РИЩЕIt.

'\
-?



а

:;т.




u




;.:



А MILLENNIUM PUBLICATION
SPONSORED ВУ ТНЕ
UKRAINIAN CATHOLIC DIOCESE
OF STAMFORD


BASILEOS PRESS
STAMFORD,CONNECTICUT 06902




ХРИСТОВА
ЦЕРКВА
В
УКРАІНІ




CHRISTIAN CHURCH
IN UKRAINE
9 8 8  1 596
Ап Outline оі History оі the Ukrainian Catholic Church
and Analysis of the Crossroads of Interests of
Rome, Constantinople, Warsaw and Moscow
іп the national and political view
Written Ьу
МАТ ТНЕ W S Т А СНІ W, Ph.D.
Ukrainian Free University
Completed for publishing Ьу
Р Е Т Е R G. S Т Е R С НО, Ph.D.
Drexel University
ST. BASIL'S COLLEGE
Stamford, Connecticut, USA
1985

Copyright @ 1985 Ьу St. Вааіl'а College


No part of the material covered Ьу this copyright шау Ье reprinted
in any form without written permission of the publisher.


St. Вааіl'а College, Stamford, Connecticut, 06902., USA




п рисвяzуеться
ТИОЯЧОЛІТТЮ
ХРИОТИЯНОТВА
В
УКР АІНІ

ВІД АВТОРА
Оце недавно припадало знаменне 375річчя переломової по
дії в історії України та її Церкви. В жовтні 1596 року на Соборі
Церкви, що була в юрисдикції Митрополита Киівськоrо, rалиць
Koro і всівї Руси, ратифіковано попередньоrо року уложену
умову між Е:рархівю цівї Церкви і Римським Престолом про
повднання Церкви в лоні Соборної Апостольської Церкви. Були
різні спроби повднання Східної Церкви з 3хідною, що рішенням
Царrородськоrо Патріярха Михайла Керулярія з 1054 р. були
відділені одна від одної. Це роз'вднання мало свої наслідки та-
кож в YKpaїHiPyci, бо в тому часі Церква УкраїниР!си була
під юрисдикцівю Царrородськоrо Патріярхату. Пізніше були
спроби повднання, але ні одна з них не довела до кінцевоrо успі-
ху, бо кожне тоrочасне повднання тривало дуже коротко. Най
довше тривала злука в лоні Соборної Церкви на основі повднан-
ня на Флорентійськім Соборі в 1439 р., на якому були заступ-
лені всі чотири східні Патріярхи і в якому брав участь цісар
Царrородської Імперії Іван Палеолоr, а від імени Церкви в YKpa
їні ії Митрополит Ізидор.
Повднання Митрополії Київської, rалицької і всівї Руси на
Соборі в Бересті 1596 року стало тривалою унівю цівї Церкви
з Римським Престолом. При змінній долі історіі Украіни впро"
U .. · ·
довж маиже чотирьох СТОРІЧ, УНІЯ ЦЯ переходила також траrІЧНІ
періоди CBoro існування. Проте, вона витримала історичний іспит
і тривав дотепер навіть у найбільш несприятливих обставинах
під тоталітарною диктатурою соввтської влади в Росії, яка во-
внною силою накинула в Україні свій протиукраїнськИЙ режим.
Хоча вона в новітніх катакомбах, ця Церква таки дів, не зва
жаючи на заборону й люті переслідування її вірних соввтсько--
російським режимом. У вільних країнах, поза межами соввтської
імперії, ця Церква розвинула свою орrанізацію на трьох конти
нентах і виявляв подивyrідну живучість в оточенні інших хри-
стиянських і нехристиянських віровизнань.
На жаль, БерестейсьКИЙ Собор у 1596 році не об'вднав ДOB
кола свовї Е:рархії всіх вірних цівї Церкви. Вже в часі caMoro
Собору виявилася сильна опозиція проти доrовору повднання
з Римським Престолом. Це довело до траrічноrо поділу Церкви
Христової в Україні на дві окремі Церкви, хоч вони й визнавали
.
ІХ

ту саму віру, береrли той самИЙ обряд і ті самі церковні цepe
· .... . U .. . ·
МОНІІ та звичаl, як також в однаКОВIИ МІрІ ДІЯЛИ В паТРІОТИЧНОМУ
українському дусі. Силою обставин обидва відлами однівї Цep
кви попали у взавмну ворожнечу і братоненависництво, що
зручно використовували національні вороrи України для руїни
Церкви й народу. Кількадесять років після Берестейської Унії
в Україні були утворені дві окремі Митрополії з тим самим ти
тулом. Хоча само повднання на Берестейському Соборі тривало
U. ..
понад три и ПІВ СТОЛІТТЯ І тривав дотепер, то воно мав лише ча..
стиннИЙ успіх, бо поділ Церкви тівї самої віри й обряду Toro
caMoro народу тривав дотепер.
Дрyrий ВатикансьКИЙ Собор започаткував нову фазу eKY
менічних намаrань. Папа Павло УІ зумів знайти шляхи до при
язних взавмин з Царrородським Патріярхом ATeHaropacoM І.
Наступили взавмні відвідини й спільні Боrослуження. Деякі
ентузіясти цьоrо HOBoro екуменічноrо руху переконані, що
удасться тепер заrоїти давні рани роз'вднання між східними
Церквами і різними протестантськими Церквами на Заході. Дe
хто сподівавться навіть Toro, що таке повднання наступить ще
за нашоrо часу. Ці надії міцніють в обличчі фактів, що за по
вднання висловився не лише недавно померлИЙ ЦарrородсьКИЙ
Патріярх ATeHaropac І, але також різні протестантські провід
ники, зокрема лютерани і анrлікани. Розrін найрадикальніших
екуменістів пішов так далеко, що появилися спроби приязноrо
· . .U . ... .
Дlялоrу на реЛlrlИНI теми '.також з воюючими атеlстаМИЛСНІНІ
ста ми. Ожили також надії, які мають за собою вікову історію
невда ч, що вдасться наклонити до повднання в одній Соборній
Церкві також теперішню відновлену Московську Патріярхію
разом з її патроном, леніністичним соввтським урядом СССР.
Чи ці екуменістичні намаrання будуть мати на Сході і на
Заході реальнИЙ успіх? З історичної перспективи та на основі
людськоrо досвіду можна припускати, що це може бути лише
частиннИЙ успіх. ПовнИЙ успіх може статися лише чудом Божим,
не людськими заходами. Ці людські заходи не повинні переста
вати, бо частиннИЙ успіх у рамках одноrо народу може послу
жити поштовхом до подібноrо кроку в іншоrо народу. Надії ж
на повднання з Московським Патріярхатом, т.т. в першу черrу
u .
з иоrо патроном, в нереальними МрІЯМИ на поrляд тих, що зна
ють історію Московії взаrалі і большевицькоrо ленінськоrо руху
зокрема. Що варті облесні слова московських чинників при зу
стрічах з репрезентантами екуменічноrо руху на Заході, чи то
католицьких кардиналів, чи східних врархів, чи то протестант..
ських суперінтендентів, видно з факту, що визнавці Украінськоі
Католицької Церкви за свою віру в засуджувані на люті кари
і ЩО подібною долею наділені протестанти, які не хочуть бути
знаряддям марксистськоленінськоrо атеїзму.
При "виборах" режимноrо кандидата Пімена новим Патрі..
ярхом, Московська Патріярхія (і, очевидно, її патрон і залаш..
х

тунковИЙ керівник) спеціяльною постановою проrолосила ціл..
ком формально скасування Берестейської Унії з 1596 року. Це
вказув на те, що Московська Патріярхія не бажав дійсноrо еку"
менізму, а, навпаки, продовжув свою діяльність під rаслом, що
в межах соввтської імперії, керованою Московівю, мав бути лише
одна влада і одна віра, соввтське православ'я. Над зухвалістю
тівї постанови про скасування Берестейської Унії не будемо тут
довrо СІШнятися. Треба лише коротко завважити, що ця поста..
нова представляв собою лише прибиття церковної печатки з
хрестом на давнім урлдовім деКРеті соввтської влади про забо..
рону Української Католицької Церкви. Поза тим, Московська
Патріярхія не мала юрисдикції над Митрополівю Київською,
rалицькою і всівї Руси"України в часі Собору в Бересті, отже
не мала і не мав вона права касувати постанов Toro Собіу цівї
Церкви. На превеликий жаль, західні екуменісти якось не зро..
зуміли духа тіві зухвалости, що змаrав до поширення соввтської
влади руками Московської Патріярхії ще цупкіше на духовну
царину ЖИ'rl'я в кордонах СССР і поза ними.
Історія Берестейської Унії і попередніх спроб з'вдинення
Церков писана звичайно з доrматичноrо становища на Заході,
а з національно..суспільноrо поrляду на Сході, де, звичайно,
звертають меншу YBary на доrматичні справи в цій Унії. Це
цілком зрозуміло, бо в Берестейській Унії не було ніяких спір"
них доrматичних питань до полаrодження. Ішлося про юрис
дикційні і суспільно..політичні та національні проблеми вірних
цівї Церкви в межах тодішньої польської королівської держави.
Тим"то також для нас немав потреби встрявати в доrматичну
ділянку. Ми тут займавмося оrлядом історіі Берестейської Унії
лише з національно..суспільноrо становища, бо воно було рі..
шальне в поrлядах тих чинників, які діяли на Берестейському
Соборі. Дотепер наші історики не дали суспільноrо поrляду
історії Берестейськоі Унії в національно..політичнім аспекті. Ми
мавмо лише часткові з'ясування з цьоrо поrляду в rрушевськоrо
і Липинськоrо. Більшість противників Берестейської Унії ши..
рили поrляд на БерестейсьКИЙ Собор у викривленім світлі, пред"
ставляючи Е:рархів, з Митрополитом Роrозою на чолі, як націо..
нальних відступників від батьківської православної віри. Нато..
мість тодішніх противників з'вдинення представляють вони, як
справжніх і вдиних українських патріотів. Вина за розбрат і тра..
rічну взавмну боротьбу, яка потім наступила в середині україн..
ськоrо народу, скинена ними виключно на прихильників з'вди..
нення і на Рим. Іхні публікаціі, однак, не потверджують Їх тез
тоrочасними документальними джерелами.
Це rоловна причина, чому вільна незалежна українська
наука мав тепер обов'язок дати спробу суспільно..історичноrо
оrляду цівї трarічної сепарації двох таборів вірних однівї Цер.-
кви і одноrо народу в національно..політичнім аспекті. Треба це
завдання виконати на основі документальних джерел. На основі
.
ХІ

поданих нами джерельних даних читачі будуть мати можли
вість виробити собі свій власний поrляд на цю добу історії YKpa
Їни.
Висловимо тут і свій поrляд на причину цьоrо траrічноrо
двоподілу в однім народі: rлибокі помилки тодішньоrо проводу
в Церкві і в народі з боку обидвох таборів. Ставимо собі зав
дання вказати на ці помилки. Тоді читач буде бачити, що можна
в майбутньому обминути подібні помилки для добра Церкви і
народу.
Історичні обставини України склалися були так, що Церква
Київської Митрополії вже в ранній стадії її розвитку попала під
юрисдикцію Царrородськоrо Патріярха, який діяв у столиці
rрецькоrо Цісарства. Обидва ці чинники мали великий вплив
u. .
на дальшии розвиток ВІДНОСИН церковноrо І державноrо житrя
України. Упадок rрецькоrо Цісарства під ударами MaroMeTaH
ських Турків у 1453 році, і від Toro часу повна залежність цьоrо
Патріярхату від турецькоrо Султана викликали в Україні такі
явища, які спричинили заходи до зміни ці6Ї юрисдикції на ІОрис
дикцію Римськоrо Престолу.
Зрозуміти вповні розвиток подій на Україні, в Церкві і в
суспільно..політичнім житті можна лише тоді, коли наперед
дати короткИЙ оrляд розвитку Візантійської Імперії та внутріш
ньоrо життя тамошньої Східньої Церкви. Тим то, в першій ча
стині слід подати короткий оrляд розвитку ці6Ї Імперії та її
впливу на ЦарrородсьКИЙ Патріярхат, а вплив цьоrо Патріяр
хату на Церкву РусиУкраїни в друrій частині. В третій частині
зrада6МО поширення ісламу й намаrання збереrти християн
ство в Візантії при допомозі Західньої Церкви, як і ролю Руси
України в обороні Европи від наступу ісламу.
Занепад Церкви Христової на РусиУкраїні за часів поль
CbKoro панування трактоване в частинах четвертій і п'ятій, а
шлях до Берестейської Унії в шостій частині.
Автор вдячний бл. п. Митрополитові Амброзі6ві Сенишину,
ЧСВВ, за всесторонню заохоту досліджувати національнополі
тичний аспект Берестейської Унії, щоб вірні Української KaTO
лицької Церкви моrли запізнатися з шляхом до унії та її поста
новами в невикривленому світлі.
В річницю
Украінської Суверенної Соборної Державности,
22ro січня 1974 р.
М. о.
. .
ХІІ

ЗМІСТ
Iiд Автора .............................................. .............. .... ..... .. '" '"
о. А танасій r. Великий, ЧСВВ, Вступне СлОВО ....... .
Післяслово від Упорядника ......... ... ..... .... ......
Мапи й ілюстрації ............................................... .............
іх
ххііі
ххvіі
ххіх
ЧАСТИНА ПЕРША: ЦАрrородський ПАТРІЯРХАТ ДО ЗАСНУВАННЯ
МИТРОПОЛІІ В КИ€ВІ
РОЗДІЛ І: ВСТУПНІ ЗАВВАrи .......................... оо......... ... ...........
Еписк.опати, Митрополії, Архи€пископства і П,атріярхати
Апостоли і Епископи ...................... ........ ... .............. ...оо...
Ле,(алізація християнства в Римській Імперії . ... .......
Роз'€днаIННЯ в Католицькій Церкві й Екуменічні Собори.
Використана література .......................... ....... .. .. .. .. 
3
4
5
7
9
11
РАЗДІЛ ІІ: БОРОТЬБА ЦАРrОРодськоrо ПАТРІЯРХАТУ
ЗА ЧЕСТЬ І ВЛАДУ ... .. . .. .. . .. .. ... . .. .. .. . ... .............. . 13
Uарrородський Патріярхат  МОЛ'ОДШИЙ на Сході ІЗ
Uарrородський Патріярхат проrолошу€ себе екуменічним 14
Література 17
РОЗДІЛ ІІІ: ВЕЛИКИй РОЗЛАМ ЧЕРЕЗ ІКОНОБОРСТВО 18
Причини іконоборської політики Імператора Лева ІІІ 18
Імператор підтриму€ іконоборство 19
Додаткова література 26
РОЗДІЛ ІУ: РЕУНІЯ християнськоrо СХОДУ й ЗАХОДУ
В КІНЦІ УІІІ СТ. ......................... ...... ........... ..... 27
Ре,(еІнтка Ірина протиставиться іJ{lоноборцям ....... 27
Сьомий ЕкуменічниЙ Собор завершу€ з'€динення Соборної Церкви 28
Нові політичні перевороти в Візантійській Імперії і новий частинний
роздор у Церкві ............................. ........ ............... . ........ 28
Кінець друrоrо періоду іконоборської СХИ3МИ і назрівання HOBoro
церковноrо роздору в Візантії . .............оо........ ......... . З5
Роздор за Патріярхів Іrнатія і Фотія . .... .. ... оо.......... .. . . 38
Перший упадок Фотія і поворот Іrнатія на Патріярший Престіл 46
Друrе усунення Фотія з Патріяршоr.о Престолу . .. 51
Нова криза в Константинопільській Патріярхії за Миколи Містика
(901..9О7) 52
Література 54
РОЗДІЛ У: ЦЕРКОВНИй І ДЕРЖАВНИй СТАН ЦАРrороду В х СТ. 65
ДержаВІНИЙ JIад в Царroродській Імперії на перел,омі Х і ХІ СТ.
в оч,ах Руси"України .......................... ...... оо ..... ............ .. . 65
Чи Київська Русь"Україна наслідувала царrородський зразок? . . . 70
Стан Царrородської Патріярхії у часі християнізації України"Руси 72
. . .
ХІІІ

ЧАСТИНА ДРуrА: ХРИСТИЯНСЬКА РУСЬ.УКРАІНА І ЦАРrород
РОЗДІЛ УІ: rPEUbKE ЦІСАРСТВО НЕПРИЯЗНЕ ДО РУСИ..УКРАІНИ 85
Царrородська Патріярхія на службі державної політики ........................ 86
Підчинення Церкви Руси"України Царroродському Патріярхові в 1037 р. 91
РОЗДІЛ УІІ: ЩО НЕСЛА ЦАРrОРОДСЬКА ПА ТРІЯРХІЯ В РУСЬ..УКРАІНУ
ІЗ ЗАСНУВАННЯМ КИІВСЬКОІ МИТРОПОЛІІ В 1037 Р. .... 94
Наука християнської віри ортодоксальна ........... оо,.................................. .. 94
Спроби установити Автокефалію Церкви в Русі"Україні ........................ 96
РОЗДІЛ УІІІ: ВІДКОЛ ЦАРrОРодськоrо ПАТРІЯРХАТУ
ВІД СОБОРНОІ ЦЕРКВИ ............................. ............................... 103
Назрівання роз'еднаН1НЯ .. .... .... ........ .... ... ..... ... ...... ....... ........ .... ......... .. .... ...... 103
Uарr,ородський Патріярх переводить ф'ормальне роз'€днання ................ 106
Спроби об'€д'нання та поступове роз'€днаНlНЯ Церкви ........................ 109
РОЗДІЛ ІХ: СПРОБИ КИЕВА І rАЛИЧА Д'О РЕУНІІ ТА ПРОТИАКЦІІ
ЦАРrороду ................................................... ............. .............. 114
Ізоляція Церкви РусиУкраї'ни від Риму йшла поволі ............................ 114
Поділ Київської Митрополії і становище Царrороду ............. .............. 117
Реліrійна людяність РусиУкраїни і rрецький культ ненависти ............ 119
ЧАСТИНА ТРЕТЯ: НАСТУП ІСЛАМУ,ХРЕСТОНОСНІ ПОХОДИ
ТА СПРАВА €дноети ХРИСТИЯНСТВА
РОЗДІЛ Х: ВИСТУП MArOMETA ЯК ПРОРОКА НОВОІ РЕЛІrІІ ................
Іслам здобува€ Арабію. ............... ................... .........................................
Причини перемоrи Ісламу над Царrородом .... .................. ...... оо
Довrотривале В'ОЛ'ОДDННЯ .арабів над християнами
РОЗДІЛ ХІ: ВИІСТУП ТУРКІВ НА СВІТОВУ АРЕНУ ТА
ХРЕСТОНОСНІ ПОХОДИ ............................................................
Поява Турків на кордонах Арабської і Царrородської Імперій ...........
Плян Турків опанувати Царrородську Імперію і всю Европу
Настрої в rрецькій Імперії перед Хрестоносним Походом ............... ....
РОЗДІЛ ХІІ: РОЗВИТОК ХРЕСТОНОСНИХ ПОХОДІВ ................................
Перший Хрестоносний Похід ........................................................................
Значення першої фази XpecTOHocHoro Походу
Оборонні Хрестоносні Походи .......... ........................................................,
Невдача TpeTboro XpeCTOHOOHOIIO Походу ... ОО"............. оо...... оо................ оо
Венеція допомаrа€ rреції деморалізувати Хрестоносців ........................
Розкл.ад rрецьюої Імперії й орrанізація "Латинської Імперії"
Оцінка Хрестоносних Походів у світлі реунійних сподівань ................
РОЗДІЛ ХІІІ: УКРА ІНА В ОБОРОНІ ХРИСТИЯНСТВА В ДОБІ
ХРЕСТОНОСНИХ ПОХОДІВ
У .. . ій ...
краl l НСЬКl корпуси в rрецьк армll.................. оо....................................
Участь YKpaHцiB у боротьбі rрецької Імперії проти турків ................
127
127
130
133
136
136
137
14О
143
143
146
151
154
159
167
175
179
179
180
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА: ВІДНОШЕННЯ ЦАРrороду ДО ЦЕРКВИ В УКРАІНІ
ЗА ВОЛОДІННЯ ЛИТОВСЬКОІ ТА ПОЛЬСЬКОІ
ДИНАСТІА ·
РОЗДІЛ ХІУ: ОПАНУВАННЯ УКРАІНИ ЧУЖИМИ ДИНАСТІЯМИ ............ 185
П,олітика польської влади ЩОДО Української Церкви в rаличИ'ні
до 1453 р. ....... ................ ...... ........ .......... ... .... ....... ..... ..... '" .... ........... ..... .... ...... 188
.
ХІV

Заходи орrанізувати Латинську Ерархію в Україні .......... .....................
Царrород вносить нове замішання в Київську Митрополію ................
РОЗДІЛ ХУ: ОСТАННЯ СПРОБА УНІВЕРСАЛЬНОІ РЕУНІІ
СХОДУ ІЗ ЗАХОДОМ
Велика Схизма на Заході перед Собором у Феррарі ............................
Невдала спроба нової схизми на Заході ................................................
Ре унія Іна ВсеЛeJнськім Соборі у Флоренції в 1439 р. ............................
Т . Ц . · ...
ру ДНОЩl В арrОРОДl в спраВІ peYHtl ....................................................
Труднощі реунії в Митрополії Киева і всіеї Руси ....................................
Московські поrляди на справу соборности Церкви ................................
В . П · . Л ...
олодаРl ОЛЬЩІ 1 итви перешкодили УНl1 ............................................
РОЗДІЛ ХУІ: ТУРКИ ЗАВОйОВУЮТЬ ЦАРrоРОДСЬКУ ІМПЕРІЮ
І ПА ТRІЯРХІЮ .............................. ..............................................
Причини rрецької невдачі . . . .. . . ... ... . . .. .... . ....... . . ., .... . . ........ ., . . .. . . .. .. .. . ... . . ... . .....
Турецька облоrа Царrороду і rрецька оборона ........................................
Наслідки упадку Царrороду ........................................................................
Царrородський Патріярхат під турецькою владою ................................
Чому rрецька Імперія впала? ........................................................................
ЧАСТИНА П'ЯТА: ЗАНЕПАД ЦЕРКВИ В УКРАІНІ В ХУ І ХУІ СТ.
ТА ЗМАr ДО П ПІДНЕСЕННЯ
РОЗДІЛ ХУІІ: ХИТАННЯ МІЖ РИМОМ І ЦАРrоРОДОМ ............................
Крайов ий Собор Церкви у Вильні ................................................................
ПоrіршeнJНЯ CTalHY Церкви після Люблинської Унії ................................
Вплив протестантськоrо руху на Церкву київсько-rалицької
МИТlІОполі,ї ....................................................................................................
РОЗДІЛ ХУІІІ: поrЛИБЛЕННЯ ЗАНЕПАДУ ЦЕРКВИ ПАТРОНАТАМИ
ТА СПРОБА БРАТСТВ ОЗДОРОВИТИ П
Зловживання патронату щодо €papxl1 ....................................................
Патронат панів над парафіями поневолюе духовенство
З .. . б .. ·
анепад заrаЛЬНОl 1 оrОСЛОВСЬКОl ОСВІТИ ................................................
Орrанізація шкіЛЬІНицтва в YKpaї1Hi братствами і вельможами ............
193
195
201
201
205
207
211
213
215
219
229
233
236
239
243
250
255
261
266
269
276
278
282
285
286
ЧАСТИНА ШОСТА: ПlдrОТОВА І ЗАВЕРШЕННЯ З'€ДИНЕННЯ ЦЕРКВИ
РОЗДІЛ ХІХ: ПРИЧИНИ ВІДНОВЛЕННЯ УНІйНИХ ЗАХОДІВ ................ 293
Ініціятива украіінсько..білоруських чинників для зустрічі з Римом .... 293
Поведінка Патріярха Еремії відвертае українців від Царrороду 300
Унійний почин Епископів і князя Острозькоrо ........................................ 317
РОЗДІЛ ХХ: АКТОРИ УНІйНОНАЦІОНАЛЬНОI ДРАМИ В 1590..ИХ РР. 335
Князь Василь КонстаlНТИІН Острозький ........................................................ 335
Митрополит Михайло Роroза .................................................................... 343
Владики Кирило Терлецький та Іпатій Потій ...............оо........................... 345
РОЗДІЛ ХХІ: ВСЯ €РАРХІЯ ЗА З'€ДИНЕННЯ З РИМОМ ............................ 349
Роrоза зволікае зrоду на унію ...оо........................ ...................................... 349
Епископ Балабан діе активно за з' единення ...оо..оо .........оо оо..................... 353
РОЗДІЛ ХХІІ: УМОВИ З'€ДИНЕННЯ УКРАІНСЬКОІ ЦЕРКВИ З РИМОМ 357
Підrоroва Артикулів З'единення €пископатом у Бересті .................... 357
o . ., . 366
ЦІнка аРТИКУЛ18 про з еДИlнення 1 коментар .......... ....... .оо........ ....оо..оо.оо
хv

РОЗДІЛ ХХІІІ: ПРИйНЯТТЯ УМОВ €ПИСКОПАТУ ПРО РЕУНІЮ В РИМІ
'Остаточні переr,овори з к.оролем і латинською €рархі€ю ...оо. ...........
П . .
ротиаКЦІЯ на МІСЦЯХ .................... ....................... .... ............ ............
Прийняття артику лів Папою в Римі .......... ................ ...... .........................
Папа заклика€ к'ороля та польську €рархію підтримувати Церкву
pycbKoro 'обряду
РОЗДІЛ ХХІУ: ПРОТИВНИКИ УНП ПОБОРЮЮТЬ П БЕзоrлядно . ....
Князь Острозький очолю€ поборювачів ...... ...... .. . .......... ........
Дивови}кна антиунійна коаліція: Патріярхи, Протестанти і Княз ь ........
Фіна'Нс,ова пресія Острозькоrо Іна шляхту й духовенство .. ...... ........
Непідrотованість БерестеЙСЬК1оrо Собору Роrозою
ЧАСТИНА СЬОМА: ЦЕРКВА І УКРАІНА НА ПЕРЕЛОМІ CBO€I ІСТОРІІ
385
385
387
388
390
393
393
396
401
406
РОЗДІЛ ХХУ: РАТИФІКАЦІйНИй СИНОД У БЕРБСТІ 1596 Р. .. . .... 413
Острозький пляну€ .опанувати Синод 413
Антисинод противників унії .... .. .... .......... . .. . ..... ..... ....... 421
rоловний Собор Митрополії ратифіку€ унію 426
Проr,олошення У/нїі в Бересті.... .. .. ...... ... .. ..... .............................. .427
Проrолошення короля Жиrмонта в справі унії 429
РОЗДІЛ ХХУІ: ПРОТИВНИКИ УНП ПРОДОВЖУЮТЬ БОРОТЬБУ 433
З . . 43 3
вернення до польських ЧИННИКІВ ІЗ скарrою . . ..............
Острозький пропону€ злиття Православних і Протестантів .. .......... 436
СТОСУВaJННЯ сили суду й п'ястука проти €papxiB 439
Поворот князя Остроз bKor,o до унії 446
РОЗДІЛ ХХУІІ: БЕРЕСТЕйСЬКИй СИНОД ІПРОТИСИНОД
В ІСТОРИЧНІй ПЕРСПЕКТИВІ ... .. ........ ....... . .... 449
Відношення провідних діячів д'о церковних і національних завдань
у часі Берестейськоrо Синоду ..... .......... . ...................'........... .............. 449
Москва сама здобула незалежність від Царrороду 456
Заrроза для УкраїIНИ та ЇЇ Церкви з боку М,оск'овїі . .. . .. ....... 458
Звідки моrла Церква України"Руси сподіватися д'опомоrи? 465
Помилки €papxїї в підrотові з'€динення з Римом 468
Ще д'о справи канонічности Собору в Бересті... ..... . . .. ..... . ..... 474
Питання канонічности зібрання під проводом Никифора й rулевича 476
Назва віри протистаВІНИХ таборів у Церкві Митрополі'ї Київської,
rаЛИЦЬК1ОЇ та Bci€ї Руси 480
РОЗДІЛ ХХУІІІ: ВІДНОШЕННЯ ПОЛЬСЬКИХ ЧИННИКІВ
ДО З'€ДИНЕНОІ УКРАУНСЬКОІ ЦЕРКВИ. ........ ... ..... 484
Відношення духовних і світських чинників д'о володаря
Польської Корони ................................................. ............ ." ......... ........... 485
Відношення польськ,оrо €пископату до з'€диненої Украіінської Церкви 486
Пляни ІНа знищення українства в межах Польської Корони 492
Поr ляд православноrо історика про rенезу У'нійних заходів .. ............ 500
Вибрана бібліоrрафія .... .................................. .............. .................................. 503
Додаток І: Матвій Стахів: коротка біоrрафія і список Йоrо друкованих праць 50У
Додаток ІІ: Петро Стерчо: коротка бі.оrрафія і список йоro друкованих праць 514
Показник імен 519
.
ХVІ

Високоnреосвященніший Кир АМВРОЗІЙ СЕНИШИН, ЧСВВ
Архиепископ Філядельфійський
Митрополит Української Католицької Церкви у ЗДА

ПреОС8ященний Кир ВАСИЛЬ ЛОСТЕН
Спископ Стемфордський
.
ХІХ

Дp МАТВІЙ СТАХІВ
Професор YKpaїHcbKoZO Вільноzо Університету
ХХІ

ВСТУІПІЕ СЛОВО
rоді намаrатися дати коротке, а при тому й речеве введення
до книrи "Христова Церква в Україні: 988  1596" проф. дpa
Матвія Стахова, яку передаЕ:МО в руки читачів. Не можна подати
хоч би і найкоротшої синтези змісту, яким обхоплено майже
1000 літ історії та безліч думок і тверджень, ані висновків ABTO
ра. Тому ми й не думаЕ:МО братися за таку справу, бо вона може й
u ..
злишня, З уваrи на приступнии стиль 1 ЯСНІСТЬ думок науковця
письменника, яКИЙ не першИЙ раз береться за таке діло. Однак,
у цьому може таки ДОПОМОrти дещо слово від Автора, а решту
. U.
вчинить, уважним читанням 1 роздумуванням, самlШ таки заЦІ
кавленИЙ цим важливим питаННЯI\J. Читач, хай може й не iCTO
рик.
Хочемо тут лише представити Читачеві бодай найзаrальні
.... . u . u
тими ствердженнями саму книrу та 11 задум 1 вдатне иоrо 3ДІИС
нення; хочемо зробити на ній позначку, поки пустити її на книж
ковИЙ ринок і віддати на розсуд Читачів та поставити ЇЇ на пQooo
лицю нашої історичноцерковної літератури.
Своїм новим підходом до теми, своїм широким rоризонтом
та СВОЕ:Ю rлибокою аналізою і влучною синтезою MHororpaHHoro
. . . -u..
матеРІЯЛУ, ця СТУДІЯ ЯВЛЯЕ:ТЬСЯ НОВІСТЮ В наШІИ ICTopIorpa
фіі.
1.  Основне ІШТання книrи проф. М. Стахова в YKpaїH
ській і чужинецькій історичній літературі не нове. Вже саме
rеоrpафічне, етнічне й rеополітичне положення тpaKToBaHoro
.U . U . .
в ЦІН праЦІ простору зумовлювало иоrо ІСТОрІЮ, висуваючи що
разу нові ситуації, у яких події відбувалися і проявлялися все
нові й складні проблеми. Їх треба було вирішувати і переживати,
бо історія не може пристанути, ані не може проблем обходити;
вона мусить конкретно діяти, залишаючи, свідомо чи мимовіль
но, суд майбутній історіоrpафії. Тож і не ДИВНО, що iCTopiorpa
фія мусить собі такі питання поставити і видавати осуд, давати
інтерпретацію. ТакИЙ осуд і інтерпретацію, очевидно, видають
люди, історики, які бувають більше чи менше влучні й спра
... . U. ..
веДЛИВІ, ВІДПОВІДНО до матеРІЯЛУ, якии ПОСІдають, ВІДПОВІДНО
ДО знання, яким оперують, і залежно від підходу, якоrо вжива..
ють. І тут Автор дав щось нове на стару тему: підібрав великИЙ
.. .
ХХІІІ

о. Атаиасїй r. Вели/(,ий) ЧСВВ
історичний матеріял, джерельний і бібліоrрафічний, і йоrо пе
ревірив та обдумав; приступив до ньоrо зі знанням правника
історика, правникаполітика й соціолоrа, якому силою набутої
звички леrко видвиrати справи, розважувати їх та давати ім
свої оцінки й інтерпретації. М. Стахів вжив до цісї праці підходу
на)'ібільш і одиноко правильноrо  об'сктивности, вчиняючи
свою інтерпретацію справедливою. Тим послужив він кращому
пізнанню правди та її наближенню до сучасної людини.
2.  Автор поставив свою книrу в дуже широкі, але конечні
rоризонти; у нашій історіоrрафії, відай ніхто в таких широких
круrовидах історії Украінської Церкви не ставив. Та коли судити
об'сктивно і справедливо про минуле, то спершу треба пізнати,
чому тодішні відповідальні люди так, а не інакше, поступили
в сучасній собі дійсності; інакше ми можемо дати необ'сктивну,
.. ...U. .
анаХРОНІЧНУ ІнтерпретаЦІЮ та ВІДІИТИ ВІД правди І справедли
вости; інакше, ми можемо створити "свою" історію та своерідну
"поезію" про історію. Автор далекий від писання такої "свосї"
історії; на це не дозволила йому особиста чесність, професійна
XXIV

