ВИПУСК ТРЕТІЙ
Науково-популярна книжка
Для молодшого
та середнього шкільного віку
Художник
ОЛЕГ БЛАЩУК
КИЇВ «ВЕСЕЛКА» 1989
ББК 74.200.585.01
новому випуску збірника вміщено описи бага-
тьох цікавих саморобок. Скориставшись нашими
порадами юні умільц зможуть порадувати менших
братів і сестричок «живими» іграшками потішними
іграми, зробити годівнички для птахів, електричний
ліхтарик або навіть електрогітару Бажаємо успіху'
В новом вьіпуске сборника помещеньї описання
многих интересньїх самоделок. Воспользовавшись
нашими советами, юньїе умельцьі смогут порадо-
вать меньших братиков и сестричек «живьі.ми» игруш-
ками, потешньїми играми, сделать кормушки для
птиц, злектрический фонарик или даже злектро-
гитару. Желаем успеха!
Автор-упорядник
БОРИС ІВАНОВ
Рецензент
директор Республіканської
станції юних техніків
ЗАХАРОВ К. С.
.. 4802030000—168 9<
ц М206(04) — 89
I8ВN 5-301-00279-1
© Видавництво «Веселка»
1989
З ПАПЕРУ І КАРТОНУ
У кожному домі знайдуться папір
і картон - матеріали, з яких можна
виготовити чимало цікавих речей.
Для роботи будуть потрібні ножиці,
складаний ніж, олівець, вимірюваль-
на та металева лінійки, косинець,
клей, пензлик, а також терпіння і
трошки вигадки
Підставка (рис. 1) На неї можна
класти пензлик, ручку, олівець. Виго-
товляють підставку з тонкого карто-
ну. Спочатку вирізають заготовку
потрібних розмірів і тонкими лініями
позначають на ній олівцем місця май
бутніх згинів. По цих лініях ножем,
допомагаючи собі металевою ліній-
кою, роблять надрізи. Згинають за-
готовку, як показано на рисунку,
і в готовій підставці прорізають но-
жицями отвори.
Можна виготовити підставку і тро-
хи інакше, зігнувши заготовку тільки
по центральній лінії. Але така під-
ставка буде не дуже стійкою. Щоб
надати їй більшої сталості, всере-
дину вклеюють картонну перетинку.
Збоку така підставка нагадує літе-
ру А.
Коробка (рис. 2). У такій коробці
можна, наприклад, розмістити екс-
понати на демонстраційному стенді
шкільної виставки або зберігати
дрібні деталі.
З картону вирізають квадрат (роз-
міри вказано на рисунку), олівцем
наносять штрихові та суцільні лінії.
По суцільних лініях роблять ножи-
цями вирізи, а по штрихових зги-
нають заготовку і склеюють за ри-
сунком Готову коробку можна об-
клеїти смужкою кольорового паперу.
На рисунку ви бачите ще один
варіант виготовлення коробки. Спро-
буйте зробити її самі.
Лійка (рис. 3). Якщо під руками
немає справжньої лійки, а треба тер
міново перелити якусь рідину в пляш-
ку з вузькою шийкою, можна на-
швидкуруч виготовити лійку з папе-
ру. Квадратний аркуш паперу зги-
нають учетверо, по штриховій лінії
відрізають ріжки, затим гострий кін-
чик, надають паперу форми лійки
і вставляють у пляшку.
Якщо рідину треба відфільтрува-
ти, у лійку вкладають бинт або
клаптик вати.
Стаканчик (рис 4). Його, як і
лійку, у разі потреби можна швидко
зробити з паперу.
Квадратний аркуш згинають по
діагоналі — одержують трикутник.
Кути загинають, як показано на ри
сунку, верхні кінці відгинають, а па-
кетик, що утворився, розкривають.
Стаканчик готовий.
Пароплав (рис. 5). Цю іграшку
виготовляють з квадратного аркуша
паперу. Кути аркуша загинають до
центру. Виходить квадрат, який пе-
ревертають і його кути знову заги-
нають до центру. Цей квадрат також
перевертають і втретє загинають
кути до центру. Затим ці кути роз-
гинають, квадрат перевертають і,
уважно дивлячись на малюнок, два
протилежних кути трохи розкрива-
ють, потім згинають так, щоб ви-
йшли прямокутники — майбутні тру-
би пароплава.
Далі розгинають ще два кути, а
фігуру, що утворилася, складають
так, щоб прямокутники-труби збли-
зилися. Вийде фігура, яка у мате-
матиці називається трапецією.
Кути біля верхньої основи віді-
гніть до центру нижньої основи. Ві-
дігнуті раніше кути квадрата збли-
зяться, і вийде двотрубний паро-
плав.
Віяло (рис. 6). Візьміть аркуш
цупкого паперу. Бажано заздале-
гідь прикрасити його кольоровими
смугами або малюнком. Аркуш зги-
нають гармошкою, один кінець гар-
мошки перев’язують ниткою. Поки
віялом не користуються, на вільний
кінець його надівають гумове кільце
У разі потреби кільце знімають
смужки гармошки розходяться.
Хлопавка (рис. 7). її найкраще
робити з подвійного аркуша учнів-
ського зошита.
Кути паперового прямокутника
загинають з обох боків і складають
аркуш навпіл кутами всередину. Зно-
ву загинають кути всередину, щоб
утворився квадрат, і згинають аркуш
навпіл уздовж штрихової лінії, по-
казаної на рисунку. Якщо взяти хло-
павку за нижній кут і різко махну-
Рис .6
ти рукою згори вниз, почується гуч-
ний звук, схожий на постріл.
Голландська шапочка (рис. 8).
Газетний аркуш згинають навпіл,
кути на згині відгинають, щоб вони
торкалися один одного. Нижні краї
аркуша відгортають на два боки,
щоб утворився трикутник. Розсува
ють його в основі так, щоб утво-
рився квадрат. Нижні ріжки від-
ник. Його розкладають у квадрат,
краї відгинають по штриховій лінії,
як показано на рисунку. Залиша-
ється розкрити квадрат — і шапочка
готова.
Змій (рис. 9). Його можна зро-
бити з квадратного аркуша паперу
розміром 250 X 250 мм. Два проти-
лежних кути аркуша загинають усе-
гортають — знову виходить трикут-
Рис.8
Рис 9
2 9-66
редину, відгинають у них ріжечки
і прив’язують до них вуздечку з двох
ниток. До вуздечки прикріплюють
леєр з котушкових ниток. Можна
зробити змію легкий хвіст зі смужки
паперу або жмутка ниток завдовжки
близько метра.
У безвітряну погоду запустити
змія навряд чи вдасться. Тому треба
дочекатися хоча б слабкого вітерця.
