Інституту історії
України Національної академії наук України.
Артюхін Олексій, науковий співробітник Музею Піереметьєвих.
Безпалько Владислав, науковий співробітник відділу’історичних пам’яток
Національного науково-дослідного інституту українознавства Міністерства
освіти та науки України.
Гавриленко Віталій, кандидат історичних наук.
ГлебьонекМарцін, кандидат історичних наук, ад’юнкт Відділу допоміжних
історичних дисциплін Інституту історії та архівістики Університету Миколи
Коперніка в Тору’ні.
Голубович Віталій, кандидат історичних наук, доцент кафедри громад-
ських наук УА “Гродненський державний аграрний університет".
Гречило Андрій, кандидат історичних наук, провідний науковий співро-
бітник Львівського відділення Інституту української археографії та джере-
лознавства ім. М. С. Грушевського Національної академії наук України, голова
Українського геральдичного товариства.
Груша Олександр, кандидат історичних наук, доцент, завідуючий Відділом
історії Білорусі Середніх віків і раннього Нового часу Інституту історії Націо-
нальної академії наук Білорусі.
Задорожнюк Андрій, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії
України Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огі-
єнка.
Однороженко Олег, доктор історичних наук, старший науковий співробіт-
ник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевсько-
го Національної академії наук України.
Перкун Віталій, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інсти-
туту історії України Національної академії наук України.
448
Сфрапстичніш щорічник • Випуск І
Пєх Зенон, доктор історичних наук, професор, керівник Закладу допоміж-
них історичних дисциплін і архівістики Інституту історії Ягелонського уні-
верситету
Поліщук Володимир, кандидат історичних наук, науковий співробітник
Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського
Національної академії наук України.
Рагаускене Раймонда, доктор філософії, доцент Вільнюського педагогіч-
ного університету.
Сварник Іван, директор Львівської обласної універсальної наукової біблі-
отеки.
Скочиляс Ірина, кандидат історичних наук, вчений секретар Львівського
відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Гру-
шевського Національної академії наук України.
Сова Андрій, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інститу-
ту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського Націо-
нальної академії наук України, старший викладач кафедри історії і політології
Львівської комерційної академії, заступник директора Центру незалежних іс-
торичних студій.
Тесленко Ігор, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри іс-
торії Національного університету “Київо-Могилянська академія”.
Цітов Ананюль, доцент Європейського гуманітарного університету.
Шаланда Олексій, кандидат історичних наук, співробітник Сектору ге-
ральдики та нумізматики Відділу спеціальних історичних наук Інституту іс-
торії НАН Білорусі.
Сфрапстичний щорічник • Випуск І
449
Зміст
Переднє слово............................................... З
Від редакції................................................ 5
Іп потіле....................................................6
Проблеми сфрагістичної термінології
Галубовіч В.
Сфрагістьїка Беларусі канца XX — пачатку XXI стагоддзя.
Тзрміналагічная праблема.................................... 7
Однороженко О.
Руська гербова печатка.
До питання реконструкції руської (української) сфрагістичної
та геральдичної термінології ХІУ-ХУПІ ст. ................. 16
Перкун В.
Проблеми термінології української сфрагістики
(на прикладі УосаЬиіаіге іпіетаііопаї
сіє 1а 8І§Шо§гар1гіе, Кота 1990).......................... 106
Цітоу А.
Асноуная сфрагістьічная тзрміналогія
і спроба перьіядьізацьіі помнікау беларускай сфрагістьікі. 113
Теорія та методика сфрагістики
Гавриленко В.
Теоретико-методологічні засади сфрагістики................ 133
450
Сфрлпствчнпй щорічник • Випуск І
РіесЬ 2.
Шр61с2Є8пе Ьасіапіа 8Іга§І8іус2пе \с Роїзсе.
Овіядпі^сіа і ровіиіаіу....................................160
Класифікація, збереження та опис печаток
Алфьоров О.