практика та наукова об'Е:ктивність історика. А тому йоrо оцінку
іі інтерпретацію української церковної історії можна прийняти,
продумати й збаrатити нею наше знання про минувшину, як і
взяти її за розумну вказівку, як нам поступати в сучасності і як
IІJІянувати нашу майбутність. ІІІирина круrозору в розrляданні
lІашоrо минулоrо не буде причиною розпливчастости історичн
1"0 рисунку нашої минувшини, а навпаки поможе вірніше визна..
. u u . .
'ІИТИ ОСНОВНІ иоrо точки, знаити rОЛОВНІ осередки Історичноrо
IІроцесу і підказати правильні розв'язки на майБУТНЕ:.
3.  Дальшою характеристичною рисою праці проф. М.
Стахова Е: те, що вона підходить до інтерпретації й оцінки на..
IlIoro церковноrо минулоrо не з точки бачення церковнодоrма..
тичної, але бачить той самий церковноісторичний процес на
Українських Землях із становища національносуспільноrо та
. .. U.
наЦІонаЛЬНОПОЛlтичноrо, І з Toro становища иоrо рОЗЦІНЮЕ:; не
11 опозиції до оцінки церковнодоrматичної, яку він просто зали
lиаЕ: до компетенції церковним історикам. Свою інтерпретацію
та оцінку з TaKoro становища Автор уважаЕ: доповняючо, ro
.110ВНО дЛЯ вирішення оптимальної версії поодиноких фактів чи
подій. Лише в такім ціліснім розrляданні трактованої теми
можна буде наблизитися до історичної дійсности та опрокинути
. .. u . . .. .. .
'ІУЖІ ІИ ІнтерпретаЦІІ, накинеНІ ЗЗОВНІ, а таких rореlнтерпрета
Іій не браКУЕ:, і вони мають СВОЕ: широке поширення та незаслу
іІ(ену тривкість, бо заінтересовані ними наші сусіди за довrої
окупації Української Землі подбали про тривале їх закорінення
11 свідомості народу та пильнували вони, щоб їх не було пояснено
ЧИ розвіяно в часах коротких національних просвітків. Тож одна
із заслyr Автора в йоrо шуканні дійсної історичної правди й
поданні її до широкоrо відома.
4.  І ще одно треба відмітити на вступі до ціЕ:Ї книrи. Вона
:,адумана, виведена і написана відважно. Наше вікове Haцio
нальне поневолення і розчленування та майже 400річне цep
І(.овне розбиття; наявність сторонніх сусідських впливів та iH
тсрпретацій і їх поширення; довrолітня внутрішня боротьба,
IІЇдкріплена ідеолоrіями та політичними інтересами, дораджу
вали нашим історикам порушувати такі справи лише повер
ХОВНО. Часто порушувано їх за вказівками, а то й наказами й
аамовленнями зrори; або взаrалі таких справ не торкали, ідучи
IІтертими стежками і шляхами. У цьому наша церковна iCTopio
ррафія не здала іспиту. І це триваЕ: до нині. Ми таки часто ЧУЕ:
u u
мо: тепер не час такими справами заиматися; ними заиматися
IІсбезпечно, з внутрішніх чи зовнішніх рацій. Тимчаом Автор
ставить справу рубом, і то під кінець CBoro трудолюбноrо жит
TGBOrO шляху та здобутоrо на ньому досвіду і знання. Настав
'Іас розірвати довrовікову мовчанку чи недоrорювання і сказати
IІсредусім собі самим слово правди, хоч може прИЙде відмовчу
вання на порушені справи, чи зацитькування відважно сказа
ххv

Horo слова. 3 досвіду минувшини цьоrо можна сподіватися, бо
порушено "табу". Це слово сказане на "вільній землі Вашінrто
на", далеко від впливів традиційних сусідів; йоrо сказала лю..
-u . .. .
дина, ЯКІИ rОДІ закинути якесь ІдеолоrІчне унапрямлення, ПОЛІ"
тичНИЙ інтерес, чи хоч би ЯКийсь матеріяльний "бізнес". І йоrо
можна і треба послухати та над ним застановитися, без боязні
однодумців, одновірців чи однопартійців. Яку маЕ:МО для цьоrо
rарантію?
5.  ДумаЕ:МО, що Видавництво подбаЕ: про відповідні біо
rрафічні дані Автора книrи. Ми бажаЕ:МО тут підкреслити лише
дещо. Найперше, Автор книrи людина, яка зверстала 80 років
. u
життя на шляхах, ЯКІ схрещувались, а то и перехрещувались
з цими справами, про які книrа розповідаЕ:. Тому вона немов за
повіт Автора в цій важливій справі, заповіт прожитий, проду
манИЙ, проболілИЙ.
Автор прожив свідомо й активно свій час: бачив і прожив
особисто часи великих, епохальних зрушень у баrатьох ділянках
життя; бачив падіння і розвал імперій і царств; заникнення
ідеолоrій і постання нових імперій та нових ідеолоrій і пряму
вань; прожив особисто й активно український визвольний Haцio
нальний зрив; довrі роки думав rлибоку думу в піСЛЯВОЕ:ННИХ
лихоліттях, як правник, політик, історик та вчений. Суспільство
u u . u ·
ставилося уважно, але и критично, до иоrо думок, праЦІ И ЧИНІВ.
Це і причина, чому сподіваЕ:МОСЯ, що воно прислухаЕ:ТЬСЯ до йоrо
. u . u u. .....
rолосу в ЦІИ ОДНІИ З наиваЖЛИВІШИХ справ наШОІ наЦІонаЛЬНОІ
історіі, яка і зараз актуальна, бо, на жаль, не розв'язана, але
може ще більше заплутана.
Ми з уваrою, цікавістю й заінтересуванням пройшли за
ходом думок Автора, і думаЕ:МО, що з таким самим зацікавлен
ням і користю піде широКИЙ заrал Читачів книrи. Це був би
знак, що ми дозріли до Toro, щоб поrлянути без страху й упе..
реджень у минуле, і бажаЕ:МО витяrнути з ньоrо якнайбільше
користи для Народу та йоrо Церкви, яка залишилася і сьоrодні
u .
иоrо невмирущою духовною силою І опорою, що поможе ви..
стояти всучаснім лихоліттю, яке вдарЯЕ: передусім у цю Haцio
нальну скелю.
Літом, 1974 р.
о. Атаnасїй r. Великuй} ЧСВВ
Протоархимандрит ЧСВВ
.
XXVI

mсляслово ВІД УПОРЯДІПІКА
Поставлені цілі й завдання ціЕ:Ї наукової студії були вило"
),ссні автором, сл. п. МатвіЕ:М Стаховим, не лише у йоrо слові
..JJід Автора," але й у самому тексті праці, зокрема в йоrо
18исновках після трактування кожної проблеми. Сконденсована
А надзвичайно влучна оцінка ціЕ:Ї ориrінальноі праці була 3Be
Дена до чотирьох засадничих точок автором "Вступноrо Слова,"
о. протоархимандритом АтанасіЕ:М r. Великим, ЧСВВ, ще у 1974
році. А все ж, сл. п. Матвій Стахів і після Toro ще удосконалю..
пав цю студію і, не викїнчивши її для повноrо cBoro задоволен
НЯ, відійшов у вічність у 1978 р.
Петро ю. CTepzo
На прохання довroлітньої вірноі дружини життя сл. п.
Автора, пані Франки Стаховоі, я взяв на себе завдання підrо
товити манускрипт до друку. Було це нелеrке завдання, бо в
. .
ХХVІІ

ніякому разі не бажав я відхилитися від основної студійної ча
стини праці, а вже тим більше від зроблених сл. п. Автором
висновків. Облеrшуючою обставиною для мене було те, що
.співпрацював я з сл. п. Автором баrато років у Науковому To
варистві ім. Шевченка, а також разом з проф. ДpOM Миколою
Чировським був я співавтором із МатвіЕ:М Стаховим анrломовної
праці п. н. Украї1Ш та Еврanейський З,аколот у 19171919 рр.)
щО ЇЇ видало Наукове Товариство ім. llIевченка з наrоди Століт-
тя НТIlI в 1973 р.
Довrолітня та баrатоrранна співпраця із сл. п. МатвіЕ:М
Стаховим дала мені змоrу викінчувати написану ним працю до
друку без відхилень від Toro духа, в якому вона ориrінально
була написана. Ідучи за суrестіЕ:Ю автора вступноrо слова, сл.
п. о. Атанасія r. Великоrо, ЧСВВ, написав я дуже короткИЙ
життспис сл. п. Матвія Стахова та виroтовив бібліоrpафію
вибраних йоrо друкованих праць, що входять як додаток до
тексту ціЕ:Ї праці.
Як сказано у слові "Від Автора,"  "Автор вдячний бл.
п. Митрополитові АмброзіЕ:ві Сенишину, ЧСВВ, за всесторонню
заохоту досліджувати національнополітичнИЙ аспект Берестей
ської Унії, щоб вірні Української Католицької Церкви моrли
запізнатися з шляхом до унії та її постановами в невикривле
ному світлі." Сл. п. о. протоархимандрит Атанасій ВеликИЙ,
ЧСВВ, найвидатнішИЙ дослідник розвитку Христової Церкви
в Україні, ствердив недвозначно, що Автор поставлену ціль
осяrнув, бо "своїм новим підходом (підкр. П.С.) дО теми, своїм
широким rоризонтом та СВОЕ:Ю r либокою аналізою і влучною
синтезою MHororpaHHoro Mh "'еріялу, ця студія ЯВЛЯЕ:ТЬСЯ Hoвi
СТЮ в 1Шшій історіоzрафіі)) (підкр. п.с.).
Після відходу до CBoro Творця ініціятора й ентузіяста ціЕ:Ї
'студії бл. п. Митрополита Амброзія Сенашина, ЧСВВ, справою
видання ціЕ:Ї праці заінтересувався кол. Е:пископ-Помічник
Митрополита Амброзія, теперішній Е:пископОрдинарій CTeM
фордської Е:пархії Української Католицької Церкви Владика
Василь Лостен і вільна українська наука вдячна йому за Иоrо
великодушне фінансування публікації ціЕ:Ї важливої наукової
. .. . .. u . . .. .. ..
СТУДІl З ОДНІЕ:l З наиваЖЛИВІШИХ ДІЛЯНОК ІСТОрІІ життя YKpalH
CbKoro народу.
Обставини склалися так, що ця праця ПОЯВЛЯЕ:ТЬСЯ напе
рододні Тисячоліття Християнства в Україні. То ж, нехай її
поява на ринку в цьому часі буде причинком до відзначення
цьоrо Тисячоліття і до кращоrо пізнання справжньої і неви-
кривленої історії Христової Церкви в Україні.
Червень 1985.
Петро ю. OTepzo
. . .
ХХVІІІ

МА"И Й ІЛЮСТР АЦІІ
Тисяч,оліття Хрищення України, рllС. І. Дроздовськоrо
Митрополит Амврозій Сенишин, ЧСВВ ................................ ...........................
Епископ Василь Лостен
Проф. дp Матвій Стахів ....................................................................................
о. Протоархимандрит А танасій Великий, ЧСВВ '" ....................................
Проф. д..р Петро ю. Стерчо ..............оооооооо........... 0..........................................
Мапа YKpaїHCЬOЇ Uеркви в Київській Державі
К'НЯЗЬ Вол,одимир Великий
Св. Кирило й Методій ....... ..... . .................. .......................... ..........................
Княrиня Ольrа
Мапа иарства болrарів у ІХ ст. .. ....... ......... ...... ............ ..... .......... ... .........
Папські посЛи вручають К'нязеві Данилові королівську корону
Князь Константин Острозький
Царrородський Патріярх Еремія ІІ
Константин Корнякт, rолова Братства у Львові
Епископ rедеон БалабаІН
Епископ Кирило Терлецький
Епископ Іпатій Потій
Папа Климентій УІІІ ......... ....... . ..................... ..... ..... ........................................
Св. йосафат Кунцевич .. .....................................................................0...................
Мапа Української Католицької Uеркви в ХУІІ ст. .................................. .........
.
ХХІХ
і
хvіі
хіх
ххі
xxiv
xxvii
69
73
75
77
89
115
295
303
309
319
321
327
389
445
461

ЧАСТИНА ПЕРША
ЦАРrоРодський ПАТРІЯРХА Т
ДО ЗАСНУВАННЯ МИТРОПОЛІУ
В КИ€ВІ

РОЗДІЛ ПЕРIlIИй
ВСТУПІП 3АВВАПІ
Цей нарис історії роз'вднання і з'вдинення Митрополії КИ
ївської, rалицької і всівї Руси, як вона називалася перед Бере
стейською Унівю в 1596 році і ще довrий час після неї, стосу"
вться rоловно історії Церкви Христової середньовічної і новітньої
Руси-України та частинно Білорусі. Це тому, що юрисдикція
Митрополії в Кивві, а потім ще і в rаличі, увесь час обіймала
у своїх межах спільно обидва ці народи. До друrоrо татарськоrо
нападу в середині ХІІІ сторіччя, давня Митрополія Київська
охоплювала також і племена на північ від РусиУкраїни, по
береrи Балтійськоrо моря. 3 цих племен поволі витворювався
московськИЙ нарід з політичними центрами в Новrороді, Суздалі,
Володимирі над Клязмою, і в Москві. Вся ця північна територія
належала до Київської Імперії, поділеної у свій час на окремі
васальні князівства, підлеrлі до деякої міри Великому Князеві
в Кивві.
У зв' язку з цівю заrальною уваrою треба підкреслити, що
ім' я "Русь" завжди стосувалося лише до середущої і південно
західньої території Київської Імперії, а не до північної її частини.
У вужчім розумінні спочатку ім'я Руси стосували всі тоrочасні
літописні й інші джерела навіть лише до области українськоrо
племени Полин довкрyrи столиці Кивва. Ім'я "Україна" також
дуже стародавнв в народній мові. В літературні пам'ятки воно
занесене вже на початку ХІІ сторіччя.
В цій праці для означення СхідньоРимської Імперії, із
столицею Константинополем, будемо вживати також назви "Ві-
зантія", Візантійська Імперія або Царrородська Імперія. Це
. .. -u
умовна назва для ЦІвІ держави, в ЯКІИ rоловну правлячу Bep
ству творила rрецька та зrpекизована частина населення. Фак"
тично, назва "Візантія" стосувалася колись лише до давньоrо
міста над Босфорським пролив ом , ЩО лучить Середземне море
з Чорним морем, і де стикалися два континенти: азійськИЙ і eBpo
пейський. 3 уваrи на таке центральне положення міста Візантії,
в середині тодішньої Римської Імперії, імператор Константин
обрав Ц е місто для столиці імперії, якої дотоrочасною столицею
3

було місто Рим. Константин пляново зруйнував старе місто Ві.
зантію і протяrом 7"0Х років (324..330) збудував нове велике
місто і надав йому назву "НовИЙ Рим" (в лаmиськїЙ мові Нота
Nova, по..rpецькому Nea Ноте). Назва "Новий Рим" була офі..
ційною назвою СТОЛlЩі, а давня назва Візантія не була зовсім
в ужитку. Популярно називали rpеки це місто "Константинопо-
лем", в честь Константина. Ця популярна назва здобула собі
переваry, але в офіційних актах пізнішоrо Патріярха в Кон"
стантинополі завжди подавано встановлену офіційну назву
"Патріярх HOBoro Риму". Сусідні слов'янські народи, а в тому
також українці, не лише в народній словесності (піснях і опо..
віданнях), але також у літературних пам'ятках називали це
місто "Царrородом", бо це була столиця вдиноrо тоді в світі
"царя", тобто імператора. *)
Назву "Візантія" для цівї імперії, із СТОЛlЩею Новим Римом
чи пак Константинополем, почали історики вживати щойно піз..
ніше, умовно, і, на наш поrляд, цілком невлучно. Проте, з уваrи
на те, що цю невлучну назву стосують переважно всі теперішні
історики, то й ми будемо стосувати цю назву до цівї імперії на
переміну з іншими назвами.
В часі CBoro існування, сам імператорськИЙ уряд і населення
цівї імперії, з столицею Новим Римом чи пак Константинополем,
завжди називали себе "Римлянами". Імператор мав офіційнИЙ
титул "самодержець Римлян" (автократор Ромайон) або пізні..
ше по..rpецькому "цар Римлян" (васілевс Ромайон). Ані уряд,
ані населення цівї держави ніколи не називали себе Візантій..
цями.
впископати, Митрополії, АрХИGПИСКОПства і Патріирхати
На історичну сцену виступили предки русинів..українців уже
в половині V..ro сторіччя. Тоді вже наступило розселення укра..
Їнських племен у напрямку долішньоrо Дунаю та побережжя
Чорноrо моря. Вони тоді встyrmли в безпосередній контакт із
rpецько"римським світом (вовнні сутички, торrівля і цивіліза..
ційно--культурні впливи). Про цей контакт українських предків
з тодішнім культурlШМ християнським середовищем буде в нас
мова в однім із наступних розділів. тут ми тільки зазначимо той
факт, що вже в тому часі мусіли проявитися в цих контактах
також християнські реліrійні впливи. Ці впливи міцніли з ходом
історії. Вони врешті проявилися у важких фактах християнізації
племінних провідних кіл і самих князів у дрyrій половині IX..ro
сторіччя. Почалися в Рус і.. Україн і перші кроки орrанізації цер"
ковних rpомад і Е:ІШСКОПЇЙ. У Х"му сторіччі мавмо християн
*) Слов'янська назва "цар" € скороченням назви "цісар", а назва "цісар"
€ перекручеlННЯ імени першоrо римськоrо імператора Цезаря, по..rрецьки "кай
сар" .
4

між великими КИЇвськими князями, напр. кн. Ольrа і кн. Яро..
полк. В попереднім сторіччі правдоподібно прийняли християн-
ську віру князі Аскольд і Дир у Кивві. В 988 році великий князь
Володимир вирішив, що християнство повинно бути державною
реліrівю Київської Імперії і тоді почав він енерrійно християні-
..u ·
зувати все населення, закладаючи в СВОІИ держаВІ церковну
орrанізацію на основі rpeцькоrо обряду, але зі слов'янською
староболrарською мовою, бо в Болrарії уже тоді були rOТOBi
переклади боrослужебних кRИr. Цим способом був проведенИЙ
формальНИЙ зв'язок із Соборною (Католицькою) Церквою в се-
редньовічній КИЇвській Імперії. Виринав само собою ІШТання,
..u. .U . .U
В якому орrаНlзаЦIИНОМУ стаНІ знаходилася в ЦІИ ІСТОРИЧНІИ
добі Соборна (Католицька) Церква? Тож, подамо тут короткИЙ
оrляд розвитку церковної орrанізації від її початків до часу
володіння вел. князя Володимира в Кивві.
АпОСТОJПI і впискоlПІ
Ісус Христос устійнив основи орrанізації для поширення і
збереження свовї науки. За старозавітнім зразком він установив
свою Церкву. ДЛЯ ЇЇ проводу Христос установив 12 Апостолів,
з дорученням встановляти потім своїх наслідників у скількості
відповідно до потреби. Серед Апостолів був братсьКИЙ принцип
рівноправности з тим, що Ісус визначив одноrо з Апостолів,Си-
мона-Петра, ВеРХОВlШм Апостолом, тобто rоловою всівї апо-
стольської колеrії.
Ще в апостольських часах rpeцька назва "апостол" пере-
йшла зміну на назву "впископ" . Нема певности, чи ця нова
назва була введена вже одним з первісних Апостолів, чи щойно
ОДІШМ із апостольських наслідників для дальпшх наслідників.
Ця основна орrанізація Церкви  це установа Христова.
Тим-то вона незмінна і незмінима. До цівї Христової основи,
тобто до орrанізаціі Церкви з рівноправними €пископами, як
насліДlШКами Апостолів, разом з наслідником BepxoBHoro Апо-
стола Петра в Римі, потім уже з практичних потреб і спонук,
відповідно до часу і місця, додавано різні інші орrанізаційні
установи. Вони виникли з людських потреб даноrо часу і місця,
і тому іх можна апостольським способом міняти відповідно до
нових потреб. Такими новішими установами в орrанізації Цер-
кви була система Митрополій і Патріярхій, або Архивпископій.
В апостольській добі і в першому сторіччі по апостольській
добі властивим керівником вірних був €ІШскоп у кожній rpомаді.
Тільки з йоrо уповноваження і висвячення моrли в даній біль-
шій rpомаді вірних чи в області довкола неї діяти нижчі чини
клиру, зокрема діякони і священики (пресвітери). Тому €ІШско-
пів було відносно баrато, можна сказати, в кожному місті, де
була rpомада вірІШХ.
5

Із розростом скількости вірних по цілій тодішній Римській
Імперії зайшла потреба порядкувати і координувати діяльність
епископів. Переводжено це завдання обласними Соборами епи..
скопів. 3 оrляду на те, що такі обласні собори не моrли збира
тися часто, то епископ з обласної чи пак провінційної столиці
був визнаний таким старшим епископом, що став координато"
ром діяльности всіх епископів даної области. rоловне місто
области мало назву в світських відносинах "MaTipHoro міста",
тобто поrрецькому "митрополії'/'. Тому цю назву перенесено
також на церковну адміністрацію. епископ TaKoro rоловноrо
міста отримав назву "Митрополита", а йоrо область назву "Ми
трополії". 3rідно з цими новими правилами Митрополит викону
.. u.
вав СВОІ завдання не як самовладнии пан, але в ДУСІ тих поста
нов, що їх приймали епископські собори йоrо области.
епископ Риму мав завжди визнаний примат серед усіх
епископів. Не було тоді, в перших століттях християнства, нія
Koro сумніву в HiKoro, що Римський Престол, це Апостольський
Престол наслідника BepxoBHoro Апостола Петра і що з ціеї при..
чини цей епископ, що також титулував себе Папою, мас примат
в усій Церкві.
Проте, в деяких центрах Римської Імперії епископи мали
особливу поваrу, мали більший вплив і, навіть, значнішу aДMi
ністраційну владу над своею областю і над тамошніми еписко
пами. Вже в перших сторіччях християнства такими центрами
були Олександрія та Антіохія. Тоді Олександрія була найбіль
шим містом на Сході, а Антіохія була не лише великим містом,
але й мала вона поваrу з уваrи на те, що, зrідно з книrою "Дії
Апостолів", там вперше почали визнавці віри в Ісуса Христа
називати себе християнами. Тамошня rромада вірних була за
снована самими Апостолами. Окрім Toro в поділі Римської Імпе
ріі на адміністраційні окруrи, "діецезії", ці міста були осідками
вищої адміністраційної влади, щось як rенералrубернаторства.
епископи цих великих державних адміністративних центрів по
чали вживати для себе почесної назви "Патріярх".
Назву "Патріярх" стосовано також до Римськоrо Престолу.
Таким робом до початків IVro сторіччя був устійнений поділ
адміністрації Церкви на епископіі, Митрополії та Патріярхії.
Кожна Митрополія охоплювала більшу кількість епископій.
Знову ж Патріярхії обійм али в своїх областях по кільканад
цять, а то й по кількадесять Митрополій. Вся ця адміністративна
система виросла в ході християнізації суспільства, відповідно
до адміністраційноrо поділу в Римській Імперії, яка тоді охоп
лювала Передню Азію, Північну Африку й Европу п<? Дунай
і Райн та південну Британію. rреки називали всю область ціеі
величезної імперії "ойкумене" , тобто "заселеною землею". Коли
в IXOMY сторіччі брати Кирило і Метод ій та їхні учні перекла..
дали боrослужебні книrи на староболrарську мову, то вони пе
редавали rрецьке слово "ойкумене" словом "вселенна". Це
6

окреслення території Римської Імперії перейшло з ширшим po
зумінням пізніше до української літературної мови.
Церква не була визнана в Римській Імперії леrальною iH
ституцівю аж до початків IVro сторіччя по Христі. Християн-
ська реліrія була поширювана в різні доби історії цівї імперії
всупереч заборонам і тому терпіла важкі переслідування, до
кари смерти включно. Бували в тій цілій епосі також періоди,
коли християнська реліrія була толерована, хоча й офіційно
недозволена. Тому зв' язок окремих областей між собою Mir пе-
реводитися лише шляхом листування і висилання делеrатів.
У таких відносинах нелеrальности Церкви моrли відбуватися
в окремих областях лише собори Е:пископів всередині Митропо-
лій. Екуменічні чи пак вселенські собори, тобто вседержавні з
поrляду тодішньої Римської Імперії, були тоді неможливі до
переведення.
Леrалізація християнства в Римській Імперії
Не зважаючи на всі переслідування, Церква постійно збіль
шувала кількість своїх вірних. 3 крови мучеників визнавців
віри росла нова сила християнства. Остання велика хвиля про-
тихристиянських переслідувань піднеслася до висоти потопу за
імператора Діоклеціяна, одноrо з найздібніших адміністраторів
імперії. Він поставив виразну мету своої влади: знищити хри
стиянство цілком. Цей імператор поділив адміністрацію Рим-
ської Імперії на дві половини: Схід і Захід. Для обидвох половин
були окремо встановлені Імператори з титулом "блаженний"
(aBrycTYc) і два їхні заступники з титулом "цісар", цесар, чи
пак поrрецькому "кайсар". По їхньому старшинству наступало
наслідство, а коли одноrо з заступників бракувало через смерть,
то старшИЙ імператор іменував йоrо наслідника. Батько KOH
стантина, Констанцій, був одним із заступників, а потім одним
з імператорів. Умираючи, він визначив сина Константина своїм
наслідником.
Він володів половиною імперії разом з імператором Ліці
нівм.
Власне Константин, у наслідок одноrо видіння, покинув
стару римську віру, поrанство, і став визнавцем християнської
віри. По смерті Ліцінія став він вдиним імператором у цілій
Римській Імперії. Ще в 311-0МУ році, разом з Ліцінівм, видав
він заборону переслідувати християн. По перемозі над узурпа-
ТОрОМ Максентівм Константин спонукав Ліцінія до підписання
і проrолошення в Нікомедії (Ізматі, часто помилково тверджено
немовби в Міляно в Італії) едикту про повну реліrійну толеран
цію в цілій імперії. Сталося це дня 15-ro червня 313 року. Цим
першим Toro роду законом в історії світу проrолошено повну
рівноправність усіх реліrій в імперії. Християнство вперше отри
мало повнИЙ леrальНИЙ статус у державі. Едикт запроваджував
7

повну реліrійну свободу, хоча християнство відразу стало упри-
вілейованою реліrівю в імперії. Незабаром Константин проrол
сив рескрипт, яким заохочував rромадян прИЙмати Христову
віру. Він признав для Церкви правну особовість, тобто право
набувати власність і розпоряджатися нею. Християнське духо-
венство звільнено від усіх державних і rpомадянських тяrарів.
Імператор признав Церкві відшкодування за мавткові ШКОДИ,
що були заподіяні Церкві попередніми переслідуваннями. 3 дер-
жавноrо скарбу покривав кошти будови деяких величавих хри-
стиянських церков і давав означені субвенції з державної каси
для духовенства. Фактично, як володар цілоі імперії, зайняв
він становшце опікуна Церкви і в цій ситуації церковна врархія
дала на це свою зrоду. Так при цій упривілейованш леrалізаціі
Церкви зродився небезпечнИЙ державнИЙ патронат над Церквою.
3 цьоrо патронату виводив собі імператор право встрявання не
лише в церковну адміністрацію, але також у питання віри.
Це право моrло б бути спасенне, якби імператором була
завжди свята особа. Але так не в. Наука ствердила поза всяким
· .. u u
СУМНІВОМ СОЦІолоrІЧНИИ закон, що влада корумпув и одурнюв
її носія. Влада схиляв володаря до зловживання нею для цілей
і завдань, які з поrляду віри і моралі не в оправдані і які ведуть
до рУЙнування віри і моралі. Очевидно, і тут в вИЙнятки, як від
кожноrо іншоrо правила. Проте ці вИЙнятки рідкісні в історії.
Імператор Константин був першим християнським володарем
з повнотою влади. Був він високо обдарованим і розумним, а при
тому був людиною з найліпшими намірами. Він давав церковній
врархії такі добра, яких вона не мала три сторіччя: свободу
виконування вимоr віри, свободу орrанізаціі Церкви та свободу
поширювання місійної діяльности небувалими до Toro часу при-
вілеями в державі. Не ДИВІШЦЯ, що ерархія Церкви, в своїй ком-
пактній більшості, радо поrодилася на патронатський стосунок
імперії Константина до Церкви. Не припускали тоді, що після
смерти Константина будуть не лише rірші імператори, але на-
віть апостати-відстynники, які будуть використовувати свою не-
обмежену владу для протихристиянських цілей.
ТолеранцшНИЙ едикт з 313-ro року зразу приніс Церкві ве-
личезні користі. Поrанська панівна суспільна верства, дотоr<r
часна римська аристократична владна rрупа, з давніми респуб-
ліканськими традиціями, була заскочена тівю силою Церкви,
· U . .
яка ПІСЛЯ зrаданоrо едикту виишла з нелеrальноrо ПІДПІЛЛЯ
на явну суспільно-політичну сцену в імперії. Традиційна рим-
ська реліriя поrанства не мала незалежної від держави врархіч-
ної орrанізації. В порівнянні з розбудованою християнською
церковною орrанізацівю римська поrанська реліrія вже пере-
стала бути для християнства небезпечною суперницею. Правда,
що на верхах була rpеко-римська філософія і світська наука,
зв'язана з поrанством. Вона мала через свої зв'язки з римською
.. · u
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЮ аристокраТІвю ще великии престиж, але
8

вона не мала потрібної орrанізованої сили в суспільстві. Це
традиційне поrанство все ще моrло стати небезпечним для хри-
стиянства, якби в йоrо проводі станув якИЙсь політичнИЙ чинник,
u .u u .
зокрема якиись узурпаЦІИНИИ кандидат на Імператорську владу,
з сильною політичною орrанізацівю чи rpупою.
Це все брав у рахубу Константин і остаточно рішився пере-
нести столицю імперії з Заходу, з Риму, на Схід. Заки він при
ступив до рУЙнування міста Візантії та будови на її руїнах Ho
BOro Риму, він переніс столицю 3 Риму до Нікомедії, недалеко
від заплянованоrо HOBoro Риму. Туди він переніс з Риму центр
евентуальної опозиції республіканської аристократії, Сенат, і
разом з IШм інші центральні уряди, зв' язані 3 республіканською
традицівю. Будучи на Сході, імператорський уряд Mir своїм
. . . .u ·
престижем 1 аДМІНlстраЦIИНОЮ машиною держави СИЛЬНІше
впливати на Східню Церкву ніж це він Mir робити на Заході.
Там, у Римі, з оrляду на відсутність імператорської влади, ви-
росла побіч церковноrо примату Папи також поваrа та суспільна
й політична сила Патріярхії Заходу, бо РимськИЙ Папа крок
за кроком усував небажанИЙ натиск держави на Церкву на За
ході та здобував для неї незалежне становшце в стосунку до
державної влади. На Сході розвиток стосунків між Церквою і
державою ішов у протилежнім напрямку: Церква тратила що
раз більше свободу дії на користь зростаючої влади імператорів.
Роз'вдн&1ПIJI в Католицькій Церкві й Екуменічні Собори
Сьоrодні в популярнім користуванні назва "КаТОЛlЩька
Церква" Е: стосована до Латинської Церкви, під проводом Рим-
ськоrо Престолу, і тих східніх Церков, які визнають вдність' 3
Римським Престолом. У протилежність до Католицької Церкви,
в популярнім розумінні, в Православна Церква Сходу, до якої
входять різні крайовонаціональні Церкви. Історична наука Ta
кИЙ спосіб розуміння назви "Католицька Церква" відкидав, як
явно помилковИЙ. Зrідно 3 наукою історії Церкви Христової наз
ва "Католицька Церква" містить у собі всі Церкви Крайові, як
що вони визнають чи то "Апостольський Символ Віри" чи BpO
. U . .
чисто повторяють ПОСТlино В щоденних ЛІтурrlЧНИХ молитвах
"НікейськИЙ Символ Віри".
В усіх Церквах східньоrо обряду чотирьох традиційних
Патріярхів, тобто Константииопільськоrо, Олександрійськоrо,
АнтіохїЙськоrо і Е:русалимськоrо, а також, у всіх пізніших cxiд
иіх Патріярхатах (в тому також у Московському Патріярхаті)
обов'язув в щоденних молитвах і ввідправі Літурrії "Нікей-
сьКИЙ Символ Віри". Цей Символ Віри був установлений у rpец
кім оршіналі на Екуменічнім Соборі в Нікеї і доповненИЙ на
Дрyrім Екуменічнім Соборі в Константинополі. Всі члени Цep
кви мають обов'язок відмовляти цей Символ Віри й вірити в усі
в нім встановлені правди. В ньому між іншим міститься така
9

правда віри: "Вірую в Е:ДИНУ святу Католицьку і Апостольську
Церкву" .
Слово "католицьКИЙ" у rрецькій мові означаЕ: те саме, що
"заrальний", "універсальний", "зібраний разом". При перекладі
НікейськоКонстантинопільськоrо Символу Віри на латинську,
а потім на національні мови (німецьку, французьку, анrлійську
й інші) rpецьке слово "католицький" залишено без перекладу.
Коли перекладено Символ Віри на стару болrарську мову, як
боrослужебну мову, то rpецьке слово "католицьКИЙ" переложе
но слов'янським "соборНИЙ", тобто "зібраний разом".
Цей переклад прикметника "католицький" залишено потім
.. .. u
у перекладах староцеРКОВНОl мови на мови украlНСЬКУ и MOCKOB
ську без зміни. В наслідок Toro ця частина Символу Віри в пе-
рекладі на українську мову звучить так: "Вірую в Е:ДИНУ святу
Соборну і Апостольську Церкву". Західні слов'янські народи,
тобто чехи, поляки і словаки вживають Символ Віри в повнім
перекладі, тобто перекладають rрецьке слово "католицький" на
u" "
"зarальнии , попольськи "повшехни .
Отож, назва "Католицька Церква" в окреслені Символу
Віри означаЕ: Е:ДИНУ заrальну Церкву, що визнаЕ: апостольську
традицію. Така Католицька Церква існувала від апостольських
часів аж до часу леrалізації християнської реліrії в Римській
Імперії. Це визнавав кожНИЙ при обряді хрищення, приступаючи
до rромади вірних християн. Формула ціЕ:Ї католицької віри Mi
стилася в коротшім Символі Віри ще від апостольських часів.
Цей АпостольсьКИЙ Символ Віри У поширеній формі був YCTa
новленИЙ Першим Екуменічним Собором у Нікеї 325ro року і
доповненИЙ Дрyrим Екуменічним Собором у Константинополі
381-ro р., де додано всі правди віри у Святоrо Духа. Потреба
цьоrо виразноrо окреслення віри виринула з ЖИТТЕ:ВИХ потреб
ще в апостольських часах.
Появлялися два роди РОЗ'Е:днання в Е:диній Католицькій чи
пак постароцерковному в Соборній Церкві: викривлення віри
з одноrо боку, або виломання зпід апостольської і потім Е:ПИС
копської церковної юрисдикції та дисципліни. Перше лихо це
speci, а друrе це роздор або схизма. *) Роздор звичайно не про
rолошував якоrось викривлення віри, а тільки відривався від
Католицької Церкви і творив свою окрему церковну Е:рархію.
Е:ретики часто воліли діяти в середині Соборної Церкви, ведучи
там проповідування в користь cBoro викривлення християнської
віри. Бували ВШІадки, що Е:ретичні рухи перетяrали на свій бік
декоrо з Е:пископів і творили свою власну церковну. орrаніза-
цію, окрему від Соборної Церкви. До часу леlалізації Соборної
Церкви, між іншим, діяли Е:ресі rностиків і маркіонітів, а з мо--
ментом леr'алізації вибухла була схизма донатистів.
*) Схизма, по-rрецькому  це роздор, роз'€днання.
10