Тоді, вибравши рівний майданчик
для запуску, треба взяти леєр у руку
на відстані одного-двох метрів від
змія і бігти проти вітру. Відчувши,
що змій починає підніматися, посту-
пово відпускайте леєр. Через деякий
час змій підніметься вище, ще вище,
аж поки потрапить у висхідний по-
тік повітря. Тепер можна зупинитися
і плавно відпустити леєр до кінця
Парашут (рис. 10). Це найпро-
стіша конструкція парашута. Його
можна виготовити буквально за кіль-
ка хвилин. Треба взяти квадратний
аркуш паперу, кути загнути до цент
ру — вийде квадрат меншого розмі
ру. Відігнути ріжечки по штрихових
лініях, як показано на рисунку. До
них прив’язати нитки — стропи,— до
строп прикріпити тягарець.
Кинувши парашут з висоти, на
приклад, з балкона, можна спосте-
рігати, як він плавно опускатиметь-
ся на землю.
Голуб (рис. 11). Квадратний ар-
куш паперу двічі перегинають по діа-
гоналі, розгортають, а потім скла-
дають так, щоб утворився подвій-
ний трикутник, тобто два трикутни-
ки з перетинкою між ними по лінії
висоти. Половинки одного трикутни-
ка відгинають досередини, щоб осно-
ви половинок збіглися з висотою три-
кутника. Ці половинки згинають по
штрихових лініях і роблять два
«ущипи» — крила голуба готові.
Вставляють всередину крил хвіст
із смужки паперу, перегинають кри-
ла по штрихов й лінії показаній на
рисунку, і голуб може летіти.
Планер (рис. 12). Його виготов-
ляють з прямокутного аркуша папе-
ру. На аркуші проводять олівцем
середню лінію це полегшить по-
дальшу роботу. Спочатку відгинають
до середньої лінії два верхніх кути
Рис 11
аркуша, потім кожну половинку ар-
куша згинають всередину двічі так,
Рис 12
Фігуру, що утворилася, згинають по
середній лінії, але назовні, відгина-
ють крила — і планер можна запус-
кати. Щоб крила були міцнішими,
їх можна скріпити з фюзеляжем
скобкою з тонкого мідного дроту.
Два вертольоти. Матеріал для пер-
шого вертольота (рис. 13) — картон.
У заготовці прямокутної форми роб-
лять два трикутних вирізи збоку, два
фігурних вгорі і поздовжній розріз.
Розрізані половинки відгинають по
штриховій лінії на два боки — це
лопаті гвинта вертольота. Внизу за-
готовку складають по штрихових
лініях і склеюють. Якщо тепер пу-
стити вертоліт з певної висоти, його
лопаті почнуть обертатися і він плав-
но опускатиметься. Відгинаючи лопа-
ті більше або менше, можна регулю-
вати швидкість польоту.
Другий вертоліт (рис. 14) можна
виготовити з цупкого паперу. У пря-
мокутній заготовці роблять три роз-
різи. У нижній частині заготовку
згинають по штрихових лініях, згини
скріплюють, а верхні половинки (ло-
паті) відгинають на два боки під
тим чи іншим кутом.
Політ ракети (рис. 15). Ця кон-
струкція дає можливість продемон-
струвати властивість ока «з’єднува-
ти» зображення картинок, які швид-
ко рухаються. Наприклад, у кіно
окремі кадри, рухаючись з великою
швидкістю, створюють у глядача
враження безперервного руху.
З тонкого картону або цупкого
паперу вирізають три круги (А). На
одному з них малюють небо і зорі
(Б), на другому ракету (В). На
другому крузі намічають отвори.
Склеюють круги так, щоб зверху
опинився круг із зображенням раке-
I
ти, знизу — круг із зображенням
зоряного неба, всередині — круг без
малюнка (Г).
Потім беруть дві міцні нитки (Д),
голкою або шилом роблять отвори
(Е), продівають крізь них нитки і за-
кручують їх Беруть іграшку за нит-
ки, розтягуючи і відпускаючи їх, при-
водять іграшку в рух — ракета «ле-
тить у космос».
КОРАБЛИК
Ця іграшка не тільки стійка на
воді, а й добре плаває — адже вона
має гумомотор (рис. 16, 17).
Корпус кораблика вирізають з де
рев’яного бруска розміром 50 X 100Х
Х400 мм. У кормовій частині кораб
лика закріплюють металеві стояки
завтовшки 1,5—2 мм. Розміри кож-
ного стояка такі: ширина 25 мм,
довжина 40 мм, висота 25 мм. На
відстані 8 мм від верхнього кінця
в стояках просвердлюють отвори під
вісь. У нижній частині стояка сверд-
лять ще три отвори, щоб шурупами
прикріпити стояки до корпусу. їх тре-
ба прикріплювати на однаковій від-
стані (40 мм) від краю кормової
частини, щоб вісь, за яку правити-
ме сталева дротинка діаметром 2—
З мм і довжиною 190 мм, вставлена
в отвори стояків, ішла паралельно
кормі. До кінців осі треба припаяти
колеса, що складаються з двох лопа-
тей, виготовлених із жерсті завтовш-
ки 0,8—1 мм розміром 30x180 мм,
з прорізами посередині. Лопаті за
допомогою прорізів з’єднують нав-
хрест. Між віссю і гачком, забитим
у носову частину кораблика, натя-
гують і закріплюють гуму (це і є
гумомотор).
Спустивши кораблик на воду, тре-
ба постаратися зрівноважити його
фігуркою матроса, яку виготовляють
з дерева і розфарбовують. До кор-
пусу фігурку прикріплюють так, щоб
Рис .16
ГУМОМОТОР
гума вільно проходила крізь отвір
у тулубі. Після цього, обертаючи
колеса назад, «заводять» гумомотор
і повертають кораблик у напрямі ру-
ху. Колеса, обертаючись, штовхати-
муть кораблик уперед.
КРОКУЮЧЕ ЦУЦЕНЯ
Малята дуже люблять «живі» іг-
рашки, наприклад, звірят і тваринок,
у яких рухаються голова, ноги, хвіст.
Пропонуємо зробити таку забавку
для ваших молодших сестрички або
братика.
Перенесіть на заготовку з кар-
тону або фанери силует цуценяти
(рис. 18). Робиться це за допомо-
гою клітинок, як показано на ма-
люнку. Фігурку випилюють або ви-
різають. Краї фігурки зачищають,
фарбують Це буде тулуб цуценяти.
З такого самого картону або фа-
нери випилюють передні і задні лапи
і теж фарбують. За конструкцією
це — чотирилопатеві гвинти. Перед-
ні лапи прикріплюють до тулуба за
допомогою шпильки і шматочка кор-
ка або гумки, як показано на ри
сунку. Задні лапи прикріплюють так
само, але між ними і тулубом встав-
ляють гудзик, щоб лапи не чіпляли
одна одну.
Готову іграшку поставте на м’яку
тканину і почніть рухати. «Лапи»
обертатимуться, і ваше цуценя
«піде».
ЗАБАВНИЙ ФЛЮГЕР
Хоча наш флюгер — іграшка, але
й він вказує напрям і швидкість віт-
ру не гірше за справжній прилад.
