LIETUVOS
METRIKA
(1522 -1530)


Вильнюсский Университет
ЛИТОВСКАЯ
(1522-1530)
+
(Копия конца XVI в.)
Издательство Вильнюсского Университета Вильнюс 1997


Vilnius University
THE LITHUANIAN
(1522 - 1530)
1
(the copy of the end of the XVI c.)
Publishing house of Vilnius University
Vilnius 1997


TOMO LEIDĖJAI
UŽ FINANSINĘ PARAMĄ DĖKOJA LIETUVIŲ FONDUI IR LIETUVOS VALSTYBINIAM MOKSLO IR STUDIJŲ FONDUI
THE PUBLISHERS OF THE VOLUME ARE REMAIN GRATEFUL TO THE LITHUANIAN FUNDATION AND TO THE LITHUANIAN SCIENCE AND STUDIES FUNDATION FOR FINANCIAL SUPPORT


Vilniaus Universitetas
LI ETŲ VO S
(1522-1530)
( XVI a. pabaigos kopija )
Vilniaus universiteto leidykla Vilnius 1997


UDK 930.2(474.5.) Li ЗОЇ
Tomo redakcinė kolegija:
A. BUMBLAUSKAS, E. GUDAVIČIUS, M. JUČAS, S. LAZUTKA (ats. red.),
I. 	VALIKONYTĖ (ats. red. pavad.)
Spaudai parengė:
tekstus -
S. LAZUTKA, I. VALIKONYTĖ,
G. 	KIRKIENĖ, E. GUDAVIČIUS,
J. 	KARPAVIČIENĖ, S. VISKANTAITĖ
Dalykų žodyną-rodyklę - I. VALIKONYTĖ, S. LAZUTKA,
J. KARPAVIČIENĖ
Asmenvardžių rodyklę - N. ŠLIMIENĖ, I. ILARIENĖ,
S. VISKANTAITĖ
Vietovardžių rodyklę -
L. STEPONAVIČIENĖ, I. ILARIENĖ, S. VISKANTAITĖ
Редакционная коллегия тома:
А. БУМБЛАУСКАС, Э. ГУДАВИЧЮС, М. ЮЧАС, С. ЛАЗУТКА (отв. ред.),
И. ВАЛИКОНИТЕ (зам. отв. ред.)
К печати подготовили:
тексты -
С. ЛАЗУТКА, И. ВАЛИКОНИТЕ,
Г. КИРКЕНЕ, Э. ГУДАВИЧЮС,
Й. КАРПАВИЧЕНЕ, С. ВИСКАНТАЙТЕ
Предметный словарь-указатель- И. ВАЛИКОНИТЕ, С. ЛАЗУТКА,
Й. КАРПАВИЧЕНЕ
Именной указатель -
Н. 	ШЛИМЕНЕ, И. ИЛАРЕНЕ,
С. ВИСКАНТАЙТЕ
Географический указатель- Л. СТЕПОНАВИЧЕНЕ, И. ИЛАРЕНЕ, С. ВИСКАНТАЙТЕ
збережено для історії S ehrg- Gu t&balik2
ISBN 9986-19-270-6
© Vilniaus univeritetas


TURINYS
СОДЕРЖАНИЕ
CONTENTS
ĮVADAS
IX-
LXXXI
ВВЕДЕНИЕ
LXXXII-
CXLIV
INTRODUCTION
L
IX-
XXXI
„Knygos“ bylų
Формуляр, дати¬
The Forme, Dating
formuliaras, datavimas
ровка и геоірафия
and Geography
ir geografija
IX
актов „книги“
LXXXII
of the „Book“
IX
Aktų formuliaras
X
Формуляр актов
LXXXIV
The Forme of the Law-Cases
X
Aktų geografija
География
The Dating and Geography
ir datavimas
XVIII
и датировка актов
XCII
of the Law-Cases
XVIII
„Knygos“ aktai
Акты „книги“
The Acts of the „Book“
kaip istorijos
как исторический
as a Historical
šaltinis
XIX
источник
XCVIII
Source
XIX
Valdovo teismas,
Господарский суд,
The Duke’s Court
teismo sudėtis
XIX
состав суда
XCVIII
and The Court Structure
XIX
Tfeisena
Судопроизводство
The Legal Procedure
ir teismo procesas
XX
и процесе
C
and Trial
XX
Žemės
Земельное
Land Law
ir baudžiamoji teisė
XXX
и уголовное право
CXI
and Penal Law
XXX
Civilinė teisė
XXXIII
Гражданское право
cxv
Civil Law XXXIII
Šeimos teisė
XXXIV
Семейное право
CXVI
Family Law XXXIV
Miestai ir jų gyventojai,
Города и их жители,
Towns and the Status
miestiečių padėtis
XLVI
положение горожан
CXXIX
of their Inhabitants
XLVI
„Knygos“ bylos
Дела „книги“ как исто¬
Cases of the „Book“
kaip kai kurių kitų
рический источник не-
as a Source
LDK istorijos klausimų
которых других вопро-
of Some Other Aspects
šaltinis
L
сов истории ВКЛ
CXXXIV
of the History of the GDL
L
„Knygos“ paleografija
Палеография „книги“
The Paleography
ir kai kurios
и некоторые особен-
of the „Book“ and
teksto transkribavimo
ности транскриби-
Some Specific Features
ypatybės
LII
рования ее текста
CXXXVII
of the Text Transcription
LII
„Knygos“ išorinių požymių
Характеристика внешних
The Characteristics of the Exte-
apibūdinimas
LII
признаков „книги“
CXXXVII
rior Features of the „Book“
LII
„Knygos“ raštas
Старобелорусское пись-
The Script of the „Book“ (
ir teksto
мо „книги“ и принципы
and the Principles
transkribavimo
транскрибирования
of the Text
principai
LXXIV
ее текста
CXL
Transcription LXXIV
Summary
CXLV
Summary cxlv-cxlix
Summary
CXLV
VII


LIETUVOS
ДЕЛА
THE CASES
METRIKOS
„КНИГИ“
OF THE „BOOK“
„KNYGOS“
литовской
OF THE LITHUANIAN
BYLOS
1-416
МЕТРИКИ 1-
-416
METRICA
1-416
Bylų registras
1
Реестр дел
1
The Register of the Cases
1
Bylų tekstas
41
Текст дел
41
The Text of the Cases
41
RODYKLĖS
417-513
УКАЗАТЕЛИ 419-
-513
APPENDICES
417-513
Įvadas
417
Введение
419
Introduction
417
Rodyklių
Список сокращений
Abbreviation list
sutrumpinimai
421
к указателям
421
of Appendices
421-423
Nurodytų šaltinių
Сокращения
Vocabulary-
ir literatūros pavadinimų
названий источников
Index
sutrumpinimai
423
и литературы
423
of subject-terms
424
Dalykų žodynas-
Предметный
Index
rodyklė
424
словарь-указатель
424
of proper names
455
Asmenvardžių rodyklė
455
Именной указатель
455
Index
Vietovardžių rodyklė
493
Геоірафический указатель
493
of geographic names
493


ĮVADAS
Priminsime gerbiamam skaitytojui, kad ir šiai Lietuvos Metrikos (LM) “knygai”1 tinka unikalaus Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės (LDK) raštinės archyvo charakteristika, jau pateikta plačioje istoriografijoje2 bei mūsų paskelbtos 6- osios “Teismų bylų knygos”3 įvade. Ši 4-oji “Teismų bylų knyga” - tai XVI a. paskutiniojo dešimtmečio “Teismų bylų knygos” kopija, kurioje įrašytos bylos, nagrinėtos Lietuvos didžiojo kunigaikščio teisme 1522-1530 m. Joje yra 525 aktai gudų ir lotynų kalbomis.
“KNYGOS” AKTŲ FORMULIARAS, DATAVIMAS IR GEOGRAFIJA
Daugelį “knygos” aktų, šiuolaikine samprata, negalima laikyti didžiojo kunigaikščio (vartojant to meto terminologiją, valdovo) teismo protokolais. Jau prieš 90 metų tai pastebėjo Rusijos Archeografijos komisijos nariai - pirmojo Lietuvos Metrikos “knygų” tomo leidėjai, tvirtinę, kad S. Pta- šickio atliktas jų skirstymas į teismų bylų, užrašymų, viešųjų reikalų, surašymų ir kt. “knygas”, “mažai atspindi tikrą turinį”4. Ir vis dėlto, kaip jau pasakyta 6-osios “knygos” pratarmėje5, istoriografijos bei šaltinotyros požiūriu, tokio skirstymo atsisakyti neverta.
Tiesa, 4-ąją “knygą”, skirtingai nuo 6-osios, kurią, kaip ir S. Ptašickis, nedvejodami priskyrėme “Teismų bylų knygoms”, galima apibrėžti šiuo terminu tik atsižvelgiant į tokius samprotavimus. Pirma, iki 1564 m. teismų reformos teismas ir administracinė valdžia nebuvo atskirti6. Ir jeigu ko- misorių teismuose tai mažiau pastebima (taip pat ir 6-ojoje “knygoje”, kurios pavadinimą atitinka
beveik visos bylos), tai 4-ojoje “knygoje” ypač ryškus valdžių sujungimas viename valdovo asmenyje. Antra, didžiausia “knygos” aktų dalis tiesiogiai susijusi su valdovo teismo, kaip aukščiausios teismo ir apeliacijos instancijos, prerogatyvomis. Trečia, reikia turėti galvoje didžiojo kunigaikščio valdžios prigimtį, jos prerogatyvų daugialypumą: didysis kunigaikštis - valstybės galva, pats stambiausias žemvaldys - tėvonininkas, aukščiausias teisės ir įstatymdavystės šaltinis7, kuriam ir įstatymų ne visuomet būtina laikytis, nors daugelyje bylų pabrėžiamas jų privalomumas ir jam. Tačiau iš tiesų dažnai būdavo kitaip. Antai jau įsigaliojus Pirmajam Lietuvos Statutui (PLS), kuriuo vadovautis privalėjo visos teismo instancijos ir visi pareigūnai, pirmasis po didžiojo kunigaikščio asmuo valstybėje - kancleris ir Vilniaus vaivada Albertas Goštautas, didžiajam kunigaikščiui pavedus, teisęs Lucko muitininkus su Bielsko miestiečiais Segenevičiais (Nr. 455), vis dėlto “pamokymo” ieškojo ne Statute, bet kreipėsi į valdovą. Kaip rodo ši ir kitos bylos, net priėmus PLS, didysis kunigaikštis liko aukščiausias teisės šaltinis ir įstatymų aiškintojas.
Viename mūsų darbų8, aiškinant tariamo įvairių teisės sričių sumaišymo Pirmajame Statute priežastis, šis klausimas aptartas išsamiau ir parodyta, kad tokia “sumaišymo” regimybė PLS atsirado tik dėl neatribotų valdžios funkcijų ir ypač sutelkus
1 Rusijos valstybinis senųjų aktų archyvas (toliau - RVSAA). E 389. S.v. 224.
2 Lietuvos Metrika (1427-1506). Knyga Nr. 5. Užrašymų knyga 5. Vilnius, 1993 (toliau - LM. Užrašymų knyga 5). P. 5-26.
3 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. ІХ-ХІ.
4 РИБ. T. XX: ЛМ. T. 1. C. V.
5 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. XI.
6 Ten pat. P. XXIV.
7 Лазутка C. А. І ЛС. C. 130-137.
8 Ten pat. P. 75-76,130-137.
IX


jas (nors ir formaliai) viename didžiojo kunigaikščio asmenyje, kuris, sprendžiant bet kokius klausimus, lieka aukščiausiu neklystančiu teisėju ir arbitru. Vadinasi, viskas, ką sprendžia valdovas, netgi paprasčiausi dovanojimai, pavyzdžiui, leidimas Dir- vėnų tijūnui Šimkui Mitkavičiui “laikyti” Ariogalos valsčių (Nr. 401) arba dvaro Markovo valsčiuje dovanojimo raštas totorių chanaičiui Chalekui Sol- tanui (Nr. 403), arba net Vilniaus miestietės Vin- centienės Volfgangienės vyro testamento patvirtinimas (Nr. 4) - visa tai “valdovo teismas.” Tai pabrėžiama ir pačiame “knygos” pavadinime, kuri jos sudarytojų ir perrašinėtojų pateikiama kaip valdovo teismo bylų rinkinys: “Tose knygose rašomi teismų raštai”. Net ir tuose aktuose, kurie iš pirmo žvilgsnio nepanašūs į teismo bylas, pabrėžiamas būtent toks jų pobūdis, pavyzdžiui, 293-iosios bylos pavadinime kalbama apie teismą: “Sodininkų priteisimas Teodorui Ukolovui...” ir toliau pačioje byloje: “Ir mes jam tuos sodininkus priteisėme...”; 291-ojoje byloje - paprastame rašte, inskripcijoje, adresuotoje Elžbietai Bagdonaitei Mikalojienei Radvilienei, taip pat kalbama apie didžiojo kunigaikščio teismą ir nuosprendį: “... pagal mūsų teismą ir nuosprendį”.
Štai kodėl visas bylas, iš pirmo žvilgsnio besiskiriančias savo pobūdžiu ir formuliaru, to meto teisėjai ir raštininkai, o vėliau perrašinėtojai, vadovaujami Leono Sapiegos, ne blogiau už XIX- XX a. tyrinėtojus supratę, “kur teismas, o kur byla”, sudėjo į “knygas”, pavadindami jas “teismų bylų" knygomis. O S. Ptašickis, kaip anksčiau jo pirmtakai, stengėsi suteikti “knygoms” mokslinę klasifikaciją9. Suprantama, šitaip interpretuojant problemą, “dovanojimų-užrašymų” ir kitas “knygas” taip pat galima aiškinti kaip valdovo “teismą”. Tačiau vėl tenka priminti, kad LM “knygų” amžininkai jas “matavo” kitais matais.
Ši “knyga” unikali dar ir todėl, kad joje, skirtingai nei daugelyje kitų XVI a. LM “knygų”, sudėti teismo bylų protokolai ir gudų, ir lotynų kalbomis (129 iš 525 bylų), t.y. dviejų kanceliarijų, apie kurių egzistavimą aiškiai pasakyta bylose, aktai. Pavyzdžiui, 473-iojoje byloje rašoma: “... paėmė už akių sau (Motiejus Vaitiekaitis Jonaitis ir jo uošvė Zofija. - Aut.) lotyniškai rašytą mūsų raštą...”, o truputį žemiau: “Dėl ko gi jie (tie patys. - Aut.) pakartotinai atsiuntė pas mus ir paėmė iš mūsų kitą mūsų rusų kanceliarijos (mūsų kurs. - Aut.) raštą...”
Kai kuriose bylose yra užuominų apie totorių kanceliarijos, bent jau totorių raštininkų, egzistavimą: “Mums lenkėsi mūsų totorius Vaina Bagdonavičius dėl to, kad anksčiau tavo mylistai (Trakų vaivadai K. Ostrogiškiui. - Aut.) liepėme pačiam kam nors atiduoti globai mūsų totorių raštininko, velionio Legušo Chazbejevičiaus (mūsų kurs. -Aut.), dukteris...”(Nr. 63). O 205-ojoje byloje į lotynišką tekstą įsipynusi tiesioginė lenkų kalba.
K. 	Jablonskis dar 1935 m. skaitytame diplomatikos kurse yra kalbėjęs apie įvairiakalbės raštinės, gyvavusios LDK jau nuo didžiojo kunigaikščio Vytauto laikų, išsišakojimą į atskiras raštines XV a. pabaigoje. “Žinoma yra, - rašė K. Jablonskis, - kad Vytautas turėjo raštininkų, kurie rašė lotyniškai, rusiškai, dviem vokiečių kalbom - viena vartota Prūsuose, antra - Livonijoje, arabiškai ir, turbūt, čekiškai. Taigi vos tesuorganizuota didžiojo kunigaikščio kanceliarija ėmė rašyti net šešiomis kalbomis”10. Tačiau K. Jablonskis pabrėžė, kad dauguma didžiojo kunigaikščio raštinės aktų buvo rašoma “rusiškai”11, t.y. gudų kalba12.
Aktų formuliaras
Visus “knygos” aktus, išskyrus vieną kitą, pagal protokolų formuliarą ir pagal bylų turinio pobūdį galima suskirstyti (sąlygiškai) į keletą grupių:
1. Tikrosios teismų bylos, kai prieš valdovo teismą “stoja”, t.y. pateikia ieškinį ieškovai ir atsako atsakovai.
2. Raštai-adresatai, paleografų vadinami ins- kripcijomis13, kuriuose įrašyti daugiausia teisinio pobūdžio didžiojo kunigaikščio įsakymai, pavedimai, pranešimai įvairiems urėdininkams, o kartais ir paprastiems bajorams ir netgi miestiečiams. K. Jablonskis tokius raštus dar vadina “mandatais”14. Tačiau ne visos antrajai grupei priskirtos bylos atitinka tokį pavadinimą. “Knygoje” iš tikrųjų yra tokio tipo raštų-“mandatų”, kuriuose urėdininkai įpareigojami pranešti valdovo teismo nuospren-
9 Птаишцкий C. JI. Описанис книг и актов Литовской Метрики. СПб., 1887.
10 Jablonskis K. Istorija. Р. 221.
11 Ten pat.
12 Tiesa, tame pačiame paskaitų kurse K. Jablonskis ryžtingai pasisakė prieš šios kalbos vadinimą “gudų”. - Ten pat. P. 223.
13 Ten pat. P. 285.
14 Ten pat. P. 288.
X


džius vienam ar kitam asmeniui (Nr. 39, 43, 47 ir kt.) arba jiems tiesiog pranešamas valdovo sprendimas (Nr. 12, 14, 16, 40, 218 ir kt.), bet pasitaiko ir “diplominio” pobūdžio raštų-adresatų, turinčių promulgaciją: “Viešai skelbiame...”(Nr. 13,27 ir kt.).
Kiti raštai-adresatai, kuriuos iš pirmo žvilgsnio pagal jų pobūdį lyg ir būtų galima pavadinti “mandatais”, vis dėlto tokio apibrėžimo neatitinka. Juose ne šiaip įpareigojama pranešti valdovo teismo sprendimus, bet, atvirkščiai, pavedama išnagrinėti besikreipiančio į valdovo teismą ieškovo bylą arba netgi įvykdyti teismą ar patenkinti “nusilenkimą” ir pranešti valdovui (Nr. 10, 85 ir kt.).
3. Keletas privilegijų (sritims, miestams arba miestiečiams) (Nr. 246, 389 ir kt.) bei Nuostatai Žemaitijai (Nr. 342).
4. Ir formuliaro požiūriu nepriskirtinos nė vienai anksčiau nurodytų grupių 25-oji bei 228-oji bylos. Pirmoji - raštininko priesaikos su trumpa didžiojo kunigaikščio intituliacija jos pabaigoje pavyzdys; antroji - ataskaita pačiam valdovui: “Šviesiausiajam mūsų valdovui, maloningajam Žygimantui, Dievo malone Lenkijos karaliui, Lietuvos didžiajam kunigaikščiui ir t.t.”, su savotiška ko- misorių teismo teisėjų intituliacija: “Jūsų mylistos tarnai: Aleksandras Jonaitis Chodkevičius ir Motiejus Jonaitis Vaitiekaitis, ir Vosylius Bagdonavičius žemai lenkiasi...”
Visų išvardytų grupių aktus, išskyrus keletą ypač trumpų (gudų kalba - Nr. 25, 47, 110, 224 ir kt.; lotynų kalba - Nr. 120-123, 185 ir kt.), galima suskaidyti į tradicines sudėtines formuliaro dalis: 1. Pavadinimas; 2 Invokacija (daugiausia lotynų kalba); 3. Intituliacija; 4. Arenga (dažniausiai lotynų kalba); 5. Promulgacija; 6. Naracija; 7. Dispozicija; 8. Sankcija; 9. Koroboracija; 10. Eschatoko- las; 11. Dalyvaujančiųjų teisme (su išsamia jų titu- latūra) sąrašas, mūsų išskiriamas kaip atskira formuliaro dalis tik šioje “knygoje”.
Nors XIV-XVI a. LDK kanceliarijos aktų formuliaras literatūroje15 plačiai nagrinėtas, tačiau daugybės to laikotarpio LM “knygų” aktų kai kurios svarbios formuliaro ypatybės liko neaptartos. Šioji “knyga” ir tuo atžvilgiu yra unikalus šaltinis. Todėl, norėdami išsiaiškinti “knygos” aktų formuliaro pobūdį bei sudėtines dalis, kiekvieną jų apžvelgsime atskirai ir paseksime, kaip jos “išsidėsto” anksčiau išvardytose “knygos” aktų grupėse.
Pavadinimas. Daugelyje bylų jis pakankamai apgalvotas bei logiškai suformuluotas ir atspindi
jų turinį. Pavadinimas gali būti suformuluotas tarytum laiškas-mandatas arba “leidimas” adresatui (Ponų tarybai, vaivadai, seniūnui, maršalkai, iždininkui, vietininkui, ieškovui ar tiesiog suinteresuotam asmeniui): “Raštas visiems Žemaitijos žemės gyventojams...”(Nr. 12); “Palenkės vaivadai, ponui Jonušui Kostevięiui, dėl skolos, iš valstybės iždo jam priklausančios” (Nr. 27); “Raštas ponams tarėjams...”(Nr. 61) ir daugelis kitų. Panašūs ir lotyniškų bylų pavadinimai: “Raštas Drohičino seniūnui, duotas lekiu bylos su Tiboru dėl Jablono dvaro ir t.t. [reikalu]” (Nr. 48); “Raštas, skirtas Drohičino pilies urėdui, Drohičino vaito Andriaus bylos su Baltramiejumi Poniatovskiu [reikalu] dėl tam tikros sumos dėl arklių ir nuostolių” (Nr. 126 registre); “Dlugų paveldėtojų raštas Drohičino žemės teismui prieš Polocko vaivadą, prakilnųjį Petrą, ir jo valdinius dėl drevių” (Nr. 181) ir daugelis kitų. Pavadinimas gali būti suformuluotas ir kaip išrašas iš besibylinėjančių pusių teismo protokolo: “Nuosprendis Leono Bogovitinavičiaus vaikams su ponu Jurgiu Iljiničiumi dėl Vortelio dva-
15 	Каицпанов C. M. Очерки русской дипломатики. M., 197Ó; Jo paties. Русская дипломатика. M., 1988; Старостина И. П. Судебник Казимира 1468 г. //Дрсвией- шие государства на территории СССР. М., 1991 (toliau - Старостина И. П. Судебник Казимира 1468 г.). С. 211-218; Хороіикевич А. Л. Жалованные грамоты Литовской Метрики конца XV в. и их классификация // Источниковедческие проблемы истории народов Прибалтики. Рига, 1970. С. 47-74; Chodynicki К. О wpływach polskich na dokument ruski Wielkiego Księstwa Litewskiego // Pamiętnik IV powszechnego zjazdu historyków polskich. T. I. Lwów, 1925 (toliau - Chodynicki K. O wpływach). S.l-7; Kosman M. Średniowieczna dyplomatyka litewska. Stań i potrzeby badawcze // Zeszyty naukowe Uniwersytetu im. A. Mickiewicza. Historia. Nr. 7.1967. S. 179-192; Jablonskis K. Istorija. P. 219-296. Kada mūsų knyga jau buvo parengta spaudai, pasirodė lenkų istoriko K. Pietkievičiaus straipsnis {Pietkiewicz K Dokument ruski w kancelarii litewskiej Aleksandra Jagiellończyka H Litwa і jej sąsiedzi od XII do XX w. Poznań, 1994. S. 65-95), kuriame autorius, remdamasis Aleksandro laikų bylų pavyzdžiais, gana išsamiai aprašo gudiškij aktų formuliarą. K. Piet- kievičius parodo, kad tas formuliaras yra išbaigtesnis nei Kazimiero laikų. Tačiau mūsų analizuojamos LM “knygos” aktai rodo, kad tik XVI a. 3 dešimtmečio pabaigoje formuliaras tampa labiausiai išbaigtas ir gerokai supaprastėja. LM 4-osios “knygos” byloms gudų kalba beveik neturėjo įtakos lotyniškųjų aktų trafaretas. Jos beveik neturi invokacijos (“Vardan Dievo tebūnie...”) ir arengos (“Visokie dalykai iš žmonių atminties per laiką...”), rečiau sutinkama promulgacija (“Iškilmingai skelbiame...”), trumpesnė intituliacija, bet ilgesnis “dalyvaujančiųjų” sąrašas.
XI


ro” (Nr. 8); “Nuosprendis Vilniaus vaivadienei, poniai Mikalojienei Radvilienei ir jos mylistos sūnums, ponams Radviloms, dėl visų jų tėvoninių dvarų” (Nr. 35); taip pat 3-iojoje, 4-ojoje ir kt. bylose. Panašūs ir lotyniškųjų bylų pavadinimai: “Sprendimas tarp Martyno Stolpičiaus ir Stepo Vilkavi- čiaus bei Jacko Senkavičiaus dėl tam tikros sumos” (Nr. 96); “Sprendimas kai kuriems Vilniaus miestiečiams ir jų bendrapiliečiui Martynui Stulbičiui dėl turto, likusio po tūlo Vaskos mirties” (Nr. 176); taip pat 239-ojoje, 287-ojoje ir kitose bylose. Kartais bylos pavadinimas trumpai nusako visą bylos esmę: “Aizakui ir Pesachui Jezofovičiams Pinsko karčemų nuoma...”(Nr. 14); “To paties Michelio Jezofovičiaus kvitas penkiems šimtams kapų, išduotų iš Brastos muito pajamų” (Nr. 224); taip pat 20-ojoje, 60-ojoje ir kt. bylose.
Daugelio “knygos” aktų abiem kalbomis formalioji protokolo dalis prasideda didžiojo kunigaikščio intituliacija (dažniausiai trumpa): “Žygimantas” arba “Žygimantas, Dievo malone” (Nr. 1-4, 7-10, 12-23 ir kt.) - gudų kalba; “Žygimantas” (Nr. 231, 251, 323 ir kt.); “Žygimantas ir t.t.” (Nr. 48, 115, 116, 119, 120 ir kt.); kai kuriose bylose truputį platesnė: “Žygimantas, Dievo malone ir t.t.” (Nr. 111-114, 176, 199 ir kt.) - lotynų kalba; “Žygimantas, Dievo malone karalius” (Nr. 256,290, 296, 380 ir kt.), “Žygimantas, Dievo malone Lenkijos karalius” (Nr. 282, 287) - gudų kalba.
Labai mažai bylų, kuriose įrašytas visas valdovo titulas. Gudų kalba tokia byla tik viena. Tai privilegija Kijevo vaivadijos bajorams ir gyventojams: “Mes, Žygimantas, Dievo malone Lenkijos karalius, Lietuvos, Rusijos, Prūsijos, Žemaitijos, Mozūruos ir kitų didysis kunigaikštis” (Nr. 389). Daugiau tokių bylų lotynų kalba: “Žygimantas, Dievo malone Lenkijos karalius, Lietuvos, Rusijos, Prūsijos, Žemaitijos ir t.t. valdovas ir paveldėtojas” (Nr. 96); taip pat Nr. 79, 80, 170, 236, 247, 461 ir kt. Kitose bylose intituliacija truputėlį trumpesnė: “Žygimantas, Dievo malone Lenkijos karalius, didysis kunigaikštis ir t.t.” (Nr. 98, 99, 105 ir kt.). Kai kuriose bylose didžiojo kunigaikščio intituliacija bylos pabaigoje pakartojama (Nr. 1, 3, 15, 20, 21 ir kt.); keletoje gudiškų bylų ji pakartota jau lotyniškai: “Žygimantas, karalius” (Nr. 4) arba “Žygimantas, Dievo malone” (Nr. 145), o kitose - atvirkščiai: lotyniškose bylose intituliacija pakartota gudiškai: “Žygimantas, Dievo malone” (Nr. 11) arba: “Žygimantas” (Nr. 166), arba: “Žygimantas,
Dievo” (Nr. 206). Yra bylų, kur intituliacija įrašyta tik pabaigoje ir tik gudų kalba: “Žygimantas, Dievo malone” (Nr. 25). Keletoje bylų (Nr. 243, 255, 261, 263, 265, 279, 288) intituliacija įrašyta prieš pavadinimą. Pasitaiko bylų ir be intituliacijos (gudų kalba: Nr. 83, 212, 218, 221, 242, 244, 248, 329, 334, 342; lotynų kalba: Nr. 163, 190, 245, 275). Taigi dauguma abiem kalbomis rašytų bylų turi dažniausiai trumpą intituliaciją, paprastai įrašytą bylos pradžioje.
Kita sudėtinė lotyniškųjų aktų formuliaro dalis yra invokacija'. “Viešpaties vardu amen” (Nr. 247, 349, 460, 481).
Arenga, kaip teisingai pastebėjo dar K. Jablonskis, gudiškiesiems aktams liko “svetima”16, bet “knygos” lotyniškose bylose pasitaiko: “Amžinai dalyko atminčiai” (Nr. 247, 349, 460 ir kt.). Lotyniškose bylose po arengos, gudiškose - po intituliacijos - eina promulgacija (nors galima ir kitokia dalių seka), kurią randame daugumoje tiek lotyniškų, tiek gudiškų bylų. Pavyzdžiui, promulgaciją turi pusė mūsų priskirtų antrajai grupei gudiškų bylų. Kai kuriose ji išsami (bet įmanomi variantai): “Iškilmingai skelbiame šiuo mūsų raštu, kas į jį pažiūrės arba jį skaitant išgirs, esantiems ir būsimiems, kam bus-reikalinga tą žinoti” (Nr. 17, 55, 211, 389, 391, 393, 395, 399); tačiau dažniausiai - trumpa (daugybė variantų): “Viešai skelbiame šituo mūsų raštu” (Nr. 13, 95 ir kt.); “Viešai skelbiame šiuo mūsų raštu” (Nr. 20, 27); “Skelbiame viešai tuo mūsų raštu” (Nr. 81); “Skelbiame viešai šiuo mūsų raštu” (Nr. 342, 421, 423, 435, 482); “Skelbiame iškilmingai šiuo raštu” (Nr. 415); “Skelbiame iškilmingai šiuo mūsų” (Nr. 416); “Skelbiame iškilmingai etc.” (Nr. 417); “Skelbiame iškilmingai šiuo mūsų raštu ir toliau” (Nr. 383, 420); “Skelbiame iškilmingai” (Nr. 426, 427, 451, 492, 501).
Retkarčiais aktuose promulgacija tiesiog pereina į naraciją: “Pripažįstame šituo mūsų raštu, kad tą kartą, būnant mums Krokuvoje...”(Nr. 224). Tiesa, tai viena iš trumpų bylų, kurioje apskritai trūksta ir kai kurių kitų formuliaro dalių.
Lotyniškųjų aktų promulgacija dar įvairesnė. Vienose bylose ji pilna ir pakankamai plati: “Šiuo [raštu] pažymime, kam naudinga bendrai” (Nr. 5, 11, 33, 79, 80 ir kt. - iš viso 22 bylos); “Šiuo [raštu] pažymime, kam naudinga bendrai ir atskirai” (Nr. 111, 112, 462, 464-466, 481); “Šiuo [raštu] 16 Jablonskis K. Istorija. P. 287.
XII


pažymime, kuriems esant bendrai” (Nr. 461, 470); “Šiuo [raštu] pažymime bendrai, kam naudinga” (Nr. 323, 325). Kitose bylose ji visiškai trumpa: “Pažymime ir t.t.” (Nr. 128, 164, 190 ir kt.). Pasitaiko ir tarpinių variantų: “Šiuo raštu pažymime, kam naudinga” (Nr. 480); “Šiuo [raštu] bendrai pažymime” (Nr. 114, 338); “Šiuo [raštu] pažymime ir t.t.” (Nr. 127, 179); “Šiuo [raštu] pažymime” (Nr.96, 130).
Jau visą šimtmetį mokslininkai diskutuoja apie XIV-XVI a. LDK kanceliarijos gudiškuose aktuose įrašytos promulgacijos šaltinius. Daugelis tyrinėtojų, ypač lenkų, linkę manyti, kad tų aktų formuliaras apskritai buvęs perimtas iš lenkų (aišku, lotyniškųjų) aktų, bet ir jie nepripažįsta promulgacijos “skolinimosi”, laikydami jos šaltiniu Ordino aktus17. Žymus gudų rašto tyrinėtojas, norvegų kalbininkas Kristijonas Stangas taip pat teigė, kad promulgacija į LDK kanceliarijos aktų formuliarą galėjo ateiti iš vokiečių ordinų18. K. Jablonskis, griežtai neigdamas minėtų autorių tvirtinimus, pateikė Moldavijos ir Valakijos valstybės kanceliarijos pavyzdžius, kurių aktuose, rašytuose iš esmės ta pačia kalba, promulgacija yra, nors ši viduramžių valstybė niekada tiesiogiai nekontaktavo su Ordinu ir kitomis vokiečių valstybėmis. Tačiau K. Jablonskis neneigė, jog promulgacija į LDK kanceliarijos aktus galėjo patekti iš “plačios Europos”19. Vėlyviausiame I. Starostinos darbe šis klausimas išsamiai išnagrinėtas, tačiau kokių nors tvirtų išvadų nedaroma20.
Keletas šios “knygos” aktų leidžia pareikšti kitokią nuomonę, t.y. nepaneigiant europinio akto įtakos, pabandyti atspėti ir sudėtingesnius, aplinkinius, bet labiausiai tikėtinus promulgacijos įsiskverbimo į LDK kanceliarijos aktus būdus. Būtent iš buvusios Kijevo Rusios žemių kanceliarijų, kurių aktų formuliaras, kaip žinoma, buvo pasisavintas iš Bizantijos. Pavyzdžiui, 303-iojoje byloje įrašytas 1452 m. dalinio kunigaikščio Aleksandro (Olelkos) Vladimirovičiaus, Kijevo kunigaikščio Vladimiro Algirdaičio sūnaus, dovanojimo raštas, kuriame aiškiai jaučiama senovės Rusios akto įtaka, tačiau rašte jau yra beveik visos formuliaro dalys, tarp jų ir griežtai apibrėžta promulgacija: “Iškilmingai skelbiame šiuo mūsų raštu kiekvienam gerajam [žmogui], esantiems ir būsimiems”. Po to eina arenga ir kt. dalys.
Vadinasi, XV a. viduryje LDK akto formuliaras jau buvo visiškai susiklostęs, turėjęs ir promulga-
ciją. Šiuo požiūriu taip pat įdomus kito dalinio kunigaikščio, Žygimanto Kęstutaičio sūnaus Mykolo, dovanojimo raštas, duotas XV a. 4 dešimtmetyje (Nr. 452), taip pat turintis promulgaciją, nors akto originalas buvo rašytas lotyniškai.
Daugelyje antrajai grupei priskirtų gudiškų bylų nėra nei arengos, nei promulgacijos, o vietoje jų po intituliacijos eina inskripcija-adresatas'. “Vilniaus vaivadai, mūsų kancleriui, Bielsko ir Mozyriaus seniūnui, ponui Albertui Martynaičiui Goštautui” (Nr. 45, 52, 212); “Trakų vaivadai, mūsų aukščiausiajam etmonui, Braclavo ir Vinicos seniūnui, kunigaikščiui Konstantinui Jonavičiui Ostrogiškiui” (Nr. 37); “Vilniaus ponui, Žemaitijos seniūnui, ponui Stanislovui Jonaičiui” (Nr. 12, 19) ir daugelyje kitų (Nr. 30, 31, 34, 141, 266 ir kt.). Šioje “knygoje” daugelis tokių inskripcijų-adresatų nėra paprastas pareigūnų informavimas apie kuriam nors iš didžiojo kunigaikščio pavaldinių išduotą aktą, kaip nurodo K. Jablonskis21. Atvirkščiai, dažniausiai tai rimti teismų arba kitokie administraciniai pavedimai.
Paprastai akto tekstas prasideda naracija, t.y. bylos esmės išdėstymu. Pirmosios grupės gudiškuose aktuose naracija pradedama iš karto po intituliacijos: “Žygimantas, Dievo malone. Nagrinėjome šią bylą su mūsų Tarybos ponais, stovėjo mūsų akivaizdoje, skundė mums Fedka Chreptavičius Trakų ponią, ponią Jonienę Mikalojienę Radvilienę dėl to...”(Nr. 36) ir toliau smulkiai išdėstoma bylos esmė. Tokių bylų “knygoje” maždaug trečdalis. Daugelyje antrosios grupės bylų naracija taip pat prasideda po intituliacijos “nusilenkimu”: “Mums lenkėsi...”(Nr. 10, 22, 41, 65, 66, 138 ir daugelyje kitų bylų); arba tiesiog iš karto deklaruojamas didžiojo kunigaikščio sprendimas: “Pardavėme mūsų Drohičino malksna- muitį...”(Nr. 219); arba po intituliacijos ir inskrip- cijos: “Mums lenkėsi tie Semeliškių valsčiaus žmonės...”(Nr. 23); taip pat bylose: Nr. 18, 37, 39, 43, 74 ir kt.; arba po intituliacijos ir promulgacijos: “Mums lenkėsi Drohičino vaiskis, ponas Martynas Zarankavičius...”(Nr. 55), taip pat bylose Nr. 17, 27, 95, 211 ir kt.
17 Chodynicki K. O wpływach. S. 7.
18 Slang Christian. Die Wcstrussischc Kanzlcisprachc dcs Grossfurstentums von Litauen. Oslo, 1935. S. 134.
19 Jablonskis K. Istorija. P. 287.
20 Старостина И.П. Судебник Казимира 1468г. С.213-214.
21 Jablonskis K. Istorija. P. 285.
XIII


Vadinasi, naracija yra būtina sudėtinė bylos, ypač teismų protokolų, dalis, be jos nėra akto. Visose 525-se “knygos” bylose vienaip ar kitaip ji įrašyta, tiesa, jos apimtis įvairuoja - nuo kelių arba net vieno sakinio iki kelių puslapių. Tačiau daugelio bylų protokolų naracijos kalba yra kiek kitokia nei anksčiau minėtos 6-osios komisorių teismo “knygos” bylų. Publikuojamoje “knygoje” beveik nepasitaiko tiesioginės kalbos, išskyrus keletą bylų, kuriose įrašyti du trys sakiniai: (Nr. 228, 240, 264, 265, 293 ir kt.). Todėl, kad valdovo teismas dažniausiai vyksta be šalių akistatos, be liudininkų apklausos, kaip būdavo komisorių teisme, o išklausant pranešimus (raštu ar žodžiu) tų pačių komisorių teismų arba tų pareigūnų, kuriems valdovas buvo pavedęs tirti bylą. Beje, aktai parašyti labai taisyklinga kalba. Vargu ar galėjo būti kitaip: juk bylų protokolus savo parašais sutvirtina tokie žymūs to meto raštininkai kaip Bogušas Bogovi- tinavičius, Kapočius Vaskavičius, Jonas Hornosta- jus (gudų kalba) ir Mykolas Vežgaila, Laurynas Miedzelevskis (lotynų kalba).
Po naracijos eina dispozicija - taip pat būtina, kaip ir naracija akto dalis, neretai pereinanti į sankciją. Visose bylose išdėstomas valdovo teismo kartu su Ponų taryba priimtas sprendimas, pateikiamas aktuose įvairiomis formomis. Pavyzdžiui: “O tai mes su mūsų ponais tarėjais išklausę tuos raštus ir suvokę juos,... Pliuskovą (atsakovą. -Aut.) nusprendėme tame teisų...”(Nr. 272); panašiai ir kituose variantuose (Nr. 273, 299, 311, 398, 406 ir kt.); arba tik valdovo, dažniausiai ne teismo nuosprendžio, bet paprasto įsakymo, nutarimo forma, arba kaip valdovo donacija ir pan.: “O dėl to įsakome tau (Kričevo vietininkui, kunigaikščiui V. Žilinskiui. - Aut.), kad jiems jokių skriaudų nedarytum...”(Nr. 34). Panašios ir lotyniškųjų bylų dispozicijos: “Thigi mes, Žygimantas, Dievo malone Lenkijos karalius ir didysis kunigaikštis, atkreipę dėmesį į anksčiau sudarytą sandorą, laikome ją padarytą tikrai, teisingai ir įžvalgiai ir, pritardami jai kaip šis Vilniaus Šv. Jono bažnyčios patronas, ... laikome tą sandorą pripažintina ir patvir- tintina, ir todėl mes ją pripžįstame... visu jos turiniu galioti...”(Nr. 247).
Kai kuriose bylose sankcija išdėstyta pakankamai plačiai, kaip nurodymas adresatams, pavyzdžiui, 45-ojoje byloje kancleriui A. Goštautui: “Tai mums atrodė, kad tavo mylista (A. Goštautas. - Aut.) tinkamus terminus tam apmokėjimui nustatei, nes
ne vienam tą sumą mokėti, bet jiems keturiems. O tai, kad tavo mylista tiems teisėjams įsakytum...” ir t.t. Kitų bylų, pavyzdžiui, 222-osios, adresuotos Mogiliovo vietininkui, kunigaikščiui Vosyliui Solo- mireckiui, dispozicija dar platesnė; panaši ir 223- iojoje byloje. Daugelyje bylų dispozicija labai trumpa, o kai kuriose turi sankcijos ir netgi korobo- racijos elementų: “Mes (valdovas. - Aut.) tam jiems davėme šį mūsų raštą, tegul jie mums bajorų tarnybą atlieka kartu su kitais Eišiškių bajorais, o jungo tarnybą tarnauti ir tas duokles duoti jiems nereikia” (Nr. 39).
Tiek šioje, tiek daugelyje kitų bylų sankcija dažnai susipina su dispozicija. Bet pasitaiko ir tokių bylų, kur ji nuo dispozicijos aiškiai atskirta: “O kad kitaip to nepadarytumėte, jeigu jūs ir šito mūsų nurodymo paisyti nenorėjote, ir vis dėlto tų baudų ir priteisinių tiems koreneviečiams iš jo reikalaujate, gerai apie tai žinok (Polocko vaivada Petras Stanislovaitis Kiška. - Aut.), kad to jums atleisti nenorime, ir liepsime jums tą visą laidavimą (3000 kapų grašių. - Aut.) mums atiduoti” (Nr. 196). Panašių atvejų pasitaiko ir lotyniškose bylose: “Mes, sužinoję, kad pagal privalomą tos bylos eigą Baltramiejus Poniatovskis ilgai lauktas nepasirodė ir praėjo apeliacijos laikas, tavo mylistos sprendimą, dėl to padarytą, laikome įgavusiu pilną galią; taigi šiuo [raštu] pavedame tavo mylistai, idant dėl to padarytą ir mūsų karališku autoritetu patvirtintą sprendimą imtų vykdyti privaloma tvarka, priversdami minėtąjį Baltramiejų Poniatovskį pagal tavo mylistos sprendimą mokėti visas minėtas pajamas minėtam Andriui, Drohičino vaitui, [tai] daryti netrukdant jokioms niekingosios pusės pretenzijoms...”(Nr. 92).
Kituose aktuose sankcija ne tik griežtai atskirta nuo dispozicijos, bet ir gerokai platesnė, numatanti galimas pasekmes, jei didžiojo kunigaikščio teismo sprendimas arba valdovo įsakymas nebūtų įvykdytas, ir iš esmės sujungta su nuosprendžiu už jau padarytą nusižengimą, kaip rašte Vilniaus vai- vadaičiui Stanislovui Radvilai: “O dėl to įsakome tau, kad... nedrįstum mums, valdovui, taip priešintis ir tuos dvarus (Knišino. - Aut.) savo tarnams nelieptum užimti arba juos nuo to mūsų dvarionio ginti, bet tuo laiku, kai tik tas dvarionis ten atvažiuos, lieptum tuos dvarus su visa kuo atiduoti mums, valdovui, galutinai ir kad to kitaip nebūtų... O kas dėl to tavo priešinimosi, kurį išdrįsai mums padaryti, mums nedera to tau dovanoti, liepėme
XIV


už tai mūsų Užpalių ir Pienionių dvarus, tavo laikymą, iš tavo rankų jėga atimti ir juos mūsų dijokui Maikui Vosylevičiui mums laikyti, kol tuos dvarus kitam atiduosime” (Nr. 449). Kai kuriose bylose jau dispozicija išdėstoma sankcijos forma: “O iki to laiko įsakome jums (M. M. Radvilos našlei ir sūnums. - Aut.), kad tiems Goniondzo žemionims jokių skriaudų ir spaudimų nedarytumėte” (Nr. 49). Kitose bylose nėra nei sankcijos, nei koroboracijos, aktas baigiasi naraciniu išdėstymu ir išsyk įrašomu eschatokolu (Nr. 64).
Koroboracija (t.y. sutvirtinimas) - bylose gudų kalba dažniausiai vienoda: “Ir dėl to ponui Fedkai davėme šį mūsų teismo raštą su mūsų antspaudu” (Nr. 36); arbą: “O to sutvirtinimui ir mūsų antspaudą liepėme prikabinti prie šio mūsų rašto” (Nr. 55); arba: “Kam mes jiems ir mūsų raštą davėme su mūsų rankos parašu” (Nr. 243). Vadinasi, koroboracija - tai įrašas apie išduoto rašto tikrumą bei tvirtumą, sustiprintą antspaudu, kurio rūšis kartais nurodoma: “O to tvirtybei ir mūsų Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės majestotinį antspaudą (mūsų kurs. - Aut.) liepėme prikabinti prie šio mūsų rašto” (Nr. 389).
Majestotinio antspaudo “prikabinimas” prie šio rašto visiškai suprantamas, nes tai ne kokia nors paprasta byla, bet privilegijos Kijevo vaivadijos “bajorams ir gyventojams” patvirtinimas. Pasitaiko raštų, kuriuose apie antspaudą neužsimenama, pavyzdžiui, 500-ojoje byloje - valdovo rašte, atleidžiančiame Darsūniškio dvaro varovus nuo jungo prievolių (taip pat 503-iojoje ir kitose bylose).
Daugiau kaip pusė “knygos” bylų koroboracijos neturi (gudų kalba - 167 bylos: Nr. 38, 40, 42, 43, 45 ir kt.; lotynų kalba - Nr. 5, 6, 48, 79, 80, 94, 97, 125, 126 ir kt.). O kai kuriose bylose koro- boraciją sunku atskirti nuo sankcijos ar net nuo dispozicijos: “... dėl to jiems davėme šį mūsų raštą, tegul jie eina mums bajorų tarnybą kartu su kitais Trakų bajorais, pagal pono Petro ir pono Jono Zaberezinskio raštus” (Nr. 37), o toliau surašytas eschatokolas.
Paskutinė akto formuliaro dalis - eschatokolas. “Knygoje” jis visiškai atitinka ankstesnių tyrinėtojų pateiktą apibūdinimą22. Tai akto išdavimo data bei vieta ir parašai. Pavyzdžiui: “Rašytas Vilniuje, 1522 Dievo gimimo metais, gruodžio mėnesio 3 dieną, indiktas 11. Raštininkas Bogušas” (Nr. 38); panašiai ir kitose gudiškose bylose (Nr. 39, 42, 44, 45 ir kt.).
“Rašytas Krokuvoje, ketvirtadienį, po Šv. Petro ir Povilo šventės, 1524 metais” (Nr. 161) arba: “Rašytas Gdanske, 1526 Viešpaties metais, sausio 27 d., antradienį, po apaštalo Šv. Baltramiejaus šventės” (Nr. 231) - lotynų kalba. Kaip rodo pateikti pavyzdžiai, lotyniškų bylų datose akcentuojamos krikščioniškosios šventės bei šventųjų dienos. Apskritai eschatokolas yra beveik visose bylose, išskyrus keletą (Nr. 214, 310, 417, 420, 426 - gudų kalba ir Nr. 99 - lotynų kalba).
Gal įdomiausias šios “knygos” eschatokolo komponentas - tai asmeniniai penkių aukščiau minėtų žymių LDK raštininkų bei paties didžiojo kunigaikščio parašai (subskripcijos). Pažymėtina, kad XVI a. pabaigoje “knygos” perrašinėtojai gana sėkmingai nukopijavo bei imitavo ir gudiškus, ir lotyniškus raštininkų parašus (gudiškos bylos - Nr. 326, 331, 345, 356, 359 ir kt.;" lotyniškos - Nr. 173, 175, 176, 182, 197 ir kt.). Beje, pasitaiko lotyniškų bylų, kuriose raštininko vardo ir pavardės nėra, o įrašytas tik titulas: “Kameneco vyskupas” (Nr. 133); “Kameneco vyskupo ranka” (Nr. 6,155); “Nurodymas” (Nr. 181). Yra keletas bylų be raštininkų vizų (gudiškos bylos Nr. 342, 517, 523 ir kt.). Lietuvos didžiojo kunigaikščio ir Lenkijos karaliaus Žygimanto parašą XVI a. pabaigoje perrašinėtojai nesiryžo imituoti. Net šešiasdešimt vienoje byloje jie įrašė apskritai identiškas pastabas. Pavyzdžiui, gudiškose bylose: “Tame rašte karaliaus ranka” (Nr. 7-9, 13, 20, 21, 27, 43, 46, 47 ir kt.); “Valdovo rankos parašas” (Nr. 467); “Tame rašte yra karaliaus ranka” (Nr. 449) ir t.t. Lotyniškose bylose: “Įamžinta jo karališkosios didenybės nurodymu” (Nr. 91,92,94); “Jo karališkosios didenybės įsakymu” (Nr. 323, 470); “Jo karališkosios didenybės pavedimu” (Nr. 117); “Karalius Žygimantas savo ranka pasirašė” (Nr. 333); “Karalius Žygimantas pasirašė” (Nr. 390) ir kt.
Tiesa, keliose gudiškose bylose buvo bandyta imituoti ir paties Žygimanto parašą, kuris, atrodo, ir jose buvo lotyniškas: “Žygimantas, karalius” (Nr. 4). Tai patvirtintų tyrinėtojų nuomonę, kad XVI a. pirmajame dešimtmetyje kartu su antspaudu atsiradęs didžiojo kunigaikščio parašas buvo tik lotyniškas23.
Kyla klausimas, ar tų kelių dešimčių aktų su valdovo parašais formuliaras bei turinys leidžia
22 Ten pat. R 287-288.
23 Ten pat. P. 268.
XV


įžvelgti kokią nors logiką ar dėsningumą. Ir kodėl būtent šios bylos pasirašytos paties valdovo?
Pirma, asmeninį karaliaus parašą randame aktuose, skirtuose valstybės iždo ir finansų reikalams - visais laikais valstybės ir jos valdovų aktualiausioms problemoms. Tai daugiausia didžiojo kunigaikščio atpirkimai: karčemų, medaus, vaško lydy- klų, druskos, muitinių, taip pat miško verslo koncesijos, sudariusios pagrindinę valstybės iždo pajamų dalį (Nr. 20, 21, 76, 81, 102, 107, 108, 219, 222-224, 243, 281, 285, 318, 356, 449, 490); taip pat didžiojo kunigaikščio įkaitai bei skolos (Nr. 13, 27, 43, 46, 47, 52, 64, 71, 103, 154, 204 ir kt.). Antra, stambių magnatų teismo bylos, pavyzdžiui, aktai apie kanclerio M. M. Radvilos (Nr. 7, 449) ir dvaro maršalkos J. Iljiničiaus (Nr. 252, 253) palikimo padalijimą, kanclerio A. Goštauto ir pataurio J. M. Radvilos Jaunesniojo (Nr. 200, 201) bylinėjimasis bei kitos stambių feodalų, pasaulietinių ir dvasinių didikų (Lucko ir Brastos vyskupo, kunigaikščio Povilo Alšėniškio, Leono Bogovitinavičiaus ir jo vaikų, Jono Jurgaičio Hlebavičiaus, kunigaikščio Teodoro Žoslavskio ir kt. (Nr. 8, 9, 336, 362, 374 ir kt.) bylos. Trečia, privilegijos ir nuostatai, pavyzdžiui, privilegija Kijevo vaivadijos bajorams ir gyventojams (Nr. 389), privilegija Lucko miestiečiams (Nr. 248), Nuostatai Žemaitijai (Nr. 342), beje, pastarieji be raštininko parašo. Tačiau pasitaiko bylų, kurių negalima priskirti išvardytoms grupėms ir kurios dabartiniu požiūriu yra nereikšmingos, pavyzdžiui, dviejų nedirbamų žemių sklypų prie Breslaujos pilies patvirtinimas patrankininkui Ko- robkai (Nr. 396). Lotyniškai rašytose bylose karaliaus parašas irgi dažniausiai randamas tada, kai sprendžiami valstybės, didžiojo kunigaikščio arba magnatų reikalai. Pavyzdžiui, Alberto Goštauto teismo byla dėl dvaro paveldėjimo (Nr. 481), Mikalojaus Radvilos (Nr. 390) ir kt.
Paskutinioji 11-oji “knygos” bylų formuliaro dalis - dalyvaujančiųjų vardų bei titulų sąrašas. K. Jablonskis dalyvaujančiųjų išvardijimą priskiria eschatokolui ir netgi koroboracijai24. Toks požiūris tinka didžiojo kunigaikščio kanceliarijos aktams apskritai, tačiau šios “knygos” bylos “diktuoja” šiek tiek kitokį vertinimą. Pirmiausia todėl, kad daugelyje bylų “dalyvaujančiųjų” vardai įrašyti po eschatokolo ir atitrūksta nuo koroboracijos dalies; antra, bylų esmė neleidžia išvardytų “dalyvaujančiųjų” priskirti koroboracijai arba eschatokolui, kadangi šie asmenys atlieka ne šiaip sau “dalyvau¬
jančių” tarėjų vaidmenį, kaip 6-osios “knygos” ko- misorių teisme, bet yra nariai valdovo teismo, vadovaujamo paties didžiojo kunigaikščio. Beje, tai pabrėžiama daugumos bylų, mūsų priskirtų pirmajai grupei, pradžioje: “Nagrinėjome šią [bylą] su mūsų ponais tarėjais (mūsų kurs. -Aut.), stovėjo mūsų akivaizdoje...”(Nr. 334), taip pat 335, 336 ir kt. bylose.
Daugelyje “knygos” bylų “dalyvaujantieji” neišvardijami, nors, kaip jau minėta, kas nors iš Ponų tarybos narių būtinai dalyvavo, bent jau raštininkas, kurio parašas yra daugelio bylų pabaigoje ir kuris buvo Ponų tarybos narys. Sunku pasakyti, kodėl Ponų tarybos nariai, dalyvavę teisme, kartais “neatskleidžiami”. O tose bylose, kur jie įrašyti, tai padalyta griežtai laikantis jų rango. Pirmieji įrašomi “aukščiausios tarybos” nariai arba kartais tik jie, kaip 346-ojoje byloje: “Dalyvavo aukščiausioji Ponų taryba: kunigaikštis Jonas, Vilniaus vyskupas, kunigaikštis Povilas, Lucko ir Brastos vyskupas, kunigaikštis Mikalojus, Žemaitijos vyskupas, kunigaikštis Mikalojus Vežgaila, Kijevo vyskupas, Trakų vaivada, Braclavo ir Vinicos seniūnas, kunigaikštis Konstantinas Jonavičiuš Ostrogiškis, Vilniaus vaivada, kancleris, Bielsko ir Mozyriaus seniūnas, ponas Albertas Martynaitis Goštautas, Vilniaus ponas, Gardino seniūnas, dvaro maršalka, ponas Jurgis Mikalojaitis [Radvilaitis], žemės maršalka, Naugarduko vaivada, ponas Jonas Zabere- zinskis, ir kiti Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės tarybos ponai”. Tokia pati eilės tvarka ir bylose lotynų kalba: “... ten pat esantys garbūs tėvai ponai: Jonas, Vilniaus, ir Jonas, Kijevo - vyskupai, taip pat įžymūs ir garbingi bei kilmingi ponai: Konstantinas Ostrogiškis, Trakų vaivada, Vinicos ir Braclavo seniūnas ir mūsų žemių didysis etmonas, Albertas Martynas Goštautas, Vilniaus vaivada ir mūsų Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės kancleris, Stanislovas Jonaitis, Vilniaus kaštelionas ir Žemaitijos seniūnas, Jurgis Radvila, Trakų kaštelionas ir Gardino seniūnas, Jonas Zaberezinskis, Naugarduko vaivada ir žemės maršalka, Jurgis Ilji- ničius, mūsų dvaro maršalka, Brastos, Kauno, Pinsko ir Lydos seniūnas, Bogušas Bogovitinavičius, žemės, Jonas25, rūmų - iždininkai, ir Kapočius, maršalka ir mūsų sekretorius, ir kiti kunigaikščiai ir mūsų dvaro urėdininkai, verti pasitikėjimo šių
24 Ten pat. P. 288.
25 Palikta tuščia vieta tėvavardžiui.
XVI


dalykų liudytojai” (Nr. 33) arba: “Esantys garbūs ir prakilnūs: Jonas, Vilniaus, Povilas, Lucko, Mikalojus, Kijevo - vyskupai, Konstantinas, Ostrogo kunigaikštis ir Trakų vaivada, Albertas Goštautas, Vilniaus vaivada ir Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės kancleris, Jurgis Radvila, Vilniaus kaštelionas, ir Žemaitijos seniūnas26, Jonas Zaberezinskis, Lietuvos didysis (taip rankr., iš tikrųjų jis buvo žemės maršalka. -Aut.) maršalka ir Naugarduko vaivada, Petras Kiška, Polocko, Jonas Hlebavičius, Vitebsko - vaivados, ir kiti gausūs tarėjai ir mūsų dvarionys” (Nr. 460). Beveik taip pat ir 349-ojoje bei 462-ojoje bylose.
Tai, žinoma, nereiškia, kad čia išvardyti visi aukščiausios tarybos nariai, pavyzdžiui, juo neabejotinai buvo ir Žemaitijos seniūnas, kuris 346- ojoje byloje nepaminėtas. Yra bylų, kuriose “dalyvaujantieji” asmenys neatskleisti, pavyzdžiui: “Dalyvavo Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės tarybos ponai” (Nr. 330); taip pat 336-ojoje ir kitose bylose.
Kartais valdovo teisme dalyvauja tik vienas ar du Ponų tarybos nariai: “Ten pat esantys: gerbiamas ir kilmingas ponas Jonas, išrinktas ir patvirtintas Vilniaus [vyskupas], Jonas Aleksandravičius2, mūsų dvaro iždininkas, Kapočius, sekretorius ir mūsų maršalka, ir kiti mūsų ištikimieji dvarionys” (Nr. 96); arba keletas Ponų tarybos narių: “Ten pat esantys: garbingiausias prelatas ponas Laurynas, Kameneco vyskupas, Bogušas, iždininkas ir Slonimo seniūnas, ir Jonas Hornostajus, Darsūniškio27 laikytojas - Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės raštininkai...”(Nr. 247). Taigi, publikuojamos “knygos” aktai, bent jau dauguma jų, turi gana tvirtai nusistovėjusį formuliarą, nukrypimus nuo kurio lėmė konkrečios priežastys. Jeigu tokių priežasčių nėra, tyrinėtojas gali suabejoti akto autentiškumu. Tiesa, kaip jau minėta, ne visi tiek gudiški, tiek lotyniški aktai turi visas išvardytas formuliaro dalis, kurių eilė kartais irgi suardyta. Daugelyje bylų, kaip sakyta, neišvardyti “dalyvaujantieji”, arba apskritai trūksta koroboracijos, nemažai gudiškų bylų be arengos, kitoms stinga invokacijos arba ji tiesiog sujungta su intituliacija, kurios kai kuriose bylose apskritai nėra, kitose nėra ir promulgacijos.
Įdomūs ir kai kurie akivaizdūs nukrypimai nuo formuliaro, kuriuos dažniausiai lėmė tam tikros priežastys. Antai 452-ojoje byloje pažeminantis posakis “mums lenkėsi” pakeistas fraze “pasakė mums”. Toks raštininko poelgis dėsningas - juk į
didįjį kunigaikštį, prašydamas patvirtinti dvaro pirkimą, kreipėsi pirmasis valstybės asmuo, stambiausias žemvaldys, LDK kancleris, Vilniaus vaivada A. Goštautas.
Kelių bylų (Nr. 16, 287, 418, 421) formuliaro eschatokole iš “dalyvaujančiųjų” įvardytas tik vienas asmuo, šalia įrašius pastabą “Правил” arba sutrumpintai “Прав”, “Цр”, pavyzdžiui: “Vizavo ponas Albertas Martynaitis Goštautas, Vilniaus vaivada, kancleris, Bielsko ir Mozyriaus sęniūnas” (Nr. 287). K. Jablonskis, aktuose aptikęs tik minėtą santrumpą (“Пр”), samprotavo taip: "... įdomus pažymėjimas XV a. didžiojo kunigaikščio raštuose yra pr, reiškia pravil, ir po to kurio Tarybos ponų vardas. Ką tikrai reiškia tas pažymėjimas, visai tvirtai negalima pasakyti. Greičiausiai pravil reiškė, kad tas didikas didžiojo kunigaikščio vardu ir sutikimu pavedė raštininkui surašyti kurio dovanojimo ar kurį kitą raštą ir paskui tą raštą patikrino... Tuo žodžiu pravil, matyti, buvo pažymima, kad rašto tekstas yra aprobuotas Tarybos pono”28,1 Šios “knygos” aktai, kuriuose parašytas visas žodis “Правил” (Nr. 16, 287), o viename (Nr. 456) netgi įrašytas karalienės Bonos vardas (“Vizavo karalienė ir didžioji kunigaikštienė Bona”) patvirtina atsargų K. Jablonskio spėjimą. Tokia pastaba akte reiškė, kad koks nors didikas didžiojo kunigaikščio pavedimu prižiūrėjo ir vizavo tą bylą.
Kai kurių bylų formuliaras leidžia manyti, kad kartais valdovo teismas vykdavo didžiajam kunigaikščiui nedalyvaujant, tuomet jam vadovavo kancleris A. Goštautas. Antai 383-iosios bylos protokolas surašytas didžiojo kunigaikščio vardu, tačiau protokolo pabaigoje vietoje karaliaus parašo, kaip daugelyje minėtų bylų jame pažymėta: “Tame rašte jo mylistos pono Vilniaus vaivados parašas yra”; o tarp “dalyvaujančiųjų”, kaip įprasta, A. Goštautas vėl įrašytas antrasis, po to - Jurgis Radvila ir kt. Dar aiškiau pasakyta 296-osios bylos pabaigoje: “Šalia karaliaus parašo Vilniaus vaivada, kancleris, Bielsko ir Mozyriaus seniūnas, ponas Albertas Martynaitis Goštautas”.
Kai kuriose bylose (kartais tiesiog eschatokole, kartais - postscriptum) pranešama, kad raštas įteiktas ir kitiems suinteresuotiems asmenims:/ “Pagal
26 Žemaitijos seniūno Stanislovo Kęsgailos vardas ir pavardė neįrašyti.
27 Rankr. vietovardis iškraipytas.
28 Jablonskis K. Istorija. P. 269.
2.801
ХѴП


tą patį paprotį kartotinis visiems ponams” (Nr. 202), t.y. tokie pat raštai turėjo būti įteikti visiems ponams, kuriems didysis kunigaikštis buvo pavedęs teisti A. Goštautą ir J. Kostęvičių, o dabar - dėl paaiškėjusių papildomų aplinkybių - teismas buvo atidėtas. Dar aiškiau apie tai pasakyta 100-ojoje byloje: “O ponui Jonui Davainavičiui pagal tą patį paprotį raštas”. Sunkiau paaiškinti panašią, bet kitokio pobūdžio pastabą 252-ojoje ir 253-iojoje bylose: “Tą raštą ponas, jo mylista, liepė dykai duoti”. Kad už bet kokį urėdininkų išduodamą dokumentą (kaip, beje, ir mūsų laikais) tekdavo mokėti, visiems gerai žinomas faktas, bet kodėl J. Iljiničiaus sūnums Jonui ir Ščastnui padalijimą tvirtinančius 1527 m. gegužės 28 d. raštus buvo įsakyta duoti veltui, neaišku.
Kitos bylos (Nr. 282) rodo, kad, dėl rimtų priežasčių praradus dokumentą, buvo išduodamas jo dublikatas, tačiau būtinai reikėjo liudytojų.
Taigi “knygos” aktų formuliaro ir jų kalbos analizė byloja apie XVI a. pradžioje LDK kanceliarijoje (o gal kanceliarijose) pasiektą aukštą raštvedybos lygį. Kai kurių nuopelnų, matyt, turėjo ir šios “knygos” perrašinėtojai. Atlikta analizė patvirtina mūsų bei kitų mokslininkų jau pastebėtą faktą, kad LM “knygų” aktai yra unikalus šaltinis ir diplomatikos problemoms tirti.
Aktų geografija ir datavimas
Aktų chronologijos rėmai - 1522-1530 m. - nubrėžti savotiškame “knygos” pavadinime (L. 68). Bylų datavimas pačioje “knygoje”, nors ir nuoseklesnis negu kai kuriose kitose LM “knygose”, vis dėlto dažnai nėra chronologiškas, ypač nurodant mėnesius ir dienas, kas akivaizdžiai matyti mūsų sudarytoje lentelėje. Metų seka supainiota 14-oje bylų (Nr. 49, 174, 213, 348, 427, 451, 460-462,
464, 466, 470, 480, 481). Po visos serijos 1525 m. bylų 213-ojoje nurodyti 1528 m. Įrašius keletą 1530 m. aktų, 481-ojoje byloje nurodyti 1527 m. Kitų 12-os bylų datos atsilieka vieneriais metais. 17-oje bylų datos neįrašytos (Nr. 5, 25, 83, 99,134, 178, 179, 181, 214, 227, 310, 344, 417, 420, 426,
465, 519), todėl jas galima datuoti tik atsižvelgus į prieš jas ir po jų įrašytų aktų chronogiją.
Kai kuriuose aktuose (Nr. 120-123, 128, 133, 148,149,172,501) nurodyti tik metai. Keletas bylų
serijų turi bendrą paantraštę, dažniausiai susijusią su raštininko vardu bei rašto parašymo vieta, kartais nurodant pradinę “serijos” datą, o kartais - ne. Tokia paantraštė įrašyta prieš 174-ąją bylą: “Tie rusiški raštai pradėti rašyti Piotrkove pono Homos- tajaus, raštininko, sausio mėnesio 27, indiktas 13”, t.y. 1525 m. Thoj po šios paantraštės įrašytoje byloje nurodyti tie patys metai, mėnuo ir diena. Panaši paantraštė ir po 228-osios bylos pavadinimo: “Šios bylos prasidėjo Gdanske prie raštininko pono Kapočiaus”. Data čia nenurodyta.
Lotyniškosiose bylose, kaip jau minėta, nurodomos šventųjų, Jėzaus Kristaus ir Dievo Motinos atminų datos. Jos iššifruotos pasinaudojus unikaliu lenkų specialistų darbu29 ir pateiktos bylų tekstuose bei lentelėje (Aktų geografijos ir datavimo lentelę - žr. įvade rusų kalba).
ByZų geograjija čia gerokai skiriasi nuo LM 6- osios “knygos”30 aktų geografijos. Ji atitinka valdovo itinerariumą ir yra pakankamai plati. Jeigu bylos nagrinėjamos LDK, tai absoliuti jų dauguma (188 bylos) Vilniuje ir tik po keletą kitur: penkios
- Gardine; dvi - Volkovyske, dvi - Vosiliškėse ir kituose miesteliuose, esančiuose pakeliui į Lenkiją. 17-oje aktų vieta nenurodyta. Tačiau, kaip ir reikėjo tikėtis, didesnė bylų dalis (daugiau kaip 300 iš 525) buvo nagrinėjamos Lenkijoje: 219 - Krokuvoje, 42
- Piotrkove, 9 - Gdanske ir po vieną dvi (iš viso 32) - kituose Lenkijos miesteliuose.
Ši LM “knyga” patvirtina istorijoje žinomą faktą, kad bendras dviejų unija sujungtų valstybių valdovas ne tik didesnę laiko dalį praleisdavo Lenkijoje, bet ir daugumą LDK gyventojų bylų, taip pat ir turtines, sprendė ten. Thigi į PLS I skyrių įrašytas 25 straipsnis buvo visiškai pagrįstas LDK feodalų reagavimas į tokį nenormalų reiškinį, kurį jie ir tikėjosi pakeisti naujo įstatymo galia. Šis straipsnis įpareigojo didįjį kunigaikštį spręsti visas turto bylas, teikti dovanojimus ir privilegijas tik būnant LDK ir kartu su Ponų taryba: “Taip pat nustatome, kad nuo šiol mes patys bei mūsų įpėdiniai, mūsų valstybėje, Lenkijos karūnoje, būdami, neturime niekam mūsų valstybėje Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštystėje nieko - dvarų, žmonių ir žemių, - suteikti ir patvirtinti ankstesnių dovanojimų, kam esame suteikę”31.
29 Chronologia Polska. Praca zespołowa pod red. Bronisława Włodarskiego. Warszawa, 1957.
30 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. ХХП-ХХІІІ.
XVIII


Tačiau, kaip rodo “knygos” 1530 m. bylos, didysis kunigaikštis ir priėmus PLS, neskubėjo atsisakyti senosios praktikos. Dviejų valstybių valdovas nuolat keliavo. Antai 1529 m. lapkritį, ilgokai užsibuvęs Vilniuje, paskutinę bylą (Nr. 413) sprendžia 4 dieną, o jau 10 ir 12 dienomis nagrinėja bylas (Nr. 403,415,427) Gardine, 12 dieną (Nr. 412, 418) - Krinkuose, 13 dieną (Nr. 405) - Kolodez- noje, 19 ir 20 dienomis (Nr. 406-409 ir 421) - Melnike, to pačio mėnesio 20 dieną (Nr. 410) - Lukove, 30 dieną (Nr. 411) - Radomlėje, tų pačių metų gruodžio 10 dieną (Nr. 416) - Piotrkove, o 1530 m. sausio 23 dieną (Nr. 436) - Krokuvoje. Vadinasi, “knygos” bylų geografija - taip pat svarbus bei įvairialypis šaltinis, papildantis ir didžiojo kunigaikščio itinerariumą.
“KNYGOS” AKTAI KAIP ISTORIJOS ŠALTINIS
Valdovo teismas, teismo sudėtis
Nors “knygos” bylos tiriamos didžiojo kunigaikščio vardu, tačiau jų teismo sudėtis gana skirtinga. Dauguma bylų (Nr. 12, 14, 18, 23, 27, 29- 31, 34 ir kt.) tarsi sprendžiamos tik didžiojo kunigaikščio, jose Ponų tarybos nariai neminimi nei kaip teisėjai, nei kaip “dalyvaujantieji”. Nors iš tikrųjų, kaip jau sakyta, vargu ar galėjo taip būti. Netgi pagal etiketo protokolą Lenkijos karalius ir Lietuvos didysis kunigaikštis, kur bebūtų, visada buvo apsuptas didikų, Ponų tarybos narių.
Daugelyje aktų (Nr. 1-4, 7-9, 26, 28, 32, 35, 36, 56, 213, 256, 257 ir kt.) didysis kunigaikštis bylas nagrinėja kartu su Ponų taryba, t.y. jos nariai ne šiaip sau dalyvauja teisme, bet yra teismo nariai. Protokolas taip ir prasideda: “Esame nagrinėję šią bylą su mūsų ponais tarėjais...”(Nr. 1). Beje, daugelio šių bylų eschatokole “dalyvaujantieji” Ponų tarybos, paprastai - tik aukščiausiosios (Nr. 2) - nariai išvardijami. Nors kai kurių bylų pradžioje nepasakyta, kad jos nagrinėjamos kartu su Ponų tarybos nariais, tačiau pabaigoje jie išvardijami kaip “dalyvaujantieji” (Nr. 19, 22, 108, 144, 151 ir kt.). Tiesa, tokiose bylose jų nedaug - du trys žmonės. Visa arba beveik visa Ponų taryba valdovo
teisme dalyvauja nedaugelyje bylų (Nr. 256-259, 277, 415 ir kt.), dažniausiai - tik aukščiausios tarybos nariai kaip 277-ojoje byloje: visi keturi vyskupai - Vilniaus, kunigaikštis Jonas, Lucko ir Brastos - kunigaikštis Povilas, Žemaitijos - Mikalojus Radvila, Kijevo - Mikalojus Vežgaila; Trakų vaivada, kunigaikštis K. Ostrogiškis, Vilniaus vaivada A. Goštautas, Vilniaus'kaštelionas, ponas J. Radvila, Naugarduko vaivada J. Zaberezinskis, Kijevo vaivada Andrius Jokūbavičius Nemiravičius “ir kiti mūsų tarybos ponai”; su kai kuriais pakeitimais toks pat sąrašas ir kitose bylose (Nr. 2, 256-258, 266, 269, 270 ir kt.). Atrodo, didžiausias Ponų tarybos narių sąrašas pateiktas privilegijoje Kijevo žemei (Nr. 389). Kai kurias teismo bylas valdovas kartu su Ponų taryba nagrinėjo netgi seime (Nr. 7, 35). Valdovo teismas bylos sprendimą galėjo pavesti komisorių teismams arba netgi atskiriems aukštiems dignitoriams, dažniausiai - vaivadoms: Vilniaus - A. Goštautui, Trakų - K. Ostrogiškiui, Naugarduko - J. Zaberezinskiui, Polocko - P. Kiškai; maršalkoms: J. Radvilai, J. Iljiničiui, Motiejui Jonaičiui, A. Chodkevičiui, Jonui Steckavičiui ir kitiems žemesnio rango urėdininkams. Keletą svarbių civilinių bylų buvo pavesta nagrinėti Vilniaus vyskupui Jonui (vienam arba kartu su kitais didikais), kaip pirmajam Ponų tarybos nariui.
“Knygoje” esama nemažai ir tokių bylų, kai didysis kunigaikštis paskiria vykdyti teismą išsyk keliems teisėjams, t.y. iš esmės paskiria komisorių teismą. Štai 1523 m. balandžio 13 d. (Nr. 51) didysis kunigaikštis išsiuntė raštą J. Radvilai ir J. Zaberezinskiui, paskirdamas juos teisėjais-dalybinin- kais, įsakydamas padalyti mirusio kanclerio, Vilniaus vaivados Mikalojaus Mikalojaičio Radvilos Jaunesniojo palikimą našlei ir trims sūnums. Byla rodo, kad didysis kunigaikštis paskyrė juos ne šiaip “dalybininkais”, bet būtent dalybininkais-teisėjais ir primygtinai prašė galutinai įvykdyti teismą. 397- ojoje byloje spręsti bylą tarp Vilniaus ir Trakų magistratų dėl laisvos prekybos Vilniuje Trakų miestiečiams, pavedama iš karto trims pirmiesiems LDK didikams: Vilniaus vyskupui Jonui, K. Ostrogiškiui ir A. Goštautui. 1528 m. rugsėjo 2 d. byloje (Nr. 306) išvardinti paskirti panašūs komisoįriai, pavadinti “dvaro teisėjais” (“mūsų dvaro teisėjams”): dvaro maršalka, kunigaikštis Andrius Sanguška, dvaro maršalka, Volkovysko laikytojas, ponas Mo-
31 	PLS. T. II. D. 1. P. 86.
2*
XIX


6. Literae ad capitaneum Drohicensetn, in causa Jczki et Tibory occasione bonorum Jablona etc. datae. Карта 3
7. Вырокъ межи воєводиною виленьскою, панею Миколаевою Радивиловою, и межи сынами ее м(и)л(о)сти, паны Радивилами, о ecu имен(ь)я их огчизные и сумы п(е)н(я)зей на заставах. Кар(та) 4
8. Вырокъ Лвовым. детемъ, Боговитиновича, с п(а)номъ Юремъ Ия(ь)иничом о имен(ь)е Вор- толь. Кар(та) 5
9. Вырокъ албо потвержен(ь)е кн(я)зю Павлу, бискупу луцкому и берестейскому, именей: Ставу, Орлея и Зломышли, от ІОря Ставскот(о) записаны^., о которие се Гомшеевичи с кн(я)земъ бискупом погодили. Кар(та) 6
//[40ѵ] 10. Потверженье кн(е)г(и)ни Туровой Свирской, кн(е)г(и)ни Катерине, третєє части именей брата ее Счасного Крупъского, водлугъ листу судового пановъ ра%, их м(и)л(ости). Карт 7
11. Decretum nob iii Sophiae Jzdebska, consorti Pauli Nuzewski, cum Luka Skierwy de Zaianczniki occasione certi prati in hereditate Buiaki terrae Dro- hicensis. Кар(та) 7
12. Лист всимъ обывателем земли Жомойтское до п(а)на старосты жомойтскот(о), абы им не забороняв в пущах u реках входов u пожитковъ мети. Кар(та) 10
13. Позволен(ь)е пану Янушу Свирщовскому Вьг сокий двор, у него заставленый, ку потребе своей заставити пану Анъдрею Довойну.
Кар(та) 10
14. Аренъда Аизаку и Песаху - Езофовичом, кор- чомъ Пинскихъ и мыта на три годы с коръчмою плебаньскою. Кар(та) 10
15. Аренда корчомъ и мыта Клецкого тому ж Айзаку Езофовичу на тры годы. Карта 11
16. Тому жъ Айзаку Езофовичу аренда на озеро и корчму Вядъскую до двухъ годъ. Кар(та) 11
17. Потверженье наместнику аенскому, пану Яц- ку Ратомскому, делу, учиненого з бояри Можей- ковичи, и прудища, купленот(о) у Песляковичов на Вячы, такъже границы з ними и делу с Тол~ качевичом в ыймен(ъ)ю Беларуцком etc., etc. Карта 11
18. Листъ людемъ Марковское волости с Курен- ца: Хоме, Дмитру, Павлу и Саве - Устиновичом, на описан(ь)е службы и повинъности их, здавна звыклое. Карты 12
4. Nuosprendis Vilniaus miesto auksakaliui Volfgangui su jo broliene Vincentiene dėl jo brolio velionio Vincento kilnojamojo turto ir dėl namų Vilniaus mieste. 3 lapas
5. Kilmingosios Zofijos iš Korčevo, Mikalojaus, Rapolo [sūnaus] žmonos, kai kurių jos dvarų dalies užleidimo jos sūnui Mikalojui Hlebavičiui pripažinimas. 3 lapas
6. Raštas, įteiktas Drohičino seniūnui, Ickio ir Ti- boro bylos dėl Jablonos dvaro [reikalu]. 3 lapas
7. Nuosprendis Vilniaus vaivadienei, poniai Mi- kalojienei Radvilienei, ir jos mylistos sūnums, ponams Radviloms, dėl visų jų tėvoninių dvarų ir įkaitų pinigų sumų. 4 lapas
8. Nuosprendis Leono Bogovitinavičiaus vaikams su ponu Jurgiu Iljiničiumi dėl Vortelio dvaro.
5 lapas
9. Nuosprendis arba patvirtinimas Lucko ir Brastos vyskupui, kunigaikščiui Povilui, Jurgio Stavskio užrašytų Stavo, Orios ir Zlomyšlių dvarų, dėl kurių Gomšejevičiai susitaikė su kunigaikščiu vyskupu.
6 lapas
10. Kunigaikštienei Turienei Svirskienei, kunigaikštienei Kotrynai, jos brolio Ščasno Krupskio trečiosios dvarų dalies patvirtinimas pagal jų mylistų ponų tarėjų teismo raštą. 7 lapas
11. Sprendimas bajorei Zofijai Izdebskai, Pauliaus Nuževskio žmonai, su Luku Skirvinu iš Zajančnikų dėl kai kurių pievų Drohičino žemės Bujakų veldėmėje. 7 lapas
12. Raštas visiems Žemaitijos žemės gyventojams, [pateikiant] ponui Žemaitijos seniūnui, kad nedraustų jiems įeigų į gilias ir upes, ir naudos turėti.
10 lapas
13. Leidimas ponui Jonušui Svirščovskiui jam įkeistąjį Aukštadvarį savo poreikiams įkeisti ponui Andriui Davainai. 10 lapas
14. Aizakui ir Pesachui Jezofovičiams Pinsko karčemų ir muito [kartu] su klebono karčema nuoma trejiems metams. 10 lapas
15. Tam pačiam Aizakui Jezofovičiui Kiecko karčemų ir muito nuoma trejiems metams.
11 lapas
16. Tam pačiam Aizakui Jezofovičiui Viado ežero ir karčemos nuoma iki dviejų metų. 11 lapas
17. Hajnos vietininkui, ponui Jackui Ratomskiui, su bajorais Mažeikavičiais įvykdytų dalybų ir iš Peslia- kavičių pirktos Viačės [upėje] užtvankos, taip pat ribų su jais ir dalybų su Tolkačevičiais Belarucko dvare etc., etc. patvirtinimas. 11 lapas
2


19. Лист: паном тивуномъ и всей шляхте земли Жомойтское до старосты жомойтъского в роз- ных речах. ¥ярт& 13
20. Постановен(ь)е, у чиненое з Михелем Езофо- вичом, з стороны купован(ь)я у ротмистроъ и десятъникоъ заслужоного их. Кар(та) 14
21. Аренда Михелю Езофовичу корномъ Моги- левских, воскобойни и весовот(о) на три годы за тисечу копъ гр(о)ш(ей). Кар(та) 14
//[41] 22. Одвернымъ': Мартину Чижу и браг(ъ)и его, и иншим, о безчестье албо навезку их по 12 рублевъ гр(о)ш(ей). Карта 15
23. Некоторымъ людемъ Сомилишъское волости вызволен(ь)е or даванья мезлевы и сена же- ребячого, водлуг листоъ судовых воєвод, тронких. Кар(та) 15
24. Literae ad juditium terrestre Drohicense, in ne- gotio Joannis Klepaczki cum Leonardo Kosiński in aliquibus damnis etc., scriptae. Кар(та) 15
25. Рота присеги писарское. Кар(та) 16
26. Вырокъ Лвовым детем, Боговитиновича, з некоторими особами, комисарми бывшими, о отсужен(ь)е од отца их пану Юрю Ил(ь)иничу именья Вортоля. Кар(та) 16
27. Листъ воеводе подляшъскому, пану Янушу Костевичу, на долгъ, ему в скарбе г(о)с(по)д(а)р- ском винъный. Кар(та) 17
28. Вырокъ земенину берестейскому Степану Андреевичу с п(а)ном Павломъ Сопегою о неза- плачен(ь)е сумы п(е)н(я)зей за село Вычолъки в Берестейском повете, у отца его купленое. Кар(та) 17
29. Листъ в справе мещанъ вруцких о част(ь) корчмы Вруцкое, им належачую, зъ земяны вруц- кими etc. Кар(та) 17
30. Листъ до вряду дорогицкого в справе Издеб- ское Зофии и мужа ее з Лукашом Скирвиномъ о презыски, в которых подано именье Буяки. Карта 18
31. Листъ в справе п(а)ни Якубовое Довойновича с п(а)номъ Яномъ Стецковичомъ о шкоды име- ньямъ ее: Теляком, Липовой и Родованичом, и о маетност(ь) сына ее змерлого, с которою он жону его понял. Кар(та) 18
//[41ѵ] 32. Вырокъ Урлиху Гозу з мещанкою ви~ лен(ь)скою etc. о часть дому на Йеменкой улицы. Карта 19
33. Literae, iudicialiter approbatoriaem et per regiam Magestatem decretaem inter nobilem Paulum cum consorte illius ex vna et nobilem Lucam
18. Rastas Markovo valsčiaus žmonėms iš Kureneco: Chomai, Demetrui, Povilui ir Savai - Ustinavičiams, nuo seno įprastos jų tarnybos ir prievolių aprašymui. 12 lapas
19. Raštas ponams tijūnams ir visai Žemaitijos žemės šlėktai [kreiptis] į Žemaitijos seniūną dėl įvairių reikalų. 13 lapas
20. Nutarimas, duotas Micheliui Jezofovičiui, dėl ištarnautinės pirkimo iš rotmistrų ir dešimtininkų. 14 lapas
21. Micheliui Jezofovičiui Mogiliovo karčemų, vaškinės ir svėrimpinigjų nuoma trejiems metams už tūkstantį kapų grašių. 14 lapas
22. [Raštas] durininkams: Martynui Čižui ir jo broliams, ir kitiems, dėl jų nešlovės arba atlygio po 12 rublių grašių. 15 lapas
23. Kai kurių Semeliškių valsčiaus žmonių atleidimas nuo mezliavos ir šieno kumeliukams davimo, pagal Trakų vaivadų teismų raštus. 15 lapas
24. Raštas Drohičino žemės teismui, parašytas dėl Jono Klepackio bylos su Leonardu Kosinskiu apie kai kurią žalą ir t.t. 15 lapas
25. Raštininko priesaikos pavyzdys. 16 lapas
26. Nuosprendis Leono Bogovitinavičiaus vaikams su kai kuliais asmenimis, buvusiais komisoiiais, dėl Vortelio dvaro atiteisimo iš jų tėvo ponui Jurgiui Iljiničiui. 16 lapas
27. Raštas Palenkės vaivadai, ponui Jonušui Kos- tevičiui, dėl skolos, iš valdovo iždo jam priklausančios. Y1 lapas
28. Nuosprendis Brastos žemioniui Steponui An- drevičiui su ponu Povilu Sapiega dėl nesumokėtos pinigų sumos už iš jo tėvo pirktą Vyčolkų kaimą Brastos paviete. 17 lapas
29. Raštas dėl Ovručo miestiečių bylos apie jiems [kartu] su Ovručo žemionimis priklausančią Ovručo karčemos dalį. YJ lapas
30. Raštas Drohičino urėdijai dėl Zofijos Izdebskos ir jos vyro bylos su Lukošiumi Skiįvinu apie ieškinius, kurie atlyginti Bujakų dvaru. 18 lapas
31. Raštas dėl ponios Jokūbienės Davainavičienės
bylos su ponu Jonu Steckavičiumi apie jos Teliakų, Lipovajos ir Radovaničių dvarams [padalytą] žalą ir apie jos mirusio sūnaus turtą, su kuriuo jis jo žmoną vedė. 18 lapas j
32. Nuosprendis Urlichui Hozai su Vilniaus miestiete etc. dėl namo Vokiečių gatvėje dalies.
19 lapas
33. Teismo patvirtintas ir karališkosios didenybės sprendimo raštas [įteiktas] bajorui Pauliui su jo
3


tiejus Vaitiekaitis Jonaitis, Vilniaus tijūnas ir pa- arklidininkis, ponas Šimkus Mackavičius, valdovo dvarionis, ponas Bagdonas Daugirdaitis. Verta priminti, kad visi jie buvo nariai Motiejaus Vaitiekaičio Jonaičio vadovaujamo komisorių teismo, kurio bylos užprotokoluotos jau mūsų išspausdintoje ir apibūdintoje 6-ojoje “Teismų bylų knygoje”32. Taigi minėta byla leidžia manyti, kad priiminėjant PLS, egzistavo ir pastovūs “dvaro” komisorių teisėjai. Komisorių teismo sudėties požiūriu kiek neįprasta 1524 m. rugsėjo 29 d. byla (Nr. 141). Bylinėjasi stambiausias žemvaldys ir antras pagal rangą didikas Konstantinas Ostrogiškis su Chmelnicko seniūnu, ponu Lenckorunskiu, o didysis kunigaikštis teismą paveda eiliniams dvarionims: ponui Bagdonui Džčūsui ir Iskrickiui. Šie faktai rodo, kad tokios rūšies teisėjų buvo daug, nors dažniausiai jais buvo anksčiau išvardyti dignitoriai: vaivados ir maršalkos. Teisėjais, pavyzdžiui, dalybininkais (Nr. 277), negalėjo būti užsieniečiai: “O kadangi jis (Lenartas Kosinskis. - Aut.) svetimšalius ten pristatė, tada šie jo teisėjai neturėjo galios tai teisti”. Šioje byloje kalbama apie teisėjus iš Palenkės. Taigi didysis kunigaikštis, kaip anksčiau sakyta, didesnę laiko dalį praleisdavęs Lenkijoje (Krokuvoje, Piotrkove) arba išvykose, savo teismą vykdė, t.y. sprendė įvairias LDK bylas, per komisorius, tačiau dažniausiai sau pasilikdamas paskutinį žodį, t.y. jų teismo patvirtinimą. Kai kuriose bylose apie tai pasakyta tiesiai: “... ir mes, kai būdami Lenkijoje, įsakėme mūsų komisoriams tarp jų (Vilniaus pavieto bajoro Amoso Volčkavičiaus ir Vilniaus miestiečio Paškaus Medvedevičiaus. - Aut.) tai nagrinėti” (Nr.265).
Teisena
ir teismo procesas
Šios “knygos” bylų teisena iš esmės aprėpia visas teisės sritis, išskyrus karo teisę. Teismų proceso dalyviai - visų feodalinės visuomenės luomų atstovai: nuo paties galingiausio feodalo, LDK kanclerio Alberto Goštauto (Nr. 200,201,221) iki eilinių miestiečių (Nr. 4,167, 211, 240 ir kt.) ir valstiečių- “žmonių” (Nr. 18, 23, 280, 509 ir kt.), išskyrus šeimynykščius, kurie yra tik bylinėjimosi objektas.
Visi luomai siekė valdovo teismo kaip aukščiausios ir, matyt, amžininkų supratimu, - pačios teisingiausios teismo instancijos. Didelė bylų dalis
- tai komisorių ir kitų žemesnių teismo instancijų sprendimų patvirtinimas bei. atitinkami patvirtinamieji raštai, duodami ieškovams.
Netgi nūdienos požiūriu stebina valdovo teismo prieinamumas bei demokratizmas. Didžiulės federacinės valstybės valdovas, nuolat keliaujantis iš Krokuvos į Vilnių ir atgal, net kelionėje yra užsiėmęs savo piliečių reikalais. Geografinė lentelė rodo, kad bylos sprendžiamos ir Vilniuje kartu su Ponų taryba ar netgi Seime, ir Gardine arba Lvove, ir Krokuvoje, Piotrkove, Gdanske bei kituose Lenkijos miestuose ir miesteliuose. Ir visur prašytojai, ieškovai veržiasi prie paties didžiojo kunigaikščio, o jis atidžiai nagrinėja magnatų ir bajorų, miestiečių bei valstiečių-“žmonių” bylas. Vaizdas apie palyginti nesunkiai pasiekiamą valdovo teismą bei didžiojo kunigaikščio asmenį išryškėja jau pirmojoje byloje: Brastos žemionys sugebėjo įteikti skundą valdovui tiesiog Seime: “... kai būnant mums visuotiniame seime Gardine, skundėsi mums Brastos žemionė Packienė ir su savo sūnumis, ir su dieverėnais, su Bukriabais...” O ta byla kasdieniška: ginčas dėl žemės. Tačiau didysis kunigaikštis neati- dėlioja jos - iš karto abiems pusėms paskiria da- lybininkus, t.y. ribų teisėjus: “Ir mes iš abiejų pusių davėme jiems tam reikalui teisėjus ir dalybinin- kus...” Bet šie teisėjai negalėjo išspręsti bylos, tuomet Bukriabičiai vėl sugebėjo nusigauti iki paties valdovo, kai jis buvo Vilniuje. Didysis kunigaikštis šį kartą bylą pavedė pačiam kancleriui A. Goštautui, išsprendusiam užsitęsusius ginčus ir savo sprendimą pateikusiam valdovui, kuris 1522 m. liepos 22 d. A. Goštauto teismą patvirtino ir ieškovams davė atitinkamą raštą. Kaip matome, procesas užsitęsė, tačiau byla buvo nagrinėjama ir sprendžiama iš esmės, skrupulingai ir objektyviai, remiantis galiojančiais įstatymais, teismo praktika ir tvirtu abiejų pusių lygybės teisme principu.
2-ojoje byloje nagrinėjamas Naugarduko pavieto bajorų Parfionavičių ieškinys dėl žemės, pateiktas ponui Rotomskiui. 4-ojoje byloje didysis kunigaikštis savo raštu patvirtina Vilniaus miestietės Vincentienės Volfgangienės vyro testamentą, kurį užginčijo jos dieveris.
23-ojoje byloje į didįjį kunigaikštį kreipiasi Trakų pavieto Semeliškių valsčiaus “žmonės”-valstiečiai, skųsdami prievaizdą Lauryną, neteisėtai reikalavusį
32 	LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. 1.
XX


atlikti papildomas prievoles (mezliavos ir šieno žirgams). Valdovas, remdamasis ieškovų pateiktais dokumentais ir paties kanclerio A. Goštauto, dalyvavusio teisme, parodymais, atleidžia ieškovus nuo neteisėtų papildomų prievolių.
Su panašiu skundu į didįjį kunigaikštį kreipiasi, ir Markovo valsčiaus valdovo keliuočiai, kuriuos Jono Radvilos Jaunesniojo urėdininkai neteisėtai vertė eiti jungo tarnybą. Ir valdovas 1530 m. birželio 28 d. išsprendžia bylą ieškovų naudai (Nr. 509). Valdovo teisme teisybės ieškojo paties didžiojo kunigaikščio valstiečiai-“žmonės” (Nr. 280 ir kt.). Suprantama, tokių bylų nedaug, bet pasitaiko. Kai kurios bylos rodo, kad ne tik bajorai, nekalbant jau apie turtingus feodalus, bet netgi miestiečiai su savo skundais patenka pas didįjį kunigaikštį į Krokuvą. Štai jau minėtoje 265-ojoje byloje Vilniaus miestietis Paškus Medvedevičius “kreipėsi į valdovą”, šiam būnant Lenkijoje. Ir valdovas iš Lenkijos davė nurodymą atitinkamiems urėdininkams išnagrinėti jo bylą. Kai kuriose “knygos” bylose tiesiog stulbina teismo proceso objektyvumas, griežtas abiejų pusių lygybės prieš įstatymus principo laikymasis. Pavyzdžiui, 354-ojoje byloje valdovo teisme ieškinį žemaičių vyskupui Mikalojui Mikalojaičiui Radvilai pateikia jo valdinė (netgi neaišku, ar bajorė) našlė Kotryna Grinevičienė, apkaltinusi vyskupą, kad šis išsyk po jos vyro mirties pasiėmė visus velionio daiktus ir testamentą, o ją uždarė į kalėjimą, t.y. moteriškė apkaltino vyskupą savivaliavimu ir grobimu. Pirmiausia šauna mintis: ar apskritai įmanoma, kad feodalizmo epochoje kažkokia neturtinga našlė valdovo teisme bylinėtųsi su savo ponu, dargi su pačiu vyskupu?! Išeitų, kad LDK tai buvo įmanoma. Tiesa, teismas skundą dėl vyskupo savivalės ir prievartos lyg ir praleido pro ausis, tačiau dėl užgrobtų daiktų ir testamento priėmė visiškai realų ir teisingą sprendimą, netgi nepareikalavęs liudytojų parodymų, pasirėmęs tik abiejų pusių priesaika. Vyskupas prisiekia, kad testamento neėmė, o našlei leido prie- siekti dėl dingusių daiktų vertės (matyt, buvo kaltas). Ir našlė, nepaisant vyskupo lūkesčių, savo priesaika prarastuosius daiktus įvertino didžiule (229 kapų grašių) suma. Valdovo teismas priteisė vyskupui šią sumą sumokėti, numatęs atskirus terminus, ir, beje, akto pabaigoje perspėjęs: “sumokėti be jokio vilkinimo”. Tik kyla klausimas, į kurį teismas neduoda atsakymo, ar vyskupas po teismo vėl nepasodins našlę į kalėjimą?
Taip pat skrupulingai ir laikantis šalių lygybės teisme principo nagrinėta ir kita - M. M. Radvilos našlės Elžbietos Bagdonaitės ir jos sūnų - byla su Bielsko miestiečiu Jonu Segenevičiumi dėl velionio Radvilos neteisėtai parduotos jo smalos. Byla buvo nagrinėta du kartus (Nr. 284, 291), dalyvaujant abiems pusėms, apklausiant liudytojus, ir išspręsta miestiečio J. Segenevičiaus naudai. Akivaizdu, kad valdovas ir jo teismas gerbia kitus teismus, jų autonomiją bei teisės normas, pavyzdžiui, miesto teismus, kurie rėmėsi Magdeburgo teisės normomis, Palenkės teismus, turėjusius savas teisės normas (Nr. 277, 473 ir kt.), bažnytinius teismus (Nr. 317, 366 ir kt.) ir netgi kitatikių papročius bei teisės normas (žydų - Nr. 334 ir totorių - Nr. 77).
Ypatingą dėmesį didysis kunigaikštis skyrė bažnytinių teismų sprendimų apeliacijoms. Didysis kunigaikštis, būdamas aukščiausia teismo instancija, paprastai palikdavo galioti bažnytinių teismų nuosprendžius, kai buvo sprendžiami dvasiniai reikalai arba net turtiniai ginčai, kildavę tarp bažnyčios ar vienuolynų valdinių. Antai valdovas paliko galioti Polocko ir Vitebsko arkijerėjaus Lukos teismo sprendimą Vitebsko bajorų Zelepugų, Žilėjų ir Chlusovičių byloje dėl cerkvės žemės (Nr. 366), taip pat pripažino pranciškonų Dievo Motinos vienuolyno vikaro teismo sprendimą, pridėjęs reikšmingą išvadą: “... dabartinis vikaras su broliais, o po jo - busimieji (vikarai. - Aut.), turi vienuolyno valdinius teisti ir tvarkyti, pagal seną paprotį ir niekur kitur į kitus teismus neturi kreiptis” (Nr. 317).
Toks pat dėmesys ir, galima sakyti, net delikatumas rodomi kitatikių papročiams ir bažnytinei teisei. Šiuo požiūriu ypač įdomi 77-oji byla, kurioje didysis kunigaikštis, nagrinėjęs dviejų totoriij ginčą dėl nuotakos, panaikino savo pirmąjį neteisingą sprendimą (o savo sprendimus, kaip matysime, didysis kunigaikštis panaikindavo labai retai), motyvuodamas tuo, kad “nedera mums (t.y. didžiajam kunigaikščiui. - Aut.) bažnytinę teisę laužyti, nei teismą užginti niekam, kas turėtų sau teisėtumą įrodinėti. Dėl tokių priežasčių atiduodame juos jų dvasiniam teismui, tegul jie dėl to tarpusavyje teisiasi savo dvasiniame teisme, pagal jų įstatymus (mūsų kurs. - Aut.)”.
Kita vertus, valdovo teismas ryžtingai' atmetė bažnytinių teismų bandymą kištis į turto ir kitokius civilinius ieškinius, net jei viena pusė priklausė dvasininkų luomui. Pavyzdžiui, be jokių išlygų buvo atmestas Giedraičių parapijos klebono Stanis-
XXI


lovo Mlekaus bandymas spręsti savo turto reikalus su kunigaikščiu Laurynu Giedraičiu bažnytiniame teisme: klebonas (Stanislovas Mlekus. - Aut.)
Lauryną (Giedraitį. -Aut.) dėl to kvietė į bažnyčios teismą ir už tai jam priesaika duota..., bet klebonas dėl tokių dalykų neturėjo į bažnytinį teismą šaukti, o turėjo apie tai mums, valdovui, arba mūsų ponams tarėjams skųstis...”(Nr. 257). Ši norma, seniai įsitvirtinusi LDK teismų praktikoje, buvo įteisinta tik Antrajame33, o išsamiai reglamentuota - Trečiajame Statute34.
Nors ir šios “knygos” bylos, ir daugelis kitų šaltinių, ir to meto publicistika neleidžia idealizuoti feodalinės epochos teismų demokratiškumo, vis dėlto reikia pripažinti, kad tyrinėtojai anksčiau nepakankamai jį vertino. Tuo tarpu toks LDK aukščiausios teismo instancijos demokratizmas ir prieinamumas visų luomų žmonėms buvo išskirtinis reiškinys to meto Europos feodalinių karališkųjų teismų fone, jau nekalbant apie Rusijos valdovų Vosyliaus III ir Jono IV Rūsčiojo teismus. Žinoma, tokią demokratiją ir palyginti nesunkų priėjimą galima paaiškinti ir praktiniais interesais. Valdovas neteisė veltui, teismo mokesčiai buvo gana dideli35 ir sudarė nemažą didžiojo kunigaikščio iždo pajamų dalį. Ir vis dėlto tai, kaip, beje, ir teismų vilkinimas bei savivalė vykdant priimtus sprendimus, nemenkina tokio demokratizmo. Greičiau primena dabartinių teismų demokratiškumą.
Teismo procedūra, užfiksuota daugelio bylų protokoluose (Nr. 1, 3, 4, 7, 183 ir kt.), dažniausiai prasideda ieškovų skundu. Tačiau kitos, nors ir negausios bylos (Nr. 202, 221,439) rodo, kad prieš tai jie turėjo gauti valdovo “šaukimus”, t.y. pakvietimus pašaukti atsakovą į teismą. Taip susiklostė ilgametė teismų praktika, kuri ir buvo įteisinta PLS straipsniuose36. Pasitaikantys atvejai, kai tokie “šaukimai” išduodami klaidingai, nežinant apie anksčiau jau išduotus raštus, liudija nepakankamai tikslų Didžiosios Kunigaikštystės kanceliarijos bei jos archyvo darbą. Tada, kaip ir 221-ojoje byloje, jie atšaukiami: “Tai, kadangi tas reikalas toks yra, nors liepėme tuos raštus ponui Iljiničiui duoti, taip padarėme, praleidę anuos pirmuosius raštus, kuriuos anksčiau ponas vaivada (A. Goštautas. - Aut.) iš mūsų turėjo. Ir todėl, kad, jūsų mylistos (Ponų tarybos nariai. - Aut.), įsakytumėte ponui Jurgiui, kad pono vaivados prieš tuos teisėjus, kuriuos iš mūsų dėl to paėmė, nešauktų ir duotų jo mylistai tame ramybę...” Arba 518-ojoje byloje:
“...juk mes gi, nežinodami kai kurių dalykų, mūsų raštus iš mūsų kanceliarijos nurodome duoti taip, kaip kas mūsų prašo...”, t.y. raštinė duodavo raštus, taip pat ir šaukimus, per daug nesigilindama į reikalo esmę. Tačiau absoliuti dauguma bylų (jeigu tai iš tikro teismo bylos, o ne didžiojo kunigaikščio privilegijos, suteiktys, įsakymai) valdovo teisme prasideda nuo įpareigojimo komisoriams ar ribų teisėjams išnagrinėti bylą ir pateikti savo sprendimą valdovo teismui, kuriame ir baigiamas procesas. O valdovo teismas tokioje baigiamojoje stadijoje dažniausiai patvirtina ribų teisėjų ir komisorių teismų sprendimus (Nr. 8, 10, 227, 228). Bene tipiškiausioje šiuo požiūriu 445-ojoje byloje didysis kunigaikštis savo pirmame teisme paveda kancleriui, Vilniaus vaivadai A. Goštautui ištirti ir priimti sprendimą Karpo Jesifavičiaus byloje dėl dvaro Goniondzo paviete valdymo teisėtumo. Tuo pat laiku ir pačiam bajorui siunčiamas raštas, informuojantis jį apie būsimą vaivados teismą, jam įsakoma “stoti” prieš šį teismą ir teikti atitinkamus dokumentus, patvirtinančius teisę valdyti dvarą. Vaivada turi išspręsti bylą ir pateikti savo sprendimą valdovo teismui, tada ir bus priimtas galutinis nuosprendis: “O kai jo mylista mums apie tai parašys, mes jau turime padaryti tai, kas mums atrodys”. Be to, rašto pabaigoje įrašyta pastaba numato atvejį, jeigu bajoras Karpas Jesifavičius neatvyktų į jo teismą: tuomet vaivadai nurodoma prijungti dvarą prie Bielsko pilies, kol ieškovas neatvyks į teismą ir nepateiks atitinkamų dokumentų, patvirtinančių jo teisę į dvarą. Kadangi ši byla nagrinėta 1530 m. gruodžio 14 d., t.y. jau priėmus PLS, tai valdovo teismo proceso požiūriu ji yra etalonas. Didžiojo kunigaikščio pavedimus įvairiems aukštiems pareigūnams atlikti bylos tyrimą ir teismą, po to pateikti jo protokolą arba (rečiau) pranešti žodžiu sprendimą, valdovo teismas plačiai naudojo. Tai atsispindėjo daugelyje bylų (Nr. 153, 193, 214, 294, 397 ir kt.). Tokia tvarka, suprantama, užvilkindavo bylos sprendimą. Kai kurios jų būdavo perduodamos keletai urėdininkų. Pavyzdžiui, jau minėta 193-ioji byla rodo, kad A. Chodkevičiaus ir Bielsko vaito Jono Segenevičiaus ieškinį Vilniaus vaivadai-
33 СВКЛ 1566 r. C. 56. III.26 от.
34 Lappo J. 1588 metų Lietuvos Statutas. T. II (Tekstas). K., 1938 (toliau - Lappo J. 1588 metų Lietuvos Statutas). P. 143-149. III.31-33 str.
35 Žr. LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. XXXI.
36 PLS. T. II. D. 1. P. 178. VI.12-16 str.
XXII


čiams J. ir S. Radviloms iš pradžių buvo pavesta tirti A. Goštautui, kuris patvirtino J. Segenevi- čiaus ieškinio A. Chodkevičiui teisėtumą, o kartu A. Chodkevičiaus ieškinio broliams Radviloms teisėtumą. Tačiau Radvilos kreipiasi į didįjį kunigaikštį ir užprotestuoja A Goštauto teismą. Tuomet valdovas paveda Bonos Pinsko vietininkui Jonui Mykolavičiui, labai įtakingam didikui, anksčiau buvusiam kanclerio M. M. Radvilos Jaunesniojo Bielsko vietininkui, ir padariusiam nuostolių J. Segene- vičiui - išvažiuoti į ginčo vietą (į girią, kur J.Se- genevičius virė smalą) ir patvirtinti, kad tai iš tikrųjų ta pati giria. Jis įpareigojamas apie visa tai pranešti broliams Radviloms ir “iš to turi jiems sąskaitą padaryti”. Po to Vilniaus vyskupui Jonui pavedama įvykdyti teismą, dalyvaujant visiems išvardytiems asmenims, o apie savo sprendimą pranešti didžiajam kunigaikščiui: “Ir todėl, kad tavo mylista (vyskupas Jonas. - Aut) tuo terminu kartu su tais pačiais dalybininkais juos dėl to tarp jų išnagrinėtum ir tam teisingumą padarytum. Ir ką jūsų mylistos tame tarp jų surasite, kad jūsų mylistos apie tai mums parašytumėte. Jau mes, pagal tą jūsų mylistų parašymą galutinai nurodysime kaltininkui tuos nuostolius Segenevičiui sumokėti”. Kaip matome, procedūra labai ilga. Po kiekvieno nagrinėjamos bylos proceso “apsisukimo” buvo būtina vėl susisiekti su didžiuoju kunigaikščiu: arba laukti, kol jis atvyks į LDK, arba vykti į Lenkiją su pranešimu, arba nusiųsti teismo sprendimo protokolą. O po visų (šioje byloje - trijų) “apsisukimų” didysis kunigaikštis jau savo teisme turėjo patvirtinti komisorių teismų sprendimus ir išduoti besibylinėjančioms pusėms atitinkamą patvirtinamąjį raštą.
Didelė “knygos” aktų dalis (Nr. 55, 138, 140, 268, 368, 369 ir kt.) - tai komisorių teismų sprendimų patvirtinimai. Matyt, jiems teismo bylų nagrinėjimas arba kokių nors paprastesnių klausimų išsprendimas buvo pavestas dar anksčiau. Antai 140-ojoje byloje, kurioje Velavsko valstybiniai valstiečiai teisiasi su bajoru Teodoru Viešniaku, didysis kunigaikštis, savo teisme patvirtinęs ponų Mykolo Chaleckio bei Senkaus Pelozavičiaus komisorių teismo ir Trakų vaivados, kunigaikščio Konstantino Ostrogiškio teismo sprendimus, reziumuoja: “Ir mes, pagal jo mylistos kunigaikščio, Trakų vaivados teismą ir atsakymą tuos velavskiečius prie tos Volnensko žemės palikome, tegul jie tą žemę laiko su visu tuo, ką toji jų žemė nuo seno turi, pagal
pono Mykolo Chaleckio ir pono Senkaus Pelozavičiaus teismo raštą ir pagal kunigaikščio Konstantino, jo mylistos, teismą ir atsakymą”. Panaši situacija ir 138-ojoje byloje: 1524 m. rugpjūčio 19 d. valdovo teismas patvirtina Trakų tijūno, Valkininkų ir Lieponių vietininko, pono Mackaus Kuncavičiaus teismo sprendimą apie didžiojo kunigaikščio valstiečių (leičių ir varovų) atleidimą nuo prievolių pristatinėti anglį Lieponių kalviams. 1523 m. gegužės 8 d. valdovo teismas patenkina didžiojo kunigaikščio staltiesininko Vaskos Zenovjevičiaus ir jo brolių prašymą patvirtinti J. M. Radvilos teismo sprendimą: “Ir jie tuos pono Gardino seniūno ir tų mūsų teisėjų (pakartotinių komisorių teisėjų. - Aut.) teismo raštus prieš mus parodė... Ir Vaska su savo broliais mums lenkėsi, kad jiems tam duotume mūsų raštą ir tas žemes jam patvirtintume mūsų raštu. Tai mes, išklausę tų mūsų ponų teismų raštus ir dėl jų nusilenkimo, taip pasielgėme, davėme jiems tam mūsų raštą ir tas žemes ... patvirtiname šiuo mūsų raštu” (Nr. 54). Sprendžiant panašaus pobūdžio bylas, paprastai visada išduodami ir tvirtinamieji raštai.
Kaip jau sakyta, valdovo teismo procesas buvo dvejopas. Pirma, kada pats valdovo teismas tiesiogiai nagrinėja ir baigia bylą. Tokiu atveju, kaip ir komisorių teisme, procesas prasideda nuo “šau- kimų”-kvietimų išdavimo ieškovui - atsakovui iškviesti (Nr. 202, 221, 439 ir kt.) arba tiesiog nuo šalių apklausos bei parodymų, jeigu jie jau atvyko į teismą (Nr. 1, 3, 4, 7 ir kt.), nuo įrodymų pateikimo, dažniausiai parodant atitinkamus dokumentus (Nr. 2, 9, 153, 162, 209, 211 ir kt.), priesaikos (Nr. 31, 212, 354, 363, 404, 438 ir kt.), rečiau - pristačius liudytojus (Nr. 4, 8, 18, 295, 381 ir kt.). Kai kada visos įrodymų formos naudojamos iš karto (Nr. 8 ir kt.).
Antra, kai procesas prasideda nuo valdovo įsakymo vienam arba grupei dignitorių išnagrinėti bylą ir įvykdyti komisorių teismą, vėliau valdovo teisme patvirtinant jo sprendimą ir išduodant šaliai arba šalims patvirtinamuosius raštus (Nr. 8, 10, 227, 228, 306, 453 ir kt.).
Pirmuoju atveju, kaip ir komisorių teisme, svarbiausi įrodymai - atitinkami dokumentai^ Pavyzdžiui, 210-ojoje byloje, užprotokoluotoje 1525 m. spalio 9 d., pakako vienai iš besibylinėjančių pusių - Jonui Klimčickiui - valdovo teismui pateikti Kazimiero dovanojimo raštą ir Aleksandro bei paties Žygimanto Senojo patvirtinamuosius raštus, ir val¬
XXIII


dovo teismas išsprendė bylą jo naudai: “Tai mes, pažiūrėję į mūsų tėvo (Kazimiero. - Aut.) dovanojimo raštą ir mūsų brolio privilegiją (Aleksandro tvirtinamoji privilegija. - Aut.) ir taip pat į Nemiros (Melniko maršalkos Nemiros Hrima- ličiaus. - Aut.) teismo raštą ir į mūsų patvirtinimą ir tai tarp jų (Jono Klimčickio ir Mikalojaus Svide- ro su broliais. -Aut.) išnagrinėję, tame Joną Klim- čickį teisų [esant] nustatėme...” Panašios 44-oji, 260-oji ir kitos bylos. Valdovo teismui priimant nuosprendį labai svarbūs buvo ir ankstesnių teismų sprendimai (Nr. 266, 355).
Antrasis įrodymas valdovo teisme - liudininkų parodymai, ypač svarbūs sprendžiant žemės ribų ginčus, ir žemėvaldos ribų “aprodymas” (Nr. 295, 381,453 ir kt.). Nepaprastai įdomi yra 381-oji byla, kurioje bylinėjamasi dėl žemės ribų, reiškiamos abipusės pretenzijos dėl žemės, kaip įprasta tokiais atvejais, neapsieinama be antpuolių ir netgi žudynių. Ponas Patiejus Tiškavičius didžiojo kunigaikščio paskirtiesiems ribų teisėjams pristatė 228 liudytojus: “... Patiejus pastatė prieš juos (ribų teisėjus. -Aut.) savo liudininkus paribio žmones, du šimtus ir dvidešimt du žmones, ir dar - šešis bajorus”. O valdovo dvarionis Kostiuška Tėodoravičius “statė prieš juos (teisėjus. -Aut.) iš savo pusės liudytojus: šimtą ir septyniasdešimt ir vieną žmogų, ir tai ne paribio, ir bajoro nė vieno nebuvo”. Byla rodo, kad teismo procesuose dėl žemės ribų pirmenybė teikiama liudininkams - paribio kaimynams ir bajorams. Įsidėmėtina tai, kad besibylinėjančių pusių žemėvaldos ribų “aprodymuose” dalyvauja didžiulė liudininkų minia ir jie visi, taip pat ir “žmonės”-vals- tiečiai, prisiekia: “Kaip gi tie liudininkai - du šimtai ir dvidešimt ir du žmonės, ir šeši bajorai, tas sienas tiems ponams teisėjams parodę ir nuvedę, ir pasakė: “Esam pasiruošę dėl to prisiekti...”
Ypač svarbi įrodymų forma ginčuose dėl žemės arba dėl valstiečių atliekamų prievolių buvo papročių teisės reliktas - pagyvenusių žmonių parodymai. Antai 266-oji byla rodo, kad dar Aleksandro laikais, kai į jį kreipėsi Markovo šarviniai tarnai, skųsdamiesi, kad Markovo laikytojas, Trakų kaštelionas Jonas Mikalojaitis Radvila Vyresnysis ir jo vietininkai krauna jiems įvairiausias papildomas prievoles, didysis kunigaikštis įsakė Jonui Radvilai Vyresniajam apklausti senus žmonės ir iš jų sužinoti, kokią tarnybą šie tarnai atliko iki to: “Ir ponas Jonas apklausė apie tai Markovo valsčiaus senolius ir senus vyrus, ir jie jam papasakojo, kad tai jiems
naujiena”. Šito visiškai pakako, kad Aleksandro teismas panaikintų papildomas prievoles ir išduotų atitinkamą raštą. Ir kada naujasis laikytojas Jonas Radvila Jaunesnysis nusprendė pakartoti savo dėdės nepavykusį bandymą, t.y. įvesti tiems patiems tarnams papildomų prievolių, valdovo teismas, įvykęs 1528 m. gegužės 17 d., remdamasis Aleksandro raštu ir senų žmonių parodymais, atšaukė šias naujoves. Panašiai ir 267-ojoje byloje, tik pridurta, kad J. M. Radvila Jaunesnysis “jais (seniais. - Aut.) nenorėjo remtis”. Šios, kaip ir kai kurios kitos bylos liudija, kad “senovė” tvirta ir privaloma visiems teismams, taip pat ir valdovo teismui. Tačiau kartais, kaip jau minėtoje 23-iojoje byloje, teismas pasitenkina ir vieno liudytojo parodymais, juoba kai liudija pats A. Goštautas. Čia į valdovo teismą kreipiasi Semeliškių valsčiaus žmonės, skųsdami prievaizdą Lauryną, kuris neteisėtai reikalavo iš jų mezliavos ir šieno žirgams. Jie jau dukart buvo skundęsi Trakų vaivadoms: Grigaliui Astikui ir A. Goštautui, kurie bylą išsprendė jų naudai. A. Goštautas, matyt, dalyvavęs (tiesiogiai apie tai nepasakyta) nagrinėjant bylą, patvirtino ieškovų parodymus: “Kaip gi ponas Vilniaus vaivada, jo mylista, ponas Goštautas pats prieš mus papasakojo, kad jo mylista gerai prisimena, kad tą tarp jų nagrinėjo...” Ir to pakako valdovo teismui priimti sprendimą, atleidžiantį ieškovus nuo papildomų prievolių.
Kai kurios bylos griežtai patvirtina istorinėje literatūroje žinomą faktą, kad tarnai negali liudyti prieš savo poną: “... kad yra neteisėtas dalykas, jog tarnas turėtų prieš savo poną liudyti...” (Nr. 334). Ypač tai taikoma šeimynykščiams: “O tai mums ir mūsų ponams tarėjams atrodė, kaip yra teisėje paprotys, kad nei nelaisvasis šeimynykštis, nei pavestasis tarnas negali tokiu reikalu apkaltinti” (Nr. 363). Byloje kalbama apie tai, kad Žemaitijos seniūno S. Kęsgailos teisme bajorės Agnietės Paškienės nelaisvieji liudijo, apkaltinus ją savo vyro nužudymu.
Trečia galima įrodymų teismuose rūšis, kaip jau buvo rašyta, yra priesaika. Jau minėtoje 354-ojoje byloje prisiekti leidžiama ir ieškovei - našlei Kotrynai Griniuvienei, ir atsakovui - Žemaitijos vyskupui M. M. Radvilai. Ir valdovo teismas, pasirėmęs tik priesaika, priima nuosprendį. Teismas pasitenkino priesaika ir spręsdamas 404-ąją bylą. Remiantis priesaika, didysis kunigaikštis įsakė išspręsti bylą ir tarp Brastos muitininko Michelio Jezofovičiaus ir Bielsko miestiečio Timošiaus Segenevi-
XXIV


čiaus: "... tai kokius jau Timošius pateiks įrodymus (t.y. prisieks. - Aut.), kad tavo mylista (A. Goštautas. - Aut.) lieptum mūsų dvarioniui Sa- sinui Teodoravičiui tai iš Michelio jėga paimti ir jam atiduoti...”(Nr. 212).
Dažniausiai prisiekiama dalyvaujant specialiems stebėtojams, kuriais paprastai skiriami valdovo dvarionys. Nors niekur specialiai nenurodoma priesaikos vieta, tačiau kai kuriose bylose pasakoma, kad prisiekta cerkvėje: "... girdi, kuriuo gi terminu jo žmona buvo pasiruošusi tai priesaikai ir į cerkvę (mūsų kurs. - Aut.) atėjo...”(Nr. 404). Apie žydų priesaiką aiškiai kalbama jau 1388 m. Vytauto Didžiojo privilegijoje žydams37. Jie turi prisiekti prie sinagogos durų.
Jeigu 6-osios “Teismų bylų knygos” bylose procesas dažniausiai yra varžybų pobūdžio, kai šalys reikalauja prisiekti arba laiduodamos stato kepurę38, tai šioje “knygoje” tokį reiškinį aptinkame tik keliose dešimtyse bylų, o kepurės statymas panaudotas tik vienoje byloje, kurią nagrinėjant M. M. Radvilos našlė Elžbieta Bagdonaitė “dėjo kepurę” ir rėmėsi liudininkais: “... ir dėl to kepurę dėjo dėl liudininkų” (Nr. 375). Valdovo teismui nebūdingos ir ilgos apklausos, todėl bylų protokoluose labai retai pasitaiko tiesioginė kalba.
Priimdamas sprendimą, valdovo teismas neretai remiasi ne tik ankstesnių teismų nuosprendžiais, apie ką jau buvo sakyta, bet ir papročiais (Nr. 363), ankstesnėmis privilegijomis (Nr. 260, 369, 445 ir kt.). Antai 260-ojoje byloje, spręsdamas žemės ginčą tarp valdovo dvarionio Teodoro Mamčičiaus ir Kijevo vaivados Andriaus Jokūbavičiaus Nemiravi- čiaus, valdovo teismas savo sprendimą pagrindžia šitaip: “Ir mes, su mūsų ponų tarėjais tai apmąstę, kada tas Teodoras mūsų brolienės (didžiosios kunigaikštienės Elenos. - Aut.) privilegiją-patvirtinimą tam (žemei. - Aut.) pas save turi, mums nedera ne tik privilegijų, bet ir mūsų popierinių raštų be priežasties laužyti”. Taip pat besąlygiškai priimami sprendimai, kai remiamasi įvairiais “nuostatais” (Nr. 221, 358, 374 ir kt.). Atkreiptinas dėmesys į dažną rėmimąsi žemės nuostatais apie teisę laisvai disponuoti tik trečiąja valdų dalimi: “... tuomet ji (Oborskaja, ponios Jadvygos Liutaurienės Chrebta- vičienės duktė. - Aut.), kol gyva, negali daugiau, nei trečiąją tų dvarų dalį, pagal mūsų nuostatus ir žemės nuostatus (mūsų kurs. - Aut.) niekam pardavinėti nei įkeitinėti” (Nr. 358, 55-55 skirtybė). 352-osios bylos protokolas netgi leidžia apytikriai
nustatyti tokio nutarimo priėmimo laiką. Byloje, nagrinėtoje 1529 m. vasario 13 d., t.y. PLS priėmimo išvakarėse, pasakyta, kad Trakų horodničiaus, kunigaikščio Petro Mykolavičiaus seserys užrašė jam du trečdalius savo motininių dvarų dar iki minėtų nuostatų priėmimo: “... jo seserys tuose dvaruose ... užrašė jam (kunigaikščiui Petrui. - Aut) savo dvi dalis anksčiau (mūsų kurs. - Aut.), negu mes su mūsų ponais tarėjais ir su visomis žemėmis, mūsų Lietuvos Didžiosios- Kunigaikštystės valdiniais, nustatėme, kad niekas negali, išskyrus trečiąją dalį, iš artimųjų užrašyti (t.y. atimti. - Aut.)”™. Todėl valdovo teismas seserų užrašymą kunigaikščiui Petrui Mykolavičiui paliko galioti. Vadinasi, nuostatai, leidžiantys be giminaičių sutikimo laisvai disponuoti tik trečdaliu tėvonijos, buvo priimti neseniai. Tokį spėjimą patvirtina ir 1522 m. svarstyta 9-oji byla, kurioje taip pat pasiremta šiais nuostatais: “... ką mes anksčiau su mūsų ponais tarėjais ir su visomis žemėmis, mūsų Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės valdiniais, nutarėme ir nustatėme visuotiniuose seimuose, kad niekas negali daugiau kaip trečiąją dvarų dalį iš artimųjų užrašyti”. Kai kuriose bylose (Nr. 221, 356 ir kt.) remiamasi ir nuostatais apie žemės senatį: “O ponas Jurgis (J. Iljiničius. - Aut.) ir jo palikuonys neturi į tai įžengti, pagal mūsų tėvynės - Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės - teisių nuostatus, jei kas dėl ko tylėjo mūsų tėvo ir mūsų brolio ... ir mūsų laikais, tas jau amžinai tylėti turi...”(Nr. 221); arba: “... mes su visais ponais tarėjais ir su visomis žemėmis, mūsų valdiniais, tokią teisę nustatėme: kas ką mūsų tėvo ir brolio laikais būtų laikęs ramybėje, ir iš nieko priminimo nebūtų gavęs, toks tai amžinai laiko” (Nr. 346) ir pan40.
Nors keletas paskutiniųjų “knygos” bylų buvo nagrinėjamos jau įsigaliojus PLS, t.y. po 1529 m. rugsėjo 29 d., jose Statutu nesiremiama. Tik vienintelėje 411-ojoje byloje pasiremta teisine norma, artima I sk. 2 ir 4 straipsniams41: “... kiekvieno išdaviko dvarai atitenka mums, valdovui, o giminės
37 Лазутка C., Гудавичюс Э. Привилегия євреям Витаутаса Великого 1388 года. М.-Иерусалим, 1993, С. 48.18ст.
38 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. XXXVIII-XLI. ,
39 Tokie nuostatai buvo priimti 1506.ХІ.20- zr.DaniłowiczI. Skarbiec diplomatów. Wilno, 1862. T. II (toliau -Daniło- wiczl. Skarbiec diplomatów). S. 273. Nr. 2176.
40 Žemės senaties nuostatai buvo priimti Žygimanto Senojo 1507 Ta.-źr.DaniłowiczI. Skarbiec diplomatów. S. 276. Nr. 2185.
XXV


į tai nieko neturi”. O pats Statutas paminėtas iš viso tik vieną kartą 278-ojoje byloje, datuotoje I528m. birželio 7 d., t.y. kada jis dar nebuvo priimtas.
Teismo proceso procedūros griežtai laikėsi ne tik pats valdovas, bet ir jo paskirtieji komisorių teismai. Jeigu nusistovėjusios normos buvo pažeistos, teismų sprendimai atšaukiami. Pavyzdžiui, kai 438-ojoje byloje valdovo dvarionis Tiškus Bycho- vecas, besibylinėjančių Bagdono Juražičiaus ir Leono Čižo paimtas žvelgūnu ir privalėjęs stebėti ieškovų - valdovo dvarionio Leono Čižo "žmonių” - priesaiką, pažeisdamas teismo proceso procedūrą (matyt, ne be tam tikros pastarojo įtakos), atsisakė parodyti atsakovui prisiekusiųjų sąrašus, o priesaikai atvedė ne tuos valstiečius, kurie buvo nurodyti valdovo teismo nuosprendyje, tai didysis kunigaikštis tokią priesaiką anuliavo ir paskyrė naują: "Todėl, jeigu bus taip, kaip jis (Bagdonas Jura- žičius. - Aut.) mums skundėsi, kad mes tiems patiems jo žmonėms nurodėme dėl savo nuostolių prisiekti, o tu (Tiškus Bychovecas. - Aut.) kitus žmones priesaikai vedei, o ne tuos pačius ieškovus, ir taip pat pirmos priesaikos sąrašo jam (Bagdonui Juražičiui. - Aut.) duoti nenorėjai, įsakome tau, kad dėl tokios neteisingos priesaikos neįvesdintum į jo dvarą už tą sumą ir jokių nuostolių tame jam nedarytum, ir vėl kad lieptum pagal mūsų nuosprendį ir nurodymą galutinai prisiekti dėl to tiems patiems žmonėms, kuriems žala padaryta”. Taip pat, jei buvo- pažeista teismo proceso procedūra, didysis kunigaikštis be išlygų atšaukdavo ir komisorių, maršalkos ir kitų teismų sprendimus, pavyzdžiui, 249-ojoje byloje buvo atšauktas valdovo maršalkos Jurgio Iljiničiaus teismo sprendimas byloje tarp Melniko, Brastos bei Drohičino žemionių (ieškovai) ir valdovo dvarionio Anastazo Bykov- skio (atsakovas). Maršalkos teismo sprendimo panaikinimo priežastis buvo tai, kad J. Iljiničius pažeidė nusistovėjusias normas, nes priėmė sprendimą, išklausęs tik ieškovo įrodymus, ir davė teismo sprendimo išrašą, patvirtintą tik savo antspaudu, t.y. be kitų teisėjų antspaudų. Beje, sunkiai sirgdamas, jis greičiausiai šio išrašo net nematė: "Tai mes, pamatę, kad gi velionis (sprendimas panaikintas jau po jo mirties. - Aut.) ponas Jurgis dėl vienos pusės skundo tokią didžiulę sumą (403 kapas grašių. - Aut.) iš jų (jau mirusio Bykovskio našlės ir sūnų. - Aut.) priteisė ir savo teismo raštą dėl to vienai pusei - tiems žemionims, davė, ir tie teisėjai savo antspaudų nepridėjo, be to, taip pat
jis, velionis, buvo mirties patale, galėjo to rašto ir nematyti (! - mūsų kurs. - Aut.), mums neatrodė, kad pagal tokį pono Jurgio (Iljiničiaus. - Aut.) raštą Anastazienė tuos pinigus mokėtų”. Bet pasitaikydavo, kai didysis kunigaikštis palikdavo galioti akivaizdžiai neteisingą ir antiįstatymišką komisorių teismo sprendimą bei savo patvirtinimą, o visą atsakomybę, taip pat ir padarytų nuostolių nukentėjusiai pusei atlyginimą, suversdavo komisorių teisėjams. Tiesa, visoje "knygoje” tokia byla vienintelė. Tai dviejų stambių žemvaldžių procesas dėl didžiulio Vortelio dvaro, atsispindėjęs septyniuose valdovo teismo protokoluose (Nr. 8, 26, 45, 58, 213, 297, 348). Pirmasis protokolas (Nr. 8) rodo, kad komisorių teismas, kurį sudarė kunigaikštis Aleksandras Simonavičius Čartoryskis, dvaro maršalka Jonas Steckavičius, dvaro arklidinin- kas Jokūbas Kuncevičius ir valdovo dvarionis Andrius Borisavičius Lozka, dar anksčiau (kada - nepasakyta), pažeisdamas teismo procesą, ginčijamą dvarą priteisė J. Iljiničiui: "... kad jie (teisėjai. - Aut.) tą jo dvarą priteisė be liudininkų priesaikos, ne pagal papročius ir žemės teisę (mūsų kurs. - Aut.)”. Tačiau didžiojo kunigaikščio teismas patvirtino šį neteisėtą komisorių teismo sprendimą. Šis protokolas taip pat rodo, kad po to Leonas Bogovitinavičius valdovo teisme iškėlė ieškinį teisėjams, pažeidusiems proceso procedūrą ir neteisėtai atiteisusiems iš jo Vortelio dvarą. Dabar valdovo teismas, išnagrinėjęs bylą, patenkino Leono Bogovitinavičiaus ieškinį: "... kad gi mes, tuomet tarp jų išnagrinėję, ir už tą dvarą, už Vortelį, kurį jų teisėjai iš pono Leono atiteisė, - visiems tiems teisėjams ... tiek pat žemės iš jų dvarų ponui Leonui priteisėme”. Logiškiau būtų buvę, jei valdovo teismas būtų panaikinęs ankstesnį maršalkos teismo sprendimą bei savo patvirtinimą, o J. Iljiničiui neteisingai priteistą dvarą būtų atėmęs ir grąžinęs L. Bogovitinavičiui. Taip turbūt pasielgtų dabartinis Aukščiausiasis Teismas. О XVI a. valdovo teismas pasielgė kitaip: paliko galioti teismo sprendimą ir savo patvirtinimą, o neteisingu to teismo sprendimu padarytą žalą išieškojo iš teisėjų, tarytum pabrėždamas ypatingą jų atsakomybę už tokį nuosprendį. Bet ir šitas valdovo teismo sprendimas, esant gyvam ieškovui, nebuvo įvykdytas. Po jo mirties -1522 m. lapkričio 18 d. - L. Bogovitinavičiaus vaikai vėl kreipėsi į valdovo teismą dėl to paties ieškinio. Valdovo teis-
41 	PLS. T. II. D.l. P. 66.
XXVI


mas, patvirtinęs savo ankstesnį sprendimą, dar pasiuntė į šitą Vortelio dvarą kanclerį A. Goštautą ir valdovo maršalką Nemirą Hrimaličių, įpareigojęs juos įkainoti dvaro pajamas per tuos metus, kada jį valdė J. Iljiničius. Ir kada jo vertė bus apskaičiuota, “tuomet tie aukščiau įrašytieji teisėjai, tą sumą pono Leono sūnums turi dalimis mokėti. O už žemę (dvarą. - Aut.) tie gi teisėjai turi lygiai tiek pat savo dvarų žemės pono Leono sūnums pakaitalo duoti” (Nr. 26). 45-oji byla rodo, kad šis nutarimas buvo įvykdytas: 1523 m. vasario 25 d. valdovo teismas priėmė galutinį nuosprendį, patvirtinusį A. Goštauto ir Nemiros Hrimaličiaus, iš esmės įvykdžiusių komisorių teismą, sprendimą, nustačiusį nuostolių sumą - 1853 kapas grašių - ir įpareigojusį keturis minėtus teisėjus nustatytu laiku sumokėti ją L. Bogovitinavičiaus vaikams. Suprantama, išmokėjimas užsitęsė, nes atsakovai visokiais būdais vilkino tuos terminus (Nr. 58, 213, 297). Net 1528 m. liepos 21 d. vienas teisėjas Jonas Steckavičius buvo dar neatsiskaitęs su ieškovais ir jų paveldėtojais (Nr. 348).
Nors, kaip jau buvo pabrėžta, teismai (taip pat ir valdovo) buvo gana nesunkiai prieinami ir demokratiški, vis dėlto juose pakako painiavos, pasitaikydavo tos pačios bylos prieštaringų sprendimų, o svarbiausia besibylinėjančios pusės tuos sprendimus ignoruodavo. Kai kurios bylos atskleidžia vykdomosios valdžios institucijų silpnumą ir bejėgiškumą prieš stambių feodalų visagalybę ir savivalę, o kartais ir prieš žemesniuosius teismų organus42. Dėl to bylos, pabuvojusios daugelyje instancijų, tiek susipainiodavo, kad netgi valdovo teismui buvo sunku nustatyti, kas gi tikrasis kaltininkas, ir jis pats neretai keisdavo savo sprendimą. Šiuo požiūriu tiesiog “parodomasis” ilgametis bylinėjimasis tarp J. Iljiničiaus (o po jo mirties - sūnaus Stanislovo) ir brolių Čižų: dvaro arklidininko, Kri- čevo ir Hajnos laikytojo Vosyliaus Bagdonavičiaus, ir valdovo dvarionio Leono Simonavičiaus. Ši byla jau atkreipė tyrinėtojų dėmesį43. Joje - kaip dalgiu į akmenį: vidutiniai, bet greit kylantys veržlūs feodalai broliai Čižai iškėlė teismo bylą stambiam feodalui, kilmingajam didikui J. Iljiničiui, kuris iš savo Miro dvaro nuolat užpuldinėjo jų pasienio Gorodėjos dvarą, pažeisdamas ribas ir užgrobdamas dalį žemių. Pirmajame 439-osios bylos akte problema pateikta taip, tarytum broliai Čižai “už akių” arba tiesiog apgaulės būdu (o Leonas buvo valdovo dvarionis, - vadinasi, savas žmogus Kuni¬
gaikštystės kanceliarijoje) gavo valdovo raštą, kuriuo buvo paskirtas ribų teismas tiems ginčams išspręsti. Beje, rašte tvirtinama, kad Stanislovas Iljiničius su tokiu teismu ir terminu sutikęs: “... ir, tarytum jis pats (Iljiničius. - Aut.) su tuo sutiko ir tą laiką priėmė”. S. Iljiničius savo skunde didžiajam kunigaikščiui visa tai ryžtingai neigė. Tuomet valdovas 1530 m. sausio 29 d. rašte iš Krokuvos, pasirėmęs S. Iljiničiaus skundu, pirmąjį raštą ir teismo sprendimą panaikino. Tačiau, kaip rodo kitas “knygos” aktas (Nr. 453), taip pat rašytas Krokuvoje 1530 m. kovo 5 d., Leonas Čižas vis dėlto “išvedė” savo ribų teisėjus, kurie vienašališkai, pažeisdami elementarias teismo proceso normas, atiteisė iš S. Iljiničiaus dalį Miro dvaro. Suprantama, kad pastarasis tuoj pat kreipėsi į valdovą su skundu, į kurį šis atsakė iš Krokuvos minėtu raštu, kuriame, stebėdamasis tokia L. Čižo ir jo teisėjų savivale, rašė: “... mes stebimės tuo, kad jūs užakimais mūsų raštais tas jo žemes (dalį Miro. - Aut.) nurodėte savo teisėjams apvažiuoti” (Nr. 453). Ir, atšaukdamas šį teisėjų sprendimą, o bylą pavesdamas Ponų tarybos teismui, broliams Čižams įsako: “O iki to laiko (Ponų tarybos nuosprendžio. - Aut.) įsakome jums už tūkstanties kapų grašių mūsų laidą, kad jūs į tas jo Miro dvaro žemes, kurias tuo laiku jūsų teisėjai pagal jūsų pasakojimą jums apvažiavo, neįžengtumėte ir jų neartumėte ir nenaudotumėte...” Tačiau, praėjus vos 4 mėnesiams, 1530 m. liepos 8 d. valdovo rašte bylos esmė pateikta visiškai kitaip (Nr. 520). Paaiškėja, kad tai J. Iljiničius, o vėliau jo sūnus Stanislovas ir jų urė- dininkai iš Miro dvaro nuolat užpuldinėjo brolių Čižų pasienio - Gorodėjos dvarą, pažeidinėjo ribas
42 Štai 196-oji byla rodo, kad valdovas ne vieną kartą įsakė Drohičino vietininkui Stanislovui Nicviadomskiui ir miesto teisėjui Jonui Kučinskiui atidėti teismą dėl ribų tarp Korcnevo žemionių ir valdovo dvarionio Lenarto Kosins- kio, pastarojo prašymu. Tačiau, nepaisant šių įsakymų, Drohičino teisėjai teismą įvykdė, paskelbė nuosprendį Lenartui Kosinskiui ir ruošėsi jį “grobti”. O ką gi valdovas? Jis rašo naują rūstų įsakymą: “... jūs (teisėjai. - Aut.) nepaisant mūsų šitų raštų, vis tiek tas baudas ir priteisimus tiems koreneviečiams (ieškovams. -Aut.) iš jo (L. Kosins- kio. - Aut.) priteisiate ir už tai, girdi, norite jį atgrobti, dėl to didžiai stebimės, kad priešintis mūsų raštams ir>nurody- mams... tiek drąsos turite...” Ir pabaigoje griežtai įsako panaikinti sprendimą, grasindamas 300 kapų grašių laidu.
43 Bardach J. Studia. S. 354. Tiesa, autorius bylą panaudojo tik kaip LDK “žygio” kanceliarijos raštvedybos netvarkos ir netikusios raštų išdavimo “už akių” praktikos liudininkę.
XXVII


ir užgrobdavo žemes. Po J. Iljiničiaus mirties, apie 1530 metų pradžią, valdovo teismas pagal Čižų skundą, tiesiog seime Vilniuje paskyrė jiems galutinį išvažiuojamąjį teismą (Nr. 496). Tačiau S. Iljiničius ir jo teisėjai paskirtu laiku neatvyko, nors terminas jiems ne kartą buvo praneštas. Tada Čižų teisėjai ir liudininkai, kaip reikalavo teismo proceso normos, įteisintos PLS44, vieni “aprodė” ieškovų ribas, priėmė sprendimą “ir tą savo teismą ponams tarėjams ... parašė” (Nr.520). Bet S. Iljiničius šito teismo nepripažino ir, pažeisdamas PLS straipsnius, “už akių” gavo atitinkamus raštus, adresuotus Ponų tarybai, reikalaujančius naujo teismo, o žvelgimus ir jų tarnus, pasiųstus įvykdyti teismo sprendimą, sumušė, o vieną netgi užmušė. Tuomet Ponų taryba, pasmerkusi atsakovo veiksmus, pakartotinai pasiuntė ribų teismo sprendimą įvykdyti valdovo dvarionį Tiškų Bychovcą su padėjėjais ir numatė didelį laidą, tačiau šį sykį Miro dvaro S. Iljiničiaus vietininkas ginklu pasipriešino valdovo dvarioniui bei jo tarnams: “... tą mūsų dvarionį vijosi, ir jo tarnus, ir daug jų žmonių sumušė ir sužeidė, o kai kuriuos mirtinai sumušė” (Nr. 520). Ir tik po to, kai S. Iljiničius ir L. Čižas, asmeniškai atvykę į Krokuvą, sutiko su “taikos” teismu ir didžiajam kunigaikščiui prižadėjo griežtai vykdyti jo sprendimą, šis paskyrė taikos (“sutaikinamuosius”) teisėjus, du gana įtakingus Ponų tarybos narius: valdovo maršalką ir raštininką poną Joną Hornostajų ir valdovo Taikytoją, poną Grigalių Astiką, kurie ir “padarė jų amžiną susitaikymą”, patvirtinę pirmojo ribų teismo sprendimą, kurį, kaip jau buvo minėta, valdovas buvo panaikinęs. Dabar jau ir didysis kunigaikštis 1530 m. liepos 8 d. raštu patvirtino “taikos” teisėjų, vadinasi, ir ribų teismo sprendimą. Byla lyg ir pasibaigė, bet ar ilgam? Kaip jau minėta, J. Bardachas visus tuos prieštaringus valdovo sprendimus aiškina netvarka kunigaikštystės kanceliarijoje45. Mūsų požiūriu, tai tik viena ir ne pati svarbiausia priežastis. Pagrindinė - didžiojo kunigaikščio valdžios silpnumas, vykdomojo centrinio valstybės aparato ir jo prievartos struktūrų silpnumas, antra vertus, tokių pakankamai stiprių stambiausiųjų feodalų struktūrų gyvavimas. Netgi ši byla rodo, kad jos sugebėjo ne šiaip sau pasipriešinti valdovo teismo vykdomojo aparato atstovams, bet ir “daugelį jų žmonių” sumušė bei sužalojo, o kitus “mirtinai sumušė” (Nr. 520). Panaši situacija atsispindi 227-ojoje, 296-ojoje ir kai kuriose kitose bylose.
“Knygos” bylos akivaizdžiai ir išraiškingai patvirtina istorinėje-teisinėje literatūroje žinomą faktą, kad aprašomuoju periodu didžiajam kunigaikščiui ir jo teismui buvo pavaldžios visos LDK gyventojų bylos. Tačiau galima išskirti tuos klausimus, kurie buvo jo išimtinė prerogatyva.
Pirma. Bajorų arba turtingų miestiečių garbės teismai (dauguma gyventojų - valstietija - tokios garbės neturėjo). Pavyzdžiui, 510 byloje 1530 m. birželio 24 d., atmesdamas kunigaikščio Jono Kro- šinskio ieškinį, pateiktą valdovo dvarioniui Teodorui Kolontajui, apkaltinus jį dalyvavįmu kunigaikščio M. Glinskio sąmoksle, didysis kunigaikštis primena, kad garbės byla yra jo išimtinė prerogatyva: “... nes kai paliečiama garbė, tai niekieno reikalas šitai spręsti, išskyrus mus, valdovą”. Tokie sprendimai priimami ir dėl miestiečių viršūnėlės garbės. Pavyzdžiui, kai Vilniaus magistratas, nagrinėjęs turtingo miestiečio Jono Mylniko bylą, atėmė jam pareigas ir garbę, tai į jo skundą buvo atsakyta griežtu didžiojo kunigaikščio sprendimu: “... jūs (magistratas. - Aut.), girdi, ... tą urėdą iš jo atėmėte ir garbę jam atiteisėte, kuo mes didžiai stebimės, kad jūs žmonėms garbę teisiate, ko gi niekas negali daryti, bet mes patys, valdovas, turime galią garbę suteikti ir taip pat garbę atimti, pagal kurio nusižengimą. O tai mes tą jūsų sprendimą niekiniu paverčiame...”(Nr. 90).
Antra. Ankstesnių didžiojo kunigaikščio ir valdovo pirmtakų privilegijų peržiūrėjimas ir panaikinimas. Bet taip buvo elgiamasi tik ypatingais atvejais. Tai akivaizdžiai rodo 202-oji byla: didysis kunigaikštis, iš pradžių Palenkės vaivadai Jonušui Kostevičiui davęs raštą A. Goštautui, neva neteisėtai užėmusiam du jo giminės dvarus, iškviesti į Ponų tarybos teismą, vėliau jį panaikino. Mat paaiškėjo, kad didysis kunigaikštis dar anksčiau buvo davęs A. Goštautui privilegiją, patvirtinančią jo teisę į šiuos pirktinius dvarus: “Kaip gi mes (didysis, kunigaikštis. - Aut.), girdi, pagal jo mylistos (A. Goštauto. - Aut.) pirkinį ir pirkimo raštą tuos dvarus patvirtinome mūsų privilegija amžinai jo mylistai. O kai... tas reikalas kėsinasi į mūsų privilegiją, tada, mums nesant Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštystėje, niekas negali mūsų privilegijų laužyti”. Panašiai tvirtinama ir 352- ojoje, ir kitose bylose.
44 PLS. T. II. D.l. P. 220. VIII.3 str.
45 Bardach J. Studia. S. 354.
XXVIII


Trečia. Valdovo teismo ir visų kitų žemesnių teismų sprendimų panaikinimas, ką patvirtina daugelis nagrinėtų bylų. Didysis kunigaikštis savo teismo sprendimus dažniausiai atšaukia tada, kai išaiškėja, kad viena pusė, iškreipusi bylos esmę, teismą suklaidino. Kaip, pavyzdžiui, 507-oje byloje: “Kaip gi, girdi, Jaroslavas (valdovo dvarionis. -Aut.) gražbyliaudamas tuos žmones ir žemes mūsų privilegija pas mus pasitvirtino sau amžinai, pagal» Stepono (ieškovo, valdovo dvarionio Jono Sovičiaus, tėvo. - Aut.) davimą ir raštą”. Ir pabaigoje - įsakymas maršalkai, Volkovysko laikytojui, Motiejui Vaitiekaičiui Jonaičiui: jeigu Jaroslavas iš tikro apgaulės būdu patvirtino sau valdovo teisme šį raštą, jį reikia panaikinti. Panašiai ir kitose bylose (Nr. 30, 70, 73, 77 ir kt.), beje, dėl tokios pat priežasties: “gražbyliavo” (Nr. 30); “gražbyliaudamas” (Nr. 70) ir t.t.
Taigi šios “knygos” bylos pakankamai plačiai, o kai kurios ir labai išraiškingai atspindi valdovo teismo teiseną ir teismo procesą. Jos parodo, kad valdovo teismo praktikoje buvo griežtai laikomasi teisės papročių, didžiojo kunigaikščio ir Ponų tarybos nutarimų, o 1530 m. bylose - ir PLS straipsnių. Tačiau kasdieniniame gyvenime teismo proceso procedūra buvo įvairiapusiškesnė, nei teisinės normos, užfiksuotos minėtuose nutarimuose bei PLS straipsniuose46. Be to, kaip rodo kai kurios bylos, atskirų PLS straipsnių šaltiniais ir buvo teismų praktika bei nuostatai. Pavyzdžiui, nuostatų normos apie ne didesnės kaip 1/3 tėvonijos dalies nusavinimą iš giminaičių įteisinimas I skyriaus 15 ir 16 straipsniuose47, ir nutarimo apie žemės senaties terminą -1 skyriaus 24 ir 27 straipsniuose48. Kai bylinėjamasi dėl žemės ir susiduriama su senatimi, ypatingą reikšmę valdovo teisme turėjo Vytauto laikai. Antai valdovo teismas Markovo valsčiaus Kureneco valstiečius atleido nuo jungo tarnybos todėl, kad “jų senelis ir tėvas nuo seno, didžiojo kunigaikščio Vytauto ir Žygimanto laikais, tarnavo žirgų tarnybą, ginkluoti į karą vykdavo” (Nr. 18). Statutu (aktuose kalbama apie “rašytines teises”) pasiremta dviejose trijose bylose, beje, ir 67-ojoje byloje, kuri datuota 1523 m. rugpjūčio 19 d., t.y. kada PLS dar nebuvo galutinai suredaguotas ir priimtas. Čia Padubysės dvaro savininkas, nusižengdamas įstatymams, nepaisydamas giminaičių interesų, visą dvarą užrašė Betygalos koplyčiai. Didžiojo kunigaikščio teismas, panaikinęs tokį neteisėtą testamentą, dvarus perleido paveldė¬
tojams, remdamasis, matyt, PLS: “... kaip gi ir šiuo metu, būdami mūsų tėvynėje, Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštystėje, kartu su jūsų mylistomis, mūsų ponais tarėjais, rašytinėje teisėje tai davėme ir nustatėme”. Ar čia kalbama apie PLS, priimtą Vilniaus seime 1522 m. vasarą (šiuolaikiškai tariant, tik pirmuoju skaitymu, nors tuomet atrodė, priimtą pastraipsniui ir galutinai49), tvirtai pasakyti negalima. Visiškai įmanoma, kad didysis kunigaikštis turėjo galvoje specialiai tuo klausimu priimtus “nuostatus”, minimus keletoje “knygos” bylų. Kai kuriose bylose PLS remiamasi netiesiogiai, pavyzdžiui, 408-ojoje byloje sakoma: “... ir neturime iš jo (valdovo raštininko Stanislovo Skopo. - Aut.) tą mūsų dvarą (Skirsnemunės. - Aut.) atimti... dėl jokios priežasties ir apkalbų už akių, o juo labiau - mums būnant mūsų valstybėje - Lenkijos karūnoje (mūsų kurs. - Aut.). Betgi, kai būsime Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštystėje...”50
Ir kaip rodo “knygos” bylos, nagrinėtos iki PLS, toks straipsnis buvo tiesiog būtinas, nes dauguma suteikčių ir privilegijų buvo išduodamos Lenkijoje. Tiesa, ir priėmus PLS, kaip liudija vėlyvesnį šaltiniai, šios normos ne visuomet buvo paisoma. O 392-ojoje byloje valdovo patvirtintas “atleidžiamasis raštas” surašytas taip, kaip reikalavo III sk. 15-asis straipsnis51: "... su jo žeme ir su namu, ir su visa manta..., kam nori, laisvanoriškai tarnauti...” Tiesa, PLS čia nesiremiama. Matyt, valdovui, kaip aukščiausiai teismo ir įstatymdavystės institucijai, nurodyti Statuto normą nebuvo būtina. Kai kurių PLS straipsnių52 šaltinių požiūriu įdomi užuomina apie stambių feodalų nepavaldumą žemės teismams. 279- oji byla rodo, kad ši norma veikė jau Žygimanto Kęstutaičio, o gal netgi Vytauto laikais. Bylos protokole sakoma, kad “... ponia vaivadienė (Trakų - Elžbieta Grigalienė Astikienė. - Aut.) nenorėjo atsakyti jiems (atsakovams. - Aut.) žemės teisme dėl to, kad ji su tais dvarais žemės teisme nesėdėjo, jos protėvius su tais dvarais didysis kunigaikštis Žygimantas (Kęstutaitis. - Aut.) iš visų žemės teis-
46 Žr. Vansevičius S. Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės vals- tybiniai-teisiniai institutai pagal 1529,1566 ir 1588 m. Lietuvos Statutus.V., 1981. P. 109-119.
47 PLS. T. II. D. 1. P. 76, 78.
48 Ten pat. P. 86, 88.
49 Лазутка C. А. I JIC. C.72.
50 Plg. PLS. T. II. D.l. P. 86.1.25 str.
51 Ten pat. P. 116,118.
52 Ten pat. P. 160. VI. Įv.; P. 310. ХІІІ.24 str.
XXIX


mo urėdininkų [galios] išėmė, tuos dvarus (mūsų kurs. - Aut.) paliko paties valdovo teismui”. Vadinasi, ne tik atskiri feodalai, bet ir konkretūs dvarai galėjo būti “išimti” iš bendrosios žemės teisės. Thigi “knygos” bylos - tai ne tik unikali medžiaga, atskleidžianti valdovo teismo teiseną ir teismo procesą, bet ir reikšmingas kai kurių PLS straipsnių šaltinis.
Žemės
ir baudžiamoji teisė
Didelė “knygos” aktų dalis - tai žemės bylos, ginčai dėl dvarų ir dėl jų ribų. Todėl jie puikiai atspindi daugelį žemės teisės normų bei jų taikymą sprendžiant teismo ginčus. Didžiojo kunigaikščio valdžia ir jo teismas gynė feodalų žemėvaldą. “Visų rūšių bajoriškoji žemės nuosavybė - tėvoninė, ištar- nautinė arba pirktinė, kaip bendra taisyklė, - neliečiama”53. Ypač rūpinamasi giminės dvarų išsaugojimu, pavyzdžiui, 3-iojoje byloje: “Ir mes su mūsų ponais tarėjais, sužinoję tai, kad tas Daukšių Mon- tautiškių dvaras yra tų bajorų (ieškovų. - Aut.) senolija..., davėme jiems laikyti”, t.y. teismui visiškai pakako tik vieno įrodymo, kad dvaras yra ieškovų giminės. Net jeigu giminės dvaras buvo parduodas, paveldėtojai neprarasdavo teisių, jie galėjo jį, kaip ir 54-ojoje byloje, išpirkti. Staltiesininkas Vaska Zenoyjevičius nusprendė išpirkti savo tėvo parduotą tėvoniją valdovo žmonėms, kurie, suprantama, su tuo nesutiko. Tuomet jis kreipėsi į maršalkos J. M. Radvilos teismą, kuris “tą tarp jų išnagrinėjęs, ir liepė tiems žmonėms iš jų pinigus paimti, o žemę Vaškai ir jo broliams atiduoti”. Kadangi atsakovai maršalkos teismo sprendimą vykdyti atsisakė, tai didysis kunigaikštis vėl paskyrė jau komisorių teismą, kurį sudarė dvaro maršalka J. Iljiničius, maršalka kunigaikštis Vosylius Polubenskis ir dvaro bei Trakų arklidininkas Jokūbas Kuncevičius. Komisorių teismas patvirtino ankstesnio teismo sprendimą ir ieškovams - Vaškai Zenovjevičiui ir jo broliams - išdavė teismo raštą. Šį kartą atsakovai teismo sprendimui pakluso ir, paėmę pinigus, grąžino ieškovams jų tėvonines valdas, o 1523 m. gegužės 8 d. valdovo teismas išdavė savo raštą, patvirtinantį ankstesnių teismų sprendimus. “Knygoje” esama ir kitų bylų (Nr. 59, 210, 282 ir kt.), patvirtinančių šios žemės normos dėl tėvoninių ir giminės dvarų (ypač jų dviejų trečdalių) valdymo tvirtumą, apie tai jau pasakyta anksčiau ir tai
išsamiai aptarta istorinėje literatūroje54. Giminės dvarai jokiu būdu negalėjo būti nusavinti, jie paveldimi, o tai ir buvo galutinai įtvirtinta PLS III.9 straipsnyje55. Ir vis dėlto dvaro trečdalis neretai buvo parduodamas. Tačiau atlikti žemės pirkimo- pardavimo sandorį (kas ir buvo įtvirtinta PLS)56 buvo galima tik didžiojo kunigaikščio urėdininkams arba pačiam didžiajam kunigaikščiui leidus. Šią normą patvirtina ir kai kurios “knygos” bylos (Nr. 437, 479 ir kt.). 437-ąjį aktą, surašytą 1530 m. sausio 27 d., t.y. jau priėmus PLS, didysis kunigaikštis adresuoja maršalkai, Breslaujos laikytojui Povilui Sapiegai, ir įsako grąžinti dvi anksčiau konfiskuotas žemes Smolensko bajorui Ostaniai Gri- galevičiui. Tbks įsakas motyvuojamas tuo, kad tas žemes jis buvo nupirkęs Breslaujos paviete, sutikus Povilo tėvui, Palenkės vaivadai J. Sapiegai: "... kad jis tas žemes pirko su pono Jono Sapiegos leidimu, o paskui ir mes jam tai patvirtinome mūsų raštu”.
Tačiau gyvenime pasitaikydavo ir tokių atvejų, kai šios žemės teisės normos nebuvo paisoma. Viena iš tokių paslėptų giminės dvarų perdavimo svetimų žmonių nuosavybėn formų buvo įsūnijimas, neretai išleidžiant už įsūnio dukteris arba anūkes, kaip 395-ojoje byloje, kai Vilniaus pavieto bajoras Nekrašas Juškavičius “niekieno neįbaugintas, nei prikalbėtas, tik savo gera valia ir, būdamas geros sveikatos bei pilno proto, paėmė jį (to paties Vilniaus pavieto bajorą Mikalojų Stankavičių. - Aut.) sau už sūnų ir užrašė jam savo dvaro prie Merkio upės Černiūnuose, trečiąją tėvonijos ir visos žemės dalį...Tr į tą trečiąją dalį savo anūkę Elžbietą, savo sūnaus Lauryno dukrą, už jo atidavė”. Tokią paslėptą žemės valdų įsigijimo formą neretai panaudodavo ir stambūs žemvaldžiai, kaip 436-ojoje byloje valdovo maršalka, įtakingas didikas J. Iljiničius, “įsipiršęs” į sūnus bajorui Jurgiui Ostramečovskiui, kuris “užrašė jam trečiąją savo Ostromečovo dvaro dalį”. Panašios tėvoninių žemių įsigijimo formos paminėtos J. Bardacho tyrinėjimuose57.
Daugelyje “knygos” bylų nagrinėjamos kasdieninės nuolatinės kaimynų arba giminaičių pretenzijos vienų kitiems dėl žemių atribojimo, paveldimų dvarų padalijimo ir kitokie panašaus pobūdžio ginčai. Žemės teisės normos nagrinėjamuoju lai-
53 Пичета B. И. Белоруссия и Литва. C. 475.
54 Лазутка C. А. I ЛС. C. 81-86.
55 PLS. T. II. D.l. P. 112,114.
56 Ten pat. P. 76-80.1.15-17 str.
57 Bardach J. Studia. S. 182.
XXX


kotarpiu yra visiškai susiklosčiusios ir nusistovėjusios, o ginčų sprendimo tvarka irgi jau turi senas tvirtas tradicijas. Štai bet kokių ribų ginčų sprendimas prasideda ribų teisėjų arba dalybininkų paskyrimu (Nr. 1, 7,35,50,51, 55 ir kt.). Jie išvažiuoja į ginčo vietą, kur skrupulingai, kaip 55-ojoje byloje, apmatuoja valdas, atidžiai aprašo jų ribas, nurodydami riboženklius (kaimų, upių, kelių, pelkių, didesnių medžių ar akmenų ir kt. pavadinimus): “Ir tie jų dalybininkai, ten j tą jų žemę išvažiavę, ir pagal jų sutartį ir susitarimą tą žemę tarp jų padalino: Zarankavičiams davė prie jų pusės, prie kelio, kuris eina nuo Senojo dvaro ir nuo Šventojo Išganytojo cerkvės, ir Peščatkos...” ir t.t. Sudarę tokį išsamų ribų aprašą, dažniausiai patvirtintą liudytojų priesaikomis, dalybininkai pateikdavo jį komisorių teismui. 55-ojoje byloje tokiais valdovo “pavedimu” paskirtais teisėjais buvo dignitoriai: žemės maršalka Jonas Mikalojaitis Radvila Vyresnysis, dvaro maršalka J. Iljiničius ir žemės iždininkas Abraomas Jezofovičius. Komisorių teismas savo sprendimą priėmė pasirėmęs dalybininkų raštu - ribų aprašu. Tiesa, šį sprendimą antroji pusė apskundė valdovo teismui, kuris, antrą kartą išnagrinėjęs bylą, komisorių teismo sprendimą patvirtino: “Ir mes, jų abiejų pusių kalbas ir tuos jų teismo ir susitaikymo, ir dalybinius raštus ... išklausę, visgi Zarankavičius tame teisiais [esant] nusprendėme ir jiems tuos raštus palikome, ir mūsų teismo raštą jiems tam davėme”.
Panašūs kasdieniniai žemės ginčai ir daugelyje kitų bylų sprendžiami, laikantis žemės teisės normų (Nr. 56, 59, 65, 210, 258 ir kt.). Antai 210-ojoje byloje, užprotokoluotoje 1525 m. spalio 9 d., į valdovo teismą su ieškiniu Melniko žemioniui Jonui Klimčickiui kreipiasi to paties pavieto žemionis Mykolas Svideris su savo broliais Sernackiais, apkaltinęs pirmąjį atseit neteisėtu jų “tėvoninės žemės” laikymu. Teisme paaiškėjo, kad tą žemę J.Klim- čickio tėvui padovanojo dar Kazimieras, o Aleksandras ir pats Žygimantas Senasis tą dovanojimą patvirtino savo raštais, ir byla jau du kartus buvo nagrinėta Melniko seniūno Nemiros Hrimaličiaus maršalkos komisorių teisme ir išspręsta J. Klim- čickio naudai, kuris gavo ir atitinkamą teismo raštą. Pateikęs šiuos dokumentus valdovo teismui, J. Klimčickis buvo pripažintas teisiu. Apskritai kaip šioje, taip ir kitose bylose (Nr. 55, 56, 59 ir kt.) ankstesnių teismų sprendimai paliekami galioje, ypač kai bylų saitai nusitiesdavo į didžiųjų
kunigaikščių Kazimiero ir Aleksandro laikus. Matyt, dar iki priimant PLS laikytasi žemės senaties terminų. Apie tokį terminą aiškiai kalbama 346- ojoje byloje: Voluinės žemionys Zenka ir Mikita Čarikovskiai valdovo teisme 1529 m. vasario 5 d. pralaimėjo bylą ponui Jokūbui Montautavičiui ir nesusigrąžino savo tėvoninio dvaro tik dėl to, kad “mūsų tėvo (Kazimiero. - Aut.) ir brolio (Aleksandro. - Aut.) laikais jokio priminimo apie tai nedarė”. Tokiais neapibrėžtais rėmais žemės senatis buvo įteisinta ir kai kuriuose PLS straipsniuose58, tiesa, gana paini vieno jų redakcija, kalba ir apie dešimties metų žemės senatį59. Ir tik vėlesnės plačiosios PLS redakcijos papildomame 1.27 straipsnyje jau visiškai aiškiai nustatytas toks senaties terminas būtent žemės teisės srityje60. Kai panašūs ribų ginčai labai užsitęsdavo, tuomet, kaip 382- ojoje byloje, abiems pusėms buvo paskiriamas paskutinis galutinis terminas. (Gal ir šiandien mūsų teismams būtų naudinga taikyti tokią galutinio termino skyrimo praktiką?).
XVI a. pradžioje visiškai susiklostė ir žemės paveldėjimo teisės normos. Žemės valdas dažniausiai dalijosi velionio sūnūs, kartais sūnūs, našlė ir dukterys, pavyzdžiui, užtrukusiame M. M. Radvilos Jaunesniojo dvarų dalybų trims jo sūnums ir našlei su dviem dukterimis procese (Nr. 7, 35, 50, 51, 417). Gal tipiškiausios žemės teisės normų laikymosi požiūriu buvo mirusio valdovo maršalkos J. Iljiničiaus žemės valdų dalybos. 252-ojoje ir 253- ojoje bylose užprotokoluoti “dalybų raštų” jo sūnums Jonui, Ščastnui ir Stanislovui patvirtinimai. Kaip ir visuose panašiuose išskirtinės svarbos dokumentuose, čia griežtai laikomasi jų formuliaro: pradedama “Iškilmingai skelbiame...” ir baigiama - “Tame rašte karaliaus ranka”. O kiekviename akte skrupulingai ir išsamiai išvardijamos valdos. Tiesa, aktas patvirtina valdų nuosavybės teisę ne tik J. Iljiničiaus sūnums, bet ir jų palikuonims: “... šiuo mūsų raštu patvirtiname amžinai jam pačiam (sūnui Jonui. - Aut.) ir jo žmonai, ir jų vaikams,
58 PLS. t. II. D.l. P. 74. 1.14 str.; P. 76. 1.15 str.; P. 80-82. 1.19 str.
59 Ten pat. P.80.1.18 str. į
60 Ten pat. P.88.1.27 str.: “Taip pat nustatome žemės senatį nuo įstatymų išleidimo, kad kiekvienas, kokios bebūtų padėties, aukštesnės ir žemesnės, tylėjęs apie savo turtus, apie dvarą ar žemę, ir jis neprimintų per dešimtį metų ir priminimo tam nepaimtų, toks savo turtą praranda ir apie tai turi amžinai tylėti.”
XXXI


ir būsimiems jų palikuonims. Turi jis mūsų šioje privilegijoje tą aukščiau rašytą trečiąją dalį ... laikyti su viskuo taip, pagal dalybas ir jų dalybinius raštus” (Nr. 252). Nors “knygoje” neįrašyti aktai, duoti prieš šitą valdovo teismo “patvirtinimą”, tačiau galima neabejoti, kad, laikydamiesi žemės teisės normų, paveldėtojai buvo kreipęsi į valdovo teismą, prašydami leidimo velionio tėvo valdų dalyboms. Valdovo teismas paskyrė dalybininkus, kuriems, matyt, be ypatingo triukšmo pavyko visas tėvo valdas padalyti į tris lygias dalis, o sūnums buvo įteikti antspauduoti “dalybiniai raštai.” Ir štai dabar - 1527 m. gegužės 28 d. - sūnūs: Jonas (Nr. 252) ir Ščastnas (Nr. 253), šiuos “dalybinius raštus” pateikė valdovo teismui patvirtinti. Juose, kaip ir visuose panašiuose aktuose, suformuluota ypatingai svarbi norma: “Kaip gi jis (vyriausias J. II- jiničiaus sūnus Jonas. -Aut.) mums rodė tam visus tris kiekvieno brolio dalybinius raštus, kuriuose gi dalybiniuose raštuose įrašytas mūsų laidavimas: kas turėtų tam nusižengti, ir tas dalybas suardyti, turi mums sumokėti du tūkstančius kapų grašių, o dviems broliams - po penkis šimtus kapų grašių (mūsų kurs. -Aut.)” (Nr.252). Kaip matome, tėvo palikimo dalybų procedūra gana ilga ir vyksta griežtai laikantis žemės teisės normų. Ši byla visais atžvilgiais pavyzdinė, etaloninė, o dalybos vyko be jokių ekscesų ir komplikacijų. Tačiau ne visuomet paveldėtojai šeimos žemės valdas pasidalydavo taip sklandžiai. Tai akivaizdžiai byloja Trakų pono valdovo maršalkos J. M. Radvilos Vyresniojo ir jo brolienės, velionio Jono žmonos - Onos ginčas dėl Lipsko dvaro (Nr. 74).
Kai kurios “knygos” bylos atskleidžia disponavimo valdovo dovanotais dvarais teisės normas. Tokius dvarus gali valdyti tik tas, kam jie duoti, o giminaičiai negali jų paveldėti. Pavyzdžiui, kai Timotiejus Puzina po savo brolio Vosyliaus mirties užėmė pusę pastarajam valdovo dovanoto Nosovo dvaro, didysis kunigaikštis Žygimantas Senasis įsakė Trakų vaivadai ją atimti. Timotiejus Puzina kreipėsi j valdovo teismą, kuris, vadovaudamasis tuo, kad dvaras buvo dovanotas Vosyliui ir jo žmonai, priteisė Nosovo dvarą velionio žmonai “iki gyvos galvos”, o Timotiejaus ieškinį pripažino neteisėtu: "... Timotiejus Puzina į tą Nosovo dvarą nieko neturi, davėme tą Nosovo dvarą Juknos žmonai (antrą kartą ištekėjo už Juknos. - Aut.) laikyti iki jos gyvos galvos dėl to, kad privilegijoje jos vardas yra įrašytas” (Nr. 108). Apskritai visas bylas, susi¬
jusias su valdovo žemių dovanojimu, didysis kunigaikštis paprastai nagrinėjo pats Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštystėje, o ne Lenkijoje. Vienas toks atvejis užprotokoluotas 61-ojoje byloje, kurioje didysis kunigaikštis įsako Ponų tarybai atidėti Ba- binskių ir valdovo dvarionio Demetro Ivašenca- vičiaus teismą dėl išdaviko J. Glinskio dvaro, pagal žemės teisės normas atitekusio didžiajam kunigaikščiui. Valdovas praneša Ponų tarybai, kad šią bylą spręs jis pats, kad: “... dėl tų jų (D. Iva- šencavičiaus ir Babinskių. - Aut.) dvarų nelieptumėte pas save (Ponų tarybą. - Aut.) kviesti iki, duos Dievas, mūsų atvykimo. Ir kai, Dievas duos, ten (LDK. -Aut.) būsime, mes su jūsų mylistomis, mūsų ponais tarėjais, tai tarp jų išnagrinėsime ir pagaliau teisingumą tam padarysime”. Šios ir kitų (pavyzdžiui, Nr. 411) bylų protokolai taip pat patvirtina jau nusistovėjusią žemės teisės normą, galutinai įtvirtintą PLS61, kuri išdavikų žemės valdas atiduodavo didžiojo kunigaikščio nuosavybei.
Dar 1447 m. privilegijoje deklaruotą ir PLS62 įtvirtintą žemės teisės normą, draudžiančią dovanoti valdas užsieniečiams, didysis kunigaikštis kartais vis dėlto pažeisdavo63. Thi rodo ir šios “knygos” bylos (Nr. 358, 370).
Keletas “knygos” aktų (Nr. 272, 273, 392) atspindi žemės teisės normą, įteisinusią stambių feodalų dvarų dovanojimą smulkiems feodalams. Paskutinėje byloje, nagrinėtoje 1529 m. spalio 22 d., t.y. iš karto po PLS priėmimo, didysis kunigaikštis visiškai pagal Statuto III.15 straipsnyje64 įrašytą normą patvirtino Mikalojaus Juškavičiaus “išlaisvinimo raštą”, suteikusį teisę Stasiui Mackevičiui laisvai disponuoti ištarnautu dvaru: “Laisvi jie su savo tėvonine žeme, ir namu, ir su visu turtu, kam nori, gera valia, tarnauti...”(Nr. 392). Nors Statutu čia nepasiremta. Bet kaip jau sakyta, sprendimą priima valdovas - aukščiausia teismo ir įstatymdavystės instancija. Jis, matyt, kartais gali ir nenurodyti konkrečios Statuto normos.
Kai kurios “knygos” bylos (Nr. 256, 503) rodo, kad būtent šiame periode, t.y. XVI a. pirmaisiais dešimtmečiais, galutinai likviduojamos valstiečių
61 Ten pat. P. 66.1.2- 4 str.
62 Ten pat. P. 108. III.3 str.
63 Tą pastebėjo dar V. Pičeta-žr. Пичета B. И. Белоруссия и Литва. C. 474.
64 PLS. T. II. D. 1. P. 116-118.
65 Ten pat. P. 172. VI.6 str.
66 Ten pat. P. 234. VIII.21 str.
XXXII


(taip pat ir didžiojo kunigaikščio valstiečių) alodo teisės: tai netiesiogiai patvirtina kai kurie PLS straipsniai65 ir jau visiškai aiškiai įtvirtina papildomieji plačiosios redakcijos straipsniai66. Pavyzdžiui, 256-ojoje byloje, surašytoje 1528 m. gegužės 2 d., valdovo teismo sprendimas motyvuojamas tuo, kad "niekam nevalia iš mūsų žmonių (didžiojo kunigaikščio valstiečių. - Aut.) vaikinę žemę pirkti”.
Ypač įdomi 503-ojoje byloje, surašytoje 1530 m. birželio 4 d., t.y. jau priėmus PLS, didžiojo kunigaikščio išlyga, numatyta įkeičiant žemę karalienės Bonos raktininkui (valstiečiui) Mikitai Grinevičiui: "Nors ir nevalia pardavinėti nei įkeitinėti žemes paprastiems žmonėms, tačiau mes gi dėl karalienės, jos mylistos (Bonos. - Aut.), priežasties ir dėl jo prašymo tai padarėme, leidžiame jam tą žemę už tuos pinigus laikyti ir iš mūsų malonės tai duodame”. Taigi šiuo atveju karalienės Bonos prašymas ir didžiojo kunigaikščio malonė buvo aukščiau įstatymo. Žemės teisės normos kartais ignoruojamos ir tuomet, kai paliečiami asmeniniai didžiojo kunigaikščio žemės valdos interesai. Pavyzdžiui, 447- ojoje, 448-ojoje ir 449-ojoje bylose, kuriose pažeidžiant anksčiau sudarytą brolių Radvilų tėvo palikimo dalybų sutartį (Nr. 417), vienas jų - žemaičių vyskupas Mikalojus - aiškiai be kitų brolių sutikimo didžiulį giminės Knišino dvarą po savo mirties užrašė didžiajam kunigaikščiui ir jo sūnui Žygimantui Augustui (Nr. 417). Įdomu, kad ši brolių sutartis, kuria jie įsipareigojo niekam giminių dvarų neparduoti ir neužrašyti be visų brolių sutikimo, didžiojo kunigaikščio nė vienoje byloje net nepaminėta, kadangi jam buvo nenaudinga67.
Daugelis žemės ginčų, kaip ir šis magnatų Radvilų ir didžiojo kunigaikščio ginčas dažnai išaugdavo į rimtą "santykių aiškinimąsi”, o kartais tiesiog virsdavo smurtu (Nr. 36, 381, 382, 431 ir kt.). Todėl teismo procesuose žemės teisės normos dažnai pinasi su baudžiamosios teisės normomis, kuriomis ir grindžiami valdovo teismo sprendimai. Štai 36- ojoje byloje užprotokoluotas dviejų stambių žemvaldžių - J. M. Radvilos Vyresniojo (o po mirties -jo žmonos) ir pono (iki 1508 m. žemės iždininko) Teodoro Chreptavičiaus - teismo procesas. Nuosprendyje išvardyti ne tik žemės teisės normų pažeidimai, bet ir vienos pusės (J. M. Radvilos. - Aut.) kriminaliniai nusikaltimai: "... jo (T Chreptavičiaus. -Aut.) dvare, Senoje, dideles skriaudas ir smurtą, ir žmogžudystes (! - Aut.) jo žmonėms padarė...” 431-oji byla rodo, kad tokios "kumščio” žemės
teisės (ar baudžiamosios teisės) auka tapo pats Bielsko teisėjas Jurgis Račka Pučickis, į kurio valdas jėga "įsivesdino” kunigaikštienė Mykolienė Glinskienė, sugebėjusi netgi “ištaisyti” didžiojo kunigaikščio raštą, suteikiantį solidumą tokiam smurtui (tai bent kunigaikštienė!).
Visa tai, suprantama, nepaprastai apsunkindavo žemės ginčų procesus, kai kurie iš jų trukdavo metų metus ir taip susikomplikuodavo, kad ir teismui būdavo sunku nustatyti, kas gi iš tiesų kaltas. Svarbiausias kaltininkas buvo žinomas - tai feodalinės žemėvaldos "tvarka” (greičiau "netvarka”), tai didėjantis žemės savininkų godumas ir gobšumas: kuo daugiau turi, tuo daugiau reikia. Tačiau valdovo teismas buvo linkęs tai nutylėti.
Civilinė teisė
PLS rengimo laikotarpiu jau buvo susiklosčiusios ir žemės, ir civilinės teisės tradicijos. Bene daugiausia civilinių bylų šioje “knygoje” - tai bylos dėl bajorų garbės ir “šlėktystės įrodymas”. Šlėktos garbė buvo labai svarbus LDK feodalinėje visuomenėje, vadinasi, - ir Lietuvos civilinėje teisėje dalykas. Garbė buvo netgi svarbiau už gyvybę, nes dažniausiai buvo susijusi ne tik su pačiu nukentėjusiuoju, bet ir su jo palikuonimis. Jau sakyta, kad šlėktų garbės bylos buvo išskirtinė valdovo teismo prerogatyva. Jų negalėjo spręsti nei komisorių, nei miestų teismai, nei netgi Ponų tarybos teismas. Neretai tokios bylos, pradėtos nagrinėti koįrfisorių arba maršalkos teismuose kaip baudžiamosios, buvo perduodamos valdovo teismui, kai tik paiškėdavo, kad kalbama apie bajoro garbę. Antai 195-ojoje byloje šeši smulkūs bajorai iš Eišiškių pavieto iškėlė bylą to paties pavieto bajorui Jokūbui’Semaškavičiui, apkaltinę jį prievartos panaudojimu. Juos teisęs valdovo maršalka J. Iljiničius pripažino pastarojo kaltę ir priteisė kiekvienam bajorui sumokėti po 12 rublių už nešlovę ir dar po 12 rublių - už smurtą. Tačiau atsakovas (kaip šioje ir kitose bylose), nenorėdamas tokios didelės sumos mokėti, "prikišo jiems dėl garbės, lyg jie būtų nešlėktos”. Didysis kunigaikštis paskyrė antrą gerokai aukštesnio rango - paties Trakų vaivados K. Ostrogiškio - teismą. Tačiau ir šiame teisme paaiškėjus, kad teisiamasi dėl šlėktos garbės, K. Ostrogiškis proceso nebaigė, 67 Lazutka S. LM 4-oji Teismų bylų knyga.
3.801
ХХХІИ


o besibylinėjančias puses nukreipė į valdovo teismą: “... ir kunigaikštis vaivada... tą tarp jų žiūrėjo ir, pabaigos nepadaręs, pas mus juos atsiuntė, ir jiems, abiems pusėms, savo raštus į mus [kreiptis] davė”. Taigi byla pateko į valdovo teismą, besibylinėjančios pusės netgi atvyko į Krokuvą ir ten valdovo teisme susitaikė: “Ir jie, atvykę į Krokuvą, dėl to tarp savęs susitaikė... It mums lenkėsi, kad jiems tam duotume raštą”.
Apie nepaprastai svarbią šlėktos garbės reikšmę kalba valdovo teismo sprendimas kitoje panašioje byloje: “Ir jų mylistos (komisorių teismo teisėjai. - Aut.), tą išnagrinėję ir visiems Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės Tarybos ponams pranešę, tuos Sasinus (ieškovus. -Aut.) tame pripažino teisiais ir juos su šlėktos garbe paliko, ir tą savo teismo raštą tam jiems davė” (Nr. 95).
Kai kuriose bylose kalbama apie “tikrą” šlėk- tystės “įrodymą”, pavyzdžiui, kai buvę bajorai, paversti vaikiniais valstiečiais, stengiasi įrodyti savo genealogiją (Nr. 226, 269, 330 ir kt.). Būtent šiuo periodu teko priimti įstatymą apie priklausomybės bajorų luomui įrodymo būdus. Tai specialūs Nuostatai, priimti Vilniaus seime 1522 m.68 Pagrindinės šių Nuostatų normos buvo įteisintos ir PLS III sk. 11, 12 ir 13 straipsniuose69. Tiesa, “knygos” bylose nenurodomi nei Nuostatai, nei Statutas (Nr.226, 269, 330 ir kt.). Bylos sprendžiamos priešingai juose įrašytoms nuostatoms, bet ginant stambių žemvaldžių ir didžiojo kunigaikščio interesus. Pavyzdžiui, pažeidus 1522 m. Nuostatų normas, išspręsta 226-oji byla apie Eišiškių valsčiaus valdovo vaikinių valstiečių Grigaliaus Aleknavičiaus ir Stanislovo Bernotavičiaus šlėktystės įrodymą. Rašte Trakų vaivadai kunigaikščiui K. Ostrogiškiui, kuris, vadovaudamasis Nuostatų normomis, pasirėmęs kelių eišiškiečių bajorų liudijimu, matyt (iš bylos ne visai aišku), pripažino jų šlėktystę, valdovas įsako juos palikti vaikiniais ir netgi padovanoja kunigaikščiui Povilui Berdeviakavičiui, praradusiam savo tėvoninius Smolensko dvarus kare su Rusijos valstybe. Beje, nors šis valdovo nutarimas priimtas dėl konkrečios bylos, jame įrašytas gana apibendrintas nurodymas vaivadai K. Ostrogiškiui: “Ir kad tavo mylista įsakytum Eišiškių pavieto ir kitų mūsų Trakų pavieto dvarų laikytojams, kad jie niekam neleistų mūsų vaikinių žmonių iš jungo į bajorus išvedinėti... O kurie bajorai norėtų mūsų žmones iš jungo ir duoklių išvedinėti, kad tavo mylista tokius bajorus už tai lieptumei bausti to¬
kia bausme, kaip tame mūsų brolio rašte yra parašyta (mūsų kurs. - Aut.), nes niekas negali vaikinio žmogaus šlėkta padaryti, tik mes patys - valdovas”. Šios bylos sprendimas įdomus ir dėl to, kad valdovas ne tik pažeidė veikiantį įstatymą -1522 m. Nuostatus, bet jo pažeidimas motyvuojamas 1494 m. didžiojo kunigaikščio Aleksandro valdovo teismo precedentu. Mat pastarasis, nagrinėdamas panašią bylą prieš 30 metų ir išsprendęs ją neigiamai, suformulavo tokio sprendimo savotišką teisinę normą: “Ir įsakome visiems turintiems herbus bajorams nepriiminėti į savo gentį nė vieno valsčionio ... O kuris priimtų į savo gentį valsčionį, tas pats savo bajorystę praras” (Nr. 226). Štai šituo trisdešimties metų senumo Aleksandro teismo precedentu ir pasinaudojo didysis kunigaikštis, kad, pažeidęs 1522 m. Nuostatus, išspręstų bylą savo naudai.
Antra vertus, netrukus po 1522 m. Nuostatų priėmimo (o anksčiau minėta byla buvo nagrinėjama 1526 m. sausio 19 d.) smulkūs bajorai, stengdamiesi į privilegijuotą luomą įtempti savo nuskurdusius tolimus giminaičius, o kartais ir ne giminaičius, matyt, piktnaudžiavo Nuostatų normomis.
Šeimos teisė
Kadangi publikuojamoje “knygoje” surašyti valdovo teismo sprendimai, natūralu, jog joje gerokai mažiau bylų, atspindinčių šeimyninius santykius, nei, tarkime, komisorių ar maršalkos teismų bylų “knygose”. Į didįjį kunigaikštį kaip į aukščiausią teisingumo vykdytoją dažniausiai buvo kreipiamasi labai svarbiais ir komplikuotais atvejais. Todėl šioje “knygoje” reta asmeninius šeimos narių santykius apibūdinančių dokumentų. Ikčiau joje įrašyti aktai rodo, kad valdovui vis dėlto kartais tekdavo įsikišti ir į savo pavaldinių vedybų reikalus, nors dar Žygimanto Senojo pirmtakai Jogaila, Jogaila ir Vytautas (Horodlėje), Kazimieras bei Aleksandras savo privile-
68 РИБ. T. XX: ЛМ. T. 1. C. 1114. № 388; I. Danilavi- čius (Skarbiec diplomatów. S. 277) manė, kad šiuos nuostatus 1507 m. priėmė Vilniaus seimas. Nors LM šis dokumentas be datos, I. Lappo tvirtinimu (Великое княжество Литовское во второй половине XVI сто- летия. Литовско-русский повет и его сеймик. Юрьев, 1914. С. 198), saugotas tarp 1522 m. įrašų ir turėtų būti datuojamas tais metais.
69 PLS. T. II. D.l. P. 114-116; Лазутка C. А. І ЛС. C.98.
70 PLS. T. П. D. 1. P. 136.
XXXIV


gijose buvo suteikę teisę bajorams laisvai išleisti už vyro savo dukras bei giminaites. PLS ГѴ sk. 15 straipsnyje jau buvo įrašytas pažadas neištekinti moterų “prievarta be jų valios” ir leista joms ištekėti “pasitarus su savo bičiuliais, už ko nori”70. Bet tame pačiame skyriuje įrašyti 10 ir 11 straipsniai iš esmės prieštaravo merginų galimybei ištekėti “už ko nori” ir paaiškino “pasitarimo” su bičiuliais (juolab tėvais) tikrąją reikšmę: dukra, ištekėjusi prieš tėvo ir motinos valią, galėjo prarasti kraitį ir mo- tiniją (ГѴ.10)71, o našlaitė, ištekėjusi “be urėdo ar savo artimųjų valios,... dvarus praranda” (ГѴ.11)72. Todėl, norint išsiaiškinti, ar LDK bajorės XVI a. pirmojoje pusėje realiai galėjo pasinaudoti laisve pasirinkti vyrą, ypatingą svarbą įgyja LM aktai. Mūsų publikuojamojoje “knygoje” įrašyti du dokumentai, kuriuose užfiksuoti valdovo veiksmai atspindi šį PLS įtvirtintą tam tikrą prieštaravimą. Didysis kunigaikštis čia pasirodo besąs ir “pro”, ir “contra” laisvą moterų apsisprendimą. 1523 m. rašte Trakų vaivadai etmonui Konstantinui Ostrogiškiui (Nr. 77) Žygimantas Senasis primena savo ankstesnį paliepimą totoriams Arazui ir Aidarui Chazbe- jevičiams jų brolio Legušo dukterų neištekinti už vyrų, “už kurių [tekėti] jų (t.y. dukterų. - Aut.), motinos ir jų pačių valios nebūtų (mūsų kurs. - Aut.)”. O iškilus ginčui tarp dviejų pretendentų į Aišos Legušaitės ranką (vienas tikino ją jau vedęs, kitas aiškino, kad mergina pirmiau jam buvo paža- dėta), valdovas sprendžia konfliktą, atsižvelgdamas ir į pačios Aišos parodymus - “prisipažinimą”, kad ji už Vainos “ištekėjo savo gera valia (mūsų kurs. - Aut.), ir niekam kitam nepasižadėjo, ir nei su kuo nesusituokė”. Taigi valdovo pozicija šioje byloje rodytų, jog dar iki PLS priėmimo ne tik našlių, kas buvo pažadėta jau 1503 m. privilegijoje Vitebskui bei 1511 m. - Polocko žemei73, bet ir merginų nebuvo galima prievarta versti tekėti už vyro, kad turėjo būti atsižvelgiama į jų valią.
Tačiau 1528 m. vasarą (Nr. 286) Žygimantas Senasis, priėmęs sprendimą Marinos Tiškavičienės ir Jono Boguševičiaus byloje dėl jos vaikų, sugyventų pirmojoje santuokoje su Bagdonu Bogovitina- vičiumi, globos, nurodė, kad globėjas turės “užleisti” (atiduoti) dvarus tada, kai “tie Bagdono vaikai turės metus (t.y., suaugs. - Aut.) ir už vyro išeis su savo brolių ir bičiulių žinia bei valia (mūsų kurs. - Aut.)”. Taigi lyg tarp kitko merginų būsima santuoka “surišama” su giminaičių leidimu. Vadinasi, šiuo atveju, kadangi merginų motina jau buvo ištekėjusi, jos
laikomos našlaitėmis ir joms pritaikytas (dar negaliojantis!) PLS IV sk. 11 straipsnis, draudęs našlaitėms ištekėti “be savo dėdžių ar brolių valios”, gynęs paveldėjimo teisę tik tokių merginų, kurios neištekės “sauvališkai”74. Šis sprendimas aiškiai rodo, kad bajoraičių laisvė pačioms pasirinkti vyrą varžė žemėvaldos reikalai: giminaičiams rūpėjo sudaryti kuo geresnį turto sandėrį, o valdovas buvo suinteresuotas žemės tarnybos atlikimu. Kita vertus, abu aptarti aktai liudija, jog tokia, kad ir suvaržyta, laisve pačioms pasirinkti vyrą bajoraitės naudojosi dar iki PLS priėmimo.
Nors PLS sutuoktinių skyrybų kazusas dar nenumatytas, tačiau LM aktai rodo, kad XVI a. pirmojoje pusėje šis reiškinys nebuvo retas, kadangi tuomet dar buvo paplitusios pagoniškosios (“ne- vinčiavotos”) vedybos. Tokias bylas paprastai sprendė bažnytinis teismas, pasaulietiniam palikdamas tvarkyti buvusių sutuoktinių turto dalybas. Šioje “knygoje” įrašytas vienintelis skyrybų atvejis, pasiekęs valdovo ausis. 1528 m. lapkrityje jam teko nagrinėti Polocko bajorės Ulijonos Mykolienės Sen- kavičienės skundą, kad kunigaikštis Simonas Bagdonavičius Odincevičius atėmė iš jos ir dviejų jos sūnų jų tėvoniją - Semionovo dvarą. Ieškovė valdovui paaiškino, jog po pirmojo vyro Mykolo mirties ji ištekėjo už velionio brolio Jackaus, su kuriuo sugyveno du vaikus. Kokia buvo jų santuoka, dokumente nepaaiškinta, tačiau pasakyta, kad Kijevo ir Visos Rusios metropolitas Josifas Pirmasis juos išskyrė: kadangi jie susituokė “ne pagal graikų apeigas”. Bet vaikus, kaip gimusius “teisėtoje moterystėje”, pripažino Jackaus vaikais ir jo dvarų bei kito turto paveldėtojais. Valdovui teliko patvirtinti šį ir vėlesnį jau kito metropolito sprendimą: “... kadangi davėme teisę visiems ir Romos, ir graikų tikėjimo dvasiniams ir pasaulietiniams valdiniams, o tie dvasininkai kadangi pagal savo įstatymą galutinį sprendimą priėmė... Mums negalima tokių teismų pakeisti” (Nr. 324). Taigi, nors bažnytinio ir pasaulietinio teismo prerogatyvų atskyrimas matrimonialiniuose reikaluose juridiškai buvo įteisintas tik ALS (V.18)75, “knygos” bylos (Nr. 77, 324) rodo, kad tokio principo buvo laikomasi dar iki ALS priėmimo.
71 Ten pat. P. 132.
72 Ten pat.
’’АЗР. 1846. T. 1. C. 352; 1848. T. 2. C. 87.
74 PLS. T. II. D. 1. P. 132.
75СВКЛ 1566 r. C. 112.
3’
XXXV


Šioje, kaip ir kitose LM “Teismų bylų knygose”, gausu medžiagos apie šeimos narių turtinius santykius. Jose įrašyti protokolai patvirtina banalią tiesą, jog reta bajorų šeima turto paveldėjimo problemas išspręsdavo be teismo pagalbos. Suprantama, kad valdovo teisingumo ir malonės dažniausiai buvo prašoma iškilus ištamos likimo klausimams. Tačiau stambiausių Lietuvos didikų bei žemvaldžių tėvoninių dvarų paveldėjimo reikaluose paskutinį žodį tarti irgi dažnai tekdavo didžiajam kunigaikščiui.
Nors, kaip jau anksčiau minėta, dar 1447 m. Kazimiero privilegijoje buvo įrašyta norma, įgalinusi vaikus (ir sūnus, ir dukteris) paveldėti tėvoniją, vėliau įteisinta ir PLS III sk. 9 straipsnyje76, būtent teismų bylos yra vienas svarbiausių šaltinių žemės paveldėjimo teisės realizavimui tirti. Antai 302-osios bylos nuosprendis rodo, kad netgi suaugusių sūnų teisė atsidalyti nuo tėvo ir valdyti savąją tėvonijos dalį visiškai priklausė nuo tėvo valios. 1528 m. nagrinėtoje Stanislovo Stanislovaičio Kęsgailos ir jo brolio Mykolo našlės Elžbietos byloje dėl velionio turto teismas atmetė Elžbietos ieškinį, motyvuodamas tuo, jog jos vyras iki pat savo mirties “nieko iš savo tėvo neturėjo”, t.y. nebuvo “atidalytas”. Svarbiausia, tokia situacija laikoma normaliu reiškiniu: “sūnus prie savo tėvo gyvos galvos be jo valios nieko laikyti ir nieko iš savo tėvo išieškoti negali”. Tkigi tėvonijos paveldėjimo reikalus tvarkė tėvas, o po jo mirties - jo testamentas arba įstatymas. Tačiau gyvenimas kartais pateikdavo tokių kazusų, kurių įstatymų leidėjai negalėjo numatyti. Todėl būtent teismų (ypač valdovo) praktika leidžia giliau ir tiksliau interpretuoti net ir į PLS įrašytas teisės normas.
PLS III ir IV skyrių straipsniuose buvo įteisinti pagrindiniai tėvonijos ir motinijos paveldėjimo principai bei formos. Akivaizdu, jog motinijos lygias dalis paveldėdavo ir sūnūs, ir dukros (IV. 12 str.)77. “Knygoje” įrašyta 290-oji byla leidžia teigti, kad motiniją abiejų lyčių vaikai paveldėdavo po lygiai tik nesant motinos parėdymo - testamento, t.y. ne tik tėvas, bet ir motina pati galėjo padalyti savo turtą vaikams. Štai 1528 m., svarstant Marinos Mi- kalojaitienės Petravičienės bylą su patėviu, Kijevo vaivada Andriumi Jokūbavičiumi Nemiravičiumi, buvo pateiktas jos motinos Onos testamentas, kuriuo velionė 350 kapų grašių sumą užrašė “jai vienai, išskyrus kitus savo vaikus, jos (Marinos. -Aut.) brolį ir seserį” (Nr. 311). Nors tokio poelgio motyvas nenurodytas, o duktė paaiškino, kad motina jai pavedusi “savo siela rūpintis”, valdovas motinos
sprendimą patvirtino, pabrėžęs, kad Marinos brolis ir sesuo negali pretenduoti į tuos pinigus.
Tėvoniją, kaip sakyta, irgi paveldėdavo abiejų lyčių vaikai, tačiau šiuo atveju įstatymai pirmenybę suteikė sūnums, o dukros tėvonijos dalį paveldėdavo, gaudamos kraitį. Visus tėvo dvarus merginos paprastai galėdavo paveldėti tais atvejais, kai neturėjo brolių. Publikuojamoje “knygoje” įrašytos bylos rodo, kad valdovo teismas rėmėsi būtent tokia norma (Nr. 268, 379, 492). Beje, šioje “knygoje” įrašytas vienintelis žmonos dovanojimo rašto vyrui patvirtinimas (Nr. 492), bet jis svarbus dėl kelių priežasčių. Pirmiausia, tai žinomos Žemaitijoje Šemetų giminės narės Onos Jonaitės Šemetaitės, ištekėjusios už valdovo dvarionio Lauryno Volskio, raštas. Antra, moteris, atvykusi į Krokuvą, asmeniškai kreipėsi į valdovą ir jo sūnų Žygimantą Augustą, nuolankiai prašydama patvirtinti jos dovanojimo raštą. Trečia, dovanos motyvai įprasti, būdingi tokių raštų, ypač gausiai randamų XVI а. II pusėje, formuliarui: vyro “gera valia ir doras elgesys”, noras su juo “ir ateityje malonėje ir meilėje gyventi”. Ona, užrašydama vyrui 1/3 savo tėvoninių ir motininių dvarų dalį, jau vadovavosi ne tik papročiu, bet ir Statutu (“pagal paprotį ir dabartines rašytas teises”). Įdomu, kad nei į “knygas” įrašytame akte, nei savo prašyme jį patvirtinti Ona neminėjo, ar vyras užrašė jai dovį. Kadangi Ona buvo vienturtė Jono Šemetos paveldėtoja78, valdovas šį moters dovanojimą patvirtino “amžinai”, “nieko jos artimiesiems nepaliekant”.
Mirus tėvams, dukros, sulaukusios pilnametystės, net jei ir neištekėdavo, galėjo disponuoti tėvoniniais dvarais. Moterys, matyt, neabejojo savo - žemvaldžių - teisėmis. Antai 1529 m. gegužės mėn. Vosiliškiu bajorė Barbora Bagdonaitė kreipėsi net į valdovo teismą (Vilniuje), bandydama įsigyti tėvoninį Bagdonovščinos dvarelį, kurį paveldėjusi pardavė jos sesuo Darata Bagdonaitė (tiksliau -1/3 dalį pardavė, o kitas dvi dalis - įkeitė). Ieškovė savo prašymą motyvavo tuo, kad ji esanti “artimesnė” ir siūlėsi atiduoti (“atidėti”) pinigus pirkėjai. Valdovas 1/3 dalies pirkimą patvirtino, tačiau pripažino Barborai teisę sumokėti Svetochnai pini-
76 PLS. T II. D. 1. P. 112-114.
77 Ten pat. P. 132.
78 Pietkiewicz K. Kieżgajłowie i ich latyfundium do połowy XVI wieku. Poznań, 1982 (toliau - Pietkiewicz K. Kieżgajłowie). S. 51. Tabl. 4.
XXXVI


gus už kitas dvi dalis, nes ji “giminaitė” (Nr. 379). 1529 m. lapkričio 1 d. valdovas patvirtino Kauno miestiečiui Jonui Gradauskui jo nupirktąsias žemes. Tarp pardavusiųjų įrašyta ir Elžbieta Vaitkutė, kuri “kartu su savo vyru Liutkumi ir su savo artimųjų leidimu pardavė jam savo tėvoniją Vilkijos paviete, Gaižuvoje” (Nr. 399). Vargu ar tie paminėti giminaičiai buvo jos broliai. Antra vertus, gal kaip tik todėl, kad merginos apskritai turėjo teisę paveldėti tėvoniją ir esant broliams, parduodant tėvoninius dvarus, aktuose-raštuose kartais įrašomos ir seserys. Šiaip jau ištekėjusi (gavusi kraitį) moteris nebegalėjo reikšti pretenzijų į tėvoniją. Bet štai 1530 m. valdovas patvirtino Alberto Goštauto pirkinį - Ro- govo dvarą Bielsko paviete. Į raštą kartu su Rogo- vo žemionimis Stankevičiais, Markevičiumi, Petravičiais, pardavusiais dvarą, įrašyti keturi broliai Motiejaičiai ir jų sesuo Ona su savo vyru Tomkumi Mitkevičiumi, kaip pardavę savo dalis, “kurios jiems dalybose su broliais atiteko” (Nr. 452).
Kai kuriuose aktuose turto dalybų aplinkybės išdėstomos, deja, nepakankamai aiškiai, kad galėtume daryti tvirtas išvadas. Tačiau bylų visuma ryškiai parodo ir Pirmajame Statute užfiksuotą tikrai garantuotą bajorės turtinį statusą. Akivaizdu, kad moteriai, net ir turėjusiai kraujo giminaičių vyrų (brolių, pusbrolių), galimybė paveldėti tėvoninius dvarus griežtai nebuvo atmesta. Antai 1529 m. spalio mėn. 24 d. savo dėdės Mikalojaus Mackavičiaus žemės (“dvaro”) siekė Nemenčinės vėliavininkas Šimkus Steckavičius, jo sesuo žemionė Zofija Jurgienė Petraševičienė ir bajoras Stanislovas Ivaška- vičius, vadinę save “giminėmis” ir reikalavę “dėdinuos” iš Kernavės altaristos, kuris teigė Mackavičių dvarą užrašius “tam Kernavės altoriui” (Nr. 394). Kadangi altarista nepateikė dokumentų, įrodančių šį užrašymą, valdovas Mikalojaus “dvarą” atidavė dviems vyrams ir moteriai kaip giminaičiams. Po kelių dienų (spalio 30 d.) tie patys bajorai ir dar viena Šimkaus sesuo - Korona Povilienė Solkov- skienė - vėl skundė tą patį altaristą. Tik šį kartą dėl savo senelės Onos Mackienės testamento ir jos mirusio sūnaus Mikalojaus, kuris visą jam motinos paliktąją dvaro dalį užrašė Šv. Mikalojaus altoriui Kernavėje, o “savo giminėms nieko nepaliko”, poelgio (Nr. 398). Valdovas nusprendė, kad “tam altoriui nemažai iš to dvaro iš tų giminių [atimant] užrašyta” ir šiek tiek pakeitė Mockienės užrašymą anūkų ir anūkių naudai. Greičiausiai moterys gavo senelės, bet ne dėdės turto dalį. Tačiau lieka ne¬
aišku, kodėl pretenzijų nepareiškė akte paminėtas mirusiojo Mikalojaus brolis Jokūbas. Žodžiu, abiejų šių bylų aplinkybės nėra visiškai aiškios, tačiau akivaizdu, kad abiem atvejais valdovas moterų teisių į giminių turtą nepaneigė.
Pagal PLS mirusio bevaikio brolio dvarus galėjo paveldėti tik broliai (IV. 12 str.)79. Tačiau jei šeimoje buvo vienintelis brolis, jam mirus, jo turtą jau dalijosi seserys: ir netekėjusios, ir ištekėjusios (Nr. 10, 67).
Kaip jau minėta, PLS I sk. 2 straipsnis atėmė paveldėjimo teisę iš valstybės išdaviko vaikų bei giminių (juoba seserų) valdovo naudai80. Tačiau pasitaikydavo ir kiek kitokių sprendimų. 1529 m. lapkričio 30 d. Žygimanto Senojo raštas, duotas Ivaškai Zubkavičiui, atpasakoja anksčiau priimtą sprendimą, kai valdovas, atėmęs iš Jono Jurgevičiaus, kuris “nusekė paskui išdaviką... kunigaikštį Mykolą Glinskį”, dvarą prie Kiecko, ant Cepros upės kranto, nesutiko patenkinti išdaviko sesers vyro Andriaus Zubkavičiaus prašymą atiduoti dvarą jam “pagal savo žmonos giminystę”. Valdovas, pasirodo, tuomet priėmė labai įdomų kompromisinį sprendimą: “Bet mes pagal jo zmonqs giminystę to dvaro jam nedavėme, tik iš ypatingos mūsų malonės tą dvarą jam davėme (mūsų kurs. - Aut.) ir patvirtinome amžinai jam pačiam, ir jo žmonai, ir jų vaikams ... todėl, kad kiekvieno išdaviko dvarai atitenka mums, valdovui, o giminės į tą nieko neturi”. Taigi sesuo (vyro prašymu) brolio dvarą gavo ne pagal paveldėjimo teisę, o tik kaip valdovo malonę. Todėl kita nusikaltėlio sesuo Ona (kurios vyras 1529 m. “susigriebęs” irgi ėmė reikšti pretenzijas į tą dvarą), kaip išdaviko sesuo, turėjo “amžinai tylėti” (Nr.411).
PLS įrašytas IV. 14 straipsnis reglamentavo tėvonijos paveldėjimą vaikams, sugyventiems keliose santuokose: visi vieno bajoro vaikai turėjo gauti “lygias dalis visuose jo dvaruose, tiek tėvonijoje, tiek ir ištarnoje bei pirktyje”81. 254-oji byla leidžia daryti prielaidą, kad šis įstatymas, matyt, irgi veikė tik tuomet, kai nebuvo tėvo potvarkio, kuris galėjo “įvesti” nelygybę. 1528 m. valdovas patenkino Marinos Jonienės Jundilienės prašymą ir patvirtino vyro testamentu jai užrašytą Sopuncų (Sopancų) dvarą. Paaiškėjo, kad testamente visus kitus savo tėvoninius ir motininius dvarus Jundila užrašė “sa-
79 PLS. T. II. D. 1. P. 132.
80 Ten pat. P. 66.
81 Ten pat. P. 134.
XXXVII


vo sūnums ir dukroms (! - Aut.), kuriuos su savo pirmąja žmona turėjo”, o antrajai žmonai Marinai
- tik vieną “nuosavą” dvarą ir dar šešis “savo žemaičių žmones”, t.y. valstiečius, o po Marinos mirties
- šį jai užrašytą turtą turėjo paveldėti jų vienintelis sūnus Juozapas. Kadangi testamentas dokumente necituojamas, sunku pasakyti, kodėl tėvas dvarus užrašė ir dukroms. Greičiausiai joms iš tų dvarų turėjo būti paskirtas kraitis.
Publikuojamoje “knygoje” nedaug bylų, susijusių su kraičio skyrimu bajoraitėms. Tai suprantama, nes dar iki PLS priėmimo kraičio skyrimas dukroms buvo privalomas dalykas. Kita vertus, jo negavusios merginos teisybės ieškojo paprastai ne valdovo, o arčiau esančiuose teismuose. Todėl šioje “knygoje” apie kraitį dažniausiai kalbama, nagrinėjant kitus ieškinius. Reta išimtis - Trakų pavieto bajoro Bogušo Alelujevičiaus, kuris, matyt, nutarė pasinaudoti Žygimanto Senojo apsilankymu Vilniuje 1529 m. vasaryje, skundas (Nr. 353). Bogušas apkaltino uošvę Polocko bajorę Nastaziją ir tris jos sūnus, kad jie neduoda jo žmonai Ulijonai “prideramos išrangos”, t.y. tokios pat “kaip jos vyriausiajai seseriai išrangą davė”. Nepaisant Ulijonos brolių išsisukinėjimo, kad jų motina negalėjusi jai tokios pat kaip kitoms išrangos skirti, nes “daug mūsų motinos dvarų atiteko mūsų Maskvos priešo pusei”, Bogušas reikalavo savo, teigdamas, kad našlė ir vyriausiąją, ir jauniausiąją dukras išleido už vyrų “iš savo vyro tėvonijos”, vadinasi, ir viduriniajai Ulijonai turi tiek pat paskirti. Atkreiptinas dėmesys į valdovo teismo priimto nuosprendžio paskirti tokį pat kraitį ir Bogušo žmonai motyvą: “... mūsų valstybėje yra toks paprotys (mūsų kurs. - Aut.): jeigu yra vieno tėvo ir motinos dukros, tai joms iš dvarų išranga turi būti, kokia vienai, tokia ir kitai”. Taigi ši paprotinė norma, tik kiek kitaip suformuluota, ir buvo įrašyta į PLS IV sk. 7. straipsnį82.
Šioje “knygoje” palyginti nedaug medžiagos, atskleidžiančios merginų kraičio sudėtį (Nr. 156, 354, 477, 507 ir kt.) bei terminiją. Tačiau ji patvirtina istoriografijoje jau pareikštą nuomonę, kad XVI a. pirmojoje pusėje definicijų, apibūdinančių moters turtą, vartojimas buvo labai nepreciziškas83. Aktuose kraitis vadinamas “išranga” (Nr. 353,477), “pasoga” (Nr. 353, 406), “įnašu” (Nr. 354: “įnešti daiktai”; Nr. 484: “įnešiau”), o “kraičio” definicija pavartota tik vieną kartą (Nr. 507). Kartais kraitis pavadinamas net “doviu”’ o kraičio skyrimas apibūdinamas terminu “dovinti-išdovinti” (Nr. 296,
477,507), t.y. net supainiojami skirtingi moters turto institutai. Keista, kad definicijos painiojamos net paties valdovo vardu siunčiamuose raštuose. Antai 1530 m. pavasarį didysis kunigaikštis, reaguodamas į Abraomo Jezofovičiaus sūnaus Jono skundą, kad jo žmonos broliai Iljiničiai jai nesumokėjo “dovio” (kraičio. - Aut.) ir neatidavė išrangos (sidabro, kilimų ir kito kilnojamojo turto), įsako broliams Jonui ir Stanislovui Iljiničiams sumokėti Jonui jo žmonos dovį (!) ir išrangą: “... kad ponui Jonui sumokėtumėte jo žmonos dovį ir išrangą...” (Nr. 477). Taigi valdovo teismas pavartojo ieškovo primestą terminiją. Tų pačių metų vasarą didysis kunigaikštis, priėmęs sprendimą dėl Jono Sovičiaus skundo, rašte iš pradžių nurodo, jog ieškovo tėvas Steponas neturėjęs teisės ir galios savo dukrai “mūsų žmones ir žemes ... kraičio duoti”, čia pat savo maršalkai Motiejui Vaitiekaičiui įsako patikrinti, ar privilegijoje jis anksčiau buvo leidęs Steponui “tuos žmonės ir žemes, ir pievas savo dukrai dovio (! - Aut.) duoti” (Nr. 507). Taigi šios “knygos” aktai aiškiai patvirtina, kad ne tik kasdieniniame gyvenime, bet ir teismų praktikoje moters turto institutai buvo skiriami, bet juos įvardijančios definicijos painiojamos.
Beje, pastarasis dokumentas, surašytas 1530 m., patvirtina PLS aiškiai suformuluotą normą, kad kraitis skiriamas iš tėvonijos: didysis kunigaikštis griežtai nurodo, kad tėvas neturėjo teisės skirti dukrai kraičio dvarą, kurį buvo gavęs iš didžiojo kunigaikščio Aleksandro laikinai, “o ne amžinai” (Nr. 507). Nors kartais, matyt, valdovas padarydavo išimčių. Štai 1524 m. kunigaikštis Motiejus Miki- tiničius, kai mirė jo dukra, ištekėjusi už kunigaikščio Petro Masalskio, norėjo atsiimti iš savo žento Stru- gos dvarą, kurį jam “davė” didžioji kunigaikštienė Elena ir kurį jis paskyrė dukrai kaip kraitį (beje, tas terminas nevartojamas, pasakyta tiesiog “jai davė”). Taigi mirus, matyt, bevaikei dukrai, tėvas, vadovaudamasis papročiu, kad bevaikės kraitis turi grįžti kraitį paskyrusiai šeimai, reikalavo to “ištarnauto” dvaro (Nr. 156). Tokį požiūrį užprotestavo žentas Petras, skunde valdovui išdėstęs, jog prieš mirtį žmona 1/3 dvaro dalį (ir kilnojamąjį turtą)
82 Ten pat. P. 128-30.
83 Лазутка C., Валиконите И. Имущественное положе- ние. С. 84-93; Valikonytė I. Našlės vainikinė Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštystėje XVI a.: norma ir realybė H 1566 metų Antrasis Lietuvos Statutas. Respublikinės mokslinės konferencijos... medžiaga. V., 1993 (toliau - Valikonytė I. Našlės vainikinė). P. 87-88.
XXXVIII


užrašiusi jam, savo vyrui, “amžinai”, o kitas dvi dalis - “valdovo valiai”, ir pasakė jau turįs valdovo patvirtinimą. Didysis kunigaikštis atidėjo nuosprendžio priėmimą iki atvyks į LDK, bet nurodė Motiejui iki to laiko nesikėsinti į dvarą. Matyt, galutinį sprendimą apsunkino tai, kad velionė dvi dvaro dalis “grąžino” valdovo valiai.
Ši ir kitos bylos taip pat rodo, kad galiojo paprotys, vėliau įteisintas ir PLS, jog kraitį merginoms skirdavo tėvas (Nr. 406,507), o po jo mirties
- motina (Nr. 353) arba visi suaugę broliai, kurie paveldėdavo tėvoniją (Nr. 477). O į šią “knygą” įrašyti ilgai užtrukusių Vilniaus vaivados, LDK kanclerio Mikalojaus Mikalojaičio Radvilos Jaunesniojo turto dalybų dokumentai leidžia teigti, kad ir esant gyvai motinai suaugę broliai privalėjo rūpintis ir savo seserų išlaikymu ir jų išleidimu už vyro. Minėtojo Radvilos sūnūs buvo įpareigoti “tarpusavyje susitarti, po kokią pinigų sumą turi seserims apdarams ir išlaikymui metams duoti iki to laiko, kol jas už vyro atiduos, arba jei panorės kurį dvarą iš savo dalių [kaip] išimtinę savo seserims duoti, tai bus jų valioje” (Nr. 7). Antra vertus, matyti, kad merginos, iki ištekės, dažniausiai gyvendavo su motina, tačiau jų išlaikymu rūpinosi tėvonijos paveldėtojai - broliai. Štai 1523 m. kovo 28 d. rašte valdovas įpareigojo brolius Radvilas atlyginti motinai už tai, kad ji jų seseris “savo kaštais (mūsų kurs.
- Aut.) pusantrų metų globojo” (Nr. 50). O tos išlaidos, be abejo, priklausė nuo merginos šeimos padėties: “kaip jų mylistoms pridera” (Nr. 50); “kad ... tinkamą išlaikymą turėtų pinigais arba dvaru..., kol jas už vyro išleis” (Nr. 51).
Kai kurios bylos rodo, kad XVI a. pr. buvo paplitęs reiškinys įsūnyti busimuosius žentus (Nr. 393, 395), t.y. užkurystės įteisinimas įsūnijimo būdu84. Paprastai taip buvo elgiamasi, kai šeimoje nebuvo brolių, ypač jei augo tik viena dukra (Nr. 393), kuriai turėjo atitekti visa tėvonija. Tačiau būta ir išimčių. Antai 1529 m. valdovas patvirtino Vilniaus pavieto bajoro Nekrašo Juškavičiaus trečiosios dvaro dalies užrašymą įsūniui Mikolajui Stankavičiui, ir “į tą trečiąją dalį savo anūkę, savo sūnaus Lauryno dukrą Elžbietą, už jo atidavė” (Nr. 395). Svarbiausia, kad Elžbieta turėjo brolį Motiejų, tiesa, dar nesuaugusį. Tačiau senelis užrašė 1/3 dvaro dalį anūkės vyrui “amžinai”, įpareigojęs jį žemės tarnybą atlikti nuo visų dvarų, kol anūkas sulauks pilnametystės. Šiais atvejais įsūniui užrašytoji dvaro dalis neatlikdavo nuotakos kraičio vaidmens, nes
įsūnijimo rašte buvo nurodoma, kad net ir nesusilaukęs įpėdinių įsūnis po žmonos mirties išlieka pilnateisiu valdos savininku. Antra vertus, tokio įsūnio statusas buvo nepalyginamai geresnis negu užkurio, kurį po žmonos mirties jos giminaičiai galėjo nušalinti nuo dvarų valdymo85.
Keli “knygos” aktai patvirtina, kad dar 1492 m. į didžiojo kunigaikščio Aleksandro privilegiją įrašytas ir PLS86 paliktas reikalavimas į svečias šalis ištekančioms bajoraitėms kraitį skirti pinigais, nebuvo tušti žodžiai (Nr. 358,406). Šiuo požiūriu ypač reikšmingas 1529 m. vasario mėn. išspręstas ginčas tarp našlės Jadvygos Liutaurienės Chreptavičienės ir jos dukters, ištekėjusios už Jono Oborskio į Mo- zūriją. Oborskienė reikalavo, kad jos motina ir jos sesers vyras Jurgis Astikas atiduotų jai priklausančią tėvoninių dvarų dalį (Nr. 358). Atsakovas Jurgis valdovo teisme pareiškė: “... mūsų valstybėje, Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštystėje, visi mūsų (t.y. valdovo. - Aut.) valdiniai iš mūsų protėvių ir iš mūsų turi teises: kuri mergina be savo tėvo ir motinos valios ištekėtų į užsienį, tokia savo dvarų dalies ir išrangos netenka, o kuri su tėvo bei motinos valia į užsienį ištekės, tokia iš dvarų ima išrangą, o į tėvoninius dvarus neateina”87. Taigi aiškiai pasakyta, kad į Mozūriją nutekėjusi moteris neturėjo teisės reikalauti tėvoninių dvarų. Bet byloje įvyko įdomus posūkis (Nr. 358,367,370): Oborskienei paaiškinus, kad sutuoktiniai pardavė savo dvarus Mozūrijoje ir už tuos pinigus jau įsigijo ir dar ruošiasi įsigyti dvarų LDK, o svarbiausia - pareiškus norą Lietuvoje ne tik “sėslumą turėti”, bet ir LDK valdiniais tapti, valdovas su Ponų taryba, tarytum nepastebėdami, kad pažeidžia jau nusistovėjusias kraičio skyrimo ir žemėvaldos teisės normas, “iš valdovo malonės” leido Chreptavičiūtei ir jos vyrui valdyti pusę tėvoninių dvarų, t.y. leido velionio dvarus padalyti abiems dukroms - paveldėtojoms.
Šioje “knygoje” randame ir retai pasitaikantį atvirkštinį precedentą - užsienietės, ištekėjusios už LDK valdinio, kraičio likimo problemos sprendimą.
84 Bardach J. Studia. S. 257 (autorius panaudojo tų pačių bylų kopijas).
85 Ten pat. P. 257.
86 PLS. T. II. D. 1. P. 130-132. IV.9, 10 str. І
87 PLS ši norma suformuluota kiek kitaip, “suskaldyta” ir įrašyta į du straipsnius: IV.9 “Apie merginas, kurios į svetimą šalį išleidžiamos būtų”; IV. 10 “Apie merginas, kurios sauvališkai be tėvo ir motinos valios, išeitų už vyro”. - Ten pat. P. 130-132.
XXXIX


Skirwin ab altera partibus. Ibidem
34. Лист до наместника кричевского, кн(я)зя Василя Жилияского, в кривде мещая и волощая кричевских. Кар(та) 21
35. Вырокь межи воєводиною виленьскою, п(а)ни Миколаєвом Радивиловою, и межи сынами ее м(и)п(ости), п(а)ны Радивилами, о ecu имея(ь)я их отчизъные. Карта 21
36. Вырокъ пану Федку Хребътовичу с п(а)ни троякою, п(а)ни Яновою Миколаевича Радиви- ловича, о кривъды имея(ь)ю его Сеяну в бобровыя, гонах etc. Кар(та) 22
37. Листъ бояромъ Троякого повету: Михну Ро- мейковичу а Миску Бортковичу, брат(ь[и и братаничом их, даный, зоставуючи их при служ.- бе боярской, водле суду перших воєвод, троякихъ. Кар(та) 23
38. В справе кн(я)зя Тимофея Крошияского с плебаном ракияіским о десетину и ловея(ь)е рыбъ. Кар(та) 23
39. Листъ, даный некоторымъ бояромъ ейши- скимъ, зоставуючи их при службе боярской. Кар(та) 23
40. Лист до яаместника меяскот(о), кн(я)зя Же- славского, мещанину меяскому Федку Цыцули и некоторим жидом на держая(ь)е мыта Мея- скот(о) къ верной руце.
Кар(та) 24
41. Потверженье плебану оникъштеяскому кгрунтоъ имея(ъ)я костелнот(о) Вижуя, or кгрунтоъ имея(ъ)я Чадескот(о) пана Остиковых атграничоных, навечъность. Карта 24
42. Ареяда корчом Витебских Михелю Езофовичу на три годы Кар(та) 25
//[42] б'РОКЪ 1523'6
43. Войту', бурмистромъ и радцамъ виленъскимъ о пропущея(ъ)е безмытне за граняяу воску etc. Карта 25
44. Вырокъ Ваньку Яковиякому с кн(я)земъ Иваномъ Козечичомъ о земли, сеножати и дуброву межи имея(ь)и их Яковичами и Хворосто- вом. Кар(та) 25
45. Листъ до воеводы вилея(ь)ског(о), п(а)на Кгаштопта, в справе детей п(а)на Лвовых, Бого- витиновича, о стправу сумы п(е)н(я)зей, на ко- мисарах им присужоное за огсужея(ь)е Вортоля п(а)ну Ил(ь)иничу. Кар(та) 26
žmona - vienai, ir bajorui Lukui Skirvinui - kitai pusei. Ten pat
34. Raštas Kričevo vietininkui, kunigaikščiui Vosyliui Žilinskiui, dėl skriaudos Kričevo miestiečiams ir valsčionims. 21 lapas
35. Nuosprendis Vilniaus vaivadienei, poniai Mikalojienei Radvilienei, ir jos mylistos sūnums, ponams Radviloms, dėl visų jų tėvoninių dvarų.
21 lapas
36. Nuosprendis ponui Fedkai Chreptavičiui su Trakų ponia, ponia Joniene Mikalojiene Radviliene, dėl žalos jo Senos dvaro bebrynuose etc.
22 lapas
37. Raštas, duotas Trakų pavieto bajorams: Miknai Romeikavičiui ir Miškai Bortkavičiui, jų broliams ir brolėnams, paliekant jiems bajoriškąją tarnybą, pagal pirmųjų Trakų vaivadų teismą.
23 lapas
38. [Raštas] dėl kunigaikščio Timotiejaus Krošin- skio bylos su Rokiškio klebonu apie dešimtinę ir žvejybą. 23 lapas
39. Raštas, duotas kai kuriems Eišiškių bajorams, paliekant jiems bajoriškąją tarnybą.
23 lapas
40. Raštas [kreiptis] į Minsko vietininką, kunigaikšti Žeslavskį, Minsko miestiečiui Fedkai Cyculiai ir kai kuriems žydams ištikimai laikyti Minsko muitą.
24 lapas
41. Vyžuonų bažnyčios dvaro žemės valdų, atribotų nuo pono Astiko Čedasų dvaro žemės valdų, patvirtinimas Anykščių klebonui amžinai.
24 lapas
42. Vitebsko karčemų nuoma Micheliui Jezofoviči- ui trejiems metams. 25 lapas
1523 METAI
43. [Leidimas] Vilniaus vaitui, burmistrams ir tarėjams išvežti vašką į užsieni be muito.
25 lapas
44. Nuosprendis Vankai Jakovickiui su kunigaikščiu Jonu Kozečičiumi dėl žemės, pievų ir ąžuolyno tarp jų Jakovičių ir Chvorostovo dvarų.
25 	lapas
45. Raštas Vilniaus vaivadai, ponui Goštautui, dėl pono Leono Bogovitinavičiaus vaikų bylos apie pi-
6 6 Parašyta ryškiomis 0,5 cm dydžio spausdintomis raidėmis (Han. жирными печатными в 0,5 см буквами).
4


46. Листъ до кн(я)зя, бискупа вилен(ъ)скот(о), о положен(ъ)е сумы п(е)н(я)зей, десети тисечей золотыя, чирвоных, потомком небожчика п(а)на Аврама Езофовича, подскарбего, належачих, в костеле Светого Станислава у Вид(ъ)ни до леї их. Кары 26
47. Лист до пана подскарбего о заплату п(а)ну Янушу Костевичу сумы п(е)н(я)зей, в скарбе винное. Кар(та) 27
48. Literae ad capitaneum Drohicensem in causa JczJcow cum Tibori, occasione bonorum Jablona etc. editae. Кар(та) 27
49. Листъ, писаный, до воеводиное вилен(ъ)ское, п(а)ни Миколаевое Радивиловое, и до сыновъ ее м(и)л(о)сти в кривде земянъ ганезскихъ.
Кар(та) 28
50. В справе воеводиное вилен(ъ)ское, п(а)ни Миколаевое Радивиловое, зъ сынами ее м(и)п(ости) о делъ в ыймен(ъ)ях их отчизныхъ.
Кар(та> 28
51. В той же справе п(а)ни воеводиное вилен(ь)- ское и сынов ее м(и)л(о)сти до некоторых особъ, назначаючи их дедчими.
Кар(та) 30
52. О выдан(ь)е десети тисечей золотыя чирвоных сыну п(а)на Аврама Езофовича Яну с костела Светого Станислава у Вид(ъ)ни.
Кар(та) 31
53. Листъ земяномъ вруцъкимъ на коръчмы Вруцъ- кие, што мещаном было дано.
Кар(та) 32
//[42ѵ] 6POtf [15]23 6
54. Потвержен(ъ)е обрусному Васку Зеновевичу и браг(ь)и его землъ их отчизных в Городенском повете. Карта 32
55. Потверженье Мартину, Богушу и Манку - Заранковичом делу, учиненого з дядком их Яном Горбовскимъ, в ыймен(ъ)ях их: Гарбове а Легу- тах. Кар(та) 32
56. Вырокъ межи земяны берестейскими: Иван- комъ Вонковицкимъ и его брат(ь)ею, а Иваіиком Майковичом, Лычом Васковичом и Олехном Ян~ ковичомъ, о имен(ъ)е Токари. Кар(та) 34
57. Вырокъ Глебу Есману с п(а)номъ Михайлом Васидевичом, писаром г(о)с(по)д(а)рским, о сукна, татарам до Орды винные, 35 поставав, по которих он ручид. Кар(та) 34
nigų sumos, jiems priteistos iš komisorių už Vortelio [dvaro] atiteisimą ponui Iljiničiui, išieškojimą.
26 	lapas
46. Raštas kunigaikščiui, Vilniaus vyskupui, dėl pinigų sumos - dešimties tūkstančių raudonųjų auksinų, priklausančios velionio iždininko, pono Abraomo Jezofovičiaus palikuonims, padėjimo Vilniaus Švento Stanislovo bažnyčioje iki jų pilnametystės.
26 lapas
47. Raštas ponui iždininkui dėl pinigų sumos, ponui Jonušui Kostevičiui iš iždo priklausančios, užmokesčio. 27 lapas
48. Raštas Drohičino seniūnui, duotas lekiu bylos su Tiboru dėl Jablonos dvaro ir t.t. [reikalu].
27 lapas
49. Raštas, rašytas Vilniaus vaivadienei, poniai Mikalojienei Radvilienei, ir jos mylistos sūnums apie skriaudą Goniondzo žemionims. 28 lapas
50. [Raštas] dėl Vilniaus vaivadienės, ponios Mi- kalojienės Radvilienės, bylos su jos mylistos sūnumis apie dalybas jų tėvoniniuose dvaruose. 28 lapas
51. [Raštas] dėl tos pačios ponios Vilniaus vaivadienės ir jos mylistos sūnų bylos kai kuriems asmenims, paskiriant juos [teisėjais] dalybininkais.
30 lapas
52. [Raštas] dėl dešimties tūkstančių raudonųjų auksinų atidavimo pono Abraomo Jezofovičiaus sūnui Jonui iš Vilniaus Švento Stanislovo bažnyčios.
31 lapas
53. Raštas Ovručo žemionims, [suteikiantis teisę] į Ovručo karčemas, kurios buvo duotos miestiečiams.
32 lapas
[15]23 METAI
54. Staltiesininkui Vaškai Zenovjevičiui ir jo broliams jų tėvoninių žemių Gardino paviete patvirtinimas. 32 lapas
55. Martynui, Bogušui ir Mackui Zarankavičiams dalybų, įvykdytų su jų dėde Jonu Gorbovskiu jų Gor- bovo ir Legutų dvaruose, patvirtinimas. 32 lapas
56. Nuosprendis Brastos žemionims: Ivankai Vol- kovickiui ir jo broliams, bei Ivaškai Maikavičiui, Lyčiui Vaskavičiui ir Aleknai Jackavičiui dėl Tokarių dvaro. 34 lapas
57. Nuosprendis Hlebui Jesmanui su valdovo raštininku, ponu Mykolu Vosylevičiumi, dėl 35 [gelumbės] rietimų, už kuriuos jis laidavo, skolos Ordos totoriams. 34 lapas
5


1529 m. gegužės mėnesį valdovui teko nagrinėti Moldavijos vaivados Petro skundą, kad jo tetą vedęs Propoisko ir Čečersko laikytojas, kunigaikštis Teodoras Višnioveckis po žmonos mirties jos kūną “į jų valdovo (t.y. vaivados. - Aut.) žemę išleido”, o keletu tūkstančių auksinų įvertintą visą jos turtą, kurį velionė buvo atnešusi kaip kraitį, - “sau pasiėmė, o tų turtų su jos kūnu jų valdovui neatsiuntė ir dabar juos pas save laiko” (Nr. 374). Byla buvo nagrinėjama pagal LDK įstatymus, bet proceso metu, galima sakyti, susidūrė dvi teisinės normos. Pirma, mirusios bevaikės moters turtas turėjo būti sugrąžintas jos šeimai. Antra, turėjo būti įvykdyta ir paskutinė bajorės valia - testamentas. O Višnioveckis paaiškino, kad jo žmona prieš mirtį ne tik savo sielą jam “pavedė”, bet ir “tą visą turtą jam užrašė”. Teisėjai prioritetą suteikė antrajai - testamento - teisei: velionės turtą priteisė našliui, “žiūrėdami tos mūsų valstybės - Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės - papročio ir nuostatų, kas kam nors ką tinkamu užrašymu, geriems žmonėms liudijant, užrašytų, tokių [užrašymų] turi būti laikomasi”. Ir vis dėlto atrodo, kad teismas buvo palankesnis LDK valdiniui: nors moteriškė testamentu įpareigojo savo vyrą palaidoti ją Kijeve, valdovas, atsižvelgęs į jos giminaičių prašymą, leido velionės kūną išvežti į Moldaviją, t.y. sutiko pažeisti vieną testamento sąlygą, o turto klausimą išsprendė pagal testamentą, t.y. savo valdinio naudai.
“Knygoje” skelbiami aktai yra svarbus šaltinis ne tik turto paveldėjimo teisinių normų analizei, bet ir santuokos ekonominėms pasekmėms bei sutuoktinių turtiniams santykiams XVI a. pirmoje pusėje atskleisti. Nors jau 1509 m. Ponų taryba priėmė specialius Nuostatus, reguliavusius dovio užrašymo žmonai procedūrą ir sąlygas88, šitoks straipsnis į PLS buvo įrašytas gerokai vėliau kaip papildomas (plačiosios redakcijos) ГѴ.1 straipsnis89. Kita vertus, Nuostatai toli gražu neaptarė visų moters statusą apibūdinančių teisinių normų. Todėl, tyrinėjant ištekėjusių bajorių turtinę padėtį, ypač svarbią reikšmę įgyja XVI a. 2-4 deš. valdovo vykdyto teismo praktika, t.y. būtent publikuojamosios “knygos” laikotarpio aktai. Jie gali padėti istorikams geriau atskleisti dovio instituto raidą LDK: dovio užrašymo procedūros niuansus, jo turinį bei sudėtį, likimą, disponavimo doviniais dvarais normas ir pan. Pagaliau našlės ir velionio giminaičių - paveldėtojų, besistengiančių (dažnai pažeidžiant našlės teises) nugvelbti didesnį turto kąsnį sau - teismų bylos
atskleidžia ir giminių asmeninių santykių, šeimos kasdienybės panoramą.
Nors LDK įstatymai garantavo ir gynė moters turto teises, tačiau jie negalėjo priversti vyro užrašyti žmonai dovį (net ir papildomo IV. 1 straipsnio pavadinime nėra imperatyvo: “Jei kas norėtų užrašyti savo žmonai dovį”). PLS kraičio paskyrimą dukrai skelbė privalomu, o dovio užrašymu rūpintis įpareigojo nuotakos tėvą (ГѴ.8)90. Dažni našlių skundai teismams liudija, kad ne visi bajorai užrašydavo žmonai dovį. Antra vertus, dovio sutarties nebuvimas XVI a. pirmoje pusėje dar nereiškė, jog sutuoktinis nepasirūpino žmonos ateitimi. Tuo metu paplitusi žmonos turtinės padėties įteisinimo forma buvo dalies (paprastai trečiosios) dvarų užrašymas, kuris iš esmės nesiskyrė nuo dovio paskyrimo, nes jau ir minėti 1509 m. Nuostatai leido dovio sumą užrašyti tik trečioje visų vyro valdų dalyje. Antai į “knygą” įrašytas 1518 m. Jono Jakū- bavičiaus (Nemiravičiaus) Ščito raštas apie trečiosios savo tėvonijos dvarų dalies bei kitokio turto dovanojimą žmonai Zofijai (po savo mirties). Valdovas šį užrašymą patvirtino (Nr. 336), motyvuodamas tuo, jog bajoras “pagalpapročių teisę (mūsų kurs. - Aut.) tai savo žmonai tinkamai užrašė”. O 1530 m. rašte jis perspėjo Onos Jonienės Nosilov- skienės sūnus, kad nedrįstų kėsintis į našlės valdas, nes jų tėvas jai užrašęs trečdalį dvarų “po savo mirties iki jos gyvos galvos” (Nr. 508). 436-oji byla leidžia spėti, kad iki Nuostatų priėmimo įformintų didesnio dovio užrašymų teisėjai, matyt, nepakeis- davo. Antai 1530 m. didysis kunigaikštis raštu Brastos seniūnaičiui Jonui Iljiničiui, kurio tėvą Jurgį buvo įsūnijęs Jurgis Ostromečovskis, patvirtino teisę valdyti dvi Ostromečovo dvaro dalis, kadangi pastarasis “dviejose to Ostromečovo dvaro dalyse (mūsų kurs. - Aut.) savo žmonai Kotrynai devyniasdešimt kapų grašių dovio užrašė”, o Jono tėvas, po įtėvio mirties tą sumą našlei atidavęs, pats visą dvarą valdė.
Nors tik papildomame PLS IV. 1 straipsnyje buvo nurodyta, jog vyras žmonai kaip dovį gali užrašyti visą savo kilnojamąjį turtą, LM aktai liudija, kad tokia norma galiojo ir anksčiau. Valdovo teismas, reaguodamas į dovio užrašymo tvarkos pažeidimus arba neteisėtą našlės disponavimą nekilnojamąja dovio dalimi, visiškai nekreipė dėmesio į giminaičių
88 РИБ. T. XX.: ЛМ. T. 1. C. 596-597. № 54.
89 PLS. T. II. D. 1. P. 122.
90 Ten pat. P. 130.
XL


skundus dėl sidabro, aukso, brangenybių ir kitokio kilnojamojo turto užrašymo našlei (Nr. 4,299,360). Šia prasme svarbus valdovo sprendimas jau minėtoje 1522 m. Vilniaus auksakalio Volfgango ir jo brolienės Vincentienės byloje dėl, ieškovo manymu, neteisingai surašyto jo brolio testamento: “... mums ir mūsų ponams tarėjams atrodė, kad ne tik Magdeburgo, bet ir riterių teisėje (mūsų kurs. - Aut.) kiekvienas laisvas, išskyrus tėvoniją, ištamą ir darbą - gautą iš prekybos arba kaip kitaip įgytą, užrašyti, kam bus jo valia” (Nr. 4).
Draudimas vyrui laisvai disponuoti dvarais, kuriuose buvo garantuotas žmonos dovis, pirmą kartą buvo įrašytas tik į PLS (V.10 str.)91. Tačiau, remiantis teismų bylomis, galima teigti tokią normą galiojus anksčiau. Kai 1528 m. žemionis Augustinas Fursavičius reikalavo iš našlės Kachnos Bijutickie- nės dar jos velionio vyro pasiskolintos pinigų sumos, įrodinėdamas, kad velionis už tą skolą buvo jam užrašęs du savo dvarus, našlė aiškino, kad vyras trečiojoje visų savo dvarų dalyje jai užrašęs 600 kapų grašių dovio ir griežtai pareiškė: jis “neturėjo galios mano doviniuose dvaruose nieko užrašinėti” (Nr. 313). Ir valdovo teismas, pripažinęs velionio skolą Augustinui, leido našlei valdyti dVarus “pagal savo vyro užrašymą”. O 1529 m. lapkričio mėnesį, svarstant dvarionio Jono Steckavičiaus skundą dėl jau mirusio Bagdono Bogovitinavičiaus padarytos jam žalos atlyginimo, didysis kunigaikštis Žygimantas Senasis atidavė visus Bagdono dvarus “laikyti” ieškovui, kol velionio turto globėjai atlygins minėtą žalą. Tačiau, kadangi viename tų dvarų (Koroščine) žmonai buvo užrašytas 600 kapų grašių dovis, o proceso metu (našlė jame nedalyvavo) dovio užrašymo data nebuvo nustatyta, valdovas priėmė tokį sprendimą: jei dovis buvo užrašytas anksčiau, nei Ponų taryba buvo priteisusi žalą ieškovui iš to dvaro išieškoti, tai Steckavičius privalės našlei visą dovio sumą iš karto sumokėti, o dvarą sau pasiimti. O jeigu velionis dovį užrašė jau po pirmojo teismo nuosprendžio (t.y. kai jau buvo priteista žalą ieškovui atlyginti iš to dvaro), tada Jonas Stecka- vičiuš turės dvarą valdyti, o našlei dovio sumą dalimis (paskirtais terminais) išmokėti (Nr. 409). Nors šis nuosprendis priimtas jau įsigaliojus PLS, bet ir šiuo atveju, kaip jau anksčiau buvo pastebėta, Statutu nepasiremta. Tačiau apskritai teismas laikėsi V. 10 straipsnyje suformuluotos normos: jei kuriame dvare “žmona pirmesnių raštu turėtų savo teisėtą dovio skirtinę, užrašytą pirma negu tas (vy¬
ras. - Aut.) būtų per teismą įkalintas, tuomet tos jos skirtinės turi būti paisoma”92. Tiesa, valdovas šį straipsnį traktavo kiek kitaip: moteriai priteisiama dovio suma, bet ne dvaras. Be abejo, todėl, kad našlė buvo vėl ištekėjusii (Nr. 297, 348 ir kt.). Vadinasi, nors ir nedėstydamas motyvų, teismas akivaizdžiai vadovavosi kituose PLS straipsniuose įteisinta norma, suteikusia našlei teisę “sėdėti” doviniame dvare iki gyvos galvos arba kol neištekės (ГѴ.1, 2 str.)93. Antra vertus, šis nuosprendis rodo, kad našlės teisė gauti užrašytą dovio sumą buvo garantuota net ir tuo atveju, kai vyras pasielgė neteisėtai, užrašydamas dovį jau praskolintame dvare.
Tačiąu bent kelios bylos liudija, kad net įdovintos našlės, regis, tvirtą statusą galėjo gerokai “išklibinti” sumanūs giminaičiai. Antai 1528 m. vasarą valdovui skundėsi Leono Bogovitinavičiaus našlė Ona dėl Trakų vaivados ir etmono Konstantino Ostrogiškio nurodymo į jos Neplių dvarą, kuriame velionis vyras jai buvo užrašęs 200 kapų grašių dovio, įvesdinti jos posūnį Bagdoną ir dėl žalos, padarytos to įvesdinimo metu. Kadangi posūnis jau buvo miręs, atsakovai (laikinai valdęs velionio dvarus dvarionis Jonas Boguševičius ir Bagdono našlė) apkaltino Oną, padariusią Neplių dvarui žalos “dvigubai daugiau, nei tas jos dovis kainavo” (Nr. 283). Proceso metu paaiškėjo, kad dėl tokios žalos dar pats Bagdonas skundėsi valdovui, kuris tuomet ir įpareigojo skundą svarstyti Trakų vaivadą, nusprendusį už našlės padarytą Neplių valstiečiams žalą į tą dvarą įvesdinti jos posūnį! Įdomiausia, kad ir vėliau našlei ir posūniui besibylinėjant dėl įvairiausio turto, pasirodo, vaivada dar kartą buvo priėmęs nuosprendį, naudingą posūniui: “... kunigaikštis vaivada paliepė Bagdonui Leonavičiui ir tuos priteistus daiktus iš to paties jo tėvoninio Neplių dvaro, jos (t.y. Onos. -Aut.) dovio, išieškoti ir tą dvarą laikyti už tą visą žalą”. Ir kitos bylos (Nr. 299,* 360) rodo, kad velionio vyro giminaičiai tiesiog sekė našlės gyvenimą, tik ir laukdami jos “nusižengimų”, kad galėtų iškelti turto bylą, arba bandydavo užprotestuoti velionio testamentą. Štai 1528 m. kunigaikštienės Teodorienės Koreckienės, pono Nemi- ros našlės, giminaitis Mikna Svatkavičius apkaltino ją nenoru “pasidalyti” jo dėdės turtu (Nr. 299). Atsakovė teigė, kad velionis jai buvo užrašęs 600
91 Ten pat. P. 150.
92 Ten pat.
93 Ten pat. P. 122-124.
XLI


kapų grašių dovio Jaroslavičių dvare, Goródnicos bei Podliscų kaimeliuose ir Lucko palivarke Kne- ginėje, o kitus dvarus palikęs giminėms. Pasirodo, kad ponas Nemira ir dovio užrašymą, ir testamentą pats netgi buvo pateikęs Trakų vaivados “sprendimui”: kad pataisytų, jei būtų “netinkamas”. O kunigaikštis Konstantinas Ostrogiškis, nustatęs, kad Jaroslavičių dvaro vertė didesnė nei 1/3 visų Nemiros dvarų dalis, “tą Jaroslavičių dvarą iš jos rankų atėmė ir paėmė į mūsų (valdovo. - Aut.) rankas ir [prijungė] prie mūsų Lucko pilies”, t.y. atidavė valdovui! Remdamasis tokiu vaivados sprendimu, didysis kunigaikštis tą testamentą “niekiniu pavertė”. Deja, šis nuosprendis nepaaiškina, ar našlė ką nors gavo “mainais”. Akte tik paminėta, kad valdovo teismui dar buvo pateiktas “susitaikymo” raštas, kuriuo Konstantinas Ostrogiškis padalijo dėdienės ir velionio brolėno turtą. Matyt, našlė neliko be stogo virš galvos. Tačiau moterys, nujausdamos pavojų iš vyro giminaičių, kartais pačios pasiekdavo net valdovą, besirūpindamos gauti užrašyto dovio patvirtinimą (Nr. 84). Bet akyli giminaičiai sekė bet kokį dovinio turto “judesį” ir buvo pasiryžę dėl turto “susikauti” net ir su bažnyčios tarnais. Antai 1529 m. pradžioje Vilniaus pavieto bajoras Jonas Šimkavičius Ganusavičius apskundė dėdienę Magdaleną, kuriai jos vyras Vaitkus užrašė 200 kapų grašių dovio Pabaisko dvare su “Upytės duoklininkais” ir kuri po vyro mirties, ieškovo žodžiais tariant, “neturėdama to dvaro amžiams, keturis to dvaro žmones amžinai užrašė Pabaisko altoriui” (Nr. 360). Tai ir buvo svarbiausias argumentas, dėl kurio valdovo teismas šią “fundaciją” paskelbė niekine: “kadangi ... velionis Vaitkus Tresiboroda tą Pabaisko dvarą jai užrašė ne amžinai, bet dviejų šimtų kapų grašių sumą”. Šių bylų sprendimai akivaizdžiai patvirtina požiūrį, kad doviniai dvarai nelaikomi “amžinu” našlės turtu. Ir PLS papildomas IV. 1 straipsnis įdovintai moteriai suteikė teisę laisvai disponuoti tik jos atsineštu kraičiu, t.y. tik viena dovio sudėtine dalimi: “ji (našlė. - Aut.) irgi neturi niekam priedovio užrašyti, tik savo įnašą gali užrašyti”94.
Giminaičių skundai dėl našlių nesugebėjimo tvarkytis velionio dvaruose ir netgi kaltinimai dovinių dvarų švaistymu, siekiant nušalinti moteris nuo žemėvaldos reikalų, kas buvo įteisinta PLS (IV.6) - dažnas ir įprastas XVI a. reiškinys95. Rečiau randama žmonos giminaičių (dažniausiai motinų) skundų dėl vyro, disponuojančio žmonos doviniais dva¬
rais, neteisėtų veiksmų96. Tačiau žmonos kaltinimai dėl dvarų švaistymo - išimtinis atvejis. Publikuojamoje “knygoje” įrašytas iš tiesų unikalaus turinio 1528 m. valdovo raštas, kaip atsakas į Elžbietos Iljiničienės skundą, jog jos vyras Mikalojus Mikalo- jevičius - “žmogus laidokas”, pragėrė ir išpardavė savo dvarus, o žmoną ir vaikus “paliko be nieko” (Nr. 308). Didysis kunigaikštis, dalyvaujant aukš- čiausiems valstybės dignitoriams, priėmė sprendimą, draudžiantį Mikalojui Iljiničiui parduoti dar likusius dvarus iki suaugs vaikai (Lintupų dvaras atiduotas valdyti (!) žmonai, kiti dvarai - vykdytojų priežiūrai). Kadangi tai reiškė dvarų atėmimą iš gyvo savininko, valdovas paaiškino tokio neįprasto sprendimo motyvus: “... kad dėl tos laidokystės tie garsūs namai visiškai nesunyktų, o žemės tarnyba nežlugtų”. Taigi šiuo atveju didysis kunigaikštis, kaip suinteresuotas asmuo, buvo moters pusėje.
Kaip jau sakyta, ypač svarbūs bylų, nagrinėtų prieš PLS priėmimą, sprendimai. Kadangi valdovo ir Ponų tarybos nutarimai buvo vienas iš svarbiausių PLS šaltinių, jų svarstytos bylos leidžia atskleisti ir pasekti daugelio jame įteisintų šeimos teisės normų genezę bei šaltinius. Antai 1509 m. Nuostatuose visiškai neužsiminta apie neįdovintas našles97, kurių statusas tačiau aptartas net keliuose* PLS IV skyriaus (1-3, 5, 6 ir 8)98 straipsniuose. LM aktai ir rodo, jog būtent teismų praktika suformavo į minėtus straipsnius įrašytas pagrindines neįdovintų našlių padėtį įteisinančias, jų santykius su vaikais bei velionio giminaičiais reguliavusias normas99. Juoba kad ir pats valdovas neišvengė tokio pobūdžio skundų, daugiausia - dignitorių našlių. Tačiau ypač reikšmingas 1529 m. vasario mėnesio didžiojo kunigaikščio raštas Jadvygai Liutaurienei Chreptavi- čienei (Nr. 358). Remdamiesi dokumentu galime daryti išvadą, jog apie 1522 m. LDK buvo priimti specialūs Nuostatai, reguliavę neįdovintų našlių padėtį. Svarbu pabrėžti, kad ieškovė puikiai žinojo apie tokio dokumento egzistavimą, nes valdovo teisme ji pati išdėstė jo kvintesenciją, pareiškusi, kad didysis kunigaikštis su Ponų taryba “apytikriai prieš
94 Ten pat. P. 122.
95 Ten pat. P. 126-128. Plačiau žr. Лазутка C., Валиконите И. Имущественное положение. C. 96-97.
96 Žr. LM. 6-oji Teismų bylų knygą. P. LXXXIV.
97 РИБ. T. XX: ЛМ. T. 1. C. 596-597. № 54.
98 PLS. T. II. D. 1. P. 122-130.
99 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. LXXXVII-LXXXVIII; Valikonytė I. Našlės vainikinė. P. 84-86.
XLII


septynerius metus” nustatė: "... kuri po savo vyro našle liks, o iš savo vyro užrašyto dovio nei jokios skirtinės neturėtų, tokia su savo vaikais turi dalį turėti ir tą dalį turi laikyti ir valdyti iki savo gyvos galvos, o po jos mirties toji dalis paskui vaikams atitekti turi”. Našlei buvo žinoma, kad valdovas jau šitaip “atidalino” Vilniaus vaivados ir kanclerio Mi- kolajaus Radvilos našlę Elžbietą su jos trimis sūnumis, todėl Jadvyga ir prašė valdovą, “kad ją teistume tokiu pat teismu, kokį nuosprendį poniai vaivadienei padarėme”. Iš tiesų, kaip jau minėta, šioje “knygoje” įrašyti net keli aktai apie ilgas ir sudėtingas Radvilos turto dalybas, patvirtinantys Jadvygos Chreptavičienės gerą reikalų išmanymą: našlė Radvilienė tikrai gavo vienodą su sūnumis velionio vyro dvarų dalį (Nr. 7, 35, 50 ir kt.). Tačiau, suprantama, valdovas priėmė sprendimą Jadvygos byloje ne moteriškės nuogirdomis, nors ir pagrįstomis, remdamasis, bet “į mūsų nuostatus ir žemės nuostatus” atsižvelgdamas. Taigi PLS IV sk. 1 ir 3 straipsniuose įrašyta norma, leidusi neįdovintai našlei “visais atžvilgiais lygią dalį iš savo pilnų metų vaikų gauti vertybėmis ir kilnojamu bei nekilnojamu turtu”100, pateko iš specialių, matyt, 1522 m. priimtų Nuostatų, kurie dar nėra surasti101. Todėl sunku pasakyti, ar juose buvo aptartas neįdovintos bevaikės našlės statusas. Bet PLS IV.2 straipsnyje įrašyta norma leido tokiai našlei “sėdėti” 1/3 vyro dvarų dalyje iki vėl ištekės arba iki mirties102. 194-osios bylos nuosprendis rodytų, kad šios normos buvo laikomasi ir iki PLS priėmimo. Antai 1525 m. Krokuvoje valdovą pasiekė dvarionio Eustachijaus Ba- kos našlės skundas, kad jos dieveris Teodoras Baka daro jai žalą abiejų brolių ištarnoje. Didysis kunigaikštis, susipažinęs su savo paties raštu-suteikti- mi, t.y. įsitikinęs, jog žemė bei valstiečiai abiems broliams buvo padovanoti “iki mūsų (t.y. valdovo. - Aut.) valios”, ir nors tame rašte nei jų žmonos, nei vaikai nebuvo įrašyti, vadinasi, našlei tame dvare “nieko neturėjo atitekti”, “iš malonės” paliko ją to dvaro 1/3 dalyje, kurią leido jai valdyti iki gyvos galvos arba iki vėl ištekės (Nr. 194). Taigi kartais valdovas galėjo pagerinti našlės padėtį, parodyti ypatingą malonę, kada tai buvo jo valioje, t.y. kai buvo ginčijamasi ne dėl tėvoninių dvarų. Ir jau visai kitaip sprendžiamas minėtas 1528 m. maršal- kienės Elžbietos Mikalojienės Kęsgailienės skundas, kad jos velionio vyro brolis Žemaitijos seniūnas Stanislovas Kęsgailą nenorįs jai duoti “našlės padėties, viso tėvoninio dvaro pusės” (Nr. 302). Taigi
našlė reikalauja ne dovio, bet “našlės padėties”, t.y. mano turinti teisę į visus (!) velionio vyro dvarus. Iš kur toks apetitas? Be abejonės, moteriškė žinojo, kad 1509 m. Nuostatai našlei, kuri nenorėtų ištekėti, bet “norėtų našlės padėtyje sėdėti, o neturinčiai vaikų”, leido “visame savo vyro dvare, kaip tėvonijoje, taip ir ištarnoje, gyventi iki gyvos galvos”103. Už tai prašė ne dovio, kurio vyras nebuvo užrašęs, bet “našlės padėties”. Tačiau dieveris teisme paaiškino, kad brolis mirė, nieko iš tėvo negavęs, t.y. tėvas Mikalojui jokios dalies nepaskyrė, todėl po tėvo mirties viskas atiteko Stanislovui, vadinasi, jis savo brolio našlei “neprivalo nieko užleisti”. Teismas Kęsgailą pripažino teisiu, motyvuodamas papročiu, jog “kiekviena našlė turi tokią našlės padėtį, ką jos vyras valdė ir prie ko ją paliko”. Taigi vien dėl to, kad vyras, būdamas gyvas, nepasirūpino jam priklausančios tėvonijos dalies paveldėjimo įforminimu, našlė negalėjo pasinaudoti neįdovintoms našlėms suteiktomis garantijomis104. Be abejo, tokiam sprendimui didelę reikšmę turėjo svarbus faktas, kad ji jau neturėjo palikuonio: vienintelis jos ir Mikalojaus sūnus mirė 1526 m.105 Taigi neatsidalijusio nuo tėvo bajoro bevaikė našlė negalėjo pretenduoti į velionio šeimos turtą.
Po vyro mirties kartais iškildavo ne tik našlės turto, bet ir globos problema. Tik PLS IV.6 straipsnis įteisino normą, jog vyrui prieš mirtį nepaskyrus globėjo dvarams ir savo nepilnamečiams vaikams, jų globėja bei dvarų valdytoja likdavo našlė, tačiau laikinai: jei ištekėtų dar kartą, “tuomet artimieji vaikus ir dvarą turi globoti”106. Regis, šitaip globos klausimai buvo tvarkomi dar prieš PLS priėmimą. Štai 1528 m. valdovui skundėsi jau minėta Bagdono Bogovitinavičiaus našlė Marina, kad, jai vėl ištekėjus, velionio dvarus ir jųdviejų vaikus iš jos galios “atėmė” dvarionis Jonas Boguševičius, kuris teisme aiškino “pagal žemės papročio teisę esąs artimiausias savo brolio dvarus ir vaikus globoti” (Nr. 286). Proceso mętu paaiškėjo, kad jo naudai
100 	PLS. T II. D. 1. P. 122.
,0* Tokią prielaidą darė ir M. Liubavskis, remdamasis LM 15-tojc Užrašymų knygoje įrašyta ponios Liutaurienės byla. Žr. Любавский M. K. Сейм. C. 381.
102 PLS. T. II. D. 1. P. 122-124.
103 РИБ. T. XX: ЛМ. T. 1. C. 597. № 54. I
104 Plačiau žr. Valikonytė L, Lazutka S. Keli Lietuvos Metrikos aktai apie neįdovintų našlių padėtį XVI а. I pusėje H Lituanistica. 1991. Nr. 3(7). P. 92-93.
105 Pietkiewicz K. Kieżgajłowie. S. 42.
106 PLS. T. П. D. 1. P. 126.
XLIII


globos problema buvo išspręsta jau anksčiau. Valdovas dabar vėl pakartojo savo sprendimą, “žiūrėdamas į žemės nuostatus”. Tačiau byla įgavo įdomų posūkį: moteriškė, pripažinusi netekusi teisės globoti vaikų turtą, nesutiko globėjui atiduoti vaikus ir “siekė pati juos globoti”. Valdovo teismas sutiko leisti atkakliajai moteriškei “saugoti” vaikus iki jų pilnametystės tame dvare, kuriame velionis jai buvo užrašęs dovį (Nr. 286, 348). Ši istorija patvirtina spėjimą, kad LDK mažamečiai vaikai dažniausiai augdavo pas motiną, net jei ji oficialiai nebuvo laikoma jų globėja, nors įstatymiškai tokia našlės teisė įtvirtinta tik Trečiajame Lietuvos Statute107.
Žinoma, noras globoti savo vaikus, netekus teisės valdyti jų dvarus, dar priklausė ir nuo naujo sutuoktinio požiūrio. Šioje “knygoje” įrašyta viena byla rodo, kad kartais našlės bandydavo pačios surasti globėjus savo vaikams, kaip tai padarė vėl ištekėjusi Stanislovo Sirevičiaus našlė. Velionio dvarus, kuriuose gyveno su vaikais, ji “pavedė globoti jų giminaičiui”, kuris, velionio sesers Daratos Sire- vičiūtės Mykolienės žodžiais, “yra jiems (vaikams. -Aut.) ketvirta karta” (Nr. 88). Apkaltinusi globėją ne tik tolima giminyste, bet ir dvarų švaistymu, o svarbiausia - remiama Trakų vaivados, etmono Konstantino Ostrogiškio, 1524 m. vaikų teta kreipėsi į patį didįjį kunigaikštį, pageidaudama būti velionio brolio vaikų ir dvarų (!) globėja. Matyt, aukšto dignitoriaus protekcija lėmė, kad valdovas sutiko velionio Stanislovo sūnų ir dukrą su jų dvarais atiduoti moters globai: “...ji artimesnė tuos vaikus ir jų dvarus globoti, negu kas kitas”. Nors tik į ALS buvo įrašyta norma (VI.3), suteikusi tėvo, o ne motinos giminėms vaikų globos pirmumo teisę108. Na, o tarp jų pirmenybė buvo teikiama, žinoma, ne moterims, o vyrams, pirmiausia - velionio broliams (Nr. 429).
Kita vertus, net jei našlė ir globojo savo vaikų turtą, tai, suprantama, jį valdė tik laikinai, ir privalėjo išsaugoti, neiššvaistyti. Štai 1529 m., svarstant Palenkės girininko Patiejaus Tiškavičiaus ir dvarionio Kostiuškos Teodoravičiaus bylą dėl abipusės žalos, paaiškėjo, kad abi šeimos jau seniai bylinėjasi dėl žemės. Kai atsakovas bandė įrodinėti, jog po ieškovo tėvo Tiškaus mirties likusi našlė su vienu iš sūnų Mažeika dalį žemės užrašę Kostiuškai, ieškovas (kitas Tiškaus sūnus) pareiškė, kad ankstesniame teisme valdovas tą jo motinos ir brolio užrašymą “sulaužė” ir paskelbė niekiniu todėl, kad našlė, “našlės padėtyje sėdėdama, neturėjo galios nie¬
kam užrašyti iš savo vaikų [atimdama]” (Nr. 381).
Kita vertus, ne viena į “knygą” įrašyta byla rodo, kad našlėms dažnai tekdavo ginti (kartu su vaikais ar be jų) šeimos turtą (Nr. 36, 249, 303). Antai 1525 m. kelis mėnesius truko Veliuonos pavieto bajorės Januškienės Sovginienės ginčas su žemaičių bajoru Andriumi Vilimaičiu dėl jo motinijos dvaro Vilkijos paviete, kurį, ieškovo žodžiais, našlės vyras Januška su savo tėvu Sovginu užėmę. Valdovo raštas, 1525 m. kovo 22 d. tuo reikalu išsiųstas Vilniaus ponui, Žemaitijos seniūnui Stanislovui Jonaičiui Kęsgailai, atskleidžia reikšmingus žemėvaldos teisės ir teismo proceso momentus (Nr. 183). Rašte paaiškinta, kad dar 1524 m. pabaigoje ieškovas Andrius į kuopos teismą pristatė “savo motininiame Paštuvos dvare septyniasdešimt be dviejų (! - Aut.) liudininkų, gerus žmones, apylinkės bajorus”. Teisėjai, remdamiesi devynių pasirinktųjų liudijimais, taip pat didžiojo kunigaikščio Kazimiero raštu, norėjo priimti Andriui palankų sprendimą, tačiau Januškienė, nė vieno savo liudininko nepristačiusi, “jų nuosprendžio klausyti nenorėjo, užsispyrusiai šalin nubėgo, teismo išvengdama”. Teisėjai kreipėsi pagalbos į valdovą, tačiau šis irgi nepriėmė galutinio sprendimo, bylą vėl nukreipęs seniūnui, tačiau pataręs ją spręsti Andriaus naudai “dėl jo artimumo ir pagal tų teisėjų teismą”. Beje, valdovas vis dėlto paliko galimybę našlei ginčą tęsti vėliau: “... o jeigu ji turės į tą Andrių arba į tuos teisėjus kokį reikalą dėl to kalbėti, ir tegul ji su jais‘dėl to prieš mus (valdovą. - Aut.) arba prieš jūsų mylistas, mūsų ponus tarėjus, bylinėjasi”. Kuo moteriškė netruko pasinaudoti. Jau birželio mėn. ji kreipėsi į valdovą (Nr. 198). Nežinoma, ar jai kas patarė, ar ji pati surado motyvą bylai atnaujinti, tačiau valdovui paaiškino, kad kuopiniame teisme “jam (Andriui. - Aut.) atsakyti nenorėjo todėl, kad neturėjo galios tų dvarų prarasti be savo žentų”. Taip našlė su žentais perėmė iniciatyvą ir gavo valdovo sutikimą bylą peržiūrėti.
Taigi, nors našlės statusas (“našlės padėtis”) užfiksuotas keliuose PLS straipsniuose, tačiau LM aktai atskleidžia realias žemvaldės galimybes, kurios, kaip matyti, buvo ne tokios jau menkos, naudotis juo.
Kai kurios “knygoje” įrašytos bylos yra svarbus šaltinis analizuojant miestiečių šeimos turto santy-
107 	Lappo J. 1588 m. Lietuvos Statutas. P. 292-294. V.ll str. ,08СВКЛ 1566 r. C. 113.
XLIV


kius (Nr. 4, 167, 240, 255, 344, 476), kurie mūsų istorikų iš esmės dar netirti. Šiose bylose valdovas paprastai patvirtina miesto teismų sprendimus, vadovaudamasis Magdeburgo teise, kartais net pasikviesdamas Krokuvos miesto burmistrus ir tarėjus, “kurie Magdeburgo teisę gerai išmano” (Nr. 476).
Kaip jau sakyta, “knygoje” palyginti menkai atsispindi asmeniniai šeimos narių santykiai. Suprantama, kad niekas nevargino aukštų teisėjų dėl kasdieninių buitinių peštynių. Šeimos problemos buvo sprendžiamos kumščio teise, o į teismą buvo kreipiamasi tik ypatingo “kriminalo” atvejais. 1529 m. į valdovo akiratį pateko reta byla dėl sutuoktinio nužudymo. PLS toks kazusas dar nebuvo numatytas, o ALS sutuoktinio žudikui skyrė mirties bausmę (XI. 10)109, tačiau galima manyti, kad mirtimi bausti nebuvo skubama. O svarbiausia - buvo ieškoma rimtų įrodymų. 1529 metų pradžioje Žemaitijos bajorė Ona Jonušienė su savo žentu Petru Šembeliu pateikė valdovui Trakų pono, Žemaitijos seniūno Stanislovo Kęsgailos teismo raštą, kad Onos brolį Pašką jo žmonos Agnietės Paškienės nurodymu pasmaugė tos Agnietės nelaisvieji (3 vyrai ir viena moteris). Našlė atsisakė tuos žmogžudžius pristatyti į teismą ir teigė, jog vyras miręs sava mirtimi. Vėliau vis dėlto teisman atvesti trys nusikaltėliai seniūnui prisipažino pasmaugę Pašką jo žmonos nurodymu, kuri nusikaltėlius “po jo mirties už tai ir apdovanojo”. Vėliau ir pati našlė, seniūno teigimu, pripažino, jog Paška buvęs pasmaugtas. Žemaičių seniūnas, pripažinęs Agnietę kalta, bausmę “už tą piktadarystę” jai ir nelaisviesiems paskirti nesiryžo, prašė valdovo valios, kuris žinosiąs, ką “su tuo daryti”. O didysis kunigaikštis tik davė nužudytojo seseriai raštą (Nr. 340), patvirtinantį seniūno sprendimą velionio vaikus ir turtą atiduoti valdyti jai (t.y. velionio seseriai), kol vaikai suaugs. Tačiau byla tuo nesibaigė. Kovo mėn. raštas jau duotas Agnietei Paškienei, nes ji skundė valdovui seniūną Kęsgailą, kad šis už jos vyro “galvą” (t.y. galvapinigius) jai sumokėti priteisė, o įjos dvarus įvesdino Jonušienę. Svarbiausia - gynėsi esanti nekalta ir netgi aiškino nebuvusi seniūno teisme! Valdovas į šį teiginį lyg ir neatkreipė dėmesio, bet, kaip jau anksčiau buvo rašyta, pabrėžęs, kad nelaisvieji negali būti liudininkais, prašė kitokių Paškienės kaltės įrodymų. Jų nesant sutiko leisti prisiekti velionio seseriai, nurodydamas svarbų tokio sprendimo motyvą: “... dėl tos priežasties, kad ateityje nebebūtų tokios žmonų vyržudystės”. Ka¬
dangi velionio sesuo ir jos žentas neprisiekė ir abi pusės susitarė geruoju, valdovas nurodė dvarus sugrąžinti Agnietei (Nr. 363). Bylos baigtis neduoda atsakymo: ar žmona buvo kalta dėl žmogžudystės, ar jai pavyko išsisukti, pristigus įrodymų.
Taigi ir publikuojamoje “knygoje” įrašyti nuosprendžiai yra svarbus šaltinis XVI a. pirmosios pusės šeimos teisei bei šeimos narių turtinių santykių istorijai tirti. Čia įrašytos bylos taip pat leidžia patikslinti žymiausių LDK didikų (Radvilų, Chrep- tavičių, Sapiegų, Iljiničių, Hlebavičių, Bogoviti- navičių ir kt.) genealogiją, karjeros laiptus, šeimos istorijos niuansus, lokalizuoti jų žemės valdas ir pan.
* * *
Atskirose “knygos” bylose galima rasti kitų teisės srities normų pagrindus, kuriais vadovavosi valdovo teismas arba didžiojo kunigaikščio paskirti kiti teisėjai ir teismai. Kai kuriose bylose (Nr. 60,145, 200,453,457 ir kt.) gražiai atsispindi vadinamosios “laido teisės” normos, labai paplitusios LDK feodalinėje visuomenėje XV a. pabaigoje - XVI a. pradžioje kaip prevencinė priemonė galimiems kriminaliniams ir kitokiems besivaidijančių feodalų nusikaltimams. Kartais (Nr. 200) susiduriame su milžiniško dydžio užstato sumomis - pavyzdžiui, 50 000 kapų grašių (30 000 - valdovui ir 20 000 “šalis šaliai”). Tiesa, ir “šalys” čia neeilinės - du stambiausi feodalai ir žymiausi didikai: A. Goštautas ir J. M. Radvila Jaunesnysis. “Knygoje” pasitaiko bylų (Nr. 57) ir dėl laidavimo teisės. Istorinėje literatūroje užstato ir laido teisės kartais painiojamos. Tačiau, turėdamos bendras įsipareigojamosios teisės nuostatų ištakas, išeities pozicijas turėjo skirtingas. Jeigu užstatą nustatė didžiojo kunigaikščio teismas (kartais netgi be šalių sutikimo), tai laidavo viena šalis savanoriškai, savo iniciatyva, t.y. įsipareigojo atsakyti už kito asmens veiksmus (laiku sumokėtas skolas, sutarties įvykdymą ir pan.). Kai kuriose bylose (Nr. 32, 62, 167, 240, 255 ir kt.) gana ryškiai užfiksuotos Magdeburgo teisės normos, kuriomis vadovavosi miestų teismai, reguliavę miestiečių turtinius ir kitokius tarpusavio santykius. Bylos taip pat atskleidžia/valdovo pagarbų, bet reiklų požiūrį į šią teisę ir 'miesto teismus. Akivaizdžiai neteisingus bei neteisėtus miestų teismų sprendimus valdovas gali ir panai-
109 	Ten pat. P. 154-155.
XLV


kinti (Nr. 167, 314 ir kt.). Vadinasi, “knygos” bylos yra neįkainojamas pirminis šaltinis ir visoms išvardytoms LDK teisės sritims tirti.
Miestai
ir jų gyventojai, miestiečių padėtis
Šios “knygos” bylose atsispindi ir LDK miestų gyventojų padėtis, ir Magdeburgo teisės veikimas bei jos santykis su žemės teise ir didžiojo kunigaikščio teismu. Didysis kunigaikštis, kaip aukščiausia valstybės bei teismo instancija, nemažai dėmesio skiria miestiečiams, suteikdamas atskiras privilegijas, nagrinėdamas jų skundus ir teismo ieškinius. Šia prasme itin informatyvus šaltinis yra 1524 m. sausio 25 d. didžiojo kunigaikščio raštas (Nr. 89), adresuotas Vilniaus vaitui, burmistrams bei magistrato nariams. Jis liudija nelengvą daugumos LDK sostinės gyventojų padėtį, miestiečių nuolat patiriamą miesto valdininkų viršūnės priespaudą: “... o miesto pajamas, kuriomis, girdi, turėtų naudotis miesto statybininkai, be jų valios savo (magistrato. -Aut.) gerovei paliekate, ir atvirus raštus, girdi, iš jų atėmėte, miesto privilegijas ir iždą, girdi, nežinia kur laikote, ir gyvenate, girdi, su miesto bendruomene didžiame nesutarime, ir juos pačius, girdi, ir jų žmonas be kaltės į miesto kalėjimą sodinate, ir neteisėtais pasižadėjimais juos įpareigojate. O jeigu kuris iš jų dėl savo skriaudos į mus kreipiasi, jūs, girdi, tą jiems draudžiate ir pas mus jų nelei¬
džiate”. Iš rašto aiškėja ir didžiojo kunigaikščio požiūris į miesto gyventojų reikmes. Jis ne tik išklauso eilinių miestiečių skundus miesto valdžia, bet ir gina juos, įsakydamas vaitui ir magistrato nariams ateityje taip nesavivaliauti ir nedrausti miesto gyventojams, prireikus, kreiptis tiesiai į jį. Byla atskleidžia prastą miesto gynybinių įrengimų būklę, miesto valdžios aplaidumą: “Ir mūsų Vilniaus miestas, girdi,
nėra gerai prižiūrimas. Pirma, girdi, mieste nėra pakankamos sargybos, ir mūrai, ir perkasai gerai neįrengti, o to, kuo reikėtų nelaimės valandą gelbėtis nuo ugnies, odinių kibirų bei kirvių, ir žalgų, rotušėje ir namuose neturite”. Iš bylos sužinome ir apie mokestį, kurį didysis kunigaikštis renka už suteikiamas privilegijas bei savo teismą. Joje pasakyta, kad miesto valdžia nenori išpirkti privilegijos, kurioje dėl tų pačių miestiečių skundo
anksčiau įvykęs didžiojo kunigaikščio teismas nustatė miesto valdymo tvarką: “... jūs (magistratas. -Aut.), girdi, nenorite miesto privilegijos už bendrus miesto pinigus iš Vilniaus vaivados išpirkti”.
62-ojoje byloje atsispindi Drohičino miestiečių padėtis, joje kalbama apie priespaudą, kurią miesto gyventojai patiria iš laikytojo Petro Stanislovaičio Kiškos, teisingiau, iš jo vietininkų. Pastarieji, aplenkdami dar didžiojo kunigaikščio Aleksandro miestui suteiktą privilegiją, įvedė “naujovę” - mokestį už prekių pirkimą: “... prieš tai nuo seno Drohičino žmonės, - rašo didysis kunigaikštis P. Kiškai, - matpinigius vaitui ir burmistrams mokėdavo tie, kurie javus parduodavo (t.y. pardavimo apmokestinimas. - Aut.), dabar, girdi, tavo mylista, liepi matpinigius duoti tiems žmonėms, kurie javus perka (t.y. pirkimo apmokestinimas. -Aut.), o to, girdi, prieš tai nuo seno niekuomet nėra buvę”. Didysis kunigaikštis čia pat nurodė P. Kiškai panaikinti tokią naujovę: "... įsakome tau, kad, tavo mylista, pats [nedarytum] ir vietininkui savo nelieptum tame niekur jiems žalos daryti ir matpinigių iš tų, kurie perka (mūsų kurs. - Aut.), nelieptum imti, ir laikytum... juos visame kame pagal senovę..., kad dėl tokių sunkumų tas mūsų miestas nenuskurstų ir šalin neišsivaikščiotų”. Pastarieji įsakymo žodžiai paaiškina ir ypatingo didžiojo kunigaikščio susirūpinimo miestiečių reikalais priežastį.
Dėl panašios laikytojo Aleksandro Chodkevičiaus bei jo vietininkų daromos žalos ir priespaudos nepasitenkinimą didžiajam kunigaikščiui reiškia ir Brastos miestiečiai, teisingiau, jų vardu - vaitas, burmistrai ir magistrato tarėjai. 1530 m. kovo 16 d. rašte A. Chodkevičiui didysis kunigaikštis išvardija šias “skriaudas” ir “naujoves”: 1. laikytojas siunčia miestiečiams savo diečkus; 2. teisia juos ir tais atvejais, kai jie turėtų priklausyti Magdeburgo teisės jurisdikcijai; 3. nekaltai sodina juos į kalėjimus; 4. draudžia įeigas į valdovo girias; 5. uždeda muitą sieliams; 6. miesto ganyklose gano savo bei tarnų arklius; 7. apmokestina visą prekybą (Nr. 468). “Pažvelgęs į jų privilegijas-patvirtinimus”, didysis kunigaikštis atšaukia šias “naujoves”, tuo pripažindamas miestiečių skundo pagrįstumą ir kvalifikuodamas laikytojo Aleksandro Chodkevičiaus veiksmus kaip savivalę. Panašus atvejis užfiksuotas ir 309-ojoje byloje, kur “vaitas ir visi Vitebsko miesto miestiečiai” skundžiasi Vitebsko vaivada - ponu Jonu Sapiega. Remdamasis miesto privilegijomis, didysis kunigaikštis vėl gi priima miestiečius ginantį sprendimą.
XLVI


Bet kartais savavališkai elgiasi ir tarnai - paties didžiojo kunigaikščio dvarionys. Štai 1542 m. balandžio 27 d. minėti Brastos miestiečiai kreipiasi į didįjį kunigaikštį, prašydami, kad jis arba Ponų taryba iš anksto jiems praneštų sidabrinės bei ordinės mokėjimo datą, o nesiųstų diečkų - dvarionių jų rinkti, nes šie, “greitai atvažiavę, išgauna iš jų savo diečkapinigius ir liepia jiems, girdi, save ir savo arklius ten, mieste, maitinti, ir tam, girdi, jiems daug išlaidų išeina, ir didžiulis apsunkinimas jiems tame daromas” (Nr. 106). Didysis kunigaikštis patenkina ir šį miestiečių prašymą, įsakydamas žemės paiždininkiui Bogušui Bogovitinavičiui pranešti miesto gyventojams apie sidabrinės bei ordinės rinkimą prieš keturias savaites, o diečkus siųsti tik pasibaigus šiam terminui, jeigu mokesčiai nebus sumokėti.
Miesto valdžios priespauda ir savivalė atsispindi ir 167-ojoje byloje. Miestiečių padėtį sunkino ir įvairios stichinės nelaimės: kaip tai atsitiko, matyt, 1526 m. arba 1527 m. pradžioje (Nr. 244, 384), kai Brastos miestiečiai labai nukentėjo nuo gaisro. Didžiulius nuostolius nuo gaisro patyrė ir Lucko gyventojai (Nr. 248), dėl ko jie “labai nusigyveno, o [tai], ką turėjo, namus ir turtą, tas viskas iki pamatų mūšų mieste išdegė ir [jie] tikrai be nieko pasiliko”. Miestiečių ir paties Trakų vaivados kunigaikščio Konstantino Ostrogiškio prašomas, didysis kunigaikštis, “nenorėdamas to matyti, kad jie šalin iš to mūsų (t.y. didžiojo kunigaikščio. - Aut.) miesto išsivaikščiotų”, kuriam laikui atleido juos nuo mokesčių ir prievolių.
Kita vertus, kai kurie “knygos” aktai (Nr. 34, 43, 53, 70, 243, 246, 250, 291, 359, 399 ir kt.) liudija, kad miestai, ypač stambūs prekybos bei amatų centrai, ir jų gyventojai XVI a. pradžioje apskritai įgijo nemažai teisių. Informatyviausias šia prasme yra 359-ojoje byloje110 užfiksuotas didžiojo kunigaikščio sprendimas, reglamentuojantis Polocko miestiečių ir bajorų tarpusavio santykius, dalijant miesto pajamas bei atliekant prievoles, taip pat apibrėžiantis miestiečių statusą, teises ir pareigas. Iš teismo sprendimo matyti, kad Polocko miestiečiai savo lėšomis stato 4 svečių namus, malūną, tiltą per Polotos upę (tiesa, kol kas nesėkmingai). Įdomiausia, kad didysis kunigaikštis ne tik palaiko jų iniciatyvą, bet ir grasina priešingu atveju pastatyti tiltą savo lėšomis, dėl to miestiečiai netektų nemažai pajamų. Kaip jau pastebėjo V. Pičeta, statyti svečių namus apsimokėjo ir valdžiai, beje, tai liudija
pagyvėjusius Polocko prekybinius ryšius111. Didysis kunigaikštis leidžia miesto gyventojams imti medieną iš savo girių, net iš tų, kurias jis išdalijo žemvaldžiams, jeigu miestiečiai ir anksčiau naudojosi tokia teise. Miestiečiai atleidžiami nuo pastočių pasiuntiniams davimo, jiems suteikiama ir kitokių privilegijų. Tačiau iš miesto gyventojų reikalaudama besąlygiškai mokėti didelius mokesčius bei atlikinėti nustatytas prievoles, didžiojo kunigaikščio valdžia pati turi nemažai naudos. Be įvairių rinkliavų, polockiečiai kasmet moka į iždą 200 kapų grašių mokestį, didžiojo kunigaikščio pilies apsaugai siunčia ginkluotą panaktinių sargybą, kartu su valdovo, kunigaikščių ir ponų žmonėmis112 kiekvieną dieną stato po 12 sargų miestui ir keliams apsaugoti, “kai pirkliai važiuoja”. Kaip ir anksčiau, į miestiečių pareigas įeina miesto sienų bei gynybinių įrengimų taisymas ir atstatymas. Taigi iš aptariamo dokumento aiškėja, kad miestiečiai turėjo nemaža teisių, gaudavo tam tikrą prekybos bei kitų miesto pajamų dalį ir netgi valdė žemės sklypus. Kiek kitokia ir žymiai sunkesnė padėtis buvo tų, matyt, priemiesčių miestiečių, kurie “gyveno vladykų ir kitose dvasininkų žemėse bei bajorų miestuose, tokie, tuose miestuose sėdėdami, turi žempinigius (t.y. mokestį nuo žemės. - Aut.) duoti [tam], kieno bus žemė, o teisiami turi būti pagal Magdeburgo teisę arba pagal miesto [teisę], kur bus jų valia”, t.y. ir privačiose žemėse gyvendami, teisiniu požiūriu jie išlaiko miestiečių statusą. Pakankamai detaliai reglamentuojant įvairių Polocko gyventojų grupių padėtį, teises ir pareigas, “nuosprendyje” visų pirma nemažas dėmesys skiriamas svėrimpinigių dalybų tarp miestiečių ir bajorų taisyklėms, dėl to,
110 Aktą yra paskelbęs M. Dovnar-Zapolskis - žr. Довнар- Запольский M. H. Акты Литовско-Русского государства. M., 1900. Вып. 1 (toliau - Довнар-Запольский M. H. АЛРГ). C. 215-218. № 191. M. Dovnar-Zapolskis, tuomet dar jaunas tyrinėtojas, matyt, norėdamas pabrėžti iš tiesų vertingo šaltinio svarbą, savo publikacijoje šį, sprendžiant iš formuliaro, akivaizdų valdovo teismo sprendimą įvardija kaip “nuostatinį raštą”. Tuo tarpu didžiojo kunigaikščio kanceliarija visuomet skirdavo nuosprendj nuo “nuostatų” (‘устава”). Pastarasis terminas būdingesnis Maskvos kanceliarijai. Aptariamą dokumentą kaip “nuostatinį raštą” visiškai nepagrįstai apibūdina ir V. Pičeta - žr. Пичета B. И. Белоруссия и Литва. C. 251-252.
111 Ten pat.
112 Byloje šie žmonės įdomiai apibūdinami: “kurie mūsų Polocko mieste savo vietas turi”.
XLVII


beje, byla ir buvo nagrinėjama valdovo teisme. Mat bajorai apskundė miesto gyventojus, jog šie įsigijo naujas nešiojamas svarstykles - “bezmėnus”, dėl to pirmieji neteko dalies pajamų. Šiuo atveju valdovo teismas griežtas. Jo sprendimas detaliai reglamentuoja visas svėrimo rinkliavas ir, remiantis anksčiau suteikta didžiojo kunigaikščio privilegija, griežtai nurodoma dalyti jas pusiau. Thčiau analizuojant šį nuosprendį, nederėtų užmiršti, kokia autonomija LDK sudėtyje naudojosi Polockas ir Polocko žemė113. Tai buvo įteisinta dar 1399 m. Vytauto privilegijoje114. Ją atnaujino Švitrigaila115, Žygimantas Kęstutaitis116,1451 m. Kazimieras Jogailaitis117, 1498 m. Aleksandras118 ir pagaliau 1511 m. Žygimantas Senasis119.
Vertingas istorinis šaltinis yra 1528 m. rugpjūčio 26 d. nuosprendis Vladimiro vaitui Ivaškai Teodoravičiui (Nr. 304). Jame užfiksuotos Vladimiro miestiečių prievolės ir seniūnų bei vaitų pajamos. Šįkart didysis kunigaikštis, išnagrinėjęs Vladimiro seniūnui, maršalkai, kunigaikščiui Andriui Sanguš- kai vaito iškeltą ieškinį ir susipažinęs su ankstesnėmis Vladimiro vaitams suteiktomis privilegijomis, išsprendė bylą vaito naudai: “Mes, į tą mūsų privilegiją pažiūrėję ir su mūsų ponais tarėjais tai tarp jų išnagrinėję, palikome Vladimiro vaitui Ivaškai ir jo broliams tą mūsų privilegiją...” Akto naracijoje išvardyti visi vaito pajamų šaltiniai: "... iš siuvėjų per metus įplaukia po penkis grašius, o iš kepėjų - po tris grašius vaitui, o iš krautuvėlių - po keturis grašius, o iš skerdikų - nuo kiekvieno galvijo mūsų piliai eina po mėsos kumpį, o iš tų kumpių vaitui trečiasis kumpis, o, be to, jam (t.y. vaitui. - Aut.) dvi krautuvėlės, o iš Vladimiro miestiečių baudų, nuo kiekvienos baudos seniūnui - du grašiai, o vaitui - trečiasis grašis, o našlė, kai už vyro eina iš miesto, tai iš jos seniūnui kiauninė - dvidešimt grašių, o vaitui - dešimt grašių, o nuo vagies, mieste pagauto su voginiu, seniūnui - aštuoni grašiai, o jam - keturi grašiai, o jeigu mergina išteka, tai seniūnui - aštuoni grašiai, o jam - keturi grašiai, o jeigu mieste pas ką nors atpažins [kaip] voginį arklį arba jautį, tai seniūnui iš to - du grašiai, o vaitui - trečiasis grašis, o greta to kiti mokesčiai ir pajamos”. Byla patvirtina istorinėje literatūroje žinomą faktą, kad ši pelninga pareigybė, kaip ir daugelis kitų, arba buvo duodama už ypatingus (dažnai taip pat netiesiogiai nupirktus) nuopelnus, arba ją paprasčiausiai pirkdavo: “...Vladimiro vaitystę su visais mokesčiais ir pajamomis ... laikyti ir ja naudo¬
tis, pagal jų (t.y. Ivaško Teodoravičiaus ir brolių. - Aut.) senelio pirktį ir pagal mūsų protėvių privilegijas”. Panašūs didžiojo kunigaikščio patvirtinimai užfiksuoti ir kai kuriose kitose “knygos” bylose (Nr. 402, 435, 482).
Kai kurios bylos liudija, kad iki XVI a. pradžios
LDK miestuose susiformavo gana pasiturinčių miestiečių tarpsluoksnis. Visų pirma tai atpirkėjai (nuomotojai), daugiausia žydai. Ypač turtingas buvo Mi- chelis Jezofovičius, jaunesnysis žemės iždininko Abraomo Jezofovičiaus, brolis. Apie jo asmenį kalbama net 23 “knygos” aktuose (Nr. 20,21,42,76, 81- 83, 86, 102-104, 109, 212, 216-220, 222-224, 243, 351, 371)120. Viename iš jų, datuojamame 1524 m. kovo 9 d. (Nr. 102), kalbama, jog didysis kunigaikštis už 3000 kapų grašių metinių muito rinkliavų pardavė Micheliui Jezofovičiui “ir jo dalininkams” trejiems metams “vaško ir druskos” muitines (“коморы”) Brastoje, Vladimire, Gardine, Dro- hičine, Kamenece, Losičiuose, Lucke ir Melnike. Suprantama, jog tokiais turtais galėjo disponuoti tik stambus to meto verslininkas. Jam yra skolingi tokie magnatai kaip Naugarduko vaivada Jonas Jonavičiuš Zaberezinskis121 ir pats didysis kunigaikštis (Nr. 82). Kartu su Mieteliu, o kartais ir atskirai, verslu užsiima ir jo brolis Aizakas122 (Nr. 14-16, 281). Jam skolingas kunigaikštis Teodoras Jonavičiuš Jaroslavičius (Nr. 14, 16). Aizako draugėje veikia ir trečias Je- zofovičių brolis Pesachas (Nr. 14)123. Pasiturintys verslininkai bei palūkininkai buvo ir Gardino žydai Chorošenkiai. 4000 kapų grašių ir 900 statinių javų
113 Išskirtinė Polocko žemės padėtis aptarta kelių autorių darbuose-źr. Данилевич B. E. Очерк истории Полоцкой земли до конца XIV в. Киев, 1896; Любавский M. К. ОД. С. 28-31; Пичета В. И. Белоруссия и Литва. С. 213-262.
114 Якубовский И. В. Земские привилеи Великого княжества Литовского И ЖМНП. 1903. Апрель-июнь. С. 297-298.
1,5 Ten pat. P. 298-301.
116 Ten pat.
1,7 Ten pat. P. 301-302.
118 Ten pat. R 302-303.
119 Ten pat. P. 303.
120 Žr. Бершадский C. А. Аврам Езофович. C. 32, 35, 41-42, 82, 132, 150.
121 Ten pat. P. 36.
122 Aptardamas Abraomo Jezofovičiaus gyvenimą bei veiklą, S. Beršadskis’ reziumuoja: “... tuo metu turtingiausiais žydais buvo broliai Jczofovičiai iš Brastos: Michelis ir Aizakas”. - Ten pat. P 32.
123 Smulkiau apie tai - žr. Šiaučiūnaitė J. Michelis Jezofovičius.
XLVIII


iš jų yra pasiskolinęs minėtas magnatas Jurgis Iljiničius (Nr. 350). “Knygos” bylose nemažai medžiagos ir apie kitus pasiturinčius Bielsko, Brastos, Vilniaus, Gardino, Minsko miestiečius (Nr. 4, 212, 246, 250, 284, 291, 350, 399, 405, 457 ir kt.). Jau buvo kalbėta apie turtingą atpirkėją, Bielsko burmistrą Joną Segenevičių (Nr. 142, 143, 193, 2ї5, 284, 291, 371, 425, 475), kuris iš magnatų (M. M. Radvilos, Aleksandro Chodkevičiaus) nuomojamose giriose užsiima medžio apdirbimo verslu (smalos virimas, potašo degimas, pjautinės miško medžiagos gamyba) ir turi didelį kapitalą.
Kauno miestietis Jonas Gradauskas prašo didžiojo kunigaikščio patvirtinti jam žemės, kurią jis už 94 kapas grašių įsigijo iš kelių Kauno ir Vilkijos pavietų bajorų, pirkimą (Nr. 399). Žemė, beje, parduodama kartu su ją įdirbančiais kaimynais, t.y. įbaudžiavintais valstiečiais. Vadinasi, pasiturintys miestiečiai ne tik tapdavo žemvaldžiais, bet ir galėjo valdyti baudžiauninkus. J. Gradausko tarpininkė čia yra pati Bona. Neabejotina, kad tai vienas turtingiausių Kauno gyventojų.
Brastos miestietis Levka Markavičius (Nr. 457) ne tik valdo dvarus ir, suprantama, juose gyvenančius baudžiauninkus, bet net įkeičia dvarus Michc- liui Jezofovičiui, kuris, kaip ir daugelis įkaitų laikytojų, negailestingai išnaudoja jų gyventojus.
Gana turtingas yra ir Minsko miestietis, burmistras Cyculia (Nr. 404), kuriam numatytas 1000 kapų grašių “laidas”, jei jis pažeistų didžiojo kunigaikščio teismo sprendimą. Paprastai lokio dydžio suma laiduojama už ponus, stambius žemvaldžius. Byloje taip pat kalbama apie namus ir kitą Cycu- iios turtą Minsko mieste. Iš jo bus išieškota 107 kapų grašių ieškinio suma. Tai, kad jis stambus pirklys, patvirtina ir įžūlus Cyculios elgesys: jis, net nemanydamas sulaukti teismo pabaigos, ruošiasi vykti į Cargradą. Taip elgdavosi tik magnatai.
Vilniaus miestietis Olizaras Grigalevičius paskolino valdovo staltiesininkui Vaškai Zenovijevičiui 160 kapų grašių (Nr. 405). Staltiesininkais paprastai būdavo smulkūs bajorai. Tokiu būdu, beje, minėtasis Vaska netiesiogiai bandė įsigyti dvarą (nusipirkti žemės miestiečiams nebuvo taip paprasta): “... jis (Vaska Zinovijevičius. - Aut.} paėmė iš jo (t.y. Olizaro. - Aut.} žmonos šimtą ir trisdešimt kapų grašių ir už tuos pinigus, girdi, nupirko dvarą iš mūsų dvarionio, iš Syndiko ir užrašė, girdi, tą. dvarą po savo mirties jam (t.y. Olizarui. - Aut.} ir jo žmonai Danai...”
Kitas Vilniaus miestietis Vincentas testamentu užrašo savo žmonai: “... sidabrą, perlus, akmenis (brangakmenius. - Aut.) ir kitus daiktus, kilnojamąjį turtą ir namus...”, nekalbant jau apie tėvoniją (Nr. 4). Dar turtingesnis, matyt, buvo jo brolis Vilniaus auksakalys Volfgangas, kuris ir bylinėjasi su brolio našle dėl Vincento palikimo.
Kartais pasiturintys miestiečiai gauna iš didžiojo kunigaikščio aukštas ir gana pelningas pareigybes. Antai 1530 m. balandžio 4 d., nepaisydamas ką tik priimto PLS 1.25 straipsnio, didysis kunigaikštis Krokuvoje suteikia Gardino miestiečiui Povilui Les- nevskiui Gardino vaitystę “su vaito karčemomis ir su visomis įmokomis”, kurią iki tol, beje, laikė velionis valdovo dvarionis Leonas Teodoravičius Sa- sinas (Nr. 482).
Tačiau pats įtakingiausias ir turtingiausias miestietis (tiesa, knygos bylos jo luomo nenurodo), matyt, yra Vilniaus horodničius Urlichas Hoza (Nr. 18, 32, 495). Jis ne tik tvarko miesto reikalus, bet ir vadovauja valdovo pinigų kalyklai, o taip pat iš dalies savo lėšomis vykdo stambias statybas: stato valdovo malūną, rūmus ir remontuoja pilį: "... ponas Urlichas iš tų, aukščiau minėtų sumų mūsų žemės iždui davė [lėšų] ir rūmų statybai, ir mūsų Vilniaus pilies taisymui, ir taip pat Vilniaus malūno statymui... (mūsų kurs. -Aut.)” (Nr. 495). Didžiojo kunigaikščio rašte jis vadinamas ponu, o ne miestiečiu, didysis kunigaikštis kalba apie savo skolas jam. Šie duomenys, beje, leidžia patikslinti ir didžiojo kunigaikščio rūmų statybos laiką - tai XVI a. trečiasis dešimtmetis (Urlicho Hozos ataskaita pateikta 1530 m.). Iš bylos galima spręsti ir apie horodničiaus pareigas124: 1. vadovauti pinigų kalyklai ir rinkti iš jos pajamas į iždą; 2. rinkti įplaukas iš karčemų, dėklų, malūnų; 3. rūpintis minėtų statybų reikalais; 4. tvarkyti miesto pajamų ir išlaidų sąskaitas; 5. atsiskaityti už jas didžiajam kunigaikščiui ir Ponų tarybai.
Kaip matyti iš 246-osios bylos, didžiojo kunigaikščio valstietis Jonas Balašas, pabėgęs į Vilnių dar Aleksandro laikais, apie 1527 m., t.y. per 25- 30 metų, sugebėjo užgyventi nemažą turtą: "... jis, girdi, atėjo į mūsų Vilniaus miestą savo jaunystėje, dar prie mūsų brolio... Aleksandro... ir ten,į mūsų Vilniaus mieste, pasistatė sau du mūrinius namus...” Matyt, jis vienas tij. jauni} “šaunuolių”, ku-
124 	Remdamasis kitais šaltiniais, jas išvardija S. Beršadskis - žr. Беріиадскиіі C. А. Аврам Езофович. C. 42-50.
4. 801
XLIX


ris, atbėgęs į Vilnių tuščiomis rankomis, sugebėjo čia prasigyventi, pasistatyti du mūrinius namus, ir tapti pasiturinčiu bei gerbiamu miestiečiu. Joną užtariantys miesto burmistrai didžiajam kunigaikščiui gana palankiai jį apibūdina, nurodydami, kad jau keletą dešimtmečių Vilniuje “tarp jų tinkamai gyveno ir pasistatė (t.y. įsikūrė. - Aut.}”. Nepaisydamas pretenzijų, kurių jam, kaip savo bėgliui jungvalkiui, turi Abraomo Jezofovičiaus vaikai, didysis kunigaikštis suteikia jam Vilniaus miestiečio statusą. Istoriniu požiūriu įdomus ir svarbus tokio sprendimo motyvavimas: “... o prieš tai nuo senų laikų prie mūsų protėvių: ir prie mūsų tėvo, ir brolio... taip būdavo, kad leistina kiek: vienam ne tik mūsų, bet ir kunigaikščių, ponų žmogui į mūsų miestus ateiti ir prie mūsų gyventi (mūsų kurs. - Aut.}, tie ateiviai žmonės niekuomet iš mūsų miestų neatiduodami (Abraomo Jezofovičiaus vaikai reikalavo juos atiduoti. - Aut.}”. O tuo remiantis ir priimamas palankus bėgliui valstiečiui sprendimas, nebūdingas baudžiavos įsigalėjimo epochai: “... paliekame jį laisvu žmogumi, mūsų Vilniaus miestiečiu, ir suteikiame jam laisvę mūsų mieste, Vilniuje, gyventi ir drauge su miestiečiais prekiauti ir pirkliavimu visame kame verstis taip, kaip ir kiti miestiečiai...” Pabaigoje raštas patvirtinamas “karaliaus ranka”, t.y. parašu. Ir suprantama - juk tai ypač svarbus ir retas, tačiau nevienintelis valdovo teismo precedentas.
Apie panašią galimybę priklausomiems valstiečiams įgyti miestiečio statusą netiesiogiai užsimenama ir aptartame valdovo sprendime Polocko bajorams ir miestiečiams (Nr. 359)125. Iki liudija, kad priklausomi valstiečiai vis dėlto galėjo išeiti į miestus, verstis čia amatais, užsiimti verslu, prekyba, praturtėti ir pagaliau įgyti miestiečio statusą.
“Knygoje” įrašyta byla (Nr. 344), kurią daugelis tyrinėtojų naudojo kaip istorijos šaltinį126. Joje savo žmonos Vilniaus miestietės, Jurgio Odverninko našlės Margaritos “prokuratoriumi” yra Pranciškus Skorina. Kai kurių jo. biografų nuomone, P. Skorina buvo glaudžiai susijęs su pasiturinčiais Vilniaus miestiečiais, greičiausiai materialiai rėmusiais jo kultūrinę-leidybinę veiklą127.
Apibendrinant galima teigti, kad “knygos” aktuose gausu medžiagos apie teisinę ir socialinę LDK miestiečių padėtį XVI a. pirmajame trečdalyje, jų buitį, taip pat apie pačių miestų būklę bei juose, ypač Vilniuje, vykdomus statybos darbus. Čia yra duomenų apie konkrečias asmenybes, taip pat ir apie tokias
įžymias kaip P Skorina. Bylų analizė leidžia daryti išvadą, kad diduma miestų gyventojų, nepaisant sunkios jų padėties, turėjo nemažai pilietinių teisių. Iš jų išsiskiria pasiturinčių miestiečių viršūnėlė, savo turtine padėtimi artėjusi prie vidutinių bajorų.
“Knygos” bylos kaip kai kurių kitų LDK istorijos klausimų šaltinis
Kaip LDK istorijos šaltinis, savo unikalumu ši
“knyga” toli prašoka mūsų aptartąsias problemas: LM aktų diplomatikos, įvairių teisės sričių istoriją, teismų santvarkos, teisenos ir proceso plėtotę, miestų raidą ir kt. Joje įrašytos bylos - svarbus šaltinis ir socialinei-ekonominei, taip pat teisinei įvairių LDK feodalinės visuomenės sluoksnių padėčiai XVI a. pirmajame trečdalyje tyrinėti. Tačiau tektų pakartoti tai, kas jau yra pasakyta 6-osios “Teismų bylų knygos” Įvade128. Ypač vertingi tie aktai (Nr. 7, 35,50,51,144,145, 417, 447-449), kur užfiksuotos Vilniaus vaivados, LDK kanclerio M. Radvilos didžiulio palikimo dalybos. Taipogi svarbios bylos (Nr. 36, 49, 74, 193, 266, 284, 291, 391, 423, 426, 463), kuriose minimi ir kiti šios galingos, tuo metu jau plačiai išsišakojusios giminės atstovai129. Jose randame medžiagos apie XVI a. pirmaisiais dešimtmečiais besiklostančios magnatų žemėvaldos pobūdį, apie jos savininkų santykius su didžiojo kunigaikščio valdžia, taip pat ir apie šeimyninius santykius.
125 Byloje kalbama apie dvasininkams ir bajorams priklausančius žmones, “kurie mieste amatais verčiasi ir kurie jų (miestiečių. - Aut.} teisei priklauso”.
126 Pirmą kartą šį dokumentą aptarė ir savo knygos priede publikavo P. Skorinos gyvenimo bei veiklos tyrinėtojas P. Vladimirovas - žr. Владимиров IJ. B. JlpKraę Франциск Скорина. Его переводы, печатные издания и язык. СПб., 1888. С. 321-322. Istoriografinėje savo knygos apžvalgoje šį aktą paminėjo V. Pičeta - žr. Пичета В. И. Белоруссия и Литва. C. 750; taip pat L. Vladimirovas - žr. Владимировас JI. Франциск Скорина - перво- печатник вильнюсский. Вильнюс, 1975. C. 53.
127 Владимиров П. В. Доктор Франциск Скорина. С. 47-50; Гарэцкі М. Гісторыя беларускае літаратуры. Вільня, 1920. С. 21; Пичета В. И. Белоруссия и Литва. С. 752-753, 773-774.
128 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. LIX-CV.
129 Šios bylos analizuojamos atskirame mūsų darbe - žr. Lazutka S. LM 4-oji Teismų bylų knyga.
L


Kaip ir 6-osios “Teismų bylų knygos” aktai130, kai kurios šios “knygos” bylos yra svarbiausias šaltinis specifinei pagalbinei istorijos disciplinai - metrologijai - tyrinėti.
Bylos (Nr. 215,356,411,467,510 ir kt.) išryškina Lenkijos karalienės ir Lietuvos Didžiosios kunigaikštienės Bonos įtaką valstybiniams reikalams ir visų pirma valdovo teismui, padidėjusią XVI a. trečiajame dešimtmetyje, ypač gimus sūnui Žygimantui Augustui.
Daugelyje “knygos” aktų (Nr. 14-16,20, 21,40, 42, 72, 75, 81, 102, 193 ir kt.) gausu medžiagos apie prekybą bei verslininkystę LDK XVI a. pirmajame trečdalyje, o ypač apie gana pelningą atpirkimo sistemą, kur svarbus vaidmuo priklausė atpirkėjams žydams131.
Ypač įdomios ir iki šiol, deja, istorinėje literatūroje mažai tepanaudotos bylos lotynų kalba, sudarančios beveik trečiąją “knygos” aktų dalį. Kai kurios jų išryškina ypatingą Palenkės statusą ir vietinės Drohičino teisės funkcionavimą jos teritorijoje. Tai galėtų tapti atskiru tyrinėjimų objektu. Kituose aktuose (Nr. 247,466 ir kt.) randame papildomų duomenų apie tokias istorines asmenybes, kaip Venclovas iš Maišiagalos (Mykolas Lietuvis). Iš šių, taip pat Palenkę mininčių bylų gudų kalba (Nr. 242, 421,422 ir kt.) matyti, jog raštininkams buvo žinomas žemės matavimo vienetas valakas. Tai liudytų, jog čia šis matas egzistavo jau XVI a. trečiajame dešimtmetyje, tuo tarpu likusiose LDK srityse įsigalėjo tik po kelių dešimtmečių, įvykdžius 1557 m. valakų reformą.
Tyrinėtojų, ir ypač šaltinotyrininkų, dėmesį patrauks valstybinės reikšmės aktai: 1529 m. sausio 20 d. Nuostatai Žemaitijos žemei (Nr. 342), 1529 m. spalio 24 d. “Privilegija visai šlėktai, Kijevo vaivadijos gyventojams...”(Nr. 389), 1530 m. birželio 20 d. “Raštas visiems Žemaitijos žemės tijūnams...” (Nr. 506). Nors Nuostatų Žemaitijos žemei132 ir privilegijos Kijevo vaivadijos bajorams kiti nuorašai buvo jau ne kartą publikuoti, mūsų duomenimis, šie aktai iš 4-osios “Teismų bylų knygos” skelbiami pirmą kartą. Kitas privilegijos Kijevo vaivadijos bajorams (Nr. 389) nuorašas, paimtas iš 25-osios Užrašymų knygos133, buvo atspausdintas “Vakarų Rusijos aktuose”134. Tiesa, daugiau šio dokumento nuorašų kol kas nepavyko rasti, o tekstologinės skirtybės jau esamuose ne tokios svarbios, daugiausia skiriasi tik atskiri žodžiai. Tik paskutinio straipsnio (“Vakarų Rusijos aktų” leidėjai sunumeravo jo pas¬
traipas) “O į miesto teisę ir į tarnybas...” antroje dalyje yra esminių skirtumų (beje, mūsų nuoraše tai penkta pastraipa iš apačios). Juos pateikiame ištisai:
4-osios “Teismų bylų knygos” nuorašas “... o jų miesto rinkliavų, ką jie tarp savęs savo poreikiams nustatys, tame neprivalės miestiečiams padėti, ir į jokį teismą negali būti jų pašaukti”.
25-osios “Užrašymų knygos” nuorašas
“... o jų miesto rinkliavų, ką vaitas ir miestiečiai (skirtybės čia ir toliau spausdinamos kursyvu. - Aut.) tarp savęs savo poreikiams nustatys, neprivalės kartu su jais mokėti ir tame jiems padėti”135.
25-ojoje “Užrašymų knygoje” esančiame nuoraše pateikiamas pilnesnis eschatokolas: “Karaliaus ranka. Albertas Goštautas, kancleris. Kapočius, raštininkas” - to nėra publikuojamos “knygos” nuoraše. Skiriasi ir nuorašų datos: pirmasis datuojamas 1529 m. rugsėjo 1 d., o antrasis - spalio 24 d. Ši aplinkybė ir skirtybių pobūdis rodo, jog jas padarė 4-osios “Teismų bylų knygos” raštininkas. Į “Užrašymų knygą” nuorašas įrašytas dviem mėnesiais anksčiau, vadinasi, jis yra autentiškesnis.
Ne mažiau įdomus ir trečiasis iš išvardytų valstybinę reikšmę turėjusių aktų - “Raštas visiems Žemaitijos žemės tijūnams...” (Nr. 506). Iš jo matyti, jog didžiojo kunigaikščio valdžia, siekdama įgyvendinti reformatoriškus 1529 m. nuostatus136, ėmėsi praktiškų veiksmų, tam tikslui paskyrė raštininkus- revizorius, suteikdama jiems ypatingus įgaliojimus. Antra vertus, kitos bylos liudija, kaip sunkiai šios naujovės skynėsi kelią. Magnatai, pilių ir valsčių laikytojai surasdavo motyvų ir būdų, kaip apeiti pagrindinius minėtųjų Nuostatų straipsnius. 454-oji
130 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. СѴІІІ-СХПІ; Karpavi- čienė J. LM 6-oji Teismų bylų knyga kaip istorinės metrologijos šaltinis H Lietuvos Metrikos studijos. Nr. 1.
131 Išsamiau apie tai - žr. Šiaučiūnaitė J. Michelis Jezofovičius.
132 1529 m. Nuostatų Žemaitijos žemei nuorašų išsamesnę palcografinę, tekstologinę bei šaltinotyrinę analizę žr. Valikonytė L, Lazutka S. 1529 metų Lietuvos didžiojo kunigaikščio Nuostatai Žemaitijos žemei // Lietuvos Metrikos studijos. Nr. 1.
133 RVSAA. F. 389. S. v. 25. L. 157-162.
134 A3P. T. II. C. 207-211.
135 Ten pat. P. 210.
136 1529 m. taip pat buvo priimti “Nuostatai mūsų dvarams Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštystėje tiek Vilniaus, tiek ir Trakų pavietuose, kaip laikytojai ir urėdininkai privalo tvarkytis” - žr. LM. 6-oji Teismų bylii knyga. P. LXXIII- LXXIV, 207-211.
4*
LI


byla rodo, kad po lo, kai Trakų pavieto valdovo raštininkas-revizorius Bagdonas Mackevičius, vykdydamas 1529 m. Nuostatus, Kameneco pilį ir valsčių “atidavė į mūsų (didžiojo kunigaikščio. - Aut.) rankas, kaip buvo mūsų (valdovo. - Aut.) valia”, jų laikytojas, žemės iždininkas Bogušas Bogovitinavičius, priminęs didžiajam kunigaikščiui savo nuopelnus ir iškilusius didelius sunkumus, kreipėsi Į jį prašydamas atšaukti tvarką, kurią buvo įvedęs Bagdonas Mackevičius. Didysis kunigaikštis, pagyręs raštininką už stropų svarbių įpareigojimų vykdymą, 1530 m. kovo 5 d. pranešė jam, jog, atsižvelgdamas į pono Bogušo Bogovitinavičiaus prašymą, laikinai palieka pastarajam Kamenecą laikyti su visomis pajamomis ankstesnėmis sąlygomis: “O dėl to, kad gi jis (Bogušas Bogovitinavičius. - Aut.) iš tų malūnų maskvėnus ir savo urėdininkus ten išlaiko, o dabar neturi kuo išlaikyti, mes, atsižvelgdami į jo prašymą ir prielankumą, tuos Kameneco malūnus su jų pajamomis ... duodame jam laikyti į jo rankas iki mūsų valios”.
1530 m. balandžio 15 d. Bagdonui Mackevičiui buvo skirtas panašus ir analogiškai motyvuotas didžiojo kunigaikščio raštas, kuriame kalbama apie Drohičino pilį, kito didiko, Polocko vaivados Petro Stanislovaičio Kiškos, laikymą (Nr. 491).
Kai kada bylose randame ir tokių šaltinotyrinių įdomybių, dėl kurių tyrinėtojui reikia gerokai pasukti galvą. Pavyzdžiui, 278-ojoje byloje yra nuoroda į dar nepriimtą Statutą: “...ir Teodorui (atsakovui. -Aut.) liepė (byloje teisėjaujantis Vilniaus vaivada A. Goštautas. - Aut.) šešis liudininkus pasirinkti pagal Statuto aprašymą (mūsų kurs. - Aut.)”. Byla datuojama 1528 m. birželio 7-ąja, o joje remiamasi A. Goštauto teismu, kuris vyko dar anksčiau. Kyla klausimas, apie kokį statutą čia kalbama? PLS iš tikrųjų įrašytas straipsnis, pagal kurį sprendžiant žemės ginčus viena iš besibylinėjančių pusių turi pasirinkti 6 liudininkus ir kartu su jais prisiekti137. Tačiau PLS buvo priimtas Vilniaus seime 1529 m. vasarą, o įsigaliojo tik tų pačių metų rugsėjo 29 d. Vadinasi, arba teisėjas, šiuo atveju pats kancleris A. Goštautas, nuo 1522 m. vadovavęs PLS kodifikavimui, rėmėsi jau paruoštu, bet Seime dar nepatvirtintu Statuto tekstu, arba čia Statutu buvo pavadinta 1501 m. Aleksandro privilegija Bielsko pavietui138, kur, beje, ir vyko šis teismas. “Knygoje” yra ir daugiau panašių “perliukų”.
Apskritai “knygos” aktai - ypač informatyvus istorijos šaltinis. Ne veltui kai kuriuos iš jų publikavo
tokie LM žinovai, kaip S. Beršadskis139, M. Dovnar- Zapolskis14", M. Liubavskis141. Todėl manome, kad ir šios, ir 6-osios “Teismų bylų knygos” aktų įvairiapusė analizė yra mūsų leidinių privalumas, o ne trūkumas, ką nepagrįstai teigia nuolatiniai mūsų kritikai.
“KNYGOS” PALEOGRAFIJA IR KAI KURIOS
TEKSTO
TRANSKRIBAVIMO
YPATYBĖS
“Knygos” išorinių požymių apibūdinimas
Apibūdinant šios “knygos” paleografiją, tektų pakartoti daug ką, kas jau pasakyta apie paskelbtą 6-ąją “Teismų bylų knygą”142.
“Knygos” įrišimas: viršelių formatas (30x20), jų ornamentika (žr. 1, 2 faks.), medžiaga, iš kurios jie pagaminti - tokie patys, kaip ir kitų LM “knygų”, įrištų 1786-1793 metais, vadovaujant Adomui Naruševičiui. Gerai išsilaikiusi ir tokia pati kaip ir 6- osios “knygos” priekinio viršelio vidinės pusės įrišimo metrika143 (žr. 3 faks.), tik vėliau dar buvo įrašytas RVSAA fondo numeris (389) bei saugojimo vieneto numeris (224). Tačiau esama ir kai kurių “knygos” įrišimo ypatybių, būdingų tik šiai “knygai”. Nugarėlė įrišta iš kitos - šviesiai rudos odos, prie jos priklijuoti abu viršeliai, be to, suklijavimo vietoje priekinio viršelio kairės pusės ir užpakalinio
117 PLS. T. II. D. 1. P. 218, V11I.1 str.
ш A3P. I. C. 223-226.
119 Беріиадскиіі C. А. Документы и регесты к истории литовских свреев. СПб., 1882. T. I (1388-1550). С. 99- 110. №№ 71-80; С. ПО. № 82; С. 113-118. №№ 85- 89; С. 131-136. №№ 104-110; С. 148-149. № 118; С. 160-173. №№ 126-137.
140 Довнар-Запольский М. N. АЛРГ. С. 183-185. №№ 160- 162; С. 191-192. №168; С. 195-198. №№173-174; С. 204-205. № 181; С. 206. № 183; С. 208-209. №№ 185- 186; С. 215-218. № 191; С. 220-221. № 193; С. 228-229. № 196; Довиар-Заполъский M. Н. Очерки по организацію Западно-русского крестьянства в XVI в. Киев, 1905. Приложения. С. 7-8. № 3.
141 Любавский M. К. Сейм. Приложения. С. 21-22. №485.
142 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. CXX1I-CXLV.
'•» Ten pat. P. СХХѴ.
LII


I faks.
LIII


2 faks.
LJV


3 Inks
L V


viršelio dešinės pusės ornamento dalis (žmonių galvos) užklijuota. Tokia pačia - šviesiai ruda - oda apklijuoti viršelių kampai (žr. 1, 2 faks.). Tai patvirtina jau žinomą LM istoriografijoje faktą, kad ši “knyga”, kaip ir kitos, buvo įrišta ne mažiau kaip du kartus. Įrišant antrą kartą XVIII a. paskutiniame dešimtmetyje, buvo išsaugoti seni XVI a. pabaigos viršeliai. Taip manyti leidžia ne tik kitokia nugarėlės oda, bet ir viršelių ornamentas144. Tačiau, nors įrišinėtojai dirbo labai kruopščiai ir rūpestingai, vis dėlto jiems nepavyko išvengti nesklandumų. Lyginant, t.y. apipjausiant, naujai įrištos “knygos” lapus, nukentėjo paantraštėse esantys įrašai (1.219, 267v, 275, 421 ir kt. - žr. 4 faks.). Kad įrišant “knygą” lapai buvo apipjaustomi, patvirtina išlikęs neapdorotas ir dėl to truputį didesnis 227 lapas (visų kitų lapų formatas 29,5x19,5) apsitrynusiais kraštais.
Defektuoti lapai (40, 42-45, 57, 62-64, 66, 67), įrišant antrą kartą, buvo restauruoti (žr. 5 faks.). “Knygoje” nemažai pataisymų, ypač pirmuose bylų tekstų (20-40) lapuose, taip pat pasitaiko defektų. Kai kuriuose lapuose rašalo dėmės persigėrė į kitus lapus. Daugiausia tai žodžiai, parašyti stambiomis raidėmis (žr. 6 faks.), pavyzdžiui, “Лета” (1.68), “Тыи” (1. 161) bei atskiros stambios raidės (1.147, 157v, 161, 241v, 293, 298 ir kt.).
Negalima pamiršti, kad po paskutiniojo 1786- 1793 m. įrišimo jau praėjo 200 metų. Todėl puikiai įrištos LM “knygos” jau nusidėvėjo ir šaukiasi mūsų pagalbos. Publikuojamos “knygos” būklė nekokia, ypač apšiuręs jos įrišimas: priekinis viršelis beveik atplyšęs nuo nugarėlės, pati nugarėlė iki pusės įplėšta, apšiurusi jos apatinė ir viršutinė dalys; įrišimo metu padaryti bei vėlesni priklijavimai atplyšo, todėl galima perskaityti tik vieną įrašą “Sigismund I”. Keletas lapų (1. 73, 93, 140, 197, 218, 301 ir kt.) įplėšti, paskutiniai “knygos” lapai vos laikosi įrišime. Apskritai “knygą” reikia restauruoti. Ar XX a. pabaigoje atsiras Naruševičiai ir jų globėjai: Sapiegos, Chreptavičiai, Poniatovskiai?
“Knygoje” įrišti 47 sąsiuviniai. Jų paginacija (sunumeruoti tik pirmieji 11 sąsiuvinių) ir vandenženkliai rodo, kad kiekvieną sąsiuvinį sudarė 8 lapai in folio. Dabar ne visuose sąsiuviniuose tie lapai išliko. Naujame A. Naruševičiaus registre, transliteruotame lenkų abėcėle - trys sąsiuviniai: pirmame - 7 lapai (vienas išplėštas), antrame sąsiuvinyje net 26 lapai, o trečiame - tik 6. Originalo registre - keturi sąsiuviniai, pirmame ir ketvirtame sąsiuvinyje išliko tik po 6 lapus. Kai kuriuose iš 40
teksto sąsiuvinių taip pat trūksta lapų. Pavyzdžiui, 17-ame - tik 4, o paskutiniame - 47-ame, atvirkščiai, įrišant antrą kartą, įklijuotas dar 9-as lapas.
“Knygoje” keturios paginacijos. Pirmoji, mūsų lentelėje pažymėta Nr. 1, - kirilinė, be abejo, originali, t.y. “knygos” perrašinėtojo atlikta XVI a. pabaigoje. Ji prasideda bylų tekstu (registras neturėjo originalios paginacijos) ir baigiasi 358-uoju švariu (pagal 4-ą paginaciją - 426-uoju) lapu. Likusių 3 švarių lapų (paskutinis švarus lapas, kaip jau sakyta, įklijuotas antro įrišimo metu) “knygos” perrašinėtojai nesunumeravo. Pirmoje paginacijoje sunumeruota tik priekinė lapo pusė.
Antroji paginacija, toje pačioje lentelėje pažymėta Nr. 2, žyminti puslapius arabiškais skaitmenimis, sprendžiant iš rašalo ir skaičių grafikos, matyt, irgi originali, o galbūt truputį vėlyvesnė. Kaip ir pirmoji paginacija, ji prasideda pirmajame teksto lape ir nutrūksta 121 puslapyje (pagal 4-ą paginaciją -1.129), du puslapiai (pagal 4-ą paginaciją -1.115v ir 116) nesunumeruoti. Ketvirtosios paginacijos autorius, pradedant 80-uoju puslapiu, ją išbraukė.
Trečioji paginacija (lentelėje pažymėta Nr. 3), taip pat arabiškais skaitmenimis šviesiai rudu rašalu, pradedama nuo 91 lapo (pagal 4-ą paginaciją) ir truputį supainiota (1. 33-34), nenutrūksta iki 334 1. (pagal 4-ą paginaciją -1. 401). Vėliau archyvistai ją pratęsė pieštuku, o keletoje lapų - rašalu, iki “knygos” pabaigos (pagal 4-ą paginaciją -1. 426), nesunumeruoti liko tik paskutiniai trys švarūs lapai. Trečioji paginacija visiškai sutampa su pirmąja ir tarsi dubliuoja ją arabiškais skaitmenimis, bet kažkodėl prasideda tik nuo 24 lapo. Kaip ir pirmojoje paginacijoje, čia numeruojama tik priekinė lapo pusė. Skaičių grafika, rašalas ir kai kurie vėlesni įrašai leidžia ją datuoti XVIII a. viduriu. 4-os paginacijos autorius trečią paginaciją perbraukė.
Ir pagaliau ketvirtoji paginacija atlikta LM saugotojų - archyvarų pieštuku (lentelėje pažymėta Nr. 4). Ji prasideda vėlyvesnio registro pirmajame lape ir nenutrūksta iki “knygos” pabaigos (1. 429). Numeruojama priekinė ir užpakalinė lapo pusės. Ją reikėtų datuoti 1930 m. arba vėlesniais metais. Ši paginacija pilniausia, ją mes naudojame ir “Įvade”, ir visuose komentaruose. Iš viso “knygoje” 429 lapai, nors jos inventorintojai skirtingu laiku klaidingai nurodydavo įvairų jų skaičių (428, 431). Taigi savo apimtimi tai viena didžiausių LM “knygų”.
144 Laucevičius E. ХѴ-ХѴІИ a. knygų įrišimai Lietuvos bibliotekose. V., 1976.
LV1


4 faks.
I-VII


5 faks.
LVIII


6 faks.
LIX


58. Листъ Лвовымъ сыномъ, Боговитиновича, до некоторих особъ, комисаров бывших, о заплаченеє сумы п(е)н(я)зей за агсужен(ь)е Воръто- ля, на нихъ въсказаное. Кар(та) 36
59. Вырокъ земяномъ дорогицкимъ: Якубу и его брат(ь)и - Шипковичом, з Матеем и его братнею - Порезинъскими, о землю. Кар(та) 37
60. Листъ в справе Глеба Есмановича до писара п(а)на Михайла Василевича о невступован(ь)е в ыймен(ъ)е Оррижино, ему в суме заставленое. Кар(та) 37
61. Листъ до панов рар в справе Дмитра и его братаничов Ивашенцовичовъ з Бабинскими и Тишою о имен(ь)я в Киевском повете зрарцы Ивана Глинского. Карта 38
62. В жалобе войта и мещан дорогиркихъ до старосты дорогиркого о розные кривъды ихъ. Кар(та) 38
63. В справе татарина Войны Богдановича з другим, татарином о жону и о именича. Карта 39
64. Воеводе порляшъскому, пану Янушу Косте- вичу, до п(а)на порскарбего о заплаченеє сумы п(е)н(я)зей, ему в скарбе винное. Карта 39 //[43] 65. Потверженье' писару, пану Михайлу Василевичу, дубровы, лесу и поля Турего къ Сви- нюхам, о што его сужоно с Колпытовским. Карта 40
66. Привилей Холмовъскому Анъдреевичу на име- н(ь)е пор Сельцомъ Селовіцину и Потаповъщину, на пану Вештортовичу выслужоное. Кар(та) 40
67. Яну Михяовичу Рачковича на имен(ь)е По~ дубисье небожчика Станислава Кибортовича, близкость жоны его, а сестры того Кибортовича. Кар(та) 41
68. Листъ приставомъ и всимъ людемъ волости Велёнское в справе з Шимком Міаковичомъ, иж вжо их тому Шимку Митковичу г(о)с(по)д(а)ръ не маег(ь) давати. Кар(та) 41
69. Вырокъ Гришку Олекъсеевичу на две селе у волости Речиркой: Демеховичн а Макововичи, навечность. Кар(та) 42
70. Лист мещаномъ вруцким на частъ корчмы Вруцкое, которую были пор ними упросили земяне вруцкие. Кар(та) 42
71. Лист дворенину г(о)с(по)д(а)рскому Андрею Марковичу на тивунщину могилевскую до двух гор. Кар(та) 43
72. Листъ безмытный Михелю Шпису, купъцу, о пропущен(ь)е меди и товаров его до Москвы. К(арта) 43
58. Raštas Leono Bogovitinavičiaus sūnums [ir] kai kuriems asmenims, buvusiems komisoriams, dėl pinigų sumos, iš jų priteistos už Vortelio [dvaro] atitei- simą, užmokėjimo. 36 lapas
59. Nuosprendis Drohičino žemionims: Jokūbui ir jo broliams Sipkavičiams, su Motiejumi ir jo broliais Porezinskiais dėl žemės. 37 lapas
60. Raštas dėl Hlebo Jesmanavičiaus bylos raštininkui, ponui Mykolui Vosylevičiui, kad nesibrautų į jam [Jesmanui] už [tam tikrą pinigų] sumą įkeistą Odrižino dvarą. 37 lapas
61. Raštas ponams tarėjams dėl Demetro ir jo brolėnų Ivašencavičių bylos su Babinskiais ir Tiša apie išdaviko Jono Glinskio dvarą Kijevo paviete.
38 lapas
62. [Raštas] Drohičino seniūnui dėl Drohičino vaito ir miestiečių skundo apie įvairias jų skriaudas.
38 lapas
63. [Raštas] dėl totoriaus Vainos Bagdonovičiaus bylos su kitu totoriumi apie žmoną ir apie dvarelius.
39 lapas
64. Palenkės vaivadai, ponui Jonušui Kostevičiui, [kreiptis] į poną iždininką dėl pinigų sumos, jam iš iždo priklausančios, užmokėjimo. 39 lapas
65. .Ąžuolyno, miško ir Turo lauko prie Sviniuchų patvirtinimas raštininkui, ponui Mykolui Vosylevičiui, dėl ko jį teisė su Kolpytovskiu. 40 lapas
66. Privilegija Cholmovskiui Andrevičiui Selovšči- nos ir Potapovščinos prie Selcų dvarui, ištarnautam pas poną Veštortavičių. 40 lapas
67. Jonui Miknavičiui Račkavičiui [privilegija] velionio Stanislovo Kibartavičiaus Padubysės dvarui, jo žmonos, o to Kibartavičiaus sesers veldėmei.
41 lapas
68. Raštas prievaizdams ir visiems Veliuonos valsčiaus žmonėms dėl bylos su Šimkumi Mitkaičių, kad valdovas tam Šimkui Mitkaičiui jų jau neturi atiduoti. 41 lapas
69. Nuosprendis Griškai Aleksavičiui dviems - De- mechovičių ir Makovovičių - kaimams Rečicos valsčiuje, amžinai. 42 lapas
70. Raštas Ovručo miestiečiams Ovručo karčemos daliai, kurią iš jų buvo išprašę Ovručo žemionys.
42 lapas
71. Raštas valdovo dvarioniui Andriui Mackavičiui dėl Mogiliovo tijūnpinigių dviems metams.
43 lapas
72. Bemuitis raštas pirkliui Micheliui Špisui dėl vario ir jo prekių išleidimo į Maskvą. 43 lapas
73. Raštas dėl pono Mikalojaus ir jo brolių Ze-
6


73. Листъ в справе п(а)на Миколах и брсп(ь)и его - Зеноъевичов, с п(а)ни Войтеховою Носи- ловъскою о имен.(ь)я Крайско и Горавец. Кяр(тъ) 43
74. Листъ в справе п(а)ни Яновое Миколаевича [Радивиловое] с п(а)номъ троцким, паном. Юремъ Миколаевичомъ [Радивиловича], о имен(ъ)е Липъско. Кар(та) 44
75. Листъ жиду троцкому Мисану Есковичу на корчму волну в дому его, купленъномъ в Трокахъ. Кар(та) 44
//[43ѵ] б-РО^[15]23’6
76. Лист Михелю Езофовичу, жиду, до восков- ничих и соленичия берестейския, о семсотъ золотыя. Карта 45
77. Листъ в справе татарина Кулзумана и сына его з другимъ татариномъ Войною.
Кар(та) 45
78. Листъ жидом городеаскимъ до п(а)на полскарбего о долгъ, имъ в скарбе винъный. Кар(та) 46
79. Decretum inter prouidum Zdanum Bohdani, ci- uem vilnensem, et sororem eius Hankam occasione sortis aequalis.
Ibidem
807. Decretum inter Daszkum Siemienowicz et Sien- konem J gnatów icz, dues vilnenses, occasione certi mutuique debiti.
Folio 47
718. Аренъда мытъ u комор: Берестейское, Доро- гицкое, Городенское, Бел(ь)ское, Луцкое, Володи- мерское - Михелю Езофовичу.
Кар(та) 48
728. Листъ мытнику берестейскому Михелю Езофовичу до восковничих. и соленичих берестейских., на чотириста копъ гр(о)ш(ей) долгу.
Кар(та) 48
738. Листъ до пана полскарбего земского в той же речи. Кар(та) 49
748. Потверженье п(а)ни Яновой Довойновича вена, ей от мужа ее записаного на именях Кге- лежи а Куреацы.
Кар(та) 49
758. Листъ Юхну Ваакевичу о имеа(ь)е Носово, с которым он жону небожчика князя Василя Пузыны понялъ.
Кар(та) 49
novijevičių bylos su ponia Vaitiekiene Nosilovskiene apie Krajsko ir Goraveco dvarus.
43 lapas
74. Raštas dėl ponios Jonienės Mikalojienės [Radvilienės] bylos su Trakų ponu, ponu Jurgiu Mikalo- jaičiu [Radvila], apie Lipsko dvarą.
44 lapas
75. Raštas Trakų žydui Misanui Jeskovičiui laisvai karčemai jo pirktame name Trakuose. 44 lapas
[15]23 METAI
76. Raštas žydui Micheliui Jezofovičiui [kreiptis] į Brastos vaškininkus ir druskininkus dėl septynių šimtų auksinų. 45 lapas
77. Raštas dėl totoriaus Kulzumano ir jo sūnaus bylos su kitu totoriumi Vaina. 45 lapas
78. Raštas Gardino žydams [kreiptis] į poną iždininką dėl skolos, jiems priklausančios iš iždo.
46 lapas
79. Sprendimas dėl lygių dalių tarp Vilniaus miestiečio, įžvalgiojo Zdanio, Bagdono [sūnaus], ir jo sesers Hankos. Ten pat
80. Sprendimas dėl tam tikros ir abipusės skolos tarp Vilniaus miestiečių Daškos Simonavičiaus ir Senkos Ignatavičiaus. M lapas
81. Brastos, Drohičino, Gardino, Bielsko, Lucko, Vladimiro muitų ir muitinių nuoma Micheliui Jezofovičiui. 48 lapas
82. Raštas Brastos muitininkui Micheliui Jezofovičiui [kreiptis] į Brastos vaškininkus ir druskininkus dėl keturių šimtų kapų grašių skolos. 48 lapas
83. Raštas ponui žemės iždininkui dėl to paties reikalo. 49 lapas
84. Poniai Jonienei Davainavičienei dovio, jos vyro jai užrašyto Geležių ir Kureneco dvaruose, patvirtinimas. 49 lapas
85. Raštas Juknai Vankevičiui dėl Nosovo dvaro, su kuriuo jis vedė velionio kunigaikščio Vosyliaus Puzinos žmoną. 49 lapas
7 Ranki', savotiška numeracija: Ó - tai 70, ir I - tai 10, beje, puslapyje bylos sunumeruotos vėliau, po lapo restauravimo. Smulkiau apie tai - žr. Įvadą. P. LXVII (B ркп. весьліа своеобразная нумерация: Ó, т.е. 70 и Ї, т.е. 10, правда, нумерация дел на странице осуществлена позже, после реставраціи! листа. Подробнее об этом - см. Введение. С. СХХХѴІІІ-СХХХІХ).
Taip rankr., tekste bylos nenumeruotos (Так в ркп., в тексте дела не нумерованы).
7


Таблица
соотношенья пагинаций
Paginacijų santykio lentelė
Paskutinysis XVI a. deš. (Последнее дес. XVI в.)
Paskutinysis XVI а. deš. (Последнее дес. XVI в. (?)
ХѴШа. vidurys (Середина XVIII в.)
1930-1935m. (rr.)
XVIII а. pabaigos registras (Реєстр конца XVIII в.)
Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
Nr. 4

__
—
1
-
-
—
Іоб.
—
—
—
2
-
-
-
2o6.
—
—
—
3
—
—
—
Зоб.
—
—
—
4
-
-
-
4об.
—
—
—
5
-
-
-
5o6.
—
—
—
6
-
-
-
боб.
—
—
—
7
-
-
-
7o6.
—
—
—
8
-
-
-
8o6.
—
—
—
9
-
—
—
9o6.
-
-
—
10
-
—
—
Юоб.
-
-
—
11
-
-
—
Поб.
-
-
—
12
-
-
—
12o6.
-
-
—
13
-
-
—
ІЗоб.
-
-
—
14
—
-
—
14o6.
-
—
—
15
—
—
—
15o6.
—
—
—
16
-
—
—
16o6.
-
-
—
17
-
—
—
17o6.
—
—
—
18
-
—
—
18o6.
-
—
—
19
—
—
—
19o6.
-
—
—
20
-
- ,
—
20o6.
-
-
—
21
-
—
—
21o6.
-
—
—
22
—
—
—
22o6.
-
-
—
23
-
-
—
23o6.
—
-
—
24
-
-
—
24o6.
-
-
—
25
-
-
—
25o6.
-
-
—
26
-
—
—
26o6.
—
—
—
27
Paskutinysis XVI a. des. (Последнее дес. XVI в.)
Paskutinysis XVI a. deš. (Последнее дес. XVI в.(?)
XVIIla. vidurys (Середина XVIII в.)
1930-1935 m. (гг.)
XVIII a. pabaigos registras (Реєстр конца XVIII в.)
Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
Nr. 4
—
—
—
27об.
-
—
—
28
-
—
—
28об.
-
-
—
29
-
—
—
29об.
-
—
—
ЗО
-
—
—
ЗОоб.
-
—
—
31
-
—
—
Зіоб.
-
—
—
32
-
—
—
32об.
-
—
—
33
-
—
—
ЗЗоб.
-
—
—
34
-
—
—
34об.
-
—
—
35
-
—
—
35об.
-
—
—
36
-
—
—
Збоб.
-
—
—
37
-
—
—
37об.
-
—
—
38
-
—
—
38об.
-
—
—
39
-
-
-
39об.
Originalusis registras (оригинальный реєстр)
-
-
-
40
40об.
41
41об.
42
42об.
43
43об.
44
44об.
-
—
—
45
-
—
—
45об.
-
—
—
46
. —
—
—
46об.
-
—
—
47
-
—
—
47об.
-
—
—
48
-
—
—
48об.
-
—
—
49
-
—
—
49об.
-
—
—
50
-
—
—
50об.
-
—
—
51
-
—
—
51об.
—
—
—
52
LX


Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
Nr. 4
—
—
52об.
—
-
—
53
—
—
—
53o6.
—
—
—
54
—
—
—
54o6.
—
—
—
55
—
—
—
55o6.
—
—
—
56
—
—
—
56o6.
—
—
—
57
—
—
—
57o6.
—
—
—
58
—
—
—
58o6.
—
—
—
59
—
—
—
59o6.
—
—
—
60
—
—
—
60o6.
—
—
—
61
—
—
—
6 Іоб.
—
—
—
62
—
—
—
62об.
—
—
—
63
—
—
—
63o6.
—
—
—
64
—
—
—
64o6.
—
—
—
65
—
—
—
65o6.
—
—
—
66
—
—
—
6606.
-
-
-
67
-
-
-
67o6.
Tekstas (Текст)
1
1
68
—
2
—
6806.
2
3
—
69
—
4
—
69o6.
3
5
—
70
—
6
—
70o6.
4
7
—
71
—
8
—
7 Іоб.
5
9
—
72
—
10
—
72об.
6
11
—
73
—
12
—
73o6.
7
13
—
74
—
14
—
74o6.
8
15
—
75
—
16
—
75o6.
9
17
—
76
—
18
—
76o6.
10
19
—
77
—
20
—
77o6.
11
21
—
78
—
22
—
78o6.
12
23
—
79
-
24
—
79o6.
13
25
—
80
—
26
—
80o6.
14
27
—
81
—
28
—
8 Іоб.
15
29
—
82
—
ЗО
—
82об.
16
31
—
83
—
32
—
83o6.
Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
Nr. 4
17
33
-
84
—
34
—
84o6.
18
35
—
85
—
36
—
85o6.
19
37
—
86
—
38
—
8606.
20
39
—
87
—
40
—
87o6.
21
41
—
88
—
42
—
8806.
22
43
—
89
—
44
—
89o6.
23
45
—
90
—
46
—
90o6.
24
47
24
91
—
48
—
91o6.
25
49
25
92
—
50
—
92o6.
26
51
26
93
—
52
—
93o6.
27
53
27
94
—
54
—
94o6.
28
55
28
95
—
56
—
95o6.
29
57
29
96
—
58
—
96o6.
30
59
30
97
—
60
—
97o6.
31
61
31
98
—
62
—
98o6.
32
63
32
99
—
64
—
99o6.
33
65
33
100
—
66
—
ЮОоб.
34
67
34
101
—
68
—
ІОІоб.
35
69
35
102
-
70
—
102об.
36
71
36
103
—
72
—
ЮЗоб.
37
73
37
104
—
74
—
104об.
38
75
38
105
-
76
—
105об.
39
77
39
106
—
78
—
ІОбоб.
40
79
40
107
—
80
—
107об.
41
81
41
108
—
82
—
108об.
42
83
42
109
—
84
—
109об.
43
85
43
110
—
86
—
1 Юоб.
44
87
44
111
—
88
—
11 Іоб.
45
89
45
112
—
90
—
112об. М3
46
91
46
-
92
—
ПЗоб.
47
93
47
114
-
94
—
114об.
48
48
115
-
—
—
115об.
49
—
49
116
LXI


Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
Nr. 4
—
96
—
Ибоб.
50
97
50
117
—
98
—
117об.
51
99
51
118
—
100
—
Г18об.
52
101
52
119
—
102
—
119об.
53
103
53
120
—
104
—
120об.
54
105
54
121
—
106
—
121об.
55
107
55
122
—
108
—
122об.
56
109
56
123
—
ПО
—
123об.
57
111
57
124
—
112
—
124об.
58
113
58
125
—
114
—
125об.
59
115
59
126
—
116
—
12боб.
60
117
60
127
—
118
—
127об.
61
119
61
128
—
120
—
128об.
62
121
62
129
—
—
—
129об.
63
—
63
130
—
—
—
ІЗОоб.
64
—
64
131
—
—
—
ІЗІоб.
65
—
65
132
—
—
—
132об.
66
—
66
133
—
—
—
ІЗЗоб.
67
—
67
134
—
—
—
134об.
68
—
68
135
—
—
—
135об.
69
—
69
136
—
—
—
ІЗбоб.
70
—
70
137
—
—
—
137об.
71
—
71
138
—
—
—
138об.
72
—
72
139
—
—
—
139об.
73
—
73
140
—
—
—
140об.
74
—
74
141
—
—
141об.
75
—
75
142
—
—
—
142об.
76
—
—
143
—
—
—
143об.
77
—
77
144
—
—
—
144об.
78
—
78
145
—
—
145об.
79
—
79
146
—
—
—
146об.
80
—
80
147
—
—
—
147об.
81
—
81
148
—
—
—
148об.
Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
Nr. 4
82
—
82
149
-
—
—
149об.
83
—
83
150
—
—
—
150об.
84
—
84
151
—
—
—
151об.
85
—
85
152
—
—
—
152об.
86
—
86
153
—
—
—
153об.
87
—
87
154
—
—
—
154об.
88
—
88
155
—
—
—
155об.
89
—
89
156
—
—
—
156об.
90
—
90
157
—
—
—
157об.
91
—
91
158
—
—
—
158об.
92
—
92
159
-
—
—
159об.
93
—
93
160
—
—
—
ІбОоб.
94
—
94
161
—
—
—
Ібіоб.
95
—
95
162
—
—
—
162об.
96
—
96
163
—
—
—
ІбЗоб.
97
—
97
164
—
—
—
164об.
98
—
98
165
—
—
—
165об.
99
—
99
166
—
—
—
Іббоб.
100
—
100
167
-
—
—
167об.
101
—
101
168
—
—
—
168об.
102
—
102
169
-
—
—
169об.
103
—
103
170
—
—
—
170об.
104
—
104
171
—
—
—
171об.
105
—
105
172
—
—
—
172об.
106
—
106
173
—
—
—
173об.
107
—
107
174
—
—
—
174об.
108
—
108
175
—
—
—
175об.
109
—
109
176
—
—
—
176об.
ПО
—
по
177
—
—
—
177об.
111
—
111
178
-
—
—
178об.
112
—
112
179
-
—
—
179об.
113
—
113
180
—
—
—
180об.
114
—
114
181
LXII


Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
Nr. 4
—
—
—
181o6.
115
—
115
182
—
—
—
182o6.
116
—
116
183
—
—
—
183o6.
117
—
117
184
—
—
—
184o6.
118
—
118
185
—
—
—
185o6.
119
—
119
186
—
—
—
186o6.
120
—
120
187
—
—
—
187o6.
121
—
121
188
—
—
—
188o6.
122
—
122
189
—
—
—
189o6.
123
—
123
190
—
—
—
190o6.
124
—
124
191
—
—
—
191o6.
125
—
125
192
—
—
—
192o6.
126
—
126
193
—
—
—
193o6.
127
—
127
194
—
—
—
194o6.
128
—
128
195
—
—
—
195o6.
129
—
129
196
—
—
—
196o6.
130
—
130
197
—
—
—
197o6.
131
—
131
198
—
—
—
198o6.
132
—
132
199
—
—
—
99o6.
133
—
133
200
—
—
—
200o6.
134
—
134
201
—
—
—
201o6.
135
—
135
202
—
—
—
202o6.
136
—
136
203
—
—
—
203o6.
137
—
137
204
—
—
—
204o6.
138
—
138
205
—
—
—
205o6.
139
—
139
206
—
—
—
206o6.
140
—
140
207
—
—
—
207o6.
141
—
141
208
—
—
—
208o6.
142
—
142
209
—
—
—
209o6.
143
—
143
210
—
—
—
210o6.
144
—
144
211
—
—
—
211o6.
145
—
145
212
—
—
—
212o6.
146
—
146
213
—
—
—
213o6.
Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
Nr. 4
147
—
147
214
—
—
—
214o6.
148
—
148
215
—
—
—
215o6.
149
—
149
216
—
—
—
216об.
150
—
150
217
—
—
—
217o6.
151
—
151
218
—
—
—
218o6.
152
—
152
219
—
—
—
219o6.
153
—
153
220
—
—
—
220o6.
154
—
154
221
—
—
—
221o6.
155
—
155
222
—
—
—
222o6.
156
—
156
223
—
—
—
223o6.
157
—
157
224
—
—
—
224o6.
158
—
158
225
—
—
—
225o6.
159
—
159
226
—
—
—
226o6.
160
—
160
227
—
—
—
227o6.
161
—
161
228
—
—
—
228o6.
162
—
162
229
—
—
—
229o6.
163
—
163
230
—
—
—
230o6.
164
—
164
231
—
—
—
231o6.
165
—
165
232
—
—
—
232o6.
166
—
166
233
—
—
—
233o6.
167
—
167
234
—
—
—
234o6.
168
—
168
235
—
—
—
235o6.
169
—
169
236
—
—
—
236o6.
170
—
170
237
—
—
—
237o6.
171
—
171
238
—
—
—
238o6.
172
—
172
239
—
—
—
239o6.
173
—
173
240
—
—
—
240o6.
174
—
174
241
—
—
—
241o6.
175
—
175
242
—
—
—
242o6.
176
—
176
243
—
—
—
243o6.
177
—
177
244
—
—
—
244o6.
178
—
178
245
—
—
—
245o6.
179
—
179
246
LXIII


Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
Nr. 4
—
—
—
246o6.
180
-
180
247
—
—
—
247o6.
181
—
181
248
—
—
—
248o6.
182
—
182
249
—
—
-
249o6.
183
—
183
250
—
—
—
250o6.
184
—
184
251
—
—
—
251o6.
185
—
185
252
—
—
—
252o6.
186
—
186
253
—
—
—
253o6.
187
—
187
254
—
—
—
254o6.
188
—
188
255
—
—
—
255o6.
189
—
189
256
—
—
—
256o6.
190
—
190
257
—
—
—
257o6.
191
—
191
258
—
—
—
258o6.
192
—
192
259
—
—
—
259o6.
193
—
193
260
—
—
—
260o6.
194
—
194
261
—
—
—
261o6.
195
—
195
262
—
—
—
262o6.
196
—
196
263
—
—
—
263o6.
197
—
197
264
—
—
—
264o6.
198
—
198
265
—
—
—
265o6.
199
—
199
266
—
-
—
266o6.
200
—
200
267
—
—
—
267o6.
201
—
201
268
—
—
—
268o6.
202
—
202
269
—
—
—
269o6.
203
—
203
270
—
-
—
270o6.
204
—
204
271
—
—
-
271o6.
205
—
205
272
—
-
—
272o6.
206
• —
206
273
—
—
—
273o6.
207
—
207
274
—
-
274o6.
208
—
208
275
—
-
—
275o6.
209
—
209
276
—
—
—
276o6.
210
-
210
277
—
-
—
277o6.
211
—
211
278
—
—
—
278o6.
212
—
212
279
Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
Nr. 4
—
—
—
279o6.
213
—
213
280
—
—
—
280o6.
214
—
214
281
—
—
—
281o6.
215
—
215
282
-
-
—
282o6.
216
—
216
283
-
—
—
283o6.
217
—
217
284
—
—
—
284o6.
218
—
218
285
—
—
—
285o6.
219
—
219
286
—
—
—
286o6.
220
—
220
287
—
—
—
287o6.
221
—
221
288
—
—
—
288o6.
222
—
222
289
-
—
—
289o6.
223
—
223
290
-
-
—
290o6.
224
—
224
291
-
—
—
291o6.
225
—
225
292
-
—
—
292o6.
226
-
226
293
—
—
—
293o6.
227
—
227
294
-
—
—
294o6.
228
—
228
295
-
—
—
295o6.
229
-
229
296
-
—
—
296o6.
230
—
230
297
-
-
—
297o6.
231
-
231
298
-
—
—
298o6.
232
-
232
299
-
-
—
299o6.
233
-
233
300
—
—
—
ЗООоб.
234
—
234
301
-
—
—
ЗОІоб.
235
—
235
302
—
—
—
302об.
236
—
236
303
-
—
—
ЗОЗоб.
237
—
237
304
—
—
—
304об.
238
• -
238
305
-
—
—
305об.
239
—
239
306
—
—
—
ЗОбоб.
240
—
240
307
-
—
—
307об.
241
—
241
308
—
—
—
308об.
242
—
242
309
—
—
—
309об.
243
-
243
310
—
—
—
ЗІОоб.
244
—
244
311
—
—
—
ЗПоб.
245
—
245
312
LXIV


Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
Nr. 4
—
—
312o6.
246
—
246
313
—
—
—
ЗІЗоб.
247
—
247
314
—
—
—
314об.
248
—
248
315
—
—
—
315o6.
249
—
249
316
—
—
—
Зібоб.
250
—
250
317
—
—
—
317об.
251
—
251
318
—
—
—
318o6.
252
—
252
319
—
—
—
319o6.
253
—
253
320
—
—
—
320o6.
254
—
254
321
—
—
—
321o6.
255
—
255
322
—
—
—
322o6.
256
—
256
323
—
—
—
323o6.
257
—
257
324
—
—
—
324o6.
258
—
258
325
—
—
—
325o6.
259
—
259
326
—
—
—
326o6.
260
—
260
327
-
—
—
327o6.
261
—
261
328
—
—
—
328o6.
262
—
262
329
—
—
—
329o6.
263
—
263
330
—
—
—
ЗЗОоб.
264
—
264
331
—
—
—
ЗЗІоб.
265
—
265
332
—
—
—
332об.
266
—
266
333
—
—
—
ЗЗЗоб.
267
—
267
334
—
—
—
334об.
268
—
268
335
—
—
—
335об.
269
—
269
336
—
—
—
ЗЗбоб.
270
—
270
337
—
—
—
337об.
271
—
271
338
—
—
—
338об.
272
—
272
339
—
—
—
339об.
273
—
273
340
—
—
—
340об.
274
—
274
341
—
—
—
341об.
275
—
275
342
—
—
—
342об.
276
—
276
343
—
—
—
343об.
277
—
277
344
—
—
—
344об.
278
—
278
345
Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
Nr. 4
—
—
—
345об.
279
—
279
346
—
—
—
346об.
280
—
280
347
—
—
—
347об.
281
—
281
348
—
—
—
348об.
282 •
—
282
349
—
—
—
349об.
283
—
283
350
—
—
—
350об.
284
—
284
351
—
—
—
351об.
285
—
285
352
—
—
—
352об.
286
—
286
353
—
—
—
353об.
287
—
287
354
—
—
—
354об.
288
—
288
355
—
—
—
355об.
289
—
289
356
—
—
—
356об.
290
—
290
357
—
—
—
357об.
291
—
291
358
—
-
—
358об.
292
—
292
359
—
—
—
359об.
293
—
293
360
—
—
—
ЗбОоб.
294
—
294
361
—
—
—
Збіоб.
295
—
295
362
—
—
—
362об.
296
—
296
363
—
—
—
ЗбЗоб.
297
—
297
364
—
—
—
364об.
298
—
298
365
—
—
—
365об.
299
—
299
366
—
—
—
Зббоб.
300
—
300
367
—
—
—
367об.
301
—
ЗОЇ
368
—
—
—
368об.
302
—
302
369
—
-
—
369об.
303
—
303
370
—
—
—
370об.
304
—
304
371
—
—
—
371об.
305
—
305
372
—
—
—
372об.
306
—
306
373
—
—
—
373об.
307
—
307
374
-
-
-
37406.
308
—
308
375
—
—
—
375об.
309
—
309
376
—
—
—
376об.
310
—
310
377
—
—
—
377об.
311
—
311
378
5. 801
LXV


Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
Nr. 4
Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
Nr. 4
__
378o6.
337
—
337
404
312
—
312
379
-
-
—
404o6.
—
—.
—
379o6.
338
-
338
405
313
—
313
380
—
-
-
405o6.
—
—
—
380o6.
339
—
339
406
314
—
314
381
—
—
—
406o6.
—
—
—
381o6.
340
—
340
407
315
—
315
382
—
—
—
407o6.
—
—
—
382o6.
341
—
341
408
316
—
316
383
—
—
—
408o6.
—
—
—
З8З06. ‘
342
—
342
409
317
—
317
. 384
—
—
—
409o6.
—
—
—
384o6.
343
—
343
410
318
—
318
385
—
—
—
410o6.
—
—
—
385o6.
344
—
344
411
319
—
319
386
—
—
—
411o6.
—
—
З8606.
345
—
345
412
320
—
320
387
—
—
—
412o6.
—
—
—
387o6.
346
—
346
413
321
321
388
—
—
—
413o6.

З8806.
347
-
347
414
322
__
322
389
-
-
-
414o6.

__

389o6.
348
-
348
415
323
__
323
390
-
-
-
415o6.
—
390o6.
349
-
349
416
324

324
391
-
-
-
416o6.
—
—
—
391o6.
350
-
350
417
325

325
392
-
-
-
417o6.
—
392o6.
351
-
351
418
326

326
393
-
-
-
418o6.
—
—
—
393o6.
352
-
352
419
327
—
327
394
-
-
-
419o6.
.
—
394o6.
353
-
353
420
328
—
328
395
-
-
-
420o6.
—
__
—
395o6.
354
-
354
421
329
__
329
396
-
-
-
421o6.
—
—

396o6.
355
-
355
422
330
—
330
397
-
-
-
422o6.
—
—
—
397o6.
356
-
356
423
331
—
331
398
-
-
-
423o6.
—

__
398o6.
357
-
357
424
332
332
399
-
-
-
424o6.


399o6.
358
-
358
425
333
—
333
400
-
-
-
425o6.
400o6.
359
-
359
426
334
334
401
-
—
—
426o6.
- *4- -
—
__
401 об.
360
-
360
427
335
—
335
402
-
-
-
427o6.


402об.
-
-
361
428
336
—
336
403
-
-
—
428o6.
—
-
-
403o6.
—
-
—
429
“Knygos” struktūra tokia pati, kaip ir 6-osios145:
1. Vėlyvasis registras, transliteruotas lenkų abėcėle (1. 1-39).
2. Orginalus bylų registras gudų ir lotynų kalbomis (1. 40-67);
3. Bylų tekstas tomis pačiomis dviem kalbomis (1. 68-424v - paskutinieji 5 lapai švarūs, juose esama tik vėlesnių įrašų).
Vėlyvasis registras parašytas ant specialiai suliniuotų lapų, kurių puslapių kairėje pusėje tam¬
siai rudu rašalu nubrėžta vienguba, dešinėje - dviguba linija. Puslapio kairėje skiltyje pažymėti bylų eilės numeriai, viduryje - jų pavadinimai, o dešinėje skiltyje nurodyti teksto bylų lapai pagal pirmąją originalią paginaciją (bet tik iki 44-to 1.). Šis registras yra orginalaus registro kopija ir reikšmės neturi. Todėl, kaip ir publikuotoje 6-oje “Teismų bylų knygoje”, jo nespausdiname.
145 	LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. СХХ1Н.
LXVI


Originalusis registras (žr. 5 faks.), t.y. bylų pavadinimai gudų ir lotynų kalbomis, iš esmės atlieka “knygos” turinio vaidmenį. Nors čia lapų puslapiai nesuliniuoti, kaip vėlesniame registre, bet taip pat kairėje jų pusėje kirilica nurodyti bylų (taip pat ir lotynų kalba) numeriai,, pagrindinę vidurinę puslapio dalį užima bylų pavadinimų tekstas, dešinėje puslapių pusėje pagal pirmąją paginaciją sužymėti (irgi kirilica) bylų lapai, kuriose įrašytos tos bylos. Prie lapo eilės numerio pridėtas žodis “karta”,t.y. jau ne “lapas”, o lenkų kalba - “karta”, bet šis žodis parašytas kirilica. Lotyniškųjų bylų lapai registre irgi numeruojami kirilica, tačiau dažniau arabiškais skaitmenimis, pirmiau parašant minėtą žodį “karta” arba “folio” (“lapas”), arba “ibi- dem”(“ten pat”).
Registro bylų numeracijoje pasitaiko klaidų: originaliai parašęs skaičių 80 dviem kirilicos raidėmis (oi) vietoje vienos (n), raštininkas, tarsi pamiršęs tai, ir toliau tęsė bylų numeraciją: 71 (oa), o ne 81 (na), kaip derėtų, iki pat 87 numerio. O 99-osioš ir 218-osios bylų apskritai nenumeravo. Atsižvelgiant į tai, registre įrašytos 523, o ne 525 bylos, kaip iš tikrųjų buvo ir kaip teisingai parašyta vėlesniame registre. Paskutinio registro lapo (1. 67) antroji pusė liko švari (žr. 9 faks.). Bylų tekstai prasideda 68-ajame lape savotiška “knygos” antrašte (žr. 6 faks.), kuri ypač įdomi, nes joje, kaip jau minėta, įrašyta neeilinės asmenybės - naujo LDK kanclerio A. Goštauto pavardė.
“Knygoje” nemažai pačių raštininkų pastabų, taip pat ir vėlyvesnių įrašų. “Knygos” raštininkai paliko tas pastabas, perrašydami bylas iš originaliosios “knygos” arba netgi “knygų” (pastabose kalbama būtent apie “knygas”), kada trūko teksto arba jis buvo jiems neaiškus: “так в старих кни- га(х)” (1. 249, 273,287ѵ), “омылка в старих книгах” (1.275,276,278v - žr. 4,7 faks.), “в тол/ мес/и- цы въ старих книгах выдарло се” (1. 417ѵ); “выдарло се в старих книгах” (1.418ѵ, 420,421146, 422ѵ); “в старих книгахъ вышарпало се” (1. 424147 - žr. 8 faks.) arba tiesiog: “выдарло се” (1. 421ѵ, 422, 423). Ypač daug tokių perrašinėtojo pastabų pasitaiko paskutiniuose “knygos” lapuose. Matyt, ir originalioje “knygoje” tai buvo paskutiniai lapai, todėl labiausiai ir susidėvėjo. Šis faktas liudytų, jog publikuojamoji 4-oji “Teismų bylų knyga” - kopija nurašyta nuo vienos originalios “knygos”. Tačiau, žinoma, to maža, norint paneigti N. Berežkovo148 ir kai kurių vėlesnių tyrinėtojų hipotezę, kad “kny¬
gos” kopijos buvo nurašomos ne iš vienos originalios, bet iš kelių “knygų”, tačiau leidžia tokia versija suabejoti. Skelbiama “knyga”, kaip ir kitos, buvo perrašyta XVI a. pab. Leono Sapiegos iniciatyva ir jam prižiūrint. Tokį “knygos” datavimą iš dalies patvirtina ir net atskleidžia jos istoriją vėlesnieji įrašai, randami “knygos” nugarėlėje ir viršeliuose. Jau kalbėjome apie “knygos” priekinio viršelio vidinės pusės metrinius duomenis, kurie išsamiai aptarti 6-oje “knygoje”149. Kažkokie įrašai ir šifrai tikriausiai buvo ir ant “knygos” nugarėlės, bet, kaip jau sakyta, išliko tik vienas įrašas. Bylų paraštėse pasitaiko savotiškų, trumpų lenkiškų “komentarų”: “NB Niemenczyn” (l. 45); “Wyrok poddanym wruc- kim y weławskim” (1. 46) - rašto grafika rodytų
XVII a. įrašą. Kartais tekstas pakartojamas kitu braižu, pavyzdžiui, 1. 109v :”miejsczano[m] wruc- ki[m] na karcmj”; tokiu pačiu braižu parašyti žodžiai: “wiroh owrezck”; 1. 239v: “Mikuliczowi... lapis150 confirmowany” ir parašas; 1. 309v: “Ziemia Potockaja”; l. 423: “Lewkowskich czaloba” - tiesa, bylos tekste tokio skundo nėra, bet kitoje šio lapo pusėje įrašytas smulkesnis lenkiškas tų pačių Lev- kovskių skundo paaiškinimas. Pasitaiko ir kitokių vėlyvesnių lenkiškų ir lotyniškų įrašų, ypač paskutiniuose švariuose lapuose: “... Petrus Visczaposski - thesaurareus Smolensis”, ir toliau autografas bei data - “1720” (1. 425); beveik per visą 427-ą švarų lapą parašytas ženklas “z”, o apačioje lotyniškai “Buremsi non ėst”; šio lapo antroje pusėje pačiame viršuje lotyniškas-lenkiškas įrašas: “Sua sivi Joannes Moczulsky, niektóre są dyspozycye potrzebne”, ir truputį žemiau dar du nereikšmingi lenkiški įrašai. Septyni tokie įrašai lenkų kalba, mažai ką pasakantys apie “knygos” istoriją, yra 1.428. Gal įdomiausias iš jų toks įrašas: “Od karmelitów, božyckįich] wi- lenskiįich] od W. G. Kadzinit (žodį sunku perskaityti. - Aut.) niemasz fundusz”.
Šis įrašas gali paliudyti, kad apie XVII-
XVIII a. “knygos” kelias galėjo ją atvesti į pakankamai turtingą Vilniaus karmelitų vienuolyno biblioteką.
146 Palikta keletas tuščiij eilučių.
147 Su tarpais beveik ketvirtis lapo (žr. 8 faks.)
148 Бережков H. Г. Литовская Метрика как исторический источиик. 4.1: О первоначальной составе книг Литовской Метрики по 1522 г. М.-Л., 1946. С. 6-23.
'4Ч LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. СХХѴ, СХХХѴ1.
150 Pirmoji žodžio dalis nupjauta įrišant “knygų”.
151 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. СХХХІѴ.
LXVI1


7 faks.
LXVIII


8 faks.
LXIX


9 faks.
LXX


Kaip 6-ojoje “knygoje”151, taip ir šioje, nemažai pastabų paliko tas pats instigatorius Mikalojus Pu- zilevskis: “Początek Regestru, Instigator” (1. 40 - žr. 5 faks.); “Koniec Regestru, Instigator” (1. 67); “Spraw początek, Instigator” (1. 68 - žr. 6 faks.); “To prawo in margino, Instigator” (1. 216v); “Instigator” (1. 218, 219, 221, 226, 227 ir kt.); “Koniec Xiąg, Mikolay Puziliewsky, Instigator” (1. 424v). M. Puzilevskis apskritai stengėsi palikti savo paaiškinimus prie kiekvieno “knygos” perrašinėtojo intarpo arba pastabos (žr. 1. 221, 226, 227, 246, 267v, 394v ir kt.). Tiesa, dalis šių paaiškinimų įrišant LM “knygas” XVIII a. paskutiniame dešimtmetyje buvo nupjauta. Tai rodo, kad savo pastabas Mikalojus Puzilevskis rašė dar iki “knygos” įrišimo. O mirė jis 1626 m.152 Šioje “knygoje”, kaip ir 6-ojoje153, savo autografą paliko “Bohdanowicz” (1. 67).
Atitinkamus įrašus padarė ir kiti “knygos” in- ventorintojai, pradedant Gvidonu Boreiša (1720 m.): “Gviet Boreysza revidowal, niemasz” (1. 67v - žr. 9 faks.); yra Rusijos valdančiojo senato departamento revizijos aktas, pasirašytas oberprokuroro Vla- dislavlevo, ir sutvirtintas smalkos antspaudu (1. 426v - žr. 10 faks.), taip pat vėlesniųjų inventorintojų įrašai iki pat mūsų dienų. Štai to paties 426v lapo apačioje 1930 m. “knygos” inventorizacijos išvados:
“В настоящ. книге Nr. ІІ-а 4 (senas “knygos” šifras. -Aut.) писаны, и пронумер. листов 359+67 л. триста пятьдесят девять + шестьдесят семь, 1930 г. 25/Х. Подпись: Красновска”. Ir pagaliau prie užpakalinio viršelio vidinės pusės priklijuotuo¬
se keliuose lapuose paskutinių dešimtmečių “knygos” inventorinimo įrašai: 18/ХІІ - 1940 m., 8ДІ - 1941 m, 20ДІ - 1956 m., 16ZX - 1957 m., 21. 02. 1964 m., 15.03.1976 m. ir paskutinis - 4/ХІІ - 1989 m.
“Knygos” chronologiją patvirtina jos popieriaus vandenženkliai. Jų čia yra trys su kai kuriomis atmainomis. Didelė vandenženklių dalis (1. 69,72,74, 75, 80, 83, 84, 85, 87,134, 214, 248, 315, 422 ir kt. - iš viso 183) - žuvis (žr. 11 faks.), turinti keletą atmainų. E. Laucevičiaus atlase panašus vandenženklis datuojamas 1591 m.154. Antrasis vanden-
12 laks.
ženklis - herbas Elita (žr. 12 faks.) - originaliame registre (1. 41, 45, 46, 50, 51, 52, 54, 56, 57, 60, 62, 63, 65 - iš viso 13) - mokslininkų yra datuojamas 1582 - 1588 m.155.
Vėlyvesniajame registre yra trečias vandenženklis
- Madona (1. 1, 3, 5, 9, 10 ir kt. - žr. 13 faks.), E. Laucevičiaus atlase datuojamas 1779, 1780 m.156
132 Пичета B. И. Белоруссия и Литва. C. 802.
133 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. CXXXIV.
154 Laucevičius E. Popierius Lietuvoje ХѴ-ХѴШ a. D. 2: Vandenženkliiį albumas. V, 1967 (toliau - Laucevičius E. Vandenženklių albumas). P. 530. Nr. 3928.
155 Ten pat. P. 214. Nr. 1528; Каманіп I., Вітвіцъка О. Водяні знаки на папері українських документів в ХУ1 і ХУ11 вв. (1566-1651). Київ, 1923. С. 37. № 368; Мацюк О. Я. Папір та філіграні на українських землях (XVI - початок XX ст.). Київ, 1974. С. 107. № 82; С. 112. № 128.
156 Laucevičius E. Vandenženklių albumas. P. 346. Nr. 24S2.
LXXI


10 faks.
LXXII


I
03
13 faks.
LXXII1


Vadinasi, vandenženkliai patvirtina jau žinomus istoriografijoje faktus, kad “knyga” buvo perrašyta XVI a. paskutiniajame dešimtmetyje, o antrą kartą įrišta A. Naruševičiaus iniciatyva XVIII a. 9 dešimtmetyje.
“Knygos” raštas ir teksto transkribavimo
principai
Svarbiausia šios “knygos” ypatybė, taip pat ir paleografijos požiūriu, ta, kad beveik 1/4 (129 iš 525) bylų parašytos lotyniškai, t.y. XVI a. pab. lotynišku raštu, vadinamąja italika. Daugumos bylų pavadinimai parašyti stambesnėmis raidėmis, skirtingu (lyginant su bylos tekstu) braižu, priskirtinu trečiajam antikvos laikotarpiui. Čia, kaip ir apskritai lotyniškame rašte, dažnos santrumpos - nutraukiant (per suspensionem) bei praleidžiant žodžius arba juos sutraukiant (per contractionem)157. Labiau vartojamas mišrusis raidžių praleidimas: “D(omi)ni” (Nr. 164, 173); “n(ost)ram”, “l(ite)rae”, “p(er)so- nal(ite)r” (Nr. 186); “occ(asi)on(e)” (Nr. 163) ir kt. Dažniausiai nutraukiamos daiktavardžių, būdvardžių bei dalyvių galūnės, pavyzdžiui: “Drohi- cen(sis)” (Nr. 163); “Vilnen(sis)”, “aduocatu(m)” (Nr. 158); “gra(tia)”, “int(er)”, “dom(us)” (Nr. 241) ir pan. Labiausiai trumpinamos vienaskaitos vardininko, galininko ir daugiskaitos kilmininko formos, pavyzdžiui: “Drohicens(is)”; “bonoru(m)”; “decre- tu(m)”, “Jacobu(m)”, “granicieru(m)”, “omniu(m)” (Nr. 186, 187, 189); “compare(n)tib(us)” (Nr. 237) ir kt., dažniausiai nerašoma paskutinioji m raidė. Kita trumpinimo forma - kontrakcijos - yra patogi paleografui, nes nesunku atskleisti žodį, kadangi daugiausiai praleidžiamos balsės, o. priebalsės ir paskutinės žodžio raidės paliekamos, o tai iš karto parodo žodžio pabaigą, t.y. linksnį, pavyzdžiui: “ap(osto)lorum” (Nr. 131); “ei(u)sdem”, “occ(asi)one” (Nr. 162); “s(i)m(i)l(ite)r”, “n(ost)ris” (Nr. 161), “fr(at)ribus” (Nr. 160).
Labai dažnai trumpinami sudurtiniai žodžiai, ypač po raidės q, pavyzdžiui: “vtriusq(ue)”, “itaq(ue)” (Nr. 237); “vbicumq(ue)” (Nr. 170) ir kt. Pasitaiko ir praleistų nosinių priebalsių m, n žodžio viduryje, pavyzdžiui: “a(n)no”, “o(mn)es” ir kt.158. Visos praleidžiamos bei nutraukiamos raidės žymimos įprastu titulu, paprastai jis parodomas ištęstu
lankeliu virš žodžio arba priekyje esančios balsės užrietimo pratęsimu į viršų. Lotyniškose bylose vartojami ir trumpinimo ženklai (abreviatio per signum abrevialionis), t.y. nuolat praleidžiamų raidžių deriniai žymimi sutarta grafika prie paliekamos raidės, pavyzdžiui: sutartu ženklu žymimas jungtukas “et”159, taip pat iškeltinis ženkliukas žodžio pabaigoje “us”,6M, pavyzdžiui: “ei(us)” (Nr. 160); “sum(us)” (Nr. 170) ir kt. Taip specialiais ženklais (signa specialia) žymima raidė p161: “per”, “prae”, “pro”, “pre”. Taip pat dažnai trumpinami stilių reguliuojantys žodžiai: “videl(ice)t”, “occ(asi)on(e)”, “quom(od)o” ir pan. Apskritai šios “knygos” lotyniškųjų bylų ortografija yra artima kanceliarinei Kalikai, kurioje nėra painių trumpinimų ir sutartinių ženklų, todėl sutrumpinti žodžiai žymimi paprastu būdu, t.y. iškeltosios raidės nekursyvinamos, o praleistosios - neįrašomos į skliaustus.
Daugiau kaip trys ketvirtadaliai šios “knygos” bylų, kaip ir dauguma kitų “knygų”-kopijų, parašytos XVI a. pab. gudų greitraščiu, kuris daugelio autorių, taip pat ir mūsų, jau apibūdintas.162 Jo grafinės ypatybės irgi patvirtina, kad “knyga” buvo perrašyta XVI a. paskutiniaisiais metais. Suprantama, rašto ortografija iš esmės atėjo iš senųjų “knygų”, t.y. išlaikė beveik visus XVI a. I pusės rašybos ypatumus, kadangi, kaip jau minėta, į “knygą” sudėti 1522-1530 m. teismų bylų protokolai. Nors perrašinėtojai, laikydamiesi tradicijos, stengėsi “knygos” tekstą perteikti labai tiksliai, greitraštis vis dėlto turi savo laiko antspaudą, pavyzdžiui, jis ryškiai “kietėja”.
“Knygos” bylos parašytos nepaprastai kvalifikuota dalykine XVI a. 3 dešimtmečio kalba. Jaučiamas aukštas to meto raštininkų išsilavinimas. “Knygoje” - visas tuometinės Didžiosios Kunigaikštystės raštinės žvaigždynas: Bogušas Bogovitinavičius, Jonas Hornostajus, Kapočius Vaskavičius. Visi jie, be-
157 Люблинская А. Д. Латинская палсография. M., 1969. C. 38-39.
158 Ten pat. P. 40.
,54 Ten pat. P. 39.
lfi0 Gieysztor A. Zarys dziejów pisma łacińskiego. Warszawa, 1973. S. 147.
161 Ten pal. P. 143.
162 Лазутка С. О некоторых особенностях графики и орфографии рукописей I Литовского Статута // LTSR Aukštųjų mokyklų mokslo darbai. Istorija. 1972. ХИ (1). P. 75-96; Lazutka S., Gudavičius E. Pirmasis Lietuvos Statutas. T. 1. D. 1: Paleografinė nuorašų analizė. V., 1983. P. 147-192.
LXXIV


je, dar turėjo arba maršalkos, arba LDK iždininko urėdus, buvo Ponų tarybos nariai. Beveik visi teismų bylų protokolai užvizuoti jų asmeniškais parašais bylų pabaigoje (paprastai po geroko intervalo, po bylos tekstu dešiniajame puslapio kampe).
Bylų surašymo tvarka ir grafinis apipavidalinimas taip pat atspindi laiko dvasią. Kiekvienas puslapis turi paraštes: išorinė - 2,5 cm, vidinė paraštė nuo įrišimo siekia apie 2,5 cm, viršutinė - nuo 2-jų iki 3,5 cm, apatinė - nuo 2,5 iki 3-jų. Kaip ir visuose tokios rūšies rankraščiuose, iš pradžių buvo įrašomi bylų tekstai, po to jų pavadinimai. Kad buvo būtent taip, patvirtina daugumos pavadinimų rašyba. Jie parašyti glaustai, kadangi perrašinėtojai paliko labai mažai vietos. Todėl tik pirmoji eilutė buvo rašoma stambiomis raidėmis, kitos dvi-keturios eilutės jau rašomos tokiomis pat raidėmis, kaip ir tekstas, arba netgi dar smulkesnėmis ir dažniausiai vienoje puslapio pusėje, kadangi antroji buvo jau užimta ankstesnės bylos raštininko autografo (žr. 7 faks.) arba žemiau įrašytos bylos didžiojo kunigaikščio intituliacijos (žr. 14 faks.). Tuoj po bylos pavadinimo paprastai rašoma intituliacija ir dažniausiai - stambesnėmis raidėmis, ypač lotyniškose bylose, o kartais - netgi spausdintomis raidėmis (1. 138v, 157v, 161 - žr. 15, 16, 17 faks.).
Bylose, parašytose gudų greitraščiu, nemažai stambių inicialų (I. 109v, 110, HOv, 111, lllv, 117v, 122,127,128v ir kt.), bet jie parašyti tuo pačiu rašalu (kaip ir kitose LM “knygose”, perrašinėtojai cinoberio nevartojo) siauromis, kartais dvigubomis (1.108, 112, 113, 115, 117, 175v ir kt.) arba netgi pastorintomis linijomis (1. 171v, 172, 241v). Tokių stambių inicialų, esama ir lotyniškame kursyve (1. 113, 119, 125, 127v,128, 147v, 148v, 150, 160v, 166v
ir kt.), kai kurie jų gana kapitalus (1. 144v, 152v). Tuo tarpu gudų greitraštyje ypač stambiomis kapitalinėmis raidėmis parašyti tik du žodžiai: “Лета” teksto pradžioje (1. 68 - žr. 6 faks.) ir “Тыи” (1. 161 - žr. 16 faks.).
Ir gudiškus, ir lotyniškus “knygos” tekstus rašė keli raštininkai. Gudų greitraščiu pirmasis raštininkas (I braižas) perrašė teksto pradžią (1. 68-187v), vėliau - bylų pavadinimus ir registrą. Antrasis raštininkas (II braižas) perrašė tik 2 lapus (1.187-188). Trečiasis raštininkas (III braižas) - didžiausią “knygos” dalį (1. 189v-424v). Suprantama, visas didžiulis tekstas buvo perrašytas ne per dieną ir ne per mėnesį. Todėl netgi vieno ir to paties raštininko braižas iš pirmo žvilgsnio gali ir skirtis, ypač kai
tekstas parašytas jau “atbukusia” plunksna, šviesesniu arba atvirkščiai - tamsesniu rašalu. Ir vis dėlto atidžiai išnagrinėję visą rankraštį, manome, kad mūsų išvados teisingos. O kai kurie gudiško ir lotyniško rašto akcentai netgi leidžia manyti, kad galbūt abu “knygos” pirmosios dalies (1. 68-187v) tekstus rašė tas pats raštininkas. Tačiau tai tik prielaida, pagrįsta tuo, kad kai kuriuose puslapiuose (1. 70, 76v, 122v ir kt. - žr. 17 faks.) žodžiai abiem kalbo¬
mis parašyti tuo pačiu rašalu, greta - gana panašiu braižu.
Gudiško greitraščio variantiškumas (tiek trumpinant žodžius, tiek iškeliant raides virš eilutės) iš esmės toks pat, kaip ir 6-ojoje “knygoje”163. Todėl ir teksto transkribavimo principai beveik tokie patys kaip 6-ojoje “knygoje”’64. Tekstas adaptuotas šiuolaikinės rusų kalbos abėcėle išsaugojant ъ tik ten, kur jis įrašytas eilutėje. Visos santrumpos po titulu atskleidžiamos pagal priimtas taisykles. Tačiau pasitaiko atvejų, kai santrumpą rodo raidė ъ, parašyta žodžio pabaigoje, pavyzdžiui, “дорить”. Tuomet atskleisdami tokią santrumpą, vietoje ъ lenktiniuose skliaustuose įrašome raides, kuriiĮ trūksta: “дорш(унии/скш7)” (Nr. 240). Tekste žodžiai bei sakiniai atskirti, titulai atskleisti, raidės virš eilutės įrašytos į ją ir spausdinamos kursyvu, o registre, kur bylų pavadinimai surinkti kursyvu, iškeltosios raidės, atvirkščiai, spausdinamos tiesiu šriftu.
Numanomos sutrumpintos raidės po titulu, taip pat ir ь, kur pagal XVI a. gudų greitraščio rašybą (nors dar ir nenusistovėjusią) jis būtinas, įrašomos į eilutę ir suskliaudžiamos lenktiniais skliaustais, praleistos raidės ir žodžiai - įrašomi laužtiniuose skliaustuose.
Čia, matyt, verta išsamiau aptarti sutrumpintai parašytų žodžių restauravimo principus. Skaitytojų patogumui stengėmės tokius žodžius tiksliau atkurti, tačiau nenukrypti nuo greitraščio rašybos taisyklių. Pirmiausia apie ь santrumpą. Jeigu pilnai parašytuose žodžiuose dažniau rašoma ь, o ne ъ, nors kartais ir pastarasis pasitaikytų, restauruojant sutrumpintus žodžius, juose įrašomas ь, tačiau skliaustuose. Pavyzdžiui, veiksmažodiniuose daiktavardžiuose su priesaga “нье”: “вьтеха//(ь)е”, “едн- ая(ь)е”, “жадан(ь)е”, “имея(ь)е”, “нарожрн(ь)е”, “росказа//(ь)е” ir kt., raidę н įrašant į eilutę, visur skliaustuose rašėme ь, nors pilnai parašytuose tuo-
LM. 6-oji TcismiĮ bylų knyga. P. CXXX1X-CXL. ,w Ten pal.
LXXV


J 4 faks.
LXXVI


15 faks
LXXVI1


16 faks.
LXXV1I1


17 faks
LXXIX


бРОКЪ 15246
1524 METAI
768. Листъ до п(а)на воеводы витебъског(о) о склады незвычайные и о корчмы покутъные, ку шкоде корчомъ покугных9 Витебских.
Кар(та) 50
//[44] 87. Листъ некоторим. бояромъ ковен(ь)- скимъ о непримушан.(ь)е их до тяглое службы и дякол над повинъностъ ихъ.
Карта 50
88. Листъ пани Михайловой Сиревича Дороте на опеку детей и именей брата ее, небожчика пана Станислава Сиревича.
Карта 50
89. Листъ в жалобе мещанъ вилен(ъ)ских, всего поспояства, на войта, бурмистров и радцовъ о ровные кривъды их. Карта 51
90. Зоставея(ъ)е при чети мещанина вилен(ъ)- ског(о) Ивана Мылника за наганек(ь)ем другого мещанина. Кар(та) 52
91. Confirmatio generoso Bartolomeo Poniatowski literarum resignationis a nobili Barbara, filia olim Nicolai, hęredis de Chruzewo et Brozowó2, super medium villae Brozow1. Folio 52
92. Confirmatio sententiae judicij castrensis Drohi- censis inter Andream, aduocatum Drohicensem, et Bartolomaeum Poniatowski, pro quibusdam equis latae. Ibidem
93. Literae ad magnificum Gasztold, palatinum Vil- nensem, in negotio Joannis Sasin de Krinicze, de medietate villae Brzozów datae.
Folio 53
94. Literae mandatorum in causa nobilis Stanislai Horbowski cum laborioso Stanislao Pidak, due dro- hicensi, pro expulsione de bonis Milkowicze.
Folio 54
95. Потверженье двораномъ г(о)с(по)д(а)ръскимъ: Сасину, Ленку и Петру - Федоровичомъ Саси- номъ, шляхетъства ихъ за примовою.
Карта 55
96. Decretum inter Martinum Stolpicz et Stephanum Wilkowicz ас Jackonem Sienkowicz occasione non- nulae summae. Folio 56
97. Causa inter generosum Joannem de Tonczin, gladiferum, et nobilem Paulum de Mlozewo occasione submerssionis nauis cum certis et multis rebus in fluuio Bug. Folio 57
//[44v] 98. Actio inter praepositum Trocensem, ho- norabilem Stanislaum Sczekoczki et honorabilem Eustachium, plebanum et notarium regiae Majesta-
86 Rastas ponui Vitebsko vaivadai dėl neteisėtų sumestinių ir dėl slaptų karčemų, darančių žalą Vitebsko bažnytinėms karčemoms. 50 lapas
87. Raštas kai kuriems Kauno bajorams, kad neverstų jų [eiti] vaikinę tarnybą, ir dėl dėklų, viršijančių jų prievoles. 50 lapas
88. Raštas poniai Daratai Sirevičiūtei Mykolienei - jos brolio, velionio pono Stanislovo Sirevičiaus, vaikų ir dvarų globai. 50 lapas
89. Raštas dėl visos Vilniaus miestiečių bendruomenės skundo prieš vaitą, burmistrus ir tarėjus apie įvairias jų skriaudas. 51 lapas
90. Garbės išsaugojimas Vilniaus miestiečiui Jonui Mylnikui, apšmeižtam kito miestiečio. 52 lapas
91. Bajorės Barboros, kitados Chruževo ir Bžozovo paveldėtojo Mikalojaus dukters, pusės Bžozovo sodžiaus atsisakymo rašto kilmingajam Baltramiejui Poniatovskiui patvirtinimas.
52 lapas
92. Drohičino pilies teismo priimto sprendimo Drohičino vaitui Andriui ir Baltramiejui Poniatovskiui dėl kai kurių arklių, patvirtinimas.
Ten pat
93. Raštas, įteiktas Vilniaus vaivadai, prakilniajam Goštautui, Jono Sasino iš Kriničios [reikalu] dėl pusės Bžozovo sodžiaus. 53 lapas
94. Įgaliojimo raštas bajoro Stanislovo Horbovskio bylai su Drohičino miestiečiu, darbščiuoju Stanislovu Pidaku, dėl išvarymo iš Milkovičių dvaro.
54 lapas
95. Bajorystės patvirtinimas apkalbėtiesiems valdovo dvarionims: Sasinui, Lenkui ir Petrui Teodora- vičiams Sasinams. 55 lapas
96 Sprendimas Martynui Stolpičiui ir Steponui Vilkavičiui bei Jackui Senkavičiui dėl tam tikros sumos. 56 lapas
97. Byla tarp kalavijininko, kilmingojo Jono iš Ten- čino, ir bajoro Pauliaus iš Mloževo dėl Bugo upėje paskendusio laivo su daugeliu kai kurių daiktų.
57 lapas
98. Byla tarp Trakų klebono, garbiojo Stanislovo Sčekockio, ir garbiojo Eustachijaus, klebono ir karališkosios didenybės raštininko, dėl bažnyčios statybos Eišiškėse išlaidų. 57 lapas
99. Nuosprendis ponui Jonui Davainavičiui su Tra-
9 	Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) костельных
8


tis, pro expositis ad aedificia ecclesiae in Eyszysz- kii0. Folio 57
99. Вырокъ пану Яну Довоиновичу зъ паномъ троцкимъ, паномъ Юремъ Миколаевичомъ [Ради- виловича], о именъе заставъное, Индуру.
Карпъ 58
100. Literae ad judicium terrestre Drohicense in causa magnifici Petri, palatini Polocensis, cum Joanne Kuczinski occasione exarationis cuiusdam agri fluuio Nur contigui. Folio 59
101. Листъ радцы краковъскому Михел(ю) Шпису на аренду певныхъ мытъ и комор у Великомъ князъстве Литовъскомъ з Михелемъ Езофовичомъ, жидомъ. Карта 59
102. Листъ Михелю Езофовичу до п(а)на подскарбего о принят(ъ)е на личбе квитовъ ротмистра Шостоцкого. Карідъ) 60
103. Тому жъ Михелю листъ до п(а)на подскарбего о заплачен(ъ)е ему зъ скарбу некоторыхъ п(е)н(я)зе&, заслужоного жоднерского.
Кар(та) 60
104. Literae mandatoriae in causa nobilium Zochi cum generosa Anna Dowoinowa et filio eius Andrea occasione limitum inter bona Zochi et bona Telaki. Folio 60
105. Листъ мещаномъ бересте&скимъ do п(а)на подскарбего о даванье имъ знати за часу для готован(ь)я сереѣщин и ордыньщин.
Карта 61
106. Листъ о заплаченье заслужоного небощика Шторца, ротмистра, пану Михед(ю) Шпису. Карта 61
107. Вырокъ кн(я)зю Тимофею Пузыне зъ Юхномъ Ванкевичомъ и жоною его о имен(ь)е Носово. Кар(та) 61
108. Листъ мытнику Михелю Езофовичу до п(а)на подскарбего [зъ] стороны принягт(ь)я на личбе долгу его и заплаченья решты. Карта 62 //[45] 109. Позволенье пушкару киевъскому Яну десети драбовъ мети. Карта 62
110. Causa proconsulis et consulum totiusque com- munitatis oppidi Wissokie in terra Drohicensi sitti cum nobilibus Joanne et Nicolao Trzeczijnowic de Swiaczno occasione granitierum et limitum inter bona Wysokie et bona Wiszniewo. In eodem folio П1. Recognitio ad Paulo Rączko facta Andreae Hin- ca ex parte bonorum Miskowicze. Folio 63 112. Actio Andreae Hinca de Wirzchucza cum Paulo Rączko consorteque eius pro aduocatia Wisocensi. Folio eodem
kų kaštelionu, ponu Jurgiu Mikalojaičiu [Radvila], dėl įkeisto Induros dvaro. 58 lapas
100. Raštas Drohičino žemės teismui dėl Polocko vaivados, prakilniojo Petro, bylos su Jonu Kučinskiu apie to paties lauko Nuro upės kaimynystėje iš- arimą. 59 lapas
101. Raštas Krokuvos tarėjui Micheliui Spisui [kartu] su žydu Micheliu Jezofovičiumi nuomoti tam tikrus muitus ir muitines Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštystėje. 59 lapas
102. Raštas Micheliui Jezofovičiui [pateikiant jį] ponui iždininkui dėl rotmistro Sostockio kvitų apskaitos priėmimo. 60 lapas
103. Raštas tam pačiam Micheliui [pateikiant jį] ponui iždininkui dėl kai kurių pinigų, kareivių iš- tamautinės, sumokėjimo jam iš iždo. 60 lapas
104. Įgaliojimo raštas bajorų Zochų bylai su kilmingąja Ona Davainiene ir jos sūnumi Andriumi dėl Zochų dvaro ir Teliakų dvaro ribų. 60 lapas
105. Raštas Brastos miestiečiams [kreiptis] į poną iždininką dėl išankstinio pranešimo sidabrinės ir ordinės rinkliavoms paruošti. 61 lapas
106. Raštas dėl velionio rotmistro Štorco ištamauti- nės sumokėjimo ponui Micheliui Špisui. 61 lapas
107. Nuosprendis kunigaikščiui Timotiejui Purinai su Jukna Vankevičiumi ir jo žmona dėl Nosovo dvaro. 61 lapas
108. Raštas muitininkui Micheliui Jezofovičiui [kreiptis] į poną iždininką dėl jo skolos apskaitos priėmimo ir grąžos sumokėjimo. 62 lapas
109. Leidimas Kijevo patrankininkui Jonui turėti dešimt pėstininkų. 62 lapas
110. Visokojės miesto, esančio Drohičino žemėje, paburmistrio ir burmistrų bei visos bendruomenės byla su bajorais Jonu ir Mikalojumi Trečinavičiais iš Sviečno dėl ežių ir ribų tarp Visokojės dvaro ir Viš- niavos dvaro. Tame pačiame lape
111. Pauliaus Račkos pripažinimas, padarytas Andriui Hinčai, dėl Miskovičių dvaro dalies. 63 lapas
112. Andriaus Hinčos iš Virhučos byla su Pauliumi Račka ir jo žmona dėl Visokojės vaitystės.
Tame pačiame lape
10 	Toliau 99 b. pavadinimas - Eodem actio in secundo folio sequenti ėst scripta - praleistas, todėl tekste bylų numeracija vienetu didesnė, o registre 99 b. iš tikrųjųyra 100 b.' (Далее оглавление 99 д. - Eodem actio in secundo folio sequenti est scripta - пропущено, следовательно, теперь нумерація дел текста опережает нумерацию дел реестра на 1 номер, а следующий в реєстре Ns 99-й в действи- телъности является 100-ым)
9


se žodžiuose kartais po raidės н parašomas ir ъ.: “выеханъя” (1.166), “еднанъя” (1.172), “жаданъе” (1. 357ѵ), “именъе” (1. 84ѵ, 85,148,166,166ѵ, 171ѵ, 173ѵ, 188 ir kt.), “нароженъе” (1. 125), “роска- занъе” (1. 172ѵ,173ѵ, 228ѵ) ir kt.
Tai tinka ir 3-iojo asmens veiksmažodžių vienaskaitai ir daugiskaitai, pavyzdžiui: “мае/и(ь)”, “маюяг(ь)”, “ховае/??(ь)”, “ховаютя(ь)” ir kt. Įrašydami raidę т į eilutę, mes visur skliaustuose rašome ь, nors pilnai parašytuose veiksmažodžiuose po raidės t kartais rašomas ъ: “маетъ” (1.240,286), “маютъ” (1. 217, 297v), “ховаетъ” (1. 300v). “Knygos” tekste veiksmažodis “суть” dažniausiai parašytas su ь, o veiksmažodis “есть” dažniausiai rašomas su ъ. Tokia šių veiksmažodžių rašyba, kai jie parašyti sutrumpintai, išlaikyta ir transkribuojant tekstą: “сутя(ь)”, “ес/и”.
Įrašant i eilutę iškeltas priebalses, daiktavardžiuose su galūnėmis -t ir -ct, po jų skliaustuose rašome ь: “м(и)л(о)сти(ь)”, “м(и)л(ос)/и(ь)ю”, “часяг(ь)”, “близкос/и(ь)”, “печатл(ь)”, “печа- /й(ь)ю”, “справедливос/и(ь)”, “бра/и(ь)ею”, “бра- ;л(ь)и”, “сеножа/и(ь)”, “сеножат(ь)ми” ir kt. Tų pačių taisyklių laikėmės ir transkribuodami geografinius pavadinimus: “Бел(ь)ск”, “бел(ь)ским”, “Вил(ь)ня”, “Вил(ь)ни”, “виле«(ь)ский”, “ко- ве//(ь)ским”; pavardes: “Ил(ь)инич”; taip pat ir kai kuriuos kitus žodžius: “дет/(ь)”, “доси772(ь)”, “0ДН0Кр0777(ь)”.
Visais kitais atvejais, kai pagal klasikines šio rašto normas, adaptuojant santrumpas, reikėtų įrašyti trūkstamą ь, o ne ъ, mes apsiribojome mūsų įrašytų į eilutę priebalsių kursyvinimu, nes “knygos” perrašinėtojai tais atvejais gana dažnai vartojo ir ъ. Pavyzdžiui, skaitvardžiuose: “десять” (1.122v, 217 ir kt.), “пятьдесятъ” (1.125v, 141,141v ir kt.), “шестьдесятъ” (1.127,147 ir kt.), “семьдесятъ” (1. 166, 327v ir kt.), o taip pat žodžiuose: “речъ” (1. 272, 322v, 327, 329, 333, 364 ir kt.), “церковь” (1. 285v, 315v), “людьми” (1. 266, 292, 294, 340v ir kt.), “Юръю” (1. 197v, 307, 312), “Юръя” (1. 217v, 299v, 365v), “князъства” (1. 243), “судьями” (1.197, 242v) ir kt. Pasitaiko atvejų, kai tame pačiame lape ir netgi vienoje eilutėje (!) tas pats žodis rašomas skirtingai, pavyzdžiui: “жеребья” ir “жеребъемь” (1. 244), “жеребьи” ir “жеребъи” (1. 356v), “судьи” ir “судьи” (1. 242v).
Tekste, o dažnai net toje pačioje byloje, pasitaiko ir kitų trumpinimo variantų, pavyzdžiui: “пене- зи” (1. 93v, 96,106,110,129,134v ir kt.) ir “пенязи”
(1. 71v, 72, 81, 81v, 84, 85v, 88, 92, 94v, 95, 95v ir kt.); “светом” (1. 77v, 83, 98v, 100, lOOv, 102,103v, 117 ir kt.) ir “святом” (1. 85v, 93v, 94 ir kt.); “кне- гиня” (1. 74, ІОЗѵ, 148 ir kt.) ir “княгиня” (1.187). Adaptuodami šiuos sutrumpintus žodžius, atsižvelgėme į dažniau vartotą variantą ir atitinkamai transkribavome: “кн(е)гиня”, “пен(я)зи”, “св(е)том”.
Grafiškai įdomi raidės й rašyba. Ji beveik visuomet rašoma virš eilutės kaip “kirtis” arba kaip deformuota raidė z. Beje, aptikome vienintelį ypač retą atvejį, kai žodyje “грошей” (1. 92v) raidė й buvo įrašyta į eilutę (Nr. 43). Įrašydami й į eilutę, ją visur kursyviname, taip pat ir sutrumpintuose žodžiuose, pavyzdžiui: “вилем(ьским)”165.
“Knygos” bylose teismo procesuose “dalyvavusiųjų” didiki} vardai, pavardės ir netgi pareigos rašomos sutrumpintai. Adaptuodami tekstą, santrumpas atskleidėme ir, stengdamiesi perteikti bendrą rašto tendenciją, lenktiniuose ir netgi laužtiniuose skliaustuose pažymėjome iškeltas raides, pavyzdžiui: “Кос(тямти//)”, “Кгаш(то<?7и)”, “тр(рц- ким)”, “мар(шалок)”, “стар(оста)”, “[Кишка]”, “[Кгезкга/їла]” ir kt.
Visais kitais atvejais stengėmės išsaugoti 6-ojoje “Teismų bylų knygoje” apibūdintą variantiškumą, būdingą XVI a. gudų greitraščiui166.
Skyrybos ženklai sudėti pagal dabartinės rusų kalbos punktuacijos taisykles, tiesioginė kalba pažymėta kabutėmis. Beje, šioje “knygoje” tiesioginė kalba pasitaiko gana retai. Kai kurių identiškų bylų (Nr. 358, 367 ir 370; 364 ir 378) pateikiamos tik tekstologinės protokolų skirtybės.
Bylų formuliaras ir šioje “knygoje” nevienodas. Kaip ir 6-ojoje “Teismų bylų knygoje”, mūsų nuomone, tomo sudarytojų sukurtos dokumentų antraštės čia nereikalingos, kadangi originalieji bylų pavadinimai yra pakankamai išsamūs, informatyvūs ir suprantami. Svarbiausias principas, kuriuo vadovavomės - kiek įmanoma išlaikyti ne tik originalo, t.y. spausdinamos rankraštinės “knygos”, turinį, bet ir formą.
Adaptuojant tekstą, puslapių pradžia žymima dviem įstrižais brūkšniais, o eilučių pradžia nepažymima.
165 LM 5-osios Užrašymij knygos publikacijos redaktoriai priešingai gūdi} rašybai kažkodėl visiškai “išeliminavo” šią raidę iš abėcėlės, visur ją pakeitę pakursyvinta и raide - žr. LM. Užrašymų knyga 5.
166 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. CXXXIX-CXL.
LXXX


Paleografinės pastabos pateikiamos po kiekvienos bylos tekstu. Pastabų-išnašų numeravimas prasideda skaičiumi 4, nes visame “knygos” tekste skaičiumi 1 žymimi reklamantai (t.y. žodžiai, pasikartojantys rankraščio antrame puslapyje), kurie, adaptuojant tekstą, praleidžiami; skaičiumi 2 (“taip rankraštyje”) pažymimi visi klaidingai parašyti žodžiai, taip pat ir iškraipytos, tačiau suprantamos pavardės; skaičiumi 3 (“parašyta virš eilutės”) - žodis, parašytas virš eilutės.
Pastabose, kaip ir įvade, - žinomų istorinių veikėjų pavardės, miestų ir vietovių pavadinimai pateikiami dabartine rašyba, pavyzdžiui: Radvila (ne Radivil arba Radivilovič), Goštautas (ne Goštovt arba Gaštold), Vilnius (ne Vilna) ir t.t., išimtis - vietovardžių ir asmenvardžių rodyklės (žr. trumpą jų pratarmę). Poligrafinis leidinio apipavidalinimas toks pat, kaip ir 6-ojoje LM “knygoje”. Registras ir hy/ų pavadinimai surinkti kursyvu, o juose iškeltos virš eilutės raidės - stačiu šriftu, tekstas - korpusu, pastabų tekstas - smulkiu kursyvu, šaltinio teksto žodžiai pastabose - paprastu petitu. Jeigu pastaba išreiškia užbaigtą mintį, pavyzdžiui: “Pasikartoja” arba “Vėliau pabraukta pieštuku” ir t.t., tai pabaigoje dedamas taškas.
Tomo, taip pat ir jo turinio, struktūrą nulėmė spausdinamos “knygos” turinys bei tvirtai susiklosčiusios panašaus pobūdžio šaltinių publikavimo taisyklės. Tomas pradedamas įvadu lietuvių ir rusų kalbomis, kuriame pateiktas rankraščio paleografi-
nis apibūdinimas ir jo, kaip unikalaus XVI a. pirmosios pusės LDK istorijos šaltinio, analizė. Taip pat pateikiama trumpa įvado reziumė anglų kalba. Toliau spausdinamas bylų registras bei jo vertimas į lietuvių kalbą; po jo - bylų tekstas. Tomas baigiamas rodyklėmis, kurių sudarymo principai aptarti jų trumpoje pratarmėje.
Rašydami įvadą lietuvių kalba, susidūrėme ne tik su sudėtinga antroponimikos problema, kurią bandėme spręsti, laikydamiesi tų pačių asmenvardžių rašybos principų, kaip ir 6-osios “Teismų bylų knygos” publikacijoje.
Kita didelė Lietuvos medievistų bėda - istorijos terminijos problemos. Todėl, stokojant originalių lietuviškų terminų, ir įvade, ir dalykų rodyklėje-žodyne kartais teko verstis naujadarais, kurie, be abejo, sukels kalbininkų bei istorikų diskusijas.
Pabaigoje norėtume pridurti, kad į šią “knygą” įrašytos didžiojo kunigaikščio teismo bylos atspindi ypač svarbų ir įdomų LDK istorijos laikotarpį (1522-1530 m.). Jos, kaip jau minėta, atskleidžia įvairialypį to meto politinį, socialinį-ekonominį ir valstybinį LDK gyvenimą. O beveik ketvirtadalis bylų, parašytų lotynų kalba, daro šaltinį labiau prieinamą užsienio tyrinėtojams, nemokantiems gudų kalbos.
“Knygos” publikacija į mokslo apyvartą įveda neįkainojamus kelių tautų brandaus feodalizmo epochos istorijos šaltinius.
S. 	LAZUTKA
I. 	VALIKONYTĖ G. KIRKIENĖ
J. 	KARPAVIČIENĖ


ВВЕДЕНИЕ
Не повторяясь, напомним только уважаемому читателю, что и к этой “книге”1 Литовской Метрики (ЛМ) относится та общая характеристика уникального архива канцелярии Великого княжества Литовского (ВКЛ), которая дана в обширной историоірафии2, в том числе и во введений изданной нами 6-й “книги Судных дел”3. Данная 4-я “книга Судных дел” является копией последних лет XVI в. “книги Судных дел” великокняжеской) суда за 1522-1530 гг. В ней 525 актов на старобелорусском и на латинском языках.
ФОРМУЛЯР, ДАТИРОВКА И ГЕОГРАФИЯ АКТОВ “КНИГИ”
Многие акты “книги” в теперешнем нашем понимании нельзя назвать протоколами великокняжеской), по терминологии того времени - господарского, суда. Это подметали еще 90 лет назад члены Российской Археографической комиссіей, издатели первого тома “книг” ЛМ, утверждавшие, что их деление С. Пташицким на “книги”: судных дел, записей, публичных дел, переписей и т.д. “мало отвечает действительному содержанию”4. И все же, как уже сказано нами в предисловии к 6-й “книге”5, нет достаточных оснований, особенно в историографическом и источниковедческом плане, отказываться от такого деления.
Правда, данную, 4-ю “книгу”, в отличие от 6-й, которую мы вслед за С. Пташицким без ого- ворок отнесли к “книгам Судных дел”, можно лишь с нижеизлагаемыми соображениями считать таковой и определять этам термином. Во-
первых, до судебной реформы 1564 г. суд и административная власть не были отделены6. И если в комиссарских судах это менее чувствуется, в том числе и в 6-й “книге”, в которой почта все дела соответствуют ее названию, то в данной, 4-й “книге”, это соединение властей в одном лице господаря особенно ощутимо. Во- вторых, абсолютное большинство ее актов вытекает из прерогатив господарского суда как высшей судебной и апелляционной инстанции. В-третъих, следует иметь ввиду многогранность палитры прерогатив великокняжеской власти, ее природу: великий князь - глава государства, самый крупный землевладелец-вотчинник, выс- ший источиик права и законодательства7, для которого и законы не всегда были обязательными, хотя во многих делах подчеркивается их обязательность и для него. Однако на прак- тике часто бывало иначе. Так, уже после принятая и введення ‘в действие ПЛС, которым обязаны были руководствоваться все судебные инстанции и все должностные лица, вплоть до выспіих, первое лицо в государстве (после великого князя), канцлер и виленский вовевода Альбертас Гопггаутас, судивший по поручению великого князя луцких мытников с бельскими мещанами Сегеневичами (№ 455), за “наукой” все равно обращается не к Статуту, а к господарю. Как видно из этого, а также из многих других дел судебной практики, великий князь и
1 Российский государственный архив древних актов (данеє: РГАДА). Ф. 389. Ед.хр. 224.
2 Литовская Метрика (1427-1506). Книга записей 5. Вильнюс, 1993 (далее: ЛМ. Кн. зап. 5). С. 5-26.
3 ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. ІХ-ХІ.
4 РИБ. T. XX: ЛМ. T. I. C. V.
5 ЛМ. 6-я кн. Судных дел. C. XI.
6 Там же. C. XXIV.
7 Лазутка С. А. ІЛС. С. 130-137.
LXXXII


после Принятая ПЛС оставался высіним источ- ником права и толкователем законов. В одной из наших работ8 при объяснении причин кажущеюся смешения различных областей права в ПЛС этот вопрос рассмотрен более подробно. Там показано, что такая видимость смешения различных областей права в ПЛС проистекает исключительно из-за неразделенности функций властей, и особенно в сосредоточенно! (пусть даже формальном) их в одном лице великого князя, который при репіении любых вопросов остается верховным непогрешимым судьей и выспіим арбитром. Следовательно, все, что ре- шается господарем, даже простые пожалования, как, напр., дирвянскому тауну Шимку Мит- кевичу в держание Арёгальской (Ойракгольской) волости (№ 401) или простой, казалось бы, жалованный лист татарскому царевичу Халеку Сол- тану на дворец в Марковском повете (№ 403), или даже подтверждена завещания мужа вильнюсской мещанке Винцентовой Фольфкан- ковой (N° 4) - все это его суд. Что и подчеркивается в самом заголовке “книги”, которая ее авторами представляется как собрание судебных дел господарского суда: “В тых книгахъ пишутся листы судовые”. Такое подчеркивать встре- чается и в делах “книги”, на первый взгляд не являющимися судебными. Так, в деле № 293 уже в заголовке указывается, что речь идет о суде: “Присужел(ь)е Федору Уколову...” и далее в самом деле: “И мы ему тые садовники присудили..в деле N° 291 - простом листе, инскрип- ции, адресованном Альжбете Богдановне Мико- лаевой Радвиловой, также речь идет о велико- княжеском суде и приговоре: “водле суда и сказался н(а)шог(о)”. Вот почему все дела, на первый взгляд довольно разные по характеру и формуляру, делопроизводители и писаря того времени, а позднее переписчики под руководством Льва Сапеги, разбиравшиеся не хуже исследова- телей ХІХ-ХХ вв. “где суд, а где дело”, объединили их в общие “книги”, назвав “судными”. С. Пташицкий же, а еще раньше его предшественники пытались придать “книгам” научную классификацию9. Конечно, при выше данной нами интерпретации вопроса “книги” “данин- записей” и некоторые другие также можно в из- вестной мере толковать как “суд господаря”. Однако опять же следует указать, что современники “книг” ЛМ “мерили” их другой меркой.
Уникальность данной “книги” заключается еще и в том, что в ней В отличие ОТ десятков других “книг” ЛМ XVI в. протоколы судебных дел на старобелорусском языке объединены с протоколами дел на латинском языке - 129 из 525. Т.е. объединены протоколы двух канцеля- рий, о наличии которых прямо говорится в некоторых делах, напр., в деле N° 473 сказано: "... възядм собе заочне (Матей ВотеховичЯнович и его теща Зофия.-Авт.) лист н[а]пгь по-латьше писаный...”, а чуть ниже: “О чомъ жо они (те же самые. -Авт.) повъторе присылали к нал/ и възя- ли въ насъ другий лист нашъ руское канцле- ряйи..."(курс. наш. - Авт.).
В некоторых делах косвенно говорится о наличии татарской канцелярии, по крайней мере, наличии татарских писарей: “Бид намъ чо- лол/ татарил нам/ Война Богданович о тол/, што перво сего казали есмо твоей м(и)л(ос)ти (воеводе Троцкому К. Острожскому. - Авт.) кому зъ своее руки дата y-в опеку дочки писара н(а)шого татарского, небожчика Легушовы Хазбеевича (курс. наш. -Авт.)" (N° 63). В деле N° 205 в латинский текст вплетена даже прямая речь на польском языке. О наличии в госу- дарственном аппарате ВКЛ уже со времен великого князя Витаутаса такой разветвленной многоязычной канцелярии, переросшей к концу XV в. в отдельные канцелярии, указывая
К. 	Яблонскис еще в 1935 г. в прочитанном им курсе лекций по дипломатике: “Известно, - пи- сал К. Яблонскис, - что у Витаутаса были писаря, которые писали по-латыни, по-русски, на двух немецких языках - одном, употреб- ляемом в Пруссии, другом - в Ливонии, по- арабски и, наверное, по-чешски. Следовательно, только что созданная канцелярия великого князя стала вести делопроизводство даже на шести языках”10. Здесь же К. Яблонскис под- черкивал, что большинство актов великокняжеской канцелярии писалось “по-руски”11, т.е. на старобелорусском языке12.
8 Там же. С. 75-76, 130-137.
9 Пташицкий С. Л. Описание книг и актов Лисовской Метрики. СПб., 1887.
10 Jablonskis K. Istorija. Р. 221.
11 Там же.
12 Правда, в этом же курсе лекций К. Яблонскис реши- тельно отвергая определение этого языка как белорус- ского (“gudų”). - Там же. С. 223.
6*
LXXXIII


Формуляр актов
По формуляру протоколов и по характеру содержащія все акты “книги”, за исключением двух-трех, можно разделить (в известной степени условно) на несколько ірупп:
1. Чисто судебные дела, где перед господар- скиМ судом “становятся”, т.е. предъявляют иск истцы и держат ответ ответчики.
2. Листы-адресаты, называемые палеографа- ми инскрипциями™, в которых содержатся приказы, поручения, сообщения великого КНЯЗЯ, В ос- новном судебного характера, различным долж- ностным лицам, а иногда и простым байорасам, и даже мещанам. К. Яблонскис такие листы еще называет “мандатами”14. Однако не все дела, отнесенные нами к этой второй іруппе, соответс- твуют такому определению. В “книге” есть дей- ствительно такого рода листы-“мандаты”, в которых должностные лица обязываются сообщить решение господарского суда тому или другому лицу (№№ 39, 43, 47 и др.), или просто до их сведения доводится решение господаря (№№ 12, 14, 16, 40, 218 и др.), но есть и листы-адресаты “дипломного” характера с промульгационным началом: “Явно чыним...”(№№ 13, 27 и др.). Другие листы-адресаты, которые, на первый взгляд, по своему характеру можно назвать мандатами, все же не подходят под это определение. В них не просто поручается довести до сведения решение господарского суда, а, наоборот, как раз поручается рассмотретъ дело или даже свершитъ суд, удовлетворитъ “чоломбитие” обраща- ющегося в господарский суд истца и доложить господарю (№№ 10, 85 и др.).
3. Несколько привилеев (областям, городам или горожанам) (№№ 246, 389 и др.), “Устава” Жемайтии (№ 342).
4. И совсем особняком, с точки зрения формуляра, стоят 25 и 228 дела: первое - образец писарской присяги с краткой великокняжеской интитуляцией в конце его; второе - докладная самому господарю: “Наяснейшому г(оспо)д(а)ру нашому, м(и)л(о)стивомуЖыкгимо«/лу, з Божеє м(и)л(о)сти королю подскому, великому князю Литовскому и далей”; со своеобразной интитуляцией судей комиссарского суда: “Слуги в(а)- шое м(и)л(о)сти: Алексаидер Ивановна Хо/и- кевича а Матей Яновичъ Войгеховича, а Василей Богдановичъ низ(ко) чод(ол«) бюиг(ь)”.
Акты всех перечисленных групп, за исключением нескольких, слишком кратких (на старо- белорусском языке - №№ 25, 47, 110, 224 и др.; на латинском языке - №N2 120-123, 185 и др.) можно расчленитъ на все или на большинство традиционных составных частей формуляра:
1. Заголовок; 2. Инвокацию в основном (на латинском языке); 3. Интитуляцию; 4. Аренгу (в основном на латинском языке); 5. Промулъгацию;
6. 	Наррацию; 7. Диспозицию; 8. Санкцию; 9. Кор- роборацию; 10. Эсхатокол; 11. Выделяемую в от- дельную частъ нами и только в этой “книге” - присутствующих на суде с их подробной титу- латурой. Хотя названный формуляр актов XIV- XVI вв. канцелярии ВКЛ освещен в обширной литературе15, однако важные особенности формуляра актов многочисленных “книг” ЛМ того времени в значительной мере остались за ее преде-
13 Там же. С. 285.
14 Там же. С. 288.
15 Каіитанов С. М. Очерки русской дипломатики. М., 1970; Его же. Русская дипломатика. М., 1988; Старостина И. IT. Судебник Казимира 1468 г. // Древнейшие государства на территории СССР. М., 1991 (далее: Старостина И. П. Судебник Казимира 1468 г.). С. 211- 218; Хороіикевич А. Л. Жалованные грамоты Литовской Метрики конца XV в. и их классификация// Источниковедческие проблемы истории народов Прибалтики. Рига, 1970. С. 47-74; Chodynicki К. О wpływach polskich na dokument ruski Wielkiego Księstwa Litewskiego // Pamiętnik IV powszechnego zjazdu historyków polskich. T. I. Lwów. 1925 (далее: Chodynicki K. O wpływach.). S. 1- 7; Kosman M. Średniowieczna dyplomatyka litewska. Stań i potrzeby badawcze // Zeszyty naukowe Uniwersytetu im. A. Mickiewicza. Historia. Nr. 7.1967. S. 179-192; Jablonskis K. Istorija. P. 219-296; Когда работа над нашей книгой уже была завершена, в печати появилась содержательная статья польского историка К. Петкевича (Pietkiewicz К. Dokument ruski w kancelarii litewskiej Aleksandra Jagiellończyka // Litwa i jej sąsiedzi od XII do XX w. Poznań, 1994. S. 65-95), в которой автор на примерах дел Бремен Александра довольно обстоятельно опи- сывает формуляр актов на старобелорусском языке. К. Петкевич показывает, что этот формуляр становится более совершенным, чем во времена Казимира. Однако, как увидим из примеров анализируемой здесь нами 4-й “книги” ЛМ, уникального совершенства и значительною упрощения он достиг лишь к 20 г. XVI в. Дела 4-й “книги” ЛМ на старобелорусском языке почти свободны от штампа латинских актов. Они почти не знают инвокации (“Во имя Боже стань ся”) и аренги (“Всякне речи с часом с памяти людской...”), реже встречается промульгация (“Чиним знаменито...”), короче интитуляция, зато шире круг “присутствующих”.
LXXXIV


лами. Данная “книга” и с этой точки зрения является уникальным источником. Чтобы конкретно уяснить характер и составные части формуляра ее актов, рассмотрим отдельно каждую из них и проследим, как она конкретно преломляется в вышеперечисленных группах актов “книги”.
Заголовок. Он довольно продуманно и логично сформулирован в болыиинстве дел и отражает их содержание. Заголовок может быть выражен в форме листа, своего рода послания-мандата, или “позволения” адресату (Панской раде, вое- воде, старосте, марніалке, подскарбьему, наме- стнику, истцу и просто заинтересованному лицу): “Лист всим обывателей земли Жомой/и- ское...”(№ 12); “Воеводе подляшскому, пану Янушу Костевичу, на долгъ, ему в скарбе г(о)с(по)- д(а)рскол/ вияный”(№ 27); “Лист до п(а)нов рад...”(№ 61) и мн. др. Похожи заголовки и в делах на латинском языке: “Literae ad capitaneum Drohicensem in causa Iczkow cum Tibori occasione bonorum Jablona etc. editae” (№ 48); “Literae ad officium castrense Drohicense datae in causa An- dreae aduocati Drohicensis cum Bartolomaeo Poniatowski occasione cuiusdam summae pro equis et damnis.”(№ 126 в реєстре); “Literae haeredum de Długie contra magnificum Petrum, palatinum Polo- censem, et eius subditos de melUficijs ad judicium terrestre Drohicense” (№ 181) и мн. др. Заголовок может быть сформулирован и в виде выписки из протокола суда тяжущимся сторонам: “Вырок Лвовьш детел/, Боговитиновича, с п(а)нол/ Юр- емъ Ил(ь)иничол/ о имен(ь)е Вортоль” (№ 8); “Вырок межи воєводиною вилея(ь)скою, п(а)ни Миколаевою Радивиловою, и межи сынами ее м(и)л(ости), паны Радивилал/и, о вси име«(ь)я их отчизные” (№ 35); то же в делах №№ 3, 4 и мн. др. В таких случаях похожие заголовки и на латинском языке: “Decretum inter Martinum Stol- pic et Stephanum Wilkowicz ac Jackonem Sienko- wicz occasione nonnulae summae” (№ 96); “Decretum inter certos ciues vilnenses et Martinum Stul- bicz, conciuem illorum, occasione bonorum morte alicuius Waskonis de relictorum” (№ 176); то же в делах №№ 239, 287 и других. Заголовок акта может наконец кратко выражать суть дела: “Ареяда Аизаку и Песаху - Езофовичол/, корчом Пи«ских...”(№ 14); “Квитацыя того ж Михеля Езофовича с петисо/w копъ, з доходом мыта Бе- рестейског(о) даных” (№ 224); то же в делах №№ 20, 60 и др.
Формальная часть протокола большинства актов “книги” на обоих языках начинается с великокняжеской интитуляции, чаще всего краткой: “Жыкгимояиі”, или “Жикгимол/и, Божю м(и)л(о)стью” (№№ 1-4, 7-10, 12-23 и др.) - на старобелорусском языке и “Sigismundus” (№№ 231, 251, 323 и др.); “Sigismundus etc.” (№№ 48, 115, 116, 119, 120 и др.). В некоторых делах чуть пространнее: “Sigismundus, Dei gratia etc.” (№№ 111-114, 176, 199 и др.) - на латинском языке; “Жикгимон/w, Божю милостью корол” (№№ 256, 290, 296, 380 и др.) или даже: “Жикгимояаи, Божю м(и)л(ос)я/(ь)ю корол полский” (№№ 282, 287) - на старобелорусском языке. Очень мало дел с полностью написанной интитуляцией. На старобелорусском языке лишь одно дело - это привилей шляхте и обывателям Киевского воеводства: “Мы, Жыкгимоя/w, Божю м(и)л(о)стю корол полский, великий княз ли- товъский, руский, пруский, жомой/иский, мазо- вецкий и иных” (№ 389). Значительно больше с полной интитуляцией дел на латинском языке: “Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lituaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiaeque etc., dominus et haeres” (№ 96), также дела: №№ 79, 80, 170, 236, 247, 461 и др.) или почти полной: “Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux etc.” (№№ 98, 99, 105 и др.). В некоторых делах великокняжеская интитуляция повторяется в конце дел (№№ 1, 3,15, 20,21 и др.); в несколь- ких из них, написанных на старобелорусском языке, она повторяется по-латыни: “Sigismundus, rex” (№ 4) или: “Sigismundus, Dei gratia” (№ 145), в других - наоборот, написанных на латинском языке, повторяется на старобелорусском: “Жы- кгимоя/и, Божю м(и)лостью” (№ 11) или: “Жы- кгимон/и” (№ 166), или: “Жыкгимои/я, Божю” (№ 206). Есть дела, где интитуляция только в конце и только на старобелорусском языке “Жы- кгимоя/и, Божю м(и)л(ос)тью” (№ 25). В не- скольких делах (№№ 243, 255, 261, 263, 265, 279, 288) интитуляция - впереди заголовка. Встре- чаются дела и без интитуляции, на старобелорусском языке: №№ 83, 212, 218, 221, 242, 244, 248, 329, 334, 342; на латинском языке: №№ 163, 190, 245, 275. Следовательно, абсолютное большинство дел на обоих языках имеет интиту- ляцию, как правило, неполную, которою чаще всего они начинаются.
Следующей составной частью формуляра
LXXXV