З вресями і схизмами боролася Церква перед леrалізацівю
шляхом обласних Соборів. Ці 6ресі й роздори мали місце майже
виключно у Східній Церкві. Тимто особлива потреба виникла
на Сході скликати ЕкуменічнИЙ Собор, щоб устійнити основні
окреслення віри та встановити засади орrанізації Соборної Цер..
кви в нових, уже леr'алізованих відносинах. Е:ретична наука про
Ісуса Христа, яку rолосив видатний проповідник, пресвітер в
Олександрії, Арій, викликала в Соборній Церкві на Сході ве..
ликий заколот і внутрішню боротьбу. Західня частина Соборної
Церкви осудила аріянську вресь на своїм соборі і цим способом
підтримувала опір проти неї на Сході. Були ще й інші суперечки
в Церкві на Сході, які викликали замішання також удержавнім
порядку. Тимто імператор Константин, у порозумінні з Рим..
ським Папою і найстаршим після ньоrо Патріярхом в Олек"
сандрії, в 325 році скликав до Нікеї ЕкуменічНИЙ Собор. Назва
цьоrо Собору, як екуменічноrо, по"староrрецькому "вселен"
ський", приложена до цьоrо Собору тому, що на ньоrо були
скликані Е:пископи всі6Ї імперії, а територія ці6Ї імперії мала
назву поrрецькому "ойкумене", тобто вся заселена земля. Hi
кейськИЙ ЕкуменічнИЙ Собор осудив науку Арія, як 6ретичну,
а для точноrо окреслення віри Соборної Церкви встановив об..
ширнішИЙ Символ Віри. Постанови кожноrо екуменічноrо ccr
бору мали обов'язуючу силу для всі6Ї Церкви у справах віри,
а щодо орrанізаційних справ, то постанови таких соборів стосу"
валися і моrли стосуватися лише до Соборної Церкви в межах
тодішньої Римської Імперії. Це цілком зрозуміло, бо ж Соборна
Церква тоді діяла в упорядкованИЙ спосіб лише в цій велико
державі.
Для боротьби з дальшими й новими 6ресями скликувано
нові екуменічні собори. До IXro сторіччя було Їх сім. Постанови
всіх дотоrочасних соборів визнав на протязі дальших сторіч, аж
до тепер, уся Церква, на Заході і на Сході. Всі ці собори відбу
валися на Сході, бо там розвивався рух усяких 6ресей і цepKO
них заколотів. Церква на Заході в тому часі розвивалася від"
носно спокійно. Тимто, звичайно, Римський Папа навіть не брав
участи в цих соборах особисто, а тільки через своїх делеrатів.
На Нікейському Соборі брало участь- понад 300 6пископів, але
з Заходу було їх лише сім.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
Проф. Олександер Л'ОТ10ЦЬКИЙ, Авто" "фалія, Т. І. Варшава: Український
Науюовий НСТИТУТ, 1933.
Акад. С. д. Сказскин, В. Н. Лазарев, и. Б. ПиryuIевская, А. Н. Каждан,
Н. з. У динцева, История Византии, Т. І. М,осква: Академия Нау}( СССР, 1967.
Walter F. Adeney, ТЬе Greek and Eastern Churches, Part І. New York:
Intemational Theological Library, 1968.
11

:1. С. Ayer, А Source Book for Ancient СЬпrсЬ History from the Apostolic
Age to the Close оІ the Conciliar Period. New York, 1913.
ТЬе Catholic Encyclopaedia, edited Ьу Charles Herbermann in 15 volumes.
Vol. 3, Church Ьу G. Н. Joice.
Charles Diehl, Byzantine Greatness and Dесlinе. Тranslated from French
Ьу Naomi Walford. New Brunswick, N. J.: Rutgers University Press, 1967.
L. Duchesne, Early History оІ the Christian Church: from its Foundation
to th End of the Fifth Century. Translated from French, vol. І. New York,
1870.
Edward Gibbon, ТЬе History of the Dесliпе and the Fall оІ the Roтan
Етрае. Vols. І and п. London, 1923.
Ludwig Harthing, А History of the Catholic Church. Translated from
German Ьу Аnsеlт Gordon Biges. Westminster, Md.: Newman Press, 1954.
Josef Hergenroether, Handbuch der aUgemeinen Кirchengeschichte. Frei..
burg, 1870.
Kenneth Scott Latourette, А History оІ Christianity. New York, 1955.
12

РОЗДІЛ друrий
БОРОТЬБА ЦАРroРОДСЬКОro ПАТРІНРХАТУ
ЗА ЧЕСТЬ І ВЛАДУ
ЦарrородсьКИЙ Патріархат ...... молоДШИЙ на Сході
Старе місто Візантія не мало ніякоrо значення в перших
сторіччях християнства. Ні одна писана пам'ятка' з апостоль
ських часів і перших двох сторіч не зrадув нічоrо про це місто.
Це доказ Toro, що там християнська rромада була маленька і
тому не мала власноrо Е:пископа. Вперше історичні пам'ятки
зrадують Е:пископа в Візантії, Митрофана, в 315324 рр., тобто
щойно безпосередньо перед перебудовою Візантії на нову CTO
лицю імперії, з назвою "НовИЙ Рим". Щойно після Toro, коли
до HOBoro РимуКонстантинополя була перенесена столиця iM
перії, почали Е:пископи цьоrо міста добиватися вищої чести і
влади. Покликаючися на факт, що Константинополь в тепер
столицею імперії, ці Е:пискоІШ вибороли собі незалежність від
іншоrо Митрополита, осяrнули становище Архивпископа і, вреш
ті, почесть і владу Патріярха.
Між іншим, для піднесення претенсій Константинопільсько
ro Е:пископа услужні автори виrадали оповідання про те, що
нібито заснував Е:пископство в давній Візантії сам Апостол
Андрій, брат Першоапостола Петра. Мовляв, візантійська впис
. · u ·
копська катедра в апостольським престолом І тому ЦІИ катеДРІ
. u. .
належить не лише паТРlярхальнШІ преСТІЛ, але ще до Toro ВІН
U . .
повинен мати принаИМНІ ту саму поваrу, честь І владу, яку мав
РимсьКИЙ Престіл. Проте, ці претенсіі Е:пископа в новій столиці
імператора Римської Імперії не так скоро моrли здобути якийсь
успіх, як цьоrо сподівалися ці Е:пископи. Ще на Першім EKYMe
нічнім Соборі в Нікеї (325 р.) ці вимоrи не моrли знайти споді
BaHoro успіху. Собор не бачив підстав для цих високих амбіцій
візантійськоrо Е:пископа і він залишився й надалі підлеrлим
Митрополитові в rераклеі, в Тракії. Канонічна залежність Е:пи
скопа цівї катедри, хоч 7 років пізніше вже з назвою катедри
HOBoro Риму чи пак Константинополя, тривала все ще аж до
381..ro року, тобто до Дрyrоrо Екуменічноrо Собору, що відбувся
13

вже в Константинополі. Там, завдяки заходам caMoro Імператора
і йоrо уряду, цей Собор визнав цю архивпископську катедру
Патріярхатом і під натиском Імператора приділив цьому Патрі..
ярхатові величезну область з десятками Митрополій. Разом з
тим, Константинопільському Патріярхові признано щодо чести
друrе місце після Папи. Цим способом обнижено rідність Олек"
сандрійськоrо Патріярха, який до Toro часу займав друrе місце
за Папою Римським. Так до традиційних трьох Патріярхатів
прийшов четвертий, Константинопільський, яКИЙ, хоча щойно
був створений, висував далі нові претенсії на честь і владу.
Щойно 100 літ пізніше створено Патріярхат Е:русалимський,
який ніколи не підносив подібних претенсій.
ЦарrородсьКИЙ Патріярх проrОЛОШУG себе екуменічlПlМ
Після імператора Константина I..ro Великоrо царrородські
імператори мали незмінну політичну лінію щодо Церкви. Вони
підтримували всіма силами державної адміністрації Церкву в
столиці Царrороді і на місцях, але одночасно намаrалися зро
бити церковну врархію одним з важливих знарядь імператор
ської влади. В друrій половині V..ro сторіччя, в часі великої
мандрівки народів з Азії в напрямку Західньої і Південної Евро..
пи, впала західня половина Римської Імперії. Східня половина
утрималася, але не давала мілітарної допомоrи 3аходові для
оборони перед варварськими племенами, що сунули на Італію
і Рим. Тоді Папа свовю поваrою оборонив Рим перед зруйну"
ванням йоrо варварами. Цим Папа здобув собі, поза духовною
верховною владою в Екуменічній Церкві, також рішальне слово
у світській владі в Італії, і зокрема в Римі. Це не припадало до
вподоби візантійським імператорам. Тому вони в противаrу Па..
пам усіма засобами підтримували підручну собі Царrородську
Патріярхію. Маючи рішальне слово щодо обсади патріяршоrо
престолу, царrородські імператори часто усували невиrідних
Патріярхів і наставляли послушних для свовї політики канди"
датів. Формально нових Патріярхів у Царrороді обирали собори
цівї Патріярхіі, але з..правила вони під тиском Імператора оби..
рали лише TaKoro кандидата, якоrо бажав даний Імператор.
Політичний тиск на Соборну (Католицьку) Церкву на Сході
проявлявся не лише в обсаді всіх чотирьох патріярхат ів і Е:пис..
копій на Сході, але також у вирішуванні доrматичних питань.
Імператори на Сході крок за кроком запроваджували таку aДMi
ністративну практику в державі, що ухвалені тим чи іншим Еку"
менічним Собором доrми моrли обов'язувати вірних тільки тоді,
коли іх Імператор проrолосив своїм едиктом.
До першоrо великоrо роздору (схизми) в Східній Като--
лицькій (Соборній) Церкві прийшло незабаром після Першоrо
Екуменічноrо Собору. Імператор Константин І зразу своїми на..
казами проводив у життя постанови цьоrо Собору щодо вресі
14

Арія. Але зrодом прихильники Арія здобули вплив на дворі
fмператорів і довели до Toro, що Імператор накидав Церкві піва
ріянську доктрину про Христа. Хто з Е:пископів не бажав прий
няти тіЕ:Ї піваріянської доктрини, Toro усувано з катедри. З Toro
виникла в Соборній Церкві на Сході велика схизма, роздор, бо
ортодоксальні, правовірні, чи пак православні, визнаці 'Rікей
CbKoro Символу Віри не підчинялися наказам Імператора в цій
доrматичній справі. Щойно після кількох десятків років всере..
нині Імперії аріянство впало зовсім, але зате воно було поши
І)ене серед народів поза межами Імперії, зокрема серед r'oTiB.
Незабаром після аріянськоrо роздору виник на Сході новий
lІоділ у Соборній Церкві у зв'язку з 6ретичною проповіддю KOH
(тантинопільськоrо Патріярха Несторія про особовість Ісуса
Христа, як Сина Божоrо і як людини в одній особі. Несторій
:аймав престіл у Константинополі лише три роки (428..431), але
11 тому часі він вніс rлибокий роздор у Церкві на Сході. Це CTa
.1Іося з тіЕ:Ї причини, що Несторій був дуже здібним проповідни
Ісомпромовцем і при тому зручним політичним тактиком. Поділ
у Соборній (Католицькій) Церкві на Сході викликав потребу
(І(ликати Третій Екуменічний Собор, якИЙ відбувся в Е:фесі
431..ro року. Папа Римський підтримав рішуче правовірну Tpa
диційну доктрину і тому православна доrма була прийнята цим
Собором. За свою викривлену науку Несторій був усунутий з
lІатріяршої катедри, а йоrо наука була проrолошена Е:рессю.
І [роте, несторіяни схоронилися на Сході поза кордонами імперії,
:OKpeMa в Персії, і там продовжували свою окрему церковну
. .
орrаНlзаЦIЮ.
Константинопільська Патріярша катедра, будучи в столиці
r мперії на Сході, не використовувала cBoro становища для збе
.. .U . ·
,)сження православних доrм ВІРИ, аНІ для СПОКІиноrо ДІЯННЯ MI
(iOHapCЬKOЇ праці Католицької (Соборної) Церкви. З одноrо боку
ІІа цій катедрі, поза світлими вийнятками, засідали Патріярхи,
НI(і самі вносили доrматичний заколот і розколи в Церкві, а 3
друrоrо боку вони присвячувалися політичнодержавним спра
вам та іНТРИr'ам і постійно добивалися для себе вищої чести й
влади. Зараз після роздору, який вніс був у Церкву Патріярх
І [ссторій, Константинопільські Патріярхи поставили собі за ціль
добитися рівної чести з Римським Престолом, тобто не визнавати
" . ......
lIoro примату в наУЦІ правослаВНОI ВІРИ, аНІ в ВИРlшуваННІ спо
І)ів щодо церковної дисципліни між катедрами на Сході. А все ж
'rаки, з оrляду на заrальну опінію Церкви, ці Патріярхи не зва
.U U
)IСУВалися покищо виразно заперечувати траДИЦІИНИИ примат
І)имськоrо Престолу.
Тоrочасні Константинопільські Патріярхи, наслідники Пат
І)ілрха Несторія, присвятили rоловну YBary у своїй діяльності
Н.1ІЯ здобyтrя і збереження ласки Імператора та йоrо міністрів.
Іони не брали собі за приклад до наслідування недавньоrо CBoro
Ilопередника Константинопільськоrо Патріярха Івана Золото
15

YCToro (398..404 рр.). Цей святець і борець за соціяльну справед"
ливість для усіх кривджених і визискуваних у своіх оrненних
проповідях і писаннях відважно виступав проти тих панівних
кіл і навіть caMoro імператорськоrо уряду, коли Toro вимаrала
справедливість. За це він не побоявся понести в жертву свою
волю йжиття. *)
СвоЇ змаrання до заСПОКОЕ:ННЯ честолюбства Патріярхи КОН"
. ..U . .U. ..
стантинополя спирали на ВІДПОВІДНІИ ПОЛІТИЧНІИ ДІЯЛЬНОСТІ, ПІД"
тримуючи всеціло такі чи інші політичні й особисті бажання
Імператорів. Двадцять років після усунення Патріярха Несто..
рія йоrо наслідник на цій катедрі Анатолій (449..458) підняв
справу зрівняння чести cBoro уряду з Римською Столицею. Хоча
він мав підтримку Імператорськоrо уряду, то Четвертий Екуме..
нічнИЙ Собор у Халкедонії (в 451 році) все таки не признав
йому TaKoro становшца в Соборній Церкві, а тільки знову під..
твердив йому почесть зараз друrу за Римським Папським Пре..
столом.
Коли після заколотів у наслідок мандрівки і завоювань
варварських народів, за імператора Юстиніяна І (527..565) Ві..
зантійська Імперія наново зміцніла, Патріярхія Константинополя
встиrла переконати цьоrо Імператора, щоб він силою СВОЕ:Ї дер"
жавної влади вивищив цю Патріярхію понад три інші східні
Патріярхіі. В 550 році зrаданий імператор надав Патріярхатові
Константинополя таКИЙ привілей, що цей Патріярх від Toro часу
маЕ: право вирішувати всі відклики від постанов інших Патріяр
хів. Це була неканонічна постанова Імператора, бо вона касу"
вала рівноправність цих Патріярхів у церковних справах адмі..
ністрації і правосуддя в їх Патріярхатах. Самозрозуміло, що
u. u. u. ·
цеи Імператорськии ПРИВlлеи мав силу І значення лише ОСТІЛЬ"
КИ, оскільки була реальна сила Toro чи іншоrо Імператора.
Маючи за собою повну підтримку імператора Маврикія
(582..602 рр.), Патріярх Константинополя, Іван ІУ, набрав пере..
. .u ..
конання, що коли ВlзаНТIИСЬКI Імператори проrолошують, що
вони одинокі в світі мають право на титул Імператора, то рівно..
біжно до тіЕ:Ї державної політики повинна також патріярша ка..
*) Патріярх Константинополя Іван Золотоустий, названий так за свою
краснорічивість, походив із Сирії, з Анті,охії. Там він виконував патріярший
уряд і щойно потім був обраний Патріярх-ом столиці Імперії. На своїй катедрі
він дбав про належний моральний стан підчиненоrо йому духовенства, а винних
усував від дух'овних урядів, а 'Навіть відлучав від церковної спільноти взаrалі
"анатемою" . За непримирну позицію супроти ЗЛОВ}I{ивань панівної верстви і
за послідовне прочищування рядів духовенства від корупції, цей Патріярх по..
пав у неласку імператорськоrо уряду і знач'Н-ої частини духовенства. Імпера..
торський уряд відповідно підібрав проти Патріярха церков'Ний суд, який видав
вирок про усунення йоrо з патріяршої катедри та засудив йоr,о caMoro на виr..
нання. Маси вірних у столиці виступали завзято в обороні CBoro архипастиря
і йоrо привернено було в уряд, але імператорський уряд зл.авив масове невдо"
волення, а Патріярха силою депортував із столиці д'о далеких вірменських rip,
де ві'Н, в наслідок утяжливої карної подорожі, скоро помер. Пізніше Католицька
(IСоборна) Церква проrол'осила йоrо святим. Він уклав обряд св. Літурrії, СКО"
ротивши довшу ЇЇ форму, укладену св. Василі€м Великим.
16

...и. . . U
тедра в СТОЛИЦІ ВlзаНТlиськоrо Імператора мати ВІДПОВІДНИИ ти
тул чести, як Е:дина світова чи пак екуменічна катедра. Патріярх
. . U ... U
у даному раЗІ, як І иоrо попередники в змаrаННІ дО СВО61 наи
вищої почести в Католицькій (Соборній) Церкві, не поклику
вався ні на апостольську установу, ні на апостольську традицію,
але виключно на політичну основу: мовляв, ця катедра в KOH
. . ... U .
стаНТИНОПОЛІ 6 в СТОЛИЦІ екумеНІЧНОІ держави и екумеНІчноrо
. u .
володарясамодержця, автократора, то через те ЦІИ катеДРІ Ha
лежиться також титул і честь "екуменічноrо аРХИ6пископа",
тобто Архіепіскопос ойкуменікос. Підrотовивши відповідно по
літичнИЙ :1рунт, Патріярх Іван ІУ скликав при поrодженні З
імператором Маврикі6М місцевий патріярший собор до KOHCTaH
тинополя в 588MY році і там отримав йоrо Патріярхат титул
"Екуменічноrо АРХИ6nископа", тобто Е:пископа всіх Е:пископів,
заrальноrо чи пак універсальноrо АРХИ6пископа.
Проти Toro політичноrо титулу Константинопільськоrо Пат
ріярха застеріrся рішуче Папа rриrорій окремими листами, oд
ним до Патріярха і дрyrим до Імператора. Проте, цей політич
ний крок Патріярха Константинополя не привів до церковноrо
розламу. 3апротестувавши проти TaKoro неналежноrо політич
Horo титулу Патріярха КонстаНТІ: тополя, Папа Римський далі
Їr'HopYBaB йоrо значення. Мабуть цt;;і Папа і наступні по ньому
передбачували, що розвиток політичноrо положення Візантій
ської Імперії в сусідстві нових державних творів буде постійно
rіршати і тим самим практично зводити до пустоrо зrуку цей
універсальнИЙ титул Патріярха Константинополя. І справді, за
I(Їлька десятків років виступили на світову сцену нові сили на
Сході: З одноrо боку слов'янські племена і народи, а 3 друrоrо
перси й араби. Сила Римської Імперії на Сході, тобто Візантій
ської Імперії, під напором цих нових чинників, маліла щораз
більше.
Претенсія до високопарних титулів імператора і KOHCTaH
тинопільської Патріярхії щораз менше відповідала реальним
міжнародним відносинам.
JIITEPATYPA:
Та сама, ЩО в Розділі Друrім, а також:
Е. r. rолубинскій, проф. Дух'Овной Академіи В'Ь MOCKBt, Исторія РУССКОЙ
Іеркви, тоМ'Ь І. Москва, 1901.
w. Norton, Das Papstum und Byzanz: Die Trennung der beiden Maechte
Illld das Problem ihrer Wiedervereiningung bis zum Untergang des byzanti-
H(ben Reiches. Berlin, 1903.
L. Duchesne, ТЬе Churches separated from Romе. Translated from French.
New York, 1907.
Непуеу Hart Milmann, History '1}І Eastern Christianity including that оІ
Iopes оо the Pontificate оІ Nicholas V, іп ІХ volumes, London, 1883.
17

РОЗДІЛ ТРЕТІй
ВЕЛИКИИ РОЗЛАМ ЧЕРЕЗ ІКОНОБОРСТВО
ПрИЧИІПІ ікон060РСЬКОЇ політики Імператора Лева ІІІ
Треба нам усвідомити собі пестрий склад Візантійської IM
перії, тобто східньої половини давнішої Римської Імперії. Biд
носно найчисленнішим етнічним елементом у цій Імперії були
rреки. rрецький елемент був не лише в переважній кількості
в самій rреції, але також у численних колоніях на побережжі
Адрійськоrо моря, на Балкані і на побережжях Середземноrо і
Чорноrо морів.
Від часів колишньої Македонської Імперії за Олександра
Великоrо rрецька мова поширилася була по цілім Сході, як
мова для спілкування різних етнічних елементів, що заселювали
імперію, і як мова державної адміністрації. Поширилася вона
в усіх складових частинах ці6Ї Імперії від Адрійськоrо моря по
через Малу Азію і Персію та Сирію і Палестину до Е:rипту, а
з rрецькою мовою поширилася також rрецька культура по MI
стах. Проте, місцевий етнічний елемент жив далі поза містами
в компактній більшості і в значній кількості також по містах,
які таким чином були двомовні. Ці етнічні елементи, як перева
жаюча більшість населення, залишилися в Малій Азії, Сирії,
Палестині, Арабії і Е:rипті. З розвитком Римської Імперії в часі
останніх десятиріч республіки і перших імператорів римське
панування поширилося на руїнах держав, які утворилися були
з поділу Македонської Великодержави за наслідників Олексан
дра Великоrо. 3 римською адміністраці6Ю прийшли також рим
ські купці і промисловці та колоністи. Офіційною мовою ці6Ї
Римської Імперії стала мова латинська, і в ній були оповіщувані
всі закони й розпорядження. Так було і після Константина Be
ликоrо до VIIro сторіччя, коли почала брати верх в aДMiHiCTpa
ції імперії на Сході знову мова rрецька. Вона була міжнарод
ньою мовою по містах також в Італії.
Візантійська Імперія розвинулася до бюрократичної форми
влади в державі. Ця адміністрація була коштовна і тому по
датковий тяrар у державі був дуже важкИЙ. Але цей тяrар Biд
.. . -u .
чували ПІдкореНІ народи, як ВІрмени, СИРІИЦІ та 6rиптяни дa
леко важче й болючіше, бо левина частина податків ішла в
18

імператорську касу в Константинополі на утримання великої
армії і фльоти та на видатки імператорськоrо двора й KOHCTPYK
цію величавих будівель у столиці коштом місцевих потреб. При
автократичнім ладі Імперії не було свободи для вислову полі
тичної опозиції. Тимто опозиційні rрупи найрадше включалися
в різні сектярські церковні рухи, що виявлялися в формі {;ресей
і схизм. Тому Е:rипет, Сирія, Вірменія та різні області Малої
Азії творили сприятливе підложжя і давали підтримку для різ
них {;ретичних і схизматських рухів у Церкві. Це було одночасно
висловом опозиції проти Константинополя. Проявлялося це у
виступах rностиків, маркіонітів, аріян, несторіян, донатистів та
ІНШИХ.
При церковних заколотах rpaB ролю також момент соціяль
Horo протесту. Різні вияви економічносоціяльноrо невдоволення
причіпалися до Toro чи до іншоrо руху якоrось {;ретичноrо Ha
прямку.
Е:ретичні доктрини зроджувалися звичайно в освіченій Bep
стві. В ній панувала ще з передримських часів rрецька, властиво
"rеленістична" культура, поширена на Сході Македонською IM
пері{;ю за Олександра Великоrо. Ще в часах нелеrальноrо стану
Іеркви вчені Отці Церкви намаrалися обrрунтувати християн
ське вчення відповідними софістичними методами. Філософічні
системи, що виникли перед християнською добою в rреції і роз
винулися далі в rеленістичнім світі, мали серед своїх адептів
також таких учених, які ту чи іншу філософічну систему ви
!<ривляли для практичних цілей: здобуття позиції в суспільстві.
Ii софісти мали вплив на декоrо з християнських духовників,
нкі під різними спонуками виступали з якоюсь новою теолоrіч
ною наукою, відмінною від правовірної науки Соборної Церкви.
Софістичними методами потім вони поширювали свою доктрину
в масах вірних, користуючися при тому місцевими етнічними
традиціями. Наприклад, Арій пропаrував свою {;ретичну док-
трину в Е:rипті й поза ним популярно уложеними піснями, на
=\разок тамошніх давніх поrанських звичаїв. Кожний заколо'І
=\ приводу {;ретичних рухів трактували Імператори з поrЛЯД)J
інтересів сво{;Ї влади. Якщо данИЙ {;ретичний рух виявляв силь.
НИЙ вплив на маси народу, то Імператори вважали йоrо або не-
{)сзпечним для державної влади, або вони оцінювали характеІ
HaHoro руху, як корисне явище для сво{;Ї політики aДMiHiCTpa
'rивної чи економічної. В першім випадку вони підтримували
IІравославну Е:рархію проти {;ретичноrо руху. В друrому випад
ІСУ вони ставали в обороні {;ретичноrо руху і переслідували пра
1І0славну Е:рархію Соборної Церкви і ЇЇ світських вірних.
Імператор піДТРИМУБ іконоборство
Іконоборством названо той {;ретичний рух, який був зверне
ІІИЙ проти ікон, тобто зображень Боrа, св. Трійці, Ісуса Христа,
19

Боrоматері і всіляких святців. Рух проти вживання цих засобів
. . -с.> . .
для ПІднесення реЛІrІиноrо духа цих християн мав рІЗНІ дже..
рела. Він почався на Сході, на поrраниччях Візантійської Імпе..
рії, які сусідували З ПерсіЕ:Ю та арабами. При кінці VIIro сто..
річчя Візантійська Імперія втратила свої посілості в дуже знач
ній мірі в наслідок нападів аварів, а потім слов'янських племен,
а на Сході поширила свою владу Персія коштом Віза.нтії. Особ..
ливо великі втрати понесла Візантійська Імперія через те, що
наrло виросла сила арабів одушевлених ісламом, тобто наукою
MaroMeTa. Майже увесь простір Балканів на північ від rреції
був вибиТИЙ з..під влади Візантії, коли прийшла добре орraнізо..
вана орда болrарів. Вірменія була тереном боротьби між Візан..
тіЕ:Ю і арабами. Сирія, Е:rипет і північна Африка також були
втрачені на користь арабів.
у такій ситуації шляхом перевороту прийшов на імператор..
ський престіл Лев ІІІ, прозваний Ізаврійцем, з оrляду на те, що
він походив з малоазійської области Ізаврії. Він уже застав іко"
ноборський рух серед населення Вірменії в Марій Азії, на поrра..
ниччях з арабами. При попередниках імператора Лева Ізаврій
ськоrо була rocTpa боротьба проти Е:ретичної доктрини MOHOTe
лізму, тобто вчення про виключну, Е:ДИНУ волю Христа. Цей рух
викликав роздор у Східній Католицькій (Соборній) Церкві і
треба було для упорядкування цьоrо заколоту скликати VІий
Екуменічний Собор, що відбувся в Константинополі в 680681 рр.
На цьому Соборі осуджено монотелізм як Е:ресь. Постанови VIro
Екуменічноrо Собору, переводив імператор Юстиніян ІІ (685
695) нібито як оборонець і опікун Соборної Церкви і православ
ної віри державною адміністративною машиною новими візан
тійськими методами: фізичним терором. 3апідозрених у моно..
телістичній Е:ресі вірмен він казав палити живцем. Це не було
висловом якоrось йоrо реліrійноrо правовірноrо фанатизму, але
виявом йоrо політичних міркувань. Вірмени були підозрівані
в політичних симпатіях до арабськоrо каліфату, тому реліrійні
переслідування в цій жорстокій формі Константинопіль стосу"
вав фактично як політичну репресію.
Іконоборство появилася в цих поrраничних областях Імпе..
рії в значній мірі, як наслідок політики арабськоrо каліфату в
завойованих областях, що до Toro часу були довrо під владою
Візантійської Імперії і населення Їх визнавало державну хри
стиянську реліrію. Каліфи в певній мірі толерували інші віри
в Боrа, зокрема християнство й юдаїзм. Вірні цих реліrій пла..
u u . .
тили лише окремии поrоловнии податок, ВІД якоrо. БизнаВЦІ
ісламу були звільнені. MaroMeToBa наука забороняла почитання
будь"яких образів. Не допускав почитання ікон також юдаїЗм.
Правовірна наука Соборної (Католицької) Церкви вживала ікон
. u ...
для двох ЦІлеи: представлення ВІРНИМ, ЯКІ не ВМІЛИ читати
Біблії та інших реліrійних книr, історії CTaporo і HOBoro 3апо..
віту й пізнішої діяльности Церкви, зокрема актів і ЖИТТЕ:писів
20

мучеників. Крім Toro, ікона причинялася до оживлення реліrій
Horo духа, наrадуючи вірним ту чи іншу подію з Біблії або MY
ченика за віру чи іншоrо подвижника Церкви. Сама apxiTeKTYP
на і мистецька іконоrрафічна краса нових церковних святинь
була висловом відчуття реліrійної правди, що Боr це найвища,
досконала краса. Проте, арабська влада всілякими способами
пропа:rувала rасло, що буцім то таке почитання ікон християн
ськими вірними це поrанське ідолопоклонство. В цей спосіб apa
би підкопували не лише саму Соборну (Католицьку) Церкву
в здобутих областях, але й підважували духову {;дність християн
У тих областях, що ще були під владою Візантійської Імперії.
Це в свою черrу ослаблювало духа оборони Візантії проти Ha
паду арабськоrо каліфату. Це одна з дуже правдоподібних по
літичних причин Toro, що імператор Лев ІІІ Ізаврійський (717 
741 рр.), здобувши імператорську владу, почав підтримувати
поширенИЙ у деяких областях Малої Азії і Вірменії рух iKOHO
борців. Можливо, що побіч цих політичних спонук імператор
мав сам іконоборські поrляди, заки прийшов на імперський пре
стіл. На це вказу{; йоrо походження з Ізаврії і на родинні зв'язки
в Сирії. Цим можна собі пояснити йоrо впертість і завзятість у
підтримці іконоборства, а одночасно люте переслідування пра
вовірних духовників Католицької Церкви. Цю свою політику він
переводив увесь час, не зважаючи на те, що цим викликав роз
дор у Соборній Церкві в своїй Імперії і повну схизму З Соборною
Церквою на Заході.
Лев прийшов до влади в трудну rодину Візнтійсьної Імперії.
При своїм перевороті проти cBoro попередника імператора Teo
досія IIIro (715717), Лев увійшов у порозуміння з арабами,
і в той спосіб забезпечив собі Їх політичну підтримку. З Toro
факту бачимо, що Лев не цурався союзу і порозуміння з явними
вороrами християнства, яке він буцім бажав боронити й береrти.
Коли після здобуття імператорської влади Лев не дотримав зо
бов'язань супроти арабськоrо каліфату, то араби розпочали
rенеральнИЙ наступ на Візантію. Ще в 717 році велика арабська
фльота приплила в Босфор і араби почали облоrу Константи
нополя. Якби не люта зима, яка несподівано довrо тривала в
тому році, то Константинопіль, не зважаючи на свої rрубі й
високі мури оборони, був би був здобутий і цим араби були б
положили кінець Візантійській Імперії. Тимчасом араби не Mor
ли витримати лютої зими, бо були привиклі до теплоrо клімату
сво{;ї Арабії, а великі сніrи не дали Їм можливости наладнати
постачання харчів для сво{;Ї армії, тому вона терпіла великий
rолод. Все те помоrло Візантії оборонити свою столицю від
упадку в руки арабів. Відбившись від облоrи арабів у 718 році,
Лев переводив проти них дипломатичну політику так, щоб зв'я
зати руки арабам поза кордонами Візантії. Він вступив у союз
з KaraHoM Хозарії і спровокував між цими суперниками в Азії
.u
довrотривалу ВІИНУ.
21