Вісь пропелера у флюгері через
зубчасту передачу з’єднана з фігур-
кою клоуна, який тримається за руч-
ку передачі (рис. 19). Збоку вида-
ється, нібито це клоун, а не вітер
обертає пропелер Про силу вітру
можна судити за швидкістю обертан-
ня пропелера, а про напрям за
положенням хвостової частини флю-
гера, виготовленої у вигляді постав-
леної вертикально вузької пластини
(цю частину флюгера називають
флюгаркою).
Будову флюгера показано на
рис. 20. Основу флюгера вирізають
з бруска з поперечним перерізом
100 X 100 мм Можна зібрати основу
з двох частин — горизонтальної та
вертикальної. Тоді горизонтальну
частину випилюють з фанери зав-
товшки 15 20 мм, а вертикальну
Рис.20
(флюгарку) — з фанери завтовшки
10—15 мм. Флюгарку закріплюють
клеєм у невеликому прорізі, випи-
ляному в горизонтальній частині
основи.
Зверху на основі закріплюють два
стояки, вирізані з дошки завтовшки
20—25 мм. Щоб конструкція була
міцнішою, між переднім стояком і
основою ставлять кутник. В обох
стояках просвердлюють отвори під
осі флюгера. У верхні отвори встав-
ляють вісь пропелера — мідну або
латунну трубку відповідної довжини.
Спереду трубка має виступати на
ЗО—35 мм. На кінець трубки, який
виступає ззаду, надівають шестірню
від будильника з невеликою кіль-
кістю зубців. Шестірню припаюють
до трубки Спереду на трубку наді-
вають шайбу, просвердлюють у труб-
ці отвір і вставляють у нього штифт
відрізок дроту діаметром 1,5—2 мм.
Кінці дроту загинають. Тепер вісь
тримається з одного боку прикріп-
леною до неї шестірнею, а з дру-
гого — шайбою із штифтом. Але при
цьому слід пам’ятати, що вісь не
повинна бути затиснутою з боків —
вона має переміщатися вперед-назад
на 0,5— 1 мм.
Нижня вісь має виступати спереду
настільки, щоб на неї можна було
надіти шайбу і вставити штифт. На
задню частину осі надівають ше-
стірню (також від будильника) з ве-
ликою к лькістю зубців, яка повинна
зчіплюватися з шестірнею на осі про-
пелера. її також припаюють до осі.
Якщо велика шестірня не може уві-
йти у зчеплення з малою (заважає
її бортик), треба вийняти нижню
вісь, приставити велику шестірню
до отвору в стояку так, щоб її зубці
увійшли у зчеплення із зубцями ма-
лої, а потім вставити в отвір великої
шестірні вісь.
Виступаючий кінець нижньої осі
вигинають у вигляді ручки. Щоб це
легше було зробити, у місцях згину
трубки тригранним напилком пропи-
люють неглибокі канавки.
До кінця ручки прикріплюють руки
клоуна. Його фігурку випилюють з
фанери завтовшки 5—6 мм, фарбу-
ють і покривають лаком. Ноги і руки
прикріплюють до тулуба гвіздками,
кінці яких загинають. Фігурку при-
клеюють або прибивають до основи
тонкими гвіздками.
Пропелер вирізають з бруска з по-
перечним перерізом 25 X 25 мм.
У центрі його свердлять отвір та-
кого самого діаметра, як діаметр
осі, на якій він кріпитиметься. Вісь
має щільно входити в отвір, щоб
пропелер, обертаючись, не злетів
з неї.
Як закріпити флюгер на даху бу-
динку? Варіанти можуть бути різні.
Наприклад, такий. Флюгер прикріп-
люють до дерев’яного стояка, який
вставляють у підшипник, закріпле-
ний на даху. Або використовують
як стояк відрізок труби з різьбою
на кінці При цьому в основі флюгера
свердлять отвір (діаметр його трохи
більший за діаметр труби). В отвір
вставляють металеву втулку (довжи-
ною 15 мм), а у втулку — кінець
труби. Зверху і знизу основи на тру-
бу надівають шайби і закручують
гайки так, щоб флюгер вільно обер-
тався навколо труби, як навколо осі.
Стояк-трубу міцно прикріплюють до
даху.
Трохи змінивши конструкцію на-
шого флюгера, можна створити...
постійно діючий ляльковий театр
(рис. 21 -23)
20



Цей пристрій, певна річ, сподо-
бається малятам з вашого будинку.
Таку саморобку можна подарувати
підшефному дитячому садку.
У нашому театрі лише один артист,
але він завжди в русі - весело роз-
махує руками і ногами, виконуючи
хитромудрі трюки Фігурку приво-
дить у рух пропелер флюгера, вста-
новленого на даху театру.
Кілька слів про принцип дії само-
робки. Обертаючись, пропелер пере-
дає рух платформі, встановленій у
будиночку-театрі, до якої прикріпле-
ні на деякій відстані одна від одної
кілька колодок. Ноги «артиста», під-
вішеного над платформою, натикаю-
чись на колодки, розлітаються у різні
боки. При цьому коливається вся
фігурка. Глядачі не бачать, як ру-
хається платформа (вона замаско-
вана), і їм здається, що артист тан-
цює «сам по собі».
Звичайно, успіх «гри артиста» за-
лежить від вітру, який приводить
у рух флюгер.
Тепер ознайомимося з будовою
іграшки і її окремих частин. Почне
мо з флюгера. Фігурна основа 1 ви-
пиляна з дошки завтовшки 15—
18 мм. У задній частині дошки про-
пиляний паз, у якому закріплено ста-
білізатор (флюгарку) 5 — пластину
з оцинкованого заліза або дюралю-
мінію завтовшки 1 3 мм. Стабілі
затор потрібен для того, щоб про
пелер флюгера завжди був повер
нутий назустріч вітру.
У виступах основи свердлять бічні
отвори і вставляють у них відрізки
металевих трубок 14 і 15 вони бу-
дуть підшипниками. Щоб їх можна
було змащувати, у виступах і труб
ках свердлять отвори, через які по
даватиметься машинне масло.
У підшипники вставляють метале-
ву вісь 12 (її діаметр залежить від
внутрішнього діаметра трубок-під-
шипників і може бути 5—6 мм). На
вісь надівають ведуче колесо 2 діа-
метром 50 мм — його можна вито-
чити з деревини або товстої фанери
Колесо жорстко кріпиться до осі
Можна використати штифт, пропу-
щений крізь колесо і вісь. Але перед
тим, як зробити таке кріплення, слід
надіти на вісь з обох боків від колеса
шайби, які обмежуватимуть по-
здовжнє переміщення осі під час
роботи флюгера.
Спереду на вісь надівають шай-
би 13 (або одну втулку відповідної
товщини), а потім пропелер 10, ви-
різаний із заготовки розміром 25 X
X 40x400 мм. Пропелер жорстко
прикріплюють до осі за допомогою
штифта 11.