Пломби дорогичинського типу:
методологічні рекомендації до опису та каталогізації.......189
НІеЬіопек М.
РгоЬІету орізи таїстіаіохл7 8Їга§І8іус2пусЬ
\с роїзкісЬ агсЬі\\асЬ.....................................222
Гречило А.
Розвиток сучасної української сфрагістики
та питання про класифікацію й описи печаток
і сучасні публікації їх каталогів..........................252
Груша О.
Насколько полньїм должно бьіть описание печати
при издании актових источников зпохи Средневековья?........259
Сварник І.
Умови і стан збереження вислих печаток.....................298
Шаланда А.
Галоуньія праблемьі фіксацьіі і апісання гербавьіх пячатак.305
Печатки за актовими джерелами
Александрович В.
Свідчення острозьких золотарів
про підроблення печатки 1545 року......................... 313
Сфрапстичний щорічник • Випуск І
451
Безпалько В.
Справа 1581 року про фальшування печаток
у записах книг Луцького ґродського суду..............................318
Поліщук В.
Заява Яна Якубовича Монтовта про втрату печатки,
подана до Луцького замкового уряду 1561 року
в контексті герботворення............................................327
Ка§аи8кіепе К.
Тіокі рісс/Щпс \7іе1кіе§о Кйі^йі \¥а Еіїсхсзкісуо \с XVI м:
(па росіьі а\\'іс Меїгукі Гііем^кіе}). Маіег]аіу сіо агсіїеоіофі ргасса.338
Тесленко І.
Заяви про загублені печатки і сиґнети з книг
Володимирського ґродського та Заславського замкового судів..............359
Матеріали
Артюхін О.
Формування типології князівської булли на прикладі печаток
Ярослава Мудрого та його нащадків другої половини XI ст.
(за матеріалами сфрагістичної колекції Музею Піереметьєвих).............Зб7
Задорожнюк А.
Подільські печатки 1917-1920 рр.
із сфрагістичної колекції Музею Піереметьєвих........................375
Скочиляс І.
Парафіяльні печатки Перемишльської греко-католицької єпархії
кінця XVIII — початку XX ст..........................................383
Сова А.
Актуальні питання вивчення печаток українських організацій
“Сокіл”, “Січ”, “Пласт” і “Луг” у Галичині (кінця XIX ст. — 1939 р.).402
Хроніка
НІеЬіопек М.
І Мцхіхупагоскже зетіпагішп 8Йаді8іусхпе,
Кі)б\у 19-201І8їорас1а 2010 г.............................428
Скорочення ............................................. 434
Анотації..................................................435
Відомості про авторів.....................................447
НАУКОВЕ ВИДАННЯ
Сфрагістичний щорічник
Випуск І
Відповідальний редактор
Олег Однороженко
Дизайн обкладинки
Марія Пуздровська
Комп’ютерне макетування та верстка
Михайло Воронков
Підписано до друку 14.10.2011.
Формат 70x100/16. Папір друкарський № 1.
Наклад 500 прим. Зам.
Надруковано у видавництві «Софія-А»
м. Київ, вул. Обсерваторна 12 б. тел/факс: 272-28-52
Свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО № 019912
Свідоцтво про внесення суб’єкту видачничої справи
до державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції серія ДК № 527
Сфрагістичний щорічник. — Випуск І, —К.: НАН Украї-
С91 ни, Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського; Інститут спеціальних історичних дис-
циплін Музею Шереметьєвих, 2011. — 456 с.: іл.
І8ВК 978-966-8684-85-2
У першому випуску' «Сфрагістичного щорічника» пред-
ставлено роботи науковців з України, Білорусі, Польщі та Лит-
ви, присвячені питанням сфрагістичної термінології, способів
опису та каталогізації печаток, стану збереження вислих печа-
ток, розгляду теоретичних і методологічних засад сфрагістики
як спеціальної історичної дисципліни, перспектив розвитку
печаткознавства та ін.
У’ДК 930-2 Сфрагістичний щорічник
ББКТ2