В тому часі він мав змоrу зміцнити свою владу всередині
Імперії. У внутрішній політиці він з'6днав собі кількох Е:рархів
у Малій Азії до позиції іконоборства. Вони явно виступали від
724 року проти практики Католицької Церкви в справі почитан
ня ікон. Цим ці Е:рархи фактично йшли на схизму з Собор ною
Церквою. Мабуть, ці Е:рархи не рішилися б були на такиЙ: крок,
якщо вони не мали б були до Toro тихої зrоди Імператора і йоrо
уряду. По деякім часі Імператор виступив у 726 році явно в KO
ристь іконоборської доктрини. 3 Toro виник конфлікт між Імпе
ратором і Патріярхом Константинополя repMaHoM І (713730).
Патріярх виступив відважно в обороні православної віри KaTO
лицької Церкви. 3 наказу Імператора почато в Константинополі
усувати ікони з публічних місць. Коли йоrо слуrи взялися ски
дати особливо почитану ікону Христа, то зібрана маса вірних
скинула Їх з драбини і виконала над ними самосуд. У відповідь
на це імператор Лев наказав переводити арештування і важко
карати тих вірних, що виступали проти іконоборців. Папа Рим
ський rриrорій ІІ неrайно виступив проти іконоборчої політики
Імператора та підтримав православноrо Патріярха repMaHa.
Імператор Лев ішов раз обраним шляхом іконоборства, не зва
жаючи на протести Папи і Патріярха. В січні 730 року Імпера
тор скликав свій синкліт, тобто найвищу раду, і наказав усім
. .. .. u
членам ЦІ6І ради разом з ним ПІдписати Імператорськии едиКТ
про заборону по читання ікон. Патріярх рішуче відмовився ви
конати такий наказ. У відповідь на це Імператор дав наказ ycy
нути Патріярха repMaHa, а на йоrо місце поставив послушноrо
іконоборця Анастасія (730754), якоrо для формальности, на
імператорський наказ, обраL чатріярший синод Патріярхом.
Видавши едикт про заборону почитання ікон, Лев ІІІ роз
. u.. ..
почав зараз ЦІЛИИ ПОХІД проти ІКОН всюди, усуваючи ІХ не лише
із стін церковних святинь, але забираючи також церковну утвар,
на якій були різьблені чи шиті образи. Ці предмети церковної
утварі самі собою представляли не лише велику мистецьку цiH
. U.. -u.
НІСТЬ, але и матеРІЯЛЬНУ ваРТІСТЬ з оrляду на СВІИ матеРІЯЛ:
золото, срібло, самоцвіти і перли. Імператор наказував конфіс
кувати все майно непокірних церковних і світських достойників
на користь імператорськоrо скарбу. Все це вказувало на дійсну
ціль іконоборської політики Імператора: коштом Собор.ної Цep
кви збаrатити свою касу. Була очевидна також заrал'ьна ціль
ці6Ї політики Імператора: обсадити церковну Е:рархію лише CBO
їМИ людьми, іконоборцями, і в той спосіб під чинити собі цілко
вито цілу Церкву. Особливо удар був спрямований на манастирі,
які мали баrато монахів, що були противниками іконоборства.
Імператор і услужна йому іконоборська Е:рархія йшли виразно
на шлях схизми з Соборною Церквою. На основі імператорськоrо
едикту про заборону по читання ікон прийшла неrайно хвиля
лютих переслідувань православних вірних Католицької Церкви.
В самім Константинополі і в інших більших центрах убивано
22

з урядовоrо наказу всіх значніших противників іконоборства,
а їх майно конфісковано. Імператор підчиняв собі Церкву Te
рором і при тому збаrачував свій скарб.
Центром опору проти іконоборської схизми був Римський
Престіл. Ще Toro caMoro року, в якому був виданий імператор
ський едикт про заборону почитання ікон, Папа rриrорій підняв
врочистий протест, а потім ще таки Toro року скликав Крайовий
Собор у Римі, де осуджено іконоборство. Але іконоборською
політикою Лев ІІІ викликав для себе непередбачений політичний
наслідок. 3 оrляду на 6ретичну позицію Імператора Візантії пра
вославне населення Соборної Церкви виреклося послуху для
влади Імператора над Італі6Ю. Вибухло народне повстання про
ти імператорської влади. Війська візантійськоrо Імператора в
Італії були або розбиті або перейшли на бік повстанців, які про
rолосили незалежність Італії під проводом Папи. Лише частина
південної Італії і Сицилія були затримані далі візантійськими
. u
ВІиськами.
Цю іконоборчу політику продовжував Лев ІІІ до самої CMep
ти (741 р.). Імператорський уряд перейшов тоді в руки йоrо
сина Константина V (741775).1)
Новий Імператор був вихований у дусі іконоборства і тому
пляново підтримував цю політику CBoro батька. В своїй aДMiHi
стративній діяльності Константин V був ще більше жорстокий
ніж йоrо батько. Він ще більше переслідував тих, що не були
прихильні для іконоборства, до кари смерти включно. Невико
нування едикту про заборону почитання ікон він уважав обра
зою імператорськоrо ма6стату, нарівні з образою Боrа. На час
біля півтора року Константинопіль опанував був чоловік сестри
Константина, Атравасдос, коли Константин був у поході на Cxo
Дl.
Коли Ж Константин наново здобув Константинопіль, то Ha
казав убити всіх тих, що підтримували Атравасдоса, а caMoro
Атравасдоса і членів йоrо родини він наказав обліпити болотом
і в тім жалюrіднім виді виставити Їх на публічний пострах у
rіподромі, а потім стратити. 3міцнивши свою позицію різними
підступними союзами і перемоrою над болrарами, Константин
рішився "припечатати" свою іконоборську політику постановами
відповідно підтасованоrо 6пископськоrо собору. Маючи вже об
:;.. U.
саджеНl 6ПИСКОПСЬКl катедри послушними и услужними lKOHO
борцями, Константин скликав до Константинополя Собор, якому
надав назву "Екуменічноrо Собору". Цей Собор зібрав 338
6рархів, отже на 20 більше, як Перший Екуменічний Собор у
Нікеї.
Собор ухвалив доrму про заборону почитання ікон. OДHO
rолосно цей собор прийняв постанову, що почитання ікон ви
никло за підступом сатани. Малювати ікони Христа і Боrоматері
6 образою для них, rідною поrорди rеленським мистецтвом.:!)
23

Собор заборонив тримати ікони не лише в церквах, але та-
кож у приватних домах. Противники іконоборства, зокрема Пат-
ріярх repMaH, і в тому часі найбільший церковний письменник,
поет і вчений, Іван з Дамаску ("Дамаскин", пізніше проrоло...
шений святим), були піддані анатемі. Цей нібито екуменічний
собор з 754 року дав свою печать на братовбивчу боротьбу Bce
редині Соборної Католицької Церкви на Сході, а одночасно на
велику формальну схизму в цілій Католицькій Церкві, бо офі
ційна Ерархія на чолі з Константинопільським Патріярхом AHa
стасіЕМ (730 754) через СВОЕ іконоборство відлучилася від Co
борної Церкви на Заході.
В засобах боротьби проти противників іконоборства провін
ційні начальники не лише наслідували жорстокі репресії, CTO
совані імператором Константином V у столиці, при блаrосло-
венні Патріярха Анастасія, але йшли ще далі. Тому, що rолов
ною опозиційною силою проти урядовоrо іконоборства були MO
нахи, то з наказу Імператора в самій столиці, під вікнами Пат
ріярха, улаштовано поrроми на монахів і монахинь. Баrато з
них тоді поrибло мученичою смертю. Для потіхи здеморалізо
ваної міської здеклясованої товпи виводжено rрупи монахів си
лою на rіподром і там їх публічно осмішувано.
Прикладом терору і репресій, просто нелюдяноrо характе-
ру, може служити виконання підтверджених Імператором KaHO
нів Собору з 754 року в ефесі. В 770 році військовий командир
зіrнав з цілої области до ефесу монахів і монахинь і предложив
Їм до вибору: або неrайно скинути монашу рясу й поженитися
і тоді будуть свобідні до любої Їм праці, або Їм тут неrайно ви
колять очі і пустять з жебрачим костуром по світі. Частина MO
нахів і монахинь під цим нелюдяним терором заломилася й під
далася наказові. Решта монахів відкинула з обуренням пропо
зицію зломати монашу присяrу. Їх там таки осліплено і вики
нено на призволяще. Щоб спастися перед таким терором офі
ційної іконоборської Ерархії, монахи і взаrалі прихильники по
читання ікон були примушені тікати до Італії чи в інші країни,
куди не засяrала рука іконоборців. Друrим прикладом викону
вання постанов Собору з 754 року може служити поведінка про
вінційноrо командира в Тракії. Він розrаняв усі непокірні MO
наші зrромадження, їхні манастирі переміняв у касарні для
-u . ..
ВІиська, а налеЖНІ манаСТИРСЬКІ зеМЛІ розпродував послушним
іконоборським Еретикам.
у міжчасі Соборна Церква на Заході, під проводом Папи
Римськоrо, боролася за православну віру і проти іконоборства
зrідно з наукою Отців Церкви, даючи схоронище для переслі
дуваних jмператорським і патріяршим режимом Константино
поля. Папа скликав до Риму Собор, який осудив діяння нібито
екуменічноrо собору з 754 року, визнавши Їх Еретичними. До
речі, в цім соборі іконоборців з 754 року не брав участи ані один
епископ з Епархій на Заході, ані не було там Е:пископів із пат
24

ріярших областей Олександрії, Антіохії та Е;русалиму, бо ЦІ
Патріяр-хи не вислали своїх уповноважених.
Імператор Константин продовжував свою іконоборську по
літику до CBOGЇ смерти в 775 році. Хоча він мав обсаджений сво..
Їми людьми увесь державний бюрократичний апарат і Gрархічні
катедри з Патріярхом у Константинополі включно, то йоrо Te
u
рористична натура и практика викликала сильне неrодування
не лише в православній частині Соборної (Католицької) Церкви
на Сході, але навіть серед статечніших кіл іконоборців. Імпера
тор підозрівав, що проти ньоrо твориться конспірація з метою
усунути йоrо насильно і що в цій тайній орrанізації бере участь
йоrо Патріярх у Константинополі. Він наказав йоrо несподівано
схопити, відповідно підrотовив над ним "суд" і матеріяли оскар"
ження. Після Toro "суду" Імператор засудив Патріярха на
смерть. Перед страченням Імператор наказав улаштувати для
потіхи товпи в столиці насмішливу комедію над Патріярхом:
йоrо посаджено на осла обличчям до ослячоrо хвоста, і в обма..
. . u . . .
заНІМ ВИДІ иоrо воджено по МІСТІ аж до rІПОДрОМУ, де перед
зібраною кількатисячною товпою йому відтято rолову. Взаrалі
цей Імператор стосував разом із своїми Gрархічними прислуж..
никами терор рафінованими способами, щоб заспокоїти низькі
інстинкти столичної товпи і мати її постійну прихильність. У
в'язницях преторії тримано сотні правовірних священиків і мо..
нахів. Їх там тортуровано, калічено і в покаліченім виді виво"
джено до амфітеатру..rіподрому, який містив десятки тисяч
місць для rлядачів. Між іншим, стосовано таку тортуру, що
обмазувано бороди священиків і монахів смолою, а потім ці бо..'
роди запалювано на живім тілі.
По смерті Константина V на імператорськім преСТОі засів
йоrо син Лев ІУ (775..780). В історії названо йоrо Хозаром, бо
він був сином хозарської княжни. Йоrо дідо і батько були в co
юзних відносинах з хозарським KaraHaTOM і свої союзні стосунки
зміцнювали подружними зв'язками. Лев ІУ був послідовником
політики батька у всіх церковних справах. Проте йому прийшло..
ся не довrо керувати поменшеною Візантійською ІмперіGЮ, бо
був він слабоrо здоров'я і помер уже на п'ятому році CBoro прав..
ління. Він був одружений з Іриною, що була давньоrо rрецькоrо
роду в Атенах і вихована в усіх науках Католицької (Соборної)
Церкви. Вона ще за життя cBoro мужа, Лева ІУ, впливала на
ньоrо в напрямку правовірної політики в церковних справах і
тому іконоборство Лева ІУ було не так екстремним, як за прав..
лїння йоrо батька. Лев ІУ залишив своїм наслідником 10"річ
Horo сина Константина ПорфіРОr'еніта. З )
НовИЙ наслідник на імператорськім престолі, Константин
VI Порфіроrеніт, був у віці десяти років. Тимто владу взяла в
свої руки йоrо мати Ірина. Ірина, як сказано, була високовчена
і вихована в дусі Католицької (Соборної) Церкви, мала небу
валу енерr'ію і державницький хист. Була реr'енткою в роках
25

780790, а потім у роках 797802 автократичною імператор кою
В тому періоді наступила реунія Соборної Церкви після скасу-
вання постанов іконоборськоrо собору в 754 році.
]) 1/10ro сучасники дали йому прізвище "Копронім" . Це постало з Toro, ЩО,
ик Оll'овідали, він при хрещенні обrноївся.
:!) Треба звернути YBary на терміНОЛОІ'ію тодішнь'ої rрецької €papxЇi. Хоча
в свuїй компактній більшості rрецькоrо етнічноrо пох'Од}кенни і І'рецької мови,
то вона вважа€ себе чимсь ліпшим від стародавніх ."реків.."еле'нів. Вона разом
з Імператором назива€ себе "римською", а до подивуrідноrо І'елеlнськоrо ми.
стеЦТU(1 данніх віків ставиться з явною ПОІ-ОРДОЮ.
) І lо.слов'я'нському це прізвище було "Баrрянород}кений". Таке прізвище
йому надано ще за життя, бо він родився в кімнаті імператорської палати, що
була помальована баrряною краскою, і потім був він поuитий імператорською
баrряною пеленою. rодиться тут замітити, що в Візантії нікому не вільно було
вживати баІ'рЯНОЇ тканини, ані баrряної матерії взаrалі, крім саМОl'О Імператора.
Ко}кний потомок Імператора, роджений в імперат'орській "священній палаті",
мав назву "баrрянородноrо".
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
А. Н. Лебедев'Ь, Исторія разд'hленія Церквей В'Ь ІХ, Х и ХІ в'hках'Ь. Петер.
бурr'Ь, 1895.
с. д. Сказкин, Исторія Византии, том 2.
"Heresy," Encyclopaedia Britannica, vol. 11, Chicago, 1968.
26

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИй
РЕУНІЯ ХРистиянськоrо СХОДУ И ЗАХОДУ
В КІНЦІ VIII СТ.
РеІ J еиткз Ірина протиставиться іконоборцям
РеІентка Ірина зразу енерrійно взялася пляново чистити
державну і церковну адміністрацію від іконоборськоrо елементу.
Крок за кроком вона пляново усувала з державних посад iKOHO
борців і покликувала замість них на керівні позиції в центрі й
на місцях правовірних Соборної Церкви. На Gпископські катедри
u . . . ..
вона именувала праВОВІРНИХ кандидаТІВ І так ПЛЯНОМlРНО MI
няла Gрархічний склад Соборної Церкви на Сході в межах Імпе
рії. Самозрозуміло, що попереДНG владне середовище, яке Kepy
вало ІмперіGЮ за життя Лева ІУ, не було вдоволене новим KYP
сом державної та церковної політики реrентки Ірини. Заступник
імператора (цезар) Никифор, чоловік сестри Лева, започатку
вав конспірацію серед знатних елементів столиці з метою ycy
нути pereHTKY. Вона СВОGчасно довідалася про перші КРОКІІ KOH
спірації, усунула конспіраторів від влади, але поступила з ними,
як на ті часи, дуже лаrідно. Вона примусила чотирьох братів
покійноrо імператора Лева ІУ покинути світський стан і прий
няти духовні свячення та працювати для Церкви.
Зміцнивши СВОЕ: становище, Ірина приступила до зміни на
патріяршім престолі в Константинополі. Вона усунула іконобор
Horo Патріярха Павла ІУ (780 784), а замість Hboro покликала
на патріяршИЙ престіл Тарасія (784806). Тарасій походив із
знатної родини в Констинтинополі і перед покликанням йоrо
на патріяршИЙ престіл був секретарем Імператорської Ради,
отже, був імператорським міністром. На бажання реrентки, йоrо
обрано на патріяршім соборі Патріярхом. Із cBiTcbKoro станови
ща протяrом KopoTKoro часу він перейшов усі нижчі свячення.
Ірина покликала йоrо тому, що він виявився лояльним
співробітником в її уряді, а при тому був противником поперед
ньоі урядової іконоборської церковної схизми. Патріярх Тарасій
взявся енерrійно за справу реунії Католицької Церкви в усіх
йому підлеrлих областях. Він неrайно вступив у ПОGднання з
Римським Престолом, якИЙ тоді займав Папа Адріян І. Також
27

неrайно П06днав Константинопільський Патріярхат з трьома
східні ми Патріярхами (в Олександрії, Антіохії і Е:русалимі),
які в часі іконоборськоrо роздору перервали всякі стосунки 3
Патріярхатом у Константинополі. В той спосіб фактично і фор
мально була усунена іконоборська схизма в Соборній Церкві.
СьоМИЙ ЕкуменічНИЙ Собор завеРШУG З'Gдинення
Соборної Церкви
в порозумінні з Римським Престолом і реr'енткою Іриною,
в 787 році був скликаний Сьомий Екуменічний Собор дО KOH
стантинополя. Перед Собором Папа прислав послання з висло
вами радости, що скінчилася схизма та що набула свободу пра
вославна віра в Імперії. У СВ06МУ посланні Папа вказував на
правовірність почитання ікон не лише традиці6Ю апостольських
часів, але також 3 відповідних місць св. Писання. В Константи
нополі не було відповідноrо спокою для нарад Собору і тому
йоrо перенесено до Нікеї. Папа прислав своїх леr'атів і вони мали
перше місце на Соборі. Патріярх Константинополя Тарасій зай
мав на Соборі друrе місце по папських леrатах. Також інші
східні Патріярхи прислали своїх уповноважених. PereHTKa Ірина
не була особисто, на Соборі, як звичайно бували імператори май
же на всіх Соборах, але прислала за себе і за малолітньоrо сина
Константина уповноважених міністрів.
Навіть протестантські автори признають, що цей Собор мав
за собою опінію величезної більшости вірних усіх кляс суспіль
ства. Прихильники іконоборства, в умовинах свободи вислову
реліrійноі думки, показалися малою меншістю. Вони, як ВИДНО
з історії, трималися у проводі розколеної частини Соборної Цep
кви лише силою узбровноrо і терористичноrо рамени влади. Co
бор прийняв постанови, які окреслюють характер почитання
ікон. Осуджено поrляди іконоборців і визнано їх неправослав
ними. Папа формально потім підтвердив декрети Собору, визна
ючи їх вповні правильними. Остаточно соборовим способом була
скінчена суперечка про питання по читання ікон у Церкві. Прав..
да, пізніше цю суперечку ще раз піднято на Сході, але вона не
довела до довшої схизми В Соборнjй Церкві, бо не моrли iKOHO
борці здобути для себе прихильности в більшости вірних.
Пові політичні перевороти в Візантшській Імперії
і новИЙ частllНlПllї роздор у Церкві
Хоча ще не зовсім зрілий до самостійноrо виконування авто..
кратичної влади візантійськоrо імператора, молодий 19літній
Константин, підбуренИЙ молодшим поколінням ВШЦОЇ кляси,
невдоволеної порядками Ірини, усунув свою матір від per'eTcrna
і сам обняв повну владу Імператора. Так у 790 році почав воло..
діти молодий Імператор, окружений також молодими недосвід"
28

ченими МІНІстрами. Щоб старші віком йоrо стриї, брати йоrо
батька, часом не посяrнули по владу, молодий Константин на..
казав їх схопити, виколоти Їм очі, та казав їм повирізувати язи..
ки. Цим способом він вчинив їх нездатними до будьякої полі
тичної діяльности.
Молодий Константин виявив себе безоrлядним не лише в
державних спаравх, але також у церковних. Він, щоправда, фор..
мально визнавав постанови CboMoro Екуменічноrо Собору в Ні..
кеї щодо осудження іконоборства, але разом з тим, на зразок
СВОЕ:Ї матері Ірини, батька і діда, уважав цілком природним
правом Імператора мати остаННЕ слово в усіх церковних спра
вах, як доrматичних, так і орrанізаційних. Він, очевидно, за
своїв собі візантійську політичнодержавну доктрину, що Імпе
ратор стоїть вище законів, тобто, що йоrо власні закони йоrо
caMoro не обов'язують, а тільки мають Їх виконувати піддані.
Ва, що більше, Імператор уважав, що йоrо не обов'язують ніякі
моральні заповіді і в тому дусі поводився. Треба пам'ятати, що
тоді вже закорінилася була у Візантії доктрина, що кожнИЙ
може добиватись імператорської влади всіма засобами, до най..
більших злочинів включно: убивство або жорстоке покалі чення
попередньоrо Імператора, осліплення або всіляке інше покалі..
чення членів йоrо родини і йоrо прихильників. Все те, мовляв,
ставало відпущеним із моментом, коли узурпатор досяrнув успі..
ху і наказав себе коронувати. Всі ці злочини й інші rріхи обря..
дом коронації, мовляв, були йому прощені, і так новий Імпера..
тор ставав "священною особою".
Отож, після усунення від pereHTcTBa СВОЕЇ матері Ірини,
імператор Константин УІ мав відносний спокій у Церкві на
Сході. Іконоборці серед духовенства присіли спокійно, бо в ви
падку непослуху для Імператора їм rрозила втрата духовної
посади та прибутків, що були зв'язані з цїЕЮ посадою. Раз Імпе..
ратор формально визнавав почитання ікон, то також давніші
іконоборці вдавали, що вони відступили від іконоборства. Але
за кілька років цей відноснИЙ внутрішній мир у державі й Со..
борній Церкві на Сході був нарушений особистими забаrанками
Константина VI. Він не злюбив СВОЕЇ супруrи, імператорки Ма..
рії, і забаr одружитися з дворянкою СВОЕЇ матері Теодотою. Цер..
ковне право не дозволяло одружуватися за життя шлюбної дpy
жини. Та Імператор уважав себе понад церковними законами.
Тож, він наказав насильно постриrти свою дружину Марію в
монахиню і заперти її в однім із манастирів. Фактично це було
ув'язнення, і, очевидно, суперечне з церков ним правом. Це, од..
нак, мало журило Імператора, бо він, за порадою своїх юристів,
рішив, що йоrо нова незаконна дружина маЕ бути вінчана з ним
церковним шлюбом і коронована на імператорку. Цьоrо треба
було Імператорові для Toro, щоб назовні йоrо незаконне подруж..
жя виrлядало, під церковним оrлядом, законним. Для більшоЇ
врочистосm, мав їх вінчати сам Патріярх Тарасій. Але Тарасій
29

зразу відмовлявся блаrословити беззаконство. Тоді Імператор
u . u .
ужив проти ньоrо звичаину поrрозу, щО ВІН иоrо усуне І покличе
TaKoro Патріярха, якИЙ переведе церковний шлюб йоrо неза-
KOHHoro подружжя. Вже це одно вистачало, щоб Патріярх два
рази подумав, що йому робити. Але, до ті6Ї звичайної у Візан-
тійській історіі поrрози, Імператор додав ще друrу: мовляв,
якщо він не буде мати неrайно церковноrо шлюбу, то він про-
rолосить іконоборські постанови т. зв. екумені чноrо собору з
754 року обов'язуючими в Імперії. Обидві поrрози вплинули на
Патріярха Тарасія застрашуючо і він поrодився на вимоrу Імпе-
ратора. Тарасій дав наказ двірському духовникові Иосифові
звінчати Імператора з Теодотою. Це сталося В 795 році. Імпера-
тор відтак проrолосив Теодоту Імператоркою.
Все те викликало внутрішній заколот у Соборній Церкві на
Сході і разом з тим хвилю обурення серед світськоrо суспіль-
ства. Опозицію проти такої поведінки Патріярха Тарасія і разом
з тим проти імператора Константина УІ провадили монахи, бо
тільки монахи були в деякій мірі незалежні від економічноrо
натиску державноrо уряду. Центром ці6Ї опозиції були монахи
славноrо на цілу Імперію манастиря Студитів у Константино-
полі. Вони проrолосили поведінку Тарасія "прелюбодійною
6рессю", а Імператора почали прозивати "новим Іродом". Тара-
сій у своїх листах боронив свою поведінку мотивом про потребу
"економії"!) Мовляв, якби він заборонив був цей незаконний
шлюб, то Імператор видав би едикт про обов'язковість заборони
ікон і з цьоrо вийшов би новий роздор у Церкві. На це Студити
відповідали, що Тарасій поrодився на незаконний шлюб з oco
бистоrо опортунізму, бо боявся, що втратить патріярший престіл.
Крім Toro вони закидали йому ще один тяжкий rpix, а саме, що
він нада6 церковні уряди за rроші ("симонія").
Обидві особи, що rрали центральну ролю в цій новій супе-
речці, стали в суспільстві дуже непопулярні. цю обставину ви-
користала мати імператора Ірина, яка увійшла в порозуміння
з впливовими діячами для конспірації, щоб усунути Імператора
від влади. Метою конспірації був прихід до влади Ірини. Кон-
спіраторам помоrла ще одна обставина: Константин потерпів
велику невдачу у війні з Болrарі6Ю, і від цьоrо Bopora Візантії
збільшилася заrpоза для безпеки столиці. Виступ конспіраціі
був успішний. Константина УІ схоплено разом з йоrо родиною
і дружиною. Конспіратори викололи йому очі, покалічили в та-
кИЙ самИЙ жорстокИЙ спосіб також членів йоrо родини й усіх
всадили у в'язницю, де вони незабаром повмирали в муках. Во-
сени 797 року проrолошено Ірину повною автократичною Імпе-
раторкою. Вона володіла до 802 року і старалася різними по-
датковими реформами прихилити на свій бік масу населення.
Ірина бажала також привернути собі симпатію моrутньоrо ма-
настиря Студитів і взаrалі незалежних черців, які осуджували
Патріярха Тарасія за йоrо потурання "прелюбодійній 6ресі".
30

Студити вимаrали, щоб Патріярх позбавив духовноrо стану пре
світера йосифа, який з дозволу Тарасія давав Константинові
незаконНИЙ шлюб. Ірина дала відповідний наказ Тарасі6ві в цій
справі і Тарасій позбавив пресвітера йосифа духовних свячень.
Проте, Ірина не уникнула тоrочасноrо "звичаю" в візантійськім
способі наслідництва на імператорськім престолі, якийто зви
u . . ..
чаи 1 вона сама стосувала : КОНСПlраЦlЯ 1 насильне усунення BO
лодіючоrо Імператора, а замість ньоrо поставлення і KOPOHY
вання кандидата, виставленоrо конспіраторами. В 802 році осяr
нула успіх нова конспірація, під проводом начальника (інекону
(жіночої частини імператорської палати) Никифора. Конспіра
тори встиrли безкровно опанувати центр влади, а імператорку
Ірину насильно пострижено в черниці та ув'язнено вдалекім
манастирі, де вона скоро померла.
Новий імператор Никифор І (802811) старався завести спо
кій у Соборній Церкві на Сході в той спосіб, що заборонив дис
кусію і полеміку на доrматичні теми взаrалі. Коли в 806 році
помер Патріярх Тарасій, то імператор Никифор іменував Пат
ріярхом CBoro міністра Никифора (806815). Тепер імператор
Никифор уважав за потрібне показати свою зверхню владу над
Церквою у своїй державі. Можливо, що він мав також якийсь
подібнИЙ замисл, яким руководився Константин VI, щодо HOBoro
шлюбу з друrою жінкою за житrя першої. Досить Toro, він дав
наказ СВО6МУ Патріярхові, щоб той зняв із зrаданоrо вище пре
світера йосифа церковну заборону, яку наложив на ньоrо попе
редній Патріярх Тарасій на приказ імператорки Ірини. Патріярх
Никифор виповнив наказ Імператора і привернув пресвітера йо
сифа до духовноrо стану.
Цей опортуністичнИЙ крок Патріярха Никифор а викликав
важкі наслідки в житті Католицької (Соборної) Церкви в Візан
тійській Імперії. Монахи під проводом Студитів виступили pi
шуче проти такої практики Константинопільськоrо Патріярхату
і проrолосили, що вони вирікаються церковної спільности з ним.
Імператор і Патріярх заплянували надати цьому актові в справі
пресвітера йосифа особливо врочисту законність. 3 наказу IM
пера тора відбувся собор Патріярхату, який проrолосив закон
ним привернення пресвітера йосифа назад до духовноrо стану.
Проте, це не положило кінця опозиції Студитів. Вони проrоло
сили цей місцевИЙ собор неканонічним і тому йоrо постанови
вважали незаконними. Боротьба в Церкві та в державі розrорі
лася ще сильніше. Урядова позиція, церковна і патріярша, KO
ристувалася менше духовним мечем, тобто проповіддю і доrма
тичними роз'ясненнями, а більше світським мечем: терором
влади Імператора. Прихильників опозиції Студитів позбавлю
вано 6ПИСКОПСЬКОЇ катедри і карано засланням. Якщо ствердже
но, що хтось з парохів 6 прита6НИМ симпатиком опозиції, то Ta
Koro викидала влада з парохії і висилала також на заслання.
Патріярх карав провідників опозиції анатемою.
31

ЦікавИЙ приклад "процесів", стосованих супроти провідни-
ків опозиції проти "прелюбодшноі {:ресі", блаrословленоі Пат
ріярхом Тарасі{:м, а потім Никифором. В Тесалоніках (Солуні)
усунено з катедри Архи{:пископа за прихильність до опозиції,
а замість ньоrо уряд настановив HOBoro услужноrо. Цей новИЙ
Архи{:пископ бажав собі заслужити ще більшу ласку Імператора
й Патріярха тим способом, що наказав ув'язнити місцевоrо Iry
мена за йоrо прихильність до опозиції. Архи{:пископ наложив
на ньоrо кару бичування. Ув'язненоrо заволікли до місцевої
церкви і там публічно піддано йоrо бичуванню ремінною наrай
кою. Наперед бито йоrо по rолій спині 606 разів. Коли CKaTOBa
ний IryMeH потім трохи прийшов до житrя, ТО йому дано додат-
ково ще 400 ударів наrайкою. Ледве живоrо IryMeHa, таким спо
собом CKaTOBaHoro публічно в церкві, викинено напризволяще.
Оборонці православної віри, зокрема 'Студити, зверталися листа
ми до Римськоrо Престолу з проханням, щоб він своїм верховним
правом допоміr усунути цей роздор на Сході. Папа змаrав до
цьоrо, але Імператор разом із своїм Патріярхом йоrо не слухав.
Цей роздор у Церкві на Сході не був на тлі іконоборства,
але на тлі "перелюбодійноі {:ресі".
Ця суперечка на якИЙсь час притихла, коли в 811 році імпе
ратор Никифор поrиб у війні з болrарами, а йоrо син Toro са-
Moro року помер. Придворні військові кола висунули до влади
HOBoro Імператора, Михайла І РаНІава, який пішов на руку опо
зиції Студитів і їхніх прихильників. На наказ імператора Ми
хайла І Патріярх Никифор знову позбавив пресвітера йосифа
духовноrо стану, даючи тим актом знак, що "прелюбодійна
{:ресь" {: відкинена Імператором і Патріярхом. У нових обстави-
нах Імператор і Патріярх вступили в приязні стосунки з Римом
У дусі вимоr Студитів. Також у зовнішній політиці новий Імпе-
ратор змінив дотоrочасний курс. Визнано в Константинополі
цілком формально Карла Великоrо, короля Франків, імперато
ром Західньої Римської Імперії нарівні з становищем імператора
Візантійської Імперії. Проте, цей курс внутрішньої і зовнішньої
політики тривав лише неповні два роки.
НовИЙ імператор Михайло І не мав щастя в стосунках з
Болrарі{:ю. Болrари перемоrли візантійські війська. Це вико-
.. .U.. U
ристали невдоволеНІ ПРОВІДНИКИ ОПОЗИЦІИНОІ rрупи И висунули
cBoro кандидата на Імператора в особі одноrо з видатних полко-
водців, Лева, званоrо Вірменином, з уваrи на сво{: національне
походження. В 813 році, при підтримці опозиційної rpупи, Лев
Вірменин рушив на столицю. Тоді, бачучи свою слабість, імпе-
ратор Михайло зрікся престолу, а Імператором був пРОrолоше-
нИЙ Лев Вірменин (813820). Михайла вкинено в тюрму, де три-
u u
мано иоrо в каиданах.
Лев V Вірменин спирався на rрупу більших землевласників
. -u .. . ..
І на ВІИСЬКОВИКІВ, що ТОДІ rоловно ПОХОДИЛИ з ТІ{:І кляси та з
чужих на{:мників. З болrарами він встиr укласти мировий до-
32

rOBip. Зміцнивши себе назовні, він вирішив сильніше опанувати
церковну орrанізацію в державі. В 815 році Імператор усунув
з патріярmоrо престолу Никифора, а на йоrо місце поставив
Патріярхом визначноrо провідника іконоборців, Теодота (815-
821). Зараз Toro року імператор Лев V Вірменин розпочав ro-
стрИЙ курс HOBoro іконоборства. Ще цьоrо 815 р. скликав він
собор, щоб формально вся врархія Соборної Церкви на Сході
схвалила йоrо іконоборчу політику. Від часу перших іконобор-
чих заходів у 726 р. Е:рархи в Візантійській Імперії були зв'язані
тісно з державною владою, бо були вони від неї залежні еконо-
мічно. Ще імператор Лев ІІІ перемінив церковну орrанізацію
з Е:рархів і місцевих парохів у відділ державної адміністрації.
Тим-то ця залежна від держави Е:рархія схвалювала зправила
без особливої опозиції все те, чоrо бажав кожночаснИЙ Імпера
тор. Тому також собор в 815 році ухвалив усе те, що наказав
проrолосити імператор Лев V: він піддав анатемі ухвали Сьо-
Moro Екуменічноrо Собору з 787 р., а в противаrу підтвердив
канони іконоборськоrо собору з 754 р. Цим способом Лев V і
Патріярх Теодот провели роз'вднання в Соборній Церкві, відді-
лившись від Соборної Церкви на Заході, яка послідовно і завжди
відкидала іконоборство.
Після собору в 815 р. імператор Лев V і Патріярх Теодот
спільно переводили репресії в межах Візантійської Імперії проти
всіх християн, які були противниками іконоборства. В першу
черry їхні rocтpi переслідування були звернені проти монахів.
Центром чернечої ОПОЗlЩії проти урядовоrо іконоборства був і
надалі манастир Студитів і їхній провідник Теодор. Як уже зrа-
дано раніше, монахи були незалежною частиною клиру і тому
моrли відверто заступати свов реліrійне становище. Своїм цер-
ковним зверхнім чинником вони визнавали Римський Престіл,
тобто заступали вдність Соборної Церкви проти схизми іконо-
борськоrо собору з 815 р. Теодор Студит rолосив ту саму док-
трину, яку заступав Рим у справі взавмовідносин Соборної Цер-
кви і держави: духовна влада належить виключно до Церкви
і в церковні справи, а зокрема в питання християнської науки,
державна влада не смів встрявати; навпаки, державна влада
повинна діяти в світських справах зrідно з моральними принци-
пами християнської науки. Ясна річ, що імператорська влада
в Візантії, яка фактично керувала справами Соборної Церкви на
Сході, не мала охоти зректися свовї зверхности над Церквою і
саме тому вона, поза іншими причинами, бажала сепарувати
Соборну Церкву в межах Імперії від впливу вільної та від дер-
жавної влади незалежної Соборної Церкви на Заході. Тимчасом
Імператор вимаrав від усьоrо духовенства і зокрема від монахів
послуху для іконоборськоrо вретичноrо Патріярха, а проти не-
послymних стосував терор. Уряд імператора Лева V мав у цілій
цій справі важливий фінансовИЙ інтерес. Іконоборча політика
привела до конфіскати майна і посілостей "непокірних" мана-
33