Навпроти ведучого колеса до шир
шого виступу основи прикріплюють
шурупом 17 колесо 3 такого самого
діаметра, як і ведуче. Воно вільно
обертатиметься і служитиме опорою
для передавального диска 4. Між
колесом-опорою і виступом обов’яз
ково вкладіть шайбу 18.
У центрі широкого виступу основи
свердлять наскрізний отвір і встав
ляють в нього трубку-підшипник 19
такої довжини, щоб вона виступала
з-під основи на 10—15 мм. Збоку
у виступі (і у трубці) свердлять от-
вір, через який подаватимуть масло
для змащування підшипника.
У трубку-підшипник вставляють
довгу дротинку 8 — вісь передавала
ного механізму,— надівають на неї
зверху дерев’яний диск 4 завтовшки
15 20 мм, діаметром 230 мм і встав
ляють у дротинку шпильку 16. Під
цю шпильку в диску роблять загли
24
бину, щоб забезпечити надійне зчеп-
лення дротини з диском.
Дротинку пропускають крізь труб-
ку-підшипник 21 у кронштейні 6 І
кільця гачків 9, прикріплених до стоя-
ка 7. Між трубками 19 основи флю
гера і 21 кронштейна на дротину
надівають дві шайби 20 Тепер флю-
гер може вільно обертатися у напрямі
вітру і одночасно передавати обер-
тання пропелера дротику-осі.
Висота стояка 7 залежить від то-
го, на якій висоті буде встановлено
флюгер, а також від довжини дро-
тини 8. Матеріалом для цього стояка
може бути дерев’яний брус з попе-
речним перерізом 50x100 мм.
Опорний стояк 31, закопаний у
землю, має бути такої висоти, щоб
прикріплений до нього будиночок-
театр було добре видно юним гля-
дачам. Такий будиночок неважко
збудувати самим за рис. 23. Його
дах має бути зйомним і складатися
з двох половинок. У даху просверд-
лено два отвори. Через один з них
проходить дротинка-вісь, через дру-
гий прикріплюється тримач фігурки.
Можна також забити у дах метале-
вий стояк ЗО і прикріпити до нього
прапорець.
Коли буде визначено місце для
будиночка, в його основі просверд-
люють отвір для дротинки. Закріп-
люють її так, щоб вона виступала
на 10—15 мм (зайве відрізають).
Бажано прикріпити в основ під дро-
тинкою (як це зроблено і в інших
частинах конструкції) трубку-під-
шипник — обертаючись, дротинка не
битиметься
Платформу 29 діаметром 200 мм
можна виготовити з фанери зав-
товшки 15—20 мм. Щоб прикріпити
платформу до дротини, на один кі-
нець її напаюють шайбу 28, а на
другому нарізають різьбу. Платфор
му надівають на дротину знизу і
притискають до шайби гайкою. Ко-
лодки 27 (вони дерев’яні) приклею-
ють до платформи столярним клеєм
або прибивають тонкими гвіздками
Тримач 23 фігурки — відрізок де
рев яного бруска — прикручують до
даху шурупом 22. Фігурку прикріп-
люють до тримача тонким цвяхом
24 так, щоб ноги ф гурки були на
відстані 2—3 мм від платформи
Фігурку клоуна вирізають з дере-
вини і скріплюють за допомогою
дротяних гачків 25. їх можна зі-
гнути з цвяхів, на кінцях нар зати
різьбу, щоб закручувати гачок у де-
ревину.
Усю конструкцію треба покрити
кількома шарами лаку, щоб захисти-
ти її від вологи. Крім того, не зава
дить виготовити подовжувач з гач-
ком на кінці, за допомогою якого
можна буде зупиняти флюгер після
закінчення «вистави». Це подовжить
час дії іграшки. Не забувайте пе
ріодично змащувати підшипники ма-
шинним маслом.
ТЕРЕЗИ
Терези бувають найрізноманітніші.
Пропонована конструкція (рис 24)
цікава тим, що в ній використову-
ються відомі вам з курсу фізики вла-
стивості важеля.
Терези складаються з основи вер-
тикального стояка, горизонтальної
опори, відлікового пристрою і шаль
ки. Основу можна вирізати з дошки
завтовшки 12—20 мм, а стояк та
опору зробити з відрізків брусків
з перерізом 20x20 мм. Ці деталі
25
15
скріплюють між собою, як покавано
на рисунку.
До опори прикріплюють відліко
вий пристрій. Основна деталь йо-
го — напівдиск, вирізаний з фанери
завтовшки 6 мм. Напівдиск при
кріплюють до опори шурупом, але
між напівдиском і опорою, а також
між напівдиском і головкою шурупа
прокладають шайби, щоб напівдиск
легко обертався навколо осі (шу-
рупа).
На відстані 15 мм від шурупа по
лінії осі просвердлюють у напівдиску
отвір і вставляють у нього тримач
із дроту (підійде і канцелярська
скріпка). До тримача прикріплю
ють шальку, наприклад, бляшанку
з-під вазеліну. При цьому, звичайно,
напівдиск обернеться навколо осі.
Кут повороту залежатиме від маси
шальки і тримача, а також від дов-
жини важеля — відстані від осі на
півдиска до отвору, в який вставлено
тримач. Це початкове відхилення
напівдиска скомпенсуйтс тягарем
прикріпленим справа до напівдиска
двома гвинтами. Але остаточно під
берете масу тягаря після того, як
приклеїте до напівдиска шкалу і за-
кріпите обмежувач відхилення на-
півдиска — дерев яний кііочок.
Проградуювати шкалу терезів
можна за допомогою гирок до лабо-
раторних терезів або зважуючи пред-
мети, маса яких загальновідома.
БІНОКЛЬ
Він стане у пригоді розвідникам,
які беруть участь у грі «Зірниця»
Та не тільки їм. Хто з підлітків не
хотів би мати бінокль з п ятикрат-
ним збільшенням! Як його зробити,
показано на рис. 25, 26.
Рис 25

Основою бінокля € дві лінзи: дво-
опукла з фокусною відстанню 94 мм
і двоввігнута з фокусною відстанню
18 мм. Перша лінза — це об’єктив.
Вона збирає промені від предметів
і спрямовує їх в одну точку — фо-
кус, утворюючи зображення цих
предметів. Друга лінза — окуляр —
збільшує зображення, утворене об’-
єктивом. Щоб воно було чітким, оку-
ляр має розташовуватися на певній
відстані від об’єктива. Тому в нашому
біноклі передбачено пристрій, який
переміщує окуляр відносно об’єк-
тива.
Кожух / для об’єктива склейте
з картону або цупкого паперу. Об’єк-
тив розмістіть між двома дерев’яни-
ми або паперовими кільцями зав-
товшки 3—4 мм. Вгорі кожуха вста-
новіть дерев’яне кільце 2, всередині
якого перемішуватиметься оправа 4
окуляра. її можна склеїти з картону
або цупкого паперу Всередині опра
ви за допомогою двох паперових кі-
лець завтовшки 2—3 мм закріплю-
ють окуляр, а до одного з кілець
приклеюють дерев’яну шайбу 6 з чо-
тирма відрізками шпильки, розташо-
ваними так, щоб на зображенні
предметів був хрест. З зовнішнього
боку оправи приклеюють шайби 5 з
отворами для очей.