актов на латинском языке является инвокация (в актах на старобелорусском языке она отсут- ствует): “In nomine Domini, amen” (№№ 247, 349, 460, 481). Аренга, кяк справедливо заметил еще К. Яблонскис, “чужда”16 актам на старобелорусском языке, но в делах “книги” на латинском языке она встречается: “Ad peipetuam rei me- moriam” (№№ 247, 349, 460 и др.). За аренгой - в делах на латинском языке, за интитуляцией - в делах на старобелорусском языке, следует промульгация (возможна и иная последователь- ность). Она есть В значительной части дел как на старобелорусском языке, так и на латинском. На старобелорусском языке - в доброй половине актов, выделенных нами во вторую группу. В нескольких из них она с некоторыми вариациями полная: “Чинимъ знаменито сил/ нашил/ лис- тол/, хто на него посмотрись) або, чтучы его, всльппити(ь), нинеигьнил/ и потомъ будучымъ, кому будеиі(ь) помребъ тог(о) ведаяш” (№№ 17, 55, 211, 389, 391, 393, 395, 399); в болынинстве, однако, краткая, написанная с многочисленными вариациями: “Явно чинимъ тыл/-то н(а)- шимъ листол/” (№№ 13, 95 и др.); “Явно чинимъ сил/ нашил/ листол/” (№№ 20,27); “Чинимъ явно тымъ нашимъ листол/” (№81); “Чынимъ явъно симъ нашымъ листомъ” (№№ 342, 421, 423, 435, 482); “Чинимъ знаменито сил/ листол/” (№ 415); “Чынимъ знаменито симъ н(а)шил/” (№ 416); “Чынил/ знаменито etc.” (№ 417); “Чынимъ знаменито симъ нашыл/ листомъ и далей” (№№ 383, 420); “Чынил/ знаменито” (№№ 426, 427, 451, 492, 501). В отдельных актах промульгацію прямо переходит в наррацию'. “Вызнаваемъ тыл/-то нашыл/ листол/, ижъ тыми разы, будучи нал/ у Кракове...”(№ 224). Правда, это одно из кратких дел, где вообще нет и некоторых других частей ее формуляра.
В актах на латинском языке промульгация еще разнообразнее. В одних делах полная и весьма пространная: “Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis” (№№ 5, 11, 33, 79, 80 и др. - всего 22 д.); “Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis et singulis” (№№ 111, 112, 462, 464-466, 481); “Significamus tenore praesentium, quorum interest, vniuersis” (№№ 461, 470); “Significamus tenore praesentium vniuersis, quibus expedit” (№№ 323, 325). В других она совсем краткая: “Significamus etc.” (№№ 128,164,190 и др.). Есть еще целый ряд промежуточных вари-
антов: “Significamus tenore praesentium, quibus expedit” (№ 480); “Significamus tenore praesentium vniuersis” (№№ 114, 338); “Significamus tenore praesentium etc.” (№№ 127, 179); “Significamus tenore praesentium” (№№ 96,130). Об источниках промульгации в актах канцелярии ВКЛ XIV- XVI вв. на старобелорусском языке специалисты уже целое столетие ведут споры, они продолжаются и в настоящее время. Если в целом формуляр этих актов многие исследователи, особенно польские, склонны выводить из формуляра польских актов и понятно на латинском языке, то заимствованно промульгации даже они отрицают, считая ее источником акты Ордена17. Известный исследователь старобелорусской письменности, норвежский языковед Христиан Станг также полагая, что промульгация актов канцелярии ВКЛ могла прийти из Немецких Орде- нов18. К. Яблонскис, категорически отвергая та- кие утверждения названных авторов, приводил пример государственной канцелярии Молдавии и Валахии, где в актах, написанных в общем на том же языке, есть промульгация, хотя это сред- невековое государство никогда непосредственно не контактировало с Орденом и другими немец- кими государствами. К. Яблонскис, однако, не отвергая в качестве возможного источника промульгации в актах канцелярии ВКЛ общеевро- пейских актов19. В последней по хронологии ра- боте И. П. Старостиной обстоятельно рассмат- ривается этот вопрос, однако каких-либо опре- деленных выводов не делается20. Акты данной “книги”, правда их всего несколько, дают осно- вание высказать отличное мнение от всех выше- перечисленных, не отрицая влияния общеевро- пейского акта, предположить и более сложные околичные, но наиболее вероятные, пути про- никновения промульгации в акты канцелярии ВКЛ. А именно из канцелярий земель бывшей Киевской Руси, формуляр актов которых, как известно, заимствован из Византии. Так, в деле № 303 целиком переписана жалованная грамота за 1452 г. удельного князя Александра (Олельки) Владимировича, сына киевского князя Влади-
16 Jablonskis K. Istorija. Р. 287. -
17 Chodynicki К. О wpływach. S. 7.
18 Stang Christian. Die Westrussische Kanzleisprache des Grossfiirstcntums von Litauen. Oslo, 1935. S. 134.
19 Jablonskis K. Istorija. P. 287.
20 Старостина И. П. Судебник Казимира 1468г. C. 213-214.
LXXXVI


мира Альгирдовича, в которой явно чувствуется влияние акта древней Руси, однако он уже имеет почти все составные части формуляра, в том числе и четко очерченную промулъгацию: “Чынил* знаменито симъ н(а)шымъ листол* коа/сдому доброму, нинешнш* и потол* будучим*”. Затем сле- дуег аренга и т.д. Следовательно, к середине XV в. в ВКЛ мы имеем уже вполне спожившийся формуляр акта, в том числе и промулъгацию. С этой точки зрения представляет также интерес жалованная ірамота другого удельного князя, сына Жигимантаса Кястутъевича Миколаса (Михайли), выданная в 30-х гг. XV в. (№ 452), в которой также есть промульгаціи^ хотя оригинал акта был писан по-латыни.
Во многих актах на старобелорусском языке, отнесенных нами ко второй группе, нет ни аренги, ни промульгации, а вместо них после инти- туляции следует мнсхри/фмя-адресат: “Воеводе вилен(ь)скому, канцлеру н(а)іыому, старосте бел(ь)скому и мозырскому, п(а)ну Олбрахгу Мартиновичу Кгаштолту” (№№ 45, 52,212); “Воеводе трофсому, гэ/иману н(а)шому навыжіному, старосте брасласскому и венифсому, кн(я)зю Костянтину Ивановичу Острозскому” (№ 37); “Пану вилен(ь)скому, старосте жомоимскому, п(а)ну Станиславу Яновичу”(№№ 12,19)имно- гим другим (№№ 30, 31, 34, 141, 266 и др.).
В данной “книге” большинство таких инс- крипций-адресягов не является простым уведом- лением должностных лиц о выдаче акта кому- то из великокняжеских подданных, на что указы- вает К. Яблонскис21. Наоборот, это чаще всего серьезные судебные или иные административные поручения.
Собственно текст акта начинается с наррации, т.е. с изложения существа дела. В актах на старобелорусском языке, отнесенных нами к первой группе, наррация следует сразу же после интату- ляции: “Жыкгимоию, Божю м(и)л(о)сп»ю.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами н(а)шими, стояли перед нами очивисто, жаловал намъ пан Федко Хреитовин на п(а)ни троякую, п(а)ни Яновую Миколаевича Радивиловича, о тол*...”(№ 36) и далее следует подробное изложе- ние сути дела. Таких дел в “книгах” около трети. Во многих делах второй іруппы наррация также начинается после интитуляции с “чоломбития”: “Бил намъ чолол*...”(№ 41); “Била намъ чолол*...” (№ 10); “Били нал* чолол*... ”(№ 22), также в
делах: №№ 65, 66, 84,138 и мн. др.; или с простого декларирования великокняжеского реше- ния: “Продали есмо ванчосное нашо Дорогиг<- кое...”(№ 219); или после интитуляции и инс- крипции: “Били нал* чолол* тые люди Сомилиги- ское волости...”(№ 23); также в делах: №№ 18, 37, 39, 43, 74 и мн. др.; или после интитуляции и промульгации: “Би/z намъ чолол* вомским доро- пщкий, пан Мартин Заранковин...”(№ 55), также в делах №№ 17, 27, 95, 211 и мн. др.
Наррация, следовательно, является обязательной составной частью дел, особенно судеб- ных, без нее нет акта. Во всех 525 делах “книги” в том или ином виде она есть, вариации ее весьма многочисленны: от нескольких или даже одного предложения до нескольких страниц. В отличие от названной выше 6-й “книги Судных дел” комиссарского суда несколько иным является язык наррации протоколов большинства дел. В ней почти нет прямой речи, за исключением нескольких дел, и то всего по два-три предложения (№№ 228, 240, 264, 265, 293 и др.). Дело в том, что в болыпинстве дел господарский суд вершится не очной ставкой и допросом свиде- телей и сторон, как в комиссарском суде, а чаще всего начинается с доклада (письменного или устного) тех же комиссарских судов или просто должностных лиц, которым господарем было поручено дело. Следует заметать, что язык актов исключительно грамотный. Иначе и быть не могло, ведь протоколы дел завизированы подписями таких выдающихся для своего времени писарей, как Богуш Боговитинович, Копоть Васкович, Иван Горностай - на старобелорусском языке; Миколай Вежгайла, Лаврентай Ме- дзелевский - на латинском языке.
За наррацией следует диспозиция, такая же обязательная часть акта, как и наррация, нередко переходящая в санкцию. Во всех делах на обоих языках в различных формах излагается решение господарского суда совместно с Панской радой: “А тая, мы с паны радами н(а)шыми, выслу- хавшы тых листов и зрозумевшы з нихъ..., Плюс- кова (ответчика. - Авт.) есмо знашли в томъ правог(о)...”(№ 272), то же примерно в разных вариациях в делах: №№ 273, 299, 311, 398, 406 и во мн. др.; или единоличного, чаще всего даже не в форме судебного решения, а в форме прос-
21 	Jablonskis K. Istorija. Р. 285.
LXXXVII


того приказа, постановлений, донации господаря и т. д.: “А прото, приказуел* тобе (наместнику кричевскому, князю В. С. Жилинскому. -Авт.), ажбы еси имъ кривдъ никоторих не чыни/?...” (№ 34). Похоже и в делах на латинском языке: “Nos itaque Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae et magnus dux praefatus, attendentes prius šertam concordiam, autentice, iuste ac provide factam fuisse, in earn, vti patronus illius ecclesiae Sancti Johannis Vilnensis consencientes, earn de certa scientia et gratia nostra approbandam et confirmandam duxi- mus, approbamusque et confirmamus, praesentibus decementes earn in omnibus punctis, articulis et con- ditionibus atque toto eius tenore valere et robur...” (№ 247). В некоторых делах диспозиция изложена весьма пространно в форме указаний адресатам, как в деле № 45 канцлеру А. Гопггаутасу: “Ино видело ся нал/, ижтвоя м(и)л(ос)тъ (А Го- пітаутас. - Авт.) слум/ные роки той заплате положи/?, иж не одному тую суму платити, але чо- тырол* имъ. А так, пггобы, твоя м(и)л(ос)ть, тыл* судьямъ приказа/?...” и т.д. В отдельных делах, как, например, в деле № 222, адресованном наместнику могилевскому, князю Василию Ивановичу Соломирецкому, диспозиция еще пространнее, подобная и в д. № 223. Во многих делах она предельно краткая, а в некоторых из них объединяет в себе элементы санкции и даже корроборации: “Мы (господарь. - Авт.) имъ на то дали сесь нам? листь, нехай они нал* службою боярскою служаи?(ь) поспот? з ыишими бояры е[й]шыскими, а службы тяглое служити и тых дачок давати им не надобе” (№ 39).
Санкция, как в этом деле, так и во многих других, часто переплетается с диспозицией. Но есть и такие дела, где она четко отграничивается от диспозиции: “А инако бы есте того не вчинили, пак лиж бы [е]сте, вы, и о сее розсказанъе наїло ничого дбати не хотели, а предся тые вины и презыски тымъ кореневъскимъ на немъ сказывали, ведай о томъ певно (воевода полоцкий Петр Станиславович Кишка. - Авт.), иж того вам пропустити не хочемъ, а кажемъ на васъ тую заруку (3000 коп. - Авт.) спояна на нас справити” (№ 196). Похоже и в делах на латинском языке: “Nos cognito eiusdem causae debito processu Bartholomaeo Poniatowsky diutius expec- tato et non comparente lapsisque appelacionum prosequendarum fatalibus, sententiam sinceritatis tuae, superinde latam, decemimus robur plenum
obtinere, tenore praesentium mediante mandamus itaque sinceritati tuae, quatenus sententiam, superinde latam et auctoritate nostra regia approbatam, debitae exequutioni demandaii faciat compellendo praefatum Bartholomaeum Poniatowsky, iuxta decretum sinceritatis tuae ad solutionem totalem prae- fatorum perlucrorum dieto Andraeae, aduocato Drohicensi, faciendo non obstantibus quibuscunque friuolis partis auctoritate allegationibus...”(№ 92). В отдельных актах санкция не только четко отграничена от диспозиции, но и более пространная, оговаривающая возможные последствия в случае невыполнения решения великокняже- ского суда или указа господаря и по существу объединена с приговором за уже содеянное, как в листе виленскому воеводичу Станиславу Рад- виле: “А прото, приказуемъ тобе, ажъбы еси черес то не смет? таковое противности противку нал/, г(о)с(по)д(а)рю, чинигим и тых именъ (Кнъг шина. - Авт.) казат(ъ) слугамъ своил/ оседа/им або их тому дворянину н(а)шому боронии?м, але тог(о) ч(а)су, скоро то/w дворянинъ там приедеть, велелъ бы еси тых именей со въеимъ поступити ся нал*, г(о)с(по)д(а)рю, конечно, абы то инакъ не было.... А што ся дотычеи?(ь) тое твоее противности, которую еси смелъ нал* учынияш, намъ ся того тобе опусти»??/ не годил?(ь), казали есмо за то дворы н(а)ши Ушпоу? и Пеняны, державы твои, з рукъ твоихъ моцно выняти и держа/им их на нас дьяку н(а)шому Майку Василевичу, покоу? тые дворы ияшому ол?дамо” (№ 449). В некоторых делах уже диспозиция излагается в форме санкции'. “А до тых часов приказуел* вамъ (вдове и сыновьям М. М. Радвилы. -Авт.), ажбы есте тыл* земянол* ганязскимъ крывдь и втис- ков никоторых не делали...”(№ 49); в других ее нет совсем, как нет и корроборации, дело так и кончается наррационным изложением и сразу завершается эсхатоколом (№ 64).
Корроборация, дословно - “закрепление”, в делах на старобелорусском языке в основном единообразна: “И на то есмо п(а)ну Федку дали сес нам? листъ судовый з н(а)шою печа»?(ь)ю” (№ 36); или: “А на твердость того и печать н(а)шу казали есмо привесити къ сему н(а)шому листу” (№ 55); или : “На што жъ мы ил* и листъ нашъ далм с подьписю руки н(а)шое” (№ 243). Следовательно, корроборация обнимает собою лицо, выдавшее акт и удостоверение о печати, в некоторых делах даже указаны их разновидности:
LXXXVIII


“А на твердость тог(о) и печать н(а)іиу маєстат- ную (курс. наш. - Авт.) Великог(о) князства Ли- товъског(о) казали есмо привесиюи къ сему нашому листу” (№ 389). Вполне объясним и сам факт “привешивания” маестной печати, ведь этим “листом” является не какое-то рядовое дело, а подтвердительный привилей “шляхте и обывателям” Киевского воєводства. Иногда листы выдаются без упоминания о печати, как в деле № 500 осочникам Дорсунишского господарского двора лист на освобождение их от тяглой службы, то же в д. № 503 и некоторых других. В доброй половине дел “книги” корро- борации нет, на старобелорусском языке - это №№ 38, 40, 42, 43, 45 и др. - всего 167; на латинском языке - это №№ 5, 6, 48, 79, 80, 94, 97, 125,126 и др. В некоторых делах корроборацию трудно отграничить от санкции или даже от диспозиции: “... на то есмо имъ дали сесь нам/ листъ, нехай они служатъ нал/ службою боярскою поспол з ы/лпими бояры Троцкими, подлугъ листов п(а)на Петра и п(а)на Яна Забере- зыяского” (№ 37) - и далее следует эсхатокол.
Обычно формуляр актов оканчивается эсха- токолом. Здесь он в полном соответствии с определением прежних исследователей22 охва- тывает собою дату, место выдачи акта и подписи, напр., “Писам у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсо/я 22, м(еся)ца дек(абра) 3 ден(ь), имдык(т) 11. Богушъ, писарь” (№ 38), похоже в делах №№ 39, 42, 44,45 и мн. др. - на старобелорусском языке. “Datum Cracouiae, feria quinta proxima post festum Sanctorum Petri et Pauli, anno 1524 (№ 161) или: “Datum Gedani, feria tertia in crastina post festum Sancti Bartolomaei apostoli, anno Domini 15 vigesimo sexto” (№ 231) - на латинском языке. Как видно из приведенных при- меров, в актах на латинском языке даты даются через посредство имен святых или христианских праздников. Эсхатокол есть почти во всех делах на обоих языках, за исключением неоконченных дел: (№№ 214, 310,417,420,426) - на старобелорусском языке, и № 99 - на латинском языке. Наиболее интересным компонентом эсхатокола данной “книги” являются собственноручные подписи пяти вышеупомянутых знатных писарей ВКЛ и собственноручные подписи (субскрип- ции) самого великого князя. Примечательна здесь позиция переписчиков “книги” последних лет XVI в., которые подписи писарей как на
старобелорусском языке, так и на латинском, довольно удачно копировали и иммитировали. На старобелорусском языке дела: №№ 326, 331, 345, 356, 359 и мн.др.; на латинском языке: №№ 173, 175, 176, 182, 197 и др. На латинском языке встречаются дела, в которых имени и фа- милии писаря нет, а только титул: “Episcopus Camenecensis” (№ 133), “Manus episcopus Ca- menecens” (№№ 6, 155), “Commissio” (№ 181). Есть несколько дел без писарских виз: №№ 342, 517, 523 и др. - на старобелорусском языке; № 5 и др. - на латинском языке. Подпись великого князя и польского короля Жигимонта переписчики “книги” конца XVI в. иммитировать не ре- шились, вместо этого в шестидесяти одном деле они оставили в основном идентичные приме- чания: “В томъ листе рука королевская” (№№ 7- 9,13, 20, 21, 27,43, 46,47 и др.); “Подпись руки г(о)с(по)даръское” (№ 467); “В томъ листе рука королевская стои/я(ь)” (№ 449) и т. д. - в делах на старобелорусском языке. “Ad mandatam sacrae Maiestatis regiae proprium” (№№ 91, 92, 94); “Ad mandatam regiae maiestatis proprium” (№№ 323, 470); “Commissio regiae Maiestatis propria” (№ 117); “Sigismundus, rex, propria mano subscrip- sit” (№ 333); и “Sigismundus, rex, subscripsit” (№ 390) и др. - в делах на латинском языке. Правда, в нескольких делах на старобелорусском сделана попытка иммитировать и подпись самого Жигимонта, которая, по-видимому, и в делах на старобелорусском языке писалась по- латыни: “Sigismundus, rex” (№ 4). Это, в извест- ной мере, подгверждает мнение исследователей, что появившаяся в первое десятилетие XVI в. рядом с печатью подпись великого князя писалась только по-латыни23. Есть ли с точки зрения формуляра актов и их содержащія какая-либо логика и закономерность в собственноручной королевской подписи в конце этих нескольких десятков дел? Есть, хотя и не всегда. Во-первых, собственноручной королевской подписью сопровождается значительная часть дел, касающихся государственной казны, финансов, наиболее актуальныя во все времена проблем для государства и его правителей. Это прежде всегр акты, в которых оформлены великокняжеские откупа: корчемные, медовые, воскобойные, соляные,
22 Там же. С. 287-288.
23 Там же. С. 268.
LXXXIX


пошлинные, концессии на лесные промыслы, составлявшие основную часть казенних доходов (№№ 20, 21, 76, 81, 102, 107, 108, 219, 222-224, 243, 281, 285, 318, 356, 449, 490); далее - велико- княжеские залоговые обязательства и долги (№№ 13, 27, 43, 46, 47, 52, 64, 71, 103, 154, 204 и др.). Во-вторых, судебные дела крупних маг- натов, напрймер, акты, каеающиеся раздела на- следства канцлера M. М. Радвилы (№№ 7, 449) и дворного маршалки Ю. И. Ильинича (№№ 252, 253), тяжба между канцлером А. Гоштаутасом и господарским подчашим Я. М. Радвилой Млад- шим (№№ 200, 201) и др. дела крупних феода- лов, светских и духовных вельмож: епископа луцкого и берестейского, князя Павла Гольшан- ского, Льва Боговитиновича и его детей, Яна Юрьевича Глебовича, князя Федора Ивановича Жославского и др. (№№ 8, 9, 336, 362, 374 и др.). В-третьих, привилеи и уставы, напрймер, привилей шляхте и обивателям Киевского воеводства (№ 389); привилей луцким мещанам (№ 248), Устава Жемайтии (№ 342), причем, интересно заметить, что под Уставой нет подписи писаря. Однако есть и такие дела, которые нельзя подвести под вышеперечисленные нормы, на- пример, подтверждение пушкарю Коропце двух пустующих земель около Браславского замка (№ 396) и некоторые другие, на наш теперешний взгляд, незначительные дела. В делах на латинском языке, как и в вышеперечисленных, королевская подпись ставится также в тех из них, которые касаются непосредственно государс- твенных или великокняжеских интересов или магнатов. Напрймер, судебное дело А. Гоштау- таса о наследовании имения (№ 481), М. Радвилы также о наследовании (№ 390), дело № 333 и некоторые другие.
И последняя 11-я часть формуляра “книги”
- перечисление имен и титулов присутствующих. К. Яблонскис перечисление присутствующих относит к эсхатоколу или даже к корроборации1*. В целом для актов великокняжеской канцелярии
- это так, однако акты данной “книги” не вписываются в такое определение. Во-первых, по чисто формальному признаку, потому что во многих делах на обоих языках имена “присутствующих” следуют после эсхатокола и, тем самым, отграничиваются от корроборацинной части акта; во- вторых, перечисление имен “присутствующих” здесь неправомерно включать ни в корроборацию,
ни в эсхатокол с точки зрения сути дел. В них они не просто “присутствуют” налодобие заседа- телей, как в 6-й “книге” комиссарского суда, а являются членами господарского суда, который ведет сам господарь, причем, об этом опреде- ленно заявляется в начале большинства дел, выше причисленных нами к первой группе: “Смотрели есмо тог(о) [дела] с п(а)ны радами нашыми (курс. наш. - Авт.), стояли перед нами...” (№ 334), то же в делах: №№ 335, 336 и др.
В большей части дел “книги” “присутству- ющие” вообще не перечисляются, хотя, как уже говорилось, кто-то из членов Панской рады обязательно присутствовал, в конечном счете все пять писарей, чьи подписи есть под многими делами, были членами Панской рады. Почему присутствовавшие на суде члены Панской рады не перечислены в этих делах, сказать трудно. Во всех делах, где они есть, члены Панской рады перечисляются в сірогом порядке в соответствии с их рангом. Первыми пишутся члены “высшей рады” или только они, как в деле № 346: “Пры том были п(а)нове рада намвыияпая: княз Яя, бискупъ виленьский, княз Павелъ, бискупъ луцкий и берестейский, княз Миколай, бискупъ жомой/иский, княз Миколай Вежькгаилъ, бискупъ киевъский, воевода трог<кий, староста бряс- лавъский и веницкий, княз Коястанътия Ивановичъ Острозский, воевода вилея(ь)ский, канъ- цлер, староста бел(ь)ский и мозырский, панъ Ол- брахтъ Мартиновичъ Кгаштолть, панъ вилея(ь)- ский, староста городеньский, маршалокъ двор- ный, панъ Юрей Миколаевичъ [Радивиловича], маршалокъ зел/ский, воевода новъгородский, пая Яя Заберезиньский, и иные панове рада Великого князства Литозског(о)”. Тот же порядок и в делах на латинском языке, напрймер: “... ргае- sentibus ibidem: reverendis patribus dominis Joanne, Vilnensi, et Joanne, Kyowiensi, episcopis, necnon praeclaris et magnificis ac generosis dominis: Constantino Ostrozski, palatino Trocensi, Vinicensi et Braclauiensi, exercituumque nostromm terrestrium generali capitaneo, Alberto Martini Gastold, palatino Vilnensi et Magni Ducatus nostri Lituanie cancella- rio, Stanislao Joannis, Castellano Vilnensi et capitaneo Samogitiensi, Georgio Radiuil, Castellano Trocensi et capitaneo Grodnensi, Joanne Zabrzezinski, pallatino Nouogrodiensi et marszalco terrestri, Geor-
24 	Там же. C. 288.
XC


gio Hilinicz, marsalco curiae nostrae, Brestensi, Caunensi, Pinensi et Lidensi capitaneo, Boguszio Bohawitinowicz, terrestri, Joanne25, curiae, thezau- rariis, et Kopec, marszalco et secretario nostro, cae- terisque ducibus et officialibus curiensibus nostris fide dignis circa praemissa testibus” (N° 33); или: "... praesentibus: reuerendis et magnificis Joanne, Vilnensi, Paulo, Lucioriensi, Nicolao, Kyouiensi, episcopis, Constantino, duce Ostrogiensi et palatino Trocensi, Alberto Gaszthold, palatino Vilnensi et cancellario Magni Ducatus Lithuaniae, Georgio Ra- dziuil, castellano Vilnensi, et capitaneo Samogitiae26, Joanne Zabrzezinsky, magno (так в оригинале, в действительности он был земским марпіалкой. - Авт.) marschalco Lithuaniae et palatino Nouo- grodniensi, Petro Kiszka, P[o]locensi, Joanne Hlie- bowicz, Witepscensi, palatinis, alijsque quampluribus consiliarijs et aulicis nostris” (№ 460). To же, при- мерно, в делах №№ 349, 462. Это, конечно, не значит, что здесь перечислены все члены Высшей рады, безусловно им был староста Жемай- тии, которого в деле № 346 нет. Есть дела, в которых о “присутствующих” сказано вообще лишь во множественном числе, без конкретного их перечисления: “При тол* были п(а)нове рады Вед(икого) князства Лши(овского)” (N° 330), то же в деле N° 336 и некоторых других. В некоторых делах в составе господарского суда вы- ступает хотя бы один или два члена Панской рады: “Praesentibus ibidem: reuerendo et generoso domino Joanne, electo et confirmato Vilnensi, Iwan Aleksandrowicz (так в ркп., следует читать Ап- driejewicz. - Авт.), thezaurario curiae nostrae, Kopec, secretario et marschalco nostro, aliisque aulicis nostris fidelibus” (N° 96) или несколько членов Панской рады: “Praesentibus ibidem: reuerendis- simo prelato domino Laurentio, episcopo Camene- censi, Bohuslao, thesaurario et capitaneo Slonimen- si, et Joanne Homostai, tenutario Drorschunensi27, notarijs Magni Ducatus Lituaniae...”(N° 247).
Таким образом, акты “книги”, по крайней мере большинство их, имеют довольно твердо устоявшийся формуляр, отклонения от которого сопряжены с определенными причинами. И если их нет, исследователь может усомниться в подлинности акта. Правда, как уже сказано, не во всех актах как на старобелорусском языке, так и на латинском есть все вышеперечисленные составные части формуляра и идут далеко не в одинаковой последовательности. Во многих де¬
лах, как уже убедились, не перечислены “присут- ствующие”, а то и нет всей корроборации, в большинство дел на старобелорусском языке нет аренги, совсем нет инвокации или она напрямую связана с интитуляцией, которая в некоторых делах тоже отсутствует, в значительной части дел нет и промульгации.
Представляют интерес и некоторые очевидные отклонения от формуляра, в болынинстве случаев имеющие свои объяснения. Так, напри- мер, в деле N° 452 уничижительный термин “бил чолом” заменен оборотом речи “поведилъ перед нами”. Такое отклонение для писаря было вполне закономерным, ведь обращается к великому князю с прошением, подтвердить куплю ймення, первый человек в государстве, крупнейший землевладелец, канцлер ВКЛ, виленский воевода А. Гоштаутас.
В нескольких делах (N°N° 16, 287, 418, 421) в эсхатокольной части формуляра вместо “присутствующих” всего одно лицо, с предворяющим примечанием “Правил” или сокращенно “Прав”, “Пр”, например: “Правил пая Ол(бралти) Мар(ти- нович) Кгаш(толт), воев(ода) вил(еньским), кая(цлер), стар(оста) бел(ьским) и мозьір(ский)” (N° 287). К. Яблонскис, обнаружившій в актах лишь вышеуказанное сокращенное примеча- ние “Цр”, высказал следующее предположение: “... интересным является примечание “пр”, означающее “правил” в листах великого князя XV в., и после этого имя какого-либо пана Рады. Что в действительности означает это примечание, абсолютно твердо сказать нельзя. Скореє всего “правил” означает, что этот вельможа от имени великого князя и с его согласия поручил писарю написать донационный или какой-либо другой лист и затем этот лист проверил... Этим словом “правил”, по-видимому, помечалось, что текст листа опробирован членом Рады”28. Перечисленные акты данной “книги”, в которых полностью написано слово “Правил” (N°N° 16,287), а в одном (N° 456) даже имя королевы Боны: “Прав(ила) корол(евая) и вел(икая) кн(ег)и(ня) Бона”, подтверждают осторожно высказанное
і
f
ч
25 Оставлено чистое место для отчества, т. е. Andriejewicz.
26 Нет ни имени, ни фамилии жямайтийского старосты
Станислава Станиславовича Кезгайлы.
27 Так в ркп., следует читать Dorschunensi.
28 Jablonskis K. Istorija. P. 269.
XCI


предположение К. Яблонскиса. Это примечание означало, что кто-то из вельмож по поручению великого князя вел это дело и визировал его.
Формуляр нескольких дел дает основание предположить, что господарский суд иногда происходил в отсутствие великого князя под председательством канцлера А. Гоштаутаса. Так протокол дела № 383 излагается от имени великого князя, однако вместо собственноручной королевской подписи в конце протокола, как во многих вышеперечисленных делах, здесь: “В тол/ листе рука пана воеводы, его м(и)л(ости), ви- ле«(ь)ског(о) стоить”, и далее среди присут- ствующих опять А. Гопггаутас, как положено, вписан вторым, третьим - Юрий Радвила и т. д. Еще определеннее сказано в конце дела № 296: •“При к(оролевскои) подпис(и) воев(ода) вил(ень-
ским) , канцлер, староста бел(ьским) и моз(ыр-
скин) , панъ Олбрахгь Мар(тинович) Кгаи/то/ли”.
В некоторых делах, иногда прямо в эсхато-
кольной части, иногда postscriptum сообщается о выдаче листа и другим заинтересованным ли- цам: “Противен(ь) тыл/ же обычаемъ до всихъ пановъ" (№ 202), т. е. такие же листы должны быть вручены всем панам, которым великий- князь поручил вершить суд между А. Гоштаутасом и Я. Костевичем и который теперь в связи с выяснившимися дополнительными обстоятельствами откладывался. Еще яснеє об этом сказано в деле № 100: “А п(а)ну Яну Довомновичу тыл/ же обы- чаел/ листъ”. Несколько особняком стоит трудно объяснимое подобного рода примечание в делах №№ 252, 253: “Той/ листи пан, его м(и)л(ость), казал дарол/ выдатиь”. Что за любые выдаваемые урядами документы (как, впрочем, и в наше время) следовало платитъ - факт в истории общеиз- вестный, но почему в данном случае сыновьям Ю. И. Ильинича: Яну и Щасному, подтвердительные дельчие листы 28 мая 1527 г. было приказано выдать “даром”, не ясно.
Отдельные дела (№ 282) свидетельствуют о том, что в случае утери документа при уважи- тельных обстоятельствах выдавался его дубликат, однако необходимы были свидетели.
Таким образом, анализ формуляра актов “книги” и их языка свидетельствует о дости- гнутом к началу XVI в. высоком уровне делопро- изводства в канцелярии, или даже в канце- ляриях ВКЛ. Кое-что, по-видимому, здесь следует приписать и “заслугам” переписчиков
“книги”. Этот же анализ подтверждает уже отмеченный нами и другими исследователями факт, что акты “книг” ЛМ являются уникальным источником и для дипломатики, в том числе и по казалось бы уже репіенным проблемам.
География и датировка актов
Рамки хронологии актов 1522-1530 гг. обозначены в своеобразном заголовке “книги” (л. 68). Датировка актов в самой “книге”, хотя и более последовательная, чем в некоторых других “книгах” ЛМ, имеет все же значительные отступ- ления, особенно по месяцам и дням, что наглядно видно из составленной нами таблицы. После- довательность по годам нарушена в 14 актах (N°№ 49, 174, 213, 348, 427, 451, 460-462, 464, 466, 470,480, 481). 213-й акт после серии дел за 1525 г. помечен даже 1528 г., 481-й акт после серии дел за 1530 год помечен 1527 г. В осталь- ных указанных 12-ти актах - отступления на один год. 17 актов (№№ 5, 25, 83, 99, 134, 178, 179, 181, 214, 227, 310, 344, 417, 420, 426, 465, 519) вообще не датированы, их можно датировать лишь на оснований предыдущих и после- дующих дел “книги”. В нескольких актах (№№ 120-123, 128, 133, 148, 149, 172, 501) указан только год. Несколько серий дел имеют свои общие подзаголовки, чаще всего привязанные к имени писаря и месту написання с указанием начальной даты, или без нее. Такой подза- головок написан перед делом N° 174: “7ь/и листы руские почали ся писаю въ Петркове за п(а)на Горностая, писара, м(еся)ца геавара 27, индикг 7J”, т.е. в 1525 г. Следующее сразу же за этим заголовком дело датировано тем же годом, месяцем и днем. Подобный подзаголовок написан после названия 228-го дела: 11 Тыи справы почали ся во Кгданску за писара, пана Коптя". Даты нет. Дела на латинском языке, как уже сказано, датированы днями поминовения свя- тых, Исуса Христа и Богоматери. Они нами с помощью уникального труда польских специ- алистов29 в текстах дел и в составленной таблице расшифрованы.
29 	Chronologia Polska. Praca zespołowa pod red. Bronisława Włodarskiego. Warszawa, 1957.
ХСІІ


Aktų geografijos ir datavimo lentelė
Таблица географии и датировки актов
Bylos Nr. № дела
Parašymo vieta Место написання
Parašymo laikas Время написання
Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3 .
1.
Бильна
20. VII. 1522
2.
Бильна
26.ѴІІ.1522
3.
Бильна
28.ѴІІ.1522
4.
Бильна
30.ѴІІІ.1522
5.
Be v. (Б. м.)
Be d. (Б. д.)
6.
Vilime
27.VII.1522
7.
Бильна
4.ѴПІ.1522
8.
Бильна
3.VIII.1522
9.
Бильна
9.ѴПІД522
10.
Бильна
10.VIII.1522
11.
Vilnae
21.VII.1522
12.
Бильна
28.VIII.1522
13.
Бильна
З.ІХ.1522
14.
Бильна
5.ІХ.1522
15.
Бильна
5.ІХ.1522
16.
Бильна
5.ІХ.1522
17.
Бильна
25.ІХ.1522
18.
Бильна
29.ІХ.1522
19.
Бильна
1.Х.1522
20.
Бильна
10.Х. 1522
21.
Бильна
22.Х.1522
22.
Бильна
22.Х. 1522
23.
Бильна
24.Х. 1522
24.
Vilnae
31.Х.1522
25.
Be v. ir d.
(Б. м. и д.)
26.
Бильна
18.ХІ.1522
27.
Бильна
18.ХІ.1522
28.
Бильна
17.ХІ.1522
29.
Бильна
24.ХІ.1522
30.
Бильна
28.ХІ.1522
31.
Бильна
26.ХІ.1522
32.
Бильна
29.ХІ.1522
33.
Vilnae
7.ХІ.1522
34.
Бильна
29.ХІ.1522
35.
Бильна
3. VIII. 1522
36.
Бильна
1.ХІІ.1522
37.
Бильна
7.ХІІ.1522
38.
Бильна
З.ХІІ.1522
39.
Василишки
11.ХІІ.1522
40.
Василищки
12.ХІІ.1522
41.
Волковыск
14.ХІІ.1522
42.
Полянча
30.ХІІ.1522
43.
Краков
16.1.1523
44.
Краков
16.1.1523
45.
Краков
25.11.1523
46.
Краков
14.ІІІ.1523
47.
Краков
18.ІП.1523
Bylos Nr. Parašymo vieta Parašymo laikas
№ дела Место написання Время написання
Nr. 1 Nr. 2 Nr. 3
48.
Lomasy
19.ХП.1523
49.
Волковыск
14.ХП.1522
50.
Краков
28.ІІІ.1523
51.
Краков
13.IV.1523
52.
Краков
29.IV.1523
53.
Краков
5.V.1523
54.
Краков
8.V.1523
55.
Краков
16.V.1523
56.
Краков
16.V.1523
57.
Краков
6.V.1523
58.
Краков
7.VI.1523
59.
Краков
17.VI.1523
60.
Краков
18.VI.1523
61.
Краков
19.VI.1523
62.
Краков
19.VI.1523
63.
Краков
30.VII.1523
64.
Краков
4.ѴПІ.1523
65.
Краков
13.ѴПІ.1523
66.
Краков
14. VIII. 1523
67.
Краков
19.ѴПІ.1523
68.
Краков
29.VIII.1523
69.
Краков
14.ІХ.1523
70.
Краков
14.ІХ.1523
71.
Краков
28.ІХ.1523
72.
Краков
1.Х.1523
73.
Краков
8.Х.1523
74.
Краков
9.Х.1523
75.
Краков
15.Х. 1523
76.
Петриков*
5.ХІ.1523
77.
Петриков
11.ХІ.1523
78.
Петриков
11.ХІ.1523
79.
Piotrków
16.ХІ.1523
80.
Piotrków
25.ХІ.1523
81.
Петриков
9.ХП.1523
82.
Петрыков
14.ХІІ.1523
83.
Be v. (Б. м.)
Be d. (Б. д.)
84.
Петриков
15.ХП.1523
85.
Петриков
17.ХІІ.1523
86.
Краков
11.1.1524
87.
Краков
15.1.1524
88.
Краков
18.1.1524
89.
Краков
25.1.1524
90.
Краков
26.1.1524'
91.
Cracoviae
28.1.1524
Parašymas įvairuoja (Петриков-Петрков), lentelėje pa¬
teikiama taip, kaip yra aktų tekste (Нал. варьирует: Петри¬
ков-Петрков, в таблице дается как в тексте актов).
ХСІП


Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
92.
Сгасоѵіае
28.1.1524
93.
Сгасоѵіае
28.1.1524
94.
Сгасоѵіае
27.1.1524
95.
Краков
18.11.1524
96.
Сгасоѵіае
17.11.1524
97.
Сгасоѵіае
23.11.1524
98.
Сгасоѵіае
З.ІІІ.1524
99.
Be v. (Б. м.)
Be d. (Б. д.)
100.
Краков
5.ІІІ.1524
101.
Сгасоѵіае
24.ІП.1524
102.
Краков
9.ІІІ.1524
103.
Краков
З.ГѴ.1524
104.
Краков
З.ГѴ.1524
105.
Сгасоѵіае
31.ІІІ.1524
106.
Краков
27.ГѴ.1524
107.
Краков
7.V.1524
108.
Краков
16.V.1524
109.
Краков
(?)**V.1524
ПО.
Краков
23.V.1524
111.
Сгасоѵіае
16.V.1524
112.
Сгасоѵіае
25.V.1524
113.
Сгасоѵіае
27.V.1524
114.
Сгасоѵіае
26.V.1524
115.
Сгасоѵіае
31.V.1524
116.
Сгасоѵіае
10. VI. 1524
117.
Сгасоѵіае
10.VI.1524
118.
Сгасоѵіае
1.VII.1524
119.
Сгасоѵіае
30.VI.1524
120.
Сгасоѵіае
(?)*** 1524
121.
Сгасоѵіае
(?)*** 1524
122.
Сгасоѵіае
(?)*** 1524
123.
Сгасоѵіае
(?)*** 1524
124.
Сгасоѵіае
13.VII.1524
125.
Сгасоѵіае
13.VII.1524
126.
Сгасоѵіае
9.VII.1524
127.
Сгасоѵіае
11.VII.1524
128.
Be v. (Б. м.)
(?)***1524
129.
Краков
12.VII.1524
130.
Сгасоѵіае
20.VII.1524
131.
Сгасоѵіае
15.VII.1524
132.
Сгасоѵіае
22.VI.1524
133.
Сгасоѵіае
(?)*** 1524
134.
Be v. (Б. м.)
Be d. (Б. д.)
135.
Сгасоѵіае
28.VII.1524
136.
Сгасоѵіае
6.ѴПІ.1524
137.
Сгасоѵіае
9.VIII.1524
138.
Краков
19.VIII.1524
139.
Leopol
29.ІХ.1524
140.
Львов
29.ІХ.1524
141.
Львов
29.ІХ.1524
142.
Львов
23.ІХ.1524
143.
Львов
25.ІХ.1524
144.
Львов
4.Х.1524
Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
145.
Львов
8.Х. 1524
146.
Leopol
З.Х.1524
147.
Leopol
5.Х. 1524
148.
Leopol
(?)***1524
149.
Leopol
(?)***1524
15Ó.
Leopol
14.Х. 1524
151.
Львов
19.Х.1524
152.
Leopol
(?)***1524
153.
Львов
20.Х.1524
154.
Львов
18.Х.1524
155.
Сгасоѵіае
30. VI. 1524
156.
Бохна
8.ХІ.1524
157.
Leopol
19X1524
158.
Leopol
19.Х.1524
159.
Сгасоѵіае
7.ХІ.1524
160.
Сгасоѵіае
7.ХІ.1524
161.
Сгасоѵіае
30.ѴІ.1524
162.
Сгасоѵіае
30.ѴІ.1524
163.
Сгасоѵіае
8.ХІ.1524
164.
Сгасоѵіае
8.ХІ.1524
165.
Сгасоѵіае
8.ХІ.1524
166.
Сгасоѵіае
10.ХІ.1524
167.
Краков
11.ХІ.1524
168.
Сгасоѵіае
10.ХІІ.1524
169.
Piotrkowiensi
14.1.1525
170.
Piotrkowiensi
14.1.1525
171.
Piotrkowiensi
19.1.1525
172.
Piotrkowiensi
(?)***1525
173.
Piotrkowiensi
20.1.1525
174.
Петрьков
27.1.1524
175.
Piotrkowiensi
27.1.1525
176.
Piotrkowiensi
25.1.1525
177.
Piotrkowiensi
25.1.1525
178.
Piotrkowiensi
Be d. (Б. д.)
179.
Piotrkowiensi
Be d.(B. д.)
180.
Piotrkowiensi
3.II.1525
181.
Be v. (Б. m.)
Be d.(B. д.)
182.
Piotrkowiensi
4.II.1525
183.
Краков
22.III.1525
184.
Сгасоѵіае
28.III.1525
185.
Сгасоѵіае
186.
Сгасоѵіае
7.ГѴ.1525
187.
Сгасоѵіае
28.ГѴ.1525
188.
Сгасоѵіае
28.ГѴ.1525
189.
Сгасоѵіае
28.IV. 1525
190.
Сгасоѵіае
28.III.1525
191.
Краков
16. V. 1525
192.
Краков
29.V.1525
** Diena nenurodyta (День не указан).
*** Diena ir mėn. nenurodyti (День и м-ц неуказаны).
**** Ta pati diena, kaip ir 184 b., išeitų 1525.ПІ.28 (Тот же день, что ивд. № 184, следовательно, 28.ІІІ.1525).
ХСІѴ


Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
193.
Краков
: 2. VI. 1525
194.
Краков
17.VII.1525
195.
Краков
8.VI.1525
196.
Краков
13.VI.1525
197.
Cracoviae
20. VI. 1525
198.
Краков
14.VI.1525
199.
Cracoviae
30.VI.1525
200.
Краков
• 14.VII.1525
201.
Краков
13.VII.1525
202.
Краков
8.VII.1525
203.
Краков
21.VIII.1525
204.
Краков
29.IX.1525
205.
Cracoviae
16.VII.I525
206.
Cracoviae
15.VIII.525
207.
Краков
22.ѴПІ.1525
208.
Cracoviae
25.IX.1525
209.
Краков
6.X.1525
210.
Краков
9. X.1525
211.
Краков
29.X.1525
212.
Краков
8.XI.1525
213.
Бильна
21.VII.1528
214.
Be v. (Б. м.)
Be d. (Б. д.)
215.
Краков
14.XI.1525
216.
Краков
14.XI.1525
217.
Краков
14.XI.1525
218.
Краков
14.XI.1525
219.
Краков
18.XI.1525
220.
Краков
18.XI.1525
221.
Петриков
14.XII.1525
222.
Петрков
. 20.ХП.1525
223.
Петрков
20.XII.1525
224.
Петрков
22.ХП.1525
225.
Петриков
29.1.1526
226.
Петрков
19.1.1526
227.
Мальборк
Be d. (Б. д.)
228.
Острин
ll.VI.[1526]
229.
Кгданск
8.VII.1526
230.
Gedan
21.ГѴ.1526
231.
Gedan
28.VIII.1526
232.
Gedan
24.IV.1526
233.
Gedan
25.IV.1526
234.
Gedan
4. V. 1526
235.
Gedan
4.V.1526
236.
Cracoviae
18.X.1526
237.
Gedan
4.V.1526
238.
Gedan
7.V.1526
239.
Cracoviae
30.XI.1526
240.
Краков
29.1.1527
241.
Cracoviae
4.II.1527
242.
Краков
28.11.1527
243.
Краков
4.III.1527
244.
Краков
12.ІП.1527
245.
Cracoviae
15.ІП.1527
Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
246.
Краков
12.ГѴ.1527
247.
Cracoviae
12.IV. 1527
248.
Краков
1.ѴПІ.1527
249.
Краков
26.VII.1527
250.
Краков
9.VIII.1527
251.
Cracoviae
1.ѴПІ.1527
252.
Краков
28.V.1527
253.
Краков
28.V.1527
254.
Петриков
27.1.1528
255.
Радомль
7.ПІ.1528
256.
Бильна
2.V.1528
257.
Бильна
27.ГѴ.1528
258.
Бильна
5.V.1528
259.
Бильна
7.V.1528
260.
Бильна
9.V.1528
261.
Бильна
12.V.1528
262.
Бильна
7.V.1528
263.
Бильна
17. V. 1528
264.
Бильна
17.V.1528
265.
Бильна
13.V.1528
266.
Бильна
17.V.1528
267.
Бильна
16.V.1528
268.
Бильна
18. V. 1528
269.
Бильна
14. V. 1528
270.
Бильна
20.V.1528
271.
Бильна
28.V.1528
272.
Бильна
21.V.1528
273.
Бильна
27.V.1528
274.
Бильна
29.V.1528
275.
Vilnae
6.V.1528
276.
Бильна
28.V.1528
277.
Бильна
7.VI.1528
278.
Бильна
7.VI.1528
279.
Бильна
5.VI.1528
280.
Бильна
11.VI.1528
281.
Бильна
22.VI.1528
282.
Бильна
22.VI.1528
283.
Бильна
29.VI.1528
284.
Бильна
24.VI.1528
285.
Бильна
1.VII.1528
286.
Бильна
2.VI.1528
287.
Бильна
15.VII.1528
288.
Бильна
21.VII.1528
289.
Vilnae
13.VII.1528
290.
Бильна
18.VII.1528
291.
Бильна
15.VII.1528
292.
Бильна
24. VII. 1528
293.
Бильна
29.ѴП.1Й8
294.
Бильна
30.VII.1528
295.
Бильна
28. VII. 1528
296.
Бильна
5.VIII.1528
297.
Бильна
17.ѴПІ.1528
298.
Бильна
16.ѴПІ.1528
xcv


Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3.
Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
299.
Бильна
28. VIII. 1528
352.
Бильна
13.11.1529
300.
Vilnae
22.VIII.1528
353.
Бильна
21.11.1529
301.
Бильна
24.VIII.1528
354.
Бильна
21.11.1529
302.
Бильна
25.VIII.1528
355.
Бильна
26.VIII.1529
303.
Бильна
23.VIII.1528
356.
Бильна
4.ІІІ.1529
304.
Бильна
26.VHI.1528
357.
Бильна
5.ІІІ.1529
305.
Бильна
З.ІХ.1528
358.
Бильна
30.11.1529
306.
Бильна
2.ІХ.1528
359.
Бильна
30.11.1529
307.
Бильна
5.ІХ.1528
360.
Бильна
30.11.1529
308.
Бильна
З.Х.1528
361.
Бильна
30.11.1529
309.
Бильна
З.Х.1528
362.
Бильна
7.ІІІ.1529
310.
Be v. (Б. м.)
Be d. (Б. д.)
363.
Бильна
8.ІІІ.1529
311.
Бильна
5.Х. 1528
364.
Бильна
12.ІІІ.1529
312.
Бильна
13.Х.1528
365.
Бильна
20.ПІ.1529
313.
Бильна
28.Х.1528
366.
Бильна
20.ІІІ.1529
314.
Бильна
22.Х. 1528
367.
Бильна
7.ІІІ.1529
315.
Бильна
23.Х.1528
368.
Бильна
11.ІІІ.1529
316.
Бильна
23.Х.1528
369.
Бильна
1.ІІ.1529
317.
Бильна
22.Х.1528
370.
Бильна
8.ІІІ.1529
318.
Бильна
25.Х.1528
371.
Бильна
14.ІІІ.1529
319.
Бильна
8.ХІ.1528
372.
Бильна
20.ІІІ.1529
320.
Бильна
7.ХІ.1528
373.
Бильна
13.IV.1529
321.
Бильна
27.Х.1528
374.
Бильна
10. V. 1529
322.
Бильна
10.ХІ.1528
375.
Бильна
11.ІІІ.1529
323.
Mycheicziczy
13.ІІІ.1528
376.
Бильна
11.V.1529
324.
Бильна
З.ХІ.1528
377.
Бильна
8.V.1529
325.
Vilnae
19.ХІ.1528
378.
Бильна
9.ІІІ.1529
326.
Бильна
4.ХІІ.1528
379.
Бильна
30.V.1529
327.
Бильна
6.ХІІ.1528
380.
Бильна
1.VI.1529
328.
Бильна
27.ХІ.1528
381.
Бильна
27. V. 1529
329.
Бильна
5.ХІІ.1528
382.
Бильна
29.V.1529
330.
Бильна
8.ХІІ.1528
383.
Бильна
30.V.1529
331.
Бильна
12.ХІІ.1528
384.
Бильна
7.VIII.1529
332.
Vilnae
12.ХІІ.1528
385.
Vilnae
14.VIII.1529
333.
Vilnae
2.ХІІ.1528
386.
Бильна
22.VIII.1529
334.
Бильна
17.ХІІ.1528
387.
Бильна
28. VIII. 1529
335.
Бильна
18.ХІІ.1528
388.
Бильна
1.ІХ.1529
336.
Бильна
13.ХІІ.1528
389.
Бильна
24.Х. 1529
337.
Бильна
17.ХІІ.1528
390.
Vilnae
6.Х. 1529
338.
Vilnae
12.VIII.1528
391.
Бильна
23.Х.1529
339.
Бильна
17.1.1529
392.
Бильна
22.Х. 1529
340.
Бильна
21.1.1529
393.
Бильна
23.Х. 1529
341.
Бильна
18.1.1529
394.
Бильна
24.Х.1529
342.
Бильна
20.1.1529
395.
Бильна
30.Х.1529
343.
Бильна
15.1.1529
396.
Бильна
28.Х.1529
344.
Be v. (Б. м.)
Be d. (Б. д.)
397.
Бильна
30.Х.1529
345.
Бильна
29.1.1529
398.
Бильна
30.Х. 1529
346.
Бильна
5.ІІ.1529
399.
Бильна
1.ХІ.1529
347.
Бильна
6.ІІ.1529
400.
Бильна
31.Х.1529
348.
Бильна
21.VII.1528
401.
Бильна
1.ХІ.1529
349.
Vilnae
З.ІІ.1529
402.
Бильна
1.ХІ.1529
350.
Бильна
14.11.1529
403.
Городна
12.ХІ.1529
351.
Бильна
11.11.1529
404.
Бельск
16.ХІ.1529
XCVI


7.801
Nr. 1
Nr. 2
Nr. 3
405.
Колодезная
13.ХІ.1529
406.
Мельник
20.ХІ.1529
407.
Мельник
20.ХІ.1529
408.
Мельник
20.ХІ.1529
409.
Мельник
20.ХІ.1529
410.
Луков
20.ХІ.1529
411.
Радомль
30.ХІ.1529
412.
Кринки
12.ХІ.1529
413.
Бильна
4.ХІ.1529
414.
Бельск
19.ХІ.1529
415.
Городно
10.ХІ.1529
416.
Петрков
10.ХП.1529
417.
Be v. (Б. м.)
Be d. (Б. д.)
418.
Кринки
12.ХІ.1529
419.
Мельник
30.ХІ.1529
420.
Be v. (Б. м.)
Be d. (Б. д.)
421.
Мельник
20.ХІ.1529
422.
Мельник
21.ХІ.1529
423.
Бильна
1.Х.1529
424.
Петриков
7.1.1530
425.
Петриков
10.1.1530
426.
Be v. (Б. м.)
Be d. (Б. д.)
427.
Городна
10.ХІ.1529
428.
Петриков
10.1.1530
429.
Петриков
13.1.1530
430.
Петриков
17.1.1530
431.
Петриков
13.1.1530
432.
Петриков
17.1.1530
433.
Петрков
15.1.1530
434.
Петрков
17.1.1530
435.
Петрков
18.1.1530
436.
Краков
23.1.1530
437.
Краков
27.1.1530
438.
Краков
28.1.1530
439.
Краков
29.1.1530
440.
Краков
3.II.1530
441.
Краков
4.ІІ.1530
442.
Краков
3.II.1530
443.
Краков
4.П.1530
444.
Краков
13.11.1530
445.
Краков
14.11.1530
446.
Краков
23.11.1530
447.
Краков
24.11.1530
448.
Краков
23.11.1530
449.
Краков
24.11.1530
450.
Краков
21.11.1530
451.
Городня
10.ХІ.1529
452.
Краков
25.11.1530
453.
Краков
5.ІІІ.1530
454.
Краков
5.ІІІ.1530
455.
Краков
5.ІІІ.1530
456.
Краков
8.ІІІ.1530
457.
Краков
4.ІІІ.1530
Nr. 1 Nr. 2 Nr. 3
458.
Сгасоѵіае
4.ПІ.1530
459.
Краков
8.111,1530
460.
Vilnae
19.Х. 1529
461.
Vilnae
30.Х.1529
462.
Vilnae
29.Х. 1529
463.
Краков
10.ІП.1530
464.
Vilnae
29.Х.1529
465.
Be v. (Б. м.)
Be d. (Б. д.)
466.
Piotrikow
20.ХП.1529
467.
Краков
15.ІІІ.1530
468.
Краков
16.ІП.1530
469.
Краков
17.ИІ.1530
470.
Grodno
10.ХІ.1529
471.
Краков
19.ІП.1530
472.
Краков
20.ІІІ.1530
473.
Краков
23.ІІІ.1530
474.
Be v. (Б. м.)
19.ІП.1530
475.
Краков
23.ІП.1530
476.
Краков
26.ІП.1530
477.
Краков
29.ІП.1530
478.
Краков
29.ІП.1530
479.
Краков
29.ПІ.1530
480.
Vilnia
27.Х. 1529
481.
Piotrikow
13.ХП.1527*****
482.
Краков
4.ГѴ.1530
483.
Краков
2.IV.1530
484.
Краков
4.ГѴ.1530
485.
Краков
5.IV.1530
486.
Краков
5.IV.1530
487.
Краков
6.IV.1530
488.
Краков
7.ГѴ.1530
489.
Краков
7.ГѴ.1530
490.
Краков
7.IV.1530
491.
Краков
15.IV.1530
492.
Краков
11.IV.1530
493.
Сгасоѵіае
13.IV.1530
494.
Краков
Be d. (Б. д.)
495.
Краков
23.IV.1530
496.
Краков
7. V. 1530
497.
Лагков
17.V.1530
498.
Поланча
22.V.1530
499.
Краков
3.VI.1530
500.
Краков
3.VL1530
501.
Be v. (Б. м.)
(?)******1530
502.
Сгасоѵіае
7.VI.1530
503.
Краков
4. VI. 1530
***** Byioje neteisingai nurodyta savaitės diena - antradienis, šv. Liucijos diena turėjo būti penktadienį (В деле неверно указан день - вторник, день св. Люции должен быть в пятницу).
****** Byloje diena ir mėnuo nenurodyti (B деле день и м-ц не указаны).
ХСѴИ


Nr. 1 Nr. 2 Nr. 3
504.
Краков
17.ѴІ.1530
505.
Краков
23.ѴІ.1530
506.
Краков
20.ѴІ.1530
507.
Краков
23.ѴІ.1530
508.
Краков
26.ѴІ.1530
509.
Краков
28.ѴІ.1530
510.
Краков
24.ѴІ.1530
511.
Краков
5.ѴП.1530
512.
Краков
26.ѴІ.1530
513.
Краков
9.ѴІІ.1530
514.
Cracoviae
4.ѴП.1530
Nr. 1 Nr. 2 Nr. З
515.
Краков
5.ѴІ.1530
516,
Cracoviae
1.ѴІІ.1530
517.
Краков
(?)**ѴІІ.153О
518.
Краков
4.ѴІІ.1530
519.
Be v. (Б. м.)
Be d. (Б. д.)
520.
Краков
8.ѴІІ.1530
521
Краков
10.ѴІІ.1530
522.
Краков
15.ѴІІ.1530
523.
Краков
13.ѴІІ.1530
524.
Краков
17.ѴІІ.1530
525.
Краков
20.ѴІІ.1530
География рассматриваемых дел здесь значительно отличается от географии дел в 6-ой “книге” ЛМ30. Она “следует” за итинерарием господаря и весьма обширна. Если судебные дела рас- сматриваются в ВКЛ, то абсолютное большинство их - 188 дел - в Вильнюсе, по несколько дел в Гродно - 5, Волковыске - 2, Василишках и других местечках, лежащих на пути следования великого князя из Вильнюса в Польшу - 9. В нескольких актах -17 - место не указано. Однако, как и следовало ожидать, большая половина дел (свыше 300 из 525) рассматривается и реша- ется в Полыпе: 219 - в Кракове, 42 - в Петркове, 9 - в Гданьске, по одному-двум - в других местечках Польши - всего 32. Данная “книга” ЛМ подтверждает извесгный в истории факт, что единый правитель двух связанных унией госу- дарств не только большее время находился в Полыпе, но и большую часть дел ВКЛ, в том числе и имущественных, решал там. Так что по- явление в ПЛС 25-й статьи в I разделе было вполне обоснованной реакцией феодалов ВКЛ на это ненормальное явление, которое они наде- ялись исправить силой нового закона. В статье великий князь обязывался решать все имущественные дела и предоставлять пожалования и привилегии только во время своего пребывания в ВКЛ и совместно с Панской радой: “Тэж уставуем, иж от того часу мы сами и потомки наши, будучи в панстве нашом, коруне Польской, не маєм никому ничого в панстве нашом, Великом князьстве Литовском: именей, людей и земль давати и первых данин, кому будем дали, потвержати”31. Однако, как видно из актов последних дел “книги” за 1530 г., великий князь и после принятая ПЛС не очень спешил отказываться от старой практики. Правитель двух го- сударств, он постоянно находился в пути. Так,
в ноябре 1529 г. он во время своего длительного пребывания в Вильнюсе последнее дело № 413 решает 4-го числа, а уже 10-го и 12-го числа рассматривает дела №№ 403,415 и 427 в Гродно,
12- го числа дела №№ 412 и 418 - в Кринках,
13- го числа дело № 405 - в Колодезной, 19-го и 20-го числа дела №№ 406-409 и 421 - в Мель- нике, того же месяца 20-го числа дело № 410 - в Лукове, 30-го числа дело № 411 - в Радомле, 10-го декабря того же года дело № 416 - в Петркове, а 23 января 1530 г. дело № 436 - в Кракове. Следовательно, география дел “книги” является не только важным, но и многогранным источником, в том числе и для великокняжескою итинерария.
АКТЫ “КНИГИ”
КАК ИСТОРИЧЕСКИЙ ИСТОЧИИК
Господарский суд, состав суда
Хотя дела “книги” ведутся от имени великого князя, состав суда в них, однако, весьма различный. Большинство дел (№№ 12, 14, 15, 18, 23, 27, 29-31, 34 и мн. др.) как будто решается великим князем единолично, в них не упомянуты члены Панской рады ни в качестве судей, ни “присутствующих”. Хотя в действительноста, как уже сказано, вряд ли так могло быть. Даже согласно простого этикета польский король и великий князь литовский, где бы он ни был, всегда
30 ЛМ. 6-ая кн. Судных дел. С. ХХІІ-ХХІІІ.
31 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 86.
ХСѴШ


был окружен вельможами, членами Панской рады. В значительной части дел (№№ 1-4, 7-9, 26, 28, 32, 35, 36, 56, 213, 256, 257 и др.) суд ведется великим князем совместно с Панской радой, т.е. ее члены не просто присутствуют на суде, но являются ее членами. Протокол так и начинается: “Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами нашими...” (№ 1). Причем во многих из этих дел в эсхатокольной части акта перечисляются присутствовавшие члены Панской рады, обычно только высшей (№ 2). В начале некото- рых дел не говорится, что они рассматривались совместно с членами Панской рады, однако в конце они перечислены в качестве присутствующих (№№ 19, 22, 108, 144, 151 идр.). Правда, в таких делах их немного - два-три человека. В полном или почти в полном составе Панская рада в господарском суде представлена всего в немногих делах (№№ 256-259, 277, 415 и др.), чаще всего в нем участауют лишь члены Высшей рады, как в деле № 277: все четыре епископа - виленский, князь Ян, луцкий и берестейский, князь Павел, жемайтийский, Миколай Радвила, киевский, Миколай Вежгайла, троцкий воевода, князь К. И. Острожский, виленский воевода А. М. Гопггаутас, виленский каштелян Ю. М. Радвила, новгородский воевода Я. Я. Заберезин- ский, киевский воевода Андрей Якубович Немировича “и иные панове рады н(а)шы”, с некото- рыми изменениями то же в делах (№№ 2, 256- 258, 266, 269, 270 и мн. др.). Наиболее полно члены Панской рады перечислены в привилее Киевской земле (N2 389). Отдельные судебные дела рассматриваются совместно с Панской радой даже на сейме (№№ 7, 35). Господарский суд решение дела мог поручить комиссарским судам или даже отдельным высоким должност- ным лицам, среди которых чаще всего фигури- руют воеводы: виленский А. М. Гопггаутас, троцкий К. И. Острожский, новгородский Я. Я. Забе- резинский, полоцкий П. С. Кишка; маршалки: Ю. М. Радвила, Ю. И. Ильинич, М. В. Янович, А. И. Ходкевич, Ян Стецкович. Несколько важ- ных чисто гражданских дел поручаются Виленскому епископу Яну, как первому члену Панской рады - одному или совместно с другими вельможами. В “книге” встречается немало и таких дел, где великий князь поручает свершить суд коллективно сразу нескольким судьям, т.е. по существу назначается комиссарский суд. Так, в деле
№ 51 от 13 апреля 1523 г. великий князь посы- лает лист Ю. М. Радвиле и Я. Я. Заберезинскому, назначая их дельчими-судьями, и приказывает поделитъ наследство умершего канцлера, воеводы виленского Миколая Миколаевича Радвилы Младшего между вдовой-матерью и тремя сыновьями. Из дела видно, что великий князь назна- чает их не просто дельчими, а именно дельчими- судьями и настоятельно просит свершитъ суд до конца. В деле № 397 такой суд между вилен- ским и троцким магистратами по поводу свободной торговли в Вильнюсе для троцких мещан поручается сразу трем первым вельможам ВКЛ: виленскому епископу Яну, К. И. Острожскому и А. М. Гоштаутасу. В деле№ 306 от 2.ІХ.1528 г. подобного рода назначаемые комиссарские судьи названы “дворными”: “судьял/ н(а)шьш двойнымъ”, и далее они поименно перечислены: мар- шалок дворный, князь Андрей Михайлович Сан- гушка, маршалок дворный, державца волковыс- ский, пан Матей Войтехович Янович, виленский тиун и подконюший, пан Шимко Мацкович и господарский дворянин, пан Богдан Довгирдо- вич. Здесь следует напомнитъ, что все они являются членами комиссарского суда, возглав- ляемого Матеем Войтеховичем Яновичем, дела которого запротоколированы в отпечатанной и охарактеризованной нами 6-ой “книге Судных дел”32. Следовательно, из этого дела можно заключитъ, что к моменту принятая ПЛС существовали постоянные “дворные” комиссарские судьи. Несколько необычным с точки зрения состава комиссарского суда является дело № 141 от 29 сентября 1524 г., в котором судится круп- нейший землевладелец и второй по рангу вельможа К. Острожский с хмельницким старостой, паном Ленцкорунским, а суд великий князь поручает своим рядовым дворянам: пану Богдану Джчусе и Искрицкому. Из приведенных фактов видно, что круг подобного рода судей весьма обширный, хотя чаще всего ими являются вышеперечисленные сановники: воеводы и маршалки. Судьями, в частности дельчими, как это видно из 277-го дела, не могли быть иностранцы: “А кгды ж он (Ленарт Косинский. -jAem.*) чужозелодовъ тал/ вывелъ, тогды тые его судьи не мели моцы того суди/и(ь)”. В деле речь идет о судьях из Подляшья.
32 	ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. 1.
7*
ХСІХ


113. Saluus conductus venerabili Alberto Wielezyrisk і, canonico Vilnensi et plebano in Kieydany. Folio 64
114. Literae ad reverendissimum dominum Joannem, episcopum Vilnensem, in negotio Joannis Czuhi et Barbarae Zoskowa, ciuium caunensium et vilnensium, cum relligiosis fratribus de obseruantia minorum Caunae. Filio2 64
115. Literae honorabili Joanni Kunicki, plebano in Niemenczina, datae de Uteris fundi et errectionis ecclesiae suae in Niemenczyna. Ibidem
116. Literae scriptae ad duces Masouiae in iniuria et magnis damnis villae magnifici Alberti Gasztold, palatini Vilnensis, in Lopuchovo. Folio 65
117. Literae Joanni Blonski ad capitaneum Drohicensem de administranda iustitia cum nobilitate drohicensi pro quapiam peccunia. Folio 65
118. De granitiebus inter Zochi et Telaki. Ibidem 119n. Literae ad officium castrense Drohicense in causa Nicolai Zoch cum Joanne Siekierka scriptae. Folio 66
120H. Mandatum ad judicium terrestre Drohicense pro administranda iustitia nobili Jozcph Markowski cum nobili Dorothea Ożarowa pro occupatione bonorum omnium suorum. Ibidem
Z/[45v] 12111. Literae ad communitatem terrestrae Drohicensis pro Joanne Blonski, Leonardo Cassienski et Alberto Skiwski vt illos non impediant de Uteris totam nobilitatem concernentibus vsque ad faelicem aduentum regiae Majestatis in Lituaniam.
Folio 66
122”. Literae ad officium castrense Drohicense in negotio Jacobi de Długa Dąbrowa cum Joanne Pączek scriptae. Ibidem
123. Actio honorabilis Martini, praesbiteri, altaris- taeque in ecclesiae Betigolensi, cum Joanne Racz~ kowicz et vxore sua pro fundatione. Ibidem
124. Approbatio sententiae absolutoriae in iuditio terrestri Drohicensi pro parte nobilium Tomae et fratrum eius de Paprotna aduersus Joannem Steczko pro nonnullis damnis latae. Folio 67
125. Literae ad officium castrense Drohicense datae in causa Andreae, aduocati Drohicensis, cum Barto- lomaeo Poniatowski occasione cuiusdam summae pro equis et damnis. Ibidem
126H. Causa nobilis Nicolai Horbowski cum Do- rothaea Pidaiowa proquibuspiam damnis.
Ibidem
127”. Approbatio sententiae a judicio terrestri Drohicensis in causa nobilium Sasyn et Andreae, ad-
113. Laisva nuoma Vilniaus kanauninkui ir klebonui Kėdainiuose, gerbiamam Albertui Vilčinskiui.
64 lapas
114. Raštas didžiai gerbiamam Vilniaus vyskupui, ponui Jonui, Kauno ir Vilniaus miestiečių Jono Čiuho ir Barboros Zoskienės bylos su Kauno mažųjų brolių observantų vienuoliais reikalu. 64 lapas
115. Raštas, duotas garbiajam ponui Jonui Kunic- kiui, klebonui Nemenčinėje, pagal jo bažnyčios Nemenčinėje steigimo ir pastatymo raštą. Ten pat
116. Raštas, parašytas Mozūrijos kunigaikščiams, dėl neteisėtumo ir didelės žalos Vilniaus vaivados, prakilniojo Alberto Goštauto, sodžiui Lapuchove.
65 lapas
117. Raštas Jonui Blonskiui, [įteikti] Drohičino seniūnui, dėl Drohičino bajorijai įvykdytino teisėtumo, susijusio su tam tikrais pinigais. 65 lapas
118. Dėl ribų taip Zochų ir Teliakų. Ten pat 11911. Raštas Drohičino pilies urėdui, parašytas Mikalojaus Zocho bylos su Jonu Sekierka [reikalu].
66 lapas
12011. Įsakymas Drohičino žemės teismui įvykdyti teisėtumą bajorui Juozapui Markovskiui su bajore Darata Ozaroviene dėl visų jo užimtų dvarų.
Ten pat
12111. Raštas Drohičino žemės bendruomenei dėl Jono Blonskio, Leonardo Kosinskio ir Alberto Skivskio, kad jų netrukdytų visą bajoriją liečiančio rašto reikalu iki karališkajai didenybei sėkmingai atvyksiant į Lietuvą. 66 lapas
122H. Raštas Drohičino pilies urėdui, parašytas Jokūbo iš Dluga Donbravos, bylos su Jonu Pončeku [reikalu]. Ten pat
123. Betygalos bažnyčios dvasininko ir altaristos, garbiojo Martyno ieškinys Jonui Račkavičiui ir jo žmonai dėl fundavimo. Ten pat
124. Išteisinančio sprendimo, priimto Drohičino žemės teisme, bajorų Tomo ir jo brolių iš Paprotnos naudai prieš Joną Stečkų dėl kai kurios žalos, patvirtinimas. 67 lapas
125. Raštas, skirias Drohičino pilies urėdui, Drohičino vaito Andriaus bylos su Baltramiejumi Po- niatovskiu [reikalu] dėl tam tikros sumos už arklius ir nuostolius. Ten pat
12611. Bajoro Mikalojaus Horbovslao byla su Darata Pidajiene dėl kai kurios žalos. Ten pat
" Tekste b. be pavadinimo, ją pažymėjome sekos numeriu (B тексте д. без названыя, нами оно пронумеровано следу- ющим порядковим номером).
10


uocati Drohicense, occasione dimidietatis bonorum Brzozowo latae. Ibidem
128. Листъ, писаный, до державъцы браславъ- ского, в кривдахъ и тежарахъ полданыхъ волости Браславъское. К&рка 67
129. Decretum laborioso Luczko de Czepelino cum nobili Laurentio Loza de excisione arborum apiste- rialium. Кар(та) 68
130. Literae Stanislao Horbowski de intromissione in bonis Milkowicze. Folio 69
131. Literae ad iudicium terrestre Drohicense scriptae in causa Joannis Sasin cum Barbara Rozwieiowa de bonis Brzozowo. Ibidem
132. Literae ad idem judicium terrestre Drohicense in causa Joannis Sasin cum Andrea, //[46] aduocato Drohicensis, de villa Brzozowo. Ibidem
133. Actio nobilis Nicolai Brzozowski cum Nicolao Wodynski. Ibidem
134. Literae in causa Stanislai Horbowski cum exe- cutoribus olim Piday occasione certae summae ad officium castrense Drohicense emanatae.
Folio 70
135. Causa nobilium Borowskich cum subditis regijs Makary pro propinquitate in Borowo. Ibidem
136. Literae ad magnificum Albertum Gasztold, palatinum Vilnensem, datae in negotio Stanislai et Elisabeth Borisowa, coniugum, ciuium vilnensium, contra subditum de Antocola ffryn et eius coniugem occasione certi debiti. Ibidem
137. Листъ людемъ Волкиницкое волости, вызво- ляючы ихъ ат даван(ь)я уголя и руды до кузни ковалемъ лепунскимъ. Карта 71
138. Literae ad officium castrense Drohicense in quaerella nobilis Mathiae de Gałązki contra nobiles Gregorium, pop, Mączko Abramowicz et Wąsko Fiedorowicz, cum fratribus et filiastris suis, de bonis tertiae partis Lazowo, dicta Jaczkowsczyna, editae. Ibidem
139. Вырокъ полданымъ г(о)с(по)д(а)ръскимъ: вруцкимъ и велавъскимъ, певнымъ особам., зъ Фед,- комъ Вешнякомъ о неслушное упроиіен(ь)е пол ними земли ихъ Волнепское за пусто.
Карта 72
140. Листъ до дворенина г(о)с(по)д(а)ръского Богдана Дечусы в спр[ав]е воеводы троцкого, кн(я)зя Костенътина Острозского, зъ старостою хмел- ницкимъ, паномъ Прещіавомъ Ленцкорупскимъ, писаный. Карта 73
141. Листъ в справе войта бел(ь)ского Ивана Сегеневича з бурмистромъ берестейским //[46ѵ]
12711. Drohičino žemės teismo sprendimo, priimto bajorų Sasino ir Drohičino vaito Andriaus byloje dėl pusės Bžozovo dvaro, patvirtinimas. Ten pat
128. Raštas, rašytas Breslaujos laikytojui, dėl Breslaujos valsčiaus valdinių skriaudų ir sunkumų.
67 	lapas
129. Sprendimas darbščiajam Lučkai iš Cepelino su bajoru Laurynu Loza dėl drevinių medžių iškirtimo. 68 lapas
130. Raštas Stanislovui Horbovskiui dėl įvesdinimo į Milkovičių dvarą. 69 lapas
131. Drohičino žemės teismo raštas, surašytas dėl Jono Sasino bylos su Barbora Rozviejiene iš Bžozovo dvaro. Ten pat
132. To paties Drohičino žemės teismo raštas Jono Sasino bylos su Drohičino vaitu Andriumi iš Bžozovo sodžiaus [reikalu]. Ten pat
133. Bajoro Mikalojaus Bžozovskio ieškinys Mikalojui Vodinskiui. Ten pat
134. Raštas Stanislovo Horbovskio bylos su kadaise Pidajaus vykdytojais dėl tam tikros sumos, tekusios Drohičino pilies urėdui [reikalu].
70 lapas
135. Bajorų Borovskių byla su karaliaus valdiniais Makarijais dėl palikimo Borove. Ten pat
136. Raštas Vilniaus vaivadai, prakilniajam Albertui Goštautui, įteiktas Vilniaus miestiečių, sutuoktinių Stanislovo ir Elžbietos Borisienės, bylos su valdiniu iš Antakalnio Hriniumi ir jo žmona [reikalu] dėl tam tikros skolos. Ten pat
137. Raštas Valkininkų valsčiaus žmonėms, atleidžiantis juos nuo anglies ir rūdos davimo Lieponių kalvės kalviams. 71 lapas
138. Raštas, parašytas Drohičino pilies urėdui, dėl bajoro Motiejaus iš Galonzkų skundo prieš bajorus - šventiką Grigalių, Macką Abramovičių ir Vašką Teodoravičių su jo broliais ir brolėnais - dėl Lazovo dvaro, vadinamo Jackovščizna, trečiosios dalies. Ten pat
139. Nuosprendis tam tikriems asmenims, valdovo Ovručo ir Velavsko valdiniams, su Fedka Vešniaku dėl neteisėto jų valdytų Volnensko žemių, kaip dykynių, išprašymo. 72 lapas
140. Raštas, rašytas valdovo dvarioniui Bagdonui Dečusai, dėl Trakų vaivados, kunigaikščio Konstantino Ostrogiškio, bylos su Chmelnicko seniūnu, ponu Preclavu Lenckorunskiu. 73 lapas
141. Raštas dėl Bielsko vaito Jono Segenevičiaus bylos su Brastos burmistru Bagdonu MarkavičiUmi apie jo uošvės daiktus. 74 lapas
11.801
11


Таким образом, великий князь, как говорилось выше, находясь большую часть времени в Полыне (в Кракове, Петркове) или в разъездах, свой суд, касающийся различных дел в ВКЛ, вершил через комиссаров, чаще всего оставляя за собой лишь последнее слово, т.е. подтверждение их суда. В некоторых делах об этом говорится прямо: "... и мы, как будучи в Полщы, росказалм комисаромъ нашыл/ о тол* межы ними (боярином Виленского п-та Амосом Волчкови- чем и виленским мещанином Пашком Медведе- вичем. - Авт.) досмо/ирети” (№ 265).
Судопроизводство и процесе
Судопроизводство в делах данной “книги” охватывает по существу все области права, не касаясь лишь воєнного. Участниками судебных процессов, за исключением челяди (она, если и фигурирует в делах, то лишь в качестве объекта), являются все классы феодального общества: от самого моґущественного феодала канцлера ВКЛ А. Гоштаутаса (№№ 200, 201, 221) до рядовых мещан (№№ 4,167, 211,240,265 идр.) икресть- ян-“людей” (№№ 18, 23, 280, 509 идр.). Все со- словия добиваются господарского суда как высшей и, по-видимому, в представлений современ- ников самой справедливой судебной инстанции. В значительной части дел “книги” подтверждаются решения комиссарских и иных судов низ- ших инстанций и истцам выдаются соответству- ющие подтвердительные листы.
Поражает, даже с точки зрения современности, относительная доступность и демократизм господарского суда. Правитель огромного федеративного государства, постоянно курейру- ющий, как было показано выше, между Крако- вым и Вилыпосом, он и в пути занят делами своих граждан. Из таблицы географии дел видно, что они решаются то в Вильнюсе совместно с Панской радой и даже на Сейме, то в Гродно или Львове, то в Кракове, Петркове, Гданьске и иных городах и местечках Польши. И всюду просители, истцы, пробиваются к великому князю, а он внимательно рассматривает дела магнатов и рядовых бояр, мещан и крестьян-“людей”. Эта сравнительная доступность для феодальной эпохи господарского суда и персоны великого
князя наглядно выясняется уже из первого дела, в котором рядовые берестейские земяне суме- ли вручить жалобу господарю прямо на Сейме: “... как будучы намъ на важномъ сойме в Городне, жаловала нам земянка берестейская Пац- ковая и с сынъми, и з деверичы своими, з Букряби...” А дело-то в общем обыденное - земельные споры. Однако великий князь сразу же дает ему ход - назначает обеим сторонам “дель- чих”, т.е. межевых судей: “Ино мы с обу сторонъ подавали имъ на тое дело суди и делчые...” Но межевые судьи не смогли решить дела, тогда Букрябичи снова сумели пробиться к самому господарю, когда он был в Вильнюсе. И великий князь, выслушав жалобу истцов, на сей раз поручил дело самому канцлеру А. Гоштаутасу, который рассудил тяжущиеся стороны и свой суц представки господарю. Господарь 22 июля 1522 г. подтвердил суд А. Гоштаутаса и выдал истцам соответствующий лист. Как видим, процесе затянулся, однако дело рассмаіривалось и решалось весьма обстоятельно; в соответствии с действующим законодательством, судебной практикой и незыблимым принципом равенства сторон перед судом.
Земельный иск рядовых бояр Новгородского повета Парфеновичей против пана Ратомского рассматривается в следующем 2-м деле, причем, совместно с Панской радой. В деле № 4 великий князь подтверждает своим листом завещание мужа мещанке Вильнюса Фольфканковой Вин- центовой, которое оспаривает ее деверь Фольфъ- канк (Вольфъканкъ). В деле № 23 к великому князю обращаются'“люди”-крестьяне Сомилиш- ской волости Троцкого повета с жалобой на пристава Лаврина, который незаконно в допол- нение к отбываемым повинностям требовал от них еще мезлевы и сена жеребячьего, и господарь на оснований представленныя истцами до- кументов и показаний самого канцлера А. Гоштаутаса, присутсвовавшего на суде, освобождает истцов от незаконныя дополнительныя податей. С подобной жалобой к великому князю обращаются и господарские путные люди Марковской волости, которых урядники Я. М. Радвилы Младшего незаконно принуждают к тяглой службе. И господарь 28 июня 1530 г. решает дело в пользу истцов (№ 509). В господарском суде ищут справедливости великокняжеские крестьяне-“люди” и в 280-м деле, и в некоторых других. Конечно,
С


таких дел не так много, но они есть. Есть даже и такие дела, из которых видно, что не только байорасы, не говоря уже о состоятельных феодалах, но даже мещане пробиваются со своими жалобами к великому князю в Краков. Так, в уже упомянутом деле № 265 виленский мещанин Паппсо Медведевич “о/из(ы)вал ся ... до ... г(ос- по)д(а)ря” во время его пребывания в Полыне. И господарь из Польши дал указание соответ- ствующим должностным лицам, чтобы они рас- смотрели его дело. В некоторых делах “книги” особенно поражает объективность судебного процесса, принцип строгого соблюдения равенства сторон перед законом. Так, в 354-м деле в господарском суде предьявляет иск жемайтий- скому єпископу Миколаю Миколаевичу Радвиле его же подданая (не ясно даже шляхтянка ли), вдова только что умершего Гриня, Гриневая Катерина, обвиняя его в том, что єпископ сразу же после смерти мужа забрал все его вещи и завещание, а ее заключил в тюрьму, т.е. по существу обвиняет епископа в произволе и грабе- же. Первая мысль: возможно ли такое в эпоху феодализма, чтобы какая-то бедная вдова состязалась в господарском суде со своим госпо- дином, да еще самим єпископом? Выходит, в ВКЛ было возможно. Правда, суд произвол и насилие со стороны епископа как будто пропус- кает мимо ушей, зато по поводу захваченных вещей и завещания принимается вполне реальное и справедливое решение даже без предостав- ления свидетелей, лишь на основе одной присяги сторон. Епископ присягает на том, что завещания не брал, а вдову допускает к присяге на стоимости утраченных вещей (по-видимому, явно был грешен). И вдова, вопреки ожиданиям епископа, присягнула аж на 229 копах грошей - сумма для тех времен весьма значительная. Гос- подарский суд присуждает епископу эту сумму и даже раскладывает по срокам, причем, с многозначительной концовкой: “заплати/ин безвъся- кое о/иволоки”. Только вот вопрос, на который суд не дает ответа, не посадит ли епископ после суда вдову опять в тюрьму? С такой же скрупулезностью и соблюдением равенства сторон перед судом разбирается и дело между вдовой M. М. Радвилы Альжбетой Богдановной, ее сыновьями и бельским мещанином Йваном Сеге- невичем по поводу незаконно проданной покой- ным M. М. Радвилой его смолы. Дело разбира¬
ется дважды (№№ 284, 291) в присутствии сторон с допросом свидетелей и решается в пользу мещанина И. Сегеневича. Характерным является и проявление уважения со стороны господаря и его суда к другим судам, к их автономии и нормам права. Например, к городским судам, руководствовавшимся нормами магдебургского права, подляшским судам, имевшим свои судебные нормы (№№ 277, 473 и др.), духовным судам (№№ 317,366 и др.) и даже нормам права и обы- чаям иноверцев (евреев - № 334 и татар - № 77).
Особое внимание проявляя великий князь к апелляциям на решения духовных судов. В тех делах, где решаются чисто духовные вопросы или даже имущественные, но между подданными духовных феодалов или монастырей, великий князь, выступая в качестве высшей судебной инстанции, приговоры духовных судов обычно оставляет в силе. Так, господарь оставил в силе решение церковного суда полоцкого и витеб- ского владыки Луки по тяжбе из-за церковной земли между витебскими боярами Зелепугами, Жиляями и Хлусовичами (№ 366), решения суда викария францисканского монастыря Божьей Матери, причем, с многозначительным заклю- чением: "... маетъ викарий нинегиний з бра/и(ь)ею и по немъ будучые по/иданых кляпггорныхъ судити и рядити, водле давног(о) обычая, а илде нигде до иншыхъ правъ не маю/и(ь) ся о/изы- ва/ии” (№ 317). Такое же внимание и, можно сказать, деликатность проявлялись к обычаям и духовному праву иноверцев. С этой точки зрения, особо интересным является дело № 77, в котором великий князь, рассматривавший тяжбу двух татар из-за невесты, отменил свое первое неправое решение (свои решения, о чем скажем ниже, великий князь отменял крайне редко), мотивируя тем, что “намъ ся (т.е. великому князю. - Авт.) не годи/и(ь) правъ духовныхъ никому ламати, ани боронити права, хто ся собе мел справедливости доводити. Для таковых причынъ даемъ имъ до ихъ духовного права, нехай, они ся в томъ межы себе правують у своемъ праве духовномъ, водлугъ их закону” (курс. наш. - Авт.). С другой стороны, господарский суд репттельно отклоняя попытки духовных судов вмешиваться в имущественные и иные гражданские иски, если даже одна из сторон являлась духовной персоной. Так была безоговорочно отклонена попытка приходского гедройтского священника
СІ


Станислава Млекуса решать свои имущественные дела с князем Лаврином Гедройтским в ду- ховном суде. плебан (Станислав Млекус. - Авт.) Лаврина (князя Гедройтского.-Авт.) по- зывалъ о то у духовное право и за то на нег(о) клятва выдавана..., ино плебая не мяд о таковые речы у духовъное право позывати, а мял бы нал/ о тол/, г(оспо)д(а)рю або паноти радамъ нашымъ, жаловати...”(№ 257). Такая норма, давно утвердившаяся в судебной практике ВКЛ, узаконена, однако, была лишь во ВЛС33 и подробно регламентирована в Третьем Статуте34.
Хотя, как дела данной “книги”, так и многие источники, и публицистика того времени свидетельствуют о том, что нельзя идеализировать этот судебный демократизм феодальной эпохи, все же следует признать, что он и нами, и другими исследователями в прежние годы не был достаточно оценен. Между тем, на фоне тогдашних феодальных королевских судов европейских го- сударств, не говоря уже о государевом суде Ва- силия III и Ивана IV Грозного в Русском государстве, такой демократизм и сравнительная доступность для всех сословий высшей судебной инстанции явление исключительное. Конечно, такая демократия и сравнительная доступность господарского суда имели и свое весьма практическое объяснение. Господарь за так не судил, судебные пошлины были ДОВОЛЬНО ВЫСОКИМИ35 и составляли значительную доходную статью великокняжеской казны. И все же это, а также царившая в суде волокита и произвол в испол- нении принятых решений не умаляют такого демократизма. Наоборот, напоминают нам кое- что родственное из практики нашей демокра- тиии, особенно судебной.
Вся процедура суда, как она зафиксирована в протоколах большинства дел (№№ 1, 3, 4, 7, 183 и мн. др.), чаще всего начинается с жалобы истцов. Однако из других, хотя и немного- численных, дел (№№ 202, 221,439 и др.) видно, что перед тем они должны были получить госпо- дарские “позвы”, т.е. повестки для вызова ответ- чика в суд. Таковой была сложившаяся много- летняя судебная практика, такой она узаконена и в статьях ПЛС36. Иногда такие “позывные” листы выдаются ошибочно по неведению о ранее выданных листах, что свидетельствует о недостаточно четкой работе великокняжеской канцелярии и ее архивов. В таких случаях, как в деле
№ 221-м, они отзываются: “Ино кгдыжтая реч так ся в собе маеть, ачъ-колвек тыи листы пану Илиничу велели есмо дати, то есмо вчынили, пробачывшы оных первшых листовъ, которые панъ воевода (А. Гопггаутас. - Авт.) первей отъ нас одержав, А прото, абы, в(а)ша м(и)л(о)сть (члены Высшей Панской рады. - Авт.), п(а)ну Юрю приказали, абы пана воеводы перед тых судей, которие в нас на то побрал, не позывалъ и далъ его м(и)л(ос)ти в тол/ покой...”. Или как в 518-м деле: "... ведже мы въ неведомости которые речи с каицляреи н(а)шой листы нашы ка- жел/ выдавати так, какъ хто в насъ просит(ь)...”, т.е. канцелярия листы, в том числе и повестки, выдает, не слишком вникая в суть дела.
Однако абсолютное большинство дел, если это действительно судебные дела, а не просто великокняжеские привилеи, данины, приказы, в господарском суде начинаются с поручения комиссарским или межевым судьям рассмотреть дело и представить свои решения в господарский суд, в котором и завершается весь процесе. Господарский же суд на этой завершающей стадии чаще всего подтверждает решение межевых и комиссарских судов (№№ 8, 10, 227, 228 и др.). В наиболее типичном в этом отношении 445-м деле великий князь на своем первом суде пору- чает канцлеру, воеводе виленскому А. Гоштау- тасу, провести расследование и свершить суд над боярином Карпом Есифовичем по поводу законности владения им имением (названия нет) в Ганязском повете. Одновременно посылается лист и самому боярину, уведомляющий его о предстоящем воеводском суде с приказанием “стати” перед этим судом и положить соответ- ствующие документы, удостоверяющие право на владение имением. Воевода должен рассудить и представить свое решение в господарский суд, после чего и последует окончательный приговор: “А кгды его м(и)л(о)сть о тол/ к нал/ отпишет(ь), мы вжо маемъ тое въчынитм, пгго ся будет(ь) нал/ видетм”. Кроме того, в листе А. Гопггаутасу есть и заключительная оговорка на тот случай, если байорас Карп Есифович не явится на его
33 СВКЛ 1566 г. С. 56. ИІ.26 ст.
34 Лаппо И. И. Литовский Статут 1588 года. T. II (Текст). Каунас, 1938 (далее: Лаппо И. И. ЛС 1588 г.). С. 143- 149. ІП.31-33 ст.
35 См.: ЛМ. 6-ая кн. Судных дел. C. XXXI.
36 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 178. ѴІ.12-16 ст.
СИ


суд, тогда воеводе предписывается присоединить имение к Бельскому замку, пока истец не явится на суд и не представит соответствующий документ, подтверждающий его право на имение. Дело рассматривается уже после принятая и вступления в действие ПЛС 14 февраля 1530 г. и, стало быть, с точки зрения процесса господарского суда, является во всех отнопіениях эталонный. Поручения великим князем различным высоким должностным лицам провести рас- следование, свершить суд с последующим пред- ставлением его протокола или устного доклада (реже) в господарский суд широко практиковались и нашли отражение во многих делах (№№ 153, 193, 214, 294, 397 и мн. др.). Такой порядок, конечно, затягивая решение дел. Некоторые из них перепоручались нескольким должностным лицам. Так, напрймер, из уже упомянутаго дела № 193 видно, что иск А. И. Ход- кевича и бельского войта Ивана Сегеневича виленским воеводичам Я. М. и С. М. - Радвилам сначала поручается А Гоштаутасу, который подтверждает законность иска И. Сегеневича АХод- кевичу, а того в свою очередь законность иска братьям Радвилам. Однако вторая сторона - Радвилы обращаются к великому князю и опро- тестовывают суд А. Гоштаутаса. Тогда господарь поручает пинскому наместнику Боны Ивану Михайловичу, весьма влиятельному вельможе, бывшему в свое время бельским наместником канцлера M. М. Радвилы Младшего и причинившему ущерб И. Сегеневичу, выехать на место (в пущу, где И. Сегеневич варил смолу) и подтвердить, что это действительно та самая пуща. И обо всем этом сообщить братьям Радвилам, и “с того маетъ имъ рахунок вчинити”. После чего виленскому епископу Яну поручалось свершить суд с участаем всех вышеперечисленных лиц и доложить свое решение великому князю: “А прото ж, абы, твоя м(и)л(ос)ть (єпископ Ян. - Авт.), на тот рокъ поспол с тыми паны делчими ихъ о томъ межи ними досмотрел и справедливость тому учинилъ. И што, ваша м(и)л(ос)ть, в томъ межи ними знайдете, о тол/ бы, ваша м(и)л(ос)ть, к намъ отписали. Мы вжо, подле тог(о) отпису вашое милости, наконег< роз- скажемъ винному тые шкоды Сегеневичу заплатити”. Как видим, процедура весьма длинная. После каждого “витка” процесса рассматрива- емого дела необходимо было снова снестись с
великим князем: либо ждать его приезда в ВКЛ, либо ехать в Польшу с докладом, либо посылать протокол судебного решения дела на данном этапе. А после всех этих “витков” (в данном слу- чае трех) великий князь своим судом должен был подтвердить решение комиссарских судов и выдать соответствующий подтвердительный лист тяжущимся сторонам. В значительной часта актов “книги” (№№ 55,138, 140, 268, 368, 369 и др.) речь идет вообще лишь о подгверждении решений комиссарских судов, которым, по-ви- димому, разбор судебных дел или решение ка- ких-либо более простыя вопросов было поручено еще раньше. Так, в 140-м деле, в котором судятся велавские господарские люди с байорасом Федором Вешняком, великий князь, подтверждая своим судом решения комиссарского суда панов Михайлы Халецкого и Сенка Пелозовича и суда троцкого воеводы, князя Константина Острож- ского, резюмирует: “И мы, водле суда и отказу кн(я)зя воеводы, его м(и)л(ос)та, троцког(о), тых велавъских при той земли Волнемской заставили, нехай они тую землю держать со всимъ с тыл/, как ся тая земля их здавна в собе маеть, подле листу судовог(о) п(а)на Михайла Халецког(о) а п(а)на Семка Пелозовича и подле суда и отказу кн(я)зя Костянтина, его м(и)л(ос)та”. То же в 138-м деле: господарский суд 19 августа 1524 г. подтверждает решение суда троцкого тауна, вал- кининского и лепунского наместника, пана Мацка Кунцовича, об освобождении великокняжеских крестъян: конюхов и осочников, от повинности доставлять уголь лепунским кузнецам. 8-го мая 1523 г. господарский суд удовлетворяет просьбу великокняжеского обрусного Васки Зе- новъевича с братьями подтвердитъ решение суда Ю. М. Радвилы: “И тые они листы судовые п(а)- на старосты городенского и тых судей наших (повторных комиссарских судей. - Авт.) перед нами вказывали... И бил намъ чолол/ Васко з брат(ь)ею своею, абыхмо имъ на то дали нам/ листъ, и тые земли потвердили ему нашим листол/. Ино мы, выслухавшы листов судових тыхъ панов наших, на их чолол/бит(ь)е то вчынили, на то дали имъ нам/ листъ и тые земци... по- твержаел/ симъ нашил/ листол/...” (№ 54). ббычно при решении всех подобного рода дел выдаются и подтвердительные листы.
Как уже говорилось, процесе господарского суда двоякий. Первое, когда он начинается не¬
СШ


посредственно с разбора дела самим господар- ским судом и им завершается. В таком случае он, как и в комиссарском суде, начинается с выдачи “позвов”-повесток исковой стороне для вызова ответчика (№№ 202, 221, 439 и др.) или прямо с допроса и показання сторон, если они уже явились в суд (№№ 1, 3, 4, 7 и мн. др.), с предоставления ими доказательств: чаще всего предъявления соответствующих документов (№№ 2, 9, 153, 209, 211 и мн. др.), присяги (№№ 31, 212, 354, 363, 404, 438 и др.), реже - выставления свидетелей (№№ 4, 8, 18, 295, 381 и др.), а иногда - и то, и другое, и іретье (N2 8 и др.). Второе, когда процесе начинается с господарского приказа отдельным или группе вышеперечисленныя должностных лиц рассмотреть дело и свершить комиссарский суд с после- дующим подтверждением его приговора госпо- дарским судом и вьщачей стороне или сторонам подтвердительных листов (№№ 8, 10, 227, 228, 306, 453 и др.). В первом случай, как и в комиссарском суде, основним среди доказательств является предъвление соответствующих документов. Так, в деле № 210, запротоколированном 9-го октября 1525 г., стоило одной из тяжущихся сторон - Яну Климчицкому - предъявить госпо- дарскому суду лист-данину Казимира и подтвер- ждение Александра и самого Сигизмунда Старого, как господарский суд решил дело в его пользу: “Ино мы, углянувши в лис/и-данину оища н(а)шого (Казимира. -Авт.) и в привилей брата н(а)шого (подтвердительный привилей Александра. - Авт.), и тэж у листъ судовый Немирия (мельницкого маршалки Немиры Грималича. - Авт.), и в нашо потверженье, и того межи ними (Яном Климчицким и Миколаем Свидером с братьями. -Авт.) досмотревши, в томъ есмо Яна Клил/чицкого правого знаи/ли...” То же пример- но в делах №№ 44, 260 и многих других. Такое же важное место при вынесении приговора гос- подарским судом занимает и решение прежних судов (№№ 266, 355). Вторым доказательством в господарском суде служат показання свидетелей, особенно при решении межевых земель- ных споров и “обводе” владельческих границ (№№ 295, 381,453 и др.). Здесь особый интерес представляет 381-е дело, в котором ведут тяжбу из-за межевых границ, взаимных земельныя пре- тензий, сопровождающихся, как обычно в таких случаях, наездами и даже убийствами, пан Патей
Тишкович и господарский дворянин Костюшко Федорович. Патей Тишкович перед назначенными великим князем межевыми судьями выставка 228-х свидетелей: "... Патей постави/z передъ ними (межевыми судьями. - Авт.) сватковъ своих-суграничных людей, двесте и двадцати, и два чоловеки, к тому - шести шляхгичовъ”. Костюшко Федорович: "... ставил передъ ними (судьями. - Авт.) съ своее стороны светики: сто и семьдесятъ, и одного ч(о)л(о)века, и то не су- граничники, а шляхътича ни одного не было”. Из дела видно, что в земельныя пограничныя судебных процессах предпочтение отдается сви- детелям - пограничным соседям, шляхте. При- мечательно то, что в “обводе” владельческих границ тяжущихся сторон участвует вся эта огромная масса свидетелей, все они, в том числе и “люди”-крестьяне, присягают: “Какъ жо тые вси светики - двесте и двадъцати, и два чоловеки, и шесит шляхгичовъ, тые грани тъьи паноти судьямъ оказавши и отиведши, и рекли: “Готови есмо на то присягнути...” Особо важным видом доказательств по земельным спорам или исполняемым крестьянами повинностям служили перешедшие из обычного права показання пожилыя людей. Так, из дела № 266 видно, что, когда еще при Александре державца Маркова троцкий каштелян Ян Миколаевич Радвила Старший и его на- местники стали панцирныя слуг Маркова обременять различного рода дополнительными повинностями, а те обратились с жалобой к великому князю Александру, то он приказал Яну Радвиле Старшему опросить старыя людей и узнать у них, какую службу эти слуги исполняли до этого: “И паи Янъ опытывалъ в тол/ старцовъ и мужей старыя волости Марко[в]ское, и они перед нити поведиди, иж то ити новина”. И этого было достаточно, чтобы суд Александра отменил эти дополнительные повинности и выдал соответс- твующий лист. И когда теперь новый державца Я. М. Радвила Младший решил повторить вари- ант своего дяди, ввести для тех же слуг дополнительные повинности, господарский суд, состо- явшийся 17 мая 1528 г., опираясь на лист Александра и показання пожилыя людей, отменил эти нововведення. Примерно то же в деле № 267, лишь с прибавлением, что Я. М. Радвила Младший “до них (старцев. - Авт.) слати не хотел”. Эти же дела, как и некоторые другие, свиде- тельствуют, что “старина” незыблема и обяза-
С1Ѵ


тельна для всех судов, в том числе и господарского. Иногда, однако, как в 23-м деле, вполне достаточно и показаний одного свидетеля, тем более, если этим свидетелем является сам АГош- таутас. Здесь, в господарский суд обращаются люди Сомилишской волости с жалобой на пристава Лаврина, незаконно требовавшего от них мезлевы и сена жеребячьего. С этой жалобой они уже дважды обращались к троцким воєводам: Григорию Астикасу (Остиковичу) и А Гош- таутасу, которые дело решили в их пользу. А Гопггаутас, по-видимому, присутствовавший (прямо об этом не говорится) при разборе дела, подтвердил показання истцов: “Как жо пан воевода, его м(и)л(ос)ть, вилея(ь)ский, пан Кгаш- толть, сал/ перед нами поведил, иж его м(и)- л(ос)ть то в доброй памяти маеть, пгго ж того межи ними смотрел...” И этого оказалось достаточно для принятая господарским судом решения, освобождающей) истцов от этих дополни- тельных повинностей.
В некоторых делах категорически подтверждается известный в исторической литературе факт, что слуги не могут выступать свидетелями протав своих господ: "... пгго жъ ес/и рен неслушная, абы мелъ слуга на пана своег(о) све/и- чыта...”(№ 334). И особенно это подчеркивается в отношении челяди: “А такъ видело ся нал/ и панол/ радал/ нашыл/, яко ес/и обычай у правех, иж челядин неволный ани слуга приказный не мае/и(ь) таковое речи повола/им”(№ 363). В деле речь идет о том, что челядинцы боярыни Пашковой Ягнешки на суде жемайтайского старосты С. С. Кезгайлы были свидетелями по обвинению ее в убийстве мужа. Третьим возможным видом судебных доказательств, как уже было сказано, является присяга. Так, в уже упомянутом 354-м деле допускаются к присяге истица - вдова Гри- невая Катерина и ответчик - жемайтайский єпископ M. М. Радвила. И господарский суд лишь на оснований присяги выносит приговор. Присяги было достаточно суду и при решении 404-го дела. Великий князь приказывает решитъ дело на оснований присяги и между берестейским митником Михелем Езофовичем и бельским мещанином Тимошем Сегеневичем: "... ино на чомъ вжо Тимошъ право поднесетъ (т.е. присягнет. -Авт.), твоя бы милость (А. Гош- таутас. -Авт.), казалъ дворанину нашому Сасину Федоровичу то на Михели моцно о/иправита и
ему о/идати...”(№ 212). Присяга обычно приносилась в присутствии специальных наблюдателей, которыми, как правило, назначались гос- подарские дворяне. Хотя прямо нигде не указывается место присяги, однако в некоторых делах косвенно говорится, что она приносилась в церкви: "... на который же, дей, рокъ жона его к той присязе была поготову и до ц[е]ръкви (курс, наш. - Авт.) приходила...”(№ 404). О присяге евреев определенно говорится уже в привилеи 1388 г. Витаутаса Великого37. Они должны были присягать у дверей синагоги.
Если в делах 6-й “книги Судных дел” процесе довольно часто носит состязательный характер, выражающийся в требовании сторон присяги или приставления шапки под закладом38, то здесь такое явление встречается лишь в нескольких десятках дел, а приставление шапки всего в одном деле, в котором вдова M. М. Радвилы Альж- бета Богдановна при разборе дела “поставила шапку” и сослалась на свидетелей: "... и на то шайку ставила на све/ики” (№ 375). Нет в господарском суде длинных допросов.
При принятаи решений господарский суд не- редко ссылается не только на приговоры преж- них судов, о чем уже говорилось, но и на обычаи (№ 363), прежние привилеи (№№ 260, 369, 445 и др.). Так, в 260-м деле при решении земельного спора между господарским дворянином Федором Демидовичем Мамчичем и киевским воєводою Аццреем Якубовичем Немировичем своє решение господарский суд обосновывает следу- ющим образом: “И мы, с паны радами н(а)шыми тому порозумевшы, кгды то/и Федор прйвилей- по/иверженье невес/лки н(а)шое (великой княгини Елены. - Авт.) на то (на землю. - Авт.) в себе маеть, намъ ся не тожо привилевъ, але и паперныхъ листов н(а)шых без причыны не го- ди/л(ь) ся лама/л(ь)”. Также безоговорочно принимаются решения и при ссылках на “ухвалы” (№№ 221, 358, 374 и др.). Особенно характерны ссылки на земскую уставу о праве распоряжаться только третьей частью земельных владе- ний: “... тогды она (Оборская, дочь пани Ядвиги
Лютаворовой Хребтовича. - Авт.) при своемъ
I
*
37 См.: Лазутка С., Гудавичюс Э. Привилегия євреям Витаутаса Великого 1388 года. М.-Иерусалим, 1993. С. 48. 18ст.
38 ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. XXXIX-XLII.
сѵ


жывоте не маеяг(ь) вышей третєє части, водлугъ уставы нашое и въухвалы земское (курс. наш. - Авт.), тых именей никому продаваним ани заставляти” (№ 358; разночт. 55-55). Из протокола 352- го дела можно установить даже примерное время принятия такого постановления. В деле, рассмат- ривавшимся 13 февраля 1529 г., т.е. в самый канун принятия ПЛС, сказано, что троцкий городничий, князь Петр Михайлович получил от своих сестер запись на две трети их материнских имений еще до принятия соответствующей уставы: "... сестри его в тых имем(ь)яхъ ... записали ему (князю Петру. -Авт.) свои две части перъвей. (курс. наш. -Авт.), ниакпи мы с п(а)ны радами нашыми и со въсими землями, под[да]ними н(а)шими Великог(о) князъства Литовског(о) установили, иж не мае/и(ь) нихго, кроти третєє части, от блискихъ своих записовати”39. На этом оснований господарский суд запись сестер князю Петру Михайловичу оставил в силе. Следовательно, “Устава”, ограничивающая отчуждение от родственников вотчинных имений одной третью, действительно была принята недавно. Такое предположение подтверждает и 9-е дело за 1522 г., в котором также есть ссылка на данную “Уставу”: “... што ж мы первей сего с п(а)ны радами н(а)шими и со всими землями, по/идамными н(а)шими Великого князства Ли- товского, то установили и уфалили на важныхъ соймехъ, иж нихго не мае/и(ь) вышей третєє части именей от близких записывати”. В нескольких делах (№№ 221, 356 и др.) есть ссылки и на “Ухвалу” о земской давности: “А паи Юрей (Ю. И. Ильинич. - Авт.) и пототикове его в то не маю/и(ь) ся вступовани(ь), подлугъ ухвалы прав о/ичызны нашой - Великог(о) князства Литов- ского - иж, хто чого у молчаньи был за о/ица и брата нашого ... и за нас, то/и вжо вечно маетъ молчати...”(№ 221); или: “... мы со въсими п(а)ны радами и со въсими зетилями, подданными нашыми, тое право установили: хто чого за отца и брата нашог(о) въ держан(ь)и и во-в покои был, а въпоминан(ь)я ни от ког(о) о то не мелъ, таковый тое вечне одержывае/и(ь)”(№ 346). Похоже и в некоторых других делах40. Хотя несколько последних дел рассматривалось после введення в действие ПЛС, т.е. после 29 сентября 1529 г., ссылок на Статут нет, лишь в одном 411-м деле есть ссылка на правовую норму, близкую 1.2,4 его статьям41: “... для тог(о), ижь кожь-
дог(о) зъдрадцы именья спадываюни(ь) на нас, г(о)с(по)д(а)ря, а близкие к тому ничого не маютъ”. Однако сам Статут и здесь не упомянут. ПЛС упомянут всего лишь в одном - 278-м деле, датируемым 7-м июня 1528 г., когда он еще не был принят.
Процедура судопроизводства строго соблюдалась не только самим господарем, но и назначаемыми им комиссарскими судами. При нару- шении устоявшихся норм решение судов отме- нялось. Напрймер, когда в 438-м деле господарский дворянин Тишко Быховец, взятый тяжущимися сторонами Богданом Юряжичем и Львом Чижом вижом и обязанный присмотретъ за присягой истцов - “людей” господарского дворянина Льва Чижа, нарушая процедуру судопроизводства, (по-видимому, не без определен- ного влияния со стороны последнего), отказался показать ответчику списки присягающих, более того, к присяге повел не тех крестъян, которые были указаны в приговоре господарского суда, то великий князь аннулировал такую присягу и назначил новую: “Прото, естли будет(ъ) так, как он (Богдан Юряжич. - Авт.) нам жаловалъ, будемъ ли мы самыти тымъ людемъ его указали на шъкодах своих присягънути, а ты (Тишко Быховец. -Авт.) будешь инъшых людей ку присязе водилъ, а не тых самих истцов и списка тежъ первей присяги дати ему (Богдану Юряжичу. - Авт.) не хотелъ, приказуєм тобе, ажъбы еси для таковое несправедьливое присяги в той суме в ыйменье его не въвязывая ся и шкодь никоторых в тол* ему не делалъ, и знову бы еси казалъ на то присягу въчынити самыти тыти людети, которымъ будети(ь) шкода ся стала, водле выроку и сказанья н(а)шог(о) конечно”. Также безоговорочно в случае нарушения процедуры судопроизводства отменял великий князь и решения комиссарских, маршалковских и иных судов, как, напри- мер, в деле № 249 отменено решение маршал- ковского суда господарского маршалки Ю.И. Ильинича между Мельницкими, берестейскими, дорогицкими земянами (истцы) и господарским
39 	Такая “Устава” была принята 20.ХІ.1506 г. - См.: Daniłowicz I. Skarbiec diplomatów. Wilno, 1862. T. II (далее: Daniłowicz I. Skarbiec diplomatów). S. 273. Nr. 2176.
4° “Устава” о земской давности была принята в 1507 г.
Жигимантасом Старым. - См.: Daniłowicz I. Skarbiec
diplomatów. S. 276. Nr. 2185.
41 ПЛС. T. II. 4. 1. C. 66.
CVI


дворянином Офанасом Быковским (ответчик). Причиной аннулирования маршалковского суда Ильинича было то, что в наруніение устоявшихся норм он, выслушав доводы только одной
- истцовой стороны, принял решение и выдал выписку из решения суда под своею печатью без печатей других судей, будучи тяжело боль- ным, возможно даже и не видел этой выписки: “Ино мы, убачыешы то, кгды ж небощикъ (суд отменялся уже после его смерти. - Авт.) пан Юрий на жалобу одное стороны такъ великую суму (403 копы грошей. - Авт.) на них (на вдове и сыновьях уже покойного Офанаса Быховского.
- Авт.) всказалъ и лис/w свой судовый на то тымъ земянол/, одной стороне, далъ, и суди оный печатей своих не /слали, к тому тежъ онъ, небощы/с, былъ на смертельной постели, могъ того листу и не бачытъ (! курс. наш. - Авт.), нам ся не видело тых пенязей на то/w лист пана Юревъ (Ильинича. - Авт.) Офанасовой плати/ии”. Бывали и такие случаи, когда великий князь явно несправедливое и противозаконное решение ко- миссарского суда и свое подтверждение оставляя в силе, а всю ответственность, в том числе и возмещение причиненного ущерба потерпевшей стороне, возлагая на комиссарских судей. Правда, во всей “книге” это единственное судебное дело между двумя крупными землевла- дельцами из-за большого имения Вортоль, нашедшее отражение в семи протоколах господарского суда (№№ 8, 26, 45, 58, 213, 297, 348). Из первого протокола (№ 8) видно, что комиссарский суд в составе князя Александра Семеновича Чарторыйского, дворного маршалки Яна Стецковича, дворного конюшего Якуба Кунцо- вича и господарского дворянина Андрея Борисовича Лозки еще раньше (когда не сказано) с нарушением судопроизводства присудил названное спорное имение Вортоль Ю. И. Ильиничу: "... иж они (судьи. - Авт.) тое имея(ь)е его отсудили без присеги све/иковъ, не водлугъ обычая u права земъского (курс. наш. - Авт.)”. Однако великокняжеский суд подтвердил это противозаконное решение комиссарского суда перечис- ленных судей. Из этого же первого протокола видно, что после этого Лев Боговитинович возбу- дил в господарском суде иск против судей, на- рушивших процедуру судопроизводства и тем самым незаконно отсудивших у него имение Вортоль. И господарский суд, рассмотрев дело,
удовлетворил иск Льва Боговитиновича против незадачливых судей: "... што ж мы тогды, межы ними досмотревшы, и за тое име«(ь)е, за Вортол, которое судьи их от п(а)на и Лъа отсудили, на всихъ тых судьяхъ..., толко жъ зел/ли изъ ихъ именей п(а)ну и Лву присудили”. По логике вещей, казалось бы, господарский суд должен был аннулировать прежнее решение маршалковского суда и свое подтверждение, а неправедно присужденное имение Ю. И. Ильиничу, отобрав у него, вернуть Л. Боговитиновичу. Так, по-видимому, бы и поступил современный Верховный суд. Господарский же суд XVI в. поступил иначе, решение суда и свое подтверждение оставил в силе, а причиненный ущерб неправедним реше- нием этого суда взыскал с судей, этим как бы подчеркнув исключительную их ответственность за такое решение. Но и это решение господарского суда при жизни истца не было выполнено. После его смерти 18 ноября 1522 г. дети Л. Боговитиновича снова обратились в господарский суд с этим же иском. Господарский суд, подтвердив свое прежнее решение, в дополнение к нему послал еще в это имение Вортоль канцлера А. М. Гоштаутаса и господарского мар- шалка Немиру Грималича, которым поручалось оценить стоимость доходов с имения за все годы, в которые оно находилось во владении Ю.И. Ильинича. И когда будет произведена такая оценка, "... тогды тые суди, верхуописаные, тую суму по частей/ маютъ п(а)на Лвовьш сынол/ платила^). А за землю (за имение. - Авт.) тые ж судьи своих именей земли маютъ толко жъ в лыко пана Лвовьш сыномъ о/имены дать” (№ 26). Как видно из следующего акта (№ 45), постанов- ление данного господарского суда было выполнено. 25 февраля 1523 г. господарский суд вынес окончательный приговор, подтверждающий решение А. М. Гоштаутаса и Немиры Грималича, по существу свершивших комиссарский суд: установивших сумму ущерба в 1853 копы грошей, обязавших четырех вышеупомянутых судей выплатить ее в установленные сроки детям Л. Боговитиновича. Конечно, дело с выплатой затянулось, ответчики всячески затягивали ее сроки (№№ 58, 213, 297). Как видно Из дела № 348, еще 21 июля 1528 года один из судей Ян Стецкович все еще не рассчитался с истцами и их наследниками.
При относительной доступности и демо-
сѵи


критичности судов, в том числе и господарского суда, должное чему мы воздали выше, в нем как и в комиссарских, много было неразберихи, нередко противоречивых решений по одному и тому же делу, а главное, игнорирование этих решений тяжущимися сторонами, слабость и, можно сказать, беспомощность органов исполнительной власти перед всесилием и своеволием крупных феодалов, а иногда и нижестоящих судебных органов42. В результате чего, проходя через несколько судебных инстанций, дела настолько запутывались, что даже господарскому суду трудно было установить, кто же действи- тельный виновник и он нередко менял свои решения. С этой точки зрения, особенно показательной является многолетняя межевая тяжба между Ю. И. Ильиничем, а после его смерти - сыном Станиславом и братьями: Василием Богдановичем, дворным конюшим, кричевским и аинским державцей, и господарским дворянином Львом Семеновичем - Чижами. Это дело уже привлекло внимание исследователей43. В нем, как говорится, коса нашла на камень: средней руки, но быстро возвышающиеся напористые феодалы братья Чижи возбудили судебное дело против крупного феодала вельможи Ю. И. Ильинича, который со своего имения Мир постоянно совершая наезды на их пограничное име- ние Городею, нарушая межи и захватывая часть земель. В первом 439-м акте дело представлено так, что как будто братья Чижи “заочно” или даже путем прямого обмана (один из них, Лев, был господарским дворянином и, следовательно, свой человек в великокняжеской канцелярии) получили господарский лист, в котором назначался межевой суд для решения между сторонами вышеуказанных споров. Причем, в листе утверждалось, что Станислав Ильинич дал свое согласие на такой суд и даже принял назначенный срок: “... и, рекома бы, caw он (С. Ильинич. -Авт.) к тому призволить и tow рокъ принялъ”. С. Ю. Ильинич в своей жалобе великому князю все это решительно отрицая. Тогда великий князь в своем листе из Кракова от 29 января 1530 г., ссылаясь на жалобу С. Ю. Ильинича, аннулировал первый лист и решение суда. Однако, как видно из следующего акта “книги” (№ 453) от 5 марта 1530 г., также писанного в Кракове, Л. С. Чиж все же вывел своих межевых судей, которые односторонне в нарушение эле-
ментарных норм судопроизводства отсудили у С. Ю. Ильинича часть имения Мир. Естественно, что Станислав Юрьевич обратился к господарю с жалобой, в ответ на нее господарь отправил из Кракова названный лист, в котором, удивляясь такому произволу и беззаконню Л. С. Чижа и его судей, писал: "... намъ то дивно ecw, ижъ вы заочними листы н(а)шими тые земли (часть именйя Мир. - Авт.) казали, в него (С. Ю. Ильинича. - Авт.) судамъ своимъ отьехаяш” (№ 453). И отменяя это решение судей, поручая дело суду Панской рады, приказывает братьям Чижам: “А до тых ч(а)совъ (до приговора Панской рады. - Авт.) приказуемъ Baw под зарукою н(а)шою, под тисячю Konaww грошей, ажъбы есте в тые зел/ли его именья Мирского, которые будут(ь) тых ч(а)совъ судьи в(а)ши на в(а)шо поведа«(ь)е вал/ owexa/ш, не въступали ся и их не пахали, и не въжыва/ш...” Однако в господарском листе 8 июля 1530 г., т.е. спустя всего 4 месяца вся суть дела излагается совсем иначе (№ 520). Из него видно, что, наоборот, Ю. И. Ильинич, а затем его сын Станислав и их урядники из имения Мир постоянно совершали наезды на пограничное имение братьев Чижей Городею, нарушали межевые границы и захватывали их земли. После смерти Ю. И. Ильинича, как видно из 496-го дела, где-то в начале 1530 года господарский суд по жалобе Чижей прямо на виленском сейме назначил им окончательный межевой выездной
42 Так, из дела 196 видно, что господарь неоднократно приказывая дорогицкому наместнику Станиславу Не- вядомскому и городскому судье Яну Кучинскому отложить межевой суд между дорогицкими и кореневскими земянами и господарским дворянином Ленартом Ко- синским по уважительной просьбе последнего, однако дорогицкие судьи, вопреки этим приказам, вершат суд, выносят Ленарту Косинскому приговор и собираются его “грабить”. А что же господарь? Он пишет новый грозный приказ: “... вы (судьи. - Авт.) через тые листы н(а)ши предся тые вины и презыски тымъ кореневъскимъ (истцам. - Авт.) на немъ (Л. Косинском. - Авт.) сказываете и за то, дей, хочете его грабити, чому ж ся велико дивуемъ, ижбы напротивку листовъ и розска- зан(ь)ю нашому ... таковую смелость маете...” И в за- ключение строгий приказ - аннулировать свое решение под “зарукой” в 300 коп грошей.
43 Bardach J. Studia. S. 354. Правда, автор дело рассматривает лишь с одной точки зрения - неупорядоченности делопроизводства в по существу “походной” великокняжеской канцелярии и порочной практики выдачи “заочных листов”.
СѴИІ


суд с проигрынюм дела. Однако С. Ю. Ильинич и его судьи в назначенный срок не явились, хотя были об этом неоднократно уведомлены. Тогда судьи и свидетели Чижей, в полном соответствии с существующими нормами судопроизводства, узаконенными в ПЛС44, одни “объвели” межевые границы истцов, приняли судебное решение “и то/и судъ свой до п(а)нов pad ... о/иписали” (№ 520). Но С. Ю. Ильинич этого суда не признач и в нарушение статей ПЛС “заочно” получил соответствующие листы, адресованные Панской раде с требованием нового суда, а послан- ных для приведення в исполнение приговора межевого суда вижей и их слуг избил, одного даже убил. Тогда Панская рада, осудив действия ответчика, вторично послала для приведення в исполнение решения межевого суда господарского дворянина Тишка Быховца с помощниками и положила значительные заруки, однако, и на этот раз наместник С. Ю. Ильинича имения Мир оказал вооруженное сопротивление госпо- дарскому дворянину и его слугам: “... за тымъ дворяниномъ н(а)шьш гонилъ и слугъ его, и людей ихъ многих побилъ и поранилъ, а инъшых до смерти побили” (№ 520). И только после того, когда, явившись лично в Краков С. Ю. Ильинич и Л. С. Чиж согласились лично перед великим князем на “мировой” суд и обещались строго выполнять его решение, великий князь назначил мировыми, дословно “примирительными” судьями двух довольно влиятельных членов Панской рады: господарского маршалку и писаря, пана Ивана Горностая, и господарского крайчего, пана Григоря Григорьевича Астикаса, которые и “въчынили промежу их вечную зъгоду” (№ 520), подтвердив решение первого межевого суда, которое, как было сказано выше, господарь раньше аннулировал. Теперь уже и господарь своим листом 8 июля 1530 г. (№ 520) подтвердил решение “мировых” судей и стало быть решение межевого суда. Дело как будто завершилось, но на долго ли? Как уже сказано, Ю. Бардах все эти противоречивые решения господаря объяс- няет неупорядоченностью дел в великокняжеской канцелярии45. На наш взгляд, это лишь одна и не самая главная причина, главная - в слабости великокняжеской власти, в слабости исполнительского центрального государствен- ного аппарата, его структур принуждения и в наличиии таких структур, довольно мощных, у
крупных феодалов. Даже из этого дела видно, что они сумели не просто оказать сопротивление представителям господарского судебно-испол- нительского аппарата, но “и людей ихъ многих” избили и изранили, “а инъшых до смерти поби- ли”(№ 520). Подобная ситуация отражена и в дд. №№ 227, 296 и некоторых других.
Дела “книги” наглядно и образно подтверж- дают в целом известный в историко-юридической литературе факт, что великому князю и его суду в описываемый период были подвластны и подсудны любые дела жителей ВКЛ, можно лишь выделить те вопросы, которые являлись исключительно его прерогативой.
Первое. Суд о шляхетской чести или чести состоятельных горожан (большинство населення - крестьянство - этого достоинства были лишены). Напрймер, в деле № 510 от 24 июня 1530 г., отвергая иск князя Ивана Филипповича Кро- шинского, предъявленный господарскому дворянину Федору Колонтаеву, по обвинению его в соучастии в заговоре князя М. Глинского, великий князь напоминает, что дело о чести является исключительно его прерогативой: “... бо што ся дотыче/и(ь) чти, ничыя ес/п речь тог(о) смо/ире- ти, кроме нас, г(оспо)д(а)ря”. Такие же решения принимаются по делам и о чести верхушки горожан. Когда, напрймер, магистрат Вильнюса, рас- сматривавший дело состоятельной) мещанина Ивана Мыльника, лишил его должности и чести, то на его жалобу последовало категорическое решение великого князя: "... вы (магистрат. - Авт.), д&й, ... то/и врадъ в него о/иняли и честь ему о/исудили. Чому ж ся мы велико дивуемъ, иж вы людел/ честь о/исуживаете, чого ж нихго не може/и(ь) вчинити, леч мы сами, г(о)с(по)- д(а)ръ, моцни чес/и(ь) дати и тэж честь о/исуди- ти, водле чыего выступу. Атак мы тое вашо сказанье ни-во што покладаемъ...”(№ 90).
Второе - пересмоір и отмена прежних великокняжеских привилеев, в том числе и пред- шественников, которые отменялись лишь в ис- ключительных случаях. Это особенно наглядно видно из дела № 202, в котором великий князь, сначала выдавший подляшскому воеводе .Янушу Костевичу лист для вызова в суд Панской рады А. Гоштаутаса, якобы незаконно удерживающего
44 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 220. ѴІІІ.З ст.
45 Bardach J. Studia. S. 354.
СІХ


его два родовых имения, потом его аннулировал. Поскольку выяснилось, что великий князь еще раньше выдал А. Гоштаутасу привилей, подтверждающий его право на эти имения, как на куплю: “Яко ж, дей, мы (великий князь.-Авт.), водле куили его м(и)л(ос)ти (А. Гоштаутаса. - Авт.) и листу куячого, тые имея(ь)я потвердили его м(и)л(ос)ти нашимъ привилемъ навечность. А кгды ж ... тая ся реч стегаеяг(ь) до привиля н(а)шого, тэды в небытности нашой у Великою князстве Литовскомъ не можетъ нияго привилевъ наших ламати”. То же примерно в деле № 352 и некоторых других.
Третье - отмена решений как господарского суда, так и всех других ниже стоящих, что подтверждают многие вышерассмотренные дела. Решения своих судов великий князь чаще всего отменяет, когда выясняется, что одна из сторон, представив дело в извращенном виде, ввела суд в заблуждение. Как, например, в деле № 507: “Какъ же, дей, Ярославъ (господарский дворянин. -Авт.), украсивши речъ свою, и привоемъ н(а)шымъ тые люди и земли въ нас посверлилъ собе навечъносс(ь), водлугъ дая(ь)я и листу Степанова (отца истца, господарского дворянина Ивана Совича. -Авт.)”. И в заключение - при- каз маршалке, волковысскому державце, Матею Войтеховичу Яновичу: если действительно Ярослав обманным путем подтвердил себе этот лист в господарском суде, то его нужно аннулировать. То же в делах №№ 30, 70, 73, 77 и др., причем с похожими оборотами речи: “реч свою украсид.” (№ 30); “въкрасивши реч свою”(№ 70) и т.д. Как видно из сказанного, дела “книги” весьма полно, а некоторые и красноречиво отражают судопроизводство и процесе господарского суда. Они показывают, что в его судебной практике строго соблюдались правовые обычаи, постановлений великого князя и Панской рады, а за последний 1530 г. и статьи ПЛС. Однако процедура судопроизводства в повседневной жизни была многообразнее зафиксированныя правовыя норм в названных постановлениях и статьях ПЛС46, а сама судебная практика и прежние постановлений, как видно из некоторых дел, являлись источником отдельных статей ПЛС. Например, уже вышеоговореная ухвала об отчуждении не более 1/3 вотчинных владений от родственников, узаконенная в 1.15 и 16 статьях47, и постанов-
ление о сроке земской давности - в 1.24 и 27 статьях ПЛС48. Когда речь шла о сроке земской давности, особый вес в господарском суде имела ссылка на Витаутаса. Так люди с Куренца Марковской волости господарским судом были освобождены от тяглой службы потому, что “дед и отец ихъ здавна, за великог(о) кн(я)зя Витовта и за Жыкгимонта служивали кояною службою, на войну хожывали з доспехо-w” (№ 18). Ссылок на Статут (и то речь идет о “писаныя правах”) всего две-три, причем одна в 67-м деле от 19- го августа 1523 г., т.е. когда еще он не был окончательно отредактирован и принят. В деле вла- делец, вопреки существующим законам, заве- щает помимо родственников все имение Под- дубисье Бетигальской часовне. Великокняжеский суд, аннулировав такое незаконное завещание, передал имение наследникам, сославшись при этом, по-видимому, на ПЛС: “... как жо есмо и сими часы, будучы y-в отчызне нашой - Великою князстве Литовскомъ - поспол з в(а)шою м(и)л(ос)тью, п(а)ны радами н(а)- шими, в писаныя правехъ то дали и уфалили”. Идет ли здесь речь о ПЛС, принятом летом 1522 г. виленским сеймом, выражаясь современным языком лишь в первом чтении, хотя тогда казалось принятом постатейно и окончательно49, определенно сказать нельзя. Вполне возможно, что великий князь имел здесь ввиду специально принятую по этому вопросу вышеназванную “уставу” 1506 г., упоминаемую в нескольких делах “книги”. В некоторых делах есть косвенные ссылки на ПЛС, например, в 408-м деле говорится: “...и не маел/ в него (господарского писаря Станислава Скопа. - Авт.) тог(о) двора н(а)шого (Скирснямуне. - Авт.) отнимати ... на жадную причыну и объмову заочную, а на- болей, будучи нал< въ паистве н(а)шомъ - Коруне Полосой (курс. наш. - Авт.). Нижли, кгды будемъ у Великомъ князстве Литовъскомъ...”50 И как показывают дела “книги”, решавшиеся до ПЛС, такая статья была настоятельно необ-
46 См.: Vansevičius S. Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės valstybiniai-teisiniai institutai pagal 1529,1566 ir 1588 m. Lietuvos Statutus. V., 1981. P. 109-119.
47 ПЛС. T. II. 4. 1. C. 76, 78.
48 Там же. C. 86, 88.
49 Лазутка C. А. ГЛС. C. 72.
50 ПЛС. T. II. 4. 1. C. 86. 1.25 CT.
CX


ходимой, ибо многие данины и привилеи выдавались в Полыпе. Правда, и после принятая ПЛС, как свидетельствуют более поздние источники, это узаконение не всегда соблюдалось. В 392-м деле подтверждаемый господарем “вызволены# листъ” составлен в полном соот- ветствиии c III. 15-й статьей51: “... зъ его землею и з домом, и со всими ставки..., кому хотя, доброволне служияш”. Правда, ссылки на ПЛС нет. По-видимому, господарю, как высшей судебной и законодательной инстанции ссылка на Статут не была обязательной. Интересный является, с точки зрения источников некоторых статей ПЛС52, упоминание о неподсудности крупных землевладельцев земским судам в 279-м деле, из которого видно, что эта норма действо- вала уже при Жигимантасе Кястутъевиче и ве- роятно даже при Витаутасе. В протоколе дела говорится, что “... п(а)ни воєводина (Троцкая Ос- тиковая Григорьевая Альжбета. - Авт.) в зел/- скол/ праве олжазывати(ь) имъ (ответчикам. - Авт.) не хотела для того, ижъ она с тыми имены (йменнями. - Авт.) в зел/скол/ праве не седела, предковъ ее великим княз Жыкгимонлг (Кяс- тутьевич. - Авт.) с тыми имем(ь)и со всихъ врадниковъ права земског(о) вынялъ, оставил тые имеп(ъ)я (курс. наш. - Авт.) на судъ самог(о) г(оспо)д(а)ря”. Значит, такое исключение из общею земского права могло относиться не только к отдельным феодалам, но и конкретним йменням. Таким образом, дела “книги” являются уникальным первичным материалом не только для уяснения судопроизводства и процесса господарского суда, но и редким источником для некоторых статей ПЛС.
Земельное и уголовное право
Значительная часть актов “книги” - это земельные дела, судебные тяжбы по ним, претен- зии на владения, межевые споры и т.д. Поэтому в них хорошо отражены многие нормы земельною права и их применение при решении судебных споров. Великокняжеская власть и ее суд стоят на страже земельной собственности феодалов. “Шляхетская земельная собственность всех видов - вотчинная, выслуженная или куп¬
ленная, как общее правило, - неприкосновенна”53. Особая забота проявляется о сохранении за владельцами родовых имений, как, например, в 3-м деле: “И мы с п(а)ны радами н(а)- шими, того доведавшы ся, иж толі двор Довк- шево, Моитовътишки, тыл/ боярол/ (истцам. - Авт.) есть дедовщ[ин]а..., дали есмо ил/ держати”, т.е. суду вполне достаточно одного доказательства, что для истцов имение является родо- вым. Если даже родовое имение продано, то наследники не теряют на него права, они могут его, как в 54-м деле, выкупить. Здесь обрусный Васко Зеновъевич решил выкупить проданную его отцом господарским людям вотчину, те, понятно, отказались, тогда он обратился в маршал- ковский суд Ю. М. Радвилы, который "... тог(о) межи ними досмотревши, и казал тымъ людел/ пенязи в них взята, а земли Васку и его бра/и(ь)и поступити ся”. Но ответчики отказались выполнить решение маршалковского суда, тогда великий князь назначил повторный, уже более представительный комиссарский суд в составе двор- ного маршалки Ю. И. Ильинича, маршалки князя Василия Андреевича Полубенского и двор- ного и троцкого конюшего Якуба Кунцовича. Комиссарский суд подтвердил решение прежнею суда и выдал истцам - Васке Зеновъевичу и его братьям - судебный лист. На сей раз ответчики подчинились решению суда и, взяв деньги, истцам вернули их вотчинное владение, а 8 мая 1523 г. господарский суд выдал свой лист, подгверждающий решение прежних судов. В “книге” есть и другие дела (№№ 59, 210, 282 и др.), подтверждающие незыблимость данной земельной нормы, касающейся вотчинных и родовых имений, особенно их двух третей, о чем сказано выше и что подробно оговорено в исторической литературе54. Родовые имения ни под каким видом не могут быть отчуждаемы, они переходят по наследству, что и было окончательно закреплено в ІІІ.9 статъе ПЛС55. И все же одна третъ родовых имений нередко продавалась. Однако купля-продажа земли (что и было закреплено в ПЛС)56 могла совершаться
51 Там же. С. 116, 118. '
52 Там же. С. 160. VI. Введ.; С. 310. ХІІІ.24ст.
53 Пичета В. И. Белоруссия и Литва. С. 475.
54 Лазутка C. А. I ЛС. С. 81-86.
55 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 112, 114.
56 Там же. С. 76-80. 1.15-17 ст.
СХІ


только с разрепіения великокняжеских урядов или с разрепіения самого великого князя. Такая норма подтверждается и некоторыми делами “книги” (№№ 437, 479 и др.). Так, в 437-м деле от 27 января 1530 г., т.е. уже после принятия ПЛС, великий князь адресует маріналке, брас- лавскому державце Павлу Сапеге лист, в котором приказывает вернуть две ранее конфискованные земли смоленскому боярину Остане Григорьевичу. Такой приказ мотивируется тем, что эти земли были куплены им в Браславском повете с разрепіения отца Павла, подляіпского воеводы И. Б. Сапеги: "... кгды жъ он тые земли купил зъ дозволеньемъ пана Ивана Сопеги, а потомъ и мы потвердили ему то н(а)шьш листом”. В дей- ствительной жизни бывали и другие случаи, когда эту норму земельного права можно было обойти. Одной из таких скрытых форм передачи родовых имений в собственность чужим людям было их усыновление, нередко обусловленное выдачей замуж дочерей или внучек, как в деле № 395, в котором боярин Виленского повета Некрапі Юшкович “ничимъ не припужоя ани намовея, одно по доброй воли своей и, будучи въ доброти зъдорови и въ целомъ розуме, възялъ его (боярина того же Виленского повета Миколая Станковича. - Авт.) къ собе за с(ы)на и отписалъ ему третюю часть именья своего на реце Меречи у Чернюнехь оючызны и всее земли”. Такую скрытую форму приобретения зе- мельных владений нередко использовали и крупные землевладельцы, как в деле № 436 господарский маршалок, влиятельнейший вельможа Ю. И. Ильинич, “набился” в сыновья шляхтичу Юрию Остромечовскому, который на этом оснований “записал ему третюю часю(ь) имея(ь)я своего Остромечова”. Похожие формы приобретения вотчинных земель упомянуты в исследо- вании Ю. Бардаха57.
В болыпинстве дел “книга” рассматриваются обыденные повседневные междоусобные пре- тензии соседей или родственников, каеающиеся размежевания границ, раздела наследственных владений и др. подобного рода споров. Нормы земельного права в рассматриваемое время являются вполне сложившимися и устоявшимися, а порядок разрепіения споров имеет давние незыб- лимые традиции. Так, разрешение любых межевых споров начинается с назначения господарским судом межевых илидельчих судей (№№ 1,
7, 35, 50, 51, 55 и др.), которые выезжают на место спора, там со всей скрупулезностью, как в 55-м деле, размежевывают владения, подробно описывая их границы по знакам на местности (названиям сел, рек, дорог, болот, приметных деревьев, камней и т. д.): “И тые их дельчые, там на тую земълю их выехавши, и, водле их умовы и едная(ь)я, тую землю межи ними роз- делили: Зараяковичол/ дали къ имъ стороне, к дорозе, што идею(ь) от Старог(о) двора и от церкви Светог(о) Спаса, и Пещатцу...” и т.д. Составив такую подробную межевую опись, чаще всего подкрепленную присягами свидете- лей, дельчие судьи представляют ее комиссарскому суду, который в данном 55-м деле со- стоит из трех, назначенных “з рамени господарского” сановников: земского маршалки Яна Миколаевича Радвилы Старшею, дворного маршалки Ю. И. Ильинича и земского подскарбия Аврама Езофовича. Комиссарский суд на оснований листа - межевой описи дельчих принимает свое решение. Правда, оно было обжаловано второй стороной перед господарским судом, который, повторно рассмотрев дело, подтвердил решение комиссарского суда: “И мы, речей ихъ с обустороннихъ и тых листов ихъ судовых, и едьнал(ь)ныхъ, и дел(ь)чых, ..., выслухавшы, в том-таки Заранковичов правых знашли и при тых листех ихъ заставили, и листь наш судовый на то имъ дали”. Подобного рода обыденные земельные споры с соблюдением норм земельною права решаются и во многих других делах (№№ 56, 59,65,210,258 идр.). Так, в деле N° 210 от 9 октября 1525 г. в господарский суд обращается с иском к Мельницкому земянину Яну Климчицкому земянин того же повета Миколай Свидер со своими братьями Сернацкими, обвиняя первого в том, что он будто бы незаконно держит их “землю отчизную”. На суде выясняется, что эту землю еще отцу Я. Климчицкого пожаловал Казимир, а Александр и сам Сигиз- мунд Старый это пожалование подтвердили листами, и что дело уже дважды рассматривалось в маршалковом комиссарском суде мельницкого старосты Немиры Грималича и было решено в пользуЯ. Климчицкого с выдачей ему соответс- твующего судебного листа. На оснований этих документов, которые предъявил господарскому
57 	Bardach J. Studia. S. 182.
СХІІ


суду Я. Климчицкий, он был признан правым. Вообще решения прежних судов, как в этом деле, так и в делах 55, 56, 59 и во многих других, как правило, оставлялись в силе, особенно если дело восходило к временам великих князей Казимира и Александра, еще до принятая ПЛС определенных как срок земской давности. О таком сроке с полной определенностью говорится в 346-м деле, в котором волынские земяне Зенко и Микита Чариковские в господарском суде 5 февраля 1529 г. протрали дело пану Якубу Монтовтовичу и не смогли вернуть их вотчинного имения лишь только потому, что “... за олгца (Казимира. - Авт.) и брата нашог(о) (Александра. - Авт.) впомининья жадног(о) о томъ не делали”. Этими весьма расплывчатыми рамками срок земской давности был узаконен и в некоторых статьях ПЛС58, правда, в одной из них в весьма путанной редакции говорится и о десята- летнем сроке земской давности59. И лишь 1.27-й дополнительной статьей более поздней пространной редакции совершенно определенно ус- тановлен такой срок земской давности и именно в области земельного права60. Некоторые подобного рода межевые тяжбы затягивались на длительное время, тогда, как в деле № 382, для обеих сторон назначался последний окончательный срок. Было бы полезно и нашим судам позаимствовать эту практику назначения оконча- тельного срока. К началу XVI в. вполне сложились и нормы земельного права, касающиеся раздела земельных владений между наследниками, чаще всего сыновьями, иногда сыновьями, вдовой покойного и дочерями, как, например, в затянувшимся процессе раздела имений M. М. Радвилы Младшего между его тремя сыновьями и вдовой с двумя дочерями (№№ 7, 35, 50, 51, 417). Наиболее типичным с точки зрения соблюдения всех норм земельного права является раз- дел земельных владений между сыновьями покойного, господарского маршалки Ю. И. Ильинича. В делах №№ 252 и 253 запротоколированы подгверждения “дельчих листов” его сы- новьям Яну, Щасному и Станиславу. Как и во всех подобного рода исключительной важности документах, строго выдержан их формуляр, начиная с “Чынимъ знаменито...”, кончая: “В тол< листе рука королевская”. Скрупулезно и подробно в каждом акте перечислены владения. В акте утверждается право собственности на пе¬
речисленные владения не только сыновей Ю. И. Ильинича, но их потомков: "... по/ивержаеж симъ нашьии листол/ вечно ему самому (сыну Яну. - Авт.) и его жоне, и их детел/, и на потол/ будучыл/ их щадкол/. Маетъ ои тую третюю часлг(ь), вы- шейнаписаную в семъ н(а)шол/ привили,... держати со всим по тому, водле делу и листовъ ихъ делчых” (№ 252). Хотя в “книге” нет актов, пред- шествовавших этому “подгверждению” господарского суда, однако можно не сомневатъся, что, соблюдая нормы земельного права, наслед- ники до этого обращались в господарский суд, испрашивая разрешения на раздел владений покойного отца. Господарский суд назначил дельчих судей, которым, по-видимому, без особого скандала удалось в ровный дел поделить на три часта все отцовские владения и выдать сыновьям “дельчие листы” под своими печатями. И вот теперь (28 мая 1527 г.) сыновья: Ян (№ 252) и Щасный (№ 253), представили эта “дельчие листы” на утверждение господарского суда. В них, как и во всех подобного рода актах, сформулирована одна исключительно важная норма: “Яко жъ он (старший сын Ю. И. Ильинича Ян. - Авт.) на то вси три листы делчые кождого брата передъ нами вказывал, в которых жо листахъ дельчыхъ выписуеть заруку н(а)шу: хто бы мелъ с тот(о) выстутші. а тог дел рушьгт, таг маетъ нам. заплатт(ъ) две тисячы копъ грошей, а двумъ братом - по пятсот копъ грошей (курс, наш. - Авт.)” (№ 252). Как видим, процедура раздела наследства отца весьма длинная со строгим соблюдением норм земельного права. Дело во всех отношениях образцовое, эталонное, раздел идет без каких-либо эксцессов и осложне- ний. Однако раздел наследственных фамильных имений проходиш не всегда так гладко. О.чем, например, наглядно свидетельствует тяжба из- за имения Липско между троцким паном, господарским маршалком Ю. М. Радвилой и его братовой, женой покойного Яна Ганной (№ 74).
58 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 74.1.14 ст.; С. 76.1.15 ст.; С. 80-82. 1.19 ст.
59 Там же. С. 80.1.18 ст. ,
60 Там же. С. 88.1.27 ст.: “Тэж уставуем давность земскую от выданья прав. Иж кождый, якого-кольвек стадла вышшего и нижнего, речы своее от именья або о земли молчал, а он се не впоминал през десеть лет и приупо- минанья на то не брал, таковый реч свою тратить и о то вечне молчати маетъ”.
8.801
СХШ


Некоторые дела “книги” проливают свет и на норму земельного права, касающуюся пожалованныя господарских имений. Такими имениями может владеть только тот, кому они даны, родственники не могут их наследовать. Так, например, когда Тимофей Пузына после смерти своего брата Василия завладел половиной пожалованною последнему господарского имения Носова, великий князь Сигизмунд Старый при- казал воеводе Троцкому отобрать у Тимофея захваченную половину. Тимофей Пузына обратился в господарский суд, который, руководствуясь тем, что имение было пожаловано Василию Пу- зыне и его жене, присудил имение Носово жене покойною “до ее живота”, а иск Тимофея приз- нал незаконним: "... Тимофей Пузына к тому име«(ь)ю Носову ничого не маелі(ь), дали есмо тое имен(ь)е Носово Юхновой жоне (повторно вышла замуж за Юхна. - Авт.) держати до ее живота для тог(о), иж у привили имя ее выписано стоию(ь)” (N° 108). Вообще все дела, связанные с пожалованием господарских земель, великий князь рассматривал сам, как правило в ВКЛ, а не в Полыпе. Один из таких случаев запротоколирован в 61-м деле, в котором великий князь приказывает Панской раде отложить суд между Бабинскими и господарским дворянином Дмитрием Ивашенцовичем по поводу имения предателя И.Глинского, в соответствии с нормами земельною права отошедшею к великому князю. Он извещает Панскую раду, что это дело он будет решать сам: “...o тые именья их (Д. Ивашенцовича и Бабинских. - Авт.) не казали перед себе (Панской радой.-Авт.) позы- вати, аж, дасти(ь) Бог, до прыехан(ь)я нашого. И какъ, дастъ Бог, там (в ВКЛ. -Авт.) будем мы з вашою м(и)л(о)стью, паны радами н(а)шими, о томъ межы ними досмотры^ и справедливость наконецъ тому вчиним”. Как протоколом данною дела, так и дела № 411 и некоторых других подтверждается также и уже устоявшаяся норма земельною права, окончательно узаконенная в ПЛС61, по которой земельные владения из- менников становятся великокняжеской собственностью.
Декларированная еще в общеземском приви- лее 1447 г. и закрепленная в ПЛС62 норма земельною права, запрещающая раздавать земельные пожалования иностранцам, иногда все же великим князем нарушалась63, что нашло отражение
и в делах данной “книги” (№№ 358, 370). В нескольких делах “книги” (№№ 272, 273, 392) отражена норма земельною права, узаконивающая дарственную запись имений крупными феодалами мелким. В последнем деле, рассматривав- шимся 22 октября 1529 г., т.е. сразу же после принятая ПЛС великий князь в полном соответствии c III. 15-й статьей Статута64 подтверждает “вызволеный листъ” Миколая Юшковича Довъ- кгяловича Стаею Мацкевичу на право свободною распоряжения выслуженным имением и всем другим имуществом: “Волни они з землею своею олічызною и з домом, и со въеими ставки, кому хотя, доброволне служы/ии...” (№ 392). Правда, ссылки на Статут нет. Но, как уже сказано выше, это ведь господарь - высшая судебная и законодательная инстанция. Он, по-види- мому, может иногда не ссылаться на Статут. Из некоторых дел “книги” (№№ 256, 503) явствует, что именно в этот период, т.е. в первые десяти- летия XVI в. окончательно ликвидируются алло- диальные права крестьян, в том числе и великокняжеских, на землю, что косвенно закрепляется в некоторых статьях ПЛС65 и уже совершенно определенно в более поздних дополнительных статьях пространной редакции66. Например, в 256-м деле от 2 мая 1528 г. решение господарского суда мотивируется тем, что “неволно никому у людей нашых (великокняжеских крестьян. - Авт.) земль тяглых без нашог(о) дозволен(ь)я куповатий”. Исключительный интерес с этой точки зрения представляет оговорка великою князя в деле N° 503 от 4 июня 1530 г., т.е. уже после принятая ПЛС, при пожалований земли в дер- жание под залог ключнику (крестьянину) королевы Боны Гриневичу Миките: “Ино ачъ-колве неволно людем простим земль продавати ани заставляли/, однако ж мы на причину королевое, ее м(и)л(ос)ти (Боны. - Авт.), на его чолом- би/и(ь)е то въчынилі/, тую землю в тыхъ п(е)нязех держати ему дозволяемъ и з ласки н(а)шое то ему даєм”. Как видим, просьба королевы Боны и великокняжеская милость в данном случае
61 Там же. С. 66.1.2-4 ст.
62 Там же. С. 108. ІІІ.З ст.
63 Это подметил еще В. И. Пичета. - См.: Пичета В. И. Белоруссия и Литва. С. 474.
64 ПЛС. T. И. Ч. 1. С. 116-118.
65 Там же. С. 172. ѴІ.6 ст.
66 Там же. С. 234. ѴПІ.21 ст.
СХІѴ


оказались выше закона. Нормы земельного права игнорировались и тогда, когда они задевали личные земельные интересы великого князя, как в 447_449-м делах, в которых в нарушение ранее заключенного между братьями Радвилами при разделе отцовского наследия договора (№ 417) один из них, жемайтийский єпископ Миколай явно без согласия других братьев завещал после смерти большое родовое имение Кньппин великому князю и его сыну Сигизмунду Августу. Причем, названный договор между братьями, в котором они обязуются без взаимною согласия не продавать и не завещать родовых имений, великим князем ни в одном деле даже Не упомянут, ибо он был не в его пользу67.
Многие судебные дела по земельный тяжбам, как и данное между магнатом С. Радвилой и великим князем, часто переходили в более серьезной “выяснение отношений”, а иногда и в прямой разбой (№№ 36, 381, 382,431 идр.). Отсюда и переплетение в таких судебных процессах норм земельного права с нормами уголовною и соответствующие решения господарского суда, основанные на последних. Так, в 36-м деле запрото- колирован судебный процесе между двумя крупными землевладельцами Яном Радвилой Старшим (а после смерти, его женой) и паном (до 1508 г. земским подскарбием) Федором Хребто- вичем. В решении суда перечислены не только нарушения норм земельного права, но и уголовные преступления одной из сторон (Я. М. Радвилы. - Авт.), которая “кривды и кгваяты, и забити(ь)я (! - Авт.) людел/ его (Ф. Хребтовича. -Авт.) y-в ымен(ь)ю его, в Сенне, великиеподе- лал”. Из дела № 431 видно,, что жертвой такого “кулачного” земельного права, граничащею с уголовным, стал сам бельский судья Рачко Пу- чицкий, в имения которого силой “увязалась” княгиня Михайловая Глинская, сумевшая даже “выправить” себе великокняжеский лист, прида- ющий респектабельность такому разбою (по-видимому, ничего себе была княгиня!). Все это, конечно, неимоверно осложняло процессы по земельным делам. Некоторые из них тянулись годами и настолько усложнялись, что суду трудно было установить, кто же виноват. Главный виновник был известен - это существующий феодальный порядок (а скореє “непорядок”) права на землю, неимоверная жадность и стяжательство земельных владельцев, возрастающие, если
не в геометрической, то в арифметической про- ірессии пропорциально размерам их владений. Однако господарский суд об этом предпочитая умалчивать.
Гражданское право
Гражданское право, как и земельное, в эпоху подготовки ПЛС (а дела “книги” охватывают именно этот период) имело уже устоявшиеся традиции. Из этой области права в “книге” больше всего дел о шляхетской чести и связанным с нею “выведением шляхетства”. Вопрос о шляхетской чести занимал весьма важное место в жизни феодальною общества ВКЛ, а, следовательно, и в литовском гражданском праве. Честь была даже важнеє самой жизни, ибо чаще всего касалась не только самого пострадавшею, но и его потомков. Как уже говорилось, дела о шляхетской чести были исключительной прерогативой господарского суда, их не могли решатъ ни комиссарские, ни городские суды, ни даже суд Панской рады. Нередко такие дела, начатые комиссарскими или маршалковыми судами как уголовные, передавались в господарский суд, как только выяснялось, что речь идет о шляхетской чести. Так, в 195-м деле шесть мелких шляхтичей Ейшишского цовета возбудили дело против шляхтича того же повета Якуба Семашковича, обвиняя его в совершении насилия. Судивший их господарский маршалок Ю. И. Ильинич при- знал Я. Семашковича виновным и присудил на нем каждому из шести шляхтичей за бесчестье по 12 руб., кроме того -12 руб. “кгвалту”. Однако, как и в этом деле и др., чтобы избежатъ уплаты такой большой суммы, ответчик "... примовия имъ ку чти, ижбы они были нешляхтичи”. Великий князь назначил второй суд более высокого ранга, самого воеводы троцкого К. И. Острожского. Но, когда и на этом суде выяснилось, что речь идет о шляхетской чести, то К. И. Острожский не стал доводитъ суд до конца, а направил тяжущиеся стороны в госцодарский суд: “...и княз воевода... того межи ними смотрел и, конца не вчинивъши, к нам их послая, и листы свои з обу сторон до нас имъ подавая”. И дело перешло в господарский суд, тяжущиеся сторо-
67 	Lazutka S. LM 4-oji Teismų bylų knyga.
8*
СХѴ


ны даже прибыли в Краков и там в господарском суде помирились: “И они, пришедшы до Кракова, в тол/ межи собою згодили ся... И били намъ чоломъ, абыхмо имъ на то дали наш листъ”. Какое важное значение придавалось вопросу шляхетской чести свидетельствует решение господарского суда в другом похожем деле: “И их м(и)- л(ос)іъ (судьи комиссарского суда.-Авт.), тог(о) досмотревши и всим п(а)номъ радал/ нашил/ Ве- ликог(о) князства Литовского оповедивши, тых Сасинов (истцов. - Авт.) в тол/ знашли правых и при чти шляхеюства их заставили, и тою лисю свой судовый на то имъ дали” (№ 95).
В некоторых делах речь идет о “выведении” шляхетства, так сказать, в чистом виде, когда переведенные в разряд тяглых крестьян бывшие шляхтичи стремятся доказать свою родословную (№№ 226, 269, 330 и др.). Именно в этот период стал вопрос о принятии специального закона о порядке доказательства принадлежности к шляхетскому сословию. И в 1522 году такой закон, специальная “Устава”, был принят на Виленском сейме68. Основные положення “Уставы” были узаконены в III. 11,12,13-й статьях ПЛС69. Правда, в делах “книги” ссылок на “Уставу” и Статут нет, а в некоторых (№№ 226,269, 330 и др.) они решаются вопреки установленным в них нормам в интересах крупных землевладельцев и самого крупного из них, великого князя. Так, в наруніение норм “Уставы” 1522 г. решено 226-е дело о “выведение шляхетства” тяглых госпо- дарских крестьян Ейшишской волости Григория Олехновича и Станислава Бернатовича. В листе воеводе Троцкому, князю К. И. Острожскому, который, руководствуясь нормами “Уставы”, по свидетельству нескольких ейшишских бояр, по- видимому, (из дела не совсем ясно) признал их шляхетство, господарь приказывает по-прежнему оставить тяглыми и даже жалует их князю Павлу Бердевяковичу, потерявшему вследствии войны с Русским государством свои вотчинные смоленские имения. Причем, такое постанов- ление господаря по конкретному делу сопровождается весьма обобщающим указанием воеводе К. И. Острожскому: “И, твоя бы м(и)- л(о)стъ, у повете Ейшышскол/ и в ыяшых дворех нашых Троякого повета державцал/ приказал, ажбы они не дали никому людей н(а)шых тяглых у боярство с тягли выу[в]одити... А который бы бояре хотелм людей нашых с тяглы и подачокъ
виводити, твоя бы м(и)л(ос)тъ, таковых бояр за то казалъ караю(ь) таковыл/ каран(ь)емъ, какъ у том листе брата нашого выписано есть (курс, наш. - Авт.), бо нихго не можеюь тягяог(о) ч(о)- л(о)века шляхгичол/ учынию(ь), толко мы сал/ц, г(оспо)д(а)ръ”. Решение этого дела интересно еще и тем, что не просто нарушается существу- ющий закон - “Устава” 1522 г., но ее нарушение мотивируется прецедентом господарского суда 1494 г. великого князя Александра. Александр, рассматривая подобное дело более ЗО лет назад и решив его отрицательно, сформулировал своеобразную правовую норму такого решения: “А приказали всил/ боярол/ клейнаюникомъ не приймати въ свое племя ни одного волосюног(о) ч(о)- л(о)века .... А который бы принял у свое племя волосюног(о) ч(о)л(о)века, тою самъ свое боярство стратию(ь)”(№ 226). Вот этим-то прецедентом 30-тилетней давности суда Александра и воспользовался великий князь, чтобы в нарушение “Уставы” 1522 г. решить дело в свою пользу.
С другой стороны, по-видимому, в первые годы после названной “Уставы” 1522 г. (а вышеописанное дело решалось 19 января 1526 г.) мел- копоместная шляхта, стремясь протащитъ в привилегированное сословие своих захудалых даль- них родственников, а иногда и не родственников, злоупотребляла ее положеннями.
Семейное право
Поскольку публикуемую “книгу” составляют дела господарского суда, то натурально, что в ней значительно меньше дел, чем, скажем, в “книгах” комиссарского или маршалковского судов, отражающих семейные отношения. В господарский суд чаще всего обращались в особо важных случаях. Поэтому в данной “книге” ред- ки акты, как-то характеризующие личные взаи- моотношения членов семьи. С другой стороны,
68 РИБ. T. XX: ЛМ. T. I. С. 1114. № 388; И. Данилович (Skarbiec diplomatów. S. 277) полагая, что”Устава” была издана на Виленском сейме в 1507 г. В ЛМ этот документ без даты, однако он, по свидетельству И. И. Лаппо (Великое княжество Литовское во второй половине XVI столетия. Литовско-русский повет и его сеймик. Юрьев, 1914. С. 198), хранится между записями 1522г. и должен датироваться этим годом.
69 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 114-116; Лазутка С. А. ІЛС. С. 98.
СХѴІ


те немногочисленные ее акты показывают, что господарю иногда все же приходилось вмеши- ваться в семейные и брачные отнопіения своих подданых. В частности в двух (№№ 77, 286) делах определяется позиция господарского суда в вопросе о признании права за девушками и вдовами свободною выхода замуж. Еще предшественники Жигимантаса Старого Ягайла (1387 г.), Ягайла и Витаутас (1413 г.) Казимир (1447 г.) и Александр (1492 г.) в своих привилеях предоставили право феодалам самим выдавать замуж своих дочерей и родственниц. ПЛС пошел дальше: в IV. 15-й его статье господарь обязывался деву- шек и вдов замуж силой “без их воли” не выдавать, а предоставить йм право “с порадою приятелем своих, за кого хотя, за того вольно пойти”70. Однако другие статьи (10,11-я)71 того же раздела ставили под сомнение такое право: дочь, вышедшая замуж против воли родителей, лишалась приданого и материзны (IV. ІО)72; сирота, вышедшая замуж без дозволений уряда и родствен- ников, “именья тратить”. Вышеупомянутые дела публикуемой “книги” несколько приоткрывают завесу о действительном положений вещей. В листе за 1523 г. Троцкому воеводе Константину Острожскому Жигимантас Старый напоминает о своем прежнем приказании татарам Вразу и Айдару Хазбеевичам, чтобы они дочерей их покойною брата Легушова “замуж не давали, за ког(о) матики их и их самыхъ воли не бу- деть”(№ 77). Более того, разрешая конфликт между двумя претендентами на брак с одной из дочерей Легушова Айшой (один из них уверяет, что они уже поженились, другой, что девушка еще ранее ему была обещана), господарь прежде всего опирается на ее показання, “которая сама сознала, иж по своей доброй воли за него (первого. -Авт.) пошла..., а ияшому никому не шлю- бовала, ани съ кимъ не венчала се”. Следовательно, занятая в этом деле позиция господаря свидетельствовала бы о том, что еще до принятая ПЛС не только вдов, что было уже зафиксировано в привилее 1503 г. Витебской земле и в 1511 г. - Полоцкой земле73, но и девушек нельзя было протав их воли насильно выдавать замуж. Однако в деле № 286 господарь, рассматривая совместно с Панской радой вопрос об установлений опеки над детьми Марины Патеевой Тиш- ковича, вторично вышедшей замуж, принимает решение, в известкой мере противоречащее вы¬
шеуказанному положенню ГѴ. 15 ст. ПЛС и приведенной нами формулировке в 77-м деле: “А как тые деяш Богдановы (первого мужа Марины. - Авт.) лета будую(ь) мета, а замужъ пос(я)ду/и(ь) (дочери. -Авт.) з ведомом. а волею браѵ(ъ)и (курс, наш. - Авт.) и приятелей своихъ, тогды Иванъ Б[о]гушевич (дядя. - Авт.) маети(ь) ил/ тых именей их поступити ся...”(№ 286). Как видим, здесь свобода выбора жениха обуславливается “согла- сием” братьев, поскольку мать вторично вышла замуж, к ним применен сиротский прецедент, узаконенный в выше нами названной IV. 11 статье ПЛС74. Данное дело и принятое по нему решение показывают, что право шляхтянок на свободу брака стесняло право на землевладение и обязательная воинская повинность. Господарь был заинтересован в отбывании воинской повинности в полном объеме. С другой стороны, оба акта свидетельствуют, что такой, хотя и стес- ненной свободой самим выбирать себе жениха, девушки-шляхтянки пользовались еще до принятая ПЛС.
Хотя в ПЛС бракоразводный казус еще не предусмотрен, однако из актов ЛМ видно, что в первой половине XVI в. это явление не было редкостью, поскольку все еще имели место ЯЗЫ- ческие.“невенчальные” браки. Такие дела обычно решал духовный суд, оставляя за светским, в том числе-и господарским судом, раздел имущества. В данной “книге” есть единственное бракоразводное дело. В ноябре 1528 г. в господарском суде рассматривалась жалоба-иск Ульяны Михайловой Сеньковича против князя Семена Одинцевича, который отобрал у нее и двух ее сыновей имение Семеновское. Истица в господарском суде показала, что после смерти первого мужа Михайла она вторично вышла замуж за его брата Яцка, с которым имела двух детей. В каком браке они состояли, в деле не сказано, говорится лишь, что “первый ми/ирополи/и ки- евский и всея Руси Иосифъ того доведавъшы ся, ижъ он мене поня/z не водле закону гречес- кого, и въ томъ нас розвел”. Однако тот же митрополит детей, как рожденных в законном браке, признал детьми Яцка и наследниками его
70 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 136.
71 Там же. С. 132.
72 Там же.
73 АЗР. 1846. T. 1. С. 352; 1848. Т. 2. С. 87.
74 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 132.
СХѴІІ


имущества. Господарский суд подтвердил это и повторное решение второго митрополита, мотивируя это тем, “иж есмо право да/ш въсил/ подданы^: духовнымъ и свеягским, какъ ри/ис- ког(о) закону, такъ и греческою, а іые духовные, подле своего закону кгды жъ тому конецъ вчинили, и мы то ил/ листы нашыми потверъдили... Намъ нелзе таковых судовъ переставла/ии...” (№ 324). Следовательно, хотя разделение прерогатив духовною и светского судов в матримо- ниальных делах было узаконено лишь во ВЛС75, названные 77-е и 324-е дела “книги” показывают, что в судебной практике этим руководствовались задолго до его принятия.
В этой, как и в других “книгах Судных дел” ЛМ много имущественных дел между членами семьи. Они наглядно подтверждают общеизвест- ный факт, что редкая семья феодала раздел унас- ледованною имущества решала без суда. И здесь довольно часто последнее слово-приговор приходилось выносить господарскому суду. Хотя право наследования детьми вотчин было окончательно узаконено в 111.9-й76 ст. ПЛС, однако судебная практика, нашедшая отражение в актах “книг Судных дел” ЛМ, является исключительно важным источником и по этому вопросу. Так, из 302-го дела видно, что право на получение наследства даже женатых детей целиком зависе- ло от воли отца. Господарский суд, рассматри- вавший это дело 25 августа 1528 г., отклонил имущественный иск вдовы Миколая Кезгайлы Эльжбеты ее деверю, старосте Жемайтии Станиславу Кезгайле, на том оснований: “... иж сыя (Миколай Кезгайла. - Авт.) при жывоте о/ица своего без воли его ничог(о) не може/и(ь) одержать и ничог(о) на о/ицы зыскива/ии...”
ВIII и IV разделах ПЛС были узаконены основные принципы и формы наследования вотчин и материзн. Очевидно, что равные части материзны наследовали и дочери, и сыновья (ГѴ.12 ст.)77. 290-е дело нашей “книги” позволяет утверждать, что равные части материзны дети обоего пола наследовали лишь в том случае, если не было завещания матери, т.е. не только отец, но и мать свою часть имущества могла поделитъ между детьми по своему усмотрению. Это положение подтверждает и 311-е дело, рассмат- ривавшееся в господарском суде 5 октября 1528г. В нем Марина Миколаевая Петровича предъявила иск своему отчиму, киевскому воеводе Ан¬
дрею Якубовичу Немировичу, на 350 коп грошей на том оснований, что “ма/ика ее, пани Ганна (жена Андрея Немировича. - Авт.), о/иходе- чы с тог(о) света оиіписала ей на нел/ пенезей своих полченівертаста коп грошей и казала ей душею своею печалова/им ся”; и далее поясняется: “...што ж ма/ика ее, п(а)ни воєводиная киевская, тые пенязи ей одной, кромъ иных детей своих, брата и сетры ее, о/иписала”. И господарский суд подтвердил это завещание матери. Вотчину, как уже сказано, также наследовали дети обоих полов, однако закон здесь преимущество предоставляя сыновьям, дочери же получали часть вотчины через приданое. Полностью вотчинные имения дочери могли наследоватъ, когда не было сыновей. Дела (№№ 268, 379, 492) публикуемой “книги” показывают, что господарский суд руководствовался именно этой нормой. Между прочим, в “книге” есть лишь одно дело (№ 492), в котором запротоколировано подтверждение дарственною завещания жены мужу. Однако оно весьма важно по нескольким причинам. Во-первых, это документ представительницы известной в Жемайтии фамилии Шемёт Анны (Ганны) Яновны, жены господарского дворянина Лаврентия (Лавринца) Вольского. Во- вторых, она сама лично прибыла в Краков и просила Жигимантаса Старого и его сына Жигимантаса Августаса подтвердить ее дарственное завещание. В-третьих, мотивы завещания обычные, характерные для формуляра таких документов. особенно многочисленных во второй поло- вине XVI в.: “бачачи его, мужа своег(о), къ собе добрую волю и цно/иливое его захованье и хо- тячи с нимъ и вперед въ ласце и любъви мешъ- ка/ии...” Анна мужу завещала 1/3 всех своих вотчинных и материнских имений. При этом сослалась на обычай и Статут: “водлугъ обычая и правъ нинешных писаных”. Интересно, что в деле ничего не говорится о вене, которое должен был ей записать муж. Поскольку Анна была единственной дочерью и наследницей Яна Ше- меты78, господарь это ее дарственное завещание
75 СВКЛ 1566 г. С. 112. Ѵ.18 ст.
76 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 112-114.
77 Там же. С. 132.
78 Pietkiewicz К. Kieżgajłowie i ich latyfundium do połowy XVI wieku. Poznań, 1982 (далее: Pietkiewicz K. Kieżgajołwie). S. 51. Tabl. 4.
CXVIII


подтвердил “навечно”, “ничого на ближних ее не оставляючи”.
После смерти родителей достигшие совер- шеннолетия дочери, даже незамужние, могли владеть и распоряжаться вотчинными имениями. Женщины, по-видимому, не сомневались в своих землевладельческих правах. Так 30 мая 1529г. господарский суд в Вильнюсе реніал дело васи- лишской шляхтянки Барбары Богдановны о воз- вращении ей вотчинного именейца Богданов- щины у реки Лебеди, проданного ее сестрой До- ротой (1/3 была продана, 2/3 - заложены). Барбара свой иск мотивировала тем, что она “к тому близшая, ей (купившей именейце Светохне Юражыной. - Авт.) за то за въсе п(е)нязи о/ило- жыти”(№ 379). Господарский суд 1/3 купли подтвердил Светохне Юражыной, однако признал за Барбарой Богдановной, как за родственницей (“яко близская”), право выкупить две заложенные части. В другом 399-м деле господарский суд 1-го ноября 1529 г. подтвердил ковенскому мещанину Яну Кградовскому купленные земли, одну из которых “о/ичызну свою” ему продала в Вилькейском повете в Койжеве “Алжбета Войт- ковна поспотг зъ мужол/ своим Лютикомъ и з дозволеньемъ близки* своихъ”. Вряд ли этими ее “близкими” были братья. С другой стороны, возможно именно потому, что девушки и при наличии братьев имели право наследовать вотчинные владения, при их продаже в актах иногда упоминаются и сестры. Вообще-то замужние сестры, получившие приданое, не могли заявлять претензій на вотчинные владения, хотя 452-е дело ставит эту норму под сомнение. В нем господарский суд подтвердил Альберту Гоштаутасу его куплю - имение Рогово в Бельском повете. В купчий лист наряду с другими земянами, продавшими свои части этого имения, вписана их сестра Анна (Ганна) с мужем своим Tomkom, также продавшая свою часть вотчинного имения, “што ся им от бра/и(ь)и и* въ делу достало”. К сожалению, в некоторых актах обстоятельства раздела наследства, в том числе и вотчинных владений, изложены неясно. Однако в целом дела “книги” подтверждают зафиксированный в ПЛС гарантированный имущественный статус шляхтянки. Вполне очевидно, что даже при на- личиии братьев не исключалась возможность наследования ею части вотчинных владений. Это положение в какой-то мере подгверждает 394-е
дело. В нем господарский суд рассматривал иск неменчинского хорунжего Шимка Стецковича, его сестры Софьи Юрьевой Петрашевич и шляхтича Станислава Ивашковича керновскому алта- ристе ксензу Станиславу, будто бы незаконно удерживающему имение их дяди Миколая Мац- ковича. Поскольку алтариста не представил нужныя документов, господарский суд 24 октября 1529 г. присудил это имение вышеперечислен- ным истцам, в том числе и Софьи Юрьевой, “водле их близкости”. Это дело повторно рас- сматривавшееся 30 октября того же года (№ 398) также не вносиг полной ясности. Неясно, например, почему не предъявил претензий на это имение брат покойного Миколая Якуб. Одним словом, обстоятельства обоих дел не совсем ясны, однако очевидно, что в обоих случаях господарский суд признавая право женщин на имения родственников. В соответствии с ІѴ.12-йст. ПЛС79 имения умершего бездетного брата могли наследовать только братья. Однако, если покойный не имел братьев, то его владения могли поделить и сестры, как незамужние, так и замужние (№№ 10, 67).
1.2-я ст. ПЛС80 лишала права детей и других родственников, в том числе, конечно, и женщин, наследовать имения предателей. Они переходили к господарю. Однако в судебной практике встре- чались и несколько иные решения таких дел. В листе, выданном господарским судом 30 ноября 1529 г. Ивашке Зубковичу, излагаются обстоятельства ранее принятого решения, в котором господарь, отнявшій у князя Ивана Юрьевича, который “пошол зъ зрадцою... князем Михамлол/ Глияским”, имение под Клецком на реке Цепре, не согласился отдать сестре предателя и ее мужу Андрею Зубковичу как ближайшим родствен- никам. И руководствовался он здесь, как уже сказано, 1.2-й ст. ПЛС. Однако при этом принял весьма интересное компромиссное решение: “Ино мы по близкости жоны его тот(о) именья ему не дали, нижли з особливое ласки н(а)шое тое именье ему есмо дали (курс. наш. - Авт.) и потвердили навечност(ь) ... для тог(о), ижъ кожъ- дог(о) зърадцы именья спадываю/я(ь) на нас, г(о)с(по)д(а)ря, а близкис к тому ничогЬ не маютъ”. Следовательно, сестра по просьбе мужа
79 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 132.
80 Там же. С. 66.
СХІХ


Богданомъ Марковичамъ о речы тесчи его. Карта 74
142. Вызволенье Богдана Марковича or опеки тыхъ же речей. Кар(та) 74
143. Листъ до певныхъ пановъ рал в справе п(а)ни Миколаевое Радивиловое, воеводиное вилен(ь)- ское, Алъжбеты, и сыновъ ее м(и)л(о)сти о дел. в ымея(ъ)яхъ ихъ м(и)л(о)сти, писаный.
Кар(та) 75
144. Листъ, писаный, до п(а)ни Миколаевое Радивиловое, воеводиное вилея(ь)ское, о листы, при- вилья и твердости, сыномъ ее м(и)л(о)сти на- лежачые. Кар(та) 75
145. Literae commissariales in causa nobilium Cziolkowiczy de Długa Dąbrowa cum Leonardo Kosien- ski de aliqua terra mellificiali. Folio 76
146. Literae ad officium castrense Drohicense in quaerella Jacobi de Długa Dąbrowa aduersus Joan- nem Kuczinski scriptae. Ibidem
147. Literae commissariales in quaerella nobilium Cziolkowiczy aduersus Albertum Sumowski. Ibidem
148. Literae ad officium castrense Drohicense in causa Alberti Lubowicki cum matre Anna et eius filijs de inculpatione pro homicidio mariti sui et patris eorum interempti. Folio 'll
149. Literae ad episcopum Vilnensem, scriptae in causa ciuis caunensis Jacobi Dargiewicz et vxoris eius Clarae, sororisque suae Sóphiae cum ciuibus vilnensibus Tomkone et vxore eius Anna occasione propinquitatis. Ibidem
150. Вырокъ Глебу Есману с писаромъ, паномъ Михаиломъ Василевичомъ, о сукна, аг татар бракованые. Карта 78
//[47] 151. Literae ad episcopum Vilnensem in negotio Michaelis Mathfieiowicz, ciuis vilnensis, cum vxore eius de accessione ab religione rutenica ad religionem ecclesiae romanae et de illatione magno- rum damnorum editae. Folio 78
152. Листъ дворенину г(о)с(по)д(а)ръскому, пану Ивану Глебовичу, на некоторые люди в Полоцкомъ повете у Солоневъскомъ стану на Оре- ховъне: в Загатьи, в Рубакохъ, в Прозороцехъ и в Душкахъ. Кар(та) 79
153. Листъ п(а)ни Якубовой Кунъцевичовой на выбранье сумы п(е)н(я)зей, через небощика мужа ее на двор Стоклишки даныхъ, с п(е)н(я)зей корчомныхъ в некоторыхъ дворех г(о)с(по)д(а)ръ- скихь. Карта 79
154. Literae ad judicium terrestre Drohicense in causa nobilium Jczkowie Dąbnicki ab vna et nobilium
142. Bagdono Markavičiaus atleidimas nuo tų pačių daiktų globos. 74 lapas
143. Raštas, rašytas kai kuriems ponams tarėjams, dėl -Vilniaus vaivadienės, ponios Elžbietos Mikalojienės Radvilienės, ir jos mylistos sūnų bylos apie jų mylistų dvarų dalybas. 75 lapas
144. Raštas, rašytas Vilniaus vaivadienei, poniai Mikalojienei Radvilienei dėl raštų, privilegijų ir patvirtinimų, priklausančių jos mylistos sūnums.
75 lapas
145. Įgaliojimo raštas bajorų Ciolkovičių iš Dluga Donbravos bylos su Leonardu Kosinskiu [reikalu] dėl tam tikros drevių žemės. 76 lapas
146. Jokūbo iš Dluga Donbravos skundo prieš Joną Kučinskį raštas, parašytas Drohičino pilies teismui. Ten pat
147. Įgaliojimo raštas bajorų Ciolkovičių skundo prieš Albertą Sumovskį [reikalu]. Ten pat
148. Raštas Drohičino pilies urėdui Alberto Liubo- vickio bylos su motina Ona ir jos sūnumis [reikalu] dėl apkaltinimo nužudžius jos vyrą ir užmušus jų tėvą. 77 lapas
149. Raštas, parašytas Vilniaus vyskupui, dėl Kauno miestiečio Jokūbo Dargevičiaus ir jo žmonos Klaros bei jos sesers Zofijos bylos su Vilniaus miestiečiais Tomkumi ir jo žmona Ona [reikalu] dėl palikimo. Ten pat
150. Nuosprendis Hlebui Jesmanui su raštininku, ponu Mykolu Vosylevičiumi, dėl totorių išbrokuotos gelumbės. 77 lapas
151. Raštas, parašytas Vilniaus vyskupui, Vilniaus miestiečio Mykolo Motiejevičiaus bylos su jo žmona [reikalu] dėl perėjimo iš rusų tikėjimo į Romos bažnyčios tikėjimą ir dėl didelės žalos padarymo.
78 lapas
152. Raštas valdovo dvarioniui, ponui Jonui Hle- bavičiui - kai kuriems žmonėms Polocko paviete Solonevo prievaizdystėje Orechovne: Zagatėje, Ru- bakuose, Prozorokuose ir Duškuose.
79 lapas
153. Raštas poniai Jokūbienei Kuncevičienei dėl pinigų sumos, jos velionio vyro už Stakliškių dvarą duotos, atsiėmimo iš kai kurių valdovo dvarų karčemų pinigų. 79 lapas
154. Raštas, parašytas Drohičino pilies urėdui, bajorų lekiu Donbnickių iš vienos, ir bajorų Tiborų - iš kitos pusės, bylos [reikalu] dėl Jablonos, Sverče- vo, Trčiankos ir t.t. dvarų. 80 lapas
155. Raštas, rašytas Vilniaus vaivadai, kancleriui ir ponui Albertui Goštautui, dėl kunigaikščio Petro
12


Tyborowie ab altera partibus occasione bonorum Jablona, Swierczewo, Trczianka etc. emanatae. Folio 80
155. Листъ, в справе кн(я)зя Петра Масалского зъ кн(я)земъ Матъфеемъ Микитиничом. о именъе Стругу до воеводы вилен(ь)ского, канцлера и пана Оябрыхта Кгастоята, писаный. Карта 81
156. Literae ad magnificum Gasztold, palatinum Vilnensem, in negotio ciuis vilnensis Zdanko Sawicz contra generum suum Sienkonem de aliquibus lucris in mercimonijs aeditae. Ibidem
157. Literae ad eundem dominum palatinum Vilnensem in quaerella ciuis vilnensis Zdanko aduersus aduocatum Vilnensem Mikiel. Folio 82
158. Literae haeredibus de Tibori in iniurijs a sub- ditis ducatus Masouiae, Zhgadli et Szaniow, ad capitaneum Drogicensem datae. Ibidem
159. Literae ad judicium terrestre Drogicense in negotio Michaelis Kaczinski et eius participum cum Paulo et fratribus eius occasione aequalis diuisionis bonorum Swianko etc. Ibidem
//[47v] 160. Literae editae ad judicium terrestre Drohicense in causa nobilium cohaeredum de Tibori actorum cum Hiczki, haeredibus de Dąbniki, occasione bonorum Jablona na Plosiech. Folio 83
161. Eorundem etiam literae ad officium castrense Drohicense hac etiam de re datae. Folio 84
162. Actio Skirwin cum Siekierki pro certa particula terae. Folio 85
163. Decretum Joanni Lusczewski cum Nicolao Zabrzezinski de aliqua certa summa. Ibidem
164. Literae ad capitaneum Drohicensem et caeteros officiales in negotio nobilium de Tibori ex vna et Dąbniczki, Hiczki parte ab altera occasione bonorum Jablona emanatae. Folio 86
165. Actio Tomae Minczewski cum Joanne Siekirka2 de bonis Minczewo. Folio 87
166. Листъ, даный до враду местъского вилен(ь)- ского в справе мещанки вилен(ъ)ское Сенъковое Андреевича Ганни з братомъ ее Жданом о част(ъ) имен(ъ)я, огчызны и материзны ее. Карта 88
167. Actio Stanislai, szlachta, et eius participum haeredum de Pierlewo et Lesczka, cum Stanislao Paulo Parafinta participibusque eorum circa bona Pierlewo et Lesczka. Ibidem
168. Decretum latum pro parte Mathiae de Galąski contra Georgium, pop Łazowski, occasione ipsius haereditatis et certorum damnorum. Folio 89
169. Eiusdem decreti confirmatio sequitur.
Folio 90
Masalskio bylos su kunigaikščiu Motiejumi Miki- tiničiumi apie Strugos dvarą. 81 lapas
156. Rastas, parašytas Vilniaus vaivadai, prakilniajam Goštautui, [dėl] Vilniaus miestiečio Zdankos Savičiaus bylos prieš jo žentą Senką apie kai kurį prekybos pelną. Ten pat
157. Raštas tam pačiam ponui Vilniaus vaivadai dėl Vilniaus miestiečio Zdankos skundo prieš Vilniaus vaitą Mikelį. 81 lapas
158. Raštas, duotas Tiborų paveldėtojams, įteikti Drohičino seniūnui - Mozūrijos kunigaikštystės Zgadlų ir Saniovo valdinių skriaudų [reikalu].
Ten pat
159. Raštas Drohičino žemės teismui Mykolo Ka- činskio ir jo dalininkų bylos su Pauliumi ir jo broliais [reikalu] dėl Svianko dvaro lygių dalybų ir 1.1.
Ten pat
160. Raštas, parašytas Drohičino žemės teismui, veikusių bajorų, Tiborų bendrapaveldėtojų, bylos su Donbnikų paveldėtojais Hickiais [reikalu] dėl Jablonos dvaro Plochuose.
83 lapas
161. Taip pat tų pačių raštas Drohičino pilies urėdui, išduotas tuo pačiu reikalu. 84 lapas
162. Skirvino byla su Sekierka dėl tam tikros žemės dalos. 85 lapas
163. Sprendimas Jonui Lusčevskiui su Mikalojumi Zabereńnskiu dėl kai kurios apibrėžtos sumos.
Ten pat
164. Raštas, parašytas Drohičino seniūnui ir kitiems urėdams, Tiborų bajorų iš vienos, ir Donbnickių, Hickių - iš kitos pusės, bylos [reikalu] dėl Jablonos dvaro. 86 lapas
165. Tomo Minčevskio byla su Jonu Sekierka dėl Minčevo dvaro. 87 lapas
166. Raštas, duotas Vilniaus miesto valdžiai, dėl Vilniaus miestietės Onos Senkienės Andrevičienės bylos su jos broliu Zdanu apie jos tėvoninio ir motininio dvaro dalį. 88 lapas
167. Bajoro Stanislovo ir jo bendradalių, Perlevo ir Lesčkos paveldėtojų, byla su Stanislovu Pauliumi Parafinta bei jų bendradaliais dėl Perlevo ir Lesčkos dvarų. Ten pat
168. Sprendimas, padarytas Motiejaus iš Galonzkų pusės, prieš Lazovo šventiką Jurgį dėl jo veldėmės ir tam tikros žalos. 89 lapas
169. Toliau to paties sprendimo patvirtinimas.
90 lapas
170. To paties raštas Motiejui Galonzkiui, išdėstantis tuos pačius dalykus. 93 lapas
ir
13


имение брата-предателя получила не по праву наследования, а “з особливое ласки” господаря. Поэтому вторая сестра Анна (Ганна), муж которой “спохватившись”, 30 ноября 1530 г. также предъявил иск на это имение, как сестра предателя, должна “на вечные ч(а)сы у молча«(ь)и бы/им” (№ 411).
IV. 14-я ст. ПЛС узаконила нормы наследования семейного имущества детьми от нескольких браков: все они должны были получить “ровную часть во всих именьях его (отца. -Авт.), яко в отчизне, так и у выслузе, и в купли...”81 254-е дело дает основание предполагать, что этот закон также действовал только тогда, когда не было распоряжения отца, которое могло нарушить эту “уравниловку”. В вышеназванном 254 деле 27 января 1528 г. господарь удовлетворил просьбу Марины Яновой Юндиловой: подтвердил ей завещание мужа на имение Сопанцы. Все же другие вотчинные и материнские имения Ян Юндил в завещании разделил между детьми первой жены: "... в котором же тестамеяте о/и- писал сынол/ и дочкамъ своим, которых с первою жоною своею мелъ, вси имения свои о/ичызные и материзные, а ей, другой жоне своей, далъ и записалъ одное име«(ь)е свое властное, на ймя Сопанцы...” После же смерти жены Марины он завещал это имение Сопанцы их единственному сыну Езофу. Поскольку завещание в судебном решении господаря не цитируется, трудно сказать, почему отец завещал имения и дочерям. Скореє всего, они завещаны в качестве приданого.
В публикуемой “книге” мало дел, связанных с выделением шляхтянкам приданого. Это и понятно, ибо еще до принятия ПЛС выделение приданого дочерям было обязательным. С другой стороны, чаще всего девушки, не получившие приданого, справедливости искали в судах низ- ших инстанций. Поэтому в данной “книге” чаще всего вопрос о приданом затрагивается косвенно. 353-е дело - редкое исключение. В нем шляхтич Троцкого повета Богуш Алелуевич, воспользовавшись пребыванием господаря в Вильнюсе зимою 1529 г., 21-го февраля этого года обратился в господарский суд с жалобою на полоцкую шляхтянку Настасью Ивановую Зеновьевича и ее трех сыновей, “што жъ она не хочетъ ему выправы слупгьное да/ии по ег(о) жене и по своей дочце Уляне по тому, какъ за старшою сестрою ее выправу дала”. Несмотря на, казалось бы, обо¬
снованные доводы братьев, что они не могут дать такого приданого своей средней сестре*же- не Богуша Алелуевича, какое дали старшей и младшей сестрам, ибо “тыми, дей, разы именья мног(о) ма/ики нашое отошло у сторону непри- ятеля нашог(о) московъског(о)”, господарский суд все же обязал датъ именно такое приданое. Весьма интересный мотив такого приговора господарского суда: "... иж у панстве н(а)шом tow обычей ес/и: естли дочки одного о/ица и ма/ики суть, тогды мае/и(ь) им з ыменей выправа быти как одной, такъ и другой”. Именно эта норма обычного права в несколько более совершенной формулировке и была узаконена в ПЛС82.
В “книге” сравнительно немного материала (№N° 156, 354, 477, 507 и др.), позволяющей) раскрытъ слагаемые части приданого и его тер- минологию. Однако он подтверждает уже высказанное в историоірафии мнение, что в первой половине XVI в. дефиниции, определяющие слагаемые части женского имущества, не были еще устоявшимися83. Приданое в актах называется “выправой” (№№ 353,477), “посагом” (№№ 353, 406), “внесеньем”(№№ 354,484 - “внесла”, “речи внесеные”), слово же “приданое” употреблено лишь один раз (№ 507), приданое названо даже “веном”, а выделение приданого охарактеризовано словами “веновати” или “вывеновати” (№№ 296, 477, 507), т.е. смешиваются совсем различное имущественные понятия. Особенно удивляет то, что эти дефиниции смешиваются даже в госпрдарских листах. Так, 29 марта 1530 г. великий князь, реагируя на жалобу Яна Езофовича, сына Абрама, что братья его жены Ильи- ничи все еще ему не заплатили “вена” (хотя речь, конечно, здесь идет о приданом) и выправы не дали, в своем листе приказывает Яну и Станиславу Ильиничам, “ажъбы есте п(а)ну Яну (Езофовичу. - Авт.) вено (курс. наш. - Авт.) жоны его и выправу, водле записовъ своих, заплатили” (№ 477). Таким образом, господарский суд упо- требил навязанный истцом термин, вместо при-
81 Там же. С. 134.
82 Там же. С. 128-130. ІѴ.7ст.
83 Лазутка С., Валиконите И. Имущественное положение.
С. 84-93; Valikonytė I. Našlės vainikinė Lietuvos Didžiojoje
Kunigaikštystėje XVI a.: norma ir realybė H1566 metų Antrasis Lietuvos Statutas. Respublikinės mokslinės konferencijos... medžiaga. V, 1993 (далее: Valikonytė I. Našlės vainikinė). P. 87-88.
СХХ


даного - вено. Такое же смеїпение терминов, упо- требление вместо “приданого” термина “вено” и в 507-м деле. Сначала в деле говорится, что отец истца, господарского дворянина Ивана Совича, Степан незаконно часть данного во временное держание имения “у вене (курс. наш. - Авт.) за дочкою дали”, а затем подчеркивается, что “то/и Степанъ не мелъ моцы людей и землъ нашых за нею (дочерью. -Авт.) у приданыя (курс, наш. - Авт.) давали”. Таким образом, здесь одно и то же понятие - приданое названо двумя терминами. Кроме того, данный акт, составленный в 1530 г., подгверждает положение ПЛС, что приданое выделяется из вотчин: великий князь в нем строго указывает, что отец истца Степан Сович не имел права выделятъ дочери приданого из имения, которое ему было дано великим князем Александром во временное держание, “а не навечност(ь)”. Хотя, по-видимому, иногда господарь делал исключения. Так, в 1524 г. (№ 156) князь Матей Микитинич, когда умерла его дочь, бывшая замужем за князем Петром Масальским, хотелвозвратить от своего зятя данное в приданое имение Сіруг. Хотя это имение в качестве выслуги “дала” ему великая княгиня Елена, дело не было решено в его пользу. Великий князь отложил дело до своего приезда в ВКЛ, а князю М. Микитиничу сірого наказал до того времени в имение не вступать. Правда, здесь были два обстоятельства, говорившие в пользу князя Петра Масальского: первое, что жена еще при жизни составила завещание, в котором “навечность” завещала 1/3 этого имения, а другие две части “дала на волю... г(оспо)д(а)рскую” - это, последнее, и было здесь решающим. В целом же как это, так и другие (№№ 406, 507) дела подтверждают, что приданое дочерям выделял отец, а после его смерти мать (№ 353) или вСе достигшие соверешеннолетия братья, которые насле- довали вотчинные владения (№ 477). А длившееся в течение нескольких лет и зафиксированное в нескольких (№N2 7, 35, 50 и др.) актах данной “книги” дело о разделе огромного наследства канцлера ВКЛ и виленского воеводы Миколая Миколаевича Радвилы Младшего позволяет утверждать, что и при жизни матери после смерти отца взрослые братья обязаны были заботиться о содержавши своих сестер до их выдачи замуж. В упомянутых делах сыновья M. М. Радвилы обязывались: "... умову промежку себе вчинити,
по чому мають на rod сестрал/ на шаты и обыход сумою п(е)н(я)зя(м)и давати до тых часов, поки их замуж выдадутъ, албо естли похотят(ь) которое име«(ь)е со всих дельшщ, выймокъ, сес- трал/ своимъ дати, то будетъ на их воли” (№ 7). С другой стороны, до замужества дочери, по- видимому, чаще всего жили с матерью, но о их содержании обязаны были заботиться все на- следники вотчины - братья. В том же деле своим листом от 28-го марта 1523 г. господарь обязал сыновей M. М. Радвилы полностью возместить матери за то, что “она сестры вашы полтора лета своимъ накладом, (курс. наш. - Авт.) ховала”, а этот “наклад” зависни, конечно, от сословного и имущественного положення семьи, “яко слу- шити(ь) на их м(и)л(ос)ти ряд” (№ 50).
Некоторые дела показывают, что в начале XVI в. было весьма распространено явление - усыновлять будущих зятей (№№ 393, 395)84. Обычно так поступали, когда в семье не было сыновей, особенно, если была только одна дочь (№ 393), которая должна была наследовать всю вотчину. Однако бывали и исключения. Так, 30 ноября 1529 г. господарь подтвердил запись одной трети имения “у Чернюнехъ” Некрашем Юшковичем, шляхтичем Виленского повета, усыновленному им шляхтичу того же повета Миколаю Станковичу: “И на тую третюю часдя(ь) вънуку свою, дочку с(ы)на своег(о), Лавринову А/жбету, за него отидад” (№ 395). Более того, Альжбета имела брата, правда, несовершенно- летнего. Поэтому дед записал третюю часть имения Миколаю Станковичу “на вечъные ч(а)сы” и выдал за него внучку, обязав его отбывать воинскую повинность*со всех имений до совер- шеннолетия внука. В таких случаях записанная часть имения усыновленному и женившемуся на дочери или внучке не считалась приданым, ибо в записном листе говорилось, что и в случае, если у них не будет детей, Миколай Станкович эту третюю часть имения может “къ моцы своей мети и то держати на вечъные ч(а)сы або куды хотя оберънути” (№ 395). С другой стороны, положение усыновленного было несравненно лучше, чем простого “примака”, пришедшего в чужую семью, которого после смерти жены ėe родственники могли выдворить85.
1,4 Bardach J. Studia. S. 257 (автор использовал копни тех же дел, транскрибированные латиницей).
85 	Там же. С. 257.
СХХІ


Несколько актов (№№ 358,406) “книги” подтверждаю?, что еще появившаяся в привилее Александра 1492 г. норма выделятъ выходящей замуж за иностранца шляхтянке приданое деньгами, узаконенная в ПЛС86, не была только буквой. С точки зрения данной нормы особенно важным является решенное в феврале 1529 г. в господарском суде дело между вдовой Ядвигой Лютаворовой и ее дочерью Оборской, вышедшей замуж в Мазовию за Яна Оборского (№ 358). Оборская обратилась в господарский суд с ис- ком, требуя, чтобы ее мать и муж сестры Юрий Асгикас (Остик) отдали бы ей причитающуюся часть вотчинных имений. Один из ответчиков Юрий Асгикас заявил на суде: “... ижъ у панстве нашол/ - Великомъ князстве Литовское - вси подданые нашы оні предковъ .наших и от нас маюнг(ь) права: которая бы девка без воли оиода и маижи своее пошла замужъ заграницу, таковая от части именей своих и от выправы обгладываетъ, а которая з волею отицовъскою и мати- чыною заграницу замужъ пойдетъ, тая выправу з ыменей берети(ь), а къ именьял/ отичызньпи не приходити(ь)”87. Как видим, ясно сказано (причем со ссылкой на Статут), что вьшгедшая замуж в Мазовию девушка лишалась права наследовать вотчинные владения. Однако дело, разбиравшееся три раза (№№ 358, 367, 370), получило интересное направление. В связи с тем, что Оборская и ее муж продали свои имения в Мазовии и за эти деньги купили имения в ВКЛ, и собираются еще купить, и хотят не только “оселость” в ВКЛ “мети”, но стать и его подданными, господарский суд, как бы не замечая нарушения вышепроцитированного закона, “з милости господарской” разрешил Оборским обосноваться в ВКЛ, а вотчинные имения отца поделить между двумя дочерями.
В “книге” находим и редко встречающийся противоположный прецедент разрешения проблемы приданого - иностранки, вышедшей замуж за подданого ВКЛ. В має 1529 г. господарь совместно с Панской радой рассмаіривал жалобу молдавскою воеводы Петра на державцу про- пойского и чичерского князя Федора Михайловича Вишневецкого, что он после смерти своей жены, тетки молдавского воеводы Петра, вернув прах покойницы в Молдавию, все ее приданое стоимостью в несколько тысяч золотых “собе побрал и с теломъ ее до г(оспо)д(а)ря их
тых скарбовъ не прислалъ и тепер их в себе дер- жыти(ь), а г(оспо)д(а)ру их вернути не хотелъ” (№ 374). Дело рассматривалось в соответствии с законами ВКЛ, однако по ходу дела столкнулись две прогиворечивые правовые нормы: в соответствии с первой - после смерти бездетной женщины имущество должно возвращаться в ее семью; в соответствии со второй - должно было быть выполнено ее завещание, в котором она мужу своему, князю Ф. Вишневецкому “ТОТИ весь скарбъ свой записомъ своил* ему записала и душу свою ему полецала..., тело свое казала была у Києве положити(ь)”. Господарский суд отдал предпочтение второй правовой норме - испол- нению завещания: "... бачачы на звычай и въхва- лу тог(о)-то панства нашог(о) - Великог(о) княз- ства Литовъског(о), ижъ хто бы што кому записомъ слушньш под сведомол* людей добрихъ записав, таковые маюти(ь) быти(ь) держаны”. И все же кажется, что суд был более благосклонным подцаному ВКЛ: нарушив одну часть завещания - просьбу покойной похоронить ее в Києве - вторую часть, однако, привел в исполнение - завещанное имущество оставил мужу, т.е. решил дело в пользу своего подцйного.
Публикуемые в “книге” акты являются важным источником не только с точки зрения правових норм, но и для выяснения экономических последствий брака и имущественных отношений супругов в ВКЛ в первой половине XVI в. Хотя еще в 1509 г. Панская рада приняла специальную Уставу, регулировавшую процедуру и условия записи вена жене88, в ПЛС эта норма была узаконена значительно позже в пространной его редакции89. С другой стороны, Устава не охватывала всех правовых норм, определяющих статус женщины-шляхтянки. Поэтому акты публикуемой “книги” имеют особое значение для оп- ределения ее имущественного и правового положення. Они могут помочь исследователям глубже раскрыть историю института вена в ВКЛ: нюансы процедуры записи вена, его содержание и
86 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 130-132. ГѴ.9, 10 ст.
87 В ПЛС такой “объединенной” нормы нет, есть две - первая о своевольной выходе замуж: “О девки, который без воли отцовское и матчины засядутъ замуж свовольне” (IV. 10 ст); вторая - “О девки, которые будутъ выдаваны до чужое землі/' (ГѴ.9 ст.) — Там же. С. 130-132.
88 РИБ. T. XX. ЛМ. T. I. С. 596-597. № 54.
89 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 122. ІѴ.1 ст.
СХХІІ


слагаемые, порядок распоряжения венованными йменнями и т.д. В конечном счете некоторые дела господарского суда раскрывают панораму семейной повседневности, личных отношений между вдовой и родственниками покойною мужа, стремящимися (зачастую нарушая права вдовы) отхватитъ большую частъ имущества себе.
Хотя законы ВКЛ гарантировали и защищали имущественные права женщины, они однако не обязывали мужа записывать вено жене: даже наз- вание вышеупомянутой ГѴ.1 дополнительной статьи ПЛС сформулировано не в повелительном наклонении - “Естли бы хто хотел вено записати жоне своей”. ПЛС выделение приданого дочери объявляет обязательным, а записью вена обя- зывает заботиться отца невесты (IV.8)90. Частые жалобы вдов свидетельствуют, что не все мужья- феодалы записывали жонам вено. Из вышеперечисленных (№№ 7, 35, 50 и др.) дел видели, что даже самый крупный феодал ВКЛ, первый вельможа в государстве M. М. Радвила Младший не записал вена своей жене. С другой стороны, отсутствие веновной записи в первой половине XVI в. еще не означало, что супруг не позаботился о будущем имущественном положений жены. Распространенной формой узаконення имущественною положення жены в то время была запись части (обычно одной трети) имений, которая по существу равнялось записи вена даже по размерам, ибо уже упомянутая Устава 1509 г. разрешала записывать вено лишь на одной третьей части имений мужа. Так, напрймер, в 336-е дело вписано завещание Яна Якубовича Немировича (Щита), составленное в 1518 г., в котором жене Зофии он завещает одну треть своих имений и другого имущества. Господарский суд 13 декабря 1528 г. подтвердил это завещание, мотивируя тем, что “пая Ян Щы/и, водле звычая права, то жоне своей слушне записал”. 26 июня 1530 г. господарь предупредил сыновей Анны (Ганны) Войтеховой Носиловской, чтобы они не смели вторгаться во владения матери, которые ей муж ее Ян “со всимъ записалъ” “по смерти своей до живота ее” (№ 508). 436-е дело дает основание предполагать, что до принятия Уставы 1509 г. запись болыних размеров вена, чем третяя частъ, судьи не отменяли. В нем 23 января 1530 г. господарский суд подтвердил берестейскому старостичу Яну Ильиничу право на две части Остромечовского имения, поскольку
его прежний владелец покойный Юрий Остро- мечовский “на двухъ частей, (курс. наш. - Авт.) того жъ именья Остромечова жоне своей Катерине вена девеносто копъ ірошей оюписал”.
Хотя только в вышеупомянутой дополнительной ГѴ.І-й статье пространной редакции ПЛС было узаконено право мужа завещать жене все движимое имущество, акты “книги” свиде- тельсьвуют, что такая норма действовала и ранее. Господарский суд, остро реагировавший на нарушения норм записи вена на недвижимое имущество, совсем не обращая внимания на такие нарушения, касавшиеся движимою имущес- тва(№№ 4, 299, 360). Подтверждение этому уже упомянутое 4-е дело, в котором господарский суд, считая законный завещание мужа жене, мо- тивировал это тем, что “не одно у Мотбарскомъ праве, але и в рыцэрскомъ (курс. наш. - Авт.) KpOJK о/ичызны, волей кождый выслугу и роботу - набы/и(ь)е купеі<гвол« албо которьш-колъвек набы/и(ь)емъ - записать”. В деле речь идет о се- ребре, перлах, драгоценных камнях и др. вещах.
Запрещение мужу самовольно распоряжаться имениями, на которых было записано вено жене впервые узаконено в ПЛС (Ѵ.ІОст.)91. Однако акты судебной практики дают основание утверждать, что такая норма существовала и ранее. Так, в рассматривавшемся 28 октября 1528 г. в господарском суде деле ответчица Кахна Ан- дреевая Биютицкая заявила истцу Авкгуштыну Фурсу, претендовавшему на два заложенных ему за долги ее мужем имения, что ее муж “не мял моцы на веновных имел(ь)ях моих ничого за- писыва/им” (№ 313). И господарский суд, признавший долг покойною Авкгуштыну Фурсу, имения оставил все же вдове. С некоторыми особенностями, обусловленными иными обстоятельствами, решал господарский суд и 409-е дело, хотя в нем, как и в других делах, прямой ссылки на уже принятый Статут (дело решалось в ноябре 1529 г.) нет. В целом же, решая подобные дела, суд руководствовался нормой, узаконенной в Ѵ.10 ст. ПЛС: если на веновном имении муж записал свой долг, “тогды тая оправа ее (жены. - Авт.) держана маетъ быти”92. Правда, в некоторых делах господарский суд
90 Там же. С. 130.
91 Там же. С. 150.
92 Там же.
СХХІІІ


эту норму трактует несколько иначе: вдове, если она повторно вышла замуж, присуждается не имение, а сумма денег (№№ 297, 348 и др.). Следовательно, суд при этом явно руководствовался узаконенной в других статьях ПЛС нормой, предоставляющей вдове право “седеть” на веновном имении пожизненно или пока вый- дет замуж (IV. 1, 2 ст.)93. С другой стороны, названные дела показывают, что право вдовы на записанную сумму вена оставалось в силе, если даже муж, нарушив закон, записывая вено на заставленный йменнях.
Однако несколько дел свидетельствуют, что даже казалось бы твердое положение венованной вдовы могли сильно “пошатнуть” изворотливые родственники мужа. Так, 29-го июня 1528 г. жаловалась господарю вдова Льва Боговитиновича Анна (Ганна) на решение троцкого воеводы Константина Ивановича Острожского ввести во владение имением Непли, на котором покойный муж записал ей 200 коп грошей вена, ее пасынка Богдана. В результате чего ей на- несен ущерб. Поскольку Богдана уже не было в живых, выступившие на суде ответчиками господарский дворянин Иван Богушевич и вдова Богдана обвинили Анну в том, что она “шкоды в тол< име«(ь)и почынила удвоє вышей, нижли тое вено ее стояло” (№. 283). В ходе суда выяснилось, что по поводу этой “шкоды” еще сам Богдан жаловался господарю, который и обязал К. Острожского рассудитъ их. К. Острожский решил дело в пользу Богдана и ввел его во владение имением Непли. И при повторном раз- боре дела вовевода вынес приговор в пользу пасынка Богдана: “... княз воевода, и тых речей присуженыхъ росказалъ Богдану Лвовичу на томъ же именьи его отчызноти Неилях, на вене ее, смотреяш и держати тое именье во всих тых шкодах, вышеймененых”. И другие дела (№№ 299, 360) также показывают, что родственники покойного мужа пристально следили за жизнью вдовы и только ждали повода, чтобы возбудить против нее дело или опротестовать завещание покойного мужа. 28 августа 1528 г. обратился в господарский суд волынский земянин Михно Сваткович с жалобой на вдову дяди князя Федора Корецкого Немиры, что она Не хочет дать ему ничего из наследства дяди (№ 299). На суде вдова утверждала, что покойный муж ее записал ей 600 коп грошей ве¬
на на имении Ярославичах, приселках: Городнице и Подлисцах, фольварке Кнегин в Луцке, а другие две части оставил родственникам. При разборе дела оказалось, что покойный муж, по- видимому, сомневаясь в правильности и законности составленною завещания, сам “то/и таста- ъл&нт и первый запис на вено ей дал на розумъ (курс. наш. - Авт.) князя, воеводы, его м(и)- л(о)сги, трофсого: ес/или бы был слушный - абы был держал, ес/или бъ не был слушный - або поправил”. Завещание оказалось “неслушным” - записаное вено значительно превышало 1/3 владений, И. К. Острожский отобрал у вдовы имение Ярославичи, присоединив его к великокняжескому Луцкому замку. В свою очередь, господарский суд, ссылаясь на решение воеводскою суда, завещание князя Ф. Корецкого “ни-во пгго ... обернул”. К сожалению, из дела не видно, получила ли вдова хотя бы какую-то часть вена или нет. В нем только упомянуто, что княгиня Корецкая предъявила господар- скому суду “лист еднаяный” К. Острожского по разделу имущества мужа между нею и Михном Сватковичем. По-видимому, все-таки какую-то часть получила. Вдовы, предчувствуя опасность со стороны родственников мужа, иногда сами обращались в господарский суд с просьбой подтвердий» запись вена (№ 84). Однако родственники пристально следили за ма- лейшим “движением” веновною имущества и были готовы вступить в тяжбу с любыми претендентами, в том числе церковью. Так, в фев- рале 1529 г. в господарский суд обратился с жалобой шляхтич Виленского повета Ян Шим- кович Ганусович с жалобой на вдову покойного дяди Войтка Тресибороды Магдалену, что она 4-х человек Побойского имения, на котором ее муж записал 200 коп грошей вена, в свою очередь, записала на Побойский алтарь, “не маючи тог(о) име«(ь)я навечность” (№ 360). Последнее обстоятельство и явилось основным аргументом, опираясь на который, господарский суд фундацию Магдалены объявил недействи- тельной: “кгды ж дядко его, небощик Войтко Тресиборода, тое имеи(ь)е Побойское о/иписалъ ей не навечности(ь), ено въ суме, въ двусту копах грошей”. Решения по вышеперечисленным де- лам убедительно подтверждают правовую нор-
93 	Там же. С. 122-124.
СХХІѴ


му, узаконенную в дополнительной ГѴ.І-йст. пространной редакции94, что веновные имения являлись лишь временным владением вдовы.
Жалобы родственников мужа, что их вдовы не способны управлять имениями и даже обвинения в растранжиривании веновных владений, что давало законное основание в соответствии с положением ГѴ.б-й ст. ПЛС95 для устранения их от управлення этими имениями - распространенное явление в ВКЛ XVI в. Реже встреча- ются жалобы родственников жены (чаще всего - матерей) на незаконные действия мужей, распоряжающихся веновными имениями жены96. Обвинения же жонами мужей в растранжиривании имений - случай исключительный. В “книге” он встречается единственный раз в 308 деле, в котором Альжбета Миколаевая Ильинича в господарском суде обвиняет своего мужа в том, что он человек “збъияныи, и скарбы свои стратид, и име«(ь)я свои вси попродавал и пропилъ, а ее, жону, и дети свои ни при чол* зоставилъ”. Господарский суд принял решение: запретить Миколаю Ильиничу продавать оставшиеся имения до совершеннолетия детей. Это редкое решение господарский суд мотивировал тем, “абы для того збытьку (Миколая. - Авт.) тотъ домъ знаменитый не до конца упалъ, а служба бы зейская не гинула”. В данном случае великий князь, как лицо заинтересованное, поддержал женскую сторону.
Как уже говорилось, особенно важны дела, разбиравшиеся в господарском суде до принятая ПЛС, поскольку они, а также дела других судов и постановления Панской рады были одним из главных источников ПЛС, в том числе и по семейному праву. Так, например, в Уставе 1509 г. совсем не упоминается о невенованных вдовах97, статус которых однако оговорен даже в нескольких статьях (1, 2, 3, 5, 6, 8) ГѴ раздела ПЛС98. Акты ЛМ показывают, что судебная практика сформировала основные правовые нормы пере- численных статей, узаконивающие положение таких вдов и регулирующих их взаимоотношение с детьми и родственниками покойного мужа99. Тем более, что и господарский суд вынужден был рассматривать такие дела, особенно дела вдов вельмож; Наиболее важным в исследуемой книге является лист господарского суда, выданный в феврале 1529 г. Ядвиге Литаворовой Хребтовича (№ 358). Он дает основание предпола¬
гать, что около 1522 г. в ВКЛ была принята спе- циальная Устава, регулировавшая положение вдов, не имевших записанного вена. Важно подчеркнуть, что Литаворовой такая Устава, по-ви- димому, была известна, ибо она совершенно определенно называет такой документ и время его принятая в своей просьбе на суде: “Такеж п(а)ни Литаворовая била нал* чолол* о томъ, ижъ мы с паны радами нашыми перво сего так сел* лети установили: которая вдова по мужы своил* ос- танети(ь), а вена записаног(о), ани жадное оправы оти мужа своег(о) метии не будети(ь), таковая части(ь) межы детими маети(ь) мети и тую части(ь) маети(ь) держать и вжывата до своего жывота, а по ее смерти тая части(ь) зася на детей спасти маеть”. Литаворовой известно, что господарский суд именно такое решение принял по делу Альж- беты Радвиловой и ее трех сыновей (№№ 7, 35, 50 и др.). И она просит господарский суд, чтобы в ее деле он руководствовался той же правовой нормой. Между прочим, это свидетельствует об интеллекге Литаворовой, ее осведомленности в области государственных законов своего времени. И, действительно, господарский суд решил дело Ядвиги Литаворовой, руководствуясь названной Уставой и “Земской ухвалой”. Таким образом, данное дело показывает, что правовая норма, согласно которой невенованная вдова “маеть во всем ровную часть от детей дорослых лет своих мети в скарбех и в именьях рухомых и лежачих”100, попала в ГѴ.1,Зст. ПЛС из спе- циальной Уставы (до сих пор исследователями еще не обнаруженной), принятой, по-видимому, в 1522 г.101
Трудно сказать, был ли в названной Уставе определен статус бездетной вдовы. Узаконенная же в ГѴ.2-Й ст. ПЛС правовая норма разрешала
94 В этой статье вдове предоставляется право свободно распоряжаться лишь внесением, т.е. только одной составной частью вена: “а она (вдова. -Авт.) теж не маетъ никому привенка отписывати, кром вольна будет отпи- сати внесенье свое”. - Там же. С. 122.
95 Там же. С. 126-128. Подробнее см.: Лазутка С., Валиконите И. Имущественное положение. С. 96-97.
96 См.: ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. LXXXV. I
97 РИБ. T. XX. ЛМ. T. I. С. 596-597. № 54.
98 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 122-130.
99 ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. LXXXVIII-XC; Valikonytė I. Našlės vainikinė. P. 84-86.
100 ПЛС. T. II. Ч. 1. C. 122.
101 См.: Любавский M. К. Сейм. C. 381.
СХХѴ


ей “седети” на 1/3 имений мужа пожизненно или до повторного замужества102. Приговор 194 дела показывает, что такая норма, по-видимо- му, действовала еще и до принятия ПЛС. Так, в 1525 г. господарь получил жалобу вдовы Остафья Баки, что ее деверь Федор Матеевич не хочет ей ничего дать из имения, пожалованного ранее господарем обеим братьям. Господарский суд, несмотря на то, что в донацию братьям жоны их не были вписаны и “ей (вдове Остафья. - Авт.) в томъ имея(ь)ю не мело ничог(о) прийти”, оставил ей “з ласки” великого князя 1/3 часть этого имения пожизненно или до повторного выхода замуж. Из этого следует, что господарский суд иногда мог даже оказать милость вдове и улучшить ее положение, если речь шла не о вотчинных, как в данном случае, именьях, а о временных держаннях. Совсем иначе, как уже говорилось, в 1528 г. решалось дело Альжбеты, вдовы Миколая Станиславовича Кезгайлы, в котором брат покойного Станислав не хотел ей дать “по своеж брате, мужу ее, вдовего столца, половицы всего имен(ь)я о/ичызного” (№ 302). Здесь уже вдова требует не вена, а “вдовьего стольца”, т.е. претендует на все (!) причитавши- еся ее мужу имения. Спрашивается, откуда такие претензии? Без сомнения, ей была известна Устава 1509 г., по нормам которой, вдова, не желающая повторно выходить замуж, а “хотела бы на вдовьемъ стольце седети а детей не маючи, тогды маеть на всемъ именьи мужа своего, какъ на отчизне, такъ на выслузе, мешкати до живота”103. Поэтому-то Альжбета и требовала не вена, которого ей муж не записал, а “вдовьего стольца”. Но деверь суду объяснил, что брат при жизни ничего не успел получить из отцовского наследства, поэтому после смерти отца, последо- вавшей через несколько лет, едийстаенным за- конным наследником всех отцовских владений стал он, Станислав, следовательно, он “ей не повиненъ ничог(о) поступовати”. Господарский суд признал Станислава правым, ссылаясь на то, что “кождая вдова вдови столцы одержы- ваеяг(ь) на тол/, чого ж мужъ ее в держая(ь)и был, и при чомъ ее зоставить”. И только потому, что муж при жизни не сумел получить от отца причитающегося ему наследства, вдова не смогла реализовать предусмотренные невенованной жене имущественные гарантии104. Нет сомнения, что решающее влияние на вынесение такого
приговора оказало отсутствие у Альжбеты детей, единственный сын ее Миколай умер в 1526 г.105 Из дела следует, что бездетная вдова не могла претендовать на причитающееся наследство покойного мужа.
После смерти мужа нередко возникала не только имущественная проблема, но и проблема опеки. Только ГѴ.б-я ст. ПЛС узаконила правовую норму, что, если муж перед смертью не назначил опекуна несовершеннолетним детям и владениям, то опекуном детей и распорядительницей имений становилась вдова, однако только до повторного замужества. Если же вдова выхо- дит замуж, “тогды ближние маютъ опекати ся детми и именьем”106. Так похоже решались вопросы опеки и до принятия ПЛС. 2 июля 1528 г. в господарский суд обратилась Марина Патеевая Тишковича с жалобой на господарского дворянина Ивашка Богушевича, что “оя по смерти первог(о) мужа ее, небожчыка Богдана Лвовича, имея(ь)я его вси и дети..., зъ ее моцы вынялъ и держалъ тые имея(ь)я, и з Ърат(ъ)екі своею их пустошылг(ь)” (№ 286). Ответчик суду “пове- дилъ, ижъ оя, подле обычая права зел/ског(о), близшый ес/я именья и л&ти брата своег(о) в опеце своей мети”. По ходу дела выяснилось, что в его пользу опека была решена еще раньше. На этот раз господарь лишь подтвердил свое прежнее решение. Однако дело приобрело интересный поворот: вдова, согласившаяся отдать в опеку имения, “детей своихъ Ивану Б[о]гуше- вичу ховаяш лати не хотела, а поднела ся сама иххова/ии”. И господарский суд согласился передать в опеку детей настойчивой женщине самой их воспитывать и содержать на доходы имения Корощина, на котором муж ее записал ей 600 коп грошей вена (№№ 286, 348). История дан- ного дела подтверждает наше предположение, что в ВКЛ несовершеннолетних детей чаще всего воспитывала мать, если даже официально она не была их опекуншей, хотя такое право матери было узаконено лишь в Третьем Литовском Ста-
102 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 122-124.
103 РИБ. T. XX. ЛМ. T. I. С. 597. № 54.
104 Подробнее см.: Valikonytė L, Lazutka S. Keli Lietuvos Metrikos aktai apie neįdovintų našlių padėtį XVI а. I pusėje // Lituanistica, 1991. Nr. 3 (7). P. 92-93.
105 Pietkiewicz K. Kieżgajłowie. S. 42.
106 ПЛС. T. II. 4. 1. C. 126.
СХХѴІ


туте107. Конечно, стремление опекать своих детей, лишившись опеки имений, зависело и от второго супруга. Одно (№ 88) дело “книги” по- казывает, что иногда вдовы сами (как это сделала вновь вышедшая замуж вдова Станислава Сире- вича) пытались найти опекунов своим детям и йменням. Она, по словам сестры покойного До- роты, “полецила в опеку их же прирожоному, который, дей, имъ есть в че/ивертомъ колене”. Дорота, ссылаясь на это обстоятельство и на то, что опекун “имен(ь)е их (детей. - Авт.) пусто- шитп(ь)”, и заручившись поддержкой троцкого воеводы К. Острожского, обратилась в господарский суд с просьбой передать ей в опеку племянников и их имения. Все это предрешило ис- ход дела: господарь удовлетворил ее просьбу: “... тых детей п(а)на Станисяавовых Сиревича и з ыме«(ь)ми их в опеку и оборону дали той Михайловой Дороте, водле близкости ее, до тых часоз, поки тые дети летъ своихъ доростуть”. Предпочтение назначать опекунами малолетних детей и их имений родственников отца было узаконено лишь во ВЛС108, а между ними предпочтение отдавалось мужчинам, прежде всего братьям покойного (№ 429). С другой стороны, если даже вдова становилась опекуном владений своих детей, то только временно и без ущерба для владений, не “пустошитъ” их. Так, при разборе в 1529 г. весьма сложного дела между подляшским лесничим Патеем Тишковичем и господарским дворянином Костюшкой Федоровичем выяснилось, что мать и брат первого, не имея на то права, передали часть семейных владений Костюшке Федоровичу. Однако еще раньше этот незаконный акт господарь аннулировал, мотивируя тем, что вдова, временно владея имениями своих детей, не имеет права их кому-либо передавать: "... ижъ вжо мы тотъ запись ма/ики и брата его (Патея. - Авт.) нашымъ листомъ зламали и ни-во игго его обернули для того, ижъ она, яко въдова, седячи на въдо- въел< столцы, не мяла моцы от детей своихъ никому записывати” (N2 381).
В то же время несколько дел “книги” свидетельствует, что вдове часто приходилось настойчиво защищать (с детьми или одной) семейные владения (№№ 36, 249, 303). В 1525 г. несколько месяцев длился судебный процесе шляхтянки Велёнского повета Янушковою Совкгиновича с жемайтийским шляхтичем Андрушкою Вилимо-
вичем по поводу материнского имения послед- него, которое будто бы захватил ее муж Янушка совместно со своим отцом Совкгином. Высланный 22 марта 1525 г. по этому делу господарский лист жемайтийскому старосте Станиславу Яновичу Кезгайле раскрывает важные аспекты земельного права и процесса в целом и материнского землевладения в частности (№ 183). В листе поясняется, что еще в конце 1524 г. истец Андрушка Вилимович представил копному суду “на именью своемъ материстомъ Пои/товъскомъ све/иковъ семьдесятъ без двухъ (! -Авт.), людей добрихъ, бояр околичныхъ”. И копные межевые судьи, опираясь на показання девяти отобранных из вьппеназванных 68 свидетелей, а также на соответствующий лист великого князя Казимира, намеревались вынести благоприятный для истца приговор, однако Янушковая, не представившая ни одного свидетеля, “сказаи(ь)я их слухати не хотела, упорливе проч збегла, права зни- каючи”(№ 183). Судьи обратились к господарю, однако он не принял окончательного решения, дело опять направил жемайтийскому старосте, советуя решитъ его в пользу Андрушки Вилимо- вича “подле его блискости и водле суда тых судей”. Обращает на себя внимание тот факт, что господарь все-таки оставил вдове возможность продолжить тяжбу: "... а будет ли ей до тог(о) Алдруи/ка або до тых судей которое дело о тол/ мовити, и она нехай ся з ними в томъ перед нами або перед вашою м(и)л(ос)тью, п(а)ны радами н(а)шими, правом ся обыходилг(ь)”. Чем и не замедлила вдова воспользоваться. Уже в июне того же года она обратилась к господарю, мотивируя возобновление дела тем, что она в преж- нем копном суде “о/иповедати ему (Андрушке Вилимовичу. -Авт.) не хотела для того, иэ/с моцы не мела тых именей протягивати без зятей своих”(№ 198). Так вдова со своими зятьями перехватила процессуальную инициативу и получила согласие господаря на пересмотр дела. Таким образом, хотя положение вдовы “сидящей на вдовъем стольце” узаконено в нескольких статьях ПЛС, акты ЛМ более ярко раскрывают реальные ее владельческие возможности,' которые были не такими уж малыми.
107 Лаппо И. И. ЛС 1588 г. С. 292-294. Ѵ.11 ст.
108 СВКЛ 1566 г. С. 113. ѴІ.З ст.
СХХѴІІ


Некоторые дела публикуемой “книги” являются важным источником для выяснения имущественных семейных взаимоотношений горо- жан (№№ 4, 167, 240, 255, 344, 476), которые в нашей историографии по существу еще не исследованы. В таких делах господарь, руководствуясь магдебургским правом, обычно подтверждает решение городских судов или воз- вращает им дело на пересмотр, иногда приглашая для совета краковских бурмистров и членов магистрата, “которые право Маити- борское добре розумеюиг(ь)” (№ 476).
Как уже говорилось, в “книге” слабо отражены личные семейные взаимоотношения. Оно и понятно, до господарского суда редко доходила бытовая повседневность семьи, разве только тогда, когда она перерастала в уголовщину. Именно такое дело в 1529 г. рассматривалось в господарском суде по поводу убийства одного из супругов. В ПЛС такой казус не был еще предусмотрен, только ВЛС убийце определял смертную казнь109, однако для этого нужны были веские, серьезные доказательства и отягощающие вину обстоятельства. 21 января 1529 г. жемайтийская шляхтянка Анна (Ганна) Янушовая Родевича со своим зятем Петром Шембелем представила в господарский суд выписку из суда жемайтий- ского старосты Станислава Кезгайлы о том, что ее брата Пашка по наущению его жены Агнешки удавили ее челядинцы (трое мужчин и одна женщина). Вдова отказалась представить в суд убийц, утверждая, что муж умер своею смертью. Все же позднее доставленные в суд преступники суду старосты признались, что удавили Пашка по наущению жены, которая их “по его (Пашка. - Авт.) смерти за то и даровала” (№ 340). Позднее и сама вдова, по уверению старосты, призналась, что Пашка был удавлен. Староста же, признав Агнешку виновной, не решился за такое преступление вынести ей и убийцам приговора, оставив это на усмотрение господаря, “чьш бы она и тые злочынцы мели карани бы/тш”. Между тем, господарь лишь подтвердил решение старосты, отобравшего имение и детей у Агнешки и передавшего их в опеку сестре покойного Анне до совершеннолетия детей, и выдал ей соответс- твующий лист. Однако дело этим не кончилось. В марте того же года господарь уже выдал лист Агнешке, которая обжаловала вышеупомянутое решение старосты, уверяя, что не виновна в
убийстве мужа, и даже утверждала, что не была на суде старосты. Господарь на такое утверж- дение как будто не обратил внимания, но, как сказано выше, подчеркнув, что челядинцы не могут быть свидетелями в деле своего владельца, требовал других доказательств виновности Пашковой. Когда таковых не оказалось, разрешил сестре покойного подтвердить свои обвинения присягой “для тое причыны, ижбы напередъ таковое мужобойство от жо« ся не становило”. Мотив веский. Но поскольку сестра покойного и ее зять не присягнули, “а В ТОМ ся межы собою зъеднали” (№ 363), господарский суд детей и имения вернул Агнешке. Ход дела не дает ответа на вопрос: была ли виновна жена в убийстве мужа или ей удалось увернуться от ответствен- ности за недостатком доказательств.
Таким образом, публикуемая “книга” является важным источником и по истории семей- ного права, особенного по истории имущественных взаимоотношений между членами семьи в первой половине XVI в. в ВКЛ. Её акты дают возможность уточнить некоторые вопросы гене- алогии, послужного списка, семейной хроники виднейших магнатских (Боговитиновичей, Гле- бовичей, Гоштаутасов, Ильиничей, Острожских, Радвилов, Сапег, Ходасевичей, Хребтовичей и др.) фамилий ВКЛ, локализовать границы их земельных владений и т.д.
* * *
В отдельных делах “книги” можно обнаружить основы норм других областей права, которыми руководствовался господарский суд или назначенные великим князем другие судьи и суды.
В 60, 145, 200, 453, 457 и др. делах хорошо отражены нормы так называемой) “заручного права”, получившие в конце XV - начале XVI вв. широкое распространенно в феодальном общест- ве ВКЛ как мера пресечения возможных уголов- ных и иных преступлений между враждующими феодалами. В отдельных делах (№ 200) зарука достигает огромных размеров - общая сумма 50000 коп ірошей: 30000 господарю и 20000 “сторона стороне”. Правда, и “стороны” здесь не ординарные, два крупнейших феодала и знатней- ших вельможи: А. Гопггаутас и Я. М. Радвила
109 	Там же. С. 154-155. ХІ.ІОст.
СХХѴПІ


Младший. В “книге” встречаются отдельные дела (№ 57), в которых речь идет о поручительской! праве. В исторической литературе нормы “заруч- ного” и поручительского права иногда смешиваются. Однако, вытекая из общих положений обя- зательственного права, они имеют различные исходные позиции. Если “зарука”-“заклад” устанавливается великокняжеским судом, иногда даже без согласия сторон, то поручительство принимается одной их них добровольно по собственной инициативе, т.е. принимается обязательство нести ответственностъ за действия (своевременную уплату долга, выполнение договора и т.д.) другого лица. В некоторых делах (№№ 32, 62,167, 249, 255 и др.) довольно ярко отражены нормы Магдебургского права, которыми руководствовались городские суды, регулируя имущественные и иные взаимоотношения между горожанами, а также отношение к этим нормам господарского суда. Следует заметить - оно уважительное, требующее от городских судов и должностных лиц строгого соблюдения норм Магдебургского права. Явно несправедливые, незаконнные решения городских судов господарь может и отменить (№№ 167,314 и др.). Следовательно, дела “книги” являются неоценимым первичным источником и для всех вышеперечисленных областей права ВКЛ.
Города и их жители, положение горожан
В делах “книги”, как в немногих других “книгах” ЛМ, нашли отражение положение и жизнь городского населення ВКЛ, действие Магдебургского права, его соотношение с общеземским правом и великокняжеским судом. Великий князь, как высшая государственная и судебная инстанция, уделяет немало внимания горожанам, выдает им специальные привилегии, рассматривает их жалобы и судебные иски. Весьма информативным источником здесь является великокняжеский лист от 25-го января 1524 г. (№ 89), адресованный войту, бурмистрам и членам магистрата г. Вильнюса. Он дает представ- ление о положений основной массы горожан столицы ВКЛ. Оно тяжелое. Горожане терпят постоянные притеснения от городской чиновни¬
чьей верхушки: “... а доходы, дем, местские, которими бы люнаре местские мели справовати, заставуете к своему пожитку без их воли; и листы, дем, есте отвороные в них поотнимали, при- виля, дем, местские, и скарбъ неведома где ховаєте, и мешкаєте, дем, с посполствол/ у великом незгоде, и ихъ, дем, самыхъ, и жоны их безъ вины в кара«(ь)е местское сажаете, и шлюбы неслумшыми их завезуете. А хто коли з них в кривде своем до нас ся отзываетъ, вы, дем, того имъ забороняєте и до нас ихъ не пущаете”. Из листа вырисовывается и отношение великого князя к нуждам горожан. Великий князь не только открыт для жалоб рядовых горожан на городские власти, но и выступает в их защиту, приказывая войту и членам магистрата впредь не допускать такого произвола и не запрещать горожанам обращаться в случае надобности прямо к нему. В деле отражено и плохое состояние оборонительных сооружений города, нерадивость городских властей: “И место, дем, н(а)шое Вилен(ь)ское не у добром опатрности. Первое, дем, у месте сторожи достаточное нет, и мури, и перекопы добре не оправены; а часу прыгоды, чил/ бы мялъ ратунох быти om огня, ведерь кожа- ных и секер, и такое на ратуши и по домех не маете...” Из дела узнаєм и о взымаемой великим князем плате за выдаваемые привилегии и великокняжеский суд. В деле говорится, что городские власти не хотят выкупить привилей, в котором ранее состоявшийся по жалобе тех же мещан великокняжеский суд установил порядок правлення городом: "... дем, вы не хочете привиля местьског(о) за посполитые п(е)н(я)зи местские выкупити у воеводы виле«(ь)ского”.
В 62-м деле отражено положение горожан Дрогичина, в нем говорится о притеснениях, которые терпят жители города от державцы Петра Станиславовича Кишки, точнеє, от его намест- ников. Наместники в обход привилея, данного городу еще великим князем Александром, ввели “новину” - налоговый сбор с купли товаров: “... передъ тымъ здавна люди доропщкие, - пи- шет великий князь П. С. Кишке, - померное плативали вомту и бурмистрол/ тые, которые збожя продамвали (т.е. налоговые сборы с продажи. - Авт.), и тепере, дем, твоя м(и)л(ос)ть, кажем/ померное давати тыл/ людемъ, которые збожя купують (т.е. налоговые сборы с купли. -
9.801
СХХІХ


Авт.), а тог(о), дей, передъ тыл/ здавна николи не бывало”. Великий князь здесь же приказал П. С. Кишке отменить эту новину: “... прыка- зуемъ тобе, ажбы, твоя м(и)л(ос)тъ, самъ и на- месшнику своєму не казалъ в томъ ни в чол/ имъ крывдъ делати и померного с тых, которые купуюг(ъ) (курс. наш. - Авт.), не велелъ брати, и заховад бы ... их во всемъ войлуг старины..., абы для таковыхъ тяжкостей тое место н(а)ню не вбожало и проч ся не розходило”. Последние слова приказа объясняют и причину особой великокняжеской заботы о горожанах.
На подобного рода притеснения и “кривды” со стороны державцы Александра Ходасевича и его наместников жалуются великому князю и мещане Берестъя, точнеє, от их имени - войт, бурмистры и советники магистрата. В листе от 16 марта 1530 г. А. Ходасевичу великий князь перечисляет эти “кривды” и “новины”: 1. державна посылает к мещанам своих децких; 2. чи- нит им свой суд в тех областях, в которых они подсудны Магдебургскому праву; 3. сажает их безвинно в тюрьму; 4. запрещает въезд в госпо- дарские пущи; 5. берет с плотов пошлины; 6. пасет своих лошадей и лошадей своих слуг на городских пастбищах; 7. со всякой торговли со- бирает сборы (№ 468). Великий князь, “угля- нувшы у привиля-твердости их”, всё это отменя- ет, подтверждая тем самым справедливость жалобы горожан и то, что такие действия державцы Александра Ходасевича являются действительно произволом.
Аналогичный случай зафиксирован и в д. № 309, где “войт и вси мещане места Ви- тебъског(о)” жалуются на воеводу витебского, пана Ивана Сапегу. Великий князь, опираясь на городские привилегии, опять же принимает решения, направленные на защиту горожан.
А иногда подобного рода притеснения творят слуги - дворяне самого великого князя. Те же мещане Берестъя 27 апреля 1524 г. обращаются к великому князю с прошением, чтобы он или Панская рада извещали бы их заблаговременно о дате уплаты серебрщины и ордынщины, а не посылали бы децких-дворян для их сбора, ибо они, “скоро прыехавши, праветъ на них децкова- ней своих и кажути(ь), дей, имъ себе и кони свои тал/ у месте стравовати2, и на то, дей, имъ накладу мноа(о) выходит(ъ), и тяжкость ся имъ в тол/ великая дееш(ь)”. Великий князь удовлетворяет
и эту просьбу мещан, приказывая земскому подскарбьему Богушу Боговитиновичу извещатъ мещан о сроке уплаты серебрщины и ордынщины за четыре недели, а децких посылать лишь при их неуплате по истечению этого срока (№ 106).
Положение горожан усуглублялось еще и раз- личного рода стихийными бедствиями, как это случилось, по-видимому, в 1526 г. или в начале 1527 г. (№N2 244, 384) с теми же берестейскими мещанами, которые сильно пострадали от большого пожара. Огромный ущерб, по-видимому, нанес пожар и жителям Луцка (N2 248), вследс- твии чего они, “ку великому впайку пришли, и што мели домовъ и сташковъ, то есе на Корея в месте н(а)шол/ выгорело и праве ни причол/ зос- тадм”. По просьбе горожан и самого троцкого воеводы, князя Константина Острожского, великий князь, “не хотячы того видешь, абы они проч с тог(о) места н(а)шого (т.е. великокняжеской). - Авт.) розышли”, освободил их от податей и повинностей на определенный срок.
С другой стороны некоторые акты (№№ 34, 43, 53, 70, 243, 246, 250, 291, 359, 399 и др.) “книги” свидетельствуют, что в целом города, особенно крупные торговые и ремесленные центры и их жители к XVI в. добились немалых прав. По этому вопросу наиболее информатив- ным среди перечисленных актов является великокняжеское судебное решение (“вырок”) в 359-м деле110, регламентирующее взаимоотношения полоцких мещан с боярами в дележе городских доходов и отбывания повинностей, а также определяющее статус, права и обязанности горожан. Из судебного решения видно, что мещане Полоцка своими средствами строят 4 гос-
110 	Акт опубликован Довнар-Запольским М. Н. - См.: Довнар-Запольский M. Н. &кхы. Литовско-Русского государства. М., 1900. Вып. 1 (далее: Довнар-Запольский М, Н. АЛРГ). С. 215-218. № 191. Довнар-Запольский, тогда начинающий молодой исследователь, по-видимому, чтобы придать этому действительно денному источнику еще большую важность в своей публикации это совершенно очевидное по формуляру решение господарского суда назвал “Уставной грамотой”. Между тем, великокняжеская канцелярия всегда разграничивала “вырок” от “Уставы” или “Уставной грамоты” - термин более свойственен Московской канцелярии. В. И. Пичета, кратко комментируя документ, также совершенно необоснованно аттестует его “Уставной грамотой”. - См.: Пичета В. И. Белоруссия и Литва. С. 251-252.
сххх


тинных дома, мельницу, мост через реку Полоту (правда, пока безуспешно). И самое интересное в строительство этого моста, что великий князь не только поддерживает инициативу мещан, но и грозится в противном случае построить мост своими средствами, и тогда они потеряют немалые доходы.
Как уже заметил В. И. Пичета, строительство гостинных дворов было выгодно и правительству, в то же время оно свидетельствует о довольно оживленных торговых отношениях Полоцка111. Великий князь разрешает мещанам брать лес из своих пущ, даже из тех, которые он роздал землевладельцам, если и до этого они брали лес в них. Мещане освобождаются от стацей послам, им представляется и ряд других льгот. Однако и великокняжеская власть немало получает от го- рожан, требуя безусловного выполнения уста- новленных многочисленных платежей и повинностей. Они ежегодно платят в казну налог в 200 коп ірошей, не считая всяких пошлинных сборов, посылают для охраны великокняжеского замка вооруженный караул (“кликунов”), совместно с господарскими, княжескими и панскими людьми112 выставляют каждый день по 12 сторожей для охраны города и проезжих дорог, “коли купцы едуть”. Жителям города, как и раньше, вменялось в обязанность поправлять и восста- навливать стены и оборонительные сооружения города. Следовательно, из документа явствует, что горожане пользовались значительными правами, получали определенную часть с торговли и других городских доходов, и даже владели земельными наделами. Несколько иным и более тяжелым было положение тех мещан, по-види- мому, в болынинстве посадских, которые “мешкали на землях владычных и иных духовных, и на боярскихъ местъцах, таковые, на тыхъ мест- цах седячи, мают(ь) позем давати, чыя будетъ земля (т.е. поземельный налог. - Авт.), а в присуде мають быти под правомъ Майборскимъ або под городовымъ, где будет(ь) их воля”, т.е. в правовом отношении они, и сидя на частновла- дельческих землях, сохраняют статус горожан. В “выроке” наряду с такой довольно подробной регламентацией статуса, прав и обязанностей различных групп городского населення Полоцка, прежде всего немало места отведено правилам дележа весовых пошлин города между горожанами и боярами, что собственно и послужило
причиной разбирательства дела в господарском суде по жалобе бояр, ибо горожане ухитрились с помощью новых переносных весов-“безменов” лишать этого дохода первых. И здесь господарский суд категоричен, в его решении подробно регламентируются все весовые пошлины и сірого указывается делить их пополам, согласно ранее выданной великокняжеской привилегии. Однако, анализируя данный “вырок”, не следует упускать из виду особое автономное положение Полоцкой земли и г. Полоцка в составе ВКЛ113, которое было подробно оговорено и узаконено еще в привилее Витаутаса 1399 г.114, поднов- ленном Швитригайлой115, Жигимантасом Кяс- тутьевичем116, Казимиром Ягайлайтисом в 1451 г.117, Александром в 1498 г.118 и наконец Жигимантасом Старым в 1511 г.119 Ценным истори- ческим источником для уяснения повинностей горожан Владимира и доходов старост и войтов является “вырок” владимирскому войту Ивашке Федоровичу от 26 августа 1528 г. (№ 304). В нем великий князь, рассмотрев иск войта владимирскому старосте, маршалке, князю Андрею Александровичу Сангушке, и изучив прежние привилеи владимирским войтам, решил дело в пользу войта: “Мы, того привиля н(а)шого огле- давшы и с п(а)ны радами н(а)шыми о тол/ межы ними досмотревшы, зоставили есмо войта володимерского Ивашка и брат(ь)ю его, подле тог(о) привиля н(а)шого...” В наррации перечислены все статьи доходов войта: "... зъ Шевцовъ на rod приходить по пяти ірошей, а с пекаров - по три грошы на войта, а зъ ятокъ - по чотыри іроши, а з Резниковъ - om кождого быдла на замокъ нашъ идет(ь) по плечу мяса, ино с тых
111 	Там же.
1.2 Интересная оговорка обо всех этих людях: “которые в местце Полоцкомъ местца свои маютъ”.
1.3 Такое особое положение Полоцкой земли подробно охарактеризовано в работах нескольких авторов. См.: Данилевич В. Е. Очерк истории Полоцкой земли до конца XIV в. Киев, 1896; Любавский М. К. ОД. С. 28- 31; Пичета В. И. Белоруссия и Литва. С. 213-262.
1.4 Якубовский И. В. Земские привилеи Великого княжества Литовского // ЖМНП. 1903. Апрель-июнь. С. 297-298.
115 Там же. С. 298-301.
116 Там же.
1.7 Там же. С. 301-302.
1.8 Там же. С. 302-303.
1.9 Там же. С. 303.
9*
СХХХІ


плечъ войту третєє плече, а окром того, ему две яягки, а з винъ мещанъ володимирскихъ, с кож- дое вины на старосту - два грошы, а войту - третий грошъ, а вдова, коли замужъ иде/и(ь) з места, ино з нее на старосту куница - двадцать грошей, а войту - десяти грошей, а от злодея поиманог(о) у месте з лицоти, на старосту- осмъ гр(о)шей, а на его - чотири грошы, а коли девка замужъ идети(ь), ино старосте - осж грошей, а ему - чотыри грошы, а коли у месте у кого поз- наюти(ь) лицам коня або вола, ино старосте от того - два грошы, а войту - третий ірошъ, а к тому иншые платы и доходы”. В деле подтверж- ден известный в исторической литературе факт, что эта доходная должность, как и многие другие, давалась или за особые заслуги (чаще также косвенным путем купленные), или просто покупалась: "... войтовство Володимирское со всими платы и доходы... держати и его вжывати, подле купли деда ихъ (Ивашки Федоровича и братьев. - Авт.) и подле привилевъ предковъ н(а)шых”. Похожие великокняжеские подтверждения зафиксированы и в некоторых других делах “книги” (№№ 402, 435, 482).
Некоторые дела показывают, что в городах ВКЛ к началу XVI в. сформировалась прослойка весьма состоятельных горожан. Прежде всего это откупщики, больше всего евреи. Особенно богат Михель Езофович, младший брат Аврама Езофовича, земского подскарбия. Его персоны касаются даже 24 (№№ 20, 21,42, 76, 81-83, 86,102- 104, 109, 212, 216-220, 222-224, 243, 351, 371) акта “книги”120. В одном из них (№ 102) 9 марта 1524 г. говорится, что великий князь за 3000 коп грошей годовых пошлинных сборов продал Михелю Езофовичу “и его товаришомъ” сроком на три года “восковые и соляные” коморы в Бе- рестье, Владимире, Гродно, Дрогичине, Камен- це, Лосичах, Луцке и в Мельнике. Понятно, что такими капиталами мог располагать только крупный для своего времени предприниматель. У него в долгах такие магнаты, как новогрудский воевода Ян Янович Заберезинский121 и сам великий князь (№ 82). Вместе с братом, а иногда и отдельно ведет свои предпринимательские дела и брат Михеля Айзак122 (№№ 14-16, 281). У него в долгах князь Федор Иванович Ярославич (№№ 14, 16). В компании с Айзаком действует третий брат Езофовичей Песах (№ 14)123. Состоятельными предпринимателями и ростовщика¬
ми были гродненские евреи Хорошенькие. У них в долгах вышеохаракгеризованный магнат Юрий Иванович Ильинич (4000 коп и 900 бочек жита) (№ 350). В актах (№№ 4, 212, 246, 250, 284, 291, 350, 399,405,457 идр.) “книги”встречаемнемало и других состоятельных горожан Вельска, Берес- тъя, Вильнюса, Гродно, Минска. Уже говорилось о богатом откупщике, бельском бурмистре Йване Сегеневиче (№№ 142,143,193,215,284,291,371, 425,475), промышляющем деревообрабатывающими промыслами (варение смолы, выжигание поташа, изготовление пиломатериалов) в откуп- ленных магнатских (M. М. Радвилы Младшего, Александра Ходасевича) пущах и оперирующем значительный капиталом.
Каунасский мещанин Ян Кірадовский (№ 399) просит великого князя подтвердить ему куплю земель у нескольких шляхтичей Ковенского и Вилысийского поветов на общую сумму 94 копы грошей. Причем, земли в основном продаются с обрабатывающими их “койминцами”, т.е. полностью закрепощенными крестьянами. Следовательно, состоятельные мещане не только могли стать землевладельцами, но и вла- деть крепостными. За Я. Кградовского здесь ходатайствует сама Бона. Нет сомнения, что это один из наиболее состоятельных каунас- ских горожан.
Берестейский мещанин Левко Маркович (№ 457) владеет имениями и, конечно, живущими в них крестьянами, и даже закладывает эти имения Михелю Езофовичу, который, как и большинство залогодержателей, нещадно экс- плуатирует их жителей.
Весьма состоятельным является минский мещанин, бурмистр Цыцуля (№ 404), которому великокняжеский суд назначает “заруку” в 1000 коп грошей, если он преступит его решение. Обычно “зарука” таких размеров назначалась панам, крупным землевладельцам. В деле также говорится о домах и другом имуществе Цыцули
120 См.: Бершадский С. А. Аврам Езофович. С. 32, 35, 41- 42, 82, 132, 150.
121 Там же. С. 36.
122 Описывая жизнь и деятельность Аврама Езофовича, С. А Бершадский резюмирует: “... в это время (т.е. в первой трети XVI в. -Авт.) самыми богатыми евреями были братья Езофовичи из Бреста: Михель и Айзак”. - Там же. С. 32.
123 Подробнее см.: Šiaučiūnaitė J. Michelis Jezofovičius.
СХХХІІ


в Минске, с которых будет взыскан судебный иск в 107 коп грошей. Что это крупный купец, видно и из его дерзкого поведения: он даже не считает нужным дождаться окончания суда и собирается ехать в Царьград. Так поступали только магнаты.
Вильнюсский мещанин Олизар Григорьевич в общей сумме смог одолжить господарскому обрусному Ваську Зеновьевичу 160 коп грошей (№ 405). Обрусными обычно были мелкие шляхтичи. Причем, таким путем пытался косвенно приобрести имение (купить имение мещанам было не просто): “... он (Васько Зеновьевич. - Авт.) взял въ жоны его (т.е. Олизара. - Авт.) сто и тридцати копъ грошей и за тые, дей, п(е)н(я)зи купил именье въ дворянина нашое(о), въ Сынъ- дыка, и записал, дей, тое именье по жывоте своемъ ему и жоне его жъ Дане...”
Другой вильнюсский мещанин Винцент по завещанию оставляет своей жене “сребро, перла, камеи(ь)я (драгоценные. - Авт.) и иные статики, рухомые речи, и домы”, не считая вотчинного имущества (№ 4). По-видимому, еще более состоятельным был его брат Воль- фъканк, золотарь г. Вильнюса, ведущий тяжбу с вдовой брата из-за оставленного по завещанию наследства.
Иногда состоятельные горожане от великого князя получают высокие и весьма доходные должности. Так, в 482-м деле великий князь 4 ап- реля 1530 г., вопреки 1.25-й статье только что принятого ПЛС, находясь в Кракове, жалует гродненскому мещанину Павлу Лесневскому гродненское войтовство “с корчмами войтовскими и со всими платы”, которое до этого, между прочим, держал покойный господарский дворянин Леон Федорович Сасин.
Но, по-видимому, самым состоятельным и влиятельным горожанином в делах “книги” (правда, здесь его сословная принадлежность не указана) выступает вильнюсский городничий Урлих Гоз (№№ 18, 32, 495). Он не только заведует делами города, но и является господарским “мынцой” (заведующим монет- ным двором), а также ведет отчасти на свои средства значительное строительство. Строит господарскую мельницу, “двор” и ремонтирует замок: "... пал Урлихъ с тых же сумъ, вьшіей- мененыхъ, до скарбу н(а)шого зел«ског(о) давалъ и на будован(ъ)е двора, u на оправу замку
н(а)шот(о) Виленъскот(о), u теж. на будованъе млына Виленьског(о)...(курс. наш. - Авт.)” (№ 495). В великокняжеском листе он аттестуется “паном”, а не мещанином, великий князь говорит о своих долгах ему. Кроме того, эти данные уточняют и время строительства великокняжеского “двора” - 20-ые годы XVI в. (отчет Урлихом Гозом представлен в 1530 г.). Из дела можно составить представление и об обязанностях городничего124: 1. Заведование монетним двором и сбор с него доходов в казну; 2. Сбор корчемных, дякольных, мельничных доходов; 3. Ведение вышеперечисленных строи- тельных работ; 4. Ведение счетов по городским доходам и расходам; 5. Предоставленье отчета по ним великому князю и Панской раде.
Из 246-го дела видно, что даже беглый господарский крестьянки Ян Балаш, бежавший в Вильнюс еще при Александре, к 1527 г., т.е. за каких-нибудь 25-30 лет сумел составить значительное состояние: "... ои, дей, пришол до места нашог(о) Вилеи(ь)ского в молодости еврей еще за брата н(а)шог(о) ... Александра ... и тамъ в месте Вилеи(ь)скол/ збудовалъ собе две каменицы ... (два каменных дома. - Авт.)”. По-видимому, он из тех удалых молодцов, который, бежав в город Вильнюс с одним посохом, сумел разбогатеть, построить два каменных дома, стал состоятельным и уважаемым мещанином. За него перед великим князем хо- датайствуют бурмистры города, давая ему весьма лестную характеристику, что он, живя уже несколько десятилетий в Вильнюсе, “межы ними ся добре заховалъ и вбудовад”. И великий князь, не смотря на претензии к нему со стороны детей Аврама Езофовича, как на своего беглого тяглого крестьянина, предоставляет ему статус виленского мещанина с весьма интересным и важным с точки зрения историчес- ких источников обоснованием такого решения: “...а передъ тымъ з данныхъ ч(а)совъ за предъ- ковъ н(а)шых: и за отца, и брата нашого... так бывало, ижъ волно каждому ч(о)л(о)веку не толко н(а)шому, але князскому, панскому до местъ нашыхъ приходиг(ь) и за нами мешкаг(ъ)і (курс, наш. - Авт.), тых людей прихожых з местъ н(а)-
124 	На оснований других источников они перечислены С. А. Бериіадским. - См.: Бершадский С. А. Аврам Езофович. С. 42-50.
СХХХІП


іпых николи не выдавало (Езофовичи требовали его выдачи. - Авт.)”. И отсюда редкое для зависимого беглого крестьянина в эпоху утверждающегося крепостничества решение: “...зоставуемъ его добровольные (свободный. - Авт.) ч(е)л(о)векое, мещаниное н(а)шые ви- леньские, и даее ему доброволеньство в месте н(а)шое Вилеи(ь)ское Меижатии и посполъ з мещаны купъчы/ии и купегцвое ся во всее обы- ходитя(ь) по тому, какъ и иишыи мещане...” И в заключении листа “рука королевская” - ведь решение исключительно важное и прецедент для господарского суда редкий, но не единственный. Косвенно о такой возможности зависимых крестьян приобрести статус мещан говорится и в выше нами рассмотренном господарском “выроке” полоцким боярам и мещанам (№ 359)125. Это свидетельствует о том, что зависимые крестьяне все же могли уходить в города, заниматься здесь ремеслом, предпри- нимательством, торговлей и даже разбогатеть и, в конечном счете, приобрести статус горожанина.
В “книге” есть судебное дело (№ 344) широко использованное многими исследователями в качестве источника126, в котором “прокуратором” от имени своей жены, вильнюсской мещанки Маргариты, вдовы Юрия Одвернина, выступает Франциск Скорина. Скорина, по мнению его некоторых биографов, был тесно связан с состоятельными горожанами Вильнюса, возможно даже оказывавшими ему ма- териальную помощь в его культурно-издательской деятельности127. Следовательно, акты “книги” дают возможность составить общее пред- ставление о правовом, социально-экономи- ческом и бытовом положений горожан ВКЛ первой трети XVI в., в какой-то мере о состоявши самих городов и проводимых в них, в частности в Вильнюсе, строительных работах. В них есть некоторые данные и о конкретних личностях, в том числе и о таких выдающихся, как Ф. Скорина. Акты “книги” позволяют сде- лать вывод, что, несмотря на тяжелое положение основной массы горожан, они все же пользовались значительными гражданскими правами, среди них явно выделяется весьма состоятельная верхушка горожан, по своему имущественному положенню приближающихся к среднешляхетскому сословию.
Дела “книги”
как исторический источиик некоторых других вопросов истории ВКЛ
Однако значение “книги” как источника истории ВКЛ выходит далеко за рамки здесь рас- смотренных нами проблем: истории дипломатики актов ЛМ, истории различных областей права, судоустройства, судопроизводства и процесса, истории городов и др. Дела “книги” является таким же уникальным источником и социально-экономического, а также правового положення различных сословий феодального общества ВКЛ в первой трети XVI в. Но по этому вопросу многое пришлось бы повторить то, что уже сказано нами во Введений к 6-й “книге Судных дел” ЛМ128. О характере скла- дывающегося магнатского землевладения в первые десятилетия XVI в., о взаимоотношениях его владельцев с великокняжеской властью и даже, в какой-то мере, о внутрисемейных отно- шениях дают исключительно важный материал судебные дела (№№ 7, 35, 50, 51, 144, 145, 417, 447-449) по разделу огромного наследства вильнюсского воеводы, канцлера ВКЛ M. М. Радвилы Младшего, а также дела (№№ 36, 49, 74, 193, 266, 284, 291, 391, 423, 426, 463), каса- ющиеся других представителей этой могущественной и к тому времени широко разветвив- шейся фамилии129.
Некоторые дела “книги”, как и дела 6-й “кни-
125 В деле говорится о людях духовных и боярских,“которые в месте ремеслгвол/ ся обыходяш(ь) и которые ку праву их (мещан. - Авт.) прислухаю/и(ь)”.
126 Впервые этот документ был использован и отпечатай в приложении основательным исследователем жизни и деятельности Ф. Скорины П. В. Владимировым. - См.: Владимиров П. В. Доктор Франциск Скорина. Его переводы, печатные издания и язык. СПб., 1888. С. 321-322. Об этом акте упомянул в своем историографическом обзоре В. И. Пичета. - См.: Пичета В. И. Белоруссия и Литва. С. 750; а также Л. Владимировас. - См.: Владимировас Л. Франциск Скорина - перво- печатник вильнюсский. Вильнюс, 1975. С. 53.
127 Владимиров П. В. Указ. соч. С. 47-50; Гарэцкі М. Гісто- рыя беларускае літаратуры. Вільня, 1920. С. 21; Пичета В. И. Белоруссия и Литва. С. 752-753, 773-774.
128 ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. LIX-CV.
129 Эта дела анализируются в отдельной нашей работе - см.: Lazutka S. LM 4-oji Teismų bylų knyga.
СХХХІѴ


ги Судных дел”130, являются первостепенный источником для такой специфической исторической дисциплины как метрология.
Из дел (№№ 215, 356, 411, 467, 510 и др.) проглядывает все усиливающиеся к началу 20- X гг. XVI в., особенно после рождения сына Жигимантаса Августа, роль и влияние в госу- дарственных делах, конкретно в господарском суде, польской королевы и великой литовской княгини Боны.
Во многих (№№ 14-16, 20, 21, 40, 42, 72, 75, 81, 102, 193 и мн. др.) актах “книги” отражено состояние торговли и предпринимательства в ВКЛ первой трети XVI в., особенно состояние весьма доходной откупной системы, видная роль в которой принадлежала откупщикам євреям131.
Весьма интересными являются до сих пор в исторической литературе почти неиспользованные акты “книги” на латинском языке, а они, как уже сказано, составляют почти ее треть. В некоторых из них отражены характерные особенности Подляшья, в отдельных делах (№№ 247, 466 и др.) есть дополнительные данные о известных исторических личностях, на- пример, о Венцлаве из Майшягалы (Михалоне Литвине). В этих, а также в 242, 421, 422 и др. делах на старобелорусском языке, касающихся Подляшья, писаря оперируют единицей земельного измерения “волока”, из чего следует, что здесь такая единица существовала уже в 20-х гг. XVI в., утвердившаяся в остальных областях ВКЛ лишь через несколько десятилетий после проведення Водочной реформы 1557 г. Из этих же и некоторых других дел “книги” вырисовывается особое правовое положение Подляшья, функционирование на его территории с начала XVI в. местного “дорогицкого” права, что может служить самостоятельным предметом исследования.
Конечно же, привлекут внимание исследова- телей, особенно источниковедов, акты общего- сударственного значення: “Устава зел/ли Жомойтское...”(№ 342), датируемая 20-м января 1529 г., “Привилей всей шляхте, обывателемъ воеводства Киевского...”(№ 389), датируемый 24-м октября 1529 г., “Лист ко всим тивуноти земли Жомойтское...”(№ 506), датируемый 20 июня 1530 г. Хотя “Устава” Жемайтии132 и “Привилей” шляхте Киевского воеводства неодно¬
кратно публиковались по другим спискам, названные акты 4-й “книги Судных дел” по нашим сведениям публикуются впервые.
Важным является публикуемый здесь список “Привилея” шляхте Киевского воеводства, который был взят из 25-ой “книги Записей”133 и опу- бликован в АЗР134. Правда, списков пока что обнаружено меньше, чем в “Уставе” Жемайтии,-и текстологические разночтения менее значительны: чаще всего отдельные слова. Только в пос- ледней статье (издатели пронумеровали его абзацы): “Аe право месткое и въ службы...” (в нашем списке 5-й абзац снизу), во второй ее части есть более существенные разночтения. Здесь приводим их целиком:
Сп. 4-й “кн. Суд. дел” “... а поборовъ ихъ местских, шго они бу- дуліСь) межы себе на свои потребы покладати, не будут(ь) повинни в томъ мещаномъ помогатм, ани передъ ними въ жадное право не мают(ь) ся становити”.
Сп. 25-й “кн. Зап.”
“...а поборовъ их мест- скихь, што войтъ и мещане (разночтения здесь и далее набраны курс. - Авт.) будутъ межи себе на свои потребы покладати, не будут повинни посполъ съ ними платити и в томъ имъ помотати”135.
В списке, находящемся в 25-й “книге Записей”, полнее эсхатакол: “Рука королевская. Олбрахть Кгаштолтъ, канцлеръ. Копоть, писарь.” - этого нет в списке публикуемой “книги”. Разнится датировка списков: первый да- тирован 1-м сентября, второй в публикуемой 4-й “книге” - 24 октября 1529 г. Данное обстоятельство и характер разночтений позволяют заключить, что их внес писарь 4-й “книги Судных дел”. Следовательно, список “книги Записей” является более аутентичным и написан почти двумя месяцами раньше. Не менее ин-
130 ЛМ. 6-ая кн. Судных дел. С. СѴШ-СХІІІ; Каграѵі- čienė J. LM 6-oji Teismų bylų knyga kaip istorinės metrologijos šaltinis H Lietuvos Metrikos studijos. Nr. 1.
131 См. подробнее: Šiaučiūnaitė J. Michelis Jezofovičius.
132 Подробнее палеографический, текстологический и источниковедческий анализ данного и других списков “Уставы” Жемайтии 1529 г. см.: Valikonytė L, LazutkaS. Lietuvos didžiojo kunigaikščio 1529 metų Nuostatai Žemaitijos žemei H Lietuvos Metrikos studijos. Nr.l.
133РГАДА. Ф. 389. Ед. хр. 25. Л. 157-162.
134 АЗР. T. И. С. 207-211.
135 Там же. С. 210.
схххѵ


тересным является и третий вышеперечисленный акт общегосударственного значення “Листи ко всил тивунол зелли Жомошяское...” (№ 506). Из него видно, что великокняжеская власть для претворения в жизнь реформа- торских “устав” 1529 г.136 приняла ряд практически* мер, назначила специальных писарей- ревизоров, наделив их по существу чрезвычайными полномочиями. С другой стороны, из 454, 491-го и др. дел видно, с каким трудом осуществлялись эти нововведення. Крупные магнаты, держатели замков и волостей находили мотивы и пути, позволяющие им не исполнять основных положений названных “устав”. Так, из 454-го дела видно, что после того как господарский писарь-ревизор Троцкого воеводства Богдан Мацкевич в соответствии с “Уставой” 1529 г. Каменецкий замок и волость “при- влащылъ къ нашымъ (великокняжеским. - Авт.) такъ рукал, яко была воля н(а)ша (господар- ская. - Авт.)”, их держатель, подскарбий земский Богуш Боговитинович, напомнив великому князю о своих заслугах и возникших болыпих затруднениях, обратился к нему с просьбой отменить введенный писарем-реви- зором порядок. И великий князь 5 марта 1530 г., похвалив писаря Богдана Мацкевича за ревностное исполнение важных обязанностей, извещает его, что по просьбе пана Богуша Боговитиновича он Каменецкую державу со всеми ее доходами на время оставляет ему на прежних условиях: “А прото, кгды жъ он с тых млыновъ москвичъ и врядниковъ своих тамъ ховаеть, а тепер не маеяі(ь) на чол ховати, мы для жаданья его и бачачы на его поволнос/и(ь), тые млыны Каменецкие зъ доходы их ... даемъ ему держати къ его рукамъ до воли н(а)шое”.
Такого же примерно содержащія и с тою же мотивациею приказ великого князя писарю Богдану Мацкевичу был направлен 15 апреля 1530 г., касающимся Дрогичинского замка, державы другого вельможи, полоцкого воеводы Петра Станиславовича Кишки (№ 491).
Во многих делах имеются драгоценные в ис- точниковом плане отдельные положення, не- редко вынуждающие исследователя ломать голову над их разгадкой. Как, например, в 278-м деле, ссылающимся на еще непринятый Статут: “... ц Федору (ответчику. - Авт.) казалъ (вильнюсский воевода А. Гоштаутас, который был в
деле судьею. - Авт.) тест свеяжовъ обрати, водле описован.(ь)я статуту... (курс. наш. - Авт.)”. датируется 7-м июня 1528 года, а излагаемый в нем суд А. Гоштаутаса был со- вершен еще раньше. Спрашивается, о каком статуте идет речь? В ПЛС действительно есть статья, по которой при решении земельных споров одна из сторон должна выбрать 6 свидетелей и вместе с ними присягнутъ137. Но ведь ПЛС был принят на Виленском сейме летом 1529 г., а введен в действие лишь 29 сентября этого года. Следовательно, либо судья, в данном случае сам канцлер А. Гоштаутас, с 1522 г. лично возглавлявший кодифи- кацию ПЛС, руководствовался уже имевшимся, но еще не принятым сеймом его текстом, либо здесь статутом иазван привилей 1501 г. Александра Бельскому повету138, в котором совершался этот суд. Немало и других подобного рода источниковых перлов.
В целом акты “книги” как исторический ис- точник исключительно информативны. Не даром некоторые из них публиковали такие знатоки ЛМ как С. А. Бершадский139, M. Н. Довнар-Запольский140, М. К. Любавский141. Поэтому мы полатаєм, что всесторонний анализ актов данной “книги”, как и 6-ой “книги Судных дел”, в наших изданиях является их достоинством, а не недостатком, что необоснованно усматривают некоторые наши “штатные” критики.
136 В 1529 г. также была принята “Устава дворовъ нашых у Великол/ князстве Литовъскомъ так у Ви- леньскомъ, какъ у Троцъкомъ повете, яко ся деръжав- цы и врадовъники заховати мають” - См.: ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. LXXIII-LXXIV, 207-211.
137 ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 218. VIII. 1-я ст..
138 АЗР. I. С. 223-226.
139 Бершадский С. А. Документы и регесты к истории литовских евреев. СПб., 1882. T. I (1388-1550). С. 99- 110. №№ 71-80; С. 110. № 82; С. 113-118. №№ 85-89; С. 131-136. №№ 104-110; С. 148-149. № 118; С. 160- 173. №№ 126-137.
140 Довнар-Запольский M. Н. АЛРГ. С. 183-185. №№ 160— 162; С. 191-192. № 168; С. 195-198. №№ 173,174; С. 204-205. № 181; С. 206. № 183; С. 208-209. №№ 185,186; С. 215-218. № 191; С. 220-221. № 193; С. 228-229. № 196. Довнар-Запольский M. Н. Очерки по органи- зации Западно-русского крестьянства в XVI в. Киев, 1905. Приложения. С. 7-8. № 3.
141 Любавский M. К. Сейм. Приложения. С. 21-22. № 485.
СХХХѴІ


ПАЛЕОГРАФИЯ
“КНИГИ”
И НЕКОТОРЫЕ ОСОБЕННОСТИ ТРАНСКРИБИРОВАНИЯ ЕЕ ТЕКСТА
Характеристика внешних признаков “книги”
О палеографии данной “книги” ЛМ многое пришлось бы повторить, что уже сказано нами об изданной 6-й “книге Судных дел”142.
Переплет “книги”: формат обложек (30x20), их орнаментика (см. факс. 1,2), материал, из которого они изготовлены, тот же, что и других “книг” ЛМ, переплетенных под руководством Адама Нарушевича в 1786-1793 гг. Та же самая - дословная метрика, как и в 6-й “книге”, повторена на внутренней стороне передней обложки143 с более поздним прибавлением номера фонда (389) РГАДА и единицы хранения (224) - все это хорошо сохранилось (см. факс. 3). Однако есть и некоторые особенности переплета, свойственные лишь данной “книге”. Так, спинка переплета из другой, светлокоричневой кожи, к ней подклеены обе обложки, причем, при склеи- вании заклеена часть орнамента (человеческие головы) левой стороны передней обложки и правой стороны задней обложки. Такой же светлокоричневой кожей склеены углы обложек (см. факс. 1,2). Это подтверждает в общем уже известный в историографии ЛМ факт, что данная “книга”, как и другие, переплеталась не менее двух раз. При втором переплете в 9-м десятиле- тии XVIII в. были сохранены старые обложки последних лет XVI в. На такую мысль наводит не только другая кожа корешка, но и орнамент обложек144. Однако и при таком кропотливом и бережном отношении переплетчикам не удалось избежать некоторых издержек. При вырав- нивании вновь переплетенных листов “книги” они обрезались, отчего пострадали надписи на полях (лл. 219, 267об., 275,421 и др.-см. факс. 4). Что при переплете листы обрезались, подтверж¬
дает лист 227, оставшийся необрезанным и поэтому несколько болыпего формата (формат всех других листов 29,5x19,5), края его обшарпаны. Дефектные листы (40, 42-45, 57, 62-64, 66, 67) во время второго переплета реставрированы (см. факс. 5). В “книге” немало помарок (особенно в первых 20-40 л. текста дел), дефектов. На некоторые листы чернильные пятна просочились с предыдущих, особенно со слов, написанных крупными буквами (см. факс. 6), напр. “Лета” (л. 68), “Тыи” (л. 161), отдельных крупных букв (лл.147, 157об., 161, 241об., 293, 298 и др.).
Не следует забывать, что после переплета 1786-1793 гг. также уже прошло 200 лет. Поэтому “книги” ЛМ, некогда отлично переплетенные, ныне поизносились и взывают к нам, потомкам А. Нарушевича, быть достойными его гуманис- тических традиций. В весьма неудовлетво- рительном состоянии находится и описываемая здесь “книга”, особенно обветшал ее переплет: передняя обложка почти совсем оторвалась от спинки переплета, сама спинка до половины надорвана, обветшали ее верхняя и нижняя части; сделанные во время переплета и позже наклейки оторвались, из надписей можно прочесть лишь одну “Sigismund I”. Несколько листов (лл. 73,93, 140, 197, 218, 301 и др.) надорваны, последние листы “книги” вообще чуть удерживаются в переплете. В общем, состоящіе “книги” явно тре- бует реставрации. Найдутся ли в конце XX в. Нарушевичи и их покровители: Сапеги, Хреп- товичи, Понятовские?!
В “книге” переплетены 47 тетрадей. Судя по их пагинации (пронумерованы только первые 11 тетрадей) и филиграням, каждая тетрадь состояла из 8 in folio листов. В настоящее время не во всех тетрадях эти листы сохранились. В новом реєстре А. Нарушевича, транслитериро- ванном польским алфавитом, - три тетради, в первой - 7 листов (один вырван), вторая тетрадь состоит даже из 26 листов, в третьей только 6. В оригинальном реєстре - четыре тетради, в первой и четвертой тетрадях осталось только по 6 листов. В некоторых из 40 тетрадей текста также недостает листов, в 17-й, например, только 4, в последней - 47-й, наообо^от, во
142 ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. CXXII-XLV.
143 Там же. С. СХХѴ.
144 Laucevičius Е. ХѴ-ХѴІІІ а. knygų įrišimai Lietuvos bibliotekose. V., 1976.
СХХХѴІІ


время второго переплета приклеен еще 9-й лист.
В “книге” четыре пагинации. Первая пагинация (в нашей таблице она помечена № 1) кириллицей безусловно оригинальная, т.е. осуществлена переписчиком “книги” в последние годы
XVI в. Она начинается с текста дел (реєстр не имел оригинальной пагинации) и заканчивается - 358-м чйстым (по 4-й пагинации 426-м) листом, остальные 3 чистых листа (последний чистый лист, как уже сказано, подклеен при втором переплете) переписчики “книги” не пронумеровали. В первой пагинации пронумерована только лицевая сторона листа. Вторая пагинация (в нашей таблице она помечена № 2) - постраничная, арабскими цифрами, судя по чернилам и по графике цифр, также вероятно оригинальная, а возможно, несколько более поздняя. Как и первая пагинация, она начинается с первого листа текста и обрывается 121 страницей (по 4-й пагинации на 129 л.), две страницы (по 4-й пагинации лл. 115об., 116) не пронумерованы. Автор 4-й пагинации, начиная с 80-й страницы, ее перечеркнул. Третья пагинация (в нашей таблице она помечена № 3) также арабскими цифрами светлокоричневыми чернилами начинается с 91-го листа (по 4-й пагинации) и следует с некоторой путаницей (лл. 33-34) не прерываясь до 334 л. (по 4-й пагинации л. 401). Позже архивистами она продлена карандашом, а несколько листов - чернилами, до конца “книги” (по 4-й пагинации л. 426), ею не пронумерованными остались только три последних чистых листа. Третья пагинация полностью совпадает с первой и как бы дублирует ее арабскими цифрами, но почему-то начинается лишь с ее 24 листа. Как и в первой пагинации, ею нумеруется только лицевая сторона листа. Судя по графике цифр, чернилам и некоторым более поздним надписям, ее можно датировать серединой ХѴПІ в. Автор 4-й пагинации третью пагинацию перечеркнул. И наконец, четвертая пагинация карандашом осуществлена архивистами - хранителями ЛМ (в нашей таблице помечена № 4). Она начинается с первого листа более позднего реестра и следует не прерываясь до конца “книги” (л. 429). Ею нумеруется лицевая и оборотная (об.) сторона листов. Датировать ее следует 1930 г. или нес- колькими годами позже. Эта пагинация наиболее совершенная, ею мы оперируем как во “Введений”, так и во всех палеографических и иного
рода примечаниях. Всего в “книге” 429 л., хотя ее инвентаризаторы в разное время указывали ошибочно разное их количество (428, 431). Следовательно, это одна из объемистых “книг” ЛМ. Таблица соотношения пагинаций “книги” дана во введений на литовском языке (см. cTp.LX-LXVI).
Структура “книги” та же, что и в 6-й145:
1. Поздний реєстр, транслитерированный польским алфавитом (лл. 1-39);
2. Оригинальный реєстр дел на старобелорусском и латинском языках (лл. 40-67);
3. Текст дел на тех же двух языках (лл. 68- 428об. - последние 5 листов чистые, на них лишь более поздние надписи).
Поздний реєстр написан на специально раз- линованных листах, страницы которых слева от- линованы одинарной, справа-двойной линией темно-коричневыми чернилами. В левом столб- це страницы обозначены порядковые номера дел, в середине - их заголовки, а в правом столб- це указаны листы текста дел по первой оригинальной пагинации (но только до 44-го л.). Этот реєстр-является копией оригинального реестра и не представляет какого-либо интереса. Поэтому, как и в изданной 6-ой “книге Судных дел", здесь он не печатается.
Оригинальный реєстр (факс. 5), т.е. заголовки дел на старобелорусском и латинском языках, является по существу содержанием “книги”. Страницы листов здесь хотя и не разлинованы, как в более позднем реєстре, но также в левой их стороне кириллическими буквами указаны номера дел, в том числе и на латинском языке, основную среднюю часть страницы занимают тексты названий дел, в правой стороне страницы помечены (также кириллицей) листы дел по первой пагинации, на которых написаны эти дела. К порядковому номеру листа прибавлено слово “карта”, т.е. уже не “лист”, а по-польски - “карта”, но кириллицей. Листы дел, написанных по-латыни, в реєстре также нумеруются кириллицей, но чаще арабскими цифрами с пред- варением слова “карта” или “folio” или “ibidem” - “там же”.
В нумерации дел реестра допущены ошибки: обозначив довольно оригинально цифру 80 двумя кирилловскими буквами (си) вместо одной
145 	ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. СХХІІІ.
СХХХѴПІ


буквы (ir), переписчик, как бы забыв, и далее продолжая нумеровать 71 (оа), а не 81 (па), как следовало, вплоть до 87 номера, 99 и 218 дела вообще не пронумеровал. Ввиду этого, в реєстре оказалось 523 дела, а не 525, как в действитель- ности и как верно написано в более позднем реєстре. Оборотная сторона последнего листа (67) реестра осталась чистой (факс. 9).
На 68 л. своеобразным заглавием “книги” (факс. 6) начинаются тексты самих дел. Это за- главие представляет особый источниковый интерес, в нем акцентируется незаурядная личность нового канцлера А. Гоштаутаса.
В “книге” имеется довольно много примечаний самих переписчиков, а также более позд- них надписей. Переписчики “книги” оставили такие примечания, переписывая дела с оригинальной “книги” или даже “книг” (в примеча- ниях именно говорится о “книгах”), когда недоставало текста или он был им не ясен: “так в старих книга(х)” (лл. 249, 273, 287об.); “омыдка в старих книгах” (лл.275, 276, 278об. - см. факс. 4, 7); “e тол< месвды въ старих книгах выдарло се” (л.417об.); “выдарло се в старих книгах” (лл.418об., 420,421146,422об.); “в старих книгахъ вышарпало се” (л.424147 - см. факс. 8) или просто: “выдарло се” (лл. 421об., 422, 423). Особенно много таких примечаний переписчика на последних листах “книги”. Из чего следовало бы, что и в оригинальной “книге” это были послед- ние и поэтому особенно истрепавіпиеся листы. Данный факт говорил бы за то, что публикуемая 4-ая “книга Судных дел” - копия списана с одной оригинальной “книги”. Он, конечно, недос- таточен для опровержения версии Н. Г. Бережкова148 и некоторых более поздних исследова- телей, что “книги”-копии переписывались не с одной оригинальной “книги”, а с нескольких, однако может поставить ее под сомнение. Публикуемая “книга”, как и другие “книги”-копии была переписана в последние годы XVI в. по инициативе и под присмотром Льва Сапеги. Такую датировку “книги” в какой-то мере подтверждают и отчасти приоткрывают ее историю более поздние надписи, которые начинаются с корешка и обложек “книги”. Уже говорилось о метрических данных на внутренней стороне передней обложки “книги”. Они подробно нами прокомментированы в 6-ой “книге”149. Какие- то надписи и шифры, по-видимому, были и на
корешке “книги”, но, как уже сказано, сохранилась всего одна надпись. Есть своего рода краткие “комментарии” отдельных дел по-польски на полях: “NB Niemenczyn” (л. 45); “Wyrok poddanym wruckim у weławskim” (л. 46); - судя по ірафике письма надпись XVII в. Такое же пов- торение текста, только другим почерком на л.109об.: “miejsczano [m] wrucki[m] nakaremj”; тем же почерком написаны слова: “wiroh owrezek”; на л. 239об.: “Mikuliczowi... lapis150 confirmowany” и подпись; на л. 309об.: “Ziemia Potockaja”; на л. 423: “Lewkowskich czałoba” - правда, в тексте дела такой жалобы нет; на обороте того же листа более пространное примечание по-польски по поводу жалобы тех же Левковских. Есть еще и другие - более поздние надписи по-польски и по-латыни, особенно на последних чистых листах: "... Petrus Visczaposski - thesaurareus Smolen- sis” и далее автограф и дата - “1720” (л. 425); на
427 листе - чистом - почти через весь лист знак “Z” и внизу по-латыни: “Buremsi non ėst”; на обороте того же листа в самом верху сметанная надпись по-латыни и по-польски: “Sua sivi Joannes Moczulsky, niektóre są dyspozycye potrzebne” и несколько ниже еще две ничего особенно не значащие надписи по-польски. Семь таких же мало что дающих для истории “книги” надписей по-польски на 428 л. Из всех этих надписей наибольшее внимание привлекает надпись на
428 л.: “Od karmelitów boźyckpch] wilenski[ch] od W. G. Kadzinit (слово трудно разобрать. - Авт.} niemasz fundusz”. Эта надпись может свиде- тельствовать, что пути “книги” когда-то в XVII- XVIII вв. могли перекрещиваться с довольно богатой монастырской библиотекой виленских кармелитов.
Как и в 6-ой “книге”151, немало примечаний оставил тот же “инстигатор” Миколай Пузылев- ский: “Początek Regestru, Instigator” (л. 40 - см. факс. 5); “Koniec Regestru, Instigator” (л. 67); “Spraw początek, Instigator” (л. 68 - см. факс. 6); “То prawo in margino, Instigator” (л.216об.);
146 Оставлено несколько чистых строк.
147 Почти четверть листа с прогалинами (см. факс.8).
148 Бережное Н. Г. Литовская Метрика как исторический источник. Ч. 1: О первоначальном составе книг Литовской Метрики по 1522 г. М.-Л., 1946. С. 6-23.
149 ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. СХХѴ, СХХХѴ, СХХХѴІ.
150 Первая часть слова при втором переплете отрезана.
151 ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. СХХХГѴ.
СХХХІХ


170. Literae eiusdem Mathiae Gałązki, eandem rem continentes. Folio 93
171. Literae ad palatinum Vilnensem magnificum Albertum Gasztold in quaerella Gregorij Hrin de Antocola de Stanislao et Borisowa, сопіи gibus, ci- uibus vilnensibus, scriptae. Ibidem
//[48] 172. Eidem Gregorio Hrin literae ad officium ciuile vilnense. Folio 94
173. Вырокъ Васку Петровичу Заройскому о некоторые люди и земли в Новгородскомъ повете за помовою злотника новъгородского Ивонича. Folio eodem
174. Literae commissariales, Alberto Holowka de Tu- rosna pro diffmiendis graniciebus datae. Folio 95
175. Decretum inter certos dues vilnenses et Marti- num Stulbicz, conciuem illorum, occasione bonorum, morte alicuius Waskonis de relictorum. Folio 95
176. Literae in quaerella Hrin, ciuis vilnensis, ad magnificum Gasztold, palatinum Vilnensem, scriptae. Folio 96
177. Actio Bartolomaei Buthko, ciuis drogicensis, cum nobili Leonardo Cossienski. Ibidem
178. Decretum inter nobiles de Niemierki, adores, et Bartolomęum Poniatowski, citatum occasione capitis occisi Stanislai Niemierka. Folio 97
179. Literae ad capitaneum Drohicensem, in causa nobilis Pauli Nuzewski et consortis suae cum nobili Luca Skirwin datae. Ibidem
180. Literae commissariales, inter nobilem Joannem Climczycki ac filios suos obtentae. Ibidem
181. Literae haeredum de Długie contra magnificum Petrum, palatinum Polocensem, et eius subditos de mellificijs ad judicium terrestre Drohicense.
Folio 98
6POtf 15 [2] 5'6
182. Листъ, даный до п(а)на старосты жомойт- ского в справе боярына земли Жомойтское Анъ- друшка Вилимовича зъ Янушковою Совъкгиновича о имен(ь)я материстые у Випкейскомъ повете. Карта 98
183. Literae ad capitaneum Drogicensem nobili Joanni de Klepacze et fratribus eius, //[48v] de iniuria a vicegerents Drogicensi eis contra ius commune facta aeditae. Folio 99
184. Literae ad eundem capitaneum Drohicensem in iniuria nobilis Stanislai Szalewski etiam a viceca- pitaneo Drohicensi. Folio 100
171. Skundo raštas Vilniaus vaivadai, prakilniajam Albertui Goštautui, parašytas Grigaliaus Hriniaus iš Antakalnio, prieš Vilniaus miestiečius, sutuoktinius Stanislovą ir Borisienę. Ten pat
172. Raštas tam pačiam Grigaliui Hriniui, skirtas Vilniaus miesto urėdams. 94 lapas
173. Nuosprendis Vaškai Petravičiui Zaroiskiui dėl kai kurių Naugarduko pavieto žmonių ir žemių, įskundus jį Naugarduko auksakaliui Ivoničiui. Tame pačiame lape
174. Įgaliojimo raštas Albertui Holovkai iš Turos- nos, duotas riboms nustatyti. 95 lapas
175. Sprendimas kai kuriems Vilniaus miestiečiams ir jų bendrapiliečiui Martynui Stulbičiui dėl turto, likusio po tūlo Vaskos mirties. 95 lapas
176. Vilniaus miestiečio Hriniaus skundo raštas, parašytas Vilniaus vaivadai, prakilniajam Goštautui. 96 lapas
177. Drohičino miestiečio Baltramiejaus Butkaus byla su bajoru Leonardu Kosinskiu. Ten pat
178. Sprendimas ieškovams, Nemierkų bajorams, ir Baltramiejui Poniatovskiui, pašauktam dėl užmuštojo Stanislovo Nemierkos galvos. 97 lapas
179. Raštas, duotas Drohičino seniūnui, bajoro Pauliaus Nuževskio ir jo žmonos bylos su bajoru Luku Skirvinu [reikalu]. Ten pat
180. Gautas bajoro Jono Klimčickio ir jo sūnų įgaliojimo raštas. Ten pat
181. Dlugų paveldėtojų raštas Drohičino žemės teismui prieš Polocko vaivadą, prakilnųjį Petrą, ir jo valdinius dėl drevių. 98 lapas
15[2]5 METAI
182. Raštas, duotas ponui Žemaitijos seniūnui, dėl Žemaitijos žemės bajoro Andriuškos Vilimaičio bylos su Januškiene Sovginiene apie motininius dvarus Vilkijos paviete. 98 lapas
183. Raštas, parašytas bajorui Jonui iš Klepačių ir jo broliams, [įteikti] Drohičino seniūnui dėl Drohičino paseniūnio jiems ir bendrajai teisei padarytos skriaudos. 99 lapas
184. Raštas tam pačiam Drohičino seniūnui dėl taip pat Drohičino paseniūnio [padarytų] skriaudų bajorui Stanislovui Šalevskiui. 100 lapas
185. Įgaliojimo raštas bajorams Timotiejevičiui ir jo broliams Osipams su Visokojės miesto bendruomene dėl ribų ir sodybos bei namų sudegjnimo. Tame pačiame lape
14


185. Literae commissariales nobilibus Timofieiowicz et fratribus eius Ossipom cum cummunitate oppidi Wysokie pro graniciebus et combustione curiae ac domorum. Folio eodem
186. Decretum inter Jacobum de Borychowo et gene- rosam Heduigim, ducem de Olschany, relictam olim Joannis Litaor pro haereditate Vitanki latum. Folio 101
187. Causae eiusdem generosae Heduigis Lithawo- rowa cum Alexandro Jemiczki ob granicies inter bona Pirzchalij et Viszkow. Folio 102
188. Literae iudiciales Paulo Cosciesza de Drogiczin cum Litauorowa pro quopiam debito, per maritum eius Litaor chijrographo recognito.
Folio 102
189. Actio nobilium de Wirzbicze cum eadem domina Litaworowa occasione granicierum inter bona Czekanów et Wirzbicze. Ibidem
190. Листъ шевъцомъ всимъ места Луцкого до старосты луцкого в справе з мещаны и жидами луцкими о купованъе скур малыхъ и о продаванье обую привозного. Карта 102
191. Листъ, писаный, до державъцы марковъ- ского, пана Яна Миколаевича [Радивиловича], о бранье мыта or плотовъ на реце Вели на перевозе Марковском. Карта 103
192. Листъ в справе войта бел(ь)ского Ивана Сегеневича с паномъ Александромъ Холкевичом о забранье через бывиюго наместника бел(ь)ского Ивахна Михайловича смолы в пущи, or п(а)на Ходасевича Сегеневичу арендованой, и о иікоды. Каратъ) 103
//[49] 193. Вырокъ Остафъевой Бачыной з деве- ромъ ее Федоромъ Матъфеевичом Бакою о кривды в ыменью сполномъ, выслузе ее мужа, сполне з нимъ. Карта 104
194. Листъ бояромъ Ейиіишъского повета: Римо- виду Ромашковичу, Балтромею Олехновичу а Ромашку Юшковичу, и братьи ихъ, на шляхетство за примовою. Кар(та) 105
195. Листъ до суду земъского дорогицкого в справе Ленарта Косинского зъ земяны дорогицкими кореневъскими о презыски. Кар(та) 105
196. Causa nobilis Stanislai Wypichowicz cum liberis olim Stanislai Włoszek, Gregorioque Wlostkowicz ambae partes de Wissonki occasione commutationis certarum portionum, sortiumque haereditariarum. Folio 106
197. Комисыя в справе Янушковое Совъкгинови- ча и зятей ее з боярыномъ жомойтскимъ Андруш-
186. Sprendimas, padarytas Jokūbui iš Borichovo ir Alšėnų kunigaikštytei, kilmingajai Jadvygai, kitados Jono Liutauro našlei, dėl Vitankų veldėmės.
101 lapas
187. Tos pačios kilmingosios Jadvygos Liutaurienės byla su Aleksandru Jemickiu dėl ribų tarp Peržalų ir Viškovo dvarų. 102 lapas
188. Teismo raštas Pauliui Kosciešai iš Drohičino su Liutauriene dėl kai kūnų skolų, pripažįstamų jos vyro Liutauro raštu. 102 lapas
189. Bajorų iš Vižbičių byla su ta pačia ponia Liutauriene dėl ribų tarp Cekanovo ir Vižbičių dvarų. Ten pat
190. Raštas visiems Lucko miesto batsiuviams [kreiptis] į Lucko seniūną dėl bylos su Lucko miestiečiais ir žydais apie mažų odų pirkimą ir atvežtinio apavo pardavimą. 102 lapas
191. Raštas, rašytas Markovo laikytojui, ponui Jonui Mikalojaičiui [Radvilai], dėl muito rinkimo už sielius Vilijos (Neries) upėje, Markovo perkėloje. 103 lapas
192. Raštas dėl Bielsko vaito Jono Segenevičiaus bylos su ponu Aleksandru Chodkevičiumi apie smalą, paimtą buvusio Bielsko vietininko Jono Mykolavičiaus, girioje, Segenevičiaus išnuomotoje iš pono Chodkevičiaus, ir apie nuostolius.
103 lapas
193. Nuosprendis Eustachienei Bakienei su jos dieveriu Teodoru Motiejevičiumi Baka dėl skriaudų bendrame dvare, bendroje jos vyro su juo ištarnoje.
104 lapas
194. Bajorystės raštas Eišiškių pavieto bajorams: Rimvydui Ramoškaičiui, Baltramiejui Aleknaičiui bei Ramoškai Juškaičiui, ir jų broliams dėl apkalbėjimo. 105 lapas
195. Raštas Drohičino žemės teismui dėl Lenarto Kosinskio bylos su Drohičino Korenevo žemionimis apie ieškinius. 105 lapas
196. Bajoro Stanislovo Vipichavičiaus byla su kitados Stanislovo Vlošeko ir Grigaliaus Vloškavičiaus vaikais (abi pusės iš Višonkų) dėl kai kurių veldėmės dalių ir dalų apibendrinimo.
106 lapas
197. Komisija dėl Januškienės Sovginienės ir jos žentų bylos su Žemaitijos bajoru Andriušką Vili- maičiu apie dvarus Vilkijos paviete. 106 lapas
198. Kilmingojo Drohičino vėliavininko Mikalojaus Samackio skundo prieš Joną Klimčickį raštas kilmingajam maršalkai Nemirai Hrimaličiui.
107 .lapas
15


“Instigator” (лл.218, 219, 221, 226, 227 и др.); “Koniec Xiąg, Mikolay Puziliewsky, Instigator” (л.424об.). M. Пузылевский по существу стремился оставить свои примечания около каждой вставки или пометки переписчиков “книги” (см. лл.221, 226, 227, 246, 267об., 394об. идр.). Правда, часть из таких примечаний при переплете “книг” ЛМ в 9-ом десятилетии ХѴПІ в. была отрезана. Это, между прочим, свидетельс- твует о том, что свои примечания Миколай Пузылевский делал еще до переплета “книг”. Умер он в 1626 г.152
Как и в 6-ой “книге”153, оставил свой автограф “Bohdanowicz” (л. 67).
Соответствующие надписи оставили другие инвентаризаторы “книги”, начиная с Гвидона Борейіны (1720 r.): “Gviet Boreysza revidowal, niemasz” (л. 67об. - см. факс. 9); есть акт ревизии департамента правительствующего сената за подписью обер-прокурора Владиславлева, скреп- ленный сургучной печатью (л. 426об. - см. факс. 10); а также надписи более поздних инвен- таризаторов вплоть до нашего времени. Так, на том же 426 об. листе внизу итоги инвентаризации “книги” за 1930 г.: “В настоящ. книге № ІІ-а4 (старый шифр “книги”. - Авт.) писанн. и пронумер. листов 359+67 л. триста пятьдесят девять + шестьдесят семь, 1930 г. 25/Х. Подпись: Красновска”. И наконец на прикпеенных к внутренней стороне задней обложки нескольких листах инвентаризации “книги” последних десятилетий: 18/ХІІ - 1940 г., 8/И - 1941 г., 20/И - 1956 г., 16/ X- 1957г., 21.02.1964 г., 15.03.1976 г. и последняя
- 4/ХІІ - 1989 г.
Хронологию “книги” подтверждают ее бумажные водяные знаки. Их здесь с некоторыми разновидностями три. Большая часть (лл. 69, 72, 74, 75, 80, 83, 84, 85, 87,134, 214, 248, 315, 422 идр.
- всего 183) водяной знак рыба (факс. 11), в атласе Е. Лауцявичюса очень близкая ему филигрань датируется 1591 г.154 Эта филигрань имеет несколько разновидностей. Другой водяной знак герб Елита (факс. 12) в оригинальном реєстре (лл. 41, 45, 46, 50, 51, 52, 54, 56, 57, 60, 62, 63, 65
- всего 13) датируется филигранистами 1582 - 1588 гг.155 В более позднем реєстре третий водяной знак Мадонна (лл. 1, 3, 5, 9, 10 и др. - см. факс. 13), в атласе Э. Лауцявичюса датируемый 1779, 1780 гг.156 Следовательно, водяные знаки подтверждают уже известные в историографии
факты, что “книга” была переписана в последнее десятилетие XVI в., а второй раз переплетена по инициативе А. Нарушевича в 80-ые гг. XVIII столетия.
Письмо “книги” и принципы
транскрибирования текста
Исключительная особенность данной “книги”, также и с точки зрения палеоірафии, заключается в том, что почти 1/4 часть (129 из 525) дел написана по-латыни, т.е. латинским письмом конца XVI в., так называемым итальянским курсивом. Большинство названий дел написаны более крупными буквами иным (по сравнению с текстом дел) стилем, близким антикве третъего периода. Здесь чаще встречаются сокращения слов с их обрывом (per suspensionem) или со- кращением, пропуском букв (per contractio- nem)157. В тексте же более всего сметанный пропуск букв: D(omi)ni (№№ 164,173), n(ost)ram, l(itte)rae, p(er)sonal(ite)r (№ 186), occ(asi)on(e) (№ 163) и др. Суспенсии чаще всего употребляются при написаний существительных, при- лагательных и причастий, напр.: Drohicen(sis) (№ 163), Vilnen(sis), aduocatu(m) (N° 158), gra- (tia), int(er), dom(us) (№ 241) и т.п.; особенно в именительном и винительном падежах ед.ч. и в родительном падеже мн.ч., напр.: decretu(m), Jacobu(m), granicieru(m), bonoru(m), omniu(m) (№№ 186, 187, 189), compare(n)tib(us) (№ 237) и др. - здесь чаще всего не пишется последняя буква m. Другой легче прочитываемой формой сокращений являются контракции, т.е. пропуск части букв, иногда целых слогов в середине слова
152 Пичета В. И. Белоруссия и Литва. С. 802.
153 ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. СХХХГѴ.
154 Laucevičius E. Popierius Lietuvoje ХѴ-ХѴІП а. D. 2: Vandenženklių albumas. V, 1967 (далее: Laucevičius E. Vandenženklių albumas). P. 530. Nr. 3928.
155 Там же. C. 214. N° 1528; Каманіп L, Вітвіцъка O. Водяні знаки на папері українських документів вХѴІ-ХѴІІ вв. (1566-1651). Киів, 1923. С. 37. № 368; Мацюк О. Я. Папір та філіграні на українських землях (XVI - початок XX ст.). Киів, 1974. С. 107. № 82; С. 112. № 128.
156 Laucevičius E. Vandenženklių albumas. P. 346. N° 2482.
157 Люблинская А. Д. Латинская палеография. М., 1969. С. 38-39.
CXL


с сохранением его окончания, которое помогает определить падеж слова, напр.: ap(osto)lorum (№ 131), ei(u)sdem, occ(asi)one (N2 162), s(i)m(i)l(ite)r, n(ost)ris (N2 161), fr(at)ribus (N2 160). Как правило, сокращаются сложные слова, особенно после буквы q, напр.: vtriusq(ue), itaq(ue) (№ 237), vbicumq(ue) (N2 170), а также стиль регулирующие слова, Hanp.:videl(ice)t, quo- m(od)o и др. В середине слова встречаются пропуски носовых (m, n) согласных, напр.: а(п)по, o(mn)es и др.158 Все пропуски букв и обрывы слова обычно, как и в кирилловском письме, помечаются привычным титлом в виде изогнутой короткой черты (~) вверху слова или загибом вверх подобного рода черточки последней буквы сокращенного слова. В делах “книги” употреблены и постоянные знаки сокращения определенных слов (abreviatio per signum abreviationis), напр., таким постоянным знаком помечается союз “et”159, сокращения последнего слога “us”160 в словахei(us) (N2 160),sum(us) (N2 170) идр. Также специальным знаком (signa specialia) помечается буква “р”161 (per, prae, pro, pre). В целом латинское письмо данной “книги” весьма близкое итальянскому канцелярскому курсиву, в котором нет особо сложных сокращенна слов, ус- ловных знаков и др. малоразборчивых мест текста, поэтому сокращенные слова раскрываются без принятых пометок, т.е. все выносимые в строку буквы и надстрочные, и сокращенные под титлом печатаются прямым шрифтом.
Более трех четвертей дел “книги”, как и большинства других “книг”-копий, написано старобелорусской скорописью конца XVI в., которая в работах многих авторов, в том числе и в наших, достаточно охарактеризована162. Ее ірафические особенности также подтверждают датировку “книги” последними годами XVI в. Надо, конечно, иметь ввиду, что орфоірафия письма в основном перешла из старых “книг”, т.е. сохранила почти все особенности орфографии первой половины XVI в., посколько, как уже сказано, в “книге” запротоколированы судебные дела за 1522-1530 гг. Однако на ее письме, переписчики которой, по традиции, стремились с большой точностью передавать текст, все же легла и определенная печать своего времени. Особенно в сторону “отвердения” письма. Дела “книги” написаны исключительно грамотным деловым языком третьего десятилетия XVI в.
Чувствуется высокая для своего времени образованность писарей, в ней, фигурально выражаясь, созвездие светил тогдашней великокняжеской канцелярии: Богуш Боговитинович, Иван Горностай, Копоть Васкович. Все они, кроме того, или маршалки, или подскарбии ВКЛ, члены Панской рады. Почти все протоколы судебных дел завизированы их собственноручными подписями, написанными в конце дела, как правило, со значительным интервалом от текста дела в самом правом углу страницы.
Порядок написання и графическою оформлення дел также выдержан в духе времени. Каждая страница имеет поля: внешнее боковое поле 2,5 см, внутреннее боковое поле от переплета около 2,5 см, верхнее - от 2-х до 3,5 см, нижнее - от 2,5 до 3-х. Как и во всех такого рода рукописях, сначала вписывались тексты дел, затем их заголовки, что это именно так, подтверждает написание абсолютного большинства заголовков. Они написаны сжато, ибо для них переписчики оставили очень мало места. Ввиду чего лишь первая строка обычно писалась более крупными буквами, остальные две-четыре строки писались такими же буквами, как и текст, или даже мельче и чаще всего в одной половине страницы, потому что вторую половину занимая автограф писаря предыдущею дела (см. факс. 7) или великокняжеская интитуляция последую- щего дела (см. факс. 14). Сразу за заголовком дела, как правило, следует интитуляция и обычно более крупными буквами, особенно в делах, написанных по-латыни, в некоторых даже печатными буквами (лл. 138об., 157об., 161 - см. факс. 15, 16, 17).
В делах, написанных старобелорусской скорописью, немало довольно крупных инициалов (лл. 109об., 110, ПОоб., 111, Шоб., 117об., 122, 127, 128об. и др.), но начертаны они теми же
158 Там же. С. 40.
159 Там же. С. 39.
160 Gieysztor А. Zarys dziejów pisma łacińskiego. Warszawa, 1973. S. 147.
161 Там же. C. 143. (
162 Лазутка C. О некоторых особенностях графики и орфографии рукописей I Литовского Статута //. Научные труды вузов Лит. ССР. История. 1972. ХІІ(1). С. 75-96; Лазутка С., Гудавичюс Э. Первый Литовский Статут. T. I. Ч. 1: Палеографический и текстологический анализ списков. Вильнюс, 1983. С. 147-192.
CXLI


чернилами (как и в др. “книгах” ЛМ, киновари переписчики не употребляли) тонкими линиями, иногда двойными (лл. 108, 112, 113, 115, 175об. и др.) или даже утолщенными (лл. 171об., 172, 241об.). Такие крупные инициалы есть и в латинском курсиве (лл. 113, 119, 125, 127об., 128, 147об., 148об., 150, ІбОоб., Іббоб. и др.), некоторые из них весьма капитальные (лл.144об., 152об.). Капитальными буквами особо крупных размеров белорусской скорописью написаны лишь два слова: “Лета” в начале текста (л.68 - см. факс. 6) и “Тыи” (л. 161 - см. факс. 16).
Тексты “книги”, как на старобелорусском, так и на латинском языке, писали несколько переписчиков. На старобелорусском языке первый переписчик (почерк I) переписывая начало текста (лл. 68-187об.), позже заголовки дел и реєстр. Второй писец (почерк II) переписал всего два листа (187-188). Третий писец (почерк III) большую часть “книги” (лл. 189об.-424об.). Конечно, такой большой текст был переписан не в один день и даже не за месяц, поэтому почерк одного и того же писца может на первый взгляд разниться, особенно когда текст написан уже “отупевшим” пером, другими более светлыми или, наоборот, более темными чернилами. И все же, внимательно изучив всю рукопись, полатаєм, что наши выводы верны. Даже больше, некоторые акценты старобелорусского и латинского письма наводят на мысль, что не тот ли самый писец писал оба текста в первой части “книги” (лл. 68-187об.). Однако это лишь предположение, основанное на том, что на некоторых страницах (лл. 70, 76об., 122об. и др. - см. факс. 17) слова написаны на обоих языках одинаковыми чернилами, рядом, весьма близким почерком.
Вариантность старобелорусского письма, в том числе и при сокращенном написаний слов, и выносе букв над строкой, в основном та же, что и в 6-й “книге”163.
Следовательно, и принципы транскрибиро- вания текста в основном те же164, что и в 6-й “книге”. Текст адаптирован алфавитом современного русского языка с сохранениемъ лишь там, где он написан в строчку. Все сокращенно написанные слова под титлом раскрываются по общепринятъ»! правилам. Однако встречаются и случаи, где сокращение слов означает ъ, написанный в конце таких слов, напр. доршъ. При его полном написаний вместо ъ в круглих скобках
вписываются недостающие буквы - дорш(у- нишский) (№ 240). Текст разделен на слова и предложения, титла раскрыты, надстрочные буквы внесены в строку и печатаются курсивом, лишь в реєстре, который набран курсивом, выносные буквы, наоборот, печатаются прямым шрифтом. Подразумеваемые сокращенные буквы под титлом, в том числе и ь, где он, в соответствии с правописанием (хотя еще и не устоявшимся) старобелорусского письма XVI в., необ- ходим, вносятся в строку и заключаются в круглые скобки, пропущенные буквы и слова - в квадратные скобки. Здесь следовало бы, по- видимому, более подробно оговорить наши принципы реставрации сокращенно написанных слов, которые мы, не отступая от норм правопи- сания этого письма, для удобства читателя стремились наиболее полно восстановить. Прежде всего это касается сокращений ь.
В тех случаях, когда в полностью написанных словах чаще всего пишется ь, а неъ, хотя иногда встречается и последний, при реставрации сокращенных слов везде восстанавливался в скобках ь. Например, в отглагольных сущест- вительных с суффиксом “нье”: “выеха«(ь)е”, “єднайте”, “жада«(ь)е”, “имея(ь)е”, “нароже«(ь)е”, “росказал(ь)е” и в др., при внесений буквы н в строку мы везде в скобках писали ь, хотя в этих словах, написанных полностью, иногда после буквы н пишется и ъ: “выеханъя” (л. 166), “еднанъя” (л. 172), “жаданъе” (л. 357об.), “именъе” (лл. 84об., 85, 148, 166, Іббоб., 171об., 173об., 188 и др.), “нароженъе” (л. 125), “росказанъе” (лл. 172об., 173об., 228об.) и др. То же самое в глаголах 3-го лица ед. и мн. ч., например: “ма- ети(ь)”, “мают(ь)”, “ховае/и(ь)”, “ховаюю(ь)” и в др. При внесений буквы т в строку мы везде пишем в скобках ь, хотя в этих глаголах, написанных полностью, после буквы т иногда пишется ъ: “маетъ” (лл.240, 286), “маютъ” (лл.217, 297об.), “ховаетъ” (л. ЗООоб.). В болылинстве случаев в тексте “книги” с ь написан и глагол “суть”, тогда как глагол “есть” чаще всего с ъ. Такое правописание этих глаголов сохранено и при транскрибировании текста, когда они написаны сокращенно: “сути(ь), “ес/и”. При внесений в строку согласных ь в скобках пишем и
163 ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. CXXXIX-CXL.
164 Там же.
CXLII


в именах существительных с окончаниями -т и -сггг. м(и)л(о)с/и(ь), м(и)л(ос)т(ь)ю, часю(ь), близкости(ь), печати(ь), печаш(ь)ю, справедливость), браю(ь)ею, браш(ь)и, сеножаш(ь), сено- жа/и(ь)ми и др. Тех же правил придерживаемся и при реставрации географических названий: Бел(ь)ск, бел(ь)ским, Вил(ь)ня, Вил(ь)ни, ви- лен(ь)ский, ковен(ь)ский; фамилий: Ид(ь)инич, а также и некоторых других слов: дея(ь), до- сшя(ь), однокрога(ь). Во всех других случаях, где по классическим нормам этого письма при адап- тации сокращенных слов следовало бы восста- навливать недостающий ь, а не ъ, мы ограничились подкурсививанием внесенных в строку согласных букв, потому что довольно часто переписчики “книги” в этих случаях употребляли и ъ. Напрймер, в числительных: “десять” (лл. 122об., 217 идр.), “пятьдесятъ” (лл.125об., 141, 141об. и др.), “шестьдесятъ” (лл.127, 147 и др.), “семьдесятъ” (лл. 166, 327об. и др.), а также в словах: “речь” (лл.272, 322об., 327, 329, 333, 364идр.), “церковь” (лл.285 об., 315об.), “людьми” (лл. 266, 292, 294, 340об. и др.), “Юръю” (лл. 197об., 307, 312), “Юръя” (лл. 217об., 299об., Зб5об.), “князъства” (л. 243), “судьями” (лл. 197, 242об.) и др. Встречаются случаи, когда в одном месте и даже в одной строке (!) то же самое слово написано по-разному, напр.: “жеребья” и “жеребъем” (л. 244), “жеребьи” и “жеребьи” (л. 356об.), “судьи” и “судьи” (л.242об.).
В тексте, а часто даже в одном деле, встречаются и варианты других сокращений, напри- мер: “пенези” (лл. 93об., 96,106,110,129,134об. и др.) и “пенязи” (лл. 71об., 72, 81, 81об., 84, 85об., 88, 92, 94об., 95, 95об. и др.), “светой” (лл. 77об., 83, 98об., 100, ІООоб., 102, ІОЗоб., 117 и др.) и “святой” (лл. 85об., 93об., 94 и др.), “кне- гиня” (лл. 74, ІОЗоб., 148 и др.) и “княгиня” (л. 187). В этих словах при адаптации их сокращений мы руководствовались наиболее часто употребляемыми вариантами и соответственно везде при адаптации этих сокращений писали: “кн(е)гиня”, “пен(я)зи, “св(е)той”.
Интересным является графическое изобра- жение буквы й, она почти всегда пишется над строкой в виде “поярка” или деформированной буквы z. (Встретился только один, кстати, очень редкий случай, когда й была написана в строку - “грошей” (л. 92об.). При вносе в строку мы ее везде подкурсививаем, в том числе и в сокращен¬
но написанных словах, напр.: “вилея(ьский)”165.
В делах “книги” при перечислении “присутствующих” в судебном процессе вельмож их имена, фамилии и даже должности пишутся сокращенно. Адаптируя текст, мы их раскрывали и, стремясь передать общую тенденцию письма, в круглых, и даже в квадратных скобках помечали выносные буквы, напр.: “Кос(тя«ти«)”, “Кгаш-
(тоети)”, “тр(оі<кий)”, “мар(шалок)”, “[Кишка]”, “[Кгезкгайла]” и др.
Во всех других случаях мы стремились сохранить охарактеризованную в 6-й “книге” вариантность, присущую старобелорусскому письму XVI в.166
Знаки препинания расставлены по правилам пункіуации современного русского языка, прямая речь заключена в кавычки. Между прочим, в данной “книге” прямая речь встречается довольно редко. Разночтения некоторых (№№ 358, 367 и 370; 364 и 378) протоколов идентичных дел даются только текстологические. Формуляр актов и в данной “книге” варьирует. Как и в 6-й “книге”, мы отказались от составительских заголовков дел, в том числе и в реєстре, вполне удовлетворительными и понятными являются оригинальные. Главный принцип, которым мы при том руководствовались - это насколько возможно, сохранитъ не только содержание, но и форму оригинала, т.е. печатаемой здесь 4-й “книги”-копии последних лет XVI в. “Судных дел”.
При адаптации текста двумя косыми чертами обозначаются границы страниц, границы строк не обозначаются.
Палеографические примечания даются под текстом каждого дела. Нумерация примечаний начинается цифрой 4, потому что цифрой 1 через весь текст “книги” обозначаются рекламанты, т.е. слова, повторяющиеся на второй странице рукописи, которые при адаптации текста опускаются; цифрой 2 - “так в рукописи”, т.е. все слова, в том числе и фамилии, написанные со значительными отклонениями от нормы, но в общем понятные; цифрой 3 - “нап. над строкой”.
I
165 Редакторы 5-й “Книги записей” ЛМ, вопреки Право- писанию старобелорусского письма, почему-то полностью “исключили” эту букву из алфавита, заменив ее везде курсивом набранной буквой и. - См.: ЛМ. Кн.зап.5.
166 ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. CXXXIX-CXL.
CXLHI


В примечаниях, как и во введений, фамилии известных исторических деятелей, названий го- родов и местностей даются в современном написаний в литовской транскрипции, напр., Радвила, а не Радивші или Радивилович; Гоштаутас, а не Гоштовт или Гаштольт; Вильнюс, а не Бильна и т.д.; исключение составляет географический и именной указатели (см. краткое преди- словие к ним).
Полиграфическое оформление то же, что и в 6-й “книге”: реєстр р&і набран курсивом, их выносные буквы - прямым шрифтом, текст - корпусом, текст примечаний - м&лким. курсивом, слова текста источника в примечаниях - простим петитом; если примечание выражает законченную мысль, напр.: “Повторяется" или “Подчеркнуто позже карандашом" и т.д., то в конце ставится точка.
Структура тома и, следовательно, его оглавление также продиктованы содержанием публикуемой “книги” и выработанными устойчивыми правилами издания подобного рода источников.
Том начинается введением на литовском и русской языках, в котором дана палеографическая характеристика рукописи и ее анализ как уни- кального источника истории ВКЛ первой половины XVI в. Краткое резюме введення на анг- лийском языке. Далее следует реєстр дел с переводом на литовский язык, за ним текст р&ѵ, том завершали указатели, о которых сказано отдельно в кратком введений к ним.
В заключение следует сказать, что в “книге” запротоколированы дела великокняжеского суда за особенно важный и интересный период (1522— 1530 гг.) истории ВКЛ. Они раскрывают многие особенности тогдашней политической, соци- ально-экономичской и государственной жизни в ВКЛ. А почти четвертая часть дел, написанных по-латыни, делают источник более доступным для зарубежных исследователей, не знающих ста- робелорусского языка. С напечатанием тома в научный оборот вводятся ценнейшие источники по истории эпохи зрелого феодального общества нескольких соседних народов.
С. ЛАЗУТКА И. ВАЛИКОНИТЕ
Г. КИРКЕНЕ Й. КАРПАВИЧЕНЕ


SUMMARY
The Lithuanian Metrica (LM) is a historically arranged collection of documents belonging to the State office, the Chancery of the Grand Duchy of Lithuania. The vast majority of its documents is kept safe in fond no. 389 of the Russian State Archive of the Early Acts (RGADA) in Moscow and remains to be the unique historical source of several nations.
Quite a wide historiography has been favourable to the LM, pointing out its significance as a historical source and the character of the “Book” of the Court cases. The Sixth “Book” of the Court cases published by us touched upon the above mentioned features as well1. The Fourth “Book” of the Court cases becomes to be a copy of the latest “Book” describing the very Duke’s Court in the years of 1522-1530.
Seeking not to repeat ourselves we would like to stress the value of the “Book” in every respect.
The forme, dating and geography of the “Book”
The introduction contains a detailed analysis of the character of the cases included in the “Book”, their forme, dating and geography. All the 525 cases in one way or the other are ascribed to the prerogative of the Duke’s Court or his supreme governmental power. The uniqueness of the “Book”, especially in the view of the forme, is that the records were kept in two languages: Old Byelorussian and Latin. 129 cases (out of 525) are recorded in Latin. According to the requirements of the forme, all the cases of the “Book” can be divided into four groups. Most cases contain almost all the necessary compound parts for the forme: 1. Title, 2. Invocation (only for the cases in Latin), 3. Intitulation, 4. Promulgation, 5. Narration, 6. Disposition, 7. Sanction, 8. Corroboration, 9. Eschatocol.
Though the forme of the fourteenth-sixteenth centuries Chancery cases of the Grand Duchy of Lithuania was widely described in various publications, its main specific features in the most cases were left untouched. First of all, there should be spoken about the eschotocol, a compound part of many cases recorder in handwriting of five famous chroniclers at that time, members of the Liege Lords’ Council, i.e. Bogush Bogovitinovitch, Mikołaj Viezgail, Ivan Gor- nostaj, Lavrentij Miedziliewskij. Some cases of more importance contain the subscription of the very Grand Duke. The important feature typical to the forme of the cases of the “Book” is the innumeration of the names and titles of all the Liege Lords’ Council members present in the Duke’s Court. According to K. Jablonskis the innumeration could be a part of the eschatocol and even of the corroboration.2 We write the names of all the present participants into quite a separate part of the forme. The forme of the cases of this “Book” could be described in the same way as it had already been done in the introduction of the 6th book of the Lithuanian Metrica3.
Dating (1522-1530) of the cases could be seen marked in its specific title (P. 68). As regards the placing of the cases according to their date indications, especially, months and days, our table evidently proves that it was not in consecutive order. The sequence of years was damaged in 14 case records; 17 case records did not contain any date at all. In some cases there were only years indicated. The cases in Latin were dated on the days of Saints, i.e. Jesus Christ’s and God Mother’s. They have all been deciphered by us.
Geography of the examined cases differs greatly from the geography of the cases depicted in the Sixth “Book of the Lithuania Metrica”4. It depended on the
1 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. ІХ-ХІ.
2 Jablonskis K. Istorija. P. 228.
3 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. ХІІ-ХѴІ, P. CXLVI-CXLVII.
4 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. ХХІІ-ХХІІІ.
10.801
CXLV


Duke’s travels which happened to be very wide. If the cases were investigated in the Grand Duchy of Lithuania, the verdicts for the absolute majority of them were delivered in Vilnius; as for the rest part of the cases, so their final judgements were given in other towns, such as Grodno, Volkovijsk, Vasilishkes and other towns or townships situated on the Grand Duke’s route from Vilnius to Poland. In some cases there is no indication of place. As it might have been expected the greatest part of the cases were investigated in Poland: Krakow, Petrikow, Gdansk or other towns.
The published “Book” of the Lithuanian Metrica confirms the well-known fact that the only head of the two states tied up with the Union not even spent most of his time in Poland but there delivered the verdicts for the majority of cases of the Grand Duchy of Lithuania.
The acts of the “Book” as a historical source
The greatest attention to this question is paid in the introduction. With the help of protocols the “Book” restores the nine year long Court picture of the very Duke. Its cases reflect all the sides of the Court system of the Grand Duchy of Lithuania. They were consolidated in the First Lithuanian Statute. The majority of the cases were judged in the presence of the members of the liege Lords’ Council as the representatives of the Court; the full staff could be seen seldom, in most cases there were only a few of them present. Large majority of the cases were judged by the Duke himself. The Duke’s Court allotted some cases for the Assessor’s Court and even some state officers, i.e. voivodes, marshals, bishops to judge. Though it left concluding remarks just for itself, i.e. it either confirmed or rejected the cases. The cases of the “Book” reflect the standards of the legal procedure and trial in the period of the Grand Duchy of Lithuania to a great extent. They reveal to us the character of the trial at the Duke’s Court, the “equality” of all the feudal strata in the eye of law. All the strata of the feudal society beginning with the very mightiest feudal, the Chancellor of the Grand Duchy of Lithuania Albertas Goštautas to the very common towndwellers and peasants with the exception of captive servants (they stand just for the objects of the cases) could be the participants, of the trial. According to the evidence of the contem¬
poraries all the strata sought for the Duke’s Court to be the institution representing the supreme and, evidently, true justice. The majority of the cases contained the confirmation of the verdicts delivered by the assessors, voivodes or other Court institutions of lower rank, and plaintiffs were given certain confirming papers.The astonishing thing is that the access to the Duke’s Court was quite easy, and, of course, democratic.
The most important sources for the proceedings at law remained to be the same as a,t the Assessor’s Court, i.e. traditions, the Law of thė Land and, the First Lithuanian Statute since 1529. However, the Duke, as the supreme institution of judicial bodies and legislation could allow himself to make some exceptions.
It should be pointed out that the Duke’s Court treated other courts (town courts, spiritual ones, etc.) with respect. Thus, respect to other courts can be considered as its typical feature.
The trial procedure, i.e. judicial investigation and the process were carried out according to several variants. It usually began under the plaintiff’s initiative who appealed to the Duke with a complaint and took the state “summons”, i.e. invitations for the respondent to come to the trial. In some cases even “diečkus”, a bailiff, had to be involved. Such had been the practice of the Court procedure for many years, and the First Lithuanian Statute describes it like that5.
The trial in many cases, if they were really true cases, usually started with investigation of the case by the Assessor’s, Land-surveyor’s or other types of courts and continued with the presentation of the verdict to the Duke’s Court where concluding remarks were put to the whole process. It should be stressed that some cases contained quite a different character, they were the Grand Duke’s privileges, acts either of orders or presents. Coming back to the analysis of the true cases, one should mark that in the final stage the Duke’s Court usually confirmed the verdict delivered by the legal institutions mentioned above. But, such a process naturally delayed the judgement of the case. Some cases were left for a decision of several state officials.
The cases of the “Book” reflect even such moments of the trial as the presence or absence of the sides at the trial, taking “summons” away and even beating the persons delivering them, also, the res-
5 	Pirmasis Lietuvos Statutas. T. II. D. 1. P. 178. VI.12-16 str.
CXLVI


ponsibility of the judges giving the verdicts, especially, if the decision was taken with breaking the norms and traditions of Law.
The hearing in the most cases mades use of confrontation, it usually started with the cross-examination of the sides, presenting necessary documents as the proof of one’s rightness, then, testimonies of witnesses and oaths followed. A sufficient evidence was supposed to be a refusal of one of the sides to invite another person to take an oath.
The Duke’s Court strictly obeyed the requirements of the trial which had been influenced by certain circumstances in decennia. Thus, the cases of the “Book” not only support us with unique primary material for elucidating the Court structure, trial and the trial of the Duke’s Court but remains to be the most informative source for the articles of the First Lithuanian Statute.
The cases of the “Book” include almost all the fields of legal regulations (with the exception of Military one), i.e. Civil, Penal, Family, Land etc.
The greatest part of the acts of the “Book” consists of land conflicts, claims for governing, land boundary disputes etc. Thus, the cases perfectly reflect the majority of Land legal regulations and their application for the solution of judicial conflicts. The power of the Grand Duke and his Court was on the side of landowners-feudal lords. Land legal regulations in the period we have been discussing about were completely settled and the way of judging land disputes had old steadfast traditions. Though there were examples proving that the majority of cases had been judged for years and finished with great difficulty. Some norms seem to have been breached, as, for example, such an important norm as prohibition to make land presents for foreigners, declared as far back as in 1447 in the Land privilege and confirmed in the First Lithuanian Statute, sometimes was violated by the Duke. Land legal norms were neglected in the cases which touched the Duke’s personal interests. Some “Books” help us in clearing out the fact that the alloidial peasants’ rights to the land (including the very Duke) were finally liquidated namely in the first decades of the sixteenth century. The majority of the cases testify that compulsion and even direct violence often followed land conflicts. That might have been the reason for interlace between the norms of Land and Penal Laws in the trials, and, as separate cases of the “Book” prove, the corresponding verdict by the Duke’s Court followed.
There are quite a number of cases in the “Book” which reflect the norms of the Family Law. Though the “Book” of the Duke’s Court and Liege Lord Council does not present such a wide view on family relations as the “record books” of Assessor’s and Marshal’s Courts, but the verdicts recorded in it are important sources revealing property relations among the family members, especially the woman’s property status in the first part of the sixteenth century. As the Regulations of 1509 indicating the procedure and conditions of presenting one’s wife an allowance did not touch all the norms of legalizing the status of the widow, thus, investigating the widows' without allowance status, great importance lay on the experience of the Duke’s Court in the second and fourth decades of the sixteenth century. Thus, the verdicts of the published “Book” let us point out norm sources written down in the Articles 1, 2, 3, 5, 8 and 15 of Chapter Fourth of the First Lithuanian Statute.
In some records of the “Book” one could learn about the fundamentals of other Law fields, i.e. Magdeburg’s, Hostage’s, Errand’s etc.
However, the significance of the acts of the “Book” as a historical source of the Grand Duchy of Lithuania oversteps greatly the problems of various fields of Law history, Court structure, legal procedure, Trial investigated in our introduction. They are a unique source describing social-economic and legal status of various society classes of the Grand Duchy of Lithuania. As far as this question is concerned we should repeat ourselves for many times with the ideas expressed in the introduction of the 6th “Book” of Court cases.
The cases of the “Book” could be of invaluable service to those who make investigations in genealogy of magnates’ families, particularly in the Radvila family.
Most acts reflect the trade and business situation in the first decades of the sixteenth century in the Grand Duchy of Lithuania, in particular, they depict the atonement system situation, a considerable role of repentant Jews should be stressed in this field.
The acts of the “Book” clear out a special legal situation at the frontiers of Poland, the functioning of the local “Dorohick” rights. .
In some books, as in the acts of the Sixth “Book of Court cases” one can learn about important metrological data.
Some separate cases depict the Polish Queen and the Lithuanian Grand Duchess Bona’s increasing ro¬
10’
CXLVII


le and influence in the public cases, precisely, in the Duke’s Court.
On the whole, the acts of the “Book” remain to be exceptionally substantial as a historical source.
Palaeography of the “Book” and some specific features of the text transcription
A comprehensive palaeographic analysis of the “Book” is presented in this chapter of the introduction. The storage place is indicated, too. It is as- sertained that this “Book” as many other “Books” of the Lithuanian Metrica is a restored copy made in 1786, at the end of the sixteenth - the beginning of the seventeenth century.
The script of the “Book” is described as a Byelorussian “rapid writing” (stenography) and Latin italics. All the main water signs have been copied and restored, the pagination has been examined and its table set up. All the notes as dealings found in the “Book” later have been deciphered. Due to the well-known “Rules”, the principles of the text transcription have been discussed in Old Byelorussian and Latin.
At the end of the volume there are given a thorough informational appendices consisting of the abbreviation list, subject-terms, persons’ names and geographic indices.
The foot-notes of the case texts contain remarks in Lithuanian and Russian as well as in the introduction.


ДЕЛА
„КНИГИ“
ЛИТОВСКОЙ
МЕТРИКИ
LIETUVOS
METRIKOS
„KNYGOS“
BYLOS
РЕЕСТР ДЕЛ
BYLŲ REGISTRAS
[Заголовок]
//[404] РЕЕСТРЪ ВСИХ СПРАВЪ, В ТО# МЭТРИЦЭ ВПИСАН ЫХЪ
[Antraštė]
VISŲ REIKALŲ, ĮRAŠYTŲ Į TĄ METRIKĄ, REGISTRAS
РОКЪ 1522s
1. Вырокъ земяномъ повету Берестейского Бук- рябичомъ с п(а)номъ Василемъ Чижомъ а Сенъ- комъ Туровичом о земли их: Телятицкую и Ну- реіукую. Карта 1
2. Вырокъ бояром Новгородского повету: Федку Парфеновичу и зятю его Гриню, а Богдану Аб- рагимовичу, с п(а)ном Янкомъ Ратомскимъ о имен(ъ)е Зенькоъщину на Обрине. Карта 2
3. Вырокъ бояромъ Вилен(ь)ского повету: Яну Кареевичу а Лаврину Лущику, зъ Щасным Гри- маличом и жоною ег(о) о имен(ь)я брата их Станислава Вештортовича: Довкшево, Монтов- тишки, Види и Ошмену, што пан. Нарушевич держт(ъ). Кар(та) 2
4. Вырокъ золотару места Вилен(ь)скот(о) Фол- фъканку з невесткою его Вицентовою о речи рухомые и о домы в месте Виленъскомъ брата ег(о), небожчика Виценъта. Карта 3
5. Recognitio generosae Sóphiae de Corczewo, соп- sortis Nicolai Raphaelis, cessionis filio suo Nicolao Hlebowicz sortis illius bonorum certorum. Кар(та) 3
1522 METAI
1. Nuosprendis Brastos pavieto žemionims Buk- riabičiams su ponu Vosyliumi Čižu ir Senka Turavičiumi dėl jų Teliatičių ir Nureco žemių.
1 lapas
2. Nuosprendis Naugarduko pavieto bajorams: Fedkai Parfenavičiui ir jo žentui Griniui, bei Bagdonui Abragimavičiui su ponu Jackumi Ratomskiu dėl Zen- kovščinos dvaro Obrine. 2 lapas
3. Nuosprendis Vilniaus pavieto bajorams: Jonui Karejevičiui ir Laurynui Luščikui su Ščasnu Hri- maličiumi ir jo žmona dėl jų brolio Stanislovo Veš- tortavičiaus Daukšių, Montautiškių, Vidžių ir Ašmenos dvarų, kuriuos laiko ponas Naruševičius. 2 lapas
4 Tai pagrindinė vėlesnė paginacija pieštuku, pagal kurią pateikiamos visos pastabos (Это основная более поздняя пагинация карандашом, по ней даются все примечания).
5 Pavadinimas ir data parašyti ryškiomis 0,5 cm dydžio spausdintomis raidėmis (Заголовок и дата нап. жирными печатными в 0,5 см буквами).
1


комъ Вилимовичомъ о имен.(ь)я у Випкейскомъ повете. Кар(та) 106
198. Literae quaerella[e] generosi Nicolai Sarnacki1, vexilliferis Drohicensis, contra Joannem Klimczycki ad generosum Niemira Hrimalicz, marschalcum. Folio 107
199. Зарука воеводе вилеа(ъ)скому, пану Кгаш- тояту, противъ подчашого, п(а)на Яна Миколаевича Радивила, о беспечност(ь) здоровья. Кар(та) 107
200. Отложенье на иншый час комисыи в справе п(а)на Кгаштоята и п(а)ны Радивилами о границы и зайстя межы имен(ь)емъ Тыкотиномъ и Таняземъ. Кар(та) 108
201. Листъ в справе воеводы подпяиіъского, пана Якуба12 Костевича, з воеводою вилен(ь)скимъ, паномъ Кгаштоятом, о имен(ъ)я Слободку и Чичевичы. Кар(та) 108
//[49ѵ] 202. Листъ людемъ смояняномъ, близко места Могилевъского новооселымъ, о даванье мыта or товаровъ ихъ зароено з ыниіими мещаны могилевъскими, а не бояшъ. Карта 109
203. Листъ до подскарбего земъского Яну Юнди- ловичу о заплаченье шестисотъ копъ грошей зъ скарбу, на двор Ошмену даныхъ.
Кар(та) 109
204. Approbatio decreti reverendissimi domini Joannis de Lasko, archiepiscopi Gneznensis, inter Joannem Oborski et Heduigim Litauorowa pro filia eius et vxore Oborski Sophia lati. Folio 109
205. Causa Stanislai Wypichowicz cum Georgio Wlo- stkowicz nepotibusque suis de Wissonka.
Folio 117
206. Аренда корчомъ гореячаныхъ в месте Лид- скомъ певнымъ мещаномъ лидскимъ на три годы. Карта 118
207. Literae in causa Barbarae Rozwieiowa contra Joannem Sasin occasione certorum per lucrorum datae ad capitaneum Drogicensem. Ibidem
208. Вырокъ альбо угода плебана молодеченъского с кн(я)земъ Михаиломъ Мстиславскимъ о корчмы Молодеченьские. Картъ. 118
209. Вырокъ земянъ Мельницкихъ Сернацкихъ зъ Яномъ Климъчицкимъ о землю альбо пашню Мар- цышовскую Куты. Картъ 119
210. Потьверженье мещанину виленьскому Юрю Одверниковичу угоды з братомъ и зъ сестрами его о спадокъ на нихъ по сестре ихъ Зофеи Зе- новъевой и по сыну ее. Карта 119
//[50] 211. В справе мещанина бельского Тимоша
199. Vilniaus vaivadai, ponui Goštautui, laidavimas dėl sveikatos apsaugos nuo pataurio, pono Jono Mikalojaičio Radvilos. 107 lapas
200. Komisijos dėl pono Goštauto ir ponų Radvilų bylos apie Tikocino ir Goniondzo dvarų ribas bei [ribų] peržengimus, atidėjimas kitam laikui.
108 lapas
201. Raštas dėl Palenkės vaivados, pono Jonušo Kos- tevičiaus, bylos su Vilniaus vaivada, ponu Goštautu, apie Slobodkos ir Čičevičių dvarus.
108 lapas
202. Raštas smolenskiečiams žmonėms, įsikūrusiems netoli Mogjliovo miesto, dėl vienodo su kitais Mogiliovo miestiečiais, bet ne didesnio, prekių muito davimo. 109 lapas
203. Raštas Jonui Jundilavičiui [kreiptis] į žemės iždininką dėl šešių šimtų kapų grašių, įkeistų už Ašmenos dvarą, sumokėjimo iš iždo. 109 lapas
204. Gniezno arkivyskupo, didžiai gerbiamo pono Jono iš Lasko sprendimo, padaryto Jonui Oborskiui ir Jadvygai Liutaurienei dėl jos dukters ir Oborskio žmonos Zofijos, patvirtinimas. 109 lapas
205. Stanislovo Vipichavičiaus byla su Jurgiu Vloš- kavičiumi ir jo brolėnais dėl Višonkų.
117 lapas
206. Degtinės karčemų Lydos mieste nuoma kai kuriems Lydos miestiečiams trejiems metams.
118 lapas
207. Raštas, skirtas Drohičino seniūnui, Barboros Rozviejienės bylos prieš Joną Sasiną [reikalu] dėl kai kurių pajamų. Ten pat
208. Nuosprendis arba Molodečno klebono susitaikymas su kunigaikščiu Mykolu Mstislavskiu dėl Molodečno karčemų. 118 lapas
209. Nuosprendis Melniko žemionims Semackiams su Jonu KLimčickiu dėl Kutų Marcišovsko žemės arba arimo. 119 lapas
210. Vilniaus miestiečio Jurgio Odvemikavičiaus susitaikymo su jo broliu ir seserimis dėl jiems po jų sesers Zofijos Zenovijienės ir po jos sūnaus mirties atitekusio palikimo patvirtinimas. 119 lapas
211. [Raštas] dėl Bielsko miestiečio Timošiaus Se- genevičiaus bylos su muitininko Michelio Jezofovičiaus tarnu Bagdonu. 120 lapas
212. Nuosprendis Brastos žemionei Patiejienei Tiška- vičienei su ponu Jonu Steckavičiumi dėl pinigų sumos, nesumokėtos pirmajam jos vyrui Bagdonui
12 	Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) Януша
16


Сегеневича з слугою мытника Михеля Езофовича Богданой. Карта 120
212. Вырокъ земянце берестейской Патеевой Тишковича с паном. Яном Стецковичомъ о суму п(е)н(я)зей, первому муэ/су ее Богдану Львовичу за отъсуженъе Вортоля недоплачоную.
Карта 120
213. Вырокъ межи одверными Василишское волости о земълю Ивашъковщизну. Кар(та) 121
214. В справе войта бельского Ивана Сегеневича зъ старостою пиньскимъ, паномъ Иваномъ Михайловичемъ, о смолу. Карта 122
215. В справе Тимофея Сегеневича з Михелемъ Езофовичом и зъ слугою его Богданом, жидомъ. Карта 122
216. Вырокъ купъцу Федору Даниловичу з мыт- ником Михелемъ Езофовичом о загамованье товару его. Карта 123
217. Мытнику Михелю Езофовичу на млынъ в Городнє на речъце Городницы. Кар(та) 123 Аренъда тому жъ Михелю ванъчосного мыта в Дорогинине™ на Бугу14. Карта 123
218. Жиду луцкому вольность отъ даванья мыта Луцкого на три годы. Карта 124
219. В справе пана Кгаштолта, воеводы вилень- ского, с паном Юремъ Ильиничомъ о пущу Ле- сища, которую панъ Кгаштолтъ до Ляховичъ держитъ. Карта 124
//[50ѵ] 220. Аренда корчомъ Могилевскихъ з воскобойнею и зъ весовымъ мытнику Михелю Езофовичу ни три годы. Карта 125
221. Аренъда тому жъ Михелю мыта Меньского на два годы. Кар(та) 126
222. Квитацыя того жъ Михеля Езофовича с петисотъ копъ, з доходов мыта Берестейского даныхъ. Карта 126
6POtf 1526'6
223. Митку, Федору а Сеньку - Маскевичом о село ихъ Головчиньское в державе Кричевской. Карта 127
224. Кн(я)зю Павлу Бердевяковичу на люди и земли въ Ейшискомъ повете напротивъ именей его отъчызныхъ смоленьскихъ. Кар(та) 127 225.5 справе воеводиное полоцкое, пани Ста- ниславовое Остиковое, з деверами ее: паномъ Григоремъ и паномъ Юремъ - Остиками, о делъ в ыйменьяхъ и о шкоды именья Кгекгужина. Карта 128
Leonavičiui už Vortelio [dvaro] atiteisimą.
120 lapas
213. Nuosprendis Vosyliškiu valsčiaus durininkams dėl Ivaškovščiznos žemės. 121 lapas
214. [Raštas] dėl Bielsko vaito Jono Segenevičiaus bylos su Pinsko seniūnu, ponu Jonu Mykolavičiumi, apie smalą. 122 lapas
215. [Raštas] dėl Timotiejaus Segenevičiaus bylos su Micheliu Jezofovičiumi ir jo tarnu, žydu Bagdonu. 122 lapas
216. Nuosprendis pirkliui Teodorui Danilavičiui su muitininku Micheliu Jezofovičiumi dėl jo prekių sulaikymo. 123 lapas
217. Muitininkui Micheliui Jezofovičiui [privilegija] malūnui Gardine prie Gorodnicos upelio. Tam pačiam Micheliui malksnamuičio Drohičine prie Bugo [upės] nuoma. 123 lapas
218. Laisvė (privilegija) Lucko žydui -tris metus nemokėti Lucko muito. 124 lapas
219. [Raštas] dėl Vilniaus vaivados, pono Goštauto, bylos su ponu Jurgiu Iljiničiumi apie Lesiščės girią, kurią ponas Goštautas prie Liachovičių [dvaro] laiko (prijungė). 124 lapas
220. Mogjliovo karčemų su vaškine ir su svėrim- pinigiais nuoma muitininkui Micheliui Jezofovičiui trejiems metams. 125 lapas
221. Tam pačiam Micheliui Minsko muito nuoma dviems metams. 126 lapas
222. To paties Michelio Jezofovičiaus kvitas penkiems šimtams kapų, duotų iš Brastos muito pajamų. 126 lapas
1526 METAI
223. [Raštas] Mitkai, Teodorui ir Senkai Maske- vičiams apie jų Golovčinsko kaimą Kričevo laikyme. 127 lapas
224. Kunigaikščiui Povilui Berdeviakavičiui žmonių ir žemių Eišiškių paviete [suteiktis] vietoje jo tėvoninių Smolensko dvarų. 127 lapas
225. [Raštas] dėl Polocko vaivadienės, ponios Sta- nislovienės Astikienės, bylos su jos dieveriais: ponu
13 Taip rankr., tikriausiai reikėtų skaityti (Таке ркп., повиди-
мому, следует читать) Дорогичине ,
14 B. pavadinimas be numerio, todėl tekste bylų numeracija jau dviem skaičiais didesnė, o registre 218 b. iš tikrųjų yra 220 b. (Название д. без номера, следовательно нумерация дел в тексте теперь опережает нумерацию дел в реєстре на 2 номера, т.е. следующий Ns 218-й в действительности является 220-ым).
17


226. О ловы именья пана Юря Илинича Малков- ского з ыменьемъ пана Яна Пенька Лулином, комисыя. Карта 129
227. Вырокъ Василью Куровскому з братом, его Юхномъ Куровским о некоторие люди и земли в Городеньском повете, в Заполи, такъже в Про- пойском повете - люди и земли Мольіиіковичы, выслугу отца и брата ихъ. Карга 131
//[51] 228. Literae judiciales inter nobiles Mązew- ski Abraam et Dorothea ab vna et .Margaretam, Dorotheamque, sororaem3, ab altera partibus pro exdiuisione tertiae partis in bonis Mązenino.
Лист 131
229. Confirmatio Joanni Lusczewski literarum, a Christophero Abrahae super invadiationem sortis suae bonorum Latow datarum. Folio 132
230. Literae Siemion Zaba contra Michaelem Mathfieiowicz, ad magnificum Albertum Gasztold, palatinum Vilnensem, datae. Folio 133
231. Literae Michaeli Mathfieiowicz in iniuria eius, ab Juano Mathfieiowicz fratres ex parte aequalis sortis bonorum, ad officium ciuile vilnensem datae. Ibidem
232. Nobili Sienkoni Stephanowicz ad judicium terrestre Drogicense quaerella eius contra illud literae datae. Folio 134
233. Literae quaerellarum Georgij Skirwin contra Joannem Siekierka, ad judicium terrestre Drogicense emanatae. Folio 135
234. Confirmatio ciui vilnensi Adae Chorecki literarum iudicialium aduersus prouidum Folfanguitf Siegel occasione medietatis domus lapideae Vilnae in platea castrensi latarum. Ibidem
235. Literae ad judicium terrestre Drogicense in causa Georgy Skirwin cum Joanne Siekierka, circa quaedam vadia et iniurias emanatae. Folio 138
236. Literae ad officium ciuile vilnense datae con- ciui vilnensi Stanislao Siromiatnik prorestitutione domus illius per aduocatum Vilnensem Nikiel1 Procopowicz cuidam Bogussio Minczuk, quasi absque vilo iure intromissione traditae. Folio eodem
237. Literae ad judicium terrestre Drogicense in causa Bartolomaei Poniatowski cum Joanne Siekierki emanatae. Ibidem
238. Листъ в справе мещанки вилен(ь)ское Сен- ковое Андреевича Ганки з братомъ ее Жданомъ о третюю част(ь) всего имен(ъ)я отчызны и материзны ихъ. Карта 139
//[5 Iv] 239. Decretum inter Adam et filiam eius Barbaram ab vna et inter Volfangum SchegeP, ciues
Grigaliumi ir ponu Jurgiu Astikais, apie dvarų dalybas ir apie žalą Gegužinės dvarui. 128 lapas
226. Komisija dėl pono Jurgio Iljiničiaus Malkovo dvaro gaudymviečių ir pono Jono Penkos Liulino dvaro. 129 lapas
227. Nuosprendis Vosyliui Kurovskiui su broliu Jukna Kurovskiu dėl jų tėvo ir brolio ištamos: kai kurių Zapolės žmonių ir žemių Gardino paviete, taip pat Malyskovičių žmonių ir žemių Propoisko paviete. 131 lapas
228. Teismo raštas bajorams Monzevskiams - Abraomui ir Daratai iš vienos, ir Margaritai bei seseriai Daratai - iš kitos pusės, dėl trečiosios dalies Monze- nino dvare paskyrimo. 132 lapas
229. Kristupo, Abraomo [sūnaus] rašto, duoto Jonui Lusčevskiui, dėl jo dalos Latovo dvare laidavimo, patvirtinimas. 132 lapas
230. Raštas Vilniaus vaivadai, prakilniajam Albertui Goštautui, duotas Simonui Žabai prieš Mykolą Motiejevičių. 133 lapas
231. Raštas Vilniaus miesto urėdams, duotas Mykolui Motiejevičiui, jo brolio Jono Motiejevičiaus [padarytos] skriaudos dėl lygios turto dalos [reikalu]. Ten pat
232. Bajorui Senkai Steponavičiui duotas raštas Drohičino žemės teismui (jo skundas prieš pastarąjį). 134 lapas
233. Jurgio Skirvino skundų prieš Joną Sekierką raštas, skirtas Drohičino žemės teismui. 135 lapas
234. Teismo rašto, duoto Vilniaus miestiečiui Adomui Choreckiui prieš įžvalgųjį Volfgangą Slėgelį dėl pusės mūrinio namo Vilniaus pilies aikštėje, patvirtinimas. Ten pat
235. Raštas, skirtas Drohičino žemės teismui, Jurgio Skirvino bylos su Jonu Sekierką [reikalu] dėl kai kurių laidavimų ir skriaudų.
138 lapas
236. Raštas Vilniaus miesto urėdams, duotas Vilniaus miestiečiui Stanislovui Siromiatnikui, dėl jo namo, Vilniaus vaito Mikelio Prokopavičiaus grąžinto tūlam Bogušui Minčiukui, t.y. perduoto nesilaikant teisėto įvesdinimo.
Tame pačiame lape
237. Raštas Drohičino žemės teismui, parašytas Baltramiejaus Poniatovskio bylos su Jonu Sekierką [reikalu]. Ten pat
238. Raštas dėl Vilniaus miestietės Onos Senkienės Andrevičienės bylos su jos broliu Ždanu apie viso jų tėvoninio ir motininio dvaro trečiąją dalį.
139 lapas
18


vilnenses, ab altera partibus occasione domus Vilnae in platea castrensi.
Folio 141
240. Пилност(ъ) за апеляцыею земян дорогиц- кихъ: Яна Сокерки2 зъ Юремъ Скирвином.. Карта 143
241. Аренда ванчосного Дорогицкого мещаномъ судомирскимъ Вербицкимъ на три годы.
Кар(та) 143
242. Листъ жыдомъ берестейскимъ, погорелымъ, на бранъе мыта or воза по полгроиіу поспол. з мещаны берестейскими и на ужыванъе всихъ пожитковъ и гаядлевъ, тежъ яко и мещане. Кар(та) 144
243. Causa nobilis Pauli Nuzewski cum Joanne Siekierka occasione iniuriarum verbalium diffama- toriarum. Ibidem
244. Привилей. мещанину вилен(ъ)скому Балашу Яну на доброволное мешкан(ъ)е в месте Вилен(ь)- скомъ и зажыванъе всякихъ волностей и свобод, местскихъ. Карта 145
245. Confirmatio concordiae inter honorabilem Leo- nardum, plebanum Sancti Joannis Vilnae, et com- munitatem vilnensem super certis obligationibus, proventibus et alijs rebus, ecclaesia eiusdem Sancti Joannis. Folio 146
246. Волност(ь) мещан и жыдоъ луцкихъ, пого- релыхъ, от всякихъ платоъ и повинностей до десети годоъ.
Карта 149
247. Скасованъе Офанасовой Быковъской сумы п(е)н(я)зей, от небощика пана Юря Илинича не- которьімъ земянам. мелницкимъ и берестейскимъ присужоное на ней и сынох ее.
Кар(та) 150
248. Мещанину вилен(ь)скому Ивану Семеновичу волност ст стоян(ъ)я гостей в дому его навеч- ност(ь). Кар(та) 152
249. Causa inter famatum Erasmum Kiezlar, ciuem vilnensem, et venerabilem Joannem Sikulum, cano- nicum Vilnensem, aliosque Erasmi creditores de certis debitis. Кар(та) 152
//[52] 250. Потъверженъе делу пановъ Илиничовъ, сыновъ небощика Юря Ильинича: Яну, Станиславу а Щастному, всими именьями ихъ.
Карта 154
251. 	Потъверженъе пану Щасному Ильиничу листу делъчого, ему отъ брат(ь)и его даного, на третюю частъ именей, ему в делу досталыхъ. Кар(та) 155
239. Sprendimas Vilniaus miestiečiams Adomui bei jo dukteriai Barborai iš vienos ir Volfgangui Slėge- liui - iš kitos pusės, dėl namo Vilniuje, pilies aikštėje. 141 lapas
240. Drohičino žemionių Jono Sokierkos ir Jurgio Skirvino apeliacijos vykdymas.
143 	lapas
241. Drohičino malksnamuičio nuoma Sandomiro miestiečiams Verbickiams trejiems metams.
143 lapas
242. Raštas Brastos žydams padegėliams kartu su Brastos miestiečiais rinkti nuo vežimo pusės grašio muitą ir taip pat, kaip ir miestiečiams, naudotis visomis pajamomis bei prekybos [įplaukomis],
144 lapas
243. Bajoro Pauliaus Nuževskio byla su Jonu Sekierka dėl skriaudų užgauliojant žodžiais.
Ten pat
244. Privilegija Vilniaus miestiečiui Jonui Balašui laisvanoriškai apsigyventi Vilniaus mieste ir naudotis visokiomis miesto laisvėmis ir teisėmis.
145 lapas
245. Susitarimo tarp Vilniaus Švento Jono [bažnyčios] klebono, garbiojo Leonardo, ir Vilniaus bendruomenės dėl tam tikrų prievolių, pajamų ir kitų Švento Jono bažnyčios reikalų, patvirtinimas.
146 lapas
246. Lucko miestiečių ir žydų padegėlių atleidimas nuo visokių mokesčių ir prievolių dešimčiai metų.
149 lapas
247. Pinigų sumos, velionio pono Jurgio Iljiničiaus priteisinio iš Anastazienės Bykovskienės ir jos sūnų, kai kuriems Melniko ir Brastos žemionims, panaikinimas.
150 lapas
248. Vilniaus miestiečio Jono Simonavičiaus išlaisvinimas iš svečių pastovio jo namuose amžiams. 152 lapas
249. Vilniaus miestiečio, įžymiojo Erazmo Kezlerio, ir Vilniaus kanauninko, gerbiamo Jono Sikulo, bei kitų Erazmo kreditorių byla dėl tam tikrų skolų. 152 lapas
250. Velionio Jurgio Iljiničiaus sūnų, ponų Jono,
Stanislovo ir Sčasno Iljiničių, visų dvarų dalybų patvirtinimas. ,
154 lapas
251. Ponui Ščasnui Iljiničiui jo brolių duoto dalybų rašto trečiajai daliai dvarų, atitekusių jam dalybose, patvirtinimas.
155 lapas
19


6 РОАГ [15]28-6
[15]28 METAI
252. Потьверженье пани Яновой Юнъдиловой на именье Сопунцы и шест чоловековь жомоитскихь, отъ мужа ее тестаментомъ записаныхь до живота ее, а по животе ее - сыну его, з нею спложоною, Езофу, навечность. Y^apra 157
253. Потверженье мещанину виленьскому Анъ- дрею Харитоновичу Хацутича вироку местского виленьского в справе з мещанкою вилеп(ь)скою Цибулиною о спадокъ. Карта 158
254. Бирокъ плебану мерецкому з мещаниномъ мерецкимъ о учинен.(ь)е мутъвицы под местомъ Мерецкимъ, вышей млина плебаньского.
Карта 158
255. Вырокъ плебану кгедройтскому с кн(я)зи Кгедройтскими о корчмы костеяные и о торговое. Кар(та) 159
256. Вырокъ пани Бартошовой Таборовича, пани Ганъне, с паномъ Мацком. Кунцовичомъ о половицу именей'. Меречы а Варышокъ. Yaprra 161
257. Вырокъ людемъ Свислоцъкое волости боло- чаном с паном. Григоремъ Исаевичом Громыкою, яко бы о забранье землъ ихъ ку именью его Ле- щинце. Y&pra 162
258. Вырок Федору Мамъчычу з воеводою киев- ским, паном Анъдреем Немировичом, о упро- шен(ь)е под, ним земли и з чоловеком or дворца Каспаришок в Конътяжинском повете, ему ог королевое Алены даного. Yapra 163
//[52ѵ] 259. Боярину лепуньскому Якубу Пилевичу на землю у Лепуньской волости, назъваную Би- рялишку. Карта 163
260. Вырокъ Богдану Гинцы з Миколаемъ Гайкомъ о ставъ. Кар(та) 164
261. Некоторимъ бояромъ пенянъскимъ вызволенье отъ служобъ тяглыхъ и дачокъ, водлугъ листу судового воеводы виленьского и воеводы троцкого. Карта 164
262. Вырокъ межи бояры острыньскими о землю Васковъщину. Карта 165
263. Вырокъ боярину Виленьского повету Амосу Волчъковичу з мещаниномъ виленьскимъ Медве- девичомъ о паруку по Выдре. Карта 165
264. Слугамъ панъцырнымъ Марковского повету на зоставенье при давной повинъности ихъ. Карта 166
265. Конюхомъ марковскимъ до державцы марковского о кривды и тяжъкости ихъ над повинъ- ность звиклую. Кар(та) 166
252. Poniai Jonienei Jundilienei Sopuncų dvaro ir šešių žemaičių žmonių, jos vyro testamentu jai iki gyvos galvos užrašytų, o po jos mirties - su ja sugyventam jo sūnui Juozapui, patvirtinimas amžinai. 157 lapas
253. Vilniaus miesto [teismo] sprendimo Vilniaus miestiečiui Andriui Charitonavičiui Chacutičiui dėl bylos su Vilniaus miestiete Cybuliene apie palikimą, patvirtinimas. 158 lapas
254. Nuosprendis Merkinės klebonui su Merkinės miestiečiu dėl užtvankos įrengimo prie Merkinės miesto, aukščiau klebono malūno. 158 lapas
255. Nuosprendis Giedraičių klebonui su kunigaikščiais Giedraičiais dėl bažnytinių karčemų ir prekybos pelno. 159 lapas
256. Nuosprendis poniai Onai, poniai Bertašienei Taborovienei, su ponu Mackumi Kuncevičiumi dėl pusės Merkinės ir Voriškės dvarų.
161 lapas
257. Nuosprendis Svisločės valsčiaus Boločės žmonėms su ponu Grigaliumi Isajevičiumi Hromyka dėl tariamo jų žemių prijungimo prie jo Leščincos dvaro. 162 lapas
258. Nuosprendis Teodorui Mamčičiui su Kijevo vaivada, ponu Andriumi Nemiravičiumi, dėl jo žemės ir su žmogumi iš Kaspariškių dvarelio Kontiažino paviete, duoto jam karalienės Elenos, išprašymo.
163 lapas
259. Lieponių bajorui Jokūbui Pilevičiui [privilegija] žemei Lieponių valsčiuje, vadinamai Bireliškė- mis. 163 lapas
260. Nuosprendis Bagdonui Hinčai su Mikalojumi Haika dėl tvenkinio. 164 lapas
261. Kai kurių Pienionių bajorų atleidimas nuo vaikinių tarnybų ir duoklių, pagal Vilniaus vaivados ir Trakų vaivados teismo raštą.
164 lapas
262. Nuosprendis tarp Ostrynės bajorų dėl Vaskov- ščinos žemės. 165 lapas
263. Nuosprendis Vilniaus pavieto bajorui Amosui Volčkavičiui su Vilniaus miestiečiu Medvedevičiumi dėl laidavimo už Vydrą. 165 lapas
264. [Raštas] Markovo pavieto šarviniams tarnams dėl jų senų prievolių palikimo.
166 lapas
265. Markovo arklininkams [kreiptis] į Markovo laikytoją dėl jų skriaudų ir įprastų prievolių apsunkinimo. 166 lapas
20


266. Земенину Бельского повету Станиславу Брезкому на именъе Нарколевщину, отъчызну жо- ны его. Кар(та) 167
267. Вырокъ пани Якубовой Кунъцевича з люруіи ее, которые се с послушенства ее выламовали у Лепунъскомъ повете, високгинтовичы, и с конюхи городенъскими, и з ейшишчаны, и потъвер- женъе ей и детем ее тыхъ людей навечность. Kaprt 167
268. Вырокъ бояром воякиницким с тою жъ панъ2 Якубовою Кунцевича о землю подле Муси, озера, и о иншие люди и земли, куплю небощика мужа ее. Карта 169
//[53] 269. Вырокъ мещаномъ городенъским з городничимъ городенъскимъ о грабежи за померное бельцовъ в корчмахъ ихъ, ная давную повинъностъ ихъ. Карта 170
270. Вырокъ Юркгелю и брату его Микутю - Васковичомъ, з Богданом Плюсковомъ о домъ и зъ землями в ыйменъю Возъкгиловскомъ, што предокъ того Плюскова отъцу ихъ далъ былъ. Карта 171
271. Вырокъ боярыну Виленъского повету Юрю Юшковичу с паном Яномъ Глебовичомъ а зъ Матеемъ Конъдратовичомъ о отъняг(ь)е земли его Буяновщыньі, на пани Станьковой Довкшевича выслужоное, отъ именья ее Орловъкишского. Карга 172
272. Потверженье Борысу Микуличу на земълю Добковщину y-в Оймутенехъ, куплю его.
Карта 172
273. Decretum causae generosi Michaelis, ducis Gliński, cum Georgio Rączko pro aliquo piscatorio et molendino in haereditate Czerenowo. Folio 173
274. Пану Богдану Шолусе на держанье волости Горвольское, на певъной аренде, до ласки г(о)с- (по)д(а)ръское. Карта 174
275. Вырокъ воеводиной полоцкой, пани Станиславовой Глебовича, и зятю ее, пану Матею Войтеховичу, алъбо потьверженъе суду комиса- ровъ ихъ в справе з Ленартом Косиньским о кгрунъты и границы. Карта 175
276. Потьверженъе земяномъ Бельского повету: Ольшовъским а Косеяским, //[53ѵ] на землю Ва- леховскую в Беп(ь)скомъ повете, о которую право мели с купъцом Федоромъ Данильевичом.
Карта 176
277. Вырокъ воеводиной троцъкой, пани Григо- ревой Остиковой, з розными, особами, земяны дорогицкими, о заборонянье людем ее мордовским
266. Bielsko pavieto žemioniui Stanislovui Brezkiui [privilegija] Narkolevščinos dvarui, jo žmonos tėvonijai. 167 lapas
267. Nuosprendis poniai Jokūbienei Kuncevičienei su jos žmonėmis visogintiečiais Lieponių paviete, kurie veržėsi iš paklusnumo jai; ir su arklininkais gardiniečiais, ir su eišiškiečiais; ir tų žmonių patvirtinimas jai ir jos vaikams amžiams.
167 lapas
268. Nuosprendis Valkininkų bajorams su ta pačia Jokūbiene Kuncevičiene dėl žemės prie Mūšio ežero ir dėl kitų žmonių bei žemių, jos velionio vyro pirkinio. 169 lapas
269. Nuosprendis Gardino miestiečiams su Gardino horodničiumi dėl bokalų saikpinigių jų karčemose plėšimo, viršijančio senąsias jų prievoles.
170 lapas
270. Nuosprendis Jurgeliui ir jo broliui Mikučiui Vaskaičiams su Bagdonu Pliuskovu dėl namo ir su žemėmis Vosgėlių dvare, kuri to Pliuskovo pirmtakas jų tėvui buvo davęs. 171 lapas
27L Nuosprendis Vilniaus pavieto bajorui Jurgiui Juškavičiui su ponu Jonu Hlebavičiumi ir su Motiejumi Kondratavičiumi dėl jo Bujanovščinos žemės, pas ponią Stonkienę Daukševičienę iš jos Oriaukiškių dvaro ištarnautos, atėmimo. 172 lapas
272. Borisui Mikuličiui jo pirkties, Dobkovščinos žemės Oimuteniuose, patvirtinimas.
172 lapas
273. Kilmingojo kunigaikščio Mykolo Glinskio bylos su Jurgju Račka sprendimas dėl tūlos žuvavietės ir malūno Cerenovo veldėmėje.
173 lapas
274. Ponui Bagdonui Soluchai [privilegija] laikyti Gorvolės valsčių [kaip] tam tikrą nuomą iki valdovo malonės. 174 lapas
275. Nuosprendis Polocko vaivadienei, poniai Sta- nislovienei Hlebavičienei, ir jos žentui, ponui Motiejui Vaitiekaičiui, arba komisorių teismo patvirtinimas dėl jų bylos su Lenartu Kosinskiu apie žemių valdas ir ribas. 175 lapas
276. Bielsko pavieto žemionims Olšovskiams ir Ko-
sinskiams Valecko žemės Bielsko paviete, dėl kurios [jie] bylinėjosi su pirkliu Teodoru Danilevičiumi, patvirtinimas. 176 lapas <
277. Nuosprendis Trakų vaivadienei, poniai Grigalienei Astikienei, su įvairiais asmenimis - Drohičino žemionimis, dėl draudimo jos Mordų žmonėms naudotis jų senosiomis įeigomis ir dreviniais medžiais jų dvaruose. 178 lapas
21


входовъ ихъ звечныхъ и дерева бортного уживать по имен(ъ)ях. ихъ. Карта 178
278. Вырокъ мещаномъ и людемъ волости Сви- слоцкое з людми кн(я)зей. Вишневскихъ и Кото- вичовъ: огораны, броцчаны и максимовичы, о не- помоганъе имъ роботы тородовое и мощенья мостовъ. Карта 179
279. Жидомъ берестейскимъ на корчмы Моги- левские аренъдра2 на три годы. Карта 180
280. Потъверженъе земяномъ повету Дорогицкого Немыйским на имен(ь)е ихъ отъчызное Немыи навечъность. Карта 180
281. Вырокъ пани Львовой. Боговитиновича с паном Йваном Богушевичомъ о имеп(ъ)е Непли, ей у вене ее записаное. Карта 181
282. Вырокъ альбо вызволенье старосты пинъ- скот(о), пана Ивана Михайловича, з отпове- дан(ь)я всяким особам зъ стороны врадоъ, которие on or небощика пана Миколая Радивила, воеводы виленьскот(о), держалъ. Карта 182
283. Купъцу Каспору Любнеру о робенъе товаровъ лесныхъ в пущи Бирштаньской. Карта 183 //[54] 284. Вырокъ паней Патеевой Тишковича зъ Иваномъ Богушовичомъ о опеку детей и именей первого мужа ее, небощика Богдана Львовича Боговитиновича. Карта 183
285. Пану Боговитину Петровичу на городничое, мостовничое и войское кремянецкое. Карта 184
286. Некоторымъ бояромъ перелайскимъ на зо- становеньё2 ихъ при служъбе боярской. Карта 184
287. Decretum inter plebanum Drohicensem honorabilem Jacobum et nobiles Horbowski pro decima manipulari de villa Siniewicze. Folio 185
288. В справе Глеба Есмановича з боярыномъ по- лоцким Михайломъ Фецковичом о именье в Полоцкомъ повете, в Доложце, отъчизну жоны его, и о часть в ыйменью во Всаи. Карта 186
289. В справе мещанина бельского Сегеневича до пани воеводиное виленьское Радивиловое о суму п(е)н(я)зей, за забранье смолы его присужо- ную. Кар(та) 186
290. Вырокъ пояскарбему дворному, пану Ивану Андреевичу, такъже кн(я)земъ Чегвертеньскимъ и кн(я)земъ Сокольским зъ земяны луцкими: Оношковичомъ и Русиномъ, о именья Хребтов- ские, блискост(ь) ихъ. Карта 187
291. Присуженье Федору Уколову садовниковъ, которие живутъ y-в Осташине, ку двору его Негневичомъ в повете Новгоро^ском навеч- ност(ь). Карта 188
278. Nuosprendis miestiečiams ir Svisločės valsčiaus žmonėms su kunigaikščių Višnevskių ir Kotovičių - Goreničių, Brodeco bei Maksimovičių žmonėmis, kad nepadeda jiems pilis statyti ir tiltus grįsti.
179 lapas
279. Mogiliovo karčemų nuoma Brastos žydams trejiems metams. 180 lapas
280. Drohičino pavieto žemionims Nemijskiams jų Nemijos tėvoninio dvaro patvirtinimas amžinai.
180 lapas
281. Nuosprendis poniai Leonienei Bogovitinavičie- nei su ponu Jonu Boguševičiumi dėl Neplių dvaro, jai [kaip] jos dovio užrašyto. 181 lapas
282. Nuosprendis arba Pinsko seniūno, pono Jono Mykolavičiaus, atleidimas nuo atsakomybės visokiems asmenims už urėdus, kuriuos jam suteikė velionis Vilniaus vaivada, ponas Mikalojus Radvila.
182 lapas
283. [Raštas] pirkliui Kasparui Liubneriui dėl miško prekių gamybos Birštono girioje.
183 lapas
284. [Raštas] poniai Patiejienei Tiškavičienei su Jonu Boguševičiumi dėl pirmojo jos vyro, velionio Bagdono Leonavičiaus Bogovitinavičiaus, vaikų ir dvarų globos. 183 lapas
285. Ponui Bogovitinui Petravičiui [privilegija] Kre- meneco horodničystei, tiltapinigiams ir vaiskystei.
184 lapas
286. [Raštas] kai kuriems Perlojos bajorams, paliekant jiems bajoriškąją tarnybą. 184 lapas
287. Sprendimas Drohičino klebonui, garbiajam Jokūbui, ir bajorams Horbovskiams dėl skirstomos dešimtinės iš Sinevičių sodžiaus. 185 lapas
288. Dėl Hlebo Jesmanavičiaus bylos su Polocko bajom Mykolu Fedkavičiumi apie jo žmonos tėvoniją - dvarą Doložcėje, Polocko paviete, ir apie dalį Vsajos dvare. 186 lapas
289. [Raštas] poniai Vilniaus vaivadienei Radvilienei dėl Bielsko miestiečio Segenevičiaus bylos apie pinigų sumą, priteistą už jo smalos atėmimą.
186 lapas
290. Nuosprendis dvaro iždininkui, ponui Jonui Andrevičiui, taip pat kunigaikščiams Četvertenskiams ir kunigaikščiams Sokolskiams su Lucko žemionimis Onoškavičiais ir Rusinu dėl jų veldėmės, Chrep- tavičių dvarų. 187 lapas
291. Sodininkų, kurie gyvena Ostašine, priteisimas Teodorui Ukolovui amžinai, [prijungiant] juos prie jo Negnevičių dvaro Naugarduko paviete.
188 lapas
22


292. 	Вырокъ межи одверными Василишъское волости о земълю Ивашъковщину. Карта 189 //[54ѵ] 293. Вырокъ Костюшку Костомолоцкому зъ земениномъ берестейскимъ Жданом. Горнов- скимъ о долгъ. Карта 189
294. Листъ людемъ путнымъ Полоцкого повету Непоротовской волости на приверненье ихъ знову ку замку Полоцкому, вынявши з рукъ кн(я)зей Соколиньскихъ, с певныхъ причинъ. К&рѵъ. 190
295. Вырокъ Патеевой Тышкевича2- о суму п(е)- н(я)зей, отъ першого мужа ее Богъдана Львовича на судяхъ ей тестаментом отъписаную.
Карта 191
296. Вырокъ старцомъ болницкимъ манастыра Печерского, с Києва, оКриштофомъ Кмитичомъ о служъбу у Завской волости, на ймя Клещели2, ot небощика Михайла Павши на церковь даную. Карта 192
297. Вырокъ земенину волыньскому Михну Сват- ковичу з дядиною его, кнегинею Федорою Корецъ- кою, о речы рухомые, маетность, и о листы на именья дядко его, небощика Немири. Картъ. 192
298. Decretum inter nobilem Petrum Borychowski et Heduigim Litauorowa occasione bonorum Witanki etc., super filiabus eius perlucratorum. Folio 194
299. Вырокъ пану Яну Петровичу Пеньку зъ ста- ростичами берестейскими, паны Ильиничы, о десеть чоловековь его лулинъскихъ, которыхъ были первей комисаре пану Ильиничу присудили. Карта 195
300. Вырокъ маршалковой, пани Миколаєвом Станиславовича, зъ старостою жомоитскимъ, паномъ Станиславом Станиславовичсм Яновича [Кгезкгайломъ], о половицу именей отъчизныхъ мужа ее, а брата его. Карта 196
//[55] 301. Вырокъ пани Васильевой Скепъевской и зятю ее, кн(я)зю Анъдрею Озерецкому, с кн(я)- земъ Юремъ Слуцкимъ о именье Скепъево и дворецъ подле Турца Ходковский. Карта 196
302. Вырокъ войту володимерскому Ивашку Федоровичу и братьи его зъ старостою володи- мерскимъ о кривъженъе З'в доходах:3 ихъ войтовскихъ. Карта 198
303. Вырок скарбному, пану Анъдрею Станъке- вичу, с чоловеком его Балътромеемъ, которого з маткою и зъ землею его пану Станъкевичу при- сужоно. Карта 199
304. Вырокъ плебану крошинъскому зъ Алексеемъ Овъсяникомъ о розные кривды и шкоды.
Карта 199
292. Nuosprendis Vosyliškiu valsčiaus durininkams dėl Ivaškovščinos žemės. 189 lapas
293. Nuosprendis Kostiuškai Kostomolockiui su Brastos žemionių Ždanu Gomovskiu dėl skolos. 189 lapas
294. Raštas Polocko pavieto Neporotovo valsčiaus keliuočiams dėl jų sugrąžinimo į Polocko pilį, dėl tam tikrų priežasčių atėmus iš kunigaikščių Soko- linskių. 190 lapas
295. Nuosprendis Patiejienei Tiškavičienei dėl pinigų sumos, jos pirmojo vyro Bagdono Leonavičiaus iš teisėjų jai testamentu užrašytos. 191 lapas
296. Nuosprendis Kijevo Pečioros vienuolyno ligoninės seneliams su Kristupu Kmitičiumi dėl [žmonių] tarnybos, vadinamos Kleščevičiais, Zavsko valsčiuje, velionio Mykolo Pavšos padovanotos cerkvei.
192 lapas
297. Nuosprendis Voluinės žemioniui Miknai Svat- kavičiui su jo dėdiene, kunigaikštiene Teodora Korec- kiene, dėl jo dėdės, velionio Nemiros, kilnojamojo turto, nuosavybės ir dėl raštų dvarams.
192 lapas
298. Sprendimas bajorui Petrui Borichovskiui ir Jadvygai Liutaurienei dėl jos dukterims skirto Vitan- kų dvaro ir t.t. 194 lapas
299. Nuosprendis ponui Jonui Petravičiui Penkai su Brastos seniūnaičiais, ponais Iljiničiais, dėl dešimties jo Liulino žmonių, kuriuos komisoriai pirmiau buvo priteisę ponui Iljiničiui.
195 lapas
300. Nuosprendis maršalkienei, poniai Mikalojienei Stanislovaitienei, su Žemaitijos seniūnu, ponu Stanislovu Stanislovaičiu Jonaičiu [Kęsgailą], dėl pusės jos vyro, o jo brolio tėvoninių dvarų.
196 lapas
301. Nuosprendis poniai Vosylienei Skepjevskienei ir jos žentui, kunigaikščiui Andriui Ozereckiui, su kunigaikščiu Jurgiu Sluckiu dėl Skepjevo dvaro ir Chodkovskio dvarelio šalia Tureco.
196 lapas
302. Nuosprendis Vladimiro vaitui Ivaškai Teodo- ravičiui ir jo broliams su Vladimiro seniūnu dėl žalos vaito pajamoms. 198 lapas
303. Nuosprendis iždininkui, ponui Andriui Stankevičiui, su jo žmogumi Baltramiejumi, kuris, su motina ir su jo žeme priteistas ponui Stankevičiui.
199 lapas
304. Nuosprendis Krošino klebonui su Aleksu Ovsia- niku dėl įvairių skriaudų ir nuostolių.
199 lapas
23


305. 	Вырокъ пану Станиславу Щиту з братомъ его, паномъ Миколаемъ Щитом., о кгвалътовное въеханъе в ьійменье его Вселюбъ и о иікоды. Карта 200
.306. Листъ, даный. пани Миколаевой Ильинича, ижъ вжо болъиіъ муж. ее, панъ Миколой Иль- ипичъ, именей продавать и утрачать не маеть. Карта 200
307. Листъ мещаномъ витебскимъ до воеводы тамоиінего витебского, пана Ивана Сапеги, о розные кривды ихъ. Карта 201
308. В справе земянъки дорогицкое Изъдебское Зофии з мещаны дорогицкими. Карта 202
309. Вырокъ пани Миколаєвом Петровича кух- мистровича з воеводою киевским, паном Андреемъ Немировичамъ, о суму п(е)н(я)зей, которую малъжонка его, а матка ее, ей записала. Карта 202
//[55ѵ] 310. Вырокъ некоторимъ бояромъ ейши- скимъ на зоставенье ихъ при служъбе боярской з вызволеньемъ отъ тяглое службы.
Карта 203
311. Вырокъ Авкгуштыну Фурсовичу с пани Андреевой) Биютицкою о долгъ, ему отъ мужа ее винъный и на именъяхъ: Биютишкахъ а в Кровъ- жишхахъ, упевненый. Карта 203
312. Вырокъ альбо зоставенье при чтяхъ лавника виленъского Яна Савича в справе з радцою вилень- скимъ Лукашом Исаевичом за примовою одному на другого. Карта 204
313. В справе и жалобе плебана дорогицкого на Ленарта Косеньского о десетину з ыменъя его Лосина2. Кар(та) 204
314. Вырокъ бояромъ тетеринъскимъ с кн(я)земъ Михайломъ Мстиславскимъ о именича2 ихъ. Карта 205
315. Вырокъ викарыю и братьи его, законьни- комъ Светого Франъцыиіка клаштора Матки Божое з Вид(ь)ни, с поддаными ихъ кляштора о выламованье се с присуду ихъ. Карта 206
316. Квитацыя мытникомъ коморы Ковенъское: восковое и соленое, з личбьі, учиненое за два годы. Карта 206
317. Вырокъ всимъ людемъ волости Любошанъское о дороги новые незвыкльіе посломъ и гонъцомъ до Москвы и зъ Москвы на Могилев и Любошаны ку шкоде ихъ и о подводы. Квртв 207
318. Вырок. могилевцам о тые ж новые и незвык- лые дороги послом и гонцом и о подводы. Кар(та) 208
305. Nuosprendis ponui Stanislovui Ščitui su jo broliu, ponu Mikalojumi Sčitu, dėl smurtinio įsibrovimo į Vseliubo dvarą ir dėl nuostolių.
200 lapas
306. Raštas, duotas poniai Mikalojienei Iljiničienei, kad jos vyras, ponas Mikalojus Iljiničius, jau daugiau negali dvarų pardavinėti bei švaistyti.
200 lapas
307. Raštas Vitebsko miestiečiams [pateikti] tenykščiam Vitebsko vaivadai, ponui Jonui Sapiegai, dėl įvairių jų skriaudų. 201 lapas
308. Dėl Drohičino žemionės Zofijos Izdebskos bylos su Drohičino miestiečiais. 202 lapas
309. Nuosprendis virtuvininkaitienei, poniai Mikalojienei Petravičienei, su Kijevo vaivada, ponu Andriumi Nemiravičiumi, dėl pinigų sumos, kurią jo žmona, o jos motina, jai užrašė.
202 lapas
310. Nuosprendis kai kuriems Eišiškių bajorams, paliekantis jiems bajoriškąją tarnybą, atleidžiantis nuo vaikinės tarnybos. 203 lapas
311. Nuosprendis Augustinui Fursavičiui su ponia Andriene Bijutickiene dėl skolos, jam iš jos vyro priklausančios ir užrašytos Bijutiškiu bei Graužiškių dvaruose. 203 lapas
312. Nuosprendis arba Vilniaus šuolininko Jono Savičiaus garbės išsaugojimas byloje su Vilniaus tarėju Lukošiumi Isajevičiumi, vienam kitą apkalbėjus.
204 lapas
313. [Raštas] dėl Drohičino klebono bylos ir skundo prieš Lenartą Kosinskį apie dešimtinę iš jo Liso- vo dvaro. 204 lapas
314. Nuosprendis Teterino bajorams su kunigaikščiu Mykolu Mstislavskiu dėl jų dvarelių.
205 lapas
315. Nuosprendis Vilniaus Dievo Motinos pranciškonų vienuolyno vienuoliams - vikarui ir jo broliams - su vienuolyno valdiniais dėl veržimosi iš jų teise- nos. 206 lapas
316. Kauno muitinės muitininkų dviejų metų ataskaitos už vaškamuitį ir druskamuitį kvitas.
206 lapas
317. Nuosprendis visiems Liubošanų valsčiaus žmonėms dėl į Maskvą ir iš Maskvos į Mogiliovą bei Liubošanus [vykstančių] pasiuntinių ir žygūnų naujų neįprastų, jiems nuostolingų kelių ir dėl pastočių.
207 lapas
318. Nuosprendis mogjlioviečiams dėl tų pačių naujų ir neįprastų kelių pasiuntiniams bei žygūnams ir dėl pastočių. 208 lapas
24


//[56] 319. Пану Богушу Боговитпиновичу, под- скарбему, на мыто отъ прасоловъ, што зъ солю езьдятъ на именье его Берестечко на Волыню. К&рж 208
320. Преору Светое Тройцы з Берестья на часть именья Костомолоцкого.
Карта 209
321. Decretum inter nobiles de Kłopoty ac haeredes de Patri occasione demensurationis tertiae partis in bonis Kłopoty. Folio 209
322. Вырокъ паней Михайловой Сенъковича и ее сыномъ с кн(я)земъ Семеномъ Одинъцевичомъ о именье и вывоц ихъ за примовою, же суть правые дети и дедичы именей. небощика Михайла Сенъковича. Карта 210
323. Decretum Joanni Siekierka cum Alberto Sacz~ kone occasione bonorum Momotki et quorundam perlucrorum. Folio 212
324. Присуженье кн(я)зю Коширскому двухъ дворищъ з люлми у Вылъбязскомъ повете, у Деревку а у Беризичохъ, куплю его у пана Яна Довой- новича. Карта 213
325. Паней Янушовой Костевича на половицу гуменъ в дворохъ, которые в заставе маеть. Карта 214
326. Вырокъ татарину Баньку Кенькевичу з войтомъ марковскимъ Куношомъ о вытнанье сыновъ его з лововъ рыбныхъ и о забитье одного сына его. Кар(та) 214
327. Вырокъ тивуна виленъского, пана Шимковъ, с паном покчашимъ, деръжавцою марковскимъ, о привлащенье собе некоторыхъ яловицъ, вепров, барановъ, которые люди волости Марковское и Куреньское давали черес руки его на каплицу Витолътову. Карта 215
//[56ѵ] 328. Присуженье Словиковой и сыномъ ее Словикомъ людей у Вилькейскомъ повете, мужу ее отъ королевое Алены даныхъ.
Карпъ 215
329. Воеводе троцкому, кн(я)зю Костеньтину Острозскому, на опеканъе се душою митрополита Иосифа и добрами митропольими по смерти его до того часу, покуль митрополью кому иному отъдадуть. Карпъ 216
330. Causa ducis Michaelis Gliński cum generoso Georgio Raczkone occasione nonnullorum molen- dinorum et piscatorij. Folio 216
331. Causa plebani in Suraż venerabilis Francisci de Leopoli cum jncolis ciuitatis Surazensis occasione decimae manipularis. Folio 217
319. Iždininkui, ponui Bogušui Bogovitinavičiui, [raštas] muitui iš druskos prekiautojų, kurie su druska važinėja per jo Berestečkos dvarą Voluinėje.
208 	lapas
320. Šventosios Trejybės priorui iš Brastos [raštas] Kostomolotovo dvaro daliai. 209 lapas
321. Sprendimas Kłopotu bajorams ir tėvonijos paveldėtojams dėl trečiosios dalies Kłopotu dvare at- matavimo. 209 lapas
322. Nuosprendis poniai Mykolienei Senkavičienei ir jos sūnums su kunigaikščiu Simonu Odin- cevičiumi, juos apkalbėjus, dėl dvaro ir išsiteisini- mo, kad [jie] yra teisėti velionio Mykolo Senkavičiaus vaikai ir dvarų paveldėtojai. 210 lapas
323. Sprendimas Jonui Sekierkai su Albertu Sač- kumi dėl Momotkų dvaro ir kai kurių pajamų.
212 lapas
324. Kunigaikščiui Koširskiui jo pirkinio iš pono Jono Davainavičiaus - dviejų sodybų su žmonėmis Vylbiazo paviete, Derevke ir Berizičiuose, priteisimas. 213 lapas
325. Poniai Jonušienei Kostevičienei [raštas] pusei kluonų jai įkeistuose dvaruose. 214 lapas
326. Nuosprendis totoriui Bankai Kenkevičiui su Markovo vaitu Kunošu dėl jo sūnų išvarymo iš žuvų gaudymviečių ir dėl vieno jo sūnaus užmušimo. 214 lapas
327. Nuosprendis Vilniaus tijūnui, ponui Simkai, su ponu patauriu, Markovo laikytoju, dėl kai kurių tely-čių, šėmų, avinų, kuriuos Markovo ir Kureneco valsčiaus žmonės per jį (Šimką) duodavo Vytauto koplyčiai, pasisavinimo. 215 lapas
328. Slovikienei ir jos sūnums Slovikams Vilkijos pavieto žmonių, karalienės Elenos duotų jos vyrui, priteisimas. 215 lapas
329. Trakų vaivadai, kunigaikščiui Konstantinui Ostrogiškiui, [leidimas] po metropolito Josifo mirties rūpintis jo siela ir metropolijos turtais iki to laiko, kol metropoliją kam nors kitam atiduos.
216 lapas
330. Kunigaikščio Mykolo Glinskio byla su Jurgiu Račka dėl kai kurių malūnų ir žuvavietės.
216 lapas
331. Klebono Suraže, gerbiamo Pranciškaus iš Lvovo, byla su Suražo miesto gyventojais dėl skirstomos dešimtinės. 217 lapas
332. Raštas Brastos žydui Duckai, atleidžiantis jį nuo Kobrino archimandrito apkalbos dėl neva jo tarnų padarytos cerkvės turtų vagystės.
218 lapas
25


332. Жида берестейского Дуцковъ листъ на вызволенье его отъ помовы архимандрыта кобрынь- ского о покраденъе скарбовъ церковныхъ, яко бы or слугъ его. Карга 218
333. Вырокъ пану Яну Довойновичу з воеводою троцъкимъ, кн(я)земъ Костентиномъ Острозъ- ским, о именье Сатыевъ. Карга 219
334. Вырокъ пану Ирику Олехновичу и жоне его з маршалъковою, панею Яновою Юревича Гле- бовича, панею Зофиею, о именья, ей отъ першого мужа ее записаные, отъ пана Яна Щита, то естъ: Городище, а на Полесю - Нуловиды а До- бромышлъ, и в Новегороцку - Пригородокъ и два домы. Карта 220
335. Вырокъ плебану саражскому в Бельскомъ повете з мещаны саражъскими греческого закону о десетину. Карта 222
//[57] 336. Literae venerabili Stanislao Jutrnkowski, praeposito Libichouiensi et prouinciali etc., de ec- clesijs Bystricensi ac in Miedniki datae. Folio 222
337. Вырок. боярыну тетериньскому Митьку Ре- пиничу з боярыномъ Мстиславскимъ Яномъ Иев- левичомъ о именье Радивоновское во Мъсти- славли. Каріа 224
338. Боярини жомоитской Янушовой Родевича и зятю ее Петру Шемъбелю на опеку детей и именей небощика брата ее Пашка, за волею жоны его отъ челеди удавленого. Карта 225
339. Вырокъ боярину Мстиславскому Василью Воловницкому з боярыномъ мстиславским. Миколаемъ Суходольским о земли. Карта 226
340. Устава земли Жомойтское на всякие повинъности, такъ до скарбу г(о)с(по)д(а)ръского, яко и тивуномъ належачыъ, и на вояности. Карта 226
333. Nuosprendis ponui Jonui Davainavičiui su Trakų vaivada, kunigaikščiu Konstantinu Ostrogiš- kiu, dėl Satyjevo dvaro.
219 lapas
334. Nuosprendis ponui Irikui Aleknavičiui ir jo žmonai su maršalkiene, ponia Zofija, ponia Joniene Jurgaitiene Hlebavičiene, dėl jai pirmojo jos vyro, pono Jono Sčito, užrašytų dvarų, t.y. Gorodiščės, o Palenkėję - Nulovidų ir Dobromyslės, ir Naugarduke - Prigorodoko ir dviejų namų.
220 lapas
335. Nuosprendis Bielsko pavieto Suražo klebonui su Suražo graikų (stačiatikių) tikėjimo miestiečiais dėl dešimtinės. 222 lapas
336. Raštas, duotas Libichovo klebonui ir provincijolui, gerbiamajam Stanislovui Jutmkovskiui, dėl Bistryčios ir Medininkų bažnyčių.
222 lapas
337. Nuosprendis Teterino bajorui Mitkai Repini- čiui su Mstislavlio bajoru Jonu Ijevlevičiumi dėl Radivonovičių dvaro Mstislavlyje.
224 lapas
338. Žemaitijos bajorei Jonušienei Rodevičienei ir jos žentui Petrui Sembeliui [raštas] jos velionio brolio Paškos, jo žmonos valia šeimynykščių pasmaugto, vaikų ir dvarų globai.
225 lapas
339. Nuosprendis Mstislavlio bajorui Vosyliui Volov- nickiui su Mstislavlio bajoru Mikalojumi Suchodol- skiu dėl žemių.
226 lapas
340. Žemaitijos žemės Nuostatai apie visokias tiek valdovo iždui, tiek ir tijūnams priklausančias prievoles, ir apie laisves.
226 lapas
6 РОАГ [15]29 6
341. Вырокъ воеводиной троцкой, пани Григо- ревой Станиславовича, с пасынками ее, паны Сопежичы, о выведенье людей з ыменей, ей отъ нихъ в делу даныхъ - с Погоста а з Густата - до Дрысвета. Карта 229
342. Вырокъ мещанину виленьскому Мартину Собочовичу2 и жоне его, и Миколаю Чуприну зъ жоною доктора Францышка Скорыньі о домъ в месте Вилен(ь)ском и о иные речы.
Карга 230
[15]29 METAI
341. Nuosprendis Trakų vaivadienei, poniai Grigalienei Stanislovaitienei, su jos posūniais, ponais Sapie- gaičiais, dėl žmonių išvedimo į Drisvėčius iš jai per dalybas jų atiduotų Pogosto ir Gustato dvarų.
229 lapas
342. Nuosprendis Vilniaus miestiečiui Martynui Subočevičiui ir jo žmonai, ir Mikalojui Čiuprinui su daktaro Pranciškaus Skorinos žmona dėl namo Vilniaus mieste ir dėl kitų dalykų.
230 lapas
26


343. Вырокъ межи бояры Мстиславскими: Жикги- монтом Анъдреевичомъ а татариномъ'5 Гарма- новичомъ, о имет(ъ)е Михновское Цыболчыча. Кары. 231
344. Вырокъ земяном волынъским: Зенъку а Миките - Чарыковским, с паном Якубом Монътон- товичом2 о именъе Золочавъ. Кар(та) 231 //[57ѵ] 345. Вырокъ Семену Колычеву з деръжав- цою оникштеньскимъ, паномъ Юремъ Григоре- вичомъ [Остиком], о суму п(е)н(я)зей и о иншие речы. Карта 232
346. Вырокъ Патеевой. Тишковича Марыне з марщалъком, паномъ Яном Стецковичомъ, о суму двесте копъ грошей, первому мужу ее, небощику Богдану Львовичу винъную, и о номеру кгрунту. Kaprra. 233
347. Confirmatio terrigenae drohicensi, nobili An- dreae Pathkowski juris literarum super bona Male- schowa. Ibidem
348. Вырокъ жидомъ городенъскимъ Хорощень- ским2 с паны Ильиничы, старостичи берестейскими, о долгъ отъца ихъ. Карта 236
349. Пану Юрю Зеновъевичу на держанье именя братанича его Глубокого до выбранъя сумы п(е)- н(я)зей, за долгъ брата его Михелю Езофовичу заплачоное. Карта 237
350. Вырокъ земенину волыньскому Александру Опарыпескому с кн(я)земъ Петром Михайловичемъ о именья: Дернъ а Водерады, а Вовъховицко, и Мощаницу. Кар(та) 237
351. Вырокъ боярыну Троцкого повету Богушу Алелуевичу с тещою его, боярынею полоцкою Ивановою Зеновъевича, о посагъ и выправу жоны его. Картъ. 238
352. В справе вдовы Гриневое Катерыньі с кн(я)- земъ Миколаемъ, бискупомъ жомоитским, о побранъе некоторыхъ речей мужа ее. Карта 238
353. Вырокъ Василевой Скепъевъской и зятю ее, кн(я)зю Анъдрею Озерецкому, //[58] ’ с кн(я)- земъ1 Юремъ Слуцкимъ о именъе Скепъево и дворецъ в Турцы Хояковский. Карта 239
354. Мещанину ковеньскому Станиславу Кг[р]а- довскому позволенье робенья товароъ лесньіхъ в пущи Бирштанъской. Кар(та) 240
355. Вырокъ боярыну Мстиславскому Олехну Мызъкгайпу зъ Ивахномъ Стеиковичомъ о две селе в повете Мстиславскомъ: Безъводичи а Галъковичи. Карта 240
356. Вырок. жоне Яна Оборского з маткою ее, пани Литаворовою Хребтовича, и зъ зятемъ ее,
343. Nuosprendis Mstislavlio bajorams: Žygimantui Andrevičiui ir Taranui Garmanavičiui, dėl Cybolči- čiaus Michnovo dvaro. 231 lapas
344. Nuosprendis Voluinės žemionims Zenkai ir Mikitai Carikovskiams su ponu Jokūbu Montautavi- čiumi dėl Zoločiavo dvaro. 231 lapas
345. Nuosprendis Simonui Kolyčovui su Anykščių laikytoju, ponu Jurgju Grigalaičiu [Astiku], dėl pinigų sumos ir dėl kitų dalykų. 232 lapas
346. Nuosprendis Marinai Patiejienei Tiškavičienei su maršalka, ponu Jonu Steckavičiumi, dėl dviejų šimtų kapų grašių sumos, priklausančios pirmajam jos vyrui, velioniui Bagdonui Leonavičiui, ir atmatuoto žemės sklypo. 233 lapas
347. Teisių Malešovo dvarui rašto patvirtinimas Drohičino čiabuviui bajorui Andriui Patkovskiui.
Ten pat
348. Nuosprendis Gardino žydams Chorošenkiams su Brastos seniūnaičiais ponais Iljiničiais, dėl jų tėvo skolos. 236 lapas
349. Ponui Jurgiui Zenovijevičiui [raštas] jo brolėno Glubokojės dvaro laikymui iki atgaus pinigų sumą, sumokėtą už jo brolio skolas Micheliui Jezofovičiui.
237 lapas
350. Nuosprendis Voluinės žemioniui Aleksandrui Oparipeskiui su kunigaikščiu Petru Mykolavičiumi dėl Demo bei Voderadų, ir Vovchovicko, ir Moščeni- cos dvarų. 2У1 lapas
351. Nuosprendis Trakų pavieto bajorui Bogušui Alelujevičiui su jo uošve, Polocko bajore Joniene Ze- novijevičiene, dėl jo žmonos kraičio ir išrangos.
238 lapas
352. Dėl našlės Kotrynos Grinienės bylos su Žemaitijos vyskupu, kunigu Mikalojumi, apie kai kurių jos vyro daiktų paėmimą. 238 lapas
353. Nuosprendis Vosylienei Skepjevskienei ir jos žentui, kunigaikščiui Andriui Ozereckiui, su kunigaikščiu Jurgiu Sluckiu dėl Skepjevo dvaro ir Chod- kovskio dvarelio Turece. 239 lapas
354. Leidimas Kauno miestiečiui Stanislovui Gradauskui gaminti miško prekes Birštono girioje.
240 lapas
355. Nuosprendis Mstislavlio bajorui Aleknai Mizgai- lai su Ivachna Steckavičiumi dėl dviejų - Bezvodičių ir Galkovičių - kaimų Mstislavlio paviete. 240 lapas
356. Nuosprendis Jono Oborskio žmonai su'jos motina, ponia Liutauriene Chreptavičiene, ir jos
15 	Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) Тараном
12. 801
27


паномъ Григоремъ16 Остикомъ, о частъ в ыйме- нъях. ее отъчызныхъ. Кар(та) 241
357. Вырокъ всимъ бояромъ земли Полоцкое з мещаны полоцкими о вагу и о иашые многие розницы. Карга 242
358. Вырокъ боярыну Виленъского повету Яну Шимъковичу2 Ганусовича з олътарыстою побой- скимъ о чотыри чоловеки, отъ дядиное его Треси- бородиное, не маючое вечности, на олтар По- бойский записаные. Кар(та) 244
359. Вырокъ Юрю Петрашевичу с паномъ Юремъ Григоревичомъ Остикомъ о отънятъе службы людей, ему отъ брата его, небощика пана Станислава Остика, воеводы полоцкого, даное. Карта 244
360. Вырокъ кн(я)зьк)2 Федору Жославскому зъ Остафъемъ Яцыничомъ о ловы Яворские.
Карта 245
361. Вырок альбо угода боярыни жомоитской Пашковой Петровича Ягънеиіъце о помову на нее, яко бы зъ ее направы мужъ ее Пашко отъ челеди забит бытъ мел, зъ Янушовою и зъ зятем, ее Шемъбелем. Карта 246
//[58ѵ] 362. Вырок людемъ Вилъкейское волости: Томашу Сулковичу а Михайлу Руковичу, з бо- яры ясвойньскими: Андрияновичомъ а Витков- скимъ. Карта 247
363. Пану Дмитру Богдановичу Евъстафъевича на люди в Полоцкомъ повете, Уголницкого стану, две селе: Болъшевичы а Кривичы, до живота его. Карта 248
364. Вырокъ межи земяны витебскими Зелепу- гами и межи Жилаями и Хлусовичомъ о подаванье церкви и земли церковное на реце Почепищы2. Кар(та) 248
365. Вырокъ земянце з Мазовша, жоне Яна Обор- ского, з маткою ее, пани Литаворовою Хребъ- товича, и зъ зятемъ ее, паном Юремъ Остикомъ, о частъ именей отъчызны ее. Карта 249
366. Вырокъ людемъ волости Свислоцкое с паномъ Григоремъ Исаевичом Громыкою о неполъненъе поспол з ними потяглей и инъшыхъ повинностей людей его лещынцовъ. Карта 250
367. Вырокъ пану Яну Петровичу Немировича зъ старостичы берестейскими, паны Ильиничы, о ловы Лулинъские и Налъковъские2. Кар(та) 250
368. Вырок Яновой Оборской з маткою ее, пани Литаворовою, и з зятемъ ее, паномъ Юремъ Остикомъ, о делъ всихъ именей ее отъчизных. Кар(та) 251
žentu, ponu Jurgiu Astiku, dėl dalies jos tėvoniniuose dvaruose. 241 lapas
357. Nuosprendis visiems Polocko žemės bajorams su Polocko miestiečiais dėl svėrimo ir dėl daugelio kitų nesutarimų. 242 lapas
358. Nuosprendis Vilniaus pavieto bajorui Jonui Simkavičiui Ganusavičiui su Pabaisko altarista dėl keturių žmonių, Pabaisko altoriui užrašytų jo dėdienės Tresiborodienės, neturinčios [į tuos žmones] amžinybės [teisės]. 244 lapas
359. Nuosprendis Jurgiui Petraševičiui su ponu Jurgiu Grigalaičiu Astiku dėl žmonių tarnybos, jam duotos jo velionio brolio, Polocko vaivados, pono Stanislovo Astiko, atėmimo. 244 lapas
360. Nuosprendis kunigaikščiui Teodorui Zeslavskiui su Eustachijumi Jacyničiumi dėl Javoro gaudymviečių. 245 lapas
361. Nuosprendis arba Žemaitijos bajorės Agnietės Paškienės Petravičienės susitaikymas su Jonušiene ir su jos žentu Šembeliu dėl jos apkalbėjimo, tarytum jos vyras Poška buvo nužudytas jos sukurstytų šeimynykščių. 246 lapas
362. Nuosprendis Vilkijos valsčiaus žmonėms: Tamošiui Sudkaičiui ir Mykolui Rukaičiui su Josvainių bajorais Andrijanavičiumi ir Vitkovskiu.
247 lapas
363. Ponui Demetrui Bagdonavičiui Eustachijevi- čiui [raštas] dėl žmonių iš Polocko pavieto Ugoleco prievaizdystės dviejų - Bolševičių ir Krivičių - kaimų [patvirtinimo jam] iki gyvos galvos. 248 lapas
364. Nuosprendis Vitebsko žemionims Zelepūgoms ir Žilajams bei Chlusavičiui dėl cerkvės ir cerkvės žemės prie Počepicos upės atidavimo [globai].
248 lapas
365. Nuosprendis žemionei iš Mozūrijos, Jono Oborskio žmonai, su jos motina, ponia Liutauriene Chrep- tavičiene, ir su jos žentu, ponu Jurgiu Astiku, dėl jos tėvonijos dvarų dalies. 249 lapas
366. Nuosprendis Svisločės valsčiaus žmonėms su ponu Grigaliumi Isajevičiumi Hromyka dėl jo Leš- čos žmonių valko ir kitokių prievolių nevykdymo kartu su jais. 250 lapas
367. Nuosprendis ponui Jonui Petravičiui Nemiravi- čiui su Brastos seniūnaičiais, ponais Iljiničiais, dėl Malkovo ir Liulino gaudymviečių. 250 lapas
368. Nuosprendis Jonienei Oborskienei su jos motina, ponia Liutauriene, ir su jos žentu, ponu Jurgiu
16 	Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) Ѵдреы.
28


369. В справе мещанъ вельскихъ Сегеневичовъ з мытъником Михелемъ Езофовичомъ о штуку воску, У промыте взятую. Карта 253
370. Вырок. бояром медницкимъ: Томашу Володкевичу, Станиславу Ивашковичу и инъшимъ, с плебаномъ оболецъкимъ о земли, на Ймя Заста- рынье, межи Жирыном а Ветцомъ. Карта 253 //[59] 371. Вырок кн(я)зю Ивану Козеце зъ земениномъ волынъскимъ Ванькомъ Яковицъкимъ о именье Росново. Карта 254
372. Вырокъ Петру, воеводе волоскому, с кн(я)- земъ Федоромъ Михайловичамъ Вишневецкимъ о скарбы тетъки его, которая за кн(я)земъ Вишневецкимъ была. Карта 255
373. Вырокъ пану Юрю и братьи его Зеновъеви- чомъ з воєводиною виленьскою, пани Миколаевою Радивиловою, о именья: Вапленое и Порплища. Карта 256
374. Вырокъ Некрашу Григоревичу з Васильемъ Никифоровичомъ о кгвалт, бои и иншие речы. Карта 256
375. Вырокъ бояромъ поседнымъ и всей волости Ойракголской с тивуномъ ойракголъскимъ, паномъ Юремъ Володкевичомъ, о некоторие кривды ихъ. Карта 257
376. Вырокъ людемъ Вилькийское волости: Томашу Судковичу а Михайлу Руковичу, з боярами: Балътромеемъ Анъдрыяновичомъ а Яномъ Воит- ковским2, о верненье ихъ за отъчичовъ.
Карта 257
377. Вырокъ боярини василишъской Барбаре Бог- дановъне з боярынею василишскою жъ Юра- жиною о третюю част(ь) именейца на Лебеде, Богдановщину. Кар(та) 258
378. Вырокъ Ивану Олизаровичу зъ земяны Мстиславскими: Василемъ Митьковичомъ, Семеном Федоровичомъ и Немирою Семашъковичом, о именье Иворовское. К&рпъ 259
379. Вырокъ лесничому подпяскому Патею Тиш- ковичу с Костюшкомъ Федоровичомъ о границы земль Потеевыхъ Кореневъскихъ - жеребя // [59ѵ] Дремълева и острова Гневова - зъ земълями Костюшковыми - жеребъя Сехновского.
Карта 259
380. Вырокъ тому жъ Патею Тишковичу с тымъ же Костюшком Федоровичем в той же речы и о шкоды, кгвалъты, наездки, грабежи.
Карт(а) 261
381. Державцы речицкому, пану Семену Полозову, устава на всякие пожитки и повинъности
Astiku, dėl visų jos tėvoninių dvarų dalybų.
251 lapas
369. Dėl Bielsko miestiečių Segenevičių bylos su muitininku Micheliu Jezofovičiumi apie vaško gabalą, paimtą [kaip] pramuitinę. 253 lapas
370. Nuosprendis Medininkų bajorams: Tamošiui Volodkevičiui, Stanislovui Ivaškavičiui ir kitiems su Obolcų klebonu dėl žemių, vadinamų Zastaryne, [esančių] tarp Zerino ir Viadeco. 253 lapas
371. Nuosprendis kunigaikščiui Jonui Kozekai su Voluinės žemionių Vanka Jakovickiu dėl Rosnovo dvaro. 254 lapas
372. Nuosprendis Valakijos vaivadai Petrui su kunigaikščiu Teodoru Mykolavičiumi Višnioveckiu dėl jo tetos, kuri buvo ištekėjusi už kunigaikščio Višnioveckio, turtų. 255 lapas
373. Nuosprendis ponui Jurgiui ir jo broliams Zeno- vijevičiams su Vilniaus vaivadiene, ponia Mikalojiene Radviliene, dėl Vaplenojės ir Porpliščės dvarų.
256 lapas
374. Nuosprendis Nekrašui Grigalevičiui su Vosyliumi Nikiforavičiumi dėl smurto, sumušimų ir kitų dalykų. 256 lapas
375. Nuosprendis pasėdimams bajorams ir visam Ariogalos valsčiui su Ariogalos tijūnu, ponu Jurgiu Volodkevičiumi, dėl kai kurių jų skriaudų.
257 lapas
376. Nuosprendis Vilkijos valsčiaus žmonėms: Tamošiui Sudkaičiui ir Mykolui Rukaičiui, su bajorais Baltramiejumi Andrijanavičiumi ir Jonu Vitkovskiu, dėl jų kaip tėvonių grąžinimo. 257 lapas
377. Nuosprendis Vosyliškiu bajorei Barborai Bagdonaitei su taip pat Vosyliškiu bajore Juražinierte dėl Bagdonovščinos dvarelio prie Lebedės [upės] trečiosios dalies. 258 lapas
378. Nuosprendis Jonui Olizaravičiui su Mstislavlio žemionimis: Vosyliumi Mitkavičiumi, Simonu Te- odoravičiumi ir Nemira Semaškavičiumi, dėl Ivoro- vo dvaro. 259 lapas
379. Nuosprendis Palenkės girininkui Patiejui Tiš- kavičiui su Kostiuška Teodoravičiumi dėl Patiejaus Korenevo žemių, Dremlevo dvaro dalies, ir Gne- vovo salos ribų su Kostiuškos Sechnovo dvaro dalies žemėmis. 259 lapas
380. Nuosprendis tam pačiam Patiejui Tiškavičiui su tuo pačiu Kostiuška Teodoravičiumi dėl to paties reikalo ir dėl nuostolių, smurtų, antpuolių, plėšimų. 261 lapas
381. Nuostatai Rečicos laikytojui, ponui Simonui Polozavičiui, visokioms Rečicos laikymo pajamoms
12*
29


з державы Речицкое до его живота.
Карта 262
382. Вырокъ жидомъ берестейскимъ з мещаны берестейскими о мыто., имъ посполу з мещаны з ласки г(о)с(по)д(а)ръское даное для запомо- женъя после пожоги. Kapra. 264
383. Causa generosi Petri Borichowski cum Joanne Oborski occasione bonorum Witanki et viginti man- sorum in Czekanowo in terra Drogicensi consisten- tium. Folio 264
384. Пану Миколаю Миколаевичу Ильиничу и детемъ небощика Збожного, и дочъце пана Яна Шемета потьверженъе на семъ чоловековъ, по оптарысте зельвенъскомъ на нихъ спальіхъ у Зельве. Карта 265
385. Купъцу кгданьскому Вепбрахту о проваженье некоторихъ жидовъ, за долгъ ему выданыхъ, до Кгданьска. [Карта] 266
386. ^Вырокъ людем. Бобруйское волости с потуж- никами ихъ, люями пана Яна Радивиловича а пана Венцлава Костевича: зубаревича11а колъ- чичаны,. о непомоганье имъ потяглей, здавна звьіклыхъ. Карта 266
387. Привилей всей шляхте, обывателемъ воеводства Киевскот(о), на права и вопности ихъ. Карта 267
//[60] 388. Confirmatio venerabiii magistro Stanislao Dąbrówka, canonico Vilnensi, et nobili Andreae, filijs olim Marei, haeredis in villa Vilamowka certorum munimentorum et priuilegiorum super bona illorum Vilamowka. Folio 270
389. Потьверженъе скарбному, пану Анъдрею Станькевичу, на двор Юдишки и дворецъ Козелъ- кишки з многими лю&ми, у пана Радивила, воеводы виленьског(о), за имена1 пояаяские: Крушово, Сливно, Изъбища, выменяные, и на инъшие розные купли его у Троцкомъ повете на- вечност(ь). Карта 271
390. Потьверженъе Стаею Мацкевичу листу Миколая Юшковича и жоны его, и детей ихъ, которимъ его вызволили, и зъ землею, што поя ними мелъ, кому хотя служити, навечность. Карта 273
391. Потьверженъе служебнику пана Богдана Довкгирдовича Доброгосту на именье у Васи- лииіекомъ повете, до которого его бояринъ василиский Войтко Даіиковичъ1 за сына взял и дочку за него далъ, Карга 213
392. Вырокъ хоружому неменьчиньскому Шимку Стецковичу и иніиим з олътарыстою кернов-
іг prievolėms iki jo gyvos galvos. 262 lapas
382. Nuosprendis Brastos žydams su Brastos miestiečiais dėl muito, valdovo malone jiems kartu su miestiečiais duoto, paremti [juos] po gaisro.
264 lapas
383. Kilmingojo Petro Borichovskio byla su Jonu Oborskiu dėl Vitankų dvaro ir dvidešimties valakų Čekanove, esančių Drohičino žemėje. 264 lapas
384. Ponui Mikalojui Mikalojevičiui Iljiničiui ir velionio Zbožno vaikams, ir pono Jono Semetos dūkiai- septynių žmonių, jų paveldėtų Zelvoje po Želvos altaristos [mirties], patvirtinimas. 265 lapas
385. Gdansko pirkliui Velbrachtui dėl kai kurių žydų, jam atiduotų už skolas, išvežimo į Gdanską. 266 [lapas]
386. Nuosprendis Bobruisko valsčiaus žmonėms su jų bendrais, pono Jono Radvilos ir pono Venclovo Kostevičiaus - Zubarevičių ir Kolkų žmonėmis, dėl nepadėjimo jiems [atlikti] nuo seno įprastą valką. 266 lapas
387. Privilegija visai šlėktai, Kijevo vaivadijos gyventojams, apie jų teises ir laisves. 267 lapas - -
388. Vilniaus kanauninkui, gerbiamam magistrui Stanislovui Donbrovkai, ir bajorui Andriui, kadaise Vilamovkos. sodžiaus paveldėtojo Morkaus sūnums, tam tiktų įrodymų ir privilegijų jų Vilamovkos dvarui patvirtinimas. 270 lapas
389. Iždininkui, ponui Andriui Stankevičiui, Judiš- kių dvaro ir Kozelkiškių dvarelio su daugeliu žmonių, išmainytų su Vilniaus vaivada, ponu Radvila, už Palenkės Krušovo, Slivno, Izbiščės dvarus, ir kitų įvairių jo pirkinių Trakų paviete patvirtinimas amžiams. 271 lapas
390. Stasiui Mackevičiui patvirtinimas amžiams Mikalojaus Juškavičiaus ir jo žmonos, ir jų vaikų [duoto] rašto, kuriuo išlaisvino jį ir su žeme, kurią iš jų [gavęs] laikė, [leidžiant] kam panorės, tarnauti. -'0 273 lapas
391. Pono Bagdono Daugirdavičiaus larnybininkui Dobrogostui - dvaro Vosyliškiu paviete, į kurį Vosyliškiu bajoras Vaitkus Daškavičius jį priėmė' už sūnų, ir savo dukrą už jo išleido, patvirtinimas. >
273 lapas
392. Nuosprendis Nemenčinės vėliavininkui Šimkui Steckavičiui ir kitiems su Kernavės altarista dėl jų dėdinijos - Mikalojaus Mackavičiaus dvaro.
274 lapas
17 	Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) зубаревичи
ЗО


асимъ о двор Миколая Марковича, дяяковщину ихъ. Карта 274
393. Потъверженъе боярину Виленъского повету Миколою Станьковичу на третюю часть именья Некраша Юшковича на реце Меречы у Черню- нехъ, ему отъ него записаную. Карка 275
394. Пушкару Браславля Литовского Костюшку Коробце на две земли блиско замку Браславского. Карта 275
395. В справе мещанъ троцкихъ з мещаны ви- леньскими о заборонянъе торговак(ъ) з гостъми в месте Виленьскомъ. Карта 276
//[60ѵ] 396. Вырокъ хоружому неменьчинъскому Шимку Стецковичу и инъиіимъ особам з олътарыстою керновскимъ о некоторые люди и инъ- шие платы, на тотъ олътар записаные.
Карта 276
397., Цотьверженье мещанину ковеньскому Яну Кградовскому купли его людей и земль у розныхъ особъ, бояр повету Ковеньского, навечноск(ь). Кар(та) 277
398. В справе боярини жомойтское Янушовое Родевича о листы на имен(ь)я брата ее небощика Пашка. Карта 278
399. Тивуну дырвяньскому, пану Шимъку Мить- кевичу, на держанье волости Ойракголы.
Kapra 278
400. Мещанину браславскому Марку Чижевичу на войтовство браславъское. Карта 279
401. Царевичу Халекъ Солътану на дворецъ у Марковскомъ повете, што Плюсковъ деръжалъ. Карта 279
402. Боярину пиньскому Ивану Русановичу з ме- щаниномъ меньскимъ Ферцсомъ Цыцулею о воскъ первого мужа жоны его. Карта 279
403. В справе мещанина виленъского Олизара Григоровича з Васком Зеновъевичом о долгъ сто шестьдесятъ копъ грошей. Kapra 280
404. Вырокъ пани Собковой Зборовской з во- еводичи поцляскимп, паны Сопегами, о посагъ по сестре ихъ, за пана Точиньского в мал- женьство даной, две mucem и двесте золотыхъ черленыхъ, по которихъ ручилъ отецъ пани Соб- ковое, панъ Аврам Езофовичъ. Карта 281
405. Пану Станиславу Скопу на выбиранье п(е)~ н(я)зей куничъныхъ зо всихъ волостей жомоит- скихъ до живота его. Kajrra 282
//[61] 406. Тому жъ пану Скопу на держанье двора Скерстомони. Карта 282
407. 	В справе пана Яна Стецковича о шкоды в
393. Vilniaus pavieto bajorui Mikalojui Stankavičiui Nekrašo Juškavičiaus jam užrašytos trečiosios dvaro dalies Černiūnuose, prie Merkio upės, patvirtinimas. 275 lapas
394. Lietuvos Breslaujos patrankininkui Kostiuškai Korobkai [raštas] dviems žemėms netoli Breslaujos pilies. 275 lapas
395. Dėl Trakų miestiečių bylos su Vilniaus miestiečiais apie uždraudimą prekiauti su atvykstančiais pirkliais Vilniaus mieste. 276 lapas
396. Nuosprendis Nemenčinės vėliavininkui Šimkui Steckavičiui ir kitiems asmenims su Kernavės altarista dėl kai kurių tam altoriui užrašytų žmonių ir kitų mokesčių. 276 lapas
397. Kauno miestiečiui Jonui Gradauskui žmonių ir žemių - jo pirkinių iš įvairių asmenų, Kauno pavieto bajorų, patvirtinimas amžiams.
277 lapas
398. Dėl Žemaitijos bajorės Jonušienės Rodevičienės bylos apie raštus jos velionio brolio Poškos dvarams. 278 lapas
399. Dirvėnų tijūnui, ponui Šimkui Mitkaičiui, [raštas] Ariogalos valsčiaus laikymui. 278 lapas
400. Breslaujos miestiečiui Markui Čiževičiui [privilegija] Breslaujos vaitystei. 279 lapas
401. Caraičiui Chalekui Soltanui [raštas] dvareliui Markovo paviete, kurį Plius kovas laikė.
279 lapas
402. [Raštas] Pinsko bajorui Jonui Rusanavičiui su Minsko miestiečiu Fedka Cyculia dėl pirmojo jo žmonos vyro vaško. 279 lapas
403. Dėl Vilniaus miestiečio Olizaro Grigalevičiaus bylos su Vaska Zenovijevičiumi apie šimto šešiasdešimties kapų grašių skolą. 280 lapas
404. Sprendimas poniai Sobkienei Zborovskienei su Palenkės vaivadaičiais, ponais Sapiegomis, dėl jų sesers, atiduotos ponui Točinskiui už žmoną, dviejų tūkstančių ir dviejų šimtų raudonųjų auksinų kraičio, už kurį laidavo ponios Sobkienės tėvas, ponas Abraomas Jezofovičius. 281 lapas
405. Ponui Stanislovui Skopui [privilegija] iki gyvos galvos kiauninių pinigų rinkliavai iš visų Žemaitijos valsčių. 282 lapas
406. Tam pačiam ponui Skopui [privilegija] Skirsnemunės dvaro laikymui. 282 lapas ,
407. Dėl pono Jono Steckavičiaus bylos apie nuostolius, kuriuos padarė jo Višniavos dvarui velionis Bagdonas Leonavičius Bogovitinavičius, už ką priteistas įvesdinimas į žemiau paminėtus jo dvarus.
283 lapas
31


ыйменью его Вишневе, черезъ небощика Богдана Львовича Боговитиновича починеные, за што уве- заа(ь)я въ его именья, нижейописаные, сказано. Карта 283
408. Пану Миколаю Ондрошевичу о направенье мосту и гати на Пелесе и о бран.(ъ)е мыта до его живота. Карта 283
409. Вырокъ Костюшку Федоровичу зъ Ивашком Зубковичом о именье под Клецкомъ на реце Цепре. Карта 284
410. Ивану Баце о поданье nemu служобъ людей, и чотырохъ земль пустовских. у Троцкомъ повете. Карта 285
411. Потьверженье пани Мартиновой Юшкевича Билевича купли мужу1 ее земль у некоторихъ бояр y-в Онъшонтахъ. Карта 285
412. Князю Бодку Михайловичу Свирскому на след земли пустовское на границахъ полоцкихъ и на два дворища в месте Полоцкомъ. Карта 286
413. Привилей боярини смоленьской Михайловой Шемякиной Олене u сыну ее Шомаку Михайловичу на люди и земли у Остриньской волости в селе Кобровичахъ навечност(ь). Карта 286
414. Потьверженье Мартину Туру купли его у пана Михайла Семашковича именья в Каменец- ком повете, жеребей Бараньковский, навечность. Кар(та) 286
415. Потьверженье записовъ межи пани Миколаевою Радивиловою, воєводиною виленьскою, и сынами ее м(и)л(о)сти, паны Радивилами, на учиненье делу межи ихъ м(и)л(о)стью. Недоконъ- чоного™. Карта 288
//[61ѵ] 416. Привилей Богушу Войтковичу на две земли пустовскихъ в Ошменьской волости, в Рачунехъ, и на корчму вольную в ыйменью его Рачунехъ навечност(ь). Карта 289
417. Воеводичомъ виленьскимъ, паномъ Радиви- ломъ, на два жеребъи з людми, ку замку Саражскому приверненые, названые Бокиничи.
Карта 289
418. Потьверженье Олехну Козинъскому на два- надцать служобъ людей и пят земль пустовскихъ в Троцком повете, в Сомилишской волости, навечнося(ъ). Карта 290
419. Земенину дорогицкому Криштофу Борыхов- скому на войтовство в селе Медницкого повета, в Мощоной, з волоками u инъшими пожитками навечност(ъ). Кар(та) 290
420. Земенину дорогицкому, войту журобицкому Петру Борыховскому, позволен(ъ)е занять ста-
408. Ponui Mikalojui Androševičiui dėl tilto ir kamšos per Pelesos upę nutiesimo ir dėl muitų ėmimo iki jo gyvos galvos. 283 lapas
409. Nuosprendis Kostiuškai Teodoravičiui su Ivaška Zubkavičiumi dėl dvaro šalia Kiecko prie Cepros upės. 284 lapas
410. [Raštas] Jonui Bakai dėl penkių žmonių tarnybų ir keturių dykynės žemių suteikimo Trakų paviete. 285 lapas
411. Poniai Martynienei Juškevičienei Bilevičienei žemių, jos vyro pirkties iš kai kūnų Onšontų bajorų, patvirtinimas. 285 lapas
412. [Raštas] kunigaikščiui Bolkai Mykolavičiui Svirskiui dykynės žemės daliai prie Polocko [žemės] sienų ir dviems sodyboms Polocko mieste.
286 lapas
413. Smolensko bajorei Elenai Mykolienei Semekie- nei ir jos sūnui Šomakui Mykolavičiui privilegija amžiams - žmonėms ir žemėms Ostrynės valsčiuje Kobrovičių kaime. 286 lapas
414. Martynui Turui jo pirkinio iš pono Mykolo Se- maškavičiaus, Baranės dvaro Kameneco paviete dalies, patvirtinimas amžiams.
286 lapas
415. Ponios Vilniaus vaivadienės Mikalojienės Radvilienės ir jos mylistos sūnų, ponų Radvilų, įsipareigojimų jų mylistų [turtų] dalyboms patvirtinimas. Nebaigta. 288 lapas
416. Privilegija amžiams Bogušui Voitkavičiui dviems dykynės žemėms Račiūnuose Ašmenos valsčiuje ir laisvai karčemai jo Račiūnų dvare.
289 	lapas
417. Vilniaus vaivadaičiams, ponams Radviloms, [raštas] dviems pavadintoms Bokiničiais dvaro dalims, prijungtoms prie Suražo pilies, su žmonėmis.
289 lapas
418. Aleknai Kozinskiui dvylikos žmonių tarnybų ir penkių dykynės žemių Trakų paviete Semeliškių valsčiuje patvirtinimas amžiams.
290 lapas
419. Drohičino žemioniui Kristupui Borichovskiui [privilegija] Melniko pavieto Moščionos kaimo vaitystei su valakais ir kitomis pajamomis amžiams. 290 lapas
420. Leidimas Drohičino žemioniui, Žurobicų vaitui, Petrui Borichovskiui, užtvenkti tvenkinėlį priešais [jam priklausantį] vaito valaką. 291 lapas
“ Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) Не доконъчоно
32