стирів на користь держави. Противники іконоборства серед зе..
мельних власників були покарані в той самИЙ спосіб. У вшrадку
скасування іконоборчих канонів треба було б повернути скон"
фісковану власність неслушно покараним манастирям і світ..
ським особам. Це для Імператора і йоrо уряду не було бажаним
і тому продовжувано іконоборчИЙ терор проти непослушних для
Патріярха Теодота.
Але імператор Лев V і Патріярх Теодот rpубо помили.л
. ... .u
В ПОЛІТИЧНИХ рахунках у СВОІМ КурСІ на церковну схизму в саМІИ
Візантійській Імперії і з Соборною Церквою на Заході. Вони
були переконані, що коли за собою маютrь залежну Е:рархію і
світське духовенство, то тим самим потяrнyть у свою користь
зarальну суспільну думку народніх мас. При тому державна
власність збільшиться коштом манастирів, а з неї можна буде
далі давати наrороди прислужним діячам. Слід відмітити, що
народні маси йшли в цій справі проти іконоборчої політики Ім..
ператора і Патріярха. Невдоволення зarострювалося, бо в народі
mиpилася думка, що Імператор і Теодот виконують СУІестії са..
U .
тани, яюш не терпить почитання святих ІКОН.
Зростаючу хвилю народньоrо обурення проти імператор..
ської та патріяршої політики використав один з видатних пол..
ководців імператорськоrо війська, Михайло Травлос. 2 ) Він збун..
.U
тував СВІИ корпус, а до Hьoro привдналося всенародне повстання
всіх невдоволених репресійною адміністрацівю імператора Ле..
ва У. Михайло опанував кілька провінцій. Проте, імператор
Лев V, при допомозі своїх дорадників і іконоборчоrо Патріярха
Теодота, утримав у послусі решту війська. Михайла переможено,
арештовано і в кайданах привезено до Константинополя. Har..
лИЙ суд Імператора засудив йоrо на спалення живцем. йоrо
залишено в кайданах у тюрмі на пару днів, мабуть для Toro,
щоб у близьке свято спалити йоrо в цирку для потіхи зібраної
столичної тови. Але цьоrо вироку не виконано, бо в міжчасі
.. .U .
утворилася КОНСПlраЦIЯ в саМІИ СТОЛИЦІ, з метою використати
невдоволеlШЯ народних мас і Їхню прихильність до Михайла.
Конспіраторам удалося несподівано опанувати "священнИЙ па..
лац" Імператора вночі перед Різдвом Христовим 820 року, схо..
пити Імператора і на місці йоrо вбити. Ще тої ночі конспіраційні
збро f:а і відділи розбили в'язницю, вивели звідтам ув'язненоrо
Михайла, що вже був приrотоваНИЙ на публічне спалення на..
· U.
ступноrо ранку, І просто з тюрми випровадили иоrо ще наВІТЬ
у кайданах до "священноrо палацу" Імператора й посадили
йоrо на імператорсьКИЙ престіл. Таким чином, після. Лева V став
Імператором Візантійської Імперії Михайло Травлос з титулом
Михайло ІІ (820..829).
Ще за ЖИ'rl'Я Лева V почалося було в Імперії ще й іншоrо
рода повстання: суспільних низів у спілці різних етнічних еле..
ментів, що були неrpeцькоrо національноrо походження. Іх
вождем був колишній полководець Тома, прозваНИЙ Слов'яни..
34

ном. Мабуть, був він слов'янсько..сербськоrо роду. Тома мусів
утікати до Сирії, де була влада арабськоrо каліфату. Там було
більше різlШХ політичних утікачів з Візантійської Імперії, які
там, під арабською владою, хоронилися від імператорських пе..
реслідувань. Тома виступив перед цими політичними eMirpaHTa..
ми, як ніби..то чудесно врятованИЙ від смерти колишній імпера..
тор Константин VI. Це привело до IIЬoro бarато прихильників,
з яких він зорrанізував поважну силу війська. Арабська влада
. .. u u
радо толерувала І наВІТЬ ПІдтримувала цеи повстанськии рух,
щоб ослабити Візантію. Тома ще на початку 820 р. коронувався
врочисто в Антіохії на візантійськоrо володаря і зараз після
Toro перейшов східні кордони Візантійської Імперії та почав
похід на Константинопіль. йоrо похід мав змінне вовнне щастя.
Він то пере MaraB, то терпів поразки. Врешті він добився до про--
вінції Тракії і звідтіля потяrнув за собою бarато слов' янських
повстанців, а також з областей над долішнім Дунавм і, може,
над Дністром. Отож, в цій війні були, мабуть, і предки теперіш..
ніх українців. З тим військом він пішов на столицю Константи..
нопіль та почав йоrо обляrати. Ця rpомадянська війна тривала
довrо, ще за влади Михайла ІІ.
Повстання Томи Слов'янина rpoзило розбиттям Візантій..
ської Імперії. З цьоrо здавали собі справу обидві реліrійнопо"
літичні rpупи: rpупа іконоборців, що була при владі, і rpyna
почитателів ікон, що була в опозиції. В обличчі цівї зarpози
імператор Михайло ІІ став на шлях компромісу. Хоча сам пе..
реконанИЙ іконоборець, він казав звільнити з в'язниць "непокір..
них" противників іконоборства, а між ними і славноrо Теодора
Студита. Пішов він і на дальшИЙ компроміс: там, де Toro ХО"
тіли вірні даної парохії, дозволив він знову містити у церквах
ікони святців, і Христа, й Боrоматері, але під умовою, що ікони
не висітимуть на стінах так низько, щоб вірні моrли їх з набож..
ности цілувати, але високо, щоб вони не моrли ікон досяrнути.
Також, нібито для внутрішньоrо спокою, заборонив він прова..
дити будь"яку полеміку в справі ікон. Тому, що сам він був іко"
ноборцем і таким самим був йоrо Патріярх, то це означало, що
прихильникам почитання ікон він затулював уста, а іконоборча
світська і церковна влада діяла в своїм напрямку ділом. Цей
друrий період іконоборства дехто з істориків називав періодом
толеранції по читання ікон. За правління імператора Михайла ІІ
фактично на місцях боротьба двох напрямків щодо становшца
до ікон по церквах тривала далі, бо адміністрація переводила
нові репресії проти бarатших підданих, які виявляли свов почи..
тання ікон, конфіскуючи за кару Ї7,:нв майно. Зрештою, за прав..
ління цьоrо Імператора, Імперія назовні послабла внаслідок
кількалітньоі rpoмадянської війни, що використали араби для
дальшоrо поширення своої Імперії коштом Візантії.
По смерті Михайла ІІ в 829 році, BCтymm на імператорсьКИЙ
престіл йоrо син Теофіль і керував Імперівю до 842 р. Він був
35

учнем освіченоrо в старинній rpeцькій філософії учителя Івана,
якоrо звали І»аматиком. Цей Іван rраматик 'звисока rлядів на
тих, щО не знали клясичної rpецької науки й філософії, уважа-
ючи іх просто неrpамОТІШМИ незнRЙками. Вся справа була в то-
му, ЩО в тому часі в церковних колах мало було таких, що зай-
малися давньою rрецькою філософівю. Тим то на цю більшість
€papxiї і духовенства він дивився з поrордою і був переконаlШЙ,
що такою €рархівю повинен примусом керувати освічеlШЙ Імпе-
ратор. Іван І»аматик був завзятим іконоборцем і свої поrляди
він впоїв у молодоrо Теофіля.
Імператор Теофіль почав відразу rострИЙ іконоборчИЙ курс
політики. Тому з блаrословення Патріярха він неrRЙНО видав
едикт про цілковиту заборону почитання ікон у церквах. Разом
з тим заборонено мистцям малювати будь-які образи на реліriй-
ні теми. Він знав, що монахи, з оrляду на свою незалежність
від державної влади, в рішучими і явними противниками іконо--
борства. Тому він усе чернецтво вважав "соціяльно небезпечним
елементом" і всіма засобами йому дошкулював і йоrо переслі-
дував. Міські манастирі, зокрема в столиці та великих провін-
ційних містах, були незвичайно моryтиі з оrляду на скількість
своіх монахів. Наприклад, манастир Студитів у Константинополі
містив велику кількість ченців. Ця обставина була справді не-
безпечна для політики Імператора, бо монахи мали nOBary в на-
родних масах по містах і впливали на них у потребі проти імпе-
раторської політики. 3 цих міркувань імператор Теофіль видав
едикт, щоб монахів силою депортувати з більших міст на рідко
заселені місця, щоб позбавити Їх можливости леrко контакту-
ватися з масою людности. Імператор також заборонив монахам
опускати манастирі й мандрувати по селах чи містах для зби-
рання пожертв для своїх манастирів, щоб і тим способом позба-
вити іх наrоди впливати на масу вірних.
Режим імператора Теофіля особливо важко утискав сло--
в'янське населеlПlЯ областей Тес салоні ки і Пелопонесу. 3 Toro
приводу два рази вибухали там великі слов'янські повстаlПlЯ
проти режиму, що іх Імператор Теофіль жорстоко здавив. Імпе-
u u
раторсьКШІ уряд переинявся страхом перед племенами, що в
предками yкpaїHcbKoro народу на пів нічнім побережжі Чорноrо
моря, між долішнім Дунавм, Дністром, Дніпром і Озівським мо-
рем. Це спонукало йоrо нацьковувати хозарів проти українських
предків з одноrо боку, а з дрyrоrо зміцнити візантійські твер-
дині-колонії на Криму.
Іtіиець дPyroro періоду іконоборської схизми і нааріванни
HOВOro церковноrо роздору в Візантії
Імператор Теофіль належить до тих вИЙняткових візантій-
ських володарів, які в тій історичній добі померли природною
смертю. По йоrо смерті, в січні 842 р., зrідно з йоrо бажанням,
36

був проrолошеНИЙ Імператором йоrо малолітній син МихRЙ"
ло ІІІ. Номінально він був Імператором у 842..867 рр. З оrляду
на йоro малолітність, владу в йоrо імені обняла йоrо мати, вдова
після Теофіля, Теодора. Вона була одною з цих видатних, енер"
rійних візантійських жінок, що встиrли надати ЖИ'rl'Ю Імперії
новИЙ реліrійНИЙ і політиЧНИЙ курс. Перед Теодорою і її урядом
зараз виринуло питаlПlЯ, чи продовжувати іконоборчу політику
покїЙноrо Теофіля, чи взяти цілком інШИЙ курс політики. Тео--
дора рішилася на 'закинення іконоборчої політики, щоб привер..
нути правовірне становшце Католицької (Соборної) Церкви про
допускальність по читання ікон.
Для Toro, щоб новИЙ курс церковної політики мав належне
оформлення, треба було, щоб КонстантинопільсьКИЙ Патріярх
у цій справі співпрацював у зrоді з імператорським урядом. На
цьому патріяршому престолі тоді засідав Іван VII rpаматика,
U ... ·
якии CBoro часу, ще в СВ1ТСЬКІМ стаНІ, виховував молодоrо lмпе..
ратора Теофіля. В 832 р. Теофіль покликав був Івана rpаматика
просто із с'вітськоrо стану на патріярmИЙ престіл у Константино..
полі. Як уже зrадано раніше, Іван rpаматик був переконаним
іконоборцем і тому спільно з імператором Теофілем проводив
на патріяршім пості послідовно іконоборчу політику. Імпера..
торка Теодора знала добре, що Патріярх Іван rраматик не тіль..
ки з послуху для імператора Теофіля, але таки з власноrо пере..
конання продовжував церковну іконоборчу схизму в Соборній
Церкві в межах Візантійської Імперії і поrлиблював роздор з
Соборною Церквою на Заході. ТО Ж, як тільки продовж кількох
місяців міцно взяла вона в свої руки реІентство Імперії в імені
CBoro малолітньоrо сина Михайла ІІІ, Теодора приступила до
підrотови зміни в церковній адміністрації. На початку 843 р.
усунула вона з патріярmоrо престолу Івана VII rраматика.
Поставлено йому різні закиди: оскаржували йоrо не лише за
іконоборчу вресь, але ще також за маrію. Замість Hьoro, Теодора
іменувала Патріярхом Методія. Зроблено все те так, щоб фор..
мально постанови реrентки Теодори схвалив патріярШИЙ: собор,
яКИЙ скликала вона на березень 843 р. Собор схвалив усунення
з патріяршоrо уряду Івана rраматика й підтвердив на патріяр"
шому престолі Методія (843..847). Теодора і Методій добре під..
rотовили цей собор, що відбувся 4..ro березня 843 р., і тому. він
без спротиву полаrодив канонічне усунення Патріярха Івана
rраматика і підніс Методія до rідности Патріярха.
За тиждень часу собор підrотовив відповідні постанови про
осудження всіх вресей, а між ними й іконоборчої вресі, та при..
вернення попередніх постанов Нікейськоrо Собору про почитан"
ня ікон, які зображають Христа, Боrоматір і святців. У сі ці пcr
станови були врочисто схвалені собором дня 11..ro березня 843 р.
На пам'ятку цих постанов собору встановлено тоді обряд ана..
темізування всіх вресей у першу неділю Великоrо Посту, яку
названо "неділею ортодоксії", тобто "православ'я". В часі врочи..
37

cToro обряду цівї "неділі православ'я" в патріяршій церкві св.
Софії в Константинополі Імператор і Патріярх мали разом вхо"
дити до святині на знак, що відтепер панув в Візантії повна вд"
ність Церкви і держави.
Так формально скінчився дрynШ період іконоборчоrо роз..
дору в Церкві Візантійської Імперії і взаrалі на тому тлі роздор
між Е:рархівю Соборної Церкви Сходу і Заходу. Формально тепер
Церква Візантії визнавала ті доrми ортодоксії (православ'я), які
були встановлені Сьомим Екуменічним Собором із схваленням
Римськоrо Престолу. Проте, тертя всередині Церкви вВізантій"
ській Імперії не ПрШІинилися. Від Toro часу набрали вони лише
іншИЙ характер. Треба мати на увазі, що собор з 843 р. прИЙняв
такі постанови, які зміцнювали централістичну владу Констан"
тинопільськоrо Патріярха у стосунку до окремих Митрополій і
манастирів. Ця тенденція походила з СУІестії імператорськоrо
уряду, яКИЙ бажав, щоб таКИЙ централізованИЙ апарат Церкви
в Візантії був частиною централістичноrо управління імпера..
торськоі бюрократії в цілій Імперії. Але, ця тенденція виклика..
ла проти себе опозицію, яка вимаrала більшоrо самоуправління
провінцій у державних і церковних справах. Церковна опозиція
була таким робом фактично політичною і ЇЇ провадила відповід"
на політична rpупа, заслонюючися формально церковними ra..
слами.
Підставу для церковної опозиції дала тактика Методія. Цей
Патріярх і йоrо прихильники неrайно прийняли у свою ласкаву
опіку всіх тих Е:рархів, які раніше переводили іконоборчу полі..
тику в своїх впархіях, але після собору перекинулися до табору
іконопочиталів. Хоча в минулому такі Е:рархи мали за собою
важкі провини, то їх Патріярх Методій приймав тепер за своїх
і навіть разом з ними служив урочисті боrослуження в св. Со..
фії. Ця тактика Патріярха Методія викликала спротив тих Е:рар..
хів, які раніше не були іконоборцями, а зокрема опозицію чер"
нецтва. В такій внутрішній боротьбі пройшла вся діяльність
Патріярха Методія. Після ньоrо був іменованИЙ Патріярхом
ІrнатїЙ. За йоrо адміністрації заrострилася ще більше внутріш..
ня боротьба у Церкві й державі. Він довів до HOBoro великоrо
церковноrо роздору не лише в Церкві в Візантійській Імперії,
але й у цілій Соборній Церкві.
Роздор за ІІатрiJlpхів Іrнатія і Фотія
Іrнатій був сином імператора Михайла І РаНІава. йоro
батька в часі нещасливої війни проти болrарів усунув один з ЙО--
ro полководців, Лев Вірменин, яКИЙ став Імператором. Хоча Ми..
хайло І РаНІав зрезиrнував був з престолу, то всеодно він і йоrо
родина впали жертвою звичайних тоді в Візантії способів уне..
шкідливлювання політичноrо конкурента. йоrо ув'язнено, аси..
на скастровано і насильно пострижено в ченці. Тоді Іrнатій ще
38

був молодим хлопцем, маючи всьоrо 14 років ЖИ'rl'я. Цілих
тридцять років він пробув у манастирі, де йоrо виховано на
справжньоrо ас кета.
Іrнатій був rлибоко віруючим християнином і щирим ви..
знавцем ортодоксії Католицької (Соборної) Церкви. Тим"то, став..
mи Патріярхом у Константинополі, він риrорозно вимаrав від
Е::рархії CBoro Патріярхату і від Імператора та йоrо найвищих
співпрацівників у державній владі, щоб вони в публічнім і при..
ватнім житті дотримувалися християнських мораль'них засад і
заповідей. Після Toro, як йоrо номінацію підтвердив церковнИЙ
патріяршИЙ собор у 847 р., він вилучив rриrорія Асвеста, Е::IrnС"
копа Сиракузькоrо, від участи в урочистому обряді CBoro висвя"
чення на Патріарха за те, що той був одним із найактивніших
іконоборців. Цим він придбав собі відкритоrо Bopora, бо за пуб..
лічне відкинення rриrорій був сильно ображеНИЙ і потяrнув за
собою своїх приятелів. З) Тим способом rрупа противників Пат..
ріярха Іrнатія отримала нове підсилення.
За кілька років адміністрації Іrнатія, як Константинопіль..
ськоrо Патріярха, прИЙшло до конфлікту між ним і заступни..
ком імператора ("цезарем") Вардасом, якИЙ був дядьком імпе..
ратора Михайла ІІІ. Вардас був здібним помічником у владі
своої сестри, реrентки Теодори, але він справді був переконаний,
що найвшца державна влада стоїть вище Божих і церковних
заповідей. rромада вірних знала, що він живе зі СВ06Ю невіст..
кою, як із СВ06Ю жінкою. Іrнатій звертав йому на це YBary і
просив, щоб він припинив свої Toro роду стосунки з невісткою.
Коли Вардас Toro не послухав, Іrнатій відмовив йому участи
в церковній Літурrії, під час якої Імператор або заступник імпе..
ратора причащавться разом із священиками. Вардас став тоді
відкритим BoporoM Іrнатія і ріmив усунути йоrо з патріяршоrо
престолу. Для Toro треба було наперед усунути від влади ре..
(ентку Теодору, яка видвиrнула була Іrнатія на патріярший
престіл. Вардас приrотовив палатнИЙ переворот (в 865 році),
в часі якоrо Теодору та її rоловних міністрів арештовано. Після
ЇЇ ув'язнення, Теодору насильно пострижено в черниці ідепор..
товано. Молодоrо Михайла ІІІ проrолоmено повноліТlШМ і авто..
кратичним Імператором. Він був леrкодушним і при тому роз..
пущеним. Державні справи цікавили йоrо дуже мало, а зате він
любив забави й пири в товаристві таких самих леrкодушних
молодців, синів аристократичної столичної верстви. З правила,
він віддавався п'янству поза північ. З Toro приводу йому дали
люди прізвшце "П'ЯІШЦЯ". Поза тим він любувався кіньми й
мисливством. У такій ситуації, фактично всі державні справи
полаrоджував йоrо дядько Вардас, маючи становище " цезаря" ,
тобто заступника імператора.
Конфлікт Вардаса з Патріярхом IrHaTi6M вибух явно на
початку 857 р. В 858 р. Вардас усунув Патріярха Іrнатія з пре..
стола, арештував йоrо і посадив у в'язницю в однім із манасти"
39

рів. Замість ньoro він іменував Патріярхом Фотія (858867), ду-
же вченоrо rpeKa, але світськоrо чоловіка. До часу номінації на
патріярШИЙ престіл Фотій діяв, як один із високих імператор-
ських міністрів. Він був ДШІломатичним послом, а вкінці був
державlШМ секретарем. Цезар Вардас знав, що Іrнатій маЕ: нічим
незаплямлеНИЙ характер і що йоro ім'я Е: популярне серед на-
роду. Тому старався переконати йоrо, щоб він написав добро-
вільне зречення з престолу, обіцяючи за це повну свободу і лас-
ку. Патріярх відмовився зрезуrнyвати, а натомість запротесту-
вав проти усунення йоro від належноrо йому церковноrо уряду.
В обороні права Церкви, зокрема встановляти свобідно вибір
своіх Е:рархів, Іrнатій був rотовИЙ витерпіти всілякі лиха, які
кине на Hьoro світська влада. Не 'зважаючи на протест Іrнатія,
імператор Михайло, за намовою Вардаса, перевів вибір Фотія на
прислужницькім патріяршім соборі. Таким способом Фотій був
висунеlШЙ на патріяршИЙ престіл. 3 поrляду канонічноrо права,
йоrо номінація і вибір були незаконними. До Toro часу майже
що дрyrоrо Патріярха в Константинополі насильно усувано дер"
жавною владою і ставлено HOBoro. В зarальному усунутий Пат..
ріярх приймав позбавлення уряду Патріярха мовчки, як само..
зрозуміле право Імператора виконувати зверхню владу над адмі..
ністраціЕ:Ю Церкви в межах своої держави. Тим"то до Toro часу
з Toro приводу ні один Імператор не мав труднощів, хіба вий..
нятково, ЯК З приводу усунення з патріяршоrо престолу св. Івана
Золотоустоrо, коли..то маса народу в столиці виступила була в
йоrо обороні.
Прихильники Іrнатія не прийняли до відома незаконноrо
вибору Фотія, переведеноrо з наказу імператора Михайла і це..
зара Вардаса. Вони вважали цей вибір неканонічним, безправ..
ним і недійсним. По..перше, зrідно з церковними канонами, ніхто
u .. .....
не може заимати Е:IrnСКОПСЬКОl, МИТРОПОЛИЧОl чи паТРІЯРШОl ка..
тедри, доки живе попередній Е:рарх, якщо він добровільно не
зрікся CBoro престолу. по..дрyrе, не може бути обраним новИЙ
€papx на дану катедру просто із світськоrо стану, поки не пе
ребув він означеНИЙ довшИЙ час у духовному стані. Власне, Фо..
тій був обраlШЙ на катедру просто із світськоrо стану. ПотреТЕ:,
ФотіЕ:ві закидали прихильники Іrнатія, що він використовував
свій патріярхальНИЙ уряд для власних фінансових інтересів.
Цей роздор у Церкві в межах Візантійської Імперії був дуже
rострИЙ. 3 одноrо боку, Фотія підтримувала державна влада
всіма засобами репресій та переслідуваннями йоrо противників.
З дрyrоrо боку, хоч прихильники Іrнатія складалися лише з
менmости, але звідважних Е:рархів, то вони мали сильну і по..
пmpену по всій Імперії підтримку незалежноrо від держави чер"
нецтва.
ІrнатїЙ і прихильні йому Е:рархи й Іryмени звернулися з
відкликом до Римськоrо Престолу, якИЙ вони визнавали першою
катедрою серед усіх у християнському світі. Відклик Патріярха
40

Іrнатія підписали: 10 Митрополитів, 15 €пископів і баrато Iry-
менів. Цікаво буде навести тут спосіб вислову Toro відклику до
Папи Миколи І, бо це найліпше характеризув, як тоді ще диви-
лися значні кола rpeKiB на прероrативи Римськоrо Престолу:
"Іrнатій, тиранічно репресованИЙ, яКИЙ виніс на собі баrато
JІиха, і йоrо товариші терпіння, нашому Панові, Святішому і
Блаженнішому Е:пископові, Наслідникові КнязяAnостола, вели-
кому Папі Миколі, з усівю йоrо високомудрою Церквою Рим-
ською,  спасення в rосподі."
Після цьоrо вступу в цьому відклику читавмо між іншим
таке:
"Ти, СвятіПШЙ Пане, вияви для мене (Іrнатія) повне лю-
бови милосердя... 3rадай таких великих Патріярхів (Римських),
Твоїх попередників, як Фабіяна, Юлія, Інокентія, Лева, коротко
кажучи, всіх, хто боровся за правду проти неправди..."
ОПОЗlЩія в середині Церкви Візантійської Імперії проти без..
правноrо усунення Патріярха Іrнатія і накинення волею імпе
ратора Михайла ІІІ в неканонічнИЙ спосіб на патріярший пре
стіл просто із світськоrо стану Фотія росла щораз більше.
Хоча Е:рархи цівї Церкви в біл1. пості схвалювали таку iH
тервенцію Імператора в церковні справи, то маса вірних стояла
:Ja канонічним Патріярхом IrнaTiвM. В Церкві й державі почав
JПИРИТИСЯ заколот, а в самій Церкві роздор, схизма, бо знайПІЛИ
ся відважні Митрополити та Е:пис копи , хоча в меншості, які не
визнавали своїм Патріярхом Фотія, але уважали ним Іrнатія.
В тому власне поляrала церковна схизма, тобто роздор у самій
Церкві Константинопільськоrо Патріярхату, що наступила з
ПрИЧИIШ насильноrо усунення Патріярха Іrнатія і безправноrо
поставлення замість Hboro, при йоrо житті, HOBoro Патріярха
(J>отія. Одна частина €papxiї визнавала далі своїм Патріярхом
[rнатія і бойкотувала Фотія, а друrа частина Е::рархії, навпаки,
JJизнавала ФОТЇя і відрікалася Іrнатія. Константинопільська
11атріярхальна Церква таким способом була поділена надвов,
на дві частини, які себе взавмно rocтpo поборювали.
Треба мати на увазі, що обидва чинники Константинопіль
ської Патріярхіі в часі поставлення Фотія на престіл Патріярхії
і після Toro визнавали примат Римськоrо Престолу. Це видно
а Toro факту, що як Фотій, так і імператор Михайло ІІІ старали
ея отримати від Апостольської Столиці в Римі підтвердження
аміни на патріяршому престолі в Константинополі і блаrосл()-
нення цівї зміlШ. Фотій вислав спеціяльне посольство до Риму
11 цій справі з своїм обшир ним листом і проханням уділити йому
папське блаrословення, а друre блискуче посольство вислав ім-
ператор Михайло ІІІ також із подібним листом до Папи Мико
JJИ І. Обидва листи до Папи були в основі подібноrо змісту. У
(BoiM листі Фотій зrадув великі й важкі труднощі, в яких знайш
41

лася Константинопільська Патріярхія, а далі просить Папу:
"щоб через Ваші молитви моrли розвіятися хмари труднощів,
що нас окружають". В цій частині Фотій повірнюв Папу до ке..
рівника корабля Церкви і проповідника, який може вивести з
усяких церковних трУДНОЩІВ.
у зв'язку З апеляціЕЮ lrнатія і йоrо прихильників та зі
зверненням Фотія й Імператора до Папи Миколи І, цей Папа
звернувся від Римськоrо Престолу до Імператора і Фотія в чем..
ній, але рішучій і виразній формі з письмовою вимоrою, щоб на
окремому синоді Патріярхії вислухано cKapry Іrнатія та щоб
передати вислід цьоrо слідства апеляційній інстанції, Римсько..
му Престолові. В листах до Імператора й Фотія Папа звертаЕ
YBary на те, що церковні закони і безперервна традиція Отців
Церкви вимаrають, що ніяКИЙ Е:рарх не може бути остаточно
U . U . . .
засуджении 1 усуненІШ ІЗ cBoro уряду, якщо ВІН ВІдкликався до
Апостольської Столиці в Римі, доки вона не розrляне справи і
не видасть СВОЕЇ постанови. Папа робить завваrу обидвом чинни..
кам у Константинополі, що константинопільський патріярШИЙ
синод усунув Іrнатія без дотримання церковних канонів і цер"
ковної траДlЩії. Окрім Toro закиду щодо зміни на патріяршім
престолі щодо незаконноrо поведення супроти Іrнатія, лист
Папи ще висунув дрyrий важливий заміт щодо вибору особи
Фотія на патріярший престіл. Із ствердженоrо факту, що Фотія
обрано із світськоrо стану просто на ЕПИСКОПСЬКУ rідність і далі
на патріярший престіл, Папа Микола робив висновок, що цей
вибір був незаконним, бо канони вимаrають, щоб обирано на
Е:ІШскопа особу з-поміж клиру. Щоправда, Фотій перейшов усі
ступні, вимаrані для Е:ІШскопа, протяrом 6 днів (лектор, підди..
якон, диякон, священик, ЕПИСКОП), але така швидка процедура
.. . .. u · ..
не ВІДПОВІдала каНОНІЧНИМ приписам 1 цеРКОВНІИ траДИЦІІ.
у висновку Папа Микола ІШсав:
"Посвячення Фотія ми признати не можемо, ДОКИ наші п
. u
сли, яких ми вислали до вас, не переВІРЯТЬ усьоrо, що заишло
в Константинополі щодо церковних справ, а зокрема, чи справа
була ведена і чи ведеться далі зrідно з канонами та доки вони
не зложать про все звіту до нашоrо відома."
Цю передумову обидва рішальні чинники в цій справі, Імпе..
ратор і Фотій, прИЙняли. Вони скликали широКИЙ патріяршИЙ
собор до Константинополя для розrляду ціЕЇ справи. Цей собор
відбувся в 861 р. Імператор і Фотій доложили всіх старань, щоб
собор обсадити своїми прихильниками. До участи в соборі воlШ
допустили осіб позбавлених вІШСКОПСЬКОЇ rідности, як, напр.,
rpорія Сиракузькоrо і йому подібних, а також новоіменова..
них Е:ІШскопів, які взarалі не мали ніякої катедри. Зібралося
там 318 Е:рархів, точно те саме число, яке було на Першім Все..
ленськім Соборі в Нікеї. Це, як видно, зроблено пляново, щоб
42

показати, що значення цьоrо собору в таке саме, як Нікейськоrо.
Прихильників Іrнатія було небаrато. Були лише найвідважніші,
бо ж виступати на соборі в обороні Іrнатія означало викликати
проти себе rнiB Імператора, а це моrло потяrнути за собою ски"
нення з катедри і заслання.
Імператор і Фотій прийняли вимоrи Папи Миколи відносно
скликання собору для вислухання скарrи Іrнатія. Маючи однак
у своїх руках державну і церковну владу, вони мали силу спо..
нукати собор рішати зrідно з Їхньою волею. Вони не надто боя..
лися присутности двох папських леrатів, Е:пископів Родоальда
і Захарії. На них мали вони два випробовані константинопіль..
ські засоби: терор і підкуп. Як подають тоrочасні джерела, Ім..
. . u ·
ператор наперед застосував до леrаТІВ ПСИХІЧНИИ терор: леr'аТІВ
ізольовано в Константинополі і страшено їх ув'язненням, якщо
вони не будуть іти вповні за Фотівм на соборі і не осудять IrHa..
тія. Разом з тим ЇМ обіцяно, що за піддержку Фотія будуть вони
баrато обдаровані. Як побачимо з ходу цьоrо собору, то папські
леrати дали себе такими засобами "переконати" і вони поводи..
JІИСЯ на цьому соборі яскраво протилежно до Toro повноважен"
ня, яке вони отримали від Папи. Вони мали насамперед самі
вислухати Іrнатія, а після Toro перевірити всі факти й обстави"
ни, а після повороту до Риму зложити Папі звіт. І щойно на тій
основі Папа мав видати СВОО рішення в цій справі.
Собор відкрив, як звичайно бувало в цій Імперії, сам імпе..
ратор Михайло ІІІ, а потім провід передав Фотівві. Іrнатія спро..
ваджено з ув'язнення, але імператорські урядовці наказали зня"
ти з Hьoro врейську одежу та вбрати йоrо у звичайну монашу
рясу. Коли сторожа спровадила Іrнатія на собор і посадила йоrо
на просту лавку, як якоrось обвинуваченоrо злочинця, тоді Ім..
ператор перед цілим собором обсипав йоrо непристойною лай..
кою, щоб тим способом йоrо застрашити й спонукати до TOro,
щоб він покірно прИЙняв над собою суд цьоrо спрепарованоrо
проти ньоrо собору. йому не дозволено окремо rоворити з пап..
ськими леrатами. "Проте, Іrнатій не дав себе застрашити, хоча,
навченИЙ минулою практикою в Константинопільській Імперії,
Mir сподіватися навіть фізичних тортур і дальшоrо важкоrо по..
калі чення.
Іrнатій заявив відважно цьому соборові, що усунення йоrо
з патріяршоrо уряду вважав вповні незаконним з поrляду цер..
ковних канонів і тому уважав себе надалі Константинопільським
Патріярхом. Йоrо, як Патріярха, не можуть судити нижчі цер"
ковні уряди, а тільки вшці. Тому він відкликався до суду Рим..
ськоrо Престолу. Натомість, спрепарований Імператором і Фо..
тівм собор ще раз осудив Іrнатія за неокреслені провини й по..
становив зняти 3 ньоrо ВПИСКОПСЬКУ rідність взаrалі. Імператор..
ські урядовці оділи йоrо наперед в обірвані, подерті й брудні
Архиврейські ризи, а потім призначенИЙ для цьоrо піддиякон
. u .
ЗДІимав 3 ньoro одну ризу за одною 1 проrолошував rpецьку
43