Ще потрібні чотири тримачі. Три-
мач 7 надівають на оправи окулярів
і закріплюють клеєм. Тримачі 8 і 9
приклеюють до кожухів об’єктивів.
Переміщуватиме окуляр відносно
об’єктива довгий гвинт 10, закріп-
лений на тримачі 7 гайкою 12. На
гвинті розміщено круглу гайку 11
з накаткою. Коли гайка обертати
меться, оправи з окулярами входи-
тимуть у кожухи з об’єктивами або
виходитимуть із них (рис. 26). Під-
бираючи таким способом відстань
між окулярами та об’єктивами, до
магаються чіткості зображення.
Можливо, у вас є лінзи з іншою
фокусною відстанню. Тоді доведеть-
ся змінити довжину бінокля і його
розміри так, щоб при середньому по-
ложенні кожухів з окулярами, яке
встановлюють гайкою 11 відстань
між лінзами дорівнювала різниці
їх фокусних відстаней. Збільшення
бінокля в цьому разі дорівнюва-
тиме відношенню фокусної відстані
об'єктива до фокусної відстані
окуляра.
«МОРСЬКИЙ БІЙ»
Ви, звичайно, грали в «морський
бій» і знаєте, яких зусиль треба до-
класти, щоб виявити кораблі «воро-
га». Цю захоплюючу гру можна елек-
трифікувати, і тоді влучення у ко-
рабель супроводжуватиметься «ви-
бухом» — засвітиться електрична
лампочка від кишенькового ліхтари-
ка. Та й сам пошук кораблів буде
цікавішим.
Панель (рис. 27) зробіть з фанери
завтовшки 5—7 мм. її верхня ча-
стина розділена на два поля. Вони
можуть бути різного кольору. По-
середині панелі ставлять перетинку,
щоб «противники» не могли поба
чити розташування кораблів один
одного.
Кожне поле ділять на квадрати
(рис. 28). їх може бути 9 (як у на-
шому випадку), 16 25 і більше.
У квадратах закр плюють по два
гнізда.
Можна використати малогаба
ритні розетки або зробити їх з жер-
сті Одне гніздо квадрата обве
діть чорним кружечком, а друге
білим або синім.
До панелі прикріпіть бічні стінки
(з фанери). На одній із стінок вста-
новіть два затискачі для вмикання
джерела живлення Зі споду панелі
зробіть монтаж' чорні гнізда відпо-
відного квадрата кожного поля з’єд-
найте проводом в ізоляції, а всі сині
гнізда з’єднайте між собою і підве-
діть провід в д них до плюсового за-
тискача для вмикання джерела жив-
лення.
З мінусовим затискачем з’єднують
щупи — по одному на гравця.
30
Як і в звйчайній грі, кожен кора-
бель займає певну кількість кліти-
нок-секшй: торпедний катер — одну,
міноносець — дві, крейсер — три,
лінкор — чотири.
Кількість кораблів, що беруть
участь у грі, залежить від розмірів
ігрового поля.
У кожну секцію корабля треба
встановити електричну лампочку
напругою 3,5 В або 6,3 В (ця спо-
живає менше струму). Для цього
до лампочки припаяйте з’єднувальні
вилки з товстого мідного дроту.
Вилки мають шльно входити у гніз-
да панелі.
Для живлення пристрою можна
використати батарейку від кишень-
кового ліхтаря (3336) або три по-
слідовно з’єднаних елементи 373 —
вони працюватимуть довше. Але най-
краще живити гру від електроосвіт-
лювальної мережі через знижуваль-
ний трансформатор з напругою на
вторинній обмотці 3,5—6 В при силі
струму в навантаженні не менше
0,33 А.
Якщо хочете, намотайте такий
трансформатор самі. Треба мати
трансформаторне залізо Ш 16 або
Ш 20 товщина набору пластин 20—
25 мм.
Первинну (від мереж ) обмотку
в 2200 витків зробите з проводу мар-
ки ПЕЛ або ПЕВ діаметром 0,1 мм,
а для вторинної (знижувальної) на-
мотаєте 35—50 витків такого самого
проводу діаметром 0,4—0,5 мм
Все готове, можна грати. Розміс-
тіть кораблі на своєму полі — встав
те лампочки у в дповідні гнізда. Той,
хто починає гру, має доторкнутися
щупом до чорного гнізда, обраного
Рис.27
для пострілу квадрата (звичайно, на
своєму полі) і сказати при цьому:
«Постріл».
Якщо у «противника» у цьому
квадраті розміщений корабель або
його частина, засвічується лампоч-
ка і «противник» говорить: «Влу-
чив», виймаючи одночасно лампу
з гнізда цього квадрата. Можна стрі
ляти ще раз. Якщо гравець не влу-
чив, постріл робить «противник».
Отже, правила ті самі, що й у зви-
чайній грі.
Запам’ятайте: доторкатися можна
тільки до чорних гнізд, інакше буде
коротке замикання джерела жив-
лення.
Рис.28
ПРИЛАД ДЛЯ ПІДВОДНИХ
СПОСТЕРЕЖЕНЬ
Тих, хто захоплюється спостере-
женнями за рибами й рослинами під
водою, сподіваюся, зацікавить само-
робка, показана на рис. 29. Вона
складається з трубки і скляного дис-
ка діаметром 8—12 мм. Трубку мож-
на склеїти з картону і покрити її
лаком у кілька шарів зовні і зсере-
дини, щоб вона не розмокла у воді.
Скляний диск закріплюють у труб-
ці за допомогою замазки або пла-
стиліну. Якщо опустити кінець гото-
вої трубки з човна або містка під
воду, можна буде спостерігати за
життям підводного світу.
замазка
скло
Рис.29
АКВАРІУМ ДЛЯ РИБАЛКИ
Цей пристрій стане у пригоді тим,
хто любить рибалити з човна. При-
кріплений до транця (так назива-
ється плаский зріз корми) човна, він
служитиме акваріумом для пійманої
риби.
Основний матеріал для виготов-
лення акваріума (рис. ЗО, 31) —
дошки завтовшки 18—20 мм. Можна
використати і багатошарову фанеру
такої самої товщини. Спочатку ви-
різають задню стінку і прикр плю
ють по краях її бруски. Потім ви-
пилюють бічні фігурні стінки і при-
кручують їх шурупами до брусків
задньої стінки. Зверху до бічної
і задньої стінок прикріплюють (та-
кож шурупами) панель з прямокут-
ним отвором. По краю отвору при-
кручують до панелі планку, на якій
встановлюють дві металеві петлі. До
петель кріпиться кришка з ручкою.
Кришка має повністю закривати
прямокутний отвір у панелі.