вокъ противъ его волоки войтовское. Карта 291
421. Протестацыя пана виленъского, пана Юря Миколаевича Радивила, о згиненъе сыкгнету его м(и)л(о)сти. Карта 291
6РОЛ 15 30‘6
422. Матьфею Соломе на держанье именейца хоружого василишского Яна до отъданъя до скарбу п(е)н(я)зей, з бояр василииіскихь через него выбраныхь. Карта 291
423. В справе мещанина бельского Сегневича2 и мещанина берестейскот(о) з мытниками, жидами, о воскъ, в промыте забраный, и о примовку ку чъсти ихъ. Карта 292
424. Поячашому, пану Яну Миколаевичу Радившу, на куплю его розныхъ дворцовъ, людей и земль в Комаехъ и на инъіиие многие купли. Не докончона. Карта 292
425. Потьверженъе боярину мойшакгояскому Ве- нцлаву Миколаевичу купли его - //[62] дворня1 в Кгедетанехъ з люями и зъ землями - и инъшихъ розныхъ земль, купъленых, выменяньіхъ и дарова- ныхъ ему навечность. Карта 293
426. Отпущенье всимъ мещаномъ и людемъ кричев- скимъ половицы дани всее на одинъ гоя,.
Карта 294
427. Воеводе новгорояскому, пану Яну Заберезинь- скому, вольность отъ плачен(ь)я долъговъ брата его, небощика пана3 Миколая Заберезиньского, и жоны его до году ояного. Карта 294
428. Старосте берестейскому, пану Алексанъдру Хоякевичу, на млыны Берестейские и Киев&цкий млынъ до воли г(о)с(по)д(а)ръское. Кяргтз 295
429. В справе суяи бельского Юря Рачка Пучыц- кого с кн(е)гинею Михайловою Глинъскою о учи- ненье рахунку в шкодахъ, ей починеныхъ. Кар(та) 295
430. Пану Матею Войтеховичу [Яновича] на держанье именья Ленарта Косиньского Макар- чичъ в суме п(е)н(я)зей, некоторимъ земяномъ и людемъ присужоной. Карта 296
431. В справе того жъ пана Матея Войтеховича [Яновича] з Ленартомъ Косиньским. о шко(ды) и кгваяты. Карта 297
432. В справе земянъ бельскихъ и Мельницкихъ з Ленартомъ Косинъскимъ. Карта 297
433. Привилей Леону Федоровичу Сасину на вой- товство городеньское до его живота. Карга 298
421. Vilniaus kašteliono, pono Jurgio Mikalojaičio Radvilos, pareiškimas apie jo mylistos signeto dingimą.
291 	lapas
1530 METAI
422. [Raštas] Motiejui Solomai laikyti Vosyliškiu vėliavininko Jono dvareli, iki jis atiduos į iždą pinigus, surinktus iš Vosyliškiu bajorų.
291 lapas
423. Dėl Bielsko miestiečio Segenevičiaus ir Brastos miestiečio bylos su žydais muitininkais apie vašką, paimtą [kaip] pramaitinę, ir apie jų garbės šmeižimą. 292 lapas
424. Pataurio, pono Jono Mikalojaičio Radvilos, įvairių dvarelių, žmonių ir žemių Kamajuose ir daugelio kitų pirkinių [patvirtinimas]. Nebaigta [byla].
292 lapas
425. Maišiagalos bajorui Venclovui Mikalojaičiui jo pirkinio - dvarelio su žmonėmis ir su žemėmis Gedei- tonyse - ir kitų įvairių pirktų, išmainytų ir jam dovanotų žemių patvirtinimas. 293 lapas
426. Visų Kričovo miestiečių ir žmonių atleidimas nuo pusės visos duoklės vieneriems metams.
294 lapas
427. Naugarduko vaivados, pono Jono Zaberezinskio, išlaisvinimas vieneriems metams nuo jo velionio brolio, pono Mikalojaus Zaberezinskio, ir jo žmonos skolų mokėjimo. 294 lapas
428. Brastos seniūnui, ponui Aleksandrui Chodkevičiui [privilegija] Brastos malūnams ir Kijeveco malūnui iki valdovo valios.
295 lapas
429. Dėl Bielsko teisėjo Jurgio Račkos Pučickio bylos su kunigaikštiene Mykoliene Glinskiene apie jai padarytų nuostolių apskaitą.
295 lapas
430. [Raštas] ponui Motiejui Vaitiekaičiui [Jonaičiui] laikyti Lenarto Kosinskio Makarčičių dvarą, priteistą už pinigų sumą kai kuriems žemionims ir žmonėms. 296 lapas
431. Dėl to paties pono Motiejaus Vaitiekaičio [Jonaičio] bylos su Lenartu Kosinskiu apie nuostolius ir smurtą. 297 lapas
432. Dėl Bielsko ir Melniko žemionių bylos su Lenartu Kosinskiu. 297 lapas
433. Privilegija Leonui Teodoravičiui Sasinui Gardino vaitystei iki jo gyvos galvos. 298 lapas
33


434. Потъверженъе старостичу берестейскому, пану Яну Ильиничу, сумы п(е)н(я)зей, на двухъ- частяхъ именья Остромечова ему записаное отъ Юревое Остромечовъское. Карта 298
435. Боярину смоленъскому Остапи Григоревичу на две земли в Браславском повете, куплю его у бояр путныхъ браславскихъ. Карта 299 //[62ѵ] 436. В справе Богдана Юражича з Львомъ Чыжомъ о кгвалъты, наездки, шкоды.
Кары 299
437. В справе пана Станислава Ильинича з Ва- силъемъ и Львом - Чыжами, и зъ боярьі новгородскими: Протасовичи а Бойнаровичы1, преложенъе на иншый часъ комисыи о кгрунты именья Мира19.
438. Пани Михайловой Павшиной на служъбу людей отъменою за чоловека ее, при десети службахъ к двору г(о)с(по)д(а)ръскому приверненого. Карта 301
439. Привилей татаромъ городеньскимъ: Мусту- фе а Мелькумяну - Мишковичом# Чогодаевичомъ, на проробки в пущи Городеньской, водлугъ данины короля Александра отъцу ихъ. Карта 301
440. Тымъ же татаромъ потьверженье двухъ земль пустовскихъ в Городеньском повете, у Де- мидкове. Карта 302
441. Тымъ же татаромъ потьверженье купли отъца ихъ у татарина городенского Туроша Богдановича, части земль его навечность.
Карта 302
442. В справе пана Кгаштолъта, воеводы ви- леньского, о спаленье замку его м(и)л(о)стн Тыко- тина отъ врадника ваневского воеводиное виленьское, пани [Ра]дивиловое, и отъ войта ваневского жъ. Карта 303
443. Воеводе виленьскому Кгаштолъту листъ до боярына Карпа Есифовича о положенье листовъ на именье, которое маетъ в повете Ганяз- скомъ. Карта 303
444. Листъ воеводе троцкому, кн(я)зю Острозскому, о невытеганье мыта и негамованъе черезъ мытниковъ луцъкихъ у Кремянцу купъцовъ г(о)с- (по)д(а)ръскихъ и подданыхъ его м(и)л(о)стн, которие давно звыклыми дорогами с товари своими до замъковъ З'его м(и)л(ости)'3 ездять. Карта 304 //[63] 445. Листъ до всихъ земянъ повету Бельского, абы вси збройно поспод з дворениномъ г(о)с(по)д(а)ръскимъ ехали для взятья до рукъ г(о)$(по)д(а)ръскихъ именья Кнышина, or кн(я)- зя Миколая Радивила, бискупа жомоитского,
434. Brastos seniūnaičiui, ponui Jonui Iljiničiui, pinigų sumos, užrašytos jam Jurgienės Ostromečovskienės dviejose Ostromečovo dvaro dalyse, patvirtinimas.
298 lapas
435. [Raštas] Smolensko bajorui O Staniai Grigale- vičiui dviems žemėms Breslaujos paviete, jo pirkiniui iš Breslaujos keliuočių bajorų.
299 lapas
436. Dėl Bagdono Juražičiaus bylos su Leonu Čižu apie smurtą, antpuolius, nuostolius.
299 lapas
437. Dėl pono Stanislovo Iljiničiaus bylos su Vosyliumi ir Leonu Čižais ir su Naugarduko bajorais Protasavičiais bei Beinaravičiais. Komisijos dėl Miro dvaro žemių atidėjimas kitam laikui.
438. [Raštas] poniai Mykolienei Pavšinienei žmonių tarnybai mainais už jos žmogų, kartu su dešimčia tarnybų prijungtą prie valdovo dvaro.
301 lapas
439. Privilegija Gardino totoriams: Mustufai ir Mel- kumianui Miskovičiams Čogodajevičiams proskynoms Gardino girioje, pagal karaliaus Aleksandro suteikti jų tėvui. 301 lapas
440. Tiems patiems totoriams dviejų dykynės žemių Demidkove, Gardino paviete, patvirtinimas.
302 lapas
441. Tiems patiems totoriams jų tėvo pirkinio - Gardino totoriaus Turošo Bagdonovičiaus žemių dalies - patvirtinimas amžiams. 302 lapas
442. Dėl Vilniaus vaivados, pono Goštauto, bylos apie jo mylistos Tikocino pilį, sudegintą Vilniaus vaivadienės, ponios Radvilienės, Vanevo urėdininko ir taip pat Vanevo vaito. 303 lapas
443. Raštas Vilniaus vaivadai Goštautui, kad bajoras Karpas Jesifavičius pateiktų raštus dvarui, kurį turi Goniondzo paviete. 303 lapas
444. Rastas Trakų vaivadai, kunigaikščiui Ostrogiškiui, draudžiantis Lucko muitininkams Kremenece reikalauti muito ir sulaikyti valdovo pirklius bei jo mylistos valdinius, kurie seniai įprastais keliais su savo prekėmis į jo mylistos pilis važinėja.
304 lapas
445. Raštas visiems Bielsko pavieto žemionims, kad visi gjnkluoti kariu su valdovo dvarionių vyktų paimti valdovui Knišino dvarą, užrašytą jo mylistai karaliui Žemaitijos vyskupo, kunigo Mikalojaus Radvilos. 305 lapas
19 	Lapo numeris карта tekste nenurodytas (Номер листа карта в тексте не указан).
34


королю, его м(и)л(о)сти, записаного. Кар(та) 305
446. О томъ же листъ, писаный до наместника и служебниковъ воеводича вилеп(ь)ского, пана Станислава Радивила, о уступенье Кнышина зо всими належъностями до рукъ г(о)с(по)д(а)ръ- скихъ. Карта 305
447. О томъ же листъ до самого пана Станислава Радивила, воеводича вилеп(ъ)ского.
Карта 306
448. Листъ до мытниковъ луцкихъ в справе воеводы троцкого, кн(я)зя Костеньтина, о га- мованье и бранъе мыта в Кремянцу отъ купъцовъ и поріданыхь его, и иныиихъ розныхъ людей. Карта 307
449. Потьверженье Ивану Радивоновичу на семъ земль пустовскихъ у Ковенъском. повете в Румъ- шиской волости навечность и позволенье поя дворцомъ его на речъце Кравени ставъ засьіпати. Карта 308
450. Потьверженье пану Олъбрахыпу Кгаштолъ- ту, воеводе виленьскому, на имен(ъ)е Рогово в Бельскомъ повете, куплю его м(и)л(о)сти в розныхъ особъ, земянъ роговских и глуиіковичовъ, кучабовъ, навечность). Карта 308
451. Листъ заручный до Василья и Льва - Чижовъ и до Бейнаровичовъ пану Станиславу Ильиничу о невъступованье се в земли именья его Морского, имъ черезъ комисаровъ ихъ очныхъ присужоные, до росправы. Карта 310
452. Пану Богушу Боговитиновичу, пояскарбему, на млыны державы его Каменецъкое до ласки г(о)с(пода)рское. Карта 311
453. Потьверженье суду пана Кгаштоята, воеводы виленьского, в справе //[бЗѵ] мещанъ бель- скихъ Сегеневичовъ з жидами, мытниками, о воскъ, у промыте забраный. Карта 311
454. До воеводичов виленьскихъ: пана Яна а пана Станислава - Радивиловъ, ІОрю Зелепузе о суму п(е)н(я)зей, долъгу брата ихъ, кн(я)зя бискупа жомоитского, ему винъную. Карта 312
455. Мещанину берестейскому Левку Марковичу зъ жидовкою берестейскою о домъ, ему в шкодахъ поданый. Карта 313
456. Decretum inter nonnullos villanos districtus Drohicensi de Skwirczyno et Dalniepole ac quosdam nobiles de Krinicza et Viszenie haeredes1".
Folio 316
457. Листъ суфракгану виленьскому о дворец су- фракганьский Дуды до пановъ Радивиловъ, воеводичов виленьскихъ. Карта 314
446. Raštas apie tą patį, rašytas Vilniaus vaivadai- čio, pono Stanislovo Radvilos, vietininkui ir tamy- bininkams, kad Knišino dvarą su visais priklausi- niais perleistų valdovui. 305 lapas
447. Raštas apie tą patį pačiam Vilniaus vaivadai- čiui, ponui Stanislovui Radvilai.
306 lapas
448. Raštas Lucko muitininkams dėl Trakų vaivados, kunigaikščio Konstantino, bylos apie sulaikymą Kremenece ir muito ėmimą iš pirklių ir jo valdinių bei kitų įvairių žmonių.
307 lapas
449. Jonui Radivonavičiui septynių dykynės žemių Kauno paviete Rumšiškių valsčiuje patvirtinimas amžiams ir leidimas supilti užtvanką prie jo dvarelio Kruonės upelyje. 308 lapas
450. Vilniaus vaivadai, ponui Albertui Goštautui, Rogovo dvaro Bielsko paviete - jo mylistos pirkinio iš įvairių asmenų, Rogovo ir Gluškovičių, Kučiabos žemionių - patvirtinimas amžiams.
308 lapas
451. Draudžiamasis raštas ponui Stanislovui Iljini- čiui, [įspėjantis] Vosylių ir Leoną Čižus ir Beina- ravičius, kad jie iki bylos išsprendimo nesibrautų į jo Miro dvaro žemes, priteistas jiems vien tik jų komisorių. 310 lapas
452. Iždininkui, ponui Bogušui Bogovitinavičiui, [privilegija] jo Kameneco laikymo malūnams iki valdovo malonės. 311 lapas
453. Vilniaus vaivados, pono Goštauto, teismo - Bielsko miestiečių Segenevičių bylos su žydais muitininkais dėl vaško, paimto [kaip] pramuilinės - patvirtinimas. 311 lapas
454. [Raštas] Vilniaus vaivadaičiams: ponui Jonui ir ponui Stanislovui Radviloms, dėl pinigų sumos, kurią jų brolis, kunigas Žemaitijos vyskupas, liko skolingas Jurgiui Zelepugai. 312 lapas
455. [Raštas] Brastos miestiečiui Levkai Markavi- čiui su Brastos žyde dėl [jos] namo, atiduoto jam už nuostolius. 313 lapas
456. Sprendimas kai kuriems Drohičino apygardos Skvirčino bei Dalnepolės sodiečiams ir tūliems bajorams, Kriničios bei Višenių paveldėtojams2".
316 lapas
457. Raštas Vilniaus sufraganui, [pateikiant jį] Vilniaus vaivadaičiams, ponams Radviloms, dėl pa- vyskupijos Dūdų dvarelio.
314 lapas
20 	Tekste tai 462 b. (В тексте это д. № 462).
35


458. Literae in causa dominae Elizabeth Sapiczynae2 contra Joannem Siekierka in damnis eius non me- diocribuś2'. Folio 313
459. Privilegium nobilibus gonądzensibus datum super exemptionem eorum ab omni iurisditione et one- ribus dominorum Radziuilonum, subicientium eos ad iurisditionem regiam ac super alias libertates nobilium Magni Ducatus Lituaniae. Folio 315
460. Etiam aliquibus certis nobilibus gonendzensibus super easdem libertates literae datae.
Folio 315
461. Листъ пану виленьскому, мариіалъку двойному, пану Юрю Миколаевичу Радивилу, позво- ляючи его м(и)л(о)сти, яко мариіалъку дворному, сполъне с паны воеводами: виленъскимъ и троякимъ, и подскарбимъ земским. личъбы державець и писароъ г(о)с(по)д(а)ръскихъ слухати, водлугъ уфалы земское. Каргтъ 3YJ
462. Concessio magnifico Alberto Gasztold, palatino Vilnensi, praesentandi pro vna vice ad ecclesiam in Onikszty, quam primum vacauerit, personam aliquam idoneam. Folio 317
//[64] 463. Literae commissarriales ad innouandos et reformandos limites vetustos inter Ducatus Lituaniae et Prussiae. Ibidem
464. Venceslao Nicolai ad Moiszagola notariatus Bielscensis terrestris. Folio 318
465. Листъ, даный. пану Алексанъдру Ходасевичу, старосте берестейскому, касуючы право, у него часу хоробы его одержанеє черезъ боярына его Степана Чаплю, на имеп(ь)я Павлишки и Берегъ, с певных причынъ. Картъ 318
466. Листъ до старосты берестейского, пана Алексанъдра Ходкевича, в розныхъ кривъдахъ ме- щанъ берестейскихъ. Картъ 320
467. Листъ, даный некоторимъ мещанам полоцким Селивестрового роду, ижъ мают(ъ) зъ земль своихъ служити служъбою военъною поспол з ынъши мещаны. Карта 321
468. Literae iudiciales inter Charitonem, ciuem, et Juachno, notarium Vilnensem, super haereditatem cuiusdam Jliae, filij olim Philippi. Folio 321
469. Потьверженъе пану Миколаю Гамиїеевичу на торгъ и на мыто мостовое в ыйменъю его Березой2 вечными часы. Картъ 322
470. Федору Ивановичу Сопежичу о верненъе села алъбо жеребья его Вахоъскот(о) ку именъю его Боткамъ, который до замку Бельского черезъ небощика пана Радивила, воеводу виленъского, привернено. Картъ 322
458. Raštas ponios Elžbietos Sapiegaitės bylos prieš Joną Sekierką [reikalu] dėl nemažos jo sumos21. 313 lapas
459. Privilegija Goniondzo bajorams, suteikta, atleidžiant juos nuo pavaldumo ir prievolių ponams Radviloms, padarant juos pavaldžius karaliui, ir aptariant kitas Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės bajorų laisves. 315 lapas
460. Taip pat raštas, duotas kai kuriems atskiriems Goniondzo bajorams, dėl tų pačių laisvių.
315 lapas
461. Raštas Vilniaus kaštelionui, dvaro maršalkai, ponui Jurgiui Mikalojaičiui Radvilai, leidžiantis jo mylistai, kaip dvaro maršalkai, kartu su Vilniaus ir Trakų vaivadomis bei žemės iždininku pagal žemės (šalies) Nuostatus išklausyti valdovo laikytojų ir raštininkų ataskaitas. 317 lapas
462. Leidimas Vilniaus vaivadai, prakilniajam Albertui Goštautui, vieną kartą pasiūlyti kurį nors tinkamą asmenį į bažnyčią Anykščiuose, kai pirmiausiai atsilaisvins vieta. 317 lapas
463. Įgaliojimo raštas atnaujinti ir pataisyti senąsias ribas tarp Lietuvos ir Prūsijos kunigaikštysčių. Ten pat
464. Venclovui, Mikalojaus [sūnui] iš Maišiagalos, [privilegija] Bielsko žemės raštininkystei.
318 lapas
465. Raštas, duotas Brastos seniūnui, ponui Aleksandrui Chodkevičiui, panaikinantis teisę, kurią jo ligos metu dėl tam tikrų priežasčių jo bajoras Steponas Capita gavo Pavliškių ir Berego dvarams [užvaldyti]. 318 lapas
466. Raštas Brastos seniūnui, ponui Aleksandrui Chodkevičiui, dėl įvairių skriaudų Brastos miestiečiams. 320 lapas
467. Raštas, duotas kai kuriems Silvestro giminės Polocko miestiečiams, kad [jie] privalo nuo savo žemių atlikti karo tarnybą kartu su kitais miestiečiais. 321 lapas
468. Teismo raštas miestiečiui Charitonui ir Vilniaus raštininkui Juknai dėl tūlo Elijaus, kadaise Pilypo [sūnaus], palikimo. 321 lapas
469. Ponui Mikalojui Gamšejevičiui turgaus ir tilto muitų jo Berezojos dvare patvirtinimas visiems laikams. 322 lapas
470. [Raštas] Teodorui Jonaičiui Sapiegaičiui dėl jo Vachovo kaimo arba dvaro dalies, kurią Vilniaus vaivada, velionis ponas Radvila, buvo prijungęs prie
21 	Tekste tai 458 b. (В тексте это d. Ns 458).
36


471. 	В справе Ленарта Кссиньского з мариіалъ- ком, паном Матеемъ Войтеховичом [Яновича], и с панею Рафаловою о некоторые презыски и листы, заочъне вынесеные. Кар(та) 323 47211. Causa nobilis Laurentij de Malowicze cum nobili Augustino de eadem Malowicze de nonnullis rebus. Ibidem
//[64v] 473. Ракцы. краковскому Станиславу Цыпъсару о долгъ, отъ Федора Вир&лянина ему винъный, до враду бельского для учиненья отъ- правы на именью его в Бельском повете.
Карта 324
474. Листъ, писаный до враду и всихъ мещанъ берестейскихъ в справе опекуноъ небощика Михна Данъковича зъ Иваномъ Пъяновъскимъ о именье дитяти того Михна Данъковича, в опеце ихъ будучому, належачеє. Kapra 324
475. Пану Яну Абрамовичу до пановъ Ильиничоъ, старостичоъ берестейскихъ, о вено и выправу жоне его, сестре ихъ. Карта 326
476. Тому жъ пану Яну Абрамовичу отъложенъе року далей, для плаченья долъговъ отъца его, небощика пана Аврама Езофовича. Карга 326
477. Потьверженье боярину городенъскому Евъ- фиму Анъдреевичу Кучы купли его - двухъ земль: Мелеховщины а Пепепковщины, в Городеньскомъ повете и на перевозъ в Колъбащичохъ на реце Немъне вечносг(ь)ю. Карга 326
478. Causa Leonardi Fugelweder, ciuis cracouiensis, cum Simone, aurifice vilnensi, ob quoddam arestum. Folio 327
479. Confirmatio per magnificum Albertum Gasztold, palatinum Vilnensem, in emptionibus bonorum Porośli et Jazwini, aduocatiaeque haereditariae in oppido Wysokie perpetuo. Folio 328
480. Мещанину городенъскому Павлу Лесневскому на войтовство городеньское. Карга 328
481. Привилей Якубу Юшковичу на тивуньство шовъдовское в земли Жомойгской по отъцу
его. 	Карта 329
482. Потьверженье Чешейку Гриньковичу и двумъ дочкамъ его сумы п(е)н(я)зей, на трек // [65] частехъ' пашенъ и домовъ в месте Городеньскомъ отъ жоны его имъ записаное. Карта 329
483. В жалобе всихъ земянъ дорогицкихъ на хо- ружого ихъ Сернацкого о выбиранье на нихъ плату, уфаленого над уставу. Карта 330
484. Якубу Юшковичу, до всихъ бояр и людей волости Шовъдовское о послушенство, яко тивуну. Карта 330
Bielsko pilies, sugrąžinimo (prijungimo) jo Botku dvarui. 322 lapas
471. Dėl Lenarto Kosinskio bylos su maršalka, ponu Motiejumi Vaitiekaičiu [Jonaičiu], ir su ponia Rapoliene apie kai kuriuos ieškinius ir už akių priimtus raštus. 323 lapas
472. Bajoro Lauryno iš Malovičių byla su bajoru Augustinu iš tų pačių Malovičių dėl kai kurių dalykų. Ten pat
473. [Raštas] Krokuvos tarėjui Stanislovui Cypsa- rui [kreiptis] į Bielsko urėdiją dėl Teodoro Vidbliani- no skolos išieškojimo iš pastarojo dvaro Bielsko paviete. 324 lapas
474. Raštas, rašytas Brastos magistratui ir visiems miestiečiams dėl velionio Miknos Dankavičiaus globėjų bylos su Jonu Pjanovskiu apie jų globoje esančiam Miknos Dankavičiaus vaikui priklausantį dvarą. 324 lapas
475. [Raštas] ponui Jonui Abraomavičiui [kreiptis] į Brastos seniūnaičius, ponus Iljiničius, dėl savo žmonos, jų sesers, dovio ir išrangos.
326 lapas
476. [Raštas] tam pačiam ponui Jonui Abraomavičiui - jo tėvo, velionio pono Abraomo Jezofovičiaus, skolų mokėjimo atidėjimas vėlesniam laikui. 326 lapas
477. Gardino bajorui Eufemijui Andrevičiui Kučai jo pirkinio - dviejų Melechovščinos ir Pepelkovšči- nos žemių Gardino paviete bei perkėlos per Nemuno upę Kolbaščičiuose - patvirtinimas amžiams.
326 lapas
478. Krokuvos miestiečio Leonardo Fugelvederio byla su Vilniaus auksakaliu Simonu dėl kai kokio arešto. У2Л lapas
479. Vilniaus vaivados, prakilniojo Alberto Goštauto, patvirtinimas, perkant Poroslių ir Jazvinų dvarus bei amžinai [gaunant] paveldimą vaitystę Visokojės mieste. 328 lapas
480. [Privilegija] Gardino miestiečiui Povilui Les- nevskiui - Gardino vaitystei. 328 lapas
481. Privilegija Jokūbui Juškavičiui - iš tėvo paveldėtai Siauduvos tijūnystei Žemaitijos žemėje. 329 lapas
482. Cešeikai Grinkavičiui ir dviems jo dukroms - pinigų sumos, užrašytos jiems jo žmonos arimų ir namų Gardino mieste trijose dalyse, patvirtinimas. 329 lapas -v
483. Dėl visų Drohičino žemionių skundo jų vėliavininkui Semackiui apie mokesčio, įvesto viršijant nuostatus, ėmimą iš jų. 330 lapas
37


485. Станиславу Вербовскому о писарство его земское вельское. Карта 330
486. Земяном. городищским. Дорогицкого повета: Сабнемъ а Головеньком, до наместника городищского о кривды ихъ и примушанъе до тяглое служъбы. Карта 331
487. В жалобе людей, городищанъ Суховерхо- вичовъ на того жъ наместника городищского и высоцкого о ставки ихъ звечные. Карта 332
488. Купъцу кнежати пруского Фаеровенту на робенъе товаровъ лесныхъ в пущи Скерстомонь- ской. Карта 332
489. Воеводе полоцкому, старосте дорогицкому, пану Петру Станиславовичу [Китке], на пашню и млыны Дорогицъкие. Карта 333
490. Потьверженье пану Лавринцу Волскому именей: - Шолькянъ в Жомойти а у Волковыском повете - Кремяницы, ему отъ жоны его Ганъны Шеметовны за третюю част(ь) всихъ именей ее записаныхь, и всих. речей ее рухомых навечность). Карта 333
491. Literae ad officium castrensem Mielnicensem, in causa Joannis Mysłowski cum Joanne Kącki scriptae. Folio 335
492. Смолнянину Ивашку Селянину на две земъли у Василишъскомъ повете. Карта 335
//[65ѵ] 493. Квитацыя пану Урлиху Гозу з учіг ненья личъбы з мынцы и зъ доходовъ горояницства виленьского и з ынъшихъ доходовъ, и выдат- коъ. Карт(а) 335
494. Листъ, писаный до Старостина берестейского, пана Станислава Ильинича, потьвер- жаючы суд пановъ рая, ихъ м(и)л(о)сти, в справе пановъ Чижовъ, также Бейнаровичовъ и Прота- совичовъ в речахъ альбо розницахъ земленыхь межи именьемъ его Миромъ а именьи ихъ Городеею и Островками. K&pm. 336
495. Боярину смоленьскому Ильи Левоневичу на три службы людей и три земли пустовскихъ в Пеняньскомъ повете до живота его. Карта 338
496. Земенину волыньскому Томку Сачъковичу в справе с кн(я)земъ Андреем. Санкгуиіковичом о забранье земль его ку именью, купленому у Яко- вицкого, Губину, комисыя. Карта 338
497. Бояромъ высокодворскимъ: Роману Наневичу а Миколаю Курошевичу, до наместника высоко- д$орского, абы ихъ не примушалъ до тяглое служъбы ная повинность ихъ. Карта 339
498. Листъ осочъникомъ двора Дорсуниского, дваяцат ояному чоловеку, зоставуючи ихъ по
484. [Raštas] Jokūbui Juškavičiui dėl visų Šiaudu- vos valsčiaus bajorų ir žmonių paklusimo [jam] kaip tijūnui. 330 lapas
485. [Raštas] Stanislovui Verbovskiui dėl jo raštinin- kystės Bielsko žemėje. 330 lapas
486. Drohičino pavieto Gorodiščės žemionims Sab- niams ir Golovenkams [raštas] Gorodiščės vietininkui dėl jų skriaudų [ir] vertimo atlikti vaikinę tarnybą. 331 lapas
487. Dėl Gorodiščės žmonių Suchoverchavičių skundo tuo pačiu Gorodiščės ir Visokojės vietininku dėl jų senų tvenkinėlių. 332 lapas
488. [Raštas] Prūsijos kunigailištaičio pirkliui Fa- jeroventui miško prekių gamybai Skirsnemunės girioje. 332 lapas
489. [Privilegija] Polocko vaivadai, Drohičino seniūnui, Petrui Stanislovaičiui [Kiškai] - Drohičino arimams ir malūnams. 333 lapas
490. Ponui Laurinkui Volskiui jo žmonos Onos Se- metaitės jam užrašytų dvarų (Šaukėnų - Žemaitijoje ir Kremenicos - Volkovysko paviete), kaip visų jos dvarų trečiosios dalies, bei viso jos kilnojamojo turto patvirtinimas amžiams. 333 lapas
491. Raštas Melniko pilies urėdams, parašytas [dėl] Jono Mišovskio bylos su Jonu Končiau.
335 lapas
492. [Raštas] smolenskiečiui Ivaškai Selianinui dviems žemėms Vosyliškiu paviete. 335 lapas
493. Kvitas ponui Urlichui Hozai už atliktą pinigų kalyklos ir pajamų iš Vilniaus horodničyslės, bei kitų įplaukų ir išlaidų apskaitą. 335 lapas
494. Raštas, rašytas Brastos seniūnaičiui, ponui Stanislovui Iljiničiui, patvirtinantis jų mylistų ponų tarėjų teismą dėl ponų Čižų, taip pat Beinaravičių ir Protasavičių bylos apie jo (pono Stanislovo) Miro dvaro ir jų Gorodėjos bei Ostrovkų dvarų reikalus arba skirtingas žemės ribas. 336 lapas
495. [Raštas] Smolensko bajorui Uja i Levonevičiui trims žmonių tarnyboms ir trims dykynės žemėms Pienionių paviete iki jo gyvos galvos. 338 lapas
496. Komisija Voluinės žemioniui Tomkai Sačkavi- čiui dėl bylos su kunigaikščiu Andriumi Sanguškavi- čiumi apie jo žemių paėmimą (ir prijungimą) prie Gubino dvaro, pirkto iš Jakovickio. 338 lapas
497. [Raštas] Aukštadvario bajorams: Romanui Na- nevičiui ir Mikalojui Kuroševičiui [pateikti] Aukštadvario vietininkui, kad jų neverstų [atlikti] vaikinę tarnybą, viršijančią jų prievoles. 339 lapas
498. Raštas dvidešimt vienam žmogui - Darsūniškio dvaro girių varovams-girininkams, paliekantis
38


давному при службе осочъннцкой, и вызъволенье отъ службы тяглое. Карта 339
499. Потьверженъе служебнику воеводы киевского, пана Андрея Немировича, Станиславу Павловичу дворца Римовидовского з лю&ми и зъ землями, ему от пана воеводы, пана его, записаного навечность. Карта 340
500. Causa inter famatos Zdanum Sawicz et Chwie- dam ac Juanum Lohwinowicz circa diuesionem bonorum haereditarium. Folio 341
501. Ключънику королевое Боны Миките Гриневичу на две земли в Городеньскомъ повете. Карта 342
//[66] 502. Пожданому волости Волъковыйское Богъдану Павловичу на земълю Кукишоъщину в той же волости на служъбе и подачъкахъ. Карта 342
503. Некоторимъ бояромъ вилькейскимъ о непри- ворочанье ихъ у тяглую службу.
Карта 343
504. Листъ ко всимъ тивуномъ земли Жомоит- ское, писаный посылаючы тамъ писаромъ для полисанья и ревидованья всихъ пожитковъ г(о)с(по)д(а)ръскихъ Анъдрея Мацковича.
Карта 343
505. Ивану Степановичу Совичу на дворецъ Вол- чъковъский у Вотсовыйском повете з люлми до очищенья отъчизны его. Карта 345
506. Листъ заручъный до пани Войтеховое ІОре- вича Носиловъское и до сыновъ ее в жалобе пани Яновое Юревича, абы се в третюю частъ именей, отъ мужа ее записаныхъ, не въступо- вали. Карта 346
507. Людемъ путнымъ Марковское волости ко- рейковичомъ до державцы марковского в кривдахъ ихъ и о примушанье до службы тяглое. Карта 346
508. Лисгг до пановъ рад в жалобе Федора Ко- лонътаева на кн(я)зя Крошиньского о позыванье его в речахъ, чети его дотъкливыхъ.
Карта 347
509. Листъ до наместника каменецкого в жалобе Валенътына Кголимонътовича о объвиненье о бой чоловека братанича его. Карта 348
510. Потьверженъе Тишку Быховиу купли и мены его: розныхъ земль, пол и сеножатей у розныхъ особъ - бояр волости Ейшиское и въ людей леи~ тевъ, навечность. Карта 348
//[66ѵ] 511. Дворенину г(о)с(по)д(а)ръскому Олехну Бокею на выбиранье п(е)н(я)зей капъщизныхъ
jiems po senovei ginų priežiūros tarnybą ir atleidžiantis nuo vaikinės tarnybos. 339 lapas
499. Kijevo vaivados, pono Andriaus Nemiravičiaus, tamybininkui Stanislovui Povilavičiui - jo pono, pono vaivados, jam amžinai užrašyto Rimovidų dvarelio su žmonėmis ir žemėmis, patvirtinimas.
340 lapas
500. Byla tarp įžymiųjų Zdanio Savičiaus ir Chve- do bei Jono Lohvinavičiaus dėl paveldėto turto dalybų. 341 lapas
501. [Raštas] karalienės Bonos raktininkui Mikitai Grinevičiui dviems žemėms Gardino paviete.
342 lapas
502. [Raštas] Volkovysko valsčiaus valdiniui Bagdonui Povilavičiui Kukišovščinos žemei tame pačiame valsčiuje su tarnyba ir duoklėmis.
342 lapas
503. [Raštas] kai kuriems Vilkijos bajorams dėl jų nevertimo [atlikti] vaikinę tarnybą.
343 lapas
504. Raštas visiems Žemaitijos žemės tijūnams, parašytas siunčiant ten raštininką Andrių Mackavičių surašyti ir reviduoti visas valdovo pajamas.
343 lapas
505. [Raštas] Jonui Steponavičiui Sovičiui Volčko- vo dvareliui su žmonėmis Volkovysko paviete iki jo tėvonijos išlaisvinimo. 345 lapas
506. Draudžiamasis raštas poniai Vaitiekienei Jur- gevičienei Nosilovskienei ir jos sūnums dėl ponios Jonienės Jurgevičienės skundo, kad nesibrautų į jos vyro jai užrašytų dvarų trečiąją dalį.
346 lapas
507. [Raštas] Markovo valsčiaus Koreikovičių ke- liuočiams, [pateikiant] Markovo laikytojui dėl jų skriaudų ir dėl vertimo [eiti] vaikinę tarnybą.
346 lapas
508. Raštas ponams tarėjams dėl Teodoro Kolonta- jaus skundo kunigaikščiui Krošinskiui apie jo (Ko- lonlajaus) šaukimą [į teismą] dėl susijusių su jo garbe reikalų. 347 lapas
509. Raštas Kameneco vietininkui dėl Valentino Golimontavičiaus skundo, kaltinančio jo brolėną sumušus žmogų. 348 lapas
510. Tiškai Bychovcui įvairių žemių, laukų ir šienaujamų pievų, jo pirktų ir išmainytų su įvairiais asmenimis, Eišiškių bajorais ir žmonėmis leičiais, patvirtinimas amžiams. 348 lapas
511. Valdovo dvarioniui Aleknai Bokėjui [privilegija] rinkti karčempinigius Vilniaus ir Trakų pavietuose dvejis metus. 350 lapas
39


въ Виленьскомъ и Троцком повете до двухъ год. Карта 350
512. Causa nobilium Barbarae Kosińska et Cate- rinae, sororis eius, pro diuisione aequali bonorum Skwierczino. Folio 351
513. Боярину лепуньскому Станиславу Юшковичу на две земъли: Тумашоъщину а Бартошовъ- щину. Карта 351
514. Literae in causa Siekierki de Nouawies cum magnifica Elizabeth, palotina Trocensi, yocata Sapie- zyna, ad capitaneum Drohicensem datae. Folio 352
515. До старосты луцкого в справе войтовое луцкое зъ зятемъ ее Анъдреемъ Железком и з жоною, и свестею его, дочъками ее, о част(ъ) войтовъства луцкого, именье Стоваровъ22. Карта 352
516. В той же речы листъ до самое войтовое луцкое. Карта 353
51711. Causa nobilis Leonardi Kosienski cum Georgio Hincza occasione dotis ereptae per Leonardum Lys- sowski. Folio 353
518. Потьверженье угоды, учиненое межи Ва- силъемъ и Львом. - Чижами и браі(ь)ею ихъ: Протасовичи а Бейнаровичи, а межи паномъ Станиславомъ Ильиничомъ зъ стороны зайстья и розницъ в кгрунтахъ межи именьи Городеею и Миромъ. Карта 353
519. Лист, даный слугам, путнымъ двора Лосиц- кого. Карта 355
520. До наместника вруцкого в жалобе бояр вруцкихъ: Василъя Михалковича и братанича его, о примушанье ихъ до тяглое службы. Карта 356 //[67] 521. В жалобе некоторихъ бояр вруцкихъ о кривды ихъ и примушанье до службы тяглое. Карта 356
522. Бортемъ Троцкого повету переломъскимъ на земълю Лесовыцину а Нарвозовъщину.
Карта 357
523. Потьверженье пану Лавринцу Вольскому купли его - двухъ частей ловоъ у пана Зеновьевича. Карта 357
512. Bajorių Barboros Kosinskos ir jos sesers Kotrynos byla dėl teisingo Skverčino dvaro pasidalinimo. 351 lapas
513. [Raštas] Lieponių bajorui Stanislovui Juškavičiui dviems žemėms: Tumašovščinai ir Bartošov- ščinai. 351 lapas
514. Raštas, skirtas Drohičino seniūnui, dėl Sekier- kos iš Novaviesės bylos su prakilniąja Trakų vaiva- diene Elžbieta, vadinama Sapiegaite. 352 lapas
515. [Raštas] Lucko seniūnui dėl Lucko vaitienės bylos su jos žentu Andriumi Zelezka ir su jo žmona, ir svaine, jos dukterimis, apie Lucko vaitystės dalį - Stavrų dvarą. 352 lapas
516. Raštas pačiai Lucko vaitienei tuo pačiu reikalu. 353 lapas
51711. Leonardo Kosinskio byla su Jurgiu Hinča dėl Leonardo Lisovskio pagrobto kraičio.
353 lapas
518. Vosyliaus ir Leono Čižų ir jų brolių Protasavičių bei Beinaravičių ir pono Stanislovo Iljiničiaus susitaikymo dėl ribų peržengimo ir skirtingų žemių [ribų] tarp Gorodėjos ir Miro dvarų patvirtinimas.
353 lapas
519. Raštas, duotas Losičių dvaro kelio tarnams.
355 lapas
520. [Raštas] Ovručo vietininkui dėl Ovručo bajorų Vosyliaus Michalkavičiaus ir jo brolėno skundo, kad jie verčiami [eiti] vaikinę tarnybą.
356 lapas
521. [Raštas] dėl kai kurių Ovručo bajorų skundo apie jų skriaudas ir vertimą [eiti] vaikinę tarnybą.
356 lapas
522. [Raštas] Trakų pavieto Perelomo drevininkams Lesovščinos ir Narvozovščinos žemėms.
357 lapas
523. Ponui Laurinkui Volskiui jo pirkinio iš pono Zenovijevičiaus - dviejų gaudymviečių dalių - patvirtinimas. 357 lapas
22 	Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) Ставровъ


BYLŲ TEKSTAS
ТЕКСТ ДЕЛ
[Paantraštė]
//[68] Лета Божого тисеча пятьсотъ двагцать второго, м(еся)ца толя 27 ден(ь), илдыл(т) 10. Справа почала се при вельможнолг п(а)не, п(а)не Ольбражте Мартиновичи Кгаттовъте, воеводе вилея(ь)скомъ, канцлеры г(оспо)д(а)рскомъ, у Вил(ь)ни, калгего м(и)л(ос)ти канцлерство дали.
В тых книгахъ пишут ся листы судовые.
1. 	Выролг земяном повету Берестенског(о) Букрябичод/ с п(а)ном Василем Чижом а Сенко м Туровичом о земли иж Телятидкую и Нурецъкую.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)тью.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами нашими, што, как будучы намъ на важномъ сойме в Городне, жаловала нам земляка берес- тейская Пацковая и с сынъми, и з деверичы своими, з Букряби, на дворанина н(а)шого, п(а)- на Василя Богдановича Чыжа, а на Сенка Ту- ровича, што ж бы они отнимали в них землю их властную Телятицкую, которую брат наш Александъръ, корол, его м(и)л(ос)ть, предком ихъ дал. А пан Василей а Сенько Туровичы жаловали нам на них, што ж они крыеды имъ делають - у их землю Нурецкую ся вступаюсь), которую землю Александеръ, корол, его м(и)л(ос)тъ, преткомъ их, Туромъ, присудил.
Ино мы с обу сторонъ подавали имъ на тое дело суди и делчые. Букрябичн взяли в нас з своей руки судьями и делчыми: маршалка н(а)шого, старосту мелницкого, п(а)на Немеру 7/шмалича, а судю дорогицкого Миколая Во- дынского, а писара дорогицкого Секерку, а пан Чыж а Сенко Турович взяли в насъ з своей руки судями и делчими: маршалка нашого, //[68ѵ] 1_п(а)на Яна Стец_1кевича, а судю бел(ь)ского, п(а)на Юря Рачка, а писара н(а)- шого, п(а)на Ивана Горностаевича. И как тые суди и делчые там выехали, и тые Букрябичы хотели мети на которых земляхъ дворы свои мели и што роспахали, ажбы то предся мели, а к тому лесы и путцы, которые звечные были Туровичов и Телятицкихъ, хотячи мети, ажбы то имъ делено за землю Телятицкую. И пан Чыж, и Сенко Турович, не хотечы их у свои
[Подзаголовок]
звечные поля и боры, и лесы пустити, и о том зазвали ся до нас. И как будучы нам у Вильни, и зася тые жъ Букрябичы жаловали нам на них
И мы казали о том межы ними досмотрети и справедливость тому вчинити воеводе ви- лен(ь)скому, старосте мозырскому, п(а)ну Олбрахту Мартиновичу Кгаштовту. И его м(и)- л(ос)іъ, о том межы ними досмотревшы, и тот суд свой пан воевода нам отказалъ, и, зрозумевшы з листов брата н(а)шого Александра, короля, его м(и)л(ос)ти, и его м(и)- л(ос)ть тую землю Нурецкую, што были Бук- ряби без данины и листов предковъ его м(и)- л(ос)ти забрали, тое земли половицу присудил Туромъ, а половицу тое земли, которая мяла прыйти на людей его м(и)л(ос)ти телятицкихъ, тое его м(и)л(ос)іъ з ласки своее далъ Букря- бам. И так пан воевода, его м(и)л(ос)ть, межы ними знашол: коли Букрябы жадныхъ листов на тые земли не мели, а брат наш Александъръ, корол, его м(и)л(ос)ть, половицу тое земли, на чом они дворы свои поселили и люди посадили, прысудил Туромъ, а другую половицу той земли, поколя мяла прыйти на людей его м(и)л(ос)ти телятицкихъ, дал его м(и)- л(ос)ть имъ. И тепер они маютъ на то делчыхъ взяти и на тые земли вывести, и на што пан Чыж а Сенко Турович довод слушный вчынятъ, иж тые поля и роспашы их, што они розробили в земляхъ, в Туровых и в Телятицкихъ, первей суда брата н(а)шого Александра, короля, его м(и)л(ос)ти, то маетъ имъ наполы розделе- но быти. А што ся дотычетъ того, иж Букряби после суда Олек[с]андрова в тых пущах роспахали и поля, и сеножати п(а)на Чыжовых и Телятицкихъ, в то они не маютъ ничым ся вступати. Нижли толко маютъ с п(а)номъ Чы- жом тые роспашы свои делити, што будутъ розробили у ихъ земляхъ и Телятицкихъ первей суда брата н(а)шого, короля Олександрова. А через то вжо они у боры и в лесы п(а)на Чыжовы и Сенковы, и Телятицкие не мают(ь) ся вступовати и далей не мают(ь) они въ ихъ пущах поль и сеножатей собе розробливати.
41


И выслухавшы есмо суда п(а)на воеводы, его м(и)л(о)сти, вилен(ь)ского, и пры тол/ есмо п(а)на Чыжа а Сенка Туровича, и телятичанъ зоставили.
И на то есмо дали сесь наш листь з н(а)шою печатью.
Писанъ у Вил(ь)ни, под леты Божего на- рожен(ь)я тисяча пятсот дватцат второг(о), месеца июл(я) 20 ден(ь), индык(т) 10.
Копот, писар.
Жыкгимон(т), Божю м(и)л(ос)тыо.
2. 	//[69] Вырок боярол/ Нолгородског(о) повету: Федку Парфеновичу и зятю его Гриню, а Бо/дану Абрагимовичу, с п(а)нолг Яркомъ 4Ра- тол/скидг о имея(ь)е Зеккокщину на Обрине'4.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)тью.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли перед нами очивисто, жаловали нал/ бояре Нов[го]родъского повету: Федко Парфенович зъ зятел/ своил/ Гринел/ а з Богданол/ Абрагимовичол/, на державну аенско- го, п(а)на Яцка Ивановича Ратол/ского, тыл/ обычаел/, ижбы он впросилъ в нас имен(ь)е в Новгородскомъ повете, дядковъщызну их, на ймя Зенковъщызну Жидовиновича на Обрине, а их, блиших, не поведаючы, и отдал сестренцу своему Или.
И мы казали есмо межы ними досмотрети и справедливость тому вчынити маршалку зел/скому, воеводе новгородскому, державцы мере^кому и довкговъскому, п(а)ну Яну Яновичу Заберезинскому, а маршалъку н(а)нюму дворному, старосте берестейскому, ковен(ь)- скому и лидскому, п(а)ну Юрью Ивановичу Ил(ьи)нича. И их м(и)л(ос)ть, того досмо- тревіны, и нал/ отказали тыл/ обычаемъ, иж пан Ратол/ский отпоръ чынил тою мерою, иж брат наш, славное памети Александъръ, корол, его м(и)л(ос)ть, дал был тое имен(ь)е дворанину своему Ивашку Турчину, а тот Турчынъ понял вдову, жону тог(о) Зенка, которог(о) они дяд- комъ собе менують, и, не маючы тот Турчинъ детей зъ жоною своею, взял его за сына месть и тое имен(ь)е на Обрине по смерти своей ему записал, и на то листъ его вызнаный покладал, и тэж листъ брата н(а)іного Александра, короля, вказывал, который небощыку Турчыиу на тое имен(ь)е на Обрино дал был. А к тому тэж и наш привилей под завесистою
печат(ь)ю вказывал, иж есмо тое имен(ь)е на Обрине ему потвердили навечность. Как же от того часу пан Ратол/ский мелъ с покоел/, а они се о тое имен(ь)е не прыпоминали. И над то, дей, еще довод чинил, иж тот Зенко Жи- довинович, предок Турчиновъ, нерожоный имъ дядко был, яко ж и сами оные бояре сознавали, иж тот Зенко имъ был неродный дядко. А так, пан маршалок зел/ский и пан маршалок дворный, того межы ними досмотревшы, нал/ отказали, што жъ п(а)на Ратол/ского в тол/ правог(о) знашли и листъ судовый на то ему дали, который же лист пан Ратол/ский перед нами покладал.
И мы, тых всих листов и листа судовог(о) тых пановъ, и их самых отказу выслухавшы, п(а)на Ратол/ского при тол/ именьи, пры Обрине, есмо зоставили со всил/ с тыл/, как ся здавна тое имен(ь)е Обрино в своих границах маетъ и как предки его: Зенко и Турчинъ, держали.
И на то дали есмо ему наш листъ судовый под н(а)шою печат(ь)ю.
При тол/ были панове рады н(а)ши: воевода троякий, гэтман навышшый, староста брас- лавский и веницкий, княз Костя//тин Иванович Острозский, воевода вилен(ь)ский, канцлеръ нашъ, староста мозырский, пан Олбрахть Мартинович Кгаштовтъ, пан троякий, староста городенский, пан Юри Миколаевич Радивиловича, маршалок зел/ский, воевода новгородский, державца мере/<кий и довкговъский, пан Ян Янович Заберезинский //[69ѵ] ’'маршалок двор'’ный, староста берестейский, ковен(ь)ский и лидский, пан Юри Иванович Ил(ьи)нича, воевода подляский, державъца ожский и перелол/ский, и радунский, пан Янушъ Кос- тевич, воевода витебский, маршалок, пан Иван Богданович Сапега.
Писанъ у Вил(ь)ни, под леты Божего на- рожен(ь)я тисеча пятьсо/и два/нцать второг(о) року, м(еся)ца июл(я) 26 ден(ь), индыкт 10.
Копоть, писарь.
3. 	Вырок бояром Виле//(ь)ско/(о) повету: Яну Кареевичу а Лаврину Лущику, з Щасгныл/ Грималичод/ и жоною его о имек(ь)я брата их, пана Станислава Вештортовича: Доккшево,
Nr. 2
44 Vėliau pabraukta pieštuku (Подчерк. позже карандашом).
42


Моягоягишки и о Види, и Ошмену, што пая Нарушевич держи г(ь)4.
Жыкгимониі, Божю м(и)л(ос)тью.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)іиими, стояли перед нами очивисто, жаловали нам бояре Вилен(ь)ского повета, на ймя: 5 Ян Богданович Кареевича а Лавърин"5 Лущы/с, на Щасного Грималича о тол/, иж первей жона его.была 5*за братол/ их, панол/ Станиславомъ Вештортовичол/*5, и потол/ пан Станислав умер, а она с нил/ детей не мела и с удовего столца съступила, пошла за другого мужа, Щасного Грималича, 5*и держить'именеи, блискость их, двор Довкніего, на ймя Монтовтишки, а другие дворы, блискость их: Види а Ошмену, держитъ писар нашъ латинский, пан Павелъ Нарушевич*5, [и жедали], абыхмо их к той блискости их допустити. И Щасный Грымало от жоны своее мовил, иж тот двор Довкшево, Монъ- ТОвТИШКИ, ПредкуЛ/2 ЖОНЫ ЄГО НЄ ЄСТЬ ОН2ЧЫЗ- на, але выслуга.
И мы с п(а)ны радами н(а)шими, того до- ведавшы ся, иж тоиі двор Довкшево, Мон- товътишки, 6*тыл/ боярол/ есть дедовща2, тоні двор Довкшего, Монтовтишки*6, со всимъ, как ся в собе маені(ь), дали есмо ил/ держати. И ка/с служба н(а)ша и зел/ская оминені(ь), Щасный Грималович, если будетъ на то которие листы-данину мети оніца н(а)шого Кази- мера, короля, маеть перед нами положити, мы имъ маел/ в тол/ справедливость вчинити. 5*А што ся дотычеиі(ь) двора Видей и Ошмяны*5 с п(а)номъ Павломъ Нарушевичол/, ино как служба н(а)ша и зел/ская оминені(ь), мы кажел/ п(а)ну Павлу Нарушевичу перед нами стати и листы на то, которые будені(ь) в себе мети, положити, и в тол/ имъ з нимъ маемъ справедливость вчинити.
Писан у Вил(ь)ни, под леты Божего на- рожен(ь)я тисеча пянісотъ дваніцать второг(о), м(еся)ца июл(я) 28 ден(ь), индык(т) 10.
Пры т(ол/) б(ы)ли: воев(ода) в(иленьский), кан(цлер) дер(жавца) моз(ырский), п(а)и Ол- (брахні) Мар(тинович) Кгаш(толиі), п(а)н тройский), стар(оста) гор(оденский), п(а)н Юр(и) Ми- /с(олаевич) Рад(ивиловича), воев(ода) под- (ляский), мар(шалох), дер(жавца) ож(ский) и пер(елол/ский), и рад(унский) Януш Костев(ич).
Копоть, писарь.
Жыкгимонні, Божю.
4. 	//[70] Выроя золотару места Вилея(ь)ско- г(о) Фолфъкажу з невесткою его Винцэя- товою о речи рухомые и о домы в месте Вилея(ь)сколг брата его, небодошка Вицеяга.
Жыкгимониі, Божю м(и)л(о)стью.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами н(а)шими, стояли перед нами очивисто, жа- ловал намъ золотар места Вилен(ь)ского Вол- фъканкь на невесніку свою Винцэнътовую о тол/, што ж брані его, муж ее, Вицэнтъ вмеръ, а детей по собе не оставил, а она сребро, перла, камен(ь)я и иные станіки, рухомые речи, и домы в месте Вилен(ь)скомъ в себе держить, “и я, дей, к тому близшый”. И Вицэнтовая перед нами мовила: “Мне, дей, муж мой, а его брать, домы в месте Вилен(ь)скомъ и станіки, вси рухомые речы, на тэстаменте отписалъ, пры которол/ же тэстаменте, коли муж мой тоні тэстаменні мне чинилъ, и он самъ был, и тоні тэстаменні г(о)с(по)д(а)ръ, корол, его м(и)- л(ос)іъ, мне листол/ своил/ потвердил”. И Вол- фъканкъ перед нами мовил3, иж тоні тэстаменні неслушный а нерадно писан. И Вицэнтовая давала перед нами сведеі<гво, перед кимъ муж ее тоні тэстаменні делал, врадниковъ места Вилен(ь)ского: войта Никля а бурмистра Якуба Бабича. Мы казали тыл/ врадникомъ перені нами стать, и тые врадники перед нами свені- чыли тыл/ обычаемъ: иж коли Вицэнні на остаточной воли своей тоні тэстаменні делал, они пры тол/ были, а тоні Волфканкъ туні же при нел/ был и ему, брату своему, о тол/ ся впо- минал, и тоні, дей, Вицэнні ему оніказал: “Што, дей, я жоне своей оніписую, то не есні онічызна моя с тобою, але то есть все мое власное, штол/ я выпрацовал роботою и куплею своею, ты к тому ничог(о) не маєш”, - и в тол/, дей, ему Волфканкъ остаточное воли его переказити не мог, и што, дей, былъ мелъ волю ему оніпи- сати, и то оні него онідалил.
Ино мы, тому порозумевшы, и видело ся нал/ и п(а)номъ радамъ н(а)шимъ, иж не одно у Моинібарскомъ праве, але и в рыцэрскомъ, крол/ онічызны, волей кождый выслугу и робо-
і
I
Nr. З
4 Greta parašyta (Рядом нап.) отклад на инший час.
5 5 Pabraukta pieštuku (Подчеркнуто карандашом).
h‘fi Išilgai lapo kairėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка, доп. вдоль левого поля).
13.801
43


ту-набы/и(ь)е купе^твоти албо которылскольвек набыти(ь)емъ - записать, кому будети(ь) его воля. И тог(о) есмо межи ними досмотревшы, и подле сведег<ства тых врадников вилея(ь)скихъ, Вицэятовую правую знашли, и тоти тэстамеяти мужа ее у моцы зоставили. Маетъ она домы и тые вси рухомые речы держати, подле тэстамея- ту мужа своег(о).
И на то есмо ей дали сесь нашъ листи судовый з н(а)шою печати(ь)ю.
Писанъ у Вил(ь)ни, под леты Божего наро- жея(ь)я тисяча пятисотъ дватицать второг(о), м(еся)ца июл(я) трытицатого дня, иядыкта десятый.
Копоть, писарь.
Sigismundus, гех.
5. 	//[70ѵ] Recognitio generosae Sophiae de Cor- czewo, consortis Nicolai Raphaelis, cessionis filio suo Nicolao Hlebowicz sortis illius bonorum certorum.
Sigismundus, rex.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, praesentibus et futuris harum no- ticiam habituris, quia in nostrae Maiestatis praesen- tia personaliter constituta generosa Sophia de Cor- czewo, relicta magnifici olim Stanislai Hlebowicz, palatini Polocensis, nunc vero consors generosi Nicolai Raphaelis de Czaple, non vi, dolo, metu aut aliqua sinistra machinacione seducta, sed spon- te libere et amicorum suorum consilio ac matura deliberatione, intra se praehibita, publice et per expressum recognouit et confessa est ad preces hu- miles immo compatiendo aduersae fortunae generosi Nicolai Hlebowicz filii sui, quia ad actus bona sua paterna obligauit, amoreque matemo erga eum permota volens condicionem sibi facere me- liorem, sortem bonorum suorum quae ad ipsum Nicolaum post mortem eiusdem Sophiae matris suae deuolui deberet, in vita sua sibi dimisit: Venzd viliam haereditariam suam, Hrodiszcze nuncupa- tam, ad viliam curiam Rudka exantiquo pertinen- tem ac in districtu Drohicensi consistentem, cum omnibus et singulis eiusdem villae agris, hominibus, syluis, praediis, hoc est pasznie, quae ad praesens ad eandem viliam Hrodiszcze colit censibus, datio- nibus, ffumentis generale cum omnibus et singulis utilitatibus et vsibus, redditibus praeuentibus vniuersis, nullis exceptis et nihel pro se reseruando sine4 excipiendo, cum omni eo iure, dominio et
proprietate, prout ipsamet villae praedictae Hrodiszcze.
6. 	Literae ad capitaneum Drohicensem, in causa Jczki et Tibory occasione bonorum Jablona etc. datae.
Sigismundus, Dei gratia.
Magnifico domino Petro, palatino Polocensi et
capitaneo Drohicensi, sincero nobis dilecto, in absentia vice gerenti, significamus quomodo existente causa, devoluta hune ad nos ex iudicio terestri Drohicensi occasione bonorum haereditariorum Jablona, Swierzszczewo2, Trzcionka2 etc. inter nobiles Iczkowicz Dambuyuicz, videlicet Mroczek Albertum Stanislai, Petrum et alios fratres ex vna et nobiles Tybory, videlicet Mattiam, Joannem, Abraham et omnes alios fratres, partibus, ab altera, iam pri- dem iudicialiter agitata, comparentibus hie coram nobis vtrisque partibus et literas, tam vestras quam iudicii terestris desuper emanatas, reproducentibus, ob longam reuisionem commiseramus certis con- siliariis nostris eiusmodi cau//[71]l'sam atque literas'1 reuidere, ex quibus tandem diligenti examina- tione habita accepimus, quod licet praedicti Iczko- wie Dambuyczy ipsam haereditatem Jablona, Swierczewo2, Thrzczyanka2 etc. habeant iuste sibi perpetuo adiudicatam esse tam iudicio terrestri, quam per vos ipsos Tybori perpetuo imposito silen- tio, quia tandem dicti Tyborowie, ignoramus, quo pacto et cuius scriptoris patrocinio, dum foeliciter in conuentu Grodnensi nuper egissemus, obtinu- erunt literas a nobis, quas reproduxerunt, tanquam nos cum consiliaris nostris illic vtrisque partibus personaliter coram nobis sententiam tam in iudicio terrestri Drohicensi iuste pro parte Iczkonum et contra Tybory latam atque per nos confirmatam infringere et in nihilum vertere et dictam causam in integrum restituere, cum tamen easdem partes ibidem Grodnae praedicta haereditate non iudica- uimus, sed eas ad judicium magnifici domini Alberti Gastold, palatini tunc Trocentis, et cuius districtu iurisdictione terra Drohicensis existit, remi- seramus comittentes eidem hoc ipsum iudicium, prout et commissio nostra per Jczky hinc exhibita et manu secretarii nostri Kopec signata in personam ipsius palatini Trocensis euidenter et clare de-
Nr.5
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) sive
44


monstratur, et similiter citaciones ac liber actorum judiciariorum ipsius Gastold id liquide probant, praedictam causam commissam fuisse per nos ipsi palatino Trocensi, coram quo aliquocies cittati iidem Tyborowie contumaciter comparere nolu- erunt, sed talibus, vt praemissum est, clam et sine decreto nostro obtentis literis restitutionis in integrum discesserunt. Nos itaque his cognitis, quod videlicet easdem partes Grodne aut Vilnae non iudicauimus, si enim nos ipsi iudicauissemus, prae- fato palatino Trocensi iterum iudicandam itidem non commisissemus, sed nec eandem causam in integrum supra iudicium alterius partis restitue- remus, quod etiam iuri polonico facere non consue- uimus praesertim altera parte non consentiente et iidem ipsi ex commissione nostra tunc coram palatino Trocensi aliquocies cittati contumaciter comparere noluerunt, sed surrepticiter et contra iuris ordinem ac iusticiam obtentis literis nostris clam discesserunt, propterea eiusmodi literas restitutionis in integrum per praedictos Tibori exhibitas, cassauimus et cassamus, decernentes eas esse nulli- us roboris et momenti, sed sententias propteĮr] supra scriptorum Iczkowie Dambuiczki iuste et secundum iuris ordinem latas in robore suo conser- uauimus et conseruamus, tenore praesentium mediates; quamobrem Clementiae Tuae mandamus et districtius percipientes quatenus ipsos Iczki in eorum seruicys conseruetis atque in dicta bona Jablona et ei prout in se sunt lata et longa, et prout circumferentia obrąb se extendit item atque item sine dilatione intromittat //[71v] intromissos tueatur et defendat, tam ex officio suo, quam ex brachio nostro regali sub vadiis et aliis paenis a iure contra rebelles et iuri non comparentes, Statutis non obs- tantibus quibusuis literis surrepticiter obtentis et in fauorem dictorum Tyborowie, quibus desuper perpetuum silentium est impositum, emanant, aliter non facturi.
Datum Vilnae, feria secunda proxima post festum Sancti Jacobi apostoli, anno 1522.
Manus episcopi Camenecensis.
7. 	Выролг межи воєводиною вилея(ь)скою, панею Миколаевою Радивиловою, и межи сынами ее м(и)лг(ости), п(а)ны Радивилами, о вси имея(ь)я их отъчизные и сумы п(е)н(я)зея на заставах
Жыкгимоняі, Божю м(и)л(о)стью. Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами
н(а)пшми, будучи нам на великою сонме у Вил(ь)ни, межи п(а)нею воєводиною вилен(ь)- скою, канцлеровою н(а)июю, п(а)ни Миколаевою Миколаевича, п(а)нею Галжбетою, и з сынъми ее м(и)л(о)сти: кн(я)земъ Миколаел*, бискупол/ жомоияіскимъ, а подчаіиыл* н(а)- ніимъ, старостою бел(ь)скимъ, державною марковъскил*, п(а)номъ Янож, а державъцою уияюльскил* и пенянскимъ, п(а)номъ Станиславов - Миколаевичи, о вси имен(ь)я небощика п(а)на воеводы вилен(ь)ского и о пенязи на заставах.
Выслухасши их речей, которые они перед нами со обу сторон широцэ мовили, сказан(ь)е есмо межи ними вчинили под тою мерою: скоро по той н(а)пюй службе нинешней маемъ мы, г(о)с(по)д(а)рь, послать двухъ человекос добрых по всил* именьям: ояічызнымъ и куя- ленымъ, и выслузе, небощыка п(а)на воеводы вилен(ь)кого доведати ся и пописати люди и дани, и доходы, и всякие пожыяіки, и маеть пани воєводиная вилен(ь)ская и сыны ее м(и)- л(о)сти: княз бискуя вилен(ь)ский4 и браяі(ь)я его, с обу сторон собе делчыхъ побрати и, кролі материзны, мають вси имен(ь)я межи себе в ровный делъ поделити на чотыри части: п(а)ней воеводиной вилен(ь)ской - часть, а кн(я)зю бискупу з браяіею кождому - по части. А што ся дотычеяі(ь) на Ушполяхъ и Пенянехъ пенязей - дву тисячей коя гр(о)иіей, и с тое сумы пан Станислав маеть дати маяіцэ своей, п(а)ни воеводиной, пяяісотъ копъ гр(о)шеи, а кн(я)зю бискупу жомоияіскому - тэж пятьсояі копъ гр(о)шеи, а ему з братол* - тэж по пятисотъ коя гр(о)інеи без жадъных роков. А которая сума на Бел(ь)ску, коли будутъ пенязи ояіложоны, тогды маютъ тые п(е)н(я)зи по тому ж на чотыри части межи себе розделити: ка/с п(а)неи воеводиной - часть, так и всимъ сынол* - по части. А поки пан подчашый в той суме будетъ Бел(ь)скъ держати, до тых часов вси платы и доходы - от мала и до велика, што- колвекъ з Бел(ь)ска прыходыяі(ь) - маеть //[72] ’'тэж пан Ян з маяікою'1 своею и з браяіею на чоіыри ж части делити: как маяіцэ ихъ,
Nr. 7
4 Taip rankr., kaip jau minėta, jis buvo Žemaitijos vyskupas (Так в ркп., как сказано выше, он был жемайтийским єпископом).
із*
45


п(а)неи воеводиной - часть, та/c и всей бра- /и(ь)и - по части, леч на п(а)на старосту маеть зостати для опатрован(ь)я и обороны старосте5 пак/ни и фолварки, млыни и вины. А коли ся имен(ь)ми будутъ делити, тогды маю/и(ь) умову промежку себе вчинити, по чому маютъ на rod сестрал/ на шаты и обыход сумою п(е)н(я)- зя(м)и давати до тых часов, поки их замуж выдадутъ, албо естли похотяиі(ь) которое име- н(ь)е со всих дельниг<, выймокъ, сестрал/ своимъ дати, то будетъ на их воли. А што они сестрал/ своил/ двул/ к рукал/ ма/ичиныл/ на початок дали пенязи и серебро, а еще на них остачо - на кождомъ брате по чотириста золотых в золоте. И коли будуть сестры свои замуж давати, тогды к той первой суме маю/и(ь) дати кождый своей сестре по двесте золотых черченыхъ, кождый бра/и. А до6 тых часовъ, поки межы ними делъ будетъ делнен, и платов всихъ - от мала и до велика - со всих именей не маюиі(ь) выбирати ани выво- зити, ани пожи/иковъ жабныхъ мети. Все то намес/иники маю/и(ь) збирати къ своил/ рукамъ и на делу под присегою все в цэлости маюти(ь) положити. А хто бы што после тог(о) н(а)шого всказан(ь)я з ыменей што взял або пожил, то тэж намес/иники маю/и(ь) под прысегою ил/ поведити.
И на то дали есмо кн(я)зю, бискупу жо- мои/искому, сесь наш лист судовый з н(а)шою печатью.
Пры тол/ были п(а)нове рады: княз Яи, бис- куи виленъский, воевода вилен(ь)ский, канцлер наш, державъца мозырский, пан Олбрахтъ Маргинович Кгашътовтъ, воевода подляи/ский, маршалокъ Haw, державъца ожский и пере- лол/ский, и радуньский, пан Янушъ Станиславович Костевича, маршалок дворный, староста берестейский, ковен(ь)ский и лидский, пан Юрьи Ивановна Ил(ьи)нича.
Писан у Вил(ь)ни, под леты Божего наро- жен(ь)я тисяча пятьсо/и двадцать второг(о), м(еся)ца августа 4 ден(ь), инды/е/и 10.
В томъ листе рука королевская.
Копоть, писарь.
8. 	Выроя Лвовыл/ детел/, Боговитиновича, с п(а)нол/ Юремъ Ил(ь)иничол/ о имея(ь)е Вортоль.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами н(а)тими, жаловали нал/ Лвовы дети, Б(о)го- витиновича, на маршалка дворного, старосту берестейского, ковен(ь)ского и лидского, п(а)на Юря Ивановича Ил(ьи)нича, ижбы он держалъ имен(ь)е ихъ Вортоль //[72ѵ] ^безправне, на кото'1рое ж имен(ь)е данину-привилей брата н(а)шого, короля, его м(и)л(ос)ти, Александра и н(а)шо потвержене навечность маютъ. И мар- шало/е дворный, пан Юри Илинич, перед нами мовил, иж ему о тол/ суд был с о/ицомъ их, п(а)номъ и Лвомъ Боговитиновичол/, где ж зъ обу сторон ихъ тал/ судьи выездили: намес/и- никъ каменеі<кий, княз Семенъ Олександрович Чорторыйский, а конюшый Haw дворный и троі<кий, намес/иникь лепунский и волкиниц- кий, пан Якубъ Кунцович, а маршалокъ Haw, пан Ян Стецкович, а лесничый nodjuiwciow, пан Андрей Борисович Лозка, и оные суди тое имен(ь)е Вортоль ему присудили, и то/и суд свой на великол/ сойме в Берести перед нами и перед всими п(а)нны2 радами н(а)шими о/иказывали. Мы, на он часъ выслухавшы тог(о) суда тых судей, п(а)на Юря есмо пры тол/ имен(ь)и Вортоли заставили и на то листъ Haw судовый ему дали, и то ему навечность потвердили тыл/ листол/ н(а)шимъ. И потол/ пан Левъ Боговитинович въ тоиі же час по сказа- н(ь)и н(а)шомъ, опустившы п(а)на Юря Ил(ь- и)нича, искал на тых судьях перед нами именуя тог(о), иж они тое имен(ь)е его о/исудили без присеги све/иковъ, не водлугъ обычая и права земъского.
И мы казали тымъ судьямъ зася тых све/иковъ собрати, абы, та/ежо заведши земли границы того имен(ь)я, присегу вчинили. Где ж тые све/ики были тал/ собраны, и пан Левъ со всих тых све/иковъ обралъ семъ све/иковъ, а присмотряти тое 4 "присяги послали есмо воеводу nodjwwcKoro, маршалка и писара н(а)- шого, п(а)на Ивана Семеновича Сапегу4, а маршалка н(а)шого, старосту мелниі<кого, п(а)- на Немеру Грималича. И тые све/ики перед ними по тыл/ жо границал/ землю завели и
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) староства.
Raidė д taisyta iš т (Буква д правлена из т).
Nr. 8
Pabraukta pieštuku (Подчеркнуто карандашом).
46


чотыри их присягнули, а тры прысегати не хотели.
И тое сведецтво тых све/иковъ и завод грани^ паи Сапега и паи Немера к намъ в листе своемъ писали, о чомъ жо паи Левъ Боговитинович с тыми первыми судьями повторе о тож перед нами мовили, пгго ж мы тогды, межы ними досмотревшы, и за тое имеи(ь)е, за Вортол, которое судьи их олі п(а)на и Лва о/исудили, на всихъ тых судьяхъ, которые таж межы ними были, толко жъ зежли изъ ихъ именей п(а)ну и Лъу присудили, яко ж то в привили н(а)июмъ выписуеть, который паи Юри Илиничъ передъ нами вказывал.
А так, п(а)на и Лвовы сыны, Б(о)говити- новича, били намъ чолож3, абыхмо иж3 зася тое имеи(ь)е Вортоль вернули. Ино мы, выслу- хавшы суда и прывиля п(а)на Юря Ивановича //[73Р'Ил(ьи)нича, и не видело ся'1 намъ того н(а)піого суда и привиля п(а)ну Юрю ламати. Зоставили есмо п(а)на Юря Ил(ь)инича при тож имеи(ь)и Вортоли, водле суда и привиля н(а)шого первого, и вжо тое имеи(ь)е Вортоль п(а)ну Юрю Илиничу и его детеж, и на потож будучыж его щадкомъ потвержаемъ симъ н(а)шимъ листож вечно, подле суда и привиля н(а)шого первого со всимъ с тыж, как ся тое имеи(ь)е по тыж границаж, по которыж ему тые судьи о/иехали. И волей паи Юрьи в тож имеи(ь)и прибавити и розширити, и къ своему леишому вжиточному обернута, как самъ налепей розумеючы.
А на твердость тог(о) и печать н(а)шу казали есмо привесити к сему нашому листу.
При тож были п(а)нове рады: князь Яи, бискупъ вилеи(ь)ский, воевода троцкий, гелг- манъ навыжшый, староста браславский и веницкий, княз Костяитинъ Ивановна Остроз- ский, воевода вилеи(ь)ский, канцлеръ нагн, староста мозырский, паи Ольбрахгь Марти- нови*/ Кгаштовть, паи троцкий, староста горо- деиский, паи Юрьи Миколаевич Радивиловича, маршалок зежский, воевода новгородский, дер- жавъца мерецкий и довкговъский, паи Яи Янович Заберезииский, воевода подляи/ский, маршалок, державца ожский и переложский, и радуиский, паи Янушъ Станиславовичъ Костевича.
Писаи у Вил(ь)ни, под леты Божего на- рожеи(ь)я тисяча пятьсолг два/ицать второг(о),
м[еся]ца августа 3 деи(ь), индык(т) 10.
В тож листе рука королевская.
Копоть, писарь.
9. 	Выроя албо потвержея(ь)е кн(я)зю Пайлу, бискупу лудкому и берестеяскоду, именея: Ставу, Орлея и Зломышли, о г Юря Ставского записаны*, о которие се Гожшеевичи с кн(я)- зеж бискупож погодили.
Жыкгимои/и, Божю м(и)л(ос)тью. Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами
н(а)шими, стояли перед нами очывисто, жаловали наж дворане н(а)ши: Миколай а Яи - Гожшеевичи, на кн(я)зя Павла, бискупа луц- кого и берестейского, тыж обычаемъ: “Держитъ, дей, ои имеи(ь)я небожчыка п(а)на Юря Став- ского, блискость нагну - Став а Орле, а Зло- мыгили - не ведаеж коториж обычаеж”. И кн(я)зь бискуи перед нами мовил: “Тые, дей, имеи(ь)я небожчыкъ паи Юри Ставский ещо за доброй памяти и будучы в полномъ 4'здо- ровю оляіисал на цэрковъ Божю, на бискулю'4 Луцкую и Берестейскую, подле которого ж запису его г(оспо)д(а)рь, корол, его м(и)- л(ос)ть, тые имеи(ь)я на тую бискулю и приви- лемъ своиж потвердилъ”, - и на то запис Юря Ставского и привилей наги перед //[73ѵ] ’'нами вказывал'1. И тые Гожшеевичи перед нами мовили, што ж мы первей сего с п(а)ны радами н(а)шими и со всими землями, полідаиными н(а)шими Великого князства Литовского, то установили и уфалили на валныхъ соймехъ, иж нихго не маелі(ь) вышей третєє часта именей олі близких записывати, а Юри Ставский тые имеи(ь)я на тую пискулю2 оліписалъ, оладалившы олі того их, блискихъ своих. И мы хотели были тог(о) межи ними смо/лрети, и в тож справедливость вчинити. И потож они о другую часть межи собою у еднан(ь)е уступили перед воеводою вилел(ь)скимъ, калцлерож н(а)шимъ, державъцою мозырскимъ, п(а)номъ Олбрахтож Мартиновичож Кгаштолтомъ, а перед воеводою киевскимъ, державцою свислоц- кимъ, п(а)номъ Андреемъ Немировичож, а перед воеводою полоцкимъ, старостою дорогиц- кимъ, п(а)номъ Петрож Станиславовичемъ [Киглкою], а перед воеводою витебскимъ, мар- шалкомъ н(а)шимъ, п(а)номъ Иваномъ Богда- новичож Сапегою, и перед илшими п(а)ны радами н(а)шими под тою мерою: которое де-
47


дицтво и отчызну, блискост(ь) свою, тые Гол/- шеевичы къ тым именьямъ, вышереченыл/, мели, тог(о) всего кн(я)зю Павлу на тую быс- куяю ся отступили и тыл/ дедицтвол/ и отчизною своею доброволно его даровали, а оя тэж за то некоторою сумою их даровал. Как же и сами тые Гол/шеевичы то перед нами сознавали, а и тые п(а)нове, которые на тол/ едъная(ь)и были, то перед нами поведили, иж таким обычаел/ тое едъная(ь)е межы ними ся стало. И князь Павел, бискуя луцкий, бил намъ чолол/, абыхмо ему на то дали наи/ листъ и тые имея(ь)я на тую бискуяю потвердили н(а)шимъ листол/ навечност(ь).
Ино мы на его чолол/битье то вчинили: на то дали ему сесь нам/ листъ и тые име- я(ь)я: 4'Став а Орле, а Зломышль*4, потвержа- емъ симъ н(а)інимъ листол/ вечно и навеки непорушно нинешнему ‘бискупу, кн(я)зю Павлу, и по нел/ будучыл/ бискупол/ луцкимъ со всими людми тых именей ихъ, всими землями: пашными и бортьными; и з сеножат(ь)ми, и з гаи, и лесы, и дубровами, и з ловы: зве- рыяными и птаіными; и съ озеры, и з реками, и з езы, и з речками, и ставы, и з млыны и их вымелки, и з бобровыми гоны, и съ службами, и входы всими тых людей и земль, И 3 даями: гр(о)пі(о)выми и медовыми, и бобровыми, и куничными; и з дяклы: оръжаными и овсяными; и со всимъ правол/ и паяствомъ властостью такъ долго и широко, округло, как ся тые вышейписаные имея(ь)я здавна и ияне5 сами в собе и в границах ся своих маютъ, подле запису того Юрья Ставского и потвер- жея(ь)я н(а)шого, и спущея(ь)я, и выречея(ь)я тых Гомъшеевичов. И волея княз Павел, бискуя луцкий, и по немъ будучые бискупы тал/ прибавити и розшыри//[74]1*ти и къ своему лея- шому1 вжиточному обернути, якъ самъ налепей розумеючы.
А на твердость и печат(ь) н(а)шу казали есмо привесити къ сему н(а)шому листу.
При томъ были п(а)нове рады: княз Яя, бискуя вилея(ь)ский, воевода троцкий, гэтмая навыжшый, староста браславский и веницкий, княз Костяятия Иванович Острозский, воевода вилея(ь)ский, каяцлерь нам/, державца мозырский, пая Олбрахть Мартинович Кгаштолтъ, пая вилея(ь)ский, староста жомоитский, пая Станислав Янович [Кгезкгайла], пая троцкий,
староста городеньский, пая Юри Миколаевич [Радивиловича], маршалок зел/ский, воевода новгородский, державца мерецкий и довкговъский, пая Яя Янович Заберезияский, маршалок дворный, староста берестейский, ковея(ь)ский и лидский, пая Юри Иванович Ил(ьи)нича.
Писая у Вил(ь)ни, под леты Божего наро- жея(ь)я тисяча пятьсояі дваяіцать второг(о), м(еся)ца августа 9 дея(ь), иядык(т) 10.
В томъ листе рука королевская.
Копоть, писарь.
10. 	Потвержея(ь)е кн(е)г(и)ни Туровой Свир- скоя, кн(е)г(и)ни Катерине, третєє части име- нея брата ее Щасног(о) Крупъского), водлуг листу судового) паноя рад, их м(и)л(ос)ти.
Жыкгимояяі, Божю м(и)л(ос)тью.
Била намъ чолол/ кнег(и)ня Туровая Михайловича Свирская, к(не)г(и)ня Катерина, о тол/: сестры ее, паяны Крупъские, держали имея(ь)е, делницу брата своег(о) Щасного Крупъског(о), а ей у тол/ делу ровног(о) дати не хотели.
И мы казали о тол/ межи ними досмотрети и справедливость тому вчинити п(а)номъ радал/ н(а)шимъ: воеводе вилея(ь)скому, каяцлеру н(а)шому, старосте бел(ь)скому и мозырскому, п(а)ну Ольбрахту Мартиновичу Кгаштолту, а маршалку зел/скому, воеводе новгородскому, державцы мерецкому и довкговъскому, п(а)ну Яну Яновичу Заберезияскому, а маршалку н(а)- шому дворному, старосте берестейскому, ко- вея(ь)скому и лидскому, п(а)ну Юрю Ивановичу Ил(ьи)нича. И ихъ м(и)л(ос)тъ тог(о) межи ними смотрели, где ж тая к(не)г(и)ня Туровая жаловала на них перед их м(и)л(ос)тью, иж тые паяны Крупъские тые имея(ь)я om шестинатцать лет одны на себе держали, а в тол/ делу ровного не дали. И тые паяны Крупъские мовили перед ихъ м(и)л(ос)тъю, што ж они, вытягиваючы тые имея(ь)я, немалую суму п(е)н(я)зеи своих властныхъ выдали, а она имъ в тол/ помочна быти не хотела и к тому выправы имъ не дала.
И тог(о) ихъ м(и)л(о)сть, межи ними до-
Nr. 9
Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) нине.
48


смотревши, та/c сказали: што к(не)гини Туровая искала делницы бра//[74ѵ]ьта своего, которая ж'1 мела на нее прыйти, што o/и шестина/ицати летъ она шкодовала, то их м(и)л(о)сть ни-во што положили, а што панны Крунские на/сладу своего искали, што втратили, ищучы тых именей, и к тому выправы, то тэж их м(и)л(ос)ть напротивку тых шкод ни-во што положили. Нижли што ся дотычетъ именей тое(о) брата их Щасного, то их м(и)л(ос)ть казали имъ на тры части поделити, а то тым обычаемъ: што будетъ спустело в тых имен(ь)яхъ ещо за жывота тое(о) брата их и по животе его от татар, то маюш(ь) на трое делити, а што будутъ панны Крупъские за своего держанья там спустошили, то маетъ въ ихъ делницы имъ о/итручоно быти, а кн(е)ги(ни) Туровой третяя час/и(ь) цэлого во всемъ маеть быти. И на то их м(и)л(ос)тъ листъ свой судовый к(не)г(и)ни Туровой дали. Который же она листъ их м(и)л(ос)ти перед нами вказывала и била нам чолом, абыхмо ей на то дали наш листъ и тую третюю часть потвердили ей н(а)шымъ листом.
Ино мы, выслухавшы листу судового тых п(а)новъ pad н(а)шыхъ, на ей чоломъбитъе то вчинили: на то дали есмо ей сес наш листъ и потвержаемъ то ей симъ н(а)шимъ листом, нехай она тую третюю часть именей брата своего держить со всимъ, водлугъ суда и листу судовог(о) тыхъ п(а)новъ pad н(а)шихъ.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) тисяча пя/исотъ 22, м(еся)ца авгус/и(а) 10 ден(ь), инди/с(т) 10.
Копоть, писарь.
11. 	Decretum nobili Sóphiae Izdebska, consorti Pauli Nuzewski, cum Luka Skierwy de Za- ianczniki occasione certi prati in haereditate Buiaki terrae Drohicensis.
Sigismundus etc., Russiae, Prussiae, Samogitiaeque etc., dominus etc.
Significamus tenore praesentium, quibus ex- pedit vniuersis literarum noticiam habituris, quo- modo orta iam pridem controuersia inter nobiles Sophiam Izdebska, consortem nobilis Pauli Nuzewski, actricem, ex vna et Lucam Skyerwy de Za- iancznyky, haeredes in Buiaky in terra Drogicensi situatos, occasione certi prati, in haereditate Bu- yaky consistentis, de quo Sophia praefata se fuisse expulsam querebatur per Lucam praedictum, ac
item occasione occupationis certorum agrorum, in eadem haereditate Buyaki existentium, frumen- torumque in eis, per Lucam praedictum semina- torum, cum existimatione damnorum pro prato et pro agris. Dum Lucas praedictus in ius judicium- que castrense Drohicense cittatus fuisset, respon- dendo proposicione Sophiae praedictae, pro prato factae, detulerat iuramentum eidem Sophiae, vt eo cum testibus fide dignis praestito designaret et circumscriberet limitaretque pratum illud, quod suum esse asserebat, et praefixus fuit turn certas4 ter//[75]1*minus eiusdem'1 iuramento praestando pro agris vero et ffamends praedictis, propositione facta Lucas praedictus respondere uoluit, asserens eius causae iudicio iuri terrestri et non castrensi pertinere; propterea se ad illud ius remitti petebat. Adueniente deinde termino iuramenti, Sophia praedicta in loco agri, pro quo Lucam citauerat, cum testibus constituta in praesentia vicecapitanei et judicy castrensis, tunc ibidem campestre iudicium locancium, volebat cum testibus praedictis iurare et de prato, et de agris simul. Lucas vero praedictus iuramento praestando repugnabat, allegans se duntaxat pro prato iuramentum de- tulisse et propterea hoc ipsum iuramentum in prato, occasione cuius agitur, audire nolebat, et non in agro praedicto; pro agris vero se ad ius terrestre excipiebat, vt prius, et propterea his non attentis iudicium campestre praedictum tunc ibidem in contumaciam Lucae praedicti, quasi iuramentum audire nolentis, absque iuramento Sophiae et tes- tium praedictorum eidem Sophiae pratum et agros adiudicauit. A quo decreto, dum Lucas praefatus ad nos appellasset, fuissetque coram nobis Craco- uiae cum parte aduersa in termino appellationis legitime constitutus, dumque acta et processum causarum praedictarum iudissemus, cognoueramus contra juris ordinem factum fuisse: causa agrorum causae pro prato fuisset coniuncta, quae variis cita- tionibus sunt inchoatae, quae simul vno iuramento Sophia praedicta assequi voluit, cum tamen ex actis coram nobis exhibitis colligi non potuiset iuramentum pro agris Sophiae delatum esse, im[m]o Lucas praedictus ipsam causam agrorum ad jus terrestre remitti postulabat; et propterea tamen decreue- ramus per Sophiam praedictam pratum illó modo
Nr. 11
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) certus
49


praemisso adiudicatum possidendum, pro agris vero mandaueramus terrestri jure cum Luca praedic- to denuo experiri, cum ilia causa ad jus terrestre, ad quod se Lucas excipiebat, legittime pertineat, jnhibendo, tamen judicio castrensi, ne in ea causa vlterius procedere praesumeret, decernendo, quic- quid in earn fecisset, fore irritum et nullum cassum- que. Demum Sophia praedicta decreto nostro hu- iusmodi et inhibition! non attendens, pro agris et frumentis damnisque, in cittatione positis, in iudicio praefato castrensi ad vlteriora procedens, Lucam praedictum ad videndum iurari super damnis in cittacione pro agris et frumentis positis et valore eorum cittauerat, qui comparens in termino juramentum audire noluit, allegans eandem causam per nos ad judicium terrestre judicandam remissam fuise, petensque se iuxta decretum nostrum conseruare et cau//[75v]bsam ad jus terrestre'1 remitti. Judicium vero allegacione, sua reiecta ipsi Sophiae damnorum solucionem sine eius jura- mento adiudicauerat, ipsumque Lucam in eis con- demnauerat contra tenorem decreti nostri et inhi- bicionem, eidem iudicio factam, ipsumque Lucam deinde se inhibicione et decreto nostro tutanti et protegenti in multis vadiis et damnis condem- naverat seque in bona omnia Lucae praedicti in Boyaky2 intromiserat et iniecerat, a quo decreto et grauamine sibi illato, dum Lucas praedictus ad nostram Magestatem appellavisset, interim Sophia praedicta termino appellationis non expectato eum ad praesentiam Magestatis nostrae Hrodnam voca- uerat ad videndum sua perlucra in eo obtenta con- firmari, quo termino adueniente, nos eadem perlucra sua, talia, vt in se erant, confirmaueramus et approbaveramus. Pro confirmacione autem huius- modi mandaveramus capitaneo Drohicensi, vt ipsum Lucam in possesionem curiae et praedii eius in Buyaky conseruasset illumque in eorum possessionem restituisset. Sophiae vero in eius perlucris, in kmethones duntaxat villae illius et eorum agros, intromissionem dedisset. Vadia etiam omnia Ma- gestate nostra per Lucam praedictum, occasione praemissorum et alia quomodolibet inita, de gratia nostra eius compacientes damnis indulseramus et remiseramus, sibi eadem generose donando. Postea vero Lucas praedictus coram nobis constitutus alle- gabat in literas confirmationis nostrae perlucrorum praedictorum nonnulla scripta fuisse, quae in causa processu non continentur, ipsamque Sophiam bona sua in perlucris praedictis iniuste et praeter aequi-
tatem occupasse, quod ipse vlterius ferre nolens cupiensque bona sua de manibus eius eliberare, ipsam de mandato nostro ad praesentiam Majestatis nostrae citauerat, ad videndum et audiendum summam perlucrorum, si quae in bonis eius iuste iuridice, legittime obtinere se praetenderet, in processu earn se praedictorum contentorum per nos declarari et constitui, quam sibi bona sua de manibus eius eliberando soluere paratum se fuisse asse- rebat ad reponendumque perlucra sua praedicta coram nobis et sibi bona praefata velut haereditaria et propria adiudicari possidenda; quo termino adueniente nobis tarn aliis reipublicae negotiis dis- trictis et multum occupatis, commiseramus eius causae judicium et cognitionem certis jurisperitis cognoscendam et disquirendam, perlucraque praefata tangenda et quae juris fuissent facienda praefi- genda in praesentia partis vtriusque ore nostro regio praefatae Sophiae et marito eius //[76] Hermi- num peremptorium*1 coram commissariis nostris praedictis comparendi. In quo termino per nos ad praemissa praefixo, dum Sophia praedicta contu- maciter et rebelliter parere noluisset, Lucas vero praedictus instanter petiit sibi bona sua restitui possidenda, protestans se paratum fuisse summam perlucrorum, iuste, legittime et iuridice in eius bonis obtentorum, iuxta decretum et existima- tionem, cognitionemque 'Comissariorum praedictorum reponere, quam si sciret ortam, ipsam in contumaciam Sophiae praedictae repositurum se offerebat et propterea cupientem per commissarios praedictos summam certam perlucrorum praedictorum in eius bonis obtentorum constitui, quam eliberando eadem bona reponere volebat, re- produxit iudicialiter processum causarum praedictorum ex actis castri Drohicensis sub sigillo ema- natum, quern etiam vicecapitaneus Drohicensis, tunc eisdem commissariis assistens, iuste et vere ex libro descriptum fuisse affirmabat, quern commissary praedicti reuidentes cognouerunt nullos errores et saitus contra juris formam et consuetu- dinem terrestrem in eo commissos, prout eos in certis suis literis sigillis eorum sigillatis et manibus subscriptis reproduxerunt. Jtaque nos praemissa omnia debite considerantes, non ignoran- tesque, quia terminus huiusmodi ad redimenda bona, in obligatione aut perlucris possessa, primus est peremptorius et praefata citata in eo non com- parente, in literis obligatione aut perlucris expressa reponi debet in concellaria et bona redimenda eius
50


haereditaria, et domino proprietario adiudicari et restitui debent, sed quae modo in perlucris summa certa pecuniarum expressa non est neque propter errores, in eo processu commissos, iuste et iuridice constitui potest, propterea hune5 controuersiae tandem finem imponere volentes et Lucae praefato praemissorum occasione justiciam ministrare cu- pientes, indignum putantes, cum bona sua iuxta formam juris eliberare uolens propter partis contumaciam et absentiam ipse consequi non debere. Ideo de consilio consiliariorum nostrorum et juris peritorum, nobiscum existentium, ex quo Sophia praedicta in termino literali citationum eidem coram nobis praefixo et demum per nos ei ore tenus limittato coram commissariis nostris contumaciter parere noluit neque sua perlucra reproduxit et summam damnorum et perlucrorum, si quam in causae processu iuste, legittime et iuridice in bonis Lucae praedicti obtinuit per eosdem commissarios nostros, constitui et declarari ac sibi eandem per Lucam praedictum bona sua eliberando reponi au- dire et videre noluit, in contumacium ipsius decre- uimus et decernimusque per praesentes pratum praedictum, pro quo Lucas praefatus quamuis contra juris ordinem sponte tamen in ius castrense Drohicense iudicando submiserat et pro //[76v] 'ipso juramentum*1 Sophiae praedicta detulerat, eidem Sophiae iure castrensi Drohicensi primum et deinde per nos adiudicatum per ipsam Sophiam fore possidendum. Reliqua vero bona Lucae praedicti haereditaria in villa Buiaki, videlicet agros, pro quibus post decretum et inhibitionem nostram nulius procesus denuo factus fuit, vt nos decreue- ramus, neque per eisdem6 Lucas praefatus iure competenti legittimo coniuctus est, eidem adiudi- cauimus possidenda. Praeterea omnia bona ipsius Lucae et in Buyak, et in Zayanczniky, in huiusmodi perlucris errorem7 per Sophiam praedictam occu- pata et illi adempta, sibi Lucae similiter adiu- dicamus possidenda ipsumque in eorum possessionem restituimus et reponimus tenore praesentium mediante. Reseruamus nihilominus Sophiae praedictae actionem pro agris praefatis in iure terrestri et pro taxatione perlucrorum ac pro eisdem perlucris coram loci capitaneo cum Luca praefato, si quae iuste iuridice et legittime in eo et bonis eius obtenta se praetendit. Quocirca tibi, magnifico Petro Stanislaidis de Ciechanowiec, pallatino Polocensi et capitaneo nostro Drohicensi et in absentia eius vicecapitaneo Drohicensi, man¬
damus omnino habere volentes, quatenus statim visis praesentibus literis nostris eundem Lucam Skyerwin in bona eius praedicta, videlicet eius haereditaria et propria, in viliam Buyaky et in Zayanczniky consistentia, quaecunque per Sophiam praedictam in perlucris praefatis occupata sunt, et in agros eidem Lucae iniuste ademptos ipsum resti- tuas et in eorum possessionem realem et actualem reimponas, non obstantibus Uteris nostris prioribus quibuscunque, in ea causa partibus quomodo- cunque conuerssis, ac in posessionem ipsorum eundem Lucam tuearis et defendas ac pacificum possessorem eorum efficias, mandando Sophiae praedictae et eius marito, quatenus in possessionem bonorum praedictorum ipsius Lucae hae- reditariorum praetextu huiusmodi perlucrorum eum quoquam non impediant neque ipsum violen- ter in eis ingrauent vadiis necessariis pro officio tuo desuper adhibitis. Verum si quid ad inuicem acturi erunt, jure competenti mediante et non vio- lenter secum experiant sub paena in capitaneos negligentes constituta, secus non facturus. Harum testimonio literarum quibus sigillum nostrum est subimpensum.
Actum et datum Vilnae, feria secunda proxima ante festum Sancti Jacobi apostoli, anno Domini 1522.
Жыкгимои/w, Божю м(и)лостью.
12. 	//[77] Лист всил/ обывателем земли Жо- моягское до п(а)на старосты жомоятског(о), абы ил/ не забороняв в пущах и реках входоя И П0ЖИ7К0Л мети.
Жыкгимо«/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Пану вилея(ь)скому, старосте жомои/иско- му, п(а)ну Станиславу Яновичу [Кгезкгайле], и инымъ старостам жомоиюскимъ, хто на потом будет(ь) om насъ староство Жомойтское держати.
Што перво сего очивисто жаловали нам на твою м(и)л(ос)ть п(а)нове тивунове и бояре, и вся шляхта, подданые н(а)ши, земли Жомоияг ское о том, иж твоя м(и)л(о)сть забороняв
Nr. 11
' Taip rankr., reikėtų skaityti (Так e ркп., следует читать) huic
Taip rankr., reikėtų skaityti (Так e ркп., следует читать) eadem
Taip rankr., reikėtų skaityti (Так e ркп., следует читать) errore
51


имъ в пущах н(а)шихъ и реках входов и по- жы/иковъ их стародавныхъ мети, где они здавна входы и пожи/ики свои мевали. И твоя м(и)- л(ос)ть перед нами поведил, иж твоя м(и)- л(ос)ть тых входов и пожы/иковъ в пущахъ н(а)шихъ и рекахъ не бороним/, нижли твоя м(и)л(ос)ть бороним/ имъ ловов, где великим княз Витовть и иные пре/икове н(а)піи у пущах ловъливали.
Ино мы, тог(о) межи вами досмотревшы, и твоей м(и)л(ос)ти очивисте розсказали: и тыми разы, ажбы, твоя м(и)л(ос)тъ, в пущах и реках, входах и пожы/икахъ их звечныхъ ил/ не забороняв мети тамъ, где будутъ передъ тыи мевали, нижли бы казал, твоя м(и)л(ос)ть, ловов н(а)шихъ боронити, где ловливалъ великим княз Витовть и иные предки н(а)ши.
Писая у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсо/и 22, м[еся]ца августа 28 дея(ь), иядик/и 10.
Копоть, писарь.
13. 	Позволе#(ь)е пану Яну Свирщояскому Высоки# Двор, у него заставлены#, ку потре- бе его заставити п[а]ну Андрею Дово#ну.
Жыкгимоя/и.
Явно чинимъ тыи-то н(а)шимъ листол/.
Што ж заставили есмо то/и дво/? нам/ Тро/р ког(о) повету Высоки// Дво/? п(а)ну вислицкому, гэ/иману служебныхъ наших, п(а)ну Янушу Свир- щовскому, в одиянадцетисоть копах гр(о)шей. И тыми разы жедал насъ, абыхмо дозволили ему то/и дво/? заставити в шестисо/и копах ір(о)шей на роя подкоморому н(а)шому, намес/инику ешим/скому и коневскому, и дубинному, п(а)ну Андрею Якубовичу Довойновича.
Ино мы ему тот двор нашъ в том суме п(е)н(я)зей, п(а)ну подкоморому, заставити на рок дозволяєм. А как пая Янум/ п(е)н(я)зи о/и- дасть, пая подкоморий мае/и(ь) зася то/и дво/? ему поступити и сес нашъ листъ заставный мае/и(ь) ему о/идати. И на то есмо ему дали сес нашъ лиси/ з н(а)шою печа/и(ь)ю.
При том был маршалок дво/?ный, староста берестейский, ковея(ь)ский и лидский, пая Ю/?и Иванович Илинича, а подскарбим земъский, де/?жавца велёяский, пая Ивая Аядреевич.
Писая у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) //[77ѵ] Ь1 пятьсо/и'1 22, м[еся]ца сея(тябра) 3 дея(ь), иядык(т) 11.
В тол/ листе рука королевская.
Копоть, писарь.
14. 	Аренда Аизаку и Песаху- Езофовичол/, корчом Пинских и мыта на три годы с корчмою плебаяскою.
Жыкгимоя/и, Божю м(и)л(ос)тъю.
Маршалку н(а)шому двойному, старосте берестейскому, ковея(ь)скому и лидскому, п(а)ну Юрю Ивановичу Ил(ь)мнича.
Билъ нал/ чолол/ купен нам/ Аизак з братол/ своил/ Песохол/ - Езофовичи, и поведили перед нами, што твоя м(и)л(ос)тъ з розсказая(ь)я н(а)шого посполъ з кн(я)знемъ2 бискупомъ, его м(и)л(ос)тъю, познаяскимъ личбу в них брали за долгъ небощыка кн(я)зя Федора Ивановича Ярославича и на то еси имъ листъ свой - араяду дал; и тотъ твой лиси/3 они на то перед нами вказывали. В тол/ твоел/ листе стои/и(ь), што ж княз Федо/? остал винея Аизаку пя/исоть и сел/десять кои, и полторы копы гр(о)шеи, а Песаху - сто и два/ицать кои, и чотыри копы, и десе/и гр(о)шеи - того всего остал оя имъ виненъ сел/соть кои гр(о)шеи без чотырох копъ и без два/ицати гр(о)шеи. И твоя м(и)л(ос)ть за тотъ долгъ кн(я)зя Федоров дал имъ держать корчмы Пияские: медовые и пивные, и вино горелое, и корчму плебаяскую, и мыто Пинское, и з важныл/, и корчму Ле- щыяскую, и померное, и воскобойню, и ияшые вси мыта Пияские по тому ж, как и перед тыл/ om небожчыка кн(я)зя Федора там тые доходы держивали, om тог(о) прышлог(о) свята, дня4 Светого Или, которое было иядыкта деся- тог(о), на тры годы аж до третег(о)надъца/и иядыкта, до того ж свята Илина дня.
А то тыл/ обычаел/: поки тые три годы спол- нять, маю/и(ь) они в кождый годъ с тых доходов за то/и долгъ собе о/итручати полтретяста копъ гр(о)шеи, а другую полътретяста кои гр(о)шеи маю/и(ь) до скарбу н(а)шого давати а плебану пинскому маю/и(ь) за его корчму ему дати двадцеть кои гр(о)шеи а двана/ицеть фунтовъ перцу, и фунтъ шафрану. А на другий годъ по тому ж маю/и(ь): полтретяста кои гр(о)шеи собе взяти, а полтретяста кои до скарбу н(а)шого о/идати, а плебану - два/ицать
Nr. 14
Raidė д po titulu (Буква д под титлом).
52


коп и дваная/цать фуятовъ перцу, а фуятъ шафрану. А на третий rod маютъ они до скарбу н(а)іпого дати триста коя и чотыри копы и //[78] ‘'двая/цать гр(о)шеи’’, а собе маютъ взяти двесте коя без чотырох копъ и без дваяі- цати гр(о)шеи, а плебану по тому ж дати - двая/цатъ копъ гр(о)інеи и дваная/цать фуятовъ перцу, а фунтъ шафрану. А склады маюж(ь) Taw сычены быти, по колоде меду, по тому, как и перед тымъ бывало. А в грошовый белец того меду не маюя/(ь) продавати. А промыта всякая какъ от померного и от мыта, так и от вина горелог(о), хто бы потай(но) вино жог, с того маетъ всего им быти половица, а другая - на насъ. И, твоя бы м(и)- л(ос)ть, в тые доходы не казал никому вступати И В ТОЛ/ ИХЪ ОЯ/ КрЫбДЪ боронил.
Писая у Вил(ь)ни, под лея/(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсоя/ 22, м(еся)ца сея(тябра) 5 дея(ь), ИЯДЫКЯ/ 11.
Копоть, писарь.
15. 	Арежа корчол/ и мьі7а Кледаого etc. тому ж Ажаку Езофовичу на тры годы.
Жыкгимояя/, Божю м(и)л(ос)тью.
Маршалку н(а)шому дворному, старосте берестейскому, ковея(ь)скому и лидскому, п(а)ну Юрю Ивановичу Ил(ьи)нича.
Бил намъ чолол/ купец нам/ Айзак Езофович и поведил перед нами, што ж твоя м(и)л(ос)ть продал ему на королевую н(а)шу, ее м(и)- л(ос)ть, великую кн(е)гиню Бону, корчмы Клецкие: медовые и пивные, и вино горелое, и мыто Клецкое, и померное, и важное, и воскобойное, и мостовое и на то еси листъ свой вызнаный - ораяду ему далъ, который оя листъ твоее м(и)л(ос)ти на то перед нами вказывал. Ино в тол/ листе ТВОЄЛ/ СТОИТЯ(ь), што ж твоя м(и)л(ос)ть продал ему тые корчмы: медовые и пивные, и вино горелое, и померное, и важное, и воскобойное на тры годы за трыста коя гр(о)інеи, почояшы от Божего на- рожея(ь)я прыйдучог(о), иядыкта первогоная/- Цать, аж до Божего нарожея(ь)я, которое будетъ в иядыкте четвертомънадцать.
А прото ж, абы, твоя м(и)л(ос)ть, в тые корчмы Клецкие: медовые и пивные, и у вино горелое, и у мыто Клецкое, и померное, и важное, и воскобойное, и мостовое не казал тал* никому вступати, нехай бы оя тые вси
доходы держал до трех лея/, подле листа твоее м(и)л(ос)ти, И ОЯ/ крывдъ бы, твоя м(и)л(ос)ть, казал его в тол/ боронити.
Писая у Вил(ь)ни, под лея/(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пяя/соть 22, м[еся]ца сея(тябра) 5 дея(ь), индык(т) 11.
Пр(а)в(ил) м(а)р(шалок) дв(орный), ст(а)- р(оста) бер(естейский), ков(еньский) и лид- (ский), пая Юр(и) Ив(анович) Илия(ича).
Копоть, писарь.
Жыкгимояя/.
16. 	//[78ѵ] Тому ж Кі&ъху Езофовичу арежа на озеро и корчму Вадскую до двулг годъ.
Жыкгимояя/, Божю м(и)л(ос)тью.
Маршалку н(а)шому дворному, старосте берестейскому, ковея(ь)скому и лидскому, пану Юрю Ивановичу Илинича.
Бил намъ чолол/ купец нам/ Айзак Езофович и поведил перед нами, пгго ж твоя м(и)л(ос)тъ брал в него личбу о долги небожчыка князя Федора Ярославича и на то еси ему лися/ свой дал, который оя листъ твоей м(и)л(ос)ти перед нами вказывал. Ино в тол/ листе твоел/ сто- ия/(ь), што ж Айзак клал перед тобою лися/ небожчыка кн(я)зя Федора, иж оя запродал ему озеро свое Вядское и корчму Вядскую на пять зимъ. В тол/ листе его стоия/(ь), што жъ вжо Айзак тры зимы тое озеро волочыл и корчму держалъ, а еще маея/(ь) две зимы озеро волочити и корчму держати. И в тол/ твоя м(и)л(ос)ть, з нил/ рахунокъ вчынившы, и дозволил ему две зиме озеро волочити и корчму Вядскую держати, подле листа кн(я)зя Федора.
А прото ж, поки оя то выдержитъ, и, твоя бы м(и)л(ос)ть, в тое озеро и корчму не казал никому вступати, подле листа твоей м(и)л(ос)- ти, и в тол/ бы, твоя м(и)л(ос)ть, казалъ его от крывдъ боронити.
Писая у Вил(ь)ни под лея/(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсотъ 22, м(еся)ца сен(тябра) 5 дея(ь), индык(т) 11.
Правил м(а)р(шалок) двор(ный), стар(оста) бер(естейский), ков(еньский) и лид(ский), пая Юр(и) Ив(анович) Илинича.
Копоть, писарь.
Nr. 16
Toliau viena raidė neįskaitoma (Далее буква неразборч. пап.).
53


17. 	Потвержея(ь)е намееяшку аеяскол/у, пану Ядку Ратоллкол^г, делу, учиненого) з бояри Може/жовичи, и прудища, купленого) у Песляковиаддо на Вячи,. также границы з ними, также делу4 с Толкачевичолг в ыкме- к(ь)ю Беларудколг etc., etc.
Жыкгимоят, Божю м(и)л(о)стью.
Чинимъ знаменито симъ нашимъ листол/, хто на него посмотрит(ь) або, чіучы его, вслы- шьіт(ь), нинеи/нимъ и потол/ будучыл/, кому будетъ потреб того ведати.
Бил намъ чолол/ наместникъ аеяский, паяЯцко Ивановичъ Ратол/ский, и поведил перед нами, иж он а бояре н(а)ши: Станько а Ян - Можейковичы, а невестка ихъ Гаяна, и братаничъ их Щасным, а зять ихъ Ждая, и ияшые блиские их, мели право о землю: парную и бортную, и о сеножати, и о ловища, где ж з обу стороя они судей своих тал/ выводили и границы свои перед тыми судьями обводили, и в томъ межи собою ровность вчинили. И пая Яг<ко Ратол/ский взял по правой руцэ къ своей земли Сел/ковъской пропаши и лесы, и сеножати, и бортное дерево, а тые Можей- ковичы по левой руцэ къ своил/ дворомъ //[79] ’'также земли'1 и лесы с пропам/ми и сено- жат(ь)ми взяли, и тот делъ они межи собою вчинившы, и границы поделали, и в листех делчыхъ тые границы собе выписали.
Также поведилъ перед нами пая Яцко Ратол/ский, иж бояре аеяские: Михно а Федко, а Аядрушко - Васковичи Песляковича, маючи з нимъ имея(ь)е в границы, продали ему пру- дище свое на рецэ, на Вячы, у низ Лопеницы и з гребълею старою, поки вода займетъ от их берега. И к тому тэж они вчинили з нимъ в земляхъ рубеж - от аияское стороны по Ло- пенец у Можейкович(ов) рубеж для того, ажбы через тые границы одия в другог(о) сторону ничыл/ ся не уступовал. А бортное дерево пая Ратол/ский мает(ь) ходити по тому, как и перед тыл/ бывало, и в листе своел/ то тэж п(а)ну Ратол/скому выписали.
Также, дей, мял оя з бояринол/ меяскимъ Богданомъ Толкачевичол/ дел в ыймея(ь)и отчызномъ жоны его: в зел/лях и сеножатех, и лесох, и дубровах, в бортнол/ дереве и в ловех Белору/<кихъ. И грани тэж в листе дел- чимъ тот Богдая Толъкачевичъ выписал, о которое ж имея(ь)е первей того смотрел ихъ
воевода вилея(ь)ский, каяцлерь наи/, небож- чыкъ пая Миколай Миколаевич Радивиловича, и в томъ его правог(о) знашол, и листъ свой на то ему далъ.
Тэж, дей, воевода троякий, гетманъ нашъ, староста браславский и веницкий, княз Кос- тяятинъ Иванович Острозский, судилъ его з бояринол/ нашил/ Якубол/ Вяжевичол/ о горо- дищо у Вычолпехъ и о землю Лекаревскую и тое городшцо, и зел/лю присудил ему, и листъ свой судовый на то ему далъ.
Также поведил перед нами, иж оя купил в боярини меяское Мартиновое Барбары Юревны и в сына ее Матяса третюю част(ь) имея(ь)ечъка их у Буцовичох, на ймя Пер- цовыцыну.
И на то оя, на все листы меновные и дел- чые, и судовые, и купъчые перед нами указы- вал и бил намъ чолол/, абыхмо ему на то дали наи/ листъ и потвердили то ему нашил/ листомъ.
Ино мы, выслухавши тых листов меновных и судовых, и куичыхъ, и з ласки н(а)шое на его чолол/бит(ь)е то вчинили. На то дали ему сесь наи/ листъ и тые зел/ли по тыл/ границал/, как вышей в сел/ нашол/ листе выписано, потвержаел/ сил/ нашил/ листол/ вечно ему самому и его жоне, и их детел/, и на потол/ будучыл/ щадкомъ ихъ со всими зел/лями: паи/ными и бортными; и сено//[79ѵ]1'жат(ь)ми, и з гаи'1, лесы и дубровами, и з ловы: зверия- ными и пташими; и со озеры, и з реками, и з речками, и зъ ставы, и з млыны и их вымелки, и з бобровыми гоны, и съ службами, и въходы всими тог(о) имея(ь)я, и з даньми: грошовыми и медовыми, и куничными; и з дяклы: ор- жаными и овсяными; и со всимъ с тыл/, какъ ся тая мена и дел, и купля его здавна и ияне5 сами в собе и в границах ся своих маеть, подле листовъ меновъных и делчыхъ, и судовыхъ, и куичыхъ, и волея оя тал/ прибавити и розширити, и к своему леишому вжиточному обернути, как самъ налепей розумеючы.
А на твердость тог(о) и печат(ь) н(а)шу казали есмо приложите къ сему нашому листу.
Писая у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его)
Nr. 17
Raidė e taisyta (Буква e правлена).
Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) нине
54


нарож(енья) 1 пятьсо/и 22, м(еся)ца сея(тябра) 25 дея(ь), индык(т) 11.
Пр[и] [тож] б(ы)лм: м(а)р(шалок) дв(орный), стар(оста) бер(естейский), ков(еньский) и лид- (ский), п(а)я Юр(и) Ив(ановия) Илинич, а под- скар(бий) двор(ный), дер(жавца) вел(ёнский), пая Ив(ая) Аядр(еевия), а конюш(ий) дв(о)р- (ный), дер(жавца) васил(ишский), лепуя(ский) и вол(киниі<кий), и сток(лишский), пая Якубъ Кунъцович.
Копоть, писарь.
18. 	Лисг людем Марковское волости с Ку- реда: Хоме, Дмитру, Павлу и Саве - Усти- новичом, на описая(ь)е службы и повинности их, здавна звыкълое.
Жыкгимоя/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Подчашому н(а)шому, державцы Марковъ - скому, п(а)ну Яну Миколаевичу [Радивиловича], и инымъ намес/иникомъ нашимъ, хто потож o/и насъ будетъ Марково держати.
Перво сего били наж чолож тые люди н(а)- ши с Куреяца Марковъское волости, на ймя: Хома а Дмитр, а Павелъ, а Сава - Устиновичы, што ж дед и отец ихъ здавна, за великог(о) кн(я)зя Витовта и за Жыкгимоята, служивали кояною службою, на войну хожывали з доспехож, ино, дей, за о/ица н(а)шого [Кази- мера], короля, его м(и)л(ос)ти, о/ицу их крывда вделана и новина уведена - увернено было их в конокормскую службу и в подводы; и бра/и наш Алексаядърь, корол, его м(и)- л(ос)ть, казал о томъ доведати ся враднику марковъскому, писару, п(а)ну Ивану Яцкови- чу, от старых людей марковъских, и оя, дей, старих людей марковъцовъ опытывал, на ймя: Мишка Иевъевича а Мацовски, а Труся, а И//[80]ьвана Юрковича'1, а Ивана Шины Жу- ковича, и иных. И они, дей, передъ нимъ поведили, пгго ж за великог(о) кн(я)зя Витовта и за Жыкгимоята дедъ и отецъ их коня н(а)- шого не кормивали а в подводу не хоживали, нижли толко служили паяцерною службою, на войну хоживали. И пая Ивая, дей, тое све- Децтво тых людей старых королю, его м(и)- л(ос)ти, Александру, оижазал. И его м(и)л(ос)ть с тое службы конокормъское и от подводъ их вызволил и дал был имъ на то листъ свой, што ж они мели служити паяцерною службою. Ино, дей, то/и листъ брата н(а)шого в татар¬
щину в нихъ згинулъ, нижли копею тог(о) листа перед нами вказывали. 4'А писари наши поведили наж, пгго ж имъ то/и листъ с каяцле- реи дая был'4, и мы первей сего дали были имъ на то наги листъ. И поведил перед нами городничый вилея(ь)ский, пая Урлихъ Гоз, иж тые люди, верхуписаные, не хотятъ ходити на роботу 4'с топорож, съ серпомъ и с косою, а перед тыл/'4 хожывали, ка/е жо и лис/и Мордасов Урлихъ Гозъ перед нами вказывал. В тож листе стои/и(ь), иж они коня н(а)шого не кормивали а в подводу, и съ сохою не хоживали, 4'нижли с топорож, съ серпомъ, съ5 косою на роботу хоживали*4.
Ино мы, о томъ межи ними досмотревши, 4’то/и лис/и нашъ первшый казали есмо содрати*
4 и, подле того н(а)шого листу первого, дали имъ сесь наш листъ, и тую есмо новину имъ о/иложыли: не надобе иж коня н(а)шого кормити и в подводы ходити, нехай они так служатъ паяцэрною службою, как передъ тыж дедъ и отецъ ихъ служили, а на потож къ двору н(а)шому Марковъскому, а тых часов 4_къ городничому вилея(ь)скому, п(а)ну Урлих(у) Гозу, мають с топорож и с косою на роботу ходити, а дякла маютъ давати подле давного обычая'4.
Писанъ у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятъсо/и 22, м(еся)ца сея(тябра) 29 дея(ь), иядык(т) 11.
Копоть, писарь.
19. 	П(а)нож тивуном и всея шляхте земли Жомоятское до старосты жомоягъского в розныхъ речах.
Жыкгимоя/и, Божю м(и)л(ос)тью.
4'Пану вилея(ь)скому, старосте жомои/и- скому, п(а)ну Станиславу Яновичу [Кгезкгай- ле], и иныж старостамъ жомои/искимъ, хто и на потож будеть от нас //[80ѵ] ‘'староство Жо- моииг’ское держати.
Што перво сего очивисто жаловали наж на твою м(и)л(ос)ть п(а)нове тивунове и бояре, и вся шляхта, по/иданые н(а)ши, земли Жомои/и- ское о томъ, иж твоя м(и)л(ос)ть забороняй
Nr. 18
Pabraukta pieštuku (Подчеркнуто карандашом).
5 Pakartota (Повторено).
Nr. 19
“ Žr. 12 b. (См. д. № 12).
55


имъ в пущах нашихъ и в реках, и озерех входов и пожы/яковъ ихъ стародавъных мети, где они здавна входы и пожи/яки свои мевали. И твоя м(и)л(ос)ть перед нами поведил, иж твоя м(и)- л(ос)ть тых входов и пожы/яковъ в пущах нашихъ и рекахъ, и озерех имъ не бороним/, нижьли твоя милость бороним/ имъ ловов, где великим княз Витовть и иные передкове н(а)ши в пущах ловливали.
Ино мы, тог(о) межы вами досмотревъши, и твоей м(и)л(ос)ти очивисто розсказали: и тыми разы, аэ/сбы, твоя м(и)л(ос)ть, в пущах и реках, и озерехъ входов и пожи/яковъ ихъ звечных имъ мети не заборонялъ, нижли бы, твоя м(и)л(ос)іъ, казал лововъ наших боронити, где ловливал великим княз Витовть, и иные предкове н(а)ши в пущахъ ловливали'4.
Тэж што первей сего жаловали нал/ очи- висто на твою м(и)л(ос)ть п(а)нове тивунове и бояре вси земли Жомоия/ское о подавая(ь)е тивуяства в земли Жомои/яской, иж твоя м(и)- л(ос)ть которил/ з них тивуяства держати даєм/, а потол/, дей, зася безвинъне тые тивуяства в них о/янимаем/. А прото ж, и тыми разы, ажбы, твоя м(и)л(ос)ть, тивуяствъ безвияне в них не о/янимал, а естли бы коли которым з них в чол/ выстуя вчинил, и, твоя бы м(и)- л(ос)ть, седшы поспол с п(а)ны тивуны н(а)ши- ми, того досмо/ярелъ и справедливость тому вчинил. И с права естли бы хто был в чымъ знайдень винея, и, твоя бы м(и)л(ос)ть, тогды тог(о) вияного скарал, водле выступу его.
Такеж жаловали нал/, што, дем, намес/ини- ки твоем м(и)л(ос)ти зъ жонами и з детьми, и з слугами своими у великол/ почте по волостел/ нашил/ ездя/я(ь) и людей н(а)ших без тивунов судять и рядя/я(ь), и вины великие з них бе- ру/я(ь). А перед тымъ, дей, за пре/яковъ твоее м(и)л(ос)ти, и тутэж за самого твоее м(и)- л(ос)ти намес/яники твоей м(и)л(ос)ти езжзды- вали по волостял/ с тивуны нашими в малол/ почте, само-тре/я або самочетвертъ и без тивунов нашых людей нашых не сужывали и вия не билали5.
А прото ж, абы, твоя м(и)л(ос)ть, и по твоей м(и)л(ос)ти будучые старосты жомои/я- ские, врадникол/ своил/ казали по волостемъ ездити посполъ с тивуны нашими без жонъ, у малол/ почте, само-тре/я або сал/-чвартъ, або так, как ко//[81]1'торый врадникъ тво_1ее
м(и)л(ос)ти службу земъскую служитя(ь), по тому, как бывало за пре/яковъ твоее м(и)- л(ос)ти.
Такеж жаловали нал/ п(а)нове тивунове, ппо ж, дей, намес/яники твоее м(и)л(ос)ти, коли ездять где на по/яребы твоее м(и)л(ос)ти або на войну, и они, дей, в людей наших беруть подводъ собе по двадцати и по тридцати, а для того, дей, многие люди н(а)ши згинули. А перед тымъ, дей, врадники тамом/- ние подводъ собе бирали по две або по три.
Ино штобы, твоя м(и)л(ос)ть, врадников своихъ от того повъстягнулъ и по[д]вод в людей наших так много брати не казал, нижли бы, твоя м(и)л(ос)ть, казал подводы брати по тому, как и перед тыл/ бывало, ажбы для тог(о) людел/ нашил/ тяжкости великое не было.
Писая у Вил(ь)ни, под ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсо/я 22, м(еся)ца ок(тябра) 1 дея(ь), индик(т) 11.
Пр(и) [тол/] б(ыли) п(а)я(ы) р(а)д(ы): воев(о- да) тр(о/<кий), гэ/я(мая) нав(ым/шый), ст(а)р(ос- та) бр(аславский) и в(ени/<кий), к(ня)з Кос(тяя- тия) Ив(анович) Ос(трозский), воев(ода) ви- л(еньский), кая(цлер), ст(а)р(оста) бел(ьский) и м(о)з(ырский), пая Ол(брах/я) Мар(тинович) Кгам/(тол/я), п(а)я троц(кий), ст(а)р(оста) го- р(одеяский), п(а)я Юр(и) Мик(олаевич) Ра- д(ивиловича), мар(шалок) зел/(ский), воев(ода) нов(городский), дер(жавца) мер(е/<кий) и дов(кговский), п(а)я Яя Янович Заберезияский.
Копоть, писарь.
20. 	Постановея(ь)е, учиненое з Михилел/ Езофовичол/, з стороны куповая(ь)я у рогмистроя и десягникоя заслужоног(о) их.
Жыкгимоя/я, Божю м(и)л(ос)тью.
Явно чинимъ сим нашил/ листол/, иж вчинили есмо умову з мы/яникомъ берестейскимъ Михилел/ Езофовичол/ и дозволили ему в ро/я- мистров и десяяшиков, и служебныхъ наших службу их куповати, где-колвекъ оя можея/(ь) сторговати.
И которую службу въ служебныхъ наших оя купи/я(ь), мы тую службу маел/ ему платити на рок положоный, о серодопостьи прый- дучомъ, по тому, как и служебнымъ нашил/ -
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) бирали
56


половицу готовыми пенязми, а другую половицу - сухны тых часов у Вил(ь)ни есмо платили; и што с(я) дотычелі(ь) зашіаты тое сукол- ное половицы, он маеть нал/ с тых сукон третюю часть оліпущати, и через толі pox тая заллата не маелі(ь) ему олгволокана быти.
И на то есмо ему дали сесь нашъ листь з н(а)пюю печалі(ь)ю.
Писал у Вил(ь)ни, полі лелі(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пялісоть 22, м[еся]ца ох(тябра) 10 дел(ь), илдих(т) 11.
В томъ листе рука королевская.
Копоть, писарь.
Жыкгимоллі. Намеслінику.
21. 	//[81ѵ] Арелда Михелю Бзофовичу корчод/ Могилевских, воскобоїни и весового на три годы за тисечу копъ тр(о)ш(ей).
Жыкгимоллі.
Намеслінику могилевскому, кн(я)зю Василю Ивановичу Соломири/<кому, и иныл/ намеслі- никол/ могилевскимъ, хто на потол/ олі нас будетъ Могилеву держати.
Продали есмо мылінику берестейскому Михелю Езофовичу корчмы Могилевские: и медовые, и пивные, и вилные, з воскобойнею и з весовыл/, и со всимъ с тыл/, што к тому весовому прыслухало, олі руских Великих Запустов, илдыхта первогоналіцать, на іры годы за тисячу кол гр(о)шеи тыл/ обычаел/: какъ rod выйдетъ, и ол маеть нал/ дати полчет- вертаста копъ грошей, а на другий rod тахже маеть далі(ь) полчетвертаста кол гр(о)шеи, 4"а на третий rod такжо маелі(ь) нал/ дати триста кол грошей'4, а мы тых корчомъ и воскобойни, и весового не маел/ никому иному в тые тры годы продавати и олідавати. А гости и мещане, и люди волосные мають тал/ весовое платити по тому ж, ках и при невесліцэ нашой, королевой, ее м(и)л(ос)ти, Алексалдровой Олене, плачывали, и в тые тры годы не маютъ никоторые врадники и дворане н(а)ши, естли быхмо которих тал/ посылали даней и доходов наших правити, и слуги их, и теж бояре тамои/ние, и служебные н(а)ши не маютъ меду сытити и пива варити, и вина горелог(о) держати. А складов тал/ у кождый rod по прязникол/ ма- елі(ь) сычоно быти двенал/цать, а в каждый ciaiad маеть купити меду за рубль гр(о)шеи, а сытити neped его слугою и важилі(ь). А хто
бы мелъ держати Med таел/ный або пива, або вино, то маелі(ь) быти за промыту: половица5 на нас, а другая половица на нег(о). А мера медовая кислого меду маеть быти по тому, ках и neped тымъ бывало. А которые слуги его будуть тые врады олі него заведати, а не тамоілние мещане могилевские, которые бы домовъ и земль своих не мели, тые слуги его не маютъ подводъ ани жадъных поплаліковъ месліскихъ давати. А намесліники н(а)ши и BpadHHKH тых слуг его не маюлі(ь) судити и рядити, и де/^кихъ своих на них давати; а кому будетъ до них дело, ино мы маемъ з нил/ имъ в тол/ справедъливослі(ь) чынити. Нижли если они будутъ пенязи кому вилни за которые товары, и вы бы тыл/ людел/ В ТОМЪ 3 ними справедливость чынили, и олі усякихъ крывдъ боронили, и помо«/н[и]ки были во всемъ.
И на то есмо ему дали сесь наи/ листъ з н(а)шою печалі(ь)ю.
Писал у Ви/і(ь)ни, nod лелі(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пялісолі 22, м(еся)ца ох(тябра) 22 дел(ь), илдых(т) 11.
В тол/ листе рука королевская.
Копоть, писар.
Жыкгимоллі.
22. 	//[82] Одверныд/: Мартину Чижу и бра- т(ь)и его, и илшимъ, на безчестье им по 12 рублей гр(о)ш(ей).
Жыкгимоллі, Божю м(и)л(ос)тью.
Били нал/ чолол/ одверные н(а)ши: Мартинъ Чиж з бралі(ь)ею своею - Косттои/ковичы, а Сидор, а Ивал з бралі(ь)ею - Милелские, а Чупръ зъ сынол/ своил/, о тол/, што ж они вставилне намъ у двора н(а)шого служатъ службою одверницкою, ино, дей, некоторые ПОЛІ- даные н(а)ши сегають на них словы и рукою, а в тол/ имъ тяжкостъ ся великая деетъ.
Ино мы, хотячы в тол/ росказал(ь)е н(а)шо господарское вчинити: естли бы хто тых одвер- ныхъ наших и братью ихъ зби/і або зъсоро- мотиуі, а с права естли знайденъ будетъ прав одверный наи/, тогды имъ безчестья маелі(ь) сужоно быти - дваналіцать рублей грошей. А
Nr. 21
Skersai lapo dešinėje paraštėje greta įrašytas intarpas (Вставка, don. рядом поперек правого поля).
Pakartota (Повторено).
57


то есмо вчинили для тог(о), абы тые н(а)іиие одверные, служачы нам тою слуз/сбою, были от потданых наших безпечны.
И на то есмо ил/ дали сес нам/ листь з н(а)июю печаиг(ь)ю.
Писал у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсо/и 22, м(еся)ца ок(тябра) 22 [день], индык(т) 11.
Пр(и) [тол/] д(ыли): во(евода) тр(о^кий), ге/и- (ман) велн(кий), ст(а)р(оста) бр(аславский) и ве[ниг<кил], кн(я)з Кос(тялтил) Ив(ановин) Острозький), воев(ода) вил(еньский), кан(цлер), ст(а)р(оста) бел(ьский) и м(о)з(ырский), п(ал) Ол(брах/и) Кгаи/толть.
Копоть, писарь.
23. 	Некоторим людем Сомилишское волости вызволел(ь)е от давал(ь)я мезлевы и сена жеребячого, водлуг листол судових воєвод тродких.
Жыкгимон/и.
Воеводе Троцкому, гэ/иману н(а)шому на- вызкшому, старосте браславскому и веницкому, кн(я)зю Костялтину Ивановичу Острозскому.
Били нал/ чолол/ тые люди Сомилигнское волости: Якубъ Якгилтовил а Аврал/ Ростовил, а Петрал/ко Нарковичь, а Миколам Кондрато- вил з бра/и(ь)ею своею, о тол/, што з/c, дей, пристав сомилишский Лавринъ з волостью Сомилишскою прыйскивали перед воєводою вилел(ь)скимь, калцлерол/ нашим, старостою бел(ь)скимъ и мозырскимъ, п(а)номъ Олбрах- тол/ Мартиновичол/ Кгаштолтомъ, в тот час, как его м(и)л(ос)ть от нас Троки держалъ, из/сбы они посполу с ними мезлеву и сено жеребячое дайвали, а они, дей, николи мезлевы и сена жеребячог(о) не давали, о чол/ жо, дей, мели право с тыл/ же прыставол/ перед небож- чыкол/ воеводою трог<кимъ, п(а)номъ Григоремъ Станисяавовичол/ Остиковича. И пан Грыгорей, дей, того межи ними досмотревшы, и в тол/ их правых знашол, и не казалъ имъ мезлевы и сена жеребячого давати, и листъ, дей, судовый на то имъ дал, и тол/ лис/и вказывали, дей, они перед воеводою виленъскимъ, п(а)номъ Кгаштолтомъ, его м(и)л(ос)тью, подле которого ж, дей, листу //[82ѵ] *'п(а)на Грыгоря'1 ихъ теж правых знашол и не казал имъ мезлевы и сена жеребячог(о) давати. И листъ свой судовый казал был его м(и)л(ос)ть имъ писару своему
Туру дати. Нижли, дей, они повмешкали тог(о) листа судовог(о) его м(и)л(ос)ти и п(а)на Гры- горева в писара его м(и)л(ос)ти взяти, а потол/, дей, тые листы в писара, его м(и)л(ос)ти, и з ыными речми его вкрадены и пожжены. Как жо пан воевода, его м(и)л(ос)ть, вилен(ь)ский, пан Кгаштолтъ, сал/ перед нами поведил, из/с его м(и)л(ос)іъ то в доброй памяти маеть, што ж того межи ними смотрел, и то/и листъ п(а)на Григоревъ перед его м(и)л(ос)тью был, подле которог(о) листа их оправил и не казал ил/ тое мезлевы и сена жеребячог(о) з волостью Сомилии/скою давати, и листъ свой судовый казал был имъ на то дати. И тые листы въ его м(и)л(ос)ти, писара, и з ыними ренми его вкрадены и поз/сжены.
Ино коли пан воевода, его м(и)л(ос)ть, то в доброй памяти маеть, мы, подле судов тых панов воєвод, тых людей нашых при тол/ зоставуемъ, и, твоя бы м(и)л(ос)іъ, приставу со- милишскому приказал, из/сбы мезлевы и сена жеребячог(о) на нихъ не правил и дал имъ в тол/ покой подле суда тых панов рад наших.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсо/и 22, м(еся)ца ок(тябра) 24 [день], индык/и 11.
Копоть, писарь.
24. 	Literae ad judicium terrestre Drohicense, in negotio Joannis Klepaczki cum Leonardo Kosiński in aliquibus damnis etc., scriptae.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae etc.
Generosis judici, subiudici caeterisque digni- tariis et officialibus judicii terrestris Drohicensis, fidelibus dilectis gratiam regiam. Generosi fideles dilecti, nobilis Joannes Stephani Klepaczsky coram nobis constitutus exhibitoque certo rescripto tanto ex actis vestris iudicialibus terrestribus extracto et sigillis vestris de more obsignato et hoc in causa sua particionumque suorum, in bonis Klepacze haeredum, contra et adversus nobilem Leonardum Kosinsky ex aduerso principaliter iampridem mota, pendenteque hactenus indecisa videlicet occasione juramenti per ipsos nobiles de Klepacze super damnis suis a Leonardo perpessis praestandi iuxta decretum ante ea latum judicii vestri terrestris Drohicensis, contra cuius dispositionem ipse Leonardus succumbendo in causa praefata contra se mota prouocavit temere ad nostram regiam Maies- tatem, non tamen se prius hac conspectui nostro
58


regio praesentavit, propter quod dictus Joannes Klepaczky suo suorumque cohaeredum nominibus terminum eiusdem appellacionis contra ipsum Leonardum co/Z^pram nobis astitit'1 petens sibi decerni, quod juris esset. Nos vero attendentes appellationem hanc esse motam eo, quod in ea certus dies coram nobis comparendi partibus hincinde non fuerat designatus, vobis, de quorum legalitate confidemus, vices nostras commitendum esse censuimus, committimusque praesentibus mandando, quatenus vocatis ad sui praesentiam eisdem partibus ipsos nobiles de Klepacze actores iuxta decreti vestri praefati continentiam ad jurandum super damnis suis semotis exceptionibus vigore praesentium admittatis, ad vlteriora deinde cum eisdem partibus in forma iuris vestri terrestris processuri justicia mediante, secus non facturi pro gratia nostra.
Datum Vilnae, feria sexta in vigillia Omnium Sanctorum, anno Domini nuliesimo quingentessimo vigesimo secundo, regni vero nostri decimo sexto.
25. Прысяга писарская.
Я, ...4, прысягаю милому Б(о)гу и Панне Марыи, и всимъ светыж, иэ/с маю быти верный г(оспо)д(а)ру, его м(и)л(о)сти, и вси рады его, которые бы колвекъ мне были допущоны або обявены, тые маю таежне заховати, а жадному ч(е)л(о)в(ек)у ихъ не маю обявляти ани тээ/с жадныхъ листов не маю писати без розска- зан(ь)я г(оспо)д(а)рского або канцлерской), а на иныхъ жадъных розсказан(ь)е не маю писати. А естли бых што слышал шкодливого г(оспо)д(а)рского або речы посполитое, тогды маю обявляти г(оспо)д(а)ру, его м(и)л(о)сти, або панож раде. Естли бых то сполнилъ, так мне, Боже, поможы и Паяна Марыя, и вси светые, а естли бых того не сполнилъ, Боже, мя побий на душы и на теле.
Жыкгимоя/я, Боэ/сю м(и)л(ос)тью5.
26. Выролг Лвовыж детеж, Боговигяновита, з некоторижя особами, комисарми, о 07сужен(ьи) ог О7ца илг пану Ил(ь)иничу имен(ь)я Вортоля.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашими, стояли перед нами очивисто, жаловали наж Богдан з братьею своею, Лвовы дети, Б(о)говитиновича, на намес/яника пропой- ского, чычерского, кн(я)зя Семена Александровича Чорторыйского, а на конюшог(о) н(а)-
шого дворного и трофсого, державну василии/- ского, волкиницкого, лепунского и стоклигн- ского, п(а)на Якуба Кунцовича, а на маршалъка н(а)шого, п(а)на Яна Сте/дсовича, а на дворе- нина н(а)шого, п(а)на Яна Борисовича Лозку, иэ/с они о/исудили [o/я] оя/ца ихъ и o/я нихъ имен(ь)е //[83ѵ] 1_ихъ Вортоль’1 з местож маршалку н(а)шому дворному, старосте берестей- скому, ковен(ь)скому и лидскому, п(а)ну Юрю Ивановичу Илинича.
И мы первей сего, как есмо всих поя/даных нашых Великог(о) князства Литовского на слуэ/сбу нашу4 до Менска не рушили, сказан(ь)е н(а)шо имъ были вчинили, а потож есмо то ояиюжили, поки слуэ/сба н(а)ша и зежская оми- не/я(ь). И как слуэ/сба наша и зежская оминула, и мы иж в тож сказан(ь)е н(а)шо г(оспо)д(а)р- ское вчинили тыж обычаемъ: ижъ мы, г(о)с- (по)д(а)рь, маеж тамъ до тог(о) места Вортоля
3 рамени н(а)шого г(оспо)д(а)рского выслати. И кого таж вышлеж, то/я маетъ у тож месте, у Вортоли, доведати ся достаточне и пописати о всих платех - первое: корчмы, млыны и ставы, чынъшы, платы и доходы, и пожи/яки вси, што-колвекъ с тог(о) места идея/(ь) - ма- е/я(ь) то/я, которог(о) таж пошлемъ, ошацовати так, как бы хто мел таковые платы навечность кому продати, и которую суму с того места за платы и за вси доходы мес/яские платити осу- мують, тогды тые суди, верхуописаные, тую суму по частеж маютъ п(а)на Лвовыж сьгяож плати/я(ь)3. А за землю тые э/с судыи2 своих5 именей земли маютъ толко жъ в лыко пана Лвовыж сыномъ о/ямены дать. А што по тые годы будетъ пан Юри Илинич доходовъ и по- жы/яковъ с тог(о) места Вортоля брал, тогды то/я же, ког(о) вышлеж таж пана раду з рамени нашог(о), того с(я) маетъ теэ/с таж доведати, што буде/я(ь) пан Юри Илинич с того места
Nr. 25
4
Taip rankr., t.y. palikta vieta konkretaus asmens vardui įrašyti (Так в ркп., т.е. оставлено место для имени конкретного лица).
Be d., remiantis gretimomis bylomis, datuojama 1522 m. spalio-lapkričio mėn. (Без д., на оснований предыдущего и последующего дел, нами датируется октябрем-ноябрем 1522 г.).
Nr. 26
4 Žodis po titulu (Слово под титлом).
Pakartota, antras žodis užbrauktas (Повторено, второе слово зачеркнуто).
14.801
59


Вортоля по тые годы, как ся увезал, усих доходов и пожытковъ брал, то тэж тал* маеть осу- мовано быти. И тую суму тые ж судьи мають п(а)на Лвовыл* детел* заплатити.
И мы наменили з рамени н(а)шого п(а)новъ раду тал* ехати: воеводу вилен(ь)ского, канцлера н[а]шого, старосту бел(ь)ского и мозыр- ского, п(а)на Олбрахга Мартиновича Кгаш- товта, а маршалка н(а)пюго, старосту мелнигг кого, п(а)на Немиру Грималича. .
И на то есмо дали сесь наи* листъ з н(а)- шою печатью.
Писан у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсот 22, м(еся)ца ноябра 18 ден(ь), индыкт 11.
Пр(и) т(ол*) б(ы)лм п(а)н(ы) рад(а): вое- (вода) тр(оцкин), гет(ман), стар(оста) бр(ас- лавский) и вен(и)ц(кий) Кос(тянтин) Ив(ановин) Остр(озский), воев(ода) вил(еньский), канцлер), ст(а)р(оста) бел(ьский) и моз(ырский), п(а)н Ол(брахт) Март(иновин) Кгаш(толт), п(а)н вил(еньский), стар(оста) жомоит(ский), п(а)н Стан(ислав) Ян(овин) [Кгезкгайла], п(а)н тро^(кий), ст(а)р(оста) город(енский), п(а)н Юр(и) Мик(олаевич) [Радивиловича], мар(піа- лок) зел*(ский), воев[ода] нов(городский), дер- (жавца) мер(е*<кий) и дов(кговский), и ош(мен- ский), пан Ян Яно(вин) Забер(езинский), вое- в(ода) под( ляшский), м(а)р(иіалок), дер(жавца) ож(ский) и перел(ол*ский), и рад(унский), п(а)н Януш Стан(иславовин) Костевича.
Копоть, писарь.
Жыкгимонт. Явно чы(нил*).
27. 	//[84] Воеводе подляшскод/у, пану Янушу Костевичу, на долгъ, ему в скарбе г(о)с(по)- д(а)рском винныя.
Жыкгимонт.
Явно чынил* симъ нашил* листомъ.
Тыми разы3 давал намъ линбу с пого- ловщызных наших п(е)н(я)зеи воевода подляшский, маршалок наги, державца браславский4, ожский и перелол*ский, и радунский, пан Януш Станиславовин Костевича, приходу и росходу, которые через его руки шли, и што еще на- звыш тыхъ нашых пенязей он своихъ власных пенязей на нашо жодан(ь)е выдал на потребы н(а)шые и зел*ские.
Мы, з нил* рахунокъ вчинивши, и застали ему винни тисячу кои и деветсотъ кои, и дват-
цать, и шесть кои, и деветъ грошей, и маел* в той суме его уистити, отколь тая сума маеть ему заплачона быти.
И на то есмо ему дали сесь нам* листъ з н(а)шою печатью.
Писан у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсот 22, м(еся)ца нояб(ра) 18 ден(ь), индыкт 11.
В тол* листе рука королевская.
Копоть, писарь.
28. 	Выроя земенину берестенскол/у Степану Анъдреевичу с п(а)нолг Павлом Сопегою о не- заплачен(ь)е сумы п(е)н(я)зе(и) за село Вы- чолки в Берестенском повете, у оща е/(о) кунленое.
Жыкгимонт.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)шими, стояли перед нами очивисто, жа- ловал намъ земянин берестейский Степан Андреевин на маршалка н(а)шого, державцу браславского, п(а)на Павла Ивановича Сопегу, тымъ обычаел*: “Сторговалъ, дей, отецъ его, небожчык пан Иван, воевода подляшский, в мене село в Берестейскомъ повете, на ймя Вычолки, два жереби з людми и з землями, на ймя: Цибинский а Сидоровский, за сто кои гр(о)шеи, и одно ми толко задатку дал пять кои гр(о)шей, а девеносто копъ и пять кои грошей мел ми заплатити, и тое имен(ь)е мое къ своей руцэ взял, а тых пенязей мне не отдавшы”. И пан Павел Сапега перед нами мовил, иж он отцу его тое имен(ь)е продал и п(е)н(я)зи вси сполна за тое имен(ь)е у отца его взял, и листъ свой куичый под сведомыми и печат(ь)ми некоторих врадников нашыхъ отцу его дал, - и на то листъ куичый и потвер- жен(ь)е н(а)шо пан Павел Сапега перед нами вказывал. И тот Степан покладал перед нами лист вызнаный отца его, небожчыка п(а)на Ивана Сапеги, в которол* же пишет(ь), ижбы небожчыкъ пан Иван Сапега за тое имен(ь)е мелъ ему дати девяносто кои грошей и пять кои грошей. Ино писары нашы зрозумели, иж то листъ есть несправедливый.
И, того есмо межи ними досмотревъшы, в тол* п(а)на Павла правог(о) знаш//[84ѵ]1_ли и
Nr. 27
4
Užbraukta (Зачеркнуто).
60


тое село'1 Вычолки и с тыми двема жереби, вышейписаными, ему присудили. Маеть он тые именъе держати со всимъ, как ся тое имен(ь)е здавна в собе маеть, подле купли отца его и листу кунчого, и нашего потверженья, и тот Степан не маеть вжо через то в тое именье ничилі ся вступовати ани тог(о) поискивати.
И на то есмо п(а)ну Пазлу дали сесь нам/ листъ судовый з н(а)ніою печат(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсотъ 22, м(е)с(я)ца нояб(ра) 16 ден(ь), индыкт 11.
Пр(и) т(ом) б(ьї)ли: воев(ода) тр(о)д(кий), гэю(ман) нав(ымяпый), ст(а)р(оста) бр(а)с(лав- ский) и вен(идкий), кн(я)з Кост(янтин) Ив(а- нович) Остр(озский), вое(вода) вил(еньский), кан(цлер), п(а)н Ол(брахт) Мар(тинович) Кгам/- толтъ.
Копоть, писарь.
29. 	Лист в справе мещая врудкихъ о част(ь) корчмы Врудкое, им належачую, зъ земяны врудкими etc.
Жыкгимонт.
Старосте врудкому, п(а)ну Михайлу Михайловичу Халедкому, и земянол/, и дворанол/ нашимъ - всимъ тыл/, которые имен(ь)я свои мають во Вруцкол/ повете.
Присылали к нал/ вси мещане н(а)ши вруд- кие, жалуючы о томъ, пгго ж мы половицу корчмы Врудкое дали тобе, п(а)не Михайло Халедкий, а другую половицу тое корчмы казали есмо держати вамъ, земяномъ, наполы з мещаны н(а)піими врудкими. И мел ты, п(а)не Михайло, с половицы тое корчмы по[ло]вицу сторожи полное заступовати, а з другое половицы тое корчмы вы, земяне, з мещаны, половицу тое сторожи мяли заступовати, то пак, дей, вы, земяне, на половицу тое корчмы выправили собе в нас листъ на одныхъ себе, а в мещан, дей, наших их часть есте отняли.
А прото ж, приказуемъ вал/, ажбы ты, п(а)- не Михайло, врадникъ нам/, половицу тое корчмы Врудкое на себе держалъ и половицу сторожи полное мел, а другую половицу тое корчмы казал бы еси земянол/ поспол з мещаны н(а)- шими держати, подле первое данины н(а)шое, и сторожу тэж имъ велел заступовати по тому, как и перед тыл/ бывало. Пак ли бы земяне их части тое корчмы поступити ся ил/ не хотели,
и ты бы в част(ь) тое корчмы их увезал, и в тол/ их от них om крыздъ боронил.
Писан у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсот 22, м[еся]ца нояб(ра) 24 [день], индыкт 11.
Копоть, писар.
Жыкгимонт, Бож(ю).
30. 	//[85] До вряду дорогидкого в справе Из- дебское Зофеи и мужа ее з Лукашом Скирвинол/ о презыски, в которилг подано имея(ь)е Буяки.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)тью.
Воеводе полодкому, старосте дорогидкому, п(а)ну Петру Станиславовичу [Ким/ке], а не будеть его м(и)л(ос)ти самог(о), ино его наместнику дорогидкому Балтромею Понятовскому и суди земъскому Миколаю Водынскому.
Жалова[ла] намъ земянка дорогидкая Здеб- ская2 Зофея з мужомъ своил/ Павломъ Ну- жевскимъ на земенина дорогидкого Лукаша Скирвина о тол/, шго ж мы, как будучы в Городне на сойме, с п(а)ны радами н(а)шими смотрели их с тымъ Скирвинол/ о презыски их и в тол/ тую Зофею з мужол/ ее правую знам/ли, и в тых презысках ихъ дали есмо имъ держати имен(ь)е Лукашово Буяки, то пак, дей, тот Скирвинъ потол/, прыехавши к намъ, реч свою украсил и, выправившы собе в нас листы латинские, и зася в тое имен(ь)е Буяки увязалъ ся и шкоды великие поделал. И тыми разы они очывисто перед нами и перед п(а)ны радами н(а)шими о томъ мовили.
И мы, тых речей ихъ выслухавшы, зася тую Зофею з мужол/ ее при тых презысках зоставили, подлугъ суда н(а)шого городенского и листов судовых, и в тых презыскахь зася казали есмо тую Издебскую в тое ж именье Лукашово, у Буяки, увязати войскому н(а)шому мелницъ- кому Яну Орешовскому. А прото ж, ажбы есте ему возного городского Бутька придали и казали ихъ в тое имен(ь)е увязати, а Лукашу Скирвину, ажбы есте не казали в тое имен(ь)е вступати ся до тыхъ часов, поки он имъ за тые презыски досию(ь) вчинит(ь). И маеть Лукам/ Скирвинъ Изздебъскую и мужа ее до права земъског(о) прыпозвати, и на м/то она з мужол/ своимъ довод слушъный, водле обычая и права земъског(о), на тые презыски учи- нию(ь), то маеть Лукам/ Скирвинъ ей платити,
14*
61


водлуг права в(а)піого зежского, а как тые презыски имъ заилати/и(ь), и вы бы зася в тое именъе Лукаша Скирвина увязали. Нижли, што ся дотычетъ тых земль и сеножатей, которих она под нимъ правоти зыскала, и тые она зел/ли и сеножати мае/и(ь) держати, подле суда и листу н(а)шого первого судовог(о), а Лукам/ Скирвинъ в тое не маетъ ся ничыл/ в[с]тупати
Писаи у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пя/исо/и 22, м(еся)ца нояд(ра) 28 [день], иидык(т) 11.
Копоть, писар.
Жыкгимои/и. Воеводе пол(оцкому).
31. 	//[85ѵ] В справе п(а)ни Якубовое До- войновиуи с п(а)номъ Яном Стедковичом о шкоды имея(ь)ялг ее: Теляком, Липовоя и Ра- дованичом, и о маетность) сына ее змерлого3, с которою оя жону его понял.
Жыкгимои/и.
Воеводе полоцкому, старосте дорогицкому, п(а)ну Пе/иру Станиславовичу [Ким/ке], а не будетъ его самог(о), ино его намес/инику дорогицкому.
Жаловала наги п(а)ни Якубовая Довойновая на маршалка н(а)шого, п(а)на Яна Стецковича, о томъ, што ж, дей, онъ кгвалтомъ увяза/z ся был в ымеи(ь)я ее: в Дорогицкомъ повете - в Теляки, а у Великол/ князстве - в Липовую и в Родованичи, и шкоды ей великие поделал.
И мы, первей сего межи ними досмотревшы, и сказали были так: на чом бы намес/иники и тивуны п(а)нее Довойновое тых именей ее присегнули, то паи Стецко мел ей платити.
А к тому искала на нел/ скарбовъ и ста/иковъ сына ее, иж ои по смерти сына ее жону его за себе понялъ и ста/ики вси забрал.
И мы паней Якубовой в тол/ за номъ2 жеда- ли, абы тые вси речи о/ипустила, а в него за то взела пятьсо/и копъ грошей. И она то приняла, а тые вси кгвалты и наезды, и шкоды, которыя се ей и сынол/ ее в тых всих име- и(ь)яхъ стало, о/ипустила.
Нижли, што ся дотычеиг(ь) бою слуг ее, за то паи Стецко мелъ ихъ єднати. А ста/иковъ сына ее, чого будетъ не поо/идавалъ, то все мел ои ей о/идати под присягою, тэж стадо свереие мел ей вернути.
И роки есмо тыл/ пя/имасо/и копал/ грошей положили, на который паи Стецко мае/и(ь) пенязи заплатити: первый рок - на Боже наро- жеи(ь)е прыйдучое мел ей дати двесте кои ірошей; а на Святог(о) Ивана деи(ь), што бу- деиі(ь) по сел/ Велицэдни - сто кои ірошей; а двесте кои грошей маетъ дати на Боже наро- жеи(ь)е, которое-то будетъ индыкта второго- на/ицатъ.
А естли бы на который рок паи Стецко паней Якубовой тых пенязей не о/идал, и п(а)ни Якубовая мела c-у враду зал/кового увезати ся y-в ымеи(ь)е его Рогово и держати до тых часов, поки бы ей п(е)н(я)зи были заилачоны. И на то она листъ нам/ судовый перед нами вказывала.
А прото ж, абы есте п(а)ну Стецку приказали, ажбы ои по тыл/ рокол/ тые п(е)н(я)зи ей платил, подле суда н(а)шого и листу судового). Пак лиж бы ои на тотъ рок первый тых пенязей ей не о/идалъ, и вы б казали возному в тое имеи(ь)е Рогово п(а)ню Якубовую увязати, такеж и на другий, и на третий рок, естли бы ои тых пенязей ей не платил, и вы бы ее в тое имеи(ь)е его увезали, подле суда н(а)шого до тых часов, поки ей тую пя/исо/и кои //[86] ,*гр(о)шеи сполна'1 заплатииг(ь).
А што ся дотычетъ бою слуг ее и шкод, и ои и тепер нехай бы ихъ в тол/ едналъ и за то досииг(ь) учинил, подле сказаи(ь)я н(а)шого.
Писаи у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пя/исо/и 22, м(еся)ца ноябра 26 деи(ь), индык(т) 11.
Копоть, писарь.
32. 	Выроя Урлиху Гозу з мещанкою вилен(ь)- скою о частъ дому на Неменкоя улицы.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тъю.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)шими, стояли перед нами очивисто, жа- ловал намъ городничый вилеи(ь)ский, миицаръ нам/, паи Урлихъ Гоз, на мещаику вилеи(ь)скую Янову Катерину о тол/, шго ж, дей, купил в ма/ики ее ои часть дому ее у месте нашол/ Вилеи(ь)скомъ на Немецкой улицы, и мы час/и(ь) тог(о) дому потвердили ему нашил/ привилемъ, водле купли его, и на то ои привилей нам/ перед нами вказывал, “а тая, дей, Катерина тую часть в мене о/инела и держитъ от колка ле/и, не/и ведома которыл/ обычаел/”.
62


И тая Катерина neped нами мовила, иж она тому не сведома, которым обычаел/ он то купил.
Ино мы городничог(о) при тол/ потверженьи наїномь зоставили, нижли он маеть ласт куп- чый на часть тог(о) дому положити на ратушы neped войтомъ и бурмистри, и радцы места Виле«(ь)ского, а войтъ з бурмистры и радцы маю/и(ь) то межи ними розознати, nodne части куяли его и Bodnę права их Маи/ябарского.
И на то есмо ему дали сесь наш листъ судовый з н(а)піою печат(ь)ю.
Писая у Вил(ь)ни, nod ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсотъ 22, м(еся)ца ноябра) 29 [день], иидык(т) 11.
Копоть, писарь.
33. 	Litterae, judicialiter approbatoriae et per regiam Maiestatem decretae inter nobilem Paulum cum consorte illius ex vna et nobilem Lucam Skyrwyn ab altera partibus.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lituaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiaeque etc., dominus et haeres.
Significamus tenore praesentium, quibus expe- dit vniuersis harum noticiam habituris, quod dum nobilis Paulus Nuzewsky vna cum nobili Sophia, haerede in Buyaky, consorte sua legittima, citta- cione nostra generali //[86v] ’"traxisset euoca- ssetque'1 ad praesentiam nostrae regiae Maiestatis in conuentum generałem Grodnensem, nouissime celebratum, nobilem Lucam Skyrwyn, cohaeredem suum ibidem in Buyaky praedictorum, occasione ad videndum et audiendum omnia perlucra sua, jure castrensi Drohicensi super ipso Skyrwyn bonorum Buyaky praedictorum occasione ritte et progressiue obtenta, per nos approbare decerni. Extunc comparentibus coram nobis et consiliariis nostris, conuencionaliter nobiscum ibidem tunc congregatis, partibus praefatis vtrisque, pars actorea praefata iuxta exigentiam termini posuit coram nobis iudicialiter eiusmodi perlucra sua super ipso Luca, vti praemissum est obtenta, petens ea sibi per nostrae Maiestatis auctoritatem appro- bari, quo mediante res ipsa iudicata debitam suam habuisset iam tandem exequationem, quam ipse Lucas multis ingeniis licet secus retexere nitebatur. Nos vero, visis ac recensitis huiusmodi perlucris ludicialibus, recognouimus ea per partem actoream praenominatam in foro illo castrensi iuste ac le- gittime fuisse et esse obtenta, et ob hoc ea perlucra
in toto ipsarum4 tenore et continencia de consilio vniuersorum consiliariorum nostrorum sp[i]ritua- lium ac secularium, nobis laterique nostro assiden- tium, auctoritate Maiestatis nostrae judicialiter approbauimus decernimusque ea robur firmum habitura. Praefatus vero Lucas, contraueniendo decretis nostris huiusmodi approbatoriis, dictam Sophiam rursus in jus castrense Drohicense contra fas temere euocauerat, a quo judicio Sophia pro- uocando obtinuerat demum nostram aliam appro- bationem iudicialem perlucrorum suorum supra ex- pressorum. Ipse vero Lucas praemissis non con- tentus obtinuit se in bona sua praefata jure ammis- sa dictae Sophiae perlucratoria rursus per officium castri nostri Drohicensis restitui, mediante decreto magnifici Petri Kiszka de Ciechanowiec, palatini Polocensis et capitanei Drohicensis, lato et subse- cuto contra inhibitionem et mentem nostrae regiae Maiestatis cum praeiudicio juris quaesiti perluc- rato; in coniugum super expressorum demetiendo et occupando, ipse Lucas certas eorum segetes in et super agris bonorum huiusmodi perlucratorum ad coniuges ipsos et vi huiusmodi perlucrorum vna cum eisdem agris iure adeptis legittime pertinen- tibus prouidens. Nos eiusmodi perlucra firma et inuiolabilia esse ac permanere vti et antea cupien- tes, eiusdem negocii еха/^ЗУртеп dictis coniugi- bus1 instantibus rursus magnifico Alberto Gasztolt, palatino Vilnensi et Magni Ducatus nostri Lituaniae cancellario, sincere nobis dilecto, commise- ramus, ad cuius veridicam relationem in medio consilii, coram nobis iudicialiterque deinde factam, comperimus dietos coniuges de possessione dictorum bonorum iure lucratorum indigne contra dec- reta nostra regalia inprimis autem conuencionalia capitaneo vestro Drohicensi nefas decernendo fuisse et esse eiectos. Quandoquidem causa praefata juri terrestri potiusque capitaneali subiaceat et ipsa Sophia, cuius propria res est, non nisi in persona dicti mariti sui contra formam juris communis terrae Drohicensis ad praesentiam capitanealem eiusdem capitanei trahebatur, quapropter nos dietos coniuges Paulum et Sophiam circa eorum perlucra, vti juridica et legittima prout et in antea illese vti par est, conseruantes, in possessionem dictorum bonorum Buyaky perlucratorum de consilio baro-
Nr. 33
Taip rankr., reikėtų skaityti (так в ркп., следует читать) ipsorum
63


num et consiliariorum nostrorum infra scriptoram5, lateri nostro assidentium, restituendos esse decre- uimus, restituimusque, in effectu cassantes et mortificantes prout et mortificamus omnes et sin- gulas literas nostras judiciales, capitaneales, videlicet praefati Petri, capitanei moderni, in con- trarium decretorum nostrorum quomodolibet emanatas, et emanandas, etiam in actis eius capi- tanealibus castrensibus et terrestribus Drohicen- sibus quomodolibet contentas, etiam omnem processum juris praefati Lucae praesentium per tenorem et insuper addidimus ipsis coniugibus de iure certum curiensem nostrum ad intromittendum eos in bona Buyaky, iure lucrata supra expressa, tamdiu per ipsos coniuges possidenda, donee ipsis summae pecuniarum perlucratoriae iuxta eiusmodi perlucrorum, per nos aliquocies judicialiter ap- [pjrobatorum, continentiam totaliter et integre per ipsum Lucam Skyrwyn vel alium quempiam inte- resse habentem fuerint persolutae, exceptis tamen agris et pratis ipsius Sophiae perpetuis, quorum occasione cum ipso Luca aeque juridicam habuit actionem, pro quibus eidem Lucae silentium perpe- tuum imponimus eiusque legittimis successoribus; pro quibus perlucris eorumque redemptione, pos- tea quam praefatus Lucas ipsos coniuges in jus terrestre Drohicense uocauerit, ipsa Sophia Nuzewska //[87v] beadem sua perlucra1 ibidem judicialiter verificare tenebitur et debebit iuxta consuetudinem terrestrem seu iudicii castrensis Drohicensis. Quia vero vt praemisimus Lucas praefatus durante hu- iusmodi eius illegittimis bonorum Buyaky occupation, fauente patrocinanteque loci capitaneo assecuta multos segetes et grauamina in bonis per eum demessas in propriam suam conuertit vtili- tatem, ideo actoream partem praedictam ad forum judicii competentis puta terrestris, ad quod ipsa causa pro eiusmodi damnis pertinere videbitur, remittimus pro iusticia consequenda quapropter vobis omnibus et singulis officialibus nostris terrestribus, castrensibusque terrae nostrae Drohicensis et aliis quibuscunque per et intra dominia nostra Magni Ducatus Lituaniae innotescimus id praesentibus mandari, quatenus dictam Sophiam Nuzewska et maritum eius praefatum circa perlucra ipsorum per nos iudicialiter iterum atque iterum, vti prae- missum est, approbata conseruetis in effectu iuxta priorės literas nostras neque se deinceps ad eiusdem causae cognitionem inter memoratas partes, quodquod intromittere audeatis non curantes
literas nostras quascunque in contrarium.pro parte Lucae datas et concessas emanandasque de cance- llararia2 nostra, qualibus in futurum certum habitu- ri omnia et singula per vos in contrarium prae- missorum decreta et decernenda nulius roboris esse foreque praesenti decreto nostro accedente harum testimonio literarum quibus sigillum nostrum est subimpensum.
Actum et datum Vilnae feria sexta proxima ante festum Sancti Martini, anno Domino millesimo quingentesimo vigessimo secundo.
Regni vero nostri decimo sexto, praesentibus ibidem: reverendis patribus dominis Joanne Vilnensi et Joanne Kyowiensi, episcopis, necnon prae- claris et magnificis ac generosis dominis Constantino Ostrozski, palatino Trocensi, Vinicensi et Brac- lauiensi, exercituumque nostrorum terrestrium general! capitaneo, Alberto Martini Gastold, palatino Vilnensi et Magni Ducatus nostri Lituanie cancel- lario, Stanislao Joannis, castellano Vilnensi et capitaneo Samogitiensi, Georgio Radiuil, castellano Trocensi et capitaneo Grodnensi, Joanne Zabrze- zinski, pallatino Nouogrodiensi et marszalco terrestri, Georgio Hilinicz, marsalco2 curiae nostrae, Brestensi, Caunensi, Pinensi et Lidensi capitaneo, Boguszio Bohawitinowicz, terrestri, //[88] Joanne1 [Andriejewicz], curiae thezaurariis, et Kopec, marszalco et secretario nostro, caeterisque ducibus et officialibus curiensibus nostris fide dignis circa praemissa testibus.
34. 	В кридце мещая и волощая кричевских от наместника их, кн(я)зя Василя ЖилидскоДо).
Жыкгимон/и.
Наместнику крычовскому, кн(я)зю Василю Семеновичу Жилинскому.
Вжо неоднокроть жалують нал/ мещане и вся волость Кричовская о тол/, што а/с, дем, ты имъ кривды великие чиним/ и новины уводим/, и берем/ на нихъ мыто и узвес/иное2 так, как бы на чужоволостцок, чого на ник здавна не биривано; и воскобойню, om ник о/инел/шы, и на себе держить, которую ж они воскобойню за першыхъ державец на себе держивали, и на полюде, дей, до ник у великол/ почте ездишь, а перед тыл/, дей, первые державцы н(а)ши до нихъ на полюде не ездживали. И коли, дей,
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (так в ркп., следует читать) scriptorum
64


они межи собою розме/я складуть, и ты, дей, на тых розметахъ з ними ся садим/, и с тог(о) собе немало на нихъ пенязей берем/. А к тому, дей, лете кажем/ имъ траву на кони свои возити и тэж кажем/ имъ по три кликуны на замок нам/ давати, а они, дей, перед тым по три кликуны на замок нам/ дайвали, коли ещо волость была цэла, и не роздали были есмо дво- раном нашим, и тэж ияшые кривды, тяжкости великие имъ чиним/, и новины уводим/, и вины на них непомерные берем/. Будучы на том замку нашом, справуем/ ся не водле тог(о), как есмо выписали y-в уставе нашой паркгаминой, которую есмо им дали, как ся маютъ намес/иники н(а)іии кричовские справова/и(и). О которих же кривдахъ их з розсказая(ь)я н(а)шого смотрели их с тобою воевода тро/<кий, ге/имая нам/ навыжшый, княз Костяятинъ Ивановна Острозский, и в том ихъ правых знашол, и лист судовый имъ дал. Нижли мы з ласки нашое г[оспо]д[а]рское, бачачы на нам/ привилей, который есмо тобе на Кричов дали, не хотячы его образити, зася есмо тебе на том замку нашом3 заставили.
А прото, приказуєм тобе, ажбы еси имъ кривдъ никоторих не чынил и мыта усвес/я- ного2 на них не брал, нижли бы еси брал мыто на чужоволосягцахъ, подле давного обычаю, и воскобойни в них не о/янимал, и на полюде до них не ездилъ, и намес/яников своихъ не всылал, и на розметах з ними се не садил, и намес/яникомъ своим садити не казал, и травы на кони свои //[88ѵ] ’'лете имъ возити'1 не велелъ, и вия на нихъ чажкихъ2 не брал. А што ся дотыче/я(ь) кликуновъ, коли ж есмо немало роздали тое волости н(а)шое дво- раном нашимъ, и ты бы у них по два кликуны на замок нам/ бралъ, и во всемъ бы еси их заховал по тому, как вы [писано]4 у первой уставе н(а)шомъ паркгамияномъ и в листе су- довом кн(я)зя Костяятина, его м(и)л(ос)ти, и тэж в том-то листе нашом, под зарукою н(а)- шою, под тисячю копами грошей, ни в чомъ кривдъ и тяжкостей имъ не чинил. Пак лиж бы еси в чом-кольвек имъ новины уводил и кривды чинити хотел, тогды, ведам певно, иж не мы то/я привилей твой тобе зламем, але ты сам.
Писая у Вил(ь)ни, под ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пя/ясо/я 22, м[еся]ца нояд(ра)
29 дея(ь), индык(т) 11.
Богуи/, писарь.
354. Выро/r межи воєводиною вилея(ь)скою, п(а)ни Миколаевою Радивиловою, и межи сынами ее м(и)л(ости), паны Радивилами, о вси имея(ь)я илг О7чизные.
Жыкгимоя/я.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)шими, будучы нам на великом сойме у Вил(ь)ни, межи п(а)нею воєводиною вилея(ь)- скою, каяцлеровою нашою, п(а)ни Миколаевою Миколаевича, п(а)нею Алжбетою, и з сынъми ее м(и)л(ос)ти: князем Миколаем, бис- купом жомои/яскимъ, и с подчашимъ нашим, старостою бел(ь)скимъ, державцою марковским, паном Яном, а державцою ушполскимъ и пеняяскимъ, п(а)номъ Станиславомъ - Мико- лаевичи, о вси имея(ь)я небожчика п(а)на воеводы вилея(ь)ского и о п(еня)зи на заставах.
Выслухавши их речей с обу стороя, которые они перед нами с обу стороя широцэ мовили, сказая(ь)е е[с]мо межи ними вчинили под тою мерою: скоро по той нинейшой службе нашой и земской маєм мы, господар, послати двух человеков добрих по всимъ имея(ь)ямъ - о/я- чызнымъ и куяленымъ, и выслузе небожчика п(а)на воеводы вилея(ь)ского доведати ся и пописати люди и дани, и доходы, и великие пожияіки. Маеть п(а)ни воєводиная вилея(ь)- ская и сыни ее м(и)л(ос)ти: княз бискуя жомои/яский и браяія его, з обу стороя собе делчых побрати, кром материзны, маюяі(ь) вси имея(ь)я межи себе в ровный дел поделити на чотыри части: паней воеводиной вилея(ь)ской
- часть, а кн(я)зю бискупу з бра/яею - по части. А што ся дотыче/я(ь) на Умяюляхъ и Пенянех п(е)н(я)зей - двух тисячей коя грошей, с тое сумы маеть пая Станислав дати маящэ своей, п(а)неи воеводиной, пятьсояі коя грошей, а кн(я)зю бискупу жомоияіскому - теж пять//[89]1'сояі копъ грошей'1, а ему з братом
- по пяти ж сотъ коя грошей без жадныхъ роков. А которая сума на Бел(ь)ску, коли будуть п(е)н(я)зи о/яложоны, тогды маюяі(ь) тые Nr. 34
Žodis nebaigtas, palikta tuščia viela (Слово ne доп., оставлено чистое место).
Nr. 35
" Žr. 7b. (См. d. Ns 7).
65


п(е)н(я)зи по тому ж - на чотыры части - межи себе розделити: как п(а)ни воеводиной - часть, так и всимъ сынол* - по части. А поки naw подчашим в том суме будетъ Бел(ь)скь держати, до тых часов вси доходы и платы: от мала и до велика, што-колвекь з Бел(ь)ска приходи/я(ь), маеть тэж naw Ян з ма/икою своєю и бра/яею на чотыри ж части делити: как ма/яцэ ихъ, паней воеводиной - часть, так и всей братьи - по части, леч на п[а]на старосту мае/я(ь) зоставати для опатровая(ь)я обороны старосте5 пашни а фолварки, млыны, вины. А коли имея(ь)я будутъ делити, тогды маютя(ь) умову промежку себе вчинити, по чому на годъ маютъ сестрал* на шаты и обыход сумою п(е)н(я)зеи давати до тых часов, поки их замужъ выдаду/я(ь), або ес/яли похотя/я(ь) которое имея(ь)е со всих делницъ, выймок, сестрал* своил* дати, то буде/я(ь) на их воли. А што они сестрал* своил* к рукал* ма/ячиныл* на початок дали п(е)н(я)зи и сребро, а ещо на них остало - на кождомъ брате по чотириста золо- тых в золоте. И коли буду/я(ь) сестри свои замуж давати, тогды к той первой суме маю/я(ь) дати кождый своей сестре по двесте золотых черленых, кождый з браяі(ь)и. А3 до тыхъ часов, поки межи ними делъ будея/(ь), даней и платовъ всихъ - o/я мала и до велика - со всих именей не3 маю/я(ь) выбирати ани выво- зити, ани пожи/яковъ жадныхъ мети. Все то намес/яники маю/я(ь) къ своил* рукал* збирати и на делу под присегою все в цэлости маю/я(ь) положити. А хто бы што после тог(о) н(а)шого розсказанья з ыменей што взял або пожыл, то тэж намес/яники маю/я(ь) под присягою имъ поведити6.
И на то дали есмо паней воеводиной, ее м(и)л(ос)ти, зъ ее м(и)л(ос)ти сыями сесь нам* листъ судовый з н(а)шою печа/я(ь)ю.
Писая у Вил(ь)ни, под ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пя/ясо/я 22, м(еся)ца авгус/я(а) 3 [день], имдык(т) 10.
Копоть, писарь.
36. 	Вырок пану Федку Хребговичу с п(а)ни тродкою, п(а)ни Яновою Миколаевича Радивиловича, о кривды именью его Сеяну в бобровые гонах etc.
Жыкгимоя/я, Божю м(и)л(ос)тыо.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами
н(а)шими, стояли перед нами очивисто, жало- вал намъ naw Федко Хреятович на п(а)ни троякую, п(а)ни Яновую Миколаевича Радивиловича, о тол*, шго ж, дей, небожчык naw ее, naw Ян Миколаевич, через листъ судовый брата н(а)шого, славное памяти Алек//[89ѵ]ьсаядра, короля'1, его м(и)л(ос)ти, и через нам* листъ кривды и кгвалты, и заби/я(ь)я людел* его у-в ымея(ь)ю его, в Сеяне, великие поделал: гоны, дей, бобровые звечные, сеянеяские гони- вал и ез на Нел*яв бивал, и в хмелища его звечные, сеянские людей своих всылал. А потол*, дей, п(а)ни его по тому ж кривды и кгвалты ему делала, тые ж бобровые гоны казала, дей, погонити и ез на Нел*не, и в хмелища его звечные казала въежджати. Ино жо, дей, первей сего до п(а)на ее и до ее самое неоднокро/я(ь) писывали, ажбы они таковых кривдъ и втисков, и заби/я(ь)я людел* его не чинили и в тые бобровые его гоны звечные сенеяские не вступали ся, и езу на Нел*не не били, и въ хмелища его звечные сеянейские уежчати не казали, бо, дей, есмо перво сего очивисто его в тол* з небожчикол* кн(я)земъ, бискупол* вилея(ь)скимъ, смотрели, ИЖ OW почал был ему в тол* же кривды делати и в тые бобровые гоны вступати. И мы, о тол* межи ними досмотревши, водлуг листу брата н(а)шого, тые бобровые гоны прысудили в держачеє п(а)ну Федку до права, а кн(я)зю бискупу не казали есмо в тол* ему кривдъ делати безправне, и лис/я нам* судовый п(а)ну Федку есмо на то дали, как жо и тыми разы очивисто з нею naw Федко перед нами о тол* мовил и то/я лис/я судовый брата н(а)шого Алекаядра2, короля, его м(и)л(ос)ти, и тэж нам* лис/я перед нами покладал. И п(а)ни Яновая перед нами мовила: “Што ж, дей, пая мой держал то и на тол* мя зоставил, а дети, дей, маю малые, ле/я своих не доросли”, - и просила нас, абыхмо то о/яложили ей до ле/я детей ее. Ино нал* ся тог(о) не видело, для тог(о), што ж, дей, пая Федко здавна тог(о) был в держая(ь)ю, а к тому вказывал перед нами листъ нам*, што есмо его з небожчйкомъ кн(я)земъ бискупол* о тол* смо/ярели и тые бобровые гоны, и езъ
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) староства
Žodis taisytas (Слово правлено).
66


на Немне, и хмелища присудили п(а)ну Федку держати до права, за которими ж он листы был тог(о) в де[р]жан(ь)ю и во-в покою немалый час. А кн(я)зь бискуи, дей, ему после тог(о) суда н(а)іпого в том кривдъ не делал, ними, дей, по смерти его почал был пан Ян и по нем п(а)ни его, не переперши правоти, в тоти крыеды ему делати.
Ино коли ся тая реи так в собе маеть, мы и теперь, водлугъ листов наших и его держанья, при тоти есмо п(а)на Федка заставили и тые бобровые гоны, и ез на Нетине, и хмелища присудили есмо ему держати до права, а п(а)ни Яновой не казали есмо в тые бобровые гоны его и в хмелища, и въ езъ на Нетине въступати ся под //[90] ’'виною н(а)шою"’, под тремасты рублей грошей. Будлет(ь)2 ли в тоти п(а)ни Яновой которое дело до него, и она нехай того на нети правоти спираетъ, а безправне не маеть ему никоторых кривдъ ани кгвалтовъ в тоти делати.
И на то есмо п(а)ну Федку дали сес наш листъ судовый з н(а)шою печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсо/и 22, м[еся]ца дек(абра) 1 [день], индык(т) 11.
Пр(и) [тоти] б(ы)лн: вое(вода) тр(о)ц(кий), г(е)/и(ман) нав(ышший), ст(а)р(оста) бр(аслав- ский) и ве(ницкий), кн(я)з Кос/и(янтин) Ив(а- новин) Остр(озский), вое(вода) вил(еньский), кан(цлер), ст(а)р(оста) бел(ьский) и мо- з(ырский), п(а)н Ол(брах/и) Март(иновин) Кгаш(тол/и), п(а)н вил(еньский), ст(а)р(оста) жом(ойтский), п(а)н Стан(ислав) Яно(вин) [Кгезкгайла], п(а)н тр(оцкий), ст(а)р(оста) го- р(оденский), п(а)н Юр(и) Мик(олаевин) Радмиловича), м(а)р(шалок) зети(ский), воев(ода) нов(городский), дер(жавца) мер(ецкий) и дов- (кговский), и ош(менский), пан Ян Янович За- березинский.
Горностай Ивашко, писар.
37. 	Лисг бояром Тродког(о) повету: Милну Роменковичу а Миску Бортковичу, браг(ь)и и братаничом ил, зоставуючи ил при службе боярскоД водле суду перших воєвод Троцкихъ.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Воеводе Троцкому, гэ/иману н(а)шому на- выжшому, старосте браславскому и веницкому, кн(я)зю Костянтину Ивановичу Острозскому,
и иныти воеводати, хто на пототи буде/и(ь) о/и насъ Троки держати.
Били наги чолоти бояре Троцкого повету, на ймя: Михно Ромейковин а Мись Бортковин, и з бра/и(ь)ею своею, и з братаничы, о тоти, што ж, дей, врадники твоее м(и)л(ос)ти троцкие правя/и(ь) на них дяколъ и выгоняю/и(ь) их в сторожу до затику н(а)шого к воротати, и сена велятъ имъ косити, и иншые новины имъ уво- дя/и(ь), они, дей, з веков суть бояре, и служивали наги службою боярскою и з ыншими бояры Троцкими. И перво, дей, того ещо o/и о/ица н(а)шого, славное памяти Казимира, короля, его м(и)л(ос)ти, пан Петр Яновин [Монтыгер- довин] воеводство Троцкое держалъ, и тэж как o/и брата н(а)шого, щасное памети Александра, короля, его м(и)л(ос)ти, пан Ян Юревин Заберезинский воеводство Троцкое держалъ, ино, дей, за ихъ м(и)л(ос)ти держанья также почали были имъ врадники ихъ тые ж кривды делати, и ихъ, дей, м(и)л(о)сть с ураднйки своими о тоти их смо/ирели и прыставовб старих опыты- вали. И тые прыставове то перед их м(и)- л(ос)тью сведчили, иж они з веков суть бояре, а иншихъ никоторих служод не служывали и дякол не дайвали, и на то имъ листы свои подавали. И тые листы они перед нами вказывали, в которих же листех стои/и(ь) выписано, иж их м(и)л(ос)іъ, досмотревши тог(о), и казали ити служити службою боярскою, а иных никоторыхъ служобъ не казали имъ служити ани дякол давати. И били наги чоломъ, абыхмо имъ на то дали наш листъ.
Прото ж, коли пан Петр Яновин а пан Ян Юревин Заберезинский, тог(о) доведавши ся, иж они бояре суть звеку, и на то имъ подавали свои листы, ино мы на их чолотибитье то вчы- нили, на то есмо имъ дали сесь наш листь, нехай они служать нам службою //[90ѵ] ’'боярскою поспол'1 з ыншими бояры Троцкими, подлугъ листов п(а)на Пе/ира и п(а)на Яна За- березынского.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсо/и 22, м(еся)ца дек(аб)р(а) 7 [день], индык(т) 11. į
Горностай, писар.
38. 	В справе кн(я)зя Тимофея Крошияског(о) с плебаномъ ракишским о десетину и о лове- н(ь)е ри£
67


Жыкгимои/и.
Плебану ракишскому, кн(я)зю Яну, и нашимъ плебанол/, хто у Ракишках плебанол/ будетъ.
Што есмо перво сего смотрели тебе посполъ с п(а)ны радами н(а)шими с кн(я)земъ Тимо- феел/ Филиповичол/ Крошыискимъ - жаловал еси нал/ на него, иэ/с он тобе десятины не даелі(ь) с пашни4 своее, которую на земълях пустовскихъ сеенг(ь), и тэж воску на костел. И мы в тол/ кн(я)зя Тимофея правог(о) знашли и листъ наш судовый на то ему дали, иж он тобе тог(о) не мае/и(ь)5 давати.
А потол/ еси жаловал намъ, иж онъ не ка- жет(ь) тобе рыбы ловити в ставу ракишскомъ и в озерех А перед тымъ бы то первшимъ плебанол/ рибу волно в ставу и озерехъ ра- кишскихъ было ловити. А кн(я)зь Тимофей тобе перед нами о/иказалъ, иж перед тымъ первые плебаны в тыхъ озерех и в ставу рыд не ловливали.
И мы казали тобе фундать твой перед нами положити, и ты з росказан(ь)я н(а)пгого то/и фундать свой перед нами покладал, ино тог(о) у фундате твоел/ тобе не выписано.
А так, коли ж тог(о) у фундате твоел/ не выписано, прыказуел/ тобе, ажбы еси в тых озерех и в ставу ракишскомъ рыд не ловил и ему в тол/ дал покой, и справовал ся бы3 еси тал/ будучы, подле фундату своего, конечно.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсо/и 22, м(еся)ца дек(абра) 3 ден(ь), иидык(т) 11.
Богушъ, писарь.
39. 	Лист, даныл некоторим бояром елшиским, зоставуючи их при службе боярском.
Жыкгимон/и, Боэ/сю м[и]л[ос]тью.
Подкоморому н(а)шому, державцы ейшы- скому, коневскому и дубимому, п(а)ну Андрею Довойновичу, и иныл/ намес/иникол/ ейшы- скимъ, хто и на потол/ буде/и(ь) от нас Ейшиш- ки держати.
Били нал/ чолол/ бояриня Ейшыског(о) повету Богдана Неневича Милохна и з сыномъ своил/ Матеел/, и з ыншими сынми своими, и з деверею своею и вказывали перед нами листъ твой судовый, в которол/ же листе стоинг(ь) выписано, иж прыискивал их прыстав ейшьпп- кий //[91] ’ІПыл/ко Ми/иковии'1 в тяглую служ¬
бу, к подводал/ и дяклу, и к мезяеви, а они, дей, николи службы тяглое не служивали и тых дякол не дайвали, как же и листы судовые п(а)на Станислава Монтовътовича и иншихъ державец ейшиских перед тобою вказывали, и ты на тые листы в тол/ их оправил, и тое службы тяглое не велелъ имъ служити и тых дякол давати, а велел еси ил/ служити службою боярскою по тому, как и перед тыл/ служивали. И били нал/ чолол/, абыхмо имъ дали на то наш листъ.
Прото, коли еси в тол/ нашол ихъ правых, и казал имъ служити службою боярскою, подлугъ давности и листов ихъ правых, мы имъ на то дали сесь наш листъ, нехай они нал/ службою боярскою служа/и(ь) поспол з ынши- ми бояры е[й]шыскими, а службы тяглое служити и тых дачок давати ил/ не надобе.
Писаи у Василишках, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пя/исо/и 22, м(еся)Ца дек(абра) 11 [день], иидык(т) 11.
Богуш, писарь.
40. 	Мещанину мелскому и некоторим жидом на держаи(ь)е мыта МелскоДо).
Жыкгимои/и.
Намес/инику меискому, кн(я)зю Богдану Жославскому.
Поведаел/ тобе, иж есмо приказали мещанину меискому Федку Цыцуне и жидол/ нашил/ троякимъ: Мордухаю Есковичу а Агрону Нахи- мовичу, от нас держати к верной руцэ мыто Меиское со всил/, как перед тыл/ мы/иники тое мыто от нас задерживали, и ввязати их в тое мыто послали есмо дворанина н(а)шого Богдана Шаулу. Ино естли бы хто хотел тое мыто иишими дорогами проежчати, мыта нашого Меиского ил/ не заплатившы4, мы казали имъ таковых у промыте на нас забирать.
А естли бы имъ хто хотел в тол/ противеи быти, ты бы ил/ на таковых помои давал и сал/ ся2 в тое мыто н(а)шо ничыл/ ся2 не вступо- вал, и их, мы/иниковъ наших, от крывдъ боронил.
Писаи у Василишках, под леиг(ы) Бож(его) Nr. 38
4 ѵ
Žodis po titulu (Слово под титлом).
Pakartota (Повторено).
Nr. 40
4
Raidė n po titulu (Буква n под титлом).
68


нарож(енья) 1 пятьсояі 22, м(еся)ца дея(абра) 12 [день], иядыя(т) 11.
Богушъ.
Жыкгимояяі.
41. 	//[9 Iv] Потвержея(ь)е плебану онияпггея- скол/у кгруягол имея(ь)я костелного Вижуя, от кгрунтоя имея(ь)я Чадеского п(а)на Остиковых О7граничоныхъ, навечность.
Жыкгимояяі, Божю м(и)л(о)стью.
Бил намъ чолол/ канония вилея(ь)ский, пле-
бая онияштеяский, княз Воитех, и вказывал перед нами листь Миколая Мицковича Кгия- виловича, намесяіника вьппегородского ви- лея(ь)ского, в которол/ жо листе стоияі(ь) выписано, иж оя з розказанья н(а)ніого был судьею з руки кн(я)зя Войтеховы, где ж была копа с крайчымъ нашил/, п(а)номъ Грыгоремъ Грыгоревичол/ Остиковича, з ымея(ь)е его Че- деског(о), а костелнымъ имея(ь)емъ Вижуною, и роя были есмо ил/ положыли на обе стороны - по семой суботе в двухъ неделях судьи свои тал/ вывести под страчея(ь)емъ права. Ино тояі Миколай на тояі роя тал/ выехал с кн(я)земъ каноникол/, а пая крайчый самъ на тояі роя тал/ не стал и судью своего не выслал. Кая жо канония поставил перед нимъ на той земли свеяіки - обаполныхъ суседов, бояр и людей нашихъ, и тэж князскихъ, и паяскихъ, боярскихъ и людей добрыхъ, которые ж перед нимъ свеяічыли, иж они з данныхъ часов сведомы суяі(ь), еще за державцу ониященъского, п(а)на Мицка Остиковича, а за державцу пеняяского, брата3 его, п(а)на Радивила Остиковича, на тых селищохъ люди по йной стороне реки Ви- жуны, которые люди седели, тые вси люди служыли плебанеи Ониященъской. И вели его по границамъ стародавнымъ, которая ил/ бывала на обе стороны звеку: напервей, 4"почи- наеяі(ь) ся ояі Великого болота, которое болото делияі(ь) ся'4 наполы людел/ костелнымъ з людми н(а)шими, таяже тою Великою межою повели милю гай къ сосновый плебаяский аж до леса на болоте и ояі леса болояіного межою через сеножаяім мимо двор соколника п(а)на крайчого Боядия Олеж у реку Вижуну, а, заведши по тыл/ границал/, пеяінаяіцаяі ихъ, лея- шихъ бояр и людей, на тол/ прысегнули. Ино в дворцы кн(я)зя канониковы прыехали до них намесяіникъ чадейский п(а)на крайчого Коледа
а плебая чадеский, а Козел - боярия его ж - и мовили ему: “Наш, дей, панъ о тол/ доведал ся достаточне, иж тые селища и зел/ли, покул тые свеяіки сегодня завели, здавна было и есть костелное, для тог(о) пая наш на тую копу не выехалъ и судей своих не высылал”.
И оя, подлугь //[92] ’"сведецтвъ тых'1 людей, присяги и тэж водле созная(ь)я плебана чадеского и намесяіника чадейского п(а)на крайчого Коледы, и боярина его Козла, по тыл/ гранел/, вышейписаныл/, тые земли до костела Божего плебании Оникыитеяской присудилъ. И билъ нал/ чолол/ княз Войтехъ, канония вилея(ь)ский, плебая онияштеяский, абыхмо ему на то дали наш лисяі и потвердили быхмо тые земли по тыл/ границал/ ку костелу Ония- штеяскому нашыл/ листол/ навеяносяі(ь).
Мы з ласки н(а)шое на то дали ему сесь наш листъ, нехай оя тые земли по тыл/ границал/ держыяі(ь) ку костелу Божему у-в Онияш- тахъ, подлугъ тог(о) листа судового Миколая Мицковича.
Писая у Волковыску, под леяі(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пяяісояі 22, м(еся)ца дея(абра) 14 [день], иядыя(т) 11.
Горностай.
42. 	Аредца корчол/ Витебских Михелю Езофовичу на три годы.
Жыкгимояяі.
Воеводе витебскому, маршалку н(а)шому, п(а)ну Ивану Богдановичу Сапезе.
Тыми разы продали есмо корчмы Витеб- ские: медовые и пивные, и вино горелое, со всимъ с тыл/, кая и первей тые корчмы тал/ держиваны, мыяінику н(а)шому Михелю Езофовичу на тры годы з волею бискупа каме- нецкого, плебана витебского, кн(я)зя Лаврина Межылесского. Маеть оя в кождый rod с тых корчомъ давати по двесте коя и по двадцати коя грошей и с тое сумы маеяі(ь) давати ка- питуле костела Св(е)того Станислава у Вильни по шестидесятъ коя грошей, а остатоя тых пенязей маеть давати кн(я)зю Лаврину, бискупу Каменецкому. И вжо, дей, оя ему дал пяяідесять коя ірошей почаяіку. И в тые корчмы маеяі(ь) оя увязати с(я) ояі сего Ве-
Nr. 41
Pabraukta pieštuku (Подчеркнуто карандашом).
69


ликодня4, иядыкта первог(о)на/ицать, на три годы.
И, ты бы, тые корчмы ему казал подати з домы корчомными и з бровары, и з ыными реями корчомными, кая и перед тыж он тые корчмы держалъ. И своих бы еси таж корчож не мел и кн(я)земъ, и п(а)номъ, и боярож, и ро/имистрож, и деся/иникомъ, и всиж служебнымъ нашиж, и мещанож, и служебникомъ своиж не казал [держати]. А хто бы хотел таж корчмы держати, ты бы, слугаж его на тыхъ //[92ѵ] ьпомоч давалъ'1 и казал тые корчмы забирати, и от кривдъ бы еси слуг его велелъ боронити.
Писан у Полянчу, под леиі(ы) Бож(его) нарожденья) 1 пятсот 22, м(еся)ца дек(абра) 30 ден(ь), индыя(т) 11.
Копоть, писарь.
43. 	Воягу, бурмистрож и ралцаж вилея(ь)скиж о пропущея(ьи) безмыгае за границу воску.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тъю.
Подъскарбему земъскому, мариіалъку и писару н(а)шому, державцы слонижскому и Каменецкому, п(а)ну Богушу Боговитиновичу.
Били наж чолож войтъ и бурмистры, и рад- цы места Вилен(ь)ского и поведили перед нами, што ж, дей, мы остали имъ винны полсемы тисячей кои грошей, и на то, дей, они квиты н(а)ши в себе мели, и кая, дей, они тыми разы ехали за нами з Великог(о) князства Литовского до границы польское, ино, дей, в Каменцы шкода имъ стала: речы в нихъ покрадены, таж жо, дей, и тые квиты н(а)ши в них згинули. И они тых часовъ с тое сумы о/ипущали наж полтрети тисечы кои грошей, и били наж чолож, абыхмо на достол тыхъ п(е)н(я)зеи, на чотиры тисячы кои грошей, дали листъ нам/.
И мы были на тую точыри4 тисечы кои грошей казали листъ нам/ написати, ино тоиі лис/и нам/ в канъцлерый нашой згинул.
И прото ж, абы еси после сего году на другий годъ на сесь нам/ листъ, а не на другий казал имъ по трыста кои грошей воскомъ за границу безмы/ине пропустити, водле первыхъ листов нашихъ, которые они на то в себе мели.
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсо/и 23, м(еся)ца ген(вара) 16 [день], индыкта 11.
В тож листе рука королевская.
Копоть, писарь.
44. 	Выроя Важу Яковиякому с кн(я)зеж Йваном Козечичож о земли, сеножати и дуброву межи имея(ь)и илг Яковичами и Хворостовом
Жыкгимониі.
Смотрели есмо тог(о) дела, стояли перед нами очивисто, жаловалъ наж земенин воло- димерский Ванко Яковицкий на кн(я)зя Ивана Василевича Козечыча тыж обычаеж: “Держитъ он земли и сеножати, //[93] 1_и дуброву - о/и- чызну*1 мою имен(ь)я моего Яковицкого4, по- чонши от Якович аж до Полсмочи”. И кн(я)зь Йван перед нами мовил: “Я, дей, держу земли, поля и сеножати, и дуброву Хворостовское - отчызнну и дедизну свою, а не его. Кая жо, дей, отец его Яко[в] тых земл, полъ и сеножатей, и дубровы под оиіцомъ моиж, кн(я)земъ Василемъ”5, правож искал еще за оиіца н(а)- шого Казимира, короля, его м(и)л(ос)ти, и отец, дей, нашъ, Казимир, корол, его м(и)- л(о)сть, выслал о тые ж земли и дуброву о/ица его м(и)л(ос)ти6 со оиіцож кн(я)зя Ивановыж смоірети намес/иника володимерского, небожчика п(а)на Юршу. И п(а)нъ Юрша, дей, того межи ними смотрел, и кн(я)зь Василей, дей, покладал передъ ниж привилей великог(о) кн(я)зя Шви/ирыгайловъ, в которож же привили тое имен(ь)е Хворостово дано пре/ику его с тыми землями и дубровою по дорогу Великую Луцкую. И пан Юрша, дей, тог(о) межи ними досмотревши, и водле оного привиля великог(о) кн(я)зя Шви/ирыгайла, и подле сведецтва оба- полныхъ сусед - суграничниковъ, и сознан(ь)я самого Яцка Яковицкого, в тож кн(я)зя Василя Козеку правог(о) знашол и тые земли, поле и сеножати, и дуброву ему 4'присудил по дорогу Луцкую и лис/и свой'4 судовый на то
Nr. 42
4 Raidė д po titulu (Буква д под титлом).
Nr. 43
Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) чотири
Nr. 44
Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
Toliau tiesioginė kalba pereina į atpasakojimą (Далее прямая речь переходит в наррацию).
Užbraukta (Зачеркнуто).
70


ему дал, который же он листъ судовый п(а)на Юрыпин и привилей великог(о) кн(я)зя Швит- рыгайловъ на то перед нами вказывал.
Ино мы, тог(о) привиля и листу судовог(о) п(а)на Юршина выслухавши и тог(о) межи ними досмотревши, кн(я)зя Ивана Казечыча при той дуброве и полех, и сеножатехъ заставили и потвержаемъ то сим нашимъ листом вечно ему самому и его жоне, и их детем, и на потом будучим их счадком, нехай они тые земли, поля и сеножати, и дуброву держать со всим с тым, подле привиля великог(о) кн(я)зя Швитрикгайлова и листу судового) небоэ/счика п(а)на Юрьшина.
И на то есмо ему дали сесь наш листъ з н(а)шою печат(ь)ю.
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1523, м[еся]ца ген(вара) 16 [день], индихти 11.
45. 	В справе детея п(а)на Лва Боговитиновича о заплачея(ь)е сумы п(е)н(я)зея, на комисаралг за отсужея(ь)е Вортоля присужоное.
Жыкгимонт, Боэ/сю м(и)л(ос)тыо.
Воеводе вилен(ь)скому, канцлеру н(а)шо- му, старосте бел(ь)скому и мозырскому, п(а)ну Олбрахту Мартиновичу Кгаштолту.
Што есмо з ра//[93ѵ]’*мени н(а)шого*’ г(ос- по)д(а)рского высылали твою м(и)л(ос)ть. места Вортолъского платы вечыстые и наклады небожчыка п(а)на Лва Боговитиновича ошацовати, а при твоей м(и)л(о)сти маршалка н(а)шо- го, старосту мелницког(о), п(а)на Немеру Грималича, и твоя м(и)л(ос)тъ пишеш к намъ, иж ваша м(и)л(ос)ть тог(о) всего осумовали тисечу копъ грошей и осмъсот копъ, и пятдесят кол, и тры копы грошей и роки той заплате ваши м(и)л(ос)ти положыли: первый рок - Великдень, на котори ж мает(ь) кождый судья дати им по сту кол и по петнадъцати кол грошей; а другий рокъ - Святого Яна ден(ь), а третий рок - Матки Божи ден(ь) - на тые роки по тому ж кождый судья мает(ь) дати, как на первый рокъ; а четвертый рок - Боже нарожен(ь)е, на который же рок маеть кождый судья дати по сту кол и полдеветинадцат кол грошей без пяти грошей. Ино тым судьям видело ся тот рок блиский, а Лвовичом - далекий, а в том ся они взяли до нас.
Ино видело ся нам, иж твоя м(и)л(ос)ть
слушные роки той заплате положил, иж не одному тую суму платити, але чотыром имъ. А так, штобы, твоя м(и)л(ос)тъ, тым судьямъ приказал, ижбы они на тые роки, водле положенья твоей м(и)л(ос)ти, заллату имъ учинили у Мелнику через руки п(а)на Немирины. Пак лиж бы они на тые роки, которые твоя м(и)л(ос)ть имъ положил, заллаты имъ учынити не хотели, твоя бы м(и)л(ос)ть, водле найденья своег(о), в тых сумах пенезей Лвовичом у-в ымен(ь)е ихъ увязан(ь)е дал. И теж земль их рачил бы, твоя м(и)л(ос)ть, ког(о) выслати на тот рок, который твоя м(и)л(ос)ть положил, казати напротивку их земль толко жъ и так добрих, колко их было, отмерити, ижбы вжо они болшъ тог(о) не волочили ся и шкоды не мели, и нам не докучали.
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятсот 23, м[еся]ца февраля) 25 ден(ь), индык(т) 11.
Копоть, писарь.
46. 	О положен(ь)е сумы п(е)н(я)зея, десетя тисечея золотые чирвоных, потомком небожчика пана Аврама Езофовича, подскарбего, ^належачих до лет илг, в костеле Св(е)- того Станислава*4 у Вил(ь)ни.
Жыкгимонт, Боэ/сю м(и)л(ос)тью.
Кн(я)зю Яну, бискупу вилен(ь)скому.
Што подскарбий земъский, небожчыкъ пан Аврам Езофович, взял оксэкутором наперед нас, г(оспо)д(а)ра, а при насъ воеводу вилен(ь)- ского, канцлера н(а)шого, старосту бел(ь)ского и мозырского, пана Олбрахта Мартиновича Кгаштолта, а маршалка н(а)шого дворного, // [94] ’’старосту бере*‘стейского и лидского, п(а)- на Юря Ивановича Илинича. Ино которую десят тисечей золотых он, небожчыкъ, мел на Ковне, мы дозволили воеводе подляшскому, маршалку н(а)шому, п(а)ну Янушу Костевичу, Ковян в той суме окупити и тую десять тисячей золотых черленых або в монете, по чому золо- тый черленый тых часов у паистве нашом - Великом князстве Литовскомъ - пойдетъ, казали есмо ему положити в костеле Св(е)того Станислава в закристыи у Вил(ь)ни до тых
Nr. 46
Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
71


часов, поки дети п(а)на Авърамовы лет своихъ доростуть, а как они лет своих доростут(ь), мы, вси окзэкуторы, тую суму, десяиі тисечей золотых, имъ оигдамо.
Ино, как naw Янушъ тую суму, десять тися- чеи золотых черленыхъ або у монете, у Св(е)- того Станислава положит(ь), твоя бы м(и)- л(ос)ть, к(ня)же бискупе, место печати н(а)пгое г(о)с(по)д(а)рское к тыл/ золотыми печа/и(ь) свою рачыл приложити, а до п(а)на воеводы вилеи(ь)ского и до п(а)на Илинича есмо писали, ижбы они печати свои приложили к тыл/ золотые. И, как naw Януш тую суму в Св(е)томъ Станиславе положииі(ь) за печатями вашой м(и)л(ос)ти, мы казали его в KoBew увезати писару н(а)іному латинскому, п(а)ну Павлу Нарушевичу. Пак лиж бы naw Илинич самъ там быти и печат(ь) свою к той суме приложити не хотел, ино, как naw Януш тую суму сполна у Святог(о) Станислава положить), ваша бы м(и)л(о)сть, рачыли печати свои к той суме приложити, а п(а)на Януша казати п(а)ну Павлу в Ковенъ увязати, бо вжо досити(ь) станет(ь) привилю н(а)шому, который небожчыкъ naw Аврал/ на Ковне мелъ.
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсот 23, м[еся]ца марца 14 ден(ь), индык(т) 11.
В тол/ листе рука королевская.
Богуш, писарь.
47. 	О заплату пану Янушу Костевичу сумы п(е)н(я)зея, в ска/£е винное.
Жыкгимон/и.
Подъскарбьему зел/скому, маршалку и писару н(а)шому, старосте слонил/скому и камя- нетскому, п(а)ну Богушу Боговитиновичу.
Што есмо остали винны воеводе подляшскому, п(а)ну Янушу Костевичу, тры тисячи кои и чотириста кои, и дватцэть, и шесть кои грошей, на што ж его м(и)л(ос)ть //[94ѵ] *'и квиты в себе'1 маеть, прото, штобы, твоя м(и)л(ос)тъ, ему дал за тот долгъ его со скарбу н(а)шого две тисячы кои грошей сереищызныхъ пенязей без кождого переводу, ничог(о) не мешкая, а достал тое сумы, што ему еще останемъ виини, кажел/ иншимъ часол/ ему заплатити.
Писаи у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятсот 23, м(еся)ца марца 18 деи(ь), индык(т) 11.
В тол/ листе рука королевская.
Богуш, писарь.
48. 	Literae ad capitaneum Drohicensem in causa Jczkow cum Tibori, occasione bonorum Jablona etc. editae.
Sigismundus etc.
Magnifico Petro Stanislai de Ciechanowiec, palatino Polocensi et capitaneo Drohicensi, sincere nobis dilecto, gratiam nostram. Magnifice nobis di- lecte, dudum vertitur causa inter nobiles Jczkowie Dambniczczy, videlicet Mroczek, Albertum Stanislai, Petrum et alios fratres, ab vna et inter nobiles Tybory, videlicet Matthiam, Joannem, Abraham et alios fratres eorum, partibus ab altera occasione bonorum haereditariorum Jablona, Swirczewo, con- tinentia in sua circumferentia Trczanka, Kamionka, Jrzerno, Zochy Mistalcze, Vschenyszczy, et licet pluries iam fuerit decisa et deffinita haec ipsa causa, tamen quia vtraque pars diuersas literas et sen- tenties pro se, nescitur quo pacto in contrarium obtentas, habebant quoque partes ipsae terminum coram nobis in Brzeście ex vi remissionis, a judicio terrestri Drohicensi ad nos factae propter cont- rarias vtriusque partis literas a nobis obtentas, quas quidem partes, quia nos in Brzeście temporibus augusti, quo illic agebamus, circa eas partes audire non potuimus aliis magis arduis occupati negociis, ob quod illis hue comparere continuando terminum mandaueramus, et quia hodie hue venientes et eras summo mane versus Lublin, vbi festos Dies ins- tantes Natalis Domini celebrare decreuimus, hue soluentes etiam judicio eius modi causae partium praedictarum intendere eamque fine debito terminam nequiuimus, prospiciendum vero, ne partes extra districtum eorum Drohicensem extra Litua- niam in Regnum nobiscum trahamus vlterius, quare ipsas //[95] bet sumptibus et fatigiis'1, juri earum contrariis, grauaremus quemadmodum oretenus in praesentia vtriusque partis, commi- simus sic et praesentibus s[inceritati] tuae comittimus mandando, quatenus vel per se solum, vel si commode fieri poterit, adiunctis sibi judice et subiudice terrestribus, capto tempore ad Drohiczin vocatis vtrisque partibus suprascriptis, quibus et nos oretenus mandamus comparere, exauditisque debite eorum propositis et vniversis ac reuisis omnibus et singulis literis nostris, quomodocunque per vtramque partem obtentis, atque sententys, quantas iubeat eoram se reponere, cognita euidentiori
72


justitia, iuxta formam et consuetudinem juris terrestris obtenta, decernat justas literas parti jus- ticiam habenti reddendo. Illas vero, quas cogno- uerit suspectas esse aut per erroream narrationem vel surreptice obtentas, ad se recipiendo casset ac laceret finemque debitum justitia mediante vtrique parti cum perpetuo silentio imponat exequendo tantum id quicquid decreuerit spnceritas] tua, ne nos amplioribus impulsionibus instantiis et partes ipsae inanibus consumatur impensis, secus non facturi pro gratia nostra.
Datum in Lomasy, die sabbatho in vigilia Sancti Thomae apostoli, anno Domini 1523. Regni vero 18.
Commisio propria regiae Maiestatis.
49. 	Лисг, писаныя до воеводиное вилея(ь)ское, п(а)ни Миколаевое Радивиловое, и до сынов ее м(и)л(ости) в кридце земля ганезких.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тыо.
Князю Миколаю, бискупу жомои/искому, и воеводиной вилен(ь)ской, канцлеровой нашой, п(а)ни Миколаевой Миколаевича, паней Альжбете, а по/ичашол*у н(а)шому, державцы марковъскому, п(а)ну Яну, а намес/инику уш- полскому и ленинскому, п(а)ну Станиславу - Миколаевичол*.
Што перво сего очивисто жаловали нал* вси земяне ганезские о тол*, пгго ж небощык паи Миколай, воевода вилен(ь)ский, казал имъ собе служити и въ службы необычайные их повернулъ, золотые и пенязи въ их невинне бирал, и в ловы, дей, имъ самыл* и людел* ихъ ходити казал, и иные многие кривды и втиски ил* и людел* ихъ почал был делати, и [в] праве их зневолил, яко простых людей, и просили нас, абыхмо ил* в тол* з вами справедливость учинили и с тое неволи их вызволили, и казали имъ доброволне с тыми имен(ь)ми нал* служити по тому, как и перед тымъ //[95ѵ] 1_нал* служивали-1. Как же в(а)ш(а) м(и)л(ос)ть о тол* з ними перед нами мовили и привилей наш на то покладали, в которол* привилю выписуе/и(ь), иж они мають вал* с тыми имен(ь)ми своими служити. А хто бы мел на то привиля-листы пре/иковъ наших зъ завесистыми печа/и(ь)ми, а не хотел вамъ служити, и тот мае/и(ь) Доброволне пойти про**, а имен(ь)я вал* зоставить). А потол* положили есте листъ судовый под привесистою печа/и(ь)ю, в тол* тэж
листе тое ж стои/и(ь), иж тые земяне маю/и(ь) вал* служити. Ку которому ж листу судовому земяне мовили, иж то/и лис/и первей писан, нижли то/и привилей - за rod або за полтора, и широко есте о тол* с обу сторон передъ нами мовили. Как жо мы, в то/и час будучы у справах наших и земъских, и для скорог(о) выехан(ь)я н(а)шого до Коруны Полское, на то/и час наконец е[с]мо тому справедливости не вчинили, о/иложили есмо аж, дастъ Бог, до прыехан(ь)я н(а)шого к Великому князству Литовскому, а как, дас/и(ь) Бог, у о/ичызне нашой будел*, мы о тол* межи вами досмотрил* и справедливос/и(ь) тому наконец вчинил*.
А до тых часов приказуел* вамъ, ажбы есте тыл* земянол* ганязскимъ крывдъ и втисков никоторых не делали и тых золотых и пенязей, што будеть небожчик пан Миколай, воевода, брал, через то на нихъ не брали, и самил* имъ и людел* ихъ в ловы ходити не казали. Нехай они, на тых имен(ь)яхъ своих будучы, до рос- правы з вами вал* служать по тому, как и перед тыл* вамъ служили.
Писан у Волковыску, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсо/и 22, ме(ся)ца дек(абра) 14 [день], индик/и 11.
В тол* листе рука королевская.
Горностай, писарь.
50. 	В справе воеводиное вилея(ь)ское, п(а)ни Миколаевое Радивиловое, зъ сынами ее м(и)- Л(ОСТИ) О ДЄЛ В ЫНМея(ь)яХЪ ИХ 07ЧИЗНЫХЪ etc.
Жыкгимон/и.
Князю Миколаю, бискупу жомои/искому, а подчашому н(а)шому, державцы марковъскому, п(а)ну Яну, а державцы ушполскому и пенян- скому, п(а)ну Станиславу - Миколаевичол*.
Што есмо смотрели вас з воєводиною ви- лен(ь)скою, канцлеровою н(а)шою, п(а)ни Миколаевою, п(а)ни Альжбетою, ма/икою вашою, о вси имен(ь)я отца. в(а)шого и о п(е)н(я)зи на заставах и так есмо сказан(ь)е //[96] 1-н(а)- шо межи вами-1 вчинили: иж мы, г(оспо)д(а)рь, мели послати двух человековъ добрых по всил* имен(ь)ямъ - о/ичызныл< и купленыл*, й выслузе, о/ица вашог(о), небожчыка п(а)на воеводы вилен(ь)ского, доведати ся и пописати люди и дани, и доходы всякие, а вы мели делчыхъ с обу сторон собе взяти и вси имен(ь)я на
73


чотыри части розделити з маткою своею, кролі отчызны ее, матерызны в(а)іное, то ест: паней воеводиной, матцэ вашой - часть, а вам - кождому по части. А што ся дотычет(ь) на Уияюляхъ и Пенянех пенезей - двух тисячей4 коя грошей, то есмо межи вами так сказали: иж ты мел, п(а)не Станиславе, част(ь) пенезей матки своее, пятьсот кол грошей, без всяких роков ей м(и)л(ос)ти отдати, а собе з братнею по пяти ж сотъ копъ грошей взяти. А коли есте мели имел(ь)я делити, тогды мели есте промеж себе умову вчинити: по чому маете на rod сестралі на шаты и на обыход сумою п(е)н(я)зей давати, поки их замуж выдадутъ, або естли бы есте похотели которое имел(ь)е со всих дельницъ, выймокъ, сестралі своимъ дати, то мело быти на воли вашой. А што есте сестралі своилі двумъ к рукалі мат- чынылі на почато/c дали п(е)н(я)зи и сребро, а ещо на вас оставало - на кождомъ брате - по чотириста золотых в золоте; и коли будете сестры свои замуж давати, тогды к той суме мели есте дати кождый своей сестре по двесте золотых черленых кождый з вас, з брат(ь)и. А до тых часов, поки межи вами дел будет(ь), даней и платов всих - om мала и до велика - со всихъ именей не мели выбирати ани выво- зити, ани пожитковъ жадныхъ мети, все то наместники мели збирати къ своимъ рукал/ и на делу под присягою все в цэлости мели положити. А хто бы што после того сказан(ь)я н(а)шого з именей што взял або пожыл, то тэж наместники мели под присягою валі поведити. И на то есмо кн(я)зю бискупу лист наш судовый дали и в книги то казали есмо уписати, и заруку н(а)шу есмо промежку вами заложили, ажбы до делу жадный [з] вас у-в ыме«(ь)я ничылі ся не уступовал и не вежчалъ, которое ж заруки матка ваша, выстерегаючы ся, не смела в наподлейшый дворе/< отца в(а)- шого, в Буйвидишки, въехати без дозволе«(ь)я н(а)шого, олиж есмо ей м(и)л(ос)ти тог(о) дозволили. Ино перво сего и тыми разы пры- сылала к нам п(а)ни воєводиная, ее м(и)- л(ос)іъ, матка ваша, жалуючы о толі, иж вы, не дбаючы о розсказанье и суд нашъ г(о)с- (по)д(а)рский, через заруку н(а)шу, не ждучы тог(о), поки быхмо послали тых именей отца вашого пописыват(и), и тэж не ждучы делу ровного, литовские имен(ь)я вси отца своего
промежи себе есте р оз о брали, дани и доходы, и пожытки //[96ѵ] ьвси, и стада'1 выгнали, наместниковъ отцовъских выслали и свои установили, поборы и вины непомерные на людех брали, а сестралі своимъ пенязей ани имен(ь)я, подле суда н(а)шого, черезъ так долгий час не дали. А тыми, дей, разы хочете Ганяз и иные дворы подляшские промежы себе делити.
Прото, мы, бачачы, иж вы суда и розска- занья н(а)шого господарского против матцэ и серстръ5 своих ни в чолі не здержали, прыка- зуелі вамъ, абы есте первей вси име«(ь)я литовские з маткою своею на чотыри части роз- делили, и што есте даней: грошовых и медовых, ви« з людей и иных всяких доходов з ыменей литовскихъ побрали з части матки своее, то бы есте все ей м(и)л(ос)ти поотдавали и позлатили конечно. А до тых часов, поки тыми имея(ь)ми литовскими з маткою своею в ровный делъ поделите, тые вси шкоды, который с(я) въ ей м(и)л(ос)ти части стали, оправите и за то ее м(и)л(ос)ти досит(ь) учыните, иж она сестры вашы полтора лета своимъ накладолі ховала, дали есмо в держанье и в мо/< матцэ вашой име«(ь)е Ганяз и замокъ, и вси дворы подляшские держати и поживати. И вы бы се вжо в Ганяз и во вси дворы подляшские не вез/счали и ничылі ся не уступали. А то валі прыказуемъ под закладомъ нашилі, под тисячми рублей грошей. А што ся дотычетъ выступу, которог(о) з вас с первое заруки н(а)шое, мы часу своего будемъ тое заруки на вас смотрети, а для тог(о) послали там дворянина нашог(о) Семена Грыиковича и словолі о томъ казали есмо ему om насъ валі мовити, и в тое име«(ь)е Ганяз и в замок, и во еси дворы подляшские казали есмо ему пани воєводиную, ее м(и)- л(ос)ть, виле«(ь)скую, увезати и наместниковъ вашихъ выслати. А как, поделивши имея(ь)ми литовскими, похочете Ганяз делити, приказуелі вамъ, аз/сбы есте первей з маткою своею умову слушную вчинили: по чому маете п(е)н(я)зми на шаты и на обыход достаточный, яко слу- шит(ь) на их м(и)л(ос)ти ряд, двумъ сестралі
Nr. 50
Raidė e taisyta iš ы (Буква e правлена из ы/
Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) сестръ
74


своимъ в кождый rod давати або которое име- я(ь)е, выймокъ, имъ дати, подле суда н(а)піого, к рукамъ ма/ицэ своей, то ж бы есте имен(ь)- емъ Ганезел/ и дворы подляшскими делили. А піто есмо, п(а)не Станиславе, прысудили на тобе ма/ицэ твоей заставныя п(е)н(я)зеи с Уш- пол а с Пеняй - пятьсо/и копъ грошей - без всяких роков заплатити, и ты, дей, тых пенязей и до сих часов ей м(и)л(ос)ти не заплати//, прото ж, прыказуемъ тобе, ажбы еси тую пятьсо/и кои грошей ей м(и)л(ос)ти тых часов заплати// перед тыл/ же дворанинол/, подле суда н(а)шого. Пах лиж бы еси тых пенязей ей м(и)л(ос)ти заплатити не хотел, и мы казали тому ж //[97] ’'дворянину н(а)шому'’ п(а)ни воєводиную, ма/ику твою, у твою часть име- и(ь)я, которая се тобе на делу у Ганязи и в ыишых дворехъ подляшскихъ зостане/и(ь), увязати. Маеть ма/ика твоя тую твою часть держати и пожывати до тых часов, поки ты ей м(и)- л(ос)ти тую пятьсо/и кои грошей заплатиж.
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсо/и 23, м[еся]ца марца 28 ден(ь), иидых(т) 11.
Копоть, писарь.
51. 	В то я же справе п(а)ни воеводиное ви- лен(ь)ское и сынов ее м(и)л(о)сти до неко- торих особъ, назначаючи их дельчил/я.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Пану троякому, старосте городенскому, п(а)- ну Юрю Миколаевичу Радивиловича, а маршалку земъскому, воеводе новгородскому, державцы мерецкому и довкговъскому, п(а)ну Яну Яновичу Заберезинскому.
Што перво сего не по однокро/и(ь) жаловала нал/ воєводиная вилен(ь)ская, канцлеревая2 н(а)ша, п(а)ни Миколаевая Миколаевича, п(а)- ни Алжбета, на сынов своих о тол/, шго ж ка/с, будучы нал/ посполу з в(а)шою м(и)л(ос)- тью, с п(а)ны радами нашими, у Вил(ь)ни, судили есмо ее м(и)л(ос)ть зъ сынми ее о вси имен(ь)я п(а)на воеводы вилен(ь)ского и о пенязи на заставах, и в тол/ есмо промежку ими коне/< вчынивши, и на то ил/ листъ наш судовый дали, и тах есмо сказан(ь)е н(а)шо межы ними вчынили: иж мы, г(оспо)д(а)рь, мели послати двух человеков добрих по всил/ име- и(ь)ямъ - о/ичызныл/ и купленыл/, и выслузе, небожчика п(а)на воеводы вилен(ь)ского дове¬
дати ся и пописати люди, дани и доходы всякие; тож они мели делчыхъ собе съ обу сторон взяти и вси имен(ь)я на чотыри части розделити з ма/икою своею, крол/ о/ичызны ее м(и)- л(о)сти, матерезны их, то есть: паней воеводиной, ма/ицэ ихъ - часть, а ил/ - каждому по части. А коли имен(ь)ми делити мели, тогды они мели промеж себе умову вчынити: по чому на rod мели сестрал/ на шаты и на обыход сумою пенязей давати, поки их замуж выдадутъ або естли бы они похотели которое имен(ь)е со всихъ делницъ, выймокъ, сестрал/ своимъ дати, то мело бы/и(ь) на их воли. А которые п(е)н(я)зи на Ушполяхъ а на Пенянех - две тисячы кои грошей, с тыхъ п(е)н(я)зеи мел дати панъ Станислав ма/ицэ своей пятьсо/и кои грошей без всяких роков, а собе зъ бра/и(ь)ею по пяти ж сот коп грошей взяти, ках жо есмо о томъ шырей в листе их судовол/ описали. Нижли тах есмо межи ними сказали, иж они до тых часовъ, поки межи ними дел //[97ѵ] І_ буде/и(ь), даней и платов'1 всихъ - от мала и до велика - со всих именей не мели выбирати ани вывозити, ани пожы/иковъ жадныхъ мети. Все то намес/иники мели збирати къ своимъ рукамъ и на делу под присягою все в цэлости мели положити. А хто бы што после тог(о) сказанья н(а)шого с ыменей што взял або пожыл, то мели тэж намес/иники под прысягою поведити, ках жо есмо и у книги то казали уписати, и заруку н(а)шу промежку их заложили, ажбы до делу жадный з них у-в ыме//(ь)я ничыл/ ся не уступовал и не вежчалъ. Ино перво сего и тыми разы прысылала до нас п(а)ни воєводиная вилеи(ь)ская, жалуючы о томъ, иж они, не дбаючы о росказан(ь)е и судъ наш г(оспо)д(а)рский, через заруку нашу, ж ждучы тог(о), поки быхмо послали тых именей о/ица ихъ пописывати и тэж не ждучы делу ровного, литовские имен(ь)я вси отца своег(о) промежи себе розобрали, дани и доходы, и пожы/ики вси, и стадо выгнали, на- мес/иниковъ о/ицовскихъ выслали и своих установили, поборы и вины непомерные на лю- дех побрали, а сестрал/ своил/ пенязей ани име- и(ь)я, подле суда н(а)шого, через такъ долгий час не дали. А к тому еще хотели именъел/ Ганяземъ и всими дворы подляшскими делити ся. И п(а)ни воєводиная жедала нас, абыхмо име//(ь)е Ганяз и вси дворы подляшские дали
16.801
75


в держанье и в моц ее м(и)л(ос)ти до тых часов, поки они з нею литовские имея(ь)я вси на чотыри части розделяиг(ь). Ино мы, бачачы, иж они через вырок наги г(оспо)д(а)рский, не дбаючы о заруку н(а)шу и не ждучы тог(о), поки быхмо послали тых именей о/ица ихъ пописати, литовские имея(ь)я вси о/ица сво- ег(о) промежи себе розобрали, намес/иниковъ о/ицовъских выслали и своих установили, дали есмо Ганяз и вси дворы подлягиские в держанье и в моц паней воеводиной, ее м(и)л(ос)ти, до тых часов3, поки они литовские имея(ь)я вси на чотыри части розделять и тые вси шкоды ей м(и)л(ос)ти оправятъ, которые зъ ей части в литовскихъ имея(ь)яхъ побрали; и што она сестры их полтора лета своим накладом ховала, за то ей м(и)л(ос)ти досить учиня/и(ь).
Ино тыми разы писали и присылали до нас княз Миколай, бискуи жомои/иский, а пая Станиславъ, абыхмо казали Ганяз и вси дворы подляшские на чотыри части розделити, а потам вси имея(ь)я литовъские, иж промежку ими в тол/ делу згода быти не можетъ, //[98] ‘"высадили есмо з ра"‘мени н(а)шого г(оспо)- д(а)рского вашу м(и)л(ос)ть и жедаел/ вашей м(и)л(ос)ти и приказуел/, ажбы, ваша м(и)- л(ос)ть, рокъ тому делу положили и п(а)ни воєводиную, ее м(и)л(ос)ть, и ее сынов обос- лали, и тамъ выехали, и, не дбаючы ни оног(о), моцне литовские имея(ь)я вси промежку ими на чотыри части розделили и поровнали, как бы никому в тол/ з нихъ кривды не было. И какъ поделивши промежку ими литовские име- я(ь)я вси на чотиры части, ажбы, ваша м(и)- л(ос)ть, первей, нижли маете Ганяз делити, промижку ими умову слушную учынили: по чому они маю/и(ь) на rod сестрал/ на шаты и на обыход, как слуши/и(ь) на их м(и)л(ос)ть ряд, сумою пенязей давати до тых часовъ, поки их замуж выдатуть2, або естли бы они похотели которое имея(ь)е, выймокъ, со всих делниг^ сестрал/ своил/ дати. И, ваша бы м(и)л(ос)ть, сами то промижку их м(и)л(ос)ти нашли, так угодили и установили, ажбы сестры ихъ м(и)- л(ос)ти слушный обыход мели пенязми або имея(ь)емъ, подле суда н(а)шого, поки их замуж выдадутъ. И как учынившы в тол/ умову з ними, тож бы, ваша м(и)л(ос)ть, имея(ь)е Ганяз и вси дворы подляшские на чотыри части розделили. А мы тэж до тых врадников именей
литовскихъ небожчыка п(а)на воеводы ви- лея(ь)ского писали, ажбы они с тыми рейстры, в которих жо пописаны люди, дани и доходы, и пожы/ики всякие тых именей, и быдло, и иные рухомые речы, што ж кольвек по смерти небожчика п(а)на воеводы вилея(ь)ского остали, перед в(а)шою м(и)л(ос)тью к делу стали и росказая(ь)я вашей м(и)л(ос)ти послушни были во всемъ, и тые е[с]мо листы, справивши, послали до вашей м(и)л(ос)ти. И, ваша бы м(и)л(ос)ть, то все на чотиры части роз- деливши, имъ подавали. А хто-колвекъ з них буде/и(ь) y-в ымея(ь)яхъ литовскихъ и въ Га- нязи, и в дворех подляшских побрал и шкоды поделал, о тол/ бы о всемъ, ваша м(и)л(ос)ть, доведали ся и то межи ними вровнали, как бы в тол/ ни одной стороне з них кривды не было. А до нас бы о тол/ болши того жалоба от них не приходила. А и повторе вашей м(и)л(ос)ти жадаел/, ажбы, ваша м(и)л(ос)ть, в томъ працы своее не рачили полютовати, а к тому пил- ность приложили, а тые вси имея(ь)я промижку ими на чотиры части розделили и вси речи въстановили, водлугъ того, какъ есмо науку в тол/ вашымъ м(и)л(ос)тямъ дали в семъ нашомъ листе, ажбы потол/ до насъ ни от кого от нихъ болши того //[98ѵ] ‘"жалоба не приходила'1.
Писая у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пя/исо/и 23, м(еся)ца април(я) 13 [день], индыкт 11.
Копоть, писар.
52. 	О выдая(ь)е десети тисечея черненыя3 золотыя, с(ы)ну п(а)на Аврама Езофовича належачих, с костела Свето(го) Станислава у Вия(ь)ни etc.
Жыкгимоя/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Воеводе вилея(ь)скому, канцлеру н(а)шому, старосте бел(ь)скому и мозырскому, п(а)ну Ол- брахту Мартиновичу Кгаштолту.
Што есмо перво сего розсказали вашей м(и)л(ос)ти десять тисячей золотых угорскихъ черленых сына Аврамова за Ковенъ взяти у воеводы подляшского, державцы ожского и перелол/ского, и радуяского, п(а)на Януша Станиславовича Костевича, и заховати в цэлости за печа/и(ь)ми вашей м(и)л(ос)ти в костеле Све- тог(о) Станислава у Вил(ь)ни, ино тыми разы писал к нам маршалок наш дворный, староста
76


берестейский и лидский, пая Юрьи Ивановна Илинича, и зятя своег(о), сына Аврамова Яна, прысилал, жедаючы нас, абыхмо тую деся/и тисячей золотыхъ казали ему дати, бо вжо Ав- рамов сын лета мае/н(ь), а и дочка, дей, вжо его доросла.
Ино коли сын Аврамов лета свои мае/я(ь), и, твоя бы м(и)л(ос)ть, тую десять тисячей золотых угорскихъ черленых на руки п(а)ну Юрю Илиничу дал, а тыж бы обычаеж: твоя м(и)л(ос)ть, рачыл въ пана Юря Илинича взяти запис под его печа/и(ь)ю и тээ/с под сведо- мож и под печа/и(ь)ми некоторых панов радъ наших, как будете, ваша м(и)л(ос)ть, на сойме, естли бы дочка п(а)на Юрева Илинича, которая бы мяла быти за Аврамовог(о) сына, вмерла, або бы, тог(о), Боже, не дай, естли бы на самого п(а)на Юря Илинича Бог смерть допустив, ажбы тую ж суму, десять тисячей золотых черненыхъ, жо зятю своему на имен(ь)яхъ своих записал так достаточных, которые бы име- н(ь)я за тую десять тисячею черненыхъ золотыхъ добре стояли, до тыхъ часовъ, поки бы тую суму самъ пан Юри або сын(ы) его сыну Аврамову о/ндали, або пан Юри за тую за всю суму имен(ь)я ему поступити(ь) с пожи/икомъ зятя своег(о). А то/и бы, твоя м(и)л(ос)ть, запис узял у пана Юря Илинича на н(а)шое имя, и на твоей м(и)л(ос)ти так, как на экъзэкуторов ПрЫСЛуШИАИ(ь).
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- роэ/с(енья) 1 пя/исо/и 23, м[еся]ца аи(риля) 29 ден(ь), индык(т) 11.
В тож листе рука королевская.
Копо/и, писар.
Жыкгимон/и.
53. 	//[99] Земянож врудкиж на корчмы Вруд- кие, што мещанож было дано.
Жыкгимон/и, Боэ/сю м(и)л(ос)тью.
Державцы вруцкому, п(а)ну Михайлу Михайловичу Халецкому.
Што есмо, как будучы в Городне со всими п(а)ны радами н(а)шими, дали есмо земяномъ вруцкимъ половицу корчмы Вруцкое, а они намъ мели с тог(о) тры/ицать коней дня сто- рожы o/и татар и тэж ку обороне зажку н(а)- шого завжды поготовю мети. А потож, при- Шодши до насъ, мещане вруцкие упросили с(я) в нас к той половине корчмы земянское. И
земяне для тог(о), иж мещане половину тое корчмы, которую имъ есмо были дали, в нас впросили, а в томъ имъ помочны быти не хочуть и зась таж тых тры/ицати коней ку обороне зажку н(а)шого мети не хочуть, как жо и ты о тож к наж писал, иж з мещан жадное обороны зажку н(а)шого не/и, а ты не маєш с кимъ зажку н(а)шого боронити и o/и татар сторожи мети.
А прото, коли наж з мещан таковое послуги, которая бы мяла зъ земян быти, не можетъ, а земяне вруцкие для того тых тры/ицати коней ку службе нашой ставити не хочуть, мы тую половицу корчмы, которую есмо были меща- нож вруцкимъ дали, з рукъ ихъ выймуемъ и дали есмо зася тую половицу корчмы земянож вруцкимъ. И ты бы мещанож вруцкимъ приказал, ажбы они в тую половину корчмы их ничыж ся не вступовали, нехай земяне вруцкие тую половину корчмы Вруцкое держать, водлугъ тог(о), как есмо имъ у Городне дали, а земяномъ бы еси казал завжды тры/ицать коней ставити ку службе нашой, подлугъ тог(о), как ся в тож намъ поддали.
Писан в Кракове, под ле/и(ы) Божего на- рож(енья) 1 пя/исо/и 23, м(еся)ца мая 5 ден(ь), индик(т) 11.
Копоть, писарь.
54. 	Потвержея(ь)е обрусножу Васку Зеновъе- вичу и брат(ь)и его зежль ихъ огчивных в Городеяскож повете.
Жыкгимон/и, Боэ/сю м(и)л(ос)тью.
Билъ намъ чолож обрусный н(а)шъ Васко Зеновевич з бра/и(ь)ею своею и поведилъ перед нами, што ж смотрел ихъ пан троцкий, староста городенский, пан Юри Миколаевич [Радивиловича], з людми н(а)шими Городенского повета: Вешенею а Степаномъ - Антоновичи, и з бра/и(ь)ею их, о земли, о/ичызну ихъ, што был отецъ их имъ продал, которые ж земли о границу с Кудрею. И тог(о) межи ними досмотревши, и казал тымъ людеж пенязи //[99ѵ] 1_в них взяти'1, а земли Васку и его бра/и(ь)и поступити ся, и на то имъ лист свой судовый дал. И тые люди пенязей своих взяти, а земль иж поступити ся не хотели. Ино, как будучы наж у Городне, зася з росказан(ь)я н(а)шого о тож ихъ смо/ирели: маршалок наш дворный, староста берестейский, ковен(ь)ский и лидский,
15*
77


пан Юрьи Ивановичъ Илинича, а конюшый наш дворный . и троякий, державца василиш- ский, лепунский и волкиниі<кий, и стохлиш- ский, пая Якубъ Кунцович, а маршалокъ наш, державца жолудский, княз Василей Андреевич Полубенъский. Где ж Васко, обрусный, и листъ п(а)на старости// судовый перед ними покладал. И тые п(а)нове, подле суда и листу п(а)на старостина судовог(о), зася тые земли Васку зъ браяі(ь)ею присудили, а п(е)н(я)зи тыл/ людял/ казали ояіложити, и лис/я свой судовый на то ил/ тэж дали. И тые они листы судовые п(а)на старосты городенского и тых судей наших перед нами вказывали. И поведил нал/ Васко, иж вжо тые п(е)н(я)зи тыл/ людел/ нашил/ о/яложил. И бил намъ чолол/ Васко з бра/я(ь)ею своею, абыхмо имъ на то дали наш листъ, и тые земли потвердили ему нашил/ листол/.
Ино мы, выслухавшы листов судовых тыхъ панов наших, на их чолол/би/я(ь)е то вчынили, на то дали имъ наш листъ и тые земли, отчызну их, што они под тыми людми н(а)шими праВол/ зыскали, потвержаел/ симъ нашил/ листол/, нехай они тые зел/ли держаяі(ь), подлугь суда и листовъ судовых тыхъ панов нашихъ.
Писан у Кракове, под ле/я(ы) Бож(его) нарожденья) 1 пятьсо/я 23, м(е)с(я)ца мая 8 день, индих(т) 11.
Копоть, писарь.
55. 	Потвержея(ь)е Мартину, Богушу и Мад- ку - Заранковичол/ делу, учиненого з дядкол/ их Яном Горбовскимъ, в ынмен(ь)ях их Го/йове а Легутахъ etc.
Жыкгимон/я, Божю м(и)л(ос)тью.
Чичимъ2 знаменито симъ н(а)шимъ листол/, хто на него посмотрияі(ь) або, чтучы его, вслы- ши/я(ь), нинешнимъ и потол/ будучыл/, кому будетя(ь) потреб того ведати.
Бил намъ чолол/ войский дорогиі^кий, пан Мартин Заранкович, и з бра/я(ь)ею своею: Богу- шол/, хоружимъ берестейскимъ, а Мацкол/ - Заранковичы, о тол/, иж з розсказаня н(а)шого смотрели их п[а]нове рада н(а)ша: маршалох зел/ский, староста слонил/ский, пан Ян Миколаевич Радивиловича, а маршалокъ наш дворный, староста берестейский, //[ІООР'ковен(ь)- ский и лидский’1, пан Юри Иванович Илинича, а подскарбий земъский, староста смоленский, пан Аврал/ Езофович, з дядкомъ их Яном Гор-
бовъскил/4 о имен(ь)я их о/ячызные Горбово а Легуты. И которыл/ обычаел/ межи ними знашли и вгодили, на то имъ лисяі свой дали. И тояі они лисяі ихъ перед нами покладали, в которол/ же листе выписуеть, иж Заранковичи, вси чотыри браты, мели на тол/ присягнуть, што ж5’ояіцу их Михайлу Зарянку з братол/ его а з дядкомъ их Яномъ Горбовъскил/'5 делу ровного и вечистого не было, а потол/ ся, з обу сторон згодивши, и на тол/ зостали: Ян Горбовъский попустил братаничол/ своимъ: Мартину, Богушу, Мацку, всих озер, пгго-кол- векь мел у их стороне, подле первого делу, а реку Крысну всю ояі Возгринифсое границы, ояі Быстрица до Киевецкое іраницы; а Заранковичи, пгго допирали се делу в Легутех, которое имен(ь)е Горбовъский маеть против ста- рог(о) млына, и в тол/ млыне делу, што в Горбовъског(о) стороне, в новол/ млыне, части тое всее они ояіпустили и вжо тог(о) не ма- юяі(ь) на Горбовъскил/ и на потол/комъкох2 его искати. И што Ян Горбовский зъ Заранковичи маюяі(ь) имен(ь)я свои в Горбове за границами, которые ж имен(ь)я делить межи ними: дорога делияі(ь), пгго идеяі(ь) ояі Старо- г(о) двора и ояі цэркви руское Светог(о) Спаса, и Пещаяіцу, пгго они маюяі(ь) ояі Киевъца и ояі Добринское границы - то держати Заранко- вичол/; а по той стороне дороги, ояі Вортоля - то держати Горбовскому. В тых сторонах маюяі(ь) они имен(ь)я свои мети по-старому, ках и первей мели, нижли земли на обе стороне: ках поля, тах и сеножати, боры и дубровы, лесы, багна, болота, маюяі(ь) мерити в лыко, и под кимъ земли болшей будеяі(ь), тую зел/лю, наполы розделивши, и дати к той же дорозе, к первой границы, Горбовъскому - къ его стороне, а Заранковичол/ - къ ихъ стороне. И што в которог(о) стороне зел/ли ояісекуть, а будуяі(ь) ли на той земли борти, то маеяі(ь) тая ж сторона мети, которой земли ся оста- неяі(ь). Ках же и выежчали на тые их земли полюбовные дельчые съ обу сторон: пан Андрей Борисович Лозка а Ян Копытовский, а сестре-
Nr. 55
4 	Skiemuo скил/ parašytas virš eilutės (Слог скил/ нап. над строкой).
5'5 Vėliau pabraukta pieštuku (Подчеркнуто позже карандашом).
78


пец Куцукь, а Степа// Вычолковъский. И тые их дельчые, там на тую земълю их выехавши, и, водле их умовы и една//(ь)я, тую зел/лю межи ними розделили: Заранковичол/ дали къ имъ стороне, к дорозе, пгго иде/и(ь) om Старого) двора и om цэркви Светог(о) Спаса, и Пеіца/ицу, пя/идесятъ вервцэй вдолжъ, каждая вервца по шестидесяти сажо//, и з-c тыми сено- жа/и(ь)ми, пгго на една//(ь)и выписаны, в Легу- техъ - Вербки, а в Горбове - Мелницкая сено- жа/и(ь), //[100ѵ] 1_а поперек той'1 земли въ голо- ве om Голубыских граней до Цибинского поля - двадцать вервцэй, а на середине om 'Клетнп- ков до болота Перевеся - два/ицать же вервцэй; а в той голове передней, пгго от села Втоболки, где первы копецъ закопай, тутъ поперек - трина/ицеть вервцэй, а от того конца - гран в дубе, а от дуба - до дороги, што иде/и(ь) от Горбовского села к Лескамъ, где ж копецъ есть, а от того конца - дорогою мимо Леский за Посох, там копєї<, а от Посоское дороги - къ болоту Перевесъю, на тол/ болоте копец, и далей через рейку Лю/яню, а от Лютни на Врече, а от Вречя за Посоский острое борол/ и к Голу декому, и Цыбинскому полю до зад- него конца. Тэж в делчомъ листе выписуе/и(ь), што был Ян Горбовъский надал на костел Св(е)- тое Барбары зел/ли и сеножати, и дерево бортное, ино то отым/ло Заранковичомъ, у ихъ сторону за тыми гранми; то маені(ь) Ян Горбовъский все своею землею у своей границы на тот костел дати, то наполнити; а в Заранко- вичовъ часть, зъ ихъ гранми, не мае/и(ь) плебан горбовъский уступовати ся ни в-eo што. А в цэрковъ Св(е)того Спаса и в подан(ь)е, и в ярморки, што бываютъ у той цэркви, Ян Горбовъский не маеть ся уступати; по тому ж и Заранковичы - в костел Светое Барбары и в подан(ь)е, и в ярморъковые речы не маю/и(ь) ся уступати ничил/. Ино сын тог(о) Яна Гор- бовъског(о) Станислав после о/ица своего тог(о) едънан(ь)я и делу имъ не хотел держати, и нал/ о тол/ на них жаловал, о чомъ жо очивисто перед нами мовили. И мы, речей ихъ с обу- стороннихъ и тых листов ихъ судовых и едъ- налныхъ, и делчых, которые Заранковичы перед нами на то вказывали, выслухавшы, в тол/- таки Заранковичов правых знам/ли, и при тых листех ихъ заставили, и листъ нам/ судовый на то имъ дали. И били нал/ чолол/, абыхмо ил/
на тое едънан(ь)е и то/и дел, водле граниг<, вышейписаных, и то/и судъ нам/ потвердили нашил/ привилемъ навечность.
Ино мы, выслухавши тых листов ихъ, вышейписаных, на их чолол/битье то вчынили: тое еднан(ь)е и ихъ дел потвержаел/ симъ нашил/ листол/ вечно и навеки, непоруи/но имъ самыл/ и ихъ жонал/, и детел/, и на потол/ будучим их щадкомъ. Мають пан Богум/ а Мартинъ, а Мацко Заранъковичы, и потолжи их то все держати по тыл/ верхуписаныл/ границал/, а Яна Горбовского дети и потолжове их в тое не маю/и(ь) ся уступати ани тог(о) под ними поискивати тыхъ всих вышейписаных6 речей.
А на твердость того и печать н(а)шу казали есмо привесити къ сему н(а)шому листу.
Пи//[10іР'сан у Кракове’1, под ле/и(ы) Бо- ж(его) нарож(енья) 1 пятьсо/и 23, м[еся]ца мая 16 день, индик(т) 11.
Ивашко Горностай, писарь.
56. 	Вырок межи земяны берестеяскиляк Ивая- колг Волковиркидг и его браг(ь)ею, а Иваш- кол/ Маяковичом, Лычолг Ваксовичол/2 и Олелнол/ Ядковичол/, о имея(ь)е Токары.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами н(а)шими, стояли перед нами очивисто, жаловал нам 4’земенинъ берестейский Иванко Волко- вицъкий’4 з. бра/и(ь)ею своею - Лучычи, на земян берестейскихъ: Ивашка Майковича а Лы- ча Васковича, а Олехна Яцковича, о томъ, што ж, дей, “они держа/и(ь) имен(ь)е н(а)шо о/ичыз- ное Токары, а намъ делу дати не хотя/и(ь)”, - на шго ж и лис/и о/ица н(а)шого, славное памяти Казимира, короля, его м(и)л(ос)ти, перед нами положили. В которол/ же листе стоииі(ь), иж его м(и)л(о)сть 5’тое имен(ь)е’5 Токары далъ 4’Стецку Олехновичу’4 против о/ичызны. И то/и Ивашко Марковичъ а Лыч Васкович, а Олехно Яцковичъ поведили перед нами, иж оте/< 4’нам/, корол, его м(и)л(ос)ть, еще будучы великим княземъ’4, дал тое имен(ь)е
6 Žodžio pradžia вышей parašyta virš eilutės (Начало слова вышей нап. над строкой).
Nr. 56
4 4 Vėliau pabraukta pieštuku (Подчеркнуто позже карандашом).
5 5 Pakartota, antras įrašas užbrauktas (Повторено, вторая надпись зачеркнута).
79


Стецку Олехновичу напротивко отчины, 4'а “tow6, дей, Стецко тое имея(ь)е розделилъ зъ брат(ь)ею своею рожоною, з н(а)шими отцы: Майкомъ а Васкомъ, а того, дей, Иваяка Вол- ковицъкого отец былъ Русило, а тому Олехну брать ровный, а Стецку - стрыеяный"4. А тое имея(ь)е дано Стецку Олехнову, н(а)июму претку, а не ихъ; яко ж Стецко з брат(ь)ею своєю, з нашим отцомъ, тое имея(ь)е розде- лили, мы от тых часовъ, от колкодесять лет, тое имея(ь)е во-в покои держимъ, а жадного упоминая(ь)я от претковъ их ани от них о тож к намъ не было”.
И мы тог(о) Иваяка Волковицког(о) и его брат(ь)и казали пытати, мают(ь) ли они на то листы прыпоминая(ь)я отца або брата н(а)- піого, королей, ихъ м(и)л(ос)ти, ижбы отец ихъ або они тог(о) имея(ь)я под ихъ отцы и под ними правоти искали або ся к тому пры- по[ми]нали. И тот Иваяко Волковицкий никоторих листов ани прыпоминалныхъ в себе не поведил, а поведил, ижбы листов-дания ани прыпоминаней в себе на то не мели, ани отцу их тое имея(ь)е дано, толко Стецку, претку их, а предок ихъ Русило и они сами того имея(ь)я под ихъ отцы ани под ними правоти николи не поискивали, а отцы ихъ и они сами от так далекихъ часов тое имея(ь)е во- в покою om нихъ держали аж до тыхъ часов.
Ино наги ся ви//[101ѵ]’'дело так, кгды ж'1 отец нам/, корол, его м(и)л(ос)ть, будучы еще великимъ князети, тое имея(ь)е против отчызны дал Стецку Олехновичу, а не Иваяковыти предкомъ, а тот Стецко тое имея(ь)е з братьею своею родною, Майкоти а Васкомъ, поделил, а предок того Ивана Волъковицкого Русило и они сами om тых часов того у молчаньи были и под ними правоти не поискивали, и листов- дания ани прыпоминая(ь)я в себе на то не мели, а хотя бы и листы которые мели, а, ихъ держачы, права не вживали, а то умолчали до сих часов, и тепер тому мают(ь) дати впокой. Мы тое имея(ь)е Токары тому Ивашку Марковичу и его брат(ь)и, Лычу Васковичу а Олехну Яцковичу, присудили со всити. А тому Иваяку Водковицкому з брат(ъ)ею его не казали есмо в то уступати ани под ними, и пототики их того поискивати не мают(ь). Маютъ они тое имея(ь)е Токары держати со всити, как ся здавна в собе мает(ь), и, подлугъ тог(о) листа-
данины отца н(а)шого Казимира, короля, его м(и)л(ос)ти, и давности своее.
И на то есмо ити дали сесь нам/ листъ судовый з н(а)шою печат(ь)ю.
Писая у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсот 23, м(е)с(я)ца мая 16 дея(ь), индык(т) 11.
Пр(и) т(оти) б(ы)лм: м(а)р(шалок) и пис(ар), дер(жавца) превал(кский), пая Копот Васил- евия, мар(шалок), пая Яя Стецкевичъ.
Ивашко Горностай, писарь.
57. 	Вырок* Глебу Есману с п(а)нож Миха/7- лол/ Васидевичом, писаром г(о)с(по)д(а)р- ским, о сукна, татаром до Орды вияные, 35 поставом, по которих оя ручилъ.
Жыкгимоят.
Смотрели есмо тог(о) дела, стояли перед нами очивисто, жаловал намъ дворания нам/ Глей Есьмановии на писара н(а)шого Михайла Василевича тымъ обычаети: “Коли мя, ваша м(и)л(ос)ть, г(о)с(по)д(а)рь нам/, послал мя к Орде до цара с послы татарскими с Петрькова, ино Михайло, будучы в тот часъ в Петрькове, з росказая(ь)я вашой м(и)л(ос)ти г(о)с(по)д(а)р- ского вчынил змову зъ слугою кн(я)зя Абдраг- мановыти о тот долгъ свой, што оя остал винея полчетвертатцет поставовъ сукна луяского; и мел Михайло петнадцэть поставов луяскихъ добрих через мои руки дати тому слузе Абдраг- манову в Берести, а дватцать поставов сукна мел послати опосле нас. И в той петнатцати поставех сукна увел ме у паруку тому слузе Абдрагманову. И вжо тот татария Абъдраг- мановъ мел знати в тыхъ петинадцетех поста- вехъ сукна луяского мене, а не Михайла. Ино Михайло къ Берестье прыслал //[102]І*мне петнадцэть по"’ставов сукна, которые ж я сукна тому татарину давал, и оя не брал для тог(о), што были ляцкие и луяские. Я тэж тых сукоя в слуг Михайловых не брал и дал есми ему в час о том ведати через листъ мой, абы ми в той поруцэ не выдал. И коли вжо есми был с тыми послы в Києве, ино Михайловы слуги, на ммя: Буть а Денис, привезли до мене сукна петнадцать поставов, и я тогды ж тые сукна почал тому татарину давати, и оя ихъ в мене
6 	Toliau atpasakojimas pereina į tiesioginę kalbą (Далее иаррация переходит в прямую речь).
80


не брал. И тые его слуги оные сукна при мне послали его ж слугою, на имя Дацом, а сами к нелгу назад ся вернули. И я тому слузе ег(о) велел при собе ехати с тыми сукны, поки то з рукъ своих здал/. И коли есмо приехали на Товая, и тот татары» кн(я)зя Абдрагманов безъ моее воли на тую сторону Днеяра переехал с тыми сукны, а мене тог(о) дня не хотели перевести, олиж ме на четвертый дея(ь) перевезли. И коли есми переехал за Днеирь к Осламу, и кн(я)з Абдрагманъ назавтрее тые сукна ко мне отослал и не хотел ихъ брати, бо были велми лихи, и мене самог(о) поймалъ и ограбил. И тую всю пея/надцать поставок в пяти поставех луяскихъ взялъ за кгаячъ. И олиж мя в кн(я)зя Аддрагмана выручыл посол вашой м(и)л(о)с(ти), пая Остафей Дашковичъ, в полчетвертадъцати поставехъ луяского сукна: на рок по Светомъ Петре въ дваная/цати неделях мели тая пол- четвертадцать поставок сукна дана быти через руки п(а)на Остафевы. Ино тых часовъ пая Остафей пишея/(ь) ко мне, иж Михайло прыс- лал к нему двая/цеть поставок, а пея/надцати поставок не послал. И пая Остафей за тую пе/янадъцеть поставок заплатил вкаячь, по- зычившы деяги, чотириста коя и шеснадцая/ коя грошей, до Божего нарожея(ь)я. Прото, ваша м(и)л(ос)ть, г(оспо)д(а)рь наш, розскажете Михайлу, абы за тую пея/ная/цеть поставок тые п(е)н(я)зи - чотыриста коя и шеснадцать коя грошей, п(а)ну Остафью заплатил”. И Михайло перед нами мовилъ: “Што я тебе въвел в паруку слузе Абдрагманову в пея/надъцата поставех луяскихъ, к тому се я знаю. Але той поруцэ вчынил есми досия/(ь), а то тьш обычаел/: коли есми послал до тебе сукна къ Берес- тыо, ино тые сукна татарину не подобали ся, дал имъ гаябу, и ты тых сукоя не брал. И я послал до тебе задаток - осмъдесяя/ коя грошей а тры/яцать черленых золотых, просечы, абы еси, с тьш татаринол/ сторговавши, любые сукна и оные п(е)н(я)зи, и золотые задал, и, кождый постав запечатавши, самъ поехал в дорогу, оставивши при тых сукнах слугу моего, а я, прыехавъшы, мел, достал тых пенязей за оные сукна заплативши, и за тобою //[102ѵ] ’'послати. И ты тог(о)'1 для мене вчынити не хотел и писал еси ко мне з Берестя лист своею рукою”, - и тот его листъ перед нами вказывал. в которомъ жо листе выписуеть до Михайла
Есьмая, што “мя еси увел у паруку слузе Абдрагманову, в пея/надцета поставехъ луяскихъ добрыхъ, ино здесе, в Береста, жона Михелева давала ми пе/янадъцеть поставовъ лядскихь луяскихъ, которые, моимъ здая(ь)емъ, стоять по десети коя грошей. И тот татария ихъ взята не хотелъ. И я тэж их не брал”. И далей пишеш: “Если бы оная пея/надцать пос- тавов кгдаяскихъ луяскихъ в паястве нашол/ ему дана не была, хотя/я(ь) его тал/ у-в Орде в тых сукнех иняяї(ь) за шыю, не посла, але порушника, как ис/яца, и ты бы о тол/ за часу ведал”. И я потол/, покупивши сукна луяские предние добрые, послал за тобою слугами моими. И слуги мои догонили тебе въ Києве, ты оные сукна принялъ, а жадное гаябы имъ еси не дал и квитовал ме еси листомъ своил/, написавши своею власного рукою”, - и тот его листъ перед нами вказывал, къ которыл/ же ся листол/ Есьмая знал. В тол/ своел/ листе пи- шеяг(ь) до Михайла, поведаючи, иж “слуги твои, на ймя: Буя/ а Денис, с тою пятьсоя/ - ная/цая/ма4 поставами сукна догнали мя в Києве, ино я, подле умовы н(а)шое, тые сукна татарину Абдрагманову давал и не хотелол/ в тол/ быти. И оя тых сукоя не брал. И слуга твой Да/< с тами сукны маеть при мне быта, поки олиж их з рукъ своихъ здася/(ь). И ты бы о тол/ ведал”. И далей Михайло мовил: “Ино ведже, Есьмане, я тебе въвелъ в паруку слузе кн(я)зя Абъдрагманову, а не кн(я)зю Абъдрагману. А мели тые сукна через тебе паруяни даны ему быта в паястве г(оспо)д(а)ра н(а)шого, а не у Орде, бо я тебе к Орде в поруку не вводил, але ся ты оное паруки у Орду обвезал самъ своеволне, хотечи оные сукна у Орде з рук своих здати. А што поведаеш, иж были сукна велми лихи, ино ся то добре оказало, иж вы первших суконъ у Береста не приняли, которил/ есте гаябу дали, але еси оные сукна в Києве принял и никоторые имъ гаябы не дал, лечъ не вемі, для которое причины не хотелъ еси оное поруки въ Києве зъ себе зложити и надъ то ещо еси, подле листа своег(о), не вчынил, и з рукъ своихъ-тог(о) сукна слушнымъ обычаемъ не здал, але просто
Nr. 57
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) пятьиадцамма.
81


заочне пустил з-c татариномъ за реку до Осламя вмысльяе, не хотечы ВЧЫНИТИ в томъ собе по- житокь, а мне шкоду. И за таковую недба- лость //[ІОЗР'и неслушную твою*1 справу тал* тебе поймано, иж оные сукна были пофал- шованы и обменены, не вел*, с твоєю волею або без твоей воли; леч ты, как-то поручникъ, побрал в моих слуг добрые сукна, а тал* давал еси лихие. Про тую причыну не винея есми тобе жадныхъ сукоя ани грошей платити”, - широко о тол* с обу стороя мовил(и).
Ино мы, тых речей ихъ выслухавшы, и по- розумели есмо тому, коли ж в Берести тую пеягнадцать поставов Михайло Есьману давал, а татарове тыми сукны браковали, а их не приняли, тогды въ Києве тыл* же было обычаел* Есьману тые сукна татарол* дати, а поруку зъ себе звести. Пак лиж бы были сукна недобрые, Есьману то было обявити враду н(а)шому Киев- скому и инымъ людел* тамошнимъ, нашил* поягданыл*, а къ своил* рукал* тых сукоя не брати, тогды што бы ся тал* у-в Орде Есьману шкоды стало, то бы все Михайло мел ему платити. А кгды ж оя тые сукна принялъ, а гаябы имъ тал* у Києве никоторое не дал и до нег(о) о тол* оягписалъ, а обвезал ся тые сукна самъ у Орде зъ своихъ рукъ оягдавати, и што его Михайло не просилъ, ани у поруку его на то не уведено. Видело се намъ, иж Михайло досия*(ь) той поруцэ своей учынил. И вжо Михайло не повиненъ у другое тых сукоя Есьману давати ани платити. О тол* есмо межи ними досмотревши, в тол* Михайла правог(о) знашли, и вжо Есьмая через то не маеть тог(о) на нел* искати.
И на то есмо Михайлу дали сес наш листъ судовый з н(а)шою печаяг(ь)ю.
Писая у Кракове, под леяг(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсоя* 23, м(еся)ца мая 6 дея(ь), индик(т) 11.
В томъ листе рука королевская.
Копоть, писарь.
58. 	Лисг Лвовым сынол/, Боговитиновича, до некоторилг особъ, комисароя быяшилг, о за- плачея(ь)е сумы п(е)н(я)зея за огсужея(ь)е Вортоля, на нилг всказаное.
Жыкгимояя*, Божю м(и)л(ос)тью.
Намесягнику чычерскому и пропойскому, кн(я)зю Семену Алексаядровичу Чарто-
рыйскому, а конюшому н(а)шому дворному и трог<кому, державцы василишскому и лепуя- скому, и волкиницъкому, и стоклишскому, п(а)ну Якубу Куяцовичу, а маршалку н(а)шому, п(а)ну Яну Стецковичу, а дворенину н(а)шому Аядрею Борисовичу Лозце.
Жаловал намъ дворянинъ наш Богдая з браяг(ь)ею своею - Лвовичы, о тол*, што ж з розсказанья н(а)шого воевода //[ІОЗѵ] 1_вилея(ь)- ский, каяцлер наш"1, староста бел(ь)ский и мозырский, пая Олбрахтъ Мартинович Кгаш- толтъ, выездилъ и ошацовалъ место Ортелъ, которое вы присудили маршалку н(а)шому дворному, старосте берестейскому и лидскому, п(а)ну Юрю Ивановичу Илинича, и платы тог(о) места вечистые и што по тые годы прошлые с тог(о) места платов пая Юри побрал, того всего ошацовал его м(и)л(ос)ть тисячу и осмъсоя*, и пяягдесять, и тры копы ірошей, и роки той заплате розложылъ, по которимъ есте тую суму грошми мели Левковичол*2 платити: на первый рок - на Великдея(ь) - мели есте имъ дати по сту коя и по пеягнадцати коя грошей, а на другий рок - на дея(ь) Светого Яна, а на третий рок - нарожея(ь)я Паяны Марыей - по той же суме мели есте имъ дати, на остаточный рок - на Боже нарожея(ь)е - мели есте тэж кождый з васъ дати по сту и по полдеветынаяіцать коя грошей без пяти грошей. А потол* ты, п(а)не Яне, и ты, п(а)не Аядрею, били есте нал* чолол* оя* кн(я)зя Семена Чорторыйского а оя* п(а)на Якуба Куяцовича, и сами оя* себе, абыхмо тых роков вал* поояідалили, и поведили есте перед нами, иж кождый вжо з вас на тоя* рок минулный, на Великдень, по той суме, по сту коя и по пеяінаяіцати коя грошей, имъ есте дали. Как же и королевая н(а)ша, великая кнегиня Бона, ее м(и)л(ос)іъ, нас о тол* за вами жедала, и мы на жедая(ь)е ее м(и)л(ос)ти тых роков трех вамъ оягдалили. А то так, што мели есте Левковичом2 дати на Светог(о) Яна по сту коя и по пеягнадцати коя грошей, то вжо маете дати на дея(ь) Светого Михайла, а што мели есте дати на нарожея(ь,)е Паяны Марей по сту и по пеягнадцати коя грошей, то маете дати на Грол*ницы, а што мели есте дати на Боже нарожея(ь)е по сту и по полдеветынадцати коя грошей, то маете дати на свеягки о Светой Тройцы, которое то будетъ иядикта второ-
82


г(о)на/ицатъ. Ино тыми разы жаловали Левъко- вичы2 намъ, што ж, дей, на то/и ро/е минулый _ на Великдень - толко один княз Семен тую суму _ сто кои и пе/инадъца/и кои грошей, имъ дал, а вы, дей, нихто тых пенязей на то/и ро/е имъ не дали. Ино мы для тог(о) послали тал/ дворанина н(а)шого4 и прыказуемъ вал/, п(а)не Якубе и п(а)не Яне, и п(а)не Лозко, ажбы есте тые сумы минулог(о) року, которые сумы по сту и по пе/инадъцати кои грошей //[104]1'мели есте на Вели/едень-1 дати ил/, заплатили перед тымъ дворанинол/ нашил/. Па/e лиж бы есте тых сумъ не хотели заплатити, мы казали тому ж дворанину н(а)шому в тых сумех в ымен(ь)я ваши увязывати его. А што ся дотыче/и(ь) тых роков прыйдучыхъ, которые мы вал/ положили, о/идаляючы на жедан(ь)е королевое, ее м(и)л(ос)ти, приказуемъ вал/, ажбы есте на тые роки тые сумы кождый за себе имъ заплатили у Мелнику перед маршалкомъ нашил/, старостою мел- ницкимъ, панол/ Немирою Грымаличол/, и перед тыл/ дворанинол/ нашимъ. Па/e лиж бы который рокъ вышол, а вы бы тых сумъ грошей имъ не заплатили, мы казали тому ж дворанину нашому в ымен(ь)я ваши в тых сумах грошей их увязати.
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсо/и 23, м(еся)ца июн(я) 7 ден(ь), индык(т) 11.
Горностай, писарь.
59. 	Вырол/2 земянол/ дорогидкимъ: Якубу и его бра г(ь) и - Шипковичол/, зъ Матеел/ и его браг(ь)ею - Порезияскилп/, о землю.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Смотрели есмо тог(о) дела, стояли перед нами очивисто, жаловал намъ земянин доро- гиі<кий Якубъ Мартиновин з бра/и(ь)ею своею - Шииковичы, на земян дорогиг^кихъ: на Матея Марковича и на бра/и(ь)ю его - Порезинскихъ, о тол/, што ж, дей, “они держа/и(ь) землю, куплю мою, которую ж предок мой купил и поселил ся на сырол/ корени”. И Матей з братьею рекли, пгго ж “мы маел/ землю свою о/пчызную, а держимъ ее з давныхъ часов”, - и покладали перед нами лист брата н(а)шого, славное памети Александра, короля, его м(и)- л(ос)ти, в которол/ же листе стой/и (ь) выписано, што той2 Матей Марковий з бра/и(ь)ею
своею - Порезинскими, покладали перед его м(и)л(ос)іъю лис/и намес/иников дорогицкихъ, небощиков: п(а)на Ивашковъ Илинича, какъ ещо от отца н(а)шог(о)3, славное памяти Казимира, короля, его м(и)л(ос)ти, Дорогинмн держалъ, и тэж пана Якубов4 Довойновича, как от его м(и)л(ос)ти Дорогичын держалъ. И в тых листехъ стои/и(ь), иж тую землю предкомъ его и братьи его тые п(а)нове присудили, как же и брат нашъ, его м(и)л(о)сть, водле листов тых судей, тую землю листол/ своимъ потвердилъ ил/.
Ино кгды ж пан Ивашко Илинич и пан Якубъ Довой//[104ѵ]1-нович тую землю-1 имъ присудили и листы свои имъ подавали, и на тые их листы бра/и наш Александер, корол, его м(и)л(ос)ть, тую землю имъ листол/ своил/ потвердил, а они так долгий часъ тую зел/лю держали во-в покои, мы, водле листу брата н(а)шого Александра, короля, его м(и)л(ос)ти, и тых вышейписаных панов листов судовых, тому Матею Марковичу зъ его братьею тую землю присудили, а тому Якубу Мартиновичу зъ его бра/и(ь)ею - Шипковичи, в тую землю не казали есмо уступати ся ничил/.
И на то есмо ему дали сесь наш листъ судовый под н(а)шою печа/и(ь)ю.
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсо/и 23, м[еся]ца июн(я) 17 [день], индык/и И.
Горностай, писарь.
60. 	Лист в справе Глеба Есмановича до писара пана Михаяпа Василевича о невсту- пован(ь)е в ынмен(ь)е Олрижино, ел/р в суме заставеное etc.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Писару н(а)шому, п(а)ну Михайлу Василевичу.
Што есмо очивисто тебе смо/ирели з дворанинол/ нашимъ Глебол/ Есьмановичол/ о запис твой, которил/ ты записалъ ему на делницы имян(ь)я2 своего, на ймя Одрыжина, полтораста
Nr. 58
4 Toliau palikta tuščia vieta asmenvardžiui (Далее оставлено чистое место для имени и фамилии).
Nr. 59
4 Toliau palikta tuščia vieta (Далее оставлено чистое место).
83


и семъ коя грошей, што он шкодовал, будучы за тебе поймай в Орде. Ино ая-колвекъ роз- сказали были есмо врадникомъ нашимъ, абы тот запис твой казали тобе вернути, нижли Есьмая, тог(о) от нихъ не принелшіы, отозвал ся до нас, г(оспо)д(а)ра, хотечы с тобою о том очивисто мовити, и вырок перед нами прыняти. А нал* бил чолол*, абыхмо перед тыл* вырокол* нашил* дали ему с тобою очивисто мовити перед нами. И мы для тог(о) посылали двора- нина н(а)шого до каяцлерыи н(а)шое и казали листи нам/, который бы о тол* тобе писая, до выроку н(а)шого загамовати, абы ты з нимъ очивисто перед нами мовилъ. И ты, о то ни- чог(о) не дбаючы и з нил* перед нами не мовивши, и листа н(а)шого на то не взявши, ани тог(о) запису своего на нел* не домовляючы ся, уехал еси проя.
Ино кгды ж ты наконецъ з нил* перед нами росправиіи се не хотел, а своволне уехалъ проя, мы тобе прыказуел* под тыми ж заруками, в тол* твоел* записе выписаными, ажбы еси в тое имея(ь)е не вежчал самъ и слуг своих не всылал, и ничыл* ся не уступалъ, и заховал се во всел*, водлугъ того запису своего, конечно. А которое бы тобе В тол* дело было, и ты бы перед насъ его позывал и з нимъ очи//[105]- ‘‘висто о тымъ мовил'1, не допущаючы того року, на который еси рок тое имея(ь)е свое ему заставилъ, а службою н(а)шою, а ничил* и инымъ бы еси не вымовлялъ. А мы о томъ хочел* межы вами досмотрети и справедливость учинити.
Тэж што есмо перед симъ смотрели тебе 3 нимъ о сукна, и так есмо межи вами вырокол* нашил* знашли, иж ты оных пятинадцать поставовъ сукна, которых онъ в тебе взялъ, не маєш платити, нижли што ся дотыче/я(ь) кгая- джу старог(о), што до рукоел*ства Есьманова буде/я(ь) на рок по тые годы, по которые еси того долъгу своег(о) не платил, то/и весь кгая- джъ маєш ты платити, о тол* бы еси ведал.
Писая у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсо/и 23, м(е)с(я)ца июя(я) 18 [день], индик(т) 11.
В тол* листе рука королевская.
Горностай.
61. 	Лисг до п(а)нов рад в справе Дмитра и его братаничов Ивашенцовичовъ з Бабид-
скил/я и Тишою о имея(ь)я в Киевскол* повете зрадцы Ивана Глинског(о).
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тъю.
Кн(я)зю Яну, бискупу вилея(ь)скому, воеводе троякому, гэ/иману н(а)шому навышшому, старосте браславскому и венифкому, кн(я)зю Костеятину Ивановичу Острозскому, воеводе вилея(ь)скому, каяцлеру н(а)шому, старосте бел(ь)скому и мозырскому, п(а)ну Олбрахту Мартиновичу Кгаштолту, п(а)ну вилея(ь)скому, старосте жомои/искому, п(а)ну Станиславу Яновичу [Кгезкгайле], п(а)ну трофсому, старосте городенскому, п(а)ну Юрю Миколаевичу Радивиловича, маршалку земъскому, воеводе новгородскому, державцы мерефсому и довкговъскому, и ошмеяскому, п(а)ну Яну Яновичу Заберезияскому, воеводе полоцкому, старосте дорогифсому, п(а)ну Пе/иру Станиславовичу [Кишке], маршалку н(а)шому дворному, старосте берестейскому и лидскому, п(а)ну Юрю Ивановичу Илинича, и всимъ паномъ радамъ нашил* Великог(о) князства Литовского.
Бил намъ чолол* дворания нашъ Дми/ярей Ивашояцовичъ2 и з братаничи своими о тол*, што ж перво сего дали есмо имъ имея(ь)я въ Киевскомъ повете зрадцы н(а)шого Ивана Глинского, которые на насъ были спали, и привилемъ нашимъ то есмо потвердили на- веяность. Как жо они очывисто у Городне з обу стороя о тол* перед нами мовили. Ино Ивашеяцовияя привилемъ нашил* заложили ся и поведили, иж на то/я час привиля при собе не мели. И мы имъ были рок дали тое привиле перед нами положити: на дея(ь) Божего наро- жея(ь)я, которое ж свято было индикта одиннадцатою. И Бабияские, а Тиша на то/я рок перед нами стали и побрали были листы З'у насъ'3 до твоей м(и)л(ос)ти, къняже, воєводо трофаій, //[105ѵ] ’"ажбы твоя м^лСос)^1 о тол* межи ними досмотрелъ. А потол* прыеж- чалъ до нас Дми/ярь Ивашеяцовия и поведил, иж они того року омешкали ни для чог(о), лея будучы на службе нашой у Києве. И бил намъ чолол*, абыхмо то ил* о/яложыли, аж, дасть Бог, до н(а)шого щасливог(о) прыехая(ь)я к Великому князству Литовскому. И мы для таковое причины, иж они были на службе нашой, то/я рок есмо ил* о/яложили и до твоей м(и)л(ос)ти, кн(я)же, воєводо трофсий, писали, иж мы сами хочел* межи ними досмотрети,
84


ка/c будел/ у Великол/ князстве Литовскомъ восполок з вашою м(и)л(ос)тью, радами н(а)- шими. А потол/ Бабияские и Тиша зася листь наїдь взяли до всихъ панов, вашей милости, ижбы ваша м(и)л(ос)ть о там межи ними дос- мотрели и справедливость тому наконец учинили. И тыми разы Дмитр Ивашенцевичъ з братаничи своими привилей нам/ перед нами покладали, который же е[с]мо прывилей у них огледали. И бил намъ чолол/, абыхмо то им отложили, аж, дасть Бог, до прыехая(ь)я н(а)- шого к Великому князству Литовскому.
А однакъ же, хотя бы на потол/ и позывали их перед вашу м(и)л(ос)ть, Бабияские и Тиша листь/ нашы до вашой м(и)л(ос)ти побрали, и, ваша бы м(и)л(ос)ть, вжо через сесь нам/ лист, который есмо имь дали с подписью руки н(а)шое, о тые именья их не казали перед себе позивати, аж, даст(ь) Бог, до прыехая(ь)я н(а)- шого. И какъ, дасть Бог, тал/ будел/, мы з вашою м(и)л(ос)тью, паны радами н(а)шими, о томъ межы ними досмотрыл/ и справедливость наконецъ тому вчинил/.
Писаи у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1523, м(е)с(я)ца июя(я) 19 [день], индык(т) 11.
У томъ листе рука королевская.
Горностай.
62. 	В жалобе воята и мещая дорогицкилг до старосты дорогицкого о розные кривды илг etc.
Жыкгимоят, Божю м(и)л(ос)тью.
Воеводе полоцкому, старосте дорогицкому, пану Петру Станиславовичу [Ким/ке], и иныл/ старостал/ дорогицкимъ, хто и на потол/ бу- дет(ь) от насъ Дорогичия держати.
Жаловали намъ войтъ места Дорогицкого, бурмистры и райцы2, и вси мещане о тол/, што ж, дей, коли люди дорогицкие прывозят(ь) предавати2 збожя до места, ино, дей, передъ тымъ здавна люди дорогицкие померное плати- вали войту и бурмистрол/ тые, которые збожя продайвали, и тепере, дей, твоя м(и)л(ос)ть, кажем/ померное давати тыл/ людемъ, которые збожя купують, а тог(о), дей, передъ тыл/ здавна николи не бы/ДІОбГ'вало. Также, дей'1, на- местникъ твоей м(и)л(ос)ти дорогицкий по месту в корчмахъ медовых и пивныхъ великие вортовая(ь)я чинить и цэхи свои на кояви прыкладает(ь), и теж ихъ моцю судит(ь) и
радит(ь), и в нятство сажает(ь), и з них вины берет(ь). А к тому, дей, встановливает(ь) лич- бою широкою торговати - по десяти пенезей у грошъ, а они, дей, перед тыл/ здавна личбою узскою торговывали - по осми п(е)н(я)зеи у гропгь. И тэж, дей, коли они свои подводы под послы и под гояцы н(а)ши даютъ, и тых коней зася имъ не отдаютъ, и в тол/, дей, имъ во всел/ кривда и тяжкости великие деют(ь), - и на то на все они прывилей брата н(а)шого, славное памяти короля Александра, его м(и)- л(ос)ти, перед нами покладали, котори ж привилей его м(и)л(ос)ть на то имъ дал, вызваля- ючи ихъ ото всихъ поплатов и врадов, и при- влащил то все ку их праву Маитбарскому.
Прото ж, коли брат нам/, его м(и)л(ос)ть, дал имъ право Маитбарское и велел имъ спра- вовати ся, водле ияшихъ местъ наших, как ся справуют(ь) у Береста и въ Бел(ь)ску, и привилемъ своил/ то ил/ потвердилъ, прыказуемъ тобе, ажбы, твоя м(и)л(ос)ть, самъ и наместнику своему не казалъ в томъ ни в чол/ имъ крывдъ делати и померного с тых, которые купуют(ь), не велелъ брати, и заховал бы, твоя м(и)л(ос)ть, их во всемъ водлуг старины и тэж водле права ихъ Маитбарского, и как в привили брата н(а)шого Александра, короля, его м(и)л(ос)ти, выписано, абы для таковыхъ тяжкостей тое место н(а)шо не вбожало и проч ся не розходило. А што се дотычет(ь) тых коней, которые они дают(ь) под послы и под гояцы н(а)ши, а будут(ь) ли которые места н(а)ши через обмену тые кони их пропущати, и, твоя бы м(и)л(ос)ть, тых коней ихъ через обмену не дал пропущати, и om того их боронил, и никому ни в чомъ бы, твоя м(и)л(ос)ть, имъ никоторихъ кривдъ делати не дал.
Писая у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятсот 23, м(еся)ца июя(я) 19 [день], иядик(т) 11.
Горностай.
63. 	В справе татарыял Вояны Богданович# з другим татарином о жону и о именича.
Жыкгимоят, Божю м(и)л(ос)тью. ;
Воеводе Троцкому, гетману н(а)шому на- выжшому, старосте браславскому и веницкому, кн(я)зю Костянтину Ивановичу Острозскому.
Бил намъ чолол/ татария нам/ Война Богданович о тол/, што перво сего казали есмо
85


твоей м(и)л(ос)ти кому зъ своее руки дати у-в опеку дочки писара н(а)піого татарского, не- божчика Легушовы Хазбеевича, зъ ихъ име- н(ь)и и со въеими их ста/ики y-в о//[106ѵР'пеку до тых месть*1, поки бы тые его дочки, узрож- пп»і, и замуж пошли. Для тое причины, иж, дем, дядко ихъ Аидар, маючи ихъ у своем опе- цэ, почал был тратити имем(ь)я ихъ и ста/ики, и ом, дем, недавно з дозволем(ь)емъ твоем м(и)- л(ос)ти тую дочку Легуінову старшую Айшу за себе понял. То пак, дем, тыми разы, как онъ тую дочку Легуінову понял, и сын, дем, толмача нашог(о) татарского Кулзуманов Муса и его жону поволочыл у право свое духовное, мену- ючы яко бы он тую девку первей того за себе змовил. А он вказывал перед нами лист наш, которым есмо первем того жоне Легушовой дали до бра/и(ь)и Легушовы: Араза и Айдара - Хазбеевичов, жебы они тыхъ брам2 своих замуж не давали, за кого ма/ики ихъ и их самых воли не буде/и(ь), а к тому тэж и тую жону свою Ашу Легушовну перед нами ставил. И тая Легушовна сама перед нами вызнала, иж она по своем доброй воли за него пом/ла. И то/и татарым нам/ Война3 бил нал/ чолол?, абыхмо его и жоны его через то у право духовное поволочити не казали.
Ино кгды ж есмо перво сего Легушовой на то листъ нам/ дали, иж за кого бы она сама зволила, и девки ее похотели, за таковыхъ маютъ замуж пойти, а ом тэжъ з дозволем(ь)емъ твоей м(и)л(ос)ти тую девку понялъ, а, наболей, тая Гэлушовъна2 Аша сама перед нами вызнала, иж она по своей доброй воли за тог(о) Войну пом/ла, и тзоя5 бы м(и)л(ос)ть, тому Кулзу- мановичеви приказалъ, абы ом через то его и жоны его о тол/ у право - как све/иское, так и в духовное - не позывалъ. И в тол/ имъ дал впокой, бо коли вжо тая Легушовая, водлугъ листу н(а)шого, тую дочку свою по своей доброй воли за него дала, нехай ом ее за собою маеть, и з с тыми имем(ь)ечки, которые ему по жоне его достали се, нал/ служи/и(ь).
Писам в Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пя/исо/и 23, м[еся]ца июл(я) 30 дем(ь), индик(т) 11.
Горностай, писарь.
64. 	Воеводе подля/мскол^у, пану Янушу Костевичу, до п(а)на подскарбего о заплачем(ь)е сумы п(е)н(я)зея, ему в скарбе видное.
Жыкгимом/и.
Подъскарбему зел/скому, маршалку и писару н(а)шому, старосте слонил/скому и Каменецкому, п(а)ну Богушу Боговитиновичу.
Што перво сего узяли есмо были к нашой потребе две тисечы кои грошей у воеводы под- лям/ского, маршалка н(а)шого, старосты ко- вем(ь)ского, державъцы перелол/ского и ожского, радумского, п(а)на Януша Станиславовича Костевича, и розсказали есмо были очивисто тобе тую две тисячи кои грошей //[107]1' зъ скарбу н(а)шого ему1 дати. И ты, дей, ему и до сих часовъ тых пенязей зъ скарбу н(а)шого не выдал. И тыми, дей, разы п(а)нове рады н(а)ши взяли в него ку по/иребе нашой и земъекой тисячу кои и чотириста кои, и два/и- цат, и шесть кои грошей. Как же и п(а)нове, ихъ м(и)л(ос)ть, о тол/ до нас писали про то, штобы еси тую две тисечы кои грошей первую и тую другую тисячу кои, и чотириста кои, и два/ицать, и шеей/ кои грошей зъ скарбу н(а)шого сполна ему выдал без перевода.
Писам у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсо/и 23, м(еся)ца авгу(ста) 4 [день], имдик(т) 11.
В тол/ листе рука королевская.
Горностай, писар.
65. 	Потвержем(ь)е писару, пану Михаяиу Василевичу, дубровы, лесу и поля Турего къ Свинюхал/, о што его сужоно с Колпытомскил/.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Билъ намъ чолол/ писар нашъ, пам Михайло Василевичъ, и покладал перед нами лиси/ судовый кн(я)зя Федора Федоровича Четвертем- ского а кн(я)зя Пе/ира Михайловича, а п(а)на Михайла Семашковича, а Бокея Ивановича Печихвос/иского, а Семена Патрекеевича, в которол/ же листе стои/и(ь) выписано, иж его судили з Ывашкол/ Дми/иреевичол/ Колъпы- тол/скимъ2 о дуброву и о лесъ, и о поле Турее.
И такъ межи ними знам/ли и,въстановили, иж мае/и(ь) Колпытовский у дуброве Сви- нуской на свой дворь сено косити, где и перед тыл/ кошивал, а люди его колпытовцы маютъ
Nr. 63
4 Toliau parašyta Война ir užbraukta (Далее нап. Война и зачеркнуто).
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) твоя
86


сено косити межи новинами своими, около новин, а дерева на будован(ь)е на двор свой и дрова рубати колпытовцомъ волно. А людемъ его в дуброве Свинуской дерева брати на будованеє неводно, нижли дрова и коле рубати имъ вольно. А в поле Туре и лесъ Колпы- товскому не вступати, нижли мает(ь) он и люди его поля свои старые и проробки, и новины пахати, и в лесе Туремъ лыка драти. А далей новинъ Колпытовский не маеть причиняти и чертежов черти[ти] сал/ и люди его не мают(ь). А о которую новину старую зарослую люди их сопрут(ь) ся, и они мают(ь) сами, седши, тому справедливость межи себе вчинити. И бил намъ чолол/, абыхмо ему на то дали нам/ листъ и потвердили то быхмо ему нашимъ листомъ.
Ино мы з ласки н(а)іное на его чолол/битье то вчинили, на то дали есмо сесь наи/ листъ и потвержаемъ то ему симъ нашимъ листол/ вечно, нехай онъ тую дуброву //[107ѵ] ьи поле Type'1, и лесъ по тыл/ гранямъ, ка/с тые судьи ему ограничыли, держитъ, водлугъ суда ихъ и листу судового.
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсо/и 23, м(еся)ца августа 13 [день], индик(т) 11.
Горностай, писарь.
66. 	Привилея Холмолсколгу Андреевичу на имен(ь)е под Селцодг Селовіцину и Потапов- щину, на пану Вештортовичу выслужоное.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Билъ нал/ чолол/ дворанин наи/ Холъмовский Андреевич о тол/, што ж которые люди и земли небожчикъ пан Станислав Вештортович име- н(ь)я своег(о) Селца ему подавал, с которил/ же, дей, имен(ь)емъ по своел/ животе дозволилъ ему нал/ служити, как же дворанинъ наи/ Щас- ный Грымало велелъ был ему с тыл/ имен(ь)емъ служити к Селцу. Ино о томъ межи ними смотрел воевода троі^кий, гэ/иман наи/ навыз- шый, староста браславский и веницкий, княз Костянтин Иванович Острозский. Где жъ он, стоячы у праве перед князел/ воеводою, его м(и)л(ос)тью, покладал листъ п(а)на Станислава Вештортовича, в которол/ жо листе выпису- е/и(ь), што дал ему земли Сейловщину2 а По- таповщину а люди, на ймя: Зеновцы - Ивана зъ его брат(ь)ею, и островол/ тых людей, где
они здавна уходы мевали; а Левошовцовъ - Пашка зъ его брат(ь)ею; а Вертейковцов - Ивана з братьею; а Хому Гринашовича, а Гриня Вакулича. А к тому дал ему подворе в месте своел/ Селцы Быковское и с корчмою волною, и с огородол/. И в тол/ листе выписал ему по своел/ животе нал/ служити, г(о)с(по)д(а)рю. И тэж наи/ листъ перед его м(и)л(ос)тъю покладал, которил/ же листол/ и мы то уже ему потвердили. И на тые листы его м(и)л(ос)тъ дал ему свой лист судовый. И тот он лист перед нами вказывал, в которол/ же листе сто- ит(ь) выписано, иж его м(и)л(ос)тъ, тог(о) досмотревши, знашол Холъмовского правог(о) и велел ему с тыл/ имен(ь)емъ своил/ нал/ служити. И бил нал/ чолол/, абыхмо ему на то дали наи/ листъ.
Ино мы з ласки н(а)шое на его чолол/- бит(ь)е то вчинили. На то дали ему сес нашъ листъ, нехай он тые люди и земли, вышей- мененые, и подворе с корчмою въ Селцы держитъ со всимъ по тому, как ся тые люди и земли в собе мают(ь); и с того имен(ь)я ма- ет(ь) он нал/ службу зел/скую служити, водле данины и листов п(а)на Станиславовых, и листу н(а)шого первшого, и тэж подле листу судо- вог(о) воеводы троякого, кн(я)зя Костянтина, его м(и)л(ос)ти.
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсот 23, м(еся)ца авг(уста) 14 [день], индик(т) 11.
Горностай, писар.
Жыкгимонт, кн(я)зь.
67. 	//[108] Яну Милновичу Рачковича на име- л(ь)е Подуби се небожчика Станислава Ки- бортовича, близкост(ъ) жоны его, а сестри того Кибортовича.
Жыкгимонт.
Кн(я)зю Миколаю, бискупу жомоитскому.
Жаловал намъ дворанин нам/ Ян Михновичъ Рачковича о тол/, што ж, дей, он понял сестру дворанина нашого, небожчика Кибортовича. И тот, дей, Станислав Кибортович, шурин его, вмираючи, полецил душою своею и сестрою, и всими имен(ь)ми своими опекати се тивуну оирякголскому Миколаю Володковичу. То пак, дей, по смерти Кибортовой делал тэстамент, в которол/, дей, тэстаменте записано имен(ь)е Кибортово Подубисъе на каплицу костела
87


Бетикголского, а сестра, дей, того Киборга, жона его, о тол* ничого не ведала. И тот, дей, Миколай Володъкови1/, яко ж то будучи опеку/*, в то/w двор того каилана Бируту увезая, а собе, дей, вси статки, рухомые речы тог(о) Киборга побрея4. И онъ, дей, сталъ был его для тог(о) у право позывати. И Миколай, дей, перед твоею м(и)л(о)стыо тот тастаменъть на- ганеный ему отдая. И ты, дей, тот тастамент через руки брата его Щурихи в него къ собе взял и зася ему еси его не отдалъ. А в то, дей, тотъ час тот алтариста Бирута вмер, и твоя м(и)л(ос)ть, дей, бачечи тот неслушне спра- веный и наганеный тастамент, тое имен(ь)е Подубисе казал, дей, еси ему къ своимъ рукал* взяти, водле блискости жоны его. И он, дей, тое имен(ь)е держалъ годъ, а потол*, ка/с выехали есмо з отчызны н(а)шое - Великог(о) князства Литовского - и твоя, дей, м(и)л(ос)ть зася в тое имен(ь)е новог(о) алтаристу, кн(я)зя Мартина, увезалъ, а на него, дей, самог(о) и на жону его клятъву еси выдал и om костела Божего их отлучил, для чого ж ему кривда и тяжкостъ ся великая дееть. А перед тыл*, дей, тот олтариста перед твоею м(и)л(о)стью з нил* о томъ розмову мял, естли бы он на томъ имен(ь)и мел зостати або ни, зложили то на розсудок наш господарский, естли бы се намъ тог(о) имен(ь)я не видело ку тому костелу поступити, он мел на десетине перестати. Как же твоя м(и)л(ос)ть и лист свой под завесистою печат(ь)ю на то ему дал.
Ино кгды ж тот тестамент по смерти Кибортове будет(ь) справен, а в тол* тастаменге тое имен(ь)е будетъ записано неслушне без н(а)ніого дозволеная, а к тому, бачачы есмо то, иж то естъ шъ шкодою н(а)шою г(оспо)- д(а)рскою и земъскою, хто бы мел имен(ь)е земъские на костелы записывати без воли н(а)- шое, не водле обычаю права земъского; а хотя бы и сал* тот Кибортъ тое имен(ь)е на тот костелъ записал, и тэстамент под сведомол* людей добрихъ //[108ѵ] 1-дая, а без дозволенья-1 н(а)шого г(оспо)д(а)рского то бы вчинил, таковый неслушный тастаментъ не маеть быти держанъ; как жо есмо и сими часы, будучы у-в отчызне нашой - Великол* князстве Литовскомъ - поспол з в(а)шою м(и)л(ос)тью, п(а)ны радами н(а)шими, в писаны* правехъ то дали и уфалили, прото для тог(о) послали есмо тал*
дворанина н(а)шого Василья Кудинова и казали есмо ему тот двор, з рукъ тог(о) каилана взел*ши, и тому Яну Михновичу подати, подле блискости жоны его. И, твоя бы м(и)л(ос)ть, в тое имен(ь)е тому канлану не казал ничыл* ся уступати до приехан(ь)я н(а)шого к Великому князству Литовскому. А как, дастъ Богъ, сами тал* будел*, и, твоя м(и)л(ос)ть, в тот же час при насъ будешь, а будет ли тот алтариста в тол* до него которое дело мети, и он тогды очивисто з нил* перед нами будет(ь) мовити, и тот тастамент або которые неслушные запи- сы и н(а)шо дозволен(ь)е будет(ь) мети, и он тогды перед нами положит(ь). Мы, в то вгле- нувши, вчинимъ так, што будет(ь) воля н(а)- шая, г(оспо)д(а)рская. А до тых часовъ с тог(о) имен(ь)я Подубисья маеть он на тую каилицу костела Бетикголского десятину дават(ь), водлугъ умовы первое. А што ся дотычет(ь) тое клятвы, прыказуел* тобе, аз/сбы, твоя м(и)- л(ос)ть, тую клятву зъ его самог(о) и з жоны его знялъ, и болшы тог(о) в клятву их за то не вкладал конечно.
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсот 23, м(еся)ца август(а) 19 [день], индыкт 11.
В тол* листе рука королевская.
Горностай, писарь.
68. 	Лисг приставол* и всил/ людел/ волости Велёяское в справе з Шилжол/ Мигковичол/, иж вжо их тому Шилжу Мигковичу г(о)с- (по)д(а)ръ не маег(ь) давати.
Жыкгимонт, Боэ/сю м[и]л[ос]тью.
Пану вилен(ь)скому, старосте жомоит- скому, п(а)ну Станиславу Яновичу [Кгез- кгайле].
Били нал* чолол* приставове двора н(а)шого Велёнского: Рилжо Жосефсий а Станели Ле- девский, и вси люди н(а)ши волости Велёнское о тол*, што перво сего дали были есмо десеть служоб людей и чотири зел*ли пустовскихъ двора н(а)шого Велёнского служебнику твоее м(и)л(ос)ть Шилжу, и тот Шилжо выбирая собе люди на выбор - один от другого въ мили, а што в налепших и в набоготшихъ
Nr. 67
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) побрал
88


увезалъ ся, яко ж то тому3 двору н(а)шому4 бы//[Ю9]’'ло щкодно, для чого ж'1 казали есмо тые люди и земли зася к тому двору н(а)шому привернути. И поведили перед нами, иж вжо людей и земль к тому двору велми мало, не маюж(ь) с кимъ службы н(а)пюе служити и пашни н(а)шое запахати, и били нал/ чолол/, абыхмы через то вжо никог(о) з них и земль пустовъских от тог(о) двора Шилжу не отдавала.
Ино мы, бачачы то, кгды ж так людей нашихъ тал/ мало, и естли быхмо еще мели их тому Шил/ку обдавати, тогды бы тот двор ни при чол/ зостал, и мели быхмо для того тому двору шкоду великую мети, з ласки н(а)шое для их чолол/битья то вчинили, на то дали ил/ сесь нам/ листъ, иж не маемъ их самых ани земль пустовскихъ от того двора через то Шил/ку о/идавати. Маю/и(ь) они нал/ к тому двору н(а)шому служити, и, твоя бы м(и)- л(ос)ть, о том ведал. И естли бы на потол/ тог(о) двора Велёны людей наших або земль пустовскихъ то/и Шил/ко, што в нас упросил, и, твоя бы м(и)л(ос)ть, в то ему увеза«(ь)я не давал.
Писам у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсо/и 23, м[еся]ца азгус/и(а) 29 [день], иядик(т) 11.
В тол/ листе рука королевская.
Горностай, писар.
69. 	Гришку Алексеевичу на две селе у волости Речицкоя: Демеховиуя а Макововичи, навечность.
Жыкгимом/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Смотрели есмо тог(о) дела, стояли перед нами очивисто, жаловали нал/ мужи волости Речицкое Макововичы, на ймя Мартим, на дворанина н(а)шого Грим/ка Алекьсеевича о тол/, што ж, дей, ом упросил у нас о/ичызну их за пусто, а их, о/ичичоз, к тому не поведаючи. А Гримжо к тому мовил: “Я, дей, о/ичызны в(а)шое не просил за пусто, нижли, дей, г(о)с(по)д(а)рь, его м(и)л(о)сть, дал мне две селе в Речьщкой волости, на ймя: Демеховичы а Макововичы, з людми и привилемъ своил/ то ми его м(и)л(о)сть потвердилъ навечность”, - и тоиі ом привилей наш перед нами вказывал.
И мы, вглянувшы В ТОИІ привилей, кгды ж ом тые села упросил в насъ з людми, а не за
пусто, в тол/ есмо его правог(о) знам/ли, и тые села: Демеховичы и Макововичы, з людми ему есмо присудили. Маеть ом тые села держати со сеймъ по тому, как в томъ прывили нашол/ стоииі(ь) ему выписано.
И на то //[109ѵ] 1_есмо ему дали’1 сес наи/ листъ з н(а)шою печатью.
Писам у Кракове, под леиі(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятъсо/и 23, м[еся]ца сем(тябра) 14 [день], имдик(т) 12.
Горностай, писар.
70. 	Мещаяом врудкилг на часг(ь) корчмы Врудкое, которую быля под нами упросиля земяне врудкие.
Жыкгимониі, Божю м(и)л(ос)тью.
Намес/инику вру/рсому, п(а)ну Михайлу Михайловичу Халедкому, и земянол/, и дворанол/ нашил/ - всимъ тыл/, которые имем(ь)я свои маю/и(ь) во Вруцком повете.
Присылали к нал/ вси мещане н(а)ши вруд- кие, жалуючы о тол/, ппо ж мы половицу корчмы Вруцкое дали тобе, п(а)не Михайло Халедкий, а другую половицу тое корчмы казали есмо держати вал/, земянол/, наполы з мещаны н(а)шими вру/<кими. И мел ты, п(а)не Михайло, с половицы тое корчмы половицу сторожи полное заступовати, а з другое половицы тое корчмы вы, земяне, з мещаны половицу ж тое сторожы мели заступовати. То пак, дей, тыми разы земяне вруфме, прыехавши к нам и выкрасивши рем свою, тую частъ тое корчмы собе упросили, поведаючи, из/сбы они ни службы н(а)шое, ани полное не мели. А они поведили перед нами, иж завсегды службы н(а)шое и полное были пилны и сторожу на поли держы- вали, и на службе нашой поспол з ними бывали, и били нал/ чолол/, абыхмо, водлугъ первое данины н(а)шое и листу, при той корчме их зоставили.
Ино кгды ж они службу н(а)шу и сторожу полную з ними поспол держать, мы на их чолол/бытье то вчынили: водлугъ первое данины и листу н(а)шого пры той корчме их зос- тавуел/. А прото, прыказуел/ вал/, ажбы ты, п(а)не Михайло, врадникъ нашъ, половицу тое
Nr. 68
4 Toliau parašyta тому ir užbraukta (Далее пап. тому u зачеркнуто).
89


корчмы Вруцкое на себе держал и половицу сторожи полное мел, а другую половицу тое корчмы казал бы еси земянол/ поспол з мещаны н(а)шими держати, подле первое данины н(а)- пюе, и сторожу тэж имъ велел заступовати по тому, как и перед тыл/ бывало. Пак лиж бы земяне их. части тое . корчмы поступити не хотели имъ, ино мы послали тал/ дворанина н(а)шого4 и казали есмо в часть тое корчмы их увезати.
Писанъ //[ПОР'у Кракове, под*1 лет(ы) Бо- ж(его) нарож(енья) 1 пятьсот 23, м[еся]ца сея(тябра) 14 [день], индыкт 12.
Горностай, писарь.
71. Дворенину Андрею Марковичу на тивуя- щину могилеяскую до двух год.
Жыкгимоят, Божю м(и)л(ос)тью.
Державцы могилевскому, кн(я)зю Василю Ивановичу Соломирицкому.
Што есмо перво сего дали тобе от нас держати Могилев в некоторой суме пенезей со всими платы и доходы, крол/ дани медовое, на тры годы, на выбирая(ь)е твоих пенязей, ино вжо тые тры годы вышли, а тые платы и доходы зась на нас пошли.
И мы тыми разы дали дворанину н(а)шому Андрею Мацковичу тивуящину могилевъскую на два годы выбирати. Мает(ь) онъ тую тивунъщину взяти сее осени прыйдучое, ИЯ- дыкта второг(о)надцать. А другое осени мает(ь) тую тивуящину взяти, которая маеть быти иядыкта търетегонатцать. И ты бы тое тивуя- щины по тые две осени ему брати не забороняла тэж бы еси старцомъ и людемъ нашил/ волости Могилевъское приказал, ажбы они тую тивуящыну в тые две осени ему сполна выдали, водле давного обычая.
Писая у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсот 23, м[еся]ца сен(тябра) 28 [день], иядикт 12.
В тол/ листе рука королевская.
Горностай, писарь.
72. Михелю Шпису, купцу, лист безмытныя на пропущея(ь)е меди и товару его до Москвы.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)тью.
Кн(я)земъ нашимъ и панол/ воеводал/, и старостамъ, наместникол/ и тивунол/, и боярол/,
и дворанол/, и мытникомъ по отчызне нашой - Великому князству Литовскому.
Жадал насъ купецъ наш, пая Михал Шписъ, абыхмо дозволили ему триста цэтнары меди, а к тому сколко товару послати до Москвы, и om того быхмо в него мыта брати не казали.
Ино мы на его чолол/бите то вчынили: дозволили есмо ему тую трыста цэтнарэй меди и сколко товару послати. //[110ѵ] ’ Прото, при- казуемъ'1 вамъ, мытникомъ нашимъ, княз- скимъ и панскимъ, ажбы есте om тых трохсот цэтнеров меди и от его товар, што-колвекь оя пошлет(ь), мыта в него нигде не брали - сухимъ путел/ и водою. А коли который товар оя тамъ на Москве выменитъ и назад оттоля поедеть, прыказуемъ вам, ажбы есте и om того товару мыта в него нигде не брали - сухимъ путемъ и водою, через всю отчызну н(а)шу - Великое князство Литовское. Нижли естли бы оя воскъ оттоля провадил, оя маеть om тог(о) воску дати на коморах наших по шести ірошей от каменя. А мыта om воску не маеть нигде давати: ни по нашил/ мытол/, ани по князкимъ, ни по панскимъ; и вы бы его с тыми реими доброволно пропущали, нигде ничымъ не гамуючы.
Писая у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсот 23, м(еся)ца оятебра 1 [день], индик(т) 12.
Горностай.
73. 	В справе пана Миколая и браг(ь)и его - Зеновъевичоя, с пани Воягеховою Носилоя- скою о имея(ь)я Краяско и Горавед.
Жыкгимоят, Божю м(и)л(ос)тью.
Пани Войтеховой Юревича Носиловской4.
Жаловали нам пая Миколай з брат(ь)ею своею - Зеновевичы, о тол/, што перво сего ты жаловала нал/ на них, ажбы они, тобе не om- ложывши пенязей, увезали ся в ыймея(ь)я: в Крайскь а в Горавецъ, которые, дей, имея(ь)я ихъ отчызные пая твой держалъ om Костюшка Рагозина в сту и в шестидесятъ копах грошей.
Nr. 70
4 	Toliau palikta tuščia vieta asmenvardžiui (Далее оставлено чистое место для имени и фамилии).
Nr. 73
4 Toliau palikta tuščią vieta vardui (Далее оставлено чистое место для имени).
90


Как жо мы на жалобу твою казали тебе есмо в тые имея(ь)я увезати. Ино тыми разы пая Миколай з бра/и(ь)ею своєю - Зеновевичи, покладали перед нами листь судовый маршалка н(а)шого дворног(о), старосты берестейского и лидского, п(а)на Юревъ Ивановича Илинича, а конюшого н(а)шого дворного и трог<кого, державцы василим/ского и волкинищсого, и лепуяского, п(а)на Якуба Куяцовича, в которол* жо листе стои/и(ь), иж они судили отца их, п(а)на Юря Зеновъевича, с п(а)номъ твоил* и тот двор Крайско ему присудили для тог(о), иж пая твой на све/ики не слал ся. А к тому маршалокь п(а)на воєвода вилея(ь)ского Се- лецкий передъ нимъ сознал, иж тые люди и з землями то/и Костюм/ко ему продал, для которыхъ людей тые пенязи на п(а)не Юри были присужоны, а тых пенязей своихъ п(а)ну твоему велели на истицы смотрети.
//[ШР’Ино коли тая реч*1 так ся в собе маетя(ь), а ты заочне, реч свою украсивши, и в тые имея(ь)я ихъ увезала се безвинъно, мы для тог(о) послали тал* дворанина н(а)шого, указали есмо их в тые имея(ь)я: в Крайско и в Горавец, увезати. А тобе приказуел*, ажбы еси в тые имея(ь)я не вступал(а) ся ничил*. А которые шкоды в тых имея(ь)яхъ будем* поде- лала, аэ/сбы еси перед тыл* дворанинол* нашимъ то все имъ оправила так, как бы ил* тог(о) жал не было.
Писая у Кракове, под лети(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсо/и 23, м(еся)ца ок(тябра) 8 [день], иядик(т) 12.
Горностай.
74. 	В справе п(а)ни Яновое Миколаевича [Радивиловое] с п(а)ном тродким, п(а)нодг Юремъ Миколаевичом [Радивиловича], о имея(ь)е Липъско.
Жыкгимоя/и, Боэ/сю м(и)л(ос)тыо.
Пану троякому, старосте городеяскому, п(а)ну Юрю Миколаевичу.
Писала и прысылала к нал* п(а)ни Троцкая, п(а)ни Яновая Миколаевича, п(а)ни Гаяна, жалуючи о тол*, што ж, дей, твоя м(и)л(ос)ть взял з рукъ ее имея(ь)е Лииско, которое ж, Дей, имея(ь)е дали ваша м(и)л(ос)ть небожчику п(а)ну ее держати до тых часов, поки бы мели ваша м(и)л(ос)ть ему дополнити навечности(ь) сел/деся/и кои и копу грошей, а пятьдесятъ ведер
пинскихъ меду пресного в кождый rod, а полтораста душъ челяди неволное, тогда ваша м(и)л(ос)тъ мели тое имея(ь)е на три части делити. А так, и тыми часы п(а)ни Яновая присылала к нал* жалуючи3, иж, дей, ваша м(и)л(ос)ть ещо тог(о) ничог(о) ей не наполнили, а тое имея(ь)е з рукъ твоя м(и)л(о)сть в нее взял, для чого ж се ей кривда и тяжкости(ь) великая деети(ь).
Ино кгды ж она за таковыми причинами тое имея(ь)е Лииско держала, а твоя м(и)- л(ос)сть, ей правол* не спираючи, тое имея(ь)е з рукъ ее взялъ, приказуемъ тобе, абы, твоя м(и)л(ос)тъ, тог(о) имея(ь)я ей ся поступил держати до тых часов, поки ей то наполните. Естли ж бы твоя м(и)л(ос)ть тог(о) имея(ь)я ей поступити ся не хотел, мы вал* на то рок покъладаел*: по Божемъ нарожея(ь)ю в чотырох неделях, которое свято будети(ь) иядыкта вто- рог(о)на/ицеть. И взяла в нас п(а)ни Яновая на то зъ своее руки делчими дворая наших: кн(я)зя Семена Богдановича Одинъцэвича 4*а п(а)на Мартина Мелеи/ковича*4. А, твоя м(и)- л(ос)ть, и с п(а)нею воєводиною вилея(ь)скою, и з сынъми ее м(и)л(ос)ти кого похочете, тог(о) на то зъ своее руки делчими езмете. Прыказуемъ тобе, аэ/сбы, твоя м(и)л(ос)ть, первей //[111ѵ] ’'передъ тыми*1 делчими на то/и рок п(а)ни Яновой и детел* ее селедесять кои грошей и плату в ыймея(ь)яхъ о/ичызных, и пятьдесятъ ведер пияских меду пресного, и полтораста дуй* челеди неволное наполнили навечность з ыменей своих о/ичызных, и тое именье Лииско, ваша бы м(и)л(ос)ть, межы себе на тры части поделили. Пак лиж бы твоя м(и)л(ос)ть тог(о) ей полнити и тог(о) имея(ь)я поделити на той/ рок не хотели, тогды вже мы погялел* дворанина н(а)шого и кажел* тое имея(ь)е Лииско, з рукъ твоих взеляпи, и ей подати до росправы, поки ваша м(и)л(ос)ть тую сел*десять кои и копу грошей, и пятъдеся/и ведер меду, и полтораста душъ челяди неволное ей наполните.
Писая у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 иятсот 23, м(еся)ца ок(тябра) 9 [день], индик(т) 12.
Горностай, писарь.
Nr. 74
4-4 Vėliau pabraukta pieštuku (Подчеркнуто позже ка¬
рандашом).
16.801
91


75. Жиду троякому Мисану Есковичу на ко/нму волную в дод^у его, купленом в Трокалг.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)тью.
Городничому троякому, кн(я)зю Петру Михайловичу.
Бил намъ чолол/ жыд троцкий Мисан Ес- кович и поведил передъ нами, што ж, дей, брат наш, славное памети Александер, корол, его м(и)л(ос)ть, дал был балберу своєму дворному, мистру Ганусу, в месте Троцкол/ двор жидовский з мурол/, на ймя Есков, и его детей4, который ж был войтомъ над жиды Троцкими, и привилемъ своил/ его м(и)л(ос)ть тот дол/ ему потвердил. И тот, дей, барберь Ганус тот двор свой и корчму волную ему продал, и привилей брата н(а)шого Александра, короля, его м(и)л(ос)ти, перед нами вказывал, и бил намъ чолол/, абыхмо ему дозволили, водлуг привиля брата н(а)пгого, в тол/ дому корчму волную мети.
Прото, естли тот барберь будет(ь) в томъ дому корчму волную мель, мы з ласки н(а)- іное на его чолол/бит(ь)е то вчынили: дозволили есмо ему в тол/ дому корчму волную мети, подлугъ купли его и водле тог(о) привиля брата н(а)шого Александра, короля, его м(и)- л(ос)ти. И ты бы в него с тое корчмы плату на нас не брал.
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятсот 23, м(еся)ца о/с(тябра) 15 [день], индик(т) 12.
Горностай, писар.
Жыкгимонт.
76. //[112] Михелю Езофовичу, жиду, до вос- ковничилг и соленичилг берестеяскилг, на седюот КОЯ Гр(о)я/(ея).
Жыкгимонт, Божю м(и)л(о7сгью.
Восковничымъ и соляничыл/ - радцы места Краковского, п(а)ну Михелю Шпису, и его товарипюл/, мещаномъ берестейскимъ: Богдану Марковичу а Станиславу Зеленцу, а Калиху Сиповичу, а не будет(ь) ли п(а)на Михел(я) Спиша2 на тот час в Берести, ино тымъ слугал/ его, которые тое мыто в Берестин om него заведают(ь).
Што есте нал/ мели с коморы Берестейское сего году дати осмънатцатьсот кои грошей, и тыми разы поведил перед нами Михел Езофович, жид, иж ты, Михел Шписе, с тыхъ осминатцатьсот кои ірошей взял собе на неко-
торую потребу нашу деветьсот кои грошей и девеносто кои грошей без копы. А у васъ еще с тых нашихъ пенязей остало на нас осмъсот кои грошей за тот долгъ, который мы остали винны ему за службу служебныхъ наших, што он з дозволен(ь)я н(а)шого первей сего купил въ служебных нашихъ службу их. И мы тых пенязей, семъсот кои грошей, у заплату тог(о) долгу ему дали. А што есмо до вас перво сего листъ наш писали, абы есте п(а)ну Янушу Свирщовъскому дали с тых пенязей триста и сел/десятъ кои, и пять копъ грошей, ино тые п(е)н(я)зи мает(ь) ему Михел заплатити.
А вал/ приказуемъ, абы есте тую семьсотъ кои грошей без мешкан(ь)я Михелю дали на сесь наш листъ, а квит бы есте на то в него взяли. А сесь нашъ листъ в себе бы есте заховали и на личбе лист наш и квитъ его по- ложыли.
Писан у Петрикове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсот 23, м(еся)ца нояб(ра) 5 ден(ь), индия(т) 12.
В томъ листе рука королевская.
Горностай, писарь.
77. 	В справе татарина Кулзумана и сына его
3 другим татарином Волною.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)тью.
Воеводе Троцкому, гетману н(а)шому на-
вышшому, старосте браславскому и веницкому, кн(я)зю Костянтину Ивановичу Острожскому.
Жаловал намъ писар нашъ татарский, княз Кулзуман и зъ сыномъ своимъ, з Мусою, о тол/, што перво сего был в нас татдрынъ наш Война Богданович и бил намъ чолол/, поведаючи, што есмо перво сего казали твоей м(и)- л(ос)ти кому зъ своей руки дати в опеку дочки толмача н(а)шого татарского, небожчика Легушовы, зъ их имен(ь)и и со всими статки до тых часов, поки бы лет своих доросли и замужъ пошли. Для тое причины, иж, дей, дядко их Айдарь, маючы их у своей опеце, //[112ѵ] *' почал былъ имен(ь)я ихъ'1 и статки тратити, и тот, дей, Война, рекоме бы з дозволеная твоей м(и)л(ос)ти, тую дочку Легуінову, старшую, Айшу, за себе был змовил. И потол/,
Nr. 75
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) рріем
92


дей, то/я сын кн(я)зя Кулзуманов Муса почал его позывати у духовное право, менуючы, якобы он тую девку первей тог(о) за себе змовил и з нею се венцалъ. Как же тот Война, будучы в нас и вказывал перед нами лис/я наш, который есмо писали до бра/я(ь)и Лугушовы2: до Рраза2 и до Айдара - Хазбеевичов, жебы они тых братанок своих, Легупювых дочок, замуж не давали, за ког(о) маяжи их и их самыхъ воли не будетъ. За которыл* жо листол* нашимъ и за дозволен(ь)емъ, дей, твоей м(и)л(ос)ти тую, дей, девку Война за себе взялъ, и ставил перед нами тую Айшу Легушовну, которая сама сознала, иж по своей доброй воли за него пошла, а за тог(о) Кулзимановича2 не была змовлена ани венчана. Яко ж мы, водлугъ пове- данья и въкрашен(ь)я речи их, и сознан(ь)я тое девки, иж сознала и пошла за нег(о) по своей доброй воли, а иншому никому не шлю- бовала, ани съ кимъ не венчала се; а то/и Воина поведил, иж он з волею твоей м(и)- л(ос)ти ее понял, мы для тых причын казали есмо тому Войне лист наш дати до твоей м(и)- л(ос)ти, абы твоя м(и)л(ос)ть сыну Кулзима- нову2 приказал, абы ее у духовное право и у све/иское не позывалъ и дал ей покой. Ино тыми разы Кулзуманъ поведил перед нами, иж тую девку первей тог(о) сын его змовил и с нею се венчаль, пгго ж хоче/и(ь) у праве перевести. А к тому листы н(а)ши вказывал, иж писали есмо до жоны Легушовой под заруками, абы она тое девки ни за ког(о) иншого не давала, 4'крол* сына ег(о)'4, водлугъ змовы и венчан(ь)я з нею его. И она, дей, о то ничо- г(о) не дбаючы, тую дочку свою венчальную за того Войну о/идала без ведома и дозволенья твоей м(и)л(ос)ти, в чомъ жо ся, дей, Кулзу- ману и сыну его кривда великая дееть. Для чого ш и п(а)нове рада н(а)ша до нас за нимъ писали, а кн(я)зи Ивлати о томъ до насъ пры- сылали и просили насъ, абыхмо имъ тог(о) так коро/яко не чинили, и дали то имъ до их духовного права в тол* ся з ними правовати.
Ино мы, убачивши то, кгды ж то/я Война нал* тог(о) не поведил, ижбы сын Кулзуманов тую Легушовну первей за себе змовил и с нею венцалъ, а потомъ тую девку будет ли после тог(о) за себе взялъ без дозволеная твоей милости и, реч свою украсивши, листъ наш на то собе взялъ, намъ ся 5'не гогоди/я(ь)’5 правъ
духовныхъ никому ламати ани боронити права, хто бы собе мел справедливости доводи/ии. Для таковых причынъ даемъ имъ до ихъ духовного права, нехай они ся в томъ межы себе праву//[ 11 ЗР’ють у своемъ праве’1 духовномъ, водлугъ их закону, и, твоя бы м(и)- л(ос)ть, Легушовой и ее бра/и(ь)и, и Войне с тою девкою ее приказал, абы они у ихъ праве стали и в томъ ся з ними росправили. И з руки Леґушовое и Войны послал бы, твоя м(и)- л(ос)ть, кого на тое право, ижбы имъ в томъ справедливость стала без о/яволоки.
Писан у Петрикове, под ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пя/ясо/я 23, м(еся)ца нояд(ра) 11 [день], индик(т) 12.
Горностай.
78. 	Жидол/ городеяскил/ до п(а)на полскар- бег(о) о долгъ, ил/ в скарбе вияныя.
Жыкгимон/я, Божю м(и)л(ос)тью.
Подскарбему земъскому, маршалку и писару н(а)шому, державцы слонимъскому и Каменецкому, п(а)ну Богушу Боговитиновичу.
Били нал* чолол* жидова городенская: Игуда Богданович а Лазар Хацкович, и вказывали перед нами квитацэи н(а)ши а листы вызнаные врадников нашихъ, што брали в них сукна и иные речи ку потребе нашой, ино, дей, ещо тог(о) имъ на личбе не положило и тых пенязей имъ не заялачоно, аж до тых часов, и били намъ чолол*, абыхмо у нихъ личбу взяли, а то казали ил* заплатити.
Ино што ся дотыче/я(ь) личбы и тых кви- тацэй, мы то даемъ и покладаемъ на тобе, яко на подскарбимъ нашил*, а прото, абы еси с тых квитацэй наших и с тыхъ листов врадни- ковъ наших в них личбу взял и того се доста- точне доведал, естли будутъ они тых4 пенязей своих с платов наших не взяли, а зостанемъ ЛИ В ЧОЛ* ИМЪ ВИННЫ, и, ты бы, в них личбу озеляпи, и имъ далъ тые п(е)н(я)зи ихь с платов наших выбрати, где бы се тобе видело, абы
Nr. 77
44 Pakartota, antras įrašas užbrauktas (Повторено, вторая надпись зачеркнута).
5'5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) не годить
Nr. 78
4 Pakartota, pinnas žodis užbrauktas (Повторено, первое слово зачеркнуто).
m*
93


тот долгъ ихъ на нас, г(оспо)д(а)рь2, не был.
Писая у Петрикове, под леты Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсот 23, м(еся)ца нояд(ра) 11 [день], индик(т) 12.
Горностай.
79. 	Decretum inter prouidum Zdanum Bohdani, ciuem vilnensem, et sororem eius Hankam occasione sortis aequalis.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lituaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiaeque etc., dominus et haeres.
Significamus tenore praesentium, quibus ex- pedit vniuersis harum noticiam habituris, quod dum in pertinenciarum deuoluta esset de judicio ciuili vilnensi per appellationem ad nostram regiam Maiestatem causa honestae Hankae, filiae 4'olim famatr4 Bohdani Schawicz, consortis vero famati Syenkonis Andreiewicz, ciuium vilnensium, contra et aduersus prouidum Sdanum, dicti Boh//- [113v]bdani filium, fratrem vero1 dictae Hankae germanum ex aduerso principalem, occasione sortis aequalis bonorum mobilium et immobilium, morte praefati Bohdani parentis ipsorum legittimi intra et extra ciuitatem nostram vilnensem derelicto- rum5, iamdudum mota et intentata, ex cuius causae iuridico processu, in judicium nostrum regale de- ducto et exhibito, comperimus praefatum Sdanum allegasse in sua responsione dictum maritum actricis, in praesentia eiusdem tacite consentientis, coram praefato Bohdano, tunc ad hue viuente, bonis omnibus morte eiusdem Bohdani derelin- quendis verbo duntaxat renunciasse, recepta prius a praefato parente suo sufficienti ex dotatione et ob hoc ipsam Hankam successionem bonorum Bohdani petere a f[r]atre suo praefato non potuisse neque posse de jure; cum tamen Hanka fateretur se recepisse ab eodem suo parente non nisi vnam institam merimionialem et vnum craterem argen- teum, reliquis bonis Bohdani Schawicz apud Zdanum indiuise restantibus, querens in jure ipsa Hanka, quonam modo dictus germanus eius intentio- nem suam contra earn sit probaturus, ex qua controuersia judicium illud Vilnense decreuit ipsam Hankam super intentione Zdani iuraturam docu- mentum propositum a Zdano non expetendo, quam sententiam Hanka pro jure non suscipiens ad nostram regiam prouocauit Maiestatem, prout hoc in rescriptis pertensioni hicinde coram judicio nostro exhibitur, ad causam pertinentibus pieninius
vidimus contineri. Nos vero visis et bene intellectis propositionibus, allegationibus et responsis partis vtriusque de juris peritorum consilio cognouimus dictam sententiam ciuium vilnensium nuliam et inualidam esse jurique ipsorum ciuili penitus con- trariam;; propter quod nos eandem sententiam, vt erroneam et ipsi Hankae praeiudicialem, auctori- tatae6 Maiestatis nostrae regiae cassamus et mortificamus, et in nihilum redigimus, praesentium per tenorem decernendo, prout et decernimus ipsam Hankam sortem aequalem de bonis eius paternis et matemis quibuscunque erga praefatum Zdanum et sororem eius germanos sine iuramenti praesti- cione habituras, ponendo etiam ad ipsam diuisio- nem ea omnia, quae a praefato parente suo viuente ad effectum ex dotationis suae acceperat. Quocirca vobis proconsulibus, consulibus aduocato et scabi- nis ciuitatis praedictae Vilnensis innotescimus id praesentibus mandando, quatenus praesentem sententiam nostram, pro parte Hankae latam, exequendo sibi Hancae sortem eius aequalem in bonis eius paternis et matemis mobilibus et immobilibus quibuscunque exdiuidatis in effectu erga praefatum eius fratrem parafemalia alias geradam, quibus de //[114] ł‘iure pertinet, iuxta'1 juris vestri ciuilis dispositionem, condensuri faciendo ipsam repóni ac restitui per Zdanum fratrem eius totaliter et integre circa bonorum omnium praedictorum diui- sionem per officium vestrum ciuile faciendam, pro gratia nostra regia secus facere non ausuri.
Datum Piotrkowiae, feria secunda proxima post festum Sancti Martini, anno Domini 1523, regni vero nostri decimo septimo etc.
80. 	Decretum inter Daszkum Siemienowicz et Sienkonem Ignatowicz, ciues vilnenses, occasione certi mutuique debiti.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dvx Lituaniae, Russiae, Prussiaeque etc., dominus et haeres.
Significamus tenore praesentium, quibus expe- dit vniuersis harum notitiam habituris, quod dum famatus Daszko Siemienowicz, ciuis et scabinus
Nr. 79
4'4 Žodis olim pažymėtas skaičiumi 2, žodis famati - skaičiumi 1 (Слово olim помечено цифрой 2, слово famati - цифрой 2).
5 Skiemuo teparašytas virš eilutės (Слог re нап. над строкой).
6 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) autoritate.
94


ciuitatis nostrae vilnensis, traxisset nuper in judicium bannitum expositum ciuile vilnense prouidum Sienkonem Ihnatowicz, ciuem vilnensem ex aduer- so principalem occasione quinquaginta sex sexage- narum pecuniae ac monetae numerique litua- nicalium consuetorum minus quindecim grossorum certi et liquidi mutuique debiti vna cum duobus lapidibus piperis, quemlibet lapidem in valore octo cum media sexagena grossorum, sibi Sienkoni praesente, ac pecuniam hanc numerante famato Bartholomaeo Nermanowicz, consule Vilnense, vt idem Daszko asserebat per vtramque partium, ad mutuam earum calculationem electi et deputati, petensque sibi memoratus Daszko premissorum occasione debitam impendi satisfactionem et quae- rens in jure, an idem debitor fateatur se teneri ipsi Daszkoni hanc peccuniae summam cum pipere supra expresso vel non; qui quidem Sieńko licet debitum hoc mutuum minime negauerit neque per expressum fateretur se teneri, ipsi Daszkoni in sua responsione numeratorem quoque dictae pecuniae supra expressae et eius testificationem pro plenario et iuridico testimonio non assumendo, ex tunc iudicium illud Vilnense non expecta[ta] patris cittata confessione uel negatione mutui super expressi decreuit Daskonem2 metsecundum puta cum praefato Bartholomaeo Hermanowicz, corporaliter iuraturum super intentione sua praeallegata, a quo decreto idem Daszko prouocauit ad nostram Maiestatem regiam, asserens illud contra se iniu- riose ac illegittime latum esse; comparentibus vero post hac coram nostra Maiestate ex vi eiusdem appellationis dictis partibus vtrisque, nos maioribus rei publicae regni nostri curis //[114v] ’ occupati et subinde*1 aduersa nostra valetudine deo volente praeuenti existentes, hoc idem negocium diiudi- candum certis iudicibus nostris commisariis juris ciuilis peritis in curia nostra regia commiseramus, quorum iudicio cognitum est dictum iudicium Vilnense in praeferenda ipsa sententia oberrasse et ob hoc earn tanquam juri ciuili praeiudicialem auc- toritate Maiestatis nostrae regiae cassauerunt, mor- tificauerunt et in nihilum redegerunt, decernentes, prout et decreuerunt, earn nullius roboris esse ac momenti, restituentes ipsum Daszkonem ad eum punctum juris, in quo scilicet super facienda originali responsione vti praefertur manserat indecisa; quo facto idem ipse Daszko coram eodem judicio per nos delegato per certum suum procuratorem quaesiuit in iure, an dictus Sianko fateretur vel ne-
garet se esse ipsius Daszkonis in praemissis debi- torem iuxta propositionem eius praeallegatam, in actis judicialibus ciuilibus contentam, et ibidem Sieńko per procuratorem suum petijt se ad abs- cedendum et colloquendum, cui ex decreto juris concessum erat; tandem veniens dictus Sieńko cum procuratore suo respondendo ad sua proposita prius allegata detulit Daszkoni iuramentum alias pryszczył czucz ita videlicet, quod idem Daszko solus duntaxat iuxta suam propositionem originalem super praefatam summam quinquaginta sex sexa- genarum peccuniae praescriptae ac duobus piperis lapidibus coram judicio bannito Vilnensi iurare de- bebit, vocando scilicet ipsum Sienkonem, dum ve- nerit de Posnania, ad hoc idem judicium Vilnense praefigendo sibi terminum peremptorium octaua die a die huiusmodi cittationum in eodem judicio comparendi videlicet ad audiendum et suscipien- dum ab ipso Daszkone huiusmodi eius juramentum cum pecuniae praedictae ac piperis coram jure ipso bannito reali repositione. Quod quidem decretum judicium nostrorum huiusmodi delegatorum vice nostri latum tanquam iuridicum et legittimum autoritate Maiestatis nostrae ac de certa scientia nostra approbandum esse censuimus approba- musque, decernentes robur firmum habiturum praesentium tenore mediante. Quocirca vobis fa- matis aduocato et scabinis dicti iudicii banniti Vilnensis innotescimus id praesentibus mandari, quatenus prius decretum nostrum, debite execution! demandatum, sententia praefata ciuili vilnensi, redarguta et per nos deinde mortificata, non obstante praesentium ^mediante tenore*4 pro gratia nostra regia secus facere non ausuri.
Datum Piotrkowiae in conuentione generali, feria quarta ipso die diuae virginis Catharinae, anno Domini //[115] ^millessimo quingente^ssimo vigesimo tertio, regni vero nostri decimo septimo.
81. 	Аредца мыг и комор: Берестедское, Дороги дкое, Городедское, Бед(ь)ское, Лудкое, Володимерское, Михелю Езофовичу.
Жыкгимошя, Божю м(и)л(ос)тью.
Чинимъ явно тымъ нашимъ листол*.
Продали есмо мыто старое Берестейское и
Nr.v80
44 Žodis mediante pažymėtas skaičiumi 2, žodis tenore - skaičiumi 1 (Слово mediante помечено цифрой 2, слово tenore - цифрой 1).
95


коморы н(а)іпи: восковую и соляную; и мыто старое Дорогицкое, и комору нашу: восковую и соляную; и мыто н(а)ню старое Городенское и с коморами Городеяскими: восковою и соляною; и Каменицким и Лосицкимъ и Мел- ницкимъ, и з Бельским; и с коморою Вельскою: восковою и соляною; и с коморами Луккою и Володимерскою: соляными, восковыми; и со въсими мыты по дорогая и по перевозам - сухимъ путел/ и водою, по тому, как бывало здавна за о/ица н(а)пюго Казимира и брата н(а)шого Александра, королей и великих князей, ихъ м(и)л(ос)ти, и за нас, мыя/нику н(а)- шому Михелу Езофовичу и тым его товаришом, ког(о) оя къ собе припустия/(ь), на тры годы.
А Михел зъ своими товаришми маея/(ь) намъ с тых всихъ мыт и комор дати в кождый годъ по три тисечы кои грошей монеты Великого) князства. А как полрока выдержитъ, они маюя/(ь) намъ дати полтори тисечи кои ірошей, а другая полрока выйдетъ, они маюя/(ь) другую полтори тисечы копъ грошей намъ дати. А как первший рок выдержатъ, так на другий и на третий rod маютъ по тому ж намъ дати, по три [ти]сечы кои грошей, как и первого году. А тые п(е)н(я)зи маюиі(ь) намъ давати до скарбу нашог(о) готовизною. Где ж вжо они тые мыта наши и коморы почнуть держати от прыйдучыхь Громниць, которые суя/(ь) иядыкта второгона/яца/я, и маютъ держати аж до трех годъ до того ж року, до Громниць, которые буде/я(ь) иядыкта пятог(о)надцеть. И пгго се дотычеть листов нашихъ безмытиныхъ, што будем подавали4 смолняномъ и полочаном, которые в Полоцку не живуиі(ь), тые листы наши ни-во што оборочаем. Они вжо маюя/(ь) мыто з них брати, а тые вси листы в них оя/бирати.
И тэж ияшие, которые бы тые листы н(а)- ши безмыя/ные мели от десяти и от шести лея/ - оя/нимаюя/(ь), и на тых мыто брати, а наперед вжо тых листов безмыи/ных не маєм давати. А естли быхмо тые листы безмыи/ные в тые три годы кому давали и што колко бы мяло от нихъ мыта прыйти, то маєм имъ в тую ж суму ои/трутити.
А естли бы которий хотели мыта наши старые и2 новым и коморы восковые и соляные проежчади без цэ//[115ѵ]ьхов и без квия/ ихъ'1 с товары або з воском и зъ солю, мыта
або восковничого и соляничог(о) не заплативши, они маюи/(ь) таковых в промыты забирати, и половица промыты маеть быти на нас, а не на старося/ наших, а на них половина.
А коморы новые восковые и соляные по иншимъ местом нашимъ не маюя/(ь) встано- вены быти, которые от пяти и от шести ле/я не были.
А што ся дотыче///(ь) мыта старог(о) Бел(ь)- ского, естли бы пришло в руки наши добро- волне, тогды в тую ж суму маєм имъ привла- щати. Пак лиж бы неяко тое мыто к рукам нашимъ доброволне не пришло, тогды оя/нако ж они тое мыто Бел(ь)ское маю///(ь) держати, а тую суму, пяя/десятъ коя грошей, которую бы ияшый мелъ на тое мыто давати, повинны они тую суму тому, хто буде/я(ь) Бел(ь)ское держати, дати, нижли хто ияшый, ижбы ся тые мыта н(а)ши не розривали, водле давного обычаю5. И маю/я(ь) они тые коморы и мыта наши в тые три годы держати и их заведати, и ими справовати свободне и доброволне по тому, как и первшие мыя/ники наши. А в тые тры годы хто бы хотел его с тых мыя/ и комор в нас скуповати, тогды мы не маєм никому под ним запродавати, поки Михел тые мыта и коморы в тые тры годы с товарищи своими, водлуг тое умовы и ораяды, выдержитъ.
И на то есмо Михелю дали сесь наш листь
3 н(а)шою печая/(ь)ю.
Писая у Петрикове, под леи/(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсоя/ 23, м[еся]ца дек(абра) 9 [день], иядыкъта 12.
В том листе рука королевская.
Горностай, писарь.
824. Мытнику берестеяскоду Михелю Езофовичу до восковничилг и соленичилг Берестея- скихъ, на чотыриста коя гр(о)ш(ей) долгу.
Жыкгимояя/, Божю м(и)л(ос)тью.
Восковничимъ и соленичым берестейскимъ: Богдану Марковичу а Станиславу Зеленцу, а
Nr. 81
4 Raidė о ištaisyta iš skiemens po (Буква о исправлена из слога ро/
5 Raidė ч ištaisyta iš х (Буква ч исправлена из х).
Nr. 82
4 Zr. 76 b., didesnė teksto dalis sutampa, tačiau čia kitas dokumentas (Cm. d. №76, значительная частъ текста совпадает, однако это другой документ).
96


Калиху Сиповичу, а служебнику райцы места Краковского п(а)на Михел Шписова, тому, который тое мыто в Берести от него заведаеть.
Што есте нал/ мели с коморы Берестейское сего году дати осмънадцагъ сот копъ грошей. Ино тыми разы3 поведил перед нами мызникъ берестейский Михель Езофович, жыд, иж Михел Шпис с тых осмнатцатисот коп ірошей взялъ собе на некоторую потребу н(а)шу деветьсот и девеносто коп грошей без копы. У вас ещо //[ИбР'с тых пенязей'1 остало на нас осмъсот кои грошей. Ино мы перво сего писали до вас, ажбы есте Михелю с тых пенязей дали семсот коп грошей за тот долгъ, который мы остали винни ему за службу служебныя наших, што он з дозволен(ь)я н(а)шого первей сего купил у служебныя наших службу их. А што есмо до вас перво сего лист наш писали, ажбы есте п(а)ну Янушу Свирщовъскому дали с тых пенязей триста и сел/десятъ кои, и пятъ кои грошей, ино тые п(е)н(я)зи мел ему Михел заплатити. И тыми, дей, разы подскарбий земъский, маршалок и писар наш3, державна слонил/ский и каменег^кий, пан Богум/ Бого- витиновин, с тых осмисот кои грошей взялъ у вас на заплату служебныхъ наших трыста кои грошей, а у вас еще зостало чотириста кои грошей.
Прото, прыказуел/ вамъ, ажбы есте тую чо- тыриста кои грошей, которая у вас зостала, дали Михелю за тот долгъ нам/ на сес нам/ листъ без мешкан(ь)я, конечно, а онъ вжо мает(ь) тую трыста кои грошей дати п(а)ну Янушу Свирщовъскому, как жо, дей, вжо и змову з нимъ вчынил, иж маеть за тые п(е)н(я)зи сукны ему отдати. Пак лиж бы есте через то тых чотырохсотъ кои грошей Михелю не отдали, ведайте певно, иж по- шлел/ дворанина н(а)шого и кажел/ тые п(е)- н(я)зи совито з децкован(ь)емъ на вас om- правити, - вал/ же тяжей будеть!
Писан у Петрыкове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсот 23, м(еся)ца дек(абра) 14 [день], индик(т) 12.
Горностай, писар.
83. 	Ему лк до п(а)на подскарбег(о) в тояже речи.
Ему ж лис(т) до подскарбего земъского, п(а)на Богуша Боговитиновича.
Што г(оспо)д(а)рь зостал был ему винен
семсот коп грошей, и писал его м(и)л(о)сть до тых же мытников берестейскихъ, абы ему тую сел/соть кои грошей з мыта Берестейского заплатили. Ино пан Богум/ с тых семисот кои грошей узял у тых мытников трыста кои грошей, приказуючы, абы за тую трыста кои грошей, которую взял у восковничыхъ берестейскихъ на заплату служебныхъ с комор руских, украинныхъ, казал Михелю за тот долгъ заплатити без перевода, абы вжо о тол/ болши того г(оспо)д(а)рю, королю, его м(и)л(ос)ти, не впоминал.
Горностай, писар.
t
84. Потвержен(ь)е п(а)ни Яновоя Довоянови- ча вена, ея о г мужа ее записаного) на имея(ь)ялг Кгележя а Куреяцы.
Жыкгимонт, Божю м[и]л[ос]тью.
Била намъ чолол/ п(а)ни Яновая Довойновича, п(а)ни Ганна, и поведила перед нами, иж муж ее, пан Ян Довоинъ, записал ей вена на двухъ имен(ь)яхь //[116ѵ] 1-своих, на ймя, на'1 Кгелжи а на Куренцы, шестьсот кои грошей. И на то ей и запис свой дал, - и она тот запис его перед нами вказывала. И била нал/ чолол/, иж быхмо ей на то дали нашъ лист и тое потвердили ей нашил/ листол/.
Ино мы, выслухавши тог(о) запису мужа ей, 4'и на то дали ей сесь нам/ листъ, и тот запис мужа ее'4 потвержаемъ ей симъ нашил/ листол/. Маеть она тые две имен(ь)я: Кгележы а Куренецъ, держати у вене своел/, в шестисот копах грошей, подле запису мужа своего.
Писан у Петрикове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсот 23, м[еся]ца дек(абра) 15 [день], индик(т) 12.
Горностай, писарь.
85. Юхну Ваякевичу о имея(ь)е Носово, с которил/ онъ жону небожчика кн(я)зя Василгя Пузыны понялъ.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(о)стью.
Воеводе троякому, гетману н(а)шому на- вым/шому, старосте браславскому и веницкому, кн(я)зю Костянтину Ивановичу Ост[р]озркому.
Жаловал нал/ дворанин нам/ Юхно Ванкевин
Nr. 84
4-4 Greta dešinėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка, доп. рядом в правом поле).
97


о тол/, што есмо дозволили ему поняти жону небожчика кн(я)зя Василя Пузыны з ымен(ь)- ми, которые муж ее, небожчикъ княз Василей Пузына, на нас выслужил. Ино, дей, по смерти мужа ее девер ее, княз Тимофей Пузына, въехал в половицу двора н(а)пюго Носова без дозво- лен(ь)я н(а)шого, которы ж добре намъ памятно, иж есмо одному мужу ее, кн(я)зю Василю, дали напротивку отчызны его и привилемъ нашил/ на одного его персону и на жону его потвердили. И то/и лист напгь и ияшые листы, в жоны его побрав, и в себе держить, и всих, дей, платов и пожы/иковъ половицу с тог(о) двора Носова собе побрал.
Прото, штобы, твоя м(и)л(ос)ть, кн(я)зю Тимофею Пузыне казал перед собою стати, и то/и привилей най/ положити. И если будел/ одному брату его, кн(я)зю Василю, и жоне его', окрол/ брата его, то/и двор нам/ дали и на одно его имя листол/ нашил/ потвердили, а его бы имя в листе нашол/ не стояло, а ои буде/и(ь) ли въехал без дозволеи(ь)я н(а)шого, хотя бы и тая невес/ика его ему допустила, а жадное моцы сама не маючы, за тымъ, иж мы, г(ос- по)д(а)рь, к тому ближшые, нижли хто з них. И, твоя бы м(и)л(ос)ть, Юхну и в тую половицу двора Носова увязаи(ь)е далъ, нехай ои то/и двор вес Носово держить, поки мы поспол з в(а)шою м(и)л(ос)тью, п(а)ны радами н[а]- шими, в тол/ межи ними справедливый розсудок вчинил/ и тые вси листы, которые прислушаюсь) жоне его, и вси платы и пожытки, што ои будет(ь) с тое половины Носова побрал, ему поо/идавати казал, абы ои вжо о томъ нал/ болши не жаловал.
Писаи у Петрикове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятсот 23, м(еся)ца дек(абра) 17 [день], индик(т) 12.
Горностай, писар.
Жыкгимонт, Божю.
86. 	//[117] До п(а)на воеводы витедског(о) о склады незвычаяные и о корчмы покугные, и о шкоде корчомъ костерныхъ Витебскил;
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)тыо.
Воеводе витебскому, маршалъку н(а)шому, п(а)ну Ивану Богдановичу Сопезе.
Мовил намъ мытникъ берестейский Михел Езофович о тол/, што е[с]мо, вынел/ши з рукъ корчмы Витебские у кн(я)зя Лаврйна, бискупа
камене^кого, плебана витебского, и дали ему, с которых ои мелъ намъ давати на rod двесте кои грошей и двадцать кои грошей. И писали есмо до тебе, абы еси самъ тал/ корчомъ не мел и слугал/ своимъ не казал мети. Ино, дей, слуги твои позло: а подскарбий твой, а Богдан Великий, а Андрей Олехънович, а Миша, а Вьшіетравка, а Микита Колоша, а архиманъ- дрит, наместникъ владычии - склады частые мевають, яко на Великдень и на Панны Марыи деи(ь), и на Светог(о) Яна, и на иншие свята урочыстые. А к тому, дей, Петко вино земъ- ское завжды шинкуетъ, и иные мещане многие склады держать, в чомъ же, дей, и корчмамъ Витебскимъ великая переказа дееть.
Яко ж мы о тол/ перво сего до тебе писали, абы еси слугамъ своимъ и мещанол/ складов частых не дозволялъ мети. И они, дей, не дбаючи о розсказан(ь)е н(а)шо, предся тые склады мевают(ь). А прото, кгды ж они так о розсказанье н(а)шо ничог(о) не дбають, мы послали тал/ дворанина нашого Ивана Ботьви- невича и казали есмо ему на тых слугах твоих и на инших всих, которые тал/ тые склады мевали, справити на кождомъ з них вины н(а)шое по дванадцати копъ грошей, ижбы потол/ они и иншые ся тог(о) не допущали. И, ты бы, тому дворанину н(а)шому в тол/ помочон был конечно, а инако бы еси того не вчинилъ.
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсот 24, м(еся)ца гэн(вара) 11 [день], индик(т) 12.
В тол/ листе рука королевская.
Горностай, писар.
87. 	Некоторилг боярол/ ковенскимъ о непри- мушая(ь)е до тяглое службы и дякоя над повинность их
Жыкгимонт, Боэ/сю м(и)л(ос)тью.
Маршалку н(а)шому дворному, старосте берестейскому, ковен(ь)скому и лидскому, п(а)ну Юрю Ивановичу Илинича и иныл/ старостал/ ковен(ь)скимъ, хто потол/ будет(ь) от насъ Ковеи держати.
Жаловали намъ бояре ковен(ь)ские: Петрь Иваи/кович а Михно Яцкович, а Павел Андруш- кович, а Станислав Войткович, а Довть Миколаевич, а Петр Мидевич, и поведили перед нами, што ж, дей, перед тымъ отцов и дяд
98


ихъ - Мартина Айкгирдовича, Ивашка Бу/я- виловича, приставы ковея(ь)ские прыизскивали в тяглую службу и в дякла. Ино, дей, смоги - релъ их в томъ з розсказая(ь)я н(а)шого воевода троцкий, маршалок нашъ //[117ѵ] ’'дворный, небожчыкъ пая'1 Грыгорей Станиславовна Остиковича, и в тол* отцов и дяд ихъ правых знашолъ, што ж они суть бояре звечные, а служаги(ь) намъ службою земъскою, а тяглое службы николи не служивали, и дякла не дай- вали за прегиковъ нашихъ и за нас. И тоги суд свой пая Грыгорей очивисто, дей, передъ нами вказывалъ, подле которого ж суда и огиказу его, мы пры тоги же ихъ зоставили и на тоги имъ дали нашъ лисги, - и тоги они лисги наш перед нами вказывали и поведили намъ, што ж, дей, тых огицовъ и дяд ихъ: Мартина а Ивашка, в животе не стало, а детей, дей, сынов и дядковичов их шесть остало, и вси на одной земли седяги(ь) и службу одну служаги(ь), нижли, дей, толко промежи себе поделили се. То пак, дей, врадники твоей м(и)л(ос)ти одно двух братеников ихъ: Петра Ивашковича а Павла Аядрушковича, в тоги не рушаюги(ь), а чотирох, дей, братеников ихъ: Михна а Станислава, а Довтя, а Пегира, вернуги(ь) их в тяглую службу и в дякла. А в тоги, дей, имъ кривда и тяж- скость ся великая дееть.
Ино естли будутъ то браги(ь)я и дядковичи их, а седяги(ь) на одной земли, на чоги огицы и дядки их были, и службу земъскую наги с той земли служили, и, твоя бы м(и)л(о)сть, врадникоги своиги приказал, ажбы они тое бра- ги(ь)и и дядковичов их в тяглую службу не вернули и дяколъ не правили, и дали имъ в тоги впокой, нехай бы они наги служили земъ- скою службою по тому, как о/ицы и дядя ихъ служили, подле суда небожчика п(а)на3 Гры- горя, воеводы троцкого, и листу н(а)шого, который есмо огицомъ их на то дали, абы наги они о тоги болши тог(о) не жаловали.
Писая у Кракове, под леги(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсоги 24, м(еся)ца гэя(вара) 15 [день], индик(т) 12.
Копоть, писар.
88. 	Пани Миха яловое Сиревича Дороте на опеку детея и именея брата ее, небожчика пана Станислава Сиревича.
Жыкгимояги, Божю м(и)л(ос)тью.
Пану вилея(ь)скому, старосте жомоигискому, п(а)ну Станиславу Яновичу [Кгезкгайле].
Била наги чологи бояриня н(а)ша зегили Жо- моигиское, п(а)ни Михайловая Сиревича До- рота, о тоги, што ж брата ее рожоног(о), п(а)на Станислава Сиревича, в животе не стало, а жона ero з дегими, зъ сыноги а з дочкою, на имея(ь)яхъ его остала и, неколко леги на тыхъ имея(ь)яхъ его мешкавши, и их спустошивши, пошла за другог(о) мужа. И тые имея(ь)я по- лецила в опеку их же прирожоному, который, дей, имъ есть в чегивертомъ колене. И тоги, дей, ихъ блиский также тые имея(ь)я их пус- тошиги(ь) и, естли бы оя далей ещо тые име- я(ь)я их в опецэ своей мел, тогды бы, дей, тые дети ни при чомъ зостали, а она, дей, имъ тегика рожоная, и ияшого блиског(о) никог(о) неги тыми детьми и именъми их опекати ся, толко она. Била наги чоломъ, //[118]’'абыхмо тых детей'1 брата ее и зъ-с ымея(ь)ми ихъ дали в опеку ей. Как же и воевода троцкий, гэгиманъ нашъ навыжшый, староста браславский и веницкий, князь Костяятия Иванович Острозский, в тоги жодаючы, до нас за нею писал, абыхмо тых детей п(а)на Станиславовых и з ымея(ь)ми их дали ей в опеку до летъ их. А она обецуетъ ся по животе своеги имея(ь)я и стагики свои вси тыги детеги записати.
Ино естли бы она ближшая тыми де/ими и имея(ь)ми их опекати ся, нижли хто иный, мы на писая(ь)е кн(я)зя воеводы, его м(и)- л(ос)ти, троцкого, и на ее чоломъбиги(ь)е то вчинили: тых детей п(а)на Станиславовых Сиревича и з ымея(ь)ми их в опеку и оборону дали той Михайловой Дороте, водле близкости ее, до тых часов, поки тые дети летъ своихъ доростуть. И, твоя бы м(и)л(о)сть, в тые име- я(ь)я их не казалъ никому иному уступати ся, и от кривдъ бы, твоя м(и)л(ос)ть, казалъ ее боронити и не дати ей никому ни в чоги безправне кривдъ делати.
Писая у Кракове, под леггг(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсоги 24, м(еся)ца гэя(вара) 18 [день], индык(т) 12.
Копоть. і
89. 	В жалобе мещая виленских, всег(о) поспояства, на вояга, бурмистров и радцовъ о розные кривды их.
Жыкгимояги, Божю м(и)л(ос)тью.
99


Войту места Виле«(ь)ского, бурмистрол/ и радцамъ.
Присылали к нал/ мещане, посполство места Вилея(ь)ского, жалуючи о тол/, што есмо, как будучы с п(а)ны радами н(а)іпими у Вил(ь)ни на сойме, смотрели вас з ними, как жо есмо, обо еси дела вас смотревши, вырок наш вал/ в тымъ вчинили и привилей наш казали вал/ на то справити, которыл/ обычаел/ маете вы, бурмистры и радцы, с посполствомъ справовати ся и рад в месте чинити. То пак, дей, вы не хочете привиля местьског(о) за посполитые п(е)н(я)зи местские выкупити у воеводы ви- лек(ь)ского, канцлера н(а)шого, старосты бел(ь)ского и мозырского, п(а)на Олбрахга Мартиновича Кгаштолта, а теж, дей, они тому не сведомы, естли тот привилей так справен, как мы с п(а)ны радами н(а)шими в тол/ вал/ вырок наш вчинили. И место, дей, н(а)шое Вилен(ь)ское не у доброй опатрности. Первое, дей, у месте сторожи достаточное нет, и мури, и перекопы добре не оправены; а часу пры- годы, чил/ бы мялъ ратунок быти от огня, ведеръ кожаных и секер, и такое на ратуши и по домех не маете; а доходы, дей, местские, которими бы люснаре2 местские мели справовати, заставуете к своему пожитку без их воли; и листы, дей, есте отвороные в НИХ ПООИЇНИ- мали, привиля, дей, местские, и скарбъ неведома где ховаєте, и мешкаєте, дей, с пос- полствол/ у великой незгоде, и ихъ, дей, самыхъ, и жоны их безъ вины в каран(ь)е // [118ѵ]*'местское сажаете'1, и шлюбы неслуш- ными их завезуете. А хто коли з них в кривде своей до нас ся отзываетъ, вы, дей, того имъ забороняєте и до нас ихъ не пущаете. И для, дей, тых причин всему посполству от васъ кривды и тяжъкости ся великие деют(ь).
Прото ж, приказуел/ вал/, ажбы есте поспол с посполствомъ тот прывилей у п(а)на воеводы, его м(и)л(ос)ти, вилен(ь)ского, выкупили за посполитые п(е)н(я)зи местские. Пак лиж бы тот прывилей не подлугъ н(а)шого выроку был справен, ино канцлер наш знову маеть тот привилей казати справити, подлугъ тог(о), якъ есмо вамъ всил/, будучы у Вил(ь)ни, тот вырок наш вчинили. И выкупивши тот привилей, ажбы есте справовали се и рядили под- луг того привиля н(а)шого и место н(а)шо Вилен(ь)ское мели в доброй опатрености: сто¬
рожу достаточную в месте мели, и муры, и перекопы гараздо оправили, и ведра кожаные, и секиры, и гаки для ратунку om огня в домех и на ратуши мели, и доходов местскихъ лю- нарскихъ без ихъ воли къ своему пожытку не заставляли, и листы их отвореные, што есте в них побрали, зася имъ вернули. А привиля и листы местские, и скарбъ, ажбы есте ховали в доброй опатрености, под сведомол/ всего пос- полства н(а)шого, и их самых, и жон ихъ безвинне в казнь местскую не сажали, и слюбы неслушными их не завезовали. А хто бы коли тал/ в кривде своей отзывалъ ся до нас, вы бы тил/ того не забороняли, а до насъ их с тыл/ пущали и во всемъ з ними справовали ся и радили, подлуг выроку и тог(о)-то привиля н(а)шого, который есмо вал/ и всему месту на то дали конечно, абы то инак не было. А то все вал/ приказуел/ под закладомъ нашил/, под сту рублей грошей. А што ся дотычет(ь) тых кривдъ, которые посполству от вас стали, мы, как, дастъ Б(о)гъ, будемъ тал/ у-в отчызне нашой - Великол/ князстве Литовскомъ - хочел/ того сами межи вами досмотрети и справедливость тому учинити.
Такеж жаловало нал/ посполство, пгго ж, дей, они om тог(о) привиля н(а)шого дали нал/ чолол/бит(ь)я и тэж врадникол/ нашил/ om причины девеносто и сел/ черленых золотых и вы, дей, того с посполитых пенязей местскихъ заплатити. имъ не хочете. Ино коли они om тог(о) привиля нал/ и врадникол/ нашил/ тую суму золотых выдали, приказуел/ вал/, ажбы есте тые золотые з местскихъ пенязей имъ заплатили. Естли ж бы есте тых золотых имъ заплатити не хотели, и мы казали о тол/ межы вами досмотрети и справедливость тому вчинити п(а)ну воеводе, его м(и)л(ос)ти, виленьскому. И вы бы, перед его м(и)л(о)стыо в томъ з ними росправили ся и права были послушни во всемъ.
Писак у Кракове, подъ //[119Р'лет(ы) Бо- ж(его) нарож(енья)'1 1 пятьсот 24, м(еся)ца гэи(вара) 25 [день], индик(т) 12.
Копоть, писарь.
90. 	Зоставея(ь)е мещанина вилея(ь)ского Ивана Мылника при чти за наганея(ь)ел/ ДРУ гог(о) мещанина.
Жыкгимоят.
100


Войту места Вилен(ь)ского, бурмистрол* и радцамъ.
Жаловал намъ мещанин вилен(ь)ский Иван Мыдникъ о тол*, пгго э/с, дей, он был тал* врадникол*, местъскимъ люнарел*, ино, дей, другий товарищъ его, люнар, на ймя Балтромей, который бы мялъ з нимъ посполу в тол* враде справовати се, без его воли справовал. Што ж, дей, было пгь шкодою доходов мес/искихъ, чог(о), дей, он не мог ему терпети и перед вами на ратуши то поведил, и то/и, дей, Балтромей ку чти ему примови/z, и то/и, дей, Иван у вас в томъ права жадал, и вы, дей, ихъ в томъ смотрели, ино, дей, тому Ивану у праве вашол* видело се коро/ико, в чол* же, дей, онъ о/изывал ся до нас, г(оспо)д(а)ра, и вы, дей, о то ничог(о) не дбаючи, тот врадъ в него о/иняли и честь ему о/исудили. Чому ж ся мы велико дивуемъ, иэ/с вы людел* честь о/исуживаете, чого э/с нихто не може/и(ь) вчинити, леи мы сами, г(о)с(по)д(а)ръ, моцни чес/и(ь) дати и тээ/с честь о/исудити, водле чыего выступу.
А та/c мы тое вашо сказан(ь)е З'ни-во што'3 покладаемъ и его зася при чести зоставуемъ, и приказуемъ вамъ, аэ/сбы есте ему на честь не ганили и в тол* враде, в люнарстве, засе его мели до его воли; и то/и листъ нагн, которыл* е[с]мо ему честь оградили, аэ/сбы есте ему зася вернули под зарукою н(а)шою, под сту рублей грошей. А кому бы до него было в чомъ дело ино, как, дасть Бог, будел* у о/ичызне нашой - Великол* князстве Литовскомъ - мы сами хочемъ тог(о) досмотрети и справедливость тому вчинити.
Писан у Кракове, под леты Боэ/с(его) на- роэ/с(енья) 1 пятьсо/и 24, м(еся)ца гэн(вара) 26, [день], индик(/и) 12.
В тол* листе рука королевская.
Копоть, писарь.
91. 	Conflrmatio generoso Bartholomaeo Poniatowski literarum resignationis a nobili Barbara, filia olim Nicolai, heredis de Chruzewo et Bro- zowo2, super medium villae Brozowo2.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lituaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiaeque etc., dominus et haeres etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis praesentibus et futuris harum
noticiam habituris, quomodo constitutus coram nobis personaliter generosus Georgius Poniatowsky nomine ffatris sui germani generosi Bartholomąei Poniatowski exhibitis litteris resignationis suppli- cauit easdem per nos approbari, ratificari //[119v] bet confirmari, quorum literarum'1 tenor sequetur et est talis. Termini communes drohicenses, celeb- rati feria secunda proxima post festum Sancti Marei Euangelistae in praesentia dominorum Nicolai Wodinsky judicis, haeredis de Miedzilesie, Bartholomei subiudicis, haeredis de Pobykrowy, Christopheri Skibniewsky, Martini Wierozawsky camerariorum et caeterorum quam plurimorum fide dignorum anno Domini milessimo quingentessimo vigesimo tertio. Constituta personaliter nobilis Barbara, filia olim Nicolai haeredis de Chruszewo et Brozowo2, non compulsa neque co- acta seu aliquo dolo seducta, sed sua libera vo- luntate palam recognouit, quia nobili Bartholomaeo Poniatowsky suo genero ac filiae Barbarae inscripsit et resonnauit resignauitque integram suam portionem seu medium villae Brzozow in di- midio altero cento sexagenarum grossorum et hoc ratione istius, ex quo praefatus Bartholomaeus suis legittimis pecuniis impensis sumptibusque quam maximis praefata bona immobilia Brzozow iure luc- ratus est super Joanne Saszyn, turn etiam propter seruitia eius mihi exhibita et beneuolentiam factam quaequidem bona Brzozow immobilia, prout in se continentur, praefatus gener Poniatowsky cum omnibus et singulis fructibus agris, arcis, pratis, molendinis, censibus, dierum laboribus libere habebit, tenebit, possidebitque ad obitum dictae Barbarae; et post mortem Barbarae, si cuipiam videbitur fore iniuria ex meis pueris seu omnibus, extunc reponere et soluere summam integram de- bebunt, qua accepta ac sortes diuidantur inter se omnes filii et filiae bonis dictis Brzozow; et ex nunc iam do et assigno realem possessionem praefato- rum bonorum Brzozow praefato genero meo, et memoriale ius accepit. Nos jtaque Sigismundus, rex et magnus dux praefatus, attentis petitionibus su- prascripti generosi Georgii Poniatowsky nomine fratris sui germani Bartholomaei Poniatowsky tanquam iustis et rationi consonis, praeinsertas’ literas approbandum, ratificandum et confirmandum du- ximus ac de certa scientia et singulari gratia nostra approbamus, ratificamus et confirmamus, quae omnia et singula decernimus firmiter valere tenore praesentium mediante. In cuius rei testimonium
101


sigillum nostrum praesentibus est subimpensum.
Datum Cracouiae, feria quarta post conuer- sionis Sancti Pauli proxima, anno Domini milles- simo quingentessimo vigesimo quarto, regni vero nostri decimo septimo.
Ad mandatum sacrae Maiestatis regiae pro- prium.
92. 	Confirmatio super equos.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lituaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiaeque etc., dominus et haeres etc.
//[120] ^Magnifico Petro de*1 Ciechanowiec, pallatino Polocensi et capitaneo Drohicensi, nobis sincere dilecto fauorem regium et in absentia eius vicecapitaneo et judici aliisque dignitariis judicii castrensis Drohicensis praesidentibus. Magnifice, sincere dilecte, comparens coram Maiestate nostra nobilis Nicolaus, filius aduocati Drohicensis, nomine patris sui Andreae, aduocati praefati Drohicensis, reproduxit quasdam literas, processum judiciarium judicii sinceritatis tuae castrensis Drohicensis in se continentes, sigilloque eiusdem sinceritatis tuae munitas, ex quo processu apparebat causam fuisse in praesentia sinceritatis tuae, ven- tilatam inter praefatum Andream, aduocatum Drohicensem, ab vna et nobilem Bartholomaeum Po- niatowsky partibus ab altera, quomodo praefatus Andreas aduocatus quaestus erat et proposuit contra Bartholomaeum Poniatowsky eo, quod dictus Bartholomaeus accepisset ex campo tres equos cuiusdam Alberti dicti Cioloch, occasione quorum equorum praefatus Cioloch conueniebat in judicio commissariali nostro praefatum aduocatum, ad quae judicia ipse Bartholomaeus Poniatowsky in dispendium causae aduocati et in fauorem Cioloch minus liciter dabat duplices suas literas testificationales, ex quibus literis testimonio praefatus aduocatus contra dictum Cioloch in causa sua subcubuerat existimans se fore pro praemissis in sex sexaginta grossos damnificatum; ad cuius propositionem ex aduerso Bartholomaeo Poniatowsky respondente se equos huiusmodi nunquam suo velle nec violenter accepisse, sed per nuntium aduocati praefati Drohicensis Dynda eosdem equos fuisse in castrum Drohicense ad se adductos, super quo verificacionem suam responsionem inducebat sibi in testem eundem Albertum Cioloch, quern testem pars actorea admisit et suscepit eundemque testem, sinceritati tuae mandauit coram judicio suo
constituere in secunda judicii vestri sessione, vbi tandem testis constitutus se non vidisse tres equos per Dynda in castrum adduci, sed duntaxat vnum, a quo vno equo ex decreto sinceritatis tuae praefatus Bartholomaeus Poniatowsky liber euasit, de duobus vero equis idem testis penitus nihil scire se confessus est; juxta cuius testis perdictum Bartholomaeum inducti depositionem condem- natam, eo quod intentionem suam minime probasset sinceritas tua, praefatum Bartholomaeum Poniatowsky in duobus equis taxando eosdem equos in valore octo sexagenas cum quadraginta grossis numeri et monetae lituanicalis per praefatum Bartholomaeum Poniatowsky dieto aduocato post decretum sinceritatis tuae in duobus septiniams valorem praefatorum equorum fore soluendum; circa quam solutionem et in eodem termino, sinceritas tua decreuit praefato Andraeae, aduocato Drohicensi, pro damnis occasione praemissorum perpessorum iuramentum praestare duntaxat super sex segagenis2 estimatus et non intra; et tandem solucionem praefatarum sex sexagenarum grosso- rum ab ipso Bartholomaeo Poniatowsky fore ex//- [120v]bpetendam, a quo decreto'1 sinceritatis tuae praefatus Bartholomaeus ad nostram Maiestatem appellauit protestatusque fuisset huiusmodi appe- llationem suam tempore sibi competenti se velle prosequuturam tandemque et in termino solutioni et iuramento per aduocatum praestandum praefixo; ad videndum et audiendum huiusmodi iuramentum praestari praefatus Bartholomaeus Poniatowsky iuxta juris drohicensis disposicionem ter et ex superabundante per ministerialem castrensem Drohicensem Bartholomaeum dictum Buczko qua- ter fuit clamatus, vbi iterum idem Bartholomaeus Poniatowsky per nos certos nuncios ad iudicium praefatum missos protestatus fuit, appellationem suam iam pridem ad Maiestatem nostram factam se velle prosequuturum; ad cuius appellationis praetensae prosequutionem vicecapitaneus Drohicensis cum aliis dignitariis protunc juri praefato praesidens ipsi Bartholomaeo Poniatowsky a festo Sancti Thomae apostoli proxime praeterito per quatuor hebdomadas terminum comparendi coram Majestatae nostra praefixerunt, prout id in actis tuae sinceritatis latius deductum continebatur, in quo termino pars actorea super diligentia sua saepius protestabatur, cupiens lapsis appellationis praesentiae fatalibus decretum sinceritatis tuae in rem iudicatam transire, Maiestati nostrae igitur
102


humiliter supplicauit, quatenus huius decretum sinceritatis tuae auctoritate nostra regia approbare dignaremur.
Nos cognito eiusdem causae debito processu Bartholomaeo Poniatowsky diutius expectato et non comparente lapsisque appellacionum prose- quendarum fatalibus, sententiam sinceritatis tuae, superinde latam, decernimus robur plenum obtinere, tenore praesentium mediante mandamus jtaque sinceritati tuae, quatenus sententiam, superinde latam et auctoritate nostra regia approbatam, debitae exequutioni demandari faciat compellendo praefatum Bartholomaeum Poniatowsky iuxta decretum sinceritatis tuae ad solutionem totalem prae- fatorum perlucrorum dieto Andraeae, aduocato Drohicensi, faciendo non obstantibus quibuscunque friuohs partis auctoritate allegationibus; secus non factura sinceritas tua pro gratia nostra.
Datum Cracouiae, feria sexta proxima post conuersionem Sancti Pauli apostoli, anno Domini millessimo quingentessimo vigesimo quarto.
Ad mandatum sacrae Majestatis regiae proprium.
93. 	Literae ad magnificum Gasztold, palatinum Vilnensem, in negotio Joannis Sasin de Krini- cze, de medietate villae Brzozow datae.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae magnus dux Lituaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiaeque etc. dominus et haeres etc.
Magnifico Alberto Gastoldi, pallatino Vilnensi et Magni Ducatos Lituaniae cancellario, sincerem nobis dilecto, fauorem regium. Magnifice sincere, nobis //[121] ‘'dilecte, expositum est'1 coram Maiestate nostra nomine nobilis Joannis Szaszin de Krini- cze, quomodo dum ipse ex decreto certorum judicum per nos confirmato adiuisset possessionem bonorum medietatem villae Brzozow, iuxta quod praefatum decretum et literae nostrae latinae ablo- quuntur, verum iterum capitaneus noster Drohicensis, alii commissarii judices eundem Joannem ex praedictae villae possessione decreto suo mediante, vt ipse asseveret, indebite lato, eiecerunt et nobilem Barbaram Rozwieiowa induxerunt, a quo quidem decreto eorum iudicum ipse Joannes Szaszin ad nos appellauit, cuius appellatio sub sigillo magnifici pallatini Polocensis et capitanei Drohicensis ac aliorum eiusdem causae commissa- riorum in praesentia nostra reproducebantur, supplicatumque Majestati nostrae humiliter extitit,
vt super praemissis eidem prouidere dignaremur, quo causa praefata ad Majestatem nostram per appellationem deuoluta cognosceretur et per nos diffiniretur.
Nos vero ahis negociis reipublicae et nostris praepediti, praefatae causae intendere non valen- tes, sinceritati tuae duximus comittendum et diu- dicantes tenoreque praesentium comittimus mandamus, quatenus dum praefatae partes et inci- tationis nostrae coram sinceritate tua comparue- rint, auditis earundem partium propositis, vt res- ponsis reuisisque iuribus litteris, monimentis et prioribus decretis iura mediantibus, id quod iustum fuerit nulli partium fauendo easdem sinceritas tua decernat, faciendum id quod decreuerit a partibus ipsis firmiter obseruando secus non factura sinceritas tua pro gratia nostra.
Datum Cracowiae, feria sexta proxima post festum Sancti Joannis Chrisostomi, anno Domini nuliesimo quingentessimo vigesimo quarto.
Ad mandatum sacrae Majestatis proprium.
94. 	Litterae mandatorum in causa nobilis Stanislai Herbowsky de Drohiczin.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lituaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiaeque etc., dominus et haeres etc.
Generosis nobilibus Joanni Kamiensky, succa- merario Drohicensi, Hieronymo Rospąnd et Leonardo Boszinsky, fidelibus dilectis, gratiam regiam. Generosi nobilesque fideles dilecti, comparens coram Majestate nostra nobilis Stanislaus Hor- bowsky reproduxit processum vestrum judiciarium, vigore commissionis nostrae eisdem demandatae factum tribusque sigillis vestris munitum, illaesum nec in aliqua sui parte viciatum, inter praefatum nobilem Stanislaum Horbowsky ab vna et laborio- sum Stanislaum Pydak, ciuem drohicensem, partibus ab altera, in quo processu continebatur, quomodo praefatus Stanislaus Horbowsky in propo- sitione sua po/ZIlZlvP'suit coram nobis*1 querellam contra Stanislaum dictum Pydak, eo quod expul- sisset eum praefatus Pydak de possessione partis bonorum immobilium in Mylkowicze, ad Majestatem nostram certo modo deuolutorum eidemque Horbowsky per nos graciose concessorum, pro quibus bonis ante hac dictus Stanislaus Pydak a praefato Horbowsky certam peccuniae summam acce- perat. Allegauitque dictus Stanislaus Pydak non violenter in bona praefata Mylkowicze iniecisse,
103


sėd ex decreto capitanei Drohicensis per minis- terialem castrensem nobilem Bartholomaeum Buczko in possessionem praefatorum bonorum se fuisse intromissum. Ex aduerso Stanislao Horbow- sky sufficienter probante praefatum Stanislaum Pydak vigore decreti capitanei non potuisse possessionem praefatorum bonorum accipere ex eo, quod decretum huiusmodi capitanei per litteras nostrae Maiestatis fuisset cassatum, quas ibidem in judicio vestro producebat; praeterea ibidem Horbowsky reproducebat litteras intromissoriales posteriores eiusdem capitanei Drohicensis, post cassationem sui decreti ab ipso obtentas, vigore quarum literarum nobilis Stanislaus Zdychowsky et iuxta tenorem literarum nostrarum praefatum Stanislaum Horbowsky iterato intromisisset in possessionem praefatorum bonorum in Mylko- wicze; petiitque praefatus Horbowsky in damnis occasione huiusmodi violentiae sibi per Stanislaum Pydaiek illatis ipsum Stanislaum Pydak condem- nari, ad cuius instantiam idem Stanislaus Pydak per sententiam vestram extitit condemnatus tandem ad secundam propositionem, coram iudicio commisariali per praefatum Stanislaum Horbowsky factam, ex eo, quod praefatus Stanislaus Pydak violenter occupasset tres homines haereditarios dicti Horbowsky, dietos Euchun, Sebestianum, Hryn filium, et Wasiley cum eorum laboribus et prouentibus, nihil juris super eisdem hominibus habendo, extinuans se damnificatum fore occasione praemissorum in decern marcis. Ad quam propositionem praefatus Stanislaus Pydak respondendo allegauit se habere litteras Maiestatis nostrae, vigore quarum literarum Georgius Hornowsky intromisisset eum in possessionem praefatorum bonorum Mylkowicze et illorum trium hominum, pro- duxissetque literas nostras coram judicio, vero de quarum literarum tenore bene vobis constito repe- ristis intromisesionem fuisse admissam duntaxat in Milkowicze et non in tres praefatos dicti Horbowsky haereditarios et ad Mylkowicze nunquam pertinentes homines, per praefatum Stanislaum Pydak indebite occupatos, decreuistis praefatos homines tres ipsi Horbowsky restituendos pae- namque trium marcarum parti et iudicio per praefatum Pydak fore et debere luendam, a quibus sententiis, proprie praefati Stanislai Horbowsky et aduersus dictum Stanislaum Pydak per vos iuridice latis, praefatus Pydak ad Majestatem nostram ap- pellauit, cuius appellationibus deferendo ad prose¬
quendum easdem post reditum eorum de.seruitio nostro anno proxime praeterito in Luczsko indicto, terminum in Octo septimanis eidem Pydak prae- fixeratis et quia praefatus Stanislaus Pydak huiusmodi suas appellationes in termino praefixo prosequi non curauit pars vero actorea sententias per voš latas prone indicata habere cupiens Ma- jestati nostrae humiliter supplicauit, quatenus ipsas sententias auctoritate nostra ratificare partique aduersae perpetuum silentium inhibendum //[122] ’'super praemissis imponere'1 dignaremur, nos cognito judicii vestri debito processu petitioni- busque praefati Stanislai Horbowsky tanquam licitis et recensioni consonis an nu[nc] cum parte appellante intentionem suam vsque modo non pro- sequente et fatalibus appellationis prosequente iam dudum experatas sententias super praemissis per vos tanquam iuste et licite latas, praesentibus nostris literis decernimus esse validas perpetu- umque robur obtinere ac praefato Stanislao Pydak eiusque coniugi et ceteris omnibus ipsius quibusvis consanguineis et successoribus erga praefatum Stanislaum Horbowsky super huiusmodi causa, per nos decisa et auctoritate Majestatis nostrae approbata, perpetuum silentium imponimus. Nihilo- minus, quae praefato Stanislao Pydak et eius vxori et omnibus eius quibusuis consanguineis et successoribus sub paena centum sexagenarum grossorum fisco nostro soluendorum, ne se de caetero ad dicta bona Mylkowicze et in eosdem tres homines dicti Horbowsky haereditarios quouis modo intromitti et ipsum Stanislaum Horbowskij inquietari aut molestari praesumat seu praesumant et nihilominus vobis super expressis commissariis mandamus, quattenus ad sui praesentiam vxorem praefati Pydak et alios ad id interesse se habere putantes cittetis et ad uidendum et audiendum praefatum Stanislaum Horbowsky iuxta decretum vestrum super damnis perpessis praestari et quum prae- stiterint auctoritate nostra regia, quia vos in hac parte iungi volumus, solutionem debitam ad ratas temporum iuxta consuetudinem judicii terrestris Drohicensis transponendum terminum daputetis et decernatis, et quod decreueritis ab ipsis partibus, faciatis firmiter obseruando secus non facturi pro gratia nostra.
Datum Cracouiae, feria quarta ipso die Sancti Joannis Chrisostomi, anno Domini 1524.
Ad mandatum sacrae Majestatis regiae pro- prium.
104


95. 	Потве//жея(ь)е дворяном г(о)с(по)д(а)р- ски[м]: Сасину, Лежу а Петру - Федоровичем/ Сасинолг, шляхетства их за примовою.
Жыкгимоят, Божю м(и)л(о)стью.
Явно чинимъ тшгто нашим листомъ. Били намъ чолол/ дворане н(а)ши: Сасия а
Лейко, а Петръ - Федоровичи, и вказывали перед нами листь судовый маршалка земъекого, старосты дорогицкого и слонил/ского, п(а)на Яна Миколаевича Радивиловича, а маршалка н(а)шого дворного, старосты берестейског(о) и лидского, п(а)на Юря Ивановича Илинича, в которол/ же листе их м(и)л(ос)ти стоит(ь) выписано, иж па// Станислав Щит, не хотячи имъ, водле суда воеводы вилея(ь)ског(о), канцлера н(а)шого, старосты бел(ь)ского и мозыр- ского, п(а)на Олбрахга Мартиновича Кгаштолта, а маршалка зел/ского, п(а)на Янова, за голову брата ихъ ста коя грошей платити, примовил был имъ ку чти перед панол/ Янол/ жо, рекучи, бы они не были шляхетского роду, и они с нил/ очивисто перед //[122ѵ] ьего м[и]л[ос]тью мовили*1, хотечы шляхетство свое вывести, и пая маршалок имъ рок положил, род свой - шляхту поставити под страчея(ь)емъ, по Вели- цедни в чогырех неделяхъ. И тые Сасины на то/я рок перед его м(и)л(ос)тью се становили и род свой - шляхту поставили, и пая Станислав, перед его м(и)л(ос)іъю ся не становечы ку праву, втек ся до нас, а потол/ мы обеюл/ сторонал/ очивисто розсказали перед панол/ Янол/ же стати по С(ве)тол/ Петре у двух неделяхъ. Как жо пая Станислав зъ своее руки на то судею взял был в насъ маршалка н(а)- шого, старосту мелницкого, п(а)на Немеру Грималича. А до п(а)на Яна есмо писали: естли бы пая Станислав на тот рок самъ ку праву не стал, ани судя его не был, мы казали п(а)ну Яну справедливость межи ними наконец вчинити. И пая Станислав на тот рокъ положо- ный ни сал/ не стал ани судя его не был. И пая Яя, водле розсказая(ь)я и листу н(а)шого, седши сполол/ з маршалкомъ нашил/ двойнымъ, п(а)номъ Юремъ Илиничол/, тог(о) межи ними наконецъ досмотрели, и которых тые Сасины шляхпичов2 - род свой поставили: дворанина н(а)шого Ивана Резаяца а бояр Слонил/ского повета: Ивана Свитича а братанича его Аядрея Лазоровича, а Одияца Грияковича - и они перед их м(и)л(ос)тью вызнали, иж тые Саси¬
ны есть имъ в роде близские, кровные, а хто бы хотел к нимъ мовити, они бы ради то слышели, и наколкось десять брат(ь)и своее, шляхгичов, поставили, и шляхетство свое выводили, и на то присягу хотели вчинити. И их м(и)л(ос)іъ, тог(о) досмотревши и всил/ п(а)- номъ радал/ нашил/ Великог(о) князства Литовского оповедивши, тых Сасинов в тол/ знашли правых и при яти шляхетства их заставили, и то/я лист свой судовый на то имъ дали. И били нал/ чолол/ тые Сасины, абыхмо ил/ на то/я суд маршалковъ нашихъ дали нам/ листъ на паркгамине.
Ино коли ж пая Станислав Щит, примовивши имъ ку чти шляхетства, на рок поло- жоный самъ ку праву не стал ани судьи своего поставил, а тые Сасинове перед паномъ Янол/ и перед п(а)номъ Юремъ тых бояр наших, в роду собе близскихъ, кровных, становили, а тые бояре, вышеймененые, перед ихъ м(и)- л(ос)тью вызнали, иж они есть имъ в роду близские, кровные, мы з ласки н(а)шое на их чоломъбит(ь)е, водле суда и листу судового тых панов, при чти шляхетства их есмо зоставили, через то не мает(ь) нихго тымъ дворанол/ нашил/: Сасину а Деяку, а Петру - Федоро- вичол/, на честь шляхетства примовити.
И на то е[с]мо им дали сесь нам/ лист з н(а)шою печатью привесистою.
Писанъ у Кракове, под леты Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсот 24, м(еся)ца фев(раля) 18 [день], индик(т) 12.
Копоть, писарь.
Sigismundus, Dei gratia.
96. 	//[123] Decretum inter Martinum Stolpicz et Stephanum Wilkowicz ac Jackonem Sienkowicz occasione nonnullae summae.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lituaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiaeque etc., dominus et haeres.
Vniuersis et singulis, quibus expedit, signanter vero proconsulibus, consulibus, aduocatis, scabinis caeterisque magistratibus et officialibus ciuitatis nostra vilnensis, fidelibus dilectis. ;
Significamus tenore praesentium, quomodo quorum pridem causa, quae dudum vertitur inter famatos Martinum Stolpicz ex vna et Sthephanum Wylkowicz, Jackonem Sienkowicz et Orinam, ciues nostros vilnenses partibus ex altera, perviam
105


appellationis ad nos fuisset deuoluta, quam quidem causam nos reuoluere et degerrere, vtpote tunc maioris momenti rei publicae negociis occupati ne- quendo illius cum toto processu examen et auctoritate nostra diffinitionem infrascriptis juris ciuilis maidburgensis consultis duximus committendum, qui quidem commissarij omnia et singula in eius modi causa attentata diligentius reuoluentes mu- tuaque et matura inter se deliberatione habita con- cordibus votis talem se in dicta causa dictasse sententiam patentibus illorum literis nobis represen- tarunt, cuius tenor sequitur et est talis. Nos Caspar Beer, Joannes Cimerman, consules, Matthias Schwosz, scabinus supremi juris castri, et Caspar Kriskycz, aduocatus ciuilis Cracowiensis, judices commissarii, per sacram regiam Maiestatem bo- num gratiosissimum causae et partibus infra scrip- tis specialiter deputati, notum facimus per praesen- tes, quia in causa, quae inter famatum Martinum Stulpycz, consulem Vilnensem, ex vna et famatos Sthephanum Vieiowicz, Jackonem Sienkowicz et honestum Horman ect., ciues vilnenses, praesentes respondentes occasione octuaginta octo sexagenarum et quindecim grossorum coram judicio reuiso ante omnia eiusdem causae toto processu per partes vtrasque facto et exauditis hinc inde partium, legittime coram nobis comparentium, allegationibus et deductionibus et prout ex tali processu et allegationibus cognouimus, talem sententiam inue- nimus et articulatim reddidimus. Inprimis super primam propositionem, qua Martinus Stulpycz in- culpauit Sthephanum Wielkowicz pro bonis haere- ditariis, videlicet apoteca, dicens earn fore simpli- cibus verbis olim Waskoinis Maksimowicz, et Ste- phanus negauit earn esse dicti Maksimowicz, et ob hoc judicium Vilnense decreuit juramentum dieto Stephano, ex quo itaque bona haereditaria requi- rant testimonia judicii banniti, et actor non proba- uit judicio bannito, sed nec aliis documentis dictam apotecam fore olim Waskonis Maksimowicz, ex tunc Sthephanus iuramentum praedictae apotecae tanquam bonorum haereditariorum ad talem sim- plicem pro//[123v]bpositionem praestare de*1 iure non tenetur. Ad secundum vero propositionem, qua inculpauit Jackonem Sienkowicz et Horman praefatus Martinus actor, quod ipsi mandarent domino Svderman soluere quoddam debitum cuidam familiari domini capitanei Grodnensis, decernimus quod praefati Jaczko et Horma[n] non tenentur acturi pro eo respondendo, sicut pro negocio alieno
de iure. Et ad tertiam actorum propositionem, qua similiter inculpauit Jackonem et dominum Orman, quomodo se ipsi iniecissent in bona dicti olim Waskonis Maksimowicz et ea recepissent sicut peccu- niam, argentum, vestimenta etc; contra ipsius arres- tationem, qua arestatione arestauit dictus Martinus omnia bona dicti olim Maksimowicz in octuaginta octo sexagenis et quindecim grossis, super quo ipsi negatiue responderunt, allegantes per rogationes, in responsione eorum latius deducunt se debere absolui a tali impeticione, judicium vero decreuit similiter iuramentum praedictis Jackoni et Horman iuxta eorum negatiuam, a quo ipsi ad Majestatem regiam cum toto processu causae appellauerunt ideo, ex quo Martinus Stulpycz arestando olim bona Vasconis Maksimowicz suum huiusmodi areštam non est prosecutus, debito juris ordine ad ter- tium judicium seu ad quartum, vt juris erat ullum propinquorum olim Maksimowicz concitando, sed extra ordinarie processit, sicut ex processu eiusdem causae Clare apparet, extunc talis processus et qui- quid ex eo secutum est nullum progressum in jure habere debentar. Jtaque Jacko et Horma[n] ad huiusmodi iuramenta ex tali non iuridico processu decreta non obligantur, nihilominus tamen praedicto Martino Stulpycz saluam actionem reseruamus iuxta ipsius arrestum, secundum quod procedere potest iuris ordinatione et de forma juris. In cuius rei testimonium sigilla nostra praesentibus sunt impressa.
Actum et datum Cracouiae, sabbato ipso die festi Sanctae Dorotaeae, anno Domini millessimo quingentessimo vigesimo quarto. Nos jtaque dicta sententia accuratius inspecta, perpendentes animo illam justiciae et juri maidburgensi ciuili esse con- sonam nec illi aliqua parte repugnantem, earn auctoritate nostra regia in omnibus illius articulis, clau- sulis et punctis duximus approbandam et confir- mandam praesentibusque approbamus et confirmamus tenore praesentium mediante, quas sigilli nostri impressione iussimus communiri.
Datum Cracowiae, feria quinta ante dominicam Reminiscere, anno Domini millessimo quingentessimo vigesimo quarto, regni vero nostri anno decimo octauo. Praesentibus ibidem: reuerendo et generoso domino Joanne, electo et confirmato Vilnensi, Iwan Aleksandrowicz4, thesaurario curiae
Nr. 96
4 Taip rankr., reikėtų skaityti Andriejewicz (Так в ркп., следует читать Андреевич)
106


nostrae, Kopec, secretario et marschalco nostro, aliisque aulicis nostris fidelibus dilectis.
Sigismundus, Dei gratia.
97. 	//[124] Causa inter generosum Joannem de Tonczyn, gladiferum, et nobilem Paulum de Mlozewo occasione submersionis nauis cum certis et multis rebus.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiaeque etc., dominus et haeres.
Significamus tenore praesentium, quibus expe- dit vniuersis, quia dum causa et actio inter generosum Joannem de Thanczyn, gladiferum Craco- uiensem et succamerarium Chelmensem, Belszen- semque et Rathnensem; capitaneum nostrum fi- delem dilectum, tanquam actorem, ex vna et nobilem Paulum de Mlozewo, haeredem, tanquam cittatum, partibus ex altera occasione submersionis vnius nauis alias Kromyahy cum tribus modiis alias lasztij silliginis, viginti quatuor perais lardi et duobus caldaribus eneis, ducentis vinis tellae, tribus bombardis et duodecim talentis pulueris bumbar- dirici, valoris centum marcarum peccuniae monetae in Ducatu Magno nostro currentis, et ex appella- tione ad nostram Majestatem fuit deuoluta prout cittationes desuper latinae obloquuntur. Extunc dum ex parte praefati Joannis actoris contra praefatum Paulum fuit iuxta easdem citationes propositum occasione olim praemissorum rerum per eum submersorum cum naui praefato in fluuio Bug; ex aduerso praefato Paulo respondente eo modo, quod ipse Paulus nunquam submerssisset sua celeri fuga contra praefatam nauem cum praefatis omnibus rebus, videlicet tribus modiis silliginis, viginti quattuor pernis lardi, duobus caldaribus eneis, ducentis ulnis tellae, tribus bombardis et duodecim talentis pulueris bombardarum, nec ipsius scitu, mandato et voluntate haec submersio facta est ect., nunquam fuit occasio eiusdem submersionis prae- fatae nauis cum rebus praefatis; voleiis haec eua- dere prout nos decreuimus, qua responsione praefati Pauli nos audita decreuimus et praesenti nostro decreto mediante decernimus, quia praefatus Paulus de Mlozewo heres cum duobus sibi in genere similibus, hac est mettercius, debet jurare in castro Drohicensi nostro coram vicecapitaneo pro tempore executo, pro feria secunda proxima ante festum Ascensionis Domini nunc instans in haec vna, quia ipse Paulus non submersit sua celeri fuga contra
praefatam nauem alias Komiahi cum tribus modiis silliginis, viginti quattuor pernis lardi, duobus caldaribus aeneis, ducentis vinis tellae, tribus bombardis et duodecim talentis pulueris bombardarum, nec ipsius scitu, mandato et voluntate haec submersio facta est, nec vnquam fuit occasio eiusdem submersionis praefatae nauis cum rebus praefatis, ita ipsum et ipsos deus adiuuet et Sancta Euangelia; et habent partes praefate terminum iuramenti pro praefata feria secunda ante festum Ascensionis Domini nunc instans in arce Drohicensi iuxta decretum nostrum praesens rotam juramenti cittata et acta, quo termino adueniente si pars rei iura- uerit cum testibus praefatis, ex tunc debet esse absoluta; casu alltero, //[124v] 1_quo iurare recusa- uerit"1 et neglexerit tunc eidem praefato Joanni actori debet soluere praefatos centum marcas pro rebus praefatis submersis sine vlteriori quouis iure, strepitu.
Datum Cracouiae, feria quarta in vigilia Sancti Matthiae apostoli, anno Domini millessimo quin- gentessimo vigesimo quarto.
98. 	Actio inter praepositum Trocensem, hono- rabilem Stanislaum Sczekaczin et honorabilem Eustachium, plebanum et notarium regiae Maiestatis, pro expositis ad aedificia ecclesiae in Eysziszki.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux etc.
Vniuersis et singulis ordinariis vicariis in spiri- tualibus et officialibus iudicibus ecclesiasticis per et infra dominia nostra, tamque regni quam Magni Ducatus, existentibus et aliis praesentibus requi- rendis, sincere et deuote nobis dilectis gratiam nostram. Reuerendi in Christo patres venerabiles et honorabiles, sincere et daeuote dilecti, quamuis ad ecclesiam parrochialem in Eyxisky juris patro- natus nostri et Vilnensis diocaesis certo modo sine perpriuacione diffinitiuae sententiae, auctoritate ordinaria latae, siue per cessum honorabilis Nicolai de Poltowsko vaccantem praeseiitauerimus venera- bilem Stanislaum Szczekoczky, praepositum Tro- censem, eiusmodique praesentacioni ratam habue- rimus, tamen quia in praesenciarum honorabilis Eustachius plebanus et notarius noster veniens hue ad nos exposuit, quomodo deputatus erat per reuerendissimum in Christo dominum Joannem ex ducibus Lituaniae, episcopum Vilnensem, in cura- torem seu coadiutorem praedicto Nicolao plebano,
17.801
107


tunc furiositate atque dementia capto, sic quod per vnum et dimidium annum curam et administra- tionem tarn ipsius furiosi plebani quam praefatae ecclesiae asserit se gessisse multamque summam peccuniis propriis ad aedificia et ad dissolutionem debitorum, per dictum plebanum contractorum, exposuisse in spem dictae ecclesiae parrochialis titulo perpetuo coadiutoriae possidendae, prout earn ab ipso reuerendissimo domino episcopo Vilnensi obtinuerat et vigore eius sese intromitti ad eandem ecclesiam procurauerat, propter quod supplicauit nobis, quatenus sibi pro omnibus debitis expositis cum ipso Stanislao Szczekoczky iusticiam minis- tremus aut ministrari iure ipsorum competenti ad- mittamus. Nos itaque supplicacionibus praedicti Erasmi Eustachii permoti, cum iusta petentibus non est denegandus consensus, si ita et quod idem Erasmus plus de propriis peccuniis pro aedificiis et dissoluendis debitis exposuerit, quam ex eiusmodi ecclesiae parrochialis prouentibus interea tempo- ris perceperit, ex quo de absente Szczekoczky praesentato nostro iusticiam ministrare non potuimus, permissimus eidem Erasmo cum illo iure proinde experire; vobis ergo judicibus eccle siasticis et vnicuique vestrum mandamus, //[125] ’■quatenus inter eosdem'1 Erasmum et Szczekoszky iusticiam pro supra scriptis debitis et expositis ministretis aliter non facturi pro gratia nostra. Harum quibus sigillum nostrum est subimpussum testimonio literarum.
Datum Cracouiae, feria quinta ante dominicam Laetare proxima, anno Domini 1524.
99. 	Eadem actio in secundo folio sequenti est scripta.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux etc.
Generosis Nicolao Wodinsky de Miedziliesie, judici, Bartholomaeo Pobikrowsky de Pobikrowy, subiudici, et aliis officialibus judicii nostri terrestris Drohicensis fidelibus nostris dilectis gratiam regiam. Generosi fideles dilecti, significamus vobis tenore praesentium, quia quemadmodum causa inter magnificum Petrum, palatinum Polocensem et capitaneum Drohicensem, actorem ex vna et nobilem Joannem Kuczinsky, haeredem de Kuczyn cittatum, ex altera partibus in vim appellationis a parte cittata ex controuersia et responsis occasione exarationis cuiusdam agri, fluuio Nur contigui, ex vi remissionis per iudicium vestrum terrestre erat
deuoluta cum decreto parato ad Maiestatem nostram regiam absque certi praefixione termini, secundum quod ipsa remissio cum decreto et controuersia sub sigillis vestris et actis terrestribus Dro- hicensibus latius obloquitur, sed quia ipse Joannes Kuczinsky cittatus asserebat se eodem decreto ves- tro contra juris communis formam facto esse gra- uatum, praesertim ex eo, quia vos non attentis ipsius responsionibus et allegationibus, quibus...4
100. 	Выролг пану Яну Довоянови^г с п(а)ном тродкил/, п(а)нолг Юремъ Миколаевичомъ [Радивиловича], о имел(ь)е заставленое, Инъдуру.
Жыкгимон/и, Боэ/сю м(и)л(ос)тью. Смотрели есмо тог(о) дела, жаловал нал/
пан Ян Довойновичъ на п(а)на троцкого, старосту городенского, п(а)на Юря Миколаевича [Радивиловича], иэ/с онъ ему зоставил имен(ь)е свое, на ймя Инъдуру, в пятисо/и копах ірошей литовское монеты, а мел в него тое имен(ь)е викупити на рок - на Боэ/се нарожен(ь)е, и естли бы на то/и рок не выкупил, тогды мел на другое Боэ/се нарожен(ь)е викупити, как жо, дей, и п(а)нове рады н(а)ши на сойме новгородскомъ также межи ними всказали. “И я, дей, тую суму п(е)н(я)зеи на имен(ь)ю своел/ Индуре враднику п(а)на старостину на то/и рок о/идавал, и он не бралъ, а имен(ь)я моего и тепер вживае/и(ь)”. И мы писали о тол/ до п(а)на троцкого, старосты городенского, абы он тую суму п(е)н(я)зеи в него взял, а того его имен(ь)я ему ся поступил, а пан староста при- сылал к нал/ зъ записол/ его служебника своего Костюкжа. И то/и служебникъ его с п(а)номъ Яномъ перед нами очивисто мовил тыл/ обычаел/: “Запродал, дей, онъ п(а)ну моему Индуру в пятисо/и копах грошей на рок - на Боэ/се нароженъе, а што бы пан мой наложилъ, он мелъ то/и накладъ п(а)ну моему заплатити, тоэ/с тое и//[125ѵ]І'мен(ь)е къ своей руцэ'1 взяти, ино он мне тую пятьсо/и кои грошей о/идавал, а накладу не хотел платити, и я, дей, для тое причины тых пенязей без накладу в нег(о) не брал, и хоче/и(ь) пан мой тое его имен(ь)е держати до другог(о) року - Боэ/сего нароже- н(ь)я, водлуг запису его”, - и на то запис
Nr. 99
4 B. neužbaigta (Д. явно не окончено).
108


п(а)на Яновъ под многими печат(ь)ми перед нами вказывал. В тол/ записе стоит(ь), естли бы ow ему на тот рок - Боже нароже«(ь)е - тое сумы, пятьсотъ коп грошей, не отдал, тогды naw староста мает(ь) тое имеи(ь)е его держати до другог(о) Боа/сего нароженъя, а в другою же листе, в тол/ же листе нижей написано, што наложит(ь) naw староста на тое его име- w(b)e, ow тот наклад с тыми пятмисот копами грошей п(а)ну старосте мает(ь) за/тлатити, тож тое HMew(b)e Индуру къ своей руцэ взяти. И naw Ян перед нами мовил: “Иж врадникъ п(а)на старостам Костюшко ни для которое иное причины пенязей не брал, леч мене отдаляючы от тог(о) имеч(ь)я, а тал/, в томъ имеч(ь)и моемъ, жадного на/еладу его нет”.
И мы, з обу cTopow тых речей ихъ выслухавши, так есмо межи ними всъказали, иж naw троякий маеть тое HMew(b)e, Икдуру, держати до другого року - Божего нapoжew(ь)я, а тыми разы о на/сладъ тог(о) имеч(ь)я дали есмо ИМЪ 3 обу CTOpOW вижы, которые ж вижи по Великоденной недели, в понеделокъ талі мают(ь) выехати до тог(о) имек(ь)я Индуры, и врадникъ п(а)на старостам Костюшко маеть накладъ п(а)на своего перед тыми вижи вказати, а они з обу CTopow мают(ь) тот накладъ ошацовати справедливе, што будет(ь) Костюшко вробил, збудовал до сего часу - Середопостное недели, тог(о) накладу суму, ошацовавши, тые оба вижи под своими печат(ь)ми маютъ на обе стороне: как п(а)на старостину враднику, так и тэж п(а)ну Яну, листы свои дати и через тот рок, Середопостья, naw староста и его врадникъ вжо не мают(ь) в толі имек(ь)ю никоторого накладу причиняти. А штобы om сего часу - Середопостное недели - naw староста або его врадникъ будет(ь) причиняти, робити, то будет(ь) на свою шкоду чинити, а naw Ян Довойновичъ не повинек ему тог(о) платити. А пгго ся дотычеть, иж naw Ян мовил, штобы талі накладу жадног(о) не было, тогды мы так сказуемъ: иж naw староста въ п(а)на Яна маеть пенязи свои, тую пятьсот коп грошей, взяти тыми часы, а имек(ь)я ему ся поступити со всимъ, с чылі будет(ь) взял, а што Держалъ и вжывал через рокъ, то все naw староста мает(ь) п(а)ну Яну поотдават(ь) и опра- вит(ь). И естли ж бы тал/ который наклад былъ, тогды на тот рок прыйдучый - Боже
нарожек(ь)е - naw староста, его м(и)л(ос)тъ, городекский, маеть тую пятсот кои грошей и вышеймененую суму за накладъ в пана Яна взяти, а тог(о) имек(ь)я, Индуры, ему поступити. А инымъ вжо ничил/ не маеть ему тог(о) имен(ь)я гамовати, а што Кошскюшко2 после н(а)шого сказан(ь)я привпоминал ся и вказывал перед нами запис, иж бы naw Ян к той же суме въ п(а)на старосты взял пятьдесятъ коп грошей, “але, дей, я тымъ записолі тог(о) име- н(ь)я не гамовал, нижли есми гамовал накладомъ п(а)на моего”, - къ которому ж запису //[126] 1_naw Ян тэж ся не знал'1; мы тот запис на сторону отложили. Маеть naw староста, кролі тое заставы тых пенязей, подлугъ тог(о) запису, на нел/ праволі искати. А на ошацо- Baw(b)e накладу naw Ян Довойновичъ взялъ в нас зъ своее руки вижами дворан наших: Васка Ивановича Губара а Василя Колонтаева, а Ивашка Гринковича, а naw староста городен- ский взялъ в нас зъ своее руки: ключника гopoдewcкoгo Лукаша а дворанина н(а)шого Марка Гринковичов, а восковничого городен- ского Чешейка.
И на то есмо п(а)ну старосте, его м(и)л(ос)- ти, дали сес наш лист з н(а)шою печат(ь)ю.
Писан у Кракове, под леты Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсот 24, м(еся)ца мар(та) 5 [день], индик(т) 12.
Копоть, писарь.
4'А п(а)ну Яну Довойновичу тылі же обычаел/ листъ'4.
101. 	Literae ad judicium terrestre Drohicense in causa magnifici Petri, palatini Polocensis, cum Joanne Kuczinski occasione* exarationis cuiusdam agri fluvio Nur contigui.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux.
Generosis Nicolao Wodinski, haeredi de Mie- dziliesie, judici, et Bartholomaeo Pobykrowski, haeredi de Pobikrowy, subjudici, et aliis officialibus judicii nostri terrestris Drohicensis, fidelibus nostris dilectis gratiam nostram regiam. Generosi fideles dilecti, significamus vobis tenore praesentium, quia quemadmodum causa inter magnificum Petrum,
Nr. 100
4 4 Parašyta atskiroje eilutėje, po raštininko parašu (Han. e отдельной строке, ниже подписи писаря).
17*
109


pallatinum Polocensem et capitaneum Drohicensem, actorem ex vna et Joannem Kuczinski, haeredem de Kuczyn cittatum, ex altera partibus in vim appellationis a parte cittata ex controuersia et responsis occasione exarationis cuiusdam agri, fluuio Nur contiqui, ex vi remissionis per judicium vestrum terrestre erat deuoluta cum decreto parato ad Maiestatem nostram regiam absque certi prae- fixione termini, secundum quam ipsa remissio cum decreto et controuersia sub sigillis vestris ex actis terrestribus Drohicensibus latius obloquitur, sed quia ipse Joannes Kuczynsky cittatus asserebat se eodem decreto vestro, contra juris communis formam facto, esse grauatum et praesertim ex eo, quia vos non attentis ipsius responsionibus et allega- tionibus, quibus deducebatque agri, quos arabat, sunt cum vtraque rippa praenominati fluuii Nur bona legittimaque paterna, quae asserit se vltra omnes terrestres praescriptiones tenere et possi- dere, decreuistis in praeiudicium ipsius in eodem paena trium marcarum parti et judicio totidem nulli partium praefatarum probationem decernendo, quod nobis videtur esse contra juris formam, volentesque de remedio justiciae cuilibet proui- dere, mandamus vobis omnino volentes habere, quatenus eiusmodi decretum, per vos inter partes praefatas latum, in nihilum redigatis, quod et nos praesentibus4 in nihilum redigamus et vti ipsi Joanni possessori eorundem agrorum probacionem super pacifica eorundem possessione cum sex tes- tibus nobilibus adiudicetis et decernatis, prout recto jure progressu in talibus possessori //[126v] bincubit probacio et1 nihilominus kmethones ipsius Joannis, in quibus possessionem in eisdem paenis per vos super ipso decreto praefato palatino assig- navitis, eidem Joanni restituatis et restituere decernatis pro gratia nostra facturi.
Datum Cracouiae, feria quinta in vigillia An- nuncionis Mariae, anno 1524, regni vero nostri decimo octauo.
102. 	Радцы краковскому, п(а)ну Михе^(ю) Шпису, на ара дну певных мы г и комод у ВелЦиком) к(ня)з(стве) Лиг(о)л(ско)м поспод з Михелем Езофовичом, жидом.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Бил намъ чолом рядца места Краковского, пан Михел Шпис о том, што есмо продали коморы н(а)ши: восковые и соляные, у Луг<ку и въ Володимери, и в Берести, в Каменцы, в
Дорогичине, в Мелнику, в Лосичах, в Городнє и з мыты всими старими - сухим путемъ и водою, и по перевозом по тому, как бывало за о/ица н(а)пюго Казимира и за брата н(а)пюго Александра, королей, ихъ м(и)л(ос)ти, и за нас, мы/инику н(а)пюму Михелю Езофовичу и его3 товаришомъ тымъ, которих бы он собе к тым коморам и мыту припустил, почонши от Громниць, индыкта второгона/ицать, на три годы.
А он мел намъ с тых комод и з мыта в кождый годъ давати по три тисячи кои ірошей готовизною: как полрока выйдетъ, он мелъ намъ дати полтори тисечи кои грошей, а как другая3 полрока выйдетъ, и он мел другую полтори3 тисячи кои грошей нам дати, также на другий и на третий рок мел он намъ по три [ти]сячи кои грошей до скарбу нашог(о) давати. И на то4 есмо Михелю Езофовичу оранду н(а)шу дали. И потом пан Михел Шпис з Михелем [Езофовичом], жидом, пришодшы перед нас, и то нам оповедили, иж они в том межи собою згодили се, хотечы тые вси коморы и мыта, вышейреченые, наполы держати, водле которого ж ихъ згожен(ь)я и перед нами опове- дан(ь)я, мы п(а)на Михел(я) Шписа к половицы тых всих комор и мы/и, вышейписаных, з ласки н(а)шое припустили, иж маю/и(ь) п(а)на Михел(я) Шписовы слуги, которим он то поручниць), в тых доходех коморных и мы/иныхъ во всемъ во всей половицы волни быти и справовати ся, и рядыти, и доходы на него збирати так, как Михеля жидовы слуги, водлугъ тое оранды н(а)шое, которую есмо Михелю [Езофовичу], жыду, на его имя дали. И не мае/и(в) Михел, жид, ани слуги его без слуг п(а)на Михел(я) Шписовых тых доходов збирати, а Михел(я) Шписовы слуги без его слуг также не маю/и(ь) одни в томъ ся справовати, нижли маю/и(ь) они сполом тые коморы и мыта держати и доходы з них збирати, и нам п(е)н(я)зи в кождый rod до скарбу н(а)шого маютъ о/ида- вати, подлугь тое оранды н(а)шое, которую есмо на то Михелю [Езофовичу], жыду, дали.
И на то есмо п(а)ну Шпису дали сес нашъ лис/и з н(а)шою печатью.
Nr. 101
4 Toliau parašyta nomine ir užbraukta (Далее нап. nomine и зачеркнуто).
Nr. 102
4 Pakartota (Повторено).
ПО


Писан у Кракове, nod ленг(ы) Бож(его) на- роэ/с(енья) 1 пя/исо/и 24, м(еся)ца марца 9 [день], индик(т) 12.
В томъ листе рука королевская.
Копоть, писар.
Жыкгимон/и, Боэ/сю м(и)л(ос)тью.
103. //[127] Михелю Езофовичу до п(а)на подскарбего о принятье на личбе квитон ротмистра ШостодкоДо).
Жыкгимон/и, Боэ/сю м(и)л(ос)тью.
Подскарбему земъскому, маршалку и писару н(а)іному, державъцы слонил/скому и камениц- кому, п(а)ну Богушу Боговитиновичу.
Бил намъ чолол/ мы/иникъ нам/ Михел Езофович о тол/, игго ж он з нашил/ дозволеньемъ купил слуэ/сбу в ро/имистра н(а)шого Шос- тоцког(о) в то/и час, ка/с мы еще не ездили до Полоцка, которое ж службы того Шостоцкого сума - тисяча кои грошей и одинна/ицеть кои, и семъ грошей, а зашкодных п(е)н(я)зеи - сорок кои и деве/и кои грошей; а сукны - другая половица, которую ж слуэ/сбу Шостоцкого мели мы сполна платити.
Ино тыми разы мы/иник нам/ Михел Езофович половицу с тое службы Шостоцкого, што мы мели платити ему сукны, намъ о/ипустил и бил намъ чолол/, абыхмо казали тую суму п(е)н(я)зей - тисячу кои и шестьдесятъ кои, осемъ грошей - ему заплатити.
Ино мы для его к нал/ поволности на его чолол/би/и(ь)е то вчинили: казали ему тую суму пенязей - тисячу кои и шестьдеся/и кои, и семъ грошей - з доходов наших мы/иных и коморныхъ: луцкихъ и володимерскихъ, и берестейскихъ, взяти за два годы. И, ты бы, о томъ ведал и тые листы вызнаные и зашкодные службы Шостоцкого в него на личбе принял.
Писан у Кракове, nod леты Бож(его) наро- ж(енья) 1 пятьсо/и 24, м(еся)ца април(я) 3 [день], индик(т) 12.
В тол/ листе рука королевская.
Копоть, писарь.
104. Ety ж до п(а)на подскарбего о запла- чен(ь)е ему з скарбу певных п(е)н(я)зея, за- служоног(о) жоднерског(о).
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тью. nodcKap6eMy земъскому, маршалку и писа-
РУ н(а)шому, державцы слонил/скому и ка-
меницкому, п(а)ну Богушу Боговитиновичу.
Бил намъ чолол/ мы/иникъ нашъ Михел Езофович о тол/, што ж он з дозволеньемъ нашил/ покупил в некоторих служебных наших слуэ/сбу их и на то, дей, листы их вызнаные и куичые в себе маеть. Ино мы первей сего всимъ служебнымъ нашил/ половицу службы их о/итру- тили, а другую половицу мели есмо имъ казати зъ скарбу н(а)шого сполна заплатити. И тыми разы мы/иникъ нам/ Михел с половицы тое службы, которую у служебныхъ наших покупил, о/ипустилъ нал/ третюю час/и(ь), што мы мели сукны платити и бил намъ чолол/, абыхмо казали тую слуэ/сбу зъ скарбу нашого ему заплатити. А к тому тэж, што перво сего писар нам/ латинский, пан Павел Нарушевичъ, брал в него на наши по/иребы и земъские п(е)н(я)зи, и сукна, и што тээ/с ты по смерти небоэ/счика п(а)на Аврама Езофовича побрал у склепе Авра- мове сукна сына его Нахимови, и к тому тэж, што мы заступили ему долгъ кн(я)зя Резанского, о томъ есмо, о всел/ первей сего ему до тебе листы наши писали, аэ/сбы ты то ему зъ скарбу н(а)шого заплатилъ. И ты, дей, за то ни e //[ 127ѵ] 1_чомъ заплаты ему'1 не вчинилъ.
А прото ж, и тыми разы приказуемъ тобе, аэ/сбы еси тую слуэ/сбу, которую он у служебныхъ наших з нашимъ дозволен(ь)емъ покупил, што мы, тыл/ служебнымъ о/итрутивши въ их слуэ/сбе половицу, мели ил/ другую половицу сполна платити, а Михел в томъ ещо с половицы тое службы третюю часть суконную заплаты нал/ о/ипустилъ, и што пан Павел Нару- шович на н(а)ши по/иребы в нег(о) брал, и тэж што ты сукна сына его у склепе Аврамо- ве побрал, и долгъ кн(я)зя Резанского, за то за все ему зъ скарбу н(а)шого заплату вчинил, подлугъ листовъ и вызнаней, которые он на то neped тобою положил, аэ/сбы он нал/ о тол/ болши тог(о) не жаловал.
Писан у Кракове, nod ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсо/и 24, м(еся)ца април(я) 3 [день], индик(т) 12.
Копоть, писарь.
I
105. 	Zochi et generosa Anna Dowoinowa cum filio eius Andrea occasione limitum inter bona Zochi et bona Telaki.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux etc.
Ill


Generosis et nobilibus Joanni Kamiensky, suc- camerario Drohicensi, Stanislao Niewiadomsky, vicecapitaneo Drohicensi, Paulo Nuzewsky, Jacobo Dibowsky, fidelibus nostris dilectis, gratiam regiam. Generosi et nobiles, fideles dilecti, iamdudum inter nobiles Zochi ex vna et genero- sam Annam Dowoynowa et Andraeam, succamerarium Magni Ducatus Lituaniae nepoteque eorum, partibus ex altera pendente lite et causa occasione limitum et granicierum inter bona hae- reditaria Zochi et bona Theliaky districtus terrae Drohicensis primum coram judicio terrestri, de- mum ex remissione eius coram generoso Joanne de Kamionka succamerario Drohicense, qui auc- toreatum pro nobilibus praefati Zochii adiudicauit, post appellationem a decreto dicti succa- merarii, ad nostram regiam Majestatem interpo- sitam; vestris fidelitalibus a nobis fuit commissa, vbi iure campestri iuxta tenorem legittime procedendo circa possessionem limitum eosdem nobiles Zochi mediante decreto vestro conseruastis a quo quidem - iterum pro parte eiusdem generosae Annae - et Andraeam filium eius vigore quarum literarum commissionis in campum seu locum granicierum partibus vtrisque vocatis iterum exe- mistis literisque vestris iuxta earum tenore parere minime voluistis, sed quia pro parte generosae Annae per tutorem suum exceptum fuit, quod praedictam generosam Annam fuisse infirmam; jdeo super fide petitum vos causam ipsam in ea procedere in praedudicium4 et damnum non modicum ipsorum nobilium actorum uolentes ad nos remisitis terminumque certum partibus coram nostra regia Maiestate assignastis, vbi praefati nobiles Zochowiae actores coram nostra Maiestate regia constituti querulose ob neglectam eius jus- ticiam conquesti sunt et eius de justicia prouidere //[128] bsupplicauerunt. Idcirco*1 comittimus et mandamus, quatenus certo die videlicet feria secunda proxima post festum Ascensionis Domini proxime, ventura tanquam in termino peremp- torio ad locum praefatam differentiarum granicierum conuenientes vocatis ad sui praesentiam sub ammissione causae partibus praefatis audi- tisque eorum propositis et responsis et iuribus partibus bene reuisis, solum Deum prae oculis ha- bentes neutrique parti fauentes impremissisque partium auctori oculum in praefatis graniciebus habere debeatis decernatis. Et tandem signis me- talibus et granicielibus ad plenum cognitis ad
praedictorum haereditariorum bonorum inter partes praefatas, limitacionem procedatis ac distin- guatis, semotisque, quibusvis dilationibus et appellationibus finem et pacem perpetuam eiusmodi causae imponatis facientes id quod decreueritis a partibus ipsis firmiter teneri et obseruari decreto vestro mediante, vnius vestrum absentia non obstante, secus non facturi, pro gratia nostra.
Datum Cracouiae, feria quinta post primam dominicam Pascae, anno Domini 1524.
Alliae litterae eiusdem in hune modum et tenorem.
Sigismundus etc.
5'Generosis Nicolao Wodinsky de Miedzilyesie, judici, Bartholomaeo de Pobykrowy, subiudici Drohicensi, fidelibus dilectis gratiam regiam. Generosi fideles dilecti, expositum est coram nobis pro parte nobilis Nicolai Zatinsky, quomodo dum coram judicio occasione capite seu inter episcopalem Raphael dicti Nicolai Zatinsky filii per eum tanquam actorem contra nobilem Albertum'5.
106. 	Мещанол/ берестеяскилг до п(а)на под- ска/йего о давая(ь)е илг знати за часу для готовая(ь)я сереб(щыя) и ордыящия.
Жыкгимонти, Божю м(и)л(ос)тью.
Подскарбему зел/скому, маршалку и писару н(а)шому, державъцы слонил/скому и Каменецкому, п(а)ну Богушу Боговитиновичу.
Присылали к нал/ войтъ и бурмистры, и рядцы, и вси мещане места Берестейского, чолол/ биючы о тол/, што ж коли мы и п(а)нове рады Великог(о) князства Литовского без небы/иности нашое покладаюсь) на места наши серебіцызну и ордынщину, ино, дей, двора- не наши, которые прыежчаютъ тал/ з листы н(а)шими тое серебщины и ординъщины на нихъ правити, они, дей, того часу скоро прыехавши, праветъ на них децкованей своих и кажу/и(ь), дей, имъ себе и кони свои тал/ у месте стравовати2, и на то, дей, имъ накладу мног(о) выходинг(ь), и тяжкость ся имъ в тол/ великая дее/и(ь). И били нал/ чоломъ мещане берестейские, абыхмо казали ил/ о тол/ ведан(ь)е
Nr. 105
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) praejudicium
5 5 В. į registrą neįrašyta (Д. в реєстр не вписано).
112


за часу давати, коли быхмо мели на места н(а)іпи серебщыны класти.
Ино наж ся видело, естли коли серебщину и ордынъщину на места наши будемъ покладати, ажбы имъ ow того часу, как будет(ь) положоно, ведая(ь)е о тож //[128v] ’’дано за чотиры недели-1. А прото ж, коли мы або п(а)- нове ряды н(а)іди без бытности н(а)піое сереб- щизну и ордиящину на места напій будуть покладати, ты бы, имъ om того часу, как будетъ положоно, ведати имъ давал через лист своя за чотири недели. А естли через чотари недели тое серебщины и ординъщины не отдадутъ, ино вжо дворане н(а)іпи мають тую серебъ- щину и ордиящину на нихъ отправили. А дец- ковая(ь)е бы еси казал на них брати, подле обычая и права земъекого, и таковыхъ стацей тяжкихъ на ней2 брати не казал, ажбы меща- нож нашимъ в тож тяжкоста не было.
Писая у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятсот 24, м(еся)ца април(я) 27 [день], индык(т) 12.
Копоть, писарь.
107. 	О заплачея(ь)е заслужоног(о) небожчика Шторца, ротмистра, пану Михель Шпису.
Жыкгимоят, Божю м(и)л(ос)тью.
Подскарбему земъскому, маршалку и писару н(а)шому, державцы слонижскому и Каменецкому, п(а)ну Богушу Боговитиновичу.
Мовил намъ воевода краковский, каяцлерь нам/ Коруны Полское, пая Крыштофъ Шыдло- вецкий, яко опекуя души ротмистра н(а)шого, небожчика Шторца, о тож, шго ж, дей, оя, как будучи у-в отчизне нашой - Великож князстве Литовскомъ - служил намъ, которая ж служба его ему не заилачона была. Яко ж есмо неоднокроть до тебе писали, абы еси тую всю службу его зъ скарбу н(а)шого ему заплатил, и ты, дей, на розсказая(ь)е н(а)шо того вчинити не хотел.
А прото ж, и тыми разы приказуемъ тобе, абы еси тую всю службу его заплатил радцы места Краковского, п(а)ну Михел(ю) Шпису, або тому служебнику его, которог(о) оя до тебе зъ симъ нашиж листож прии/леть. И листы зашкодные бы еси в нег(о) взялъ конечно, а инако бы еси того не вчинил, абы пая воевода, его м(и)л(ос)іъ, наж о тож болши тог(о) не въпоминал. А што оя кому будет(ь) должонъ,
то все пая воевода, его м(и)л(ос)ть, яко опекуя, маеть тыж платити.
Писая у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсот 24, м(еся)ца мая 7 [день], ия(дикт) 12.
В томъ листе рука королевъекая.
Копоть.
108. 	Выролг кн(я)зю Тимофею Пузыне зъ Юлг- нож Ваякевичож и жоною его о именье Носово.
Жыкгимоят.
Смотрели есмо тог(о) дела, стояли перед нами очивисто, жаловал наж дворания нам/, княз Тимофей Иванович Пузына, на дворанина н(а)шого Юхна Ваякевича о тож: “Держить, дей, оя имея(ь)е, на имя Носово, которое ж имея(ь)е дали были ваша м(и)л(ос)ть, г(оспо)- д(а)рь, брату моему, небожчику кн(я)зю Василю Ивановичу Пузине, и его жоне, и их детемъ до очищея(ь)я отчызны его - именей смолея- скихъ. А к тому имея(ь)ю по брате моемъ я близкий, нижли хто иный”, - и прывилей нам/ на то маеть в себе. И Юхно поведил перед нами, “што ж, дей, оя того брата его, небожчика кн(я)зя Васильеву жону, невестъку его, за собе понялъ, и тот привилей нам/, который есмо пред//[129],-ку его, кн(я)зю Василю-1, на тое имея(ь)е дали, в него есть, а тот привилей никому не служит(ь), леч жоне моей”.
Ино мы казали кн(я)зю Тимофею Пузине тот привилей перед нами положити, и в тож привили стоить, иж есмо кн(я)зю Василю Пузине, брату его, дали тот двор нам/ на его парсуну и его жоне, и детеж до очищея(ь)я отчызны его. Ино мы, о томъ межи ними досмотревши, и тому есмо порозумели, иж княз Тимофей Пузына к тому имея(ь)ю Носову ничого не мает(ь), дали есмо тое имея(ь)е Носово Юхновой жоне держати до ее живота для тог(о), иж у привили имя ее выписано стоит(ь). И мает(ь) Юхнова жона тое имея(ь)е Носово держати до живота своего со всими людми того имея(ь)я: даяными и тяглыми; и з землями: пашными и бортными; и з сено- жат(ь)ми, и з гаи, и лесы, и з дубровцми, и з ловы: зверияными и пташими; и з реками, и з речками, и з ставы, и з млыны и их вымелки, и со всими службами, и входы тыхъ людей и земль, и з даями: грошовыми и медовыми, бобровыми и куничными; и з дяклы: оржаны-
113