формулу деrрадації: "анаксіос", тобто "недостойнИЙ", "неriд"
НИЙ". цю формулу повторяли учасlШКИ собору.
В той спосіб ніби законно була підтверджена зміна на пат..
ріярmому престолі, анастолення Фотія ставало ніби законним.
Папські леrати були приявними й ні один із них не склав про..
тесту проти порушення становища caMoro Папи в цій справі.
Зараз по соборі папські леrати вернулися до Риму і зло--
жили Папі Миколі неправдивИЙ звіт, суперечНИЙ із правдивим
ходом собору і йоrо постановами. Одначе незабаром до Риму
подав апеляцію від присуду собору сам Патріярх Іrнатій. її
привіз до Риму і подав Teor'HocT, приятель Іrнатія. В апеляцій..
нім письмі була описана також неrідна поведінка обидвох пап..
ських леrатів  Е:ІШскопів Родоальда й Захарії. Розrлянувши
справу поведінки леrатів, Папа Микола перевів над ними суд і
наложив на них важкі церковні кари.
По соборі вислано з Константи:аополя посольство ІмпераТ<r
ра Михайла і Фотія з їхніми листами, в яких вони старалися
прихилити ласку Папи на свій бік і підкреслювали, що рішення
собору одобрили обидва папські леrати. У своїм листі Фотій ста..
рався одночасно різними арrументами обороняти тезу, що Кон"
стантинопільська Патріярхія в незалежна від примату Римської
Церкви. При тому він зручно доводив, ЩО нібито канони, на
які покликувався Папа Микола щодо законности йоrо вибору,
ніколи не обов' язували в Константинопільській Церкві, бо вона
Їх нібито не прИЙняла. Він твердив, що різні Церкви мають свої
різні звичаї, каНОIШ й обряди. У відповідь Імператорові і Фотівві,
Папа Микола приrадував у своїх листах, що примат Римської
Церкви встановленИЙ самим Христом через Апостола Петра.
Примат цівї Церкви та її верховна влада в Соборній Церкві та..
ким чином не спиравться на постановах будь..яких соборів, але
на волі Христа. Разом з тим Папа заявляв в листі до Імператора,
що аж до розrляду апеляції він і надалі визнав Іrнатія Констан"
тинопільським Патріярхом, а з поrляду церковних канонів Фотія
вважав далі узурпатором. Він вимаrав, щоб Іrнатія повернуто
з виrнання і з ув'язнення на патріяршИЙ престіл. При тому в
листі до Фотія Папа підкреслював, що в даному ВШІадку він
лише бажав помоrти Константинопільській Церкві перебороти
в ній внутрішній роздор, схизму, між двома ворожими собі та..
борами  ПРИХИЛЬJШками Фотія і прихильниками Іrнатія.
Справа цьоrо роздору була всебічно розrлянена на спеціяль..
но скликанім соборі цілої Римської Церкви в Римі в 863 році.
Собор, по розrляді матеріялів апеляції Іrнатія, признав, що
у:сунення йоrо з катедри було незаконним. Фотія визнано вину"
ватим у тому, ЩО він всіма засобами не допустив до Toro, щоб
папські леrати моrли вислухати caMoro Іrнатія і зложити об'вк"
тивНИЙ звіт. До Фотія було поставлено домаrання, щоб він усту"
пив з патріяршоrо уряду, бо в противному випадку він буде під..
ляrати відлученню від Церкви.
44

Ні Імператор, ні Фотій не поrодилися на вимоrу Риму. Тим
більше, що саме тоді виник ще іншИЙ спір поміж Римським
Престолом і Константинопільським Патріярхатом : за юрисдик"
цію щодо Болrарії. На основі давньоrо поділу старої Римської
Імперії на Західню Римську Імперію і Східню Римську Імперію
під юрисдикціGЮ Риму належала Іллірія і Болrарія. Коли Схід..
ня Імперія підкорила собі збройно Болrарію, то вона уважала,
що також під церковним оrлядом маЕ: Болrарія належати до
Константинополя.
Маючи повну підтримку імператора Михайла, Фотій розпо..
чав пропаrандивну акцію серед інших східніх Патріярхатів з
метою прихилити їх на свій бік, а одночасно поширити на цілім
Сході поrляд, що це, власне, Константинопіль береже від віків
апостольську правовірність. Одночасно пробував він перекону"
вати, що нібито це Рим відступив від апостольської традиції.
Проте, хоча він мав славу найбільшоrо вченоrо rpeKa в тому
часі, то не Mir він знайти в Римській Церкві жадних доrматич..
них різниць в порівнянні зо Східніми Церквами. Одиноке, що
з доrматичноrо поrляду Mir він висунути проти Риму, це був
пояснювальНИЙ додаток до Нікейськоrо Символу Віри, а власти..
во до пізнішоі вставки до цьоrо символу Константинопільським
Собором про те, що СвяТИЙ дух виходить від Отця і Сина. Ні..
кейськИЙ Символ Віри, яКИЙ був завжди визнаваинй однаково
на Сході і на Заході, в цій справі встановляв таку формулу, що
СвяТИЙ дух "виходить від Отця". Для збереження GДНОСТИ Б
жества, в ближчім розумінні св. Трійці, на еспанськім (рунті
почали додавати до цїGЇ формули слова "і Сина". Зразу Рим
офіційно не прИЙмав цьоrо додатковоrо пояснення в волі
Віри і щойно недовrо перед конфліктом між ФотіGМ і IrнaTiGM
прИЙняв цю вставку. Натомість, Отці Церкви на Сході до Toro
часу не вважали цих слів за якусь зміну в теолоrічній формулі
про саме розуміння суті Святої Трійці. На Сході теолоrи най..
вИІЦОro ступня окреслювали цю формулу в той спосіб, що Сви..
ТИЙ дух "виходить від Отця через Сина".
Отож, Фотій У своїй пропаrанді висував цю відміну словес..
Horo окреслення св. Трійці як щось засадниче, що нібито відріз..
НЯG Рим від Константинополя, і від цілоrо Сходу. Річ ясна, що
ціGЇ rлибокої теолоrічної проблеми заrал духовенства на Сході
не Mir розуміти, тим більше, що було незрозумілим для маси
вірних, чому маЕ: бути суперечка про те, що G правдою віри. Тим..
то ФотїЙ ще висунув для маси зрозумілі деякі відмінні обряди,
деякі церковні звичаї і деякі різниці в церковній дисципліні. Ці
всі точки, в яких були обрядові різниці між Церквою Констан"
тинопільською і Римською потім, коли відтак прийшло до дов..
roro роздору в Соборній Церкві, починаючи роком 1054, повто..
ряли за ФотіGМ усі оборонці цьоrо розколу. Тому треба тут на..
вести ці точки, які висунув Фотій вперше для оправдання cBoro
спротиву проти GДНОСТИ В Соборній Церкві:
45

1. Піст також у суботу.
2. Дозвіл Їсти в пості сир і ЯЙця.
3. Миропомазання застережене на Заході лише дЛЯ Е:ІШ"
скопів, коли на Сході миропомазув свтцеlШК зараз при хре..
щенні.
\4. Висвячування Е:ІШскопів лише зпоміж священиків.
5. Вживання в церквах і серед вірних символу баранчика,
зокрема на Великдень.
6. rолення бороди священиків.
7. Додаток "і Сина".
8. Відправа Літурrії на неквашенім хлібі.
9. Безженність священиків.
Це були ті "точки", якими оправдував Фотій свій роздор У
Соборній Церкві. Але цей роздор не тривав довrо. Незабаром
прИЙшло до палатної революції проти імператорської влади. Тре..
ба пам'ятати, що, з оrляду на свій осідок у столиці Імперії, КoH
стантинопільсьКИЙ Патріярхат від caMoro CBoro існування пере..
мінився властиво в придвірНИЙ уряд кожноrо Імператора. Тому
кожна революція проти Імператора або імператорськоrо уряду
була одночасно і революцівю в цій Патріяршій Церкві.
ПерШИЙ упадок Фотія і поворот Іrнaтія на ПатріярШИЙ Престіл
Патроном Фотія був не лише молодИЙ імператор Михайло,
але також, і то rоловно, йоrо дядько, цезар Вардас, яКИЙ мав
ріmальнИЙ вплив на молодоrо Імператора і на ввесь йоrо уряд.
у великі ласки Михайла за\. lІУЖИВСЯ йоrо начальник конюшні
при дворі, Василь, що відзначався незвичайною фізичною си..
лою і цим імпонував Імператорові, яКИЙ дуже любив коней. Ва..
силь походив з бідної родини в Македонії і, мабуть, в молодості
був послов'янщенИЙ. Будучи на високім пості двірської панівної
верстви, Василь, будучи з природи дуже інтеліrентний, скоро
вивчив усі штуки державноrо управління і політичної тактики
та палатних інтриr. В 866 р. оскаржив він Вардаса перед Імпе
ратором, що цей конспірув проти Нboro. Потім за зrодою Імпера
тора він несподівано наслав на Вардаса своїх довірених, які йоrо
вбили. Після Toro Імператор іменував Василя цезарем, тобто
півуправителем Імперії.
у міжчасі, в 867 р. в Константинополі відбувся вже раніше
підrотовлюваНИЙ синод. На цім синод і Фотій висунув проти Рим..
ськоrо Престолу вшце зrадані точки закидів і перепер ухвалу
зірвати з Римським Престолом.
Проте, цей тріюмф Фотія не тривав довrо. Ще Toro 867 р.
наступили зміни на Імператорськім Престолі. Цезар Василь 4 )
вивідав, що йоrо противники при дворі конспірували, щоб убити
йоrо і звільнити шлях для cBoro кандидата. 3 конспіраторами
мав бути в порозумінні імператор Михайло. Тому Василь з rpy..
46

пою своїх довірених напав несподівано на Імператора Михайла
в часі, коли він твердо спав у палаті після забави з іншими
п' яницями. Михайло у сні був убитий, а Василь при допомозі
своїх прихильників проrолосив себе Імператором.
Михайло був убиТИЙ 23ro вересня 867 р., наступноrо дня,
24-ro вересня Василь був проrолошенИЙ Імператором, а вже
25-ro вересня Toro ж року був арештованИЙ Фотій і скинений
з патріяршоrо уряду. Зараз після усунення Фотія Імператор
покликав назад на патріярший престіл Іrнатія. Причини ycy
нення Фотія і поновноrо покликання Іrнатія були різні. Один
з тоrочасних літописців заІШСУЕ, що під час одної веселої пи-
яцької забави імператора Михайла, тоді ще rоловнИЙ конюх
Василь чув такі слова Імператора щодо характеру Патріярхів:
"Мій кандидат на Патріярха це Теофіль, Патріярх Вардаса 
це Фотій, а Іrнатій  це Патріярх віруючоrо народу". Навіть
завзяті прихильники Фотія свідчать, що Іrнатій мав велику по-
пулярність серед віруючоrо народу не лише тому, що він був
мучеlШКОМ за оборону прав Церкви проти встрявання державної
влади, але також тому, що маса народу не любила Імператора
Михайла за йоrо п'янство і нелюдяну поведінку.
Отож, прИЙшовши на імператорсьКИЙ престіл, Василь Ма-
кедонсьКИЙ рішив спертися на TaKoro Патріярха, якоrо шану-
вали й любили широкі кола народу. Таким був Іrнатій. Дрyrа
причина була та, що Василь знав, що Фотій був прихильником
Вардаса, отже був ворожо наСТРОЕНИЙ до ньоrо. Були підозріння,
що Фотій конспірував проти Василя ще в часі, коли той був це-
заром.
Не малу ролю в цій зміні на Патріяршому Престолі моrли
rрати також питання зовнішньої політики Східньої Імперії. В
тому часі тиснули на Імперію вороrи з усіх боків, за вИЙнятком
Заходу: араби, турки, болrари, печеніrи і Київська Держава
РусиУкраіни. Е:диним можливим союзником для Константино-
поля Mir бути Захід, тобто відновлене в 800 р. ЗахіДНЕ Римське
Цісарство Карла Великоrо, яким керувало rерманське плем'я
франків. Вплив на владу Римськоrо Цісарства на Заході тоді
мав Папа, яКИЙ у тому часі вже мав майже повну незалежність
від імператорської влади так на Сході як і на Заході. Папа Mir
в рішальній мірі помоrти Василеві наладнати добрі стосунки із
Заходом. Василь знэ..Б дуже добре, що Папа не визнавав тоді
Фотія Патріярхом, але уважав законним Патріярхом Іrнатія.
ТиМ-ТО, покликуючи Іrнатія назад на патріяршИЙ престіл, Імпе-
ратор Василь відразу здобував прихильність Папи. Василь не-
rайно вислав СВОЕ посольство до Римськоrо Престолу з ІШсьмо
вою заявою, що він буде в церковних справах визнавати зверх
ність Римськоrо Престолу. Інформував він Папу, що, зrідно з
волею Римськоrо Престолу, якИЙ не визнавав канонічности ви-
бору Фотія, Імператор йоrо усунув і привернув IrHaTiEBi патрі
u .
яршШl преСТІЛ.
47

ТаКИЙ був короТКИЙ зміст листа імператора Василя до Риму.
Не відкладав також Патріярх Іrнатій звернутися до Риму
з повідомленням про свій поворот на патріярПШЙ престіл. йоro
лист важливИЙ з Toro поrляду, що він виразно визнав обов'язко--
вою зверхність Римськоrо Престолу у всій Соборній Апостоль"
ській Церкві. Він також підкреслюв те саме, що ІШсав Папа в
листах до попередньоrо Імператора й Фотія, а саме, що влада
Римськоro Престолу в наслідна на всіх наслі'дниках Апостола
Петра, катедру якоrо установив верховною в своїй Церкві сам
Христос, а не ті чи інші собори. Додати треба ще одну обстави"
ну: Іrнатій вислав Папі свій палліюм, ризу йоrо патріярmоі вла..
ди, для посвячення до Риму на знак Toro, що влада патріярmа
в Константинополі бере СВОЕ: духовне право від Римської Сто--
ЛlЩі. Папа посвятив цей палліюм і відослав назад IrнaTiвBi з
відповідним листом.
Обнявши патріярПШЙ престіл дрyrий раз, Іrнатій бажав
допровадити Церкву Константинопільськоrо Патріярхату до ста..
. U ·
ну в зrОДІ з церковними канонами и апостольськими траДИЦІЯ"
ми, переданими Отцями Церкви. 3 тівю метою він плянував
скликати відповідний собор з участю представників усіх східніх
Патріярхатів, бо й у НИХ В останніх десятиріччях закралися бу..
ли деякі недоладки. Це, на поrляд Іrнатія, мав бути 8..ИЙ Все..
ленсьКИЙ Собор. Річ ясна, що таКИЙ собор не Mir відбутися без
зrоди й участи Римськоrо Престолу. 3rідно з панівними прак"
тиками на Сході, треба було зrоди Імператора на такий собор,
яКИЙ мав дати також дозвіл Е:пископам свовї Імперії Їхати на
IIЬoro. Маючи таку зrоду Імператора Василя, Іrнатій та Імпера..
тор звернулися листами до Римськоrо Престолу, прохаючи по..
rодитися на цей собор і прислати на ньоrо своїх уповноважених
леrатів. У своїм листі до Папи Іrнатій писав при цій наrоді між
іншим таке:
"Щоб були прислані заступники Bamoro Блаженства,
аби ми з ними добре і належно уладили нашу Церкву. Ми
Їх прИЙмемо, як Боже Провидіння, яке являвться при посе..
редництві BepxoBHoro Петра і за посередництвом Вашим.
Нехай тоді всі справи візьмуть добрИЙ і намірений напря..
мок на славу Боrа і Вашої Святости."
Подібноrо листа до Папи вислав також Імператор Василь.
Цей собор підrотовлявся досить довrо, бо в Церкві Константин<r
пільської Патріярхії треба було часу для Іrнатія, щоб після Фо..
тіввих змін на ЕПШскопських катедрах привернути правопоря"
док. Тому цей собор був відкритий щойно У 869 р. Відкрив йоrо
Папа окремим листом, яКИЙ був прочитанИЙ на початку собору.
В цім листі Папа визначував мету собору: переrляд синодів, які
скликав Фотій для оправдання cBoro розриву з Римським Пре..
столом і відповіднИЙ осуд поведінки Фотія. При ТО:МУ Папа да..
вав вихід для Фотія в таКИЙ спосіб, що коли він визнав свої п
48

милки, ТО він буде привернений до участи в Церкві. Папою тоді
вже був Адріян ІІ і це він ставив ці вимоrи через своїх леrатів.
Приїзд папських леrатів до Константинополя відбувся вро..
чистим прийняттям з боку Імператора й Патріярха. Формально
Собор був відкриТИЙ 5ro жовтня 869 р. і тривав аж до 870 р.
На соборі були заступлені також інші східні Патріярхи. Цей
собор дав можливість Фотіе:ві прибути особисто на засідання
20ro жовтня 869 р. При переслуханні Фотій відмовився визнати
свої помилки, а інші питання збував мовчанкою. Леrати й інші
члени собору переконували Фотія, щоб він прийняв вимоrи Папи
Адріяна і тим способом причинився до об'е:днання в середині
Церкви Константинопільської Патріярхії, куди він вніс роздор
між Е:рархіе:ю і народом. Але старання Отців Собору не дали
успіху, бо Фотій rордо мовчав на це. Були й такі rолоси, щоб
для спокою в Константинопільскій Патріярхіі залишити OДHO
часно двох Патріярхів, Іrнатія і Фотія, бо, мовляв, колись були
такі ВШІардки в Церкві.
Востанне: Патріярх Іrнатій звернувся окремим словом до
всіх Е:рархів з закликом до Е:днання:
"Бажаю, щоб щезло роз'е:днання серед членів Церкви,
щоб перестали роздори, подібні до тих, які були в часах
Апостола Павла, коли християни rоворили:  Я Павлів,
я Петрів, я Аполосів, я Христовий... Таких роздорщиків
очіКУЕ: заrибіль."
Коли всі ці старання прихилити Фотія для справи привер-
нення е:дности в Патріяршій Церкві Константинополя не знайш
ли в ньоrо зрозуміння, тоді Собор ухвалив відлучити Фотія від
Церкви. Поза тим собор ще ухвалив кілька правил щодо aДMiHi
страціі Церкви. Так було привернене е:днання в Соборній Церкві.
Не зважаючи на намаrання Отців Собору, в Константино-
пільській Патріярхії і надалі тліли іскри роздору. Це був наслі-
док Toro, що подібно до Toro, як у державнополітичних справах
існували взаЕ:МНО поборюючі себе rрупи, кожна з яких змаrала
захопити вплив на Імператора, так і в Церкві Константинопіль-
ської Патріярхіі діяли ті самі вороrуючі між собою rрупи. Во..
лодіючИЙ Імператор хитався, то між ОДНОЮ то дрyrою rрупою,
розправляючись час до часу питомими неполітичними засобами
з провідниками тіЕ:Ї чи ціе:Ї rрупи. Раз купував одних новими
u ... ·
ласками ититулами, то знову унеШКІдливлював ІХ ОСЛІпленням
або принаймні засланням. Тому за влади Патріярха Іrнатія
тільки формально панував спокій у Константинопільській Цep
кві, бо противники визнавали Патріярхом Іrнатія лише назовні.
Під поверхнею Toro спокою далі бушували внутрішні роздори.
Імператор Василь праrнув спокою в Церкві. Тому по упливі
деякоrо часу для замирення з rрупою Фотія він відкликав Фо
тія із заслання і надав йому важливу функцію: вчити й вихо
вувати cBoro сина Лева. В часі CBoro володіння Василь далі
49

утримував добрі стосунки з Римом так, як Іrнатій, який у цер"
ковних справах визнавав зверхність Папи, хоча в справах щодо
спору за Іллірію і Болrарію не поrоджувався з Римом. Іrнатій
цим дрyrим наворотом керував СВОЕЮ ПатріярхіЕЮ десять років
(867877). Особисто він був великим аскетом і ще за життя Bвa
жали йоrо святим. Навіть йоrо політичні противники не важи
лися закидати йому якихось неморальних вчинків. Після смерти
Іrнатія РимськИЙ Престіл проrолосив йоrо святим за йоrо муче
ництво в обороні церковних прав. Він помер дня 23ro жовтня
877 р. Три дні пізніше імператор Василь іменував Фотія знову
Патріярхом Константинополя. Чому так рішив імператор Ba
силь (самозрозуміло, по нараді зо СВОЕЮ прибічною радою) ? На
це питання нема відповіді в джерелах Toro часу, а можуть бути
тільки здоrади. Можна припускати, що Василь МакедонсьКИЙ
ствердив, що обидві фракції  іrнатіяни і фотіяни, майже OДHa
ково сильні серед Е:рархіі. Будучи на схилі віку, Василь бажав
передати СВОЕМУ синові Левові в наслідстві внутрішньо успоко
ЕНУ Патріяршу Церкву Константинополя. До Toro, серед Е:рархів
Toro часу не бачив Василь вченішоrо в усіх науках і зручнішоrо
політика й дипломата від Фотія. Треба пам'ятати, що Патріярх
завжди був одночасно визначним членом імператорської ради
(синкліту) і, можна сказати, першим імператорським дорадни
ком. Маючи різні проблеми в зовнішній політиці, Василь потре
бував Фотія на Патріяршому Престолі. Річ ясна, що Василь че
рез те не думав зривати з Римським Престолом, ані заперечу
вати зверхність Папи в Соборній Апостольській Церкві. Василь
був підписав і оrолосив постанови Собору 3 869870, які осудили
Фотія і відлучили йоrо від Церкви. Це була вимоrа Папи Aдpi
яна. НовИЙ Папа Іван УІІІ, самозрозуміло, визнавав ці постано
ви. Імператор не Mir бути тим першим, що порушував визнані
постанови цьоrо Собору. Він був примушений звернутися до
Папи Івана УІІІ з проханням, щоб він помилував Фотія і зняв
з ньоrо відлучення від Церкви. 3 таким проханням звернувся
Василь до Папи, посилаючи листа до ньоrо через окреме по
сольство ДО Риму. Також інших східніх Патріярхів просив Ba
силь, щоб вони впливали на помилування Фотія задля спокою
всередині Патріяршої Церкви Константинополя. Сам Фотій ви
слав також листа до Папи з проханням зняти з ньоrо анатему.
Імператор пропонував для полаrодження ціЕЇ справи зібрати
новий заrальнИЙ собор з участю папських леr'атів.
Обміркувавши всі тодішні обставини Соборної Церкви, Папа
Іван УІІІ постановив застосувати до Фотія СВОЕ право помилу
вання. у своїй постанові брав він під YBary ту рішальну обста
вину, що Іrнатій помер і з ціЕЇ причини відпала найважливіша
перешкода для вибору Фотїя поновно ІІатріярхом: опорожнення
патріяршоrо престолу.
3 оrляду на перешкоди тодішньої комунікаційної системи
доріr і засобів зв'язку (коні йосли), заплянований собор у KOH
50

стантинополі Mir зійтися щойно в листопаді 879 р. Радив цей
собор аж до березня 880 р. В ньому брали участь три папські
леrати і представники інших східніх Патріярхів. На собор при..
були: 80 Митрополитів і баrато Е:пископів; усіх учасників було
389. Окремим листом, що йоrо прочитано на соборі, Папа заяв..
ляв, що він силою свовї верховної влади пускав з ласки Рим
ськоrо Престолу в непам'ять ана тему на Фотія та закликав всіх
ерархів Константинопільської Патріярхії об'вднатися тепер ДOB
круrи ньоrо. Таким способом Папа закликав колишніх прихиль
ників Патріярха Іrнатія, щоб вони ПОЕ:дналися з новим Патрі
ярхом Фоті6М. У своЇх промоnах на соборі JІеІ"ати ІІапн rа])яче
підтримуваЛІ-І If\ поБПJIС:lJІJIЯ Папп. І таІСа uу.ла постанова Co
бору. Проте, не всі епископи, що були приятелями Іrнатія, прИЙ
няли амнестію Папи для Фотія; вони далі не бажали визнати
йоrо правильним Патріярхом. Але, таких неповднаних Е:писко
пів була мала rpупа, бо ж тепер позицію Фотія скріпляла не
лише поваrа Римськоrо Престолу, але, що в відносинах Імперії
було дуже важливим моментом, також стаНОВИIIJ;е Імператора
Василя, якИЙ повністю і рішуче підтримував постанови цьоrо
Собору.
Сам Фотій не цілком оправдав надії Римськоrо Престолу
в тому напрямку, що тепер за ласку цьоrо Престолу він буде
діяти в повнім вднанні в Соборній Церкві. По соборі далі бували
ще різні колючки Фотія на адресу Риму, але вони вже не дo
вели до HOBoro роздору. Це сталося не через поведінку Фотія
в справі повднання Церкви, а з причини зміни на імператор
ськім престолі.
Друrе усунення Фотія з Патріяршоrо Престолу.
Імператор Василь помер у 886 р. несподівано в наслідок ВИ
падку на лов ах. Імператором став йоrо син Лев, якому тоді було
всьоrо двадцять років. Правда, він був вивчений у різних Hay
ках у школі Фотія і з оrляду на свою вченість отримав прізвшце
Філософ або МудрИЙ. Проте, це не означало, що він сліпо буде
йти за політикою Фотія в державних чи церковних справах.
Правдоподібно, що серед двірських достойників він знайшов
собі інших дорадників, які дораджували йому інший напрямок
діяльности в обидвох ділянках. Для виявлення CBoro нібито
осудження способу, в яКИЙ усунено попередника йоrо батька,
імператора Михайла ІІІ (через убивство), Лев УІ Філософ Ha
казав викопати трупа Михайла, поrребаноrо в простій моrилі
поза Константинополем, вмістити йоrо в пишний саркофаr і
врочисто перевезти до Константинополя, щоб йоrо похоронити
разом з іншими бувшими імператорами. Цим способом Лев зро
бив приязнИЙ крок до колишніх прихильників Цboro Імперато
ра, якоrо наказав був убити йоrо батько Василь І. Також усу"
нув він від влади міністрів CBoro батька і встановив нових для
51

примирення з обидвома конкуруючими фракціями, а спеціяльно
з ріmальною клясою столиці.
Імператор Лев VI Філософ навчився від CBoro вчителя Фо..
тія не довіряти вповні нікому. ПрИЙшовши до імператорської
влади по смерті CBoro батька Василя І, Лев застав на патріяршім
престолі Фотія. Ще перед тим мусів він пильно слідити за полі..
тикою Фотія, і зокрема за йоrо державними амбіціями. Звіль..
нившися від безпосередньої контролі з боку Римськоrо Престолу
і східніх Патріярхів, Фотій виявляв тенденцію усамостійнити
Константинопільську Патріярхію також від імператорської вла..
ди. Він рахував на СВОЮ сильну фракцію серед ерархії і цивіль..
них ДОСТОЙlШків. Тому вже першоrо року свое:Ї влади Лев по..
. . U .. . .. .
становив у РІшалЬНІИ МІрІ мати ПІД СВОІМ кеРІВНИЦТВОМ також
Патріярхію. Не довіряючи Фотіе:ві, він не мав повноrо довір'я
ані до жадноrо іншоrо можливоrо кандидата на йоrо місце. Він
rлядів на зовнішню політику Фотія неприхильно, бо вважав,
що для Східньої Імперії корисно мати приязні стосунки з Ри..
мом, а через Рим теж із Західньою Імперіе:ю під Франконською
владою. Тож несподівано Лев наказав усунути Фотія з патріяр"
moro уряду і заслати йоrо в далекі сторони. Замість ньоrо він
іменував Константинопільським Патріярхом CBoro молодшоrо
брата Стефана, не зважаючи на те, що Стефанові тоді було
лише 15 років життя. По слушнИЙ патріяршИЙ синод цю номіна..
цію підтвердив і цьоrо молодоrо хлопця висвячено на Патрі..
ярха. Він на патріяршім престолі підписував усе те, що йому
за порадою CBoro синкліту наказував старшИЙ брат Лев. У та..
кИЙ спосіб церковна влада і державна влада були вповні з'е:ди"
нені. Фотій на виrнанні по кількох роках помер, не маючи вже
змоrи rpати ролі в дальших подіях у церковlШХ і державних
справах.
Хоч Стефан І був у дуже молодому віці на такому дуже
. . -u. u
високому стаНОВШЦІ, ВІН виконував СВІИ паТРІЯРШИИ уряд всьоrо
сім років, від 886 до 893. У віці 22"0Х років життя він помер.
Перед імператором Левом станула знову проблема знайти для
себе найвиrіднішоrо кандидата на патріяршИЙ престіл.
Нова криза в КонстантиноПЇльськЇЙ Патріярхіі
за Миколи Містика
По смерті cBoro брата, Патріярха Стефана І, імператор Лев
VI іменував на йоrо місце Антонія. Це був з черrи першИЙ Toro
імени Патріярх і мав він прізвище Кавлес. За традиційним
уступством Патріярха перед виразною волею Імператора, спів..
праця з цим Патріярхом деяКИЙ час ішла rладко, але незаба..
ром таки виник конфлікт між Імператором і патрі.яршим уря..
дом. Лев не був щасливим у подружжі, бо з свое:ю першою дру"
жиною не мав потомка. Після її смерти він бажав ОДРЖИТИСЯ
вдрyrе, але Патріярх Антоній цьому спротивився. З Toro при..
52

йшло до явноrо конфлікту між цими двома найвшцими достой"
никами Імперії.
Питання подружжя імператора Лева по смерті першої жін..
ки треба з'ясувати тут ближче. У Східніх Патріярхів на поновне
подружжя в перших віках християнства були різні поrляди.
Спираючися на науку Апостола Павла, учитель Церкви Кли
ментій Олександрійський допускав дальші подружжя. Він учив,
що ніяким апостольським правилом не заборонене поновне по
дружжя. Проти цьоrо апостольськоrо вчення пізніші аскетичні
поrляди в деяких Патріярхіях почали накидати думку, що Bci
ляке повторне подружжя  rpixoM і що з цiї причини мусить
бути церковна покута для Toro, хто вдруrе одружуться. TpeT
подружжя вважалося подекуди в науках Toro чи іншоrо боrо
слова вже дуже важким rpixoM, а про четверте подружжя вже
й мови не моrло бути. Все те, одначе, були поrляди окремих
боrословів або місцевих синодів, а не постанови заrальних Bce
ленських Соборів і навіть не постановами заrальних синодів xo
ча б самих лише Східніх Патріярхів, без участи Римськоrо Пре
столу. Ці нові вимоrи щодо подружжя, які не мали ніякоrо опер
тя в науці Христа або Апостолів, не маЛІІ позитивноrо відrомону
на Заході. Щойно пізніше, аж у IXMY віці, сама Константино
пільська Патріярхія встановила свої спеціяльні правила щодо
повторноrо подружжя. Зробив це сам Патріярх Никифор І (806
815), без заrальноrо синоду цілої Патріярхії. Він встановив такі
чисто аскетичні, отже з поrляду традиції заrально необов'язкові
для всіх вірних, приписи про повторні подружжя після OBДOBiH
ня: 1) Друrе подружжя не може бути врочисто вінчане, а обид
BO подруrи підляrають такій rострій покуті, що їм заборонено
протяrом двох років від поновноrо шлюбу приступати до св.
Причастя; 2) Хто одружиться третій раз, Toro слід відлучити
від Церкви на час п'ятьох років і щойно по тім часі може він
бути наново прИЙнятИЙ до св. Причастя. Про четверте подружжя
вже не моrло бути навіть мови.
Отож, коли по смерті йоrо бездітної жінки Імператор Лев
бажав вступити в друrе подружжя, то тодішній Патріярх AHTO
-U. . U.
НІИ рІшуче ВІДМОВИВСЯ иоrо ВІнчати, а панував до Toro часу зви
чай у Константинополі, що Імператора вінчав завжди Патріярх.
Антоній заборонив також своїм священикам вінчати вдрyrе IM
ператора. Проте, палатнИЙ священик не послухав Toro патріяр
шоrо наказу й повінчав Імператора з новою жінкою. Розлюче
нИЙ тим поступком Патріярх Антоній позбавив цьоrо палатноrо
священика йоrо священичоrо стану. Цей конфлікт не тривав
довrо, бо ця дрyrа подруrа життя Імператора померла при по..
роді дитини по дев'ятьох місяцях подружжя, а дитина також
була нежива. Тимто відпав сам конфлікт через дрyrе подруж
жя. Проте, бажаючи мати потомка, Імператор одружився і Tpe
тій раз. Але й ця подрyrа не пожила довrо. Тоді Імператор pi
u
mився одружитися четвертии раз.
53