Наступний етап — прикріплення
сітки. Можна використати металеву
Рис.ЗО
сітку з вічком 6—7 мм. Один з дов-
гих кінців сітки прикріплюють до
панелі за допомогою металевої план-
ки і шурупів. Такою самою планкою
прикріплюють сітку до фігурної по-
верхні бічної стінки, натягують сітку
і таким самим чином прикріплюють
її до другої бічної стінки. В остан
ню чергу прикріплюють другий кі-
нець сітки до низу задньої стінки
акваріума.
Краї сітки, що виступають за
планки, відрізають ножицями і зачи-
щають напилком.
Після цього прибивають до задньої
стінки тримачі акваріума, вирізані
з металу (сталі) завтовшки 5—6 і
завширшки 20—25 мм. Верхні кінці
тримачів загинають так, щоб аква-
ріум можна було вішати на транець
човна. Акваріум не коливатиметься
і не битиметься об човен, якщо нижні
кінці тримачів щільно входитимуть
у скоби, прикріплені до транця у від-
повідних місцях. Крім того, для біль-
шої надійності у заготовках трима-
чів свердлять отвори діаметром —
10 мм, у які вставляють штифти.
Рис.31
ГОДІВНИЧКА
Трохи вигадки — і металева бан-
ка з-під кави перетвориться у го-
дівницю для птахів (рис. 32). Вона
складається з основи, стояків і даху.
Основою може бути пластмасова
тарілка (можна використати будь-
яку іншу, але не металеву посуди-
ну). До основи прикріплюють чотири
дерев’яні стояки з виступами внизу
висотою 6 8 мм і довжиною 5—
7 мм. На ці виступи спиратиметься
банка. Висота стояків має бути та-
кою, щоб банка виступала над дахом.
Для даху використайте фанеру
завтовшки 8—10 мм. Діаметр даху
має бути більшим за зовнішній діа-
метр тарілки, а діаметр отвору в даху
має бути на 1—2 мм більшим за
діаметр банки.
Дах прикріпіть до стояків шуру-
пами, а зверху закрутіть у дах на
однаковій відстані один від одного
три шурупи-гачки або забийте знизу
цвяхи і загніть їх кінці у вигляді
гачка.
Поверхню даху і стояків покрийте
лаком, фарбою або синтетичною
емаллю, призначеною для фарбу-
вання кузовів легкових автомобілів
Коли покриття висохне, вставте в от-
вір у даху банку. Перед тим в дріжте
у банки дно, а банку зовні і всере-
дині пофарбуйте водостійкою фар
бою.
Насипте у банку корм і повісьте
годівницю в обране місце. Оскільки
відстань між банкою і тарілкою-
основою невелика, корм висипати-
меться з банки не одразу, а по-
ступово.
Рос.32
ДВОПРОМЕНЕВИЙ
ЕЛЕКТРИЧНИЙ ЛІХТАР
Буває, що одного кишенькового
ліхтарика недостатньо для освітлен-
ня. Можна, звичайно, взяти ще один,
але тоді будуть зайняті обидві руки.
Пропонуємо скористатися перенос-
ним ліхтарем з двома лампами, які
можна вмикати як окремо, так і ра-
зом. Конструкцію такого ліхтаря по-
казано на рис. 33. Його можна ста-
вити на землю, підвішувати, три
мати в руці.
Рис.ЗЗ
Корпус ліхтаря — невелика короб-
ка, всередині якої розміщено бата-
рею живлення — два елементи 373
(«Сатурн»). Бічні стінки коробки
випилюють з фанери завтовшки 6—
7 мм, а задню і передню — з дошки
завтовшки 20 мм.
У передній стінці виріжте два отво-
ри і закріпіть у них патрони із скель-
цями від зіпсованих кишенькових
ліхтариків. До патронів підпаяйте
проводи в ізоляції. Такі самі прово-
ди припаяйте до пружинних пластин,
прикріплених до передньої стінки все-
редині коробки. З цими пластинами
з’єднуватимуться центральні виводи
закручених у патрони лампочок. До
речі, лампочки мають бути розрахо-
вані на напругу 2,5 В і якомога
більшу силу струму від потужно-
сті лампочок залежить яскравість
світла ліхтаря.
Дно корпуса виріжте з фанери
такої самої товщини, як і бічні стін-
ки. Для верхньої кришки викори-
стайте гетинакс, оргскло або фанеру
завтовшки 4—5 мм. На кришці роз-
містіть два електричних вимикачі.
Контакти вимикачів з’єднайте з еле-
ментами батареї і лампами за схе-
мою, наведеною на рис. 34. З’єдну-
вальні проводи мають бути багато-
жильними, в ізоляції. Оскільки, мі-
няючи елементи, кришку доведеться
знімати, прикріпіть її до передньої
і задньої стінок шурупами.
Між бічними стінками вклейте руч-
ку діаметром 18—20 мм.
Якщо яскравість світла треба
буде збільшити, встановіть всередині
коробки три елементи 373 (для цьо-
го, звичайно, доведеться збільшити
розміри коробки). Елементи з’єднай-
те, як і в першому варіанті, по-
слідовно.
ЕЛЕКТРОГІТАРА
Чи знаєте ви, що добре знайомому
вам інструменту — гітарі — понад
тисячу років’ Щоправда, свого часу
вона мала тільки 4—5 струн... Але
музиканти постійно вдосконалювали
її конструкцію, і от нарешті з'яви-
лась іспанська шестиструнна, а зго-
дом і наша семиструнна гітара.
Творц гітари намагалися приму-
сити її співати гучніше. Робили под-
війне дно, додатковий розтруб, збіль-
шували корпус — марно. І тільки у
наш час всюдисуща електроніка по-
дарувала нашому старому другу но-
ве життя. Нескладний звукознімач,
встановлений на корпусі гітари, дає
можливість перетворити коливання
струп на електричний струм, який
подається затим на підсилювач зву-
кової частоти. Звучання інструмента,
підсилене у десятки разів, ми чуємо
тепер з невеликого гучномовця, вста
новленого поруч з музикантом Тепер
можна взагал обійтися без резоную-
чої коробки, закріпити струни із зву-
кознімачем на елегантній підставці,
надавши їй форми гітари.
А як електрифікувати звичайну
гітару? Який вибрати звукознімач?
Де краще розмістити його? Відпо-
відь на ці запитання ви знайдете
у пропонованому нами описі. Для
нашої електрогітари не потрібні до-
даткові пристрої, вона працює з
власним транзисторним підсилюва-
чем, який нескладно зібрати самому
Крім того, ви дізнаєтеся про будову
двох саморобних звукознімачів і змо-
жете вибрати більш доступний ва-
ріант.
Основна деталь першого звукозні
мача (рис. 35) — п’єзоелемент, який
застосовується у багатьох сучасних
38
електропрогравачах і радіолах. До
тонкої підставки (наприклад, з гети-
наксу або картону) приклейте два
невеличких стоячки, один з гуми,
а другий із щільного матеріалу. Ви-
сота стоячків 3 -5 мм. Обережно
приклейте до стоячків п’єзоелемент,
а виводи його припаяйте до контак-
тів на підставці. Тепер накрийте кон-
струкцію кришкою, приклейте її до
підставки — і звукознімач готовий.