ми, и овсяными; и со всими иными платы и доходы, и пожи/ики того имен(ь)я, и со всимъ с тьш, как ся тое имен(ь)е Носово само в собе и в граница* ся своих маеть.
А на твердость тог(о) и печат(ь) н(а)шу казали есмо приложите къ сему н(а)піому листу.
При тол/ были: княз Ян, бискуи вилен(ь)- ский, а подскарбий дворный, державца велён- ский, пан Иван Андреевич.
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) нарожденья), 1 пятьсо/и 24, м(еся)ца мая 16 [день], индик(т) 12.
В томъ листе рука королевская.
Копоть, писар.
109. 	Мытнику Михелю Езофовичу до п(а)на подскарбего з стороны принят(ь)я на личбе долгу его и заплаченья решты єму.
УКыкіШАонт.
Подскарбьему зейскому, маршалку и писару н(а)шому, державцы слонил/скому и Каменецкому, п(а)ну Богушу Боговитиновичу.
Бил намъ чолол/ мы/иникъ наш Михел Езофович и поведил перед нами, што ж мы остали ему винны за сукна и за иные речы немалую суму пенезей, и на то, дей, он листы н(а)ши, до тебе писаные, в себе маеть, и бил намъ чолол/, абыхмо казали ему то/и долгъ заплатите.
А прото ж, на которые долги свои он перед тобою листы н(а)ши вызнаные вкаже/н(ь), ты бы, в нег(о) в томъ во всемъ личбу достаточную взял. И што мы ему зостанел/ винны, на тоть долгъ дали есмо ему двесте коп грошей з доходов коморы н(а)шое Луцкое и Володимерское за прошлый rod, а трыста копъ грошей, ажбы еси ему о/итрутил за корчмы и вагу Могилевскую, а сто копъ грошей, поведил он нал/, иж ты ему у Вил(ь)ни дал. А што еще назвыш тое шестисот коп грошей долгу его на нас зостане/и(ь), тую бы еси достол ему зъ скарбу н(а)шого заплатилъ без всякое о/иволоки. Так- жо, дей, по выехан(ь)ю нашол/ з Великог(о) князства Литовского покупил он з нашил/ дозволеньемъ в ро/имистров наших и въ их деся/иниковъ службу ихъ, и на то, дей, тэж листы их вызнаные в себе мае/и(ь), и бил намъ чолол/, абыхмо и тую службу, што он покупил з нашил/ дозволен(ь)емъ, казали ему заплатите. Ино которую службу будет(ь) он в ротмис¬
тровъ и десятников з нашою волею покупил, а на што листы наши вызнаные перед тобою положить, ты бы, и в тол/ личбу в него взялъ, и што зостанемъ ему винны, то бы еси ему //[129ѵ] 1_зъ скарбу н(а)шого заплател'1. Как жо есмо очивисто полетали от нас тобе в тол/ розсказата кн(я)зю Яну, бискупу, его м(и)- л(ос)те, вилен(ь)скому, и, ты бы, его м(и)- л(ос)ти в тол/ послушон был.
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсот 24, м(еся)ца мая4, ин- дик(т) 12.
В тол/ листе рука королевская.
Копоть, писар.
110. Пушкару киевскол/7 Яну позволея(ь)е десети драбон метя.
Жыкгимонт.
Воеводе кйевскому, державцы свислофсому, п(а)ну Андрею Немировичу.
Бил намъ чолол/ пушкаръ наш киевский Ян, абыхмо дозволили ему десет драбов мета ку службе нашой на замок наш Киевский.
Ино мы ему тог(о) дозволили, и, твоя бы м(и)л(ос)ть, ротмистру н(а)шому Станиславу Мыслимицкому приказал, аз/сбы он тыхъ десет драбов мета ему тал/ не заборонял и тую его десет драбов в роту свою пописал, нехай он намъ служит(ь) службою пушкарскою по тому, как и перед тыл/ служивал.
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсот 24, м(еся)ца мая 23 [день], индикт 12.
Копоть.
111. Wysokie cum TYzeczyny.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis et singulis, quia dum fuisset orta controuersia inter nobiles Joannem et Nicolaum Trzeczynowie de Swiaczno ex vna et magnificam Heduigim, relictam olim magnifici Joannis Lita- uor, tenutricem bonorum nostrorum oppidi nostri Wysokie in terra Drohicensi consistentiura, no- bilemque Andream Hynca, aduocatum et prae- consulem, ac consules totamque communitatem oppidi eiusdem Wysokie partibus ab altera occa-
Nr, 109
4 Diena nenurodyta (День не указан).
114


sione granicierum e,t limitum inter bona eadem nostra Wysokie et bona praefatoram nobilium Trzeczinowie haereditaria Viszniewo et Swiaczyno nuncupata in eadem terra Drohicensi consistentia ac subsequaentia occupatione vadii trecentarum marcarum pecuniarum, sub quo vadio praefata Heduygis Litawarowa cum aduocato, praeconsule et consulibus vtrique communitati de Wysokie aducere debuerunt capitaneum nostram Drohicensem cum commissariis aliis, per nos ad id deputatis, ad locum limitum perpraefatorum4 pro die certo in decreto commissariorum eorundem expresso, prout eorum acta latina //[130] 1_id continentur, pro quo*1 vadio rogatione non educ- tionis eiusdem capitanei cum commissariis inito praefati nobiles Trzeczinowie eandem Heduygim Liteowarowa2 cum aduocato, proconsule, cum consulibus et communitatem5 oppidi nostri Wysokie in jus castrense Drohicense cittationibus lite- ralibus cittauerant ipsosque pro eodem vadio in lucro condemnari obtinuerunt contradictionem et repugnationem, exceptionibus et allegationibus praefati aduocati proconsulis et consulum suo et tocius oppidi nominibus factis, ac in literis nostris in ea causa eis concessis non obstantibus, cum autem praefati aduocatus et oppidani nostri a decreto praefati judicii castrensis, quo mediante in lucro fuerant condemnati, ad nostram Majestatem appellasset fuissetque praesentibus coram nobis pro die hodierna praefixus terminus; in quo nos auditis partis vtriusque controuersiis allegationibus et exceptionibus eorum diligenter exauditis et toto processu causae reuiso considerantes, in- primis aduocatum praeconsulem et consules ad communitatem oppidi seu villae dislimitandae nullum inter se habere ad factionem limitum, vt videlicet ipsi vocari debeant ad commissariorum per nos deputari solitorum praesentiam, quando- quidem neque nos id commiseramus commissariis et ad3 limites praefatos deputatis propterea de consilio consiliariorum nostrorum, ad praesens nobiscum existentium, decreuimus vadium praefatum trecentarum marcarum in eundem aduocatum, praeconsulem, consules et communitatem oppidi nostri Wysokie fuisse et esse contra omnem jurisditionem impositum ipsosque ad eius solutionem illegittime fuisse in lucro condemnatos et propterea eosdem ob ipsius vadii solutione et a molestatione occasione eiusdem vadii et limitum praefatorum per nobilem Joannem et Nicolaum
praedictos decreto illis inferenda absoluimus et liberos facimus, decernendo ipsos per eosdem nobiles praemissorum occasione amplius molestari non debere, tenore praesentium mediante reser- uantes. Nihilominus integram actionem eisdem nobilibus cum magnifica Heduygi Litauoroua, ve- lut tenutrice bonorum nostrorum Vysokie, ad quam factio limitum bonorum tenute eius pertinet, occasione eorundem limitum et vadii praefati iuxta commissionem nostram in ea ipsa causa per nos data actaque commissariorum nostrorum et omnem juris processum in ea causa habitum, vt coram eis commissariis nostris eorum vnius absentia non obstante pro limitibus eisdem et judicio castrensi Drohicensi occasione vadii praefati iure mediante experiantur ad in uicem secundum terrae consuetudinem et ordinem juris in talibus solitum obseruari harum testimonio literarum, quibus in fidem sigillum nostrum ducale est praesentibus inpressum.
Actum et datum Cracouiae, feria secunda Pen- tecostes, anno Domini 1524, regni nostri decimo octauo.
Hyncza Andraeas eiusdem modi literas accepit provt superius descriptum est, //[130v] ‘*nec non etiam*1 ciues seu oppidani oppidi Wysokie similiter eiusmodi literas causa defensionis vadii ac- cepturi sunt etc.
112. 	Recognitio Pauli Rączko, Andrae Hinca.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis et singulis tarn praesentibus quam futuris harum noticiam habituris, quomodo constitutus personaliter coram nostra Maiestate generosus Paulus Rączko de Puczicze, tribūnus Bielscensis, non compulsus nec coactus, sed libere ac publice recognouit, quia ipse generosam Annam, consortem suam charissimam, ad instantiam generosi Andraeae Hyncza de Wyrzchucza haeredis, occasione villae Myskowice, in districtu Melnicesi consistentis, ex causa permutationis, pro aduocatia in oppido Wysokie sita, cum ipso Paulo factae, prout latinae literae eiusdem modi permutationis canunt et obloquuntur, ad terminos Nr. Ill
4 Taip rankr,, reikėtų skaityti (Так в ркп,, следует читать) praefatorum
5 Taip rankr,, reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) communitatc
115


primos et proximos terrestres Drohicenses proxime celebraturos aut ad primam et proximam actorum terrestrium Drohicensium ibidem reposi- tionem, quod horum fuerit prius celebratum, debet adducere et personaliter statuere ad consen- tiendum super suam reformationem dotis et dota- licy, simul cum consensu suorum consanguine- orum, per ipsam ibidem in dictis bonis Miskowice quomodolibet habitam, et se de eadem reforma- tione per ipsam Annam euiteme sibi Andraeae Hynca abrenunciandum et in toto recedendum. In cuius rei testimonium, fidemque sigillum nostrum praesentibus est subimpressum.
Actum, datum Cracouiae, feria quarta, in pro- festo Corporis Christi proxima, anno Domini 1524, regni vero nostri decimo octauo.
113. 	Andreas Hinca de Wirzchucza cum Paulo Rączko et consorte eius.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, harum noticiam habituris, quomodo nobilis Andreas Hyncza de Wirzchucza, quondam aduocatus oppidi nostri in Wysokie in districtu Drohicensi, scilicet libere ac perexpressum recog- nouit, quia fideiussit et praesentibus fideiubet generoso Paulo Rączko de Puczycze, tribūno Biels- censi et aduocato moderno dicti oppidi Wysokie, pro nobili Zophia, consorte sua legittima, quia ipsa debebit venire vna cum ipso Andraea, marito suo, super prima et proxime futura judicia terres- tria Drohicensia et coram eodem judicio consentiente ipso Andraea, coniuge suo, mortificare reformationem suam dotalicialem super praefata aduocatia, ab eodem Andraea, marito suo, offi- ciose habitam, erga praefatum Paulum Rączko ceu aduocatum modernum in Wysokie, ehberando sibi dictam eius aduocatiam ab eadem reformatio- ne sua //[131] 1-dota[li]ciali, prout et"1 eliberare debebit idem Andraeas eandem aduocatiam gene- raliter ab omnibus impedientibus, quod facere complereque debebit idem ipse Andraeas sub damnis terrestribus totiens, quotiens in casu non- completionis praemissorum sibi Paulo succum- bendis ad soluendum, pro quibus damnis per- pessis dictus Andraeas in quodcunque ius fuerit euocatus, peremptorie parere respondere ac pro damnis huiusmodi ipsi Paulo satisfacere tenebitur et debebit districtu praescriptionis iuris et facti quibascunque4 remediis prout et cautellis seu
defectu praesentis inscriptionis eundem Paulum et eius posteritatem non euadendo nec aliquod sibi contra praemissa omnia eundenque Paulum et ipsius legittimos successores in subsidium assu- mendo sub ammissione suae causae, praesentium tenore mediante harum testimonio literarum, quibus sigillum nostrum ducale est inpressum.
Datum Cracouiae, in crastino Corporis Christi, anno Domini 1524, regni vero nostri decimo octauo.
114. 	Saluus conductus venerabili Alberto Wiel- zynski, canonico Wilnensi et plebano in Kieydany.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Significamus tenore praesentium vniuersis, quomodo accipientes graui in querella venerabilem Albertum Wielzynsky de Schidlowicz, ca- nonicum Vilnensem et plebanum in Kieydany, magnas et formidolosas inimicitiarum atque insi- diarum denunciationes et domus suae plebanatis inuasiones per reuerendum in Christo patrem dominum Nicolaum, episcopum Mednicensem, fac- tas et illatas sic, quod non possit, vti asseritur, vitae suae esse securus, propter quod supplicatum est nobis, vt illi de seccuritate vitae prouideremus.
Nos itaque verentes, ne aliquod graue scan- dalum exinde sequeretur, praefatoque Alberto de eiusmodi securitate vitae prospicere cupientes, sibi saluum conductum nostrum regium perfec- taque christianitatis vitae securitatem dedimus ac de gratia et scientia nostra darnus praesentibus, volentes, vt ipse in persona sua, vna cum rebus suis, sit saluus et tutus hinc vsque ad foelicem aduentum nostrum Vilnam et vsque ad bene- placitum nostrum. Quocirca vniuersis et singulis subditis nostris ecclesiasticis quam secularibus eum ipsum saluum conductum nostrum notifi- camus, percipientes, vt eum praefato Alberto vbi- que locorum teneant et inuiolabiliter obseruent sub paena criminis laesae Maiestatis nostrae secus non facturi. Harum quibus sigillum nostrum est subinpensum testimonio literarum.
Dattum Cracowiae, die festo Sacratissimi Corporis Christi, anno natiuitatis 1524, regni vero nostri decimo octauo.
Nr. 113
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так. в ркп., следует читать) quibuscunque
116


Commissio propria sacrae Maiestatis regiae.
Scriptum Vilnae.
115. //[131v] Joannes Czuhi et Barbara Zoskowa, ciues caunenses et vilnenses, eum fratribus minoribus in Cauna.
Sigismundus etc.
Reuerendissimo domino Joanni, episcopo Vilnensi, sincere nobis dilecto, gratiam regiam. Re- uerendissime domine, sincere nobis dileete, sup- plicatum est nobis nomine venerabilium et relli- giosorum ministri prouincialis et aliorum fratrum minorum de obseruantia, in regno, dominus nostris commorantium, daeuote nobis dileetorum, quatenus actionem et causam, iam dudum coram nobis et successiue tandem coram reuerendo pat- re, domino Zachario, episcopo Gardinensi et Sanctissimi olim domini nostri papae Leonis apud nos oratore et legato, de lalatere4 ad regna ista dessignato, inter quosdam Joannem Czuhi et Barbaram Zoskowa, ciues nostros caunenses et vilnenses, ex vna et fratres minorum loci Caunensis parte ex altera vertentem et terminatam ac super- nunciatam per Sanctissimum dominum nostrum papam elementem septimum feliciter modernum reuerendae dominationi tuae in forma breuis cum plenaria facultate ad determinanda commissa etiam terminare et deffinire partibusque ipsis per- petuum silentium imponere per reuerendissimam dominationem tuam, permitteremus nos ipsorum fratrum supplicationem benigne vt par est annui- entes, reuerendae dominationi tuae committimus praesentibus, volentes, quattenus eidem causae superintendat et iuxta formam et effectum breuis apostolici praefati causam ipsam inter partes praefatas semota appellatione terminet et deffi- niat hoc idemque breue aplicatum in effectu exequatur factura reuerenda dominatione tua pro virtute sua et gratia nostra.
Datum Cracouiae, feria tertia infra octauas di- uissimi Corporis Christi, anno Domini 1524, regni vero nostri decimo octauo.
Ex commissione sacrae Maiestatis regiae propria etc.
116. Literae honorabili Joanni Kunicki, plebano in Niemenczina, datae de literis fundi et erec- tionis ecclesiae suae in Niemenczina.
Sigismundus etc.
Venerabili et generoso Alberto Wilczinsky, ca¬
nonico Vilnensi et plebano in Ceydany, et Kmita Kuncowicz, procuratori nostro Vilnensi, fidelibus nostris dilectis gratiam regiam. Venerabilis et generose etc., exposuit nobis honorabilis Joannes Kunicky, plebanus in Niemenczyna et notarius noster, literas fundi et errectionis ecclesiae suae praefatae in Niemenczyna, per antecessores suos plebanos, illorum iniuria vel euentu quodam fuisse ammissas //[132] vet deperditas, supplica- uitque4 nobis humiliter, vt sibi alias nouas eiusmodi fundi et errectionis literas dare et concedere dignaremur, quatenus posthac posteri et successors illius nuliam habeant de prouentibus susci- piendis suis dubitationem et ne successu temporis prouentus ecclesiae illius diminui aut quoquo- modo alienari possint. Nos itaque supplicatio- nibus eius vt par est benigniter annuentes cupien- tesque et introitibusque ecclesiae illius, in quorum videlicet possessione hactenus existit, pienius edoceri priusquam aliquod ei decreuerimus, a vestris huiusmodi lignitationibus et inquisitionibus fructuum ecclesiae illius faciendis commitendo duximus committimusque praesentibus mandan- tes, quatenus habita inter se mutua intelligentia et tempore dieque competenti captato vna conue- niant et de introitibus omnibus ecclesiae illius, in quorum ipsa ecclesia vel rector eius praefatus possessionem existit, medio bonorum horum testi- moniis ad corporalia iuramenta exactis diligenter inquirant et inuestigent idque in vnam formulam conscribent et consignent ac nobis tandem de promissis literas suas patentes sufficientem prae- beant instructionem jta, vt nos ei nouas errectionis literas dare et concedere possimus et valea- mus, ita facturi pro gratia nostra.
Cracouiae feria sexta ante festum Sancti Vitti, anno Domini 1524.
117. 	Literae ad duces Masouiae in iniuria et magnis damnis villae magnifici Alberti Gasztold, palatini Vilnensis, in Lapuchowo scriptae.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Illustribus dominis Stanislao et Janussio, duci¬
bus Masouiae, sincere nobis dilectis, salutem et fauorem nostrum. Illustres domini, sincere nobis dilecti, misit hue ad nos magnificus Albertus Gas- told, pallatinus Vilnensis et cancellarius Magni
Nr.115
4 	Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) latere
117


Ducatus nostri Lituaniae atque Bielscensis et Mo- ziriensis capitaneus, et questus est grauato animo ferens, quomodo subditi illust[r]itatum vestrarum et praesertim capitaneus Visnensis cum aliis ex- cursione facta irruerunt in viliam ipsius, dictam Lopuchowo, in Magno Ducatu nostro Lituaniae consistentem, in eademque violentias, damna, Tapinas fecerunt, homines videlicet uulnerantes et quosdam interficientes, domos expilantes, cum magna pecorum et pecudum praeda abierunt, quapropter supplicauit nobis, quatenus sibi aut justi- ciam de illustritatibus vestris ministraremus, aut permitteremus similem reddere talionem per ex- cursionem in ducatum Masouiae. Nos autem cu- pientes, vt non aliquibus violentios4 excursionibus et digladiationibus haec res transigatur, sed quod ilia dominia illorum Ducatuum in vicinia parce conseruentur, decreuimus mediam compositionem iusticiam pro eiusmodi violentiis, dampnis, iniuriis facere et propterea generosum Paulum Rączko, tribunum Bielscentem et aulicum nostrum, ad illustritates vestras ea iure //[132v] ‘•mittimus, hor- tantes*1 et affectantes eas, quatenus in praesentia eius praefati subditi jllustritatum vestrarum in- debitas more hostili excurssiones faciendo omnes res ablatas et raptas restituere faciant, de violentiis vero et damnis iusticiam sine strepitu juris de illis ministrent memorato domino pallatino Vilnensi sic, vt ei satisfaciant, qua iure credant eidem Paulo Rączko nomine nostro coram dicenti et bene valeant.
Datum Cracouiae, feria sexta proxima ante festum Sancti Barnabae apostoli, anno Domini 1524, regni vero nostri decimo octauo.
Commissio regiae Majestatis propria.
118. 	Literae Joanni Blonski ad capitaneum Drohicensem de administranda iustitia cum nobilitate drohicensi pro aliqua peccunia.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Magnifico Petro Stanislai de Ciechanowiec, in absentia vicecapitaneo Drohicensi. Magnifice domine, exposuit nobis nobilis Joannes Blonsky, quod dum erat nuncius tocius terrae Drohicensis veneratque ad nos Vilnam pro expediendo pri- uilegio vniuersae nobilitati, pro quo priuilegio expediendo sexaginta florenos proprios dedit, et dicta nobilitas non vult ab ipso priuilegium praedictum exerai neque sibi dietos florenos exsolui; ideo vt iusticiam ministraret.
Cracouiae, feria sexta in vigillia Visitationis Mariae, anno 1524.
119. 	De graniciebus inter Zochi et Thelaki.
Sigismundus etc.
Generosis Joanni Kamiensky, succamerario, et Stanislao Niewiadomsky, vicecapitaneo Drohicensi, Paulo Nuzewsky et Jacobo Dibowsky. Ex quo causam inter nobiles Zochii ab vna et inter ge- nerosos Annam matrem et filium, et nepotem de Tyelyaky, occasione limitum et granicierum iam pridem vertentem et per nostram Maiestatem di- ffiniri commissam, nondum definiuistis, sed earn e conuerso ad nos, cui deberat actoriatum adiudi- cari, remisistis; ideo nos visis et bene recensitis allegationibus, in vestris literis remissionalibus ex processu ipsius causae deductis, talem censuimus vobis dare super eiusmodi auctoriatu informa- tionem, ex quo ipsa Anna notabiliora et valentio- ra signa et pro priuilegium omen dicit, approbati praedicti tunc Zochowii solum truncos arborum exustarum in signum granicierum omen dixerunt, sed nulla alia signa demonstrarunt. Ideo nos iuri commissariali et Statutis inmitentes ex praemissis causis censemus actoriatum praefatae Annae fore adiudicandum et ad probationem limitum. Vos itaque secundum eiusmodi instruc- tionem nostram //[133] ’'suprascriptam ad4 exe- cutionem earundem granicierum procedatis sub honore et conscientia vera administrantes ulte- rioribus dilationibus prae habitis.
Cracouiae feria quinta in crastino Sancti Petri anno Domini 1524.
1204.
Sigismundus etc.
Magnifico Petro in absentia vicecapitaneo. Exposuit nobis Nicolaus Zoch. Quomodo per Joannem Sykierka de jure terrestri ad iudicium castrense euocatur in quedam causa. Quae causa judicio terrestri concernitur. Ideo vt istam causam dimitteretis ad judicium terrestre.
Cracouiae, feria sexta anno Domini 1524.
Nr. 117
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) violentiis
Nr. 120
4 В. be pavadinimo - žr. 119 b. registre (Д. без названия - см. реєстр, № 119).
118


1214-
Sigismundus etc.
Judici et subjudici terrestri Drohicensibus. Ex parte nobilis Joseph Markowsky minorennis exposition est nobis, quomodo omnia ipsius bona immobilia nobilis Dorothea Ożarowa occupasset, nuliam justiciam et propinquitatem ad eadem bona habendo. Vobis jtaque committimus mandante, quatenus sibi iusticiam administraretis iuxta con- suetudinem juris terrestris.
Cracouiae, anno 1524.
1224.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Vniuersis et singulis dignitariis et officialibus ac toti communitati terrae Drohicensis. Intellexi- mus ex nobili Joanne Blonsky, hie nobis narrante, quod ipse et nobiles Leonardus Cussiensky, et Albertus Skywsky quasdam literas, totam nobili- tatem concementes, magnifico domino Joanni Ra- diuilowicz, pro tunc capitanei Drohicensis, bona fide extradiderunt ea conditione, quia illas redde- re debuit, quae tamen huiusque redditae non sunt forsan in detrimentum omnium verum; et vos dietos extraditores vigetis ad petendum illas literas, sed istud non poterit fieri absque praesentia vera. Ideo supplicatum est nobis, quatenus ista res ad foelicem aduentum nostrum in Lituaniam ista res differatur. Vobis mandamus, quatenus non impediatis dictos extraditores literarum vera- rum vsque ad foelicem aduentum nostrum in Lituaniam, vbi tunc ipsi contra successores super scripti marsalci coram nobis agere debebunt.
Cracouiae, feria anno Domini 1524.
1234.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Magnifico domino Petro pallatino Polocensi, in absentia vicecapitaneo questus //[133v] ł*est nobis Jacobus*1 de Dluga Dambrowa, quod ipse erat cittatus ad ius castrense ad instantiam eiusdem Joannis Parnczek, quondam subditi ipsius nunc vero incolae oppidi de Ciechanowiecz, pro equo et rebus nonnullis, per dictum Parnczek illic relic- tis. Sinceritas tua et iudicium castrense senten- tiam et decretum diffitulerit, quod decretum et omnem sententiam annihilamus perpraesentes et decreto se iudicare in hac causa non debent in- tromittere praesumere, sed ad iudicium terrestre remitti. Cracouiae, feria.
Nicolao Wodinsky et subiudici. Questus est nobis idem Jacobus, quod vos suum decretum re- tractatis. Mandamus, vt iuxta suum decretum pri- orem eosdem conseruetis aliter non facturi.
Cracouiae, anno Domini 1524.
Actio venerabilis domini Vyesgal, secretarii Sancti regiae Majestatis, anno Domini nuliesimo quingentesimo vigesimo quarto.
124. Praesbiter ecclesiae Bethigolense cum Joanne Raczkowicz ac vxore sua.
Sigismundus etc.
Reuerendo in Christo patri, domino Nicolao, episcopo Mednicensi, et magnifico domino Alberto Gastold, pallatino Vilnensi etc. Constitutus per coram nostra Maiestate honorabilis Martinus, praesbiter altaristaque in ecclesia Betegolensi, ex- posuit, quandoquidem nobilis Joannes Raczkowicz vna cum vxore sua jure eisdem competenti eundem Martinum praesbyterum ad praefatum altare iam a tribus annis praesentauit, tandem nescitur, quo spiritu ductus fundationem praefati altaris a praedecessoribus ab aliquot annis et per praesbyteros tenendam et possessam infringere nititur. Nos itaque attendentes praefatum praes- biterum non mediocriter fuisse grauatum» vestris synceritatibus huiusmodi causae cognitionem committimus, mandamus, quatenus vocatis vtrisque partibusque ad sui praesentiam auditisque earum propositis et responsis et literis concordiis et consensu confirmationeque decidatis et fine debito determinetis, faciendo id, quod decreueritis a partibus firmiter obseruari sub paenis vadiatis2 et pro damnis iusticiam administratis, et de securitate vitae prouideretis.
Cracouiae, die Sanctae Margaritae anno Domini 1524.
Vyesgal, secretarius, decanus Vilnensis.
Sigismundus, rex.
125. //[134] Thomas et fratres eius de Paprothna cum Joanne Steczko.
Nr. 121
4 B. be pavadinimo - žr. 120 b. registre (Д. без названыя - см. реєстр, Ns 120).
Nr. 122
4 B. be pavadinimo - žr. 121 b. registre (Д. без названыя - см. реєстр, Ns 121).
Nr. 123
4 B. be pavadinimo - žr. 122 b. registre (Д. без названыя - см. реєстр, Ns 122).
119


Sigismundus, rex etc.
Significamus tenore praesentium vniuersis, quibus expedit et ad quos praesentes peruenerint. Constitutus personaliter coram nostra Maiestate nobilis Thomas de Paprotna nomine suo et fratrum suorum reproduxit certas literas papyreas, extractum iudicii terrestris Drohicensis in se continentes, sigillis duobus, videlicet judicis et subiudicis munitas, ex quibus apparebat, quod Joannes Steczko traxerat praefatos nobiles ad iudicium terrestre pro damnis, quae sibi aestimari voluit ad centum marcas grossorum, occasione violentiae, motae pro quibusdam terris, agris, pratis etc.; pro quibus damnis Joannes Steczko paratus erat iuramentum corporale praestare, sed iudicio praesi- dente cognita re ipsos Paproczkicz ab impeditione Joannis Stecz[ko] absoluerunt et praefatus Steczko a sententia appellauit; quibus terminum prae- fixerunt pro hodiema die vigillia Sancte Marga- retae. Nos itaque attendentes diligentiam Pa- proczkych et contumaciam partis appellantis sen- tentyam absolutoriam in iudicio terrestri Drohicensi pro parte eorum nobilium aduersus Joannem tanquam iustam latam, eandemque duximus ratificandam approbamusque, silentiumque praefato Joanni perpetuum imposuimus.
Cracouiae, die Sanctae Margarethae, anno Domini 1524.
126. 	Andreas, aduocatus Drohicensis, cum Poniatowski.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Magnifico Petro, palatino Polocensi, in absentia vicecapitaneo eius. Causam, iamdudum vertentem inter nobiles Andraeam, aduocatum Drohicensem, ab vna et Bartholomaeum Poniathow- sky partibus ab altera, occasione nouem sexagenarum minus viginti grossis pro duobus equis et pro sex sexagenis damnorum praefato aduocato super Bartholomaeum per capitaneum Drohicensem iuste adiudicaturum4, hue ad nos per certos commissarios nostros remissam ita deduximus et diffiniuimus, ex quo in termino praefixo ipso Bartholomaeo non comparente et aduocato comparente confirmationemque apud nos obtentam ex- hibente, hoc decretum in robore suo vti prius confirmamus et conseruamus. Quapropter sinceritati tuae mandamus et district[i]us praecipien- tes, quatenus eiusmodi sententiam pro aduocato Drohicensi et Poniatowsky debite latam executio-
num demandet motui visis nostris literis, nulla di- latione habita intromissionem dando aduocato in aliqua bona Poniatowsky, si solutionem in paratis facere noluerit. Et in dicta intromissione tueatur et defendat[ur] ex bracchio nostro regali, donee ad totalem solutionem succedatur.
Cracouiae, sabbato octauae Visitationis Ma//- [134v]1*riae, anno Domini*1 1524.
Miedzyliesky.
1274.
Sigismundus etc.
Significamus tenore praesentium etc: quia licet hie causam inter nobiles Stanislaum Horbowsky ex vna et Dorotheam Pydaiowa partibus ab altera occasione damnorum, a praedicto marito ipsius Pyday perpessorum, primum coram certis commissariis ventillatam et tandem ad nos per appellationem remissam, debite cognouerimus prout specialis nostra sentencia desuper habetur, quia tamen ipse Horbowski dicit se iudicialiter obti- nuisse perlucra centum marcarum sexagenarum contra Pyday. Ideo nos, quamuis perpetuum silentium ipsi Horbowsky imposuimus respectu personę Dorothaeae relictae, tamen ne videatur ipsi aliquod inferri grauamen, reseruauimus sibi actionem et viam agendi contra quoscunque alios pro- pinquos et consanguineos Pyday.
Cracouiae, feria secunda ante festum Sanctae Margaretae, anno Domini 1524.
Miedzyliesky
1284.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Significamus etc., quia causam inter nobiles Sassyn et Andraeam, aduocatum Drohicensem, occasione dimidietatis eorundem bonorum Brzozowo, primum in iudicio terrestri Drohicensi diffi- nitam et deinde per appellationem ad nos deuo- lutam, ipsis vtrisque partibus coram nobis perso- naliter comperentibus et non solum auditis eorum
Nr. 126
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) adiudicatarum
Nr. 127
4 В. be pavadinimo - žr. 126 b. registre (Д. без названыя - см. реєстр, Ns 126).
Nr. 128
4 В. be pavadinimo - žr. 127 b. registre (Д. без названий - см. реєстр, Ns 127).
120


propositis et responsis, sed etiam visa sententia in iudicio terrestri Drohicensi lata diffiniuimus, approbantes id totum iuxta sententiam primam obseruandam5.
129. 	В кривъде люде# Браславское волости до державцы их
Жыкгимон/и.
Маршалку н(а)іному, державцы браславскому, п(а)ну Павлу Ивановичу Сапезе, и иныж державцамъ браславскимъ, хто и потож бу- де/и(ь) от нас Браславль держати.
Што очивисто жаловали намъ на тебе люди н(а)ши Браславское волости о тож, иж бы ты имъ кривды и тяжкости великие делал и новины уводил, и брал на них осадныхъ пенезей по две копе ірошей а по бонце жита, а которые бы люди н(а)ши не хотели на осаде мешкати и ты, дей, тых у казнь сажаеш, и, выпущаючи их з не/исва, береш на них по полукопъю ірошей и по два гроши, а за першихъ, дей, державець таковое имъ тяжкости не бывало, ижбы их кгвалтомъ на пенезехь о/исаживано //[135] ’’нижли, дей, службу'1 они здавна служа/и(ь). И мы, очивисте тебе в тож з ними смотревши, и розсказали тобе, ажбы ты их кгвалтомъ на пенязех не осаживалъ, нехай бы они на службу ходили по тому, как и перед тымъ служивали. Нижли естли бы которые люди н(а)ши хотели сами своею доброю волею на пенязех осести, не хотячи службы служити, тых бы еси людей о/исаживал, а в томъ бы еси имъ через то тяжко[с]ти не делал.
Такеж жаловали наж, што ж, дей, ты береш на них по тры поборы на rod: по два/ицати яловиц а по два/ицати вепров, а по два/ицати баранов, а по тры гр(о)ши. И ты поведил перед нами, иж о тую стацею тебе з ними смотрел воевода вилен(ь)ский, канцлер, староста бел(ь)- ский и мозырский, пан Олбрахтъ Мартиновии Кгаштолтъ, и казал имъ стацэю тобе давати: з Друйское волости - по тры яловицы а по три вепры, а по три бараны, 4'з Уколское волости также - по три яловицы а по три вепри, а по /при бараны4, а з Успе/иское5 волости - пя/и яловий а пять барановъ, а пя/и вепров, з Городишское волости - яловица а веиръ, а баран, а к тому масла - полсема пуда, а полторы копы сырое, а полпяты копы куров, а Два/ицать кои яецъ. А тых трои поборы на rod:
о Велицедни, о Божемъ нарожен(ь)и, о Петрове дни, по тому, как бывало и за первших державець браславскихъ, - и на то еси лист судовый и п(а)на воеводы вилен(ь)ского перед нами вказывал.
Ино мы, тог(о) межи ними досмотревши, и розсказали есмо тыж людеж нашимъ браславскимъ стацэю тобе давати, подле суда и листу судовог(о) п(а)на воеводы, его м(и)л(ос)ти, ви- лен(ь)ского, и, ты бы, вышей тог(о) стацэи на них не брал.
Такеж жаловали наж, што ж мы таж которих людей, потужников ихъ, подданыхъ наших поо/идавали, ино тые люди у городовой роботе и мостов мостити помогати их2 не хо- тя/и(ь). И ты, дей, к той роботе одныхъ наших людей выгоняеш, а которые бы, дей, так борздо на тую роботу не вышол, и ты, дей, за мосты кажеш на них брати з дыму по пяти грошей, а тог(о), дей, имъ перед тымъ николи не бывало.
Ино ач-есмо таж по/иданымъ нашиж люди поо/идавали, а роботы городовое и мостовое никому есмо не о/ипускали, а так, ажбы еси и городъ, и мосты всими людми - как н(а)ши- ми, так и подданых наших - робил по тому, как и перед тымъ бывало. А што ся дотыче/и(ь) тог(о), иж ты мостовничого кажеш на них брати по пяти грошей, ино ведже у Великож князстве везде мостовничое на людех беруть от секеры по грошу.
А прото, приказуемъ тобе, ажбы еси тэж мостовничого на нихъ o/и секеры по грошу брал, по тому, как и иные люди посекеръщи- ну дають.
Тэж жаловали намъ, што ж, дей, тамъ которые з них //[135ѵ] ьлюдцы за собою'1 маютъ для помочы своее на той жо земли, с которое сами службу служа/и(ь) и дякла даютъ, и ты, дей, тых огородников ихъ кажеш къ собе на роботу гнати.
Ино которые ж люди н(а)ши будутъ за собою огородниковъ мети на тых жо землях, с которых сами намъ служаиг(ь), приказуемъ
I
5 	B. be datos (Д. без даты).
Nr. 129
4-4 Greta dešinėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка, нап. рядом в правом поле).
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) Усвятское
121


тобе, ажбы еси тых огородников ихь на службу къ собе не гнал и дал имъ в толі упокой, и заховал ихь во всемъ по тому, ках и перед тьш они6 намъ служивали, конечно, абы то инах не было, ажбы намъ они о том болши тог(о) не жаловали.
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Божего на- рож(енья) 1 пятьсо/и 24, м(еся)ца июля 12 ден(ь), индик(т) 12.
Копоть, писар.
130. 	Laborioso Luczko de Czepielino cum nobili Laurentio Loza de excisione arborum apiste- rialium.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Significamus tenore praesentium, quia quemadmodum causae inter laboriosum Luczko de Czepielino datorem magnificae Elizabet palla- tinae Trocensi tanquam actoris et nobilem Lau- rentium Loza, cittatum occasione excisionis arbo- ris pinaticis apisterialis, duo aluearia in se conti- nentis, in bonis Papii necnon laboriosum Kuszy de Czolomie, datore eiusdem magnificae dominae, similiter actore, et nobilem Petrum de Pluky, cittatum occasione trium arborum pinaticarum cum apibus in ipsius ingressu in bonis Plutii, necnon etiam inter laboriosum Kadziwn de eadem Czo- lomya, datorem eiusdem, et nobilem Joannem de Coriczyanii, cittatum pro excisione duorum quer- cuum excauatorum4 in ipsius ingressu antiquo in bonis Coryczianiis atque etiam inter laboriosum Mycz de Coriczany, eiusdem actorem similiter, et nobilem Paulum, tenutarium de Pluty, occasione excisionis decern arborum pinaticarum excaua- tarum in ipsius ingressu bonorum Plyvty de iudi- cio commissariali de arce nostra regia Drohicensi per certos commissarios, videlicet generosos Nicolaum Vodynsky etc., Stanislaum Niewiedomsky, Joannem notarium quaelibet causa secessum inter partes praefatas suprascriptas fuerunt et sunt in vim appellationis ad Maiestatem nostram regiam remissa et devoluta cum controuersiis partis et decretis, vbi praefati commissarii decreuerant ipsis cittatis coram iudicio commissariali pro praefatis excissionibus arborum suprascriptarum respondere et tandem, dum respondere noluerant, decreuerant praefatis cittatis cuilibet seorsim pro qualibet arbore cum apibus excisa marcam gros- sorum et pro qualibet arbore excauata per mediana marcam grossorum passo damnum luendo
paenam tr//[136p ium marcarum et'1 iudicio totidem iuxta Statutum magni Casimiri, alias prout ipsa decreta ac controuersiae et acta praefata praefatorum commissariorum in se latius horum omnium canunt et obloquuntur; quibus praemissis nos bene recensitis perlectis et intellectis, praesertim vbi quaelibet pars cittata contra suum actorem allegabat talem articulum per excisionem arborum non pertinere ad forum castrense et com- missariale, sed ad ius terrestre iuxta commune priuilegium totius terrae Drohicensis, per Maiestatem nostram concessum, ac iuxta literas nostras regias, pro parte ipsorum cittatorum a nostra Maiestate ad officium castrense Drohicense prius datas, quibus antea mandaueramus ipsum Lauren- tium ad ius terrestre iuxta ius scriptum pro praemissis remitti. Itaque Maiestas regia nostra in- haerens iuri conscripto, quod huiusmodi articuli non pertinent ad forum castrense et commissa- riale, sed ad forum iudicii terrestris, eadem decreta praefatorum commissariorum, pro parte la- boriosorum superius nominatorum contra prae- fatos cittatos quemlibefc seorsum lata, vnacum paenis, in eisdem decretis contends, in toto cassamus tanquam erronea et contra iuris formam lata ipsosque cittatos cum praefatis actoribus pro praefata excisione ad iudicium terrestre Drohicense remisimus.
Cracouiae, feria quarta ante festum Sanctae Mariae Magdalenae, anno Domini 1524.
131. 	Stanislaus Horbowski de intromissione in bonis Milkowicze.
Sigismundus.
Magnifico Petro, pallatino Polocensi etc., et in absentia vicecapitaneo. Questus est nobis nobilis Stanislaus Horbowsky, quod sinceritati tuae ad- mittit intromissionem in bonis Mylkowicze execu- toribus praefati Pyday olim pro sexaginta sexa- genis, pro quibusdam aedificiis in praefata cu- riolla factis non obstantibus literis nostrae dona- tionis, desuper ipsi Horbowsky per nos concessis, et non attenta sententia in iure canonico, lata iii eadem causa. Propterea mandamus, quatenus dictum Horbowsky sinceritas tua circa literas dona-
6 	Dvi paskutinės raidės taisytos (Две последние буквы правлены).
Nr. 130
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) excauatarum
122


tionis, desuper per nos ipsi concessis4, et circa sententiam, in iure ecclesiastico latam, conserues et defendas, nec vlterius inquietari permittas.
Cracouiae, feria sexta in die Visitationis Apostolorum, anno Domini 1524.
132. Joannes Sasin cum Barbara Roswieiowa de bonis Brzozowo.
Sigismundus.
Generosis Nicolao Vodinsky judici et Bartholomaeo Pobykrowsky subiudici Drohicensibus terrestris. Nobilis Joannes Sassyn questus est coram Maiestate nostra regia, quomodo cittatus fuerit ad iudicium vestrum per nobiZ/ІІЗбѵріет Barbaram1 Roswieiowa pro damnis et impensis, per earn in iudiciario processu causae occasione bonorum Brzozowo, pro quorum propinquitate lis inter eos diu vertebatur, factis et expositis, et quia in hoc ipse Saszin aliqua grauia grauamina sibi inferrii asserit supplicauitque proinde nobis, vt sibi ea iure opitulemur. Verum quia non cen- semus in iure terrestri damna videlicet impensas, vti prout in iure teutonico taxari aut pro illis aliquem molestari, ideo vobis mandamus, quatenus ipsum Sassyn iuxta consuetudinem juris vestri conseruetis imperandisque partibus iusticiam ministrando.
Cracouiae, feria sexta ipso die Sanctae Mariae Magdalenae, anno Domini 1524.
133. Joannes Sasin cum Andrea, aduocato Drohicensis, de villa Brzozowo.
Sigismundus etc.
Ad eosdem, judici et subiudici Drohicensi. Licet sententiam veram inter nobiles Joannem Saszin ab vna et Andraeam, aduocatum Drohicensem, ab altera partibus occasione propinquitatis villae Brzozowo, pro parte ipsius Sasin latam, hue ad nos per appellationem deuolutam et per vos remissam, confirmauerimus tarn, quia prius hac reuerendus in Christo pater, episcopus Camenecensis, rem et causam ipsius Ssaszin agens et nomine suo prius disscessum et per4 expeditionem hinc eius sub ratihabitione tamen illi fassus est concordiam inter vtrasque partes fecisse talem, quam et nos, vlteriores lites grauamina, sumptus et difficultates 5*quam et nos vlteriores lites et sumptus*5 amputare in eadem cupientes, appro- bauimus sic videlicet, quia ipse Joannes Saschin debet praefato Andreae aduocato et eius filio Ni¬
colao tam ratione propinquitatis suae quam oppi- gnoratione, ratione eidem aduocato, quam etiam ratione quartae partis propinquitatis in eadem villa et pro omnibus impensis et damnis, ac pro vadiis quibuscunque, inter partes ipsas vicissim interpositis, pro quibus ad hue iure decertare deberet, reponere, soluere et dare ducentas quinquaginta sexagenas numeri et monetae lituanicae, qua quidem peccuniarum summa reposita, per eiusdem aduocatum recepta, idem aduocatus debet cedere praefato Saszin de possessione bonorum Brzozow et eum amplius non inquietare; et ipse Saszin debet trahere pacificam possessionem tocius medietatis bonorum, propter quod vtraque pars omnia et singula acta actitata inscripciones, processus oppignorationum, venditionum et va- diorum, occasione predictorum bonorum factas, tam in libro terrestri, quam castrensi, debet mor- tificare, annihililare, prout praesentibus morti- ficat. Quacirca fidelitatibus vestris mandamus dis- tricte, quatenus eiusdem concordiam inter praefatas facultates ratam habentes, debitae exequutioni demandetis.
Cracouiae, ipso anno Domini 1524.
Episcopus Camenecensis.
134. 	Brzozowski cum Wodynski.
Sigismundus etc.
Svbiudici et suceamerario Drohicensibus. Questus est coram nobilis Nico//[137]l'laus Brzo- zowsky contra'1 Nicolaum Wodinsky, quomodo praefatus iudex non attenta quodam concordia, inter ipsum et Nicolaum Brzozowsky iam pridem et sub uallatione paenae centum marcarum habita, de et super controuersiis et iniuriis in iudicio et extra iudicium inter ipsos exortis ac perlucris et paenis quibuslibet occasione praemissorum subor- tis, quae omnia extincta et sopita esse debuerunt, ita tamen, quod praefatus Nicolaus Vodinsky nuliam occasionem ex se debuisset facere et dare praefatum Nicolaum Brzozowsky debere suis Brozowo alienandum et submouendum aliqua peccunia, consilio, auxilio et fauore, prout id ex Uteris concordiae, inter ipsos habitis, euidenter apparet;
Nr. 131
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) concessas
Nr. 133
4 Užbraukta (Зачеркнуто).
5 5 Pakartota (Повторено).
18.801
123


et dictus Brzozowsky asserit a dieto iudice vehe- menter esse iniuriatum et concordiam existimat per eundem iudicem esse violatam. Ideo vestris fi- delitatibus committimus hanc defferentiam ipsorum cognoscendam.
[1524].
Viesegal.
135. 	Stanislaus Horbowski cum executoribus olim Piday.
Sigismundus etc.
Capitaneo Drohicensi4, iudici et subiudici Drohicensibus. Comparens coram nostra Maiestate nobilis Stanislaus Horbowsky exposuit, quomodo executiones olim Pidai ipsum Horbowsky ad iudicium trahere nituntur occasione certae summae, per praefatum Piday ad pias causas testamen- taliter, vt asserunt, legatarum videlicet sexaginta sexagenarum, quas testator dictus exacto decreto sinceritatis tuae super hoc perlucrasse etc., et pro aedificiis triginta; a quo decreto sinceritatis tuae, tanquam contra priuilegium nostrae donatocionis, ipsi Horbowsky per nos factae, et ipse Horbowsky appellabat, cuius appellacionem notas ex actis. Sinceritati tuae forsan propter fauorem partis minime obtinere potuit pro tanto. Nos attendentes in praemissis praefatum Horbowsky non mediocriter grauari, volentes etiam literas nostras nostrae donationis praefatorum bonorum, ipsi Horbowsky per nos concessas, saluas et integras in suo robore subsistere, quum eiusdem sit interpraetari, cuius et condere causam ipsam cum toto processu eius, coram iudicio sinceritatis tuae castrensi Drohicensi quomodolibet facto, ad Maiestatem nostram duximus aduocandam et per praesentia scrip- ta aduocamus processumque coram iudicio sinceritatis tuae super praemissis factum cassamus et annullamus ac causam ipsam in integrum restituimus. Volumus itaque, vt praefatus Horbowsky ex nunc sit pacificus et quietus ab omni impeditione praefatorum assertorum, exequutorum nec coram aliquo alio iudicio praeterquam nostro regio pro praedictis sexaginta sexagenis grossorum ipsis exequutoribus respondere teneatur. Eximendo eundem Horbowsky dunttaxat in hac parte ab omni iudicio castrensi et terrestri Drohicensi et aliis commissariis, inhibemus et mandamus, quatenus in ea ipsa nostrae donationis causa contra praefatum Horbowsky //[137v] Meinceps quicquanr1 attentare praesumatis; alias, quicquid per sinceri-
tatem tuam aut quempiam vestrum post inhibitionem nostram praesentem super praemissis attentatum fuerit, totum id irritum et inane fore decernimus tenore praesentium mediante, secus pro gratia nostra non facturi.
Datum Cracouiae, ipso die Sanctae Martae hospite Christi, anno eiusdem 1524.
Viesgal, decanus Vilnensis.
136. Borowscy cum subditis regijs Makari.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Magnifico domino Alberto. Questi sunt nobis nobiles Nicolaus, Mattias dicti Borowscy cum aliis suis fratribus, quomodo dum in conuentione Grodnensi proxima praeterita existentes commi- sseramus magnifico domino Joanni Radiuil mar- schalco eisdem iusticiam administrare cum quibusdam subditis nostris, dictis Makary, pro pro- pinquitate eorum in Borowo, vigore cuius com- misioriis nostrae, ut ipsi asserunt, praefatus mar- salcus noster ipsis Borowskim adiudicasset propinquitatem eorum redimendam et Makarum peccuniam reponendum, a quo decreto dicti Makari non appellasent propter non appellationem; quum causa transsisset in rem iudicatam, praefati Borowsczy in possessionem praedictae suae pro- pinquitatis narrauerunt se fuisse intromissos, de quibus bonis praefatae suae propinquitatis tandem exposuerunt se esse motos et eiectos suppli- caueruntque Majestati nostrae, vt possessionem praefatorum bonorum eisdem iterum restitui mandaremus. Nos tandem nolentes parti absenti in aliquo praeiudicium facere, quod si ita est, volumus, vt sint: per literas suas significare curaret, quomodo et ex qua causa praefati Borowsky de possessione propinquitatis eorum fuerint moti atque eiecti.
Factum Cracouiae, ipso die Transfigurationis Domini anno 1524.
Viesgal, decanus Vilnensis.
137. Stanislaus, Elizabet Borisowa, coniuges, ciues vilnenses, contra subditum de Antocola Hryn et eius coniugem occasione certi debiti.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Magnifico domino Alberto Gastold etc. Coram nobis conquest! sunt famati Stanislaus, Elizabeth
Nr. 135
4 Užbraukta (Зачеркнуто).
124


Borisowa coniuges, ciues nostri ciuitatis vilnensis contra subditum nostrum de Antekolia, dictum Hryn et eius coniugem Agnetem, quod Agnes, vxor eius, pro debito triginta et vna sexagena grossorum, numeri et monetae lithuanicalis, ad acta officialiatus vilnensis obligasset et tandem postquam literis monicionum dicti officialiatus vilnensis ad instantiam praefatorum Stanislai et Elizabet coniugum monita fuisset, pro qua mantus eius, dictus Hrin, //[138] ^nomine eius et suo*4 se opponendo, iudicio astitit easdemque triginta et vnam sexagenam abnegasset et soluere recusasset, ipsas5 coniuges ad diuersos ivdices commissarios in ius spirituale tarn reuerendissimi domini episcopi Wilnensis, quam etiam ad curiam Gneznensem appellationem traxisset et extra ipsum Ducatum Lituaniae nostrum euocasset eum, non modica iniuria et damno eorundem Stanislai et Borisowa coniugum. Et quam etiam ad ^curiam Gneznensem appellationem*4 ipse Hryn cum vxore sua post huiusmodi appellationes suas et ipsius causae ad curiam Gneznensem deuolucionem et cognitionem ibidem factam ex communicacionem, sententias et censuras ad instantiam ipsorum Stanislai et Elizabeth coniugum auctoritate vene- rabilis Vincentii archidiaconi et in spiritualibus vi- carii et officialis Gneznensis vltra vnum annum et sex septimanas pro praedicto debito triginta et vna sexagena tollerasset et vsque modo tollerat in villipendium iurisdicionis ecclesiasticae, cuius nos tutor ex ipsa relligione christianae professionis sumus et vt tenemur esse volumus, supplicaue- runtque Maiestati nostrae, quatenus de remedio opportuno prouidere et exequutionem brachii secularis contra praefatos Hryn et Agnetem coniuges tanquam obstinatos decernere et extendere mandare dignaremur. Nos petitionibus eorum Stanislai et Elizabeth coniugum, tanquam licitis et iustis, permoti et ex officio nostrae superiotatis, vt praefati obstinati in sua malitia non glorientur et ne aliis in pemiciosissimum exemplum cedatur, obstinatiam eorum tollerare nollentes, mandamus sinceritati tuae, quatenus quamprimum pro parte praefati Stanislai et Elisabeth fueritis requisiti ipsos obstinatos Hryn et Agnetem coniuges ad sui praesentiam vocare, faciat super tollerationem censurarum praedictarum; quod si sinceritas tua constiterit eosdem Hryn et Agnetem praefatas censuras seu earum saltem vnam excommunica- tionum sententiam ultra tempus, communi laude
statutum, tollerare, ex tunc eorundem obstina- torum Hrin et Agnetis bona immobilia et mobilia, si quae habuerint, in verum sequestrum recipiatis et de eisdem bonis praedictis debitum triginta et vnam sexagenam praedictis Stanislao et Elizabeth coniugibus persoluat vel eadem ipsorum obstina- torum bona sequestrata in possessionem praefatis Stanislao et Elizabeth in summa praefata assig- netis; et intromissetis tandem tenendo quoad integram solutionem ducuntur. Si autem ipsi nulla bona haberent, ex quo debitum persolui possent, ex tunc eosdem ad carceres detrudatis vsque ad satisfactionem.
Cracouiae, feria tertia in vigillia Sancti Lau- rentii, anno 1524.
Viesgal.
Sigismundus etc.
Ad aduocatum, praeconsules, consulibusque ciuitatis Vilnensis etiam literae in hune //[138v] bmodum sunt scriptae*1 ex parte eisdem.
138. 	Лисг людел/ Волкинидкое волости, визволяючи ил? огдавая(ь)я уголя и руды до кузни ковалем лепуяскид/.
Жыкгимон/и.
Били намъ чоломъ тые люди н(а)ши Троякого повета Волкиниякое волости: лейти - Ми- тел; осочник(и) - Ян Мартинович а Янко Яно- вич, и з своими потужники, и поведили перед нами, ппо ж ковали н(а)ши лепунские, на имя: Станелис Пе/икевич а Радко, а Милкус з браи/(ь)ею своею, утягивали их, ижбы они здавна имъ давали уголе и руду до кузни. Ино с тыми ковали смотрел ихъ в тол/ тивунъ троя- кий, наместни/е волкиниякий и лепунский, пан Мацко Кунцович, и в тол/ ихъ правых знашол, и не казал имъ уголя и руды тыл/ ковалемъ давати, нижли заставил ихъ при старине, иж мають они железо до Троков, до тивуна давати и уголе до мынцы возити на розсказанъе мын- царово по тому, как и перед тымъ бывало, и на то имъ листъ свой судовый пан Мацко дал, - и то/и они лис/и судовый перед нами вказывали и били намъ чолол/, абыхъмо имъ на то дали нам/ листъ.
Nr. 137
4-4 Užbraukta (Зачеркнуто).
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) ipsos
18*
125


Ино мы на их чолол/бияг(ь)е то вчинили: на то дали имъ сесь най/ листь, из/с они не мають тьш ковалел* уголя и руды до кузни давати, низ/сли маюяг(ь) они железо до Троков, до тивуна давати и уголе до мынцы н(а)іиое возити на розсказан(ь)е минцарово, подле давного обычая и подле суда и листу судовог(о) намес/яника волкиницког(о) и лепунского, п(а)- на Мацка Кунцовича.
Писан у Кракове, под лені(ы) Боз/с(его) на- роз/с(енья) 1 пятьсо/я 24, м(е)с(я)ца авг(уста) 19 ден(ь), индик(т) 12.
Копоть.
Acta in Leopole per venerabilem dominum Nicolaum Viiesgal, decanum et canonicum Vilnensem, nec non regiae Majestatis secretarium, anno 1524.
139. 	Mathias de Galąski.
Sigismundus etc.
Magnifico domino Petro, pallatino Polocensi, et in absentia eius vicecapitaneo, ac generosis Nicolao Wodinsky et Joanni Siekirka. Questus est coram nostra Maiestate subditus noster nobilis Mathias de Galąsky, quomodo subditi nostri nobiles Gregorius pop, Mączko Abrahamowicz, Wąsko Fiedorowicz cum fratribus et filiastris suis eorum vigore quarundam literarum scismatica- rum, de cancellaria nostra surreptice obtentarum, in bona tertia partis Lazowo dicta Jaczkowsczina se intromiserunt ac eandem ter//[139]1tiam partem bonorum1 Lazowo occupauerunt et vsque ad praesens occupant, quam tertiam partem praefa- torum bonorum Lazowo ipse Matias Galąsky as- seruit se emisse apud subditos nostros nobiles Sieńko, Jacko, Owda et Juano Hriniewiczy, prout id ex literis perlucrorum eorundem Hriniewiczy, coram nobis reproductis, euidenter apparuit; quae perlucra praefati Hriniewiczy in iure castrensi Drogicensi super diuisione et emensura- tione tertiae partis haeredicatis eorum in Lazowo contra praefatos poponem, Maczkonem, Vasko- nem et fratres eorum, tanquam veri et legittimi cohaeredes, iudicialiter obtinuerunt, qui Hriniewiczy non valent resistere temeritati praefatorum Gregorii pop et aliorum eius complicum eo, quod ad diuisionem et emensurationem aequa- lem eisdem adiudicatam et per ministerialem ex- equutione demandando tribus vicibus temere eos non admiserunt; tandem praefati Hriniewiczy
eandem tertiam partem suam haereditariam in Lazowo cum omnibus iuribus et perlucris suis praefato Mathiae Galąski pro centum et quinquaginta sexagenis grossorum numeri et monetae lituanicalium vendiderunt, quam praefatorum Hrinieuiczy venditionem et Matthiae Galąski em- pcionem ex processu causae in actis iudicii cas- trensis Drohicensis contentam esse insuperque diuisionem et emensurationem praefatorum bonorum Lazowo tertiae partis ac in eandem tertiam partem intromisacionem per vicecapitaneum et ministeriales Drohicenses praefato Matthiae Galąsky emptori vsque pro quarta vice iuridice fuisse factam comperimus, occasione cuius in- tromissionis, immouerius occupationis praefatae tertiae partis bonorum Lazowo, per ipsum Gre- gorium pop ac eius complices factae, praefatus Matthias allegauit non modica damna ab eisdem sibi fuisse irrogata supplicatque Majestati nostrae humiliter, quatenus super talibus iniuriis et damnis perpessis sibi de remedio oportuno prouidere dignaremur. Nos itaque re ipsa ex processu causae et scriptoris ex actis castrensibus extradendis sigillisque attinentibus et fide dignis munitis bene et interpreta cognouimus praefatos Gregorium pop, Mackonem Abramowicz, Vasko- nem Fiedorowicz ac caeteros eorum complices in praefata bona haereditaria tertiae partis Lazowo praetermisso iuris ordine temere et de facto se intromisisse eademque occupasse et pro tanto praefato Matthiae magnam iniuriam et damna intulisse ac minus iuste possessionem eiusdem tertiae partis bonorum Lazowo spoliatam fuisse, quia tamen iure consultum haberet spoliatum vnumquemque ad omnia debere restitui in integrum. Proinde sinceritati tuae et fidelitatibus vestris committimus et mandamus, quatenus non attentis literis scismaticis, surrepticiter obtentis, mox visis praesentibus literis nostris, possessionem praefatorum bonorum tertiae partis Lazowo ipsi Mathiae tanquam emptori restituatis et res- ti//[139v]1tui faciatis ac1 intromissionem realem et actualem per visorem et ministerialem castrensem eidem Mathiae in praefatam tertiam partem bonorum Lazowo, tanquam in emptionem suam legittimam, assiqnari et dari mandetis et nihilominus praefatos Gregorium poponem et eius complices ad vestri praesentiam cittari faciatis et cittetis super damnis occasione intromissionis occupacionisve per eosdem ipsi Matthiae inde-
126


bite factis et illatis, iusticiam indebitam4 ad- ministretis ac fruges et omnia illinc districta, si quae in facie aperta fuerunt inuenta, eidem Matthiae restituatis et restitui faciatis, decernentes praemissa firmiliter obseruari tenore praesentium mediante,
Datum Leopoli, ipso die Sancti Michaelis, anno milesimo quingentesimo vigesimo quarto.
Viiesgal.
140. 	Выроя подцаныл/ г(о)с(по)д(а)рскилг: врудких и велавских, пеяныл/ особамъ, з Фед- кол/ Вешняколг о упрошея(ь)е под ними зел/ли их Волнеяское за пусто.
Жыкгимон/и.
Смотрели есмо того дела, стояли neped нами очивисто, жаловали нал/ тые подданые н(а)ніи, вруцкие и велавские: Богданъ Поколевский а Гришко Сенютич, а Несте/?, а Зангейвичи, а Малко, а Андрей - Доротичи, а Федко Лож- чичь, на слугу вруцкого ж Федка Вешника о тол/, што ж он въпросил под ними землю, близкость их, за пусто, на ймя Волненъскую.
И мы казали о тол/ межи ними досмотрети и справедливость тому вчинити воеводе тро/рсо- му, ге/иману н(а)пюму навыжшому, старосте браславскому и веницкому, кн(я)зю Костянтину Ивановичу Острозскому. И его м(и)л(ос)ть межи ними досмотрел. И тые велавские покладали перед его м(и)л(ос)тъю листъ судовый державцы вруцкого, п(а)на Михайла Михайловича Халецкого, а державцы речыцкого, п(а)на Семена Полозовича, и инпіихъ земян наших вруцкихъ, в которол/ жо стои/и(ь), иж они с тыл/ Вешнякол/ о тую зел/лю Волненъскую перед ними ся правовали, и доводу жадног(о) то/и Федко Вешнякъ перед тыми судями не вчинилъ, из/сбы то земля была пустая. И выводили ся тые велавские перед тыми судями листы старими первых намес/иниковъ врудкихъ, и п(а)на Мезов тэж листъ перед ними покладали, пгго ж он з ыншими земяны н(а)шими врудкими писал за ними до брата напюг(о) Александра, короля, его м(и)л(ос)ти, коли их Сурин упросилъ был у брата нашого Александра4, короля, его м(и)л(ос)ти, за простых людей, иж они звеку су/и(ь) бояре велавские, и В тол/ княз Костянтинъ, его м(и)л(ос)іъ, их Досмотревши, и, подле того листу судовог(о), тых велавскихъ правых знашол, тую зел/лю Вол-
ненскую имъ присудил, и то/и суд свой перед нами о/иказывалъ.
И мы, водле суда и о/иказу кн(я)зя воеводы, его м(и)л(ос)ти, троцког(о), тых велавъских при той земли Волненской заставили, нехай они тую землю держать со всимъ с тыл/, как ся тая земля их здавна в собе маеть, подле листу судовог(о) п(а)на Михайла Халецког(о) а п(а)на Сенка Пе//[140]1'лозовича и подле суда’1 и отказу кн(я)зя Костянтина, ero м(и)л(ос)ти. А то/и Вешняк не маеть вжо через то в тую землю ихъ ничил/ ся уступовати.
И на то есмо тыл/ велавскимъ дали сесь наш листъ судовый з н(а)шою печатью.
Писан у Лвове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсо/и 24, м(еся)ца сен(тябра) 29 ден(ь), индик(т) 13.
Копоть, писарь.
141. 	В справе воеводы тродкоДо), кн(я)зя Костеятияд Острозског(о), з старостою хме- льнидкил/, п(а)ном Предяавом Леяскорудскилг.
Жыкгимон/и.
Дворанину н(а)шому, п(а)ну Богдану Джчусе.
Здесе воевода тродкий, гэ/иман наш навыжшый, староста браславский, княз Костянтинъ, велико перед нами обтяживал о некоторые кривды и жал его м(и)л(ос)ти на старосту хмелницког(о), п(а)на Предслава Ленъцъкорун- ского, о чомъ жо есмо его м(и)л(ос)ти с нил/ очивисто смотрели4 и вырок наш г(оспо)д(а)р- ский так есмо вчинили: што се дотыче/и(ь) золотых пенязей и иншихь речей забран(ь)я, которые княз воевода, его м(и)л(о)сть, послал был на окуй служебника своего Иваска Лобун- ского, а пан Ленскорунский то въ служебника его м(и)л(ос)ти Мацка2 забрал, то все маеть пан Предславъ поо/идавати перед дворанинол/ нашимъ Искридкимъ, а перед тобою тому служебнику его м(и)л(ос)ти, которог(о) княз, его м[и]л[ос]ть, тамъ по тые речи пришлетъ
Nr. 139
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) debitam (
Nr. 140
4 Išilgai lapo dešinėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка, доп. вдоль правого поля).
Nr. 141
4 Toliau parašyta и Предлава Леяскорулского ir užbraukta (Далее нап. и Предлава Леискоруяского и зачеркнуто).
127


з листол/. Естли ж бы tow служебник кн(я)зя, его м(и)л(ос)ти, Манеі{2, в кого тые речи забраны, поведил, иж тые не вси речи ow- даны, а чого тых речей не будеть, а пал Прегріавъ и врадники его к тому не будуть ся знати, ино на чомъ tow служебъник кн(я)- зя, его м(и)л(ос)ти, право поднесетъ, то пан Пре уславъ маеть тал/ же перед Искрифоимъ заплатити.
А пгго ся floibi4ew(b) забран(ь)я товаром купцовъ его м(и)л(ос)ти: Исанка Израелевича а Богданъца, и иных купцовъ его м(и)л(ос)ти, менечы за промыту, мы п(а)ну Пре^славу розсказали tow ихъ товар весь зася имъ noow- давати. Нижли естли бы они поведили, ижбы имъ тог(о) товару всего не owдaнo, тогды под- старостий п(а)на Пре/<славов з ыншими людми добрими, шляхгичы, которые бы при тол/ забраний были, маютъ на томъ право поднести, иж того товару на он час в них болши не брано. Естли ж бы подстаростий з ыншими людми добрими на тол/ не присягнулъ, тогды купцы кн(я)зя, его м(и)л(ос)ти, на шкодах своих, чого ил/ будеть тог(о) товару не owflaHo и в чол/ собе шкодують, мають право поднести, и на которих шкодахъ своих присягнуть, то маеть пан Пре^слас перед тыл/ же дворанинол/ нашимъ Искри^кимъ заплатити. А которог(о) злодея своего купецъ кн(я)зя, его м(и)л(ос)ти, Богданецъ осадил тал/ у Хмельнику, што его розбилъ и з ыншими товарми своими под Хмел- нмкомъ, ино пан Пре/<слав маеть тог(о) злодея к праву поставити и в томъ ему з нимъ спра- вед//[140ѵ]*'ливость вчинити'1 перед тыл/ же двораниномъ нашимъ Искрицкимъ и перед тобою.
И тэж што ся тычетъ имен(ь)я служебниковъ кн(я)зя, его м(и)л(ос)ти: Кости а Ивана Дутог(о), а Чичеринина, как же пан Пре^славъ и сал/ ся знал о Костью, иж земенин наш Тепловский2 к нему его привел а до казни городовое дал, менуючы за кгвалтовъника, пан Прецславъ Maew(b) Тепловского2 тал/ же поставити. И естли Теплонский2 в томъ его заведетъ, тогды tow Костя маеть о тое имен(ь)е и ве- зен(ь)е свое с Тепофсимъ2 мовити перед вами. Естли ж Теплог^кий2 за Костью п(а)на Пре/<- слава не заведе w(b), тогды Кости за его безчестье и везен(ь)е маеть пан Преподавъ заплатити перед вами жъ.
А што ся дотычеть служебниковъ его м(и)- л(ос)ти, кн(я)зя: Ивана Дутог(о) а Чичеренина, ино пан Пре^славъ к тому ся не знал, абы мел их казати имати або у везен(ь)е осаживати. Итак, для того служебники его м(и)л(ос)ти тые мають: Иван Дутый а Чычеренин, о тол/ мовити с подстаростил/ п(а)на Прег<славовыл/, и тые везен(ь)я и иман(ь)я ихъ с права маютъ имъ оправены быти перед вами ж.
Также што се floibi4ew(b) земян Содра- никовъских, иж они, наславши злодейскимъ обычаемъ на замок его м(и)л(ос)ти Колодно, коней стадо взяли. И как войтъ кн(я)зя, его м(и)л(ос)ти, а мещане колоденские за тыми конми до них прыехали, и они их побили и поранили, и што-колвекъ у tow час при собе мели, то все в них забърали.
Ино мы то так знашли, иж маеть пан Ис- крищсий поспол с тобою войту и мещанол/ кн(я)зя, его м(и)л(ос)ти, с тыми земяны Содра- никовскими во всемъ справедливость вчинити весполок з п(а)номъ Преі<славомъ Ленцскорун- скимъ, а пан Ленцскорунский маеть тых Сод- раниковскихъ и тэж тых злодеевъ, кгвалтовни- ковъ, которые к месту кн(я)зя, его м(и)л(ос)- ти, прыежчали и тые збьшки делали, ку праву поставити.
Тэж пгго ся дoтычew(ь) иншихъ кривдъ, в чомъ-колвекъ буде w (ь) дело до п(а)на Прец- слава и до хмелничан nowflaHbiMb нашил/: брас- лавчаномъ и веничанол/; и тутэж nowAaHbiMb кн(я)зя, его м(и)л(ос)ти: острозскимъ, Полонскимъ, красилавскимъ, колоденскимъ, в томъ во всемъ, в tow же час маеть имъ тамъ справедливость ся стати, которому ж праву и рок есмо положили - по Светомъ Станисяаве у трех неделяхъ - передъ тыл/ же Искрищсимъ а перед тобою. Также естли бы которил/ хмелни- чаномъ до по/иданыхъ наших: браславскихъ и веницских, и тэж до пowдaныx кн(я)зя, его милости, тых замъковъ его, вьппеймененых, в чомъ-колвекъ было дело в тол/, тогды ты ж зъ Искрифсимъ после того року маете тог(о) межи ними досмотрети и справедливость тому вчинити.
А кому будеть в чомъ до кого дело, тые мають, з обу сторон списки пописавши, себе обослати //[141] ’'перед тымъ рокол/'1 за ты- ден(ь), жебы таковые были к праву поставлены. Тэж естли бы хто с пощцанихъ наших: брас¬
128


лавскихъ и веницкихъ и тэж с по/иданых кн(я)- зя, его м(и)л(ос)ти, тых замъковъ, вышемме- неныхъ, также и хмелничане к тому року к праву быти не могли або бы ся которий з них на то/и час где о/игодил, тогды тые тыл/ рокол/ тог(о) права тратити не мають, нижли инъшимъ часомъ маютъ собе в томъ справедливости доводити.
А прото ж, приказуемъ тобе, ажбы еси там ехал и в тых во всих делехь кн(я)зя, его м(и)- л(ос)ти, и тэж в делех наших по/иданых пил- ностъ мел и справовал се во всемъ, подле тог(о) выроку и науки н(а)шое, г(оспо)д(а)рское, как есмо в толгто листе нашол/ тобе выписали, поспол с тыл/ нашимъ дворанинол/ Искриіг кимъ. А мы тэж и Искриі<кому по тому ж казали то/и вырок и науку н(а)шу, выписавши по-полску, дати. Пак лиж бы на то/и рок нашъ положоный, вышеймененый, служба н(а)ша зашла, чого ж, Боже, не дай, поганство турковъ або татарове в панство н(а)шое пошли, тогды они со обу сторон тыл/ рокол/ того права не маю/и(ь) тратити, а маю/и(ь) то/и рок на иншый час о/иложити.
Писан y-во Лвове, под ле/и(ы) 1524, м(еся)ца сен(тябра), 29 ден(ь), индис/и2 13.
Копоть, писар.
142. 	В справе воята бея(ь)ског(о) Ивана Сегеневича з бурмистрол/ берестеяскил/ Бог- данолг Марковичомъ о речи тесчи его.
Жыкгимон/и.
Войту места Берестейского и бурмистрол/, и радцамъ.
Смотрели есмо тог(о) дела, жаловал намъ войтъ места Бел(ь)ского Иван Сегеневич на бурмистра берестейского Богдана Марковича, иж бы он забрал речи тесчы его Олексиное: золотые, серебро, гроши - всего тог(о)3 как на пятьдесятъ кои грошей. И он ему передъ нами о/иказал, иж он тыхъ ста/иковъ тесчы его не забрал, нижли побрали тые ста/ики ее внучата ее - Лавринъ и зъ сестрами своими - дети Васка Олексича, - и покладал перед нами Богданъ Марковичъ копею с те[с]таменгутое тесчы Олексиное под печа/и(ь)ми вашими, в которол/ же пише/и(ь), иж тая Олексиная о/иписала вси ста/ики свои: золото и серебро, и гроши тыл/ внучатол/ своимъ, детел/ сына своег(о) Васка Олексича. А то/и, дей, тастамен/и ее лежи/и(ь)
у скринцэ вашой мес/иской. Как жо и то/и внук ее Лавринъ Васкович перед нами то знал, иж тые вси ста/ики бабки своее за тастамен- томъ ее побрал, а не Богданъ Марковичъ. И в тол/ они Богдана Марковича вызволили из опекунствъ обоих - как з Алексиное, так и з Васкова, выняли.
А к тому тэж то/и же Иван Сегеневич жа- л(овал) намъ на того Лаврйна Васковича о дол/, иж бы тесча его в тастаменге своемъ ему записала. И онъ поведил, иж отець его Ва// [141ѵ]ьско Олексич'1 мелъ едънан(ь)е з ма/икою своею Олексиною перед старостою дороги/<- кимъ, небощикомъ паномъ Якубомъ Довойно- вичомъ, через которое жъ, дей, едьнан(ь)е бабка его тог(о) дому и именей не мяла никому записывать, нижли по животе ее то/и домъ и име- н(ь)я мели прыйти на о/ица ихъ Васка Олексича, - и лис/и-сведол/е п(а)на Якубов перед нами вказывал и поведил перед нами, иж то/и отецъ его Васко то/и домъ имъ записалъ, - и тастамен/и о/ица своего на то перед нами покладалъ. И то/и Иван Сегенович поведил, иж теи/ча его в оприи/немъ тэстаменте своемъ то/и двор свой и тые вси ста/ики, которих онъ искал на Богдане Марковичи, ему о/иписала. И то/и, дей, тэстамен/и ее лежитъ у скрини вашой мес- /иской. А к тому, дей, и в книгах вашихъ мес- /искихъ то записано.
Што ж мы имъ дали до права вашог(о), естли будетъ у скринцэ вашой то/и тастамен/и, и вкаже/и(ь) ли то/и Иван Сегеневич перед вами на то/и дол/ то/и оиричный тастамен/и тещы своее, а в книгах вашихъ мес/искихъ будет ли тэж то записано, а книги с тыл/ тас- таментомъ будут ли ся згожати, вы маете межи ними справедливость вчинити, водле прав вашихъ. Пак лиж он на то того опричнего тэстаменту перед вами не вкажетъ, а у васъ въ скринцэ его не буде/и(ь) ли, ино то/и Лавринъ при своих тастаментехъ застанетъ. И в томъ во всемъ вжо он маеть ся справовати с тыл/ Лав- риномъ, а до Богдана жадного дела не маеть. Маеть се Богданъ o/и нихъ во всемъ упокойне заховати o/и обоих ихъ опекунствъ, подле ихъ вызволен(ь)я.
Писан y-во Лвове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсо/и 24, м[еся]ца сен(тябра) 23 [день], индик(т) 13.
Богуи/, под(скарбий) и писар.
129


1434. В тоя же речи вызволея(ь)е Богдана Марковича от опеки.
Жыкгимояяі.
Войту места Берестейского и бурмистромъ, и радцамъ.
Смотрели есмо того дела, жал(овал) намъ войтъ места Бельского Ива// Сегеневич на бурмистра берестейского Богдана Марковича, иж бы оя забрал речи тешчы его Олексиное: золотые, серебро и гроши - всего тог(о), как на пятьдесятъ коя грошей. И оя ему перед нами ояіказал, иж оя тых ста/яковъ тещы его не забрал, нижли побрали тые стаяіки ее внучата ее - Лавринъ и з сестрами своими - дети Васка Олексича, - и покладал перед нами Богданъ Марковичъ копею с таста[м]еята тое тещы его Олексиное подъ печа/и(ь)ми вашими, в которол/ же пишетъ, иж тая Олексиная отписала вси стаяіки свои: золото и серебро, и гроши, тыл/ внучатомъ своимъ - детемъ сына своего Васка Олексича. А тояі, дей, тастаментъ //[142] ьее лежияі(ь) у скрияцэ'1 вашой местъ- ской. Ка/е жо и тояі внукъ ее Лавринъ Васкович то перед нами знал, иж тые вси стаяіки бабки своее за тастамеятомъ ее побрал, а не Богданъ Марковичъ. И в тол/ Богдана Марковича они вызволили из опекуяствъ обоих - как з Олек- синой, так и з Васкова, выняли.
И в тол/ во въсемъ вже Ивая Сегеневич маеть ся справовати с тымъ Лавриномъ, а до Богдана Марковича жадного дела не маеть. Маеть ся Богдая оя/ нихъ во всемъ упокойне заховати и ояі обоих ихъ опекуяствъ, водле ихъ вызная(ь)я.
Писая у Лвове, [под леты 1524], сея(тябра) 25 [день], индик(т) 13.
Богушъ.
144. 	В справе п(а)ни Миколаевое Радивиловое, воеводиное вилея(ь)ское, и сыновъ ее м(и)л(ости) о деяв ылмея(ь)ялгихм(и)л(о)сги.
Жыкгимояя/.
Пану Троцкому, старосте городеяскому, п(а)ну Юрю Миколаевичу [Радивиловича], воеводе подляшскому, маршалку н(а)шому, державцы ожскому и перелол/скому, и радуя- скому, п(а)ну Янушу Станиславовичу Костевича, ловчому н(а)шому, п(а)ну Миколаю Юревичу Пацэвича.
Присылал к нал/ подчашый наш, державца
василиский и марковъский, пая Яя Миколаевич [Радивиловича], о тол/, што есмо перво сего розсказали твоей м(и)л(ос)ти, п(а)не троцкий, а маршалку земъскому, воеводе новгородъ- скому, державцы мерецкому и довкговъскому, п(а)ну Яну Яновичу Заберезыяскому, имены2 в ровный дел поделити на чотири части воєводиную виленъскую, каяцлеревую н(а)шу, п(а)- ню Миколаевую Миколаевича, п(а)ни Альж- бету, зъ сыями ее м(и)л(ос)ти, и ваша, дей, м(и)л(ос)ть, тые имея(ь)я ихъ вжо пописали и роки делу покладали, а делу в тых имея(ь)яхъ ил/ не вчинили. Для чого ж тыми разы пры- сылал к намъ пая подчаший, чолол/ бьючы, абыхмо имъ тому делу положыли рок зъеха- я(ь)ю в Ганязи, и зъ его руки делчими дали ему вашу м(и)л(ос)ть.
Ино мы тому делу рокъ покладаемъ и месяі- цо зъехая(ь)ю в Ганязи на Боже нарожея(ь)е пришлое, и з руки п(а)на подчашого дали есмо ему делчими вашу м(и)л(ос)ть. А до п(а)ни воеводиное вилея(ь)ское и до сына ее, кн(я)зя Миколая, бискупа жомоияіского, есмо писали, абы они делчими собе взяли, кого похотяяі(ь). А державца ушполский и пеняяский, пая Станислав Миколаевич, здесе будучы при нас, взял в нас зъ своее руки делчими подстолего нашого, пана Яна Завишича, а конюшого н(а)шого дворного, державцу аеньског(о), п(а)на Василя Богдановича Чижа.
Прото ж, кого п(а)ни воєводиная и князь бискупъ жомоия/ский зъ своее руки делчими озмуть, и, ваша бы м(и)л(ос)ть, с тыми ихъ делчими згодивъши ся, и тал/ на тояі рок выеха- ли, и тые //[142ѵ] *'имея(ь)я вси литовские'1 и подляшские на чотири части в ровный дел поделали2 и поровновшіи4 так, как бы з них никому кривды не было. И так есмо межи ними встановили: естли бы хто з них на тотъ рок к Ганязю не приехал и дельчих своих не вывел, ино хто з них з делчими своими тамъ на тояі рок в Ганязи будетъ, тые маютъ имея(ь)я ихъ вси: литовские и подляшские, подле списков, которые ваша м(и)л(ос)тъ в себе маете, межи ними в ровный дел поделити. И хто бы з них
Nr. 143
4 	Žr. 142 b. (См. d. Ns 142).
Nr. 144
4 	Ištaisyta iš žodžio (Правлено из слова) поровняли
130


тамъ на тол/ делу не был, и, ваша бы м(и)- л(ос)ть, тые имен(ь)я ихъ розделивши, и их части имъ оставили.
Писан во Лвове, под лети(ы) 1524, м(еся)ца ок(тябра) 4 ден(ь), индик(т) 13.
При т(ом) был(и): воев(ода) троц(ким), гэ/и- (ман) нав(ым/шим), ст(а)р(оста) бр(аславским) и вен(и^кин), кн(я)з Костян(тин) Ив(анович) Остр(озским), а мар(шалок) дв(орным), староста) берестейский), ков(еньским) и лид(ским), п(а)н Юри) Ив(анович) Или(нича).
Копоть, писарь.
145. Листъ до п(а)ни воеводиное - противен, абы зъ [с]воее руки дельчих побрала.
Пану Станиславу под тою ж мерою листы до суде# его: пая(а) Ян(а) Завишира), подсто- лего, а конюшоро) дворного, п(а)на Чыжа.
О листы, привилья.
Жыкгимон/и.
Листъ до воеводиное вилен(ь)ское, п(а)неи Миколаєвом, п(а)ни Алжбеты.
Присылали к намъ сынове твоем м(и)л(ос)- ти: княз Миколам, бискуи жомоиигским, а под- чашим нам/, державца василим/ским, пан Ян, а державца ушполским и пенянским, пан Станислав - Миколаевичи, жалуючи о томъ, што ж твоя м(и)л(ос)ть по смерти небожчика п(а)на своего, о/ица их, привиля и листы купъчые, и записы, 4'И книги тые, в которих суть вси листи, привиля и записы'4, и листы купчыи о/ица ихъ вписаным, взяла къ своил/ рукамъ и имъ о/идати не хочем/.
Прото, приказуемъ тобе подъ закладомъ нашил/, под десятью тисячем кои грошем, абы, твоя м(и)л(ос)ть, тые привиля и листъ куичым, и книги, в которых суть вси листы и привиля, и записы, и листы куичые о/ица их вписаные, и на то/и же рок, которым есмо вамъ къ делу заложили, на Боже нарожен(ь)е прии/лое, перед тыми делчими вашими, которые на тот час тал/, в Ганязи, будутъ, поо/идавала, бо тые привиля и листъ куичым, и книги прислушаюсь) имъ, а не твоем м(и)л(ос)ти.
Писан у Лвове, [под леты 1524], м(е)с(я)ца ок(тябра) 8 ден(ь), индик(т) 13.
Копоть.
Sigismundus, Dei gratia.
146. //[143] Ciolkowiczy cum Leonardo Kosiński.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Generosis Nicolao Vodinski et Bartholomaeo
Pobikrowsky. Comparens personaliter coram nostra Maiestate subditus noster nobilis Marcus, nomine suo et fratrum suorum, dictorum Cziol- kowiczy, haeredum de Dluga Dambrowa, reproduxit literas certas papireas sub sigillo cuiusdam Iuan, nostris haiewniczy, quibus significatur, quomodo quidam laboriosus Iwan Lachowicz Brik, existens subditus noster, ressignasset et vendidis- set quandam terram suam propriam mellificialem alias Barczi praefatis nobilibus pro quinque sexagenis; quae tandem mellificia empta et alteram terram eorum propriam generosus Leonardus Cu- siensky, prout ipsi asserunt, iure quodam eisdem non competenti ab eisdem in paenis occupauit; occasione cuius iudicii non competentis se multum ab eodem Leonardo grauatos esse sentiunt et conquesti sunt eo, quod non reposita eorum peccunia terra praefata ab eis minus iuste adimitur, supplicaueruntque, vt eisdem iusticiam adminis- trari mandaremus. Quod si res ipsa ita se habuit, prout conquestum est, vestris fidelitatibus committimus et mandamus, quatenus vocatis partibus praefatis ad sui praesentiam eorumque propositis et responsis exauditis ac literis emptionis praefatorum nobilium bene reuisis et pensatis, justiciam prae oculis habentes, id quod iustum fuerit cog- noueritis, decematis, decodatis faciendo, quidquid decreueritis ab ipsis partibus, firmiter obseruari, tenore praesentium mediante.
In Leopoli, feria secunda ante festum Sancti Francisci, anno 1524.
Viiesgal.
147. 	Jacobus de Dluga Dąbrowa contra Joannem Kuczyński, judicem castrensem Drohicensem.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Magnifico Petro, pallatino Polocensi et capi¬
taneo Drohicensi et iudici castrensi. Constitutus personaliter coram Majestate nostra subditus noster, nobilis Jacobus de Dluga Dąmbrowa, graui3 in querella exposuit, quomodo iudex castrensis Drohicensis Joannes Kuczynsky literas mandati et inhibitionis nostrae, quas ipse Jacobus offerebat, noluisset suscipere neque eisdem obedire,' immo verius in contemptum auctoritatis nostrae regiae
Nr. 145
44 Greta dešinėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка, доп. рядом в правом поле).
131


impudice et irreuerenter se gessisset, et eundem Jacobum contra inhibitionem nostram ad execu- tionem decreti sui pro//[143v]1*cedens, quod per nos*1 iampridem cassatum erat, temerrime spolia- re fecisset, quam inhibitionem a nobis legittime emanatam praefatus Jacobus Dambrowsky contra quendam Joannem Panczek olim suum nunc vero sinceritatis tuae subditum et incolam oppidi Ciechanowiec, prout cognouimus, licite obtinuerat, ad cuius justiciam fuerat ad iudicium sinceritatis tuae castrense Drohicense cittatus; quapropter in tali casu, tanquam de re sinceritatis tuae propria, praefatus Joannes Kuczynsky, per tuam sinceri- tatem deputatus contra praefatum, iudex compe- tens minime esse potuit, sed eandem causam iuxta prius tractatum datum et inhibitionem nostram cognoscens ad iudicium terrestre Drohicense re- mittere debuit. Proinde nos non tantum huius subditi nostri sed et aliorum, qui saepius conque- runtur contra officiales sinceritatis tuae castrenses Drohicenses iniurias et oppressiones eorundem infinitas et magis contemptum auctoritatis nostrae regiae, si ita compertum fuerit, omnino moleste accipimus; itaque sinceritatibus tuae et vestris dis- tricte praecipientes mandamus, quatenus inhaere- rendo priori nostrae inhibitionis mandato, causam ipsam ad iudicium terrestre Drohicense cognos- cendo remittetis et quicquid ab ipso Jacobo post inhibitionem nostram de domo eius pecora et equos accipere permisit, integre restitui faciat[is] et restituatis. Vobis igitur generosis Nicolao Vodinsky et Bartholomaeo committimus et mandamus, quatenus, vocatis ad sui praesentiam praefatis partis et eorum exauditis propositionibus et responsis, cum praefato Panczek iusticiam debitam administretis.
In Leopoli, feria quarta, proxima post festum Sancti Francisci, anno 1524.
148. 	Ciolkowiczy aduertus Albertum Sumowski.
Sigismundus, Dei gratia rex etc.
Generosis Nicolao Vodinsky et Bartholomeo Pobikrowski.
Veniens ad nostram praesentiam nobilis Marcus nomine suo et fratrum suorum, dictorum Czolkowiczy, graui in querella exposuit, quomodo ante annos aliquot iam elapsos quidem nobilis Albertus Sumowsky, existens pro eo tempore vicem- gerens in Ciechanowiec magnifici Petri in Ciecha- nowicze ^magnifici Petri de Ciehanowiec*4, patrem
eorum olim nobilem Martinum Ciołek intermi- sisset5 et de viui mortuum fecisset, pro quo patre suo et interempto eiusdem capite super recenti ad hue facto ipsj fratres nobiles Dambrowscy con- querebantur contra praefatum occisorem coram memorato magnifico Petro, pallatino, cum eodem tanquam cum suo seruitore sibi iusticiam admi- nistrari, et quia magnificus dominus Petrus, palla- tinus, eisdem super inde iusticiam //[144] sprout ipsi asseruerunt*1,6'facerere denegabatur6, ipsi nobiles Dambrowsczy solum capitaneo Drogicensi pro denegacione iusticiae aliquoties ad idem iudicium terrestre Drohicense citabant, prout id ex literis cittationis, coram nobis reproductis, appa- rebat; tandem praefatus dominus pallatinus, ductus crebris instantiis conquerentium, occisorem praefatum Albertum Gumowsky tanquam posse- ssionatum renuntiacionis iuri suo admisit et man- dauit coram iudicio terrestri Drohicensi pro capite patris eorum conuenire, super qua admissione et renuntiacione asserebant se sufficiens habere testimonium; quia tamen causa ipsa huevsque extitit prorogata nec satisfactio aliqua pro capite patris eorum dicitur esse facta in grauamen eorum conquerentium et praeiudicium, supplica- uerunt Maiestati nostrae, vt ei§dem iusticiam ad- ministrari dignaremur. Vestris fidelitatibus causam praefatam capitis interempti cognoscendo duximus, committentes tenore praesentium literarum quatenus, vocatis ad sui praesentiam partibus praefatis, iusticiam debitam administretis, id, quod decretum fuerit, firmiter obseruare faciatis.
In Leopoli, anno 1524.
149. 	Albertus Lubowicki cum matre Anna et eius filijs de inculpatione pro homicidio mariti sui et patris eorum interempti.
Sigismundus etc.
Magnifico Petro. Graui in querella exposuit coram Maiestate nostra is subditus noster Albertus Lubowiecky: coram iudicio sinceritatis ves- trae fuisset inculpatus ex parte laboriosorum ma- tris Annae et eius filiorum Joannis, Nicolai, Mar-
Nr. 148
4-4 Pakartota (Повторено).
5 Taip rankr., žodis taisytas, jo dalis užbraukta, reikėtų skaityti (Так в ркп., слово правлено, часть его зачеркнута, следует читать) intermisset
6 6 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) facere denegabat
132


ci, Petri, Matthiae pro homicidio mariti sui et patris eorum interempti olim Alberti de Kostri, pro quo capite alter se asseruit iudicatum esse, que acta iudicii vestri in se continentur; ex quibus actis extracta coram nobis producebat, allegans ea sibi fore multum suspecta et in fauorem partis per substitutum notary Joannis Siekierka quendam Simonem Podpisek non iuxta decretum iudicii praefati esse acticatum; occasione cuius falsae acti- cacionis grauiter se sentiens iniuratum, supplicavit Maiestatem nostram, quatenus sit de remedio. Nos cupientes vniuscuiusque iusticiae non deesse causam ipsam vestrae fidelitati cognoscendo duximus, commitendum ac per praesentia scripta committimus, mandamus, vt eidem Alberto Lubo- wicky cum praefato Simone super crimen falsi iusticiam administretis et interim exequutione[m] decreti iudicii vestri contra praefatum Albertum pro capite interempto facturi suspendatis.
In Leopoli, anno Domini 1524.
Sigismundus, Dei gratia.
150. 	//[144v] Literae scriptae ad episcopum Vilnensem in causa ciuis caunensis Jacobi Dar- giewiczę et uxoris eius Clarae, sororisque suae Zophiae cum ciuibus vilnensibus Thomkone et vxore eius Anna occasione propinquitatis.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Reuerendissimo in Christo patri, domino Jo¬
anni, episcopo Vilnensi, sincere nobis dilecto, gratiam nostram regiam. Reverende pater, sincere nobis dilecte, quaerimonia coram Maiestate nostra pro parte consulatus et tocius ciuitatis4 nostrae vilnensis nuper facta in se continebat, quomodo quidam subditus noster, ciuis caunensis Jacobus Dorgewicz nomine vxoris suae Clare et sororis eius Zophiae, tanquam ipsorum5 plenipo- tens, quendam Thomam, dictum Thomkonem, et Annam eius vxorem, subditos nostrae ciuitatis vilnensis, traxisset ad iudicium eorum ciuile occasione certorum bonorum immobilium et mobilium, in ciuitate nostra vilnensi consistentium, et per praefatum Thomam et vxorem eius Annam occu- patorum, praefatis Clarae et Sophiae sororibus iure propinquitatis spectantium, qui Thomas per procuratorem eorum legittimum Stanislaum Dambrowa super propinquitate huiusmodi exis- tens inculpatus petiit sibi dari terminum ad procuratorem et ad respondentes per quindenam, prout id in actis ciuilibus coram nobis reproductis
ita esse comperimus, quo ad hue pendente termino idem Thomas cum vxore sua Anna commu- nicata iniqua persuasione, obmisso Jacobo Darge- wicz et Stanislao Dambrowa praefatorum6 Clarae et Sophiae sororum plenipotente et procuratore ac postergato iure suo ciuili partibus et causae competentibus ipsas ad ius spirituale et ad praesentiam vestrae reverendae paternitatis viccarii in spiritualibus et officialis, domini Jacobi Staszko- wsky, scholastici Vilnensis, indebite euocare et trahere conati sunt. Quae dum comparuissent, asserebant se allegasse actionem, super bonis hae- reditariis et propinquitate eorum vertentem et in praetorio coram iudicio seculari inchoatam, minime pertinere ad cognitionem et iudicium spirituale, praesertim cum vtraque pars existat fori se- cularis, petentes se et causam huiusmodi ad forum eius competens remitti. Dominus vero Stas- kowski, vestrae reverendae paternitatis officialis, non attendens earundem Clarae et Sophiae sororum allegatione et petitione, compellebat easdem, vt litem contestarentur, quae se nimium grauatas sententias dum ad Maiestatem nostram provo- cassent, memoratus vestrae reverendae paternitatis officialis, prouocationem sui appellationi ad nos factae non defferens, ipsas in censuras eccle- siasticas indecise declarauit et vsquemodo exco- mmunicare easdem non desistit in praeiudicium et grauamen ipsarum Clarae et Sophiae ac iuris eorum ciuilis dispendium non mediocre, suppli- catumque extitit Maiestati nostrae, quatenus iam ipsis excommunicatis inde vt initati, quam etiam iuris ciuilis debitae obseruationi de remedio opor- tuno gratiose prouidere dignaremur. //[145] ^Nos itaque animaduententes1 causam ipsam esse mere searem et ad ius ciuile pertinentem quodque ad ius ciuile non remissa ac appellatione ad nos facta non fuerit delatum, id omnino non possumus aequo ferre animo, quam cum iura ciuilia a cano- nibus sint bene distincta et limitata, iustum esse censemus, vt vnus quisque iure sibi competenti libere vti permittatur. Proinde ex officio nostrae superiotatis totalibus impedimentis tempestiue
Nr. 150
4 Toliau įrašytas virš eilutės žodis neįskaitomas (Далее слово доп. над строкой неразборчиво).
5 Taip ranki:, reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) ipsarum
6 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) praefatarum
133


prouidere cupientes, hortamur vestrae reuerende patemitatis et mandamus omnino hoc haberę vo- lentes, quatenus praefato suo official! inhibeat, vt deinceps ad cognitionem causae inter partes praefatas neque ad alias iure ciuili pertinente causas se intromittere vllatenus praesumat, sed easdem Claram et Sophiam sorores absolatas ad ins- tantias partes aduersae et a suo iudicio in toto ad ius eorum ciuile absque quauis retinentia remit- tat, prohibeat ecclesia, vt consistorii tam vestrae reuerendae patemitatis quam eius officio suis friuolis protestationibus iudicium praetorii Vilnensis non molestent neque impediant, ne met- ipsis aliqua discrimina pro tanto aliquam contin- gere posseant quam quicquid praemissorum mandatum nostrum abtentatum fuerit, id totum irri- tum inane esse decemimus tenore praesentium mediante. Secus pro gratia nostra vestra reueren- da paternitas non factura.
Datum Leopolo, feria sexta ante festum Sanc- tae Heduigis, anno Domini 1524.
Viiesgal.
151. 	Выроя Глебу Есману с писаром, п(а)ном Михаялолг Василевичодг, о сукна, от татар бракованые.
Жыкгимон/и.
Смоірели есмо того дела, стояли перед нами очивисто, жаловал намъ дворанин наш Глебъ Есьманович на писара н(а)шого, п(а)нд Михайла Василевича, о тотъ кганжь, который же княз Аддрагманъ на немъ взялъ пятнадцать поставов сукна лунскихъ лихих за пять поставок добрих. Ино мы, первей сего будучы в Кракове, очивисто Михайла зъ Есьманомъ смотрели и в тых сукнахъ Михайла правог(о) знашли, на што ж и лист наш судовый есмо ему дали.
И тыхъ часов, будучи нал/ во Лвове, не ображаючы н(а)шого первого суда, знашли есмо межи ними и то/и кганжь, коли ж княз Абъдрагман тую пя/ина/ицать поставов лихих взял въ Есьмана за пять поставов добрих, видело ся намъ, што ж мае/и(ь) Михайло оног(о) кганжу Есьману заилатити полосма постава сукна, за коз/сдый постав по десети кои грошей, то чыни/и(ь) всего полосмадеся/и кои грошей, а далей через то не маеть вже на Михайлу Есманъ никоторих репей ани шкод своих искати.
Писан во Лвове, [под] ле/и(ы) 1 пя/исоть 24, м(еся)ца ок(тябра) 19 ден(ь), индык(т) 13.
//[145ѵ] !'Пр(и) [тол<] бы/г(и): во[евода] тр(оц- кий)'1, ге/и(ман) вел(икий), стар(оста) бр(ас- лавский) и ве[ниг<кий], кн(яз) Кос(тянгин) Ива- н(ович) Остр(озский), а кн(я)з Юр(и) Семенович) Слуг<(кий), мар(шалок) двор(ный) ст(а)- р(оста) бер(естейский), ков(еньский) и лид- (ский), пан Юри Иванович Илинича.
Другий листъ в тое ж слово.
Копоть.
152. 	Michael Matfieiewicz, ciuis vilnensis, cum vxore eius de accessione ab religione ruthenica ad religionem ecclesiae romanae et de illatione magnorum damnorum editae.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Reuerendo in Christo patri episcopo Vilnensi. Nuper nobis, existentibus in Leopoli, ad nostram Majestatem ex parte metropoliti ac ducum relli- gionis ruthenonim et ciuium ciuitatis nostrae vilnensis eiusdem relligionis peruenit querimonia, quomodo vxor huius subditi nostri Michaelis Mathphieiowicz cum sorrorina eius iam adulta ab ipso Michaele profugiens ad obedientiam et relli- gionem ecclesiae romanae accessiset ac duos eius puerulos, annos discretionis non habentes, ad eiusdem ecclesiae romanae obedientiam et relli- gionem vna secum adduxisset, pro tanto exigens sibi et relligioni eorum ruthenicae despectum et ignominiam non mediocrem non esse irrogatam. Insuper etiam is Michael Mathphieiowicz non modo vxorem et sororinam propriam ab eo rece- ssisse, sed omnia bona eius propria mobilia, videlicet aurum, argentum, peccuniam et vestimenta varia et res ecclesiasticas, in domo eius seruare solitas, secum exportasse ac damna eidem non modica intullisse graui exposuit in querella. Sup- plicatumque est Majestati nostrae nomine praefatorum metropoliti et ducum ruthenorum et non minus idem Michael deprecabatur, quatenus ipsi in tali casu iusticiam administrare dignaremur oportunam. Nos itaque, quantum Majestati nostrae conuenit superioritali super tali casu cupientes, conquerentium petitioni non deesse, commi- tante iuris canonici peritorum consilio, mandamus incidentum coniugale, vno accedendo ad obedientiam ecclesiae romanae, non debere dissolui et praesertim, cum vxor vellet sine blasfemia et contumelia relligionis romanae sibi ad inuicem
134


cohabitare; proinde hortamur vestram reueren- dam patemitatem et mandamus praefato feri ad ipsum Michaelem tanquam ad eius legittimum maritum vna cum omnibus rebus apportatis et eorum pueris circa tamen dispendium relligionis romanae redire et sibi cohabitare mandet et faciat. Sin aunt vnus eorum noluerit adhaereri al- teri, extunc praefata mulier omnes res de domo eiusdem Michaelis mariti sui tarn eius proprias quam etiam et res ecclesiasticas asportatas et alias res per sororinam eius receptas ipsi Michaeli vestra patemitas reuerenda inhibeat integre restitui. Praeterea volumus //[146] 1_non tantum praefatum*1 Michaelem, quam et caeteros eius pu- eros juri turn ruthenico permanentes, similiter et familiam ipsius domesticam, quouis modo moles- tare et inquietare permittant; pueri vero mino- rennes et annos discretionis non habeantes ad obedientiam et relligionem ecclesiae romanae su- scepti matri adhaereant tarn diu, donee nos in Magnum Ducatum nostrum faeliciter, Deo bene fauente, constituemur. Super quo habito cum dominis conseliariis nostris, spiritualibus et secula- ribus, mutui inter nos etiam et consilio id, quod melius videbitur, expedire decernendum.
Datum Leopoli, anno Domini 1524, ipso die translationis.
Viiesgal.
153. 	Дворенину г(о)с(по)д(а)рскол/у, пану Ивану Глебовичу, на некоторие люди в Полодколг повете у Солоневсколг стану, на Орехолне: а в Загати, а в Рубакохъ, а в Прозороцелг, а в Дущъкахъ.
Жыкгимон/и.
Воеводе полоцкому, старосте дорогицкому, п(а)ну Пе/иру Станиславовичу [Кишке], и инымъ воеводал/ полоцкил/, хто потомъ бу- де/и(ь) от нас Полътескъ держати.
Жаловали нал/ люди н(а)ши путные Полоцкого повета рудники на дворанина н(а)пюг(о), п(а)на Ивана Глебовича, пгго ж, р&й, он впро- силъ их в нас за тяглыхъ людей и их потуж- никовъ у Солоневскомъ стану, на Ореховне: а в Зага/ии - три службы, а в Рубакох, а в Прозороцэх, а в Душках - три службы. И мы розсказали о томъ межи ними досмотрети и справедливость тому вчинити воеводе Троцкому, гэ/иману н(а)іному навыжіному, старосте браславскому и веницкому, кн(я)зю Костянти¬
ну Ивановичу Острожскому, и князь Костян- тинъ, его м(и)л(ос)іъ, тог(о) межи ними досмо- трел, где ш тот дворанин наш клал передъ его м(и)л(ос)тью на тые люди лист-данину н(а)піу с подписью руки н(а)шое, в которол/ же тые вси села, выпіейписаные, на ймя ему выписаны. А тые люди рудники покладали перед его м(и)л(о)стыо листъ воеводы вилен(ь)ского, канцлера н(а)шого, старосты бел(ь)ского и мозырского, п(а)на Олбрахговъ Мартиновича Кга- штолтовъ, в которол/ жо стоит(ь), што ж как его м(и)л(ос)тъ от нас полоцкимъ воеводою был, в то/и час дворанин наш Ворона такжо тых рудниковъ в нас был упросил, ино з роз- сказан(ь)я нашого его м(и)л(ос)ть тых рудниковъ з Вороною судил и доведал ся, иж тые люди пу/иные, а земли под собою маютъ куи- леные, и тыхъ одныхъ рудниковъ от него выз- волил и казал имъ зася намъ служити к замъку н(а)шому Полоцкому, а тые другие села на Ореховне: в Зага/ии и в Рубакох, а в Прозоро- цехъ, в Душкахъ, в листе судовомъ п(а)на воеводы вилен(ь)ского не сто//[146ѵ]1_ять и, до- смот_1ревши то межи ними, княз Костяитинъ, его м(и)л(ос)тъ, то/и суд свой перед нами отказывая.
И мы, подле суда и листу судовог(о) п(а)на воеводы вилен(ь)ского и тэж водле суда и отказу кн(я)зя, воеводы тро(ц)кого, тых рудъни- ков от Ивана Глебовича и з земълями ихъ вызволили, а тымъ людел/ на Ореховне: в Загати, в Рубакохъ, а в Пърозороцэх, в Душках, казали предся ему служити, подле первое данины и листу н(а)шого.
Такеж жаловали нал/ мещане полоцкие на того ж дворанина н(а)шого Ивана Глебовича и поведили перед нами, иж мы дали имъ привилей наш, што ж имъ волно в бояр наших и e слугъ путных земли куповати, ино, дей, некоторые з них покупили земли у людей его межи тыми селы его, вышейописаными, в тот час, как ещо тые люди намъ служили, и Иван, дей, тые земли в них о/инимаеть. Ино мы казали о томъ межи ними досмотрети и справедливость) тому вчинити кн(я)зю воеводе, его м(и)л(ос)ти, Троцкому, и его милость, того межи ними смотревши, так знашол: иж которые зел/ли они покупили навечност(ь), тые зел/ли они мають предся держатъ, подле куили своее, а которые земли будутъ позакупали, ино
135


мещане тихъ пенязей своих маютъ на исигцохъ смотрети, кому будутъ их давали, а не будет ли которих истъцовъ, ино Иван маеть самъ тые пенязи ил/ о/иложити, а земли къ своей руцэ взяти, и то тэж кн(я)зь Костянтинъ, его м(и)л(ос)ть, передъ нами о/иказывал.
И мы, подле тог(о) о/иказу кн(я)зя воеводы, его м(и)л<ос)ти, по тому ж Ивану Глебовичу розсказали, абы он казал мещанол/ нашил/ людемъ своил/ тые п(е)н(я)зи о/иложити, а которых бы истьцов не было, и он самъ мае/и(ь) имъ за тых людей своих пенязи заилатити, а земли свои къ своей руцэ взяти. И на то есмо ему дали сесь наш листъ з н(а)шою печатью.
Писан у Лвове, под лет(ы) Бож(его) наро- ж(енья) 1 пятьсо/и 24, м(еся)ца ок(тябра) 20 ден(ь), индик(т) 13.
Копоть.
154. 	П(а)ни Якубово# Кунцевича на выбран(ь)е сумы п(е)н(я)зея, через небожчика мужа ее на двор Стоклишки даных, с п(е)н(я)зея корчом- ных в некоторих дворех г(о)с(по)д(а)рских.
Жыкгимон/и.
Маршалку зел/скому, воеводе новгородскому, державцы мереному и довкговъскому, п(а)- ну Яну Яновичу Заберезинъскому, а по/икомо- рому нашому, державцы ейппппскому, п(а)ну Андрею Якубовичу Довойновича, тивуну Троцкому, наместьнику валькиниі^кому и лепуньскому, //[147] ’*п(а)ну Мацку'1 Кунцовичу.
Присылала к намъ конюшая нашая, п(а)ни Якубовая Кунцовичова, бьючи намъ чолол/ о томъ, што небожчих муж ее, пан Якубъ, дал ку потребе земъской на двор наш Стоклишский тисячу и шестьдесятъ кои грошей, ино мы, то/и двор наш зъ его рукъ вынел/ши, дали держати великому кн(я)зю Резанскому, а тую тисячу кои и шестьдесятъ кои казали были есмо ему заилатити зъ скарбу н(а)пюго, ино тые п(е)н(я)зи ему по животе его3 ей, жоне его, и до сих часов зъ скарбу н(а)шого не заплачоно за тыл/, иж зъ скарбу н(а)шого иншие а многие, а пилные по/иребы н(а)ши и земъские справо- ваны. И она била намъ чолол/, абыхмо тую тисячу кои и шестьдесятъ кои казали ей взяти, с которих-кольве/с доходов наших.
Ино мы, бачачы на то, иж муж ее, небожчикъ пан Якубъ, тые п(е)н(я)зи дал на потребы н(а)ши и зел/ские, и казали есмо ей тые п(е)-
н(я)зи свои брати в кождый годъ пенязи н(а)- іпи корчомъные дворов нашихъ: мерецких и ейшискихъ, и коневские, дубицкии и волки- ницки, и пунские, и до тыхъ часов, поки она тую тисечу кои и шестьдесятъ кои грошей пенязей своих с тых пенязей наших корчомъныхъ собе выберетъ. И писали есмо до подскарбего зел/ског(о), маршалка и писара н(а)шого, п(а)на Богуша Боговитиновича, ажбы в кождый годъ послал дьяка своего и казал тые п(е)н(я)зи корчомъные по тымъ дворол/ нашимъ кождого году пописывати, абы въ скарбе н(а)шомъ ведомо было, колко которого году тых пенязей в тую заплату ее прыйдеть.
И, ваша бы м(и)л(ос)тъ, кромя ее никому тых пенязей корчомъныхъ с тых дворов наших не казали давати ани двораномъ нашимъ, которих быхмо мели по дворомъ нашил/ кор- чомъных п(е)ньзеи2 брати послали, а нинеш- ного году п(е)н(я)зи корчомъные и с тых дворов наших казали есмо выбрати дворанину н(а)шому Янушку Салежичу и ей дати, а перед подскарбимъ земъскимъ личбу вчинити, колко тыхъ пенязей выбере/и(ь) и ей дастъ.
Писаи y-во Лвове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятъсо/и 24, м(е)с(я)ца ок(тябра) 18 [день], индык(т) 13.
В тол/ листе рука королевская.
155. 	Jczkowie et Tyborowie occasione bonorum Jablona, Swierczewo, Trzcianka.
Sigismundus, Dei gratia etc.
//[147v] bGenerosis Nicolao Vo'Minsky iudici et Bartholomaeo Pobikrowsky subiudici Drogi- censi. Jam dudum inter nobiles Iczkowie Damb- nicky, videlicet Mroczek, Albertum, Stanislaum, Petrum et alios fratres, ab vna et inter nobiles Tyborowie ab altera occasione bonorum haereditariorum Jablona, Swierzczowo, Tłzyczianka etc., tam coram vobis in iudicio vestro, quam coram nostra Maiestate, per appellationem et tandem post diffinitiuam sententiam coram officio castrensi quoad executionem eius vtebatur hue post- remo ad nostram praesentiam ab eodem officio castrensi propter continuetatem literarum, quod- quod ex cancellaria nostra emanatarum, esse remissa, cum itaque vtraque pars hie coram nobis comparuisset. Nos exauditis hincinde vtrisque propositionibus ac responsis reuisisque et ad vn- guem recensitis literis et sententiis desuper latis
136


et habitis, cognito eoque contrarie ab vtraque per errorem ex cancellaria nostra, praesertim pro parte nobilium Tyborowie Sandomiriae scilicet obtentae literae in contrarium commissionis nostrae, quam nos, ex Lithuania in regnum mi- grantes, partibus vtrisque in personam magnifici Petri, pallatini Polocensis etc., dederamus, no- lentes extra proprium districtum partes trahere, demandaueramusque ei finialem in eadem causa ministrare iusticiam et debitą exequutione ter- minare; cum itaque eadem causa non sit per ipsum diffinita propter contrarias literas, sed ad nos vice uersa remissa, vobis, de quorum fide et integritate confidimus, iterum atque iterum committimus, mandamus et districtius percipien- tes, quatenus iuxta presentem nostram instructio- nem, quam vobis darnus in his scriptis, finaliter et complete iusticiam debitam ministretis sic videlicet: vocatis ad sui praesentiam partibus vtrisque iubentes illis reponere coram se omnes et singulas literas atque sententias, tarn in iudicio vestro terrestri quam coram nobis habito obtentas, illisque diligenter recensitis et exami- natis, quascunque iuri terrestri contrarias con- gnoueritis illas prius postponatis nec attendatis, sed iuxta decretum verum et sententiam diffi- nitiuam, quam iuste et iuridice tulistis, imitendo4 iuri generali terrestri partes ipsas conseruetis, decernentes etiam sub vadiis per vos aulae nostrae quantiscunque interponendis per partem vt- ramque id, quod iuste decreueritis, firmiter et inuiolabiliter obseruare; pro cuius quidem decreti exequutione officium nostrum capitaneale castrense reddatis certiores; praeterea quia ipsi Tyborowie nunc et nunquam antea allegarunt hie coram nobis nobilem Albertum Stanislai Damb- nicky suo et cohaeredum suorum nominibus agentem contra eos, nullum interesse habeant ad praedicta bona Jablona, Swierzczewo, Trzczyanka, ideo etiam vobis mandamus, quatenus desuper cognitionem et determinationem faciatis secundum consuetudinem iuris vestri terrestris, iusticiam vtrisque partibus ministrantes non obtentis //[148] ’'aliis nostris quibuscunquevis'1 literis ali- cui partium datis et in futurum quomodolibet concessis nec aliter facturi.
Datum Cracouiae, feria quinta infra octauas Sanctorum Petri et Pauli apostolorum, anno 1524.
Manus episcopi Camenecensi.
156. 	В справе кн(я)зя Петра Масалского з кн(я)земъ Матфеем Микитиничол/, о имея(ь)е Стругу.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)тыо.
Воеводе вилен(ь)скому, канцлеру, старосте бел(ь)скому и мозырскому, З’пану Олбрахту3 Кгаштолту.
Бил намъ чолол/ княз Петръ Масадский и поведид перед нами, пгго ж он понял дочку кн(я)зя Матфея Микитича, ино он по ней дал ему име«(ь)е, на ймя Стругу, которое .ему дала невестка н(а)ша, королевая и великая кнегини Олена, и тая, дей, жона его, будучи у доброл/ здоровю, записала ему, мужу своему, вси свои рухомые речи и третюю часть имен(ь)я того своего навечность, а две части тог(о) име«(ь)я дала на волю н(а)піу, г(оспо)д(а)рскую, как же мы тые рухомые речи и третюю часть тог(о) имен(ь)я кн(я)зю Петру, водле запису жоны его, и привилемъ нашил/ потвердили, - как же он тот запис жоны своее и привилей нам/ перед нами вказывалъ и поведид перед нами, иж тых часов тое жоны его в животе не стало. Ино, дей, тесть его, княз Матфей, хочетъ рухомые речи и тог(о) име«(ь)я жоны его на немъ искати и листы н(а)ши, и право на3 его до твоее м(и)л(ос)ти побрал, и еще, дей, его правол/ не переперши, в тое се имен(ь)е славши моцно сал/ увезалъ, а княз Петръ бил намъ чолол/, абыхмо его при тол/ име«(ь)ю и статку заставили, водле запису жоны его.
Ино ач-кольвек листы н(а)ши кн(я)зю Матфею до твоее м(и)л(ос)ти о тые статки и о имен(ь)е казали есмо были подавати, а ведьже то есмо были вчинили, не ведаючи, абы он таковые листы om жоны своее и потверженье н(а)шо мел, а так, угленувшу в привилей нам/ и в запис жоны его, не видело ся намъ его с тог(о) имен(ь)я его рушати и его есмо при томъ имен(ь)и зоставили, водле запису жоны его и привиля н(а)шого, до при- ехан(ь)я н(а)шого к Великому князству Литовскому, а наболей для тог(о), аж тые две части имен(ь)я, которые тая жона дала на волю н(а)шу, г(оспо)д(а)рскую, стягають на
Nr. 155
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) innitendo
137


нас 4"спадкомъ, г(оспо)д(а)ра, и хочемъ"4 того дела сами смотрети весполок зъ в(а)шою м(и)л(ос)тью, п(а)ны радами н(а)шими. А прото, штобы, твоя м(и)л(ос)ть, послал служебника своего и казал кн(я)зя Петира зася в тое имея(ь)е Стругу увезати и розсказал бы, твоя м(и)л(ос)ть, тому служебнику своему, абы в томъ именъи вси люди и у дворе статики, и животину, //[148ѵ] ’"и збоже пописал"1, и тые списки в себе бы, твоя м(и)л(ос)ть, заховал до приеха«(ь)я н(а)іного, а кн(я)зю Матифею бы, твоя м(и)л(ос)тъ, приказал, ижбы ся в тое имеи(ь)е ничыл/ ся не вступовалъ и ему во всемъ дал впокой до прыехая(ь)я напюг(о). А как, дастъ Бог, тал/, в Литиве, будемъ, а которое ему тамъ до него дело будетъ, мы весполок з в[а]пюю м(и)л(ос)тъю, п(а)ны радами н(а)шими, справедливый розсудок межи ними вчинил/.
Писак в Бохне, под лети(ы) 1 пятисо/и 24, м(еся)ца нояб(ра) 8 деи(ь), индикти 13.
Богуи/, подъскарбий.
157. 	Ciuis vilnensis Szdanko Sawicz contra ge- nerum suum Sienkonem.
Sigismundus.
Magnifico domino Alberto Gastold.
Questus est coram Maiestate nostra subditus
noster, ciuis vilnensis Szdanko Sawicz contra generum suum Sienkonem, quomodo ipse Szdanko missus fuisset per eundem suum generum ad ex- ercendas mercantias, ex quibus mercimoniis super excrescentiam lucri, vt asseruit, cum ipso Szdanko per medium diuidere praefatus Sieńko debuisset, qui Sieńko quodam tempore acceptis certis mer- cibus ab ipso Zdankone lucri fecisset super praefatis mercibus citra centum et quinquaqinta sexagenarum grossorum et eidem Zdankoni medietatem eiusdem lucri iuxta contractum eorum dare renuisset; super quo eundem in judicio ciuili propter inordinatos fauores praesidentium conue- nire pertimescens, humiliter supplicauit Maiestati nostrae, vt in tali re indemnitati eius prouidere dignaremur. Nos vero amimaduertentes petitio- nem eius esse licitam et rationi consonam, causam huius iniuriae sinceritati tuae cognoscendo duximus, committentes ac per praesentia scripta committimus et mandamus, quatenus vocatis ad sui praesentiam partibus praefatis eorumque auditis propositionibus et responsis, id quod iustum fieri
cognouerit, decidat et decernat faciendum, quic- quid decreuerit ab ipsis partibus firmiter obseruari tenore praesentium mediante. Secus pro gratia nostra sinceritas tua non factura.
Datum Leopoli, feria quarta ante dicta Un- decim millia virginum, anno Domini 1524.
Viiesgal.
Sigismundus, Dei gratia.
158. 	//[149] Ciuis vilnensis Zdanko contra aduocatum Vilnensem Nikiel.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Magnifico domino Alberto Gastold etc.
Nuper adueniens ad Maiestatem nostram sub¬
ditus noster, ciuis vilnensis, dictus Zdanko, graui in querella exposuit, quomodo in absentia eius a ciuitate nostra vilnensi et domo ipsius, immouerius eo proficiscente ad Maiestatem nostram, aduocatus noster Vilnensis Mikyel praetermisso iuris et consuetidinis eorum ciuilis ordine, temere et de facto domum eius ingrediens cum aliis ciuibus sibi adhaerentibus, vxorem eius de domo eiecisset ad certos res et ferre totam suppellec- titem eius domesticam distraxisset, ac muitas in- iurias eiusdem vxori fecisset in graue eorum praeiudicium et grauamen. Quod si ita est, rem ipsam omnino moleste accipimus, praesertim in eum, qui non opprimere, sed iusticiam subditis nostris administrare debuit. Supplicauitque Maiestati nostrae, vt causam huiusmodi violentiae iniuriaeque sibi irrogatae cognoscendum sinceritati tuae committemus. Nos itaque cupientes vniuscunque iusticiae non deesse, committimus et mandamus sinceritati tuae, quatenus vocato ad sui praesentiam aduocato praefato Vilnensi ac aliis ciuibus, quos Zdanko duxerit, nominando exauditisque partibus vtriusque propositionibus et responsis, de praemissis violentiis, iniuriis et dampnis, ipsi Zdanko cum eius iniuriatoribus iusticiam debitam administret et quod iustum fu- erit decernat faciendum, id quid decreuent exequutioni demandaris et ab ipsis partibus firmiter obseruari ac ipsum Zdankonem ab iniuriis quibusvis illatis et forsan inferendis tueri et de- fendere velit tenore praesentium mediante. Se-
Nr. 156
** Žodis спадкомъ pažymėtas skaičiumi 2, г(оспо)д(а)ра - skaičiumi 1, хочемъ - skaičiumi 3 (Слово спадкомъ помечено цифрой 2, г(оспо)д(а)ра - цифрой 1, хочемъ - цифрой 3).
138


cus pro gratia nostra sinceritas tua non factura. Datum Leopoli, feria quarta ante Undecim
millia virginum, anno Domini 1524.
Viiesgal.
159. Litterae haeredibus de Tybory in iniurijs a subditis ducatus Masouiae, Zegadli et Szaniow, ad palatinum Polocensem datae.
Sigismundus, Dei gratia rex etc.
Magnifico Petro, pallatino Polocensi, et in ab¬
sentia eius vicecapitaneo.
Questi sunt coram Maiestate nostra subditi
nostri, nobilis Matthias cum fratribus suis, haeredes de Tyborii, contra subditos ducatus Mazowiae dictos Zagadli et Schaniowie, similiter et alii subditi nostri Taczynscy contra alios subditos eiusdem ducatus Mazowie, dictos Zaremby, quod praefati subditi Mazowie, commorantes in confinibus Magni Ducatus nostri Lithuaniae, praefatis subditis nostris iniurias, damna et violentias non me- diocres inferre non desistunt terrasque eorum violenter //[149v] ^occupant, scopulos*1 et signa graniciales inter praefatos Ducatus, ex antiquo obseruatos, infringunt et transgrediuntur atque occupant, super quibus graniciebus depraedatio- nes et occisiones hominum perpetrant, prout id exposuerunt coram nobis praefati Kaczyńscy, con- querentes quomodo Zaremby violenter transgre- dientes eorum limites tres fratres Kaczyńskich crudeliter occiderunt, pro quibus iniuriis et graniciebus reformandis ac in antea non infringendis et prosequenda iusticia pro capitibus occissis nostris ad ducem Masowiae mandati dedimus literas, sinceritati tuae mandamus, vt praefatos nobiles, subditos nostros, et eorum bonorum granicies a talibus iniuriis auctoritate nostra et pro debito officii tibi crediti prouidere et defendere non negligat et granicies Magni Ducatus nostri, anti- quitus obseruatas, illaesas custodire et manu tenere iubeat. Secus pro gratia nostra sinceritas tua non factura.
Datum Cracouiae, feria secunda proxima ante festum Sancti Martini, anno Domini 1524.
Viiesgal.
160. Michael Kaczynski et eius participes cum Paulo et fratribus eius occasione aequalis diuisionis bonorum Swiancko.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Generosis Nicolao Vodinsky, iudici, et Bartho¬
lomaeo Pobikrowsky, subiudici, caeterisque dignitariis, iudicio terrestri Drohicensi praesidentibus.
Constitutus personaliter coram Maiestate nostra nobilis Michael Kaczynsky nomine suo et frat- rum suorum, causae huius participum, reprodu- cebat certis ex actis, iudicii vestri terrestris Drohicensis extractos, sigillis authenticis munitos, ex quibus scripturis cognouimus actionem esse inten- tatam per eosdem Kaczinsky nobilibus Paulo et fratribus eius, haeredibus de eadem Swianczko occasione non aequalis diuisionis praefatorum bonorum Swianczko, vbi praefati Kaczynsky pete- bant sibi admitti diuisionem praedictorum bonorum iuxta literas emptionis praedecessoris eorum Laurentii Swienczky et iuxta priuilegium eorum, quod praefati Swiaczky praetendunt se habere; ad quorum Caczynskich instantiam et petitionem in primis terminis decretum fuisse officium iudicii terrestris super granicies educendum et illic literas tam emtionis Caczynskich quam etiam priuilegium Swianczkich producendum fore comperimus suspensum actum ad futuros terminos, in quibus secundis terminis, praetermisso priori vestro decreto, exemites ad locum //[150] ^iudicii contra omnem1 aequitatem parti cittanti, obmisso eorum priuilegio probationem faciendam admittere non ėstis ueriti in graciam praefatorum Kaczinsky principalium actore praeiudicium et grauamen. Quod cum decreta vestra taliter esse variata pros- pexissemus, processum huiusmodi tanquam inde- bitum duximus cassandum et annullandum, ac per praesencia scripta cassamus et annullamus. Mandamus itaque fidelitati vestrae, quatenus vocatis ad sui praesentiam partibus praefatis, nemini earum fauentes, solam iusticiam praeoculis haben- tes, causam ipsam inter partes ipsas pro aequali diuisione praefatorum bonorum Swianczko ver- tendorum, adhaerentes priori decreto vestro, cog- noscatis et decidatis ac iuxta tenorem priuilegii et literarum emptionis diuisionem aequalem inter partes praefatas esse decernatis, facientes id, quod decreueritis ab ipsis partibus firmiter obser- uare, secus [non facturi].
Da[tum] Cracouiae, feria secunda ante festum Sancti Martini, anno 1524. -
Viiesgal.
161. 	Tibory cum Hiczki de Dąbniki de bonis Jablona na Plosiech.
Sigismundus, Dei gratia etc.
19.801
139


Generosis Nicolao Vodinsky, judici et Bartholomaeo Pobikrowsky, subiudici terrae Drohicensis, et caeteris dignitariis.
Dudum vertitur controversia inter nobiles Stanislaum, Nicolaum, Matthiam, Joannem, Jacobum, Mathium, Albertum, Matiam, Joannem Da- uidis, Andraeam, Abraham et Michaelem fratres cohaeredes de Tyborii, actores, ex vna et Alexan- drum Mroczkonem, Albertum, Erasmum germa- nos, Paulum, Joannem Jacobum, Petrum similiter germanos, Stanislaum et Michaelem, haeredes de Dambnicki, Hiczky nuncupatos, cittatos, parte ab altera occasione redemptionis iure propinquitatis bonorum haereditariorum, Jablona na Plosiech seu alio nomine Swirzczewo appellatoruni, in districtu Drohicensi consistentium, per generosam Annam Skinderowa praefatis Dambniczkim, Hyczkim pro certa summa peccuniarum coram iudicio terrestri Drohicensi venditorum et resig- natorum, ad quae bona praefati Tyborowie se pro- pinquiores esse asserunt, cittauerunt in ius et iudicium vestrum terrestre Drohicense praefatos Dambnickie, Hiczki ad tollendam ab ipsis, velut a propinquioribus, summam peccuniarum, per illos Annae Skinderowa pro eisdem bonis expositam, vt ipsis de eisdem bonis condescenderent; in qua quidem causa partes praedictae et in iudicio vestro, et coram nobis nonnullisque commissariis nostris tarn in curia nostra, quam isthuc in terra Drohicensi in terminis appellationum et simpli//- [150vP'ces petitiones ipsanmr1 per nos deputatis procederunt, obtinuerunt nonnulla diuersa et sibi in vicem contraria decreta ac item literas nostras similiter ob vigorem appellationis4 et ad partium petitiones similiter sibi contrarias et nonnullas iuri communi et aequitati aduersas, prout ex eisdem literis nostris et decretis coram nobis exhibitis id clare cognouimus, ex quibus iusticia partium et causae huius merita inuoluta et obumbrata sunt in tantum, vt non sit possibile remanentibus in robore literis nostris huiusmodi et decretis vestris, harum vigore factis, causam inter partes praefatas vertentem posse contin[u]ari fine debito ipsasque partes in causa praefata iusticiam consequi debere, praesertim, quia praefati Tyborowie coram nobis hue existentes exposuerunt nobilem Albertum Stanislai Dambniczky, quern ad eandem causam redemptionis bonorum ex eo nullum habere interesse asserunt, quia in actu venditionis et re- signationis bonorum praefatorum, quae aliis hae-
redibus de Dambniki per Annam Skinderowa sunt vendita, nomen eius expressum non est, prose- cucionem causae ipsorum aliquocies et coram nobis, et coram aliis iudiciis, tarn commissariis, quam ordinariis, impediuisse et literas complures eorum, iusticiae contrarias, obtinuisse, quibus im- pedimentis ea res ad istas difficultates maxime est redacta. Cupientes itaque nos causam ipsam tan- tis perpendentem tandem sine terminu debito ас partes praefatas in iusticiam debitam consequi, mandamus vobis districte percipientes et omnino sic habere. Volumas, vt vocatis ad vestri praesentiam partibus praefatis, inter quibus causa ipsa occasione redemptionis bonorum Jablonia ab initio caepta est, si cognoueritis praefatum Albertum Stanislaum Bambniczki2 ad causam huiusmodi redemptionis bonorum per Skinderowa venditorum ex causa superius expressa nullum interesse habuisse, decernatis impedimenta per ipsum eisdem Tyborys illata fuisse illicita et iusticiae contraria eorumque causae et actioni nocere non debere, literasque per ipsum expeditas fuisse nul- las et iusticiae ac aequitati contrarias velut per eum, qui ad causam hanc nullum habet interesse, expeditas non attentisque literis nostris, vtrique parti praefatis videlicet Tyborii et Hiczkonii, quarum interest, per nos quomodolibet concessis vel etiam decretis vestris vigore literarum nostrarum huiusmodi quomodolibet factis, auditis partium praedictarum, quarum interest, propositis et responsis ac probacionibus ad causae documentum et rei veritatem cognoscendam necessariis per al- teriorum parcium iuxta vestra decreta priorą et sententias ordinaria auctoritate in iudicio vestro praefata iudicendis, exauditis nostris literis et decretis vestris, huiusmodi literarum vigore, vt supra est expressum, latis non attentis, sed rei veritate comperta et partium iusticia cognita, causam eandem occasione propinquitatis bonorum praefatorum inter ipsas partes vertentem, fine terminetis debito sensa/ZIlSipiisque de iure seruandis'1 bona huiusmodi occupatione, quorum lis est illi partinicionj5 de iure et secundum istius terrae consuetudinem sunt adiudicanda, adiudicetis et partibus ipsis iusticiam debitam et indilatam
Nr. 161
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) ipsorum
4 	Užbraukta (зачеркнуто).
140


occasione eorum ministretis decreto vestro et iusticia vestra mediante nulli parti fauentes, sed Deum praeoculis habentes. Volumus autem, vt partes ipsas de caetero ad nos non remittatis, verum vt modo comisso inter ipsas decretum vestrum iuridicum feratis et, si aliqua partium illud censuerit fore sibi onerosum, non dero- garetur illi remedium appellationis iuridice ad nos et officiose faciendo non obstantibus aliis nostris quibuscunque literis, alicui partium datis et in futurum quomodolibet conducendis, pro gratia nostra de debito vestro aliter facere non ausuri.
Datum Cracouiae, feria quinta proxima post festum Sanctorum Petri et Pauli, anno 1524.
Viiesgal.
162. 	Eisdem Tibori cum Hiczki de Dqbniki de bonis Jablona na Plosiech etiam literae datae.
Sigismundus etc.
Magnifico Petro, pallatino Polocensi etc. et in absentia vicecapitaneo.
Orta est iam pridem controuersia inter nobiles Stanislaum, Nicolaum, Mathiam, Joannem, Jaco- bum, Mattiam, Albertum, Mathiam, Joannem Da- uidis, Andraeam, Abraham et Michaelem, fratres et cohaeredes de Tyborii, actores ex vna et Alec- sandrum, Mroczslaum, Albertum, Erasmum germanos, Paulum, Joannem, Jacobum, Petrum similiter germanos, Stanislaum et Michaelem, haere- des de Dambniky, Hyczkii nuncupatis cittatos, parte ab altera occasione redemptionis iure propinquitatis bonorum haereditariorum Jablona na Plosiech, alius Swierzczewo appellatorum, in terra et districtu Drohicensi consistentium, per genero- sam Annam Skinderowa praefatis Dambniczkim, Hiczkim pro certa peccuniarum summa coram iudicio terrestri Drogicensi venditorum et resig- natorum et coram iudicio terrestri et coram nobis ac nonnullis commissariis nostris vendilata, hactenus manėt indecisa, quam nos rursus manda- uimus per iudicium terrestre Drohicense, ad quod de iure pertinet. Fine tandem terminari debito questi sunt autem coram nobis Tyborowie praefati, quia nobilis Albertus Stanislaus Dauidis, qui ad causam occasione redemptionis bonorum, supra expressorum inter partes praefatas vertentes, nullum habeant4 interesse sese, nedum in bona ipsa Jablona, occasione quorum lis est, ingesse- rint, verum etiam quia bona haereditaria Tybori Tfzczyanka, Kamionka, Misiale, Zochi Vszinskie
et aliis cognitionibus nuncupata praefatorum haeredum de Tybori haereditaria et per eis a tempore immorabi//[151v]1"li, vt ipsi asserunt*1, possessa, pro quibus nunquam in iudicio terrestri litem inter eos ortam fuisse affirmant, solum modo impe- tratis a nobis ad tuae sinceritatis eiusque officium quibusdam literis se intromitti obtinuerunt et eosdem Tyboroues de illis contra iuris ordinem eiecerunt forte tuo et aliorum cohaeredum nomine in grauamen et magnam iniuriam eorundem haeredum de Tybori; mandaueramusque tuae sinceritati per literas nostras alias, vt non permittent eosdem Tiborones priuari possessione eorum bonorum, pro quibus inter partes praedictas actio iuridica non est incaepta, prout etiam ex rescripto libri terrestris coram nobis exhibito accepimus praefatos haeredes de Dambniki coram iudicio terrestri recognouisse se ad bona Tyboris nullum interesse habere, sed duntaxat pro bonis Jablona age- re velle. Quia autem5 mandaueramus iudicio terrestri Drohicensi, vt non attentis literis nostris quibusvis, sed iuris ordine seruato et secundum terrae illius consuetudinem pro bonis illis, pro quibus inter partes easdem ambarumuice actio est incepta, partibus praefatam iusticiam debitam ad- ministretis; tuae igitur sinceritati strictissime per- cipiendo mandamus, vt de cognitione causae inter partes praedictas occasione bonorum praefatorum Jablona, quae Tyborowie iure propinquitatis in iure terrestri repetunt vertenda, per nos eidem iudicio terrestri commisse tuae sinceritati, se non intromittat iudiciumque terrestre, in eius causae decisione non prepediat et si cognouerit ex .actis terrestris iudicii in causa praedicta inter ipsas partes vertente acticatis pro bonis Tyborii et aliis supra expressis inter easdem partes nuliam fuisse actionem inceptam, ac etiam si competent praefatos Hyckii seu vnum ex eis recognouisse coram iudicio terrestri, quia ipsi ad bona Tyborii se intromittere nolent, provt rescriptum coram nobis exhibitum, ex libro terrestri Drohicensi extractum, disponit, ex tunc praefatos haeredes de Tybori in possessionem bonorum ipsorum haeredum cum
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) particionj
Nr. 162
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) habeat
5 Žodis taisytas, sunkiai įskaitomas (Слово правлено, трудно прочитывается).
19*
141


Tiborii et aliis nominibus superius expressis nuncupatorum, pro quibus nulla actio inter partes praefatas fuit exorta, auctoritate officii sui ac, si ilia sunt spoliati vel de ilia eiecti, vice versa res- tituat ac reimponat, in eorumque possessione tueatur et defendat auctoritate officii sui non attentis nec obstantibus literis nostris quibuscunque, tuae sinceritati et eius officio ad instantiam et petitiones simplices praefati Alberti Stanislai Dambniczky seu alterium haeredum de Dambniczki, in alterius partis absentia concessis decretisque per officium tuae sinceritatis earundem literarum nostrarum vigore factis, quae per non habentem ad earn causam interesse im- petratae eorum iusticiam imprehenderent, non autem donee praefati Tyborowie iudicio terrestri, ad quod cognitio pro bonis haereditariis pertinet, per eundem Albertum Dambniczky seu per alium quempiam fuerint officiose et iuridice conuicti, in quo iudicio terrestri, si quid sunt ad inuicem acturi, iure mediante experiatur; nolumus enim cui- piam iuris deffensam opportu //[152] 1_nam dene- gare nec*1 volumus aliquem propter, literas, ad simplicem querellam obtentas, bonis suis priuari, sed iure competenti mediante vnumquemque de iure tuo et iusticia debitą experiri. Igitur pro gratia nostra et debito officii sui tua sinceritas non factura.
Datum Cracouiae, feria quinta post Petri et Pauli, anno Domini 1524.
Viiesgal.
163. 	Skirwin cum Siekierki pro certa particula terrae.
Magnifico Petro, pallatino Polocensi, etc., et in absentia vicecapitaneo.
Quemadmodum per iudicium castrense Drohi- ciense remissa est ad nostram Maiestatem causa occasione certae partis terrae, incipiendo a graniciebus Putkowskich ad granicies Ziółkowskie in longitudinem, ad latitudinem vero a graniciebus Joannis Siekierka, notarii terrestris Drohicensis, ad alias granicies Siekierskich in villa et haere- ditate Siekierki consistentes, pro qua nobiles Nicolaus et Albertus germani Siekirkowie et nobilem Georgium Skierwin, haeredem de Siekirki in ius castrense Drohicense cittauerunt ac occasione literarum praedecessorum nostrorum, per eundem Skyerwin protinuacione sui iuris produc- tarum, quas praefati germani insufferentes et non
dignas fide allegabant, vt nos illas interpreta- remur et partibus iusticiam in praemissis minis- traremus. Nos visis actis, in castrensi Drohiciensi iudicio in causae processu acticatis, literisque praefati Georgii Skyerwin diligenter conspectis ac partium propositis et responsis debite auditis, comperimus literas praefati Georgii Skyerwin an- tecessoribus per serenissimos dominos, Casimi- rum parentem nostrum concessas ac per Alexan- drum germanum nostrum, Poloniae reges et ante- cessores nostros charissimos, confirmatas esse le- gittimas et fide dignas, quas praesenti decreto nostro regio approbamus et decernimus robur perpetuum obtinere debere donationemque bonorum Siekyrki in ipsis contentam esse firmam et validam temporibus perpetuis; quia vero praefati germani Siekirkowie praetendunt dictura Georgium Skirwin praefatam terrae partem, pro qua ipsum cittauerunt, ultra donationem et literas suas occupare, eodem Georgio e diuerso allegan- te se et fratrem suum per multos annos ultra praescriptionem terrestrem dictam terrae portio- nem, pro qua cittatus est simul cum caeteris re- liquis bonis eius antecessoribus donatis, pacifice possedisse et propterea in eius possessione se conseruari petente, nos de consilio iuris peritorum, nobiscum ad praesens existentium, decreuimus et decernimus per praesentes, //[152v] bquia praefatus Georgius*1 Skyrwin cum sex testibus nobilibus fide dignis iurare debet; quia ipse et frater suus nobilis Nicolaus Skyerwin earn parti- culam terrae in haereditate Syekieririi, pro qua ipsum nobiles Nicolaus et Albertus germani cittauerunt, possedit pacifice ultra praescriptionem terrestrem et dum iuramentum huiusmodi factum fuerit, praefatus Georgius Skyerwin eandem terrae particulam simul cum aliis bonis in haereditate Syekierki per ipsum habitis, in litteris donationis praedictis expressis, iuxta earundem literarum tenorem debet possidere pacifice temporibus perpetuis vigore donationis praefatos suis antecessoribus factae. Quocirca sinceritati tuae districte praecipientes mandamus, quatenus statim visis praesentibus literis nostris, vocatis ad praesentiam iudicii vestri castrensis partibus ipsis, eisdem diem certum praefigat et assignet, quo idem Georgius Skyerwin documentum et iuramentum cum testibus praefatis iuxta terrae con- suetudinem faciat in loco iuramentorii consueto et priusquam iurauerit, tua sinceritas ipsum in
142


possessioneĮm] eiusdem particulae terrae intromittat et conseruet intromissumque tueatur et de- fendat in illius possessione auctoritate sui officii. Pro gratia nostra et debito suo tua sinceritas aliter non factura.
Cracouiae, feria tertia ante Martini, anno 1524.
Viiesgal4.
Alliae literae in contrarium superius contentis literis sunt etiam parti datae in hune modum vt supra, eodem die vt supra etc.
164. 	Joannes Lusczewski cum Nicolao Zabrzezinski de aliqua cerca4 summa.
Sigismundus, Dei gratia rex etc.
Significamus et[c].
Quia dum fuisset suborta controuersia coram iudicio castrensi Drohiciensi inter nobilem Joannem Luszczewsky actorem ex vna et generosum Nicolaum Georgii Zabrzezinsky, haeredem in Niemoyki, marschalkum nostrum, partem citta- tam, parte ex altera occasione non solutionis octuoginta sexagenarum peccuniarum, videlicet quinquaginta monetae Ducatus nostri Lithuaniae et triginta monetae regni nostri numeri vero po- lonici consueti denegacionisque intromissionis in viliam praefatam Nyemoyki in summa praedicta octuaginta sexagenarum grossorum summae principalis et occasione centum quinquaginta sexagenarum grossorum vadii, quam solutionem summae principalis et intromissionem in praefatam viliam Nyemoyki solutionemque vadii praedicti idem Joannes a praefato Nicolao Zabrzezinski vigore chirographi, sub ipsius Nicolai sigillo sibi concessi, in termino cittationis petebat ipsumque in eadem summa vadii //[153] bcondemnari, et tam in"1 principali quam in vadii summa intromissionem in praefatam viliam Nyemoyki sibi assignari per officium praedictum instanter pos- tulabat; ex aduerso per eum dicti Nicolai peccu- nias chirographi inscriptas ibidem in termino re- ponente et allegante illis die et in termino, in chirographo expresso, in bonis villae Nyemoyki reposuisse nullumque nomine dicti Joannis, qui illas tollerat, comparuisse proptereaque intromissionem in bona praefata Nyemoiki decerni non debere, nec praefatum Zabrzezinsky in vadio praedicto condempnari, quandoquidem fuerat paratus facere solutionem et peccunias coram
iudicio reponebat. Cumque iudicium castrense Drohicense, allegatione procuratoris dicti Zabrzezinsky non attenta, praefato Jo[han]ni Lus- cze intromissionem in bona Nyemoyki praefati Zabrzezinsky in summa principali et summa vadii praedicti decreuisset procuratorque ipsius Zabrzezinsky a decreto huiusmodi velut se grauate5 ad nostram Maiestatem appellasset, et iudicium castrense Drohiciense, appellatione non attenta, eundem Joannem in possessionem villae Nyemoiki intromisisset, prout ea omnia ex rescripto judicii castrensis Drohicensis, sub sigillo iudicis et vicecapitanei coram nobis exhibito, comperimus, et partes praefatae, videlicet idem Luszczewsky solus per se et nobiles Paulus Nuzewsky cum procuratore praedicti Zabrzezinsky coram nobis in termino eis praefixo comparuissent, nos auditis propositis et responsis visoque processu iudicii castrensis Drohicensis et tenore chirographi praedicti comperimus processum in causa praedicta decretum iudicii praefati castrensis Drohicensis nulliter et indebite factum et pro- mulgatum fuisse intromissionemque in bona praefata Niemoiki, prius appellationem pro parte dicti Zabrzezinsky ad nostram Maiestatem factam, praedicto Lusczewsky illegittime et contra jurisditionem assignatam fuisse et propterea de consilio iuris peritorum, ad praesens nobiscum existentium, processum iudiciarium praedictum et decretum eius vigore latum cassamus et annullamus nulliusque roboris esse decernimus, similiter intromissionem dicti Joannis in viliam Niemoyky fuisse nuliam et contra iuris formam sibi assignatam, ita eundem Nicolaum in possessionem villae suae praedictae Niemoyki res- tituimus et reimponimus, decreto nostro regio praesenti mediante, velut eius propriam sibique contra iuris formam attentam, mandamusque eidem Paulo Nuzewsky, curiali nostro, cui addi- dimus ministerialem castrensem Drohiciensem Butkonem Bartholomaeii, qui ipsum Zabrzezinsky autoritate et vigore decreti nostri prae-
Nr. 163
4 Toliau po geroko intervalo (Далее через значительный интер вал).
Nr. 164
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) certa
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) qrauatum
143


sentis in possessionem praefatae suae villae Niemoiky restituant et reimponant. Vt autem praefatus Luszczewsky solutionem peccuniae suae non frustretur, decernimus per praesentes, vt praefatus Zabrzezinsky summam peccuniarum octuaginta se/ZIlSSvP'xagenarum, chirographo*1 suo solutioni obligatam, eidem Luszczewsky feria secunda proxima post festum Sanctae Catharinae virginis proxime futurum in castro Drohiciensi apud acta castrensia Drohicensia det et reponat in effectum secundum tenorem chirographi sui praedicti, de qua idem Luszczewsky ipsum quie- tabit et chirographum restituet apud acta. Si autem Joannes praedictus tunc non comparuerit vel comparens peccuniam ipsam recipere noluerit, nihilominus Nicolaus praefatus summam peccuniarum apud acta repositam liber erit a sua obli- gatione, quam summam officium castrense tolle- re debet et ipsum Zabrzezinsky de eadem quieta- re, praefatusque Zabrzezinsky bona sua Nyemoi- ky pacifice possidebit. Quia vero praefatus Łuszczewski petebat damna in prosequutionem conse- quentis perpessa sibi per eundem Nicolaum iuxta eius chirographum persolui, quam solutionem praetensorum damnorum suorum Luszczewsky prout nunc petere non potuit propter indebitam sui principalem molestationem et inordinationem iurisque processum, ita et in antea id ipsum non posse debere decemimus, quocirca tibi, magnifico pallatino Polocensi etc., et in absentia vicecapitaneo iudicii castrensis Drohicensis mandamus, quatenus statim visis praesentibus nostris literis decreti eundem Zabrzezinsky seu eius fac- torem in possessionem villae suae praedictae Nyemoiky restituat et reimponat, prout etiam per nos restitutus est, possessionemque praedictam per Paulum et ministerialem praefatum eidem realiter et in effectu assignet ipsam possessionem praefato Joanni Luszczewsky recipiendo, quam alioquin indebite fuit assecutus, nec non etiam repositionem peccuniarum praedictarum iuxta tenorem decreti nostri praesentis singulariter exe- quitis; et nihilominus pro dampnis et iniuriis, in processu causae perpessis, occasione occupationis bonorum Niemoyki illatis, secundum consuetudinem terrae Drohiciensis iusticiam debitam Nicolao Zabrzezinsky administret pro debito officii sui et gratia nostra tua sinceritas, secus facere non ausura, harum testimonio literarum etc.
Datum Cracouiae, feria tertia ante Martini
proxima, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo quarto.
Viiesgal.
165. 	Literae ad capitaneum et caeteros officiales Drogicenses in negotio lybory, et Dambnicki, Hiczki occasione bonorum Jablona.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Magnifico et generosis Petro, pallatino Polo¬
censi, et in absentia eius vicecapitaneo et generosis Nicolao Vodinski, iudici, et subiudici Drohicensi terrestribus caeterisque dignitariis offi//[154] Malibus terrae Drohicensis*1 terrestribus et castrensibus, iudicii praesidentibus. Cum3 paulo su- periori tempore longa admodum controuersia coram nobis suborta fuisset inter nobiles de Ti- borii ex vna et Dambniczky Hiczki nuncupatos de terra et districtu Drohiciensi parte ab altera occasione certorum bonorum Jablona na Plosziech seu alio nomine Pundiczewo nuncupatorum, quam nos certis de causis, in literis nostris aliis clare descriptis, rursus ad proprium districtum remi- simus, mandauimus dari literas parti utrique tarn ad iudicium terrestre, quam etiam ad castrense officium, quibus claram informationem vobis de- dimus, quomodo vlterius in ea ipsa causa sitis processuri et quern modum iudicandi in ea obser- uaturi. Quia vero nobilis Dambniczky Albertus, praetendens se habere interesse ad eandem causam, obtinuerat quasdam literas, et iudicio terrestri, et officio castrensi alio tenore scriptas, quam nos scribi mandaueramus, quibus et alia nomina inscripta sunt et sententiae complures in eis im- mutatae existunt, forte scriptoris eorum inaduer- tentia, prout ex his ipsis literis, coram nobis per Tiborones exhibitis ad rellationem reuerendissimi domini episcopi Camenečensis et propositi4 Vilnensi scriptis, contineri vidimus, nos praeterea cupientes in ea causa processum et iudicium fieri inter partes iuridicum et secundum informationem ac mandatum nostrum, iussimus scribi iterum alias literas nostras eo tenore, prout prius mandaueramus, quas vobis Tiborones praefati cum subscriptione venerabilis Nicolai Viezgal, decani Vilnensis, secretarii nostri, offerent, quibus pienam informationem vobis mittimus, secundum
Nr.165
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) praepositi
144


quam procedere debeatis in ea causa, mandando vobis strictissime et omnino sic habere volentes, quatenus vigore literarum praefatorum, per Albertum Dambniczky surreptice obtentarum, in causa praefata nihil attentare praesumatis, nec ad earum exequtionem procedatis, quin immo, post- quam coram vobis productae fuerint, ipsas reti- neatis, quas nos cassamus per praesens, ne errores vlterius in ea causa earum vigore subor- mantur5; si quid autem earum vigore fecistis vel postea faceretis, totum id irritum fore volumus et nullius roboris, verum secundum tenorem literarum praedictarum nostrarum, de mandato nostro in praesentia nostra manu dicti Nicolai Viiesgal secretarii nostri subscriptarum, seruatis de iure seruandis iuxta informationem nostram, in eisdem literis nostris expressam, in ea causa procedendo partibus ipsis iusticiam debitam ministretis, ne sumptibus et impensis satis, super quo confecti vlteriores impensas in ea causa cogantur nosque clamoribus suis obruant, pro debito officii sui et gratia nostra aliter non facturi.
Datum Cracouiae, feria tertia ante Martini proxima, anno 1524.
Viiesgal.
166. 	//[154v] Thomas Minczewski contra Joannem Siekierka de bonis Minczewo.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Magnifico pallatino Pollocensi etc., et in ab
sentia eius vicecapitaneo.
Questus est coram Maiestate nostra nobilis
Thomas Mynczeuoski, curialis noster, contra Joannem Siekirka, notarium vtriusque iudicii Dro- giciensis pro eo, quomodo praefatus Joannes Siekierka violenter occupasset bona eius, dicta Minczewo, praetendens se habere certas obligationes et inscriptiones super eadem bona Minczewo, per ipsum Thomam sibi concessas, quas obligationes Thomas, prout asserit esse fictas et nunquam eidem Joanni per eum datas; vigore quarum asserit sibi iniuriam non mediocrem a praefato Joanne esse irrogatam; exposuit etiam idem Thomas, quomodo praefata bona sua Minczewo non racione impignorationis alicuius, sed ad fideles manus et in tutellam ad decursum duntaxat anno vnius praefato Joanni fuisse commissa, quae ad praesens tanquam sibi impignorata occupat, occasione quorum actus illiciter per eundem Joannem coram vestro iudicio sibi intentatos esse ac in
fauorem partis aduersae minus iuste senten- cijatum fuisse, et pro tanto damna non mediocria sibi illata et perpessa fuisse declarauit; supplicauit tandem Majestati nostrae, vt super3 talibus iniuriis sibi cum praefato Joanne iusticiam administrare dignaremur; et quia nos talibus intendere propter maiores rerum nostrarum occupationes tamquam creberrimas quaerimonias contra praefatum Joannem ad nos deferri4 solitas tollerare non valentes, cupientes etiam, vt is noster curialis Thomas per amplius non opprimatur, committimus itaque et mandamus sinceritati tuae, quatenus vocatis ad sui praesentiam partibus praefatis earumque auditis propositis et responsis ac bene reuisis obligationibus, praetensiis, quae si fuerint in forma iuris terrestris seruatis de iure seruandis, nemini partium fauentes iusticiam indiktam eisdem administretis. Ne deinceps de hoc quaerimonia ad nos proferratur, secus pro gratia sinceritati tuae non facturi.
Cracouiae, feria quinta in vigillia Sancti Martini conffessoris, anno Domini millessimo quingentessimo vigessimo quarto.
Viiesgal, decanus Vilnensis et plebanus Brzostensis.
Жыкгимоя/я.
167. 	//[155] В справе мещалки вилел(ь)ское Селковое Аньдреевича Галки з братод/ ее Жданод/ о част(ь) имел(ь)я, отчизны4 и материзны ее.
Жыкгимоя/я.
Листъ до войта места Вилея(ь)ского и бурмистров, и радецъ.
Што перво сего, ка/е будучи намъ у Петръ- кове, присудили есмо мещанъцэ вилея(ь)ской Сеяковой Андреевича Гаяцэ третюю часть всего имея(ь)я, о/ячызного и материзного, o/я брата ее Ждана взяти, положивши в дел то все, водлугъ права, што она o/я о/ица и ма/ики своее, замуж идучи, взела. А што ся дотыче/и(ь) кгра- ды, и мы то ил* дали до вас, до права в(а)шого, ажбы есте тую кграду межы ними розделили,
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует чутать) suboriantur
Nr. 166
4 Raidė f taisyta (Буква f правлена).
Nr. 167
4 Raidės з ir н sujungtos į vieną, panašią į raidę т (Буквы з и н слиты в одну, напоминающую букву т/
145


подлугъ зряжен(ь)я права в(а)шого местского. И вы, дей, имъ в тол/ коньца5 не вчынили. А потол/ муж ее Сенько жаловал намъ у Кракове через прокуратора своег(о) Станислава, иж вы бороните жоне его тое третєє части име«(ь)я, подле сказан(ь)я н(а)нюго, дати и кграды, пгго- бы мяло на жону его прийти, выдати ей не кажете. И мы о томъ до вас писали, аэ/сбы есте тот дел казали имъ вчинити и кграду жоне его выдати, подле права Маитбарь- ског(о). Ино тыми разы писалъ к нал/ воевода виле«(ь)ский, канцлеръ наш, староста бел(ь)- ский и мозырский, пан Олбрахтъ Мартинович Кгапітолтъ, за тыл/ Жданол/, иж ему в томъ кривда се великая дееть, бо, дей, ач-кольвех у праве Маитбарскомъ кграда маеть быти на дочку, а гаркветъ2 на сына. Але, дей, вы за претковъ наших и за н(а)шого щасного пано- ван(ь)я, как вамъ право Маитбарское дано, тах завжъды имен(ь)е, как отцовъское, тах и материзну, и всякие речи на ровные части деливали аж до сихъ часов, а домъ, дей, бывало шацуете, а сын сплачывает(ь). Нижли, дей, есте тыми разы почали тые члонки уставляти, которыми ся, дей, есте первей тог(о) не справо- вали. А естли бы тые члонки имъ6 однымъ нине початы и вделаны были, было бы то ему, подданому н(а)іному, в тол/ великая кривда. А к тому он намъ жаловал, што ж, дей, ты, войте, пришодши в дол/ его, речы его, што зостали по отцы и матцэ его, пописывали и без его воли сестрал/ его поотдавалъ, а иншое еси в себе зоставил; и дол/, дей, его кажеш на трое делити, и крал/ницу, и иншые дворы и будован(ь)е его шацуешь съ шкоднымъ его, а иншое будован(ь)е его кажеш ломати, а дере- вяное кажеш зносити, у чол/ жо бы ся ему шкода великая деяла.
А тах, што ся дотычет(ь) тых члонковъ тое кграды и радквету2, кгди ж есте перед тымъ тых члонковъ не держали, маючи право Маит- борское, а нине бы есте тые члонки мели уставляти и починати однымъ имъ, потданыл/ нашил/, вжо, жебы он ку шкоде великой прыйти мел, приказуемъ вамъ, аз/сбы есте тые первые листы наши, на сторону отложивши, казали тому Ждану и з сестрами его имен(ь)е их все, ках отцовъское, тах и материзное, рухомые речи и нерухомые, и што-колвекъ //[155ѵ] ьты будеш, войте'1, сестрал/ его дал и в себе зоста¬
вил, зложивши все на одно местцо, в ровный дел казали имъ поделити, подле давного своего звычая. А домъ и крал/ницу, и иныиые дворы их, и будован(ь)е его казали справедливе ошацовати, и нехай бы он сестрал/ за ихъ часть або сестры ему за его часть и за будован(ь)е его заплатити, а дому ламати и будован(ь)я его зносити не казали. И на то дали бы есте имъ делчихъ с обу сторон: бурмистров и радецъ места Виленъског(о) - Якуба Бабича а Олехсея Гринцевича, а Андрея Великую Голову, а Ермака Котовича, а Яна Толстика, а Яцка Сенко- вича, а Юря Одверниковича, а Хому Бочарича. И имъ бы есте приказали, ижбы то межы ними поровнали и домы их ошацовали, и их розделили, ках бы имъ было без кривды на обе стороне и к воли имъ никому 3 нихъ не чиняти. А што ся дотычет(ь) тых члонъков - кграды и кгарквету2, естли бы есте хотели нине держати, тогды бы есте перво одмовили со всею радою местъскою и с посполствомъ и, принеляпи их, казали выволати, ижбы о тол/ кожды ведал, тож тые и члонки держали, и подле права вашого Маитбарского.
Писан у Кракове, под лет(ы) Боэ/с(его) на- рож(енья) 1 пятьсот 24, м(еся)ца нояд(ра) 11 ден(ь), индих(т) 13.
Богуш, подъскарбий.
168. 	Stanislaus, szlachta, et eius participes cum Stanislao Paulo Parafinta et eorum parti- cipibus circa bona Pierlewo et Liesczka.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Generosis Nicolao Vodinsky iudici, Bartholomaeo Pobikrowsky subiudici ac aliis dignitariis, iudicio terrestri Drohicensi praesidentibus. Causa per appellattionem ad nos deuoluta pro parte nobilium Stanislai Szlachta et aliorum eius partici- pum, haeredum de Pyerlewo, et Lyeszcka, princi- palium actorum ab vna et nobilium Stanislai Pauli Parafinita ac etiam aliorum eorum participum cit- tatorum, parte ab altera, occasione non admissio- nis commensurationis aequalis diuisionis praefatorum bonorum Pyerlewo et Lyeszcka, pro quibus inter eos lis mota existit, ad cuius controuersiae
5 Greta dešinėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка, доп. рядом в правом поле).
6 Pakartota, antras žodis užbrauktas (Повторено, второе слово зачеркнуто).
146


determinationem vos iudices ac totum officium terrestre Drohicense, procedentes super graniciebus et scopulis ac signis granicielibus, per partem cittatam ostensis, eidem parti cittatae probati omnem iuxta consuetudinem iuris vestri terrestris facientes admisistis ac in loco differentiarum testibus, per partem cittatam inductis, iuramentum praestandum decreuistis, rotam iuramenti eiusdem extradendo in haec verba “ita nos Deus // [156] ’'adiuuet, prout illi'1 bene sciunt, quia praefatus Paulus, Stanislaus et cum aliis eorum parti- cipibus in pace et quiete a triginta et vltra tempus praescriptionis terrestris per signa ista et metas hic ostensas tenent eorum bona Perlyew et Lics- czka diuisa per praedecessores a bonis Stanislai, szlachta, et eius cohaeredum”, in quam rotam iuramenti taliter decretam pars actorea non consen- ciens allegabat partem cittatam ad3 et propositionem respondisse praefatas metas et granicies fuisse per Zawischum iudicem factas et propterea pe- tiit addi ad praefatam rotam, an ipsi testes pro certo sciunt granicies praefatas per Zawischum iudicem fuisse factas et tandem debere eosdem testes ad huiusmodi iuramentum admitti. Ex qua controuersia, occasione rotae huiusmodi suborta, pro decisione ad nos remissa est. Nos vero, causa huiusmodi bene reuisa et pertractata, comperimus processum iudicii vestri et sententiam fore iuridice et legittime factam neque debere inquirere, si Zawischa iudex vel quispiam alius praefatas granicies fecisset, et proinde eandem duximus approbandam et ratificandam ac per praesentia scripta approbamus et ratificamus. Mandamus itaque vestris fidelitatibus, quatenus mox visis praesentibus nostris literis vocatisque ad sui praesentiam partibus praefatis terminum eisdem assignantes descendatis ad locum declarationis et iuxta decretum vestrum procedentes ad executionem sententiae suae praefatos testes inductos iurare faciatis; et cum iurauerint et tunc praefata bona Pierlewo et Lieszcka in possessione pacifica ipsorum Stanislai et Pauli Paraffinta ac caeterorum eorum cohaeredum relinquatis; secus pro gratia nostra non factura.
Cracouiae, sabbatho post festum Conceptionis Mariae, anno Domini millessimo quingentessimo vigessimo quarto.
Alliae literae etiam in hune modum Georgius Lyesczeusky accepit.
Viiesgal.
169. 	Decretum regiae Majestatis latum pro parte Mathiae de Galąsky contra Lazowsky Galęska4.
Sigismundus etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, quia iam dudum diuersis modis, viis et iuribus agitata executa causa pro bonis haere- ditariis dictis Lazowo, in terra Drohicensi Magni Ducatus Lituaniae nostri consistentibus, inter partes infrascriptas, videlicet inter genero//[156v]1'sum Mathiam'1 de Gąląski, vicemgerentem in Ciechanowiec, pro sorte sua et ipsius haeredum actorem ab vna et nobiles Georgium, pop Lazowsky, ac Mathiam Gambata et eius nepotes Vakula, Iwan, Bohdan, Mathiam, Petrum, Iwanum, Romanum, Chpiethko, Chlep, Wasilum, Joannem Coczam et Waszam de eadem Lazowo sortis ipsorum cohaeredes partibus ab altera occasione tarn ipsius hae- reditatis quam certorum damnorum, per ipsos cittatos praefato Mathiae Galąski in bonis praedictis Lazowo sortis eius per ipsorum erroneam, parte altera absente, narracionem atque surrepticiam ad nostra Maiestate regia literarum expeditionem illatarum5, ac occasione impensarum, in quas ipsum induxerunt in iudicio commissariali in Dro- hiezin. Hue tandem nouissime ad nos et tribunal nostrum eadem causa est deuoluta, in qua finem imponere et debitum iusticiae implementum ipsis collitigantibus facere cupientes, comparentibus vtrisque partibus supra scriptis eorumque propositis et responsis exauditis ac iuribus et literis, hie inde reproductis, perlectis et mature recensitis, finem eidem causae imposuimus sic; quia ipse Mathias de Galąski proposuerat se violenter eiectum fuisse et ex percussu de pacifica possessione bonorum praedictorum sortis Lazowo, quam iusto et legittimo emptionis titulo acquiescerant iuxta consuetudinem et iuris ordinem illius terrae Drohiciensis, quodque praefati cittati per eiusmodi vio- lentam expulsionem ac per iniustam ministerialis, vulgariter dzieezkiego, obtencionem intromitten- tes se in eadem bona intulerunt sibi damna in fru- mentis, censibus, laboribus ac singulis prouentibus ac impensis, inde secutis in valore centum marcarum peccuniae monetae et numeri Magni Ducatus Lituaniae, offerens se eiusmodi dąmna,
Nr. 169
4 Parašyta kita rašysena (Han. другим почерком).
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) illatorum
147


impensas probaturum; sicut ius decernet nullum ius obmittendo et ex aduerso praefatis cittatis re- nitentibus et allegantibus ipsum Mathiam Galąn- ski nihili ibidem iuris et proprietatis in bonis La- zowo habere, sed ui ac violenter per ipsum sortem eorundem bonorum Lazowo occupatam fuisse et propterea iuste ipsum de ilia per ipsos, tanquam veros et legittimos eorundem bonorum Lazowo cohaeredes, deiectum fuisse, nihilque damni exinde consecutum, petentibus se propterea ab eius impeticione absolui; et ibidem praefatus Mathias exhibuit et reposuit Uteras ex actis terrestribus et castrensibus Drohicensibus, sigillis autenti- cis munitas, probans et verificans emptionem sor- tis suae haereditariae in Lazowo dictam Jaczkow- szczizna, ex quibus literis constabat, quia sibi nobiles Syenko, Jaczko, Iwan et Owda omnes sortes et portiones suas haereditarias ibidem in Lazowo pro centum et quadraginta sexagenis grossorum numeri et monetae Magni Ducatus Lithuaniae cum parato et toto progressu iudiciario in iudicio castrensi occasione diuisio6 diuisionis ac enume- racionis vsque ad punctum enumerationis produc- to //[157] 1_vendiderunt ac*1 iudicialiter perpetuo assignauerunt, prout huiusmodi literae venditionis ac etiam literae progressus iudiciarii coram Maiestate nostra regia originaliter reproducta latine in suis tenoribus canunt et obloquuntur; petenti se propterea ipso Mathia in eadem sorte Jaczkow- szcziszna tanquam per ipsum iuste empta literas- que suas in robore conseruare et ipsos cittatos proinde in damnis condemnari ac silentium de eis perpetuum imponi, ex aduerso demum praefatus pop Georgius, Mathias Gambala cum ipsius nepo- tibus suprascriptis, videlicet Vakula etc.; allegantibus et respondentibus huiusmodi processum iuris ac praemissam diuisionem seu commensuratio- nem in praefatis bonis integrum ipsorum fuisse facta deducendo, quod capitaneus Drohiciensis ipsos incarcerabat literasque et priuilegia ipsorum recipiebat et pro eo allegabant eundem procesum iuris et exdiuisionem esse nuliam et inualidam, asserentes etiam ipsum Mathiam plus possidere vltra sortem suam Jaczkowszczizna, sibi per officium castrense exdiuisam, in hocque habere iniu- riam. Nos itaque, vna cum consiliariis regni ac Magni Ducatus Lituaniae pro tunc existentibus exauditis, suprascriptarum partium propositis et responsis recensitisque literis et munimentis coram nobis reproductis, de consilio eorundem con¬
siliariorum nostrorum talem in ea causa tulimus sententiam ferimusque in his scriptis, decernendo eiusmodi emptionem praefati Mathiae Galąski ac totum iuris processum iudiciarium castri Drohiciensis diuisionemque per officium hoc ipsum castrense factam perpetuis temporibus duraturam atque ipsam sortem dictam Jaczkowszcizna per praedictum Mathiam et suos legittimos successores iuxta originales Uteras emptionis perpetuis temporibus tenendum, habendum, vtifruendum, possidendum, commutandum, vendendum ac [ad] suos vsus beneplacitos, provt sibi eiusque succes- soribus legittimis melius et vtilius videbitur, conu- ertendum, ipsis vero partibus cittatis superius no- minatis pro eandem sorte Jaczkowczizna perpetuum silentium imponimus et propterea literas eiusmodi emptionis suae confirmauimus, hoc Uteris specialiter adiecto, quod si se ipsae partes cittatae in aliquo censerint grauati per capitaneum Drohi- ciensem, in re cum ipso ad hoc competenti expe- riantur; et nihilominus eisdem cittatis saluam actionem pro eo, si et in quantum ipse Mathias ipsis vltra sortem sibi per officium castrense Drohicense emensuratam ac exdiuisam aliquod violenter occupauerit vel aliqua damn'a aut iniurias fecerit, ad ius competens terrestre Drohiciense reseruamus; super damna vero et impensas per ipsas partes cittatas eidem Mathiae factas, pro quibus eos ipse Mathias cittauerat, valorem centum marcarum idem Mathias iurabit ab //[157v] ^hinc in terminis*1 proximis terrestribus Drohiciensibus ex decreto Majestatis nostrae in hune modum, quod taha damna sibi in bonis ipsius Lazowo, de quibus eum eiecera[n]t et depraese[n]tat[um] fecerunt et intulerunt ac ipsum in tales impensas occasione praemissorum induxerunt ita ipsum Deus adiuuet et Sancta Crvx et hoc erat in libero arbitrio minime summam danpnorum et impensarum; et habe- bunt partes praefatae terminum iuramento, scilicet actor et cittati ab hinc ad terminos proximos terrestres Drohicienses, qui prius et proxime in Drohiczin celebrabuntur post festum Sanctissimae Purificationis virginis Mariae nunc instańs iuxta cittationem ipsius Mathiae commissarialem literałem ac iuxta praesens decretum nostrum regium harum, quibus sigillum nostrum praesentibus est subimpensum, testimonio literarum.
Actum et datum in conuentione generali Piotr-
6- Užbraukta (Зачеркнуто).
148


kowiensi, die sabbati proximo ante festum Sancti Marcelli, anno Domini 152 quinto, regni vero nostri decimo octauo.
Episcopus Camenečensis Myedzilyesky.
170. 	Eiusdem decreti confirmatio sequitur.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lituaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiaeque etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, praesentibus et futuris, harum noticiam habituris, quomodo dum deuoluta esset causa ad nos et controuersia inter generosum Mathiam Galąska, praefectum Ciechanowiensem, ab vna et inter Georgium pop, Mathiam Gambata, Wasilum, Wakula, Abraham, Romanum, Petrum, Iwan, Bohdan, Gleb, Chpietko, Iwan, Waszam et Oczam, haeredes de Lazowo in terra Drohiciensi consistenti partibus ab altera occasione sortium eorundem bonorum Lazowo nec non certarum iniuriarum et dampnorum et impensarum, iampridem tam in castrensi quam in commissariali iudiciis suborta et agitata; extunc nos vna cum consi- liariis nostris, eadem causa hic debite cognita et diffinita, reproductas coram nobis literas et muni- menta, quibus praefatus generossus Mathias Galąnsky //[158] Huebatur, iusticiam*1 suam ap- probandum et confirmandum duximus, quarum tenorės sequuntur.
Actum in Ciechanowiec, feria sexta proxima ante festum Luciae, in praesentia magnifici domini Petri Stoniislaidis2, pallatini Polocensis et capitanei Drohiciensis, Joannis Kuczinsky, iudicis castrensis Drohiciensis, et caeterorum quam pluri- morum fide dignorum anno Domini 1523. Nobiles Syenko, Jaczko, Owoda et Iwan, de Lazowo haeredes, proposuerunt super nobiles Mathiam Gam- bala cum ipsius filiastris Vakula, Iwan, Bohdan, Mathia, Petro, Iwano, Romano, Chwietko, Chle- bo, Wasilo, Joanne, Ocza, Wasza, de Lazowo haeredes, pro eo, quia illi noluerunt eis admittere di- uisionem aequalem super illos haereditario iure concernentem in bonis immobilibus Lazowo, quia eorum non admissione aequalis diuissionis dam- puificauerunt eos ad triginta marcarum grossorum, aut prout dicentes decreuerunt iudicialiter responsuri et partes cittatae per suum procurato- rem dixerunt - isti sunt subditi et cmetones nostri et non sunt fratres nostri, ideo nos non tenemus illis diuisionem admittere in bonis Lazowo, - et
actores replicauerunt - nos sumus cohaeredes bonorum Lazowo post praedecessores nostros et vti- mur suo patrimonio, et sumus vobis fratres, sed vos, qui ėstis nobis ditiores et fortiores, noluistis nobis admittere diuisionem ad nos, concernentes ideo nos, sumus pauperes, vobis in genere autem similes et aequales; nos interrogauimus partem actoream, vnde prodecessissent, quae respondit - ab Jaczkone Lazowsky, qui fuit frater Abrahae, a quo processit pars cittata, - et pars cittata interro- gata, si sic esset, quomodo actores educant, ipsa respondit - verum est, quod actores processerint a Jackone, qui fuit frater Abrahae, praedecessoris nostri, et ipsi sunt successores Jackonis, sed nobis non sunt iam fratres nec nobis aequales, quia nobis seruiunt et actores duxerunt, - nos obtempe- rauimus vobis tanquam humiles, quia per vos summus depaupertati occasione non admissionis aequalis diuisionis nostro iure haereditario nos concernendo, - tandem pars cittata replicauit - praedecessor vester Jacko vendidit ancetessori nostro bona sua haereditaria Lazowo, - et actores dixerunt - volumus videre venditionem, facta fuisset, vel confirmationem regiae vbi Maiestatis, - et pars cittata ostendit minutam quondam faelicis maemoriae Nasuth, capitanei Drohiciensis, in qua scriptum est, quod ipse Jacko vendidit bona sua Abrahae, summa vero venditionis nec resignatio est descripta in eadem minuta, quam minutam pars actorea non su[s]cepit pro vera, quia caruit sigillo, et allegatur pars actorea - si antecessor noster vendidisset bona sua omnia, nec nos habe- remus adhuc possessionem pacificam in eisdem bonis, sed quia //[158v] ^antecessor noster1 Jacko nunquam vendiderat bona sua Abrahae, ideo et nos huevsque sėdimus in eisdem propriis areis tanquam veri et legittimi successores illius et cohaeredes; nos iudicio praesidentium interrogauimus partem cittatam, si habent aliquam reforma- tionem venditionis suae vel confirmationem regiae Maiestatis; ipsa respondit - nuliam aliam re- formationem habemus vel confirmationem nisi istam minutam in papiro, quam modo obtulimus, - quocirca nos in iudicio praesidentes, omittentes minutam, quam pars actorea noluit admittere pro vera ob deffectum sigilli originali, nec nos earn aliquod robur habere inuenimus, iuxta Statutum decreuimus parti cittatae mittere omnia bona praefati Jacko parti actoreae tanquam ipsius Jackonis veris successoribus, prout eadem pars nos-
149


cebatur, quod sint eorum fratres ab Jackone pro- cedentes et hoc luendo paenam trium marcarum iuri et parti, et ad diuisionem intromissionem nec non emensurationem praefatae portionis Jackonis addidimus ministerialem castrensem parti actore- ae nobilem Georgium Czamkowski, super quod pars actorea memoriale posuit, quod ius accepit. Termini castrenses Drohicienses celebrati feria secunda proxima post circumcisionis Domini in praesentia generosum Stanislai Niewiadomsky, marschalci, et vicecapitaneo magnifici domini pallatini Polocensis et capitanei Drohiciensis, Joannis Kuczinsky, iudicis castrensis Drohiciensis, Mathiae Galąnsky, Hieronymi Rospąth et caeterorum quam plurimorum fide dignorum, anno Domini 1524. Personaliter constitutus nobilis Georgius Czarnkowsky, ministerialis castrensis Drohicensis, parti actoreae additus, palam recognouit, quod prout de iure missus erat ad intromissionem, emensurationem nec non diuisionem assignandam nobilis Sieńko, łączko, Owde et Iuano de Lazowo tanquam actoris intromissit et possessionem assigna- uit et pars cittata iure conuicta huiusmodi intromissionem, diuissionem, emensurationem irritauit et non admisit; ^pro sua'4 vice nobiles Syenko, Jacko necnon Owda cum filio suo Juano, haeredes de Lazowo, proposuerant super nobiles Mathiam, Gambala, Vasilum, Vakula, Abraham, Ro- manum, Mathiam, Petrum, Iuanum, Bohdan, Hleb, Chwietko, Iwan, Waszam, Oczam, haeredes de eadem Lazowo, pro non admissione intromissionis, diuisionis et emensurationis portionis illorum in bonis Lazowo illos concernenti pro proxima vice. Ideo nos iuxta recognitionem ministerialis superiorem decreuimus paenam trium marcarum iuri et parti super parte cittata et pro secunda vice misimus eundem ministerialem ad eandem ministerialem et emensurationem facien- dam et assignandam, et vadium paenam decem marcarum per eundem ministerialem ibidem ad eadem //[159] 1_bona iure partis*1 conuictae dussi- mus de bracchio regali differi in scripto. Actum feria sexta proxima post festum Sancti Heliae, in praesentia generosorum Stanislao Nyr, prout in primis terminis, Joannis Siekirka, notarij terrestris, loco iudicis castrensis Joannis Kuczinsky, Pauli Nuzewsky, Stanislai Hyncza, Raphaelis Kosow- sky et caeterorum quam plurimorum, anno Domini 152 quarto. Nobilis Georgius Czarnkowsky, ministerialis castrensis, recognouit, quia provt de iu¬
re misus erat ad intromissionem, diuisionem nec non emensurationem portionum nobilium Sieńko, Jacko etc; vt actor, et partes cittatae non admiserunt pro vice secunda. Ideo nos decreuimus ex bracchio regali et officio capitaneali vadium dup- licatum viginti marcarum in eorum bona differri et eundem vadium in eisdem bonis Lazowo impo- ni iussimus per eundem ministerialem. Termini castrenses Drohicienses celebrati feria secunda proxima post inuocauit praesentibus dominis Stanislao Niewiadomsky, Joanne Kuczinsky, iudice, prout in primis terminis, Joannis Kamensky, suc- camerarii, Hieronymi Rospąth et caeterorum quam plurimorum anno Domini 1524. Nobilis Georgius Czarnkowsky, ministerialis castrensis, recognouit, quia ex parte Syenko, Jacko, Iwan ac Owda ac Łazowskie cum duplicato vadio viginti marcarum ad intromissionem pro tercia vice aequitaue- rat, qui intromissionem non admiserunt. Ideo nos ex officio nostro misimus vicecapitaneum ad in- tromittendum in bona Lazowo et diuisionem fa- ciendam. Tbrmini castrenses Drohicienses celebrati in eadem arce regia Drogiciensi feria secunda proxima post inuocauit praesentibus dominis Stanislao Niawiadomsky, prout in superiori termino, sub eodem anno quo supra constituti. Personaliter nobiles Sieńko, Jacko, filii olim Hryn Lazow- sky nec non Iwan, filius olim Chothinka, vna cum Owda haeredes de Lazowo palam recognouerunt, quia vendiderunt suam portionem immobilium haereditariam, in quo resident iure natūrali eos concernente, in bonis Lazowo iacentem, nuncupa- tam Jaczkowszczizna, prout ipsa Jaczkowczizna in se continetur, nec non cum suis perlucris et pro- gressu iuris occasione non admissionis aequalis diuisionis nec non intromissionis in eorum portionem haereditariam super nobilem Mathiam Gam- balam cum eius filiastris, superius nominatis haeredes de Lazowo, hoc vendiderunt cum suis deuo- lutionibus nobili Mathiae de Galąski pro centum quinquaginta sexagenarum grossorum lithuanica- lium numeri et monetae cum omnibus et singulis vtilitatibus, censibus, laboribus, hominibus locatis et locandis, areis, hortis, pratis, campis agrestibus, rubetis, borris, mellificiis, pascuis, aquis, molendinis, nil pro se suisque legittimis successoribus iu-
Nr. 170
44 Žodžiai pro sua taisyti iš žodžio proxima (Слова pro sua правлены из слова proxima).
150


ns, dominij in eisdem bonis reseruando, et eun- dem Mathiam submiserunt se de//[159v]1_fendere ab omnibus-1 personis vtriusque status et conditions, super quam venditionem praefatus Mathias memoriale posuit et ministerialem ad intromissionem, nobilem Georgium Czarnkowsky ius addidit. Termini castrenses Drohicienses, celebrati feria secunda proxima ante festum Sancti Joannis Bap- tistae, in praesentia generosi saepenominati vice- capitanei Hieronymi Rospąt, loco iudicis, Joannis Siekierka, notarii terrestris, caeterisque fide dignis, anno Domini 1524. Nobilis Georgius Czam- kowsky, ministerialis castrensis Drohicensis, coram iudicio recognouit, quia provt de iure missus erat ad intromissionem faciendam in emptionem portionis tertiae partis Lazowo nobilium Sieńko, Jacko, Iwan, Chotimka necnon Owda olim Hri- niowicz, haeredum de Lazowo, in eandem portio- nem, venditam generoso Mathiae Galąnsky, eandem intromisit realiter et cum effectu, possessionem assignauit nemine protunc contradicente, immo praedictis omnibus existentibus tunc et eandem intromissionem consentientibus et conceden- tibus. Termini castrenses Drohicienses, celebrati feria secunda rogationum, praesentibus Stanislao, vicecapitaneo, Joanne Kuczinsky, iudice castrensi Drohiciensi, Paulo Nuszewsky et caeterorum quam plurimorum etc., anno Domini 152 quarto. Generosus Stanislaus Niewiadomsky, vicecapitaneus Drohiciensis, recognouit, quod ex bracchio regali, ex officio capitaneali pro quinta vice intromisit seu introligauit in terciam partem bonorum Lazowo integram generosum Mathiam Galąsky seu in emptionem, habitam a Iwan, Syenko, lacko Łazowskich, iuxta eorundem perlucra, in actis castrensibus Drogicensibus contenta, sibique realem et actualem possessionem tertiae sortis assignauit facta prius commensuratione aequali in tres partes bonorum Lazowo, hoc etiam arreis, hortis, campis, pratis, gais, illudque vadium literale triginta marcarum regiae Majestati, quatuordecim capitaneo et tribus actori imposuit, et per ministerialem Martinum Goska hoc idem vadium excla- mavit et in eisdem bonis intromissis posuit, ne de caetero pars eadem rebellis iure conuicta audeat victorem in bonis iure obtentis et parti actoraeae collatis seu intromissis impedire, irritare pro se vel per personas extraneas. Nos itaque Sigismundus, rex et magnus dux, praefatus visis et intellectis praeinscriptis literis esse iustis, nec minus ex
debito Maiestatis nostrae regiae et iusticiae exi- gentte, quam ad humiles supplicaciones eiusdem Matthiae ipsas literas cum toto processu iuridicia- rio in omnibus conditionibus, clausulis et articulis totoque earum tenore de/ZflóOJ^certa sententia1 nostra approbauimus et confirmauimus approba- musque et confirmamus per praesentes, decernentes eas robur debitae firmitatis obtinere iusticia mediante iuxta consuetudinem iuris terrestris in perpetuum tenore praesentium mediante, in cuius rei testimonium sigillum nostrum est subinpensum.
Actum et datum in conuentione generali Piotr- kowiensi, die sabbathi proximo ante festum Sancti MarcelU, anno Domini 1525, regni vero et Magni Ducatus nostrorum anno decimo octauo.
Episcopus Camenecensis, praepositus Vilnensis etc. MiedzUiesky etc.
171. 	Literae eiusdem Matthiae Galąski, eandem rem continentes.
Sigismundus etc.
Magnifico Janusio Kosteuicz etc.
Quamuis hanc controuersiam iampridem inter nobiles Mathiam Galąsky ,vicegerentem in Ciechanowiec, ab vna et Gregorium pop, Mathiam Gambala et fratres ac nepotes, eorum cohaeredes, in Lazowo partibus ab altera occasione sortis Jaczkowsczizna, quam ipse Mathias emerat apud nobiles Jacko et Owda ibidem in Lazowo, ad nos deuolutam hie diffinimus literasque eiusmodi de- cisionis nostrae et confirmationis super hanc emptionem praefato Mathiae dedimus; quia tamen ipsi Gregorius pop et Mathias Gąbala cum fratribus et nepotibus suis praetendunt se propinquiores esse ad recepcionem eiusdem sortis Jaczkowszczizna veUentque peccunias iuste pro eadem sorte datas praefato Mathiae reponere priusquam re- scriptio terrestris transiret, praeterea quia praedicti Gregorius pop et Mathias Gąbala cum eorum cohaeredibus quaerunt de ipso Mathia, quomodo eis per vim et absque omni iuris ordine magnas intulerit iniurias, damna et violentias, quia videlicet vi inequitando domos eorum reper- cussit, expilauit, frumenta omnis generis de eorum horreis et allodiis recepit et abduxit atque pecora et pecudes abegit, asserentes sibi illata damna fuisse pro hac eius violentam inaequitatio- nem in eorum bona in vallore mille sexagenarum numeri et monetae lituanicalium; et hoc fecit non
151


contentus sorte sua praedicta Jaczkowsczizna, sed vltra earn iniecit se violenter in proprias eorum sortes haereditarias tam priuatis quam iure ap- propinquis acquisitis, adimendo ipsi eas. Idcirco eandem causam ad iudicium terrestre Drogicense, cui subest, remisimus, cui quidem iudicio pro maiori //[160v] b auctoritate ac*1 celeriori cognitio- ne, decisione ac executiorie eiusdem causae praesertim volens, ne pauperes nobiles aliqua vi op- primantur, sinceritatem tuam vna cum generoso succamerario Drohiciensi in assessorem assignau- imus et adiunximus, assignauimusque et adiungi- mus per praesentes, quatenus simul conuenientes cum praefatis, vt ipsi administrent opressis de praefato Mathia iusticiam iure in loco iudicii soli- to, siue ibidem, si opus fuerit, ad viliam Lazowo descendentes ac re occupationis subiecta exauditis hie inde propositis et responsis ac reuisis literarum monimentis et aliis testimoniis ac documentis iurisdictis, id quid iustum cognoueritis, decernatis ac in scripta vestra redigatis iuxta consuetudinem iuris vestri iusticiam vtrisque partibus ministrantes, aliter non facturi pro gratia nostra.
Datum Piotrkouiae, in crastino post festum Sancti Priscae Martirys, anno Domini 15254.
Sigismundus etc.
Generoso Joanni Camiensky, succamerario terrae Drohiciensis. Provt supra in ipsis literis, vt vna cum Janusio ad cognitionem eiusdem causae procederet et iusticiam vtrisque partibus administrent. Data et loco vt supra. Ad judicium terrestre in hune literarum modum, vt simul conuenientes cum praefatis supra expressis iusticiam indebitam praefatis pop, etiam Mathiae Galąski, administrent.
172. 	Quaerella Gregorij Hrin de Antokola de Stanislao et Borisowa, coniugibus, ciuibus vilnensibus.
Sigismundus etc.
Magnifico Alberto Gastold, pallatino Vilnensi etc.
Veniens hue ad nos prouidus Gregorius Hrin de AntocoUa exposuit nobis in querella, qualiter quidam Stanislaus, maritus Borisowa, conciuis noster Vilnensis, expediuit sibi a nobis literas ad sinceritatem tuam, vt praedictum Hrin mancipet ac suam vxorem Agnetem pro eo, quod ipsi coniuges iam diu sustinent, censuras ecclesiasticas ob non solutionem triginta et vnius sexagenae,
quod ipse Agnes obligata est in actis spiritualibus se soluturam, cui obligationi Hrin dicit se nunquam accessisse neque vnquam litem aut actionem habuisse in iure spirituali cum eodem Stanislao; et quamuis ita fuerit vt allegat, tamen volens satisfacere pro eiusmodi debito vxoris suae man- datis nostris dabat res et merces vulgo towarij, volens vt eas officium ciuile vilnense taxaret; officium vero miserat duos scabinos ad taxandum, qui postquam eas res taxauerunt, praefatus Stanislaus noluit eas recipere temere neque de cen- suris ecclesiasticis ipsum Hrin et vxorem eius ad soluendum admittere, propter quod supplicauit ipse Hrin, vt illi //[161] ^prouideremus de*1 remedio ea iure opportendo. Nos itaque, si ita est, iuri et consuetudini communi mittentes praefatas merces et res, sic per duos scabinos, per officium Vilnense assignatos, taxatos iubeatis accipere per praefatum Stanislaum in valore dicti debiti triginta et vnius sexagenarum et tam ipsum Hrin quam vxorem suam ad absoluendum admittimus; quod istud Stanislaus facere noluerit, sinceritas tua liberos mittet ipsos coniuges, videlicet Hrin et vxorem suam, nec eos amplius ad instantiam illius in- quietet iusticia sic exigente. Propterea sinceritas tua ministret eidem Hrin iusticiam absque vila di- latione pro violentia et pro rebus sibi ablatis in domo sua iuxta propositionem suam in iure ciuili factam, secus non facturi.
Datum Piotrkouiae, anno Domini 152 quinto.
173. 	Eidem literae ad iudicium ciuile vilnense videlicet ad aduocatum, proconsules et consules in hoc etiam verbum.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Famatis proconsulibus et consulibus, aduocato et scabinis.
Veniens hue ad nostram praesentiam prouidus Hrin, conciuis vester de Antokola, narrauit nobis, quomodo cittatae res vxoris suae Agnetis per vos et officium vestrum post mortem patris sui Ste- ceuch, dum ipsa tunc fuisset minorennis, conscrip- tas et in fidelibus manibus consignatas, hactenus eidem Agneti non sunt expeditae, petens a nobis ea iure sibi ministrari iusticiam. Cum itaque ipsa Agnes iam maritum, qui est caput eius, habeat, mandamus vobis districtius percipientes, quatenus
Nr. 171
4 Toliau tos pačios b. tęsinys (Далее продол. того же д.).
152


dilationibus post habitis eiusmodi omnes res et singulos valores, vt ait trecentarum sexagenarum, existatis iusticia sic exigente, tu etiam, aduocate, si illi per vim et absque iuris ordine equum gra- duatim accepisti valoris mque4 sexagenarum, volumus et tibi iubemus, vt ilium restituas, sibi secus non facturus.
Datum Piotrkouiae, feria sexta in die Sanctorum Sebastiani et Fabiani, anno Domini 152 quinto.
Miedziliesky.
Тыи листы руские почали ся писага7/[161ѵ] **въ Петрков е'1 за п(а)на Горностая, писара, м(еся)ца гэявара 27, индикт 13 [1524].
174. 	Вырок* Васку Петровичу Зарояскому о некоторие люди и земли в Новгородское повете за помовою золотара нокгородскот(о) Ивонича.
Жьпсгимон/и.
Смотрели есмо тог(о) дела, стояли neped нами очивисто, мовил золотар новгородский Иваи Ивонич на дворанина н(а)нюго Васка Пе/яровича Заройского, иж бы ои забрал без данины и листов наших две службе людей в Новгородскомъ повете, на ймя Черневичов: Митка а Криитца, и з бра/и(ь)ею, и с потуж- ники их, а две земли пустовскихъ: въ Сворой/- ве - Милечевщину, а в Хорошовичох - Чухис- товщыну. Ивашко к тому рек: “Я, дей, тые люди и земли держалъ з данины г(о)с(по)- д(а)рское, а лист на то мел есми справы писарское, яко ж, дей, и паи воевода новгородский, паи Яи Заберезеиский, вгълянувши в дату г(оспо)д(а)рскую, дал ми въ тые люди и земли увязаи(ь)е и листъ свой увяжчый на то ми дал”, - и той/ ои лист уължчий п(а)на воеводы новгородского на то перед нами покладал. Как жо мы, тог(о) листу увяжчого огпе- давши и их речей выслухавши, впамятали есмо на то, коли обыскъ тому есмо чинили въ каицлереи, тогды на то/и час таковых листов перед нами немало было положоно, мы тэж, г(оспо)д(а)рь, со всими п(а)ны радами н(а)ши- ми намовивши, никог(о) есмо тых, хто мелъ таковые листы в себе, на чтях ихъ не отражали, нижли люди и земли казали есмо на нас привлащати для того, иж тые листы без н(а)- шое воли и розсказанья г(оспо)д(а)рского были справованы; а тог(о), хто таковые листы справовал, с уряду есмо преложили.
А так, и тыми часы то есмо выроком нашим знашли, кгды ж Васко за таковым листом спра- вяным и листомъ увяжчимъ п(а)на Забере- зынского тые люди и земли держалъ, то вже он их своволне не забирал, въсказали есмо, иж тое помовен(ь)е от золотара и забиран(ь)е людей и земль наших Васку чти его ничог(о) не шкоди/и(ь) и не маеть чти его шкодити.
Потом то/и же золотар мовил на того ж Васка, иж бы он забрал иншие люди н(а)ши без данины и листов наших там же в Новгородскомъ повете, на ймя: Останка Андрушко- вича и з братомъ, зъ Гринцомъ, а илняники, на ймя Видейковичи, а боярина Дешука. И Васко к тому рек: “Я, дей, тыхъ людей своволне не забирал, а держу ихъ з данины г(оспо)- д(а)рское и маю на то листы-твердости, которые ми справовал в канъцлереи писар г[оспо]- д[а]рский, пан Иван Сапега”, - и то/и он листъ наш, потверженье справы п(а)на Сапежыны, перед нами положил.
Мы, г(оспо)д(а)рь, тых листов огледавши, же они добре суть справованы, Васка есмо в том правог(о) знашли, а золотара Ивонича в тых его помовахъ винного знашли и впередъ розсказали есмо тому золотарю, //[162] ’'ижбы он такими'1 словы злыми на того Васка, доб- рог(о) слугу н(а)шого, ни в чомъ николи не сегал, пак лиж бы и через то он або хто впорс- твом своим предся хотел такими ж словы злыми на Васка в той речи сегати, тогды маеть каран(ь)емъ нашим г{оспо)д(а)рскимъ то/и карай быти так4, якобы и на потом нихто инший не смел на чти дворан наших добрых а верныхъ, и заслужоных такими словы сегати.
И на то есмо Васку дали сесь нашь листъ судовый з н(а)шою печатью.
При том был кн(я)зь Юри Семенович Слу/<кий.
Писан у Пе/ирькове, под ле/и(ы) Божего нарож(енья) 1 пятьсо/и 245, м(е)с(я)ца гэн(вара) 27 ден(ь), индик/и 13.
В томъ листе рука королевская.
Ивашко Горностай, писар.
I
Nr. 173
4 Žodis neįskaitomas (Слово трудно прочитывается). Nr. 174
4 Pakartota (Повторено).
5 Taip rankr., turėtų būti (Так в ркп., должно быть) 5
153


175. 	Literae comissariales, Alberto Holowka de Ihrosna pro diffiniendis graniciebus datae.
Sigismundus etc.
Magnifico domino Alberto Gastold, pallatino Vilnensi.
Dum proxime superioribus annis foeliciter in Magno Ducatu nostro Vilnae agebamus, praeci- pue anno Domini nuliesimo quingentesimo vigesimo secundo, feria tertia proxima ante festum Sanctae Sophiae causam et controuersiam nobilis Alberti Holowka de Thurozna actorem ex vna et colonos bimansenses Lubikowicz Hiacynctum, Shironos Cycekum et Juskonem cum fratribus partibus ab altera occasione granicierum et iniuriarum per ipsas partes subortam, generoso Joanni Radziwil, pincernae Magni Ducatus nostri Lituaniae, capitaneoque pro tunc Bielscensi et suc- camerario terrae districtus praedicti Bielscensis, disentiendum et diffiniendum commiseramus, quae controuersia ob sui perfectionem et termi- nationem per absentiam praefati Joannis Radziwil et hactenus nondum extat decisa, ipso Alberto Holowka nobis humilibus petitionibus semper supplicante pro remedio iusticiae ea in re opportune, quapropter sinceritati tuae committimus mandantes, quatenus vel in domo habitationis suae, si commode poterit, vocatis ad sui praesentiam vtrisque partibus suprascriptis exauditisque earum propositis et responsis, id quod iustum cognouerit diffiniat et disentiat fine debito deter- minando, vel si sola per se efficere non poterit, ex tunc loco sui aliquem idoneum et fide dignum ac iuris peritum ad loco praedictarum granicierum, pro quibus agitur controuersia, designet iubeat- que, vt vnacum succamerario eiusdem terrae Bielscensis illuc personaliter descendat et re ocu- lis subiecta ad locum differentiae bonorum // [162v] ^bonorum praemissorum*1 vtrorumque insi- mul conueniendo vocatisque ad se partibus praedictis, quarum interest, bona vtraque partium earundem in locis differentia iuxta morem anti- quitus obseruatum adhitisque testibus fide dignis mediam ipsorum corporalibus iuramentis nulli partium fauendo etc.: ab inuicem dislimitetis, sco- palis et aliis signis metalibus eadem bone vtraque consignaturi ministraturique partibus ipsis iusticiam pro singulis iniuriis limitis praedicte occasione quolibet hinc inde illatis, super quo conscie- mus, oneramus, secus non facturi etc.
Piotrkowiae, feria sexta post festum Conuer-
sionis Pauli proxima, anno 1525.
Miedziliesky.
176. 	Decretum inter certos ciues vilnenses et Martinum Stulbicz, conciuem illorum, occasione bonorum, morte alicuius Waskonis derelictorum.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expe¬
dit vniuersis harum noticiam habituris, quomodo dum nuper decreuissemus ex vi appellationis ad nos interpositae famatos Jackonem Sienkowicz, Stephanum Wilkowicz et honestam Orinam, vxorem olim Waskonis Maksimowicz, ciues vilnenses, famato Martino Stulbicz, conciui suo Vilnensi, ex aduerso principali in causa contra se in iudicio bannito ciuili vilnensi pro bonis, morte Vaskonis praedicti derelictis, iamdudum mota responsuros iuramenta per iudicium ipsum nulliter decreto non obstante, ex tunc praefatus Martinus inhae- rendo decreto nostro decisorio, in vim appellationis per nos iam pridem pro se lato, cittatis rursus dictis partibus suis aduersis videlicet Chunda, vxore Stephani, et Siencone, fratre eius, ac Orina, matre eorundem, tanquam Vaskonis praedicti haeredibus propinquioribus, in praesentia iudicii banniti praedicti Vilnensis proposuit contra eos coniunctim et diuisim, quomodo ipse praetendens se esse haeredes et legittimos successores Vaskonis praedicti debitoris principalis racione comme- moratorum 4*arresti in libro iudiciali ibidem contend obtentique cum fauore nostrae regiae Maiestatis*4 eiusdem Martini Stulbicz omnia eius bona mobilia et immobilia pro se vsurparunt, petens eos tanquam bonorum ipsorum possessores ad satisfaciendum sibi compelli, videlicet pro octuagin- ta octo sexagenarum peccuniae cum quindecim grossis iuxta vim et continentiam arresti in libro iudiciali ibidem contenti obtentique cum fauore nostrae regiae Maiestatis, alioquin fateri sibi, an bona praefati debitoris sui eorum vero principalis, puta Vaskonis praedicti, receperint possederint- que; nec non dicti vero cittati, //[163] ’'videlicet Sieńko*1 per semetipsum comparens petiit sibi dare de iure tutores, quos credens se esse ad hue minorennem et ad respondendum in iure minime idoneum, cui et dati fuerant tutores, per quos ipse Sieńko cittatus offerebat se responsurum se ipsum
Nr 176
M Šie žodžiai yra išbraukti (Эти слова зачеркнуты).
154


a respondendo propositioni subtrahendo; dicta vero Chwieda non recusauit prouidere tanquam maritata, dummodo ipse Sieńko vt litis consens suis per tutores sibi datos respondent, in quarum partium cittatarum oblatione iudicium inhaerens decreuit Sienkonem per tutores ilium responsu- rum, a quo decreto dictus Martinus appellauit ad nostram regiam Maiestatem allegando erroneae et contra formam et obseruantiam iuris communis latum esse, asserens ipsum Sienkonem iam discre- tum esse et ad respondendum propositionum Martini idoneum, ex quo ipsemet in litis diffu- gium tutores sibi dari postulauit praeter omnem rei necessitatem, cui appellationi detulit iudicium suspenditque eius effectum ad tres dies in iure dietos vlteriores, continue ac immediate se se- quentes, ad inferendam sententiam interlocuto- riam super praemissis, ex nostro decreto decisorio perferendam.- Nos vero visis praemissis et bene intellectis de consilio iuris ciuilis peritorum decernimus ipsum Sienkonem non per tutores, sed per semetipsum sibi Martino vna cum praefata Chwieda et Orina, tanquam cohaeredibus litisque suae praedictae consortes, in forma iuris ciuilis iudicialiter responsurum praefato decreto ciuili vilnensi iuri contrario non obstante. Quocirca vobis, proconsuhbus, consulibus, aduocato et scabinis totique officio ciuili vilnensi, innotescimus id praesentibus mandantes, quatenus in causa praefata cum ipso Martino et praefatis partibus eius aduersis iuxta praesentem nostram decisionem appellacione vlteriore semota praecedatis non effectum cogentes partes cittatas praesentacioni vigore proposicionis Martini peremptoriae respon- suras, pro gratia nostra etc.
Piotrkowiae, feria et a ipso die Conuersionis Pauli, anno Domini 1525.
Commissio Miedzyliesky.
177. 	Literae in quaerella Hrin, ciuis vilnensis, ad magnificum Gasztold, palatinum Vilnensem, scriptae.
Sigismundus, Dei gratia rex etc.
Magnifico Alberto Gastold, pallatino Vilnensi etc.
Exposuit coram nostra Maiestate famatus Hrin, ciuis noster vilnensis, quomodo sibi tres aequi ualoris quindecim sexagenarum recepti sunt per ministerialem castri nostri Vilnensis nomine // [163v] l'Vaskonem, asserens1 eosdem equos pro
paenis, per eundem Hrin perpetratis, re[c]aepisse. Item praefatus Hrin questus est coram Maiestate nostra, quomodo Hrehor duos equos, quator bo- ues et duos homines seu seruos illiberos pro qui- busdam assertis paenis vt decidat et diffiniat, et per partes tenere et inuiolabiliter obseruare de- mandet.
Piotrkowie, feria quarta in die Conuersionis Pauli, anno Domini 1525.
Miedziliesky.
178. 	Actio Bartholomaei Butko, ciuis drogicen- sis, cum Leonardo Kossienski, nobili.
Sigismundus etc.
Significamus tenore praesentium et quod dum famatus Bartholomaeus Butko, ciuis et ministerialis Drohiciensis, traxisset in causam ad iudicium terrestre Drogiciense nobilem Leonardum Cos- siensky occasione pignorationis et depactationis suae a generoso Joanne, filio magnifici Georgii Ilinicz, capitanei Brzestensis etc., perpesse, ad quam eum deduxerat dictus Leonardus extradendo ipsum Butkonem dieto Joanni in quodam pro- tenso debito peccuniario nulio eum iure vincendo, Leonardo hoc forum terrestre declinante aUegan- teque causam hanc per loci capitaneum iam pridem fuisse iudicatam tragenteque sese ex paena trium marcarum ad eundem capitaneum et eius iudicium castrense Drogiciense, cui Leonardo dictum iudicium terrestre decuit intentiones suae probacionem in aliis deinde terminis communibus faciendam, quibus aduenientibus dictus Leonardus decreto contra se lato non paruit neque do- cuit actis castrensibus, prout decere debuerat, propter quod iudicium terrestre decreuerat ipsum Leonardum luendo paenam trium marcarum parti et totidem iudicio in sequentibus item terminis communibus huiusmodi documento actis castrensibus fiendo satisfacturum, a quo decreto idem Leonardus ad nostram Majestatem friuole ac milliter appellauit, cuius appelationem tanquam ille- gittimam refutantes, nos ipsas partes rursus cum causa ipsarum praefata ad iudicium terrestre Dro- hiciense remittendum esse censuimus, prout et remittimus praesentibus in eodem iudicio terrestri Drohiciensi iuxta consuetudinem iuris communis determinandam decreto vestro praefato inhaeren- do. Quocirca vobis iudici et subiudici terrestribus Drogiciensibus innotescimus, quatenus vocatis ad se partibus praefatis causam ipsarum debite ac
20.801
155


peremptorie cognoscatis, eisdem partibus super prae//[164]1-missis iusticiae-1 ministraturi.
Datum Piotrkowiae.
179. Decretum inter nobiles de Niemierki, actores, et Bartholomaeum Poniatovskį, citatum occasione capitis occisi Stanislai Niemierka.
Sigismundus etc.
Significamus tenore praesentium etc., quod deuoluta esset per appellationem ad cognitionem nostrae Maiestatis de iudicio terrestri Drogiciensi causa inter nobiles Faelicem, Vrbanum et Jacobum, filios olim nobilis Jacobi de Niemierki, actores ab vna et Bartholomaeum Poniatowsky cittatum ab altera partibus occasione capitis occisi nobilis olim Stanislai Niemierka, fratris germani praedictorum actorum, per praefatum Bartholomaeum Poniatowsky, vt ipsi asserebant, interempti. Quo quidem termino peremptorio assignato adueniente, praefatus Bartholomaeus Poniatowsky per suum certum procuratorem coram nostra Maiestate comparuit peremptoriumque terminum contra praefatos actores non comparentes astitit condempnauitque ipsos et quemlibet eorum seor- sum in euasiozne iuridica, iure sibi admissa. Nos itaque, attendentes contumatiam actoris maiorem esse quam rei, decreuimus decernimusque praesentibus praefatis actoribus, erga memoratum Bartholomaeum Poniatowsky pro praefato capite occiso perpetuum silentium harum testimonio literarum, quibus sigillum nostrum, praesentibus.
Datum Piotrkowiae.
180. Literae ad capitaneum Drohiciensem, in causa nobilis Pauli Nuzewski et consortis suae cum nobili Luca Skirwin datae.
Sigismundus etc.
Magnifico domino pallatino Polocensi, in absentia vicecapitaneo. Questus est nobis nobilis Paulus Nuzewsky curialis noster suo ac nobilis Sophiae consortis suae, in Buiaki haeredibus, nominibus contra nobilem Lucam Skirwin de Zaiacz- kniki, terrigenam nostrum Drogiciensem, quod ipse Lucas non attenta appellatione ad nostram Maiestatem regiam, de iudicio castrensi Drogiciensi facta, cittauit et euocauit dietos coniuges ad iudicium vestrum castrense Drogiciense pro quo- dam debito peccuniario, cum tamen cognitio eiusmodi causarum ad forum terrestre et non castrense pertineat, ratione cuiusdam concordiae factae
occasione bonorum Buiaki, vbi ipse Paulus puta- uit coram Maiestate nostra regia rescriptum, ex libro vestro castrensi Drogiciensi sub sigillis//[164v] 1-vicecapitanei et-1 iudicis castrensis Drogiciensis extractum, in quo rescripto concordiae comperimus ipsum Paulum vna cum consorte sua posuisse summam peccuniae satisfaciendo proinde concordiae eidem Lucae, volens etiam habere priuilegium a praefato Luca super duo zrebie, videlicet Kozlowsky et Wasiliowsky cognominatos iuxta ar- bitralem inuentionem inscriptionemque inde secu- tam; praefatus vero Lucas dabat eidem Paulo priuilegium in pargamino super vnum zreb in Buiaki seruientem, super alium vero zreb dabat sibi rescriptum, ex libris terrestribus Drogiciensibus ema- natum, commutationem Nicolai Skirwin in se con- tentam, quod rescriptum praefatus Paulus vna cum consorte sua pro priuilegio suscipere noluit, petens dari sibi integrum priuilegium super duo zrebie praefatos iuxta concordiam, et iudex castrensis, non habita aliqua iurisditione super praefatos coniuges, decreuit nulliter eisdem -coniugi- bus praefatum praescriptum pro priuilegio suscipere; a quo decreto praefatus Paulus ad nostram Maiestatem regiam appellauit comparensque coram Maiestate nostra regia petiit praedictum Lucam admitti in euasione iuridica condempnationi, sed quia terminus peremptorius vtrisque partibus in remissione non fuit assignatus, ideo euasionem praefatam non admisimus, sed eandem causam ad iudicium terrestrae Drogicense tanquam articu- lum terrestrem remittendum duximus et remittimus, praesentibus decretum vestrum praedictum castrense et in nihilum vertentes vobisque districte percipientes mandamus, quatenus ad cognitionem praedictae causae intromittere non audeatis, et si quid in ea causa per vos factum fuerit, illud irritum volumus esse et inane, tenore praesentium mediante; secus non facturi pro gratia nostra.
Datum Piotrkouiae, feria sexta post festum Purificationis Mariae, anno Domini 152 quinto.
Miedziliesky.
181. 	Literae commissariales, inter nobilem Joannem Climczicki ac filios suos obtenta.
Sigismundus etc.
Generosis Nicolao Vodinski, iudici terrestri Drohiciensi, Stanislao Niewiadomsky ac Joanni Kuczinsky, iudici castrensi Drohiciensi. Dum delatum esset ad aures nostras regias ex querella no-
156


bilis Joannis Climcziczky, de olandi contra filios eius legittimos Nicolaum ac Jacobum proposita, quomodo praedicti fratres eundem parentem suum, nescitur quo spiritu ducti, contra fas et H [165] ’'ius vulneribus4 cruentis affecissent, nos earn rem moleste ferentes iusticiamque ipsi Joanni praemissorum vulnerum occasione fieri cupientes, certum curiensem nostrum ad intromitten- dum dictum Joannem in bona filiorum ipsi[u]s, per eundem parentem ipsorum antea graciose concessa, dederamus et insuper eosdem fratres parrentem suum indigne vulnerantes incarcerari mandaueramus tamdiu detinendos, quoad prae- dicto Joanni, parenti suo, pro vulneribus, per eos illatis, fuisset satisfactum in effectu; et incarcerati erant per officium castrense Drogicense. Qui tandem de eadem captiuitate, recepta prius ab ea per certos nobiles bene possessionatos fideiussoria caucione de parendo iuri et satisfaciendo rei iudi- catae, fuerunt dimissi; venientes tandem germani praedicti nobis humiliter supplicauerunt, quatenus ipsis certos iudices nostros commissarios, coram quibus innocentiam suam temere culpatam probare valeant, dare et concedere dignaremur; commiseramus eius rei cognitionem generoso Niemiera, marschalco et capitaneo nostro Mielni- censi, verum quia praefatus capitaneus noster cum nostris publicisque turn etiam suis priuatis negociis intentus existens cognicioni huiusmodi causae commode interesse non potuit, ideo eiusdem causae cognitionem cum toto eiusdem causae vobis, de quorum integritate confidimus, rursus commitendum duximus commitimusque praesentibus mandantes, quatenus pro tempore competenti insimul conuenientes vocatisque ad praesentiam sui partibus praedictis vtrisque easdem amicabiliter componatis, alioquin decernatis inter easdem partes vice et autem regalibus nostris, quicquid iustum et iuridicum in causa praefata fore cognoueritis, facientes ea omnia, quae in praemissis decreuistis, inter partes easdem firmiter obseruari.
Commissio.
182. 	Literae haeredum de Długie contra magnificum Petrum, palatinum Polocensem, et eius subditos de mellificijs ad iudicium terrestre Drohicense.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Generosis iudici et subiudici Drogiciensibus
terrestribus. Exposuerunt nobis nobiles Nicolaus Passil, Mathias Petri et Jacobus Wssebor vna cum filiis suis, de Długie haeredes, quod licet ipsi ha- buissent dudum actionem iuridicam in iudicio castrensi Drogiciensi ad instantiam magnifici Petri, palatini Polocensis etc., et eius subditorum kmethonum, et incolarvm villarum videlicet Har- tim et Juskonis Koloschinowicz ac Lewossi Msza- vicz de Liebiedzioro nec non Stanislai Ogriszek de villa Czerenow, subditi genero//[165vP'si Georgii'1 Rączko, judicis terrestris Drohiciensis, turn et aliorum quorundam ipsorum participum occasione mellificiorum alias wchodow in bonis praefatis Długie consistentium, contra se interlatam, fuis- sentque facti victores ipsi exponentes in causa sua praefata, decreto iudiciali castrensi Drogiciensi mediante, cuius vigore dictorum mellificiorum suorum ipsi, idem exponens nobilis, fuerunt huc- vsque in reali et pacifica possessione, nihilominus tamen post hac praefati kmetones hie expresse eosdem exponentes contra eorum iudicatam primo expressam premissorum omnium occasione damnisque inde secutis in jus iterum vestrum terrestre illegittime cittauerunt, volentes eos denuo pro vna et eadem re, in vilo illo foro iudicata, in vestro iterum foro iudicari contra juris nostri communis dispositionem ad oppressoriam istorum nobilium inanemque molestacionem. Vos tamen, praemissis non attentis literasque nostras regias desuper deinde ad se datas parumfacientes, ipsos nobiles conquerentes, contra fas in ius vestrum euocatis, iudicare non erubuistis irreuerenter cum indignitate nostrae regiae Maiestatis, quod vobis facere minime licuerat. Pro tanto mandamus vobis inhibentes et omnino habere volentes, quatenus ad cognitionem causae praedictae, iam in alio foro iudicatae, intromittere se non audeatis, quod vero, ipsis nobilibus renitentibus nobisque per literas nostras prohibentibus, contra eos temere decreuistis, in eadem causa retractatis, alioquin nos omnia et singula per vos in praemissis decreta et sententiata nullius roboris esse vel momenti decreuimus decernimusque tenore praesentium mediante ipsosque nobiles circa possessionem praefatorum mellificiorum reliquimus perpetuo, vobiscum insuper vt officialibus nostris dictis ex- ponentibus iusticiam debitam pro damnis a vobis perpessis ministraturi, secus non facturi pro gratia nostra.
Datum in conuentu generali Piotrkowiensi,
20*
157


sabbatho proximo post festum Purificationis ‘‘"Mariae, Gloriosissimae virginis"4, anno Domini 152 quinto.
Commissio. Miedzyliesky.
183. 	В справе боярина земли Жомойтское Анъдрушка Вилимовича зъ Янушковою Совъкгиновича о имея(ь)я материзные его у Вилкиясколг повете.
Жыкгимон/и.
Пану вилен(ь)скому, старосте жомои/яскому, п(а)ну Станиславу Яновичу [Кгезкгайле].
Што перво сего жаловал намъ боярин земли Жомои/яское Андрушко Вилимович на бояриню Вилен(ь)ского4 повета Янушковую Совкгиновича о то/и, пгго э/с, дем, муа/с ее Янупіко и зъ о/яцомъ своимъ Совкгиномъ забрали име- н(ь)я, материзну его, .у Вилкеискомъ повете, и мы перво сего до твоей м(и)л(ос)ти писали, аэ/сбы твоя м(и)л(ос)ть о томъ межи ними до- смотрелъ и справедливости тому вчинил //[166] 1-и твоя м(и)л(ос)ть"1 пишеш к намъ, иэ/с еси съ паны тивуны земли Жомои/яское 5"в томъ ихъ'5 смотрел, и ка/с ся ихъ обоих речъ перед твоею милостью мела, твоя м(и)л(ос)ть казал то у книги записати, и на он час тому твоя м(и)л(ос)іъ конца вчинити не мог без выеханъя судей тамъ на тые именъя, на копу, и на то они з обу сторон побрали у твоей м(и)л(ос)ти судей, и рок твоя м(и)л(ос)ть имъ был зложил, яко а/с, дей, они вже ся были к тому року зготовали, ино их слуэ/сба н(а)піа и земъская зашла, и затъш на тот рок тое ся право имъ не звело. И потоки зася тот Андрушко нам о том жаловал, мы до твоее м(и)л(ос)ти писали, аа/сбы вжо твоя м(и)л(ос)ть наконец с тою бояринею ему справедливость учинил, и твоя м(и)л(ос)ть имъ с обу сторон рок положил завитый, по Божол/ нарожен(ь)и прошломъ у трох неделях тое право мети, и судей имъ тых же первыхъ на то подавал. Как жо, дей, судьи тог(о) Андрушка: тивун берженский Андрушко Рукович а тивун ретовский Войтехъ Орвидович, на то/я рок тамъ выездили, а тая, дей, Янушковая мела зъ своее руки судьею намес/яника вилькейского, п(а)на Александрова Хо/якевича. И тые, дей, судьи тог(о) межи ними смотрели и то/я судъ свой тыми разы они к намъ в листе своемъ выписали, иэ/с тые обе две стороне перед ними стояли, и то/я Андрушко ста-
вил перед ними на именью своемъ материстомъ Пошговъскомъ све/яковъ семьдесятъ без двухъ, людей добрихъ, бояр околичныхъ, которые а/с све/яки свеяічили перед ними и передъ тивуномъ дирванъскимъ, п(а)номъ Венцъславол/ Бартошевичол/, которог(о) есмо тамъ въ его речи посылали, иэ/с на томъ имен(ь)и был Су- димонтъ, а двор был Поштовский наполы зъ Совкгинол/, а Богтиня двор был Судимонтовъ, а в Поневяжи двор был Совкгиновъ. А к тому, дей, све/ячили, шго а/с Сондро а Довкгордъ были два братя рожоные, делные - Сондровъ сын Совкгинъ, а Довкгордовъ сын Судмонтъ2, а Дорохна, дочка Довкгурдова, а Дорохнин сын Андрушко Вилимович - и тое све/ячили деветь све/яковъ, бояръ, людей добрихъ, с тых сем- идесятъ све/яков, што а/с люди двора Поштовского, на ймя Нарутянцы, и иншие тэж хоживали до ма/ики Андрушковое Дорохны на слуэ/сбу до имен(ь)я ее, которое мела въ Яс- вонскомъ повете. И они, дей, пытали Януш- ковое Совкгиновича, штобы за о/ипоръ про- тивку того чинила, и она, дей, передъ ними жадного све/яка не ставила, и тые, дей, судьи, убачивши реч справедливую Андрушка Вилимовича и, водлугъ тээ/с листу о/ица н(а)шого, Казимира, короля, его м(и)л(ос)ти, и тээ/с водлугъ сознан(ь)я тых све/яковъ Андрушковыхъ, в томъ Андрушка пра//[166ѵ]1-вого знашли-1 и хотели были сказан(ь)е вчинити, и Андрушка при томъ имен(ь)и заставити, и Янушковая сказан(ь)я их слухати не хотела и упорливе проч збегла, права зникаючи, и к намъ тээ/с тые судьи в листе своемъ писали, штобы ся намъ в томъ видело, абыхмо вже имъ наконецъ сказан(ь)е н(а)шо вчинили.
Ино мы, въгленувъши в листъ твоей м(и)- л(ос)ти и тээ/с в лист тых судей, здеся есмо наконец сказан(ь)я тому не чинили и даемъ то на твою м(и)л(ос)ть, на п(а)на а раду н(а)шу. А прото, коли тые судьи о тол/ межи ними
Nr. 182
4-4 Žodis gloriosissimc pažymėtas skaičiumi 1, žodis Ma- riac - skaičiumi 2, žodis virginis - skaičiumi 3 (Слово gloriosissime помечено цифрой 1, слово Mariae - цифрой 2, слово virginis - цифрой 3).
Nr. 183
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) Вилкейского
5 5 Pakartota, pirmasis įrašas užbrauktias (Повторено, первые слова зачеркнуты).
158


смотрели и, подле сведо^тва тых све/иковъ, Аядрушка правого в томъ знашли, а тая Янугн- ковая, права зникаючи, о/итол зъехала, а тые именъя, естли будутъ блискости его, и, твоя бы м(и)л(ос)ть, казал тивуну дирванъскому Веяцславу Бартошевичу в тые имен(ь)я и в люди Андруінка увязати, подле его блискости и водле суда тых судей, и той Янушковой, ажбы, твоя м(и)л(о)сть, приказал, абы она в -гые люди и имен(ь)я ничил/ се не вступала, а будет ли ей до тог(о) Андруи/ка або до тых судей которое дело о тол/ мовити, и она нехай ся з ними в томъ перед нами або перед вашою м(и)л(ос)тью, п(а)ны радами н(а)шими, правол/ ся обыходи/и(ь).
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсо/и 25, м(еся)ца марца 22 день, инды/е/и 13.
Горностай, писар.
184. 	Literae ad capitaneum Drogiciensem nobili Joanni de Klepacze et fratribus eius.
Sigismundus, Dei gratia rex etc.
Pallatino Polocensi Petro Kiszka.
Exposuit et declarauit coram Maiestate nostra nobilis Joannes de Klepacze suo et suorum fratrum nominibus, quomodo vicecapitaneus Drogiciensis sinceritatis tuae, quia ipse respectu, quia ipse nonnulla bona in bonis Stadniki Sacrae Maiestatis reginalis titulo obligationis tenet, ipsum et suos fratres per quandam personam ac familiarem castrensem Drogicensem, dictum Socztz absque quauis cittatione literali immo et persona ad hoc minime autentica ad instantiam quorundam nobilium Nicolai et Jacobi Climczickie pro rebus minime ad forum castrense pertinentibus, contra omnem aequitatem et obseruantiam iuris communis cittat et euocat in iudicium seu officium termini castrensis Drogicensis ipsumque ac suos fratres coram se respondere paenis inconsuetis cogit et astringit, ac paenas inconsuetas occasione praemissorum extorquet et recipit, ipsum ac suos fratres in bonis ipsorum mobilibus et immobilibus emulando. Quod si ita esset, videtur Maiestate nostrae non sine magno praeiudicio ac oppositio- ne ipsius Joannis ac fratrum suorum ac derogacio- num iuris com//[167p niunis terrestris*1, de quo ipsi, vt et alii nobiles terrae Drogiciensis, gaudent. Quoniam tota nobilitas terrae Drogicensis non aliter cittari debeat, nisi tantum ministerial! ac
cittatione literali tanquam persone autentica, turn pro rebus foro castrensi competentibus, scilicet quatuor articulis, specifice in Statuto regni descripta, cui tota nobilitas terrae Drogiciensis est in- corporata et ascripta, hoc est pro depredacione stratae publicae promouendo, pro raptu virginum aut faeminarum, pro violentia domestica, si quis inuadens domum alicuius violenter hospitem vel hospitam enormiter vulnerauerit; literis vero ad querellam non pro aliis rebus, nisi pro diuisione inter fratres aut proximiores, pro expulsione domine dotaliciatae vel alterius cuiusque personae, de pacifica possessione. Quapropter Maiestas nostra talibus grauaminibus et oppressionibus subdi- torum nostrorum obuiare volens, sinceritati tuae in absentia vicegerenti sinceritatis tuae Drogicensis stricte mandamus, omnino habere sic volentes, vt amplius praefatum Joannem ac suos fratres et caeteram nobilitatem iuxta ius commune et Statutą regni nostri obserues et obseruari facias, et non aliter cittari praemittas, nisi ministerial! terrestri ac cittacione literali iuxta formam iuris terrestris, in talibus fieri solitam, nec ipsos pro aliis rebus iudicare respondereque cogere praesumas ac au- deas, tantum pro rebus et articulis superius descriptis ac foro castrensi legittime pertinentibus; pro aliis vero rebus ipsum ac suos fratres caete- ramque nobilitatem ad forum terrestre remittatis et remitti faciatis; omnesque paenas, quascumque vicecapitaneus sinceritatis tuae ex ipso Joanne ac fratribus eius indebite occasione praemissorum extorsit et recepit, eidem restituere mandes; et nihilominus omnia decreta, qualiteramque per ipsum vicecapitaneum tuum in praemissis taliter tanquam extraordinaria lata, cassamus, anullamus vigore praesentium mediante et sinceritas tua cas- sari, annullari et in nihilum redigi facies. Et si in aliquo ipse Joannes cum suis fratribus ipsi Klim- czickim esset culpabiles, iuxta formam iuris terrestris in iure ad hoc competenti pro rebus et in- iuris quobuscunque cum ipso agat et experiat.
Cracouiae, feria tercia post Dominicam Laeta- re proxima, anno Domini 152 quinto.
185. 	Ad eundem capitaneum Drohicensfem in iniuria nobilis Stanislai Szalewski etiam a vicecapitaneo Drohicensi.
Sigismundus etc.
Magnifico Petro Kyszka in absentia vicecapitaneo Stanislao Niewiadomsky. Exposuit Maiestati
159


nostrae nobilis Stanislaus Szalewsky contra eundem ѵісеса/^ІбѴѵР'ркапеит Drogicensem*1 per irritacionem et repprobacionem decreti, lati per eundem vicecapitaneum pro parte ipsius Stanislai contra ipsius cohaeredes. Mandatum, vt conseruet iuxta decretum, per iudicium castrensem latum.
Cracouiae, eodem die prout supra. [1525].
186. 	Literae commissariales nobilibus Timofie- iowicz et fratribus eius Ossipom cum communi- tate oppidi Wysokie pro graniciebus et combus- tione curiae et domorum.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae etc. Generosis Nicolao Vodinsky de Miedziliesie,
iudici, Bartholomaeo de Pobikrowy, subiudici, Joanni Siekirka, notario, Joanni Kamiensky, succamerario Drogicensibus terrestribus, et Leonardo Kussiensky2, fidelibus nostris dilectis, gratiam nostram regiam. Generosi fideles dilecti, controuersiam et causam pro graniciebus iamdudum ac pro combustione curiae et domorum nuper inter nobiles Tymofieiewicz ac fratres eius Ossipowie de Proska seu, vt aiunt, de Jaszuimy ab vna et generosum ac prouidos Paulum Rączko de Ruskowo, aduocatum, atque proconsules, consules et totam communitatem oppidi nostri Wysokie tenutae nobilis Casimiri Litaor parte ab altera agitatam, hue tandem ad nos his diebus per nobiles Joannem Camiensky, succamerarium, ac Stanislaum Niewiedomsky, vicecapitaneum Drogicensem, commissarios nostros, per appellationem cum decreto eorum remissam, comparentibus personaliter hie coram nobis in termino partibus vtrisque suprascriptis exauditisque eorum propositis et responsis, et literis ac iuribus per vtrasque partes productis, recensitis, viso etiam tuo succamerariae processu, quern cum vicecapitaneo fecistis, et decreto, per vos lato, comperimus primum eiusmodi processum et decretum eadem in causa per vos tam occasione granicierum quam combustionis esse fri- uolum, erroneum ac iuri et iusticiae contrarium, cum ex eo in causa granicierum, quia nos commi- serauimus et iussimus praefato aduocato nostro tueri ipsa bona nostra Vysokie a graniciebus, quas tu, succamerarie, ad instantiam in fauorem vnius partis, dictae Ossipoue, et in contumatiam alterius in praeiudicium et jacturam eorundem bonorum nostrorum Wysokie feceras ita, prout tibi eadem vna pars ostendebat; secundum, quod literae tuae pargameneae, hie coram nobis reproduc-
tae per Iwan Osiph, demonstrant, narrant etiam literae tuae, qualiter eum granicies ipsas iuxta literas generosi olim Jacobi de Vayno, quas nos in robore conseruauimus, fecisses et ea renouasses, quod etiam fateris te fecisse in contumaciam et ob macrabilitatem alterius partis, ad quas literas Dowoyno, capitaneus, se etiam concordia olim раИа/ДІбврчіпі Vilnensis*1 Nicolaum Radziwil, inter ipsas partes facta, reffert et excidit, cum tamen altera pars, videlicet ciues vysokienses, asserunt te, succamerarium, longe secus et aliis signis fecisse granicies, quae literae olim Dowoyno hie coram nobis recitatae continentur, turn etiam ex eo id ipsum decretum tuum, succamerarie, prohi- bet esse nullum, quia illud contra inhibitionem nostram, legittime a nobis emanatam, et in leui pensione mandati nostri, qui ceu dominus ita etiam supremus dominorum in dominiis nostris summus iudex tulisti, turn ex eo, quia parti acto- reae in contumatiam alterius adiudicasti aproba- cionem incendii, cum temporeae parti seu cittatae eo in casu veniret expurgatio, si praefata pars hoc ipsum incendium patrauit in alieno solo, quoniam nulla esset opus expurgatione, si in proprio solo aut iuxta granicies veteres eorundem bonorum nostrorum Vysokie, quae defendere ab iniusta occupation iusseramus, id factum fuisset; et propterea omnia decreta tua vna cum literis tuis per- gamineis et papireis, ea in causa turn occasione granicierum quam incendii lata, reiecimus et reii- cimus, cassantes et in nihilum ea et eas redigentes atque nullius roboris esse decernentes, et nihilominus tarn nobis quam parti vtrique in praemissis iusticiam ministrare cupientes, ne peramplius haec ipsa causa inanibus sumptibus, dilationibus et falaciis agitetur, vobis, de quorum fide et iuris peritia confidimus, committimus mandantes, quatenus habita inter se mutua intelligentia certo die vocatis partibus ipsis suprascriptis et tenutario bonorum nostrorum Visokie praedictorum ad loca praedictarum granicierum pariter descendatis ibi- que exauditis et responsis partium solis literis olim Jacobi de Woyno eiusdem granicierum ve- tustis ac per nos confirmauit4 in prospectu habitis, accepto secum et aliorum fide dignorum sufficien- ti testimonio, medio corporali iuramento, ius-
Nr. 186
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) confirmatis
160


ticiam in eiusdem graniciebus iuxta literas de Woyno tam nobis quam partibus praefatis ministretis, bona praefata iuxta antiqua signa descripta, omnibus circumuentionibus aliis, in iacturam damnorum nostrorum prius hac factis, reiectis, signis metalibus et scopulis denuo renouando ac consignando et ab inuicem disiungendo dislimite- tis, solum Deum et iusticiam prae oculis habentes, in quo vestras oneramus conscientias; et quic- quid decreueritis, id totum literis vestris mandan- tes obsignabitis et pari modo ibidem confectis iuste graniciebus iuxta literas Dowoyno et senium testimonia super praedicto incendio, de quo eosdem subditos nostros ipse Iwan Ossip accusat; si post granicies in solo nostro idem Iwan posuerat constructam damna, tunc ipsi ciues et subditi nostri absoluantur, vt hi, qui, tutati sunt bona nostra; si vero in solo et terra haereditaria eiusdem Ossip praedictam domum seu //[168] ^curiam et do- mos1 combusserunt, licet ipsi hoc ipsum facinus se patrasse negassent, tamen vos adiudicare debe- tis eis expurgationem iuxta vim et consuetudinem iuris, quoniam probatio ipsi Ossip non veniet, iusticiam vtrisque parti ministrando praemissa exe- quuntur, vnius vestrum absentia non obstante, aliter non facturi pro gratia nostra.
Datum Cracouiae, feria sexta proxima ante Dominicam Palmarum, anno Domini 1525, regni vero nostri anno decimo nono.
Episcopus Camenecensis Miedzyliesky.
187. 	Decretum inter Jacobum de Borychowo et generosam Heduigim, ducem de Olszany, relictam olim Joannis Litaor pro haereditate Witanki latum.
Sigismundus etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, quia causam et controuersiam, quae primum inter nobilem Albertum Witanski, haeredem de Witanki, tanquam actorem et tandem inter Jacobum de Borychowo, successorem praedicti olim Witansky, ab vna et inter generosam Heduigim, ducem de Olszany et relictam olim generosi Joannis Lythaor marschalci, partibus ab altera occasione eiusdem haereditatis Witanki et non solutionis quinquaginta quatuor sexagenarum in moneta pro eadem vti asserebat haereditate, per dictum olim Joannem Lythaor, maritum ipsius He- duigis, empta et solutione per eundem Lythaor non facta, per ipsam Heduigym, relictam suam,
hactenus possessa, ad nos hue ex vi appellationis, a decreto iudicii terrestris factae, remissam sic comparentibus vtrisque partibus exauditisque earum propositis et responsis, reuisisque et bene recensitis omnibus actis, acticatis, in processu iudiciario eiusdem causae vtrinque habitis, diffini- mus et decreuimus decemimusque, quia ex quo ipsa Heduigis Lythaorowa praefata bona Wytanki teneat et possideat, vti domina dotalicialis seu tutrix puerorum, prout in suis responsionibus de- ducebat, debet absolui et esse libera, prout earn absoluimus et liberamus ab instantia et impetitio- ne ipsius Petri Borichowsky, sucssesoris olim Witansky, nec debet propterea in aliquo condempnari, quoniam iure cautum est, quia domina dotalicialis non tenetur pro debitis ac pro iniuria, per maritum suum illata, respondere nec haereditatem in iacturam puerorum amittere seu alienare. Verum ne praefatus Borichowsky in iusticia oppri- mi videatur, non occludimus, immo relinquimus sibi actionem in iure competenti contra pueros et legittimos haeredes ac successores ipsius olim Lythaor pro eadem haereditate Witanki seu pro quinquaginta quatuor sexagenis grossorum, contra quos iure competenti agere poterit et eis actionem intentare iuxta vim et consuetu//[169]1'di- nem iuris terrestris1 iusticia mediante eo tamen cauto, ne sibi praescriptio terrestris noceat erga ipsos haeredes ab illo tempore, quo caepit cittare praefatum Heduigim, matrem eorum, et non so- luit neque neglixit. Harum quibus sigillum.
Datum Cracouiae, feria sexta ipso die Sancti Vitalis, anno Domini 1525.
Miedzyliesky4.
Nobilis Petrus Borichowsky accepit literas con- trarias in et contra eius dominae Lytaworowa in hune modum et vim.
188. 	Causa eiusdem generosae Heduigis Litha- orowa cum Alexandro Jernicki ob granicies inter bona Pirzchaly.
Sigismundus etc.
Significamus etc.
Quia causam et controuersiam inter nobilem Alecsandrum Jerniczky ab vna et inter genęrosam Heduigim, generosi olim Joannis Litaor marschalci relictam, occasione granicierum inter bona
Nr. 187
4 Toliau po intervalo (Далее после интервала).
161


Pirzchalii et Vyszkow motam, sic diffiniuimus et decidimus diffinimusque praesentibus, quia ipsa Lythaorowa, ex quo non est haeres in Wiszkow, sed est domina dotalicialis, summa debet esse libera et immunis ab inquietatione ipsius Aleksan- dri occasione praedictarum granicierum et quia earn tanquam principalem Alecsander cittauit ad faciendas huiusmodi granicies, ideo obmissa ea et salua pace sua debet denuo cittare veros et legitti- mos haeredes in Wiszkow ac successores olim praedicti Joannis Lithaor pro implemento iusticiae suae. Harum quibus sigillum est impensum.
Cracouiae, feria sexta in die Sancti Vitalis, anno 152 quinto.
Episcopus Miedzilyesky.
189. 	Literae iudiciales Paulo Cosciesza de Drogiczyn cum Litauorowa pro quopiam debito, per maritum eius Lithaor chijrographo recognito.
Sigismundus etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, quia causam et controuersiam inter prouidum Paulum Cosczyescha de Drogiczin ab vna et generosam Heduigym Litaorowa partibus ab altera occasione sedecim sexagenarum grossorum polonicalium, per dictum olim maritum suum Litaor ex vi mutui eidem Coscziescha debitarum et per chirographum recognitarum, ad nos ex iudicio terrestri solucione decreta erat per appellationem remissa, ita determinauimus et diffiniuimus et decemimus, quia ipsum decretum nulliter et defecto atque contra ius terrestre commune est factum, quoniam domina dotalicialis, vti ipsa est, Heduigys tenens bona olim mariti sui, vigore reformationis sibi //[169v] bfactae post1 mortem mariti sui sibi ad vitam inscriptae, non tenetur soluere debitą eiusdem mariti sui nec pro iniuriis illatis vexari aut inquietari; et ideo cassamus hoc ipsum debitum iudicii terrestris Drogiciensis, absoluimus liberamque earn facimus perpetuo a solucione eiusmodi debiti mariti sui, sed actionem sibi denuo faciendam reseruamus contra haeredes et legittimos successores praefati olim Litaor pro dictis sedecim sexagenarum grossorum debiti. Harum quibus sigillum.
Cracouiae, feria sexta in die Sancti Vitalis, anno Domini 1525.
Episcopus Miedzielessky.
Contraria etiam sunt inter partes.
190. Actio nobilium de Wirzbicze cum eadem domina Lithaworowa occasione granicierum inter bona Czekanów et Wirzbicze.
Significamus etc.
Quia causam inter nobiles Martinum, Stanislaum, Nicolaum, Paulum, Albertum, Laurentium, Jacobum et Petrum de Virzbicze ex vna et inter magnificam Heduigim Litaoroua ac eiusdem filium Casimir et filiam Sophiam, haeredes de Czekanów, partibus ab altera occasione granicierum inter bona praedicta Czekanów et Wirzbicze decretum succamerarii cassauimus, quia nulla domina dotalicialis debet inquietare, aut respondere pro graniciebus haeredum et ideo earn a praedictis graniciebus liberamus et ipsi admittimus denuo cittare veros et legittimos haeredos pro graniciebus faciendis.
Cracowiae, feria sexta in die Sancti Vitalis, anno Domini 1525.
Episcopus Miedzylieski.
191. Шевцомъ б сил/ места Лудкого до старосты лудкого в справе з мещаны и жидал/я лудкими о куповая(ь)е скур малылг и о продая(ь)е обую привозного).
Жыкгимон/я.
Старосте лункому, кн(я)зю Федору Михайловичу Чорторийскому, и инымъ старостамъ луцкимъ, хто и на потомъ будеть от нас Лу- ческъ держати.
Били намъ чоломъ вси шевцы места н(а)- шого Лункого и покладали передъ нами листы судовые: один воеводы троякого, гэ/имана н(а)- іного навышпюго, старосты браславъског(о) и веницкого, кн(я)зя Костянтина Ивановича Ос- трожског(о), а другий владыки луцкого Кирилом. Ино в листе кн(я)зя Костянтиновож стоить, што ж его м(и)л(ос)ть, как будучы от нас старостою луцкимъ, смотрел ихъ з мещаны луцкими и з жидовою о тож, пгго ж мещане и жидова купують у месте кожы малые: телятины, баранины, козлины, а пе//[170Р'ред тымъ здавна'1 мещаномъ4 и жидомъ неволно было кожъ малыя куповати, кромъ великих кож воловых и яловинихъ. И в томъ его м(и)л(ос)іъ опытывал войта старог(о) луцкого Труша и
Nr. 191
4 Pakartota, antras žodis užbrauktas (Повторено, второе слово зачеркнуто).
162


метая старих, и они перед его м(и)л(ос)тью поведили, иа/с здавна мещанол/ и жидол/ неволно было коэ/с малых в месте куповати, кромъ тыхъ великих коэ/с. И в тол/ его м(и)- л(ос)ть тых Шевцовъ правых знашол и листъ своя судовыя на то и(м) дал. А во владичнемъ листе стои/я(ь) выписано, пгго оя ихь з мещаны ж луцкими смотрел о боты прывозные, иа/с мещане, ияде купуючи боты, а в месте Лугдсомъ их продають, а перед тымъ тог(о) не бывало. И в тол/ тэа/с тыхъ Шевцовъ правыхъ знашол и в листе своел/ судовомъ то ил/ выписал, иэ/с мещане луг^кие не маютъ ботов привозныхъ в месте нашол/ Лугрсомъ продавати. А хто бы колвекъ через то боты привозные продавалъ, то/и маеть на замок нашъ Луцкий вины заплатити - три копы грошей по тому, как и передъ тыл/ бывало. Ино тыми разы тые шевцы поведили перед нами, што а/с, дей, мещане и жидова предся - таки у месте Луцкомъ кожи малые купують, и боты привозные продаютъ; и били намъ чолол/, абыхмо ихъ зоставили, подле суда и листов судовых кн(я)зя Костяягинова и вл(а)- д(ы)чнег(о), и по тому, как тээ/с перед тымъ тамъ бывало.
Ино мы, вгленувши в тые листы судовые, на их чолол/би/и(ь)е то вчинили, на то дали имъ сесь наи/ листъ, иэ/с мещане луцкие и жидова не мають в месте нашомъ Луцкомъ коэ/с малыхъ: яловичъихъ и бараяихъ, и козлинъ, куповати, крол/ великих коэ/с яловичихъ и воло- вых, и ботовъ тээ/с привозныхъ не мают(ь) у месте Луцкомъ продавати. А естли бы которые черезъ то хотели боты, привозячи, продавати, и мы дозволили шевцомъ в тол/ справовати ся, подле тыхъ листов судовых, которые они на то в себе маютъ, и ты бы ся в то не вступая.
Писая у Кракове, под лея/(ы) Боэ/сего на- роэк(енья) 1 пятьсо/я 25, м(еся)ца майя 16 Дея(ь), индик(т) 13.
Горностая, писар.
192. 	О брая(ь)е мыта о г плотоя на реце Вели на перевозе Марковскол/.
Жыкгимояя/, Боа/сю м(и)л(ос)тью корол.
Подъчашому нашому, дер(жавце) васил(ии/- скому) и мар(ковскому), п(а)ну Яну Миколаевичу [Радивиловича].
Што еси поведил передъ нами, иа/с многие мыта новые: князские и паяские, двораяские,
боярьские, по рецэ Вели стали уверхъ места Вилея(ь)ского, и коли-колвекь плоты наши с пущи н(а)шое Марковъское ку потребе нашой до Вил(ь)ни спущаепгь, ино o/я тыхъ плотовъ мало не так много мыта выходить, за што плоты стоять.
А прото, кгды а/с ся тая рея такъ в со//- [170ѵР'бе маетъ*1, приказуемъ тобе, аа/сбы еси тэа/с мыто o/я плотов на нас, г(оспо)д(а)ра, на рецэ, на Вели, на перевозе Марковскомъ к двору н(а)шому Марковскому бралъ о/я коа/сдого плоту, o/я дровь - по дванадцати пенезей, а o/я дерева, што на будовая(ь)е - по шести грошей.
Писая у Кракове, под ле/я(ы) 1525, м(еся)ца мая 29 дея(ь), индик(т) 13.
В томъ листе рука королевская есть.
Горностай, писарь.
193. 	В справе вояга бел(ь)ског(о) Ивана Се- геневичл с п(а)нол/ Александрой/ Ходкевичол/ о забран(ь)е через быяшог(о) наместника бел(ь)ског(о) Ивална Михайловича смолы в пущи, от п(а)на Ходкевича Сегеневичу арендовано//, и о шкоды.
Жыкгимоя/я.
Кн(я)зю Яну, бискупу виленьскому.
Што перво сего смотрели есмо войта бел(ь)- ского Ивана Сегеневича з маршалкомъ нашил/, державъцою вилкейскимъ и острияскимъ, п(а)- номъ Алексаядромъ Ивановичемъ Ходкевича, о тол/, што а/с пая Алексаядърь далъ ему смолу робити в пущи своей на два годы и за то взял в него девятьсо/я коя грошей. Ино его с тое пущы первого году выгналъ наместьник бел(ь)- ский небощика п(а)на воеводы вилея(ь)ского Ивахно Михайловичъ, и с тых его накладов взял съмолы по двесте и осмъдесятъ лаштов, и продал ее во Кгданъску за девятьсо/я коя и за сорок коя грошей. И оя за тую смолу кгдая- щаномъ, кому был винея, тую суму заялатилъ. И над то тоя/ же Ивахно заехал2 его в Тыкотине и загамовал ему смолу з ыяшихъ печей, с п(а)на Алексанъдровое а/с пущы, за валцишъ2, и оя/ того валцишу2 взялъ в него девеносто ’ копъ грошей и шкоды ему в тол/ вчинил на двесте копъ грошей. И пая Алексаядерь перед нами мовил, иа/с то/я Сегеневич в той пущы его два разы роботу свою до Кгдаяска спущал, а коли его выгнано, оя ему напротивку того дал в
163


иншомъ месте у пущи своей печы робити, и он тую роботу робилъ. А што ся дотычет(ь) того его грабежу и гамован(ь)я в Тыкотине, ино Иван Сегеневичъ, водле умовы своей, не хотел дьяку его тое смолы дати пописати, а поехал своволне: “Я тог(о) тобе не повинен платити”. А Иванъ рек, иж пан Алекъсандръ за шкоду его о/имены ему не давал, нижли дал ему у суме п(е)н(я)зеи того жъ запису своег(о), ино еще на тот запис пан Александеръ остал ему винен полшостадесятъ кои грошей. И пан Александеръ перед нами мовил, иж он на то/и запись одно остал ему винен полшосты копы грошей.
И мы с п(а)ны радами н(а)шими, того досмотревши, так есмо усказали: што ся дотычетъ забран(ь)я и шкод Ивана Сегеневича у Тыкотине от Ивахна, коли ж тот Сегеневич послал с пущы неслугнне, у дьяка п(а)на Александрова не попиписавши2 ся, пан Александръ в тол/ ему не винен. А што ся ткнетъ тыхъ его шкодъ, где пан Александръ его у пущу //[171] J'ero усади/f1, а Ивахно то побрал, п(а)ну Александру казали есмо то ему очищати. Естли бы он того ему не очистил, а Ивахно естли бы поведил, иж то пуща н(а)ша г(оспо)д(а)рская, а пан Александръ если тог(о) не переведеиі(ь), иж то пуща его, тогды, на што Сегеневич на шкоде своей довод слушный учинить, то пан Александръ мел ему платити.
И полетили есмо тамъ выехати и тог(о) достаточне ся доведати воеводе вилен(ь)скому, канцлеру н(а)шому, старосте, бельскому и мозырскому, п(а)ну Олбрахіу Мартиновичу Кгаштолту. И пан воевода вилен(ь)ский писал к намъ, иж его м(и)л(ос)ть тал/ выездилъ, и пан Александеръ перед его м(и)л(о)стью перевел, иж то пуща его. И мы, подле писан(ь)я п(а)на воеводы, его м(и)л(о)сти, досить быхмо на томъ мяли, а розсказали винныя/ тые шкоды Сегено- вичу платити.
Нижли перво сего державъца уияюлский и пенянский, пан Станислав, а тыми разы бра/и его, подчаший наги, державъца василигикий и марковъский, пан Ян - Миколаевичи [Радивиловича], перед нами успирали, иж ся то не стало подлугъ первшого выроку нашого г(ос- по)д(а)рского, бо, дей, панъ Александръ, коли мел тую пущу очищати, тогды Ивахно мелъ тамъ жо быти, и тое местцо п(а)ну воеводе
вилен(ь)скому указати, где он тую смолу побрал. А к тому, тэж панове воеводичи мовили, иж они тому не сведомы, естли Ивахно с пущы его выганялъ и тую смолу брал з волею о/ица их або своволне, и тые п(е)н(я)зи, естли тэж до скарбу або на которую по/иребу о/ица их обернулъ, або их собе взял, яко ж ещо з Ывахномъ хотятъ о тол/ мовити.
Ино пгго ся дотычетъ того, иж панъ воевода вилен(ь)ский тамъ выездил, и о той пущы пан Александеръ довод учинил и то перед его м(и)л(ос)тъю перевел, иж то пуща его, то и теперь нехай буде/и(ь) так. Нижли бы еще хотячы то мети, абы, подле первого выроку нашог(о) г(о)с(по)д(а)рского доси/и(ь) ся тому стало, розсказали есмо старосте пинскому, п(а)ну Ивашку Михайловичу, предся тамъ на тое мес/ицо выехати и осмотрети, с тое ль пущи он Сегеневича выгнал и на тол/ ли мес/ицу он тую смолу в него побрал. А п(а)ну воеводе вилен(ь)скому розсказали есмо тал/ выслати намес/иника своего бел(ь)ского и вказати ему тое мес/ицо, где пан Александеръ тую пущу свою перед п(а)номъ воеводою, его м(и)л(ос)тью, переводил. И естли будетъ на тол/ мес/ицу, где пан Александеръ тую пущу собе перевел, иж Ивахно тую смолу на его пущи побрал, тогды маеть Ивахно ехати до Вил(ь)ни и о томъ с п(а)ны воеводичи мовити, и тог(о) ся выправити, иж он з волею о/ица их то вчинил, а где тые п(е)н(я)зи обернулъ, с того маеть имъ рахунок вчинити. И рок есмо тому праву положили - на ден(ь) Светог(о) Миколая прийдучого, и поручаемъ того досмотрети и справедливость тому вчинити з руки старосты пинского, королевое, ее м(и)л(ос)ти, твоей м(и)л(о)сти. А п(а)нове воеводичи зволили зъ своее руки мети дельчихъ своихъ. А прото ж, абы, твоя м(и)л(ос)ть, на то/и рокъ поспол с тыми //[171ѵ] 1_паны делчими'1 ихъ о томъ межи ними досмотрел и справедливость тому учинилъ. И што, ваша м(и)~ л(ос)ть, в томъ межи ними знайдете, о тол/ бы, ваша м(и)л(ос)ть, к намъ о/иписали. Мы вжо, подле тог(о) о/ипису вашое милости, на- конед розскажемъ винному тые шкоды Сегене- вичу заплатити. А што ся дотычетъ тог(о) гамо- ван(ь)я у Тыкотине Ивану Сегеневичу, ино он нехай у томъ перед вашою м(и)л(ос)тью с п(а)номъ Ивахномъ ся правуеть.
164


Писая у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсою 25, м[еся]ца июя(я) 2 д(е)нь, индыя(т) 13.
Горностая.
194. 	Выролг Остафъевоя Бачиноя з деверол/ ее федорол/ Магфеевичол/ Бакою о кривды в ыямея(ь)ю сполнол/, выслузе его з небошчикол/ мужол/ ее Остафъел/ Бакою.
Жыкгимояя/.
Смотрели есмо тог(о) дела, стояли перед нами очивисто, жаловала намъ жона дворанина н(а)шого Остафьевая Бачиная о тол/, што ж, дей, ей от дворанина н(а)шого, девера ей, Федора Матвеевича Баки, кривды ся деють в тых людей2 и земляхъ, которые есмо дали Федору и ее мужу Остафъю - Бакал/, о чомъ жо они очивисто перед нами мовили. Бака поведил перед нами, иж оя одия тые люди выслужи// на нас, нижли брата своего к тому припусти// по своея доброй воли, яко ж, дей, и в делу тыхъ людей с нил/ не мел, - и вказывал перед нами листъ-данину н(а)шу, который есмо имъ, обеюл/ братол/, на то дали.
Мы, въглянувши в тоя/ лист нашъ, в которол/ жо листе нашомъ выписуеть, иж мы тые люди и земли обема дали имъ до воли н(а)шое, а жонал/ и детемъ их в томъ есмо листе нашомъ не выоСразили. Ино ач-кольвекъ ей в томъ имея(ь)ю не мело ничог(о) прийти, нижли мы з ласки н(а)шое зоставили ее на третей части того именъя, людей и земль, штобы мело на мужа ее прийти, а две части тог(о) именъя дали есмо деверу ее Федору Бацэ. И маеть она тую третюю часть мужа своег(о) того имея(ь)я вжо держати до живота своего, а по животе ее3 або, естли бы замужъ пошла, и тая третяя часть маеть на Федора прыйти. А што ся дотычеть сесбы: жита и ярины, ино што будеть она на томъ именъю, што муж ее держалъ, засеела жыя/ и яринъ - тое все збоже маеть она къ своимъ рукамъ побрати, а Федоръ Бака в тую третюю часть ее имея(ь)я и в збоже ничил/ ся не маеть уступовать. А службу земъскую маеть с того Федор Бака заступовати и долги своего брата платити.
И на то есмо ей дали сесь нашъ листъ з на//[172]1_шою печатью'1.
Писая у Кракове, под лея/(ы) Божего на- рож(енья) тисеча пятьсоя/ 25, м[еся]ца июл(я)
17 дея(ь), индия(т) 13.
Горностай, писар.
195. 	Боярол/ Еяшишско/{о) повета: Римовиду Ромашковичу, Балтромею Олехновичу а Ромашку Юшковичу, и брат(ь)и илг, на шляхедгво за примовою.
Жыкгимояя/.
Били намъ чоломъ тые бояре Ейшия/ского повета, на ймя: Римовид Ромаяжович а Бал- тромей Олехнович, а Ромая Юшкович з братьею своею, и поведили перед нами, што маршалок: ная/ дворный, староста берестейский и лидский, пая Юри Иванович Илинич, з ыяіни- ми некоторими паны, врадники н(а)шими, судили ихъ з бояринол/ Ейшия/ского ж повета Якубол/ Семая/ковичомъ о бои и кгвалты и в томъ их правых знашол, и присудили имъ, шестьма парсуномъ, на томъ Якубе за безчестье по дванадцати рублей грошей, а кгвалту - два- наящать же рублей грошей, и на то имъ лист свой судовый дал. И потомъ тот Якуб примо- вил имъ ку чти, ижбы они были нешляхтичи. И мы розсказали тог(о) межи ними досмотрети воеводе троякому, гэя/ману н(а)шому навыж- шому, старосте браславскому и вениг<кому, кн(я)зю Костяятину Ивановичу Острозскому, и княз воевода, его м(и)л(ос)ть, того межи ними смотрел и, кояца не вчинивъши, к нал/ их послал, и листы свои з обу стороя до нас имъ подавал. И они, пришедшы до Кракова, в тол/ межи собою згодили ся. Тот Якуб Се- мая/ковичъ, што их назвал был нешляхгичи, то зася намъ вызнал, иж тот Римовид з братьею своею суть шляхъта, а оя то мовил на них з вазни. А они тэж тое безчестье и кгвалтъ, што было имъ на немъ присужоно, ему оя/пустили. И на то тые бояре, Римовид з братьею, лист судовый тых панов судей и тэж листъ свой едъналный перед нами вказывали. И били намъ чоломъ, абыхмо имъ на то дали ная/ листъ.
Ино мы, въгленувши в тые листы судовые и еднальные, и на их чоломъбия/(ь)е то вчинили, на то дали имъ сесь ная/ лиЬтъ и при тол/ ихъ зоставуел/, подле суда тых панов и еднанъя их, иж они маюя/(ь) намъ служити по тому, кая и иные бояре наши нал/ слу- жая/(ь).
Писая у Кракове, под леяі(ы) Бож(его) на-
165


рож(енья) 1 пятьсо/и 25, м(е)с(я)ца июнь3 8 ден(ь), индик(т) 13.
Горностай, писарь.
4’Листь до...’4
196. 	//[172ѵ] В справе Ленарга КосикскоДо) зъ земяны дорогицкими кореневскими о презыски.
Жыкгимон/и.
Листъ до судьи Миколая и до поцсудъка, и до подкоморого земъскихъ дорогицкихъ.
Ужо неоднокроть жалуетъ намъ дворанин наи/ Ленартъ Косенский о тол/, што ж, д&й, ишестяикь дорогицкий воеводы ПОЛОЦКОГО, старосты дорогицкого, пана Петров Станиславовича [Кишки], Станислав Невядол/ский а судя городовый Ян Кучинский положили были ему рок право мети зъ земянъми дорогицкими кореневскими о границы под страчен(ь)емъ того права. Яко ж, дей, онъ на то/и рок положоный хотелъ к тому праву перед нами2 стати, нижли, дей, передъ тыл/ рокол/ служба земъская всихъ подданы* наших зашла и он, дей, для омеш- кан(ь)я службы н(а)шое на то/и рок4 не стал ку праву, а поехал на службу нашу и оповедил се в томъ воеводе вилен(ь)скому, канцлеру н(а)- шому, старосте бел(ь)скому и мозырскому, п(а)- ну Олбрахту Мартиновичу Кгаштолту. И пан, дей, воевода, его м(и)л(о)сть, вилен(ь)ский, в томъ до намес/иника дорогицкого писал, аа/сбы он имъ то/и рок о/иложил по прыехан(ь)и зъ слуа/сбы н(а)шое и земъское. И он, дей, водле писан(ь)я п(а)на воеводы, его м(и)л(ос)ти, ви- лен(ь)ского, посылалъ до тых земян возного, о/икладаючи имъ то/и рок на иный час. И тые, дей, земяне, о то ничог(о) не дбаючи, утекли се до нас и жаловали намъ на него, жебы он того року положоного не был послушон и за то, дей, вины на немъ пописали.
Ино мы, бачачи то, иж служба наша и земъская всякие права и роки о/идаляеть, как же и вси п(а)нове рады наши Великого князства Литовского к намъ писали, поведаючи, иж в то/и часъ Ленартъ Косенский на службе нашой был, и мы то/и презыскъ их первый ни- во што обернули и до васъ есмо первей сего о тол/ неоднокроть писали, ажбы вы тымъ кореневскимъ приказали, ажбы они в тыхъ презысках и винах дали ему упокой. А было л бы имъ в тол/ до него которое дело, и мы казали имъ знову рок положити и имъ с нил/
правол/ ся обходити. То пак, дей, вы через тые листы н(а)ши предся тые вины и презыски тымъ кореневъскимъ на немъ сказываете и за то, дей, хочете его ірабити, чому ж ся велико дивуемъ, ижбы напротивку листовъ и розска- зан(ь)ю н(а)шому г(оспо)д(а)рскому таковую смелость маете, а своимъ упорствол/ тые вины и презыски через листы наши тымъ кореневскимъ на немъ сказуете, чого ж бы есте не мели чинити. А прото, и тыми разы приказуемъ вамъ под зарукою н(а)шою, под тремасты копами грошей, аа/сбы есте тых вин и презысковъ тымъ кореневъскимъ на немъ не сказывали конечно. А инако бы есте того не вчинили, пак лиж бы [е]сте, вы, и о сее розсказанъе // [173] ’’нашо ничого’1 дбати не хотели, а предся тые вины и презыски тымъ кореневъскимъ на немъ сказывали, ведай о томъ певно, иж того вал/ пропустити не хочемъ, а кажемъ на васъ тую заруку сполна на нас справити.
Писак у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсо/и 25, м[еся]ца июн(я) 13 д(е)нь, индик/и 13.
Горностай, писарь.
197. 	Vipych de Vyssonki
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, quia decretum judicii Bielscensis generosorum Georgii Rączko, iudicis et subiu- dicis, inter nobilem Stanislaum Vipichowicz de Vysonki ab vna et inter nobiles Andraeam, Joannem, Jacobum, Sophiam, Dorothaeam, liberos olim Stanislai Wlostek et Gregorium Wlostkowicz de eadem Wissonki, occasione commutationis certarum portionum sortiumque bonorum hae- reditariarum latum, comperimus esse iustum et iuridicum et propterea illud approbandum et confirmandum duximus ac de certa scientia nostra approbamus et confirmamus in toto eius tenore, proinde ac praesentibus de verbo ad verbum ex- pressum et insertum esset decernendo illud valere ac robur debitae firmitatis obtinere in perpetuum,
Nr. 195
44 Reklamantas, tačiau kitoje lapo pusėje jis tik ketvirtoje eilutėje (Рекламант, однако на оборотной стороне л. он только в четвертой строке).
Nr. 196
4 Toliau parašyta передъ нами ir užbraukta (Далее нап. передъ нами и зачеркнуто).
166


quocirca vobis magnifico et generosis Alberto Gastold Martiniano de Gieranony, pallatino Vilnensi et Magni Ducatus nostri cancellario ca- pitaneoque Bielscensi, in absentia vicecapitaneo Branscensi necnon iudici et subiudici suprascriptis mandamus dist[r]ictius percipientes, quatenus praefatum Stanislaum Wipichowicz iuxta decretum vestrum intromittatis in portionem ipsius priorem paternam intromissumque tuemini et de- fendatis sub vadio centum marcarum, eiecta parte rea potenter de ipsa porcione praefatum Wipichowicz concernendo, eo tamen adiecto, quod decem sexagenae peccuniarum restituantur liberis olim Stanislai Wlostek; sicque vestro satisfiat decreto, quod approbauimus, praemissa ergo exe- cutione sic, ne deinceps ob negligentiam vestram haec causa innouetur aut per querellam ad nos differatur.
Harum quibus sigillum nostrum est subimpen- sum testimonio literarum.
Datum Cracouiae 4'feria tertia infra octauas Corporis Christi*4, anno Domini milessimo quingentessimo //[173v] ’"vigessimo quinto"1, regni nostri decimo nono.
Episcopus Camenecensis Miedziliesky.
198. 	В справе Янушковое Совкгиновича и зятев ее з боярином жомовгским Авдрушком Вилимовичом о имев(ь)я у Вилкевском повете.
Комисея.
Жыкгимоня/.
Маршалку нашому, державъцы вилкейско- му и остринскому, п(а)ну Александру Ходке- вича, дворанину нашому, п(а)ну Богдану Дов- кгирдовича.
Прысылала к нам бояриня Виленского повета Янушковая, жалуючи на боярина земли Жо- моия/ское Андрушка Вилимовича о том, што жъ он первей сего жаловал намъ на нее, рекома бы муж ее Янушко съ о/яцомъ своимъ Совкгиномъ забрали имен(ь)я, материзну его, у Вилкеискомъ повете, о чом жо, дей, з роска- занъя н(а)шого смотрел ихъ пан вилен(ь)ский, староста жомои/яский, пан Станислав Янович [Кгезкгайла], и коньца имъ в том не вчинил, и о/иложил то до нас. И потом то/я Андрушко выправил собе в нас листы и судей побрал, хотячы з нею о том право мети neped судьями, яко ж, дей, она на розсказан(ь)е н(а)шо и на пана старосты жомои/яского там neped судьями
на копе ся становила, нижли о/яповедати ему не хотела для того, иж моцы не мела тых именей протягивати без зятей своих, а тых, дей, зятей ее на тоя/ часъ там не было. OdHo, дей, один был Александро, и тот не отповедал, кром другого, старшого свояка своего, и судьи, дей, его, не дбаючи о тое ее оя/зыван(ь)е, nped- ся odHbi сами, без ее судей, водлугъ сведецтва светковъ своее стороны, тые имен(ь)я ему сказали. Яко ж то/я Андрушко, потом прыславши к намъ и вкрасивши свою реч, листы собе в нас выправил до п(а)на старосты жомои/яского, аа/сбы его м(и)л(о)сть казал тивуну своему дир- ванъскому Венцславу Бартошевичу в тые именъя его увязати. Ино тыми разы зяти тое боярини Петръ Скоя а Александро били намъ чолом, абыхмо имъ в том коро/яко не чинили, а они хотятъ з нимъ о том предся право мети.
Ино естли будетъ та/c, какъ она4 намъ жаловала, тогды мають ещо они знову право мети. И на то тые зяти ее на то взяли в нас з своее руки судьями васъ, а он, кого похочеть, того нехай на тое дело зъ своее руки судьями оз- меть. И вы бы с тыми его судьями, посполъ згодивши ся, рок подобный положили и их обослали, и тамъ выехали, и о томъ межи ними досмотрели, и справедливость тому вчинили, а мы до тог(о) боярина писали, как вы, поспол //[174] ‘"згодивши ся"1, рок положите и тамъ выедете, и его обошлете, абы он передъ вами ку праву стал и права был послушон во всемъ.
Писан у Кракове, nod лет(ы) 1 пятьсоя/ 25, м[еся]ца июн(я) 14 день, индик(т) 13.
199. 	Literae quaerella [е] generosi Nicolai Sarnacki, vexilliferis Drohicensis, contra Joannem Climczycki ad generosum Niemira Hrimalicz, marschalcum, datae.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Generoso Niemira Hrimaliczicz, marschalco.
Generose, veniens hue ad nostrae Maiestatis praesentiam generosus Nicolaus Sarneczki, vexilli- fer terrae Drogiciensis, suo et suorum cohaeredum de Sarnaki, Venduga et Hliebszczino nęmini-
Nr. 197
M Lapo apačioje įrašytas intarpas (Внизу страцины don. вставка).
Nr. 198
4 Raidė a taisyta iš и (Буква а правлена из и).
167


bus graui exposuit in querella, qualiter tu nulio iure praemisso nulloque iudicio terrestri exami- nato, in quo ipsi Sarnacki resident, nec exauditis eorum propositis et responsis prius nec causa debito discussa atque in domo cognita, sed sim- pliciter praetextu literarum nostrarum ad vnius partis iusticiam nobilis Joannis Klimcziczky equi- tasti ad loca granicierum, vbi partibus praefatis in vno angulo, quern tibi ipse vnus per se monstrauit Klinczyczky2 comperiusisti , quibus in altero angulo, in quo praefati Sarnaczczi granicies mons- trabant, compe[te]ntibus, tu ipsum Klincziczki2 intromisisti in eundem angulum, nulio iure decernendo interponens vadium centum marcarum contra eosdem Sarnaczczi, quatenus praefatum Klincziczky2 in eodem angulo deinceps non impe- dirent, quod ipsi Sarnaczczi reuocant eis ad iniu- riam, praesertim, quod iure terrestri ammisso, in quo vtraque pars residet, nec auctoriatu iudicialiter contra eos obtento, ad se seu officium capitanei confugit literasque a nobis pro executione eius rei tanquam ^iudicialiter et iudicatae'5 dec- retae obtinuit. Quamobrem tibi mandamus, quatenus, si ita est, pro eisdem graniciebus priius non sunt experti tarn Klinczczky2 quam Sarnacki in suo iure terrestri, in quo resident, nec Klimczczki2 vilam habe[n]t sententiam contra eosdem Sarnaczczi, iure suo obtentam, ex tunc fidelitas tua deponat ex iisdem Sarnacz vadium et ipsas partes remittat vtrasque ad ius terrestre, in quo resident, in quo iure vicissim experiantur.
Datum Cracouiae, feria sexta in crastino Sancti Petri et Pauli apostolorum, anno 1525.
Miedziliesky.
Ad Klimczycky in contrarium. б'Жыкгимон/и. Листъ’6.
200. 	//[174v] Зарука воеводе вилея(ь)скол/у, пану Кгаштолту, против подчашог(о), п(а)на Яна Миколаевича Радивила, о беспечносг(ь) здородя.
Жыкгимоя/и.
Листъ до подчапіого, п(а)на Яна Миколаевича.
Присылая к намъ воевода вилея(ь)ский, канцлеръ, староста бел(ь)ский и мозырский, пан Олбрахтъ Мартинович Кгаштолтъ, о тол/, иж поведано его м(и)л(ос)ти от некоторих приятелей его, што ж, дей, ты, вазнь маючи, и похвалки на его м(и)л(ос)ти чинил на многих
мес/ицохь у двора нашог(о), для чого ж его м(и)л(ос)тъ 4'здоровя небеспечон своего'4. Ино веджо мы первей сего о томъ до тебе писали, приказуючи тобе подъ закладом нашил/, под тридцатма тисячми копами грошей, а сторона стороне - два/ицать тисячей копъ грошей, абы ты на его м(и)л(ос)тъ самог(о) и на слуг, и по/иданых его как рукою, так и словол/ не сегал и во всемъ у доброл/ покою сал/ и слуги, и по/иданые твои напротивко п(а)на воеводы и слугъ, и по/иданых его м(и)л(ос)ти были, поки, дастъ Бог, у-в о/ичизне нашой - Великол/ князстве Литовскомъ - будел/, а как тал/ будемъ, мы вамъ сами хочел/ справедливость, вчинити. И ты, не дбаючи о тое писан(ь)е и заруки наши, жадныл/ правол/ зъ его м(и)л(ос)тью не обшедыни ся, таковую смелость на розска- зан(ь)е н(а)шо, г(оспо)д(а)рское, противку нас маепгь, иж таковые похвалки на его м(и)- л(ос)тъ, п(а)на воеводу, раду нашу высокую, чиниш, чого ся тобе не годило чинити, што ж намъ есть велико на тебе не любо, иж таковые ваши росторжки и незгоды не толко мяли бы перестать, але ещо болши повствають, чого ж мы болши тог(о) терпети не будемъ. Для чого ж послали есмо до тебе дворанина н(а)шого и словол/ о тол/ казали есмо ему от нас тобе мовити.
А прото ж, и повторе тобе приказуемъ под тыл/ же закладол/ нашил/, под тридца/има тисячми копами грошей, а сторона стороне - два/ицать тисечи ко/z грошей, абы еси через то на п(а)на воеводу, его м(и)л(ос)тъ, п(а)на Кгаштолта самог(о), и на слуг, и подданых его как рукою, так и словол/ не сегал, и во всемъ доброл/ покою и слуги, и подданые твои напротивку п(а)на воеводы и слуг, и по/иданых его м(и)л(ос)ти были конечно, поки, дас/и Бог, у-в о/ичизне нашой - у Великол/ князстве
5*5 Žodis iudikatae pažymėtas skaičiumi 1, žodis et - skaičiumi 2, žodis iudicialiter - skaičiumi 3 (Слово iudikatae помечено цифрой 1, слово et - цифрой 2, слово iudicialiter - цифрой 3).
6 6 Tam tikras reklamantas kitai b. (Своего рода рекламами к следующему д.)
Nr. 200
4'4 Žodis здоровя pažymėtas skaičiumi 2, žodis небеспечо// - skaičiumi 1, žodis своего - skaičiumi 3 (Слово здоровя помечено цифрой 2, слово небеспечон - цифрой 1, слово своего - цифрой 3).
168


Литовскомъ - будем, а как там будем, мы во всемъ вам на обе стороне справедливость учиним.
Писая у Кракове, под лея/(ы) 1 пятьсотъ 25, м[еся]ца июл(я) 14 [день], индик(т) 13.
В том листе рука королевская есть.
Жыкгимояя/.
201. 	//[175] Огложете на ияшия час коми- сеи в справе п(а)на Кгаштолта и п(а)ны Радивилами о границы и заястья межи име- я(ь)емъ Тыкотином и Ганязем.
Жыкгимояя/.
Воеводе трог<кому, гэ/иману н(а)піому на- выжшому, старосте браславскому и веницкому, кн(я)зю Костяятину Ивановичу Острозскому, п(а)ну трофсому, старосте городеяскому, п(а)ну Юрю Миколаевичу Радивиловича.
Што перво сего жаловали намъ кн(я)зь Миколам, бискуя жомоия/ский, а воєводиная ви- лея(ь)ская, каяцлерина н(а)іна, п(а)ни Миколаєва Миколаевича, п(а)ни Альжбета, а подчаший нам/, державца василии/ский и марковский, пая Яя, а державца ушполский и пеняяский, и вил(комирский), пая Станислав - Ми- колаевичы, на воеводу вилея(ь)ского, каяцлера н(а)іного, старосту бел(ь)ского и мозырского, п(а)на Олбрахга Мартиновича Кгаштолта, якобы их м(и)л(ос)ти и подданым ихъ кривды ся великие деяли въ кгвалтехъ, в наездъкахъ, въ пожогах, у головщинах, въ боех, въ грабежох и въ покажея(ь)и границъ, и в ияшихъ многих речах имея(ь)ю их Ганезю з ымея(ь)я его м(и)- л(ос)ти Тыкотина. Яко ж и на оя часъ, как будучи нам у-в оя/чизне нашой - у Великом князстве Литовскомъ, о том есмо межы3 их м(и)л(ос)тью смотрели. И пая Кгаштолтъ, воевода вилея(ь)ский, поведил перед нами, иж они жадное кривды от его м(и)л(ос)ти не мають, нижли, дей, оя/ самых их м(и)л(ос)ти болшие кривды и вътиски, и шкоды его м(и)- л(ос)ти ся деють в ымея(ь)ю его, въ Тыкотине, што ж, дей, за оя/ца ихъ почало ся. Иж, дей, небожчикъ оте/< ихъ, пая Миколай, через ста- родавные границы почал ся впирати в некоторые земли тог(о) имея(ь)я его м(и)л(ос)ти Тыкотина и границы, дей, самъ собе в ыме- я(ь)ю его м(и)л(ос)ти был положил, и кояцы закопал. А тое, дей, имея(ь)е его м(и)л(ос)ти маеть границу зъ землями нашими Бел(ь)-
скими, а не Ганезскими. На што ж его м(и)- л(ос)іъ и коммисары в нас собе был побрал: маршалка земъекого, воеводу новгородского, державцу мерефсого, оім(меяского) и дов(кгов- ского), пана Яна Яновича Заберезыяского, а воеводу полоцкого, старосту дорогифсого, п(а)- на Пе/ира Станиславовича [Кии/ку]. И мы, убачивши то, иж коли казали есмо были их м(и)- л(ос)ти привилей на тое имея(ь)е Ганез перед нами положити, хотячи ся доведати того име- я(ь)я ихъ Ганезя, и кояца есмо на тоя/ час не могли вчинити, и оя/ложили то до прыехая(ь)я нашого к Великому князству Литовскому. Как же и до пана воеводы, его м(и)л(ос)ти, ви- лея(ь)ского, о том есмо писали, ажбы его м(и)- л(ос)ть о то права з ними не мел ани судей своих тамъ не выводи// для того, иж тое име- я(ь)е его м(и)л(ос)ти Тыкотия маеть границу зъ землями н(а)шими Бел(ь)скими. И к тому тэж хотячи, абы се первей конег< стал в н(а)- шои речи г(оспо)д(а)рскои. То пак тыми разы пая подчаший, как будучи в нас, у Кракове, жаловал намъ на воеводу, его м(и)л(ос)ть, ви- лея(ь)ского, оя/ п(а)ни мая/ки и брати своее, иж бы врадники и люди его м(и)л(ос)ти, наехавши на власные земли //[175ѵ] ’"земяя ихъ" 1 - Баек а Вышоватых, и иных поя/даных ихъ, мордерства великие поделали: и жита, и ярины на их землях пожали, а иные побили. Яко ж мы о том лися/ нам/ до п(а)на воеводы, его м(и)л(ос)ти, вилея(ь)ского, их м(и)л(ос)ти были дали, ажбы его м(и)л(ос)ть на то зъ своее руки судей взял.
И тыми разы, впаметавши то, иж есмо яко о ихъ привилей, так тэж и о границы земли отложили то до приехая(ь)я н(а)шого и писали есмо до п(а)на воеводы, его м(и)л(ос)ти, ви- лея(ь)ского, аа/сбы его м(и)л(ос)ть без небыя/- ности н(а)шое у Великом князстве Литовъ- скомъ о тые границы судей там не выводи// и в право з их м(и)л(ос)тью не вступовал, поки первей в нашой речи г(оспо)д(а)рскои конег< ся станетъ, а оя/кладаемъ тую рея до н(а)шого щасного прыеханъя, аж, дасть Б(о)гъ, к Великому князству Литовскому. И, ваша бы м(и)- л(ос)ть, вжо о том ведали и на тоя/ час там не выездили. А как, дасть Б(о)гъ, там, у паястве нашом, будем, мы, о томъ достатояне доведав- ши ся и перве учинивши конецъ в нашой речи г(оспо)д(а)рскои, тож их м(и)л(ос)ти на
169


то судей подаемъ, которие ж, там выехавши, на обе стороне их м(и)л(ос)ти справедливость наконец во всемъ вчинять.
Писанъ у Краковее2, под ле/и(ы) 1 пятьсо/и 25, м[еся]ца июл(я) 13 ден(ь), инди/с/и 13.
В томъ листе рука королевская есть.
Горностай, писар.
202. 	В справе воеводы подляшског(о), п(а)на Януша Костевича з воеводою виленским, п(а)ном Кгадгто^том, о именья Слободку а Чичевичи.
Жыкгимон/и.
Воеводе подляи/скому, маршалку н(а)іному, старосте ковен(ь)скому, державъцы ожскому и переломскому, и радунскому, п(а)ну Яну Станиславовичу Костевичу.
Што еси первей сего прислал к нам, жалуючи на воеводу виленъского, канцлера, старосту бельского и мозырского, п(а)на Олбрахта Мартиновича Кгаштолта, яко бы его м(и)- л(ос)ть держалъ имен(ь)я, блискость твою, Слободку а Чичевичи, нетъ ведома, которим обычаемъ. О чом жо мы тобе дали были до его м(и)л(ос)ти листъ нашъ: естли бы его м(и)- л(ос)ть которые листы-твердости на то в себе мел, мы казали были его м(и)л(ос)ти тые листы-твердости перед паны радами н(а)шими, их м(и)л(ос)тью, положити и в том ся с тобою росправити.
Ино тыми разы присылая к нам пан воевода вилен(ь)ский, панъ Кгаштолгь, поведаючи, иж его м(и)л(ос)ть тые имен(ь)я купил за немалую суму пенязей у-в о/ичича тых именей не- бож//[176]1*чика, п(а)на Вешторта'1. Яко ж, дей, мы, водле куили его м(и)л(ос)ти и листу куи- чого, тые имен(ь)я потвердили его м(и)л(ос)ти нашимъ привилемъ навечность. А кгды ж его м(и)л(ос)ть тые имен(ь)я держитъ за слум/ными причинами, а тая ся реч стегае/и(ь) до привиля н(а)шого, тэды в небы/иносги нашой у Великом князстве Литовскомъ не можетъ нихто привилевъ наших ламати. А так мы для тое причины тую реч о/икладаемъ до н(а)шого щас/иного, аж дастъ Бог, прыехан(ь)я к Великому князству Литовскому, и тыхъ листов-твер- достей передъ п(а)ны радами н(а)шими покладати его м(и)л(ос)ти не казали; и ты бы о томъ ведал и в право перед панов, ихъ м(и)- л(ос)ти, рад нашихъ, листом нашим, который
есмо перво сего тобе дали, его м(и)л(ос)ти не позывал. А как, дастъ Б(о)гъ, у паистве нашом - Великомъ князстве Литовскомъ - будемъ, мы кажемъ его м(и)л(ос)ти тые листы-твердости на тые имен(ь)я перед нами положити и, вглянувши в тые твердости, вчиним то, што ся будетъ в том намъ справедливого видети.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) 1 пятьсо/и 25, м[еся]ца июл(я) 8 ден(ь), индик/и 13.
Горностай.
Противен тым же обычаемъ до всихъ пановъ.
203. 	Людем смолняном, близко места Моги- лелског(о) новооселым, о давая(ь)е мыта о г товаров илг зароено з ыншими мещаны могилевъскими, а не болшъ.
Жыкгимон/и.
Били намъ чолом тые люди смолняне, которые новосели блиско места н(а)шого Моги- левского на Гринъцы4 межи Стружки и Днеп- ра: Мойсей а Иван с потужники своими, и покладали перед нами листъ воеводы вилен(ь)- ского, канцлера н(а)шого, старосты бельского и мозырского, п(а)на Олбрахгов Мартиновича Кгаштолътов, в котором жо стои/и(ь), иж мы/иники могилевские брали на них мыто o/и меду пресного o/и века по грошу, а o/и важного - тэж по грошу широкому, и o/и инъших всяких товаров, которими они торгуютъ, брали на них мыто вышей, ниж на могилевцохъ. А они земль парныхъ и бортныхъ, и бобровых гонъ под собою не маютъ, толко на огородех седять, и с того дають нам в годъ по золотому. И в том пан воевода, его м(и)л(ос)ть, тых смолнянъ правыхъ знашолъ и казалъ тымъ мытьникомъ o/и меду и o/и иншихъ то//[176ѵ]ьваровъ мыто'1 в нихъ брати по тому, как мещане могилевские даютъ. И они били намъ чолом, абыхмо имъ на то дали нам/ листъ.
Ино мы, вглянувши в то/и листъ судовый п(а)на воеводы вилен(ь)ского, на ихъ чолом- би/и(ь)е то вчинили, на то дали имъ сесь нам/ листъ, иж мы/иники у Могилеве мыто маю/и(ь) на них брати o/и меду пресного и o/и иншихъ товаровъ, и o/и важного по тому, как и мещане
Nr. 203
4 	Raidės н ir ъ taisytos, sunkiai įskaitomos (Буквы н u ъ правлены, трудно прочитываются).
170


могилевские дають, подле суду и листу судового) п(а)на воеводы вилен(ь)ского.
Писан у Кракове, под лею(ы) Бож(его) нарожденья) 1 пятьсот 25, м(е)с(я)ца август(а) 21 ден(ь), индык(т) 13.
Копоть, писарь.
204. Пану Яну Юядиловичу о заплаче#(ь)е шестисот копъ гроше# з скарбу, на дво/? Ошмену пе/?ве# даных.
Жыкгимонт.
Подскарбьему земъскому, маршалку и писару н(а)шому, державъцы слонил/скому и Каменецкому, п(а)ну Богушу Боговитиновичу.
Бил намъ чолол/ пан Ян Юндиловин о тол/, што ж есмо первей сего заставили были ему дворь наи/ Ошмену у шестисот копахъ грошей и потол/ за вину нашу тые п(е)н(я)зи его - шестьсот кон грошей - взяли были есмо на нас. И он бил намъ чолол/, абыхмо ему тую вину нашу отпустили, и тые п(е)н(я)зи казали ему вернути.
Ино мы ему в тол/ ласку нашу вчинили, тую вину н(а)шу отпустили. А прото ж, ажбы еси тые пенязи - шестьсот кон грошей - ему заплатил зъ скарбу н(а)шого.
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсотъ 25, м(е)с(я)ца сен(тябра) 29 [день], индын(т) 14.
В тол/ листе рука королевская.
Копоть, писар.
205. Approbatio decreti reverendissimi domini Joannis de Lasko, archiepiscopi Gneznensis, inter Joannem Oborski et Heduigim Litaworowa pro filia eius et vxore Oborski lati.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lituaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiaeque, dominus et haeres.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, harum noticiam habituris, quomodo generosus Joannes Oborski coram nostra Maiestate constitutus exhibuit originaliter literas infrascriptas significatoriales seu potius aediudica- torias titulo et sigillo appenso reuerendissimi in Christo patris domini Joan//[177P'nis de Lasko*1, sanctae Gneznensis ecclesiae archiepiscopi et primatis ac sedis apostolicae legati nati, vt iudicis nostri commissarii ad infra scripta per nos delegate sincere nobis dilecti, munitas et obsignatas,
petens illas per nostram regiam ducalemque Maiestatem approbari, ratificari et confirmari et ad debitam sui executionem deduci, tenoris sub- sequentis. Joannis, Dei gratia sanctae ecclesiae Gneznensis archiepiscopus et primas sedisque apostolicae legatus natus ac iudex commissarius, per seremissimum principem et dominum, dominum Sigismundum, Dei gratia Poloniae regem, magnum ducem Lituaniae, Russiae, Prussiaeque etc., dominum et haeredem, dominum nostrum clementissimum, ad infra scripta datus et delegatus.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, harum noticiam habituris, quomodo dum sabbato, ipso die festi Sancti Joannis Baptistae proximo praeterito hie Piotrkouiae ad celebrandum sijnodum cum clero prouinciae nostrae fuissemus constituti, ibidem comparens coram nobis generosus dominus Joannes Oborski de ducatu Masowiae, satisfaciendo termino pro eodem die festi Sancti Joannis Baptistae, ex decreto Maiestatis, regiae antea lato, sibi cum magnifica Heduigi Litauroua ex aduerso prin- cipali ad comparendum peremptorie assignato, exhibuit hie idem decretum regium in per- gamino, appenso sigillo sigillatum, secumque generosam Sophiam, consortem suam, dictae vero Heduigis filiam legittimam, ibidem coram nobis constituit, protestando sollenniter de diligentia sua petensque se ad probandam innocentiam suam ac quia dicta domina Heduigis sua sponte libereque sibi dictam Sophiam, filiam suam eidem Joanni desponsari eamque sibi in forma ecclesiae non coactae, sed libere copulari pro- curauit, sicque ad probandum matrimonium hoc suum cum dicta Sophia legittime per eum con- tractum et actum consumatum admitti alias ab instantia et impeticione Heduigis praedictae absolui sibique dictam Sophiam iuxta vim et continentiam decreti regii ibidem reproducti, cuius tenor sequitur et est talis.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lituaniae, Russiae, Prussiaeque etc., dominus et haeres.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, harum noticiam habituris, quia dum exponeret nobis iamdudum magnifica Heduigis Lithauroua contra et aduersus nobilem Joannem Oborsky, terrigenam in ducatu Masouiae residentem, quomodo ipse inuadens earn
21.801
171


armatu4 manu cum multis coadiutoribus suis in via libera recepit et violenter filiam eius legittimam tunc virginem eamque sibi tamen et ea inuita despondi procurauit in coniugem suam legittimam et ibidem cum dicta virgine recepit violenter sibi Heduigi clenodia, equos, currus et alia id genus et ea omnia in suam conuertit vtilitatem, petens sibi //[177v] 1_et filiam'1 et res cum ea receptas adiudicari, decerni. Nos vero, scientes eum Oborski in iure subiectum esse illustri domino duci Masouiae eiusque ducali iurisditioni, dederamus ipsi exponenti ad ipsum dominum ducem literas hortatorias iniungendo et quatenus sibi Heduigi praemissorum omnium occasione auctoritate sua ducali iusticiam debitam ministrasset, coram cuius illustritate, quia ipsa Heduigis nuliam iusticiam fuerat consecuta, rediens hue iterum exponensque nobis, vt supra dictum est, iniuriam suam Joannemque Oborski comparente et asserente sibi earn virginem per eandem Heduigim, matrem eius, desponsatam esse allegandoque se innocen- tiamque suam praemissorum occasione coram ducali iudicio sufficienter expurgasse per asti- tucionem teran ius, in contumatiam Heduigis, partis actoreae, comparere nolentis producens literam ducalem inde secutam et nonnulla allia literatoria documenta, rei suae seruientia, petens se ob instantiam Heduigis super praemissis absolui; muliere omnia negante et refutante, documenta ilia extra terminum iuridice limitatum inducta esse inualida, petens sibi, vt supra filiam raptam vna cum rebus ablatis restitui decerni, alioquin statui3 coram praesentia nostrae regiae Maiestatis; Joanne Oborski allegante earn spon- sam suam coram nostra Maiestate statui non debere et ob earn rem se in foro suo proprio, videlicet coram praesentia sua ducali respondere debere, ciim virginis ibidem statui contra se forte deberet constitui, prout non credit hoc fore ex iuris necessitate, cum ipsa virgo habeat patruos suos germanos propinquiores sui tutores iure communi disponente, quam quidem non constat ipsam Heduigim habere ad id prosequendum aliquod interesse vltra tutores proximiores prae- allegatos, petens se circa vxorem suam conser- uari, offerens se supra legittimis sponsaliis dictae consortis suae in foro suo competenti respon- surum, si quid ei improbamentis praedictis de- fuerit et contra hoc bona omnia paterna ad ipsam
Sophiam spectantia per matrem tanquam tutorem restitui decerni quo vero ad res ablatas respondit se tunc temporis in domo sua non fuisse, esset- que Cracouiae, quando sibi eadem Heduigis dictam filiam suam in domum eiusdem libere inuexit et introduxit, prius vero ei domui, puta in Man- kobodi, in facie ecclesiae matrimonialiter copu- latam, nec se reum esse huiusmodi obiectarum. Nos vero habentes dictae controuersiae certi- tudinem debitam et scientiam volentesque finem litibus dictarum partium quam citius imponere, decreuimus decemimusque de ipsarum partium expresso consensu, quia ipse Joannes Oborsky dictam Sophiam, vxorem suam, filiam vero Heduigis Lithauroua supra ex//[178]1'pressae, coram'1 reuerendissimo in Christo patre, domino Joanne de Lasko, sanctae Gnesnensis ecclesiae archiepis- copo et primate ac sedis apostolicae legato nato, tanquam iudice partibus praedictis volentibus per nos delegato, pro festo Sancti Joannis Baptistae proxime futuro peremptorie statuere teneatur vbique ac3 tunc cum curia sua constituetur, pro cuius Sophiae filiae suae raptu rebusque omnibus cum ea receptis dicta Heduigis cum Oborski iure mediante debebit experiri. Si vero constabit earn inuitam raptam fuisse, ipse dominus, dominus archiepiscopus, iudex per nos delegatus, tenebitur earn adiudicari matri, iure et iusticia mediante; quod si vero ipse Joannes Oborski decuerit per euidentia sua documenta per memoratam Heduigim sibi in matrimonium fuisse copulatam, eius domini archiepiscopi decreto ipsam Sophiam ob- tinebit perpetuo in vxorem. Cuius archiepiscopi decreto taliter ferendo ambae partes stare debent, quod deinde decretum idem dominus archiepiscopus sigillo suo munitum partibus dabit ac cum illo eas ad nos remittet, quo nos viso et approbato ad vlteriora procedemus et id, quod iustum erit, partibus praefatis decernemus. Harum quibus sigillum nostrum est subappensum testimonio literarum. Datum Piotrkouiae, in conuentu generali, ipso die festi Sanctae virginis Scholasticae, anno Domini millessimo quingentessimo vigesimo quinto, regni vero nostri, anno decimo nono. Christophorus de Schidlouicz, pallatinus et capitaneus Cracouiensis ac regni
Nr. 205
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) armata
172


poloniae concellarius subscripsit. Post cuiusqui- dem literae decreti regii, cum ea qua decuit reuerentia per nos suscepti, exhibitionem dictus Joannes Oborski iterum iterumque de sua diligentia protestando accusauit contumatiam dictae Heduigis non comparentis, petens vt supra decerni sibi iuxta exigentiam termini et regiae Maiestatis decretum supra scriptum, ex aduerso comparuit nobilis Albertus Koricziensky vt nun- cius magnifici Nicolai de Schidlowicz, castellanii Śendomiriensis et regni Poloniae thesaurarii, tu- toris vt dicebat dictae Lithauroua, et in eiusdem dominae Lithauroua fauorem missus, petens earn causam ad regiam Maiestatem remitti vel in aliud tempus differri, allegando dictam dominam Heduigim de termino isto nihil penitus scire et etiam ab ipso Joanne Oborski vitae suae inse- curam esse, ob idque hie non comparuisse, petens nihilominus idem nuncius dictam Sophiam a co- habitatione dicti Joannis Oborski sequestrari decerni vel de raptu suo inquisita liberius veri- tatem recognoscat, ad cuius nuncii petitionem Joannes Oborski respondendo dixit se ipsi Heduigi nunquam diffidasse nec aliquod contra earn vnquam de facto aut inimice egisse, sed non // [178v] bnisi iure median he, ita quod ipsa Heduigis secum pro diversis locis et temporibus iure experiendo nunquam aliquas eius insidias sit ex- perta, nec posse nuncium in eo casu obtinere contra vim, terminum peremptorie supra ex- p[r]essi vlteriorem dilationem, per quam dilatio- nem suam Heduigis non aliud conari et obtinere videtur nisi diuturnum vsum fructuum bonorum ad Sophiam, filiam eius praefatam, iure paterno ipsius spectantium; petens se admitti dictus Joannes ad innocentiae suae testificatoriam probationem, videlicet per testes ab eo inducen- dos iuxta decretum praedictum Maiestatis regiae faciendam quos testes ibidem cittari iurare ex articulis per eo verbo dieto et in scripto latius scriptis, examinari petiit. Nos vero terminum ipsum peremptorium ob reuerentiam festi Joannis Bap- tistae atque ob id per literas nostras respondendo eidem dominae Heduigi tunc nobis scilicet ante terminum eundem scribentes nec patentis et istud petentis, quod ipse Albertus nuncius petiit, terminum eundem ipsi dominae Heduigi notifi- cauimus eundemque propter allegatam eiusdem termini assignationem continuari promisimus ac festo praedicto ad diem dominicum post festum
Sanctorum Petri et Pauli apostolorum nec non terminum eundem ad feriam secundam proxime futuram prorogauimus et eadem feria secunda adueniente super praemissis petitionibus partium adhibuimus nobis pro consilio reuerendissimos in Christo patres dominos, dominum Petrum Cra- couiensem et regni Poloniae vicecancellarium, Mathiam Wladislauiensem, episcopos, et dominum Joannem Latalski, electum confirmatum Posnaniensem ecclesiarum, ac nonnullos venera- biles viros doctores et praelatos iuris canonici ibidem, vna nobiscum propter celebratam sijno- dum agentes, de quorum reuerendissimorum dominorum episcoporum et virorum iurisperi- torum decreuimus, interlocutorie praesente et audiente eodem Alberto nuncio, ipsum Joannem Oborsky iuxta eiusdem termini sui decreto regio peremptiorie assignati causaeque suae praefatae exigentiam testes praefatos et infra scriptos coram nobis sicut supra iudicialiter constitutos pro- cura[s]se citari in crastino eiusdem diei, puta feria tertia deinde nox futura, iurari et examinari; citatisque testibus et iurantibus comparuerit iterum coram nobis dictus Joannes Oborski eadem feria tercia, tanquam in termino iudicialiter conti- nuato, vna cum testibus infra scriptis per eum induces et iuratis, petens eos examinari, quos iura- tos alia die crastina, scilicet feria quarta, per notarios curiae nostrae publicos examinari man- dauimus ex articulis sic vt praefertur productis; cumque sic processum esset, comparuit ibidem rursus praefatus Albertus Coricziensky, nuncius, nomine domini sui //[179] ^praenominati"1, a quo missum se aiebat, impediendo processum hune iuris et iudicii commissarii nostri non curandoque sententiam nostram interlocutoriam supra expressam, de consilio dominorum episcoporum praedictorum caeterorumque iurisperitorum ibidem praesentium legittime oretenus per nos prolatam, petiit iterum concedi dominae Lithauroua Heduigi vel remissionem causae, vel vlteriorem eius dilationem, quod velut decreto regio et commissione nostrae autoritati contrarium et inconueniens cum illi minime con- cederetur, protestatus est de grauamine et ad regiam Maiestatem appellando.
Nos vero hoc non attento, quoniam praefati domini reuerendissimi episcopi ac doctores et periti iuris canonici censuerunt nos ad vlteriora processuros iuxta regiae Maiestatis decretum
21*
173


suprascriptum, ex tunc ibidem idem Albertus nomine dictae dominae Heduigis Lithauroua. lite- ram eius probatam papiream, in vim procuratorii ad causam eius tuendam et euocandam confec- tam, coram nobis exhibuit, cuius velut procuratorii seu mandati vigore petiit causam ad Maiestatem regiam remitti, cui literae ac petitioni Joannes Oborski contradixit, dicens sero productas eiusmodi literas, quae, si etiam continerent man- datum ad agendum prout non continebant, tan- tummodo credentiam locum in iudicio iure et iuste habere minime possent, quia in principio mo- tae litis per hune Albertum non fuerant produc- tae, sed occultatae, dicebat praeterea easdem literas valere non posse nec debere de iure esto, si legittimae essent literae ad solius istius appellationis interpositionem a nulio praesertim graua- mine modo praemisso factam, quam contradictionem faciebat et inualidum mandatum literarum praedictarum ipse Joannes Oborski dicebat, allegando easdem literas produci contra vim sententiae nostrae praefatae interlocutoriae, de consilio dominorum episcoporum et praelatorum iuris peritorum iuste deifice legittimeque et ante pro- ductionem literarum illarum latae, ideoque easdem literas non debere valere neque per nos reci- pi aut attendi ex eo, quod idem Albertus Cori- eziensky in principio motae litis nominando se nuncium domini thesaurarii, in fauorem dictae Heduigis missum, non nominauit se iudicialiter fuisse et esse procuratorem dominae Heduigis Lithauroua nec se habere aliam facultatem sibi con- cessam nisi ad prorogationem. termini vlteriorem nomine dominae sui obtinendam ex causa insecu- ritatis praedictae in litis huius diffugium sine quouis iuridico fundamento allegato, vbi aetiam allegauit dictus Joannes Oborski dilationem et appellationem hanc, vt friuolem et illegittimam, sequi non posse contra vim decreti regii //[179v] bter- minique praedicti1 peremptorii assignationem de ambarum partium expresso consensu, vti prae- missum est, factam, quod enim semel placuit, amplius Heduigi displicere non debeat, asserens etiam dictus Joannes dilationem hanc si concederet vxori suae praefatae debere esse praeiudicialem, ex quo ipsa per matrem eius praefatam bonis eius vniuersis contra Deum et iusticiam ex vi tutoriae a regia Maiestate assecutae penitus sit exuta, petens iuxta decreti regii suprascripti continentiam et testium depositiones sibi iusticiam ministrari,
v[xorem] adiudicari et ab impetitione dictae dominae Heduigis absolui perpetuo. Nos autem auditis partibus testium examina conscribi mandauimus sic, vt sequitur eorum nomina et depositiones, inprimis vero sequuntur tenores literarum praedictarum Lithauroua nobis ante terminum scriptarum simulquoque nostrarum praepetita remissione responsionem et contumacionem termini vlteriorem continentium sic, vt eorum et praedictorum articulorum ac testium sequuntur vera transcripta. Tenor igitur literarum vulgarium dominae Lithauroua nobis pro remittenda causa ad regiam Maiestatem scriptarum est talis. Reueren- dissimo in Christo patri et domino, domino Joanni, Dei gratia archiepiscopo Gneznensi et primati legatoque nato et domino gratiosissimo. Heduigis Lithauroua, filia ducis Alecsandri Olszansky, regiae Majestatis marchalkowa.
Wielebny w panie Christusie Oycze, panie, panie mnie miłościwy у nalaskawszy po zaleceniu służby moiej vstawiezni miłościwy księże, iako wasza milosc z pany, ich miłością, z radami wyso- kiemi króla, Jego Miłości, są pamiątymjmi na moich wielkich smętków krziwd у szkód przi wzięciu córki moiey gwałtownie przez pana dobrego, pana Obo[r]skiego, czegom sie szirej przed królem, Jego Móscią, у Waszą Milosc radami wysokiemi, po wielekroć skarzila. W czim zadney sprawiedliwości nie otrzimala, iedno iz, Wasza Milosc, z pany, Ich Moscia, w Piotrkowie byli na tim przestali, iz, W.M., był miał z rąk wyiac ad tego to pana córkę moią przinamniey za dwie niedzieli tak izeby ona byla wolna żadnego sie nie boiąc, ze znadz oczby była pytana. A s tym odiachalam5 z Piotrkowa, o żadnym roku praevnym nie wiedząc, iedno iz słyszą, iz ten dobry pan na ten to dzień Swietego Jana6 mieniąc byc rok zalozony. Jedzie ia aczkolwiek za maią wielką żałością, iuz nie popirwey wazilem zdrowie swe у nakłady wielkie pody- muiąc, w tym i dziś nie cieszko prziszlo, dlia córki swej miley vezinie iachac do wasmosci, prałata miłościwego. Y iuzem byla pogotoviu, iedno ies- tem przestrze//[180p*zona ad mych*1 pewnych przyiaciol у z domu iego, abych nie iezdzila, gdiz esi walki, a przegrozi czini chcąc mi drogę zaia-
5 Žodis taisytas, sunkiai įskaitomas (Слово правлено, трудно прочитывается).
6 Toliau parašyta Jana Jana mic ir užbraukta (Далее нап. Jana Jana mie и зачеркнуто).
174


chać, a mnie o lekkość у o zdrowie prziprawić, gdzie więc, miłościwy księże, abych córki szuka- ciąc zdrowia swego nie vtraciia, czego mie Pan Bog racz vchowac, wolę lyczawy ziwot, nizli zlotą śmierć tak sie prze thę przicziny stać nie śmiem. Przeto pokornie у dla Pana Boga proszę, wasz- mosci, pana у oyca molosciwago, aby, W.M., raczil thę sprawę przedluzic do króla Jego Miłości, a ra- cziłby, W.M., tę córkę moię z rąk iego wyiąć, vbo- ga sirote, aby ona będąc na woli, a nie w rękach iego wyznała go woli, bo gdiz iest w rękach iego, musy7 tak mowie, co on rozskąze bo, miłościwy księże, z Piotrkowa tak sie dla nieprzespiecznosci od tego to pana, alim scieszkami niezwykłymi do domu swego przyiachała. Dla tych nieprzespiecznosci byc sama nie mogą, iedno, wassmosc, pokornie proszę, aby racził byc pomocen mnie i córce moiey, iakoby ona byla wyięta do rosprawy z iego rąk. Z szczego, W.M., bedzie miał osobnę a wielką zapłatę od Pana Boga, iakoz wierzam, iz, W.M., bedzie sie raczić pamiętać na dom moy, z ktore- gom wyszła. A będziesz, W.M., tey lekkości у sławy zley, która mi uczinił ten dobry pan, wespolek zalovał ze mną y s przyacioly memi, co ia zaslu- gowac, W.M., powolnie chce panu у oycu miłościwemu, któremu sia zyce polecam, a zdrowego у szezesnego panować żądam na długie czasy.
Datum w Mukobadziech, dnia liata Bożego, anno Domini nuliesimo quingentessimo vigesimo quinto.
Deinde sequitur tenor literarum nostrarum praedictarum incidentium et intimacionem ac no- tificacionem termini continentium. Joannes, Dei gratia archiepiscopus Gnesnensis, primas et legatus natus, magnificae dominae Heduigi de Hol- schany, magnifici olim domini Lithaur marschalci regii in ducali curia Magni Ducatus Lithuaniae relictae, tanquam sorori nobis in Christo dilectae. Magnifica domina, tanquam soror nobis in Christo dilecta, habuimus literas vestrae charitatis, nobis heri per istum eius nuncium datas, quibus praeueniendo terminum sibi vna et domino Oborski occasione filiae suae vestrae charitatis et ipsius domini Oborsky consortis ad comparendum coram nobis pro festo Sancti Joannis Baptistae proxime futuro, per regiam Maiestatem prae- fixum, se a comparicione excusat allegando, quia timeret eundem dominum Oborsky, ne cum vestra charitas ad terminata pergeret, leuitatem ali- quam ipse dominus Oborski vestrae caritati in-
seret aut vitam ei adimeret; et item scripsit nobis, Z/[180v] 1_quia Piotrkouiae4 existens nihil intelle- xerat de eodem termino et ideo petiit caritas vestra, vt causam ipsam ad regiam Maiestatem re- mitteremus et filiam vestrae magnificentiae de manibus mariti sui praedicti eximeremus, pro qua rogauit nos caritas vestra, vt consulamus, qualiter a marito eximeretur, vt libere fateretur id, quod pro iusticiae cognitione necesse esset. Scripsit etiam se in domum suum rediisse ex Piotrkouia per semitas insuetas et incognitas propter seccuri- tatem; ideo nunc propter insecuritatem comparere nollet coram nobis pro festo Sancti Joannis. Pro quibus vestrae caritatis literis et earum contentis sic vestrae caritati respondemus. Quia nos non quaesiuimus earn habere occupationem cog- noscendae istius causae, namque non nobis op- tantibus, sed regia Maiestate et dominis consi- liarios8 ac etiam vestrae caritatis amicis sic volentibus Piotrkouiae arbitria faciebamus in causa hac, vbi etiam, scilicet Piotrkouiae, quando per amicabilia arbitria, quod scit optime caritas vestra, quia personaliter interest, causa ista non po- tuit diffiniri, ex ea necessitate non nobis volentibus, sed regia Maiestate et domino, domino nostro clementissimo mandante et decernente dati sumus in iudicem ad causam suam sic diffinien- dam, vti iure ac iuste diffiniri debeat, ex quo ami- cabiliter Piotrkouiae non potuit diffiniri et tunc scilicet Piotrkouiae non per nos, sed regiam Maiestatem terminus praedictus est praefixus, decreto suae Maiestatis regiae mediante, scilicet pro festo praedicto Sanctissimi Joannis Baptistae, pro quo festo caritas vestra et ipse Oborski comparere debeat coram nobis; de quo sua Maiestatis decreto et de eiusdem termini praefixione vestra caritas, sicut Piotrkouiae non ignorauit sic nunc praeueniendo eundem terminum et se ac comparicione coram nobis excusando fatetur et termini se ilium habere seque de eo non ignorare et hoc ipso decreto regio affectam esse, vt in eodem termino compareret, vnde licet alleget vestra caritas insecuritatem nosque rogatos habeat, vt ad regiam Maiestatem causam ipsam remitteremus, turn cum regia Majestatas terminum constįtuit et decreuit literasque desuper dedit, nobis non licet
7 Žodis sunkiai įskaitomas (Слово трудно прочитывается).
8 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) consiliariis
175


regiae Maiestatis decretum immutare, sed necesse erit, vt terminum obseruemus praedictum, in quo si partes comparebunt nec ne dubitamus attamen volimus nos sicut debemus regiae Majestatis decreto satisfacere multissimo; pro quo, an etiam sit compariturus dominus Oborski, dubitamus nihilominus nos in termino faciemus hoc, quod regia Maiestas9 decreuit quodque iure intelligemus faciendo partibusque comparentibus vel non comparentibus, ideoque vestrae caritati innotescimus nos Piotrkouiae constituturos pro festo Sancti Joannis Baptistae, vbi etiam ob negocia publica sunt constituturi reuerendissimi domini episcopi tocius istius //[181] ^inclijti regni'1 Poloniae ac etiam Magni Ducatus Lituaniae vel eorundem procura- tores, ibique, scilicet Piotrkouiae, mansuri sumus ad diem dominicum post festum Sanctorum Petri et Pauli apostolorum studiose sic facturi, vt si vestra Caritas aut dominus Oborski non possetis comparere coram nobis pro die festi praedicti, saltem alia quacunque die inter festum Sancti Joannis et dominicum diem praedictum post festum Sanctorum Petri, Pauli apostolorum comparent libere, quia per illos dies contumaturi et obseruaturi sumus terminum ilium non ea facturi earn contuma- tionem termini vestrae caritatis intuitu non alia occasione, sed vt caritas vestra libere venire posset, quae si insecuritatem ab ipso domino Oborski haberet, posset caritas vestra ad ilium dominum ducem Masouiae dirigere, vt vestrae caritati ab ipso Oborski securitatem faceret sicque ad terminum secure veniret, quod autem ex Piotrkouiae insuetis semitis rediit nos praesumimus, quia si dominus Oborski inimice se gerere vellet etiam in semitis illis inimicum se exhibuisset, sed quia quod nos ex ipso seimus, nihil intendit inimice machinari sed uellit caritati vestrae in omnibus placere eamque honorare; ideo vestra caritas insecuritatem sibi non velit proponere aut saltem ab illustrissimo domino duce earn impetret, quod du- calis ilia illustritas libenter faciet, ideoque vestra caritas termino praedicto et regiae Maiestatis decreto atque iussioni satisfacere velit et si venire et coram nobis pro termino praedicto aut die quacunque eiusdem termini sic vt supra continuandi comparere dignabitur vel non, nos id, quod regia Maiestas decreuit nobisque commisit, facturi sumus neque etiam licebit ob regiae Maiestatis decreti mandatique reuerentiam aliter faciendum, interim scilicet ante terminum eiusdem obseruan-
tiam de exinienda a marito filia vestrae magni- ficentiae nihil decernere possumus, sed in termino si de iure faciendo erit, sumus omnino facturi id, quod iure, iuste et honeste licebit faciendum, optamusque caritatem vestram valere sane et optime. Ex Squyrniewicze, sabbatho post festum San[c]ti Vitti, millessimo quingentessimo vigesimo quinto. Literas autem praedictas, per nuncium praedictum exhibitas, siue mandatum procurato- rium, siue credentiam continebant, praesentibus non inseruimus, quia non potuimus; etiam nuncius ille ipsas forsan termino ad videndum exhi- bendo mox easdem secum receperit, non repo- nendo illos in manus nostras.
Deinde articuli erant isti testium inductorum examinandorum. Primus testis interrogetur redu- cendo sibi ad memoriam iuramentum eius de di- cenda veritate, per eum corporaliter praestito, an ipse ad requisitionem dominae Heduigis Lithauroua in curia Mankobodi feria secunda festi Sancti //[181v] J"Mathaer* Ewangelistę et anno Domini millessimo quingentesimo vigesimo tertio, iam elapso, celebrauit missam coram ea et multis probis viris, eodem die ibidem congregatis, ad consumanda sponsalia nobilis Sophiae, tunc virginis et filiae dictae Heduigis, cum nobili Joanne Oborski dudum antea inita ibidem praesente, et quod ipse Martinus, plebanus, iussu eiusdem Heduygis memoratam eius filiam, ea ipsa Sophia non contradicente, sibi Joanni Oborski copulauit in forma ecclesiae bannis praemissis in vxorem eius legittimam. Secundus testis interrogetur, an ipse casu venisset Mankobodi tenutae dominae Heduygis Lithauroua ad eandem Heduygim more vicinae charitatis et vtrum eodem die aduentus sui supervenerit illic licet posterius et nobilis Joannes Oborski, vt praesumitur, per dominam Heduigim vocatus et vtrum ipse testis sciuerit aliquid de consensu matris et filiae suae praedictae Sophiae desponsationem sibi Joanni Oborski tunc tem- poris faciendam, vel si consultor eius fuerit ea ipsa Heduygi requirente ad hoc idem matrimonium inter Joannem et Sophiam confirmandum.
Tertius testis interrogetur, aut ipse interfuerat personaliter in oppido Mankobodi cum domino Joanne Oborski, quando ipse Joannes cum eo simul vel sine ipso venerat ibidem cum certo comi-
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) maiestatis
176


tatu suo, amicis et nonnullis procis seu media- toribus, potius sponsationum suorum recollectis, ad matrimonii eiusdem Joannis cum filia dominae Heduigis Lithauroua, tunc adhuc virgine, Sophia debitam consumationem bannis praemisus in forma ecclesiae, virgine et matre ipsius praefata palam consentientibus.
Quartus testis interrogetus sub eius iuramento actu praestito, an ipse fuerit in oppido Manko- bodi, quando domina Heduigis Lithaurowa con- cluso ibidem cum domino Oborsky Joanne, multis bonis viris, cum eo simul congregatis mediantibus, super copulanda sibi matrimonialiter filia sua Sophia, tunc adhuc virgine existente, ducebat earn filiam solamet anno, die et loco suprascriptis ad eiusdem Annae, filiae suae, copulationem cum Joanne Oborski, ibidem bannis praemissis in forma ecclesiae factam et consumatam in effectu, eadem Sophia, tunc virgine, ad praemissa omnia palam consentiente, et an ipse testis conscius est, quando ipsa Heduygis confirmatu huiusmodi mat- rimonio coniugum proximo expressorum duxit et inuexit, deinde filiam suam libere et sponte sua in fauorem Joannis Oborski generis sui ad domum videlicet ad bona ipsius Syrnie nuncupata, in ducatu Masowiae sita, de bonis praefatis Manko- bodi, in dist[r]ictu Drogiciensi Magni Ducatus Lituaniae consistentibus, et earn filiam suam, iam tunc factam con/ZIl^P'iugatanr1, sibi Joanni, ge- nero suo, apud eum in domo eius praefata libere cum expresso consensu eiusdem nouae nuptae de- reliquit; et is testis fuit comes copulae alias drużba Joannis praedicti.
Quintus testis, sub cuius praestito iuramento interrogetur de dicenda similiter super praemissis veritatem in haec et simil[i]a verba, prout de quarti testis interrogatione primo fuit et est expressum.
Sextus testis interrogetur, an ipse fuerit ser- uitor et continuus commensalis dominae Heduigis Lithauroua eo tempore, quo ipsa tractabat cum Joanne Oborski super nuptiis filiae suae Sophiae, tunc temporis virginis existentis, et an ipse inter- fuerit cum eadem domina sua in curia oppidi Mankobodi et conscius est, quando ipsa Heduigis consensit ibidem solemniter et expresse in matri- monium filiae suae praedictae cum dieto Joanne Oborski confirmando et consumando ibidem anno, die, et loco, quibus supra in effectu bannis scilicet praemissis et in forma ecclesiae eadem
Sophia acceptante et consentiente per expressum in matrimonium Joannis praedicti per sui copulationem per honorabilem Martinum, plebanum in Budzyessin et Mankobodi, sollemniter et officiose modo praemisso facta et quando post ea circa de- cursum vnius septimanae ipsa Heduigis dictam Sophiam nouam nuptam de bonis Mankobodi duxit libere ad bona Szyrnie et Stodzewce ac deinde ad Glouaczowo, et earn filiam illic sibi Joanni Oborski, genero suo, dereliquit tanquam vxorem legittimam, per eum in vim consumati huiusmodi matrimonii perpetuo habendam et possiden- dam. Perlustrium testium nomina et examina erant. Primus testis erat honorabilis Martinus, plebanus in Mankobodi, qui iurando dicere veritatem deposuit, quod ipse ad requisitionem dominae Heduigis Lithauroua in curia Mankobodi te- nutae suae feria secunda festi Sancti Mathaei apostoli et Euangelistae, tunc temporis celebrati, sub anno Domini millessimo quingentessimo vigesimo tertio iam elapso celebrauit missam coram ea et multis aliis probis viris, eodem die ibidem congregatis, ad consumanda sponsalia nobilis Sophiae, tunc adhuc virginis et filiae dictae Heduigis Lithauroua, cum nobili Joanne Oborski dudum antea inita l0 ibidem quo'10 praesente et quod ipse Martinus plebanus praefatus iussu eiusdem Heduigis memoratam eius filiam, ea ipsa Sophia consentiente, earn sibi Joannes Oborski copulauit in forma ecclesiae bannis praemissis in vxorem eius legittimam. Secundus testis, generosus Stanislaus Voyslauski, iudex terrestris Liuensis, medio iuramento suo deposuit, quod ipse "venisset casu in vna septimana ante diem praescriptum festi Sancti Mathaei anno eiusdem ibidem in curiam Mankobodi ad eandem Heduigim tenutricem more vi- cinae charitatis et illic eodem die superuenerat, licet posterius, nobilis Joannes Oborski, vt // [182v] ^credit testis'1, per dominam ipsam Heduigim vocatus, et fuit conscius dictorum sponsa- liorum, qui novissimo et consultor erat ipsius Heduigis ea ipsa petente ad matrimonii praedicti consumationem, ibidem turn inter Joannem Oborski et Sophiam in effectu factam. Tertius testis, nobilis Joannes Sczawinski, rothmagister regie ti- tulitatis de ducatu Lituaniae, sub eius iuramento corporaliter praestito deposuit, quod affuerit
ln-io rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать)
ibidemque
177


personaliter Mankobodi cum nobili Joannę Oborski, quando ipse Oborski venerat illic cum certo comitatu suo, amicis et nonnullis procis ac media- toribus, sponsaliorum suorum recollectis, ad matrimonii sui cum filia dicta dominae Heduigis Lithauroua, tune adhuc virgine, Sophia debitam consumationem, ibidem cum bannis praemissis in forma ecclesiae, virgine et matre praedictis palam consentientibus, actu denuntiatam. Quartus testis, nobilis Joannes Siennicky sub eius corporali iura- mento actu praestito deposuit, quod etiam in Mankobodi affuerat eo tempore, quando Heduigis Lithauroua concluso ibidem cum Joanne Oborski, multis bonis viris cum eo simul congre- gatis mediantibus, super copulanda sibi matrimonialiter filia sua Sophia, tune adhuc virgine existente, ducebat ipsam et dictam filiam suam anno, die et loco praescriptis ad eiusdem filiae suae Sophiae copulation em cum Joanne Oborski, ibidem bannis praemissis in forma ecclesiae factam et consumatam, in effectu eadem Sophia, tune virgine, ad praemissa omnia per matrem conclusa co- pulationemque sui cum eodem Joanne Oborski palam et per expressum consentiente; fuitque conscius idem testis, quando ipsa Heduigis, consu- mato huiusmodi matrimonio coniugum primo expressorum, duxit et inuexit deinde filiam suam Sophiam libere et sua sponte in fauorem dicti Joannis, generis sui, ad domum eiusdem, videlicet ad bona ipsius Szyernie nuncupata, in ducatu Ma- sowiae sita, de bonis praefatis Mankobodi, tenu- tae suae in ducatu Lituaniae sitis, et ea filiam suam tunc iam factam coniugatam sibi Joanni genero suo in domo eius praefata sub eius tamen absentia libere et cum expresso consensu eiusdem nouae nuptae dereliquit vt vxorem eius legittimam, per eum iure matrimonii possidendam. Quintus testis nobilis, Joannes Myaskowski sub eius iuramento corporali praestito deposuit similiter, prout in quarti testis depositione fuit et est expressum. Sextus testis, nobilis Hieronymus Gly- miecki de ducatu Masouiae sub iuramento suo, corporaliter quoque per eum praestito, deposuit, quod ipse fuerat seruitor et continuus commen- salis Heduigis Lithauroua eo tempore, quo ipsa tractabat cum Joanne Oborski super nuptiis filiae suae Sophiae, tunc temporis virginis existentis, et interfuit cum eadem domina sua in Mankobodi consciusque fuit, quando ipsa Heduigis consensit ibidem solleniter et expresse in matrimonium fi¬
liae suae praedictae cum Joanne Oborski deinde consumandum et consumatum ibidem anno, die et loco, quibus super in effectu bannis scilicet in forma ecclesiae ibidem praemissis eadem Sop// [183] ^hia acceptante1 et consentiente per expressum in matrimonium Joannis praedicti suique co- pulationem per honorabilem in Mankobodi plebanum solleniter et officiose modo praemisso factam, et quando postea citra decursum vnius sep- timanae, deinde mox sequentis, ipsa Heduigis memoratam Sophiam, filiam suam et nouam nup- tam, de bonis Mankobodi, tenutae suae, duxit libere ad bona Sziernye et Stodziewe ac deinde ad Glouaczewo, et eandem filiam suam illic sibi3 Joanni Oborski, genero suo, sub ipsius absentia sponte dereliquit tanquam vxorem eius legittimam, per eum in vim consumati huiusmodi matrimonii perpetuo habendam et possidendam. Post praemissa vero omnia nos, volentes de eiusmodi allegato raptu dictae Sophiae pienius experiri, decernimus earn ab eodem eius marito sequestran- dam fore, prout et sequestrauimus in effectu tra- dendo in manus sequestratorum, puta generosae dominae Nethae, consortis generosi domini Stanislai Gomolinski, notarii terrestris Siradiensis, neptis vero et sorore praefati reuerendissimi domini, episcopi Wladislawiensis, hie Potrkouiam ac in donum praefati domini, episcopi Cuiauiensis, studiose ad hanc iuridicam necessitatem suppor- tandam, iussu eiusdem domini auunculi sui nobis petentibus adductae, vbi ac in domo praefati domini episcopi et in custodia sequestrata cum ipsa Sophia diem vnam noctemque vnam absque marito per praefatam dominam sequestraticem tene- retur; nos demum ad domum et residentiam praefati domini ac11 Cuiauiensis vna cum praefatis dominis Cracouiensi et Posnaniensi episcopis des- cendendis vocatam ad nostri ac eorundem dominorum et praefati domini, episcopi Cuiauiensis, episcoporum praesentiam praefatam ac eiusdem conscientiam per memoratum dominum Craco- uiensem episcopum inquiri et examinari procura- uimus, quae inquisita et interrogata in nostra et eorundem dominorum ac nonnullorum dictorum et iurisperitorum praesentia libere et animo deli-
11 Toliau parašyta eorundem dominorum ir užbraukta,- turėjo būti užbrauktas ir žodis ac (Далее следуют зачеркнутые слова eorundem dominorum, следовало вычеркнуть и слово ас).
178


berato fassa est esse suum verum et legittimum maritum, dominum Joannem Oborski, seque sibi non per coactionem nec per raptum, sed libere per dominam Heduigim Lithauroua, matrem suam, desponsatam et in praesentia eiusdem matris copulatam quamprimum eadem mater sua in do- mum ipsius Joannis Oborski haereditariam et eo absente invexit, vbi secum libere et ipsa materna desponsatione praecedere proximum in facie ecclesiae, postea in domum matrimonium consu- mauit; cuuique insuper interrogaretur, an ad matrem redire vel marito restitui adhaereque vellet, respondit matrem minime curare velle sed gratum sibi esse et maritum Joannem Oborski et vt sibi, vti marito proprio, redderetur, quam inquisitio- nem licet aliquantulum cunctanter faceremus, volentes vt cum deliberatione sponte et deliberate ex conscientia sua verum fateretur, attamen non potuimus aliam //[183v] ^responsionem, quam1 sic, vt subscripsimus, ex eadem Sophia habuisse. Itaque adueniente die vltima termini, continuanti die scilicet hodierna, quae erat sabbathi post festum Petri et Pauli apostolorum, de consilio supra scriptorum dominorum episcoporum et doctorum ac iuris peritorum nonnullorum praefatam dominam Sophiam, quemadmodum ex testibus ac ex recognitione sequestratae cognouimus, sic eandem Sophiam veram et legittimam praefati domini Oborski Joannis coniugem esse, non raptam per eum, sed per matrem eiusdem Sophiae libere desponsatam et deinde libere copulatam secum- que matrimonium legittime, libere et secundum formam ecclesiae consumatum esse cognouimus, ideoque eandem Sophiam ipsi domino Joanni Oborski, veluti vxorem legittimam, adiudi- cauimus, restituimus et reddidimus adiudicamus- que et reddimus tenore praesentium mediante, vbi earn eidem Joanni Oborski realiter traddimus, qui ibidem licet petierit adiudicari eidem suae vxori possessionem bonorum, paternorum per matrem praedictam occupatorum, prout iuris doctorum consilio istud facere deberemus, praesertim in causis matrimonialibus et matrimonii in fauorem, tamen quia se ad hoc faciendum decretum et commissio Maiestatis regiae non videbatur exten- dere, idcirco iudicium eiusdemque ac praesentis nostrae adiudicationis executionem pro bonis im- mobilibus et mobilibus quamlibet ad eandem Sophiam spectantibus ad regiam Maiestatem remit- tendum duximusque et remittimus, nisi forsan sua
Maiestas regia nobis desuper concederet suae Maiestatis regiae consensum atque mandatum, vt secundum sanctorum canonum et decretorum ec- clesiasticorum consilia pro bonis mobilibus et im- mobilibus, ad eandem Sophiam, vt ait, pertinen- tibus, et per praedictam eius genitricem vsurpatis et occupatis, iusticiam ministraremus tunc tandem in fauorem matrimonii obseruato iuris ordine partibus vocatis, ad ea et alia de iure facienda proce- deremus.
Actum et datum sicut super, videlicet Piotrkouiae, sabbatho post festum Sanctorum. Petri et Pauli apostolorum, anno Domini 1525 indictione tredecima, pontificates Sanctissimi in Christo patris et domini, domini Clementis, diuina pro- uidentia Papae Septimi, anno ipsius secundo. Praesentibus venerabilibus et generosis dominis: Vincentio Tagewnyczki, archidiacono vicarioque in spiritualibus et officiali generali, Mathia de Sliwniki, iuris vtriusque doctore, Joanne Naropin- ski Gnesnensi, Joanne Pyetusch Wladislaviensi, Jacobo de Cracouia, medicinae doctore, Louicen- si ecclesiarum canonicis, et Jacobo Strzetuski doctoribus, doctore Joanne Smoliczki, succamerario Brzestensi, Alberto Otta de Crzepczow caeterisque quam plurimis ecclesiasticis et secularibus fide dignis viris. In testimonium vero omnium et singulorum praemissorum praesentibus sigillum nostrum sub //[184] 1_appendi ef1 eas per nostrum publicum infrascriptum causae et omnium suprascriptorum coram nobis actorum gestorum- que scribam infrascriptum subscribi iussimus. Et ego, Venceslaus Czyrka, clericus Vilnensis dioce- sis, sacra autoritate notarius publicus in archiuo curiae Romanae intitulatus et descriptus, coram supradicto in Christo patre, domino Joanne de Lasko, Dei gratia archiepiscopo Gnesnensi, primate, ettiam et legato nato, causarum et facti huiusmodi scriba, quia praedictis examini et decreto aliisque praemissis vna cum testibus praesens in- terfui eaque omnia et singula sic fieri dum fierent vidi et audiui, ideo hoc publicum instrumentem, manu alterius fidelis notarij scriptum, manu mea propria subscripsi signoque et nomine meis soli- bus vna cum dicti reuerendissimi domini episcopi, iudicis a sacra Maiestate regia partibus supra- nominatis specialiter dati commissarii, appensione sigilli legittima consignaui et communiui in fidem et testimonium maius omnium et singulorum praemissorum rogatus et requisitus. Proinde nos,
179


Sigismundus rex, visis literis praeinsertis cogni- toque illas et omnia in eis contenta iusta esse ac legittime, easdem literas archiepiscopales, pro parte dicti Joannis Oborski in fauorem matrimonii rite per eum consumati decretas et emanatas, in toto earum tenore decreta scientia et auctione nostris regiis ac de consilio iurisperitorum appro- bandum, ratificandum et confirmandum duximus, prout et approbamus, ratificamus decementes omnia et singula praemissa robur firmum habi- tura per nostram regiam ducalemque auctori- tatem, quoad bona Sophiae praedictae paterna, in Magno Ducatu nostro Lituaniae sita, per eos, ad quos pertineret iusticia vniuscuiusque mediante, illaesa exaquenda praesentium tenore actenden- da. In cuius rei testimonium sigillum nostrum ducale Magni Ducatus Lithuaniae praesentibus est subappensum.
Datum Cracouiae, die dominico post festum Diuisionis Sanctorum apostolorum, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo quinto, regni vero nostri anno decimo nono.
206. 	Causa Stanislai Wipychowicz.
Sigismundus etc.
Significamus tenore praesentium etc.
Quomodo dum causa, iam diu ventilata inter nobiles Georgium Wlostkowicz et Andream, Joannem, Jacobum, Sophiam, nepotes ipsius Georgii, litis consortium de Wissonka ab vna, Sta//- [184ѵ]1_пІ8Іаит Wipichowicz'1 alias Zalesni partibus ab altera, ex querella praefati Georgii Wolos- tkowicz, suo et suorum nepotum nominibus expo- nentis, ad nostram Maiestatem deuenisset. Qui- quidem Georgius quaestus est se et suos nepotes, litis consortes, per iudicium terrestre Bielscense fore grauatos, prout ipse asserit, per decretum, indebite et contra iuris ordinem pro parte dicti Stanislai Wipichowicz latum, quod quidem decretum sub sigillis illius iudicis Bielscensis coram nostra Maiestate est repositum vtrisque partibus coram nostra Maiestate comparentibus; a quo decreto per ipsum Georgium cum suis litis consor- tibus non est appellatum; quod decretum tempore superiori specialibus nostris literis confirmauimus, prout ex parte praefati Stanislai Wipichowicz tales literae coram nostra Maiestate sunt expositae; allegante tamen praedicto Georgio suo et suorum litis consortium nominibus, quomodo appellacio- nem ipsius, ipsum iudicium Bielscense deferre no-
luisset neque scribere in acta permisisset, sed quia ipse Georgius nuliam notam neque aliquod euidens testimonium super his coram nostra Maiestate reproduxit, tamen verbis simplicibus expo- suit et prius aduersa literis munitis suam intentionem probauit, quare in ipsa causa taliter decreuimus et presentibus decernimus, quatenus decretum, per iudicium terrestre Bielscense pro parte Stanislai Wipichowicz latum et per nostram Maiestatem confirmatum, transeat in rem iudicatam et debitae executioni iuxta priorės literas nostras demandetis in toto videlicet tam occasione resti- tutionis bonorum et in ea intromissionis quam etiam restitutionis additamenti decern sexagenarum, quare iterum atque iterum mandamus vobis, magnifico et generosis Alberto Gastold Martinia- no de Gieranoni, pallatino Vilnensi et Magni Ducatus Lituaniae cancellario, capitaneoque Biels- censi, in absentia vicecapitaneo Branscensi, necnon iudici et subiudici Bielscensi mandamus districtius percipientes, quatenus praefatum Stanislaum Wipichowicz iuxta decretum vestrum intro- mittatis in porcionem eius priorem paternam in- tromissumque tueamini et deffendatis sub vadio centum marcarum, ne deinceps ob negligentiam vestram haec causa innouetur aut per querellam ad nos defferatur. Nihilominus praedictis Georgio Wlostkowsky cum suis nepotibus actionem cum iudicio terrestri Bielscensi, si et in quantum inten- tare voluerunt, occasione dilationis appellationis et non admissionis ad acta acticare reseruamus; a poenis tamen praefatus Georgius Wlostkowski cum suis nepotibus litis consortibus sit liber. Harum quibus sigillum nostrum est subimpressum testimonio literarum.
Datum Cracouiae, feria secunda in vigillia Assumptions Beatae Mariae virginis, anno 1525, regni vero decimo nono.
Per dominum Samogiski, qui actissima habuit in commissis.
4'Жыкгимон/и, Божю'4.
207. 	//[185] Арежа корчмы горелчаное в месте Лидскол/ мещанол/ лидскил/ на три годы.
Жыкгимоя/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Маршалку нашому дворному, старосте бе-
Nr. 206
4'4 Tam tikras reklamantas kitai b. (Своего рода рекламам» к следующему д.).
180


рестейскому и лидскому, п(а)ну Юрю Ивановичу Илинича.
Продали есмо винол/ горелыл/ шинковати у месте Лидскомъ мещанол/ лидскимъ: Сеньку Янковичу а Оноприю Потерейковичу, на год за семъ копъ грошей. Маютъ они почати тымъ винол/ шинковати от свята Ма/ики Божее дня последнее.
И, твоя бы м(и)л(ос)ть, не казал инымъ никому тыл/ винол/ шинковати, кроме их. А продали есмо имъ тымъ виномъ шинковати на три годы, а как годъ выйдетъ, они маютъ тые п(е)н(я)зи до скарбу нашог(о) о/идати - в кождый годъ по семи кои грошей. И, твоя бы м(и)л(ос)тъ, не казал никому иныл/ тамъ винол/ горелымъ шинковати, а хто бы имъ в тол/ хотел перекажати и, твоя бы м(и)л(ос)ть, то врадни- комъ своил/ приказал боронити.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) иарож(енья) 1 пятьсо/и 25, м(е)с(я)ца авгус/и(а) 22 [день], индик/и 13.
Копоть, писарь.
208. 	Litterae, Barbarae Rozwieiowa datae ad capitaneum Drogicensem in causa sua contra Joannem Sasin occasione certorum perlucrorum.
Sigismundus etc.
Magnifico Petro Stanislao, pallatino Polocensi et capitaneo Drogiciensi, in absentia vicecapitaneo, exhibitae sunt coram Maiestate nostra pro parte nobilis Barbarae Roszwieiowa; literae nostrae vim decreti nostri in se continentes, quibus iampridem ratificauimus perlucra ipsius contra nobilem Joannem Sassin, occasione ducentarum marcarum legittime obtenta; deinde literae concordiae reuerendissimi domini, episcopi Camie- niecenssis, inter ipsas partes mutuo factae et sub vadio ducantarum marcarum in deffectu solutionis sexaginta marcarum in ipsa concordia expres- sarum firmatae; exhibitus praeterae est processus iuris castrensis Drogiciensis disponendo ad iudi- catum satisfactionis in dictis sexaginta marcis seu intromissionis in sex mansos possessionatos, per ipsum Sassin ipsi Barbarae fiendae et dandae, sicut hoc latius praedictae literae in suis effectibus disponunt. Expositum tandem est Maiestati nostrae graui in querella, quomodo dictus Joannes Sassin, nostris literis adiudicatoriis prioribus necnon concordia mutua ac inde secuto decreto iudicii castrensis tanquam rei iudicatae contraueniens,
praedictae Barbarae tanquam victrici huiusmodi satisfactionam nec paratis peccuniis, nec intromissione in bona sua facere vsque modo minime curat, immo satisfacere recusat, sicut ex recognitio- nibus ministerialium constat, cum iniuria et dam- no non mediocribus; ipsius Barbarae supllicatum itaque est Maiestati nostrae cum debitą instantia eidem Barbarae super eo de remedio iusticiae opportune per nos prouideri. Nos ergo mature considerantes ipsam Barbaram vigore tantarum literarum rem iudicatam contra ipsum Joannem Sassin iamdudum obtinuisse, cupien[te]sque //[185v] ^ipsam rem iudicatam'1 suae executioni debitae, vt iuris est, demandari, approbantesque per omnia priorės nostras literas adiudicatorias concor- diamque et decretum castrensis Drogiciensis iudicii, tibi singulariter aliisque vniuersis praesentibus requirendis vigore nostro regio mandamus directe praecipientes, quatenus mox visis praesentibus praefatam Barbaram in deffectu solutionis rei iudicatae cum parata peccunia in bona haereditaria quacunque ipsius Joannis Sassin in eadem summa principali iuxta vim concordiae et decreti tui de bracchio nostro regali intromittas et intromittere non defferas intromissamque in ipsis bonis defendas ipsius Sassin appellatione non obstante facturus pro debito.
Cracouiae, feria secunda proxima, ante Trans- lationem Sancti Stanislai, anno millesimo quin- gentesimo vigesimo quinto.
209. 	Вирок* албо угода плебана молодеченского с кн(я)зел/ Миханлол/ Мстиславским о корчмы Молодечеяские.
Жыкгимон/и.
Смотрели есмо того дела, жаловал намъ пле- бан молодеченский костела Светог(о) Петра, княз Ян, на кн(я)зя Михайла Ивановича Мъсти- славского о тол/, што ж кн(я)зь Михайло держитъ свои корчмы у Молодечни, а перед тымъ, дей, одна корчма костельная была, а иных корчомъ никаких не бывало. И княз Михайло перед нами мовил: “Иж мне тое имен(ь)е дал г(оспо)д(а)рь, корол, его м(и)л(ос)тъ, навечность, а твоя корчма тал/ одна была, а я корчмы тамъ держу по тому, как и перед тыл/ бывало”. И пытали есмо плебана, маетъ ли он на то фундать, и плебан у себе фундата не поведил, а поведил перед нами иж, быхмо первей его о тол/ з князел/ Михаиломъ судили, - и на то
181


тээ/с листа судовог(о) перед нами не вказывал.
Мы то о/яложили имъ были до нашог(о) щастьного, аж, дасть Б(о)гъ, прыехая(ь)я к Великому князству Литовъскому. А потол* они сами перед нами згодили ся: княз Михайло маеть ему на кождый годъ давати по шесть- надцать копъ грошей а по каменю воску и маеть ему то почать давати om Светого Крижа, индикта четвертогонадцать: на первую чверть году - чотыри копы грошей, а перед Божимъ нарожея(ь)емъ у двух неделяхъ - чотыри копы грошей, запустивши масломъ - чотыри копы грошей, на Светую Тройцу - чотыри копы грошей, а перед Великол*днемъ - камень воску. А то маеть кн(я)зю Яну, плебану, давано быти до его живота, и вжо кн(я)зь Яя, плебая, не маеть тал* у Молодеяне корчмы свои жадное мети: ни медовое ани пивное, и вина горелог(о).
Писая у Кракове, под леяі(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсотъ 25, м(е)с(я)ца ок(тябра) 6 [день], индик/я 14.
Копоть, писарь.
4'Клил*чицкого листъ'4.
210. 	//[186] Выролг земяя мелниркилг Сернадкилг зъ Янол/ Клиуичидкимъ о зел/лю албо пашню Марцышовскую Куты.
Смотрели есмо того дела, стояли перед нами очивисто, жаловал нал* земяния мелницкий Миколай Свидер, самъ om себе и om всее браяі(ь)и его Сернаяіскихъ, на земянина мелницкого Яна Климчицкого тыл* обычаемъ: “Держияі(ь), дей, онъ землю нашу ояічизную, на ймя пашню Марцышовскую, зъ сеножаяі(ь)- ми и з деревол* бортныл*”, - которую дал о/яцу его Петрашку отецъ наш Казимир, корол, его м(и)л(ос)ть. Как жо, дей, отецъ его и оя самъ по о/яцы своел* тое земли в держаньи и во-в покою были вышей ста леяі, и братъ наш Алек- саядер, король, его м(и)л(ос)ть, подле тое данины отца н(а)шого, тую зел*лю Марцишовскую привилемъ своимъ навечность ему потвердить. И на то онъ лисяі-данину отца н(а)шого и привилей брата н(а)шого передъ нами покладал, в которол* же привилю брат нашъ 4'и границу ему тое зел*ли'4 выписал, иж тое земли граница есть з людми мервичаны аж до 4'Угол- ницы до липы верху'4 ставу, а от ставу подле дороги граница идеяі(ь) до Беядучи, до села
Сернацких, а от Ѣондучц до полъ Буга.з людми п(а)на Точияского, с Турною. Яко ж, дей, потол* судья мелницкий Яя з братол* своил* Пе/яромъ, подсудькол*, и то/я Свидер со всими Сернацкими тое ж земли под ними искали. Ино з розсказанья н(а)шого тал* два разы выез- дилъ тог(о) межи ними смотрети маршалок наш, староста мельницкий, пая Немира Гримали**, и в тол* того Яна Клил*чицкого правог(о) знашол за обоил* выежчаньимъ своил*, и тую землю Куты, подле данины отца нашего и водле теж привиля брата н(а)шого, ему присудилъ, и лис/я свой судовый на то ему далъ. И мы первей сего тую землю Куты нашимъ листол* ему потвердили. И то/я лис/я судовый п(а)на Немирия, и потверженье н(а)шо Яя Клил*чицкий перед нами тэж вказывал.
Ино мы, углянувши в лисяі-данину отца н(а)шого и в привилей брата н(а)шого, и тэж у листъ судовый Немирия, и в нашо потверженье, и того межи ними досмотревши, в томъ есмо Яна Клил*чицкого правого знашли и тую землю Куты ему присудили, подле данины и листовъ отца и брата нашого, королев, ихъ м(и)л(ос)ти, и водле суда, и листу судовог(о) п(а)на Немирина, и нашог(о) потверженья. А тояі Свидер и вся браяі(ь)я его Сернацкие через то не маюяі(ь) вжо в тую землю его Куты ничил* ся уступати ани под нимъ того поискивати.
И на то есмо Яну Климчицкому дали сесь наш листъ судовый з н(а)шою печатью.
Писая у Кракове, под леяі(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1 пятьсотъ 25, м(еся)ца ок(тябра) 9 дея(ь), индык(т) 14.
Копоть, писар.
Жыкгимояяі.
211. 	//[186ѵ] Потвержея(ь)е мещанину вилея(ь)- скол/у Юрю Одверниковичу угоды з братол/ и
3 сестрал/// его о спадолг на нилг по сестре илг Зофеи Зеновевоя и по сыну ее.
Жыкгимояяі.
Чиним знаменито симъ нашимъ листол*, хто на него посмотрияі(ь) або, чтучы его, вслы-
Nr. 209
4 4 Tam tikras reklamantas kitai b. (Своего рода рекламант к следующему д.)
Nr. 210
4*4 Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
182


щит(ь), нинешнимъ и на потомъ будучил/, кому будеть потреб того ведати.
Бил намъ чолол/ мещания вилея(ь)ский Юри Одверьникович и поведил перед нами, пгго ж мелъ едънаи(ь)е з братол/ своил/ Богданол/ и зъ сестрами своими: Доротою а Гаяною, о спа- докъ имея(ь)я рухомог(о) и нерухомог(о), которое мело на них прийти по сестре их Зофеи Зеновевой и сыну ее Матею, змерлыхъ, и которимъ обычаел/ тое едъная(ь)е межи собою вчинили, то, пришодши на ратушу, перед судъ тайный оповедили и в книги меся/ские то велели записати. Потомъ, дей, зять тое сеся/ри ихь Дороіы, на ймя Мартинъ, хотел тое еднанье взрупіити. И посадили межи собою судей полюбовныхъ: войта вилея(ь)ского, на ймя Прокоповича, а радцу места Вилея(ь)ского Гриня Онофреевича, а ключника кн(я)зя, бискупа вилея(ь)ского, Аядрея Издебъского, а войта его ж м(и)л(ос)ти Миколая Могилского. И тые судьи , казали то/и листъ первнюго еднанъя перед собою положити. И, выслухавши того една- нья их первого, знам/ли то, иж слум/нымъ обычаел/ тое еднанье межи собою вчинили, и при тол/ еднаньи их зоставили и лист свой на то имъ дали, котори ж он ъъшис с книгъ местьских под печатью меся/скою и тэж листъ тых судей полюбовныхъ под печая/(ь)ми их перед нами вказывал. И бил намъ чолол/, абыхмо ему на то дали нам/ листъ и потвердили то ему нашил/ листомъ.
Ино мы, выслухавши того выпису с книгъ местьских и тэж листу тых ихъ судей, на то дали ему сесь нам/ листъ и потвержаемъ то симъ нашимъ листол/, нехай он тот спадок имея(ь)я рухомого и нерухомого держить со всимъ, подлугъ первого еднанья и выпису с книгъ и тэж листу тых судей, вышейписаныхъ.
А на твердость того и печать нашу казали есмо привесити къ сему нашому листу.
Писая у Кракове, подъ лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пятьсоя/ 25, м(еся)ца ок(тябра) 29 [день], иядикя/ 14.
Копоть.
212. 	В справе мещанина белг(ь)ског(о) Тимоша Сегеневича з слугою мытника Михеля Езофовича Богданомъ.
//[187] ’'Воеводе виленьскому1, каяцлеру нашому, старосте бельскому и мозырскому, па¬
ну Ольбрахгу Мартиновичу Кгаштолту.
Што перво сего жаловал вашой м(и)л(ос)ти,
всимъ паномъ радал/ нашимъ, у Берестьи на сойме мещания бельский Тимошъ Сегеневич на слугу мыя/ника нашого Михеля Езофовича Богдана, и ваша милость розсказали Михелю того слугу его Богдана поставити ему ку праву передъ твоею м(и)л(ос)ть на рокъ поя/ страче- я(ь)емъ права, и поручили ихь м(и)л(ос)ть твоей м(и)л(ос)ти о тол/ межи ними досмотрети и справедливость тому вчинити. Ино Михель на тоя/ рокъ того слуги передъ твоею [милостью] не постанови// и самъ не стал. И твоя м(и)- л(о)сть в тол/ Тимошу сказая(ь)е вчинил: на чомъ оя присягнетъ, то Михель маеть ему то платити, а того собе маеть вжо искати на томъ слузе своемъ Богдане. И листъ свой судовый твоя м(и)л(ос)тъ на то тому Тимошу далъ. Как жо потомъ и дворания нашъ Тимошу был данъ4 тых шкодъ на Михели оя/правъляти, подле суда твоей м(и)л(ос)ти и присяги его. И тыми разы они очивисто перед нами о томъ мовили. И вказывалъ Михель перед нами листъ старосты пиньское2 королевое нашое, ее м(и)л(ос)ти, и великое княгини Боны, пана Ивашков Михайловича, которий онъ до Михеля писалъ, поведаючи, што ж онъ того слугу Богдана, жида, до него к тому року положоному на справу былъ послал, и онъ на дорозе рознемогъ. А другое вказывалъ передъ нами выписъ намес- я/ника бельского твоей м(и)л(о)сти Кмиты под печатью его. Ино в томъ выписе стоить, иж коли Тимошъ пыталъ Михеля передъ тымъ Кмитою, естли онъ хочетъ ему в томъ платень быти, што твоя милость ему на нел/ присудилъ, и Михель в томъ ничого не оя/казалъ. А потомъ Михель пыталъ Тимоша, естли оя маеть которое дело до того слуги его Богъдана, и Тимошъ поведилъ, иж онъ до того слуги его Богдана никоторого дела не маеть, а и на потомъ на него не жаловалъ, и шкодъ тэж оя/ него никоторихь не маеть, кромъ до самого Михела маеть дело. А к тому вказывалъ передъ нами листъ твоей м(и)л(ос)ти, писаный до того ж намеся/ника твоей м(и)л(ос)ти бельского* Кмиты, иж твоя //[187ѵ] ’'милость оя/ложилъ'1 имъ тую речъ до прыеханья своего к Бел(ь)ску,
Nr. 212
4 Raidė н taisyta iš л (Буква н правлена из л).
183


хотячи и самъ в томъ справедьливостъ вчинити.
Ино мы, бачачи таковые листы твоей м.(и)- л(ос)ти, зась есмо то дали имъ до твоей милости, а прото, кгди жъ вжо твоя милость в томъ сказан(ь)е вчинилъ, а видело ли бы ся твоей милости, подле того сказанья, рокъ положити, и твоя бы милость тотъ рокъ Михелю положилъ и розсказалъ ему на тотъ рокъ тое присяги Тимонговой присмотрати2. Пакъ лижъ бы онъ и на тоть рокъ тое присяги присмотрати2 не хотелъ, ино на чомъ вжо Тимошъ право поднесетъ, твоя бы милость, казалъ дворанину нашому Сасину Федоровичу то на Михели моцно о/иправити и ему о/идати, подъле суда
и сказанья твоей милости. *
Писанъ у Кракове, под лет(ы) Бож(его)
нарож(енья) 1 пятьсотъ 25, м(еся)ца нояд(ра) 8 день, инди/с/и 14.
Копоть.
213. 	Вырокъ земяяце берестеяскоя Патеевоя Тишковича с п(а)нод/ Яном Стеяковичоя о суму п(е)н(я)зея, первому мужу ее Богдану Лвовичу за огсужея(ь)е Вортоля недоплаченую.
Жыкгимон/и, Божю м[и]л[ос]тыо. Смотрели есьмо того дела с паны радами
нашими, стояли передъ нами очивисто, жаловала намъ земянъка берестеиская Патеевая Тишковича на маршалъка нашого, пана Яна Стецковича, о томъ, што жъ онъ первому мужу ей, небожчику Богъдану Лвовичу, не доплатилъ за именье, которое //[188] І_в него отошло'1, двухъ сотъ копъ и тридцать копъ, и полъчет- [в]ерты копы грошей и тэжъ померы земли четвертое части, што на него пришло, ему не о/идалъ, у которой же суме пенязей и в помере тое земли далъ былъ ему держати два именья свои, на имя: Вызъково а Хворостянъку, со въсимъ тымъ, какъ ся тые именья в собе мели. И не мелъ тыхъ1 именей зъ его моцы выймовати ани ся в нихъ вступовати до тыхъ часовъ, поки бы тую суму пенязей ему заплатилъ и померу земли своей о/идалъ, - и на то она запись пана Яна Стецковича передъ нами покладала. То пакъ, дей, онъ, тыхъ пенязей Богдану Лвовичу не заплативъши и померы земли не о/идавъши, в тые именья свои зася увязалъ ся, а Богданъ, дей, Лвовичъ, о/иходечи с того света, тые пенязи ей о/иписалъ, а тая, дей, помера земли маеть прийти детемъ Богдана Лвовича.
Зася есмо казали Патеевой тые имен(ь)я3 в той суме пенязей дерьжати до тыхъ часов, поки панъ Янъ Стецковичъ тую двесте и тридцать копъ и полъчетверти копы грошей заплатить и померу земли детел/ Богдана Лвовича о/и- дасть, подле запису своего. И ввязати Патеевую в тые именъя послали есмо дворанина нашого Михайла Илищова.
И на то есьмо Патеевой дали сесь нашъ листъ судовый з нашою печатью.
Писанъ у Вильни, под ле/и(ы) нарож(енья) Божего 1 пятьсотъ 28, м(еся)ца июл(я) 21 день, инъдик/и 1.
Копоть, писарь.
Жыкгимои/и.
214. 	//[188ѵ] Вырок* межи одверными Васили/я- ское волости о землю Ивашъковъщизну.
Жыкгимои/и, Божю м[и]л[ос]тью.
Смотрели есьмо того дела с паны радами нашими, стояли передъ нами очивисто, жаловали намъ о/идверьные наши Василиіиское волости: Янъко Богъдановичъ2 з дядкомъ своимъ Янъкол/ Занъцовичомъ2, на одверного нашого Яика Богъдановича, сына Кохановича, о томъ, ижъбы они держали подъ собою землю, о/ичызну их, на имя Ивашъковъщину. И мы казали о томъ межи ними досмотрети и справедливость тому вчинити подчашому нашому, державъцы василишъскому и марковъскому, пану Яну Миколаевичу [Радивиловича], а маршалъку нашому, дерьжавъцы вольковыйскому, пану Матею Войтеховичу [Яновича]. И тотъ Янъко Кохановичъ передъ нами поведилъ, ижъ онъ тую землю держитъ з данины нашое, - яко жъ на тую землю и лис/и-данину нашу передъ нами покладалъ. И поведилъ, ижъ тотъ Яяко Мацкевичъ2 з дядковичомъ своимъ Яркомъ Заньковицомъ2 и перьвей у тую землю та/сже въступали ся.
И мы писали о томъ до подчашого нашого, пана Яна, абы о томъ межы ними досмотрелъ и справедьливостъ тому вчинилъ. И панъ подчаший, подъле розсказан(ь)я нашого, в томъ ихъ смотрелъ. Ино они с обу сторонъ к той земъли жадъное близскости не мели, нижли онъ, бачачи в того Яика Богдановича на то листъ-данину нашу, тую землю, подле данины и листу нашого, ему присудилъ и въ тую землю велилъ2 у вязати. А такъ, они того межи ними
184


досмотревыпи и подъле тое первое данины и листу нашого тую землю4.
215. 	//[189] В справе воята белг(ь)ског(о) Ива- на Сегеневича з старостою пияским, панол/ Йваном Михаяловичом, о смолу.
Жыкгимонт.
Князю Яну, бискупу вилен(ь)скому.
Што есмо первей сег(о) до тв(оей) м(и)л(о)с- ти писали, ажбы твоя м(и)л(ос)ть старосту пин- ског(о) королевое нашое, ее м(и)л(о)сти, и великое кнегини Боны, пана Ивана Михайловича4 з войтомъ бел(ь)скимъ Йваном Сегене- вичомъ о смолу досмотрелъ, в которой жо речы широко есмо до твоей м(и)л(о)сти писали, и рокъ тому праву были положыли на ден(ь) Светог(о) Миколая, ден(ь) приишого. А до пана старосты пинского тежъ есмо писали, ажъбы он на тот рокъ перед твоею м(и)л(о)стъю сталъ и в том ся з нимъ розправил. Ино тыми разы мовила нам короловая2 н(а)ша, ей м(и)л(о)стъ, и великая кнегини Бона, иж не повинни служебники ее м(и)л(о)сти ни перед ким у права статнови2 ся, а к тому ей м(и)л(ос)ть тому старосте своему пинскому росказала некоторыи речы свои в тых держанья*, што он от ой м(и)л(о)сти заведает(ь), справовати, для которых жо справ ей м(и)л(ос)ти он на тот рок там перед твоею м(и)л(ос)тъю жадною мерою стати не может(ь). И жедала ей м(и)л(ос)тъ нас, абыхмо без небытносгь нашое у Великомъ князстве никому судити не казали тог(о) старосты ее м(и)л(ос)ти.
Ино мы на жадан(ь)е ей м(и)л(о)сти то вчынили: он2ложыли есмо то до нашог(о) щасного ажъ, даст(ь) Богъ, приехан(ь)я к Великому князству Литовскому. И, твоя бы м(и)л(ос)іъ, его з Ываном Сегеневичом о томъ вжо не судил и дал ему в том покой. А как, даст(ь) Богъ, там будем, мы сами хочом о томъ межы ними досмотрети и справедливость тому вчынити.
Писана у Кракове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1525, м(еся)ца ноябра 14 дня, индик(т) 14.
2164. В справе Тимоша Сегеневича з Михелем Езофовичом и з слугою его Богданом, жидом.
Жыкгимонт.
Воеводе вилен(ь)скому, канцлеру нашому,
старосте бел(ь)скому и мозырскому, п(а)ну Ол- брахгу Мартиновичу Кгаи/толту.
Што перво сего жаловалъ всил/ в(а)шой м(и)л(ос)ти, паном радам нашым, в Бере(с)ти на сойме мещанинъ бел(ь)ский Тимогн Сеге- невичъ на мытника нашог(о) Михеля Езофовича и на слугу его Богдана, жыда, и в(а)ша м(и)л(ос)тъ, вси панове рады нашы, положыли Михелю рокъ под страчен(ь)емъ права тог(о) слугу его Богдана за осмъ недел поставити ку праву. И твоей, дей, м(и)л(о)сти панове рады нашы поручыли тог(о) наконец досмотрет(ь) и справедливости) //[189ѵ] тому вчынити. Ино, дей, тот рок минул, Михел тог(о) слуги своег(о) Богдана перед твоею м(и)л(ос)тыо не поставил и сам не стал. И твоя м(и)л(ос)ть с поручен(ь)я тых панов в том сказан(ь)е вчынил: на чом Тимошъ Сегеневич на тог(о) Богдана присягнет(ь), то Михел мает(ь) ему платити, а собе того мает(ь) искати на том слузе своемъ Богдане. И лист свой судовый на то ему твоя м[и]л[ос]ть далъ, который жъ он лист твоей м(и)л(о)сти судовый перед нами всказывалз2. Как жо вжо3 тому Тимошу и дворанин(а) на- ш(ого) был далъ на Михели тых п(е)н(я)зей отправляти. Нижли тыми разы Михел очывисто з нимъ перед нами мовил и вказывалъ передъ нами лист [старосты пинского] королевой нашое, ее м(и)л(о)сти, и великое кнегини Боны, пана Ивашков Михайловича, который он до него писал, поведаючы, што ж тог(о) жыда Богдана до нег(о) былъ послалъ к тому року завитому, ино тотъ жыдъ на дорозе роз- болел, от Пинска в десяти милех, в Довече-
Nr. 214
4 Čia tekstas nutrūksta, žemiau per visą likusi švanį lapą tuo pačiu rašalu nubrėžtas ženklas UZ? (Ha этом текст обрывается, пиже па оставшейся части чистой страницы теми же чернилами начертан знак “Z”/
Nr. 215
4 Toliau parašyta досмотрелъ it užbraukta (Далее нап.
досмотрелъ и зачеркнуто).
Nr. 216
4 Beveik pažodinė 212 b. kopija, tačiau yra ir nemažai skirtybių. Pažymėtina, jog abiejose bylose ieškovas vienas - Timotiejus Segenevičius, o atsakovai skirtingi: 212 b. - Michelio Jezofovičiaus tarnas Bogdanas, o 216 b.- patsMiche- lis Jezofovičius (Почти дословная копия d. Ns 212, однако, имеются и значительные разночтения; главное, в обеих делах истец один - Тимош Сегеневич, а ответчики разные: в д. № 212 - слуга Михеля Езофовича Богдан, а в д. № 216 - сам Михель Езофович).
185


ровичохъ, а потол/, дей, оя того жыда ставилъ перед наместникол/ твоей м(и)л(о)сги бел(ь)- скимъ Кмитою. И Тимош, дей, пытал Михеля перед тыл/, твоей м(и)л(о)сти, наместникол/, естли он хочетъ ему в тол/ платенъ быти, што твоя м(и)л(о)сть ему на нел/ всказал. И Михел ему на то ничого не отказал и пыталъ само- г(о) Тимоша: “Виненъ ли тобе в чомъ слуга мой Богдан, на которог(о) еси перед паны радами жаловалъ?”. И Тимошъ рея Михелю: “Я до тебе самог(о) маю дело, а не до тог(о) слуги твоего. А и паномъ есми на того слугу твоего не жаловал, и шкод om него никоторых не маю”. На то тежъ Михел вызная(ь)е словъ Ти- мошовыхъ подъ печат(ь)ю тог(о) наместника твоей м(и)л(о)сти перед нами вказывалъ. И к тому, теж покладалъ перед нами лист твоей м(и)л(о)сти, который твоя м(и)л(о)сть писалъ до того ж наместника своег(о) Кмиты, пове- даючы, иж твоя м(и)л(ос)ть присягу Тимошу всказалъ на слузе Михелевол/ Богдане, а не на нел/ самомъ, откладаючы тую реч до прие- хая(ь)я твоей м(и)л(о)сти к Бел(ь)ску, хотячы самъ имъ в томъ наконец справедливост(ь) вчынити.
Ино мы, бачечы тыи //[190] обои листы твоей м(и)л(о)сти, и кояца есмо ил/5 в тол/ не чынили и дали то на твою м(и)л(ос)ть. А прото ж, кая почалъ твоя м(и)л(о)сть в тол/ их смо- трети, такъ и тепер, абы, твоя м(и)л(о)сть, о томъ межы ними досмотрел и справедливості) тому вчынил вжо наконец тая, какъ бы тым подданым нашы болши с тог(о) волокита не мели, и тая речъ болшы тог(о) перед нас не приходила.
Писая у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1525, м(еся)ца ноябра 14 [день], иядия(т) 14.
Копот, писаръ.
217. 	Вырод купцу Федору Даниловичу з митником Михелемъ Бзофовичом о загамовая(ь)е товару его.
Жыкгимонтъ.
Смотрели есмо того дела, стояли перед нами очыви(с)то, жаловалъ нал/ купе/< напгь Федор Даниловичъ на мытника нашог(о) Михеля Езофовича о томъ, што жъ, дей, слуга ег(о), который в нег(о) в Дорогичине мыто заведалъ, кгвалтомъ загамовал товар его в Дорогичине
через лист напгь безмытный, и в томъ ему шкода великая ся стала. И Михел поведил перед нами, што ж какъ мы тую комору запродали ему и дозволили есмо ему в купцов листы безмытные отнимати и мыто з них брати, водлугъ давног(о) обычая, и в ораяде нашой то есмо ему выписали. И на то оя ораяду нашу передъ нами вказывалъ и жаловал нал/ на тог(о) Федора, ижъ оя мыта om товаром своих платити не хотел, и надъ то слугу его, который om него тал/ на мыте был поймалъ, и в казнь городовую его давал.
Ино мы, тог(о) межы ними досмотревшы, такъ всказали: иж што Федор искалъ на нел/ кгвалту и шкод своих, того на Михели не ма- ет(ь) искати. А што Михель жаловалъ на нег(о) о поймая(ь)е слуги своег(о) и вязенье, и о промыту, того теж Михел на Федоре не ма- ет(ь) искат(ь). Нижли естли онъ и иные купъцы впередъ з листы безмытными, с товары и з воски будут(ь) ездити, оя мает(ь) на тых всихъ мыто и доходъ коморный брати, водле давног(о) обычая, а листы нашы безмытныи мает(ь) отбирати, подле ораяды нашое.
И на то //[190ѵ] есмо Михелю дали сес нашъ лист з нашою печат(ь)ю.
Писань у Краковеве2, под лет(ы) Божог(о) нарож(енья) 1525, м(еся)ца ноябра 14 [день], иядикъта 14.
Копот, писаръ.
218. 	Мытнику Михелю Езофовичу на млыя в Городне на речце Городницы.
Пану трогцсому, старосте городеяскому, п[а]- ну Юрю Миколаевичу Радивиловича.
Бил нал/ чоломъ мытния н(а)шъ Михел Езофович о тол/, што есмо перед тыл/ дали были4 ему млыя справити в Городне на Городьницы, речце, и лист наи/ дали были есмо ему на то, какъ есмо были в Полаячу, - и тую данину нашу оя перед твоею м(и)л(о)стью всказывалъ2. Твоя м(и)л(ос)ть о данине нашой гораздо све- домъ, нижли, дей, тот лист нашъ у великое поводье ему замоя. И бил намъ чолол/, абыхмо ему на то дали нашъ лист другий.
5 Kitas žodis neįskaitomas (Следующее слово нап. неразборчиво).
Nr. 218
4 Toliau parašyta есмо ir užbraukta (Далее нап. есмо и зачеркнуто).
186


Ино мы на ег(о) чолол/бит(ь)е то вчынили и тепер дозволили есмо ему тот там млыя справити и держати, водлугъ данины и листу нашого первого, и л/ливо с него брати на той же речце Городницы. Твоя бы м(и)л(ос)тъ, ему в то увязая(ь)е далъ,, подле данины и листу нашог(о).
Писая у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1525, м(еся)ца ноя(б)р(а) 14 [день], иядик(т) 14.
Копоть, писаръ.
219. Аредца тому ж Михелю ваячосног(о) мы- та в Дорогинине4на Бугу.
Жыкгимоят.
Продали есмо ваячосное нашо Дорогащкое во вссм повете Дорогиі<комъ со всими роботами лесными, с попелол/ и з смолою, з ваячосомъ и с колодиною мытнику нашому Михелю Езофовичу на три годы, на кождый rod по трит- цати коя грошей: какъ на первый, тая и на другий роя, и на третий по тому жъ мает(ь) нал/ дават(ь), почонъшы от Божог(о) нароже- нья, иядията четвертог(о)надцать, аж до ия- дията второго, до того ж року Божог(о) наро- жея(ь)я. Которыя купъцы и люди будут(ь) ходити рекою Бугол/ на низ до Кгдаяска с таковыми речами, он мает(ь) на всих тых вая- чосное нашо брати по тому, яя ся //[191] тое ваячосное здавна в собе мело. А естли быхмо кому в тых трех годех тое ваячосное нашо отпускали, маел/ ему в тую ж суму то отру- чати и никому тог(о) ваячосног(о) в тыи три годы не маемъ подъ нил/ продавати, поки Михел тыи роки свои выдержыт(ь).
На то есмо ему дали сес наги лист з нашою печат(ь)ю.
Писая у Кракове, подъ лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1525, м(еся)ца ноя5(ра) 18 [день], иядия(т) 14.
В томъ листе рука королевская.
Копоть.
220. Жиду лудкол/р волность о г давая(ь)я мыта Лудкого на три годы.
Жыкгимонтъ.
Старосте луцкому, князю Федору Михайловичу Чорторыйскому, и мытнику нашому Михелю Езофовичу.
Бил нал/ чолол/ жыд, на ймя Мошко Езо-
фовичъ, и зъ сынъми своими, абыхмо для вспо- можея(ь)я его отпустили ему мыто нашо у месте нашол/ Луцкомъ.
Ино мы на ег(о) чолол/бит(ь)е то вчынили: для успоможенья его отпустили есмо ему и детел/ его мыто нашо Луцкое, почоя(ши) om Божог(о) нарожея(ь)я, иядикта четвертого- надцат, на три годы. Мает(ь) оя в тыи три годы всякими товары и куплями в локот(ь) и e фуят купъчыти, а мыта нал/ от того в тыи три годы не мает(ь) давати. А какъ тые три годы выйдут(ь), и онъ мает(ь) мыто нашо платити по тому, какъ и перед тыл/ бывало.
И на то есмо ему дали сесь нашъ листъ з нашою печат(ь)ю.
Писанъ у Кракове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1525, м(еся)ца нояд(ра) 18 [день], иядия(т) 14.
Копоть.
//[191ѵ] 4 Тые справы поча'4ли ся за пана Коптя, писара г[оспо]д[а]ръского, приехаяшы с Кракова до Пегръкова, под лег(ы) Божог(о) нарож(енья) 1525, м(еся)ца дея(абра) 14 [день], ицция(т) 14'5.
221. 	В справе п(а)на Кгаяггодта, воеводы ви- лея(ь)ског(о), с п(а)нол/ Юрел/ Ил(ь)иничол/ о пущу Лесища, которую пая Кгапітолтъ до Ляховиѵ держи г(ь).
Князю Яну, бискупу виленьскому, воеводе Троцкому, гетману нашому навыилному, старосте бряславскому и веницкому, князю Костаятину Ивановичу Острозскому, пану ви- лея(ь)скому, старосте жомойтскому, пану Станиславу Яновичу [Кгезкгайле], пану Троцкому, старосте городеяскому, пану Юрю Миколаевичу Радивиловича, маршалъку зел/скому, воеводе новгородскому, державцы мередкому и довкговскому, пану Яну Яновичу Заберезия-
Nr. 219
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так e ркп., следует читать) Дорогичине
Nr. 220
4 4 Parašyta spausdintu nuostatu, 1 cm dydžio raidėmis (Han. печатным уставом, буквами в 1 см).
4 5 Tam tikra dalies bylų antraštė, reprezentuojanti pono Kapočiaus raštininkavimo pradžią Piotrkove (Своеобразный заголовок части дел, репрезеитирующий начало писарской работы пана Коптя в Петркове).
22.801
187


скому, и иныл* панол* радал* наіпыл* Великого князства Литовского.
Присылалъ к нал* воевода вилен(ь)ский, канцлер нашъ, староста бел(ь)ский и мозырский, пан Ольбрахтъ Мартинович Кгаштолтъ, о тол*, пгго перво сего писалъ к нал* маршалокъ нашъ дворный, староста берестейский и лидский, пан Юрей Ивановичъ Илинича, жалуючы на нег(о), якобы его м(и)л(ос)ть держалъ пущу его отчызную, на ймя Лесища, а ему ся ей поступити не хотел. О чомъ жо мы. п(а)ну Илиничу лист нашъ дали до его м(и)л(о)сти, абы с нил* о тую пущу судей вывелъ. Ино тыми разы писал к нал* пан воевода, его м(и)- л(о)сть, поведаючы, иж то пуща его м(и)л(о)сти отчызная Ляхови*<кая, которое жъ пущы предкове его м(и)л(о)сти за отца и брата н(а)шо- го, королев, их м(и)л(о)сти, и его м(и)л(о)сть сал* за насъ в держан(ь)и были, а пан Илинич в тую пущу уступу николи не мевал. О чол* жо, дей, его м(и)л(о)сть розмову мелъ 3 нил* перед вашою милост(ь)ю, п(а)ны радами н(а)- шыми, и на то довод чынилъ, иж предкове его м(и)л(о)сти за отца и брата нашог(о), королев, их м(и)л(ос)ти, и его м(и)л(о)ст(ь) самъ за нас в держан(ь)и были, а пан Илинич о тол* николи предков пана воеводы, его м(и)л(о)сти самого не впоминал. И в(а)ша, дей, м(и)л(о)сть, выслухавшы, дали то на вырок нашъ г(о)с(по)- д(а)ръский, а тую пущу казали его м(и)л(о)сти держати, подлугъ давности. Яко жъ мы п(а)ну воеводе //[192] и лист нашъ дали, ижъ его м(и)л(ос)ть не мает(ь) никоторого права с панол* Юремъ вести, леч мает(ь) на то довод чынити, ижъ предъкове его м(и)л(о)сти за отца и брата нашог(о), королев, их м(и)л(о)сти, и его м(и)л(о)стк сал* за нас тое пущы в держаньи были, а пан Юрей за предковъ нашых и за насъ тог(о) в молчанью был и листов на то в себе никоторых не поведалъ.
Ино кгды ж тая реч так ся в собе маеть, ачъ-колвек тыи листы пану Илиничу велели есмо дати, то есмо вчынили, пробачывшы оных первшых листовъ, которые панъ воевода первей отъ нас одержал. А прото, абы, в(а)ша м(и)л(о)сть, п(а)ну Юрю приказали, абы пана воеводы перед тых судей, которие в нас на то побрал, не позывалъ и далъ его м(и)л(ос)ти в тол* покой, и в тую пущу ничыл* ся не вступал. Леч пан воевода маеть на то довод чынит(ь),
ижъ предкове его м(и)л(о)сти за отца и брата нашог(о), королевъ, их м(и)л(о)сги, и его м(и)- л(о)сть сал* за насъ тое пущы в держан(ь)и были, а он о то николи ся не впоминал ани листовъ никоторыхъ на то в себе не поведалъ, тогды и тепер тую пущу пан воевода, его м(и)- л(о)сть, и потомъки его м(и)л(ос)ти мают(ь) держати вечно. А пан Юрей и потолжове его в то не мают(ь) ся вступоват(ь), подлугъ ухвалы прав отчызны нашой - Великог(о) князства Литовского - иж, хто чого у молчаньи был за отца и брата нашого, королев, их м(и)л(о)сти, и за нас, тот вжо вечно маеть молчати, и о тол* вспоминат(ь) не мает(ь).
Писан у Петрикове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1525, м(еся)ца декабра 14 [день], индик(т) 14.
Копоть.
222. 	Аредца корчом Могиленских з воскобойнею и з весовыл/ мытнику Михелю Езофович/ на три годы.
Жыкгимонт.
Наместнику могилевскому, князю Василю Ивановичу Соломирецькому, и иныл* намест- никомъ могилевскимъ, ХТО потол* будетъ Могилевъ держати.
О тол*, што есмо первей сего продали корчмы Могилевские з воскобойнею и з весовымъ мытнику нашому Михелю Езофовичу от руских Великихъ Запустовъ, инъдикту первого- надцат, на три годы за тисячу копъ //[192ѵ] грошей. Ино тыми разы Михел бил нал* чолол*, абыхмо зася тым корчмы Могилевскии и воскобойнею, и весовое ему продали, а онъ над тую суму повышыл нал* - сто копъ грошей.
Ино мы тыи корчмы Могилевскии: медовый и пивныи, и винныи, з воскобойнею и з весов- ныл*, и 30 всил/ тыл*, што к тому весовому здавна прислухает(ь), за одиннадъцатсот кон грошей ему запродали отъ тых прийдучых Великих Запустов руских масленых на три годы, тыл* обычаел*: как годъ выйдет(ь), и он мает(ь) намъ дат(ь) триста кон грошей и шестдесят копъ, и шес/н копъ, и сорок гр(о)шей; а как другий годъ выйдет(ь), и он мает(ь) e другую триста копъ и шестьдесят кон, и шест кон, и сорок грошей намъ дати; а какъ третий годъ выйдет(ь), и он по тому ж мает(ь) нал* дати триста копъ и шестдесят копъ, и шест копъ,
188


и сорок грошей. А мы в тьш три годы тых корчомъ и воскобойни, и весового не маемъ никому иному запродават(ь). А гостьи и мещане, и люды2 волостныи мают(ь) тамъ весовое платити по тому, как и при невесте [е]ще нашой, королевой, ее м(и)л(о)сти, Александровой Алене, плачывали. И в тыи три годы не мают(ь) никоторый врадъники и дворане на- шыи, естли быхмо которых посылали тамъ до ней2 и доходов нашых правити, и слуги их, и теж бояре тамошнии, и служебный нашы не мают(ь) меду сытити и пива вариіи, и вина горелог(о) держати, а складовъ тал/ в кождый rod мает(ь) по празникомъ сычено быти два- надцат, а в кождый склад мает(ь) купити меду за рубль гр(ошей) и сытити, и важыти перед его слугою. А хто бы мел держати мед таемъный або пиво, або вино, то мает(ь) быти за промыту половица на нас, а половица на нег(о). А мера кислого меду маеть быт(ь) по тому, как и перед тыл/ бывало. А которые слуги его будут(ь) тыи врады om нег(о) заведати, а не тамошнии, и мещане могилевские, который бы тал/ домовъ и зел/ль своихъ не мели, и в которол/ дому слуга его будет(ь) меи/кати, тыи слуги его с тог(о) //[193] дому не мают(ь) серебщыны и подвод, ани жадных поплатковъ местских давати. А наместники нашы и их врадники тых слугъ его не мают(ь) судити и рядити, и легкихъ своих на них давати. Кому будет(ь) до них дело, мы сами, г(о)с(по)д(а)ръ, маел/ з ними справедъливост(ь) чынити. Нижли, естли они будуть кому винь- ни пенязми за который товары, и ты бы тымъ з ними справедливост(ь) чынилъ и от кривдъ их боронил.
И на то есмо Михелю дали сес нашъ лист з нашою печат(ь)ю.
Писаи у Петрикове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1525, м(еся)ца дек(абра) 20 деи(ь), индиктъ 14.
В тол/ листе рука королевъекая.
Копоть, писаръ.
223. 	Аренда тому ж Михелю мыта Мень- ског(о) на два годы.
Жыкг[и]моит, Божю2 м(и)л(о)стью.
Наместнику меискому, князю Богдану Ивановичу Жославскому.
Продали есмо мыто нашо Меньское со всил/
тыл/, што к тому мыту Меискому здавна при- слухало, мытнику берейстейскому Михелю Езофовичу и его товаришу Огрону Нахимови- чу, жыду троякому, за девятсот кои грошей на два годы, почоишы от Трех Кролей, индикта четвертогонадцат.
Какъ годъ выдержыт(ь), мает(ь) нал/ дати полпятаста кои грошей готовизною, а другий rod выдержавшы, мает(ь) намъ дати и другую полпятаста кои грошей готовизною ж. А естли бы перемире межы нами и великил/ князел/ московскил/ порушыло ся, и он мает(ь) намъ то възвесги и платит(ь) подле тое личбы, што на нас прийдет(ь), што задержыт(ь). А которыл/ купъцол/ будел/ листы нашы безмытные подавали у Великол/ князстве Литовскол/ и с Коруны Полское купъцомъ або чужозел/цол/, он мает(ь) тыи листы н(а)шы без//[193ѵ]мыт- ныи в них одъбирати и мыто з них брати, подле давног(о) обычая, а вперед тыхъ листов нашых безмытных не маел/ никому давати. А если быхмо кому тыи листы нашы уперед давали, он мае/и(ь) то у тую ж суму нал/ оттручати, што бы мело на них мыта прийти. А мают(ь) они тое мыто брати по тыл/ местомъ, где передъ тымъ их не берут(ь). А Огрои мает(ь) з нил/ тог(о) мыта частку свою держати, што он перед тымъ мел. А тыи мытники, што тепер тое мыто Меиское держеть, мают(ь)4 ил/ тог(о) мыта поступит(ь) на 7ри Кроли. А чог(о) бу- дут(ь) они року своег(о) не додержали, они мають нал/, подле личбы, то оттрутити. И в тыи два годы тог(о) мыта Меиског(о) не маел/ никому подъ нил/ запродавати, поки Михел зъ с товаришы своими свии2 роки выдержать. А што будет(ь) в тыи два годы промыт, ино половица тых промыт мает(ь) быти на нас, а другая половица ил/, мы/иникол/ нашыл/, а наместники н(а)шы и их врадъники не маю/и(ь) тых мытников нашых и слугъ их судити и рядити, и легкихъ своих на них давати. Кому бы до них было дело, ино мы сами, г[оспо]д[а]ръ, маел/ на них право давати и справедливост(ь) чынити. И ты бы в тол/ листе нашомъ помоченъ ил/ был во всемъ и om кривдъ боронил, и не дал никому ни в чол/ ил/ кривдъ делати.
Nr. 223
4 Pakartota (Повторено).
22’
189


Писан у Петркове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1525, м(еся)ца дек(абра) 20 [день], индик(т) 14.
В толі листе рука королевская.
Копо/иь, писар.
224. Квитацыя того ж Михеля Езофовича с петисог копъ, з доходон мыта БерестеяскоДо) данылг.
Жыкгимонтъ.
Вызнаваемъ тылсто нашыл/ листол/, ижъ тыми разы, будучы нал/ у Кракове, взяли есмо у мы/иника берестейског(о) Михеля Езофовича доходов нашых с комор н(а)шых: восковых и соляныхъ, и з мыта Берестейског(о) пя/исо/и кои грошей. И за тым п(е)нязи казали //[194] есмо дела у Кракове справи/ии, котории ж дела маю/и(ь) бы/ии на залжи нашы украинныи Великого князства Литовског(о).
И на то есмо Михелю дали сес нашъ лис/и з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Пе/иръкове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1525, м(еся)ца дек(абра) 22 [день], индик(т) 14.
В томъ листе рука королевская.
Копоть, писаръ.
225. Мизгку, Федору а Сеяку - Маскевичод/ о село илг Голоячияское в державе Кричевскоя.
Жыкгимон/и.
Намес/инику кричовскому, князю Василю Семеновичу Жылинскому.
Вжо неоднокро/и(ь) жалую/и(ь) намъ дворане н(а)шы: Ми/ико а Федор, а Сенко - Маске- вичы, о тол/, што есмо перво сег(о), будучы въ Смоленску, судили о/ица их, пана Гриня Маске- вича, з мещанинол/ кричовскил/ Микитою Кулзуновыл/ о близкость ег(о), о село, на ймя Головчынское. И тое село о/ицу есмо их присудили, подле близкости его’ и лис/и свой судовый на то ему дали, - и то/и они лис/и судовый перед нами вказывали. О чол/ жо, дей, есмо ус/ине тобе росказали, неоднокро/и(ь) писали, приказуючы тобе, из/сбы еси ихъ в тое село увязал. И ты, дей, о листы и о росказан(ь)е нашо ничог(о) не дбаючы, и их в тое село не увязал ажъ до сих часов.
А прото, и тыми разы приказуел/ тобе, аз/сбы еси в тое село ихъ увязалъ, подле суда нашого. Па/c лиж бы еси и о сее росказан(ь)е нашо не
дбаючы, а их в тое село увяза/ии не хотел, и мы казали дворанину нашому Ивану Бо/иви- невичу в тое село моцно ихъ увяза/ии, подле теж суда нашог(о) и листу судового.
Писан у Пе/ирикове, под ле/и(ы) Бож(его) нароз/с(енья) 1526, м(еся)ца ген(вара) 29 [день], индик(т) 14.
Копо/иь, писар.
226. 	//[194ѵ] Кн(я)зю Падлу Бердевяковичу на людя и зел/ли въ Еяшискол/ повете напротивъ именея его огчызнылг смолеяскилг.
Жыкгимонтъ.
Воеводе Троцкому, ге/иману нашому найвыз- шому, старосте бряславскому и веницкому, князю Костантину Ивановичу Острозскому.
Што перво сего жаловали нал/ люди - ей- шыи/чане: Григорей Олехнович а Станислав Бернатович, на дворанина нашог(о) Михайла Ивановича о тол/, из/с он был их упросил в нас за тяглых людей, а они суть бояре. И мы росказали тв(оей) м(и)л(о)сти о томъ межы ними досмо/ире/и(ь) и справедливосиі(ь) тому вчы- ни/ии. И твоя м(и)л(о)сть з росказанья н(а)шо- г(о) тое жалобы их слухал, где ж тые люди ставили перед твоею м(и)л(о)стью бояр ейшыиг ских: Онцка Яцковича а Радивила Станько- вича, а Радивила Пе/ирашевича. И тые бояре перед твоею м(и)л(о)стъю све/ичыли, ижъ тые люды су/и(ь) бра/и(ь)я в роду, а Михайло поведил, иж они су/и(ь) люди тяглые, и дякло уставичне дайвали. И тв(оя) м(и)л(ос)ть в томъ ил/ конца не вчынил и дал то ил/ до нас. И здеся то/и дворанин нашъ Михайло с тыми людми в нас был и поведил намъ, што жъ мы тых людей, деся/и чоловеков, а три зел/ли пус- тых дали пасынку его, князю Павлу Бердевяковичу, на хлебокормлен(ь)е, напротивку именей его о/ичызных смоленских, которые ОТЫШ" ли у сторону неприятеля нашог(о) московско- г(о). И в тые люди, подле данины нашое и розказан(ь)я воеводы троцкого, небощыка п(а)- на Григоря Станиславовича [Остика], их увязал поспол с подкоморымъ нашыл/, державцою ейшыи/скимъ, коневскил/ и дубицкимъ, п(а)нол/ Андреемъ Якубовичол/ Довойновича, служебник пана воеводы троцкого Миколай Полубочок. И o/и тых часов, как ихъ в тыи люди увязано, тые люди и служыли, и дачъки давали, а потол/ за твоей м(и)л(о)сти воеводства тыи люди
190


почали с(е) в него оиінимаиіи, поведаючы ся бояри. А первем сего, какъ будучы наж у Великож князстве, у Вил(ь)ни, такъжо тым люди наж жаловали, и подкоморим нам/, державна ейшым/ский, пам Андрей Довомновим, поведил перед нами, иж то суть //[195] люди тяглые за о/яца и брата нашог(о), королев, их м(и)- л(о)сги, предки их и они сами за его держан(ь)я завжды служывали службою тяглою и дякло дайвали. И тых часов панъ подкоморим присылалъ до нас листи брата нашог(о) Алексан- дра, короля, его м(и)л(ос)ти, в тоти час, какъ его м(и)л(о)сть великиж князем был. Мы тотъ листи брата нанюг(о) казали до твоем м(и)- л(о)сти написанім слово оти слова в сесь наи/ листи: “Саж Олександер, Божью м(и)л(о)стью великим княз.
Били наж чолож мещане емшыи/ские, положили перед нами листи небощыка пана Радивила Остиковича, воеводы троі^кого, маршалъка зежского, што ж приказан(ь)еж оиіца нашог(о), короля, его м(и)л(о)сти, смотирел ом а пам Стамко Костевим мещанъ емшышских з волос- ти(ь)ю, што мещане еишыи/скии прийскивалм волости(ь) у подводу под гомца, и смотиревшы их, и листи свом на то имъ дали. И били наж чолож мещане емшим/ские, абыхмо иж, подлугъ тог(о) листа, нашъ казали данім. Ино мы иж, подлугъ тог(о), в тое ж слово листи нам/ казали дани/. Въ их листе стоииі(ь), што ж старых бояр емшым/ских опытали, которие здавна тую службу служывали, и они перед нами светичылм, што с ними здавна волосиі(ь) въ подводу хожывали и дякло даивали. И они, подълугъ све- доцтва тых бояр межы ними досмоиіревшы, и приказали имъ тыж волосиіныж людямъ дякла даванім и в подводу пойти з мещаны поспол, какъ бывало здавна. Нижли от того оніставяли тых бояр, которым сути(ь) кленнатники, на имя: Нарковичы, Саковичы, Самкгиновичы, Жоди- момтовичы, Момтивиловичы, Радивил Кгор- кутевим, Некрашъ Висовичъ, Воизбунос Дор- кисъ - тым суні(ь) клемнаніники. А двухъ: Юря а Нагуса - тых племя сокола стерегивали. И они, досмотревшы, што их у племени мног(о), а всимъ тыж сокола стеречы негодно, двух отилучыли тог(о) племяни - Юря а Накуса - Соколов стеречы и дякло иж даваніи, толко оні одное подводы их вызволили. А хотя тым два зожруні(ь) - Юри а Накус, ино хто будети(ь)
оні того племени, трлко двож жо иж сокола стеречы, а имнымъ помти всиж у службу тяглую без кривды.
А приказали всиж боярож клемнаніникомъ не прии//[195ѵ]мати въ свое племя ни одного волостиног(о) ч(о)л(о)века для полное службы нашое г(о)с(по)д(а)ръское. А которым бы принял у свое племя волосніног(о) ч(о)л(о)века, тоні самъ свое боярство стратині(ь). И на то3 есмо иж дали сесь нашъ лисні, подлугъ листа пана Радивила Остиковича и пана Станкова Костевича.
Писан у Городне, генвара тридцатый день, индикта второгонадесяні [1494 г.]”.
А прото, абы, твоя м(и)л(о)сіъ, рачыл с того листа брата нашого зрозуменіи, ижъ таж у Ейшышъскож повете нені болшем бояр, только тым, которых имена в тож листе брата нашо- г(о) выписаным суні(ь). А так намъ ся не видело, ижбы бояре мели людей н(а)шых тяглых у боярство выводи/им, а в томъ бы наж, г(о)с- (по)д(а)ру, у службах и в дачках мела шкода бынім. И тых людей, подле листу брата нашо- г(о) и подле данины нашое первое и увязан(ь)я небощыка пана Григоря, воеводы троякого, и поведанью подъкоморог(о) нашог(о), пана Андрея Довойновича, зася есмо подали князю Павлу Бердевяковичу. И, твоя бы м(и)л(о)сть, у повете Ейшыи/скож и в ыншых дворех нашых Троякого повета державцаж приказал, ажбы они не дали никому людей н(а)шых тяглых у боярство с тягли выу[в]одити. И тог(о) бы, тв(оя) м(и)л(ос)ть, велел боронииі(ь).
А которым бы бояре хотели людей нашых с тягпы и подачокъ выводити, твоя бы м(и)- л(ос)ть, таковых бояр за то казалъ караиі(ь) таковыж каран(ь)емъ, какъ у тож листе брата нашого выписано есть, бо нихто не може/иь тяглог(о) ч(о)л(о)века шляхгичож учынииі(ь), толко мы сажи, г(оспо)д(а)ръ.
Писан у Пеиіръкове, под леиі(ы) Бож(его) нарож(енья) 1526, м(еся)ца ген(вара) 19 ден(ь), индик(т) 14.
Копо/иь, писаръ.
227. 	В справе воеводиное полоркое, п(а)ни Станиславовое Остиковое, з деверами ее: п(а)- нож Григоремъ и п(а)нож Юреж - Остиками, О Д£Л в ыямея(ь)ях и о шкоды имея(ь)я Кгекгужияа.
191


Жыкгимонтъ, Божю м(и)л(о)стью.
Тыя справы почали ся за пана Коптя в Маль- борку.
Поднятому нашому, державцы василии/ско- му и марковскому, п(а)ну Яну Миколаевичу, подъскарбему земскому, маршалъку и писару нашому, державцы слонил/скому и Каменецкому, п(а)ну //[196] Богушу Б(о)говити(нови)- ну, а дворанину нашому, князю Семену Богдановичу Одинцовича, а Андрею Марковича.
Присылала к намъ воєводиная полоцкая, п(а)ни Станиславовая Григоревича, п(а)ни Ядвига, жалуючы о том, што есмо, как будучы у- в отчызне н(а)шой - Великол/ князстве Литовском - смотрели ее з воеводичы Троцкими: державною оникштенским, паном Юремъ, а крайчыл/ н(а)шым, паном Григоремъ - Григоре- вичы Остиковича, о имен(ь)я их: о/ичызные и материзные, и о выслугу. И так есмо сказали: тым вси имен(ь)я мели ил/ на три частим поде- лены быти; а што ся дотычет(ь) тое сумы п(е)н(я)зем, што есмо паном воеводичом на нем сказали, ино мы казали тым делчым их зъ ее третєє части, которая ей достанет(ь), выняти и ошацовати, штобы стало тисечы кои и ста копъ, и полсемы копы гр(ошем), то мело им отделено быт(ь). На што жъ есмо и лист нашъ судовый им дали, и делчыхъ с обу сторон собе на то в нас побрали. То пак, дем, пан крайчый, не ждучы ровнан(ь)я делу в тых именьях, подлугь суда и сказан(ь)я нашого, в ый- менье ее Кгекгужын, которое она по пане своем мает(ь), первей сег(о) был увязал ся, и шкоды великие поделал. И мы посылали тал/ дворанина нашог(о) Ивана Михайловича Басу тых шкодъ ее пописываи/и и ее в тое именье увязати. Ино, дей, панъ Григорей зъ ее делчыми не згожаючысь и повторе приехавшы зъ своими делчыми, в тое именье Кгекгужьтнъ моцъно увязал и через заруки нашы врадника ее выг- нал, и его обрал, и людей ее перебил, и шкоды великим поделалъ, для чого жъ и тепер послали есмо тал/ другог(о) дворанина н(а)шого, и словом о том казали есмо имъ о томъ тобе мовити, и приказали есмо тым вси шкоды пописать), и зас в тое именье Кгекгужын паню воєводиную моцно увязат(ь). А до пановъ вое- водичовъ теж есмо писали, приказуючы им под зарукою н(а)шою, под трима тисячми копъ грошей, ажъбы они в тое именье Кгекгужын
//[196ѵ] ничым ся не уступовалм и дали ей3 во всем покой. А што се дотычет(ь) делу межы ними во всихъ имен(ь)ях, пани воєводиная на то взяла в нас съ своее руки делчыми вас, а панове воеводичы на то собе иншых дельчых взяли.
И штобы вы, обои делчыи, с обу сторон зъгодившы с(я), послали дьяков своих, и име- н(ь)я вси п(а)на Станиславовыи велели пописати: как отчызну, так и материзну, и выслугу. А пани воєводиная и панове воеводичы ма- ют(ь) слугъ своих з дьяки в(а)шими послати. И как тые имен(ь)я попишут(ь), аж бы сте, обославшы, рок положыли и до которого одно- г(о) имен(ь)я на той/ рок зъехали ся и, подлугь тог(о) полису и рейестровъ, абы есте тыи вси имен(ь)я межы ними на три части поделили и поровняли, подлугъ первого суда и сказан(ь)я нашого. А о суму п(е)н(я)зей абы досмотрели и справедливост(ь) вчынили. А што ся доты- чет(ь) тых шкод и боев, и што будет(ь) пан крайчый паней воеводиной поделал, абы теж досмотрели и справедливост(ь) вчынили. А што с права скажете, абы в тую суму пенязей пана крайчого выструтили. А мы до нег(о) писали, абы перед вами стал, а што се доты- чет(ь) заруки н(а)шое, на ком быхмо мели ее смотрет(ь), о то бы есте доведалис(ь) и к нам отписали. Мы будемъ ведат(ь), што маєм с тыл/ учынит(ь).
Писан в Малборку, [1526].
А до панов воеводичов противен взялъ.
Копоть, писар.
228. 	О ловы имен(ь)я п(а)на Юря Илинича Малкоиског(о) з ыменьел/ пана Яна Пенька Лулинол/2, комисыя.
Тыя справы почали ся во Кгданску за писара, пана Коятя. Лиег до г(оспода)р(я), короля, ег(о) м(и)я(ос)ти, в речы, которая ся точыт(ь) межы паномъ Пенкомъ а межы паном Илиничол/, о г суден.
Наяснейшому г(оспо)д(а)ру нашому, м(и)- л(о)стивому Жыкгимонту, з Божеє м(и)л(о)сти королю полскому, великому князю Литовскому и далей.
//[197] *'М(и)л(ос)тивый г(оспо)д(а)ру'1, што ваша м(и)л(ос)ть, г(оспо)д(а)ръ напгь милости¬
192


вый, рачыли писати до нас, слугъ в(а)шое м(и)- л(о)сти, кажучы нал*, абыхмо были судьями з руки пана Яна Петровича Пенка на той копе, которую жъ копу велъ его м(и)л(о)сть с панол* Юремъ, его м(и)л(ос)тью, Ивановичемъ Илинича, маршалъкол* в(а)шое м(и)л(о)сти двойнымъ, старостою берестейскимъ и лиЭскиж, з ымен(ь)я своего Лунина2 о ловы, а пан Юрей, его м(и)л(ос)тъ, з ымен(ь)я своего Малковско- г(о). И рок в(а)ша м(и)л(ос)ть им положили завитый по Светол* Шымане, Юде в трех неделях, же быхмо мы, судьи, на тот рок на тую копу выехали. И писали, в(а)піа м(и)- л(о)сш(ь), до насъ, даючы нал* науку, аж быхмо мы, згодившы с(ь) с обу сторон судьи, и в тол* межы них досмотрели и справедливост(ь) наконецъ вчынили, не откладаючы до в(а)іиое м(и)л(ос)ти, г(оспо)д(а)ра н(а)нюг(о) милост(и- во)го. И мы на росказан(ь)е в(а)пюй м(и)л(ос)- т(и), г(оспо)д(а)ра н(а)пюго м(и)л(ос)т(иво)го, и на писан(ь)е листов в(а)шой м(и)л(ос)ти, с обу сторонъ обославшы с(я), и на тот рокъ, от в[а]шой м(илос)т(и) положоный, на тыи местца выехали и того межы ними смотрели. И пан Юри neped нами покладалъ лист судовый славное памети брата в(а)пюе милости Алексанъдра, короля, его м(и)л(о)сти, иж его м(и)л(ос)ть с паны радами своими матку пана Пенкову, п(а)ни Петровую, с п(а)нол* Или- [ни]чомъ о тые ловы судил. И его м(и)л(ос)ть тые ловы Позалозе присудил. И в тотъ же час, кгды тот лист neped нами вычли, пан Пенко мовил: “Я хочу к тому листу neped г(о)с(по)- д(а)рел*, его м(и)л(ос)тью, мовити”. И мы, суди, то обмовившы, иж ся нал* не годило листа судовог(о) брата в(а)пюй м(и)л(ос)ти ламати, зоставили есмо пана Юря, его м(и)л(ос)ть, при тых ловехъ Позалозе, водле листа судового Александра, короля, его м(и)л(о)ст(и). И лист нашъ судовый з нашыми печат(ь)ми на то есмо п(а)ну Юрю, его м(и)л(ости), дали. А за тыл/, милостивый г(оспо)д(а)ру, мовили межы собою о кгвалты и наездки, и забит(ь)я, и пожоги, и шкоды, который ся имъ стали в тых ловехъ. И мы, судьи, вбачывшы межы ними так великие зайстья и шкодь/, ихъ есмо были в тол* у згоду привели. И то были их м(и)л(ос)ть межы себе опустили. Нижли, милост(ивый) г(оспо)д(а)ру, //[197ѵ] пан Пенко мел половину головщын платити, который
ся ил* стали в тых ловех. И пан Юрий, его м(и)л(ос)іъ, хотел по3 п(а)ну Пенку мети десет чоловеков с тых, которыхъ его м(и)л(ос)тъ менил за отъчычов собе имен(ь)я своег(о) Малков- ског(о) Сеховичов. Яко ж и, в(а)ша м(и)- л(ос)іъ, г(оспо)д(а)ръ напгь милостивый, в листе своел* выписует(ь) имена тых людей Сеховичов. И пан Пенко згодливыл* обычаел* тых людей, который бы ся знали к Сехову роду, хотел без всяког(о) права тыи люди его м(и)- л(о)сти выдат(ь), а который бы ся теж к Сехову роду не знали, онъ тые люди мелъ к праву передъ нами поставити. Какъ же, м(и)л(о)с- тивый г(о)с(по)д(а)ру, панъ Пенко пяти ч(о)- л(о)веков тых, которых его м(и)л(о)сти, пан Юрий, менил собе за отчычов, Сехова роду, перед нами поставил, а трех поведил в ымен(ь)и своил*. И мы тыхъ пяти чоловеков пытали, естли бы они были Сехова роду. И тые люди рекли: “Мы з веков, за отцов и дедовъ, и прадеда нашое(о) пана Пенковы люди лунин- ские2, а не Сехова роду”. И пан Юрий мовил: “Хочу то на них перевести людми своими малъковскими, поплечники их, иж то ест Сехова роду”. Как же, м(и)л(о)ст(ивый) г(о)с- (по)д(а)рю, в тот час пан Юрый, его м(и)- л(ос)іъ, ставилъ передъ нами тридцат душъ - мужыковъ и жонокъ, и детей малыхъ, который хотели на то присягнути, иж то ест, тая пят ч(о)ловеков роду Сехова. И паи Пенько, м(и)- л(ос)тивый г(оспо)д(а)ру, хотечы добыть згоде чынит(ь), тую пят ч[о]ловековъ без всяког(о) права п(а)ну Юръю хотел был выдати, и тые три чоловеки, которыхъ поведил в ымен(ь)и своел*, хотел тежъ ему выдати. А двухъ ч[о]ло- вековъ с тых же десети ч[о]ловеков, о которыхъ вашей м(и)л(ости) панъ Юрий жаловал, пан Пенко нал* поведил, ижъ один змер, а другий - зъбегъ. И естли бы тых двухъ чоловековь дети были, и он тых хотел выдати. И надъ то пан Юрий по пану Пенку хотел мети, абы право на тыи люди свои лунинскии2 дал, о которых и вашей м(и)л(о)сти, г(о)с(по)д(а)ру н(а)шол*у м(и)л(ос)тивол*у, не жаловалъ, и который тежъ в листу в(а)шей м(и)л(о)сти не стоят(ь). И панъ Пенко, подле намовы и зго- дыливого обычая, и на тых людей своих у двух неделях хотел его м(и)л(ос)ти право дати, на которых //[198] бы его м(и)л(ос)ть жаловалъ. Нижли, м(и)л(ос)тивый г(оспода)р(у),
193