Це вже було тоді, коли Патріярхом був Микола Містик. 5 )
Цей також ішов слідами CBoro попередника і за четверте подруж
жя Імператора наложив на ньоrо покуту відлучення від св.
Причастя.
Такий виступ Патріярха проти "з Божої ласки Імператора"
був чимсь небувалим у цій Імперії. Це рівнялося в тодішніх по
rлядах бунтові проти Імператора, бо Патріярх ставив себе вище
Імператора, не допускаючи йоrо до катедри св. Софії. Правда,
під великою пресію Імператора і йоrо прибічників Микола Mi
стик мусів поrодитися на те, що він сам церемоніяльно охрестив
сина з четвертоrо подружжя, Константина, пізніше названоrо
Порфіроrенітом, тобто Баrрянородженим. Одначе це зробив Пат
ріярх під умовою, що Імператор не буде жити разом зі свою
четвертою жінкою. Річ ясна, що Імператор на таку умову реаль
но не Mir поrодитися. Він не лише жив далі зі СВою четвертою
жінкою в палаті, але ще сам коронував ЇЇ на Імператорку, не
зважаючи на протести Патріярха. Власне це викликало найrо
стрішу фазу конфлікту з Патріярхом.
Ускладнення взамовідносин поміж Імператором Левом УІ
Філософом і Патріярхом Миколою Містиком поrлиблювалися
ще й тим, що, як виходить із тоrочасних джерел, Патріярх був,
мабуть, у TaMHOMY зв'язку зі збройними повстанцями проти
Імператора, що Їх очолював полководець Андронік Дука. Не
знати, чи Імператор підозрівав у цьому Патріярха. У кожному
разі, дня lro лютоrо 907 р. Лев наказав арештувати Патріярха
і посадити йоrо ізольовано в однім манастирі. Тут імператорські
секретарі вимаrали від ньоrо, аби він підписав резиrнацію, щоб
тим способом канонічно опорожнилася патріярша катедра. Пат
ріярх довrо зволікав виконати вимоrу Імператора, бо надіявся.
на близьку перемоrу повстанців Андроніка Дуки, який стояв
у своїм бунті в порозумінні з наступаючими на Імперію арабами.
Але імператорські війська розбили арабів, а зrодом і повстанські
війська Андроніка. На вістку про це, Патріярх побачив безви
rлядність повалення Імператора Лева й тоді підписав CBO зре-
чення з патріяршоrо уряду. Тоді Імператор покликав на патрі
яршИЙ престіл прихильноrо для ньоrо irYMeHa одноrо з манасти
рів, евтимія ІІ (907912).
У міжчасі Імператор Лев звернувся до Римськоrо Престолу
з проханням вирішити йоrо спір з Патріярхію щодо законности
йоrо четвертоrо подружжя. Папа прислав до Константинополя
своїх леrатів для розrляду цiї справи і для вирішення її на
основі папськоrо повноваження. Леrати не бачили ніяких пе
решкод, які були б встановлені апостольським вченням або тра..
дицію Bcii Соборної Апостольської Церкви щодо повторних
подруж. Вони визнали від імени Папи це подружжя вповні за
конним і також законним наслідство народженоrо сина з цьоrо
подружжя, Константина. Новий Патріярх евтимій це вирішення
прИЙняв як обов'язуюче в Константинопільській Патріярхії. Пе
54

ред свою смертю Імператор дозволив Миколі Містикові BepHY
тися назад до Константинополя. Лев VI помер 11ro травня
912 р. Своїм наслідником він визначив cBoro брата Олександра
до часу повноліття CBoro сина Константина, якому було тоді
всьоrо сім років. Олександер неrайно покликав знову на патрі
ярmий престіл Миколу Містика, бажаючи спертися на йоrо при
ХИЛЬНИКІВ.
Олександер правив Імперію недовrо, бо лише один рік. Дня
6ro червня 913 р. він наrло помер на rіподромі під час врочи
стих переrнів, яким він приrлядався зо своїм двором. У часі
CBoro KopoTKoro правління викликав він проти себе і CBoro уряду
. U. .
сильну ВОРОЖІСТЬ столичноrо и взаrаЛІ МІськоrо населення в
цілій Імперії, бо наложив нові важкі податки на торrівлю та
промисел. Після йоrо смерти мав прийти на імператорський трон
малолітній Константин Баrрянороджений. Замість 8річноrо
хлопця мала до йоrо дорослоrо віку правити Імперію pereH
. u
ЦІина рада.
На вістку про смерть Олександра вибухло сильне повстан
ня, ведене аристократом Константином Дукою. Зразу Патріярх
Микола Містик підтримував це повстання, яке вже було захо
пило більшу частину столиці. Дуку в rіподромі вже тоді проrо
лоmено Імператором. Але, з невідомих причин, Патріярх Biд
вернувся від Дуки і в останній хвилині утік до імператорської
палати, де заrpівав сторожу до оборони прав малолітньоrо KOH
стантина Баrрянородженоrо. Врешті Дука був переможений, але
Патріярх Микола Містик уже не здобув собі значнішоrо впливу
на імператорську владу, бо йоrо раніша підтримка повстання
Дуки йоrо скомпромітувала в очах прихильників династії Ma
кедонської. Та, реrенційна рада, що правила в імені Константи
на, була слабосильною і проти HЇ конспірували різні вельможі
і полководці. Переможених вождів повстання осліплювано, що
було зрештою у Візантії традиційною методою унешкідливлю
вати політичних опонентів. Після років міжфракційної повстан
ської боротьби, в 919 р. здобув переваrу командир фльоти Роман
Лакаnин. Тоді Константинові Баrрянородженому було вже 14
років, і Роман для зміцнення CBOЇ позиції одружив формаль
Horo Імператора Константина зо свою дочкою rеленою. PereH
ційна рада надала тоді Романові титул цезаря, тобто співімпе
ратора. Але Роман відсунув cBoro зятя в тінь, а сам при кінці
920 року проrолосив себе автократом, тобто виключним волода
рем Імперії. Він присвоїв собі титул Романа Першоrо. CBoro
зятя, який формально був леrітимним Імператором, він заціка..
вив виключно наукою і письменством, щоб йоrо YBary BiДBepHY
. .. u
ти ВІД змаrання за привернення налеЖНОІ иому влади.
Від caMoro початку CBOЇ влади Роман старався забезпечити
імператорське наслідство в своїм роді. Уже в 921 р. він проrоло
сив CBoro старшоrо сина Христофора цезарем, але той помер He
55

забаром у 931 р. В 924 р. Роман проrолосив друrим цезарем
cBoro молодшоrо сина Стефана. Роман заповів, що у випадку
свое:Ї смерти старшИЙ цезар мав автоматично стати Імператором,
а у ВШІадку смерти Toro трон мав обняти молодший йоrо син
і т. д. Але Романове володіння було виповнене постійними пов..
станнями і бунтами в різних областях Імперії. Різні претенденти
. U.
на Імператорськии преСТІЛ використовували сильне невдоволен"
ня населення, особливо селянства, що було обтяжуване щораз
більшими податками. Бунти і повстання здушувала Романова
влада жорстокими засобами. 3ловлених провідників не лише
тортуровано й осліплювано, але публічно спалювано живцем
в rіподромі в Константинополі. Ці внутрішні неспокої були ві..
домі сусідам Імперії і вони використовували цю слабість Рома..
HOBoro володіння для завоювань тих чи інших провінцій Візан..
тійської Імперії або для здобуття від Імперії данини чи інших
виrід.6)
В церковних справах Роман продовжував політику CBoro
попередника Лева УІ, тобто бажав дотримуватися ЕДНОСТИ СО..
борної Церкви. Це означало утримувати приязні стосунки з Ри..
мом. Попередній Патріярх евтимій був усуненИЙ Олександром,
щоб опорожнити патріярший престіл для Миколи Містика. Ро..
ман одначе бажав, щоб важливе питання подруж було ypery..
льоване окремим собором Константинопільської Церкви раз на..
завжди. При тому цей собор мав примирити вороrуючі між собою
обидві церковні rpупи, прихильників попередньоrо Патріярха
евтимія і лояльних до урядуючоrо Миколи Містика. У поро..
зумінні з Римом Імператор скликав цей собор у 920 р. до Кон"
стантинополя. Собор відбувся з участю папських леrатів. Він
ухвалив законність поновних под ру ж і тим самим узаконив чет"
верте подружжя Лева УІ.
Патріярх Микола Містик помер незабаром, будучи в тих
роках уже без впливу на заrальну політику. На йоrо місце іме..
нував Роман послушноrо для імператорської влади Стефана ІІ
(925..927), а після смерти цьоrо іменував він Патріярхом зовсім
для імператора відданоrо Трифона, який у церковних справах
визнавався дуже мало і тому в усьому йшов за побажаннями
уряду. Але, якісь двірські інтриrи допровадили до Toro, що в
931 р. Трифона усунено з патріяршоrо уряду. Імператор Роман
після Toro не іменував HOBoro Патріярха протяrом двох років
мабуть з ціЕЇ причини, щоб трохи підріс йоrо молодший син
Теофілякт, якоrо він лаштував на Патріярха, щоб обидва уряди
злучити в руках імператорськоrо роду. Справді, щойно в 933
році Роман іменував цьоrо cBoro сина, тоді щойно 16"річноrо
молодця, на уряд Патріярха. Патріярший синод цю номінацію
послушно підтвердив своїм формальним вибором і молоденькИЙ
хлопець, як Патріярх, формально очолював Церкву Константи..
нопільської Патріярхіі аж до СВОЕЇ смерти, яка йоrо постиrла
у відносно ще молодому віці в 956 р.
56

Хроністи Toro часу оповідають, що Теофілякт дійсно мало
цікавився справами Церкви, бо за ньоrо все полаrоджував імпе
U U. . .
раторськии уряд, даючи иому до ПІДПИСУ rOToBI цеРКОВНІ rpa
моти. Зате Теофілякт цікавився rоловно вирощуванням расових
коней і любив сам ЇХ rодувати сушеними фіrами.
Зломивши кілька конспіративних спроб повалити йоrо вла
ду й висунути іншоrо Імператора, Роман пробував здобути при
хильність обтяжених до Toro часу податками і довrами rpoMa
дян міст і спеціяльно столиці. Він видав наказ заплатити з дep
жавної каси за всіх міщан заборrованість за помешкання. При
тому він також шукав підтримки моrутньої верстви чернецтва.
На кошти державноrо скарбу збудовано чимало нових маиа
стирів. Одначе Романа не минула закорінена в Константинополі
традиція усувати Імператора палатними переворотами членами
власної родини Імператора. Рідні сини імператора Романа, CTe
фан і Константин, несподівано арештували cBoro батька 16..ro
rрудня 944 р. і самі проrолосили себе співімператорами. Романа
заслано на далекИЙ острів, де він помер 948 р.
Влада Стефана і Константина, обидвох синів Романа, не
тривала довrо. Не зважаючи на всі тактичні заходи Романа І,
йоrо рід не здобув популярности до Tiї міри, щоб він Mir YTBep
дитися як нова династія на зразок Македонської династії. Вже
27ro січня HacтynHoro 945 р. конспіративНИЙ переворот сильної
фракції, що підтримувала справу Македонської династії та її
леrітимноrо представника Константина Баrpянородженоrо, мав
повНИЙ успіх. Обидвох співімператорів, Стефана і Константина,
U.. . U
арештовано и заслано, де ІХ постиrла скора та траДИЦІина щодо
форми смерть. Toro ж таки дня, 27 ro січня 945 р., проrолошено
виключну владу Константина VII Баrрянородженоrо, як aBTO
крата. Він володів до CBOЇ природної смерти в 959 р.
З поrляду історіі Церкви РусиУкраїни, правління Коистан
тина VII Баrрянородженоrо важливе тому, ЩО В тому часі Be
лика княrиня Ольrа була з державною візитою в цьоrо Імпера
тора в йоrо столиці Царrороді та що цей Імператор у своїм Be
ликім творі описав ці відвідини докладно і взаrалі дав опис
внутрішніх відносин Київської Держави РусиУкраїни.і)
Державну адміністрацію Константин VII Баrрянороджений
довірив одному з визначних BHyxiB, Василеві, що був нелеrі
тимним сином Романа І. йоrо матір'ю була полянка зо "Скитії",
тобто з території РусиУкраїни. Правдоподібно, вона була py
сиикою. Сам Імператор тільки одобрював те, що переводив евнух
Василь, як rолова уряду. Сам він у тому часі займався rоловно
. . .U..
ЛІтературною працею І виконував точно УСТІинеНІ палаТНІ цepe
монії, якими роблено намірене rлибоке враження на підданих
і на чужих амбасадорів. Зовнішня ситуація Імперії в тому часі
не поправилася була. Араби й надалі становили постійну заrро
зу на Сході, на північних побережжях Середземноrо моря і йоrо
57

островах та в південній Італії. Болrарія визволилася від залеж..
ности Імперії, а її володар проrолосив себе також Імператором
("царем") та виміr для себе одруження із внучкою Імператора
Романа. На північ від Чорноrо моря щораз більше зростала сила
Київської Руси"України. евнух Василь, зrідно з директивами
Імператора Константина, старався більшу YBary класти на обо..
рону Імперії дипломатичними засобами, як збройною рукою. Ця
дипломатія поляrала в тому, щоб пpQТИ небезпечних сусідів
нацьковувати їхніх сусідів і в той спосіб зменшувати тиск без..
посередніх сусідів на Імперію. Проти Болrарії, якій по останніх
перемоrах над імператорською арміе:ю мусіла Візантії платити
. U ·
данину кожноrо року, нацьковував Імператорськии уряд yrpIB
і Київську Русь"Україну. Знову ж проти Київської Імперії Кон"
стантинопіль намовляв воювати кочовиків печеніrів і Хозарію.
Одні арабські еміри були знаряддям тіе:Ї дипломатії проти дру"
rих емірів, яким Візантія була примушена платити також річну
данину.
В часі влади Константина Баrpянородженоrо Царrородська
Патріярхія була репрезентована Теофіляктом аж до йоrо смер"
ти в 956 р. Це було тоді, коли фактичним імператором був Ро--
ман І, а Константин був лише номінальним. По опорожненні
патріяршоrо престолу Роман іменував Патріярхом Поліе:вкта
(956..970). В справах е:дности Соборної Церкви (Католицької)
і в справі дотримання доrм правовір'я обидва Патріярхи, Тео..
філякт формально, а Поліе:вкт також фактично дотримувалися
тісної співпраці з Римом. Одначе Роман І помилився щодо По..
ліе:вкта. Якщо йдеться про йоrо стосунки з владою Імператора,
то він бажав принаймні до деякої міри визволити КонстанТИн<r
пільську Церкву з..під тодішньої повної залежности від волі Ім..'
ператора. З дрyrоrо боку, він встрявав у державні справи і ста..
вив свої вимоrи, напр., яких міністрів повинен Імператор усу"
нути, а Koro взяти на Їх місце. Ту саму політику продовжував
цей Патріярх також супроти Константина Баrрянородженоrо.
Він вимаrав від ньоrо усунути е:внуха Василя від проводу в
уряді. Поки він цьоrо Mir добитися, Константин помер у 959 р.
йоrо наслідував син Роман ІІ (959..963).
Роман ІІ в yrоду Поліе:вктові усунув е:внуха Василя з посту
. · u .
кеРІвника Імператорським урядом, а на иоrо МІсце покликав дру"
roro е:внуха йосифа. Він бажав сперти свою владу на популяр"
них полководцях, зокрема надав великі повноваження Ники..
форові Фоці. Цей справді був дуже здібним полководцем ідоб..
рим орrанізатором. Обнявши команду над фльотою, Фока встиr
відбити від арабів острів Крету, яку араби використовували як
базу для панування над Еrейським морем. Ця перемоrа Ники..
фора Фоки ще більше піднесла йоrо популярність. йоrо брат
Лев у тому самому часі відбив на Сході від арабів ряд міст і
цілі провінції. В березні 963 р., по короткім пануванні, Імпера..
тор Роман ІІ наrло помер. Він залишив малих дітей: синів 
58

!)..тирічноrо Василя і 3..літньоrо Константина та донечку Анну,
яка народилася два дні перед смертю cBoro батька.
Романова вдова Теофана пробувала за лаштунками доrо
воритися з Никифором Фокою, щоб він підтримував pereHTcTBo
малолітніх дітей покійноrо Імператора Романа. Вона була ще
n молодім віці і небувалою красунею. Розумілося так, що вона
вийде заміж за Никифора Фоку. Але Никифор мав намір сам
дійти до імператорськоrо престолу. Будучи в Малій Азії, вже
n липні 963 р. Никифор Фока проrолосив себе Імператором і з
своїм військом розпочав марш на Константинопіль. Свнух Ио
сиф і деякі члени синкліту пробували задушити в столиці рух
у користь Никифора. Але це не помоrло. Рух цей перемінився
у відкрите повстання. В половині серпня 963 р. Никифор уже
в'Їхав урочисто до Константинополя, як Імператор. В yrоду ви
MoraM Патріярха Полі(:вкта він зразу не одружувався з вдовою
Імператора Романа, але незабаром таки казав себе звінчати з
нею. Це викликало невдоволення Полі(:вкта, але не спинило від
цьоrо кроку Імператора, що прийняв титул Никифора ІІ.
Через подружжя з вдовою популярної династії Никифор ІІ
сподівався зміцнити свою владу. Як полководець, він першу
свою YBary присвятив розбудові армії, щоб тим способом відтис
нути арабів з Сирії і визволити Візантію від плачення річної
данини болrарам. Щоб армія була бойова, мусіла діставати на..
Jlежну платню, і то сво(:часно. Для Toro треба було зменшити
платні цивільним урядовцям. Це викликало сильне неrодування
серед бюрократії. З оrляду на опозицію Патріярха Полі(:вкта,
Никифор постарався про те, що Спис копи підписали рішення,
що сам Патріярх не ма(: права в майбутньому висвячувати Е:пи
скопів без підтвердження Імператора. Тому, що Полі(:вкт спи
рався на чернецтво і манастирях, які зростали в посіданні землі,
потрібної Імператорові для роздачі вислуженим воякам і опо..
даткованим селянським rосподарствам, то Никифор видав закон,
яким заборонив основування нових манастирів, а існуючим Ma
настирям забороняв набувати нову земельну власність.
На фронтах проти арабів Никифор мав великі успіхи і Biд
воював від них більшу частину Сирії. Потім він узявся до поко
рення Болrарії. Він перестав платити дань Болrарії, а в 966 р.
виступив війною проти неї. Знаючи збройну силу Болrарії, Ни
кифор постановив одночасно використати проти неї з північноrо
сходу Київську Державу РусиУкраїни. Дипломатичними захо
дами і великими дарами Никифор вплинув на великоrо князя
Святослава розпочати похід проти Болrарії, щоб допомоrти імпе..
раторським військам. Потім ця подвійна ДШІломатія виявилася
небезпечною для Константинополя, бо Святослав забажав здо..
бути Болrарію для Київської Імперії, а не для Константинополя.
Не спасли Никифора від внутрішніх клопотів усі йоrо ДО..
тоrочасні во(:нні успіхи. Бюрократія була невдоволена тим, що
Імператор її коштом підтриму(: армію. Никифор підозрівав, ЩG
59

один з йоrо молодих полководців Іван Цимисхій rOTOB у приrо..
жу пору виступити проти ньоrо, як конкурент до імператорсько"
ro престолу. 3 цiї причини Никифор усунув йоrо від урядових
обов'язків і дав йому наказ не опус кати cBoro двору. Але, це
вже було запізно. Сама імператорка Теофана вступила в порозу
міння З Цимисхім, бажаючи позбутися Никифора, а одружи..
тися з Цимисхім, яКИЙ був молодИЙ і незвичайно rарнИЙ муж..
чина, тоді як Никифор був уже в старшому віці. Вночі 11..ro
rрудня 969 р. Іван Цимисхій, при допомозі Імператорки Тео..
фани, дістався до палати і разом з її слyrами напав на сплячоrо
Никифора. Никифор був убиТИЙ на місці. Все те стало відоме
щойно тоді, як переворот уже був доконаНИЙ. Шляхом злочин..
Horo душоrубства на "коронованім з Божої ласки імператорі"
Никифорі прИЙшов до влади новИЙ претендент Іван Цимисхій,
якИЙ зараз по перевороті був проrолошенИЙ Імператором Іва..
ном І. Патріярх Полівкт урочисто йоrо коронував. 3riДIIO з
константинопільською теорію, був змитИЙ з Hboro цей, як і всі
йоrо попередні злочини. Але Патріярх бажав мати також якусь
фарисейську уступку для себе, тому він вимаrав від Івана Ци
мисхія, щоб той усунув з палати співучасницю злочину душо
rубства, дружину попередньоrо Імператора, Теофану. Це поки
що для Цимисхія була найлеrша уступка і він її для Патріярха
зробив. Для ньоrо він також відкликав закон Никифора про те,
що кожне висвячення Спископів потребу дозволу Імператора.
У зовнішній політиці Цимисхій докінчив ті операції проти
арабів у Сирії, що Їх почав був Никифор. По цих успіхах на
Сході, Цимисхій звернув свою yвary на Балкани. Тут розсівся
був смілИЙ завойовник велиКИЙ київськИЙ князь Святослав і з
завойованої Болrарії почав заrpожувати з Тракії самому KOH
стантинополеві. Цимисхій змобілізував проти Святослава всі
збройні сили Імперії, стяrаючи допоміжний корпус також із
Сходу. Вліті 971 р. кампанія Цимисхія проти Святослава закін"
чилася перемоrою, бо в Святослава були тоді менші збройні
сили. Не чекаючи допомоrи з Руси"України, Святослав, по на..
раді з своїми знатнішими боярами, рішив укласти з Цимисхім
мировИЙ доrовір. Цей доrовір був підписанИЙ і, після особисто..
ro побачення Святослава з Імператором Цимисхім, Святослав
розпочав відворот до Кива, не знаючи, що константинопільська
дипломатія вже намовила печенізьку орду напасти на ньоrо в
найтяжчім для Hboro місці, при переході Дніпрових пороrів. Там
Святослав поrиб у нерівнім бою.
Хоча Цимисхій мав явні зовнішні успіхи, то все одно проти
Hboro конспірували прихильники давньої Македонської династії,
репрезентованої тоді молодими синами Романа, Василем іКон..
стантином. Василеві тоді був усьоrо 18ИЙ рік. В січні 976 р. Ци..
мисхій помер в наслідок підозрілої недyrи. Тоrочасні хроністи
.. u. . .
ПІДОЗРІвали, що иому подано ПІДСТУПНО з рук КОНСПІраТОРІВ от..
рую, що діяла поволі, але смертельно.
60

НовИЙ Імператор Василь ІІ і йоrо молодШИЙ брат KOHCTaH
тин, як співправитель з титулом цезаря, не моrли в тому віці
самі керувати Імперію. Вони фактично віддали всю владу в
руки BHyxa Василя. Проти молодечих правителів Імперії поча
лися неrайно різні конспірації і повстання. евнух Василь про
бував давними політичними засобами утримувати владу, побо
рюючи ОДНИХ, а милуючи дрyrиx. Ці засоби не баrато помаrали.
Під впливом двірських інтриr, Василь ІІ відсунув незабаром
BHyxa Василя і почав пробувати зміцнити свою владу при дo
помозі одноrо із Фок, Варди. Але і це не баrато помоrло. В між
часі молодИЙ Імператор рішився цілковито знищити заrрозу з
боку болrар і в 986 р. особисто повів свою армію в поході на
Болrарію. Але цей похід був нещасливИЙ. Болrари розrpомили
армію Василя так, як ніколи до Toro часу ця армія не потерпіла
була подібноrо розrpому. Вістка про цю розторощуючу поразку
Імператора Василя рознеслася по всій Імперії і поза її межами.
Вже з початком 987 р. Варда Фока підняв прапор повстання
в Малій Азії і там проrолосив себе Імператором. йоrо похід на
Константинопіль був щораз успішнішим проти військ вірних
Імператорові Василеві. Здавалося, що Фока здобуде столицю
Імперії, якщо Василь ІІ не отрима якоїсь чужої видатної допо
моrи. В цій небезпеці звернув свої очі імператорськИЙ уряд на
PYCЬYKpaїHY. Там, у Киві, тоді вже володів син Святослава,
внук Ольrи, великИЙ князь Володимир. Вислано до ньоrо спіш
но ДШІломатичне посольство з належними дарами і проханням
бути союзником Імперії та в цім характері вислати на допомоrу
Імператорові Василеві свій допоміжнИЙ корпус. Переrовори тяr
нулися довrо, бо Володимир не вдоволявся "константинопіль
ськими дарами" і визначеною в умові оплатою для вояків. За
. U
вислання шоститисячноrо ДОПОМІжноrо корпусу великии князь
Володимир поставив вимоrу, щоб Імператор Василь також Biд
дав за ньоrо замуж свою сестру Анну. В традиції константино
пільської політики панував принцип, що не вільно видавати за
між дочок імператорськоrо роду за "варварських" володарів. В
· u
очах констаНТИ:НОПІльськоrо двора кожнии володар поза KOpДO
нами Візантійської Імперії був, поперше, варвар, а подрyrе, під-
даним цьоrо Імператора, бо ж константинопільський Імператор
 з "Божої ласки вселенським володарем" і йому належиться
зверхня влада над цілим світом. Тільки в найбільшій конечності
Константинопіль відступав вИЙнятково від цiї засади. Власти
во, саму пропозицію видати заміж дочку імператорськоrо роду
за чужоrо володаря вважав тамошній двір за образу імператор
ськоrо MaCTaтy. Наприклад, посла німецькоrо цісаря, чи пак
німецькоrо короля, а імператора Західньої Римської Імперії,
OrrroHa, якоrо той вислав до Константинополя з пропозицію ви
· .. u
дати заМІЖ доньку констаНТИНОПІльськоrо Імператора за иоro
сина, зразу арештовано і тримано довшИЙ час ув'язненим власне
за образу MaCTaTY. Але в наслідок перемоr Фоки, Імператор
61

Василь ІІ і йоrо брат цезар Константин знаходилися в дуже
важкій ситуації. Цей проти..імператор уже дійшов був своїм на..
ступом на Константинопіль до береrів Босфору і незабаром Mir
здобути саму столицю. В тій ситуації Імператор Василь мусів
поrодитися на подружжя СВОЕЇ сестри Анни, баrрянородженої
царівни, з Володимиром. Е:дину умову, поза висилкою допо..
міжноrо корпусу, ставив амбасадор Імператора Василя до Во..
лодимира: Володимир повинен охреститися, бо не rодиться oдpy
жуватися християнам з нехристиянами. Цю умову Володимир
прийняв, без Topry, бо з обставин йоrо тодішньої політики видно,
що він і так був рішенИЙ сам охреститися і після Toro християні..
зувати все населення свовї держави.
На початку 988 р. прибув добірНИЙ шеститисячний допоміж
ний корпус з Кивва для оборони Імператора Василя. Це вже бу..
ла остання хвилина, коли можна було Василеві рятувати свій
престіл. Корпус з РусиУкраїни разом із збройними силами Ва..
силя переправився через Босфор і скоро був Фока розбиТИЙ. Ру..
ський корпус залишився ще деяКИЙ час до розпорядження Ba
силя для оборони східніх кордонів Імперії в Азії. Коли в той
спосіб влада Василя і Константина була утривалена, обидва
брати співімператори рішили не дотримати умови з Володими
ром, тобто не посилати свовї сестри до Кивва для одруження
з великим князем Руси"України. Коли минав рік і Константино
піль не виконував умови з Володимиром, то цей на весні 989 р.
пішов походом на Крим і обложив rоловне місто rpецької коло
нізації і володіння Імперії на цій частині побережжя Чорноrо
моря та здобув йоrо ще вліті цьоrо року. Це було важким уда..
ром для всівї чорноморської торrівлі Константинополя. Тому
Василь вислав посольство до Володимира з заявою, що він виш"
ле неrайно свою сестру Анну для одруження з ним. Так відно..
вилися приязні стосунки обидвох держав. Володимир одружився
з царівною Анною і як віно від себе за неї повернув Імперато
рові Василеві здоБУТИЙ Херсон, чи пак Корсунь.
Після цих подій Володимир приступив офіційно до христи
янізації свовї держави, проrолосивши Соборну Церкву офіцій
ною державною Церквою Руси"України.
Після зміцнення свові влади завдяки допомозі Київської
Держави Руси"України, Імператор вів себе в боротьбі з внутріш..
німи повстанцями і зовнішними противниками безоrлядно й в
нехристиянськИЙ спосіб, нелюдяно. Для прикладу, за підозрену
участь у конспірації з повстанцями одноrо з своїх палатних
урядовців, Імператор Василь наказав під час публічних видо"
вищ У rіподромі кинути на пожертя левам. У війні проти Болrа..
рії Василь стосував масовий терор для викликання психічноrо
заломання болrарськоі влади і caMoro царя Самуїла. В 1014 р.
Василева армія розбила цілковито болrарські війська і взяла
біля 15,000 полонених. Не зважаючи на цю поразку, цар Самуїл
далі орrанізував опір проти цьоrо завойовництва Імператора Ва..
62

силя. Тоді Імператор Василь наказав осліпити цих полонених,
а залипшти видющими лише кожноrо COToro. Відтак наказав
видющим полоненим провадити цю масу 15,000 осліплених бол-
rарських полонених назад на територію під владою царя Саму-
Їла. Коли цей побачив той страшНИЙ образ жорстокої константи-
нопільської помсти над безборонними православними христия-
u.. .
нами, иоrо ПІдданими, ВІН так зворушився, що ВІД удару серця
помер.8)
В церковних справах Імператор Василь ІІ вповні підкорив
собі все вшце духовенство, Е:пископів і Патріярха. Без оrляду на
постанови патріярших синодів, він скидав і ставив Патріярхів
відповідно до вимоr свовї політики. Для виконання відповідноrо
натиску на вищу Е:рархію, в одному випадку він не іменував
Патріярха упродовж чотирьох років, щоб потім дістати TaKoro,
який би йоrо вповні слухав. Манастирі він піддав контролі щодо
володіння землями. Київський володар Володимир Великий мав
перед собою зразок Toro християнства, яке представляв Констан-
тинопіль : формальна вдність Соборної Церкви з приматом Рим-
ськоrо Престолу і фактична вдність Церкви й імператорської
влади. Імператор Василь ІІ пережив Володимира Великоrо. Во-
лодимир ВеликИЙ помер у 1015 р., а Василь у 1025 р.
1) в rрецькій м'Ові "ойкономія" означа€ Д1ослів'Но "домаш'Н€ rосподар..
ство". Добре rосподарство, мовляв, rлядить за тим, щоб часом допускати мен..
llle зло з метою 'Обминути більше лих'о. Цю доктрину про ме'Нше ЗЛ'О стосував
часто Константинопільський Патріярхат у випадках, коли для досяrнення полі..
тичних цілей треба було ламати якийсь церков'Ний закон.
2) Прізвище "Травлос" у rрецькій мові IQзнача€ "шепелявий".
3) В соборі св. Софії, де відбувався обряд висвячення Патріярха Іrнатія,
коли почув Епископ Асвеста від Іrнатія, що той виключа€ йоrо від участи в
цьому обряді, тю rриrорій кинув з обуренням на поміст трирамеН'ний свічник
з хрестом і КРИІ{ІНУВ на адресу Патріярха: "Це В'ОВК в овечій шкурі". 3 Toro
видно, що дотеперішні ікоН'оборці почували за собою ще силу, коли Mir ста..
тися такий скандальний виступ одноrо з Епископів у храмі в часі врочистоrо
обряду.
4) З оrляду на йоrо MaK€.дoHcЬKe походження, Вас.иля називали MaKeДO'H
ським. Після приходу до імператорської влади він запевнив цю владу також
для своїх потомків.
5) "Містик" оз'Нача€ по..rрецькому те саме, що в латинській мові означа€
"секретар". З прізвища цьоrо Патріярха Миколи видно, що він раніше викону..
вав уряд секретаря при Імператюрові.
6) Тут спиня€мося дещо довше над в'олодінням Рома'На тому, що на йоrо
час припадають BO€HHi зу дари Київської Держави України..Руси з Константи..
нопільською Імпері€ю. Ma€MO з Toro часу доrовір з київським великим князем
IropeM, про що в нас ще буде мова в дальшому розділі, де буде з'ясована по
літична і BO€'НHa боротьба РусиУкраїни з Царrородом перед офіційною хри
стиянізаці€ю Київської Руси-України.
7) Твір був, самозрозуміло, написаний rрецькою мовою. Пізніше видано
цей твір у латинськім перекладі. йоrо заол'Овок: "Про адміністрацію Імперії"
та ""Про церемонії Константинопільськоrо двора".
8) Ту саму 'Нехристия'Нську методу супроти безборонних полонених засто..
сував у 1043 р. один з наслідників імператора Василя, Мих,айло ІУ, супроти
полонених вояків"русинів у війні великоrо князя Ярослава Му дроrо проти Кон"
стантинополя. Руський похід провадив син Ярослава, Володимир. Несподіва'На
буря викинула баrато кораблів на береr. Розбитків цi€Ї бурі схоплено в полон
і IОсліплено, як це ПtOда€ київський літопис під роком 1043.
63

ЛІТЕРАТУРА:
Михайло rрушевський, Історія України-Руси, том І, друrе видання, Київ,
1918.
д..р Степан Томашівський., Історія Церкви в Украіні. Жовква, 1932.
В дальшому тексті ціеї праці цитовано, як Томашівський.
Проф. Микола Чубатий, Історія Християнства на Руси-Украіні, том І, Ню
йорк, 1965. В дальшому тексті ціеї праці цитовано, як Чубатий.
Charles Diehl, Byzantium: Greatness and Decline. Translated from the
French Ьу Naomi Walford. New Brunswick: Rutgers University Press, 1967.
В дальшому цитовано, як Diehl.
А. А. VаsіИu, History of the Byzantine Empire: From Constantine the
Great to the ЕросЬ of the Crnsades. Madison, 1928.
F. Dvomik, Тhe Photian Schism: History and Legend. Cambridge, 1948.
J. Harganrother, Photius: Patriarch оІ Constantinopol. Sein Leben, seine
Schriften und das griechische Schism, voIs. 1..3, Ratisbon, 18671869.
64