З єднавши екранованим проводом
виводи звукознімача із входом під-
силювача, прикладіть звукознімач до
деки гітари. Граючи на гітарі і пере
суваючи звукознімач, знайдіть для
нього таке положення, при якому
звучання буде найголоснішим. У цьо-
му місці приклейте (або прикріпіть
іншим способом) звукознімач до гі-
тари.
Для іншої конструкції (рис 36)
треба мати плоский магніт завдовж-
ки 75 90 мм Відповідно до розмі-
рів магніту зробіть паперовий каркас
і намотайте на нього 2000—3000 вит-
ків проводу марки ПЕЛ або ПЕВ
діаметром 0,08—0,1 мм. Потім на-
діньте обмотку на магніт, а магніт
приклейте до сталевого кутика. Пло-
щина вертикальної частини кутика
має дорівнювати площині бічної ча-
стини магніту.
Цей звукознімач добре працює
тільки при певному положенні полю-
сів магніту: верхня площина - пів-
денний, а нижня — північний. А як
бути, коли у вашого магніту полюси
розміщені по боках? Доведеться змі-
нити полярність магніту. Робиться
це так. Магніт розігрівають вище
60 °С і через деякий час охолоджу-
ють до кімнатної температури. На-
мотують на нього 10—15 витків мід-
ного ізольованого проводу діаметром
1 мм (витки розміщують, як в обмот-
ці звукознімача). Кінці проводу
під’єднують до потужного джерела
постійного струму напругою 6 -12 В
(наприклад, до автомобільного аку-
мулятора). Заготовка швидко намаг-
нічується з потрібним розміщенням
полюсів.
У крайньому разі можна викори-
стати відрізок старого плаского на-
пилка. Його розжарюють до черво-
ного і охолоджують при кімнатній
температурі. Потім обпилюють до
потрібного розміру, загартовують і
намагнічують описаним вище спо-
собом.
Виготовлений звукознімач вста-
новлюють під струнами біля підстав-
ки гітари. Відстань між струнами
і магнітом має бути 2—3 мм.
До виводів звукознімача припаяй-
те екранований провід довжиною
2—3 мм, а обплетення проводу з’єд-
найте із струнами — це знизить фон
змінного струму в гучномовці.
Тепер про підсилювач. Для п’єзо-
електричного звукознімача підійде на
віть підсилювач від малопотужного
транзисторного приймача, наприклад
«Спідоли». Вихідний сигнал електро-
магнітного звукознімача значно ниж-
чий, ніж. п’єзоелектричного, тому
підсилювач має бути дуже чутливим
і давати достатню гучність при вхід-
ному сигналі 20—30 мілівольт. Якщо
у вас немає готового підсилювача
такого типу, використайте схему
(рис. 37) на шести транзисторах.
Чутливість підсилювача достатня для
роботи з будь яким звукознімачем, а
вихідна потужність становить 1 Вт.
Сигнал від звукознімача (його при-
єднують до затискачів ХТ1 і ХТ2)
надходить на змінний резистор Ю
який регулює гучність. З повзунка
резистора сигнал подається через ок-
сидний конденсатор С2 на базу тран-
зистора УТ1 першого каскаду під-
силення. Зміщення на базі задається
резистором К2. З навантаження кас-
каду (резитор КЗ) сигнал подається
далі через конденсатор С4 на базу
транзистора наступного каскаду під-
силення УТ2 Потім іде вихідний
безтрансформаторний каскад підси-
лення потужності, зібраний за дво-
тактною схемою на транзисторах
УТЗ — УТ6.
Для нормальної роботи вихідного
каскаду треба, щоб напруга джерела
живлення розподілялась порівну між
верхньою і нижньою парами вихід-
них транзисторів, тобто напруга в
точці з’єднання емітера транзистора
УТ4 колектора УТ6 має бути 4,5 В,
незважаючи на зміни параметрів
транзисторів і температури навко-
лишнього середовища Тому у підси-
лювачі введено зворотний зв’язок за
постійним струмом — між зазначе-
ною точкою і базою транзистора УТ2
стоїть ланцюжок КЮ, С6, К9, К6,
який визначає напругу зміщення на
базі транзистора УТ2 і задає потріб-
ну напругу в середній точці вихід-
ного каскаду.
Транзистори структури р-п-р типу
МП 42 або інші низькочастотні з ко-
ефіцієнтом передачі не менше ЗО.
Транзистор УТ5 — МП38А або ін-
ший транзистор структури п р п з
коефіцієнтом передачі не менше ЗО
Щоб полегшити налагодження підси-
лювача, підберіть усі транзистори ви-
хідного каскаду з однаковим або по
можливості близьким коеф ц єнтом
передачі.
Сталі резистори можуть мати по-
тужність від 0,125 до 0,5 Вт, змін-
ний резистор типу ТКД або інший,
але суміщений з вимикачем живлен
ня 8А1. У крайньому разі поставте
звичайний змінний резистор зазна-
ченого на схемі опору і придбайте
додатково тумблер для від’єднання
живлення.
Оксидні конденсатори—типу ЕТО,
ЕМ, К50 - на напругу не нижче
10 В Динамічна головка 1ГД-18
або інша потужністю 1—2 Вт і опо-
ром звукової котушки 5—10 Ом. Жи-
виться підсилювач від двох послідов-
но з’єднаних батарей 3336 загаль-
ною напругою 9 В. Підійде й інше
джерело живлення з такою самою
напругою, наприклад, випрямляч для
електромережі (проте він повинен
мати малі пульсації випрямленої
напруги, інакше у головці прослухо-
вуватиметься фон змінного струму).
Усі деталі підсилювача, крім змін-
ного резистора з вимикачем і бата-
реєю живлення, змонтовані на платі
(рис. 38) з ізоляційного матеріалу
(гетинакс, текстоліт) розмірами 60X
> 100 мм і завтовшки 2 мм. У точках
з’єднання деталей на платі встано-
віть контактні пелюстки або дротяні
шпильки. Плату після перевірки і
настройки підсилювача закріпіть на
стоячках у корпусі гучномовця
(рис. 39). Можете скористатися го-
товим корпусом або виготовити його
самостійно з відповідного матеріалу.
На бічній стінці корпусу розмістіть
затискачі для під’єднання звукозні-
мача, а спереду — регулятор гучно-
сті. Іноді регулятор гучності розмі-
щують на задній стінці — це дає змо-
гу регулювати звучання під час гри.
Закріпивши всі деталі, приєднайте
задню стінку корпусу.
Перш ніж закрити корпус, пере-
вірте і в разі потреби підберіть режим
роботи транзисторів. Спочатку ввімк-
ніть міліамперметр у коло колектора
транзистора VI1 і заміряйте силу
струму Вона має триматися у зазна
чених на схемі межах (0,5—0,7 мА).