панъ Юрий, его м(и)л(ос)/иь, просил в пана Пенька листа вызнаног(о), жебы на тыи люди, которых бы менил Сехова оигродку, право под страченьемъ дал. А естли бы на то/и рокъ зло- жоный - за две недели - на тыи люди права не далъ и ку праву .ихъ не поставил, тогды вже бы, м(и)л(о)стывый г(оспода)р(у), панъ Пеико без всяког(о) права мелъ тыи люди ему выда/ии. И паи Пеико, м(и)л(ос)тивый г(оспо)- д(а)ру, таковог(о) листа на себе ему да/ии не хотел. А за тыл/, м(и)л(ос)тивый г(оспода)р(у), паи Юрий до нас и до пана Пеика дворанина в(а)іной м(и)л(о)сти, пана Мартина Мелешко- вича, с тымъ прислали, есиіли бы паи Пенько такового листа вызнаног(о) на себе да/ии не хотел, тогды панъ Юри/Ї того еднаи(ь)я за една- и(ь)е не приймуе/и(ь). И паи Пеико передъ нал/и рек: “Кгды жъ панъ Юрий, его м(и)- л(ос)ть, тог(о) еднаи(ь)я за едънанье не прий- муе/и(ь), а я тежъ не хочу его мети”. А за тымъ поехал до в(а)іиое м(и)л(ос)ти, г(оспода)- р(а) н(а)шог(о) м(и)л(о)стивого. В(а)ша м(и)- л(ос)ть, рачте о тол/ веда/и(ь) и с тыл/ учы- ни/и(ь), што буде/и(ь) воля в(а)шее м(и)л(о)сти, г(о)с(по)д(а)ра н(а)шог(о) м(и)л(ос)тивог(о).
Писаи у-в Острине, [1526] июн(я) 11 дня.
Слуги в(а)шое м(и)л(о)сти: Але/ссандер Иванович Хо/икевича а Матей 4 Яновичъ Войтеховича'4, а Василей Богдановичъ низ(ко) чо- л(ол/) бю/и(ь).
229. 	Вырок Василю Курокскод/у з братол/ его Юхнол/ Курокскил/ о некоторие люди и зел/ли в Горо деиско л/ повете, в Заполи, также в Пропойскол/ повете - люди и зел/ли Малыи/- ковичи, выслугу отца и браги их
Жыкгимонтъ.
Смотрели есмо тог(о) дела, стояли перед нами очевисто, жаловал нал/ дворанинъ нашъ Василей Курозский на брата своег(о) Юхна Курозского о тол/, шго ж брані нашъ Александеръ, корол, его м(и)л(ос)ть, далъ о/ицу их Григорью Куровскому чотыри ч(о)л(о)веки а две зел/ли пустовских у Городеньскол/ повете, в Заполи, напротизку о/ичызны его, и тежъ которым люди и земли братъ их Анъдрей Чемес выслужыл в Пропойскомь //[198ѵ| повете, на ймя Малышъковичы. Тоиі Юхно Курозский по смерти оиіца и брата их Чемеса тые люди и зел/ли выпросил был в нас на свою одну
парсуну, а его, брата своего, к половицы тое выслуги оптовый и браиіной припусти/ии не хотел. И тоиі Василей Куровский перъвей сего бил намъ чолол/, абыхмо его к той выслузе оиіца и брата их припустили. И мы того Василя к тыл/ людел/ и зел/лямъ, што отег< и братъ ихъ Чемес выслужыл, припустили. И тоиі Юхно его к тому припустимім не хотел. И тыл/и разы они очевисто о тол/ передъ нами мовили. И тоиі Юхно листы-данину брата н(а)шог(о) о/ицу и брату его и нашу данину ему самому, а тоиі Василей - нашъ лис/и-данину, што есмо его к той половицы припустили, - перед нами вказывали.
Ино мы, тог(о) межы ними досмо/ирезшы, того дворанина нашог(о) Василя к половицы тых людей и зел/ль у Городеискомъ повете и в Пропойскомь - к выслузе оиіца и брата ихъ, подле первое данины нашое, припустили: ма- юиі(ь) они тые люди и зел/ли - данину, и теж куплю свою, што будуиі(ь) сами прикупили, наполы розделити и держати, подлугъ першое данины и листовъ брата нашого Алекьсаидра, короля, его м(и)л(о)сти, и н(а)шых, а куплю - водле купли своее.
И на то есмо тому Василю дали сес нашъ листъ з нашою печаиі(ь)ю.
Писаи во Кгданску, под леиі(ы) 1526, м(е- ся)ца июля 8 дня, иидик(т) 14.
Копоиіь, писаръ.
230. 	Literae iudiciales inter nobilės Mązewski Abraam et Dorothea ab vna et Margaretham, Dorotheamque, sororem eius, ab altera partibus pro exdiuisione tertiae partis in bonis Mązenino.
Sigismundus, Dei gratia.
Significamus tenore praesentium et signantium vobis magnifico Nicolao Niemira de Ostromeczin, capitaneo Mielnicensi, nec non generosis Joanni de Sarrahi, iudici, et Petro de ibidem,, subiudici castrensi Melnicensi, quia comparens4 coram Ma- gestate nostra nobiles //[199] Maszenski, heredes de eadem Maszenino Abram et Dorota germani, ab vna et Margaretha Bohdanowna cum sorore
Nr. 228
4-4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) Войтехович Яновича
Nr. 230
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) comparentes
194


sua Dorothea per procuratorem earum nomine Simonem, filium Dorotheae, partibus ab altera causam et controuersiam earum, iamdudum coram diuersis iudicibus et comissarjs nostris ventil- latam, occasione aequalis exdiuisionis terciae sortis in praefatis bonis Maszenino per Abraham et sororem eiusdem Dorotheam ab ipsis Margaretha et Dorothea sororibus abdiuidi petitam et usque modo indecisam pendentem et ad Maiestatem nostram per appellationem deuolutam; conside- rantes inter ipsas partem exinde multa incommo- da fuisse subsecuta cupientesque debitae iusticiae complementum inter easdem facere et sine litibus earum imponere, iussimus processus ab vtraque parte praesentatos coram nobis aperire principali- ter literas iudiciales scriptas pro parte Abrahae et sororis eius Dorotheae tertiam sortem omnium bonorum nihil prorsus excipiendo ab ipsas Marga- retha Bohdanowna et Dorothea sororibus adiudi- cata fuisse ab diuidendum, tamen ex certa commissione nostra domino capitaneo Melnicensi de- mandata comperimus earn ipsam terciae partis abdiuisionem in eisdem bonis et in Ostrów iuxta literas serenissimi olim regis Alecsandri iudic[i]- ales iterum eidem Abrahae et Dorothaee, sorori eius, fuisse adiudicatam; ex aduerso Margaretha et Dorothea sorores impugnando denegabant ipsi Abraham et Dorotheae in Ostrouo diuissionem allegando se exposuisse nonaginta sexagenas grossorum super praefatum Ostrów iudicialiter obten- tum, ad quod iudicium Abraham cum sorore sua eisdem Margarethae et Dorotheae similibus impensis noluisse facere auxilium et proinde non re- positis earum impensis Abraham et sororem eius non esse admittendos ad praefatum Ostrów. Quia vero ex huiusmodi actis et iudicijs praefatas Mar- garetham et Dortheam sorores de impensis occasione Ostrouo factis praefatis iudicibus non comperimus aliquam mencionem fuisse factam, immo verius silentium fuisse praetermissa, propterea ipsum Abraham et sororem eiusdem ab impetitione Margarethae et Dorotheae super impensis minus licite allegantium duximus eos absoluere ac diuisionem iudicialiter inter ipsas partes factam, inhe- rentem literis supra expressi regis, fore approban- dam, que praefatis sororibus Margarethae et Dorotheae idem praemissis silencium imponentes, prout praefatos Abraham et sororem //[199v] eius ad terciam sortem omnium bonorum ab ipsas Margaretha et Dorothea adiudicata fuisse abdiui-
dendo decernentes omnia praesentibus supra expressa perpetue firmitatis robur obtinere et nihilominus actionem denuo submouendam saepe alias przesliadowania et aedifficij hominis dicti Liecz Hliebowicz ac loca earundem arearum curialium additamento medij mansi per Stanislaum et Dorotheam sponte accepto et totaliter viis possesso, sublatis et reiectis omnibus vadijs et paenis occasione praemissorum interpositis ipsis Margaretha et Dorothea denuo persequendo reseruamus.
Datum Gedani, sabbato ante festum Adalber- ti, anno 1526.
Vyzgal.
231. 	Confirmatio Joanni Lusczewski literarum, ad Christophero Abrahae super inuadiationem sortis suae bonorum Lazowo datarum.
Sigismundus.
Significamus et ad notitiam vniuersorum, quibus expedit aut quolibet in futurum expedire poterit, deducimus.
Quia exibitae coram Maiestate nostra regia ex parte nobilis Joannis Lusczewsky, aduocati de Vissokie, erant quondam literae in papiro scriptae et tribus sigillis subappensis munitae, continentes in se invadiationem et inscripcionem bonorum haereditariorum in Latzow per quendam nobilem Christofferum olim Abrahae Mazur filium in quingentis sexagenis grossorum numeri et monetae lithuanicae, ipsi Joanni Luzczewsky inu- adiatorum, supplicatumque Maiestatem nostram est pro parte eiusdem Lusczewsky, quatenus earn ipsam praefatorum bonorum in Lantow inuadiationem auctoritate nostra admittere, approbare et ratificare dignaremur, cuius tenor sequitur et est talis. In nomine Domini, amen. Ego Cristopho- rus, filius olim nobilis Abrahae Mazur, haeres de Lanthow palam et per expressum recognosco et fateor, quia inuadiaui totam suam haereditatem sui patrimonij in et super bonis Laschowo ita longe et late et circumferenter, provt ex antiquo et distincta, et limitata, cum omni re, iure, dominio, nihil excipiendo nec aliquid pro se vsurpando, cum curia et cum omnibus aedificijs, peccoribus et pecudibus, cornutis et non cornutis, bouįbus et vaccis, sijngraphis, equis et equabus, frumentis seminatis et non seminatis, agris, pratis, sijluis, rubetis, fluuijs et eorum decursibus, molendinis et eorum emolimentis, apibus et apestrijs et cum //[200] omnibus* cmetonibus et eorum laboribus,
195


censibus, obuencionibus et cum omnibus prouentibus, quibuscunque nominibus vocitentur seu censeantur, qui humanam industriam excogitari possuntur, nihil pro se et pro suis posteris in eadem haereditate reseruando nec excipiendo. Inuadiaui nobili Joanni Luszczewsky, tenutario bonorum Asakarki et aduocato haereditario in Wisokie, in quinquecenta sexagenarum grossorum lituanicalium, in quemlibet grossum computando per* decem albos. Inuadiaui ab anno ad annum a natiuitate Domini ad ahud, donee exemet et ab isto tempore iam eidem dedi realem et actualem possesionem per ministerialem terrestrem in praefata bona Latowo Mazuri; et praefatus Cris- tophorus fideiusit pacem praefato nobili Joanni Luszczewsky ab omnibus personis propinquis et remotis. Et etiam praefatus Cristophorus submisit se beneuolenter dare pacem praefato Joanni in praefata inuadiacione sub vadio centum sexagenarum lithuanicalium magnifico domino Alberto Gastold et actori quinquaginta sexagenarum grossorum lithuanicalium. Et si praenominatus Joannes Luszczewsky haberetur aliquam impedicio- nem ab aliqua persona et apponeret aliquid de- fendendo praefatam tenutam, tunc praefatus Cristopherus debet ei reponere omnia eius damna ad simplicem eius verbum absque iuramento corporali; et si se dabit citare pro praefatis damnis, tunc debet parere et respondere absque vila repositione termini et satisfacere, recedens a suo iure, in iure terrestri Belscensi etc.
Actum et datum in Latow Mazuri, feria quarta cinerum coram testibus specialiter ad hoc vocatis et rogatis etc., videlicet nobilibus Nicolao, Joanne, filijs olim Alberti Trzezina, haeres de Swiaczko, Dziaczielia et Seraphim, haeres de Dluga Dambrowa, Joanne, haerede de Ramoieso- wo, et plurimorum fide dignorum protunc existentium; eorum testium sigilla ad praefata sunt impraessa ad petitą praefati Cristopheri, dum suo protunc caruit.
Anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo sexto. Nos igitur considerato et bene reuiso inuadiacionis huiusmodi inscriptionis tenore, petitionibus tamquam licitis et rationi ac iuri consonis gratiose annuentes, easdem inuadiationem et inscriptionem in omnibus clausulis, articulis et punctis duximus admittere approbandum //[200v] et ratificandum, provt admittimus et ratificamus tenore praesencium mediante. In cuius rei fidem
et testimonium praesentes literas sigilli nostri submissione iussimus communiri.
Datum Gedani, feria tertia in crastina post festum Sancti Bartolomaei apostoli, anno Domini 15 vigesimo sexto.
Vyzgal.
232. Litterae Siemen Zaba contra Michaelem Matfieiewicz, ad magnificum Albertum Gastold, palatinum Vilnensem, datae.
Sigismundus.
Magnifico Alberto Gastold, palatino Vilnensi etc.
Sinceritati tuae commitimus et mandamus, si saepe vulgatus Szaba Siemień ad instantiam Michaelis Matfieiewicz rebellis reprobatus coram iudicio bannuto ciuitatis nostrae vilnensis parere seu quod hoc ipsum dictaret sufferre nolet, ipsum ad haec astringere faciat et compellat ad perse- quutionem causae et causarum, vsque finałem iuxta informationem officio nostro Vilnensi pro- nunc literaliter iniunctam, subitus etc. Sinceritati itaque tuae eidem mandare velit, ne Michaelem citra haec ne capere, neque verbis neque priuatim seu manifeste dehonestare audeat, nec in singullis insuper habitum facere praesumat sub paena nostra centum ciclorum irremisibiliter extorquendo pro gratia nostra.
Gedani, feria tertia in crastino post festum Sancti Adalberti, anno Domini 1526.
Vyzgal.
233. Literae Michaeli Matfieiowicz in iniuria eius, ab luano Matfieiowicz fratre ex parte aequalis sortis bonorum, ad officium ciuile vilnensem datae.
Sigismundus.
Famatis aduocato, proconsuli et consulibus to- toque officio ciuitatis nostrae vilnensis. Exposuit Maiestati nostrae famatus Michael Matfieiowicz, ciuis noster vilnensis, quod frater eius germanus Jvanus Matfieiowicz retroactis temporibus satis magnam peccuniarum summam aliasque res, mer- ces et debitą, defuncto eorum patre super vtroque iure haereditario deuolutam aequali sorte diui- dendo, suscepit et vt voluit dissipauit in praeiudicium et detrimentum eiusdem fratris sui Michael et citra haec ad hune vt praesumit maiores. Au- tentando vobis itaque mandamusque, quod si sae- ppe dictus Juanus frater eius, Michaele pronunc absente, tunque praeiudicium eiusdem occasione
196


bonorum mobilium et immobilium quodcunque in rerum nunc existentium //[201] personalis1 mortis re successionis quouis modo se intromittere pu- tauit, seu est iudicium auctorum vestrorum, in aliquo sit suffragium, expostulauerit, videlicet est imposterum quicque talium per se ferre voluerit, vt priorą huic Michaeli in nulio hic erant neque futura fieri admittatis et bonis, si vt praehabetum Michaele pronunc absente, Juanus aliqua posside- rit, ex officio vestro Juanum eiciatis et Michaeli in integrum restituatis pacifice possidenda et non procedatis vltra in hanc causam ad aduentum nostrum ad MIagnum] D[ucatum] L[ituaniae], vbi fauente Deo nos ipsi in hac causa iusticiam faciemus condignam.
Datum Gedani, ipso die Sancti Marei, anno 1526.
Istas literas dominus Nicolaus Vyzgal ad se recepit.
234. 	Nobili Sienkoni Stephanowicz ad iudicium terrestre Drogicense quaerella eius contra ibidem literae datae.
Sigismundus.
Generosis Nicolao Vodinsky, iudici, Bartolomeo Pobikrowsky, subiudici terrestri Drogicensi.
Constitutus personaliter coram Maiestate nostra nobilis Sieńko Stephanowicz exposuit in querella contra vos pro eo, quia vos non attendentes inscriptiones actorum libri iudiciorum vestrorum terrestrium, in quibus ipse Sieńko acticatum esse et haeredem se asseruit, quidam nobilis Ossyp Pa- liuchowycz de Lazowo, tredecim partes haereditatis cum vno limetone dieto Straczko cum eius literis ipsi Sienkoni in septuaginta sexagenis grossorum in medijs grossis impignorasset et inuadias- set, provt id in rescripto, ex actis praefati iudicij vestri extracto, sub sigillis vestris coram nobis ex- hibito, ita fieri comperimus; pro qua tandem im- pignoratione cum idem Sieńko a fratre suo patru- eli dieto Steczkone, filio praefati Ossyp, citatus fuisset volens summam impignorationis reponere haereditatem suam redimendo allegassetque non tantam summam, quae in actis continetur, super bona eius sibi iure propinquitatis pertinentia fuisse obligatam, obtinuisset tandem a vobis decretum obligationem summe in actis continentem de- positionibus testium aut actori principali esse comprobandam aut ex aduerso reprobandam. A quo decreto, tanquam inspecto et erroneo, praefatus Sieńko ad Maiestatem nostram prouocare
non distulit //[20 lv] et appellationem prouocauit petens se et causam suam ad nos remitti. Cuius appellationem cum deferre noluissetis, in grauius eius praeiudicium bona praefata partis impignora- tae in Lazow, non reposita summa, admisistis per partem aduersam de facto occupari. Super tandem Maiestati nostrae et super amissione inde perlvctari eius graciose prouideri dignaremur. Nos igitur, animaduertentes petitionem Sienkoni esse licitam ipsumque Sienkonem huiusmodi vero decreto tanquam minus licito et erroneo cognos- centes vehementer fuisse grauatum, non eque omnino ferendo appellanti ad Majestatem nostram defferre contempsisse, admiratique sumus vos velle intelligere depositiones testium potius posse quam libros actorum terrestrium debere valere, cum id a contrario sensu semper intelligen- dum et non ea conditione non modo acta terres- tria, sed neque priuilegia in suo robore consistere possunt. Quapropter significamus et ita fieri et obseruari volumus singulas inscriptiones in libro terrestri acticatas et continentes nulla prorsus ap- probatione debere indigere neque etiam quouis modo testimonio posse reprobari, quibus inspectis et cognitis omnino approbacionis aut reprobacio- nis servata decreuimus libro terrestri semper fore standura. Proinde decretum vestrum, tamque indebite et inofficiose atque errone superposuisse factum, volumus esse omnino irritum et vna rem eamque ipsam pro parte Sienkonis restituimusque in integrum tenore praesentium mediante. Mandamus igitur vobis districte praecipiendo, quatenus vocatis ad sui praesentiam partibus praefatis auditisque earum propositis et responsis, ita vt quidquid praefato Sienkoni occasione praemiso- rum fierit minus licite irrogatum reformetis occu- patamque praefatorum bonorum partem in Lazowo cum reformacione violentae occupacionis restituatis relinquendo eundem Sienkonem in possessione praefatorum bonorum, vt praeferetur in- uadiatorum, pacifica tarn diu, donee eiusdem summa totalli in libro actorum iudicialium obliga- ta per partem integre fuerit et in effectum restitu- ta, secus per gratia nostra non facturi.
Gedani, feria sexta ipso die Sancti Floriani, anno Domini 1526.
Vyczgal.
Sigismundus.
235. 	//[202] Literae quaerellarum Georgij Skir-
197


win contra Joannem Siekierka, ad iudicium terrestre Drogicense emanatae.
Sigismundus.
Nicolao Vodinsky, iudici, et Bartolomeo Pobikrowsky, subiudici terrae Drogicensis. Comparens in praesencia Maiestatis nostrae nobilis Georgius Skirwin graui in querela exposuit contra nobilem Joannem Siekierka, notarium terrestrem, quod praefatus Joannes, notarius, tarn crebris et varijs citationibus ac iuris peracerbis ipsum, vt asseruit minus iuste, ad maxima damna induxisset ac eius bona haereditaria in paenis et perlucris non seruato forsan iuris ordine pretextu iudiciario illicite occupasset et detineret ac majora damna et iniurias in dies continuatim irrogare non vereatur in graue eiusdem Skirwin dispendium et iacturam; supplicavit tandem humiliter Maiestatem nostram, vt de praefato Joanne notario super praemissis mediante iustitia intemeritati eius graciose prouidere dignaremur. Nos igitur permoti tantis querimonijs in fauorem vt credisse oppressi huius et non sine causa in tantam congravaturam cupientes pro debito praeminenciae nostrae vnius cuiusque subditi nostri iustitiae non deesse earn, hanc tantarum querimoniarum eciam debite mo- mentaneorum esse decreuimus; quia vero ex reproductis coram Maiestate nostra ab vtraque parte huius causae processibus cognouimus prolixitate iniuriae extra cognitionem iudicij vestri terrestris non facile posse discutiendum, proinde iam huiusmodi ac totum eius processum inter ipsas partes ab exordio vsque ad decisionem litis vobis et cae- teris assessoribus, de brachio nostro regali ad- iunctis, reuidendum et recognoscendum duximus, comittentes iampridem ipsis assessores causae no- minandos nobiles Joannem Camiensky ,succame- rarium, Jeronimum Rosprind, terrigenas drogi- censes; vobis igitur iudici et subiudici, ac assessoribus superius expressis committimus et mandamus in solidum, quattenus mox visis praesentatio- nibus omnia omni dilacione postposita nullisque diffugijs penitus admissis, vocatis ad sui presen- tiam partibus praefatis auditisque earum proposi- lis et responsis ac reuiso, ac bene recensito ab exordio huius causae toto processu, cognoscatis, oberrata aut praetermissa reformetis, constituto- que possessione praefatorum bonorum minus lici- te fuisse //[202v] ablata ipsi Skirwien restituatis et quidquid iustum cognoueritis literis et processibus non pertinentibus ab vtraque parte acceptis et
reiectis, deffiniatis et decidatis, ad finem debitum imponatis, facientes id quod decreueritis sub paenis nostris, quibus ipsis partibus firmiter obseruari, ne deinceps super praemissis ad nos querimo- nia praeferratur, quas absque molestia ferre non possumus, pro gratia.
Gedani, ipso die Sancti Floriani, anno Domini 1526.
Vyzgal.
236. 	Confirmatio Adae Choreczki literarum adiudicatoriaerum [sic] super domum Vilnae.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lituaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiaeque etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, quod coram Maiestate nostra personaliter constitutus famatus Adam Horeczky, ciuis vilnensis, maritus olim Annae, filiae Janconis, ciuis vilnensis, suo et filiae suae notae Barbarae, ex eadem Anna vxore legittima genitae, exhibuit coram nobis acta acticata binumque processum et duas sententias definitiuas, sigillis subimpressis commissariorum nostrorum infrascriptorum munitas et obstinatas, occasione vnius medietatis lapi- deae, in platea castrensi Vilnae consistente, tarn iure ciuili bannito vilnensi, tanquam in foro competenti, in prima, quam per eosdem commissarios nostros in eisdaem instantijs pro parte suprascripti Adae et olim Annae, vxoris eius, atque contra et aduersus prouidum Folfangum Siegel, aurificem et ciuem vilnensem, latas ac promulgatas, supplicans easdem sententias atque totum in eiusmodi causa processum, in eadem causa habitum, per nos non tantum approbari, confirmari et ratificari, sed est debitae exequutioni demandari. Quarum quidem sententiarum, vt totum processum causa breuitatis obmittamus, tenores sequuntur et sunt tales. Ėt primo tenor primae sententiae, in iure ciuili banito vilnensi latae, de verbo ad verbum est talis. Domini residentes vnacum iudicio presidentibus, videlicet scabinis et iudice, auditis, visis et recensitis // [203] partium1 praedictarum propositis, responsis et allegationibus in praesentia partium ipsorum iudicialiter comparentium, sentenciauerunt in hune modum. Quandoquidem ex quo vna medietas domus praedictae per olim Kachnam Vincentio, frat- ri Volfgangi, resignata apparet, altera vero medietas domus eiusdem sit libera et pertineat ad ipsam Annam actricem, super quae quidem alteram me-
198


dietatem Volfgangus nullum ius sibi competens ostendit, et ex quo ipsa Anna actrix summam peccuniae iuxta taxam, ipsa tunc pupilla existente super haereditate sua factam, suscipere recusatur, sed haereditatem suam perveniens ad aetatem perfec- tam repetit et ex quo concordia inter partes easdem ad finem et effectum non est deducta, extunc huiusmodi medietatem domus, tanquam haereditatem suam propriam et liberam, Anna ipsa actrix habere et possidere debet, et Volfgangus ei de huiusmodi medietate domus ex nunc cedere tenetur. Et quia actrix ipsa venditionem et resigna- tionem alterius medietatis eiusdem domus illegiti- mas et indebitas esse allegat dictaeque Kachnae resignatrici nullum desuper ius nec auctoritatem aliquam competijsse praetendit, ideo partibus ipsis ius integrum et actionem super huiusmodi medietate dictae domus reliqua saluam reseruauerunt. Qua quidem sententia audita partes ipsae postu- lauerunt et obtinuerunt licentiam abscedendum ad colloquendum et demum habita mora in collo- quendo rediendo ad iudicium actis gratijs iuri pars actorea sententiam huiusmodi suscepit et dedit consignari earn. Rex vero seu respondens, videlicet Volfgangus, huiusmodi sententiam suscipere recusauit et appellauit ab eadem ad Maiestatem regiam, cui appellationi reuerenter delatum est, anno eodem feria 2-da post tertiam dominicam adu- entus Domini proxima iudicium banitum opportu- num tentum est per dominum aduocatum et scabinos. Comparens coram eodem iudicio bannito Volfgangus Siegel inhaerendo appellationi suae supra contentae ac ad prosecutionem eiusmodi re- formauit sibi terminum ad diem vlteriorem. Ita quidem, si infra sex septimanas //[203v] proxime sequentes emendationem huiusmodi sententiae a Maiestate regia non attulerit, vt infra alias sex et tandem esset infra lertias sex hebdomadas id facere possit, vt est infra parte ad id citata, super quo dedit judicio memoriale, quod susceptum est extunc ex actis scabinatus judicij banniti ciuitatis vilnensis et concordat in toto cum suo originali ad verbum. Tenore vero secundae sententiae, vigore commissionis nostrae per appellationem praefati Volfgangi ad nos factam a nobis obtentae, sequitur et est talis. Nos, Joannes ex ducibus Lituaniae, Dei gratia electus confirmatus Vilnensis, et Johannes Philipowicz, Dei gratia episcopus Kyouiensis, iudices commissarij per sĮacram] rĮegiam] M[aiesta- tem], dominum nostrum clementissimum, causae
et partibus infrascriptis dati et deputati, notum facimus per praesentes. Quia dum inter honestam Annam, vxorem nobilis Adae Goreczky, ex vna et Volfgangum Siegel, ciuem vilnensem, occasione domus Jancenis, in platea castrensi ciuitatis Vilnensis post obitum Janconis, ciuis vilnensis, prius eius derelicti, parte ex altera causa verteretur per tempus longum, non sine magno dispendio partium in iure ac officio Vilnensi ventilata esset, deinde ad presentiam Maiestatis regiae judicij que suae M[aiestati] appellatum foret; sacra tandem M[aiestas] varijs curis in consultando tractando- que maiora et vrgentia reipublicae negotia occupa- ta et propter celeriorem suae M[aiestatis] ex hinc egressum cognitioni eiusdem minime intendere va- lens, causam ipsam appellationis cum eius toto effectu audiendam, cognoscendam, examinandam, terminandam de praefata causa faciendam per literas suae M[aiestatis] committere dignata est. Nos mandatis suae MIaiestatis] r[egiae] provt de- cet parere volentes, vocatis ad se partibus vtrisque, auditis et summopere pensatis, diligenter et debite reuisis partium vtriusque et perlectis iuribus iudicij banniti ciuitatis Vilnensis, Deum et iustitiam prae oculis habentes, hanc sententiam nostram defini- tiuam super sententiam aduocati et scabinorum Vilnensium de forma iuris, maydburgensis ėdimus et tulimus. Quandoquidem honesta Anna, vxor Adae Goreczky, expetit domum paternam, iuxta quod in actis vilnensibus latius continetur, post mortem olim Janconis, patris sui, relictam, ad quam //[204] domum1 affirmat se ius hereditarium iuxta sua munimenta et documenta, quae coram iudicio nostro commissariali sub sigillis ciuitatis Vilnensis reposuerat, vbi tunc ius ciuile bannitum vilnense vna cum consulatu praefatae Annae mediam domum, quam Volfgangus possidet, adiudicauit et pro alia media domus actionem sibi rese- ruauit. Quam sententiam dominorum scabinorum praefatus Volfgangus pro iure non susceptam, vt iuris est, appellavit ad s[uam] MIaiestatem]. Extunc praefatum Volfgangum, ciuem vilnensem, inuenimus seu decreuimus male euocasse et appel- lasse, cassando et annullando praefatam appellationem dicti Volfgangi et sententiam dominorum scabinorum Vilnensium approbamus, ratificamus et confirmamus, decernentes auctoritate nostra commissariali in suo robore permansuram de forma iuris ciuilis maydburgensis. Quam sententiam praefati domini commissarij per se non pronun-
199


ciauerunt, sed in rotulo sub sigillis eius clausam et sigillatam aduocato et scabinis iudicibus, de quibus est appellatum, miserunt et in praesentia partium pronunciari mandauerunt. Extractum ex actis dominorum commissariorum et concordat cum suo originali, in cuius fidem et testimonium sigilla su- arum paternitatum praesentibus sunt subimpressa. Tenor vero commissionis nostrae, de qua supra fit mentio, est talis. Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae ect., dominus et haeres, Joanni Vilnensi et Joanni Kyouiensi, episcopis, sincere nobis dilectis, fauorem regium. Reuerendi patres etc. Deuoluta est per appellationem causa famati Adae consor- tisque suae legittimae cuiusdam domus Vilnensis occasione contra famatum Volfgangum Siegel, au- rificem vilnensem, iamdudum intentata de iudicio ciuili vilnensi ad nostram M[aiestatem] r[egiam], cuius appellationis cognomini intendere ad praesens nequentes, s[inceritatibus] v[estris], de quorum integritate confidimus, iudicium eius rei cóm- mittendum censuimus commitimusque praesentibus mandauimus, quatenus vocata ad se parte vtraque praefata visisque actis et meritis causae praedictae, id quod iustum fuerit in causa huiusmodi inter partes easdem vite nostra decernatis faciendum id quod decreuerint a parte vtraque firmiter et inuiolabiliter obseruari, secus non factu- rae s[inceritates] vĮestrae] pro gratia nostra. // [204v]
Datum in villa nostra Rudniki, feria quarta proxima post dominicam 2-am aduentus Domini, anno eiusdem 1522. Commissio propria s[acrae] M[aiestatis] r[egiae].
Nos, itaque Sigismundus, rex Poloniae4 et magnus dux Lituaniae, praefatis supplicationibus ipsius Adae ceu iustis permoti, reuiso et debite re- censito processu toto, in eiusmodi causa coram vtrisque iudicibus vtpote ordinarijs. et commissarijs facto, attendentes tam ipsum processum totum, quam praeinsertas sententias duas iuste, iuridice et legittime fuisse latas, ipsas vnacum toto earum processu in omnibus punctis, clausulis, articulis et condicionibus totoque earum tenore approbandas, ratificandas et confirmandas duximus ac de certa ratione et gratia nostra regia approbamus, confirmamus et ratificamus, decernentes eas valere ac firmum et inuiolabile robur obtinere aeuiterne, imponentes ipsi Volfgango et suae legittimae po- steritati perpetuum praedicta medietate praedictae domus lapideae silentium, ad quam ipsum
Adam Goreczky et filiam eius Barbaram intromit- tendos decreuimus et decernimus per ipsos pacifice possidendam, vendendam et in vsus suos conu- ertendam, tenore praesentium mediante in perpetuum. In cuius rei testimonium sigillum nostrum praesentibus est subappensum.
Actum et datum Cracouiae, feria quinta Sancti Lucae Euangelistae, anno Domini 1526, regni vero nostri vigesimo. Praesentibus: reuerendo ac magnifico et generosis Joanne ex ducibus Lituaniae, Vilnensi, et Laurentio Myedzyelyeski, Ca- mienecensi, episcopis, atque Georgio Slucensi, duce, et Joanne Hornostai, tenutario in D[o]rszu- niszki et secretario nostro ruteno, et alijs, quam plurimis fide dignis circa praemissa.
SĮacra] r[egia] M[aiestas] manu sua, propria praesens priuilegium subscripsit.
A isto priuilegio Adae accepit tres sexagenas.
Sigismundus etc.
237. 	//[205] Literae ad iudicium terrestre Drogicense in causa Georgy Skirwin cum Joanne Siekierka, circa quaedam vadium et iniurias emanatae.
Sigismundus etc.
Ad iudicium terrestre Drogicense.
Causa per appellationem ad nostram Maiestatem deuoluta pro parte nobilis Georgy Skyrwien a quodam decreto vestro, ad instantiam nobilis Joannis Siekierka, notarij terrae Drogicensis, per vos edito, occasione quorundam vadiorum super diffamationibus ac alijs quibuslibet iniurijs inter ipsas partes, auctoritate Majestatis nostrae inter- positorum, et quod praefatus Joannes Siekierka ad iudicium vestrum citato praefato Skyrwien pro- posuisset eundem Skyrwien excessisse mandatum nostrum ex eo, quia ipse Skyrwien coram iudicio vestro praefatum notarium verbis iniuriosis et bo- nae famae eius derogatorijs affecisset, petijsset- que eundem Skyrwien mediante decreto vestro in paenis trium millium sexagenarum grossorum vadiorum nobis soluendorum incidisse declarari. Cumque ab eiusmodi decreto appellatum fuisse comparentibus coram Maiestate nostra partibus vtrisque pars appellans humiliter suplicavit Maiestatem nostram, quatenus de praemissis indempti- tatibus eius graciose prouidere dignaremur. Nos
Nr. 236
* Pabraukta (Подчеркнуто).
200


itaque cupientes vnicuique subditorum nostrorum aequalem iustiam fieri, reuiso et bene recensito literarum vadij nostri et tandem decreti vestri tenore, comperimus vos secus in hac causa proces- sisse quam literae vadij interpositi sonarent; cuius vadij transmissione per vos cognita decretum huiusmodi recens constat Maiestati nostrae fuisse reseruatum. Proinde Skyrwin ab huiusmodi vestro decreto, tanquam minus licite facto, absoluimus sententiamusque vestram in hac parte irritam et nulliter esse factam pronunciamus; quia vero inter ipsas partes actio famosa intenta esse compe- ritur, quam nostrae cognitioni reseruandam esse duximus, attendentes potissimam eo statuto, quo dum de fama alicuius agitur, absente parte incul- pata prosecutio nulla valida esse potest, eandem actionem ad faelicem aduentum nostrum in L[ituaniam] suspendimus cognoscendum, et nihilominus vobis committimus et mandamus, quatenus vocatis ad sui praesentiam partibus praefatis, auctoritate nostra inhibeatis eisdem sub paenis super expressis, ne se vicfesim quouis modo infa- mare aut inter se iniurias inferre audeant pro gratia nostra.
Datum Gedani, feria sexta ipso die Sancti Floriani, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo sexto.
Vyczgal.
238. 	//[205v] Literae ad officium ciuile vilnense datae conciui vilnensi Stanislao Siromiathnik pro restitutione domus illius per aduocatum Vilnensem Nikiel Procopowicz cuidam Bogussio Minczuk, quasi absque vilo iure intromissione traditae.
Sigismundus etc.
Famatis proconsuljbus et consulibus ciuitatis Vilnensis.
Exposuit hie nobis graui in quaerela famatus Stanislaus Seromyatnik, vester conciuis et subditus noster, quod aduocatus noster Michel Proco- powycz cuidam Bohussio Mynczuk, etiam conciui vestro, in domum ipsius haereditariam eo tunc absente intromissionem dedisset ac de effecto eundem Bohussium intromisisset ipso Stanislao non concitato neque aliquo iure legittime conuic- to hue absque aliqua iuris cognicione per haecque sibi fecisset tamquam homini possesionato praeiudicium et damnum non mediocrem, protenderit- que et leuitatem magnam, quam de iure sibi face¬
re minime licuisset, super quo M[aiestatem] n[os- tram] humiliter cum instantia supplicavit earn rem cum praedicto aduocato, tamquam official!, et ipso Bohusio, tamquam parte, sibi de remedio iustitiae oportuno per nos prouideri. Nos tandem sup- pliciis eius attendentes b[enigno] m[odo] et causam considerantes insuper, quod nulius res alte- rius et bona, praesertim haereditaria, sine cognitione iuridica ac examine iudiciario ac sine legittima citatione occupare et possidere deberet, vobis in commissionem dantes districte mandamus, quatenus cognito, ita esse vt exposuit, eundem Stanislaum in ipsius domum haereditariam eiusque pristinam possessionem ante omnia restituatis et restitui faciatis, non obstante praedicta intromissione aduocati tamquam extraordinaria, re- seruata tamen actione iuridica eidem Bohusio, si quam praetendit habere contra praefatum Stanislaum. Qua possessione sibi restituta eundem aduocatum, qui ita excessit contra suum officium, ac ipsum Bohusium ad satisfactionem, dampnis et pro leuitate ipsius Stanislai, sibi exin- de factis, et per eum coram vobis exponendis secundum exigentiam iuris vestri ciuilis vestro ex officio consulari apellatis et asternugatis sic et non aliter non facturi.
Datum Gedani, feria 2-da ipsa die Rogatio- num, anno Domini 1526.
Vyczgal
239. 	Literae ad iudicium terrestre Drogicense in causa Bartholomaei Poniatowski cum Joan- nae Siekierki emanatae.
Sigismundus etc.
Generosis Nicolao Vodinsky, iudici, et Bartho- lomeo Pobikrowsky, subiudici.
Questum est mĮaiestati] nostrae nomine nobilis Bartholomeo Poniatowsky, quo libito vos vertente lite et causa inter ipsum tamquam citatum et generosum Jo[a]nnem de //[206] Siekierki1, notarium terrestrem Drogicensem, actorem in iudicio vestro Drogicensi terrestri, mota occasione alius debiti afferti ex re cuiusdam cirographi, per eundem notarium sibi Bartolomeo intentatam, decreuistis eidem notario lucrum et solutionem eius debiti absque quouis iuramento non obstantibus ipsius Bartolomaei allegationibus, quod debitum in literis cirographi expressi, per eum notarium in iudicium vestrum reproducti, ipse Bartolomeus sibi tenere negabat, imo literas huiusmodi
201


cirographi tamquam cartam priuatam in iudicio locum habere non debere allegabat. Et dum. ipse a sententia vestra ad Maiestatem nostram appel- labat tamquam ad superiorem iudicem, quod nemini denegandum est, tunc vos eidem appellationem denegastis et non admisistis, quod contra vos ministeriali et nobilibus tunc temporis protestatus esset provt ministerialis cum nobilibus coram Maiestate nostra praemissa hie fieri recognouerunt, quod nos non grato animo suscipimus, quoniam defensio iuridica nemini est deneganda et vnicui- que in causis tarn paruis quam magnis a quolibet grauamine sit via libera ad iudicem superiorem appellandi. Mandamus, quatenus hanc ipsam causam in eo punctu, vt in sua essentia est, cum eius effectu vsque ad faelicem aduentum nostrum in Magnum Ducatum Lithwaniae ingressum suspen- datis; praerogatis partibus praedictis certum terminum coram nobis praefigimus, vbi nos protunc auditis earum partium propositionibus et reuisis decernemus id, quod iuris et iustitiae erit, aliter non facturi.
Cracouiae, feria sexta in die Sancti Andreae apostoli, anno Domini 1526.
240. 	В справе меща/жи вилея(ь)ское Сеяковое Аядреевича з братол/ ее Жданол/ о третюю час7(ь) все/(о) имея(ь)я отчизны и материзны их
Жыкгимоя/и.
Войту места Вилея(ь)ског(о) и бурмистрол/, и радцамъ.
Што перво сего, какъ будучы нал/ в Пе/ири- кове, присудили есмо мещаяце вилея(ь)ской Сеньковой Анъдреевича Гаяце третюю час/и(ь) именья о/ичыз//[206ѵ]ного и материзного о/и бра/и(ь)и ее Ждана взя/ии, положызшы в дел то все, подлугъ права, што она о/и отъца и о/и ма/ики своее, замужъ идучы, взяла. А што ся дотыче/и(ь) кграды, и мы то дали имъ до васъ, до нрава в(а)шого, ажбы есте тую кграду межы ними розделили, подлугъ права в(а)шог(о) Маи/иборского. И вы, дей, имъ в томъ кояца не вчынили. А потол/ мужъ ее Сеяко жаловалъ нал/, ижъ вы бороните жоне его тое третєє части имея(ь)я, подле сказанья нашого, дати и кграды, што бы мело на жону его прийти, выдати ей не кажете. И мы о тол/ до васъ писали, ажъбы есте то/и дел казали ил/ учы- ни/и(ь) и кграду жоне его выдати, подле права
Маи/иборского. Какъ же, дей, вой/и почалъ был вжо то/и дел чынить, нижли потол/ писалъ к намъ воевода вилея(ь)ский, канцлер напгь, староста бел(ь)ский и мозырский, пая Олбрахтъ Мартиновичъ Кгаштолтъ, за тымъ Жданол/, ижъ ему в тол/ кривда ся великая дее/и(ь), бо, дей, ачъ-колвекь в праве Маи/иборскомъ кграда ма- е/и(ь) бы/и(ь) на дочку, а кгарветь2 - на с(ы)на, але, дей, вы и за предковъ, и за н(а)шог(о), дей, щасного пановая(ь)я, какъ вамъ право Маи/иборское дано, такъ завжды именье, как о/ицозское, такъ и материзну, и всякий речы на розный части деливали, ажъ и до тых ча- соз, а дол/, дей, бывало шацують, а сыя сплачы- вае/и(ь). Нижли, дей, тыми разы тыи члояки почали на Ждану уставля/и(ь), которими ся, дей, есте передъ тыл/ не справовали, а ес/или бы тыи члояки им одныл/ нине почати и вдела- ны были, было бы то ему с криздою. Яко жъ мы на оя час писали были до вас, ажбы есте вси речы: о/ицовскии и материзныи, рухомыи и нерухомыи, зложызшы все. на одно мес/ицо, казали поделити подле давног(о) в(а)шог(о) звычаю. Ино тыми разы очевисто Ждая с Пе/и- рол/ здесе, передъ нами, о томъ мовили. Жданъ - таки допиралъ се, бы тотъ дел межы ними был деленъ, водле стародавных обычаевъ: яко сес/ирал/, так и бра/и(ь)и. Как же и вы о тол/ до насъ за нил/ писали, чолол/ бьючы, абыхмо такъ вчынили. Нижли мы, какъ первей, так и тепер вырокомъ н(а)шыл/ г(оспо)д(а)ръскил/ такъ знашли: ачъ-кольвек вы передъ тымъ, водле звычаю своего в томъ //[207] справовали ся, и хто3 хотел того вжыва/ии, тот вжывалъ. А тот Сенко и Петръ, не хотячы в томъ звычаю быти, а хотячы вжывати права Маи/иборского, видячы свое шкодное, втекли ся до насъ, г(оспо)д(а)ра, абыхмо тог(о) делу не зсказы- вали мети подле стародавъныхъ обычаез, лечъ водле права их Маи/иборского, которое есмо вамъ и всему месту на то дали. И хотя тые члояки перед тымъ у васъ были, а кгды есмо ихъ в то/и час были не по/ивердили, не мяли бы/и(ь) держаны и тепер. Какъ есмо сказали и зоставили того Сеяка и Пе/ира при первшыхъ листехъ нашыхъ и делу их, и водле права Маи/иборского.
Прото, приказуел/ вамъ, ажъбы есте тыи речы, которых буде/и(ь) не делоно2, казали межы ними поделити, подле сказая(ь)я и выроку
202


н(а)шог(о) первого, абы была выдана кграда на девки, а кгарветъ2 - на с(ы)на. А што ся дотычетъ дол/у о/ица Жданова, Пе/иръ здесе, перед нами, ошацовал за /яриста копъ грошей, яко жъ и Жданъ на то призволилъ. И в том они с обу сторонъ згоду межы себе вчынили. Ждан свою час/и(ь) тог(о) дому ему спустилъ, а Петр и зъ Сонком маютъ ему да/и(ь) за его часть сто копъ грошей, кроти его будованья, а тот домъ к своей руце, олиж отъложывшы первей тую сто копъ грошей и накладъ Ждановъ, маю/и(ь) мети. Нижли Жданъ мовил о свой наклад и будоване, што он вже после о/ица своего на то/и доти наложыл: “Первые, дей, делчые шацовали того накладу моего и будован(ь)я одно сорок копъ грошей, ямъ, дей, тог(о) не принялъ, бо, дей, есми выи/шей тое сорока кои грошей на то/и доти наложыл, деве- носто копъ грошей”. Где жъ Петр к тому мо- вилъ: “Мы, дей, не казали тобе на то/и домъ накладати. Сати, дей, ты своею волею то вчынил”. И Жданъ зася мовил: “Я, дей, на то/и доти накладал з дозволеньети и волею Сенко- вою и жоны его, сестри моее, Ганны. И даю ся в тоти на нихъ и на их присягу”.
Ино мы о тоти межы ними так знашли: ес/или тотъ Сенько зъ своею жоною на тоти присягнутъ, ижъ то/и домъ на //[207ѵ] кладати и будова/ии ему не дозволяли, тогды Ждан то/и накладъ свой и будованъе, што вышей сорока копъ менил, мае/и(ь) трати/ии. А ес/или ж бы Сенко на тоти и з жоною своею не присягнулъ, а то сознали, же дозволили ему в тоти дому будовати, тогды Сенько и Пе/иръ тыи п(е)н(я)- зи, што онъ буде/и(ь) прибудовалъ зъ ихъ дозволеньети, маю/и(ь) ему заплати/ии, а онъ тую сорок копъ грошей, што тые делчыи первей за накладъ его на то/и доти шацовали. Ес/или ся Ждану увиди/и(ь), ижъ то шацовали не с кривдою его а то прийметь, тогды тот Сенко и Петръ маю/и(ь) тую сорокъ копъ грошей ему заплати/ии, водле шацован(ь)я ихъ первого. Пак лиж ся Ждану в тоти кривда увиди/и(ь), ижъ то не добре іцацовали, они зася маю/и(ь) на то взяти собе тых же перъвшых делчых своих, а к тому, хто ити с обу сторон буде/и(ь) любъ, и то/и накладъ, и будован(ь)е, што Ждан вже после о/ица своего на то/и домъ наложыл, ма- ю/и(ь) предся ошацова/и(ь) и, водлугъ тог(о) шацунку, маю/и(ь) Сенко а Пе/иръ Ждану на¬
кладъ его плати/ии. Яко жъ с обу сторонъ взяли в нас на то делчыхъ: Жданъ взялъ зъ своей руки Якуба Бабича а Ермолу Слотовича, а Яна Толстика, а Гриня, писара, а Петръ зъ своей руки взялъ дворанина нашого Саву а радецъ места Виленьског(о) - Пе/ира Станкевича а Михайла Матьфеевича, а мещанъ ви- лен(ь)скихъ - Дашка Семеновича а Волфанта, золотара, а Яна, кравца, а Якуба, аптекара.
К тому мовили передъ нами о братику и о перстень, а о шубъку одамашъковую - черле- ную. Жданъ поведил: “Тии, дей, речы ма/ика моя, умираючы, дали мне, абыхя от нее даровалъ жону свою, што жъ, дей, то сведомо сестре моей Ганце”. Где жъ мовил Пе/иръ: “Мы о томъ не ведаемъ, наги ся, дей, в тоти кривда дее/и(ь)”. Ино мы и в тол/ межы ними такъ знашли: абы есте тое сестри его Ганки опытали, ес/или бы она то знала, ижъ тыти Ждана ма/ика даровала, и вы бы сестроти его приказали, ажъ- бы они то/и даръ матчинъ ему выдали, //[208] кроме делу. Пакъ, лиж бы тая сестра его то- г(о) зна/и(ь) не хотела, и онъ мае/и(ь) в томъ ся з нею правомъ обыходи/и(ь), водле права в(а)шого.
А што ся дотычетъ перстеней, который суть на ратушы, и вы бы такъ вчынили: который были перстени о/ица его, вы бы тыи перстени Ждану подавали, а который были перстени ма/ики его, и, вы бы, то сестрал/ его подавали, и вси тыи речы межы ними бы есте розделили, и в тол/ ся с ними справовали, подлугъ первого и теперешнего сказан(ь)я и выроку нашого г(о)с(по)д(а)ръского, и, водлугъ права Маи/иборского. А какъ в томъ ся межы собою розделять и конецъ вчыня/и(ь), тогды впередъ маете ся в таковыхъ речах справова/ии и радить, водле стародавныхъ своихъ обычаевъ и водле по/иверженья н(а)шого, которое есмо вамъ всимъ на то во Кгданску дали.
Писанъ в Кракове, 1527, ген(вара) 29 [день], индих(т) 15.
Петр В тое ЖЪ СЛОВО ВЗЯЛ5 другий лис/и.
Иваижо Горностай, писар, намес/иникь дор- ш (уни/иски й).
241. 	Folfangi.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis et singulis.
23.801
203


Quia controuersiae, inter olim Annam, vxorem Adae, tanquam actricem nunc vero eius filiam Barbaram et ipsum Adam, patrem eius, ab vna et inter Volfgangum Siegel, ciues vilnenses, partibus ab altera occasione domus, Vilnae in platea castrensi sitae, quam ipse Volfgangus modo inhabitat et quam a fundamentis muro erexit, iamdudum tarn coram Maiestate nostra quam coram iudicio ciuili vilnensi atque etiam commissariali agitatae et vertente, finem debitum et iustitiae complementum imponere cupientes, sic in primis in eadem causa perloquendum et tandem iustitiae deffiniendum duximus, ex quo nascitur haec ipsa causa inter superscriptas partes. Primum ad ius ciuile vilnense erat introducta in eoque //[208v] ventilata, praecticata et per sententiam defini- tiuam vsque decisa, quae tunc fuerat pro parte ipsius olim Annae, vxoris Adae, et aduersus Volfgangum lata, a qua ipse sentiens se grauatum ad nostram Maiestatem appellauerat judiciumque eiusmodi appellationi ad nos factae, vti par est, detulerat, quod et prosecutus est infra fatalia de- cemocto hebdomadarum seu pro termino praefi- xarum, in qua quidem causa sententiam nostram pro parte sui et contra praedictam Annam, vxorem Adae, idem Volfgangus per reprobationem sententiae ciuilis a nobis reportauerat. Verum quia ipse Adam novae vxoris suae non contentus de eiusmodi sententia nostra, contra eum et vxorem suam lata, surrepticiter obtinuerat commissionis nostrae literas de cancelliaria nostra super reuerendos patres dominos Janusium Vilnensem et Johannem Kyowensem, episcopos, tandemque commissionem prosequutus est et per ipsos judices commissarios prosequi procurauit priusquam ipse Volfgangus infra fatalia appellationis sententiam a nobis reportasset, propter quod Volfgangus posteaquam praedictam Annam ad praesentiam commissariorum vocatus esset, respondere nolluit protestans et allegans se stare sublui- tione appellationis, quam pro termino affuturo vtrisque partibus ex iure ciuili assignato prosequi vellet tanquam actor coram Maiestate nostra, provt prosecutus est et sententiam a nobis pro se reportauit atque inhibitiones4 nostrae literas ad eosdem judices commissarios obtinuit, quibus mandaueramus strictissime inhibentes, quatenus se ab executione commissionis excaneret5 nec ad excutionem illius procedere praesumerent, quandoquidem causa appellationis praedicta per nos¬
tram Maiestatem sit decisa per improbationem sententiae iuris ciuilis nec potuit cuique alteri committi ad instantiam partis appellatae, cum pars appellans, cuius intereat, huiusce modi causam coram nobis prosequuta est, decreueramus- que per eandem inhibitionem nostram id totum nullius roboris et momenti esse, quicquid per ipsos commissarios in eadem causa factum ac defi- nitum fuisset contra ipsam inhibitionem nostram. Verum quia ipsi commissarij non curantes eiusmodi inhibitionem nostram processerunt in eadem causa et per suam diffinitiuam approbave- runt sententiam ciuilem, contra ipsum Volfgangum latam, et quia post eiusmodi sententiam nostram, de anno Domini millessimo quingentessimo vigessimo tertio latam, ipse Volfgangus vigore eiusdem sententiae nostrae fuit in pacifica possessione ipsius domus, pro qua agetur controuersia, hucvsque et praesertim ad comparitionemque sabbati ante Sanctae Barbarae, anni Domini nuliesimi quingentesimi vigesimi sexti, //[209] *'quo die supra*1 scriptus Adam caepit iterum ipsum Volfgangum inquietare et ipsum de medietate dictae domus nixus est eijcere vigore confirmationis nostrae, quam a nobis per insufficientem narra- tionem obtinuit, quoniam veniens hue ad nos Cra- couiam feria quarta ad diem Sancti Lucae Euangelistae proxime preteritum narrauerat nobis in absentia alterius partis, quando nullum terminum ad id ex iure praefinitum habuit, quia iuste et legittime obtinuisset ducis sententias contra ipsum Volfgangum in eadem causa, vnam in iure ciuili bannito vilnensi, alteram in iudicio commissariali pro sua et olim Annae vxoris suae parte, et ibidem suplicauit nobis, vt easdem vtrasque sententias, pro parte ipsius latas, atque totum processum in eius modi causa habitum confirmaremus, approbaremus et debitae exequutioni demanda- remus. Subticuit autem, quod nos illas sententias vtrasque, pro parte eius et vxoris suae latas, irri- taremus, cassaremus et nullius roboris esse decer- neremus, veluti in grauamen et contra iuris maid- burgensis dispositionem atque iusticiam ipsius Volfgangi latas, quod per tantum tempus obliui- oni tradideramus. Propter quam nos ipsius Adae Nr. 241
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) inhibitionis
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) cxaucrcant
204


erroneam narrationem, cui credideramus per obli- uionem sententiae nostrae, confirmaueramus sibi easdem, duas sententias, per nos prius sic vt prae- missum est cassatas, quas et debitae executioni per speciales nostras literas demandari famatis aduocato, proconsuli et consulibus perceperamus. Cum itaque ipsi consules ad executionem earundem literarum, contra ius ac surrepticiter per Adam obtentarum, procedere voluissent accersito ad sui praesenciam praefato Volfgango, mandantes ei, vt cederet ipsi Adae et filiae suae Barbame de medietate domus lapidaeae iuxta literas confirmationis nostrae et mandatorum nostrorum, ipse autem Volfgangus de dicta domus medietate noluit cedere nec intromissionem admittere tu- tans se sententia nostra, pro parte ipsius per nos prius lata, et allegans causas et rogationes iustas ac legittimas, propter quas eiusmodi intromissionem admittere3 de iure non deberit, et propterea ad nostram Maiestatem appellauerit atque eiusmodi appellationi terminum sibi praefigi petijt. Consulatus autem tali appellationi deffe- rentes, vti par est, terminum partibus //[209v] vt- risque* ad sex septimanas praefixerunt coram nobis legittime ac peremptorie comparendi, qui quidem terminus cadebat ad festum SIanctae] Priscae proxime preteritum, in quo Volfgangus ipse personaliter coram Maiestate nostra comparens reproduxit totum processum, in eadem causa coram consulatu per eius modi intromissione habitum simulque totum prosessum in omnibus ins- tantijs factum, et sententias, quocumque modo latas, atque omnes et singulas literas, prius in eadem causa a nobis emanatas, petens se conseruari circa sententiam, per nos pro parte eius latam, sententias vero vtrasque, tam in iudicio ciuili vilnensi quam commissariali pro parte ipsius Adae et vxoris eius exorbitanter latas, iuxta vim prioris sententiae nostrae cassari, annulari et in nihilum redigi non obstante confirmatione nostra, per ipsium Adam a nobis surreptice obtenta. Nos itaque in eodem appellationis termino expectan- tes ipsum Adam et non comparentem, licet debu- erimus eum tunc contumacem pronunciare atque in lucro et amissione totius causae condemnare, tamen vltra iuris formam expectauimus eum vsque ad hodiernum diem datae praesencium, quod fecimus ex gratia nostra pro lucidiori aequitate. Cum autem huevsque non comparuisset, solicitan- te et petente ipso Volfgango sibi ministrari iusti¬
tiam praedictumque Adam non comparentem tarn in lucro quam in amissione condemnari. Nos vero, formam iuris tandem in hoc seruantes, eundem Adam et eius filiam tanquam iuri contumacem et in termino peremptorio appellationis officiose assignato non comparentem decreuimus et praesentibus decernimus in sua causa praedictae domus occasione totaliter cecidisse et remisisse, relinquentes ipsum Volfgangum circa pacificam possessionem domus praedictae, quam post priorem nostram sententiam perlatam per quatuor annos in pace et quiete tenuit et cui sententiae ipse Adam cum Anna consorte sua satis non fecit, illam suscipiendo pro iure, propter quod ipsis Adae et filiae suae imponimus silentium perpetuum, comprobantes et affirmantes nostram priorem sententiam, occasione dictae3 domus pro parte Volfgangi Schlegel2 dudum latam. Sententias autem duas, tarn per iudicium Vilnensem quam commissariale nolliter et de facto pro parte ipsius Adae et vxoris eius latas, vnacum confirmatione earum surrepticiter et per erroneam narrationem a nobis vltimo obtentas, tanquam nullas iurique et iustitiae minus consonas cassamus et // [210] annihilamus1, decernentes illas nullius esse vigoris et momenti nunc et in perpetuum praesenti nostro regio decreto mediante, vigore cuius ipse Volfgangus sua domo praefata perpetue et haereditariae cum sua posteritate, vt fui debet, et cum eadem disponere poterit pro arbilrio suae voluntatis, omni impeditione et contradictione vlteriore praefati Adae et Barbarae filiae eius ces- sante. Sententia priori nostra pro vtraque parte illesa conseruata, partem tamen contumacem3 in expresis condemnantes, itaque volumus et mandamus, vt praesens nostrum decretum per quid habet iudicium seu officium debitae suae executioni totiens quotiens opus fuerit demandari. Harum quibus sigillum nostrum praesentibus est subappensum testimonio literarum.
Datum Cracouiae, feria 2-da, post festum Purificationis Mariae, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo septimo, regni vigesimo primo.
t
f
242. 	Пилгносг(ь) за апеляцыею земля дорогид- килл Яна Сокерки з Скирвиномъ.
В Кракове, ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1527, м(еся)ца фев(раля) 28 дея(ь), индик(т) 15.
З росказа//(ь)я воеводы поло^кого, старосты
23*
205


дорогицкого, пана Петра Станиславивича2 [Кишки], а подскарбего зел/ского, маршалъка и писара, старость/ слонил/ског(о) и каменец- кого, пана Богуша.
Што апелевал был Юрий Скирвия с права земли Дорогицкое, которое мелъ с писарел/ земскимъ Янал/ Сокиръкою о увязая(ь)е о шест волок на Сокеркахъ, и право имъ зложыло рок перед короля, его м(и)л(о)сіъ, обема сторонамъ стати по Святой Якгнешце в шести неделях. И писар Сокерка на тот рок стал, Скирвия Юрий не сталъ, и король, его м(и)л(ос)ть, зася отослал ихъ до их права и казал в тол/ праву поступоват(ь), подлугъ Статуту4.
//[210ѵ] Жыкгимоят.
243. 	Ареяда ваячосного Дорогидкого мещанол/ судомирскил/ Вербицкимъ на три годы.
Воеводе полоцкому, старосте дорогицкому, пану Петру Станиславовичу [Кишке], а без бытности его м(и)л(о)сти самого, ино его наместнику дорогиницкому2, а маршалку н(а)шо- му, старосте мелницкому, п[а]ну Немире Гри- маличу, а наместнику берестейскому Оникею Горностаевичу и иншым тмъстнихом н(а)шыл/ берестейскил/, хто потол/ будет(ь) от насъ Бе- рестей держати, и мытникомъ н(а)шыл/ берестейскил/: князскил/ и паньскимъ, и войту, и бурмистрол/, и радцал/, и всимъ мещанол/ берестейскимъ.
Продали есмо ваячосное Дорогицкое мещаномъ места Судомирского: Балцерю а Яну Веръбицкому, на три годы. Мают(ь) намъ в кождый годъ до скарбу нашог(о) давати по сту копъ грошей литовъское личбы. А рокъ ил/ - om сег(о) прийдучог(о) Середопост(ь)я, што мает(ь) выйти иядикта пятогонадцат, отъ которого ч(а)су мают(ь) они почати тое вая- чусное на нас заведати и деръжати, до того ж року о Середопост(ь)и иядикта первого4. А какъ полгода выдержавшы, маютъ намъ половицу п(е)н(я)зей дати, а в кождый годъ по тому жъ мают(ь) давати. Нижли тыми ч(а)сы о Велицедни прийдучол/ мают(ь) нал/ дати початку - пятдесят копъ грошей. А прото, чый-колвекъ трафты пойдут(ь) рекою Бугол/ з ваячусомъ а с клепъками, и смолою, а с попе- ломъ, приказуел/ вамъ, ажъбы есте тыл/ мещанол/ на них om ста ваячусу и клепокъ а om ланіту смолы и попелу брати не заборонили,
по тому жъ, какъ и Михел, жыд, бирал. И в томъ бы есте имъ кривды жадное не чынили и om кривдъ бы есте ихъ боронили, и пропущали бы есте трафты без кождое зачепки ажъ до Мазовецкое границы. А хто бы мелъ листы нашы на то волные а безмытные и с подписи руки н(а)шое, они мают(ь) с ведомол/ войского дорогицкого то у рейстры вписыват(ь), а мы ил/ то маел/ в тую жъ суму отручати. А што ся дотычет(ь) промыты, маютъ они //[211] половицу нал/ дават(ь), а половицу на себе брат(ь), водле давного обычая.
На што жъ мы ил/ и листъ нашъ дали с подъписю руки н(а)шое.
Писая у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1527, м(еся)ц(а) марц(а) 4 [день], иядикт 15.
В тол/ листе рука королевская.
Богушъ, подскар(бий).
244. 	Жыдове берестеяскоя, погорелыд/, о бра- я(ь)е мы гл о г воза по полтрошу поспол з мещаны берестеяскиляя и о вживая(ь)е всил пожигкоя и гаядлевъ, теж яко и мещаяе.
Били нал/ чолол/ жыдова н(а)шы берестейские вси о тол/, што есмо первей сег(о) з ласки н(а)шое г(оспо)д(а)ръское всил/ мещанол/ берестейскимъ - як хрестьяньству, такъ и жыдове, которые з Божого допущея(ь)я погорели - дали есмо ил/ мыто брат(ь) от воза по полъ- гроша ку споможея(ь)ю месту н(а)шому и имъ самыл/, которыл/ же мытол/ росказали есмо имъ без кривды делити ся, якъ хрестьяньству, такъ и жыдове. Яко жъ есмо ил/ на то и лист нашъ дали. Ино, дей, мещане берестейские тое мыто собе берутъ, а ил/ дельницы жадное ихъ с тог(о) мыта давати не хотятъ, о чол/ жо есмо первей сего писали до наместника на тот час от нас берестейского Оникея Горностаевича, абы оя, того доведавшы ся, естли бы мещане к тому мыту жыдову в делъ не припустили, мы были казали ему в тое мыто жыдову увязати. Оя,
Nr. 242
4 B. neužbaigta. Lapo apačioje tam tikras reklamantas kitai b. Оранда мещая судомирскихъ užbrauktas (Д. явно неокончено. В конце л. своего рода рекламант к следующему д. Qp&Hj& ъяеш&н судомирскихъ зачеркнут).
Nr. 243
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) третьего
206


водле росказанья н(а)іного, их в тое мыто увязал и листъ свой увяжчый имъ на то дал, который же они лист его тыхъ ч(а)совъ передъ нами вказывали, и били наги чолол/, абыхмо ил/ на то дали нашъ листъ. И мы их на чо- ломъбы/и(ь)е то вчынили: дали есмо им на то напгь лис/и, нехай они посполъ з мещаны н(а)- шыми берестейскими того мыта, по полгроша от воза, свою делницу на себе беру/и(ь) и того с ними вживають, водле перъвое данины и листовъ н(а)шых и водле увяжчого тог(о)-то намес/иника н(а)шог(о) берестейског(о) Оникея Горностаевича.
И теж били нал/ чолол/ тые жъ жыдова нашы //[211ѵ] берестейский о тол/, што первей сего дали есмо им поспол же з местомъ ВСИХЪ ПОЖЫ/ИКОВЪ вжыва/ии - куплями и ремеслы, чыл/ бы ся одно МОГЛИ пожывить, што жъ есмо им и в привильи н(а)шомъ выписали, абыхъмо их и теперь при тол/ зоставили, водле привиля н(а)шого.
И мы их при томъ зоставили: маюиг(ь) они посполъ з местол/ всих пожы/иковъ вжыва/и(ь), водле привиля н(а)шог(о), который есмо им на то дали.
Писаи в Кракове, под ле/и(ы) Божог(о) на- рожеи(ь)я 1527, м(е)с(я)ца марц(а) 12 деи(ь), иидик(т) 15.
Богушъ, подскарбий.
245. 	Nuszewszky cum Siekierka
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis harum notitiam habituris, quia dum in praesentiam deuoluta esset per appellationem ad nostram regiam Maiestatem causa inter nobiles Paulum Nuszewszky, appellantem, ab vna et Joannem Siekierką, notarium terrestrem Drogicensem, tamquam actorem, ab altera partibus et hoc a iudicio castrensi Drogicensi iniuriarum ver- balium diffamatariarum hinc inde illatarum vtra- rumque partium praefatarum, coram Maiestate nostra regia comparentium, ex quorum propositionibus et responsis comperimus processum iuris huiusmodi causae ad nos devolutae latius oblo- quente memoratas iniurias ex personis alienis fuisse et esse temere et indigne obiectas. Quapropter nos et vt tanquam iudex appellationis de consilio iurisperitorum dominorum consiliariorum nostrorum, protunc lateri nostro regio assisten- tium, decreuimus decemimusque praefatas iniu¬
rias diffamatorias nullas et inualidas esse nulliusque momenti, totum hune processum et decretum huiusmodi causae, in actis castrensis Drogicensis regestratum, vna cum omnibus paenis et vadijs, in eadem causa quolibet latis et decretis, et omnia in eis contenta paenitus extinguentes, cassantes et mortificantes provt cassamus, mortificamus et ex- tinguimus, decernentes obiectiones huiusmodi criminales, hinc inde vicissim factas, vtrique ipsorum collitigantium supra expressorum eisdem ac eorum bonae famae nunc et //[212] 1_in poste- runr1 eorumque posteris minime nocituras, praefatum Paulum appellantem ab instantia notarij liberum et iustum decreuimus omniaque lucra in huiusmodi tam totumque processum de libris castrensibus describendum et cassandum, mediante decreto nostro regio tenore praesentium. Harum quibus sigillum nostrum praesentibus est subimpressum literarum.
Datum Cracowiae, in conuencione generali, feria sexta proxima, post dominicam Inuocauit, anno Domini 1527, regni vero nostri, anno vigesimo primo.
246. 	Привилея мещанину виленьскому Яну3 Ба- ла/ну на добровольное мешкая(ь)е в месте Ви- лея(ь)скол/ и зажива#(ь)е всяких водностея и свобод местъских.
Жыкгимои/и.
Чынил/ знаменито симъ нашымъ листол/ и далей.
Бил нал/ чолол/ мещанин виленьский Яи Миколаевич Балашъ и поведил перед нами, иж дедъ и отеі< его были звеку данники нашы г(о)с(по)д(а)ръскии двора нашог(о) Роконътис- ког(о) в селе Роконътискол/, в Койрянех, которое ж село дали есмо подскарбему зел/скому, небожчыку п(а)ну Авраму Езофовичу; и ои, дей, пришол до места нашог(о) Вилеи(ь)ского в молодости своей еще за брата н(а)шог(о), славное паме/ии Александра, короля, его м(и)- л(о)сти, и тамъ в месте Вилеи(ь)скол/ збудовалъ собе две каменицы и, будучы в тол/ месте н(а)шол/, нал/, г(о)(спо)д(а)ру, служы/и(ь) и всякие платы н(а)шы посполъ з мещаны вилеи(ь)- скими нал/ плати/и(ь). А такъ, дей, панъ Янъ и з братомъ своимъ - Аврамовичы, и теж о/ичыл/ их Светицъкий хотя/и(ь) его гамова/и(ь) и с тог(о) места нашог(о) выводити. Какъ же и мещане виленьские, бурмисътры: Харитои
207


Хатутии а Анъдрей Миколаевичъ Великая Голова, поведили перед нами, иж он пришол до места нашог(о) Виленьског(о) еще за брата на- шог(о) Александра, короля, его м(и)л(о)сть, и, будучы в месте н(а)шол/, межы ними ся добре заховалъ и вбудовал. И бил Haw чолол/, абыхмо его в месте нашомъ Вилен(ь)скол/ мещанинол/ вчынили и ему в месте н(а)шол/ межы мещаны нашыми доброво//[212ѵ]леньство во всем пали: купецкими ся реими обыходинг(ь) и купъчынін по тому, как и иншыи мещане н(а)шы ви- лен(ь)скии, и тым-то привилемъ н(а)шымъ его быхмо вмо/<нили и от нихъ вызволили.
А прото, кгды жъ он с предковъ своихъ ч(о)л(о)векъ напгь, а пришол за насъ до места н(а)шог(о) Виленьског(о) еще за брата н(а)- шог(о) Алексанъдра, короля, его м(и)л(о)сти; а передъ тымъ з давныхъ ч(а)совъ за предъковъ н(а)шых: и за оніца, и брата нашого, славное памети Казимира и Александра, королей, их м(и)л(ость)3, так бывало, ижъ волно кождому ч(о)л(о)веку не толко н(а)шому, але князскому, панскому до месть нашыхъ приходині(ь) и за нами мешкані(ь), тых людей прихожых з месть н(а)шых николи не выдавано, а з нашых селъ такъже волно бывало людел/ до месні князскихъ и панских приходити и за нами мешканіи, а прото, коли ся тая реи так в собе маеиі(ь) - и за предъковъ н(а)шых, ихъ м(и)л(о)сти, такъ бывало, 4'а онъ'4 ч(о)л(о)векь с предъковъ своих нашъ, а пришол еще за брата н(а)шог(о) Александра, короля, его м(и)л(о)сть, до места нашо- г(о) Вилен(ь)ьского, мы з ласки нашое на его3 чолол/битье то вчынили: зоставуемъ его добровольныя/ ч(е)л(о)векол/, мещанинол/ н(а)шыл/ виленьскил/, и даел/ ему доброволеньство в месте н(а)шол/ Вилен(ь)скол/ меи/ка/ии и посполъ з мещаны купъчы/ии и купецтвом ся во всел/ обыходині(ь) по тому, какъ и иншыи мещане н(а)шы вилен(ь)скии купъчать. И тымъ-то при- вильемъ н(а)шымъ даемъ ему мо/< и вмоцняел/ его, и отъ всего гамованья его вызволяел/, не маеть его нихто: ни панъ Янъ, ани бра/и(ь)я его - Аврамовичы, ани о/ичыл/ ихъ Светащкий ни в чомъ найдовати и гамовати.
А на тверъдосні(ь) того и печа/и(ь) н(а)шу казали есмо привесити к сему н(а)шому листу.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) 1527 м(еся)ца апрел(я) 11 [день], индик(т) 15.
В тол/ листе рука королевская.
Богушъ, подскар(бий) зем(ский).
In nomine...5
247. 	//[213] Confirmatio concordiae inter honorabilem Leonardum, plebanum Sancti Joannis Vilnae, et communitatem Vilnensem super certis obligationibus, prouentibus et alijs rebus, ecclesiae eius Sancti Joannis factae.
In nomine Domini, amen.
Ad perpetuam rei memoriam.
Nos, Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Samo- gitiae, Mazouiaeque etc., dominus et heres.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis et singulis praesentibus et futuris, harum notitiam habituris, quod coram Maiestate nostra nomine proconsulum et consulum ciuitatis nostrae vilnensis exhibitae sunt literae pargame- neae, sigillis subappensis arbitrorum infrascrip- torum obsignatae, concordiam, inter honorabilem Leonardum, plebanum Sancti Joannis, ibidem Vilnae iuris patronatus nostri ab vna et ipsos proconsules et consules totamque communitatem eiusdem ciuitatis partibus ab altera super certis obligationibus, prouentibus et alijs rebus eiusdem ecclesiae autentice factam, in se continentes, simulque supplicatum est nobis, vt eas, veluti patronus eiusdem ecclesiae, approbare, ratificare et confirmare dignaremur. Quarum literarum tenor de verbo ad verbum sequitur et est talis. In nomine Domini amen. Sub anno natiuitatis eiusdem millesimo quingentesimo vigesimo primo jndic- cione nona, pontificatus Sanctissimi in Christo patris, domini et domini Leonis, diuina proui- dentia papae decimi, anno ipsius octauo, die mar- tis, nona mensis aprilis in ciuitate Vilnensi, in curia plebanali penes cimiterium ecclesiae paro- chialis Sancti Joannis, in stuba alba maiori, ex opposite castri situata, in mei notarij publici et testium infra scriptorum, ad hoc vocaterum et ro- gatorum, praesencia personaliter constituti venerabilis dominus Leonardus Rodianus, ecclesiae parochialis Sancti Joannis Vilnensis rector, ex vna et famati domini Andreas Mikolaiewycz, Jacobus Babicz, Georgius Odwiernik, Nicolaus Mischus,
Nr. 246
4-4 Pakartota, pirmas įrašas užbrauktas (Повторено, первая надпись зачеркнута).
5 Tam tikras reklamantas kitai b. (Своего рода рекламами к следующему д.).
208


Hanus Czarny, Gregorius et Georgius Mickowicz, Stephanus Sieromietnik, Nicolaus Volk, Petrus Laurin, proconsules et consules ciuitatis Vilnensis, suo et domini aduocati totiusque consulatus ciuitatis et communitatis antedictae nominibus partibus ex altera, volentes, vt asseruerunt, lites, anfractus amputare et actam concordiam amica- bileque componnendam devenjre, de et super litibus, questionibus, controuersijs et dispendijs omnibusque et singulis causis inter //[213v] ipsos1 coram iudicibus commissarijs, tam per sedem apostolicam quam regiam Maiestatem et loci or- dinarium datis et deputatis, et quibuscunque alijs auditoribus iudicibus siue commissarijs pro et super certis iniurijs, damnis ecclesiae et plebano praefatis quocumque illatis et inserentes regimi- neque et bono ordine in dicta ecclesia Sancti Joannis et reparacionis eiusdem faciendae alijsque rebus hinc inde tunc datis exhibitis atque productis, lacius deductis et praemissorum occasione motis et actu pendentibus, finem imponere dic- tasque lites, questiones contrauersias, discordias et differencias, vt praemittitur subortas, in toto extinguere et integraliter, concordare, at etiam quae in posterum suboriri possunt totaliter com- placere, ac laboribus et expensis parere cupientes, omnibus et melioribus modo, via, iure, causa, stilo et forma, quibus melius et efficacius potuerunt et debuerunt, non coacti, non compulsi aut aliqua sinistra machinatione circumuenientes, sed sponte, libere gratis ex certis eorum scientijs ac pro- prijs et spontaneis voluntatibus maturisque deli- berationibus et consilijs praehabitis compromi- serunt ac de alto et basso compromissum fecerunt et conuenerunt et qualiter ipsorum hominibus, quibus super et proprijs compromisit et conuenit venerabiles ac egregios viros, dominos Nicolaum Viezgala, sedis apostolicae protonotarium, de- canum Albertum de Rozan, Martinum, doctorem 3*vtriusque iuris*3, canonicos Vilnenses Stanislaum de Casmicz in ibidem Sancti Leonardi praepositum, Valentinum de Poznian, medicinae doctores, tanquam in arbitros, arbitratores, et arnica- biles compositores praesentes dantes et conceden- tes eisdem dominis arbitris, arbitratoribus et ami- cabilibus compositoribus pienam liberam et omni- modam potestatem et auctoritatem ac speciale et generale mandatis laudandi et terminandi omnes et singulas lites, questiones, controuersias, discordias et differencias praedictas, occasione praemis¬
sorum inter dietas partes subortas, pro vt eis vide- retur expediendum iuris ordine, seruato vel non seruato verbo, vt in scriptis omni solennitate omissa quolibetcunque et qualitercunque ac arbi- trandi, arbitramentandi, componendi, laudandi perpetuamque concordiam faciendi ac finem dictis litibus imponendi. Promiserunt insuper dictae partes manu stipulata michi, notario publico in- frascripto tanquam publicae et autenticae personae solenniter stipulanti et recipiente vice et nomine omnium et singulorum, quorum interest aut interesse poterit, quolibet in futurum praefati domini plebanus et consules compromittentes, vt eorum quolibet etiam nominibus, quibus super prae- misit se gratum, ratum atque //[214] firmum1 perpetue id totum habituri, quidquid per dictos dominos arbitros arbitratores et amicabiles compositores compromissi huiusmodi vigore ordina- tum laudatum, sententiatum, arbitratum, diffini- tum et pronuntiatum fuerit et contra huiusmodi arbitramentum siue arbitralem sententiam per se et alium seu alios publice et occulte, directe et in- directe, quouis quesito colore et ingenio nulio vnquam tempore dicere, facere et venire de iure et de facto, neque a sententia huiusmodi appellare siue prouocare, neque in arbitrium boni viri se re- duci facere aut reducere sub paena mille flore- norum auri boni et iusti ponderis, medium ter- cium pro ecclesia cathedrali, medium tertium centum florenorum pro ecclesia porochiali Sancti Joannis Vilnensi, medium alterum centum pro episcopo Vilnensi centum pro arbitris, pro parte concordiam arbitrariam et praemissa tenenti residuum centum per partem contrauenientem irremi- sibiliter soluendorum et applicandorum. Pro quibus omnibus et singulis sic tenendum, obseruan- dum, adimplendum et paena huiusmodi meren- dum contrauencionis praefatae partes obligarun- tur se et bona sua mobilia et immobilia, praesencia et futura iurisdictioni ordinariae, per quam volunt se cogi et compelli vsque ad obseruatio- nem omnium et singulorum praemissorum, sup- posuerunt et submitterunt; renuntiantes hinc inde dicti domini compromittendum omnibus et singulis exceptionibus, dolis malis, vi metus, frau dis in factum actioni non sic celebrat conuentus, nec sibi traditae putatae praemissionis et compromissionis aliter fuisse dictum quam scriptum, et ego at etiam omnibus et singulis exceptionibus, actioni- bus iuris et facti expfessis et non expressis, quibus
209


contra praemissa aut aliquod praemissorum di- cere, facere seu venire possunt, vt se in aliquo defended vel tueri. Quibus omnibus et singulis hie specifice et expresse renunciare voluerunt et re- nunciarunt, ac si de eius omnibus et singulis spe- cificam et expressam fecissent mentionem et eisdem renunciassent, et specialiter iurisditionem ge- neraliter renunciatorum non valere, nisi proces- seret specialis et expraessae; promisserunt hinc inde per super dietas paenas se nunquam contra praemissa et aliquod eorum attentare siue suffra- gium reuocare. Super quibus omnibus et singulis praemissis dicti domini compromittentes a me notario publico infra scripto petierunt publicum fieri et confici instrumentum. Acta sunt hec anno in- dictionis //[214v] pontificae, eo die, mense, quibus supra, praesentibus honorabilibus et honestis dominis Antonio et Boguslao, praesbiteris, Joanne de Cracouia, Venceslao de Mischogola, notarijs publicis, Johanne, companatore, et Martino, laico testibus circa praemissa. Tandem anno indictionis, quibus super duodecima mensis aprilis, in ciuitate vilnensi et in curia domini decani prefati, in stuba alba, in notarij publici infrascripti et testium ad hoc vocatorum et rogatorum praesencia praefatus dominus Nicolaus, decanus, protonotarius sedis apostolicae, arbiter de consensu et voluntate aliorum arbitrium, in praesencia aduocati Vilnensis et partium saepe dictorum sententiam arbitrariam in scriptis tulit et pronunciauit in hune que sequitur modum. Christi nomine inuocato solum Deum praeoculis habentes per hanc nostram sententiam arbitrariam, quam de iurisperitorum consilio ma- turaque deliberatione, intra nos vbique partium libero consensu habitis ferimus, in his scriptis in causa et causis inter venerabilem dominum Leonardum Rhodianum, ecclesiae parochialis Sancti Joannis Vilnae rectorem, ex vna et famatos dominos Nicolaum, aduocatum, Jacobum Babicz, Andream Mykolaiewicz, Georgium Odwiernik, vt supra, partibus ex altera coram nobis Nicolao Viezgal etc., vt supra, arbitris judicibus, turn ex commissione illustris ac reuerendissimi domini Joannis ex ducibus Lituaniae, Dei gratia episcopi Vilnensis, turn partium praedictarum consesu datis et deputatis, et electis, proinde et super regi- mine bono in dicta ecclesia faciendo et supplendo in eadem de factibus alijsque rebus inferius dudu- cendis et illorum occasione vertendo seu verten- tibus, per ea, que ex actis vtriusque partis coram
nobis productis, propositionibus et responsis, hinc inde factis, vidimus, legimus, audiuimus et cognouimus, dicimus, declaramus, diffinimus, et arbit- ramur, diffiniendumque et arbitrandum volentes et desiderantes lites, causas, questiones contra- uersias subortas et quouis modo suboriri possint inter eas de vt super praemissis, omnibusque et singulis causis inter ipsos coram iudicibus com- missarijs, tarn per sedem apostolicam, quam regiam Maiestatem et loci ordinarios datis et deputatis, et alijs quibuscunque iudicibus, auditoribus siue commissarijs praemissorum et infrascriptorum occasione //[215] 1_et actu'1 pendentibus, ami- cabiliter deduci ac pro quiete cuiuslibet ipsorum, vt grauaminibus et laboribus, et expensis, quos propterea subirę oporteret parcere possent, et ad pristinam amicitiam deuenire. Pronuntiamus lites ipsas et causas, inter partes praefatas motas, in primis mortificare omnia et singula testamenta et legata mobilia seu transitoria per fratres frater- nitatis Sancti Joannis quandolibet facta pro fab- rica ecclesiae Sancti Joannis conuertenda oblatio- nibus rectorem seu plebanum concernendo, quod sibi et non alteri cedere debent nec non perpetuis legatis dictae fraternitatis et, vt fundatis anniuer- sariorum factis et fiendis, quae pro fraternitate huiusmodi perpetue spectare debent, dumtaxat exceptis caetera aut legata pro praefata ecclesia facta et fienda ad nullum praeter ecclesiae vsum conuertenda sint, legata vero quaequidem plebano facta eidem ac alijs pro tempore existentibus habere et repetere licebit; quaequidem testamenta, legata in ecclesia immobilia, praescripta ecclesiae et fraternitati facta et fienda, caeterosque prouentus, ad dictam ecclesiam Sancti Joannis spectantes, victrici ecclesiae repetant et exigant ad thesaurumque ecclesiae reponant, ad quern the- saurum tres habeant claues, vna apud plebanum pro tempore existente, secunda apud consulatum et tertia apud victricos, qui victrici peccunias de thesauro pro vsu ecclesiae, vbi opus fuerit, de consilio et consensu dominorum plebani et consulates conuertantur, etiam iuxta voluntatem tes- tatoris; victricos autem vnum plebanus et alium consulatus futuris perpetuis temporibus ex gremio consilij bene possessionatos eligant, qui sic electi anno quolibet de perceptis et expositis plebano, consulibus pienam et integram faciant rogationem in loco per ipsos eligendo; seniores fraternitatis consulatus eligat iuxta antiquam consuetudinem
210


in curia et in domo plebanali, quos seniores de legatis mobilibus praefatis plebano et consulibus faciendam rogationem astringimus; de priuata autem et speciali rogatione, inter seniores et fratres fraternitatis fienda, plebanus se non intromittat; de prouentibus autem ex sacello infra //[215v] smouocz, polonicum videlicet et lituanicum, vict- rici de vino, ture et carbonibus prouideant et quod supererit ad vsum ecclesiae, provt plebano et consulibus visum fuerit, exponant; ad possessionem vero domus, in emiterio dictae ecclesiae sumptibus fraternitatis muro aedificatam, seniores, fraternitatis totiusque; fraternitatem realem et actualem perpetue tenendo restituimus, nihi- lominus ipsa fraternitas pro adiutorio domus per plebanum pro vicarijs ecclesiae aedificandae decern millia laterum, medium alterum centum ce- menti tunnas dare tenetur; rectorem autem schole plebanus et consulatus inuicem eligant perpetue, quern sic electo plebano pro tempore existenti praesentent, qui sibi in omnibus licitis et honestis obedire debet et eundem inquietum, rebellem, et [si] inobediens fuerit, plebano alienare licebit; sacrista per plebanum, campanator per consula- tum eligantur fide digni. Caeterum proventum ex scabellis per priuatas personas pro sui deuolu- cione indicta, etiam aedificato et aedificando, el a vendicione candellarum prouenientia victrici exi- gant et ad vsum ecclesiae iuxta aliarum ecclesia- rum consuetudinem conuertant. De locis autem ad sepelienda funera mortuorum victrici prouideant, a quibus et peccuniam repetant pro vsuque ecclesiae conuertant, quae funera, si per solos scholares ad ecclesiam seu locum sepulcri condu- cuntur, tres grossos, si cum sacerdotibus et plebano processionaliter, a paupere ad minus grossi sex, a diuite ad minus duodecim; sine vero plebano a processione per presbiteres, in qua plebanus seu ipsius comendarius legittimus non fuerit im- pediens negocijs, a paupere quatuor, a diuite ad minus sex grossis persoluantur. A negotijs autem tam diuitis quam pauperis indistincte grossi duodecim, a salue vnus grossus solui debentur; a psalterio et conductu provt quis cum plebano faci- lius conuenire posset, vero turn per ciues praeter scolares parrochiae ad legendum psalterium reci- pialur; tecturae vero funerum ex auro argentorum textiles aut sericeo cuiusuis generis ab extraneis medium, a ciuibus totum victrici recipiant et ad fabricam ecclesiae aut alios vsus conuertant, provt
plebano et consulibus visum fuerit; caetera vero, vt sunt eque locidices, pannum, tela et alia huiusmodi, praeter vestes sericeas, plebanus pro tempore existens recipiet pro vsu beneplacito conuer- tendo; et a funeris exequiis per ecclesias ab anno factis plebanus solo gaudebit offertorio; omnes aut candelas postawniki krączone esset circa funera mortuorum oblatus post funerum sepulturam et exequiis quadragesimisque et tricesimis //[216] peractis victrici recipiant et de his residuoque, quod a paschali candela supererit, maius altare et vbi opus fuerit prouideant. Alias autem candelas, quae ex deuolutione per Christi fideles offeruntur singulis diebus, plebanus tollat et recipiat pro vsu suo; candelam vero paschalem victrici ex compo- sitione ciuium ad eandem prouideant, quae continue circa altare maius per annum stare debet. Praedicatores vero plebanus - Lituanum, consulatus - Polonum idoneos prouidere tenebuntur. Organista autem gaudebit solario. Circa columba- rivm plebanus domus ciuium cum honesta familia intret, qui ipsos et illorum familiam non irritent, quern honeste ciues tamque suum pastorem excipient et iuxta antiquam consuetudinem ipsi tribu- ant Missae aut a prima vsque ad summam in dicta ecclesia continuo celebrentur, vnus praesbijter post alium, quem ordinem plebanus, pro tempore existens, prouidere tenebitur. De pulsalibus vero a ciuibus medium pro fabrica ecclesiae et medium pro plebano cedere debebitur. Ab extraneis vero plebanus, pro tempore existens, totum percipiet. Quae omnia supradicta per partes praefatas inuiolabiliter perpetue obseruari volumus sub paenis, in compromisso superius descriptis, lauda- musque et deffinimus, arbitramur, pronuntiamus et mandamus hac nostra sententia arbitraria mediante, cuius sententiae nobis et domino episcopo praefato reseruamus interpretacionem. Quam quidem sententiam arbitrariam reuerendissimus dominus episcopus Vilnensis, superarbiter in omnibus articulis, punctis et clausulis confirmauit, approbauit, ratificauit et futuris perpetuis tempo- ribus sub censuris ecclesiasticis et paenis praefatis firmiter obseruare mandauit, articulo de proces- sionibus, dum funera mortuorum ducuntur, siue plebanus intererit, siue non, duodecim grossorum solui voluit, duntaxat excepto. Super quibus omnibus praemissis dictae partes petierunt a me, no- tario publico, desuper publica confici instrumentą. Acta sunt haec anno jndictionis pontificatus, de
211


quibus super praesentibus reuerendis dominis Joannes Philipowicz, Dei gratia electo confirmato Kyowiensi, custode Joanne Siluio Amato, vtriusque doctore, magnifico Stanislao Dambrowka, canonicis Vilnensibus, Joanne et Venceslao, notarijs publicis, testibus ad praemissa vocatis atque eo rogatis.
Nos itaque Sigismundus, Dei gratia rex // [216v] Poloniae et magnus dux praefatus, attendentes prius šertam concordiam autentice, iuste ac provide factam fuisse, in earn, vti patronus illius ecclesiae Sancti Johannis Vilnensis consen- cientes, earn de certa scientia et gratia nostra approbandam et confirmandam duximus, appro- bamusque et confirmamus, praesentibus decernentes earn in omnibus punctis, articulis et conditionibus atque toto eius tenore valere et robur perpetue inuiolabilisque firmitatis obtinere, tenore praesentium mediante.
In cuius rei testimonium sigillum nostrum praesentibus est subappensum.
Actum et datum Cracowiae, feria sexta proxima ante dominicam Palmarum, anno Domini millessimo quingentesimo vigesimo septimo, regni vero nostri, anno vigesimo primo.
Praesentibus ibidem: reuerendissimo prelato, domino Laurentio, episcopo Camenecensi, Bohus- lao, thesaurario et capitaneo Slonimensi, et Joanne Hornostai, tenutario Drorschunensi2, notarijs Magni Ducatus Lituaniae et alijs fide dignis testibus ad praemissa.
Sigismundus, rex, subscripsit.
248. 	Волност(ъ) места Луцкого мещанол/ и жыдол/, погорелыл/, о г всяких плато в и повинносте// до десети годъ.
Били намъ чолол/ войш и бурмистры, и pad- цы, и вси мещане, и жыдова места н(а)шог(о) Луцкого - тые, которыхъ домы погорели, о тол/, піто ж они з Божего допущен(ь)я тых ч(а)совъ оя/ огню ку великому впайку прии/ли, и піто мели домовъ и ста/яковъ, то все на корей в месте н(а)шол/ выгорело и праве ни при чол/ зостали, для чого ж многие хотели с тог(о) места 4'нашого проч ся розыйти, абыхмо ил/ ласку нашу вчинили и дали*4 ил/ на колько летъ слободы. О чол/ жо и воевода троякий, гея/ман нашъ навыилный, стар(оста) браславский и веницкий, князь Константи// Ивановичъ Острозский, устьне нас зь ними жодал.
Ино кгды ж они к такову впайку отъ огню пришли, мы, не хотячы того виде/яь, абы они про1/ с тог(о) места н(а)пгого розыи/ли, на3 жа- дан(ь)е князя воеводы, его м[и]л[ос]ти, троцкого, и на их чолол/битье то вчынили: дали есмо ил/ слоботы и вызволяел/ ихъ отъ всихъ служебъ и платовъ //[217] и подачок н(а)шых г(о)с(по)д(а)ръских, то еся/ оя/ серебщызны и ордынщыны, и отъ соленичого и восковничо- г(о), на десять лея/, и тежъ оя/ старостиных платовъ, отъ капъщызны и мыта, и городов- щыны на пяя/ годъ. Въ тую десять лея/ не мають они ни[ко]торых служой служыти и по- дачокъ намъ давая/и, ни серебщызны, ни ор- динщызны, и соленичого, и восковничог(о), и тежъ в тую пяя/ лея/ не мають они старосте платовъ: капъщызны и мыта, и городыцыны давая/(ь). Нижли первей будованья своег(о) они маюя/(ь) в тые лета паръканъ около места н(а)шог(о) со всил/ збудовати и справити по тому, какъ и передъ тыл/ был. А што ся дотычеть пойвой, не маюя/(ь) они в тую десяя/ ГОЙ ПОЙВОДЪ ПОЙ ПОСЛОВЪ И ГОНЦОВЪ князских и панскихъ давати, толко маюя/(ь) они давая/и пой н(а)шог(о) гонЬца на листъ нашъ пойводъ- ный, в которого будея/(ь) с пойписю руки н(а)- шое г(о)с(по)д(а)ръское, по ойной подъводе а проводъника на кони, и теж ес/яли бы гея/манъ напгь, княз Константан Ивановичъ Острозский, або который державца нашъ украинный послалъ до нас гоньца своего з новинами о поганстве татарех, тогды они маютъ тому гонцу по ойной жо подъводе давая/(ь), а иншыл/ посломъ и гонцол/ князскил/ и панскимъ въ их потребах не маюя/(ь) они никоторое пойводы давая/и. А какъ тая деся/я годъ выйдея/(ь), и они маюя/(ь) службы служыя/(ь) и подачки вси намъ и на замок нашъ давати по тому, какъ и передъ тыл/ давали. А тую ласку н(а)шу и волю в тыи годы дали есмо тыл/ мещаномъ, который упадъ и шкоду от огню приняли. А который будуя/(ь) от огню не погорели, тыи маюя/(ь) прейся намъ слуа/сбы служыти и подачки намъ и на замокъ напгь давати, войле давного обычая по тому, какъ и перей тыл/ бывало.
И на то есмо дали ил/ сес нашъ лися/ з нашою печая/(ь)ю.
Nr. 248
^Išilgai lapo kairėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка, don.
вдоль левого поля).
212


В Кракове nod лет(ы) 1527, [месяца] ae- rycm(a) 1 [день], ияди/cm 15.
В томъ листе рука королевская.
Горностай, писар.
249. 	//[217ѵ] Офаносовоя Быковскоя скасова- я(ь)е сумы п(е)н(я)зея, от небожчика п(а)на Юря Ия(ь)инича некоторилг земянол/ мел- нидкид/ и берестеяскил/ на нея и на сынолг ее присужоное.
Жыкгимоят.
Воеводе Троцкому, гетману н(а)піому на- выи/шому, старосте браславскому и веницкому, князю Константину Ивановичу Острозскому.
Што перво сего жаловали нал/ земяне Мельницкого повета: Янушъ, Щасного сыя Кутея- ского, Станиславъ Беяковия, Юрим Беяковичъ жо3, Дедковъский, Жыкгимоят Зманевин, а Яя Осмолский з Дорогичына, земянинъ Твориянъ Вертеньский Берестейског(о) повету, наместникъ п(а)ни Ивановой Туровой Козаринъ, а люди волостные берестейские, на дворанина нашого небожчыка Офанаса Быковского о тол/, што жъ бы оя навел татар на именье их. И с того наводу его тые татарове шкоды и мордер- ства им великие поделали в ымея(ь)ях ихъ. Яко жъ мы на жалобу ихъ писали до маршалъка н(а)шог(о), старосты берестейског(о), небощыка пана Юръя Ивановича Илинича, ажбы оя небожчыку Офанасу Быковскому казал neped собою стати и тыл/ земяномъ н(а)шымъ мелницкимъ и теж берестейскил/ с нил/ спра- ведъливостъ вчынилъ. Ино небощыкъ панъ Юрий на писая(ь)е н(а)шо его объсылал позвы своими, ижъбы neped нил/ сталъ и в тол/ ся с тыми земяны розправил. И оя, дей, передъ нимъ стат(ь) не хотелъ и вымовлял ся форо- бою. А потомъ Офанаса в жывоте не стало. И тые земяне, украшаючы речъ свою, зас повторе приходили до нас и жаловали, ижъ ся имъ з великою обътяжностью о тые шкоды их дееть, мы до небощыка пана Юря писали, абы оя предъся Офанасовой и сынол/ ее казалъ neped собою стати и о томъ о всемъ межы ними досмо/ирелъ. Пая Юрий на писая(ь)е н(а)шо посылалъ до нее позвы свои, абы она посполъ зъ сыями своими передъ нил/ стала и в томъ тымъ земянол/ отказ вчынила. Она на позвы его передъ нил/ //[218] ’"стати не"’ хотела и вымовила ся, же была фора, и прислала с(ы)на
своего, с того ся права отзываючы для смутку своег(о), ижъ был мужъ ее недавно вмеръ. Земяне жаловали передъ нил/ о шкоды свое и мордерства, которые имъ самымъ и ихъ име- я(ь)ял/ стали ся з наводу отца его. Ино сыя Офанасовъ передъ паномъ Илиничомъ жадно- г(о) отказу чынить не хотелъ для тог(о), ижъ матка их у великой форобе была, а брат(ь)я его по служъбе были, а онъ тежъ самъ тое речы не былъ сведол/, на службе мешкалъ, нижли на тот час до дому был приехал. И панъ Юрий того сына ее казал в наство2 осадити, и тымъ земяномъ казалъ без жадного доводу, odHo на жалобу odHoe стороны и на ихъ повести, чотыриста копъ грошей и три копы грошей платит(ь), и роя имъ той заплате зложылъ, - и лист свой судовый на то им далъ. А мы тежъ перво до пана Юря о тол/ были писали, ижбы онъ ихъ в тол/ деле не3 судилъ 4"для того, иж тв(оя) м(и)л(ос)т(ь) первей тых земяя с Офанасол/ в тол/ деле судил"4. И наконецъ мелъ былъ тв(оя) м(и)л(ос)ть, яко панъ а рада н(а)ша, о тол/ межы ними досмот- реть. Ка/с жо потол/ Офанасовая присылала до нас, до Сохачова, и здесе, до Аракова, жалуючы, ижъ тую суму п(е)незей безвияне присудилъ на нихъ тыл/ земянол/ небощы/с пая Юрий Илиния. И мы писали до твоей м(и)л(о)сти, ажъбы твоя м(и)л(ость) обоел/ сторонал/ и тыл/ судьял/, которые на томъ праве были, казалъ передъ собою стати и о тол/ ся доведалъ, естли бы пая Юрий на жалобу odHoe стороны тых земянъ тую суму на Офанасовой присудил, и она, и сыны ее о то ся с ними не справовали будуть. И, твоя бы м(и)л(ость), знову межы ними о тол/ досмотрелъ и справедъливост(ь) тому вчынил. Ино ей в тол/ с ними cnpaBed- ливост(ь) ся не стала ажъ и до сих часовъ. То пая тыми разы, будучы нал/ у Кракове, где ж твоя м(и)л(о)ст(ь) в тот час при насъ былъ, сыя Офанасовой очевисто зъ земянинол/ Мельницкимъ, на ймя Станиславол/ Де<2ков- скимъ, передъ нами мовили о томъ и тое кривды своей жаловал, //[218ѵ] же матка его для тог(о) neped небощыкол/ п(а)нол/ Юрерлъ ку праву ся не становила, ижъ была у великой
Nr. 249
4 4 Išilgai lapo dešinėje paraštėje kita rašysena įrašytas intarpas
(Вставка, доп. вдоль правого поля другим почерком).
213


форобе, а брат(ь)я его на службах были, а он тежъ сам тое речы не былъ сведомъ ани о тол/ отиповедал. И к тому слалъ ся на тыи судьи, который при небощыку п(а)ну Юрю были, ижъ тые суди о тол/ с нил/ сказанья таковог(о) не чынили и тых шкод не ^сказывали, и печатей своих к листу судовому не клали. Нижли панъ Юрий сам то был на них усказал. А тот земя- нинъ иншое причыны не мел, нижли тот лист судовый пана Юревъ перед нами вказывал. Ино мы, убачывшы то, кгды ж небощыкъ пан Юрий на жалобу одное стороны такъ великую суму на них всказалъ и лист свой судовый на то тымъ земянол*,. одной стороне, далъ, и суди оный печатей своих не клали, к тому тежъ онъ, небощык, былъ на смертельной постели, могъ того листу и не бачыть, нам ся не видело тых пенязей на тот лист пана Юревъ Офана- совой платити. И тых чотырохъ сот копъ и трех копъ грошей не казали есмо Офанасовой и сынол* ее ил* платити. А наболей - Офанас не сам кгвалтовне на их домы наежъдчал. Лечъ твоя м(и)л(ос)ть вижов своих с нил* посылал, за их непослушенство казал ихъ передъ собою поставит(ь). Естли бы они хотели шкодъ своихъ поискивати, мяли были первей твоей м(и)- л(о)сти ся жаловати, а твоя м(и)л(о)сть не толко с Офанасомъ, але и с тыми вижы мялъ имъ справедливост(ь) учынит(ь).
Прото, абы, твоя м(и)л(ос)ть, тымъ земянол* не казалъ на Офанасовой и на ее детех тых п(е)нязей, водле суда небощыка пана Юря, правити и велел ил* дат(ь) в тол* покой, бо тот лист судовый казали есмо сказить. Нижли бы естли тыл* земянол* было в тол* до них еще дело, и они первей мают(ь) Офанасовой и сы- нол* ее передъ твоею м(и)л(о)стью права достояти о головщызнах людей их, который они, безвинне помучывшы, //[219] и побили, ПОТОЛ* 3 ними и с тыми вижы о тол* перед твоею жъ м(и)л(ос)тью будуть мовити, бо, дей, муж ее, оте*< ихъ, не сал* свовольне на имен(ь)я их на- еждчал, нижли, дей, твоей м(и)л(о)сти послань- цы тамъ до них ездили. А такъ, естли бы они мели што к тому мовит(ь), твоя бы м(и)л(ость), и тыл* вижол* своил* казал з ними весполокъ передъ собою стати и о тол* межы ними до- смотрелъ, и справедъливост(ь) тому вчынилъ.
Писанъ в Кракове, подъ лет(ы) 1527, ию- л(я) 26 ден(ь), индик(т) 15.
Пр(и) [тол*] был воевод(а) троц(кий), гет- (ман) наи/, стар(оста) брас(ласский) и вениц- (кий), княз Конъстан(тин) Иванович Острозький).
Горностай.
250. Мещанину вилея(ь)скол/у Ивану Семеновичу волност(ь) от стояя(ь)я гостея в долгу его навечность.
Жыкгимонт.
Чынимъ знаменито сил* нашыл* листол*.
Бил нал* чолол* меіцанин места Вилен(ь)- ского Иван Семенович и поведилъ перед нами, ижъ онъ чоловекъ купецкий а ездит(ь) с куплями частокрот(ь) по ярмаркол*, ино, дей, в небытности его и при немъ самомъ многии князи и панове, и дворане н(а)шы хотят(ь) в дому его, где он сал* мешкаеіъ, становити ся, 4'для чого ж он, коли отед&т(ъ), не безпечон товарос и статков своих, и бил нал* чолол*, абыхмо не казали никому въ его долгу становити ся'4. Яко ж и воевода троякий, гетман нашъ наивыияиый, староста брасласский и ве- ницкий, княз Константын Иванович Остроз- ский, устьне нас за нил* жадалъ. Ино мы на жадан(ь)е князя воеводы троякого, его м(и)- л(о)сти, тот дол* его, где он мешкает(ь), вызволили есмо ото всяких гостей и послов. Не мают(ь) маршалъкове нашы: зел*ский и дворный, и иншые врадники н(а)шы князей и пановъ, и дворанъ, и бояр нашых, и слугъ своих, и пословъ в тол* дому его становити, ани тежъ хто иншый своеволне не маеть ся в тол* дому его становити ся вечно. И на то есмо дали ему //[219ѵ] сес нашъ лист з нашою печат(ь)ю.
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) тисеча пятсоть двадцати семог(о), м(еся)ца августа девятый день, индикта пято- г(о)надесять.
Горностай, писар.
251. Causa inter famatum Erasmum Kiezlar, ciuem vilnensem, et venerabilem Joannem Siku- lum, canonicum Vilnensem, aliosque Erasmi creditores de certis debitis.
Sigismundus.
Nr. 250
4-4 Išilgai lapo dešinėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка,
доп. вдоль правого поля).
214


Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis.
Quia cum causam, quae inter famatum Erasmum Kysler, ciuem nostrum vilnensem, ab vna et venerabilem Joannem Siculum, doctorem, canonicum Vilnensem ali[i]sque, praefati Erasmi credi- tores infrascriptos parte ab altera in iudicio Vilnensi occasione certorum debitorum, per ipsum Erasmum coniunctorum, vertebatur, ad nos iudiciumque nostrum via appellationis esset deuoluta, nos districti alijs curis et negotijs reipublicae cognitioni eiusdem causae commode intendere non valentes, commiseramus consulibus ciuitatis nostrae cracouiensis, in iure maydemburgensi peritis, causam huiusmodi audiendam, cognoscendam fi- neque debito terminandam, qui commissionem nostram exequentes reuisoque processu eiusdem causae meritisque ipsius piene cognitis, talem, provt sequitur in ea ipsa causa, protulerunt sententiam. Serenissimo principi, gratiosissimo domino, domino Sigismundo, Dei gratia regi Poloniae, magno duci Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Ma- zouiae etc., domino et haeredi, domino clementissimo, consules ciuitatis cracouiensis debitae serui- tutis humillimam recomendationem. Serenissime rex, graciosissime domine, quemadmodum sacra Maiestas vestra causam et negotium inter famatum Erasmum Kesler, ciuem vilnensem, ex vna et venerabilem ac egregium dominum doctorem Joannem Siculum, canonicum Vilnensem, et alios creditores, in processu causae specificatos, vtpote ducem Mathffeum, Conradum Klippnick, Andream Rudomin, Stanislaum Selatorem ex altera partibus occasione debiti ibidem expressi commissione verbali nobis discemandam //[220] 1_et determi- nandam1 commitere dignata est, vbi commissioni et mandatis Maiestatis vestrae ex debito parentes oblatum nobis sub sigillo ciuitatis vilnensis negocij processum accepimus, omnia et singula documenta proposita et responsa partis vtriusque exacte perlegimus ac diligenti examine eorum meritae conspeximus habitis inter se mutuis tractatibus, quod turn ex causae processu literisque Maiestatis vestrae super idem emanatis cognosci dabatur, nec ulli partium fauendo ipsum Deum solum et iustitiam praeoculis habentes, concorditer in vnam conuenimus sententiam, ex quo venerabilis ac egregius dominus doctor Joannes Siculus, ca- nonicus Vilnensis, existens vnus ex creditoribus, qui arestum fecerunt super bonis Erasmi et sig-
nanter super domo lapidea Vilnae, in platea al- manica sita, conformantibus se alijs creditoribus, sponte, et libere coram iudicio annuit ac se sum- misit velle expectare vna cum illis progressum eu- acuationis domus ipsius Kesler Erasmi, secundum quod acta iudicij latius disponent, dieque, que id ad iustitiam actorum per sententiam decerni debuit adueniente, nominatus Erasmus Kesler eua- cuationem domus non aliter admittere voluit, nec secundum contenta literarum Maiestatis vestrae, quas ibidem iudicio publicauit, quae continebant, quod Maiestas vestra certis quibusdam commisa- rijs ibidem in mandata expressis commiserat domum eiusdem Erasmi taxando super adiungendo reuerendissimum dominum episcopum Kyouen- sem et dominum Andream Stankowicz, vicethe- saurarium, si illi forsan concordari non possint, vt isti exequutionem finaliter, quauis appellatione semota, ne quod forsan grauitatis eidem Kesler per creditores inferetur, faciant, eisdem demandando. Quae res nec effectum sortita est suum, huiusque domus taxa per dietos commsissarios vltimale consequuta non est judiciumque Vilnense immitendo literis Maiestatis vestrae eundem Erasmum circa huiusmodi literas conseruauit, quae sententiam arestatores mutuo habito consilio acceptare noluerint, verum ab ea ad Maiestatem vestram appellaverunt, dies vlteriores eisdem reseruando qui appellationem nec prosecuti sunt, //[220v] ‘'interimque'1 nominatus dominus doctor Joannes Siculus, vnus ex creditoribus, qui, vt supra allegatum est, progressum euacuationis domus praetactae vna cum alijs creditoribus conformari se summissit, ommissa appellatione, quam insimul fecerunt, in praeiudicium et grauamen eiusdem Erasmi expediuit literas Maiestatis vestrae, quibus mandabatur, vt eidem vltra alios creditores primum euacuaįione domus eiusdem Erasmi da- rent nulla informatione Maiestati vestrae facta, quod causa in appellatione pendebat, cui nec dum satisfactum est ex tunc seruato iuris ordine et processu iuridico signanter, quae appellatio pro- secuta non est; idem venerabilis ac egregius doctor dominus Joannes vna et alij creditores euacu- acionem domus eiusdem Erasmi Kesleri consequi non possunt, quoad prius per commissarios Majestatis vestrae taxent de forma iuris. Haec est, serenissime rex, in praesenti negotio dictata sententia, eandem Majestas vestra regia di[g]noscere dignetur tamquam dominus clementissimus, cuius
215


gratiae nos humillime commendamus. Datum Cracouiae ex praetorio sessi consulatus, feria sexta ante diuisionis apostolorum, anno Domini millessimo quingentesimo vigesimo septimo. Quam quidem sententiam prouiso tarn aequitati et iustitiae consentaneam nos, Sigismundus rex innomi- natus, approbauimus, ratificauimus et confirmauimus, approbamusque, ratificamus et confirmamus, decernentes Шат robur firmum habituram per praesentes. Quapropter mandamus vobis, proconsulibus, consulibus, aduocato et scabinis ciuitatis nostrae Vilnensis, vt praefato Erasmo cum creditoribus, ipsius praedictis iusticiam debitam iuxta hanc ipsam sententiam ministretis pro gratia nostra. Qui quidem Erasmus Kesler, si forte ad diem, per nos sibi praefinitam, istuc non venerit, volumus, quod propterea in causa et iustitia sua nihil accipiat detrimenti, sed quod illi ius ipsius cum creditoribus praedictis proinde sit integrum et illaesum, ac si haec ipsa sententia intra fatalia appellationis ipsius coram vobis exhibita esset, non nec negligentia vila culpa aliqua ipsius factum est, quod causa haec tracta est in longum, sed propter occupationes nostras, quibus districti eidem causae intendere non potuimus. Harum quibus sigillum nostrum est impraessum testimonium literarum.
Cracouiae, die Sancti Petri ad vincula, anno millesimo quingentesimo vigesimo septimo.
Потвержение делу.
252. 	//[221] Потверженье делу п(а)ноя Или- ничоя, сыноя небожчика Юря Ил(ь)инича: Яну, Станиславу а Щасному, всими имея(ь)ями ихъ.
Жыкгимояяі.
Чынимъ знаменито симъ н(а)шыл/ листомъ и далей.
Бил нал/ чолол/ Старостинъ берестейский, панъ Янъ Юревичъ Иванович Ил(ь)инича, и поведил передъ нами, ижъ они, згодившы ся поспол вси три браты: пая Янъ а пая Станислав, а панъ Щасный - Юревичы Ил(ь)инича, делчы* собе полюбовны* взяли и имея(ь)я от- чызные, и теж выслугу небощыка отца своего межы собою поделили и поровняли на три части. 4‘Ему, пану Яну, достала ся час/и(ь)'4 от братьи его имея(ь)я о/ичызным его - двор в повете Берестейскол/, на ймя Чернавчычы, со всими дворцы тог(о) двора Чернавчьщкого: з Демяничы и з Демяячичы, и з Блювиничы,
а 5 двор Лозовица'5 и тежъ дворец Голубля, и
3 волею Пещацкою, и зъ Ясеницкою, и з Бо- ровницкою, которая межы Возкгриничы и Ла- зуками; и тые два ставки, што на той речце Боровъницы, з бояры и з мещаны, и з слугами Путиными, и со всими людми тяглыми, и з ымея(ь)и боярскими: з Миколаевыл/ а Иващ- ковыл/, а Федьковыл/ Кушлевича, з Макаров- щыною; и з землями: паи/ными и бортными; и с озеры, и ставы, и з млыны, и з лесы, и з боры, и з реками, и с платы: грошовыми, цыя- шовыми и медовыми; и з бобровыми гоны, и со всякими платы и доходы, и пожы/ики всими, какъ ся тая части(ь) - двор Чернавчичи и с тыми дворцы, вышейменеными, што к нему прислухаюти(ь), сама в собе и в доходе* ся своихъ мае/и(ь). А напротивъку тог(о) другая час/и(ь) имея(ь)я о/ичызны* и* достало ся брату его, п(а)ну Станиславу - замок Мир в повете Новгородское со всими дворцы, што к нему прислухаюиі(ь): Жуховичы а Медъведичы, а Жеребъковичы, а Бретияки, а двор Бердовка и Придыбаловский дворег<; и люди граговицкие, тежъ з бояры и з ымея(ь)и боярскими, и з слугами пу/ины//[221ѵ]ми, и со всими людми тяглыми, и з зел/лями: пашными и бортными; и з даями: грошовыми и медовыми; и бобровыми гоны, з лесы и з боры, и с озеры, И 3 реками, и з речъками, и зъ ставы, и з млыны, и зо всякил/м платы и доходы, што к тому заеку, к Миру, и к тыл/ дворцомъ, вышеймене- нымъ, прислухае/иь. А третяя час/и(ь) достала ся от ни* имея(ь)я, о/ичызны и*, брату и*, п(а)ну Щасному - двор Збляяе а Зелв(еяский) с пущою Зелвеяскою и Объчевскою, а дворища, а двор Талковский на Подьляшы, Возкгриничы а Лазуки, з бояры и з ымея(ь)и боярскими, и слугами пу/иными, и со всими людьми тяглыми, и з зел/лями: пашными и борътны- ми; и з даями: грошовыми и медовыми, и бобровыми, и куничными; и з лесы, и з боры, и с озеры, и ставы, и млыны, и со всил/ с тымъ, какъ ся тая6 третяя час/и(ь) - дворъ
Nr. 252
4 4 Išilgai lapo dešinėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка, доп. вдоль правого поля).
5 5 Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
6 Pakartota, antras žodis užbrauktas (Повторено, второе слово зачеркнуто).
216


Збляне и з тыми дворцы, выи/шйменеными2, в собе мае/и(ь), кроме лововъ Объчевских и теж воли Боровниг<кое и Долгое, бо то привернено к Чорнавчыфсой часты. К тому тежъ поведилъ перед нами, ижъ два дворы - половина Лыягупъ а Коморово - достало ся ему з братомъ его Щасныл/ от брата их Станислава. Тые они два дворы межы собою наполы поделили. Тежъ поведил, иж з Мира в кождый годъ мае/и(ь) ему панъ Станиславъ дава/ии до Чорнавчыч по двадца/ии пудовъ меду пресног(о) з дани Черневъское. А при томъ, пгго ся доты- че/и(ь) двора ихъ отьчызног(о) вмес/иног(о) Вороадевичъ со всими людми и з даями Черъ- невскими, тог(о) они двора межы собою не делили; маю/и(ь) они вси три в тол/ дворе одно- г(о) намес/иника ме/ии и его держати до тых ч(а)сов, поки его межы собою поделя/и(ь). Яко жъ он на то вси три листы делчые кождого брата передъ нами вказывал, в которых жо листехъ дельчыхъ выписуеть заруку н(а)піу: хто бы мелъ с тог(о) выступи/ии а то/и дел рушы/ии, то/и маеть нал/ заплати/и(ь) две тисячы копъ грошей, а двумъ братол/ - по пя/иисо/и копъ грошей. И бил нал/ чолол/ пая Янъ, абыхмо на тую третюю час/и(ь) имея(ь)я, отъчызны его, и теж выслуги и купли, которая ся ему достала в делу от брати его - двор Чорнавъчычь/ со всими дворцы - дали нашъ листъ и по/ивердили то ему на//[222]шымъ привилемъ навеадос/и(ь).
Ино мы, выслухавшы тых листов ихъ делчых, з ласки н(а)шое на его чолол/би/и(ь)е то вчынили, на то дали ему сес наи/ лис/и и тую третюю час/и(ь), которая ся ему достала въ делу о/и бра/и(ь)и его - двор Чорнавъчичи и тежъ выслугу, и куплю о/ица его, зо всими дворцы тог(о) двора Чернавчичъ: з Демяничи и з Демяячичы, и з Блювиничы, и 5'дворъ Лозовицу'5, тежъ дворец Голублюю и з волею Пеща/искою, и зъ Ясеницькою, и з Боровъниц- кою, которая межы Возкгриничы и Лазуками; и тые два ставки, што на той речце, на Боров- ницы, з бояры и з мещаны, и слугами пу/ины- ми, и з ыменьи боярскими: з Миколаевыл/ а Иваи/ковыл/, а Федковыл/ Кушлевича, з Мака- ровщыною; и со всими людьми тяглыми, .и з зел/лями: пашными и бортными; и з лесы, и з боры, и з рекал/и, и с озеры, и с ставы, и млыны, и платы: грошовыми, цыяшовыл/и и медовыми; и гоны бобровыми, и со всякил/и
платы и доходы, и пожы/ики, какъ ся тая час/и(ь) его - двор Чорнавчичи въ делу ему о/и бра/ии его зостала, и с тыми дворцы, вышейписаными, само в собе и в обыходех ся своихъ мае/и(ь), и теж тыс два дворы - половицу Лыя- тупъ а Коморово, што ся ил/, двумъ братомъ, достало с Щасныл/, крол/ пана Станислава, и двадцать пудов меду пресного, што мае/и(ь) дава/ии ему панъ Станислав в кождый годъ з Мира к Чорнавчичол/ з дани Черневское, по/и- вержаел/ симъ нашыл/ листол/ вечно ему самому и его жоне, и их детел/, и на потол/ будучыл/ их щадкол/. Маеть оя тую третюю час/и(ь), вышейнаписаную в семъ н(а)шол/ привили, которая ся ему достала в делу о/и брати его, держати со всил/ по тому, водле делу и листовъ ихъ делчых. А што ся дотыче/и(ь) тог(о) именья их неделеног(о), двора Ворояцевич, и з людми и з даяники черневъскими, то они вси три бра/иь/ маю/и(ь) держати посполу до тых часов, ПОКИ СЯ В ТОЛ/ згодять, водле змовы своей, и какъ в листех делчых выпи//[222ѵ]сано.
А на твердость тог(о) и печа/и(ь) нашу казали есмо привеси/и(ь) к сему н(а)шому листу.
В Кракове, под [леты] 1527, м(е)с(я)ц(а) мая 28 дня, ияди/с(т) 15.
В тол/ листе рука королевская.
Тот лист панъ, его м(и)л(ость), казал дарол/ выда/иь.
Горностай, писар.
253. 	Потвержея(ь)е пану Щасному Ил(ь)ини- чу листу делчог(о), ему от браг(ь)и его даного), на третюю часг(ь) имене#, ему в делу досталых
Жыкгимоя/и.
Чынил/ знаменито симъ н(а)шыл/ листомъ и далей.
Бил нал/ чолол/ Старостинъ берестейский, пая Щасный Юревич Илинича, и поведилъ передъ нами, ижъ они, згодившы ся поспол вси три браты: панъ Янъ а пая Станислав, а пая Сщас- ный - Юревичы Ил(ь)инича, делчых собе полю- бовных взяли и имея(ь)я о/ичызные и теж выслугу, и куплю небощыка о/ица своего межы собою поделили и поровняли на три части. Ему, пану Сщасному, достала с(я) часть от брати его имея(ь)я - двор Збляне а Зелв(ея- ский) с пущою Зелвеньскою, Объцовскою, а дворища, а двор Тальковский на Подляшы, на
217


ймя Возкгриничы а Лазуки, з бояри и з ыме- я(ь)и боярскими, и з слугами пу/иными, и со всими людми тяглыми, землями: пашными и бортными; и з данми: грошовыми и медовыми, бобровыми и куничъными; и з дяклы. оржаны- ми и овсяными; и з лесы, и з боры, и с озеры, и с ставы, з рекал/w и з млыны, и со всим с тыл/, как ся тая третяя част(ь) - двор Збляне и с тыми дворцы, вышейменеными, сама в собе и в граница*, и в обыходехъ ся свои* мает(ь), кроме лововъ Объчевскихъ и тежъ воли Боровницкое и Долгое, бо то привернено к Чорнавчинкой части, к пана Янове. А напротивку того другая част(ь) имен(ь)я, отчызны ихъ, //[223] достала ся брату его старшому, п(а)ну Яну - двор в повете Берестейскомъ, на ймя Чорнавчычы, со всими дворцы тог(о) двора Чернавчыч: з Демяничы и з Демянчычи, и зъ Блювйничи, а дворъ Лазовица, и тежъ дворецъ Голу для и з волею Пещатскою, и з Ясениц- кою, и з Боровницкою, которая межы Возкгри- ничи а Лазуками; и тые два ставки, што З'на той’3 речъце Боровницы, з бояры и, з мещаны, и с слугами путными и со всими людъми тяглыми, и з ымен(ь)и боярскими: з Микола- евыл/ а Ивашковыл/, а Федковыл/ Кушлевича, з Макаровщыною; и з зел/лями: пашныл/и и бортными; и с озеры, и ставы, и з млыны, и з лесы, и з боры, и з реками, и с платы: грошовыми и цыншовыми, и медовыми; и з бобровыми гоны, и со всими платы, и доходы, и пожытки, какъ ся тая третяя част(ь) - двор Чорнавъчичи и с тыми дворцы, вышеймене- ными, што к нему прислухает(ь), сама в собе и в обыходе* ся свои* мает(ь). А третяя част(ь) имен(ь)я, отчызны и*, достала брату и*, п(а)ну Станиславу - замокъ Мир в повете Новгородъскол/, со въсими дворцы, пгго к нему прислухает(ь): Жуховичы а Медведицы, а Же- ребъковичи, а Бретинки, а двор Бердовъка и Придыбаловский дворец; и люди криговицкие, тежъ з бояры и з ымея(ь)и боярскими, и зъ слугами путными, и со въсими людъми тяглыми, и з зел/лями: пашными и бортными; и з даньми: грошовыми и медовыми, и бобровыми; и з лесы, и з боры, и с озеры, и з реками, и з ставы, и з млыны, и со всякими платы и доходы, што к тому залжу, к Миру, и к тым дворцол/, вышеймененыл/, прислухает(ь). К тому тежъ поведилъ передъ нами, ижъ два дво¬
ры - половина Лынтупъ а Коморова - досталось) ему з братол/ его старшымъ, п(а)нол/ Янол/, om брата и* Станислава. Тые они два дворы межы собою наполы поделили. При тол/ тежъ поведил, што ся дотычетъ //[223ѵ] двора и* отчызного уместног(о), на ймя Воронцевин, со всими людми и данники черневъскими, того они двора межы собою не делили, нижли мают(ь) они, вси три брать/, в томъ дворе одног(о) наместника мети и его держати до тыхъ ч(а)совъ, поки межы собою поделят(ь). Яко жъ он на то вси три листы делчые каждо- го брата передъ нами вказывалъ, в которыхъ же листехъ делчых выписует(ь) заруку н(а)шу: хто бы мел с тог(о) выступили а тот дел рушы- ти, тот мает(ь) нал/ заплатит(ь) две тисячы копъ грошей, а двумъ братол/ - по петисот копъ грошей. И бил нал/ чолол/ панъ Щасный, абыхмо на тую третюю част(ь) имен(ь)я, отчызны его, и тежъ выслуги, и купли, которая ся ему достала в делу om брат(ь)и его - двор Збляне со всими дворы - дали нашъ листъ и потвердили то ему н(а)шыл/ привилемъ на- вечъность.
Ино мы, выслухавшы ты* листовъ их делчых, з ласки н(а)шое г(о)с(по)д(а)ръское на его чолол/бит(ь)е то вчынили: на то дали ему сес нашъ лист и тую третюю част(ь) имен(ь)я, отчызны его, теж выслугу и куплю отца его, которая ся ему достала в делу отъ брати его - двор Збляне и з ыншыми со всими дворы, а Зелв(енский) с пущою Зелвинскою, Обчов- скою, а дворища, а дворъ Талковский на Подъ- ляшы, Возкгриничы и Лазуки, з бояри и з ымен(ь)и боярскими, и с слугами путными, и со всими людъми тяглыми, и зел/лями: пашными и бортными; и з данми: грошовыми и медовыми, бобровыми3 и кунинными; и з дяклы: оржаными и овсяными; и з лесы, и з боры, и с озеры, и ставы, и з реками, и со всякими платы и доходы, и пожытки, какъ ся тая третяя част(ь) - двор Збляне и с тыми дворы, выпіейменеными, сама в собе и в обыходе* ся своихъ мает(ь), и ка/с тежъ ему в делу om брати его достала, и тые два дворы - половицу Лынтупъ а //[224] Коморово, што ся им, двумъ братол/, достало с панол/ Яномъ, кроме пана Станислава, потверъжаемъ сил/ н(а)шымъ листомъ, привилемъ, вечъно ему самому и его жоне, и и* детел/, и на потол/ будучыл/ ихъ
218


щадькол/. Мае/и(ь) он тую третюю час/и(ь) тых именей, вышейписаныхъ в сел/ н(а)шол/ привили, держати со всил/ по тому, водле тог(о) делу своего и листовъ делчыхъ. А што ся доты- че/и(ь) имен(ь)я их неделеног(о) - двора Ворон- цевичъ и з людми, и з данми черневъскими, то они вси маютъ держать до тых часов, поки с(я) в тол/ згодя/и(ь), водле змовы своей и ках в листехъ делчых выписано.
А на твердость тог(о)...4
Писан в Кракове тогды а/с, ках вышей [т.е. 28 мая 1527 г.].
Рука королевская ес/и.
То/и лис/и пан, его м(и)л(осіъ), казал дарол/ выда/и(ь).
Горностай, писаръ.
254. 	Потвержея(ь)е п(а)ни Яновоя Юядило- воя на имея(ь)е Сопуяцы2 и шесг ч(о)л(о)- в(е)кон жомоягских, о г мужа ее тестаментол/3 записанылгдо живота ее, а по животе ее - сыну его, з нею спложоно/иу, Езофу, навечность.
Жыкгимонтъ.
Чынил/ знаменито сил/ н(а)шыл/ листомъ и далей.
Била нал/ чоломъ п(а)ни Яновая Юндило- вая Марина и з сынол/ своил/ Езофол/ и пове- дила перед нами, иж мужъ ее, небощых пан Ян Юндилович, о/иходячы с тог(о) света, и вчынил по собе тестаментъ, в которол/ жо тес- таменте о/иписал сынол/ и дойкамъ своил/, которых с первою жоною своею мелъ, вси именья свои о/ичызные и материзные, а ей, другой жоне своей, далъ и записалъ одное имен(ь)е свое влас/иное, на ймя Сопанцы2, и к тому шеей/ ч(о)ловеков своих жомой/искихъ, з бояры того двора, з слугами пу/иными и з людми, и с пашнями дворными, и з гам, и лесы, и з хворосты, и с платы, и подачками, и со въеил/ с тыл/, какъ сам онъ тое именье и тую шесть чоловековъ 4'на себе держалъ, а записал ей тое именье и тую шесть ч(о)л(о)в(е)ковъ"4 держати и вжывати до ее жывота, а по ее //[224ѵ] жывоте тое именье и тую шест ч(о)ловековъ жомой/иских о/иписалъ навечность сыну своему Езофу одному, што он с тою Мариною мелъ. И на то она тестаментъ мужа своего, небожчыка пана Янов Юндиловича, под сведо- мол/ и с печа/и(ь)ми людей добрих перед нами вказывала. И била намъ чолол/, абыхмо тое
имен(ь)е Сапуньцы2 и шеей/ ч(о)л(о)веков у Жомойти, подле тог(о) тестаменту мужа ее, по/ивердили ей и с(ы)ну ее н(а)шыл/ листомъ.
Ино мы, выслухавшы того тастаменту пана Яна Юндиловича, на ее чолол/би/и(ь)е то вчынили: на то дали ей сесь нашъ лис/и и тое име[нь]е ее Сапуньцы2 и тежъ шесть ч(о)л(о)ве- ков жомой/иских, какъ вышей в сел/ нашол/ листе выписано, по/ивержаемъ сил/ н(а)шыл/ привилемъ п(а)ни Яновой Марине самой до ее жывота а с(ы)ну ее Езофу вечне и навеки непорушно з бояры и слугами пу/иными, и з людми всими, и з зел/лями: пашными и бортными; и зъ сеножа/и(ь)ми, и з гаи, и з лесы и дубровами, и з ловы: зверинными и птаіными; и с озеры, и реками, и з ставы, и з млыны и их вымелки, и з бобровыми гоны, и з службами тыхъ людей, и з данми: грошовыми и медовыми, и бобровыми, и куничными; и з дяклы: оржаными и овсяными; и со всимъ с тыл/, ках ся тое имен(ь)е Сапунцы2 и шес/и ч(о)л(о)ве- ковъ жомой/иских здавна и нине сами в собе и в границах ся3 своих маю/и(ь), и какъ самъ пан Ян то держалъ и ил/ записалъ. И волна пани Яновая и сынъ ее Езофъ, и его потомъки тал/ прибави/и(ь), розшыри/ии и ку своему лепъ- шому, и вжыточному обернуть, какъ сами налепей розумеючы.
А на /ивердос/и(ь) того и печа/и(ь) н(а)шу казали есмо прив(есити) к сему н(а)шому листу.
Писан в Пе/и(рикове), под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, [месяца] ген(вара) 27 [день], индих(т) 1.
Пр(и) [тол/] б(ы)ли: подскар(бий) зел/(ский), мар(шалох) и пис(ар), дер(жавца) слон(ил/ский) и ка(ме)н(е/<кий), п(а)н Богуш Б(о)го(витино- вич), а под(скарбий) двор(ный), дер(жавца) велён(ский), п(а)н Иван Анъдреевич.
Копоть, писар.
//[225] Жыкгимон/и.
255. 	Потвержея(ь)е мещанину вилея(ь)скол/у Андрею Харитоновичу Хацутича выроку месгског(о) вилея(ь)ского в справе з мещаякою вилея(ь)скою Цыбулиною о сіщдо/г.
Nr. 253
4 	Sakinys neužbaigtas (Предложеніи явно не окончено).
Nr. 254
4 4 Apatinėje paraštėje kita rašysena įrašytas intarpas (Вставка, don. в нижнем поле другим почерком).
24.801
219


Бил нам чолол/ мещания места Вилен(ь)- ског(о) Андрей Харитоновы*/ Хацугича и поведил передъ нами, што ж мещанка вилен(ь)ская Цыбулиная Кулина правовала ся с нил/ и з ъто жоною Анною, и з піуринол/ его Макъсимол/, детьми Дагика Бачарича, перед войтол/ и буръмистры, и радцы места Вилен(ь)ског(о) о спадок имен(ь)я лежачог(о) и рухомыхъ речей по другой донце того ж Дагика Марюхне, сестре рожоной жоны и шурина его, вышейречоных, которая с тог(о) света сошла, а плоду по собе не оставила. Где ж тая Цебулиная менила в праве, нж она по- той унучъце своей Марюхне близшая ест къ ее части имен(ь)я, о чол/ жо войт и бурмистры, и радьцы межы ними смотрели и то знашли, из/с, ачъ-колве тая Марюхна права унука тое Цебулиное была а неплодна с тог(о) света сошла, тогды правол/ прыроженых и, подлугъ права писаного Маитбарского, часть именья ее всег(о) мает(ь) прийти на сестру и на брата ее рожоных, которые з нею от одно- г(о) отца и ма/ики были, то ес/и на3 жону того Харытоновича Анну и шурина его Максима. И кгды ся ил/ о/и войта и бурмистров тое сказанье стало, тая Цыбулиная через опекунов своих за правое сказан(ь)е от них не приняла, а отозвала с(я) в тол/ до нас, г(оспо)д(а)ра, за которымъ же отозваньемъ тое Цебулиное вой/и, бурмистры и радьцы дали ей рок перед нами стати от вилии Всих Святыхъ за осмънадцать недел. А тому Андрею тог(о) сказан(ь)я своего выписъ с книгъ под печатью мес/искою дали, с которыл/ же выписол/ Андрей Харитоновин на то/и рокъ в насъ был и тот выпис с книг местскихъ передъ нами вказывал. А тая Цыбулиная в нас не была, ани4 прокуратора своего не присылала. //[225ѵ] О чомъ жо Андрей Харитоновичъ, будучы при нас, бил нам чоломъ, абыхмо при той части имен(ь)я тое вы- шейписаное Марюхны жону и шурина его зоставили и потвердили то имъ н(а)шымъ листол/.
Ино кгды жъ войт и буръмистры, и радцы, подле права Маи/иборского, того знашли и тую част(ь) именья правомъ прирожонымъ на жону его и на шурина присудили, а тая Ци- булиная, ан-колве тог(о) сказанья от них не приняла и взяла то собе была3 до нас, а на рок не стала, мы, зрозумевшы з выпису войта и бурмистров места Виленъского, жону и шурина того Андрея Харитоновича при той части
именья сестры их Маръюхны зоставили и потвержаемъ то имъ сил/ н(а)шыл/ листол/. Нехай они тую всю част(ь) имен(ь)я тое Марюхны держать, подле сказан(ь)я войта и бурмистровъ, и радець места Виленьског(о) и подле права их Маитборского. И на то есмо дали ил/ сесь напгь лист з нашою печат(ь)ю.
Писан у Радол/ли, под лет(ы) 1528, м(еся)- ц(а) марц(а) 7 дня, индик(т) 1.
В томъ листе рука королевская.
Пр(и) [тол/] б(ы)л(и): под(скарбий) зел/(ский), мар(шалок) и пис(ар), дер(жавца) сло(ни)л/- (ский) и каменеі<(кий), пан Богушъ Бог(овити- новин), а под(скарбий) дв(о)р(ный), д(е)р(жав- ца) вел(ёнский) Иван Андре (евин).
Копоть, мар(шалок) и писар.
Тые справы почали ся у Ви^(ь)ни, лета Бо- жог(о) нароженья 1528, инъдията 1.
256. 	Выроя* плебану мередко/иу з мещанинол/ мередкил/ о учине#(ь)е мугвицы под местол/ Мередкил/, выше# млына плебаньского.
Жыкгимонт, Боз/сю м(и)л(о)стью король.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами н(а)шыми, стояли перед нами очевисто, жаловалъ намъ плебан мерег<кий, княз Маріинъ, на мещанина мерег^кого Павла Квачевича, Они- симовое //[226] зятя, тыл/ обычаел/: справил, дей, он собе мутвицу под местол/ Мерецкимъ на речце Стунски, вышей его млына плебан- ског(о), которая ж, дей, мутвица его ест ку великой шкоде млыну костельному. А к тому, дей, держыт(ь) он зел/лю н(а)шу г(о)с(по)- д(а)ръскую пустовъску/о Михейковъскую, нет ведома, которыл/ обычаел/. И тотъ мещанинъ поведил передъ нами, ижъ он тую зел/лю купил у людей н(а)шых Мерецкое волости и з тое зел/ли тую мутвицу справилъ собе. И положыл перед нами на то листъ купчый и тежъ лист- потверженье брата нашог(о) Александра, короля, его м(и)л(о)сти.
Мы, бачачы то, из/с неволно никому у людей нашых зел/ль тяглых без нашог(о) дозволен(ь)я куповати, а што лист потъверженый брата н(а)шог(о) перед нами указывалъ, ино то лист
Nr. 255
4 Pakartota, antras žodis užbrauktas (Повторено, второе слово зачеркнуто).
220


был фалшывый, несправедливый, и тог(о) есмо с паны радами н(а)шыми досмотревшы, и туіо греблю, где тот мещанинъ мутвицу собе былъ справил ку шкоде костельной, казали есмо розкопати. И вжо через то на той речце вышей млына плебаиског(о) не мает(ь) нихто з мещан и людей нашых мерецкихъ гребль засыпыват(ь) и млыновъ, и ставовъ справляти. А што ся дотычет(ь) тое зел/ли, ино похочет(ь) ли тот мещанинъ тую зел/лю держат(ь), и он мает(ь) з нее 4'службу тяглую нал* служити и дякло давати и иные подачки’4 по тому, как и перед тымъ бывало. А не похочеть ли ее на той службе мети, и мы росказали маршалъку зел*скол*у, воеводе новгородскому, державцы мерецкому и ои/менскому, и довкговскому, п(а)ну Яну Яновичу Заберезинскому, которому иному ч(о)л(о)веку тую зел*лю отдати на той же службе и на дачках, што здавна з нее бывало.
И на то есмо плебану мерецкол*у дали сес нашъ лист судовый з нашою печат(ь)ю.
Писаи у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ц(а) мая 2 дня, ин- дих(т) 1.
//[226ѵ] Пр(и) т(ол<) били2: княз Яи, бис- (куп) вил(еньский), княз Павел, бис(куп) луц- (кий) и бер(естейский), воевод(а) троц(кий), гет(маи) навыи/(ший), стар(оста) бряс(лавский) и вениц(кий), княз Кои(с)тяитии Иваи(ович) Острозский, воевод(а) вил(еньский), каи(цлер), стар(оста) бел(ь)ский и моз(ырский), панъ Ол- (брахт) М(а)р(тинович) Кг(а)и/(толт), паи ви- л(еньский), стар(оста) гор(одеиский), мар(шал- ох) двор(ный), панъ Юри Мих(олаевич), мар- (шалох) зел*(ский), воевод(а) новгород(ский), держав(ца) мерец(кий), паи Янъ Яновичъ Забе- рез(ииский), и иншые п(а)нове рады.
Копоть, писар.
257. 	Вырок плебану кгедройтскому с кн(я)зи Кгедройтскими о корчмы костелные и о торговое.
Жыкгимонт, Божю.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами н(а)шыми, стояли перед нами очевисто, жаловалъ нал* плебанъ кгедройтский, княз Станислав Млекус, на хоружого кгедройтског(о) Лав- рина Юшковича и его брат(ь)ю, князей Кгед- ройтских, и поведил передъ нами, што ж они
з ыншыми некоторыми многими брат(ь)ями своими, князи Кгедройтскими, записали на костел Кгедройтский С(ве)того Балтромея три корчмы, одну корчму братскую, што передъ тымъ сами держывали, и плат с тое корчмы на слуги костелные даивали; а другую корчму у плебанскол* дому - мед и пиво шыиковати; а третюю коръчму - пивную. А к тому, ижъ што по трикрот(ь) на год - на Семую суботу а на Светог(о) Петра, а на Светог(о) Баліромея - люди на тые с(вя)та до костела зъездчают(ь) ся, и которые люди на тол* зьезде шынъ- куют(ь), тые даютъ om бочки меду по грошу, а om бочки пива - по полгроша, они и тот доходец плебану тог(о) костела отписали. А к тому, который торгъ в четвергъ тал* бывает(ь), они и от тог(о) торгу торговое om Резниковъ от вола або om коровы - по три п(е)нязи, а от дробног(о) скоту - по пенезю, а от збож- //[227]я от бочки - померное по пенезю, а от соли бочки - теж по пенезю плебану жъ записали. И так в записе своел* описали ся, ижъ за две мили om тог(о) костела не мелъ нихго з них корчомъ своихъ держати, а естли бы хто з них выступил, тот мает(ь) на тот же костел Кгедройтский заплатити вины три гривны литого золота. И на то плебанъ запис ихъ передъ нами покладал и поведил перед нами, што ж тот хоружый Лавринъ впросил собе в нас корчму ку шкоде тыл* корчмамъ костелныл/, не поведаючы того, иж он з брат(ь)ею своею так на тот костел описали ся. И мы росказали о тол* досмотрети и межы ними угодити алехгу кйевскому, князю Миколаю Вежкга- йлу, а секретарю н(а)шому, ар[хи]дыякону краковскому, князю Яну Хоеньскому. И они тог(о) межы ними смотрели и передъ нами то отказывали. А и сал/ плебанъ с тыл* хоружымъ Лавринол* передъ нами тежъ мовили. И тотъ их запис указывал3.
Которого ж запису их есмо до конца выс- лухавли2 и с паны радами н(а)шыми о томъ межы ними есмо досмотревшы, и бачачы, ижъ у Великол* князстве тот обычай ест: хто кому што доброволне запише/п(ь) або навеч¬ность продастъ, тогды не только тот, который запи-
Nr. 256
Išilgai lapo dešinėje paraštėje kita rašysena įrašytas intarpas (Вставка, доп. вдоль правого поля другим почерком).
24*
221


сывает(ь), не волея запису своего узрушывати, але и мы, сал/ г(оспо)д(а)ръ, таковых записовъ не лалоіел/. И вглянувніы есмо в толї их запис и со обу сторонъ речем их3 выслухавшы, такъ сказали: мают(ь) тые корчмы, вышейписаные, к тому костелу4 Кгедройтскому держаны быти. И тежъ тое торговое от соли и от мяса, от меру и от пива брано быти на плебана, водле надая(ь)я и запису тых князей Кгедройтских. А што ся дотычет(ь) тое корчмы, што тот хоружый корчъму был собе упросил не подле слушности, напроти# запису своего ку шкоде тымъ корчъмамъ костелнымъ, мы тое корчмы через то вжо тал/ ему мсти не казали и листъ- //[227ѵ]данину н(а)шу ему на то казалм есмо содрати. Што ся дотычет(ь) тог(о), ижъ тол? Лавринъ зь запису своего выступи/?, мы за то всказалм были на немъ три гривны золота, подлугъ тог(о) запису его, нижли бачечы есмо его улад, и к тому было бъ то з великил/ объте- жея(ь)емъ его, естли бы он тую вину сполна мел на костелъ дати, яко ж и брал?(ь)я его, князи Кгедройтские, нас за нил/ в тол/ жадали, мы з ласки н(а)шое и тежъ на жадан(ь)е ихъ в томъ ему полегку вчынили, казали есмо ему на тотъ костел дат(ь) полтретядцал? копъ гр(о- шем), и роки есмо ему положили - три по дванадцати недель, на которые мает(ь) он под сведомол/ брати своем, кн(я)зем Кгедройтскихъ, олгдати. А што ся дотычел?(ь) тог(о), ижъ княз плебая Лаврина позывалъ о то у духовное право и за то на нег(о) клял?ва выдавала, для чого жъ они, с обу сторонъ у духовнол/ праве правуючы ся, у наллады немалые пришли, и о тые наллады свое со обу стороя передъ нами жаловали, ино плебая не мял о таковые речы у духовъное право позывати, а мял бы нал/ о тол/, г(оспо)д(а)рю або панол/ радамъ нашымъ, жаловати, мы быхмо 5'в тол/’5 казали его в томъ заховати, водле запису его. А тал:, мы дъля тое причыны тые ихъ наклады со обу стороя на сторону оставуел/, из/с вжо не мают(ь) кал: плебая на тол/ князи Лаврине Юижовичи, такъ оя на плебане жадных накладовъ искати. И вжо через тое не мает(ь) нихго з них у дву милях от того костела С(ве)того Балтромея коръчол/ держати. А естли бы хто с тых князей Кгедройтских, которые в томъ записе имены выписаны суть, без небытности нашое у Великомъ князстве хотели тал/ корчъмы собе
мети, и плебая о тол/ мает(ь) жаловати воеводе вилея(ь)скому, каяцлеру н(а)шому, старосте бел(ь)скому и мозырскому, п(а)ну Ол- брахгу Мартиновичу Кгаи/толту, а пая воевода, его м(и)л(ос)ть, маеть таковог(о) карат(ь) тою ж виною, водле их запису. А которая брат(ь)- //[228]я их посполу з ними будут(ь) тог(о) не записывали, а будет(ь) ли ил/ о тол/ которая потреба, мы маел/ в тол/ имъ справедъливость вчынит(ь).
И на то есмо князю плебану дали сес нашъ лист судовый з нашою печат(ь)ю.
Писая у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(е)с(я)ц(а) април(я) 27 дея(ь), иядил:(т) 1.
Пр(и) т(ол/) б(ы)ли: княз Яя, быс(кул) ви- л(еньский), княз Пав(ел), бис(куя) лу^(кий) и бер(естейский), алетст киевский, княз Ми/с(о- лай) Веж(кгайла), воев(ода) троякий), гет(мая) нав(ыияний), стар(оста) брас(лавский), вен(и)ц- (кий), княз Костяя(тия) Иванович Острозский, воев(ода) вил(еньский), к(а)я(цлер), стар(оста) бел(ьский), мозыр(ский) п(а)я Ол(брахт) М(а)р- (тинович) Кг(а)и/(товт), п(а)я вил(еньский), стар(оста) город(еяский), мар(шалол:) двор(ный) п(а)я [Юрий] Мил:(олаевич) Рад(ивилович), мар(шалок) зел/ский, воевод(а) нов(городский), панъ Яя Янович Зад(ерезияский), и ияные панове рады Великого князства Литовского.
Копоть.
258. 	Выроя пани Бартошовоя Таборовича, пани Гаяне, с паном Маякомъ Куяцовичом о половицу именея: Меречи а Варишоя.
Жыкгимоят, Божю.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли передъ нал/и очевисто, жаловала нал/ маршалъковая н(а)ша, п(а)ни Бар- тошовая Таборовича, пани Гаяна, на тивуна трофсого, наместника лепуяског(о) и волки- ницъкого, пана Мацка Кунцовича, тыл/ обычаел/: “Держыт(ь), дей, оя под собою половицу именей - отчызну мужа моего, пана Бартоша Таборовича, у Меречы а Варишол:, а мне в тых имея(ь)яхъ делу ровног(о) дати не хо-
Nr. 257
4 Toliau užbraukta beveik visa pakartota eilutė (Далее зачеркнута почти целая строка повторяющихся слов) мо в тот их запис и со обу сторонъ речей их выслухавшы
5-5 Užbraukta (Зачеркнуто).
222


че/я(ь)”. И пан Мацко перед нами поведил, иж он в тых имен(ь)яхь делу роєного ей не бОрОНИН2(ь), нижли, “дей, я первей МЄЛОЛ/ з мужол/ ее, небощыкомъ панол/ Бартошол/, о -гые имен(ь)я и о двор у месте4 Вилен(ь)скол/, и о сребро, и о стадо сверепь право перед полюбовными судьями: маршалъкол/ н(а)шымъ, панол/ Янол/ Стецковичомъ, в то/я час, какъ он старостою дорогицкимъ был, а передъ Мих- нол/ Выпіегородскил/, а перед Мишкол/ Веж- кгайлол/, а Щепанол/ Кончею, ку которыл/ жъ сверепал/ небощикъ мужъ ее передъ тыми судами //[228ѵ] сал/ ся сознал, иж то были свере- пы о/ячызные жоны его, а он их с тог(о) име- н(ь)я Воришо/с до иншог(о) имен(ь)я своего Зблянъ о/ягналъ”. И с права тые суди казали мужу ее тые сверепы ему заплатин/и. Ино мужъ ее умер, а тых свереяи ему не платил. И потол/ он о тыи жъ сверепы мелъ з нею право перед воеводою подляпгьскил/, марпіалъкол/ н(а)шыл/, старостою ковеньскимъ, державцою ожскил/ и перелол/скил/, и радуньскимъ, панол/ Янушол/ Станиславовичемъ Костевича, а передъ маршалъкол/ н(а)шыл/, державцою жолудъекил/, князел/ Андреемъ Васильевичей Полубенскимъ, а перед подъекарбил/ нашыл/ дворныл/, державцою велёнскил/, панол/ Иваномъ Андре- евичол/. И они присудили ему за двадцати све- рея и за приплодо/с тых сверея на половицы тых именей, вышеймененых, которая по мужу ее мела на нее прыйти, чотыриста копъ грошей. И она, тых п(е)незей ему не заилатившы, и правовала ся с нил/ третий раз о тые ж имен(ь)я перед маршалкол/ н(а)піыл/ зел/скил/, небощыкомъ панол/ Янол/ Миколаевичомъ, а че/явер- тый кро/я(ь) з росказанъя н(а)шог(о) вси панове рады нашы Великог(о) князства Литовъ- ског(о) ее с панол/ Мацкол/ о тые имен(ь)я смо/ирели и при тых судех и листех судовых тыхъ судей полюбовныхъ пана Мацка заставили, и казали ему половицу тых именей: Ме- речы а Варишо/с, в тых чотырохсо/и копах Держати до тых часоє, поки ему2 она тую суму п(е)н(я)зей ему2 заплатю/и(ь). Што ся доты- че/я(ь) имен(ь)я Сурвилишо/с, ино в листе судовомъ пана Яна Стецковича выписано ес/и, коли он з мужол/ ее, панол/ Барташол/, и з нею пра- вовали ся, и пан Мацко упоминал ся о тое именье Сурвилишки, хотячы з ними и в тол/ именьи дел ровный ме/я(ь). И пан Бартошъ
поведил, ижьбы княз бискупъ тыл/ имен(ь)емъ даровал ее, жону его, за о/икри/и(ь)е наме/ица. На пгго ж тые судьи п(а)ну Бартошу и жоне его лис/и вызнаный князя бискупий положи/ии велели3. И пани Бортошовая на то листа выз- наног(о) князя бискупъего в себе не попеда- ла5, нижли давала у свядецтво невес/ику свою, жону Юражыну. И пан Ян Стецковичъ тое невес/яки ихь //[229] 1_за свеиг’ка не принялъ, а казал п(а)ну Бартоппо и в тол/ имен(ь)и Сур- вилиижахъ дел ровъный с ними учынити. И на то пан Мацко листы судовые всихъ пановъ радъ н(а)шыхъ: 6'пана Яна Стецковича и пана Януша Костевича, и пана Яна, маршалка зел/- ског(о), и теж листы судовые всих панов pad н(а)шихгб передъ нами вказывалъ.
Мы, выслухавшы тых листов судовыхъ, и пана Мацъка при тых листехъ зоставили. Ма- е/и(ь) он половицу тых именей: Меречы а Варишо/с, держати до тых ч(а)сов, поки Бартошо- вая тую чотыриста копъ грошей ему запла- ти/я(ь). А как тую суму пенезей она ему о/я- дас/я(ь), тогды онъ мае/я(ь) з нею тые имен(ь)я у ровный дел поделити. А до делу, и тежь, какъ дел межы ними в тыхъ именьях 6'ся ста- не/н(ь), не маеяг(ь) пани Бартошовая части своее у тых имен(ь)ях"6 от пана Мацъка никому иному продати и застави/ян, ани записывали, бо то по смерти ее маю/я(ь) тые3 имен(ь)я на жону пана Майкову спасти, водле близкос/ям ее.
И на то есмо п(а)ну Мацку дали сес нашъ ласт судовый з нашою печа/я(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/я(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1528, м(еся)ца мая 5 дня, инди/с(т) 1.
Пр(и) т(ом) был(и): княз Ян, бис(куя) ви- л(еньский), княз Павел, бис(куя) луц(кий) и бер(естейский), але/c/w киев(ский), княз Ми/с(о- лай) Веж(кгайла), воев(ода) троц(кий), ге/я(ман) найвыи/(ший), стар(оста) брас(лавский) и вениц- (кий), княз Консгя(нгин) Иван(овин) Остроз- (ский), воев(ода) вил(еньский) Кгаи/(тол/я), ста-
Nr. 258
4 Toliau pakartota и о двор ir užbraukta (Далее повтдрено и о двор и зачеркнуто).
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) поведала
6 6 Skersai lapo dešinėje paraštėje kita rašysena įrašytas intarpas (Вставка, don. поперек правого поля другим почерком).
223


Хоста) гор(одеяский), мар(шалок) двор(ный), пая Юрий Митс(олаевич) Рад(ивилович), мар- (шало/с) зел/(ский), воев(ода) нов(городский), дер(жавца) мерецъкий и ож(меяский)2, и дов- (кговский), панъ Яя Янов(ич) Забер(езияский), и иные п(а)я(ове) рада Вел(икого) княз(ства) Лит(о)вс(кого).
Копоть Васкович, мар(шалох) и писар.
259. 	Вырод людел/ Свислодкое воло стя боло- чаномъ с п(а)нол/ Григоремъ Исаевичол/ Громыкою, яко бы о забрая(ь)е зел/ль их ку имея(ь)ю его Лещияце.
Жыкгимояя?, Боэ/сю.
Смотрели есмо того дела с паны радами н(а)шил/и3, стояли перед нами очывисто, жаловали нам люди нашы Свислоі^кое волости бо- лочане, на ймя: Богушъ, заказникъ, а Болкуя, а Падка, а Семея Глады//[229ѵ]шевич, а Веревка, а Хохол, и зъ своими поплечники, на писара нашого, ключника виленьског(о), пана Григоря Исаевича Громыку, што ж бы оя и люди его леіцияцы кривды и втиски нм поделали у Волочкомъ их тесну, зел/ли ихъ: паш- ные и бортные, и сеножати, и бобровые гоны безсправне в них поотнимали, и у свой теснь Лищыньский привернули. И пая Громыка поведил передъ нами, што ж перво сег(о) на его жалобу з росказая(ь)я н(а)шог(о) воевода виленьский, каяцлер нашъ, староста бельский и мозырский, панъ Олбрахтъ Мартиновичъ Кгаш- толт, выслалъ тамъ того межы ними досмот- ряти намес/яника своего глушског(о) Петра Петелю, а воеводы киевског(о), пана Аядрея Якубовича Немировича, наместника свислоц- кого Станислава. И они, з людми добрыми згодившы ся, тал/ выеэ/сдчали и тог(о) межы ними смотрели. И люди н(а)шы бо[ло]чане, перед тыми судями згодившы ся поспол з людми его лещыяцы, по своей доброй воля тые зел/ли: паи/ные и бортные, и сеножати, и реки, и бобровые гоны на два уставы розрубили и кновища границал/ положыли, почоя om Свис- лочы, реки весне(?) Борздою рекою, черезъ болото Лядское и мшаринье в речку Нел/лю, и Нел/лею речъкою в Болочу реку, и тою Бо- лочою рекою зася у Свислоч. И жеребьи на то кинули со обу сторонъ, кому ся который теснь достанет(ь). Ино ся вынял людей его лещыя- цов, и они собе обрали свой теснь om своег(о)
леса Лищыны. А болочане взяли свой теснь om своего села и по тыл/ кновищал/, верхупи- саныл/, рубежы положыли. И вину на нас, на г(оспо)д(а)ра, и на панов воеводъ, их м(и)- л(ос)ть, заручыли, што ж ил/ тых границъ с обу стороя держати ся вечно. И лист свой судовый на то п(а)ну Громыце дали. И тот суд п(а)ну воеводе вилея(ь)скому, его м(и)- л(о)сти, отказали. И панъ воевода и свой лист судовый дал. Оя тые листы передъ нами вказывал.
И мы, тог(о) межы ними досмотревшы и тыхъ листовъ судовых выслухавшы, знашли есмо //[230] пана Громыку правог(о), и тот теснь Лущыяский2 по тыл/ границал/, вышейписаныл/, ему есмо присудили держати и вжыват(ь) вечне, а люди н(а)шы болочане через тые границы в тот теснъ не мают(ь) ся вступати под тою ж виною3, ани подъ паномъ Громыкою тог(о) через то не мают(ь) поискивати, и тог(о) у молчанью маютъ быт(ь), водлугъ суду тых судей и тых листовъ судовыхъ.
Писая у Вильни, под лет(ы) Бож(ого) на- рож(енья) 1528, м(е)с(я)ц(а) мая 7 дня, иядикт первый.
Пр(и) т(ол/) б(ы)л(и) п(а)нов(е) рад(ы) н(а)- и/(и): кн(я)з Яя, бис(куя) вил(еньский), а княз Мия(олай), бис(куя) киев(ский), а воевод(а) троякий), гет(мая) нашъ найвыш(ший), староста) бр(а)с(лавский), вея(и/<кий), кн(я)з Кос- тяят(ия) Иванов(ич) Остроз(ский), воевод(а) вил(еньский), кая(цлер), стар(оста) бель(ский) и моз(ырский), панъ Олб(рахт) Мар(тинович) Кгаш(толт), пая вил(еньский), стар(оста) го- р(одеяский), мар(шалох) двор(ный), пая Юри Мик(олаевич) Рад(ивилович), пая воевод(а) нов(городский), мар(шалок) зел/(ский), пая Яя Янов(ич) Забер(езияский), и иныи п(а)нове рада наша.
Иваіиько Горностай, писар.
260. 	Вырох Федору Мад/чичу з воеводою киев- скид/, панол/ Авдреел/ Немировичол/, о упро- шея(ь)е под нил/ зеляш и з ч(о)л(о)в(е)кол/ ОТ дворца Каспаришох в Колтяжияскол/ повете, ому от королевое Алены даного.
Жыкгимоя/и, Боэ/сю м(и)л(о)стью.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли передъ нами очевисто, жаловал нал/ дворяния нашъ Федор Демидовичъ
224


Мамчыча на воеводу киевъского, державцу сви- слоцкого, пана Аядрея Якубовича Немировича, о томъ, піто невеся/ка наша, королевая Алек- саядровая, ее м(и)л(ос)ть, Олена, дала ему дворецъ свой Коятяжыяского повету, Каспаришки, и з людми и их землями. И тых, дей, людей одия ч(о)л(о)векъ, на ймя Ромая Пупъпітевичъ, згибъ, на которой жо, дей, земли посадил былъ оя прихожог(о) ч(о)л(о)века. И пая, дей, воевода киевский, тую землю с тьш чоловеком в нас собе //[230ѵ] под нимъ упросилъ, - на што ж ъкавьт&ал перед нами привилей-поя/верженье королевое, ее м(и)л(о)сти, Олены, в котором жо привили тоя/ ч(о)ловекъ, Романъ на ймя, стоия/(ь) выписая. Ино пая воевода жадног(о) оя/пору к тому не дал, нижли поведил, ижъ оя тог(о) ч(о)л(о)века и з землею в неведомости того привиля в насъ упросил.
И мы, с паны радами н(а)шыми тому порозумевшы, кгды тоя/ Федор привилей-поя/- верженье невеся/ки н(а)шое на то в себе маеть, намъ ся не толко привилевъ, але и паперныхъ листов н(а)шых без причыны не годиш(ь) ся ламал/(ь), знашли есмо тог(о) Федора в том правог(о). И тую землю ему есмо присудили. Мае/и(ь) онъ тую землю держати, водлу[г] давного поя/веръжея(ь)я королевое, ее м(и)л(о)сти, Олены, а пая воевода киевский, панъ Аядрей Якубовичъ Немировича, не маея/(ь) через то в тую землю ничымъ ся въступая/м.
И на то есмо Федору Демидовичу дали сес нашъ лис/w под н(а)шою печа/я(ь)ю.
Писанъ у Вильни, под [леты] Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ц(а) мая 9 дня, ия- дик(т) 1.
Ивашко Горностай, писар.
Жыкгимояя/.
261. 	Боярину лепуньскому Якубу Пилевичу на землю у Лепуньскоя волости, названую Би- рялишку.
Тивуну троякому, намеся/нику лепуньскому и волкиницкому, п(а)ну Ма/<ку Кунцовичу.
Жаловалъ нам боярия лепуяский Якубъ Пилевичъ о томъ, што есмо дали ему землю пустовскую у Лепуньской волости, на ймя Бирялишку, в которую жъ землю, подле данины и листу нашог(о), казалъ его увязая/м воевода троякий, гея/манъ нашъ найвыи/шый, староста браслав(ский) и вени^(кий), княз Коя-
стяятия Ивановичъ Острозский, - и на то оя лися/-данину нашу и теж лися/ увяжьчый князя Коястяятияовъ перед нами вказывалъ. То па/с, дей, конюшая н(а)ша дворная и трофсая, п(а)ни Якубовая Кунцовича, пани Гаяна, в тую землю его уступаея/(ь) //[231] ся. И пани Якубовая передъ нами мовила, ижъ она в тую землю Бирялишъку не уступаея/(ь) ся ани хочея/(ь) уступовая/и ся. И оя бил нам чолом, абыхмо, водле выречея(ь)я пани Якубовое, на то дали ему напгь лися/.
Ино мы ему на то дали сес напгь лися/, нехай оя тую землю Бирялишку держыя/(ь) со всим, какъ ся тая земля здавна в собе маея/(ь), подле первое данины и листу нашог(о) и увя- зая(ь)я и листу увяжчого кн(я)зя воеводы, его м(и)л(о)сти, троякого.
Писая у Вил(ь)ни, под лея/(ы) 1528, [месяца] мая 12 [день], инъдик(т) 1.
Копоя/ь, писаръ.
262. 	Выролг Богдану Гияцы з Миколаем Гая- комъ о ставъ.
Жыкгимояя/, Божю.
Смотрели есмо тог(о) дела, стояли перед нами очевисто, жаловалъ намъ земяния нашъ Богданъ Гияца на врадника василишского подчалило) нашого, пана Яна Миколаевича Радивиловича, на Миколая Гайка, тьш обычаем, што жъ, дей, оя став мой влася/ный оя/чызный в мене оя/нял и роскопалъ, ничог(о) к нему не маючы. И Миколай Гайко поведилъ, иж оя того ставу половицу купил, а половиною, дей, “мене Гинца даровал и записал, дей, то мне в листе своем навечность”, - который жо лис/и под сведомемъ и печая/(ь)ми многих людей передъ нами покладалъ. А потомъ тоя/ Гияца сам перед нами к тому ся листу признал, ижъ оя тую половицу ставу и гребли ему по доброй воли даровалъ.
Мы, водле листу и призная(ь)я тог(о) Богдана Гинцы, Миколая Федоровича Гайка при том половицы ставу и гребли есмо зоставили. Нехай оя тоя/ став держыть со всим, водле листу тог(о) истог(о) Гияцы, который о?/ ему на тую половицу ставу по своей доброй воли записал и далъ.
На што ж есмо ему и сес нашъ лися/ судовый дали под н(а)шою печая/(ь)ю.
Писая у Вил(ь)ни, под [леты] Бож(его) на-
225


рож(енья) 1528, м(еся)ц(а) мая 7 д(е)н(ь), ин- дик(т) 1.
Копоть, писар.
//[231ѵ] Жыкгимонтъ.
263. 	Некоторил/ боярол/ пеняяскид/ вызво- лея(ь)е ОТ служок ТЯГЛЫЛГ и дачок, водлугъ листу судового воеводы вилея(ь)ског(о) и воеводы тродкого.
Били нам чолол/ бояре пенянские, на ймя: Станко Пе/ирович а Берна/и Янович, а Лукам/ Кековичъ, и вказывали перед нами листы судовые воеводы вилен(ь)ског(о), канцлера нашого, небожчыка пана Миколая Радивиловича, и воеводы троцкого, пана Григоря Станиславовича [Остиковича], в которых же выписано стои/и(ь), иж их м(и)л(ос)иг(и) смотрели тых бояр с прыставы и пудьники пенянскими, на ймя: зъ Яномъ Кгоновичомъ а Пацусол/ Миле- вичол/, а Бу/икол/ Ропаловичол/. Тыи приставы и пудьники доводили на них, жебы они передъ тыл/ поспол з волос/и(ь)ю тяглую служъбу служывали и дякла, и иные подачки даивали. И их м(и)л(ос)ть пытали о томъ тыхъ приставовъ, маю/и(ь) ли они на то который довод, жебы они поспол з волос/и(ь)ю служылн и дачки дайвали. И они на то жадног(о) доводу не дали. А тые бояре дали на то сведецтво боярина пенянског(о) Стецка Яновича, иж они су/и(ь) здавна бояре, а службы з волос- /и(ь)ю и дякла, и дачки николи не даивали, о чол/ жо их м(и)л(ос)ть, смо/иревшы межы ними, и тые листы свое судовые на то тыл/ боярол/ подавали. И били нал/ чолол/, абыхмо ил/ на то дали наи/ лис/и.
Ино мы, выслухавшы тых листов судовыхъ, кгды жъ их м(и)л(ос)ть о тол/ межы нил/и смо/ирели и в тол/ тыхъ бояр правых знаи/ли, на то дали есмо имъ сес нашъ лиси/. Не маю/и(ь) они з волос/и(ь)ю никоторое службы тяглое служы/и(ь) и дякла, и иных подачокъ дава/ии, водле листов судовых воеводы вилеи(ь)ског(о), пана Миколая Радивиловича, и воеводы троц- ког(о), пана Григоря Станиславовича.
Писаи у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) [нароженья] 1528, м(е)с(я)ц(а) мая 17 [день], индик(т) 1.
Горностай, писаръ.
//[232] Жыкгимон/и.
264. 	Вырок межы бояри острыяскими. о землю Васковыцину.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами н(а)шыми, стояли передъ нами очевисто, жаловалъ намъ боярин напгь остринский, на ймя Сенчукъ Ходевичъ, на бояр остринскихъ: на Сидора а на Михна, а на братанича их, о тол/: “Што ж, дей, тые бояре держать под собою зел/лю мою о/ичызную, на ймя Васковщыну, нетъ ведома которыл/ обычаел/, а л/не ее пос- тупи/ии ся не хочу/и(ь)”. И тые бояре о/ипове- дили: “Мы, дей, тую зел/лю держыл/ з данины и листу г(о)с(по)д(а)ръског(о) еще за держан(ь)я пана Федка Хребтовича, а перед тыл/, дей, до нас шеей/ родов тую землю держали, а ты, дей, сал/ ани отецъ твой жадного припоминанья не мели к тому, аж до того ч(а)су”, - на шго ж они въказывали передъ нами лис/и- данину н(а)шу и тежъ лис/и державцы острин- ского, пана Федька Хребътовича. И мы спы- тали того Сенчука, мае/и(ь) ли он на то которое припоминан(ь)е або листы предковъ н(а)щых и наи/. И он о/иповедил: “Отецъ мой для тог(о) припоминанья о той зел/ли не мел, иж был хвор, а листовъ у мене припоминалных никоторых на то нету”.
Ино мы с паны радами н(а)шыми, тому порозумевшы, кгды ж тые бояре о/и давных ч(а)сов тую зел/лю держать и на то листъ и данину нашу передъ нами покладали, а то/и Сенчукъ на то никоторог(о) припоминан(ь)я в себе не мае/и(ь), ани листовъ никоторых перед нами не вказывал, и так о/и давных часов отец его и он самъ того у молчаний были, знашли есмо тых бояръ в тол/ правых и тую зел/лю Васковщыну имъ присудили: маю/и(ь) они тую зел/лю держать со всил/, што к той зел/ли здавна и тепер прислухае/и(ь), водле данины и листу нашог(о), а той/ Сенчукъ Ходевичъ не маеть ся ничымъ не вступа/ии.
И на то есмо тымъ бояромъ и лис/и нашъ судовый дали з нашою п(е)ча/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под [леты] Бож(его) нарожденья) 1528, м(еся)ца мая 17 ден(ь), ин- дик(т) 1.
Пр(и) /и(ол/) был стар(оста) бер(естейский), мар(шалок) наи/, дер(жавца) вил(кейский) и ос- /ирин(ский), пан Александро Иванович Ходъ- кевичъ.
Копоть.
226


//[232ѵ] Жыкгимонтъ, Божю м(и)л(о)сгью.
265. Вырох боярину Вилея(ь)ског(о) повету Амосу Волчковичу з мещанином вилея(ь)ским Медведевичом о паруку по Выдре.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ы радами н(а)шыми, стояли neped нами очевисто, жаловалъ намъ боярия Вилен(ь)ског(о) повета Амосъ Волчъковичъ на мещанина вилен(ь)ског(о) Пашъка Медведевичя тььи обычаемъ: “Ручыл, дем, мне по одном ч(е)ловеце, на ймя по Выд- ре, а2 некоторых речахъ моих на поставенье его, о чомъ жо есми первей сего жаловалъ на нег(о) у Вил(ь)ни на ратушы перед их правомъ местскимъ, и он к тому рукоемству ся созналъ, ижъ тог(о) ч(е)л(о)века у мене ручыл не3 передъ правом, але у корчме”. И с права казалм ему тог(о) Выдру поставити, водле рукоемства его. И тот Паніъко Медведевичъ на он час отз(ы)вал ся былъ до нас, г(оспо)д(а)ря, и мы, ках будучы в Полщы, росказали комисаромъ нашыл/ о тол/ межы ними досмотрети. И Папгько Медведевичъ, не поведаючы того, што жъ онъ передъ правом Маитборскимъ у Вил(ь)ни и сам к тому ся сознал, ижъ тог(о) Выдру у Волчкевича ручыл, а поведил, што ж ручыл его у корчме, а не передъ правом их месткимъ, и то тые комисары дали ему на выводъ, на што жъ тот Медведе[ви]чъ и лист собе был у насъ управил.
И мы, тому порозумевшы, кгды ж тот Медведич сам себе в том омылил, а тог(о) не поведил, што ж передъ правом к том поруце знал ся, а право казало ему тог(о) Выдру ставити, водле его рукоемъства, тое н(а)шое сказанье Медведичу в Полщы ни-в(о) што обернули и росказали ему тог(о) Выдру, подле рукоемства его, ставити от Светог(о) Миколая дня за дванадцать неделб. Пах лиж бы он на тот рокъ тог(о) Выдры не поставилъ, тогды тот Паи/ко Медведевич мает(ь) тому Амосу Волчковичу шкоды его платити.
И на то есмо дали ему сес нам/ лист судовый з нашою печат(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под [леты] Бож(его) на- рож(енья) 1528, мес(я)ц(а) мая 13 [день], ин- Дих(т) 1.
Копо/иь, писаръ.
266. //[233] Слугам панцерным Марковског(о) повету на зоставен(ь)е при данном повинности их
Жыкгимонт, Божю м(ило)ст(ь)ю.
Подъчашому нашому, державцы василии/- скому и марковъскому, п(а)ну Миколаю4 Миколаевичу [Радивиловича], и иным державцамъ марковъским, хто потом будет(ь) от нас Марковъ держати.
Што очевисто жаловали намъ на тебе слуги н(а)шы панцырные марковские: Гринь Один- цевич а Борос Ходорович, а Иван Олешковин, а Кузма Васкович з брат(ь)ями своими, о том, што жъ, дей, им om тебе и om твоихъ врадни- ковъ кривды и тяжъкости ся великие деют(ь), новины, дей, имъ уводишь - посылаешь их у подводу з листы своими и кажем/ им на двор дерево возит(ь) и с топоромъ на роботу ходить, и за то, дей, велим/ ихъ грабитм, и путными конми их гной на став возит(ь), чого они перед тым николи не служывали, - ках жо вказывали передъ нами лист дядка твоег(о), пана трог<кого, пана Яна Миколаевича Радивиловича, в котором жо стоит(ь), што ж какъ онъ держалъ om брата нашого Александра, короля, его м(и)л(о)сти, Марковъ и в тот час почалъ им был кривды дела/и(ь) и новины уводит(ь) - з листы своими у подводу их посилати и кони за собою водити, и подгребати. И они жаловали о том на нег(о) брату нашому Александру, королю, его м(ило)сги; и брат нашъ 5 розказалъ ему о том"5 доведати ся, которою службою они здавна служывали, абы и напередъ тою ж велелъ им служыт(ъ). И пан Янъ опытывалъ в том старцовъ и мужей старых волости Марко[в]ское, и они перед ним поведили, 6'иж то им новина: а з листы они у подводу не еждчывали и коней не вожывали, и не подгребали, толко конем служать, на войну ездят(ь) и з сохою, и з бороною, и с косою, и з серпомъ некоторые врочные дни ро- бят(ь)'6. И опытавшы их в том, подле приказанья брата и сведог<тва старцовъ и людей, в том тых слугъ нашых правыхъ знашол, 6'ижъ они не мают(ь) иншое службы служыт(ь), толко панцырною службою, и тую повин- нос/и(ь) ку двору нашому делати, што и перед
Nr. 266
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) Яну
5 5 Pakartota (Повторено).
м' Vėliau pabraukta pieštuku (Подчеркнуто позже каран- дашом).
227


тыл/ делывали'6, - //[233ѵ] и лис/и свой на то ил/ далъ.
А такъ, мы, тебе з ними в тол/ досмот- ревшы, и тыхъ слугъ нашыхъ путныхъ зоставили есмо при старине, и, ты бы, вжо через то кривдъ ил/ не делалъ и новинъ не уводил, и в подводу и к роботе их выганяти не казал, и заховал их во всемъ, подле листу дяди своего, небожчыка пана Яна Миколаевича, и по тому, какъ и перед тыл/ бывало конечно, абы то иная не было.
Писая у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(е)с(я)ц(а) мая 17 дея(ь), иидия(т) 1.
Пр(и) т(ом) б(ы)ли: княз Яя, бис(куя) ви- л(еньский), воев(ода) вилея(ьский), канцлеръ нашъ, стар(оста) бельский и мозырский, пая Олбр(ахт) Мар(тинович) Кгаги(толт), панъ ви- л(еньский), стар(оста) гор(одеяский), м(а)р(ша- ло/с) двор(ный), пая Юр(и) Мия(олаевич) [Радивилович], мар(шалоя) зел/(ский) воевод(а) новъгор(одский), дер(жавца) мер(е/<кий), оги- мея(ский) и дов(кговский), пая Яя Янович Заберез(ияский).
Копоть.
267. 	Кошохол/ марковским до державцы марковског(о) о крилды и тяжкости илг над повияность звыклую.
Жыкгимоя/и.
Подъчашому нашому, дер(жавце) василиш- (скому) и мар(ковскому), п(а)ну Яну Миколаевичу [Радивиловича], и иныл/ державцал/ марковъскил/, хто и потомъ буде/и(ь) Марковъ держати.
Што очевисто жаловали нал/ на тебе люди нашы, конюхи марковъские, о тол/, што ж им отъ тебе и o/и твоих урядниковъ кривды и тяижости ся великие деяли, и новины, дей, еси имъ увел - веливалъ им кони свои пас/и- вити и дрова на двор возити, и з сохою, и з бороною на роботу ходит(ь), и сторожу давати - и зел/ли, дей, их пустовские конюи/ские во- лостныл/ людел/ роздаешъ, и на потребы, дей, ты их сал/ и твои врадники посылаете, а они, дей, з веков //[234] тягли никоторое не тягнуть и служебъ к двору н(а)шому Марковъскому не служывали, и коней державець марковъских не пасывали, и дров на двор не вожывали, и сторожы не хожывали, и на жадные в(а)шы
посылки державчыны не еждчывали, нижли они здавна 4тую службу служат(ь): сено на двор косят(ь) за своил/ приставол/ и кони н(а)- шы паствят(ь), и иные службы служать ко врадъникол/ н(а)шыл/ виленьскимъ, конюшому и подконюшому4, и слали с(я) в тол/ до старцовъ и десятников старых, и до всее волости Марковъское, и ты в тол/ до них слати не хотел.
Мы, тог(о) досмотревшы, и зоставили есмо тыхъ конюхов нашых при старине, иж они не маютъ коней твоих паствити и дров на двор возити, и к роботе зъ сохою и з бороною, и въ сторожу ходити, ани стаея на твои кони робити, и сена возити, и на посылки твои ездити, нижли толко маютъ служыти нал/ тою служъбою, которою и перед тымъ служывали. И, ты бы, вжо наперед, подле того росказая(ь)я н(а)шого, к нил/ ся заховал.
И на то есмо им кали сес нашъ лист з нашою печат(ь)ю.
Писанъ у Вил(ь)ни, под [леты] 1528, ме- с(я)ц(а) мая 16 д(е)я(ь), иядия(т) 1.
Копоть.
268. 	Земенину Белг(ь)скот(о) повету Станиславу Брезкому на имея(ь)е Нарколеящияу, отчизну жоны его.
Жыкгимоят, Божю м(и)л(ос)тью.
Бил намъ чолол/ земения Бел(ь)ског(о) повету Станиславъ Брезкий и поведил перед нами, ижъ воевода вилея(ь)ский, каяцлер нашъ, староста бельский и мозырский, пая Олбрахтъ Мартинович Кгаштолтъ, присудил дочце Матея Холуевског(о) третюю част(ь) в ыймея(ь)яхъ и казал ему поступити, и отделити, на ймя Нарколевыцыну, з людми тог(о) имея(ь)я и з зел/лями, лесы и дубровами и со въсимъ. // [234ѵ] А што ся дотычет(ь) тог(о) имея(ь)я Неводъницы, которое жоне Корищсого2 зостало у вене ее, в сту копах грошей, его м(и)л(о)сть, пая воевода, казалъ им споломъ тое вено ее отложыт(ь), а тое именье ку своил/ рукамъ взяти на жону тог(о) Станислава Брезког(о). А ка/с вже тые две дочки лет своих доростуть и замужъ пойдутъ, его м(и)л(ос)ть росказалъ
Nr. 267
4'4 Vėliau pabraukta pieštuku (Подчеркнуто позже карандашом).
228


ил/ тое именье о/ица своег(о) все с тою сестрою своєю старшою на три час/ии у венный дел подели/и(ь), на што ж тому Станиславу и листь свой дал, - и то/и онъ лис/и его м(ило)с/ии перед нами вказывал, и бил нал/ чолол/, абыхмо на то ему дали наи/ лис/и.
И мы, вглянувшы в лис/и пана воеводы, его м(и)л(о)сти, вилея(ь)ског(о), на его чолол/- би/и(ь)е то вчынили, на то дали ему сес нашъ лис/и, нехай он тое именье Нарколсвъщыну в той третей части держы/и(ь) со всил/ с тыл/, какъ ся тое именье здавна и тепер в собе мае/и(ь) и ка/с ему то/и Якубъ Холуевъский поступил и завелъ. А што ся дотыче/и(ь) тог(о) имея(ь)я Неводницы, которое ес/и у вене жоны Корчыцког(о)2, маю/и(ь) ся они в тол/ спра- вова/ии, яко вышей в семъ нашол/ листе сто- и/и(ь) выписано, и водле найдея(ь)я и листу пана воеводы, его м(и)л(ос)ти, вилея(ь)ског(о), который он на то в себе мае/и(ь).
П(и)сан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, [месяца] мая 18 д(е)я(ь), иядик(т) 1.
Горностай, писаръ.
2694. Выроя п(а)ни Якубовоя Куяцевича з людми ее, которие се с послушедства ее вы- ламовалд у Лепудскол/ повете, високгидговичи, и с конюлд городедскилде, и зъ еяшид/чаны, и потверженье ед и детел/ ее тылг людед навечность.
Жыкгимоя/и, Божью м(и)л(ос)тью.
Смо/ирели есмо тог(о) дела с паны радами н(а)шыми, стояли передъ нами очевисто, жаловали нал/ люди Лепуяског(о) повета, високгинтовичы, на ймя: Миколаецъ Стаяковия а Про- телис //[235] Милашевичъ, от всее бра/и(ь)и и потужников своих на конюшую нашу двор- ную и Троцкую, паяяло Якубовую Кунъцевича, пани Ганну, тыл/ обычаемъ: “Упросилъ, дей, мужъ ее, небощыкъ пан Якубъ, нас за тяглых людей, а мы, дей, здавна бояре и готови с(я) есмо того вывести”. И пани Якубовая перед нами поведила, иж мы первей сег(о) дали мужу ее людей у Високгинтах, на ймя: Степана Стая- ковича а Шыл/ка Бенковича, а Павла Ноневича, а Пе/ика Донкгинътовича, а Моцка Ятевича, которых же людей мы пану Якубу и ей, жоне ег(о), и детел/ ихъ, и на потомъ будучымъ их Щадкомъ н(а)шыл/ привилел/ по/ивердили, - и
на то привилей нашъ передъ нами по/сладала, и поведила, ижъ тые люди мужу ее, пану Якубу, служыли до его жывота, а по смерти его - ей и детел/ ихъ, нижли тепер, не хотячы ил/ служы/и(ь), в них ся о/инимаю/и(ь). А што ся они меня/и(ь) боярми, ино они су/и(ь) простые люди, а на пана ее о тол/ николи ся не жаловали и ей теж по смерти пана, Якубовой, в тол/ ся не впоминали, и иная бра/и(ь)я их и тепер ей служа/и(ь) и дякло даю/и(ь), а о/и нее ся не о/инимаю/и(ь).
Мы, тог(о) привиля н(а)шого до кояца выслухавшы, и тому есмо зрозумели, иж есмо тых людей дали п(а)ну Якубу и его потол/кол/ навеянос/и(ь), а тые люди о/и техъ мес/ицъ аж и до сели ил/ служыли, а о/и них ся не о/и- нимали и боярствомъ ся не выводили, и присудили есмо тых людей паней Якубовой и ее детел/, и потол/комъ их, подле данины и привиля н(а)шог(о).
Потомъ жаловали намъ конюхи Городеяского повету, на ймя Тидовичы: Пе/ирашъ а Нацюс, о/и всее жъ бра/и(ь)и и племени своего о тол/, ижъ бы мужъ ее, пая Якубъ, забрал их за себе без данины жъ нашое. И пани Якубовая на тыхъ людей то/и же привилей нашъ перед нами покладали, ино в тол/ привильи нашомъ тыи конюхи имены выписаны стоять.
Мы, бачычы, иж есмо пану Якубу и тых конюховъ наве«/нос/и(ь) дали, и потол/кол/ его, и в тол/ есмо п(а)ню Якубо//[235ѵ]вую, и детей ее при данине и привили н(а)шол/ зоставили.
Такежъ жаловали намъ на пани Якубовую люди Ейшыи/ское волости: Нарушыс а Миколай - Янъковичы, а Юревая вдова с пасыяки своими - Якубол/ и Янелемъ, а Бартошъ Нец- ковия, а Мацко Хведъковичъ, о/и всее бра/ии и племени своего, рекомо бы мужъ ее, небощыкъ пая Якуб, забрал ихъ за себе без данины н(а)шое, а к тому мели себе бояры. И пани Якубовая передъ нами мовила, иж тыхъ людей пая ее мел некоторыхъ з них з данины брата нашог(о) Алекъсанъдра, короля, его м(и)л(ос)- ти, а инъшых и з нашее данины, подле кото-
I
Nr. 269
4 Ta pati b., tačiau turinti tekstologinių bei paleografinių skirtybių, įrašyta ir į 8-ąją Teismų bylų knygą (Д. c текстологическими и палеографическими разночтени- ями вписано в 8-ю книгу Судных дел). - Zr. (см.) РГАДА. Ф. 389. Ед. хр. 227. Л. 209-211.
229


рыхъ же данинъ в тые люди мужа ее, пана Якуба, увязалъ подкоморий нашъ, державца ейшыи/ский, панъ Андрей Якубовичъ Довойновича, и лис/и свой увязчый пану ее на то дал, и имены тым люди, што мы ему2 дали ему2 девя/я служобъ, в тол/ листе своел* увяз- чомъ выписал, которых людей потомъ мы п(а)- ну Якубу и его жоне, и их детемъ, и потомъкол* ихъ подвердиди нашымъ привилемъ навечъ- нос/я(ь). И на З'то она-3 листы-данину и привилей брата нашого и теж лис/и, нашу данину, и увязчый лис/и пана Андреевъ Довойновича, и привилей нашъ покладали передъ нами, ижъ за тою даниною и привилями брата нашог(о) и н(а)шыл* тые люди от тыхъ часовъ, какъ даны, п(а)ну ее до жывота, а по смеръти ей и детел* ее служыли, а боярства ся не выводили, ажъ до сихъ часов.
Мы, тых листовъ-данинъ брата нашог(о) и нашыхъ, и увязчог(о) листа пана Андреева до конца выслухавшы и зрозумевшы, иж тые люди мужу ее и ей, детел* и потомъкол/ их даны навеннос/и(ь), а они o/и тых ч(а)совъ, как даны, п[а]ну Якубу служыли, а боярствол* ся не выводили, в тол* есмо п(а)ни Якубовую и детей ее при данине и привиляхъ брата нашог(о) и нашых зоставили и казали тыл* людел* ей и детемъ ее служы/ии, о чол* жо п(а)ни Якубовая била нал* чоломъ, абыхмо и вперед тые вси привиля, которые она перед нами покладала, при моцы зоставили. Ино мы, оглядавшы тых всих ее привилевъ и бачычы, ижъ то в нее привиля су/я(ь) справедливые, тые //[236] ее привиля у моцы заставуемъ, маю/я(ь) тые люди - высокгинътовцы и конюхи городенские, и тежъ ейшыидцане - и иншые люди, которые ей, детел* ее в тых привиляхъ стояяг(ь), пани Якубовой и детел* ее, и их потол*кол< служы/ии, а ничыл* ся от нихъ не маютъ о/янимати, подле данинъ и привилевъ н(а)шыхъ.
А на твердос/и(ь) того и печа/и(ь) н(а)шу казали есмо привеси/ии к сему нашому листу.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож[его] на- рож(енья) 1528, м(еся)ца мая 14 дня, индик(т) 1.
Пр(и) /и(ол*) б(ы)ли: княз Ян, бис(куя) ви- л(еньский), княз Пав(ел), бис(куя) луц(кий) и бер(естейский), алек/и киев(ский), княз Ми/с(о- лай), воев(ода) троякий), ге/и(ман) напгь, староста) брас(лавский) и вениц(кий), княз Кон(с- тянтин) Иванов(ич) Остроз(ский), воевод(а) ви-
л(еньский), кан(цлер) наи/, стар(оста) бель- (ский), мозыр(ский), п(а)н Ол(брах/и) Мар(ти- нович) Кгаи/(/яол/я), пан вил(еньский), ста- р(оста) город(енский), мар(шалок) дв(о)р(ный), п(а)нъ Юр(и) Мик(олаевич) [Радивиловича], мар(шалок) зел*(ский), воев(ода) новгородский), пан Ян Янович Забер(езинский), и иншые п[а]нове рада н(а)шы.
Копо/яь Васкович, писаръ.
270. 	Вырок* боярол/ водкинидкил/ etc. с тою ж пани Якубовою Кунцевича о зел/лю подле Муси, озера, и о ияшие люди и зел/ли, куплю небожчика мужа ее.
Жыкгимон/я, Божю м(и)л(ос)тью. Смо/ярели есмо тог(о) дела с паны радами
н(а)шыми, стояли передъ нами очевисто4, жаловали нал* бояре волкинифсие: Адал* а Шыл*ко - Юревичы, а Матей а Юркгель - Якубовичы, а Тол*ко а Щепанъ - Андрупгьковичи, на ко- нюшую н(а)шу дворную Троцкую, панюю Якубовую Кунцовича, паню Ганну, о тол*, ижъ бы пан ее, небожчыкъ Якубъ, еще за жывота своего кривды имъ великие поделал и з земль ихъ вытиснулъ, и самых ихъ имал, и у вязенье сажал, а то для тог(о), абы они тые зел/ли свои ему продали, яко ж, дей,. //[236ѵ] они с тяшъкое неволи своее тые зел*ли ему записали, а иншая, дей, бра/я(ь)я их при тол* и не были, ани ему записывали, и панъ Якубъ, дей, и тые зел/ли бра/я(ь)и их поо/янимал. И тую бра/я(ь)ю свою передъ нами ставили. А к тому жаловали намъ, ижъ бы он люди ихъ о/ячызные и з ихъ зел*лями за себе забрал и до сихъ часовъ тые люди ил* не служатъ. И пани Якубовая положыли перед нами лис/я записный тых бояр, в которол* жо листе своемъ они вызнаваю/я(ь), иж которую зел*лю бортную тые бояре под собою мели подле Муси, озера, и з нее службу тяглую служывали, которую жъ зел*лю потол* упросилъ собе у насъ мужъ ее, панъ Якубъ, они, не хотячы службы тяглые п(а)ну ее служыти и дякла давати, били ему чолол*, абы он с тое зел*ли их вызволилъ, и панъ Якубъ на их чолол*би/я(ь)е с тое зел*ли их вызволилъ, и которые поля и сеножа/яи, и гаи с тое зел/ли
Nr. 270
4 Pakartota, antras žodis užbrauktas (Повторено, второе слово зачеркнуто).
230


бортное они быля обапольныл/ людемъ попродавали и позаставляли, пая Якубъ тых пол на выкупленье и сеножатей, и гаевъ дал ил/ своих властт/ныхъ пенязей тридцати кол грошей без сорока и без трех грошей; а к тому панъ Якубъ дал ку их отт/чызне огороды и селища людей своих властиных, они тыми пенязми поокупаля и тую зелшю бортную всю п(а)ну Якубу завели. А што ся дотычети(ь) тог(о), што они жаловали о люди и о зел/ли свои отт/чызные, жебы ИЛ/ их люди и зел/ли забралъ, ино в томъ же листе ихъ выписано еси/, што жъ той/ Адамъ продал п[а]ну Якубу ч(о)л(о)века своего Сака зъ жоною и з детт/ми, и з зел/лею его, а дядко их Аядрушъко з деи/ми своими продали дву ч(о)- л(о)вековъ своихъ: Яковеля а Мозя зъ жонами и з деи/ми, и з зел/лями их, а брати их До- мородъко продалъ ему дву ч(о)л(о)вековъ своих: Байка а Шедиса, еще первей сег(о), нижли 2*п(а)ну Якубу*2 тая зел/ля 2*пану Якубу*2 ся зос- тала, которые жъ люди и с тыми зел/лями продали ему по[д] сведол/(ол/) людей добрых, И [237] ри такъ в томъ*1 записе своемъ описали ся, естт/ли бы хто хотел тых зел/ль под паномъ Якубомъ и под детт/ми его пойскиватии, тогды они маютя(ь) то ил/ очыщатиь. И в тол/ они заруку на нас, г(оспо)д(а)ра, и теж межы собою в листе своел/ подписали.
Мы, тог(о) запису их до коица выслухавшы, тому порозумевшы, кгды ж имена ихъ в тол/ листе выписаны сути(ь), а они сами у записе своел/ вызнаваюти(ь), ижъ панъ Якубъ тую зел/- лю мел з данины нашое, и они его пенезми поля и сеножатии, и гаи окупали, и тую зел/лю ему заводили, и люди свои отт/чызные зъ зел/- лями ему попродавали первей, нижли тая зел/ля бортъная ему ся остала, и вперед еще ему ся то подняли очыщати, и заруку в тол/ на себе записали, ее3 и детт/я ее заставили, подле запису их, о чол/ жо пани Якубовая била намъ чолол/, абыхмо ей и детемъ ее тую купълю мужа ее и судъ нашъ потт/вердили нашыл/ листол/ навеч- ностт/(ь). Ино мы на ее чоломъбитт/(ь)е то вчынили: и на то дали сес нашъ листи и тоти нашъ судъ, и куплю мужа ее, кате вышей в сел/ нашел/ листе выписано, потивержаемъ сил/ нашыл/ листомъ навечность и непоруи/но ей самой и ее Детел/, и на потомъ будучыл/ щадкол/ их. Ма- ети(ь) она и ее детт/я, и потол/ки их тую зел/лю бортную и теж тые люди и зел/ли, купли, какъ
вышей в сел/ нашол/ листе выписано, держати со всимъ, подле запису тых бояр вышейре- ченыхъ и подле купли мужа ее, пана Якуба Куяцовича, а тые бояре и их потолжи через то не маюти(ь) вжо под панею Якубовою и ее деи/ми, и потолжи их тыхъ зел/ль и людей никоторыл/ обычаемъ пойскивати, ани того зру- шыватии, водле тежъ их листа вызнаног(о).
А на твердость того и с печать нашу казали есмо привесити// к сему нашому листу.
Писая у Вил(ь)ни, под лети(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(е)с(я)ц(а) мая 20 [день], иядик(т) 1.
Пр(и) тт/(ол/) б(ы)л(и): кн(я)з Яя, бяс(куя) вил(еньский), а кн(я)з Пав(ел), бис(куи) луц- (кий) и бер(естейский), алетети киев(ский), кн(я)з Мик(олай) Веж(кгайла), воев(ода) тро/<(кий), гети(мая) навыя/(шый), стар(оста) брас(лавский) и вея(ифсий), княз Коястяя(тия) Ивая(ович) Остроз(ский), воевода вилен(ьский), //[237ѵ] каяцлер ная/, старости(а) бел(ьский) и мозырский, пая Ол(брахти) Мар(тинович) Кгаштолти, пая вил(еньский), стар(оста) гор(одеяский), мар- (шалоте) двор(ный), пая Юр(и) Мик(олаевич) [Радивиловича], мар(шалотс) земъский, воев(о- да) нов(городский), пая Янъ Янов(ич) Забер(е- зияский), и ияшыя п(а)нове рада н(а)ша Великого) князъства Литовъског(о).
Копотиь Васкович, маршалок и писар.
271. 	Вырох мещанол/городеяскимъ з городни- чил/ городенскил/ о грабежи за померное бед- цояв корчмах их, наддавную повинно сг(ь) их.
Жыкгимояти, Божю.
Смотирели есмо тог(о) дела с паны радами н(а)шил/я3, стояли перед нами очевисто, жаловал// нал/ бурмистры и радцы, и вси мещане места н(а)шог(о) Городеяског(о) на городничого, пана Мартина Мелешка, и на р&пи ста- рог(о) городъничог(о), пана Федковых Гавриловича, о томъ, што ж, дей, они еще за жывота отт/ца своег(о) нас грабливаля, и теперь, дей, пая Мартин грабити(ь) за померное белцов [в] корчмахъ пивных и медовых, а перед тымъ, дей, здавна николя городъничые белцов не ме- ривали и за то не грабивали, - и вказывали передъ нами право свое Маитт/борское, которое есмо ил/ дали добровольче вжыватт/я такъ, какъ и в месте нашол/ Вилея(ь)скомъ право их Маитт/борское идетт/(ь). И городничый ная/
231


Мартин, и тежъ дети старог(о) городъничого, пана Федковы, перед нами поведили, иж здавна першые городничые y-во всих корчмахъ го- родвньскихъ белцы мерали и померное у корч- митов бирали, как жо, дей, то сведомо п(а)ну вилен(ь)скому, маръшалку н(а)ніому дворному, старосте городеяскому и лидскому, и белиц- кому, пану Юрю Миколаевичу Радивиловича. В тоти час, коли его м(и)л(о)сть городничое, дей, и корчмы ку своимъ рукал/ в заставе держалъ, тогды от его м(и)л(о)сги врадники бель- цы //[238] в месте меривали и за померное их грабливали, и мещане вси на пана старосту ся зослали. Пан староста, его м(и)л(о)сть, то перед нами поведил и сознал, ижъ в тоти час, коли от насъ городничое и корчмы вси въ своей моцы мелъ, тогды врадники его м(и)л(о)сти хотели в нихъ белцы померати, и он, дей, в томъ пытал сал/ старог(о) городничог(о), пана Федька, естили бъ он белцы в них померял, або бы ихъ за то грабити мелъ, и пан Федко, дей3, перед его м(и)л(о)стыо поведилъ, ижъ НИКОЛИ в нихъ белцовъ не померял и за то их не грабливалъ. А такъ, дей, его м(и)л(ос)ть своимъ врадникомъ не казалъ в них белцовъ меряти ани их за то грабитии.
Мы, водле сознанья пана старосты, его м(и)л(о)сти, тое померное белцовъ ил/ есмо присудили, ижъ вжо через то не маети(ь) городничый городеньский в них белцовъ по- мератии и за то их грабитии. Маюти(ь) они во всел/ права своег(о) Маитиборского вжывати такъ, какъ и в ынпіих местехъ нашых, а которые грабежы в них за то панъ Мартин и теж дети пана Федьковы еще за жывота отица сво- ег(о) пограбили, тые грабежы вси имъ пово- рочатии маеть.
На пгго ж есмо ил/ дали листи нашъ судовый подъ н(а)шою печати(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под [леты] Бож(его) на- рож(енья) 1528, м(еся)ц(а) мая 28 [день], индикти 1.
Богуй/s, подскарбий и писар.
272. 	Выролг Юркгелю и брат/ его Микутю - Васковичол/, з Богданом Плюсковом о долг и з зел/лями в ыямея(ь)іо Возкгилонском, што предох того Плюскова отцу их бых дал.
Жыкгимонтъ.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами
нашыми, стояли перед нами очевисто, жаловалъ нал/ тоти ч(о)л(о)век Юркгел и з братомъ своил/ Микутел/ - Васковичы, на дворанина нашог(о) Богдана Лукьяновича Плюскова: “Отинял, дей, у нас домок и з зел/лями всими, которые дал отицу нашому предок ero Станко Ивановичъ, //[238ѵ] и сал/, дей, тал/ селитица, а нас отитол прон выгналъ”. И Плюсковъ поведилъ: “Тоти мой предокъ Станько дал отицу их тые зел/ли, купълю свою, и з хоромами, и мел отиецъ их и жона, и детии его, и щадки их с тыми зел/лями ему и жоне, и детемъ, и щадкомъ их, и тому, хто тое3 именье Возкгиловъ- ское будети(ь) держать, вечъне служитии, как жо оте/< ихъ предкомъ моил/: Станку и Розваре, служыл до смерти ихъ”, - и листи записный того Васка, отица их, которыл/ ся онъ з детими своими вечъне служытии ему с тыми землями записалъ, перед нами вказывалъ, - “а яко я жону Розварйну за себе понялъ с тыл/ име- н(ь)ел/ Возкгвилосскимъ, тые Васковичы, не ведаю для чог(о), с тыми зел/лял/и служытии мне не хотяти(ь)”. Потол/ тые люди: Юркгель и Микуть, вказывали перед нами листы того Стайка, которыл/ ся оти нег(о) отитягивали с тыми зел/лями, не хотячы ему служыти, ино в тых листехъ выписано, ижъ тые зел/ли Станко ил/ подавал, а казал ил/ собе служытии, а тог(о) не выписуетиь, абы их вызволил, кому хотя с тыми зел/лями служитии.
А так, мы с паны радами н(а)шыми, выслухавшы тых листов и зрозумевшы 3 нихъ, кгды тоти Станко тые зел/ли ил/, слугал/ своимъ, подавал, а казалъ имъ собе служыти(ь), а тог(о) имъ не выписуети(ь), ани их вызволилъ, абы кому хотя с тыми зел/лями служыли, тые есмо листы Станковы - данину его - [в] нивон обернули и Плюскова есмо знашли в томъ пра- вог(о), и тые зел/ли ему есмо присудили держати вечне, воддлугъ купли Станковы и потиверженей н(а)шых, которые он на тые именя и зел/ли маети(ь), нижли естили тые Васковичи похо- тяти(ь) Плюскову служитии, а он усхочети(ь) их заховати(ь), то на ег(о) воли. Маюти(ь) они, на тыхъ зел/ляхъ мешкаючы, и ему к тому име- н(ь)ю служытии, пак ли они ему служытии не похотяти(ь), тогды Богдан Плюсков тые зел/ли, што был ил/ Станко записал держати, маеть и вжыватии к имен(ь)ю своему Возкгиловскому, водле запису //[239] предка своег(о) Станка и
232


привилевъ н(а)піыхъ, которые мы ему на тое именье дали, а тые Васковичы в іые земли не маюя/(ь) ся через то уступая/и и тог(о) под нил/ пойскивая/и.
И на то есмо Плюскову дали сес нашъ лист судовый з нашою печая/(ь)ю.
Писанъ у Вил(ь)ни, под ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, [месяца] мая 21 ден(ь), индик(т) 1.
Горностай, писар.
273. 	Выролг бояри/ęr Вилея(ь)ског(о) повету Юрю Юшковичу с панол/ Янол/ Глебовичол/ а з Матеел/ Кодцратовичол/ о огняг(ь)е зеляіи его Буянонщины, на пани Стаякоізоя Довкшевича выслужоное, от имея(ь)я ее Орловкитнског(о).
Жыкгимонтъ.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами н(а)шыми, стояли передъ нами очевисто, жаловалъ нал/ боярия Вилен(ь)ског(о) повета Юрий Юшковичъ на маршалъка нашого, пана Яна Юревича Глебовича, а на боярина нашо- г(о) Матея Кондратовича о тол/, што ж пани Станьковая Довкшевича Богдана Тови/виловна за его к ней верную службу записала ему и его жоне, и их детемъ, и на потол/ будучыл/ щадкомъ ихъ зел/лю пустовъскую, на ймя Буянов- щыну, на реце Меречы у Чернюняхъ, влася/ное оя/чызны своее именья Орловъкишског(о) со всимъ по тому, как ся тая зел/ля Буяновщына здавна у собе маеть, - и на то он лис/я-дани- ну тое Богданы Товтвиловны перед нами покладалъ. А потол/, дей, по смерти тое Богданы Товтвиловны тое имен(ь)е Орловъкигнки по близкости на них спало, и пан Ян з Матеемъ Кондратовичол/ у тол/ именьи хотели делъ мети межы собою, и онъ, дей, им о тые зел/ли упоминалъ ся, ижъ пани Богдана Тов/явиловна тую зел/лю навечность ему оиотисала, абы они //[239ѵ] тое земъли у делъ не ставили. И они, Дей, предъся о то ничог(о) не дбаючы, тую зел/лю его Буяновщыну у делъ собе поставили, и, наславшы слугъ своихъ, двор и гумно его розметали, и шкоды ему великие поделали.
Ино мы, с паны радами нашыми тог(о) досмотревшы и бачечы, ижъ тая Богдана Товътвиловна тую зел/лю за жывота своего на- вечнос/и(ь) ему оя/писала, а он тог(о) при жывоте ее немалый час у держан(ь)и был, зоставили есмо того Юря Юшъковича при записе
панее его, Богданы, и увязати его у тую зел/лю Буяновъшыну со всил/ с тымъ, как он и за жывоя/и панее своее Богданы Товтвиловны держалъ, послали есмо дворанина нашог(о) Ивана Перфуревича, а пану Яну Глебовичу и Матею Кондратовичу буде/я(ь) ли в тол/ которое дело, и они маюя/(ь) к тому запису п(а)ни Богданы мовити.
Писанъ у Вил(ь)ни, под лея/(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, [месяца] мая 27 [день], индик/я 1.
Копоть.
274. 	Потвержея(ь)е Борису Микуличу на землю Добковщину у-в Оямутенех, куплю ег(о).
Жыкгимон/я.
Бил нал/ чоломъ дворянин нашъ Борис Ми- кулич и вказывалъ перед нами лис/я судовый маршалъка н(а)шог(о) дворного, старосты бе- рестейског(о), небожчыка пана Юря Ивановича Ил(ь)инича, в которомъ, стои/я(ь) выписано, иж сулил его з бояринол/ н(а)шыл/ Матеел/ Бурбуклевичол/ о зел/лю, на ймя Добъковъ- щыну, тоя/ Матей жаловалъ на нег(о), ижъ он купил тую зел/лю в Добъка Бу/яковича, а он ее о/янялъ в нег(о) кгвалтол/. И Борис поведил, ижъ тую зел/лю купил у Андрея Миколаевича Чеха навечнося/(ь), и лист купъчый с обу сторон они на то перед нимъ покладали, и ися/цов, у которых они тую землю купили, передъ панол/ Юремъ становили, как жо небожчык пан Юрий тых листов обоихъ купъчыхъ в них огле- дал и тых ися/цов в тол/ опытывал, и в листе своил/ //[240] судовол/ выписал, иж в Матеевол/ листе было выписано: Добко Будькович и з сынол/ своил/ Войтехол/ продали ему землю свою дворную оя/чызную зъ зел/лею паи/ною и со всил/, как сами держали у-в Оймутех, за пяя/десять копъ грошей вечъно, и к тому отчич Добко вызнавал самъ, ижъ тую зел/лю за тую суму Матею продал, а в Борисовол/ тежъ листу написано, ижъ Андрей Миколаевичъ4 Чехъ продал ему зел/лю свою влася/ную, которая ся ему достала у-в отьмене оя/ дяя/ка своег(о) Добка у-в Оймутенех, где тотъ Добко сал/4 жыл, и тые селища вси, где его двор былъ зъ зел/лею
Nr. 274
4 Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
233


папгьною, на ймя Харашейшкий, и со всил/, какъ Добко держалъ и ках: ему променил, .ничого на себе не оставляючи, за полтораста коя грошей навечносй?(ь), а тому дядку своєму Добку напротивку тое зел/ли дал о/??мену, што окупи/? о/йчызну, которая4 была в зас/ияве у Подберези, за соро/с копъ грошей, на ймя Буй?- ко[в]щыну, и вси пенези сполна у него взялъ, о чол/ жо его м(и)л(ос)ть, па// Юрий, смой?- ревшы4 межы ними и зрозумевшы, иж тую землю Добковщыну Борис у того Чеха4 добре купил, знашол его в томъ правого и тую зел/лю, водле листу того Анъдрея записного, ему со въсил/ присудилъ, а тому Матею пенезей своихъ казалъ на исй?цы, на Добку, смотрети, на што жъ ему тот свой судовы лист далъ. И бил нал/ чолол/, абыхмо ему на то дали нашъ лист и той? лист судовый по/лвердили быхмо ему н(а)- шыл/ листол/.
Ино мы, выслухавшы тог(о) листа судово- г(о), на его чолол/6ий?(ь)є то вчынили: той? лист судовый небожчыка пана Юря Илинича пойївержаел/ ему сил/ н(а)шыл/ листомъ. Маеть онъ тую зел/лю Добковъщыну у-в Оймутенех, которую купил в тог(о) Андрея Миколаевича Чеха, держати и въжывай?и со всил/ с тымъ, ка/с той? Андрей ему продалъ, и водле листу купъчог(о) и тежъ листу судовог(о) небожчыка пана5 Юря, который он на то в себе мае/иь, а той? Матей в тую зел/лю через то не маей?(ь) ся уступай?н и под нимъ пойскива/им, и пенезей своих маей?(ь) на исй?цах смотрети.
И на то дали есмо ему сес най/ лист з нашою печай?(ь)ю.
У Вил(ь)ни, под лей?(ы) Бож(его) [наро- женья] 1528, м(е)с(я)ц(а) мая 29 д(е)н(ь), ин- ди/с(т) 1.
Горностай.
275. 	//[240ѵ] Decretum causae Glynszky cum Rączko.
Magnifico Petro Stanislai de Ciechonowiecz, palatino Polocensi et capitaneo Drogicensi, sincere nobis dilecto, in absentia vero eius vicesgeren- tibus eius castri Drogicensis gratiam regiam. Magnifice, sincere nobis dilecte, quia causa in iudicio castrensi Dohiciensi inter generosos Michaelem, ducem Glinszky, haeredem de Czerenowo, tanquam actorem ex vna et Georgium Rączko, iudicem terrestrem districtus Bielscensis, ex altera parti¬
bus in vim querelae citatum pro violenta expulsio- ne et pacifica possessione piscatorij et molendina sub curia ipsius Michaelis Glinszky ac medietate alterius molendini Nadolny et eorum emolumen- torum, in haereditate Czerenowo iacentem, mota ac deinde ad Maiestatem nostram per appellationem ex parte dicti Georgy Rączko a sententia sinceritatis tuae factam est deuoluta et vsque hue continuata, provt hoc harum omnium acta cas- trensia dicti capitanei sinceritatis tuae latius ca- nunt et obloquuntur, nos itaque parte vtraque coram nobis comparentibus auditis 3pro cuique ipsarum'3 de plebano propositione responsione et controuersijs, actisque omnibus et decreto, a quo fiat appellatum, necnon literis tam diuisionis pri- oris quam et commutationis, occasione praedictorum molendinorum et aliorum certorum bonorum, inter eos per certos amicos factae, bene et diligenter intellectis, sententiam sinceritatis tuae, ipso duce Glinszky iuste et legittime latam, approbandam et ratificandam duximus et praesentibus approbamus et ratificamus, decernentes praefatum molendinum cum piscatorio ac medietate praedicti molendini Nadelnus et molendinatore haereditario communi, in dieto molendino Nadolni existente, ac alia omnia bona iuxta literas commutationis inter eos factae, in actis castrensibus Drohiciensibus acticatas, iuxta 4'eorum continentiam latiorenr4 per praefatum Michaelem Glinszky eiusque consortem legittimam, generosam Pet- ronellam perpetuis temporibus tenendum, possidendum, //[241] habendum1 et vtifruendum. Quapropter sinceritati tuae mandamus, quatenus dictum Michaelem Glinszky vna cum eius consorte praefata in possessionem dictorum molendinorum et piscatorij ac alterius medietate molendini praefati Nadolni auctoritate nostra de brachio nostro4 et potestate tua capitaneali reimponat et restituat intromittatque in efectu valatis et interpositis vadijs valoris bonorum praedictorum videlicet centum sexagenarum peccuniae lithuanicalis, intromissumque et restitutum in possessione dictorum bonorum sfinceritas] t[ua] tueatur et defendat pro
5 Toliau parašyta небощыка ir užbraukta (Далее нап. небощыка u зачеркнуто).
Nr. 275
Žodis corum pažymėtas skaičiumi 1, žodis latiorem - skaičiumi 2, žodis continentiam - skaičiumi 3 (Слово corum помечено цифрой 1, слово latiorem - цифрой 2, слово continentiam - цифрой 3).
234


officio tuo et gratia nostra. Quod autem attinet damna ex eadem violenta expulsione dictorum bonorum, molendinorum et piscatorij secuta, pro quibus dictus Michael Glinszky vna cum consorte sua Petronella coram Maiestate nostra super praedictum Georgium Rączko proposuit pensan- do sibi ilia ad summam quadringentarum sexagenarum pecuniae, super quae quidem damna ipse Georgius Rączko admisit ei contra se iuramentum offerens se ipsis satisfacturum pro tanta summa, super quam ipse Michael cum consorti sua in iudicio terrestri Drogicensi corporale iuramentum praestiterit, super quibus quidem damnis ex propositione et responsione partium decreuimus et praesentibus decernimus, praefatus Michael Glinszky cum consorte sua Petronella debet iurare corporali iuramento iuxta consuetudinem terrae Drohiciensis in iudicio terrestri Drohiciensi, dum ipsum Georgium Rączko ad praestandum iuramentum dictum ad ius terrestre Drogicense cita- uerit, super quamcunque summam voluerit, non excedendo summam quadringentarum sexagenarum, super eadem damna, quae habet a praefato Georgio Rączko responsione violentae expulsionis de pacifica possessione praedictorum bonorum. Et dum praestabit corporale iuramentum iuxta consuetudinem terrestrem Drohiciensem, extunc praedictus Georgius Rączko tenebitur sibi satisfacere pro tanta summa, super quam iurauerit. Quas partes praedictas ad iudicium terrestre Dro- hiciense cum praedicto iuramento supra //[241v] damna iuxta praesens nostrum decretum remisimus et praesentibus remittimus. Quod autem attinet alias iniurias, violencias et damna, pro quibus dictus Michael Glinszky vna cum consorte sua Petronella contra praedictum Georgium Rączko coram nobis quaestus est, similiter partes praedictas ad ius terrestre Drohiciense remisimus, propter quibus ibidem inter se iure experiri debet. Harum quibus sigillum nostrum est subappensum testimonio literarum.
Datum Vilnae, feria quarta proxima, post festum Ascensionis Domini, anno a natiuitate eius millesimo quingentesimo vigesimo octauo, regni vero nostri, anno vigesimo secundo.
276. 	Пану Богдану Шолусе на держа#(ь)е волости Горволское, на певно# араяде, до ласки г(о) с(по)д(а)рское.
Жыкгимоя/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Бил нал/ чолол/ державца горвольский, пая Богдая Григоревич Шолуха, о томъ, што есмо перво сего дали ему держати волос/я(ь) н(а)піу Горволскую, ино, дей, старецъ и мужы тое волости н(а)иіое николи дани медовое сполъна до ключа нашого не дайвали. А што ся дотычеть дани грошовое и бобровое, и куничное, ино, дей, такеж несправедливе то выбирали и о/идавали до скарбу нашог(о), одно по іридцати и по двадцати копъ, а иногъды - по деся/ии коя грошей, в чомъ жо нам от них шкода великая становила. И бил нам чолол/, абыхмо ему тую волос/и(ь) дали держа/ии со всими даями: медовыми и грошовыми, и бобровыми, и куличными.
Ино мы, бачечы то, што жъ ся нам в томъ шкода дее/я(ь), ижъ николи дани нашое с тое волости на нас справедливе не выдавяно, дали есмо ему тую волос/и(ь) н(а)шу Горъволскую держати со всил/ до воли нашое. И мае/и(ь) оя вси дани: медовые и грошовые, и бобровые, и куничные, и иные всякие доходи с тое ВОЛОС- ти н(а)шое //[242] собе выбира/я(ь), нижли мае/я(ь) намъ врокомъ давати до скарбу н(а)- шог(о) - в кождый rod по пя/ядеся/я копъ гр(о)шей, без кождое вымовы.
И на то есмо ему дали сес нашъ лис/и з нашою печатью.
Писая у Вил(ь)ни, под [леты] Бож(его) на- рож(енья) 1528, м(е)с(я)ц(а) мая 28 дея(ь), иядикя/ 1.
Пр(и) /я(ол/) б(ы)л подскар(бий) зел/(ский), мар(шалок) и писар, пая Богуги Б(о)гов(и- тинович).
Горностай, писаръ.
277. 	Выролг воєводино# полоцко#, пани Станиславово# Глебовича, и зятю ее, пану Матею Во#теховичу [Яновича], албо потверже#(ь)е суду комисаро# илг в справе з Ленартомъ Ко- сияскил/ о кгрунты и границы.
Жыкгимоя/и.
Смоигрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)шыми, жаловала нал/ воєводиная полоская, п(а)ни Станиславовая Глебовича, и зъ зятемъ своил/, маршалъкол/ н(а)шыл/, державцою вол- ковыскимъ, панол/ Матеел/ Войтеховичол/ [Яновича], на земянина дорогицког(о) Ленарта Косеяског(о) о тол/, ижъ ил/ o/я нег(о) кривды ся великие делали в землях и границахъ, на
25.801
235


пгго жь п(а)ни воєводиная зъ зятел/ своил/ взяла в нас зъ своем руки судями: судю бел(ь)ского Юря Рачка а судю дорогицкого Миколая Во- дииског(о), а Ленартъ зъ своее руки взял в насъ на то судями: маршалъка н(а)шог(о), старосту мелницког(о), пана Немиру Грималича, а маршалка н(а)шог(о), пана Яна Стецьковича. И на то они с обу сторонъ листы до тых судей своих в нас побрали. И так, в тых листех ихь было выписано, пгго ж тые их .судьи мели, межы собою поспол згодившы ся, о тол/ межы ними досмотрели2 и справедливост(ь) тому вчынити. И естли бы которым з нихъ одного судьи не мог вывести, тогды один к другому своєму судьи мел собе судью взяти, кого бы ся ему видело з нашыхъ под//[242ѵ]даных Великого) князства Литовъског(о), а не чужо- зелода, крол/ роспуда а подкоморег(о) зел/ли Дорогицкое Яна Каменецкого. И то тежь в тыхъ листехъ выписано, естли бы которая сторона на тот рок зъ своими судями не выехала, тогды, которая сторона выедет(ь), тое стороны суди мели то судить и наконец, водле сведоцтва светковъ своем стороны, всказан(ь)е вчынити. Ино пани Станиславовая Глебовича зъ зятел/ своил/, панол/ Матеел/, на тот рокъ судем своих тал/ вывели, а Ленартъ тых своих судем: пана Немири и пана Яна Стецковича, не выводили, нижли вывелъ иншыхъ, чужозелодовъ, и к тому - подстаростег(о) дорогицкого Бартоша Поне- товъског(о). И тые, дем, судьи Ленартовы, которыхъ онъ вывелъ, зъ судьями п(а)ни Станис- лавовое и пана Матеевыми зъехати ся и о тол/ межы ними досмоірети, и справедливость тому учынитм не хотели, нижли тые судьи Ленартовы границы ему положыли, подле его све/и- ковъ сведоства, и лист свои судовым на то ему дали, а пани Станиславовое Глебовича и п(а)на Матеевы судьи по другой стороне зел/ли ил/ присудили, подле их светковъ сведоцтва, и грани положыли, и презыски сказали, и лист свои судовым такъже на то имъ дали.
И мы тотъ судъ судей пани Станиславовое и пана Матеевых и границы потверъдили ил/ нашымъ листол/. И первей тог(о) заложена была межы ними зарука н(а)ша, штобы тые коми- сари межы ними знашли, того ся они мели держать, а хто бы с того выступилъ, тот мелъ заруку нал/, г(оспо)д(а)рю, пятсот копъ грошей платит(ь), а стороне - чотыриста ком
ірошей, а сто копъ ірошей - судямъ. И потомъ Ленартъ нам неоднокрот(ь) ся о томъ жаловалъ, ижь бы ему в томъ коротко ся стало, и мы росказали были межы ними досмотрети и справедливост(ь) тому вчынити п(а)номъ радамъ нашымъ, их м(и)л(ос)ти, и панове рады н(а)шы отложыли то имъ до нашого іцастного приеханья къ Великому князству3 Литовскому. И какъ есмо до //[243] Великого князства приехали, и они с обу сторонъ очевисто передъ нами шыроко о тол/ мовили.
Мы, тых ихъ речей и листовъ выслухавшы и с паны радами н(а)шыми тому достаточне порозумевшы, ижь Ленартъ сал/ собе 2'в тол/'2 кротко 2'в тол/'2 вчынилъ, а тыхъ судей, которыхъ собе в листехъ н(а)шых меновалъ, тал/ не выводил, и хотя бы тыхъ обеюх судей тамъ вывестм не могъ, тогды бы одного с тыхъ тал/ мелъ вывестм, а к тому могъ бы кого иного с подданых нашыхъ Великог(о) князъства Литовъского судьею собе взяти, а не чужозел/- цовъ. А кгды ж он чужозелодовъ тал/ вывелъ, тогды тые его судьи не мели моцы того судите), а мели бы ехати к тыл/ судьямъ пани Станиславовое и пана Матеевыл/, которые в листе н(а)шол/ выписаны были: была л бы ихъ воля к тому суду к собе взяти, то бы было на их воли, они и тог(о) вчынити не хотелм, а п(а)ни Станиславовое и пана Матеевы судьи мели приступъ то судити, водле росказан(ь)я н(а)шог(о) и листовъ н(а)шыхъ. В тол/ есмо ихъ досмотревшы, и тое сказая(ь)е судей Ленартовых ни-во што оберънули, а п(а)ни Ста- ниславовую и пана Матея при суду их судей есмо зоставили, и то ил/ присудили. Мают(ь) они то держати и въжывати по тыл/ границамъ, подле суда тых их судей и листу судовог(о), и нашог(о) потвержеи(ь)я. А што ся дотычеть заруки н(а)шое и их презысков, Ленартъ не маеть тог(о) платити для того, ижь тая речъ завешена была до нашог(о) іцастного прие- хаи(ь)я к Великому князству, а нашъ вырок г(о)с(по)д(а)ръский еще ся был не сталъ. Нижли што будет(ь) п(а)ни Станиславовой и п(а)ну Матею в забиран(ь)и людей и кгвалтовъ, и грабежовъ, и боев земян - сторону и слугъ - om него стало, тог(о) они мают(ь) на немъ у праве городовомъ доводити, водле сказан(ь)я их комисарей. А естли бы впередъ которая сторона с того н(а)шог(о) выроку выступила,
236


тоть тую заруку, вышейписаную, маеть //[243v] платит(ь).
И на то есмо п(а)ни Станиславовой и п(а)ну Матею дали сес наїнь лист судовый з нашою печат(ь)ю.
При тол/ были п(а)нове рада у Вил(ь)ни на сойме: княз Янъ, бискупъ вилен(ь)ский, князь Павел, бискупъ луцкий и берестейский, княз Миколай, бискупъ жомоитский, алекть киевъ- ский, княз4 Миколай Вежкгайло, воєвода троцкий, гетманъ нашъ навыияный, староста брас- лавъский и веницкий, княз Костяитинъ Ивановна Острозский, воевода вилеи(ь)ский, канцлер нашъ, староста бел(ь)ский и мозырский, панъ Олбрахтъ Мартиновичъ Кгаштолтъ, пан виленьский, староста городенский, маршалокь нашъ дворный, пан Юрий Миколаевичъ Радивиловича, маршалокь зел/ский, воевода новъго- родъский, державца мерецкий, ошъменский и довъкговский, панъ Ян Яновичъ Заберезынский, воевода киевский, державца свислоцкий, панъ Андрей Якубовичъ Немировича, и иные панове рады н(а)шы Великого князства Литовъ- ског(о).
Писан у Вильни, под лет(ы) 1528, м(еся)ца июн(я) 7 дня, индикт 1.
Копоть, писаръ.
278. 	Потвержея(ь)е земянол/ Бел(ь)ског(о) повету: Олшолскил/ а Косеяскимъ, на зел/лю Валеховскую в Бел(ь)скол/ повете, о которую право меля с купцол/ Федорол/ Данилевичол/.
Жыкгимонт.
Били нал/ чолол/ земяне Бел(ь)ского повета: Стаи/ко и з брат(ь)ею своею - Олшовские, а Марко и брат(ь)я его -Косенские, и поведили передъ нами, ижъ судил ихъ воевода ви- лен(ь)ский, канцлер нашъ, староста бел(ь)ский и мозырский, пан Олбрахтъ Мартинович Кгаштолтъ, с купцол/ н(а)шыл/ Федорол/ Данилье- вичол/. Жаловалъ на них, жебы они забрали третюю част(ь) жеребъя его Шулжовског(о), который мы ему дали, - и на то покладал передъ //[244] его м(и)л(ос)тыо привилей нашъ и к тому лист, менуючы, абы был воеводы виленьског(о), небощыка пана Миколаев, в которол/ выписуеть, абы тал/ выеждчал и о томъ смотрелъ, и тую третюю част(ь) зел/ли людел/ шумъковскил/ присудилъ, а тог(о) не пиінет(ь), абы тые земяне очевисте стояли с
тыми людми передъ нил/, и они мовили передъ его м(и)л(ос)іъ, иж то не ест земля Шумъков- ская, але зел/ля Валеховская особная, крол/ Шул/ковъского жеребья, а николи зъ Шумъков- скимъ жеребъемъ не была злучена, которую жъ землю отцу их далъ брат нашъ, славное памети Александръ, корол, его м(и)л(ос)тъ, напротивку их зел/ли, которую был перъво им дал и зася, в нихъ отнеляпы, далъ Ленарту Косинскому, - и на то и лист его м(и)л(ос)ти, Алекьсанъдра, короля, передъ панол/ воеводою вказывали и к тому покладали лист наместника бел(ь)ского Кн(я)зиков, што жъ он тую зел/лю Валеховскую от Шул/ковъского жеребъя им отделилъ и грани поклал. Ино Федор и сал/ поведил и сознал, ижъ то была земля Валехова, нижли тот Валех сын был тому Шул/ку, и тую зел/лю первей того Валеха Шул/ко держалъ. И тые земяне на то давали светковъ, шляхгичовъ, а Федор ставил к доводу пры тых людехъ нешляхгу. Яко жъ п(а)ну воеводе, его м(и)л(ос)ти, то ся не видело, ижъбы он мелъ на то доводъ чынит(ь), и, зрозумевшы, въсказалъ тыл/ земянол/ близшый доводъ на то дати, и Федору казалъ шест светковъ обрати, водле описован(ь)я Статуту.. Который жъ светки посполъ з ними присягу на томъ учынили, же то зел/ля Валехова особная, кромъ тое зел/ли Шул/ковское. И пан воевода, водле светков сведоцтва и присяги их, тую зел/лю Валехову тыл/ Олшовскил/ и Косинъскил/ присудил и границы им положилъ, покуль тые светки завели, которые жъ границы на ймя в листу своемъ //[244ѵ] судовомъ им выписалъ, и в тую зел/лю Валехову через тые границы не казалъ ся въступати. На што жъ имъ и лист свой судовый дал, - и тот они лист его м(и)- л(о)сти перед нами вказывали и били нал/ чолол/, абыхмо им на то дали нашъ лист и тот лист судовый п(а)на воеводы вилен(ь)ског(о) потвердили имъ н(а)шыл/ листол/.
Ино мы, выслухавшы того листа судовог(о), на их чолол/бит(ь)е то вчынили: на то дали им сес нашъ лист и тотъ лист судовый пана воеводы, его м(и)л(о)сти, вилен(ь)ског(о), пѳтвер- жаемъ им сим нашымъ листомъ. Мают(ь) они
Nr. 277
4 Pakartota, pirmas žodis užbrauktas (Повторено, первое слово зачеркнуто).
25*
237


тую землю Валехову держати и въжыва/ии со всим, какъ о/ицы ихъ держали и по тымъ границамъ, яко в листе судовомъ п(а)на воєводине стои/и(ь) выписано, а тот Федор Даниле- вичъ в тую землю через тые границы не ма- е/и(ь) ся въступа/ии, подле листу-данины брата н(а)пюг(о) Александра, короля, его м(и)л(ос)ти, и листу судового пана воеводы виленьског(о)4.
И к тому тые земяне вказывали передъ нами лист нашъ, в которомъ выписуеть тымъ обычаемъ маршалъку н[а]шому, охмистру ко- ролевоее, ее м(и)л(о)сти, намес/инику ковеньскому и бельскому, п(а)ну Войтеху Яновичу [Клочковича].
Бил намъ чолом земянин бел(ь)ский Михал Олшовский и поведил передъ нами, што жъ бра/и нашъ, іцас/иное паме/ии Александер, король, его м(и)л(ос)ть, дал ему земле2 пустов- скую въ Бел(ь)ском повете, на ймя Валехов- скую, ино, дей, ему в той земли кривда ся деяла от земя[н]ки бел(ь)ское, от Лубиное, и от людей иншыхъ, от Шумков, а от Гаврил- чычъ, и з росказан(ь)я твоег(о) намес/иники твое: бел(ь)ский а саражский, а бронский, на ймя Князик а Мартин, а Янъ Сухий, о томъ межы нихъ смо/ирели и тую Валеховскую землю ему о/ирубилн, и границы положили, и лис/и свой судовый на то ему дали, - и он тотъ лис/и их передъ нами вказывалъ и бил нам чолом, абыхъмо ему, подлугъ листу-данины брата нашог(о) и теж, водле тог(о) листу делчо- г(о), на то дали наи/ лис/и.
Ино мы, выслухавшы тог(о) листа-//[245] 1'данины брата н(а)шог(о)'’ и тежъ тых намес/иниковъ твоих листа судовог(о), на то дали ему сес напгь лис/и, нехай он тую данину его м(и)- л(ос)ти держыть, водле тог(о), какъ в тыхъ листехъ выписано, и намъ с того служы/и(ь).
Такъже в том же листе пише/и(ь), ижъ первей сего бил нам чолом отецъ ихъ и поведил передъ нами, што ж, дей, в той его земли, которая ему о/ирублена, млын, с которого жъ передъ тым мерки бираны на замокъ нашъ Бел(ь)ский, и он просилъ нас, абыхмо ему то/и млын дали.
Ино то/и млын упросилъ в насъ зъ шкодою н(а)шою, а так мы, бачачы шкодное замку н(а)шого, тотъ есмо млын о/и них о/идалили и казали его держати к замку н(а)шому, и тот есмо лис/и нашъ велели для того в то/и нашъ
лист уписати, ижъ имъ тым листомъ н(а)шымъ не мае/и(ь) то/и млын держанъ быти.
А на твердость тог(о) листу судового и тог(о) листу н(а)шог(о) на землю Валеховскую и печа/и(ь) н(а)шу казали есмо приложыть к сему н(а)шому листу.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, [месяца] июн(я) 7 [день], индик(т) 1.
Пр(и) /и(ом) б(ы)ли п(ан)ов(е) рад(ы) Ве- л(икого) княз(ства) Ли/и(овского): княз Ян, бис- (куи) вил(еньский), княз Павел, бис(куи) луц- (кий) и бер(естейский), воев(ода) троякий), ге/и(ман) нашъ, стар(оста) бряс(лавский) и ве- ниц(кий), княз Костянтин Иванов(ин) Остроз- ский, воев(ода) вил(еньский), кан(цлер), староста) бел(ь)ский и моз(ырский), пан Олбрахтъ Мар(тиновин) Кгаи//и(ол/и), и иныи.
Иваи/ко Горностай.
//[245ѵ] Жыкгимон/и.
279. 	Выроя воєводино# троцкоя, пани Григо- ревой Остиковоя, з розными особами, земяны дорогицкими, о забороняя(ь)е людем ее мо/г довским входоя их* звечных и дерева бортного уживати по именъяхъ ихъ.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли перед нами очевисто, жаловала нам воєводиная Троцкая, п(а)ни Григо- ревая Станиславовича Остиковича, п(а)ни Галжбета, на земян дорогицких, на ймя: на лознапневских, на лучычокъ, на плю/w, на ко- рытяньских, на горскихъ, на тарнковских и на других тарнъковъскихъ, на глуховских, на за- лескихъ, на олян/искихъ и на других олян/и- скихъ, на кринских, на кукавских, на Малки, на Папы, на Плиски, о тол/, што ж они входов бортей звечных людем ее мордовским по име- н(ь)ям своим ходи/ии забороняли и дерево бортное со бъчолами, и теж без пчолъ показили и порубали. И пани воєводиная поведила перед нами, иж в тые входы бортные тые люди ее мордовъские з стародавна ухожывали за предковъ ее и за ее самое, - и на то привиля предъковъ своихъ покладала. О чом жо мы неоднокроть писали до воеводы полоцкого, старосты дорогицког(о), пана Пе/ира Станиспа-
Nr. 278
4 Toliau įrašyta iš esmės kita b. (Далее no существу другое д.).
238


вовича [Кишки], ажъбы он о тол/ межы ними досмотрелъ и справедливост(ь) тому учынилъ. И панъ воєвода полоцкий, з росказан(ь)я н(а)- шого в том их смотревшы, и перезыски за шкоды на тыхъ земянех ей усказалъ, и через то в тые входы людей* ее входити не казал имъ забороняти, яко жъ п(а)ни воєводиная и минуты с книгъ залжовыхъ перед нами на то покладала. То пак, дей, тые земяне, не дъба- ючы о росказан(ь)е и суд пана воєводин, и на ухвалу зел*ли Дорогицкое, и не хотячы права достоят(ь) на залжу Дорогицкомъ, отозвали ся в том до зел*ског(о) права, где ж п(а)ни воєводина в зел*скол* праве отказыват(ь) имъ не хотела для того, ижъ она с тыми имены в зел/скол* праве не седела, //[246] предковъ ее великий княз Жыкгимоит с тыми имен(ь)и со всихъ врадниковъ права зел*ског(о) вынялъ, оставил тые имен(ь)я на судъ самое(о) г(оспо)- д(а)ря. И она, подле тог(о) привиля, брала собе листы в нас до местца нашог(о) старосты дорогицког(о), а в земъскол* праве не повинна она была им отповедати. И тые земяне поведили, ижъ как были они в нас, в Полщы, мы росказали были некоторыл* комисарол* н(а)шыл* межы ними досмо/ирети. И тые комисари сказали были им 4"в том до зел*скоз(о) права, и пани воєводиная отозвала ся'4 в тол* до прие- хан(ь)я н(а)шого к Великому князству, и тыми разы у Вил(ь)ни очевисте с тыми земяны она о тол* перед нами мовила.
И мы с паны радами н(а)шыми, тому порозумевшы, иж тые комисари н(а)шы, не будучы сведоми таковому привилю ее, и дали были то до зел*ского права, и в тол* есмо их досмотревшы, и зоставили пани воєводиную при тол* привильи великог(о) князя Жыкгимонта, иж вжо тые земяне людел* ее мордовскил* тых входовъ бортных по своихъ именьяхъ не маютъ забороня/ии. А которые шкоды буду/и(ь) тыл* людемъ ее они в тыхъ бортехъ поделали, тые вси шкоды казали есмо тымъ земянол* паней воеводиной людел* ее заплатити и оправити, подле суда пана старосты дорогицкого.
И на то есмо паней воеводиной дали сесь нашъ листъ судовый з нашою печат(ь)ю.
Писанъ у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца июи(я) 5 дня, иидик(т) 1.
Копоть, писар.
280. 	Выролг мещанол* и людел* полости Свис- лодкое з людми кн(я)зея Вишневскилг и Котовичов: огоряны, бродчаны и Максимовича, о непомога#(ь)е ил* роботы тородовое и мо- щед(ь)я мостов.
Жыкгимонт.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами н(а)шыми, стояли передъ нами очевисто, жаловали намъ мещане и люди н(а)шы вси волости Свислоцкое на потужниковъ своихъ, людей кн(я)зей //[246ѵ] Вишневъскихъ и дворанъ н(а)шых, пановъ Котовичов, на ймя: на ого- ранъ а на бородчанъ, а на максимовичовъ, о тол*, иж они не хотят(ь) поспол з ними городовъ нашых робити Свислоча, Києва и иншыхъ городовъ; где мы их робити посылаел*, и мостовъ мостити, подле давного обычая. Кн(я)зи Вишневские и Котовичы положыли передъ нами на тых людей своих привилей нашъ, ино в томъ привили ихъ выписано, иж есмо тыл* людел* их отпустили старые пошлины: дубашчыну, воловгцыну, сенничое, што тые люди ихъ хожывали к Рудомине сена косити, и к тому отпустили имъ доходы вси наместниковъ свислоцкихъ, а от городовых робот и от мощен(ь)я мостовъ тых людей их не вызволили.
А так, мы, огледавшы тог(о) привиля их и бачачы, иж в зел*скол* праве жадных подданых н(а)шыхъ от робот городовых не вызволено, росказали есмо тыл* людемъ князей Вишневъ- ских и пановъ Котовичовъ: огоряномъ а брод- чанол*, а максимовичол*, городы н(а)шы - Свисло1* и Киевъ, и иные, которых будет(ь) потребъ, посполу з нашыми людми свислочаны робити и мосты мостити по тому, как и передъ тыл* бывало. А што н(а)ши люди свислочане минулых годовъ тые городы - Свислоч и Киевъ - сами одны робили и мосты мостили, а тые люди князей Вишневских и Котовичовъ, их потужников, в тол* имъ не помагали, и для тог(о) они за них немало собе шкодуют(ь), ино на што нашы люди доводъ слушный вчы- нят(ь), то мают(ь) тые огоране и бродчане, и максимовичы нашыл* людел* свислбчанол* заплатити.
Nr. 279
Skersai lapo dešinėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка, don. поперек правого поля).
239


И на то есмо тымъ нашымъ людемъ свис- лоцкил* дали сес нашъ лист судовый з нашою печа/и(ь)ю.
П(и)сан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(е)с(я)ца июя(я) 11 дня, индикт 1.
Копоть, писаръ.
281. 	//[247] Жыдомъ берестеяскил/ на корчмы Могилеяскне аренда на тры годы.
Жыкгимоя/и.
Намес/инику н(а)шому могилевскому, князю Василю Ивановичу Соломирицкому, и иныл* намес/иникол* могилевъскил*, хто на потомъ отъ нас буде/и(ь) Могилев держать.
Продали есмо жыдове берестейской: Аизаку Езофовичу а Огрону Солошевичу, а Якову Мо- шеевичу, а тыкотияскимъ жыдомъ: Шахну Гольшевичу а Есску Песофовичу, корчмы Могилевские: медовые и пивные, и вияные, з воскобойнею и зъ весовыл*, со въсил* с тыл*, што к тому восковому прислухае/иь, от руских Масленых Запус/и, прийдучыхъ, индикта вто- рог(о), на три годы тыл* обычаел*: маю/и(ь) намъ в кождый годъ давати по польтре/ияста копъ грошей. И ка/с, полгоду выдержавшы, маюні(ь) нал* дати сто кои и полгретятцат коп грошей маю/и(ь) намъ дати, также другого и третег(о) году маютъ намъ по тому жъ даваніи. А мы тых с2 корчол* и воскобойни, и весовог(о) не маел* никому иному в тые три годы продавати и о/ндавати, а гости и мещане, и люди волос/иные маютъ тал* весовое плати/ии по тому жъ, как и при невес/ице н(а)шой, королевой, ее м(и)л(о)сти, Алексаядровой Але- не, плачывали. И в тые три годы не маюні(ь) никоторые врядники и дворане н(а)шы, если быхмо которых послали тал* даней и доходовъ н(а)шых выбирати, а слуги их и тежъ бояре тамошние, и служебные н(а)шы не маю/и(ь) меду сытиніи и пива вари/ии, и вина горелог(о) держати. А складов тамъ в кождый rod по празникол* маеть сычено бы/ии дванадца/и. А в кождый складъ маю/и(ь) купити за рубль грошей меду и сыти/ии перед их слугою, и важыти. А хто бы мелъ держати мед таел*ный або пиво, або вино, то мае/и(ь) быти за промыту - половицу на нас, а половицу на ихъ. А мера медовая кислого меду маеть быти по тому, //[247ѵ] какъ и перед тымъ бывало, а которые слуги их
будуні(ь) от них тые врады заведа/и(ь), а не тамои/ние мещане могилевские, которые бы зел*ль и домов своихъ не мели, тые слуги их не маю/и(ь) подводъ ани жадных попла/иковъ месніских дава/ии, а намес/иники н(а)шы и ихъ врадники тых слуг ихъ не маю/и(ь) судити и рядити, и легкихъ своих на них дава/ии. А кому буде/и(ь) до них дело, ино мы маел* з ними ил* в тол* справедливос/и(ь) чынити. Нижли если они буду/и(ь) кому пенезми вия- ни за которые товары, и, вы бы, тыл* людел* з ними справедливость чынили и от всякихъ кривдъ боронили, и помочни были во всел*.
И на то есмо дали сес нашъ лис/и з нашою печа/и(ь)ю.
Писанъ у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(е)с(я)ца июя(я) 22 д(е)я(ь), индикт 1.
В томъ листе рука королевская.
Богушъ, писар.
282. 	Потверже//(ь)е земянол/ повету Дорогиц- ког(о) Немыяскил/ на имея(ь)е илг огчизное Немыи навечно сть.
Жыкгимоя/и, Божю м(и)л(ос)ні(ь)ю корол полский.
Били нал* чолол*: каплая зел*ли Дорогицкое, княз Ленартъ, и брані его Яя Немыйский, и з дядками своими, и з земяны дорогицкими: зъ Андреемъ а с Павломъ, а Григоремъ, и з ыяшею братьею своею - Немыйскими, и покладали перед нами лист брата н(а)шог(о), славное па- ме/ин Алекъсаядра, короля, его м(и)л(о)сти, писаный до намес/иника дорогиі<кого, пана Якуба Довойновича, абы на предъкохъ их с того имея(ь)я их о/ичызног(о) Немыйского стацыи николи на приездъ н(а)шъ къ Дорогичыну не правил, водле суда и листу судовог(о) пана Олехна Сачковича, коли еще за о/ица нашог(о), славное паме/ии Казимиря, короля, его м(и)- л(о)сти, Бел(ь)скъ держалъ, а пана Пе/ираи/ка Паи/ковича, а пана Яна Насутичд, и тежъ и нашъ лист судовый, што есмо предка их Станислава Немыйског(о) смотрели с писаремъ дорогицкимъ Иванол* Сморклевъскил* о той же3 стацыи и нашли есмо в томъ его правог(о), водле тог(о) листу Александра, короля, его м(и)л(о)сти. //[248] И тежъ поведили перед нами, иж которые листы и твердости стародавна на тое именье вечыстое отъчызное мели, тые,
240


листа ил/ погорели, а иншых по/иратили, нижли, “дем, все тое именье свое в границахъ маемъ”, - ка/с жо и маршалокъ н(а)шъ, державца волковыский, пан Матей Войтехович [Яновин], поведилъ передъ нами, ижъ тое именье их Немыйки ест все в границахъ, с нимъ же границу маю/и(ь). Для чого ж били нал/ чолол/, абыхмо тое именье их звечыстое отчыз- ное Немыйское и тые листы их о стацею по/ивердили ил/ н(а)шыл/ листомъ паркгаменовыл/ навечность.
И мы з ласки н(а)шое на их чолол/би/и(ь)е то вчынили, на то дали есмо имъ сес нашъ лис/и и по/ивержаемъ то ил/ сил/ н(а)шыл/ листомъ, нехай они тое именье свое Немый держать со всимъ, я/c зъ стародавна тое именье само в собе и в границах ся своих маеть, и какъ предкове их держали, так и они и их потол/ки маю/и(ь) держати вечно. А стацеи жадное на нашъ приездъ к Дорогичыну николи давати не маю/и(ь), водле первыхъ листовъ судовых короля Алекьсаидра и н(а)шого.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) тисеча пя/исо/и 28, м(еся)ца июн(я) 22 дня, индик/и 1.
Богуи/s, подскар(бий) и писар.
283. 	Вырок пани Лвовок Боговитиновича с п(а)нол/ Иванодг Богушевичом о имея(ь)е Неп- ли, ей у вене ее записаное.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(о)с/и(ь)ю.
Смо/ирели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли перед нами и радами н(а)- шыми очевисто, жаловала нал/ п(а)ни Лвовая Б(о)говитиновича Ганна о тол/, шго ж муж ее, небощык пан Лев, записал ей вена на име- н(ь)и своемъ Неплях двесте кои грошей, - и на то запис его перед нами указывала. Ино, дей, первей сего воевода троякий, ге/иман напгь найвыи/шый, староста бряславский и винницкий, княз Конъстантин Иванович Ос/ирозский, в тое именье пасынка ее Богдана Лвовича казал увезати, где ж менила, иж то/и Богдан с увяз- чыл/ князя, воєводь/ гроцького, //[248ѵ] многие речы ее в томъ имен(ь)и побралъ. А тыми разы тое именье держы/и(ь) дворанинъ нашъ Иван Б(о)гушевич. И Иван з Богдановою Боговитиновича а перед ними поведили, ижъ п(а)ни Лвовая, держачы тое имен(ь)е Непли, люди вси тог(о) имен(ь)я были розогнала и шкоды в
тол/ имен(ь)и почынила у двое вышей, нижли тое вено ее стояло, о чомъ же Богдан Лвович намъ на нее жаловал. И мы казали в тол/ межы ними досмотре/ии князю воеводе, его м(и- ло)с(ти), Троцкому. И княз воевода в тол/ ее объсылалъ, абы она перед нимъ стала и у тол/ ся с нил/ розправили. И пани Лвовая перед его м(и)л(о)стью къ праву ста/ии не хотела. Княз воевода раз и другий в тол/ ее объсылалъ, и она, перед его м(ило)с(тью) ставшы, и в томъ Богдану Лвовичу о/иказывати не хотела, и вказывала его м(и)л(ос)ти лис/и здалека, менуючы, из/сбы мы казали ее з Богданол/ Лвови- чол/ всимъ панол/ радол/ н(а)шыл/ суди/ии, и тог(о) листа его м(и)л(о)сти не дала. И княз, воевода, его м(и)л(ос)ть, за ее непослушенство, за шкоды тых людей непльских дал Богдану Лвовичу в тое имен(ь)е увязанье. И при тол/ Богдан Лвовичъ жаловал на нее перед ero м(и)- л(о)стю, што жъ она не хотела ему тых речей о/идава/ии, а за иные заплаты вчыни/ин, которые воевода вилен(ь)ский, канцлеръ наи/, староста бел(ь)ский и мозырский, пан Олбрахыъ Мартиновичъ Кгаи/толтъ, ему на ней присудил. А своих речей лицол/, а иное заплатою om него тежъ бра/ии, подле суда пана воєводина, не хотела. А где ж мы до князя, воеводы троцкого, о тол/ писали: если бы она за свои речы о/и него запла/иь/ взяти, а иных лицол/ брати [не хотела], а за его речы ему плати/ии и лицол/ тэж ворочати не хотела, абы его м(и)л(ос)ть казалъ его. речы на паней Лвовой о/иправи/ии и ему отдати, водле суда пана воеводы вилен(ь)ского. И княз воевода у томъ ее неоднокро/и(ь) обсыпалъ, ижбы она, подле суда воеводы вилен(ь)ског(о), свои речы и заплату о/и нег(о) взяла, а ему его речы вернула, а за иншое заплату вчынила, и она тог(о) вчы- ни/ии не хотела. Его м(и)л(ос)ть, княз воевода, и тых речей присужоныхъ росказалъ Богдану Лвовичу на томъ же именьи его отчызном Неплях, на вене ее, смо/ире/ии и держати тое именье во всих тых шкодах, //[249] вышеймененых, какъ жо, дей, от тых ч(а)совъ, какъ было еще Богдана Лвовича увязано, ажъ до сихъ ч(а)сов.
Мы тых речей з обух сторон выслухавшы, и розумели есмо: а што ся дотыче/и(ь) тыхъ первшыхъ шкод людей, которые княз воевода на ней усказал, мы росказали при тол/ быти
241


старосте берестейскому, п(а)ну Александру [Ходкевича], на чол/ тые люди непльские передъ нимъ доводъ слушный учиня/и(ь)3, то пани Лвовая мае/и(ь) ил/ платииги4. Ижъ ее многие речы побраны в то/и час, коли воевода троцкий посыла?? п(а)ну старосте берестейскому. 5'И хто з них в тыхъ речах, сужоныхъ o/и пана воеводы вилен(ь)ског(о), и теж за шкоды, подле и розознан(ь)я пана Александра, старосты берестейског(о)-5.
И на то есмо паней Лвовой дали сес нашъ листъ судовый з нашею печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца июн(я) 29 дня, индик/и 1.
Пр(и) /и(ол/) были: воее(ода) вил(еньский), кан(цлер), стар(оста) бел(ьский) и моз(ырский), пан Ол(брах/и) Мар(тинович) Кгаін(тол/и), мар- (шалок) зел/(ский), воее(ода) нов(городский), дер(жавца) мер(е/<кий) и ожский6, и дов(кгов- ский), пан Ян Яновичъ Забер(езинский), воевода киевъский, пан Янъ Немеровичъ, воев(о- да) полоц(кий), стар(оста) дор(огиг<кий), пан Пе/иръ Станиславовичъ [Кии/ка].
Копоть, писаръ.
284. 	Выроя албо вызволея(ь)е старосты пия- ског(о), пана Ивана Михайловича, з огпове- дая(ь)я всякилг особам з стороны врядоя, которие оя ог небожчика пана Миколая Ра- дивила, воеводы вилея(ьского), держал.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(о)стю.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами н(а)шыми, стояли передъ нами очевисто, што перво сего жаловал нал/ мещанин бел(ь)ский Иван Сегеневич на воєводиную вилен(ь)скую, канцлеровую н(а)шую, паню Миколаевую Миколаевича Радивиловича, пани Елжбету Богдановну, и на ее м(и)л(о)с/ии //[249ѵ] сыновъ: бискупа жомой/иского, князя Миколая, а под- чашог(о) н(а)шог(о), державцу василиіиског(о) и маръковъского, пана Яна, а державцу ушпол- ског(о) и пенянског(о), и вилкомирского, пана Станислава - Миколаевичовъ, о тол/, иж бы староста пинский, писар королевое н(а)шое, пан Иван Михайловичъ, будучы на он час на- мес/иникомъ у Бел(ь)ску от о/ица их, воеводы вилен(ь)ског(о), пана Миколая Миколаевича Радивиловича, забрал смолу его без всякое причыны. И мы пани воеводиной и з сынми ее
положыли рокъ передъ нал/и ста/ии. И панове воеводичы поведили, иж ил/ в тол/ по/иреба старосты пинског(о), пана Ивана, для тог(о), ижъ он на оный час от о/ица ихъ Вельскъ держалъ. И коли пан Иванъ с паны воеводичы на тоть рок перед нами стал, он поведил тыл/ обычаел/, иж за о/ица их некоторые он держанья мелъ, а мел в томъ кождому о/иповедати: “Жадною мерою досы/и(ь) вчыни/ии не могу”. Чого жъ быхмо мы, г(оспо)д(а)ръ, ему не допустили, бо он перво сег(о), как будучы нал/ в Городне, о тол/ бил нал/ чоломъ, абыхмо его от тог(о) вызволили. И мы ещо на оный час с паны радами н(а)шыми вырокол/ н(а)шыл/ г(оспо)д(а)рскил/ с того его вызволили, ижъ он не повиненъ никому с тых врядовъ, которые от пана своег(о) мел и што з росказан(ь)я его справовалъ, никому личбы чьши/ии ани о чол/ никому о/иповеда/ии, и в тол/ ничог(о) шкодо- вати. А такъ, и тых ч(а)сов пан Иван бил нал/ чоломъ, абыхмо при перъвомъ выроку н(а)- шомъ его зоставили.
Ино мы, паметаючы на то/и вырок нашъ первей, ку тому на жадан(ь)е и с порады пановъ pad н(а)шыхъ, их м(и)л(ос)ти, пана Ивана, старосту пинского, с тог(о) вызволили, иж он не повинен за тые справы и вряды, што от пана своег(о) справовал и што на кол/ брал, и пану своему давал, никому личбы дела/ии ани на то о/иповедати, и в тол/ собе ничог(о) шко- довати не мае/и(ь).
И на то есмо п(а)ну Ивану дали сес нашъ листъ з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца июн(я) 24 дня, индик/и 1.
Копо/иь, писаръ.
285. 	//[250] Купцу Каспору Любнеру о робе- я(ь)е товароя лесныхъ в пущи Бирштаньскоя.
Nr. 283
4 Toliau loginis ryšys tekste nutrūksta, ir “knygos”perrašinėtojas, tai pastebėjęs, greta paraštėje nurodė (Далее теряется логическая связь текста, и переписчик "книги”, заметивэто, рядом на поле сделал примечание) “Так в старих книгах”.
5‘5 Pakartota, tik pirmame įraše nepaminėtas seniūno vardas (Повторено, только в первый раз не упомянуто имя старосты).
6 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) ошменский
242


Жыкгимон/и, Боэ/сю м(и)л(о)стью.
Державцы бирштанскому, князю Ма/ифею Микитиничу.
Бил намъ чоломъ купецъ места н(а)шог(о) Биркгадского4, на ймя Каспер Любнер, абыхмо ему дозволили в пущы н(а)шой Бирштанской буду мети а ванчусъ и клепки роби/ии, а попел жечы на выреченых местцах от реки ЦІеймены, по одной стороне реки Чирвенты, уверхъ, по другой стороне до реки Лепуны и до Карклуба болота, и около Ромоча озера, аж до Мениловка. Как жо ты нам сам за онил/ О ТОМ мовил.
Ино мы ему в той пущы н(а)шой на тых вышейреченых местцах буду мети, ванчосъ и кленки робити, и попел жечы дозволили на rod, от Светого Балтромея, прийдучого, который будет(ь) индикта первого, аж до году, до того жъ С(ве)того Балтромея, который ма- ет(ь) бы/ии индикта второго. А он нам маеть плати/ии цло в месте н(а)шол/ Ковеньскол/ от ста ванчусу а от ста клепъковъ, а от лашту попелу по двадцати грошей, по тому жъ, какъ и иншые купцы и мещане н(а)шы от того у Ковне платя/и(ь), которые в нашыхъ пущах робя/и(ь).
И ты бы о тол/ ведал, и тые местца, вы- шеймененые, где он мае/и(ь) буду мсти в пущы н(а)шой, ему завелъ и поступилъ, и от кривдъ его боронил, и там ему в томъ кривды жадное не чынил, и врядникол/ своил/ кривды жадное чыни/ии не велел. Нехай он в той пущы н(а)шой и на тыхъ местцах доброволне роби/и(ь), водле давног(о) обычая, по тому жъ, как и передъ тыл/ иншые робливали, водле сег(о) листу нашого), который есмо ему на то с подписю руки н(а)шое дали.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца июл(я) 1 [день], индик/и 1.
В тол/ листе рука королевская.
Богуи/б, подскар(бий).
286. 	//[250ѵ] Выроя панея Патеевоя Тияг- ковича зъ Иванол/ Богушевичол/ о опеку детея и именея первого мужа ее, небожчика Богдана Лвовича Боговитиновича.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(о)стью.
Смо/ирели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли перед нами очевисто, жало¬
вала нал/ жона дворанина н(а)шог(о) Патеевая Типгьковича на дворенина н(а)шог(о) Ивапгька Богушевича о тол/, што жъ, дей, он по смерти первог(о) мужа ее, небожчыка Богдана Лвовича, имен(ь)я его вси и дети, которые она с тыл/ мужомъ своил/ Богданол/ мела, зъ ее моцы вынялъ и держалъ тые имен(ь)я, и з бра/и(ь)ею своею их пустошыт(ь), в чол/ жо, дей, тыл/ детел/ Богдана Лвовича шкода великая дее/и(ь). Иван Богушевич перед нами поведилъ, ижъ он, подле обычая права зел/ског(о), близшый сст именья и дети брата своег(о) в опеце своей мети.
Какъ жо и мы перво сего дозволили, а так и теперъ, бачачы есмо на ухвалу зел/скую, казали были Ивану Б(о)гушевичу дети Богдана Лвовича и имен(ь)я их в опеце своей мсти, подле близкости его, до тых ч(а)сов, поки тые дети дст своих доростут(ь). И Патеевая Тии/- ковича тых детей своихъ Ивану Б[о]гушевичу ховати дати не хотела, а поднела ся сама их ховати. Ино, ач-колвекъ Иванъ Б[о]гушевич близшый был дети брата своег(о) в опеце мсти, а кгды жъ она сама зволила их ховати, мы дозволили тые дети ховати въ себе до их дст на тол/ имен(ь)и, што мужъ ее, Богдан Лвовичъ, вена - шсстсот копъ грошей - на Корощине ей записал.
А што ся дотычет(ь) долгое, ино Иванъ Б(о)гушевичъ поведилъ перед нами, ижъ по смерти Богданова заплатилъ долговъ его двесте копъ и копу грошей, - на которые ж долги и записы, в которых рука властная Богданова сст, перед нами онъ вказывалъ, а иные долги его казали есмо ему жъ с тых именей долж- никол/4 Богдановымъ оплачывати з даней: грошовых и медовых, и куничных, и жы/иных, и серебъщызныхъ, и з-c пустое ставных, а ему за заступован(ь)е службы зел/ское //[251] и тежъ на пожывен(ь)е, яко-то опекуну, дали есмо паи/ню дворную и мерки з млынов. А как тые дети Богдановы лета3 будут(ь) мети, а замужъ пос(я)дут(ь) з ведомол/ а волею брат(ь)и и приятелей своихъ, тогды Иванъ Б[о]гушевич мает(ь) им тых именей их поступити ;ся со
Nr. 285
4 Taip ranki:, reikėtų skaityti (Так e ркп., следует читать) Би/лита//ского
Nr. 286
4 T у. kreditoriams (Т.е. кредиторам).
243


всил/, и пгго тых именей платов поберет(ь), и кому што долговъ поплатит(ь), в тоти мает(ь) ити личбу вчынити, што назвыш тых долгое 3 доходовъ тых именей в него останетъ, то он маетъ ити вернути. Пак лиж бы он тых долгое своих не выбрал и они вжо мают(ь) именья къ своити рукамъ [взяти] и, личбу от нег(о) взяешы, сами зъ своих именей то ему доплатили.
И на то есмо Патеевой Тии/ковича дали сес нашъ лист з нашою печат(ь)ю.
П(и)сан у Вил(ь)ни, под [леты] Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца июня 2 дня, и«- дикт 1.
Копоть, писаръ.
287. Пану Боговитину Петровичу на городничое, мостовничое и вояское кремянедкое.
Жыкгимоят, Божю м(и)л(ос)тю корол полский.
Бил намъ чолоти дворанинъ наи/, паи Б[о]- говитии Петровичъ, и просил в нас город- ничог(о) и мостоеничог(о), и войског(о) кре- мяницкого.
Ино мы з ласки н(а)шое на его чолоти- бит(ь)е то вчынили: тое городничое и мостовничое, и войское кремяницкое ему дали со всим по тому, какъ и первей тые врядъцы тати от нас заведываны.
И на то есмо ему дали сесъ нашъ лист з нашою печат(ь)ю.
Писаи у Вил(ь)ни, под лет(ы) Божог(о) на- рож(енья) 1528, м(е)с(я)ца июл(я) 15 дня, индикт 1.
Правил паи Ол(брахт) Мар(тинович) Кгаи/- (толт), воее(ода) вил(еньский), каи(цлер), староста) бел(ьский) и мозыр(ский).
Копот, писаръ.
//[251ѵ] Жыкгимонт, Божю.
288. Некоторыти боярол/ перелаяскимъ на зоставея(ь)е илг при службе боярскоя.
Били намъ чолоти тые бояре перелайские: Яи Даи/кович, Богдан Сакович, Павел Стаи- кович, Болкусь Вилькгойлович, Станко Юшъ- кович, Кгейстовтъ Якубович, Стас Яцевич и з брат(ь)ями, и з кровными своими, и пове- дил(и) перед нами, што ж наместники и приставы перелайские кривды и тяжкости делають и кажутъ, дей, ити служыти к двору нашому
перелайскому тяглою службою, и дякла и подачки дава/ии, а они, дей, перед тыти тяглое службы николи за предков н(а)шых и за нас не служывали и дякол и подачокъ не дайвали, а то, дей, ити новина, - на што ж вказывали перед нами лист судовый пана Петра Яновича [Монтыгердовича], воеводы троцкого, маршалъка земъског(о), и пана Яна Хребътовича Литовара, маршалъка н(а)шог(о), наместника слонитиског(о), в которых стоит(ь) выписано, ижъ они предъков их и их самых смотрели з наместникоти перелайскити, паноти Михайломъ Вяжевичоти, и с приставы, и людьми волости Перелайское, тот наместни/е и приставы, и люди перелайские прийскивали их в тяглую службу и в дякла, и подачки. И тые предки их и они покладали передъ нами4 листы судовые отца н(а)шог(о), славное памяти Казимира, короля, его м(и)л(о)сти, што жъ их саги судил с тыти же Михайлоти Вяже- вичомъ в Городне и, водле сведоцтва пана Олехна Нетевича, наместника перелайског(о), нашол их от тых тяглых служобъ правыхъ, какъ жо тыс панове, смотревшы о тоти межы ними, водлугъ судовог(о) листа отца нашог(о) и сознаи(ь)я тог(о) Михайла и пристава пе- релайског(о), знаи/ли5 тых бояр в тоти правых и велели им намъ служыти службою боярскою по тому, ка/е и перед тыти предки их служыли, на што ж //[252] 1-имъ и листы свои-1 подавали, какъ жо, дей, предъки их и они сами за тытии листы николи за предъковъ н(а)шыхъ и за н(а)шог(о) панован(ь)я служобъ тяглых не служывали и дякла, и подачо/е не дайвали, и били наги чолоти тые бояре, абыхмо их зоставили при старине и на то дали имъ нашъ лист.
Ино кгды ж будутъ предъки ихъ и они сами за предковъ н(а)шых и за н(а)шого щас- ног(о) пановаи(ь)я за тыми листы тых служобъ тяглыхъ не служывали и дяколъ, и подачок к двору н(а)шому Перелайскому не дайвали, мы, вглянувъшы в листы судовые пана Петровъ Яновича [Монтыгердовича], воеводы Троцкаго), и пана Янов Хрейговича, на их чолотибитье то вчынили: на то дали сес нашъ листъ, ма-
Nr. 288
4 Raidė а taisyta (Буква а правлена).
5 Toliau parašyta есмо ir užbraukta (Далее нап. есмо u зачеркнуто).
244


узпг(ъ) они Haw служыт(ь) службою боярскою по тому, как и предки их Haw служыли, а служебъ тяглыхъ никоторыхъ не маютъ они к двору н(а)пюму Перелайскому служыти и дякол, и подачокъ давати, водле судовъ и листов судовыхъ пана Петра Яновича [Монтыгер- довича], воеводы троцког(о), и пана Яна Лита- вора, маршалъка н(а)шог(о), который они в себе на то мают(ь).
Писанъ у Ви/г(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца июл(я) 21 д(е)н(ь), индикт 1.
Горностай, писар.
289. 	Decretum inter plebanum Drohicensem honorabilem Jacobum et nobiles Horbowski pro decima manipulari de villa Siniewicze.
Sigismundus, Dei gratia rex etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, quia in nostrae Maiestatis praesentia personaliter constitutus honorabilis Jacobus, in Drohiczin plebanus volens docere, quod decima manipularium omnis grani de villa Sieniewicze, ad se et ecclesiam suam Drohicensem spectat et pertinet de qua sibi nobiles, subditi nostri Stanislaus, Nicolaus et Paulus Horbowsky, eiusdem villae Sieniewicze haeredes, per aliquot annos decursos integre respondere denegabant, propter quod eos ad castrum4 in foro spectuali traxit et sententiam deffinitiuam eiusdem decimae adiudicatoriam // [252v] coram reverendissimo domino Paulo, Dei gratia episcopo Luceuoriensi, reportauit, quam coram Maiestate nostra, ac est fundatum ecclesiae Drohiciensi per praedecessores nostros, duces Lithuaniae, concessum, exhibuit nobis, propterea humiliter supplicans, quatenus huiusmodi sententiam approbare, ratificare et confirmare sicque auctoritatem nostram ducalem interponere dignaremur. Et quamuis dicta decima de villa Sienie- uicze in fundato ecclesiae Drohiciensis inter cae- tera coram nobis exhibito contineatur, volentes turn more principis christiani de rei veritate pienius edoceri, eandem causam iterum denuo au- diendam, cognoscendam, decidendam et fine debito terminandam, reuerendissimo Nicolao Wies- gal, elleclo Kyowiensi, Johanni Choiensky, archidiacono Cracouiensi, et Maczieiewszky, secretariis nostris sincere dilectis commisimus, quos in commissarios nostros deputauimus, qui commissionis nostrae vigore vocatis ipsis partibus facta cum eis
diligente inquisitione de huiusmodi causae meritis nobis retulerunt sententiam reuerendissimi domini Luceoriensis pro parte Jacobi, plebani Drohiciensis, contra dictos nobiles Stanislaum, Nicolaum et Paulum Horbowsky et desuper decima manipulari omnis grani, de villa Sieniewicze pro- uenientis, totam esse justam et canonicam. Quare et nos ea[n]dem approbamus, ratificamus et confirmamus atque auctoritatem nostram ducalem in- terponimus, decernentes dictam decimam de villa Sieniewicze ecclesiae Drohiciensi spectare et pertinere, quidquid moderni et pro tempore existentes bonorum Sieniewicze haeredes et possessores perpetuis futuris temporibus de eadem decima ecclesiae et rectori Drohiciensibus, intendere et ad respondendum per censuram ecclesiasticam com- pellantur.
Harum quibus sigillum Magni Ducatus Lithuaniae est subimpenssum testimonio literarum.
Actum et datum Vilnae, ipso die Sanctae Mar- garetae, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo octauo.
Nicolaus, eflectus] Kfyoviensis], subscripsit.
290. 	//[253] В справе Глеба Есмановита з бояринол/ полоцкил/ Михаялол/ Федковичол/ о имея(ь)е в Полодкол/ повете, в Доложце, отчизну жоны его, и о част(ь) в ыямед(ь)ю во Всаи.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(о)стю корол.
Воеводе полоцкому, старосте дорогицкому, п(а)ну Петру Станиславовичу [Кишке].
Жаловал нал/ дворанин нашъ Глебъ Ясма- новичъ на боярина полоцког(о) Михайла Фед- ковича о тол/, “што ж, дей, держыт(ь) отчызну жоны моей, село в повете Полоцкол/ на реце, на Уле, на ймя в Должцо4, которое жъ, дей, село купил дедъ жоны моей, а тест(ь) Михайловъ, панъ Федько, за свои властные грошы навечност(ь)”. И мы казали о тол/ межы ними до см о треть, и нал/ отказат(ь) подска/?бему зел/скому, ма/япалъку и писарю н(а)шому, п(а)- ну Б(о)гушу Боговитыновичу, для тог(о), ижь он дети пана Федка, писара, и имен(ь)я у-в опеце своей мелъ. И пан Б[о]гушъ, тог(о) межы
Nr. 289
4 Galima perskaityti ir kaip (Можно прочесть и как) curiam Nr. 290
4 Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
245


НИМИ ДОСМО/ИревШЫ, будучы ИЛ* з обу сторон очевисто, перед нами поведил, ижь Михайло Ясману на то отпор чынил, ппо ж свояки его: пан Мартин Мелен/кович а Олексей Зен- кович, а Семен Сович, дали ему тое село в Доложцо до делу вечног(о) за материзну жонъ своихъ, а собе взяли против того делницу во ймен(ь)и материстол* жо, на ймя во Всаи. И Ясманъ мовилъ: “Што ся дотычеиг(ь) мате- ристог(о) жонъ в(а)ших, Всаи, што. пан Федько купил за жоны своее грошы, то и в листе купчол* выписалъ, ижъ за жоны своей грошы купил, и в поигвержени г(о)с(по)д(а)ръскомъ выписано по тому жъ, а тое село в Доложцы, што купил за свои пенези, тог(о) не менил, ажбы купил за жоны своей грошы”, - и на то покладал листъ5 куичый и лис/и на паркгами- не, по/иверженый брата н(а)шог(о) Александра, короля и великог(о) князя, его м(и)л(о)сти, в которол* жо листе его м(и)л(ос)ти и тежъ купчол* не пише/и(ь), абы пан Федко тое село купил за жоны [с]воее гр(о)шы. //[253ѵ] И Михайло жадного сведог<гва и о/ипору слушног(о) о-e Доложеі< не вчынил, абы то было куплено за материстые грошы.
И мы, речей их зъ обу сторон их выслухавшы и зрозумевшы, иж Михайлу своякини его неслушне дали тое село в делъ за мате- ристое, водлугъ листу купчого и по/иверженья Александра, короля, што на-e Доложе/<, знашли есмо Есмана в тол* правого и тое село в До- ложцо присудили ему держати со всил*, как ся в собе мае/и(ь), а Михайлу не казали есмо в то вступа/ии. А предся маю/и(ь) свояки Михайловы, змешавшы именье материстое Всаю, поделити ся на пя/и частей: и чотырел* своякол* по части, а Есману - по жоне его пятая час/и(ь). И, тв(оя) бы м(и)л(о)сть, рокъ слушный положыл и казал ил* .тое имен(ь)е подели/ии и поров- нати, водле усног(о) росказан(ь)я н(а)шог(о) твоей м(и)л(о)с/ии.
Писан у Вил(ь)ни, под [леты] Бож(его) на- рож(енья) 1528, м(еся)ца июл(я) 18 д(е)н(ь), индик/и 1.
Богушъ, писаръ.
291. 	В справе мещания# белХ^сколДо) Сеге- невита до п(а)ни воеводиное вилея(ь)ское Радивиловое о суму п(е)н(я)зея, за забрая(ь)е смолы его присужоную.
Жыкгимон/и, Боз/сю м(и)л(о)стю.
Воеводиной вилен(ь)ской, канцлеровой н(а)- шой, п(а)ней Миколаевой Миколаевича, п(а)- ней Алжбете Богдановне.
Што есмо здесе очевисто смо/ирели сыновъ твоей м(и)л(о)сти: князя Миколяя2, бискупа жо- мой/иского, а подьчашог(о) н(а)шог(о), державцу василии/ског(о) и марковского, пана Яна, а державцу ушъполског(о), пенянског(о) и вил- комирског(о), пана Станислава - Микола- евичовъ, съ мещанинол* бел(ь)скимъ Иванол* Сегеневичол* о тол*, што ж пан твой, небощик пан Миколай, воевода вилен(ь)ский, мел з нил* умову и дал ему у пущы своей Ганезкой смолу роби/ин, и потол* тую4 его смолу казалъ заб- ра/ин и y-во Кгданску казалъ ее продати, где ж сыны твои передъ нами поведили, //[254] ь ижь они тому не сведоми'1, нижли, дей, на он час то справовалъ староста пинский, писар королевое н(а)шое, ее м(и)л(ос)ти, великое кнегини Боны, пан Иван Михайловичъ, коли от о/ица их, небожчыка пана твоег(о), подскарбимъ был. И мы пана Ивана в тол* опы- тывалн, и он перед нами поведил, ижъ небощык пан воевода с тыл* Сегеневичол* так умову чынил, пгго ж на половицу тое роботы мел пан воевода своих людей давати, а другую половицу Сегеневич свими2 людми, робо/иники, мел робити; и перво, дей, году Сегеневичъ, всю смолу выробившы, с тое пущы до Кгдан- ска вывез и продал, а на другий rod он з росказан(ь)я5 пана своего смолу побралъ и, до Кгданска о/ипровадивъшы, казал ее прода/ин, и тые пенези до скарбу его м(и)л(ос)ти о/идал, и поведил намъ, ижъ тое смолы могло быти сто кои грошей.
А такъ, подле зознан(ь)я пана Иванова, за тую смолу всказали на твоей м(и)л(о)сти и на твоих сынах сто кой грошей и рокъ есмо вамъ положылн, на который маете Сегеневичу тые п(е)н(я)зи заплати/и(ь), за чотыри недели, то ест по Светол* Пе/ире в трех неделях. А прото, абы, твоя м(и)л(о)сть, четвертую част(ь) тых ста кои грошей, што на твою м(и)л(ость)
5 Raidė ъ taisyta (Буква ъ правлена).
Nr. 291
4 Pakartota, antras žodis užbrauktas (Повторено, второе слово зачеркнуто).
5 Toliau parašyta н(а)іиог(о) ir užbraukta (Далее нап. н(а)- шог(о) u зачеркнуто).
246


прийде/и(ь), на tow ро/с заплатила, водле суда я сказан(ь)я н(а)шог(о), ажъбы онъ нам о том болши тог(о) не жаловалъ.
П(и)сая у Вил(ь)ни, под лети(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(е)с(я)ца июл(я) 15 д(е)и(ь), илдик(т) 1.
Копоть.
292. 	Выроя подскарбему дворному, пану Ива- иу Андреевичу, также кн(я)зем Четвертенским и кн(я)зем Сокодским зъ земяны луцкими: Оношковичом и Русином, о имея(ь)я Хреб- толские, близко ст(ъ) ИЛГ.
Жыкгимои(т).
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)іными, стояли передъ нами очевисто, жаловали нам подскарбий нашъ дворный, державца велёнский, пан Иван Андреевич, о близкость п(а)нее своее, //[254ѵ] кн(я)жны Богданы, дочки князя Федора Вышковског(о), зъ шурею своею: князем Василемъ а князем Федоромъ, а кн(я)земъ Андреем - Че/ивертенскими, а кн(я)земъ Василемъ, а кн(я)земъ Солътаном, а кн(я)земъ Юрьем - Соколскими, на земянъ луцкихъ: Федора Оношъковича а Ивана Русина, и на их товаришовъ, тым обычаем: “Упросили, дей, они имен(ь)я, н(а)шу близкост(ь), люди и земли по смерти пана Ивана Хреб- товича у 4‘Ченгвертни, у Лютогощи'4, у Подле- сях, у Суску, у Копылехъ, у Гедомичох, у На- возе, у Смердыни, 4'у Чолницы, у Орсонове - ставу4, у Сокиричохъ и на Руде, и в приселкахъ Лютогощских - у Коршани а в Брехове, къ которымъ же именьям мы близшые, нижли они”. И Оношкович поведилъ перед нами, иж то есть именья - материзна его, а ма/ика, дей, его была дочка кн(я)зя Юря Че/ивертенског(о). И пан подъскарбий с кн(я)зи Че/ивертинскими и Соколскими мовили, ижъ о/ица его Оношка o/и тых именей отец н(а)пгь Казимир, король, его м(и)л(ос)ть, о/идалил за выступъ его, што он зурина2 своего, князя Вацлава, с порадою жоны своее убил, хотячы один сам тые имен(ь)я - о/ичызну его - держати, а была, дей, у тог(о) шурина его другая сестра, князя Юрева дочка, га ймя кнежна Федька, которая мела волю пойти в черницы и мешкала вжо в монастыри У Че/ивертни, которая ж о брата своего убий- стве ничого не ведала. И коли вжо Казимир, король, его м(и)л(ос)ть, тые имен(ь)я о/и
Оношка о/идалил, ино о/ицы н(а)шы тые име- н(ь)я князя Ва/иславовы2, братанича своег(о), къ своей руце держали. И потом пан Богдан Хребтович, доведаешы ся о той княжне Федце, и ее за себе понялъ, и она с о/ицы их, з дад- ковичы своими, князи Че/ивертинскими, о тые имен(ь)я - о/ичызну свою - мела право перед о/ицом н(а)шым, Казимиром, королем, его м(и)л(о)стью, - на што ж Оношкович с товари- шы своими и лис/и судовый Казимира, короля, его м(и)л(о)сти, перед нами вказывал, в котором жо листе стои/и(ь), иж отец нашъ тые вси имен(ь)я - о/ичызну ее - одной ей присудил, а ма/ика Оношковича к тым имен(ь)ямъ по о/идален(ь)и мужа ее у-в о/ичызных своихъ //[255] 1'имен(ь)яхъ ничого не мела'1, кроме выслуги о/ица своег(о) Хуикова4, ка/с жо и в том листе судовомъ о/ица н(а)шог(о) ма/ице Оношковича ничог(о) не выписуе/и(ь), ани, дей, тежъ за панован(ь)я о/ица и брата н(а)- шог(о), королей, их м(и)л(ости), тых имене[й] Оношко с тою жоною своею Ганною николи в держан(ь)и не был.
А та/c, мы с п(а)ны радами н(а)шыми, тому порозумевшы и бачачы, иж того о/ица Онош- ковича зъ его жоною за выступъ их o/и тых именей отецъ наш Казимир, король, его м(и)- л(ос)ть, о/идалил, а к тому, иж они тых именей в держан(ь)и не были и впоминан(ь)я жадно- г(о) в том не делали, и.то вышло давнос/и(ь)ю, и тые есмо имен(ь)я, выпіейписаные, вси п(а)ну Ивану, подъскарбему, по близкости жоны ег(о) и князем Че/ивертинскимъ и Соколскимъ присудили, подле тежъ их близкости, крол/ третєє части тых всих именей, вышейреченых, што дочка небощыка пана Ивана Хребтовича Нас- тася п(а)ну Ивану, подскарбему, по близкос/ии жоны его записала мужу своему Василю Чаи- личу навечнос/и(ь). И тые имен(ь)я по/ивер- жаемъ сим нашым листом вечно и навеки непорушно им самым и их жонам, и детем, и ближним, и на потомъ будучымъ их щадком со всими людми и дворищы, и с пашнями дворными, и з землями: пашными и бортными; и с сеножа/и(ь)ми, и з гаи, и лесы, и дубро-
Nr. 291
4-4 Pabraukta (Подчеркнуто).
Nr. 292
4 Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
247


вами, и з ловы: зверинными и пташными; и с озеры, и з реками, и з речками, и з ставы, и з млыны и их вымелки, и з бобровыми гоны, и з службами, и входы всими тых людей и зел*ль, и з данми: грошовыми и медовыми, и бобровыми, и куничными, и жы/иними; И 3 дяклы: оржаными и овсяными; и со всими иными платы, и доходы, и пожытки, и со всил* с тыл*, как ся тые имен(ь)я, верхуписаные, здавна и нине сами в собе и в границах ся съвоих маю/и(ь). И волни они в тых имен(ь)ях дворы и пашни, и ставы собе справова/ии и людми осажыва/ии, и прибавлива/ии, и розшыра/ии и ку своему леишому и вжыгочнейшому обернута, какъ соми налепей розумеючы.
А на твердость тог(о) и печа/и(ь) н(а)піу казалм есмо привесити к сему н(а)шому листу.
П(и)сан у Вил(ь)ни, под [леты] Бож(его) нарож(енья) 1528, //[255ѵ] м(еся)ца июля 24 дня, индикта 1.
Пр(и) т(ом) б(ы)ли: княз Ян, бис(куи) ви- л(еньский), княз Пав(ел), бис(куи) луцький) и бер(естейский), алектъ киев(ский), княз Ми- к(олай) [Вежкгайла], воев(ода) троц(кий), тет- (ман) навыш(ший), стар(оста) бряс(лавский) и веницкий, княз Кон(стянтин) Иванов(ич) Острозький), воев(ода) вил(еньский), кан(цлер), стар(оста) бел(ь)ский и моз(ырский), Олбр(ах/и) [Мартинович Кгаштол/и].
Горностай, писар.
293. 	Присужея(ь)е Федору Уколову садолни- код, которие живуг(ь) у-в Осташине, ку двору его Негневичол/ в повете Нодгородскол/ навечность.
Жыкгимон/и.
Што з росказан(ь)я н(а)шог(о) маршалокъ н(а)шъ, державца волковыйский, пан Матей Войтехович [Яновича], а конюшый нашъ дворный, державца аенъский, пан Василей Чыж, а подконюшый нашъ виленьский, пан Шыл*ко Мацкевич, смотрели дворанина н(а)шого Федора Уколова зъ садовъники, што жывуть у-в Осташьте, в повете Новгородскол*, на ймя: з Максимол* з Новосадовичол* а зъ Занчичи, и то/и судъ свой перед нами о/иказывали. А то тыл* обычаел*: жаловали тые садовники на то- г(о) дворанина н(а)піог(о), “иж, дей, он жене/иь нас къ двору своему Негневичомъ на роботу д(е)нь у день лете и зиме, а мы, дей, здавна
передъ тыл* на г(оспо)д(а)ра врокол* лете роб- ливали, а зиме, дей, есмо соколы кормливали, што нал* соколничый новгородский дайвал”. И то/и дворанинъ нашъ поведил, иж мы их ему тые садовники доли к двору его Негневичол* со всимъ и привилемъ н(а)шыл* по/ивердили навечнос/и(ь), - который же он привилей перед нами покладал, где жъ в томъ привили н(а)шол* выписуе/и(ь), иж мы ему тог(о) двора н(а)- шог(о) новгородског(о) половицу, Негне//[256]- •'вичъ, дали со всимъ'1 и с тыми садовники, какъ перед тыл* на нас держывали.
И мы ему тые садовники присудили, нехай он их держи/и(ь) со всил*, водле привиля н(а)- шог(о), который есмо ему на то дали, а соколничый нашъ не мае/и(ь) ил* через то на зиму Соколов на нас даваиг(ь) хова/и(ь) и во всемъ мае/и(ь) ил* дата покой.
И на то есмо ему дали сес нашъ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
П(и)сан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца июл(я) 29 дня, индик/и 1.
Богуи/s, подскар(бий).
294. 	Вырок межи одверными Василишское волости о зел/лю Ивашъкодщину.
Жыкгимон/и.
Смо/ирели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли перед нами очевисто, жаловали намъ одверные н(а)шы Василишъское волости: Янко Богданович2 з дядковичомъ своил* Янкол* Занцовичомъ, на одверного н(а)шого Ян- ка Богдановича, сына Кохановича, о тол*, иж бы они держали под собою зел*лю их о/ичыз- ную, на ймя Ивашовщыну2. И мы казали о тол* межы ними досмотре/и(ь) и справедли- вос/и(ь) учыни/и(ь) подчашому н(а)шому, державцы василишскому и марковскому, п(а)ну Яну Миколаевичу [Радивиловича], а маршалку н(а)шому, державъцы волковыйскому, п(а)ну Матею Войтеховичу [Яновича]. И тот Янко Коханович передъ нами поведил, ижъ он тую зел*лю держы/и(ь) з данины н(а)шое, - яко ж на тую зел*лю и лис/и-данину н(а)шу перед нами покладал и поведил, иж то/и Янко Ма*с кович2 з дядковичомъ своил* Янкол* Занцовичол* и первей в тую зел*лю также въступали ся, и мы писали о тол* до подчашог(о) н(а)шог(о), пана Яна, абы о томъ //[256ѵ] межы ними
248


досмотрелъ и справедливост(ь) тому вчынилъ. И пан подчашый, подле росказан(ь)я н(а)- ціог(о), в тол/ их смотрелъ, ино они с обу сторонъ к той зел/ли жадное близкости не Мели, нижли он, бачачы у того Янка Богдановича на то лист-данину н(а)шу, тую зел/лю, подле данины и листу н(а)шог(о), ему присудил и4 в тую зел/лю велелъ его увязати, и лист свой увязчый на то ему дал. А такъ, они, о тол/ межы ними досмотревшы, и подле первое данины и листу н(а)шог(о), у тую землю Ивапгьковщьту предся тому Янку Богдановичу присудили и тот судъ свой перед нами о[т]казывали.
Мы, водле суда и отказу пана подчапюг(о) и пана Матеева, тог(о) Янка при той зел/ли зоставили, нехай он и ero жона, и дети, и потол/ки их тую зел/лю держать со всим, как ся тая земля в собе мает(ь), водле данины и листу н(а)шог(о) и водле суда и листу судового) пана Яна, подчашог(о), и пана Матея Войтеховича.
И на то есмо ему дали сес нашъ лист судовый з нашою печат(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под лет(ы) Божег(о) на- рож(енья) 1528, м(е)с(я)ца июл(я) 30 д(е)н(ь), индикт 1.
Копоть, писар.
295. 	Вырох Костюдгку Костомолодкому зъ зе- менинол/ берестеяскил/ Жданол/ Горновскил/ о долгъ.
Жикгимонт, Божю м(и)л(о)стю.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли передъ нами очевисто, жаловалъ нал/ служебник3 пана вилен(ь)ског(о), старосты городеньског(о), маршалка нашог(о) дворного, пана Юревъ Миколаевича [Радви- ловича], Костюшко Костомолоцкий на земенина берестейског(о) Ждана Горновского о тол/, игго ж, дей, он ему остал винен полчетверта- десят копъ грошей и в тых п[е]н[я]зех под- писал ему част(ь) именья своего в Гор//[257]- ''нове, которая бы'1 мела на нег(о) om брат(ь)и его в делу прийти, а потол/ другий раз взял в нег(о) десят копъ грошей на тую част(ь) имен(ь)я своего Горнова и мел ему в тых п(е)н(е)зях тую част(ь) имен(ь)я своег(о) подави на рокъ, - и на то он запис его передъ нами вказывалъ; ино, де[й], тот рокъ давно
минулъ, а он тыхъ пенязей ему не заплатилъ ани части имен(ь)я своего ему не поступилъ. И Жданъ Горновский к тому запису своему не зналъ. И Костюшъко слалъ ся к тому на свет- ки, перед кил/ ему тые п(е)н(я)зи давал и запис делал, на дворанина н(а)шог(о) Михайла Федоровича Гавриловича а на писара пана вилен(ь)ского, старосты городенского, п(а)на Юрева Миколаевича, Михайла Яновицкого, а на боярина Городенског(о) повета Глеба Карповича. И мы казали тых светков передъ нами поставити и в томъ есмо ихъ опытовали. Тые светки перед нами поведили, ижъ тот Горновский перед нами2 вызнал.
И мы маел/ послати тал/ дворанина н(а)шо- г(о) и казат(ь) моцно2 тые п(е)н(я)зи на Ждану Горновъскомъ моцно2 справити або част(ь) именья его Горнова и в спадки, штобы мело на него прийти, Костюшка увязати до тых ч(а)совъ, поки ему заплата ся станет(ь), подле запису его.
И на то есмо дали3 сес нашъ лист судовый з нашою печат(ь)ю.
П(и)сан у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(е)с(я)ца июл(я) 28 д(е)н(ь), индикт 1.
Копоть, писаръ.
296. 	Лисг людел/ пугныл/ Полодког(о) повету Непоротолскоя волости на привернея(ь)е их знову ку зал/ку Полодкол/у, вынявши з рукъ кн(я)зея Соколияских, с певныхъ причинъ.
Жыкгимонт, Боз/сю м(и)л(о)спо, корол.
Чынил/ знаменито сил/ н(а)шымъ листол/.
Што жаловал намъ княз Андрей Соколин- ский и з братаничы своими на людей путных повету Полоцкого, волости Непоротовичы2: Осташка Подорожника а Ходоса Демеи/ковича, Мойсея Игнатовича и на иншыхъ всих потуж- никовъ их волости Непоротовское, иж были мы их им дали привилел/ н(а)шыл/, навечность //[257ѵ] потвердили, потол/ их на росказан(ь)е н(а)шо зъ их рукъ бил2 вынялъ пан Станиславъ Глебовичъ, воевода полоцкий, для тог(о), иж они седят(ь) на границы московъского подле Опочки, а сут(ь) пожыточны къ службе н(а)- шой: якъ въ сторожы, так теж и в шпикох.
Nr. 294
4Raidė и taisyta (Буква и правлена).
249


Ино, кгды есмо были в паистве н(а)шол/, Коруне Полской, была передъ нами жалоба от маршалка н(а)шог(о), князя Андрея Михаиловича Сонкгушковича Кошырского, на цтя4 его, старосту володимерского, князя Андрея Александровича Сонкгупіъковича, о кривдах его, которые ему от него деяли [ся] в ыйме- н(ь)яхъ его и у многихъ речах. О чол/ жо мьі писали до пановъ радъ н(а)шыхъ, их м(и)- л(о)сти: князя Яна, бискупа вилен(ь)ског(о), воеводы вилен(ь)ског(о), канцлера н(а)шог(о), старосты бел(ь)ского и мозырского, пана Ол- брахга Мартиновича Кгаштолта, а маршалка зел/ског(о), воеводы новгородъског(о), державцы мерецког(о), ошменьског(о) и давкговско- г(о), пана Яна Яновича Заберезинского, ижъбы в тол/ межы ними досмотрели и справедливость) тому вчынили, и до него есмо писали, ижъбы перед ихъ м(и)л(о)стью ку праву сталъ, а з ними ся в той речы росправил. И он на росказан(ь)е и листы н(а)шы передъ их м(и)- л(о)стью ку праву не стал. И мы за непос- лушенство его казали их м(и)л(ос)ти князя Андрея увязати в ыменье его Полонку, то пакъ тот княз Андрей Соколинский, собравшы ся мо/<но кгвалтол/ з войскол/ з делы2, як бы на- пъротивку которого неприятеля, и боронилъ того имен(ь)я цтя4 своег(о), а тому дворанину н(а)шому не допустилъ его в тое именье увязываніи, какъ жо тот дворанинъ наи/ сал/ нал/ о тол/ поведил. И кгды было тыми ч(а)сы князю Андрею Сонкгушъковичу в тол/ с нил/ право, он поведил, ижъ тест(ь) его, княз, староста володимирский, тое именье Полонку ему у вене по донце своей, жоне его, дал, а для тог(о) он его боронил, а тому дворанину н[а]шому, увязати ся в него не дал. Ино панъ воевода виленьский вказал перед нами лист цтя4 его, князя, старость/ володимирского, в которол/ пишет(ь) до его м(и)л(ос)ти, оповедаючи тое именье своил/ и жадаючы его м(и)л(ос)ти за то, абы его м(и)л(остъ) в тое именье его не казал увязывати ся, поведаючи вси речи свои в тол/ имен(ь)и своил/ ЗЛОЖОНЫИ.
Ино коли ж ся тая речъ так в собе маені(ь), он поведал, //[258] ‘"абы тест(ь) его ему тое'1 именье по жоне его у вене ему далъ, а тест(ь) его пишет(ь), менуючы тое именье своил/, мы в тол/ его нашли винного и за тот выступъ его, который он напротивку нас, г(оспо)д(а)ра,
и пановъ pad н(а)шыхъ вчынил и моцы н(а)шое г(оспо)д(а)рской чужог(о) имен(ь)я боронилъ, тую волост(ь) Непоротовичи со всими тыми людми путными взяли есмо къ нашыл/ рукал/ и привернули их к залжу н(а)шому Полоцку. Мают(ь) они нал/ служыти конел/ по тому, какъ и передъ тыл/ служывали, и потолжи их, а княз Андрей Соколинский и братаничы его, и потол/ки их вжо в них въступати ся не мают(ь), а тымъ братаничол/ своил/, которые посполъ с нил/ в тол/ напротивку моцы н(а)шой не были и нал/ ничог(о) не звинили, он мает(ь) своими именьи их части, которые они в той волости мели, наполнити, бо мы іую волост(ь) Непоротовичи взяли ку рукал/ н(а)шил/ для его одного к нал/ выступу, яко жъ он болшог(о) каран(ь)я н(а)шог(о) был заслужыл, нижли то- г(о). Через то вжо мы их и потолжовъ их никому давати не маел/.
И на то дали есмо ил/ сес нашъ лис/и с печат(ь)ю н(а)шою.
Писан у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца август(а) 5 дня, индикт 1.
При к(оролевской) подпис(и) воев(ода) ви- л(еньский), канцлер, староста бел(ьский) и моз(ырский), панъ Олбрахтъ Мар(тинови«/) Кгаштолт.
Горностай, писаръ.
2974. Вырок* Патеевоя Тишковича о суму п(е)- н(я)зея, о г першого мужа ее Богдана Лвовича на судях* ея тестамеятоя огписаную.
Жикгимонт, Божю м(и)л(о)ст(ь)ю.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н[а]шыми, стояли перед нами очевисто, жаловала нал/ земянка берестейская Матеевая2 Тишковича кореневская Марина о тол/, што жъ которые пенези присудили есмо первому мужу ее, небожчыку Богдану Лвовичу, на судяхъ: маршалку н(а)шомъ, пану Яне Сте/<ко- вичу, а на конюшол/ н(а)шыл/ дворномъ, п(а)ну Якубу Кунцевичу, а на войскол/ берестейскол/, п(а)ну Андрею Борисовичу //[258ѵ] Лозце, и Богдан Лвовичъ, отходячы с тог(о) света, тыс п(е)н(я)зи на тестаменте ей отписал, ино ехсе-
Nr. 296
4 T.y. uošvio (Т.е. тестя).
Nr. 297
4 Žr. 213 b. (См. д. №213).
250


iCfYop того мужа ее первого Богдановъ Лвовича, подскарбий зел/ский, маршалокъ и писар н(а)пгь, державца слонил/ский и каменецкий, панъ Б(о)гушъ Б(о)говитиновичъ, тых п(е)н(я)зей не хотел ей допустити. И паи Б(о)гушъ передъ нами поведилъ: на тых судяхъ справити и тыми п(е)незми долги его платити.
А так, мы, того межы ними досмотревшы, и тые п(е)н(я)зи на маршалку н(а)шол/, п(а)ну Яну Стецковичу, и на паней Якубовой Кунцевича, и на пану Андреи Лозце Патеевой присудили, подле тастаменту мужа ее, и вже панъ Б[о]гушъ и близкие его, и дети Богдана Лвовича не мают(ь) на Патеевой тых п(е)н(я)зей поискивати, вольна она будет(ь) тые п(е)н(я)зи к пожытку своему, где похочет(ь). А што ся дотычеть помери зел/ли на тых жо судяхъ, ино мы тую померу земли, подле первого суда н(а)- шого, казали om тых судей взяти.
Такъже въспоминалъ ся передъ нами Иван Лвовичъ, ижбы брать его, небощик Богданъ, какъ въ имен(ь)яхъ, так и в статкахъ отцовских, во всих рухомых речах делу з нил/ не мелъ. И приятели детей Богдана Лвовича передъ нами поведили, ижъ тот Иванъ некоторыи имея(ь)я попродалъ, што стояло за его делницу.
А так, мы с п(а)ны радами н(а)шыми, тог(о) досмотревшы, и дали то Ивану Лвовичу до лет детей Богдановых, а коли тые братаины его лета свои будутъ мет(ь), и они мают(ь) в тол/ личбу вчынити. И будет(ь) ли што Иван именей продал, а будет(ь) ли то за ег(о) делницу, штобы мело на нег(о) част(ь) в делу прийти, стояло, тогды дети3 Богдана Лвовича мают(ь) к тому, што он продал, съ своих части именей ему придати так, как бы его делница зъ их отца делницою была ровна, а о статки отцовские, о рухомые речы, пгго будет(ь) Богданъ Лвович к своил/ рукал/ побралъ и в чол/ бы ему делу не далъ, ино о тые статки тогды жъ он мает(ь) мовити, коли дети Богдана Лво//[259]1'вича лет своих доростуть’1.
И на то есмо Патеевой дали сес нашъ лист судовый з нашою печат(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца августа 17 дня, индик/и 1.
Пр(и) т(ол/) б(ы)л(и): воев(ода) вил(ень- ский), пан Ол(брахт) Мартинов(ич) Кгаи/-
(толт), пан вил(еньский), пан Юри Мик(о- лаевич) Рад(ивиловича), воев(ода) полоцкий, стар(оста) [дорогицкий Петр Станиславович Кии/ка].
298. 	Выролг старцол/ болгниіщил/ манастыра Печерского, с Києва, с Криштофол/ Кмитичол/ о службу у Залскоя волости, на #мя Кле- щелчи2, о г небожчика Михаила Палшы на церковь даную.
Жикгимонтъ4.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли передъ нами очивисто, жаловалъ нал/ старец болницкий манастыра 5*Пе- черского Св(е)тое Тройцы Києва Охрел/ om’5 всих старцовъ болницких на дворанина н(а)шо- го 5*Криштофа Кмитича*5 тыл/ обычаемъ: которое, дей, селищо, 5’на ймя Клещевичы5, одну службу у Завской волости небощык пан Михайло Павша дал 5’и записалъ на болницу манастыра*5 Печерского, подле Наворотни у Св(е)той Тройцы, у тое, дей, селищо Криштофъ уступает(ь) ся и дан на себе берет(ь), и людел/ церъковныл/ кривды и шкодь/ чынит(ь), на што жъ вказывали передъ нами лист нашъ, в которол/ стоит(ь) выписано, ижъ Павша, при- шедшы передъ нас, то нал/, г(оспо)д(а)рю, поведил, што ж одну службу 5*людей своихъ властныя у Завской волости, на ймя Клещевичи, далъ’5 и записал на болницу манастыра Печерского, какъ жо мы на его чолол/бит(ь)е, подле его устъног(о) сознан(ь)я, тые люди, на тую болницу записаные, листол/ н(а)шыл/ потвердили навечност(ь). И Криштофъ к тому мовил, хотя, дей, зят(ь) мой тое селищо у Завской волости на тую болницу далъ, однако ж запису своег(о) на то не дал и к тому ещо сына в себе не мелъ.
И мы с п(а)ны радами н(а)шыми, тому по- розу//[259ѵ]мевшы, ач-колвекъ Павша запису своего на тые люди тыл/ [старцол/] не дал и в тот час сына в себе не мелъ, однакъ, хотя бы и запись дал, а нал/ бы тог(о) не объявил, тогды бы тот запис ero не мял держанъ быт(ь), бо то ест выслуга его, а не отчызна, нижли
Nr. 298
4 Pakartota, pinnas žodis užbrauktas (Повторено, первое слово зачеркнуто).
s'5 Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
26.801
251


он по своей добром воли, пришедшы перед нас, и то нал/, г(оспо)д(а)рю, объявил, иж тые люди Клещевичы у Завской волости на тую болницу дал и записал, и мы то, водле его устьного сознан(ь)я и на чолол/би/и(ь)е его, по- ведилм6 тыл/ старцомъ листол/ н(а)шыл/ навеч- носиі(ь). То ест реч важная, и тепер есмо тых старцос болницких манастыра Печырского2 при тол/ листе н(а)шыл/ зоставили. Маю/и(ь) они тое селищо, одну службу, Клещевичи, з людми у Завской волости к том болницы держати и вжы/ики з них и подачки по-старому брати вечно, водле надан(ь)я и сознанья небожьчыка Павшына и листу н(а)пюго поиіверъженог(о). А пани Пасшыная и сын Павшын, и ближные их не маюиі(ь) се в тое селищо и люди ничыл/ уступаній ани тог(о) под нил/м пойскиваиі(ь).
И на то есмо тыл/ старцомъ болницкимъ Печерского манастыра дали сес нашъ лист судовый з нашою печаиі(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под леиі(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528 м(еся)ц(а) августа 16 дня, индикт 1.
Пр(и) т(ом) были: воев(ода) киев(ский), державця) свис(лоцкий), пан Ан(дрей) Яку5(ович) Немир(овича), воев(ода) пол(оцкий), стар(оста) дор(огицкий), пан Пеиі(р) Стан(иславович) [Кимжа], мар(шалок), пан Ян Юр(евич) Гле- б(ович), мар(шалок), дер(жавца) вол(ковый- ский), пан Маиі(ей) Вой(техович) [Яновича], и иныл/ п(а)номъ радамъ.
Горностай, писаръ.
299. 	Выроя земенину волыяскол/у Михну Свагковичу зъ дядиною его, кн(е)ги(н)ею Федоровою Кореякою, о речи рухомые, маетность), и о листы на имея(ь)я дядка его, небожчика Немири.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(о)с/и(ь)ю.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли передъ нами очевисто, жаловалъ нал/ земянин волынский 4'Михно Сва/ико- вич'4 на дядиную свою, кнегиню Федоровую Корецкую, //[260] *'о тол/, “ижъ она держыть'1 в себе статок 4'дядка моего, небожчыка пана Не- миры'4: съребро, шаиіы, грошы золотые и стадо, и кони, и иншые рухомые речы, 4'а мне, братаничу его рожоному, дати не хоче/и(ь)'4”. Она поведила, ижъ мужъ ее, дядко его3, небощик Немира, то/и статок его вес в тастаменте
своемъ весполокъ з венол/ ей о/иписал, который тастамен/и она перед нами положыла. И мы тот тасгамент ее казали передъ нами чести, в которомъ пише/и(ь): напервей, ижъ он ей, жоне своей, записал вена шестсот копъ грошей на имен(ь)и своел/ 5'Ярославичох и на приселках: Городницы и Подлисцох, и Кнегиня - фол- варку в Луцку, а две части именей оставил на ближнихъ. К тому теж с тых двухъ частей ещо другую, третюю часиі(ь), записал'5 тому 5'бра- таничу своему Михну, и над то ещо записал'5 с тых жо двухъ частей именье 5'свое Крупецъ сестреньцу своему5 Ивамжу Протасевичу, а имен(ь)е свое Перенятин5 - сестренцу своему Момжу, а именье 5'Любины - на церковь'5 к Перемиру, и тежъ иншыл/ слугал/ своил/ некоторые зел/ли. А к тому жоне своей статокъ свой рухомый вес записал, а то/и тастамен/и и первый запис на вено ей дал на розумъ князя, воеводы, его м(и)л(о)сти, троцкого: есиіли бы был слушный - абы был держан, естли бъ не был слушный - або поправил. Къ [ко]торому ж тастаменту он перед нами мовил, менуючы неслушныл/ про чотыри причины: ижъ тое именье Ярославичы вышей, нижли третяя часиі(ь) именья его всего, а к тому, иж он ей, жоне, вено, на третей части записавшы, а две части на ближных зоставившы, а ещо третюю часиі(ь) записал с тыхъ з двухъ частей ему, братаничу своему, и теж с тыхъ двухъ частей, имен(ь)я от близких о/идаляючы, записал сестреньцол/ и слугал/ своил/, и на церковь, а на остаток, ижъ он тоиі тастаментъ дал на волю князя Костянтинову: ес/или бы был слушный - абы держан был, а есиіли бы не был слушный - абы попъравил. А так, княз Констянгин, видячы тоиі тастамен/и неслушный, абы держан был, тое имен(ь)е Ярославичи зъ ее рук вынял и взял к нашыл/ //[260ѵ] рукал/ и к зал/ку н[а]- шому Луцку.
Ино мы с п(а)ны радами н(а)шыми тому порозумели, кгды ж он тоиі тастамен/и дал на волю князя Константинову, и его м(и)л(о)сиі(ь)
6 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) по/ивердили
Nr. 299
4'4 Vėliau pabraukta pieštuku (Подчеркнуто позже карандашом).
5 5 Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
252


то/я тестамея/я рутил и тое именье Ярославичи зъ ее рукъ вынял къ рукал/ н(а)шыл/, то/я тестамея/я ни-во што есмо обернули и каяцлеру н(а)ш(о)му казали есмо его взя/яи. И который имея(ь)я оя о/яписалъ сестреньцол/ и слугамъ своил/, и на церковь, естли они ияшое оправы его, кроме того тастамеяту на то мети не буду/я(ь), 4'ма бы/я(ь) привлащоно ку о/ячызне его братаничу его рожоному4. А што ся доты- че/я(ь) ста/яков его, рухомых речей, и кнегиня Корецкая вказала передъ нами лист ед- налный князя Ко(н)стяятинос, ижъ оя межы ними згоду вчинил и то/я статок межы ними подели/яи казал.
К тому жаловалъ нал/ то/я же земения во- лынъский Михно Свая/ковии на кн(егин)ю Корецкую, иж по жывоте тоз(о) дядка его листы вси, што-колвек оя их мелъ на вси имея(ь)я его о/ячызные и купленые, 4 и на еси приселки Храбни/<кие и на Кн(е)гия‘4, што-колве оя их мелъ, на вси имея(ь)я его о/ячызные 4'и на Крупе#4, и листы на тое имея(ь)е 4'Ярославичи, Дашковъ Молдаевича'4, который оя дал донце своей Маяце Лютиковой, и лист Лютиковое, который она дала на тое имея(ь)е Немиры, кгды в нег(о) сто копъ грошей взяла, а тое имея(ь)е ему навеннос/я(ь) записала и по/явер- женый Александра, короля, его м(и)л(о)с/я(и), и судовый нам/ лист, который есмо небожчыку Немире на тое именье дали, кгды ему тое именье o/я Жабокри#ких присудили. Кн(е- )г(и)ня Корецкая поведила перед нами, иж тые листы вси у него2 побралъ княз Костяятия, его м(и)л(ость), воевода троякий, где ж кн(я)з Коястяятия сал/ перед нами знал, иж тые листы вси в нее побрал, а перед нами их положы/яи ре/с.
Ино мы на тол/ зоставили, ижъ вжо оя тых листовъ смо/яре/яи мае/я(ь) в князя воеводы, а она в тол/ o/я нег(о) мае/я(ь) впокойливе захова/яи.
И на то кн(е)г(и)ни Федоровой Коре/<кой дали сес наи/ лист судовый з нашою печа/я(ь)ю.
П(и)сая у Вил(ь)ни, под ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца аегус/я(а) 28 Д(е)я(ь), иядик/я 1.
Пр(и) /я(ол/) б(ы)л(и) п(а)я(ове) рад(ы): во- ее(ода) вил(еньский), кая(цлер), стар(оста) бел(ь- ский) и моз(ырский), пая Ол(брахяі) Мар(ти- новин) Кгаи/(тол/я), п(а)я вил(еньский), старос¬
та) гор(одеяский), мар(шалок) двор(ный) Юр(и) Мик(олаевии) Рад(ивиловича), воее(ода) киев- (ский), дер(жавца) свис(ло/<кий), пая Я(ку)д Нел/(ировича), во(е)е(ода) пол(ог<кий), староста) дорОги#тй), пая Пе/я(р) Станис(лавовин) [Кии/ка].
Копо/я, писар.
300. 	//[261] Decretum inter nobilem Petrum Bo- rychowski et Heduigim Litauorowa occasione bonorum Witanki etc., super filiabus eius perlucratorum.
Sigismundus, Dei gratia rex.
Significamus tenore praesentium, quibus expe¬
dit vniuersis, quod dum orta fuit contrauersia coram Maiestate nostra inter nobilem Petrum Borichowsky, actorem, ex vna et magnificam Heduigim, relictam olim magnifici Lithauor quondam marsalci Maiestatis nostrae, ducissam Olszensem, possessorem et tenutricem bonorum Czekanowo, tanquam ream, ex altera partibus, vbi praefatus Petrus contra praefatam Heduigim Lithaurowa proposuit, quod praefata Heduigis obtentis literis in tergum ipsius Petri Borichowsky per erroneam narrationem apud Maiestatem nostram eduxit ipsum per certum curialem nostrum more iuris Ducatus nostri Lithuania de possessione ipsius Petri Vitanki et certis bonis in villa Czekanowo, quae bona Vitanki ipse Petrus super generosis Anna, consorte legittima generosi Georgy, palatinidis Trocensis, ac Zophia, consorte etiam legittima generosi Joannis Oborsky, filiabus praefati olim Joannis Lithaur, marschalci nostri, haeredibus de Mąkobodi, Wyskowo et Czekanowo, in iure terrestri Drogiciensi iudicialiter perduxit et legittime perlucratus est; similiter et de viginti mansis pos- sessionatis in Czekanowo, in quos ipse Petrus Borichowsky, dum fuit de eisdem bonis Vitanki per ipsam Heduigim, post dictam sibi de iudicio terrestri Drohiciensi intromissionem de pacifica eorundem bonorum possessione, fuit violenter expulsus ac erectus per officium castrense Drohiciense de brachio nostro regali et ducali in prima- rijs et duplicatis vadijs atque damnis intromissus cum restitutione et compositione in possessionem bonorum ipsius Vittanki, de quibus fuerat per ipsam Heduigim expulsus, petens se circa eadem bona Vittanki, quae ad //[261v] l*praesens, possi- det'1, iuxta sua perlucra, tam terrestria quam castrensia Drogiciensia, conseruari ac in posses¬
26*
253


sionem bonorum praedictorum videlicet viginti laneorum siue mansorum, in Czekanowo posses- sionatorum, e conuerso reimponi et restitui, in quos fuit per officium capitanale intromissus in certis perlucris et vadijs; ex aduerso praefata Heduigi personaliter comparente et nomine suo et praefatarum filiarum ac praefati olim Joannis Litaur respondente et allegante huiusmodi perlucra non valere declarandum, quia praefatae filiae nesciuerunt de eisdem perlucris nec de citta- tionibus, dum ponebant in bonis eorum haeredi- tarijs praefatis, dum praefata Heduigis tanquam tutrix et mater ipsorum fuit eorundem bonorum in possessione, quae ipsis nihil amittere nec per- dere potuit, petente eadem perlucra, tam terres- tria quam castrensia Drohiciensia per ipsum Pet- rum tam super ipsa Heduigi quam filiabus eius praefatis cassari, annulari et in nihilum redigi, of- ferente se iure mediante, dum ipsas filias et ipsam Heduigim pro eisdem denuo iure reconuene- rit iustificatorem; praedictus vero Borichowsky petijt se, vt super circa bona vtriusque praedicta iuxta sua perlucra supra expressa conseruari. Nos itaque cum consiliarijs nostris, nobiscum protunc pro tribunal! residentibus, exauditis hinc inde propositionibus et responsis perlucris vtrisque tam castrensibus, quam terrestribus praedicti Borichowsky et alijs omnibus ad causam pertinenti- bus 'debite et diligenter perlectis et intellectis, decreuimus et praesentibus decernimus bona praedicta Vitanki, quae ipse Petrus ad praesens pos- sidet, pacifice iuxta eius perlucra tenenda, haben- da et possidenda. Et quod attinet viginti mansos in Czekanowo, similiter decernimus eundem in viginti mansos bene possessionatos per magnificum Petrum Stanislai, palatinum Polocensem et capitaneum nostrum Drogiciensem, aut suos vi- cesgerentes absque quouis strepitu iuris auctoritate brachij nostri regalis //[262] bet potestate sua*1 capitaneali fore restituendum et componen- dum2 in pacificam possessionem ipsumque in pacifica possessione tuendum et defendendum tamdiu quousque eidem Petro per ipsam Heduigim aut eius filias racionem huiusmodi perlucrorum, vadiorum et damnorum ducentae marcae pecuniarum monetae lithuanicae in quemlibet gros- sum, pro decern nummos albos computando, fuerint persolutae, provt ibidem specialibus nostris literis praedicto capitaneo nostro facere et exequi mandamus quaequidem omnia perpetuae firmita¬
tis. Et si se praedicta Anna et Zophia ab ipso Petro aliquod iniuriae occasione praemissorum habere praetendunt, iure ad hoc competenti pro praemissis cum ipso experiantur.
In cuius rei testimonium sigillum nostrum est impensum.
Datum Vilnae, sabbato in vigilia Sancti Bartolomei appostoli, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo octauo, regno vero nostri vigesimo secundo.
Ad relacionem magnifici domini, palatini Vilnensis, n[obilis] e[lectus] Kyouiensis subscripsit manu propria.
301. 	Выроя пану Яну Петровичу Пеяку з ста- ростичал/я берестеяскими, п(а)ны Ил(ь)иничи, о десет ч(о)л(о)в(е)коя его лулияских, которых быяя первея комисари п(а)ну Ил(ь)иничу присудили.
Жикгимоятя.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)піыми, стояли neped нами очевисто, жаловалъ намъ пая Яя Петрович Пеяко на Старостиной берестейских: пана Яна а п(а)на Станислава, а пана Щасног(о) - Юревичое Илиничовъ, о тол/, што жъ подскарбий зел/ский, маршалокъ и писар нашъ, державца слонил/ский и каменецкий, панъ Б(о)гушъ Б(о)говитинович, а маршалокъ нашъ, державца жолудский, кн(я)зь Василей, а брані его княз Ивая Полу- беяский, а княз Семенъ Богданович Одияцевич отсудили от него отцу ихъ, маршалку н(а)- шому дворному, старосте берестейскому, не- бож//[262ѵ]чыку, п(а)ну Юрю Ивановича Илинича, десяти ч(о)ловеков его отичызныхъ лу- линских, менячы их пана Юревыми людми, Сеховыл/ родол/. И пая Яя Пеякович поведил передъ нами, ижъ то суть люди лулияские его властные, отичызныи, отець его за отица и брата н(а)шог(о), королей, их м(и)л(о)сти, их во-в покои держали и по них онъ сал/ ажъ до тог(о) ч(а)су, а к тому, дей, “ид/с в(а)ши суди сами его судили, а мои судьи поспол з вами не были”, - где жъ в комисыи н(а)шой, которую есмо п(а)ну Илиничу дали до его судей, стоити(ь) выписано, ижбы, поспол згодиешы ся с пана Пеяковыми судьями, о тол/ межы ними досмотрели и справедливости(ь) тому вчынили.
А такъ, мы с п(а)ны радами н(а)шыми, о
254


тол/ межы ними досмо/иревшы и достаточне ся того доведавшы, иж тые люди лулинские су/и(ь) влас/иные о/ичызные пана Яна Пенка: отецъ его за о/ица и брата н(а)шог(о), королей, их м(и)л(ос)ти, и он сал/ за нашого щас/и- ного панованья супокойне их держали, а к тому тые суди пана Ил(ь)иничовы не мели моцы без его судей сами тог(о) судити, для тых причын то/и судъ ихъ есмо ни-во што обернули и тыхъ людей лулинских зася п(а)ну Яну Пенку присудили, подле его давности. А сынол/ пана Юревыл/ Илинича не казали есмо вжо черес то в тые люди его лулинские ничыл/ ся не уступати. И вжо он о/и детей пана Юре- выхъ мае/и(ь) покой венный ме/ии, и тые люди панъ Пенко и его жона, и ихъ дети, и на потол/ будучыи их щадъки к своей руце супо- койне маю/и(ь) они держати зъ ихъ зел/лями и з деревомъ бортнымъ, и со въеими их входы зъвечными, ка/с перед тыл/ здавна отец его и он сал/ их во-в покои держали.
И на то есмо п(а)ну Яну Петровичу Пенку дали сес нашъ лис/и судовый з нашою печатю.
При тол/ были: княз Ян, бискупъ вилен(ь)- ский, але/с/и киевский, княз Миколай Веж- кгяйло, воевода вилен(ь)ский, канцлер напгь, стар(оста) бел(ь)ский и мозыр(ский), пан Ол- брахгъ Мартинович Кгаи/толтъ, пан вилен(ь)- ский, стар(оста) городенский, маршало/с наш 4дворный, пан Юри Миколаевич Радивиловича, маръшало/с‘4 зел/ский, воевода новгородский, державца мерецкий и ои/менский, и довкгов- ский, пан Ян Янович Заберезинский, воевода киевский, державца свислоцкий, пан Андрей Якубович Немировича, и иные панове рады Вели(кого) княз(ства) Ли/и(овского).
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца авгус/и(а) 24 дня, инди/с/и 1.
В томъ листе рука королевъекая.
Копо/иь, писаръ.
302. 	//[263] Выроя* маршадковод, п(а)ни Миколаєвом Станиславовича, з старостою жо- момгекилг, с п(а)нол/ Станиславол/ Станиславовичей Яновича [Кгезкгадлол/], о половицу именед огчизниіл2 мужа ее, а брата его.
Жикгимон/и.
Смо/ирели есмо того дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли перед нами очивисто, жало¬
вала намъ маршалъковая н(а)ша, пани Миколаевая Станиславовича, пани Алжбета, на старосту жомойг(с)ког(о), пана Станислава Станиславовича Яновича, ижъ он ей не хоче/и(ь) да/ии по своел/ брате, мужу ее, вдовего столца половицы всего имен(ь)я о/ичызного. Пан староста напротивку того мовил, ижь отец его “мужу ее, брату моему николи не далъ в ыйме- н(ь)ях жадног(о) делу, одно он мешкан(ь)е мел с нею на врядехъ, и што собе с нею набытыл/ выслугою своею купилъ; и вмер братъ мой, мужъ ее, а отецъ мой ему никоторого имен(ь)я не дал, а кгды ж муж ее о/и своег(о) о/ица ничог(о) не одержалъ, а потол/ в неколку годех отец нашъ, пан староста, змер, а по о/ицы мо- ел/ я справедливе ку зуполной о/ичызне своей пришолъ, што по о/ицы моемъ, яко на влас/и- ног(о) о/ичича, на мене пришло, я ей не повиненъ ничог(о) поступовати”.
Ино мы, о тол/ межы ними досмо/иревшы с паны радами н(а)шыми и бачачы то, иж сын при жывоте о/ица своего без воли его ничог(о) не може/и(ь) одержать и ничог(о) на о/ицы зыскива/ин, а кождая вдова вдови столцы одержывае/и(ь) на тол/, чого ж мужъ ее в держаньи был, и при чомъ ее зоставить, а мужъ ее вмеръ, а ничог(о) о/и о/ица своего не мелъ ажъ до своее смерти, ино нал/ ся, г(о)с(по)- д(а)рю, и п(а)нол/ раде того не видело, абы она своил/ удовимъ столцол/ къ которыл/ име- н(ь)ямъ п(а)на старостиныл/ мела прийти. В тол/ есмо пана старосту жомой/иског(о) правого нашли, мае/и(ь) его м(и)л(о)с/и(ь) о/и нее в той речы вечный покой ме/ии.
И на то есмо п(а)ну старосте, его м(ил)ос/ии, дали сес наи/ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под3 ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ц(а) авъгуста 25 д(е)н(ь), инди/с/и 1.
Копо/иь, писаръ.
303. 	//[2бЗѵ] Выроя* пани Васидевод Скеяев- скод и зятю ее, кн(я)зю Андрею Озередкому, с кн(я)зем Юремъ Слудкимъ о имед(ь)е Скепъево и дворед подле Турца Ходковскид.
Жикгимон/и.
Nr. 301
^Kairėjeparaštėje įrašytas intarpas (Вставка don. на левом поле).
255


Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли neped нами очывисто, жаловала нам п(а)ни Василевая Скеиевская Василиса зъ зятем своим, князем Андреем Ивановичей Озере^кил/, и з жоною его, дойкою своею, Гаяною, на князя Юря Семеновича Слуц- ког(о) о тол/, ижъ он отнял от них именье Скеяево и дворег< подле Турца Ходковский, чого мужъ ее Василей и девер ее Михайло Скеяевский з давных ч(а)сов в держая(ь)и и во-в покои были до жывота своего и ее на тол/ зоставили, которые жъ именья предку мужа ее Мишку Гущи дал князь Алексаядро Володимерович, - и на то привилей его передъ нами вказывала. Ино в томъ привили князя Алек- саядрове стоить, ижъ оя тые имея(ь)я: Скеяево и дворецъ у Турцы, Мишку Гущи и его потол/- кол/ дал и выписал ему, ижъ онъ волея тые имея(ь)я ошда/ии и продаши, и замениши, и къ своему лепъшому и вжыточному обернути. И княз Юри Семенович Слу/<кий передъ нами поведил, иж предокъ его, княз Алексаядро, тыи именья Мишку Гущи дал, але ош себе их не вызволил, жебы мел с тыми имея(ь)и кому иному доброволне служыш(ь), “и коли, дей, предокъ мой, княз Семея и княз Михайло - Александровичи, делили ся межы собою име- я(ь)и, ино князю Семену досталъ ся Киевъ со всими пригородки, дворы и волостьми, а князю Михайлу достал ся Случескъ и Копыл, такжо со всими дворы и волоешми, и приселки”. И потол/, дей, сынъ того Мишка Гущы неяко не хотел быти послушон бабъки его, кнегини Анны, и она, дей, тое именье Скеяево в него ошняла и держала к своей руце, а потол/, коли кнегини Федоровая Ярославича, кнегиня Александра пинская, искала подъ ошцол/ его, князел/ Семенол/, делу у Слуцку и в Копылм, ино браш нашъ Алексаядер, корол, его м(ил)осш(ь), ошца его в томъ з нею смошрел и в тол/ князя Семена правое(о) знашол, и тую ошчызну, Случескъ и Копылъ, ему присудил, а кнегини пинской въ Слуцку и въ Копыл// //[264] ^жадного делу*1 не присужывал, - и на то лист судовый, и пошверженье н(а)шого брата княз Юрий перед нами вказывалъ, ино в тол/ привильи и2 стоиш(ь) и2 тое именье Скепъево уписано.
А такъ, мы с п(а)ны радами н(а)шыми, о тол/ межы ними досмошревшы, и тое именье Скепъево князю Юрю Слуцкому присудили,
подле держая(ь)я ошца его и привиля брата н(а)шого Алекъсаядра, короля, его м(и)л(о)сти. А што ся дотьічеш(ь) того дворца Ходъковского подле Турца, што предокъ его, княз Алексанъ- дер Володимерович, предку мужу4 тое Скеяев- ское, Мишку Гущи, дал не яко слузе, але яко приятелю, и тош дворец тош Гуща и мужъ ее, и девер во-в покои держали, и ее на тол/ зоставили, тотъ дворецъ подле Турца присудили есмо п(а)ней Скеяевской и зятю ее, князю Андрею, и его жоне, дочце Скеяевского, подле данины и привиля князя Александра Володиме- ровича, который жо привилей его казали есмо у сес нашъ лист слово ош слова вписашь: “М(и)л(ос)тью Божю мы, княз Алекъсандро Володимерович.
Чынил/ знаменито симъ н(а)шымъ листол/ кождому доброму, нинешнил/ и потол/ будучыл/.
Коли есмо были у князя великого Жикги- монта не e веремени2 и з нашою кнегинею и з нашыми дешми, тогды есмо видели пана Ивана Гущы, тивуна троякого, приязнь, и службы много чынил мне самому и н(а)шой кнегини, и н(а)шыл/ детел/.
И мы, паметаючы приязнь тивуна троцко- г(о), пана Ивана Гущи, дали есмо сыну его, п(а)ну Мишку Ивановичу Гущи, двор нашъ Скеяевъ з людми, пашнями и з даями, и с полазными землями, з дубровами и з лесы, и
3 сеножатьми, и ставы, и с озеры, а што было ошделено ош Скеиева: люди и нивы, и дубровы, и сеножати и лесы, што Бакуновичи держали, то есмо опяш(ь) по-старому привернули къ Скеяеву, а Бакуновичол/ против тог(о) дали есмо Момотовщину. А дали есмо п(а)ну Мишку Ивановичу Гущи Скепъев со всимъ, какъ Михайло Зъяло держалъ, самому п(а)ну Мишку и его жоне, и его детел/, и его внучатол/, и его близныл/ вечно и непорушно, а другий двор у Турцы, што Ходкотоновский2 держалъ, тежъ дали есмо п(а)ну Мишку Ивановичу Гущы и его жоне, и его детел/, и его внучатол/, //[264ѵ] и его ближнил/ тежъ вечно и непорушно, какъ жо верхуписано.
А по н(а)шол/ жывоте н(а)шыл/ детел/: князю Семену Алексаядровичу и князю Михайлу Алекъсаядровичу, в тые имея(ь)я пана Мишко- Nr. 303
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так e ркп., следует читать) мужа
256


вы: у Скенево и в Турецъ, не надобе уступа/ии ся, бо есмо дали Скеяевъ и Турецъ п(а)ну Ми/и- ку Ивановичу Гущи такъ, иж naw Ми/ико Ивановичъ Гуща тые имен(ь)я, верхуписаныс Ске- пево2 и Турецъ, може/и(ь) о/идати и продати, и замени/им, и къ своему лепъшому обернути, ка/с жо панъ Ми/ико усхоче/и(ь).
А при сем н(а)шом записе был г(оспо)д(ы)нь нашъ, воевода виленьский, панъ Иваи Кгаш- тол/нович, а намес/иникь витебский, naw Иван Кгойцевичъ, а подскарбий земский, панъ Александро Юревичъ.
А пра леишую справедливость) и твердость я, княз Алексяндро Володимерович, и печа/и(ь) н(а)шу къ сему н(а)шому листу казали привеси/ии.
А писал сес лис/и дья/с воеводы вилен(ь)ско- го, пана Ивана Кгаштолтовича, Пенязь. Писаи сесь лис/и у Ляховичох, в лето 5'піес/и тисячное девя/исо/и шес/идеся/иное'5, м(еся)ца сентебра че/ивертыйнадца/и ден(ь), индиктъ третий6”.
И била намъ чолол/ п(а)ни Скеиевская зъ зятем и з дочкою своею, жоною князя Андреевой), абыхмо то/и судъ напгь по/ивердили им н(а)іным листомъ навечнос/и(ь).
Ино мы на их чоломби/и(ь)е то вчынили: то/и дворец подле Турца Ходковский по/ивер- жаемъ сим н(а)шым листом3 вечно и навеки, непорушно самому князю Андрею и его жоне, и их детел/, и на потомъ будучым щадком их, нехай они и их потомки то/и дворец держа/и(ь) со всим, какъ ся то/и дворец зъ стародавна сам в собе и у границах ся своих мае/и(ь), подле данины князя Александра Володимеровича.
А на /ивердость того и печа/и(ь) н(а)шу казали есмо привесити къ сему н(а)шому листу.
При том были: княз Ян, бискупъ вилен(ь)- ский, княз Миколай, бискупъ киевъский, воевода вилен(ь)ский, канцлер нашъ, староста бел(ь)ский и мозырский, пан Олбрахтъ Мартинович Кгаштолтович, пан вилен(ь)ский, староста городенский, маршалок наи/ дворный, пан Юрий Миколаевичъ [Радивиловича], маршалокь земский, воевода новъгородъский, державца мерецкий, ои/менский и довкговский, пан Ян Янович Заберезииский, воевода киевский, державца свислоцкий, пан //[265] ^Анъдрей Якубовичъ'1 Немировича, воевода полоцкий, староста Дорогицкий, пан Пе/иръ Станиславович [Кии/-
ка], и иные п(а)нове рады Великого князства Литовского.
Писанъ у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Божег(о) нарож(енья) 1528, м(е)с(я)ца авгус/и(а) 23 дня, индик/и 1.
Копо/иь, писар.
304. 	Выро/r войту володимерскому Ивашку Федоровичу и браг(ь)и его з старостою во- лодимерскимъ о кринженье ИЛ3 в доходох ихъ войтовскихъ.
Жикгимон/и, Боэ/сю м(и)л(о)стъю.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли перед нами очевисто, жаловалъ намъ вой/и володимерский 4Иваи/ко Федорович'4 з бра/и(ь)ею своею на маршалка земли 4'Волынское, старосты володимерского, князя Андрея Александровича Санкгушковича'4, о том, ижбы он через привилья-твердости предковъ н(а)шых и нашы кривды им делал и доходы их, которые здавна на войта володимерского приходятъ зъ Шевцовъ и з резьников н(а)ших мес/иских и теж зъ шевцов и з резьников княз- скихъ и паньских, и с поземног(о), и з гойного, и з приличного, и з мирного, в них по- о/инимал. И княз Андрей перед нами поведил, иж предки его, войтове володымерские, и он самъ тых платовъ и доходов з людей кн(я)зских и паньских не бирали. И вой/и поведил перед нами, иж отецъ его, будучы войтом володим- ирским, завжды тые доходы з людей кн(я)зских и панских, и мещаньских бирывал, аж до жывота своег(о), - и покладалъ передъ нами привилей наи/. Ино в том привили н(а)шом выписано ес/и, ижъ зъ Шевцовъ на rod приходить по пяти грошей, а с пекаров - по /ири грошы на войта, а зъ ятокь - 4*по чотыри гроши4, а з Резниковъ - от кождого быдла на замокъ напгь 4'иде/и(ь) по плечу мяса'4, ино с тых плечъ войту третєє плече, а окром того, ему две я/ики, а з 4'винъ мещанъ'4 володимир- скихъ, с кождое вины на старосту - //[265ѵ]1_ два ірошы1, а войту - третий грошъ, а вдова, коли замужъ иде/и(ь) з места, ино з нее на 5’5 Т. у. 1453 (Т. е. 1453).
6 Indiktas parašytas klaidingai, turėtų būti (Индикт нап. ошибочно, должно быть) третийнадцатый
Nr. 304
44 Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
257


старосту куница - двадцать грошей, а войту - десяя/ грошей, 4 а оя/ злодея, поиманог(о) у месте з лицол/, на старосту - осмъ'4 гр(о)шей, 4'а на его - чотыри'4 грошы, а коли девка замужъ идея/(ь), ино старосте - 4'осл/ грошей, а ему'4 - чотыри грошы, а коли у месте у кого познаюя/(ь) лицол/ коня або вола, ино старосте оя/ того - 4'два грошы4, а войту - третий грошъ, а к тому ияшые платы и доходы.
Мы, того привиля н(а)шого огледавшы и с п(а)ны радами н(а)шыми о тол/ межы ними досмо/яревшы, зоставили есмо войта володи- мерского Ивашка и бра/я(ь)ю его, подле тог(о) привиля н(а)шог(о), а князю Андрею очевисто есмо росказали, абы оя в тые платы и доходы ихъ войтовъские, што предки их за привильи предковъ н(а)шыхъ и нашыми супокойно держали и брали, ничил/ ся не въступова/яи, какъ жо и сал/ княз Аядрей очевисто с тых платовъ и доходовъ, о которые они намъ на его жаловали, перед нами с(я) выре/с, не хотячи на- прод у то ничил/ ся не уступова/яи, нижли маюя/(ь) они тое войтовство володимирское со всими платы и доходы, вышейписанымд, держати и его вжыва/яи, подле купли деда ихъ З'и подле'3 привилевъ предковъ н(а)шых.
И на то есмо дали сес наи/ лис/я судовый з нашою печатью.
При тол/ были: княз Яя, бискупъ виленский, воевода вилея(ь)ский, пая Олъбрахгь Мартиновичъ Кгаштолтъ, пая вилея(ь)ский, пая Юрий Миколаевич Радивиловича, маршалок зел/ский, пая Яя Яновичъ Заберезияский, и иные п(а)нове.
Писанъ у Вил(ь)ни, под ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(е)с(я)ца августа 26 д(е)я(ь), ияди/с/я 1.
Копоть Васковичъ, мар(шалок) и писар.
305. 	//[266] Выро/г скарбному, пану Андрею Стаякевичу, с ч[о]л[о]в[е]код/ его Балтроме- емъ, которог(о) зъ маткою и з зел/лею его пану Стаякевичу присужоно.
Жикгимояя/.
Смотрели есмо тог(о) дела поспол с паны радами н(а)шыми, стояли перед нами очевисто, жаловал намъ ч(о)л(о)векъ, на ймя Балтромей, на скарбного нашог(о), пана Аядрея Стаяке- вича, о тол/, “што жъ, дей, оя держыть под собою зел/лю мою оя/чызную, не маючы к ней
ничог(о)”. И пая Аядрей перед нами поведил, иж тог(о) Балтромея мая/ку и з-c нил/, и с тою их зел/лею первей сего дали есмо воеводе ви- лея(ь)скому, небощику пану Миколаю Миколаевичу Радивиловича, и з ыяшыми людьми, и зел/лял/и Моркиницкими и привилемъ нашыл/ то есмо ему поя/вердили навечнося/(ь), какъ же, дей, и в привильи нашол/ мая/ка его и з- с нил/, и с тою зел/лею выписана. Которые жь, дей, люди и земли Моркиниг^кие оя сал/ и з мая/кою, и з зел/лею своею от пана воеводы, его м(и)л(о)сти, противку ияшых людей и зел/ль его ему ся у-в оя/мене зостали, и коля, дей, ему тые люди и земли панъ воевода у-в оя/мене дал, оя, дей, тог(о) ч(о)л(о)в(е)ка своего, еще в детиястве ховаючи, дал был его краве/<гву вчити, а потомъ, дей, оя, в него не хотячи быя/и, проч уте/с и ховал ся аж и до сих ч(а)- совъ, а, водле данины и привиля н(а)шого, небощику п(а)ну воеводе и п(а)ну Аядрею слу- жыя/и не хотел, - который же привилей наш передъ нами пая Аядрей покладалъ.
Мы, вглянувшы в тоя/ наш привилей, ижь онь/й ч(о)л(о)векь и з маткою, и з зел/лею своею тал/ стоия/(ь), пану Аядрею есмо и с тою его зел/лею присудили и его есмо ему выдали, маея/(ь) онъ ему служыя/и по тому, какъ нал/ и п(а)ну воеводе служывал, и водле того привиля н(а)шог(о), который есмо на то п(а)ну воеводе небощику дали.
На шго ж есмо п(а)ну Аядрею дали сес напгь лися/ судовый под нашою печая/(ь)ю.
Писая у Вил(ь)ни, под лея/(ы) Бож(его) на- рож(енья) 15294, м(еся)ца сея(тябра) 3 д(е)я(ь), ияди/ся/ 2.
Богушъ.
306. 	//[266ѵ] Выролг плебану крошияскол/у зъ Алексеемъ Овсяникомъ о розны кривды и шкоды.
Жикгимояя/.
Смоя/рели есмо того дела с паны радами нашыми, стояли перед нами очевисто, жаловалъ нал/ плебанъ крошияский, княз Войтехъ, на дворанина нашого Алексея Овсяника о тол/, ижъбы ему кривды великие ся стали в зел/лях, в кгвалтех, въ грабежах, в наездъках и в ынъшых речах.
Nr. 305
4 Taip rankr., turėtų būti (Так в ркп., должно быть) 8
258


Мы казали о тол/ межы ними досмотрети и справедъливос/и(ь) тому вчинити судьял/ н(а)- ціьіл/ двойнымъ: маршалку н(а)шому, князю Андрею Михайловичу Санкгушковича, а маршалку нашому, державцы волковыйскому, пану Матею Войтеховичу [Яновича], а тивуну и под- конюшому вилен(ь)скому, п(а)ну Шилжу Марковичу, а дворанину нашому, п(а)ну Богдану Довкгирдовичу. Где ж перед тыми судьями плебан на Овсяника жаловалъ тыл/ обычаемъ, што жъ з росказан(ь)я пановъ pad нашых выездили судьи на тые зел/ли их судити и, тог(о) межы ними досмо/иревшы, и подле присяги све/иковъ плебанских, му/ивицу плебану присудили и лис/и свой судовый на то ему дали. А плебан- ские суди, подле росказан(ь)я пановъ рад нашых, та/c сказали: на чол/ люди его и плебан присягнуть, то Овсяни/с мае/и(ь) ил/ плати/ии.
И тые н(а)піы суди дворные, о тол/ межы ними смо/иревшы, и нал/ то о/иказывали, и самых их очевисто перед нами ставили, нижли панол/ радал/ нашыл/ видело ся, и та/c есмо сказали: што Овсяни/с кгвалту плебану поделал и у люди его увязывал ся, и держалъ, и их грабил, и шкоды поделалъ, и з них роботы и платы брал, плебанъ мае/и(ь) на тых шкодах своих, которые ему4 о/и Овсяника стали, присягу учынити, и ро/с той присязе сказали есмо положы/ии - третий ден(ь). И плебан на шкодах своих - //[267] ьна сту копъ грошей'1 - присягнулъ третий ден(ь). А ШТО СЯ ДОТЬГЧЄИї(ь) тых ста копъ грошей, пгго плебан на своих шкодах сал/ присягу учынил, мы, водле его присяги, росказали судял/ н(а)шымъ дворнымъ тую сто копъ грошей на Овсянику сказати и роки той заплате положыти - по дванадца/и недел о/и дня С(ве)того Авкгуштына, маеиг(ь) Овсяникъ тую сто копъ грошей на тые роки плебану заплати/ии, подле его присяги.
И на то есмо плебану крошынскому дали сес нашъ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1528, м(еся)ца сен(тябра) 2 д(е)н(ь), инди/с/и 2.
Копо/иь, писар.
307. 	Выром пану Станиславу Щиту з братол/ его, панол/ Миколаел/ Щитол/, о кгвалтолное въехан(ь)е в ыммем(ь)е его Вселю б и о шкоды.
Жикгимон/и.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами н(а)шыми, стояли передъ нами очевисто, жаловал нал/ пан Станислав Щы/и на брата сво- ег(о), п(а)на маршалка н(а)шог(о), пана Миколая Щита, о томъ, иж он именье его Вселюбъ моцно кгвалтол/ взялъ и многие речы с тог(о) имен(ь)я его побрал и вывозил. И панъ Миколай передъ нами мовил, ижбы он тое имен(ь)е свое опустил и 4'люди розогнал, и сал/ не/и ведома, где се был поделъ'4, и люди чужые стато/с его розобрали, “и я, дей, чуючы, иж о брате моел/ ведома не/и и хотячи, абы тое имен(ь)е накорен не было спустошено, взел/шы есми вижа у зал/ку Новегородку, и в тое име- н(ь)е въехал и приказалъ тое именье заведати и всег(о) присмо/ирати его ж боярину”. И пан Станиславъ передъ нами мовилъ: “Ты, дей, о мне ведал и лис/и еси свой до моих подданыхъ писал, подбураючы ихъ напротивко мене, и с тог(о) именья моего побралъ еси многие речы”.
Ино мы с паны радами н(а)шыми, тог(о) досмо/иревшы, и видело //[267ѵ] ся нал/, кгды жъ пан Миколай нерадне сал/ своволне въ его именье уехал, сказали есмо на нел/ брату его, пану Станиславу, кгвал/и - дванадца/и рублей грошей. А што ся дотыче/и(ь) шкод его, ино о тол/ пан Станиславъ мае/и(ь) з братол/ своил/, панол/ Миколаел/, мови/ин.
И на то есмо пану Станиславу далн сес нашъ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1528, м(еся)ца сен(тябра) 5 дня, инди/с/и 2.
Копо/иь, писаръ.
308. 	Лисг, даны// п(а)ни Миколаєвом Им(ь)и- нича, иж вжо болить муж ее, пам Миколам Ил(ь)иниу, именем продавань) и утрачаг(ь) не мае7(ь).
Жикгимон/и.
Била нал/ чолол/ пани Миколаевая Илинича, пани Алжбета, о тол/, ижъ мужъ ее, пан Миколай Миколаевичъ Илинича, ч(е)л(о)векъ збы/и- ный, и скарбы свои стратил, и имен(ь)я свои
J
Nr. 306
4 Toliau parašyta стали ir užbraukta (Далее нап. стали и зачеркнуто).
Nr. 307
4-4 Skersai lapo dešinėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка, don. поперек правого поля).
259


вси попродавав и пропилъ, а ее, жону, и дети свои ни при чол/ зоставилъ.
А што ся дотычет(ь) тых именей, которых паи Миколай не продавая: Лыитупы, Репухово, Шиловичы, Говеновичи, Ивачевичи, Речича волост(ь), ино тыхъ именей вжо паи Миколай Илинии не мает(ь) никому продават(ь) и теж не мает(ь) в него нихго именей его куповати, а которые именья позапродавал: Речичу а Шы- ловичи, то мают(ь) екъсекуторове ку своил/ рукамъ мети, водле росказаи(ь)я пана Юря Ивановича Илинича, до лет детиных, а тые, хто купил, мают(ь) пенязей своих смотрети, кому их будут(ь) давали. А болши тог(о) вжо паи Миколай тых именей не мает(ь) никому продават(ь) и тежъ не мает(ь) в него нихто куповат(ь), а хто бы купилъ, тот мает(ь) п(е)- н(я)зи тратит(ь), 4'бо то есмо вчинили для тое причины4, ижъ панъ Миколай - ч(е)ловекъ збытный, а скарбы стратил, именья попрода- валъ и просилъ5, абы для того збытьку тотъ домъ знаменитый не до коица упалъ, а служба бы зел/ская не гинула.
И на то есмо паней Миколаєвом/ Миколаевича дали сес нашъ лист з нашою печат(ь)ю.
Писанъ у Вильни, под [леты] 1528, [месяца] ок(тябра) 3 дня, иидик(т) 2.
//[268] Пры тол/ был(и): княз Яи, бискупъ вилеи(ь)ский, воевода троцкий, гет(ман), староста бряславский и венимдсий, княз Коистаигии Ивановичъ Острозский, воевода вил(еньский), канцлер, стар(оста) бельский и мозырский, паи Олбрахтъ Мартиновичъ Кгаи/толт.
Копоть.
309. 	Лисг мещанол/ витебъскимъ до воеводы тамоятнего витебског(о), п(а)на Ивана Сопе- ги, о розные крилды их
Жикгимонт.
Воеводе витебъскому, маршалку н(а)шому, пану Ивану Богдановичу Сопезе, и иныл/ воеводал/, хто3 будет(ь) от нас Витебскъ держати.
Што очевисто жаловали нал/ на тебе войт и вси мещане места Витебъског(о) о тол/, што жъ ил/ om тебе кривды и тяижости ся великие деяли, и новины еси ил/ поуводилъ, веливал имъ на залжу кликати, и коли къ Ризе они ездят(ь), ты бирал на них мыто с кождого струга от них товаровъ и тежъ om соли, и om селедцовъ, и от меду. А коли, дей, хто с нихъ
поедет(ь) у верхъ стругол/ або полномъ, и ты, дей, веливал на них мыто брати на Лужосне и на Усвячи, и теж хто, дей, з них коли рыбы з верху привезет(ь) до места, ты, дей, и om тых рыбъ веливалъ на них мыто брати, и тежъ уставил еси ил/ у городе у явщика своег(о) печати брати, без которых жо печатей явщика твоег(о) неволно было ил/ нигде ездити. И пушкарел/, дей, витебскил/ веливал еси по дворол/ их ходити и котлы, и дрова, и попел на салетру у них брати. И служебников, дей, своих с клюмникол/ витебскил/ по зел/лях ихъ посилаєм/, свепетов и корвневъ поискиваючи. А слуги, дей, твои, ездячы по их дворол/, збожя по гумнол/ и по полел/ и сена //[268ѵ] по сено- жатемъ берут(ь). И тежъ, дей, струги их на свои потребы в них мом<но берешь и самых их у ланцуг сажаешь, и домы их, и коморы печатаешь, и забороняешъ, дей, имъ ездити куповати рысей, куницъ и бодрое, и иног(о) зверю, и тежъ меду пресного по волостемъ нашымъ и по селол/: и князскимъ, и боярскимъ, чого имъ за первшых воеводъ николи не бывало. И тежъ, дей, перед тыл/ тал/ у Ви- тебъску ябедников войт з мещаны карывал, а тыми, дей, разы ябедников зъ их моцы от- нимаеи/ и за ними стоишь.
Яко жъ мы о тых всих кривдахъ и тяжкостях их очивисто тебе с ними смотрели и тые вси тяжкости, што ты ил/ ново был увелъ, зася есмо ил/ отставили и очевисто тобе росказали, и тыл/-то листол/ н(а)шыл/ тобе приказуел/, ажъбы еси кривдъ и тяжкостей ил/ не делалъ и новия не уводил, и на городех кликати их не заставлял, и мыта om стругов и отъ соли, и om меду, и om рыбы в них не брал, и печатей брати у явщика своего имъ не вставлял, и пушкарел/, по домол/ ихъ ходячы, котлов и дров, и попелу на салетру в них брати не казал, и слугъ своих с ключъникол/ витебскил/ по землям ихъ свепетовъ и корневъ искати не по- сылал, и по дворол/ и гул/номъ, 4 "и дворол/’4 збожя и сена слугал/ своил/ брати не велелъ, и
Nr. 308
Skersai lapo kairėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка, don. поперек левого поля).
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) пропилъ
Nr. 309
M Užbraukta (Зачеркнуто).
260


стругов тежь на свои потребы в них не брал, и самых их в ланцуги не сажалъ, и домов и комор ихъ не печаталъ, и рысей, и куницъ, и бобров, и лисицъ, и иног(о) зверю и теж меду пресного куповати ил/ ездити не заборонялъ, и ябедниковъ зъ их каран(ь)я и з моцы не выймал, и иныхъ кривдъ, и тяжкостей ил/ не делалъ, и новий не уводил, и заховал бы еси их во всел/, водлугъ привилевъ предковъ н(а)- шых и нашых, и подле очивистог(о) тобе рос- казаня н(а)піого, абы то инак не было.
Писая у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) [нароженья] 1528, м(еся)ца окт(ябра) 3 д(е)н(ь), индикт 2.
Копоть, писаръ.
310. //[269] В справе земянки дорогицкое Из- дедское Зофии з мещаны дорогицкими.
Жикгимонт.
Била нал/ чоломъ земянка дорогидкая Истед- ская2 Зофия и покладала перед.нами выпис с книг зал/ку Дорогицкого, в которомъ жо сто- ит(ь), што жъ войт и бурмистри, и рядцы, и все посполство места Дорогигрсого позывалн ее позвы передъ воеводу полоцког(о), старосту дорогицкого, пана Петра Станиславовича [Киш- ку], о границу имен(ь)я ее Буяковъског(о), которое она мает(ь) со всил/ местол/ Дорогиц- кил/, где ж она с тог(о) права залжовог(о) дорогицкого о тол/ и позывала ся до нас, г(ос- по)д(а)ра. И пан староста дорогицкий обема сторонал/ положыл рок завитый перед нами ку праву стати. Яко ж ъойт и тые мещане до- рогицкие, здеся перед нами ставшы, и жаловали нам на нее, ижьбы она через границу въ их ся зел/ли местские вступовала и тог(о) року одосланого4.
311. //[2б9ѵ] Вырок п(а)ни Миколаєвом Петровичи кулмистровича з воеводою киевским, паном Аццреем Немировичом, о суму п(е)- н(я)зем, которую ма джонка его, а матка ее, ем записала.
Жикгимонт.
Смотрели есмо того дела с паны радами нашыми, стояли перед нами очевисто, жаловала нал/ пани Миколаевая Пе/нровича кухмис- тровича, п(а)ни Марина, на воєводу киевского, державцу свислоцкого, пана Андрея Якубовича Немировича, о тол/, иж пани его, матка
ее, пани Ганна, отходечы с тог(о) света отписали ей на нел/ пенезей своих полчетвертаста кон грошей и казала ей душею своею печа- ловати ся, - и на то3 она тестаменть матки своей передъ нами указывала, в которол/ жо стоит(ь), што ж матка ее, п(а)ни воєводиная киевская, тые пенязи ей одной, кромъ иных детей своих, брата и сестры ее, отписала. Как жо и самъ пан воевода киевский перед нами то сознал, иж брат и сестра ее к тыл/ пеняземъ ничог(о) не мают(ь).
А так, мы с п(а)ны радами нашыми, того досмотревшы, и тые пенези полчетвертаста копъ грошей ей присудили2 на пану Андрею, воеводе киевскомъ, присудили2, подле тестамен- ту матки ее, а брат и сестра ее в тые п(е)- н(я)зи не мают(ь) ся уступати.
И на то есмо п(а)ней Миколаевой Марине дали сес нашъ листъ судовый з нашою печатью.
Писанъ у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца окт(ябра) 5 дня, индикт 2.
Копоть, писар.
312. 	//[270] Вырон некоторим бояром емши- скимъ на зоставен(ь)е их при службе боярской, з вызволен(ь)ем о г тяглое службы.
Жикгимонт.
Смо/ирели есмо тог(о) дела с паны радами н(а)шыми, стояли перед нами очевисто, жаловали намъ бояре ейшии/ские: Андрушко Мила- шевич а Юръи Сутковичъ, а Янъ Богдевичъ, а Каспор Гриньковичъ з ыншою брат(ь)ею своею, на наместника ейшышског(о), князя Ивана Михайловича Вишневского, и'на при- ставов и десятников ейшышских: Войсета а Пратка, а Римка, о тол/, ижъ они вернуть их у тяглую службу и кажуть ил/ сено косити и на иные роботы ходити: “А мы, дей, здавна бояре, а служыл/ боярскою службою, и за то, дей, нас грабили”. И княз Иван с приставы и десятники перед нами поведилъ, ижъ они здавна тяглою службою служывали и на двор нашъ сена косити, и на иные роботы хожывали, ниж, дей, тыми разы на тые роботы
Nr. 310
4 B. neužbaigta. Tai pastebėjęs, originalios “knygos” perrašinėtojas paliko pusę tuščio puslapio (Д. явно не окончено. Переписчик оригинальной “книги", заметив это, оставил более полстраницы чистой бумаги).
261


ходити не хотят(ь). И тые бояре поведили перед нами, иж они с пъредков своих служниць) нал/ боярскою службою, - и по/сладалм перед нами листы о/ица. н(а)шог(о) Казимира и брата н(а)шог(о) Алекъсаядра, королей, их м(и)л(ос)ти, в которых же листехъ их м(и)- л(о)сти выписуеть, ижь перед ТЫЛ/ отцов ихъ, Милопіевичовъ, первый приставы ейшишские такъже у тяглую службу приискивала2, ино з росказая(ь)я их м(ило)сти воевода троякий, пая Радивил Остиковия, а пая Стая(ислав) Костевия предков их с тыми приставы смотрели и в тол/ их правых знаи/ли, и казали имъ боярскою службою служыт(ь), и листы свои на то ил/ подавали.
А так, мы, тог(о) межы ними досмотревшы, подле листов о/ица и брата н(а)іног(о), также их в тол/ правыхъ знашли, иж они не маю/и(ь) сена косити и на иные тяглые службы ходити, и дякол давати, нижли маютъ нал/ служыти2 боярскою службою служыти2 по тому какъ и предки //[270ѵ] их, подле листовъ о/ица и брата нашого, королевъ, их м(и)л(о)сти.
И на то есмо тыл/ бояромъ дали сес нашъ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писанъ у Вилни, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1528, м(еся)ца ок/и(ябра) 13 дня, иядикт 2.
Копоть, писар.
313. 	Выро/r Авъкгуштыну Фурсовичу с п(а)ни Аядреевою Биютицкою о долгъ, ему от мужа ее видныя и на имея(ь)яя: Биютитках а Крояжишках, упевнення.
Жикгимоят.
Смотрели есмо того дела с паны радами н(а)шыми, стояли передъ нами очевисто, жаловалъ нал/ земяния Авкгуштынъ Фурсовичъ на паню Аядреевую Б(о)гдановича Биютицкую Кахну о тол/, пгго жъ мужъ ее Аядрей Биютиг<- кий пожычыл в нег(о) триста копъ грошей и в тыхъ п(е)н(я)зехъ записал ему два имея(ь)и свои: Биютии/ки а Кровъжыи/ки, з людми путными и даяными, и тяглыми, которые к тому имея(ь)ю, къ Кровъжышкал/, прислухают(ь), и потол/ она поспол з мужомъ своил/ Аядреел/ тое именье Биютишки продали навеяност(ь), тых п(е)нязей ему не заплативши. И дворанинъ нашъ, панъ Закревский, om тое панее Аядреевое передъ нами мовил, иж мужъ ее
Аядрей записал ей на томъ именьи и на иных на всих имея(ь)ях своих, на третей части, вена ее Hiecmcom кои грошей, “а тобе вжо оя не мял моцы на веновных имея(ь)ях моих ничого записывати, а ты, дей, так мног(о) пенязей мужу ее не давал, одно, дей, еси на тые имея(ь)я ему дал полтретядцат кои грошей”. И давалъ на то сведол/е, иж тот Аядрей, мужъ ее, лежачы на смертельной постели, вызнавал перед маршалкомъ нашымъ, паномъ Яномъ Стегдсовичол/, а перед панол/ Матеемъ Петковичомъ, и передъ писарол/ явныл/ князя бискупа вилея(ь)ског(о), и перед иными людми добрыми, иж оя в нег(о) болшы полтретядцати копъ грошей тых п(е)- н(я)зей не бралъ и въ тастамеяте то своел/ теж выписалъ, какъ жо дворанинъ нашъ, пая Закревский, слав ся в томъ на тых светков, которые в записе стоять, ижъ они той его суме пен(я)зей не сведоми, абы оя //[271] ’'такъ много мужу ее'1, Аядрею, п(е)нязей давал.
И мы с п(а)ны радами нашыми, того досмотревшы и бачечы то, иж мужъ ее, запи- савшы ей вено uiecmcom копъ грошей на всих имея(ь)ях своих, на третей части, а зася Авкгуштыну Фурсовичу, засгавившы у трохсот копах ірошей, и записол/ своил/ ему то описалъ и хотелъ ему то зася тастамеятомъ зламати, и бачачи есмо то, иж тастаментол/ может(ь) первый тастамеят зламати, а запису тастамеятомъ не может(ь) нихго никому ламати, бы пак хто и ничог(о) не возел/шы, а што кому записал, таковый запис не мает(ь) быти ламая, але мает(ь) моцне быти держая, и тот есмо тастамеят Аядреев ни-во што обернули. И так есмо казали, иж мает(ь) пани Аядреевая тую третюю част(ь) в тых имея(ь)яхъ его у вене держати, водле запису мужа своег(о), а естли она замужъ пойдет(ь), ино близские мают(ь) ей тую суму пен(я)зей отложити, а имея(ь)я къ своей руце мети, а до тых часов не мает(ь) она тое третєє части именей никому чужому om близских братаничов мужа ее, Станиславовых и Жыкгимоятовых сынов, за- продат(ь). Авкгуштыну Фурсовичу сказали есмо в тых его пенязех, у трехсот копах гр(о)шей держати две части имея(ь)я его въ Кровжышках со всими людми тыхъ двухъ частей - з даяными и тяглыми людми, которые к тому имея(ь)ю прислушают(ь), и со всимъ с тыл/, как ся тые две части здавна в собе мают(ь) до тых
262


ч(а)совъ, поки тежъ братаничи мужа ее, Станиславовы и Жыкгимонтовы сынове, п(е)нязи ему о/иложа/и(ь).
И на то есмо ему дали сесь нашъ лист з нашою печа/и (ь)ю.
При т(ом) был(и) п(а)н(ы) рад(ы) Великого) княз(ства) Лити(овского).
Писан у Вил(ь)ни, nod ле/и(ы) 1528, м(еся)ца ок(тябра) 28 д(е)н(ь), индик/и 2.
Копоть.
314. 	Вырох албо зоставея(ь)е при чтях лапника вилея(ь)ског(о) Яна Савича в справе з радцою вилея(ьскилг) Лукашомъ Исаевичол/ за примовою одному на другог(о).
Жикгимон/и, Боэ/сю м(и)л(ос)тью.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли neped нами очевисто, жаловалъ нал/ лавник места Вилен(ь)ского Ян Са- вичъ на радъцу виленьского Лукаша Исаевича о томъ, //[271ѵ] пгго ж тот Лукашъ neped бурмистри и рядцы вилен(ь)скими, какъ будучы им въ справахъ на ратуши, сегнулъ на нег(о) словы, которые чти и уряду его были ку легкости. А Лукашъ neped нами поведилъ, иэ/с бы Ян Савичъ также на него слова неучтивые передъ правол/ мовилъ, и тые речы их с обу сторон у книги мес/иские были уписаны. Яко э/с войт з бурмистри и радцы для сегнен(ь)я тых их словъ яко Яна Савича, такъ и Лукаша з местей и урядое их до конечное розправы на час были зложыли, - и на то Янъ Савичъ выпис с книг мес/иских neped нами указывал.
Ино мы тых речей с обу сторон и тежъ выписовъ с права ихъ Маи/иборского выслухали и тому есмо с паны радами нашыми зрозумели, ижъ што они один на другог(о) neped правомъ на ратушы словы ся сегнули, тые их слова на обе стороне не суть ил/ ку жадной легости и шкоде, а войт з бурмистры и рядцы, водле их права, не мели тог(о) чыни/ии, а их за то з местецъ и с урадовъ руша/ии. И того есмо досмо/иревшы, Яна Савича и Лукаша при ихъ чтях зоставили, ижъ тые слова на обе стороне их почтивости и доброй славе ничого не шко- Дя/и(ь) имъ самымъ и потол/кол/ их на вечныи ч(а)сьь И на тол/ мес/ицу и уряде Янъ Савичъ, што он за тою причиною был зложенъ, зася есмо росказали ему седети и справовати, водле их права Маи/иборского.
И на то есмо Яну Савичу дали сес нашъ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Ви//(ь)ни, nod ле/и(ы) Божег(о) на- роэ/с(енья) 1528, м(еся)ца ок/и(ябра) 22 дня, инди/с/и 2.
Копо/иь, писаръ.
315. 	В справе и жалобе плебана дорогицкого на Ленарта Косенского о дисетину з ымен(ь)я его Лисова.
Жикгимон/и, Боэ/сю м(и)л(о)с/и(ь)ю.
Князю Павлу, бискупу луцкому и берестейскому.
Здеся очевисто жаловал намъ плебанъ дорогицкий, княз Якубъ, на дъворанина н(а)шо- г(о) Ленарта Косенского о тол/, иэ/с он з ыме- н(ь)я своег(о) //[272] ’’Лисова не хоче/и(ь)’’ ему десятины давати, которая у него на фундате выписана, - и на то фундать neped нами покладалъ. И Ленартъ neped нами поведилъ, ижъ он то/и фунда/и ново собе справил, а с того, дей, имен(ь)я его Лисова николи десятини на тот костел не дайвано, и вжо, дей, он первей сего о тую десятину позывал его у духовное право передъ твою м(и)л(ос)ть, и твоя, дей, м(и)л(ос)іъ о томъ межы ними смотрелъ, а потол/, дей, они передъ твоею м(и)л(о)стью в тол/ ся зъеднали, и с того суда и еднаня твоей м(и)л(ос)/ин Ленартъ дал, дей, ему волоку зел/ли а стырту жыта для тог(о), жебы в томъ мелъ от нег(о) упокой, а через то бы у право духовное его не поволочил.
Ино мы тог(о) межы ними смотрели, и ачъ-колвек тот плебан у духовное право его позывалъ и в тол/ з нил/ єднане вчынил, однако ж Ленартъ не мял без нашое воли г(о)с(по)- д(а)рское у еднан(ъ)е з нил/ о тол/ уступова/ин, бо то костел ест н(а)шо надан(ь)е г(о)с(по)- д(а)ръское, и в тол/ речы росказали есмо ил/ зася передъ твоею м(и)л(о)ст(ь)ю правовати ся. А прото, абы, твоя м(и)л(ос)ть, казалъ ил/ neped собою ста/ин и фунда/и старый положити. А ес/или бы фундата у него старого не было, и твоя бы милос/и(ь), земян обаполных, добрых, людей старых, опытал, и буде/и(ь) ли здавна с того имен(ь)я Лисова десятина на костел До- роыщкий хожывала, и, твоя бы м(и)л(ос)/и(ь), и тепер бы Ленарту казалъ тую десятину ему выдавати, подле давного обычая, пак лижъ бы плебан въ фундате старол/ тог(о) у себе не мел
263


або теж и доводу слушног(о) на то не учынилъ, и, твоя бы м(и)л(ос)т(ь), плебану приказалъ, жебы оя о десятину дал ему упокой. И о тол/ бы, твоя м(и)л(о)сть, межы ними досмотрел и справедливост(ь) тому наконецъ учынилъ, жебы ужо тая речъ болши тог(о) перед нас не приходила.
Писая у Вил(ь)ни, 1528, м(еся)ца ок(тябра) 23 д(е)я(ь), иядикт 2.
Копоть, писар.
316. 	Z/[272v] Выроя боярол/ тетерияскил/ c кн(я)земъ Михаиломъ Мстиславъскимъ о именича2 илъ.
Жикгимоят, Божю м(и)л(о)стю.
Смотрели есмо того дела с паны радами
нашыми, стояли перед нами очевисто, жаловали нал/ бояре тетерияские: Ивая Борисович Сумороков а Федко Нестерович, на князя Михаила Ивановича Мстиславского о тол/, што невестка н(а)ша, королевая и великая кн(е)- гини, ее м(и)л(ос)ть, небощица Олена, дала им люди и зел/ли у Тетеринскомъ повете - тому Сумороку чотыри ч(о)л(о)в(е)ки, на ймя: Аядрея а Демешка Грибиловича, Лопала, а чотыри зел/ли, на ймя: Сумоноещину, а Грабилов- щину, а Михайлевъщину, а Падеревъщину, которые перед тых ч(а)сов Гарбовъ(?) Федко держалъ, а Федкову отцу Нестеру люди, на ймя Негоевичов: Клыпу з детми а Макъсима з детми и з братомъ, а Юркгеля з братол/, а Серъгея з детми, а Костю з детми и з братомъ Иваяцомъ, а Сысоя з братомъ Семеяцомъ, а Купку з детми, а Левка з братаничи, а зел/лю пустую, на ймя Волную, где бы оя мел дворъ собе справити и пашню розвести, которые жъ мы люди и зел/ли листы нашыми им потвердили навечност(ь). И княз Михайло через данину королевое, ее м(и)л(о)сти, Олены, и потвержея(ь)е н(а)шо тые люди и зел/ли почал у них отнимати и с тыми имея(ь)ми казал имъ собе служыти. Ино княз Михайло передъ нами поведилъ, иж мы тот замок Тетерия з бояры и слугами путными, и со всими людми, и зел/лями ему дали и привилемъ н(а)шымъ потвердили навечност(ь), а оя напротивъ то- г(о) замок Мстислав также со всими бояры и людми и зел/лями нал/ спустил навечност(ь).
Как же мы тые обои привиля казали перед собою вычести и то зрозумели, ИЖ КГДЫ мы
тот замокъ Тетерия дали князю Михаилу не з особливое ласки н(а)шое, але оя то принял от нас у фримаркъ, а за то нал/ замок Мсти- славский со всимъ спустил, а к тому в привили тых бояр не стоит(ь) выписано, естли бых//[273]ьмо Тетерия кому'1 навечност(ь) отдали, абы они с тыми имея(ь)и мели нал/ г(оспо)д(а)рю служыти. 4 Тые есмо имея(ь)я, люди и зел/ли, верхуписаные, которые небощица королевая, ее м(ило)сть, Олена, тыл/ боярол/ дала, князю Михайлу Мстиславскому и его потол/комъ служити'4. Пакъ ли бы не мели воли ему служыти, тогды княз Михайло маеть их доброволне со всими их статки om себе отпустили, а тые бояре не мают(ь) через то ся у тыи имея(ь)я уступати и тыми листы- потвержея(ь)емъ н(а)шымъ под князел/ Ми- хайлол/ и под его детми, и ближними его не мают(ь) того навеки пойскивати.
И на то есмо князю Михайлу дали сес нашъ лист судовый з нашою печат(ь)ю.
Писанъ у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца окт(ябра) 23 д(е)я(ь), иядикт 2.
При т(ом) били2 панове рады.
Горностай, писар.
317. 	Выроя викарию и брат(ь)и его, закояни- кол/ Светог(о) Фраяцышъка кляштора Матки Божое з Вил(ь)ни, с подданыл/я илг кляштора о выламовая(ь)е се с присуду илг.
Жикгимоят, Божю.
Смотрели есмо того дела, жаловал нал/ викарий з брат(ь)ею своею закону С(ве)того Франъцьппка кляи/тора Матки Божое з Вил(ь)- ни о томъ, што ж, дей, мещанинъ вилея(ь)ский Юрий, зят(ь) Бетчыя, правовая ся с поддаными кляштора их, съ свести своими: зъ Ядвигою, Алжбетою а Гаяною - Бетчаяками, перед нил/. И коли, дей, оя сказая(ь)е тому мещанину Юрю напротивку тыл/ Бетчаякомъ учынил, и они, дей, отозвали ся в томъ до отца их, ми-
Nr. 316
4-4 Originalios “knygos” perrašinėtojas, pastebėjęs šio nuosprendžio nelogjskumą bei neatitikimą ano meto teisinėms normoms, dešinėje paraštėje pažymėjo (Переписчик оригинальной “книги”, подметив аллогичностъ и несо- ответствие такого постановления тогдаиіним правовым нормам, на правом поле сделал примечание) “Так в старих книгах”.
264


нистра, и зася o/и о/ица министра до нас, ме- нечы, ижбы их перед тымъ николи викарий не суживалъ, нижли, дей, суживали их вой/и и бурмистри, и рядцы в мес/искол/ праве на ратуши. И того книгами мес/искими хотели довести, иж суды подданыхъ //[273ѵ] кляштор- ныхь, коли ся правовывали, в книгах мес/иских записаны. А отецъ викарий з бра/и(ь)ею поведил, ижъ перед тьш по/иданые ихъ кляшторные николи ся с права...4 И мы казалм о тол/ межы ними досмо/ирети и справедливос/и(ь) тому учинити бискупу киевъскому а князю Яну Хвоенскому. И они, тог(о) межы ними досмо/и- ревшы, и то намъ о/иказали, ижъ тые Бе/и- чанки, по/иданые кля/игорные, пгго хотели книгами мес/искими довес/им, ижъбы ся по/иданые кляшторные перед войтомъ и бурмистри, и рядцы правовали, ино они никоторого выпису с книг местьскихъ судовъ по/иданых клягитор- ныхъ не положыли, нижли толко указали лис/и o/и войта и бурмистровъ, и радецъ ил/ самымъ ку помочы.
А такъ, мы с паны радами нашыми, порозумевшы, иж тые по/иданые кляштора Матки Божей неслушне ся с права o/и о/ица викариего до иншых прав вызывали, в томъ есмо о/ица викария з бра/и(ь)ею правых знашли, маеть викарий нинешний з бра/и(ь)ею и по немъ будучые по/иданых кляпггорныхъ судити и радити, водле давног(о) обычая, а инде нигде до иншыхъ правъ не маю/и(ь) ся о/изыва/им.
И на то есмо дали сес нашъ лиси/ з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца ок/иебра 22 дня, индик/и 2.
Копо/иь, писаръ.
318. 	Квитацыя мыгникол/ комори Ковея(ь)- ское: восковое и соленое, з личбы, учиненое за два годы.
Жикгимон/и, Божю м(и)л(о)стью.
Чынил/ явно симъ н(а)шымъ листол/.
Чинили перед нами и перед паны радами н(а)шыми личбу Андрей Прокоповичъ а Огрон Нахимовичъ в середу, за тыйдень передъ С(ве)тымъ Шыманол/ //[274] ьи Юдою, с коморы1 восковое и соляное Ковен(ь)ское и положыли на личбе приходу двухъ годовъ, которые годы почали ся o/и февраля м(еся)ца
первого дня, индик/иа 14 и пятогонадца/и, шеей/ тисяч копъ и осмъсо/и копъ, и осмъ копъ, и сорок грошей, и полдесята гр(о)/пе(й), и што они на тые два годы на росказан(ь)е н(а)шо и пановъ pad н(а)шых на по/иребы н(а)шы г(оспо)д(а)ръские и зел/ские выдали; тог(о) розходу положыли на личбе шеей/ тисяч копъ и осмъсо/и копъ, и осмъдеся/и, и сел/ кои, и сорок, и два гроша. А еще нал/ зостало на них в тых двухъ годех двадъца/и копъ и копа грошей, а крол/ тых дву годовъ на /иретий годъ - шестьдеся/и копъ грошей. Ино мы с тог(о) со всего личбу в них взяли и тымъ-то листомъ н(а)шымъ их квитуел/.
И на то дали есмо ил/ сес нашъ лис/и з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1 пя/исо/и 28, м(еся)ца ок/и(ябра) 25 дня, индик/и 2.
В томъ листе рука королевская.
Горностай, писаръ.
319. 	Вырок* всил/ людел/ волости Любошаяское о дороги новые незвыклые послол/ и гояцол/ до Москвы и з Москвы на Могилея и Любошаны ку шкоде ихъ и о подъводы.
Жикгимон/и, Божю.
Смо/ирели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, били намъ чоломъ люди н(а)ши, вся волос/и(ь) Любошанская, о томъ, што ж здавна послы н(а)шы и гонцы, и тежъ московъские послы хожывали звечною дорогою: co-в Оршы ко Одруцку и на Бобр, и на Борисов до Менс- ка або до Айны, а тыми разы вжо тую дорогу зъвечную опустили, а ходя/и(ь) вси послы и гонцы, как н(а)шы и московские, с Оршы на Могилев и на Любошаны и стацей, дей, непо- мерныи, и подводы многии в нихъ берутъ, и, по домол/ ихъ заеждчаючы, ста/ики и быдло, //[274ѵ] и иные речы в них забираю/и(ь) и шкоды ил/ великие делаю/и(ь), для которых же тяжкостей o/и нихъ, пословъ, многие люди наши с тыхъ волостей порозходили ся прочъ, и дань наша опустела.
А так, мы с п(а)ны радами н(а)шыми, о томъ досмо/иревшы и бачачы тыхъ волостей н(а)ших в тол/ труднос/и(ь), на тол/ зоставуел/,
Nr. 317
4 Sakinys neužbaigtas (Предложение явно не закончено).
265


ижъ маю/и(ь) вси послы: н(а)іны и московъ- скив, и тежъ гонцы, ходи/и(ь) от нас к Москве дорогою звечною, полонъ от Молодечна на Айну, къ Борисову, а на другую сторону от Молодечна къ Менску и къ Борисову, а оттол через Бобр ко Одруцку и ко Орши, а з Москвы к намъ тою ж дорогою маю/и(ь) послы и гонцы ходи/им, а на Могилевъ и на Любошаны - тую дорогу вжо закладаел*, ижъ не маю/и(ь) никоторые послы и гонцы om насъ къ Москве и з Москвы до нас через Могилев и Любопіаны ездити, крол* гонца н(а)пюго, ес/или быхмо в н(а)шых по/иребах послали до Мстиславля або до Кричова, и в которог(о) листъ наи/ подводный с подписол* руки н(а)пюе будетъ, под таковог(о) гонца маю/и(ь) они подводы давати, а куниг< становных тые гонцы не маю/и(ь) на нихъ бра/ии. А ес/или бы через то хотели там послы и гонцы ездити, и они на тыхъ послое и гонцовъ стацый и подводъ у Могилеве и у Любоінанехъ не маюиг(ь) дава/ин. И вжо казали есмо ил* тую дорогу з Менска къ Любошанол* и къ Могилеву заруба/ии.
Такежъ жаловали нал* тые люде н(а)ши межы собою: могилевцы на любопіанцовъ, а лю- бопіанцы на могилевъцовъ о тол*, што ж они перед тыл* стерегивали подьводъ по деся/ии недел на Долгой, которая ж дорога бывала на северу и ко Брянску, а тыми разы вжо тая дорога на Долгую залегла; и хотели могилевцы, абы любошанцы стерегли с ними подводъ у Могилеве, а любошанцы ил* поступи/ии не хотели.
Ино мы, тое(о) досмо/иревшы, и так межы ними установили: который гоне/< коли от них тал* поеде/и(ь), тогды свислочане2 маю/и(ь) того гонца на своих конех везти om Березыни до Добриловичъ, а з Добриловичъ маю/и(ь) вжо любошанцы тог(о) гонца на свои кони узяти и провади/ии его до Могилева, и у Могилеве маю/и(ь) свою о/имену мети. А коли от- туль //[275] ’"гонецъ поеде/и(ь), ино моги"’лев- цы далей Добриловичъ ка/сже2 не маютъ гонца проносити, а маю/и(ь) тую о/имену в них любошанцы у Добриловичахъ о/именяти и до Березыны нести.
И на то есмо тыл* людел* н(а)шыл* любо- шанцомъ дали сес нашъ лис/и з нашою пе- ча/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его)
нарож(енья) 1528, м(еся)ца ноябра 8 дня, индикт 2.
Копоть, писар.
3204. Выролг могилевцомъ о тые ж новые и незвыклые дороги послол/ и гояцол/ и о подводы.
Жикгимон/и, Боэ/сю.
Смотрели есмо того дела с паны радами нашыми, били намъ чоломъ люди н(а)шы, вся волос/и(ь) Могилевъская, о тол*, што ж здавна послы н(а)шы и гонцы, и тежъ московские послы хожывали звечною дорогою: со Оршы ко Одруцку и на Бобр, и на Борисовъ до Менска або до Айны, а тыми разы ужо тую дорогу звечную опустили и ходятъ вси послы и гонцы, ка/с нашы, та/c и московские, с Оршы на Могилевъ и на Любопіаны и стацей, дей, непомерные, и подводы многие у них беру/и(ь), и, по домол* их заеждчаючи, ста/ики и быдло, и иные речи в них забираю/и(ь) и шкоды ил* великие делаю/и(ь), для которыхъ же тяэ/с- костей o/и тых послое многие люди н(а)ши с тых волостей порозходили се прочъ, и дан н(а)ша опустела.
А такъ, мы с паны радами н(а)шыми, о томъ досмо/иревшы и бачачы тых волостей нашых в тол* труднос/и(ь), на томъ зоставуел*, ижъ маю/и(ь) вси послы: н(а)шы и московъ- ского, и теж гонцы, ходити o/и нас къ Москве дорогою звечною, почон o/и Молодечъна на Айну к Борисову, а на другую сторону о/и Молодечна къ Менску и к Борисову5, крол* гонца н(а)шог(о), ес/или быхмо у нашыхъ // [275ѵ] потребах послали до Мстиславля або до Кричова, и в которог(о) лис/и нашъ подводный с подписю руки н(а)шое буде/и(ь), под
Nr. 320
4Žr. 319 b. (См. d. Ns 319).
5 Dešinėje paraštėje perrašinėtojo pastaba (Ha правом поле- примечание переписчика) “Омылка в старих книгах - чотыры строки оминено, што се значинг(ь) - здрады справы той подобное вы...” Ir iš tikrųjų, palyginti su ankstesniąja b., praleisti šie žodžiai (И действительно, как видно из предыдущего д., пропущены следующие слова) “А оттол через Бобр ко Одруцку и ко Орши, а з Москвы к намъ тою ж дорогою маю/я(ь) послы и гонцы ходи/нн, а на Могилевъ и на Любопіаны - тую дорогу вжо закладаел/, ижъ не маю/я(ь) никоторые послы и гонцы от насъ къ Москве и з Москвы до нас через Могилее и Любошаны ездити...”
266


таковог(о) гомца мают(ь) они подводы давати, а куницъ становыя тые гонцы не маютъ на нихъ брати. И естли бы через то хотели там послы и гонцы на тые волости ездити, и они на3 тых послов и гонцовъ стацей и подводъ у Могилеве и у Любопганех не мают(ь) давати. И вжо казали есмо имъ тую дорогу з Менска к Любошанол/ и к Могилеву зарубати.
Такеж жаловали намъ тыи люди н(а)ши межы собою: могилевцы на любошанцовъ, а любоніанцы на могилевцовъ о томъ, пгго ж они передъ тыл/ стерегивали подводъ по десети недел на Долгой, которая жъ дорога бывала на северу и ко Брянску, а тыми разы вжо тая дорога на Долгую залегла; и хотели могилевцы, абы любошанцы стерегли з ними подвод у Могилеве, а любошанцы того имъ поступити не хотели.
Ино мы, тог(о) досмотревшы, и такъ межы ними установили, иж коли который гонецъ от нас там поедеть, тогды вислочане2 мают(ь) тог(о) гонца на своих конех везти от Березыни до Добрилович, а з Добриловичъ мают(ь) вжо любошанцы того гонца на свои кони взяти и провадити его до Могилева, и у Могилеве ма- ют(ь) свою отмену мети. А коли оттол гонец поедет(ь), ино могилевцы далей Добриловичъ такъже не мают(ь) гонца проносити, а ма- ют(ь) тую отмену в них любошанцы в Доб- риловичахъ отменяти и до Березыни нести.
И на то есмо тыл/ людял/ нашыл/ дали сес наи/ лист з нашою печат(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/я(ы) Божого на- рож(енья) 1528, м(еся)ца ноябр(а) 7 дня, индикт 2.
Копоть, писаръ.
321. 	Пану Богушу Боговитиновичу, подскар- белгу, на мыто от прасолон, што з солю ез- Дят(ь) на имем(ь)е его Берестечко на Волыню.
Жикгимонт, Божю.
Старосте луцкому, кн(я)зю Федору Михайловичу Чорторийскому.
Мовил намъ подскарбий зел/ский, маршалокъ нашъ и писар, староста слонил/ский и каменецкий, пан Б(о)гушъ Б(о)говитинович, о томъ, которые прасолы съ солю хожывали гос- тинцол/ на имен(ь)е его //[276] '"Берестечко, тые ему'1 мыто плачывали в месте н(а)шол/, у Луцку, ино, дей, тепер тые прасолы иншыми
новыми дорогами на Горуховъ и на Челем- илтъ тое его имен(ь)е объездчают(ь) и мыта ему платити не хотят(ь), и бил нал/ чолол/, абыхмо ему дозволили на таковых, которые бы прасолы и з солю тыми новыми дорогами тое его мыто берестецкое объездчали, мыто брати у Луцку, водле первого обычая.
Мы на его чолол/бит(ь)е то учинили: казали есмо ему на тых, хто бы тыми новыми дорогами прасол з солю ездил, мыто на них брати в месте н(а)шол/, в Луцку. И, твоя бы м(и)- л(ос)ть, тог(о) не заборонял, нехай он на таковых мыто свое берет(ь), какъ и перед тыл/ биривали.
П(и)сан у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца окт(ябра) 27 дня, индикт 2.
Копоть, писаръ.
322. 	Преору Св(е)тое Троицы з Берестя на част(ь) имеи(ь)я Костомолоцкого.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(о)стю.
Служебникомъ пана вилен(ь)ског(о), старосты городенского, маршалка н(а)шог(о) дворного, пана Юря Миколаевича Радивиловича, Кос- тюи/ку а Яну - Филиповичол/ Костомолоцкимъ.
Вжо непооднокрот(ь) жалует(ь) нал/ преор С(ве)тое Тройцы з Берестя, княз Ян, о тол/, што ж перво сего брат нашъ Александер, которое держалъ отец в(а)шъ4 за его выступъ, который онъ учинилъ, ижъ дву их поранил. И на то его м(и)л(ос)т(ь) лист судовый под привесистою печатю потвердилъ. Потол/, по смерти брата нашог(о), будучи нал/ со всими паны радами нашыми на важномъ сойме городен- скол/, на того ж преора о тую жъ част(ь) Костомолотовъ намъ есте жаловали, мы и в тот час, водле листу и привилья брата н(а)шого Александра, короля, его м(и)л(ос)ти, того преора в тол/ правог(о) знаи/ли и тую часть, о которую вы з нил/ право мели, //[276ѵ] и на тот кляштор ц(ер)кви Божей ему жъ есмо присудили и то листомъ н(а)шил/ навечност(ь) потверъдили, - и тые он листы-привиля брата
Nr. 322
4 Toliau tekstas nutrūksta. Tai pastebėjęs, originalios “knygos” peirašinėtojas dešinėje paraštėje pažymėjo (Далее явно не достаєм текста. Заметив это, переписчик оригинальной “книги" па правом поле сделал примечание) “Омылка в старих книгах”.
27.801
267


н(а)шого перед нами указывалъ и поведил намъ, ижъ вы тыхъ ч(а)совъ его перед нас зазываете и в наклады приводите, где жъ онъ на листы напіы передъ нами стал, а вы сами стати не хотели.
Ино мы, углянувши В ТЬШ ЛИСтЫПрИВИЛЯ Александра, короля, его м(и)л(о)сти, предъся есмо того преора при той части Костомолотов зоставили. И бил нал/ чоломъ преоръ, абыхмо не казали его через то у наклады. приводити и передъ насъ у право поволоками. А прото, кгды ж вжо тому право было и с права тая част(ь) на том костел присужона, и на то они лист и потвержен(ь)я н(а)ши в себе маюм(ь), приказуемъ вамъ, ажъбы есте через то под зарукою нашою, под тримаста копами грошей, и в наклады его не приводили, и дали тому костелу Божьему и преору его в тол/ [упокой] конечно, абы то инак не было, ажъбы онъ нал/ о томъ болшей тог(о) не жаловал.
Писан у Вил(ь)ни, под лем(ы) Бож(его) нарожденья) 1528, м(еся)ца нояд(ра) 10 д(е)н(ь), индикт 2.
Горностай, писаръ.
323. 	Decretum inter nobiles, haeredes de Kłopoty, ac haeredes de Patri occasione demensita- tionis tertiae partis in bonis Kłopoty.
Sigismundus.
Significamus tenore praesentium vniuersis, quibus expedit, quia quomodum actio in iudicio terrestri Drohiciensi inter nobiles Nicolaum, Joannem, Stanislaum, haeredes de Klopoti, actores ex vna et Joannem olim Laurency, Elizabet relic- tarn Stanislai et eius filium Joannem, Nicolaum, Mathiam olim Stanislai, Jeronimum, Seraphin olim Andreae, Georgium olim Stephani, Stephanum, Stanislaum, Simonem, Jacobum olim Petri, Annam relictam Joannis, Stanislaum, Marcum, Michaelem, Zophiam //[277] ^relictam Joannis*1, Joannem, Petrum, Mathiam, Stanislaum, Gregorium, Albertum olim Jacobi, Marcum, Joannem, Marei filium, haeredes de Kłopoty, nec non Nicolaum Patro, Dorotheam relictam Mathiae ac Nicolaum, Sigismundum, Laurentium, Mathiam, Dorotheam relictam Alberti et filium ipsius Albertum, haeredes de Patri, ex altera partibus cittatos occasione demensurationis tertiae partis ipsorum in bonis Klopoti, quae eis merito debuisset integre, vt actores asserunt, demensurari, ex quo
tertiam partem totius seruity terrestris Maiestati regiae eximiens mota ac deinde per appellationem, per partem cittatam factam, ad Maiestatem regiam fuit, est et est deuoluta, provt hoc horum omnium acta terrestria Drohiciensia in se latius obloquuntur. Maiestas itaque nostra regia partibus vtrisque comparentibus exaudita propositione actisque omnibus et responsis ad causam perti- nentibus, praesertim decretum, a quando fuit appellatum, decreuit sententiam iudicij terrestris Drohiciensis esse iuste et legittime latam, quam praesentibus approbamus et ratificamus perpetuis temporibus valituram ex ea ratione, quod nemo tenetur ad commensurationem suorum bonorum cum alterius bonis quibus extenuit praescriptiones terrestres, sed si quis praetendit se, quod sibi ali- quis aliquid de bonis eius violenter possideret, agat cum ipso iure mediante pro violenta possessione. In cuius rei testimonium sigillum nostrum est impraessum.
Datum in Myheicziczy, feria sexta proxima, ante Dominicam Oculi, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo octauo.
Ad mandatum regiae Maiestatis proprium.
324. 	//[277v] Вырокъ п(а)неяМихаяловоя Сень- ковича и ее сынол/ с кн(я)земъ Семенол/ Одияцевичол/ о имея(ь)е и вывод илг за примовою, же суг(ь) правые детя и дедичи именей небожчика Михаяла Сеяковита.
Жикгимонм.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами н(а)шыми, стояли перед нами очивисто, жаловала намъ боярини полоцкая, пани Михайловая Сенковича Ульяна, на дворанина н(а)шог(о), князя Семена Богдановича Одинцевича, о томъ, ижъ он отнял в нее и в детей ее: Григоря а Ивана, именье - отчызну их, на ймя Семеновское. И княз Семен передъ нами поведил, иж она и тые дети ее не толко к тому имен(ь)ю ничого не мают(ь), але што и иншые именья и скарбы, и статки дядка его, небощика Яцка Сенковича, в себе мают(ь), и то нет ведома, которыл/ обычаел/ держать, бо, дей, то неправые дети дядка нашог(о) Яцковы Сенковича. И пани Михайловая передъ нами мовила, иж тот Яг<ко Сенкович по смерти первого мужа ее Михайла, брата своег(о), ее был за себе понял и з нею ся венчалъ и, мешкаючи с нею, двухъ сыновъ прибыли: Григоря
268


а Ивана, и потол/, дем, первый митирополити киевский и всея Руси Иосифъ того доведавъшы ся, ижъ он мене понял не водле закону греческого, и в томъ нас розвел. А што ся доты- чети(ь) тыхъ двухъ сынов нашых, и он в тол/ опыти чынилъ, естили бы Яцко со л/ною ся венчалъ и тые дети в законе прибыл, и дове- давшы ся о томъ достаточне, ижел/ я в законе тые дети с нил/ прибыла, и оставилъ тых детей при чти, ижъ они суть правые законные лоти Яцковы, а къ имен(ь)ях и статикол/ его не ма- ети(ь) нихго близшый быти, толко они, - и на то ей и листи свой судовый далъ. А к тому братаничи того Яцка Сенковича: Яцко Богдановичъ а Ондрей, а Григорей Ивашъковича, который бы мелм бытим близские къ именьял/ и статикал/ Яцковыл/, писали до насъ, прий- муючи тых с(ы)новъ //[278] ’"Яцковых собе за брати(ь)ю"’ и вызнаваючи, иж то властиные а справедливые дети Яцковы, яко жъ мы на он час тоти судъ первого митирополита н(а)шымъ листомъ тыл/ детел/ Яцковымъ навечности(ь) потвердили.
А потол/ княз Семенъ зъ сестрою своею Олюхною Ивашъковъною намъ на нее о тол/ жаловали, ижъбы она к тыл/ имен(ь)ямъ и статком Яцковыл/ близшые были, нижли тые дети ее. Ино з росказан(ь)я н(а)шог(о) смотирелъ их о тол/ нинешний ми/ирополи/и киевский и всея Руси Иосифъ и, водлугъ первого суда и листу судового предъка своего митирополита Иосифа, тыхъ детей такъжо правыхъ знашол и при чти их зоставил, ижъ они сути(ь) правым законные дети, через венецъ ц(е)рковный урожоны, и къ именял/ и статикал/ того Яцка нихго иный близший не естъ, толко они, - и на то ил/ свой листи судовый дал.
И мы, тым оба суды и листы судовые первого и нинешънего ми/ирополитовъ киевъскихъ [выслухавшы], тымъ с(ы)номъ Яцковыл/ н(а)- шыл/ привилемъ и повторе навечности(ь) поти- вердили. И потол/ тые с(ы)ны Яцковы: Григорей а Иванъ, посылали о тол/ до старшого пастира их духовного, къ патириярху ц(а)рего- родскому, и патириярхъ ц(а)регородский Иире- мея, зрозумевшы с тыхъ листовъ судовых митрополитовъ киевскихъ и н(а)шых потиверженей, и подле своего закону гречезского то3 ухвалил и своил/ ЛИСТОМЪ то имъ потивердилъ, ижъ тые с(ы)ны Яцковы: Григорей а Иван, маюти(ь) пра¬
выми дедичми и отичычами къ имен(ь)ямъ и статикол/, и спадкол/ отица своего Яцковыл/ бытим. И на то пани Михайловая Сенковича листы судовые первого и нинешнег(о) митирополитим и н(а)шы потивержен(ь)я, и теж лист потвер- жоный па/ириарха ц(а)регородског(о) Ииръе- меев перед нами покладала, где жъ один з близскихъ тыхъ с(ы)новъ Яцковых, на ймя Андрей Ивашковичъ Сенковича, посполъ з нею очевисто тал/ стоялъ, и устине то перед нами вызнавалъ, ижъ то сути(ь) детим: Григорей а Иван, справедливые с(ы)ны Яцковы, оти венчал- ное жоны, и приймуючы их собе за брати(ь)ю, в чол/ жо княз Семенъ о/изывал ся передъ нами и тых ч(а)сов до того ж патириярха ц(а)- регород//[278ѵ]ского, хотячи о томъ ещо з нею правоватим ся.
А татс, мы с п(а)ны радами нашыми, досмотревшы и бачачи, иж есмо право далм въсил/ подданы»/: духовнымъ и светискил/, какъ рил/с- ког(о) закону, такъ и греческого, а тые духовные, подле своего закону кгды жъ тому конецъ вчинили, и мы то ил/ листы нашыми потверъдили, и патириярхъ то теж, подле своего закону, ухвалил и своимъ листомъ то им потивердил, иж тые с(ы)ны Яцковы: Григорей а Иван, маюти(ь) правыми дедичми и о/ичичами къ имен(ь)ямъ и статикамъ, и спадкол/ о/ица своег(о) Яцковыл/ бытим, и на то пани Михайловая Сенковича листы судовый первого и нине/много митирополита и н(а)ши потивер- жен(ь)я, и тежъ листъ потивержоный патириярха Ц(а)регородского Ииръеремеевъ2 передъ нами покладала, где ж один з близскихъ тыхъ с(ы)- новъ Яцковыхъ, на ймя Андрей Ивашъковичъ Сенковича, посполъ з нею очевисто стоялъ и устине то передъ нами вызнавал, ижъ то сути(ь) дети: Григорей а Иван, справедливые с(ы)ны Яцковы оти венчалное жоны, и приймуючи их собе за братю, в чол/ жо княз Семен отизывал ся. Намъ нелзе таковых судовъ переставлатим, в тол/ есмо тепер тых с(ы)новъ Яцковых: Григоря а Ивана, при чтяхъ и при имен(ь)яхъ, и ста/иках отица ихъ Яцковых зоставили, ижъ они къ тыл/ именьямъ всимъ и статькамъ, и спадкамъ Яцка Сеньковича маютъ правыми и справедливыми дедичми быти и их въжывати они сами и ихъ потомъки на вечные часы, подле судовъ и листовъ судовых митирополитовъ киевъеких и нашыхъ потиверженей, и
27‘
269


подле паягриярха ц(а)регорогоско2, а княз Семея Одинцевин и иншые близские не маютъ вжо через то тое4.
Пани Михайловое и ее с(ы)новъ: Григорю а Ивану, дали сес напгь лист судовый з нашою печаю(ь)ю.
При том были: княз Ян, бисъкупъ вилень- ский, воевода троцкий, гет(ман) навышшый, староста бряславъский и веницкий, князь Ко(н)- стянтин Ивановна Острозский, воевода виленский, канцлер, стар(оста) бел(ь)ский //[279] ьи моз(ырский), пан Олбърахтъ1 Мартиновичъ Кгаінтол/и, пан вилен(ь)ский, маршалокъ двор- ний, стар(оста) гор(о)деньский, лид(ский) и бели^(кий), панъ Юри Мик(олаевич) Радивиловича, маршалокъ зел/ский, воевода ноего- родъский, деръжасца мерец(кий), оін(менский) и довкговский, панъ Янъ Яновин Заберезын- ский, и иные панове рады Великог(о) князства Литовского.
Писан у Вил(ь)ни, подъ ленг(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца ноябр(а) 3 д(е)н(ь), индикт 2.
Копоть, писар.
325. 	Notarij Siekierka cum Saczkone.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Significamus tenore praesentium vniuersis, quibus expedit, harum notitiam habituris, quod dum controuersia et causa inter generosum Joannem Siekierka, notarium Drohiciensem, ab vna et inter nobilem Albertum Saczko partibus ab altera occasione bonorum Momothki et perlucrorum in summa centum marcarum vadij ac triginta cum dimidio altera sexagenis et tribus grossis principa- li et Galky, per ipsum notarium super praefato Saczko in iure et iudicio terrestri Drohiciensi ob- tentorum, orta esset ac ab aliquot annis agitata ac tandem ad nos hue deuoluta, extunc nos auditis hinc inde propositis et responsis vtriusque partis et literis, et actis, in processu eiusdem causae col- lectis et habitis, diligenter per medium certorum consiliariorum nostrorum recensitis licet cognoue- rimus śuprascripta perlucra cum summa principali iuste ac iuridice obtenta fuisse per ipsum Joannem super praefato Saczko, nec ea[m] contra ju- risdicionem infringere possumus, turn eadem bona Momothky vna cum hominibus, vti Boky et Baczky, intelleximus perpetuo ad obeunda castri nostri Drohiciensis seruitia pertinere, nec alios
deinceps restare homines ad suppellenda eiusdem seruitia, ceu id plane accepimus ex magnifico Petro Stanislai de Ciechanowiecz, //[279v] palatino Polocensi et capitaneo Drohiciensi. Ideo eosdem homines cum bonis vniuersis et singulis Momothki tam de manibus Saczkonis quam ipsius notarij et ad castrum nostrum restitui volumus, eadem perlucra absque damno dimitti, quamuis eidem praefati Saczkoni consensum nostrum ad surrepti- tiam eius narracionem super emptionem eorundem bonorum dederamus. Narrauerat eos esse boiaros et nobiles ad nullaque seruitia obligatos nisi ad expeditionem bellicam et id quidem vno equo, cum tamen ad reliqua castri seruitia obli- gantur. Nos quoque in concessione eiusdem consensus saluum ius nostrum ducale in ijsdem hominibus et bonis reseruamus: quia si essent viri nobiles, vti existimauimus, non egerent consensu nostro ad vendendum, sed haberent libertatem vendendi vt caeteri nobiles iure terrestri communi Drohiciensi gaudentes. Idcirco tam Momothki quam Boki et Boczki volumus et habemus vice uersa per nostrum capitaneum mediante iustitia recipi et e conuerso castro nostro, vti ex antiquo fuit, restitui et incorporari provt etiam superioribus diebus miseramus aulicum nostrum nobilem Andraeam Talkowicz conministerialis alias dzieezky, et4 vniuersos praefatos homines nostros de manibus quorumuis occupantium eriperet ac castro nostro in partem capitanei restitueret. Quia vero coram Maiestate nostra orta hie erat contrauersia infamiae, notam praetexens sicque Saczko proposuit contra notarium quod illi aliquot boues fura- tus esset, de quibus hactenus non fuerit iustifica- tus, super quam rem cittationes ipse Saczko de anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo quinto, ante Praesentationis virginis Mariae, aduersus eundem notarium receptas, coram exhibe- bat. Notario ibidem respondente, quod sicut inno- cens esset furti, ita nec de ijsdem cittationibus vnquam sciuisse, quia si ad notitiam eius aliquan- do praeuenissent, illico se expurgasset de crimine
Nr. 324
4 Žodis įrašytas virš eilutės, tačiau sakinys vis dėlto liko neužbaigtas. Tai pastebėjęs, originalios “knygos”perrašinėtojas kairėje paraštėje pažymėjo (Слово don. над строкой, u все же предложение осталось не законченым. Заметив зто, переписчик оригинальной “книги” на левом поле сделал примечание) “Омылка в старих книгахъ”.
Nr. 325
4 Taip rankr, reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) ut
270


furti sibi obiecto, nec tamdiu in ea vacuisset infamia, sed quia ipse Saczko acceptis a tergo et clam ijsdem cittationibus non executus est eas, nec eas in lucern perduxit in supplantacionem bonae famae ipsius notarij, imo vnquam contra //[280] 1_ip- sum notarium1 fecit aliquam propositionem in iudicio terrestri vigore eorundem cittacionum, primo hic exhibet eas ac producit palam contra vim concordiae arbitralis inter ipsum notarium ab vna et eundem Saczko partibus ab altera, per certos arbitros factae. Quam concordiam, sigillis subim- penssis iudicis et subiudicis munitam et ex libro terrestri extractam, idem notarius coram Maiestate nostra produxit, qua lecta et recensita recognouimus, quod eodem anno, videlicet millesimo quingentesimo vigesimo quinto, feria secunda proxima, post festum Sancti Dionisy priusque praefatus Saczko eiusmodi cittationes infamato- rias et clandestinas recepit hie prius coram nobis, manifestans inijt eandem concordiam cum ipso notario sub vadio et paena mille sexagenarum li- thuanicalium nobis per transgressorem soluenda et centum sexagenas parti concordiam tenenti succumbenda ac in primo cittationis termino, vti peremptorio, solui reponenda, pro eo quidem neutra pars alteram debuit infamare ac deinceps verbis inhonestis aut cittationibus infamatorijs im- petere. Quam quidem concordiam ex quo hijsdem cittationibus ipse Saczko fregit et cittationes clam obtentas et in lucem non perductas, nec debito iuris hactenus executas in circumuencionem notarij et bonae famae suae, sed apud se eas obseruauit vsque ad praesentiam nostri. Decreuimus eum inprimis succumbuisse in paenis Maiestati nostrae in mille sexagenarum et parti in centum cognouimus autem et deffiniuimus decernentes, quod ipsi notario Joanni Siekierka verba et cittationes eiusmodi infamatoriae, in lucem ante hac non perduc- tae nec executae, in bona fama nihil nocumenti sint et successoribus suis nunc et in futurum temporibus nocere debent. Quern pronunciamus bonae famae hominem et per eiusmodi circumuencionem Saczkonis non fuisse in vilo commaculatu, tenore praesentium mediante. Harum quibus sigillum nostrum praesentibus est subimpenssum testimonio literarum.
Datum Vilnae, feria quarta, ante festum Prae- sentacionis Gloriosissimae virginis Mariae. Anno Domini millesimo M-о D-о XX-o VIII-o.
Laurentius Miedziliesky, episcopus.
326. 	//[280v] Присужея(ь)е князю Коширъско- му двулг дворищъ з людои у Вылгбязскод/ повете, у Дереяку а у Беризичолг, куплю его у п(а)на Яна Довойновича.
Жикгимон/и.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли передъ нами очивисто, жаловалъ намъ дворанин нашъ, пан Янъ Шемето- вич, на маршалка нашог(о), князя Анъдрея Михаиловича Сонъкгушковича, о тол/, што ж он купилъ именья, близскос/и(ь) его, у пана Яна Яновича Довойновича - два дворища з людми у Деревъку а у Беризичохъ, у Вылбяз- скол/ повете - за сто копъ грошей, за которые ж, дей, дворища близшый он князю Андрею пенязи о/иложити, о чомъ жо билъ нал/ чолол/, абыхмо росказали князю Андрею пенези в него взяти, а тых дворищъ ему ся поступити, подле его близкости. И княз Андрей передъ нами поведил, ижъ пан Ян Довойнович поспол зъ жоною своею Ганною и з де/ими своими тые дворища ему продали навечность первей, нижли иные имен(ь)я свои попродавали, а продаючи мели то за /иретюю час/и(ь), ка/е жо и в листе своил/ купъчомъ то ему выписали, - и на то княз Андрей лис/и их купъчый перед нами вказывалъ. Какъ жо вжо и мы тую куплю его нашымъ листомъ навечнос/и(ь) ему по/ивердили, и тот тежъ лис/и нашъ по/иверженый княз Андрей перед нами покладал.
Мы с п(а)ны радами нашыми, о томъ межы ними досмо/иревшы и бачачи то, кгды жъ пан Ян Довойновичъ тые две дворища свои ему продал, первей, нижли иншые свои имен(ь)я попродавалъ, а продаючи менил то третею час- /и(ь)ю, подле уставы н(а)шое и ухвалы зел/ское, и подле листа вызнан(ь)я пана Янова Довойновича, в томъ есмо князя Андрея правого знашли и тые две дворища у Деревку а у Бе- резичох, у Вылбязскомъ повете, со всимъ ему присудили. Мае/и(ь) он тые две дворища вышейписаные з людми, зел/лями и со всимъ, какъ ся в со//[281]|_бе маю/и(ь) вечно держать'1 и их вжыва/и(ь), подле купли своее и листу куичого пана Яна Довойновича, и н(а)шого по/и- вержен(ь)я г(оспо)д(а)ръског(о).
И на то есмо князю Андрею Михайловичу дали сес нашъ лис/и судовый з нашою печатью.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) на-
271


рож(енья) 1528, м(еся)ца дек(абра) 4 дня, ИНДИК/И 2.
Копо/иь, писаръ.
327. Панея Янушовоя Костевича на половицу гумея в дворолг, которие в заставе мает(ь).
ЖИКГИМОН/И.
Воеводиной подляи/ской, маршалковой н(а)- шой, паней Янушовой Станиславовича Костевича, паней Марине.
Што еси присылала к намъ, чоломъ биючи о тол«, иж есмо казали по дворол/ нашыл/, которые в заставе ты маешь, гумна на нас загамовати, абыхмо зася казали тобе тые гумна къ своей руце держати и их ужыва/ии по тому, какъ и за пана твоего бывало.
Ино тобе самой добре явно ес/и, ижъ мужъ твой, небощик панъ Янушъ, держачи о/и нас тые дворы, немалую суму п(е)нязей выбрал, а однако жъ мы, хотячи тобе в томъ ласку нашу учини/ии, половицу гуменъ в тых дворех нашых: въ-в Ожи, в Переломе и в Радуни, тобе даел/ держать и вжива/и(ь), а другую половицу тых гуменъ, ажбы еси казала захова/ии у целости.
Писан у Вил(ь)ни, [под леты 1528, месяца] дек(абра) 6 ден(ь), индик/и 2.
Копои/6, писар.
328. //[281ѵ] Вырокъ татарину Банку Кеяке- вичу з войтом марковскил/ Куношол/ о выг- ная(ь)е сыноя его з ловоя рыйнылг и о забиг(ь)е одного сына его.
Жикгимон/и.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловал нал/ татарин нашъ Банко Кенкевичъ на войта марковъекого Куноша о томъ, иж онъ, пришодши на реку, где они перед тыл/ рыбу на себе ловивалн, двухъ сыное его збил и з реки выгналъ, и их поимал, и ограбил, “с которого жъ, дей, бою один сынъ мой вмер”. И вой/и перед нами поведил: “Послал мене намес/иникь марковский пана Яновъ [Радивиловича], подча- шог(о), и казалъ их з реки выгна/им, а бити, дей, есми их не бил, а сын, дей, его не с тог(о) бою вмеръ, нижли съ форобы своее, съ черле- ное немоцы”. И Банко мовил: “Ял/, дей, зъ сторонными людми к тобе в дол/ приходил, пытаючи тебе, за што еси сыновъ моих з реки
выгналъ и их билъ, и имал, и ты перед тыми сторонными людми сознал ся, иж еси сыновъ моих бил и имал з росказан(ь)я наместъника”, - и давалъ на то све/иковъ, перед кимъ тотъ вой/и тые слова в дому своел/ ему мовил - двухъ слугъ пу/иных пана Юревых Зеновевича, на ймя: Сапрона а Игната, а Якубова Татаринова ч(о)л(о)века Манара. И вой/и на тых светковъ сла/ии ся не хотелъ. И Банко рекъ: “Ещо, дей, над тые све/ики хочу сал/ з братол/ и з сыномъ своимъ присягу вчинити на тол/, иж он в дому своемъ къ бою и иман(ь)ю с(ы)новъ моихъ знал ся, и с того бою сын мой вмер”. А потол/ вой/и на тые све/ики ся послал. И мы казали тых све/иков перед нами постави/ин. И тые све/ики све/ичыли тымъ обычаемъ, што ж Банко Кенковичъ взял их къ собе стороною: “И мы, дей, пришли з нимъ до того войта и видели есмо, иж в него седя/и(ь) два сыны Кенковича зъбиты а зранены, и Банко Кенке- вин пыталъ: “За што еси сынов моих поймалъ и так збилъ, и змордовалъ”. И он поведилъ: “Ял/ их казал поймати и збити за тую причыну, иж в реце рыбу ловили”, - ино один сын Банковъ с того бою вмер”.
И мы с паны радами нашыми, о тол/ дос- мо/иревши, и, подле сведоства тых светковъ, присудили Банку Кенкевичу на тол/ войте // [282] ’'Кунаши за голову* сына'1 его сто копъ грошей, какъ которому шляхтичу, а за другог(о) сына его ранного дванадъца/и рублевъ грошей безчес/и(ь)я и роки есмо заплате тыл/ пеняземъ положыли - трои по дванадцати недел, то ес/и о/и пя/иницы по Светой Катерине за дванадъца/и недел мае/и(ь) ил/ час/и(ь) тых пенезей заплати/ии, а за другую дванадъца/и недел ма- е/и(ь) ил/ другую час/и(ь) тыхъ п(е)н(я)зей заплати/ии, а за третюю дванадъца/и недель ос- таток тых п(е)нязей мае/и(ь) он Баньку заплатити, подле суда и усказан(ь)я н(а)шог(о)3.
И на то есмо Банку Кенкевичу дали сес нашъ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Вии(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца ноябр(а) 27 д(е)нь, индик/и 2.
Копоть, писар.
329. 	Выроя тивуна вилея(ь)ског(о), пана Шишковъ, с п(а)нол/ подчашымъ, державцою марковскил/, о привлащая(ь)е собе некоторилг
272


яловид, вепрон, баранов, которие люди во- лосгя Марковское и Куреяское даваля через руки его на каплицу Витолтову.
Смотрели есмо того дела с паны радами нашыми, стояли передъ нами очивисто, жаловалъ нал* тивунъ и подконюшый вилен(ь)ский, панъ Шилжо Магрсович, на подчашог(о) нашого), державцу василишского и марковъског(о), пана Яна Миколаевича [Радивиловича], о томъ, пгго ж стареє напгь марковски* Ничипор Сапо- чевич а куренский старецъ Григор Найгумович, а люди наши Марковское и Куренское волости: Семед Данилович а Михайло Василевич, а Андрей Полуевич, а Ланецъ Малыніевичъ, а Васил Ходъкевичъ, а Ивашъко Минкович, а Ходор Малуцевич, а Дми/иръ Хомичъ, Ортемъ Орешкович, Олексей Садыревичъ, Зенко Зи- мордич, Игна/я Оленкович, Иванъ Семенович, здавна дайвали до тивуна вилен(ь)ског(о) по три яловицы а по /яри вепри, а по три бараны, а з дыму по куря/ии, а по деся/ии яецъ в кождый rod. А тивунъ, беручи ow них тые речи, дайвалъ на каплицу Витовтову. И панъ подь- чаший передъ нами поведилъ, ижъ тые яловицы и //[282ѵ] вепри, и бараны, и куры, и яйца с тых людей на нег(о), на державцу, хожывали, и од для того тые речы с тыхъ людей на себе биралъ. И пан Шилжо слал ся в томъ на тых жо старцовъ и людей н(а)інихъ, вышейписаных. Яко жъ тые люди наши перед нами то сознавали, иж они тые яловицы и вепри, и бараны, и куры, и яйца до тивуна вилен(ь)ског(о) даю/я(ь).
И мы, о томъ досмо/ярееши, так сказали, ижъ и тепер тые люди н(а)ши маюяг(ь) до тивуна вилен(ь)ског(о) тые яловицы и веяри, и бараны, а з дыму по куря/ии и по деся/яи яецъ дава/ии, подле давъного обычая, а он то, о/и них беручи, маеть дава/ии на каплицу Витовтову. А п(а)ну подчашому не казали есмо вжо с тых людей тыхъ яловий и вепровъ, и барановъ, и куря/и, и яецъ на себе брати, ани ся у то уступова/ии.
И на то есмо п(а)ну Шилжу, тивуну ви- лен(ь)скому, дали сес нашъ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца дек(абра) 5 д(е)н(ь), индикта 2.
Копо/иь, писаръ.
330. 	Присужея(ь)е Словиковоя и сынол/ ее Словикол/ людея у Вилкеяскол/ повете, мужу ее о г королевое Олены даных
Жикгимон/и.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами нашими, стояли передъ нами очевисто, жаловали намъ тыи люди н(а)ши Вилкейског(о) повета: Якубъ Кибейкович а Матей Провидовичъ, а Будъко Кобейкович з братьею его, на бояриню вилкейскую Словиковую Ивашъковича Овдо/иыо и ее сынов: Федора и его бра/и(ь)ю Словиковичовъ, о тол*, ижъ мужъ ее Словикъ выпросилъ ихъ за тяглых людей, а они су/и(ь) бояре, и хотели в томъ ся выводити бояри н(а)шыми ковен(ь)скими. И Словиковая перед нами поведила, ижъ тых людей мужу ее дала невес/ика Александровая, королевая, ее м(и)- л(о)сть, и великая кн(е)г(и)ня Алена, в тотъ часъ, коли Вилкею держала, и мы тых людей мужу ее н(а)шимъ привилемъ навечнос/и(ь) по/иверъдили, - и на то она листы-данины невес/ики н(а)шое, королевое Алекъсан//[283]- *'дровое и теж привилей'1 напгь передъ нами покладала, в которол* жо привили стои/и(ь), ижъ мужу ее дано у Вилкейскомъ повете пя/и служобъ людей зъ их бра/и(ь)ею и з де/ими. И первей сего тые люди жаловали намъ на Сло- вика, ино з росказанъя н(а)шог(о) смо/ирелъ их в томъ староста берестейский, маршалокъ нашъ, державца вилкейский и остринский, пан Александро Ивановичъ Ходкевича, и тых людей, подле данины невес/ики н(а)шое и нашо- г(о) по/ивержен(ь)я, Словику присудил, и лис/и свой судовый на то ему дал, - и то/и теж лис/и судовый пана Александров они передъ нами вказывали и поведили, ижъ тые люди о/и тыхъ ч(а)совъ, какъ ил* даны, завжды мужу ее и ей, и детел* ее служили аж до сих часов.
А такъ, мы с п(а)ны радами нашыми, о тол* досмотревшы, и видело ся намъ, кгды жъ тые люди так долго, почавшы ow данины не- BecwKH нашое, Словику служыли аж до сих ч(а)сов, а тог(о) были вмолчали и в тол* ся не выводили, присудили есмо тыхъ людей Словиковой и ее детел*, подле данины невес/яки нашое Александровое, королевое, ее м(и)л(ос)- ти, и привиля нашог(о), и подле теж суда и листу судового п(а)на Александра Ходкевича.
И на то есмо Словиковой и ее сыномъ дали сес нашъ hhcw судовый з нашою печа/и(ь)ю.
273


При тол/ были п(а)нове рады Вел(икого) князства Ли/и(овского).
Писанъ у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца дек(абра) 8 д(е)н(ь), индик/и 2.
Копоть, писаръ.
331. 	Воеводе троякому, кн(я)зю Костеятину Острозскоду, на опекая(ь)е се душею митро- полигя Иосифа и добрами митрополими по СМЄ/7ТИ его до тог(о) часу, покул митрополю кому иному огдадуг(ь).
Жикгимон/и.
Князел/ и панол/, воеводал/, и старостал/, и державцамъ, и врядникомъ их в панстве н(а)- шол/ - Великомъ князстве Литовскол/.
Писал и присысылал2 к лал/ архиепископъ ми/ирополи/и киевский и всея Руси Иосифъ о томъ, піто жъ, дей, его м(и)л(ос)ть вжо при старости, и к тому //[283ѵ] частые форобы на собе мае/и(ь), для чого ж небезпечон жывота своего, абы на него смерть не пришла и теж, штобы по смерти его имен(ь)я ц(е)рковные и скарбъ, и статьки его не были розно розпро- шены, просячи нас, абыхмо казалм по смерти его душею его м(и)л(о)сти и имен(ь)и, и скарбы ц(е)рковъными, и ста/ики его, воеводе троякому, ге/иману нашому, старосте браславъскому и веницкому, князю Констянтину Ивановичу Острозскому, печалова/им ся и в моцы, и в обороне своей ме/им.
Ино мы, бачачы на то, кгды ж он при старости ес/и, и форобы частые на нег(о) при- ходя/и(ь), на жоданье его м(и)л(о)сти то вчинили - по смерти его дозволили есмо князю, воеводе, его м(и)л(ос)ти, опекунол/ душы его бы/им и имен(ь)я, и скарбы ц(е)ръковные, и ста/ики его в моцы и в обороне своей ме/им. А так, ес/или бы на его м(и)л(ос)ть смерть прим/ла, приказуемъ вал/, ажъбы есте в ыме- н(ь)я и у дворцы ц(е)рковные, и в скарбы, и ста/ики его, которые у ваших державах и пове- тахъ буду/и(ь), ничил/ ся не въступали и кривдъ, и м/кодъ никоторых ц(е)ркви Б(о)жей в тол/ не делалм и врядникомъ своимъ дела/им не казали конечно, бо мы тые имен(ь)я и скарбы ц(е)ръ- ковные, и ста/ики его по животе его м(и)л(о)сти велели князю, воеводе, его м(и)л(ос)/ии, троцъ- кому, в моцы и в обороне своей держати и в целости заховати до тых ч(а)совъ, поки мы
тую ми/ирополю иншому кому о/идадимъ.
Писанъ у Вил(ь)ни, nod ле/и(ы) 1528, м(е- ся)ца дек(абра) 12 дня, индик/и 2.
Горъностай.
332. 	Causa ducis Glinsky cum Raczkone.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lituaniae.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, quia constituti personaliter hie Vilnae coram Majestate nostri generosi dux Michael Glinsky ac coniunx sua Patronella, haeredes de Czerenowo, exposuerunt, quod hodie videlicet // [284] feria sexta Sanctae Barbarae caderet sibi praefixus terminus per iudicium terrestre Drohiciense ex rei appellationis, per generosum Georgium Rączko, iudicem Bielscensem, ad nos ab eodem iudicio factae, accusantes absentiam et contumaciam eiusdem Raczkonis, in termino iudicialiter praefixo non comparentis, et exhibuerunt bonas literas perlucrorum summae trecentarum sexagenarum grossorum, vnas sub sigillo nostro ad officium capitaneatus nostri Drohiciensis pro administratione iustitiae inter ipsas partes in causa ad nos tunc deuoluta occasione violentae ex- pulsionis et ademptionis molendinorum et emoli- mentorum eorum ac piscatorij, alteras sub sigillo iudicij terrestris, petiueruntque supplicantes ipsum Rączko iudicem in eisdem perlucris iuxta exigentiam termini condemnari atque sententiam eiusmodi debitae exequucioni demandari. Nos itaque visis hisdem literis et diligenter recensitis quamquam inuenimus et cognouimus praedictum iuris et iudicij processum, in eisdem literis des- criptum, rectum atque legittimum esse, vna cum perlucris per comparentes contra praefatum Georgium Rączko in vtroque iudicio tam videlicet castrensi quam terrestri iuridice obtentum, actum, nihil praecipitanter agere volentes expectauimus ipsum Rączko a termino ex appellatione praefixo vltra octo dies et cum tanto tempore non comparuisset et ipse esset appellans, instante parte comparente, literas eiusmodi processus et perlucrorum vti iuste obtentas approbauimus et confirmauimus, approbamusque et confirmamus praesentibus atque ipsum Raczkonem in eisdem perlucris condemnauimus et condemnamus, decernentes eum iuri debere parere sub paenis contends in Statutis ac ob id rei iudicatae satisfacere. Quocirca tamen magnifico Petro Stanislai de Cie-
274


chonowiecz, palatino Polocensi et capitaneo Drohicensi, et in absentia vicecapitaneo mandamus districtius praecipientes, quatenus eiusmodi perlucra iuxta continentiam et tenorem literarum, per suprascriptos ducem Michaelem Glinsky ac eius consortem iuridice tarn in canstrensi quam terrestri iudicijs obtentorum4 , exequarum, in bonis eiusdem Georgy Rączko ipsos coniuges Hlins- ky2 //[284v] et Petronellam intromittendo atque vadijs et alijs modis iuxta consuetudinem iuris tu- endo et manutenendo vsque ad totalem satisfactionem per eundem Raczkonem ipsis impenden- dam, aliter non facturi pro gratia nostra.
Datum Vilnae, sabbato proximo, ante festum Sanctae Luciae, anno Domini M-о D-o XXVIII-o.
Ad mandatum Laurencius, episcopus et prae- positus Vilnensis, subscripsit.
333. 	Causa plebani in Suraz ratione decimae.
Sigismundus, Dei gratia etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, praesentibus et futuris harum notitiam habituris, quod dum iam pridem ab aliquot annis contrauersia et causa inter venerabilem Franciscum de Leopoli, vtriusque iuris doctorem, protonotarium, apostolicum et canonicum Luceo- riensem, et Leopoliensem plebanumque in oppido nostro Szuraz diocesis Luceoriensis, ab vna et famatos proconsulem et consules ac omnes et sin- gulos incolas eiusdem ciuitatis suraszensis, subditos nostros tarn latinae quam graecae fidei, occasione manipularis decimae ibidem in Suraz coram Maiestate nostra vertebatur hactenusque pendebat indecisa; ex tunc comparentibus iudicialiter vtrisque partibus hie in hodierno termino vti pe- remptorio coram nobis et consiliarijs nostris ex propositione nomine ipsius plebani facta intellexi- mus nolle ipsos subditos nostros omnes extradere decimam manipularem de agris cultis, ad cuius extraditionem vigore priuilegij ciuilis, super eosdem agros per diuum olim Alexandrum regem et magnum ducem, fratrem nostrum charissimum, eis concessi, obligaretur, praefatis ciuibus, praesertim grecae fidei, allegantibus, quod ad id minime tenerentur, cum est ad suas ruthenicas eccle- sias solent dare decimas, et cum in longum proce- deret vtrinque altercatio, jussimus //[285] ‘'reponi priuilegium ciuile'1. Quod cum repositum fuisset, vidimus in eo contineri, quando praedicti ciues de
agris et campis, in limitibus ciuitatis consistenti- bus, singuli de parte sua agrorum decimam manipularem omnis grani et frumenti plebano ecclesiae parochialis in Suraz soluere tenentur tam grecae quam latinae fidei nemine excipiendo. Id- circo communicato cum eisdem consiliarijs consilio aequum et iustum decernendum duximus atque decernimus praesentibus, quia praefati ciues et incolae vniuersi de Suraz, cuiuscumque ordinis fidei, sexus et conditionis existant, decimam manipularem de omni grano et frumento ex agris suis ciuilibus deinceps debent quotannis dare, decimare et soluere irrecusanter ipsi plebano et ecclesiae parochiali in Suraz seu de sortibus eorundem agrorum, quos collunt, neminem excipiendo in perpetuum, et quotiens id rebelliter facere voluerint, toties debent per ministerialem nostrum, vulgo dictum dzieezky, seu tenutarij et vicesgerentis Su- razensis sub paenis nostris ad id cogi et compelli. Quem quidem ministerialem darnus praesentalem ipsi plebano eligendi et ad exequendum id opus accipiendi eum, videlicet qui sit magis proficuus et dexterior videbatur. Et propterea adiudicaui- mus et adiudicamus praefato plebano omne fru- mentum quidcunque de ijsdem ciuibus ad literas et mandata nostra et post emanationem earum per ministerialem occasione decimae temporibus lapsis receptum est et dicimus iuste receptum esse nec obinde ad aliquam restitutionem teneri. Verum si equo recepti sunt, volumus eos restitui his- dem subditis nostris per eosdem ministeriales, qui exigebant eiusmodi decimam pro plebano, deeer- nendo ac praenitendo sententiam nostram et. hoc ipsum decretum robur3 debitae firmitatis obtinere, tenore praesentium mediante. Harum quibus sigillum Magni Ducatus nostri Lithuaniae est su- bimpraessum testimonio litterarum.
Datum Vilnae, feria quarta, ante festum Sanctae Barbarae virginis proxima, //[285v] ‘anno Domini'1 M-о D-о XX-o VIII-o, regni vero nostri XX-o secundo.
Sigismundus, rex, propria manu subscripsit.
334. 	Жида берестеяског(о) Дуцковъ листъ на вызволея(ь)е его о г помовы архимаядрита коб- рияског(о) о покрадея(ь)е скарбовъ церковные, якобы о г слугъ его.
Nr. 332
4 	Taip rankr., reikia skaityti (Так в ркп., следует читать} obtentarum
275


Смотрели есмо тог(о) [дела] с п(а)ны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловал намъ архимаядрил/ манастыра С(ве)- того Спаса с Кобриня Иосифъ на жыда берестейского Дудка Михелевича о тол/, ижъбы зъ ег(о) направы слуги его покрали ц(е)рковъ С(ве)того Спаса въ Кобрине и там немалую суму золотых и п(е)н(я)зей, и иных церковныхъ речей его взяли, и доводи// того на него, и ставилъ ку сведоцтву слугу жъ его ж, которым передъ тымъ в него служыл, на глія Иваяка, ижъбы тош слуга и з ыяшыми слугами его тал/ был, и тол/ ц(е)рковный скарбъ и, его побравшы, до нег(о) принесли, и в дому его делили ся. Ино Дуцко к тому ся не зналъ и выводил ся того листомъ, которым om вряду маел/(ь) Гнездеяского, иж некоторых шкодниковъ за тое ж покраденье ц(е)ркви Божее тал/ скарано, тые ни в чомъ его в тол/ зломъ вчинъку не припоминали, и над то просил нас, абыхмо его водле привиля их жыдовъского заховали, - и то»/ привилей свой перед нами вказывал, которого ж мы привиля их сами оглядали. Ино в томъ привили их3 стоил/(ь) выписано: естли бы хрес/яяния жыда нагабал в которомъ злол/ вчияку, тогды оя близшый маеть свою ч(ес)ть присягою своею оборо- нил/(ь), нижли бы мел хто ияший на его ч(ес)ть доводил/м. Яко жъ мы Дудку сказали были, водле привиля их, себе очистити и на тол/ присягнул/и, на што ж былъ онъ при нас и хотелъ присягу вчинити, а потол/ то/я архи- маядрил/ самъ по своей доброй воли, бачачи его в тол/ невияног(о), пришедши перед панов радъ нашыхъ объявилъ то, ижъ его ку присязе вести не хочетъ и om присяги //[286] !'его вызволилъ'1, и присягал/и ему не казалъ, што ж п(а)нове, их м(и)л(о)сіъ, нал/ ол/казали.
Как жо мы зъ их м(и)л(ос)ти, радами нашыми, тому порозумевшы, кгды жъ Дудко выводилъ ся тог(о) злого вчияку, который на нег(о) мовея невияне листомъ om вряду Гнез- деньского, и надъ то хотелъ, водле привиля своег(о) жыдовъского, себе очистити и на тол/ присягнути, а тол/ архимаядрил/ никоторог(о) ияшог(о) на то доводу не мелъ, толко хотелъ того на него доводити слугою жъ его, што жъ есл/ рсч неслушная, абы мелъ слуга на пана своег(о) свел/чыти, а потомъ оя жо сал/ Дудка с тое присяги вызволил, знашли есмо
жыда Дудка въ тол/ правог(о). Не маетъ вжо архимаядрил/ и потолжове его тое шкоды церковное на Дудку искати и на ч(е)сть ему самому и детемъ, и потомъкомъ его не ма- ел/(ь) нихто в томъ примовяти, бо то чти их ничог(о) не шкодил/(ь) и вперод шкодил/и не маеть на вечные часы.
И на то есмо Дудку дали сесь нашъ лист судовый з нашою привесистою печал/(ь)ю.
При томъ были п(а)нове рада: княз Яя, бискупъ вилея(ь)ский, воевода троцкий, гел/- мая навыигшый, староста бряславский и веницкий, княз Конъстяятия Ивановичъ Острозский, воевода вилея(ь)ский, каяцлеръ нашъ, староста бел(ь)ский и мозырский, пая Олбрахл/ Мартинович Кгагяголл/, пая вилея(ь)ский, староста городеяский, маршалокъ нашъ дворный, державца лидский и белицкий, панъ Юрий Миколаевич Радивиловича, маршалокъ земский, воевода новъгородьский, державца ме- рецкий, ошмснский и довъкговъекий, панъ Яя Яновичъ Заберезинский, и иные панове рада Великого князства Литовского.
Писая у Вил(ь)ни, под лел/(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(е)с(я)ца дек(абра) 17 дня, ияди/ся/ 2.
Горностай.
335. 	//[286ѵ] Выро/г п(а)ну Яну Довояновичу з воеводою троркил/, кн(я)зем Костеятинол/ Острозскил/, о именье Сатыеяь.
Жыкгимояя/.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами нашыми, стояли передъ нами очивисто, жаловалъ намъ пакъ Янъ 4'Яновичъ Довойновича'4 на воеводу троцкого, гел/мана нашог(о) навыгяшог(о), старосту бряславског(о) и вениц- кого, 4'князя Коястяягина Ивановича'4 Остроз- ског(о): “Не вел/, дей, которымъ обычаемъ дер- жыл/(ь) именье мое ол/чызное Сатыевъ и приселки того имея(ь)я, а мне ся его поступил/м не хочетъ”. И княз, воевода, поведил перед нами, иж его м(и)л(ос)л/ь тое именье купилъ в нег(о) навечносл/(ь), на што жъ и запис его подъ сведол/емъ и печал/(ь)ми некоторых пановъ радъ и маршалковъ нашых и тутежъ при-
Nr. 335
4‘4 Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чер¬
нилами).
ПЬ


вилей, потивержен(ь)е нашо, на тое имен(ь)е перед нами вказывал, в которол* жо листе его стоити(ь) выписано, иж онъ восполок 4"зъ жоною и З ДЄТИМИ'4 своими и з зятем своил*, панол* Яномъ, тое именье 4'Сатыев с приселки того именья, на ймя: з Дядковичи, з Алибовол* а з двема Перемиловъками'4, а з Жорнов- ки, а з Радовол*, продал его м(и)л(ос)тии навеч- нос/и(ь) 4'за триста копъ и за двадцати копъ'4 грошей, отидаляючи om всих ближныхъ своих. А ес/или бы потол* хотелъ он самъ або жона и дети его, або хто зъ ближных его того именья nod его м(и)л(о)стю, князел* Костянтиномъ, або под его2 м(и)л(о)стю, кн(е)гиню, и детми их м(и)л(о)сти, и потолжи их пойскиватии, тогды напередъ маеть нал*, г(оспо)д(а)рю, заплатити тисячу копъ грошей, а его м(и)л(ос)ти, князю воеводе, и потолжомъ его м(и)л(ос)ти - пятисотъ копъ грошей и шкоды, и накладъ вес, пгго его м(и)л(ос)ти(ь) на тое именье нало- жыти(ь), и, отидавшы тое все, тогды маюти(ь) о тол* имен(ь)и зъ ними мови/и и. И Янъ Довойнович ретс: “Я какъ того имен(ь)я его м(и)- л(о)сти не продавал, так и п(е)н(я)зей тых въ его м(и)л(ос)тии не брал, так тежь //[287] ьи к тому запису1 своему ся не знаю, бол* тогды былъ немоцонъ, возили мене какъ хотели и запис справляли, и печати(ь), в мене отинявшы, къ тому листу прикладали, какъ ся его м(и)- л(о)сти видело”. И княз воевода, его м(и)- л(ос)ть, слал ся до тых пановъ, чые печати в того листа стояти(ь), перед кимъ тое именье в него купил и пенязи ему далъ. И Ян Довойновичъ на них ся слати не хотел.
Ино мы, тому зрозумевшы, кгды жъ паи Ян Довойнович самъ жо тое именье, вьппей- мененое, Сатыевъ князю Констятлину, его м(и)- л(о)сти, навечность продалъ и в листе своил* выписал, иж не маети(ь) он и жона, и лети, и потолжове, и ближные их тог(о) имет*(ь)я nod их м(и)л(ос)/я(ь)ю пойскиватии, а тепер самъ ся къ тому не знаети(ь), а на тых пановъ, которые при томъ были, кгди в него купилъ и пенязи ему далъ, и чии печати в тог(о) листа, слати ся не хотел, знашли есмо в томъ князя воеводу, его м(и)л(ос)ть, правог(о) и тое именье, вышейреченое, Сатыевъ и с приселки то- г(о) имен(ь)я: з Дядъковичи, з Алибовол* а з Двема Перемиловками, а з Жорновъки, а з Радовомъ, князю Констянгину, его м(и)л(ос)ти,
есмо присудили. Маети(ь) его м(и)л(ос)ть, княз воевода, и его2 м(и)л(о)сть, кнегини, и их м(и)- л(ос)іи детии, и потолжове, и близ/сные их м(и)- л(ос)тии тое имет*(ь)е Сатыев со въсил*, как ся въ собе маети(ь), супокойне держати и въжы- вати на вечные часы, водлугъ купли своее и листу купъчого, а паи Ян Довойнович и его пани, и их детии, и потолжове, и близ/сные их вжо через то тог(о) имен(ь)я nod князел* Конс- тянътинол*, его м(и)л(о)стью, кнегинею и детими, и потолжи их м(и)л(о)сти никоторыми при- чынами пойскиватии не маюти(ь).
А на івердость тог(о) и печать н(а)шу казали есмо привеситии къ сему нашому листу.
При томъ были панове рады: княз Ян, бискупъ вилен(ь)ский, княз Миколай, бискупъ жо- мойтиский, паи вилен(ь)ский, староста городенский, маршалокъ нашъ дворный, пан Юрий Миколаевичъ Радивиловича, маршалокъ земский, воевода новгородский, державца мерецкий, ожский5 и довкгов(ский), пан Ян Заберезинский, воевода киевъский, дер(жавца) свис- лоцкий, пан Андрей Якубович Немировича, воевода полоцкий, староста дорогицкий, пан Петр Станиславович [Кимжа], и иные панове рады Великого князства Литовъског(о).
Писан у Вид(ь)ни, под лети(ы) 1528, м(еся)ца дек(абра) 18 дня, индикти 2.
Копотиь, писаръ.
336. 	//[287ѵ] Выроя пану Ирику Олехновичу и жоне его з маршалковою, п(а)нею Яновою Юревича Глебовича, п(а)нею Зофиею, о име- я(ь)я, ея от первог(о) мужа ее записаные, от п(а)на Яна Щита, то ест: Городище, а на Полесю - Нуловиды ота2 Добромышль, и в Новегородку - Пригородокъ и два домы.
Жикгимонти.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли перед нами очивисто, жаловалъ намъ дворанин нам/, пан Ирикъ Олехнович, зъ жоною своею, панею Ядъвигою, на маршал- ковую н(а)шу, панею Яновую Юревича Глебовича, панею Зофию, о тол*, ижь она дер- жыти(ь) имен(ь)я о/ичызные и купленину цтя4 его, маршалъка нашого, пана Яновы Щйтовы,
5 	Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) ОШМЄНСКИЙ
Nr. 336
4 7? у. uošvio (Т.е. тестя).
277