Якщо це не так, підберіть силу стру-
му, змінюючи опір резистора Р2.
Потім між середньою точкою ви
хідного каскаду (колектор транзи-
стора УТ6) і загальним проводом
(плюс джерела живлення) вмикають
вольтметр на 5—10 В і вимірюють
напругу. Вона має бути в межах
4,2—4 8 В, тобто приблизно дорів-
нювати половині напруги живлен-
ня. Точніше цю напругу можна
встановити, підбираючи опір рези-
стора К7.
Заключний етап — перевірка стру-
му живлення. Ввімкніть міліам-
перметр у розрив мінусового про-
воду — сила струму має дорівнювати
2—3 мА Якщо струм більший, під
беріть ще точніше опір резистора
К7.
Отепер під’єднуйте до підсилювача
датчик гітари.
МАЛЕНЬКІ ХИТРОЩІ
* * *
Якщо ви берете на пляж транзи-
сторний радіоприймач, не забудьте
прихопити з собою аптекарське гу-
мове кільце. Ним легко прикріпити
приймач до стояка зонта, тенту, на-
мету або до палки, застромленої у
пісок (рис. 40).
* * *
Щоб не губити дрібні предмети:
заколки, булавки тощо користуй-
тесь як підставкою для них чистою
одежною щіткою (рис. 41). Де-
рев яну ручку щітки можна прикра-
сити — покрити кольоровим лаком,
розмалювати.
* * *
Вам треба точно дозувати рідкі
ліки, а піпетки немає. Візьміть стару
ложку, просвердліть у ній невеличкий
отвір, а ручку вигніть, як показано
на рис. 42. Таку ложку можна пові-
сити на край склянки або кухля,
наливати в неї л ки і відлічувати
потрібну кількість крапель.
Вірьовка для білизни з часом про-
висає, і її доводиться підтягувати.
Шоб полегшити справу, прив’яжіть
до кінця вірьовки ланцюжок (рис.
43), а до стовпа прибийте планку
з гачками. Тепер досить перекинути
кілька ланок ланцюжка, і вірьовка
натягнеться, як струна.
* * *
Виконуючи малярні роботи, не за-
бувайте про щітку. Завжди опускай-
те її у фарбу. Для цього візьміть
дротинку, а у ручці щітки просверд-
літь кілька отворів (рис. 44). Час
від часу переставляйте дротинку у
вищий отвір
* * *
Щоб штукатурка і уламки бетону
не сипалися в очі і на підлогу, коли
ви робите отвір у стелі, скористай
теся старим гумовим м’ячем (рис
45) Розріжте м’яч навпіл, зробіть
в одній половинці отвір і над ньте
гумову чашку на пробивач або шлям
бур.
Зручну переноску для інструменту
можна виготовити з шматка старої
покришки (рис. 46). Різати її не так
легко — доведеться скористатися но-
жівкою для металу. У бічних стін-
ках покришки зробіть отвори для
ручки. Краї отворів зарівняєте тер-
пугом або гострим ножем. Можна
зробити кілька таких переносок і збе-
рігати в них різний інструмент.
* * *
Підбираючи кріпильні деталі для
різних конструкцій, треба обов’яз-
ково визначати розмір отворів. Шоб
обійтися без спеціального вимірю-
вального інструменту, виточіть ко-
нусний металевий наконечник (рис.
47). Вставляючи наконечник у різ-
ні отвори з відомим діаметром, на-
несіть на бічну поверхню наконеч-
ника риски і проставте відповідні
цифри. Тепер досить вставити нако-
нечник у будь-який отвір, і ви за
рисками визначите його діаметр.
*	* *
З товстого металевого листа і двох
дерев’яних планок можна виготови-
ти підставку для інструменту (рис.
48). Виріжте смужку заданої шири-
ни і просвердліть у ній кріпильні
отвори та отвори під ручки різних
інструментів (молотків, терпугів, па-
яльника). Смужку зігніть і прикрі-
піть до стіни сараю або біля вашого
робочого місця. Не забудьте п д під-
ставкою прибити дві планки — упо-
ри для інструментів.
Спинка металевого ліжка — зруч-
ний «гараж» для велосипедів (рис.
49). Однієї спинки досить, щоб при-
паркувати 4—5 велосипедів (їх роз-
міщують з обох боків).
Під ніжки ліжка викопайте неве-
ликі ямки і залийте їх цементом.
Одразу вставте в ямки спинку і дайте
цементу затужавіти.
* * *
Рис 49
Рисунок або креслення у разі по-
треби можна швидко відтворити на
папері за допомогою скла (рис 50).
Зл ва покладіть книжку або журнал
з рисунком, справа — аркуш паперу,
а між ними поставте на ребро скло.
Притримуючи скло лівою рукою і
дивлячись крізь нього збоку на па-
пір, ви побачите чітке зображення
рисунка (це його відображення).
Залишається обвести зображення
олівцем.
Рис 50
*	* *
Якщо у вас збереглися старі де-
рев’яні вішалки для одягу, викори-
стайте їх для такої саморобки
(рис 51). Зніміть з в шалок металеві
гачки і з’єднайте кожну пару віша
лок гвинтами. Потім візьміть відрі-
зок картону розміром 450X600 мм
і обшийте його яскравою тканиною.
Прикріпіть картон з тканиною до
внутрішніх поверхонь вішалок —
вийде підставка для газет і журна-
лів
Научно-
популярное издание
Цок-цок, молоток...
Випуск З
Научно популярная книга
(На украмнском язьїкє)
Для младшего
и среднего шковьного возраста
Художник
Блащук Олег Александрович
Авто р • соста вител і>
Иванов Борне Сергеевич
Киев «Ввсзлна»
Редактор Л. С. Катнова
Художній редактор €. О. Ільницькнй
Технічний редактор Л В. Маслова
Коректор В. В. Богаевськнй
ИБ № 4940
Здано на виробництво 01.03 89 Підписано до друку 26.06 89
БФ № 39342 Формат 70X 100/ас. Папір офсетний № 1. Гарнітура
літературна. Друк офсетний. Умов друк, арк 3,87 Умови
фарб відб. 16,13 Обл -вид. арк 3 81. Тираж 330 000 пр. Зам. 9- 66
Ц на ЗО к.
Ордеиа Дружби народів видавництво «Веселка», 252655,
Київ, МСП, Мельникова, 63
Книжкова фабрика «Комуніст» 310012, Харків-12, Енгельса, 11.
Цок-цок, молоток... Наук.-попул.
Ц76 кн.. Для мол. і серед, шк. віку /
[Авт.-упоряд. Б С. Іванов] Худож.
О. О. Блащук Вип. 3.— К. Ве-
селка, 1989.— 47 с.: іл.
18 ВИ 5-301-00279-1
У книжці описано чимало корисних саморобок та
пристосувань, даються різні цікаві поради, які допомо-
жуть у робот юному майстрові-початківцю
4802030000 168
М206(04)	89
І8ВК 5-301-00279-1
ББК 74.200.585.01