на ймя двор Городище, со всими зел/лями купленими и на Полесьи - Нуловиды и Добро- мышль, и в Новегородъку - Пригородокъ, выслугу, и на месте Новъгородъскол/ - два домы, и к тому - пенязи, серебро, шаты и иные вси рухомые речы. И панъ Ян Юревичъ от панее своее мовил, ижъ жоне его, паней Зофеи, первый мужъ ее, небощик паи Ян Щы/и, записал тое имен(ь)е Городище и с тыми селы и Пригородокъ, и два домы въ Новегородку за третею час/и(ь), и к тому пенязи, сребро и шаты, и иные рухомые речи, а што ся доты- че/и(ь) в тых именьяхъ прикупленины, ои, кромъ тое третєє части, тую всю прикупленину ей о/иписал, - и на то по/сладал перед нами лис/и-запис пана Яна Щытов.
Мы, того запису пана Яна Щытова до коньца выслухавшы, и с паны радами нашыми, тому порозумевшы и бачачи то, иэ/с кожъдому вольно третею час/и(ь) во именьяхъ своих и тежь ста/ики u рухомые pew, кому хотячи, по своел/ жывоте записаиги, а паи Яи Щы/и, водле звычая права, то жоне своей слушне записал, зоставили есмо паию Яновую Глебовича, паию Зофию, при томъ имеи(ь)и Городищи и при тых селех, и при купли, и при рухомых речах, водле запису мужа5 ее, пана Яновъ Щы- товъ, казали есмо въписа/ии слово от слова в сес нашъ листъ:
“Я, Яи Якубович Немировича, маршалок г(оспо)д(а)ря, короля, его м(и)л(о)сти, Жыкги- моита, державца могилевъский, вызнавамъ тымъ-то моил/ записомъ нинешънил/ и потол/ //[288] ]‘будучил/, кому будея^ь)'1 по/иребъ то- г(о) ведати.
Ижъ розважыломъ собе, будучи у доброл/ здорови и поволномъ розуме, ани щыил/ при- пужен(ь)ел/, ани которою намовою, леи ял/ по своей воли, въспомянувши прии/лый час, конецъ жывота моего, а видячи къ собе добрую склонность жоны моей, паней Зофеи, а набо- лей, мешкаючы на службе г(оспо)д(а)рской, на украине, и умыслиломъ то: естли бы некако надо л/ною воля Боэ/сяя стала, ино по моил/ жывоте даю, дарую и записую жоне моей, паней Зофии Станиславовне Михайловича Петь- ковича, въсю третюю час/и(ь) именей моихъ ó/ичызных: двор мой Городишчо со въсими землями куплеными и на Полеси - Нуловиды и Добромыи/ль с куплениною моею, штол/ ку¬
пил в Домойнановичовъ. И теж записую жоне моей милой, паней Зофеи, въ Новегородку - Пригородокъ, выслугу мою, и на месте Новгородскомъ - два домы. И записую жоне моей двесте копъ грошей литовъское монеты и серебро, и вси шаты мои, штол/ мел, зо оксами- ты, соболи шубы и иные шаты. Мае/и(ь) жона моя тые именья мои: Городищо с куплею и Нуловиды, И ДобрОМЫИ/ЛЬ, и с куплениною, Пригородокъ Новъгородский и два домы у месте Новгородскомъ, и сребро, и шаты держати навечъность. Волна жона моя тые имен(ь)я о/идати и прода/ии, и замени/ии, и куды хотя ку своему пожиточному обернути, а детемъ, ани моимъ блиэ/снил/ тог(о) под жоною моею, под панею Зофиею, не пойскивати. А естли детемъ моил/ и моимъ блиэ/сныл/ будетъ ся видети в тых именьях, паней Зофии о/иписаных, третєє части о/ичызны моей въсее, штол/ мел въ брати моее у-в одделе, то мае/и(ь) жона моя, пани Зофия, поровънати. Естли э/с бы ся ведело жоне моей, ижъбы не мела на тых име- н(ь)ях, ей о/иписаных, третєє части о/ичызны моее за свое досы/и(ь), то маю/и(ь) паней Зофеи мое дети албо блиэ/сные мои оправити и въсю третюю частъ ей о/ичызны моей инъшыл/ име- н(ь)емъ дополнити в тыхъ дву частей, што спаде/и(ь) на мои де/ии албо на блиэ/сные мои. А што ся дотыче/и(ь) в тых именьях моихъ, паней Зофеи о/иписаныхъ, прикупленины: у Городищи и Добромыи/ли, того имъ у третею частъ не ставити, мае/иь пани Зофия6, моя жона, тые имен(ь)я и ста/ики, ей о/иписаные, //[288ѵ] держати во-в покои так по тому, как я сам держалъ.
И на то есми дал жоне моей, паней Зофии, сес мой запис з моею печа/и(ь)ю и под све- дол/ел/ явъныл/.
А при тол/ были пане врожоные: княз Федор Ивановна Жеславский, державца оршанский, а панъ Миколай Жабридовский, ро/имис/иръ могилевъский, а боярин рои/ский г(оспо)д(а)ра, короля, его м(и)л(о)сти, пан Василей Хлусович, а наместьник бараньский князя Костянтина Ивановича Ос/ирозског(о), пана вилен(ь)ского,
5 Kairėje paraštėje perrašinėtojo pastaba (Ha левом поле no- метка переписчика) “Так в старих книгах”.
6 Toliau parašyta мает(ъ) ir užbraukta (Далее пап. мае/и(ь) и зачеркнуто).
278


гетмана великог(о), старосты луцког(о) [Станислав Клячъка], а наместникъ пана Ол- брахговъ Мартиновича Кгапгголтовича, воеводы полоцког(о), Щъкловский Федор Дурасович, а боярия могилевъский, панъ Богдая Ормечия.
А на твердость того моего запису просил есми князя Федора, его м(и)л(ос)ти, а пана Миколая Жабридовъског(о), а пана Василя Хлу- совича, и пана Станислава Клячъки, и пана Федора Дурасова, ижбы их м(и)л(ос)ть на мою прозбу то учинили и печати свои приложыля къ сему моему запису.
Писая у Могилеве, лета 1518, [месяца] ию- л(я) 8 дея(ь), ИЯДИКИ2 6".
И била намъ чолол* пани Яновая Глебовича, п(а)ни Зофия, абыхмо вжо, подле тог(о) запису перъвог(о) мужа ее, пана Щытова, тые име- я(ь)я отчызные и выслугу, и куплю, вьппей- писаную, и Пригородокъ, и два домы у месте Новгородъскол*, и рухомые речи потвердили ей нашымъ листол* навечъность.
Ино мы з ласки нашое на ее чолол*би/и(ь)е то въчынили: на то дали ей сесь нашъ лист и тое имея(ь)е Городище со въеил* и с куплеными зел*лями, и на Полеси - Нуловиды и Добро- мыя/ль, теж с куплениною, и Пригородокъ въ Новегородку, и два домы въ месте, и вси рухомые речы потъвержаемъ сил* нашымъ листомъ ве«*но паней Зофеи самой и ее детел*, и на потол* будучыл* щадкомъ их со всимъ с тымъ, какъ пая Янъ Щыт то ей дал и записалъ. Волна она и ее потол*ки тал* прибавити, розъшырити, отдати, продати и къ своему лепъшому и въжытояному обернута, как сама налепей розумеючи.
А на твердость того казали есмо и печат(ь) нашу привесити къ сему нашому листу.
При томъ были п(а)нове рады Великог(о) князства Литовъского.
Писая у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1528, м(еся)ца дек(абра) 13 д(е)я(ь), иядикт 2.
Рука королевъекая.
Копот, писар.
337. 	//[289] Выроя- плебану саражсколгг в Бел(ь)сколг повеге з мещаны саранскими гре- ческого закону о десетину.
Жикгимоят.
Смотрели есмо тог(о) дела с п[а]ны радами
нашыми, стояли передъ нами очивисто, жаловалъ нал* канцлер князя Павлов, бискупа луц- ког(о) и берестейског(о), плебанъ саражский, докътор Фраяцьппко, на мещая нашыхъ сараж- ских хреческог(о) закону о тол*, што ж они не хотели ему десятины давати с пашея своих. И тые мещане перед нами поведили, ижъбы з них, з руси, на тот костелъ десятины николи не бывало. И мы росказали были доктору Фраяцышку на то фунъдат положыти на дея(ь) Светого Мартина. И оя поведилъ, ижъ въ тых мещая нашых саражских есть привиля отца н(а)шог(о), славъное памети Казимира, и брата нашог(о) Александра, королей их м(и)- л(о)сти, въ которых жо привиляхъ выписано, иж они повияни десятину ему давать, и слалъ ся в томъ до тых привилевъ их. И мы казали мещаномъ саражскимъ тые привиля передъ нами положыт(ь). Ино у-в отца нашог(о) привильи стоит(ь), што жъ его м(и)л(ос)ть дал некоторымъ людемъ тал* у Сарожы зел*ли, и воля ил* была выписана, а какъ бы скоро тая воля вышла, и они вжо мели десятину давати, а въ друтол* привиля брата н(а)шог(о) выписано ест, што жъ небощик пая Миколай Миколаєва [Радивиловича], как был у его м(и)л(о)с- ти подчашыл* и Белескъ держалъ, в тот час з росказая(ь)я его м(и)л(о)ста выездил загра- ничиватя зел*ли въеил* мещаномъ къ месту Саражскому, и хто бы кольвекъ в той границы з мещая саражъскихъ пашни свои мелъ, тые въеи какъ рыл*ског(о) закону, такъ и гре- ческог(о) мают(ь) на костелъ Саражский [с] кождог(о) зернята десятину давати. И его м(и)- л(ос)ть, брат напгь, король Алекьсаядръ, подле того ограниченья п(а)на Миколаєва, тые зел*ли мещаномъ саражскил* къ месту потверъдилъ.
А такъ, мы, выслухавшы тыхъ привилевъ отца и брата нашого и с паны радами нашыми, о томъ досмотревшы, //[289ѵ] так сказали, иж тые мещане саражские как рыл*- ског(о) закону, такъ и греческог(о), которые у той границы пашни свои держать, мают(ь) и теперь со въсякого зернети десятину на тот костел даватя, подле тыхъ привилевъ о/ица и брата н(а)шого. А што плебанъ о тую десятину их позывалъ и грабил за тые годы, по которые ему десятины не давали, ино онъ мает(ь) тые грабежи: кони и быдло, и иные речи поот- даватя, нижли што будет(ь) у нихъ жыта по-
279


брал, тог(о) не маеть ил/ ворочати и шкод своих, и накладовъ какъ мещане на плебане, так и плебая на мещанех не мають через то зыскивати.
И на то есмо плебану дали сесь нашъ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писая у Вил(ь)ни, подъ ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1528, м(еся)ца дек(абра) 17 д(е)я(ь), индик/и 2.
При4 перед самыл/ г(оспо)д(а)рел/,.королемъ, пая Матея2 Войтех(овия).
Копоть, писар.
338. 	Literae venerabiii Stanislao Jutrkowski, praeposito Libichouiensi et prouinciali etc., de ecclesiis Bistricensi et in Miedniki datae etc.
Sigismundus, Dei gratia.
Significamus tenore praesentium vniuersis, quorum interest vt in futurum quodlibet interesse poterit, quod cum venerabilis Stanislaus Jutrkowski, praepositus Libichowiensis et prouincialis ordinis fratrum cruciferorum Sanctae Mariae Di- metry, de vrbe et paenitentia beatorum sub regula beati Augustini militancium, in praesentia nostra constitutus questus est, quod ordo ipsius praefatus ob quarundam personarum eiusdem ordinis nefarios excessus praepositus Bistricensis et parochialis in Miedniki in Ducatu nostro Lithuaniae consistens per reuerendum dominum episcopum Vilnensem minus iuste fuisset priuatus, praesertim quod personae ipsi delinquentes pro ipsorum iniquis sceleribus in carceribus pro modo culpae ab eodem domino episcopo detinerentur, indig- numque esset atque iniustum ob aliquorum crimi- num totam vniuersitatem plectere. Ex quibus huiusmodi //[290] rationibus ipse pater prouincialis supplicauit nobis, vt nos tanquam vnicus collator et patronus praefatarum praepositurae et parochialis easdem ecclesias cum ipsarum prouentibus sibi et ordini praefato restitui mandaremus et res- tituendas decerneremus. Cuius quidem patris pro- uincialis supplicationibus permoti volentesque de negotijs veritate sufficienter ipsorum prouentibus sibi et ordini praefato restitui, mandaremus et restituendas decerneremus cognoscere et id, quod pro laude et gloria Dei et pro iustitia esset, decernere, accersito ipso domino episcopo Vilnensi fecimus processum, quem ipsum dominus episcopus in priuatione huiusmodi obseruat a peritis conspi- cere et nobis ab initio a calce ad finem vsque dec-
larare, praesente atque audiente ab eodem patre prouinciali. Cumque intellexissemus et manifestis documentis comprobatum vidissemus fratres eius ordinis in Bistricza et Miedniki olim agentes iam a multis retro annis dissolute, libidinose et in scandalum plurimorum Christi fidelium vixisse, res et clenodia ecclesiae alienasse et caepisse. Neque ad multiplices praefati domini episcopi, cuius iurisditionis ratione curae censurarum erant su- biecti, exhortationes et paternas admonitiones a facinoribus suis et scandalis cessare voluerunt, neque superiores ipsorum illos adeo inordinatos ad meliorem frugem reducere curauerunt, sed ipsi in sensum reprobum dati de malo in penis prolapsi censuras ecclesiae et interdictum in eos ab ipso domino episcopo latas contempserunt, palam et publice missas et alia officia celebrantes et irregu- laritates ac alias iuris paenas proterue et contu- maciter incurrentes et in tantis excessibus per tempus non modicum damnabiliter persistentes et mala malis quotidie aggerando adeo, vt ex tanta peccandi desumpta sibi licentia nihil mali non au- derent, eoque ipsorum vita dessoluta illos dedu- xit, vt cum quidam pater Stanislaus de Gėdina Bok nuncupatus et ecclesiae praefatae parrochia- lis in Miedniki rector cum plena facultate et po- testate prouincialis patris et praelati eorum praefatos fratres visitare instinctu dicti //[290v] domini1 episcopi Vilnensis et ad meliorem vitam et mores eos reducere voluisset, ipsi salutis suae im- memores facta conspiratione in praefatum patrem et praelatum suum manus violentas iniecerunt. Primum varijs ac crudelibus supplicijs affectum linguaque abscissa ipsum tandem impijssime tru- cidarunt et occiderunt. Sed neque his tam detes- tabilibus contenti. Quidam Jacobus de Cracouia, eiusdem ordinis professus et ecclesiae praefatae parrochialis in Miedniki, rector ac praedicti Stanislai, successor, vt parricidio praesbitericidium adderet, quendam Janam, fratrem dicti ordinis et praesbiterum, manu sua crudeliter neci tradidit et interfecit. Quae omnia śuprascripta facinora et alia est plura eorundem fratrum adeo fuisse publica et notaria, vt nec vila tergiuersatione celari possunt neque probatione vila ob eorum notarie- tatem indigerent. Vnde nos expendentes enormi-
Nr. 337
4 Toliau daugtaškis, viršuje neįskaitomas ženklas (Далее мно- готочие, сверху неразборчивый знак).
280


tatem delictorum ab ipsis fratribus perpetratorum, considerantes etiam, quantis periculis subiaceat his temporibus religio Christiana ob insolentiam quarundam personarum ordinis ecclesiae, qui factis et scriptis satagunt inconsubilem domini tuni- cam discerpere, scientes insuper, quantum magnum impunitas incepcium tribuat delinquendo, et dignum atque iustum putantes, vt cum ob singulars virtutes et vitae sanctimoniam viris integritate vitae et morum praeditis loca similia a principibus christianis ad augendum cultum diuinum conce- duntur, quod etiam ea ipsa loca cum illis hij, quibus concessa sunt, in perniciem animae, in scan- dalum christifidelium, in prouocandum in nos iram Dei abutuntur, a tam ingratis et licentiosis hominibus adimantur et separentur, ne tarn vicio- sae et infectae oues vniuersum gregem Domini suo morbo inficiant et contaminent, cum praesertim vltra alios piures excessus ipse prouincialis et sui fratres omnes illos fratres, qui tarn immane parricidium in prouinciali suo perpetrarunt, ad monasteria et ad commercium suum suscepissent et ipsos etiam forte officijs praefecissent, quemadmodum et ipsis hoc obiectum inficiari nequebant, approbatis itaque inprimis sententijs et processu reuerendi domini episcopo Vilnensi, sicut legittime et iuste factis, provt approbamus et confirmamus praesentibus praefato Stanislao, patri prouinciali, et ipsius ordini vniuerso restitucionem ad ec- clesias Bistriciensi et Miedniki, sed ipsas illis perpetuo priuauimus //[291] ’ neque ipsum et'1 suum ordinem eadem sacerdotia repetere et de iure as- sequi posse decreuimus, easdemque ecclesias disposition! nostrae reseruauimus et reseruamus, de ipsis ita disposituri et ordinaturi, quemadmodum fuerit voluntatis nostrae et secundum quod nobis Dominus Deus inspirauerit, intruxerit; declaran- do et decernendo praefatum prouincialem et ipsius fratres ordinis eorum vniuersos nullum ius et proprietatem ad easdem ecclesias in Bistricza et Miedniki habiturum et habituros, sed eosdem ab ipsis ecclesijs et sibi iure et dominio iuste pri- uatos cecidisse declaramus neque illi vllum ius easdem ecclesias repetendi compecijsse et com- petere perpetuo et in aeuum quibus quo addicta- rum ecclesiarum repeticionem silentium perpetuum imponimus.
Harum quibus sigillum nostrum est subappensum testimonio literarum.
Actum in conuentione generali Vilnensi, feria
quarta proxima, post festum Sancti Laurenty, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo octauo, regni vero nostri, anno Domini vigesimo secundo. Praesentibus ibidem: reuerendi in Christo patribus dominis praefato Joanne, Vilnensi, Lau- rencio Miedziliesky, Camenecensi et praeposito Vilnensi, et Nicolao Viezgal, Kyouiensi, ecclesiarum episcopis, necnon magnificis et generosis Alberto Martini Gastoldo, pallatino Vilnensi et Magni Ducatus nostri cancellario, duce Ostrow- sky Constantino, palatino Trocensi et supremo exercituum nostrorum Magni Ducatus capitaneo, Georgio Nicolai Radziwil, castellano Vilnensi et curiae nostrae marschalco ac capitaneo Grodnensi, Joanne Zabrzezinsky, palatino Nouogrod- nensi et supremo Magni Ducatus nostri mar- schalko, capitaneo Mereczensi, Mathia Kłoczko Janowicz, marschalco et tenutario in Wolkowis- ko, atque Joanne Choiensky, archidiacono, et Stanislao Oliesniczky, canonico Cracouiensi, et secretarijs nostris, atque alijs quam plurimis consiliarijs et aulicis, et notarijs nostris, testibus ad praemissa fide dignis.
Datum per manus supradicti domini Alberti Gastoldi, palatini et cancellarij nostri, sincere nobis dilecti.
Sigismundus, rex, subscripsit.
339. 	//[29 lv] Выроя бояри ну тетерияскодг Ми тку Репиничу з боярином мстиславским Яном Иевлевичом о имея(ь)е Радивонояское во УИстиславли.
Жикгимонт.
Смотрели есмо того дела с паны радами нашыми, стояли neped нами очивисто, жаловалъ намъ боярин тетеринский князя Михайловъ Ивановича Мстисласског(о) Митко Репи- нин на боярина мстиславъског(о) Яна Иесле- вича о томъ, ижъ княз Михайло Ивановна Мстиславъский имен(ь)е его отчызное, которое он мел во Мстиславли, Радивоновъское, пгго он om брат(ь)и своее в отделе держалъ, зъ людми отчызными, на ймя: Петрока а Ивана з детми - Даниловичы, а Степановичи - Митка а Гавриля, и их детми, а у Славъновіичох2 село отчызное, которое ему наполы с Кмитою, отдалъ тому Яну Иевълевичу в тоть час, какъ он от него прочъ отъездилъ, а потом тых часовъ 2'княз Михайло'2 зася ему тое имен(ь)е Митково 2'княз Михайло'2 Мъстиславъский
281


первый далъ ему з ласки своее и привилемъ своимъ пол/вердилъ навечносл/(ь) в тот час, коли тот Мил/ко Репинич прочъ от князя Михайла ол/ехалъ а не хотел ему служыти, какъ жо он за листомъ и даниною княжою тое именье наколконадцал/ лея/ во-въ покои держалъ, потож тых ч(а)совъ княз Михайло вжо того году тое именье зася над первый лис/w свой под ниж тому Ми/WKy Репиничу дал и листомъ своимъ пол/вердилъ, - и тые листы они оба князя Михайловы перед нами по/сладали.
Мы тых листовъ его осмотрели, и то с них зрозумели: и кгды то/я Ми/лко Репинич от князя своего проч ол/ехалъ, а тое именье навечность выслужыл и от колка - пятнадцати лот их держалъ, а княз Михайло, первей тое именье ол/давшы Яну, а потомъ спустивъшы намъ то/я замокъ и не маючи его у суполной моцы своей, зас ow/дал тое именье через привилей свой тому Репияичу, у тотъ есмо лисл/ его ни причомъ зоставили и казали его ска- зил/и, а того Яна Иевълевича при данине и листе первомъ князя Ми//[292]’'ха иловомъ зоставили'1 есмо. И тое име//(ь)е Мил/ка Репи- нича во Мстиславъскомъ повете, село Радиво- новъское, которое он въ поделу держалъ от брал/(ь)и зъ людьми его ow/чызными: Петро- комъ а Иваномъ з дел/ми их - Даниловичи, а Степановичи - Мил/кож а Ессюкож, а Гаври- ломъ зъ их дє/wmh, а у Гавъновичох2, село от- чызное Репиничъчов, которое имъ наполы с Къмитою, присудили есмо тому Яну Иевъле- вичу держати, водлугъ данины князя Миха- ловы, а тот Mhwzko Репинич и его потомъки не маюл/(ь) въ тое имея(ь)е Радивоновичи ничимъ уступати ся, а ни того подъ нимъ пойскивал/и.
И на то есмо Яну Иевълевичу дали сес нашъ лист судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писая у Вил(ь)ни, под [леты] 1529, м(еся)ца гея(вара) 17 дня, ияди/с/я 2.
Горностай.
340. 	Боярини жомоягскоя Янушовоя Родевича и зятю ее Петру Шежбелю на опеку детея и именея небожчика брата ее Пашъка, за волею жоны его о г челедя удавленого.
Жикгимоял/.
Била наж чолож боярини зежли Жо-
мойл/ское Янушовая Родевича Гаяна зъ зятеж своиж Петрож Шежбеломъ и въказывали передъ нажи лист судовый пана троцкого, старосты жомойл/ского, пана Станислава Станиславовича [Кгезкгайлы], въ которомъ жо стоил/(ь), ижъ судил его м(и)л(ос)я/ь их зъ невесл/кою их3 Папгьковою Якгнешкою о томъ, што а/с челяд невольная тое Якгнешки, на ймя: Ясвил а Янел, а Юцайть, З'а жояка'3 Акгда, зъ ее волею удавили ее мужа, брата тое Янупгьковое, Пашъка, где ж при томъ был и хлопецъ его Томашъ Хръщоновичъ. И они, доведавшы ся о томъ убийстве, посылали до нее вижа зъ людми сторояными, припаручаючи тых убий- цовъ, абы она ихъ, поймавши, и до казни дала, до права, и опытывали, //[292ѵ] которою бы смертью тол/ мужъ ее змер. И она поведила, ижьбы оя своею смертью умер, а тыхъ убийцовъ къ праву иж поставити не хотела. И они о томъ намъ на нее жаловали. И мы до тое Пашъковое писали под зарукою нашою, под двема тисячми копажи грошей, ажбы она тыхъ злочыяцовъ поймала и у казнь н(а)шу [дала]. И она за листы нашыми перед вижомъ и передъ бояры, людьми добрижи, сторояными сознала, ижъ тые злочыяцы у нее сул/(ь), а обецуючы ся ихъ къ праву поставил/и передъ паномъ старостою жомойл/скимъ. И потож, коли пая староста жомойл/ский на праве ее пытал о тож, штобы къ тожу мовила, и она передъ ее(о) м(и)л(ос)тю поведила, иж тых злочыяцовъ въ себе не маел/(ь), поетекали от нее первей, нижли тая Янушъковая до нее присылала, их припоручаючи. И Янушъковая зъ зятеж своиж слали ся в тож на людей добрых, перед которыми она признала ся, тых убийцовъ въ себе маючы и обецуючи ся их къ праву поставил/и. И она до тыхъ людей слати ся не хотела, и панъ староста пояладалъ ей роки подъ стра- чея(ь)емъ права, на который жъ она поднела ся тых въсихъ злочыяцовъ, вышейписаных, передъ его м(и)л(о)стью поставити. И потомъ она съ тыхъ убийцовъ одно трех поставила, а чел/вертого убийцы Ясвила, кому болілая вина дана, не поставила. И тые три убийцы перед паномъ старостою поведили, ижь они пана своего удушили зъ ее волею, “ка/с жо, дей, она нас въсих по его смерти за то и даровала”. А потомъ тая Якгнешъка и сама передъ паномъ старостою, его м(и)л(ос)л/(ь)ю, то знала, иж
282


мужъ ее OW2 тыхъ злочынцовъ смерть принялъ и рекла им: “Ведъжо, дей, васъ, не звезавъпіы, велела мужа своег(о)...”4
И панъ староста, его м(и)л(ос)ть, бачачы таковые причыны, ижъ она перъвей тых злочынцовъ поймати и въ казнь дати, ани къ праву поставити не хотела, и поведила, ижбы он своею смертю умер, а потом, подвезавши ся сама тых въсих злочынцовъ ку праву поставить), и так въсих, а звлаща напотреб- нейшог(о), не поставила, а которыхъ поставила, тые знали ся, ижь она казала им его давити //[293] 1_а потомъ и сама'1 знала, иж они его удавили. И за таковыми причынами паи староста, его м(и)л(ос)ть, тую Якгнешъку в томъ злочыистве и въ заруце н(а)пюй винную зна- ніолъ и дети, которые она с тымъ Пашком мела, казалъ той Янупіъковой къ собе побрати и именья его, въси скарбы и статки держати и въ целости ховати до лет тых детей. А што ся дотычет(ь) тое(о) злочыиства ее, его м(и)- л(ос)ть, панъ староста, то на нас, г(оспо)д(а)ра, възложылъ, чым бы она и тые злочыицы мели карани быти. А такъ, мы вжо о томъ будемъ ведати, што маемъ с тым чынити. На што жъ и лист свой судовый имъ далъ и устьне тежъ тот судъ свой передъ нами отказалъ. Ино мы того суда и отказу пана старосты, его м(и)- л(о)сти, выслухали. И била нам чоломъ тая Янушъковая зъ зятемъ своимъ, абыхмо им тот судъ потвердили н(а)шим листомъ.
Ино мы на их чоломъбит(ь)е то учынили: на то дали им сес нашъ лист, ижъ мают(ь) они при том суде захованы быти, подле суда и сказанья пана старосты, его м(и)л(о)сти, жо- мойтского.
Писанъ у Вил(ь)ни, под лет(ы) 1529, [месяца] геи(вара) 21 дня, индикт 2.
Копоть, писар.
341. 	Выроя* боярину мстислаяскому Василю Волонницкому з боярином мстиславским Ми- колаем Суходолским о земли.
Жыкгимонт.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловалъ намъ боярин мстиславъский Василей Во- ловъницкий на боярина мстиславъского Миколая Суходолского о том, иж он кривъды и кгвалты великие ему поделалъ: во властныхъ
его землях жыта пожалъ и сеножати покосил, и кошеное сено побрал, и слугъ его побил и тетеричъ поотнималъ, и границы показил, о которую ж землю он с предъкомъ его, Яномъ Гаръмановичом2, и з ним самымъ право мелъ передъ князем Михайломъ Ивановичомъ Мсти- славъскимъ, и в томъ его княз Михайло пра- вог(о) знашол и тую землю ему присудил, подле его первого суда и листовъ судовых, которые онъ с предкомъ его мел, и кгвалтъ ему на том Суходолскомъ усказал, - яко жъ //[293ѵ] тот Василей тыс листы судовые князя Михайловы перед нами покладал, въ которых жо листех его выписано ест, иж предокъ Суходолско- г(о) Янъ Германовичъ2 зъ ездоки: Костюшъком Бабаю а с Енкомъ Володковичом, а зъ Гавъ- рилом Занковичомъ, а с приеждчымъ Де- деркиничом, съ суда князя Михайлова вы- еждчали тое земли межы ними розрубливати, и, розехавъшы тую землю, сам тотъ Янъ Гармановичъ2 своею рукою первый рубеж зарубалъ, и до конца тую границу межы собою въчынили. Какъ жо и самъ княз Михайло устно тые суды свои перед нами отказывалъ, нижли, дей, Суходолский через тыс суды и листы судовые упоромъ своимъ в томъ ему кривды делаеть.
А такъ, мы, о томъ межы ними досмотревъшы, того Василя в том правого знашли и заставили есмо его при той земли и рубежохъ, и зъ жытом, што на той земли сеено, подле суда и листовъ судовых и самос(о) сознан(ь)я князя Михайлова, иж вжо через тые рубежы Суходолский не мает(ь) ему никоторыхъ кривдъ делати ани въ его земли ничим уступовати ся. А што ся дотычеть тос(о) кгвалта и шкод его, ино Суходолский мает(ь) ему тот кгвалт и шкоды его заплатити, подле теж суда и листу судового князя Михайлова Мсти- славского.
И на то есмо тому Василю Воловъницкому дали сес нашъ лист судовый з нашою пе- чат(ь)ю.
Писанъ у Вил(ь)ни, под [леты] 1529, м(е- ся)ца ген(вара) 18 дня, индикт 2.
Копоть, писаръ.
Nr. 340
4 Taip rankr., sakinys neužbaigtas (Так в ркп., предложение
не окончено).
28.801
283


3424. Устава земли Жомойтское на всякие повинности, таи до скарбу г(о)с(по)д(а)рског(о), яку и тивунол/ належачие, и на водности.
Чынимъ явъно симъ нашымъ листомъ.
Ижъ мы, бачачы великое утисненье и объ- тяжяивост(ь) подданы* нашы* от старостъ жомойтски* и от тивунов зел/ли Жомойтское, которую они обътяжливост(ь) имъ чынили многими а тяжъкими роботами, и непомерны- ми подачки, и въезды своими, чынячы собе на ни* поседи, для чого тая земля Жомойт- ская, подъданые наши, велико собе стоскнули и многие некоторыи з местец //[294] ьсвои* прочъ ся розышли'1, и земли многие опустели.
А так, мы, хотячы н(а)шо г(оспо)д(а)ръское м(и)л(о)сердье над тыми поддаными нашыми въчинити, некоторые волости, вылучывъшы, зел/ли Жомойтское, дали есмо от нас держати в моц и въ подаван(ь)е старосте жомойтскому, п(а)ну Станиславу Станиславовичу, водлугъ первого давъног(о) обычая, и яко ся он мает(ь) тал/ справовати и рядити, то есмо у привили нашомъ ему описали, нижли потомъ видело ся намъ къ нашому доброму и пожыточъному зел/скому новую а лепъшую справу в той земли Жомойтской, у дворе* и у волостя* нашы* въчынитм и платы на нас, г(оспо)д(а)ря, и на урядниковъ дворовъ нашыхъ, и тивуновъ волостей жомоитьскихъ уставитм зъ ласкою и с полегъче«(ь)емъ людей нашы*, которые жъ дворы и волости възяли есмо у нашу моцъ и у подаваи(ь)е н(а)шо и потомъковъ нашы*. То естъ тые: напервый дворъ Вилкея, с папгьнями и со въсими людьми, двор Велёна, с папгьнями и со въсими людми, дворъ Скеръштомойны, с памятями и со въсими людми, двор Ясвойни, с папгьнями и со всими людми; волост(ь) Ойракголу, зъ местол/ и з местскими платы, и со въсими людми, волост(ь) Коршово, со въсими людъми, волост(ь) Поюре, со въсими людми, волост(ь) Шовды со въсими людми, волості) Ретово, зъ местол/ и со въсими людъми, волост(ь) Кгоидиикга, со въсими людъми, волость Тверы, со въсими людъми, волость Тел- ши, со въсими людми, волост(ь) Ужвеяги, со въсими людми, волост(ь) Вии/вяне, со въсими людъми, волост(ь) Бержняны, со всими людьми - у которы* дворехъ и волосте* нашы* чинил/ и уставуемъ новую справу и платы нашы и врядничие. И тые волости, вышеймененые,
восполокь и с податкол/ прилучаел/ къ тыл/ дворомъ нашымъ, которые ж ся державъцы дворовъ нашы* и тивуны волостей жомойт- скихъ мають ся радити и справовати не ина- чей, одно водлугъ воли нашое и тое уставы выписаное.
Напервей, вси роботы, которые подданые нашы чинили у дворехъ и у пашъня* небощыку пану старосте и тивуномъ, и иншие доходы ему и тивуномъ, и наместникомъ и* давали и поседи чынили, то людел/ нашыл/ въсе отпу- щаемъ. К тому ото всяких иншых подачокъ: тако пеняжных, яко и инших речей, которые были з стародавъна безъ нашое уставы даваны самому пану старосте и его наместъникомъ, и понаместьникомъ, и приставомъ - людей на- шыхь //[294ѵ] в ты* дворе* и въ тивуньстве* om тое(о) всее(о) вызваляемъ.
Нижли за таковою н(а)шою ласкою и вызволеньемъ ты* людей нашы* от так велики* втисковъ и подачокъ видело ся намъ къ нашому пожытку то въчинити: не опускаючи стародовъное(о) обычая, што ся дотычет(ь) ку- ничног(о) плату, повинни намъ и потол/комъ нашил/ куницы давати - в кождый rod за кож- дую куницу по шестнадцати грошей, а деръ- жавъцамъ и тивунол/, коли будут(ь) выбирати куничные пенязи и инъшие доходы нашы - по три пенязи мают(ь) имъ давать, а за тые вызволеныв роботы и поседы, с которыхъ есмо ихъ вызволили, мают(ь) намъ тые люди нашы, кожъдый зъ нихъ, на кождый годъ om кожъ- дое сохи воловое по полукопю грошей давати, а om коньское сохи по половицы тог(о), тежъ отмоти, которые бирали державцы и тивуны с пустыхъ зел/ль, того вжо тивуны не маютъ на себе брати, то привлащаемъ на нас, абы тыл/ рыхлей тые зел/ли людми осажаны были.
Nr. 342
4 	Keli “Nuostatų” nuorašai paskelbti (Несколько списков “ Уставы" опубликовано) - žr. (см.) Zbiór praw litewskich od roku 1389 do roku 1529. Tudzież rozprawy sejmowe o tychże prawach od roku 1544 do roku 1563. Poznań, 1841. S. 131-136; A3P. T. II. C. 199-203; Daniłowicz I. Skarbiec diplomatów. S. 299-300; РИБ. T. XXX. JIM. Пб. д. Стб. 66-76; Ковенская памятная книга на 1861 г. Ковно, 1861. Приложение. С. 3-8. Rimka А. Lietuvos visuomenės ūkio bruožai ligi Liublino unijos metų t t Teisių fakulteto darbai. Kaunas, 1924. Knyga 1. Priedai. P. 116-121; Rimka A. Lietuvos visuomenės ūkio bruožai ligi Liublino unijos metų. Kaunas, 1925. P. 65-70.
284


Такъжо меды пресные со всих волостей, где были здавъна даваны, и пенязи неводъни- чис - от кождог(о) ч(о)л(о)века давыные2 по два гроши, и ловен(ь)е рыбъ въ нашихъ озерех, и пенязи лненые, и хмели, и канчизны с козломъ, и от месников платы, и пометные, торговые пенязи - тыи вси выписаные и менова- ныи доходы беремъ и привлащаемъ на насъ и на потолжи нашы, а державцы и тивуны нашы въ то во все не маюні(ь) ся ничил/ уступоваиі(ь) ани того къ рукал/ своимъ привлаіцати, нижли то въсе справедливе мае/и(ь) быти выбирано къ нашыл/ рукал/ г(о)с(по)д(а)ръскимъ.
А которые люди нашы у дворех и у волостях не будутъ мети воловых сохъ ани клячъ, одно зел/ли, с которых бы мела служба быніи, тые маюні(ь) нал/ давати с кождое службы въ кождый rod по десяти грошей до леншог(о) ихъ въспоможенья, а кгды сохи будуиі(ь) мети, тогды по тому жъ маюиі(ь) давати, яко и тые люди, што у верху выписаны.
При томъ уставуел/, ижъ кождый ч(о)- л(о)векъ маені(ь) нал/ въ годъ и потолжомъ нашыл/ дава/ии бочку овъса и воз сена, который жъ вси речы уставеные маю/и(ь) выбираны бы/ни на нас на св(я)то Божог(о) нароженья, а державъцы и тивуны по тые поборы не маю/и(ь) по людел/ з дому въ дол/ ездити, нижли на одном м&стну врочыстомъ кождый маеть быніи а заказати, абы то/и план/ нашъ з волости до него был принесенъ с тыл/ //[295] ,_его доходомъ вьти'!санымъ.
Тежъ заховываемъ на нас и на потомъковъ наших стацею: кгды ся колвекъ нал/ приго- ди/и(ь) тал/ до которого двора або до зел/ли Жомой/иское приехати, тогды от кождого ч(о)- л(о)века намъ винни будуиі(ь) дава/ии въси стацею: яко яловицъ, гусей, куров, барановъ, вепровъ, овъса и сена, меду и пива, а тог(о) на инший час не винни будуть даваніи, одно, коли бихмо сами перъсуною своею тал/ приехали.
Тежъ кошен(ь)е сеножатей нашых, в кото- рых-колвекъ дворехъ и тивунствах на нас сена кошывали, то и теперь маеть быніи по тому, иж тые люди наши маюні(ь) тые сеножати косити, которые и перед тымъ кошывали.
А которые люди дякла зъдавна давали на насъ до дворовъ нашыхъ, тые маюні(ь) и тепер дякла давати до дворовъ нашыхъ, водлугъ дав- ног(о) обычая.
Такъжо въсякии суды и вины маюні(ь) быти пописываны, але не выбираны через тивуновъ, одно которые вины осудяні(ь), тые маюні(ь) быти в рейстра въписаны и нал/ объявены, а мы тыи вины кажемъ имъ на насъ вибирати. И с тыхъ винъ маені(ь) на д(е)ръжавецъ и на тивуновъ быніи десятый грошъ, то есні, КОЛИ на часъ5 один рубль, тогды ил/ десяні грошей повинног(о), а через то жадъног(о) обътяже- н(ь)я пеняжного и повинныхъ полтин не мають зъ людей нашых брати. А што первей сего пяні грошей давано понаместьникомъ державъ- цовыл/ и тивуновымъ, а приставомъ - два пенязи, то въсе людел/ тыл/ оніпускаел/.
А деі^кованье та/c маені(ь) быніи: намесні- ницы, коли децький нигде не поедеть, маені(ь) възяніи один грошъ, а естли бы децъкий где ехал, тогды маені(ь) быніи децъкованье водлугъ стародавного обычая - пять грошей, а вышей пяти грошей не маені(ь) нихто болшей брати.
А што ся дотычені(ь) на выхован(ь)е державець и тивунов, тые речи та/c уставуемъ: кож- дому державцы и тивуну оні кождое службы людей нашых маеть дано быти пяні грошей кожьдого году, а з дву служобъ - одна бочка овса або за тую бочку - два грошы, а зъ дву служобъ - одинъ воз сена або за воз сена - грошъ, а по двое куръ або за них - грошъ, а с чотырех служобъ - одна бочка пива, которая жъ вышей не маеиі(ь) быти шацована пенязми, одно - за пяні грошей, въ тотъ обычай, естли бы не дали которые бочки пива, тогъды //[295ѵ] маюні(ь) дати грошей пяні албо мней, яко могутъ упросиніи заплатити, што ся ил/ в томъ лепей видети будені(ь). А с одное службы маені(ь) дати кождый по одному бохону хлеба6 таковому, якобы бохонъ стоялъ за полгроша.
Тежъ, штобы ся справедъливость становили тыл/ болшая моцнейшая и крол/ оніволоки, абы въчынена была не толко самыл/ тивуномъ, але и кождому ч(е)л(о)веку н(а)шому тамошнему яко въ жалобах, та/c и въ кождых речахъ, албо которые бы были не доконаны за отозваньемъ, тогды уставуел/ тымъ листомъ нашымъ, штобы въ годъ чотыри разы суды постолйтые2:
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) пасъ
6 Toliau parašytas skiemuo та ir užbrauktas (Далее нап. слог та и зачеркнут).
28*
285


то ест перъвыи суды - по первой недели, въсту- пивыны въ посяг, а другим суды - въ пяягницу прийдучую по въ Небо Бступлея(ь)и Божемъ, іретии суды - въ тыжъдень по С(вя)тол/ Михай- ле, чеягвертые суды - въ дея(ь) Светое Луцеи; которые суды маюяг(ь) положены и наименованы билги2 черезъ пана старосту въ Крожах, при которых судехъ маеяг(ь) панъ староста самъ седети зъ нашыми тивуны и въси суды, какъ малые, так и великие, и вины нашы на нас маюяг(ь) записываягм. А есягли бы въ тые роки леягние зашла служба наша и зел/ская, а подданые нашы где бы ся рушы/ги на службу нашу, а з зел/ли Жомойягское в тояг час тал/ жо бы ся рушили, яко ж повияни то учынити, а для того на тыс роки права ся зъвести не могли, однако ж, по той службе предся маеяг(ь) пая староста въместо тых рокос два роки зложыти, на которые бы ся ему видели, и тые права справовати и рядияги будеяг(ь) повинея, яко и на тых прошлыхъ роцехъ. А кгды ся роки права почнутъ, мы то уставуемъ: естли бы хто съ шляхъты которое мед дело до тивуна, а тивунъ до шляхтича або тивунъ до тивуна, а, стаешы перед паномъ старостою и тивуны въ праве и речы зъ обу стороя вымовивъшы, а въжо сказанье бы мяло выйти с права, а сторона на- протие стороне, не хотячи права достояти и сказая(ь)я слухати, а до насъ бы ся въ тояг час отъзывал, тогды предся маеяг(ь)3 на такового сказая(ь)е быяги, до нас тог(о) не оягкладаючы. Нижли есягли бы, приступивъшы къ праву, а речей не мовивши, хотелъ хто с тивуновъ або съ шляхты и тиву//[29бР'ны маеяг(ь) быти'1, кромъ посполитых людей нашых, бо люди нашы, которые бы мели вътискъ и кривъды ояг тивуновъ або ояг шляхты, тымъ подданымъ нашил/ кожъдый тивунъ и шляхтич повияны на тые зложеные роки передъ паномъ старостою и тивуны у кождой речы оягповедати, а не маеть ся3 нихто с нихъ оягзываяги до нас, бо кожъдый шляхтич и тивунъ маеяг(ь) на тых роцехъ подъданыл/ нашил/ во въсел/ права достояти. А хто бы людел/ нашимъ прав быти не хотелъ, а с права ся олгзывал, на таковыхъ п(а)ну старосте съ тивуны дозъволяемъ вия- ность сказывати.
Теж с послушеяства пана старостина тых въсих тивуновъ и въсей шляхты зел/ли Жомойягское не выймаел/, але хочемъ, абы во въся-
ких речах, которые залежаяг(ь) ку спомо- жея(ь)ю и ку доброй справе речы посполитое тое-то земли нашое.
Тежъ приказуел/, абы тивунове у подводы людей нашых волосягных и ройтиников на свои поягребы нигде не посылали ани жадныхъ роботъ по домол/ своимъ людми нашыми не робили, бо со въсег(о) того ихъ вызволяемъ.
При тол/ люди н(а)ши жаловали, иж ма- юяг(ь) великие кривды ояг тых, которых есмо тал/ до Жомойти посылали пописываяги и выбирати доходов нашых, для которых послая- цовъ подданые нашы кривъды и наклады великие приймовали для въеханья к нимъ множътва слугъ и коней, и поведаючи, и маючи собе тяжкости так, какъ и ояг чынея(ь)я поседей. Для чого ж, хотячы учынияг(ь) ульжея(ь)е тыл/ людел/ нашыл/, уставуемъ: иж тые доходы нашы через то не маюяг(ь) быти выбираны через ияшыхъ, одно через самыхъ державець и тивуновъ верне а справедливе, крол/ въсякое объ- тяжливосяги людей нашых, который жъ державъцы и тивуны не маюяг(ь) зъ людей нашых ничог(о) болшы брати, одно, водлугъ веръху- писаное уставы н(а)шое.
А естли быхмо которого ч(а)су обачыли, хто бы с тое уставы нашое выступил и людел/ нашыл/ вътиски чынил або не водле тое уставы нашое што з них брал, або умеяшея(ь)е доходовъ наших въчынил, тогды для огледая(ь)я таковог(о) уменыпея(ь)я и для того доведы- вая(ь)я вибиранья доходовъ н(а)шых маемъ послати которого доброг(о) веръного, которьм нал/ будеяг(ь) ся годный //[296ѵ] на то видеяги.
Тежъ тивуновъ не оягдаляемъ ояг их держа- ней, выймуючы за слуигною причиною, за кривъдами подданыхъ нашых. А есягли быхмо которог(о) собе въ тол/ непожыточного дознали, тогды такового того жъ ч(а)су оягдалил/ с уряду и иншому, верънейшому, оягдадил/, кому будетъ наша воля г(о)с(по)д(а)ръская.
А штобы ся нал/ въпередъ видело пожы- точног(о) н(а)шог(о) въ той зел/ли Жомойягской установияги, иле намъ поягреба будетъ, толко маел/ к н(а)шому пожыягку чынияги и уста- новъляти, и прибавляяги и розшыряяги, яко се нал/ налепей видеяг(ь) будеяг(ь).
А тые вси речы и уставы того н(а)шог(о) листу выписаного ма быяг(ь) держана на тояг час такъ до воли н(а)шое г(о)с(по)д(а)ръское,
286


на которое жъ сведол/(ь)е тог(о) листу нашог(о) и печатю(ь) н(а)шу казали есмо приложыя/(ь) къ сему листу.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/я(ы) Бож(его) на- рож(енья) 15287, м(еся)ца ген(вара) 20 д(е)н(ь), индик/я 2.
В томъ листе рука королевъская.
343. 	Выро/г воеводиной троцкоя, п(а)ни Гри- горевоя Станиславовича, с пасынками ее, паны Сопежичи, о выведея(ь)е людея з ыменеД ея ог нилг в делу данылг - с Погоста а з Густата - до Дрисвета.
Жыкгимоя/я.
Смоя/рели есмо того дела с п(а)ны радами нашыми, стояли передъ нами очывисто, жаловала намъ воєводиная Троцкая, п(а)ни Григоре- вая Станиславовича, пани Алжбета, на пасынъ- ковъ своихъ: маршалка нашог(о), державъцу бряславъског(о), пана Павла, и его братью: пана Михайла а пана Федора - Ивановичовъ Сопе- жыча, о томъ, иж они дали ей на ее часть имен(ь)я: Погос/и а Густа/и, с которых жо именей ее выводчии нашы людей немало повы- водили до Дрисвета, а они ей привиля ку обороне дая/(ь) не хотели, въ чомъ же паней воеводиной шкода ся великая стала, бо, дей, панове Сопежычи и въ рейстръ свой тые люди именые написали, а иные люди ее они дворанинол/ нашыл/ Борисол/ о/и нее повыводили до своихъ именей. И паи Павел з бра/ии//[297]- 1_ ею своею передъ-1 нами мовилъ, ижъ они зъ мачохою своею, панею воєводиною, именья делили, и которое именье Погос/я ей ся достало, она к тому просила въ ихъ, абы они ку тому имен(ь)ю придали ей Густая/. И они на прозбу ее то въчынили и тог(о) Густату ей поступили ся, а собе, дей, такьжо напротивку тог(о) делницы побрали и листы делчыми промежъку себе в тол/ ся записали, не пишучы жадъного чоловека именел/, нижли имен(ь)я противъ имен(ь)я. И которые именья мачесе их, паней воеводиной, у делу ся остали, панове Сопежычи на тые имен(ь)я въказывали перед нами привиля нашы, въ которыхъ сто- и/я(ь), ижъ есмо отцу их тые имен(ь)я дали с пущею, и граница тое пущы выписана, и некоторых людей имены тамъ немног(о) выписано, и къ тому, которые бы люди осадил, и мог еще присадити. А въ записных их листех
выписано именьи, а не людми, бо, дей, въ всихъ их именьях мало ояічычовъ, нижли не- бощык панъ Иван Сопега въсе волными а при- хожыми людъми тые имен(ь)я осадил. А которые н(а)ши люди г(о)с(по)д(а)ръские волные от нее выведены, панове Сопежычи мовилн, иж они неповинни того ей оправовать.
А такъ, мы с паны радами нашыми, о тол/ досмотревшы, так сказали, кгды ж у привилях даны именья и пущы, а то су/я(ь) люди волные, а въ записех их описано, ижъ делили ся имен(ь)и, а не людъми имены, в томъ есмо пана Павла зъ бра/я(ь)ею его правыхъ знашли. Нижли што будуть панове Сопежычи за себе тыхъ людей выводили або которые будутъ сами за нихъ позаходили, на то пани воводиная маеяі(ь) собе выводчыл/ в нас дворанина нашого възяти, и тые люди маю/я(ь) к ней зася от них выведены быти.
И на то есмо панол/ Сопежычомъ дали сес нашъ листъ судовый з нашою печа/я(ь)ю.
Писанъ у Вил(ь)ни, под ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца ген(вара) 15 д(е)н(ь), индикя/ 2.
При т(ом) был(и) пано(ве) рада Вел(икого) кн(я)з(ства) Литовског(о).
Копоть, писар.
344. 	//[297ѵ] Выро/г мещанияу вилея(ь)скоду Мартину Субочовичу и жоне его, и Миколаю Чуприну з жоною доктора Францышка Скорины о дол/ в месте Вилен(ь)скол/ и о иные речи.
Жыкгимоня/.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли передъ нами очивисто, жаловал намъ мещанин вилен(ь)ский Мартин Субо- човин от жоны своей Ганны, донки Стани- славовое Дороты, и сын одверного нашог(о) Богдановъ Чуприн Миколай на Малкторету, жону доктора Францышъка, Скоринину, которая передъ тыл/ была за рядцою виленьскил/ Юремъ Одверниномъ, о томъ, што ж она дер- жыть дол/ въ месте Виленьскол/, который ЛЄ- жыяі(ь) на рынку, подле дому Иванова Пле- шивцова и Василева Воропанева, и иншое; име- н(ь)е3, и статъки, которые бы пришли по близкости на того-то Мартина и на его жону Анну по смеръти тещы его Дороты, ма/ики жоны
7 	Taip rankr., turėtų būti (Так в ркп., должно быть) 1529
287


его, и по Зофеи Зеновъевое, сестры рожоной Доротиное, и Богдановой Чуприной, а им того поступити ся не хочетъ. Яко ж, дей, и первей сего, жаловали они о томъ на них передъ правомъ гайныл/ виленъскимъ и отозвали ся в тол/ до насъ, менячы, ижбы им в томъ праве кривъ- да ся деяла, - и покладал перед нами то/и Маріинъ лист без печати, менячи его тастамен- томъ тещы своее Станиславовое Дороіы, который был зламал судол/ своимъ княз Ян, бискупъ виленъский, въ которол/ жо тая Дорота тот вышейписаный дол/ и инъпіое именье, и ста/ики по смеръти своей о/юдала дочце своей, жейе его Аяне, и ему, зятю своему. И доктор Францыпіко от жоны своее мовил и покладалъ передъ нами выписъ с книг права гайного под печа/и(ь)ю места нашого Ви- лея(ь)ского и тежъ другий лист судовый, сказанье князя Яна, бискупа виленьског(о), въ которол/ жо выписе мес/искомъ и въ листе судовомъ князя бискупа, его м(и)л(о)сти, сказано: тот дол/ и иншое именье, и въси рухомые речы держати и въжывати той Маркгорете, жоне доктора Франъцыи/ка, Скорининой, и детел/ ее, а тот Мартин зъ жоною своею Анною и сын Богданов Чупринъ Миколай к тому ничого не маютъ мети.
А такъ, мы с п(а)ны радами //[298] І'нашы- ми, о томъ'1 досмо/иревъшы и выслухавъшы тог(о) выпису с права гайног(о) виленьског(о) и листу судового князя бискупа, его м(и)л(ос)- /ии, и зърозумели есмо, кгды ж вой/и зъ буръ- мис/иры и радьцы, водле права своего Маи/иборского, тую Маръкгорету и ее дети при томъ дому и въсих ста/иках, водле права Маи/иборского, зоставили, и княз, бискупъ, его м(и)- л(о)сть, виленъский, такжо то знашолъ, мы теж тотъ дол/, вышейписаный, и иные речы, и въси статьки, вышейписаные, присудили жоне доктора Фраяцышъка Скорины Маркгорете, держати и въжывати супокойне на вечные часы, подле суда и сказан(ь)я первого места нашого Виленъского и подле тежъ суда и листу судового князя Яна, бискупа виленьског(о). А тому Марътину и его жоне Анне, и тому Миколаю Чуприну, и их потомъкомъ казали есмо в тол/ венное молчан(ь)е мети.
И на то есмо доктору Францышъку и его жоне Малкгорете дали сес напгь лист зъ нашою печа/и(ь)ю.
При тол/ были п(а)нове рада: княз Ян, бискупъ виленъский, княз Миколай, бищупъ2 киевский, воевода троцкий, ге/иман нашъ, староста бряс(лавский) и вениг<(кий), княз Кояс- тяятинъ Иванович Острозский, панъ вилень- ский, стар(оста) гор(оденский), мар(шалок) двор(ный), пан Юри Миколаевич Радивиловича, и иные п(а)нове рады Великог(о) князства Литовъского.
[Писан у Вильни, под леты 1529, месяца генвара]4.
Копоть, писар.
345. 	Вырок межи бояри мстисланскил/я: Жи- кгимоятол/ Андреевичол/ а Таранол/ Гармано- вичод/, о имея(ь)е Михновское Цыбалчича.
Жикгимон/и, Божю м(и)л(о)стю.
Смотрели есмо тог(о) дела, стояли перед нами очивисто, жаловалъ намъ боярин нашъ, на ймя Жыкгимон/и Аядреевич, на боярина мсти- славъского Тарана Гармановича о тол/, “што ж, дей, он деръжы/и(ь) имен(ь)е мое материстое, на ймя Михновъское Цыбалчича, и мне ся, дей, его поступи/ии не хоче/и(ь)”. И то/и Таран4 поведилъ перед нами, ижъ тое именье Михновъское князь Михайло Иванович Мсти- славъский въ тот час, коли Мстиславль держалъ, зъ ласки своей за службу его ему далъ, бо, дей, тогды тотъ обычай был: которые бояре //[298ѵ] князю Михайлу служы/и(ь) не хотели и ехали прочъ о/и него, онъ таковыхъ бояр именья
3 ласки своей, кому хотел, давал, - на што ж и привилей князя Михайловъ перед нами въказывал. Ино мы опытывали о томъ князя Михайла, и княз Михайло передъ нами то знал, што ж коли он деръжалъ Мстиславль, и которые бы бояре отъ нег(о) проч ехали иншыл/ панол/ служы/ии, онъ тую моцъ мелъ таковых имен(ь)я, кому его воля была, подавалъ.
И мы, водле сознан(ь)я устъног(о) передъ нами и листу князя Михайлова, не хотячи старинъ рушати, в тол/ есмо того Тарана наи/ли правог(о) и присудили есмо ему тое именье, вышеймененое, Михновъское. Мае/и(ь) онъ тое
Nr. 344
4 Datuojama, remiantis ankstesne bei vėlesne b. (Датируется na осповапии предыдущего и последующего д.).
Nr. 345
4 Raidė p ištaisyta iš raidės т (Буква p исправ. из буквы t).
288


имен(ь)е держати со въеил* тыл*, ках ся оно въ собе маеть, водле данины и листу князя Михайлова.
Писал у Вил(ь)ни, под лея/(ы) Бож(его) [нароженья] 1529, м(еся)ца ген(вара) 29 дня, ИНДИК/Я 2.
Богупгь, подс(карбий).
346. 	Bbipojr земянол/ волыяскилк Зенку а Ми- ките - Чариковскил/, с п(а)нол/ Якубол/ Моя- товтовичомъ о имея(ь)е Золочавъ.
Жикгимоня/.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли передъ нами очивисто, жаловали намъ земяне волынские: Зенко а Микита - Чариковъские, на старосту кремянег^кого, пана Якуба Михайловича Монтоетовича, о томъ, ижбы ол о/янялъ въ них именье ихъ звечное оя/чызное, на йм(я) Золочав, которое ж именье предки нашы - великий княз Швия/ригайло, предъкомъ ихъ дал, и потомъ отецъ наш Казимир, король, его м(и)л(ос)іъ, то ил* привильемъ своимъ потверъдил, - и покладали передъ нами на тое имел(ь)е лися/-данину предкомъ ихъ великого князя Шви/яригайла и привиле оя/ца н(а)шое(о) Казимира, короля, его м(и)л(о)сяш. И пал Якубъ, староста кремяниг^кий, перед нал/и //[299] ‘‘поведил, иж'1 отег< и брая/(ь)я его, и ол сал* за о/яца нашог(о) Казимира и за бра/яи н(а)шого Алексанъдра, королей и великих князей, их м(и)л(о)сти, и за нашог(о) щас- ног(о) пановал(ь)я того именья въ держаньи были, аж до сих часовъ. А мы со въсими п(а)ны радами и со въсими зел/лями, поддаными нашыми, тое право установили: хто чого за оя/ца и брата нашое(о) въ держал(ь)и и во-в покои был, а въпоминал(ь)я ни от ког(о) о то не мелъ, таковый тое вечне одержываея/(ь). И мы тых земял пытали, если бы предки их або они сами за оя/ца и брата нашого тог(о) въ мол- чал(ь)и не были, а успоминал(ь)я о тол* мели. И они впоминал(ь)я жадног(о) передъ нами не въказывали.
А такъ, мы с п(а)ны радами нашыми, того досмоя/ревшы, кгды жъ тыи Чарыковскии за оя/ца и брата нашог(о) впоминанья жадног(о) о томъ не делали, бачачы есмо на ухвалу зел*- скую, та/c сказали: иж тые Чарыковские ма- юя/(ь) в тол* вечное молчал(ь)е мети, а тое именье Золочавъ присудили есмо п(а)ну4 Якубу.
Тежъ поведилъ перед нами панъ Якубъ, што ж зъдаена ажъ до сих ч(а)совъ в томъ имел(ь)и его мыто на ставу Золочавъскомъ бирывано от телеги соли по сту головажен, а оя/ полъ- телеги - по пятьдесяя/ головажеи, до Луцка идучи, а назад, з Луцка идучы, от накладено- г(о) воза - по грошу, а от порожнего воза - по пенезю. И бил намъ чолол*, абыхмо его пры тол* мыте заставили5.
Ино, гды жъ буде/я(ь) здавна в тол* имеи(ь)и его по тому мыто бирывано, мы тежъ его при тол* мыте заставуел*. Маея/(ь) ои в томъ име- н(ь)и своел* мыто на себе брая/и, подлугь давного обычая. И поя/вержаемъ то сил* нашымъ листол* вечно ему самому и его жоне, и их детел*, и на потомъ будучымъ щадъкомъ ихъ со въсими людми тог(о) имеи(ь)я и з зел*лями: пашными и бортными, и с сеножа/я(ь)ми, з гаи, зъ лесы и дубровами, зъ ловы: зверинными и пташными, и зъ ставы, и зъ млыны и их вымелки, и зъ бобровыми гоны, и со служъ- бами тых людей, и зъ данми: грошовыми и медовыми, и зъ мытомъ, и со въеил* с тыл*, какъ ся тое имен(ь)е здавна въ собе и въ границах ся своих маея/(ь). И воленъ онъ, его потолжи тал* прибавити, розшырия/w и ку своему лепъшому и въжыточному обернута, какъ сами налепей розумеючы.
//[299ѵ]‘‘И на’1 л/веръдос/я(ь) того и печая/(ь) н(а)шу казали есмо привесия/н к сему нашому листу.
Пры тол* были п(а)нове рада найвышшая: княз Ян, бискупъ виленьский, княз Павелъ, бискупъ луцкий и берестейский, княз Миколай, бискупъ жомой/яский, княз Миколай Вежъ- кгаилъ, бискупъ киевъский, воевода троякий, староста бряславъский и веницкий, княз Конс- тянътин Ивановичъ Острозский, воевода ви- лен(ь)ский, канъцлер, староста бел(ь)ский и мозырский, панъ Олбрахть Мартиновичъ Кгаштолтъ, панъ вилен(ь)ский, староста городеньский, маршалокъ дворный, панъ Юрей Миколаевичъ [Радивиловича], маршалокъ зел*- ский, воевода новъгородский, пан Ян Заберезиньский и иные панове рада Великого князства Литовског(о).
Nr. 346
4 Pakartota, pinnas žodis užbrauktas (Повторено, первое слово зачеркнуто).
5 Raidės в irpinnoji и taisytos (Буквы в и первое и правлены).
289


Писаи у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарожденья) 1529, м(е)с(я)ца февъраля 5 д(е)н(ь), индик/и 2.
Копо/иь, писаръ.
347. 	Выро/г Семену Колычеву з держалцою они/пнтеяскил/, панол/ Юрел/ Григоревичомъ, о суму п(е)н(я)зед и о имшие речы.
Жыкгимои/и.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловал нал/ служебник воеводы вилен(ь)ског(о), канцлера нашого, старосты бел(ь)ског(о) и мозырского, пана Олбрахта Мартиновича Кгапгь- толта, Семей Колычовъ на державъцу оникыи- тенског(о), пана Юръя Григоревича [Остика], о тол/, што ж, дей, панъ его, панъ воевода, его м(и)л(о)сть, виленьский, присудил ему на немъ некоторую суму пенязей за то, иж именье свое въ него о/инялъ, пенязей его ему не о/и- давшы, и самого его имал и в ня/и[ст]ве держалъ, и сорок копъ грошей, и ста/ики домовые, и челедь неволную, и стадо свирепъ в него безвинне побралъ, а [о] иншые речы мел ему пан Юрий на служебниковъ своих право да/и(ь) и справедливость вчыни/ии передъ хоружымъ керъновъскимъ Семеномъ Жабою, - и на то он и листъ судовый пана воеводы виленьского передъ нами въказывал, и жаловалъ нал/, ижъ пан Юрий, подле суда пана воєводина, тое сумы п(е)нязей ему заплатити, ста/иковъ и челяди о/идати, ани на служебъ- никовъ своихъ права да/им не хотелъ.
А такъ, мы с п(а)ны радами нашыми, о томъ досмотревшы, и того Колычова заставили въ тол/, водле первого суда и листу судовог(о) пана воеводы вилен(ь)ского //[300] *'и рокъ есмо п(а)нуч Юрю положыли, на. который ма- е/и(ь) он тую суму пенязей и ста/ики, и челяд, и стадо [вернути], и служебъниковъ своих, которые в листе судовомъ выписаны суть, мае/и(ь) ему къ праву поставити, и на них право дати перед двораниномъ нашыл/4 без въсякое о/иволоки. Пак лиж бы онъ и на то/и рокъ, по Грол/ницахъ въ чотырох неделях, тое сумы п(е)- нязей ему заплатити и ста/ику, и челяди о/идати, и на слугъ своих права да/им не хотелъ, тогды вжо мы маел/ казать тог(о) Колычова в ыйменье пана Юръево увяза/и(ь) до тых часовъ, поки онъ тую суму п(е)нязей, ста/ику и челяди,
стада свирепъ поо/идае/и(ь) и на служебниковъ своихъ право ему дас/и(ь), подле тежъ суда и листу судового пана воеводы вилен(ь)ског(о).
И на то есмо Колычову дали сес нашъ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писанъ у Вил(ьни), под [леты] Б(о)ж(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца февраля 6 дня, индик/и 2.
Копо/иь, писаръ.
3484. Выро/г Патеевоя Тишковича Марине з маршалкол/, панол/ Янол/ Стедковичол/, о суму
2-сте5 коя гр(о)ш, первому мужу ее, неболкчилу Богдая(у) Лвови^, видную, и о померу кгрунту.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ость)ю.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловала нал/ земянъка берестейская Патеева Тиім- кевича Марина на маршалка нашого, пана Яна Стецковича, о тол/, игго ж, дей, он перъвому мужу ее, небощыку Богдану Лвовмчу, не доплати// за имен(ь)е, которое въ него о/и(о)шло, двухъсо/и копъ и тридцати кои, и полче/иверты копы грошей, и тежъ померы зел/ли, че/иверъ- тое части, што на него пришло, ему не о/идал, у которой жо суме пенязей и у помере тое зел/ли дал былъ ему держати два имен(ь)я свои, на ймя: Вызково а Хворостянку, со всил/, как ся тые имен(ь)я мелм, и не мел тых именей зъ ег(о) моцы выймова/и(ь) ани ся въ них въсту- пова/и(ь) до тых часовъ, поки бы ему тую суму п(е)нязе[й] заплати// и померу зел/ли своей о/идалъ, - и на то она запис пана Яна Стецковича перед нами покладала. То пак, дей, он, тых пенязей Богдану Лвовичу не заплатившы и померы земли не отъдавшы, въ тые именья свои зася увезал ся. А Богданъ, дей, //[ЗООѵ] Лвовичъ, о/иходечы с тог(о) света, тые п(е)н(я)- зи ей о/иписалъ, а тая, дей, помера зел/ли ма- е/и(ь) прийти детел/ Богдана Лвовича, которых она теперъ у себе до их летъ ховаеть.
Ино мы, тог(о) межы ними досмо/иревшы и бачачы то, иж пан Янъ Стецковичъ сал/ небощыку Богдану Лвовичу тым имен(ь)я свои
Nr. 347
4 Toliau palikta tuščia vieta asmenvardžiui (Далее оставлено чистое место для имени и фамилии).
Nr. 348
4 Žr. 213 b. (См. д. Ns 213).
5 Taip rankr., t.y. du šimtai (Так в ркп., m. e. двести).
290


в том суме п(е)нязей и в помере земли деръ- жати далъ и, тое сумы п(е)н(я)зей и померы зел/ли не оящавшы, у тые имен(ь)я ся увязая, зася есмо казали Патеевой тые его имен(ь)е: Вызково а Хворостенъку, в том суме пенязей и въ помере зел/ли держати до тых часое, поки панъ Ян Стецковин тую двесте кои и тридъцані копъ, и полче/иверты копы грошей заплатить) и померу земли детел/ Богдана Лвовича от~ даст(ь), подле запису своего. И увязати Пате- евую в тым имен(ь)я послали есмо дворанина нашого Ивана Ильищова.
И на то есмо Патеевой дали сесь нам/ лист судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под леяг(ы) Бож(его) нарож(енья) 15286, м(еся)ца июл(я) 21 д(е)н(ь), индикт 2.
Копоть, писаръ.
349. 	Confirmatio terrigenae Drohicensis, nobili Andreae Pathkowski iuris literarum super bona Maleschowa, Okrągłe, Glinna, Kutaski, Male- szewa.
In nomine Domini amen. Ad perpetuam rei memoriam.
Sigismundus, Dei gratia rex.
Significamus tenore praesencium, quibus expedit, vniuersis praesentibus et futuris, harum notitiam habituris, quod constitutus coram Maiestate nostra nobilis Andreas Pathkowsky de Pathkowi- cze, terrigena noster Drohiciensis, exhibuit trinas literarum, vnas ruthenicas super donationem me- ricae, Maleschowa nuncupatae, in papijro, titulo et sigillo domini olim Kazimiri, regis et magni ducis, genitoris nostri charissimi, communicas alte- ras autem bonas in pargamino scriptas, quarum primae, erant obsignatae sigillis judicis et subiudi- cis terrestrium, appensis super emptione eorundem bonorum haereditariorum, vulgo dictorum Maleschowa, et //[301] ^aliorum, ad eadem*1 bona spectantium Maleschowa, videlicet Kutassky, Okrągło et Glina, quorum medietas bonorum empto- rum per mortem sui germani Nicolai Patkowsky ad ipsum Andream deuoluta est et in cuius possessione existit; alteram vero medietatem, in muitas partes diuisam, tenent aliji nobiles Malieszew- szcy atque honorabilis Mathias, parrochus in Pro- stinia; aliae vero hae super granicies eorundem bonorum erant succamerarij Drohiciensis sigillo subappenso obsignatae, quas habens petijt tam
pro se quam pro singulis cohaeredibus, compos- sessoribus eorundem bonorum, confirmari, approbari et ratificari. Quarum quidem primarum literarum, de ruthenico in latinum de verbo ad verbum iussu nostro translatarum, [tenor] est talis.
Kazimirus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiaeque etc., dominus et haeres. Vicesgerenti nostro Drohiciensi Pietraszko Strumulo. Supplicauit nobis Michael Wiszhemiersky pro merica alias Dąbrowa, quae iacet penes granicies Mazowiae, et narrauit nobis, quia nouem fratres haberet, cum quibus vic- tum habere non habet. Si ergo venationibus nostris esset absque damno et etiam nostris tributarijs alijs dannikom, nos ei istam mericam dedimus ac donauimus. Tu itaque equitando ad istam mericam circumaequites earn et limites ab alijs bonis. Et ipse nobis donavit viginti aureos hungaricales. Scriptae in Lukon, decima die mensis martij, in- di[c]tione quartadecima. Tenor secundarum literarum est talis. Termini conuentionis Drohiciensis, celebrati feria secunda proxima, ante Agnetem in praesencia dominorum Bartholomei de Pobikrowy, subiudicis, Joannis Kamiensky, loco judicis, Dirslai Karsky, Martini Kunatj, Virozambsky et caeterorum quamplurimorum fide dignorum, protunc in iudicio residentium, anno salutis Christi millesimo quingentesimo quarto decimo. //pOlvJ^Nobiles Mathias1, Albertus, Thomus, Faelix, Andreas, filij olim Joannis Kobussek de Maleszewa in iudicio palam recognouerunt, quod non compulsi nec coacti totas ipsorum portiones paternas euiternas iuxta inscriptiones patris ipsorum vendiderunt et resig- nauerunt in Maleschewa sitas, provt libri propinquitatis obloquuntur dicti Joannis Kobusek, pro medio altero cento sexagenorum grossorum in me- dijs grossis nobili Nicolao Myklasz olim filio de Pathkowiecze perpetue et in aeuum cum omnibus et singulis vtilitatibus, fructibus, agris, pratis, cam- pis cultis et incultis, boris, mericis, sijluiš, molendi- nis, piscinis, aquis et eorum decursibus et emoli- mentis et generaliter vniuersis prouentibus, quibuscunque nominibus nuncupentur, et vniuersis obtentionibus, quo in posterum per humanam in- dustriam poterint inueniri, provt sibi tenuerunt et habuerunt, provt se ibidem extenditur, in quo soli vigorem habuerunt, nihil pro se ibidem reseruan-
('Arba metai, arba indiktas parašyti klaidingai, greičiausiai metai (Или год, или индикт нап. ошибочно, скореє всего год).
291


tęs. Et Mathias, Albertus, Albertus, Thomas personis suis, et Andreas, aduocatus Drohiciensis, tutor puerorum Faelicis et Andreae, hie idem stans in iure pacem aeuiternam a nobili Stanislao, qui protunc non erant, fideuisserunt nobili Nicolao Pathkowsky, quis non impediretur quoquo negotio in dictis portionibus in Malischewa. Et iam dedimus preconem, nobilem Jóannem Pogorzelsky ad intromittendum nobilem Pathkowsky in dictam emptionem, et pamiathno ius recepit termini communis Drohiciensis, celebrati feria secunda proxima, post dominicam Judica in praesencia dominorum Nicolai Vodinsky, haeredis de Mieczna, iudicis, Bartholomei, subiudicis, haeredis de Pokrywy, Joannis Kamiensky, Martini Virozamsky, camera- riorum, et caeterorum quam plurimorum fide dignorum, protunc in iudicio residentium. Anno salu- tis Christi millesimo quingentesimo quintodecimo. Constitutus personaliter in iudicio nobilis Jacobus Dosch Wiszchemersky non conpulsus nec coactus, sed animo deliberato palam recognouit, qua4 ven- didit et resignauit emptione totam suam portio- nem haereditariam, ipsum concernentem, in vt super, bonis Maleschowa pro octuaginta sexagenis grossorum //[302] ’ in medijs grossis'1 nobili Andreae Pathkowsky cum omnibus et singulis vtilitati- bus, nihil sibi et suis posteris reseruando, cum omni iure, dominio, agris, siluis, borris etc., ita provt solus habuit, obtinuit. Actum in loco differencia- rum, in et super bonis Maleschowa circa parietem angularem et gurgite coamba, dicta Passzieka, di- uidentem bona Maleschowa, Kosszowo, Schochi, feria quarta proxima, post festum Sancti Francisci, in praesentia generosorum ac nobilium Joannis Kamiensky, succamerarii terrae Drohiciensis, assessors nobilium Jacobus Szandzicz ac Zubiono, Joannes Ostrowsky ex parte nobilium Maleszew- skych, Faelix Karsky, Mathias de Biale ex parte nobilium Koszowskie, arbitratores et amicabiles compositores, et certorum quamplurimorum e causa praemissa existentium. Anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo octauo. Joannes, succamerarius terrae Drohiciensis. Significamus tenore praesentium, vniuersis et singulis praesentibus et futuris, harum notitiam habituris vna cum praenominatis superius in actu descriptis. Quia ex consensu et amicabili compositione fecimus perpe- tuas granicies et eas realiter firmauimus inter partes nobilium, honorabilem Mathiam, plebanum in Prostinia, tutorem ecclesiae Sanctae Trinitatis et
Beatae Annae in Prostinia, generosum Andream Pathkowsky, Jacobum Rawa, Stanislaum Lizygaba, Joannem Mądrek, Andream et Jacobum Klisso- wie, Paulum, Stanislaum Goczalkowie cum eorum omnibus particioibus, haeredibus de Maleschowa, ex vna, etiam parte ab altera et inter nobilem Jacobum et filios eius, honorabilem Nicolaum, plebanum in Skybniewo, et Andream, Stanislaum nec non Faelicem, Raphaelem et Petrum Joannem, haeredibus de Koszowo et Gutky, partibus ex altera et pariete ab altero. Primum itaque scopulum de terra ereximus penes fluuium et gurgitem dictam Dąmbe Passieka circa parietem angularem, diuidentem bona Maleschewo, Kosszowo, Zochy, a quo primo scopulo iuimus ad medium noctis, habendo bona haereditaria, dicta Kosszowo, pro parte dextra et bona haereditaria, dicta Maleschowo, pro parte sinistra, eodem gurgite signa granicialia in arboribus ad instar crucis facientes, vsque ad viam stratam, protendentem a Kossowo //[302v] ‘* ad Prastina*1, etiam et ibi ex vtraque parte viae scopulos de terra ereximus; per viam eodem gurgite ad fluuium dictum Bielna Struga, vbi accepit suum initium, rursus vsque peruenimus ad viam protendentem a loco eo ad Kuthasky et ibi Kos- sewsky, Petrum de Lipki, Jacobum Trsczienski ex parte nobilium Malieszewskich, quod praefati nobiles discerunt cum praecone suprascripto a fluuio nuncupato Czarna Struga fluente per hanc Strugam, fluente per hanc sijluam, dum partes praefatae siluae ad partem eius tarn in iure terrestri quam castrensi tenentur stare in primo termino tanquam peremptorio. In cuius rei testimonium sigillum meum est subimpensum.
Actum et datum vt supra. Nos itaque, Sigismundus et magnus dux praefatus, non solum attendentes literas praeinsertas esse iustas et iuridice legittimeque emanatas, ipsas et haereditates in eis contentas ac descriptas ad supplicationem eorundem nobilium et plebani, easdem haereditates iure haereditario possidentium, approbandum confirmandumque duximus ac de certa sciencia et gratia nostra approbamus, ratificamus et confirmamus, praesentibus decernentes eas robur in omnibus articulis, punctis, clausulis et conditionibus totoque earum tenore robur debitae firmitatis
Nr. 349
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) quod
292


obtinere. Eademque bona iure haereditario et terrestri more aliorum bonorum terrestrium teneri, haberi vtifrui et possideri per ipsos possessores tenore praesentium mediante in perpetuum harum testimonio literarum, quibus sigillum Magni Ducatus nostri Lithuaniae est subappensum.
Actum Vilnae, feria quarta in crastino Purificationis Gloriosissimae virginis Mariae, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo nono, regni vero nostri, anno vigesimo tertio. Praesentibus ibidem: reuerendis in Christo patribus, dominis Joanne ex ducibus Lithuaniae, Vilnensi, Nicolao Radziuil, Miednicensi et Nicolao Viezgal, Kyouiensis, ecclesiarum episcopis, nec non magnificis, generosis et nobilibus Alberto Martini Gastold, palatino Vilnensi et Magni Ducatus nostri Lithuaniae cancellario, Bielsczensi et Moziriensi capitaneo, //[303] 1_duce Ostrowsky1 Constantino, palatino Trocensi et supremo exercituum nostrorum Magni Ducatus Lithuaniae capitaneo, Georgio Nicolao Radziuil, castellano Vilnensi et curiae nostrae marschalko et capitaneo Grodnensi, Stanislao Stanislai, castelano Trocensi et capitaneo Samogitiae generali, Joanne Zabrzezinsky, palatino Nouogrodnensi et supremo nostro marschalko capitaneoque Merecensi, Petro Stanislai de Cie- chonowiecz, palatino Polocensi et capitaneo Drohiciensi, Andrea Niemirowicz, palatino Kyowiensi et tenutario Swiszloczensi, Mathia Alberti Och- misztrowicz, marschalko nostro et tenutario in Wolkowisko, Vasilo Kopec, marschalko, Stanislao Skop, tenutario in Skierstomony, Juano Gronos- taiewicz2, tenutario in Dorschuniszki, secretaries nostris atque alijs quam plurimis consiliarijs offi- cialibusque et aulicis nostris, testibus ad praemissa fide dignis.
Datum per manus scripti domini Alberti Gastoldi, palatini et cancellarij nostri, sincere nobis dilecti.
350. 	Выролгжидол/ городеяскимъ Хорошеякимъ с паны Ия(ь)иничи, старостичи берестея- скилгя, о долгъ отца их
Жыкгимон/и.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, поведил нал/ старости*/ берестейский, пан Станиславъ Юревичъ Ил(ь)инича, што жъ отецъ ихъ, небощыкъ пан Юрий, зосталъ виненъ жыдомъ городенъскимъ: Хацку Исаковичу зъ брат(ь)ею
его Хорошенкимъ, некоторую суму п(е)нязей, и он свою част(ь) того долгу, што на него прийдет(ь), имъ заплатил, “а брані, дей, мой, пан Щастный, свою част(ь) такжо хочет(ь) имъ заплатит(ь)”. Нижли што ся дотычеть тре- тего брата их, пана Яна, што на нег(о) част(ь) тог(о) долъгу прийдеіъ, //[ЗОЗѵ] о томъ они ведати не хотели. И Хацко з брат(ь)ею своею покладали передъ нами запис пана Станиславовъ и пана Щастног(о), въ которол/ жо пишете), иж они, кромъ брата своего, пана Яна, зостали ему винни полсемиста копъ и полсемьнадцат копы грошей, а триста бочокъ жыта отцовъского долгу. А на свою, дей, часні(ь) панъ Станислав за тот долгъ далъ ил/ полтретяста копъ грошей, а на нел/ ещо остало осмъдесят копъ и три копы, и пятнадцать гр(о)ш3, и полътораста бочек жыта, а за пана Щастног(о) част(ь) тог(о) долъгу у трехсот и у трех копахъ, и у пятнадцати грошей, а у полътораста бочок жыта. Мы дали ил/ увязанье в ыменье его Зелву.
А такъ, мы, тог(о) межы нил/и досмотревшы, и с права п(а)ну Станиславу росказали достол тых пенязей, што на его част(ь) приходит(ь), тыл/ жыдол/ нашымъ заплатити и тую полтораста бочок жыта отдати на рокъ. Яко жъ пан Станиславъ обецал ся ил/ передъ нами очивисто тую осмъдесят кон и три копы, и петнадцать грошей заплатити, и полтораста бочокъ жыта отдати на день С(ве)тог(о) Юръя прии/лого Вешнег(о). А ес/или бы он на тотъ рок тых п(е)н(я)зей и жыта имъ не отдал, и мы князю Семену Богдановичу Одинцевича очивисто росказали - в ыменье пана Станиславово ихъ увязат(ь) до тых ч(а)совъ, поки он тые пенязи и жыто свою часть, подле запису своего, сполна ил/ заплатить. А што ся дотычеть части пана Щасног(о) долгу, в которой казали есмо их у его именье Зелву увязати, ино мы и тепер при томъ зоставили. Мают(ь) они тое его именье держати до тых часовъ, поки панъ Щасный свою част(ь) тог(о) долгу имъ заплатит(ь), подле тежъ того запису их. А не отдавшы ил/ тое, вы- шейписаное, сумы пенязей и жыта, не маеть пан Щастный в тое именье свое ничыл/ ся уступовати.
И на то есмо тыл/ жыдол/ дали сес нашъ лист судовый з нашою печат(ь)ю.
293


Писая у Вил(ь)ни, под ле/я(ы) Бож(его) нарожденья) 1529, м(еся)ца фев(раля) 14 д(е)я(ь), иядихяг 2.
При т(ом) бил(и)2: воев(ода) вил(еньский), кая(цлер), стар(оста) бел(ьский) и моз(ырский), пая Олб(рахяі) Мар(тинович) Кгаш(толяг), п(а)я вил(еньский), стар(оста) гор(одеяский), мар- (шалох) двор(ный), пая Юри Микол(аевич) Ра- д(ивиловича), воев(ода) пол(оіреий), стар(оста) д(о)р(огиг<кий), пая Пея/(р) Ста[ниславович] [Кишка], мар(шалох) двор(ный), [державца] вол(ковыйский), пая Мая/(ей) Вой(техович) [Яновича].
Копоть, писар.
351. 	//[304] Пану Юрю Зеновевичу на держа- я(ь)е имея(ь)я братанича его Глубокою до выбрая(ь)я сумы п(е)н(я)зея, за долгъ брата его Михелю Езофовичу заплачоное.
Жыкгимоя/и, Божю.
Бил нал* чолол/ пая Юрий Юревичъ Зеновевича и поведил перед нами, иж братъ его, небощик панъ Миколай Юревичъ Зеновевича, осталъ был винея мьпинику нашому Михелю Езофовичу сто и тридцать копъ грошей и вмер, ему того3 не заплатившы, а сынъ его мал ся зостал, то пак по смерти пана Миколаевой Михел Езофовичъ нам о тол/ жаловал и запис пана Миколаевъ на тую сто и тридцать кои грошей перед нами покладал, подля которого жъ запису его росказали есмо Михеля за тые п(е)н(я)зи увязати в ыйменье пана Микола- ево, в Глубо[ко]е. И панъ Юрий за тог(о) сына пана Миколаєва, за братанича своего, тую суму - сто и тридцать копъ грошей, што в записе пана Миколаевол/ стои/и(ь), Михелю, а к тому теж дворанину нашому Григорю Богдановичу Мстиславцу децковая(ь)я - тринадцати кои - заплатити(ь). И бил намъ чолол/ пая Юрий, абыхмо дозволили ему тое именье пана Мико- лаево ку своимъ рукал/ деръжать до тых часовъ, поки бы оя тые пенязи свои - сто и сорокъ копъ грошей, и три копы грошы - с тое(о) имея(ь)я выбрал.
Ино коля оя тую суму п(е)н(я)зей за братанича своее(о) заплатил, мы на его чолол/- би/и(ь)е то въчынили - тое именье братанича его Глубокое дозволили есмо ему держати, въжывати до тых ч(а)совъ, поки онъ тые пенези свои - 140 коя3 и 3 копы грошей - с
тог(о) именья выберети(ь), а выбравшы тые свои пенязи, потол/ оя же тое имея(ь)е на того братанича своего держати [маеть], платы вси на него збиралъ аж до его лет. А до летъ того братанича своег(о) маеяг(ь) его въ своей опеце меяг(ь).
И на то есмо п(а)ну Юрю дали сес нашъ лист з нашою печая/(ь)ю.
Писая у Вил(ь)ни, под леяі(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца фев(раля) 11 [день], индикт 2.
Копояіь, писаръ.
352. 	//[304ѵ] Выроя* земенину волыяскол/у Але- ксаядру Опарипескому с кн(я)земъ Петромъ Михаяловичом о имея(ь)я: Дернъ а Водерады, а Вовховицко, и Мощаницу.
Жыкгимоялі, Божю м(и)л(о)сяг(ь)ю.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли передъ нами очивисто, жаловалъ намъ земения волыяский Алекъсанъдро Опарипеский на городничог(о) троцкого, князя Пеяіра Михайловича, о тол/, ижъбы оя держыіъ под собою имея(ь)я, на ймя: Дернъ и Водерады, а Вовъховицко, а Мощани2, жоны его, неяі ведома которыл/ обычаемъ. И княз Пеяіръ поведилъ передъ нами, ижъ сестри его рожоные: Шудовая Катерина, Яновая Котовича Белухна, записаля ему в тых имея(ь)яхъ, вышейписаных, две части материзны своее, што мело на нихъ прийти, и записы свои на то ему подовали, и мы, водля записовъ тыхъ его сестръ, в тых имея(ь)яхъ тые две части князю Петру потвердили нашыл/ привилемъ навечность, - и на то оя записы сестръ своихъ и пояіверженье нашо перед нами указывалъ. Ино в тых записехъ выписано, што ж сестри его в тых имея(ь)яхъ: в Дерну а у Водеродехъ, а у Вовховицку, а в Мощаницы2, записаля ему свои две части перъ- вей, нижли мы с п(а)ны радами нашыми и со въсими землями, под[да]ними н(а)шими Вели- ког(о) князъства Литовског(о) установили, иж не маея/(ь) нихго, крол/ третєє части, от блискихъ своих записовати.
А тах, мы бачачы то, кгды ж тые две части ему записаны первей уставы нашое, и то есмо ему привилемъ нашил/ потвердили. Нал/ тог(о) вжо нелзе было узрушывати. У тол/ есмо князя Петра правою знашли и при тых двухъ частех именей: у Дерне а въ Водерадехъ, а у [Во]въ-
294


ховицку, а у Мощаницы2, его зоставили, подле записовъ тых сес/иръ его и привиля нашог(о). И вжо через то тот Александер маеть в тол/ вечное молчая(ь)е мети. И потвержаемъ то симъ нашыж листож вечне самому князю Петру и его жоне, и их детеж, и на потож будучимъ их щадкож со въсими людми, которые на тыхъ частехъ, и ихъ службами, и въходы, и со въсими земляжм: //[305] '"пашъными и бортными*1, и зъ сеножат(ь)ми, и з гаи, и лесы, и дубровами, и боры, и з ловы: зверинъными и пташ- ными, и со озеры, и з реками, и з речками, и зъ ставы, и ставищи, и з млыны и их вымелки, и з бобровыми гоны, и з даями: грошовыми и медовыми, и бобровыми, и куничъными, и зъ цыяшы, и с пашнями дворными, и з дяклы: оржаными и овсяными, и со всими платы иными и доходы, и пожытки, и со въсиж с тыж, ках ся тые две части в тыхъ именьяхъ, вышейписаных, здавна сами въ собе и въ границахъ своих маютъ. И воленъ князь Пе/иръ и его потожки таж прибавит(ь) и розшырити, и къ своему лепъшому и вжыточному обернути, ках сами налепей розумеючи.
А на твердость того и печат(ь) нашу казали есмо привесити к сему нашому листу.
А при тож были: княз Яя, бискупъ виленьский, воевода троцкий, гетманъ нашъ навыиг шый, староста браславский и веницкий, князь Конъстяятия Ивановичъ Острозский, воевода виленьский, канцлер нашъ, староста бел(ь)ский и мозырский, панъ Олбрахть Мартиновичъ Кгаштолт, панъ вилея(ь)ский, староста городеяский, маршалох нашъ дворный, пая Юрий Миколаевич Радивиловича, панъ троцкий, староста жомойтский, пая Станиславъ Станиславович Яновича [Кгезкгайла], маршалох зеж- ский, воевода новъгородский, державъца мерецкий и оіяменский, пая Янъ Заберезияский, и иные панове рада.
[Писая] у Вил(ь)ни, под леты 1529, [месяца] фев(раля) 13 [день], иядикт 2.
Копоть, писар.
353. 	Выролг боярину Тродкого noeerjr Богушу Алелуевичу с тещою его, бояринею полодкою Ивановою Зеновьевича, о посагъ и выправу жоны его.
Жыкгимоят.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жало¬
вал наж бояринъ Трофсого повета Богушъ Але- луевичъ на тещу свою, боярыню полоцкую Ивановую Зеновевича Настасю, и на шуръю свою: Глеба а Федка, а Богдана - Ивановичовъ, о тож, што жъ она не хочетъ ему выправы слупгьное дати по ег(о) жене и по своей дочце Уляне по тому, какъ за старшою сестрою ее выправу дала. И шуря его: Глебъ а Федко, om матки своей //[305ѵ] и сами от себе передъ нами мовили, ижъ матка их первей дочце своей, сестре их, выправу давала, коли мела в себе зуполные именья, а тыми, дей, разы именья мног(о) матки нашое отошло у сторону неприятеля нашог(о) московъског(о), и для то- г(о) матка наша и мы не маеж с чого той сестре своей, жене его, выправы дати. И тот Богушъ передъ нами поведил, ижъ теща его первой дочъце своей и последней выправу давала зъ отчызны мужа своего, отца их, по- тож, какъ вжо тым имея(ь)я смолеяские om них отошли, нижли, дей, толко не веж, за которою причыною моей жене, дочце своей середущой4, выправы дати не хочет(ь).
А тах, мы с паны радами нашыми, тому порозумевшы и бачачы то, иж у паястве н(а)- шож тот обычей ест: естли дочки одного отца и матки суть, тогды мает(ь) иж з ыменей выправа быти ках одной, такъ и другой; и в томъ есмо ихъ досмотревшы, такъ сказали, ижъ теща его Ивановая Зеновьевича съ сынми своими мает(ь) по той дочце своей, а по его жене Ульяне, выправу слушную ему3 дати по тому, ках и ияшыж своимъ дочкамъ, сестраж ее, выправу дала.
И на то есмо тому Богушу дали сес нашъ лист судовый з нашою печат(ь)ю.
Писанъ у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца фев(раля) 21 дня, иядикт 2.
Копоть, писаръ.
354. 	В справе вдовы Гриневое Катерины с кн(я)зеж Миколаеж, бискупол/ жомоятскил/, о побрая(ь)е некоторих рече# мужа ее.
Жыкгимоят. j
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли передъ нами очивисто, жало-
Nr. 353
4 	7? у viduriniajai (Т. е. средней).
295


вала нал/ тая въдова Гриневая Катерина на князя Миколая, бискупа жомой/иского, о томъ, ппо ж она была замужол/ за его подданыл/ Гринел/, и, идучи, дей, за него, п(е)н(я)зей, сребра, перел, ша/и немало съ собою въ его дол/ внесла, и потол/, коли мужа ее въ жывоте не стало, и которые речы на достоменте2 мужъ ее ей был о/иписал, княз бискупъ, дей, по смерти тог(о) мужа ее казал поимати и в неиісве держати. И тые вси речи мужа ее и ее влас/иные //[306] ьречи внесеныс, и то/и'1 тастамен/и мужа ее с тыми речми взялъ. Княз бискупъ перед нами поведил, иж какъ тог(о) подданог(о) его, мужа ее Гриня, въ жывоте не стало, и он ста/ики вси поо/идавал брату его рожоному Яну, а тастамента мужа ее и ее ста/иковъ къ собе брати не казал. И тая Катерина передъ нами мовила: “Поднеси, ты княже бискупе, на тол/ право, естли будешь тастаменту мужа моего и моих ста/иковъ брати не казал, або мне дай на тол/ присягнуть”. И княз бискупъ поднялъ ся передъ нами присягу вчыни/ии на тол/, иж тастменту мужа ее не бралъ, а о забранье ста/иковъ допустил ей присягну/и(ь). И на тол/ тастаменте бискупъ жомой/иский, водля обычая своег(о) бискупъего, присягу вчынил.
И мы, водля его присяги, так сказали, иж он в тол/ тастаменте о/и тое Катарины мае/и(ь) въпо- кой ме/ии, нижли што ся дотыче/и(ь) ее влас/и- ных ста/иковъ, внесеных в дол/ мужа ее, в чол/ княз бискупъ сал/ допустилъ ей присягну/и(ь), она на ста/иках своих присягнула, на двусту копах и на тридцати копахъ грошей без копы.
И мы, водля ее присяги, тую суму п(е)- н(я)зей на кн(я)зи бискупе жомой/искомъ сказали и роки заплате тыл/ п(е)нязел/ есмо положили: первый рок - от суботы, уступившы у пост за чотыри недели, мае/и(ь) княз бискупъ ей дати 30 копъ без копы грошей, а о/и тог(о) року у дванадца/ии неделяхъ мае/и(ь) ей сто копъ грошей заплатити, а за другую дванадъ- цать недел мае/и(ь) ей другую 100 копъ грошей заплати/ии без въсякое о/иволоки.
И на то есмо той Катарине дали сес нашъ лис/и з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под [леты] Бож(его) нароженья) 1529, м(еся)ца фес(раля) 21 [день], индик/и 2.
Копо/иь, писар.
3554. Вырок* Васи^гевоя Скепъекскоя и зятю ее, кн(я)зю Анъдрею Озередкому, с кн(я)зедг Юремъ Слудкимъ о именье Скепъево и дворед в Турцы Ходковскид.
Жыкгимон/и.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловала нал/ боярыня наша Василевая Скеиевъская Ма/ируна зъ зятел/ своил/, дворанинол/ н(а)шыл/, князел/ Андреел/ Озерицкил/, и зъ жоною его, дочкою своею, Анъною, на князя Юря Семеновича Слуіркого о тол/, //[306ѵ] што жъ он о/инялъ о/и них имен(ь)я: Скеиево и дворец в Туръцы Ходковъский, чого мужъ ее з давных часовъ в держаньи и во-в покои был до жывота своего и ее на тол/ зоставил, который жъ име- н(ь)я предку мужа ее, Ми/ику Гущи, дал княз Алекъсандро Володимеровичъ, - и на то привилей его передъ нами указывал(а). Ино в тол/ привили князя Александровол/ стои/и(ь), иж он тыс имен(ь)я: Скеиево и дворецъ у Турцы, Ми/ику Гущи и его потол/кол/ дал и выписалъ ему, иж онъ воленъ тыс имен(ь)я о/ида/ии и проданій, и заменити, и къ своему лепъшому и вжыточному обернута. И княз Юрий Семенович Слуцкий передъ нами поведилъ, иж предокъ его, княз Алексанъдер, тые имен(ь)я Ми/ику Гущи дал, але от себе ихъ не вызволял, жебы мял с тыми имен(ь)и кому иному доброволне служы/ии, “и коли предокъ мой, княз Семенъ а княз Михайло - Александровичи, делили ся межы собою имен(ь)и, ино князю Семену достал ся Киевъ со въеими пригородки и дворы, и волос/ими, а князю Михайлу - Слу- ческъ и Копыл - такъже со въеими дворы и волос/ими, и приселки”. И потол/ сын тог(о) Ми/ика Гущы Михайло неяко не хотел послу- шен быиі(ь) бабъки его, кн(е)гини Анны, и она тое имен(ь)е Скепъево в него о/инела и
Nr. 355
4 B. tekstas beveik visiškai sutampa su 303 b. tekstu, tačiau yra žymiai trumpesnis, o raštas duodamas kitam asmeniui, kunigaikščiui Jurgiui Sluckiui, todėl į b. neįrašytas Aleksandro (Olelkos) Vladimiraičio detalus dovanojimo raštas ponui Mit- kai Guščiai. Yra ir nemažai skirtybių (Текст д. почти полностью совпадает c текстом д. № 303, но значительно короче, а л. дается другому лицу, князю Юрию Семеновичу Слуцкому, поэтому в нем нет пространной дарственной грамоты князя Александра (Олельки) Владимировича пану Митку Гуще. Есть и значительные раз- ночтения).
296


держала къ своем руце, лечъ оставила брата его Василя на томъ дворцы Ходъковъскол* в ымен(ь)и своел* Турцы. А потол*, коли кнегини Семеновая Алекъсандровича, кнегини Маря, з дочкою своею, кнегини Федоровою Ярославича, кнегинею Александровою пинскою, искала подъ оніцомъ его, князел* Семенол*, делу у [С]луцку и в Копыли, ино брати нашъ Алек- сандер, король, его м(и)л(ос)ть, о/ица его в томъ з нею смо/ирел и в томъ князя Семена правого знашол, и тую о/ичызну, вес удел его Случоскъ и Копылъ, ему присудил, а кнегини Семеновой Мари и ее дочце, кн(е)гини Федоровой пинской, въ Слуцку и въ Копыли жадного. делу не присудил, - и на то лис/и судовый и по/ивержен(ь)е брата н(а)шог(о) княз Юрей передъ нами указывалъ. Ино в томъ привили тое имен(ь)е Скепъево з ынъшыми дворы и волос/ими къ Копылю брані нашъ князю Семену присудил и навечносні(ь) по/ивердиль, и оні тых часов отецъ и ма/ика его, и он самъ держали то во-в покою, и с тог(о) дворца Ходковъског(о) тоні истый Василей Скепъ- евъский, и по нел* тая жона его Ма/ируна были слугал*и предкол* его и ему самому, а о томъ припоминан(ь)я жадного от них не было, аж и до тых часовъ.
А такъ, мы с п(а)ны радами нашыми, о тол* межы ними, //[307] ’"досмоніревши, и тое именье'1 Скеиево князю Юрю, его м(и)л(ос)/ии, Слуцкому, присудили, подле держан(ь)я предковъ его и суда, и привиля брата нашог(о) Александра, короля, его м(и)л(о)сти.
И на то есмо князю Юръю, его м(и)л(ос)ти, Слуцъкому, дали сес нашъ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
При тол*3 были п(а)нове рада: княз Ян, бискупъ виленьский, княз Миколай, бискуи киевский, воевода вил(еньский), кан(цлер), староста бел(ьский) и моз(ырский), пан Олбрахть Мартинович Кгашътол/и, панъ вилен(ь)ский, староста городенский, мар(шалок) дворный, пан Юрий Миколаевичъ Радивиловича, маршалокъ зел*- ский, воевода новгородский, державца мерецкий и ои/менский, и довкговский, панъ Ян Янович Заберезинский, воевода киевъский, державца свислоцкий, пан Андрей Якубович Немировича, воевода полоцкий, староста дорогицкий пан Пе/иръ Станиславович [Кишка], и иные п(а)нове рада.
Писан у Вил(ьни), под [леты] Бож(его) на- рож(енья) 15295, м(еся)ца авгус/и(а) 26 [день], индиктъ I5.
Копо/иь, писаръ.
356. Мещанину ковея(ь)скому Станиславу Кградовскому позволея(ь)е робея(ь)я товарон леснылг в пущи Бирштанскоя.
Жыкгимон/и.
Билъ нал* чолол* мещанин места нашог(о) Ковен(ь)ског(о) Станиславъ Кградовский, абыхмо дали и дозволили ему в пущы нашой Бирш- танской буду и стан ме/ии - ванъчусъ и кленки робиніи и попел жечи в тол* мес/ицы, в той пущи нашой, почонъ оні озера нашог(о) Илка- гля аж до другого озера Воасакия(?) по обема сторонамъ рек: Шешупы и Бловянты, межы реками Давиною у верхъ Сосны речки, яко ж и королевая наша, ее м(и)л(ос)іъ, и великая кнегиня Бона, в тол* нас за нил* жодала.
Мы на причыну и на жадан(ь)е ее м(и)- л(ос)/ии ему тал* в той пущы нашой Бирш- танской, в тых местех, вышейписаных, в семъ нашомъ листе дали и дозволили ему буду и стан ме/ии и ванчусъ, и кленки робиніи, и по- пелъ жечы, бо, дей, тал*, //[307ѵ] в тыхъ месні- цох, в той пущы нашой, и теж зверу шкоды нені, и в тол* жо стану его дозволили есмо ему печ ме/ии на смалцован(ь)е попелу, и где ма- юні(ь) на роботьники хлебъ печи, а он нал* на мыте нашол* в Ковъне оні того ванчусу и клепокъ, и оні попелу, што-колвек в той пущи н(а)шой выробині(ь), маені(ь) мыто платити по тому, какъ и перед тымъ с тое пущы нашое Бирштанское мыто нал* плачывано. А рок есмо ему дали, оні которог(о) маені(ь) в той пущы нашой почаніи робиніи - отъ сее семое суботы прийдучее, которая будені(ь) инди/сга іретег(о), маені(ь) он тамъ, в той пущы нашой Бирш- танской, въ тыхъ мес/ицохъ, вышеймененых, доброволне робити и дерево, и попелъ ВОЗИНІИ, а врядники нашы тамъ в тол* не маюні(ь) ему никоторое кривды и переказы чининіи в той
5 	Metai parašyti klaidingai, pagal indiktą turėtų būti 1528 m., ta pati b. (Nr. 303) buvo nagrinėta 1528 m. rugpjūčio 23 d., tik ten teismo nuosprendžio išrašas duotas ieškovams, o čia - atsakovui (Год нап. ошибочно, по индикту должен бытъ 1528, то же д. (Ns 303) рассматривалось 23 августа 1528 г., только там выписка из решения суда была выдана истцам, а здесь - ответчику).
297


роботе его, и на тых местцохъ, в той пущы нашом, где онъ будет(ь) робит(ь), иным жадный будь и становъ, кроме его, мети не маеть. Мает(ь) он один тал* роботу собе в тыхъ мест- цох мети, подле тог(о)-то листу нашого, которым есмо ему с подписью руки нашое дали.
Писан у Вил(ьни), под [леты] Бож(его) нарожденья) 1529, м(еся)ца мар(ца) 4 д(е)н(ь), индикт 2.
В тол* листе подпись руки королевское ест.
Богушъ, писаръ.
357. Выро/г боярину Мстиславскому Олехну Мызкгаялу зъ Ивалгномъ Стедковичол/ о две селе в повете Мстислалскол/: Безводичи а Галъковичи.
Жыкгимонт.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли передъ нами очивисто, жаловалъ нал* боярин нашъ мстиславским Олехно Мызкгайло, и зъ сынми своими: Юхнол* а Йвашком, а Васкомъ, на служебника князя Юря Семеновича Слуцког(о) Ивахна Стецковича о тол*, пгго ж которое именье, два села, на ймя: Безводичи а Галковичи, дал ему княз Михайло Ивановна Мстиславъский со всил* с тыл*, как ся въ собе мает(ь), и тое именье и привилемъ своил* потвердилъ ему навечность в тот час, как тоть Ивахно, покинувшы тое именье, проч om князя отехалъ и не хотел ему служыти, какъ же он за тою даниною и привилемъ князя Михайловыл* тое именье наколконадцать лет во-e покои держалъ, и тых, дей, ч(а)совъ княз //[308] ^Михайло вжо того году1 тое именье над первый листа свои в нег(о) отнялъ и далъ под нимъ тому-то Ивахну без кождое причыны и винноста, - который жо привилей князя Михайловъ передъ нами покладал. И тот Ивахно мовил перед нами, иж тое именье держыт(ь) он - отчызну свою, бо, дей, княз Михайло дал был тому Мызкгайлу в небытноста его, коли он на службах мешкал, нижли потол* зася его при той отчызне его зоставил и лист свой ему дал.
Ино мы, речы их с обу сторонъ выслухавши, зрозумели есмо с п(а)ны радами нашыми: ач-колвек тое имен(ь)е отчызна естъ того Ивахна Стецковича, а кгды ж у оный час онъ, оставивши тую отчызну, от князя Михайла отехал и служыти ему не хотелъ, а княз Ми¬
хайло, маючы тотъ замокъ нашъ Мстаславль еще у своих руках, дал тое имен(ь)е его з ласки своее тому Олехну Мызкгайлу и привилемъ своил* потвердилъ то ему на вечный час, и за тыл* привилемъ онъ тое имен(ь)е колконад- цат лет держал и вжывал, и потол* вжо княз Михайло, тот замок упуставшы в нашы руки, тое имен(ь)е тому Ивахну над тот привилей свой дал и сал*, тог(о) в моцы своей не маючи, другил* привилемъ своимъ то ему потвердилъ, тотъ есмо лист его ни при чомъ зоставили и казали его сказити, а того Олехна и сыновъ ег(о) при данине и листе первомъ князя Михай- лове зоставили. И тое имен(ь)е Ивахна Стеі<- ковича во А/стаславъскомъ повете, два села: Безводичи а Галковичи, со въсил* ил* присудили. Мают(ь) они и ихъ потолжи тое имен(ь)е, яко у привильи князя Михайлове стоит(ь) выписано, половицы с Аядреел* Безводащкимъ держати и вжывати, водля привиля его, на. вечные часы, а тот Ивахно Стецкович и потолжове его не мают(ь) в тое именье ничыл* ся не въступати ани которыми прычинами тог(о) под ними и потолжи ихъ пойскивати.
И на то есмо Олехну Мызкгайлу и сыномъ его дали сесь нашъ лист судовый з нашою печат(ь)ю.
Писая у Вил(ьни), под [леты] Бож(его) на- рож(енья) 1529, м(еся)ца марца пятый ден(ь), индикт 2.
Горностай, писаръ.
3584. //[308ѵ, Л.316] Выро/г 5_жоне Яна Оборъ-
Nr. 358
4 Valdovo teisinas šią bylą pakartotinai nagrinėjo 1529 m. kovo 7 ir 8 d. d., o valdovo raštai, t.y. teisino protokolų kopijos, surašytos: kovo 7 d. - Jadvygai Liutaurienei, 8 d. - Jurgiui Astikui. Keista, kad nėra kopijos Liutaurienės dukrai Oborskie- nei. Gal raštininkas suklydo ir antrą kartą kopiją davė motinai, o ne dukrai. Galėjo būti ir ketvirtas protokolas, kuris pasimetė arba perrašinėjant pateko į kitas LM knygas. Nekartodami šių bylų (Nr. 367, 370) protokolų, pirmojoje byloje ištisai pateikiame jų tekstologines skirtybes, praleisdami daugelį ortografinių. Skirtybės pateiktos nuosekliai, pažymint jas arabiškais skaitmenimis ir raidėmis A. (antrosios bylos, Nr. 367) bei T. (trečiosios bylos, Nr. 370). Keletas pirmosios bylos (Nr. 358) nuorodų pateiktos bendra tvarka, nežymint jų raidėmis. Pasikartojančios skirtybės tekste pažymėtos tuo pačiu skaičiumi (Повторный разбор господарским судом этого дела состоялся 7-го и 8-го марта 1529 г., и были выданы господарские листы, т.е. копии протоколов суда: 7-го марта - Ядвиге Литаворовой, 8-го - Юрию Астикасу —>
298


ского'5 з маткою ее, п(а)ни Литаворовою Хребътовича6, и з зятел/ ее, панол/ Григоремъ7 Остикол/, о 8часть в ыямея(ь)яхъ ее огчыз- пыхъ’8.
Жыкгимон/и9.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами "’•нашыми, стояли перед нами очивисто40, жаловала намъ земянка з Мозовшы Яновая, Оборского жона, на ма/ику свою, маршалковую нашу, п(а)ни Литаворовую Хребътовича, пани Едвигу, а на зятя своего, державъцу оникш- теяског(о), п(а)на Юря Григоревича, о тол/, ижъ они п*не3 хотя/и(ь) ей делу ровъного дати41 в ымен(ь)яхъ о/ичызны ее, “а ма/ика моя, пани Литаворовая, которую оправу о/и мужа своего, п(а)на Литавора, от6 о/ица нашог(о), мела, тую оправу свою утратила”. И панъ Юрий Григорьевичъ перед нами Ц\Т. 319] ’’мовилъ, ижъ у панстве4 нашол/ - Великомъ князстве Литов- скол/ - вси подданые нашы о/и предковъ наших и |2‘о/и нас маю/и(ь) права42: которая бы девка без воли о/ица и ма/ики своее пошла замужъ заграницу, таковая13 о/и час/ии именей своих и о/и выиравы о/ипадываеть, а которая з волею о/ицовъскою и ма/ичыною14 заграницу замужъ пойдетъ, тая15 выправу з ыменей бере/и(ь), а къ именьял/ о/ичызныл/ не приходи/и(ь). А Оборская перед нами поведила, иж она з16 мужол/ своил/ которую оселость свою мела в Мазовшах, тые вси имен(ь)я свои продали17 и за тые п(е)нязи у Великол/ князстве Литовъскомъ именья собе покупили18, “а иные ещо хочемъ купи/и(ь) и хочел/ з мужел/ моил/ вжо6 ту/и, у Великол/ князстве Литовъскол/, а не у Ма- зовшах оселос/и(ь) свою19 ме/ии и20 поддаными Великог(о) князства Литовъског(о) быти”.
И мы с п(а)ны радами нашыми, тому по- розумевши и бачачы21, иж она з мужол/ своимъ ту/и, у Великол/ князстве Литовскомъ22, име- н(ь)я собе покупили, а иные маю/и(ь)23 купи/ии и хотяти(ь) бы/ии оселыми у Великол/ князстве Литовъскомъ, а тал/, у Мазовшахъ, жадное осе- лос/ии мети не хотя/и(ь), в тол/ есмо, с порады п(а)ноз pad нашых, и на ее чоломъби/и(ь)е, з ласки н(а)шое г(оспо)д(а)ръское, Оборского жону, дочку пана Литаворову, къ половицы именей о/ичызны ее допустили. И мае/и(ь) 24‘ей часть в ыймен(ь)яхъ о/иделена бы/ии 25’с тыхъ именей, которые су/и(ь)'24 посредку панства на- шог(о) - Великого князства Литовского, а
другая половица //[А. 316ѵ] именей на По- дляи/и26 мае/и(ь) о/иделена бы/ии зятю27 ее, п(а)ну Юрю.
Такеж п(а)ни Литаворовая била нал/ чолол/ о томъ, //[309] *’ижъ мы с паны радами4 нашыми перво сего та/c сел/28 ле/и установили29: которая вдова по мужы своил/ остане/и(ь), а вена записаног(о), ани жадное оправы о/и мужа своег(о)6 ме/ии не буде/и(ь), таковая час/и(ь)30
(Остику). Странно, что нет такой копии дочери Литаворовой Оборской. Или писаръ ошибся и вместо дочери второй раз выдал копию матери, или был четвертый протокол, который затерялся, а возможно при перепи- сывании попал в другие книги ЛМ.
Полностью не повторяя протоколов этих дел (№№ 367, 370), здесь в первом деле даєм их текстологические разночтения, опуская многочисленные орфографические. Разночтения помечены буквой А. (т.е. второго дела, № 367) и буквой Т. (т.е. третьего дела, № 370) и даны последовательпо арабскими цифрами, несколъко примечаний к первому (№ 358) делу даны в общем порядке без буквенных обозначепий. Повторяющиеся разночтения обозначаются в тексте тою же цифрой).
54 А. земянце з Мазовша, жоне Яна Оборског(о) Т. Яновой Обо^ског(о)
6 T. Nėra (Hem)
7 Taip 358b., reikėtų skaityti (Так в d. № 358, следует читать) Юремъ
8'8 А. част(ъ) именей отчызны ее Т. делъ всихъ именей ее о/ичизиыхъ
9А. Toliau (Далее) Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю
'"-"'T.Nėra (Нет)
ІИІ А. делу ровъного рати нс хочуть
1212 Т. отца нашого права маю/и(ь)
12 А. право 13 Т. тая
14 Т. ма/ики Toliau (Далее) своее
15 Т. таковая
16 А. за
17 Т. спродали
18 T. Toliau (Далее) всю
19 Toliau dėstymas pereina į tiesioginę kalbą (Далее изложенію переходит в прямую речь).
wA. Nėra (Нет)
21 T. Toliau (Далее) то
22 A. T. Nėra (Hem)
23 Т. хочу/и(ь)
24- 24 Т. ее час/и(ь) тых именей о/иделена бынн/ яко на Под- лян/и, такъ и
25- 24 А. яко на Подляшъи, так и в
2М. Toliau (Далее) [и] у Ли/иве T. Toliau (Далее) и в Диніве 27 Т. свояку 28А. серн]
29 Kalbama apie 1522 m. nutarimą (Речь udem o постановлений 1522 г.).
30 358 b. parašyta virš eilutės (B d. № 358 нап. над строкой). A. T. Nėra (Hem)
29. 801
299


межы де/ими31 мае/и(ь) мети32 и тую час/и(ь) маети(ь) де/жатъ и вжывати до своего жывота, а по ее смерти тая час/и(ь) зася на 33"детей спасти маеть*33. Какъ жо есмо и воєводиную виленьскую, канцлеровую нашу, паню Миколаевую Миколаевича, п(а)ню Аджбету, зь сынми ее м(и)л(о)сги о тол судили и ровъную части(ь) межы сынъми ей до жывота присудили держати. А пани Литаворовая поведила намъ, ижъ она з донками своими в ымен(ь)яхь неделна была аж до сих часов, и била нал чолол, абыхмо ее таковыл жо судол34 судили, ках есмо паней35 //[Г.319ѵ] воеводиной36 сказанье вчынили.
Ино мы, бачачи на Уставу29 нашу 37_и ухвалу зелскую-37, пани Литаворовую при тол тежъ зоставили. Маеть она межы зя/ями своими в ыймен(ь)яхъ небощыка мужа своег(о) части(ь) ровъную мети, 38"а то тыл обычаел: што она имен(ь)я Кочанов2 утратила у праве, противку того на ее делницу не мае/и(ь) ей толко дано бы/яи; а делница мае/и(ь) бы/и(ь) на Подляши в тыхъ имен(ь)яхъ, што она держала и вшко- дила. А достол тых именей подъляшскихъ име- н(ь)я литовъские маеть 38 пан Юрий съ своя- кинею своею Оборскою 39"наполы дели/ии"39, а на40 которые имен(ь)я воевода троцкий, небо- щих панъ Григорей Остиковин, немалую суму далъ, в тых имен(ь)яхъ 41"не маетъ пани Литаворовой"41 делница быти. 42"И маютъ они на то делчых собе възяти и вси тые имен(ь)я волные на три части межы собою роздели/ии"42, и на той части, которая 43"буде/я(ь) ей о/иделена"43, маетъ она мешка/ии и ее вжывати до своего жывота, а запродава/ии и втрачати тое части не маетъ. А хто бы ей на тую часть п(е)нязи давал, то/я мае/и(ь) пенязи свои тратити. А по смеръти пани Литаворовое мае/и(ь) тая час/и(ь) на тыи ж донки44 прийти, в которую а/с20 час/и(ь) по ей жывоте 45"буде/и(ь) волно уеха/ии'45 и то собе наполы роздели/ии46. А што ся дотыче/и(ь) тог(о), иж маршалокъ наш, панъ Алекъсанъдер Солтановичъ, по смерти отца своег(о) з ыме- н(ь)и и зъ6 скарбы своими был у-в опеце у небощыка пана Литавора, яко ж пан Алехсаи- дер n(a)He/?7 Литаворовой за тые скарбы отца своего передъ нами зыскивал немалое сумы пенязей, на што жъ хотелъ и присягнути, и воевода троцкий, маршалох наш дворный, панъ //[309ѵ] Григорей Остиковин, отецъ//[Л. 317] ’"пана Юревъ, пана"1 Александра за то переед-
налъ двема тисянми и ш&стсот коп грошей, в которых жо пенязех панъ Юрей держы/и(ь) имен(ь)я о/яца48 своег(о): Сувекъ а Косово.
49"Ино мы межы ними тах сказали: ижъ Яновая Оборская мае/я(ь) половицу тых пенязей зятю своему, п(а)ну Юрю, отьложы/ии, а ках половицу тую пенязей ему заплати/и(ь), тогды тым имен(ь)я: Сувекъ а Косово, маю/и(ь) они межы собою наполы роздели/яи'49. А50 што пан Юрий долгу пана Литаворова51 заплатил и в тол/ деръжыяг(ь) именье Жыровичы, ино52 Оборская мае/я(ь) 53"половицу тыхъ п(е)нязей"53 Ц [Г.320] п(а)ну Юрю о/яложы/яи, 54"тож тое име- н(ь)е з нил/"54 наполы розделити. А пани
31 	T. Toliau (Далее) част(ь) ровную
32Л. Toliau (Далее) част(ь)
33 33 Л. детей мает(ь) спасти Т. д&ти мает(ь) спасти
34 Л. Т правом
35 Л. Т пани
36Л. T. Toliau (Далее) вилен(ь)ской
37‘37 Т. земскую и въхвалу
38- 38 у на Поднятьи, а не в Литве для того, ижь она
тамъ держала и ушкодила, а то тьш обычаел/ мает(ь) делено быти: напервей мают(ь) ей третюю част(ь) тал/ на Подляи/и выделити, и с тое третєє части ее маютъ выняти напротивку Витано/с и Чеканова, піто она втратила въ праве толко жъ, яко тал/ было в тых Витанкахъ и Чаконове2; то ж тепер тые имен(ь)я
39- 39 А. наполы мает(ь) поделити Т. мает(ь) наполы по делити
40 Т. за
4І'41 А. паней Литаворовой не мает(ь)
42-42Л. T. Nėra (Нет)
43'43 А ей ompfijiona будет(ь) на Поднятьи Т. будет(ь) пани Литаворовой отьделена, Toliau (Далее) на Под- ляшъи
44 T. Toliau (Далее) ее
45-45 j у будут(ь) они волни въехати
46 T. Toliau (Далее) а которые имея(ь)я у праве зел/скомъ дрогицкомъ ей ся остануть, за тые имея(ь)я пани Литаворовая у праве зел/скомъ дорогицкомъ не маеть никому отповедати. И кому б было до тых именей дело, таковые мают(ь) зятей ее позывати, а не ее
47 А на паней Т. на пани
48 А. тстя Т. цътя
4*49 T. Nėra (Нет)
"49Л. Toliau (Далее) а пани Литаворовая в то не маеть ся уступати
50 2? И тежъ
51 T. Toliau (Далее) сам
52 T. Toliau (Далее) мы межы ними такъ сказали, иэ/с Яновая 53-53 А. тых пенязей половицу Т. половицу тых всих п(е)-
н(я)зей3 свояку своему
54"54 Т. и коли тую половицу п(е)нязей ему заплатит(ь), тогды вжо вси именья мают(ь) они межы собою
300


Литаворовая 53'за тые име«(ь)я, которые ся ей достали у праве земском дорогицкомъ, не ма- е/л(ь) никому о/иповеда/им. Кому бы было до того которое дело, таковые маюиі(ь) зятей ее позывати, а не ее.
И на то есмо п(а)ней Литаворовой дали сес наїпь лист судовый з нашою печа/и(ь)ю'55.
Писан у Вил(ь)ни, nod лелг(ы)20 Бож(его) [нароженья] 1529, м(еся)ца 5б"фев(раля) ЗО'56 дня, инликт 2.
Копоть57.
359. 	ВьіроА* всимъ бояром земли Полоцкое зъ мещаны полоцкими о вагу и о иншие многие речы.
Жыкгимоннг.
Смо/ирели есмо тое(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли neped нами очивисто, жаловали нал/ вси бояре зел/ли Полоцкое на лянт- войта и бурмистровъ, и рядег<, всих мещанъ места Полоцког(о) о томъ, што ж которую вагу они поспол з мещаны держывали и важчое с тог(о) наполы з ними бирывали, какъ жо и мы, г(оспо)д(а)ръ, первей сег(о) тую вагу з мещаны наполы им дми, - на што жъ бояре полоцкие привилей нашъ neped нами покладали и поведили, иж мещане полоцкие тыми разы, ходячи по месту, безмены важа/и(ь), в чом жо им от нихъ шкода ся великая дее/иь.
Ино мы, тог(о) межы ними досмо/иревши, такъ сказали, ижъ мещане полоцкие маю/и(ь) вагу мети на одномъ мес/ицы и при вазе маюти(ь) ме/ии камень и гирю, и безмен - все посполу, и п(е)нязи справедливе //[310] *'на однол/ мес/ицу1 маю/и(ь) збирати и половицу тых доходовъ мають собе, на место, бра/ии, а другую половицу маю/и(ь) бояромъ полоцкил/ да/ии, nodne привиля нашого, а корчмиты медъ маю/и(ь) важыіъ на вазе а вышей каменя, и камень маю/и(ь) важы/и(ь) на вазе. А хто на вазе не будетъ важы/и(ь), а продас/и(ь), тую промыту маю/и(ь) бра/ии ку вазе. А што ся дотычетъ соли або воскомъ на соль меня/ии, або масло, што буде/и(ь) нижей каменя, то маю/и(ь) важыиг(ь) безменомъ.
Такъжо, коли на место нашо Полоцкое и тежъ на люди князские, панские и боярские, и всих духовныхъ, которые у месте Полоцкомъ торгомъ и ремес/ивомъ ся абыходя/и(ь), серебъ- щыну або орди/лцыну и иные слушные платы
положыл/, тогды маел/ до них писати, жебы при мещанех который боярин ПОЛОфСИЙ был, абы nod его зведомомъ тые платы были вы- бираны.
Теж, ес/или бы который о/ичын места Полоцкого або волосные люди мешкали на зел/лях владынных и иных духовных, и на боярскихъ местъцах, таковые, на тыхъ мес/ицах седячи, маю/и(ь) позел/ давати, чыя будетъ зел/ля, а в присуде мають бы/ии nod правомъ Майбор- скимъ або nod городовымъ, где буде/и(ь) их воля. А будуть ли nod ними люди волные, прихожые, таковых маю/и(ь) сами г(оспо)д(а)ри их суди/ии. А людей нашых мес/иских и волос- ных за собою сади/ии не маю/и(ь). А хто бы н(а)шого чоловека за собою посадилъ, то/и ма- е/и(ь) nod присудол/ мес/искил/ бы/ии або городовымъ, где буде/и(ь) его воля.
При тол/, што ся дотычетъ мещанол/ дерева на будован(ь)е и на дрова, волно им дерево бра/ии в нашыхъ пущах, г(оспо)д(а)ръскихъ.
И теж которые лесы и боры, и дубровы бра/и нашъ Але/ссандер, король, его м(и)л(ос)ть, и мы кому подавали, а мещане дерево тамъ на будован(ь)е и на дрова бирали, тамъ им и нине волно дерево бра/ии по давному, нижли зъ отчизных пущъ панов и бояр полоцких, где передъ тыл/ мещане дерева не бирали в тых пущах их, и тепер мещане без их воли дерева брати не маю/и(ь).
55-5S р в то не маем(ь) ся уступова/ли. А которая часть в тых имеи(ь)ях подляшъекихъ и литовъеких Яновой Оборской въ делу ся останеть, естли бы она детей по собе не оставила, а с тог(о) света сошла неплодна, тогды она при своемъ жывоте не мае/я(ь) вышей третєє части, водлугъ уставы нашое и въухвалы зел/ское, тых именей никому продавати ани заставляти. А естли бы она хотела што крол/ третєє части продати або на час што заставити, тогды мимо свояка своего, пана Юръя, и его детей не мает(ь) никому иному того продавати и заставляти.
И на то есмо п(а)ну Юрю дали сесь нашъ лист судовый з нашою печат(ь)ю.
А при т(ол/) были: княз Яи, бис(кул) вилен(ь)ский, княз Миколай Вежкгайло, бискупъ киевъский, воевода троцкий, гетма// нашъ навыияный, староста бря- славъский и вениг<кий, князь Конъстяитии Ив^нович Острозский, воевода виленьский, каи(цлер), староста бел(ь)ский и мозырский, па// Олбрахтъ Мартинович Кгаштолт, и иные вси панове рада Великого князства Литовъског(о).
56'56Я. мар(ца) 7 Т. мар(ца) 8
57 А. T. Toliau (Далее) писаръ
29*
301


А мостъ великим на устьи, на Полоте, которым иде/?і(ь) от города до Бернадиновъ, ма- ю/7і(ь) мещане одны робити с тыми людми духовными и з боярскими, которые в месте ремесяївож ся обыходят(ь) и которые ку праву их прислухаюсь). А што мостъ на великим посад, то маюде(ь) роби/яи пригояники.
Теж мещане стацем //[ЗІОѵ] на пословз да- ва/яи не маю/я(ь).
А што мещане подняли ся своиж нахладож чотыри домы гостинные в месте и млын справили, и тог(о) не справили, а то єст ку шкоде н(а)шои и их самых, мы иж pox положылн - Боже нарожен(ь)е приидучое, до которог(о) ма- ю/я(ь) они чотыри домы гостинные и млынъ справи/яи своиж накладож. Естили жъ они к тому року тых домовъ и млына своиж накладож не справяяі(ь), тогды мы маеж росказати тые домы гостинные и млынъ нашыж накладож справити и пожы/ики с тых домов и з млына кажеж на нас брати.
А што в кождый rod мещане даютъ наж двесте копъ грошей, то и тепер маю/я(ь) наж давати по тому, какъ и перед тыж даивали.
Также, што есмо дали иж на привили нашож вор на пли/яницу, то и нине мае/я(ь) иж заведено бы/ии вору так много, где бы мели пли/я- ница и колодези, и иные речы ку плитницы справены бы/ии, а глину бранім иж волно, где найду/я(ь) - на зежлях нашых и мещанских. А ШТО О/И ПЛИ/ИНИЦЫ И O/Я ТЫХЪ потребъ ПЛИ/Я" нияных вору зостанетя(ь), то мае/я(ь) к нашому пожы/яку к замъку обернено бы/ии.
А кликуны на зажку маю/и(ь) тыи ж кликати, которые перед тыж кликивали. Зася, што ся дотычеяі(ь) сторожы в зажку от огню и другое сторожы у воро/и, коли купцы едуть, ма- ю/и(ь) стеречы по дванадца/ии сторожовъ люди наши г(оспо)д(а)ръские и князские, и паяские, и боярскис, и всих духовных, и мещаяские, и пу/иные, которые и в месте Половомъ местца свои мають - вси посполу тую сторожу в зажку в ночы у воротъ маю/я(ь) стеречы чергами, а паркая - вси люди наши г(оспо)д(а)ръские и боярскис, и пу/иные, которые домы свои в месте маюти(ь), каждый с них делницы свои паркана маютъ робиніи по-давному.
И на то есмо имъ дали сесь нашъ лисні судовый з нашою печані(ь)ю.
Писая у Вил(ьни), под [леты] Бож(его) на-
рож(енья) 1529, м(еся)ца фев(раля) ЗО2 дня, иядих/и 2.
При /и(ож) били2: княз Яя, бис(куя) вил(ень- ский), воев(ода) троц(кий), гені(мая) навыги- (шый), стар(оста) бряс(лавский) и вени^(кий), княз Коя(стяягия) Иван(овия) Остроз(ский), во- ев(ода) вил(еньский), стар(оста) бел(ьский) и моз(ырский), пая Олб(рахні) Мар(тиновия) Кгаи/(тол/и), пая вилея(ьский), стар(оста) гор[о- деяский], мар(шалох) двор(ный), пая Юрий Ми- х(олаевия) Рад(ивиловича), пая тро^(кий), староста) жож(ойтский), пая Стая(ислав) Станис- (лавовия) Янов(ича) [Кгезкгайла], мар(шалох) зеж(ский), воевод(а) новгор(одский), дер(жавца) мер(е^кий) и ош(меяский), и дов(кговский), пая Яя Янов(ия) Заберез(ияский), воев(ода) киев- (ский), дер(жавца) свисл(ог<кий), панъ Андрей Яху(бовия) Немир(овича), воев(ода) полоц(кий), стар(оста) дор(огицкий), пая Пеніръ Станис(ла- вовия) [Кимжа], и иныи паны ради Вели(кого) княз(ства) Лині(овского).
Копоиіь, писаръ.
360. 	//[311] Выролгбоярину Вилея(ь)ског(о) повету Яну Шижковичу2 Ганусовича з олтарис- тою побояскиж о чотыри ч(о)л(о)в(е)ки, ОТ дядиное его Тресибородиное, не магочое вещности, на олтар Побояски# записаные.
Жыкгимоя/и.
Смотрели есмо того дела с паны радами нашыми, стояли передъ нами очивисто, жаловалъ наж бояринъ Вилея(ь)ског(о) повету Янъ Шыжковичъ2 Ганусовича и поведилъ перед нами, иж боярия Вилея(ь)ского повету Войтко Тресиборода, дядко его, записал жоне своей Махгдалене на имея(ь)и своемъ Побойскомъ а на даяникох упи/иских двесте копъ грошей вена, а к тому ей жо навеяносиі(ь) - семеро челяди неволное и всякие речы рухомые домовые, што их мел, а хромъ того, че/иверо челяди неволное записал ей до ей жывота. То пахъ тая Тресибородиная Махдалена по жывоте мужа своег(о), не маючи тог(о) имея(ь)я навеяность, с того ж имея(ь)я ояіписала на олтар Побойский чотыри ч(о)л(о)веки навея- ность, - и на то олтариста побойский, княз Войтехъ, фунъдатъ тое Махдалены передъ нами похладал.
Ино мы с п(а)ны радами нашыми, тому порозумевшы, кгды ж дядко его, небощик
302


Войя/ко Тресиборода, тое имен(ь)е Побойское о/иписалъ ем не4 нявечнося/(ь), ено въ суме, въ двусту копах грошем, а она, не маючи на то вечносяш, тую чотыри ч(о)л(о)веки на то/и олтаръ фунъдовала, мы то/и фунъда/и ее ни-во што обернули, а тую чотыри ч(о)л(о)в(е)ки присудили есмо тому Яну Шымоновичу2. Маеяі(ь) он тые чотыри ч(о)л(о)веки зь их зел/лями тамъ держать и вжыва/им, водля близкости своее, а тотъ олтариста побойский, княз Воитех, и по немъ будучие олтаристы в тую чотыри ч(о)- л(о)веки не маю/и(ь) ничил/ ся въступова/ии.
И на то есмо дали сесь нашъ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писанъ у Вил(ьни), под [леты] Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца фев(раля) ЗО2 д(е)н(ь), инди/с/и 2.
Копоть, писаръ.
361. 	//[311ѵ] Выроя* Юрю Петрашевичу с панол/ Юремъ Григоревичол/ Остикол/ о отня- т(ь)е службы людеД ему от брата его, небожчика пана Станислава Остика, воея(оды) полоцкого, даное.
Жыкгимон/и.
Смотрели есмо того дела с паны радами нашыми, жаловалъ намъ земянин нашъ Юрей Пе/ирашевичъ на державцу они/сштенского, пана Юря Григоревича Остиковича, о томъ, иж онъ о/янял в нег(о) службу людей, на ймя: Миколая а Гридка зъ бра/и(ь)ею, которые жъ люди далъ ему бра/и его старшый, воевода полоцкий, небощикъ панъ Станислав Григорь- евич, за двадца/и золотыхъ черъленыхъ, што был ему винен, и к тому за его послугу, - яко жъ Юрий и лис/и-записъ пана Станиславовъ на то передъ нами указывалъ. О чол/ жо первей сего смо/ирелъ его с нил/ воевода виленьский, канцлер нашь, староста бел(ь)ский и мозырский, панъ Олбрахть Мартинович Кгаштолтъ, и в тол/ его правог(о) знашол, и с права казалъ ему2 тую службу людей ему2 вернути. То пакъ, дей, пан Юрий тых людей ему вернути не хотел и продалъ их п(а)ну воеводе4 виленьскому, старосте городенъскому, п(а)ну Юрю Миколаевичу [Радивиловича], и вжо, дей, тому три годы без мала, ка/с в него тые люди о/иняты. И панъ Юрий Григоревичъ к тому ся не зналъ, ижъ бы он тую службу людей пану старосте продавая. И потол/ пан воевода виленьский устне
перед нами поведилъ, иж его м(и)л(ос)ть тог(о) Юря Пе/ярашевича с паномъ Юремъ Григоръ- евичол/ о тол/ судил и тую службу людей присудилъ ему вернути.
А такъ, мы, того межы ними досмотревшы, и казали Юря Пе/ирашевича зася у тую службу людей увязая?//, а пану виленьскому буде/и(ь) ли в томъ которое дело, и он вжо маеяг(ь) о томъ очивисто с панол/ Юремъ, воеводичомъ Троцкимъ, мови/ин3. А што ся дотычеяг(ь) того, иж пан Юрий Григоревичъ тых людей в нег(о) о/инялъ и продалъ п(а)ну старосте городенскому, в томъ есмо тому Юрю присудили на //[312] ьнемъ кгвалту'1 - дванадца/и рублев, а навезку тое службы присудили есмо ему на п(а)ну Юръю, на кождую неделю, по шес/нн грошей5, и роки есмо ему той заплате положыли тыл/ пенязел/ за кгвалтъ и за навезку: om нинешнего дня серодопос/нное недели за чотыри недели маеяг(ь) часть тых пенязей ему заплати/ям, а за другую неделю чотыри - другую час/я(ь) тых пенязей мае/я(ь) ему отьда/ям, а за я/ре[т]юю чотыри недели - остатокъ тых пенязей за кгвалтъ и за навезку маея?(ь) ему панъ Юри заплати/яи, подле суда и сказан(ь)я нашог(о).
И на то есмо Юрю Пея/рашевичу дали сес нашъ лися2.
Писанъ у Вил(ьни), под ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца фев(раля) ЗО2 дня, индикт 2.
Копоть.
362. 	Выроя* кн(я)зю Федору Жослаяскому зъ Остафъемъ Яцыничол/ о ловы Яворъские.
Жыкгимоня/.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами нашыми, стояли перед нал/н очивисто, жаловалъ нал/ намеся/никъ рои/ский, княз Федор
Nr. 360
4 	Raidė e taisyta (Буква e правлена).
Nr. 361
4 Taip ranki:, Jurgis Mikalojaitis Radvila buvo ne Vilniaus vaivada, o tik Vilniaus4ponas (Так в ркп., Юрий Миколаевич Радвила вилепьским воеводой не был, был только билень- ским паном).
5 Toks atlygio dydis buvo įteisintas PLS išplėstinės redakcijos papildomame VIII.20 str. - žr. PLS. T. II. D. 1. P. 234 (Такая норма навязки была узаконена в дополнительной VIII. 20 ст. пространной редакции ПЛС-см. ПЛС. T. II. Ч. I. С. 234).
303


Ивановна Жославъский, о толі, “пгго э/с, дей, земянин нашъ Остафей Яцынич выгнал мене кгвалтомъ з лововъ моихъ влас/иных и шкоды великие мне таж почынил, а потож сын его, угнавшы мене на доброволной дорозе, мене самого и слугъ моих збил, и легкость мне великую учинилъ”. И Остафей Яцынич зъ сы- нож своимъ передъ нами мовилъ, “иж княз Федор, кгвалтомъ моцно въехавшы въ н(а)ши звечные ловы Яворские, чого жъ были предкове нашы въ держаи(ь)и, и мы за о/ица в(а)- шое м(и)л(ос)ти Казимира и за брата в[а]шое м(и)л(о)сти Александра, королей, их м(и)л(о)с- ти, и за вашое м(и)л(о)сти щастъног(о) пано- ван(ь)я аж и до сихъ ч(а)совъ, и почал в тых ловехъ нашых звери лови/ии, и мы ему сети порубали, и лововъ своих не дали ему ловити, а князя Федора есмо таж не били”, - и положыл перед нами Остафей Яцыничъ листъ судовый воеводы вилен(ь)ског(о), небожчыка пана Михайловъ Кгезкгайловича, а маршалка на- шог(о) о/ица Казимира, короля, его //[312ѵ] м(и)л(о)сти, намес/иника вилкейског(о), пана Яновъ Кучуков, в которож жо листе стои/и(ь), иж они з росказан(ь)я о/ица нашог(о), славъное памети Казимира, короля, ег(о) м(и)л(о)сги, о тые ловы, на имя Яворские, судили ещо о/ица его Яцыну Павъловича с панож Олехномъ Си- рутевичомъ а з людми нашыми, з вязовчаны, и, водля сведо/иства тых самых людей, вязовъ- чанъ, и иных све/иковъ, о/ица его Яцыну в тож правого знашли и тые ловы Яворские ему присудили. Нижли в тож жо ихъ листе выписано, ижъ тыж людеж нашиж, вязовчанож, и людеж пана Олехновыж Сиру/иевича - бортникомъ волно в тыхъ ловехъ дрова и лыка бра/ии и белки лови/ии, после ловлеи(ь)я зверю Яцыни на тую границу, по которую они дерево свое бортное маю/и(ь), и свои старые нивы, и сеножати маю/и(ь) деръжа/ии. А болши тог(о) лововъ Яцыниныхъ не маю/и(ь) пропахива/ии ани борътники: как наши люди, такъ и боярские, входу никоторог(о) таж мети не маю/и(ь).
Ино мы, межы ними досмо/иревши И ТОГО листа судового пана Михайлова Кгезкгайловича а пана Янова Кучуковича выслухавши, Остафя Яцынича есмо в тож правого знашли и тые ловы Яворские ему есмо присудили, а княз Федоръ и его потожки, и их люди в тые ловы за тые рубежы, которые тые судьи поклали, не
маю/и(ь) ничыж ся не3 въступати ани которого зверу тамъ лови/ии. И бил намъ чолож Остафей Яцынич, абыхмо тые ловы Яворские по/ивердили ему нашил/ привилемъ навечнос/и(ь). Ино мы на причыну пановъ радъ наших и з ласки нашое на его чоложби/и(ь)е то вчинили: тые ловы Яворские к двору его Яворовой по/ивер- жаемъ сиж нашиж листож вечно, навеки, непорушно ему самому и его жене, и их детеж, и на потож будучим ихъ щадкомъ. Мае/и(ь) ои и его потолжи тые, верхуписаные, ловы держать и вжываиг(ь), подле давности своее по тыж границаж, которые воевода виленьский, небощик панъ Михайло Кгезкгаилъ, а паи Яи Ку- чукъ таж положыли и как в листе их судовомъ выписано.
А на твердость того и печа/и(ь) нашу казали есмо привеси/ии к сему нашому листу.
При томъ были: княз Яи, бискупъ вилеи(ь)- ский, воевода вилеи(ь)ский, канцлер нашъ, староста бел(ь)ский и мозырский, паи Олбрахтъ Мартинович Кгаи/толтъ, панъ вилеи(ь)ский, староста горо//[313]‘'деиский, мяршалокъ'1 дворный, паи Юрий Миколаевич Радивиловича, паи троцкий, староста жомой/иский, паи Станиславъ Станиславович Яновича [Кгезкгайла], маршалокь зежский, воевода новъгородский, державца мерецкий и ои/менский, и довкговъский, панъ Янъ Яновичъ Заберезииский, и иные панове рада Великог(о) князства Литовъского.
Писанъ у Вил(ьни), под [леты] Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца мар(ца) 7 дня, индик/и 2.
В тож листе рука королевская ес/и.
Копо/иь, писаръ.
3634. Выроя албо угода боярини жомоятскоя Пашковоя Петровича Ягнешъце о помову на нее, яко бы3 зъ ее направы муж ее Пашко о г челедя забиг быг(ь) мел, зъ Янушовою и
3 зятеж ее Шел/белем.
Жыкгимои/и, Боэ/сю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами
нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловала намъ боярыни наша жомой/иская Паижо- вая Пе/ировича Ягнешъка Мартиновна и поведила перед нами, “иэ/с первей сег(о) судилъ
Nr. 363
4 Žr. 340 b. (См. д. Ns 340).
304


мене панъ троцкий, староста жомой/яский, панъ Станиславъ Станиславовна Яновича [Кгезкгайла], з бояринею жомой/яскою ж Янушовою Гаяною а з зятемъ ее Пе/яромъ Шел/беломъ, и своякомъ ее Миколаемъ Михайловичемъ о тол/, иж бы с причини моее мужъ мой, братъ ее рожоный Папгько, был уби/я, какъ же его м(и)- л(ос)тъ, пая староста, тую голову мужа моего, брата ее, на мне въеказалъ и дал его м(и)л(ос)ть увязая(ь)е той Янушовой зъ ее зятел/ и своякомъ у дворы мое о/ячызные, на ймя: въ Крожы а Друтовишки, а въ Дослонъки2, а я в томъ ничого невияна”. И панъ староста жомой/яский передъ нами мовилъ, “ижъ тая Яну- шовая зъ зятемъ и своякомъ своимъ передо л/ною тое убийство на нее перевели челядю ее ж нъвълнота и тежъ хлояцомъ приказнымъ, а к тому и сама она передо л/ною к тому ся знала, иж зъ ее причини мужъ ее вбия/”. И Пашъковая передъ нами мовила, ижъ она перед паномъ старостою к тому ся не признавала, а и въ праве передъ нил/ ся не становила, а о/язывала ся до нас, г(оспо)д(а)ря.
А такъ видело ся нал/ и панол/ радал/ нашыл/, яко есяі обычай //[ЗІЗѵ] у правех, иж челядин неволный ани слуга приказный не мае/я(ь)2 таковое речи не мае/я(ь)2 поволаяіи. И пытали есмо тое Янушовое Гаяны и ее зятя, и свояка, ес/яли бы иный который они довод в тол/ на иее мели. И они поведили, “иж ияшого доводу на нее не маемъ, лечъ готови есмо право подънести, ижъ зъ ее причыны мужа ее, брата нашог(о) Паи/ка, убито”. И мы дали им то на присягу для тое причыны, ижбы напередъ таковое мужобойство ояі жоя ся не становило, и рокъ есмо той присязе положыли, и тое присяги доглядати росказали есмо дворанину нашому Миколаю Сеяковичу. То пакъ тоя/ дворания наи/ передъ нами поведил, иж тая Яну- шовая Гаяна с Пеяіромъ Шейбелел/2 а з Миколаемъ Михайловичемъ на тояі рокъ, ояі нас положеный, на тол/ присягнути не хотели и в тол/ ся межы собою згодили и записали.
Ино мы с п(а)ны радами нашыми, того межы ними смояіревшы, кгды ж они на томъ присягнути не хотели, а в тол/ ся межы собою зъеднали, мы ихъ при тол/ еднаньи их зоставили, ижъ вжо через то Янушовая Гаяна а Петръ Шел/бель2, и Миколай Михайлович, иные прирожоные Пашъковы о тую голову на
тую Ягнежку уповолати не маюяі(ь). А в которие именья ее: в Крожы а въ Друтовишки, а въ Довъслояки2, пая староста жомойяіекий зъ своег(о) суда казал был за то Янушовую увязати, мы тые имея(ь)я казали зася ей верънути.
И на то есмо Паи/ковой Ягнежце дали сесь нашъ лисяі з нашою печаяі(ь)ю.
П(й)сая у Вил(ь)ни, под Леяі(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца марца 8 дея(ь), индикт 2.
При яі(ол/) бил(и)2: княз Яя, бис(куя) ви- л(еньский), воев(ода) вилея(ьский), стар(оста) бел(ьский) и моз(ырский), пая Ол(брахяі) Мар- (тинович) Кгаш(толяі), мар(шалок) зел/(ский), воес(ода) нов(городский), пая Яя Заберез(ия- ский), воев(ода) ви[тебский], пая Янъ Глебович.
Копоть, писар.
3644. //[314] Выролг людел/ Ви^кеяское волосте: Томашу Сулковичу а Михаелу Руковичу, з бояри ясвоенскшие5: Аедрияновичолг а6 Витков- скимъ7.
Жыкгимояя/, 8Божю м(и)л(ос)тю'8.
Смояірели есмо тог(о) дела с паны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловали намъ люди нашы Вилкейское волости - Томашъ Судъковичъ а Михайло Руковичъ тыл/ обычаемъ: “Што ж, дей, бояре Ясвоияское9 волости: 10 Балтромей Аядриянович а Янъ Вия/- ковъекий, верънугь насъ къ собе за непохожые ояічичи свои, а мы з давных часовъ слуги в(а)шое м(и)л(ос)яіи, а зел/ли ояічызные свои маемъ у Вилкейской волости'10. Нижли отецъ11
Nr. 364
4 B. nagrinėjimas užprotokoluotas du kartus: 1529 m. kovo 9 ir 12 d. Pirmuoju šioje “knygoje”perrašytas antrasis, kovo 12 d., protokolas (mūsų eilės Nr. 364). Čia jį spausdiname ištisai ir kartu pateikiame pirmojo, kovo 9 d., protokolo (Nr. 378) tik tekstologines skirtybes (Судопроизводство д. запротоколировано дважды: 9-го и 12-го марта 1529 г. Первым в данной “книге” переписан второй протокол за 12-е марта - наш порядковый № 364. Его здесь воспроизводим полностью, а к нему даєм лишь текстологические разночтения первого протокола за 9-е марта - д. Ns 378).
5 Nėra (Нет). Toliau (Далее) Баліромеел/
6 Toliau (Далее) Янол/ <
7 Toliau (Далее) о вернея(ь)е их за о/ячичов 841 Nėra (Нет).
9 Вилкейское
1010 364 b. pakartota ir užbraukta (В д. Ns 364 повторено, а затем зачеркнуто).
** Toliau (Далее) нашъ
305


некако был привбожал12 и для того недостатку своего зашолъ был за нихъ, а нас малыхъ з собою занес, где ж отецъ нашъ, седячи за ними на их земли, им служыл аж до смерти своее, а после о/ица своего и мы им служыли, а теперъ зася хочел/ на своихъ о/ичызнах сести, и они нас о/и себе не пустя/и(ь)”. И тые бояре: Балтромей Аидрияновичъ а Яи Ви/иковъский, передъ нами мовили, ижъ то су/и(ь) ихъ люди о/ичызные и дедииные непохожые.
H[378 Ь. 325] ’ О чомъ жо мы казали'1 межы ними досмотрети и справедливость) тому вчи- иитіі маршалку нашому, державцы волко- выйскому, пану Матею Войтеховичу Яновича, а секретарю нашому, державцы скерстомои- скому, пану Станиславу Якубовичу Скопу, а пану Богдану Доекгирдовичу. И они, о томъ межы ними досмотревшы, намъ о/иказали въ то/и обычай, иж они тыхъ бояр, Балтромея а Яна, пытали, маю/и(ь) ли они 8'на то'8 которые листы-данину, на тые люди свои. И они перед нами13 поведили14, “ижъ листовъ-данины никоторыхъ на то въ себе не маемъ, лечъ маемъ светки, бояр-шляхгу, которыл/ то зведомо, ижъ то су/и(ь) о/ичичи наши влас/иныи”, - лечъ тых све/иковъ на тотъ час при собе не мели.
А зася то/и Томаи/ Су/иковии а Михайло Руковин передъ нами ставили све/иковъ, бояр- шляхгу Вилкейское волос/ии, на ймя: Мацка Дашъковича а Стаи/ка Дорсутевича, а Якуба Ои//[314ѵ]драшевича, а Пе/ира Ромашъковича, а пристава ясвойнског(о) Наря Койловича, которые жъ све/ики перед тыми15 судями нашыми16 вси в одно слово све/ичили, ижъ то/и Томашъ Су/иковичъ а Михайло Руковичъ су/и(ь) люди добрые, а ил/ бра/и(ь)я въ крови, о/ицы их и они сами с ними о/ичызну в лыко де- ля/и(ь), нижли отецъ ихъ для недостатку сво- ег(о) ЗЬІШОЛ был зъ о/ичызны своее прочъ и селъ за тымъ Балтромеемъ а Янол/ на их зел/ли.
Прото мы, г(оспо)д(а)ръ, ещо тог(о) такъ17 коро/ико не чынячи, тому Балтромею а Яну положыли рокъ, на который бы17 они тых све/иковъ своихъ перед нами поставили, которыл/ то сведомо, жебы то были их о/ичичи непохожые. И той/ Балтромей а Яи на то/и рокъ све/иковъ своих ,8'не поставили передъ нами'18 и сами передъ нами ся17 не становили. А такъ, видело ся намъ и панол/ радал/ нашымъ, кгды ж тые бояре: Балтромей Аидрияновичъ а Янъ
Вии/ковский, на рокъ, ои/ насъ положеный, светьковъ своих передъ нами не становили и сами не были, а то/и Томаи/ Су/икович а Михайло Руковичъ19 све/иковъ своихъ, верхупи- саныхъ, перед нами становили, которых же све/иковъ сведо/иства, вышеймененыхъ20, выслухавши и о томъ межы ними досмо/иревши21, их в тол/ правыхъ знашли и казали есмо имъ зася на своихъ о/ичызнах, которые маю/и(ь) у Вилкейской волости, седши, нал/, г(оспо)д(а)- рю, служыли22 по тому, как23 пъредъкове их нал/17 служывали, а той/ Балтромей а Янъ ма- юти(ь) их добровольне зъ зел/ль своих выпус- ти/ии со24 ссими17 ихъ ста/ики, што-колвекъ рухомых речей буду/и(ь) у себе мети, и через то вжо не маю/и(ь) их ни в чомъ пойскивати.
И на то есмо тому17 Томашу Су/икевичу а Михайлу Руковичу дали сесь напгь лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
П(и)саи у Вил(ь)ни, под17 [леты] Бож(его) нарож(енья)17//[37£ Ь. 325ѵ] 1529, м(е)с(я)ц(а) марца 1225 дня, индик/и 2.
Копоть, писаръ.
365. 	//[315] Пану Дмигру Богдановну/ Елс- тафъевича на людя в Полодкол/ повете, Угод- ницког(о) стану две селе: Болшевичи а Кривичи, до живо гд его.
Жыкгимои/и.
Смо/ирели есмо того дела с паны радами нашыми, стояли передъ нами очивисто, жаловали намъ люди Полоцкого повету, Уголниц- кого стану село, на ймя: Болшевичи а Кривичи,
12 364 b. raidė в po titulu (В д. № 364 буква в под титлом). росказали
13 Taip 364 b. rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп. д. № 364, следует читать) ними
14 Toliau atpasakojimaspereina į tiesioginę kalbą (Далее парация переходит в прямую речь).
15 364 b. raidės т ir ы taisytos (В д. № 364 буквы т // ы правлены).
16 Pakartota, antras žodis užbrauktas (Повторено, второе слово зачеркнуто).
17 Nėra (Hem).
1818 Перед нами не поставили
19 Toliau (Далее) тых
20 вышеймененого Toliau (Далее) есмо
21 Toliau (Далее) и
22 Служы/»//
23 Toliau (Далее) передъ тыл/
24 и з
25 9
306


4 на дворанина нашог(о), пана Дмитера Богдановича Евстафьевича, ижъ бы'4 он держалъ их своволне без данины нашое и великие кривъды, и тяжъкости им делал. Ино Дмитерей покладалъ передъ нами листе-данину нашу и лист уъяжчий воеводы полоцкого, старосте/?/ дорогицкого, пана Петеровъ Станиславовича [Киг«- ки], в которыхъ листех стоить выписано, иж мы тые люди, село Болшевичи а Кривичи - осмъ служобъ, дали ему з ласки нашое и на причину п(а)новъ радъ нашых, в которые жъ люди пан воевода, его м(и)л(о)сіъ, полоцкий, увязалъ его, - и к тому указывалъ перед нами привилей нашъ, которыл-z мы тые люди поте- вердили ему со всил/ до жывота его.
А так, зрозумели есмо с п(а)ны радами нашыми, ижъ Дмитерей держыть тых людей не своволне, але з данины и потеверженья нашо- г(о), и тепер зоставили есмо его при тых людех, при данине и потевержен(ь)и нашол/, и тыл/ людемъ казали есмо ему служыте//. Маете(ь) панъ Дмитерей тые люди болшевичи а кривичи держать и вжывати со всимъ, как ся они здавна в собе маюте(ь), и водле данины и потевер- жен(ь)я нашог(о), и листу увяжчого пана воеводы полоцког(о), а через то вжо тые люди не маюте(ь) ся оте него о/пнимати и в томъ его в жадное право поволокатем, нижли маюте(ь) они ему служыте// со всил/ до ег(о) жывота.
И на то есмо пану Дми/иру дали сес нашъ лист судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под лете(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца мар(ца) 20 д(е)н(ь), индикт 2.
В томъ листе рука королевъекая.
Иваи/ко Горностай, [писар].
366. 	//[315ѵ] Вырок межы боярами витебскими Зелепугамя и межи Жилаями и Хлусовичом о подавая(ь)е церкви и земли церковное на реце Почепицы.
Жыкгимонте, Божю м(и)л(ос)те(ь)ю.
Смотрели есмо того дела с паны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловали нал/ бояре витебъекив: Иваи/ко а Юрий зъ брате(ь)ею своею - Зелепуги, на дворанина нашог(о) Ивана Михайловича Жыляя и его брате(ь)ю, на Васка Хлусовича, о тол/, жебы они ц(е)рков их отечызную С(ве)тог(о) Воскресенья и зел/лю ц(е)рковную на реце Поче¬
пицы в них отняли и у своей опеце маюте(ь). И Иванъ Жыляй покладалъ перед нами листе судовый владики полоцкого и витебъског(о) Луки, в которомъ жо стоите(ь), ижъ отецъ тых Зелепугъ Яцко со отецы ихъ Дашковичи и съ Хлусовичомъ о тую ц(е)рковъ и о зел/лю ц(е)рковъную мел перед нимъ право, и владика, в тол/ ихъ досмотеревши, и отецовъ их Дашковичовъ и Хлусовича к той ц(е)ркви близшыхъ нашол и тую ц(е)рков и з землею ц(е)рковъною им въ опеку присудилъ, водля стародавного наданья предковъ их.
А такъ, мы, выслушавши того листа судового владычего, и Ивана Жыляя з брате(ь)ею, и того Хлусовича при тол/ листе судовол/ зоставили. Маюте(ь) они тую ц(е)рковъ С(ве)того Воскресен(ь)я и зел/лю ц(е)рковную у своемъ подаван(ь)и и опеце мети, подле суда и листа судовог(о) владики полоцкого Луки, водля ста- родавног(о) надан(ь)я предковъ своихъ.
И на тое есмо им дали сес нашъ листе судовый з нашою печате(ь)ю.
Писан у Вил(ьни), под [леты] Бож(его) на- рож(енья) 1529, м(еся)ца мар(ца) 20 дня, индикт 2.
При т(ом) бил(и)2: княз Ян, бис(куп) ви- л(еньский), княз Миколай Вежкгал, бис(куп) киев(ский), воев(ода) троц(кий), гете(ман), староста) брас(лавский) и вениц(кий), князь Костянтин) Ивановичъ Остроз(ский), пан вил(ень- ский), стар(оста) гор(оденский), мар(шалох) двор(ный), панъ Юри Миколаевич) [Радивиловича], мар(шалох) зем(ский), воевод(а) новгородский), пан Ян Забер(езинский), воевод(а) полоц(кий), стар(оста) дор(огицкий), панъ Петеръ Станиславович [Кишка], воев(ода) витебский), мар(шалок), пан Юри4 Глеб(ович).
Копоть Васкевичб, мар(шалок) и писар.
3674. //[316-317] Выроя земяяце з Мазонша, жоне Яна Оборскот(о), з маткою ее, пани Литаворовою Хребтовича, и з зятем ее, паном Юремъ Остиком, о част(ь) именея отчызны ее.
Nr. 365
4'4 Vėliau pabraukta pieštuku (Подчеркнуто позже карандашом).
Nr. 366
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., след. читать) Яи Nr. 367
4 Zr. 358 b. skirtybes (См. разночтения в д. № 358).
307


368. 	Выро# людел/ волости Свислодкое с п[а]~ ном Григоремъ Исаевичом Громыкою о непод- нен(ь)е поспод з ним# потягле# и и#ши# повинносте# люде# его лещинцол.
Жыкгимон/и.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловали нам люди нашы Свислоцкое волости: заказник болоцкий з мужми, на писара нашо- г(о), ключника виленьского, державъцу крас- носелског(о), пана Григоря Исаевича Громыку, о том, што жъ перво сего дали есмо ему людей нашых Свислоцкое волос/ии, на ймя лещин- цовъ, “и тые, дей, люди его поспол с нами в потягль: в сторожу и в подводу, не ходя/и(ь) и дачок волос/иных никоторых с нами не да- ю/и(ь)”. И пан Громыка поведилъ //[317ѵ] передъ нами, ижъ вжо первей сего з росказан(ь)я н(а)шого того межы ними смо/ирелъ воевода вилен(ь)ский, канцлер нашъ, староста бел(ь)- ский и мозырский, пан Олбрахтъ Мартинович Кгашътол/и, и, водлугъ данины и привиля нашого), ижъ есмо ему тых людей дали со въсимъ, какъ на нас держаны были, и знашол его во всемъ у томъ правог(о), и то/и судъ свой намъ о/иказалъ, и лис/и свой судовый на то им далъ, нижли велелъ им въ замку Свис- лоцкомъ городню свою час/и(ъ) поправя/ии и мосты мости/ии, где перед тымъ мощывали4.
Ино мы и тепер, того межы ними досмотревши, водля данины и привиля нашог(о), и суда, и листу судового пана воеводы, его м(и)- л(о)сти, вилен(ь)ского, и нашог(о) листу пот- верженого, знаи/ли есмо пана Громыку в том правого, иж тыс люди его, лещинцы, не ма- ю/и(ь) з волостью Свислоцкою ни в которую потягль: у сторожу и в подводы, ходи/и(ь) ани которых дачокъ волос/иныхъ с ними дава/ии не мають, толко маю/и(ь) у Свислочы свою час/и(ь) городню поправъля/ии и мосты мостити, где и перед тым мощывали.
И на то дали есмо пану Громыце сесь нашъ лис/и з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ьни), под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1529, м(еся)ца мар(ца) 11 дня, индик/и 2.
При /и(ом) был(и): воевод(а) вил(еньский), кан(цлер), стар(оста) бел(ьский) и моз(ырский), пан Ол(брах/и) Марти(нович) Кгаги(тол/и)3, мар(шалок) зем(ский), воев(ода) нос(городский),
пан Ян Янов(ич) Забе[ре]з(инский), воевод(а) киев(ский), дер(жавца) свис(лоцкий), пан Андрей Яку(бович) Немировича.
Копоть, писар и маршалок.
3694. Выро# пану Яну Петровичу Немировича
3 старостичи бересте#скими, паны Ил(ь)и- ничи, о ловы Лули#ские и Мадковские.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами, стояли передъ нами очивисто, жаловалъ нам дворанинъ нашъ, пан Ян Петровичъ Немировича на старостичов берестейских: пана Яна а пана Станислава, а пана Щасног(о) - Юреви- човъ Илинича, о том, ижбы суди старосты берестейског(о): маршалокь //[318] нашъ1, державца вилкейский и остринский, пан Александръ Ивановичъ Ходкевича, а маршалокь нашъ, державца жолудский, коневский и ду- бицкий, князь Василей Андреевичъ Полубенский, а подскарбей земский, маршалокь и писаръ нашъ, деръжасца слонимский и камениц- кий, панъ Б(о)гушъ Б(о)говитиновичъ, а маръ- шалокъ нашъ, державца волковыйский, пан Матей Войтеховичъ [Яновича], а конюшый нашъ, державца аинский, пан Василей Богдановичъ Чижъ, а княз Семен Богдановичъ Одинцевича, а княз Иван Анъдреевичъ Полубенский, о/ису- дили о/ицу ихъ, маршалку н(а)шому дворному, старосте берестейскому, небощыку пану Юрю Ивановичу Илинича, ловы его звечные Лулинские, которыхъ прадедъ и дед, и бабка, и отецъ его, и по них он самъ в держан(ь)и и во-в покой были, в чомъ жо пану Яну видело ся коро/ико, ижбы тые судьи судили его в том с кривдою. И' панове старостичи перед нами поведили, ижъ то су/и(ь) ихъ власные ловы Малковские, о которые жъ ловы пана Янова ма/ика, пани Пе/ировая Федковича, мела право зъ о/ицомъ ихъ, небощикомъ паномъ Юрь- емъ Илг/ничомъ, передъ братом нашым Алек- санъдром, королемъ, его м(и)л(о)с/и(ь)ю, и бра/и нашъ в томъ о/ица их правого знашолъ и тые ловы Малковъские Позалозе, и дерево бортное ему присудил и навечнос/и(ь) то ему по/ивердилъ, подле данины и листов великого
Nr. 368
4 Žr. 259 b. (См. д. Ns 259).
Nr. 369
4 Žr. 228 b. (См. д. № 228).
308


князя Жыкгимонта, подле которого жъ суда и по/иверженья брата нашог(о) тые судьи, вышейписаные, отица ихъ з ним смотрели и по тому жъ тые ловы пану Юрю присудили, и свой лис/и судовый на то ему дали, и мы то/и судъ тых судей о/ицу их, небожчыку пану Юрю, по/ивердили нашыл/ привилемъ навечъность, - и на то панове старостичи лис/и судовый, потверженье брата нашого, и тежъ лис/и судовый тых пановъ судей, выніеймененыхъ, и нашо по/ивержен(ь)е передъ нами указывали.
йно мы, того досмо/иревши, и урозумели есмо, ижъ тые суди добре судили, и пановъ старосгичовъ берестейских в томъ есмо правых знашли, иж маю/и(ь) они тые ловы Малковъ- ские и дерево бортное по тьш границал/ Поза- лозе держати, подле суда //[318ѵ] и по/иверже- иья брата нашое(о) и суда, и листу судового тыхъ судей, и нашое(о) привиля, а пан Янъ и его потолжи через то не маю/и(ь) вжо в тые ихъ ловы уступати ся и маю/и(ь) в тол/ венное молчан(ь)е ме/ни.
И на то есмо панол/ старостичомъ берестейскил/ дали сесь напгь лист судовый з нашою печатью.
При томъ был//: княз Ян, бис(куи) вил(ень- ский), а княз Миколай Миколаевич, бискупъ жомой/иский, княз Миколай Вежкгайло, бискупъ киевъский, воевода троцкий, ге/иман нашъ навыи/шый, староста браславъский и веницкий, князь Константан Ивановичъ Острозский, воевода вилен(ь)ский, канцлер нашъ, староста бел(ь)ский и мозырский, пан Олбрахть Мартинович Кгашътол/и, панъ вилен(ь)ский, староста городенский, маршало/с нашъ дворный, пан Юрий Миколаевичъ Радивиловича, пан троцкий, староста жомой/иский, пан Станиславъ Станиславовичъ Яновича [Кгезкгайла], маршалокъ зел/ский, воевода новгородский, державца опгьменский и довъкговъекий, панъ Янъ Яновичъ Заберезиньский, воевода киевъский, державца свислоцкий, пан Андрей Якубовичъ Немировича, воевода полоцкий, староста дорогицкий, пан Пе/иръ Станиславовичъ [Кии/ка], и иные п(а)нове рада Великого князства Литовъского.
Писан у Вил(ьни), под [леты] Божего нарожденья) 1529, м(еся)ца фее(раля) 1 ден(ь), индик/и 2.
Копоть, писаръ.
3704. [318ѵ—320] Вырок* Яновоя Оборског(о) з маткою ее, п(а)ни Литаворовою, и з зятел/ ее, п(а)нол/ Юремъ Остикол/, о делъ всихъ именея ее огчизныхъ.
371. 	В справе мещая бея(ь)скилг Сегеневичовъ
3 мытникол/ Михелел/ Езофовичол/ о штуку воску, у промыте взятую.
Жыкгимон/и.
Маръшалку зел/скому, воеводе новгородскому, державцы мерецкому и ошъменьскому, и довъкговъекому, пану Яну Яновичу Забере- зиньскому.
Што первей сег(о), какъ будучи намъ з вашою м(и)л(о)стью, паны радами нашыми, у Вил(ь)ни на сойме, жаловали намъ мещане бел(ь)скив: Иванъ а Тимошъ - Сегеневичи, на мы/иника берестейског(о) и новъгородъског(о), на Михеля Езофовича, о томъ, што ж он взял у нихъ штуку воску на Мышы у промыте новъгородскомъ, о чол/ жо з росказан(ь)я на- шог(о) смо/ирел межы ними воевода вилен(ь)- ский, канцлеръ нашъ, староста бел(ь)ский и мозырский, небощик пан Миколай Миколаевичъ [Радивиловича], //[320ѵ] а воевода под- ляи/ский, секретар нашъ, паи Иванъ Сопега; в томъ их досмо/иревши, то/и судъ свой нал/ оказывали. И мы, водле их суда, Михеля в томъ правог(о) знаи/ли, и лист нашъ судовый на то ему дали. А потол/, дей, какъ будучи намъ у Берес/ии на сойме, тыи жъ мещане бел(ь)ские и слуцкие, и инъшые мещане нашы на Михеля о тую жъ штупу2 воску жаловали, и мы повторе казали о тол/ межы ними досмотрети воеводе вилен(ь)скому, канъцлеру нашому, старосте бел(ь)скому и мозырскому, п(а)ну Олбрахту Мартиновичу Кгаи/толту, а при его м(и)л(о)ста подскаръбему зел/скому, маршалку и писару н(а)шому, п(а)ну Б(о)гушу Б(о)говитиновичу. И Михел, дей, тыи листы судовые небощыка пана воеводы виленьског(о) и нашы через руки пана Б(о)гушовы перед нами указывалъ, пан Б(о)гушъ, дей, тыхъ листовъ судовых, которые на мыто новъгородское ему служыли, ему не выдалъ. И потол/, дей, какъ будучи нал/ ;зжо у Кракове, зася тые ж Сегеневичи о тот жо воскъ на Михеля жаловали, а Михел покла-
Nr. 370
4 Zr. 358 b. skirtybes (См. разночтения в д. № 358).
309


далъ перед нами лист небощыка пана воеводы виленьског(о), писаный до пана Б(о)гуіда, и к тому поведил перед нами, ижъ он от тог(о) ч(а)су, какъ его сужоно, завъжды тал/ на Мышы и по инымъ местомъ мыто новгородское бралъ.
И мы, их в тол/ досмо/иревшы, и, водле суда и листу судового пана воеводы вилен(ь)- ское(о), Михеля в тол/ правое(о) знашли. Хто бы колве/с напередъ ездилъ тал/ з воски и з солю, зъ меды и хмели, зъ быдломъ и з ын- шыми товары, на тых на всих мае/и(ь) он мыто новгородское бра/ии на Мыши и по инъ- шыл/ местол/, которые суть в Новогородскомъ повете, подле давного обычая. А хто бы хотел мы/иникомъ нашыл/ противен быти, твоя бы м(и)л(ос)/и(ь), казалъ урядникомъ своимъ по- моч давати.
Писаи у Вил(ьни), под ле/и(ы) 1529, м(еся)ца мар(ца) 14 д(е)н(ь), индикт 2.
Копоть, писаръ.
372. 	Выролг боярол/ медпицким: Томату Володкевичу, Станиславу Ивашковичу и ияшил/, с плебаномъ оболедкил/ о земли, на имя Застарияе, межи Жиринол/ а Ветьцомъ.
Жыкгимон/и.
Смотрели есмо тое(о) дела с паны радами нашыми, стояли передъ нами очивисте, жаловали нал/ бояре медницкие: Томашъ Володкевичъ а Станиславъ Ивапгькович, а Щасный Янович з бра/и(ь)ею и поплечники //[321] ьсво- ими, на плебана"1 оболецкого, князя Войтеха, о тол/, што жъ, дей, он держыть о/ичызну их к церкви Оболецкой, на ймя Застарине, межы Жириномъ а Ве/ицомъ.
И мы казали о томъ межы ними досмотрети пану сохачовскому, охмистру королевое нашое и великое кнегини, ее м(и)л(о)сти, Боны, пану Миколаю Волскому, а маршалку нашому, державцы волковыйскому, пану Матею Войтеховичу [Яновича], которые жъ судьи межы ними смо/ирели и то/и судъ свой нал/ о/иказали, што жъ плебанъ оболецкий покладалъ передъ нами лис/и судовый князя Лаврина, бискупа каменецкое(о), пробоща вилен(ь)ског(о), плебана витебъского, въ которол/ стои/и(ь) выписано, ижъ он былъ в них с обу сторонъ судьею полюбовъныл/ и судил их о тол/ очивисте, и водле заведе//(ь)я и ограниченья тых зел/ль ие-
бощыка пана Юрева Глебова, воеводы витебъ- ское(о), какъ он, будучи за брата нашог(о), славное паме/ии Александра, короля, его м(и)- л(о)сти, державцою рои/скимъ, з росказан(ь)я его м(и)л(ос)ти на тые земли выеждчал и новые границы въ землях ц(е)рковъныхъ по старый рубежол/ положылъ, и предъковъ его в то увязалъ, а о/ицомъ тыхъ бояр не казалъ ся в то уступа/ии. И тежъ, водле листовъ брата на- шое(о), которые писаны до князя Федора Жо- славъское(о), державцы рои/ского и до о/ицовъ тых бояр: Володка Кгинвиловича а Миколая Бу/иковича, а Яна Ивашъковича, под заруками, абы ся они в тые зел/ли ц(е)рковные не въступали; и княз бы Федор того о/и них боронил, подлугъ выезду и зарубан(ь)я, и увязан(ь)я пана Юрева. А к тому он, убачивши на список закону) ст(арого) бискупа вилен(ь)ское(о), небощика Табора, што он судилъ их с обу сторонъ и предка его листы при моцы зоставилъ. И над то, водле оповедан(ь)я и осмотрен(ь)я вижа их, с обу сторонъ възятое(о), Андрея Гарасим- овича, который тамъ на тые жъ зел/ли выез- дчалъ и тые границы новые, по старыя/ положенье, видел о/и пяты до пяты, и зрозумевши с того, тое(о) плебана правое(о) знашол и тые зел/ли по тыл/ границамъ ему к тому костелу присудил навечнос/и(ь).
Ино и нал/ с паны радами также ся видело, кгды небощикъ панъ Юрий Глебович з роска- зан(ь)я брата нашог(о) за предковъ их на тые зел/ли выеждчалъ и в тых земляхъ ц(е)ръ- ковъных новые грани по старый рубежол/ положыл, и плебана оболецкого в тые зел/ли увязалъ, а тыл/ боярол/, о/ицол/ их, в то уступа/и(ь) ся не казал, и были тые зел/ли по тыл/ границал/ к тому костелу держаны за предковъ его, первшых плебановъ оболецких, а и княз Вой- тех, н(и)нешный плебанъ, держы/и(ь) тые земли ц[е]ръковные по тыл/ //[321ѵ] жо границал/, как пан Юрий Глебович завел и зарубалъ, а тые бояре неслушне, через границы в тые ся зел/ли уступаю/и(ь) и на него жалую/и(ь), и тепер есмо тые зел/ли к тому костелу Божему оболецкому присудили. Мае/и(ь) их княз Вой- тех, плебанъ оболецкий, и потомъкове его к тому костелу по старил/ рубежол/ держати и въживати, водле заведен(ь)я и зарубанья, и увя- зан(ь)я небощыка пана Юря Глебовича и листу судовое(о) князя Лавринова, бискупа каменец-
310


кого, вечно. А тые бояре медницкие: Томасъ Володъкевич а Станиславъ Иваижович, а Щасный Яновичъ, и братья, и поплечники, и потолжи их не маюти(ь) ся в тые земли ц(е)ръ- ковные через тые границы старые, положеные через пана Яна4, ничимъ уступовати и того под нимъ и потолжи их пойскиватии на вечные ч(а)сы.
И на то есмо князю Войтеху, плебану обо- лецкому, далм сесь нашъ лист судовый з нашою печати(ь)ю.
Писанъ у Вил(ь)ни, под лети(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца мар(ца) 20 д(е)н(ь), индикт 2.
При т(ол/) был(и): воее(ода) вил(еньский), канцлер, стар(оста) бел(ьский) и моз(ырский), пан Олб(рахти) Марти(нович) Кгаиттолтъ, мар(шалотс), дер(жавца) вол(ковыйский), пан Мати(ей) [Войтехович Яновича], охмистръ5.
Горностай, писаръ.
373. 	Выроя кн(я)зю Ивану Козеце зъ земени- нол/ волыяскил/ Ваякол/ Яковицкил/ о имея(ь)е Росново.
Жыкгимонт.
Смотрели есмо тое(о) дела с паны радами нашыми, 4'стоялм перед нами очивисто, жаловал намъ дворанин нашъ, княз Иванъ Козека, на земянина волынское(о) Банка Яковицкого'4 о томъ: “Держити(ь), дей, имен(ь)е мое властное, на ймя Росново, безправне, не вемъ в который обычай”. И Банко поведил перед нами, ижъ он тое имен(ь)е его 4держыт(ь) с права и ввяза- н(ь)я'4 нашого, в которое есмо ему увязан(ь)е далм, водля суда маршалка Волынское земли, старосты володымирского 4'князя Анъдрея Александровича'4 Сенкгушковича, - и на то лист судовый князя Андреев и тежъ нашъ увяжчый перед нами положыл, в которол/ листе судовомъ князя Андрееве стоит(ь), ижъ княз Козека моцно квалтомъ на властной 4'зел/ли его Губин- ской'4 взял ему триста и тридцати овецъ, къ чому жъ ся княз Козека и самъ знала, ижъ тые оецы в нее(о) взяла, он тые овцы и кгвалт Яковифсому на князи //[322] Козеце въсказал, за то его в тое имен(ь)е его, в Росново, увезалъ, и княз Козека его с того имен(ь)я мофіо кгвалтол/ выгнал, и тое именье в нег(о) отнял. И княз Андрей, выписавшы тот судъ свой, к нал/ прислалъ. Мы на жалобу того Ванька,
водля суда князя Анъдреева, послалм тал/ дворанина нашог(о) Василя Кудинова и казали есмо тые [шкоды и кгвалты] князю Андрею ошацо- вати(ь) и в той шкоде его и кгвалтех засе тому дворанину н(а)шому в тое жъ именье, в Росново, казали есмо увезать. И княз Андрей з росказан(ь)я нашог(о) зъ владыкою володымир- скимъ и князми, и паны володымирскими того всего ошецовалъ за тым овцы и за два кгвалты сто и шестнадцати копъ грошей. И тот дворанинъ нашъ в той суме в тое имен(ь)е его увязалъ и лист свой увяжчый на то ему дал.
Мы, выслухавшы тых листов: судового князя
Андрея и теж нашого писаног(о) в томъ до князя Андрея, и увяжчог(о) листа тог(о) дворанина нашог(о), в тол/ есмо Банка Яковицкого оправили и тое имен(ь)е Росново, водле суда князя Андреява, в той суме казали есмо ему держати(ь) до тых ч(а)совъ, поки ему княз Козека за тое имен(ь)е тую суму п(е)нязей оти- ложыти(ь).
И,на то есмо ему дали сесь нашъ листи судовый.
Писанъ у Вил(ьни), [под] лети(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца апр(иля) 13 д(е)н(ь), индиктъ 2.
Богушъ, подскарбий.
374. 	Выроя Петру, воеводе волоскому, с кн(я)- зем Федорол/ Михаяловичол/ Вишневеякил/ о скарбы тетки его, которая за кн(я)зел/ Вишневеякил/ была.
Жыкгимонт.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловали намъ послы волоские: пан Дума Кузмич а пан Тома Жищовичъ, оти г(оспо)д(а)ра своего, оти Петра, воеводы волоского, на державцу пропойског(о) и чичерского, князя Федора Михайловича Вим/невет<кого, о томъ, пгго жъ тетка
Nr. 372
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) Юря
5 Taip rankr., reikėtų skaityti охмистрович, t.y. dieniosios kunigaikštienės Elenos dvaro maršalkos Vaitiekaus sūnus (Так в ркп., следует читать охмистрович, т.е. сын Войтеха, который был охмистром великой княгини Елены).
Nr. 373
4-4 Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
311


г(оспо)д(а)ря их была за ним и вмерла, а он тело ее до зел/ли г(оспо)д(а)ря их о/ипустил, а скарбы въси, которые он по ней възялъ на неколко тисячем золотых,. собе побрал, а с те- ломъ ее до г(оспо)д(а)ря их тых скарбовъ не прислалъ и тепер ихъ в себе держы/и(ь), а г(ос- по)д(а)ру их вернути не хотелъ. Княз Федор на то ил/ опгповедилъ, ижъ тая те/ика г(о)с- (по)д(а)ра их, жона его, еще будучы за добро- г(о) розуму и въ суполномъ здоровъи, тот весь скарбъ свой //[322ѵ] записомъ своил/ ему записала и душу свою ему полецала, и потомъ другил/, останочныл/ тестаментомъ талжо то/и весъ скарбъ ему записала и тую первую волю и запис свой ему по/ивердила, и тело свое казала была у Києве положы/и(ь). И потол/ г(ос- по)д(а)ръ их, воевода волоокий, писал до нас, жадаючь/, абы мы казали тело сестри4 его от~ пустити до зел/ли его; яко ж мы до князя Федора лис/и нашъ писали, не ображаючи тых записов его жоны, которыл/(и) она тыс скарбы ему о/иписала, абы он тое тело ее о/ипустил до зел/ли Волоское, который жо лис/и напгь княз Федор и тыс записы жоны своее под печа/ими князей и пановъ зел/ли Волынское передъ нами вказывалъ. Мы, тых листовъ выслухавшы, пыталм пословъ воеводы волоокого, штобы они мелм к тыл/ записол/ его мови/им. И они к тыл/ записомъ его ничого не мовили, нижли то от- кладали до своего г(оспо)д(а)ря, штобы к тыл/ записомъ хотелъ мови/им.
Мы тежъ, бачачи на звычай и въхвалу тое(о)- то панства н(а)шос(о) - Великос(о) князства Литовъскос(о), ижъ хто бы што кому записомъ слушныл/ под сведомол/ людей добрихъ записал, таковые маю/и(ь) бы/и(ь) держаны, а звъла- ща, кгды она, будучи за нил/, мужол/ своимъ, то/и скарбъ свой, яко рухомую речъ, водле обычаю зел/скос(о) ему о/иписала. И ач-колвекъ тое тело ее не положоно в Києве, однако жъ он не своволне, леч за жадан(ь)емъ к нал/ воеводы волоское(о) и за нашыл/ г(оспо)д(а)ръскил/ росказан(ь)емъ тое тело ее до их зел/ли о/ипустил, для тых причынъ не повиненъ он того скарбу назад о/идава/им, леч его мае/и(ь) держати на вечные ч(а)сы и по д(у)ши жоны3 своее досы/и(ь) чыни/и(ь) по тому, ка/с она ему устне полецыла и в тых листех своих описала.
На пгго жъ есмо князю Федору Михайловичу сес напгь лис/и судовый дали.
При /и(ол/) были панове рада: княз Ян, бискупъ вилен(ь)ский, княз Миколай [Вежкгай- ла], бискупъ киевский, воевода виле//(ь)ский, канцлер Великос(о) князства Литовъскос(о), староста бел(ь)ский и мозырский, пан Олбрахтъ Мартинович Кгаштол/и, подскарбый зел/ский, маршалокь и писар, староста слонил/ский и каменецкий, пан Б(о)гушъ Б[о]гувитынович, маршалокь, державца волковыйский, панъ Матей Войтехович [Яновича], крайчый, пан Григорей Григоревичъ Остиковича, и иные панове рада Великого князства Литовъское(о).
Писанъ у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Божего нарож(енья) 1529, м(еся)ца май(я) 10 дня, ин- ди/с/и 2.
В томъ листе рука королевская.
Горностай, п(исар).
375. 	//[323] Выро/г пану Юрю и бра г(ь)и его Зеновевичомъ з воєводиною вилея(ь)скою, пани Миколаевою Радивиловою, о име#(ь)я: Вапленое и Порплища.
Жыкгимон/и.
Смотрели есмо тое(о) дела с паны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловалъ намъ пан Юрий з бра/и(ь)ею своею Юре- вичи Зеновъевича на воєводиную вилен(ь)- скую, канцлеровую нашу, паню Миколаевую Миколаевича, паню Алжбету, о томъ, ижъ мы первей сее(о) судили их зъ сынми ее: подчашыл/ нашымъ, державъцою василишскимъ и маръ- ковскимъ, панол/ Янол/, а державъцою уигь- полскимъ и пенянскимъ, и вилкомирскимъ, паномъ Станиславомъ - Миколаевичи Радивиловича, о именья их - о Вапленое а о Порплища, где жъ на он час панове воеводичи перед нами поведили, иж мы о/ица ихъ, небощыка пана Миколая, воеводу вилен(ь)ское(о), о тое имен(ь)е судили и в томъ о/ица их правог(о) знаи/ли и с права в тое именье о/ица их увязано, и на то поведили въ себе листы нашы судовые и увяжчые. Мы паномъ воеводичомъ неоднокро/и(ь) покладали роки - тые листы нашы судовые и увяжчые передъ нами положили, и они тых листовъ не клали.
4'И мы пановъ Зеновъевичов в тол/ правыхъ знаи/ли, и тые имен(ь)я: Вапленое и Порплище,
Nr. 374
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., след. читать)те/ики
312


ИМ ПфИСуКИМС* и лис/и наг« судовый и увя- зан(ь)е в тыс имен(ь)я ил/ дали. То пак, дей, пани воєводиная через судъ и увяжъчого нашого) в тое ся въступаеіъ и кгвалты, и пожоги, и головъщину через границы имъ поделала. И пани воєводиная передъ нал/и поведила, ижъ паи ее, небощик панъ Миколай, воевода ви- лен(ь)ский, и по немъ она сама тос(о) Пор- плища въ держаньи были, 4'лечъ, дей, тые панове Зеновъевичи'4 моцно кгвалтомъ в тое ся увязали через границы, боярина моес(о) Туръ- нина о/итол выгнали. 4'И панове Зеновъевичи покладали3 перед нами лис/и купъчый, въ которомъ жо стои/и(ь), ижъ княз Семей Чорто- рызский тое имеи(ь)е о/ицу ихъ продалъ и границу в тол/ своел/ листе описал, и тежъ’4 лис/и напгь судовый, што есмо их с паны воеводичи судили, и то, подле листа купъчого, имъ присудили и у то их казали увязати. И пани воєводиная мовила: “Держано то было супокойне за жывота пана моего и за мене”, - 4'и на то шайку ставила на све/ики'4.
Ино мы, бачачы то, кгды ж панове воеводичи на он часъ передъ нами поведили, ижъ о/ица ихъ з ними о томъ //[323ѵ] сужоно и с права было в тое увязано, и тыми листы судовыми и увяэ/счыми в томъ ся закривали, и на покладанье роковъ нашых положы/ии тых листов не хотели, в тол/ есмо их досмо/иревшы и с паны радами нашыми тому порозумевшы, подле перъвого суда нашос(о) и листу судового пановъ Зеновъевичовъ заставили, ес/или бы в той их границы Порплиіце было одно, а небощикъ пан Ян5, воевода, буде/и(ь) ли в тол/ Порплищи того боярина своег(о) посадил, тогды панове Зеновъевичи маюиі(ь) то держати, подле первого суда нашог(о). Пак ли бы другие Порплища на инол/ местцы были, а тыл/ жо именел/ Порплищами звано, а было бы то за тою границою, а пан воевода буде/и(ь) ли того боярина своег(о) посадил не в тол/ их Порплищи, але въ другол/, своел/ Порплищи, або на иной своей пущи, которая буде/и(ь) за тыми границами, або о тую границу буде/и(ь) ли пани воеводиной некоторое дело о то, маюиг(ь) они с обу сторонъ ездаки тал/ высылати и в тол/ межы собою розправи/иг/ ся.
И на то есмо паномъ Зеновъевичол/ дали сес нашъ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ьни), [под] леиг(ы) Бож(его)
нарож(енья) 1529, м(еся)ца мар(ца) 11 [день], индиктъ 2.
Копоть, писаръ.
376. 	Вырок Некрашу Григоревичу з Василел/ Никифоровичомъ о кгвалг, бои и ияшые речи.
Жыкгимон/и.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловал нал/ дворанинъ нашъ Некраги Григоревичъ на дворанина нашог(о) Василя Никифоровича о тол/, “што жъ, дей, онъ, наехасши на домъ мой кгвалтол/, самог(о) мя поймалъ, жону мою збил и ста/ики мое побрал з дому моег(о), и держалъ мене у ня/истве двадъца/и недель и три”. И к тому тежъ о иншых речах на нег(о) жаловалъ. Василей поведил перед нами, што жъ искал на ней4 Некрас2 тых речей первей сег(о) перед панол/ воеводою вилен(ь)скимъ, канцлеромъ нашымъ, старостою бел(ь)скимъ и мозырскимъ, панол/ Олбрахтол/ Мартино- вичол/ Кгапгьтолтомъ, ино, дей, пан воевода, его м(и)л(о)сть, знашолъ его въ всел/ тол/ правого, на што жъ и лис/и свой судовый его м(и)л(ос)ть ему на то дал, который жо лис/и Василей передъ нами покладалъ. В томъ листе выписано стоииг(ь), ижъ панъ воевода, его м(и)л(ос)ть, во всем у том Василя правого знашол.
А такъ мы, углянувши в то/и лист, заставили есмо того Василя при томъ суде пана воеводы, его м(и)л(о)сти, и у-во //[324] 1*всемъ у томъ1 знашли его правого. Вжо не мае/и(ь) Некрас2 тых кгвалтовъ и боевъ, и грабежовъ, и инъшых всихъ прошлых речей на Васили поискива/ии.
И на то есмо дали Василю сесь напгь лис/и судовый.
П[и]сан у Вил(ьни), под [леты] Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца май(я) 11 д(е)н(ь), индик/и 2.
Богушъ, подскарбий.
Nr. 375
M Vėliau pabraukta pieštuku (Подчеркнуто позже карандашом).
5 	Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) Миколай
Nr. 376
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) нем
313


377. 	Выроя боярол/ поседныл/ и всея волости Ояракгояскоя с тивунол/ ояракгояскил/, панол/ Юремъ Володковичол/, о некоторие кривды их
Жыкгимон/и.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами нашыми, стояли передъ нал/м очивисто, жаловали нам бояре поседные онракголские и въся волость Омракголская на тивуна оиракголь- ского, пана Юря Володкевича, о тол/: “Што жъ, дем, он почалъ нам новину уводи/им и бере/и(ь), дем, с нас с кождое сохи по полукопе грошем, а за бочку овса зъ службы - по шести грошем, а за воз сена - по два гроши, и тежъ, дем, назвышъ того бралъ с насъ: с кожъдое службы по пяти грошем а гусь, а двое куровъ,
2 бохоны хлеба, по бочце пива”, - и за то их грабил. Пан Юрей поведил, ижъ тот плат з сох и тежъ за овесъ, и сено не на себе бралъ, але на нас, г(оспо)д(а)ря, водля Уставы и рос- казанья нашог(о), и што теж бралъ на них собе по пяти грошем, и к тому хлебъ, пиво, гуси, куры и иные доходы, то он чынил не своволне, нижлис мы имъ, всимъ тивуномъ жомошяскимъ, въ кождом волости тот плат привлащили и на то нм лнет нашъ дали.
А такъ, кгды ж то/я плат нашъ и доходъ свом, водле уставы и листу нашог(о), с них бралъ, в тол/ есмо, намовившы с паны радами нашыми, пана Юря знашли правого, и впередъ маеть он тотъ плат нашъ: зъ сох - по полко- пы грошем, а зъ службы за овес - по шести грошем, а за сено - по два гроши, и тежъ доходъ свом: зъ службы - по пяти грошем, а
3 дву служебъ - бочку овса, воз сена, а трехъ служебъ - бочъку пива и куры, и гуси, и иные доходы въ кождый rod, подле Уставы и листу нашог(о), сполна выбирати. А они не3 маю/я(ь) ему в тол/ противни быти.
Теж жаловали нал/ вся волос/и(ъ) Оирокго- лская на пана Юря о томъ: “Ижъ которые листы-твердости отъ предковъ нашых волости Оиракголском даны были, тые, дем, листы дали есмо о/ицу его захова/ям, и вмер, дем, а нал/ тых листовъ не о/ядалъ, и он, дем, мял тыхъ часовъ //[324ѵ] намъ тые листы вернути, а за то у нас възялъ сто копъ грошем”. Пан Юрин поведил, ижъ онъ о тыхъ листехъ не ест сведомъ ани тое ста копъ грошем не бралъ. И они хотели присягнути на томъ, абы мялъ он тые п(е)нязи в них възя/им. Ино кгды ж панъ
Юрин к тому ся не зналъ, ани доводу слушного не чынили, нал/ и паномъ радамъ нашыл/ так ся видело, ижъ сто копъ грошем - немалая ест сума, кгды бы он то в них взялъ, могло бы то сведомо быти, а кгды жъ они на то доводу не чынили, а присяга/яи хотели, намъ ся то не видело, абы они без доводу слушного, мели того своею присягою доводити.
И в тол/ есмо пана Юря нашли правого, через то вжо не маютъ они тое сумы, ста копъ грошем, на немъ поискивати ани о тые листы через то ему припомянути на венные ч(а)сы.
И на то дали есмо ему сес нашъ лист судовый з нашею печа/я(ь)ю.
Писан у Вил(ьни), [под] ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца мам(я) 8 [день], инди/е/и 2.
При /и(ол/) были и суд свом о/иказ(али): м(а)р(шало/е), нал/(естни/е) вол(ковымским), пан Ма/и(ей) Вомтеховичъ [Яновича], мар(шалох), панъ Ян Сте/<(кович) Цыд(?).
Горностаи, писаръ.
3784. Выроя людел/ Виякеяское волости: Томашу Судковичу а Михаялу Руковичу, з боярами: Баятромеел/ Анъдрияновичол/ а Янол/ Вигковскил/, о вернея(ь)е илг за огчичоя.
379. 	Выроя боярини василиягскоя Барбаре Богдановне з бояринею василиягскою ж Юра- жиною о третюю часг(ь) именеяца на Лебеде, Богдановыцияу.
Жыкгимон/я, Божю м(и)л(ос)/я(ь)ю.
Смотрели есмо того дела с п(а)ны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловала намъ боярыня василишъская Барбара Богд- ановъна на боярыню василии/скую жъ Юра- жыную Дмишъковича, на Светохну, о тол/: “Што ж, дем, она у сестры моее Дороты Богдановны купила у Василии/скол/ повете на Лебеде третюю часиг(ь) именемца о/ичызны зел/ли ее, на имя Богдановщыну, обел вечъно за двадцати копъ грошем литовское монеты, а к тому, лей, она жъ в тое жъ сестри моее Дороты того ж именемца Богдановъщыны две части зел/ли закупила в нее у двадца/ии жъ копах грошем, а я, дем, к тому близшая, ей за то за въсе
Nr. 378
4 Žr. 364 b. skirtybes (См. разночтения e д. № 364).
314


п(е)нязи о/иложыти”. А Юражыная поведила перед нами, ижь она вжо от нее сестри своее тое именейцо Богдановьщину в делу мае/и(ь), а она на то, водле обычая и уфалы земское, тую третюю часть земли того именейца Богда- новыцины в нее купила, а две части того ж имен(ь)я закупила, - и на то на въсе лис/и купъчый на тую третюю час/и(ь) и тежъ листи заставъный - на две частим того имен(ь)я передъ нами въказывала. В которомъ жо листе куичомъ стоити(ь) выписано, ижъ она тую третюю части(ь) тог(о) имен(ь)я Богдановщыны въ нее купила обел вечно за двадцать копъ грошей зъ землями пашъными и тежъ зъ землею Сто- кинею, з гам и лесы, и дубровами, и кустовъ- емъ, и з сеножати(ь)ми, и з реками, и з ставы, и со въсимъ тымъ, какъ ся тая третяя части(ь) сама въ собе маети(ь), а въ листе заставном выписано, ижъ она того жъ имен(ь)я две части земли такъжо зо всимъ, катс ся въ собе ма- юти(ь), запродала ей у двадцати жъ копах грошей, а не навечнос/и(ь); яко жъ вжо мы первей сего тую куплю ее, третюю часть тог(о) име- н(ь)я земли Богдановщины, и листомъ нашымъ потвердили ей навечности(ь), водле уфалы земское, бо у панстве нашом - Великомъ князстве Литовском - такъ ест, ижъ кожъдый можети(ь) третюю част(ь) имен(ь)я своег(о) от близских проданім навечност(ь), кому будет(ь) воля его.
А такъ, кгды жъ то есть //[326] ‘ обычай въ панстве"1 нашомъ, мы, выслухавшы тог(о) листу ее купъчог(о) и тежъ листу по/иверженья нашого), Юражыную есмо при той третей части того именья, купли ей, земли Богъдановъщыны зоставили. Мает(ь) она тую третюю част(ь) того имен(ь)я, што стоит(ь) третєє части, держати вечно, водле купли своее и листу купъчо- г(о) и потверженья нашог(о), которое есмо ей на то дали. А што ся дотычет(ь) тых двухъ частей того жъ имен(ь)я, которое она въ сестры ее закупила, въ двадцати копах грошей, она мает(ь) ей за то тую двадцать коп ірошей отло- жыти яко близская. До тых ч(а)совъ, поки ей пенези отложыт(ь), то она мает(ь) в той суме держати, подле листу сестры ее записного.
И на то есмо дали сесь нашъ лист судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Вил(ь)ни, под лет(ы) 1529, м(еся)ца мая 30 д(е)н(ь), индикт 2.
Богушъ, писарь.
380. 	Выро/г Ивану Олизаровичу зъ земяны Мстиславскими: Василем Митковичом, Семеном Федоровичом и Немирою Сема/иковичомъ, о имем(ь)е Иворовское.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)тю король.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами нашыми, стояли передъ нами очивисто, жаловалъ намъ дворанинъ нашъ Иван Олизаровичъ на земян мстиславъских: на Василя Миткови- ча, на Семена Федоровича, 4"на Немиру Се- машъковича"4, о томъ: “Што жъ они, дей, держать имен(ь)е мое о/ячызное 4"у Мъстиславли, на ймя Иворовъское"4, не маючи жадное близкости и справедливости”. И тые земяне мъсти- славские поведили перед нами, иж тое имен(ь)е Иворовъское выслужыли на князи Михайле Мъстиславском в тот час, как княз Михайло Мстиславль у своей моцы мел, и поведили перед нами, ижъ тое имен(ь)е Иворовское въсе княз Михайло, з рукъ Ивана Олизаровича възявъшы, и им дал навечност(ь), и то им по/ивердиль листом своимъ, - на што ж тые земяне мстиславскив: Василей Ми/яковичъ, Семен Федорович, Немира Семашъковичъ, данину и привиля князя Михай//[326ѵ]ла Мстислав- ског(о) на тое именье Иворовъское перед нами покладали. И тот Иван Олизаровичъ рекъ: “Правда есть, ижъ княз Михайло Мстиславъский възялъ был у мене тое именье къ своим рукам, а потомъ ми опят(ь) вернулъ и на то ми и лист свой дал", - который жо лис/и его он перед нами указывалъ.
И мы, з обу сторонъ тыхъ листовъ выслухавшы и зрозумевъшы тому, ижъ княз Михайло, взявшы тое имен(ь)е Иворовъское у Ивана Олизаровича, и дал тым земяномъ и им то потвердилъ навечност(ь), маючи суполную мо- цу на он час, коли Мъстиславль мелъ у своих руках и въживалъ яко своего властног(о) име- н(ь)я, и кождому с подданых своихъ волей был дати на оный час имен(ь)е и увязати, але кгды, вжо нам спустившы Мъстиславль, тому Ивану Олизаровичу тое именье вернулъ, не маючы вжо моцы ни e кого ничого възяти и тежъ дати, тот лист Ивана Олизаровича [в] нивоч есмо обернули, а тых земян: Василя
Nr. 380
44 Vėliau pabraukta pieštuku (Подчеркнуто позже карандашом).
30.801
315


Ми/иковича а Семена Федоровича, Немиру Се- маигьковича, при тоти имен(ь)и Иворовъском, водлугъ даты и по/иверъжен(ь)я князя Михайлова есмо суполног(о), оставили.
И на то ити далм сесь нашъ лист.
Писан у Вил(ь)ни, под леи/(ы) Боэ/сего наро- ж(енья) 1529, м(еся)ца июн(я) 1 д(е)н(ь), индикт 2.
Богупгь, подскарбий.
381. 	Выролг лесничому подляскодг Патею Тишковичу зъ Костюшком Федоровичом о границы земль Патеевых Корененских - жеребя Дремлева и острова Гневова - зъ землями Костюшковымя - жерейя Селнодског(о).
Жыкгимон/и.
Смо/ирели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, што перво сег(о) неоднокро/и(ь) жаловал наги лесничый 4*подляшъский Патей Тиижовичъ о тоти, ижъ дворанин нашъ Костюшъко Федоровичъ'4 кривъды великие ему почынилъ 4'въ землях его о/ичызных Кореневъскихъ'4 - жеребъя Дретилева и острова Гневова - и тежъ въ наездъках, кгвалътехъ, в пожогах, въ заби/и(ь)ях, въ боех и в ыншых многих речахъ. 4'А Костюшъко Фе- доровичъ'4 такъжо наги3 на него жаловал, ижъ бы ему тежъ о/и него кривъды ся великие деяли въ землях 4'жеребя его Сехновъского'4, и на то они с обу сторон судей въ насъ побрали: Патей съ своее руки //[327] ‘"взялъ войского'1 берестейского, пана Андрея Борисовича Лозску, а скарбного троцкого Ва/ислава Ивашъковича, 4'а Костюшъко зъ своей руки възял князя Ивана Андреевича Полубенског(о)'4, а посредкомъ, старшымъ судьею, казали есмо там быти старосте берестейскому, маршалку нашому, державцы вилкейскому и остринскому, 4*пану Александру Ивановичу Ходкевича'4, и рокъ есмо тому праву межы ними зложыли и сами ся они межы собою записали под страченьем права, на который жо рок пан староста берестейский с тыми судями обеюхъ сторонъ там выездчали и того межы ними смо/ирели. И какъ тая речъ межы ними там передъ ними была, о томъ о въсемъ панъ староста посполу сь судьями Патеевыми в листе своем к нам достаточъне о/иписал, в котором жо листе их выписано, ижъ ниперъвей Патей жаловал перед ними на Костюшъка, што жъ он безправне
забрал под себе землю его о/ичызную 5'Кор- еневъскую - жеребей Дремлевъ а островъ Гне- вовъ'5, - на которые жъ земли Патей покладалъ перед ними лис/и судовый брата нашого, славное памя/ии Александра, короля, его м(и)- л(о)сти, и тежъ привилей нашъ, которым есмо то/и лис/и судовый брата нашого ему потвердили навечнос/и(ь), а к тому ещо на то э/с листъ судовый воеводы троцкого, ге/имана на- выилпог(о), старосты бряславског(о) и вениц- ког(о), князя Конъстянгиновъ Ивановича Ос- трозского. И Костюшко перед ними мовилъ, ижъ то земля его 5жеребъя Сехновъского, который'5 мы з ласки нашое ему первей сего дали, 4'и поведил перед ними, ижъ коли ещо тые люди ему были не даны, тогды тые люди ещо за Витовъта и за Жыкіимонъта, и за о/ица нашог(о) Казимира, короля, его м(и)л(о)сти, тые земли во-в покои мели. Нижли отецъ Патеевъ Тишко короневъский'4 неяко был тые земли в тых людей забралъ, потом, коли Тиижо вмер, тогды 4'ма/ика Патеева Типгьковая зъ другимъ сыномъ своим, братомъ его Може- йкомъ'4, тую землю и островъки жеребья Сехновского ему вернули и грани новые зарубали. А к тому там жо передъ ними поведилъ: въ себе лис/и матки и брата Патеева [маеть], чужъ бы они тую землю - жеребей Дремлевъ - ему записали без воли Патеевы. И Патей противъ того мовил, ижъ коли Костюшъко мял о том с ним право, напервей перед князем воеводою троцким, а потомъ перед нами въ Кракове, тогды он того листа ма/ики и брата его прел. И поведил перед ними Патей, ижъ вжо мы тоть запись ма/ики и брата его нашымъ листомъ зламали и ни-во игго его обернули //[327ѵ] для того, ижъ она, яко въдова, седячи на въдовъем столцы, не мяла моцы о/и детей своихъ никому записывати. А при томъ Патей поставил передъ ними све/иковъ своих - суграни«/ных 4людей, двесте и двадца/и, и два чоловеки'4, к тому - шеей/ шляхгичовъ, которые жъ све/ики его повели их по граням, которые были гораздо сведоми: 5"напервей у Верхъкропивъного к дубу, в том дубе'5 знашли іран выжъженую, о/и
Nr. 381
4'4 Vėliau pabraukta pieštuku (Подчеркнуто позже карандашом).
5'5 Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
316


тог(о) дуба привели къ сосне, тал/ тежь с одное стороны гран выжъжоная, а з другое стороны тыи суди грань казали вырубати, которую жъ нашли велми старую. А оттол повели их, полонъ отъ того жъ Верхукропивъног(о) до дороги Берестейского, которая лежьгт(ь) от Ре- чыцы и от 4'Коренева до Берестъя'4, от тое дороги въ Круглый лес, съ Круглог(о) леса к семи дубол/, от семи дубое 4'Теечиною рейкою до плеса'4, а через плесо къ гнилому мостку, от гнилого мостка берегомъ Дремълева и подле Гневова острова ажъ до гряд, границь 4'3ди- товецкихъ бояр'4, которая жъ гранъ идет(ь) въ реку Полеховъ. Какъ жо тые вси светки - двесте и двадъца/и, и два чоловеки, и шест шляхгичовъ, тые грани тыи панол/ судьямъ оказавши и о/иведши, и рекли: “Готови есмо на то присягнути, ижъ то грани звечыстые, которые делять Патея с Костюшъкомъ: по левой стороне - Патеево, а по правой стороне - Костюижово”. При тол/ тые жъ судьи в тол/ же листе своемъ писали до насъ, поведаючы, ижъ потомъ Костюшъко ставил передъ ними съ своее стороны све/ики: сто и семьдесятъ, и одного ч(о)л(о)века, и то не суграничники, а шляхътича ни одного не было. Тые све/ики Костюшъковы повели их по его границамъ: напервей, полонъ от Патеевых границъ въ Патееву жъ зел/лю на уголъ того ж леса, какъ бы стрелен(ь)я з лука, подле поля Патеева о/и того жъ Верхукропивъного къ сосне, которая стоит(ь) подле болотечка, ту/и поведили ил/ граи старую звечыстую, по той старой грани новые грани 4'клалъ ещо небощикъ Завиша, коли розеждчал зел/лю людемъ Костюшъковыл/ - сехновъцомъ зъ о/ицол/ Патеевыл/ Тишъкомъ короневъскимъ'4, КОЛИ ещо тые люди сехъ- новъцы Костюгпъку не были даны. Где жъ судьи на поведаи(ь)е тых све/иковъ казали в той сосне грань рубати, тогды тал/ грани - ни старое, ни новое никоторое не знашли. А о/итол све/ики Костюшъковы привели судей,къ другой сосне, не доежъдчаючи дороги, а къ третей сосне на самой дорозе старой Берестейской. И панове суди и в тых соснахъ знаку гранял/ никоторого не знашли. Потол/ поведили ил/ врочыща гранямъ, полой от того жъ Веръхукропивъного на дорогу Берестейскую, а дорогою по вро- чыщамъ ажъ в Полеховъ: по правой стороне - Сехновъское, а по левой стороне - Патеево.
Ино //[328] !'мы, выслухав^ши тог(о) листа пана старосты берестейского и пана Андреева Ложчьгна6, и Ватславова Ивашъковича, и зрозумели есмо с паны радами нагпыл/и, кгды жъ Патей такъ много све/иковъ своихъ, людей су- граничныхъ, и шляхту тамъ мел, которые жъ светки въси, в одно слово светьчьгешьг, и грани достаточные, а слушные объвели, а Кос- тюшъковых све/иковъ не было такъ много, и то люди не суграничные, а зъвлаща въсе люди простые, а шляхты ни одного, а зася не в одно слово све/ичыли, мовячы, ижъ толко слыхали, а граней слушных по тыл/ врочьпцал/, верхуписаныл/, не въказали, и широко о тол/ пан староста берестейский и пан Андрей Лоска, и Ва/иславъ в листе своел/ до нас выписали, поведаючи, ижъ они съ судею Костюшъковыл/, князел/ Иваномъ Андревичол/ Полубенскимъ, в томъ намовили, и такъ ил/ с обеюхъ сторонъ судьял/ видело ся, 4'ижъ годнейшыс сут(ь) светкове Патеевы, нижь Костюшъковы, и слушнейшые, а справедливпгьге грани одну om другое видети имъ вказывали, и, подле ихъ сведо/иства, допустили ихъ ку присязе, яко жъ тые светки вси - двесте и двадцат, и два ч(о)л(о)века, и шест шляхгичовъ - на тол/ присягу вчинили'4. А такъ, мы с п(а)ны радами нашыми, тог(о) межы ними досмотревши, Патея Тишъковича при тол/ праве пана старосты берестейского и тых судей, верхуписаных, зоставили и тую зел/лю - жеребей Дрел/левъ и островъ Гневовъ - ему есмо присудили и потвержаемъ то симъ нашыл/ листомъ вечно и навеки, непорушно ему самому и его жоне, и их детел/, и на потомъ будучыл/ их3 щадкомъ по тымъ границамъ, вышеймененымъ, со въеими людми того жеребъя Дрел/лева и острова Гневова и зъ их въеими зел/лями: пашъньгми и бортными; и сеножат(ь)ми, и з боры, и лесы, и гаи, и з дубровами, и зъ ловы: зъверинными и пъташными; и с озеры, и з рекал/и, и з речками, и с ставы, и съ ставигци, и з млыны и их вымелки, и з бобровыми гоны, и службами всими тых его людей, и з данми: грошовыми и медовыми, и бобровыми, И куничными,' и зъ жытными, и овъеяными; и со въеими иными платы и доходы, и пожьгтки, которые какил/- колве именел/ могутъ названы або менены бы-
6 	T. у. Lozkos (Т. е. Лозки).
зо*
317


ти, и со въсимъ с тыл/, какъ тот жеребей Дрел/левъ и островъ Гневовъ, и люди тых зел/ль, и их зел/ли здавна и нине сами въ собе и въ границах ся своих маю/и(ь). Мае/и(ь) Патей Тишковичъ и его жона, и их дети, и на потомъ будучые их щадки то въсе, как у верхуписано, держати и въжывати на вечъные часы. А по которыл/ границал/ и врочищамъ Костюшъко съ све/иками своими зел/ли Патеевы и бра/и(ь)и его о/иводил собе и осве/ичывал, где ж в тол/ сведог<тве жадных знаковъ границъ слушных не въказалъ, мы //[328ѵ] то/и его заводъ и све/иковъ его неслушное сведоцътво ни-во што обо- рочаемъ, и вжо через то Костюшко Федоровичъ и его жона, и их де/ии, и на потомъ будучые ихъ щадки в тым земли через тые границы, выпіейписаные, не маютъ ничымъ ся уступовати ани которымъ обычаел/ под Пате- ел/ и его бра/и(ь)ею, и под наследками их по- искива/им.
И на то есмо Патею далм сес нашъ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
При тол/ былм: княз Яи, бискупъ вилен(ь)- ский, княз Миколай Вежкгайло, бискупъ киевъский, паи виленьский, староста городенский, маршалокь дворный, пан Юрий Миколаевич Радивиловича, маршалок зел/ский, воевода новъгородский, державца мерецкий и ошъменский, и довъкговский, пан Янъ Яновичъ Забе- резинский, воевода киевъский, державца сви- слог<кий, пан Андрей Якубовичъ Немировича, маршалокь, державца волковыский, пан Матей Войтеховичъ Яновича, и иные п(а)нова радо2 Великого князства Литовского.
Писан у Вил(ьни), под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1529, м(еся)ца май(я) 27 д(е)н(ь), индик/и 2.
Копоть, маршалок и писар.
3824. Выроя тому ж Патею Тишковичу с тыл/ же Костюшком Федоровичомъ в тоя же речи и о шкоды, кгвалты, наездки, грабежи.
Жыкгимон/и.
Смотрели есмо тое(о) дела с п(а)ны радами н(а)шыми, стояли перед нами очивисто, што первей сее(о) неоднокро/и(ь) жаловалъ нал/ лесничый подляшъский Патей Тии/ковичъ на дворанина нашого Костюшъка Федоровича о тол/, ижъ он кривды ему поделалъ въ зел/лях его о/ичызныхъ Короневских - жеребъя Дремъ-
ликова и острова Гневова - и тежъ въ наездках, въ кгвалтех, в пожогах, въ заби/и(ь)ях, у боех и в ыншых речах. А Костюшъко такьжо нал/ на нее(о) жаловалъ, ижъ бы ему о/и нее(о) кривды ся великие деяли въ земляхъ жеребъя его Сехновъское(о). И на то они с обу сторонъ судей въ нас побрали: Патей съ своее руки възял войского), пана Андрея Борисовича Лоску, а скарбного трощсого Вацлава Ивашъковича, о Костюшко съ своее руки възял князя Ивана Андреевича Полубенског(о), а посредкомъ, стертымъ судьею, казали есмо в нихъ тал/ бы/ии старосте берестейскому, маршалку нашому, державцы вилкейскому и остринскому, пану Александру Ивановичу Ходъкевича, и рокъ есмо тол/у праву межы ними зложыли и сами они межы собою в томъ ся записали под страчен(ь)емъ права, на который жо рокъ панъ староста берестейский с тыми судьями обеюхъ сторон //[329] 1_тамъ выеждчалъ'1 и о тол/ о всемъ межы ними смо/ирелъ. И какъ тая реч ихъ, обеюхъ сторонъ, на тол/ праве передъ ними была - о тол/ о всел/ пан староста с тыми их судьями, досмо/иревшы и све/иковъ сведоі<- тва выслухавшы, поспол съ судьями Патеевыми достаточне в листе своел/ до нас о/иписали.
Мы, тое(о) листа пана старостина и тых судей, вышейписаных, выслухавшы и с паны радами нашыми о тол/ досмотревши, Патея Тишъковича при тол/ праве пана старосты берестейского и судей его заставили и тую зел/- лю - жеребей Дрел/левъ и островъ - ему есмо присудили по тыл/ границал/, по которыл/ све/ики его объводили и присягу на тол/ вчынили, который жо выездъ пана старостью с тыми судьями и объвожен(ь)е границъ въ другол/ листе нашомъ паркгаменовомъ, достаточне ознай- муючи кождую речъ, казали есмо Патею выписали и тыл/ жо то листомъ нашымъ паркгаме- новыл/ тые въси зел/ли в тых границах по/ивердили есмо ему самому и его жоне, и их детел/, и на потомъ будучымъ щадкомъ их на вечные часы, а Костюшъковъ заводъ по границал/ и врочыщал/ земль Патеевых и его бра/и(ь)и и неслушное сведоцтво све/иковъ его ни-во што есмо обернули.
Нижли, што ся дотычетъ наездокъ, кгвал-
Nr. 382
4 Žr. 381 b. (См. д. № 381).
318


товъ, головъіцинъ, пожогъ, покажен(ь)я границъ, грабежовъ и иных шкод, которые Патею и его людемъ от Костюіпъка и от его людей тал/ стали ся, яко жъ Костюпгько ещо первей того права записалъ ся Патею листомъ своимъ, естли бы на рокъ зъложоный судей своих не вывелъ и сал/ не стал, и права наконецъ о тые земли ему не достоявши, с тых зел/ль зъехал, тогды мелъ Костюпгько тые зел/ли, которых Патей под нимъ искалъ и которых тежъ он под Патеемъ и его братьею искал, трати/и(ь) и кгвалты и вси шкоды его маети(ь) ему оправо- ва/им. А так панол/2 Патеел/2 и его люди слушный доводъ учынять або присягну/и(ь), то все Костюшко маеть ил/ оправова/ии, водле. слуш- ное(о) доводу або присяги и тежъ водле запису своее(о), которыл/ ся ему первей права в тол/ записалъ.
И на то есмо Патею дали сес нашъ лист з нашою печа/и(ь)ю.
Писанъ у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Боэ/с(его) нарож(енья) тисеча пя/исо/и 29, м(еся)ца мая 29 дня, индик/и 2.
Копоть, писарь.
383. 	//[329ѵ] Держанцы речидкому, пану Семену Полозовичу, устава на всякие пожытки и повинности з державы Речидкое до его живота.
Жыкгимон/и.
Чынимъ знаменито симъ нашыл/ листомъ и далей.
Бил нал/ чоломъ державца речиі^кий, пан Семенъ Полозовичъ, и просил нас, абыхмо въбачылм на его верным послуги, которые онъ в той волости нашой Речицкой свойми немалыми наклады чынилъ и великою пилнос/и(ь)ю и нелютованьемъ горла своего на пустомъ месте на насъ, г(оспо)д(а)ря, замокъ збудовалъ и оборонами въсякими за свои влас/иные п(е)нязи тотъ замокъ нашъ въспомогъ. И которые люди, подданые н(а)шы тамошные, для великого на- габан(ь)я от неприятелей нашыхъ: москвичъ, татар и туркое, розышли ся были розно прочъ, он тых подданых нашых собралъ и место под тымъ зал/комъ, и волость н(а)шу осадилъ, и бил намъ чоломъ, абыхмо ему уставу н(а)шу въстановилм, штобы он мел с тое волости нашое на пожытокъ и на пожывленье собе ме/им.
Ино мы уставуел/ тымъ-то листомъ нашыл/
одно на его одного парсуну, а не на иншых державець нашых речьщкихъ, которые по нел/ буду/и(ь).
Напервей, што ся дотычеть сторожы полное от всякихъ неприятелей нашых, яко от москвич, так и от татар, и от турковъ, маюти(ь) вси подданые н(а)ши тамошьные речицкие - и з места, и з волости - и тежъ князские, панские и боярские люди тую сторожу полную тыл/ обычаемъ засіупова/и(ь); они вси речичане маю/и(ь) вьшравъля/им на тую сторожу полную два ч(о)л(о)веки добрых а годных, на добрых конех под осмо/иреньемъ державцы нашое(о), а деръжаеца нашъ речицкий, панъ Семенъ, ма- е/и(ь) на тую сторожу полную поспол з ними своими п(е)нязми третего ч(о)л(о)века выправъ- ляти, такжо и пенязи, коли буду/и(ь) на тую сторожу зметыва/им, они маю/и(ь) дава/и(ь) по два гроши, а державца - третий грошъ.
А што ся дотыче/и(ь) мыта речицкого: сухил/ путемъ и водою, и подужчыны, тое мыто, по- дужъчыну, мае/и(ь) он на замокъ нашъ бра/им по тому, какъ в первомъ привили н(а)шомъ ему выписано. А хто купи/и(ь) коня або вола, або корову, або оецу и козу, маю/и(ь) мыто давати: от коня - по чотыри грошы, а от вола - по два гроши, а от коровы - по грошу, а от оецы и от козы - по полугрошу.
А коръчмы в тол/ месте нашол/ Речицы: медовые и пиеные, и винные, державца нашъ маеиг(ь) на замок нашъ держати, водле первого привиля н(а)шого.
А што ся дотычеть //[330] ьезовъ на Дне- пре'1, тые подданые н(а)ши маю/и(ь) один езъ на замокъ нашъ забива/им и с пошлинами подле стародавного обычая. И тежъ, которые езы свои маюиг(ь) на Днепре и на иншыхъ реках и речках, они въси: какъ мещане, такъ и волощане, маю/и(ь) кождый с них на замокъ нашъ державцы н(а)шол/у дава/им десятого осетра и со въсяких рыбъ - десятую рыбу; такъжо и со всих озер места и волости Речиц- кое маю/и(ь) они давати на замокъ нашъ державцы нашому девятую рыбу заежды, а ры- боловол/ городовыл/ въ Днепре волно заежды на державцу рыбу лови/им.
А што ся дотыче/и(ь) дани нашое: грошовое и медовое, и тивунъщыны, то они маюти(ь) дава/им на замокъ нашъ державъцы нашому, подле старое(о) обычая.
319


А піто ся дотычеть бобровъ и куницъ, ма- юти(ь) они за кождог(о) бобра ему даванім по копе ірошей, а за куницу кождую - по десятим грошем.
А которое дубасное передъ тыл/ дамвали десяти копъ грошем, а две копе - о Светол/ Или, то они маюти(ь) и теперь тую дванадъцати копъ грошем на замок нашъ державцы нашому въ кождый годъ даванім по стародавному.
И тежъ уставляемъ, ижъ маюти(ь) мещане и вси люди нашы речицкие даванім в кождым rod на того державцу нашого о Светомъ Мартине, то есні о Филиповых руских Запустехъ по десятим яловицъ а по десяти вепровъ, а с кождое сохи: какъ з места, такъ з волоснім - по солянъце жыта а по солянце оеса вилен(ь)- ское меры, а по два возы сена и съ стародавъ- ными пошлинами.
И тежъ маюти(ь) даванім на замокъ нашъ по шести сторожовъ, а тые сторожы маютъ замку нашого у вороні стеречы и кликатим, и въсякис иные послуги на тол/ зал/ку нашол/ служыти, водле росказан(ь)я державцы нашог(о).
И тежь уставляел/ в тол/ месте нашомъ Ре- чыцы торгъ метии в неделю, на которол/ торгу4 люди наши и князские, и панские, и земянские, которые суть в повете Речыцкомъ, маюти(ь) купитии и продаванім, што ил/ потиреба бу- дети(ь), а инде по селомъ повету Речифсого, крол/ места нашого, жадныя торговъ5 не ма- юти(ь) сами собе чынитии.
И тежь кождым ч(о)л(о)век в томъ месте нашол/ Речыцы маети(ь) збоже въсякое продаванім и купитии в бочку меры мозырское и бобруйское, и иншых зал/ковъ нашых тамошъ- них, а померного маюти(ь) даваніи по два пенязи, а вага тежъ в тол/ месте нашол/ маети(ь) быти, в которую мед и воскъ важыти, а важчого ему оні каменя меду и воску по два п(е)нязи.
А которым бы ч(о)л(о)векъ был осажонъ въ казнь нашу зал/ковую, маетиь //[ЗЗОѵ] давано бынім державцы повежного по чотыри гроши.
А дрова на замокъ нашъ маюти(ь) мещане и волощане возитим по старому.
А будоват/(ь)я зал/ковые и хоромы въ зал/ку и перед замкол/, коли потиреба вкажети(ь), ма- юти(ь) они вси то все будованім без вымовы з росказан(ь)емъ державцовымъ.
Такжо и огороды овощовые маюти(ь) они
городитии и пахати такъ, яко слушині.(ь) на овощовые речы.
К тому маюти(ь) они тежь млын на реце Ведричи на замокъ збудованім з росказан(ь)емъ державцы нашое(о).
А которым бы коли с подданых нашых про- винил ся в чол/, державца, судивши его, ма- ети(ь) з милос(е)рдьел/ без великого обътяже- т/(ь)я его виною карати, водле выступу его.
И тежъ волно деръжавцы нашол/р в пущах людей нашых звер бити и стрелцовъ въсылати; а коли бы которым мещанинъ або подданым нашъ звера вбил какое(о)-колве, крол/ заяца, маети(ь) каждый таковым давати оні кождого звера на державцу по плечу.
А которым резникъ колко убиети(ь) быдла на продажу, оні каждое(о) маети(ь). давати на державъцу по грошеенику мася2.
И тая устава наша, верхуписаная, въся ма- ені(ь) держана бынім п(а)ну Семену до его жывота, а по жывоте его, естили будеть тая устава наша видетии тяжка людемъ н(а)шыл/, мы маемъ державцы иншую уставу нашу уставитии, водле воли нашое, и не маемъ его с того зал/ку нашого и тое уставы рушати, и никому иному под нил/ давати въ держанье и въ заставы не маел/ аж до жывота его, водля первого привиля нашог(о).
Как же и печатиь нашу казали есмо привеситии къ сему нашому листу.
Писанъ у Вил(ь)ни, под лети(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца мая 30 д(е)н(ь), индикти 2.
В тол/ листе рука пана воеводы, его м(и)- л(ости), вилен(ь)ског(о), стоить.
При ні(ол/) были: княз Ян, бис(куи) вил(ень- ским), а воее(ода) вил(еньским), кан(цлер), староста) бел(ьским) и моз(ырским), пан Олбрахтъ Мар(тинович) Кгаш(толти), панъ вил(еньским), мар(шалок) двор(ный), стар(оста) гор(оденским), пан Юрий Миколаевич [Радивиловича], мар- (шалок) зел/(ский), воее(ода) ное(городский), пан Ян Ян(ович) Забер(езинский).
Горностай, писар.
Nr. 383
4
Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) торгу
Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) торговъ
320


384. 	//[331] Вырокъ жыдомъ берестеяскилг з мещаны берестейскими о мыто, им посполу з мещаны з ласки г(о)с(по)д(а)рское даное для запоможея(ь)я после пожоги.
Жыкгимон/и.
Смотрели есмо того дела с паны радами нашыми, стояли передъ нами очивисто, жаловали намъ въся жыдова места нашог(о) Берестейского на лян/ивойта и бурмистровъ, и радецъ, и въсихъ мещанъ берестейских о ТОЛ/, што есмо для упаду и шкоды ихъ, которую они зъ Божего допущен(ь)я приняли от огню, дозволили имъ у месте Берестейскомъ мыто брати с купцовъ: от накладного воза купедаого - по полугропгью, крол/ зъбожя; а от коня продажного: купецкихъ коней - по два пенязи, а от скота великого - по пенязю, а от дроб- ног(о) скота, от пятера - по пенязю жъ, и с тых пенязей казали есмо имъ мосты мостити на Муховцы, на Угринце, на Струзе у /Тронахъ и по улицал/, и гаковъницы, и порохи, и иные по/иребы ку обороне местьской справова/ии, ино, дей, они сами тую ласку н(а)шу въжываютъ и тое мыто собе беруть, а им в тол/ жадное делницы лати не хотя/и(ь). Яко жъ мы первей сего казали ихъ в тое мыто увязати наместнику на он час берестейскому, пану Оникею Горностаевичу, и мещане, дей, о тол/ не дбаючи, предся в томъ им кривды чыня/и(ь). Где жъ били нал/ чоломъ и поведили передъ нами, што жъ они такжо в томъ месте нашомъ шкоду великую от огню приняли как и мещане и завъжды нал/ всякие попла/ики с ними платяяг(ь), абыхмо им ласку нашу вчынили и того мыта казали им вътш- вати и делницу собе брати посполъ з мещаны.
Ино кгды ж они в тол/ месте нашол/ мепгь- каю/и(ь) и въсякие попла/ики наши з мещаны платя/и(ь), и такъже от огню шкоду приняли, якъ и они, мы с паны радами нашыми, то вбачывшы, на их чолол/би/и(ь)е при той ласце нашой и при мыте жыдову берестейскую зоставили. Маютъ они того мыта, которое есмо мещанол/ берестейскимъ в томъ месте нашомъ дали, поспол з мещаны делницу на себе бра/ии и тое ласки нашое вжывати, а мещане берестейские не маю/и(ь) им через то тог(о) забо- роня/ии и в томъ им кривъды чынити, нижли с тых п(е)нязей маюти(ь) они также мос/иы мостити на Муховцы и на Угриньце, на Струзе
у Бронах и по улицамъ своил/, где перед тыл/ мощывали, и гаковницы, и порохи, и иные по/иребы ку //[331ѵ] обороне мес/иской справова/ии и прибавля/ии въсякими бронями так, яко и мещане, а тог(о) мыта маютъ они и тое ласки нашое и воли въжывати до тых ч(а)совъ, поки и мещане берестейские, и в тол/ мыте, и во всихъ тых члонках маю/и(ь) ся они справовати, водле листа нашог(о), который они на тую волю о/и нас маю/и(ь).
И на то есмо жыдове берестейской дали сесь нашъ лис/и судовый з нашою печа/и(ь)ю.
Писанъ у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, [месяца] авъгус/и(а) 7 д(е)«(ь), индик/и 2.
Прав(ил) воев(ода) вил(еньский), кан(цлер), стар(оста) бел(ьский) и м(о)з(ырский), паи Ол- (брах/и) Мар(тинович) Кгаи/(тол/и).
Горностай, писар.
385. 	Causa Borichowsky.
Sigismundus, Dei gratia rex.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis. Quia quomodum actio ex querela coram nobis inter nobilem et generosum videlicet Petrum Borichowsky ex vna et Joannem Oborsky partibus ex altera fuit mota, quod ipse Joannes eundem Borichowsky contra certas literas inscriptionis, in vim cirographi inter eos occasione bonorum Vittanki et viginti mansorum in Czekanowo, in terra Drogiciensi consistentium, factas et in acta castrensia Drohiciensia introductas, impedit et inquietat in possesione bonorum Vittanki et viginti mansorum in Czekanowo, in quae bona ipse Petrus Borichowsky per officium castrense Drogi- ciense secundum literas praedictas cirographi, per praedictum Oborsky eidem Petro factas, est intromissus; et est, quod ipse Oborsky eidem Petro non vult restituere literas inscriptionis, in vim cirographi in manus fideles eidem Oborski super bona sua haereditaria in Borichowo et Vittanki specialiter dono perpetue factas, lacius in se ca- nentes; et tandem ipso Joanne Oborski respondente et allegante, quia ipsum Petrum non vult impedire nec impedit in possessione praedictorum bonorum, immo eidem possessionem et vsufruc- tum, et reparacionem sementorum eidem libere admisit et admittit, si aliquae per eum aut eius factorem in bonis Vittanki seminatae sint, nec literas praedictas, //[332] bquas asserit'1 amisisse
321


per quendam Poniatowsky, de quibus ipse Petrus queritur, super bona eius in Borichowo eidem factas, nunquam eis vti vult. Nos itaque, auditis dictarum partium propositis et responsis, sic decreuimus decernimusque per praesentes. Quia praedictus Petrus Borichowski praedictis bonis Vittanki et viginti mansis in Czekanowo absque quouis impedimento ipsius Oborsky debet pacifice et quiete vti et seminaciones per ipsum Oborsky aut eius factorem in quaestum fuerint semina- tae licere pro se tollere et recipere, nec non exac- tionem pro bellica expeditione solui consuetam, quae vulgo woienne dicitur, ipse Petrus pro se exigere debet tamdiu, quovsque sibi praedictus Oborsky vt4 eius successores peccunias iuxta ins- criptionem praedictam desuper factam soluerint. In quorum bonorum possessione Vittanki et viginti mansorum in Czekanowo ipsum Petrum, capitaneus loci, illius tuere et defendere debet, quantum ad officium capitaneale pertinet. Quid autem attinet praedictas literas inscriptionis praedictae, super bona sua in Borichowo eidem Oborsky dono perpetuo vt4 alio quocumque titulo factas, quas ipse Oborsky asserit amisisse et praesertim ex quo ipsis in nulio vti vult, easdem cassamus, mortificamus et in nihilum redigimus, tenore praesentis decreti iuris mediante, et nihilominus tamen inscriptione nowae, super bona Vittanki pariter et vnanimiter mansos in Czekanowo per eum Petrum sibi Joanni Oborski perpetuae vendi- cionis et condescensionis perlucrorum facta, salua in toto remanendo.
Actum et datum Vilnae, sabbato in vigilia As- sumptionis Beatae Mariae virginis, anno Domini M. D-о XXIX.
Ad mandatum sĮacrae] MĮaiestatis] r[egiae] proprium N[icolaus], e[iscopus] K[yowiensis], subscripsit.
386. 	//[332v] Пану Миколаю Миколаевичу Ил(ь)иничу и детел/ небожчика Збожного, и дочце пана Яна Шемета потверженье на семъ ч(о)л(о)в(е)ковъ, по олтаристе зелвелскол/ на них спалых у Зельве.
Жыкгимонт.
Бил нам чолол/ маршалокъ нашъ, староста мелницкий, пан Немира Грималичъ, от пана Миколая Миколаевича Ильинича, воеводича смоленского а ото внучат своих, детей с(ы)на его, небощыка пана Зъбожного: пана Стани¬
слава а панны Ганны, и от донки небожчика пана Яна Шеметовича Ганны о тол/, што з росказан(ь)я нашого смотрелъ его воевода троцкий, гетманъ нашъ навызшый, староста браславъский и веницкий, княз Конъстянгын Ивановичъ Острозский, с паномъ Щасныл/ Юревичомъ Ил(ь)инича, старостичомъ берестейскил/, о семъ ч(о)л(о)вековъ зельвенских, которые была дала пани Миколаевая, воєводиная смоленьская, князю Станиславу, олта- ристе зельвеньскому, до его жывота, ”ино вжо тое(о) олтаристы въ жывоте не стало, а тые сел/ ч(о)л(овеко)въ пришли по близкости на пана Миколая Ил(ь)инича и на тых унучатъ моихъ, и тежъ на панну Шеметовъну, то пах панъ Щасный моцно кгвалтол/ с тых людей у чотыри ч(о)л(о)в(е)ки ся увязал и их зграбил”. И панъ Щасный поведил, ижъ он в тые люди ся не увязывалъ ани ихъ грабил, “нижли, дей, сынъ твой, небощик панъ Збожный, з небо- щыкомъ паномъ Яномъ Шеметомъ тую сел/ ч(о)л(о)векое розделилн без небытности моее, мне одно чотыри ч(о)л(о)веки остали для тое прычыны, ижъ небощикъ отецъ нашъ у пана Миколая Ильинича часть его Зелвы выменялъ за именье, на ймя Ивачевичи, а панъ Миколай Зеновъевичъ тежъ част(ь) свою въ Зелве отцу нашому продал навенност(ь) со въсимъ, ничого на себе не оставъляючи, на што жъ и листы их меновные и купъчый передъ княземъ воеводою указывалъ”. И панъ Немира напротивку тое(о) мовилъ, “ижъ сынъ его тых людей с панол/ Янол/ Шеметовичомъ не делилъ, нижли ты, моцно кгвалтомъ сал/ у чотыри ч(о)- л(о)веки ся увязалъ и их зграбил, а што ме- нишъ, ижъ небощыкъ отецъ нашъ4 тые части в Зелви пана Миколаєву Ил(ь)инича выменял, а пана Миколаєву Зеновевича купилъ, ино вед- жо они тых частей своих отцу в(а)шому ся поступили и продали с тыл/, што они сами на ои час держали, а спадковъ не продавали ани променивали. Тежъ што еси поведилъ, ижъ бы сын мой небожчикъ Збожный с панол/ Янол/ Шеметовичол/ тобе тые люди выделили, //[333]
Nr. 385
4
Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) et
Nr. 386
4
Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) вашъ
322


^положы на то лис/и*1 их делчый”. И панъ Щасный листу делчог(о) въ себе на то не поведил, и княз Коистяятин, его м(и)л(ос)ть, в томъ имъ обема сторонал/, коро/ико не чынячы, тую речъ далъ до насъ, г(о)с(по)д(а)ря, и наж поведил.
Ино мы с п(а)ны радами нашыл/и такъ знашли, ижъ пая Щасный Ил(ь)иния к тыл/, вышейписаныл/, семи ч(о)л(о)векомъ, яко ку спадкомъ того имея(ь)я, не маети(ь) ничог(о), нижли маюти(ь) тую сем ч[о]л[о]векоо держати панъ Миколай Ильиничъ а внуки пана Неми- рины, дети небожчыка пана Зъбоэ/сного, и тежъ паяна Гаяна Шеметосна, нижли кгвалъту есмо на пану Щасномъ Ил(ь)иничу не присудили ДЛЯ ТОГО, ИЖЪ ОНЪ В ТЫС ЛЮДИ ся был увязал, подле купли о/ица своего же, отецъ его тос(о) имея(ь)я половицу скупил. А што ся дотыче/и(ь) грабежос тых людей, которые буде/и(ь) ОЯ ИМЪ ПОЧЫНИЛ, мы теж того межы ними такъ знаи/ли: на чол/ тые люди присяе- ну/и(ь) або довод слушный вчыня/и(ь), то панъ Щасный Ил(ь)иничъ маеть имъ плати/ии. И княз воевода, его м(и)л(ос)ть, троцкий, водле знайденья и выроку нашого, тую сем ч(о)- л(о)вековъ п(а)ну Миколаю Ильиничу и въну- комъ пана Немиринымъ, и тежъ паяне Гаяне Шеметоене держати присудил и лис/и свой судовый на то им далъ, и тотъ листъ его передъ нами въказывали, и били нал/ чоломъ, абыхмо имъ на то дали нашъ лист и тые люди им по/ивердили н(а)шил/ листомъ.
Ино мы з ласки нашое на их чолол/би/и(ь)е то въчынили, на то дали им сес нашъ лист, нехай они тую сел/ ч[о]л[о]векое держать со есимъ, какъ ся тые люди въ собе мають, водле суда и листу судового князя воеводы, его м(и)л(о)сти, тро/<кого, а панъ Щасный Ильиничъ вжо через то у тые люди на мае/и(ь) ничымъ ся уступова/ии. Тежъ, што ся тькне/и(ь) грабежовъ, которые ся буду/и(ь) тыл/ людел/ о/и пана Щасное(о) стали, ино на игго они доводъ вчыня/иь або присягну/и(ь), то мае/и(ь) пая Щасный плати/ии, подле тежь суда князя Коя- стяягинова, его м(и)л(ос)/ии.
П[и]санъ у Вил(ьни), под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца аегус/и(а) 22 д(е)я(ь), индикт 2.
При /и(ол/) был(и): княз Яя, бис(куи) ви- л(ень)ский, воее(ода) вил(еньский), кая(цлер), стар(оста) бел(ьский) и моз(ырский), пая Ол-
б(рах/и) Мар(тиновия) Кгаш(тол/и), пая вил(ень- ский), стар(оста) гор(одеяский), мар(шалох) двор(ный), пая Юрий Мик(олаевия) Рад(ивпл- овича), и иные п(а)ное(е) рада Велих(ого) княз(ства) Литовъское(о).
Копоть, писарь.
387. //[ЗЗЗѵ] Купцу кгдаяскол/у Велбрахгу о проважея(ь)е некоторих жидоя, за долгъ ему выданых, до Кгдаяска.
Жыкгимоя/и.
Княземъ нашыл/ и паномъ воеводал/, и старостам) наи/(ыл/), и тивунол/, вой(тол/) и бур- (мис/ирол/), и радцамъ, и въеимъ заказникомъ, и мы/иникомъ нашыл/ и князскил/, и паяскил/ по о/ичызне н(а)шой - Вел(икому) княз(ству) Ли/и(оескому).
Мовилъ нал/ купецъ кгдаяский Велбряхгь, немецъ, о томъ, што есмо присудили ему на жыдех Новодворскомъ князя бискупа вилень- ское(о): на Мошею, на Юяовичу, а на бере- стейскомъ, на Б(о)гушу, а на городеяскомъ, на Шолол/ку, сто и тридца/и копъ, и пять копъ грошей, и шкоды его. И выдали их ему за то шыями, они, дей, ту/и седячи, в нее(о) тых п(е)н(я)зей и шкод его плати/ии ему4 не хо- тя/и(ь), и просил насъ, абыхмо тых жыдовъ дозволили ему поировади/ии до Кгданска.
Ино, кгды ж они зъ суда и выроку нашого остали ему в тол/ вияни и тое(о) плати/ии не хотя/и(ь), мы дозволили ему тых жыдое до Кгдаяска попровади/ии и тал/ их держати до тьтх ч(а)сое, поки ему тую суму п[е]нязей и шкоды его, на чол/ онъ присягне/и(ь), заила- тя/и(ь). А прото, какъ оя тых жыдоз до Кгдаяска попровади/и(ь), приказуемъ вал/, ажъбы есте их ничыл/ не гамовали и везде доброволь- не пропущали конечно, абы то инакъ не было.
Писая у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) 1529, м(еся)ца азгус/и(а) 28 д(е)я(ь), индикт 2.
Горностай.
388. Выроя людем Бобруяское волости с по- тужникаяя их, людми пана Яна Радивиловича а п(а)на Веяцлава Костевича: зубаревичи а колчичаны, о непомагая(ь)е им потяглея, здална звыклых.
Nr. 387
Toliau parašyta платити ir užbraukta (Далее нап. платити и зачеркнуто).
323


Жыкгимон/и.
Смотрели есмо тое(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловали намъ люди н(а)ши бобруяне старецы2: Кузма Бомжа а Губар, отъ въсих людей Бобруйское волости, Вилен(ь)ское половины и поведили перед нами, ижъ которые люди подч(а)шо- е(о) н(а)шое(о), державъцы марковъское(о) и василим/ског(о), пана Яновы Мик(олаевича) Радивиловича), а маршалъка н(а)шог(о), па // [334] ‘"на Вацлавовы*1 Костевича: зубаревичи а колчичане, здавна за о/ица нашого Казимира, короля., его м(и)л(о)сти, недели с подводами посполу с ними стерегивали и городы, и мосты робливали, и в подачках, и во въсяких розметех имъ помогивали, а тепер ил/ в томъ ни в чомъ помога/ии не хотя/и(ь), а в томъ тш кривды и тяжкости великим дею/и(ь). И тые люди пана подч(а)шое(о) и пана Венцлавовы: зубаревичи и колчичане, перед нами мовили, ижъ они з давных ч(а)совъ ка/с у подводахъ, такъ въ роботахъ зал/ковых и мостовых, и в податках, ани въ которыхъ розметех ил/ николи не помогивали. Ино тые люди н(а)ши, бобруяне, слали ся о томъ до поплечъниковъ своих, до людей нашых Бобруйское ж волос/ии, Троякое половины и тежъ до свислочанъ, и до горволичан, и до пчичан, которые здавна с ними подводы менивали. И люди пана подч(а)шое(о), и пана Венцлавовы: зубаревичи и колчичане, до тыхъ волостей ся не слали.
Ино мы с п(а)ны радами нашыми, тое(о) выслухавшы, и видело ся нал/ и паномъ радамъ нашымъ, кгды жъ тыи люди: зубаревичи и колчичане, зъдавна за о/ица нашое(о), короля, его м(и)л(ос)ти, Казимира, посполу с тыми людми н(а)шыми, бобруяны, недели с подводами стерегивали и в роботахъ зал/ковых, и мостовых, и въ податках, и розметех имъ пома- гивали, а к тому, ижъ тые зубаревичи а колчичане до тых волостей о томъ с ними ся не послали, мы в томъ тых людей нашых, бо- бруянъ Виленьское половицы, правых знашли, иж тые люди пана подъч(а)шое(о) нашог(о), пана Яновы, а маръшалка н(а)шого, пана Венцлавовы: зубаревичи а колчичане, маю/и(ь) посполу с ними недели с подводами стеречы и городы, и мосты с ними роби/ии, и в податках городовых, и во въсяких розметехъ имъ помога/ии по тому, какъ з давных ч(а)совъ за о/ица
нашое(о) Казимира, короля, его м(и)л(ос)/ии, бывало. Ниэ/сли толко тые люди маютъ своил/ панол/ дань дава/ии, што на них прийде/и(ь).
И на то есмо людемъ н(а)шыл/, бобруяномъ, дали сес нашъ лис/и судовый з нашою пе- ча/и(ь)ю.
П(и)санъ у Вил(ьни), под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца сен(тябра) 1 дня, инди/с/и 3.
При /и(ол/) был(и): княз Ян, бис(куи) ви- л(еньский), воев(ода) вил(еньский), кан(цлер), стар(оста) бел(ьский) и моз(ырский), пан Ол- (брах/и) Мар(тинович) Кгаш(тол/и), воев(ода) тро^(кий), ге/и(ман), стар(оста) бряс(лавский) и вен(и/{кий), княз Констян(тин) Иван(ови«/) Ос/и(розский), панъ вил(еньский), стар(оста) гор(оденский), панъ Юрий Мик(олаевин) [Радивиловича], мар(шалок) зел/(ский), воев(ода) новгородский), пан Ян Забер(езинский), и иные панове рада.
Копо/иь.
3894. //[334ѵ] 5"Привилея всея шляяте, обывателемъ"5 воеводства Киевского, на права и волносга их.
Во ймя Св(е)тыя жывоначалныя, нерозде- лимыя Тройцы, аминъ.
Мы, Жыкгимон/и, Боэ/сю м(и)л(о)стю корол полский, великий княз литовъский, руский, пруский, жомой/иский, мазовецкий и иных.
Чынимъ знаменито сил/ нашыл/ листол/, хто на него посмо/ирить або, чтучы его, въслы- шы/и(ь), нинешънил/ и на потомъ будучымъ, кому буде/и(ь) по/иребъ тое(о) веда/ии.
Били нал/ чолол/ слуги нашы: князи и панове, и бояре, и земяне - въся шляхта киевъская, о томъ, што перво сего доброе памя/ии отецъ н(а)шъ Казимир, король полский и великий княз литовъский, и потол/ бра/и нашъ Олекъ- сандер, король, и мы сами далм ил/ право доброволное хр(е)стянское и привильи нашыми то ил/ по/ивердили по тому, какъ отег< нашъ далъ был ил/. Потомъ, ка/с з Божее(о) допуще-
Nr. 389
4
Vienas Privilegijos nuorašas paskelbtas (Один из списков Привилея отпечатан) -žr. (см.) АЗР. Т. II. С. 207-211. Išsamiau apie tai žr. Įvadą. P LI (Подробнее об этом см. Введение. С. СХХХѴ-СХХХѴІ).
' Parašyta stambiomis spausdintomis raidėmis (Нап. крупными печатными буквами).
324


нья замокъ нашъ Берестей(ский) зъгорелъ, тые права въси трои были въ захован(ь)и писара нашог(о), деръжавцы дорсуниіиског(о), пана Иваінъка Горностаевича, зъ речъми его въ дому нашомъ г{о)с(по)д(а)ръскомъ в то/w час огнел/ згорели. Оя, будучы при нас на службе нашой въ Кракове, намъ то объявилъ. Потол/, будучы нал/ въ о/ячызне нашой - Великол/ князстве Литовъскомъ - на великомъ валнол/ сойме, они жъ были2 нал/ чолол/, абыхмо имъ, водлугъ тых первыхъ правъ их, знову дали ил/ право тое жъ доброволное и по/ивердили листомъ нашымъ навечность.
Мы з ласки нашое за их верные а знаменитые к намъ службы, ижъ они пилне а охо/я- не, и верне нал/ заслуговали и крови своее немало за насъ и за панства нашы с погаяс/явы и з ынными неприятелы нашыми розлили, и в ъътънских руках многие с нихъ, у везея(ь)и будучи, окружными смертми и нея/ствы, и обътяженьи надцу2 приймовали и теръпели, и веру свою стале а цно/иливе, и непору[ш]но заховали и заховывають к намъ, яко къ пану своему прирожоному дедизному, тые права, водле первое данины славъное памети оя/ца и брата нашог(о), королей, их м(и)л(о)сти, ил/ въсимъ знову даел/ и даруемъ - духовнымъ и све/искимъ.
Напервей, ц(е)ръквамъ Б[о]жыил/, въ цер- ковъные люди и в зел/ли, и во вси доходы и приходы нал/ не вступая/и ся.
А без права людей намъ не казния/и ани губити, а именей не оя/нимая/и, а коли который завини/и(ь) што, ино, осадив, пра//[335]*'во што въкаже/и(ь)_1, виноватог(о) по его вине казни/ии.
А хто кого обади/и(ь) любо объмови/и(ь) - тайно ли, явно ли3, ино тог(о) ни одною виною не казни/ии: ни ня/иствомъ, ни шыею, олиж пос/ииви/ии его на явънол/ суде хрес/иянъскомъ, который вади/и(ь), и тог(о), на кого важено, досмо/иревъ межы ними, право учынити; а хто буде/и(ь) какъ заслужилъ, тоть тое и вътерпить, выйменяя зрадцы, хто име/и(ь) на насъ лихо мысли/ии або на зел/лю нашу, того казни/и(ь) шыею и именьемъ.
А который буде/и(ь) какую вину заслужыл, ино тог(о) самого казни/ии по его вине, а жоны и детей в ыймен(ь)и не руши/ии: проступи/и(ь) отецъ, ино о/ица казнити, проступить сынъ, ино с(ы)на казнити, 3"а о/ица сыннею виною
не казнити-3, а сына о/ицовою виною не казни/ии, толко самог(о) тог(о) казни/ии, хто бу- де/и(ь) винова/и а хто того участей.
А оя/чия и выслугъ не о/инима/ии: што которые буду/и(ь) выслужыли у великого князя Витовъта и у великого князя Жыкгимонта, што придалъ великий княз Витол/и и великий княз Жыкгимонтъ, и отецъ нашъ, и потол/ княз Александръ, и княз Семен, а не о/ичыны чужые - и с того ихъ не рушаемъ, и то въсе имъ по/ивержаемъ.
А по жывоте, жоне и детемъ именья держати, а въ кого детей не буде/и(ь), ино ближнему. А жона тая, покуль усхочеть по мужы въдовети, и она мужнимъ володее/и(ь). А записати жоне пенязи на именьи не на въсемъ, но на подобной час/ии, а имен(ь)я не зап- исыва/ии; и похоче/и(ь) за иного мужа пойти, и она с тыл/ идетъ, што буде/и(ь) мужъ ей записалъ, а именье детемъ зоставити, а детей не буде/и(ь), ино ближнему; а буде/и(ь) пустый ч(о)л(о)векъ - ни детей, ани племени, ино на насъ тое именье.
А князи и панове, которые выслуги дер- жая/ь, кому поя/вердимъ листы нашыл/и, в тол/ волни на церкви по души дати, замения/и, продати и о/ядати з нашыл/ призволеньемъ.
А хто, оя/ходя [с] сего света, в ког(о) детей не будеть ани племяни, а прикажетъ кому ста/яки свои, ино намъ того не рушыти.
А на ц(е)ръковные люди и на князские, и паяские, и боярские легкихъ не давая/и, перъво обослати листомъ, штобы къ праву стал а любо ч(о)л(о)века поставилъ; а не станея/(ь) ли або ч(о)л(о)века не поставияі(ь), до кого дело, ино повъторе обослати, не станея/(ь) ли и повъторе, тогды децкого дати; а вину г(о)с(по)д(а)рю осу- женую заплатия/и, чый будея/(ь) ч(о)л(о)векъ.
А коли проступия/(ь) боярия, ино воеводе6 нашому, осудив, и за паруку дая/и до нас оя/- ложыя/и, мы пакъ будемъ волни в той вине взяти и оя/пустия/и.
А которые княжая/и и панята хотяя/(ь) ехая/и до чужых зел/ль, и они, узвястивъшы ся нал/ альбо нашому воеводе чоломъ въдарившй, а у своемъ имея(ь)и службу осадивши так добрую, как бы и сал/, а без себе съ своими людми до кого буде/я(ь) дело, кому право велея/и дава/яи, 6 Antroji raidė e taisyta iš а (Вторая буква e правлена из а/
325


тогды можеяг(ь) з докладол/ ехаяім ажъ зел/ское служ//[335ѵ]бы не будет(ь); а без них именем их не рушаяім, толко въ неприятелскую зел/лю не ехати противъ нас ияшое зел/ли.
Также хто имеяі(ь) на кого сочияім, ино тог(о) сока с нимъ поставити; албо слуга, добре врожоный шляхти1/, на пана своего піто имеяіь сочыяш, а не доведеяі(ь), ино намъ того каз- нити какъ поя/варцу. А колм будеяі(ь) ч(о)- л(о)векъ или холопъ, или роба на р(о)с(по)- д(а)ря своего сочыяш, ино с ч(о)л(о)векол/ и с холопомъ, и з робою суда неть; а ч(о)л(о)века и холопа, и робу г(о)с(по)д(а)рю выдаяш.
А киенина, как и лияівина, держати во чъти и во всихъ урядехъ ни в чомъ не понижыти.
А городки и волости Киевъскив кияномъ держати, а иному никому: будел/ ихъ даваягм, кому ся будеяг(ь) годияш. А которые князи и панове, и бояре литовъские держать именья в Киевъской земли, тыл/ служба заступовати с тых именем с кияны самымъ своими головами.
А ц(е)ръковънымъ людемъ и князскил/, и паяскимъ село от села подводъ не давати.
А выдавку, коли с(я) оба выдадуяі(ь) и оба шапками веръгнуяг(ь), ино то выдавка, а одия ся выдасяі(ь), а другим ся не выдасяі(ь), то не выдавка.
А таяіь, пгго въ ког(о) украдеяі(ь), а до- ищуяг(ь) ся тое таяібы, а татьба будеть великая, не взможеть ли того заплатияш, ино татя на виселицу; а къ жоне будеяі(ь) носилъ, а жона будеяг(ь) ведала а пожывала зъ деягми, ино жона вияна зъ деягми. А што кралъ, то г(о)с- (по)д(а)рю вернути, у кого въкрадено; а коли възможеяг(ь) заплатити, ино исягцу заплатити татиянымъ именьемъ, а лице на дворъ.
А ц(е)рковныл/ людел/ и князскил/, и паяскимъ езов не ЄЗИЯ2М и сена не косити, и дворовъ нашыхъ не селити, толко им зиати своих г(о)с(по)д(а)рей, хто кому служьпъ; нашы дворы нашыл/м людми селити. А што придал люди княз Алекъсаядро и князь Семенъ, тыл/ людел/ такъже езовъ не езиягм а сена не косити, и дворовъ нашых не селити.
А городки киевские по-старому: делати города кожъдому надобе.
А бобровъ по ц(е)ръковныл/, по князскил/ и по паяскимъ, и по бояръскимъ селал/ не гониягм, гонити нашыл/ бобровъникомъ по нашыл/ земълямъ и водал/.
А нашых людем тамопгьних ани литовъских имъ за себе не приммая/м, а нал/, великому князю, ц(е)ръковных людем и князских, и паньских за себе не приймаяш оягчызных людем непохожых.
А в обл(а)ву ц(е)ръковныл/ людел/ и княз- скимъ, и паяскимъ не ходити.
А князел/ и паномъ, и боярол/ с послы къ Орде не ходити, слугамъ ходити; будеяг(ь) ли пояіреба к Оръде с нихъ кого послаяш, мы маемъ тог(о) обослати, а он маеяг(ь) ехаягм у посельстве.
Также проси/гм насъ князи и панове, и земяне киевские, из/сбы им новины [не] //[336] 1_уводили уряд"'ники нашы. Воеводы киевъ- ские зъ их людей куницы свадебъные на себе беруяг(ь) и тежъ на именья их слугъ насылаютъ, и без кожьдого права грабятъ их самых и людей их.
Также, хто бы ся заложилъ о которое право до нас, г(о)с(по)д(а)ря, и они их до насъ не допущають.
Тежъ о мыта новые, где здавъна не бывали, а нововъставълены, - и били намъ чоломъ, абыхмо им тые новины оягложылм.
И мы, о то помыслившы с паны радою нашою, уставъляемъ такъ: што ся дотычеяг(ь) куницъ свадебных - коли нашъ ч(о)л(о)векъ у князског(о) ч(о)л(о)века, а любо у паяског(о), альбо въ земяньского поммеяі(ь) девъку, ино выводная куница г(о)с(по)д(а)рю, въ чиего ч(о)л(о)века девъку поймеяг(ь), а поймеяі(ь) князский або паяский, або земяньский ч(о)- л(о)векъ въ нашог(о) ч(о)л(о)века девку, ино куница выводъная нашему воеводе з нашог(о) ч(о)л(о)века.
А о грабежы безправные такъ уставляемъ: колм бы ся который княз або панъ, або ч(о)- л(о)в(ек) напгь пожаловалъ нашому воеводе на князя або на3 пана, або на боярина киевъ- ского, ино ему обослати листомъ по дъва- крояг(ь), абы перед нимъ стал, а пакъ ли бы на листы его не стал, ино третий разъ послати деідсого и поставиягм къ праву и, седши со князи и паны, и бояры киевскими, того до- смоягрети: и хто в томъ останеяг(ь) виненъ, на виноватомъ сужоное оягправити.
А хго бы, не вступая въ право перед нашимъ воеводою, отозвал ся до нас, г(оспо)д(а)ря, тог(о) пустияш перед нас, а призвавъши их,
326


обеюх сутяжыхъ, передъ себе, и дати имъ рокъ подобный передъ нами стати. А который бы з них на тотъ рокъ neped нами не сталъ, вый- мяняя служъбы нашое албо, въховай Б(о)же, немоцы, отволокая правомъ, тогды воевода напгь маеть моцно его neped собою ку праву поставити без кождог(о) отзыван(ь)я передъ нас и справедъливост(ь) тому маеть въчынити наконецъ.
А о мыта новые, такъ уставъляемъ: где бы здавна не бывали за npedxoe нашых, за великого князя Витовъта и за Жыкгимоига, и, перъво сег(о), за отца и брата нашого, королей, их м(и)л(о)сти, тутъ и тепер непотребъ воеводал/ нашыл/ мыт новых въстановъляти, нижли старые и зъвеѵные мыта маютъ браны быти по даеному.
Также ис ще<Эротливости нашое г(оспо)- д(а)ръское хочемъ заховати князей и пановъ, и ихъ людей отчызных и выслужоных во всих имен(ь)ях их у таковых волностях, иж воевода киевский нинеи/ний и потол/ буду//[336ѵ]1*чыи не мают(ь)'1 в ымен(ь)я их въсылати по па- сякал/ и по зел/лямъ бортнымъ медов на себе брати, а по рекал/ не мают(ь) бобров гонити, ни озер ихъ волочыти ани по лукамъ их осетровъ брати, ни по ловомъ всякого зверя ловити, ни стреляти, ни птах не ловити, ани стрелцовъ своихъ не мают(ь) въ ихъ имен(ь)я въсылати.
А на службах нашых у княжат и панят киевъских силою языковъ воеводе киевъскому не отнимати.
А по подворямъ, въ зал/ку и въ месте Ки- евъскомъ, по князскимъ и панскимъ, слугал/ воеводиныл/ и жолнерол/ нашыл/ без воли их не стояти и з езовъ их по Днепру и по Припяти, и по всимъ рекал/, в ыймен(ь)ях ихъ десятое рыбы на себе воеводамъ не брати.
А на месте Киевъскомъ и по инъшыл/ замъкол/ нашыл/, што-колве люди ихъ на продажу привезут(ь): медовъ, жыть и ярин, и бобровъ, и куницъ, и лисицъ, и рыбъ свежых и вялыхъ - того въсего воевода киевский, пенязей не заплативши, силою не мает(ь) брати и людей их, и чолновъ их в них не мают(ь) брати и в подъводы посылати, и на3 пословъ нашых и татарскихъ, и иных, которые до насъ через Киевъ идут(ь) и зася Ha3ad, люди их не мают(ь) стацею и nodBojrb давати.
А коли воеводы наши киевские от нас до Києва едут(ь) або с Києва до насъ, або по npHTopodKaMb н(а)шил/ ездят(ь), або слугъ своих посылают(ь), ино людел/ ц(е)ръковъныл/ и князскил/, и панскимъ, и боярскимъ на BoeBod становъ не рядити и стацей ил/ и слугал/ их, и подводъ не давати.
А што люди ц(е)ръковные и князские, и панские, и бояръские стерегивали недели в Чорнобыли и по<Эводы дайвали воеводал/ и посломъ, и гонцомъ нашыл/ и татарскимъ, мы ил/ и людемъ их з ласки нашое то венно отпустили.
А подыл/щын людемъ их намъ, г(о)с- (по)д(а)рю, не давати, нижли маютъ они панол/ своимъ давати, хто кол/у служить.
А соколих гнездъ людел/ их не стеречи.
А войт и мещане киевские въ пущи, то ест в лесы и в дубровы ц(е)ръковные, князские и панские своволне не мають въсылати дерева и дровъ без упроса их брати, а мают(ь) брати дерево и дрова въ лесехъ нашыхъ, где будуть передъ тыл/ брали.
А людей их, которые въ месте нашомъ меш- кают(ь), не мають они судити ани рядити, судити тых людей г(о)с(по)д(а)рел/ их, хто кому служыт(ь).
А в право местское и въ службы, и в по- платки людей их не мают(ь) привлащати, крол/, хто будеть в ринку клетку мети и купъчити, а торгомъ ся обыходити, тоть // [337] 1_будет(ь) повиненъ'1 зъ местомъ поплат- ки наши г(оспо)д(а)ръские платити, а поборовъ ихъ местских, што они будут(ь) межы себе на свои потребы покладати, не будут(ь) повинни в томъ мещаномъ помогати, ани передъ ними въ жadнoe право не мают(ь) ся становити.
И тое право, данное имъ от нас и om nped- ковъ н(а)ших, маемъ во всемъ твердо держати и ни в чол/ не рушати. А естли бы воеводы нашы киевъскив: н(и)н(е)шний и потомъ будучые, хотели ил/ в чомъ-колве кривъду и вътис- ненье въчынити, тогды мы и потолжове наши будел/ повинни того боронити и не допускати никоторых члонковъ с тых правъ рушыти, и npedcn маемъ ихъ суполне а моцне держати и боронити, абы были в тол/ волности захованы и ни e чомъ не порушаны на вечъные ч(а)сы.
А на твердость тог(о) и печать н(а)шу
327


маеста/иную Великог(о) князства Литовъског(о) казали есмо привеси/ии къ сему нашому листу.
При томъ были панове рада наша: княз Ян, бискупъ вилен(ь)ский, княз Павелъ, бискупъ луцкий и берестейский, княз Миколай [Радивиловича], бискупъ жомой/яский, княз Миколай [Вежкгайла], бискупъ киевъский, воевода троцкий, ге/яман нашъ найвьппъшый, староста бряславский и веницкий, княз Костянтин Иванович Ос/ярозский, воевода виленьский, канцлеръ нашъ, староста бел(ь)ский и моз(ырский), пан Олбрахтъ Мартинович Кгашьтолть, пан виленьский, староста городенский, маръшалокъ напгь дворный, державца лидский и белицкий, панъ Юрий Миколаевич Радивиловича, панъ троцкий, староста жомой/яский, пан Станислав Станиславович Яновича [Кгезкгайла], маръшалокъ зел/ский, воевода новгородский, державца ои/менский и мерецкий, и довъкговъ- ский, пан Янъ Яновичъ Заберезииский, воевода полоцкий, староста дорогицкий, державца ожский и перелол/ский, пан Пе/яръ Станиславович [Кишка], воевода витебъский, мар- (шалок) нашъ, пан Ян Юр(евич) Глебовича, староста бересяі(ейский), маршалокь нашъ, державца вилкейский и ос/иринский, пан Александро Иванович Ходкевича, воевода подляшъский, маршалокь нашъ, панъ Иванъ Богданович Сопега, подскарбий зел/ский, маръшалокъ и писар нашъ, деръжавца слонил/ский и каменецкий, панъ Богуи/ Боговитиновичъ, а подскарбий дворный, державца велёнский, пан Иван Андреевич, и иные п(а)нове рада н(а)ша Великого князства Литовског(о).
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его) нароженья 1529, м(еся)ца окгебра 24 д(е)н(ь), индик/и 3.
390. 	//[337ѵ] Dąmbrowka.
In nomine Domini amen.
Ad perpetuam rei memoriam.
Nos, Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiae, Masouiaeque etc., dominus et haeres.
Significamus, quibus expedit vniuersis et singulis, praesentibus et futuris, quia dum causa ex parte nonnullorum districtus nostri Bielscensi nobilium, in territorio seu circuitu bonorum Goniądz haereditantium, quae a magnifico olim Nicolao Radziwil, palatino Vilnensi, vna cum circui¬
tu bonorum ipsorum Goniądz, a nobis per eum impetratorum, erant occupati ac sub iugum et di- tionem eius redacti, ipsius occupationis eorum occasione fuisset coram nobis mota et prosequuta decisaque per sententiam nostram definitiuam, per quam nobiles ipsos de manu et ditione suc- cessorum coniugis scilicet et liberorum praefati olim Nicolai Radiwil, quos contra causa ipsa coram nobis est iudicialiter agitata, exemimus et li- berauimus eos videlicet et bona eorum, que super eis ipsis bonis suis, in territorio praedicto consis- tentibus, specialiter nostris et praedecessorum nostrorum fulciatis et communitis sint priuilegijs aut qui nobilitatem suam veram cuius praetextu bonorum '‘•huiusmodi proponente-4 et exemptione ipsa potiri debeant legittimo probauerunt docu- mento, huic itaque conditioni sententiae nostrae supradictae, vt praemittitur, apposite satisfacere volentes venerabilis magister Stanislaus Dąbrówka, canonicus Vilnensis, et nobilis Andreas, filij nobilis olim Marei, haeredes in villa Wylamowka, intra territorium praedictum Goniądzensem consistent!, comparentes in praesentia Maiestatis nostrae produxerunt coram nobis primum pro munimentis bonorum suorum praedictorum Wila- mowka certas serenissimi olim domini Alexandri, regis et magni ducis, praedecessoris ac fratris nostri charissimi, literas, idiomate literisque ru- thenicis in pergameno editas, cuidam nobili olim Mathiae Potoczky ipsius serenissimi olim domini Alexandri, regis et magni ducis, famulo et protunc aduocato in Goniądz, a quo tandem bona ipsa Wilamowka praedicto olim Marco, ipsorum magiški Stanislai et Andreae patri, sunt vendita, super angulum scilicet seu portionem certae fores- tae et pratorum, vbi nunc bona ipsa Wilamowka consistunt, videlicet in finibus fundorum nobilium Kuliesze, Mroczkonum et Choinouiensium, et ab ipsorum Choinouiensium fundorum finibus ad molendinum plebani in Thrszeioua, dudum ante- quam bona praedicta Goniądz per praefatum olim Nicolaum fuissent a nobis impetrata grate concessas, saluas et integras, nec non exhibuerunt etiam priuilegium Maiestatis nostrae dieto nobili olim Marco, patri suo, et sibi successoribusque suis de et //[338] ‘’super nobilitate4 insignijsque et armis nobilitaribus nuncupatis magnum Ciołek,
Nr. 390
4*4
Parašyta virš eilutės (Han. над строкой).
328


benigne et de nostra speciali gratia emanatum, il- lesum et incontaminatum, supplicaueruntque Majestati nostrae, vt ea ipsa munimenta eorum seu priuillegia innouare et confirmare eosque iuxta vim et tenorem priuilegiorum huiusmodi et secundum dispositionem sententiae nostrae praedictae in libertate et exemptione in sententia ipsa expressa conseruare dignaremur. Nos itaque visis et diligentius auscultatis priuilegiis ipsis, attenden- dentes ipsos Stanislaum et Andream modo seu conditioni praedictae sententiae nostrae appositae rite satisfecisse, supplicationi eorum velut iustae et licitae benigne annuentes, de certa scientia et gratia nostra deque consilio consiliariorum nostrorum ea ipsa munimenta eorum, videlicet priuilegia praedicta, quorum tenorės licet propter pau- xitatem sui praesentibus inseri sunt omissi, perin- de tamen ac si de verbo ad verbum praesentibus inserti essent alios pro insertis hinc habentes et habenda esse decernentes, innouanda, approban- da et confirmanda duximus, innouamusque approbamus et confirmamus per praesentes ipsosque Stanislaum et Andream et successores atque bona praedicta eorum a successoribus praefati olim Nicolai Radziuil, dictorum bonorum Goniądz possessoribus praesentibus et futuris, ab eorum iurisditione et obedientia ita, vt praemissum est, per sententiam nostram exemptos esse et effi- caciter iam penitusque liberatos pronunciamus et declaramus. Itaque ex nunc vt antea futuris perpetuis temporibus ipsi Stanislaus et Andreas, et successores eorum bona sua praedicta Wylamow- ka2 cum omnibus et singulis eorum consistentijs, videlicet terris, agris, campis, areis, hortis, pratis, siluis, borris, venationibus, aucupijs, mellificijs, pascuis, fluuijs, fluminibus, lacubus, stagnis, pisci- nis, piscaturis, molendinis et eorum emolumentis, kmethonibus eorumque arboribus, seruitiis, censi- bus et quibusius alijs fructibus, prouentibus et vti- litatibus, praesentibus et in futurum per indus- triam humanam adinueniendis, cum omnique iure, dominio et proprietate, et eum toto et integro eorum scilicet bonorum circuitu ita late longe et circumferencialiter, prout bona ipsa in suis limiti- bus antiquitus se extendunt tamquam ab alijs haeredibus vicinis distincta atque limitata. Et quam- doquidem in literis praefati olim regis et magni ducis domini Alexandri, praedecessoris ac fratris nostri charissimi, coram nobis vt praedictum est exhibitis, atque in praesentibus nostris superius
specifice et expresse limites bonorum ipsorum sunt descripti, habebunt possidebunt pacifice, libere, sine vilo prorsus impedimento successorum praefati olim Nicolai Radziuil, haeredis in Goniądz. Quibus nihil penitus iuris facultatis seu di- tionis in ipsos Stanislaum et Andream, subditos nostros, nec successores eorum bonorum praedictorum Wylamowka respectu competetur, sed nobis duntaxat et successoribus nostris, magnis ducibus Lithuaniae mere et immediate ipsi Stanislaus et Andreas, //[338v] b et successores eorum'1 erint subiecti seruitiaque terrestria alias militaria de bonis ipsis suis secundum eorum quantitatem et taxam ac iuxta laudem communem exhibebunt et erunt sub iurisditione districtus nostri praedicti Bielscensis omnibusque districtus eiusdem iuribus, conuentu, dominio, libertatibus, immunitati- bus et praerogatiuis nobilitaribus ad instar alio- rum nobilium, districtus ipsius terrigenarum, gau- debunt atque fruentur perpetue et in aeuum. Harum quibus sigillum nostrum est omnibus appen- sum testimonio literarum.
Datum Vilnae, feria quarta, post festum Sancti Francisci proxima, anno Domini M. D. XXIX.
Praesentibus: reuerendis in Christo patribus dominis Joanne, Vilnensi, Nicolao, Kyouiensi, episcopis, nec non magnificis et generosis Alberto Gasztolt, palatino Vilnensi et nostro capitaneo Bielscensi et Mozirensi, Georgio Radziuil, castel- lano Vilnensi, marschalco curiae nostrae, capitaneo Grodnensi, Alexandra Chodkiewicz, tenutario Brestensi, Ostriensi et Wysokiensi, Joanne Steczko de Dolobow, marschalco, alijs dignitariis, consiliarijs et officialibus nostris, sincere fidelibusque nostris dilectis.
Sigismundus, rex, subscripsit.
391. 	Потвержея(ь)е скарбному, пану Аядрею Стаяковичу, на двор Юдишки и дворея Ко- зелкишки з многияя людми, у п(а)на Радивила, воеводы вилея(ь)ског(о), за имена2 подляские: Крушово, Слияно, Избища, вы- меняные, и на ияшие розные купли его у Тродколг повете навечность.
Жыкгимоя/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Чинил/ знаменито симъ нашыл/ листомъ, хто на нег(о) посмо/ири/и(ь) або, чътучы его, въелы- ніи/и(ь), нинешнил/ и на потомъ будучил/, кому буде/и(ь) по/иребъ тог(о) веда/ии.
Бид нал/ чоломъ скарбный нашъ, пая Аядрей
329


Станковий, и поведилъ перед нами, што жъ ow менялъ именьи зъ воеводою вилен(ь)скил/, калцлерол/ нашымъ, небощыкомъ панол/ Миколаемъ Миколаевичол/ Радивиловича. Он далъ пану воеводе именье - выслугу свою у Бельскомъ повете, которое выслужыл был навечъ- нос/и(ь) на брате нашол/ Алекъсандре, короли, его м(и)л(о)сги, на ймя: Крушово и Съливно, а Избища, а Палковичи, а пустовъщину Кро- ховъщину з людми и з землями, и со всим с тыл/, как сал/ тое имел(ь)е держалъ, а панъ воевода напротивку тог(о) дал ему дво/? свой Юдишки, который купил по близкости панее своее у пана Барътоша Пе/икевича зъ челядю неволною и с пашнею двойною, и з люд//[339],_ ми, и со всими зелг’лями и платы, и доходы, а к тому дал ему две зел/ли: Мниховъскую а Михновъскую, и чотыри ч(о)л(о)веки, которых держалъ служебникъ его м(и)л(о)сги Албертусъ, и дворецъ свой Козелкишский подле Троковъ с челядю невольною и з земълями, и зъ сено- жа/и(ь)ми, и с тыл/ ч(о)л(о)векомъ Янелел/, што здавна к тому дворъцу служывалъ, и с тыми дванадца/ими ч(о)л(о)веки, которыхъ на нас выслужылъ въ Троцкомъ повете, на ймя: з Наркомъ Юхновичомъ а з Ромаи/комъ Минюко- вичомъ, а з Мо/икомъ, а зъ его братол/, а съ Шимъковою Медетовича, и з ее сынол/, а з Наркомъ Медетовичомъ же, а зъ Станкомъ Якубовичол/ и з его бра/и(ь)ею: съ Сгецкол/ а Мацкол/, а Мон/ивиломъ, а Станькол/ - Ралови- чи, а з Монкомъ Рулевичомъ, а съ Кунцомъ Богдановичомъ и зъ ихъ зел/лями, и службами, и доходы, и два озерцы: Кошутис а Кошутели, а третєє озеро Меркиники, и вси зел/ли пус- товъскив Моркинифсие, которые около тое(о) озера су/и(ь), которым ж люди и земли, озера мы небощику пану Миколаю привильемъ нашыл/ навенносиг(ь) по/иверъдилм и на тую мену, вышейписаную, панъ воевода лис/и свой ме- новъный п(а)ну Андрею Станковичу дал и листы купъчые, и на дворъ Юдим/ский пана Бартоша Пе/иковича, и привилей нашъ на люди и зел/ли, на выслугу свою, ему ж отдал. Тежъ поведилъ перед нами пан Андрей Станковин, ижъ он покупил у бояр нашых дворцы и люди, и зел/ли, и озера: Федор а Мартинъ, а Янъ - Михновичи Подбипетичи, продали ему дворецъ свой о/ичызный подле Троков за сто копъ и за пя/инадца/и копъ грошей литовъское монеты
зъ челядью неволною и съ папгьнею дворъною, и зъ сеножа/и(ь)ми, и гам, и зъ хворостники, и з двема озерцы, што подъ тыл/ дворцомъ, и со въеимъ с тымъ, как ся тотъ дворецъ здавна въ собе маеть. А новогородские бояре: Богушъ а Адал/ - Богъдановичи Плаксича, поспол з ма/икою своею Богданою и з зя/ими своими: Глебол/ а Дми/иромъ, и зъ их жонами, донками Плаксиными, продали ему две зел/ли свои от- чызные у Цыринскомъ повете: Удодовъщину Русатина а Раи/ицы, за осмъдеся/и копъ грошей зъ гаи, лесы и дубровами, и съ сеножа/и(ь)ми, и з рейками, и зъ луги, и съ сады, и з селищи, и со въеимъ с тыл/, какъ ся тые земли здавна сами въ собе маю/и(ь). А иншые бояре новгородский: Михно а Ян - Михалковичи Ляврича, продали ему землю - куплю о/ица своег(о), на ймя Кухаривщыну, то/и Михно свою час/и(ь) ему продал за двадца/и копъ грошей, а бра/и его Янъ свою часть - за дванадца/и копъ грошей, и лис/и купъчый о/ица своего на тую зел/лю ему о/идали. //[339ѵ] А татарин новгородский, княз Адко Майкович, продал ему люди свои, што был купилъ у Бахгыяря Сектевича и въ братанича его Кейдовлета на Сопо/иницы, на ймя: Якуша съ сынми а Наринца зъ братол/ и съ сынми, а Ходорца съ сынми и з ихъ зел/лями, и сеножа/и(ь)ми, и з гаи, и зъ службами, и з дяклы, и со въеими поданки за тридца/и копъ грошей литовъское монеты. И на тую он мену свою, што з небощыкомъ панол/ Миколаемъ, воеводою виленъскимъ, име- н(ь)и менял, и лист его меноеный, и купъчый лист пана Барътоша Пе/иковича на двор Юдишский, и привилей напгь на тые люди и зел/ли, и озера, што пан воевода на нас выслужыл и ему променя//, и тежъ листы купъчые на дворецъ Михновский подле Троковъ и на две земли, што Плаксичи ему продали, и Ляръ- вичовъ и Лялвичовъ листы купъчые на Куха- ревскую зел/лю, и князя Адковъ лист на люди купленые перед нами въказывалъ, и бил нал/ чоломъ панъ Андрей, абыхмо тую мену и куплю его въею по/ивердили ему нашыл/ привилемъ навеннос/и(ь).
Ино мы з ласки нашое на его чоломъбитъе то вчинили, то/и двор Юдим/ский со всим и тежъ люди, и зел/лю, озера, што панъ воевода напротивку его имен(ь)я меною ему далъ, и то/и дворед Михновский со всил/ и въси люди,
330


и земли, и озера - куплю его, якъ вышей в сел/ нашол/ листе выписано, потивержаемъ тымъ-то н(а)шил/ привилемъ веино и навеки, непорушно самому пану Аядрею Стаиковичу и его жоне, и их детел/, и на потол/ будучил/ щадкомъ их со въсими людми: пу/яными и данными, и тяглыми; и въсими зел/лями: пашными и бортными; и съ сеножа/я(ь)ми, и гая, и лесы, и дубровами, и з ловы: зверияными и пташыми; и съ озеры, и з реками, и з речъкал/и, и съ ставы, и съ ставищы, и з млыны и их вымелки, и з бобровыми гоны, и з службами, и с доходы всил/и тых людей и земль, и з даньми: грошовыми и медовыми, и бобровыми, и куничъными; и зъ дяклы: оржаными и овъся- ныл/м; и со въсими иными платы и доходы, и пожы/яки, которылгколвекъ именел/ могу/я(ь) названы або менены бьпяи, и со въсимъ с тыл/, какъ ся то/я двор Юдишский и люди, и зел/ли: купля и выслуга пана воєводина, што ся ему от нег(о) меною остало, и тежъ само- г(о) тог(о) Аядрея купля: дворцы и люди, и зел/ли, и озера, здавна и нине сал/м въ собе и въ границах ся своих маю/и(ь), подле ме//[340]- ’*ны и купли его'1, и листовъ купъчих и ме- НОВЪНЫХ. И воленъ ОЯ И ДЄІГШ, и его ПОТОЛЖИ тал/ прибави/яи, розшыри/яи, ку своему лепъшому и вжыточъному обернути, какъ сал/м налепей розумеючи.
А на /явердость тог(о) и печа/я(ь) нашу казали есмо привеси/ям къ сему нашому листу.
Писанъ у Вил(ь)ни, под ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца охтебра 23 д(е)нь, индикт 3.
Копоть, писар.
392. 	Потвержея(ь)е Стаею Мацкевичу листу Миколая Юшковича и жоны его, и детея их, которил/ его вызволили, и зъ зел/лею, што под ними мелъ, кому хотя служити, навечность.
Жыкгимоя/и, Божью м(и)л(о)стю.
Билъ намъ чоломъ тояг Стас Маркевичъ и выказывалъ передъ нал/м листъ вызволеный Миколая Юшкевича и жоны его Алжьбеты Миколаевны. Довъкгяловича, и детей ихъ: Доминика а Пе/яра, под печа/я(ь)ми их и под сведомол/ и печа/я(ь)ми людей добрыхъ, въ которомъ стои/я(ь) выписано, ижъ тотъ Стас был слуга материзный жоны его и достал ся ей въ делу и з зел/лею своею о/ячызною от
брата ее Миколая. Ино.онъ зъ жоною своею и зъ детьми, бачачи его добрую а пилне верную службу и в томъ межы себе змовивъшы ся, ничыил/ припужея(ь)емъ ани которое намовы, нижли сами своею доброю волею, а за его добрую а верную послугу вызволили и о/я- пустилм от себе его самог(о) и его жону, и их детей зъ его зел/лею И 3 домол/, и со всими ста/яки, с чимъ жоне ся его досталъ, и казали ему, кому хотя, доброволне служиягм, и записали ся в тол/ листе своемъ, ижъ вжо через то самъ и его жона, и его дети, и близские их, и щадки в них не въступати ся и ни в чол/ их не пойскивати. И бил нал/ чоломъ тояг Стас, абыхмо ему на то дали нашъ лист и потвердили то нашыл/ листол/ навечносяг(ь).
Ино, кгды ж тот Миколай Юпгькевичъ и его жона, и дети сами по своей доброй воли его от себе //[340ѵ] со въсимъ вызволили и о/япустили, и на то ему и лис/я свой вызволеный дали, мы, выслухавъшы того листа их, на его чолол/би/я(ь)е то въчынили, на то дали ему сесь нашъ лис/я и по/яверъжаемъ то сил/ нашыл/ листол/ вечъно и навеки, непорушно ему самому и его жене, и их детемъ, и на потомъ будучимъ ихъ щадкомъ. Волни они з зел/лею своею О/ЯЧЫЗНОЮ И 3 домол/, и со въсими ста/яки, кому хотя, доброволне служы/ям, а то/я Миколай и его жона, и их дети, и близние, и щадки их не маюяг(ь) ся в нихъ ничыл/ уступова/ям, ани ихъ в чол/ пойскива/яя, подле листу ихъ вызволеного.
И на твердость тог(о) и печа/я(ь) нашу казали есмо приложыти къ сему нашому листу.
П(и)санъ у Вил(ь)ни, под леяг(ы) Бож(его) нарож(енья) тисеча пяягсояг 29, м(еся)ца охтебра 22 [день], иядиктъ 3.
393. 	Потвержея(ь)е служебнику п(а)на Богдана Долкгирдовича Доброгосту на имея(ь)е у Василишъскод/ повете, до которог(о) его боярия василиски# Воягко Дашкович2 за сына взяя и дочку за нег(о) дая.
Жыкгимоя/я, Божю м(и)л(о)стью.
Чынимъ знаменито симъ нашыл/ листомъ, хто на нег(о) посмо/яри/я(ь) або, чътучи его, услыши/я(ь), нинешънил/ и на потол/ будучил/, кому буде/я(ь) по/яребъ того ведати.
Билъ намъ чоломъ служебникъ пана Богдана Довъкгирдовича Доброгос/я и поведил
31. 801
331


передъ нами, ижъ боярия Василиского повета Войя/ко Дашъкевичъ2, будучи в старосты2 и бачачи его къ собе склоянося/(ь), взялъ его собе за с(ы)на место и оя/писал ему третюю чася/(ь) именья своего, которое маея/(ь) у Васи- липгьскомъ повете, и дал за нег(о) дочку свою, которую мелъ одну на роду, и тые части того ж именья и [з] людьми, и з зел/лями, И 3 челядю неволною, и со въсими ста/яки, и со сеймъ тыл/, какъ ся въ собе маея/(ь), и з сладкомъ, который бы мелъ на него або на жону его прийти, або піто прийская/и и прибавити, то все ему и дочце своей, жене его, даровалъ и записал, на што жъ ему и лис/я свой записный под печа/я(ь)ю своею и под сведомомъ и печа/я(ь)ми людей добрых дал. И то/я оя лис/я его передъ нами указывал, в которомъ же листе стои/я(ь) выписано, иэ/с онъ зъ жоною своею, дочкою ихъ, мае/я(ь) в томъ именьи мешъкати и его въживати, яко влас/яного своего, а оя и жона его не маю/я(ь) того имея(ь)я тратити: продавати ани даровати, кромъ воли его. А если бы дочъка //[341] ьего первей, нижли'1 бы за нег(о) пошла, с того света сошла або и за нил/ будучи, а детей по собе не оставивъши, або тежъ то/я Войтко и другие р&пи мелъ, тогды то/я зя/я(ь) его маеть предся o/я всихъ детей и ближних его тую тре/яюю часть, на которую его собе за сына взялъ, держати на вечные ч(а)сы. Пак ли бы то/я зя/я(ь) его сал/ первей, нижли бы дочку его понялъ, умер, выписал в тол/ листе, ижъ воленъ оя тую третюю час/я(ь) имея(ь)я о/яда/ям, продати и куцы хотя ку пожы/яку своему обернута, а оя самъ и жона, и близкие его не маю/я(ь) тог(о) никоторымъ обычаемъ възривати.
Ино мы, выслухавшы тог(о) листа записного, на его чолол/би/я(ь)е тое учынили, а то дали ему сесь нашъ лис/я и то/я запис его, яко в немъ стои/я(ь) выписано, и ес/яли то будеть именье его отьчизное, по/явержаемъ сил/ нашыл/ листомъ вечъно и навеки, непорушно со въсими людми того именья и съ челядю неволною, и з ста/яки: рухомыми и лежачыми, и 30 въсими землями 4'И СО ВСИЛ/ С ТЫЛ/’4, ка/с ся тое имея(ь)е въ собе маеть. Волея оя тую третюю часть того именья, на которую его Войя/ко за с(ы)на възял, о/ядата, продати и къ своему лепъшому и въжыточному обернута. А што ся дотыче/я(ь) дву частей тог(о) имея(ь)я, оя также
воленъ зъ жоною своею на нел/ мешка/яи и его ужыва/яи поспол с тыл/ Вой/якомъ и з жоною его, а тояі Войя/ко и его жона и близ- ные2 их не маютъ имъ того забороняти и того именья не мають оя/ них тратия/м: продати ани о/ядавата, кромъ воли его, и во въеихъ тых речах мають ся они и потолжи ихъ спра- вовая/и и рядити, и ничого с того не виступати вечъно так, яко вышей въ семъ нашол/ листе выписано, и водлугъ листа записног(о) тог(о) Войя/ка Дашкевича2.
А на твердость тог(о) и печая/(ь) н(а)шу казали есмо привесияш къ сему н(а)шому листу.
Писая у Вил(ь)ни, под лея/(ы) Боэ/с(его) нароэ/с(енья) 1529, м(еся)ца октебра 23 дня, иядиктъ 3.
394. 	Вырод хоружол/f немеячияскол/у Шил/ку Стедковичу и ияпіиуи з олтаристою керновскид/ о двор Миколая Мацковича, дядкоящину их
Жыкгимояя/, Боэ/сю м(и)л(о)стю.
Смотрели есмо тог(о) дела с паны радами нашыми4, стояли перед налш очивисто, жаловали нал/: хоружый немеячыяский Шыл/ко Стефсовичъ а земяяка наша Юревая Пея/ра- шевич(я), а боярия Станиславъ Ивашъкович, на олтаристу керновъског(о), князя Станислава, о тол/, ижъ оя безвияне держыть дворъ, //[341ѵ] дядковыцину их Миколая Мацковича, а ил/, близкил/, поступити ся не хочетъ. И олтариста перед нами поведил, ижъ дядко их Миколай Мацкович тоя/ двор свой надал и оя/писал на тоя/ олтаръ Керъновъский, и у фунъдате, дей, костельномъ то еся/ выписано, который жо, дей, двор, водле наданья и запису тог(о) Миколая, мы нашыл/ привилемъ навечъность поя/веръдили, и на то поведил у себе запис от того Миколая и поя/верженье нашо. И мы росказали ему тоя/ фунъдая/ костелный и запис Миколаевъ и нашо поя/веръжея(ь)е перед нами положыти. Ино у фунъдате тоя/ двор. на тоя/ олтаръ не был выписанъ, а ияшых листовъ- тверъдостей и запису тог(о) Миколая, и поя/веръжея(ь)я нашог(о) передъ нами онъ не Nr. 393
4*4
Skersai lapo dešinėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка, don. рядом поперек правого поля).
Nr. 394
4
Raidė a po titulu (Буква а под титлом).
332


положыл. И мы велели имъ зъ обу сторонъ тамъ ездоков вывести и росказали есмо олтаристе тых листов: запису Миколаєва и потверъжея(ь)я н(а)ніого, доискавши, перед судьями положыти и в тол/ з ними ся ро- справити, и роки есмо двои ему покладали тые листы таи положыти. А остаточный рок положили есмо имъ подъ страченьемъ права. И олтариста на вси тые роки тых листовъ тамъ не кълал.
А такъ, кгды жъ тот олтариста тых листов: запису Миколаєва и потверженья нашого, передъ нами ани на тые роки, от нас поло- жоные, передъ судьями положыти не хотелъ, в той есмо их. досмотревши, тотъ двор Мико- лаевъский со всимъ, как ся въ собе маеть, дали въ держанье хоружому Шимку с тою Юре- вою и Станиславомъ, водле их близкости, а тот олтариста, естли бы потол/ тых листовъ: запису Миколаєва и потьверъженья нашог(о), дойскал ся, тогды вжо оя мает(ь) тог(о) двора под ними правол/ зыскивати.
И на то есмо имъ дали сес нашъ лист судовый з нашою печат(ь)ю.
П(и)санъ у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца окгебра 24 д(е)н(ь), индикт 3.
Копоть, писаръ.
395. 	//[342] Потвержея(ь)е боярину Вилея(ь)- ског(о) повегу Миколаю Станьковичу на третю часг(ь) имея(ь)я Некраша Юшковича на реце Меречи у Чернюнелг, ему от не[го] записаную. Жыкгимонт, Боз/сю м(и)л(о)стю корол.
Чынимъ знаменито сил/ нашыл/ листомъ, хто на него посмотрит(ь) або, чътучи его, услышит(ь), нинешнил/ и на потол/ буду- [чы]мъ, кому будеть потребъ тог(о) ведати.
Бил нал/ чоломъ бояринъ Виленьског(о) повету 4'Миколай Станковичъ*4 и поведилъ перед нами, што жъ бояринъ Вилен(ь)ског(о) жъ повету Некрашъ Юи/ковичъ ничимъ не при- пужон ани намовен, одно по доброй воли своей и, будучи въ доброл/ зъдорови и въ целомъ розуме, възялъ его къ собе за с(ы)на и отписалъ ему третюю часть именья своего на реце Меречи у Чернюнехъ отчызны и всее земли, и купли своее, и што въ кого выменилъ въ людех, и челяди неволной, въ жывотине и хоромех, и во въсих статках - речах домовых,
не выймуючи ничого, кромъ што на третюю част(ь) прийдет(ь), у зел/ли пашной оремой и въ селищехъ, и навозех, и въ яловых поляхъ, и въ новинах, и пропашах, сеножатех и боло- техъ, хворостех и лесех, въ борех и дубровахъ, и водах, и дозволилъ то ему отдати, продати и заменити, и къ своему лепъшому и въжы- точному обернути. И на тую третюю част(ь) вънуку свою, дочку с(ы)на своег(о) Лавринову Алжбету, за него отдал, и на то и лист свой подъ сведомол/ и печатьми людей добрых ему дал, и в тол/ листе своел/ выписалъ, иж маеть тот Миколай зъ жоною своею в тол/ имея(ь)и мешкати и домол/ его справовати, и з его жоною до его жывота ховати, и om кривдъ боронити, и службу зел/скую заступовати до тых ч(а)совъ, поки внукъ его Матей, шурин Миколаевъ, лет своихъ доростеть. А как то/и Матей будет(ь) лета свои мети, а хотя бы он зъ жоною своею, сестрою его, и детей не мел, в томъ листе ознаймил, же, однако, маеть он тую третюю част(ь) от того вънука его къ моцы своей мети и то держати на вечъныс ч(а)сы або куды хотя оберънути. А тот Некрашъ и его жона, и потол/ки не мают(ь) того узрушивати, где жъ и заруку выписали. И тот он лист ихъ перед нами въказывалъ и бил нал/ чоломъ Миколай, абыхмо ему на то дали нашъ лист и тую третюю часть въсего именья того Некраша потверъдили ему н(а)- шил/ //[342ѵ] листомъ навечност(ь).
Ино мы, выслухавъшы тог(о) листа вызна- ног(о), на его чолол/бит(ь)е то въчынили, на то дали ему сесь нашъ лист и тую третюю част(ь) въсего имен(ь)я его, люди и челядь невольную, зел/ли пашные и оремыв и селища, навозы и яловые поля, новины и пропаши, и сеножати, и лесы, и боры, и дубровы, и воды, и речы домовые, быдло и хоромы, И ШТО- колве третєє части на нег(о) прийдеть, потвержаемъ сил/ нашыл/ листомъ ему самому и его жоне, и их детел/, и на потол/ будучил/ их щадкомъ вечно и навеки, непорушно. Мает(ь) онъ в томъ дому его зъ жоною мепгькати и того Некраша зъ его жоною ховати тіл/ до ихъ жывота, и службу зел/скую с того именья заступовати, поки тоть шуринъ его летъ своихъ
Nr. 395
4-4 ѵ
Žodžiai taisyti (Слова правлены).
зг
333


доростеть, а какъ лета свои буде/я(ь) мети, онъ мае/я(ь) на той3 третей части зъ жоною своею мешкаяш. А хотя бы с нею и детей не мелъ, однако, маеть тую третюю част(ъ) въсе- г(о) имен(ь)я Некраша Юшъковича держати и въживати. И воленъ то отдати и продати, и заменити, и прибавити, и розширити, и къ своему лепъшому и въжыточъному обернути, какъ самъ налепей розумеючи, и в том ся ря- ди/ян, водле змовы своее, а то/я Некрашъ и его потомъки не маютя(ь) в то ничимъ ся уступами и того на немъ и его потомкох искати, водле того листа записного.
А на тверъдость того и печам(ь) н(а)шу казали есмо привести къ сему нашому листу.
. П(и)сан у Вил(ь)ни, под лем(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца окгебра 30 д(е)н(ь), индиктъ 3.
Горностай, писарь.
396. 	Пушкару Браслаяля Литонског(о) Кос- тюя/ку Коропъце на две земли близко замку Браслаяског(о).
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(о)стю.
Бил нам чолом пушкар браславский Кос- тюижо Коронка о том, што, будучи намъ у Браславли, дали есмо ему две земли пустовъ- ских на границы лифлянской у волости Опе/я- кой, на ймя: Юхновъщину а Добъковъщину, ино онъ, мешъкаючи там, великие вътиски и наездки от лифлянт мевал и завжды от них не был безпечонъ, яко жъ то бачачи, маршалокь нашъ, державца браславский, панъ Павел Ивановна Сопега, тые земли привернулъ къ замку нашому //[343] Браславскому1, а ему напротивку тое(о) дал две земли пустых близко замку, на ймя: Пр[о]коевщину а Омеляновъ- щину, до воли нашое, и на то ему и лист свой далъ, - и тоть онъ листъ его передъ нами въказывал и бил нам чолом, абыхмо ему на то дали нашъ лист.
Ино мы, выслухавши того листа пана Павъ- лова, на ее(о) чоломъбы/я(ь)е2 то вчинили, на то дали ему сесь нашъ лис/я, нехай ои тые две земли пустовских близко замку Браславского: Прокоевщину а Омеляновщину, держить и въжываеть со въсимъ с тым, што к тымъ землямъ зъдавна и теперъ прислухаетъ, а ои ма- е/я(ь) замку нашого Бряславъское(о) пиленъ быти такъ, яко на пушкара прислухае/я(ь), вод¬
ле листу пана Павлова, державцы брасяав- ског(о).
Писанъ у Вил(ь)ни, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца охтебра 28 д(е)нь, индикт 3.
В томъ листе рука королевская стои/я(ь).
Горностай, писарь.
397. 	В справе мещая трояких з мещаны ви- лен(ь)скими о забороняя(ь)е торговаг(ь) з госгми в месте Виленском.
Жыкгимон/я, Боэ/сю м(и)л(ос)тю корол.
Кн(я)зю Яну, бискупу вилеи(ь)скому, воеводе Троцкому, ге/яману нашому навышъшому, старосте бряславъскому и веницкому, кн(я)зю Констентину Ивановичу Ос/ярозскому, воеводе виленьскому, канцлеру нашому, старосте вельскому и мозырскому, п(а)ну Олбрахту Маръти- новичу Кгаигьтолъту.
Жаловалъ нам вой/я места Троцкого Якубъ со въсими мещаны и жыдовою троцкою на войта места Вилен(ь)ског(о) и бурмистровъ, и рядець, и на мещан виленьских о том, што ж, дей, они забороняють им, приежъдчаючи до места н(а)шог(о) Виленьского, зъ гос/ями торъ- гова/яи, а передъ тым, дей, они доброволне с ними торговывали и на кле/яце сежывали и локътем, и фунътомъ продайвали, на што жъ, дей, они и привилей нашъ въ себе маю/я(ь); к тому, дей, и инъшие кривды от нихъ маю/я(ь).
Прото, абы ваша м(и)л(ос)ть, возвавшь к собе и войта, и бурмистровъ, и рядець вилеи(ь)- ских, и о томъ бы, в(а)ша м(и)л(о)с/я(ь), // [343ѵ] их досмо/ярели и справедливос/я(ь) в том им с ними въчинили, подле привиля и листовъ их, который они на то въ себе маю/я(ь).
П(и)сан у Вил(ь)ни, под ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца охтебря 30 д(е)нь, индикт 3.
Горъностай.
3984. Выроя хоружол^к немеячияскомг Шимку Стецковичу и инших2 особам з олтаристою керновским о некоторие люди и иншие платы, на то г олтар записаные.
Жыкгимон/я, Боэ/сю м(и)л(о)с/я(ь)ю.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами
Nr. 398
4 Žr. 394 b. (См. d. Ns 394).
334


нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловали нал/: хоружый немеячияский Шилжо Стец- ковичъ съ сестрами своими - Юревою Пе/ирашевича Зофиею а Павловою Солковъског(о) Короною, а Станислав Иваижович, о тол/, ижъ бабъка их Мацковая Ганна описали на олтар Св(е)того Миколая у Кернове два ч(о)л(о)веки свои и з ихъ зел/лями, а съ скарбу своего отписала две копе грошей на rod дава/яи, а на два годы осмъ локо/и сукна махалског(о) а кожухъ чамъровый лисий або две копе грошей за кожух, а достол тог(о) именья своег(о) отписала сынол/ своил/: Миколаю а Якубу, и казала имъ с того имен(ь)я десятину на то/я олтар и тыс п(е)н(я)зи, и сукно, и кожухъ о/ядавати. И тояг Миколай, сын Мацковое, оягходя с того света часяг(ь) свою въсю тог(о) имен(ь)я на тояг же олтаръ оягписал, а близкимъ своил/ ничог(о) не оставил, и олтариста, дей, держачи тые два ч(о)л(о)веки зъ зел/лями их и часяг(ь) Миколаєву, и хочеяг(ь), абы они зу- полную десятину с тог(о) именья и тыс платы, што бабъка их оягписала, ему въ кождый rod давали. И олтариста покладалъ перед нами на то тастамеяяг Мацъковое и поягверженье н(а)- шо на часяг(ь) Миколаєву.
И мы с паны радами нашыми, о тол/ до- смоягревши и бачачи, иж от тых близких немало тос(о) именья на тояг олтаръ оягписано, та/c есмо казали, ижъ тояг олтариста и его потолжи на той части Миколаевой и на двух ч(о)л(о)векох, которые на тояг олтаръ оягпи- саны, маюяг(ь) досыяг(ь) меяги, а тых платовъ, дву копъ грошей и сукна, и кожуха чал/ро- вого, што была Мацковая оягписала, съ скарбу //[344] ьне маюяг(ь) вжо"1 они и их потолжи с тог(о) имен(ь)я тыл/ олтаристал/ давати.
И на то есмо имъ дали сесь нашъ лист судовый з нашою печаяг(ь)ю.
А при тол/ были панове рады: княз Янъ, бискупъ виленьский, воевода троцкий, гетъ- манъ напгь навышыный, староста бряславъский и веницкий, княз Костяятия Иванович Острозский, воевода виленьский, каяцлеръ напгь, староста бел(ь)ский и мозырский, панъ Олбрахть Мартиновичъ Кгаштоляг, панъ вилея(ь)ский, староста городеяский, маръшалокъ нашъ дворный, пая Юрий Миколаевич [Радивиловича], панъ троцкий, староста жомойягский, панъ Станиславъ Станиславович Яновича [Кгезкгайла],
маршалокъ зел/ский, воевода новъгородский, державъца мерецкий, ошмеяский и довъкговъекий, панъ Яя Янович Заберезияский, воевода полоцкий, староста дорогицкий, панъ Пеягръ Станиславовичъ [Кишка], воевода ви- тебъекий, маршалокъ нашъ, пая Яя Юревич Глебовича, и иные панове рады Великого князства Литовъского.
Писая у Вил(ь)ни, под леяг(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца октебра 30 д(е)нь, индикт 3.
Копоть Васкович, маръшалок и писар.
399. Потвержея(ь)е мещанину ковея(ь)скоду Яну Кградояскол/у купли его людея и зел/ль у розныя особъ, бояр повету Ковея(ь)ског(о), навечность.
Жыкгимояяг, Боэ/сю м(и)л(ос)тю.
Чынимъ знаменито сил/ нашыл/ листомъ, хто на нег(о) посмоягрияг(ь) або, чтучы его, услышияг(ь), нинешнил/ и потол/ будучил/, кому будеяг(ь) поягребъ того ведаяги.
Бил нал/ чолол/ мещанинъ ковея(ь)ский Янъ Кградовский и поведил перед нами, ижъ оя покупил у бояр н(а)шых, шляхты Ковеньског(о) повета и Вилкейског(о), люди и зел/ли, и сеножаяги: Богданъ а Пацъ - Кудревичи, продали ему зъ дозволеньел/ шури своее - Якубовыл/ а Юревыл/ - Юшкевичовъ, двухъ коиминовъ своих, которых были покупили у тое жъ шури своее; тояг Пац своего чоловека Пеягра Мик- шевича зъ жоною и з детми его, и з зел/лею ему продалъ за дванадцаяг копъ ірошей, а браяг его Богдая своег(о) ч(о)л(о)века Яна Микше- вича ж так//[344ѵ]же зъ жоною и з де/ими, и з зел/лею его, и с тыми зел/лицами, што у шуръи своее на три бочки купили, ему продали за тринадцаяг копъ и за двадъцаяг грошей литовское монеты. А боярини Вилкейского повета Алжбета Войягковна поспол зъ мужол/ своил/ Люягкомъ и з дозволеньемъ близких своихъ продала ему оягчызну свою у Вилкейскол/ повете, у Койжеве - зел/ли и лесы, и МИПІЪНИКИ, и сеножаяги, и болота, и со въеил/ с тыл/, какъ отецъ ее держалъ, за полсемадесяяг копъ грошей литовъское жъ монеты. А Янъ Рылжовичъ зъ жоною своею Доротою и з детми своими: Лукашол/ а Юркгелемъ, а Лавриномъ, продал ему зел/лю коймина своего Пеягровъщину, а к тому ещо селище свое и ниву за полтретядцаяг
335


копъ грошей. А Наръко Ятейкович зъ жоною своею Доротою и з детми своими: Юремъ а Веяцком, а Ганусом, продали ему три нивы свои подле Лошеіни реки и сеножати(ь)ки подле тыхъ нивокъ за с&м копъ грошей. А Добъко Ивапгьковичъ з братом своим Ганусом, а Янъ Михайловичъ, а Андрей Юревин, а Хрыцоя Володьковичъ, а Янъ Миколаевичъ, а Мартинъ Наръкович зъ дозволеньем близких своих продали ему вси посполите сеножати(ь) свою себреную, на ймя Дятесны, за дванадцати копъ грошей. И на тые он на вси люди и земли листы купчые тыхъ бояр передъ нами въказывал и билъ нам чолом Ян Кградоеский, абыхмо на то далм ему нашъ лист и тую всю куплю по/ивердили ему н(а)шим листом на- вечъности(ь).
Ино мы з ласки н(а)шое на его чолом- бити(ь)е то въчынили, на то дали ему сесь нашъ лист и тые люди и земли вышейписаные, потиверъжаем сим нашым листомъ вечно ему самому и ее(о) жоне, и их детемъ, и на потом будучим их щадкомъ со въеими тыми людми, вышейписаными, и их земълями: пашными и бортными; и сеножати(ь)ми, и з гаи, и лесы, и дубровами, и з ловы: зверияными и пташими; с озеры и реками, и з речъками, и з ставы, и з млыны и их вымелки, и з бобровыми гоны, и съ службами тых людей, и з даями: грошовыми и медовыми, и бобровыми, и куничными; и з дяклы: оржаными и овсяными; и со въеим с тым, как ся тые люди и зэмли зъдавна и нине сами въ собе и в границах ся своих маюти(ь). И воленъ он и его потомки там дворы и ставы собе справлятим, прибавити(ь) и роз- шырития, и къ своему лепъшому и въжы- точному оберънути, какъ сами налепей розуме- ючи, водле купли //[345] ’'своее и листовъ'1 купчых, а с тое(о) маети(ь) нам службу зэмскую заступоватим по тому, какъ и сами тые бояре, истьцы, которые ему то продали, нам служывали.
А на /твердость тое(о) и печать нашу казали есмо привеситии къ сему нашому листу.
Писая у Вил(ь)ни, под лети(ы) Бож(его) нарожденья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 1 д(е)нь, индикт 3.
При ти(ом) были: княз Яя, бис(куи) ви- л(еньский), воев(ода) троц(кий), воев(ода) ви- л(еньский), кая(цлер), стар(оста) бел(ьский) и
моз(ырский), пая Ольбрахтъ Мартиновичъ Кгаштолти.
Копоть, писар.
4004. В справе боярини жомоягское Янушовое Радевича о листы на имея(ь)я брата ее небожчика Пашка.
Жыкгимояти. Боз/сю м(и)л(о)стю.
П(а)ну Троцкому, старосте жомойтискому, п(а)ну Станиславу Станиславовичу Яновича [Кгезкгайяе].
Што есмо первей сее(о) казали боярыни жомойтиской Пашковой Яенеа/сце листы вси на именье первого мужа ее нэбощыка Пашка и тежъ листи вызнаный, што тоти Пашко дал за ее именье чотыриста копъ грошей боярини жомойтиской Папгьковой Ягнепгьце, отидалъ. Ино тыми разы тая Янушовая прысылала намъ свояка своего Миколая Михайловича, поведаючи, ижъ Пашковая тых листовъ небощыка Пашъка, брата ее, ей, водле росказанъя н(а)- шог(о), поотидавати не хотела.
Ино мы такъ казали, ижъ тая Папгьковая маеть въси листы первого мужа своего, кото- рые-колветс будети(ь) въ себе мети, и тежъ и тотъ лист вызнаный, што Пашъко за именье дал чотыриста копъ грошей, Янушовой оти- дати. Пакъ лижъ бы она тог(о) листу на чотыриста копъ грошей и иных въсих листовъ ей не отидала, тогды маеть на томъ присягу въчынитим, ижъ толко всих в нес листовъ было, а болши тог(о) жадного листу въ себе не маетиь. И будети(ь) ли тоти запис на тую чотыриста копъ грошей, тогды Янушовая маети(ь) тое имея(ь)е, подле запису, держати, поки ей п(е)я(я)зи //[345ѵ] отиложыти(ь). Естили жъ она тог(о) запису на чотыриста копъ грошей въ себе не будети(ь) мети ани тежъ о немъ ведати и на том теж присягу въчынить, и, твоя бы м(и)л(ос)тиь, въ тое именье казал Пашьковую увязатим. А што будеть Янушовая в томъ именьи шкодъ починила, то бы еси казал ей отиправитим.
П(и)сая у Вил(ь)ни, под лети(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца отстебра 31 д[е]нь, индикт 3.
Копотиь, писарь.
Nr. 400
4 Žr. 340, 363 b. (См. dd. NsNs 340, 363).
336


401. Тивуну дырвяяскому, пану Шимку Мит- кевичу, на держая(ь)е волости Омракголы.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(о)стю.
Бил нал/ чолол/ тивунъ дирвяньский, пан Шилжо Ми/икевич, абыхмо з ласки н(а)нюе дали ему въ держанье волос/и(ь) нашу Ой- ракголскую.
Ино мы, бачачы его к тому годность, ижъ он, держачи от нас тую волос/и(ь) н(а)піу Дыр- вяны, верне намъ служыл и пожытковъ нашых николи не вменынивал, з ласки нашое тую волос/и(ь) Оиракголы з мещаны и слугами Путиными, и со въсими людми волостиными въ держанье от нас ему есмо дали до воли нашое. Маети(ь) он тую волости(ь) от Насъ держати и в ней ся с поддаными н(а)шыми справова/ии и ряди/ии по тому, какъ есмо всил/ тивуномъ жомой/искил/ уставу н(а)шу в листе рускомъ установили.
И на то есмо ему дали сесь нашъ лис/и.
Писанъ у Вил(ь)ни, под лети(ы) Бож(его) нарож(енья) тисеча пя/исо/и двадца/и девя- тог(о), м(еся)ца ноябр(а) 1 д(е)н(ь), индик/и 3.
Копоть, писар.
402. //[346] Мещанину браслалском/ Марку Чижевичу на вомтонство браславское.
Жьпагимон/и, Божю м(и)л(о)сгю.
Бил нал/ чолол/ мещанин бряславский Марко Чыжевич и поведил, иж маршалокь н(а)шъ, державца бряславский, пан Павел Ивановичъ Сопега, для жадан(ь)я всих мещанъ бряслав- ских, што они войта въ себе не мели, который был, ино того немоцъ забила, дал ему в тол/ листе н(а)шол/ у Бряславли войтовъство заведа/ии с корчмою волною: медовою и пивною, по тому, какъ и иншые перъвые войтове бря- славъские держывали, и на то ему и лис/и свой дал, - и то/и он лис/и его перед нами въка- зывалъ, и бил нал/ чолол/, абыхмо ему на то дали н(а)шъ листъ.
Ино мы, выслухавши того листу пана Павлова, на его чолол/би/и(ь)е то въчынили, на то дали ему сесь нашъ лист. Мае/и(ь) он тое войтовъство у месте Бряславъскол/ заведа/ии и держати с корчмою волною: медовою и пивною, так, как и предки его заведали, водлуг листу державцы браславског(о), пана Павла Сопеги Ивановича.
Писан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его)
нарож(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 1 д(е)н(ь), инликт 3.
403. Царевичу Халелг Содтану на дворед у Марковском повете, што Плюской держалъ.
Жьпсгимон/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Бил нал/ чолол/ царевич Халек Солтан, абыхмо ему дали хлебокорменье, заховали быхмо его3 у своел/ паистве Литовъскомъ - Великол/ князстве Литовскол/, о чол/ же нас и панове рада н(а)ша нас за нил/ жадали.
Ино //[346ѵ] мы, хотячи его в тол/ паистве нашол/ заховати, на причину пановъ pad н(а)- шых и на его чолол/би/и(ь)е учинили, дали есмо ему дворецъ в Марковъскомъ повете, который держи/и(ь) Григорей Плюсковъ з людми И 3 челядю неволною, и з быдломъ, и збо- жьемъ, и с пашънею дворною, и зо въсил/ с тыл/, как ся то/и3 дворец у собе маеть зъдавна а какъ его Плюсковъ держалъ. Маеть он держати а с него хлебокоръменье собе мети до воли нашое.
И на то есмо ему дали сесь нашъ листъ.
Писан у Городне, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 12 д(е)н(ь), индик/и 3.
404. Боярину индскому Ивану Русановичу з мещанином медским Федком Цыцулею о воскъ первого мужа жоны его.
Жыкгимон/и, Боэ/сю м(и)л(о)спо.
Бурмистру места Менског(о) Федку Цицуле, што суди ваши полюбовный: староста пинский, пан Иванъ Михайловичъ, а княз Семен Один- цевич, а городничый городенский, пан Мартинъ Мелецъкович, смо/ирели тебе з бояринол/ пин- скил/ Иваномъ Русановичомъ и зъ жоною его о воскъ, который былъ записал жоне его первый мужъ ее, который ся в тебе зесталъ.
Ино, дей, ты призналъ ся к одной штуце воску, которую еси продалъ за сто и за сел/ копъ грошей, также и судьи усказали тобе тые п(е)н(я)зи заплатити. А о иншол/ воску, къ которому ся ты не зналъ, ижъбы предокъ его купил кожъдый камень по две копы грршей, они велели были тобе на тол/ присягу въчи- ни/ик, ино, дей, ты тое ся присяги не поднялъ и дал то на жону его, къ чому жъ, дей, и суди были призволили, и рок присязе положыли, на который же, дей, рокъ жона его к той присязе
337


была поготову и до ц[е]ръкви приходила, и самому, дей, ми/ирополиту, его м(и)л(о)сти, и врядникол/ ц(е)ръковъныл/ оповедала ся, а ты, дей, на тотъ рокъ са[ж] присягнути ани жоны его ку присязе вести не хо//[347]1_телъ и зъе- халъ'1, дей, еси прочъ, в томъ с ними конца не ечынивши, которые жъ судьи тыхъ ч(а)совъ тот судъ свой перед нами о/иказывалм.
Ино нам так видело ся, иж коли ты перво тог(о) сам присягнути и жоны его ку присязе вести не хотелъ, и тепер маеть жона его на томъ воску присягу въчыни/ии перед миифо- политол/ киевъскил/ и въсея Руси Иосифомъ, и на чом она присягнет(ъ), то маешь ты ей заилати/ии. А къ который п(е)нязел/ сал/ еси перед тыми судьями знал ся, тые п(е)нязи маепгь ему без присяги плати/ии, для чого ж мы тых ч[а]совъ послали тал/ дворянина н(а)шог(о) и до миифополита, его м(и)л(о)сти, писали, ажбы он жоне его казалъ перед собою присягнути и тобе велел бы при той присязе былги; прото, ка/с ми/ирополи/и тебе обогилелі(ь) и той присязе ро/с зложыіъ, приказуемъ тобе, ажбы еси до его м(и)л(ос)ти приехал и жону его ку присязе велъ; и на чомъ она присягне л/(ь), то бы еси ему заплатил перед тыл/ дворанинол/ н(а)шил/; а тые бы еси п(е)н(я)зи - сто копъ и сел/ копъ грошей, без присяги ему перед нил/ же заплатил. А роки тобе трои той заплате по/сладаемъ: кожды рокъ по3 чотыри недели, то ест дванадца/и неделъ от того дня, яко в тол/ межы собою есте правовали ся. Естъли ж бы еси на тот ро/с жоны его ку присязе вести не хотелъ, однако ж мы дали навуку ми/ирополиту, его м(и)л(ос)ти, ажбы без тебе жоне его, ес/или ее воля буде/и(ь), казалъ перед собою присягнути и о тол/ бы к нал/ о/иписалъ. Мы вжо, водлугъ о/иписанья его м(и)л(о)сти и присяги жоны его, кажел/ то моцно на тобе о/иправи/ии. А што ся дотычеть тое сумы - ста копъ и семи копъ грошей, естли бы еси и на тые роки ему заплати/ии и за то досы/и(ь) въчыни/ии не хотелъ, мы казали тому дворанину н(а)шому тые п(е)н(я)зи на домех и на ста/икох твоих моцно о/иправити. Нижли поведили нал/, ижъ, дей, ты хочешь ехати на куплю до Ц(а)ригорода, а ему за то досы/и(ь) не вчинивши.
Ино, поки ся ему в тол/ от тебе заплата станеть, приказуел/ тобе под зарукою нашою,
под тысячю копами грошей, ажъбы, еси в. тол/ с нил/ конца не въчынивши, тал/ до Турковъ не ехал конечно.
П(и)сан у Бел(ь)ску, под лелг(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 16 д(е)н(ь), индикт 3.
Горъностай, писар.
405. 	//[347ѵ] В справе мещанина вилея(ь)- ског(о) Олизара Григоревича з Васкод/ Зе- нолевичолг о долгъ 160 копъ тр(о)ш(ей).
^ъткгныонт, Божю м(и)л(о)стью.
П(а)ну виленьскому, старосте городенскому, маршалъку н(а)шому дворному, п(а)ну Юрю Миколаевичу [Радивиловича].
Жаловал намъ мещанинъ виленъский Олизар Григоревичъ на обрусног(о) н(а)шог(о) Васка Зеновевича о тол/, што ж он взял въ жоны его сто и тридца/и копъ грошей и за тые, дей, п(е)н(я)зи купил именье въ дворанина нашо- г(о), въ Сынъдыка, и записал, дей, тое именье по жывоте своемъ ему и жоне его жъ Дане, а при жывоте своел/ мелъ тое имен(ь)е въ целости держати. То пакъ, дей, он, такъ ся им записае- шы, и половицу вжо того именья продал и дворецъ спустошил. А, окрол/, дей, тог(о) еще позычыл въ него тридцать копъ грошей и тых пенязей платити ему не хоче/и(ь), - и на то онъ записы его передъ нами въказывал и поведил, што жъ, дей, он от нег(о) ся крие/и(ь) и къ праву ся не становииг(ь).
А прото, ес/или буде/и(ь) убрусный нашъ Васко за жоны его п(е)н(я)зи тое именье купил и, им записавъши, того половицу именья продал, спустошил, яко ж, дей, вжо тое именье за тым п(е)нязи его не стоити(ь); а к тому, иж тежъ позычоных п(е)н(я)зей его не плати/и(ь) и от него ся крие/и(ь), и, твоя бы м(и)л(ос)ть, Васку, убрусному, приказал, жебы он тые ихъ п(е)нязи сто и шес/идеся/и копъ грошей тому Олизару заплатил, подле записовъ своихъ. А ес/или бы он тог(о) заплати/ии ему не хотел, и, твоя бы м(и)л(ос)ть, казалъ в тое именейцо Сындыковское, што онъ деръжы/и(ь), тог(о) Олизара увязати. А ес/или бы то/и дворецъ за тые п(е)нязи не стоялъ, и, твоя бы м(и)л(о)сть, к тому во влас/иный его дворецъ, штобы за еси тые п(е)нязи стояло, велелъ его увяза/ии до тых ч[а]совъ, поки он тые п(е)нязи вси сполна им заилати/и(ь), подле записовъ своих.
338


Пал: ли бы он хотел, што к тому мови/ии, и, твоя бы м(и)л(о)сть, о тол/ межы ншш досмо- /ирел //[348] ьи справедъли^вос/иСь) тому въчи- нил так, какъ бы ил/ в тол/ кривды не было, а нал/ бы онъ о томъ болши тог(о) не жаловал.
Писан у Колодезной, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 13 дин(ь)2, индик/и 3.
Копо/иь, писаръ.
406. 	Выроя пани Собковоя Зборояскоя з воєводили подляскил/я, паны Сопегами, о посаг по сестре их, за пана Точияског(о) в мад- жеяство даноя, 2000 и 200 золотыя черленых, по которих ручид отед п(а)ни Собковое, пая Аврам Езофович.
Жыкгимон/я, Боа/сю м(и)л(о)стю.
Смотрели есмо тог(о) дела с п(а)ны радами нашыми, стояли перед нами очивисто, жаловалъ нал/ подч(а)ший н(а)шъ Коруны Полское, пан Мартин Зборовский, от брата своег(о), пана Собъка, и от его жоны, п(а)ни Марины, на маръшалка нашого, державцу бряславского, пана Павла, и на его бра/и(ь)ю: пана Михайла а на пана Фредриха2 - Ивановичов Сопег, тыл/ обычаемъ, ижъ отецъ их, пан Иванъ Сопега, воевода подляшъский, дал дочку свою, панну Доброхну, за пана Яна Точинского, пана любелского, и што мел да/ии посагу по той дочце своей п(а)ну Яну Точинскому две тисячи золотых и двесте золотых черленых угорскихъ, тог(о) ему не дал, нижли в тол/ посагу далъ по собе рукоил/цу, небощыка пана Авърама Езофовича, подскаръбего зел/ского Великого князства Литовъского, о/ица п(а)ни Собъковое, п(а)ни Марины. А так, отецъ ихъ, панъ Сопега, умеръ, а того посагу пану Точынскому через рукоел/ство пана Аврамово не заплатил. И панъ Янъ Точинский о то/и посагъ пана Аврама, подскарбего, з ымен(ь)я его, которое мелъ въ Коруне Полской, Соле/{, позывал, абы ему тую суму золотых, верхуписаных, которую ручил за о/ица ихъ, за пана Сопегу, заплатил; и в тол/ позыван(ь)и у праве Коруны Полское зыскал на пану Авъраме, яко на рукоел/цы, тую, веръхуписаную, суму золотых, где жъ по смерти пана Аврамовой дочка его, п(а)ни Собъ- ковая Марина, заплатила тую въсю суму сполна - //[348ѵ] две тисячи и двесте золотых, как же и лис/и вызнанья пана любелского и тежъ
листъ нашъ - потверъженье н(а)шо, под печа- /и(ь)ю н(а)шою Коруны Польское паи Зборовский передъ нами покладалъ, ижъ пани Собъ- ковая, п(а)ни Марина, за о/ица своего, пана Аврама, тую суму - две тысячи и двесте золотых п(а)ну любелскому заплатила. И панъ Павелъ зъ братьею своею перед нами мовили, ижъ они тог(о) не сведоми, абы панъ Авърал/ за о/ица их о тот посаг - две тисячи и двесте золотыхъ - п(а)ну любелскому ручилъ, “нижь есмо того сведоми, ижъ отецъ напгь, небощик паи Иванъ, даючи дочку свою, сес/иру нашу, за пана любелског(о), дав за нею посагу две тисячи золотых въгорских”, - яко жъ и лист нашъ под печа/и(ь)ю н(а)шою Коруны Полское паи Павел з бра/и(ь)ею своею перед нами покладали, въ которомъ жо листе нашомъ выпи- суе/и(ь), ижъ панъ Яи Точинский, дедичъ с Красника, пришодши передъ нас обличне созналъ, ижъ възялъ от пана Сопеги, воеводы витебъского, по дочце его, паине Доброхне, две тисячи золотыхъ въ золоте угорскихъ за посаг; тежъ в томъ листе н(а)шол/ выписуеть, ижъ паи Яи Точинский веновалъ жону свою, сес/иру их, паню Доброхну, другими двема ти- сячма золотыл/и угорскими на половицы своего именья всего о/ичызног(о) и купленого, и заставного, водлугъ обычая и права Коруны Полское. А в тол/ листе нашол/ не выписуеть, абы панъ Аврамъ ручылъ о тот посагъ, вьшіей- реченый, за пана Сопегу п(а)ну любельскому. К тому теж3 паи Зъборовский жадное ис/иоты листу пана Сопежына перед нами не поло- жылъ, абы в томъ пана Аврама в рукоел/ство уводилъ.
Мы, тых их речей с обу сторонъ достаточне выслухавши, и с паны радами нашыми порозумели, кгды жъ паи Павелъ зъ бра/и(ь)ею своею листъ нашъ под печа/и(ь)ю нашою Короны Полское передъ нами покладал, въ которомъ жо листе нашол/ выписуеть, ижъ панъ любел- ский, зять их, перед обличнос/ию нашою г(о)с(по)д(а)ръскою знал, ижъ панъ Иванъ Сопега, отецъ их, ему две тисячи золотых черъ- леных въгорскихъ по дочце своей, а сестре их, паине Доброхне, дал, а тог(о) в тол/ листе не описуеть, абы паи Аврамъ по немъ пану Точинскому о то/и посагъ ручил; а к тому, ижъ ои жадного листа-вызнаи(ь)я пана Иванова Сопежыча, ко//[349],'торымъ бы ся'1 ои п(а)ну
339


Авъраму о тое рукоел*ство записывая, перед нами не указалъ, в тол* есмо пана Павла зъ брат(ь)ею его: панол* Михаиломъ и панол* Федоромъ2, правых знашли, иж через то не ма- ют(ь) дети пана Аврамовы ани жадные иные того посагу на пану Павле и на его брат(ь)и, и на их потолжах искати вечно, бо пан Павел з брат(ь)ею своею не повиненъ за пана Аврама долговъ его платити.
И на то есмо дали п(а)ну Павлу и .его братки: п(а)ну Михайлу и п(а)ну Федору2 - Со- пегамъ, сес нашъ лист судовый з нашою печатаю.
А при томъ будучимъ панол* радал*: княз Павел, бис(кун) луцкий, княз Миколай [Вежкгайла], бис(кун) киев(ский), воев(ода) вил(ень- ский), кан(цлер)4, маршалокь зел*ский, панъ Янъ [Янович Заберезииский], воев(ода) витебский, маршалокь нашъ, панъ Янъ Юревичъ [Глебовича], подскарбий зел*(ский), мар(шалок) и писар нашъ, дер(жавца) слонил*(ский) и каме- не*<(кий), панъ Б(о)гушъ Б(о)гувитиновичъ, и иные панове рада н(а)ша Великого князства Литовъского.
Писан у Мелнику, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 20 д(е)нь, индикт 3.
Горностай, писар.
407. 	Пану Станиславу Скопу на выбирая(ь)е п(е)н(я)зея куничных зо всих волосте# жо- моягских до живота его.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)т(ь)ю.
Бил нал* чолол* секретар нашъ, державца скерстомонский, пан Станиславъ Якубович Скопъ, о тол*: которые куницы идут(ь) зъ Жомойти зо всих волостей н(а)ших, которые om нас держат(ь) тивунове н(а)ши и тежъ которые держыт(ь) пан троцкий, староста жомойтский, панъ Станиславъ Станиславовичъ Яновича [Кгезкгайла], абыхмо казали ему тые куницы въ кождый rod на нас зо всихъ тых волостей н(а)ших выбирати и давати до скарбу нашог(о).
Ино мы, хотячи то мети, абы для обътя- жен(ь)я подданых н(а)іных тал* писари н(а)ши ж вежъдчали а тяжкости ил* никоторое не чьшили, и тежъ, впаметавши на его к нал* верные послуги, в тол* есмо ему ласку //[349ѵ] нашу учынили, дали есмо ему по всил* волостемъ н(а)шил*, как с тых волостей, которые
тивунове на нас держат(ь), такъ с тых, што пан староста жомойтский от насъ заведает(ь), куницы з людей нашых на нас выбирати до его жывота. И кеды тот рокъ прийдет(ь) куницы выбирати, он мает(ь) росказати приставомъ, абы они п(е)нязи куничные и его доходы бирчого, сполна собравши, к нему на одно местцо приносили, где он имъ роскажет(ь). А он, в них тые п(е)н(я)зи куничные взеляпи, маеть давати до скаръбу н(а)іпого, а инпіого никого вжо через то не маел* посилати тых п(е)нязей куничных выбирати.
И на то есмо ему дали сесь напгь листъ под н(а)іною печат(ь)ю.
П(и)сан в Мелнику, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 20 д(е)нь, индикт 3.
Горъностай, писаръ.
408. 	Тому ж пану Скопу на держа#(ь)е двора Скерстомони.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)т(ь)ю.
Бил нал* чолол* секретар нашъ, державца скерстомонский пан Станиславъ Якубовичъ Скопъ, о томъ, што есмо дали ему от нас держати двор нашъ въ зел*ли Жомойтской Скерстомини2. Ино некоторые многие нас за то просили, абыхмо его с того двора нашого рушыли и ил* деръжати дали.
Ино мы, бачачи на его к нал* верные послуги, в тол* ему ласку н(а)шу вчинили; и не маел* в него тог(о) двора н(а)шого отнимати и инъшому никому давати на жадную причыну и объмову заочную, а наболей, будучи нал* въ панстве н(а)пюмъ - Коруне Полской. Нижли, кгды будемъ у Великомъ князстве Литовъскомъ, а на нее(о) бы хто мовил, абы был несправный або шкодливый у дворе н(а)інол<, а тог(о) быхмо по немъ достаточне доведали, тогды в тот час мамы то въчынити, на што будет(ь) воля н(а)ша, г(о)с(по)д(а)ръская.
И на то есмо ему дали сес нашъ лист з нашою печатью.
Писанъ у Мелнику, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца ноя[б]р(а) 20 д(е)н(ь), индикт 3.
Горъностай, писар.
Nr. 406
4 Toliau nei vardo, nei pavardės nėra (Далее nu имени, nu фамилии нет).
340


409. 	//[350] В справе пана Яна Стедковича о шкоды в ыямея(ь)ю его Вишневе, через не- болкчика Богдана Лвовича Боговитиновича починеные, за што увезая(ь)е въ его имея(ь)я, нижеяописаные, сказано.
Жыкгимояяг, Божю м(и)л(о)стю.
Врядникомъ и всил/ людемъ именей небощика Богдана и Лвовича: шул/скимъ, сомия- скил/, лобачовскил/, корощеяскил/, душевскил/, новоселскил/.
Што первей сего неоднокроягь жаловал нал/ маршалокъ напгь, пая Яя Стецкович, о томъ, што жъ какъ Богдая и Лвовичъ увязывал ся в ыменье его, у Вишнев, и тамъ, в томъ именьи, многие речы его и жоны его побралъ, о чол/ же мы, а потол/ п(а)нове рады н(а)ши: князь Янъ, бис(куя) вил(еньский), а воевод(а) ви- л(еньский), каяцлер нашъ4, его с нил/ смоягре- л(и). И такъ, тые панове рады н(а)ши сказали: на чол/ бы пая Янъ Стецковичъ и з жоною своею на тыхъ речах побраных присягу въчы- нил(и), то мел Богданъ и Лвовичъ ему платияги. А потол/ Богъдана и Лвовича въ жывоте не стало, а оя пана Яна Стецковича и жоны его къ присязе не велъ. А мы по смерти Богдановой росказали были опекуну его, п(а)ну Ивану Б(о)гушевичу, такежь его и жону его к присязе вести, и на чомъ бы онъ присягу вчынил, мы в той суме мели ему во вси Богдановы име- я(ь)я3 увязая(ь)е даяги, и долги Богдановы оя же мел оплачивати. Ино Иванъ Б(о)гушевич ихъ вести к присязе не хотел, о чомъ же пая Яя Стецкович и тых ч(а)сов нал/ жаловалъ и листы судовые тыхъ пановъ радъ нашых перед нами въказывал.
А тах, мы для тог(о) послали тал/ дворанина н(а)шог(о), князя Богдана Тимодкроша, и казали есмо ему вси тые именья пописати и тые списки к нал/ принесяги. И п(а)ну Стецку2 казалм есмо со въсимъ тые имея(ь)я податям держати, и которые долги небощика Богъ- дановы остали, мы тые долги росказали ему жъ платииги с тых именей, и во всел/ в тол/ тые имея(ь)я держати до тых часовъ, поки оку- пены5 або ближные тую суму п(е)н(я)зей, водле его присяги и теж што оя долгое заплатилъ, //[350ѵ] ему оягложаяг(ь). А опекуны Богдановы маюиг(ь) п(а)на Стецка2 и его жону о тые его шкоды къ присязе вести, и на чол/ оя зъ жоною своею присягнеиг(ь), они тую суму мають ему
оягложыяг(ь), водле его присяги, а тые имея(ь)я къ своил/ рукал/ побрати. А што ся дотычеиг(ь) Корощына, што Богданъ жоне своей на тол/ именьи шесягсояг копъ грошей вена записал, мы на тол/ зоставили: есягли оя наперед тое имея(ь)е записалъ, нижли панове рады наши тые шкоды на немъ присудили, тогды маеяг(ь) панъ Янъ тые п(е)н(я)зи ей оягложыти, тежъ тое именье и къ своимъ рукамъ мети, естли жъ будеяг(ь) опосле того выроку онъ ей тое вено записалъ, тогъды оя тое именье къ своил/ рукамъ взяти, а ей по рокомъ тые п(е)н(я)зи выплачываяги и держати вси тыи имея(ь)я во въсей той суме, вышейписаной, до тых ч(а)совъ, поки ему п(е)н(я)зи его будуяг(ь) оягложоны.
И, вы бы, вжо пана Яна послушни были во въсел/. А хто будеяг(ь) с тых именей, верхуписаных Богъдановых, которое имея(ь)е навечность купил, в то ся панъ Яя не маеть увя- зывати.
Писая у Мелнику, под леяг(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 20 д(е)нь, иядихяг 3.
Копоть, писар.
410. 	Пану Миколаю Оядрошевичу о напра- вея(ь)е мосту и гати на Пелесе и о брая(ь)е мыта до его живота.
Жыкгимояяг, Божю м(и)л(ос)яг(ь)ю.
Княземъ и панол/, боярол/ и дворянол/, и въдовамъ, тымъ, которых з давных ч(а)совъ люди на Пелесе мостъ мощивали и гаяг(ь) гативали.
Што есмо передъ сил/ неоднокроягь писали до васъ и дворянъ нашых посылали, приказуючи вал/, ажъбы есте мосяг и гаяг(ь) на Пелесе гораздо направили и умогщили тах, якобы людемъ подорожныя/ и купцол/ шкоды не было. И вы, ажъ до тыхъ ч(а)совъ о томъ ничого не одбали и николи мосту ани гаяги на Пелесе доброе вчынияги не хотели, а в томъ многил/ подданыл/ н(а)шил/, которые тамъ ездять, шкоды немалые ся становили. Ино тыми ч(а)сы зъдесь //[351] ’"мовилъ намъ чашъ'*никъ нашъ, панъ Миколай Оядрошевичъ, подыймуюцы ся
Nr. 409
4 Toliau nei vardo, nei pavardės nėra (Далее ни имени, ни фамилии нет).
5 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) опекуны
341


намъ на том реце, на Пелесе, мос/и и гат(ь) въчыни/им, которая маеть на долгие ч(а)сы моцне тривати; и за тую працу свою бил намъ чоломъ, абыхмо ему дозволили на купъцох и на инъшых людех, которые бы зъ жытомъ и с которыми-колвекъ продажъными речами ездили, мыто брати - от коня по два п(е)н(я)зи.
И мы з ласки нашое на его чолол/бытье2 то въчынили, тое мыто - от коня по два п(е)- н(я)зи, на том га/им, коли ее гораздо спра- ви/и(ь), дозволили есмо ему брати ажъ до его жывота. Прото, приказуемъ вамъ, ажбы есте всих людей своихъ ку том роботе мостовой и к гати на Пелесу послали, водлугъ давного обычая, и якъ он им роскаже/и(ь) тотъ мост и га/и(ь) робити, абы его во всемъ былм по- слупіни конечъно. Ес/или жъ бы есте того въчи- ни/им не хотели и людей своихъ ку той роботе не посылали, тогды ведайте певно, иж он сам хоче/и(ь) то/и мос/и и га/и(ь) своил/ накладол/ направити, а за то и на в(а)ших людех мае/и(ь) по тому жъ мыто брати, якъ на обцых людех.
И на тое есмо ему дали сес нашъ лиси/ под н(а)шою печа/и(ь)ю.
П(и)санъ въ Лукове, под леиі(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 20 д(е)нь, индикт 3.
Горностай, писарь.
411. 	Выролг Костюдтку Федоровичу зъ Иваш- комъ Зубъковичом о имея(ь)е под Елецкомъ на реце Цепре.
Жыкгимом/и, Боз/сю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Чынил/ знаменито сил/ листол/3.
Што перво сего, будучи нал/ со всими паны радал/м нашыми на великол/ валнол/ сойме у Вил(ь)ни, 4'жаловалъ нал/ очивисто Костюмжо Федорович и з жоною своею Ганною'4 на боярина н(а)шог(о), на ймя Ивашка Зубковича, ижьбы он держалъ под собою именье жоны его на реце, на Цепре. И Ивашъко положыл перед нами привилей нашъ, што данъ на тое имен(ь)е о/ицу его, въ которол/ привили сто- и/и(ь) выписано, иж 4‘исрвсй тое именье держалъ бра/и жоны. Костюшъковы, княз Иван Юревичъ, которого ж князя //[351ѵ] Ивана сестра рожоная была за3 отцом его, и коли он зрадил нас, г(оспо)д(а)ря, и пошол зъ зрадцою нашимъ, князел/ Михамлол/ Глинскил/'4, в то/и часъ отецъ его Андрей просилъ в насъ того
именья по близкости жоны своее. Ино мы по близкости жоны его тог(о) именья ему не далм, нижли з особливое ласки н(а)шое тое именье ему есмо дали и по/ивердили навечнос/и(ь) ему самому и его жоне, и их детел/, и на потомъ будучимъ их щадкомъ, и ближныл/ 4'для тог(о), ижъ кожъдог(о) зъдрадцы именья спадываю/и(ь) на нас, г(о)с(по)д(а)ря'4, а близкив к тому ничого не маютъ. Въ который жо часъ мы, выслухавшы того привиля, Коспошъка и жону его Ганну, и дети их о/и тос(о) именья на вечъныс ч(а)сы о/идалили есмо, нижли на он час за некоторыми причынами тое именье възялн былм есмо к нашыл/ рукал/ и приверъ- нули к зал/ку королевое н(а)шое, ее м(и)л(о)с- ти, и великое кнегини Боны, къ Клецку, на што жъ есмо и лиси/ нашъ вырочный с под- писол/ руки нашое ей м(и)л(о)сти на тое именье дали. Потомъ той/ Ивашко поведил передъ нами, иж отецъ его, маючи водность тое именье - выслугу свою о/идати и продаи/м, и кому хотя записаи/м, далъ ему, с(ы)ну своему, тое именье напротивку части о/ичызны своее, от- даляючи тое именье от всих детей своих, который жо привилей нашъ на тое именье ему ж далъ, што жъ мы на его имя другимъ привилемъ н(а)шил/ по/ивердили ему тое именье навечнос/и(ь), и бил намъ чолол/, абыхмо при тол/ именьи его зоставили, и то ему вернули, о чол/ жо нас и королевое н(а)шое, ее м(и)- л(о)сти, и великое кнегини Боны, жадал воевода виленъский, канъцлер нашъ, староста бел(ь)ский и мозырский, панъ Олбрахтъ Мартиновичъ Кгашътол/и, абыхмо в тол/ ему ласку н(а)шу учынил// и при тых привиляхъ5 о/ица его и его самого зоставили, и тое именье зася ему отдали.
Мы, угленувши в тыс привиля н(а)ши и бачачи его реч справедъливую, ижъ есмо тое именье зърадецкое, яко спадокъ напгь, напервей далм о/ицу его, а потол/ ему самому и привили н(а)шими по/ивердили имъ навечъность, и не хотячи привильевъ-твердостей н(а)ших никому ламати, а зъвлаща водле близкости его, ижъ никого иншого ближ//[352]ьнего к
Nr. 411
4'4 Vėliau pabraukta pieštuku (Подчеркнуто позже карандашом).
5 Skiemuo вил parašytas virš eilutės (Слог вил нап. над строкой).
342


тому1 именью Hew, ТОЛКО он, сынъ о/ица своего, и тепер з ласки нашое, водле первое данины и привилевъ н(а)ших, на жаданье пана воеводы, его м(и)л(ос)/ии, виленьского и на его чолол/би/и(ь)е то есмо въчинили, при то/и имен(ь)и зася его оставили, тое именье на реце, на Цепре, под Клецкомъ ему дали со въсил/ с тыл/, какъ отецъ его и онъ перъво тое(о) держалъ. А то/и лис/и нашъ вырочный [в] нивечъ есмо оберънули. Маеть Ивапгька Зубъковичъ и его жона, и их де/ии, и на потомъ будучие их щадки тое именье держати и въжывати со сеймъ с тыл/, што к тому имен(ь)ю здавна и нине прислухае/и(ь), вечъно и навеки, непорушно, а Костюшко Федорович и его жона Ганна, и их дети, и потол/ки их не маю/и(ь) в тое именье ничимъ ся уступати, ани которыми причинами того под Ивашъкомъ и его потолжи пойскивати, але мають тое(о) на вечные ч(а)сы у молчан(ь)и бы/ии.
И на то есмо Ивашъку Зубковичу дали сесь нашъ лис/и з нашою привесистою пе- ча/и(ь)ю.
Писанъ в Радол/ли, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 30 д(е)н(ь), инди/с/и 3.
Горъностай, писар.
412. 	Ивану Баце о подая(ь)е пяти служок людеяи чотырох земль пустовских у Троцкомъ повете.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Воеводе Троцкому, ге/иману н(а)шому на- выияному, старосте бряславъскому и веницкому, князю Костянтину Ивановичу Острозскому.
Бил нал/ чоломъ дворянинъ нашъ Иванъ Бака и поведил перед нал/и, ижъ о/ичызну его у Смоленъску неприятел н(а)шь московъский посел, а ту/и ему жадного ч(о)л(о)века не дано, и не мае/и(ь) ся на чол/ пожыви/ии и с чого нал/ послужы/ии, и просил нас, абыхмо дали ему пя/и служобъ людей а чотыри зел/ли пустовскихъ у Троцкомъ повете, о чомъ же сами, ваша м(и)л(ос)ть, панове ради //[352ѵ] наша насъ за нимъ жадали.
Прото, кгды жъ о/ичызну его неприятел нашъ поселъ, а ему жадное(о) ч(о)л(о)века не дано, абы, твоя м(и)л(ос)ть, обыскавши у дворех н[а]ших Троцкого повета, кромъ дворовъ
понемонских, пя/и служоб людей тяглыхъ а чотыри земли пустовъских и в то ему увязан(ь)е далъ, и к нал/ о тол/ о/иписалъ.
Мы вже, водле увезан(ь)я и листу твоее м(и)л(о)сти, дадил/ ему на то нашъ лис/и.
Писанъ у Кринъкахъ, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 12 ден(ь), индикт 3.
Горностай, писар.
413. 	Потвержея(ь)е пани Мартиново# Юшкевича Билевича купли мужа ее зелюіь у некоторих бояр у-в Ояшоятах.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Била нал/ чолол/ пани Мартиновая Юшъ- кевича Билевича Юндиловна и поведила, ижъ бояре н(а)ши: Кгабриял Бартошевичъ и дядке- вичъ его Юрий Рылжовичъ, з дозволеньел/ близкихъ своих продали обел, вечно мужу ее небощыку Мартину зел/лю свою о/ичызную у-в Оныпонтах за полшостадеся/и копъ ірошей, а к тому продали небощику мужу ее зел/лицу ч(о)л(о)века своег(о) тал/ же, у-в Оншонтах. А Станислав Доркужевич такъже зъ дозволеньемъ близких своих продалъ имъ землицу свою за тридцать копъ грошей, - на то она листы куп- чые подъ печатьми тыхъ бояр и тежъ под пе- ча/и(ь)ми некоторых сторонъныхъ людей, которые при тых куплях были, указывала передъ нами и била намъ чоломъ, абыхмо ей дали на то наи/ лист и по/ивердили то ей и детел/ ее навечнос/и(ь).
Ино мы, выслухавшы тых листовъ, з ласки нашое на ее чолол/би/и(ь)е то въчынили и на то есмо ей дали сесь нашъ лис/и и тые земли, выпіейписаные, по/ивержаемъ симъ н(а)шил/ листомъ вечно ей самой и детел/ ее, и потол/ будучил/ щадкомъ со всими тых земль полми: сеножа/и(ь)ми, зъ гаи, з лесы, зъ дубровами, зъ ловы: зъвериными //[353] ьи пташъыми'1, зъ реками, ставы и со всимъ тыд/, какъ ся тые земли здавна сами въ собе маю/и(ь) и въ границах своих. Волна она и ее потолжи тамъ собе дворы, и ставы справляти, прибави/ии, розшыри/ии и ку своему пожы/ику, яко налепей розумеючи, обернута, водле купли своее и листовъ купъчих.
И на то ей дали есмо сесь напгь лис/и под нашою печа/и(ь)ю.
П(и)сан у Вил(ь)ни, под ле/и(ы) Бож(его)
343


нароэ/с(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 4 д(е)н(ь), инди/ew 3.
414. 	Князю Бояку Михайловичу Свинскому на след зел/ли пустовское на границах полояких и на два дворища в месте Полоцъкомъ.
Жыкгимон/и, Боа/сю м(и)л(о)стю.
Воеводе полоцкому, старосте дорогицкому, державцы оа/сскому и перелол/скому, п(а)ну Пе/иру Станиславовичу [Кииже].
Бил намъ чоломъ дворянинъ напгь, княз Болко Михайлович Свирский, и просил нас, абыхмо дали ему следъ земли пустовъское на границахъ полоцких, которую ж держалъ Богдан Кунъцович, которого ж Богдана москвичы поймали, и тепер онъ тал/ у везеньи ес/и; а тая зел/ля спала на нас, г(о)с(по)д(а)ря, и теперь пуста лежы/и(ь), а к тому дву дворищъ пусгых в месте Полоцкомъ, на ймя Сидковъского а Гармановъского, о чомъ же, твоя м(и)л(о)сть, уси/не сам насъ за нимъ жедалъ, поведаючи, ижъ то впусте лежыиг(ь), абыхмо его тыл/ пожаловали.
Ино, кгды ж о/ичичъ тое земли поймай и тепер она пуста лежы/и(ь), и пришло то спадъ- комъ на нас, г(о)с(по)д(а)ря, и тые тежъ дворища въпусте есть, мы з ласки нашое за его службу на чоломъби/и(ь)е его и на причину твоее м(и)л(о)сги то въчинили, тоиг следъ земли пустовское на границах полоцких, которую держалъ tow Богдан, и тые два дворища в месте Полоцкомъ: Сидькоеское а Гармоновъское, ему есмо дали со въеил/ с тыл/, какъ ся тая земля и тые два дворища здаена и тепер въ собе ся и въ границах своих макшь. И, твоя бы м(и)л(о)сть, в то его увязал, а тую зел/лю и тые два’ дворища мае/и(ь) он держати и въжывawи со сеймъ. //[353ѵ] А с того маеть он нал/ службу земскую служы/ии, а подачокъ никоторых не маеть намъ с того давати. А естли бы ow4H4b тое земли Кунъцовъское з Москвы вышолъ, тогды он маеть тое земли ему поступити со всим, а, твоя бы м(и)л(о)сгь напротивку тое земли пустовское инъшую некоторую зел/лю пустовъскую, такъже добрую, также въ Полоцку обобравши, в то его казал yвязawи конечъно.
Писанъ у Бел(ь)ску, под лew(ы) Бож(его) нароэ/с(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 19 д(е)нь, индикт 3.
Горностай, писар.
415. 	Привилея боярини смолеяскоя Михая- ловоя Шемякиноя Олене и сыну ее Шомаку Михайловичу на люди и зел/ли у Острияскоя волости в селе Кобровичах навечность.
Жыкгимoнw, Боэ/сю м(и)л(о)с/я(ь)ю.
Чинимъ знаменито сил/ листол/3.
Била нал/ чолол/ бояриня смоленская Михайловая Шемякиная Олена и з с(ы)номъ своил/, зъ дворянинол/ н(а)шимъ Шомакомъ Михайловичемъ, о тол/, што есмо первей сего дали ил/ шест служобъ людей у-в Остринской волости, у селе, у Кобровичохъ, на ймя: Ку- наша зъ братомъ Остапъкол/ а Янъка Грице- вича, а Грица Федоровича2 зъ братьею, а Маня, а Пе/яраша, а Тимоха Свинчича зъ братомъ, а Супрона Туровича зъ бра w (ь) ею; а чотыри земли пустовъскихъ, на ймя: Дашъковщину а Борздиловщину2, а Клил/цовщыну З'а Куцов- щину3, и писали о томъ до старосты берестей- ског(о), марша[л]ка н(а)шого, деръжавцы вилкейского и остринского, пана Алекъсанъдра Ивановича Ходъкевича, абы ему в тые люди и земли увязанье далъ. Ино пан Алекьсандр казал его в тое yBH3aw« HaMecwHHKy своему OCWpHHb" скому newpy Кузминичу Сморщыевича. А потол/ к тыл/ людемъ придали есмо ему тал/ же у-в Острине, у тол/ же селе, на ймя: Ивана2 а Богъдана, а Стромила, а Манъца, а Ивана, а Маца и з ихъ потужники, //[354] *'у которые жъ1 люди зъ росказанья нашог(о) увязалъ его дворянинъ нашъ, княз Андрей Ивановичъ Не- лединский2. И на то они на все листы и данину н(а)шу с подписомъ руки н(а)шое, и листы увяжчые дворанина н[а]шог(о), князя Андрея Неделинского2, и наместника остриньского пана Алекьсанъдрова Ходкевича newpa Кузми- нича перед нами въказывали нал/ и била2 намъ чоломъ, абыхмо то ил/ nowBe/щили нашил/ листомъ HaBe4Hocw(b), о чол/ жо п(а)нове рада наша нас за нил/2 жедали.
Ино мы з ласки нашое на их чoлoл/биw(ь)e то въчинили и на то дали ил/ сес нашъ лист, и тые люди, вышеймененые, у волости Ос- триньской: Кунаша зъ братол/ Остапкомъ а Янъка Грицевича, а Грица Дедовича2 зъ бра- w(b)ero, а Маня, а newpama, а Тимоха Свинъ- чича зъ братомъ, а Супрона Туровича з бра- [ть]ею, а Ивонѵ2, а Богъдана, а Стромила, а Манца, а Ивана, а Маца и з ихъ потузники2; и земли пустовъские: Дашъковщину, а Борздил-
344


ковщину2, а Клижцовыцину, а Куцовщину, по- /ивержаемъ сиж нашыж листомъ вечъно и навеки, непорушно Михайловой Олене и сыну ее Шомаку, и его жоне, и его детемъ, и на потомъ будучимъ и их щадъкомъ и зъ землями тых людей, и с полми, и з сеножа/и(ь)ми, зъ гаи и з лесы, и дубровами, зъ дяклы: оржаными и овсяными, И СО ВЪСИМИ ДОХОДЫ И ПОЖЫ/ИКИ тых людей, и со въсиж с тыж, какъ ся тые люди и земли пустовъские зъдавна у собе и у границах своих маю/и(ь) и какъ они были на нас держаны, и намъ служыли. Волни они тамъ собе прибавити и розніырити, и ставы, и млыны справова/ии, и къ своему лепъшому и въжыточному обернути, какъ сами налепей розумеючи.
А на /ивердость тое(о) и печа/и(ь) нашу казали есмо привеси/ии къ сему н(а)шому листу.
А при тож были п[а]нове рада: княз Янъ, бискупъ вилеи(ь)ский,4 "воевода троцкий, гетъ- манъ напгь, воевода вилеи(ь)ский, паи виленьский, староста городеньский, маршалок нашъ двор(ный)"4, маршалокь зежский, пан Ян Янович3 [Заберезииский], воевода полоцкий5, воевода витебъский, маршалокь нашъ, паи Янъ Юревичъ [Глебовича], и иные панове рада Ве- ликог(о) князства Литовъског(о).
Писанъ у Городне, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 10 д(е)и(ь), иидик/и 3.
В томъ листе рука королевская стои/и(ь).
Иваижо Горностай, писар, наместьник дорсу- нии/ский.
416. 	//[354ѵ] Потвержея(ь)е Мартину Туру купли его у пана Михаила Семашковича именья в Каменедкомъ повете, жеребе// Бараяков- ския, навечность.
Жыкгимои/и, Б[о]жю м(и)л(о)стю.
Чынимъ знаменито симъ н(а)шиж.
Бил наж чолож писаръ воеводы вилеи(ь)- ского Мартинъ Туръ и поведил перед нажи, ижъ хоружый зежли Волынское, панъ Михайло Семашъковичъ, и съ сынми своими: Богданож а Пе/ирож, а Гавриломъ, а Василемъ, продали ему зъ дозволеньемъ нашымъ именье, выслугу свою, въ Каменецкомъ повете, жеребей, на ймя Бараиковский, зъ людми и з ихъ землями, и со въсимъ с тыж, как зъдавна то/и жеребей въ собе ся маеть и какъ ои саж держалъ, ничого
на себе не оставляючи, за /ириста кои грошей литовъское монеты по десяти п(е)н(я)зей въ грошъ навечнос/и(ь) и на то листъ свой под печа/и(ь)ю своею и сведомож, и печа/и(ь)ми привесистыми некоторых п(а)нов върядников н(а)ших и тежъ листы-привилей - по/иверженье н(а)шо, которым на тое именье у себе мелъ, ему далъ; и в тож листе своемъ выписалъ, ижь ои саж и его жона, и дети, и потомъки, и близкие их того имеи(ь)я под Туромъ и его жоною, и детьми, и потожки его пойскивати ани его окуповані, и ничыж ся уступа/ии не маю/и(ь). И тые ои листы перед нажм въказы- валъ и бил наж чоломъ, абыхмо ему на то дали нашъ листъ и тую куплю его по/ивердили ему н(а)шимъ листомъ навечность.
Ино мы, выслухавши тог(о) листа его купъ- чого, з ласки н(а)шое на его чоложби/и(ь)е то вчынили: на то дали ему сесь нашъ лист и тую куплю его, именье въ Каменецкомъ повете, жеребей Бараиковский, выслугу Михайла Се- машъковича, со всими людми того жеребъя и с пашънею дворною, и со всими землями: пашъными и борътными, и з сеножа/и(ь)ми, и лесы, и боры, и з хворос/иники, и з реками, и потоки, и болоты, и зъ бобровыми гоны, и со всимъ с тыж, как ся то/и жеребей Бараи- ковъский зъдавна въ собе мае/и(ь) и какъ паи Михайло держалъ, и в листе своеж описалъ, по/ивержаеж симъ н[а]шиж листож Мартину Туру самому и его жоне, и их детеж, и на потомъ будучиж ихъ щадъкомъ вечъно и навеки, непорушно. И воленъ ои и его потож//- [355] *'ки тамъ при ’бавити и розшири/ии, и людми осади/ии, и къ своему лепъшому и въжы- точному оберънути, какъ сами налепей розумеючи, подлугъ купли своее и листу ку[п]- чого, а паи Михайло Семашъковичъ и его жона, и дети, и потожки его того именья под ниж и его жоною, и де/ими, и потожки ихъ пойскивати ани того окупа/ии, и ничиж ся уступа/ии не маю/и(ь) на вечные ч(а)сы, водлугъ запису своего.
А на /ивердость того и печа/и(ь) н(а)шу казали есмо привеси/ии къ сему н(а)шому листу.
Nr. 415
44 Šių dignitorių nei vardų, nei pavardžių nėra (Ни имени, nu фамилии этих вельмож нет).
5 Toliau nei vardo, nei pavardės nėra (Далее ни имени, ни фамилии нет).
345


Писая у Пеюръкове, nod лею(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца дек(абра) 10 д(е)нь, иядик/я 3.
Горностай, писар.
417. 	Потвержея(ь)е записок межи п(а)ни Миколаевою Радивиловою, воєводиною вилея(ь)- скою, и сынами ее m(h)^(octh), п(а)ны Ра- дивилал/я, на учинея(ь)е делу межи илг м(и)- л(ос)г(ь)ю. Недокоячоно.
Жыкгимояю, Божю м(и)л(о)стю.
Чынил/ знаменито etc.
Билм нал/ чолол/ воєводиная вилея(ь)ская, каяцлеровая наша, п(а)ни Миколаевая Миколаевича, п(а)ни Алжбета Богдановна, и з сынми своими: княземъ Миколаемъ, бискупол/ жо- мойюскимъ, а подч(а)шил/ н(а)шил/, державъ- цою василишъскимъ и марковъскил/, паномъ Яномъ, а державъцою ушъполскимъ и пенянъ- скимъ, п(а)нол/ Станиславомъ - Миколаевичи Радивиловича, и поведили перед нами, што ж которыми имея(ь)ями своими оючызными литовскими и подляшъскил/я поделили ся про- мем/ку собою на чотыри части: п(а)ней воеводиное - часю(ь), а ил/ трел/ - по части. Ино под которымъ обычаемъ маюю(ь) ся они в тыхъ имея(ь)яхъ справоваюя, на то межы себе записы въчынили под печа/я(ь)ми своими и под сведомол/ и печа/я(ь)ми пановъ радъ н(а)- шых, кровных своих: пана вилея(ь)ског(о), старосты городеяског(о), маршалка н(а)шого дворъное(о), державцы лидского и белицкого, пана Юря Миколаевича [Радивиловича], а маршалъка земъского, воеводы новгородской), державцы оя/меяского, //[355ѵ] мерецкого и дов- кговского, пана Яна Яновича Заберезияского, и теж старосты пияского, клеьркого, городе/<- кого, писаря королевое нашое, ее м(и)л(о)сти, и великое кнегини Боны, пана Ивана Михайловича, который жо запис перед нами въказывали. Ино в томъ записе их стои/и(ь) выписано: естли ж бы въ которой части кому з них от кого-колвекъ будет(ь) которые кривъды або вътиски были въ земълях и въ покаженьи границъ, того вси споломъ панове воеводичи маю/я(ь) в Ли/яве и на Подляшъи, а п(а)ни воєводиная, матка их на Подляши яко правомъ, такъ и порадою ку обороне, и наклады съ частей своихъ боронити. А естли бы хто з них одия о зел/лю и покаженье границъ або о
которых нерухомых речахъ мелъ с кимъ право, их к тому праву не объсылаючи, а віратилъ, то будею(ь) его шкода. Па/c ли бы в таковых кривъдах то/я, кому кривъда будеть, их обо- слалъ, а они бы не мели ему в тол/ помочъны быти, тымъ обычаемъ, яко вышейменено в листе ихъ. А што бы чого, Б[о]же въховай, утратил або хто бы за не обороною въсих их што въ него которыл/-колве обычаемъ о/янял, они вси споломъ маю/и(ь) того оюискиваюм, и естли не отьпцу/и(ь), маю/и(ь) тому тую его часю(ь) зъ всих частей наровъноваюм так, яко на делу от них възялъ. А к тому написали то в томъ листе своемъ, ижъ панове воеводичи, нихто з них не маю/и(ь) части своее именей своих о/я- чызных, дворов, людей и зел/ль, и всяких иных лежачых речей одия от другого никому записываю//, оюдаваюм, дароваюя, заставляти ани продавати, и никоторыл/ иныл/ обычаел/ ихъ от себе инъшимъ близкимъ своил/ о/ядаля/яя, нижли ес/яли бы была с них кому по/яреба имея(ь)я або што-колвекъ лежачого заставиюм, тою маею(ь) которол/у з них заставиюм; а ес/яли бы они не хотелм в него закупиюи, а тому бы была поюреба п(е)н(я)зей, оя, обославши их, можею(ь) кому хотячи заставити, лечъ продати и никоторыя/ обычаемъ ою них оючызны их оюдалиюм не маеть. Тежъ с тых частей их, кому ся што достало, бояре и слуги их маюю(ь) имъ доброволне зъ сукни служыюм кому хотячи з них, а не иному кому. А тоть панъ, под которыл/ именье его будею(ь), не маюю(ь) ему тог(о) боронити або для того жъ которую кривъ- ду и сказу именью его чынити //[356] ’’лечь тежъ тою'1 бояринъ або слуга его, в кого бы з них служылъ, маюю(ь) з ыменья своего своему п(а)ну, под ким будею(ь) именье мети, службу заступати. Где жъ записали ся, ижъ маютъ твердо, подле того листа своего, стояюм и в тол/ справовати и рядити, а хто бы з них в чол/-колве с тых менованых речей тог(о) листа ихъ оюступил, а не так ся справовал, тою маею(ь) ил/, стороне, тисячу копъ грошей за- платиюм. А заплативши то, предся ни в чом не маюю(ь) того листа своего оюступати. И били нал/ чоломъ, абыхмо им на то дали нашъ лист и тою запись их поювердили им нашыл/ листомъ.
Ино мы, выслухавши того запису их, на ихъ чолол/бию(ь)е то въчинилм, на то далм имъ
346


сесь нашъ листь и тотъ запись ихъ въси члонъки тые [по/ивержаем]4.
418. Привилея Богушу Воягковичу на две зем- ли пустояскид в Ошмеяскоя волости, в Ра- чунел; и на корчму волную в иямея(ь)ю его Рачунелг навечносг(ь).
Жыкгимон/и, Божею м(и)л(о)стью.
Билъ наж чоломъ дворанинъ нашъ Б(о)гушь Вой/икович и поведилъ, ижъ ои, будучи на службе н(а)шое у-в Орде, пилнос/и(ь)ю и пра- цою своею у великую шкоду и въ на/сладъ попал, абыхмо пожаловали, дали ему две земли пустовъских у волости Ошъменьской, на ймя: Родевъскую а Блажеескую, въ Рачунехъ, а к тому дозволили быхмо ему у-в о/ичызномъ именьи его, в Рачунехъ, корчъму вольную мети, медомъ и пивомъ в ней шынъковати.
Ино мы, бачачи на его службу, которую он, будучи там, у-в Орде, нам чынил и статокъ свой утратилъ, з ласки нашое на его чоломби- /и(ь)е то въчынили, тые две земли пустовских: Родевъскую а Блажевъскую, ему есмо дали со въсим с тым, ка/с ся тые земли зъдаена и нине въ собе маю/иь, и корчму волную в томъ имен(ь)и его ме/им ему дозволили. Мае/и(ь) он сам и его жона, //[356ѵ] и дети тые земли и корчму волную держати и въжыва/ии вечно, и в той корчме мае/иь доброволне медом и пивомъ шынъковати, а капъщызны с тое корчмы его врядъники н(а)ши не маю/и(ь) бра/ии.
И на то есмо ему дали сесь нашъ лис/и.
Писанъ у Кринках, под ле/л(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 12 д(е)н(ь), инди/с/и 3.
В том листе рука королевская стои/и(ь).
Прав(ил) воев(ода) вил(еньский), кан(цлер), стар(оста) бел(ьский) и моз(ырский), п(а)н Ол- б(рах/и) Мар(тинович) Кгаш(тол/и).
Горностай, писарь.
419. Воеводичом вилея(ь)ским, паном Ради- вилом, на два жеребъи з людми, ку замку Саражскому приверненые, названые Бокиничи.
Жыкгимонтъ, Божю м(и)л(о)с/и(ь)ю.
Воеводе вилен(ь)скому, канцлеру н(а)шому, старосте бел(ь)скому, и мозырскому, п[а]ну Ол- брахгу Мартиновичу Кгашътолту.
Што, твоя м(и)л(ос)ть, за росказаньемъ н(а)шимъ привернулъ два жеребьи зъ людми
къ замку н(а)шому Саражъскому, на ймя Бо- киничы, для тое(о), ижъ п(а)нове воеводичи виленьские не хотели листовъ-привилевъ-твер- достей нашыхъ перед нами положы/ии. Ино тых ч(а)совъ, будучи нам в Радомли, покладал перед нами подч(а)ший нашъ, державъца васи- лишъский и марковъский, панъ Янъ Миколаевичъ, привилей нашъ, в которомъ стои/и(ь) выписано, ижъ тые два жеребъи з людми Бокиничи, соленики, въ Саражской волости о издали есмо небощику о/ицу их и тым привилемъ потьвердили навечнос/и(ь). А к тому в том же привили и другое село Рудые Белки имъ потъвержоно.
С которого жъ мы привилья их казали, списаешы копею слово отъ слова, до твоее м(и)л(ос)ти послати, и, твоя бы м(и)л(о)сть, о том //[357] ’'ведалъ и тых-1 двух жеребьевъ Бо- киничовъ паном воеводичомъ казалъ со въсимъ поступити ся, водле привиля н(а)шое(о), и через то в него уступа/ии ся не велелъ конечно.
П(и)сан у Мелнику, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца нояд(ра) 30 д(е)н(ь), инди/с/и 3.
Горностай, писарь.
420. 	Потвержея(ь)е Олелгну Козияскому на дванадцат служобъ людея и пяг земль пустовских в Тродком повете, в Сомилидгскоя волости, навечность.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Чыним знаменито симъ н(а)піым листом и далей.
Бил нам чолом дворанин нашъ Олехно Козинский о том, што перво сего, будучи нам въ панъстве н(а)шом, въ Коруне Польской, въ Кракове, на жеданье и причыну воеводы троц- ког(о), ге/имана нашого навышыног(о), старосты бряславъског(о) и веницкого, князя Кос- тянътина Ивановича Ос/ирозского, дали есмо ему у Троцкомъ повете, въ Сомилишъской волости, дванадъца/и служебъ людей а пять земль пустовъских и писали есмо до князя Костянтина, его м(и)л(ос)ти, абы тые люди и земли в той волости н(а)шой Сомилишъской казал обрати и в том ему увезанье далъ. Где жъ его
Nr. 417
4 Labai svarbi, bet neužbaigta b. (Весьма важное, явно не оконченое д.).
32.801
347


м(и)л(ос)т(ь) на писан(ь)е н(а)шо, опытавіны врядъника своего троцкого, казалъ обрати 12 служебъ людей тяглых и пят земль пустовских въ Сомилишъской волости и в толі ему увязанье дал, и в листе своемъ тые люди кожъ- дого ч(о)л(о)в(е)ка выписал служъбал/и, на ймя: Авърал/ Ростевичъ - служба, Богъданъ а Миколай - Кондратович(и) - служба, Якубъ Якин- тович - служьба, Володко Ведкович - служъба а Тиловичи, три час[ти] Тиловичъ - служъба, Петръ Мацович - служъба, Миколай Ездитович
- служба, Кговен Колминтовичъ - служъба, Мартин Трумъпович - служъба, Петръ Напгь- ковичъ - служъба, Пунь Китиловичъ - служба
- з детми их, а земли пустовские, на ймя: Бенковыцина, Симоновщина, Модевщина, На- рейковыцына а Талковъщина. И лист свой на то ему даль. И тот он листъ //[357ѵ] князя воєводин увяжьчый и тежь лист напгь - данину первую с подписю руки нашое - перед нами выказывалъ и бил нам чолол/, абыхмо ему на то дали напгь лист и тые люди, и зел/ли потвердили ему н(а)шимъ листомъ навечъ- ност(ь), о чомъ же п(а)нове рада н(а)піа: воевода троцкий, гетманъ нашъ навышыпый, княз Костяитинъ Иван(ович) Остроз(ский), воевода виленьский4, насъ за ним жадали.
Ино мы зъ ласки нашое и на жедане тых п(а)новъ воєвод, рад нашых и за его к нам верную служъбу, и на его чолол/бит(ь)е то въчынили: на то дали ему сес нашъ лист и тые люди, верхуписаные, 12 служобъ в повете Троцкомъ, въ Сомилишъской волости и пят земль пустовских, как вышей В ТОЛІ листе сто- ит(ь) выписано, потвержаемъ сим н(а)шил/ листомъ ему самому и его жоне, и их детел/, и на потомъ будучыл/ их щадкомъ вечно и навеки, непорушно зъ землями тых людей пашъными и з сеножат(ь)ми, зъ гам и лесы, и боры, и дубровами, и з речками, и зъ реками, и ставы, и съ ставищи, зъ млыны и их вымелки и зъ дяклы: оржаными и овсяными; и зъ ловы: заечьми и птаіними; и с ыншыми платы и доходы, и пожытки, и со въсил/ с тьш, какъ ся тые люди и земли зъдавна и нине сами въ собе и въ границах ся своих мають. Воленъ Олехно и его потолжи там прибавляти и розширяти, и къ своему лепъшому и въжыточъному оберънути такъ, какъ самъ налепей розумеючи5.
421. 	Земенину дорогидкому Криштофу Бори- ховскому на воятолство в селе Мелнидкого повета, в МощоноД з волоками и ияшими пожитки навечность.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)т(ь)ю.
Чынил/ явно сим н(а)шимъ листомъ.
Бил нам чолол/ земянин дорогицкий Криш- тофъ Бориховский и просил насъ, абыхмо дали ему войтовъство въ селе нашомъ Мельницкого повета, в Мощоной, о чомъ жо и маршалокь нашъ, староста мельницкий, панъ Немира Гли- малич4 насъ за нил/ жедал, поведаючи его к тому годност(ь), абыхмо тое войтовство ему дали, бо, дей, в томъ селе войта нет.
Ино, кгды ж онъ к тому войтовству годный, мы, бачачи на его годност(ь) //[358] ’*на желанье*1 пана Немири, старосты мелницког(о), и на его чолол/бит(ь)е то въчынили, тое войтовъство въ селе н(а)шол/, въ Мощоной, ему даемъ и к тому придаемъ ему в тол/ селе, въ кождол/ поли по три волоки излишокъ зел/- лицы, што ся om волокъ зостанет(ь), на чол/ бы он мелъ собе посадити два або три огородники. И винные п(е)нязи - третий грошъ, што на войта приходит(ь), и корчму волную, и котловое, и меръку волную у млыне н(а)шол/ ему тежъ придаемъ такъ, какъ и инъшые войтове в ыншых селех наших3 доходы войтовъские мают(ь). А тот Криштофъ Бориховский ма- ет(ь) ся в тол/ селе на томъ войтовъстве справовати и рядити, и пожытку нашог(о) смотрети, и людей осажывати, и волоки им выме- ряти по тому, какъ и инъшые войтове наши по селол/ н(а)шил/ справуют(ь) ся, которое жъ войтовъство со всими тыми доходы даел/ и потвержаел/ симъ н(а)шымъ листол/ ему самому и его жоне, и их детемъ и на3 потол/ будучимъ их щадкомъ, и не маемъ их с того войговъства рушати на вечные ч(а)сы. А с тог(о) войтовства мают(ь) они нам служыти службу зел/скую конел/, водле теперешнее уставы нашое, а инъ- шое3 никоторое службы не мают(ь) нам служыти.
Nr. 420
4 Toliau nei vardo, nei pavardės nėra (Далее nu имени, ни фамилии нет).
5 B. nebaigta (Д. ne окончено).
Nr. 421
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так e ркп., следует читать) Грималич
348


И на то есмо ему дали сесь нашъ лист з нашою печаи/(ь)ю.
Писанъ въ Мелнику, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(е)с(я)ца ноябр(а) 20 д(е)я(ь), индикт 3.
Прав(ил) мар(шалок), стар(оста) мел(ниц- кий), паи Немир(а) Грил/(алич).
Горностай, писар.
422. Земенину дорогиякол/у, вояту журобидко- му Петру Борихояскому, позволея(ь)е занят(ь) ставокъ протия его волоки воятовъское.
Жыкгимоя/и, Ъоэ/сю м(и)л(ос)иі(ь)ю.
Старосте мелницкому, маршалку н(а)шому, п(а)ну Немири Грималичу.
Бил нал/ чоломъ земянинъ дорогицкий, ъойт нашъ журобицкий Петръ Бориховский, абыхмо дозволили ему заставити ставокъ противъ его волоки войтовъское, а поведил нал/, ижъ то єст без шкоды нашое.
Ино, кгды жъ тал/ нал/ и людел/ н(а)шил/, и зел/лямъ их шкоды не буде/и(ь), мы на его чолол/битье то въчинили, тотъ ставокъ противъ его волокъ войтовских ему застави/ии дозволили, и, ты бы, о томъ ведалъ и того ставу заня/ия не заборонялъ конечно.
Писая въ Мельнику, под леиг(ы) Бож(его) нарож(енья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 21 д(е)нь, индикт 3.
Горностай, писарь.
423. //[358ѵ] Протестацыя пана вилея(ь)ско- /(о), пана Юря Миколаевича Радивила, о згинея(ь)е сыкгнету его м(и)я(ости).
Жыкгимоя/и, Божю м(и)л(о)стю.
Чынил/ явъно сил/ нашыл/ листомъ.
Мовил нал/ пая вилея(ь)ский, староста горо- деяский, маршалокъ нашъ дворный, державъца лидский и белицкий, панъ Юрий Миколаевичъ Радивиловича, о томъ, ижъ, какъ будучи нал/ въ паястве нашол/ - Великол/ князстве Литовскомъ, у Волкиникахъ, у ловехъ, в то/и час зъгинулъ въ его м(и)л(о)сти зъ руки сикгне/и зъ гербомъ его, которыл/ печатовалъ листы свои. Яко жъ его м(и)л(ос)/и& намъ то в то/и же час объявилъ и жадал насъ, абыхмо ему лист нашъ на то дали: хто бы после тое(о) ч(а)су, какъ то/и сигне/и зъгинулъ, мел которые листы ку шкоде, доброй славе и чти его м(и)- л(о)сти або записы на которые долги под тыл/
си/сгнетомъ справова/им, абыхмо то в листе нашомъ ознаймили, ижбы таковые листы не были при моцы зоставлены.
Ино, кгды жъ у его м(и)л(о)сти сыкгне/и зъгинулъ, и нал/ то его м(и)л(ос)тъ оповедил, от того ч(а)су таковые листы, которые бы ку шъкоде его м(и)л(о)сти мяли под тыл/ сикгне- тол/ выходи/ии, не маю/и(ь) держаны бы/ии и ни въ чол/ его м(и)л(о)сти шкоди/ии.
И на то даемъ п(а)ну виленьскол/у, его м(и)- л(о)с/ии, сесь нашъ лист.
Писая у Вил(ь)ни, под леиг(ы) Бож(его) нароженья) 1529, м(еся)ца ок(тябра) 1 д(е)н(ь), индикт 3.
Горностай, писар.
424. 	Матфею Соломе на держая(ь)е именеяца хоружог(о) василиягског(о) Яна до отдая(ь)я до скарбу п(е)н(я)зея, з бояр василискилг через него выбранылг.
Жыкгимоя/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Подъч(а)шому н(а)шому, державцы васи- лии/скому и марковъскому, пану Яну Миколаевичу [Радивиловича].
Што есмо казали увяза/ии ся на насъ подскарбему зел/скому, маршалъку и писарю н(а)- шому, державъцы слонил/скол/у и каменицкому, п(а)ну Б(о)гушу Боговитиновичу, в ыменье хоружого василишъского Яна за тые п(е)нязи, серебщызные, которые оя выбралъ з бояръ ва- силишъских и до скарбу н(а)шого не о/идал, ино тых ч(а)совъ бил нал/ чолол/ дворянинъ нашъ Ма/ифей Ивановичъ Солома, ижъ оя не мае/и(ь) ся где пожыви/ии, //[359] абыхмо тое именейцо его дали ему на хлебокормленье.
Прото, кгды жъ то/и хоружый тые п(е)нязи утратил и до скарбу н(а)шое(о) не далъ, мы тое именейцо его зъ двема ч(о)л(о)веки и зъ землями, И 3 жытол/, и со всимъ, какъ ся въ собе маеть, Ма/ифею Соломе дали. Маеть оя тое именейцо его з ласки н(а)шое держати и въ нел/ мепгькати и хълебокормленье собе мети до тых ч(а)совъ, поки то/и хоружый вси тые п(е)нязи - сто копъ и двадца/и копъ грошей, сполна до скарбу нашого о/идасть. А какъ оя тые п(е)нязи до скаръбу нашое(о) дасть, тогды Солома тое(о) именейца его мае/и(ь) ему со въеимъ поступити. И, ты бы, о томъ ведал, и в тое именейцо того хоружое(о) ничил/ ся не вступал конечъно.
32*
349


Писаи у Пе/ирикове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(е)с(я)ца геи(вара) 7 де(н)ь, иидик/и 3.
Горностай, писар.
425. 	В справе мещаниял бея(ь)ског(о) Сегеневича и мещанина берестеяског(о) зъ мыт- никал/я, жидал/я, о воскъ, в промыте забраны#, и о примовку ку чети их
Жыкгимои/и, Боэ/сю м(и)л(ос)тю.
Князю Яну, бис(купу) вил(еньскому), князю Павлу, бис(купу) луцкому, кн(я)зю Миколаю, бис(купу) жомой/искому, воевод(е) Троцкому), ге/иману н(а)шол*/, воев(оде) вил(ень- скому), пану Олбр(ахту) [Кгаштолту], пану вия(еньскому), стар(осте) г(ородеискому)4, пану троцкол/у, стар(осте) жомой/и(скому), п(а)ну Станис(лаву) [Кгезкгайле], мар(шалку) зел*- (скому), воевод(е) новгородскому)4, воев(оде) полоц(кому)4, воеводе витебскому)4 и въсил* п(а)нол* радал* н(а)шыл* Великого князства Ли- товског(о).
Вжо неоднокроть жалуют(ь) нал* мещанинъ бел(ь)ский Ивона Сегеневич а мещанин берестейский Михно Грешниковичъ на мы/иниковъ н(а)шых: на Еска Шылня а на Шахна Гола- шевича, и на их товаришовъ, которые поспол с ними такъ три годы мыто Бел(ь)ское о/и нас держали, о тол*, што жъ, дей, они възяли в нихъ девя/и штукъ воску их влас/иного на мыте Бел(ь)скомъ за промыту, яко бы, дей тот воскъ был чужый, а не их, а они за свой пропущали, яко жъ, дей, и злодейми их назвали, и того, дей, допирают(ь) ся некоторыми людми на них переводити, а они поведаю/и(ь), ижъ то был воскъ их властъный, а не чужый. Яко жъ многокро/и(ь) и перъвей сего, будучи нал* въ паистве н(а)шомъ - Великомъ князстве Литовскомъ - нал* докучали, же быхмо ил* с тыми мы/иники нашыми справедливос/и(ь) въчынили, хотячи ся тое(о) зло//[359ѵ]действа перед нами справи/ии и того довести, иэ/с то воскъ их влас/иный. Ниэ/сли мы на ои час для иншыхъ справъ нашых зел*ских тал*, у Великол* князстве Литовскол*, о томъ межы ними сами досмо- /ирети не поспели, а мы/иники то маю/и(ь) въ ораиде выписано, же ихъ не мает(ь) нихго суди/ии, крол* нас, г(оспо)д(а)ря, а твоя м(и)- л(ос)ть, п(а)не воевода виленьский, каицлерю наш. Ино тотъ Сегеневичъ и зъ Грешни-
ковичомъ и тыми разы били намъ чолол*, абыхмо сами их в томъ досмо/ирели и позвы н(а)ши ил* до Полщи по них дали, а зъвлаща для того члонъку, што ся тыче/и(ь) ечти их, бо естли бы то учынили, тогды бы не толко товар свой, але и чест(ь), и горла свои тратили. Какъ же мы и тепер, будучи въ здешнел* паистве н(а)шол*, Коруне Полской, великими справами объвезаные, тог(о) учыни/ии не мо- жел*, и не хотячи тежъ мы/иниковъ нашых о/итоль вызывати, а о/и них через то докуки мети, полецаел* то в(а)шой м(и)л(ос)ти, панол* радамъ нашыл*, зъ рамени нашого г(оспо)- д(а)ръског(о), абы, ваша м(и)л(ос)ть, ил* с ними справедъливост(ь) въчынили и, прото, такъ будете, ваша м(и)л(ос)ть, на первомъ сойме у Вил(ь)ни, и, в(а)ша бы м(и)л(ос)ть, тыл* мытникомъ нашыл* казали передъ собою стати, и о томъ межы ними досмотрели, и въ права писаные въглянули, и хто будет(ь) блиэ/сшый довод чынити: естли они тое(о) ся злодейства выводити або мытники н(а)ши о тол* на них переводити, какъ въ праве будет(ь) выписано, ваша бы м(и)л(ос)ть, ил* в тол* справедьливостъ въчынили, подълугъ правъ.
Писанъ въ Петрикове, под лет(ы) Боэ/с(его) нароэ/с(енья) 1530, м(еся)ца ген(вара) 10 дня, инди/ст 3.
Горностай, писарь.
426. 	Подчашому, пану Яну Миколаевичу Ра- дивилу, на куплю его розныя дворцол, людея и зел/ль в Комаелг и на ияшие многие купли. Не доконъчона.
Жыкгимонт, Боэ/сю м(и)л(ос)т(ь)ю.
Чынил* знаменито.
Бил нал* чолол* подч(а)шый нашъ, пан Ян Мик(олаевин), и поведил перед нами, ижъ отецъ его купил въ бояр Виленьского повета: въ Юхна Петрашъковича а въ Яна Якубовича - Володькевичов, дворецъ, на ймя Комай, близ- кост(ь) их, а близко того жъ дворца их дворцы, такъже Комай, съ челядю неволною и слугами путными, и зъ людми тяглыми за триста копъ грошей. Ниэ/сли небощикъ панъ, отецъ его, не доплатилъ былъ ил* ста копъ //[360] ’"грошей,
Nr. 425
4 Toliau nei vardo, nei pavardės nėra (Далее ни имени, ни фамилии нет).
350


ино'1 он самъ тую сто копъ грошей имъ заплатил, бо тая купъля ему въ делу перешла. Также поведил, ижъ он сал* купил у князя Ма/ифея Микитинича, дер(жавцы) бирштан(ского), дворецъ, на ймя Стоятишъки, зъ людми тяглыми и з челядю неволною за чотыриста копъ ірошей, а въ бояр Виленъского повету: въ Миколая Яновича и в его жоны Алжбеты, и въ детей их - у Станислава а Юхна, а Якуба, а в Михайла, а въ Томаса Яновича и въ его жоны Ганны, дворцы их, на имя. Комаи, с куплями, пгго были прикупили, з людми тяглыми и з зел/лями пустовскими за осмъдеся/и копъ грошей; а въ Яна, а въ Юря - Кгабрияловичовъ - дворецъ въ Комаехъ зъ ч(о)л(о)векомъ, на ймя Юхнелел/, за 25 копъ грошей; у Шылжа Романовича и въ жоны его Катерины - землю, на ймя Мекгу- девщину, за сорокъ копъ грошей; а въ Миколая Яновича - землю, куплю его, за 5 копъ ірошей; у Давыда а въ Богуша - Богдановичовъ Толка- чевича - дворец, на ймя Милятин подъ Хол- хлол/, за 100 копъ грошей; а в Сенка Мелен- теевича Толкачевича - дворецъ, на ймя Миля- тинъ, такъже за 100 копъ грошей; а в Пе/ира Гневошевича и въ его жоны Катерины - землю пустовъскую, на ймя Зенковыцину, за 20 копъ грошей; а въ Богданы Товтвиловны купил землю, на ймя Карповицкую, с пустовъскими землями, за сорокъ копъ ірошей. Над то поведил, ижъ пан Пе/иръ Миколаевичъ Нарбутовича даровалъ его вежою и пляцомъ - час/и(ь)ю своею о/ичызною, и куплею въ замъку Виленьскомъ противъ С(ве)тое Анны, а панъ Миколай Войтеховичъ Нарбутъ тал/ же противъ С(ве)тое Анны своил/ пляцол/ его даровалъ, - на то на все пан подчашый листы купчыв и даровъные...4
427. 	Потвержея(ь)е боярину мояшакгол/скол/у Венцлаву Миколаевичу купли его - дворца в Кгедетанех з людми и з землями - и илгших розных зел/ль, купленых, выменяных и дарованих ему навечность.
Жыкгимон/и, Боа/сю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Чынил/ знаменито.
Бил нал/ чолол/ боярин нашъ мойшакголский Венцлав Миколаевич и поведилъ передъ нами, што жъ онъ купил у мещанина виленъского Ма/иея Демеижовича дворецъ - куплю его, пгго он купил был у бояр рудоминских //[360ѵ] въ Кгедетанех: у Миколая Мартиновича и в ын-
шых, з людми тяглыми непохожими, на ймя зъ Венцомъ и зъ сынми его - Михномъ а Матеемъ, а Пилипъцол/, а Мартинцомъ, а Пе- /ирулемъ, а съ Пронелел/ Пацевичомъ, и зъ сынол/ его Шымелел/, а зъ братол/ его Андреел/, а зъ Миселел/ Якубовичомъ, и зо въсими зел/- лями и служъбами тых людей, а сь челядю неволною: с Павлол/ а Юремъ, а Доротицою, и со въсими иными, с пашнею дворъною, с полми, сеножа/и(ь)ми, селиіци, зъ raw, зъ лесы и з будованьемъ, и со въсимъ, какъ ся тот двореи въ собе маеть, ничого не выймуючы, обел, вечно за сто и за полтредгядъца/и копъ грошей монеты литовъское. А въ бояр повету Виленъского купилъ: въ Барътломея Юшъ- кевиЧа Коневича - землю его о/ичызную въсю, какъ ся въ собе маеть, за пя/инадца/и копъ грошей; а въ Урбана Б(о)гъдевича - час/и(ь) земли пустовъское над речкою Кгесвемъ, на ймя Станевщины, и часть сеножатей его о/ичызных, тамъ же въсе, што ся тал/ тое земли пустовъское и сеножатей о/ичызных на его час/и(ь) от бра/и(ь)и его прийде/и(ь) - за пол- тре/ии копы грошей. Поведилъ тежъ перед нами то/и же Венцлав, иа/с братъ того Урбана Миколай Богдевичъ съ своее доброе воли даровалъ его час/и(ь)ю своею тое жъ земли пустовъское, верхуписаное, Станевыцыны, и час- /и(ь)ю сеножатей, где пруд его заня/и; а другая бра/и(ь)я их: Миколай а Ждан - Богдевичи, а хоружый судеревский Лавъринъ Ганцевичъ мену с нимъ въчынили - они дозволили ему на сеножати своей прудъ собе заня/и(ь), он против тог(о) маеть о/идати сеножа/ии толко жъ. А боярыни мойшакгольская Мартишовая Яг- нешъка въчынила тежъ с нил/ мену - она ему поступила ся нивъ и сеножатей своих, которые близко дому его, а он противко того мае/и(ь) ей земли своее y-во о/имену дати толко жъ. А отецъ его Миколай Яновичъ далъ ему поле свое над тою жъ, вышеймененою речкою Кгес- вел/, на ймя Скритуало, а къ тому нивъки и сеножа/ии около тог(о) поля и оба пол тое речки Кгесвя свои о/ичызные и купленые, и дозволилъ ему тал/ дворъ собе поставй/ии и людей посади/ии, и ставъ на той речце занята. И на тые он купли свои, и на мены, и на то,
Nr. 426
4 B. neužbaigta (Д. явно не окончено).
351


што ему даровано, листы купъчые, меновные и даровъные указывай передъ нами и бил нал/ чоломъ, абыхмо то ему по/ивердили листомъ нашимъ навечъность.
Ино мы зъ ласки нашое на его чолол*- би/и(ь)е то учынили, тоть дворецъ въ Кгеде- танех зъ людми, зъ землями //[361] ьи со въеимъ'1, и тежъ земли и сеножа/ии, што ему меною спуіцоно и што даровано, по/ивержаемъ тыл*-то н(а)шыл* привилемъ вечно и Навеки, непорушно ему самому и его жене, и их детел/, и на потол* будучил* щадкол* их со въеими людми и зел/лями, полми, селищи, сеножа/и(ь)- ми, зъ raw, зъ лесы, зъ дубровами, з ловы: зверияными и пъташъими, зъ реками и со въеимъ тымъ, ка/с ся то/и дворецъ въ Кгеде- танех и земли, купля его, и што ся ему меною достало, и што ему даровано зъдавна и нине сами въ собе и въ границах своих ся маю/и(ь), подле купли и мены его и листовъ купъчыхъ и меновных, и даровныхъ. И воленъ он и его дети, и потол*ки там собе прибави/ии, розшы- ри/ии и ку своему лепъшому и въжыточному обернути, какъ самъ налепей розумеючи.
А на твердость тог(о) и печа/и(ь) н(а)шу казал// есмо привеси/nw къ сему н(а)шому листу.
Писая въ Городне, под ле/и(ы) Бож(его) нарожденья) 1529, м(еся)ца ноябр(а) 10 д(е)я(ь), ияди/с/и 3.
В тол* листе рука королевская стои/и(ь).
Ивашъко Горностай, писар, нал*(ес/ини/с) дорсунии/ский.
428. 	Огпуще#(ь)е всим мещанол/ и людел/ кричевских половицы дани всее на одинъ год.
Жыкгимоя/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Маршалку и писару н(а)шому, державцы медницкому и переваленому, п(а)ну Копътю Василевичу.
Што есмо послали тебе на волости н(а)ши поднепръекие дани на нас медовое и ірошовое, и бобровое, и куничъное, и иныхъ платов нашыхъ на нас выбира/ии, ино тых ч(а)совъ приходили до насъ люди наши о/и всих мещанъ и людей волости нашое Кричовъское, опове- даючи нал* недоста/ики свои, ижъ вжо о/и колку ле/и тамъ в них жыто ся и меды пресные не зродили, а к тому, дей, о/и первого державцы ихъ кричовъекого кривъды и тяжъкости, и дра- пежъства //[361ѵ] великия ся имъ дею/и(ь), для
чого жъ, дей, некоторые з них с тое волос/ии нашое проч ся розышли. И били намъ чоломъ, абыхмо имъ тую дань нашу на сес годъ о/ипустили и тобе тал* до них ехати не казали для их великого недоста/ику и въпаду, о чол* же и воевода виленъский до насъ за ними писалъ, абыхмо ил* на колко ле/и слободы дали и пла/и напгь имъ опустили.
Ино мы на писанье его м(и)л(о)сти, пана воєводино, и для их упаду и недоста/ику великого тое дани н(а)шое всее половицу на сес годъ ил* есмо о/ипустили, и, ты бы, въже тал* самъ до них не уежъдчалъ, и тамъ по тую половицу дани кого на свое мес/ицо к нил* послалъ, и казалъ в них узяти, а другое половицы на них не велелъ бы еси правити конечъно.
П(и)санъ у Пе/ирикове, под ле/и(ы) Бож(е- го) нарож(енья) 1530, м(еся)ца гея(вара) 10 дея(ь), ияди/с/и 3.
Горностай, писарь.
429. 	Воеводе ноягородскол/у, пану Яну Забе- резияскому, водно сг(ь) от плачед(ь)я додгоя брата его, небожчика п(а)на Миколая Забе- резияскот(о), и жоны его до году одного.
Жыкгимоя/и, Боз/сю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Бил нал* чолол* и присылалъ к нал* маршалокъ зел*ский, воевода новгородъекий, державъца ошъменьский и довъкговъекий, и мерецкий, панъ Янъ Янович Заберезиньский, о тол*, што жъ тых ч(а)совъ невестьки его, п(а)ни Миколаевое Юрьевича2 Заберезияское, въ жывоте не стало, а дети ее малые ся остали, а именья въси спустошоны и розобраны, абыхмо, въпамятавъши на послуги брата его, пана Миколая, и тежъ для его м(и)л(ос)/ии самого заслугъ, тых долъговъ, которые ся по п(а)ну Миколая? и по паней его остали, с тых именей платити ему не казали до тых ч(а)совъ, поки бы по смерти невес/ики его rod вышол и поки бы ся онъ тежъ в тых имея(ь)ях осмо/ирелъ.
Ино, кгды жъ имея(ь)я брата его м(и)л(о)сти спустошоны и еще онъ в тых ся имея(ь)ях не осмотрел, мы, паметаючы на послуги небо- щыковы пана Миколаевы и на жедая(ь)е его м(и)л(ос)ти, то въчынили, с тых //[362] долъговъ1, которыми буде/и(ь) бра/и его, пая Миколай, и невес/ика его остали вияни, до году, поки выйде/и(ь), пана Яна, маршалъка земъ-
352


ского, яко опекуна тыхъ детей, и именье их вызволяеб. Не мае/и(ь) его м(и)л(о)сть никому жадныхъ долгое с тых именей брата своего плати/ии, полонъ om сего прийдучого с(вя)та, от Тромняц, ажъ до того жъ рдку, до Гробницъ, которое с(вя)то маеть бы/ии в ындикте че/ивертомъ. А какъ тот годъ минетъ, тогды мае/и(ь) его м(и)л(о)стъ тые вси долги плати/ии з ыменей тыхъ детей по записоб брата и не- вес/ики своее, водлугъ правъ писаныхъ.
И на то есмо п(а)ну Яну, маршалку зеб- скому, дали сесь нашъ лис/и.
П(и)санъ у Пе/ирикове, под ле/и(ы) Бож(е- го) нарож(енья) 1530, м(еся)ца ген(вара) 13 ден(ь), индик/и 3.
Горностай, писар.
430. 	Старосте берестеяско/цу, пану Александру Ходкевичу, на млыны Берестеяские и Ки- евецкия млыя до воли г(о)с(по)д(а)рское.
Жыкгимои/и, Боэ/сю м(и)л(о)стю.
Писарю дворовъ нашых Троцкого повету Богъдану Мацкевичу Шавуле.
Што есмо послали тебе по дворомъ н(а)- шимъ Троцкого повету, установъляючи уставы н(а)ши, яко ся маю/и(ь) державцы по замъкоб и двороб нашьіб справова/ии, где жъ еси вже въ забку нашомъ Берестейскомъ и по въсиб дворомъ нашыб, к нему прислухаючыб, ездил и тую въставу, и въси платы и доходы установилъ, и млыны на нас привлащил так, яко была воля наша. Ино тых ч(а)совъ писал и присылалъ к наб староста берестейский, маршалокь нашъ, державца вилькейский и ос- триньский, панъ Алекса [н]дръ Ивановичъ Ходъкевича, оповедаючи, ижъ тамъ, въ забку нашомъ, пашни жадное не/и, нижли предъки его, первшые старосты тамошъние, мевали собе жывнос/и(ь) зъ дяколъ: оржаных и овсяных, и зъ млынов, и тыб москвичъ и врядника, и слугъ своих заховали. Где жъ мыто все тыми разы възяли на нас, а так, он не мае/и(ь) таб на чоб тых москви1/ //[362ѵ] и върядъника, и слугъ заховати и жедалъ нас, абыхмо млыновъ берестейских и киевецкого млына о/и него не о/идаляли и дали то [к] его рукамъ.
Ино кгды жъ тамъ пашни не/и, а дякла и млыны на себе есмо възяли, и не мае/и(ь) он на чоб врядъника и слугъ своих, и москвичъ ховати, мы на жеда//(ь)е его м(и)л(о)сти то
въчынили, тые въси млыны Берестейские и Киевецкий млынъ привлащаемъ къ его рукаб. Мае/и(ь) он с тых млынов мерки на себе бра/ии до воли н(а)шое; а прото, абы еси о тоб ведалъ и в тыс млыны Берестейские и Киевецкий не въступал ся и мерокъ з нихъ бра/ии его м(и)- л(о)сти, п(а)ну старосте, не заборонялъ, и дал бы еси ему В ТОб покой конечъне.
Писанъ у Пе/ирикове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца ген(вара) 17 ден(ь), индик/и 3.
Горъностай, писарь.
431. 	В справе суди бея(ь)ског(о) Юря Рачка Пучидкого с кнегинею Михаяловою Глияскою о учинея(ь)е рахунъку в шкодах, ея починеных
Жьпсгимон/и.
Воеводе вилен(ь)скому, канцлеру н(а)шому, старосте бел(ь)скому и мозырскому, п(а)ну Ол- брахгу Мартиновичу Кгашътолту, а маршалку нашому, державцы волковыйскому, пану Матею Войтеховичу Яновича.
Жаловалъ намъ судья земъский бел(ь)ский Юрий Рачъко Пучи/<кий на кнегиню Михай- ловую Глинскую Пе/ирухну о ТОб, што ж, дей, она выправила собе лис/и нашъ, менячи, абы ся ей о/и него стало шкоды на колько со/и копъ грошей, где жъ, дей, за тыб листоб на- шыб в тых шкодах своих в ыменье его увязала ся, рахунъку в них с ниб не чынячи. Ино Рачко просил нас, абыхмо о томъ казали межы ними досмо/ирети и рахунокъ в тых шкодах ее въчыни/ии в(а)шей м(и)л(о)сти.
А прото, абы, ваша м(и)л(о)сть, кнегиню Глинскую обослали и казали ей передъ собою стати и о тоб межы ними досмо/ирели, и в тых шкодахъ ее рахунок въчынили конечно, жебы он ведалъ, колько тыхъ шкодъ, а за што бы мел ей плати/ии. А мы //[363] ‘"до нее писали'1, какъ в(а)ша м(и)л(ос)ть ее обошлете, абы перед вашою м(и)л(о)стю стала и въ томъ с ниб рахунокъ вчынила. Ес/или жъ бы она перед в(а)шою м(и)л(о)стю ста/ии и в тых шкодах своих рахунку въчыни/ии не хотела, мы вжо кажеб тое именье его з моцы ее възяти и зася ему пода/ии.
П(и)санъ въ Пе/ирикове, под ле/и(ы) Бо- ж(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца ген(вара) 13 [день], индик/и 3.
Горностай, писар.
353


432. 	Пану Матею Войтеховичу [Яновича] на держая(ь)е имея(ь)я Ленарта Косияского Макарчичъ в суме п(е)н(я)зея, некоторим земяном и людел/ присужоной.
Жыкгимоя/я, Боа/сю м(и)л(о)стю.
Бил нам чолом маршалах нашъ, державъца волковыйский, пая Матей Войтеховичъ, о томъ, што жъ воев(ода) вил(еньский), кая(цлер), присудил земяном н(а)шым бел(ь)ским и мелниц- ким и мещаном, и людем брояским на двора- нине н(а)шом Ленарту Косияскомъ триста и двадцая/, и пят гривея грошей за шкоды и за навязки, которы ся имъ от него стали, где жъ есмо, то/я судъ пана воеводия ухвалившы, росказали их в той суме п(е)н(я)зей увязати в ыйменье Макарчичи дворянину н(а)шому, князю Аядрею Неледияскому2, яко жъ оя на ро- сказанье н(а)шо в тое именье их увязал. А потом мы дозволили тымъ земяном тое именье в той суме п(е)н(я)зей заставити, кому хотя, то пакъ тых ч(а)сов тые въси земяне и люди н(а)ши, ставши обличне перед паном воеводою, его м(и)л(о)стыо, виленъским, тую сусу4 п(е)- нязей - триста и двадцая/, и пяя/ гривея литовское монеты, възяли в пана Матея, а дворянинъ нашъ, княз Аядрей, за децкованье свое тридцая/ и полтреяш гривны грошей въ него жъ възялъ. Которого ж имея(ь)я Макарчичъ во всей той суме п(е)нязей тые земяне, водле дозволенья нашое(о), перед паном воеводою ему со въсимъ поступили, какъ же панъ воевода, его м(и)л(ос)ть, и лист свой //[363ѵ] вы- зная(ь)я тых земянъ пану Матею на то дал3, - который ж лист пан Матей передъ нами выказывалъ и билъ нам чолом, абыхмо ему на то дали нашъ листъ, и тую суму п(е)нязей на том именьи потьвердили н(а)шимъ листомъ.
Ино кгды жъ тые земяне и мещане, и люди н(а)ши, маючи на то дозволенье н(а)шо, тую суму п(е)нязей [взяли], и тоя/ дворяния нашъ за свое дефсовая(ь)е въ него възялъ, а того именья ему поступили, мы на его чоломъ- бия/(ь)е то въчынили, на то дали ему сесь нашъ лист и тую суму п(е)н(я)зей - триста и пяя/десяя/, и полъосмы іривны грошей - на том имея(ь)и Макарчичахъ поя/веръжаемъ сим нашым листомъ. Маея/(ь) панъ Матей Войтеховичъ тое именье Макарчичи в той суме п(е)- н(я)зей - у трохсоя/ и въ пятидесяя/, и въ полосмы гривны грошей - держати и ег(о)
въжывая/и5 со въсими людми того имея(ь)я и
3 землями, и со въсими платы и доходы, и пожыя/ки, и со въсим с тым, какъ ся тое именье въ собе маеть, до тых ч(а)совъ, поки Ленартъ Косияский тую суму п(е)н(я)зей литовское монеты въси сполна ему оя/ложия/(ь), водле зъдая(ь)я тых земянъ и мещанъ, и людей нашых и листу пана воеводы виленъского, а не о/яложивши тых п(е)н(я)зей, не маея/(ь) въ тое именье ничим ся въступати, ани которое переказы в томъ ему делая/и.
А на твердость тог(о) и печая/(ь) нашу казали есмо приложыя/и къ сему н(а)шому листу.
Писая у Пея/рикове, под лея/(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца гея(вара) 17 д(ен)ь, индикт 3.
В том листе рука королевская стоия/(ь).
Горностай, писар, держ(а)в(ца) дорсу- нишский.
4334. //[364] В справе того ж пана Матея Вой- теховича [Яновича] з Ленартол/ Косиньскил/ о шкоды, кгвалты.
Жыкгимояя/, Боз/сю м(и)л(ос)я/(ь)ю.
Воеводе полоцкому, старосте дорогицкому, державъцы ожскому и переломскому, п(а)ну Пея/ру Станиславовичу [Кишке], а не будея/(ь) его м(и)л(о)сти самого на тоя/ час въ Доро- гичыне, ино его намеся/нику дорогицкому и суди городовому.
Присылалъ к нам маршалокъ нашъ, державъца волковыйский, пая Матей Войтехович, жалуючи о томъ, што, какъ будучи нам въ паньстве н(а)шомъ - Великом князстве Литовскомъ, смотрели есмо его с паны радами нашыми зъ земяниномъ доропщкимъ, з Ленар- томъ Косияскимъ, о шкоды и кгвалты, и на- ездьки, и о бои слугъ и людей его, и о грабежы, и о наклады, где жъ на оя час видело ся нам, абы ся в том перед твоею м(и)л(о)стю, подлугь права городового дорогицкого, пану Матею и тещи его, п(а)ней Зофеи, о тые презыски на- конея сказанье стало ся; и на чомъ есмо, а подъ которою мерою тую речъ зоставили, о
Nr. 432
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) суму
5 Pirmoji raidė в taisyta (Первая буква в правлена).
Nr. 433
4 Žr. 432 b. (См. д. № 432).
354


томъ есмо и лист напгь латинъский с подписю руки нашое до тебе ему далм, то, пак, дем, Ленартъ после того листу н(а)шог(о) заочне выправил собе в нас лист напгь, в тых презысках переказу чынячи, абы не были на нел/ въсказываны, для которого ж, дем, листа его и до сих ч(а)совъ тыл/ презыскал/ его конецъ ся стати не могъ, а в томъ ся, дем, ему от него кривда и шкода великая дее/я(ь).
Прото, кгды ж есмо перво сего дали то на твою м(и)л(о)сть и лист нашъ с подписью руки н(а)шое о томъ писали, и тепер, абы еси, не дбаючы о жадные листы Ленарта Косенъ- ское(о), которые бы он в нас собе выправилъ, в тых презысках маршалъку нашому, пану Матею, и тещи его, п(а)нем Зофем, наконецъ сказанье въчынил, водле первого росказан(ь)я и листу нашое(о) латинъского и водлугъ тежъ тамошънего права городового доро//[364ѵ]гиц- кого, конечно, абы то инакъ не было, абы он о тол/ болшъ того намъ не жаловалъ.
П(и)санъ у Петръкове, под леи/(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца ген(вара) 15 [день], индик/я 3.
В томъ листе рука королевская стоияі(ь).
Горностай, писар.
4344. В справе земя// бел(ь)ских и мелнидких з Ленартомъ Косинъскимъ.
Жыкгимон/я, Боз/сю м(и)л(ос)я/(ь)ю.
Воеводе полоцкому, старосте дорогидкому, державцы ожъскол/у и перелол/скому, пану Пе/иру Станиславовичу [Ким/ке], а не буде/я(ь) ли его м(и)л(о)сти самого у Дорогичыне, ино его намес/янику дорогицкому.
Жаловали намъ земяне наши бел(ь)скии и мелницким и з своими поплечники и въчас/я- ники тым, которых судилъ воевода вил(ень- ским) зъ земянинол/ дорогицкил/ Ленартомъ Косенскимъ о шкоды и навязки их, о томъ, піто жъ, дем, твоя м(и)л(о)сть выдаешь на них Ленарту Косенскому позвы, хотячи их суди/ям в том речы, въ котором же судилъ ИХ 3 нимъ воевода, его м(и)л(ос)ть, виленъский, который же судъ мы сал/м зъ в(а)шою м(и)л(о)стю и с паны радами нашыми ухвалили и на концы зоставили, для чого жъ, дей, и вины хоче[м/] на них бра/ян. А в тол/ ся, дей, имъ кривда и шкода великая деея/ь.
Прото, кгды жъ вже пан воевода, его
м(и)л(ос)/я(ь), вилен(ь)ский ихъ з нил/ судилъ, и мы сами, г(оспо)д(а)ръ, то/я судъ ухвалили, приказуемъ тобе, ажъбы, твоя м(и)л(ос)/я(ь), в той речы, въ которой будеяї(ь) пан воевода ихъ судил, позвовъ и листовъ жадных Ленарту на них не давал и за то на них вин не въска- зывалъ, и дал ил/ в томъ покой и суди теж городовому, и зел/скол/у, и подсудку тамошъ- нему, дорогицкому, приказалъ, жебы они с права своего позвовъ и листовъ на них ему не давали и винъ не всказывалм, и для тог(о) их въ на/слады и шкоды не приводили, бо они к тому ничого //[365] 1-не маютъ-1. А ес/яли бы Ленарту было до тых земянъ которое инъшое дело, он бы нехай в тол/ ся с ними правовалъ у праве их, подъ которыл/ они оселос/я(ь) маю/я(ь).
Писан у Пе/яръкове, под ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца ген(вара) 17 д(е)нь, индик/я 3.
Горностай, писар.
435. 	Привилея Леону Федоровичу Сасину на воятояство городеяское до его живота.
Жыкгимон/я, Боз/сю м(и)л(ос)/я(ь)ю.
Чинимъ явно сил/ нашымъ листомъ.
Бил нал/ чолол/ дворанинъ напгь Леон Федорович Сасин и просилъ насъ, абыхмо дали ему войтовъство въ месте нашомъ Городен- скомъ, которое держал от насъ Станиславъ Немелчичъ и тых ч(а)совъ вмеръ.
Ино мы зъ ласки нашое на его чолол/- би/я(ь)е то въчынили, тое войтовство в месте Городеньскомъ с корчмами войтовскими и со всими платы ему есмо дали. Маеть он тое войтовъство со всил/ держая/н и въжываяіи его, и въ нел/ ся справовати, и рядити, водлугъ правъ и привилевъ нашых, которые тое место нашо от насъ маеть, и по тому какъ и предки его первшые войтове городеньские держали, а мы его не маемъ с того войтовъства руша/яи и никому под нимъ дава/яи ажъ до его жывота.
И на то есмо Леону Сасину дали сесь нашъ лист з нашою печа/я(ь)ю.
Писанъ у Пе/яръкове, под ле/я(ы) Боз/с(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца ген(вара) 18 ден(ь), индик/я 3.
Nr. 434
4 Žr. 432 ir 433 b. (См. дд. №№ 432 u 433).
355


В тол/ листе рука королевъская стои/и(ь). Горъностай, писар.
436. 	//[365ѵ] Потвержея(ь)е Старостину берес- теяскол/j, пану Яну Их(ь)иничу, сумы п(е)- н(я)зея, на двух частих имея(ь)я Остромечова ему записаное ог Юревое Остромечовское.
Жыкгимон/и, Боэ/сю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Билъ намъ чоломъ старостин берестейский,
пан Ян Юревичъ Ил(ь)инича, и поведилъ перед нами, иэ/с небощик Юрин Остромечовский взялъ был собе за с(ы)на мес/и о/ица его, маршалка нашог(о) дворного, старосту берес- тейског(о) и лидского, небожчыка пана Юръя Ивановича Ильинича, и записал ему третюю час/и(ь) имен(ь)я своего Остромечова, а на двухъ частей того жъ именья Остромечова жоне своей Катерине вена девеносто копъ грошей о/иписал, которое жъ вено, девеносто копъ ірошей, по смерти тог(о) Юря небощикъ отецъ его, панъ Юрий Ильиничъ, жоне его Катерине о/иложылъ, а тое именье въсе Остромечово къ своил/ рукал/ възялъ, подле близкости своее. Нижли потомъ небощикъ отецъ его, пан Юрий, на чолол/би/и(ь)е тое Юръевое Катерины тую девеносто копъ грошей зася въ нее възялъ, а того ся ей именья Остромечова въсего до жывота ее поступил, и службу земъскую за нее заступовалъ, ажъ до жывота своего. То пакъ она по смеръти о/ица его, бачачи тое, ижъ сама службы зел/ское с того именья заслу- гова/ин и о/и кривъдъ ся оборонити не могла, и з особливое ласки своее тое вено свое, девеносто кои грошей, што ей небощикъ мужъ ее о/иписалъ, и тридца/и копъ грошей долгу рукодайного, што ей небощикъ отецъ его былъ винен, которую он после о/ица своего сал/ один ей заплатил, ему на тых двухъ частех имен(ь)я Остромечова записала, на што жъ ему и листъ свой под сведомомъ и печа/и(ь)ми людей добрых дала, - которые жо он лист ее передъ нами въказывалъ. И в томъ листе ее выписано ес/и, ижъ нихто с нихъ тое речи не мае/и(ь) подъносити и ничил/ узърушива/ии, где жъ и вину на нас, //[366] г(о)с(по)д(а)ря, выписали. И бил намъ чоломъ панъ Янъ, абыхмо ему на то далм нашъ лис/и и тую суму п(е)н(я)зей на тых двухъ частей имен(ь)я Остромечова по/ивердили нашыл/ листол/.
Ино мы, выслухавшы того листа его, на
его чолол/би/и(ь)е то въчынили, на то дали ему сесь нашъ лис/и и тую суму п(е)н(я)зей, девеносто копъ грошей, што Юревая вена своего и тридца/и копъ грошей долгу, которую онъ за небожъчыка о/ица своег(о) ей заплатилъ, ему на тых двухъ частех именья Остромечова записала, по/ивержаел/ ему симъ нашил/ листол/. Мае/и(ь) он тыс две части имен(ь)я Остромечова в той суме у сту копах и двадца/ии копах грошей держати и его въжыва/ии, подле запису и листу записного тое Юръевое. А ес/или бы по смерти тое Юревое бра/и(ь)я его, панъ Станиславъ а пан Щасный, хотели тое именье с нимъ делити, тогды первей маю/и(ь) тую сто копъ и двадца/и копъ грошей ему о/иложыти, тогды жъ тыс две части имен(ь)я Остромечова с нил/ розделити, а не о/иложивши тое сумы п(е)н(я)зей, не маю/и(ь) с нимъ тых двухъ частей именья делити и ничил/ ся въ него уступати, подлугъ запису тое Юревое.
И на то дали есмо ему сес(ь) нашъ лис/и з нашою печа/и(ь)ю.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца ген(вара) 23 день, инди/с/и 3.
Горностай, писар.
437. 	Боярину смоленское Остани Григоревичу на две зел/ли в Браславскол/ повете, куплю его у бояр путных браславъскихъ.
Жыкгимон/и, Боэ/сю м(и)л(ос)тю.
Маршалку н(а)ш(о)му, державъцы бряслав- скому, п(а)ну Павлу Ивановичу Сопезе.
Бил нал/ чолол/ бояринъ смоленьский Останя Григоревичъ о томъ, што он купилъ зъ дозволеньемъ воеводы подляшъског(о), державъцы бряславъског(о), небощыка пана Ивана Сопеги, две земли въ слугъ пу/иных Бряславъског(о) повету: въ Юркгеля и его бра/и(ь)и - Буевичов, а во-в Кгутевичов, а въ Станка и его бра/и(ь)и - Субочевичов, куплю их, //[366ѵ] на ймя: Субо- чевщину а Буевщину, и на тых зел/лях люди собе посажал. И мы тыс земли по/иверъдили ему нашыл/ листол/, то пакъ какъ посылали есмо тамъ до Бряславъля тивуна виленьског(о), державъцу радуньског(о), пана Шил/ка Маркевича, для доведан(ь)я, он тые земли подъ нил/ пописалъ, ижъ, дей, он листов: купъчого и нашого по/иверженья, перед нил/ не вказывалъ. Потол/ онъ тые листы дозволены// пана
356


Ивана Сопеги и по/яверженье н(а)іно перед нами покладалъ, который жо, дей, лис/я его зостал у воеводы виленъского. Нижли мы на он часъ о тых земляхъ, купли его, наконецъ ему не о/яказали. Ино он бил намъ чоломъ, абыхмо ему тые земли казалм деръжаяія, водлугъ ку[п]ли его.
Прото, кгды жъ он тые земли купил зъ дозволеньемъ пана Ивана Сопеги, а потомъ и мы пояівердили ему то н(а)шыл/ листол/, а тот лист будетя(ь) ли у пана воеводы, его м(и)- л(ос)/яі/, виленьское(о), мы его и тепер при тых земляхъ зоставуемъ. И, ты бы, тых земль со есимъ ему ся поступил и в них ничыл/ ся не въступалъ конечно.
Писанъ у Кракове, под леяі(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца гея(вара) 27 д(е)я(ь), индикт 3.
Горностай, писар.
438. 	В справе Богдана Юряжича зъ Лвомъ Чижомъ о кгвалты, наездъки и шкоды.
Жыкгимоя/я, Божю м(и)л(ос)/я(ь)ю.
Дворянину н(а)пюму, Типгьку Быхоецу.
Жаловалъ намъ боярия нашъ Богъдая Яц- кевич Юряжыча о томъ, што есмо смоя/рели его зъ дворянинол/ н(а)шимъ Лвомъ Чыжомъ о кгвалты и наездки, и грабежы, и шкоды и вказали есмо такъ: на чом бы люди Чижовы на грабежох и шкодахъ своих присягнули, то все маеяі(ь) онъ платияім. Которой же присязе и рокъ они сами межы себе положылм, и тебе тамъ на то вижол/ възяли, то пакъ, дей, какъ тояі рокъ пришолъ, Юрага, дей, просил въ тебе списку первей присяги, хотячи ведати на ймя тых людей, што маюяі(ь) присягаяім, а на чомъ бы мели присягнути, и ты, дей, въ тотъ часъ того списку дати ему не хо//[367]1_телъ и олиж'1, дей, еси после присяги то/я списокъ ему далъ, и не тых, дей, еси людей, которыл/ была пояіреба присягати, ку присязе водил, которые жъ, дей, люди несправедъливе присягнули, за што жъ, дей, хочешь в ыйменье его увязываяі(ь) ся.
Прото, естли буде/я(ь) тая, кая оя нал/ жаловалъ, будемъ ли мы самыл/ тымъ людемъ его указали на шъкодах своих присягънути, а ты будешь инъшых людей ку присязе водилъ, а не тых самих исяіцов и списка тежъ первей присяги да/яи ему не хотелъ, приказуел/ тобе,
ажъбы еси для таковое несправедьливое присяги в той суме в ыйменье его не въвязывал ся и шкодъ никоторых в тол/ ему не делалъ, и знову бы еси казалъ на то присягу въчынити самыл/ тыл/ людел/, которымъ будеяі(ь) шкода ся стала, водле выроку и сказанья н(а)шог(о) конечно.
Писая у Кракове, под леяі(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца гея(вара) 28 дея(ь), иядия/я 3.
Горностай, писар.
439. 	В справе п(а)на Станислаял Ил(ь)инича з Василіи и Лвом - Чижами, и з бояри ноягородскил/я: Протасовичи а Беянаровичи, преложея(ь)е на ияіпия час комисыи о кгруя- ты имея(ь)я Мира.
Жыкгимоя/я, Боэ/сю м(и)л(ос)/я(ь)ю.
Конюшому н(а)шому дворному, державъцы кричовскому и аеяскому, пану Василью Богъда- новичу, а брату его, дворянину н(а)шому Лву - Чижомъ, а боярол/ новгородъскил/: Протасо- вичомъ а Бейнаровичол/.
Присылал к нал/ Старостинъ берестейский, панъ Станиславъ Юревичъ Ильинича, жалуючи о тол/, што жъ, дей, вы побралм в нас заочне листы н(а)ши и судей, абы оя з вами копу велъ въ зел/лях и дубровах, и в ыяшых кривдах, въ которых же, дей, листех и роя тому праву выписанъ перед сими Великими Запусты за две недели под страченьемъ права, где жъ поведили есте, абы оя о тол/ //[367ѵ] зъ вами очивисте мовилъ перед нами у Вил(ь)ни; и, рекома бы, сал/ оя к тол/у призволилъ и то/я рокъ принялъ. Ино оя писал до нас, ижь ни-' коли о томъ зъ вами передъ нами не мовилъ и к тому не призволялъ, ани жадного року о то не приймовалъ, бо, дей,-тое именье Мир, подъ которыл/ вы тых земль и дубров ищете, есть всех их браяі(ь)и посполитое. И ачъ-коль- векъ передъ тыл/ межы себе делили ся, нижли для тог(о) тых ч(а)совъ зася мають знову делъ мети, ижь мы именье ихъ, Зъбляны, которое ся достало было на делу бра/яу их, п(а)ну Щасному, о/ясудили o/я нихъ князю, бискупу виленьскому, какъ же они хочу/я(ь) то ему на- ровънова/яи зъ своих частей, о чомъ же присылалъ к нал/ и просил насъ, абыхмо тое копы казали вамъ понеха/яи до их вечистого делу.
Прото, если буде/я(ь) оя о тол/ з вами
357


очивисто не мовил и тог(о) року под страче- н(ь)емъ не приймовалъ, а о толі имен(ь)и ма- ея/(ь) межы ними знову делъ бы/ww, и еще нетъ ведома, кому ся маети(ь) остая/и, тогды он не повиненъ за тыми причынал/и зъ вами копы веся/и и тых земль протягивая/и, для чого ж приказуел/ вамъ, ажъбы есте на тую копу к тому року не готовали, его въ право не позывали и судей своих тал/ не выводили, и дали ему в томъ именьи покой конечъно, бо если бы видело ся вамъ о/и него кривда, и вы бы тых ч(а)совъ о толі с нил/ очивисто передъ паны радами нашыми, их м(и)л(о)стю, на первомъ сойме у Вил(ь)ни мовили и судей собе побрали, и очивисте рокъ приняли, и о то ся правовали, водле обычая прав зєліских.
Писаи у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца геи(вара) 29 д(е)нь, инди/с/и 3.
Горъностай, п(и)сар.
440. 	//[368] П(а)ни Михаяловоя Павшиноя на службу людеяогменою за ч(о)л(о)века ее, при десети службах к двору г(о)с(по)д(а)рскому приверненого.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)я/(ь)ю.
П(а)ни Михайловой Павпіыной Людмиле.
Што есмо казали привернути къ двору н(а)нгому деся/и служебъ людей, которые небожчи/с мужъ твой и по нел/ ты держала, а на он жо час велели есмо с тыми жъ людми на нас възяти одиннадцатую службу, которая с тыми людьми не была въписана, на ймя Андрея Миколаевича, а в о/имену иншую службу тобе дая/и до приеханья н(а)шог(о) къ Великому князству Литовскому, нижли за того ч(о)л(о)века ещо o/имена тобе не дана.
Где жъ мы тыми разы до маршалъка н(а)шог(о), державъцы жолудъского, князя Василя Полубеньского, писали, ажъбы, обравъпіы ч(о)л(о)века та/сжо доброго, тобе подал, а того бы ч(о)л(о)века с тыми жъ людми възялъ къ двору н(а)шому до приехан(ь)я н(а)шог(о).
Прото, которого ч(о)л(о)века княз Василей тобе подастъ, приказуел/ тобе, ажъбы еси его възяла, а в того ч(о)л(о)века Андрея ничимъ ся бы еси не въступала и въси грабежы, который будешь ему поделала, зася пооя/давала и въпередъ никоторых кривъдь и ірабежов ему
не делала до приехан(ь)я н(а)шого къ Великому князству конечъно, абы то инакъ не было.
П(и)сан у Кракове, под лея/(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца фев(раля) 3 д(е)н(ь), индикя/ 3.
Горностай, писаръ.
441. //[368ѵ] Привилея татароя городеяския: Мустуфе а Мелкуману - Мисковичоя Чого- даевичоя, на проройки в пущи Городеяскоя, водлуг данины короля Александра отцу их.
Жыкгимон/w, Божю м(и)л(ос)тю.
Били нал/ чололі татарове городенские: Мустуфа а Мелкуман - Мисковини, и поведили передъ нами, ижъ бра/и нашъ, славное памя/ям Александръ, король, его м(и)л(ос)ть, дал о/ицу их Миску Чогойдаевичу за службу его лесу, пущи на папгьню в повете Городенскомъ, где перво тог(о) пану Михайлу Загоровскому было дано, и писалъ его м(и)л(ос)ть до пана вилен(ь)ского, старосты городеньского, князя Алекъсанъдра Юревича [Голынанского], абы тое пущи нашое на пашъню ему завел, где ж, дей, княз Алекъсандръ на лися/ и росказан(ь)е брата нашог(о) того лесу о/яцу ихъ завелъ, чого жъ он и они сами въ держан(ь)и и во-в покоя были ажъ до сих ч(а)совъ, - и то/я лися/- данину Алекъсанъдра, короля, его м(и)л(о)сти, и тежь лися/ старося/ь/ городеньского, князя Алекъсанъдра Юревича, перед нами въказывали и били нам чололі, абыхмо нм на то дали н(а)шъ листъ.
Ино кгды жъ они тог(о) прородку своего въ держаньи и во-в покой были за даниною и листол/ брата нашого до тых ч(а)совъ, мы на их чолол/бия/(ь)е то въчынили: на то дали нм сесь нашъ лися/, нехай они тоя/ проробокъ свой въ повете Городеньскомъ держая/(ь), водле данины и листу брата нашог(о) Алекъсанъдра, короля, его м(и)л(о)сти.
Писан у Кракове, под лея/(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца фев(раля) 4 ден(ь), индикя/ 3.
Горностай, писар.
442. //[369] Тыя же татароя потвержея(ь)е двух зеяль пустовских в Городеяскоя повете, у Демидкове.
Жыкгимоня/, Божю м(и)л(ос)я/(ь)ю.
Били нал/ чолол/ татарове городеньские:
358


Мустуфа а Мелкуман - Мисковичи, и поведили перед нами, ижъ есмо перво сег(о) дали о/ицу их, Миску Чогойдаевичу, две зежли пустовских у Демидкове, на ймя: Юркговыцину а Яковъ- щину, и писали есмо до пана виленьского, старосты городеньского, маршалка н(а)шого дворъного, пана3 Юря Миколаевича Радивиловича, абы, о тож доведавъшы ся, естли бы тые зежли былм пусты, и его бы м(и)л(о)сть в то ему увязанье далъ, где жъ панъ Юрий, водле данины и листа нашого, о тож ся доведавши, въ тые зежли его увязалъ и на то лист свой ему дал, - и тотъ они лист его и тежъ данину н(а)шу первую с подписю руки нашое передъ нами въказывали и били наж чоломъ, абыхмо имъ на то дали напгь лист и тые земли потвердили иж н(а)шиж листомъ.
Ино мы, выслухаешы тых листовъ, на их чоложбитье то въчынили, на то дали иж сесь нашъ листь и тые две земли пустовские у Горо- деньскомъ повете, въ Демидкове: Юркговщыну а Яковъщину, по/ивержаемъ сиж н(а)шыж листомъ. Маютъ они то держа/ин и въжыва/ии со въсимъ, водле данины н(а)шое первое и листу увяжчог(о) пана Юря, старосты, его м(и)л(ос)- /ии, городенског(о).
Писаи у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца фев(раля) 3 ден(ь), индикт 3.
Горностай, писар.
443. 	//[369v] Тыж же татарож потвержея(ь)е купли отца илг у татарина городе дског(о) Ту- роша Богдановича, части земль его навечность.
Жыкгимои/и, Божю м(и)л(о)стю.
Били наж чолож татарове городеиские: Мустуфа а Мелкумаи - Мисковичи, и поведили передъ нами, ижъ отецъ их, Миско Чегойда- евичъ, купил въ татарина городеньског(о) Ту- раша Богдановича и в сына его Азбердея час/и(ь) зежли, о/ичызны их, за полсемынадца/и копы грошей обел вечно, и на то ему и лист свой купъчый под сведомомъ и печатьми людей добрых дали и въ немъ выписали: хто бы тое части их земли держалъ за листы, за то они маю/и(ь) п(е)н(я)зи тыж о/иклада/ии, а тые зежли къ своиж рукамъ брати, а хто бы держалъ без листовъ, то они дозволили без п(е)нязей къ собе привълащати, пакъ ли бы хто мелъ того под ними пойскива/ии, то они маю/и(ь)
имъ очища/ии. И тот они лист ихъ перед нами въказывали и били наж чолож, абыхмо имъ на то дали нашъ листъ и тую куплю ихъ по/ивердили иж нашыж листомъ навечнос/и(ь).
Ино кгды то будетъ земля о/ичызная тых татар, мы, выслухавши того листа купъчого, на их чоложби/и(ь)е то въчынили: на то дали иж сесь нашъ листъ и тыи земли, час/и(ь) Тура- ша Богдановича, по/ивержаеж сиж н(а)шыж листож. Маю/и(ь) они то держати и въжыва/ии со въсимъ, водле купли своее и листу купъчог(о).
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца фев(раля) 4 д(е)нь, индикт 3.
Горностай, писар.
444. 	//[370] В справе п(а)на Кгаштолта, воеводы вилел(ь)ског(о), о спалел(ь)е зажку его м(и)д(ости) Тыкотина о г врядника ванел- скоДо) воеводиное вилел(ь)ское, п(а)ни Радивиловое, и о г волга ванелского ж.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Воеводиной виленьской, канцлеровой н(а)- шой, пани Миколаевой Миколаевивича2 Радивиловича, пани Алъжъбете, а не буде/и(ь) ее м(и)л(ос)ти самое на Подляшъи, ино ее намес/инику ваневъскому.
Писалъ и присылалъ к наж воевода виленьский, канъцлеръ напгь, державъца бел(ь)ский и мозырский, панъ Олъбрахгъ Мартиновичъ Кгашьтолть, о томъ, пгго жъ, дей, перво сег(о) наместьни/с твой ваневъский Кунъца и вой/и ваневъский замокъ его м(и)л(о)сти Тыкотин сожгли, которого жъ намес/иника и войта тобе припоручоно въ тысячу копахъ ірошей, то пакъ то/и намес/иникь твоее м(и)л(ос)ти вмер, а вой/и крыл ся и проч о/иходил, зникаючи его м(и)- л(о)сти в тож права, который жо, дей, вой/и зася тыхъ ч(а)совъ мепгькаеть в тож именьи твоемъ Ваневе.
Ино мы для тог(о) послали тамъ дворанина н(а)шог(о)4 и казали тог(о) войта твоего, поймавши, и тобе подати до права, прото, абы еси того войта ваневского в тых шкодах его м(и)л(ос)/ин велела твердо держа/ин и добре его высти/ин, и ку праву каза/и(ь) поставити перед
Nr. 444
4 Toliau palikta tuščia vieta asmenvardžiui (Далее оставлено чистое место для имени и фамилии).
359


паны радами нашыми тых ч(а)совъ, какъ их м(и)л(о)стъ буду/и(ь) на первол/ сойме у Вильни конечъно. Па/c лиж бы, твоя м(и)л(о)с/иь, о тое росказанье н(а)ню не дбаючи, а тое(о) войта своего передъ п(а)ны радами н(а)шыми поставити не хотела, а мел ли бы тотъ войти через тую заруку и высчеле2 прочъ зъбечи, тогъды въси тые шкоды пана воеводы, его м(и)л(ос)ти, кажемъ смо/ирети на тоуи имен(ь)и твоел/ Ваневе.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца фее(раля) 13 [день], индиктъ. 3.
Горностай, писар.
445. 	//[370ѵ] Воеводе вилея(ь)скол/у Кгаштолту лисг до боярина Карпа Бсифовича о поло- жел(ь)е листол на имел(ь)е, которое маег(ь) в повете Ганязскомъ.
Жыкгимон/и, Боа/сю м(и)л(о)стю.
Боярину н(а)шому Карпу Есифовичу пове- дано перед нами, иж которое имен(ь)е въ повете Ганязскол/ зостало тобе по жоне твоей, ино, дей, ты на тое имен(ь)е жадных листовъ- твердостей н(а)ших въ себе не маешъ, бо, дей, тое именье дано было первому мужу жоны твоее и его жоне, и детемъ, которая ж жона твоя въмерла, а детей с первымъ мужол/ своил/ и с тобою не мела. А так, мы казали о тол/ ся доведа/ин и листовъ-твердостей на тое именье въ тебе осмо/ирети воеводе виленьскому.
Прото, какъ его м(и)л(ос)ть тебе обо- шле/и(ь) и каже/и(ь) перед собою ста/ии, приказуемъ тобе, ажъбы еси передъ паномъ воеводою, его м(и)л(ос)тью, виленьскиуи стал и листы-твердости, которые бы еси на тое именье въ повете Ганязскомъ мелъ, положыл. А его м(и)л(о)сть маеть, о томъ доведавъшы ся и тых листовъ твоих осмотревши, к нал/ о/иписа- /ии. А кгды его м(и)л(о)сть о тоуи к нал/ о/и- пише/и(ь), мы вжо маемъ тое въчыни/ии, што ся буде/и(ь) науи виде/ии. Ес/или жъ бы еси на объсыланье пана воєводино передъ его м(и)- л(ос)тъю стати и листовъ-твердостей положы/ии не хотелъ, мы казали п(а)ну Олбрахіу, его м(и)- л(о)сти, тое именье твое къ зауику н(а)шому Бел(ь)скому привернути до тых ч(а)совъ, поки, ты, перед его м(и)л(о)стю станешь и листы- привилъя на тое именье положышь.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его)
нарож(енья) 1530, м(еся)ца фее(раля) 14 [день], индик/и 3.
Горностай, писар.
446. 	//[371] Лист воеводе Троцкому, кн(я)зю Острозскол/у, о невытеган(ь)е мыта и нега- мовал(ь)е через мытникол луцких у Кремялцу купцол г(о)с(по)д(а)рских и подданых его м(и)л(ости), которие дално звыллыми доро- гауил с товари своими до зал/кол его м(и)- л(ос)ти ездять.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)тью.
Кн(я)зю Яну, бискупу виленьскому.
Писал и присылал к нал/ воевода трог^кий,
ге/иманъ нашъ навыи/шый, староста бряславъский и веницкий, жалуючи и велико собе о[б]- тяжаючи о тоуи, што есмо росказали мы/и- никомъ н(а)шымъ луцкимъ на их поведанье мыта н(а)ши луцкие стеречи и бра/ии у Кре- меньцы, бо они поведали, яко бы то и передъ тыуи бывало. Ино, дей, они за тыл/ листомъ н(а)шымъ забороняюсь) подданыл/ нашыл/ и его м(и)л(о)сти людемъ зъ чижых2 земль зъ солю и з ыншыми товарми езди/ии зъ зал/ковъ и меси/ нашых Коруны Полское до зал/кое его м(и)л(о)сти и месть волынъскихъ зъвенными дорогами. А къ тому, дей, положыли слугъ своих у Крямянцы, кажучы имъ на тых купьцох н(а)шых и чужозел/цовъ, и на его м(и)л(о)сти людехъ, которые тыл/и дорогами с товары своими йдуть, мыто луцкое и соленичое ои/ ихъ товарое бра/ии. А которые да/ии не хотели, слуги, дей, ихъ тых, перенеуиши, ихъ самых побили и помордовали, кони и возы, и п(е)- нязи, и въси ста/ики ихъ, што-колве мели, побрали, где жъ, дей, и върядникъ твоее м(и)- л(о)сти кремяницкий В ТОУИ ТЫУИ мы/иникомъ н(а)шыл/ помои чыни/и(ь) и самъ, дей, зъ слу- гал/и своими, ездячи по дорогал/, тых купъцовъ н(а)ших и чужоземъцовъ, и людей его м(и)- л(о)сти гамуе/и(ь) и граби/и(ь), а в тоуи ся его м(и)л(о)сти жал и шкода великая дееи/(ь), бо, дей, тое(о) передъ тыуи николи не бывало, але зъдавъна тыми дорогами добровольне хожывали, - на што присылалъ его м(и)л(о)сть к нал/ копей с привилев н(а)ших, которые о/и нас мае/и(ь) и тежъ листы н(а)ши, которые есмо на то его м(и)л(о)сти подавали. И въ тых, дей, привилях стои/и(ь) описано, ижъ к тыл/ зал/комъ его м(и)л(о)сти волно ходити
360


купъцомъ со въсякими товары зъвечными дорогами какъ зъ Великого князства, так с Коруны Полское и с чужыхъ земль без въсяког(о) нага- банья мытниковъ н(а)ших луцких. Ино ачъ- колвекъ мы листы //[371ѵ] н(а)піи тыл* мытни- ком н(а)шил* подавали, дозволяючи ил/ на таковых, которым с товары своими тыми дорогами идут(ь), мыто луцкое и соленъничое у Кря- мяицы брати, а кгды жъ его м(и)л(о)сть таковым привилья и листы предковъ н(а)шыхъ и наши въ себе мает(ь), нал* ся не годит(ь) никому листовъ и привилевъ н(а)ших ламати, и писали есмо до тых мытниковъ н(а)ших, и дворянина нашого послали, ажъбы они через то тал*, у Кремямцы, не мепіъкали и слугъ своих болши того не держали, и кривды, грабежы въси и забран(ь)я купъцомъ н(а)шил* и тежъ купъцомъ, и людемъ его м(и)л(о)сги вси поотдавали и то добре оправили. А естли бы того въчынитм не хотели, казали есмо ихъ отьтолъ моцно выслатм и тыс грабежы и шкоды на них оправити.
Прото, абы, твоя м(и)л(о)сть, наместьнику своему кремяницкому приказалъ, штобы он черес то тых купъцовъ н(а)ших и чужоземъ- цовъ, и людем его м(и)л(о)сти, которые бы зъ солю и з ыншими товары своими зъ зал/ковъ нашых до замъковъ его м(и)л(ос)ти ездили, не гамовалъ и их не грабилъ, и товаровъ в них не забирал, и никоторое переказы в тол/ имъ не делалъ, и далъ тому покой. А што будеть перво того въ купъцовъ н(а)ших и его м(и)л(о)сти товаровъ ихъ забралъ и посрабил, и шкоды поделалъ, твоя бы м(и)л(ос)ть, казалъ ему то въсе поотдавати и шкоды их оправити, бо естли бы он не хотелъ тог(о) поотдавати, тогъды мы кажемъ дворянину н(а)шому тые вси шкоды и товары ихъ моцно на нел* отправитм.
Писанъ у Кракове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца фее(раля) 23 д(е)н(ь), индикт 3.
Горностаи, писарь.
447. 	//[372] Лисг до всих земля повету Бея(ь)- ског(о), абы вси зброяно поспол з дворенинод/ г(о)с(по)д(а)рским ехаля для взяг(ь)я до рукъ г(о)с(по)д(а)рскихъ имея(ь)я Кнышина, о г кн(я)зя Миколая Радивила, бискупа жомояг- ског(о), королю, его м(и)л(о)сги, записаного.
Жыкгимонт, Боз/сю м(и)л(ос)тю.
Судьи бел(ь)скому, п(а)ну Юрю Рачку, и въсил* земянол* повету Бел(ь)ское(о).
Што небощикъ, княз Миколам, бискупъ жо- момтским, будучи въ доброл* розуме и здоро- въи, записал нал/ и с(ы)ну н(а)шому, королю полскому и великому кн(я)зю литовъекому, Жыкгимонту Авъкгусту, его м(и)л(о)сти, именья свои у Ганязи: Кънышын со въеими селы и дворы, къ нему прислухаючыми, какъ жо мы тыхъ ч(а)совъ по жывоте его посылали там дворянина н(а)шое(о) Ивана Кунъцовича, беручи тые именья къ нашыл* рукамъ г(о)с(по)- д(а)ръскил* и кажучи их дати от насъ держати старосте берестейскому, маршалку н(а)шому, п(а)ну Алек(сандру) [Ходкевича]. Ино воево- дичъ виленъский, панъ Станиславъ Миколаевичъ [Радивиловича], не маючи к тому жадное причины а ведаючи тое записанье брата своего, вчынил против насъ, г(оспо)д(а)ря, таковую смелост(ь), тые именья н(а)ши казал осести слугамъ своил* зъ ручницами и з ыншыми бронями, и тых именей тому дворянину поступим?// не казалъ, и над то служебъника небощыка князя бискупъего, на ймя Костешу, который за выступъ свой впалъ был въ мерзячку н(а)шу, тые его слуги у того дворянина н(а)- шого моцно зъ рукъ отняли. Яко жъ мы и тепер послали тамъ дворянина н(а)шого4 и тое именье Кнышынъ со въеил/и селы и дворы, къ нему прислухаючыми, казали есмо, моцно зъ рукъ его вынемъшы, и дати ихъ держати п(а)ну Александру, старосте берестейскому, водле первое воли и росказан(ь)я н(а)щог(о).
А прото, абы, ты сал*, пане Рачку, и вы, земяне, со въеимъ почътол* тыл*, какъ маете нал/ служыти, водле полису зел*ского, конно а зъбройно, тал* с тыл/ дворяниномъ н(а)шыл* ехали и тыс имен(ь)я: Кнышынъ со въеил/и селы и дворы, моцно възел/шы, и п(а)ну старосте берестейскому подали, и тых слугъ его оттол выслали, бо мы до пана Станислава и до наместъников его писали, ажъбы он тых именей намъ ся поступилъ и слугъ тал/ своихъ не держалъ. Пак лиж бы он п через то тог(о) въчинити //[372ѵ] не хотелъ, и, вы бы, тог(о) его наместника и въсих слугъ моцно за горла
Nr. 447
4 Toliau palikta tuščia vieta asmenvardžiui (Далее оставлено чистое место для имени и фамилии).
361


ихъ поймали и дали их въ казнь н(а)піу залжу н(а)шог(о) Бел(ь)ског(о). Мы будел* веда/ии, што зъ горлы ихъ кажел* чыни/ии.
Ес/или жъ бы есте с тыл* дворянинол* н(а)- інимъ тамъ еха/ии не хотели, тогъды, ведайте певно, же кажемъ вас за то кара/ии, чого и до смерти буде/иь жаловати.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца фев(раля) 24 д(е)нь, инди/с/и 3.
Горностай, писар.
4484. О том же лист, писаныя до наместника и служе дни коя воеводича вилен(ь)ског(о), пана Станислава Радивила, о уступея(ь)е Кнышина зо всими належъностями до руя г(о)- с(по)д(а)рских
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Намес/инику и служебникомъ воеводича виленьског(о), пана Станиславовыл* Миколаевича, тыл*, которые о/и него оставлены въ дворех нашых: въ Кнышыне и в ыншых дворех, и селех н(а)шых, к нему прислухаючих.
Што небощикъ брат пана вашого, княз Миколай, бискупъ жомой/иский, будучи въ добромъ розуме и здорови, записал нал* и сыну н(а)шому, королю выбраному полскому и ве- ликолгу кн(я)зю литовскому, Жыкгимонту Ав- кгусту, его м(и)л(о)сти, именья свои въ Ганязи: Кнышын со въсими селы и дворы, къ нему прислухаючыми, какъ же мы тых ч(а)совъ по жывоте его посылали тал* дворянина н(а)шог(о) Ивана Кунъцовича, беручи тые дворы къ н(а)- шымъ рукал* г(о)с(по)д(а)ръскимъ и кажучи их поо/идати держати о/и нас стар(осте) берестейскому, п(а)ну Алекъсандру [Ходкевича]. Ино панъ вашъ, не маючы къ тому жадное причыны а ведаючи записан(ь)е брата своего, въчынил противъку насъ, г(оспо)д(а)ря, таковую смелос/и(ь), тые именья н(а)ши казал осес- ти вам, слугал* своил*, зъ ручъницами и з ыншыми бронями и тых именей тол/у дворянину н(а)шому поступи/ин не казал, и надъ то служебъника бискуиего, на ймя Костешу, который за выступъ свой въпал был въ мерзячку н(а)шу, вы у того дворянина н(а)шого моцно зъ рукъ о/иняли. А та/c, мы ся тако//[373]1_вой смелос/им*1 пана вашого велико дивовали, ижъ он смелъ так[о]вый пых противъку нас, г(о)с- (по)д(а)ря, учыни/ии, чого нихго у паньстве
н(а)шомъ таковое противнос/ии нал* не чынилъ. Яко жъ и тепер послали есмо тал* дворянина н(а)шого и тое именье Кнышынъ со въсими селы и дворы, к нему прислухаючыл*и, казали есмо, моцно зъ рукъ его вынеляны, и да/ии их держа/ии п(а)ну Алекъсандру, стар(осте) берестейскому), водле перъвое воли н(а)шое, къ н(а)шыл* рукал* г(о)с(по)д(а)ръскил<, и записа- нья князя бискупа жомой/иского.
А прото, приказуемъ вамъ, ажъбы есте через то не смели таковое противъности противъку насъ, г(оспо)д(а)ря, чынити и тых именей осе- дати або ихъ тому дворянину н(а)шому боронити, але тог(о) ч(а)су, скоро то/и дворянинъ нашъ тал* приеде/и(ь), тых бы есте именей со всимъ поступили намъ, г(оспо)д(а)рю, конечно, абы то инакъ не было. Пакъ лиж бы есте тог(о) въчыни/ии не хотели, мы казали васъ въсихъ слугъ моцно за горла пойма/ии и да/ии васъ въ казнь до замку н(а)шог(о) Бел(ь)ского. И будемъ ведати, што зъ горлы в(а)шыми кажемъ чыни/ии.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца фев(раля) 23 д(е)нь, инди/с/и 3.
Горностай, писар.
4494. О тол/ же лисг до самог(о) п(а)на Станислава Радивила, воеводича вилея(ь)ского.
Жьпсгимон/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Воеводичу виленьскому, п(а)ну Станиславу Миколаевичу Радивиловича.
Што небощикъ бра/и твой, княз Миколай, бискупъ жомой/иский, будучи въ доброл* розуме и зъдорови, записал нал* и с(ы)ну н(а)шому, королю полскому, великолгу кн(я)зю литовъ- скому Жыкгимонту Авкгусту, его м(и)л(ос)ти, имен(ь)я свои у Ганязи: Кнышын со всими селы и дворы, къ нему прислухаючыми, какъ жо мы тыхъ ч(а)совъ по жывоте его посылали тал* дворянина н(а)шог(о) Ивана Кунъцевича,
Nr. 448
4 B. tekstas beveik sutampa su 447 b. tekstu, tačiau yra ir svarbių skirtybių, nes skirtingi adresatai, todėl b. spausdinama ištisai (Текст д. во многом coenadaem c текстом d. № 447, odHūKO имеет и значительные разночтения, посколько другой адресат, поэтому d. печатается полностью).
Nr. 449
4 Žr. 447 ir 448 b. (См. dd. NsNs 447 и 448).
362


беручи тые имен(ь)я къ наіпыл/ рукал/ г(о)с- (по)д(а)ръскил/ и кажучи их по//[37 Зѵ] дати от насъ держати старосте берестейскому, п(а)ну Алексам(дру) [Ходкевича]. Ино ты, не маючи к тому жадное причыны а ведаючи тое записанеє брата своее(о), въчынил еси против нас, г(о)с(по)д(а)ря, такую смелос/и(ь), тым имем(ь)я н(а)піи казал еси осести слугал/ своил/ зъ ручъ- ницами и з ыншыми бронями и тыхъ именей тому дворянину н(а)іпому поступити не казал, и надъ то служебъника кн(я)зя бискупъего, на ймя Костешу, который за выступъ свой впал был в мерзячъку н(а)піу, тые твои слуги у тое(о) дворянина н(а)іное(о) моцно зъ рукъ отняли. А так, мы ся таковой твоей смелости великой дивовали и дивуемъ, ижъ ты смел таковый пых против нас, г(о)с(по)д(а)ря, въчыни/им, чого нихто у паньствах н(а)піих таковое про- тивнос/ии не въчы[ни]л. Яко жъ мы и тепер послали тал/ дворянина нашое(о) и тое именье Кнышынъ со въеими селы и дворы, к нему прислухаючыми, казали есмо, моцно зъ рукъ твоих вынемъши, и дати ихъ держати п(а)ну Алексан(дру), водле перъвое воли и роска- зан(ь)я н(а)шое(о), къ нашил/ рукал/ г(оспо)- д(а)ръскимъ.
А прото, приказуемъ тобе, ажъбы еси черес то не смел таковое противности противку нал/, г(о)с(по)д(а)рю, чинити и тых именъ каза/и(ь) слугамъ своил/ оседа/им або их тому дворянину н(а)шому борони/им, але тое(о) ч(а)су, скоро то/и дворянинъ тал/ приедеть, велелъ бы еси тых именей со въеимъ поступити ся нал/, г(о)с(по)д(а)рю, конечно, абы то инакъ не было. Па/c ли бы еси и через то того въчынити не хотелъ, мы тежъ казали тое(о) твоего намес/иника и всих слугъ моцно за горла пойма/ии и дати их въ казнь замку н(а)шое(о) Бел(ь)- ское(о). И будел/ ведати, што зъ горлы их кажел/ чыни/им. А што ся дотычет(ь) тое твоее противности, которую еси смелъ нам учынити, намъ ся того тобе опусти/им не годи/и(ь), казали есмо за то дворы н(а)ши Ушпол и Пеняны, державы твои, зъ рукъ твоихъ моцно выняти и держа/им их на нас дьяку н(а)шому Майку Василевичу, покол тые дворы иишому о/идамо. И, ты бы, в тые дворы н(а)ши вжо не вступал ся и наместьниковъ своихъ тал/ не держалъ, и казалъ их тому дьяку н(а)шол/у со въсил/ поступи/ии ся конечно.
Писам у Кракове, под лет(ы) Бож(его) нарожденья) 1530, м(еся)ца фев(раля) 24 [день], имдик/и 3.
В томъ листе рука королевская стои/и(ь).
Горъностай, писар.
4504. //[374] Лисг до митником луцких в справе воеводы троцкого, кн(я)зя Костеятина, о гамовая(ь)е а брая(ь)е мыта в Кремяяцу о г купцов и подданых его, и ияших розных людея.
Жыкгимом/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Мы/иникомъ н(а)шыл/ луцкимъ, которые на то/и час мыто Луцкое и коморы: восковую и соляную, держат(ь).
Присылалъ к нам воевода троцкий, ге/и- (мам), etc., жалуючи и велико собе обътяжаючи о томъ, што жъ, дей, вы забороняєте подда- нымъ н(а)шыл/ и его м(и)л(о)сти людемъ, и съ чужых земль зъ солю и з ыншыми товары ездити с Коломыи, зъ Другобыча, зъ Долины, и з ынъшых зал/ков и мест н(а)шых Короны Полское до замъковъ его м(и)л(о)сти: до Острога, до Дубна, до Ровъного и до инъшыхъ зал/ковъ и мест его м(и)л(о)сти зъвечными дорогами, а кажете, дей, ил/ ходити на Луцко и тал/, въ Луцку, мыто и солничее плати/ии. А к тому, дей, есте положылн слугъ своихъ у Кремямцы, кажучи имъ на тых купъцох н(а)- шых, у чужозел/цохъ и на его м(и)л(о)сти лю- дехъ, которые тыми дорогами с товары своими иду/и(ь), мыто луцкое и солничее от их товаровъ бра/ии. А которые да/ии не хотели, слуги, дей, в(а)ши тыхъ, перенел/ши, ихъ самых побили, помордовали, кони и возы, и п(е)н(я)зи, и въси ста/ики их, што-колве при собе мели, то в нихъ побрали. А то, дей, есте въчынили за листомъ н(а)шымъ, который есмо вамъ на в(а)ше поведанье дали, дозволяючи вамъ мыто луцкое и солничее у Кремянъцы брати, а вы перед нами поведили, яко бы то перед тыл/ бывало, а его м(и)л(ос)ть въеказалъ до нас, ижъ передъ тыл/ николи того не бывало, жебы мело коли на тыхъ купъцохъ, которые тыми дорогами ходятъ с товары своими, мыто луцкое и сольничее брано бы/ии, а наболей у Кремля- цы, але завжъды зъдавна тыми дорогами доброволне хожывали яко зъ солю, такъ и з ынъ-
Nr. 450
*Žr.446b. (См. d. Ns 446).
33.801
363


шыми въсякими товары своими без коадог(о) нагабанья мы/иниковъ луцких. А тые, дем, дороги на залжи его м(и)л(о)сти с Коломым, зъ Другобыча и з ыншых зал/ковъ и месть н(а)шых съ стародаена аж до тыхъ ч(а)сое николи не бывали боронены ани тежъ, тыми дорогами ездячи, солничое на насъ плачывано, бо, дем, особные есть дороги с тыхъ замъковъ и месть нашых Короны //[374ѵ] Полское на залжи н(а)- ши, на Луцко и на Володимир. И тал/ жо, дем, в тых залжох н(а)шыхъ и мы/йники лежа/и(ь) и мыто и солничее на насъ беру/и(ь). Яко жъ его м(и)л(о)сть присылалъ до насъ и копем привилевъ своих, которым на то от насъ маеть, и тутежъ листы н(а)ши, которым есмо на то его м(и)л(о)сти подавали. И въ тых, дем, привилях стои/и(ь) описано, ижъ к тыл/ залжомъ его м(и)л(о)сти волно купъцомъ зъ солю и со въсякими товары своими ходи/ии вечными дорогами великими и малыми, яко зъ Великого князства, такъ с Коруны Полское, и з зел/ли Волынское, и з ыншых обаполных земль без въсякое(о) нагабан(ь)я мы/иниковъ нашых луцкихъ, такъ на ярмарки, яко и без ярмарковъ, ле/иными дорогами и зимъными, и дорожыща- ми по зел/лямъ и по селомъ Луцкого повету, сухимъ путемъ и водою без даванья и плаченья мыта и солничого луцког(о). Ино ачъ-колве были есмо вал/ на в(а)ше поведан(ь)е лист нашъ дали, дозволяючи вал/ на таковых, которые с товари своими тыми дорогами идуні(ь), мы/ио и солничее у Кремяньцы брати, а кгды ж его м(и)л(о)сть таковый привиля и листы предъковъ нашых и наши въ себе мае/и(ь), нал/ ся не годи/и(ь) никому листовъ-привилевъ н(а)ших ламати, а зъвлаща, хотячи с тых привилевъ его м(и)л(ос)ти добре зърозуме/ии и их огледати, и оижладаел/ то до щас/иного приеханья н(а)шого къ Великому князьству Ли- товъскол/у. Какъ, дас/и(ь) Богъ, тал/ будемъ, хочемъ ся того достаточне доведати и, огледав- ши привилевъ князя воеводы, его м(и)л(о)сти, на то его м(и)л(ос)/ии даныхъ, въчынил/ то, пгго ся буде/и(ь) намъ слушъног(о) а справедливого видети. А до того ч(а)су не видело ся нал/, абы есте тал/, у Кремяньцы, мешъкали и и слугъ своих мели, и тое мыто луцкое брали, и переказу его м(и)л(о)сти мытол/ делали.
Для чого жъ послали есмо до васъ дворянина н(а)шого и казали есмо ему тых слугъ
вашых о/итол с Кремяица высла/и(ь). И которые будете вы або слуги в(а)ши криеды, грабежы и забраи(ь)е купъцомъ его м(и)л(о)сти и иныл/ тал/ поделали и мыта, и солничого у Кремяицы побрали с них, то бы есте въсе тыл/ купъцол/ его м(и)л(ос)/ии и иныл/ поо/идавали и то добре оправили перед тыл/ дворянинол/ н(а)шил/ и въперод тое(о)3 ся не допускали и через то вжо у Кремяицы не лежали, и тых дорогъ не боронили и о/йтол зъехали конечно. Ес/или ж бы есте некако ещо хотели тамъ мешъка/ии, мы казали тому дворянину н(а)шол/р //[375] 1_ моцно васъ'1 о/итол высла/йи. А пак ли и тых речей, што будете с купъцовъ его м(и)л(о)сти и з ыишых побрали, отда/ии не въсхочете, мы велели то все на васъ тому жъ дворянину н(а)- шому о/йправи/ии и тыл/ купъцол/ поо/идава/йи.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца фее(раля) 21 д(е)и(ь), индик/и 3.
В томъ листе подпись руки г(оспо)- д(а)ръское.
Горностай, писар.
451. 	Потвержея(ь)е Ивану Радивоновичу на сем земль пустовских у Ковем(ь)ском повете в Румшискоя волости навечносг(ь) и позво- лея(ь)е под дворцом его на речце Кравени стая засьшагя.
Жыкгимон/и, Боа/сю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Чынил/ знаменито...
Бил нал/ чолол/ дворянинъ нашъ Иван Ра- дивонович о тол/, што перво сего дали есмо ему семъ земль пустовъских у повете Ковень- скомъ Румыпыское волос/ии, на ймя: Туней- ковъщину а Минаковыцину, а Ивашъкоещину, а Юревъщину, а Добъковъщину, а Добъкга- ловыцину, а Станевыцину, на которых жо зел/- лях онъ и дворецъ собе зъбудовалъ, на што жъ ои и листы-данину н(а)шу передъ нами въказывалъ и бил нал/ чолол/, абыхмо ему на то дали нашъ листъ и по/иверъдили то ему н(а)шил/ листол/ навечнос/и(ь). К тому тежъ просилъ насъ, абыхмо дозволили ему под тыл/ его дворцомъ на реце Кравени ставъ засыпа/ии и млыи мети, о чол/ жо и подскарбий зел/ский, маршалокъ и писар н(а)шъ, державца слонил/- ский и каменецкий, паи Б(о)гупгь Б(о)гови- тинович, насъ за нимъ жадалъ, и послуги его3 веръные, которые онъ къ пожы/йку н(а)шому
364


въ скарбе н(а)нюмъ чынит(ь), нам оповедилъ.
Ино мы, выслухавши тых листов-данины н(а)пюе, з ласки н(а)іыое на жедая(ь)е подскарбего земского, пана Б(о)гушово, и на его чоломби/я(ь)е то въчыни/ш: дозволили есмо ему тамъ под его дворцомъ на реце, на Кревене, ставъ засыпа/ям и млыя ме/яи. И на то на все //[375ѵ] дали есмо ему сес нашъ лис/и и тые земли, верхуписаные - данину н(а)шу: Туней- коещину а Миняякоещину2, а Ивашъковъщину, а Юревъщину, а Добъкоещину, а Довъ- кгаловыцину2, а Станевъщину - по/ивержаемъ сим н(а)шимъ листом вечно ему самому и его жоне, и их детемъ, и на потомъ будучим их щадкомъ. Нехай онъ и его жона, и де/ии, и потомки их тые земли и тежъ ставъ, который собе тамъ займетъ, держи/и(ь) со въсим, какъ ся тые земли, вышеймененые, зъдаена въ собе маюиі(ь), водле данины н(а)шое. Воленъ онъ тамъ собе розшырити и прибави/ии, и людми осадити, и къ своему лепъшому и въжыточъному обернути, какъ сам налепей розумеючи.
А на /ивердость того и печа/я(ь) н(а)шу казали есмо приложы/ии къ сему н(а)шому листу.
Писая у Городне, под леиг(ы) Бож(его) нарожденья) 1529, м(е)с(я)ца ноябр(а) 10 дея(ь), иядиктъ 3.
Подпись руки г(оспо)д(а)ръское.
Горностай, писар.
452. 	Потвержея(ь)е пану Олгбраяту Кгаштолту, воеводе виле#(ь)скому etc., на имея(ь)е Рогово в Бел(ь)ском повете, куплю его м(и)л(о)сги у рознылг осо#, земяя рогояскилг и глутковичоя, кучабовъ, навечность.
Жыкгимоя/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Чыним знаменито тым н(а)шым листом.
Поведилъ перед нами воевода вилея(ь)ский, каяцлер нашъ, староста бел(ь)ский и мозырский, пая Олбрахтъ Мартиновичъ Кгаштол/и, ижъ земяне повету Бел(ь)ского: Янъ а Езофъ, а Лукашъ, а Бронишь - Матеевичи, роговъ- ские, и съ сес/ирою своею Гаяною, а зъ мужом ее, зятем ихъ, Tomkom Ми/икевичом, а Вавъри- нецъ, а Марко - Стаякевичи, а Якубъ Маркевичъ, а Олехно, а Томко - Пе/ировичи, рогое- скии ж, без въсякого припужея(ь)я ани с которое навалности, нижли сами зъ своее доброе воли продали его м(и)л(о)сти именье свое о/ичызное въ повете Бельскомъ, на ймя Рого¬
во, части свои, што ся им от бра/и(ь)и их въ делу достало, то еси/ половицу въсего тое(о) именья Рогова и то, што потомъ на них ма- е/и(ь) прийти, и со въсимъ, какъ ся тая половица именья въ собе маеиг(ь), и што к тому имея(ь)ю на их //[376] ‘"части зъдае_1на при- слухало, ничого на себе и на потомки свои не оставляючи, обел вечъно за триста копъ и за полпятадеся/и копъ грошей литовъское монеты. Тежъ поведилъ его м(и)л(ос)ть, ижъ земяне того ж повета Бел(ь)ского: Петръ Борода а Миколай Миневичъ, Войтекъ а Марко - Ми- невичи, Мись Кголевичъ, Сенько а Кудия - Мойсичи, Стаяко а Лаеринецъ, а Сирафинъ - Стаяковичи, глушковичи, кучабы, дедичи зъ Рогова, продали его м(и)л(о)сти в том жо именьи, въ Рогове, час/яки - отчызну и дедизну свою зъ землями: пашъными и бортными, зъ сеножа/я(ь)ми и з рекою Нарвою и з езы, которые на Нарве, и зъ речками, и зъ озеры, и боры, и лесы, и дубровами, и со въсимъ правомъ и влас/инос/и(ь)ю, ничого на себе и на потомки свои не оставъляючи, за триста копъ грошей литовъское монеты обель вечно, - на што жъ его м(и)л(о)сти и листы свои записные под печаяі(ь)ми некоторых п(а)ное рад и върядниковъ н(а)шых дали. И тежъ который привилей, по-латине писаный, от предковъ своихъ они на тое именье въ себе мели, тые земяне и то/я привилей его м(и)л(о)сги о/ядали, - которые жъ листы их записные и то/я привилей латияский пая воевода, его м(и)л(о)сть, передъ нами въказывалъ.
И мы то/я привилей слово от слова въ сесь нашъ лис/я казали въписа/ям: “Вы ймя Божье стая(ь) ся.
Ку вечной речи памя/ям...
Мы, Михаель, зъ Божее ласки сынъ наяс- нейшого княжати, пана а пана Жыкгимоята, Божю м(и)л(ос)/я(ь)ю князя великого Литовъского, Жомой/яского, Руское(о) земль.
Явно чыним н(ы)нешним и потом будучим въшыс/яким и кожъдому з особна.
Ижъ мы, хотячи нам пожытокъ и лепъшое розмножили, въ замъку н(а)шомъ Броябкомъ пущу н(а)шу, до замъку прислухаючую, и оба- чивъши убоство некоторыхъ, которые ку вы- праве обороне могу/я(ь): Станиславу, Яну а Миколаеви - Минькевичомъ, и их потомкомъ влас/яным некоторое дедизтво або именье,
33’
365


речоное Рогово, в нашых ловех лежачое, от реки Рокговка, а от Рокговъки до Прелайна кгора, от Прелайна кгора до Бокинича стоку, от Бокинича стоку до Шадого кря2, от Шадо- г(о) кра2 до реки Наров и до бору Липъники - з нашое ласки особливое тылгто речоныл/: Станиславу а Миколаеви и их потолжомъ влас- /иныл/ дали есмо и записали, и подали, и тылг то листол/ нашыл/ нинешнил/ даел/ и записуел/, и подаел/ со всими //[376ѵ] правы, прислухаючыми и припадлостями, зъ водами и з реками, зъ болоты и съ здройми2, с полми, зъ ролями и з сеножа/и(ь)ми и с пас/ивисками, с пущами, зъ дубровами, зъ лесы, зъ хворосты и зо въеими иными припадълостями, которые- колвекъ бы именел/ назъваны, покойне и доброволне держа/ии, мети, пожыва/ии, заменити, о/идати, продати и ку своему лепъшому и въжыточъному обернути.
А веджо подъ тымъ обычаемъ, ижъ пре- речоныи Миколай а Станиславъ и их влас/иныс потолжи на чотыри бочки рыбъ врочъне а чотыри ведра, то ес/и ручки, меду намъ и нашыл/ потолжомъ влас/инымъ платити маю/и(ь); рыбы тежъ до зал/ку не барзо часто маю/иь дава/ии. А вызволяел/’ их со въсих поборовъ и отъ ношенья рыбъ до зал/ку.
А на /ивердость тог(о) и печа/и(ь) н(а)шу казали есмо приложыти къ сему н(а)шому листу”.
А та/c, паи воевода, его м(и)л(о)сть, вилень- ский, жадалъ насъ, абыхмо ему на то дали нашъ лист и тую куплю его м(и)л(о)сти потвердили нашыл/ листол/.
Ино мы, выслухавшы тых листовъ купъчых и того привиля, з ласки н(а)шое на жаданъе его м(и)л(о)сти то вчынили: на то дали ему сесь нашъ листъ и тую куплю - въсе тое име- н(ь)е Рогово, што на тых земянъ, вышейписаных, прислухало и што въпередъ маеть тал/ на них прийти, и какъ в томъ привили ихъ выписано есть, по/ивержаел/ сил/ н(а)шыл/ листол/ п(а)ну воеводе самому и его м(и)л(ос)ти п(а)ней, и их детел/, и на потол/ будучил/ их м(и)л(о)сти щадъкол/ вечъно и навеки, непорушно со въеими людьми и огородники того имен(ь)я, и з зел/лями, С ПОЛЬМИ, съ селищи и з сеножа/и(ь)ми, зъ реками, езы и озеры, зъ болоты, з лесы и з дубровами и со въеими пожы/ики и со въсил/ с тыл/, што к тому име¬
нью Рогову зъдавна и н(и)не прислухаеть, и какъ ся тое именье въ собе и въ границах ся своихъ маеть, и какъ тежъ въ привили тол/ стои/и(ь) выписано. Воленъ пан воевода, его м(и)л(о)сть, и потолжи его м(и)л(о)сти тое именье Рогово - куплю свою - о/идати, запрода/ии и замени/ии, и прибави/ии, и розшыри/ии и къ своему лепъшому и въжыточному обернути, ка/с сами налепей розумеючи. А тые земяне, вышейписаные, роговъекие и глупгьковичи, ку- чабы, и потолжи их вжо через то в тое имен(ь)е не маю/и(ь) ся ничимъ ни-во што уступа/ии ани того под панол/ воеводою, его м(и)л(ос)- /и(ь)ю, и потомъки его м(и)л(о)сти никоторыми причынами пойскива/ии, нижли то въсе, вышейписаное, маеть его м(и)л(ос)ть и наслед- ки его м(и)л(о)сти держа/ии и вжы//[377Р"вати на'1 вечные ч(а)сы, водле купли своее и листов купъчых. К тому, которая рыба и мед с того именья Рогова на замокъ напгь Бел(ь)ский хо- жывала, и то въ привили с(ы)на великого князя Жыкгимонъта Михайлове выписано, мы з ласки н(а)шое от тое рыбы и меду тое именье и пана воеводу, его м(и)л(о)сть, вызволили: не маеть его м(и)л(о)сть и потолжи его м(и)л(ос)- ти тое рыбы и меду с тог(о) именья своего Рогова на замокъ нашъ Бел(ь)скъ дава/ии на вечные ч(а)сы.
А на /ивердость того и печа/и(ь) н(а)шу казали есмо привесити къ сему н(а)шому листу.
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(е)с(я)ца фев(раля) 25 д(е)н(ь), инди/с/и 3.
4534. Лиегзаручныядо Васидя и Лва - Чижоз и до Беянаровичон пану Станиславу Их(ь)- иничу о невступовая(ь)е се в зел/ли имея(ь)я его Мирского, ил/ через комисарон их одных присужоные, до росправы etc.
Жыкгимон/и, Боз/сю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Конюшому н(а)шому дворному, державцы кричовскому и айнскому, п(а)ну Василью Богдановичу, а дворянину н(а)шому Лву Семеновичу - Чыжол/, а бояромъ новгородскимъ Бей- наровичол/.
Што перво сего присылалъ к намъ Старостинъ берестейский, пан Станиславъ Юревичъ
Nr. 453
4 Žr. 439 b. (См. д. Ns 439).
366


Ил(ь)инича, жалуючи, иж вы побрали в нас заочне листы н(а)ши о зел/ли и рокъ под страченьемъ права в них выписали, хотячи с нимъ копу мети, а поведили есте, ръкомо бы он очивисто з вами в томъ neped нами мовилъ у Вил(ь)ни. Ино онъ писалъ до нас, ижъ он николи зъ вами очивисто о томъ neped нами не мовилъ и року жаё?ного не приймовалъ, и Had то поведаючи, же тое именье Мир, су- местиное их зъ брати(ь)ею, и маети(ь), дей, еще межы ними дел быти во всих имен(ь)ях для того, што которое именье Зъбляны держалъ брати их, пан Щасный, мы тое именье отсудили оти нихъ князю Яну, бискупу виленьскому, которую ж част(ъ) маюти(ь) они съ своих именей дополниватии. А так, первей сег(о) писали есмо до вас, естли бы он о тол/ зъ вами очивисто neped нами не мовилъ и року не приймовалъ, абы есте для тых причын тал/, на тыс зел/ли, судей своих не вели и на //[377ѵ] тот рокъ права с ними не зводили, а росправили бы есте ся в томъ з нимъ очивисте neped п(а)ны радами н(а)шыми, их м(и)л(ос)тъю. Ино ачъ-колвекъ ты, пане конюший, тал/ не былъ, odHaKo жъ, дей, ты, Лве, и вы, бояре, о тое росказан(ь)е н(а)шо не дбаючи, пpedcя, водле первыхъ листос н(а)ших, справовали ся и судей своих тал/ выводили, которые жъ, дей, судя тые зел/ли въ него отехали и вал/ въ держан(ь)е дали, а ему в них въступати ся не казали, што жъ ся ему зъ великою кривъдою и шкодою om васъ деет(ь). Ино естли будет(ь) он о томъ зъ вал/и очивисте не мовилъ, и року не приймовалъ, намъ то дивно ест, ижъ вы заочними листы н(а)шыми тые земли казали в него судямъ своимъ отъехати.
А прото, кгды ж он перво сего и тыхъ ч(а)совъ до насъ присылал, поведаючи, ижъ о томъ зъ вами очивисто не мовилъ и року не приймовалъ, а наболей - тые земли ест су- местног(о) имен(ь)я их, и мает(ь) ещо знову межы ними дел в ыймен(ь)ях быти - для тое причыны не видело ся намъ, абы вы тых зел/ль, водле отеханья судей своихъ одное стороны, въ держан(ь)и были, бо писали есмо до п(а)новъ радъ н(а)шых, ихь м(и)л(ос)ти, Великог(о) князства Литовъского, даючи на их м(и)л(ос)ть, штобы то зърозумели, мает(ь) ли он один сал/, без брат(ь)и своее, о тые зел/ли з вами право мети, або то отложыти до тыхъ ч(а)совъ, поки
они межы себе знову делъ в ыйменьяхъ въчы- нят(ь). И што ся с тое(о) их м(и)л(ос)ти уви- дит(ь), мають их м(и)л(ос)ть в томъ отказ въчынити и знову рокъ положыти, и судей вамъ подавати. И вы бы стали къ праву и в тол/ с нил/ конецъ взяли передъ п(а)ны радами, их м(и)л(ос)т(ь)ю, тых ч(а)совъ на первомъ сойме у Вил(ь)ни. И какъ п(а)нове, ихъ м(и)- л(ос)ть, роскажут(ь), такъ бы есте справовали ся в тол/, водле росказан(ь)я их м(и)л(о)сти. А до тых ч(а)совъ приказуемъ вал/ nod зарукою н(а)шою, nod тисячю копал/и грошей, ажъбы есте в тые зел/ли его именья Мирского, которые будут(ь) тых ч(а)совъ судьи в(а)ши на в(а)шо поведан(ь)е вал/ отехали, не въступали ся и их не пахали, и не въжывали, и кривдъ, и шкод никоторых в томъ ему не делали и дали тому покой конечъно.
Писан у Кракове, nod лети(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 5 ден(ь), инъдитст 3.
Горностай, м(а)р(шалок), писар.
454. //[378] Пану Богушу Боговитиновичу, подскарбему, etc. на млыны державы его Ка- менедкое до ласки г(оспода)рское.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)т(ь)ю.
Писару дворов н(а)ших трояких Богдану Маркевичу.
Што есмо посылали тебе по тыл/ дворомъ н(а)шыл/, установляючи доходы и пожытки н(а)ши, водле тое уставы н(а)шое, которую есмо тобе дали. Ино въжо еси въ зал/ку н(а)- шомъ Каменьцы былъ и тал/ вси платы и доходы, и млыны привлащылъ къ нашымъ рукал/ такъ, яко была воля н(а)ша. То пате тых ч(а)- совъ присылалъ к намъ подскарбий зел/ский, маршалокъ и писаръ н(а)пгь, деръжаеца слонил/ский и каменецкий, панъ Б(о)гушъ Б(о)- говитиновичъ, поведаючы, иж онъ с тых млы- новъ всих москвичъ, которые тал/ суть, и въряд- ников своих ховал, а тепер не мает(ь) на чомъ ховати, и жедалъ насъ, абыхмо для поволности его, которую нал/ оказал, с тых державъ своих, отпустил намъ три тисячы копъ грошей, Дали2, а к тому з них же сег(о) году далъ намъ до скаръбу н(а)шог(о) пятисотъ копъ грошей, тые млыны дали2 ему держати къ его рукал/.
А прото, кгды жъ он с тых млыновъ москвичъ и врядниковъ своих тамъ ховаеть, а тепер
367


не мае/и(ь) на чол/ ховати, мы для жаданья его и бачачы на его поволнос/и(ь), тые млыны Ка- меницкие зъ доходы их, которые С НИХ ИДу/и(ь), даемъ ему держати къ его рукамъ до воли н(а)іное. И, ты бы, о томъ ведал и в тые млыны и въ доходы их не въступал ся и далъ тому покой, нехай бы ои их держалъ и доходы с них брал къ своимъ рукамъ, подлугъ давног(о) обычаю, конечъно.
П(и)саи у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 5 д(е)и(ь), ИНДИ/С/И 3.
Горностай, мар(шалох) и писар.
4554. //[378ѵ] Потвержея(ь)е судуп(а)на Кгаш- тоята, воея(оды) вилея(ь)ског(о), в справе мещая бея(ь)скилг Сегеневичоя зъ жидами, мытниками, о воскъ, у промыте забраныя.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Били нал/ чолол/ мы/иники н(а)іни: Еско Песоховичъ а Шахно Голашевич, а Огронъ Мопіеевичъ, о томъ, што есмо казали их досмо/ирети зъ мещаны бел(ь)скими: Ивоиіемъ и сыномъ его Сидькомъ - Сегеневичи, воеводе виленьскому, канъцлерю н(а)шому, а при нел/ подскарбему зел/скому, маршалку и писару н(а)шол/у, державъцы слонил/скому и Каменецкому, п(а)ну Б(о)гушу Б(о)говитиновичу, о девять штукъ воску, о которым они намъ на них жаловали, ижъбы тые мы/иники възяли в них безвинне и выдали на замо/с Бел(ь)ский, а иншый собе побрали. Ино пакъ воевода о тол/ их смо/ирелъ, где жъ тые мещане хотели ся сами тое промыты вывести в тотъ обычай, естли бы мелм мы/иники тое(о) на них дово- ди/им, тогды бы то было против четей ихъ и мели бы злодейми зостати. А мы/иники н(а)ши поведили, ижъ за о/ица и брата н(а)шого, славное памя/ии королей, их м(и)л(о)сти, зъдавъна у-в обычай бывало и тепер есть, што жъ за кожъдую промыту близшые мы/иники довод чыни/ии, ниэ/сли тые, которые ся справують промыты. Которых же речей их панъ воевода выслухавъши, нал/ отказывалъ и далъ то на насъ. А такъ, мы дали п(а)ну воеводе, его м(и)л(о)сти, науку, ижъ, водлугъ давного обычая, мають на кожъдую промыту мы/иники доводъ давати. Какъ же тые мы/иники дали на то трех све/иковъ, которые при тол/ были и той промыте зъведоми, которых же све/иковъ
панъ воевода, его м(и)л(ос)тъ, посылал опыты- ва/ии дворянина н(а)шог(о), князя Андрея Нелединског(о). Нижли который два роки ку выслухан(ь)ю того сведоцтва обоимъ сторонал/ по/сладалъ и ач-колвекь они на тые роки становили ся, его м(и)л(ос)ть на тыи роки за пил- ными справами н(а)шими и земъекил/и коиъца ил/ въчыни/ии не могъ. А потол/, который был положыл ил/ останочный рокъ под страченьемъ права до приехан(ь)я своего до Подляпгья о Б(о)жел/ нарожен(ь)и прои/лол/, Сегеневичи сами на то/и //[379] Ьрокь перед"1 его м[и]л[ос]- тъю ста/ии не хотели. А пан Б(о)гушъ, подскарбий нашъ, едучи с Подляпгья на службу н(а)шу, на поправенье границъ Лифлянъских, полецилъ и умоцнилъ листомъ своимъ в той речы на свое местьцо при п(а)ну воеводе, его м(и)л(о)- сти, виленьскомъ, конецъ вчыни/ии конюшому нашому дворному, державцы кричовъекому и айнскому, п(а)ну Василью Богдановичу Чижу. Яко жъ панъ воевода, его м(и)л(ос)тъ, бачачи на зложенье року своег(о) останочного, посполъ с панол/ конюшыл/ и к тому зъ маршал- комъ н(а)шымъ, державцою волковыскил/, п(а)номъ Матеемъ Войтеховичомъ [Яновича], того Ивоша Сегеневича через дворянина н(а)- шого два кротъ объсылали, абы они ку выслу- ханью сведецтва стали5. И они крили ся, и того року и права своего сами не пилновали, где жъ их м(и)л(ос)ть, вси три, порозуменье възеляпы и тых све/иковъ сведоцтва, сами въ того дворянина н(а)шого слухали. И, водле опытанья тыхъ светковъ и описанья листа их под печа/и(ь)ми, въ которомъ тое сведоцтво было описано, нашли тых мы/иниковъ н(а)шых в тол/ правых и въсказали, ижъ то/и воскъ за промыту слушне в них възяли. На м/то ж имъ и лис/и свой судовый дали и в томъ листе выписали, ижъ тые Сегеневичи маю/и(ь) имъ в тол/ вечъный покой да/им, - который же они лис/и судовый перед нами въказывали. И били намъ чоломъ мы/иники н(а)ши, абыхмо имъ на то далм напгь лис/и и то/и лис/и судовый по/ивердили н(а)шил/ листомъ.
Ино кгды жъ панъ воевода, его м(и)л(о)стъ, в тол/ ихъ смо/ирелъ и тых мы/иниковъ н(а)ших
Nr. 455
4Żr 425 b. (См. д. Ns 425).
5 Toliau parašyta в то n* užbraukta (Далее нап. в то w зачеркнуто).
368


наніолъ правыхъ и на то ласт свой судовый имъ далъ, мы, выслухавшы тог(о) листу судового, на то дали имъ сесь н(а)інъ ласт а тот судъ пана воєводин по/ивержаел/ сил/ н(а)інымъ листомъ. Не мае/и(ь) то/и Ивопіъ и сынъ его Сидко Сегеневичи того воску на них иска/ии и маю/и(ь) того вечъне у молчан(ь)и бы/ии, водле листу судовог(о) пана воеводы, его м(и)- л(о)сти, виленъского.
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нароженья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 5 д(е)н(ь), анлакт 3.
При т(ол/) был(и): княз Мик(олай) [Вежкгай- ла], бискупъ киев(ский), стар(оста) бер(естей- ский), маршал(о/с), дер(жавца) вилкейский и остринский, панъ Але/с(сандр) Ходке(вич).
Горностай, мар(шало/с) и писар, намес/ини/с дорсунии/ский.
456. 	//[379ѵ] До воеводичон вилея(ь)ских: пана Яна а п(а)на Станислава - Радивилол, Юрю Зелепузе о суму п(е)н(я)зеД долгу бра гл илг, кн(я)зя бискупа жомоятског(о), ему видную.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Подъч(а)пюму н(а)шому, державъцы васи- липгьскому и марковъскому, п(а)ну Яну, а п(а)- ну Станиславу - Миколаевичол/ Радивиловича.
Присылая къ намъ дворянинъ королевое н(а)нюе, ее м(и)л(ос)ти, и великое кн(е)гини, Боны, намес/иникь ее м(и)л(ос)ти жораслав- ский Юри Зелепуга, жалуючи о тол/, што ж брат в(а)шъ, небощикъ князь Миколай, бискупъ жомой/иский, едналъ его за шъкоды аят- масот копами грошей и запис свой на то ему далъ, ижъ мел то ему плати/ии на роки, и остаточный рокъ выписалъ - тыс прои/лыи Великим Запусты. А естли бы тых п(е)н(я)зей на то/и рокъ не заплатилъ, тогды описал в томъ записе своел/, же мае/и(ь) он без кождого права увязати с(я) в ыймен(ь)е его Поляны. Ино половицу, дей, ему - полтре/ияста копъ ірошей - на первый рокъ заплатил, а половицы, дей, и въмер, не заплативши. А то/и рокъ вже минулъ, а тое именье его Поляны пришло на васъ. О чол/ жо мы первей сего до васъ писали, абы есте тую суму - полтре/ияста копъ ірошей, водле запису брата своег(о), ему заплатили або того именья поступили. И вы, дей, о тое росказанъе н(а)шо не дбаючи, не хотели тос(о) въчыни/ии и до сих ч(а)совъ, а он то/и
запись брата вашос(о) до насъ присылал. Для чого жъ мы послали тал/ дворянина н(а)шос(о).
А прото, кгды ж бра/и вашъ тыми пенязми ему виненъ зостал и тое именье в томъ ему подписалъ, приказуемъ вал/, ажбы есте и тепер, водле запису брата своего, тую полтре/ияста копъ грошей ему заплатили або того имен(ь)я поступили перед тыл/ дворянинол/ н(а)шил/ конечъно. Ес/или жъ бы есте и на тое росказанъе н(а)шо того не вчынили, а буде/и(ь) ли бра/и в(а)шъ и вы сами по смеръти его тое сумы ему не заплатили, а рокъ вже минулъ, мы казали тому дворянину н(а)шому в тое имен(ь)е Поляны в той суме п[е]нязей моцно его увяза/ии до тог(о) ч(а)су, поки вы то ему заплати/ие.
П(и)сан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 8 [день], инди/с/и 3.
Прав(ила) корол(евая) и вел(икая) кн(е- г)и(ня) Бона.
Горностай, мар(шало/с) и писар.
457. 	//[380] Мещанину берестедско/цу Ледку Марковичу зъ жидодкою берестедскою о дол/, ему в шкодах поданы#.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Жыдовце места Берестейског(о) Михелевой Езофовича и с(ы)нол/ ее: Авраи/ку и Хеил/(у) - Михелевичол/.
Жаловалъ намъ мещанинъ места Берестейского Левко Маркович о тол/, што есмо перво сег(о) ра[с]казали дворянину н(а)шому, кн(я)зю Андрею Нелединскому, увязати его въ домъ вашъ за шкоды его, которые ся ему стали в ыймен(ь)и его в то/и часъ, какъ васъ было увязано. Где жъ онъ на росказанье н(а)шо в тых шкодахъ его, у тридцати копахъ грошей, въ домъ вашъ его увязал. Ино, дей, тыхъ ч(а)сов вы, не заплативши тых шкодъ его и досы/и(ь) ему не въчынивъшы, то/и домъ моцно кгвалтомъ въ него о/иняли, и цынъши въси комор- ные на коморникох с тог(о) дому побрали. А в тол/ ся, дей, ему от васъ кривъда и пгькода великая дееть.
Прото, кгды жъ перво сего дворянинъ н(а)шъ за росказаньемъ н(а)шымъ в то/и дол/ вашъ Левка у шкодахъ его увязалъ, а вы будете, тог(о) ему не заплативши, и тотъ домъ моцно з моцы его выняли, приказуемъ вамъ, ажъбы есте тые шкоды его ему заплатили и то добре
369


оправили або тог(о) дому зася ему поступили, водле первого росказая(ь)я н(а)шого, тог(о) ч(а)су без отъволоки передъ тьш же дворянинол* н(а)інимъ, княземъ Анъдреемъ, конечъно. Естли жъ бы есте, о росказан(ь)е н(а)шо не дбаючи, того ничог(о) въчынити не хотели, мы казали тому дворянину н(а)пі(о)му в тот дол* вашъ, которым будет(ь) перъво сего ему у шкодахъ подалъ моі<но, и тепер Левка увязати и въ моцъ ему подати до тых часовъ, поки с(я) ему4 в тол* от вас заплата станет(ь), и тыс цынъши, што будете с коморниковъ побрали, на васъ отправити и ему отдати.
А въпередъ приказуемъ вамъ под зарукою н(а)шою, под сту копами грошей, ажъбы есте, не заплативъши тых шкод его, в тот дол* не въступали ся и платовъ жадных з него не брали, и дали покой.
П[и]санъ у Кракове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 4 д(е)нь, ииди/с/л 3.
Горностай, мар(шалох) и писар.
458. 	//[380ѵ] In causa dominae Sapiezinae contra Joannem Siekierka.
Sigismundus.
Tibi, nobili Joanni Siekierka de Nowawies, notario terrestri Drohiciensi, ipsi nuamus quod diu iam et frequenter querulante nobis contra te ge- nerosa Elizabeth, magnifici olim Gregory Osciko- wicz, palatini Trocensis, relicta, quod licet tu pro nonnullis eius certis et non mediocribus damnis, quae ipsa a te velut ab eo, quod occasionem damnis eis ipsis dederis, repetebat medijs nonnullis certis arbitris, fauore eius in hoc impetrato tran- segeris cum ea indeque ad soluendum ei centum sexagenas grossorum lithuanicalium ad certum quendam tunc praefixum, nunc vero 3iam dudum'3 elapsum terminum sub paena dupla alias aliarum centum sexagenarum grossorum similium in casum et euentum, quibus in termino eo sulu- tionem2 ei impendere neglexeris, pro te incurien- da et luenda actrici ipsi atque in essentiam et pro- prietatem summae principalis conuertenda obliga- ris se et praemiseris recedendo quo ad ipsam a foro suo competenti, videlicet a districtu Drohiciensi nec non omnibus et singulis iuris et facti exceptionibus seu remedijs impedimentis legali- bus et omnibus cautelis, quibus se in hoc tueri po- tuisses, penitus renunciando ita, quod si te occa¬
sione huiusmodi summarum, principalis scilicet et accessoriae, aut alterius earum ab ipsa actrice cittari praemiseris, ex tunc ad quodcunque ius cittatus fueris illic et id, quod in primo et ipso tanquam peremptorio termino parere et respondere et pro summis praedictis, tam pro principali quam accessoria, alias pro paena seu vadio apposito to- ties, quoties transgressus fueris, satisfacere debe- as, nihil penitus sibi in subsidium usurpando sub amissione causae, provt hie in literis tuis obligator's, actrici ipsi desuper concessis, clare et copiose continetur, nihilominus tamen, vt ex actricis ipsius querela accepimus, transactioni, huiusmodi et obligation! suae satisfacere et inhactenus minime euras et ne dum solutionem summae principalis in termino praefixo impendere ei neglexisti, sed etiam iuri parere aliquocies ab eius praemissorum occasione ad tribunal Maiestatis nostrae et commissariorum nostrorum nonnullorum, et praesertim nouissime ad praesentiam magnifici Alberti Gasthold, palatini Vilnensis, cancellarij nostri, capitanei Bielscensis et Mozirensis, cui causam ipsam specialiter in nostro ex Magni Ducatus Lithuaniae discessu commiseramus, legittime citatus, provt id ex literis ipsius palatini et cancellarii atque in hac parte commissarij nostri plane nobis innotuit, contempsisti, vnde iuxta similiter ipsius expressam obligationem in causa ipsa in termino illo velut peremptorio paenitus succubuisti ita, quod non poteris iam amplius nulio modo a solu- tione summae principalis, sed et a paena ilia, quam neglectione solutionis incurristi, luenda se tu- tare, quoquomodo cum volenti et //[381] bconsen- tienti iniuria'1 fieri non soleat, et quia, vt nobis ex parte eiusdem actricis expositum est, nequit ipsa debitum in hoc iustitiae suae effectum consequi ab officialibus districtus istius collegis tuis obstante eorum erga te familiaritate et fauore, que in denegandis te praeconibus alijsque iuris subsidy’s notorie patere datur.
Nos itaque volentes ei de remedio in hac opportune hie tenemur prouidere et praesertim, cum tu ipse iuri districtuique suo in hac parte ces- seris et renunciaueris, deputandum duximus ex brachio Maiestatis nostrae ad id exequutores, generosos Joannem Orzeszko de Chwaliaticze, tri-
Nr. 457
4 Pakartota, pinnas žodis užbrauktas (Повторено, первое слово зачеркнуто).
370


bunum Mielnicensem, et Nicolaum Amszewicz, aulicos nostros fideles dilectos, vtrumque in solidum. Mandamus igitur tibi, vt quamprimum visis praesentibus summas praedictas principalis et ac- cessorij, videlicet ducentas sexagenas grossorum actrici praedictae coram praedictis aulicis nostris et altero eorum exoluas realiter et in effectu, alioquin si iterum negligens in hoc fueris, ex tunc ij- dem aulici nostri id, quod a nobis habent in mandatis, actricem praedictam in bona tua, in districtu Drohiciensi consistentia, dicta Nouawies, seu in partem eorum, quam pro praedicta summa, videlicet ducentis sexagenis grossorum, valori, auth- oritate et manu nostra te illinc ammoto ponent, intromittent et intromiscebunt, dabuntque et con- cedent ei huiusmodi bonorum tuorum realem et actualem possessionem cum pieno et totali eorum vsuffuctu continuandam per earn ad plenariam et integram praedictarum ducentarum sexagenarum grossorum exolucionem, seu alter ipsorum curia- lium nostrorum ea exequetur. Inhibemus itaque tibi sub vadio quadringentarum sexagenarum grossorum, irremisibiliter exigendarum et came- rae nostrae applicandarum, ne praedictis aulicis seu exequutoris nostris, aut alteri eorum, qui praemissa exequenda duxerit quidquid impediment! contrauersiae aut contradictionis per te et per alium quocumque modo seu colore quaesito in praemissis inferri praesumatis.
Datum Cracouiae, feria sexta, ante dominicam Inuocauit, anno Domini M-о D-о XXX-o.
Subscripsit manus propriae regiae Maiestatis. Sigismundus, rex, subscripsit.
Commissio facere et dominicalis Maiestatis3 propria.
459. 	//[38 lv] Лисг суфракгану вилед(ь)скому о дворе# суфракгаяския Дуды до п(а)нон Ради- вилод, воеводичон виленьскихъ.
Жыкгимонні, Божю м(и)л(ос)тью.
Подч(а)шому н(а)шому, державцы василишскому и марковъскому, пану Яну, а п(а)ну Станиславу - Миколаевичом Радивиловича.
Присылалъ к нам суфракганъ и каноникъ виленьский, пробощъ быстрицкий, княз Войтех Вележияский, жалуючи о там, ппо ж, дей, бра/и вашъ, небощикъ княз Миколай, бискупъ жомой/иский, увезал ся у дворецъ пробожьства Быстрицкого, который, дей, мы на суфра- кганство Виленьское придали, на ймя въ Дуды,
поведаючы, иж бы то/и дворецъ подал ему перъвшый пробощъ быстрицкий, и въмеръ, а того, дей, дворца не хотел поступи/ин. Какъ жо, дей, по смерти его вы в то/и дворецъ увязали ся и тепер его держите, што ж нам дивно ес/и, иж вы в ыймен(ь)я костелные уступаете ся, а зъ[в]лаща которое ес/и н(а)шого подава- н(ь)я, для чого жъ послали есмо тамъ дворянина н(а)шого и словом о томъ казали ему о/и насъ вамъ мовити.
А прото, кгды ж то буде/и(ь) дворец суфра- кганьства Виленьского, а брать вашъ безвинъне въ него ся увязалъ, приказуемъ вамъ, ажъбы есте того дворца зася ему к тому суфракганству поступили со въсимъ, съ чымъ будені(ь) небощикъ брані вашъ възял, и шкоды въси ему оправили передъ тымъ дворяниномъ н(а)шымъ конечъно, абы то инакъ не было. Естли жъ бы есте тог(о) дворца ему поступи/ии не хотели, мы казали тому дворянину н(а)шому того ся доведа/ии, будені(ь) ли тоні дворецъ суфра- кганьства Виленьского, казали есмо ему моцно князя Войтеха Вележинског(о) увязаніи.
Писанъ у Кракове, nod лені(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 8 ден(ь), инди/с/и 3.
Горностай, писар.
46(1 Priuilegium nobilibus gonendzensibus super exempcionem eorum ab omni iurisditione et oneribus dominorum Radziuiliorum, subici- endo eos ad iurisditionem regiam superque alias libertates nobilium Magni Ducatus Lituaniae.
In nomine Domini amen.
Ad perpetuam rei memoriam.
Qia omnis res et actio humana eito memoriam effugit hominum, nisi literarum monumentis non ad praesencium modo, verum ad posterorum quoque non sine fructu perduratur, vnde fit, vt bene facta, bonis praemys remunerata, ab antiquioribus cum laude relicta, tribuant posteris magnum in- ceptium ad virtuosa facinora peragenda, neque non patitur generosus animus, vt quampropriam desit sibi in retinendis cum laude sistematibus auorum, quod ilh cum immortali fama et į gloria peregregia facinora, clara virtutum suarum testimonia a principibus donata assequuntur posteris imitanda et in dies optimis virtutum cumulis au- genda reliquerunt. Proinde nos, Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Rus-
371


siae, totiusque Prussiae ac Masouiae etc., dominus et haeres, tenore praesentium quorum interest, vt quodlibet in futurum interesse poterit, significamus praesentibus, cum ante aliquot annos contrauersia quaedam apud tribunal nostrum ducale orta et demum per longa satis interualla agitata et ventilata esset inter nobiles ferme omnes ex districtu Gonedzensi ab vna et magnificum olim Nicolaum Radziuil, pallatinum Vilnensem, in primis et demum Elizabeth eius vxorem, ac Joannem, Nicolaum ac Stanislaum, eorum filios et haeredes, ab altera parte super libertate, ad quam se ipsi nobiles per communia ducatus nostri priuilegia vindicabant, et super oneribus, ad quos praefati Radziwilones sub pretextu. donationis nostrae eosdem nobiles cogebant et stringebant. Resque ipsa et causa huiusmodi paruo est fructui scilicet bene et sufficienter pernostigata et cognita, ac tandem et tenoribus, et priuilegiorum com- munium et priuatorum descissa ac per nostram sententiam determinata, per quam pronunciaui- mus declarauimusque praefatos nobiles omnes ex districtu Goniądzensi quoscunque, vt literis et legittimis testimonijs coram nobis probarent se fuisse, esseque genere nobiles, eos tales debere gau- dere aliorum nobilium subditorum nostrorum libertate et priuilegijs liberosque esse ab omnibus oneribus, iurisdictione et imperio praedictorum Radziuilonum perpetuo et in aeuum, quandoquidem neque intentionis nostrae fuerit vnaque aduersus communia Magni Ducatus Lithuania priuilegia, quae tenere et obseruare iuramento affir- mauimus, dictos in potestatem et ditionem eisdem magnifico olim palatino et suis haeredibus Radi- uilonibus subijcere et donare. Dumque huiusmodi sententiae nostrae de certo sepefatus4 nobiles satisfacere et nobilitatis suae genus per familiam declarare et probare voluissent, modo illis ordo et modus in probationibus huiusmodi a nobis esset praefinitus, decreuimus, vt eum incolae in terrae Bielscensi, in qua situs est districtus Goniądzen- sis, et Raihrod iure polonico vtantur et iudicari sint soliti, eosdem quoque nobiles homines, qui nobilitatem deducturos probare debere, iuxta iuris polonici dispositionem et tenorem, ita videlicet persona nobilitatem probare volens, sex testes producat, duos de sua stirpe et genelogia, de secunda quoque et tertia genelogia per duos similiter testes suam nobilitatem //[382v] probet et confirmed cui edicto atque decreto nostro nobiles ip¬
si parentes alij per testium nobilium iuramenti prestitionem, alij per literarum exhibitionem et perductionem familias et suum genus nobilitatis ab auone et predecessoribus suis per armorum seu insigniorum declarationem probauerunt. Quorum quidem nomina seu agnomina ex vniuscuiusque familia haec sunt. Nobiles: Sigismundus et Leonardus Niemirowszki, Bogdan, Lebam et Gak in Krassowo de vna domo et familia, item Joannes Colak cum fratribus de vna, item Petrus Mo- nywszko de sua, item Wyschowaczi de villa Uis- chowata, item Pyssansci, item Wasko Dubothok Schimonowicz, item Rudkowsci, item Schelistow- ski Pomyan cum fratribus Byalosukienskimi et Marko Obtak, item Thoczilowszky cum Schimani fratribus, item Mroczek cum nepotibus ex fratre de Bogusky et Camionky, item Chrinowszky, item Culieszowic, item Miliewszizi, Okoncomisci et Matias Michalkowicz filius olim mi[ni]sterialis, item Barkowie, Virocienssczi, Zieliepuzina et Si- kowi, item Dziakonsci Joannes, Sciolek, Albertus, Meszka et Thomas Cucowszky, item Nicolaus Persky, item Cranelipowszci, Prenczikowszci, Go- beschowie, Swienscy, Magnuschewie, Sbylythowie, omnes hij cum fratribus suis, item Stanislaus, ca- nonicus, et Andreas, frater Wilianowscy, item Care Jasipowicz, item Joannes Glawszky, item Hre- hory Tharussa.
Qui quidem super exppressi nobiles testimonio sufficienti coram nobis probauerunt et armorum et insigniorum exhibitionem demonstrauerunt se et fratres ac filios eorum esse veros nobiles, quod et nos pro veris nobilibus habentes et declarantes iuxta decretum et sententiam nostram, de qua supra fit mentio, in ea libertate et immunitate, qua alij quoque nobiles in hoc Ducatu nostro Lithuaniae subditi nostri pociuntur et gaudentur, conseruandos decreuimus, provt conseruamus eosque cum omnibus bonis et rebus quae non ex donatione eorundem Radziuilonum, sed vt a nostris praedecessoribus, vt a nobis aut aliunde quomodocunque obtinent possident, ab omni iurisditione, imperio et oneribus praedictorum dominorum Radiuilonum eximimus et liberos facimus, tenore praesencium mediante, declarantes ipsos veros nobiles esse ac ab omnibus talibus habendos,
Nr. 460
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) saepefati
372


dicendos et reputandos fore ad omnemque dignitatem, quae nobilitas insigniri solet, et ad omne officium, quod per nobiles administrari decet na- talium et generis respectu habiles et idoneos esse dici, ad onera vero consueta publica et nostra duntaxat esse obligatos et nobis tantummodo su- biectos et subditos ac ad iurisditionem nostram pertinere, a nobisque tantum, et ab officialibus nostris ad hoc constitutis adiudicandos esse perpetuo et in aeuum. Quocirca uobis vniuersis et singulis, et signanter capitaneo nostro alijsque officialibus nostris Bielscensis pro tempore eorumque haeredes et legittimos successoresque pro veris nobilibus habentes, tenentes et reputantes ab omnium iniurijs, molestijs et damnis simul cum bonis et rebus eorum tueamini et defendatis ac eos bonaque et res eorum iurisditione alijsque priuilegijs libertatibus et immunitatibus, quibus vniuersis nostri in hoc ducatu ex nobili stirpe et prosapia geniti gaudent et potiuuntur, frui et poti- ri permittatis et permitti ab alijs faciatis perpetuis futuris temporibus.
Acta sunt haec //[383] l*Vilnae in conuentu'1 generali, in crastino festi Sancti Lucae Euangelistae, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo nono, regni vero nostri anno vigesimo tertio, praesentibus: reuerendis et magnificis Joanne, Vilnensi, Paulo, Luceoriensi, Nicolao, Kyouiensi, episcopis, Constantino, duce Ostrouiensi2 et palatino Trocensi, Alberto Gasztold, palatino Vilnensi et cancellario Magni Ducatus Lithuaniae, Georgio Radziuil, castellano Vilnensi et capitaneo Samogitiae5, Joanne Zabrzezinsky, magno2 marschalco Lithuaniae et palatino Nouogrodniensi, Petro Kiszka, P[o]locensi, Joanne Hliebowicz, Witeps- censi, palatinis, alijsque quampluribus consiliarijs et aulicis nostris.
461. 	Etiam aliquibus certis nobilibus gonendzensibus super easdem libertates literae datae.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, totiusque Prussiae ac Mazowiae etc., dominus et haeres.
Significamus tenore praesentium, quorum interest, vniuersis.
Quia venientes ad praesenciam nostram nobiles Carp Jasipowicz, Joannes Slawsky, Hrehori Ta- rusza ex districtu Goniądzensi coram nobis exhi- hibuerunt et produxerunt certas literas praedeces- sorum nostrorum et nostras, ex quibus manifesto
documento se ex nobili genelogia progenitos de- monstrandos et approbandos supplicauerunt nobis debitą cum instantia, quatenus eosdem Carp, Joannem et Hrehory eorumque vtriusque sexus natos nobiles esse ad tollendas omnes in posterum difficultates declararemus hos itaque perues- tigatis priuilegijs eorum, a nobis et praedecessoris nostris eis concessis et datis, ipsos pro veris nobilibus cum eorum liberis et posteris, vt hactenus habiti et reputati sunt ab omnibus, habendos et reputandos ac ad dignitates honoresque aliaque id genus, quae nobilibus duntaxat concedi solent, habiles et idoneos decreuimus et pronunciamus- que praesentium per tenorem. Quocirca omnibus et singulis, praesertim vero capitaneo nostro Bielscensi pro tempore existenti iniungimus et mandamus, vt praefatos Carp Jasipowicz, Joannem Stanislai, Hrehori Tharuszham pro veris nobilibus habentes eos communi libertate simili nobilium in Ducatu nostro Lithuaniae potiri et frui permittatis et ab alijs permitti faciatis ipsosque ab iniuriis, molestijs, grauaminibus quibuscunque et quarum- cunque personarum tueamini et defendatis.
Harum quibus sigillum nostrum est subappensum testimonio literarum.
Datum Vilnae, sabbati post festum Sanctorum
Šimonis et Judae apostolorum, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo nono, regni vero nostri anno vigesimo tercio.
•
462. 	//[383v] Decretum inter nonnullos villanos districtus Drohicensis de Skwirczino et Dalnie- pole et quospiam nobiles de Kriniczą et Wiszenie haeredes.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Mazouiae, Samogitiae etc., dominus et haeres.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis et singulis, praesentibus et futuris harum notitiam habituris.
Quia mota coram nobis controuersia ex parte nonnullorum villanorum de districtu Drohiciensi, dictorum Jarmech, Wocz Nicolai et Waszkonis de Skwirczino, et Thomae ac Ako de Dalniepolie contra nobiles Joannem Sasin de Krynicza,'.Joan-
5 Nėra Žemaitijos seniūno Stanislovo Stanislovaičio Kęsgailos nei vardo, nei pavardės (Нет ни имени, ни фамилии же- майтийского старосты Станислава Станиславовича Кезгайлы).
373


nem Połączą et fratres eius de Stani, Stanislaum et Michaelem eorumque fratres de Wyszchenie, haeredes, eiusdem districtus Drohicensis terrige- nas, citacione nostra literali ad tribunal nostrum euocatos, occasione bonorum eorum Crinicza, Stany et Wysschewye praedictorum. Nos exauditis vtriusque personaliter partibus ipsis earumque propositis, responsis et allegatis et cognita piene causa eius compertaque nobiles praedictos ipsos et praedecessores eorum a pluribus praescriptio- num interuallis multisque retroactis temporibus possedisse bona sua praedicta quiete, integre bona fide et mediante proprietate provt id ex priuilegio originali diui olim aui et praedecessoris nostri domini magni ducis Witholdi, coram nobis per eos exhibito, piene et liquide constat. Per nostram diffinitiuam sententiam quam de consilio consiliariorum nostrorum tullimus, nobiles praefatos circa bona eorum praedicta Crinicza, Stany et Wyssherniae, et circa eorum proprietatem ac pacificam possessionem relinquendos et conseruandos esse decreuimus relinquimusque et conseruauimus. Villanis vero seu kmethonibus praedictis silencium desuper imposuimus et iniunximus perpetuum ita, quod nobiles praefati et successores eorum bona praedicta tota, provt se in suis li- mitibus antiquitus extendunt, cum eorum toto iure, dominio et proprietate pacifice, quiete, integre et sine vilo impedimento seu impeticione praefatorum kmethonum successorumue eorum tene- bunt et possidebunt perpetue et in aeuum. Harum quibus sigillum nostrum est subappensum patrocinio et submunimentis literarum.
Actum et datum Vilnae, feria sexta in vigilia Sanctorum apostolorum Šimonis et Judae, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo nono.
Praesentibus: reuerendis in Christo patribus dominis Joanne Vilnensi, Nicolao, Kyouiensi episcopis, atque magnificis Alberto Gasztolth de mu- rata Gieranoine, palatino Vilnensi et cancellario, Georgio Nicolai Radziuil, Castellano Vilnensi [capitaneo] Grodnensi, Petro Stanislai de Ciechanowicz, pallatino Polocensi, Drohiciensique capita- neis, Mathia Alberti Kłoczko, tenutario in Wolko- wisko, Joanne Steczko de Dolobow, marschalcis, alijsque consiliarijs, officialibus et dignitarijs nostris, sincere et fidelibus nobis dilectis.
463. 	//[384] Лист пану вилен(ь)скому, маршалг- ку дворному, пану Юрю Миколаевичу Ради-
вилу, похваляючи его м(и)л(ости), яло маршалку дворному, сполне с паны воєводами: вилеи(ь)ским и трояким, и с подскарбим земским личбы державед и писарол г(о)с(по)- д(а)рских слухати, водлуг уфалы земское.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(о)стю.
Воеводе виленьскому, канцлеру н(а)піому, старосте бел(ь)скому и мозырскому, п(а)ну Ольбрахту Мартиновичу Кгаштолту.
Што есмо, будучи въ панстве н(а)шом - Великомъ князстве, з вашою м(ило)стью, п(а)- ны радами н(а)шыми, установили уставу по въсимъ дворомъ н(а)шым - Вилен(ь)ского и Троякого повета, где ж есмо и писари установили, которые маюти(ь) по тыуи дворомъ: один - по Виленьскому, а другим - по Троцкому повету, езди/ям и въси речи, которые маю/и(ь) быти къ пожы/яку н(а)шому, попи- сыва/ям. Нижли на кожъдомъ року казали есмо твоей м(и)л(о)сти - с повету Виленьское(о), а с повету Троцкого - князю воеводе Троцкому с подскарбимъ земскимъ с тых державець и с писарей личбу бра/ям на рокъ, положеный о Св(е)томъ Мартйне, у Вил(ь)ни. Ино тых ч(а)- совъ присылалъ к нам пан вилен(ь)ский, староста городенский, маршалокъ н(а)шъ дворный, державца лидский и белицкий, пан Юрий Миколаевичъ Радивиловича, поведаючи, ижъ то ес/я речъ вряду его м(и)л(о)сти, маршалства дворного, личбу зъ деръжавецъ дворовъ н(а)- шых брати, бо, дей, обычай зъдавна бывал таковый, иж тые справы дворный прислу- шаю/я(ь) ку вряду его м(и)л(о)сти. А ес/яли бы его м(и)л(ос)ть того не справовалъ, было бы то с ущиикомъ вряду его м(и)л(ос)/ям, и жедалъ насъ, абыхмо дозволили его м(и)- л(ос)ти на той личъбе зъ вашою м(и)л(ос)тью посполу быти.
Ино кгды ж то/я обычай зъдавна был, намъ ся не годи/я(ь) никому врядовъ внима/ям, але повышаяіи и старый обычай пополня/ии, дозволили есмо п(а)ну вилен(ь)скому на кож- домъ року, ках будете в(а)ша м(и)л(о)сть з державе^ и с писарей личбу бра/ям, зъ вашою м(и)л(ос)тью быти. Прото, какъ то/я рокъ прийде/я(ь), на который державцы дворовъ н(а)шых маю/я(ь) передъ в(а)шою м(и)л(ос)іъю личъбу чыни/яи, и, твоя бы м(и)л(ос)тъ, пана вилен(ь)ског(о) обослалъ и поспол зъ его м(и)- л(ос)тыо, и с подскарбимъ земскимъ на мес/ицы
374


у Вил(ь)ни с повету своег(о) Виленьског(о) брали и в тол/ ся с п(а)номъ виленьскимъ справовали, водлугъ ухвалы н(а)піое, на тые дворы уставеное.
Писа« у Кракове, под лелг(ы) Бож(его) нарожденья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 10 ден(ь), индикти 3.
Горностай, мар(шалок) и писаръ.
464. 	//[384ѵ] Concessio magnifico Alberto Gasztold, palatino Vilnensi, facultatis praesentandi ad ecclesiam in Onikszty, quae primum vacaue- rit, aliquam personam idoneam pro vna vice.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Samogithiae, Mazouiaeque etc., dominus et haeres.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis et singulis. Quod magnifico Alberto Gasthold de murata Gieranoiny, palatino Vilnensi, cancellario nostro, sincere nobis dilecto singu- liarium eius in nos bene meritorum intuita de speciali gratia nostra ipsum plenum et integrum et omnimodum iuris patronatus ecclesiae parrochialis in Onikszti pro vna dumtaxat vice dedimus et concessimus damusque et concedimus per praesentes literas nostras, quas antecesserimus et proponimus alijs omnibus et singullis similis gra- tiae nostrae et expectatiuarum literis, cuicunque seu quibuscunque personis, cuiuscunque status et praeeminentiae fuerint, sub quibuscunque verbo- rum tenoribus et cum quibuscunque clausulis etiam derogatoriarum derogatorijs a nobis datis et concessis, vt forte in posterum dandis et conce- dendis, quibus omnibus ad praesens dumtaxat quoad affectum praesentium expresse de certa sentencia nostra derogamus penitusque vigorem earum interim, donee praesentes suum debitum sorciantur effectum, supprimimus suppressasque tam diu, donee praesentes suum consequantur effectum, esse volumus. Itaque quia primum praedicta ecclesia parrochialis in Onikszti per cessum vt4 decessum rectoris sui moderni, venerabilis Alberti de Roszan, canonici Vilnensis, vacauerit, extunc provt ex nunc ipse Albertus Gasthold, palati- nus et cancellarius noster, harum nostrarum iuris patronatus concessionis literarum vigore totalem et omnimodam ad ecclesiam ipsam in Onikszti quameunque personam idoneam praesentandi habebit facultatem, quocirca reuerendissimo domino episcopo Vilnensi moderno alias pro tempore
existenti, vt alteri cuicunque ad id partem habenti praemissa insinuamus mandantes et omnino habere volentes vt ad ecclesiam praedictam in Onikszti, quae primum vacauerit, persona idonea quaecunque per praefatum palatinum et cancel- larium nostrum praesentabitur, perinde ac si a nobis ipsis praesentata fuerit, instituatur et in- uestiatur non obstantibus quibuscunque alijs si- milibus vt est propensioribus huiusmodi gratiae seu expectatiuae literis cuiuscunque a nobis concessis vt4 concedendis, quas omnino volumus non obstare praesentibus, quibus in fidem et testimonium praemissorum sigillum nostrum est subim- penssum.
Datum Vilnae, feria sexta ante festum Sanctorum Omnium proximo, anno millesimo quingentesimo vigesimo nono.
465. 	Literae commissariales ad innouandos et reformandos limites vetustos inter ducatus Lithuaniae et Prussiae.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiae, Mazouiaeque etc., dominus et haeres.
Significamus tenore praesencium, quibus expedit vniuersis et singulis, harum notitiam habituris, quod nos constituti habentes cum jllustri principe domino Alberto, marchione Branden//[385P'bur- gensi ac in*1 Prussia, Stetinie, Cassubatie et Szla- uorum duce, burgrauio Nurembergensi etc., nepo- te nostro charissimo, limites vetustos inter Magnum Ducatum nostrum Lithuaniae ex vna et ducatum Prussiae ex altera partibus innouandos esse et reformandos, magnificos et generosos Stanislaum Stanislai, castellanum Trocensem, capitaneum Samogitiae, Joannem Nicolai Radiwil, pin- cernam nostrum, tenutarium Wassyliensem et Markowiensem, Bohusium Bohuwitinowicz, the- saurarium terrestrem, marschalcum et notarium nec non tenutarium Slonimensem atque Cameni- censem, et Stanislaum Jacobi Skop, secretarium et tenutarium Skerstomonensem, nostros sincere et fidele dilectos, in nostros ad huiusmodi limitum innouationem ex parte nostra commissarios cons- tituimus et delegavimus et constituimus, plenam- que eis et omnimodam de et super limitum huiusmodi innouationem et reformationem vna cum
Nr. 464
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) et
375


praefati domini, ducis Prussiae commissarijs ins- criptionibus antiquis foederum paeis perpetuum. et limitum consignationibus tempore diuorum olim praesencium dominorum Wladislai Jagielo et Alexandri Vitowdi, auorum et praedecessorum nostrorum charissimorum, etiam dominia ipsa factis per totum inhaerendo et inmitendo et. nihil penitus ab earum tenore et discrepando, tractan- di, agendi et concludendi eosque ipsos limites vetustos, provt et quandoquidem in huiusmodi ins- criptionibus antiquis expresse et specifice descrip- ti sunt, locandi, reformandi et certificandi, scopu- los et alia signa metalia in praetensione et linea limitum ipsorum et ob eorum erudentiorem notitiam erigendi, faciendi, nec non causas, lites diffe- rentias et quascunque conuersias, inter nostros de Magni Ducatus Lithuaniae ex vna et praefati domini ducis de ducatu Prussiae ex altera partibus subditis finitimis quacunque occasione exortas, audiendi, cognoscendi, discernendi et determinan- di, omnimodamque iustitiam subditis nostris faciendi et administrandi iustitiam, et itidem subditis nostris de subditis eius mutuo vicissim ac alterra- tim fieri requirendi et attendendi alioque in praemissis seu circa praemissa necessaria sua quolibet opportuna gerendi, disponendi et ordinandi dedimus et concessimus facultatem, potestatemque et mandatum damusque et concedimus, omniaque et singula, quae in praemissis per ipsos commisarios nostros mero, praesertim gestu, facta ordinata et determinata fuerint, rata et grata habere ac firmiter, inuiolabiliter obseruare promittimus.
Harum quibus sigillum nostrum ec subappensum testimonio literarum.
466. 	A Moyszogola Wenczeslao notariatus Bielscensis terrestris.
Sigismundus, Dei gratia rex etc., dominus et haeres.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit, vniuersis et singulis, quia postquam nobilis Stanislaus Wirbowsky, quondam notarius terrestris districtus Bielscensis, aliud quoddam extra Magnum Ducatum Lithuaniae, eciam non posses- sionatus in eo et alienigena existens, officium terrestre est assecutus, nos propterea notariatum terrestrem districtus praedicti Bielscensis a praedicto Stanislao ammouimus //[385v] et alienaui- mus, dedimusque et contulimus id ipsum notariatus terrestris praedicti districtus Bielscensis offi¬
cium notarius Venceslao Nicolai a Moischogola ex nunc in antea id finem vsque vitae eius integre possidendum, cui est tamquam indigene Magnus Ducatus nostri praedicti de certa sententia et gratia nostra speciali id praerogatiuae et licentiae concessimus et concedimus, quod videlicet huiusmodi suum notariatus terrestris praedicti officium quam per se tam per alium notarium seu viceno- tarium suum a se substituendo libere exercere seu administrare valeat, possideatque officium ipsum non obstantibus hijs quod bona imobilia in districtu praedicto non habeat quodque ipse personaliter ibi non resideat, quae ei ad liberam officij ho- mini possessionem et administrationem non obs- tare volumus et decernimus, quocirca vobis iudici et subiudici alijs officialibus terrestribus districtus praedicti Bielscensi modernis et qui tandem pro tempore extiterint, et alijs quorum interim prae- misere insinuando mandamus, vt praefatum Ven- ceslaum notarium seu eius vicenotarium, quem in locum suum substituendus duxerit, ad ipsum notariatus terrestris officium admittatis eique et non alteri de omnibus fructibus, obuencionibus, nota- rialibus solitis et consuetis integraliter respondea- tis seu respondere faciatis.
Harum quibus sigillum nostrum est subappensum impraegnatione literarum.
Datum Piotrkowie, feria secunda in vigilia Sancti Thomae [apostolorum], anno Domini 1529.
467. 	Лисг, даный пану Александру Ходкевичу, старосте берестейскому, касуючи право, у него часу хоробы его одержаное через боярина его Степана Чаплю, на имея(ь)я Павлишки и Берегъ, с пеинылг причин.
Жыкгимониі, Боз/сю м(и)л(ос)иі(ь)ю.
Билъ намъ чолол/ староста берестейский,
маршалокъ н(а)інъ, державъца вилкейский и остринский, и кньпиынский, панъ Алексанъдръ Ивановичъ Ходъкевича, и поведилъ перед нами, што он перво того зъ Божего допущенья был неколко лет фор, и в тоиі часъ, видячи его тяа/скую форобу, бояринъ его Степан Чапля, который в него служылъ, и маючи его самого, и въси имен(ь)я его зъ его молодыя леиі у своей моцы и обороне, и будучи тое наден по немъ, пану своемъ, ижьбы с тое форобы выйти не моглъ, впросилъ в него именья оиічызные его Паелипгьки а Берег, на которые, дей, справил собе привилей, водле
376


воли своее, абы //[386] *'могъ по'1 смерти пана Алекъсандрове, кому хотя с тыми имен(ь)и слу- жы/ии, на што жъ, дей, его, пана своег(о), яко форог(о), привел и печат(ь), маючи въ себе, к тому, дей, листу приложыл. Потол/, кгды жъ его Б(о)гъ с тое форобы вызволилъ, онъ за себе жону понял и дети с нею прибыл. В тотъ, дей, час тому боярину своему Чапли о тот привилей, который он на тыс именья в нег(о) взялъ, припоминая, ижъбы ему вернулъ, бо, дей, неслушныл/ обычаемъ, видячи его, пана своего, у великой форобе а маючи его само- г(о), и именья, и печа/и(ь) его у своей моцы, таковый привилей ку шкоде его собе на тыс именья в него упросилъ. Ино, дей, тот Степанъ Чапля, бачачи то, иэ/с не могъ тьш привилемъ именей тых одержати, едналъ его через князя Миколая [Вежкгайла], бискупа киевско- го, а через воеводу виленьского, канцлера н(а)- и/(ого), хотячи тот привилей зася через их м(и)л(о)сть ему вернути, а просячи его, абы на тых именьяхъ заховалъ его по тому, какъ и иншыхъ слугъ своих. Яко жъ княз бискупъ киевъский и пан воевода виленьский то сами обличъне перед нами сознавали, ижъ тот Чапля через их пана своего в той речы едналъ, а за тьш, дей, тот Чапля вмер, а тос(о) привиля ему не вернулъ. Потол/ сын тос(о) Степана Чаплин Еско на тых именьях зостал и ему служыл. И такъжо, видячи его, пана своес(о), по другий раз у форобе, внимаючи, ажъбы вже с тое форобы выйти не могъ и, не хотячи ехати на службу н(а)шу за Киев, не вдаривши ему, пану своему, чолол/ и не въчтивши, дей, его, поехалъ от него прочъ. Што жъ то пан Александръ и паномъ радамъ н(а)шьш Великого князства Литовъскос(о) объжаловал и то оповедилъ, о чол/ жо и до нас п(а)нове рада н(а)ша писали, оповедаючи тог(о) Еска, иэ/с то онъ п(а)ну своему въчынил. На которое жъ, дей, писанье их м(и)л(о)сти и за выступъ того Еска противъку п(а)ну своему, иэ/с он неслушне от нег(о) о/иехал, до него есмо лис/и нашъ казали писа/ии, абы он в тые именья пана Алекьсанъдровы ничил/ ся не въступал ся. То пак, дей, то/и Еско, не справуючы ся того п(а)ну своему ани с нил/ очивисте перед нами мовячи, заочне листы н(а)ши припоми- налные до нег(о) побрал и, будучи на тот час у молчан(ь)и, ниэ/сли хотячи потомъ тых име¬
ней по жывоте его на жоне и на детех его пойскива/ии. И бил нал/ чоломъ панъ Алекъсандръ, же быхмо ему в тол/ ласку н(а)шу въчынили, о/и таковых заочных листовъ през- печнос/и(ь) и покой жоне и детел/ его въчынили, а по жывоте его тьш привилемъ не- слушнымъ а ку шкоде его выиравеныл/ о тыи жону и де/ии его ото всяког(о) права вызволили и не казали имъ о то тол/у Еску и его прироженыл/ о/иказыва/ии ани с нил/ ся в тол/ правовати, //[386ѵ] .тые привиля и листы при- поминалные, заочне браные, ни при чол/ зоставили и e нивочъ обернули, и на то быхмо дали ему н(а)шъ лис/и. О чол/ же н(а)ша королевая и великая кнегиня Бона насъ за нил/ жедала, абыхмо то на прозьбу его въчынили.
Ино кгды э/с ся тая речъ такъ въ собе ма- е/и(ь), коли княз бискупъ киевский и пан Кгашътол/и, воевода виленьский, передъ нами то сознавали, ижъ отецъ того Еска Степан Чапля пана Алекьсанъдра еднал, и то/и привилей мелъ ему вернути, а потол/ въмер, того привиля не вернувши, и надъ то то/и сын его Еско, не въчтивши его, пана своего, своевол- не о/иехал о/и него проч, за которою жъ при- чыною панъ Алекъсандръ тые имен(ь)я свои от нег(о) къ своимъ рукамъ взялъ, а он, беручи в насъ листы заочные, и въ себе их крил, а с п(а)номъ Алекъсанъдромъ мовити при животе не хотел ани о то ся з нил/ очивисто правовал, мы на причыну королевое, ее м(и)л(о)сти, и на его чолол/бы/и(ь)е, то въчынили: ес/или бы Б(о)гъ на пана Алекъсандра смерть допустил, а то/и бы Еско тыми листы припоминалными и тымъ привилемъ о/ица своего по жывоте его хотел тых именей на жоне и детех его искати, мы тые привиля и листы припоминалные заочные [в] нивочь оборочаемъ и ни при чомъ их зоставуемъ. Не мае/и(ь) тоть Еско и жона, и дети его, и потол/ки, и прироженые его по жывоте пана Алекъсандрове, кгды на нел/ сал/ не искалъ, на жоне и на детех его тьш привилемъ о/ица своего, и на потолжах их тых именей пойскива/ии ани о то ся вечъне упо- мина/ии, и тог(о) въ молчан(ь)и маю/м(ь) быти на вечные ч(а)сы.
На што жъ есмо по жывоте пана Алекъсандрове жоне и детел/ его дали сесь н(а)шъ лис/и з нашою печа/и(ь)ю.
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на-
377


рож(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 15 ден(ь), инди/с/и 3.
Подпись руки г(о)е(по)даръское.
468. 	//[387] Лист до старосты берестеяског(о), п(а)на Александра Ходкевича, в ро знылг кривъ- далг мещая берестеяскилг.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(о)стью.
Старосте берестейскому, маршалъку н(а)- іному, державцы вилкейскому и остринскому, и кнышынскому, п(а)ну Алексанъдру Ивановичу Ходъкевича.
Што зъдеся очивисте жаловали нал/ мещане места Берестейского о/и лян/ивойта и бурмистров, и рядецъ, и всих мещан, иж ты имъ кривъды и втиски великим делаешъ и спра- вуешъ ся з нил/м не водлугъ правъ и привилевъ предковъ н(а)ших и н(а)ших, которые они на то въ себе маютъ. Первей, судим/, дей, их у праве зал/ковомъ в тых речах, в которые они не повинни тобе у-в отъказе бы/ии и в тол/ ся справовати, нижли у праве Маи/иборскомъ, и децких своих на них даешь, и мещанъ, дей, н[а]шых безвинне имаешъ и в ня/иство сажаешь; а к тому забороняешъ, дей, имъ уезду въ пущи н(а)ши: до Кобылян, до Прилука, до Косичъ и до Скоковъ, дерева на будованье и дрое бра/ии имъ не велишь, и за то, дей, вряд- ники твои их грабятъ, чое(о) передъ тыл/ не бывало и волно, дей, имъ завъжды в тым пущи н(а)ши уеждча/ии, дерево и дрова бра/ии, водле привиля предковъ н(а)шых и нашых, - которые жъ привиля они передъ нами въказывали. Тежъ которое, дей, дерево купуючи, прова- дя/и(ь) они через ставы, ты о/и тое(о) дерева кажепгь в них мыто бра/ии, а они, дей, перед тыл/ николи мыта тал/ не дайвали; и кони, дей, свои велишь на звечъных сеножатех ихъ мес/иских пасви/ии, и врядники, дей, твои также пасутъ, въ которые, дей, сеножа/ии первшые старосты тамопгьные и врядники их въступу не мевали и коней своихъ тамъ не нагонивали. А при тол/ кажешъ, дей, в тол/ месте н(а)шомъ бра/ии на себе торговое ото въсяких речей, чого предкове твои николи не бирали, и ес/и, дей, то ил/ новина, што жъ ся ил/ зъ великою кривъдою и шкодою о/и тебе дее/и(ь), о чол/ же они зъдеся очивисте намъ на тебе жаловали.
Как жо мы, углянувшы у привиля-твердости их, приказали тобе, абы, твоя м(и)л(ос)ть,
вперед таковых кривдъ и вътисков тому, месту н(а)шому не делалъ //[387ѵ] и заховалъ ся з ними, водлугъ правъ и привильевъ их. А што ся дотыче/и(ь) тых пущей н(а)ших, нехай бы они предся в тые пущи уеждчали и дерево, и дрова брали, водлугъ давъного обычаю. Нижли людей князскихъ и паньских, и духовных, который в тол/ месте н(а)шомъ не мешъка- ю/и(ь), не велели есмо твоей м(и)л(ос)ти их в тые пущи н(а)ши упуща/ии. Прото, и тыл/-то листол/ н(а)шымъ приказуемъ тобе, ажбы, твоя м(и)л(ос)іъ, через то таковых кривдъ и вътис- ковъ тыл/ мещаномъ н(а)шил/ не делалъ и в тых речах, которые они не повинни у праве зал/ковомъ правова/ии ся, их не судилъ и децких своих на них не давалъ, и мещанъ н(а)шых безвинне имати и въ ня/иство сажа/ии не казал; и в тые пущи н(а)ши: Кобылянскую, При- луцкую, Косицкую и Скоковъскую, по дерево и по дрова въезду ил/ мети не заборонялъ по давъному; и върядникол/ своил/ за то их граби/ии и на ставех о/и дерева, которое они будутъ провади/ии, мыта на нихъ брати, и на сеножа/ии их местьских коней своихъ, у вряд- ников своих нагоня/ии и пас/иви/ии, и торгового, чого передъ тыл/ не бывало, бра/ии не казалъ и далъ имъ в томъ покой; и врядни- комъ, и слугал/ своил/ того дела/ии не велелъ, и заховал ся бы еси з ними во въсел/ подлугъ права их Мои/иборского и привилевъ-твер- достей предковъ н(а)шых и нашыхъ конечъно, абы то инакъ не было. Абы болшъ того до насъ зъ жалобою о/и них о тол/ не приходили. А што ся дотыче/и(ь) пущи князских и панских, в тые пущи маю/и(ь) тежъ они доб- роволный уездъ мети, дерево и дрова на по- /иребы свои бра/ии, водлугъ привилевъ своих. И естли бы хто з них хотели тых мещан н(а)- шых за то граби/ии, и ты бы их о/и них моцно боронил, бо ан-колвек тому4 будел/ пущи н(а)- ши подавали, а въходовъ мес/иских стародавных, водлугъ привилевъ ихъ, никому есмо не дали.
П(и)санъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 16 д(е)нь, инди/с/и 3.
Nr. 468
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) кому
378


469. //[388] Лисг, даны# некоторил/ мещанол/ полодкил/ Селивестровог(о) роди, иж маюг(ь) зъ зел/ль своих служи ти службою воеяною поспор з ыяши мещаны.
Жыкгимон/и, Боэ/сю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Билм нал/ чолол/ мещане места Полового, бра/и(ь)я одног(о) роду: Антуи/ко Селивес- /ировичъ, Федко Кононіевичъ, Микита а Андрей - Ортемовичи, Макъсил/ Евлаижовичъ, Агапон Илиничъ, Марко Яковлевичъ, и въказывал w перед нами лис/и дяди н(а)іиог(о), великог(о) князя Витовта, предку его2 даный, ижъ мелъ прадедъ их Селивес/иръ жити во-в покой въ месте н(а)шомъ Полоцкол/, а нихто их не мелъ выводи/им, какъ жо деды их и о/ицы, и они сами o/и того ч(а)су служили нал/ поспол з мещаны полоцкими военъною служъбою, и били нал/ чолол/, абыхмо ил/ на то дали нашъ лис/и.
Ино мы, выслухавшы тог(о) листу дяди н(а)шог(о), великог(о) князя Витовта, на их чоломъби/и(ь)е то въчынили: на то дали ил/ сесь н(а)піъ лис/и. Маю/и(ь) они въ месте н(а)- шомъ Полоцкол/ мешъкати и нал/ служы/ии военною службою конъно а збройно посполъ з мещаны полоцкими, какъ и перед тыл/ служывалм.
И на то есмо имъ дали сес н(а)шъ листъ з нашою печа/и(ь)ю.
П(и)сан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 17 ден(ь), инди/с/и 3.
Подпись руки г(оспо)д(а)ръское.
Горностай, писар.
470. Literae judiciales inter Charitonem, ciuem, et Iuachno, notarium Vilnensem, super haereditatem cuiusdam Iliae, filij olim Philippi.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, totiusque Prussiae ac Mazowiae etc., dominus et haeres.
Significamus tenore praesentium, quorum interest, vniuersis, quia cum orta esset nobis differentia et contrauersia inter famatos Chariton, ciuem vilnensem, ab vna et Iwachno, notarium, ab altera partibus super haereditatem Iliae, filij olim Philippi ex Bogolana //[388v] geniti, et Vaskonis, ex eodem Philippo et Lubka procreati, institisset- que ipse Chariton, vt tanquam propinquorum gradu dictis Iliae et Vaskoni in omnia bona eorum
paterna succedere potuisset, quandoquidem vter- que vita functus esset, de quo legittima documen- ta extare et se paratum probare dixisset. Altera item parte, puta ipso notario, allegante et se pro- bare velle, offerente praefatum Iwasskonem ex Lubka vxore eiusdem notarij et Philippo illio cum marito genitum viuere et in terra Walachiae mo- ram agere puerosque suos, qui essent cum dieto Iwaszkone vterini vti gradu proximiores, in bonis tam Iliae quam Iwaszkonis a[d] rem remanere. Nos itaque expertis et bene examinatis partium praefatarum allegationibus et deductionibus de consiliariorum nostrorum, consilio decreuimus provt decernimus tenore praesentium, quod cum hactenus fuerit incertum, an praefatus Vasko frater ex vno patre Iliae fuerit defunctus, aut vnius resque nota sit, praedictum Charitonem, ciuem vilnensem, esse proximiorem gradu ex linea mas- culina praedictis Iliae et Iwaszkoni. Ideo ad eundem Charitonem in tutelam et curam bonorum, ad dictos Iliam et Iwaszkonem spectantium, et a Philippo, patre ipsorum derelictorum, de iure spectare et pertinere debere declaramus, ipsumque in possesionem realem et actualem eorundem bonorum mobilium et immobilium mittendum de- cemimus per eum ipsa bona tam diu prouidenda, ordinanda et in sua cura et dispositione habenda, donee praefatus Iwaszko filius non comparuerit, vbi turn demum quando videlicet vel mortuus esset, vel vita viuere3 clarioribus testimonijs deduci possit, nostram sententiam pro vlteriori ordinatio- ne proferre non negabimus. Quocirca vobis omnibus - proconsuli, consulibusque et signanter aduocato et scabinis Vilnensis, districte praecipientes mandamus, quatenus dieto Charitoni bonorum omnium mobilium et immobilium, vbilibet in ciuitate Vilnensi consistentium, ad dictos Iliam et Iwaszkonem quomodolibet spectantium et perti- nentium, curam, tutellam prouisionemque et ordi- nationem committatis eundemque in possessionem ipsorum bonorum derelictorum ponatis et in- ducatis, contradictione quarumeunque perso- narum, quacumque ille praefulgeat dignitate et praeminentia, non obstante, secus non facturi graui sub indigacione nostra. Et si forte in exe- quendis hijs tardi, et negligentes fueritis, extunc magnificus Albertus Gasthold, palatinus Vilnensis et canceliarius noster, ea exequetur et faceret ipsum Charitonem in possessionem bonorum praedictorum per aliquem aulicum nostrum quemeun-
34.801
379


que ad id deputandum, duxerit authoritate nostra institui, imponi et induci id, quod ipso palatino et cancellario nostro vnius vocis nostro oraculo com- misimus et mandauimus.
Datum in Grodno, feria quarta proxima, ante festum Sancti Martini, anno Domini M. D. XXIX, regni vero nostri anno vigesimo tertio.
Ad mandatum regiae Maiestatis proprium.
4'Жикгимонт etc. Билъ намъ...'4
471. 	//[389] Потверже#(ь)е пану Миколаю Галппеевичу на торгъ и на мыто мостовое в ы#мея(ь)е его Березо#2 вечными часы.
Жыкгимоят, Боэ/сю м(и)л(о)ст(ь)ю.
Бил намъ чоломъ дворянинъ н(а)ніъ, пая Миколая Гал/шеевичъ, о томъ, нгго перво сег(о) дозволили есмо ему в ыйменью его Березой2 торгъ метя в пятницу, водле данины-листу н(а)шог(о), бабъце его, небощицы пани Яновое Вепггортовича, без шкоды торговъ н(а)шых. На пгго ж он листы-данины н(а)ши: первыя, которыя был данъ тоя бабъце его, а потол/ - ему, на его имя даный, neped нами въказывалъ. Тых ч(а)совъ оя бил нал/ чолол/, абыхмо тот торгъ в томъ именьи его преложыля на суботу и потвердили то ему навечъност(ь). А к тому поведилъ neped нами, што э/с, дей, зъдавна за деда и отца его бирано в тол/ именьи его мыто возовое - om возу по грошу на мосту, на реце, на ймя на Березовъце, для поправенья и роботы мосту того. Какъ же, дей, оя и теперъ тамъ мыто по тому жъ берет(ь). И просил насъ, абыхмо тоть торгъ и мыто потвердили ему н(а)шимъ листомъ.
Ино кгды э/с есмо перво сего бабъце его тот торгъ в тол/ имея(ь)и, въ Березой2, мети дозволили без шъкоды торговъ н(а)ших, а потомъ на его имя лист н(а)пгь на то ему дали, мы, въглянувшы в тые листы-данины н(а)ши первыя, з ласки н(а)шое на его чолол/быт(ь)е то въчынили: тот торгъ в ыяменьи его Березуй2 прекладаел/ на суботу и потвержаемъ то сил/ н(а)шыл/ листол/ ему самому и его жоне, и их детемъ вечъно. А што ся дотычет(ь) мыта, естли будет(ь) и neped тыл/ fled и отецъ его, и онъ самъ до сих ч(а)совъ тое мыто на той реце тал/ бираля, мы и тепер тал/ дозволили ему на той реце, на Березовъце, мыто братя по тому, какъ будет(ь) зъдавна за npedKOBb его бывало, водле давного обычая, и по-
твержаел/ то ему симъ н(а)шил/ листол/ навечно cm (ь).
А на твердость тог(о) и печат(ь) н(а)шу казали есмо приложытя къ сему н(а)шому листу.
Писая у Кракове, nod лет(ы) Боэ/с(его) на- роэ/с(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 19 дея(ь), иядикт 3.
Подпись руки г(оспо)д(а)ръское.
Горностай, мар(шалох) и писар.
472. 	//[389ѵ] Федору Ивановичу Сопежичу о верне#(ь)е села албо жеребя его Вахояског(о) ку име#(ь)ю его Богкал/, которое до залжу Бел(ь)ског(о) через небожчика пана Радивила, воел(оды) вилея(ьского), привернено.
Жыкгимоят, Боэ/сю м(и)л(ос)т(ь)ю.
Воеводе виленьскому, каяцлеру н(а)шому, старосте бел(ь)скому и мозырскому, п(а)ну Ол- брахгу Мартиновичу Кгаштолту.
Прысылал к нал/ дворянинъ н(а)пгь Федор Ивановичъ Сопежича о томъ, што жъ, дей, воевода виленьский, канъцлер нашъ, небощикъ пая Миколай, отнялъ былъ в него три села именья его Ботковъского и привернулъ, дей, был их къ зал/ку н(а)шому Бел(ь)скому, а потомъ, дей, два села ему зася верънулъ, а третего села, Ваховског(о) жеребъя, и вмер - ему не вернулъ. На што жъ оя тыхъ ч(а)совъ присылалъ к нал/ привилей нашъ с подписью руки н(а)шое, по латине писаный, въ которомъ привили тот Ваховъский жеребей на ймя стоит(ь) выписая, и потвержоно навечъност(ь).
О чол/ же мы и перво сего до твоее м(и)- л(ос)ти писали; а прото, и тепер, кгды ж он тот жеребей маеть въ себе у привильи нашол/ на ймя выписая, абы, твоя м(и)л(ос)ть, о тол/ ся достаточне доведалъ, будетъ ли3 небощикъ пая воевода тот жеребей безвияне и без въсякое шкодливое причыны въ нег(о) отнял, абы, твоя м(и)л(ос)іъ, доведавъшы ся, тое село, Ваховский жеребей, зася ему поступил и заховал его в тол/, водле привиля н(а)шого конечно, абы вже оя о тол/ болшъ тог(о) нал/ не впоминалъ.
Писая у Кракове, nod лет(ы) Боэ/с(его) на-
Nr. 470
44 Tam tikras reklamantas kitai b. (Своеобразный рекламант к следующему д.).
380


рож(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 20 д(е)я(ь), иядикж 3.
Горностай, мар(шалок) и писарь.
4734. //[390] В справе Ленарта Косияског(о) з маршалко[м], п(а)ном Матеем Войтеховичом [Яновича], и с п(а)нею Рафаловою о неко- торие презыски и листы, заочне вынесеные.
Жыкгимоя/и, Божю м(и)л(ос)іъю.
Воеводе полоцкому, старосте дорогицкому, державцы ожскому и переломскому, п(а)ну Пе- /яру Станиславовичу [Кишке], а не будеш(ь) его м(и)л(ос)ти самое(о) на то/и часъ у Дорогичине, ино его намес/янику дорогицкому и суди городовому Яну Кучыяскому.
Што, будучи нам у Вильни, смотрели есмо маръшалка нашого, державцу волковыйского, пана Матея Войтеховича, а паню Рафаловую, п(а)ню Зофею, зъ дворянином н(а)шым Ле- нартомъ Косеньскимъ о земляхъ и границахъ, и кгвалътех, и шкодах, и презысках, которые ся межы них деяли. И што ся дотыче/и(ь) земль и границъ, мы на оя часъ выроком н(а)шымъ такъ сказали, ижъ они маю/и(ь) тые земли держати и въжыва/яи по тымъ границам, подле суда судей их и листу судового, и н(а)шое(о) по/иверженья. А што ся дотыче/и(ь) заруки н(а)- шое, и презысков, тое(о) есмо им на Ленарте не всказывали для тое(о), ижъ тая речъ была завешона до н(а)шог(о) щас/иного приехая(ь)я къ Великому князству, и вырокъ нашъ г(ос- по)д(а)рский ещо ся был не сталъ. Нижли кгвалтовъ и грабежовъ, которым ся будутъ им o/и него стали, казали есмо им на немъ пойс- кива/им въ праве земъскомъ, на которое жъ сказанье и вырокъ нашъ - выписъ nod печа- /и(ь)ю н(а)шою и с подъписю руки маршалка и писаря н(а)шог(о), державцы медницкое(о) и переваленого, пана Коитя Васильевича, казали есмо Ленарту да/ии. То пакъ, дей, они над то/и вырокъ н(а)шъ възяли собе заочне лис/и н[а]шъ, по латине писаный, ажъбы о тых презысках и шкодах, и кгвалтех, твоя м(и)- л(о)сть, п(а)не воевода, и ты, судя, у праве замковом справедливос/и(ь) и сказая(ь)е им з ним въчынил. О чомъ жо они повъторе присылали к нам и възяли въ насъ другий лис/и нашъ руское каяцлеряйи, ажъбы их с тое(о) не рушоно. А предся бы, твоя м(и)л(ос)ть, у праве городовомъ о тых презысках и кгвалтех
наконецъ, водле листу [ла]//[390ѵ]тинъского, усказалъ и на именьи его то им казалъ о/ипра- ви/ии. Ино тыхъ ч(а)совъ приездил к нам Косеяский, жалуючи, што ж ся ему зъ великою кривдою и шкодою то дее/и(ь), иж они над вырокъ н(а)пгь таковый листы заочне въ насъ побрали, которым жъ, дей, листы и въ книги замковы суиі(ь) въписаны. А онъ тотъ выписъ выроку и сказая(ь)я н(а)шое(о) перед нами въказывал. А тая, нам ся и тепер видело, кгды есмо перъво сего на том зостали и выроком н(а)шим сказали, ижь тыхъ презысков и зарукъ не мае/я(ь) им Ленартъ платити, а въ тых кгвалтех и грабежох сказали есмо им у праве земскомъ з ним правова/яи ся, и тых ч(а)совъ при томъ же есмо зоставили и не казали Ленарту тых презысковъ и зарукъ им плати/яи; а в тых кгвалтех и грабежох, естли будеть им потреба, маю/я(ь) его правомъ постига/яи у праве земъскомъ Дорогицком, водле первого выроку н(а)- шое(о). А што ся дотыче/я(ь) листа н(а)шое(о) латияского, им даного, то/я лис/я ихъ [в] нивеч оборочаемъ. Прото, приказуемъ вам, ажъбы есте тым листом н(а)шым латияскимъ тых презысков и зарукъ на нем не всказывали и до права замкового о тых кгвалтех и грабежох его перед себе не позывали и о то его не судили, и тые листы, которые на тые презыски при- слушаюя/(ь), въ книгах в(а)ших права городо- вое(о) касовали и въ нивечъ обернули. Нижли бы они тых кгвалътов и грабежов своих пойски- вали на нем у праве земском перед судями; а буде/я(ь) ли им в том виде/я(ь) ся кривда о/я судей, они могу/я(ь) ся отозва/яи с тыми судьями до нас або до пановъ pad н(а)шых.
Писая у Кракове, под ле/я(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 23 дея(ь), иядих/я 3.
Горностай, мар(шалох) и писар.
4744.
Anno Domini, quo supra videlicet, M. D. XXX sabbato, ante Dominicam Oculi proximo.
Nobilis Laurentius de Makowicze pro se et
І
1
Nr. 473
*Zr.277b. (Cm. d. Ns 277).
Nr. 474
4 B. be pavadinimo - žr. 472 b. registre (Д. без названий - см. реєстр, Ns 472).
34’
381


fratribus suis5 ostendit literas contra nobilem Au- gustinum, tenutarium, sortis in eadem Makowi- cze, quod conuenerat praedictum Laurentium occasione diuisionis, et bis succubuit in causa, et bis appellauit et appellationes non est prosequutus, quarum nouissime terminus fuit praefixus ad fe- riam secundam proxime praeteritam, in quo termino ipse appellans non paruit. Ideo silentium ei impositum et sine judicij approbatione et5 Laurentio5 concessae.
475. 	//[391] Радцы кракояскол/у Станислав/ Цыясару о долгъ, о г Федора Видблянина ъму минали, да ѵряду бед(ь)ског(о) для учинея(ь)я отравы на имея(ь)ю его в Бед(ь)ском повете.
Жыкгимояти, Боз/сю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Воеводе вилея(ь)скому, каяцлеру н(а)шому, старосте бел(ь)скому и мозырскому, пану Ол- брахгу Мартиновичу Кгашътолту, а не буде/и(ь) его м(и)л(о)сти самог(о) у Бел(ь)ску, ино намес/инику бел(ь)скому Донину.
Што есмо перво сего писали до твоей м(и)- л(о)сти на жалобу радцы места Краковъског(о) Станислава Цыисара, ижьбы твоя м(и)л(ос)/иь казалъ ему увязая(ь)е дати в ьійменье земянина бел(ь)ског(о) Федора Видблянина в трехсо/и и четырехъ золотых въ монете, водле запису и созная(ь)я тог(о) Федора самог(о). И твоя м(и)- л(ос)ть на писая(ь)е н(а)пю писал до намес/иника своег(о) бел(ь)ског(о) Донина, абы тог(о) Цыисара в ьійменье Федорово в тых золотых увязал. Ино тых ч(а)совъ Цыисар жаловалъ нал/, што з/c, дей, тотъ Федор перед тыл/ зостал виненъ купъцу кгдаяскому Ганусу Пелце триста копъ грошей полское личбы и мел то ему по рокомъ заплати/ия. И в томъ, дей, и паруку ему по собе далъ, дворянина н(а)шого Сасина Федоровича а мещая белских: Ивону а Ивана, а Тимоша - Сегеневичоя, и тыл/ поручъникол/ именье свое въ Бел(ь)скол/ повете подал и записомъ своил/ записал - ес/или бы оя сал/ на тые роки тых п(е)н(я)зей тому Пелце не заплатил, тогды они маю/и(ь) с того его имея(ь)я ему плати/ии. Какъ жо они били нал/ чолол/ и възяли в насъ лис/и нашъ до твоей м(и)л(о)сти, ес/или бы4 хто иный хотел долговъ своих на томъ же именьи смо/ире/ии, абы твоя м(и)- л(о)сть не казал ил/ его никому поступити ся до тых ч(а)совъ, поки бы они тую триста копъ Пелце, а сто кои и пе/инадца/и копъ Тимошу
Сегеневичу с него заплатили. И для, дей, тог(о) в тое именье Федорово ему увязая(ь)я боро- ня/и(ь). А оя поведил перед нами, из/с вжо тому Пелце сто копъ грошей заплатили, нижли одно ещо зостало долгу тог(о) Пелки - двесте копъ грошей, а Тимошовых - сто копъ и пе/инадца/и копъ грошей. Ино ач-колве/с дали есмо нашъ лиси/ ил/, ижъ нихто иный не ма- е/и(ь) долгу своего на тол/ имея(ь)и смо/ирети, поки бы они первей тую суму Пелце а Тимошу заплатили, але кгьды ж вжо сто копъ Пелце с тог(о) имея(ь)я заплачено, и, твоя бы м(и)- л(о)с/иь казал тое //[391ѵ] именье Федорово ошацова/ии и што буде/и(ь) назвышъ трехсо/и копъ и пя/инадца/ии копъ того имея(ь)я, в то бы, твоя м(и)л(ос)тъ, велел Циисара в той суме золотых увяза/ии. А ка/с тому кгъдаящанину и Тимошу во всемъ заплата стане/и(ь) ся, твоя бы м(и)л(ос)/иь, и в остаточ тог(о) имея(ь)я Федорова, штобы тое сумы золотых трехсо/и и чотырех стояко2, казал его увяза/ии и пода/и(ь) держа/и(ь). А ес/или бы хто иный хотелъ на тол/ же имея(ь)и долговъ своих смотрети, и, твоя бы м(и)л(ос)/иь, ему не казал тог(о) именья ил/ поступати ся до тыхъ ч(а)совъ, поки ему первей в тол/ ся заплата стане/и(ь), водле запису и созная(ь)я его.
Писая у Кракове, под ле/и(ы) Боз/с(его) на- роз/с(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 23 [день], ияди/с/и 3.
Горностай, мар(шало/с) и писар.
476. 	Лисг, писаны/f до враду и всих мещая берестеяских в справе опекуноя небощика Михна Даяковича зъ Иванол/ Пьяновскимъ о имея(ь)е дитяти тог(о) Михна Даяковича, в опеце их будучому, належачое.
Жыкгимоя/и, Боз/сю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Бурмистрол/ и рядцал/, и всил/ мещанол/ места Берестейског(о).
Што перво сего жаловалъ нал/ дворяния королевое н(а)шое, ее м(и)л(о)сти, и великое кн(е)гини Боны, Мишъко Романовичъ а мещане берестейские: Мартинъ а Ермошъ - Даяке- вичи, опекуны небощыка Михна Даяковича,
5 Toliau palikta tuščia vieta (Далее оставлено чистое место). Nr. 475
4 Toliau parašyta из них ir užbraukta (Далее нап. ілз них и зачеркнуто).
382


на дворянина н(а)шог(о) Ивана Пьяновского, ижь он понялъ жону того Михна и увязал ся по нем в ыймен(ь)е его, о/ичызну ТОГО ДЄТЯ/ЙМ, которое они въ опеце своем держаи/(ь), и дер- жы/и(ь) его безправне. А они тую суму п(е)ня- зем - селедеся/и копъ ірошей, которую то/и Михно жене своем на том имен(ь)и веновал, от- кладали, и он брати не хотелъ и тог(о) именья не поступил, и допирал ся по томъ дитя/им жоны своее, которое въмерло, в тол/ име«(ь)и половицы, водлугъ правъ Маи/ибарскихь. Ка/с жо тых ч(а)сов они, обе стороне, былм в насъ и жаловали намъ очивисте. И мы казали их о тол/ досмотре/им князю //[392] ’'Миколаю, бис- ку’пу жомом/искому, а старосте берестейскому, маршалку н(а)шол/у, державцы вилкейскому и остринскому, п(а)ну Алекъсандру Ивановичу Ходкевича, а маршалку и писару н(а)шому, державцы дорсунишъскому, п(а)ну Ивам/ку Горностаевичу. А при них казали есмо при тол/ праве бы/им некоторыл/ бурмистрол/ и ряд- цал/ зъдешнымъ места Краковъског(о), которые право Маи/иборское добре розумею/и(ь). Они о тол/ их смотрелм и, выслухавшы речи их и в права Маитьборское выглянувши, такъ знашли и сказали: што ся дотычети(ь) тог(о) имен(ь)я и вена на нел/, записаного жоне Пья- новског(о), коли одно дитя тог(о) Михна Дан- ковича въмерло, а она пошла замужъ, тогды половица тог(о) имен(ь)я по змерломъ дитяти пришло спадкомъ на нее; а што ся ткне/и(ь) вена ее записаног(о) - семидесяти копъ грошей, которое был мужъ ее на всемъ именьи записалъ, кгды бы тое дитя было жыво, тогды опекуны, възел/ши къ собе де/ии, мелм ей тую сел/деся/и копъ грошей со въсего имен(ь)я, водлугъ тастаменъту, отложыти. А коли одно детя въмерло, а тог(о) половица имен(ь)я Прингла спадкомъ на жону его, тогды маю/и(ь) тые опекуны с половицы того имен(ь)я дати ей вена тридца/и и пя/и копъ грошей, а другую тридца/и и пя/и копъ маеиі(ь) она мети на половицы именья своего, о/иписати и дарованім, инде хотячи, къ пожы/ику своему обернути на таковой части, штобы толко тое сумы - полче/ивертадеся/и копъ грошей стояло, а оста/ику тог(о) именья половицы не можети(ь) никому отдалити от тог(о) жывого дитя/им, и мае/и(ь) то держати до жывота своепх А што держала и въжывала тую другую половицу
именья дитя/им своег(о) живого о/и тог(о) ч(а)- су, какъ замужъ пошла, в тол/ маетъ Пьянов- ский и з жоною своею личбу тыл/ опекунол/ въчыни/им и з личбы, што вимни остану/и(ь), то маю/и(ь) заплати/ии. А которые долги остали ся по небощику Михну, тые долги повинни они, яко Пьяновъский зъ жоною своею зъ своее половицы умерлого дитя/им имен(ь)я, так и тые опекуны - з другое половицы живого дитяти, платити наполы; а естли бы тые опекуны своими влас/иными п(е)нязми тую полче/ивертадеся/и копъ грошей жоне Пьянов- ског(о) вена ее заплатили, тогды тых п(е)нязей своих смотрети на той половицы жывого дитя/им имен(ь)я. И коли тое дитя ле/и своих доростені(ь) и тое именье къ своимъ рукал/ озме/и(ь), в то/и часъ маені(ь) з ними, опекуны //[392ѵ] своими, личбу въчыни/им и, чого будуйсь) они своихъ п(е)нязей с того имен(ь)я не добрали, то онъ мае/и(ь) ил/ доплати/им. А пакъ ли буду/и(ь) звышъ што выбрали, тые опекуны маю/и(ь) то ему вернути. А естли бы и тое дитя вмерло, тогды и оная половица имен(ь)я мае/и(ь) прийти жоне ж Пьяновъ- ског(о). Нижли маені(ь) тую первей полче/ивертадеся/и копъ грошей, котору возме/и(ь) в них за вено, опекунол/ зас вернути, потомъ и тую половицу того именья къ своил/ рукал/ възя/ии. И волна буде/и(ь) вжо тое именье все у своей моцы держанім навечнос/и(ь) и о/ида/им, и продати, и, где хотячи, къ своему пожы/ику обернути. А пак ли бы жона Пьяновъского напред вмерла, тогды тая половица именья, што она держала, маеть прийти тому дитя/им навечность, крол/ тое части, на которой бы она вено свое - полче/ивертадеся/и копъ грошей - кому о/иписала або кого даровала, въ тую часть не маені(ь) ся тое дитя ничил/ уступа/им. А што ся дотыче/и(ь) пяиіидеся/и копъ жыта, которое небощик Михно о/иписал был с того имен(ь)я своего на ц(е)ръковъ соборную С(ве)тог(о) Миколы, ино жона Пьяновског(о) тое жыто попродавала, а иншое сама по/ира- вила, а на тую, дей, ц(е)ръковъ Божью не выдала. Атак, ес/или будені(ь) она тог(о)'.жыта на ц(е)ръков не о/идала, а попродала на свои по/иребы, тое жыто мае/и(ь) Пьяновъский зъ жо[но]ю своею зъ своее половицы именья до тое ц(е)ръкви Божее отдати або заплатити, а тые опекуны не повинъни зъ своее половицы
383


именья того жыта платити. Который жо усказ панов краковских, водле правъ Маитборских, іые п(а)нове суди нал/ отказали.
Ино мы, тог(о) выслухавши, при томъ же зоставили а то ухвалили. А прото, приказуел/ вал/, ажбы есте тое имен(ь)е межы ними поделили того ч(а)су без мешъкан(ь)я и в тых во всих речах справовали ся бы есте з ними, водле тог(о) листу н(а)нюго. А естли бы Пьяновъ- ский не хотел и тепер тог(о) имен(ь)я. въ дел поступити и в тых речах, водле тог(о) листу н(а)іног(о), справовати ся, и вы бы, не откла- даючи того до нас, моцно тое именье межы ними поделили, а тые п(е)н(я)зи - полчет- верътадесят копъ грошей - вено жоны его, възел/шы бы есте у опекуное, на ратуши положили конечно, абы то инакъ не было.
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 26 ден(ь), индикт 3.
Горностай, мар(шалок) и писар.
477. 	//[393] Пану Яну Аврамовичу до п(а)нол Ил(ь)иничол, старостичол берестеяскилг, о вено и выправу жоне его, сестре ихъ.
Жыкгимонт, Боа/сю м(и)л(ос)т(ь)ю.
Старостичол/ берестейскимъ: п(а)ну Яну а пану Станиславу - Юревичомъ Ильинича.
Присылал к нал/ дворянин н(а)шъ, пан Ян Абрамовичъ, жалуючи о тол/, што жъ, дей, вы вена жоне его, сестре своей, платити и выправы
- серебра и ковровъ, и иншых рухомых речей
- поотдавати не хочете, - на што жъ, дей, он и записъ вашъ въ себе мает(ь). Яко жъ, дей, брат вашъ, пан Щасный, свою част(ь) ему заплатил. А тыс, дей, роки давно минули, на которые есте мели то ему отдати, а вы, дей, и до сих ч(а)совъ того ему не заплатили. О чол/ жо мы перво сего неоднокроть до васъ писали, а вы, дей, на тые листы и росказанье н(а)шо тог(о) въчинити не хотели.
Ино мы и тепер для тог(о) послали тал/ дворянина н(а)шого N2 и словомъ о тол/ казали ему om насъ вал/ мовити. И приказуемъ вал/, ажъбы есте п(а)ну Яну вено жоны его и выправу, водле записовъ своих, заплатили перед тыл/ дворянинол/ н[а]шыл/ конечно. Естли жъ бы есте и на тот лист, и росказанье н(а)шо того вена ему платити и выправы о/идати не хотели, мы за таковое в(а)шо непослушенство
казали тому дворянину н[а]шому въ колко служобъ людей вашых, штобы за то стояло, моцно его увязати до тых ч(а)совъ, поки вы то, водле записов своих, ему пополните.
Писаи у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 29 ден(ь), индикт 3.
Горностай, мар(шалок) и писар.
478. Тому жпану Яну Аврамовичу огложея(ь)е року далея для плачея(ь)я долгой отца его, небожчика п(а)на Аврама Езофовича.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)т(ь)ю.
Княземъ и паномъ, и земянол/, и дворянол/ н(а)шил/, и мещанол/, и жидове, и всил/ тыл/, которыл/ будет(ь) остал виненъ п(е)нязми и иными речами небощик пан Аврал/ Езофович.
Што перво сег(о) присылал к нал/ пан Ян Аврамович, поведаючи, иж //[393ѵ] отецъ его осталъ вамъ виненъ некоторыми п(е)нязми и иными речал/и, и онъ не мает(ь) чыл/ тых долговъ платити, абыхмо ему зложыли рок, на который бы мел в тол/ вал/ платень быти. Ино мы на жаданье его дали были ему рок - тое пришлое Середопост(ь)е, и до васъ есмо писали, абы есте тых долговъ до того року на нел/ не правили. А так, и тых ч(а)совъ прысылал до насъ пан Янъ, абыхмо тог(о) року еще ему далей отложыли, поки бы он з вами въ долзех отца своего личбу въчынилъ.
Ино мы на его чолол/бит(ь)е то въчынили: отложыли ему есмо тог(о) року до тог(о) прий- дучог(о) свята Вознесенья Хр(и)ст(о)ва, которое маеть быти в ындикъте третел/. А прото, приказуемъ вал/, абы есте до того року тых долгое отца его на немъ не правили и дали ему в тол/ покой, покул он зъдеся в насъ будет(ь) и въ долзех отца своего личбу з нал/и возмет(ь).
Писан у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 29 [день], индикт 3.
Горностай, мар(шалок) и писар.
479. Потвержен(ь)е боярину городеяскол^у Ел- фиму Андреевичу Кучи купли его - двулг зелень: Мелеховщины а Пепелкоящины, в Городея- скол/ повете и на перевоз в Колбащичолг на реце Немне вечностью.
Жыкгимонт, Божю м(и)л(ос)т(ь)ю.
384


Чынимъ знаменито сил/ н(а)шил/ листол/, хто на нег(о) etc.
Бил нал/ чолол/ боярин Городеньского повеіу Еефимей Аядреевич Куча и поведил перед нами, ижь боярин н(а)піъ Миколай Ревуцкий и з жоною своею Маруцою, и з де/ими своими продали ему две зел/ли: Мелехоещину а Пепел- ковъщину, въ Городенскол/ повете со въсил/ с тыл/, какъ ся тые земли зъдаена въ собе ма- ю/и(ь), которые жъ з&мли тот Миколай выслужыл на нас навечность, и лис/и на паркгамине - по/иверженье н(а)шо на тые зел/ли, и тежь листы судовые, што то/и Ревуцкий поля и сеножа/ии, и огороды тых зел/ль, вышейписаных, под некоторыл/и подданыл/и н(а)шыл/и правомъ зыскал, ему жъ дал. А потол/ люд[и] н(а)ши городенские: Игнатова сорока, //[394] Голо- вен*чича со/иницства, на ймя: Михалко Игна- тович, а бра/и его Андрей, в то/и часъ, какъ он был на службе н(а)шой, почали вжо при нел/ в тую зел/лю его Мелехоещину въступа/ии ся и яриною были засеяли, о чол/ жо смо/ирелъ его с ними намес/иникь городенский пана ви- леньское(о), старосты городеньского, маршалка н(а)шого дворного, пана Юревъ Миколаевича Радивиловича, Костюшъко Филиповичъ Косто- моло/иский, и нашолъ его в тол/ правого и тую зел/лю Мелеховъщину, водле опытан(ь)я служебника своего, который Кучу в тые зел/ли первей тог(о) увязывал, ему присудил, а тыл/ людел/ не казалъ ся через то в нее уступа/ии. На што жъ ему и лис/и свой судовый далъ, - который жъ он листы Миколая Ревуцкого на паркгамине, по/иверъжен(ь)е н(а)шо и листы судовые ловъчого н(а)шое(о), п(а)на Миколаевъ Юревича Пацевича, и намес/иниковъ горо- деньских, и записы того предка своее(о) на тые зел/ли перед нами въказывалъ. А к тому, што есмо перъво сее(о) ДОЗВОЛИЛИ ему в томъ же именейцы его купленомъ, въ селе Колба- щичох, на Нел/не перевоз для по/иребы его держати без шкоды н(а)шое по тому, какъ и предокъ его держалъ, и какъ тежь, и иншые бояре тамопгьние перевозы свои маютъ. И на то есмо ему и лис/и нашъ дозволеный дали, онъ и то/и лис/и н(а)пгь дозволеный перед нами покладал и бил нал/ чоломъ, абыхмо ему на то дали нашъ листъ и тые зел/ли, и перевоз на Нел/не по/ивердили ему н(а)шыл/ листол/ на- вечнос/и(ь).
Ино мы, выслухавши тых листовъ записных и по/иверженья н(а)шое(о), на тые зел/ли предку его о/и нас даного, и листовъ судовых пана Миколая, ловъчого, и намес/иникое городень- ских, и теж листу н(а)шое(о) дозволеное(о) на перевоз, з ласки н(а)шое на его чоломъби/и(ь)е то въчынили: на то дали ему сесь н(а)шъ лис/и, и по/ивержаел/ то все3 сил/ н(а)шил/ листол/ ему самому и его жоне, и их детел/, и на потол/ будучыл/ их щадкомъ вечно и навеки, непорушно. Нехай они тые зел/ли: Мелехоещину а Попелкоещину, держа/и(ь) со въсил/и зел/лями: пашъныл/и и бортныл/и, и сеножа/и(ь)- ми, и со въеимъ с тыл/, какъ ся тые зел/ли здавна сами въ собе и въ границах ся своих маю/и(ь), и подле купли своее, и листу купъчого, и по/ивержеи(ь)я н(а)шое(о), тому Миколаю Ревуцкому даных, и листовъ судовыхъ, и ВОЛНИ ОНИ И ИХ ПОТОЛЖИ в той купли своей прибави/ии и розшыри/ии, и къ своему лепъшому и въжыточному обернута, какъ сами налепей розумеючи.
А на тверъдос/и(ь) того и печать н(а)шу казали есмо //[394ѵ] приложы/ии къ сему н(а)- шому листу.
Писаи у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нароженья) 1530, м(еся)ца мар(ца) 29 деи(ь), индик/и 3.
Горностай, мар(шалок) и писар.
480. 	Causa Leonard! Fugelweder, cracouiensis ciuis, cum Simone, aurifice vilnensi, ob quoddam arestum etc.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit, quia dum causa inter Leonardum Fogelueder, cracouiensem, et Simonem, aurificem vilnensem, ciues parte ab altera, occasione cuiusdam aresti et tandem inde subsequute submissionis pro parte fratris bonorum per Simonem ipsi Leonardo tra- ditę ventilata, et demum ad Maiestatem nostram aduolata fuisset. Quia nos sustendere non valen- tes praepediti negociis rei publicae et nostris, reuerendis sincere nobis dilectis Nicolao, episcopo Kyouiensi, et Joanni Choiensky, archidiacono Cracouiensi, vocatis ad sui praesenciam partibus vtriusque audiendis et nobis referendi commisi- mus. Ex quorum relatione intelleximus, quod videlicet dum superiori tempore iam Leonardus
385


arestareratur, adimitur videndo 4 bona quaedam mobilia, per famatum Michaelem Bam, ciuem quondam cracouiensem 4, sterilem demum de- functum hie Vilnae, morte sua derelicta, et de hoc in debito hic sexaginta florenorum grossorum po- lonicalium consulatorum et nouem grossorum aequem polonicalium eidem Leonardo hactenus per praefatum Michaelem eiusdem Leonardi principalem debitorem retento et insoluto. Extunc superueniens hue Vilnam haeres defuncti, puta Joannes Bam hinc arestationi Leonardi contraueniendo intentionemque suam prouidere nequens induxit eundem Simonem pro se fideiussorem, quod ipse Simon veniens cum vtroque ipsorum ad praetorium Vilnensem praefatum Joannem Bam iudicialiter intercessu per cautionem suam fideiussoriam super expressam vsque ad litis illius de- cisionem pro parte Leonardi erga praefatum Joannem Bam duraturam. Dum autem eundem Simonem, suum fideiussorem vel quasi litis huius intercessorem, in ius ciuile vilnense propterea euocasset verificando eo praesente coram iudicio ciuili quibusdam literis ab officio ciuitatis Cracouiensis legittime emanatis arestum hoc suum su- perexpressum, Simon vero non expectata sententia ciuili ad nostram regiam Maiestatem appe- lanti, verificatione praefata non obstante, praetendens se ab hac litisfactione debitique petendi so- lutione debere aut posse liberari decreto nostro regio mediante, prout nos haec omnia in rescrip- tis ciuilibus vilnensibus et cracouiensibus coram reproductis pienius vidimus contineri. Nos vero attendentes huiusmodi verificationi per Leonardum Fegelueder super praefato debito suo ab officio ciuitatis cracouiensis importatam depositio- nemque prouidorum ciuium cracouiensium Pauli Both et Jacobi Schniczer, medio corporali iuramento eorum erectis ad sacra digittis factam, in- continentem esse, legittimam et rationi ac iuri consonam, videlicet quod praefatus Michael Bam in domo Leonardi Fogelweder testudinem con- ductam et expressas quottidianas habuit. Et insuper ibidem ipse Leonardus Fogelweder pro maiori documento deberi sui regestro proprio more mer- catorum sub iuramento suo reproducto sufficienter probat praefatum Michaelem Bam remansisse sibi debitorem cum pro testudine apparata, turn pro expensis trium annorum aliunde et peccunijs in mutuum datis sexaginta florenis et nouem grossis in moneta polonicali, computando quemlibet
florenum pro triginta grossis, quam verificątio- nem et probationem tanquam officiosam et suffi- cientem Maiestate nostra regia approbamus et confirmamus decernimusque, quod praefatus // [395] ^Simon, aurifex,"1 iuxta fideiussoriam et in- tercessionem suam ipsum Joannem Bam hinc ad festum S[ancti] Joannis Baptistae proxime futurum tanquam in termino peremptorio hie Vilnae et in loco, vbi pro eo intercesserit, statuere debet, alioquin vbi non statuerit praefatum Joannem Bam, principalem suum, extunc ipse Simon, aurifex, pro praefato debito sexaginta florenorum et nouem grossorum ipsi Leonardo respondere et satisfacere tenebitur et erit astrictus tenore praesentium mediante.
Datum Vilnae, feria quarta, ante festum Omnium Sanctorum, anno M. D. XXVIIII.
Ad mandatum s[acrae] r[egiae] Maiestatis Nicolaus, episcopus Kyouiensis, fecit et correxit.
481. 	Confirmatio per magnificum Albertum Gasztold, palatinum Vilnensem, rei emptionis bonorum Porośli et Jazwini, aduocatiaeque haereditariae in Wysokie in aeuum.
In nomine Domini amen.
Quoniam ea, quae in humanis gerentur nego- cijs, facile ex hominum labuntur memoria, nostri literarum mommentis posteritatis commendentur notitie ad perpetuam proinde rei memoriam.
Nos Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Mazo- uiae, Samogitiae etc., dominus et haeres.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit, vniuersis et singulis, praesentibus et futuris, harum notitiam habituris, quod exposito nobis ex parte magnifici Alberti Gastholh, pallatini Vilnensis, cancellarijque nostri, nec non capitanei Bielscensis et Mozirensis, sincere nobis dilecti, emisse scilicet apud nobiles Timotheum et Alexium Ossi- powiezi, filiosque eorum Joannem, Gregorium et Michnonem, et nepotes eorum ex fratre olim Iwan, terrigenas districtus Drogicensis, bona eorum paterna Porosły et empta Jazwyny nuncupata cum omnibus eorum pertinentijs pro sexingenas sexagenis grossorum monetae et numeri lithuanicalium, et apud Joannem Luszczewsky, tunc aduo-
Nr. 480
44 Tai užrašyta kita rašysena išilgai kairės paraštės (Это написано вдоль левого поля другим почерком).
386


catum haereditarium in Visokie in eodem districtu consistentium, earn ipsam aduocatiam haereditariam in Wissokie cum eius iurisditione et prae- dio sex mansis in vno quoque campo seorsim, nec non cum taberna, macelio, caldarijs, foralibus, nundinis seu fructibus, ex eis prouenientibus, dictis zuldne, alijsque omnibus et singulis prouentibus, aduocatis ipsis quodlibet pertinentibus, in literis serenissimi olim et pie recolendi principis, domini Alexandri, regis et magni ducis, praedecessoris et fratris nostri charissimi, latius descrip- tis, pro quingentis sexagenis grossorum monetae et numeri praedictorum, et reproductis coram nobis literis originalibus, tarn aduocatiam ipsam, quam etiam superius nominata bona Porosły et Jazwyny concernentibus, tribus priuilegijs, subap- pensis sigillis in pergameno emissis, praedecessoris et fratris nostri super3 donationem aduocatiae praedictae emanatis atque inscriptionibus iurisdi- cis officiosisque et legittimis venditionum et emp- tionum eiusdem aduocatiae et supradictorum bonorum Poroszli et Jazwyny clare et per expressum, continentibus, aduocatiam ipsam in praedicto oppido Wisokie cum certis fructibus supratactis et alijs in literis ipsis descriptis per eundem olim praedecessorem atque fratrem nostrum, regem et magnum ducem Alexandrum, nobili Joanni Hyncza, eiusque successoribus in perpetuum datam, possidendam et etiam vendendam, commutandam et tandem earn ipsam aduocatiam constat vendi- tam successiue per dictum Joannem Hincza, Paulo Rączko, per Paulum Rączko supradicto Joanni Luszczewsky et nouissime per ipsum Joannem Łuszczewski magnifico Alberti Gasztold, palatino et cancellario nostro supradicto. Et promisit Joannes Luszczewsky, venditor praefatus, ipsum emp- torem intercedere et euincere ab omnibus creditoribus suis et quibusuis perlucris et insuper aduocatia praedicta quolibet obtentis et obligatis seu perlucriatis et reddere questum in possessione aduocatiae ipsius: ita est bona supra nominata Porosły et Jazwyny totaliter, provt in se continentur, constat vendita ei in perpetuum. Fuit itaque supplicatum Majestati nostrae ex parte ipsius palatini et cancellarii nostri, quatenus dominationem et concessionem aduocatiae praedictae fruc- tuumque eius nec non augmentum, atque bonorum supradictorum venditiones, //[395v] emptio- nes atque priuilegium praedictum fratris nostri omnesque et singulas literas desuper emanatas et
omnia in eis contenta approbare, confirmare et ratificare dignaremur. Altendentes itaque petitio- nem earn esse iustam, licitam donationem et do- tationem aduocatiae praedictae, eiusdemque et supra dictorum bonorum venditiones et emptio- nes, omnes et singulas eorum inscriptiones ac priuilegium fratris nostri praedictum, omnesque et singulas literas desuper emanatas, quae hie ob prolixitatem suam inseri quamuis sint omissae, habentes tamen eas et haberi censentes, perinde ac si de verbo ad verbum praesentibus essent in- sertae, approbandum et confirmandum duximus, approbamusque ratificamus et confirmamus per praesentes robur perpetuae firmitatis omnibus et singulis praemissis decernendo et insuper de singulari nostra gratia atque intuitu bene meritorum ipsius Alberti Gastholth ipsam aduocatiam eius in Wisokie cum omnibus et singulis pertinentijs eius et supraedicta bona Jazwyni et Poroky2 villasque in eis locandas a potestate et iurisditione palatini Trocensis et capitaneo Drohicensis iudicijque et totius officij terrestris districtus praedicti, nec non aliorum omnium et singulorum officialium tam curiae nostrae quam et terrestrium, et ab omnibus districtus eiusdem Drohiciensis iuribus, statutis et consuetudinibus eximimus et libertamus, sed communij iuri Magni Ducatus nostri Lithuaniae aduocatiam ipsam et supradicta bona, vt et alia ipsius palatini et cancellarij nostri bona Lithuaniae existentia, subesse volumus et decernimus. Harum quibus sigillum nostrum subappensum le- stimonio literarum.
Datum Piothrkowiae, feria tercia4 ipso die
Sanctissimae Luciae virginis, anno Domini M. D. XXVII, regni vero et Magni Ducatus nostrorum anno XXI. Praesentibus ibidem: generosis Iwan Andreiewicz, thesaurario curiae nostrae, Welo- nensi, et Kopiecz Wasiliewicz, marschalco et notario nostro, nec non in Miedniki et Przewalka te- nutarijs, alijsque aulicis nostris fidelibus dilectis.
Sigismundus, rex, subscripsit.
482. 	Мещанину городеяскол/у Павлу Леснея- скому на воятояство городеяское.
Жыкгимояю, Божю м(и)я(ос)/и(ь)ю. [
Nr. 481
4 Byloje klaidingai nurodyta savaitės diena, kadangi nesutampa su kalendorine švente. (B д. ошибочно указан день недели, поскольку не coenadaem с календарным праздником).
387


Чынил/ явно сил/ н(а)шил/ листол/.
Бил нал/ чолол/ мещания места Городея- ское(о) Павел Лесневский и просил насъ, абыхмо дали ему войтовство в месте н(а)піол/ Городеньскомъ, которое держал от насъ дворяния нашъ Леоя Федорович Сасинъ, и тых ч(а)совъ вмер, о чол/ жо бурмистри и рядцы, и въсе посполство месяіа Городеньског(о) к нал/ присылали, за нил/ просячи.
Ино мы з ласки н(а)піое и на присыланье, и прозбу мещая городеньских, и на его чолол/- бияі(ь)е то въчынили: тое войтовъство въ месте Городеяскол/ с корчмами войтовскими и со всими платы ему есмо далм. Маеяі(ь) онъ тое войтовство держаяім и въжываяім, и в нел/ ся справовати и рядияім, водлугъ прав и привильевъ н(а)шых, которые тое место н(а)шо от насъ маюяі(ь), и по тому, какъ и предки его, первшые войтове городеяские, лоржы/Г [39б]1'вали, а мы'1 не маемъ его с тое(о) войтовъства рушаяім и никому под нимъ даваяім ажъ до его живота.
И на то есмо ему далм сесь н(а)пгь лисяі з нашою печаяі(ь)ю.
Писанъ у Кракове, под леяі(ы) Боэ/с(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца април(я) 4 дея(ь), ияд(и)кяі 3.
Горностай, мар(шалок) и писар.
483. 	Привилея Якубу Юшковичу на тивуяство шовдовское в зел/пи Жомоягскоя по огцу его.
Жыкгимояяі, Божю м(и)л(ос)лі(ь)ю.
Билъ намъ чолол/ дворяния нашъ Якубъ Юшъковичъ и поведилъ передъ нами, иж ояіца его, тивуна шовдовское(о), Юшка Стаяковича, въ жывоте не стало, абыхмо тую волост(ъ) Шовъдовъскую ему въ держанье далм. О чол/ жо и пая троцкий, староста жомойяіский, панъ Станиславъ Станиславовичъ Яновича [Кгезкгайла], и панове тивунове зел/ли Жомойяіское к намъ писали, жадаючы, абыхмо тыл/ врядол/ его пожаловали.
Ино мы зъ ласки н(а)шое, на причыну пана троцъкого, его м(и)л(о)сти, и на жедая(ь)е панов тивунов зел/ли Жомойяіское, и на его чо- ломъбияі(ь)е, то въчынили: тое тивуньство у волости Шовъдовъской от насъ въ держая(ь)е ему есмо дали. Маеть оя тую волосяі(ь) держа- ти и в нел/2 ся с поддаными н(а)шыми спра- воваяім и рядияім во всемъ по тому, ка/с у-в
уставе н(а)шой - листу руское(о) с подьписю руки н(а)шое, которую есмо всил/ волостел/ н(а)шыл/ зел/ли Жомойяіское дали, стоияі(ь) выписано.
И на то есмо ему дали сес нашъ лисяі з нашою печаяі(ь)ю.
Писая у Кракове, под леяі(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца април(я) 2 дея(ь), иядихяі 3.
Горностай, мар(шалох) и писар.
484. 	//[396ѵ] Потвержея(ь)е Чешеяку Грияко- вичу и двул/ дочкал/ его сумы п(е)н(я)зея, на трех частех пашея и домоя в месте Городея* скол/ от жоны его ил/ записаное.
Жыкгимояяі, Боз/сю м(и)л(ос)яі(ь)ю.
Билъ намъ чолол/ дворяния н(а)шъ Чешемко Гриякович и поведил перед нами, ижъ жона его Ульяна по доброй воли своей дала и даровала, и записала на трех частех пашея и домовъ, которые ся ей с права остали в месте Городеньскол/, и што мы зъ выпису месяіского ей пояівердили, ему и двумъ дочкамъ своил/, которые с нил/ маеяі(ь): Ждане и Марине, осмъдесяяі копъ грошей, которым внесла ояі ояіца своего у домъ первого мужа своее(о) Дудки, колм за него шла. И на то и запис свой под сведомол/ и печаяі(ь)ми некоторых людей добрых ему дала и в нел/ выписала, ижъ ма- еяі(ь) оя и тые дочки его тые три части пашея и домовъ в тых п(е)нязех держати до тых ч(а)- совъ, поки зяти ее або дочки, которие с первымъ мужол/ Дудъкою мела, тую осмъдесятъ копъ грошей ояіложаяі(ь), и толі оя запись ее перед нами въказывалъ и бил намъ чолол/, абыхмо ему на то дали нашъ листъ и тояі запись и вено жоны его пояівердили ему и тыл/ дочкал/ его н(а)шил/ листол/.
Ино мы, выслухавши того листа записного, на его чолол/бияі(ь)е то въчынилм: на то дали ему сесь нашъ лисяі и тую осмъдесяяі копъ грошей на трех частехъ пашея и домовъ жоны его первого мужа ее Дудъки пояівержаел/ ему и тыл/ дочъкал/ его: Жъдане и Марине, сил/ н(а)шил/ листомъ. Маеяі(ь) Чешейко и дочъки его тые три часяім пашея и домовъ держаяім и въжываяім и их къ своему пожиточному обо- рочаяім. А тые зяяім жоны его и их жоны, дочки Дудчыны, не маюяі(ь) ся ничил/ в то уступаяім до тых ч(а)сов, поки тую осмъдесяяі
388


копъ грошей ему або дойкамъ его отиложати(ь), водле запису тещи своее, жоны его.
И на то есмо ему дали сес нашъ лист з нашою печати(ь)ю.
Писанъ у Кракове, под лети(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца април(я) 4 дея(ь), индикт 3.
Горностай, мар(шалотс) и писарь.
485. 	//[397] В жалобе всилг земяя дорогидкилг на хоружог(о) илг Сернацког(о) о выбирая(ь)е на нилг плату, уфаленог(о) над уставу.
Жыкгимояти, Божю м(и)л(ос)ти(ь)ю.
Хоружому зел/ли Дорогицкое Сернацкому.
Присылали к намъ земяне всее земли Дорогицкое, жалуючы о томъ, што есмо с паны радами н(а)шыми Великого князства умыслили положитии плати з людей князских и паяских, и земяяских: с кожьдое службы людей по два грошы, а на Подляшъи - зъ волоки по два грошы, то ести с осми служобъ, с коня - по шестинадцатии грошей. То пая, дей, ты тал/ справуепгь ся не водлугъ науки и росказая(ь)я н(а)шого, г(оспо)д(а)ръского, але, дей, свово- леньствол/ берешь и з земяя, которые людей въ себе не маюти(ь), с коня по шестиинадцатии грошей, а зъ волоки писчогог(о)2 - по грошу, а в тол/ им стиснея(ь)е и шкоды великии ся деюти(ь). Ино веджо мы бирчымъ по въсему паяству н(а)шому - Великому князству - росказали и то установили: братии на насъ и з службы людей або з волоки по два грошы, то ести, с коня по шестинадцатии грошей, а писчого - ни одного п(е)незя не росказали есмо братии; а которые земяне-шляхга людей въ себе не мають, тые не повинни сами зъ себе тог(о) плату даватии.
Прото, приказуел/ тобе, ажбы еси втисне- я(ь)я и шкод земянол/ в тол/ не делалъ и тог(о) плату, которые людей въ себе не маюти(ь), с них бы еси самыхъ не бралъ и дал им в томъ покой. Лечъ которые земяне люди въ себе ма- юти(ь), с тых бы еси зъ волоки бралъ одно - по два грошы, а писчое(о) ни одного пенезя бы еси не бралъ, бо повинен еси с уряду своего, крол/ дадку, тоти плати на насъ выбиратии. Естили ж бы еси, о тое росказая(ь)е н(а)шо не дбаючи, а предся хотелъ с нихъ п(е)н(я)зи братии не водле уставы н(а)шое, тогды, ведай, певно: што-колве неслушне на них або на
людех их озмешъ, то будеи/ у десятеро або у двадцатеро своил/ им отидавати.
Писая у Кракове, под лети(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м[еся]ца април(я) 5 дея(ь), индикт 3.
Горностай, мар(шалотс) и писар.
486. //[397ѵ] Якубу Юшковичу, до ясилг бояр, людея волости Шоядояское о послушеяство, яко тивуну.
Жыкгимояти, Боэ/сю м(и)л(ос)ти(ь)ю.
Ко ссил/ боярол/ и ройтиникол/, и людел/ всил/ волостиныл/ волости н(а)шое Шоядовское.
Поведаел/ вамъ, ижь есмо дали тую волоси/^) н(а)піу оти насъ держатии дворянину н(а)шому Якубу Юшъковичу. Маети(ь) ся оя в той волости н(а)шой з вами, поддаными н(а)шыл/и, справоватии ся и рядитии, подлугъ уставы н(а)шое, от насъ тыл/ волостемъ н(а)- шим даное. И вы бы о томъ ведали и его во всел/ послушни были по тому, какъ и предковъ его, первшых тивунов шовдовских. А увязати его в тую волость н(а)шу послали есмо дворянина н(а)шог(о) Счастиного Миколаевича Толочковича.
Писая у Кракове, под лети(ы) Бож(его) на- роэ/с(енья) 1530, м(еся)ца апрел(я) 5 д(е)я(ь), индикт 3.
Горностай, мар(шалотс) и писар.
487. Станиславу Вирбояско/цг о писарство его зел/ское бел(ь)ское.
Жыкгимояти, Боэ/сю м(и)л(о)сти(ь)ю.
Судьи зел/скому бел(ь)скому, п(а)ну Юрю Рачку, а подсудъку Аядрею Рытелю, и въсил/ врядникол/, праву зел/скому бел(ь)скому при- слушаючил/.
Жаловал нал/ писар бел(ь)ский Станиславъ Вирбовъский о тол/, ижъ держал писарство зел/- ское бел(ь)ское, которое ж ему спустил, пле- бая попичовъский, княз Матей, - на што и листи нашъ паркгаминовый у себе маети(ь), ижъ не мели есмо его от тог(о) отидалятии, але мелъ до жывота своего держатии. Ниэ/сли кгды в Бел(ь)ску не был, в тоти часъ передъ нами/пове- дано, жебы оя ияшого писарства //[398] ‘"собе въ зел/ли'1 князства Мазовецкого досталъ и тал/ мешъкалъ, а въ Бел(ь)ску тог(о) вряду своего не пилъновалъ, для чого э/с мы тоти вряд - писарстиво Бел(ь)ское - от него были отидалили,
389


а дали его держа ти писару воеводы вилен(ь)- ского Венъцлаву. Ино тых ч(а)совъ тоді Станислав в насъ был и поведилъ перед нами, ижъ он зъ росказан(ь)я н(а)шог(о) до князства Ма- зовецког(о) езъдил и речи н(а)ши и зел/ские справовалъ, - яко жъ и листы н(а)ніи, истоту тог(о), перед нами въказывалъ. И ачъ-колвекъ там на послугу н(а)піу ездил, однако ж, дей, былъ инъшог(о) писара на свое месніцо зо- ставилъ, и бил нам чоломъ, абыхмо его с того въряду до жывота его не рушали и заховали его в тол/, водле листу н(а)іпого, который на то въ себе маені(ь).
Прото, кгды ж он тот врядъ - писарство бел(ь)ское - до жывота своег(о) маені(ь), а для послуги н(а)шое з росказанья н(а)шог(о) въ Мазовшы был, а тое месніцо свое был осадил, мы, выслухавшы листовъ его, которые на тое писарство маеді(ь), зася есмо его при тол/, въряде - писарстве бел(ь)скол/ - зоставили, бо нал/ не годині(ь) ся никому безъ слушныхъ причин врядов онібирати, а звлаща, ижъ онъ вжо от двадцаиіи лети за оселостыо своею, которую маеть в повете Бел(ь)скомъ, тое писарство держыти(ь) и тепер его не спускаети(ь). И, вы бы, о тол/ ведали и зася ему справовати, водле обычая писарского, допустили. А есніли бы его которая потиреба зашла, н(а)ша послуга або фороба, для чого бы он на час не могъ тамъ бытии, мы ему дозволили на свое месніцо иног(о) ког(о) зоставитии.
И приказуемъ тобе, судья, под зарукою н(а)шою - тисянма копами грошей, ажъбы еси ему самому и тыл/ его писарол/ нико- торог(о) пренагабанья и кривъдъ ил/ ни въ чомъ не делалъ. Нехай бы он ся справовал, водле правъ и обычая тог(о), яко на вряд писарский прислуша.
Писанъ у Кракове, под лети(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца април(я) 6 ден(ь), индияти 3.
Горностай, мар(шалоте) и писар.
488. 	//[398ѵ] Земянол/ городищъскил/ Дорогид- ког(о) повета: Сабнел/ а Головенькол/, до нам- есгника городищъског(о) о кривды илг и приму шая(ь)е до тяглое службы.
Жыкгимониі, Божю м(и)л(ос)тю.
Намес/инику городищъскому и высокому Станиславу Оленскому.
Жаловали нал/ земяне городищъскис Дорогицкого повета: Сабневе а Головенки, о томъ, што ж, дей, ты кривъды и вътиски великии ил/ делаешъ и кажешъ къ двору н(а)шому Го- родищьскол/у службою тягълою служыти и по- планіки поспол з ыншыми людьми тяглыми даваніи, и за то, дей, ил/ грабежи великие делаешъ. А они въказывали передъ нами листы оніца н(а)шог(о), славъное памятии, Казимира, и брата н(а)шог(о), Алекъсанъдра, королей, ихъ м(и)л(ос)иіи, въ которол/ листе оніца нашог(о) выписуені(ь), ижъ покладали передъ его м(и)- л(ос)тю лис/и дяди н(а)шог(о), великого князя Витовта, который имъ дал, што жъ не маюні(ь) никоторое службы тородовое с тяглыми людми служыиіи ани порубов, ни дякла даваніи, толко маюні(ь) одныл/ конемъ на войну ходииіи, какъ и инъшые бояре ходятъ, - и его м(и)- л(ос)ть при тол/ жо их зоставил. А въ другол/ листе Алекъсанъдра, короля, его м(и)л(ос)ти, выписуеиі(ь) до намесніника дорогицког(о), пана Яна Стецковича, ажъ они жаловали на пани Якубовую Довойновича и на сына ее, што жъ, какъ заставил его м(и)л(о)сть мужу ее Городи- що, и она с тыл/ сыномъ своимъ почала их къ службе тяглой пригоняиіи, а тые земяне перед его м(и)л(ос)тью поведали, ижъ небощикъ пан Якубъ Довойновичъ, какъ оні оніца н(а)шог(о) Дорогичин держалъ, он, доведавши с(я) давъ- ности, свой лисні далъ и велелъ ил/ земянскою службою служыти, на войну ходииіи, какъ и иншые земяне. Где жъ Алекъсанъдръ, корол, его м(и)л(о)сть, до него пишені(ь), абы не до- пущал ил/ в тол/ кривды делати и въ тяглую службу их приворочаиіи. Ино а«/-колве ил/ оні пани Литаворовое4 и оні с(ы)на ее были кривды и втиски, и къ службе тяглой их припужали, они то въчынили, маючы тое имен(ь)е и их оні насъ въ заставе, однако жь они не были въ молчан(ь)и, а по многу кроні(ь) о томъ к нал/ зъ жалобою въ//[399]ьтекали ся'1 и листы н(а)- ши до них брали, а коли вжо они зася пришли в наши руки г(о)с(по)д(а)ръские, мы никому новыны не уводил/, а старины не рушаемъ.
И кгды они таковые листы оні оніца и брата н(а)шог(о), королей, их м(и)л(о)сги, въ себе
Nr. 488
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) Якубовое
390


маю/и(ь), приказуел/ тобе, ажъбы еси новины ил/ не уводилъ и къ службе тяглой не пригонялъ, и грабежовъ ил/ за то не делалъ, и заховал их по тому, какъ буде/и(ь) было за о/ица и брата н(а)іпого, ажъбы они нал/ о тол/ болши тог(о) не жаловали. Ес/или жъ бы еси мелъ пгго к тыл/ листол/ с ними моеи/ии и тог(о) на них доводити, ажъбы были люди тяглые, и ты бы перед нами стал и в томъ с ними очивисте мовилъ о С(ве)той Тройцы, сего св(я)та прий- дучог(о), то еси/, по Велицедни в семи неделях. А мы сами хочемъ о тол/ досмотре/ии и справедъливос/и(ь) въчынити.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца апрел(я) 7 [день], индикт 3.
Горностай, мар(шалок) и писар.
489. 	В жалобе людея городища# Суховер- ховичоя на того ж наместника городищъ- скот(о) и высоцког(о) о ставки ихъ звечные.
Жыкгимон/и, Божю.
Намес/инику городищъскому и высоцкому Станиславу Оленскол/у.
Жаловали нал/ люди н(а)піи городищане, на ймя Суховерховичи, о томъ, што ж, дей, ты, ставки их зъвечные, в них о/инеляпи, привернулъ къ двору н(а)шому Городищъскому. А они въказывали перед нами лис/и намес/иника кревског(о), князя, сестренца а дворянина н(а)- шого, Михайла Семеновича, въ которол/ выпи- суетъ, ижъ они з росказан(ь)я предковъ н(а)- ших, о томъ достаточъне доведали ся въ земянъ дорогицкихъ, ижъ тые Суховерховичи: Иван а Миша, а Сенко Цыба, за великое(о) князя Витовъта и за Жыкгимонта, и за о/ица н(а)шого, славъное памя/ии, Казимира, короля, его м(и)л(о)сти, тые ставки держивали и, о томъ ся доведавши, старосте мовили, абы в тые ставъки //[399ѵ] не въступал ся. И лис/и под печа/и(ь)ми своими им дали. О чол/ жо есмо перво сего до тебе писали, ес/или бы то были их ставки, абы еси их имъ поступил. И ты, дей, о тыи листы и росказан(ь)е н(а)шо не дбаючи, тое(о) имъ поступи/ии не хотел, а в тол/, дей, им от тебе кривда и шкода ся дее/и(ь).
Прото, кгды ж то буду/и(ь) ставки их зъвенныи, а они за тыл/ листомъ н(а)шыл/ то держали, а будешъ ли безвинне тыи ставки в
нихъ о/инялъ, приказуемъ тобе, ажъбы еси зася ихъ им поступил и ничил/ ся в то не въступал конечно, ажбы они нал/ о тол/ болши тог(о) не жаловали.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(е)с(я)ца април(я) 7 ден(ь), инди/с/и 3.
Горностай, мар(шалок) и писар.
490. 	Купцу кн(я)жаг# Пруског(о) Фаеровеяту на робе#(ь)е товароя леснылг в пущи Скер- стомояскоя.
Жыкгимон/и, Боз/сю м(и)л(ос)тю.
Сэкретарю н(а)шому латинскому, державъцы скерстомонскому, пану Станиславу Якубовичу Скопу.
Тых ч(а)сов, будучи при нас, сестренецъ н(а)пгь Олбрахтъ, з Божеє м(и)л(о)сти марк- грабя Бранъдемъбурский, Поморский, Ка- шубъский, Стетинский, кн(я)жа Пруское, бур- кграбя Норел/берский и иных, жедал нас, абыхмо дозволили купцу его м(и)л(ос)/ин Фаеров- енту въ пущи н(а)шой Скеръстомонской буду ме/ии и дерево, и попелъ, и ванъчосъ роби/ии, а он бы мел нал/ о/и тое роботы мыто новое заплати/ии.
Ино мы на жедан(ь)е его м(и)л(о)сти, се- стреньца н(а)шог(о), то въчынили: дозволили есмо тому купъцу его м(и)л(ос)ти в той пущи н(а)шой буду ме/ии и дерево, и попел, и ванчусъ роби/ии на один rod. Прото, абы еси тое пущи двора н(а)шог(о) Скерстомонског(о) //[400] ‘"завелъ тому"1 купъцу его м(и)л(ос)ти такого мес/ица, где бы ловомъ н(а)шил/ шкоды не было. Нехай бы он тал/ буду мелъ и дерево, и попел, и ванъчусъ робил. А о/и которых ч(а)сов тую пущу н(а)шу ему заведеш, о тол/ бы еси намъ далъ зна/ии, и стерегъ бы еси того с пилнос/и(ь)ю: какъ вже годъ выйде/и(ь), такъ бы еси через то не казал тал/ буды ему мети. А што онъ за то/и rod дерева и попелу, и ванъчусу тал/ выроби/и(ь), того бы еси самъ тужь приглядал, штобы о/и тог(о) всег(о) мыто нал/ заплатил новое, подлугь теперешнее уставы н(а)шое конечно.
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца апрел(я) 7 ден(ь), инди/с/и 3.
Подпись руки г(оспо)д(а)ръское.
Горностай, мар(шало/с) и писар.
391


491. 	Воеводе полоцкол/у, старосте дорогицко- му, ъъву Петру Станиславовичу [Китке], на пашню и млыны Дорогицкие.
Жыкгимои/и, Боэ/сю м(и).л(ос)/и(ь)ю.
Писарю дворовъ н(а)шых Троцког(о) повету Богдану Мацкевичу.
Што еси зъ росказая(ь)я н(а)пюг(о) был въ зал/ку н(а)шол/ Дорогичыне и въстановилъ доходы и пожы/ики на нас, г(о)с(по)д(а)ря, и млыны, и пашни привлащилъ еси къ .нашыл/ рукал/ та/c, яко была воля н(а)піа, и какъ в той уставе н(а)пюй, о/и насъ тобе даной, выписано ес/и. Ино тых ч(а)совъ писал и присылалъ къ намъ воевода полоцкий, староста дорогицкий, державъца оэ/сский и перелол/ский, пан Пе/иръ Станиславовичъ [Кии/ка], поведаючи, што жъ он не мае/и(ь), приездчаючи до тог(о) залжу н(а)шог(о), для справедливос/ии подданых нашыхъ, //[400ѵ] чимъ на томъ плату и доходе, который есмо на него, на старосту, выняли, пожывити ся, и врядъника, и слугъ своих, и москвичъ-вязней, которые тал/ су/и(ь), заховати. А к тому частый послы и гонъцы чересъ то/и замокъ нашъ ходя/и(ь), а пашъни, дей, тал/ велми незаможные, а млыновъ тежь мало. И жедалъ насъ, абыхмо, то въбачивши, тые млыны и пашъни тог(о) залжу н(а)шог(о) привла- щыли къ его рукал/.
Ино, кгды жъ тал/ пашня мала, а су/и(ь) москвичи-вязни, и к тому послы и гонцы через то/и замокъ напгь ходя/и(ь), а его м(и)- л(ос)ть не мае/и(ь) чил/, водле тое уставы нашое, на тол/ зал/ку н(а)шол/ обыходи/ии ся, мы на жеданье его м(и)л(ос)ти то въчынили: млыны и пашъни в томъ залжу н(а)шомъ Дорогицкол/ даел/ и привлащаемъ къ его рукал/ до воли н(а)шое. Мае/и(ь) то панъ воевода, ег(о) м(и)л(ос)ть, полоцкий, заведа/ии и держати къ своему пожы/ику по давънол/у. И, ты бы, о тол/ ведалъ, и въ пашъню, и въ млыны того замъку н(а)шог(о) Дороги/^кого не еступал ся, и в тол/ его м(и)л(ос)ти переказы никоторое не делалъ, и дал тому покой. Ниэ/с бы еси иншых пожы/иковъ и доходовъ н(а)ших тал/ смотрел и справовал ся в тол/, водлугъ уставы н(а)шое.
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Боэ/с(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца апрел(я) 15 ден(ь), инди/с/и 3.
Горностай, мар(шалох) и писар.
492. 	Потвержея(ь)е пану Лавринцу Волсколгу именей: Шопкян - в Жомойти а у Вонко- выском повете - Кремяницы, ему о г жоны его Ганны Шеметонны за третюю часг(ь) всих именей ее записаны*, и всих речей ее рухомых навечность.
Жыкгимон/и, Боэ/сю м(и)л(ос)/и(ь)ю.
Чынил/ знаменито.
Пришедшы перед обличности(ь) н(а)шу г(о)с(по)д(а)ръскую и сына н(а)шог(о), короля и великого князя Жыкгимоята, его м(и)л(ос)ти, Азкгуста, жона дворянина н(а)шог(о), пана Лазринца Волског(о), 4'хоружог(о) сохачов- ског(о), Ганна Яновна Шеметовича, сознала'4 и объявила перед нами, иэ/с, бачачи ero, мужа своег(о), къ собе добрую волю и цно/или//- [401] ^вое его захо^ванье и хотячи с нимъ и вперед въ ласце и любъви мешъка/ии, не будучи ничил/ припужона ани намовена, нижли сама по доброй воли своей дала и даровала, и записала ему, мужу своему, водлугъ обычая и правъ нинешных писаных, третюю час/и(ь) со всих именей своих о/ичызных и материстых: одно именье свое о/ичызное въ Жомойти, на ймя Шолкяне, а другое, материстое, у Волко- выйскол/ повете - Кремяницу, со въсими бояры тых именей и слугал/и пу/иныл/и, и мещаны, и людми тяглыми, и сь челядью неволною, и с паробъками, и зъ быдлол/, и со въсимъ, какъ ся тые два. именья ее зъдавна въ собе и въ границах своих маю/и(ь) и какъ дедъ, и отецъ ее держали и въжывали. А к тому даровала и записала ему вси рухомые речы: святос/ии, сребро, перла, каменье, шаты, кони и стада конь- ские, и быдло, и то все, што ку рухомыл/ речал/ прислухаю/и(ь), и што отецъ ее и ма/ика по жывоте своел/ ей заставили - тыл/ въсил/ даровала и записала ото всих ближных своих, ничого на нихъ тое третєє частин и тых рухомых речей не оставляючи. На што э/с ему и лис/и свой записный под печа/и(ь)ю своею и под сведомол/ и печа/и(ь)ми некоторых пановъ върядниковъ н(а)шых передъ персонами н(а)- шыми дала, въ которол/ э/со записе своемъ выписала: ес/или бы Б(о)гъ дал ил/ де/ии, а потомъ бы она зъмерла, тогды он по смерти ее
Nr. 492
^Parašyta virš eilutės ir dešinėje paraštėje (Han. над строкой u e правом поле).
392


мае/и(ь) с тыми де/ями на всих именьяхъ ее меигька/ww, яко на влас/яной оягчызне ее. Пакъ ли бы детей с ним не мела а въмерла безплодна, тогды дозволила ему, мужу своежу, тую третюю час/я(ь) именей своих и вси тые рухомые речи по жывоте своемъ держа/ww и въжывати, и продати, и отдати, и заменити, и кому хотя отписати, а ближные ее по жывоте ее не мают(ь) ся в то ни-во пгго уступати ани тог(о) под мужол* ее которыл* обычаел* пойскива/яи. Нижли ес/или бы видело ближъ- ныл* ее, ижъ бы она тые два имен(ь)я свои зъвыи* третєє части ему даровала и записала, тогды тые ближные ее маютъ, якъ тые именья, тая и иншые вси ее именья отчызные и мате- ристые, - объраховати, и будут(ь) ли тые именья ее Шолкяне и Кремяница вышей третєє части стояти, они мают(ь) то въня/яи; а пакъ ли не будеть третєє части доходити, они ма- ют(ь) мужу ее то доложивати з ыишых именей ее отчызныхъ и материзных. И бил нал* чолол* пан Лавринецъ, абыхмо //[401ѵ] ему на то дали нашъ лист и тую третюю част(ь) именей и рухомых речей - записанье жоны его, потвердили н(а)шил* листол* навечъност(ь), о што жъ насъ и сама жона его пилне просила и чолол* била.
Ино мы, выслухавшы того запису жоны его и ее устног(о) перед нами сознан(ь)я и объявен(ь)я, з ласки н(а)шое на его чоломъ- бит(ь)е и для ее прозбы то въчынили: на то дали ему сесь н(а)шъ лист и тую третюю част(ь) именья Шолкяне и Кремяницу, и теж рухомые речы: сребро, перла, шаты, каменья, кони и стада коньские, и быдло, и то въсе, што на рухомыи речи прислухает(ь), потвержаел* п(а)ну Лавринцу Волскому сил* н(а)шил* листомъ вечъно и навеки, непорушно со всими бояры тых именей и слугал*и путными, и мещаны, и людми тягълыми, и з челядю неволною, и с паропъками, и з быдлол* малыл* и великимъ, и зъ гумны, и с пашънями дворными, и зъ зеляіями, и сеножат(ь)ми, и гаи, и боры, и з лесы, и дубровами, и зъ дяклы: оржаными и овсяными, и съ данми: грошовыми и медовыми, и бобровыми, и куничъными, и со въсими иными платы и доходы, и пожытки, и со въеил* с тыл*, кая ся тые два именья ее зъдавна сами въ собе и въ границах своих мают(ь) и какъ дед и отецъ ее держали и
въжывали, ничого на ближних ее не оставляючи. Волей панъ Лавринецъ тую третюю част(ь) именей по жывоте жоны своее держати и въживати, и продати, и отдати, и заменити и кому хотя отписати, а ближные жоны его не мают(ь) ся в то ни во што уступати ся. И мает(ь) он тую третюю част(ь) именей и въси речи держати и их въжывати со въеил*, подлугь запису жоны своее.
А на твердость тог(о) и печат(ь) н(а)шу казали есмо привесити къ сему н(а)шому листу.
Писан въ Кракове, под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца април(я) 11 [день], индия/я 3.
Подпись руки г(о)с(по)д(а)рское.
Горъностай, мар(шалоя) пис(а)р.
493. 	//[402] Literae ad officium castrense Miel- nicense, in causa Joannis Myszowski cum Joanne Kącki scriptae.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Mazouiae, Samogitiaeque etc., dominus et haeres.
Magnifico Nicolao Niemierza, marschalco Maiestatis nostrae, capitaneoque Mielnicensi, et Joanni de Szarpiki, iudici castrensi Mielnik, sincere et fidelibus dilectis gratiam nostram regiam. Magnifice et generose, sincere et fideles dilecti. Quemadmodum facta est remissio partium ad Maiestatem nostram regiam a judicio vestro castrensi Mielnicensi, videlicet Joannis Miszowszky tanquam actoris ex vna et Joannis Raczki parte ab altera occasione vadij, arbitralis inter praefatas partes impositi, pro quo vadio praefatus Joannes Miszchowszky cittauerat ad officium castrense Mielnicense alias ad praesentiam vestram ibidem Joannem Raczki et ad literas Maiestatis nostrae, vbi uos, nolentes in aliquo ambabus partibus iusti- tiam diminuere, praefatas partes ad Maiestatem nostram remisistis. Nos, auditis ambarum partium propositis et responsis ac reuisis literis Maiestatis nostrae desuper per partem actoream obtentis, decreuimus et decernimus, quod praefatus Joannes Raczki sit et debebit esse liber a praefato vadio per arbitros imposito ac inter praefatas partes vadiato tam pro parte camerae nostrae, quam partis aduersae. Et hoc, ex quo Joannes Mischow- sky accepit et realiter leuauit summam principalem a Joanne Raczki, hoc est viginti sex sexagenas
393


numeri nouenarij, pro qua summa vadium praefatum inter ipsas partes ipso situm erat, et ex hoc confirmauit Joannes Raczki se satisfacturum praefato vadio tarn camere nostrae regiae, quam parti, quem Joannes Raczki per nostras praesentes literas a praefati, vt praefertur, vadij solutione esse liberum decernimus. Pro damnis vero exinde secutis reseruamus illis actionem coram iudicio ipsorum impetenti. Volumus insuper et mandamus vobis, vt et apud judicium nostrum , castrense Mielnicense praefatus Joannes Raczki sit liber occasione vadij praedicti camerae nostrae pertinen- ti. Idque pro gratia nostra facturi.
Datum Cracouiae, feria quarta, ante solennem diem Paschae proxima, anno Domini M.D.XXX, regni vero nostri anno XXIIII.
Ad mandatum proprium sacrae Maiestatis regiae.
494. Смолнянину Ивашку Селянину на две зел/ли у Василишъскож повете.
Жыкгимониі.
Подъч(а)шожу н(а)пюму, державцы васи- лишъскому.
Бил нам чолож дворянин нашъ Ивашъко Селяни// о тож, што есмо, едучи з очызны н(а)шое - Великог(о) князства Литовског(о) - росказали, дей, тобе усиіне, ажъбы еси далъ ему две зежли пустовских у Василишъскож повете, на ймя Хомину Кочержыча, а другую - Ковалевщину, и ты, дей, на тое рос//[402ѵ]- казанье н(а)шо тых земль и до сих ч(а)совъ дати ему не хотел, а он, дей, жадног(о) хлеба- корменья не маені(ь). Коз/сдыж смолнянож и дорогобужаномъ подавали есмо хлебокорменье, а ему, дей, ничого не дано.
Прото, будеж ли мы тобе о тых зежлях устно росказали ему дати, и теперь, абы еси тым две зежли у Василишъскож повете: Хомину Кочержыча, а Ковалевыцину, ему дал и въ то его увязалъ, водле н(а)шог(о) росказанъя конечъно, и к наж бы еси о тож отписалъ. А мы вже, подлугъ листу твоего, на то дадиж ему н(а)шъ лисні.
Писанъ у Кракове, [1530].
Горностай, мар(шалох) и писар.
495. Квитацыя пану Урлиху Гозу з учинен(ь)я личбы з мышдо и з доходов городництва вилен(ь)ского и з ынших доходов, и выдатковъ.
Жыкгимониі, Боз/сю м(и)л(о)спо.
Чыниж знаменито сиж н(а)шыж листож.
Чынил перед нами и перед паны радами н(а)шыми личбу городничый виленъский, мын- цар н(а)шъ, пан Урлихъ Гозъ, с урядов, ему оні насъ поручоных, то есні зъ доходовъ и зъ зыску мынцарского, и з доходов городницких, и тежъ корчомъных и дяколных, и къ тому зъ доходовъ млына н(а)шое(о) Вилен(ь)ское(о), который он зъбудовал, и зъ доходовъ пеняз/с- ных, которые мещане зъ вымерковъ на насъ платяні(ь), и з росходов, што он на будованье двору и зажку н(а)шог(о) Виленьског(о) [з] скарбу н(а)шог(о) и инъшых платовъ нашых брал, которым жъ доходы, вышейписаные, брал он ку своей руце и ку справе, почон оні того ч(а)су, коли есмо тые вряды, вышейписаные, ему полецалм, ажъ до тых месні, ка/с перед нами личъбу чынил, то есні под лені(ы) Боз/с(е- го) нароз/с(енья) 1529, м(еся)ца дек(абра) 31 дня, и покладал перед нами реестра, въ которыхъ тым вси сумы //[403] достаточне* выписаны, тежъ въказывалъ перед нами реестра и квитацем н(а)ши первшие и подскарбего н(а)- шог(о), небожчыка Авърама Езофовича, квитацем, што пан Урлихъ с тых же сумъ, вышей- мененыхъ, до скарбу н(а)шого зежское(о) давалъ и на будован(ь)е двора, и на оправу зажку н(а)шое(о) Виленьског(о), и тез/c на будованье млына Виленьског(о) и на инъшые потребы н(а)ши зъ росказанья н(а)шог(о) г(оспо)д(а)ръ- ског(о) выдавал до тог(о) року и дня, вы- шейписаного, што жъ то все в тых его рейс- трахъ и къвитацеях достаточне описано. А што он, кромъ тых сумъ, своих власніных п(е)н(я)зей выдалъ на колконадъцані соні копъ грошей, на то он маені(ь) оні насъ иншые листы н(а)ши с подъписью руки н(а)шою и с печані(ь)ю н(а)шою.
А такъ, мы, бачачи его в тож слушную а верную справу и справедливое выданье личбы, и на працу его къ той службе н(а)шой, которую онъ для тых потребъ н(а)шых чынил с тых всих доходов и сумъ, вышеописаных, через руки его браных, и зася ку поніребаж н(а)шиж выданых, пана Урлиха самог(о) и его потож- ковъ вызволяемъ и тыж-то листомъ нашыж къвитуеж на вечные ч(а)сые2. А што ся до- тычені(ь) тых сумъ, што есмо ему зостали винни и на пгго он и листы н(а)ши оні нас маені(ь),
394


мы тые сумы маел* ему заплатия/м, водле тых листовъ н(а)ших.
И на то есмо ему далм сесь н(а)нгь лист з нашою привесистою печая/(ь)ю.
Писанъ у Кракове, под ле/я(ы) Бож(его) нароэ/с(енья) 1530, м(еся)ца април(я) 23 дея(ь), индикт 3.
Горностай, мар(шалок) и писар4.
496. 	//[403ѵ] Лист, писаныя до старостича бе- рестеяског(о), п(а)на Станислава Ил(ь)инича, потвержая/чи суд панол рад, илг м(и)л(ости), в справе п(а)нол Чижол, таяже Беянаровичол и Протасовичоя в речах албо розница** зелг- леных межи имея(ь)ем его Миром а имея(ь)и их Городеею и Островками.
Жыкгимоя/я, Боэ/сю.
Старостичу берестейскому, п(а)ну Станиславу Юревичу Ил(ь)инича.
Што перво сего жаловали нал* на тебе очивисто конюшый н(а)шъ дворный, державца кричовъский и аияский, пая Василей Богъда- новичъ, а брать его Левъ Семеновичъ - Чижи, а бояре н(а)ши: Бейнаровичи а Протасовичы, о тол*, што ж ся ил* самыл* и людел* ихъ кривъды великие дею/я(ь) въ зел/лях, в лесех, въ гаех, дубровах, въ бортномъ дереве, в полях, сеножатехъ, кгвалтех, наездкахъ, боех, грабежох и в ыяшых многих речах з ымея(ь)я твоего Мера в ыймея(ь)и ихъ, въ Городеи и у Ос- тровъках. Ино мы положыли вал* рокъ копу ме/им передъ Мясопусты Великими минулыми за две недели под страченьемъ права, который жъ рокъ вы сами очивисто перед нами зво- лилм и приняли, и листы н(а)ши на обе стороне есте побралм, ижъ мели есте на то/я рокъ тал* сами з свея/ками своими выеха/ям и судей своих вывести. Яко жъ п(а)нове Чижы зъ бра/я(ь)ею своею възяли в насъ на тое дело съ своее руки судьями: князя Семена Богдановича Одинъ- цевича а князя4 Ивана Андреевича Полубень- ског(о), а городьничог(о) городеньского, пана Мартина Мелемжевича. Где ж ся они к тому року, яко завитому, зъготовилм, и на тоя/ роя сами и з своими светьками5 на тых зел*лях стали, и судей своих вывели. И тые судьи их, на тых іраницах стоячи, тебе, дей, поколкусъ кроя/(ь) стороною объсылалм, ижъбы ты сал* съ своими све/яками сталъ и судей вывел своих. И ты сал* з све/яками своими на тоя/ рокъ не
сталъ и судей своих не вывелъ, и присылал еси к нал*, поведаючи, ижь бы еси с ними перед нами не мовил и року не приймовал, абыхмо тое право тобе оя/ложили и дали то до пановъ радъ н(а)шых. И мы на писая(ь)е твое, будучы тое надем, иэ/сбы то было такъ, какъ ты до нас писал, далм тобе лися/ нам/ таковый, ажъбы тые судьи тал* не выездилм и того права понехалм. И тые суди, чынячы // [404] ’"досыя/(ь) роска_1занью н(а)шому, ачъ- колвекъ тал* на тые зел*ли выездили, однако жъ, кояца не чынячи, дали то вал* до п(а)новъ pad н(а)ших на съемъ на рокъ, уступившы у Постъ Великий у дву неделяхъ. Нижли предся по тыл* границал* ездилм, которые жъ границы на ймя в листе своел* выписали. И напервей Бейнаровичи повели ихъ и [з] свея/ками своими границою своею, которую маюя/(ь) з Свер- жаны, и привели, дей, до границъ панов Чы- жовичовъ. А панъ Василей Чыж зъ брая/(ь)ею повели своею границою. И коли вжо тоя/ рокъ пришол, п(а)нове, дей, Чыжи и брая/(ь)я их передъ п(а)ны, их м(и)л(ос)тью, у Вил(ь)ни сталм и листы н(а)шы, которые противъку тебе у насъ брали, и теэ/с и копем с тых листовъ, которые ты до них присылал, и тудежъ листъ, который тые судьи до пановъ писали, - передъ их м(и)л(о)стью покладали, и тебе листы позовъными къ тому року позывали. Ты, дей, с ними на тоя/ рокъ стая/м и в тол* ся перед п(а)ны, их м(и)л(о)стью, наконецъ росправия/м не хотелъ. Какъ же п(а)нове, их м(и)л(ос)ть, углянувшы у права писаные и маршалъка и писара н(а)шого, пана Копътя, опытавшы, еся/- ли бы ты о томъ с ними перед нами мовил, и пая Копоя/ книги записные перед их м[и]- л[ос]тью оя/ворялъ, въ которых же, дей, книгах знашол записано, ижь ты с ними очивисте о томъ передъ нами мовилъ и рокъ принялъ; а та/c, опытавшы его и жалобы ихъ выслухавшы, подлу(г) зъехая(ь)я судей и свея/ковъ их и листу тых судей, о тол* до их м(и)л(о)сти
Nr. 495
4 	Apatinė lapo dalis tuščia, joje nubrėžtas ženklas Z (Ha oc- тавленой чистой полстранице начертан знак Z/
Nr. 496
4 Toliau parašyta Андрея ir užbraukta (Далее нап. Андрея, и зачеркнуто).
5 Parašyta kita rašysena stambesnėmis raidėmis (Нап. другим почерком более крупными буквами).
35.801
395


писаног(о), послали тал* дворянина н(а)іног(о) Тишъка Быховъца и казали их в то/w дворецъ Медведицу и въ люди воротищане и во вси тые, которые седя/и(ь) на тых землях их, и в лесы, и въ гаи, и въ боры, и въ бортное дерево, въ поля и сеножа/ии по тые границы, покуль им судьи ихъ, подле сведо/иства их све/яковъ, заехали, в тых шкодах и накладех, которые они наложыл и, и тежъ у Вил(ь)ни, тебе ожыдаючы, стравили, во все тое моцно увяза/ии до тых ч(а)совъ, поки ты ил* тые их наклады и шъкоды заплатишь. О чом жо и лис/и свой до тебе писали, приказуючи под заруками, абы ся в то ничил* не въступал, - который же лист пановъ радъ н(а)шых, писаный о тол* до тебе, п(а)нове Чижи, и бра/и(ь)я ихъ к нал* присылали. Ино кгды жъ ты, первей тое(о) мовиеши с ними //[404ѵ] о томъ очевисто и рокъ под страчен(ь)емъ принявши, а потомъ побралъ еси в насъ заочъне листы н(а)ши, не поведаючи того, абы ты с нил*и о томъ мовилъ, штобы судьи в томъ тебе с ними не судили и дали до п(а)новъ pad н(а)шых, и панове рада н(а)ши тебе объсылали, ты перед их м(и)л(ос)тью не стал, их м(и)л(о)сіъ, водлугъ отехан(ь)я и листу6 тых судей дали3 ил* в то во все увязан(ь)е.
Мы, выслухавшы того листа их м(и)л(о)сти, на тол* же тую речъ зоставуел*. А прото, въ который дворецъ и люди, и зел*ли, и гаи, и боры, и лесы дали их м(и)л(ос)ть имъ увя- зан(ь)е, приказуел* тобе подъ тыми ж заруками н(а)ши, которые панове, их м(и)л(ос)ть, в листе своемъ описали: нал*, г(о)с(по)д(а)рю - тисячу копъ грошей, а панол* радамъ н(а)шымъ - пя/исо/и копъ грошей, а стороне - пя/исо/и же копъ грошей, абы еси до тых ч(а)сов, поки ил* тые наклады и шкоды заплатишь, в то/и дворецъ и въ люди, и во все то ничил* ся не въступал и дал ил* во въсемъ томъ покой, и намес/инику своел*у не казалъ бы еси в то ни- во шъто уступа/им ся конечъне. А пакъ ли бы тобе видела с(я) в тол* о/и них кривда, и ты бы, первей то/и наклад и шкоды их заплатившы, потол* того на них правол* пойски- валъ, а они тобе маю/и(ь) право достоя/ии.
Такъже жаловали нал*, што э/с, дей, кото- рое(о) они служебъника своего посылали до тебе с позвы п(а)новъ pad н(а)ших, их м(и)- л(о)сти, и зъ вижол* залжу Берестейского и тежъ зъ стороною позывати тебе на рокъ, слу¬
ги, дей, на твои ймя: Горновъский а Паевъский, а Олбрах/и Спева/с, и з ыншыми помощники своими, пришедшы на господу, сторону и вижа побили и поранили, и того слугу их до смеръти забили, о чомъ жо они хотя/и(ь) с тобою и с тыми слугами твоими очевисте перед п(а)ны, их м(и)л(ос)/и(ь)ю, мови/ии.
Прото, какъ п(а)нове, их м(и)л(ос)ть, бу- ду/и(ь) на перъвол* сойме, приказуемъ тобе, ажъбы еси передъ их м(и)л(ос)тью ку праву сталъ и тых слугъ своих, которые суть на ймя в сел* н(а)шомъ листе менованы, поставил и в тол* ся с нил*и росправил на то/и ро/с, на который они тебе //[405] ’'передъ их м(и)- л(ос)ть'1 позову/и(ь) сил* н(а)шыл* листол*. А до тых ч(а)сов, поки ся с ними в томъ ро- справишъ, абы еси тых слугъ своихъ нигде не спускал и мел их въ доброй опатрености под тыми ж заруками н(а)шими.
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца май(я) 7 ден(ь), инди/с/и 3.
Горностай, мар(шало/с) и писар.
497. 	Боярину смолеяскол/у Или Левоневичу на три службы люде# и три зел/ли пустовских в Пеняяскол/ повете до живота его.
Жыкгимон/и, Боэ/сю м(и)л(о)стью.
Державцы ушъполскому и пенянскому, п(а)- ну Станиславу Миколаевичу Радивиловича и иныл* державцал*, хто и на потомъ буде/и(ь) о/и нас тыи дворы н[а]шы держа/ии.
Што еси дал был въ Пенянскомъ повете боярину смолеиьскол*у Ильи Левоневичу три службы людей, на ймя: Пи/стя Лишъкевича а Юрка Явидовича, а Ятейка Совкгяловича, а к тому три пустовщыны тал* же в Пенянох, на ймя: Войкгиновщину а Бутевщину, а Товтви- ловъщину, до нашое г(о)с(по)д(а)ръское воли, на которых же пустовщинах он собе дворец зъбудовал. Ино какъ тых ч(а)совъ посылали есмо писаря дворовъ н(а)шыхъ Виленьского повета Миколая Миколаевича Андрошевича по въсил* дворол* повету Вилен(ь)ского, он то/и дворецъ и люди у того Или възял и привернулъ со всил* къ двору н(а)шого Пеняньскому. Где жъ тыми разы он прысылалъ к намъ, чоломъ
6 	Toliau parašyta кали ir užbraukta (Далее нап. ддли и зачеркнуто).
396


бьючи, абыхмо тые люди и земли дали ему держати до его жывота, а што-колве он к тому дворцу прикупил и прибавилъ людей, земль и инъшых речей и напередъ што прикупити(ь) и прибавит(ь), то въсе по своел/ жывоте нал/ спустилъ, къ двору н(а)шому Пенянскому. Ино кгды ж онъ тую куплю свою по своел/ жывоте нал/ спустил, мы з ласки н(а)шое на //[405ѵ] его чолол/би/и(ь)е то въчынили: тыи люди и зелши, верхуписаные, которые ты ему далъ, ему есмо дали. Маеть онъ то въсе с покоемъ держа/ии и въжывати ажъ до своее(о) жывота. А по его жывоте тоти дворецъ, люди и земли н(а)ши, и то въсе, што онъ к тому дворцу своил/ накладол/ прикупил: людей, зел/ль и ста/ику прибавии/(ь), мае/и(ь) бы/ии приверъ- нено къ двору н(а)шому Пенянол/. И, ты бы, в то/и дворецъ его, въ люди и зел/ли ничымъ ся не въступал ся и дал ему в томъ покой ажъ до его жывота конечъно.
Писан в Лагове4, под ле/и(ы) Бож(его) нарожденья) 1530, м(еся)ц(а) мая 17 ден(ь), инди/с/и 3.
Подпись руки г(оспо)д(а)ръское.
Горностай, мар(шалок) и писар.
498. 	Земенину волынскол/у Тол/ку Сачковичу в справе с кн(я)зел/ Андреел/ Санкгушковичол/ etc. о забран(ь)е зел/ль его ку имен(ь)ю, купленолгу у Яковидкого, Губину, комисыя.
Жыкгимон/и, Божю м(и)л(о)стю.
Маръшалку Волынское земли, старосте во- лодымерскому, князю Андрею Алекъсандровичу Санкгушъковича.
Вже неоднокро/и(ь) жалуе/и(ь) нал/ земянинъ 4*волынский Тол/ко Сачковичъ'4 о томъ, што ж, дей, ты кривды ему делаешъ, земли и 4*дубро- вы, и сеножа/ии его о/ичызные з ыменья сво- ее(о) закупног(о)'4, которое маеи/ отъ земянина земли Волынское Ванька Яковицкого, 4*зъ Губина*4, в него о/инимаешъ, поведаючы, ижъ бы тобе продано было. Где жъ мы перво сего рокъ подъ страчен(ь)емъ права вамъ были положили, на который жо он судей своихъ вывел и сал/ перед ними къ праву ся становил, а ты, дей, тал/ выехаешы, наконец права достоя/ии не хотел, и ещо, дей, еси в тол/ именьи его границы казал покази/ии. А в тол/ ся, дей, ему о/и тебе кривда и шкода великая дее/и(ь). Ка/с же он тых ч(а)совъ очивисте съ сынол/ твоимъ,
князел/ Федорол/, о тол/ перед нами мовил; и он поведил, ижъ для тог(о) на томъ року права не зводилъ, ижъ некоторые части тое(о) име- н(ь)я вечъно покупил, а иншые позакупилъ, которых же ис/ицовъ - о/ичичое тых зел/ль - не мое к тому року припозва/ии. //[406] 1_А такъ, тыми*1 разы княз Федор зволилъ и перед нами рокъ под страче[нь]ел/ права о Стре- тен(ь)и Г(о)е(по)дни, сего св(я)та прийдучого, приняли, на который маете судей своихъ вывести и перед ними о томъ ся правол/ обы- ходи/ии, для чого жъ мы послали тал/ дворянина н(а)шого Пе/ира Кирдеевича и казали есмо ему о тых шъкодах и о покажен(ь)и граниі< доведа/ии ся и пописа/ии, и к намъ о/иказа/ии.
Прото, абы еси зъ своее руки, кого похотя, судьями възял и на то/и рокъ на тые зел/ли их вывелъ, и тых ис/ицов - о/ичичое тыхъ земль - поставилъ и перед ними права достоялъ. А онъ мае/и(ь) та/сже съ своее руки съ своил/и судьями тал/ выеха/ии и в тол/ права достоя/ии, водле очивистое змовы зъ сынол/ твоил/, княземъ Федорол/. Па/c ли ж бы хто з васъ на тые зел/ли не выехал або судей своих не вывелъ, тогды, который съ судьями своими тал/ вы- еде/и(ь), тые маю/и(ь) своей стороне конецъ в томъ справедъливос/и(ь) въчынити. А поки тому право зъведете, приказуел/ тобе под закладол/ н(а)шыл/, под двемасты копами грошей, ажъбы еси в тые зел/ли и сеножати, и дубровы, которых будеть он и тепер въ держаньи, ничыл/ не вступал ся и гранив казити не велелъ, и далъ ему в томъ покой конечно.
Писан у Поланчи, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца май(я) 22 ден(ь), инди/с/и 3.
Горъностай, мар(шало/с) и писар.
499. 	Боярол/ высокодворскилл Роману Нане- вичу а Миколаю Курошевичу, до наместника высокодворского etc., абы илг не примушан до тяглое службы над повинно ет(ь) илг.
Жыкгимон/и.
Намес/инику высокодворскому, п(а)ну Станиславу Довкгирдовичу.
Nr. 497
4 Galima perskaityti ir (Можно прочесть и ) Лакгове Nr. 498
44 Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
35*
397


Жаловали нам бояре высокодворские: Роман Наневич а Миколай Курошевич и з бра- /и(ь)ею своею, о томъ, што жь, дей, ты кажешъ им службу тягълую служыти и подачки давати, а они, дей, перед тыл/ николи тое службы не служывали //[406ѵ] и подачокъ не давали, нижли, дей, зъдаена служа/и(ь) тал/ службою боярскою посполъ з ыншыми бояры высоко- дворскими, - на што жь и лист судовый не- божьчыка пана Богъдана Сопежыча, намес/и- ника высокодворъског(о), перед нами въказывали, въ которол/ выписуе/и(ь), ижь такъже приставъ и подприставъ высокодворъский, и текуны вернули их у служъбу тяглую и подачки, а потол/ сами сознали, што ж то им новина. Ино пан Богдан, о тол/ их смо/иревъши, не казал им тое служъбы служы/ии и дачокъ даваніи, а велел им службу боярскую служы/ии посполъ зъ бояры. И на то ил/ то/и лист свой далъ, за которымъ же, дей, они листол/, почонъ от тых ч(а)совъ, и до тых месть слуа/сбы тяглое не служыли и подачокъ не давали, нижли, дей, ты в тол/ имъ новину уводишь.
А прото, естли будутъ они передъ тыл/ за тыл/ листол/ судовымъ тое службы тяглое не служывали и подачокъ не дайвали и буду/и(ь) ли бояре-шляхга, приказуемъ тобе, ажъбы еси в тол/ им кривъды не делалъ и новин не уводилъ, и службы тяглое служы/ии, и подачокъ дава/ии имъ не казалъ, и заховалъ их, водлугъ старины и листу судового небоа/счыка пана Богдана Сопежыча. Нехай бы они и тепер службу боярскую служыли поспол зъ бояры высо- кодворскими, бо мы сами, г(оспо)д(а)ръ, новины никому не уводил/, а старины не рушаемъ.
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца июня 3 ден(ь), индикт 3.
Горностай, мар(шалок) и писар.
500. 	Лисг осочниколг двора Дорсуниског(о), 21 ч(о)л(о)в(е)ку, зоставуючи илг по данному при службе осочницкоя, и вызволенье о г службы тяглое.
Жыкгимон/и.
Били нал/ чолол/ осочники двора н(а)шог(о) Дорсунишъског(о): Кгейстов/и зъ бра/и(ь)ею своею: Милошол/ а Гринкол/, а Кгабриялол/, а Якубол/, а Янол/ - Медвойшевичи, а Янъ, Грин- ко а Янелисъ - Стовкгеловичи, а Довкгин/и
Ивашъковичъ, а Пе/ико, а Стан, а Болчусъ, а Пе/ирашъ, а Юрисъ, а Миколаис, а Янелис, а Мацкели, а Лавринъ, а Бу/ико, а Венцко - Ромейковичи, о тол/, што писар дворов нашых //[407] ’"троцких ездилъ*1 тал/ установъля/ии от нас уставы и привернулъ ихъ к тому двору н(а)шому службу тяглую служы/ии, на толоки ходити и поплаты на нас дава/ии, подлугъ тое въставы н(а)шое. Какъ же, дей, маршалокъ и писаръ н(а)шъ, державца дорсунипгьский, пан Иван Горностай, подлугъ тое уставы, казал ихъ на службу н(а)шу выгоня/ии, и для, дей, тог(о) наместник его их зъграбил. Ино они поведили перед нами, што жъ, дей, они завжьды уставичне пущъ н(а)ших: Дорсунипгьское, Рул/- шыи/ское, Ковен(ь)ское, стерегутъ и в осоку ездять, а такъ трудно, дей, ил/ на двое служьиии, бо, дей, тал/ ест пуща великая, - болшы, дей, инъшых всих3 пущъ н(а)ших. А к тому, передъ тыл/, дей, они николи за предковъ н(а)шых тяглое службы не служывали и подачокъ не дайвали, нижли зъдавна пущи н(а)шое стерегивали, а иншые, дей, з них ездчивали на войну, о чол/ же воевода вилен(ь)ский до насъ за ними писалъ, абыхмо их заставили при старине.
Ино мы и сами то вемы, ижь тал/ пуща болши въсих пущъ нашых, трудно им на двое служы/ии, и тепер казали есмо им службу осоч- ницкую служы/ии, подлугь давног(о) обычая. Маю/и(ь) они предся тую службу служити и пущи н(а)шое стеречи, а иншое никоторое службы тяглое не маю/и(ь) они служи/ии и поплатьковъ на насъ давати до воли н(а)шое. Нижли што ся дотыче/и(ь) тых трехъ ч(о)л(о)- вековъ, на ймя Войшевичовъ, которые недавно въ тую службу осочниі^кую упросили ся, тыи три чоловеки маю/и(ь) предся служъбу тяг- гую2 служы/ии и подачки на насъ дава/ии, подлугъ тое уставы н(а)шое. А тые, вышей- писаныи осочники - двадца/и парсунъ и одна - которы суть на ймя въ сем н(а)шол/ листе выписаны, не маю/и(ь) службы тяглое служы/ии и поплатов жадных на нас дава/ии.
И на то есмо дали имъ сес нашъ листъ.
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца июня 3 день.
Горностай, мар(шалох) и писар.
501. 	//[407ѵ] Потвержен(ь)е служебнику воеводы киевского, пана Анъдрея Немировича,
398


Станиславу Павловичу дворца Римовидовско- г(о) з людми и з земними, ему ог п(а)на воеводы, пана его, записаного навечность.
Жыкгимоят.
Чыним знаменито.
Бил нам чолом служебник воеводы киевского, державцы свислоцког(о), пана Аядреев Якубовича Немировича, Станиславъ Павъ- ловичъ и поведилъ перед нами, иж пая его, панъ воевода киевский, убачивіны его ку собе верную а пилную службу, и уперед хотячи его охотнейшим и пилнейшым ку своимъ службам мети, далъ ему дворецъ свой купленый, который оя купилъ у боярина н(а)пюго Богдана Римовидовича, ему самому и его жоне, и детем, и на потом будучым их щадком навечност(ь) зъ людми тог(о) дворца, на ймя: Милка а Янупіъка, а Романа, а Матейца Жогала, а Ро- мапіа, а Наркеля. А к тому тежъ дворцу при- дал ему землю свою отчызную, пустовщину, на ймя Прейскинишки, а другое земли пустовское, выслуги своее, половицу Текунишокъ, - на што жъ и лист свой под печат(ь)ю своею и тежъ под сведомъомъ и печат(ь)ми некоторых п(а)новъ, брат(ь)и своее, ему дал. И так в том листе своем выписал, же тот Станиславъ с тым дворцомъ, вышейвписаным, маеть его м(и)л(ос)ти служыти до его жывота, а по его м(и)л(о)сти жывоте оя самъ и его дети, и потомки ихъ мают(ь) с тым дворцомъ, кому хотя, служыти. А жона, и дети, и никоторые ближъные его м(и)л(о)сти в тот дворец вжо не мают(ь) ничимъ ся уступати, - и тот лист-данину пана воеводы киевъского оя перед нами покладалъ. И бил нам чолом тотъ Станиславъ Павлович, абыхмо на то дали ему нашъ лист и то потвердили ему н(а)шым листом навечност(ь).
Ино мы на его чоломбит(ь)е то въчынили: на то дали ему сесь н(а)шъ лист и тот дворецъ, вышейписаный, Римовидовский, потвер- жаем сим н(а)шим листом вечно и навеки, непорушно ему самому и его жене, и детем, и на потомъ будучым их щадком, зъ людми и с пустовщы//[408]1'нами и со вчсими землями тых людей: пашъными и бортными, и сено- жат(ь)ми и зъ гаи, и лесы, и дубровами, зъ ловы: зъверияными и птаи/ими, и со озеры, и реками, и речками, и съ ставы, и з ставищи, и зъ млыны и ихъ вымелки, и бобровыми
гоны, и съ службами въсими тых людей, зъ даньми: грошовыми и медовыми, и бобровыми, и куничными, и з дяклы: оржаными и овсяными, и со всими иными платы и доходы, и пожытки, которые каким-колве именем мо- гут(ь) названы або менены быти, и со въсим с тымъ, какъ ся тот дворецъ, вышейписаный, РимовидоВъский, и тые пустовыцыны, и люди, и земли тог(о) дворца сами въ собе и въ границах, и в обыходех ся своих мают(ь), и какъ панъ воевода самъ, его м(и)л(ос)ть, то все держалъ З'и ему далъ'3, водле данины и листу пана Анъдреева Немировича. И воленъ оя там собе прибавити и розшырити, и къ своему лепъшому и въжыточному оберънути, яко сам налепей розумеючи.
А на твердость тог(о) и печат(ь) н(а)шу казали есмо привесити къ сему н(а)шому листу.
Писая4 под лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца5 дея(ь)6, иядих(т) 3.
Горностай, мар(шалок) и писар.
502. 	Causa inter famatos Zdanum Sawicz et Chwiedam ac Iuanum Lohuinowicz circa diuisionem bonorum haereditariorum.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiaeque et Mazowiae etc., dominus et haeres.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, quia nos in causa vertente inter famatos Sdanum Sawicz, olim Bohdani filium, ex vna et Chwiedam ac Iwanum Lohwinowicz, liberos olim Lohwin, ex altera partibus occasione diuisionis bonorum haereditariorum paternorum, Guri nuncupatorum, et ad nos remedio appellationis Sdani ab officio ipso ciuili vilnensi deuoluta, bene reuiso vtriusque partis processu iuridico cum suis sententijs et meritis ac certis minutis iu- ridicis, in eodem iudicio Vilnensi habitis, illisque rite examinatis ac desuper relatione juris ciuilis peritorum recepta, decernendum duximus et praesentibus decernimus, quod ex quo Sawa post mortem suam reliquit tres filios Martinum, Loh-
Nr. 501
4 Vieta nenurodyta, paliktas tuščias tarpas (Город не указан, оставлено чистое место).
5 Mėnuo nenurodytas, paliktas tuščias tarpas (Месяц не указан, оставлено чистое место).
6 Diena nenurodyta, paliktas tuščias tarpas (День не указан, оставлено чистое место).
399


win et Bogdanum et hij in bona omnia praesertim haereditaria paterna successerunt aequaliter et non constat, provt et nulla partium id probauit, quod ipsi filij in bonis paternis fuissent diuisi // [408v] et Sdanus, filius Bohdani, cum Chwieda et Iwano Lochwinowicz, liberis Lochwin, cupientes habent hie diuisionem eorundem bonorum haereditariorum paternorum, provt et officium Vilnense diuisionem ipsam fieri decreuit, vbi Chwieda, senior existens, ipsa bona omnia in duas duntaxat partes diuisit, Sdanus vero suae diuisioni repug- nauit nec earn sub praetextu eo, quo eandem Chwieda fecit, admittere voluit Marcynowczysna dicta, quae a tali diuisione libera esset. Extunc diuisio praefatorum bonorum haereditariorum, quae hunevsque indiuisa fuerit, in tres partes fieri debet et facta diuisione Sczganus2, iunior existens, tam iure patemo, tam et quaesito eligat. Similiter Chwieda cum Iwano fratre, Lochwinowicz dieto, sortem paternam recipiat. Concordia inter Chwie- dam et Sdanum facta etiam in suo vigore perma- nente, nec non et inscriptionibus, per partem ap- pellantem productis, saluis existentibus et in hie sententia vllum progressum non habent. Vobis, igitur aduocato, proconsulibus, consulibus et scabinis totique officio ciuili vilnensi mandamus districte praecipientes, quatenus nostram sententiam praesentem ad debitam suam executionem deducatis et deducere curetis indilate, non obstante eo, quod pars appellans, pro termino ipsam sententiam nostram non importauit, cum propter nostras occupationes celerius expeditionem suam3 habere non potuit. Volumus non, vt per hanc mo- ram suam aliquod detrimentum causae suae habeat. Imo volumus, vt sententia ipsa, quocunque tempore fuerit importata, executionem debitam contineat. Volumus praeterea atque mandamus, vt eundem Sdanum ab omni cautione fideiussoria et a paenis vallatis, quibus ilium vltra debitum iuris suae iusticiae onerastis, liberum iuxta mandatum nostrum ad uos non pridem datum faciatis et dimittatis, provt et nos eundem de praemissis ab- solutum fore decernimus.
Harum quibus sigillum nostrum est subimprae- sum testimonio litterarum.
Datum Cracouiae, feria tertia, ante festum Sanctae Trinitatis proxima, anno Domini M~o D-о XXX.
503. 	//[409] Ключнику королевое Боны Миките Гриневичу на две земли в Городеяском повете.
Жыкгимояти, Божю.
Пану вилея(ь)скому, старосте городеяскому, маршалку н(а)пюму дворному, державцы лидскому и бели^кому, п(а)ну Юрю Миколаевичу Радивиловича.
Бил нам чолом ключник королевое н(а)пюе и великое кнегини, ее м(и)л(ос)ти, Боны, Микита Гриневич о томъ, піто перво сего дали есмо ему на причыну королевое, ее м(и)л(ос)- ти, две земли пустовских у Волковыйском повете, на имя: 4"Юшъковъщину а Любейковщи- ну4, - на которые жъ он и лист-данину н(а)- шу с подписью руки н(а)іное перед нами въказывал. И оя тых ч(а)сов поведил нам, што ж, дей, тые земли привернены къ месту н(а)пюму, ку Свислочи, и просил насъ, абыхъмо нап- ротив тых земль дали ему две земли у Городеньском повете: одну землю, на ймя Заякову Степановича, которое земли отчичъ сам тую землю записал въ п(е)н(я)зех, въ десети копах грошей, которые в нее(о) позычилъ и за долгъ свой, што оя за него платил, - и на што ж и лист тое(о) Заяка записный передъ нами покладалъ; а к тому другое земли, которую быхмо казали твоей м(и)л(ос)ти обобрати, о чом жо и королевая н(а)ша, ее м(и)л(ос)тъ, насъ за ним жедала.
Ино ачъ-колве неволно людем простым земль продавати ани заставляти, однако ж мы на причыну королевое, ее м(и)л(ос)ти, и на его чоломби/я(ь)е то въчынили: тую землю в тыхъ п(е)нязех держати ему дозволяемъ И 3 ласки н(а)шое то ему даєм. А к тому, абы, твоя м(и)л(ос)ть, обобрал другую землю пус- товскую, которая бы были ему к той земли споручъ, и, обобравшы, в то ему увезая(ь)е далъ. Нехай оя тые две земли деръжыт(ь) со въеим напротивку тых земль, первое данины н(а)шое, а въ тые первые земли не мает(ь) ся вжо ничим уступати. Нижли абы, твоя м(и)- л(ос)ть, с тых земль Городеньское волости тяглое службы ему служыти и дякла, и подачокъ давати не казал, бо мы его за его службу пильную, кото//[409ѵ]рую оя у послугах на дворе н(а)шом указует(ь), от тог(о) вызволяем.
И на то даєм ему сесь нашъ лист.
Писая у Кракове, под лет(ы) Бож(его) на-
Nr. 503
4-4 Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
400


рож(енья) 1530, м(еся)ца июня 4 ден(ь), ин- дикт 3.
Подпись руки г(оспо)д(а)рьское.
Горностай, мар(шалох) и писар.
504. Подданому волости Во#ковы#ское4 Богдану Павловичу на землю Еукишонщину в то# же волости на службе и подачкахъ.
Жыкгимон/и.
Маршалку н(а)ніому, державцы волковыйскому, п(а)ну Матею Войтеховичу [Яновича].
Бил наж чолож ч(о)л(о)векъ нашъ волковыйский, на ймя Богдан Павлович, и просил в насъ земли пустовское у Волковыйской волосній, на ймя Кукишовщину, на особную службу и подачки.
Ино, кгды ж буде/и(ь) тая зежля пуста, а службы наж с нее никоторое не/и, мы на его чоломъби/и(ь)е то въчынили: тую зежлю Куки- шовщину ему есмо дали. Мае/и(ь) он тую зежлю держати и наж с нее особъною службою служыніи, крож о/ичызны своее. И, ты бы, тую землю со въсимъ ему подалъ, и спускаемъ то на тебе, абы еси одно, што бы ся тобе видело, с того обралъ: або бы еси на цыншы его осадил, або бы нехай наж службу особную, крож очызны своее, служыти, либо велелъ бы еси ему сол с тое зежли на насъ дава/ии; вчынил бы еси тыж та/c, што бы было спожыточнымъ н(а)шыж.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца июн(я) 17 ден(ь), инди/с/и 3.
Горностай, мар(шалон) и писар.
505. //[410] Некоторим бояром вилкеяским о неприворочан(ь)е их у тяглую службу.
Жыкгимон/и, Боэ/сю.
Писару земли Жомой/иское Андрею Мацкевичу.
Тыми разы писалъ до насъ староста берестейский за бояры вилкейскими: Станькомъ Друсутевичож а Янушысож Мижевичож, а Соні- кож Тарасовичемъ, а Пе/икомъ Пу/иковичож, а Федькож Доятовичож и бра/и(ь)ею их, о томъ, што ж писар дворовъ н(а)шых Троцкого повета Богданъ Мацкович, какъ по дворож н(а)шимъ уставу новую уставлялъ и, будучи в тож дворе н(а)шож Вилкеи, кривду иж въделалъ и привернулъ их ку роботамъ дворнымъ, и въписал с
простыжи тяглыми людми, абы они с ними службы служыли и подачки, водле уставы, на насъ до тое(о) двора н(а)шое(о), давали. А они поведили перед нами, иж они суиі(ь) люди добрые, шляхта, и зъ веков поспол з ыншыми бояри тамопгьними земяньскою служъбою слу- жаиі(ь), на войну ездять, а николи поседей не чынивали и служобъ до двора н(а)шог(о) никоторыхъ не служывали, - на што ж и лис/и нашъ и теж лис/и старосты жомойніеткого, пана Яна Кезкгайла перед нами въказывали. Где жъ панъ староста берестейский и саж за ними писалъ, поведаючи, ижъ они зъдавна и за держанья его м(и)л(ос)ти поседей не делывали и служобъ не служывали, а в томъ иж с кривдою их деені(ь), абыхмо имъ в тож новины уводи/ии не казали.
Прото, абы еси о тож ся доведал, будуні(ь) ли они люди добрые, и того бра/и(ь)ею своею, шляхтою, выведутъ, жебы никгды поседей не делали и служобъ не служывали, тогъды и наж не годи[ти] се никому новинъ уводи/ии и людей добрых - шляхты - къ тяглыж службаж казаній припужа/ии. И ты бы, къ тяглымъ службаж их не пригонял и подачокъ зъ людми тяглыми на нихъ не правил и за то ижъ4 не грабил конечно, крож ес/или будені(ь) который плані на них и на иншых бояр, брані(ь)ю ихъ, положон первей тог(о) во въетаве н(а)шой, то они повинни будуні(ь) даваніи, водле тое уставы, которую будуні(ь) иншые бояре, брані(ь)я ихъ, давати зъ сохъ своих; а иншых некоторых служобъ служыніи и по//[410ѵ]дачокъ с тяглыми людми не маюні(ь) даваніи, толко маюні(ь) на войну ездити по тому, какъ и иншыи бояре вил- кейскии.
Писан у Кракове, под лені(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца июн(я) 23 день, ин- ди/сні 3.
Горностай, мар(шалох) и писар.
506. 	Лисг ко всим тивуном земли Жомо#гское, писаны# посилаючи там писаром для попи- сан(ь)я и ревидован(ь)я всих пожигкон г(о)с- (по)д(а)рских Андрея Марковича. і
5
Nr. 504
4 	Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) Волковыйское
Nr. 505
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., след. читать) ихъ
401


Жыкгимоя/и.
Кб всил/ тивунол/ волостей н(а)шых Жо- мой/истких: бержаньскому, вем/вяяскому, по- юрскому, телыновскому, ужъвея/искому, кор- шовъскол/у, шовдовскому, ретовъскому, КГОН- дияскому, ойракголскому, тверскому, бирж- няяскому, дирвяньскил/, юрборскому.
Што перъво сег(о) росказали есмо вамъ уст- не, якосте мели справова/ии ся в тых волостех н(а)шыхъ и которые пожы/ики, и доходы с подданых н(а)шых мели бы/им выбираны къ нашыл/ рукал/ г(о)с(по)д(а)ръскимъ, и што тежъ вал/, тивунол/, с тамопгьних подданых н(а)шых мело давано быти, то въсе есмо выписали на листе н(а)іномъ рускомъ, въ которол/ въси до- хоходы4 и пожы/ики, и платы н(а)ши и тежъ в(а)ши, тивуньские, су/и(ь) выписаны. И для рыхлейшое и моцнейпіое справедъливости въеил/ подданыл/ н(а)шил/ тамопгьнил/ зъложыдм есмо чотыри роки, на который часъ мела бы ся ил/ o/и васъ во въсел/ справедливость деяти без жадное о/иволоки. Ино не однокро/и(ь) до насъ о/итол слухи таковые приходя/и(ь), ижъ вы росказая(ь)я н(а)іного и тое уставы писаное ни в чол/ не держите, а справуете ся по тому листу небощика князя Медзылеского, который мы зламали и в нивоч обернули. И коли бываете на роки положеные при п(а)ну старосте жомой/искому, тогды подданыл/ н(а)шыл/ слуш- ное спра//[411]ведливости ни въ чомъ не чы- ните. Яко ж и платовъ н(а)шых того году прошълог(о) пеняа/сныхъ ни одия зъ васъ до скарбу н(а)шог(о) сполна не о/идалм. А подъданыл/ нашыл/ у многих речахъ великие тяжъкости и вътиски делаете не водлугъ уставы н(а)нюе, для которых кривдъ и тяжъкостей в(а)шых многие подданые н(а)ши зъ домовъ своих росъходя/и(ь) ся прочъ.
Для чого жъ мы тых ч(а)совъ уставили тал/ во всих дворех и волостехъ нашых зел/ли Жо- мой/иское писаремъ дьяка н(а)шог(о) Аядрея Мацковича по тому, какъ и у дворех н(а)шых Вилея(ь)ского и Троцкого повету писари есмо уставили, и поручыли есмо ему вси платы и доходы, и пожы/ики н(а)ши г(оспо)д(а)ръские от насъ заведа/и(ь) тымъ обычаел/.
Што ся дотыче/и(ь) пеняжного плату н(а)- шог(о), уставеного o/и сохи по полкопы грошей, то вы маете выбира/и(ь) и сполна о/идава/им до скарбу н(а)шого под его сведомол/.
А што ся дотычеть роздавая(ь)я пустовщия и о/имотей, и тежъ медовъ пресныхъ, якъ отъ людей, такъ и с пущъ н(а)шых г(оспо)д(а)ръ- ских, которые перед тыл/ с тых волостей н(а)- шых на старосту биривано, тежъ в торгахъ и въ местечъках н(а)шых г(оспо)д(а)ръских мыта кождого торгу: от коней и o/и быдла великого и малого, и от мясниковъ - мясное, и о/и въсякого зъбожя - померное, и корчомные п(е)- нязи по въеил/ местечкамъ нашымъ, и от соли, которая иде/и(ь) з Немец, не бываючи въ Ковне на мытех н(а)шых, просто до Жомойти, мыто соленое - о/и бочки по три грошы во въсей зел/ли Жомой/иской, по тому жъ и въ Ковне, казали есмо ему на насъ брати. А хто бы безмытно хотел предся въ зел/лю Жомойтскую зъ солью въеждча/ии, а ему не оповедавъшы ся, на таковых оя маеть промыту на насъ бра/им, а с того половица на него мае/и(ь) бы/им.
И к тому озера и езы, и неводъничые, льняные п(е)н(я)зи и хмели въ хмелнищахъ н(а)- шых, и со въсих приставовъ во въсих тых волостях н(а)шых с кожъдог(о) пристава - по два золотых въ кождый rod - то въсе есмо ему поручыли заведа/им и выбира/ии на насъ и до скарбу н(а)шог(о) о/идава/им.
Такъже и пущы н(а)ши г(оспо)д(а)ръские, яко у дворехъ н(а)шых жомой/искихъ от реки Нел/на, такъже и во въсих волостях н(а)шыхъ тамогмних, поручылм есмо ему заведа/им. Ма- е/и(ь) онъ тал/ в тых пущах н(а)шых пилне смо/ире/им и стеречи, абы нихго без волм И [411ѵ] н(а)шое не мелъ будь и въсяких робой/ деревяных и попелных купцол/ роздава/ии робиніи, а кому быхмо дозволили буду мети, оя мае/и(ь) и тое их роботы пильне досмотре/им и пописовати такъ, якобы нал/ въ мыте и ни в чол/ шкоды не было. И, вы бы, кожъдый у своел/ тивуньстве зъ бояри нашыми тамопгь- ними тые пущи н(а)ши объехали посполъ зъ Аядреел/ и осочниковъ ему подали, которые бы пущи н(а)ши справедъливе ему объводили перед вами. А где бы въ которой волости осочъниковъ не было, ино то/и писаръ зел/ли Жомой/иское маеть тал/ осочъники установити зъ людей н(а)шых тамопгьних, колко их по-
Nr. 506
4 Taip rankr., reikėtų skaityti (Так в ркп., следует читать) доходы
402


/иреба буде/и(ь), которые пущъ н(а)іиыхъ ма- ю/и(ь) пилне стеречи, ижбы намъ ни въ чомъ шъкоды не было.
Тежъ казали есмо ему доведива/ин ся о за- биран(ь)и людей и зелш> пустовъских и пущъ н(а)шых въсей зел/ли Жомой/иской. И хто бы без данины. н(а)іное што забрал, того, достаточне доведавшы ся и на реестра списавшы, тым реестра росказали есмо ему к намъ прислати, а забраное без данины н(а)шое казали есмо ему къ дворомъ и волостемъ н(а)шымъ зася привлащати(ь). А хто бы своволне без ведома нашого хотел въ пущах нашых роби/им, велели есмо таковых ему забира/ии и не допускать) роби/ии.
Прото, приказуел/ вал/ под ласкою н(а)шою г(оспо)д(а)ръскою, штобы есте во вси тые доходы и пожы/ики н(а)ши, в томъ листу н(а)шомъ ему о/и насъ поручоныхъ, через то ничил/ ся не въступали конечъно, абы то инакъ не было.
А што ся дотычеть роковъ положены* для справедливости подданыхъ н(а)шыхъ, на тых на въсих роков мае/и(ь) то/и писар зел/ли Жо- мойтское Андрей Мацкович при пану старосте жомой/искомъ судити и тог(о) досмо/ире/им, абы ся от васъ въсил/ подданыл/ н(а)шыл/ спра- ведъливос/и(ь) во въсел/ становила без жадное о/иволоки, и вины н(а)шия, которые тал/ на тых рокох, на комъ пригодя/и(ь) ся, мае/и(ь) он на насъ записыва/ии.
А што будете вин н(а)шых въ тую полче/и- верта года на кол/ осудили и записали, тые реестра въси тых вин н(а)шых подали бы есте тому писару зел/ли Жомой/иское Андрею //[412] ’'того ч(а)су, ничого'1 не мешкая. А онъ ма- е/и(ь) их къ нал/ прислати.
Тежъ мае/и(ь) он дворы н(а)ши жомой/и- ские и въси волости н(а)ши тамошъние по- ежъдъчати въ кожъдый rod по два разы: первый рокъ - о/и възя/и(ь)и въ небо Панны Марей, Ма/ики Божей, а другий рокъ - о Божьемъ нароженьи, смо/ирячи тых пожы/иковъ н(а)шых, вышеписаных.
А прото, коли он в тые часы тал/ въездча/ии буде/и(ь), приказуемъ вал/, абы есте ему самому и слугал/ его росказали людел/ н(а)шыл/ дава/ии ес/ии и пи/ии достаток, и конел/ его - сена и овса с по/иребу, а за працу его давали бы есте ему зъ вин н(а)шых, с кождое ъолости - по рублю грошей.
Тежъ росказали есмо ему о всих тяжкостях и кривъдахъ, и вътискохъ подданых н(а)шых тамопгьних доведати ся и, што будете винъ або чого-кольвекъ вышей уставы н(а)шое на людех н(а)шыхъ брали и хто тежъ з васъ людей буде/и(ь) присадилъ, а хто порозогналъ, то въсе есмо ему казали пописати. И въпередъ тяжъкости и новины естли бы есте делали, мае/и(ь) то пописывати и тые реестра к нал/ присла/ии.
И тежъ што ся дотыче/и(ь) плату н(а)шог(о) пеняжьного о/и сох и о/и иншых речей, для чого есте сполна не выдали, тог(о) въсего казали ему доведа/ии ся и, которые з васъ того плату н(а)шого до скарбу н(а)шое(о) сполна буде/и(ь) не о/идалъ, в таковыхъ в той суме росказали есмо ему в ыйменья ваши на насъ увязыва/ии ся и то на васъ моцно о/иправъля/ии, и, вы бы, тому росказан(ь)ю н(а)шому ни в чол/, противни не были конечъно.
А хто бы з васъ тое(о) росказанья н(а)шог(о) послушон бы/ии не хотел, таковый буде/и(ь) о/и насъ каранъ держаньел/ и именьел/ без жадное(о) м(и)л(о)с(е)ръдя.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца июнь 20 день, индик/и 3.
Подпись руки г(о)с(по)д(а)ръское.
Горностай, мар(шалок) и писар.
507. 	//[412ѵ] 4'Ивану Степановичу Совичу на дворед Волчковския у Волковыяскол/ повете'4 з людми до очищенья отчизны его.
Жыкгимон/и.
Маршалку н(а)шому, державцы волковыйскому, п(а)ну Матею Войтеховичу [Яновича].
Жаловалъ нал/ 4'дворянинъ нашъ Иван Степанович Совича'4 и въказывалъ передъ нами листъ брата н(а)шого, славъное памяти Алекъсанъдра, короля, его м(и)л(о)сти, въ которомъ выписуе/и(ь), ижъ далъ его м(и)л(ос)ть '’'Степану Совичу, о/ицу его, дворецъ у Волковыйскомъ повете, на ймя Волчковский, зъ людми и зъ челядью неволною, и со всил/ до очищенья"4 о/ичызны его; и пишетъ его м(и)л(ос),ть до державъцы волковыйского, пана Войтеха Кучо-
Nr. 507
Vėliau pabraukta pieštuku (Подчеркнуто позэ/се карандашом).
403


ковича, абы тог(о) дворца ему поступил. Где жъ он поведил neped нами, ижъ отецъ его Степан, не маючи жадное волнос/им того дворца ани людей продавати, ни о/идавати и никуды его утрачати, 4'потомъ чотыри службы людей того дворца, на ймя'4: Барздила а Шандра[?], а Малыпгька, а Ма/ифея Матеевичъ, и зел/лю Малышевщину, и половицу сеножатей дворец- ких дворянину н(а)шому Ярославу у вене за дочъкою своею далъ, и зася инъшыми людми тые люди в него оигменил, 4'которая жъ, дей, дочка его первей вжо была вывенованя'4 и замужъ выдана, нижли какъ то/и мужъ ее вмер, и онъ тые люди - данину н(а)шу у другол/ вене за тою жъ донкою своею ему далъ. Какъ же, дей, Ярославъ, украсивши речъ свою, и привилемъ н(а)піымъ тые люди и земли въ нас по/ивердилъ собе навечъности(ь), водлугъ да- н(ь)я и листу Степанова. И тыми разы 4*то/и дворянинъ напгь Иванъ Совичъ'4 бил нал/ чолол/, абыхмо, водле данины и листу брата н(а)- шое(о) Алекъсандра, короля, его м(и)л(ос)ти, при тол/ въсемъ, яко о/ицу его было дано, его зоставили и до очищен(ь)я о/ичызны его с тог(о) руша/ии его не казали.
Ино, кгды ж тая. //[413] ’'речъ такъ'1 въ собе мае/иь, коли тому Степану тот дворецъ дай зъ людъми и со въсил/ до очищен(ь)я отчызны его, а не навеннос/и(ь), бы и добре тая дочъка его не была первей замужол/, тот Степанъ не мелъ моцы людей и земль нашых за нею у приданых дава/ии, ани того утрача/ии, лечъ мел то въсе держати и въжывати он и сын его, подле листу брата н(а)шог(о), какъ въ нел/ описуєт(ь). И што ся дотыче/и(ь) по- /иверженья на тыхъ людей Ярославу, который онъ буде/и(ь) лиси/ нашъ заонне в насъ упросилъ, 4*мы то даемъ на тебе, врядника нашого, абы еси казалъ Ярославу перед собою ста/ии и то/и привилей нашъ положы/ии'4. И того бы ся еси доведалъ, будеиг(ь) ли в тол/ привильи н(а)шомъ стоя/ии выписано, ижъбы мы дозволили Степану тыс люди и земли, и сеножа/ии у вене за донкою своею дати, и тот лист брата н(а)шог(о) намъ оповедывалъ, абыхмо дозволили то въчыни/ии, то нехай при тол/ его буде/и(ь) зоставено. Пакъ ли бы он по/ивердилъ то листомъ н(а)шымъ, не поведаючи, ижъ тыс люди даны ц(с)тю его до очыщен(ь)я о/ичызны его, а мы Степану тыхъ людей не дозволили
будем ли Ярославу записати, а он, не маючы на то дозволенья н(а)шог(о), тые люди, землю и сеножа/ии дал за донкою своею, тогды, хотя будел/ Ярославу тые [люди] по/ивердили, однако ся нал/ не видело, абы тот привилей, который неслушне на его поведанье справенъ естъ, мел бы держан бы/ии, 4"бо мы листы н(а)ши даел/ такъ, какъ хто в насъ проси/и(ь)'4. И што ся дотыче/и(ь) тог(о) листа, который отецъ его под зарукою Ярославу дал, ижъ не мел сал/ и сын его тых людей под нил/ иска/ии, мы то/и лнст [в] нивочъ оборочаел/, бо то/и Степанъ и его сын, держачы тые люди не3 навеинос/и(ь), только до ч(а)су, не мел моцы ему их записы- ва/ии. И, ты бы, не дбаючи о тот лист, одно зрозумевши с того привиля Ярославова и з , листу брата н(а)шого, Степану даного, тые чотыри службы людей и зел/лю, и сеножа/ии, которые буду/и(ь) неслуи/не, без н(а)шог(о) дозволенья, у вене даны, 4'тому дворянину н(а)- шому Ивану Совичу подалъ'4 и в то его с права увязал. Нехай бы он то держалъ, подле листа брата н(а)шог(о), по тому, какъ о/ицу его дано, до очыщенья о/ичызны ихъ.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца июн(я) 23 ден(ь), инъдих/и 3.
Горностай, мар(шалох) и писар.
508. 	//[413ѵ] Лисг заручныя до п(а)ни Во#ге- ховое Юревича Носилолское и до сынол ее в жалобе п(а)ни Яновое Юревича, абы се в третюю часг(ь) именея, ея о г мужа ее записаны*; не вступоваля.
Жьпсгимон/и.
Пани Войтеховой Юревича Носиловской и сынол/ ее.
Прысылала к намъ п(а)ни Яновая Юревича Ганна, жалуючи о тол/, што жъ, дей, которую третюю час/и(ь) во всих имен(ь)ях своих з бояры и людми, и зъ данми, и со всимъ записалъ ей мужъ ее, пан Ян, по смерти своей до жывота ее, вы, дей, въ тую третюю час/и(ь) ее, в люди и земли, уступаете ся и дань, которая с тое части приходи/и(ь) на нее: медъ и куницы, и белки, выдавати ей не хочете, которую ж, дей, дань и пан Войтех ей выдавалъ; а в тол/ ся, дей, ей от васъ кривъда и шкода великая дее/и(ь).
Прото, кгды ж буде/и(ь) мужъ ее тую тре-
404


тюю част(ь) записал ей со въсил/, приказуемъ вамъ nod зарукою н(а)пюю - сто рублей грошей - ажъбы есте въ тую третюю част(ь) ей, въ люди и зел/ли, не въступали ся и тую дая, которая оттол на нее приходит(ь), выдавали бы есте ей завъжды сполна, водле отписая(ь)я мужа ее, и в томъ ей через то кривдъ и шкодъ никоторыхъ не делали и далг/ покой, и заховали бы есте ее в той третей части во въсел/, водле запису мужа ее конечъно, абы то инак не было, ажъбы она о тол/ болши тог(о) до насъ зъ жалобою не приходила.
Писанъ у Кракове, nod лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца июя(я) 26 дея(ь), иядикт 3.
Горностай, писар.
509. 	Людел/ путныл/ Марковское волости ко- реяковичол/ до державцы марковского в криццалг и о примушая(ь)е до службы тяглое.
Жыкгимоят.
Подч(а)шому н(а)шому, державцы василиги- скому и марковъскому, п(а)ну Яну Миколаевичу Радивиловича.
Приходили к нал/ люди н(а)ши и путные Мар//[414],'ковъское волости"1 корейковичи, на ймя: Мартинъ Матфеевичъ, Сидор Лововичъ, Жукъ Лезневичъ, Левоя Денисович, Заяко Де- довичъ зъ брат(ь)ею своею, жалуючы о томъ, ппо ж, дей, врядъники твои марковъские кривъды ил/ делают(ь), кажут(ь) имъ с кожьдого дыму на службу тяглю до двора нашого ходити и подачки зъ волос/я(ь)ю давати, и за то, дей, их зграбиля. А они поведили передъ нами, 4ижь зъдавна путною службою, одно пятма коями служили, и на инъшые'4 никоторые службы не хожывали, и подачокъ не дайвали, и били нал/ чоломъ, абыхмо новинъ ил/ не казали уводити. Ино што с(я) дотычет(ь) службы тых людей путныхъ5, 4"мы у-в уставе н(а)шой, с которою писаръ н(а)шь по всил/ дворол/ н(а)шил/ езъдил, выписали, ижъ ма- ют(ь) они на пашъни н(а)шо/7 дворной два- надъцать дея въ кожъдый rod робити, то ест три дни паренину орати, три дни на жыто, а три серпомъ жыто жати, а три дни - ярины; а сено, естли будут(ь)6 передъ тыл/ кошывали, и тепер мают(ь) по-старому косити. А om ия- шых всих роботъ мают(ь) быти волни. А к тому мают(ь) давати въ кождый rod до скарбу
н(а)шог(о)"4 на Светог(о) Мартина день 4"осад- ных"4 по копе грошей.
Прото, абы, твоя м(и)л(о)сть, не казалъ через то новинъ тыл/ подданыл/ н(а)шыл/ уводити, нехай бы они тые дни врочыстые заробливали пятма службал/и, подле давного обычая, а над тую уставу н(а)шу къ инъшыл/ службамъ их припужати и подачокъ с них брати бы еси не велелъ. И которые будутъ грабежы за тымъ стали, то бы еси казал зася ил/ поотдавати конечъно, абы они болши тог(о) о томъ къ нал/ зъ жалобою не приходили.
Писая у Кракове, nod лет(ы) Бож(его) наро- ж(енья) 1530, м(еся)ца июя(я) 28 дея(ь), иядикт 3.
Горностай, писар.
510. 	Лисг до п(а)ноя рад в жалобе Федора Колоятаева на кн(я)зя Крошияског(о) о позы- вая(ь)е его в речах, ч(с)ти его доткливылг.
Жыкгимоят.
Князю бискупу вил(еньскому), воев(оде) троц(кому), воев(оде) вил(еньскому), п(а)ну вил(еньскому), маршалку зел/скол/у и иныл/ п(а)нол/ радал/ н(а)шыл/, их м(и)л(о)стг/, Вели- ког(о) князства Литовског(о). Приездил //[414ѵ] к нал/ дворяния н(а)шъ Федор Колоятаевъ, жалуючи на кн(я)зя Ивана Филиповича Кро- шыньског(о) о тол/, што жъ, дей, оя побрал на него позвы у в(а)шое м(и)л(ос)ти, п(а)нов радъ н(а)шых, въ которых же выписуеть жалобу их, ижь как зърадца нашъ Михайло Глияский втекъ до Москвы, в то/я бы час будучы оя при немъ с помочники и с товиришы своими, многие статки въ дому его забралъ и тыл/ ему шкоду немалую въчьтнилъ, - о чол/ жо в(а)ша м(и)- л(о)сть хотелг/ межы ними досмотрети и спра- ведъливост(ь) тому въчинитг/. Што жъ оя то собе велико обътяжливе приймуеть и нал/ о тол/ плачъливе жаловалъ, иж княз Ивая, будучи того въ молчая(ь)и по выехая(ь)и Глияског(о) om двадцати лет, не въжывал его в том правол/ при бытности н(а)шой у Великол/ князстве
Nr. 509 і
4 4 Vėliau pabraukta pieštuku (Подчеркнуто позже карандашом).
5 Greta dešinėje paraštėje tuo pačiu pieštuku įrašyta pastaba (Рядом в правом поле тем же карандашом сделана пометка) “NB”.
6 Žodis taisytas (Слово правлено).
405


передъ нами, г(оспо)д(а)рел/, а тыхъ ч(а)сов такову речъ на него поведил, пгго жъ ся стегаетъ ку чети его. Какъ же Колантаевъ въказывал передъ нами лист нашъ, въ которол/ выпису- е/и(ь), ижъ пришла была на него нвкоторая о тол/ помова, и казали были есмо его осадити, а потол/ велели есмо тому обыскъ добрый въчыни/ии и доведа/ии ся о томъ достаточне, же он ест в тол/ невинъный и есть слуга нашъ добрый а верный, зася есмо его ласкою н(а)шою огорнули и имен(ь)я его есмо въси ему вернули и при ч(с)ти его заставили такъ, какъ перед тыл/ он y-во о/ица и брата н(а)шого, королей, их м(и)л(ос)ти, былъ; и не мае/и(ь) ему и детемъ его нихго ни въ чомъ гани/ии. А хто бы смелъ то над вырок нашъ г(о)с(по)д(а)ръский въчи- нй/ии, на такового вины тисяча копъ грошей описано ес/и. Над который же вырокъ и лис/и н(а)шъ княз Крошынский смел то въчыни/ии и таковыл/ позвол/ на чес/и(ь) его сягну/ии и ку в(а)шой м(и)л(о)сти его позвалъ, што ж ест ему реч незнаная, о то ся правова/ии над вырокъ н(а)шъ г(оспо)д(а)ръский и лиси/, бо мы таковые речы въси ускромили и то у молчаньи веч- номъ оставили. И не ради то видил/, абы ся тые речы знову мели узрива/ии, которые за Глинского плодили, а тепер княз Крошыньский хоче/и(ь) их подноси/ии, чого ж ся ему не го- ди/и(ь) чынити. О чол/ же и королевая н(а)ша, ее м(и)л(о)стъ, великая кн(е)гиня Бона, насъ за тыл/ дворянинол/ъ нашыл/ Колонътаемъ у причыне жадала, абыхмо въ таковыхъ речах не казали его въ жадное право поволока/ии, кроме н(а)шое персуны, бо што ся дотыче/и(ь) чти, ничыя ест речъ тое(о) смотрети, кроме нас, г(оспо)д(а)ря.
А прото, абы, в(а)ша м(и)л(о)с/иь, князю Ивану Крошынскому приказали, штобы он через то в той речы его передъ в(а)шу м(и)л(о)с/иь таковыми позвы не позывалъ и напротивку ч(с)ти его через то не сягалъ и не мовилъ. И того бы, в(а)ша м(и)л(ос)ть, сами ему боронили и таких позвовъ //[415] ‘'на него не давали'1 над вырокъ и лист н(а)пгь г(о)с(по)д(а)ръский. А хоче/и(ь) ли княз Крошыньский с ним о той речы предъся мовити, мы сами хочел/ тог(о) межы ними досмотре/ии и справедливость тому въчыни/ии.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) на- роз/с(енья) 1530, м(еся)ца июня 24 д(е)н(ь), индиктъ 3.
Подпись руки г(оспо)д(а)ръское.
На ус/иное росказан(ь)е самого короля и королевое, ихъ м(и)л(о)сти.
Горностай, мар(шалох) и писар.
511. 	Лисг до наместника каменецкого в жалобе Валеятына Кголимоятовича о о двине- я(ь)е о боя ч(о)л(о)в(е)ка братанича его.
Жыкгимон/и.
Намес/инику Каменецкому, подскарбьего зел/ского, маршалка и писара, и судьи - тому, который тал/ ест уставленъ.
Што перво сего мовилъ нал/ старостич берестейский, панъ Иван Алекъсандровичъ Ходкевича, за служебникол/ своил/ Валенътиномъ Михновичол/ Кголимонговичол/, ижъ братаничъ его Аврал/ Станиславович, будучи на чти въ ч(о)л(о)века своего, въ Коца Микулича, кото- рог(о) на то/и часъ заставилъ Федору Михайловичу, збил тог(о) Коца за некоторый выступъ его. Где жъ и то/и Валентын тал/ был. И он, не исчучы в томъ пана своего, и тог(о) служебника его, который зъдеся при нас, на службе н(а)шой, у пописе въ него мешкае/и(ь), ку праву передъ васъ позывае/и(ь); и о/ицу его, и тому братанйчу каже/и(ь) его предъ вами у праве становити и в томъ их нагабае/и(ь). А тотъ, дей, братаничъ его и сал/ знае/и(ь) ца2, ижъ его бил.
Яко жъ мы писали до васъ, кгды той/ Авърамъ сал/ ся к тому знае/и(ь), ижъ тог(о) Коца за выступъ его карал и хоче/и(ь) ему в тол/ правъ бы/ии, приказуючи вал/, ажъбы есте в тол/ ему не фолкговали и тог(о) Валентина, который зъдеся, на службе н(а)шой, при насъ машъкае/и(ь), перед собою станови/ии не казали и о/ицу его в тол/ принагабанья никоторо- г(о) не делали. То па/c, дей, вы, не дбаю//- [415ѵ]чи то/и лис/и нашъ, за нестан(ь)ел/ тог(о) служебника его перед вами, въеказали, дей, есте п(а)ну того ч(о)л(о)века его кгвалту дванадцать рублей грошей, а навязки толко ж, за што ж, дей, есте увязан(ь)е в ыйменье его ему дали. Што жъ нал/ дивно есть, ижъ вы надъ росказан(ь)е и листы н(а)ши смели то въчыни/ии. П(а)нове рада наша за листы н(а)ши бачнос/и(ь) маю/и(ь), а вы, будучи подданыи н(а)ши, на листы и росказан(ь)е н(а)шо бачыти не хочете. Ино мы росказали тому служебнику его тал/ поеха/ии и тог(о) ся справи/ии.
406


А прото, приказуєм вати, ажъбы есте первей тое(о) именья его со въсил/ ему поступили и шкоды, што ся будети(ь) ему в тол/ стало, казали оправи/ии, и за то доси/и(ь) въчыни/ии такъ, какъ бы ему того жаль не было; потол/ бы есте его с тыл/ ч(о)л(о)векомъ досмо/ирели и справедъливос/и(ь) въчынили. Естли жъ бы есте ему тое(о) именья его поступити ему и шкод его не казали оправи/ии, ведайте певъно, ижъ за тое именье его кажемъ во влас/иное именье в(а)шо, яко въ таковыхъ, которые су/и(ь) росказан(ь)ю н(а)шому противни, моцно его увяза/ии.
Писанъ у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца июл(я) 5 де//(ь), иидик/и 3.
Горностай, писар.
512. 	Потвержея(ь)е Тишку Быхолцу купли и мены его розных зел/ль, пол? и сеножатея у рознылг особъ - бояр волости Еяшиское и в людея леитея, навечность.
Жыкгимои/и.
Чынимъ знаменито и далей.
Бил нал/ чолол/ дворянин напгь Тишъко Бы- ховецъ и поведил перед нами, иж он купилъ навепнос/и(ь) некоторые землицы и нивки, и сеножати в бояр н(а)шых волос/ии Ейшишъ- ское, на ймя 4'въ Екгутянцов'4, а иншые землища. и нивки, и сеножа/ии выменялъ в тыхъ же бояр н(а)шых - въ Яна Ганъцовича2 и въ жоны его3, и въ сынов: въ Анъдрея а в Якуба, купил сеножа/и(ь) за осмъ кои грошей литовское монеты на3 тридца/и //[416] ‘воз и две нивки'1 на две бочки, которые сеножа/ии и нивки мел то/и Яи въ деле о/и бра/и(ь)и своее, промежы сеножа/ии его Рымовидишокъ и Рупъшышо/с, и Пелюшышокъ, и тые две нивъки въ коне/< тых же сеножатей зъ дозволеи(ь)емъ тое жъ бра/и(ь)и своее. А в того жъ Яна Гаицевича2 и въ жоны его, и въ сына их Андрея - полце за гумнол/ 4под плотол/'4 на бочъку, а сеножа/ии на два возы и с кустовъемъ олховыл/ - за пя/и копъ грошей литовское монеты, а в Свя/ика и въ брата его Миколая, и въ жоны, и детей их, а въ Балтромея Юдича, а въ брата его Стася и въ сестры их, и зятя Станеля - сеножа/и(ь) ихъ о/ичызную на двадца/и воз, которая жъ сеножа/и(ь) подле его межы, а з другое стороны Жаковое межи, къ кустовю Жаковому и к ниве
- за чотыри копы грошей. А в них же3 купил зел/ли их о/ичызное влас/иное две нивки на полъторы бочъки межы своими полми - за полторы копы грошей. А в то/и же часъ въ Янеля Гаицевича2 и сына его Андрея купил ниву на полбопки за полче/ивертадца/и грошей, а 4'въ Довъкяла'4, а Мика - Яцковичовъ, а Во- лодка, а Яичуса - Олехновичовъ, посполитое бра/и(ь)и полце на одну солянку малую о/ичызное их земли подле дороги, которая иде/и(ь) о/и двора его до Ейшышок по левой руце межы своих пол - за копу грошей, а в Наца Нарке- ловича и детей5 его: Ми/ика а Станислава - болото, сеножа/ии межы своих боло/и на стогъ сена, к реце и берегъ репный, и езокъ - за копу грошей. А въ Янка а Наика - Станкови- човъ, и въ детей ихъ: Матея а Якуба - ниву их влас/иную на полбопки межи своими пустовъ- щинами: Янкушки а Люборишъки - за копу грошей. А въ Янушка Юхновича и брата его Яна - две нивъки о/ичызные влас/иные ихъ межы своими полми: одну - по левой руце, едучи от его двора къ Ейшышъкол/, концол/ къ лужы, а другую - по правой руце за гумнол/4' своимъ къ болоту4 - въсего того на бочъку солянъку - за сел/деся/и грошей. А въ Дороты Марътиновое Киртовътовича и ее сына Балъ- тромея, а Свя/ика Дашъкевича, и въ жоны его Милохны - сеножа/и(ь) их влас/иную на чотыри возы подле своего колодезя, по правой руце, подле Рупъшычок6 - за двадъца/и грошей. А которые бояре: Тол/ко а Федко, а Корвутисъ - Яхневичи, и з жонами своими, и з де/ими - нивы и сеножа/ии с кустовемъ за гумнол/ его, што ему продал бра/и их Янъ Ганцевичъ, и тежъ нивокъ и сеножа/и(ь)ки, которые Балтромей Юдип и Юижовая, и сын //[416ѵ] ее. Янъ ему продали, хотели под нил/ иска/ии по близ- иости слоей, и они дали тому покой и описали ся листол/ своил/ ни-во што то не въступа/ии ся. И взяли в нее(о) ещо к тыл/ п(е)нязел/ копу грошей. Также у Януша Юхновича выменилъ он селищо его влас/иное и иншые нивы и сено-
Nr. 512 (
4-4 Vėliau pabraukta pieštuku (Подчеркнуто позже каран¬
дашом).
5 Toliau parašyta web ir užbraukta (Далее нап. ихь и зачеркнуто).
6 Pabraukta tuo pačiu rašalu (Подчеркнуто теми же чернилами).
407


жати под дворол/ своимъ, а ему далъ за то о/имену во-двое зел/ли и сорок грошем, и вола и инъшые речи придалъ. А в Толжа а Федка, а Юря - Яхневичовъ, и въ жон, и детем их: Яна а Балтромея, и другог(о) Яна, а Стася, выменялъ нивы их влас/иные о/ичызные под дворол/ своил/, и сеножа/и(ь) - болото их, то ес/и о/и плота его ажъ къ 4'реце Ди/иве'4 и до людем паное Шыл/ковичол/, а дал ил/ за то о/имены в нивах и сеножатехъ своих, за кожъдое лыко - во-двое о/имену; а в них же выменял поля ихъ о/ичызны влас/иные - пя/и нивокъ их на чотыри солянки, которые нивы при межы его Поль, а имъ противъ того далъ земли свое оремое, поль и сеножатей, и гаевъ, што было ил/ споручъ, на шесть бочокъ. 4"А у лейтее'4 волости нашое Ейшыи/ское: въ Лукаша Милошевича а Станислава Станевича, а Пе- /ирашъка Богдановича, а Стада Нарутевича, а Юхна, а Клима, а Мацка - Янковичовъ, а Петра Радивиловича, а Юря Яцковича, зъ дозволе- и(ь)ел/ подкоморег(о) н(а)шог(о), державъцы ейшыи/ского, небощыка пана Андрея Довойновича, выменял 4'болото их о/ичызное'4, почон о/и границы Федъковой и Тол/ковое - Яхне- вичое, подле реки Ди/ивы6 под дворол/ своил/ ажъ до границы пустовъщыны свое Янъкушки, а противъ тог(о) болота завелъ им своего болота над Ди/ивою6 ж земли своее пустовъское, на ймя Рил/шишъ, противъ Кухтина дому, где было ил/ споручъ, и к тому придал имъ две копе грошей литовское монеты. А што было присужоно ему на Яну Рамашъковичу чотыри копы и двадцать грошей, ино то/и Ян перепросилъ и дал ему за то на две бочки земли у троел/ мес/ицы: одную нивку на полбочки, подле пустовщыны Янкушки, а другую на полбочки ж, едучи до Ейшышокъ по левой руце, подля каменя, а третюю - за клад[б]ищомъ2 кустов(ь)е сумежъ с Тол/комъ. А въ Яна Ганцевича ж и въ жоны его, и детей выменял поля их за гумнол/ своил/, подле дороги, што иде/и(ь) къ Ейшишкал/ по левой руце - на полбочки, а ему напротив тог(о) далъ выгон через свою сеножа/и(ь) подъ дворол/ своил/, на ймя Римо- видишъку, и къ тому придал ему полкопы грошей. И на то он на все листы их записные под печа/и(ь)ми их и под //[417] сведомомъ1 и пе- ча/и(ь)ми людей добрых передъ нами въказывалъ, - въ которыхъ же выписуе/и(ь), ижъ
тые вси, верхуписаные, бояре и лейгеве, сал/м и ближные их не маю/и(ь) ся в тые земли и нивы, и сеножа/им ничил/ уступа/ии ани тог(о) под Быховъцол/ и его потолжи вечне пойскивати. А ес/или бы хто хотел в то уступа/ии ся, то въсе подняли ся ему очища/ии. И билъ намъ чоломъ Типгько Быховец, абыхмо то ему купи- /им дозволили и на то дали нашъ лис/и, и по/ивердили то н(а)шыл/ листол/ навечность.
Ино мы, выслухавшы тых листовъ купъчих, з ласки н(а)шое на его чолол/би/и(ь)е то въчынили: тые въси зел/лицы и нивъки, и сеножа/ии ему есмо купи/ии дозволили и на то дали есмо ему сесь н(а)шъ лис/и. И по/ивержаел/ то въсе сил/ нашыл/ листомъ вечно и навеки, непорушно ему самому и его жоне, и их детемъ, и на потол/ будучыл/ ихъ щадкол/. Нехай они тые зел/лицы и нивы, и сеножа/ии - куплю и мену свою - со въсил/, ка/с ся въ собе маеть, держа/и(ь) и въжыва[ю]/и(ь) со въсил/, водле купли и мены своее, и листовъ купъчых и меновъных. И волни они тую куплю и мену свою о/ида/ии, прода/ии и замени/ии, и прибави/ии, и розшыри/ии, и къ своему лепъшому и въжыточъному обернути, какъ сами налепей розумеючи. А вжо через то тые бояре и леитеве н(а)ши и их ближные не маю/и(ь) в то ничыл/ ся уступа/ии и тог(о) под ними и потолжи их вечне пойскива/ии, а хго бы иншый хотел, ся въ которые земли и нивы, и сеножа/ии с тых зел/ль продажы и мены их уступа/ии ся або тог(о) под ними пойскивати, тогъды маю/и(ь) они все то ил/ очыща/ии, водле описанья листовъ своих.
А на твердость тог(о) и печа/и(ь) н(а)шу казали есмо привесити къ сему н(а)шому листу.
Писаи у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца июи(я) 26 ден(ь), инди/с/и 3.
Горностай, писар.
513. 	//[417ѵ] Дворенину г(о)е(по)д(а)ръскол9г Олехну Бокею на выбиран(ь)е п(е)н(я)зея капъщизных въ Вилен(ь)скол/ и Тродком по- ветех до двух год.
Жыкгимон/и.
Войтомъ и бурмистрол/, и рядцал/, и всил/ мещанол/ мес/и н(а)шых Вилеи(ь)ског(о) и Троцкого повета.
Поведаел/ вамъ, ижъ зърозумели есмо, што
408


ся нам в плате н(а)шомъ, то ест въ п(е)нязех каігыцызных, шкода великая дееть: николи его до скарбу н(а)шог(о) сполна не оягносяяг(ь). А то ни для чого, одно для частых поездъковъ дворян н(а)шых, которым болши пожыягку своег(о) смоягрять, а не н(а)шог(о), г(о)с(по)- д(а)ръского. Ино видело ся наж то/и платъ казаяг(ь) выбирати и о том шкоде н(а)шом справне доведати ся дворянину н(а)шому Олех- ну Борисовичу Бокею на два годы.
Прото, хотя будемъ перво сего казали кому зъ дворян н(а)шых тояг плаяг выбираягм и листы н(а)шы на то будемъ нм подавали, приказуєм важ, аа/сбы есте, не дбаючи и тые листы н(а)ши первые, велели тому дворянину н(а)шому Олех- ну Бокею тояг плаяг - п(е)нязи капыцызные - з месяг н(а)шых в тым два годы, почон от сее осени приидучое ажъ до осени, которая бу- деяг(ь) в ындикте пятомъ, сполна выдавали, и доход ero бы есте велели ему оягдаваяги; и ести, и пити ему и слугал/ его, и конеж ихъ давали по тому, какъ передъ тымъ бывало, бо хочеж с него доведати ся и личбу възяти, колко того с корчомъ плату до скарбу н(а)шог(о) приходияг(ь). Вы бы, есте тыж дворяномъ н(а)шымъ...4 е[с]ли бы есте ему тояг плаяг наш на сесь н(а)шъ лисяг выдали, водле давног(о) обычая. Теэ/с давали бы есте ему самому по шесягм подводъ зъ возы и с проводники везде по дорозе ояг места до места, ажъ до Вил(ь)ни, до скарбу н(а)шого. Пакъ ли бы есте, не дбаючи о тояг листъ н(а)шъ, а хотели тые п(е)нязи иншыж дворяномъ на листы н(а)шы видаваягм, мы предся казали ему тыс п(е)нязи на тых корчмитех спрасляягм на насъ и до скарбу н(а)шог(о) даваягм. О чож жо есмо и до державець н(а)шыхъ писали, ажъбы они хто бы з вас в тож ему противенъ былъ, помочни были.
Писан у Кракове, под леяг(ы) Боэ/с(его) нароэ/с(енья) 1530, м(еся)ца юля 9 ден(ь), ин- ди/сяг 3.
Горностаи, мар(шалок) и писар.
514. 	//[418] Causa nobilium Barbarae Kosińska et Catherinae, sororis eius, pro diuisione aequali bonorum Skwierczyno.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis, dum et quando orta fuisset contrauersia inter nobiles Barbaram, consortem gene¬
rosi Leonardi Cossinsky, actricem et Catherinam, sororem eius germanam, generosi Stanislai Olan- czki, tanquam cittatam, parte ab altera pro diuisione aequali bonorum haereditariorum Szkwar- czino post mortem nobilis Stanislai Wassowszky, parentis praefatarum Barbarae et Catherinae, similiter et pro rebus mobilibus in iudicio castrensi Drohicensi demum ad nostram Maiestatem ex remissione illius iudicij est deuoluta tandem in termino, per iudicium castrense Drohicense coram Magestate nostra assignato. Nos exauditis partium contrauersijs et altercationibus tam in illo iure castrensi Drohicensi peractis, quam hie coram nostra Maiestate recensitis, munimentis desuper necessarijs reuisis, decreuimus et praesentibus decernimus, quod ex quo...4 existens in humanis composque rationis...4 filias suas assig- nando cuilibet illarum sortem bonorum post se derelictorum concessitque cuilibet illarum possessionem sine praeiudicio consortis suae, matris praefatarum Barbarae et Catherinae, quarum quidem sortium praedicta Catherina Olanczka per patrem assignatarum allegabat se continuare posse...4 per praescriptionem terrestrem, videlicet tres et vltra annos. Nos itaque inhaerendo Statuto regni Poloniae et consuetudini juris polonici, quibus terra Drohicensis Magni Ducatus Lithuaniae gaudet et vtitur, quibus cautum existit, quod di- uisiones etiam non insriptae, sed simpliciter per amicos factae, per triennium seruatae et tentae valent nec possunt infringi, quapropter decreuimus praefatam Catherinam ab impeticione ipsius Barbarae occasione diuisionis bonorum in Skwierczino, Szloczek, Wieliczna et sex mansorum in villa Lubessa fore absoluendam, prout praefato nostro decreto absoluimus decernentes praefatam diuisionem, per patrem praefatae Catherinae et Barbarae factam, esse firmam et validam et perpetuo //[418v] duraturam. In harum omnium et singulorum fidem et testimonium sigillum nostrum Magnus Ducatus Lituaniae mandauimus subappendi.
Nr. 513
4 Palikta tuščia vieta. Greta kairėje paraštėje skersai lapo- originalios “knygos” perrašinėtojas pastebėjo (Оставлено чистое место. Рядом поперек левого- поля переписчик оригинальной "книги” сделал примечание) “В тол/ мес/яцы въ старих книгах выдарло се”.
Nr. 514
4 Palikta tuščia vieta (Оставлено чистое место).
409


Datum Cracouiae, feria secunda proxima, post festum Visitationis Beatae virginis Mariae. Anno Domini millesimo quingentesimo trecesimo, regni vero nostri, anno vigesimo quarto.
515. Боярину лепуяскому Станиславу Юшковичу на две земли: Тумашоящину а Барто- шосщину.
Жыкгимон/и.
Бил нам чолом боярия лепуньский Станиславъ Юпгьковин о том, uito ж...4 о/ичыму его Юпгьку Яновичу две земли у...4 волос/ии, на ймя: Тумашовыцину а Бартопювъщину, которые земли давно пусты лежали, а службы нам не было, о чом же небощик пан Якубъ Кунъ- цовичъ, конюшый дворный и троякий, дер- (жавца) лепуньский и волкиницкий самъ очивисте передъ нами поведилъ, ижъ тыс земли пусты, а служобъ с них не/и. Яко ж мы, водле поведан(ь)я пана Якубова, на тыс земли лис/и н(а)пгь о/ичыму его дали, и с тых земль казали ему службу земскую заступова/ии, какъ и ин- шым бояромъ, - который же онъ листъ-данину н(а)піу первую перед нами въказывалъ и поведил нам, што ж оптчым его тых земль и до сихъ ч(а)сос въ держан(ь)и был и тыми разы спустил ему. И бил нам чолом, абыхмо ему на тые земли дали напгь лис/и и по/ивердили то ему н(а)шым листом.
Ино, кгды ж отъчымъ его тыс земли и до сих ч(а)сос держалъ и въжывал, а тепер ему [с]пустил, мы, выслухавшы листу-данины н(а)- шое первшое, на его чоломби/и(ь)е то въчынили: на то дали ему сес н(а)шъ лист и потвержаемъ то сим н(а)шым листом. Нехай он тыи земли: Тумашосщину а Бартоіпосщину, дер- жы/и(ь) и въжывае/и(ь) со сейм, што к тым землям здавна и нине прислухае/и(ь) и какъ их о/ичым его держал, а с тых земль мае/и(ь) он службу земскую служы/ии и водле тое данины и листу н(а)шос(о).
Писан у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца июля 5 ден(ь), инди/с/и 3.
Горностай, писар.
516. //[419] Siekirka.
Sigismundus, Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Samogithiae, Mazouiae etc., dominus et haeres.
Magnifico Petro Stanislai de Ciechonowiecz, palatino Polocensi et capitaneo Drogiciensi, sincere nobis dilecto, gratiam nostram regiam, in absentia eius vicecapitaneo...4, generoso Joanni Ku- ezinszky...4, sincere nobis...4 generosi notarij terrestris Drogiciensis, ex vna tanquam...4 magnificae Elizabeth, palatinae Trocensis, vocatae Sopie- zina...4, velut cittatae de vestro iudicio castrensi Drogiciensi...4, Elizabeth ad nostram Maiestatem regiam et remissa...4 vtriiim debuisset de eisdem bonis praefati notarij haereditarijs Siekierki, No- wawies, pro nunc possessis et tensis, ad cittationes et propositiones ac deinde iniurijs quibuslibet praefati notarij illatis et factis respondere, provt ad originalem cittationem et propositionem in actis nostris castrensibus Drogiciensibus, per eundem notarium exhibitam et acticatam, tanquam ad Maiestatem nostram regiam cum toto effectu tensam, respondere noluit et priuilegio suo de- super habito defendebatur; ex qua remissione vestri iudicij castrensis ex actis vestris comperimus et cognouimus, in termino ex remissione praefixo priuilegium, quod asserit se habere, ad eiusdem Elizabeth bona haereditaria legittima Mordi et alias villas pertinentes duntaxat et non ad praefati notarij bona, pro nunc per eandem ad tempus possessa et tentą, extendere; de quibus ipsa respondere non tenetur, sicut eandem eliberauimus, sed de bonis praefati notarij per eandem...4, quam praetendetur in eisdem bonis...4 tenetur ad praefati notarij cittationes omnes castrenses...4 pro quibuslibet iniurijs respondere...4 nec...4 priui- legi...4, cui per praesentes respondendum mandamus...4 Quapropter...4 ita prorsus habere volentes, vt priusque praefat[a]...4 Elizabet ad iudicium vestrum castrense Drohiciense...4 ac deinde alijs causis motis et mouendis...4 vocari possit, vestro iudicio ac facta iustitia...4 praefatas partes diiudicet diiudicareque autem nostra...4 demandet...4 procul omnibus dilationibus et exceptionibus quibuslibet semotis et literis nostris in contrarium per praefatam partem quandolibet reproductis non ob-
Nr. 515
4 Palikta tuščia vieta. Greta kairėje paraštėje skersai lapo originalios “knygos” perrašinėtojas pastebėjo (Оставлено чистое место. Рядом поперек левого поля переписчик оригинальной “книги” еделал примечание) “Выдарло се в старих книгах”.
Nr. 516
4 Palikta tuščia vieta (Оставлено чистое место).
410


stantibus, sed ad plenariam executionem decreti iuxta priorės nostras literas ac Statutum pro...4 secus non facturi pro gratia nostra.
Datum Cracouiae, feria sexta...4 festum Visitationis Mariae, anno Domini M. D. XXX.
517. 	//[419v] До стар(осты) луя(кого) в справе воятовое луякое зъ зятем ее Аядреедг Же- лезком и з жоною и свесг(ь)ю его, дочками ее, о час7(ь) воятояства Лудкого, именье Ставровъ.
Жыкгимои/я.
Старосте луцкому, князю Федору Михайловичу Чорторискому.
Што есмо перво сее(о) на жалобу войтовое луцкое Зофеи писали до тебе, абы еси зъ зятем ее Андреем Железкомъ и з жоною, й свестью его, дочками ее, о спайки, которые час/ии войтовъства Луцког(о), имеи(ь)я Ставров, они держать, справейливос/и(ь) вчыни/z, ино тыми разы воєвода троцкий писалъ к нам велико собе обътяжоючи, из/с быхмо мы съправу и суды его м(и)л(ос)ти казали пересужыва/ии и листы его судовые [в] нивочъ обороча/ии. Прото, ач- колве есмо на жалобу тое войтовое о том до тебе писали, ведьже мы въ неведомос/ии, которое речы с каицляреи н(а)пюе листы кажем выдава/ии такъ, какъ хто в насъ просить, а однако жъ есмо и в томъ листе н(а)іиомъ выписали: о которые речи княз воевода троцкий их не судил и чому бы право не было, о томъ бы еси межы ними досмотрел и справед- ливос/и(ь) тому въчынилъ, а, ты бы, вряйник нашъ, мел на то бачити и на суды п(а)ное рай н(а)шых бачность мети, бо мы, ка/с перей тым, так и тепер справы судовъ воевой н(а)шых николи не рушаєм и листы их м(и)л(о)сти судовые въ моцы зоставуем.
И коли ся тая реч такъ въ собе мае/и(ь), кгды княз, воевода, его м(и)л(ос)ть, межы войговою а зятем, и дочками ее о тых речах судил, и тое(о) Железка и жону, и свес/и(ь) его правых знашол и лис/и свой судовый имъ далъ, и, ты бы, надъ судъ его м(и)л(о)сти в тые речи не екладал, и лис/и напгь, который есмо перво на жалобу войтовое дали, въ нивеч оборотил, и перей собою Железка и жоны, и свести его не становил и никоторого права о то не делал, и дал тому покой конечно.
Писаи у Кракове, пой ле/и(ы) Бож(его) на-
рож(енья) 1530, м(еся)ца июл(я) ден(ь)4, инди/с/и 3.
5184. //[420] В тоя же речи лисг до самое воятовое луякое.
Жыкгимон/и.
Войтовой луцкой Зофеи.
Што перво сее(о) на жалобу твою писали есмо до старос/иы луцког(о), кн(я)зя Федора Михайловича Чорториского, абы зъ зятем тво- им Андъреемъ Железкомъ и зъ жоною его, и з свес/и(ь)ю, дочъками твоими, о спайки, которые час/ии войгоества Луцкое(о), именья Стае- рое, они держа/и(ь), справейливос/и(ь) въчынил. Ино тыми разы воевода троцкий, гетманъ напгь найвыи/шый, староста бряславский и веницъ- кий, княз Костяньтин Ивановичъ Ос/ирозский, писал къ нам, велико собе обътяжаючи, ижъ быхмо мы справу и суды его м(и)л(ос)ти казали пересужыва/ии и листы его судовые [в] нивочъ обороча/ии. Прото, ачъ-колвекь есмо на жалобу твою о том до князя старосты писали, вейже мы въ неведомости, которые речи с канцляреи н(а)шой 5листы н(а)шы'5 кажем выдава/ии та/с, какъ хто в насъ просииі(ь), а ойнако жъ есмо в томъ листе н(а)шомъ выписали, о которой бы речи васъ княз воевода не судилъ и чому бы справы не было, о томъ бы промежъку вами досмо/ирелъ и справейливос/и(ь) тому въчынил. А он бы, въряйникъ нашъ, мелъ на то бачити и на суды п(а)новъ рай н(а)шых бачность мети, бо мы, какъ перей тымъ, так и тепер, справъ справы и судовъ воеводъ н(а)шых николи не рушаемъ и листы их м(и)л(ос)ти судовые въ моцы зоставуемъ.
И коли ся тая речъ так въ собе мае/и(ь), кгды княз воевода, его м(и)л(ос)ть, межы тобою а зятем, и дочками твоими о тых речахъ судилъ и тое(о) Желеска и свесть его правых знашолъ, и лис/и свой судовый имъ далъ...6
Nr. 517
Diena nenurodyta (День не указан).
Nr. 518
4Žr.517b. (См. д. №517).
5-5 '
Skersai lapo kairėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка, don. поперек левого поля).
Palikta tuščia vieta. Greta dešinėje paraštėje skersai lapo originalios “knygos” perrašinėtojas pastebėjo (Оставлено чистое место. Рядом поперек правого поля переписчик оригинальной “книги” сделал примечание) “Выдарло се в старих книгах”.
36.801
411


Федора, старосты луцкого, писали, ажбы Had судъ его м(и)л(ости) в тые речы ся не въкладал и тотъ листъ н(а)шъ, который есмо на жалобу твою писали, [в] нивоч оборотил, и neped собою...6 [не] становила, и их не поволокала, и никоторог(о) нагабанья не делала, и дала имъ в томъ покой конечно.
Писаи у Кракове, nod лет(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ц июл 4 дея(ь), инъ- ди/ст 3.
Горностай, писар.
5194.
//[420ѵ] Sigismundus, Dei gratia etc.
Significamus tenore praesentium, quibus expedit5 differentia inter nobiles Leonardum Kos- siensky de Lysszowa5 Georgium Hyncza de Virsz- chucza tanquam cittatum occasione dotis ereptae per Leonardum Lyszowsky et aliabus praesentibus in praesencia nostra comparentibus illarum prae- positionibus et responsis munimentis et reuisis, visa insuper5 praefatae Heduigis hanc ipsam summam judicij Drogiciensis retractauimus et praesentibus cassamus retractamus, quidem tanque inofficiose et contra iuris formam5 absoluendum et liberum faciendum praefatum Georgium Hincza et a solutione praefati dotalitij et ab inscriptione praefatae sororis suae Leonardo Kosiensky factae5 iam Georgius Hincza sufficientem abre- nunciationem sororis suae coram Majestate nostra regia exhibuit etiam attendens, quod ipsa ven- didit et ille emit quidem nunque iure suo.
520. 	Потвержея(ь)е угоды, учиненое межи Ва- силем и Лвол/ - Чижал/я и брат(ь)ею их: Протасовичи а Беянаровичи, а межи паномъ Станиславол/ Ия(ь)иничол/ з сторсяы заястья и розния в кгруяталг межи имея(ь)и Городеею и Миром.
Жыкгимоят.
Чынимъ знаменито и далей.
Бил нал/ чолол/ конюшый нашъ дворный, державца кричовъский и аияский, пая Василей Богданович, а дворяния н(а)шъ, бра/и его, Лее Семеновичъ - Чижи зъ бра/и(ь)ею своею: Протасовичи а Бейнаровичи, о тол/, што перво сего неоднокрот(ь) приходила о/и нихъ к нал/ жалоба на маръшалка н(а)шог(о) дворного, старосту берестейского, небощыка пана Юря Ивановича Ил(ь)инича, ижъ оя именью их о/ичыз-
ному посполитому, на ймя Городеи, з ыменья своего Мира4 криеды и вътиски, и кгвалты, и наездъки великие ил/ делалъ въ землях и дубровахъ, и сеножатех, и въ покажея(ь)и границ, и в ыяшыхъ многих речах, для чого ж неод- нокрот(ь) судьи в нас брали и роки приймовали nod страченьемъ права. Ино пана Юря смерть зашла, а имъ в томъ о/и него справедливост(ь) ся не стала. А по см(е)рти его сыя его, панъ Станиславъ Ильиничъ, с того ж именья боль- шии криеды и вътиски ил/ делалъ. И будучи нал/ на сойме у Вил(ь)ни, они очивисто о томъ с нимъ передъ нами мовили. 5"Мы имъ'5 с обу стороя казали ездкое възя/ии и рокъ есмо ил/ зложыли nod страчея(ь)емъ права, на который они сами передъ нал/и мели ста/ии и судей вывести, и све/иковъ постави/ии, къ чому жъ они сами призволили, то пакъ, коли то/и рокъ пришол, Чижи и бра/и(ь)я их, водлугъ //[421] росказая(ь)я’ н[а]шого и року завитог(о), сами тал/ стали и судей вывели, и све/иковъ поставили, а панъ Станиславъ Ильинич не хотел на то/и ро/с сал/ на тых зел/ляхъ стати и судей своих вывести. Где жъ они и з све/иками своими судей своих водили границами своими. Напервей, Бейнаровичи зъ све/иками своими объводили свою границу, которую мают(ь) зъ Сверъжаяцы, где их зел/ли властные пая Юрий Ильиничъ позабирал, и привели до границы Чижевичовъ, ко мху. И оттоль Чыжевичи повели свою границу, ото л/ху Великою дорогою, которая дорога идет(ь) до HoearopodKa и зъ Жателевы, а о/итол привели до Крестовъ, до границы Протасьевичовъ. И тые Протасьевичи зася повели свою границу, почонъ om Крестое, om дороги Залейское къ лесу Олитовей2, а от Толитова2 къ Долгол/у полю Олехнову Остро- вицкого, а om тог(о) поля къ лесу Ме<)ведицы, а отъ леса къ сеножатемъ пана Яна Глебовича, nodne сеножа/им Яновича къ Олехновыл/ Ос- /ировицког(о) сеножател/ дворнымъ, тыми се- ножа/и(ь)ми у-в Ушу, реку. И тут они стали и Nr. 519
4
B. be pavadinimo -žr. 517b. registre (Д. без названыя - см. реєстр, Ns 517).
' Palikta tuščia vieta (Оставлено чистое место).
Nr. 520
4
Skersai lapo dešinėje paraštėje įrašytas intarpas (Вставка, don. поперек правого поля).
Parašyta kita rašysena stambesnėmis raidėmis (Нап. другим почерком более крупными буквами).
412


све/яковъ своихъ neped судьями поставили, который жъ све/яки, ШЛЯХТИЧИ и многие ЛЮДИ добрые, передъ тыми судьями ихъ светьчыли, ижъ то су/я(ь) земли и пущи, и лесы, и боры, бортное дерево, поля и сеножа/яя, и дубровы по тыи, вьшіейписанымъ, границамъ зъвечные Чыжевичов и братьи их. Которые жъ судьи их, подле сведецтаа све/яковъ, угленувыии въ права писаные, и тые земли, и пущи, и сеножа/яя по тым границал/, по которымъ они све/яка2 их вели, им держанье дали и тот судъ свой до п(а)нов pad н(а)шых, их м(и)л(ос)ти, о/яписали. Нижли пая Станиславъ Ильиничъ, гамуючи тое право и побравъпіы листы н(а)іни заочные, о/язывал ся в тол/ до их м[и]л[ос]ти, п(а)новъ радъ н(а)шых. А однако жъ, на тотъ рокъ на...6 до п(а)ное, их м(и)л(ос)ти, от то...6 бра/я(ь)я их и позвы п(а)новъ pad н(а)шыхъ его позывали, пая...6 позвы перед паны, их м(и)л(ос)тыо, стати и в тол/ ся с ними наконецъ росправити не хотелъ и над то и вижовъ залжовых казалъ...6 одного ихъ до сме[р]/яя забито. И п(а)нове рада, их м(и)л(ос)ть, таковое непослуіпеяство и въпорность, и права писаныя о/явориешы, ихъ при тых землях, пущах и дубровах, водлугъ заехая(ь)я судей их и сведоцтва све/яковъ, оставили и имъ то въ держанье дали в тых шкодахъ и накладех их, которые они на то наложыли. И посылали их м(и)л(ос)ть дворянина н(а)шое(о) Тишъка Быхоеца в то/я дворецъ Медведицу и въ люди воротищане и во все тые, которые седели на земляхъ их, въ лесы и боры, и въ дерево бортное, и в то во въсе, покуль суди их, подле сведоцства све/якое их, заехаля, их увяза/яя. И до //[421ѵ] пана Станислава писали под заруками, абы им в томъ покой далъ. И оя ничого тое(о) на посылая(ь)е и на писанье п[а]новъ радъ н(а)шых им не поступилъ, и ещо наместникъ его мирский за тымъ дворяниномъ н(а)шыл/ гонилъ и слугъ его, и людей ихъ многих побилъ и поранилъ, а инъшых до смерти побиля. А такъже Левъ Чиж ото въсее братьи своее к намъ о томъ зъ жалобою приездчаль. И самъ панъ Станиславъ зъдеся был в насъ, и будучи они...7 и, пришод- іны по своей доброй воли, просили с обу стороя крайчое(о) н(а)шое(о), пана Григоря Григоревича Остиковича, а маршалка и писаря нашого, державну дорсунипгьског(о), пана Ивапгька Горностаевича, абы они в тол/ межы ними едная(ь)е
и згоду въчыниля, и я/то бы тые п(а)нове зна- шли, то они подо чтями и верами своими обе- цали ся держати и ничил/ с того не выступа/яя. Которые жъ п(а)нове едъначы въчынили про- межу их вечную зъгоду...8 А што ся дотыче/я(ь) тое(о) дворца Медведицы...8, которыя зъбожемъ што на тых землях засеяно, и людей воро- тищанъ...8, которыя на ихъ землях седели, и лесовъ, и боровъ, и дерева бортное(о), гаевъ и дубровъ, пол, сеножатей по тымъ границамъ, яко судьи имъ о/яехали, и све/яки о/ясве/ячыля, они, въбачивъшы то, же Чижы и бра/я(ь)я ихъ противъку пана Станислава во всемъ прави, то/я дворецъ со всимъ тыл/, яко вышей выпи- суе/я(ь) и какъ ся оя зъдавна въ собе и въ границахъ своихъ мае/я(ь), въсказали и посту- пиля на вечъные ч(а)сы п(а)ну Василя/ и брату его Лву Чижомъ, и Протасовичомъ, и Бейна- ровичомъ, и ихъ жонам, и детемъ, и потолжомъ ихъ, а п(а)ну Станиславу и его жоне, и детемъ, и по них будучимъ щадкомъ не казали ся в то ни во што уступати, водле о/яеханья судей и сведоцтва сведковъ их. Нижли челядь свою п(а)ну Станиславу казали с того дворца вывести, а быдло въсе выіна/яя. А што ся ткне/я(ь) накладовъ и кгвалтовъ, и зъбивая(ь)я слугъ и людей ихъ, и головъщинъ, и заруки - пятисо/я копъ грошей, и всих шкод, пгго ся имъ от пана Станислава и върядников, и слугъ, и людей его стало, то они все от нихъ о/ясудили и не казали тое(о) ничого имъ самымъ и жонамъ, и детемъ, и потол/комъ их на пану Станиславу и его потолжохъ пойскива/яя, - на пгго жъ имъ и лис/я свой едналный под печа/я(ь)ми своими и под печа/я(ь)ми ияпіых людей добрых, дворяя н(а)іпых, которые при нихъ на томъ едная(ь)и были, дали. Въ которомъ жо листе и заруку на насъ выписали: хто бы з них чымъ коля с тое(о) едная(ь)я выступил и через //[422] ‘'тыя, вышей'’писаныя, границы переступил, и одинъ другому в чол/ тамъ кривду въчынилъ, то/я мае/я(ь) тую заруку намъ плати/яя, къ которому
в
7
8
Palikta tuščia vieta. Greta dešinėje paraštėje skersai lapo originalios “knygos” perrašinėtojas pastebėjo (Оставлено чистое место. Рядом поперек правого поля переписчик ориг. “книги" еделал примеч.) “В старих книгах выдарло се”. Palikta tuščia vieta (Оставлено чистое место).
Palikta tuščia vieta. Greta kairėje paraštėje skersai lapo originalios “knygos” perrašinėtojas pastebėjo (Оставлено чистое место. Рядом поперек левого поля переписчик оригинальной “книги" еделал примечание) “Выдарло се”.
36’
413


жъ едънан(ь)ю сами они приступили а то зъво- лилм. И пришодъшы передъ насъ тыи панове тое еднанье свое и листъ едъналный передъ ними, обема сторонами, налі объявили. И били намъ чололі: панъ Василей и Лев - Чижи зъ брані(ь)ею своею, абыхмо илі на то далм напгь лис/и и тое еднанье и лис/и едьнальный по/ивердили илі нашымъ листол! навечность.
А такъ, мы, выслухавши того листа єднального...9, на то далм илі сесь нашъ лист и тот дворецъ Медведицу имъ держати со всякимъ зъбожемъ, которые на тых землях засеяны, и тым люди воротищане и вси тыс, которым тал/ на тыхъ земляхъ седя/и(ь), и лесы, и боры, и дерево бортное, и гаи, и дубровы, поля и сеножати, которые ку тылі іраницалі, яко суди, их м(и)л(ос)ть, о/иехали, и све/ики осве/ичылм, и какъ вышей в семъ н(а)шомъ листе границы су/и(ь) описаны, и какъ ся то/и дворецъ и земли зъдавна и нине сами въ собе и въ границах ся своихъ маюні(ь), што илі тым п(а)нове - едначи навечнос/и(ь), с призволеньелі пана Станиславовымъ Ильинича, въсказали и поступили, по/ивержаел/ силі н(а)шыл/ листомъ имъ самымъ и жонамъ их, и детемъ, и на потолі будучилі их щадкомъ вечъно и навеки, непорушно. Ма- ю/и(ъ) они то/и дворецъ со всимъ, какъ ся въ собе мае/и(ь), по тымъ границалі, куды суди ихъ имъ о/иехали и све/ики завели, держати и въжывати, водле еднам(ь)я и листу едналного тых п(а)новъ - едначовъ и призволенья пана Станиславова. А панъ Станислав и его жона, и дети, и потол/ки их не маю/и(ь) ся в то ни во што уступанім и маю/и(ь) тог(о) вечне у молчан(ь)и бынім. И в тых во всих речах, яко в толі н(а)шолі листе есні выписано, маюні(ь) межы себе справова/им и ничимъ с тог(о) не выступаніи, одно, яко тым панове, судьи ихъ, межы ними знам/ли и въгодили, и в листу своел/ едналномъ выписали.
А на /ивердость того и печані(ь) н[а]шу казали есмо привесинім къ сему н(а)шому листу.
Писан у Кракове, под лені(ы) Бож(его) нарожденья) 1530, м(еся)ца июл(я) 8 ден(ь), индикт 3.
Подпись руки г(оспо)д(а)ръское.
Горностай, писар.
521. 	//[422ѵ] Лисг, даны# слугал/пугнььи двора Лосицкого.
Жыкгимон/и.
Били налі чололі тые слуги пу/иные двора н(а)шое(о) Лосицког(о), на имя...4 двадца/и и два дымы ихъ о томъ, што есмо росказали...4 Мацкевичи...4 троцких на слуги пуніные уставу уста...5 з них, хто перед тылі конелі служывали - по копе грошей...4 на год, а въ лете бы дванадцані ден(ь) служыли, шесніде...4 день жали на двор нашъ. Ино, будучи ему въ дворе н(а)- шомъ, въ Лосичах, и бачачи, иж тые люди перед тылі трема конми служывали...4, хожы-- вали, а иншых жадных робо/и не служывали ани подачокъ не дайвали, он къ пожы/ику н(а)- шому установилъ на них плату и казалъ имъ давати на насъ на кожъдый годъ, о С(ве)толі Мартине, деся/и копъ грошей литовъское монеты, а службы инъшое жадное не велелъ имъ служы/ии: ни на толоку ходи/им, ани орати и жати, ани конемъ служы/ии, как же и они сами зволили. На што жъ онъ имъ и лист свой дал. И тот они лист его перед нами въказывали, въ которомъ же выписал, ижъ то не ест нам зъ шкодою. И билм налі чололі тые...4, абыхмо илі на то дали нашъ лист.
Ино, кгды жъ то/и писар дворов н(а)шых зърозумел, ппо ж в толі намъ шкоды не/и, мы, выслухавшы того листа его, на ихъ чололі- бині(ь)е то въчынилм: на то дали имъ сесь нашъ лист. Мают(ъ) они тую десеть копъ грошей литовъское монеты в кождый rod о С(ве)толі Мартине на насъ даванім, а службы иншое никоторое не маюні(ь) служынім: на толоку ходити и орати, и жати, ани конемъ служынім до воли н(а)шое и, водлугъ их самого призволенья и листу писаря дворовъ н(а)шых Богдана Марковича.
Писанъ у Кракове, под леиі(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца июль 10 д(е)н(ь), индикт 3.
Горностай, писар.
9 Palikta tuščia vieta. Greta dešinėje paraštėje skersai lapo originalios “knygos”perrašinėtojas pastebėjo (Оставлено чистое место. Рядом поперек правого поля переписчик оригинальной “книги” сделал примечание) “Выдарло се”.
Nr. 521
4
Palikta tuščia vieta (Оставлено чистое место).
Palikta tuščia vieta. Greta kairėje paraštėje skersai lapo originalios “knygos”perrašinėtojas pastebėjo (Оставлено чистое место. Рядом поперек левого поля переписчик оригинальной “книги” сделал примечание)“Выдарло се в старих книгах*.
414


522. //[423] До наместника вруцког(о) в жалобе бояр вруцких: Василя Михалковича и братанича его, о примушая(ь)е ихдо тяглое службы.
Жыкгимон/и, Бодяго.
Державцы вруцкому, п(а)ну Михайлу Михайловичу Халецкому, и инымъ державцал/ вруцкимъ, хто и на потомъ буде/и(ь) от насъ то/и замок н(а)шь держати.
Жаловали намъ тые вручане: Васил Михалкова зъ братаничол/ своил/ Василцомъ, о томъ, ПІТО жъ, дей, ты ил/ криеды и втиски великие делаешъ, кажешъ, дей, служы/ии службу тяглую зъ сохою...4 и подачки дава/ии...4 не служывали и подачокъ не даивали, нижли...4 поспол з ыншыми бояри тамопгьними.,.5 листъ князя Григоря Борисовича Гли//ское(о)...5 выписуеть, ижъ тое(о) Василъя прийскивали в неделю...5 он смо/ирелъ их о тол/ з Нестерол/ Онучычол/ и нашолъ в тол/ правое(о), за которыл/ же, дей, он листомъ немалый часъ был во-в покои. Нижли, дей, вы, державъцы н(а)ши, почали имъ в томъ новины уводити3 и к службал/ тяглымъ привороча/ии. А в томъ ся, дей, кривъда ил/ великая дееть.
Прото, естли буде/и(ь) так, какъ они нал/ жаловали - они с предъковъ своихъ люди добрый, и предкове ихъ службы перед тымъ не служивали и подачокъ не дайвали, нижли вы, державцы н(а)ши, почали будете их недавно к тому вернути, кгды ж то ил/ новина, приказуемъ вамъ, ажъбы есте в томъ имъ кривды и новины не въводили, и служобъ тяглых служы/ии зъ сохою, и с топоромъ ходи/ии, и ставу сыпати, и недели Чорнобыли стеречи ил/ не казалъ, и къ иншымъ никоторымъ службамъ тяглымъ, и подачокъ, и пошлинъ з нихъ не брали, и дали ил/ в тол/ покой конечно, водле листу судового князя Глиньского. Нехай бы они службу военную по тому, как буду/и(ь) предкове ихъ, служывали.
Писан у Кракове, под леиг(ы) Бож(его) на- рож(енья) 1530, м(еся)ца июл(я) 15 ден(ь), индик/и 3.
Горностай, писар.
523. //[423ѵ] В жалобе некоторих бояр вруцких о кривды их и примушан(ь)е до службы тяглое.
Жыкгимон/и.
Державъцы вруцкому, п(а)ну Михайлу Михайловичу Халецкому, и иншыл/ державъцал/
вручскимъ, хто и на потол/ буде/и(ь) от насъ то/и замокъ нашъ держати.
Жаловали нал/ тыи вручане, на ймя...4 еевич а Яцко Малкович, а Сидор Левъцевичъ, о том...4 косою и с топоромъ ходи/ии и ста/и(ь)...4, и подачки дава/ии, и иныи службы...4, як предкове их не служывали николи...4, служывали нал/ службою военъною...4 з бояры тамоіиными, на што жъ вказывали лист князя Алекьсандра Володимеровича, въ котором...4, ижь предкол/ их, на ймя Ларивону Валавъскому, служобъ тяглых служы/ии и попла/иковъ, и иных пошлинъ, и в Чорнобыли недели с подводами стеречи, а велелъ...4 зъ бояри, за которыл/ жо, дей, листомъ предокъ их николи тяглых не служывалъ и подачокъ не дайвали. Нижли, дей, то/и лис/и был в нихъ зъгинулъ. В то/и, дей, часъ вы, державъцы н(а)ши, ил/ в тол/ новину уводи/ии и къ службал/ тяглымъ при- ворочати, в томъ ся, дей, ил/ кривда и тяжкостъ великая дее/и(ь). А ес/или буде/и(ь) так, какъ они жаловали намъ, буду/и(ь) ли они...4 ихъ люди добрый и предкове их служобъ тяглых...4 и в тол/ перед тымъ не служывалм и подачокъ не давали, яко державъцы наши почали будутъ их недавно к тому...4, а то будетъ имъ новина, приказуел/ вал/, ажъбы есте имъ кривъды не делали и новины не вводили, и служобъ тяглых служы/ии зъ сохою и с косою, и с топорол/ ходи/и(ь)...4 [и ставу] сыпа/ии, и недели Чорно- был(ь)ское стеречи не казали, и къ иныпымъ никоторымъ тяглымъ служьбамъ не верънули, и подачокъ з них жадных не брали, и дали имъ в тол/ покой, и заховали бы есте, водлугъ тог(о) листу князя Алекьсанъдрова, конечно. Нехай бы они нал/ служъбою военъною служыли по тому, какъ буду/и(ь) перед тым...4
Писаи у Кракове, под ле/и(ы) Бож(его) наро- ж(енья) 1530, м(еся)ца...4 13 ден(ь), индикт 3.
524. 	//[424] Бортел/ Троцкого повету перелол/- скил/ на зел/лю Лесоящину а Нарвожоящину.
Nr. 522
Palikta tuščia vieta. Greta dešinėje paraštėje skersai lapo originalios ‘‘knygos”perrašinėtojas pastebėjo (Оставлено чистое место. Рядом поперек правого поля переписчик оригинальной “книги" сделал примечание) “Выдарло се”. Palikta tuščia vieta (Оставлено чистое место).
Nr. 523
4
Palikta tuščia vieta (Оставлено чистое место).
415


Жыкгимоя/я.
Били нал/ чолол/ борти н(а)ши Троцког(о) повета перелол/ския Миколай...4 и въказываля перед нами лис/я судовыя дворяния(а)...4 Сень- кевича Анъдрушевича а Богъдана Довъкгирдовича, а Мар...4 ди Троякого Михайла Якубовича, въ которомъ же листе ...4 они зъ роска- зая(ь)я князя Костяньтина, его м(и)л(ос)ти, воєводиного, смотрели их зъ дворяниномъ н(а)- шимъ Иваномъ Григоревичомъ о землю Лесов- щину а Нарвожовъщину, што есть с тою Лесов- (щиною) одна. О которую жъ землю мы сами с паны радами нашыл/я Великого князства Литовъского их смотрели и то имъ присудили, - и на то они лис/я н(а)інъ судовый передъ нами покладали.
И мы, межы ними досмо/яревіпи и в то/я нашъ листъ въглянувши, в тол/ их правых нашли и тую зел/лю Лесовъщину ил/ присудили. И биля нал/ чолол/ тыя борти, абыхмо ил/ на то дали н(а)шь лис/я. И выслухавъшы тог(о) листа их судового, на их чолол/би/я(ь)е то въчынили и на то ил/ дали сесь н(а)шъ лис/я. Маютъ они тую зел/лю Лесовщину а Нарвозовщину, што ес/я с тою Лесовъщиною одна зел/ля, держа/яя, водле суда тыхъ судей и листа их судового.
А на /явердость того и печа/и(ь) н(а)шу казали есмо приложы/яя къ сему н(а)шому листу.
Писанъ у Кракове, под ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца юл(я) 17 дея(ь), иядик/я 3.
Горностай, писар.
525. 	Потверже//(ь)е пану Лаврияцу Волскому купли его - двухъ чаете// лововъ у п(а)на Зенояевича.
Жыкгимоя/я.
...4 жоны...4 тевича Зеновевича...4 пущи за полътораста копъ грошей литовское моне/яь/...4 //[424ѵ] во вси, нижли вымовили собе на бу- дованье до...5 дрова брати и бояромъ, и людемъ ихъ з вижомъ пана Яновымъ...5 его, естли бы върядникъ его не хотел вижа да/я(ь), ино и без вижа...5 с тое пущи възя/яя. А к тол/у онъ же купил въ пана Миколая час/я(ь) лововъ его у-в Обчове жъ и с тыл/ спадъкомъ, который на него по сестре...5 зъ сеножа/я(ь)ми и зъ бобровыми гоны, и бортныл/ деревол/ и со всил/ с тымъ, што ку его прислушае/я(ь), за сто
копъ и за тридца/я копъ грошей навечность, крол/...5 одия раз до году на чотыри недели. И на то они и листъ свой ему под сведомъемъ и печа/я(ь)ми людей добрыхъ и тежъ под своими печа/я(ь)ми ему дали, какъ же...5 небощика пана Яна Шеметовича, дозволили ему дочъку его и з ыменьемъ...5, где жъ тыя части лововъ и листы купъчый их къ его рукал/ пришли, - и тыя листы перед нами въказывалъ, въ которых листех стои/я(ь) выписано, иж они сами и их дети, и их щадки не мають ся в то уступа/яя, и под п(а)нол/ Янол/ и его жоною, и их де/ями, и на потомъ будучимъ4 их щадки того торгу рушати. А для тог(о) и вину на насъ, г(оспо)д(а)ря, выписали. И бил нал/ чоломъ пая Лаеринецъ, абыхмо ему на то даля н(а)шъ лис/я и по/явердили то н(а)шил/ листол/ навечность.
Ино ачъ-колвекъ то ес/я купля, на ямя пана...5 кгды ж дочка его дедичка остала, и мы ее со въсими именьи ему...5 къ его рукал/ пришло, мы, тых листов его купъчых выслухавшы, на его чоломъбитье то въчыниля и на то дали ему сес н(а)шъ листъ и тыя две части лововъ y-во...5 и со всил/ с тымъ, ка/с вышей в сел/ н(а)шол/ листе стои/я(ь) выписано, и по/явер- жаемъ н(а)шил/ листомъ п(а)ну Лаврияцу самому и его жене, и их детемъ, и на потол/ будучил/ их щадкомъ...5 Мае/я(ь) оя и его потолжи тые части лововъ держати и их въжыва/яя, и людми осади/яя, и прибави/яя, и розшыри/яя, и къ своему лепъшому и въжыточному обернута, какъ самъ налепей розумеючи. А панъ Миколай Зеновъевичъ и панъ Миколай...5, и их дети, и будучыя их щадки не маю/я(ь) ся в то уступался и того торгу рушати, водлугъ предъка его, пана Яна Шеметовича, и листовъ купъчихъ.
А на /явердость того и печа/я(ь) н(а)шу казали есмо привеси/яя къ сему н[а]шому листу.
П(и)санъ у Кракове, под ле/я(ы) Бож(его) нарож(енья) 1530, м(еся)ца июль и 20 день, инъдиктъ 3.
Горностай, мар(шалох) и писар.
Nr. 524
Palikta tuščia vieta (Оставлено чистое место).
Nr. 525
'Žz: b. 520, išn. 6 (Cm. № 520, ch. 6).
' Palikta tuščia vieta (Оставлено чистое место).
416


RODYKLĖS
ĮVADAS
Šio Lietuvos Metrikos tomo prieduose spausdinami sutrumpinimų sąrašai, dalykų žodynas-rodyklė ir asmenvardžių bei vietovardžių rodyklės.
Bendrieji jų parengimo principai įprasti: žodžiai - dalykų, pavardės ir vardai - asmenvardžių, o vietovių pavadinimai - vietovardžių rodyklėje pateikiami pagal abėcėlę; šalia žodžių parašyti skaičiai nurodo bylų numerius. Visose rodyklėse žodžiai, nepaisant to, kaip jie parašyti originale, pateikiami be jokių pastabų, t.y. iškeltos virš eilutės raidės nepažymimos, lenktiniai skliausteliai, išskleidžiant sutrumpinimus, nenaudojami, o kietumo ženklas paliekamas arba nerašomas pagal dabartinės rusų kalbos rašybos taisykles. Šios LM “knygos” ypatybė ta, kad beveik ketvirtadalis jos bylų (129) parašytos lotyniškai, todėl joms parengtos atskiros asmenvardžių ir vietovardžių rodyklės. Dalykų žodyno- rodyklės atsisakyta, nes lotynų-lietuvių-rusų kalbų žodynas jau paskelbtas akademinio “Pirmojo Lietuvos Statuto” leidinio trečiojoje knygoje1.
Įvadas ir pastabos tekste pateikiamos lietuvių ir rusų kalbomis.
Rodyklėse vartojami sutrumpinimai iš esmės tokie patys kaip ir 6-ojoje “Teismų bylų knygoje”2. Sutrumpinimų pavyzdžiai dažniausiai pateikiami tik vns. ir dgs. vard. ir kilm. linksnyje. Vietovardžių rodyklėje atskleidžiamas tik pirmasis (pagal abėcėlę) sutrumpinimo variantas, pvz.: “Дор-ий - Дорсуниский”, о antrasis variantas “Дорсунииіский” - nepateikiamas. Jei rodyklių komentaruose kartais panaudoti kiti tų žodžių linksniai, tai jų sutrumpinimai rašomi analogiškai, pvz.: “Дорс-кому” (naud. 1.) ir t.t.
Dalykų žodyno-rodyklės formą bei apimtį iš dalies nulėmė būtinybė vertimą ir paaiškinimus pateikti dviem kalbomis. Kadangi beveik visi LM teksto žodžiai (išsky-rus lituanizmus) lietuvių kalbai yra “nežinomi”, tai ši dalykų rodyklė buvo išplėsta ir tapo gudų-lietuvių- rusų kalbų žodynu. Tame žodyne-rodyklėje daiktavardžiai ir būdvardžiai rašomi vns. vard. linksnyje, veiksmažodžiai - bendraties forma. Šioms kalbos dalių formoms “nepasiduodantys” žodžiai pateikiami šalia lenktiniuose skliausteliuose, pvz., “нивеч/ нивоч (в
нивоч)” - Nr. 272, 380, 411 ir kt.; “лненой (лненые пенязи)” - Nr. 342. Žodžių ortografiniai variantai rašomi po įstrižo brūkšnelio, tada po brūkšnio pateikiamas žodžio vertimas ar termino paaiškinimas lietuvių ir rusų kalbomis; po to vėl po brūkšnio nurodomi bylų numeriai (jei bylų daug, tai nurodomos tik kelios ir parašoma “ir kt.”). Pvz.: “жаданъе/ жеданье/ жоданье - prašymas, siekimas, reikalavimas - просьба, стремление, іребование - 27, 58, 215, 248, 250, 257, 284, 331, 356 ir kt. (и др.)”. Toliau pagal abėcėlę išvardijamas kiekvienas šio žodžio variantas, nurodant pirmąjį, tačiau žodžio vertimai jau neįrašomi. Pvz.: “жеданье - žr. (см.) жаданье”; “жоданье - žr. (см.) жьр&нъъ”.
Verčiant žodžius į lietuvių bei rusų kalbas ir aiškinant terminus, vadovavomės I. Sreznevskio3,1. Noso- vičiaus4 bei N. Gorbačevskio5 žodynais, E Leonto- vičiaus parengta dalykų rodykle ir kt. panašiais darbais6 bei savo patirtimi.
Asmenvardžių rodyklėje taip pat po įstrižo brūkšnelio pateikiami visi pavardžių, vardų bei tėvavardžių variantai, išskyrus akivaizdžias klaidas. Tada po kablelio nurodomos asmens pareigybės ir kiti svarbiausi duomenys (rusų kalba), po to - bylų numeriai. Pvz.: “Остик/ Остиковича Юрей/ Юри/ Юрий Григоревич/ Григорьевич - п., троц. воеводич, оникш- тенский д-ца, сын Остика Григория Станиславовича - 227,347, 358, 361, 367, 370”. Pavardės arba ją pakeičiančio tėvavardžio ar vardo ortografiniai variantai rodyklėje surašyti pagal abėcėlę, skaitytoją nukreipiant į pirmąjį - pagrindinį - variantą. Pvz.: “Остиковича Юрей Григоревич -žr. (см.) Остик”. Šios taisyklės taikomos ir moterų asmenvardžiams. Čia
1 PLS. T. II. D. 1. P. 331-426.
2 LM. 6-oji Teismų bylų knyga. P. 283
3 Срезневский И. И. Материалы для словаря ;древне- русского языка по письменный памятникам. СПб., 1893. T. 1; 1895. Т. 2; 1905. Т. 3.
4 Носович И. И. Словарь белорусского наречия. СПб., 1870.
5 Горбачевский Н. И. Словарь.
6 Леонтович Ф. И. АЛМ; Любавский M. К. ОД.
417


pirmiausia (kaip pagrindinė forma) rašoma vyro pavardė, po to - darinys iš vyro vardo, paskui - jos vardas ir, galiausiai, tėvavardis (jei nurodytas). Pvz.: “Ради- видовая/ Радивиловича Миколаевая/ Альжбета/ Гальжбета/ Ельжбета Богдановна - пани, вилен- ая в-ная, канцлеровая, жена Радивила Миколая Миколаевича, мать Миколая, Станислава, Яна - Миколаевичей Радивилов - 7, 35, 49-51, 144, 145, 201, 284, 291, 358, 367, 370, 375, 417, 444”. Іг toliau taip pat, kaip ir vyrų asmenvardžiuose: “Радивиловича Миколаевая Альжбета Богданов- ja - žr. (см.) Радивиловая”. Bylos, kuriose akivaizdžiai kalbama apie tą patį asmenį, tačiau jose nenurodytos visos asmenvardžių rodyklei būdingos pozicijos (t.y. trūksta pavardės arba pavardės ir tėvavardžio, o parašytas tik vardas), taip pat nurodomos. Kai nesame įsitikinę, jog tai tas pats asmuo, tada prie bylos numerio lenktiniuose skliausteliuose rašome klaustuką. Kai negalima nustatyti nei pareigybės, nei titulo, nei socialinio statuso, parašomas tik vardas ar pavardė (arba ir viena, ir kita) be jokių komentarų, bet su klaustuku. Asmenvardžių rodyklėje, kaip ir kitose, paaiškinimai pateikti trumpai, naudojant sutrumpinimus (žr. jų sąrašą). Paaiškini-muose rašoma tik pagrindinė (pirmoji) asmenvardžio forma, o kt. duomenys nenurodomi, kaip anksčiau pateiktame pavyzdyje, paaiškinus, kad Elžbieta Radvilienė, Mikalojaus Mikalojaičio Radvilos žmona; Mikalojaus, Stanislovo ir Jono Radvilų motina, pastarųjų titulai ir kt. duomenys apie juos pateikti ne čia, bet šalia jų asmenvardžių. Ir giminystės ryšiai (tėvas, motina, vyras, brolis, sesuo) paprastai nurodomi tik pirmojoje pozicijoje. Jeigu paaiškinimuose prie vienos pavardės tenka nurodyti keletą vardų (brolių, seserų), tuomet pavardė rašoma pabaigoje, t.y. kitaip, nei paprastai. Vietovardžiai paaiškinimuose, kaip ir vietovardžių rodyklėje, nurodyti pirmąja transkribavimo forma.
Vietovardžių rodyklėje surašyti visi bylose minimi vietovardžiai, taip pat hidronimai bei kt. topografiniai objektai (girios, žemių ribos, slėniai, keliai ir kt.). Rodyklėje pateikiami ir aktuose būdvardžio forma parašyti gyvenviečių pavadinimai, tik jie nurodomi daiktavardžio vns. vard. linksnyje, pvz.: “бараньский” - “Баранъ” ir t.t. Dažniausiai tai pavadinimai, kurių vns. vard. forma nekelia abejonių, arba kurie bent kartą paminėti aktuose kaip tikrinis daiktavardis. Į rodyklę neįrašyti tie vietovardžiai, kurių pavadinimų nepavyko tiksliai nustatyti, pvz.: “олянтские” (279 b.) ir pan. Vietovardžių ortografiniai variantai, kaip ir kitose rodyklėse, rašomi po įstrižo brūkšnelio. Šiuolaikiniai Lietuvos vietovardžiai bei hidronimai, kai jie skiriasi nuo originaliųjų, įrašomi lietuvių kalba lenktiniuose skliausteliuose. Prie dvarų (kaimų) pavadinimo po kablelio nurodoma, kokiam administraciniam vienetui jie priklausė (valsčiaus ar pavieto pavadinimas pateikiamas prepozityvu sutrumpintai (žr. sutrumpinimų sąrašą), o po brūkšnio nurodomi bylų numeriai. Pvz.: “Високгинты/ Высокгинты, им. в Леп-ом п-те - 269”. Ortografiniai variantai išvardijami pagal abėcėlę, skaitytoją nukreipiant į pirmąjį. Pvz.: “Высокгинты - žr. (см.) Високгинты”. Tačiau prie šiuolaikinių pavadinimų tokių nuorodų nėra. Tais atvejais, kai nepavyko tiksliai lokalizuoti objekto, po jo pavadinimo nurodyta savininko ar valdytojo pavardė. Kai abejojama dėl gyvenvietės tipo ar objekto administracinės priklausomybės, lenktiniuose skliausteliuose rąšomas klaustukas, pvz.: “Верхукропивное (?) - 381”; “Богтиня, двор в Ж. (?) - 183”.
Lotyniškųjų bylų asmenvardžių ir vietovardžių rodyklių parengimo principai šiek tiek skiriasi. Jose pateikiamos ne tik pagrindinės žodžių formos, parašytos klasikine rašyba, bet dažnai - ir bylose vartojami frazeologizmai, susiję su šių todyklių objektais. Tam tikra prasme tai užpildo spragą, atsiradusią atsisakius dalykų žodyno-rodyklės lotynų kalba.
I. Valikonytė, S. Lazutka


УКАЗАТЕЛИ
ВВЕДЕНИЕ
Приложения данного тома ЛМ составляют списки сокращений, предметный словарь-указатель, а также именной и географический указатели. Общие принципы те же: слова в предметной, фамилии и имена в именном, названия мест в геоірафическом даются в алфавитном порядке; отсылки - на номера дел. Слова во всех указа- телях, независимо от их написання в оригинале, пишутся полностью безо ВСЯКИХ пометок, т.е. без выделения курсивом выносных букв и заключения в круглые скобки сокращенных, твердый знак опускается или оставляется в соответствии с правописанием современного русского языка. Однако есть одна важная особенность указателей данной “книги” ЛМ, обусловленная тем, что около одной четвертой (129) ее дел написаны на латинском языке. К этим делам отдельно дан именной и геоірафический указатель, от предметного словаря-указателя пришлось отказаться, ибо латинско- литовско-русский словарь нами дан к 3-й книге академического издания ПЛС1.
Введение, примечания к текстам даются на двух языках - литовском и русском.
Список сокращений к указателям в основном тот же, что и в 6-й “книге Судных дел”2.
Образец большинства сокращений дается чаще всего только в им. и род. падежах ед. и мн. ч. К геоірафическому указателю раскрывается только первый (по алфавиту) вариант сокращения, напр.: “Дорский - Дорсуниский”, второй вариант - “Дор- сунишский” - не дается. Если в кратких коммен- тариях укзателей иногда эти слова употреблены в других падежах, то их сокращения пишутся аналогично, напр.: “Дорс-кому” (дат. п.) и т. д.
Предметный словарь-указатель. Его некоторая особенность также обусловлена двуязычием, т.е. переводом и пояснением “малоизвестных” слов на литовский и русский языки. Дело в том, что “малоизвестными” эти слова являются только с точки зрения русского языка, с точки зрения же литовского языка все слова текстов ЛМ (за ис- ключением немногих) как на латинском языке,
так и на старобелорусском, являются “неизвест- ными”. Поэтому предметный указателъ, а по существу словарь старобелорусского языка с переводом слов на литовский и русский языки и пояснением терминов на этих языках несколько рас- ширен. В указателе имена существительные и прилагательные даются в ед. ч. им. п., глаголы - в инфинитиве. Трудно регенерируемые в указанные формы слова рядом пишутся как в оригинале и заключаются в круглые скобки, напр.: “нивеч/ нивоч (в нивоч)” - №№ 272, 380, 411 и др., “лненой (лненые пенязи)” - №342. Орфографические варианты слов и терминов печатаются через косую черту, через тире дается перевод или объяснение на литовском и русском языках, после чего указываются №№ дел (если их много, то лишь несколько с прибавлением “и др.”). Напр.: “жаданье/ жеданье/ жоданье - prašymas, siekimas, reikalavimas - просьба, стремление, требование - 27, 58, 215, 248, 250, 257, 284, 331, 356 ir kt. (и др.)”; и далее все варианты перечисляются по алфавиту с отсылкой к первому, но уже без перевода: “жеданье - žr. (см.) жаданье”; “жоданье - žr. (см.) жаданье”. При переводе слов на литовский и русский языки и толковании терминов мы руководствовались 3-х томным изданием И. И. Срезневского3, словарями И. И. Носовича4 и Н. И. Горбачевского5, предметним указателем Ф. И. Леонтовича и др. подобного рода работами6 и нашей многолетней практикой.
Именной указатель. В нем, как и в предметном указателе-словаре через косую черту даются все орфографические варианты фамилии, имени,
‘ ПЛС. T. II. Ч. 1. С. 331-426.
2 ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. 283.
3 Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусской) языка по письменним памятникам. СПб., 1893. T. 1; 1895. Т. 2; 1905. Т. 3.
4 Носович И. И. Словарь белорусского наречия. СПб., 1870.
5 Горбачевский Н. И. Словарь.
6 Леонтович Ф. И. АЛМ.І.; Любавский М. К. ОД.
419


отчества, за исключением явных описок, рядом через запятую на русском языке указывается должность и другие краткие данные, затем №№ дел, напр.: “Остик/ Остиковича Юрей/ Юри/ Юрий Григоревич/ Григорьевич, п., троц. во- еводич, оникштенский д-ца, сын Остика Григория Станиславовича - 227, 347, 358, 361, 367, 370”. Орфографические варианты фамилии или ее заменяющих - имени, отчества - повторяются в алфавитном порядке со ссылкой на первый, основной, напр.: “Остиковича Юрей Григоревич - žr. (см.) Остик”. Все сказанное в равной степени относится и к женским фамилиям. Здесь в качестве заглавной формы дается фамилия мужа, второй идет производная от его имени, третьей - имя, четвертой - отчество (если есть), напр.: “Радивиловая/ Радивиловича Миколаевая/ Альжбета/ Гальжбета/ Ельжбета Богдановна, пани, вилен-ая в-ная, канцлеровая, жена Радивила Миколая Миколаевича, мать Миколая, Станислава, Яна - Миколаевичей Радивил - 7, 35, 49, 51, 144, 145, 201, 284, 291, 358, 367, 370, 375, 417, 444”. И далее точно также, как и в мужских фамилиях: “Радивиловича Миколаевая Альжбета Богдановна - žr. (см.) Радивиловая”. Дела, в которых речь явно идет о том же лице, но нет всех позиций именного указателя, т.е. фамилии, или фамилии и отчества, а только имя, также указываются. Если нет полной уверенности, что это то же лицо, то рядом с № дела в круглых скобках ставится вопросительный знак. Если не удается ни прямо, ни косвенно установить ни должности, ни титула, ни социального положення, то дается только имя или фамилия или, если есть, и то, и другое без всяких пояснений с вопросительным знаком. Пояснення в имен- ном указателе, как и в других, даются кратко c употреблением сокращений (см. список сокра- щений), в них приводится только первая заглавная форма, не указываются титулы и др. данные, как, напр., в вышеуказанном пояснений к Радвиловой Альжбете Богдановне, сказано лишь, что она жена Радвилы Миколая Миколаевича и мать Миколая, Яна, Станислава - Радвилов без указаним каких-либо данных о них. Эти данные указаны около их имен.
Родственные связи: отец, мать, муж, брат, сестра, как правило, указываются только в одной первой позиции. Если в пояснений под одной фамилией следует несколько имен - братьев, сестер, тогда фамилия пишется в конце, а не так как обычно. Географические названим в поясненнях пишутся в первой форме.
Географический указатель. В нем даются все
географические названий, упоминающиеся в тексте, в том числе гидронимы и другие топогра- фические объекты (дороги, овраги, межи). В указатель включены и все названим населенных мест, встречающиеся в форме прилагательных, они регенерируются в существительные в им. пад., напр.: “бараньский” - “Баранъ” и т. д. Чаще всего это такие названий, форма которых в им. п. ед.
ч. 	не вызывает сомнений, либо которые хотя бы раз упомянуты в делах в такой форме. Те же названим в форме прилагательных, которых не уда-лось установить (напр.: “олянтские” - № 279), в географическом указателе не даются. Двойные, тройные орфографические варианты географи- ческих названий, как и в других указателях, даются через косую черту, а современные названия (только литовские) - на литовском языке, если они отличаются от оригинального - в круглых скобках. Далее, если речь идет о каком-то кон- кретном имении (селе), через запятую указывается его административная принадлежность (название волости или повета дается в пред. п. в сокра- щенном виде - см. список сокращений), а через тире - №№ дел, напр.: “Високгинты/ Высокгинты, им. в Леп-ом п-те - 269”. Далее орфографические варианты перечисляются в алфавитном порядке с отсылкой к первому, напр.: “Высокгинты - žr. (см.) Високгинты”. От современных названий отсылки не даются. Если не удается точно установить географическое положение объекта, то после названия дается фамилия владельца или пользователя или вообще ничего не дается. Когда есть сомнение в административной принадлежности географического объекта, в круглых скобках ставится вопросительный знак, напр.: “Верхукро- пивное (?) - 381”; “Богтиня, двор в Ж. (?) - 183”.
Принципы составления именного и географического указателей на латинском языке несколько иные. В них, кроме заглавной формы, написанной по правилам классической латыни, даются и обороты речи, употребленные в текстах дел в связи с названными объектами именного и географического указателей. Это в известной мере воспол- няет отсутствие в книге предметного указателя- словаря на латинском языке, от которого, как уже сказано, мы отказались.
И. Валиконите, С. Лазутка


Sutrumpinimai rodyklėse Список сокращений к указателям
a. - amžius
b. - byla
d. - data
d. - diena
d.k. - didysis kunigaikštis
kn. - knygos
kt. - kitas
LDK - Lietuvos Didžioji Kunigaikštystė
pavad. - pavadinimas
rankr. - rankraštis
t.y. - tai yra
vnt. - vienetas
žr. - žiūrėk
аен. - аенский
б-во - бискупство
Бел-го - Белского
бел-ий - белский
Бел-ом - Белском
Бер-го - Берестейского
бер-ий - берестейский
Бер-ом - Берестеиском
б-на - боярина
б-ня - бояриня
бояр. - боярин
брас-ий - браславский
Брас-ом - Браславском
б-рс - бояре
вальк-ий - валькиницкий
васил. - василиский (-ая)
вв. - века
в-ва - воеводства
в-да - воевода
в-ды - воеводы
вел. - великий
велав. - велавский
вел-го - великого
вел.княж. - великокняжеский (“ИЄ, -им и др.)
вилен. - виленский
вилен-ая - виленская
Вилен-го - Виленского
Вилен-ом - Виленском
вилен-го - виленского
Вилк-го - Вилкеиского
вилк-ий - вилкеиский
Вилк-ой - Вилкеиской
витеб. - витебский
ВКЛ - Великое (-ого, -ом) княжество (-а, -е) Литовское (-ого, -ом) влад. - владение (-я, -ий)
влад-ий - владимирский
вл-ец - владелец
в-ная - воєводиная
В-ни - Волыни
воев. - воеводство
вол. - волость
Вол-го - Волынского
Волков-ом - Волковыйском
волын. - волынский
вотч. - вотчинный (-ая, -ое, -ые) вр-ий - вруцкий в-ти - волости
г. - год (-а, -у)
гор. - город (-а)
гг. - годы
Горад-го - Гораденского
горад-ий - гораденский
Горад-ом - Гораденском
гор-го - городского
гор-ий - городничий
гор-ой - городской
госп. - господарский (-ая, -ое, -ого и др.) г-ца - граница
д. - дело (-а, -у)
дд. - дела
дв. - дворянин
дв-на - дворянина
дв-ц - дворец
д-га - дорога
д-ный - дворный
доп. - дописано (-а, -о)
дор. - дорогицкий (-ая)
Дорог-ом - Дорогицком
Дорс-го - Дорсуниского
др. - другие (-ИМ, -их, -ой)
д-ца - державца
е. - єпископ
ед. - единица (-ы)
Ейш-го - Ейшиского
ейш-ие - ейшиские
ейш-ий - ейиіиский
Ейш-ой - Ейшиской
е-па - епископа
Ж. - Жомойть, жомойтский (-ая, -ое) и т.д.
зам. - замок
зем. - земянин
з-ий - земский
з-ка - земянка
з-ли - земли
з-ля - земля
з-не - земяне
им. - имение
им-ии - имении
им-ий - имений
421


им-ия - имения к-вы - королевы кгед-ий - кгедетанский киев-го - киевского киев-ий - киевский к-ля - короля кн. - князь кн-во - княжество кнг. - княгиня ков-ий - ковенский Ков-ом - Ковенском кон. - конюх кор. - король кр-ин - крестьянки кр-не - крестьяне кр-ян - крестьян Кур-ой - Куренской
л. — лист (-а)
Леп-го - Лепунского Леп-ом - Лепунском леп-ий - лепунский лит. - литовский
м. - место (местечко) маг-та - магистрата марк-ий - марковский Марк-ой - Марковской м-вая - маршалковая мед-ий - медницкий Мелн-го - Мелницкого мелн-ий - мелницкий Мелн-ом - Мелницком Мен-ом - Менском мен-ий - менский мер-ий - мерецкий мещ. - мещанин мещ-ка - мещанка М-ИК - МЫТНИК м-лок - маршалок мог-ий - могилевский Мст-го - Мстиславского мст-ий - мстиславский Мст-ом - Мстиславском нам. - наместник
нап. - написан (-а, -о) неп-ий - непохожий Нов-го - Новгородского нов-ий - новгородский Нов-ом - Новгородском Н“ЬІЙ - невольный 03. - озеро
Орш-го - Оршанского осоч. - осочник остр-ий - остринский Остр-ой - Остринской
Ош-ом - Ошменском п. - пан п-ая - пустая пен-ий - пенянский Пол-го - Полоцкого Пен-ом - Пенянском перел-ий - перелайский пов. - повет подл-ий - подляский подск. - подскарбий пол. - полоцкий (-ая) Пол-ом - Полоцком прис. - приселок п-рь - писарь п-та - повета п-те - повете пут. - путный Рим-го - Римовидевского ркп. - рукопись (-и) Руд-ой - Рудоминской
с. - село
Свис-ой - Свислоцкой
сен. - сеножать
с-ич - старостич
Слон-ом - Слонимском
служ. - служебник
см. - смотри
смол. - смоленский (-ая)
Сом-ой - Сомилишкой
с-та - староста
ст. - статья (-ье)
ст-во - староство
т. - тиун
тат. - татарин Т-го - Троцкого т.е. - то єсть Тетер-го - Тетеринского тетер-ий - тетеринский Тетер-ом - Тетеринском Т-ом - Троцком
троц. - троцкий (-ая, -ое)
тяг. - тяглый
у-ик - урядник
х-во - хоружество
хор. - хорунжий
чел. - человек
ч-ин - челядин
шл. - шляхта
422


Šaltinių
ir literatūros pavadinimų sutrumpinimai
Сокращения названий источников и литературы
Bardach J. Bardach J. Studia z ustroju i pra-
Studia wa Wielkiego Księstwa Litew¬
skiego ХГѴ-ХѴІІ w. Warszawa,
1970.
Jablonskis K. Istorija
Lazutka S.
LM 4-oji Teismų bylų knyga
LM. 6-oji Teismų bylų knyga
PLS. T. II. D. 1
Šiaučiūnaitė J.
Michelis
Jezofovičius
Jablonskis K. Istorija ir jos šaltiniai. V., 1979.
Lazutka S. Lietuvos Metrikos 4-oji Teismų bylų knyga - Radvilų giminės istorijos šaltinis H Lietuvos Metrikos studijos. V, 1997. Nr. 1.
Lietuvos Metrika (1528-1547). 6-oji Teismų bylų Įmyga. V., 1995.
Pirmasis Lietuvos Statutas. Tekstai senąja baltarusių, lotynų ir senąja lenkų kalbomis. T. II. D.l. V, 1991.
Šiaučiūnaitė J. Michelis Jezofovičius - XVI a. pirmojo trečdalio Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės verslininkas H Lietuvos Metrikos studijos. V, 1997. Nr. 1.
АЗР Акты, относящиеся к истории
Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею, СПб., 1846. T. 1 (1340-1506); 1848. Т. 2 (15064544).
Бершадский С. А. Аврам Езофович
Бершадский С. А. Аврам Езофович Ребичкович, подскарбий земский. Киев, 1888.
Горбачевский Н. И. Горбачевский Н. И. Словарь Словарь древнего актового языка Се-
веро-западного края и царства Польского. Вильнюс, 1874.
Довнар- Довнар-Запольский M. Н. Акты
Запольский M. Н. Литовско-Русского государ-
АЛРГ
ства (1390-1529). М., 1899.
ЖМНП
Журнал Министерства народного просвещения.
Лазутка С. А.
ІЛС
Лазутка C. А. I Литовский Статут - феодальный кодекс Великого княжества Литовского. Вильнюс, 1973.
Лазутка С., Валиконите И. Имущественное положение
Лазутка С., Валиконите И. Имущественное положение женщины (матери, жены, дочери, сестры) привилегированной) сословия по I Литовскому Статуту// Научные труды вузов Лит. ССР. История. T. XVI (2), 1976. С. 74-102.
Леонтович Ф. И. АЛМ
Акты Литовской Метрики, собр. Ф. И. Леонтовичем. T. I. Вып. 1 (1413-1498); вып. 2 (1499-1507). Варшава, 1896— 1897.
ЛМ. 6-я кн. Судных дел
Литовская Метрика (1528— 1547). 6-я книга Судных дел. Вильнюс, 1995.
Любавский M. К. Сейм
Любавский M. К. Литовскорусский сейм. М., 1900.
Любавский M. К. ОД
Любавский M. К. Областное деление и местное управле- ние Литовско-Русского государства ко времени издания Первого Литовского Статута. М., 1892.
ПЛС. Т. II. Ч. 1
Первый Литовский Статут. Тексты на старобелорусском, латинском и старопольском языках. Вильнюс, 1991. T. И. Ч. 1.
Пичета В. И. Пичета В. И. Белоруссия и
Белоруссия и Литва Литва ХѴ-ХѴІ вв. М., 1961.
РИБ. T. XX:
ЛМ. Т. I
Русская историческая библи- отека. T. XX: Литовская Метрика. T. І. Петербург, 1903.
СВКЛ 1566 г.
Статут Великого княжества Литовского 1566 года // Вре-
менник императорского Московского общества истории и древностей Российских. Кн. 23. М., 1856.
423


Dalykų žodynas - rodyklė Предметный словарь-указатель
А
абецути ся/ обецати ся - žadėti, pasižadėti, įsipareigoti - обещаться, обязаться - 88, 340, 350, 520 абыхмо/ обыхмо - idant mes, kad mes - чтобы мы - З, 8, 9, 10, 13, 17, 36, 37, 39, 41, 43, 49, 51, 52, 54, 55 ir kt. (и др.)
адверный/ одверный/ отдверный - durininkas - швейцар - 22, 214, 294, 344 алект - alektas, einantis vyskupo pareigas - алект, исполняющий обязанности e-па - 257, 258, 269, 270, 277, 292, ЗОЇ
адтариста/ олтариста - altarista, altaristas - алта- риста, хранителъ алтаря - 67, 360, 386, 394, 398 аранда/ аренда/ оранда - nuoma, nuomojimas - аренда - 14, 15, 16, 21, 42, 81, 102, 207, 219, 222, 223 ir kt. (и др.)
аренда - žr. (см.) аранда
ар[хи]дыякон - archidjakonas - архидьякон - 257 архиепископ - arkivyskupas - архиепископ - 331 архимандрит - archimandritas - архимандрит - 86, 334
Б
бапіа - pelkė; čia liūnas - болото; здесь топь - 55 балбер/ барберь - taip rankr., reikėtų skaityti (так в ркп., следует читать) барвер - kirpėjas, gydytojas; čia dvaro gydytojas - брадобрей, лекарь; здесь придворный лекарь - 75
барберь - žr. (см.) балбер
барзо - labai - очень - 452
бачати/ бачети/ бачити/ вбачити/ дбачити/ обачити/ убачити/ убачыти - matyti, žiūrėti, apžiūrėti, pažvelgti, atrodyti, manyti, laikyti - видеть, казаться, осмотреть, считать - 34, 50, 51, 67, 68, 77, 154, 183, 196, 201 ir kt. (и др.)
бачети - žr. (см.) бачати
бачити - žr. (см.) бачати
безмытный - žr. (см.) лист
безпечный/ беспечный - saugus, apsaugotas - безопасный - 22, 200, 250, 331, 396 безправне - neteisėtai, prieštaraujant įstatymams - незаконно, противозаконно - 8, 36, 88, 259, 373, 381, 389, 476
безправный - žr. (см.) безправне
безчестье - 1. garbės įžeidimas, nešlovė; 2. įžeistinė, bauda už bajoro įžeidimą -1. бесчестье; 2. штраф за оскорбление личности шляхтича - 22, 141, 195, 328
белец - indas (bokalas) alui, midui ar degtinei - посуда (бокал) для пива, меда или водки - 14, 271 беспечносіъ/ презпечность - saugumas, apsaugojimas - безопасность - 200, 467
беспечный - žr. (см.) безпечный
бивати - čia gadinti, ardyti - здесь портить, разрушать - 36
бирати/ биривати - imti, rinkti - брать, собирать - 19, 34, 49, 243, 271, 278, 304, 309, 321, 329, 342, 346, 359, 468, 471, 506
бириваный - žr. (см.) бирати
биривати - žr. (см.) бирати
бирчий/ бирчый - rinkliavininkas - бирчий, собиратель податей - 407, 485 бирчый - žr. (см.) бирчий
бити чолом - lenktis, prasyti ko nors - бить челом, просить, ходатайствовать о чем-нибудъ - 8-10, 14-18, 22, 23, 37, 39, 41, 43 ir kt. (и др.) ближний/ ближшый/ близкий/ близшый/ блиский/ блиший/ блишый - 1. artimas, artimesnis, artimiausias; 2. giminė, giminaitis; 3. pirmesnis, turintis pirmenybę -1. близкий, более близкий, ближайший;
2. 	родня, родственник; 3. имеющий преимущественное право - 2, 4, 9, 17, 45, 85, 88, 95, 108 ir kt. (и др.)
ближшый - žr. (см.) ближний
близкий - žr. (см.) ближний
близкость/ блискость - 1. artimiausias nuotolis;
2. 	kraujo, prigimtoji giminystė; giminės; 3. paveldėjimas, palikimas; 4. veldinys, veldėmė, paveldėtas dvaras -1. ближайшее расстояние; 2. кровное родство, родня; 3. наследование; 4. родовое им. - 3, 9, 67, 88, 140, 183, 202, 214 ir kt. (и др.)
близшый - žr. (см.) ближний
блиский - žr. (см.) ближний
блискость - žr. (см.) близкость
блиший - žr. (см.) ближний
блишый - žr. (см.) ближний
бобровый (бобровые гоны) - bebrų, bebrinis (be- brynai, bebrų veisimosi vietos) - бобровый (бобровые угодья, места, где гнездятся бобры) - 9, 17, 36, 108, 203, 252-254 ir kt. (и др.)
бой - mušimas, sumušimas, užmušimas - избиение, убийство - 31, 195, 201, 227, 328, 382, 433, 496, 511 борздо - greitai - быстро, скоро - 129 боронити/ боронити ся - 1. ginti, gintis; 2. drausti, užginti -1. защищать, защищаться; 2. запрещать - 12, 14-16, 19, 21, 29, 40 ir kt. (и др.) боронити ся - žr. (см.) боронити
бортник - drevininkas, d.k valstietis, užsiimąs drevi- ninkyste - бортник, вел. кн. кр-ин, обязанный заниматься бортным промыслом - 362
бортный - drevių, drevinis - бортевой - 9, 17, 55, 108, 203, 210, 252, 253 ir kt. (и др.)
424


бортъ - drevė - бортъ - 55, 279, 362, 524 бохон (хлеба) - kepalas (duonos) - буханка (хлеба)
- 342, 377
бочка - 1. statinė; 2. saikas', 3. žemės ploto matas -
1. 	бочка; 2. ед. измерения сыпучих тел\ 3. ед. изме- рения земельной площади - 129, 257, 342, 350, 377, 383, 399, 452, 506, 512
брамка - apsiuvas, apvadas (aukso ir perlų - ant brangių drabužių) - золотая и перловая кайма для обшивки дорогих одежд - 240
бранъе/ забранье - ėmimas, paėmimas, atsiėmimas, užgrobimas, plėšimas - взятие, взымание, грабеж - 141, 192, 193, 244, 259, 354, 410, 446, 450, 467, 498 братанич - brolėnas, sūnėnas - племянник, сын брата - 17, 37, 55, 61, 77, 95, 264 ir kt. (и др.) братанка - brolėčia, brolio dukra - племянница, дочь брата - 77
братеник - čia pusbrolis - здесь двоюродный брат
- 87
бровар - bravoras, alaus darykla - пивоварня, пивоваренный завод - 42
бронь - ginkluotė, šarvuotė, ginklai - вооружение,
доспехи, оружие - 384, 447-449
буда - būda, trobelė miške - будка, лесная избушка
- 356, 490, 506
будованъе - 1. statinys, pastatas, trobesys; 2. statyba, statymas -1. постройка, строение; 2. строительство
- 65, 167, 192, 240, 248, 359, 383 ir kt. (и др.) будовати/ вбудовати/ збудовати - statyti, pastatyti, suręsti - строить, построить - 100, 240, 246, 248, 383, 451, 495, 497
буркграбь - burgrafas - бурграф - 490 бурмистр - burmistras - бурмистр - 4, 32, 43, 62, 89, 90, 106 ir kt. (и др.)
бчола/ пчола - bitė - пчела - 279
быдло - gyvulys, galvijai - скот, скотина - 51, 304, 319, 320, 337, 371 ir kt. (и др.)
В
вага - 1. svarstyklės; 2. svoris, vertės išraiška -1. вага; 2. вес, вессвое, стоимостное выражение чего- то - 109, 359, 383
вадити/ обадити - skųsti, įskųsti, įskundinėti, kaltinti, apkaltinti - доносить, обвинять, обвинить - 389 важати/ важити/ важыти - sverti, kainuoti - весить, стоить - 21, 222, 281, 359, 383
важити - žr. (см.) важати
важное/ важчое/ весовное/ весовое/ узвестное/ усвестное - svėrimpinigiai, svetimo, svarstyklių rinkliava
- весовое, весовая пошлина - 14, 15, 21, 34, 203, 222, 281, 359, 383
важчое - žr. (см.) важное
важыти - žr. (см.) важати
вазнь - kivirčas, vaidas, nesutarimas, pikta valia - распря, раздор, затаенная злоба - 195, 200 валный - generalinis, visuotinis, bendras - генеральный, общий - 1, 9, 322, 389, 411 ванчосное/ ванчусное - malksnamuitis - ванчосное мыто - 219, 243
ванчосы/ ванчусы - gontai, malksnos, ąžuolinės ir pušinės tam tikro dydžio'. 6 pėdų ilgio, 6 colių pločio ir 2 colių storio lentelės, beveik tas pats kas šulai - дубовые и сосновые специального размера в 6 футов длиною, 6 дюймов шириною и 2 дюйма толщиною дощечки, почти то же самое, что клепки - žr. (см.) клепки (Горбачевский Н. И. Словарь. С. 375) - 219, 243, 285, 356, 490
ванчусное - žr. (см.) ванчосное
ванчусы - žr. (см.) ванчосы
вбачити - žr. (см.) бачати
вбожати/ привбожати - nuskursti, nusigyventi, nusmukti - обнищать, оскудеть - 62, 364 вбудовати - žr. (см.) будовати ввязанье/ увязанье - įvesdinimas į dvaro ar kt. tūrio valdymą - ввод во влад, им-ем или каким-либо др. имуществом - 45, 68, 85, 174, 218, 226, 242, 261, 283, 350, 363, 373, 375, 409, 412, 415 ir kt. (и др.) ввязати/ ввязывати/ увезати/ увязати/ увязывати
- įvesdinti į dvaro ar kt. turto valdymą - ввести, вводить во влад, им-ем или каким-либо др. имуществом - 26, 29-31, 40, 42, 46, 50, 58, 67, 68, 70, 73, 156, 183, 198, 213 ir kt. (и др.)
ввязывати - žr. (см.) ввязати
вгодити/ угодити - čia apsvarstyti, išnagrinėti - здесь рассмотреть, решить - 51, 55, 257, 520 вдарити чолом - žr. (см.) бити чолом - 386, 467 вдолж - išilgai - вдоль - 55 веданье - žinojimas - известность - 106, 142 ведати - žinoti - знать - 9, 17, 34, 55, 57, 60, 67, 68 ir kt. (и др.)
ведлуг/ водле/ водлуг/ водля/ возле/ подле/ подлуг
- pagal, atsižvelgiant, priklausomai, remiantis, sulig, sutinkamai - в соответствии, согласно, по - 4, 8- 10, 15-19, 23, 24 ir kt. (и др.)
ведом/ ведомо/ зведомо/ сведом/ сведомо - 1. žinoma, žinant; 2. patvirtinimas, paliudijimas, žinojimas, garantavimas -1. известно, зная, заведомо; 2. под- тверждение, знание, извещение, ручательство - 28, 32, 41, 52, 67, 89, 154 ir kt. (и др.) ведомо - žr. (см.) ведом
вежа - čia ūkinis pastatas, stoginė - здесь хозяйственная постройка, шатер - 426 '
везенье/ вязенье - įkalinimas, kalėjimas, nelaisvė - заключение, тюрьма, плен - 141, 217, 270, 389, 414
веливати - liepti, įsakyti - ведетъ - 309 Великдень/ Великодень/ Велицедень/ Велицидень
425


- Velykos - Пасха - 31, 42, 45, 58, 86, 95, 100 ir kt. (и др.)
Великодень - žr. (см.) Великдень
Велицедень - žr. (см.) Великдень
Велицидень - žr. (см.) Великдень
велми - labai, stipriai - очень, сильно - 57, 68, 381, 491
вено - dovis ■- вено - 84, 268, 283, 286, 296, 299 313 ir kt. (и др.)
веновати - įdovinti, užrašyti dovį - записать вено - 406, 476
вепр - šernas - кабан - 129, 329, 342, 383 вервца - virvė, ilgio matas - веревка, ед. измерения
- 55
вергнути (шапку) - mesti, statyti (kepurę) - бросать, ставить (шапку) - 389 вернути - versti, spirti - принуждать - 522 весовное - žr. (см.) важное весовое - žr. (см.) важное весполек/ весполок/ восполок/ вспол/ поспол/ посполите/ посполу - kartu, drauge, bendrai, šalia, išvien - вместе, рядом, совместно, сообща - 14, 19, 23, 29, 37-39, 51, 61, 67 ir kt. (и др.) весполок - žr. (см.) весполек вечистый/ вечыстый/ звечный/ звечыстый - amžinas, senas, nuo seno - вечный, давнин - 1, 12, 19, 36, 45, 55, 58, 87, 279, 282, 319, 346, 362, 369, 381 ir kt. (и др.)
вечыстый - žr. (см.) вечистый
вживанье - naudojimasis, pasinaudojimas, vartojimas
- пользование, использование, упоіребление - 244 вживати/ вжывати/ уживати/ ужывати - naudotis, pasinaudoti, vartoti, turėti naudos - извлекать пользу, пользоваться - 56, 100, 240, 244, 254, 271, 272, 274, 277 ir kt. (и др.)
вжиточный/ вжыточнейший/ вжыточный - apsimokantis, naudingas, pelningas - доходный, полезный, прибыльный - 8, 9, 17, 254, 292, 303, 336, 346, 352, 355 ir kt. (и др.)
вжывати - žr. (см.) вживати
вжыток - nauda, pajamos, pelnas - доход - 298 вжыточнейший - žr. (см.) вжиточный вжыточный - žr. (см.) вжиточный взривати/ взрушати/ зрушывати/ узрушивати/ узрушывати - ardyti, laužyti, trikdyti, pažeisti - ломать, нарушать - 211, 257, 270, 352, 393, 395, 436 взрушати - žr. (см.) взривати видети ся - atrodyti, pasirodyti, rodytis - казаться - 4, 8, 45, 67, 106, 151, 156, 212, 226 ir kt. (и др.) виж - žvelgimas, pasiųstinis, teismo vykdytojas, galįs būti ir liudininkus apklausiančiu tardytoju - виж, судебный исполнитель, он же может выступать и в качестве следователя, осуществляющего опрос свидетелей - 100, 249, 307, 340, 372, 438, 496, 520, 525
викарий - vikaras - викарий - 317
вилия - išvakarės - накануне - 255
вина - 1. kaltė; 2. skola; 3. bauda, bausmė - 1. вина;
2. 	долг; 3. наказание, штраф - 7, 19, 34-36, 50, 51, 62, 86, 89 ir kt. (и др.)
винен/ винный/ повинен/ повинный - 1. kaltas, kaltininkas, nusikaltęs; 2. skolingas; 3. privaląs - 1. виноватый; 2. должен, должный; 3. обязан, обязанный, повинный - 14, 19, 21, 27, 43, 47, 57, 64, 76, 78, 82, 83 ir kt. (и др.)
винный - žr. (см.) винен
вказати/ вказывати/ указывати - 1. aprodyti, rodyti, parodyti; 2. nurodyti, nurodinėti, pareikšti - 1. показать, показывать; 2. указать, указывать - 2, 8-10, 14-18 ir kt. (и др.)
вказывати - žr. (см.) вказати
вкрасити/ украсити (речь) - išpuošti, išgražinti; čia gražbyliauti - украсить - 30, 70, 73, 77, 198, 249 вкрасти - pavogti, paglemžti - украсть - 23, 70, 196 владика/ владыка - archijerėjus, ganytojas - владыка
- 86, 191, 359, 366, 373
владыка - žr. (см.) владика
владычий - žr. (см.) владика
власный/ властный - savas, nuosavas, tikras - свой, собственный - 1, 10, 57, 201, 254, 262, 270, 273, 274, 286, 290, 298 ir kt. (и др.)
властность/ властость - nuosavybė - собственность
- 9, 452
властный - žr. (см.) власный
властость - žr. (см.) властность
вместный/ суместный/ уместный - bendras - сов- местный - 252, 453
вмолчати - nutylėti, nepriminti - умолчать - 330 вмоцнити/ умоцнити - 1. patvirtinti, įteisinti, įgalinti;
2. 	sutvirtinti - 1. утвердить, узаконить; 2. укрепить
- 246, 410, 455
вмыслне - sąmoningai, tyčia, tyčiomis - умышленно
- 57
внучата/ унучата - anūkai, vaikaičiai - внучата -
142, 143, 303, 386
водле - žr. (см.) ведлуг
водлуг - žr. (см.) ведлуг
водля - žr. (см.) ведлуг
воз - 1. vežimas; 2. prievolės rūšis; 3. saikas - 1. воз; 2 вид податной повинности', 3. ед. измерения - 244, 342, 346, 359, 376, 383, 384, 446 ir kt. (и др.) возвати - pakviesti, pašaukti- позвать - 397 возле - žr. (см.) ведлуг
Вознесенье (Христово) - Kristaus dangun žengimas
- Вознесение Господне - 478
возный - vaznys, teismo pareigūnas, atliekantis tardytojo ir teismo vykdytojo funkcijas - возный, должностное лицо при судах, осуществляющий функции следователя и судебного исполнителя - 30, 31, 196
426


войский - vaiskis, žemės, pavieto ar miesto-pilies karinis viršininkas. N. Gorbačevskio nuomone, visuotinio bajorų šaukimo metu “pavaduodavo kaštelioną” - войский, военный начальник з-ли, n-та или города- замка. По утверждению Н. Горбачевского, во время всеобщего ополчения шляхты “заступая место каштеляна”; (žr. (см.) Горбачевский Н. И. Словарь. С. 366) - 30, 55, 243, 297, 381, 382 войское - vaiskystė, vaiskia urėdas - войсковое, уряд войского - 287
войт - vaitas - войт - 4, 32, 43, 62, 75 ir kt. (и др.) войтовство - vaitystė, vaito urėdas - войтовство, уряд войта - 401, 421, 435, 482, 517, 518 воловая (coxa) - jaučių (žagrė) - воловья (coxa) - 191, 342
воловщына - mokestis nuo valstiečių ūkio Voluinėje ir kai kuriuose Kijevo žemės valsčiuose; tas pats, kas Briansko paviete pagalvė (поголовщына) - особая подать c крестьянского двора на В-ни и в некоторых волостях Киевской з-ли; то же, что в Брянском повете поголовщына; (žr. (см.) Любавский M. К. ОД. С. 480-481) - 280
волока - valakas, žemės ploto matas (apie 30 margų)
- волока, ед. измерения земельной площади (около ЗОморгов) - 242, 315, 421, 422, 485 волокита - gaišatis, sugaištis, uždelsimas, vilkinimas
- волокита, проволочка - 216
волочити/ волочити ся/ волочыти - 1. sulaikyti, suturėti, sugaišti, sugaišinti, vilkinti; 2. gaudyti žuvis, žvejoti -1. задерживать, задерживаться, чинить проволочку; 2. ловить рыбу - 16, 45, 389 волочити ся - žr. (см.) волочити
волочыти - žr. (см.) волочити
волощанин - valsčionis, valsčiaus gyventojas - волостной житель - 34, 383
ворочати/ поворочати - grąžinti, sugrąžinti - возвращать, возвратить - 271, 283, 337 вортованье - prievarta, savivalė, smurtas - насилие
- 62
воскобойное - vaškinės rinkliava - воскобойная пошлина - 15
воскобойня - vaškinė, vaško lydykla - воскобойня - 14, 21, 34, 222, 281
восковничий/ восковничый - vaškininkas, valdovo vaško muito nuomotojas, laikytojas - восковничий, откупщик, держатель госп. восковых пошлин - 76, 82, 83, 100
восковничое/ восковое - vaškamuitis, vaškapinigiai, vaško mokestis - восковая пошлина - 81, 248, 281 восковничый - žr. (см.) восковничий восковое - žr. (см.) восковничое
восполок - žr. (см.) весполек
впад/ впадок - nuosmukis, nuskurdimas, nusigy- venimas - обнищание, упадок - 248, 428
впадок - žr. (см.) впад
впаметати/ впамятати/ паметати - atsiminti, prisiminti - вспоминать, вспомнить, помнить - 174, 201, 284, 303, 407, 408, 429
впамятати - žr. (см.) впаметати
впирати ся - veržtis, brautis, kištis - вторгаться - 201 впокойливе/ покойне/ супокойне/ супокойно/ упокойне - ramiai - спокойно - 142, 143, 299, 301, 304, 335, 344, 375, 452
впоминати/ впоминати ся/ привпоминати ся - priminti, pareikšti - напоминать - 4, 83, 100, 107, 221, 269, 472
впоминати ся - žr. (см.) впоминати
впорность/ впорство/ упор/ упорство - atkaklumas, užsispyrimas, primygtinumas - упорство, настойчивость - 174, 196, 341, 520
впорство - žr. (см.) впорность
впросити - išprašyti, priprašyti - выпросить, упросить - 2, 140, 153, 229, 257 врад/ вряд/ урад/ урад - urėdas, urėdija, urėdystė;
1. 	institucija, įstaiga; 2. užimama pareigybė; 3. valdžia - 1. уряд, учреждение; 2. занимаемая должность;
3. 	власть - 21, 30, 31, 57, 62, 90, 174, 222, 281 ir kt. (и др.)
врадник/ врядник/ урадник/ урядник - urėdininkas, pareigūnas - урядник, должностное лицо - 4, 18, 19, 21, 28, 29, 37, 51, 60, 70, 78, 87, 89 ir kt. (и ДР-)
вробити - atlikti, padaryti - сделать, сработать -100 вровнати - sulyginti, suvienodinti - сравнять, уровнять - 51
врожоный - kilmingas, prigimtasis (bajoras) - потомственный, родовитый - 336, 389 врок - laikas, terminas - срок - 276, 293 врочище/ врочыще - apyrubė, riba - урочище - 381, 382
врочне - laiku - в срок - 452
врочный/ врочыстый/ урочыстый - numatytas, nustatytas, paskirtas - установленный - 86, 266, 342, 509 врочыстый - žr. (см.) врочный
врочыще - žr. (см.) врочище
врад - žr. (см.) врад
врядник - žr. (см.) врадник
всказаный - teismo paskirtas, priteistas - назначенный судом, присужденный - 58 всказанье/ розсказанъе/ росказанье/ сказанье/ усказ/ усказанье - nuosprendis, (teismo) nutarimas, sprendimas; nurodymas-приговор, решение (суда); указание - 7, 8, 14, 22, 25, 26, 31, 34, 35, 38, 50, 51, 54, 55, 57, 58, 86, 87, 90, 95, 100 ir kt. (и др.) всказати/ всказывати/ розсказати/ сказати/ уска- зати - 1. nuspręsti, priteisti; 2. įsakyti, nurodyti, nustatyti -1. приговорить, присудить, решить; 2. приказать, указать, установить - 10, 12, 19, 31, 50, 51,
37. 801
427


60, 64, 100, 174, 182, 193, 195 ir kt. (и др.) всказывати - žr. (см.) всказати вспол - žr. (см.) весполек
вспомогати - padėti, pagelbėti - оказывать помощь
- 383
вспоможенье/ запоможенье/ споможенье/ успомо- женье - pagalba, parama - помощь - 220, 244, 342, 384
встава/ устава - nuostatai, nutarimas, potvarkis - договор, устава, постановление - 34, 326, 342, 352, 358, 367, 370, 377, 383, 401, 421, 430, 463, 483 ir kt. (и др.)
вставичне/ уставичне - nuolat - постоянно - 22, 226, 500
вступати/ вступати ся/ вступити/ вступовати ся/ уступати/ уступати ся/ уступити/ уступовати ся - įžengti (į valdas), brautis, veržtis, užimti, užvaldyti; pradėti (bylą) - вступать (во владение), вторгаться, овладевать; начать (дело) - 1, 9, 14-17, 28, 30, 36, 40, 50, 51, 53, 55, 56, 59, 60, 65 ir kt. (и др.) вступати ся - žr. (см.) вступати
вступити - žr. (см.) вступати
вступовати ся - žr. (см.) вступати
втекати ся - kreiptis - обращаться - 240, 488 втечь - pabėgti, pasprukti - сбежать - 510 втиск/ втисненье/ утисненье - engimas, priespauda, prievarta - притеснение - 36, 49, 201, 259, 342, 389, 396, 417, 468, 485 ir kt. (и др.) втисненье - žr. (см.) втиск
втратити/ потратити/ стратити/ тратити/ утратити
- netekti, pamesti, prarasti, prapuldyti, eikvoti; pralaimėti (b. teisme) - лишиться, потерять, утратить; проиграть (д. в суде) - 10, 63, 77, 141, 226, 240, 282, 308, 358, 367, 370, 382, 393, 417, 418, 424, 425, 507
вхвала/ уфала/ ухвала - nuostatai, nutarimas, potvarkis - постановление, установление - 221, 279, 286, 326, 346, 358, 367, 370, 374, 379, 463 вховати (вховай Боже) - apsaugoti, sergėti; čia sergėk, Dieve; apsaugok, Viešpatie - уберечь, упасти, здесь упаси Бог - 389, 417
вчастник - dalyvis, bendrininkas - соучастник - 434 вчинити/ вчынити/ починити/ почьшити/ учинити/ учынити/ чинити/ чынити - 1. atlikti, įvykdyti, padaryti; 2. priimti (teismo sprendimą), įvykdyti (teisingumą), išspręsti, nuspręsti; 3. duoti (kraitį), užrašyti (dovį); 4. prisiekti; 5. padaryti (žalą); 6. atsiskaityti, sukelti; 7. sudaryti, surašyti (testamentą) -1. вершить, делать, исполнять, нанести; 2. вынести (судебное решение), рассудить, совершить (суд); З.дать (приданое), записать (вено); 4. принести (присягу); 5. нанести (ущерб); 6. рассчитаться, причинить; 7. составить (завещание) - 1-4, 7-10, 13, 16, 17, 19- 21 ir kt. (и др.)
вчинок - veiksmas, poelgis, nusikaltimas - деяние, поступок, преступление, свершение - 334 вчити - mokyti - учить - 305
вчтити - gerbti, pagerbti; čia nusilenkti, pareikšti pagarbą - отнестись c уважением, уважить; здесь поклониться - 305, 467
вчынити - žr. (см.) вчинити
вшкодити/ шкодити/ шкодовати/ шкодяти - 1. daryti nuostolius (žalą), kenkti, kliudyti, trukdyti; 2. patirti nuostolius (žalą) - 1. наносить убыток, ущерб; 2. терпеть убыток, ущерб - 10, 60, 141, 174, 280, 284, 314, 334 ir kt. (и др.)
вшысткий - čia visi - здесь всякий - 452 въежчати - įvažiuoti, įjoti - въезжать - 50, 51 въезд/ уезд - įvažiavimas - въезд - 468 възвести - čia apskaičiuoti - здесь учесть - 223 вывод - 1. įrodymas; 2. išteisinimas, išsiteisinimas -
1. 	доказательство; 2. оправдание - 265, 324 выводити/ выводити ся - 1. įrodyti (savo nekaltumą teisme), įrodinėti; 2. išteisinti, išsiteisinti -1. доказать (свою невинность на суде), доказывать; 2. оправдать, оправдаться - 140, 269, 330, 334, 425 выводити ся - žr. (см.) выводити выводная (куница) - čia išvestinė vestuvių kiauninė - здесь выводная свадебная куница; žr. (см.) куница
- 389
выволати - paskelbti - объявить - 167 вьщавка - rungtyniavimas, varžymasis teismo procese, statant kepures - состязание в суде в виде поставлений шапки - 389
выдаток - išlaidos - расходы - 495
выжженый/ выжжоный - išdegintas - выжженный
- 381
выжжоный - žr. (см.) выжженый
вызволеный - žr. (см.) лист
вызволенье - atleidimas, išlaisvinimas - освобождение
- 18, 23, 142, 143, 263, 284, 312, 334, 342 вызволили - atleisti, išlaisvinti - освободить - 49, 62, 138, 142, 143, 153, 226, 246, 248, 250, 270 ir kt. (и др.)
вызнавати/ вызнати - įsipareigoti, pripažinti - признавать, принять на себя обязательство - 63, 95, 195, 224, 270, 274, 295, 313 ir kt. (и др.) вызнаный - žr. (см.) лист
вызнанье - pripažinimas, prisipažinimas - признание 104, 143, 216, 326, 406, 432 вызнати - žr. (см.) вызнавати выймати/ выймети/ выймовати/ выняти - imti, atimti, išimti, paimti; išskirti; atleisti - взять, вынуть, отобрать, отнять; выделить; отпустить - 53, 86, 154, 213, 227, 259, 279, 286, 296, 299, 309, 342 ir kt. (и др.)
выймети - žr. (см.) выймати
выймовати - žr. (см.) выймати
428


выймок - dala, dalis, išimtinė; čia atidalintas dvaras -выдел, часть; здесь выделенное им. -7, 35, 50, 51 выламованье - išėjimas, išsivadavimas; čia pastangos tapti nepavaldžiais - высвобождение, уход; здесь стремление выйти из подчиненна - 317 выламовати ся - išsivaduoti, ištrūkti, veržtis, išeiti - высвободиться, вырваться, уйти - 269 вылучити - čia išskirti - здесь исключить - 342 вымелок - malimpinigiai, malimo rinkliava (mokestis) malūno savininkui - гарнцевый сбор, m. e. доход от помола в пользу владельца мельницы; (žr. (см.) Леонтович Ф. И. АЛМ. Указатель предметный. С. V) - 9, 17, 108, 254, 292, 346, 352 ir kt. (и др.) вымененый/ выменяный - iškeistas, išmainytas - вы- мененный - 391
выменити/ выменяти/ заменити/ меняти/ отменити
- apkeisti, keisti, pakeisti, išmainyti, mainyti - менять, обменять, сменять - 72, 389, 391, 452, 507, 512, 517
выменяный - žr. (см.) вымененый
выменяти - žr. (см.) выменити
вымерок - matas, saikas; čia rinkliavos (nuo įvairių matų, saikų) - мера; здесь сборы (от различных мер) - 495
вымова - atsikalbėjimas, atsikalbinėjimas - отговорка
- 276, 383
вымовити - 1. išsakyti, išpasakoti; 2. išlygti (teisę kam nors), išsiderėti -1. выговорить, высказаться; 2. выговорить (на что-либо право) - 342, 525 вымовляти ся - atsikalbinėti, teisintis, pasiteisinti - оправдываться, отговариваться - 60, 249 вышли - žr. (см.) выймати
выобразити - išdėstyti; čia nurodyti - изложить; здесь указ&тъ - 194
выправа - 1. išranga (kraitis); 2. išrengimas - 1. вы- права (приданое); 2. снаряжение - 10, 353, 358, 367, 370, 452, 477
выправити/ выправляти - 1. išgauti, išrūpinti; 2. išrengti, išruošti - 1. выправить, достать, справить;
2. 	снаряжать - 29, 30, 198, 383, 431, 433, 467 выправити ся - išsiteisinti, pasiteisinti - оправдаться
- 193
выправляти - žr. (см.) выправити
выпрацовати - čia uždirbti - здесь заработать - 4 выреченье - atsisakymas, išsižadėjimas - отказ - 9, 261
выречь ся - išsižadėti, atsisakyti - отказаться - 304 вырок - nuosprendis, sprendimas - постановление, приговор - 1-4, 7-9, 26, 32, 35 ir kt. (и др.) вырочный - žr. (см.) лист
выслуга - ištama - выслуга - 3, 4, 7, 35, 50, 51, 194, 227, 229 ir kt. (и др.)
выстерегаіи ся - saugotis, sergėtis, vengti - беречься, остерегаться - 50
выстити - čia saugoti, sergėti - здесь охранять - 444 выструтити - atskaičiuoti, išskaičiuoti - высчитать, отсчитать - 227, 253
выступ - nusikaltimas, nusižengimas, poelgis - пре- ступление, поступок - 19, 50, 90, 292, 296, 322, 383, 447-449 ir kt. (и др.)
выступили - pažeisti - нарушить - 252, 253, 257, 277, 342 ir kt. (и др.)
выгеганье - išieška, prievartavimas (muito) - взы- скание, вымогание (мыта) - 446 вытиснута - išstumti, išgrūsti - вытеснить - 270 вытяіивати - atgauti (per teismą), atiteisti, išgauti, prisiteisti- отсуживать, оттягивать - 10 выхованье - išlaikymas - содержащіе - 342 вычести/ чести - skaityti, perskaityti - читать, прочитать - 228, 299, 316 вязенье - žr. (см.) везенье
Г
гай - gojus, giraitė, miškas, šilas - лес, роща - 9, 17, 41, 108, 254, 270, 292, 346, 352, 379, 381, 391, 399, 413 ir kt. (и др.)
гайный (суд, право) - gajinis (teismas) - тайный (суд); (žr. (см.) Горбачевский Н. И. Словарь. С. 140, 168) - 211, 344
гак - žalga (su geležiniu kabliu) - гак (c железным крюком) - 89
гаковница - kabliašaudė, šaudyklė - пищаль, пушка
- 384
гамованье - sulaikymas; paėmimas, užgrobimas - задержка; захват - 193, 246, 446, 520 гамовати - sulaikyti, suturėti; pagrobti, užgrobti - задерживать; захватывать - 72, 100, 193, 246, 387, 446
ганба (дать ганбу) - čia brokas (išbrokuoti, nepriimti)
- здесь брак (забраковать, не принять) - 57 гандель - prekyba - торговля - 244
ганити - juodinti, šmeižti, plėšti garbę - бесчестить, порочить - 90, 389
гарквет/ кгарвет/ кгарквет/ радквет - (vok. Heergerate, Heergewate) daugiausia ginkluotės reikmenys, pagal saksų bei Magdeburgo teisę po vyro mirties paveldimi sūnų arba tėvo linijos giminaičių - (нем. Heergerate, Heergewate) чаще всего предметы вооружения, после смерти отца наследуемые сыновьями -167, 240 гаіивати - daryti, iškloti kamšas - гатить - 410 гать - kamša, žabų klojinys - гать - 410 гетман - etmonas - гетман - 2, 8, 9, 13, 17, 19, 22, 23, 26, 28, 34, 36, 37, 61 ir kt. (и др.) гинути/ згинути - pasimesti, pragaišti, pradingti, prapulti - пропадать, пропасть - 18, 19, 43, 308, 423, 523
годити/ годити ся - tikti, derėti - годиться - 77,
37*
429


200, 	228, 260, 389, 446, 449. 450, 463 ir kt. (и др.)
годити ся - žr. (см.) тьрзші.
годность - tinkamumas, tikimas - годность - 401,
421
годный - tinkamas, tinkantis - годный - 342, 381, 383, 421
головажня - druskos galva - головка соли - 346 годовщина/ головіцызна - 1. galvapinigiai, kompensacija už nužudytojo galvą; 2. galvažudybė, žmogžudystė -1. плата, компенсацію за голову убитого; 2. разбой, убийство - 201, 228, 249, 375, 382, 520 головіцызна - žr. (см.) годовщина
гонити - čia gaudyti (bebrus) - здесь ловить (бобров)
- 129
гоны - žr. (см.) бобровый
горелое (вино) - degtinė - водка - 14, 15, 21, 42, 222, 281
горелчаная (корчма) - degtinės (karčema) - водочная (корчма) - 207
городити (огороды) - aptverti (daržus) - огораживать (огороды) - 383
городшцо - piliavietė, įtvirtinimas - место бывшего города, укрепление - 17
городництво/ городничое - horodničystė, horodničiaus urėdas - городничое, уряд городничого - 271, 287, 495
городничий/ городничый - horodničius, pilies viršininkas - городничий, начальник замка - 18, 32, 75, 271, 352, 404, 495, 496
городничое - žr. (см.) городництво
городничый - žr. (см.) городничий
городня - aptvara, pilies siena - изгородь, стена замка - 368
городовщына/ городіцына - miestinė, miesto mokestis (rinkliava) - специальный налог c городов - 248 городіцына - žr. (см.) городовщына господарь -1. valdovas; 2. Lietuvos didysis kunigaikštis
- 1. господарь; 2. великий князь Литовский - 4, 7, 9, 25, 26, 35, 50, 51, 57. 67, 95, 140, 141, 153, 154, 156 ir kt (и др.)
готованье - paruošimas - подготовка - 106 гоговизна - grynieji pinigai - наличные деньги - 81, 102, 223
готовити ся - būti pasiruošusiam, pasirengusiam - быть готовым - 269, 439
грабеж - grobimas, apgrobimas, apiplėšimas; atgro- binys; atgrobimas - грабеж, захват, оірабление; награбленное имущество; насильственный возврат, отнятие украденного имущества - 193, 201, 271, 277, 306, 337
грабивати/ грабити/ грабливати/ ограбити/ пограбили -1. grobti, apgrobti, plėšti, apiplėšti; 2. atgrobti, atsigrobti, užgrobti (svetimą turtą už skolas) - 1. грабитъ, ограбить; 2. захватить, взять, отнять (иму¬
щество за долги) - 57, 196, 266, 271, 306, 312,
328, 337 ir kt. (и др.)
грабиіи - žr. (см.) грабивати
грабливати - žr. (см.) грабивати
гребля - pylimas, užtvanka - насыпь, плотина - 17,
256, 262
Громницы - Grabnyčios - Громницы - 58, 81, 102, 347, 429
ірош - grašis, LDK pinigjnis vienetas (100 grašių - 1 rublis, 60 grašių - 1 kapa, 1 grašis - 10 pinigėlių) - ірош, денежная ед. в ВКЛ (100 грошей - 1 рубль, 60 грошей - 1 копа, 1 грош - 10 пенязей) - 21, 22, 27, 28, 31, 34 ir kt. (и др.)
губили - pražudyti; pasmerkti myriop - губитъ; предавать смерти - 389
гумно - klojimas, kluonas - гумно - 273, 309, 327, 492, 512
д
дадкович/ дядкевич/ дядкович - pusbrolis, dėdės sūnus - двоюродный брат, сын дяди - 87, 214, 292, 294, 413
даивати - duoti, davinėti-дать, давать - 34, 39, 87, 226, 263, 276, 293, 315 ir kt. (и др.) данина - dovanojimas, suteiktis - пожалование - 1, 8, 29, 66, 70, 153, 174, 210, 214, 218, 226, 229, 244 ir kt. (и др.)
данина - žr. (см.) лист
данник/ данный (данные люди) - duoklininkas, duok- linis (žmogus) - данник, данный (чел.) - 108, 246, 252, 253, 313, 360, 391
данный - žr. (см.) данник
дань - duoklė-дань - 7, 9, 17, 35, 50, 51, 71, 108, 252-254, 269, 276, 281, 292, 298 ir kt. (и др.) даровный - žr. (см.) лист
дачка - duoklė, mokestis (prievolė) - дань, подать - 39, 226, 256, 263, 368, 499 дбати/ одбати - kreipti dėmesį, paisyti, žiūrėti; skaitytis (su kuo nors) - обращать внимание, смотреть; считаться (с чем-либо) - 50, 51, 60, 77, 86, 90, 196, 198, 200 ir kt. (и др.) дбачити - žr. (см.) бачати
дворище - аа kiemas, sodyba, sodybvietė; M. Liu- bavskio teigimu, taip vadinami žemės sklypai-prievolių vienetai Voluinės žemėje ir Turovo-Pinsko kunigaikštystėje
- здесь двор, усадьба; M. K. Любавский утвержда- em, что это земельные участки, “бывиіие единицами обложенім” в Волынской з-ле и Турово-Пинском кн-ве; (žr. (см.) Любавский М. К. ОД. С. 453-454)
- 252, 253, 292, 326, 414
девер - dieveris, vyro brolis - деверь, брат мужа - 39, 85, 194, 227, 303
деверич - dieverėnas, dieverio sūnus - сын деверя -1
430


дедизна/ дедизтво/ дедицтво/ дедовщьша - veldėmė, veldonija, senolija; giminės dvaras - наследство, родовое им. - 3, 9, 44, 452
дедизный/ дединный - paveldėtas, senolinis; prigimtas
- наследственный, родовой; прирожденный - 364, 377, 389
дедизтво - žr. (см.) дедизна
дединный - žr. (см.)
дедицтво - žr. (см.) дедизна
дедич - veldėtojas, paveldėtojas - дедич, наследник
- 324, 406, 452
дедичка - veldėtoja, paveldėtoja - наследница - 525 дедовщьша - žr. (см.) дедизна деети/ деети ся/ деяти ся - daryti, padaryti, vykdyti; darytis, pasidaryti, vykti - делать, совершать, свершать, творить; делаться, совершаться, свершаться, твориться - 22, 62, 67, 74, 77, 86, 87, 89, 106, 167, 194, 201, 240 ir kt. (и др.) деети ся - žr. (см.) деети
дел/ деяница - 1. dalybos, išdalijimas, padalijimas, pasidalijimas, paskirstymas, pasiskirstymas; 2. dala, padalinto turto dalis - 1. дележ, раздел, разделение;
2. 	доля, надел, удел, часть - 7, 10, 17, 35, 50, 51, 60, 244 ir kt. (и др.)
делница - žr. (см.) дел
делш»ш (делные братья) - atidalintas, atsidalijęs, pasidalijęs (atsidaliję broliai) - отделенный, разделенный (разделенные братья) - 183
делчый - dalybininkas, teisėjas, atidalijantis dvarą, turtą
- дельчий, судья, осуществляющий раздел им-ия - 1, 7, 17, 35, 50, 51, 55, 74, 144, 145, 167, 193 ir kt. (и др.)
делчый - žr. (см.) лист
державца - laikytojas, valdytojas, d. k. dažniausiai už tam tikrą pinigų sumą laikinai paskirto dvaro, valsčiaus, pavieto valdytojas, paprastai tai ir teisminė-adminis- tracinė pareigybė - держатель им-ия, в-ти, n-та, временно пожалованных вел. кн., чаще всего за опре- деленную сумму денег, обычно он же и должностное лицо судебно-административного характера - 2, 3,
7-10, 13, 17-19, 26, 28, 34-36, 39, 41, 43, 49, SO- 54 ir kt. (и др.)
держанье - laikymas, valdymas, laikina valda, čLk. įkeista arba padovanota už tarnybą - временное влад., пожалованное вел. кн. под залог или за службу - 10, 36, 37, 40, 50, 51, 210, 215, 221, 226, 264, 273, 276, 284 ir kt. (и др.)
десетина/ десятина/ дисетина (костельная) - dešimtinė - десятина - 38, 67, 315, 337, 398 десятина - žr. (см.) десетина
десятник - dešimtininkas, paprastai dešimties valstiečių kiemų vyresnysis, feodalo arba jo administracijos skinamas iš tų pačių valstiečių - десятник, старший над группой кр-ян, обычно в десять дворов. Назначался
феодалом или его администрацией из числа тех же кр-ян - 20, 42, 109, 267, 312 децкий - diečkus, d.k. urėdų, vykdžiusių teismą, tarnautojas, attikęs tardytojo, žygūno, o dažniausiai teismo vykdytojo (įvesdintojo) funkcijas - децкий, служитель вел.княж. урядов, осуществляющих суд, выполняя функции нарочного и следователя, а чаще - судебного исполнителя (увяжчего) - 21, 222, 223, 281, 342, 389, 468
децкованье - diečkapinigiai, mokestis diečkui už paslaugas- плата децкому за услуги - 82, 106, 342, 351, 432
деяти ся - žr. (см.) Р&ѴІИ.
дивно - keista, nuostabu, stebėtina - удивительно - 453, 459, 511
дивовати ся - stebėtis - удивляться - 90, 196, 448, 449
дисетина - žr. (см.) десетина
доведати ся - išsiaiškinti, iškvosti, suprasti, sužinoti, patirti - выяснить, дознаться, понять, узнать - 3, 7, 18, 26, 35, 37, 41, 50, 51, 78, 153, 193 ir kt. (и др.) доведыванье - išsiaiškinimas, iškvotimas - выяснение, дознание - 342, 437
довод - įrodymas, įrodinėjimas - доказательство - 1,2, 30, 140, 193, 221, 249, 263, 278, 283 ігкЦи др.) доводити - įrodyti, įrodinėti, pateikti įrodymus - доказывать, представить доказательство - 77, 141, 277, 334, 455, 488
дозволеный - žr. (см.) лист
доконаний - užbaigtas - законченный, оконченный
- 342
докука - įkyrumas, trukdymas, rūpestis - беспо-
койство, докука, хлопоты - 425
докучати - įgristi, įkyrėti, kliudyti, trukdyti - беспо-
коить, надоедать - 45, 425
домовляти - čia suieškoti, surasti - здесь доискаться
- 60
допирати ся - ieškoti, siekti; reikalauti - добиваться, искать; требовать - 55, 240, 425, 476 досить/ досытъ - visiškai, pilnutinai - полностью, сполна - 30, 31, 46, 50, 51, 57, 193, 228, 284 ir kt. (и др.)
достал/ достол - 1. likęs, likutis, likusi dalis; 2. virš (to), be (to) -1. остальной, остаток; 2. сверх (того) - 43, 47, 57, 109, 350, 358, 398
достаток - čia pakankamai - здесь достаточно - 506 достол - žr. (см.) достал
достояти (права) - atsiteisti, sulaukti (teismo) pabaigos, atsakyti (prieš teismą) iki galo - дождаться конца (суда), ответить полностью (перед судом) - 249, 279, 342, 382, 496, 498
досытъ - žr. (см.) досить
доткливий - priklausąs, susijęs - касающийся, от- носящийся - 510
431


дотыкати ся/ дотычети ся/ тычети ся - liesti, priklausyti, sietis - касаться, относиться - 1, 3, 7, 10, 20, 31, 34, 35, 50, 58, 60, 62, 67, 78, 81 ir kt. (и др.) дотычети ся - žr. (см.) дотыкати ся
драб - pėstininkas - пеший воин - 110 драпежство - grobimas, plėšimas - грабительство - 428
дробный - smulkus - мелкий- 257, 384 дубасное/ дубашчына - barkinė; čia barkos rinkliava. M. Liubavskis ją apibūdina taip: “Padneprės valsčiuose buvo imama "дубасчина” arba “дубасное” (išskirta origin. - Aut.), iš pavadinimo sprendžiant - vietoj prievolės statyti barkas Dnepre, skirias valstybės reikmėms”
- здесь пошлина. M. K. Любавский дает такое определение этой подати: “В Поднепровских волостях взималась дубасчина или дубасное (выде- лено в ориг. - Авт.), судя по названию - взамен обязанности ставить барки или дубасы на Днепре для казенных надобностей”; (žr. (см.) Любавский M. К. ОД. С. 480) - 280, 383
дубашчына - žr. (см.) дубасное
дуброва - ąžuolynas, miškas - дубрава, дубовый лес, роща - 9, 17, 44, 55, 65, 108, 254, 268 ir kt. (и др.) дядкевич - žr. (см.) дадкович
дядкович - žr. (см.) дадкович
дадковщина/ дядковщызна - dėdinija, dėdės dvaras
- им. дяди - 2, 394, 452
дядковщызна - žr. (см.) дядковщина
дякло - dėklą - дякло, дань, повинность тяглых кр-ян - 9, 17, 18, 37, 39, 87, 108, 129, 226, 253, 254 ir kt. (и др.)
дяколный - dėklos, dėklinis - относящийся к дяклу
- 495
Ё
едналный - žr. (см.) лист
еднанный - žr. (см.) лист
еднанье - susitarimas (šalių be teismo), sandora - примиренне (сторон без судебного разбирательства) - 9, 55, 142, 195, 211, 228, 315, 363, 456, 520 єднати - taikyti, taikytis, susitarti - мирить, мириться
- 31, 467
еднач - taikytojas, šalis sulaikantis teisėjas - примиритель, судья, мирящий стороны - 520 ез/ езок - perkala, žuvidė, žuvų tvenkinys, upėje supinta užtvanka - садок, плетенная запруда на реке - 9, 36, 383, 389, 452, 506, 512 ездак/ ездок - eigūnas - межевой судья - 341, 375, 394, 520
ездок - žr. (см.) ездак
езити - žvejoti (perkaloje, užtvankoje) - ловить рыбу (в садке); žr. (см), ез - 389 езок - žr. (см.) ез
ексекутор - vykdytojas (testamento) - душепри- казчик - 297, 308
Ж
жаданье/ жеданье/ жоданье - prašymas, siekimas, reikalavimas - просьба, стремление, требование - 27, 58, 215, 248, 250, 257, 284, 331, 356 ir kt. (и др.) жадати/ жедати/ жодати - prašyti, reikalauti, siekti
- просить, желать, требовать - 3, 31, 51, 52, 72, 88, 90, 215, 248, 250, 257 ir kt. (и др.) жадный - joks, nė vienas, niekas - никакой, ни один
- 1, 7, 21, 25, 35, 50, 51, 53, 56, 57, 85,100,140 ir kt. (и др.)
жал - nuostolis, skriauda, žala - обида, ущерб - 73, 141, 446, 511
жебы - dėl, idant, kad, kadangi, nors - если бы, хотя, чтоб, чтобы - 63, 77, 141, 167, 196, 228, 263, 270, 303, 315 ir kt. (и др.)
жеданье - žr. (см.) жаданье
жедати - žr. (см.) жадати
женети - ginti, varyti, versti - гнать, принуждать - 293
жеребье - dvaro dalis, skirtinė žemė, pavadinimas, būdingiausias Palenkei ir Brastos seniūnijai - часть им- ия, земельный надел, название более всего характерно для Подляшья и Берестейского староства (žr. (см.) Любавский M. К. ОД. С. 459-462) - 28, 278, 381, 382, 416, 419, 472
живот/ жывот - gyvastis, gyvenimas, gyvybė - жизнь
- 10, 66, 87, 88, 108, 142, 154, 156, 194, 209 ir kt. (и др.)
животина - galvijai, gyvuliai - скот - 156, 395 жито/ жыто - rugiai, miežiai, javai, duoniniai grūdai arba dar nepjauti javai - рожь, ячмень, всякий хлеб в зерне на корню - 129, 194, 201, 286, 292, 315, 337, 341 ir kt. (и др.)
жоданье - žr. (см.) жаданье
жод ати - žr. (см.) жащші.
жолнер - karys, kareivis - воин, солдат - 389 жолнерский- kareivių - воинский, солдатский -104 жонка - moteris (valstietė), moterė - женщина (крестьянка), челядинка - 228, 340
жывность - maistas, maisto produktai; išlaikymas, iš- maitinimas - продовольствие, продукт; пропитание
- 430
жывоначалная - sutvėrėja - первородная - 389 жывот - žr. (см.) живот жыто - žr. (см.) жито
3
забивати (ез) - čia užtvenkti (perkalą, užtvanką) - здесь запрудить (запруду, садок) - 383
432


забита - užmušti, nužudyti - убить - 328, 402, 496, 520
забитье - užmušimas, nužudymas - убийство - 228, 328, 381, 382
заборонити/ забороняти - drausti, uždrausti, užginti -запретить, запрещать - 12, 19, 71, 89, ПО, 243, 279, 309, 321, 384 ir kt. (и др.)
заборонянъе - draudimas, uždraudimas, užgynimas - запрет, запрещение - 279, 397 забороняти - žr. (см.) заборонити забранье - žr. (см.) бранье
заведати/ заведывата - (laikinai) valdyti, tvarkyti - владеть (временно), заведывать - 21, 76, 81, 82, 215, 217, 222, 243, 281, 287 ir kt. (и др.) заведенье/ завод/ обвоженье - apvedimas, арѵе- džiojimas (ežių, ribų); atribojimas - обвод (границ); разграничите - 8, 372, 381, 382
заведывата - žr. (см.) заведати
завезата (шлюбом) - čia įpareigoti (pasižadėjimu) -
здесь связать (обещанием) - 89
завесистая (печать) - pakabinamas (antspaudas) -
висячая (печать) - 2, 49, 67
завесита (завешена, завешона) - atidėti, sustabdyti
- отложить - 277, 473
завести/ обвести/ обводити/ отвести - 1. apvesti, apvedžioti (ribas, ežias); 2. paliudyti, parodyti; 3. perleisti, įkeisti - 1. обводить (границы); 2. освиде- тельствовать, показать; 3. передать, заложить - 8, 41, 141, 268, 270, 278, 285, 372, 441, 490, 512 ir kt. (и др.)
завжды - visada, visados, visuomet - всегда - 53, 86, 167, 226, 240, 304, 371, 383, 384 ir kt. (и др.) завиіый - baigtinis, galutinis - окончательный - 183, 216, 228, 310, 496, 520
завод - žr. (см.) заведенье
загамовати - pagrobti, paimti, sulaikyti, suturėti - забрать, задержать - 60, 193, 217, 327 заграничивата/ ограничите - atriboti, nustatyti ribas
- отграничивать, отграничить, разграничивать, разграничить - 65, 337
заеханье/ зъеханье/ отъеханье - čia atribojimas (apvažiuojant, apjojant) - здесь разграничите - 453, 496, 520
заехата/ объехата/ отъехати/ розъехата - čia atriboti (apvažiuojant, apjojant) - здесь разграничить
- 8, 341, 453, 496, 506, 520
заживанье - įgijimas, įsigijimas - приобретение - 246 займати - užimti; čia pasiekti - занимать; здесь достигать - 17
зайстье - (ribų, ežių) perėjimas, peržengimas - пере- ход (через межевые границы) - 201, 228, 520 заказник - valdovo urėdininkas, varantis valstiečius į darbą - госп. у-ик, выгоняющий кр-ян на работу - 259, 368, 387
заклад - 1. įkaitas (įkeitimas), užstatas (užstatymas); 2. laidas - 1. заклад; 2. зарука - 50, 89, 145, 200, 498
законник - vienuolis - монах - 317
заменити - žr. (см.) выменити
заочне - už akių - заочно - 57, 73, 433, 439, 453 ir kt. (и др.)
заочный - užakinis, daromas už akių, neakivaizdus - заочный - 408, 467, 520
запис/ записанье - 1. užrašymas; 2. įsipareigojimas -
1. 	запись; 2. обязательство - 9, 52, 60, 67, 84, 100, 145,156,193, 213, 257, 270, 273, 283, 286 ir kt. (и др.) записанье - žr. (см.) запис
записный - žr. (см.) лист
запоможенье - žr. (см.) вспоможенье
Запусты - Užgavėnės - Заговенье - 21, 209, 222, 281, 383, 439, 456
зарубанье - įkirtimas; čia atribojimas - зарубка; здесь разграничена - 372
зарубати - 1. atkirsti, uždaryti; 2. įkirsti (padaryti įkartą, įkirtį) - 1. закрыть; 2. зарубить (сделать на чем- либо зарубку) - 319, 320, 341, 372, 381 зарука - laidas, laidavimas - заклад, зарука - 34, 50, 51, 60, 77, 90, 196, 200, 227, 252, 253, 270, 277, 322, 340, 372 ir kt. (и др.)
заручный - žr. (см.) лист
заручьпи - čia laiduoti, užstatyti - здесь положить
(сделать) заклад - 259
заслуга - nuopelnas - заслуга - 429
заслуговата - nusipelnyti, užsitarnauti - заслужить -
436
заслуженое - ištamautinė - плата за службу в наем-
ных войсках ВКЛ - 20, 104, 107
застава - įkaitas, įkeitimas - залог - 7, 35, 50, 51,
100, 271, 274, 327, 383, 488
заставити - įkeisti, užstatyti - заложить - 13, 60,
100, 204, 258 ir kt. (и др.)
заставити/ застати/ зоставати/ зоставити/ зостати - palikti - оставить - 1, 2, 4, 7, 8, 23, 27, 30, 32, 34-37, 44 ir kt. (и др.)
заставный - žr. (см.) лист
застати - žr. (см.) заставити
заступати/ заступити/ заступовата - atlikti, eiti; pakeisti, pavaduoti - заступать, заступить; подменить, подменять - 29, 70, 104, 194, 383, 389, 395, 399, 417, 436, 515
заступити - žr. (см.) заступати
заступованье - ėjimas, stojimas; pakeitimas - засту-
пление; подмена - 286
заступовата - žr. (см.) заступати
зася - atgal, atgalios; paskui; toliau; vėliau - назад,
обратно; потом; снова - 1, 8, 13, 19, 30, 34, 53,
54, 61, 62, 67, 68, 89, 90 ir kt. (и др.)
захований - žr. (см.) заховати
433


захованье - laikymas, saugojimas - соблюдение, сохранена - 389, 492
заховати - 1. apginti; 2. išsaugoti, išlaikyti, laikytis; 3. paslėpti -1. защитить; 2. сберечь, соблюсти, сохранить; 3. спрятать - 25, 34, 52, 60, 62, 76, 129, 142, 143, 156, 246 ir kt. (и др.)
зачепка - gaišatis, sulaikymas, sutrukdymas - задержка - 243
зашкодные (пенязи) - čia lupikiški procentai (pinigai) - здесь ростовщический процент - 103 зашкодный - žr. (см.) лист збити - primušti, sumušti - избить - 328, 511 збоже - grūdai, grūdiniai augalai - зерновые - 62, 156, 194, 257, 309, 383, 384, 403, 506, 520 збройний - apginkluotas, apsiginklavęs, ginkluotas - вооруженный - 447, 469
збудовати - žr. (см.) будовати
збытный - laidokas, nedoras, plevėsa - непорядочный, озорной, шалун - 308 збиток - nuostolis, žala - ущерб -141, 308 зведомо - žr. (см.) ведом звечный - žr. (см.) вечистый звечыстый - žr. (см.) вечистый звинити - nusikalsti - провиниться - 296 звлаща - ypač; juo labiau - более всего; особенно; тем более - 340, 374, 381, 411, 425, 450, 459, 487 ir kt. (и др.)
зволиш ся - susikalbėti, susitarti, sutikti - сговориться, согласиться - 63, 193, 286, 498 звыклый - įprastas - привычный -18, 267, 388, 446 звычай - paprotys, įprotis - обычай, привычка - 167, 240, 336, 374
згиненье - pradingimas, pražuvimas - пропажа - 423 згинути - žr. (см.) гинути
згода/ угода - susitarimas, sutartis, susitaikymas, sutikimas - договор, мир, примиренне, согласие, со- глашение - 51, 209, 211, 228, 240, 299, 520 згодити ся/ погодити ся - susitarti, susitaikyti-договориться, помириться - 9, 55, 102, 144, 195, 198, 209, 227, 228, 252, 253 ir kt. (и др.) згодливый/ згодыливый (обычай) - geranoriškas, taikus (susitariant) - доброжелательный, мирный- 228
згодыливый - žr. (см.) згодливый
згожати ся - sutapti, atitikti - совпадать, соответ- ствовать - 142
зданье - motyvas, pagrindimas, apskaičiavimas - мотив, обоснование, расчет - 57, 432 земенин/ земянец/ земянин - žemionis (bajoras) - земянин (шляхтич) - 1, 28, 29, 30, 44, 49, 53, 56, 59, 70, 140, 141, 196, 201 ir kt. (и др.) земский - 1. žemės, šalies (valstybės); 2. paskirtas, nustatytas (teislaikis) -1. государственный, земский;
2. 	узаконенный, установленный (срок) - 2, 3, 8-
10, 13, 19, 26, 27, 30, 35, 36, 43, 46, 47, 49, 51, 55,
61 ir kt. (и др.)
земянец - žr. (см.) земенин
земянин - žr. (см.) земенин
земянский - žr. (см.) земенин
зернетя/ зернятя - grūdai; čia dešimtoji derliaus dalis
- зерно; здесь десятая часть урожая - 337 зернятя - žr. (см.) зернетя
зестати/ зостати - 1. atitekti, tekti; 2. likti, pasilikti (galioti) - 1. достаться; 2. остаться - 7, 50, 55, 67, 68, 78, 82, 83, 88, 109, 142 ir kt. (и др.) зламети - sulaužyti; čia likviduoti, panaikinti - сломать; здесь ликвидировать, отменить - 34 зложоный/ положоный/ розложоный (рок) - paskirtas, nustatytas (terminas, teislaikis) - назначенный (срок) - 183, 242, 249, 381, 382, 478, 506, 520 злочинство - piktadarystė, nusikaltimas - злодейство, преступление - 340
злочынца - piktadarys, nusikaltėlis - злодей, преступили - 340
злучений - čia sujungtas - здесь объединенный - 278 зметывати - sudėti, surinkti, sumesti - складывать, собирать - 383
змешаш - sumaišyti; čia sujungti - сметать; здесь объединить - 290
змова/ умова - sandėris, susikalbėjimas, susitarimas, sutartis - договор, договоренность, уговор - 7, 20, 35, 50, 51, 55, 57, 67, 77, 81, 82, 193, 252, 253, 291, 395, 498 ir kt. (и др.)
змовиш - sukalbėti, susiderėti, susitarti - договориться, уговориться - 63, 77, 392 змордовати - sumušti, primušti - избить, истязать - 328
знаменито - iškilmingai - торжественно - 55, 211, 246, 250, 252-254, 296, 303, 383, 389, 391 ir kt. (и др.)
зневолиш - suvaržyti, apriboti - стеснить - 49 зникаш - pradingti, slapstytis, slėptis - пропадать, прятаться, скрываться - 183, 444
зознанье - prisipažinimas - признание, сознание - 291
золотар - auksakalys - золотилыцик, мастер золотых
дел - 4, 174, 240
зомрута - numirti - умереть - 226
зослати ся/ слати ся - remtis, pasiremti - ссылаться
- 73, 249, 267, 271, 295, 313, 328, 329, 335, 337, 340, 388
зоставати - žr. (см.) заставити
зоставенье - palikimas - оставление - 90, 266, 288, 31Ż, 314
зоставити - žr. (см.) заставити
зостати - žr. (см.) заставити
зостати - žr. (см.) зестати
зрадиш - išduoti - изменить, предать - 411
434


зрадца - išdavikas - изменник, предатель - 61, 389, 411, 510
зродити ся - užderėti - уродиться - 428 зрозумети/ поразумети/ порозумети/ урозумети - suprasti, suvokti, išsiaiškinti; apgalvoti; permanyti, perprasti - внять, выяснить; обдумать; понять, постичь - 1, 4, 28, 57, 108, 226, 255, 260, 264, 265, 269, 270 ir kt. (и др.)
зрушивати - žr. (см.) взривати
зряженье - tvarka, parėdymas - порядок - 167 зсоромотити - nuplėšti garbę, įžeisti, sugėdyti, susarmatyti - обесчестиіъ, оскорбить, осрамить - 22 зуполный - pilnas - полный - 353, 398 зурин/ шурин - svainis, laigonas, žmonos brolis - шурин, брат жены - 67, 255, 292, 353, 395, 399 зъеднати ся - taikytis, susitaikyti - мириться, помириться - 315, 363
зъеханье - žr. (см.) заеханье
зыскати/ зыскивати (правом) - ieškoti, išieškoti, įrodyti (teisme) - взыскать, взыскивать (по суду) - 30, 53, 302, 337, 358, 367, 370, 394, 406, 479 зыскивати - žr. (см.) зыскати
И
ижбы - jog, kad, kadangi; lyg - что, чтобы; дабы - 2, 8, 23, 24, 28, 45, 46, 56, 61, 70 ir kt. (и др.) излишок - likutis, liekana; čia be to - излишек; здесь кроме того - 421
иманье - suėmimas, sulaikymas - арест, задержка - 141, 328
имати - sučiupti, suimti, sulaikyti - арестовывать, задерживать - 141; 270, 328, 347, 468 инак/ инако - antraip, kitaip, kitokiu būdu - иначе, по-другому - 86, 89, 107, 129, 196, 309, 322, 387, 43, 440 ir kt. (и др.)
инако - žr. (см.) инак
ивде - kitur, kur nors - в ином (другом) месте, где- либо - 191, 317, 383, 476
ино - o, nes, dėl to, kad, nebent, gal tik, tai, tada - а, ибо, же, разве только, то, тогда, то уж - 1, 3, 4, 8, 9, 10, 12, 13, 15-19, 21 ir kt. (и др.) иняти - imti, paimti - брать, взять - 57 истец - 1. ieškovas; 2. kaltasis, kaltininkas; 3. atsakovas; 4. savininkas - 1. истец; 2. виновник; 3. ответчик; 4. собственник - 57, 73, 153, 274, 389, 399, 438, 498
истота - įrodymas - доказательство - 406, 487 истый -čia pats - здесь сам, собственный - 262, 355
К
казати - liepti, įsakyti - велеть, приказать -1,2, 4, 8-10, 12, 14-19, 23, 29, 30, 31, 34, 36-40, 42,
43, 45, 46, 49, 50, 51 ir kt. (и др.)
казнь - kalėjimas - тюрьма - 89, 129, 141, 217, 340, 383, 447-449
каменица - mūrinis namas, mūrnamis - дом из кирпича и камня - 246
камень (воска, меду) - akmuo, svorio matas (vaško, medaus) - весовая мера (воска, меду) - 209, 359, 383, 492, 512
каплан - kapelionas - капеллан - 67, 282 каплица - koplyčia - часовня - 67, 329 капчизна/ капщызна (капщизные/ капщызные пенязи) - karčempinigiai, mokestis, kurį karčemų savininkai moka d.k iždui arba feodalui, turinčiam privilegiją laikyti karčemą savo valdose - капщизна, денежный налог c владельцев корчем, взымаемый вел.княж. казной или отдельными феодалами, предоставившими пропинационную лицензию (привилей) на содержание корчмы в своих владениях - 248, 342, 418, 513
капщызна - žr. (см.) капчизна
каранье - bausmė, nubaudimas - кара, наказание - 89, 226, 296, 309
карати/ карывати - bausti, nubausti - карать, ка- рывать, наказать, наказывать, подвергать наказаних) - 226, 309, 340, 383, 447, 506, 511 карывати - žr. (см.) карати
касовати - panaikinti, likviduoti - ликвидировать - 473
кгарвет - žr. (см.) гарквет
кгарквет - žr. (см.) гарквет
кгвалт - prievarta, smurtas, užpuolimas - гвалт, на- езд, нападение, насилие - 31, 36, 129, 195, 201, 217, 228, 274, 277 ir kt. (и др.)
кгвалговник - prievartautojas, smurtininkas - насильник - 141
кгвалтовный - prievartinis, smurto, smurtinis - насильственный - 249, 307 кгора - kalnas - гора - 452
кграда - (vok. Gerade) daugiausia moters asmeninio naudojimo daiktai ir namų apyvokos reikmenys, pagal saksų bei Magdeburgo teisę po vyro mirties tenkantys našlei, o jai mirus - dukroms arba motinos linijos paveldėtojoms - (нем. Gerade) чаще всего принадле- жащие женщине вещи домашнего обихода и личного пользования, после смерти мужа переходящие по наследству жене, а после ее смерти - дочерям - 167, 240
кгрунт - arimas, ariamoji žemė; žemės valda - пахотная з-ля; земельное влад. - 41, 277, 348, 439, 520
клад[б]ищо - kapinės - кладбище - 512 клейнатник - tos pačios gjminės, to paties herbo bajoras (nuo žodžio “клейно”-herbas) - одного рода, одного герба шляхтич (от слова “клейно"-герб) - 226
435


клепка - šulas, ąžuolinės lentelės, statinėms ir kitiems medžio indams gaminti - дубовые дощечки, из которых делают бочки и другую деревянную утварь
- 243, 285, 356
клетка - kromelis, nuolatinė prekiautojo vieta miesto turguje - клетка, постоянное место у торговца на городском рынке - 389, 397
кликати/ кликивати - garsiai šaukti, rėkti - громко
кричать - 309, 359, 383
кликивати - žr. (см.) кликати
кликун - panaktinis, nakties sargas - ночной дозорный
сторож - 34, 359
кляча - ašvienis, kuinas - кляча, заезженная лошадь
- 342
кляштор - vienuolynas - монастырь - 317, 322
кляшторный - žr. (см.) кляштор
книги записей - užrašymų knygos - книги записей
-•496
коваль - kalvis - кузнец - 138
кожух - skranda; čia lapės kailiniai - кожух; здесь лисья шуба - 398
коймин - (lituanizmas) kaimynas, LDK baudžiauninkų kategorija - (литуанизм - от литовского слова “kaimynas”) сосед, категория крепостных кр-ян в ВКЛ - 399
колено - čia karta - здесь поколение - 88 коли - jeigu; kai; kada; kuomet - если; когда - 4, 7, 19, 23, 34-39, 50-53, 57, 62, 63, 72, 73 ir kt. (и др.) колодина - kaladinė, “prievolė pristatyti kalades (sijas) pilių įtvirtinimams arba mokėti už tai pinigais” - “повинность представлять для замковых укреплений колоды или же платить за них деньгами” (žr. (см.) Любавский M. К. ОД. С. 475) - 219 комора - kamara, sandėlis; čia muitinė (vaško, druskos) - кладовая, чулан; здесь таможня (восковая, соляная) - 72, 76, 81-83, 102, 103, 109, 217, 224 ir kt. (и др.)
коморник - аа kamarininkas, vadovaująs kamarai (muitinei) - здесь заведующий коморой (таможней)
- 457
коморный - žr. (см.) комора
конва - ąsotis (alui pilstyti) - кувшин (для разли- вания пива) - 62
кошох - arklininkas - конюх - 267, 269 конюшый - arklidininkas - конюший - 8, 17, 26, 54, 58, 73, 144, 145, 154, 261 ir kt. (и др.) копа (грошей) - kapa (60 grašių) - копа (60 грошей) - 7, 13, 14, 15, 21, 27, 28, 31, 34, 35 ir kt. (и др.)
копа - čia kapa (60 vienetų) - здесь копа (60 единиц)
- 129
копа - kuopa, kaimo sueiga, kaimo kuopinis teismas
- сельская сходка, сельский копный суд - 41,183, 198, 228, 439, 453, 496
копец - ežiaženklis, kauburys, riboženklis - межевой знак - 55, 201
корчма - karčema, smuklė - корчма - 14-16, 21, 26, 29, 42, 53, 62, 66, 70, 75, 86, 109 ir kt. (и др.) корчмит - karčemininkas, smuklininkas - корчмарь
- 271, 359, 513
корчомный - žr. (см.) корчма
кошеный - žr. (см.) кошивати - 341
кошивати/ кошывати - pjauti, kirsti - коситъ - 65, 342, 509
кошывати - žr. (см.) кошивати
кравец - siuvėjas - портной - 240
кравецтво - siuvėjavimas - портняжество - 305 крайчый - Taikytojas - крайчий - 41, 227, 374, 520 крамниця - krautuvė, kromas - лавка - 167 кревный - giminaitis, (kraujo) giminė - кровный, родственник - 288
кривда/ крывда - skriauda, nenauda, neteisybė, nuoskauda, žala - обида, ущерб - 1, 14-16, 18, 21, 29, 34, 36, 37, 40, 42 ir kt. (и др.)
кривженье - skriauda, žala - обида, ущерб - 304 криети ся - slėptis - скрываться - 405. крывда - žr. (см.) кривда
куница - 1. kiaunė; 2. kiauninė, duoklė kiaunenomis, vėliau pakeista piniginiu mokesčiu; 3. išvestinė kiauninė, vestuvių mokestis valstietės nuotakos feodalui (miestietės - seniūnui, vaitui) - 1. куница; 2. специальная подать; 3. куница выводная, свадебный сбор в пользу феодала собственника (в городе - старосты, войта) - 9, 17, 108, 252-254, 276, 286, 292, 304 іг kt. (и др.)
куличные - žr. (см.) куница
купленина - pirktis, pirkinys, pirkias dvaras, žemė - купля, купленное им. - 336 куичый - žr. (см.) лист
кустовье - krūmas, krūmynas - кустарник - 379, 512
кухмистрович - virtuvininkaitis, virluvininko sūnus - сын кухмистра - 311
Л
лавник - šuolininkas, iš miestiečių išrinktas prisiekusysis (teisėjas) - лавник, выбранный присяжный из мещан - 314
ланцуг - grandinė; čia kalėjimas - цепь; здесь тюрьма
- 309
ласка - malonė - милость - 1, 17, 34, 41, 65, 66, 68, 75, 95, 102 ir kt. (и др.) лашт - laštas, svorio malas (maždaug 2 tonos) - мера веса (около 2 тонн) - 193, 243, 285 легкость/ легость - įžeidimas, nepagarba, pažeminimas - неуважение, оскорбление, унижение - 314, 362
436


легость - žr. (см.) легкость
лейти - leičiai, žirgšėriai, d. k valstiečiai, prižiūrėję arklių kaimenes - конюхи, вел.княж. кр-не, ухажи- вавіиие за конскими табунами; (žr. (см.) Леонтович Ф. И. АЛМ. Указатель предметный. C. XII; Любавский M. К. ОД. С. 328-330) - 138, 512 лепшый - geriausias - лучший - 8, 9, 17, 41, 254, 292, 303, 336 ir kt. (и др.)
леч - bet, tačiau, išskyrus, betgi, tik, kai tik - но, однако, только, как только - 7, 35, 57, 61, 90, 100, 108, 221, 240 ir kt. (и др.)
лист - raštas - грамота - 1-4, 7-9, 12-18, 20, 21 ir kt. (и др.)
лист безмытный - bemuitis raštas, atleidžiantis nuo muito - безмытный лист, освобождающий от мыта
- 72, 81, 217, 223, 243
лист вызволеный - išlaisvinimo, išlaisvinantis raštas - освобождающий лист от чего-либо - 392 лист вызнаный - pripažinimo, prisipažinimo raštas - собственный, удостоверяющий лист - 2, 15, 28, 78, 103, 104, 109, 228, 258, 270 ir kt. (и др.) лист вырочный - nuosprendžio, sprendimo raštas - уставной лист - 411
лист-данина - dovanojimo, suteikties raštas - лист пожалования - 3, 56, 153, 194, 210, 214, 229, 257, 261, 264, 269, 273 ir kt. (и др.)
лист даровный - dovanojimo raštas - лист дарственный - 426, 427
лист делчый - (turto) dalybų raštas - лист раздела (имущества) - 17, 55, 252, 253, 278, 343, 386 лист дозволеный - leidžiamasis raštas - разре- шительный лист - 437, 479
лист едналный/ еднанный - sandoros (susitarimo) raštas - примирительный лист - 55, 195, 299, 520 лист записный - užrašymo raštas - лист записи - 270, 272, 274, 343, 379, 393, 395, 436, 452, 479, 484, 492, 503, 512
лист заручный - garantinis (laidavimo) ir draudžiamasis raštas - гарантийный (поручительный) и за- прещающий лист - 453, 508
лист заставный - įkaito, įkeitimo raštas - залоговой лист - 13, 379
лист зашкодный - baudos raštas - штрафной лист
- 103, 107
лист купчый - pirkimo raštas - купчий лист - 17, 28, 32, 104, 145, 202, 256, 274, 290, 326 ir kt. (и др.) лист меновный - keitimo (mainų) raštas - лист об- менный - 17, 386, 391, 427, 512
лист отвореный-atviras raštas - открытый лист- 89 лист подводный - pastotės raštas - подводный лист
- 248, 319, 320
лист-потверженье - patvirtinamasis raštas - подтвердительный лист - 256, 316, 406 лист-привилей - privilegijos raštas -лист-привилегия
(привилей) - 322, 416, 419, 445, 450
лист припоминалный/ прыпоминалный - primenamasis (priminimo) raštas - напоминающий лист - 56, 264, 467
лист-сведомье - pranešimo raštas - известительный лист - 142
лист судовый - teismo raštas - судебный лист - kn. pavad. (заголовок книги), 2, 4, 7, 8, 10, 17, 23, 28, ЗО, 31, 32, 34-36, 38, 39, 41, 44, 49, 50 ir kt. (и др.) лист-твердость - patvirtinimo raštas - лист под- тверждения - 174, 202, 377, 394, 445 лист увяжчий/ увяжчый/ увязчый - įvesdinimo raštas
- лист введення (во владения) - 174, 244, 261, 269, 294, 365, 373, 375, 415, 420, 442
лихой - blogas, melagingas, piktas - злой, лживый, плохой - 57, 151, 389
лицо - įkaltis, voginys, pavogtas daiktas - поличное, улика, краденое, краденная вещь - 283, 304 личба - skaičius, skaičiavimas, apskaičiavimas, apskaita
- счет, переучет, учет - 14, 16, 62, 72, 76, 78, 103, 109, 154, 223, 243, 284, 286 ir kt. (и др.) лненой (лненые пенязи) - linapinigiai, mokestis is valstiečių, auginančių linus - подать c кр-ян, выра- щивающих лен - 342
ловища/ ловы - gaudymvietės, medžioklės plotai - охотничьи угодья - 9, 12, 17, 19, 49, 108, 228, 252-254, 292 ir kt. (и др.)
ловчий - medžioklis - ловчий - 144, 479 ловы - žr. (см.) ловища
локоть - uolektis, ilgio malas - локоть, ед. измерения длины - 220, 397, 398
лук - užutekis, nedidelė upės įlanka - заводь, небольшой залив в реке - 389
лунский/ люнский - Londono audeklas, gelumbė - сукно, ткань лондонского происхождения - 57, 151 лыко - 1. kama, lunkas; 2. iš karnos pinama tam tikro ilgio virvė; 3. ilgio matas; 4. lunkas (atmatuotas plotas);
5. 	“поделити в лыко” - lunku atmatuoti, l.y. padalinti lygiai, iki smulkmenų - 1. лыко; 2. определенной длины веревка из лыка\ 3. ед. измерения длины; 4. лыко (отмерянная площадь); 5. “поделити в лыко”, т.е. разделить до мелочей поровну - 26, 55, 65, 362, 364, 377, 512
люб - mielas, priimtinas - полюбившийся, прием- лемый - 240
люнар - (vok. Lohnherr), miesto pareigūnas - (нем. Lohnherr), должностное лицо в городе - 89, 90 люнарский - žr. (см.) люнар
люнский - žr. (см.) лунский
ладский/ ляцкий - čia lenkiškas audeklas, gelumbė -
здесь польское сукно, ткань - 57
лянтвойт - lentvaitis, vaito pavaduotojas - лянтвойт,
заместитель войта - 359, 384, 468
ляцкий - žr. (см.) лядский
437


M
маетность - nuosavybė, turtas - имущество, состояние - 31, 299
Маитбарское/ Моитбарское право - Magdeburgo teisė - Магдебургское право - 4,32, 62, 167, 240, 255, 265, 271, 314, 344, 359, 468, 476 малженство - moterystė, vedybos - замужество - 406 малжонка - žmona - жена - 311
маркграбь - markgrafas - маркграф - 490 матерезна/ материзна - motiniją, iš motinos pusės paveldėta žemės valda - материзна, им., унаследо- ванное по материнской линии - 7, 35, 50, 5.1, 167, 183, 198, 227 ir kt. (и др.)
материзна - žr. (см.) матерезна
материзный - žr. (см.) матерезна
материстый - žr. (см.) матерезна
матчиный - žr. (см.) матерезна
махалское (сукно) - audinio rūšis - род ткани - 398 мевати/ мети - turėti, naudotis, privalėti - быть обя- занным, иметь, пользоваться - 1—4, 7-10, 12-14, 16-26, 28, 29 ir kt. (и др.)
мед - medus, midus - мед, медок - 14, 21, 74, 203 ir kt. (и др.)
медовый - žr. (см.) мед - 9, 14, 15, 17, 21, 42, 50, 62, 71, 108 ir kt. (и др.)
мезлева - mezliava, duoklė natūra - мезлева, подать натуральная - 23, 39
мена/ отмена - 1. pakaitalas; atlyginimas, kompensacija (lygūs nuostoliams); 2. keitimas, mainai, pakeitimas - 1. вознаграждение (равное утрате); 2. за- мена, обмен, смена - 17, 26, 28, 32, 193, 274, 305, 319, 320, 427 ir kt. (и др.)
менити/ меновати/ менути - minėti, nurodyti, sakyti, tvirtinti - говорить, назвать, утверждать - 63, 77, 141, 228, 240, 255, 277, 278, 283 ir kt. (и др.) меновати - žr. (см.) менити
меновный - žr. (см.) лист
менуіи - žr. (см.) менити
меняти - žr. (см.) выменити
мера/ мерка - 1. matas, saikas, siekas; 2. paprotys; tvarka; 3. būdas, dingstis - 1. мера; 2. обычаи; порядок; 3. способ, образ - 2, 7, 9, 35, 145, 215, 222, 257, 278, 281 ir kt. (и др.)
мерати/ меривати/ мерити/ меряти/ отмерити/ померати/ померяти - matuoti, atmatuoti, išmatuoti - мерить, измерить - 45, 55, 271
мерзячка - pasidygėjimas, pasišlykštėjimas; čia nemalonė, nepasitenkinimas - омерзение; здесь недовольство, немилость - 447-449
меривати - žr. (см.) мерати
мериіи - žr. (см.) мерати
мерка - žr. (см.) мера
меряти - žr. (см.) мерати
место/ местцо - 1. miestas; 2. vieta; 3. vietovė -
1. 	город; 2. место; 3. местность - 4, 26, 32, 43, 45, 46, 58, 62, 66, 75, 76, 81, 82, 89 ir kt. (и др.) местский -žr. (см.) место - 21, 26, 89, 90, 142, 143, 167, 211 ir kt. (и др.)
местцо - žr. (см.) место
месть - vietoje (ko) - вместо (кого) - 2 мети - žr. (см.) мевати
мешканье/ омешканье - 1. būstas, namas; 2. gyvenimas; 3. pavėlavimas, uždelsimas, užgaišimas -1. дом, жилище; 2. жизнь; 3. опоздание, промедление, пропуск - 76, 82, 196, 246, 302, 476 мешкати - gyventi, turėti buveinę - жить, проживать
- 47, 88, 89, 129, 222, 246, 249, 250 ir kt. (и др.) минулный/ минулий (рок) - praėjęs (teislaikis, terminas) - прошедший, прошлый (срок) - 58, 280, 496
минулий - žr. (см.) минулный
минута - čia išrašas iš knygų - здесь выпис из книг
- 279
минцар/ мьнщар - pinigų kaldintojas; čia vadovaujantis pinigų kalyklai - монетчик; здесь заведующий монетным двором - 32, 138, 495
минцаровый - žr. (см.) минцар
мирное - čia taikpinigiai, mokestis už besibylinėjančių sutaikymą - здесь пошлина за примирение тяжущихся сторон - 304
мистр - magistras, meistras; čia dvaro gydytojas - магистр, мастер; здесь придворный лекарь - 75 митрополит - metropolitas - митрополит - 324, 331, 404
митник - krūmynas, kelmavietė, kelmynas - кус- тарник, участок з-ли раскорчеванного кустарника -399
мливо - malimpinigiai, malimo mokestis - помольное, плата за помол - 218
млын - malūnas - мельница - 7, 9, 17, 26, 35, 55, 108, 218 ir kt. (и др.)
многокротъ - daug kartų, dažnai - многократно, часто - 425, 488
мовити - 1. kalbėti, byloti, sakyti; 2. aiškintis; 3. pareikšti - 1. высказываться, говорить; 2. выяснятъ;
3. 	заявлять - 3, 4, 7-9, 10, 28, ЗО, 32, 35, 41, 44 ir kt. (и др.)
Моитбарское - žr. (см.) Маитбарское
мордерство - plėšimas, plėšikavimas, smurtas, smurtavimas - грабеж, мародерство, насилие - 201, 249 мостити/ мощивати/ мощывати - grįsti, statyti tiltą
- мостить, мощивать - 129, 280, 368, 384, 410 мостовничее - tiltapinigiai, rinkliava už pervažiavimą per tiltą - мостовой, пошлинный сбор за проезд через мост - 15, 287
мостовое - čia tilto statyba - здесь мостовая (работа)
- 129
438


моц - 1. valdžia; 2. galia, įgaliojimas; 3. teisė; 4. jėga -1. власть; 2. доверенность, полномочие; 3. право;
4. 	сила - 4, 50, 51, 62, 85, 198, 213, 246 ir kt. (и др.)
моцне/ моцни/ моцно - 1. galiojant, tvirtai; 2. jėga, per prievartą; 3. turėti galią, teisę -1. в силе, сильно;
2. 	силой, в принудительной порядке; 3. иметь право - 51, 90, 156, 212, 225, 227, 295 ir kt. (и др.) моцнейшая - аа didžiausia - здесь наибольшая - 342, 506
моцни - žr. (см.) моцне
моцно - žr. (см.) моцне
мощенье - grindimas - мощенье - 280
мощивати - žr. (см.) мостити
мощывати - žr. (см.) мостити
мужобойство - čia vyro, sutuoktinio nužudymas - здесь
убийство мужа - 363
мури/ муры - mūras, mūrai - каменные постройки
- 75, 89
муры - žr. (см.) мури
мутвица - žuvų tvenkinys, kūdra - водоналивной
рыболовный пруд - 256, 306
мшаринье - samanotas brūzgynas - мшистая заросль
- 259
мынца - pinigų kalykla - монетный двор - 138, 495 мынцар - žr. (см.) минцар мьпщаровый - žr. (см.) минцар мынцарский - žr. (см.) минцар мыслити - galvoti, sugalvoti, sumanyti - думать, задумать - 389
мьпиик - muitininkas; čia d.k. muitinių nuomotojas ir muito mokesčių rinkėjas - митник; здесь откупщик вел.княж. таможень и сборщик таможенных пошлин - 20, 40, 42, 72, 81-83, 86, 102-104, 109 ir kt. (и др.)
мыто - 1. muitas, muito mokestis; 2. muitinė -1. мыто, таможенная пошлина; 2. таможня - 14, 15, 34, 40, 72, 76, 81-83, 102 ir kt. (и др.) Мясопусты - pasninkas - пост - 496
Н
набоготший - turtingiausias - самый богатый - 68 набытый - įsigytas, užgyventas - приобретенный - 302
набытье- įsigijimas, užgyvenimas - приобретение-4 навалностъ - čia spaudimas - здесь давление - 452 навезка/ навязка - atlygis, kompensacija už padarytus nuostolius, sumušimą, žaizdas, įžeidimą - вознаграж- дение, компенсацію, за причиненный ущерб, побои, раны, бесчестье - 361, 432, 434, 511 навоз - čia patręštas arimas - здесь унавоженная пашня - 395
навука/ наука - mokslas; čia nurodymas, pamokymas
- наука; здесь наставление, указание - 51, 141, 228, 404, 455, 485 навязка - žr. (см.) навезка
нагабанье - engimas, nusiaubimas, plėšikavimas, prievarta - грабеж, притеснение, разорение - 383, 446, 450, 518
нагабати - 1. kaltinti; 2. apšmeižti, įžeisti; 3. engti - 1.обвинять; поклеветать; 3. притеснять - 334, 511 наганеный - čia netikras, suklastotas - здесь фальшивый - 67
наганенье - šmeižtas - клевета - 90
наданье - suteikimas, suteiktis, padovanojimas - пожалование - 257, 298, 315, 366 надати - duoti, padovanoti, suteikti - дать, пожаловать, пожертвовать - 55, 257 надея - viltis, tikėjimasis - надежда - 496 наезд/ наездка - antpuolis, ginkluotas užpuolimas - наезд, набег, вооруженное нападение - 31, 201, 228, 306, 381, 382, 396, 433 ir kt. (и др.) наездка - žr. (см.) наезд
назвыш - virš, daugiau, daugiau kaip, aukščiau - больше того, выше (чего-нибудь), сверх того - 27, 109, 286, 377, 475
найденье - čia išsprendimas - здесь решение - 45 навдовати - čia persekioti - здесь преследовать - 246
наклад - 1. išlaidos; 2. lėšos; 3. sąskaita - 1. затрата, издержка, расход; 2. средства; 3. счет - 10, 45, 50, 51, 100, 106, 193, 240 ir kt. (и др.)
наколкос - keletas, keli - несколько - 95 накорен - galutinai, visiškai - вконец, окончательно, совсем - 307
належачий - priderantis, priklausantis - принадлежавшій - 29, 46, 52, 342, 476 надежность - priklausinys - принадлежность - 448 налепей/ налепший - geriausiai; geriausias, puikiausias - наилучше; наилучший, самый лучший - 8, 9, 17, 68, 254, 292, 336, 342, 346, 352, 391 ir kt. (и др.)
налепший - žr. (см.) налепей
наменити - nurodyti, paskirti - назначить - 26 намова - įkalbinėjimas, įtikinėjimas, prikalbėjimas - увещевание, уговор - 228, 336, 381, 392 намовеный - sukalbėtas, suderėtas, sutartas - уговоренный, условленный - 395
намовити - įkalbinti, prikalbinti, įtikinti; apsvarstyti, aptarti - уговорить, убедить; обсудитъ - 174, 377, 492
наподлейшый - nuskurdęs, sunykęs, menkas i- захудалый, мизерный - 50
направа - primokymas, prikalbėjimas, sukurstymas - наущение, подстрекательство - 334, 363 напред/ напрод - ateityje - в будущем - 304, 476 напрод - žr. (см.) напред
439


наследок - paveldėtojas - наследник - 381 настао/ нетство/ нятство - įkalinimas, suėmimas; nelaisvė - арест, заключение; плен - 62, 129, 249, 347, 354, 389, 468
наука - žr. (см.) навука
небезпечон/ небеспечон - neapsaugotas, nesaugus - небезопасен, негарантирован - 200, 331 небеспечон - žr, (см.) небезпечон небожчик/ небожчьк - velionis -покойник, покойный - 2, 4, 7, 9, 14, 16, 17, 23, 28, 35, 36 ir kt. (и др.)
небожчык - žr. (см.) небожчик
небытеюсть - nebuvimas - отсутствие - 106, 201, 202, 215, 250, 257, 357, 386 неведомость - nežinia, nežinojimas -неведение, не- знание - 517, 518
невеста - ištekėjusi moteris, nuotaka; čia brolienė - замужняя женщина, невеста; здесь жена брата - 222
невестка - marti, brolienė - невестка, жена брата - 4, 17, 21, 85, 108, 156, 258, 260, 281, 316, 330, 340, 429
неводничые (пенязи) - tinklapinigiai, rinkliava už žvejybą tinklais - подать c рыбного промысла неводом - 342, 506
невсіупованье - žr. (см.) вступати
недбалосте» - neatidumas, nerūpestingumas - бес- печность, невнимательность - 57 незаможный - čia nederlingas, nenašus - здесь неплодородный - 491
незвыклый - neįprastas, neįprastinis - необычный, непривычный - 319, 320
незвычайный - čia neteisėtas (ne pagal papročius) - здесь незаконный (не по обычаю) - 86 незгода - nedraugiškumas, nesutarimas, priešiškumas
- неприязнь, несогласие - 89
ііелютованье - čia negailestingumas (sau), savo gyvybės nesigailėjimas - здесь беспощадность (к себе), не жалеть жизни (своей) - 383
немоц - liga, negalia - болезнь, немощь - 328, 389, 402
немоцон - nesveikas, paliegęs - больной, немощный
- 335
не надобе - nereikia, neverta - не нужно, не следует
- 39, 303, 389
неоднокроть - ne kartą - неоднократно - 36, 51, 107, 196, 225, 277, 279 283 ir kt. (и др.) непожыточный - čia benaudis, nenaudingas - здесь бесполезный - 342
дополненье - neatlikimas, neįvykdymas - неиспол- нение - 368
непомерный - besaikis, didžiulis, neišmatuojamas - непомерный - 34, 50, 51, 319, 320, 342 непорушно - neišardomai, nesugriaunamai - неру¬
шимо - 9, 55, 254, 270, 292, 303, 362, 381 irkt. (и ДР.)
непорушный - neišardomas, nesugriaunamas - нерушимый - 381, 389
непослушенство - nepaklusimas, nepaklusnumas - не- послушание - 520
непохожие (люди) - neišeiviniai, nelaisvi (valstiečiai) - непохожие, несвободные (кр-не) - 364, 377, 389, 427
нерадно - neteisėtai, neteisingai - незаконно, неправильно - 4, 307
нерухомый - nekilnojamas - недвижимый - 167, 211, 240, 417
неслушный - neteisėtas, neteisingas, nepagrįstas - незаконный, неправильный, необоснованный - 4, 57, 67, 89, 193, 290, 299 ir kt. (и др.) несправный - čia nestropus, nesąžiningas - здесь не- добросовестный, неисправный - 408 нетство - žr. (см.) наство
нехай - lai, tebūnie, tegul - пускай, пусть - 10, 15, 18, 31, 37, 39, 41, 44, 49, 53 ir kt. (и др.) нивеч/ нивоч (в нивоч) - niekas, niekinis, nieku (paversti) - ничто, (превратить) в ничто - 272, 380, 411, 467, 473, 506, 507, 517, 518 нивоч - žr. (см.) нивеч
нижли - bet, betgi, jei, nebent, tačiau, tik, tiktai; anksčiau, nei; prieš tai, kol; tuo tarpu - если, нижли, но, однако; прежде чем, разве только, раньше чем; только, чем - 1, 10, 12, 18, 19, 21, 23, 30, 31, 32, 34 ir kt. (и др.)
новина - 1. naujovė, naujybė; 2. plėšinys - 1. новов- ведение, новость, новшество; 2. целина - 18, 34, 37, 65, 129, 248, 266, 267 ir kt. (и др.) нятство - žr. (см.) наство
О
обадити - žr. (см.) вадити
обапол/ обаполный - abipusis, abipusiškas, tarpusavio; čia gretimas, kaimyninis, paribio, šalimas - обоюдный; здесь пограничный, смежный - 41, 44, 270, 315, 427, 450
обаполный - žr. (см.) обапол
обачити - žr. (см.) бачати
обвезаный - аа apkrautas, užimtas - здесь загруженный, занятый, обремененный - 425 обвезати ся - įsipareigoti, sutikti - обязаться, согласиться - 57
обвести - žr. (см.) завести
обводити - žk(cm.) завести
обвоженье - žr. (см.) заведенье
обель - amžinai, visiems laikams; visiškai - вечно, навсегда; полностью, совершенно, сполна - 379, 413, 427, 443, 452
440


обернута - 1. panaudoti, pavartoti; 2. paversti - 1. использовать, употребить; 2. обернутъ - 8, 9, 17, 193, 196, 254, 265, 272, 277, 292, 299, 301 ir kt. (и др.)
обецати ся - žr. (см.) абецути ся
облава - guitynės, varymas (medžioklėje) - облава (на зверя во время охоты) - 389 обличне - asmeniškai, pats - лично, непосредственно - 406, 432, 467 обличность - asmuo - личность - 406, 492 обмова - čia apkalba, apkalbėjimas - здесь оговор - 408
обмовити - aptarti, apsvarstyti; apkalbėti, apšmeižti - обсудить; оговоритъ, оклеветать - 167, 228, 389 обобрати/ обрати - atrinkti, išrinkti, surasti - выбрать, найти - 414, 440
оборонити/ оборонити ся - apginti, apsisaugoti, gintis
- защищать, защищаться - 334, 436
оборонити ся - žr. (см.) оборонити
оборотили/ оборочати - paversti - обернуть, оборачивать - 81, 381, 467, 473, 484 ir kt. (и др.) оборочати - žr. (см.) оборотній
обослати/ обослати ся - apskelbti, apsiskelbti, paskelbti, pranešti - известить, оповестить, оповес- титься - 141, 198, 227, 228, 389, 404, 417, 431, 463 обослати ся - žr. (см.) обослати
ображати/ образити - pažeisti; įžeidinėti, įžeisti - нарушитъ; оскорбить, оскорблять - 34, 151, 174, 374 образити - žr. (см.) ображати
обрати - žr. (см.) обобрати
обраховати - įkainoti, įvertinti; apskaičiuoti, suskaičiuoti, susumuoti - оценить; подсчитать - 492 обрусный/ убрусный - staltiesininkas, d.k. stalo užtiesalų ir staltiesių prižiūrėtojas -надзиратель за сто- ловым вел.княж. бельем, а именно, за скатертями
- 54, 405
обуй - apavas, avalynė - обувь - 191
обходити ся/ обыходити ся - 1. užsiimti, verstis; 2. spręsti ginčą (teisme) - 1. заниматься, заняться; 2. разрешать спор (судом) - 183, 196, 200, 240, 246, 359, 389, 491, 498
обцьш - svetimas - чужой - 410
обьехати - žr. (см.) заехати
обыватель - čia gyventojas - здесь житель - 389 обыхмо - žr. (см.) абыхмо
обыход - 1. namų apyvokos reikmenys; 2. lėšos kieno nors išlaikymui', 3. žemės sklypas, kokio nors žemės sklypo ribos -1. обиход, предметы обихода; 2. средства на содержание кого-либо; 3. участок з-ли, г- ца какого-нибудь участка з-ли - 7, 35, 50, 51, 252, 253, 501
обыходити ся - žr. (см.) обходити ся
огорнути (ласкою) - apdovanoti (malone) - одарить (милостью) - 510
оірабити - žr. (см.) грабивати
оградите - čia apsaugoti, apginti - здесь оградитъ - 90
ограниченье - atribojimas, ribų nustatymas - отіра- ничение, разграничите - 337, 372 ограничите - žr. (см.) заграничивати одамашковая (шубка) - damasto audeklu aptraukti kailiniai - шуба, крытая шелковою тканью из Дамаска - 240
одбати - žr. (см.) дбати
одверный - žr. (см.) адверный
одцел/ отдел/ подел (в отделе) - atsidalinimas (atsi- dalinęs) - отдел, раздел (в разделе) - 336, 339 озмута - paimti - взять - 144
ознаймити/ ознаймути - nurodyti, pažymėti - ознаменовать, отметитъ, указать - 382, 395, 423 ознаймути - žr. (см.) ознаймити околичный - apylinkės (bajoras) - околичный (бояр. околицы) - 183
окром - be, išskyrus, tik - кроме - 85, 304, 405 округло - čia visiškai, pilnutinai - здесь полностью
- 9
округлый - žiaurus - жестокий - 389
оксамит - aksomas - бархат - 336
окуп - išpirkimas, išpirka - выкуп - 141 окупати/ окуповані - išpirkti, išpirkinėti - выкупать
- 270, 416
окуповані - žr. (см.) окупати
олиж - kai tik, tik, tiktai, vos tik - лишь, только -
57, 240, 389, 438
олтариста - žr. (см.) алтариста
омешканье - žr. (см.) мешканье
омешкати/ повмешкати - pavėluoti, užtrukti; nudelsti,
užvilkinti; praleisti (terminą) - опоздать; промедлить;
пропустить (срок) - 23, 61
оминете - praeiti - миновать - 3, 26
омылите - apgauti, suklysti - обмануть, ошибиться
- 265
оный - anas, jis, tas - какой, тот, этот - 2, 8, 57, 60, 221, 284, 305, 357, 380 ir kt. (и др.) опатрность/ опатрованье - tvarka, tvarkingumas; aprūpinimas; apdairumas, priežiūra - аккуратность; обеспечение; осмотрительность, присмотр - 35, 89, 496
опатрованье - žr. (см.) опатрность
оповеданье/ поведанье - 1. skundas; 2. pareiškimas, pranešimas, pasakojimas - 1. жалоба; 2. заявление, сообщение, уведомление - 77, 372, 446, 450, 507 оповедате ся/ оповедывати/ поведити - 1. pareikšti, apskelbti, pranešti, duoti žinią; 2. papasakoti - 1. заявлять, оповещать, сообщать, уведомить; 2. рас- сказать - 2, 7, 9, 12, 14-19, 23, 35, 40, 43, 51 ir kt. (и др.)
оповедывати - žr. (см.) оповедати ся
441


опосле - po, po to, vėliau - после - 57, 409 оправа - 1. dovio užrašymas, skirtinė; 2. turto užrašymas; 3. taisymas - 1. запись, оправа вена; 2. запись, оправа имущества; 3. поправление, ремонт
- 299, 358, 367, 370, 495
оправити/ оправовати - 1. išteisinti; 2. atlyginti; 3. sutvarkyti - 1. оправдать; 2. возместить; 3. привести в порядок - 23, 39, 50, 51, 73, 89, 100, 141 ir kt. (и др.)
оправовати - žr. (см.) оправити
опричный/ опришний - kitas, kitoks - другой, иной
- 142
опришний - žr. (см.) опричный
опыт/ опытанье - apklausa, apklausimas - опрос - 324, 479
опытанье - žr. (см.) опыт
опытати/ опытывати/ пытати/ спытати - apklausti, klausinėti, paklausti, iškvosti - опросить, опрашивать, спросить, спрашивать - 18, 37, 56, 183, 191, 209, 212, 216 ir kt. (и др.)
опытывати - žr. (см.) опытати
оранда - žr. (см.) аранда
орати - arti - пахать - 509, 521
ордынщина/ ордышцына - ordinė, duoklė (mokestis) Aukso Ordai - подать для уплаты дани Золотой Орде - 106, 248, 359
ордынщына - žr. (см.) ордынщина
оржаные (дякла) - dėklą rugiais - оржанные дякла, дань рожью - 9, 17, 108, 253, 254, 292, 352 ir kt. (и др.)
осада - pasodinimas, i. у. baudžiauninkų pervedimas nuo lažo prie činšo - посадка, m. e. перевод крепостных кр-ян c барщины на чинш - 129 осадити/ осаживати/ отсаживати - 1. įkalinti, pasodinti (į kalėjimą); 2. apgyvendinti, t. y. “pasodinti” valstiečius tuščiose žemėse; 3. pasodinti, t. y. pervesti baudžiauninkus nuo lažo prie činšo - 1. заключить, посадить (в тюрьму); 2. заселить пустые з-ли крестьянами', 3. “осадить”, т. е. перевести крепостных кр-ян с барщины на чинш - 129, 249, 292, 342, 343, 383, 389, 416, 421, 451, 487, 504, 510, 525
осадные (пенязи) - lažpinigiai, osadiniai (pinigai), činšininkais tapusių valstiečių duoklė - чиншевые (деньги), подать c посаженных на чинш кр-ян - 129, 509
осаживати - žr. (см.) осадити
осветчывати/ отсветчыти/ сведчити/ светчыти -
1. 	duoti parodymus teisme; 2. paliudyti, parodyti -
І.дать показання на суде; 2. засвидетельствовать, освидетельствовать, свидетельствовать - 4, 37, 41, 183, 226, 328, 334, 364, 377, 381, 520 оседати/ осести - 1. atsisėsti, sėsti, t. у . pereiti nuo lažo prie činšo', 2. įsikurti, užvaldyti - 1. сестъ, m.e.
перейти c барщины на чинш; 2. завладеть,. поселиться - 129, 447-449
оселость - nekilnojamas turtas, sėslumas - недвижимое имущество, оседлостъ - 358, 367, 370, 434, 487
оселый - įsikūręs, sėslus, čia turintis nekilnojamą turtą LDK - оседлый, здесь имеющий в ВКЛ недвижимое имущество - 358, 367, 370
осести - žr. (см.) оседати
особливый/ особный - ypatingas, nepaprastas, išsiskiriantis, išskirtinis - необыкновенный, особый - 278, 316, 411, 436, 450, 452
особный - žr. (см.) особливый
осока - guitynės; valdovo ginų ir žvėrių apsauga; va- rovų-girininkų tarnyba - охрана госп. пущ и зверей; осочницкая служба 500
осочник - varovas-girininkas, d.k. girias ir žvėris saugojęs valstietis - кр-ин, охранявший вел.княж. пущи и зверя - 138, 500, 506
осочницкая - žr. (см.) осочник
останочный/ остаточный - galiausias, paskutinis - окончательный, последний - 4, 58, 374, 394, 455, 456
остаток/ остаточ - 1. likutis; 2. galiausiai, iki galo -
1. остаток; 2. последнее - 42, 299, 328, 361, 475, 476
остаточ - žr. (см.) остаток
остаточный - žr. (см.) останочный
осудити/ отсудити - priteisti, atiteisti - присудить, отсудить - 8, 26, 90, 301, 342, 369, 389, 453, 506, 520
осумовати - čia įvertinti - здесь оценить - 26, 45 отвести - žr. (см.) завести
отволока - vilkinimas, atidėliojimas - волокита, от- кладывание, проволочка - 77, 109, 342, 347, 354, 457, 506
отволоканый - sulaikytas, suturėtas, atidėtas - задержанный, отсроченный - 20 отволокати - vilkinti, atidėlioti - задерживать, откладывать - 389
отвореный - žr. (см.) лист
отворяти (книги) - atversti, atskleisti (knygas) - открывать (книги) - 496
оттодити - čia pavėluoti - здесь опоздать - 141 оттраничоиый - atribotas, atskirtas - отграниченный, разграниченный - 41, 337
отдалити/ отдаляти - 1. atitolinti, atidėti, nukelti;
2. nušalinti; 3. atsieti, atskirti; 4. perduoti, perleisti -
1. 	отдалить, отдалять; 2. отстранить, отстранять;
3. отчуждать; 4. передать - 4, 9, 58, 100, 196, 278, 289, 335 ir kt. (и др.)
отдаляти - žr. (см.) отдалити
отдверный - žr. (см.) адверный
отдел - žr. (см.) одцел
442


отмена - žr. (см.) мена
отменити - žr. (см.) выменити
отмерши - žr. (см.) мерати
отмоть - 1. atmatas, tuščia (žemė, pieva); 2. mokestis už jos naudojimą - 1. отмоть, пустая (з-ля, луг); 2. подать за пользование ею - 342, 506 отповеданье - atsakymas; atsakomybė - ответ; ответ- ственносіь - 284
отповедати/ отповедити - atsakinėti, atsakyti - от- вечать, ответить - 198, 249, 264, 279, 284, 342, 358, 374
отповедити - žr. (см.) отповедати
отпор - atsakas, atsakymas - ответ - 2, 290 отправа - išieškojomas - взыскание - 475 отправите/ отправляти/ отправовати - išieškoti - взыскать, взыскивать - 82, 106, 212, 216, 283, 389, 400, 404, 446, 450, 457, 473 отправляти - žr. (см.) отправите отправовати - žr. (см.) отправите отпровацити - išsiųsti, pasiųsti - отправитъ - 291 отродок - čia giminė, kilmė - здесь род, проис- хождение - 228
отручати/ оттрутити/ отгручати - atskaičiuoti, atskaityti-отсчитать, отсчитывать - 10, 14, 81, 104, 109, 219, 223, 243
отсаживати - žr. (см.) осадити
отсветчыти - žr. (см.) осветчывати
отсекате - atrėžti - отрезать - 55
отставяти - čia atleisti - здесь освобождать - 226 отсудите - žr. (см.) осудити отсуженье - atiteisimas, atsiteisimas, priteisimas, teisimas - отсуждение, присуждение - 45, 58, 213 оттол/ оттоля/ отіул - iš ten, nuo ten - оттуда - 72, 183, 272, 319, 320, 375, 381 ir kt. (и др.) оттоля - žr. (см.) оттол оттрутити - žr. (см.) отручати отгручати - žr. (см.) отручати опул - žr. (см.) оттол
оттягивати - čia atsiteisti - здесь отсудить - 272 отчич/ отчыч - tėvonis, paveldėtojas - вотчинник, наследник - 69, 202, 228, 274, 302, 324, 343 ir kt. (и др.)
отчыч - žr. (см.) отчич
отьездчати - išvažiuoti - отьезжать - 250 отьеханье - žr. (см.) заеханье отьехати - žr. (см.) заехати охмистр - dvariškis, didžiosios kunigaikštienės dvaro maršalka - дворецкий, придворный маршалок великой кнегини - 278, 372
очевисто/ очивисте/ очивисто/ очывисто - asmeniškai, akivaizdžiai, pats - воочию, лично, непосредственно - 2-4, 9, 12, 19, 26, 30, 32, 36, 44, 49, 55, 56, 59 ir kt. (и др.)
очивисте - žr. (см.) очевисто
очивисто - žr. (см.) очевисто
очистите/ очищати/ очыщати - apginti, įrodyti (nekaltumą), išteisinti; išlaisvinti - доказать невинность, оправдать; освободитъ - 193, 270, 334, 443, 512 очищати - žr. (см.) очистити
очищенье/ очьпценье - apgynimas; išlaisvinimas - защита; освобождение - 108, 507 очывисто - žr. (см.) очевисто очыщати - žr. (см.) очистити очьпценье - žr. (см.) очищенье ошацованье/ шацованье - įkainojimas, įvertinimas - оценка - 100, 240
ошацовати/ ошецовати/ шацовате - įkainoti, įvertinti - оценить - 26, 45, 58, 100, 167,. 227, 240, 342, 373, 475
ошецовати - žr. (см.) ошацовати
П
пак/ пак ли - jei, jeigu; priešingai; ar, arba; tačiau, bet, betgi; vis dėlto - если, если же; в противном случае; или же; однако; тем не менее - 29, 30, 31, 34, 50, 58, 63, 67 ir kt. (и др.)
пак ли - žr. (см.) пак
паметате - žr. (см.) впаметати
панцерная/ панцырная (служба) - šarvinė tarnyba - 18, 266
панцерний/ панцырный (слуга) - šarvinis tarnas - кр-ин, отбывающий воєнную службу - 266 панцырная - žr. (см.) панцерная панцырный - žr. (см.) панцерний паперный - popierinis - бумажный - 260 паренина - pūdymas, suartas laukas, vieneriems metams paliktas neužsėtas - пар, вспаханное поле, на одно лето оставленное незасеянным - 509 паркан - tvora, aptvaras; čia gynybinė miesto siena - забор, ограда; здесь крепостная городская стена - 248, 359
паробок/ паропок - bernas, nelaisvasis - челядин - 492
паропок - žr. (см.) паробок
парсона/ парсуна/ персона - asmuo - лицо, особа, персона - 85, 107, 195, 229, 342, 383, 492, 500, 510 парсуна - žr. (см.) парсона
парука/ порука - laidavimas - порука, поручительство - 57, 265, 389, 475 пасвите/паствите/пасти - ganyti - пасти - 267,468 паствиски - ganyklos - пастбища - 452 паствите - žr. (см.) пасвити '>
пасти - žr. (см.) пасвити пастир - pastorius - пастор - 324 пасяка - bitynas - пасека 389 певно - tikrai, aiškiai, apibrėžtai; viešai - верно, определенно; явно - 34, 82, 196, 410, 447,485, 511
38. 801
443


певный - tikras, geras, patikimas, aiškus, apibrėžtas, tikslus, neabejotinas - верный, надежный, несом- ненный, определенный, точный - 102, 104, 140, 276, 296, 467
пенези/ пенязи - pinigai - деньги - 7, 10, 13, 20, 21, 28, 31, 34, 35, 42, 45, 47 ir kt. (и др.) пеняжный - piniginis - денежный - 342, 506 пенязи - žr. (см.) пенези
перееднали - perprašyti; susitaikyti - перепросить, упросить; помириться - 358, 367, 370 перезыск/ презыск - priteisinys; ieškinys, išieškojimas
- взыскание, иск - 30, 196, 277, 279, 433, 473 перекажати/ переказити - pakeisti, užginčyti - из- менить, оспорить - 4, 207
переказа/ сказа - sugadinimas, sužalojimas, nuostolis
- порча, ущерб - 86, 356, 417, 432, 433, 446, 450, 491 переказити - žr. (см.) перекажати
Перекоп - perkasas, griovys prie gynybinės miesto sienos - ров у гор-ой оборонительной стены - 89 перенемети/ перенимати - perimti, periminėti - перенимать, перехватывать - 446, 450 перенимати - žr. (см.) перенемети переперети (правом) - įrodyti (teisme); atsiteisti, prisiteisti - доказать (по суду); отсудить - 36, 156 переставлати - čia pakeisti, kaitalioti - здесь изменяіъ
- 324
персона - žr. (см.) парсона
персунный - žr. (см.) парсона
печаловати ся - liūdėti, sielvartauti; čia rūpintis velionio siela - печалиться; здесь печься o душе покойного - 311, 331
печатати - užantspauduoti, uždėti antspaudą - опечатывать, прикладывать печать - 331, 423 пилновати - saugoti, vykdyti - беречь, выполнять - 455, 487
пилность - 1. uolumas, tikslumas; 2. vykdymas, sergėjimas -1. прилежание, точность, усердие; 2. исполнение - 51, 141, 154, 242, 383, 418, 506 пилный - 1. atkaklus; 2. privaląs; 3. skubus, neatidėliotinas; 4. uolus -1. настойчивый; 2. обязанный;
3. 	срочный; 4. прилежный - 70, 154, 389, 392, 455, 490, 492, 501, 503, 506
писчий - raštpinigiai, mokestis už surašymą (čia valakų)
- плата за перепись (здесь волок) - 485
плат - 1. mokestis; 2. mokėjimas, įmoka, sumokėjimas -1. налог; 2. плата, платеж - 7, 26, 35, 45, 50, 51, 58, 71, 74 ir kt. (и др.)
плебан - klebonas - ксендз, настоятель - 14, 38, 41, 42, 55, 86, 209, 256, 257 ir kt. (и др.) плебанский - žr. (см.) плебан
плес - tarpusalis, upėbaris, patvinimas upėje tarp salų
- плес, разлив в реке между островами - 381 плечо (мяса) - čia kumpis - здесь окорок - 304,383 плитница - plytinė - кирпичный завод - 359
плитничный - plytų, plytinis - кирпичный - 359 плот - 1. užtvanka, rąstų aptvara', 2. plaustas - 1. за- плотина, ограда из бревен', 2. плот - 510, 512 пляц - 1. sodyba mieste, 2. plotas, neužstatytas sklypas mieste - 1. усадьба в городе, 2. площадь, незастроенный участок з-ли - 426
поборы - rinkliavos, mokesčiai - поборы, подати,
налоги - 50, 51, 129, 342, 389
поведанье - žr. (см.) оповеданье
поведити - žr. (см.) оповедати ся
повежное - įkalinimo mokestis už kalinio išlaikymą -
тюремная плата за содержание заключеннаго - 383
повинен - žr. (см.) винен
повинность - pareiga, priedermė, prievolė - повинность, обязанность - 18, 87, 248, 342, 383, 499 повинный - žr. (см.) винен
повмешкати - žr. (см.) омешкати
поводье - potvynis - половодье - 218
поволати/ уповолати - pašaukti į teismą, liudyti teisme - вызвать в суд, показывать (быть сввдетелем в суде) - 363
поволносль - palankumas, prielankumas - распо- ложение, уважение - 103, 454 поволный (розум) - čia sveikas (protas) - здесь здравый (рассудок) - 336
поволокати/ поволочити/ поволочыти (в право) - pašaukti, patraukti (į teismą) - вызывать (в суд) - 63, 315, 322, 365, 510, 518
поволочити - žr. (см.) поволокати
поволочыти - žr. (см.) поволокати
поворочали - žr. (см.) ворочали
повстягати/ повстягнути - prilaikyti, sulaikyti, suturėti
- сдержать, придержать - 19
повстягнути - žr. (см.) повстягати
повтекати - pabėgti, išbėgti - сбежатъ, убежать- 340 погодити ся - žr. (см.) згодити ся поголовщызна - pagalvės mokestis, mokestis nuo suaugusio valstiečio “galvos”; M. Liubavskio nuomone, toks mokestis būdingas Briansko pavietui, tačiau čia kalbama apie Palenkę - особая подать c “головы”, т.е. взрослого крестьянина; М. Любавский пола- гает, что такая подать была харктерна лишь для Брянского n-та, однако в наіием д. речь идет о Подляшье', (žr. (см.) Любавский M. К. ОД. С. 481)
- 27
погорелый - padegėlis, nukentėjęs nuo gaisro - по- горелец, потерпевший от пожара - 244, 248 пограбили - žr. (см.) грабивати
подаванье - 1. davimas, suteikimas; 2. laikymas -
1. 	выдача, дача, предоставление; 2. держание - 19, 342, 366, 459
поданье - čia aukos, pajamos bažnyčios fundatoriui - здесь доход, получаемый фундатором костела с приношений прихожан - 55, 412
444


податок - pridėjimas, priedėlis - прибавление, придаток - 342
подачка - duoklė, mokestis - дань, платеж - 226, 248, 254, 256, 263, 288, 342 ir kt. (и др.) подбурати - nuteikti, kurstyti - настраивать, подбивать - 307
подвода - 1. pastotė; 2. pastotės prievolė -1. подвода;
2. 	подводная повинность - 18, 19, 21, 39, 62, 222, 226, 248 ir kt. (и др.)
подводник - pastotininkas, pastotės prievolę atliekantis valstietis - кр-ин, несущий подводную службу - 248, 513
подводный - žr. (см.) лист
подворье - čia kiemas, sodyba, sklypas - здесь двор,
участок - 66
ПОДЄЛ - Žr. (CM.) QJSJS&JI
подкоморий/ подкоморый/ поткоморый - pakamaris
- подкоморий - 13, 39, 154, 196, 226, 269, 277, 512
подкоморый - žr. (см.) подкоморий
подконюшый - paarklidininkis - подконюший - 267,
293, 306, 329
подле - žr. (см.) ведлуг
подлуг - žr. (см.) ведлуг
подлети ся/ поднята ся - 1. imtis, griebtis; 2. sutikti -1. браться, взяться; 2. согласиться - 286, 340, 404
поднята ся - žr. (см.) поднети ся
подобата ся - patikti - понравиться, приглянуться
- 57
подобный (рок) - nustatytas, atitinkamas (teislaikis)
- определенный, соответствующий (срок) - 198, 389
подорожный - pakeleivingas, pakeleivis - проезжий, путник - 410
подпристав - paprievaizdis - заместитель пристава
- 499
подскарбий (земский, дворный) - 1. žemės iždininkas, vadovavęs valstybės iždui; 2. dvaro iždininkas, tvarkęs asmeninį d.k iždą - 1. подскарбий земский, ве- давший казной ВКЛ; 2. подскарбий дворный, ве- давший финансами вел.княж. двора - 13, 17, 43, 46, 47, 55, 64, 78, 82 ir kt. (и др.)
подстаростий - paseniūnis - заместитель старосты
- 141, 277
подстолий - pastalininkis - подстолий - 144, 145 подсудок - pateisėjis - помощник судьи - 196, 210, 434, 487
подужчына - pagalvės (“sielos”) mokestis, tas pats, kas ir поголовщызна,* M. Liubavskio nuomonė apie pagalvės mokesti kitokia: "Matyt, tai buvo nuo tuščių, į turgų apsipirkti važiuojančių vežimų imamas muitas” - подушная (поголовная) подать, то же, что и по- головщызна; M. К. Любавский дает совершенно
иное определение подушчыны: “По-видимому, это была пошлина, взимавшаяся с пустых подвод, ехавших на торг за покупками"; {žr. (см.) Любавский M. К. ОД. С. 505) - 383
подчашый/ потчашый - patauris - подчаший - 7, 18, 35, 49, 50, 144, 192, 200, 201, 214, 227, 262, 265 ir kt. (и др.)
подымщьша - padūmės mokestis - подать с дымов; {žr. (см.) Леонтович Ф. И. АЛМ. Указатель предметный. C. XIX) - 389
пожженый - sudegęs - сгоревший - 23 пожиток/ пожыток - 1. nauda; 2. pajamos; 3. gerovė;
4. 	maitinimas -1. выгода, польза; 2. доход; 3. благо;
4. 	кормление - 7, 12, 19, 26, 35, 50-52, 57, 85, 89 ir kt. (и др.)
пожывати/ пожыта - 1. naudoti, panaudoti, pavartoti;
2. 	gyventi, pragyventi -1. использовать, потреблять, употреблять; 2. проживать - 35, 50, 51, 412, 424, 452, 491
пожыта - žr. (см.) пожывати
пожыток - žr. (см.) пожиток
пожыточный - pelningas, naudingas - выгодный, полезный - 336, 342, 484
пожычита/ позычита - pasiskolinti, paskolinti - взять
взаймы, одолжить - 57, 313, 405, 503
позва/ позыванье - kvietimas, šaukimas (į teismą) -
повестка (в суд) - 249, 310, 425, 434, 496, 510, 520
позем/ поземное - žempinigiai, mokestis nuo žemės -
поземельный налог (плата) - 304, 359
поземное - žr. (см.) позем
позло - tyčia - возло - 86
позыванье - žr. (см.) позва
позычита - žr. (см.) пожычити
покаженье - sugadinimas, sužalojimas, pažeidimas -
повреждение, порча - 201, 382, 417, 498, 520
показита - pagadinti, sugadinti; pažeisti - испортить,
попортить; повредить - 279, 341
поки/ покол/ покул - iki tol, kai; kol; tuo tarpu, kai
-до того, как; пока - 7, 14, 16, 17, 30, 31, 35, 46,
50-52, 57 ir kt. (и др.)
покладати (рок) - nustatyti, paskirti (teislaikį) - назначить (срок) - 375, 395, 455 покойне - žr. (см.) впокойливе покол - žr. (см.) поки поколкус - keli, keletas - несколько - 496 покраденье - vagystė, pavogimas - покража - 334 покул - žr. (см.) поки
покутаый - pakampinis, slaptas - закутный, тайный - 86
полазные (з-ли) - kopinėjamos, drevinės bitininkystės (žemės) - бортные (з-ли) - 303 полегка - palengvėjimas - облегчение - 257 полетите/ полецата/ полецита - įpareigoti; patikėti; pavesti - обязать; поверить; поручать, поручить
38'
445


- 67, 88, 109, 193, 374, 425, 455, 495 полецати - žr. (см.) полетити полецити - žr. (см.) полетити
половица - pusė - половина - 1, 14, 20, 21, 29, 53, 70, 81, 85, 102 ir kt. (и др.) положоный (рок) - žr. (см.) зложоный полюбовный (судья) - teisėjas, pasirinktas besibylinėjančios šalies - судья, выбранный тяжущейся стороной - 55, 211, 252, 253, 258, 372, 404 полюдье - viešėjimas (kieminėjimas), prievolė produktais ir pašarais, valstiečių tiekiamais pravažiuojantiems pareigūnams, feodalams, jų urėdams ir pačiam valdovui - полюдье, продукты u фураж, доставляв шиє ся крестьянами различного рода должностным лицам, феодалам, их урядникам и самому великому князю при их проезде по данной местности - 34
полютовати - gailėti - жалеть - 51
помера - matas, saikas; čia atmatuotas žemės sklypas
- мера; здесь участок отмеренной з-ли - 213, 297, 348
померати - žr. (см.) мерати
померное - saikpinigiai, matuojamų biralų rinkliava - торговая пошлина от измеряемых сьіпучих тел - 14, 15, 62, 257, 271, 342, 383, 506
померяти - žr. (см.) мерати
пометати - žr. (см.) впаметати
ломова/ помовенье/ примова/ примовка - apkaltinimas; apkalba, šmeižtas; priekaištas - обвинение; оговор, укор; упрек - 95, 174, 195, 314, 324, 334, 363, 425, 510
помовенье - žr. (см.) помова
помордовати - primušti, sumušti - побить - 446, 450 помучыти - iškankinti, nukamuoti - измучить - 249 понехати - panaikinti, sunaikinti - похерить, уничтожить - 439, 496
понижыти - pažeminti - понизить - 389 попел - pelenai; da potašas - зола; здесь поташ - 219, 243, 285, 309, 356, 490
поплат/ поплатка - mokestis, mokėjimas, sumokėjimas - платеж - 21, 62, 222, 281, 384, 389, 488, 500, 523
поплатка - žr. (см.) поплат
поплечник - bendras, bendrininkas, pagalbininkas - помощник, сообщник - 228, 259, 372, 388, 434 порада - patarimas, pritarimas - совет, согласие - 284, 292, 358, 367, 370, 417
поразумети - žr. (см.) зрозумети
порозуменье - apgalvojimas, suvokimas, perpratimas
- обдумание, внятие, постижение - 455 порозумети - žr. (см.) зрозумети
поруб - da kirtimpinigiai (duoklė) - здесь дань за порубку леса - 488 порука - žr. (см.) парука
поручите/ поручите/ припаручате/ ручити/ ручы- ти - 1. pavesti, patikėti; 2. laiduoti, garantuoti, užtikrinti- 1. поручать, поручить; 2. поручаться, поручиться; ручаться - 57, 102, 193, 212, 216, 265, 340, 406, 495, 506
поручник - laiduotojas (laiduojantis už ką nors) - поручитель (ручающимся за кого-либо) - 57, 475 поручите - žr. (см.) поручите
посаг - pasoga, kraitis - приданое - 353, 406 поседи/ поседы - pasėdis, valstiečių prievolė aprūpinti maistu, pašaru ir “lauktuvėmis” į valsčių atvykusį d. k, jo vietininkus ir palydovus - поседи, феодальная повинность кр-ян по обеспечению продовольствием, фуражом и “гостинцами” вел-го князя, его наместников и свиты, во время посещения в-ти - 342, 505
поседный (боярин) - pasėdinis (bajoras), tamybinin- kų kategorija, artima keliuočiams ar šarviniams bajorams
- категория вел.княж. слуг, близкая боярам путным или панцерным - 377
поседы - žr. (см.) поседи
посекерщина - skliutapinigiai, duoklė, kurią valstiečiai mokėjo statybos darbus prižiūrinliems urėdininkams - подать, уплачиваемая кр-ами в пользу урядников, надзиравших за строительными работами; (žr. (см.) Любавский M. К. ОД. С. 690) - 129 поселство - pasiuntinybė, pasiuntinystė - посольство
- 389
посесте (замуж) - ištekėti - выйти замуж - 286 послуга - tarnystė; paslauga, patarnavimas - служба; услуга, услужение - 53, 361, 383, 392, 407, 408, 429, 451, 487, 503
поспол - žr. (см.) весполек
посполите - žr. (см.) весполек
посполитий - valstybinis; visuomeninis; bendras, visuotinis - государственный; общественный; общий
- 25, 89, 342, 399, 439, 512, 520
посполство - bendruomenė, visuomenė - общество
- 89, 167, 310, 482
посполу - žr. (см.) весполек
посредок - 1. tarpininkas; 2. vidury, viduryje; - 1. по- средник; 2. посреди, посредине - 358, 367, 370, 381, 382
постав - rietimas, audeklo ilgio malas - определенная мера холста - 57, 60, 151
поставенье - čia pristatymas - здесь доставка - 265 постановенье - nutarimas - постановление - 20 постигати (правом) - pasiekti (per teismą) - достигать, доходить (что-либо по суду) - 473 поступите/ поступите ся/ поступовати - atiduoti, perleisti, užleisti - отдать, уступить - 13, 29, 52, 54, 67, 70, 74 ir kt. (и др.)
поступите ся - žr. (см.) поступите
поступовати - žr. (см.) поступите
446


потварца - čia šmeižikas - здесь клеветник - 389
потверженье - žr. (см.) лист
поткоморый - žr. (см.) подкоморий
поток (реки) - (upės) intakas - приток (реки) - 416
потравити - čia sušerti, prapuldyti -здесь потравить,
расстратить- 476
потратити - žr. (см.) втратити
потреб/ потреба - reikalingumas, būtinybė, poreikis
- надобность, необходимость, нужда, потребность
- 13, 17, 19, 55, 64, 76, 78, 82, 104, 154, 192, 193, 211 ir kt. (и др.)
потреба - žr. (см.) потреб
потужники - dalininkai, bendrininkai, bendrai, gyvenę bendrame ūkyje arba kepinėję bendras dreves, kartu attikdavę prievoles - совладельцы, жившие на общем хозяйстве или владевіиие общими бортями, сообща отправлявшие повинности (žr. (см.) Леонтович Ф. И. АЛМ. Указатель предметный. C. XX) - 129, 138, 153, 174, 203, 269, 280, 296, 388, 415 потчашый - žr. (см.) подчашый
потягль/ тягло - jungas, valkas; valkininkų (baudžiauninkų) tarnyba ir prievolės - тягло; подати и служба крепостных кр-ян - 226, 267, 368, 388 поуводиги - įvesti - вводить - 309
почати/ почати ся - pradėti, prasidėti - начать, начинаться - knygos pavadinimas (заголовок книги), 15, 36, 37, 44, 49, 57, 63, 77, 81, 102, 167, 173, 201 ir kt. (и др.)
почати ся - žr. (см.) почати
початок - pradžia - начало - 7, 35, 42, 50, 243 почет/ почт - būrys, palyda - отряд, свита - 19, 34, 447
починити - žr. (см.) вчинити
почг - žr. (см.) почет
почтивость/ честь - garbė, garbingumas, orumas; pagarba, gerbimas - достоинство, честь; почитание, уважение - 90, 95, 174, 195, 314, 324, 334, 389 ir kt. (и др.)
почынити - žr. (см.) вчинити
пошлина - prievolė - повинность - 280, 383, 522, 523
прав/ правый - teisus, nekaltas - правый - 2, 4, 17, 22, 23, 28, 30, 34, 38, 39, 44, 55 ir kt. (и др.) правити - išieškoti, surinkti - взыскивать, собирать
- 21, 23, 37, 87, 106, 222, 249 ir kt. (и др.) правитъ - čia vizuoti - здесь визировать - 16, 287, 384, 418, 421, 456
право - teisė, įstatymas; teismas; teismo procesas; valdžia - закон, право; суд; власть - 4, 8, 9, 17, 19, 22, 23, 30, 32, 36, 41, 44, 49, 54 ir kt. (и др.) правовати ся/ справовати ся - teistis, bylinėtis - судиться - 34, 38, 62, 77, 89, 90, 102, 140, 141 ir kt. (и др.)
правый - žr. (см.) прав
прасол - supirkėjas, urmininkas; čia urmo supirkėjas ir prekiautojas druska - прасол; здесь оптовый скуп- щик и торговец солью - 321
праца - darbas, triūsas - работа, труд - 51, 410, 418, 495, 506
предся - vis dėlto; be to, taip pat; irgi, taipogi - все же; кроме того; также - 1, 86, 153, 174, 191, 193, 196, 198, 240, 248, 249 ir kt. (и др.) презпечность - žr. (см.) беспечносіъ
презыск - žr. (см.) перезыск
пренагабанье/ принагабанье - įžeidimas, užgavimas; аа priespauda, engimas; žala, nuostolis - оскорбление; здесь притеснение; ущерб - 487, 511 преор - prioras, vienuolyno vyresnysis - приор, настоятель монастыря - 322
пресный (мед) - prėskas, natūralus medus - натуральный мед - 74, 203, 252, 309, 342, 428, 506 прети - atsisakyti, išsiginti - отрекаться, отказываться - 381
прибудовати - pristatyti - достроить - 240 прибыти - čia prigyventi, sugyventi - здесь прижить
- 324
привбожати - žr. (см.) вбожати
приверненье/ приворочанье - prijungimas, priskyrimas; čia sugrąžinimas - прибавление, присоедините; здесь возвращение - 296, 505 привернути/ приворочати - prijungti, priskirti - прибавить, присоединить - 68, 252, 259, 296, 303, 396, 411, 419, 440, 445, 472 ir kt. (и др.) привилей - privilegija - привилей, привилегия - 2, 8, 9, 32, 34, 44, 46, 49, 55 ir kt. (и др.) привилей - žr. (см.) лист
привилей-твердость - 304, 411, 419, 468 привлащанье - pasisavinimas - присвоение - 329 привлащати - pasisavinti, prisijungti, priskirti - присвоить, присоединить - 62, 81, 174, 299, 342, 377, 389, 430 ir kt. (и др.)
приворочанье - žr. (см.) приверненье
приворочати -žr. (см.) привернута
привпоминати ся - žr. (см.) впоминати пригодити ся - аа pasitaikyti - здесь случиться - 342
пригонник - pavaromas, vaikinis valstietis Polocko vaivadijoje - пригонник, тяг. кр-ин в Полоцком в-ве
- 359
приказный - pavestasis, valstietis, laikinai atiduotas kitam feodalui - приказный, кр-ин, временно отданный др. феодалу - 363
прикупленина - priepirka, pripirkimas - купля, прикупка - 336
приличное - čia įkaitinę, mokestis už nusikaltėlio sulaikymą su įkalčiu - здесь пошлина за пойманного c поличным преступника - 304
прилучати - prijungti - присоединять - 342
447


примова - žr. (см.) ломова
примовити - apkaltinti; apkalbėti; apšmeižti - обвинить; оговорить; оклеветать; укорить - 95, 195 примовка - žr. (см.) ломова
примушанъе - prievarta, privertimas, prispyrimas - принуждение - 87, 488, 509, 522, 523 примушати - prispirti, priversti - принуждати - 499 принагабанье — žr. (см.) пренагабанье припадлость - priklausinys - принадлежность - 452 припаручати - žr. (см.) поручити приплодок - prieauglis, prievaisa - приплод - 258 припозвати - pakviesti, pašaukti - вызвать, призвать
- 498
припоминалный - žr. (см.) лист
припужати - gąsdinti, bauginti; čia versti, spirti, daryti spaudimą - припугивать; здесь оказывать давление, принуждать - 488, 492, 505, 509
прирожоное/ прырожоное (право) - prigimtinė teisė
- право родства, родовое право - 255 прирожоный - kraujo giminaitis, giminė; prigimtas (gimstant įgytas) - кровный родственник, родной; прирожденный - 88, 363, 389, 467
приселок - kaimelis, pagrindiniam kaimui, dvarui priklausanti nedidelė gyvenvietė - приселок (сельцо), маленькое селение, принадлежащее к головному селу, имению - 299, 303, 335, 355
прислухати/ прислушати - priklausyti - принадлежать - 21, 52, 85, 145, 222, 223, 252, 359, 430, 447-449 ir kt. (и др.)
прислушати - žr. (см.) прислухати
пристав/ прыстав - prievaizdas, prižiūrintis d.k. valstiečių darbą - пристав, надсмотрщик за работой и поведением вел.княж. кр-ян {žr. (см.) Любавский M. К. ОД. С. 228, 424) - 23, 24, 37, 39, 68, 87, 263, 267, 288 ir kt. (и др.)
присуд/ присуженье - 1. teisė, teisena; 2. priteisimas;
3. 	teismas -1. право; 2. присуждение; 3. суд - 293, 317, 326, 330, 359
присуженье - žr. (см.) присуд
приход - įplaukos, pajamos - приход (поступающая прибыль с чего-либо) - 389 приязнь - draugiškumas, palankumas - приязнь- 303 пробачыти - neapsižiūrėti, pražiopsoti - просмотреть (не заметать), оплошать - 221 пробожство - parapija - приход - 459 пробощ - kunigas, klebonas - ксендз - 372, 459 проваженье - čia išvežimas, išgabenimas -здесь вывоз
- 387
прокуратор - prokuratorius, gynėjas, patikėtinis - адвокат, защитник, доверенное лицо - 167, 255 промежи/ промежка/ промешка/ промижка - tarp; su; vidury (ko) - между; c; среди - 7, 35, 50, 51, 87, 343, 417, 512, 518, 520
промежка - žr. (см.) промежи
промешка - žr. (см.) промежи
промижка - žr. (см.) промежи
промыто - pramuitinę, bauda už mėginimą aplenkti muitinę ir išvengti muito - штраф за попытку объехать таможню и уклониться от уплаты пошлины - 14, 21, 40, 81, 141, 217, 222, 223, 243, 281, 359, 371 ir kt. (и др.)
проносити - čia pervežti, pervežinėti - здесь везти, провозить - 320
пропаш - suarta proskyna - вспаханный в лесу участок з-ли - 17, 395
проробка - proskyna, kirtimas - просека, прорубленный лес - 65, 441, 492 протестацыя - pareiškimas - заявление - 423 противень - kartotinė - противень (такой же) - 145, 202, 227
прудище - užtvanka - запруда, плотина - 17 прыгода - atvejis, atsitikimas - случай - 89 прьшоминалный - žr. (см.) лист прырожоное - žr. (см.) прирожоное прыстав - žr. (см.) пристав
пуд - pūdas, svorio malas - пуд, ед. измерения веса - 129, 252
пудник - valsčiaus urėdininkas- волостной у-ик- 263 пустая/ пустовская (земля) - dykynė, dirvonas, plėšinys, apleista, nedirbama žemė - залежь, пустошь, целина, необрабатываемая з-ля - 38, 68, 174, 226, 229, 256, 261, 267, 273, 278, 391, 396 ir kt. (и др.) пустовская - žr. (см.) пустая
пустовщина - 1. išmara, dvaras, likęs be įpėdinio; 2. dykra, žr. пустая - 1. выморочное им.; 2. см. пустая - 391, 497, 501, 506, 512
пустошити/ спустошити - nuniokoti, nusiaubti, nusmukdyti, sunaikinti - опустошать, опустошить, разорить, разорять - 10, 88, 286, 307, 405, 429 пустый (чоловек) - čia nevaisingas, bevaisis, vienišius (žmogus) - здесь бесплодный, одинокий (чел.) - 389
путная служба - kelio tarnyba - дорожная, ямская служба - 509
путный боярин - keliuotis bajoras - путный боярин -437
путный слуга - kelio tarnas - путный слуга - 153, 252-254, 266, 316, 328, 401, 426, 437, 492, 521 путный чоловек - kelio žmogus, keliuotis, privilegijuotas valstietis, atliekantis kelio tarnybą - путный человек, привилегированный кр-ин, исполняющий дорожную, ямскую службу - 153, 296, 313, 359, 391, 509
пушкар - patrankininkas - пушкарь - ПО, 309, 396 пушкарская служба - patrankų tarnyba - пушкарская служба - 110
пчола - žr. (см.) бчола
пытати - žr. (см.) опытати
448


пых - pasipūtimas, puikybė, išdidumas - высокомерие
- 448, 449
P
радити/ рядити - 1. tvarkyti, rėdyti, tartis, valdyti;
2. 	statyti - 1. рядить, советоваться, управлять;
2. строить - 19, 21, 62, 89, 102, 222, 223, 240, 281, 317, 342, 389, 393, 395, 401, 417 ir kt. (и др.) радквет - žr. (см.) гарквет
рамя (з рамени) - (kieno) vardu, pavedimu - от имени, по поручению - 26, 45, 51, 425 ратунок - išgelbėjimas, apsaugojomas - помощь, спасенне - 89
рахунок - 1. apskaičiavimas, apskaita, sąskaita; 2. sutartis-1. расчет, счет; 2. договор - 16, 27, 193, 431 рачити/ рачыти - liepti, paliepti, įsakyti - велеть, повелеть, приказать - 45, 46, 51, 52, 226, 228 рачыти - žr. (см.) рачити
реввдованье - revidavimas, peržiūrėjimas, patikrinimas
- ревизия - 506
резник - skerdikas - резник - 257, 304, 383 рекома/ рекоме/ рекомо/ ркомо - esą, tarytum, tartum - будто бы - 77, 198, 269, 439, 453 рекоме - žr. (см.) рекома
рекомо - žr. (см.) рекома
ремество - amatas - ремесло - 359
реч - 1. daiktas, turtas, nuosavybė; 2. byla, reikalas;
3. kalbėjimas, šneka; 4. kalba - 1. вещь, имущество, собственность; 2. дело; 3. речь; 4. язык - 4, 7, 19, 23-25, 31, 32, 35, 42, 43, 51, 55, 57, 59, 36, 67, 70, 72, 73 ir kt. (и др.)
решта - likutis, grąža - остальное, остаток, сдача - 109
ркомо - žr. (см.) рекома
роба - vergas; šeimynykštis - раб; челядин - 389 розважыти - leisti; čia apgalvoti - позволить; здесь обдумать - 336
розвести (пашню) - suarti, įdirbti (arimą) -разделать, распахать (пашню) - 316 розложоный - žr. (см.) зложоный розмет - paskirstymas, padalijimas (prievolių) - раскладка, распределение (повинностей) - 34, 388 розметати - išmėtyti, išsvaidyti; čia sugriauti - разметать (разбросать в разные стороны); здесь разрушить - 273
розмова - ginčas - спор - 67, 221
рознемочь ся - sunegaluoti, susirgti - заболеть, разнемочься - 212
розправа/ росправа - teismas, bylos nagrinėjimas - суд, судебное разбирательство - 49, 74, 314, 453 розправити ся/ росправити ся - bylinėtis, atsakyti prieš teismą, išspręsti bylą - судиться, ответить перед судом, разрешить д. - 60, 77, 89, 202, 215, 249,
283, 375, 394, 453, 496, 520
розпросити - išprašyti - выпросить - 331 розсказанъе - žr. (см.) всказанье розсказати - žr. (см.) всказати розум - protas, išmintis - разум, ум, рассудок - 299, 336, 374, 395, 447-449 розумети - suprasti, suvokti, perprasti, permanyti; laikyti būtinu - понимать, разуметь; найти нужным - 8, 9, 17, 254, 283, 292, 336, 346, 352, 391, 395, 399, 413, 415, 420 ir kt. (и др.) розъехати - žr. (см.) заехати ройгиник - (lituanizmas) raitininkas, valstietis, prižiūrėjęs valdovo žirgus - (литуанизм - от литовского слова “raitininkas”'}, кр-ин, несший службу по уходу за госп. лошадьми - 342, 486 ролья - arimas - пашня - 452 росказанье - žr. (см.) всказанье росправа - žr. (см.) розправа росправити ся - žr. (см.) розправити ся росторжка - ginčas - ссора - 200 рота - kuopa, LDK algininkų kariuomenės dalinys - рота, воинская ед. наемного войска ВКЛ - 110 ротмистр - rotmistras, LDK algininkų kariuomenės verbuotojas ir kuopos vadas - ротмистр, вербовщик и командир воинской ед. наемного войска ВКЛ - 20, 42, 103, 107, 109, 110, 336 рубеж - riba, siena (žemės valdų) - рубеж, граница (земельных владений) - 341, 362, 372 рукоемец/ рукоимец - laiduotojas - поручитель- 406 рукоемство - laidavimas - поручительство - 60, 265, 406
рукоимец - žr. (см.) рукоемец
рухомый - kilnojamas - движимый - 4, 51, 67, 156, 211, 240, 255, 297, 299, 336, 344, 360 ir kt. (и др.) ручити - žr. (см.) поручити
ручница - muškieta, šautuvas - пищаль, ружье - 447-449
ручыти - žr. (см.) поручити
рушати/ рушити/ рушыти - 1. išstumti; 2. pašaukti, siųsti; 3. laužyti, liesti, judinti - 1. вытеснять; 2. посылать; 3. нарушать, Трогать - 26, 87, 156, 252, 299, 314 ir kt. (и др.)
рушити - žr. (см.) рушати
рушыти - žr. (см.) рушати
рыхло - greitai, nedelsiant, skubiai - быстро, немедленно, скоро - 342, 506
рад - padėtis, luomas - положение, сословие - 50, 51
рядити - žr. (см.) радити
C
сажати (у ланцуг) - čia sodinti į kalėjimą, surakinti - здесь сажать в тюрьму, заковать - 309
449


сажень - sieksnis, ilgio matas - сажень, ед. измерения длины - 55
самотрет - pats trečias, trise - сам-третий, втроем - 19
самочетверт/ сам-чварт - pats ketvirtas, keturiese - сам-четвертый, вчетвером - 19 сам-чварт - žr. (см.) самочетверт сведецтво/ сведоство/ сведотство/ сведоцство/ сведоцтво - liudijimas, liudininko parodymas - сви- детельство, показание свидетеля - 4, 8, 18, 41, 44, 183, 198, 226, 258, 263, 266, 277, 278, 290, 328 ir kt. (и др.)
сведом - žr. (см.) ведом
сведомо - žr. (см.) ведом
сведомье - žr. (см.) лист
сведоство - žr. (см.) сведецтво
сведотство - žr. (см.) сведецтво
сведоцство - žr. (см.) сведецтво
сведоцтво - žr. (см.) сведецтво
сведчити - žr. (см.) осветчывати
свепет - laukinės, “nekopinėtos” bitės drevėse - ди- кие, ’’нелаженные” пчелы в бортных дуплах; {žr. (см.) Леонтович Ф. И. АЛМ. Указатель предметный. C. XXII) - 309
сверепа/ свирепа - kumelė, ašva - кобылица - 31, 50, 51, 141, 258, 347
свесть - svainė - свояченица - 317, 517, 518 светок - liudininkas - свидетель - 8, 41, 73, 183, 198, 258, 277, 278, 295, 306, 313, 328 ir kt. (и др.) светчыти - žr. (см.) осветчывати
свирепа - žr. (см.) сверепа
свояк - svainis - свояк - 198, 290, 363, 370, 400 своякиня - svainė - свояченица- 290, 358, 367, 370 святость - šventenybė; čia šventas daiktas - святость; здесь священная вещь - 492
себреная - sėbrų, bendrininkų (pieva) - сябров, со- владельцев (сенокосное угодье) - 399 севба - pasėlis, sėja - посев, сев - 194 сегати/ сепіути ся/ сягнути - kėsintis, pasikėsinti - покушаться, покуситься, посягать - 22, 174, 200, 314, 510
сегненье - kėsinimasis, pasikėsinimas - покушение, посягательство - 314 сепіути ся - žr. (см.) сегати секера/ секира - kirvis, skliutas - топор - 89, 129 секира - žr. (см.) секера селедца - silkė - сельдь - 309 селитца - įsikurti, įsikelti (gyventi) - селиться - 272 селище - sodyba, apidemė, kaimavietė, valstiečio kiemas LDK - крестьянский двор в ВКЛ (žr. (см.) Любавский M. К. ОД. С. 455-459) - 41, 272, 274, 298, 391, 395, 399, 427, 452, 512 сенничое - šieninė, šienavimo prievolė - повинность по загатовке сена - 280
сеножать - lanka, pieva; šienapjūtė - сенокосное угодье; сенокошение - 1, 9, 17, 41, 44, 55, 108, 210, 254, 259, 270, 292, 303, 309 ir kt. (и др.) серебщизна/ серебщина/ серебщызна/ серебщына - sidabrinė, piniginė duoklė - серебщина, денежный сбор, подать - 106, 222, 248, 359
серебщина - žr. (см.) серебщизна
серебщызна - žr. (см.) серебщизна
серебщызный - žr. (см.) серебщизна - 47, 286, 424 серебщына - žr. (см.) серебщизна Середопостная - žr. (см.) Середопостье Середопостье/ Серодопостье - Gavėnios vidurys - середина поста - 20, 100, 243 середущая - vidurinioji, vidurinė - средняя - 353 Серодопостье - žr. (см.) Середопостье сесіренец - seserėnas, sesers sūnus - племянник, сын сестры - 2, 55, 299, 489, 490 сказа - žr. (см.) переказа сказанье - žr. (см.) всказанье сказати - žr. (см.) всказати скарб - 1. iždas; 2. turtas, vertybės - 1. казна, казначейство; 2. имущество, ценность - 14, 31, 47, 64, 78, 81, 89, 102, 104, 107, 109, 154, 193, 204, 207, 243, 276 ir kt. (и др.) скарбный - iždininkas - казначей - 305, 381, 382, 391
скасованье - panaikinimas, atšaukimas - ликвидация, отмена - 249
склад - čia sumestinė, susidėjimas, susimetimas - здесь
складчина - 14, 21, 86, 222, 281
склеп - sandėlis, podėlis, padėlys - склеп, склад -
104
склонность - palankumas; elgimasis, elgsena - приязнь; отношение - 336, 393 скриіща - skrynelė - сундучок - 142, 143 скура - oda - кожа - 191 слати ся - žr. (см.) зослати ся след - pėdsakas; čia žemės dalis, šis žodis “kartais vartojamas vietoj žodžio дельница” - след; здесь часть з-ли, это слово “употребляется иногда взамен слова дельница” (žr. (см.) Любавский M. К. ОД. С. 450- 453) - 414
слобода/ слобота - atleidimas, išlaisvinimas (nuo prievolių) - освобождение (от податей) - 248, 428 слобота - žr. (см.) слобода
служебник - tamybininkas - служитель - 42, 68, 82, 100, 107, 141, 156, 215, 226, 295, 309, 322 ir kt. (и др.)
служебный - samdinys - наемник - 13, 20, 21, 42, 76, 82, 83, 104, 222 ir kt. (и др.) слушне - tinkamai, pagrįstai - надлежащим образом, обоснованно - 455
слушность - teisėtumas, pagrįstumas - законность, обоснованность - 257
450


слушный - teisėtas, deramas, pagrįstas; tinkamas; pateisinamas - законный, надлежащей, обоснованный; соответствующий; уважительный - 1, 30, 45, 50, 51, 57, 193, 202, 211, 280, 283, 290 ir kt. (и др.)
слюб/ шлюб - pasižadėjimas, įsipareigojimas - обе-
щание, обязательство - 89
смалцованье - deginimas - выжигание, обжигание
- 356
смуток - liūdesys, sielvartas, širdgėla - печаль, скорбь
- 249
совиго - dvigubai - вдвойне - 82
содрати - sudraskyti, suplėšyti - порвать, разорвать
- 18, 257
сок - seklys, užrodytojas - доноситель - 389 соколник - sakalininkas, valdovo valstietis, prižiūrėjęs sakalus ir aptarnavęs valdovo medžioklę su sakalais - сокольник, госп. кр-ин, ведавший за соколиным хоз- вом и обслуживавіиий госп. соколиную охоту; {žr. (см.) Любавский M. К. ОД. С. 325) - 41 соколничий - sakalidininkas - сокольничий - 293 соленичий/ соленичый/ СОЛЯНИЧИЙ/ СОЛЯНИЧЫЙ - druskininkas, valdovo druskos muito nuomotojas, laikytojas - держатель госп. соляного мыта - 76, 82 соленичое/ соленничое/ солничее/ солничое/ соляничое - druskamuitis, druskapinigiai, druskos rinkliava - пошлина за соль - 81, 248, 446, 450 соленичый - žr. (см.) соленичий
соленничое - žr. (см.) соленичое
солничее - žr. (см.) соленичое
солничое - žr. (см.) соленичое
СОЛЯНИЧИЙ - žr. (см.) соленичий
соляничое - žr. (см.) соленичое
СОЛЯНИЧЫЙ - žr. (см.) соленичий
солянка - šiupininė, malas, saikas, N. Gorbačevskio nuomone, lygi šeštadaliui stalinės - солянка, мера, по мнению Н. И. Горбачевского, равная одной шестой бочки; {žr. (см.) Горбачевский Н. И. Словарь. С. 336) - 383, 512
сопрути ся - susiginčyti - заспорить - 65 сотницство - šimtinė - сотенничество - 479 соха - 1. žagrė; 2. prievolės (duoklės) vienetas -1. соха; 2. податная ед. - 18, 266, 267, 342, 377, 383, 505, 506, 522, 523
сочти/ сочыти - skųsti, įdavinėti, užrodyti - доносить - 389 сочыти - žr. (см.) сочити
спадок - palikimas, paveldėjimas - наследство - 156, 211, 255, 295, 324, 386, 393, 411, 414, 476, 517, 518, 525
спадывати/ спасти - atitekti, paveldėti, pereiti (paveldėjimu) - отходить, переходить (во влад.), прийтись (по наследству) - 61, 258, 273, 336, 358, 367, 370, 411, 414
спалый- atitekęs, paveldėtas - наследственный- 386 спасти - žr. (см.) спадывати спирати (правом)/ успирати - įrodinėti (teisme), bylinėtis, ginčytis - доказывать (по суду), судиться - 36, 74, 193
спложоный - sugyventas - прижитый, рожденный
- 254
спожыточный - pelningas - прибыльный - 504
сполный - bendras - общий - 194
споможенье - žr. (см.) вспоможенье
споруч - paranku, patogu - сподручно - 503, 512
справа - 1. byla, reikalas; 2. teismo procesas; 3. tarnyba
- 1. дело; 2. судебный процесе; 3. служба - kn. pavad. (заголовок книги), 29, ЗО, 31, 38, 45, 49-51, 57, 60, 61, 63, 68, 73, 74, 77, 141, 142, 144, 156, 167 ir kt. (и др.)
справити/ справовати - išieškoti; sudaryti; įrengti; tvarkyti - взыскать; построить; распоряжаться; составить - 51, 67, 81, 86, 89, 90, 154, 174, 196 іг kt. (и др.)
справовати - žr. (см.) справити
справовати ся - žr. (см.) правовати ся спускати/ спустити/ спущати - 1. perduoti, perleisti; 2. leisti, plukdyti -1. передать, уступить; 2. пустить, сплавливать - 192, 193, 240, 316, 339, 380, 427, 487, 496, 497, 504, 515
спустети - ištuštėti; čia prarasti, netekti - опустеть;
здесь утратить - 10
спустити - žr. (см.) спускати
спустошити - žr. (см.) пустошити
спущати - žr. (см.) спускати
спущенье - perdavimas, perleidimas - передача,
уступка - 9
спытати - žr. (см.) опытати
став - tvenkinys, užtvanka upėje prie malūno - запруда, став на реке перед мельницей - 9, 17, 26, 38, 108, 210, 252-254, 256, 262, 266, 292, 303, 346, 352 ir kt. (и др.)
ставище - didelis tvenkinys - большой пруд - 352, 381, 391, 420, 501 стале - nuolat - постоянно - 389 стан - 1. prievaizdystė, administracinis vnt. paviete; 2. čia stovykla, stovyklavietė girioje, kur ruošiama miško medžiaga; 3. vaišvietė; čia užvažiuojamas kiemas specialiai Kijevo vaivadoms - 1. стан, административная ед. в составе п-та; 2. здесь стан в пуще, где производится заготовка леса; 3. здесь постоялый двор специально для киевских воєвод - 153, 356, 365, 389
становая/ становная (куница) - stovyklos (kiauninė), duoklė, kurią užvažiuojamuose kiemuose (станах) rinkdavo pravažiuojantys pasiuntiniai - дань, взимаемая проезжающими послами на постоялых дворах (станах) - 319, 320
451


становная - žr. (см.) становая
старина - senovė, seni laikai - старина, старые времена - 62, 138, 266, 267, 288, 345, 488, 499, 500
старостич - seniūnaitis, seniūno sūnus - старостич, сын старосты - 252, 253, 301, 350, 369, 386, 436, 439, 453, 477, 496, 511
статок - daiktai, manta, turtas - вещи, имущество
- 4, 31, 63, 67, 77, 88, 142, 143, 156, 248, 250, 297, 299, 307 ir kt. (и др.)
стация/ стацыя - stacija, pastovas, maistas, vaišinamoji pasėdžio dalis, kariais pasėdžio ekvivalentas, kai patys valstiečiai produktus ir kt. gėrybes sugabena į valsčiaus centrą - стацыя, продовольствие, эквивалент паседиса, когда кр-не сами доставляют продукты и поборы в центр в-ти - 106, 129, 282, 319, 320, 342, 359, 389
стацыя - žr. (см.) стация
стегати ся - liesti, sietis, būti susijusiam - касаться
- 202, 510
стисненье - engimas; nuostolis, žala - притеснение; ущерб - 485
сток - srovė, tėkmė; čia upokšnis, upelis - поток; здесь ручей - 452
столец (вдовьи) - našlės padėtis, našlės valda - сто-
лец, влад, вдовы - 3, 302, 381
сторожа - sargyba, apsauga - караул, стража, охрана
- 29, 37, 53, 70, 89, 267, 296, 359, 368, 383 сторонные (люди) - kviestiniai, pašaliniai-понятые, посторонние - 328, 340, 413
стоскнута - liūdėti, nusiminti; аа nuskursti - затосковать; здесь обнищать, прийти в упадок - 342 стоянье - apsistojimas (nakvynei), pastovis - постой -250
стратиш -žr. (см.) втратити
страченье (под страчеиьем права) - netekimas, praradimas (teisės praradimo sąlyga) - потеря, утрата (под угрозой лишения права) - 41, 95, 196, 212, 216, 228, 340, 381, 382, 394 ir kt. (и др.) Стретенье Господне - Kristaus Paaukojimas - Сретение Господне - 498
струг - luotas, valtelė - струг, маленькое речное деревянное судно - 309
стрыечный (брат) - pusbrolis, tėvo brolio sūnus -
двоюродный брат, сын брата отца - 56
стырта - stirta - скирда - 315
стягати - čia tekti, atitekti - здесь приходить - 156
суграничник - bendraribis, paribio kaimynas -
пограничный сосед - 44, 381
судовый - žr. (см.) лист
сукно - gelumbė - сукно - 20, 57, 60, 78, 82, 103, 104, 109, 151, 398
сукня (з сукни служиш) - drabužiai (už aprangą tarnauti) - одежда (за одежду служить) - 417
суконный - žr. (см.) сукно
сумеж - kartu, drauge, bendrai - совместно - 512
суместный - žr. (см.) вместный
супокойне - žr. (см.) впокойливе
супокойно - žr. (см.) впокойливе
суполне - pilnai, visiškai - полностью - 389
суполный - pilnas, visiškas - полный - 339, 374,
380
сутяжый - besibylinėjantis, besibylinėjanti šalis - тя- жущийся, тяжущаяся сторона - 389 суфракган - sufraganas - суфраган - 459 суфракганство - suffaganija, pavyskupija - суфра- ганство - 459
счадок/ щадок - palikuonis - потомок - 8, 17, 44, 55, 252, 253, 269, 270, 272, 273, 292, 301 ir kt. (и др.) сыкгнет - signetas - перстень с печатью - 423 сырой (корень) - čia neįdirbta žemė, iškirtus mišką
- “земля из-под срубленного леса” (žr. (см.) Леонтович Ф. И. АЛМ. Указатель предметный. C. XXV)
- 59
сытити (мед) - miešti, raugti, iš medaus gaminti midų
- сытить, изготавливать из меда алкогольный на- питок - 21, 222, 281
сытити (склад) - sumesti, sudėti (sumestinę) - складывать (складку) - 14, 21 сягнути - žr. (см.) сегатй
T
таємне - slaptai - тайно - 25
таемный - slaptas - тайный - 21, 222, 281 татинный - vagies, plėšikiškas - воровской, разбойный - 389
тать - vagis, plėšikas - вор, разбойник - 389 татьба - vagystė, plėšimas - воровство, разбой - 389 твердость - 1. patvirtinimas (dokumentas); 2. patvirtinimas, tvirtumas - 1. подтверждение (документ); 2. твердость - 8, 9, 17, 55, 108, 202, 211, 246, 252- 254, 269, 270, 278, 282, 292, 303 ir kt. (и др.) твердость - žr. (см.) лист
твердость - žr. (см.) привилей
теж/ тэж - taip pat; irgi; ir; taipogi - также; тоже
- 2, 7, 9, 10, 17, 19, 21, 23, 25, 26, 29, 31, 34-38, 41, 45, 49-55 ir kt. (и др.)
текун - tekūnas, sulietuvintas pasiųslinio, žvelgimo (teismo vykdytojo) pavadinimas - текун, литвинизирован- ное название возного (судебного исполнителя) - 499 теснь - siaurymė, tarpukalnė; čia slėnis, klonis (žemės valdos) -теснина, ущелье; здесь долина (земельные владения) - 259
тетерич - tetervinas - тетерев - 341
тивунщина - tijūnpinigiai, tijūnams priklausantys valstiečių mokesčiai ir prievolės - тиунщина, повинности и платежи, отбываемые кр-ами в пользу тиунов
452


(žr. (см.) Леонтович Ф. И. АЛМ. Указатель предметный. C. XXV) - 71, 383 ткнута ся - liesti, sietis - касаться, относиться - 193, 386, 476, 520
толмач - vertėjas - переводчик - 63, 77 толока - talka; čia pavarymai, valkininkų prievolė eiti lažą - толока; здесь повинность тяглых кр-ян отбывать сгонные барщинные работы - 500, 521 точыти ся - vykti - произойти - 228 тратити - žr. (см.) втратити
трафт - čia sielis, vilkstinė su miško verslo produktais
- здесь плот, караван c продуктами лесного промысла - 243
тривати - laikytis - держаться, стоять - 410 тыдень/ тиждень/ тыйдень - savaitė - неделя - 141, 318, 342
тыждень - žr. (см.) тыдень
тыцдень - žr. (см.) тыдень
тычети ся - žr. (см.) дотыкати ся
тэж - žr. (см.) теж
тяглая служба - jungo, vaikinė tarnyba, valkininkų atliekamos prievolės - тяглая служба, повинности, отбываемые крепостными кр-ми - 39, 87, 226, 256, 263, 270, 288, 312, 488, 499, 500, 503, 505, 509, 522, 523
тягло - žr. (см.) потягль
тяглый - jungvalkis, valkininkas, vaikinis (prievolinis) valstietis - тяглый, крепостной кр-ин, обязанный исполнять тяглую службу - 108, 153, 226, 252, 253, 269, 313, 330, 391, 412, 420 ir kt. (и др.) тяжкий/ чажкий - sunkus, nepakeliamas - тяжелый, обременительный - 106, 270, 342, 383, 467 тяжкостъ/ тяшкостъ - našta, sunkumas, apsunkinimas
- бремя, обременение, тяжесть - 19, 22, 34, 62, 67, 74, 87, 89, 106, 129, 266, 267, 288 ir kt. (и др.) тяшкостъ - žr. (см.) тяжкость
У
убачити - žr. (см.) бачати
убачыти - žr. (см.) бачати
убоство - neturtas, skurdas - бедность, убожество - 452
убрусный - žr. (см.) обрусный
увезати - žr. (см.) ввязати
увяжчий - žr. (см.) лист
увяжчый - žr. (см.) лист
увяжчый/ увязчый - įvesdintojas, įvesdinantis į žemės ar kitos nuosavybės valdymą - увяжчий, вводящий во влад, им-ем или каким-либо др. имуществом - 283, 375
увязанье - žr. (см.) ввязанье
увязати - žr. (см.) ввязати
увязчый - žr. (см.) лист
увязчый - žr. (см.) увяжчый
увязывати - žr. (см.) ввязати
угода - žr. (см.) згода
угодити - žr. (см.) вгодити
уезд - žr. (см.) въезд
уживати - žr. (см.) вживати
ужывати - žr. (см.) вживати
узвестиое - žr. (см.) важное
узвястити ся - pranešti, duoti žinią - доложить, сообщить - 389
узривати - atsirasti, iškilti, atsinaujinti - возникать,
возобновляться - 510
узрости - užaugti, suaugti - вырасти - 63
узрушивати - žr. (см.) взривати
узрушывати - žr. (см.) взривати
уистити - čia patenkinti, išpildyti - здесь исполнить,
удовлетворить - 27
указывати - žr. (см.) вказати
украина - pakraštys, pasienis - окраина - 336
украинный - pakraščio, pasienio - окраинный, по-
іраничный - 83, 224, 248
украсили - žr. (см.) вкрасити
улженье - palengvinimas, susilpninimas - облегчение,
послабление - 342
уместиый - žr. (см.) вместный
умова - žr. (см.) змова
умоцнити - žr. (см.) вмоцнити
умыслити - sumanyti, nuspręsti, nutarti - задумать,
надумать, решить - 336
унука/ унучца - anūkė, vaikaitė - внучка - 255
унучата - žr. (см.) внучата
унучца - žr. (см.) унука
упевненый - patvirtintas; čia dvarais užrašyta skola - подтвержденный; здесь записанный на имениях долг - 313
уповолати - žr. (см.) поволати
упокойне - žr. (см.) впокойливе
упор - žr. (см.) впорность
упорство - žr. (см.) впорность
упрос - atsiklausimas - спрос - 389
урад - žr. (см.) врад
урадник - 27: (см.) врадник
урозумети - žr. (см.) зрозумети
урочыстый - žr. (см.) врочный
урад - žr. (см.) врад
урядник - žr. (см.) врадник
усвестное - žr. (см.) важное
усказ - žr. (см.) всказанье
усказанье - žr. (см.) всказанье
усказати - žr. (см.) всказати
ускромити - nutraukti, užbaigti - прекратить, прикрыть - 510
успирати - 27: (см.) спирати
успоможенье - žr. (см.) вспоможенье
453


устава - žr. (см.) встава
уставичне - žr. (см.) вставичне
уступати - žr. (см.) вступати
уступати ся - žr. (см.) вступати
уступити - žr. (см.) вступати
уступовати ся - žr. (см.) вступати
утисненье - žr. (см.) втиск
утратити - žr. (см.) втратити
утягивати - čia įrodinėti, tvirtinti - здесь доказывать, утверждать - 138 уфала - žr. (см.) вхвала
уфалити/ ухвалити - nustatyti, įvesti; patvirtinti; nuspręsti - постановить, установить; утвердить; ре- шать - 9, 67, 324, 432, 434, 476, 485 ухвала - žr. (см.) вхвала
ухвалити - žr. (см.) уфалити
учинити - žr. (см.) вчинити
учынити - žr. (см.) вчинити
ущипок - nuostolis, žala - убыток, ущерб - 463
Ф
фолкговати - daryti nuolaidas, nuolaidžiauti -делать послабление - 511
фор/ хвор - ligonis, ligotas - больной - 249, 264, 467
фороба - liga - болезнь - 249, 328, 331, 467, 487 форый - ligotas, pasiligojęs - больной - 467 фримарк - čia mainai - здесь обмен - 316 фуцдат - fundacija, fundacijos raštas - фундация, лист фундирования - 38, 209, 315, 337, 360, 394 фупдовати - žr. (см.) фуцдат - 360 фунт - svaras, svorio matas - фунт, мера веса - 14, 220, 397
X
хвор - žr. (см.) фор
хворост/ хворостник - krūmas, krūmynas - кустарних - 254, 391, 395, 416, 452 хворостник - žr. (см.) хворост хлопец - pusbernis; čia nelaisvasis tarnas - хлопец; здесь н-ый слуга - 340, 363 хмелище - apynynas - хмельник - 36, 506 ховати - 1. saugoti, sergėti; laikyti, išlaikyti; prižiūrėti; 2. slėpti, slapstyti; 3. gerbti - 1. беречь; держать; холить; 2. прятать; 3. почитать - 50, 51, 89, 286, 293, 305, 340, 348, 395, 430, 454 хороба - žr. (см.) фороба
хоромы - rūmai; čia gyvenamasis namas - хоромы; здесь жилое здание - 272, 383, 395 хоружий/ хоружый - vėliavininkas, vadovaujantis pavieto bajorų pašauktiniams - хорунжий, коман- дующий шляхетским ополчением n-та - 55, 257,
347, 394, 398, 416, 424, 485, 492
хоружый - žr. (см.) хоружий
ц
цетнар - centneris - центнер - 72
це[с]тъ/ цсть - uošvis - тесть - 296, 336, 367, 370, 507
цло - muitas; čia už miško prekes - пошлина; здесь за лесные товары; {žr. (см.) Горбачевский Н. И. Словарь. С. 351; Булыка А. М. Даунія запазычанні беларускай мовы. Мінск, 1972. С. 351) - 285 цнотливе - dorai, pasiaukojamai, atsidavusiai - заботливо, самоотверженно - 389
цнотливый - doras, rūpestingas - добродетельный, заботливый - 492 цсть - žr. (см.) це[с|ть
цынш/ чынш - činšas, čyžius - чинш - 352, 457, 504 цыншовый (плат) - činšo (mokestis) - чиншевый (оброк) - 252, 253
Ч
чажкий - žr. (см.) тяжкий
чамровый (кожух) - čia lapės kailiniai - здесь длиннополая лисья шуба - 398 частка - dalis - часть - 223, 452 частокроть - daug kartų, dažnai - много раз, часто - 250
чашник - taurininkas - чашник - 410 челед/ челяд - šeimyna, šeimynykščiai - челядь - 74, 340, 347, 360, 363, 391, 393, 395, 403, 426 ir kt. (и ДР-)
челад - žr. (см.) челед
черга - eilė - очередь - 359
черленый/ чирвоный - raudonas - красный - 7, 35, 46, 50, 52, 57, 89, 240, 328, 361, 406 чертеж - čia, matyt, valdų planas - здесь, по-видимому, план владений - 65
чести - žr. (см.) вычести
честь - žr. (см.) почтивостъ
чинити - žr. (см.) вчинити
чирвоный - žr. (см.) черленый
члонок - straipsnis - статья - 167, 240, 384, 389, 417, 425
чолно - luotas (valtis) - чёлн (лодка) - 309, 389 чоломбитъе - nusilenkimas - челобитье - 9, 10, 17, 37, 54, 55, 65, 66, 68, 70, 72, 75, 88,89, 95 ir kt. (и др.)
чужоволостец - svetimvalsčionis, svetimo valsčiaus žmogus - иноволостный, чел. др. в-ти - 34 чуж бы - lyg, tartum, tarytum - будто бы - 381 чынити - žr. (см.) вчинити
чынш - žr. (см.) цынш
454


ш
шата - apdaras, drabužis - наряд, одежда - 7, 35,
50, 51, 299, 336, 354, 492
шафран - šafranas, prieskonis - шафран - 14
шацованье - žr. (см.) ошацованье
шацовати - žr. (см.) ошацовати
шацунок - vertė, kaina - стоимость, цена - 240
шевец - batsiuvys - сапожник - 191, 304
шинковати/ шынковати - šinkuoti, gaminti spiritinius
gėrimus, jais prekiauti, išlaikyti smuklę - шинковать,
производить спиртные напитки, торговать ими,
содержать шинок - 86, 207, 257, 418
шкода - žala, nuostolis, nenauda - вред, убыток,
ущерб - 10, 30, 31, 43, 45, 51, 57, 67, 68, 73, 86
ir kt. (и др.)
шкодити - žr. (см.) вшкодити
шкодливый/ шкодный - žalingas, nuostolingas - вредный, убыточный - 25, 68, 103, 167, 240, 408, 472 шкодник - kenkėjas, skriaudėjas - причинивший вред (ущерб) - 334
шкодный - žr. (см.) шкодливый
шкодовати - žr. (см.) вшкодити
шкодяти - žr. (см.) вшкодити
шлюб - žr. (см.) слюб
шлюбовати - pasižadėti, įsipareigoti - обещать - 'll шпик - žvalgas, šnipas - разведчик, шпион - 296 шіука - gabalas (galva), vienetas, didžiausias vaško matas - штука воска, самая большая ед. измерения воска - 371, 404, 425, 455
шурин - žr. (см.) зурин
шынковати - žr. (см.) шинковати
шыя (инять за шыю) - galva, gyvybė, kaklas; 1. “su galva atiduoti”, l.y. įduoti, atiduoti atsakovą (ieškovo malonėn)’, 2. nubausti mirties bausme - голова, жизнь, шея; 1. “выдать с головой”, т.е. отдать ответчика (на милость истцу)’, 2. казнить - 57, 336, 387, 389
щ
щадок - žr. (см.) счадок
щасный/ щастный - laimingas, sėkmingas, gerąs - счастливый, благополучный - 37, 167, 201, 202, 209, 215, 240. 277, 278, 301, 346, 362, 450, 473 щастный - žr. (см.) щасный
щедротливосіъ - dosnumas - щедрость - 389
Я
ябедник - čia nusikaltėlis - здесь преступник - 309 явно - viešai; aiškiai - открыто, явно - 81, 318, 327, 342, 389, 421, 423, 435, 482
явный - viešas - явный - 313, 336, 389 явщик - čia vaivados urėdininkas, prižiūrėjęs miesto
gyventojų kilnojimusi - здесь у-ик воеводы, следив- ший за передвижением городского населения - 309 яловица - telyčia - нетель, яловка - 129, 191, 329, 342, 383
яловичий - žr. (см.) яловица
яловые (поля) - neariamos, nederlingos (žemės) - непахотные, неплодородные (з-ли) - 395 ярина - vasarojus, vasarojui suartas laukas - яровые, пахота под яровые - 194, 201, 389, 479, 509 ятка - kromelis, krautuvėlė - ятка, лавка, мелкое торговое заведение - 304
Asmenvardžių rodyklė Именной указатель
А
Abraham, nobilis, heres de Lazowo -170 Abraham, nobilis, coheres de Tibori - 6,48,161,162 Abramowicz/ Abrahamowicz Macko/ Mączko, de Lazowo -139
Abrahamowicz Macko - žr. (см.) Abramowicz Agnes, de Antokola -137,172,173,349 Ako, de Dalniepolie - 462 Albertus, nobilis -105
Albertus -161,162
Albertus, princeps, marchio Brandenburgensis ac in Prussia, Stetinia, Cassubatia et Szlauorum dux, burgra- vius Nurembergensis etc. - 465
Albertus, de Kostri -149
Albertus, nobilis, filius Joannis Kobussek de Maleszewa - 349
Albertus, heres de Patri - 323
Albertus, filius Alberti de Patri - 323
Albertus, nobilis, coheres de Tibori - 6, 48, 155, 161, 162
Albertus, decanus de Roszan, canonicus Vilnensis - 247, 464
Albertus, nobilis de Virzbicze -190
Albertus, olim Jacobi, heres de Klopoti - 323 Alexander/ Alecsander, rex Poloniae et magnus dux Lituaniae -163,230,333,390,481
Alexander Vitowdi/ Witholdus, magnus dux Lituaniae - 462, 465
Alecsander -žr. (см.) Alexander
Amatus Joannes Siluius, iuris doctor - 247 Amszewicz Nicolaus, aulicus - 458 Andreas, advocatus Drohicensis-92,126,128,133,349 Andreas, heres de Kosszowo et Gutky - 349 Andreas, nobilis, filius Joannis Kobussek de Maleszewa -349
455


Andreas, nobilis, coheres de Tibori -161,162 Andreas, nobilis de Wissonka, nepos Georgii Wlost- kowicz -197,206
Andreas, nobilis, filius Marei, heres in villa Wilamowka, magister - 390
Andreas, succamerarius Magni Ducatus Lituaniae, filius Annae Dowoinowa -105 Andreas, heres de Klopoti - 323 Andreiewicz Iwan/ Joannes, generosus thesaurarius curiae Welonensis - 33, 96,481 Anna, generosa - 300
Anna, civis vilnensis, filia Janconis, - 236,241
Anna, filia Sophiae Oborska - 205
Anna, heres de Klopoti, relicta Joannis - 323
Anna, uxor Thomae -150
Anna, generosa de Telaki -119
Antonius, dominus - 247
Augustinus, tenutarius in Makowicze - 474
В
Babicz Jacobus, dominus, proconsul et consul civitatis Vilnensis - 247 Bam Joannes - 480 Bam Michael, civis cracowiensis - 480 Barbara, filia Adae Horeczky - 236,241 Barbara, heres de Chruszewo et Brzozowo, filia Bartholomei Poniatowski - 91 Barkowie - 460 Beer Caspar, consul - 96
Blonski/ Blonsky Joannes, nobilis, nuncius terrae
Drohicensis -118,122
Blonsky Joannes -žr. (cm.) Blonski
Bogdan, in Krassowo - 460
Boguslaus, praesbiter - 247
Bohauitinouicz/ Bohuwitinowicz Bogusz/ Bohuslaus/ Bohus, thesaurarius terrestris, marschalcus et notarius nec non tenutarius Slonimensis atque Camenecensis - 33, 247,465
Bohdan, heres de Lazowo -169,170
Bohdanowna Margaretha - 230
Bohuwitinowicz Bogusz -žr. (cm.) Bohauitinouicz Borichowski/ Borichowsky/ Borychowski Petrus, nobilis et generosus in Borichowo -187,300,385 Borichowsky Petrus -žr. (cm.) Borichowski Borisowa -172
Borisowa Elizabet/ Elisabeth/ Elizabeth, coniunx, civis vilnensis -137
Borowski/ Borowsky Mattias, nobilis in Borowo -136 Borowski/ Borowsky Nicolaus, nobilis in Borowo - 136
Borowsky Mattias -žr. (см.) Borowski
Borowsky Nicolaus -žr. (см.) Borowski
Borychowski Petrus -žr. (cm.) Borichowski
Boszinsky Leonardus - 94
Both Paulus, civis cracowiensis - 480
Brik Iwan Lachowicz - 146
Brzozowski/ Brzozowsky Nicolaus, nobilis de Brzozowo -134
Brzozowsky Nicolaus -žr. (cm.) Brzozowski Buczko/ Butko Bartholomaeus, nobilis, civis et ministerialis castrensis Drohicensis - 92,94,164,178 Butko Bartholomaeus -žr. (см.) Buczko Bartholomaeus Butko Joanni -178
Byalosukienscy, nobiles - 460
C
Caczynskie/ Kaczyńskie, nobiles -159,160 Caczynsky/ Kaczyńscy/ Kaczynski/ Taczynscy Michael, nobilis -159,160
Camiensky/ Kamensky/ Kamiensky Joannes, nobilis et generosus de Kamionka, succamerarius Drohicensis, iudex loco - 94,105,119,170,171,186, 235,349 Casimir/ Kazimir, rex Poloniae, magnus dux Lituaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiae -130,163,349 Chariton, civis vilnensis - 470
Chlebo/ Chlep/ Gleb/ Hleb, heres de Lazowo, nepos Mathiae Gambalae -169,170 Chlep -žr. (cm.) Chlebo
Chodkiewicz Alexander, tenutarius Brestensis, Ostrien- sis et Wysokiensis - 390
Choiensky Johannes, archidiaconus Cracowiensis - 289, 338, 480
Choinouiensius, plebanus in Thrszeioua - 390 Choreczky/ Goreczky/ Horeczky Adam, nobilis, civis vilnensis - 236,241
Chothinka/ Chotimka, nobilis, heres de Lazowo -170 Chotimka-źr (cm.) Chothinka Chpietko/ Chpiethko/ Chwietko, heres de Lazowo -
169,170
Chpiethko -žr. (cm.) Chpietko
Chrinowszky - 460
Christoffer/ Christopher/ Christopherus/ Christophorus Abraham, de Lazowo - 231 Christopher -žr. (cm.) Christoffer Abraham Christopherus -žr. (cm.) Christoffer Abraham Christophorus -žr. (cm.) Christoffer Abraham Christophorus, de Schidlowicz, palatinus et capitaneus Cracowiensis - 205 Chunda/ Chwieda -176 Chwieda -žr. (cm.) Chunda Chwietko -žr. (cm.) Chpietko Cimerman Joannes, consul - 96 Ciołek Martin, nobilis -148, 390 Ciolkowiczy/ Czolkowiczy Marcus, nobilis, heres de Dluga Dambrowa -146,148 Cioloch Albertus, advocatus - 92
456


Clara, uxor Jacobi Dorgewicz - 96,150
Clemens, dominus papa -115,205
Climczicki/ Klimczicki Jacobus, nobilis -181,184 Climczicki/ Climcziczky/ Climczycki/ Klimcziczki/ Klimcziczky/ Klimczycky/ Klimczyczky/ Klincziczki/ Klincziczky Joannes, nobilis -181,199 Climczicki/ Klimczicki Nicolaus, nobilis -181,184 Climcziczky Joannes -žr. (cm.) Climczicki Climczycki Joannes -žr. (cm.) Climczicki Colak Joannes - 460
Coricziensky/ Koricziensky Albertus, nobilis - 205 Cosciesza/ Coscziescha/ Cosczyescha Paulus, de Drohiczin -189
Coscziescha Paulus -žr. (cm.) Cosciesza Cosczyescha Paulus -žr. (cm.) Cosciesza Cossiensky/ Cossinsky/ Cusiensky/ Cussiensky/ Kosienski/ Kosiensky/ Kosiński/ Kosinsky/ Kossienski/ Kossiensky/ Kussiensky Leonardus, nobilis, iudex terrestris Drohicensis, generosus de Lysszowa - 24,122, 146,178,186,514,519
Cossinsky Leonardus -žr. (cm.) Cossiensky
Cranelipowszci - 460
Cucowszky Albertus - 460
Cucowszky Meszka - 460
Cucowszky Thomas - 460
Culieszowie - 460
Cusiensky Leonardus -žr. (cm.) Cossiensky Cussiensky Leonardus -žr. (cm.) Cossiensky Cycekum Shironos -175
Czarny Hanus, proconsul et consul civitatis Vilnensis -247
Czarnkowski/ Czarnkowsky Georgius, nobilis, ministerialis castrensis Drohicensis -170 Czarnkowsky Georgius -žr. (cm.) Czarnkowski Czolkowiczy Marcus -žr. (cm.) Ciolkowiczy
D
Dambnicky/ Dambniczki/ Dambniczky Albertus Stanislaus, nobilis -155,161,162,165 Dambnicky/ Dambniczczy/ Dambniczky/ Dambniczky/ Dambuiczki/ Dambuyczy/ Dambuywicz Hiczki/ Hycz- ky/ Iczkowicz, nobilis de Dambniki - 6, 48, 155, 161, 162, 165
Dambniczczy Hiczki -žr. (cm.) Dambnicky Dambniczky Albertus Stanislaus -žr. (cm.) Dambnicky Dambniczky Hiczki -žr. (cm.) Dambnicky Dambniczky Hiczki -žr. (cm.) Dambnicky Dambrowa Stanislaus -žr. (см.) Dąbrówka Dambrowscy Jacobus -žr. (см.) Dąmbrowa Dambrowsczy Jacobus -žr. (см.) Dąmbrowa Dambrowsky Jacobus -žr. (см.) Dąmbrowa Dambuiczki Hiczki -žr. (cm.) Dambnicky Dambuyczy Hiczki -žr. (cm.) Dambnicky
Dambuywicz Hiczki - žr. (cm.) Dambnicky Damnicky Joannes - 48
Dargiewicz/ Dorgewicz Jacobus, civis caunensis -150 Dauidis Albertus Stanislaus, nobilis -162 Dąbrówka/ Dambrowa Stanislaus, procurator, cano- nicus Vilnensis -150,247,390 Dąmbrowa/ Dambrowscy/ Dambrowsczy/ Dambrowsky Jacobus, nobilis de Dluga Dambrowa, capitaneus Drohicensis -123,147,148
Dibowsky Jacobus -105,119
Dorgewicz Jacobus -žr. (cm.) Dargiewicz Dorothea, heres de Patri, relicta Alberti - 323 Dorothea, heres de Patri, relicta Mathiae - 323 Dorothea, nobilis de Wissonka, filia Stanislai Wlostek -197
Dowoinowa/ Dowoynowa Anna, generosa -105 Dowoyno, capitaneus -186 Dowoynowa Anna -žr. (cm.) Dowoinowa Dubothok Wasko Schimonowicz - 460 Dynda, advocatus Drohicensis - 92 Dziaczielia, heres de Dluga Dambrowa - 231 Dziakonsci Joannes - 460
E
Elizabet, heres de Klopoti, relicta Stanislai - 323 Elizabet, magnifica palatina Trocensis, vocata Sapiezi- na -130,458,516
Elizabeth, uxor Nicolai Radziuil - 460
Erasmus -161,162
Euchun - 94
Eustachius Erasmus, notarius - 98
F
Faelix, heres de Kosszowo et Gutky - 349
Faelix, nobilis, filius Joannis Kobussek de Maleszewa
-349
Faelix, nobilis, filius Jacobi de Niemierki -179 Fegelueder/ Fogelueder/ Fogelweder/ Fugelweder Leonardus, civis cracowiensis - 480
Fiedorowicz Vasko/ Wasko -139
Fogelueder Leonardus -žr. (cm.) Fegelueder Fogelweder Leonardus -žr. (cm.) Fegelueder Franciscus, de Leopoli, iuris doctor, protonotarius apostolicus et canonicus Luceoriensis et Leopoliensis, plebanus in oppido Szuraz - 333 Fugelweder Leonardus -žr. (cm.) Fegelueder
I
G
Gabala Mathias -žr. (см.) Gambala
Gak, in Krassowo - 460
Galąnski / Galąnsky / Galąski / Gąląski Mathias, no-
457


bilis et generosus de Galąski, vicecapitaneus et ministerialis Drohicensis, vicesgerens in Ciechanowiec, prae- fectus Ciechanowiensis -139,169-171
Galąnsky Mathias -žr. (cm,) Galąnski
Galąski Mathias -žr. (cm.) Galąnski
Galky-325
Gambala/ Gambata Mathias, nobilis, heres de Lazowo-169-171
Gambata Mathias -žr. (cm.) Gambala
Gasthold/ Gastholh/ Gastholth/ Gastold/ Gasztold/ Gasztolt/ Gasztolth Albertus, palatinus Trocensis et Vilnensis, capitaneus Bielscensis et Mozirensis, Magni Ducatus Lituaniae cancellarius, generosus de Gieranoni, vicecapitaneus Branscensis - 6, 33, 93,117,124, 136, 137, 157, 158, 172, 175, 177, 197, 206, 231, 232, 338,349,390,458, 460, 462, 464,470,481 Gastholh Albertus -žr. (cm.) Gasthold Gastholth Albertus -žr. (cm.) Gasthold Gastold Albertus -žr. (cm.) Gasthold
Gasztold Albertus -žr. (cm.) Gasthold
Gasztolt Albertus - žr. (cm.) Gasthold
Gasztolth Albertus -žr. (cm.) Gasthold
Gąląski Mathias -žr. (cm.) Galąnski
Georgius, heres de Klopoti - 323
Georgyus, generosus palatinides Trocensis - 300 Germanos Erasmus, heres de Dambniki -161,162 Glawszky Joannes - 460
Gleb -žr. (см.) Chlebo
Glinsky/ Glinszky/ Glynszky/ Hlinsky Michael, generosus dux, heres de Czerenowo - 275,332 Glinszky Michael -žr. (cm.) Glinsky Glymiecki Hieronymus, nobilis de ducatu Mazowiae - 205
Glynszky Michael -žr. (cm.) Glinsky
Gobeschowie - 460
Goczalkowicz Paulus, heres de Maleszewa - 349 Goczalkowicz Stanislaus, heres de Maleszewa - 349 Gomolinski Stanislaus, generosus notarius terrestris Siradiensis - 205
Goreczky Adam - žr. (cm.) Choreczky
Goska Martin, ministerialis - 170
Gregorius, heres de Klopoti - 323
Gumowsky Albertus, nobilis -148
H
Haiewniczy -146
Hanca/ Hanka, filia Bohdani Schawicz - 79 Hanka -žr. (cm.) Hanca Heduigis -519
Heduigis/ Heduigyis/ Heduygis, generosa ducissa de Olszani -187,205 Heduigyis -žr. (см.) Heduigis Heduygis -žr. (см.) Heduigis
Herbowsky/ Horbowski/ Horbowsky Stanislaus, nobilis de Drohiczin, in Milkowicze, heres villae Sieniewicze -94,127,131,135, 289
Hermanowicz/ Nermanowicz Bartholomaeo, consul Vilnensis - 80
Hiczki/ Hyczky, de Dambniki -161,162
Hilinicz/ Ilinicz Georgius, marschalcus curiae nostrae, Brestensis, Caunensis, Pinensis et Lidensis capitaneus - 33,178
Hinca/ Hynca/ Hyncza Andreas, nobilis, advocatus et praeconsul in Wysokie, heres de Wirszchucza - 111— 113
Hincza/ Hyncza Georgius, de Wirszchucza - 519 Hincza/ Hyncza Joannes, nobilis - 481 Hleb-zz: (cm.) Chlebo
Hlebowicz Nicolaus, filius Stanislai Hlebowicz - 5 Hlebowicz Stanislaus, palatinus Polocensis - 5 Hliebowicz Joannes, palatinus Witepscensis, con- siliarius et aulicus - 460
Hliebowicz Liecz - 230
Hlinsky Michael -žr. (cm.) Glinsky
Holowka Albertus, nobilis de Trovsna -175
Horbowski -žr. (cm.) Herbowsky
Horbowsky -žr. (cm.) Herbowsky
Horbowsky Nicolaus, nobilis, heres de villa Sieniewicze
-289
Horbowsky Paulus, nobilis, heres de villa Sieniewicze -289
Horeczky Adam - žr. (cm.) Choreczky
Horman/ Orman, dominus - 96
Hornostai Joannes/ Juano, tenutarius in Dorszuniszki et secretarius rutenus, notarius Magni Ducatus Lituaniae - 236,247, 349
Hornowsky Georgius, de Milkowicze - 94 Hrehor -177
Hrimaliczicz Niemira, generosus marschalcus -199 Hrin/ Hryn Gregoryus, subditus de Antokola, civis vilnensis - 137,172,173,177
Hriniewicz Iaczko/ Jacko, nobilis, heres de Lazowo - 139, 169-171
Hriniewicz Iuanus/ Iwan/ Juanus, nobilis, heres de Lazowo -139,169,170.
Hriniewicz Owda/ Owoda, nobilis, heres de Lazowo - 139,169-171
Hriniewicz Sieńko/ Syenko, nobilis, heres de Lazowo -
139,169,170
Hryn -žr. (cm.) Hrin
Hyczky - žr. (cm.) Hiczki
Hynca Andreas -žr. (cm.) Hinca
Hyncza Andreas -žr. (cm.) Hinca
Hyncza Georgius -žr. (cm.) Hincza
Hyncza Joannes -žr. (cm.) Hincza
Hyncza Stanislaus, iudex loco castrensis Lazowo -
170
458


I
Ignatowicz/ Ihnatowicz Sienkonis, civis vilnensis - 80 Ihnatowicz Sienkonis -žr. (cm.) Ignatowicz Ilia, filius Philippi ex Bogolana - 470 Ilinicz Georgius -žr. (cm.) Hilinicz Iuachno/ Iwachno, notarius Vilnensis - 470 Iwachno-žr (cm.) Iuachno
Iwan - 48
Iwan - 481
Iwan, heres de Lazowo, nepos Mathiae Gambalae -
169,170
Iwan, heres de Lazowo, nepos Mathiae Gambalae -
169,170
Iwassko/ Iwaszko, ex Lubka - 470
Iwaszko -žr. (cm.) Iwassko
Izdebska Sophia, nobilis, heres in Buiaki -11, 33
J
Jacobus, de Borichowo, successor praedicti Witansky -187
Jacobus, de Cracowia, doctor medicinae, canonicus
ecclesiae Louicensis - 205,338
Jacobus, heres de Dambniki -161,162
Jacobus -žr. (см.) Dąmbrowa
Jacobus, plebanus in Drohiczin - 289
Jacobus, olim Petri, heres de Klopoti - 323
Jacobus, nobilis de Niemierki - 179
Jacobus, nobilis, filius Jacobi de Niemierki - 179
Jacobus, nobilis - 349
Jacobus, nobilis, coheres de Tibori -161,162 Jacobus, generosus de Woyno - 186 Jacobus, nobilis de Virzbicze - 190 Jacobus, nobilis de Wissonka, nepos Georgii Wlost- kowicz -197,206
Jan, frater ordinis et praesbiter - 338
Janco, civis vilnensis - 236
Janusius/ Joannes, electus confirmatus Vilnensis - 236, 241, 349
Janussius, dux Mazowiae -117
Jarmech, de Skwirczino - 462
Jasipowicz Care/ Carp, nobilis ex districtu Gonedzen- si - 460,461
Jernicki/ Jerniczky Alexander/ Alecsander, nobilis -188 Jerniczky Alexander -žr. (cm.) Jernicki Jeronimus, heres de Klopoti - 323 Joannes, nobilis de Coriczyani -130 Joannes, de Cracowiae - 247 Joannes, generosus, gladiferus Cracowiensis et succamerarius Chelmensis, Bielscensis et Rathnensis - 97 Joannes, succamerarius Drohicensis - 349 Joannes, generosus - 230 Joannes -žr. (cm.) Janusius
Joannes, heres de Klopoti - 323
Joannes, heres de Klopoti - 323
Joannes, de Lasko, archiepiscopus et primas Gneznensis - 205
Joannes, heres de Lazowo, nepos Mathiae Gambalae -169,170
Joannes, notarius publicus - 130, 247
Joannes, heres de Ramoiesowo - 231
Joannes, nobilis, coheres de Tibori - 6,48,161,162 Joannes, de Szarpiki, iudex castrensis Mielnicensis - 493 Joannes, episcopus Vilnensis -33,96,98,150,236,247, 338, 349, 390, 462
Joannes, nobilis de Wissonka, nepos Georgii Wlost- kowicz -197,206
Joannes Dauidis, nobilis, coheres de Tibori -161,162
Joannes Jacobus -161,162
Joannes, olim Laurency, heres de Klopoti - 323
Johannes, companatorus - 247
Juskonis -175
Jutrkowski/ Jutrokowski Stanislaus, praepositus Li- bichowiensis et prouincialis ordinis fratrum crucife- rorum sanctae Mariae - 338
Jutrokowski Stanislaus -žr. (cm.) Jutrkowski
K
Kaczyńskie -žr. (см.) Caczynskie
Kaczyńscy Michael -žr. (cm.) Caczynsky Kaczynski Michael -žr. (cm.) Caczynsky Kachnam Vincentus, frater Volfgangi - 236 Kącki Joannes - 493
Kadziwn, de Czolomie -130
Kamensky Joannes -žr. few J Camiensky Kamiensky Joannes -žr. (cm.) Camiensky Karsky Dirslai - 349
Karsky Faelix, ex parte nobilium Koszowskie - 349 Kazimir -žr. (cm.) Casimir
Kesler/ Kiezlar/ Kysler Erasmus, civis vilnensis - 251 Kiezlar Erasmus -žr. (cm.) Kesler Kiszka/Kyszka Petrus Stanislaides/ Stoniislaides, de Ciechanowiec, palatinus Polocensis et capitaneus Drohicensis, vicecapitaneus Drohicensis - 6,11,33,48,92, 99,101,118,120,123,126,131,139,147-149,155,159, 162, 163, 165, 170, 182, 184, 185, 208, 275, 300, 325, 332, 349, 460, 462,516
Kleczko/ Kłoczko Mathias Albertus Janowicz, marschalcus et tenutarius in Wolkowisko - 338,349,462 Klepaczki/ Klepaczky/ Klepaczsky Joannes Stephan, nobilis, Eeres de Klepacze - 24,184
Klepaczky Joannes Stephan -žr. (cm.) Klepaczki Klepaczsky Joannes Stephan -žr. (cm.) Klepaczki Klimczicki Jacobus -žr. (cm.) Climczicki Klimczicki Nicolaus -žr. (cm.) Climczicki Klimcziczki Joannes -žr. (cm.) Climczicki
39.801
459


Klimcziczky Joannes -žr. (см.) Climczicki Klimczycky Joannes -žr. (см.) Climczicki Klimczyczky Joannes -žr. (cm.) Climczicki Klincziczki Joannes -žr. (cm.) Climczicki Klincziczky Joannes -žr. (см.) Climczicki Klippnick Conradus - 251
Klissowski Andreas - 349
Klissowski Jacobus - 349
Kłoczko Mathias Janowicz -žr. (cm.) Kleczko Kobusek/ Kobussek Joannes, de Maleszewa - 349 Kobussek Joannes - žr. (cm.) Kobusek Koloschinowicz Hartim, de Liebiedzioro -182 Koloschinowicz Juskonis, de Liebiedzioro -182 Kopec/ Kopiecz Vasilius/ Wasiliewicz, marschalcus et secretarius, in Miedniki et Przewalka tenutarius, auli- cus - 6,33,349,481
Kopiecz Vasilius -žr. (cm.) Kopec
Koricziensky Albertus -žr. (cm.) Coricziensky Kosienski Leonardus -žr. (cm.) Cossiensky Kosiensky Leonardus -žr. (cm.) Cossiensky Kosińska Barbara, nobilis de Skwirczino - 514 Kosiński Leonardus -žr. (см.) Cossiensky Kosinsky Leonardus -žr. (см.) Cossiensky Kosowsky Raphael, iudex castrensis -170 Kossienski Leonardus -žr. (cm.) Cossiensky Kossiensky Leonardus -žr. (cm.) Cossiensky Kosteuicz/ Kostewicz Janusius, magnificus -171 Kostewicz Janusius -žr. (cm.) Kosteuicz Kozlowsky -180
Kriskycz Caspar, advocatus civilis Cracowiensis, iudex commissarius - 96
Kuczinski/ Kuczinsky/ Kuczinszky/ Kuczyński/ Kuczynsky Joannes, nobilis, heres de Kuczyn, iudex castrensis Drohicensis, generosus notarius terrestris Drohicensis - 99,101,147,170,181,516
Kuczinsky Joannes -žr. (cm.) Kuczinski
Kuczinszky Joannes -žr. (cm.) Kuczinski Kuczyński Joannes -žr. (см.) Kuczinski Kuczynsky Joannes -žr. (cm.) Kuczinski Kuliesze, nobiles - 390
Kunaty Martin - 349
Kuncowicz Kmita, procurator Vilnensis -116 Kunicki/ Kunicky Joannes, plebanus in Niemenczina -116
Kunicky Joannes -žr. (см.) Kunicki
Kussiensky Leonardus -žr. (см.) Cossiensky Kuszy, de Czolomie -130 Kysler Erasmus -žr. (cm.) Kesler Kyszka Petrus Stanislaides -žr. (см.) Kiszka
L
Laszczewsky/ Luscze/ Lusczewski/ Lusczewsky/ Luszczewsky Joannes/ Jo[ha]nni, nobilis, advocatus de
Vissokie-164, 231,481
Latalski Joannes, dominus, electus confirmatus Pos- naniensis ecclesiae - 205 Laurencyus, heres de Klopoti - 323 Laurentius, nobilis de Makowicze - 474 Laurentius, heres de Patri - 323 Laurentius, nobilis de Virzbicze -190 Lazowsky Georgius/ Gregorius, nobilis, heres de Lazowo -139,169-171 Lazowsky Hryn, de Lazowo -170 Lazowsky Jacko/ Jaczko, successor de Lazowo -170 Leba, in Krassowo - 460 Leo, dominus papa -115,247 Litaor/ Litauor/ Litaur/ Lithaur/ Lythaor Joannes, generosus marschalcus, heres de Mankobodi, Wyskowo et Czekanowo - 111, 187,188,300 Litaoroua/ Litauoroua/ Litauorowa/ Litauroua/ Li- tawarowa/ Litaworowa/ Liteowarowa/ Lithaorowa / Lithauor/ Lithaur/ Lithauroua/ Lithaurowa/ Lithaworowa/ Lythaorowa Heduigis, generosa de Vitanki et Wiszkow - 111, 187-190, 205, 300 Litaoroua Sophia/ Zophia, heres de Czekanowo, filia Heduigis, -190,205, 300
Litaor/ Litauor Casimir, nobilis, heres de Czekanowo -186,190
Litauor Joannes -žr. (cm.) Litaor
Litauor Casimir -žr. (cm.) Litaor
Litauoroua Heduigis -žr. (cm.) Litaoroua Litauorowa Heduigis -žr. (cm.) Litaoroua Litaur Joannes -žr. few J Litaor Litauroua Heduigis - žr (cm.) Litaoroua Litawarowa Heduigis -žr. (cm.) Litaoroua Litaworowa Heduigis -žr. (cm.) Litaoroua Liteowarowa Heduigis -žr. (cm.) Litaoroua Lithaorowa Heduigis -žr. (cm.) Litaoroua Lithauor Heduigis -žr. (cm.) Litaoroua Lithaur Joannes -žr. (cm.) Litaor Lithaur Heduigis - žr (cm.) Litaoroua Lithauroua Heduigis - žr (cm.) Litaoroua Lithaurowa Heduigis - žr (cm.) Litaoroua Lithaworowa Heduigis - žr (cm.) Litaoroua Lizygaba Stanislaus, heres de Maleszewa - 349 Lochwinowicz/ Lohuinowicz/ Lohwinowicz Iwan, filius Lochwin - 502
Lohuinowicz Iwan - žr (cm.) Lochwinowicz Lohuinowicz Chwieda - 502 Lohwinowicz Iwan - žr (cm.) Lochwinowicz Loza Laurentius, nobilis - 130 Lubikowicz Hiacynctus -175 Lubowiecky/ Lubowicki Albertus, iudex -149 Lubowicka Anna -149 Lubowicki Albertus - žr (cm.) Lubowiecky Lubowicky Joannes, filius Annae -149 Lubowicky Marcus, filius Annae - 149
460


Lubowicky Matthias, filius Annae -149 Lubowicky Nicolaus, filius Annae -149 Lubowicky Petrus, filius Annae -149 Luczko, de Czepielino -130 Luscze Johani-žr (сіл.) Laszczewsky Lusczewski Joannes -žr. (cm.) Laszczewsky Lusczewsky Joannes -žr. (cm.) Laszczewsky Luszczewsky Joannes -žr. (cm.) Laszczewsky Lyesczeusky Georgius, de Lyeszcka -168 Lyszowsky Leonardus - 519 Lythaor Joannes -žr. (cm.) Litaor Lythaorowa Heduigis -žr. (cm.) Litaoroua
M
Maczieiewszky, secretarius - 289
Magnuschewie - 460
MakariZ Makary, in Borowo -136
Makary -žr. (см.) Makari
Maleszewskie/ Malieszewszcy, nobiles - 349 Malieszewszcy-žr. (cm.) Maleszewskie Marcus, heres de Klopoti - 323 Marcus, heres de Klopoti - 323 Marcus, heres de Klopoti - 323 Marcus, nobilis, heres in villa Wilamowka - 390 Markowsky Joseph, ńobilis, iudex et subiudex terrestris Drohicensis -121
Martin, praesbiter et altarista in ecclesia Betegolensi - 124
Martin, plebanus in Budzyessin et Mankobodi - 205 Martin, doctor, canonicus Vilnensis - 247 Martin, nobilis de Virzbicze - 190 Maszenska/ Mazewska Dorota/ Dorothea, heres de Maszenino - 230
Maszenski/ Mązewski Abram/ Abraam/ Abraham, nobilis, heres in Maszenino - 230 Matfieiewicz/ Matfieiowicz/ Mathphieiewicz Michael, civis vilnensis -152, 232, 233
Matfieiowicz Iuan/ Ivan, frater Michael Matfieiewicz -146,233
Matfieiowicz Michael -žr. (cm.) Matfieiewicz Mathffeus, dux - 251
Mathias, de Biale, ex parte nobilium Koszowskie - 349 Mathias, nobilis, filius Joannis Kobussek de Maleszewa - 349
Mathias, heres de Klopoti - 323
Mathias, heres de Lazowo, nepos Mathiae Gambalae -169,170
Mathias, heres de Patri - 323
Mathias, plebanus (parrochus) in Prostinia - 349 Mathias, de Sliwniki, iuris doctor - 205 Mathias/ Matthias/ Mattias, nobilis, coheres de Tibori - 6, 48,159,161,162
Mathias/ Mattias, nobilis, coheres de Tibori -161,162
Mathias/ Matias, nobilis, coheres de Tibori -161,162 Mathias Petrus, nobilis, heres de Długie -182 Mathias, olim Stanislai, heres de Klopoti - 323 Mathphieiewicz Michael -žr. (cm.) Matfieiewicz Matias -žr. (cm.) Mathias
Matthias -žr. (cm.) Mathias
Mattias -žr. (cm.) Mathias
Mattias -žr. (cm.) Mathias
Mattias -žr. (cm.) Borowski
Mazewska Dorota-žr. (см.) Maszenska
Mązewski Simon, procurator, filius Dorotheae - 230 Mazur Abraham, heres de Latow Mazuri - 231 Mądrek Joannes, heres de Maleszewa - 349 Mązewski Abram-žr (cm.) Maszenski Michael, heres de Dambniki -161,162 Michael, heres de Klopoti - 323
Michael, coheres de Tibori - 161,162
Michael, de Wyszchenie, heres de districtu Drohicensi -462
Michalkowicz Matias, filius ministerialis - 460 Mickowicz Georgius, proconsul et consul civitatis Vilnensis - 247
Mickowicz Gregorius, proconsul et consul civitatis Vilnensis - 247
Miedzielessky/ Miedziliesky/ Miedzylieski/ Miedzyliesky/Myedzilyesky/ Myedzyelyeski Laurentius, episcopus Camenečensis, praepositus Vilnensis -126,127, 169, 170, 173, 175-177, 180, 182, 186-190, 197, 199, 236, 247, 325, 332, 338
Miedziliesky Laurentius - žr (cm.) Miedzielessky Miedzylieski Laurentius - žr (cm.) Miedzielessky Miedzyliesky Laurentius - žr (cm.) Miedzielessky Mikolaiewycz/ Mykolaiewicz Andreas, dominus - 247 Mikyel/ Nikiel, advocatus Vilnensis -158 Miliewszizi - 460
Minczewski Thomas - žr (cm.) Mynczeuoski Minczuk Boguss - žr (cm.) Mynczuk Mischus Nicolaus, proconsul et consul civitatis Vilnensis - 247
Mischowsky/ Miszchowszky/ Miszowsky/ Myszowski Joannes, iudex, officialis castrensis Mielnicensis - 493 Miszchowszky Joannes - žr (cm.) Mischowsky Miszowsky Joannes - žr (cm.) Mischowsky Monywszko Petrus - 460
Mroczek, nobilis de Tibori - 6,48,155
Mroczek - 460
Mroczkone, nobilis - 390
Mroczkonis/ Mroczslaus Alecsander/ Alexander, heres de Dambniki -161,162 Mroczslaus Alecsander-žr (cm.) Mroczkonis Mszavicz Lewossi, de Liebiedzioro -182 Myedzilyesky Laurentius - žr (cm.) Miedzielessky Myedzyelyeski Laurentius - žr (cm.) Miedzielessky Myaskowski Joannes, nobilis - 205
39*
461


Myklasz Nicolaus, nobilis de Pathkowicze - 349 Mykolaiewicz Andreas -žr. (cm.) Mikolaiewycz Mynczeuoski/ Minczewski Thomas, nobilis, curialis -166 Mynczuk/ Minczuk Boguss/ Bohus/ Bohuss, concivis -238
Myszowski Joannes -žr. (cm.) Mischowsky
N
Naropinski Joannes Gnesnensis - 205
Nasuth, capitaneus Drohicensis -170
Nermanowicz Bartholomaeus -žr. (см.) Hermanowicz Niawiadomsky/ Niewiadomsky/ Niewiedomsky Stanislaus, vicecapitaneus Drohicensis -105,119,130,170, 181,185,186
Nicolaus, nobilis, filius advocati Andreae de Drohiczin -92,133
Nicolaus, nobilis de Klopoti - 323
Nicolaus, heres de Klopoti - 323
Nicolaus, decanus, protonotarius sedis apostolicae, arbiter de consensu, advocatus - 247 Nicolaus, heres de Patri - 323 Nicolaus Patro, heres de Patri - 323 Nicolaus, plebanus de Poltowsko - 98 Nicolaus, de Schidlowicz, castellanus Sendomiriensis et regni Poloniae thesaurarius,- 205 Nicolaus, plebanus in Skybniewo - 349 Nicolaus, nobilis, coheres de Tibori -161,162 Nicolaus, nobilis de Virzbicze -190 Niemiera/ Niemierza/ Niemira Nicolaus, nobilis de Os- tromeczin, generosus, marschalcus et capitaneus Mielnicensis -181,230,493 Niemierka Stanislaus, nobilis -179 Niemierza Nicolaus -žr. (cm.) Niemiera Niemira Nicolaus -žr. (cm.) Niemiera Niemirowicz Andreas, palatinus Kyowiensis et tenutarius Swiszloczensis - 349 Niemirowszki Leonardus, nobilis - 460 Niemirowszki Sigismundus, nobilis - 460 Niewiadomsky Stanislaus -žr. (cm.) Niawiadomsky Niewiedomsky Stanislaus -žr. (cm.) Niawiadomsky Nikiel -žr. (cm.) Mikyel
Nuszewsky/ Nuszewszky/ Nuzewski/ Nuzewsky Paulus, nobilis, heres de Buiaki in terra Drohicensi, iudex loco castrensis, curialis -11,33,105,119,164,170,180,245 Nuszewszky Paulus -žr. (cM.)T$\xsz.ęw&y Nuzewska Sophia, heres de Buiaki - 33 Nuzewski Paulus -žr. (cm.) Nuszewsky
Nuzewsky Paulus-žr few J Nuszewsky
Nyr Stanislaus, generosus -170
О
Oborski/ Oborsky Joannes, nobilis, generosus de du¬
catu Mazowiae - 205,300,385
Oborsky Joannes -žr. (см.) Oborski
Obtak Markus - 460
Ocza, heres de Lazowo, nepos Mathiae Gambalae -
169,170
Odwiernik Georgius - proconsul et consul civitatis Vilnensis - 247
Ogriszek Stanislaus, de villa Czerenowo -182 Okoncomisci - 460 Olanczka Catherina - 514
Olanczki Stanislaus, generosus de Skwirczino - 514 Oliesniczky Stanislaus, canonicus Cracowiensis et sec- retarius - 338
Olszansky/ Olszensky Alecsander, dux de Olszani, marschalcus - 205,300
Olszensky Alecsander-žr. (см.) Olszansky Orina, civis vilnensis - 96,176 Orman -žr. (см.) Horman
Orzeszko Joannes, generosus de Chwaliaticze, tribūnus Mielnicensis - 458
Oscikowicz Gregoryus, palatinus Trocensis - 458
Osiph/ Ossip Iwan, de Proska -186
Ossip Iwan -žr. (см.) Osiph
Ossipoue/ Ossipowie, de Proska -186
Ossipowicz Alexius, nobilis - 481
Ossipowicz Gregorius, de districtu Drohicensi - 481
Ossipowicz Joannes, de Porośli et Jazwyni - 481
Ossipowicz Michnin - 481
Ossipowicz Timotheius, nobilis - 481
Ossipowie -žr. (см.) Ossipouie
Ostrowsky Joannes, ex parte nobilium Maleszewskych
-349
Ostrowsky/ Ostrozski Constantinus, dux Ostrouien- sis, palatinus Trocensis, Vinicensis et Braclauiensis, supremus exercituum Magni Ducatus Lituaniae capitaneus - 33,338,349,460
Ostrozski Constantinus -žr. (см.) Ostrowsky Otta Albertus, de Crzepczow - 205 Ożarowa Dorothea, nobilis -121
P
Paliuchowycz Ossyp, nobilis de Lazowo - 234 Paraffinta/ Parafinita/ Parafinta Paulus, nobilis -168 Paraffinta/ Parafinita/ Parafinta Stanislaus -168 Parafinita Paulus -žr. (см.) Paraffinta
Parafinita Stanislaus -žr. (см.) Paraffinta Parafinta Paulus -žr. (см.) Paraffinta Parafinta Stanislaus -žr. (см.) Paraffinta Parnczek Joannes -žr. fcwJPąnczek Passil Nicolaus, nobilis, heres de Długie -182 Pathkowski Andreas, nobilis de Pathkowicze - 349 Pathkowsky/ Patkowsky Nicolaus, nobilis in Malesze- wa - 349
462


Patkowsky Nicolaus -ir. (cm.) Pathkowsky Paulus -161,162
Paulus, episcopus Luceoriensis - 289
Paulus, nobilis de Mlozewo - 97
Paulus, nobilis de Swiaczko -160
Paulus, nobilis, tenutarius de Pluky -130 Paulus -165
Paulus, nobilis de Virzbicze -190
Pąnczek/ Parnczek Joannes, de Ciechanowiec -123,147
Persky Nicolaus - 460
Petrus -161,162
Petrus, heres de Klopoti - 323
Petrus, heres de Lazowo, nepos Mathiae Gambalae -
169,170
Petrus, de Lipki - 349
Petrus, iudex castrensis Mielnicensis - 230
Petrus, nobilis de Pluky -130
Petrus, nobilis de Tibori - 6,48,155,161,162
Petrus, nobilis de Virzbicze -190
Petrus, episcopus Cracowiensis, regni Poloniae vice-
cancellarius - 205
Petrus Joannes, heres de Kosszowo et Gutky - 349 Petrus Laurin, proconsul et consul civitatis Vilnensis - 247
Petronella, heres de Czerenowo - 275,332 Philipowicz Joannes/ Johannes, episcopus Kyowiensis - 33, 236, 241,247
Philipp, ex Bogolana - 470
Pidai/ Piday/ Pyday -127,131,135
Piday -ir. (cm.) Pidai
Pobikrowsky/ Pobykrowski/ Pobykrowsky Bartholomaeus, de Pobikrowi, subiudex Drohicensis - 91, 99, 101, 105, 132, 146-148, 155, 160, 161, 168, 186, 234, 235, 239, 349
Pobykrowski Bartholomaeus -ir. (cm.) Pobikrowsky Pobykrowsky Bartholomaeus -ir. (cm.) Pobikrowsky Podpisek Simon -149
Pogorzelsky Joannes, nobilis - 349
Połączą Joannes, nobilis de Stani - 462
Poniathowsky Bartholomaeus/ Poniatovskį / Poniatowski Bartolomaeus/ Bartholomaeus, nobilis, generosus - 91, 92,126,179,239
Poniatovskį Bartolomaeus -ir. (cm.) Poniathowsky Poniatowski Bartholomaeus -ir. (cm.) Poniathowsky Poniatowsky - 385
Poniatowsky Georgius, generosus - 91
Potoczky Mathias, nobilis - 390
Prenczikowszci - 460
Procopowicz/ Procopowycz Michel/ Nikiel, advocatus Vilnensis - 238
Procopowycz Michel -ir. (cm.) Procopowicz Putkowskie -163
Pydaiek/ Pyday/ Pydak Stanislaus, in Milkowicze - 94 Pyday -ir. (cm.) Pidai
Pyday Stanislaus -ir. (cm.) Pydaiek
Pydaiowa Dorothea -127
Pydak Stanislaus-zk (cm.) Pydaiek
Pyetusch Joannes Wladislaviensis - 205 Pyssansci - 460
R
Rączko Georgius, iudex terrestris Drohicensis, Bielscensis -182,197,275, 332 Rączko/ Raczkowicz Joannes -124, 493 Rączko Paulus, de Puczicze, tribūnus Bielscensis et advocatus oppidi Wysokie, de Ruskowo -112,113,117, 186,481
Raczkowicz Joannes -ir. (cm.) Rączko
Radiuil/ Radziuil/ Radziwil Georgius Nicolaus, cas- tellanus Trocensis et capitaneus Grodnensis, castella- nus Vilnensis et curiae marschalcus -33,338,349,390, 460, 462
Radiuil/ Radiuilowicz/ Radiwil/ Radziuil/ Radziwil Joannes Nicolaus, capitaneus Drohicensis, marschalcus, pincerna Magni Ducatus Lituaniae, capitaneus et succamerarius Bielscensis, tenutarius Wassyliensis et Markowiensis - 122, 136, 175, 460, 465 Radiuilowicz Joannes Nicolaus -ir. (cm.) Radiuil Radiwil Joannes Nicolaus -ir. (cm.) Radiuil Radziuil Georgius Nicolaus -ir. (cm.) Radiuil Radziuil Joannes Nicolaus -ir. (cm.) Radiuil Radziuil/ Radziwil Nicolaus, episcopus Miednicensis -114,124,136, 349
Radziuil/ Radziwil Nicolaus, palatinus Vilnensis -186, 390, 460
Radziuil Nicolaus Nicolaus, filius Nicolai Radziuil - 460
Radziuil Stanislaus Nicolaus, filius Nicolai Radziuil - 460
Radziwil Georgius Nicolaus -ir. (cm.) Radiuil Radziwil Joannes Nicolaus -ir. (cm.) Radiuil Radziwil Nicolaus -ir. (cm.) Radziuil Radziwil Nicolaus -ir. (cm.) Radziuil Raphael, filius Nicolai Zatinsky -105 Raphael, heres de Kosszowo et Gutky - 349 Raphaelis Nicolaus, de Czaple - 5 Rawa Jocubus, heres de Maleszewa - 349 Rhodianus/ Rodianus Leonardus, dominus, plebanus, ecclesiae parochialis sancti Joannis Vilnae rector - 247
Rodianus Leonardus -ir. (cm.) Rhodianus Roman, heres de Lazowo, nepos Mathiae Gambalae -
169,170
Rospąnd/ Rospąt/ Rospąth/ Rosprind Hieronym/ Hieronymus/ Jeronimus, terrigena drohicensis - 94, 170, 235
Rospąt Hieronym -ir. (cm.) Rospąnd
463


Rospąth Hieronym -žr. (см.) Rospąnd
Rosprind Heronym -źr. (cm.) Rospąnd
Roswieiowa / Roszwieiowa / Rozwieiowa Barbara, nobilis de Brzozowo - 93,132,208 Roszwieiowa Barbara -žr. (см.) Roswieiowa Rozwieiowa Barbara -žr. (cm.) Roswieiowa Rudkowsci - 460
Rudomin Andreas - 251
S
Saczko Albertus, nobilis de Momothki - 325 Sarnacki/ Sarnaczczi/ Sarneczki Nicolaus, generosus vexillifer Drohicensis -199
Sarnaczczi Nicolaus -žr. (см.) Sarnacki
Sarneczki Nicolaus -žr. (см.) Sarnacki
Saschin/ Sasin/ Sassin/ Sassyn/ Saszin/ Saszyn/ Sza- szin Joannes, nobilis de Krynicza - 91, 93, 132, 133, 208, 462
Sasin Joannes -žr. (см.) Saschin
Sassin Joannes - žr. (см.) Saschin
Sassyn Joannes -žr. (см.) Saschin
Saszin Joannes -žr. (см.) Saschin
Saszyn Joannes -žr. (cm.) Saschin
Sawa - 502
Sawicz Lochwin/ Lohwin - 502
Sawicz Martin - 502
Sawicz Sczganus/ Sdanus/ Szdanko/ Zdanko/ Zdanus, filius Bohdani, civis vilnensis - 79,157,502 Sbylythowie - 460
Sciolek - 460
Sczawinski Joannes, nobilis, rothmagister regie tituli- tatis de ducatu Lituaniae - 205 Sczekaczin/ Szczekoczky Stanislaus, praepositus Trocensis - 98
Schawicz Bogdan/ Bohdan - 79, 502
Schelistowski Pomyan - 460
Schiman - 460
Schlegel/ Siegel Folfang/ Volfgang, civis vilnensis -236, 241 .
Schniczer Jacobus, civis cracowiensis - 480 Schwosz Matthias, scabinus supremi iuris castri - 96 Sebestianus, filius Hrini, homo hereditarius — 94 Selatorem Stanislaus - 251
Seraphim, heres de Dluga Dambrowa - 231 Seraphin, olim Andreae, heres de Klopoti - 323 Seromyatnik/ Siromiathnik Stanislaus, concivis vilnensis - 238
Siekierka/ Siekirka/ Sykierka Joannes, nobilis de No- wawies, notarius terrestris Drohicensis -120,139,149, 163,166,170,186, 235, 237, 239, 245, 325,458 Siekirka Albertus Germanus, nobilis -163 Siekirka Joannes -žr. (см.) Siekierka
Siekirka Nicolaus Germanus, nobilis -163
Siemienowicz Dasko/ Daszko, civis et scabinus civitatis Vilnensis - 80
Sienkowicz Jacko/ Jaczko, civis vilnensis - 96,176 Siennicky Joannes, nobilis in Mankobodi - 205 Sieromietnik Stephan, proconsul et consul civitatis Vilnensis - 247
Sigismundus, rex Poloniae, magnus dux Lituaniae, Russiae, Prussiae, Samogitiae, Mazowiae etc. - 5,6,79, 80,91-94,96-99,101,105,111-128,130-137,139,146- 150, 152, 155, 157-162, 164-166, 168-173, 175-182, 184-190,197,205,206,208,230-239,241,247,251,289, 300, 323, 325, 332, 333, 338, 349, 385, 390, 458, 460- 462,464-466,470,480,481,493,502,514,516,519 Sigismundus, heres de Patri - 323
Siculus/ Sikulus Joannes, canonicus Vilnensis, doctor -251
Sikowi - 460
Sikulus Joannes -žr. (cm.) Siculus
Simon, aurifex vilnensis - 480
Simon, heres de Klopoti - 323
Siromiathnik Stanislaus -žr. (cm.) Seromyatnik Skibniewsky Christopher, camerarius - 91 Skierwin/ Skirwien/ Skirwin/ Skyerwin/ Skyrwien/ Skyrwin Georgius, nobilis, heres de Siekierki -163,235, 237
Skierwy/ Skirwin/ Skyerwin/ Skyerwy/ Skyrwyn Lucas, nobilis de Zaianczniki et Buiaki -11,33,180 Skinderowa Anna, generosa -161,162 Skirwien Georgius -žr. (см.) Skierwin Skirwin Georgius -žr. (cm.) Skierwin Skirwin Lucas -žr. (cm.) Skierwy Skirwin/ Skyerwin Nicolaus, nobilis in Siekierki -163, 180
Skyerwin Georgius -žr. (cm.) Skierwin
Skyerwin Lucas -žr. (cm.) Skierwy
Skyerwin Nicolaus -žr. (cm.) Skirwin
Skyerwy Lucas -žr. (cm.) Skierwy
Skyrwien Georgius -žr. (cm.) Skierwin
Skyrwin Georgius -žr. (cm.) Skierwin
Skyrwyn Lucas -žr. (cm.) Skierwy
Skywsky Albertus, nobilis -122
Skop Stanislaus Jacobus, secretarius et tenutarius Skerstomonensis - 349,465
Slawsky Joannes Stanislaus, nobilis ex districtu Go- nedzensi - 461
Siegel Folfang -žr. (cm.) Schlegel
Slucensi Georgius, dux - 236
Smoliczki Joannes, doctor, succamerarius Brestensis -205
Socztz, familiaris vicecapitanei Drohicensis -184 Sophia, nobilis de Wissonka, nepos Georgii Wlostkowicz -197, 206
Sophia, generosa de Corczewo - 5
Sophia/ Zaphia, nobilis in Buiaki - 113,180, 300
464


Stanislaus, canonicus - 460
Stanislaus, canonicus Vilnensis, de Casmicz - 247 Stanislaus, civis vilnensis -137,172 Stanislaus, heres de Dambniki -161,162 Stanislaus, pater de Gėdina Bok et ecclesiae parrochialis in Miedniki rector - 338 Stanislaus, heres de Kosszowo et Gutky - 349 Stanislaus, nobilis de Klopoti - 323 Stanislaus, heres de Klopoti - 323 Stanislaus, heres de Klopoti - 323 Stanislaus, heres de Klopoti - 323 Stanislaus, dux Mazowiae -117 Stanislaus, nobilis - 349 Stanislaus - 230
Stanislaus, nobilis, coheres de Tibori - 6,48,155,161, 162
Stanislaus, nobilis de Virzbicze -190
Stanislaus, magister de Wilamowka - 390 Stanislaus, heres de Wyszchenie - 462 Stanislaus, nobilis, heres de Pyerlewo et Lyeszcka -168 Stanislaus Joannes, castellanus Vilnensis et capitaneus Samogitiensis - 33
Stanislaus Stanislai, generosus castellanus Trocensis et capitaneus Samogitiensis - 349,465 Stankowicz Andreas, episcopus et dominus Kyowiensis, vicethesaurarius - 251
Staskowski/ Staszkowsky Jacobus, dominus, vicarius in spiritualibus et officialis, scholasticus Vilnensis -150 Staszkowsky Jacobus -žr. (cm.) Staskowski Steceuch, pater Agnetis -173
Steczkone - 234
Stephan, heres de Klopoti - 323
Stephani -176
Stephanowicz Sianko/ Sieńko, nobilis - 234 Stęczko Joannes, nobilis de Dolobow, marschalcus - 125, 390, 462
Stolpicz/ Stulbicz/ Stulpycz Martin, consul Vilnensis, concivis vilnensis - 96,176
Strumulo Pietraszko, vicesgerens Drohicensis - 349 Strzetuski Jacobus, doctor - 205 Stulbicz Martin -žr. (cm.) Stolpicz Stulpycz Martin -žr. few J Stolpicz Sumowski/ Sumowsky Albertus, nobilis - 148 Sumowsky Albertus -žr. (cm.) Sumowski Swianccy, nobiles -160
Swiaczky/ Swienczky/ Swienscy Laurentius, de Swiaczko -160, 460
Swienczky Laurentius -žr. (cm.) Swiaczky Swienscy Laurentius -žr. (cm.) Swiaczky Syenkonis Andreiewicz, civis vilnensis - 79 Sykierka Joannes -žr. few J Siekierka Szaba/ Zaba Siemień, civis vilnensis - 232 Szalewski/ Szalewsky Stanislaus, nobilis -185 Szalewsky Stanislaus -žr. (cm.) Szalewski
Szandzicz Jacobus, nobilis, assessor - 349 Szaszin Joannes -žr. (cm.) Saschin Szczekoczky Stanislaus -žr. (cm.) Sczekaczin
T
Taczynscy Michael -žr. (cm.) Caczynsky
Tagewnyczki Vincentus, generosus dominus, archidiaconus et vicarius - 205
Talkowicz Andreas, nobilis, conministerialis alias dzieezky - 325
Tarusza/ Tharussa/ Tharuszha Hrehory, nobilis ex
districtu Gonedzensi - 460,461
Tiborones/ Tiborowie/ Tiboroue/ Tibory, nobiles - 6,
48,155,161,162,165
Tiborowie -žr. few J Tiborones
Timofieiowicz/ lymofieiewicz, nobilis -186
Tiboroue -žr. few J Tiborones
Tibory -žr. (cm.) Tiborones
Tharussa Hrehory -žr. (cm.) Tarusza
Tharuszha Hrehory -žr. (cm.) Tarusza
Thoczilowszky - 460
Thomas, de Dalniepolie - 462
Thomas, nobilis, filius Joannis Kobussek de Ma-
leszewa - 349
Thomas, de Paprothna -125
Thomas, civis vilnensis -150
Trsczienski Jacobus, ex parte nobilium Maleszewskych -349
Trzeczynowicz Joannes, nobilis de Swiaczko, filius Alberti Trzezina - 111, 231
Ъ-zeczynowicz Nicolaus, nobilis de Swiaczko, filius Alberti Trzezina - 111, 231
Trzezina Albertus, heres de Swiaczko, filius Nicolai - 231
lymofieiewicz -žr. few J Timofieiowicz
V
Vakula/ Wakula, heres de Lazowo, nepos Mathiae Gambalae -169,170
Valentin, de Poznian, medicinae doctor - 247 Vasconis/ Vaskonis/ Waskoinis/ Waskonis Maksimowicz, civis vilnensis - 96,176,177
Vasil/Wasil, heres de Lazowo, nepos Mathiae Gambalae-169, 170 Vasko - 470
Vaskonis Maksimowicz -žr. (cm.) Vasconis Venceslaus/ Wenczeslaus Nicolaus, de Moischogola, notarius publicus - 247,466
Vieiowicz Sthephan, civis vilnensis - 96
Viesgal/ Viesegal/ Viezgal/ Viiesgal/ Vyczgal/ Vyesgal/
465


Vyzgal/Wiesgal Nicolaus, episcopus Kyowiensis, decanus Vilnensis, secretarius -124,134-137,139,146,150, 152, 157-166, 168, 230-235, 237, 238, 247, 289, 300, 338,349,385, 390,460,462,480,481
Viesegal Nicolaus -žr. (cm.) Viesgal
Viezgal Nicolaus -žr. (cm.) Viesgal
Viiesgal Nicolaus - žr. (cm.) Viesgal
Vincentus, archidiaconus et vicarius, officialis Gnez- nensis -137
Vipichowicz/ Vipych/ Wipichowicz/ Wipychowicz Stanislaus, de Vyssonki alias Zalesni nobilis -197,206 Vipych Stanislaus -žr. (cm.) Vipichowicz Virocienssczi - 460
Virozambsky - 349
Virozamsky Martin, camerarius - 349
Vitanki Petrus, de Vitanki - 300
Vodinski/ Vodinsky/ Vodynsky/ Wodinski/ Wodinsky Nicolaus, generosus iudex et subiudex, heres de Mie- dzilesie et Mieczna - 91, 99, 101, 105, 123, 130, 132, 134, 139, 146-148, 155, 160, 161, 165, 168, 181, 186, 234, 235, 239, 349
Vodinsky Nicolaus -žr. (cm.) Vodinski
Vodynsky Nicolaus -žr. (cm.) Vodinski
Volk Nicolaus, proconsul et consul, civis vilnensis - 247 Voyslauski Stanislaus, generosus, iudex terrestris Li- vensis - 205
Vrbanus, nobilis, filius Jacobi de Niemierki -179 Vyczgal Nicolaus -žr. few J Viesgal Vyesgal Nicolaus -žr. (cM.)Nies%&
Vyzgal Nicolaus -žr. (cm.) Viesgal
W
Wakula-zz: (cm.) Vakula
Wasil -žr. (cm.) Vasil
Wasiley - 94
Wasiliowsky -180
Waskoinis Maksimowicz -žr. (cm.) Vasconis Waskonis Maksimowicz -žr. (cm.) Vasconis Wassowszky Stanislaus, nobilis de Skwirczino - 514 Wasza, heres de Lazowo, nepos Mathiae Gambalae -
169,170
Waszkonis, de Skwirczino - 462
Wenczeslaus Nicolaus -žr. (cm.) Venceslaus Wielkowicz/Wilkowicz/Wylkowicz Stephan/ Sthephan, civis vilnensis - 96,176
Wielzynski/ Wielzynsky/ Wilczinsky Albertus, de Schidlowicz, canonicus Vilnensis et plebanus in Kiey- dani - 114, 116
Wielzynsky Albertus -žr. (cm.) Wielzynski Wierozawsky Martin, camerarius - 91 Wiesgal Nicolaus -žr. (cm.) Viesgal Wilczinsky Albertus -žr. (cm.) Wielzynski Wilianowscy Andreas - 460
Wilkowicz Stephan -žr. (cm.) Wielkowicz Wipichowicz Stanislaus -žr. (cm.) Vipichowicz Wipychowicz Stanislaus -žr. (cm.) Vipichowicz Wirbowsky Stanislaus, nobilis, notarius terrestris districtus Bielscensis - 466
Wiszchemersky Jacobus Dosch, nobilis, iudex - 349
Wiszhemiersky Michael - 349
Witanski/Witansky Albertus, nobilis, heres de Vitanki
-187
Witansky Albertus -žr. (cm.) Witanski
Wladislauiensis/ Wladislawiensis Mathias, dominus episcopus - 205
Wladislaus Jagielo, dominus, rex Poloniae - 465 Wladislaviensis Joannes Pyetusch - 205 Wladislawiensis Mathias - žr. (cm.) Wladislauiensis Wlostek Stanislaus, de Wissonka - 197 Wlostkowicz/ Wlostkowski/ Wlostkowsky/ Wolostko- wicz Georgius/ Gregorius, nobilis de Wissonka - 197, 206
Wlostkowski Georgius -žr. (cm.) Wlostkowicz Wlostkowsky Georgius -žr. (cm.) Wlostkowicz Wocz Nicolaus, de Skwirczino - 462 Wodinski Nicolaus - žr. (cm.) Vodinski Wodinsky Nicolaus -žr. (cm.) Vodinski Wolostkowicz Georgius -žr. (cm.) Wlostkowicz Wssebor Jacobus, heres de Długie - 182 Wylkowicz Sthephan -žr. (cm.) Wielkowicz Wyschowaczi, de villa Uischowata - 460
Z
Żaba Siemień -žr. (cm.) Szaba
Zabrzezinski/ Zabrzezinsky Joannes, palatinus Novo- grodiensis et marschalcus terrestris, capitaneus Me- reczensis - 33,338,349,460
Zabrzezinsky Joannes -žr. (cm.) Zabrzezinski Zabrzezinsky NicolaUs Georgius, generosus marschalcus, heres in Niemoika -164
Zacharius, episcopus Gardinensis -115 Zaphia(cm.) Sophia Zaphia -150 Zaremby -159
Zatinsky Nicolaus, nobilis -105
Zawischa, iudex -168
Zdanus Bohdani, civis vilnensis - 79
Zdychowsky Stanislaus, nobilis - 94
Zieliepuzina - 460
Ziółkowskie -163
Zoch Nicolaus -120
Zochi/ Zochowiae, nobiles -105,119
Zochowiae -žr. (cm.) Zochi
Zophia, heres de Klopoti, relicta Joannis - 323 Zoskowa Barbara, civis caunensis et vilnensis -115 Zubowicky Albertus, iudex -149
466


А
Абдрагман, ордынский кн., тат. - 57, 151 Абрагимович Богдан, бояр. Нов-го п-та, племянник Жидовиновича Зенка - 2
Аврамович Ян, п., госп. дв., сын Езофовича Аврама, зять Илинича Юрея Ивановича - 52, 246, 477, 478
Азбердей, горад-ий тат., сын Богдановича Тураша -443
Айкгирдович Мартин, ков-ий бояр. - 87 Акгда, невольная жонка Пашковой Ягнежки - 340 Албертус, госп. служ. - 391
Александер/ Александеръ/ Александр/ Александръ/ Лександр/ Олександер/ Олександр, польский кор. и вел. кн. лит. (1492-1506), брат Жигимонта Старого
- 1, 2, 8, 18, 36, 37, 59, 62, 75, 81, 102, 140, 210, 226, 228, 229, 246, 256, 266, 269, 278, 282, 290, 299, 303, 312, 322, 337, 346, 355, 359, 362, 369, 372, 381, 389, 391, 410, 441, 488, 507
Александер/ Александр/ Александро/ Алексяндро Володимерович, кн., сын удельного киев-го кн-зя Владимира Аяьгирдовича - 303, 355, 389, 523 Александеръ - žr. (см.) Александер
Александр - žr. (см.) Александер
Александр Володимерович - žr. (см.) Александер Александро Володимерович - žr. (см.) Александер Александро, зять Совкгиновича Янушковой - 198 Александровая Алена/ Олена, королева польская и великая кнг. литовская, жена к-ля Александра, невестка к-ля Жигимонта Старого - 21, 156, 222, 260, 281, 316, 330
Александровича Семеновая Марья, кнг. - 355 Александръ - žr. (см.) Александер Алексеевич Гришко, госп. дв. - 69 Алексиная/ Олексиная, берестейская мещ-ка, мать Олексича Васка, бабушка Васковича Лаврйна, теща Сеганевича Ивана - 142, 143 Алексяндро Володимерович - žr. (см.) Александер Алелуевич Богуш, бояр. Т-го п-та - 353 Альжбета, б-ня Вилен-го п-та, ж-на Яновича Миколая - 426
Альжбета Войтковна, б-ня Вилк-го п-та - 399 Андрашевич Якуб, бояр.-шл. Вилк-ой в-ти - 364 Андревая Анна/ Ганна, кнг., ж-на Озерецкого Андрея Ивановича, дочь Скепевской Васильевой Василисы - 303, 355
Андреевич Жикгимонт/ Жыкгимонт, мст-ий госп. бояр. - 345
Андреевич Иван, п., д-ный подск., велёнский д-ца
- 13, 17, 108, 254, 255, 258, 292, 389
Андреевич Степан, бер-ий зем. - 28
Андреевича Сеньковая Ганка, вилен-ая мещ-ка - 167, 240
Андрей, горад-ий госп. чел., брат Игнатовича Михалка - 479
Андрей, чел. Тетер-го п-та - 316
Андрей, госп. бояр. Ейш-ой в-ти, сын Гаицевича Яна - 512
Андрей, кгед-ий тяг. неп-ий чел. Руд-ой в-ти, брат Пацевича Пронеля - 427 Андрей, племянник Сеньковича Яцка - 324 Андрей, бояр. (?), отец Зубковича Ивашка - 411 Андриянович Балтромей, бояр. Ясвоинской или Вилк-ой в-ти - 364, 378
Андрошевич Миколай Миколаевич, п-рь-ревизор вел.княж. дворов по Виленскому воеводству, осу- ществлявший проверку выполнения всех положений известной Уставы 1529 г. - 497
Андрушевич Сенькевич, дв. (?) - 524
Андрушко, вальк-ий бояр., дядя Адама и Шымка - Юрьевичей - 270
Андрушкович Остапко, чел. Нов-го п-та - 174 Андрушкович Павел, ков-ий бояр. - 87 Андрушкович Томко, вальк-ий бояр. - 270 Андрушкович Щепан, вальк-ий бояр. - 270 Анна, вилен-ая мещ-ка, жена Хацутича Андрея Харитоновича, дочь Бачарича Дашка - 255 Анна, кнг., жена Александера Володимеровича - 303, 355
Анна/ Ганна [Станиславовна], вилен-ая мещ-ка, дочь Станиславовой Дороты, сестра Одвернина Юрья-211, 344
Антонович Вешеня, госп. чел. Горад-го п-та - 54 Антонович Степан, госп. чел. Горад-го п-та - 54
Б
Баба Костюшко, ездок - 341
Бабинские, госп. служебники в Киевском п-те - 61 Бабич Якуб, вилен. бурмистр - 4, 167, 240 Бака Иван, госп. дв. - 412
Бака Остафъи, госп. дв. - 194
Бака Федор Матфеевич, зем., брат Баки Остафъя - 194
Бакуновичи, з-не, владельцы им-ия Момотовщина -303
Балаш Ян Миколаевич, вилен. мещ. - 246 Балтромей, сын (?) Яхневича Томка - 512 Балтромей, вилен. мещ., гор-ой люнар - 90 Балтромей, чел. Станкевича Андрея - 305 Балтромей, госп. бояр. Ейш-ой в-ти, сын Киртов- товича Мартиновой Дороты - 512 Банко, вотч. чел. Доморадка - 270 Барбара Богдановна, васил. б-ня - 379 Барздила, чел. Волчковского двора в Волков-ом п-те, пожалованный Совичу Степану - 507 Бартошевич Венцслав, п., дирванскийт. - 183, 198
467


Бартошевич Кгабриял, госп. бояр. - 413
Баса Иван Михайлович, п., госп. дв. - 227
Бачарич Дашко, вилен. мещ. - 255
Бачиная Остафъевая, жена Баки Остафъя - 194
Безводицкий Андрей, мст-ий бояр. - 357
Бейнаровичи, новгородские б-ре - 439, 453, 496,
520
Бенкович Станислав, зем. Мелн-го п-та - 249 Бенкович Шымко, чел. Леп-го п-та, м. Високгинты -269
Бенкович Юрий, зем. Мелн-го п-та - 249 Бердевякович Павел, кн., приемный сын Ивановича Михайла - 226
Бернатович Станислав, чел. Ейш-го п-та - 226 Бетч, вилен. мещ. - 317
Бетчанка Альжбета, вилен-ая мещ-ка, монастырская под. - 317
Бетчанка Ганна, вилен-ая мещ-ка, монастырская под. - 317
Бетчанка Ядвига, вилен-ая мещ-ка, монастырская под. - 317
Билевича Мартиновая Юндиловна, п. - 413 Бирута, бетикгольский каплан, алтариста - 67 Биютицкая Андреевая Кахна, пани, жена Биютиц- кого Андрея - 313
Биютицкий Андрей, зем. - 313
Богдан, чел. Остр-ой в-ти - 415
Богдан, брат Одвернина Юрья, Станиславовой Дороты, Зеновъевой Зофеи - 211 Богдан, слуга Езофовича Михеля, еврей - 212, 216 Богдан, п., сын Семашковича Михайла, брат Василия, Гаврила и Петра - 416 Богдана, новгородская б-ня, мать Адама и Богуша - Богдановичей Плаксичей - 391 Богданец, госп. купец - 141 Богданович Война, госп. тат. - 63, 77 Богданович Игуда, горад-ий еврей - 78 Богданович Кунца, чел. Т-го п-та - 391 Богданович Петрашко, госп. кон. Ейш-ой в-ти - 512
Богданович Тураш/ Турош, горад-ий тат. - 443 Богданович Яцко, племянник Сеньковича Яцка - 324
Богдевич Ждан, бояр. Вилен-го п-та - 427 Богдевич Миколай, бояр. Вилен-го п-та, брат Бог- девича Ждана - 427
Богдевич Миколай, бояр. Вилен-го п-та, брат Бог- девича Урбана - 427
Богдевич Урбан, бояр. Вилен-го п-та - 427 Богдевич Ян, ейш-ий бояр. - 312 Боговитинович Богдан Лвович, госп. дв. - 26, 58, 213, 283, 286, 297, 348, 409
Боговитинович/ Боговитынович/ Богувитинович/ Богувитынович Богуш, п., з-ий подск. (в 1509 и с
1519 гг.), госп. м-лок (с 1511 г.) и п-рь (с 1500 г.), слонимский и каменецкий д-ца, троц. гор-ий, жижморский (в 1508 г.), давкговский (в 1509 г.), акмянский (в 1518 г.); в 1508,1521 и 1525 гг. посе- тил Москву. Умер в 1530 г. - 34, 38-40, 43, 46, 47, 64,78,82,83,103,104,106,107,109,142,143,154,156, 167,204,227,242-244,246,254,255,271,276, 281,282, 285,290,293,297, 301, 305, 321, 345, 356, 369, 371, 373, 374, 376, 379, 380, 389, 406, 424,451, 454, 455 [Боговитинович] Иван/ Ивашко Боіушевич, п., госп. дв., двоюродный брат Богдана и Ивана Лвовичей Боговитиновичей - 283, 286, 409
[Боговитинович] Иван Лвович, госп. дв., брат Боговитиновича Богдана Лвовича - 297 Боговитинович Лев, п., вл-ец им-ия Вортель, отец Богдана и Ивана - Лвовичей Боговитиновичей - 8, 45, 58, 283
Боговитиновича Богдановая, жена Боговитиновича Богдана Лвовича -žr. (см.) Тишкевича Патеевая Марина
Боговитиновича Лвовая Ганна, пани, жена Боговитиновича Лва - 283
Боговитынович Богуш - žr. (см.) Боговитинович Богувитинович Боіуш - žr. (см.) Боговитинович Богувитынович Богуш - žr. (см.) Боговитинович Богуш, госп. чел. Свис-ой в-ти им-ия Болоча, заказник - 259
Богуш, бер-ий еврей - 3.87
Богушевич Иван - žr. (см.) [Боговитинович]
Бокей Олехно Борисович, госп. дв. - 513 Болкун, госп. чел. Свис-ой в-ти из им-ия Болоча - 259
Бона, польская королева, великая кнг. литовская - 15, 58, 212, 215, 216, 291, 356, 372, 411, 417, 456, 467, 476, 503, 510
Бондин Олеж, сокольник Остика Григорея Григоревича - 41 Борис, госп. дв. - 343 Бориховский Кринггоф, дорог. зем. - 421 Бориховский Петр, дорог. зем., журобицкий войт -422
Борода Петр, зем. Бел-го п-та - 452
Борткович Мись, бояр. Т-го п-та - 37 Ботвиневич Иван, госп. дв. - 86, 225 Бочарич Хома, член Вилен-го маг-та - 167 Брезкий Станислав, зем. Бел-го п-та - 268 Будькович/ Бутькович Добко, вл-ец з-ли Добков- щина - 274
Буевич Юркгель, пут. слуга Брас-го п-та - 437 Букряби/ Букрябичи/ Букрябичы/ Букрябы, з-не Бер-го п-та - 1
Букрябичи - žr. (см.) Букряби
Букрябичы - žr. (см.) Букряби
Букрябы -žr. (см.) Букряби
468


Бурбуклевич Матей, госп. бояр. - 274 Бутвилович Ивашко, ков-ий бояр. - 87 Буткович Миколай, мед-ий бояр. - 372 Буть, слуга Васильевича Михайла - 57 Бутько, гор-ой возный - ЗО Бутькович Добко - žr. (см.) Будькович Быковская Офанасовая/ Офаносовая, пани, жена Быковского Офанаса - 249 Быковский Офанас, госп. дв. - 249 Быховец Тишко, госп. дв. - 438, 496, 512, 520
В
Вакулич Гринь, чел. им-ий Сейловщина и Пота- повщина - 66
Валавский Ларивон, вр-ий бояр., предок Малковича Яцка и Левцевича Сидора - 523 Валех, зем. Бел-го п-та, сын Шумка - 278 Ванкевич Юхно, госп. дв. - 85, 108 Василевич Михайло, госп. чел. Марк-ой или Курой в-ти - 329
Василей, п., сын Семашковича Михайла - 416 Васильевич/ Васкевич/ Васкович Копоть/ Копть, п., госп. м-лок и п-рь, мед-ий и перевальский д-ца _ і_4, 7_ю, 12-23, 26-32, 35, 42, 43, 45, 50-54, 56, 57, 87-90, 95, 100, 102-104, 106-110, 129, 138, 140, 141, 144, 145, 151, 153, 203, 204, 207, 209-213, 216- 229, 254-258, 261, 262, 264-267, 269, 270, 273, 277, 280, 283, 284, 286, 287, 291, 294, 295, 299, 301-304, 306-309, 311-315, 317, 319-321, 324, 326-330, 335- 337, 340, 341, 343, 344, 346-348, 350-355, 358-364, 366, 368, 369, 371, 375, 381, 382, 386, 388, 391, 394, 398-401, 405, 409, 428, 473, 496
Васильевич Майко, госп. дьяк - 449
Васильевич Михайло, п., госп. п-рь - 57,60,65,151 Василько, вр-ий бояр., племянник Михалковича Василя - 522
Васкевич Копоть - žr. (см.) Васильевич Васко, слуга Ивановича Станка в Возкгвиловском им-ии, отец Микутя и Юркгеля - Васковичей - 272 Васко, бер-ий зем., отец Васковича Лыча, брат Майка и Олехновича Стецка - 56
Васко, мст-ий бояр., сын Мызкгайла Олехна, брат Ивашка и Юхна - 357 Васкович Копоть - žr. (см.) Васильевич Васкович Кузма, госп. марк-ий панцерный слуга - 266
Васкович Лаврин, бер-ий мещ. - 142, 143 Васкович Лыч, бер-ий зем. - 56 Васкович Микуть, слуга, брат Васковича Юркгеля -272
Васкович Юркгель, слуга - 272
Ватслав/ Вацлав, кн. - 292
Вацлав - žr. (см.) Ватслав
Ведкович Володко, тяг. чел. Козинского Олехна в Сом-ой в-ти Т-го п-та - 420 Вежкгаил/ Вежкгайло/ Вежкгал/ Вежкгяйло Миколай/ Мишко/ Николай (?), кн., п., госп. секретарь латинской канцелярии, вилен. декан и каноник (в 1524 г.), бер-ий капеллан, киев-ий (1528 г.) и Ж. (с 1529 г.) е.; принимая активное участив в подго- товке и принятии ПЛС - 257-259, 269, 270, 277, 292, 301, 303, 346, 355, 366, 369, 370, 374, 381, 389, 406, 455, 467
Вежкгайло Миколай - žr. (см.) Вежкгаил Вежкгал Миколай - žr. (см.) Вежкгаил Вежкгяйло Миколай - žr. (см.) Вежкгаил Велбрахт/ Велбряхт, кгданский купец, немец - 387 Велбряхт - žr. (см.) Велбрахт Вележинский Войтех, вилен. суфракган (т.е. помощник вилен-го e-па) и каноник, быстрицкий пробощ - 459
Великая Голова Андрей Миколаевич, вилен. бурмистр, член маг-та - 167, 246 Великий Богдан, слуга Сапеги Ивана Богдановича -86
Венцко, сын Ятейковича Нарка и Дороты - 399 Венцо, кгед-ий тяг. неп-ий чел. Руд-ой в-ти, отец Матея и Михна - 427
Вербицкий Балцерь, судомирский мещ. - 243 Вербицкий Ян, судомирский мещ. - 243 Веревка, госп. чел. Свис-ой в-ти из им-ия Болоча -259
Вертейковец Иван, чел. им-ий Сейловщина и Пота- повщина - 66
Вертеньский Твориян, зем. Бер-го п-та - 249 Вешник/ Вешняк Федко, вр-ий госп. слуга - 140 Вешняк Федко - ži: (см.) Вешник
Вешторт, п., вотчинник им-ий Слободка и Чиче- вичи - 202
Вештортович Станислав, п., бояр. Вилен-го п-та, брат Кареевича Яна Богдановича и Лущика Лаврина - 3, 66
Вештортовича Яновая, пани, бабушка Гамшеевича Миколая - 471
Видблянин Федор, бел-ий зем. - 475
Видейковичи, госп. люди - 174
Вилимович Андрушко, Ж. бояр., зять Совкгиновича Янушковой - 183, 198
Вилькгойлович Болкусь, перел-ий бояр. - 288 Винцентовая/ Вицентовая, вилен-ая мещ-ка (?), жена Вицента, невестка Вольфанта - 4 Вирбовский Станислав, бел-ий п-рь - 487 - Висович Некраш, ейш-ий бояр. - 226 Витковский Ян, бояр. Ясвоинской или Вилк-ой в-ти - 364, 378
Витовт/ Витольт, вел. кн. лит. - 12, 18, 19, 329, 381, 389, 469, 488, 489
469


Витольт - žr. (см.) Витовт
Вицент, вилен. мещ., брат Вольфанта - 4 Вицентовая - žr. (см.) Винцентовая Вишневецкий Федор Михайлович, кн., пропойский и чичерский д-ца - 374 Вишневские, князья - 280
Вишневский Иван Михайлович, кн., ейш-ий нам. -312
Водинский/ Водьшский Миколай, з-ий дорог. судья
- 1, ЗО, 277
Водьшский Миколай - žr. (см.) Водинский Воитех/ Войтех, вилен. каноник, оникштенский плебан - 41
Войзбунос Доркис, ейш-ий бояр. - 226 Войсета, ейш-ий пристав - 312 Войтех - žr. (см.) Воитех Войтех, п., муж Носиловской Войтеховой - 508 Войтех, крошинский плебан - 306 Войтех, оболецкий плебан - 372 Войтех, побойский алтариста - 360 Войтех, сын Будьковича Добка - 274 Войткович Богуш, госп. дв. - 418 Войткович Станислав, ков-ий бояр. - 87 Войщевичи, трое бывших осочника Дорс-го госп. двора, переведенные в тяглую службу - 500 Волковицкий Иванко, бер-ий зем. - 56 Воловницкий Василей, мст-ий бояр. - 341 Володкевич Томас/ Томаш, мед-ий бояр. - 372 Володкевич/ Володкович Юрий, п., оиракгольский т. - 377
Володкевич Юхно Петрашкович, бояр. Вилен-го п-та - 426
Володкевич Ян Якубович, бояр. Вилен-го п-та - 426 Володкович Бііко, ездок - 341 Володкович Миколай, оиракгольский т. - 67 Володкович Хрщон, бояр. Вилк-го п-та - 399 Володкович Юрий - žr. (см.) Володкевич Волчкевич/ Волчкович Амос, бояр. Вилен-го п-та -265
Волчкович Амос - žr. (см.) Волчкевич
Вольский Лавринец, п., сохачовский хор., муж Ше- метовны Ганны Яновны - 492, 525 Вольский Миколай, сохачовский и, охмистр к-вы Боны - 372
Вольфант/ Вольфканк/ Фольфканк, вилен. золотарь
- 4, 240
Вольфканк - і/: (см.) Вольфант
Ворона, госп. дв. - 153
Воропанев Василей, вилен. мещ. - 344
Вошка Кузма, госп. чел., старец (с-та) Бобруйской
в-ти - 388
Выдра, чел. Вилен-го п-та - 265
Вычолковский Степан, дельчий в тяжбе между братьями Заранковичами и Горбовским Яном - 55
Вышегородский Михно, п. - 258
Вышетравка, слуга Сапеги Ивана Богдановича - 86
Вяжевич Михайло, п., перел-ий нам. - 288 Вяжевич Якуб, бояр. - 17
Г
Гаврил, п., сын Семашковича Михайла - 416 Гаврилович Михайло Федорович, госп. дв. - 295 Гаврилович Федько, горад-ий гор-ий - 271 Гаврилчычы, белские люди - 278
Гайка/ Гайко Миколай Федорович, васил. у-ик Радивила Яна Миколаевича - 262 Гайко Миколай Федорович - žr. (см.) Гайка Гамшеевич/ Гомшеевич Миколай, п., госп. дв. - 9, 471
Ганна, б-ня, невестка Станька и Яна - Можей- ковичей - 17
Ганна, б-ня Вилен-го п-та, жена Яновича Томаса -426
Ганна, жена Оношка, мать Оношковича Федора - 292
Ганна, пани, киевская в-ная, жена Немировича Андрея Якубовича, мать Петровича Миколаевой Марины-311
Ганна, з-ка Бел-го п-та, жена Миткевича Томка, сестра Брониша, Езофа, Лукаша и Яна - Мате- евичей - 452
Ганна -žr. (см.) Анна
Ганна, жена Федоровича Костюшка, сестра Юрьевича Ивана - 411
Ганна [Станиславовна] - žr. (см.) Анна Ганна Яновна - žr. (см.) Шеметовна Ганна Яновна Ганус, сын Ятейковича Нарка и Дороты - 399 Ганус, бояр. Вилк-го п-та, брат Ивашковича Добка -399
Ганус, барвер к-ля Александра - 75
Ганусовича Ян Шимкович/ Шымкович/ Шымо- нович, бояр. Вилен-го п-та - 360 Ганцевич Лаврин, судеревский хор. - 427 Ганцевич/ Ганцович Ян/ Янель, госп. бояр. Ейш- ой в-ти - 512
Ганцович Ян - žr. (см.) Ганцевич
Гарасимович Андрей, мед-ий бояр. - 372 Гарбов/ Нестерович Федко, тетер-ий бояр., слуга Суморока Ивана Борисовича - 316
Гарманович Таран, мст-ий бояр. - 345 Гарманович/ Германович Ян, мст-ий бояр., предок Суходолского Миколая - 341
Германович Ян - žr. (см.) Гарманович
Гинца Богдан, госп. зем. - 262
Гладышевич Семен, госп. чел. Свис-ой в-ти им-ия Болоча - 259
470


Глеб, нов-ий бояр., зять Богданы - 391 Глебов/ Глебович Юрей/ Юрьи/ Юрий, смол. нам. (1492-1499), рошскийд-ца, оболецкий нам. (в 1500 г.), витеб. нам. (1503-1508), смол, в-да (1508-1514), мер-ий (с 1514 г.), волковыйский (с 1518 г.) с-та. В 1520 г. еще был жив - 372
Глебович Иван, п., госп. дв. - 153
Глебович Станислав, п., мер-ий c-та (в 1492 г.), м- лок (1492—1504), витеб. нам. (в 1495 г.), пол. в-да (с 1502 г.); в 1492 г. посетил Москву с дипломатической миссией. Умер в 1513 г. - 296 Глебович Юрей -žr. (см.) Глебов
Глебовича Ян Юрьевич, п., госп. м-лок (1498-1529), жыжморский (с 1519 г.), радунский (с 1527 г.) нам., мст-ий (с 1527 г.), бобруйский и борисовский (c 1542 г.) c-та, витеб. (c 1529 г.), пол. (с 1532 г.), вилен. (1542-1549) в-да, канцлер ВКЛ (1546-1549), умер в 1549 г. - 273, 298, 336, 363, 366, 389, 398, 406, 415, 520
Глебовича Яновая Зофея/ Зофия Станиславовна, пани, м-вая, в первом замужестве за Немировичем Яном Щитом Якубовичем - 336
Глималич/ Грималич/ Гримялич/ Грымалич Немера/ Немира, п., госп. м-лок, мелн-ий c-та, дорог. нам. [Кишки] Петра Станиславовича - 1,8, 26, 45, 58, 95, 210, 243, 277, 386, 421, 422
Глиньская Михайловая Петрухна, кнг. - 431 Глиньский Григорий Борисович, кн. - 522 Глиньский Иван, кн., зем. Киевского п-та - 61 Глиньский Михайло, кн. - 411, 510 Гневошевич Петр, бояр. Вилен-го п-та - 426 Гоз Урлих, п., вилен. гор-ий, монетчик -18,32,495 Голашевич Шахно, госп. м-ик - 425, 455 Головенчич, горад-ий сотник - 479 Головеньки, городищские з-не Дорог-го п-та - 488 [Голынанский] Александр Юрьевич, кн. из рода знатных Голынанских князей, отец Павла, с 1486 г. горад-ий нам., госп. подчаший (1487?—1488), с 1492 г. вилен. п., с 1506 г. бер-ий нам., умер в 1511 г.-441
Голыневич Шахно, тыкотинский еврей - 281 Гомшеевич Миколай - žr. (см.) Гамшеевич Гомшеевич Ян, госп. дв. - 9
Горбовский Ян, зем., брат Заранки Михайла, дядя Богуша, Мартина и Мацка - Заранковичей - 55 Горновский, слуга Илинича Станислава Юрьевича -496
Горновский Ждан, бер-ий зем. - 295
Горностаевич/ Горностай Иван/ Ивашко, п., госп. п-рь (с 1516 г.), госп. секретарь (с 1526 г.), дор- суниский д-ца (в 1527 г.), госп. м-лок (в 1530 г.), з-ий подск. (с 1531 г.), слонимский (в 1531 г.), мстибоговский (в 1534 г.), зелвенский (в 1535 г.) д-ца, админисіратор Т-го в-ва (в 1538 г.), бирш-
танский д-ца (в 1539 г.), д-ный м-лок (в 1542 г.), администратор Вилен-го в-ва (1549 и 1550 гг.), новий в-да (1549 -1551). Пользовался болыпим политический влиянием. В 1523 г. посетил Москву, где была обозначена граница между ВКЛ и Москов- ским государством. Умер в 1558 г. занимая посты новгородского в-ды, дворного маршалка, земского подскарбия и писаря - 1, 36, 37, 41, 49, 55, 56, 58- 78, 81-86, 174, 191-196, 201, 202, 240, 248-250, 252, 253, 259, 260, 263, 268, 272, 274, 276, 278, 288, 292, 296, 298, 316, 318, 322, 331, 334, 339, 357, 365, 372, 374, 377, 383, 384, 387, 389, 390, 395-397, 404, 406- 408, 410-412, 414-416, 418, 419, 421-425, 427-451, 453-457, 459, 463, 469, 471-473, 475-479, 482-492, 494-501, 503-513, 515, 518, 520-522, 524 Горностаевич Оникей, п., бер-ий нам. - 243,244,384 Горностай Иван - žr. (см.) Горностаевич Грешникович Михно, бер-ий мещ. - 425 Грибилович, чел. Тетер-го п-та - 316
Григорей, пол. бояр., сын Яцка и Ульяны - Сень- ковичей, брат Ивана - 324 Григорьевич Иван, госп. дв. - 524 Григорьевич Некрас/ Некраш, госп. дв. - 376 Григорьевич Олизар, вилен. мещ. - 405 Григорьевич Останя, смол. бояр. - 437 Гридко, чел. Петрашевича Юрея - 361 Грималич Немера - žr. (см.) Глималич Грималич/ Грималович/ Грымало Щасный/ Щаст- ный, бояр. Вилен-го п-та - 3, 66 Грималович Щасный -žr. (см.) Грималич Гримялич Немера - žr. (см.) Глималич Гринашович Хома, чел. им-ий Сейловщина и Пота- повщина - 66
Гриневая Катарина/ Катерина, пани (?), жена покойного Гриня - 354
Гриневич Микита, ключник к-вы Боны - 503 Гринец, чел. Нов-го п-та, брат Андрушковича Ос- тапка - 174
Гринцевич Олексей, член вилен-го маг-та - 167 Гринь, бояр. Нов-го п-та, зять Парфеновича Федка -2
Гринь, п-рь - 240
Гринь, подданный Ж. e-па Радивила Миколая Миколаевича - 354
Гринькович Ивашко, госп. дв. - 100
Гринькович Каспор, ейіітий бояр. - 312 Гринькович Лукаш, горад-ий ключник - 100 Гринькович Марк, госп. дв. - 100 Гринькович Одинец, бояр. Слон-го п-та - 95 Гринькович Чешейко, госп. дв. - 484 Грицевич Янко, чел. Остр-ой в-ти - 415 Громыка Григорий Исаевич, п., госп. п-рь, вилен. ключник, красносельский д-ца - 258, 368 Грымалич Немера - žr. (см.) Глималич
471


Грымало Щасный - žr. (см.) Грималич
Грынкович Семен, госп. дв. - 50
Губар, госп. чел. Бобруйской в-ти, старец (с-та) -
388
Губар Васко Иванович, госп. дв. - 100 Гуща Иван, п., троц. т., отец Гущи Митка Ивановича - 303
Гуща Митко Иванович, вл-ец им-ий Скепево и дворца Ходковского, предок (отец ?) Василея и Михайла - Скепевских - 303, 355
Д
Дана, вилен-ая мещ-ка, жена Григорьевича Олизара - 405
Данилевич/ Данилович/ Данильевич Федор, купец - 217, 278
Данилович Семен, госп. чел. Марк-ой или Кур-ой в-ти - 329
Данилович Федор - žr. (см.) Данилевич Даниловичы, вотчинные люди Репинича Митка из Мст-го п-та - 339
Данильевич Федор - žr. (см.) Данилевич Данкевич/ Данкович Ёрмош, бер-ий мещ. - 476 Данкевич/ Данкович Мартин, бер-ий мещ. - 476 Данкович Ермош - žr. (см.) Данкевич Данкович Мартин - žr. (см.) Данкевич Данкович Михно, бер-ий мещ. - 476 Дац, слуга Васильевича Михаила - 57 Дацкевич/ Дашкевич/ Дашкович Войтко, васил. бояр. Довкгирдовича Богдана - 393 Дашкевич Войтко - žr. (см.) Дацкевич Дашкевич Святко, госп. бояр. Ейш-ой в-ти - 512 Дашкович Войтко - žr. (см.) Дацкевич Дашкович Мацко, бояр.-шл. Вилк-ой в-ти - 364, 378 •
Дашкович Остафей, п., вел.княж. посол - 57 Дашкович Ян, перел-ий бояр. - 288 Дашковичи, родители Жилая Ивана Михайловича - 366
Дедеркинич, приезжий межевой судья - 341 Дедковский Станислав, зем. Мелн-го п-та - 249 Дедович/ Федорович Гриц, чел. Остр-ой в-ти - 415 Дедович Занко, госп. чел. Марк-ой в-ти - 509 Демешко, чел. Тетер-го п-та - 316
Демешкович Матей, вилен. мещ. - 427 Демешкович Ходор, чел. пут. Пол-го п-та, Непоро- товской в-ти - 296
Денис, слуга Васильевича Михайла - 57 Денисович Левон, госп. пут. чел. Марк-ой в-ти - 509
Дешук, бояр. Нов-го п-та - 174
Джчуса Богдан, п., госп. дв. - 141
Дмитр, нов-ий бояр., зять Богданы - 391
Дмишковича Юражиная/ Юражыная Светохна, васил. б-ня - 379
Доброгост, служ. Довкгирдовича Богдана, прием- ный сын Дацкевича Войтка - 393 Доброхна, дочь Сапеги Ивана Семеновича, жена Точинского Яна, сестра Михаила, Павла и Федора
- Ивановичей Сапег - 406
Довкгирдович/ Докгирдовича Богдан, п., госп. дв.
- 198, 306, 364, 378, 393, 524
Довкгирдович Станислав, п., высокодворский нам. -499
Довкгорд/ Довкгурд, бояр. Вилен-го п-та, отец До- рохны и Судимонта - 183 Довкгурд -žr. (см.) Довкгорд Довкгяловича Альжбета Миколаевна, б-ня (?), жена Юшкевича Миколая - 392
Довкшевича Станьковая Богдана Товтвиловна, пани, б-ня Вилен-го п-та - 273, 426 Довойн/ Довойновича Андрей Якубович, п., госп. подкоморий, ейш-ий, ков-ий и дубицкий нам. - 13, 39, 154, 226, 269, 512
Довойн/ Довойнович/ Довойновича Ян Янович, п., вл-ец им-ий Кгележи и Куренец в Вылбязском п- те - 84, 100, 326, 334
Довойнович Якуб, п., дорог. нам. - 59, 142, 282, 488 Довойнович Ян Янович - žr. (см.) Довойн Довойновича Андрей Якубович - žr. (см.) Довойн Довойновича Якубовая, пани, жена Довойновича Якуба - 31, 488
Довойновича Ян Янович - žr. (см.) Довойн Довойновича Яновая Ганна, пани, жена Довойна Яна Яновича - 84, 326
Докгирдовича Богдан - žr. (см.) Довкгирдович Доминик, бояр. (?), сын Юшкевича Миколая и Довкгяловича Альжбеты Миколаевны, брат Петра - 392 Доморадко, вальк-ий бояр., брат Адама и Шымка
- Юрьевичей - 270
Донин, бел-ий нам. Кгаштовта Олбрахта Мартиновича - 475
Донкгинтович Петко, чел. Леп-го п-та из Високгин- тов - 269
Доркужевич Станислав, госп. бояр. - 413 Дорота, б-ня Вилк-го п-та, жена Ятейковича Нарка -399
Дорота, б-ня Вилк-го п-та, жена Рымковича Яна -399
Дорота Богдановна, васил. б-ня, сестра Барбары Богдановны - 379
Доротица, кгедетанская невольная челядинка Рудой в-ти - 427
Доротич Андрей, велав. госп. бояр. - 140 Доротич Малко, велав. госп. бояр. - 140 Дорохна, б-ня Вилен-го п-та, мать Вилимовича Ан- друшка - 183
472


Дорсутевич Сташко, бояр.-шл. Вилк-ой в-ти - 364, 378
Доятович Федко, вилк-ий бояр. - 505
Друсутевич Станько, вилк-ий бояр. - 505 Дудка, первый муж Ульяны - 484 Дутый Иван, служ. Острожского Константина Ивановича - 141
Б
Евлашкович Максим, пол. мещ. - 469 Евстафъевич Дмитр/ Дмитрей Богданович, п., госп. дв. - 365
Ездитович Миколай, тяг. чел. Козинского Олехна в Сом-ой в-ти Т-го п-та - 420 Езоф, п., сын Юндиловича Яна и Юндиловой Яновой Марины - 254
Езофович Аврам, п., еще до 1492 г. перешедший из иудейской веры в православне, ков-ий гор-ий с 1494 г., смол, с-та с 1505 г., подск. з-ий ВКЛ с конца ноября - начала декабря 1509 г., умер в конце 1519 г. На посту подскарбия проявил большие финансовые дарования: за долгие годы впервые привел в порядок государственную казну, покрыв почти все ее расходы. Žr. (см.) Бершадский С. А. Аврам Езофович) - 46, 52, 55, 104, 246, 406, 478, 495 Езофович Аизак/ Айзак, купец, бер-ий еврей, брат Аврама, Михеля и Песаха - Езофовичей -14-16,281 Езофович Михель/ Михиль, еврей, бер-ий и новий м-ик, откупщик, один из крупных предпринимателей и откупщиков первой трети XVI в. - 20, 21, 42, 76, 81-83, 86, 102-104, 109, 212, 216-220, 222-224, 243, 351, 371
Езофович Мошко, луцкий еврей, откупщик - 220 Езофович Песах/ Песох, еврей - 14 Езофовича Михелева, берестейская мещ-ка, жена Езофовича Михеля, мать Аврашка и Хейма - Михе- левичей - 57, 457
Екгутянцы, госп. б-ре Ейш-ой в-ти - 512
Есифович Кари, госп. бояр. - 445
Еско, бояр., сын Чапли Степана - 467
Ескович Мисан, троц. еврей - 75
Ескович Мордухай, троц. еврей - 40
Есман/ Есманович/ Есьман/ Есьманович/ Ясман/
Ясманович Глеб, госп. дв. - 57, 60, 151, 290
Есманович Глеб - žr. (см.) Есман
Есьман Глеб - žr. (см.) Есман
Есьманович Глеб - žr. (см.) Есман
Ж
Жаба Семей, керновский хор. - 347
Жабокрицкие, волынские з-не - 299
Жабридовский Миколай, п., мог-ий ротмистр - 336
Ждан, бояр., зять Станька и Яна - Можейковичей - 17
Ждан, брат Андреевича Сеньковой Ганки и Петра - 167, 240
Ждана, дочь Гриньковича Чешейка и Ульяны, сестра Марины - 484
Железко/ Желеско Андрей, зять Зофеи - 517, 518 Желеско Андрей - žr. (см.) Железко Жеславский/ Жославский Федор Иванович, кн., оршанский д-ца, рошский нам. - 336, 362, 372 Жидовинович Зенко, бояр. Нов-го п-та, вл-ец им- ия Зенковщина на Обрине - 2 Жикгимонт/ Жыкгимонт, кор. польский и вел. кн. лит. - 1-4, 7-23, 25-32, 34-47, 49-78, 81, 82, 84-90, 95,100,102-104,106-110,128,138,140-145,151,153, 154, 156, 167, 174, 183, 191-196, 198, 200-204, 207, 209-211,213-220,222-229,240,243,246,249,250,252- 274, 276-288,290-299, 301-322, 324, 326-328, 330,331, 335-337, 339-341, 343-348, 350-366, 368, 371-377, 379- 384,386-389, 391-457,459,463,467-469,471-473,475- 479,482-492,494-502,503-513,515, 517,518, 520-525 Жилаи, родственники Жилая Ивана Михайловича -366
Жилай/ Жыляй Иван Михайлович, госп. дв. - 366 Жилинский/ Жылинский Василь Семенович, кн., кричевский нам. - 34, 225
Жищович Тома, волоский (т.е. Валахии) п. - 374 Жогал Матеец, чел. Рим-го дворца - 501 Жодимонтовичы, ейш-ие б-ре - 226 Жосецкий Римко, госп. пристав Велёнского двора -68
Жославский Богдан Иванович, кн., мен-ий нам. - 40, 223
Жославский Федор Иванович -žr. (см.) Жеславский Жыкгимонт - žr. (см.) Жикгимонт Жыкгимонт Авкгуст, вел. кн. лит. и кор. польский, сын Жигимонта Старого - 447-449, 492 Жыкгимонт [Кястутьевич], вел. кн. лит. - 18, 279, 369, 381, 389, 452, 489
Жыкгимонтовы, племянники Биютицкого Андрея -313
Жыляй Иван Михайлович - žr. (см.) Жилай Жылинский Василь Семенович -žr. (см.) Жилинский
3
Заберезенский/ Заберезинский/ Заберезиньский/ За- березынский Ян Янович, п., з-ий м-лок, нов-ий в- да, мер-ий, давкговский, ошменский и окский д-ца, член Панской рады, с 1542 г. троц. в-да - 2,
8-10, 19, 26, 36, 51, 61, 95, 144, 154, 174, 201, 221, 256-259, 266, 269, 270, 277, 283, 296, 301, 303, 304, 324, 334, 335, 346, 352, 355, 359, 362, 363, 366, 368, 369, 371, 381, 383, 388, 389, 398, 406, 415, 417, 429
473


Заберезинская Миколаевая, пани, жена Заберезинского Миколая - 429
Заберезииский Миколай, п., брат Заберезенского Яна Яновича - 429
Заберезииский/ Заберезынский Ян Юрьевич, род свой выводил от вельможи вел-го князя Жигимонта Кястутьевича Римвида, получившею им. Заберези- но - отсюда и произошла фамилия. По служебной лестнице стал быстро продвигаться во времена правлення Казимира Ягайловича: госп. д-ный м- лок (с 1482 г.), пол. (1484-1496) и нов-ий-(c VIII. 1496) нам. В начале правлення Александра - вли- ятельнейший вельможа, троц. в-да и м-лок ВКЛ, убит во время заговора князя Михаила Глинского -37
Заберезииский Ян Янович -žr. (см.) Заберезеиский Заберезиньский Ян Янович -žr. (см.) Заберезеиский Заберезынский Ян Юрьевич - žr. (см.) Заберезин- ский
Заберезынский Ян Янович -žr. (см.) Заберезеиский
Завиша, госп. у-ик (?) - 381
Завишич Ян, п., госп. подстолий - 144, 145
Загоровский Михайло, п. Горад-го п-та - 441
Закревский, п., госп. дв. - 313
Зангейвичи, госп. велавские подданные, б-ре -140
Занкович Гаврил, ездок - 341
Занцович/ Заньковиц Янко, госп. адверный Васи-
лишской в-ти, дядя Мацкевича Янка Богдановича
- 214, 294
Занчич, садовник Нов-го п-та из Осташина - 293 Заньковиц Янко - žr. (см.) Занцович Заранка Михайло, зем. - 55 Заранкович Богуш, бер-ий хор., сын Заранки Михайла - 55
Заранкович Мартин, п., дорог. войский, сын Заранки Михайла - 55
Заранкович Мацко, п., сын Заранки Михайла - 55 Заройский Васко Петрович, госп. дв. - 174 Збожный Станислав, п., сын Глималича Немеры - 386
Зборовская Собковая Марина, пани, дочь Езофовича Аврама - 406
Зборовский Мартин, п., госп. подчаший Короны Польской - 406
[Зборовский] Собко, п., муж Зборовской Собко- вой Марины, брат Зборовского Мартина - 406 Здебская/ Издебская/ Истебская Зофея/ Зофия, дорог. з-ка - 30, 310
Зеленец Станислав, бер-ий восковничий и соле- ничий - 76, 82
Зелепуга Ивашко, витеб. бояр., брат Зелепуги Юрия
- 366
Зелепуга Юрий/ Юрьи, витеб. бояр., дв. и жораслав- ский нам. к-вы Боны - 366, 456
Зенкович Олексей, бояр., свояк Федковича Михайла -290
Зеновец Иван, чел. им-ий Сейловщина и Пота- повщина - 66
Зеновъевая Зофея, вилен-ая мещ-ка - 211, 344 Зеновьевич Васко, госп. обрусный Горад-го п-та - 54, 405
Зеновьевич/ Зеновъевича Миколай Юрьевич, п., госп. дв., брат Зеновъевича Юрия Юрьевича - 73, 351, 386, 525
Зеновьевич/ Зеновъевича Юрий/ Юрьи Юрьевич, п., госп. дв. - 351, 375
Зеновьевич Юрьи, п., отец Миколая и Юрия - Юрьевичей Зеновъевичей - 73, 328 Зеновъевича Ивановая Настасья, полоц. б-ня, мать Богдана, Глеба, Федка - Ивановичей и Ульяны - 353
Зеновъевича Миколай Юрьевич-žr: (см.) Зеновьевич Зеновъевича Юрий Юрьевич -žr. (см.) Зеновьевич Зимордич Зенко, госп. чел. Марк-ой или Кур-ой в-ти - 329
Зманевич Жыкгимонт, зем. Мелн-го п-та - 249 Зофея, вдова луцкого войта - 517, 518 Зубкович Ивашко, госп. бояр. - 411 Зъяло Михайло, зем. - 303
И
Иван, вотч. чел. Репинича Митка из Мст-го п-та - 339
Иван, чел. смолнянин (т.е. из Смоленщины), новосел предместья Могилева - 203 Иван, пол. бояр., сын Яцка и Ульяны - Сенько- вичей - 324
Иван, чел. Остр-ой в-ти - 415
Иванко, слуга Михелевича Дуцка - 334
Иванович Богдан, пол. бояр. - 353
Иванович Глеб, пол. бояр. - 353
Иванович Михайло, госп. дв. - 226
Иванович Станко/ Станько, вл-ец Возкгвиловского
им-ия, предок Плюскова Богдана Лукьяновича -
272
Иванович Федко, пол. бояр. - 353
Ивашенцевич/ Ивашенцович/ Ивашонцович Дмитр/
Дмитрей/ Дмитрь, госп. дв. - 61
Ивашенцович Дмитр - žr. (см.) Ивашенцевич
Ивашенцовичи, з-не Киевского п-та, племянники
Ивашенцевича Дмитра - 61
Ивашко, бояр. Илинича Яна Юрьевича - 252,
253
Ивашко, мст-ий бояр., сын Мызкгайла Олехна - 357
Ивашкович Ватслав, троц. скарбный - 381, 382 Ивашкович Добко, бояр. Вилк-го п-та - 399
474


Ивашкович Довкгинт, госп. осоч. - 500 Ивашкович Петр, ков-ий бояр. - 87 Ивашкович Станислав, мед-ий бояр. - 372, 394, 398 Ивашкович Ян, мед-ий бояр., отец Станислава - 372
Ивашковича Григорей - žr. (см.) [Сенъковича] Ивашковича Словиковая Овдотья, вилкейская б- ня - 330
Ивашонцович Дмитр - žr. (см.) Ивашенцевич Ивлаты, татрские князья - 77 Ивона, чел. Остр-ой в-ти - 415 Ивонич Иван/ Ивашко, нов-ий золотарь - 174 Игнат, горад-ий сорочник - 479 Игнат, пуг. слуга Зеновьевича Юрья - 328 Игнатович Михалко, горад-ий госп. чел. - 479 Игнатович Мойсей, пут. чел. Пол-го п-та, Непоро- товской в-ти - 296 Иевлевич Ян, мст-ий бояр. - 339 Иевъевич Мишко, марк-ий чел. - 18 Издебская Зофея - žr. (см.) Здебская Издебский Андрей, ключник вилен-го e-па Яна - 211
Израелевич Исачко, госп. купец - 141 Ииремея, цареградский патриарх - 324 Илинич Агапон, пол. мещ. - 469 Илинич Ивашко, дорог. нам. - 59 Илинич/ Илинича/ Ильинич Миколай Миколаевич, п., воеводич смол. - 308, 386 Илинич/ Ильинич/ Ильинича Станислав Юрьевич, п., бер-ий с-ич, сын Илинича Юрия Ивановича - 252, 253, ЗОЇ, 350, 369, 436, 439, 453, 477, 496, 520 Илинич/ Ильинич/ Ильинича Сщасный/ Щасный/ Щастный Юрьевич, п., бер-ий с-ич, сын Илинича Юрия Ивановича - 252, 253, ЗОЇ, 350, 369, 386, 436, 439, 453, 477
Илинич/ Илинича/ Ильинич/ Ильинича Юрей/ Юри/ Юрий/ Юрый/ Юрьи Иванович, п., член Панской рады, c 1501 г. госп. м-лок, бер-ий (с 1510 г.), ков-ий (в 1514 г.) и лидский (с 1501 г.) с- та. С 1518 г. д-ный м-лок. Умер в 1527 г. - 2, 7-10, 13-17,26,46,52,54,55,58,61,73,87,95,144,151,195, 207,221,228,249,252,274,301, 308,350, 369,436, 520 Илинич/ Ильинича Ян Юрьевич, п., бер-ий с-ич, сын Илинича Юрия Ивановича - 252, 253, 301, 350, 369, 436, 477
Илинича/ Ильинича Миколаевая Альжбета, пани, жена Илинича Миколая Миколаевича - 308 Илинича Миколай Миколаевич - žr. (см.) Илинич Илинича Юрей Иванович - žr. (см.) Илинич Илищов Михайло, госп. дв. - 213 Ильинич Миколай Миколаевич - žr. (см.) Илинич Ильинич Станислав Юрьевич - žr. (см.) Илинич Ильинич Сщасный Юрьевич - žr. (см.) Илинич Ильинич Юрей Иванович - žr. (см.) Илинич
Ильинича Миколаевая Альжбета -žr. (см.) Илинича Ильинича Станислав Юрьевич - žr. (см.) Илинич Ильинича Сщасный Юрьевич - žr. (см.) Илинич Ильинича Юрей Иванович - žr. (см.) Илинич Ильинича Ян Юрьевич -žr. (см.) Илинич Ильищов Иван, госп. дв. - 348
Илья, бояр. Нов-го п-та, племянник Ратомского Яцка Ивановича - 2
Иосиф, митрополит киев-ий и всея Руси (первый) -324
Иосиф, архиепископ, митрополит киев-ий и всея
Руси (второй) - 324, 331, 404
Исаевич Лукаш, член вилен-го маг-та - 314
Исакович Хацко, горад-ий еврей - 350
Искрицкий, госп. дв. - 141
Истебская Зофея -žr. (см.) Здебская
К
Казечыч / Козека/ Козечич/ Козечыч Иван Васильевич, кн., госп. дв. - 44, 373 Казимер/ Казимир, кор. польский и вел. кн. лит., отец Жигимонта Старого - 3, 18, 37, 44, 56, 59, 81, 102, 183, 210, 246, 282, 288, 292, 312, 337, 346, 362, 381, 388, 389, 488, 489 Казимир - žr. (см.) Казимер Каменецкий Ян, роспуд (?) и подкоморий Доро- гицкой з-ли - 277
Кареевича Ян Богданович, бояр. Вилен-го п-та - 3 Карпович Глеб, бояр. Горад-го п-та - 295 Катерина, б-ня Вилен-го п-та, жена Романовича Шымка - 426
Катерина, б-ня Вилен-го п-та, жена Гневошевича Петра - 426
Квачевич Павел, мер-ий мещ., зять Онисимовой - 256
Кгабриялович Юрий, бояр. Вилен-го п-та - 426 Кгабриялович Ян, бояр. Вилен-го п-та - 426 Кгаштовт/ Кгаштолт/ Кгаштолтович Олбрахт/ Оль- брахт Мартинович, п., член Панской рады, новий нам. и в-да (1507-1509, 1511-1514), пол. (1514- 1519) и троц. (1519-1522) в-да, вилен. в-да и канцлер ВКЛ (1522-1539), бел-ий c-та, мозырский д- ца и с-та - 1-3, 7-10, 19, 22, 23, 26, 28, 36, 45, 46, 52, 58, 61, 89, 95, 129, 153, 156, 167, 193, 196, 200- 203, 212, 216, 221, 239, 256-259, 266, 268-270, 277, 278, 283, 287, 292, 296, 297, 299, 301, 303, 304, 308,
324, 334, 336, 346, 347, 350, 352, 355, 359, 361, 362,
363, 	368, 369-372, 374, 376, 383, 384, 386, 388, 389,
397-399, 411, 418, 419, 425, 431, 444, 445, 452, 455,
463, 467, 472, 475
Кгаштолт Олбрахт Мартинович -žr. (см.) Кгаштовт Кгаштолтович Иван, п., госп. м-лок (1426-1431), смол. нам. (c 1436 г.), троц. в-да (с 1440 г.), вилен.
40.801
475


в-да (1443-1458), канцлер. Умер в 1458 г. - 303 Кгаштолтович Олбрахт Мартинович - žr. (см.) Кгаштовт
Кгедройтские, князья - 257
Кгедройтский Лаврин Юшкович, кн., кгедройтский хор. - 257
[Кгезгайла] Станислав Янович, Ж. с-та, вилен. п. - 9, 12, 19, 26, 36, 61, 68, 88, 183, 198, 221 [Кгезгайла] Станислав Станиславович Янрвича, Ж. с-та (1527-1532), троц. каштелян с 1528 г. Часть своих им-ий записал Жигимонту Августу. Умер в 1532 г. - 302, 340, 342, 352, 359, 362, 363, 369, 389, 398, 400, 407, 425, 483
Кгезкгаил/ Кгезкгайлович Михайло, п., в 1446-1476 гг. канцлер ВКЛ, в 1451-1458 гг. смол, нам., вилен. в-да с 1458 г. - 362
Кгезкгайлович Михайло - žr. (см.) Кгезкгаил Кгинвилович Володко, мед-ий бояр., отец Володкевича Томаса - 372
Кгинвилович Миколай Мицкович, вышегородский вилен. нам. - 41
Кгойцевич Иван, п., витеб. нам. - 303 Кгокович Ян, пен-ий у-ик - 263 Кголевич Мись, зем. Бел-го п-та - 452 Кголимонтович Валентин/ Валентин Михнович, служ. Ходкевича Ивана Александровича - 511 Кгонович Ян, пен-ий у-ик - 263 Кгоркутевич Радивил, ейш-ий бояр. - 226 Кградовский Станислав, ков-ий мещ. - 356 Кградовский Ян, ков-ий мещ. - 399 Кгутевичи, путные слуги Брас-го п-та - 437 Кезкгайл Ян, п., Ж. с-та (1451-1485), троц. п. (1477— 1478), вилен. п. (1478-1485), отец [Кгезгайлы] Станислава Яновича - 505
Кейдовлет, племянник Сектевича Бахтыяра - 391 Кекович Лукаш, пен-ий бояр. - 263 Кенкевич/ Кенкович Банко/ Банько, госп. тат. - 328
Кенкович Банко - žr. (см.) Кенкевич
Кибейкович Якуб, госп. чел. Вилк-го п-та - 330 Киборт/ Кибортович Станислав, госп. дв., шурин Рачковича Яна Михновича - 67
Кибортович Станислав - žr. (см.) Киборт Кирдеевич Петр, госп. дв. - 498 Кирил, луцкий владыка - 191 Киртовтовича Мартиновая Дорота, госп. б-ня Ейш- ой в-ти - 512
Китилович Пунь, тяг. чел. Козинского Олехна в Сом-ой в-ти Т-го п-та - 420 [Кишка] Петр Станиславович, п., горад-ий с-ич, пол. в-да (в 1521 г.), дорог. с-та (с 1522 г.), ожский и переломский д-ца (в 1529 г.), троц. каштелян и Ж. с-та (с 1532 г.). Умер в 1534 г. - 9, ЗО, 31, 61, 62, 153, 196, 201, 242, 243, 279, 283, 290, 297-299,
303, 310, 3.35, 350, 355, 359, 365, 366, 369, 389, 398, 414, 433, 434, 473, 491 Клещевичи/ Клещевичы, люди Завской в-ти - 298 Клещевичы - žr. (см.) Клещевичи Климчицкий Ян, мелн-ий зем. - 209, 210 [Клочковича] Войтех Янович, п., госп. м-лок, охмистр к-вы и великой княгини Елены, ков-ий и бел-ий нам., отец Яновича Матея Войтеховича - 278
Клячка Станислав, п. - 336
Кмита, бел-ий нам. Кгаштовта Олбрахта Мартиновича - 212, 216 Кмита, тетер-ий бояр. - 339 Кмитич Криштоф, госп. дв. - 298 Князик, бел-ий нам. - 278 Кобейкович Будко, госп. чел. Вилк-го п-та - 330 Козарин, нам. Туровой Ивановой - 249 Козека Василей, кн., отец Казечыча Ивана Васильевича - 44
Козека Иван Васильевич - žr. (см.) Казечыч
Козел, бояр. Коледы - 41
Козечич Иван Васильевич - žr. (см.) КазечЫч
Козечыч Иван Васильевич -žr. (см.) Казечыч
Козинский Олехно, госп. дв. - 420
Койлович Нарь, ясвоинский пристав - 364, 378
Колантаев/ Колонтаев/ Колонтай Федор, госп. дв.
-510
Коледа, п., чадейский нам., крайчий - 41 Колминтович Кговен, тяг. чел. Козинского Олехна в Сом-ой в-ти Т-го п-та - 420
Колонтаев Василь, госп. дв. - 100
Колонтаев Федор - žr. (см.) Колантаев Колонтай Федор - žr. (см.) Колантаев Колоша Микита, слуга Сапеги Ивана Богдановича -86
Колпытовский/ Колпытомский Ывашко Дмитре- евич, п. (?), зем. (?) - 65
Колпытомский Ывашко Дмитреевич -žr. (см.) Колпытовский
Колычов Семей, служ. Кгаштовта Олбрахта Мартиновича - 347
Кондратович Богдан, тяг. чел. Козинского.Олехна в Сом-ой в-ти Т-го п-та - 420 Кондратович Матей, госп. дв. - 273 Кондратович Миколай, госп. тяг. чел. Сом-ой в-ти Т-го п-та, отданный Козинскому Олехну - 23, 420 Коневич Бартломей Юшкевич, бояр. Вилен-го п- та - 427
Коиошевич Федко, пол. мещ. - 469
Конча Щепан, п. (?) - 258
Копытовский Ян, п. (?) - 55
Корецкая Федоровая, кнг., тетка Сватковича Михна -299
Корицкий/ Корчьщкий, бояр. Бел-го п-та - 268
476


Коропка Костюшко, брас-ий пушкарь - 396 Корчыцкий - žr. (см.) Корицкий Косенский/ Косеньский/ Косинский/ Косиньский Ленарт, дорог. зем., госп. дв. - 196, 277, 278, 315, 432-434, 473
Косеньские/ Косинские, з-не Бел-го п-та - 278 Косеньский/ Косинский Марко, зем. Бел-го п-та - 278
Косеньский Ленарт - žr. (см.) Косенский Косинские - žr. (см.) Косеньские Косинский Ленарт - žr. (см.) Косенский Косинский Марко - žr. (см.) Косеньский Косиньский Ленарт - žr. (см.) Косенский Костевич Станко, п. - 226, 312 Костевич/ Костевича Януш Станиславович, п., член Панской рады, мечник ВКЛ (с 1505 г.), госп. м- лок (с 1510 г.), витеб. в-да (1514-1520), ожский и переломский (с 1520 г.), радунский д-ца, подл-ий в-да (1520-1527), ков-ий с-та - 2, 3, 7, 26, 27, 46, 47, 52, 64, 144, 202, 258, 327 Костевича Вацлав/ Венцлав, п., госп. м-лок, брат Костевича Януша Станиславовича - 388 Костевича Януш Станиславович -žr. (см.) Костевич Костевича Янушовая Марина, пани, подляшская в-ная, госп. м-вая - 327
Костеша, служ. e-па Ж. Радивила Миколая Миколаевича - 447-449
Костомолот/ Костомолотский/ Костомолоцкий Костюшко Филипович, служ. Радивила Юрея Миколаевича - 100, 295, 322, 479
Костомолот/ Костомолоцкий Ян Филипович, служ. Радивила Юрея Миколаевича - 322 Костомолотский Костюшко Филипович - žr. (см.) Костомолот
Костомолоцкий Костюшко Филипович - žr. (см.) Костомолот
Костомолоцкий Ян Филипович -žr. (см.) Костомолот Костюшковичы, госп. адверные - 22 Костя, служ. Острожского Константина Ивановича -141
Котович Ермак, член вилен-го маг-та - 167 Котовича Яновая Белухна, пани, сестра Михайловича Петра и Шудовой Катерины - 352 Котовичи, госп. дворяне - 280
Коханович, госп. адверный, отец Кохановича Янка Богдановича - 214, 293
Коханович Янко Богданович, госп. адверный Васи- липіской в-ти - 214, 294
Коширский/ Кошырский Санкгушкович/ Сонкіуш- кович Андрей Михайлович, кн., госп. м-лок - 296, 306, 326
Кошырский Санкгушкович Андрей Михайлович - žr. (см.) Коширский Кравец, вилен. мещ. - 240
Крошинский/ Крошынский/ Крошыньский Иван Филипович, кн. - 510
Крошинский/ Крошынский Тимофей Филипович, кн., член Панской рады - 38 Крошынский Иван Филипович - žr. (см.) Крошинский
Крошынский Тимофей Филипович - žr. (см.) Крошинский
Крошыньский Иван Филипович - žr. (см.) Крошинский
Крупские, панны, сестры Туровой Свирской Катерины и Крупского Щасного - 10 Крупский Щасный, п. - 10 Кудинов Василий, госп. дв. - 67, 373 Кудревич Богдан, госп. бояр.-шл. Ков-го или Вилк- го п-та, брат Кудревича Паца - 399 Кудревич Пац, госп. бояр.-шл. Ков-го или Вилк- го п-та - 399
Кузмич Дума, волоский (т.е. Валахии) п. - 374 Кузмич Петр, дв. - 415
Кулзиман/ Кулзуман, кн., госп. п-рь и татарский толмач - 77
Кулзиманович/ Кулзуманович Муса, сын Кулзимана - 63, 77
Кулзуман - žr. (см.) Кулзиман
Кулзуманович Муса - žr. (см.) Кулзиманович Кулзунов Микита, кричевский мещ. - 225 Кунаш, чел. Остр-ой в-ти, брат Остапка - 415 Кунаш/ Кунош, марк-ий войт - 328 Кунош - žr. (см.) Кунаш
Кунца, ваневский нам. Радивиловой Миколаевой Альжбеты Богдановны - 444 Кунцевич/ Кунцович/ Куцович Иван, госп. дв. - 447- 449
Кунцевич/ Кунцович Якуб, п., д-ный и троц. конюший, леп-ий, валькиницкий, стоклишский и васил. нам. - 8,17, 26, 54, 58, 73,154, 269,270, 297, 515
Кунцевича/ Кунцовича/ Кунцовичова Якубовая Ганна, пани., дворная и троц. конюшая, жена Кунцевича Якуба - 154, 261, 269, 270, 297 Кунцович Богдан, пол. зем. - 414
Кунцович Иван - žr. (см.) Кунцевич
Кунцович Мацко, п., троц. т., вальк-ий и леп-ий нам. - 138, 154, 258, 261 Кунцович Якуб - žr. (см.) Кунцевич Кунцовича Якубовая Ганна - žr. (см.) Кунцевича Кунцовичова Якубовая Ганна - žr. (см.) Кунцевича Куровский Василей, госп. дв. - 229 '
Куровский Григорей, зем. Горад-го п-та, отец Василья и Юхна - Куровских - 229 Куровский Юхно, зем. - 229 Курошевич Миколай, высокодворский бояр. - 498 Кутенский Щасный, зем. Мелн-го п-та - 249
40*
477


Кутенский Януш, зем. Мелн-го п-та, сын Кутен- ского Щасного - 249 Кухтин, (?) - 512
Куцович Иван - žr. (см.) Кунцевич
Куцук, племянник Копытовскою Яна - 55
Куча Евфим/ Евфимей Андреевич, горад-ий бояр.
-479
Кучинский/ Кучьшский Ян, дорог. гор-ой судья, дорог. нам. [Кишки] Петра Станиславовича - 196, 473
Кучокович Войтех, п., волков. д-ца - 507 •
Кучук/ Кучукович Ян, п., м-лок к-ля Казимира, вилк-ий нам. - 362
Кучукович Ян - žr. (см.) Кучук
Кучьшский Ян-žr. (см.) Кучинский .
Кушлевич Федько, бояр. Илинича Яна Юрьевича - 252, 253
Л
Лаврин, сомилишский пристав - 23
Лаврин, сын Рымковича Яна и Дороты - 399 Лаврииовая Альжбета, б-ня Вилен-го п-та, жена Станьковича Миколая - 395
Лазорович Андрей, бояр. Слон-го п-та, племянник
Свитича Ивана - 95
Лвович Иван - žr. (см.) [Боговитинович]
Лвовичи, дети Боговитиновича Лва - 8, 45, 58 Левоневич Илья, смол. бояр. - 497 Левошовец Пашко, чел. им-ий Сейловщина и По- таповщина - 66
Левцевич Сидор, вр-ий бояр. - 523
Легушова/ Легушовна Айша/ Аша, старшая дочь Хазбеевича Легуша и Легушовой, жена Богдановича Войны - 63, 77
Легушовая, жена Хазбеевича Легуша - 63, 77 Легушовна Айша - žr. (см.) Легушова Ледевский Станели, пристав госп. Веденскою двора -68
Лезневич Жук, госп. пут. чел. Марк-ой в-ти - 509 Лександр - žr. (см.) Александер Ленскорунский/ Ленцкорунский/ Ленцскорунский Прецлав/ Прецслав, хмельницкий с-та - 141 Ленцкорунский Прецлав -žr. (см.) Ленскорунский Ленцскорунский Прецлав -žr. (см.) Ленскорунский Леснавский/ Лесиевский Павел, горад-ий мещ. - 482 Лесневский Павел -žr. (см.) Леснавский Лишкевич Пиктись, чел. Пен-го п-та, пожалованный Левоневичу Илье - 497 Лобунский Иваско, служ. Острожского Константина Ивановича - 141
Ловович Сидор, госп. пут. чел. Марк-ой в-ти - 509 Ложчичь Федко, госп. велав. бояр. - 140 Лозка/ Лозко/ Лоска Андрей Борисович, п., госп.
дв., подл-ий лесничий, бер-ий войский и с-та - 8,
55, 58, 297, 381, 382
Лозка Ян Борисович, п., госп. дв. - 26
Лозко Андрей Борисович - žr. (см.) Лозка
Лопало, чел. Тетер-го п-та - 316
Лоска Андрей Борисович - žr. (см.) Лозка
Лубиная, белская з-ка - 278
Лука, пол. и витеб. владыка - 366
Лукаш, сын Рымковича Яна и Дороты - 399
Лущик/ Лущык Лаврин, бояр. Вилен-го п-та - З
Лущык Лаврин - žr. (см.) Лущик
Любнер Каспер/ Каспор, бирштаньский купец - 285
Лютиковая Манька, дочь Немиры - 299
Лютко, бояр. Вилк-го п-та, муж Альжбеты Войт-
ковны - 399
Ляврича Михно Михалкович, нов-ий бояр., брат
Ляврича Яна Михалковича - 391
Ляврича Ян Михалкович, нов-ий бояр. - 391
М
Майко, бер-ий зем., отец Майковича Ивашка - 56 Майкович Адко, кн., нов-ий тат. - 391 Майкович Ивашко, бер-ий зем. - 56 Макар, бояр. Илинича Яна Юрьевича - 252, 253 Максим, осташинский садовник Нов-го п-та - 293 Максим, вилен. мещ., сын Бачарича Дашка, шурин Хацутича Андрея Харитоновича - 255 Малкович Яцко, вр-ий бояр. - 523 Малуцевич Ходор, госп. чел. Марк-ой или Кур-ой в-ти - 329
Малышевич Ланец, госп. чел. Марк-ой или Курой в-ти - 329
Малишко, чел. Волчковского двора Волков-го п-
та, пожалованный Совичу Степану - 507
Мамчыча Федор Демидович, госп. дв. - 260
Манар, чел. татарина Якуба - 328
Манец, чел. Остр-ой в-ти - 415
Манец/ Мацко, служ. Острожского Константина
Ивановича - 141
Мань, чел. Остр-ой в-ти - 415
Марина, дочь Гриньковича Чешейка и Ульяны - 484 Маркевич Якуб, зем. Бел-го п-та - 452 Маркович Богдан, бер-ий бурмистр, восковничий и соленичий - 76, 82, 142, 143 Маркович Левко, бер-ий мещ. - 457 Маркович Матей, дорог. зем. - 59 Мартин, кр-ин села Макововичи Речицкой в-ти - 69 Мартин, мер-ий плебан - 256 Мартин, бетикгольский адтариста - 67 Мартин, саражский нам. - 278 Мартин, зять Станиславовой Дороты - 211 Мартин, п., муж Мартиновой Юшкевича Билевича Юндиловны - 413
478


Мартинец, кгед-ий тяг. неп-ий чел. Руд-ой в-ти - 427
Мартиновая Барбара Юрьевна, менская б-ня - 17 Мартиновая Юшкевича Билевича Юндиловна, п. - 413
Мартинович Миколай, рудоминский бояр. - 427 Мартинович Якуб, дорог. зем. - 59 Мартинович Ян, госп. чел. Т-го п-та Валькиницкой в-ти - 138
Мартишовая Ягнешка, мойшакголская б-ня - 427 Маруца, б-ня, жена Ревуцкого Миколая - 479 Марюхна, вилен-ая мещ-ка, дочь Бачарича Дашка -255
Масальский Петр/ Петръ, кн. - 156
Маскевич Гринь, кричевский п., отец Митка, Сенка
и Федора - Маскевичей - 225
Маскевич Митко, госп. дв., брат Сенка и Федора -
Маскевичей - 225
Маскевич Сенко, госп. дв. - 225
Маскевич Федор, госп. дв. - 225
Матеевич Бронишь, зем. Бел-го п-та, брат Езофа,
Лукаша, Яна - Матеевичей и Ганны - 452
Матеевич Езоф, зем. Бел-го п-та - 452
Матеевич Лукаш, зем. Бел-го п-та - 452
Матеевич Матфей, чел. Волчковского двора Вол-
ков-го п-та, пожалованный Совичу Степану - 507
Матеевич Ян, зем. Бел-го п-та - 452
Матей, бояр. Ейш-го п-та, сын Неневича Милохны
Богданы - 39
Матей, вилен. мещ., сын Зеновъевой Зофеи - 211 Матей, госп. бояр. Ейш-ой в-ти, сын Станьковича Янка (?) - 512
Матей, кгед-ий тяг. неп-ий чел. Руд-ой в-ти, брат Михна - 427
Матей, попичовский плебан - 487
Матей, бояр. Вилен-го п-та, брат Лавриновой Алъжбеты - 395
Матфеевич Мартин, госп. пут. чел. Марк-ой в-ти -509
Матфеевич Михайло, член вилен-го маг-та - 240 Матьяс, мен-ий бояр., сын Мартиновой Барбары Юрьевны - 17
Мац, чел. Остр-ой в-ти - 415
Мацкевич/ Мацкович Андрей, дьяк, п-рь-ревизор вел.княж. дворов Ж. з-ли - 505, 506 Мацкевич/ Мацкович Богдан, п-рь троцких вел. княж. дворов - 454, 491, 505, 521 Мацкевич Стась, бывший слуга в материзне Дов- кгяловича Алъжбеты Миколаевны - 392 Мацкевич/ Мацкович Шимко/ Шымко, п., госп. т. и вилен. подконюший, радунский д-ца - 293, 306, 329, 437
Мацкевич/ Мацкович Янко Богданович, госп. ад- верный Василишской в-ти - 214, 294
Мацко - žr. (см.) Манец
Мацковая, пани, жена Кунцовича Мацка - 258 Мацковая Ганна, керновская (?) з-ка, бабушка Стецковича Шимка, Солковского Павловой Короной, Петрашевич Юрьевой Зофии и Ивашковича Станислава - 398
Мацкович Андрей - žr. (см.) Мацкевич Мацкович Андрей, госп. дв. - 71, 227 Мацкович Богдан - žr. (см.) Мацкевич Мацкович Миколай, сын Майковой Ганны, дядя Стецковича Шимка, Петрашевич Юрьевой Зофии и Ивашковича Станислава - 394, 398 Мацкович Шимко - žr. (см.) Мацкевич Мацкович Янко Богданович - žr. (см.) Мацкевич Мацович Петр, тяг. чел. Козинского Олехна в Сомой в-ти Т-го п-та - 420
Мацовски, марк-ий чел. - 18
Медведевич/ Медведеч/ Медведич Пашко, вилен мещ. - 265
Медведеч Пашко - žr. (см.) Медведевич Медведич Пашко - žr. (см.) Медведевич Медвойшевич Гринько, госп. осоч. Дорс-го двора, брат Кгабрияла, Кгейстовта, Милоша, Якуба и Яна - Медвойшевичей - 500
Медвойшевич Кгабриял, госп. осоч. Дорс-го двора -500
Медвойшевич Кгейстовт, госп. осоч. Дорс-го двора -500
Медвойшевич Милош, госп. осоч. Дорс-го двора - 500
Медвойшевич Якуб, госп. осоч. Дорс-го двора - 500 Медвойшевич Ян, госп. осоч. Дорс-го двора - 500 Медетович Нарко, чел. Т-го п-та - 391 Медетовича Шимковая, мать Медетовича Нарка (?) - 391
Медзылеский/ Межылесский Лаврин, каменецкий е., витеб. плебан, вилен. пробощ, латинский п-рь вел.княж. канцелярии - 42, 86, 372, 506 Межылесский Лаврин -žr. (см.) Медзылеский Мез, п. - 140
Мелецкович/ Мелешкевич/ Мелешко Мартин, п., горад-ий гор-ий - 271, 404, 496 Мелешкевич Мартин - žr. (см.) Мелецкович Мелешко Мартин - žr. (см.) Мелецкович Мелешкович Мартин, п., госп. дв., свояк Федковича Михайла - 74, 228, 290 Мидевич Петр, ков-ий бояр. - 87 Мижевич Янушыс, вилк-ий бояр. - 505 Микитинич/ Микитич/ Микитича Матфей, кн., бирштанский д-ца - 156, 285, 426 Микитич Матфей - žr. (см.) Микитинич Микитича Матфей - žr. (см.) Микитинич Миколаевая, смол, в-ная - 386 Миколаевая Альжбета, пани, м-вая - 302
479


Миколаевич Андрей, чел. Павшиной Михайловой Людмилы - 440
Миколаевич Венцлав, мойшакголский бояр., сын Яновича Миколая, п-рь вилен-го в-ды - 427, 487 Миколаевич Довть, ков-ий бояр. - 87 Миколаевич Ян, бояр. Вилк-го п-та - 399 Миколай, п. - 525
Миколай, госп. переломский бортник Т-го п-та - 524
Миколай, бояр. Илинича Яна Юрьевича - 252,253 Миколай, дорог. з-ий судья - 196 Миколай, бояр. (?), брат Довкгяловича Альжбеты Миколаевны - 392
Миколай, госп. бояр. Ейш-ой в-ти, брат Святка- 512 Миколай, чел. Петрашевича Юрея - 361 Микулич Борис, госп. дв. - 274 Микулич Коц, чел. Станиславовича Аврама, застав- лен Михайловичу Федору - 511 Микшевич Петр, коймин Кудевича Паца - 399 Микшевич Ян, коймин Кудевича Богдана - 399 Милашевич Андрушко, ейш-ий бояр. - 312 Милашевич Протелис, чел. Леп-го п-та - 269 Милевич Пацус, пен-ий у-ик - 263 Миленский Иван, госп. адверный - 22 Миленский Сидор, госп. адверный - 22 Милко, чел. Рим-го им-ия - 501 Милкус, госп. леп-ий кузнец - 138 Милохна, госп. б-ня Ейш-ой в-ти, жена Дашкевича Святка - 512
Милошевич Лукаш, госп. кон. Ейш-ой в-ти - 512 Милошевичи, ейш-ие б-ре - 312 Миневич Войтек, зем. Бел-го п-та - 452 Миневич Марко, зем. Бел-го п-та - 452 Миневич Миколай, зем. Бел-го п-та - 452 Минкович Ивашко, госп. чел. Марк-ой или Курой в-ти - 329
Минькевич Миколай, зем. Бел-го п-та - 452 Минькевич Станислав, зем. Бел-го п-та (?) - 452 Минькевич Ян, зем. Бел-го п-та (?) - 452 Минюкович Ромашко, чел. Т-го п-та - 391 Миткевич Tomko, зем. Бел-го п-та - 452 Миткевич Шимко, п., дирванский и оиракгольский т. - 401
Митко, госп. бояр. Ейш-ой в-ти, сын Наркеловича Наца, брат Станислава - 512 Миткович Василей, мст-ий зем. - 380 Миткович Шимко/ Шымко, ейш-ий пристав - 39, 68
Михаель [Михайло, Миколас], сын вел-го князя литовского Жигимонта Кястутьевича - 452 Михайло, бояр. Вилен-го п-та, сын Яновича Миколая и Альжбеты, брат Станислава, Юхна, Якуба - 426 Михайло Александрович, кн., слуцкий и копыл- ский, сын Александра Володимеровича - 303, 355
Михайлович Иван/ Ивахно/ Ивашко/ Ывахно, п., пинский, клецкий и городецкий с-та, п-рь Боны, подск. Радивила Миколая Миколаевича, бел-ий нам. вилен-го в-ды - 193, 212, 215, 216, 284, 291, 404, 417
Михайлович Миколай, Ж. бояр., свояк Радевича Янушковой Ганны - 363, 400 Михайлович Петр, кн., троц. гор-ий - 65, 75, 352 Михайлович Федор, бояр. - 511 Михайлович Шомак, госп. дв., сын Шемякиной Михайловой Олены - 415 Михайлович Ян, бояр. Вилк-го п-та - 399 Михалкович Василь, вр-ий бояр. - 522 Михелевич Аврашко, бер-ий мещ., брат Михелевича Хейма - 457
Михелевич Дуцко, еврей Бер-го п-та - 334 Михелевич Хеим, бер-ий мещ. - 457 Михно, остр-ий бояр. - 264 Михно, кгед-ий тяг. неп-ий чел. Руд-ой в-ти - 427 Миша, слуга Сапеги Ивана Богдановича - 86 Млекус Станислав, кгедройтский плебан - 257 Могилский Миколай, войт вилен-го e-па Яна - 211 Можейко, зем., сын Тишковой, брат Тишковича Патея - 381
Можейкович Станько, бояр. - 17
Можейкович Ян, бояр. - 17
Мозь, вотч. чел. Айдрушка - 270
Мойсей, чел. смолнянин (т.е. из Смоленщины), новосел предместъя Могилева - 203 Мойсич Кудин, зем. Бел-го п-та - 452 Мойсич Сенько, зем. Бел-го п-та - 452 Монтвиловичы, ейш-ие б-ре - 226 Монтовтович Якуб Михайлович, п., кремянецкий с-та - 346
Монтовтовича Станислав, п., ейш-ий д-ца - 39 [Монтыгердович] Петр Янович, п., троц. в-да, з- ий м-лок - 37, 288
Мотко, чел. Т-го п-та - 391
Мошеевич Огрон, госп. м-ик, еврей - 455 Мошеевич Яков, бер-ий еврей - 281 Мошко, волын. зем., племянник Немиры - 299 Мстиславец Григорий Богданович, госп. дв. - 351 Мстиславский Михайло Иванович, кн., вл-ец Тетер-го замка, мст-ий д-ца - 209, 316, 339, 341, 345, 357, 380
Мызкгайло Олехно, госп. мст-ий бояр. - 357 Мылник Иван, вилен. мещ., гор-ой люнар - 90 Мыслимицкий Станислав, госп. ротмистр - 109
Н
Нагус/ Накус, ейш-ий бояр., сокольник - 226 Найгумович Григор, госп. куренский старец (с-та) -329
480


Накус - žr. (см.) Нагус
Наневич Роман, высокодворский бояр. - 499 Нарбут Миколай Войтехович, п., бояр. Вилен-го п-та - 426
Нарбутовича Петр Миколаевич, п., бояр. Вилен- го п-та - 426
Наринец, чел. Майковича Адка - 391
Наркелович Над, госп. бояр. Ейш-ой в-ти - 512 Наркель, чел. Рим-го им-ия - 501 Наркович Мартин, бояр. Вилк-го п-та - 399 Наркович/ Нашкович Петр/ Петрашко, госп. тяг. чел. Т-го п-та Сом-ой в-ти, отданный Козинскому Олехну - 23, 420
Нарковичы, ейш-ие б-ре - 226
Нарутевич Стан, госп. кон. Ейш-ой в-ти - 512 Нарутянцы, люди Поштовского двора - 183 Нарушевич/ Нарушович Павел, п., госп. латинский п-рь - 3, 46, 104
Нарушович Павел - žr. (см.) Нарушевич Настасья, пани, дочь Хребтовича Ивана - 292 Насутич Ян, дорог. п. - 282
Нахим, сын Езофовича Аврама - 104
Нахимович Агрой/ Огрон, троц. мещ., м-ик Ковенской коморы, еврей - 40, 223, 318 Нашкович Петр - žr. (см.) Наркович Невадомский Станислав, дорог. нам. Į Кишки] Петра Станиславовича -196
Негоевич Иванец, чел. Тетер-го п-та, брат Него- евича Кости - 316
Негоевич Клыпа, чел. Тетер-го п-та - 316 Негоевич Костя, чел. Тетер-го п-та - 316 Негоевич Купка, чел. Тетер-го п-та - 316 Негоевич Левко, чел. Тетер-го п-та - 316 Негоевич Максим, чел. Тетер-го п-та - 316 Негоевич Семенец, чел. Тетер-го п-та, брат Него- евича Сысоя - 316
Негоевич Сергей, чел. Тетер-го п-та - 316 Негоевич Сысой, чел. Тетер-го п-та - 316 Негоевич Юркгель, чел. Тетер-го п-та - 316 Неделинский/ Нелединский Андрей Иванович, кн., госп. дв. - 415, 432, 455, 457 Нелединский Андрей Иванович -žr. (см.) Неделинский
Немелчич Станислав, горад-ий войт - 435 Немерович Ян, п., киев-ий в-да - 283, 299 Немира, п., муж Корецкой Федоровой, дядя Сват- ковича Михна - 299
Немирович/ Немировича Андрей Якубович, п., киев- ий в-да (1515-1540), свислоцкий д-ца (в 1522 г.), мозырский нам. (в 1509 г.), госп. д-ный гетман и овруцкий с-та. Умер около 1540 г. - 9, 109, 259, 260, 277, 298, ЗОЇ, 303, 311, 335, 355, 359, 368, 369, 381, 501
Немировича Андрей Якубович -žr. (см.) Немирович
Немировича Ян Петрович, п. - 369
Немировича Ян Щит/ Щыт Якубович, госп. м-лок, мог-ий д-ца - 336
Немыйский Андрей, дорог. зем., дядя Ленарта и Яна
- Немыйских - 282
Немыйский Григорий, дорог. зем., дядя Ленарта и Яна - Немыйских - 282
Немыйский Ленарт, дорог. каплан, брат Немыйского Яна - 282
Немыйский Павел, дорог. зем., дядя Ленарта и Яна
- Немыйских - 282
Немыйский Станислав, дорог. зем. - 282
Немыйский Ян, дорог. зем. - 282
Неневича Милохна Богдана, б-ня Ейш-го п-та - 39
Нестер, госп. велав. бояр. - 140
Нестер, тетер-ий бояр., отец Нестеровича Федка -
316
Нестерович Федко - žr. (см.) Гарбов
Нетевич Олехно, п., перел-ий нам. - 288 Нецкович Бартош, чел. Ейш-ой в-ти - 269 Никель, вилен. войт - 4
Никифорович Василей, госп. дв. - 376 Новосадович, осташинский садовник Нов-го п-та -293
Ноневич Павел, високгинтский чел. Леп-го п-та - 269
Носиловская Войтеховая, пани - 73, 508
О
Оборская Яновая, мазовецкая з-ка, жена Оборского Яна, дочь Яна и Едвиги - Литаворов Хребтовичей
- 358, 367, 370
Оборский Ян, мазовецкий зем., зять Яна и Едвиги
- Литаворов Хребтовичей - 358, 367, 370 Овсяник Алексей, госп. дв. - 306
Одвернин/ Одверьникович Юрьи, вилен. мещ., член гор-го маг-та - 167, 211, 344 Одверьникович Юрьи - žr. (см.) Одвернин Одинцевич Гринь, марк-ий госп. панцырный слуга -266
Одинцевич/ Одинцевича Семен Богданович, кн., госп. дв. - 74, 227, 301, 324, 350, 369, 404, 496 Одинцевича Семен Богданович -žr. (см.) Одинцевич Озерецкий/ Озерицкий Андрей Иванович, кн., госп. дв. - 303, 355
Озерицкий Андрей Иванович - žr. (см.) Озерецкий Олбрахт, племянник вел-го князя Жигимонта Старого, бранденбургский, поморский, кашубский, стетинский маркграф, кн. прусский, нюренберг- ский бургграф - 490
Олександер - žr. (см.) Апехсапррр
Олександр - žr. (см.) Александер
Олексиная - žr. (см.) Алексиная
481


Олексич Васко, бер-ий мещ., отец Васковича Лаврина - 142, 143
Оленкович Игнат, госп. чел. Марк-ой или Кур-ой в-ти - 329
Оленский Станислав, городищский и высоцкий нам. - 488, 489
Олехнович Андрей, слуга Сапеги Ивана Богдановича - 86
Олехнович Балтромей, бояр. Ейш-го п-та - 195 Олехнович Володко, госп. бояр. Ейпі-ой в-ти - 512 Олехнович Григорей, чел. Ейш-го п-та - 226 Олехнович Ирик, п., госп. дв. - 336
Олехнович Стецко, бер-ий зем. - 56
Олехнович Янчус, госп. бояр. Ейш-ой в-ти - 512 Олешкович Иван, марк-ий госп. панцырный слуга -266
Олизарович Иван, госп. дв. - 380
Олшовский Михал, бел-ий зем. - 278
Олшовский Сташко, бел-ий зем. - 278 Олюхна Ивашковная, сестра Одинцевича Семена Богдановича - 324
Ондрашевич Якуб, бояр.-шл. Вилк-ой в-ти - 364, 378
Ондрошевич Миколай, п., госп. чашник - 410 Онисимовая, мерецкая мещ-ка - 256 Онофреевич Гринь, член вилен-го гор-го маг-та - 211 Оношко, луцкий зем. - 292 Оношкович Федор, луцкий зем., сын Оношка - 292 Онучыч Нестер, вр-ий бояр. (?) - 522 Опарипеский Александер/ Александр/ Александро, волын. зем. - 352
Орвидович Войтех, ретовский т. - 183 Орешкович Ортем, госп. чел. Марк-ой или Кур-ой в-ти - 329
Орешовский Ян, мелн-ий войский - ЗО Ормечин Богдан, п., мог-ий бояр. - 336 Ортемович Андрей, пол. мещ. - 469 Ортвмович Микита, пол. мещ. - 469 Осмолений Ян, зем. Мелн-го п-та - 249 Остапко, чел. Осір-ой в-ти - 415 Остик/ Остиковича Григорей/ Грыгорий Григоревич/ Григорьевич/ Грыгорьевич, п., троц. воеводич, госп. крайчий, нов-ий в-да (с 1542 г.), вилен. каштелян (с 1544 г.). Сын Остика Григория Станиславовича. Умер в 1557 г. - 41, 227, 374, 520 Остик/ Остикович/ Остиковича Григорей/ Григо- рий/ Грыгорей Станиславович, п., д-ный м-лок и оникштенский нам. с 1494 г., мер-ий нам. с 1495г. В 1500 г. попал в московский плен, с 1509 г. снова д-ный м-лок; с 1510 г. назначен троцким воеводой, получил в держание Ушполь и Пеняны, а c 1517 г. - Мойшакголу; умер не ранее 1519 r. Žr. (см.): Ja- sas R. Lietuvos Metraštis. Bychovco kronika. V.,
1971. 	P. 323 - 23, 87, 226, 263, 358, 367, 370
Остик Станислав Григорьевич, n., троц. воеводич, пол. в-да, сын Остика Григория Станиславовича, брат Григорея и Юрея - Григоревичей Остиковичей
- 227, 361
Остик/ Остиковича Юрей/ Юри/ Юрий Григоревич/ Григорьевич, п., троц. воеводич, оникштенский д-ца, сын Остика Григория Станиславовича
- 227, 347, 358, 361, 367, 370
Остиковая/ Остиковича Григорьевая Альжбета/ Гальжбета, пани, троц. в-ная, жена Остика Григория Станиславовича - 279, 343
Остиковая Станиславовая Ядвига, пани, пол. в-ная, жена Остика Станислава Григорьевича - 227 Остикович Григорей Станиславович -žr. (см.) Остик Остикович Мицко, оникштенский д-ца, брат Остиковича Радивила - 41
Остикович Радивил, п., троц в-да (в 1466 г.), госп. м-лок и оникштенский с-та (в 1440 г.), з-ий м-лок (1470-1473), с 1477 г. вилен. каштелян, ушполекий и пен-ий д-ца. В 1473 г. назначен комиссаром по разграниченизо ВКЛ и Ливонии. Умер около 1477 г.
- 226, 312
Остиковича Григорей Григоревич - žr. (см.) Остик Остиковича Григорей Станиславович-žr. (см.) Остик Остиковича Григорьевая Альжбета - žr. (см.) Остиковая
Остиковича Юрей Григоревич - žr. (см.) Остик Островицкий Олехно, нов-ий дв. - 520 Острожский/ Острозский Константан/ Константын/ Констентан/ Константан/ Константын/ Костантин/ Костентин/ Костянтин/ Костяньтин Иванович, кн., член Панской рады, вилен. п. (с 1510 г.), вел. гетман ВКЛ (с 1497 г.), троц. в-да (с 1522 г.), брас-ий, венецкий и луцкий с-та, умер в 1530 г. - 2, 8, 9,17, 19, 22, 23, 26, 28, 34, 36, 37, 61, 63, 66, 77, 85, 88, 140, 141, 144, 151, 153, 191, 195, 201, 221, 226, 248-
250, 256-259, 261, 269, 270, 277, 278, 283, 292, 299,
308, 324, 331, 334-336, 344, 346, 352, 359, 366, 369,
370, 381, 386, 388, 389, 397, 398, 412, 420, 446, 450,
518, 	524
Острозский Константан Иванович -žr. (см.) Острожский
Остромечовская Юревая Катерина, з-ка, жена Ос- тромечовского Юрия - 436 Остромечовский Юрий, зем., приемный отец Илинича Юрия Ивановича - 436 Охрем, больницкий старец - здесь, по-видимому, игумен Печерского Святой Троицы монастыря около Києва - 298
П
Павел, кгед-ий н-ый ч-ин Руд-ой в-ти - 427 Павел [Голынанский], кн., окончил Краковский
482


университет, луцкий и бер-ий е. (с 1509 г.), вилен. е. (с 1536 г.). Умер в 1552 г. Сын князя [Голынан- ского] Александра Юрьевича. Последний представитель знатных князей Гольшанских, исповедо- вавших православне. Сам в католичество перешол, по-видимому, во время учебы в Краковском уни- верситете - 9, 256-258, 269, 270, 277, 278, 292, 315, 337, 346, 389, 406, 425
Павлович Богдан, волковыйский госп. чел. - 504 Павлович Станислав, служ. Немировича Андрея Якубовича - 501
Павловича Яцын, госп. зем., отецЯцынича Остафея -362
Павша/ Павшын Михайло, п., зем. Завской в-ти - 298
Павшина/ Павшьшая Михайловая Людмила, пани, вдова Павшы Михаила - 298, 440 Павшын Михайло - žr. (см.) Павша Павшьшая Михайловая Людмила-žr. (см.) Павшина Падка, госп. чел. Свис-ой в-ти, им-ия Болоча - 259
Паевский, слуга Илинича Станислава Юрьевича - 496
Парфенович Федко, бояр. Нов-го п-та, племянник Жидовиновича Зенка - 2 Патрекеевич Семей, п. (?) - 65 Пацевич Пронель, кгед-ий тяг. неп-ий чел. Руд-ой в-ти - 427
Пацевича/ Пацэвича Миколай Юрьевич, п., госп. ловчий - 144, 479 Пацковая, з-ка Бер-го п-та - 1 Пацэвича Миколай Юрьевич - žr. (см.) Пацевича Пашко [Петрович], Ж. бояр., муж Пашковой Яг- нежки Мартиновны - 340, 363, 400 Пашковая Ягнежка/ Ягнешка/ Якгнешка Мартиновна, Ж. б-ня - 340, 363, 400 Пашкович Петрашко, дорог. п. - 282 Пелозович/ Полозович Семен/ Сенко, п., речицкий д-ца - 140, 383
Пелька Ганус, кгданский купец - 475
Пенко/ Пенкович/ Пенько Ян Петрович, п. - 228,
301
Пенкович Ян Петрович - žr. (см.) Пенко Пенько Ян Петрович - žr. (см.) Пенко Пенязь, дьяк Кгаштолтовича Ивана - 303 Перфуревич Иван, госп. дв. - 273 Песляковича Андрушко Васкович, аен. бояр. - 17 Песляковича Михно Васкович, аен. бояр. - 17 Песляковича Федко Васкович, аен. бояр. - 17 Песофович/ Песохович Еско/ Есско, тыкотинский еврей, госп. м-ик - 281, 455 Песохович Еско - žr. (см.) Песофович Петеля Петр, глушский нам. Кгаштовта Олбрахта Мартиновича - 259
Петкевич/ Петкович Бартош, п. - 391
Петкевич Станелис, госп. леп-ий кузнец - 138
Петко, витеб. мещ. - 86
Петкович Бартош -žr. (см.) Петкевич
Петкович Матей, п. - 313
Петр, п., сын Семашковича Михайла - 416
Петр, брат Андреевича Сеньковой Ганки и Ждана
-240
Петр, волоски (т.е. Валахии) в-да - 374 Петр, мелн-ий подсудок, брат Яна - 210 Петр, бояр. (?), сын Юшкевича Миколая и Довкгяловича Альжбеты Миколаевны - 392 Петраш, чел. Остр-ой в-ти - 415 Петрашевич Радивил, ейш-ий бояр. - 226 Петрашевич Юрей, госп. зем. - 361 Петрашевич/ Петрашевича Юрьевая Зофия, госп. з-ка - 394, 398
Петрашевича Юрьевая Зофия -žr. (см.) Петрашевич Петрашко, мелн-ий зем., отец Климчицкого Яна -210
Петровая, пани, мать Пенковича Яна Петровича - 228
Петрович Боговитин, п., госп. дв. - 287 Петрович Олехно, зем. Бел-го п-та - 452 Петрович Станко, пен-ий бояр. - 263 Петрович Tomko, зем. Бел-го п-та - 452 Петровича Миколаевая Марина, пани, кухмис- тровая (?) - 311
Петрок, вотч. чел. Репинича Митка из Мст-го п- та - 339
Петруль, кгед-ий тяг. неп-ий чел. Руд-ой в-ти - 427
Петьковича Зофея/ Зофия Станиславовна, пани, жена Немировича Яна Щита Якубовича, -žr. (см.) Глебовича Яновая Зофея Станиславовна Печихвостский Бокей Иванович, п. (?) - 65 Пилевич Якуб, леп-ий бояр. - 261
Пилипец, кгед-ий тяг. неп-ий чел. Руд-ой в-ти - 427 Плаксича Адам Богданович, нов-ий бояр. - 391 Плаксича Богуш Богданович, нов-ий бояр., брат Плаксича Адама Богдановича - 391 Плешивцов Иван, вилен. мещ. - 344 Плюсков Богдан Лукъянович, госп. дв. - 272 Плюсков Григорей, д-ца им-ия в Марковском п-те - 403
Подбипетич Мартин Михнович, троц. госп. бояр., брат (?) Федора и Яна - Михновичей Подбипетичей -391
Подбипетич Федор Михнович, троц. госп. бояр. - 391
Подбипетич Ян Михнович, троц. госп. бояр. - 391 Подорожник Осташко, пут. чел. Пол-го п-та, Непо- ротовской в-ти - 296
Поколевский Богдан, госп. велав. бояр. - 140
41. 801
483


Полозович Семен - žr. (см.) Пелозович Полубенский Андрей Васильевич, кн., госп. м-лок, жолудский д-ца - 258
Полубенский/ Полубеньский Василей Андреевич, кн., госп. м-лок, жолудский, коневский и дубицкий д-ца - 54, ЗОЇ, 369, 440
Полубеньский Василей Андреевич -žr. (см.) Полубенский
Полубеньский Иван Андреевич, кн., брат Полубен- ского Василея Андреевича - 301, 369, 381, 382,496 Полубочок Миколай, служ. троцкого в-ды Остиковича Радивила (?) - 226
Полуевич Андрей, госп. чел. Марк-ой или Кур-ой в-ти - 329
Понетовский Бартош, дорог. подстароста - 277 Понятовский Балтромей, дорог. нам. - ЗО Порезинские, дорогицкие (?) з-не - 59 Потерейкович Оноприй, лидский мещ. - 207 Пратко, ейш-ий десятник - 312 Провидович Матей, госп. чел. Вилк-го п-та - 330 Прокопович, вилен. войт - 211 Прокоповйч Андрей, м-ик ковенской коморы - 318 Протасевич Ивашко, волын. зем., племянник Немиры - 299
Протасовичи/ Протасьевичи, госп. новгородские б- ре - 439, 496, 520
Протасьевичи -žr. (см.) Протасовичи
Пузина/ Пузына Василей Иванович, кн., брат Пу- зины Тимофея Ивановича - 85, 108 Пузина/ Пузына Тимофей Иванович, кн. - 85, 108 Пузына Василей Иванович -žr. (см.) Пузина Пузына Тимофей Иванович - žr. (см.) Пузина Пупштевич Роман, чел. им-ия Каспаришки Контя- жинского п-та к-вы Алены - 260 Путкович Петко, вилк-ий бояр. - 505 Пьяновский Иван, госп. дв. - 476
Р
Рагозич Костюшко, зем. (?) - 73
Радевича/ Родевича Янушковая/ Янушовая Ганна, Ж. б-ня - 340, 363, 400
Радивил/ Радивиловича Миколай Миколаевич, сын вилен-го в-ды и канцлера ВКЛ Радвилы Миколая Радвиловича; госп. крайчий (1487-1492), подчаший (1494-1503), бел-ий и мозырский с-та (1495-1503), в 1505 г., в январе, назначен троцким воеводой, вилен. в-да и канцлер ВКЛ (с 20.06.1510), умер в январе 1522 г. Один из самых могущественных феодалов ВКЛ начала XVI в. - 17, 49, 201, 263, 278, 284, 291, 305, 337, 371, 375, 391, 472
Радивил/ Радивиловича Миколай Миколаевич, кн., Ж. е.; умер в январе 1530 г., сын Радивила Миколая Миколаевича - 7, 35, 49-51, 67, 144, 145, 201,
277, 284, 291, 335, 346, 354, 369, 389, 417, 425, 447- 449, 456, 459, 476
Радивил/ Радивилович/ Радивиловича Станислав Миколаевич, п., вилен. воеводич, уиіполский, пен- ий и вилкомирский д-ца, младший сын Радивила Миколая Миколаевича - 7, 35,49-51,144,145,193, 201, 284, 291, 375, 417, 447-449, 456, 459, 497 Радивил/ Радивиловича Юрей/ Юрий/ Юрьи Миколаевич, п., велёнский (1507-1514), мойшакголский (в 1507 г.), мер-ий (1508-1514), утенский (1510— 1512), мозырский (1511-1514) нам., госп. подчаший (1510-1516), киев-ий в-да (1511-1514), горад-ий с- та (с 1514 г.), скиделский (в 1520-1541), лидский и белицкий (1528-1541), крьшский и озерецкий д- ца (с 1518 г.), д-ный гетман (с 1521 г.), троц. каштелян (с 1522 г.), вилен. каштелян (с 1527 г.), д- ный м-лок (с 1528 г.), вел. гетман (с 1531 г.). Умер в 1541 г. -2, 3, 8,9,19, 26, 36, 51, 54,61,74,100,144, 201, 218, 221, 256-259, 266, 269-271, 277, 295, 297, 299, ЗОЇ, 303,304, 322,324,334, 335, 344,346, 350, 352, 355, 359, 361, 362, 366, 369, 381, 383, 386, 388, 389, 398,405,417, 423,442,463, 479, 503
Радивил/ Радивиловича Ян Миколаевич (Младший), п., госп. подчаший (с 1520 г.), бел-ий с-та (в 1522 г.), марк-ий (1520-1534) и васил. (1523-1541) д-ца, ков-ий с-та (1531-1536), Ж. с-та (1535-1542), вел. гетман (в 1541 г.). Умер в 1542 г. - 7, 18, 35, 49, 50, 144, 145, 192, 193, 200, 201, 214, 227, 262, 266, 267, 284, 291, 294, 328, 329, 375, 388, 417, 4І9, 424, 426, 456, 459, 509
Радивиловая/ Радивиловича Миколаевая Альжбета/ Гальжбета/ Ельжбета Богдановна, пани, вилен-ая в-ная, канцлеровая, жена Радивила Миколая Миколаевича, мать Миколая, Станислава и Яна - Миколаевичей Радивилов-7, 35, 49-51,144,145, 201, 284, 291, 358, 367, 370, 375, 417, 444
Радивилович Петр, госп. кон. Ейш-ой в-ти - 512 Радивилович Станислав Миколаевич - žr. (см.) Радивил
Радивиловича Миколаевая Альжбета Богдановна - žr. (см.) Радивиловая
Радивиловича Миколай Миколаевич -žr. (см.) Радивил
Радивиловича Миколай Миколаевич -žr. (см.) Радивил
Радивиловича Станислав Миколаевич -žr. (см.) Радивил
Радивиловича Юрей Миколаевич -žr. (см.) Радивил Радивиловича Ян Миколаевич (Младший) -žr. (см.) Радивил
Радивиловича Ян Миколаевич (Старший), троц. п., з-ий м-лок, член Панской рады, дорог. и слонимский с-та, дядя Радивила Яна Миколаевича (Младшего) - 36, 55, 95, 258, 266
484


Радивиловича Яновая Ганна, троц. пани, жена Радивиловича Яна Миколаевича (Старшего) - 36, 74 Радивонович Иван, госп. дв. Ков-го п-та - 451 Радко, госп. леп-ий кузнец - 138
Ралович Мацко, чел. Т-го п-та - 391
Ралович Монтвил, чел. Т-го п-та - 391 Ралович Станько, чел. Т-го п-та - 391 Ралович Стецко, чел. Т-го п-та - 391 Рамашкович Ян, госп. кон. Ейш-ой в-ти - 512 Ратомский Яцко Иванович, п., бояр. Нов-го п-та, аен. нам., приемный сын Турчина Ивашка - 2, 17 Рафаловая Зофея, пани - 473 Рачко Пучицкий Юрий, п., з-ий бел-ий судья - 1, 277, 431, 447, 487
Рачковича Ян Михнович, госп. дв. - 67 Ревуцкий Миколай, госп. бояр. - 479 Резанец Иван, госп. дв. - 95 Резанский, кн. -104
Репинич Митко, тетер-ий бояр. Мстиславского Михайла Ивановича - 339 Римко, ейш-ий десятник - 312 Римовидович Богдан, госп. бояр. - 501 Родевича Янушковая Ганна - žr. (см.) Радевича Розвар, вл-ец з-ли в Возкгвиловском им-ии, предок Плюскова Богдана Лукьяновича - 272 Розвариновая, жена Розвара - 272 Роман, чел. Рим-го им-ия - 501 Романович Мишко, дв. Боны - 476 Романович Шымко, бояр. Вилен-го п-та - 426 Ромаш, чел. Рим-го им-ия - 501 Ромашкович Петр, бояр.-шл. Вилк-ой в-ти - 364, 378
Ромашкович Римовид, бояр. Ейш-го п-та - 195 Ромейкович Болчус, госп. осоч. Дорс-го двора - 500 Ромейкович Бутко, госп. осоч. Дорс-го двора - 500 Ромейкович Венцко, госп. осоч. Дорс-го двора - 500 Ромейкович Лаврин, госп. осоч. Дорс-го двора - 500 Ромейкович Мацкели, госп. осоч. Дорс-го двора - 500
Ромейкович Миколаис, госп. осоч. Дорс-го двора -500
Ромейкович Михно, бояр. Т-го п-та - 37 Ромейкович Петко, госп. осоч. Дорс-го двора - 500 Ромейкович Петраш, госп. осоч. Дорс-го двора - 500 Ромейкович Стаи, госп. осоч. Дорс-го двора - 500 Ромейкович Юрис, госп. осоч. Дорс-го двора - 500 Ромейкович Янелис, госп. осоч. Дорс-го двора - 500 Ропалович Бутко, пен-ий у-ик - 263
Ростевич/ Ростович Аврам, госп. тяг. чел. Т-го п-та Сом-ой в-ти, отданный Козинскому Олехну - 23,420 Ростович Аврам - žr. (см.) Ростевич
Рукович Андрушко, бержаньский т. - 183 Рукович Михайло, госп. чел. Вилк-ой в-ти - 364, 378
Рулевич Монко, чел. Т-го п-та - 391
Русанович Иван, пинский бояр. - 404
Русило, бер-ий зем., отец Волковицкого Иванка - 56
Русин Иван, луцкий зем. - 292
Рымкович Юрий, госп. бояр., дядя Бартошевича Кгабрияла - 413
Рымкович Ян, бояр. Вилк-го п-та - 399 Рытель Андрей, бел-ий з-ий подсудок - 487
С
Сабневе/ Сабни, городищские з-не Дорог-го п-та -488
Сабни -žr. (см.) Сабневе
Сава, госп. дв. - 240
Савич Ян, вилен. лавник - 314
Садыревич Олексей, госп. чел. Марк-ой или Курой в-ти - 329
Сак, вотч. чел. Юрьевича Адама - 270 Сакович Богдан, перел-ий бояр. - 288 Саковичы, ейш-ие б-ре - 226 Санкгиновичы, ейш-ие б-ре - 226 Санкгушкович/ Санкгушковича/ Сенкгушкович/ Сонкгушкович/ Сонкгушковича Андрей Александро- вич, кн., м-лок Волынской з-ли, влад-ий с-та, тесть Коширского Санкгушковича Андрея Михайловича, из рода Гедиминовичей - 296, 304, 373, 498 Санкгушковича Андрей Александрович - žr. (см.) Санкгушкович
Сапега/ Сопега Иван Богданович, п., член Панской рады, витеб. (с 1517 г. (?)), подл-ий (с 1527 г. (?)) в-да, госп. м-лок, в 1544 г. лишен всех чинов и арестован. Умер в 1546 г. - 2, 9, 42, 86, 309, 389 Сапега/ Сопега/ Сопежыч Иван Семенович, п., госп. п-рь (1486-1504), госп. м-лок (с 1505 г.), госп. секретарь (с 1506 г.), новодворский (в 1499 г.), жыжморский (1500-1507 (?)), брас-ий (в 1502 г.) нам., канцлер к-вы Елены (1502-1509), витеб. нам. (1508-1510); с 1511 г. начал титуловаться воеводой; подл-ий в-да (с 1513 г.), троц. гор-ий (в 1508 г.). Семь раз посылался в Москву, один - в Рим. Как активный разоблачитель измены М. Глинского, получил большую часть его дворов. Умер в 1516 или 1517 гг. - 8, 28, 174, 343, 371, 406, 437 [Сапега]/ Сопежич/ Сопежыч Михайло Иванович, п., сын Сапеги Ивана Семеновича, брат Павла и Федора - Ивановичей Сапег и Доброхны - 343, 406
Сапега/ Сопега/ Сопежич/ Сопежыч Павел Иванович, п., госп. м-лок, брас-ий д-ца, сын Сапеги Ивана Семеновича - 28, 129, 343, 396, 402, 406, 437 [Сапега]/ Сопега/ Сопежич/ Сопежича/ Сопежыч Федор/ Фредрих Иванович, п., сын Сапеги Ивана
41*
485


Семеновича - 343, 406, 472
Сапежич Янушко, госп. дв. - 154
Сапочевич Ничипор, госп. марк-ий старец (с-та) - 329
Сапрон, пут. слуга Зеновьевича Юрья - 328 Сасин Ленко/ Леон Федорович, госп. дв. - 95, 435, 482
Сасин Петр Федорович, госп. дв. - 95
Сасин Сасин Федорович, госп. дв. - 95, 212, 475 Сачкович Олехно, п., дорог. судья - 282 Сачкович Tomko, волын. зем. - 498 Сваткович Михно, волын. зем. - 299 Свержанцы, з-не - 520
Светицкий, отчим Аврамова Яна - 246 Свидер Миколай, мелн-ий зем. - 210 Свинчич Тимох, чел. Остр-ой в-ти - 415 Свирский Болко Михайлович, кн., госп. дв. - 414 Свирщовский Ян/ Януш, вислицкий п., гетман на- емных войск - 13, 76, 82 Свитич Иван, бояр. Слон-го п-та - 95 Святко, госп. бояр. Ейш-ой в-ти - 512 Сеганевич/ Сегеневич/ Сегенович Иван/ Ыван, бел- ий войт - 142, 143, 193, 215, 284, 291, 371, 475 Сегеневич Иван -žr. (см.) Сеганевич Сегеневич Ивона, бел-ий мещ. - 425, 475 Сегеневич Ивош, бел-ий мещ., отец Сегеневича Сидка - 455
Сегеневич Сидько, бел-ий мещ. - 455
Сегеневич Тимош, бел-ий мещ., брат (?) Сеганевича Ивана - 212, 216, 371, 475 Сегенович Иван - žr. (см.) Сеганевич Секерка/ Сокерка/ Сокирка Ян, дорог. зем., з-ий п-рь - 1, 242
Сектевич Бахтыяр, нов-ий тат. - 391
Селецкий, м-лок вилен-го в-ды - 73
Селивестр, пол. мещ. - 469
Селивестрович Антушко, пол. мещ. - 469 Селянин Ивашко, госп. дв. - 494 Семашкович Михайло, п., хор. Волынской з-ли - 65, 416
Семашкович Немира, мст-ий зем. - 380 Семашкович Якуб, бояр. Ейш-го п-та - 195 Семен Александрович, кн., киев-ий нам., сын Александра Володимеровича - 303, 355, 389 Семенович Дашко, вилен. мещ. - 240 Семенович Иван, вилен. мещ. - 250 Семенович Иван, госп. чел. Марк-ой или Кур-ой в-ти - 329
Семенович Михайло, кн., кревский нам., госп. дв. -489
Сенкгушкович Андрей Алексавдрович -žr. (см.) Сан- кгушкович
Сенько, вилен. мещ. (?), муж Андреевича Сеньковой Ганки - 167, 240
Сенькович Григорей/ Григори Яцкович, сын Сенъковича Яцка - 324
Сенькович Иван Яцкович, сын Сенъковича Яцка - 324
Сенькович Миколай, госп. дв. - 363
Сенькович Михайло, п., пол. бояр., брат Сенъковича Яцка - 324
Сенькович Яцко, вилен. у-ик, второй муж Сенько- вича Михайловой Ульяны, дядя Одинцевича Семена Богдановича - 167, 324
Сенъковича Андрей/ Ондрей Ивашкович/ Ивашковича, племянник Сенъковича Яцка - 324 [Сенъковича] Григорей Ивашковича, племянник Сенъковича Яцка - 324
Сенъковича Михайловая Ульяна, пани, пол. б-ня, жена Сенъковича Михаила, во втором замужестве за Сеньковичем Яцком - 324
Сенютич Гришко, госп. велав. бояр. - 140 Сернатские/ Сернацкие, мелницкие з-не - 210 Сернацкие -žr. (см.) Сернатские
Сернацкий, хор. Дорогицкой з-ли - 485 Сеховичи, люди Малковского им-ия Илинича Юрия Ивановича - 228
Сидор, остр-ий бояр. - 264
Сидоровский, чел. Сапеги Павла Ивановича в Бер- ом п-те, села Вычолки - 28 Сипович Калих, бер-ий восковничий и соленичий - 76, 82
Сиревич Станислав, п., брат Сиревича Михайловой Дороты - 88
Сиревича Михайловая Дорота, пани, госп. б-ня Ж. з-ли - 88
Сирутевич Олехно, п. - 362
Скепъевская Васильевая Василиса/ Матруна, пани, госп. б-ня, теща Озерецкого Андрея Ивановича, владелица дворца Ходковский - 303, 355 Скепъевский Василей, п., муж Скепъевской Васильевой Василисы - 303, 355
Скепъевский Михайло, п., брат Скепевского Василея - 303, 355
Скирвин Лукаш, дорог. зем. - 30
Скирвин Юрий, дорог. зем. - 242
Скоп Петр, зять Совкгиновича Янушковой - 198 Скоп Станислав Якубович, п., госп. латинский секретарь, скерстомонский д-ца - 364, 378, 407, 408, 490
Скорина Францышко, доктор, известный просве- титель и первопечатник ВКЛ первой трети XVI в. -344
Скоринина Малкгорета/ Маркгорета, жена Ско- рины Францышка, в первом замужестве за Одвер- ниным Юрьем - 344
Словик, вилк-ий бояр., муж Ивашковича Словиковой Овдотьи - 330
486


Словик/ Словикович Федор, вилк-ий бояр., СЫН Ивашковича Словиковой Овдотьи - 330 Словикович Федор -žr. (см.) Словик Словиковичи, сыновья Ивашковича Словиковой Овдотьи - 330
Слотович Ермола, дельчый в деле - 240 Слуцкий Юрей/ Юри/ Юрий Семенович, кн., по- томок князей Владимировичей Альгирдовичей (?) - 151, 174, 303, 355, 357
Сморклевский Иван, дорог. п-рь - 282 Сморщыевича Петр Кузминич, остр-ий нам. Ходкевича Александеря Ивановича - 415 Собко - žr. (см.) [Зборовский]
Сович/ Совича Иван Степанович, госп. дв., сын Совича Степана - 507
Сович Семен, бояр. (?), свояк Федковича Михайла -290
Сович Степан, госп. дв. - 507
Совича Иван Степанович - žr. (см.) Сович Совкгин, Ж. бояр., отец ІСовкгиновича] Янушка, сын Сондра - 183, 189, 198
[Совкгинович] Янушко, Ж. бояр., муж Совкгиновича Янушковой - 183, 198 Совкгиновича Янушковая, Ж. б-ня - 183, 198 Совкгялович Ятейко, чел. Пен-го п-та, пожалованный Левоневичу Илье - 497 Сокерка Ян - žr. (см.) Секерка Сокирка Ян - žr. (см.) Секерка Соколинские, князья - 296 Соколинский Андрей, кн., зять Санкгушковича Андрея Александровича - 296 Соколский Василей, кн. - 292 Соколский Солтан, кн. - 292 Соколский Юрий, кн. - 292 Солковского Павловая Короная, з-ка, сестра Стецковича Шимка и Петрашевич Юрьевой Зофии - 398
Солома Матфей Иванович, госп. дв. - 424 Соломирецький/ Соломирицкий/ Соломирицький Василей Иванович, кн., мог-ий нам. - 21, 71, 222, 281
Соломирицкий Василей Иванович -žr. (см.) Соломирецький
Соломирицький Василей Иванович -žr. (см.) Соломирецький
Солошевич Огрон, бер-ий еврей - 281 Солтанович Александер, п., госп. м-лок - 358, 367, 370
Сондро, бояр. Вилен-го п-та (?), брат Довскорда - 183
Сонкгушкович Андрей Александрович - žr. (см.) Санкгушкович
Сонкіушковича Андрей Александрович - žr. (см.) Санкгушкович
Сопега Иван Богданович - žr. (см.) Сапега Сопега Иван Семенович - žr. (см.) Сапега Сопега Павел Иванович -žr. (см.) Сапега Сопега Федор Иванович - žr. (см.) [Сапега] Сопежич Михайло Иванович - žr. (см.) [Сапега] Сопежич Павел Иванович -žr. (см.) Сапега Сопежич Федор Иванович -žr. (см.) [Сапега] Сопежича Федор Иванович -žr. (см.) [Сапега] Сопежыч Богдан, п., госп. п-рь (1471-1488), мцен- ский и любецкий нам. (1494-1496), смол, окольничий (1506-1508), высокодворский нам. (в 1508 г.). Три раза посылался в Москву с дипломатическими миссиями - 499
Сопежыч Иван Семенович -žr. (см.) Сапега Сопежыч Михайло Иванович - žr. (см.) [Сапега] Сопежыч Павел Иванович - žr. (см.) Сапега Сопежыч Федор Иванович - žr. (см.) [Сапега] Спевак Ольбрахт, слуга Илинича Станислава Юрьевича - 496
Спиш/ Шпис Михал/ Михель, п., купец, член кра- ковского маг-та - 72, 76, 82, 102, 107 Ставский Юрий, п. - 9
Станевич Станислав, госп. кон. Ейш-ой в-ти - 512 Станель, госп. бояр. Ейш-ой в-ти, зять Юдича Балтромея и Стася - 512
Станислав, зелвенский алтариста - 386 Станислав, госп. бояр. Ейш-ой в-ти, сын Нарке- ловича Наца - 512
Станислав, прокуратор - 167
Станислав, бояр. Вилен-го п-та, сын Яновича Миколая и Альжбеты - 426 Станислав, сын Горбовского Яна - 55 Станислав, свислоцкий нам. Немировича Андрея Якубовича - 259
Станислав, керновский алтариста - 394 Станиславовая Дорота, вилен-ая мещ-ка, сестра Зеновъевой Зофеи и Чуприной Богдановой - 211, 344
Станиславович Аврам, племянник Ходкевича Ивана Александровича - 511 Станиславович Петр - žr. (см.) [Кишка] Станиславовы, племянники Биюткцкого Андрея - 313
Станкевич/ Станкович Андрей, п., госп. скарбный - 305, 391
Станкевич Вавринец, зем. Бел-го п-та - 452 Станкевич Марко, зем. Бел-го п-та - 452 Станкевич Петр, член вилен-го гор-го маг-та - 240 Станкович Андрей - žr. (см.) Станкевич Станькович Лавринец, зем. Бел-го п-та - 452 Станькович Миколаец, високгинский чел. Леп-го п-та - 269
Станькович Павел, перел-ий бояр. - 288 Станькович Сирафин, зем. Бел-го п-та - 452
487


Станькович Станко, зем. Бел-го п-та - 452 Станькович Степан, високгинский чел. Леп-го п- та - 269
Станькович Миколай, бояр. Вилен-го п-та, приемный сын Юшковича Некраша - 395 Станькович Нацко, госп. бояр. Ейш-ой в-ти - 512 Станькович Радивил, ейш-ий бояр. - 226 Станькович Юшко, шовдовский т., отец Юшковича Якуба - 483
Станькович Янко, госп. бояр. Ейш-ой в-ти - 512 Стась, госп. бояр. Ейш-ой в-ти, брат Юдича Балтромея - 512
Стась, сын Яхневича Юрия - 512
Степанович Занько, зем. Горад-го п-та - 503 Степановичи, вотчинные люди Репинича Митка из Мст-го п-та - 339
Стецкевич/ Стецко/ Стецкович/ Цыб (?) Ян, п., гоеп. м-лок, дорог. с-та - 1, 8, 26, 31, 56, 58, 213, 258, 277, 297, 313, 348, 377, 409, 488
Стецко Ян - žr. (см.) Стецкевич
Стецкович Ивахно, служ. Слуцкого Юря Семеновича - 357
Стецкович Шимко/ Шымко, неменчинский хор. - 394, 398
Стецкович Яи-žr. (см.) Стецкевич
Стовкгелович Гринко, госп. осоч. Дорс-го двора - 500
Стовкгелович Ян, госп. осоч. Дорс-го двора - 500 Стовкгелович Янелис, госп. осоч. Дорс-го двора - 500
Стромил, чел. Остр-ой в-ти - 415
Субочевич Станко, пут. слуга Брас-го п-та - 437 Субочович Мартин, вилен. мещ., муж Анны [Станиславовны] - 344
Судимонт/ Судмонт, бояр. Вилен-го п-та - 183 Судкович/ Суткевич/ Суткович Томаш, госп. чел. Вилк-ой в-ти - 364, 378
Судмонт - žr. (см.) Судимонт
Суморок /Сумороков Иван Борисович, тетер-ий бояр. - 316
Сумороков Иван Борисович - žr. (см.) Суморок
Сурин, п. (?) - 140
Суткевич Томаш - žr. (см.) Судкович
Суткович Томаш - žr. (см.) Судкович
Суткович Юри, ейш-ий бояр. - 312
Сухий Ян, бронский нам. - 278
Суховерхович Иван, госп. чел. городищанин -
489
Суховерхович Миша, госп. чел. городищанин - 489
Суховерхович Цыба Сенько, госп. чел. городищанин - 489
Суходолский Миколай, мст-ий бояр. - 341 Сывдык, госп. дв. - 405
T
Табор, вилен. е. (с 1492 г.). Учился в Краковской академии. С 1475 г. троц. капеллан, с 1478 г. прелат виленской капитулы. Ближайший советник вел- го князя Александра. Обеспечил костелы богатыми бенефициями, строил новые. Уделял много внимания безопасности Вильнюса - построил оборонительную стену. Умер в 1507 г. - 372 Таборович Бартош, п., мужТаборовича Бартошовой Ганны - 258
Таборовича Бартошовая Ганна, пани, м-вая - 258 Тарасович Сотко, вилк-ий бояр. - 505 Телятицкие, з-не Бер-го п-та - 1 Тепловский/ Теплонский/ Теплоцкий/ Тепоцкий, госп. зем. - 141
Теплонский - žr. (см.) Тепловский
Теплоцкий - žr. (см.) Тепловский
Тепоцкий - žr. (см.) Тепловский
Тидович Нацюс, кон. Горад-го п-та - 269 Тидович Петраш, кон. Горад-го п-та - 269 Тиловичи, тяглые люди Козинского Олехна в Сом- ой в-ти Т-го п-та - 420
Тимодкрош Богдан, кн., госп. дв. - 409 Тиша, госп. зем. Киевского п-та - 61 Тишкевича/ Тишковича Патеевая Марина, пани, берестейская з-ка, жена Тишковича Патея, во 1- ом замужестве была за Боговитиновичем Богданом Лвовичем - 213, 283, 286, 297, 348 Тишко, зем., отец Тишковича Патея - 381 Тишковая, жена Тишка, мать Тишковича Патея - 381
Тишкович Патей, подл-ий лесничий - 381, 382 Тишковича Патеевая Марина -žr. (см.) Тишкевича Толкачевич Богдан, мен-ий бояр. - 17 Толкачевич Богуш Богданович, бояр. Вилен-го п- та - 426
Толкачевич Давыд Богданович, бояр. Вилен-го п- та - 426
Толкачевич Сенко Мелентеевич, бояр. Вилен-го п- та - 426
Толочкович Счастный Миколаевич, госп. дв. - 486 Толстик Ян, вилен. у-ик - 167, 240 Точинский, мелн-ий п. - 210 Точинский/ Точынский Ян, любелский (люблинский) п. - 406
Точынский Ян - žr. (см.) Точинский
Тресиборода Войтко, бояр. Вилен-го п-та, дядя Ганусовича Яна Шимковича - 360 Тресибородиная Макгадалена/ Макдалена, б-ня Вилен-го п-та, жена Тресибороды Войтка - 360 Трумпович Мартин, тяг. чел. Козинского Олехна в Сом-ой в-ти Т-го п-та - 420 Трусь, марк-ий чел. - 18
488


Трупі, луцкий войт - 191
Тур Мартин, п-рь Кгаштовта Олбрахта Мартиновича - 23, 416 Турна, чел. Точинского - 210 Турнин, бояр. Радивиловой Миколаевой Альжбеты Богдановны - 375 Туровая Ивановая, пани - 249 Туровая Свирская Катерина, кнг. - 10 Турович Сенько, зем. Бер-го п-та (?) - 1 Турович Супрон, чел. Остр-ой в-ти - 415 Турчин/ Турчын Ивашко, бояр. Нов-го п-та, дв. к-ля Александера, вл-ец им-ия Зенковщина на Обрине, второй муж вдовы Жидовиновича Зенка -2
Турчын Ивашко - žr. (см.) Турчин
Туры, з-не Бер-го п-та, предки Туровича Сенька - 1
У
Уколов Федор, госп. дв. - 293
Ульяна, б-ня, жена Алелуевича Богуша, дочь Зеновъевича Ивановой Настасьи, сестра Богдана, Глеба и Федка - Ивановичей - 353
Ульяна, жена Гриньковича Чешейка, в первом замужестве за Дудкою - 484
Устинович Дмитр, госп. чел. из Куренца Марк-ой в-ти - 18
Устинович Павел, госп. чел. из Куренца Марк-ой в-ти - 18
Устинович Сава, госп. чел. из Куренца Марк-ой в-ти - 18
Устинович Хома, госп. чел. из Куренца Марк-ой в-ти - 18
Ф
Фаеровент, купец прусского князя - 490 Федко/ Федько, п., пол. зем., п-рь, тесть Федковича Михайла - 290
Федкович Михайло, пол. бояр. - 290
Федковича Петровая, пани, мать Немировича Яна Петровича - 369
Федор, кн., сын Санкгушковича Андрея Александровича - 498
Федорович Гриц - žr. (см.) Дедович
Федорович Ивашко, влад-ий войт - 304 Федорович Костюшко, госп. дв. - 381, 382, 411 Федорович Семен, мст-ий зем. - 380 Федька, княжна, дочь князя Четвертенского Юрья -292
Федько - žr. (см.) Федко
Фольфканк - žr. (см.) Вольфант
Францышко, доктор, канцлер князя Павла (луцкого
и берестейского e-па), саражский плебан - 337 Фурсович Авгуштын/ Авкгуштын, зем. - 313
X
Хазбеевич Аидар/ Айдар/ Айдарь, тат., опекун Легу- шовой Айшы, брат Араза и Легуша - Хазбеевичей - 63, 77
Хазбеевич Араз, тат. - 63, 77
Хазбеевич Леіуш, госп. татарский п-рь - 63 Халек Солтан, татарский царевич - 403 Халецкий Михайл/ Михайло Михайлович, п., врий с-та - 29, 53, 70, 140, 522, 523 Хатутич Харитон, вилен. бурмистр - 246 Хацкович Лазар, горад-ий еврей - 78 Хацутича Андрей Харитонович/ Харытонович, вилен. мещ. - 255
Хведкович Мацко, чел. Ейш-ой в-ти - 269 Хвоенский Ян, кн. - 317
Хлусович Василей, п., госп. ропіский бояр. - 336 Хлусович Васко, госп. дв., родственник Жыляя Ивана Михайловича - 366
Ходевич Сенчук, госп. остр-ий бояр. - 264 Ходкевич/ Ходкевича/ Хоткевича Александеръ/ Александр/ Александро/ Александръ Иванович, п., пунский нам. (1501-1507), госп. м-лок (1506-1549), бер-ий с-та (1529-1547); вилк-ий (1522-1549), остр- ий (1518-1547) и кнышинский (1530-547) д-ца, нов-ий в-да (1544-1547). Из православия перешел в католичество. Из-за подозрения в сговоре с М. Глинским 1509-1511 гг. провел в заключении. Умер в 1549 г. -183, 193,198,228, 264,283, 330, 369, 381, 382, 389, 415,430,447-449,455, 467, 468,476 Ходкевич Василь, госп. чел. Марк-ой или Кур-ой в-ти - 329
Ходкевича Алексаццерь Иванович-žr. (см.) Ходкевич Ходкевича Иван Александрович, п., бер-ий с-ич. По-видимому, умер в молодости. - 511 Ходковский/ Ходкотоновский, д-ца им-ия Ходковский около Турца - 303
Ходкотоновский -žr. (см.) Ходковский Ходорец, чел. Майковича Адка - 391 Ходорович Борос, марк-ий госп. панцыр.слуга - 266 Хоеньский Ян, королевский секретарь, краковский архидьакон - 257
Холмовский Андреевич, госп. дв. - 66
Холуевский Матей, бояр. Бел-го п-та (?) - 268 Холуевский Якуб, бояр. Бел-го п-та (?) - 268 Хомич Дмитр, госп. чел. Марк-ой или Кур-ой в-ти -329
Хорошенкий, горад-ий еврей, родственник Исаковича Хацка - 350
Хоткевича Алексаццерь Иванович - žr. (см.) Ходкевич
489


Хохол, госп. чел. Свис-ой в-ти им-ия Болоча - 259 Хребтович Богдан, п. - 292
Хребтович Иван, п., сын Хребтовича Богдана, сводный брат Хребтовича Яна Литавора - 292 Хребтович/ Хрептович Федько, п., з-ий подск. (в 1501 г.), белицкий и остр-ий д-ца, брат Хребтовича Яна Литавора. Как участник заговора М. Глинского в 1509-1511 гг. провел в заключении. Умер после 1522 г. - 36, 264
Хребтович Ян Литавор/ Литовар, п., сын Хребтовича Богдана, в 1486-1493 гг. был подскарбием ВКЛ, в 1492 г. он назван госп. марпіалком и сло- нимским наместником; с 20.Х1.1499 - новгород- ским наместником. В 1500-1508 гг. был в москов- ском плену, после возвращения снова получил должность маршалка. Умер, похоже, в 1514 г. - 288, 358, 367, 370
Хребтовича Литаворовая Бдвига, пани м-вая, жена Хребтовича Яна Литавора - 358, 367, 370 Хрептович Федько - žr. (см.) Хребтович Хрщонович Томаш, хлопец Пашка [Петровича] - 340 Хупков, п., тесть Андреевича Ивана - 292
ц
Цебулиная/ Цибулиная/ Цыбулиная Кулина, вилен- ая мещ-ка - 255
Цибулиная Кулина - žr. (см.) Цебулиная Ципсар/ Цьіпсар Станислав, член краковского маг-та - 475
Цицуля/ Цыцуля/ Цьщуия Федко, мен-ий бурмистр и м-ик - 40, 404
Цыб (?) Ян - žr. (см.) Стецкевич
Цыбулиная Кулина - žr. (см.) Цебулиная Цыпсар Станислав - žr. (см.) Ципсар Цыцуля Федко - žr. (см.) Цицуля Цьщуия Федко - žr. (см.) Цицуля
Ч
Чаплич Василий, муж. Настасьи - 292 Чапля Степан, бояр. Ходкевича Александеря Ивановича - 467
Чариковский/ Чарыковский Зенко, волын. зем. - 346 Чариковский/ Чарыковский Микита, волын. зем. -346
Чарыковский Зенко - žr. (см.) Чариковский Чарыковский Микита - žr. (см.) Чариковский Чегойдаевич/ Чогойдаевич Миско, горад-ий тат., отец Мелкумана и Мустуфы - Мисковичей Чого- даевичей - 441-443
Чемес Андрей, вл-ец им-ия Малышковичи в Про- пойском п-те, брат Василея и Юхна - Куровских - 229
Черневич Кринец, чел. Нов-го п-та - 174 Черневич Митко, чел. Нов-го п-та - 174 Черневские, люди, данники двора Воронцевич панов Илиничей - 252, 253
Четвертенский/ Четвертинский Андрей, кн. - 292 Четвертенский/ Четвертинский Василей, *кн. - 292 Четвертенский/ Четвертинский Федор, кн. - 292 Четвертенский Федор Федорович, кн. - 65 Четвертенский Юрьи, кн. - 292
Четвертинский Андрей - žr. (см.) Четвертенский Четвертинский Василей - žr. (см.) Четвертенский Четвертинский Федор - žr. (см.) Четвертенский Чех Андрей Миколаевич, вл-ец з-ли Добковщина, племянник Будьковича Добка - 274
Чешейко, горад-ий восковничий - 100 Чиж/ Чижевич/ Чыж/ Чыжевич Василей Богданович, п., зем. Бер-го п-та, госп. дв., д-ный конюший, аен. и кричевский д-ца - 1, 144, 145, 228, 293, 369, 439, 453, 455, 496, 520
Чиж/ Чижевич/ Чыж/ Чыжевич Лев Семенович, госп. дв., брат Чижа Василея Богдановича - 438, 439, 453, 496, 520
Чиж Мартин, госп. адверный - 22
Чижевич Василей Богданович - žr. (см.) Чиж Чижевич Лев Семенович - žr. (см.) Чиж Чижевич/ Чыжевич Марко, брас-ий мещ. - 402 Чичеренин/ Чичеринин/ Чычеренин, служ. Острожского Константина Ивановича - 141 Чичеринин - žr. (см.) Чичеренин Чогодаевич Мелкуман Мискович, горад-ий тат., брат Чогодаевича Мустуфы Мисковича - 441-443 Чогодаевич Мустуфа Мискович, горад-ий тат. - 441-443
Чогойдаевич Миско - žr. (см.) Чегойдаевич Чорторийский/ Чорториский Федор Михайлович, кн., луцкий с-та - 191, 220, 321, 517, 518 Чорториский Федор Михайлович - žr. (см.) Чорторийский
Чорторызский/ Чорторыйский Семен Александрович/ Олександрович, кн., каменецкий, пропойский и чичерский нам. - 8, 26, 58, 375
Чорторыйский Семен Александрович -žr. (см.) Чорторызский
Чупр Богдан, госп. адверный - 22, 344 Чуприн Миколай Богданович, госп. адверный, сын Чупра Богдана - 344
Чуприна Богдановая, вилен-ая мещ-ка, жена Чупра Богдана - 344
Чыж Василей Богданович - žr. (см.) Чиж Чыж Лев Семенович - žr. (см.) Чиж Чыжевич Василей Богданович - žr. (см.) Чиж Чыжевич Лев Семенович - žr. (см.) Чиж Чыжевич Марко - žr. (см.) Чижевич Чычеренин - žr. (см.) Чичеренин
490


ш
ю
Шавула Богдан Мацкевич, п-рь-ревизор вел.княж. дворов Т-го п-та, в действительности - Т-го в-ва - 430
Шандр, чел. Волчковского двора в Волков-ом п- те, пожалованный Совичу Степану - 507 Шаула Богдан, госп. дв. - 40 Швитригайло/ Швитрикгайла/ Швитрыгайла, вел. кн. лит. Žr. (см.): Барвинский Б. Жигимонт Кейс- тутович. Жовква, 1905; Matusas J. Švitrigaila, Lietuvos didysis kunigaikštis. V., 1991.-44, 346 Швитрикгайла - žr. (см.) Швитригайло Швитрыгайла - žr. (см.) Швитригайло Шедис, вотч. чел. Доморадка - 270 Шейбель/ Шембель Петр, Ж. бояр., зять Радевича Янушковой Ганны - 340, 363 Шембель Петр - žr. (см.) Шейбель Шемет/ Шеметович Ян, п., госп. дв. - 326, 386, 525
Шеметович Ян - žr. (см.) Шемет
Шеметовича/ Шеметовна Ганна Яновна, пани, дочь Шемета Яна - 386, 492
Шеметовна Ганна Яновна - žr. (см.) Шеметовича Шемякина Михайловая Олена, смол, б-ня - 415 Шина Иван Жукович, марк-ий чел. - 18 Шипковичы, дорогицкие з-не - 59
Шоломка, горад-ий еврей - 387
Шолуха Богдан Григорьевич, п., горвольский д-ца -276
Шостоцкий, госп. ротмистр - 103
Шпис Михал - žr. (см.) Спиш
Шторц, госп. ротмистр - 107
Шудовая Катерина, пани - 352
Шумки, белские люди - 278
Шумко, зем. Бел-го п-та - 278
Шыдловецкий Крыштоф, п., краковский в-да, коронный канцлер - 107 Шылня (?) Еско, еврей, госп. м-ик - 425 Шымель, кгед-ий тяг. неп-ий чел. Руд-ой в-ти, СЫН Пацевича Пронеля - 427 Шымковичи, п-ны Ейш-ой в-ти - 512
щ
Щасный, бояр., племянник Станька и Яна - Можейковичей - 17
Щит Миколай, п., госп. м-лок - 307
Щит/ Щыт Станислав, п., брат Щита Миколая - 95, 307
Щкловский Федор Дурасов/ Дурасович, п., нам. Кгаштовта Олбрахта Мартиновича - 336 Щуриха, брат Володковича Миколая - 67 Щыт Станислав - žr. (см.) Щит
Юдич Балтромей, госр. бояр. Ейш-ой в-ти - 512 Юндиловая Яновая Марина, пани, вторая жена Юндиловича Яна - 254
Юндилович Ян, п. - 204, 254
Юнович Мошей, еврей - 387
Юрага/ Юряжича/ Юряжыча Богдан Яцкевич, госп. бояр. - 438
Юражына, пани, невестка Таборовича Бартошовой Ганны - 258
Юрий, ейш-ий бояр, сокольник - 226
Юрий, сын Ятейковича Нарка и Дороты - 399
Юрий, вилен, мещ., зять Бетча - 317
Юрий, кгед-ий тяг. неп-ий чел. Руд-ой в-ти - 427
Юркгель, сын Рымковича Яна и Доротьі - 399
Юркович Иван, марк-ий чел. - 18
Юрша, п., влад-ий нам. - 44
Юрьевая, крестьянка Якубовой Ейш-ой в-ти, мачеха Якуба и Янеля - 269 Юрьевич Адам, вальк-ий бояр. - 270 Юрьевич Александр - žr. (см.) I Голынанский] Юрьевич Александро, п., з-ий подск. (1452-1454) - 303
Юрьевич Андрей, бояр. Вилк-го п-та - 399 Юрьевич Иван, кн. - 411 Юрьевич Шымко, вальк-ий бояр. - 270 Юрьевича Яновая Ганна, пани - 508 Юряжича Богдан Яцкевич - žr. (см.) Юрага Юряжыча Богдан Яцкевич - žr. (см.) Юрага Юхнель, чел. Яна и Юрия - Кгабрияловичей им- ия Комаи - 426
Юхно, бояр. Вилен-го п-та, сын Яновича Миколая и Альжбеты - 426
Юхно, мст-ий бояр., сын Мызкгайла Олехна - 357 Юхновая, жена Ванкевича Юхна, вдова Пузины Василея Ивановича - 108
Юхнович Нарко, чел. Т-го п-та - 391
Юхнович Януш/ Янушко, госп. бояр. Ейш-ой в-ти -512
Юцайть, н-ый ч-ин Пашковой Ягнежки - 340 Юшкевич/ Юшкович Миколай, бояр. - 392 Юшкевич Юрий, бояр. Ков-го или Вилк-го пове- тов, шурин Богдана и Паца - Кудевичей - 399 Юшкевич Якуб, бояр. Ков-го или Вилк-го поветов, шурин Богдана и Паца - Кудевичей - 399 Юшковая, госп. б-ня Ейш-ой в-ти - 512 Юшкович Лаврин, кгедройтский хор. - 257 Юшкович Миколай - žr. (см.) Юшкевич Юшкович Некраш, бояр. Вилен-го п-та, дед Лавриновой Альжбеты и Матея - 395 Юшкович Роман/ Ромашко, бояр. Ейш-го п-та - 195
Юшкович Станислав, леп-ий бояр. - 515
491


Юшкович Станко, перел-ий бояр. - 288 Юшкович Юрий, бояр. Вилен-го п-та - 273 Юшкович Якуб, госп. дв., т. Шовдовской в-ти - 483, 486
Я
Явидович Юрко, чел. Пен-го п-та, пожалованный Левоневичу Илье - 497 Ядвига, пани, жена Олехновича Ирика - 336 Якгинтович/ Якинтович Якуб, госп. тяг. чел. Сомой в-ти Т-го п-та, отданный Козинскому Олехну - 23, 420
Якинтович Якуб - žr. (см.) Якгинтович Яковель, вотч. чел. Андрушка - 270 Яковицкий Ванько, влад-ий зем. - 44 Яковицкий Ванько, волын. зем. - 373, 498 Яковицкий Яцко, влад-ий зем., отец Яковицкого Ванька - 44
Яковлевич Марко, пол. мещ. - 469
Якуб, вилен. мещ., аптекарь - 240
Якуб, чел. Ейш-ой в-ти - 269
Якуб, дорог. плебан - 315
Якуб, тат. - 328
Якуб, троц. войт - 397
Якуб, бояр. Вилен-го п-та, сын Яновича Миколая и Альжбеты - 426
Якуб, госп. бояр. Ейш-ой в-ти, сын Гаицевича Яна -512
Якуб, госп. бояр. Ейш-ой в-ти, сын Станьковича Нацка (?) - 512
Якуб [Мацкович], сын Мацковой Ганны, брат Мацковича Миколая - 398 Якубовая, з-ка (?) Ейш-ой в-ти - 269 Якубович Кгейстовт, перел-ий бояр. - 288 Якубович Матей, вальк-ий бояр. - 270 Якубович Мисель, кгед-ий тяг. неп-ий чел. Руд-ой в-ти - 427
Якубович Михайло, госп. дв. (?) - 524 Якубович Станко, чел. Т-го п-та - 391 Якубович Юркгель, вальк-ий бояр. - 270 Ян, п., муж Юрьевича Яновой Ганны - 508 Ян, вилен. мещ. - 240
Ян, васил. хор. - 424
Ян, госп. бояр. Ейш-ой в-ти, брат Юхновича Януша -512
Ян, госп. киев-ий пушкарь - 109
Ян, ракишкский плебан - 38
Ян, п., зять Довойна Яна Яновича - 335 Ян, госп. бояр. Ейш-ой в-ти, сын Юшковой - 512 Ян, молодеченский плебан костела Св. Петра - 209 Ян, кн., вилен. e. с 1519 г., член Панской рады; внебрачный сын Жигимонта Старого. Учился в Краковской академии. После пожара 1530 г. вос-
становил вилен. Кафедральный Собор. С 1536 г. познанский е. (?). Умер в 1538 г. - 7, 8, 9, 46, 61, 108, 109, 193, 215, 221, 256-259, 266, 269, 270, 277,
278, 292, 296, 301, 303, 304, 308, 324, 334, 344, 346,
352, 355, 358, 359, 362, 363, 366, 369, 370, 374, 381,
383, 386, 388, 389, 397-399, 409, 415, 425, 446, 453
Ян, подданный Ж. e-па Радивила Миколая Миколаевича, брат Гриня - 354
Ян, преор Св. Троицы из Берестья - 322
Ян, сын Яхневича Томка - 512
Ян, сын Яхневича Федка - 512
Ян, мелн-ий судья - 210
Янель, н-ый ч-ин Пашковой Ягнежки - 340
Янель, чел. Ейш-ой в-ти - 269
Янель, чел., служывший в Козелкишском дворце
возле Троков - 391
Янкович Клим, госп. кон. Ейш-ой в-ти - 512 Янкович Мацко, госп. кон. Ейш-ой в-ти - 512 Янкович Миколай, чел. Ейш-ой в-ти - 269 Янкович Нарушыс, чел. Ейш-ой в-ти - 269 Янкович Сенько, лидский мещ. - 207 Янкович Юхно, госп. кон. Ейш-ой в-ти - 512 Яновая Катерина, вилен-ая мещ-ка - 32 Яновицкий Михайло, п-рь Радивила Юрея Миколаевича - 295
Янович, нов-ий бояр. - 520
Янович Бернат, пен-ий бояр. - 263
Янович Войтех - žr. (см.) [Клочковича]
Янович Миколай, бояр. Вилен-го п-та - 426 Янович Миколай, мойшакголский бояр. (?) - 427 Янович Петр - žr. (см.) [Монтыгердович]
Янович Станислав - žr. (см.) [Кгезгайла]
Янович Стецко, пен-ий бояр. - 263 Янович Томас, бояр. Вилен-го п-та - 426 Янович Щасный, мед-ий бояр. - 372 Янович Юнко, леп-ий бояр. (?), Юшковича Станислава - 515
Янович Янко, госп. чел. Т-го п-та Валькиницкой в-ти - 138
Яновича Матей Войтехович, п., госп. д-ный м-лок, волковыйский, мер-ий и оболецкий д-ца, зять Глебовича Станиславовой Зофеи. Žr. (см.): ЛМ. 6-я кн. Судных дел. С. 329. - 214, 228, 277, 282, 293, 294, 298, 306, 337, 350, 364, 369, 372, 374, 377, 378, 381, 431-433, 455, 473, 504, 507
Яновича Станислав Станиславович -žr. (см.) [Кгезгайла]
Януш, чел. Майковича Адка - 391
Янушко, чел. Рим-го им-ия - 501
Янушко - žr. (см.) Į Совкгинович]
Ярослав, госп. дв. - 507
Ярославич Федор Иванович, пинский кн. - 14, 16 Ярославича Федоровая Александра, пинская кнг., дочь Александровича Семеновой Марьи - 303, 355
492


Ясвил, н-ый ч-ин Пашковой Ягнежки - 340
Ясман Глеб - žr. (см.) Есман
Ясманович Глеб - žr. (см.) Есман
Ятевич Моцко, високгинтский чел. Леп-го п-та -
269
Ятейкович Нарко, бояр. Вилк-го п-та - 399 Яхневич Корвутис, госп. бояр. Ейш-ой в-ти - 512 Яхневич Tomko, госп. бояр. Ейш-ой в-ти - 512 Яхневич Федко, госп. бояр. Ейш-ой в-ти - 512 Яхневич Юрий, госп. бояр. Ейш-ой в-ти - 512 Яцевич Стає, перел-ий бояр. - 288
Яцко, витеб. бояр., отец Ивашка и Юрия - Зеле- пуг - 366
Яцкович Довкяло, госп. бояр. Ейш-ой в-ти - 512 Яцкович Иван, п., марк-ий у-ик, п-рь - 18 Яцкович Мик, госп. бояр. Ейш-ой в-ти - 512 Яцкович Михно, ков-ий бояр. - 87 Яцкович Олехно, бер-ий зем. - 56 Яцкович Онцко, ейш-ий бояр. - 226 Яцкович Юрий, госп. кон. Ейш-ой в-ти - 512 Яцынич Остафей, госп. зем. - 362
Vietovardžių rodyklė Географический указатель
А
Antekolia/ Antocola/ Antokola (Antakalnis) -137,172, 173
Antocola -žr. (cm.) Antekolia
Antokola -žr. (cm.) Antekolia
Asakarka, tenutarius bonorum Asakarki - 231
B
Baczky/ Boczki - 325
Barczi, terra mellificialis -146
Belscensis, ius terrestre - 231
Belszensis, succamerarius - 97,175
Betegolensis (Betygalos), ecclesia - 124
Bielna Struga, fluvius - 349
Bielscensis, capitaneus -117,175,197,206, 349,458, 460, 461, 481
Bielscensis, districtus - 390
Bielscensis, iudex terrestris - 197, 206,275, 332, 466
Bielscensis, notariatus - 466
Bielscensis, notarius - 466
Bielscensis, subiudex -206, 466
Bielscensis, tribūnus -112,113,117
Bistricensis, ecclesia - 338
Bistricza - 338
Boczki-ir (cm.) Baczky
Bogolana - 470
Bogusky - 460
BoyakyZ Buiaki/ Bujaky/ Buyaky -11,33,180 Boki/ Boky - 325 Boky-ž/: (cm.) Boki
Borichowo/ Borychowo, bona hereditaria -187,385 Borowo -136
Borychowo - žr. (см.) Borichowo
Braclauiensis, capitaneus - 33
Brandenburgensis, marchio - 465
Branscensis, vicecapitaneus -197,206
Brestensis/ Brzestensis, capitaneus - 33,178 Brestensis, tenutarius - 390 Brozowo/ Brzozow, villa - 91, 93,128,132-134 Brzeście - 48
Brzestensis - žr. (см.) Brestensis
Brzestensis, succamerarius - 205
Brzostensis, plebanus -166
Brzozow -žr. (см.) Brozowo
Budzyessin - 205
Bug, fluvius - 97
Buiaky-žr (cm.) Boyaky
Buyaky -žr. (см.) Boyaky
C
Camenecensis/ Camienecensis/ Camieniecensis, episcopus - 6,133, 155, 165, 169, 170, 186, 197, 208, 236, 247, 338
Camenicensis, tenutarius - 465
Camienecensis - žr. (см.) Camenecensis
Camieniecensis - žr. (см.) Camenecensis Camionka/ Kamionka - 48,105,162, 460 Casmicz - 247
Cassubatia - 465
Cauna (Kaunas) -115
Caunensis, capitaneus - 33
Caunensis, civis - 115,150
Caunensis, locus -115
Ceydany/ Kieydany -114,116
Chelmensis, succamerarius - 97
Chruszewo/ Chruzewo - 91
Chruzewo -žr. (см.) Chruszewo
Chwaliaticze - 458
Ciechanowiec/ Ciechanowiecz/ Ciechonowicz/ Ciechonowiecz/ Ciehanowiec, oppidus -11,33,48,92,118, 123,147,148, 169-171, 275, 325, 332, 349, 462, 516 Ciechanowiecz - žr. (см.) Ciechanowiec «
Ciechanowiensis, praefectus -170
Ciechonowicz - žr. (см.) Ciechanowiec
Ciechonowiecz - žr. (см.) Ciechanowiec
Ciehanowiec - žr. (см.) Ciechanowiec
Corczewo - 5
493


Coriczyanis/ Coryczianis -130
Coryczianis - žr. (cm J Coriczyanis
Cracouia/ Cracowia -11,91-94,96-98,101,105,111- 127,130-133,135-137,155,159-166,168,184-190,197, 199, 205, 206, 208, 236, 239, 241, 245, 247, 251, 458, 493, 502, 514,516
Cracouiensis, archidiaconus - 289,480
Cracouiensis, canonicus - 338
Cracouiensis, civilis - 480
Cracouiensis, civis - 480
Cracouiensis, consul civitatis - 251
Cracouiensis, gladifer - 97
Cracouiensis, civitas - 480 '
Cracouiensis, palatinus et capitaneus - 205 Cracowia -žr. (cm.) Cracouia Cracowiensis, advocatus civilis - 96 Crinicza/ Kriniczą/ Krinicze/ Krynicza - 93,462 Crzepczow - 205
Cuiauiensis/ Kyouiensis/ Kyowensis/ Kyowiensis, episcopus - 33,205, 236, 241, 251,338, 349, 385, 390,460, 462, 480
Czaple - 5
Czarna Struga, fluvius - 349
Czekanów, bona - 190, 300,385
Czepielino -130
Czerenow/ Czerenowo, villa hereditaria -182,275 Czerenowo - žr. (см.) Czerenow Czolomie/ Czolomya -130 Czolomya-žr (см.) Czolomie
D
Dalniepole/ Dalnie polie - 462
Dalnie polie - žr. (см.) Dalniepole
Dambnicki - žr. (cwj Dąbniki
Dambniczki - žr. (см.) Dąbniki
Dambniky - žr. (см.) Dąbniki
Dąbniki/ Dambnicki/ Dambniczki/ Dambniky - 161, 162
Dąbrowa - 349
Dąmbe Passieka/ Passzieka, fluvius, gurgės - 349 Dluga -182
Dluga Dambrowa -123,146,147, 231
Dolobow - 390, 462
Dorschunensis/ Drorschunensis, tenutarius - 247
Dorszuniszki (Darsūniškis) - 236
Drogicense/ drogiciense/ drohicense/ drohiciensis, ius
castrense -11,33,111,139,163,169,208,514
Drogicense/ drogiciense/ drohicense/ drohiciense, ius
terrestre - 33,92,169,275,300,325
Drogicense/ Drogiciense/ Drohicense/ Drohiciense,
officium -130,169,181, 300, 385
Drogicensis/ drogiciensis/ drohicensis/ drohiciensis,
actus -164,169,170, 245,275, 385,516
Drogicensis/ Drogiciensis/ Drohicensis/ Drohiciensis, capitaneus - 6,11,33,48,92-94,99,101,111,118,122, 126, 135, 147, 148, 165, 169, 170, 180, 184, 185, 208, 275, 300,325, 332, 349,462, 481,516
Drogicensis/ drohicensis, civis - 94,178 Drogicensis/ Drogiciensis/ Drohicensis/ Drohiciensis, iudex castrensis -11,24,33,92,111,135,139,147,163, 164,170,178,180-182,245,275,514,516,519 Drogicensis/ Drogiciensis/ Drohicensis/ Drohiciensis, iudex terrestris - 48, 94, 99, 101, 105, 113, 121, 125, 128, 130, 132, 133, 135, 147, 148, 155, 160-162, 165, 168, 171, 178-182, 186, 189, 234, 235, 237, 239, 275, 300,323, 325, 332
Drogicensis/ drogiciensis/ drohicensis, nobilitas -118, 184
Drogicensis/ Drogiciensis/ Drohicensis/ Drohiciensis, notarius terrestris -163,186, 237, 239, 245, 325, 458, 516
Drogicensis/ Drogiciensis/ Drohicensis, subiudex terrestris -105,121,132,133-135,155,160,161,165,178, 182,186, 234, 235,239
Drogicensis/ Drohicensis/ Drohiciensis, succamerarius - 94,105,134,171,186,235, 349 Drogicensis/ Drogiciensis/ Drohicensis, terra - 6,11, 33, 111, 161,162,165,169,170, 385, 514 Drogicensis/ drogiciensis/ drohicensis/ drohiciensis, terrigena -180,235, 349,462,481 Drogicensis/ Drogiciensis/ Drohicensis/ Drohiciensis, vicecapitaneus - 11, 92, 105, 118, 119, 139, 170, 180, 184-186
Drogicensis/ Drohiciensis, vicesgerens -184,275,349 Drogiciense/ Drohicense/ Drohiciense, castrum - 11, 33, 92, 97,164, 300,325
Drogiciense - žr. (см.) drogicense
Drogiciensis - žr. (см.) drogicensis
Drogiciensis/ Drohicensis, arx - 97,130,170 Drogiciensis/ Drohicensis/ Drohiciensis, districtus - 5, 48,105,113,161,162,165, 205, 458, 462,481 Drogiciensis, liber iudicii castrensis -180 Drogiciensis/ drohicensis, liber iudicii terrestris -162, 180
Drogiciensis, nobilis -184
Drogiciensis/ drohiciensis, terminus castrensis -170, 184
Drogiciensis/ Drohicensis, vexillifer -199 Drogiczin/ Drogiczyn/ Drohiczin - 48, 94, 169, 189, 289
Drogiczyn - žr. (см.) Drogiczin
Drohicense, officium capitaneatus - 332 Drohicense, officium terrestre -168 Drohicense, privilegium -130 Drohicense, termini communes - 91 Drohicense - žr. (см.) drogicense Drohicense - žr. (см.) drogiciense
494


Drohicensia, acta capitanealia castrensia et terrestria -33
Drohicensis - žr. (cm.) drogicensis
Drohicensis - žr. (cm.) drogiciensis
Drohicensis/ drohiciensis, actus terrestris - 99, 112, 169, 323
Drohicensis/ Drohiciensis, advocatus - 92, 126, 128, 133, 349
Drohicensis, communitas -122
Drohicensis, iudex terrestris - 6,24
Drohicensis/ Drohiciensis, ministerialis castrensis - 92, 139,164,170,178 Drohicensis, nuncius -118 Drohicensis, officialis castrensis -147,165 Drohicensis/ Drohiciensis, plebanus - 289 Drohicensis/ drohiciensis, terminus primus et pro- ximus -112,169
Drohiciense-žr (cm.) drogicense
Drohiciense -žr. (cm.) drogiciense
Drohiciensis - žr. (cm.) drogicensis '
Drohiciensis - žr. (cm.) drogiciensis
Drohiciensis - žr. (cm.) drohicensis
Drohiciensis, communis - 349
Drohiciensis, consuetudo -164, 275
Drohiciensis, conventio - 349
Drohiciensis/ Drohociensis, ecclesia - 289 Drohiczin - žr. (cm.) Drogiczin Drohociensis - žr. (cm.) Drohiciensis Drorschunensis -žr. (cm.) Dorschunensis
Б
Eysziszki/ Eyxisky (Eišiškės) - 98
Eyxisky-žr few J Eysziszki
G
Galąski/ Galąsky/ Galęska/ Gąląski -139,169
Galąsky - žr. (cm.) Galąski
Galęska-žr. (cm.) Galąski
Gąląski -žr. (cm.) Galąski
Gardinensis, episcopus -115
Gedani - 230-235, 237, 238
Gėdina Bok - 338
Gieranoiny/ Gieranoni/ Gieranony, murata -197,206, 462, 464
Gieranoni - žr. (cm.) Gieranoiny
Gieranony-žr (cm.) Gieranoiny
Glina/ Glinna, bona - 349
Glinna - žr. (cm.) Glina
Glouaczewo/ Glouaczowo, bona - 205
Glouaczowo - žr few J Glouaczewo
Gnesnensis/ Gneznensis, archiepiscopus et primas - 205 Gneznensis - žr (cm.) Gnesnensis
Gneznensis, archidiaconus, vicarius et officialis -137 Gneznensis, curia -137
Gonedzensis/ Goniądzensis, districtus - 460, 461
Gonendzensis, nobilis - 460, 461
Goniądz, bona - 390
Goniądzense, territorium - 390
Goniądzensis - žr (cm.) Gonedzensis
Grodnensis, capitaneus - 33, 96, 338, 349, 390, 462
Grodnensis, conventio -136
Grodnensis, conventus - 6,33
Grodno/ Hrodno - 6,11,470
Guri, bona hereditaria - 502
Gutky-349
H
Hliebszczino -199
Holschany/ Olszany -187, 205
Hrodiszcze, villa - 5
Hrodno - žr (cm.) Grodno
I
Iaczkowczizna/ Iaczkowsczizna/ Iaczkowszcizna/ Iaczkowszcziszna/ Iaczkowszczizna/ Jaczkowsczina/ Jaczkowszczizna, bona hereditaria, tertia partis Lazowo, -139,169-171
Iaczkowsczizna - žr (cm.) Iaczkowczizna Iaczkowszcizna - žr (cm.) Iaczkowczizna Iaczkowszcziszna - žr (cm.) Iaczkowczizna Iaczkowszczizna-žr (cm.) Iaczkowczizna
J
Jablona/ Jablonia, bona hereditaria na Plosiech - 6, 48,155,161,162,165 Jablonia-žr (cm.) Jablona Jaczkowsczina-žr (cm.) Iaczkowczizna Jaczkowszczizna - žr (cm.) Iaczkowczizna Jaszuimy -186
Jazwini/ Jazwyni/ Jazwyny, bona - 481
Jazwyni-žr few J Jazwini
Jazwyny-žr (cm.) Jazwini
Jczki/ Jczky - 6
Jczky - žr (cm.) Jczki
Jrzerno - 48
K
Kamionka -žr. (см.) Camionka
Kieydany - žr (cm.) Ceydany
Klepacze, bona - 24,184
Klopoti/ Kłopoty - 323
Kłopoty-žr (см.) Klopoti
Komiahi/ Komyahy (?) - 97
495


Komyahy -žr. (cm.) Komiahi
Kossewsky/ Kossowo/ Kosszowo - 349
Kossowo - žr. (cm.) Kossewsky
Kosszowo -žr. (cm.) Kossewsky
Kostri -149
Krassowo - 460
Kriniczą - žr. (cm.) Crinicza
Krinicze -žr. few J Crinicza
Krynicza - žr. (cm.) Crinicza
Kuczyn - 99,101
Kutaski/ Kutassky/ Kuthasky - 349
Kutassky(cm.) Kutaski
Kuthasky -žr. (cm.) Kutaski
Kyouiensis - žr. (cm.) Cuiauiensis
Kyouiensis/ Kyowiensis, electus - 289, 300 Kyowensis - žr. (cm.) Cuiauiensis Kyowiensis - žr. (cm.) Cuiauiensis Kyowiensis -žr. (cm.) Kyouiensis Kyowiensis, confirmatus - 247 Kyowiensis, palatinus - 349
L
Lantow/ Laschow/ Latow Mazuri/ Latzow/ Lazow/
Lazowsky -139,169-171,231, 234
Lapuchowo/ Lopuchowo -117
Laschow - žr. (cm.) Lantow
Lasko - 205
Latow Mazuri - žr. (cm.) Lantow
Latzow -žr. (cm .) Lantow
Lazow -žr. (cm.) Lantow
Lazowsky - žr. (cm.) Lantow
Leopolis - 139,146-150,152,157,158, 333 Leopoliensis, plebanus - 333
Libichouiensis/ Libichowiensis, praepositus et provin- cialis - 338
Libichowiensis - žr. (cm.) Libichouiensis Licsczka/ Liesczka/ Lieszcka/ Lyeszcka -168 Lidensis, capitaneus - 33
Liebiedzioro -182
Liesczka -žr. (cm.) Licsczka
Lieszcka - žr. (cm.) Licsczka
Lipki-349
Lithuania/ Lithwania/ Lituania (Lietuvos Didžioji Kunigaikštystė) -33,48,79,80,91-94,96-98,105,117,122, 137, 155, 159, 164, 169, 170, 175, 2Q5, 206, 233, 236, 237, 239, 247, 251, 289, 300, 332, 333, 338, 349, 390, 458, 460-462, 464-466, 470, 480, 481, 493, 502, 514, 516
Lithuanica/ lithuanicalis/ lituanicalis, moneta sexa- gena - 80, 92, 133, 137, 139, 170, 171, 231, 300, 325, 481
Lithuanica, poena - 325
Lithuanicalis - žr. (cm.) lithuanica
Lithuanicalis, grossus - 458
Lithwania - žr. (cm.) Lithuania
Lituania - žr. (cm.) Lithuania
Lituanicalis - žr. (cm.) lithuanica
Lituanicus - 247
Lituanus, consulatus - 247
Liuensis, iudex terrestris - 205
Lomasy - 48
Lopuchowo - žr. (cm.) Lapuchowo
Louicensis, ecclesiarum canonicus - 205 Lubessa, villa - 514 Lubka - 470 Lublin-48
Luceoriensis, diocesis - 333
Luceoriensis, protonotarius, apostolicus et canonicus -333
Luceuoriensis, episcopus - 289
Luczsko - 94
Lukon - 349
Lyeszcka -žr. (cm.) Licsczka
Lysszowa - 519
M
Maidburgensis/ maydburgensis/ maydemburgensis, ius civile - 96,236,241, 251 Makowicze - 474
Maleschewa/ Maleschowa/ Maleszewa/ Malischewa - 349
Maleschowa - žr. (cm.) Maleschewa
Maleszewa -žr. (cm.) Maleschewa
Malischewa - žr. (cm.) Maleschewa
Mankobodi - žr. (см.) Mąkobodi
Marcynowczysna - 502
Markowiensis, tenutarius - 465
Masouia/ Masowia/ Mazouia/ Mazowia -117,159,205, 247, 251, 349, 390, 460-462, 464, 465, 470, 481, 493, 502, 516
Masowia -žr. (cm.) Masouia
Maszenino/ Mazenino - 230
Maydburgensis - žr. (cm.) maidburgensis Maydemburgensis - žr. (cm.) maidburgensis Mazenino -žr. few J Maszenino Mazouia - žr. (cm.) Masouia
Mazowia -žr. few J Masouia
Mąkobodi/ Mankobodi - 205, 300
Mednicensis, episcopus -114,124
Melnicensis/ Mielnicensis, capitaneus -181,230,493 Melnicensis/ Mielnicensis, iudex castrensis - 230,493 Melnicesis, districtus -112
Merecensis/ Mereczensis (Merkinės), marschalcus et capitaneus - 338, 349 Mereczensis -žr. (cm.) Merecensis Mieczna - 349
496


Miedniki (Medininkai) - 338, 481
Miedzilesie/ Miedziliesie/ Miedzilyesie - 91, 99, 101, 105,186
Miedziliesie - žr. (см.) Miedzilesie
Miedzilyesie - žr. (см.) Miedzilesie
Mielnicense, officium castrense - 493
Mielnicensis - žr. (см.) Melnicensis
Mielnicensis - žr. (cm.) Melnicensis
Mielnicensis, marschalcus -181
Mielnicensis, tribūnus - 458
Mielnik - 493
Milkowicze/ Mylkowicze - 94,131
Minczewo, bona -166
Misiale -162
Mischogala/ Moischogola/ Moyszogola (Maišiagala) - 247,466
Miskowice/ Myskowice -112
Mlozewo - 97
Moischogola - žr. (cm.) Mischogala
Momothki/ Momothky - 325
Momothky - žr. (cm.) Momothki
Mordi, bona hereditaria - 516
Mozirensis/ Moziriensis, capitaneus - 117, 349, 390, 458, 481
Moziriensis - žr. (cm.) Mozirensis
Moyszogola - žr. (см.) Mischogala
Myheicziczy - 323
Mylkowicze - žr. (см.) Milkowicze
Myskowice - žr. (cm.) Miskowice
N
Nadelnus/ Nadolni/ Nadolny, molendinum - 275 Nadolni -žr. (cm.) Nadelnus Nadolny -žr. (cm.) Nadelnus Niemenczina/ Niemenczyna (Nemenčinė) -116 Niemenczyna - žr. (см.) Niemenczina Niemierka -179
Niemoika/ Niemoyka/ Nyemoika/ Nyemoyka -164 Niemoyka-žr. (см.)Niemoika Nouogrodiensis/ Nouogrodnensis, palatinus - 33,338, 349, 460
Nouogrodnensis - žr. (см.) Nouogrodiensis Nouawies/ Nowawies - 458,516 Nowawies-žr (cm.) Nouawies Nur, fluvius - 99,101 Nurembergensis, burgravius - 465 Nyemoika - žr. (см.) Niemoika Nyemoyka -žr. (см.) Niemoika
O
Okrągłe - 349
Olandi -181
Olszany -žr. (см.) Holschany
Onikszti/ Onikszty (Anykščiai) - 464
Onikszty-žr (cm.) Onikszti
Ostriensis, tenutarius - 390
Ostromeczin - 230
Ostrouiensis, dux - 460
Ostrouo/ Ostrów - 230
Ostrów -žr. Ostrouo
P
Papii, bona -130
Paproczkicz/ Paproczkycz/ Paprothna/ Paprotna -125
Paproczkycz - žr. (см.) Paproczkicz
Paprothna - žr. (см.) Paproczkicz
Paprotna -žr. (см.) Paproczkicz
Passzieka - žr. (см.) Dąmbe Passieka
Pathkowicze - 349
Patri - 323
Perlyew/ Pierlewo/ Pyerlewo -168
Philippo - 470
Pierlewo - žr. (см.) Perlyew
Pinensis, capitaneus - 33
Piothrkowia/ Piotrkouia/ Piotrkowia/ Potrkouia - 79, 80,171-173,175-180, 205, 466, 481 Piotrkouia - žr. (см.) Piothrkowia Piotrkowia-žr. (см.) Piothrkowia Piotrkowiensis, conventio generalis -169,170,182 Pirzczaly, bona -188
Plasiech/ Plosiech/ Plosziech -žr. (см.) Jablona
Plosiech - žr (см.) Jablona
Plosziech-žr (см.) Jablona
Pluky/ Plutii/ Pluty/ Plyvty, bona -130
Plutii -žr. (см.) Pluky
Pluty-žr (см.) Pluky
Plyvty-žr (см.) Pluky
Pobikrowy/ Pobykrowy - 91, 99,101,186, 349 Pobykrowy-žr (см.) Pobikrowy Pokrywy - 349
Polocensis, palatinus - 5, 6, 33, 48, 92, 93, 123, 126, 131, 139, 147, 155, 159, 162-166, 170, 180, 182, 184, 208, 275,300, 325, 332, 349, 460, 462,516 Polonia - 24, 33, 79, 80, 91-94, 96-99', 101, 105, 163, 170, 186, 197, 205, 236, 241, 247, 251, 332, 349, 390, 460-462,464, 465,470, 480,481, 493, 502,514,516 Polonica, moneta -164
Polonicalis, grossus -189, 480
Polonicum, ius - 6,460, 514
Polonus consulatus - 247
Poltowsko - 98
Poniatowsky, bona -126
Poroky/ Porośli/ Porosły/ Poroszli, bona - 481 Porośli-žr (см.) Poroky Porosły - žr (см.) Poroky
497


Poroszli-ž/: (см.) Рогоку
Posnania/ Poznian - 80,247
Posnaniensis, electus confirmatus - 205 Potrkouia - žr. (cm.) Piothrkowia Poznian -žr. (cm.) Posnania Proska -186
Prostinia/ Prostyna - 349
Prostyna - žr. (cm.) Prostinia
Prussia - 11, 33, 79, 80, 91-94, 96, 97,170, 205, 236, 247, 251, 349, 390, 460-462, 464, 465, 470, 481, 493, 502, 516
Przewalka (Pervalkai) - 481
Puczicze/ Puczycze -112,113
Puczycze - žr. (cm.) Puczicze
Pundiczewo -165
Pyerlewo - žr. (cm.) Perlyew
R
Raihrod (Raigardas) - 460
Ramoiesowo - 231
Rathnensis, succamerarius - 97
Romana, curia - 205
Romana, ecclesia -152
Roszan/ Rozan - 247,464
Rozan -žr. (cm.) Roszan
Rudka, curia villa - 5
Rudniki (Rūdininkai) - 236
Ruskowo -186
Russia - 11, 33, 79, 80, 91-94, 96, 97, 170, 205, 236, 247, 251, 349, 390, 460-462, 464, 465, 470, 481, 493, 502, 516
Ruthenica, ecclesia - 333
Ruthenicum, ius -152
Ruthenicus/ ruthenus, religio -152
Ruthenus, metropolitus et dux -152
Ruthenus -žr. (cm.) ruthenicus
Rutenus, secretarius - 236
S
Samogithia/ Samogitia (Žemaitija) -11,33,79,91-94, 96, 97,170, 205,236,247,349,390,462,464,465,481, 493, 502,516
Samogitia -žr. (cm.) Samogithia
Samogitiae/ Samogitiensis, capitaneus - 33,349,460, 465
Samogitiensis -žr. (cm.) Samogitiae
Sandomiria -155
Sarnacz/ Sarnaki -199
Sarnaki - žr. (cm.) Sarnacz
Sarrahi - 230
Schaniowie/ Szaniow-159
Schidlouicz/ Schidlowicz - 205
Schidlowicz (Šiluva) -114 Schidlowicz -žr. (см.) Schidlouicz Schochi/ Zochi/ Zochy, bona - 105,119,162, 349 Sendomiriensis, castellanus - 205
' Siekierka/ Siekirka/ Siekyrka/ Syekierka, bona hereditaria -163,516 Siekirka - žr. (см.) Siekierka Siekyrka - žr. (см.) Siekierka Sienieuicze/ Sieniewicze/ Siniewicze, villa - 289 Sieniewicze -žr. (см.) Sienieuicze Siniewicze -žr. (см.) Sienieuicze Siradiensis, notarius terrestris - 205 Skerstomouensis, secretarius et tenutarius - 465 Skierstomony a (Skirsnemunė) - 349 Skwierczino/ Skwierczyno/ Skwirczino/ Skwirczyno/ Szkwarczino, bona - 462,514 Skwierczyno -žr. (см.) Skwierczino Skwirczino -žr. (см.) Skwierczino Skwirczyno -žr. (см.) Skwierczino Skybniewo - 349 Sliwniki - 205
Slonimensis, thesaurarius et capitaneus - 247
Slonimensis, tenutarius - 465
Squyrniewicze - 205
Stadniki, bona -184
Stani/ Stany, bona - 462
Stany -žr. (см.) Stani
Stetin - 465
Stodzewce/ Stodziewe, bona - 205 Stodziewe - žr. (см.) Stodzewce Straczko - 234
Struga, fluvius - 349 Suraszensis, civitas - 333 Suraż/ Szuraz - 333
Surazensis, tenutarius et vicesgerens - 333 Swiaczko/ Swiaczno/ Swiaczyno/ Swiancko/ Swianczko bona hereditaria - 111, 160,231
Swiaczno - žr. (см.) Swiaczko Swiaczyno - žr. (см.) Swiaczko Swiancko -žr. (см.) Swiaczko Swianczko -žr. (см.) Swiaczko Swierczewo/ Swierzczewo/ Swierzczowo/ Swierzszczewo/ Swirczewo - 6, 48,155,161,162 Swierzczewo -žr. (см.) Swierczewo Swierzczowo - žr. (см.) Swierczewo Swierzszczewo - žr. (см.) Swierczewo Swirczewo - žr. (см.) Swierczewo Swiszloczensis, tenutarius - 349 Syekierka - žr. (см.) Siekierka Syrnie/ Sziernye/ Szyernie/ Szyrnie, bona - 205 Szaniow -žr. (см.) Schaniowie Szarpiki - 493
Sziernye -žr. (см.) Syrnie Szkwarczino -žr. (см.) Skwierczino
498


Szlauor - 465
Szloczek, bona - 514
Szuraz -žr. (cm.) Suraz
Szyernie - žr. (cm.) Symie
Szyrnie-zr (cm.) Syrnie
T
Telaki/ Thelaki/ Theliaky/ lyelyaky, bona -105,119
Teutonicum, ius -132
Thanczyn/ Tonczyn - 97
Thelaki -žr. (cm.) Telaki
Theliaky - žr. (cm.) Telaki
Thrszeioua - 390
Thrzczyanka/ TVczanka/ Trzcianka/ Trzcionka/ T’zczy- anka/ Trzyczianka - 6,48,155 Thurozna/ Trovsna -175
Tibori/ Tibory/ lyboris/ Tybory - 6, 48,159,161,162, 165
Tibory -žr. (cm.) Tibori
Tonczyn - žr. (cm.) Thanczyn
Trczanka -žr. (cm.) Thrzczyanka •
TVocensis, castellanus - 33, 349, 465
Tkocensis, palatinides - 300
Trocensis, palatinus - 6, 33, 338, 349, 458, 460, 481
Trocensis, palatina -130,516
Tkocensis, praepositus - 98
Trovsna - žr. (cm.) Thurozna
Trzcianka - žr. (cm.) Thrzczyanka
TVzcionka -žr. (cm.) Thrzczyanka
Trzczyanka - žr. (cm.) Thrzczyanka
Trzeczyny - 111
Trzyczianka - žr. (cm.) Thrzczyanka
lyboris -žr. (cm.) Tibori
Tybory-žr (cm.) Tibori
іуеіуаку-žr (cm.) Telaki
U
Uischowata, villa - 460
V
Vayno/ Woyno -186
Venduga -199
Venzd, villa hereditaria - 5
Villanis-462
Vilna (Vilnius) - 6,11,24,33,114,118,175, 236, 241, 247, 251, 275, 289, 300, 325, 332, 333, 349, 385, 390, 460-462, 464, 480, 502
Vilnense, ius civile - 236, 241, 480
Vilnense, officium civile -172,176,233,236,238,502 Vilnense, officium civitatis - 96, 232, 233,502 Vilnense, praetorium - 480
Vilnensis, advocatus -137,158,176,233,238,247,251, 470, 502
Vilnensis, aurifex - 236, 480
Vilnensis/ Wilnensis, canonicus - 114, 116, 139, 247, 251, 390, 464
Vilnensis, castellanus - 33, 338, 349, 390, 460, 462 Vilnensis, civilis -176, 236, 480 Vilnensis, civis - 79, 80, 96, 115, 137, 150, 152, 157, 158,172,176,177, 233, 236, 241, 251,470 Vilnensis, civitas - 79,80,137,150,152,158,236,247, 251, 470
Vilnensis, clericus - 205
Vilnensis, communitas - 247
Vilnensis, concivis -172,176,238
Vilnensis, consul civitatis - 80, 96,137,176, 233, 238, 247,251, 470,502
Vilnensis, decanus -124,135,136,139,165,166
Vilnensis, dioecesis - 98
Vilnensis, doctor - 247, 251
Vilnensis, domus - 236
Vilnensis, electus et confirmatus - 96,236
Vilnensis/Wilnensis, episcopus-98,115,137,150,152,
236,241, 247, 332, 338, 349,390, 462, 464
Vilnensis, iudex - 80, 96,176, 232, 236, 251, 502
Vilnensis, iudex civilis - 79,80,173,176,236,241,480
Vilnensis, ministerialis -177
Vilnensis, notarius - 470
Vilnensis, officialiatus -137
Vilnensis, palatinus - 33, 93, 117, 124, 172, 175, 177,
186, 197, 206, 232, 300, 338, 349, 390, 458, 460, 462,
464, 470,481
Vilnensis, praeconsul civitatis -137,176,233,238,247,
251,470,502
Vilnensis - 158, 338,480
Vilnensis, praepositus -165,170, 332, 338
Vilnensis, procurator -116
Vilnensis, scabinus -176,236, 251,470,502
Vilnensis, scholasticus -150
Vinicensis, capitaneus - 33
Virszchucza/Wirzchucza/Wyrzchucza-112,113,519 Virzbicze/ Wirzbicze -190 Visnensis, capitaneus -117
Visokie/ Vissokie/ Vysokie/ Wisokie/ Wysokie, oppidus -111-113,186, 231,481 Vissokie - žr. (cm.) Visokie Viszniewo, bona hereditaria - 111 Vitanka/ Vittanka/ Witanka/ Wytanka, bona hereditaria -187,300,385 Vittanka -žr. (cm.) Vitanka Vschenyszczy - 48 Vszinskie, bona hereditaria -162 Vysokie -žr. (cm.) Visokie Vysokiensis, civis 186 Vysonka/ Vyssonka/ Wissonka -197,206
42.801
499


Vyssonka - žr. (cm.) Vysonka
Vyszkow/ Wiszkow, bona -188
W
Walachia, terra - 470
Wassyliensis, tenutarius -465
Welonensis (Veliuonos), thesaurarius - 481
Wieliczna, bona - 514
Wilamowka/ Wylamowka, bona villa - 390
Wilianowscy - 460
Wilnensis -žr. few J Vilnensis
Wilnensis - žr. (cm.) Vilnensis
Wirzbicze -žr. (cm.) Virzbicze
Wirzchucza - žr. (cm.) Virszchucza
Wisokie - žr. (cm.) Visokie
Wissonka -žr. few./Vysonka
Wiszenie/ Wysschewye/ Wyssherniae/ Wyszchenie - 462
Wiszkow-ir (cm.) Vyszkow
Witanka-b: few./Vitanka
Witepscensis, palatinus - 460
Wolkowisko, tenutarius - 338,349,462
Woyno-žr. (cm.) Vayno
Wylamowka -žr. (см.)ѴЯшочй&
Wyrzchucza - žr. (см.) Virszchucza Wyskowo - 300 Wysokie -žr. few J Visokie Wysokiensis, tenutarius - 390 Wysschewye - žr. (см.) Wiszenie Wyssherniae - žr. (см.) Wiszenie Wyszchenie - žr. (см.) Wiszenie Wytanka-zr fcw./Vitanka
Z
Zagadli/Zegadli -159
Zaiaczkniki/ Zaianczniki/ Zaiancznyky/ Zayanczniky -11,180
Zaianczniki - žr. few J Zaiaczkniki
Zaiancznyky - žr. (см.) Zaiaczkniki
Zalesni - 206
Zayanczniky - žr. (см.) Zaiaczkniki
Zegadli - žr. (см.) Zagadli
Zochi - žr. (см.) Schochi
Zochy - žr. (см.) Schochi
Zochy Mistalcze - 48
A
Аенская/ Аеньская/ Айнская вол. - 2, 17, 144, 293, 369,439, 453, 455, 496, 520 Аеньская вол. - žr. (см.) Аенская вол.
Айнская вол. - žr. (см.) Аенская вол.
Айна - 319, 320
Алибово, прис. им-ия Сатыев - 335
Б
Баранковский жеребей, им. в Каменецком п-те - 416
Баранъ, м. в Орш-ом п-те - 336
Бартошовщина, з-ля лепунского б-на Юшковича Станислава - 515
Безводичи, с.-им. в Мст-ом п-те - 357 Беларуцкое/ Белоруцкое, вотч. им. жены менского б-на Толкачевича Богдана - 17
Белеск/ Бельск - 7, 35, 62, 81, 193, 212, 215, 216, 282, 284, 291, 337, 371, 404, 414, 425, 432, 455, 475, 487 - žr. (см.) Вельское место
Белицкая вол. - 271, 324, 334, 389‘, 417, 423, 463, 503
Белоруцкое - žr. (см.) Беларуцкое
Белский/ Бельский пов. -1, 7,10,19,22, 23,26, 35, 36, 45,46, 52, 58, 61, 89, 95, 129, 153, 156, 167,193, 196, 200, 201-203, 212, 216, 221, 240, 256, 257, 259,
266, 268-270, 277, 278, 283, 284, 287, 292, 296, 299,
ЗОЇ, 303, 308, 324, 334, 337, 346, 347, 350, 352, 355,
359, 361-363, 368, 369, 371, 372, 374, 376, 383, 384,
386, 388, 389, 391, 397-399, 411, 418, 419, 431, 432, 434, 444, 447, 452, 463, 472, 475, 487 - žr. (см.) Бельские з-ли
Бельск - žr. (см.) Белеск'
Бельские з-ли - 201 - žr. (см.) Белский пов. Бельский зам. - 278, 445, 447-449, 452, 455, 472 Бельский пов. - žr. (см.) Белский пов.
Бельское место - 142, 143 - žr. (см.) Белеск Бевдучь, с. мелницких земян Сернатских - 210 Бенковщина, п-ая з-ля в Сом-ой в-ти - 420 Бердовка, двор в Нов-ом п-те - 252, 253 Берег, вотч. им. Ходкевича Александра Ивановича -467
Березовец, река - 471
Березоя/ Березуя, им. п-на Гамшеевича Миколая на реке Березовец - 471 Березуя - žr. (см.) Березоя Березина, м. в Мен-ом п-те - 319, 320 Берестейский/ Берестейский пов. - 1, 2, 7-10, 13- 17, 26, 28, 46, 52, 54-56, 58, 61, 73, 87, 95, 144,151, 195, 207, 213, 221, 228, 243, 244, 249, 252, 253, 264, 274, 283, 295, 297, ЗОЇ, 330, 348, 350, 369, 381, 382, 384, 386, 389, 415, 430, 436, 439, 447-449, 453, 455, 467, 468, 476, 477, 496, 505, 511, 520 Берестей/ Берестье - 8, 20, 21, 57,62, 76, 81-83, 86, 102, 103, 106, 142, 212, 216, 223, 224, 243, 244, 281, 321, 322, 334, 371, 381, 384, 387, 425, 430, 457, 468, 476, 535 - žr. (см.) Берестейское место Берестейская вол. - 249 Берестейская дорога - 381
500


Берестейские млыны - 430
Берестейский зам. - 389, 430, 496
Берестейский пов. - žr. (см.) Берестейский пов. Берестейское б-во - 9, 256-258, 269, 270, 277, 278, 292, 315, 337, 346, 389
Берестейское место - 106, 142, 143, 384, 457, 476 -
žr. (см.) Берестей
Берестейское х-во - 55
Берестечко, им. на В-ни - 321
Берестье - žr. (см.) Берестей
Бержаньская/ Берженская (Beržėnai) вол.-183, 506
Берженская вол. - žr. (см.) Бержаньская вол.
Бержнянская/ Биржанянская/ Биржоняньская (Віг-
žinėnai) вол.- 342, 506
Березичы, дворище во Вылбязском п-те - 326 Бетикгола (Betygala), м. в Ж. - 67 Биржанянская вол. - žr. (см.) Бержнянская вол. Биржоняньская вол. - žr. (см.) Бержнянская вол. Бирпгганская/ Бирпгганьская вол. - 285, 426 Бирштанская/ Бирштаньская пуща - 285, 356 Бирштанское место (Birštonas) - 285 Бирштаньская вол. - žr. (см.) Бирштанская вол. Бирштаньская пуща - žr. (см'.) Бирштанская пуща Бирялишки, п-ая з-ля в Лепунской в-ти - 261 Биютишки, им. в Ош-ом п-те - 313 Блажевская, п-ая з-ля в Ошменской в-ти - 418 Бловянта, река - 356
Блювиничи/ Блювиничы, дв-ц в Бер-ом п-те - 252, 253
Блювиничы - žr. (см.) Блювиничи
Бобр, м. в Орш-ом п-те - 319, 320
Бобруйская вол. - 383, 388
Богдановщина/ Богдановщына, з-ля и им. в Васи- лиском п-те - 379
Богдановщына - žr. (см.) Богданощина
Богтиня, двор в Ж. (?) - 183
Бокинич, ручей (?) - 452
Бокиничи, жеребей в Саражской в-ти - 419
Болоцкий теснь - 259
Болоча, река - 259
Болоча, с. в Свис-ой в-ти - 259, 368
Болшевичи, с. в Пол-ом п-те - 365
Борзда, река - 259
Борздилковщина/ Борздиловщина, п-ая з-ля в Острой в-ти - 415
Борздиловщина - žr. (см.) Борздилковщина
Борисов - 319, 320
Боровница, река - 252, 253
Боровницкая воля, з-ля в Бер-ом п-те - 252, 253
Ботки/ Ботковское, им. в Мелн-ом п-те - 472
Ботковское - žr. (см.) Ботки
Бохня, гор. в Галиции - 156
Браславль/ Браславль Литовский/ Бряславль -129,
396, 402, 437 - žr. (см.) Бряславское место
Браславль Литовский -žr. (см.) Браславль Браславская вол. - 129 Браславский/ Бряславский зам. - 396 Браславский/ Бряславский пов. - 28, 129, 343, 396, 402, 406, 437
Браславский/ Бряславский пов. (čia -здесь) Podolės - Подольский -2, 8, 9, 17, 19, 22, 23, 26, 36, 37, 61, 63, 66, 77, 85, 88, 140, 141, 144, 151, 153, 191, 195, 201, 221, 226, 248-250, 256-259, 261, 269, 270, 277, 278, 283, 292, 308, 324, 331, 334, 335, 344, 346, 352, 359, 366, 369, 381, 386, 388, 389, 397, 398, 412, 420, 446, 518
Бретинки, дв-ц в Нов-ом п-те - 252, 253 Брехов, прис. им-ия Лютогощ - 292 Бронская вол. - 278, 432 Бронский зам. - 452
Броны, м. под Берестеем - 384
Брянск - 319, 320
Бряславль -žr. (см.) Браславль
Бряславский зам. - žr. (см.) Браславский зам. Бряславский пов. - žr. (см.) Браславский пов. Бряславский пов. (Podolės - Подольский) - žr. (см.) Браславский пов. (Podolės - Подольский) Бряславское место - 402 - žr. (см.) Браславль Буг, река - 210, 219, 243
Буевщина, з-ля в Брас-ом п-те - 437
Буйвидишки (Buivydiškės), м. в Вилен-ом в-ве - 50 Бутевщина, п-ая з-ля в Пен-ом п-те - 497 Бутковщына, им. в Подберезьи - 274 Буцовичи, им. в Мен-ом п-те - 17 Буяки/ Буяковское, им. в Дорог-ом (?) п-те - 30, 310
Буяковское - žr. (см.) Буяки
Буяновшына/ Буяновщина/ Буяновщына, п-ая з-ля у реки Мереч - 273 Буяновщина - žr. (см.) Буяновшына Буяновщына - žr. (см.) Буяновшына Быковское, подворье в м. Селец - 66 Быстрица, м. в Вилен-ом в-ве - 459 Быстрец, река (?) на Подляшье - 55
В
Валеховская, п-ая з-ля в Бел-ом п-те - 278 Валькиницкая/ Волкиницкая вол. - 8, 17, 26, 54, 58, 73, 138, 154, 258, 261, 270, 515
Ванево, им. в Бел-ом п-те - 444
Вапленое, им. в Ош-ом (?) п-те - 375 ;
Варишки/ Воришки (Voriškės), вотч. им. п-на Таборовича Бартоша в Мерецкой (?) в-ти - 258 Василиский/ Василишкий/ Василишский пов. -17, 26, 54, 58, 73, 144, 145, 192, 193, 201, 214, 227, 262, 266, 267, 284, 291, 294, 329, 375, 379, 388, 393, 417, 419, 424, 456, 459, 494, 509
42*
501


Василишки (Vosiliškis), м. в Т-ом п-те - 39, 40 Василишкий пов. - žr. (см.) Василиский пов. Василишская вол. - 214, 294
Василишский пов. - žr. (см.) Василиский пов. Василишское х-во - 424
Васковщина/ Васковщьша, з-ля в Остр-ой (?) в-ти -264
Васковщьша - žr. (см.) Васковщина
Ваховское, с.-им. в Мелн-ом п-те - 472
Ведрич, река - 383
Велавск, с. в Вруцком п-те - 140
Велена (Veliuona) - 68, 342
Велёнская вол. - 13, 17, 68, 108, 254, 255, 258, 292,
389
Великая дорога - 520
Великая межа, г-ца влад. - 41
Великое болото - 41
Великое князство/ Великое князство Литовское
(Lietuvos Didžioji Kunigaikštystė) - 9, 26, 43, 46, 49, 61, 67, 72, 81, 89, 90, 95, 102, 106, 107, 109, 129, 156, 196, 200-202, 209, 215, 221, 223, 224, 226, 227, 257, 258, 270, 277-279, 301, 303, 313, 324, 330, 331, 334-336, 343, 344, 346, 352, 358, 359, 362, 369, 374, 379, 381, 386, 387, 389, 398, 403, 406, 408, 415, 423, 425, 433, 440, 446, 450, 453, 463, 467, 473, 485, 494, 510, 524
Великое князство Литовское - žr. (см.) Великое князство
Велья (Vilija, Neris), река - 192
Венецкий/ Веницкий/ Веницский/ Винницкий пов. - 2, 8, 9, 17, 19, 22, 23, 26, 28, 36, 37, 61, 63, 66, 77, 85, 88, 140, 144, 151, 153, 191, 195, 201, 221, 226, 248-250, 256-259, 261, 269, 270, 277, 278, 283, 292, 308, 324, 331, 334, 335, 344, 346, 352, 359, 366, 369, 381, 386, 388, 389, 397, 398, 412, 420, 446, 518 Веницкий пов. - žr. (см.) Венецкий пов.
Веницский пов. - žr. (см.) Венецкий пов.
Вербки, сен. им-ия Легуты - 55
Верхукропивное (?) - 381
Ветец, им. в Оболецкой (?) в-ти - 372 Вешвянская/ Вишвянская (Viešvėnai) вол. - 342, 506 Види, двор в Брас-ом п-те - 3
Вижуна (Vyžuona), река - 41
Вижуны (Vyžuonos), им. в Оникштенской в-ти - 41 Виленский/ Виленьский пов. - 3,198,265,273, 360, 383, 395, 426, 427, 463, 497, 506, 513 Виленское/ Виленьское б-во - 7-9, 36, 46, 61, 108, 109, 193, 211, 215, 221, 256-259, 266, 269, 270, 277,
278, 292, 296, 301, 303, 304, 308, 313, 324, 334, 335,
346, 352, 355, 359, 362, 363, 366, 369, 372, 374, 381,
383, 386, 388, 389, 397-399, 409, 415, 425, 439, 446,
453, 	510
Виленское/ Виленьское воев. - 1-3, 7-10, 12, 17, 19, 22, 23, 26, 28, 35, 36, 45, 46, 49-52, 58, 61, 68,
73, 74, 88, 89, 95, 129, 144, 145, 153, 156, 167, 183, 193, 196, 200-203, 212, 216, 221, 240, 256-259, 263, 266-270, 277, 278, 283, 284, 287, 291-293, 296, 297, 299, 301, 303-306, 308, 324, 329, 344, 346, 347, 350, 352, 355, 358, 359, 361-363, 368, 369, 371, 372, 374- 376, 383, 384, 386, 388, 389, 391, 397-399, 406, 409, 411, 415-420, 425, 428, 431, 432, 434, 437, 444, 445, 447_449, 452, 455, 456, 459, 463, 467, 472, 475, 479, 487, 500, 503, 510
Виленское/ Виленьское место - 4, 32, 43, 89, 90, 167, 192, 211, 240, 246, 250, 255, 258, 271, 314, 344, 397 - žr. (см.) Вилна
Виленьский зам. - 426, 495
Виленьский пов. - žr. (см.) Виленский пов. Виленьское б-во - žr. (см.) Виленское б-во Виленьское воев. - žr. (см.) Виленское воев. Виленьское место -žr. (см.) Виленское место Вилкеиский/ Вилкейский/ Вилкийский/ Вилькей- ский пов. - 183, 198, 330, 362, 399 Вилкейская/ Вилькейская вол. - 193,198, 264, 330, 364,369,378,381,382,389,415,430,455,467,468,476 Вилкейский пов. - žr. (см.) Вилкеиский пов. Вилкея (Vilkija) - 330, 342, 505 Вилкийский пов. - žr. (см.) Вилкеиский пов. Вилкомирский (Ukmergė) пов. - 201, 284, 291, 375 Вилна/ Вилыія (Vilnius) - 1-4, 7-10, 12-23, 26-32, 34-38, 41, 43, 46, 51, 52, 89, 90, 109, 167, 192, 193, 211, 213, 226, 240, 246, 250, 255-275, 277-288, 290- 299, 301-309, 311-322, 324, 326-331, 334-337, 339- 348, 350-366, 368, 369, 371-377, 379-384, 386-389, 391-402, 405, 411, 413, 423, 425, 427, 439, 444, 453, 459,463,473,495,496, 513, 520 -žr. (см.) Виленское место
Вилькейская вол. - žr. (см.) Вилкейская вол. Вилькейский пов. - žr. (см.) Вилкеиский пов. Вильня - žr. (см.) Вилна
Винницкий пов. - žr. (см.) Венецкий пов. Високгинты/ Высокгинты, им. в Леп-ом п-те - 269 Витебск - 42, 86, 309, 366, 372
Витебское воев. - 2, 9, 42, 86, 303, 309, 362, 366, 372, 389, 398, 406, 415, 425 Витебское место - 309 - žr. (см.) Витебск Вишвянская вол. - žr. (см.) Вешвянская вол. Вишнево, им. в Ош-ом п-те - 409 Воасакий (?), оз. - 356 Вовховицко, им. на В-ни - 352 Водерады/ Водероды, им. на В-ни - 352 Водероды - žr. (см.) Водерады Возгриницкая, г-ца влад, на Подляшье - 55 Возкгвиловское/ Возкгиловское, им. дв-на Плюс- кова Богдана Лукьяновича - 272 Возкгиловское - žr. (см.) Возкгвиловское Возкгриничи/ Возкгриничы, им. в Бер-ом п-те - 252, 253
502


Возкгриничы - Žr. (см.) Возкгринйчи
Войкгиновщина, п-ая з-ля в Пен-ом п-те - 497 Волкеницкая вол. - žr. (см.) Валькиницкая вол. Волкиники (Valkininkai) - 423
Волкиницкая вол. - žr. (см.) Валькиницкая вол. Волкиницкие дворы - 154 Волковыйская вол. - 504
Волковыйский/ Волковыский пов. - 214, 277, 282, 293, 294, 298, 306, 350, 364, 369, 372, 374, 377, 381, 431-433, 455, 473, 492, 503, 507
Волковыск - 41, 49
Волковыский пов. - žr. (см.) Волковыйский пов. Волненская, п-ая з-ля во Вруцком п-те - 140 Володимер/ Володимир/ Володимир, (čia - здесь) Voluinės Vladimiras - Владимир Волынский - 81, 102, 103, 109, 304, 373, 450
Володимерский/ Володимирский/ Володымерский/ Володымирский пов. - 44, 296, 304, 373, 498 Володимир - žr. (см.) Володимер Володимирский пов. -žr. (см.) Володимерский пов. Володимирское войтовство - 304 Володымерский пов. -žr. (см.) Володимерский пов. Володымир - žr. (см.) Володимер Володымирский пов. -žr. (см.) Володимерский пов. Волоская з-ля, (čia - здесь) Moldavija ir Valakija - Молдавия и Валахия - 374
Волчковский, дв-ц в Волков-ом п-те - 507 Волынская з-ля - 299, 304, 321, 346, 352, 373, 374, 416, 446, 450, 498
Волная, п-ая з-ля в Тетер-ом (?) п-те - 316
Воришки - žr. (см.) Варишки
Воронцевичи, двор Станислава, Сщасного и Яна -
Илиничей Юрьевичей - 252, 253
Вортол/ Вортоль/ Ортел, с. в Бер-ом п-те - 8, 26,
45, 55, 58, 213 - žr. (см.) Вортолское место
Вортолское место - 45 - žr. (см.) Вортол
Вортоль - žr. (см.) Вортол
Врече (?) - 55
Вруцк, м. Вруцкого п-та - 29, 53, 70
Вруцкий/ Вручский пов. - 29, 53, 70, 140, 522, 523 Вручский пов. - žr. (см.) Вруцкий пов.
Всая, с.-им. в Пол-ом п-те - 290
Вселюб, с. в Нов-ом п-те - 307
Втоболки, с. в Бер-ом п-те - 55
Вызково/ Высзково, им. в Дорог-ом (?) п-те - 213,
348
Вылбязский пов. - 326
Высзково -žr. (см.) Вызково
Высокгинты - žr. (см.) Високгинты
Высокий Двор (Aukštadvaris), м. в Т-ом п-те- 13
Высокодворская вол. - 499
Высокое, им. в Дорог-ом п-те - 488, 489
Вычолки, с. в Бер-ом п-те - 28
Вычолпи, им. (?) аенского наместника Ратомского
Яцка Ивановича - 17
Вадская корчма - 16
Вядское, оз. -16
Вязовец, с.-им. в Брас-ом п-те - 362
Вяча, река -17
Г
Гавновичы/ Славновичы, вотч. им. тетеринского б-
на Репинича Митка - 339
Галковичи, с.-им. в Мст-ом п-те - 357
Ганез/ Ганяз, м.-им. в Бел-ом п-те - 49-51, 144,
145, 201, 448, 449
Ганезкая пуща - 291
Ганезские з-ли - 201 -žr. (см.) Ганез и Ганязский пов. Ганяз - žr. (см.) Ганез
Ганязский пов. - 445 - žr. (см.) Ганезские з-ли Гармановский/ Гармоновский, двор в Полоцке - 414 Гармоновский - žr. (см.) Гармановский Гедомичы, с. на В-ни - 292
Глубокое, им. в Пол-ом в-ве - 351
Глушская вол. - 259
Гневов острое, им. подляского лесничего Тишковича Патея в Каменецкой в-ти - 381, 382 Гнезденское/ Гнезденьское б-во - 334 Гнезденьское б-во - žr. (см.) Гнезденское б-во Говеновичи, им. в Слон-ом п-те - 308 Головчинское/ Головчынское, с. в Кричевской в- ти - 225
Головчынское - žr. (см.) Головчинское Голубля, дв-ц в Бер-ом п-те - 252, 253 Голубыские грани, г-ца влад, на Подляшье - 55 Горавец, им. в Мен-ом п-те - 73 Горбово, с.-им. на Подляшье- 55 Горволь, м. в Речицком п-те - 388 Горвольская вол. - 276
Горново, им. в Бер-ом п-те - 295
Городенская пуща - 441
Городенский/ Городеньский пов. - 2, 3, 8, 9, 19, 26, 30, 36, 51, 54, 61, 74, 100, 144, 201, 218, 221, 229, 256-259, 266, 269-271, 277, 295, 299, 301, 303, 322, 324, 334, 335, 344, 346, 350, 352, 355, 359, 361, 362, 366, 369, 381, 383, 386, 388, 389, 398, 405, 415, 417, 423, 425, 441, 442, 463, 479, 503
Городеяское/ Городеньское место - 271, 435, 482,
484 -žr. (см.) Городно
Городеньская вол. - 503
Городеньский пов. - žr. (см.) Городенский пов.
Городеньское место - žr. (см.) Городенское место
Городецкая вол. - 417
Городея, им. в Нов-ом п-те - 496, 520
Городишская вол. - 129
Городишчо/ Городище/Городищо, им. в Нов-ом (?) п-те - 336
503


Городище - žr. (см.) Городишчо
Городищо - žr. (см.) Городишчо
Городищо, им. в Дорог-ом п-те - 488, 489
Городниця, река - 218
Городницы, прис. им-ия Ярославичи - 299
Городно - 1, 30, 53, 54, 61, 78, 81, 100, 102, 218,
226, 269, 271, 284, 288, 322, 350, 387, 403, 404, 415,
427, 441-443, 451, 482, 496 - žr. (см.) Городенское
место
Горухов, им. на В-ни - 321
Грабиловщина, з-ля в Тетер-ом п-те — 316 Губин, им. в Луцком п-те - 498 Губинская, з-ля на В-ни - 373 Густат, им. в Брас-ом п-те - 343
Д
Давина (Dovinė), река - 356
Давкговская/ Довкговская (Daugai) вол. - 2, 8-10, 19, 26, 36, 51, 61, 144, 154, 201, 221, 256, 258, 266, 277, 283, 296, ЗОЇ, 324, 334, 335, 355, 359, 362, 369, 371, 381, 389, 398, 417, 429
Дашковщина, п-ая з-ля в Остр-ой в-ти - 415 Демеховичи/ Демеховичы, с. в Речицкой в-ти - 69 Демеховичы - žr. (см.) Демеховичи
Демидково, м. в Горад-ом п-те - 442
Демяничи/ Демяничы, дв-ц в Бер-ом п-те - 252, 253
Демяничы - žr. (см.) Демяничи
Демянчичы/ Демянчычи, дв-ц в Бер-ом п-те - 252, 253
Демянчычи - žr. (см.) Демянчичы
Деревок, дворище в Вылбязском п-те - 326
Дери, им. в Луцком п-те - 352
Дирванская/ Дирвяиьская/ Дырвянская (Dirvėnai)
вол. - 183, 198, 401, 506
Дирвяиьская вол. - žr. (см.) Дирванская вол.
Дитва, река - 512
Днепр/ Днепрь, река - 57, 203, 383, 389 Днепрь - žr. (см.) Днепр Добкгаловщина, п-ая з-ля в Ков-ом п-те - 451 Добкгаловщина/ Довкгаловщина, п-ая з-ля в Ков- ом п-те - 451
Добковщина/ Добковщьша, з-ля-купля дв-на Микулича Бориса в Оймутенех - 274 Добковщина, п-ая з-ля в Ков-ом п-те - 451 Добковщина, п-ая з-ля в Опетской в-ти - 396 Добковщына - žr. (см.) Добковщина Добриловичы, с. в Могилевской в-ти - 319, 320 Добринская, с. на Подляшье - 55 Добромышль, им. на Полесье - 336 Довечеровичи, м. в Пинском п-те - 216 Довкгаловщина - žr. (см.) Добкгаловщина Довкговская во л. - žr. (см.) Давкговская вол.
Довкшево, им. п-на Вештортовича Станислава - 3 Довслонки/ Дослонки (?), им. в Ж. (?) - 363 Долгая воля, з-ля в Бер-ом п-те - 252 Долгая дорога - 319, 320
Долгое поле, г-ца влад. - 520
Должцо/ Доложцо, с. Пол-го п-та - 290 Долина, гор. в восточной Галиции - 450 Доложцо - žr. (см.) Должцо Дорогицкая з-ля - 242, 277, 279, 282, 485 Дорогицкие млыны - 491
Дорогицкий зам. - 279, 310, 491
Дорогицкий пов. - 1, 9, 30, 31, 55, 59, 61, 62, 95, 142, 153, 196, 201, 219, 242, 243, 258, 277, 279, 282, 283, 290, 297-299, 303, 310, 335, 350, 355, 358, 359, 365, 366, 369, 389, 398, 414, 421, 422, 433, 434, 473, 485, 488, 489, 491
Дорогицкое место - 62, 310 - žr. (см.) Дорогичин Дорогичин/ Дорогичын - 59, 62, 81, 102, 217, 219, 243, 249, 282, 310, 315, 433, 434, 473, 488, 491 Дорогичын - žr. (см.) Дорогичин
Дорогобуж - 494
Дорсуниский/ Дорсунииіский двор (Darsūniškis) - 500 Дорсунишская/Доршунишская вол. - 240, 389,415, 427, 432, 455, 476, 500, 520
Дорсунишская пуща - 500
Дорсунииіский двор - žr. (см.) Дорсуниский двор Доршунишская вол. - žr. (см.) Дорсунишская вол. Дослонки - žr. (см.) Довслонки
Дремлев, река - 381
Дремлев/ Дремликов жеребей, вотч. им. подляского лесничего Тишковича Патея - 381, 382 Дремликов жеребей - žr. (см.) Дремлев жеребей Дрисвет/ Дрысвет, им. в Брас-ом п-те - 343 Дрогичын - žr. (см.) Дорогичин Другобыч, гор. в восточной Галиции - 450 Друйская вол. - 129
Друтовишки (Dmtaviškiai), им. в Ж. - 363 Дрысвет - žr. (см.) Дрисвет Дубицкая вол. - 13, 39, 226, 369 Дубицкие дворы - 154 Дубно, зам. в Горад-ом п-те - 450 Дуды, дв-ц в Вилен-ом в-ве - 459 Душки, с. в Пол-ом п-те - 153 Дырвянская вол. - žr. (см.) Дирванская вол. Дядковичи, прис. им-ия Сатыев - 335 Дяксны (Degsniai), сен. в Вилк-ой в-ти - 399
Ё
Бйшиская/ Ейшишская/ Ейшыская/ Ейшьшіская вол. - 269, 512 Ейшиские дворы - 154
Ейшиский/ Ейшишский/ Ейшыский/ Ейшышкий/ Ейшышский/ Ешишский пов. -13, 39,154,195,226,
504


312
Ёйшишки/ Ейіпышки (Eišiškės) - 39, 226, 269, 512 Ейшишская вол. - žr. (см.) Ейшиская вол. Ейшишский пов. - žr. (см.) Ейшиский пов. Ейшыская вол. - žr. (см.) Ейшиская вол. Ейшыский пов. - žr. (см.) Ейиіиский пов. Ейшышки - žr. (см.) Ейшишки Ейшышкий пов. - žr. (см.) Ейшиский пов. Еітіышская вол. - žr. (см.) Ейшиская вол. Ейшышский пов. - žr. (см.) Ейшиский пов. Ешишский пов. - žr. (см.) Ейшиский пов.
Ж
Жаковая межа, г-ца влад, в Ейш-ой (?) в-ти - 512 Жателева, с. в Нов-ом п-те - 520 Жеребковичи/ Жеребковичы, дв-ц в Нов-ом п-те - 252, 253
Жеребковичы - žr. (см.) Жеребковичи
Жирин/ Жирын, м. в Орш-ом (?) п-те - 372 Жирын - žr. (см.) Жирин Жолудская вол. - 54, 258, 301, 369, 440 Жомоитская/ Жомойтская з-ля - 12, 19, 88, 183, 198, 340, 342, 408, 483, 505, 506 - žr. (см.) Жо- моитское ст-во; Жомойть Жомойтское/ Жомойтское б-во - 7, 35, 50, 51, 67, 144, 145, 201, 277, 284, 291, 335, 346, 354, 369, 389, 417, 425, 447-449, 456, 459, 476 Жомойтское/ Жомойтское ст-во - 9, 12, 19, 26, 36, 49, 61, 68, 88, 183,198, 221, 254, 302, 340, 342, 352, 359, 362, 363, 369, 377, 389, 398, 400, 401, 407, 425, 483, 505 - žr. (см.) Жомоитская з-ля; Жомойть Жомойтская з-ля -žr. (см.) Жомоитская з-ля Жомойтское б-во - žr. (см.) Жомойтское б-во Жомойтское ст-во - žr. (см.) Жомойтское ст-во Жомойть (Žemaitija) - 254, 342, 407, 492 - žr. (см.) Жомоитская з-ля; Жомойтское ст-во Жораславская вол. - 456 Жорновка, прис. им-ия Сатыев - 335 Журобичи, м. на Подляшье (?) - 422 Жуховичы, дв-ц в Нов-ом п-те - 252, 253 Жыровичы, им. в Бер-го п-та - 358
3
Завская вол. - 298
Загаіъе, с. в Пол-ом п-те - 153
Залейская дорога - 520
Заполье, им. в Горад-ом п-те - 229 .
Застаринье, з-ля и им. в Оболецкой (?) в-ти - 372 Збляне/ Збляны, им. в Лидском п-те - 252, 253, 439, 453
Збляны -žr. (см.) Збляне
Збляны, им. в Мерецкой (?) в-ти - 258
Зелвенская/ Зелвеньская/ Зелвинская пуща - 252,253 Зелва/ Зельва, с.-им. в Волков-ом п-те - 252, 253, 350, 386
Зелвеньская пуща - žr. (см.) Зелвенская пуща Зелвинская пуща - žr. (см.) Зелвенская пуща Зельва -žr. (см.) Зелва
Зенковщина/ Зенковщызна, им. на Обрине в Нов- ом п-те - 2
Зенковщина, п-ая з-ля-купля п-на Радивила Яна Миколаевича - 426
Зенковщызна - žr. (см.) Зенковщина (Нов-го п-та) Зломышль, им. в Дорог-ом (?) п-те - 9 Золочав, им. на В-ни - 346 Золочавский став - 346
Зубаревичи, с. в Бобруйской в-ти - 388
И
Ивачевичи, им. в Слон-ом п-те - 308, 386 Ивашковщизна/ Ивашковщина/ Ивашковщьша, з- ля во Василишской в-ти - 214, 294
Ивашковщина, п-ая з-ля в Ков-ом п-те - 451 Ивашковщина - žr. (см.) Ивашковщизна Ивашковщьша - žr. (см.) Ивашковщизна Иворовское, им. в Мст-ом п-те - 380 Избища, им. в Бел-ом п-те - 391 Илкаглис (Igliauka ?), оз. в Бирштанской в-ти - 356 Ицдура, м. в Горад-ом п-те - 100
К
Каменец-43, 81, 102, 454
Каменецкие млыны - 454
Каменецкий/ Каменицкий/ Камянетский пов. - 8, 43, 47, 64, 78, 82, 103, 104, 106, 107, 109, 204, 227, 242, 254, 255, 297, 301, 321, 369, 374, 389, 406, 416, 424, 451, 454, 455, 511
Каменецкое б-во - 42, 86, 372
Каменицкий пов. - žr. (см.) Каменецкий пов. Камянетский пов. - žr. (см.) Каменецкий пов. Карклуб, болото - 285
Карловицкая, з-ля-купля пана Радивила Яна Миколаевича - 426
Каспаришки, дв-ц в Контяжинском п-те - 260 Кгданск - 57, 193, 219, 228, 229, 240, 291, 387, 475 Кгедетаны (Gedeitonys), им. в Рудоминской в-ти - 427
Кгедройти (Giedraičiai), м. в Вилен-ом п-те - 257 Кгекгужин/ Кгекгужын (Gegužinė), им. в Вйлен-ом п-те - 227
Кгекгужын - žr. (см.) Кгекгужин
Кгележи/ Кгележы/ Кгелжи, им. в Вылбязском п- те - 84
Кгележы - žr. (см.) Кгележи
505


Кгелжи - žr. (см.) Кгележи
Кгесвя (?), река - 427
Кгондинкгская/ Кгондинская (Gandinga) вол. - 342, 506
Кгондинская вол. - žr. (см.) Кгондинкгская вол. Керново (Kernavė) - 394, 398 Керновское х-во - 347
Киев - 57, 61, 257, 258, 269, 270, 277, 280, 292, 298, 301, 303, 324, 331, 355, 374, 389, 404, 467-žr. (см.) Киевское место
Киевец, дв-ц в Бер-ом п-те - 55
Киевецкий млын - 430
Киевская з-ля - 389 - žr. (см.) Киевское воев. Киевский зам. - 110 Киевский ііов. - 61
Киевское б-во - 259, 303, 317, 344, 346, 355, 366,
369, 	374, 381, 389, 406, 455, 467
Киевское воев. - 9,110,259,260, 277, 283, 298, 299,
301, 303, 311, 335, 355, 359, 368, 369, 381, 389, 501
- žr. (см.) Киевская з-ля
Киевское место - 389 - žr. (см.) Киев
Клетники, с. на Подляшье - 55
Клецк-15, 411
Клецкая вол. - 417
Клещевичи/ Клещевины, селище в Завской в-ти - 298
Клещевины - žr. (см.) Клещевичи
Климцовщина/ Климцовщына, п-ая з-ля в Остр-ой в-ти - 415
Климцовщына - žr. (см.) Климцовщина Кнегин, фольварк в Луцке - 299 Кнышынская вол. - 467, 468 Кнышин/ Кнышын, им. на Подляшье - 447-449 Кнышын - žr. (см.) Кнышин Кобрин - 334
Кобровичи/ Кобровичы, с. в Остр-ой в-ти - 415 Кобровичы - žr. (см.) Кобровичи Кобылянская пуща - 468
Ковалевщина, п-ая з-ля в Василиском п-те - 494 Ковен/ Ковень/ Ковно/ Ковян (Kaunas) - 46, 52, 87,285, 318, 356, 399,506 -žr. (см.) Ковенское место Ковенская пуща - 500
Ковенский/ Ковеньский пов. - 2, 7-10, 13-17, 26, 54, 55, 64, 87, 144, 151, 202, 258, 278, 330, 399, 451 Ковенское/ Ковеньское место - 285, 356 - žr. (см.) Ковен
Ковень -žr. (см.) Ковен
Ковеньский пов. - žr. (см.) Ковенский пов. Ковеньское место - žr. (см.) Ковенское место Ковно - žr. (см.) Ковен
Ковян - žr. (см.) Ковен
Козелкишки/ Козелкишский (Kozelkiškės), дв-ц в Т- ом п-те - 391
Козелкишский - žr. (см.) Козелкишки
Койжева (Gaižuva), им. в Вилк-ой в-ти. - 399 Койряни (Katrenai), с. в Вилен-ом п-те - 246 Колбащичы, перевоз на реке Неман, в Горад-ом п-те - 479
Колодезная, м. на Подляшье - 405
Колодно, зам. - 141
Коломыя, гор. в восточной Галиции - 450
Колчичи, с. в Нов-ом п-те - 388
Комай (Kamajai), дв-ц в Вилен-ом п-те - 426
Коморово, двор в Ош-ом (?) п-те - 252, 253
Коневские дворы - 154
Коневский пов. - 13, 39, 226, 369
Контяжинский/ Контяжынский пов. - 260
Контяжынский пов. - žr. (см.) Контяжинский пов.
Копыл/ Копылъ - 303, 355
Копыли, с. на В-ни - 292
Копыль - žr. (см.) Копыл
Корейковичи, с. (?) в Марк-ой в-ти - 509
Коренев, м. в Бер-ом п-те - 297, 381
Корощин/ Корощын, им. в Бер-ом п-те - 286, 409
Коршани, прис. им-ия Лютогощ - 292
Корощын -žr. (см.) Корощин
Коршовская вол. - 342, 506
Косицкая пуща - 468
Косово, им. в Слон-ом п-те - 358
Кошутели, оз. в Т-ом п-те - 391
Кошутис (Kaiišius ?), оз. в Т-ом п-те - 391
Кравень/ Кревень (Kruonė ?), река - 451
Крайск/ Крайско, им. в Мен-ом п-те - 73
Крайско -žr. (см.) Крайск
Краков - 43-47,50-75, 86-90, 95,100,102-104,106-
110, 129, 138, 151, 167, 183, 191-196, 198, 200-204,
207, 209-212, 215-220, 224, 240, 242-244, 246, 248-
250, 252, 253, 257, 371, 381, 389, 420, 436-446, 448-
450, 452-457, 459, 463, 467-469, 471-473, 475-479,
482-492, 494-496, 499, 500, 503-513, 515, 517, 518,
520-525
Краковское воев. -107
Краковское место - 76, 82, 102, 107, 475, 476 - žr. (см.) Краков
Красилов, гор. в Вол-ом в-ве - 141
Красник, с. в Горад-ом п-те - 406
Красное Село, с. в Мен-ом (?) п-те - 368 Кревень -žr. (см.) Кравень Кревская вол. - 489
Кременец/ Кремянец/ Крямянец - 287, 446, 450 Кремянец - žr. (см.) Кременец Кремянецкий/ Кремяницкий пов. - 346, 446 Кремяница, с.-им. Волков-го п-та - 492 Кремяницкий пов. - žr. (см.) Кремянецкий пов. Кресты - 520
Кривичи/ Кривичы, с. в Пол-ом п-те - 365 Кривичы, - žr. (см.) Кривичи Кринки, м. в Горад-ом п-те - 412, 418
506


Кричев/ Кричов - 34, 225, 319, 320, 428 Кричевская/ Кричовская/ Крычовская вол. - 34,225, 428, 439, 453, 455, 496, 520
Кричов - žr. (см.) Кричев
Кричовская вол. - žr. (см.) Кричевская вол. Кровжишки/ Кровжышки, им. в Ош-ом п-те - 313 Кровжышки - žr. (см.) Кровжишки
Крожи/ Крожы (Kražiai), м.-им. в Ж. - 342, 363
Крожы - žr. (см.) Крожи
Кроховщина, п-ая з-ля в Бел-ом п-те - 391
Крошин/ Крошын, м. в Нов-ом п-те - 306
Крошын - žr. (см.) Крошин
Круглый лес - 381
Крупец, с.-им. на В-ни - 299
Крушово, им. в Бел-ом п-те - 391
Крысна, река на Подляшье - 55
Крычовская вол. - žr. (см.) Кричевская вол.
Крямянец - žr. (см.) Кременец
Кукишовщина, п-ая з-ля в Волковыйской в-ти -
504
Кунцовские, з-ли на границе Пол-го п-та - 414 Куренец, им. в Вылбязском п-те - 84 Куренец, с. в Марк-ой в-ти - 18 Куренская вол. - 329
Куты, з-ля мелницкого земянина Климчицкого Яна - 210
Кухаревская/ Кухаривщына, з-ля-купля в Нов-ом (?) п-те - 391
Кухаривщына - žr. (см.) Кухаревская
Куцовщина, п-ая з-ля в Остр-ой в-ти - 415
Л
Лагов - 497
Лазовица/ Лозовица, двор в Бер-ом п-те - 252, 253 Лазуки, им. в Бер-ом п-те - 252, 253 Лвов - 140-145, 151-154 Лебеда, река - 379
Легуты, им. на Подляшье - 55
Лекаревская, з-ля аенского наместника Ратомского
Яцка Ивановича - 17
Лепуна (Liepona), река - 285
Лепунская/ Лепуньская (Lieponys) вол. - 8, 17, 26,
54, 58, 73, 138, 154, 258, 261, 515
Лепунский пов. - 269
Лепуньская вол. - žr. (см.) Лепунская вол.
Лесище, пуща - 221
Лески, с. на Подляшье - 55
Лесовщина, з-ля в Т-ом п-те - 524
Лидский пов. - 2, 7-10, 13-17, 26, 46, 52, 54, 55, 58,
61, 73, 87, 95, 144, 151, 195, 207, 221, 228, 271, 324,
334, 389, 417, 423, 436, 463, 503
Лодское место - 207
Липники, бор - 452
Липовое, им. в Бер-ом (?) п-те - 31
Липско, им. в Горад-ом п-те - 74
Лисово, им. в Дорог-ом п-те - 315
Литва (Lietuva) - 156, 417
Лифлянская г-ца - 396, 455
Лищыны, лес - 259
Лищыньский теснь - 259
Лозовица - žr. (см.) Лазовица
Лопенеца/ Лопеница, им. в Волков-ом п-те - 17 Лопеница - žr. (см.) Лопенеца Лосино - žr. (см.) Лисово
Лосицкий двор/ Лосичы, им. в Мен-ом п-те - 81, 102, 521
Лосичы - žr. (см.) Лосицкий двор
Лошеша (Lašiša), река - 399
Лужосно, с. в Витебском в-ве - 309
Луков - 410
Лулин, им. в Бобруйской в-ти - 228, 301 Лулинские ловы п-на Илинича Юрия Ивановича - 369
Луцк/Луческ-81, 102,103, 109, 191, 299, 321, 346,
446, 450 -žr. (см.) Луцкое место
Луцкая дорога - 44
Луцкий зам. - 191, 299, 450
Луцкий пов. - 191, 220, 292, 321, 336, 450, 517, 518
Луцкое б-во - 9, 256-258, 269, 270, 277, 278, 292,
315, 337, 346, 389, 406, 425
Луцкое войтовство - 517, 518
Луцкое место - 191, 220, 248 - žr. (см.) Луцк
Луческ - žr. (см.) Луцк
Лынтупы, двор в Ош-ом п-те - 252, 253, 308 Любейковщина, п-ая з-ля в Волков-ом п-те - 503 • Любины, им. на В-ни - 299
Люборишки, п-ая з-ля в Ейш-ой в-ти - 512
Любошанская вол. - 319
Любошаны - 319, 320
Лютня, река на Подляшье - 55
Лютогощ, им. на В-ни - 292
Лодское болото - 259
Ляховицкая пуща - 221
Ляховичи, с. Нов-го в-ва - 221, 303
М
Мазовецкая г-ца - 243
Мазовецкое княжество - 487 -žr. (см.) Мазовша Мазовша/ Мозовша - 358, 367,487 -žr. (см.) Мазовецкое княжество
Маитбарское/ Маитбарьское/ Маитборское/Май- борское/ Моитбарское право - 4, 32, 62, 167, 240, 255, 265, 271, 314, 344, 359, 468, 476
Маитбарьское право - žr. (см.) Маитбарское право Маитборское право - žr. (см.) Маитбарское право Майборское право - žr. (см.) Маитбарское право
507


Макаровщына, им. п-на Илинича Яна Юревича в Бер-ом (?) п-те - 252, 253
Макарчичи, им. госп. дв-на Косеньского Ленарта на Подляшье - 432
Макововичи/ Макововичы, с. в Речицкой в-ти - 69 Макововичы - žr. (см.) Макововичи Малковские ловы п-на Илинича Юрия Ивановича -369
Малковское, им. в Нов-ом в-ве - 228 Малышевщина, з-ля в Волков-ом п-те - 507 Малышковичи/ Малышковичы, з-ля в Пропойском п-те - 229
Малышковичы - žr. (см.) Малышковичи Мальборк - 227
Марково/ Марковский двор - 18, 192, 266, 267 Марковская вол. - 18, 266, 267, 328, 329, 509 Марковская пуща -192
Марковский двор - žr. (см.) Марково
Марковский перевоз - 192
Марковский пов. - 7, 18, 35, 49, 50, 144, 192, 193, 201, 214, 227, 266, 267, 284, 291, 294, 329, 375, 388, 403, 417, 419, 424, 456, 459, 509
Медведица/ Медведицы/ Медведичы, дв-ц в Нов- ом п-те - 252, 253, 496, 520 Медведица, лес - 520 Медведицы - žr. (см.) Медведица Медведичы -žr. (см.) Медведица Медницкая (Medininkai) вол. - 372, 428, 473 Мекгудевщина, з-ля-купля п-на Радивила Яна Миколаевича - 426
Мелеховщина, з-ля-купля в Горад-ом п-те - 479 Мелник/ Мельник - 45, 58, 81, 102, 406-409, 419, 421, 422
Мелницкий/ Мельницкий пов. -1,8, 26, 30, 45, 58, 95, 210, 243, 249, 277, 386, 421, 422, 432, 434 Мелышк - žr. (см.) Мелник
Мельницкая, сен. им-ия Горбово - 55 Мельницкий пов. - žr. (см.) Мелницкий пов. Мениловка (?) - 285
Менск/Меньск - 26,40, 223, 319, 320,404 -žr. (см.)
Менское место
Менский пов. - 17, 40, 223
Менское место - 404 - žr. (см.) Менск
Меньск - žr. (см.) Менск
Мер/ Мир, им. в Нов-ом п-те - 439, 453, 496, 520
Мервинцы, с. в Брас-ом п-те - 210
Мерецкая вол. - 2, 8-10, 19, 26, 36, 51, 61,144, 154,
201,221,256,258,266,277,283,296,301,303,324,334,
335, 352, 355, 359, 362, 371, 381, 389, 398,417,429
Мерецкие дворы - 154
Мерецкое место (Merkinė) - 256
Мереч, им. в Т-ом п-те - 258
Мереч/ Меречь (Merkys), река - 273, 395
Меречь - žr. (см.) Мереч
Меркиники, оз.- 391
Миколаевский, двор в Керновской (?) в-ти - 394 Милечевщина, п-ая з-ля в Нов-ом п-те - 174 Милятин, дв-ц-купля п-на Радивила Яна Миколаевича - 426
Милятин, дв-ц под Холхлом - 426
Минаковщина, п-ая з-ля в Ков-ом п-те - 451 Мир, зам. в Нов-ом п-те - 252, 253 Мир - žr. (см.) Мер
Михайлевщина, з-ля в Тетер-ом п-те - 316 Михейковская, п-ая з-ля в Мерецкой в-ти - 256 Михновская, з-ля в Т-ом п-те - 391 Михновский, дв-ц в Т-ом п-те - 391 Михновское, им. в Мст-ом п-те - 345 Мниховская, з-ля в Т-ом п-те - 391 Могилев - 21, 71, 109, 203, 222, 281, 319, 320, 336 Могилевская вол. - 21, 71, 222, 281, 320, 336 Модевщина, п-ая з-ля в Сом-ой в-ти - 420 Мозовша - Мазовша
Мозырский пов. - 1-3, 7-10, 19, 22, 23, 26, 36, 45, 46, 52, 58, 61, 89, 95, 129, 153, 156, 167, 193, 196, 200-203, 212, 216, 221, 240, 256, 257, 259, 266, 268- 270, 277, 278, 283, 287, 292, 296, 299, 301, 303, 308, 324, 334, 346, 347, 350, 352, 355, 359, 361-363, 368, 369, 371, 372, 374, 376, 383, 384, 386, 388, 389, 397- 399, 411, 418, 419, 431, 444, 452, 463, 472, 475 Моитбарское право -žr. (см.) Маитбарское право Мойшакголская/ Мойшакгольская (Maišiagala) ъоп.
Мойшакгольская вол. -žr. (см.) Мойшакголская вол. Молодечно - 209, 319, 320 Момотовщина, им. в Нов-ом в-ве - 303 Монтовтишки, им. п-на Вештортовича Станислава -3
Морды, им. в Дорог-ом п-те - 279
Моркиницкие, пустые з-ли в Т-ом п-те - 305(?), 391
Москва - 72, 319, 320, 414, 510
Московская г-ца - 296
Мощаница, им. на В-ни - 352
Мощоное, с. в Мелн-ом п-те - 421
Мстислав/ Мстиславль/ Мстиславский зам. - 316,
357
Мстиславль зам. - žr. (см.) Мстислав зам.
Мстиславль - 319, 320, 345, 380
Мстиславский зам. - žr. (см.) Мстислав зам.
Мстиславский пов. - 339, 341, 345, 357, 380
Муся (Mūsys), оз. - 270
Муховец, река - 384
Мыш, м. в Нов-ом п-те - 371
Н
Навоз, им. на В-ни - 292
Нарвожовщина/ Нарвозовщина, з-ля в Т-ом п-те -
508


524
Нарвозовщина - žr. (см.) Нарвожовщина Нарейковщына, п-ая з-ля в Сом-ой в-ти - 420 Нарколевщина/ Нарколевщьша, им. в Бел-ом (?) п-те - 268
Нарколевщьша - žr. (см.) Нарколевщина Наров, река - 452
Неводница, им. в Бел-ом (?) п-те - 268 Негневичи, двор в Нов-ом п-те - 293 Неман (Nemunas), река - 36, 479, 506 Неменчинское/ Неменчьшское х-во - 394, 398 Неменчьшское х-во - žr. (см.) Неменчинское х-во Немецкая (Vokiečių), улица в гор. Вильнюс - 32 Немля, река - 259
Немцы (čia - здесь) Prūsijos к-tė - Прусское княжество -506
Немыи/ Немыйки/ Немыйское, им. в Дорог-ом п- те - 282
Немыйки - žr. (см.) Немыи
Немыйское - žr. (см.) Немыи
Непли, им. в Бер-ом п-те - 283
Непоротовская вол. - 296
Новагородок/ Новегородок - 336, 520 -žr. (см.) Новгородское место
Новгородский/ Новегородский зам. - 293, 307 Новгородский/ Новгородцкий/ Новогородский пов. - 2, 174, 252, 253, 293, 371, 391, 439, 453 Новгородское воев. - 2, 8-10, 19, 26, 36, 51, 61, 144, 154,174,201,221,256-259,266,269,270,277,283,296, 301,303,324,334, 335, 346,352, 355, 359,362, 363,366, 368, 369, 371, 381, 383, 388, 389, 398, 417,425,429 Новгородское место - 100, 174, 336, 371 - žr. (см.) Новагородок
Новгородцкий пов. - z/: (см.) Новгородский пов. Новегородок - žr. (см.) Новагородок Новегородский зам. - žr. (см.) Новгородский зам. Новогородский пов. - žr. (см.) Новгородский пов. Носово, им. в Мелн-ом п-те - 85, 108 Нуловиды, им. на Полесье - 336 Нурецкая, з-ля земян Бер-го п-та - 1
О
Обольцы, м. в Орш-ом п-те - 372
Обриио, им. в Нов-ом п-те - 2
Обцовская/ Обчевская/ Обчовская пуща - 252, 253 Обчевская пуща -žr. (см.) Обцовская пуща Обчевские ловы п-на Илинича Яна Юрьевича - 252, 253
Обчов, м. (?) - 525
Обчовская пуща - žr. (см.) Обцовская пуща Одрижино/ Одрыжино, им. в Пинском п-те - 60 Одруцк - 319, 320
Одрыжино - žr. (см.) Одрижино
Ожа - 327
Ожская вол. - 2, 3,7, 8, 26, 27, 52, 64,144, 202, 258, 389, 414, 433, 434, 473, 491
Оиракгольская/ Оирокгольская/ Оирякголская/ Ойракголская (Ariogala) вол. - 67, 342, 377, 401, 506 Оирокгольская вол. - žr. (см.) Оиракгольская вол. Оирякголская вол. - žr. (см.) Оиракгольская вол. Оймутени, с. (?) - 274
Ойракголская вол. - žr. (см.) Оиракгольская вол. Олитово/ Толитово, лес (?) - 520 Омеляновщина, п-ая з-ля в Брас-ом п-те - 396 Оникштенская/ Оникщенская вол. - 41, 227, 347, 358, 361
Оптанты (Anykščiai) - 41
Оникщенская вол. - žr. (см.) Оникштенская вол. Оншонты, им.-купля п-на Билевича Мартина Юшкевича - 413
Опетская вол. - 396
Опочка - 296
Орда (čia - здесь) Krymo durnystė - Крымское ханство
- 57, 60, 389, 418
Ореховна, с. в Пол-ом п-те - 153
Орле, им. в Дорог-ом (?) п-те - 9
Орловкишки/ Орловкишское, им. п-ни Довкшевича
Станьковой Богданы Товтвиловны - 273
Орловкишское - 27: (см.) Орловкишки
Орсоново, м. на В-ни - 292
Ортел - žr. (см.) Вортол
Орша-319, 320
Оршанский пов. - 336
Ослам - -57
Осташино/ Осташьшо, с.-им. в Нов-ом п-те - 293 Осташыно - žr. (см.) Осташино Острин - 228, 415
Остринская/ Остриньская/ Острьшская вол. -193, 198,264,330,369,381, 382, 389,415,430,455,468,476 Остриньская вол. - žr. (см.) Остринская вол. Островки, им. в Нов-ом п-те - 496
Острог, зам. - 141, 450
Остромечово, им. в Бер-ом п-те - 436 Острынская вол. - žr. (см.) Остринская вол. Ошмена/ Ошмяна - 3, 204
Ошменская/ Ошменьская вол. - 418
Ошменский/ Ошменьский пов. - 26, 36,61,201, 256, 266, 277, 296, 301, 303, 324, 334, 335, 352, 355, 359, 362, 369, 371, 381, 389, 398, 417, 429
Ошменьская вол. - žr. (см.) Ошменская вол. Ошменьский пов. - žr. (см.) Ошменский пов. Ошмяна - žr. (см.) Ошмена
П
Павлишки, вотч. им. Ходкевича Александра Ивановича - 467
509


Падеревщина, з-ля в Тетер-ом п-те - 316 Панковичи, им. в Бел-ом п-те - 391 Пелеса, река - 410
Пелюшышки, сен. в Ейш-ой (?) в-ти - 512 Пеняни/ Пеняны (Pienionys), дв. в Пенянской в-ти -7, 35, 50,51,449, 497
Пеняны -žr. (см.) Пеняни
Пенянская вол. - 7, 35, 41, 49, 50, 144, 145, 193,
201, 263, 284, 291, 375, 417, 497
Пенянский пов. - 497
Пепелковщина/ Попелковіцина, з-ля-купля в Го- рад-ом п-те - 479
Переваленая/ Превалская (Pervalka) вол. - 56, 428, 473
Перевесье, болото на Подляшье - 55
Перелайская вол. - 288
Перелайский двор (Perloja) - 288
Перелом - 327
Переломская вол. - 2, 3, 7, 8, 26, 27, 52, 64, 144,
202, 258, 389, 414, 433, 434, 473, 491
Перемиловки, приселки им-ия Сатыев - 335 Перемир - 299
Перенятин, им. на В-ни - 299
Перцовщына, им. в Мен-ом п-те - 17 Петриков/ Петрков/ Петрыков/ Петрьков - 57, 76- 78, 81, 82, 84, 85, 167, 174, 221-226, 240, 254, 416, 424, 425, 428-435
Петрков - žr. (см.) Петриков
Петровщина, з-ля-купля ковенского мещанина
Кградовского Яна - 399
Петрыков - žr. (см.) Петриков
Петрьков - žr. (см.) Петриков
Пещатка, с. на Подляшье - 55
Пещатская/ Пещацкая воля, з-ля в Бер-ом п-те -
252,253 '
Пещацкая воля - žr. (см.) Пещатская воля Пинск - 14, 216
Пинский/ Пиньский пов. - 74, 193, 212, 215, 216, 284, 291, 303, 355, 404, 417 Пиньский пов. - žr. (см.) Пинский пов.
Побойское (Pabaiskas), им. в Вилкомирском п-те - 360
Погост, им. в Брас-ом п-те - 343
Подберезье, с. в Орш-ом п-те - 274
Поднеси, с.-им. на В-ни - 292
Подлисцы, прис. им-ия Ярославичи - 299 Подляское/ Подляшское воев. - 2, 3, 7, 8, 26-28, 46, 47, 50-52, 64, 144, 202, 258, 327, 371, 381, 382, 389, 406, 437 - žr. (см.) Подляшье
Подляшское воев. - žr. (см.) Подляское воев. Подляшье - 252, 253, 336, 358, 417, 444, 455, 485 - žr. (см.) Подляское воев.
Поднепрские волости - 428
Подубисье (Padubysė), им. в Ж. - 67
Позалозье, ловы п-на Илинича Юрия Ивановича - 228, 369
Познанское б-во - 14
Поланча/ Полянча - 42, 218, 498
Полесье - 336
Полехов, река - 381
Полонка, им. в Слон-ом п-те - 296
Полоное, зам. на В-ни - 141
Полота, река - 359
Полоцк/ Полтеск - 81, 103, 153, 366, 414-žr. (см.) Полоцкое место Полоцкая г-ца - 414
Полоцкая з-ля - 359 - žr. (см.) Полоцкое воев. Полоцкий зам. - 153, 296 Полоцкий пов. - 153, 290, 296, 353, 365 Полоцкое воев. - 9, 30, 31, 61, 62, 153, 196, 201, 227, 242, 277, 279, 283, 290, 296-299, 303, 310, 335, 336, 350, 355, 359. 361, 365, 366, 369, 389, 398, 414, 415,425,433, 434, 473, 491 -žr. (см.) Полоцкая з-ля Полоцкое место - 359, 414, 469 - žr. (см.) Полоцк Полская Корона/ Полская Коруна/ Полща/ Польская Коруна - 49, 107, 223, 265, 279, 296, 406, 408, 420, 425, 446, 450
Полская Коруна - žr. (см.) Полская Корона Полсмоч, с. (?) на В-ни - 44 Полтеск - žr. (см.) Полоцк Полща - žr. (см.) Полская Корона Польская г-ца - 43
Польская Коруна - žr. (см.) Полская Корона Полянча -žr. (см.) Поланча Поляны, им. в Жораславской (?) в-ти - 456 Поневяж (Panevėžys) - 183 Понемонские (Panemunė) дворы - 412 Попелковіцина - žr. (см.) Пепелковщина Попичово, с. в Бел-ом п-те - 487 Порплище, с.-им. в Ош-ом п-те - 375 Посоская дорога - 55 Посох, с. (?) на Подляшье - 55 Потаповщина, з-ля под Сельцом - 66 Почепица, река - 366 Поштовское, им., двор в Ж. - 183 Поюрская (Pajūris) вол. - 342, 506 Превалская вол. - žr. (см.) Перевалская вол. Прейскинишки, з-ля киевского в-ды п-на Немировича Андрея - 501 Прелайна, гора - 452 Пригородок, им. в Нов-ом месте - 336 Придыбаловский, дв-ц в Нов-ом п-те - 252, 253 Прилуцкая пуща - 468 Припять, река - 389 Прозороки, с. в Пол-ом п-те - 153 Прокоевщина, п-ая з-ля в Мелн-ом п-те - 396 Пропойский пов. - 26, 58, 229, 374 Пунские (Punia) дворы - 154
510


Пчич, с. в Мен-ом п-те - 388
Р
Радивоновичи/ Радивоновское, им. в Мст-ом п-те -339
Радивоновское - žr. (см.) Радивоновичи Радованичи/ Родованичи, им. в Бер-ом п-те - 31 Радов, прис. им-ия Сатыев - 335
Радомль, м. в Мст-ом в-ве - 255, 411, 419 Радунская/ Радуньская вол. - 2, 3, 7, 8, 26, 27, 52, 64, 144, 202, 258, 437
Радунь - 327
Радуньская йол. - žr. (см.) Радунская вол.
Райтцы, з-ля в Цыринском п-те - 391 Ракишки (Rokiškis) - 38
Рачуны, им. в Ош-ом п-те - 418
Репухово, им. в Слон-ом (?) п-те - 308 Ретовская (Rietavas) вол. - 183, 342, 506 Речица/ Речыца - 383 - žr. (см.) Речицкое место Речицкая/ Речича/ Речыцкая вол. - 69, 308, 383 Речицкий/ Речыцкий/ Речыцский пов. - 140, 383 Речицкое место - 383 - žr. (см.) Речица Речича вол. - žr. (см.) Речицкая вол.
Речыца, с. в Бер-ом п-те - 381 Речыца - žr. (см.) Речица
Речыцкая вол. - žr. (см.) Речицкая вол.
Речыцкий пов. - žr. (см.) Речицкий пов.
Речыцский пов. - žr. (см.) Речицкий пов.
Рига - 309
Римоввдишки/ Рымовидишки, сен. в Ейш-ой (?) в- ти-512
Римовидовский, дв-ц-купля киев-го в-ды п-на Яна Немировича - 501
Римшиш, п-ая з-ля в Ейш-ой в-ти - 512
Ровно, зам. - 450
Рогово, им. в Бел-ом п-те - 452
Рогово, им. п-на Стецковича Яна - 31
Родевская, п-ая з-ля в Ошменской в-ти - 418
Родованичи - žr. (см.) Радованичи
Рокговка, река - 452
Роконтиски (Rokantiškės), с. в Вилен-ом п-те - 246
Ромоча, оз. - 285
Росново, им. на В-ни - 373
Рошский поз. - 362, 372
Рубаки, с. в Пол-ом п-те - 153
Руда, река (?) - 292
Рудомина (Rudamina) - 280
Рудоминская вол. - 427
Рудые Белки, jc. в Саражской в-ти - 419
Румшиская/ Румшыская (Rumšiškės) вол. - 451
Румшыская вол. - žr. (см.) Румшиская вол.
Румшышская пуща - 500
Рупшычки/ Рупшышки, сен. в Ейш-ой (?) в-ти -
512
Рупшышки - žr. (см.) Рупшычки
Русатина, с. в Цыринском п-те - 391
Русь - 324, 331, 337, 404
Рымовидишки - žr. (см.) Римовидишки
с
Сапуньцы/ Сопанцы/ Сопунцы (?), им. в Ж. - 254 Сараж/ Сарож - 337 - žr. (см.) Саражское место Саражская вол. - 278, 419
Саражский зам. - 419
Саражское место - 337 - žr. (см.) Сараж
Сарож -žr. (см.) Сараж
Сатыев, им. в Вол-ом в-ве - 335
Свержанцы/ Свержаны, двор в Нов-ом п-те - 496,
520
Свержаны - žr. (см.) Свержанцы
Свинуская дуброва - 65
Свиііюхи, им. в Вол-ом в-ве - 65
Свислоцкая вол. - 9, 110, 259, 260, 277, 280, 298, 299, 301, 303, 311, 335, 355, 359, 368, 369, 381, 501 Свислоцкий зам. - 368
Свислоч - 280, 319, 368, 388, 503
Свислоч, река - 259, 368
Своротва, с. в Нов-ом п-те - 174
Сейловщина/ Селовщина, з-ля под Сельцом - 66 Селец, с. пана Вештортовича Станислава - 66 Селовщина - žr. (см.) Сейловищина Семеновское, им. в Пол-ом (?) п-те - 324 Семковская, з-ля аенского наместника Ратомского Яцка Ивановича - 17
Сенно, им. в Витебском п-те - 36
Сехновский жеребей, им. дв-на Федоровича Кос- тюшки - 381, 382
Сидковское/ Сидьковское, дворище в Полоцке - 414
Сидоровский, жеребей в им-ии Вычолки - 28 Сидьковское -žr. (см.) Сидковское Симоновщина, п-ая з-ля в Сом-ой в-ти - 420 Скепъев/ Скепъево, им. в Нов-ом п-те - 303, 355 Скепъево - žr. (см.) Скепъев Скерстомони/ Скерштомойны (Skirsnemunė), двор в Ж. - 342, 408, 490
Скерстомонская вол. - 364, 407, 408, 490
Скерстомонская пуща - 490
Скерштомойны - žr. (см.) Скерстомони
Скоковская пуща - 468
Скритуало, поле у реки Кгесви - 427
Славновичы - žr. (см.) Гавновичы
Сливно, им. в Бел-ом п-те - 391
Слободка, им. в Могилевской (?) в-ти - 202
Слонимский пов. - 43, 47, 55, 64, 78, 82, 95, 103,
104, 106, 107, 109, 204, 227, 242, 254, 255, 288,
511


297, 	ЗОЇ, 321, 369, 374, 389, 406, 424, 451, 454, 455
Слуцк/ Случеск/ Случоск - 303, 355, 371
Случеск - žr. (см.) Слуцк
Случоск - žr. (см.) Слуцк
Смердынь, м. на В-ни - 292
Смоленск - 225, 412
Смоленские им. - 108, 226, 353
Смоленское/ Смоленьское воев. - 55,107, 386, 415,
437, 497
Смоленьское воев. - žr. (см.) Смоленское воев.
Сокерки, им. в Дорог-ом п-те - 242
Сокиричы, с. в Луцком п-те - 292
Солец, им. в Полыпе - 406
Солоневский стан, постоялый двор в Пол-ом п-те
-153
Сомилишская (Semeliškės) вол. - 23, 420
Сопанцы - žr. (см.) Сапуньцы
Сопунцы - žr. (см.) Сапуньцы
Сосна (Sasna), река - 356
Сохачов - 249, 372, 492
Став, с.-им. в Дорог-ом п-те - 9
Ставров, им. в Луцком войтовстве - 517, 518
Станевщина, п-ая з-ля в Ков-ом п-те - 451
Станевщина/ Станевщына, п-ая з-ля у реки Кгесви
-427
Станевщына - žr. (см.) Станевщина
Старый двор, с. на Подляшье - 55
Стокинья, з-ля им-ия Богдановщины - 379 Стоклишки (Stakliškės), двор в Т-ом п-те - 154 Стоклишская вол. - 17, 26, 54, 58 Стоятишки, дв-ц в Бирштанской в-ти - 426 Струга, река - 384
Струга, с.-им. в Горад-ом п-те - 156
Стружка, река - 203
Стунска, река - 256
Субочевщина, з-ля в Брас-ом п-те - 437 Сувек, им. в Слон-ом п-те (?) - 358 Судеревское (Sudervė) х-во - 427 Судомирское место - 243 Сумоновщина, з-ля в Тетер-ом п-те - 316 Сурвилишки (Surviliškės), им. в Ков-ом п-те - 258 Суск, с. на В-ни - 292
Сындыковское, им. госп. дв-на Сындыка - 405 Т
Талковский/ Тальковский, двор на Подляшье - 252, 253
Талковщина, п-ая з-ля в Сом-ой в-ти - 420 Тальковский - žr. (см.) Талковский Тверская вол. - 342, 506 Тевчиная, река - 381
Текунишки, з-ля киевского в-ды пана Немировича Андрея - 501
Телшевская/ Тельшовская (Telšiai) вол. - 342, 506 Телыновская вол. - žr. (см.) Телшевская вол. Теляки, им. в Дорог-ом п-те - 31 Телятицкая, з-ля земян Бер-го п-та - 1 Тетерин, зам. - 316
Тетеринский пов. - 316, 339
Товань - 57
Товтвиловщина, п-ая з-ля в Пен-ом п-те - 497
Токары, им. в Бер-ом (?) п-те - 56
Толитово - žr. (см.) Олитово
Троки (Trakai) - 23, 37, 40, 75, 138, 223, 352, 391,
397 - žr. (см.) Троцкое место
Троцкие дворы - 454, 500
Троцкий пов. - 8, 13, 26, 37, 54, 58, 73, 138, 226, 261, 269, 270, 353, 391, 412, 420, 430, 463, 491, 505, 506, 513, 515, 524
Троцкое воев. - 2, 3, 8, 9, 17, 19, 22, 23, 26, 28, 34, 36, 37, 51, 54, 61, 63, 66, 74, 77, 85, 87, 88,100,140, 141, 144, 151, 153, 154, 191, 195, 201, 218, 221, 226, 227, 248-250, 256-259, 261, 263, 266, 269, 270, 277- 279, 283, 288, 292, 299, 303, 308, 312, 324, 331, 334, 335, 340, 343, 344, 346, 352, 358, 361-363, 366, 369, 381, 382, 386, 388, 389, 397-399, 412, 415, 420, 425, 446, 450, 463, 483, 510, 517, 518
Троцкое место - 75, 397 - žr. (см.) Троки Тумашовщина, з-ля лепунского б-на Юшковича Станислава - 515
Тунейковщина, п-ая з-ля в Ков-ом п-те - 451 Турец/ Турцы, м. в Нов-ом п-те - 303, 355 Турки (čia - здесь) Turkija - Турция - 404 Турцы - žr. (см.) Турец
Турье, поле и лес под Свинюхами - 65 Тыкотин/ Тыкотино, им. в Бел-ом п-те - 193, 201, 281
Тыкотин, зам. - 444
Тыкотино - žr. (см.) Тыкотин
У
Уголница, липа (межевой знак) - 210 Уголницкий стан, постоялый двор в Пол-ом п-те 365
Угринец, река - 384
Удодовщина, з-ля в Цыринском п-те - 391 Ужвентская (Užventis) вол. - 342, 506 Уколская вол. - 129
Ула, река - 290
Упитская (Upytė) вол. - 360
Усвяча, река - 309
Успетская вол. - 129
Уша, река - 520
Ушпол/ Ушполи (Užpaliai) - 7, 35, 50, 51, 449 Ушполи - žr. (см.) Ушпол
512


Ушполская/ Ушпольская вол. - 7, 35, 49, 50, 144, 145, 193, 201, 284, 291, 375, 417, 497 Ушпольская вол. - žr. (см.) Ушполская вол.
Ф
Федорово, им. в Бел-ом п-те - 475
X
Харашейшкий, двор в Оймутенех - 274 Хворостенка/ Хворостянка, им. п-на Стецковича Яна - 213, 348
Хворостово, цм. кн-зя Казечича Ивана Василевича на В-ни - 44
Хворостянка - žr. (см.) Хворостенка
Ходковский, им., дв-ц под Турцом - 303, 355 Холхло, двор в Вилен-ом п-те - 426 Хорошовичи, с. в Нов-ом п-те - 174 Хмелник/ Хмельник, м. на В-ни - 141 Хмельник - žr. (см.) Хмелник Храбницкие, приселки на В-ни - 299
ц
Царегород/ Царигород - 324, 404
Царигород - žr. (см.) Царегород
Цепра, река - 411
Цибинский, жеребей в им-ии Вычолки - 28 Цибинское/ Цыбинское поле, г-ца влад, на Подляшье - 55
Цыбинское поле - žr. (см.) Цибинское поле Цыринский пов. - 391
Ч
Чадейсы/ Чадесы/ Чедесы (Čedasai), с.-им. в Пен- ом п-те - 41
Чадесы - žr. (ćm.) Чадейсы
Чедесы - žr. (см.) Чадейсы
Чеканов, им. пани Хребтовича Альжбеты Литаворовой на Подляшъи - 358 Челемилт - 321
Чернавчичи/ Чернавчычы/ Чорнавчичи/ Чорнавчычы, двор в Бер-ом п-те - 252, 253 Чернавчычы - žr. (см.) Чернавчичи Чернюны, с. у реки Мереч - 273, 395 Четвертая, м. в Вол-ом в-ве - 292 Чирвента (Širvinta), река - 285 Чичевичи, им. в Могилевской (?) в-ти - 202 Чичерская/ Чычерская вол. - 26, 58, 374 Чолница, с. (?) на В-ни - 292 Чорнавчичи - žr. (см.) Чернавчичи Чорнавчычы - žr. (см.) Чернавчичи
Чорнобиль - 389, 522, 523
Чухистовщына, п-ая з-ля в Нов-ом п-те - 174 Чычерская вол. - žr. (см.) Чичерская вол.
Ш
Шеймена (Šeimena), река - 285
Шешупа (Šešupė), река - 356
Шиловичы/ Шыловичи, им. в Слон-ом п-те - 308 Шовдовская (Šiauduva) вол. - 342, 483, 486, 506 Шолкяне (Šaukėnai), им. в Ж. - 492 Шумковская, з-ля в Бел-ом п-те - 278 Шыловичи -žr. (см.) Шиловичы
ю
Юдишки, двор в Т-ом п-те - 391
Юрборская (Jurbarkas) вол. - 506
Юревщина, п-ая з-ля в Ков-ом п-те - 451 Юркговщина/ Юркговщына, п-ая з-ля в Горад-ом п-те - 442
Юркговщына - žr. (см.) Юркговщина
Юхновщина, п-ая з-ля в Опетской в-ти - 396 Юшковщина, п-ая з-ля в Волков-ом п-те - 503
Я
Яворовой, двор госп. земянина Яцынича Остафея -362
Яворские ловы госп. земянина Яцынича Остафея -362
Яковицкое/ Яковичи, им. на В-ни - 44 Яковичи - žr. (см.) Яковицкое Яковщина, п-ая з-ля в Горад-ом п-те - 442 Янкушки (Jankuškiai), п-ая з-ля в Ейш-ой в-ти - 512
Ярославичи/ Ярославичы, им. в Луцком п-те - 299 Ярославичы - žr. (см.) Ярославичи Ясвоинская/ Ясвойнская вол. - 364 Ясвойни (Josvainiai), им. в Ж. - 342 Ясвойнская вол. - žr. (см.) Ясвоинская вол. Ясвонский пов. - 183
Ясеницкая/ Ясеницькая воля, з-ля в Бер-ом п-те - 252, 253
Ясеницькая воля - žr. (см.) Ясеницкая воля


LIETUVOS
METRIKA
(1522 - 1530)
Lietuvos Metrika - Vilniaus universitetas, Vilniaus universiteto leidykla, 1997 - 664 p.
Lietuvos Metrika, 4-oji Teismų bylų knyga. / S. Lazutka, I. Valikonytė ir kt. Įvado tekstas liet., rus. Šaltinių tekstas originalo kalba, bibliogr. išnašose, 17 iliustr.
Šioje knygoje ištisai išspausdinti Lietuvos Metrikos 4-osios 1522-1530 m. Teismų (valdovo) knygos protokolai. Įvade jie išsamiai aptarti lietuvių ir rusų kalbomis bei reziume anglų kalba. Knygos pabaigoje pateiktas dalykų žodynas-rodyklė, asmenvardžių ir vietovardžų rodyklės.
Dailininkas A. Žvilius Techninė red. B. Adomaitienė Lietuvių k. red. Z. Bliznikienė Rusų k. red. G. Chodzkienė
Reziumė į anglų k. vertė L. Chodzkienė
Maketavo I. Ilarienė
SL 381. 1997 07 25. 75 leidyb. apsk. 1.
Tir. 500 egz. Užsakymas 801 Išleido Vilniaus universiteto leidykla, Universiteto 3,2734 Vilnius.
Iš užsakovo pateiktų teksto plėvelių spausdino SPAB spaustuvė "Spindulys", Gedimino 10, 3000 Kaunas.
Kaina sutartinė