РОЗДІЛ П'ЯТИй
ЦЕРКОВІПІП І ДЕРЖАВНИИ СТАН ЦАРrороду В Х СТ.
ДержавНИЙ лад в Царrородській Імперії на переломі Х і ХІ СТ.
в очах Руси"України
Царrородська Імперія постала з поділу давньої Римської
Імперії на дві частини: Східню і Західню. 3rідно з конституці€:ю,
наданою Імператором Діок.леціяном, цей поділ мав бути тільки
адміністративнИЙ з оrляду на розлоrість тодішньої Римської
Імперії, що охоплювала всю Західню Европу, всі побережжя
Середземноrо моря, південну Евр,- їу по Дунай, північне побе
режжя Чорноrо моря і Передню Азію. Наслідство Імператорів
було передбачене окремим порядком. Ця конституція була ви
конувана недовrо. Раз лучено Римську Імперію в одних руках,
то знову її ділено. Врешті наступив тривалий поділ цi€:Ї Імперії
в 395 р. Незабаром Західня Римська Імперія впала в У-му CTO
річчі (476 р.) під ударами мандрівки народів, а зокрема repMaH
ських племен. Залишилася самостійною лише східня частина
Римської Імперії із своею столицею Константинополем, чи пак
Новим римом. l ) Але Імператори цi€:Ї частини Імперії мали пре-
тенсії на владу в усіх колишніх землях цілої Римської Імперії,
а потім цю доктрину розвинено ще далі: Константинопільські
Імператори rолосили претенсії на владу над цілим світом. Вони
почали вважати себе "екуменічними", тобто вселенськими чи
всесвітовими Імператорами.
Ця Імперія із столицею в Царrороді так сво€:ю офіціяльною
назвою держави, як і урядовою мовою, в перших сторіччях після
поділу Римської Імперії виявляла претенсії на всі країни колиш
ньої поділеної Імперії. Тому ця держава аж до кінця CBoro існу-
вання завжди називала себе "римською", а її населен'ня нази
вано "римлянами", хоча більшість населення цi€:Ї східньої ча
стини колись €:дииої Римської Імперії в культурно-етнічному
розумінні була rpецькою.
Не зважаючи на те, що серед баrато-етнічноrо населення
Імперії під культурним оrлядом rpеки стояли найвище, вони
називали себе також "ромеями". Офіційною мовою адміністра-
ції, а особливо судів, була мова латинська і в ній оповіщувано
65

всі закони, а тільки побіч ориrінальноrо тексту в латинській
мові подавано також rрецький переклад. Ще в VI..MY ст. Імпе..
ратор Юстиніян І (527..565) видав у латинській мові Збір усьоrо
права римськоrо п. н. Codex iuris civilis, і це право обов'язувало
в цій Східній, переважно rрецькій частині колишньої одної Рим..
ської Імперії. Але вже від кінця VI..ro ст. rрецька мова вити..
скала латинську з урядування і, врешті, вона вповні запанувала
в цій Імперії. Відповідно до Toro, змінилися титули Імператора
і йоrо жінки, як і міністрів, rубернаторів та інших державних
урядовців. У більшості, замість давних латинських прийшли
rрецькі назви, хоча баrато титулів взято з латинської мови і
тільки пристосовано Їх до rрецької вимови. Остаточно в ІХ..му
віці офіційно змінено титул Імператора у rрецькій мові, цілком
зриваючи з римською традицівю. Закинено титул "Імпера..
тор", а прийнято rрецькИЙ титул "Васілевс" , при чому далі дo
давано до цьоrо титулу, що він в Васілевсом римлян (BaalA.EU
ProJ.1airov) ).
В перекладах на латинську мову, для дипломатичних зв'яз
ків з Заходом, цей rрецький титул передавано давним римським
титулом "Імператор римлян".2) Треба тут зазначити, що тодішні
rреки, що заrально називали себе римлянами, свов дійсне iCTO
ричне ім'я в своїй мові "rеллени" (ЕллТ'lVО) уважали чимсь
rіршим від прибраної для себе назви "Римляни" чи пак "Ромеї".
Хоча вони rордилися свовю більшою наукою і філософівю та
літературою з..перед християнських часів, то все одно вони вва..
жали термін "rелленська віра" чи "rелленська наука" за те са..
ме, що "поrанська". Наведемо тут для прикладу одно місце з
обіжноrо послання Патріярха Фотія з 867 р., в якому він описув
хрищення тодіШI:ІИХ київських провідних кіл та caMoro князя
Аскольда в такий спосіб:
"І не тільки той нарід (болrари) замінили давню нечесну
(віру) на віру Христа, але також так звана Русь Plll; ,
яка прославлена мноrими за СВОЮ жорстокість і убивства
так, що цим перевищають усіх, і яка завоювала довкільні
країни і з Toro дуже заrорділа, підняла була руки проти
Римської Держави. А тепер навіть вона замінила zеллеn..
сьн;е і пееисте вчення, якоrо дотримувалася раніше, на чи..
сту і непідроблену християнську віру..."
З цьоrо місця патріяршоrо обіжноrо послання переконув..
. u . u . u
мося, що наВІТЬ цеи, у тому чаСІ наивище ОСВІчении rpeK, до
стародавньої rелленської, тобто rpецької культури ставився 3
поrордою, а свою державу не називав rрецькою, але римською.
В тому самому часі предки русинів"українців називали цей
нарід, що здавна сусідував із південними племенами Руси"Укра..
їни, не rелленами, як вони самі себе тоді звали, а rреками. Наші
предки вживали ЦЮ назву в своїх літературних пам'ятках з Toro
часу і в своїй народній мові. Навіть в офіційних дипломатичних
66

актах у зносинах з Царrородом київський уряд вживав назви
"rреки", а не "reллени", ані не "ромеї". Тимто від ті6Ї доби вза-
емин РусиУкраїни з Царrородом тут будемо звати rелленів rpe..
ками, Царrородську Імперію також rрецькою Імперіею. 3 ) В TO
му самому часі слов'янські мови ПівденноСхідньої Европи, дав..
HЬOYKpaїHCЬKa, давньоболrарська, давньосербська та інші вста..
новили назву rрецькоrо імператоравасілевса в формі "цісар",
"кесар", а в короткій вимові "цар". Тимто в цій добі можна
називати rрецьких володарів ціею старою українською назвою
"цісар", а йоrо імперію "цісарством". 4) Не зважаючи на назву
CBoro цісарства, як держави "Ромеїв", тобто Римлян, Царrород
ський цісар перебрав характер СВО6Ї влади від східніх деспотів,
зокрема від Персії. Наслідувано цей зразок обсяrом влади, ДBO
ром і зовнішнім церемоніялом двора і поза двором та одяrом.
Прислужні автори й філософи зrодом виrадали цілу доктрину,
яка підносила цьоrо володаря під небеса. йому признавано пов
ноту влади в кожній ділянці життя населення держави. Замість
латинськоrо титулу "Імператор", взятоrо з військовоrо KOMaHДY
вання, зв'язаноrо законами, тепер "васілевс" замінив титул
rрецьким терміном "автократор" "(аUtокраtЮР)'. в перекладі цей
титул означа6 "самоволодар" або в давній церковноболrарській
мові "самодержець". Цей титул додавано перед титулом "Baci
левс" і в той спосіб офіційнИЙ титул звучав "самовладний Baci
левс". Сама ця назва вказувала на обсяr влади aBTOKpaTopa
васілевса: тільки він сам був володарем, і тільки він сам мав
у своїх руках усю законодавчу, виконавчу і судову владу; KO
ротко кажучи, він був необмеженим сувереном держави. ЦeH
тральні державні уряди і місцеві rубернатори й інші урядовці
мали лише стільки влади, скільки Їм дав автократор.!»
Політична доктрина в Царrороді розвинула також твep
дження про святість особи цісаря і йоrо влади. Доктрину цю
перебрано ще з поrанських римських часів, коли Імператорові
признавано титул "aBrycTYc", тобто "блаженний". Цю святість
підкреслювано також одяrом цісаря, що був подібний до риз
Патріярха. Блиск золота і дороrиx каменів цісарських риз із да..
лека мав впливати на підданих. Цісарська палата мала офіцій..
ну назву "святоrо палацу" і навіть цісарські кімнати спочатку
прибирали назву святих, напр., "святе ложе". Церемоніял пе..
редбачував, що ніхто з підданих, і взаrалі непалацових осіб, не
смів приближатися до цісаря інакше, як тільки падаючи лицем
три рази до землі, і аж потім можна було такому підданому
піднести очі до цісаря і промовити свое слово. Мистці мали на..
каз представляти всюди, а особливо в церквах, йоrо портрети
з авреолею святости довкола rолови так, як мальовано чи укла
дано мозаїкові образи Христа, Боrоматері й інших святих.
Деяких специфічних частин цісарськоrо одяrу не вільно
було одівати навіть Патріярхові. Сюди належав цісарсьКИЙ Bi
нець, корона і довrа баrряна риза та баrряні чоботи. Доктрин
67

rолосила, ЩО цісар мав свою владу, передану від Боrа, і тому
він заступав Боrа на землі. 3 Toro поrляду роблено лоrічнИЙ
висновок, що цісар, як заступншt Бот на землі, мав бути не
лише оборонцем Церкви, але разом з €рархівю також ії керів..
IШКрм. 3 TOro дальше ВШІЛивало також "право" іменувати Пат..
ріярхів і €ІШскопів та Їх усувати.
Ба, що більше, цісар здобув собі право участи у святій Лі..
тypriї і в відповіднім її місці вступати через царські ворота в
іконостасі до престолу і там разом із священиками причащатися.
Царroродська rpецька імперія не встановила для себе зобо..
в'язуючої конституції про наслідство необмежених правом ціса..
рів. Наслідство якоїсь династії було вИЙНЯтковим явmцем в істо--
рії цівї монархії. Найчастіше приходив до влади новИЙ цісар
після насильноrо усунення cBoro попередника. Дуже часто ця
зміна на троні була заплямлена убивством, покаліченням або
отрувнням. Політична доктрина царrородської провідноі верстви
вповні оправдувала такИЙ кривавИЙ спосіб наслідства. Коронація
Hoвoro цісаря, зriдно з цівю доктриною, змивала з ньоrо всі
rpіхи вчинені перед коронацівю. Лише дуже рідко на протязі
тисячорічноі історії цівї І»ецькоі Імперіі траплялися випадки,
що новИЙ цісар за свої злочини при здобутті корони мав вимоry
Патріярха відбути якусь церковну покуту. І також не бувало
випадків, щоб Патріярх і вся йоrо €рархія виступили з осудом
злочинноrо осліплювання безборонних вовнних полонених на
наказ цісаря, а навпаки, славлено TaKoro цісаря, як rероя. 6 )
Слід зrадати, що в часі, коли КИЇвська Русь..Украіна нав'я..
зала з rpецькою Імперівю взавмовідносини, то ця держава була
в найбільшій мірі зцентралізована під оrлядом адміністрацій..
ІШМ всіх її провінцій. Щодо цьоrо була упорядкована адміні..
стративно--правна система в найдокладнішИЙ спосіб. Оборона
держави була в руках збройlШХ сил, сухопутних і морських.
Армія і фльота були постійні і численні. Рекрутовано до по..
стійноі армії і фльоти не лише покликанням підданих зrідно
з відповідlШМИ законами, але також наймано добровольців з..по..
між ЧУЖИlЩів, сусідуючих з Імперівю. Ще в V"MY сторіччі, коли
вперше царrородські ІШсані пам'ятки зrадують про предків ру"
синів"украінців під назвою антів, служили в цій армії, як доб..
ровольці, також ці наші анти. Деякі з них мали навіть високі
. U .
ВІИСЬКОВl ранrи.
Утримування велшtоrо адміністративно.. бюрокр атичноrо
. . U.. ... .
апарату 1 ПОСТІИНОІ аРМІІ вимаrало великих КОШТІВ, черпаних
з державноro скарбу. Треба було наповняти скарбниці вплива..
ми з податків. Податкова система була розроблена і докладно
окреслена законодавством.
Все суспільство rрецькоrо Цісарства, зrідно з тодішньою
політичною філософівю, було "спільнотою" (койкетес). На чолі
стояв всемоryтнiй цісар, як батько цівї спільноти. Всі rpомадяlШ
68

__'"Р.lІІИЦI КИlвсt.k.ОI дсржаВIІ

........ \І(.'ЖI (.I1ІIСКОIIСТIS
 оt1д с ж Ilатріярхату

1;
I\lІІтрополіr
CnllCKOnCTBa
я .
у n ІІ ч І назви племен
",.  Оз. <::==:з напrямн наїЗДІВ КОЧОВИkів
. : 'Ла., '"
 ?  OMMb
...  0 з 6 0 км
.. ,
.
......... ...
.
п
f:
l

IОllrЛ'IЯ
o
Снноп
А
н
УкраЇНська Церква в Київській Державі
69

уважалися йоrо рівноправними дітьми. Формально рід, чи пак
родове походження не мало значення для оцінки вартости під-
. U .. ·
даноrо, а ТІЛЬКИ иоrо розум І здаТНІСТЬ та заслyrи перед ЦІсарем.
Всі піддані мали служити не так державі, як цісареві, який саме
був уважанИЙ уосібленням цілої держави й спільноти. Супроти
батькацісаря підданідіти мали мати повне довір'я, що він бажав
Їм лише добра матеріяльноrо і духовноrо. Як діти в тодішній
родині не мали перед батьком ніяких прав, а лише любов і те,
ЩО він із свовї волі дарув Їм cBoro за життя, так і ці рівноправні
піддані в державі мали лише ті особисті права, які ім своїми
законами признав цісар. У державних справах рівність під
даних поляrала в повноті однакової безправности, бо вся влада
належала до цісаря, а виконував він її не вибранцями народу,
ані якимись вшцими родовими rpомадянами, а тільки через уря
. . ...... . · u ..
ДОВЦІВ, яких ВІН дО таКОl чи ІНШОІ аДМІНІстраЦІИНОl чинности
настановив. Він Mir довільно Їх іменувати і відкликувати. Уря
довці ділилися на визначені рами, з якими були сполучені від"
.. .U. .
ПОВІДНІ ПОСТІИНІ плаТНІ.
Так виrлядав характер держави rрецькоrо Цісарства із
столицею Царrородом. Влада Цісаря була вшца від влади Пат
ріярха. Як rоворили тоді політичні філософи, Цісар мав владу
над тілом і душею підданих rpoмадян, а Патріярх лише над
душами в зrоді з волею Цісаря.
Чи КИЇвська PYCЬYKpaїнa наслідувала царrородсьКИЙ зразок?
У VIІІ-му й У IXMY сторіччях, коли держава pYCЬYKpaiHa
із столицею в Кивві вже ма.}  стосунки з Царrородською Імпе..
рівю, вплив цівї останньої на PYCЬYKpaїнy був лише в ділянці
духової культури, а частинно і в розвитку економічних BiДHO
син. Ще в часах, коли предки РусиУкраіни виступали в V і VI
сторіччях під rpецькою назвою антів, ці стосунки були пере-
мінні: раз вони були союзноrо характеру, то знову ворожі. Війни
наших предків антів були завжди офензивні, а не дефензивні.
Царrородська rрецька Імперія мусіла боронитися перед насту-
паючою Руссю, чи пак антами, яких тоді репрезентували rолов-
U. .. .. ... ·
но наидаЛl висунеНІ на ПІвдень 1 заХІД украlНСЬКl племена УЛИЧІВ
і тиверців, сяrаючи своїми оселями аж до Дунаю і побережжя
Чорноrо моря між Дунавм і Дніпром та Доном. Ця офензивність
Руси супроти Царrороду була наслідком росту rосподарськоі і
державнополітичної моryтности Руси-України. Історія підтвер-
джув, як безсумнівнИЙ факт, що PYCЬYKpaїHa вже давно знала
характер Царrородської Держави. їй імпонувало баrатство
rрецької Імперії і ії високий технічний розвиток.
rрецьке образотворче, плястичне й архітектурне мистецтво
робило на антіврусинів rлибоке вражіння. 3 тих усіх причин
родилося бажання в наших предків творити те саме відповідно
до своїх обставин життя.
70

Одначе, не все переймали русини-украінці безкритично від
rpeKiB у періоді Царrородської Імперіі. В давні часи, ще коли
Україна виступала на сцену історіі під rpецькою назвою антів,
панував у всіх її складових частинах, племенах, від Дунайця,
Тиси й Дунаю по Дін і підніжжя Кавказу, первіснИЙ демокра..
u ....
тичнии лад при монаРХIЧНIМ ПРОВОДІ ВОЖДІВ, rоловно з одноrо
роду в данім племені. Важливіші справи вирішувало віче, тобто
збори делеrатів від родів, а в часі війни віче всіх вояків. Віче
. .u.. ·
рІШало також про ВІИНУ І мир, І воно притяrало ПРОВІдника-кня-
зя до відповідальности за невміле ведення справ. В антів-руси..
нів не було замкнутих станів, як це було на Заході. Доступ до
правлячої верстви "більших", "болярів" чи пак "боярів" , мали
всі rромадяни, відповідно до свовї здібности або заслyr. Бували
ВШІадки усунення князя рішенням віча, але не було правила,
що дозволяло унешкідливлювати правлячоrо князя, або іншоrо
князя-претендента на владу, шляхом нелюдяноrо калічення,
осліплювання, виривання язика чи вбивства. Таке поступовання
на Русі"Украіні було рідким явmцем. Вже за часів офіційноrо
християнства на Русі-Украіні, один з князів осліпив дрyrоrо
князя, щоб йоrо унешкідливити. Цей вчинок, одначе, викликав
заrальне обурення і неrайну реакцію всіх князів, які винноrо
неrайно примусили уступити від влади в своїм князівстві. Мавмо
на увазі ВШІадок, коли зараз по смерті Володимира Великоrо,
йоrо найстарШИЙ син Святополк пробував з'вдинити всю владу
в своїх руках, як авто кр ат-самодержець, шляхом убивства своїх
братів. Хоча був він підтримуванИЙ у СВОЕ:МУ злочині польським
королем Болеславом, Святополк не мав реальноrо успіху, бо
вже по перших злочинах братовбивства проrнано цьоrо претен"
дента на автократа з Руси"України й він заrинув на чужині,
залишивши за собою заrальНИЙ осуд як "Окаянний".
На протязі всівї свові самостійної державности в формі си..
стеми удільних князівств, з великим київським князем на чолі,
чи пізніше в формі rалицькВолинськоrо Королівства, Русь-
Україна не прийняла rpецькоцарrородської доктрини, що оправ..
. . U .u
дувала кожноrо УСПІшноrо abtokpata-ваСlлевса, якии ДІИШОВ до
влади шляхом убивства cBoro попередника або застосовуванням
методи осліплювання, паленням живцем у цирку чи іншоrо не..
людяноrо унешкідливлювання противників і цілих Їх родин. В
кожному разі, ніколи в тодішній середньовічній Україні-Русі
не стосовано осліплювання мас полонених для застрашування
противної воюючої сторони, як це практиковано тоді в Царrо..
родській Імперії супроти десяток тисяч полонених. Київська і
пізніша rалицько-Волинська державна система влади стосувала
до полонених людяні засоби: якщо їх не викупив ворожИЙ уряд,
то іх осаджувано в окремих оселях на рільничих rосподарствах.
Цей засіб стосовано не лише до християнських полонених з чу"
жих держав, але також до поrанських кочівничих орд, що на..
падали на Русь-Украіну для здобичі.
71

3 цьоrо бачимо, що політичнодержавна мораль стояла в
PyciYKpaїHi на ціле небо вшце, ніж у rрецькій Державі, яка
мала за собою тоді вже дев'ять сторіч християнської науки.
Стан Царrородської Патріирхії у часі християнізаціЇ
України"Руси
Населення Київської УкраїниРуси прийняло християнство
не нараз, якимсь одним декретом чи наказом Володимира Вели
Koro в 988 р., після подружжя з rpeцькою царівною Анною.
Перші паростки християнства защіплювалися і виростали на
території Руси"України вже від перших віків християнства, ще
перед Імператором Константином Великим. Племена українсько..
ro народу стикалися з rpeцькими колоністами над Чорним MO
рем і в той спосіб уже від дрyrоrо сторіччя по Христі приймала
ся там Христова віра. Тоді це ще була неподілена Римська Ім..
перія з латинською культурою. Будучи в живих стосунках тор"
rовельноrо обміну і частих контактів союзноrо характеру, чи
навіть ворожоrо відношення з там осілими rpеками, стародавні
русиниукраїнці, правдоподібно, без труднощів переймали від
них зерна нової християнської віри, злученої з високим ступе
нем культури. Було це для них тим леrше, що серед тих племен
уже в великій мірі домінував монотеїзм, тобто віра в одноrо Bce
моryчоrо Боrа.
Анти, що були південнозахідніми племенами украінської
державної системи в YMY й VIMY сторіччях по Христі, були
довrі часи в союзних стосунках з тодішнім Східним Римським
Цісарством. Бували також роки, коли анти були офензивною
стороною в стосунку до цівї Римської Імперії, зокрема за Юсти..
ніяна I..ro. Проте, переважав Їх приязНИЙ стосунок до цівї Імпе..
рії, і тим самим близькі економічні й суспільні взавмини між
предками украінців та rpекоримським світом. Вже великий iCTO
рик України..Руси, Михайло rрушевський, звернув yвary на те,
. .. .. . .u · ..
ЩО В ТІМ перІОДІ украlНСЬКІ предки, анти, служили в ВІИСЬКУ ДІвІ
Імперії і займали навіть високі командуючі становшца. 3 цьоrо
u . .
висновок, що чимало з них ПРlШмали християнську ВІРУ І, Bep
нувшись з цівї військової служби в Царrородській Імперії дoдo
му, давали приклад для своїх рідних і приятелів. rруmевськИЙ
вказув на rpецькоримські впливи з Toro часу і ще здавніших
... . . u .. .
ВІКІВ, ЯКІ видно В реЛlrlИНИХ звичаях украІНСЬКИХ нарОДНІХ мас
не лише в Різдвянім періоді року, але і в драматичнім народнім
мистецтві. 7 )
Стародавні українські племена мали також посередній стик
з християнством через rерманське плем'я Східних rOTiB. Це було
досить численне плем'я, ЩО жило давніше на сході сучасної
Німеччини і під тиском слов'янськоrо поnrnpення посунулося
на півдеННИЙ схід, через Підляшшя, Полісся і наддніпрянські
області на південь, до степів над Чорним морем. Ця мандрівка
72

СВ. Рівноапосroльний Князь
(За старою моне'f10Ю
Володимир Великий
йоrо часів)
73

почалася десь у ІІ"му столітті ПО Христі і скінчилася при кінці
третьоrо сторіччя. Стосунки цьоrо орrанізованоrо колонізацій..
Horo руху roтiB на степах над Чорним морем з давнім поселен"
ням aнтiByкpaїнцiB у перших початках не в описане докладні..
ше тоrочасними римським і rpецькими літоnисцями та історика..
ми. Щойно в пізніших подіях, з Vro сторіччя, зацікавлені літо..
ІШсці подають нам факти із відносин між rотами й антами. Якщо
з попередніх часів вони не заревстровують таких стосунків, то
сталося це, правдоподібно, тому, що між антами й rотами були
мирні або невтральні взавмовідносини. Щойно коли прийшло
ДО війни між антами і rотами в половині Vro ст., то тодішні
.u ... . u
rреЦЬКІ и рИМСЬКІ ЛІтотrСЦl описують цю ПОДІЮ В драматичнии
спосіб. r отп, які від cBoro поселення в чорноморських степах
безпосередньо сусідували з Римською Імперівю, самозрозуміло,
що підпадали під вплив християнської проповіді в інтенсивнИЙ
спосіб. Протяrом сторіччя вони християнізувалися і навіть мали
Е:ІШСКОПСЬКУ Е:рархію. В першім Вселенськім Соборі в Нікеї брав
участь також один rотсьКИЙ Е:тrскоп. Треба прийняти за певне,
. . u .
що анти, ЯКІ СУСІДували з rотами в тих часах, переимали ВІД
rOTiB також у значній мірі християнську віру.8) При відході
rOTiB з України в половині V..ro віку частина їх залишилася на
півострові Керчі і перейшла на дрyrий бік Керченської притоки
й поселилася на Таманськім півострові. Ці rоти затримали далі
свою Е:тrскопську Е:рархію і, мабуть, мали вони там cBoro Архи..
втrскопа. Назва цівї Е:пархії мінялася в ході часу і, врешті,
прийняла rpецьку назву "Таматарха", яку сусіди русини"укра
їнці назвали у своїй мові як Тьмуторокань. Е: дані про те, що
ця Е:пархія існувала ще в УІІІ сторіччі й мусіла потім перетри..
вати до IX..ro сторіччя. Звідсіля деякі історики Церкви в Укра..
іні..Русі виводять пізнішу Київську Митрополію, а не з Царrо..
роду.9) У ході розселення племен українськоrо народу була ця
область опісля зукраінізована й навіть була окремим YKpaiH
ським удільним князівством.
Перед офіційною християнізацівю Руси"України, за почи..
ном Володимира Великоrо, пmpилося християнство крок за кро--
ком по території України не лише з уже зrаданих джерел, але
і з Великої Моравської Держави. Там чеські й словацькі племена
утворили були сильну державу, яка в половині IXro сторіччя
опановувала була не лише територію Моравії, але також цілу
Словаччину аж до сусідства з західніми племенами Руси"Укра..
Їни. Від початку 863 р., на запрошення моравськоrо володаря
Ростислава прибула туди з Царrороду місія братів Константина,
пізніше відомоrо під йоrо монашим іменем Кирила, і Методія.
Їхня численна місія розвинула пшроку проповідь християнства,
що завершилася хрmценням не лише вищих суспільних верств,
але й сяrнула вона в rлиб суспільства. Іхня проповідь була дуже
успішна, бо вони переклали з rpецької мови боrослужебні книrи
і відправляли Божественну Літурrію в слов'янській мові. Це
74

. .. С'  
<"{....4 ... .
tr  4.. ,. " .. .... .' f (
<. І..) - ."" р .....  · t .
f- rtl  ... · .......  . ..
\J;r-, ...,....
 ...
. с . V' " "  ".t.
І І. t   .  .... А
\r -
/  . f, JI' . ,  1."\
LJ.r .
СВ. Кирило й Методій
була велика конкуренція для німецьких місій у цій країні, бо
ці дотримувалися латинської мови в боrослужбі, отже стосували
для людей обряди в незрозумілій їм мові. Римський Престіл
підтвердив вживання в Літурrії Та інших боrослужбах слов'ян..
ської мови і дав почин для утворення Архивпископії в цій деIr
жаві. За кількадесят років християнська проповідь у цьому сло..
в'янському обряді скоро поширилася в Великій Моравії, а звід
сіля також серед сусідніх слов'янських племен, зокрема у за
хідніх областях Руси"України, а також у Польщі.
Не може бути сумніву в тому, ЩО християнство в сусідніх
до Моравської Держави західніх областях РусиУкраїни було
вже досить сильним реліrійним рухом у друrій половині Xro
сторіччя, коли в 988 р. Володимир ВелиКИЙ заходився офіційно
християнізувати цілу свою Імперію. В rалицькій Лемківщині,
75

в надсянській, надбужанській і наддністрянській rаличині та
в Карпатській Україні аж по Сиrіт у тому часі, як видно з деяких
познак, вже була розвинена церковна орrанізація з численним
духовенством. Розуміючи взавмно слов'янські мови, торrовельні
стосунки між такими слов'янськими сусідами, як українці і сло-
ваки, були леrкі й тому тісні. При таких стосунках наступала
. . . -u . u
також вим Іна духових, культурних І реЛlrlИНИХ ЦІнностеи.
Дехто з істориків Церкви припускав, що з земель Руси-
України не лише Закарпаття, але пізніше й rаличина, тобто
Лемківщина, Бойківщина, Надсяння аж до Бyrа й Стиру на
Волині, належала в ІХ..му і ДО половини X..ro сторіччя наперед
до Великоморавської Держави, а потім до Чехії. Цей факт, мов..
ляв, утвердив цю частину України в християнстві далеко перед
офіційною християнізацівю Руси"України за вел. князя Володи..
мира. Проте, таке ПРШІущення не мав певних підстав. Правдо..
подібніше, що ця західня частина Руси"Украіни лише стояла
в торrовельнім, а деколи, може, в якімсь союзнім стосунку до
Великої Моравії, зrлядно Чехії. 1О )
У кожному разі, на західніх українських землях, зокрема
в rаличині та в Карпатській Україні, в 988 р. було вже досить
значно поширене християнство і там було вже численне місцеве
духовенство. Ця частина украінськоrо народу мала в себе вже
церковну орrанізацію на сто років раніше ніж Володимир Ве..
лиКИЙ приступив офіційно до християнізації свові Імперії. Само..
зрозуміло, що проповідувати християнську віру не моrли rpецькі
священики з Царrородської Патріярхії, бо ж це були rpеки, які
. .. . U.
не знали МlсцеВОI мови І не моrли промовляти И ПРОПОВІдувати
зрозуміло для населення Руси"України. Не моrли цьоrо зробити
ті нечисельні священики, які знали тодішню українську мову
в Корсуні, яКИЙ У своїй більшості мав rpецьких колоністів. Тим
то, З природи речі, Володимир Великий мусів звернутися до
своїх західніх земель, щоб поширити сітку проповідників по
всіх містах і областях держави. На цей факт звернув yвary пер"
шИЙ з істориків Церкви в Русі"Україні, е. rолубинсьКИЙ. 11 )
На цьому не вичерпувалися джерела, звідки київсьКИЙ князь
Володимир Великий черпав потрібні сили для реальноrо поши-
рення християнства в своїй державі. Він мусів шукати ще іншої
допомоrи, бо д УХОВ НИКИ , що знали місцеву мову, спроваджені з
Корсуня і Закарпаття та rаличини, не моrли були б подолати
цьоrо величезноrо завдання. Очі Володимира мусіли звернутися
ще до Болrарії, яка також уже була давно хрисmянізованою.
Вже 854 р. болrарсьКИЙ володар Борис прийняв християнську
віру і почав хрисmянізувати Болrарію, маючи в цьому допомоrу
учнів Кирила й Методія, які переклали були боrослужебні кни"
І'И з rpeцької мови на тодішню болrарську мову.12) До почину
Володимира Болrарія вже понад 120 років була християнізова..
на, мала бarато своїх священиків і всі боrослужби в своїй сло..
в'янській, а не rpeцькій мові. Лише звідсіля Mir Володимир Ве..
76

СВ. Княrиня КиіВСЬJ{а Ольrа
U . . . .
ликии Дl'стати дальшу видатну 'допомоrу в МІСІ0нарях ІЗ зна.tt-
ням слов'янської мови і З боrослужебними книrами. Щоправда,
староболrарська мова значно різнилася від тодішньої украін-
ської мови. Проте, як слов'янська, вона була в основі досить
зрозумілою для вжитку в проповідях і боrослужбах. У практиці
ці болrарські священики скоро моrли навчитися місцевої україн-
ської мови та вчити на священиків уже місцевих людей. Деякі
історики застynають теорію, що, власне, з Волrарії взяв кн. Во-
лодимир також Е:ІШскопів і при Їх допомозі заклав Митрополію
в Кивві.
В кожному разі, всі історики в Toro поrляду, що не при до-
помозі Царrороду, тобто не при допомозі rpeKiB, Mir Володимир
християнізувати PYCЬYKpaїHY, але при допомозі слов'янських
священиків і Е:ІШскопів.
77

Ані найстарПШЙ "начальнИЙ" Літотrс, наІШсанИЙ у XIMY
.. .. . . . u .
СТОРІЧЧІ, аНІ ІНШІ ТОДІШНІ джерела не rоворять маиже НІчоrо
про початки орrанізації Церкви в Україні за Володимира, хоча
Їх писали духовні особи. В тих копіях, в яких дійшли до нас ці
ІШсані джерела, нема докладноrо ОІШСУ орrанізації Церкви за
Володимира, ані нема нічоrо сказано про те, хто був першим і
друrим Митрополитом на PyciYKpaїHi. Щойно в літописі з часів
Ярослава Мудроrо в зrадки про орrанізацію Церкви в Україні.
€: цілком оправдане припущення, що пізніші rрецькі Митропо
лити в Кивві разом із своїми діяконами й іншими помічниками
постаралися про те, щоб записані зrадки про першу орrанізацію
Церкви в PyciYKpaїHi слов'янськими €:пископами і священика
ми, а не rpецькими з Царrороду, викинути з літотrсу, а засту
ІШТИ ЇХ виrаданими оповіданнями про прихід духовенства для
християнізації РусиУкраїни з rреції. 13 )
Було ще одне джерело, з якоrо, напевно, черпав Володимир
ВелиКИЙ потрібні сили для офіційної християнізації РусиУкра
їни. Це були вже існуючі rромади вірних християн у Кивві і в
інших більших міських осередках Придніпрянщини. PYCЬYKpa
Їна прИЙмала неофіційно християнство від перших сторіч по
Христі, про що вже була мова в попередніх розділах. 3 ходом
часу цей християнсьКИЙ рух постійно зростав. У першій поло
вні IXro сторіччя християнство було вже поширене серед знач
ної верстви бояр і міщан і, навіть, серед князівськоrо роду. Хри
щені були вже князі Аскольд і Дир. За часів великої княrині
Ольrи, яка сама була вже християнкою, в Кивві вже була значна
християнська rромада. В часі правління князя Іrоря вже офі
. U
ЦІИНО В дипломатичних зносинах з rреками признавано, що в
правлячій верстві РусиУкраїни в значна частина християн. To
му при доrоворах була окрема присяrа щодо дотримання доrо--
вору для руських християн, а окрема для нехристиян. В доrоворі
з 945 р. між rрецьким цісарем Романом і йоrо співправителями,
Константином і Степаном, та посольством князя Іrоря сказано,
що християнська частина посольства Іrоря складала присяry
від Боrа і від імени Соборної Церкви св. Іллі в Кивві. З Toro
видно, що тоді в Кивві, мабуть, був також місцевий €:ПИСКОп. 14 )
На існування значної скількости християн  русинів у Кивві
вказують також археолоrічні досліди. Археолоrічні розкопи бі..
ля Десятинної Церкви в Кивві відкрили велике християнське
цвинтаршце, яке в безсумнівно з часів перед Володимирової ДОI"8
би. Це цвинтаршце положене в сусідстві до тодішньоrо княжоrо
двора, отже, вказув на те, що тут були rроби панівної державної
верстви. 15 )
Офіційна християнізація РусиУкраїни не була якимсь pe
волюційним проявом. Це був вислід BiKoBoro історичноrо розвит
ку нової духовнокультурної течії в народі РусиУкраїни. З оrля
.. U..U u. u
ду на незнання rреЦЬКОІ мови, НОВИИ реЛlrlИН:ИИ І культурнии
рух ішов не безпосередньо з rреції. КняжИЙ двір не знав цівї
78

мови, як видно з факту, що в переrоворах з rpеками треба було
користуватися перекладачами. Вже сто років перед Володими"
ром Великим в Украіні..Русі була християнська література в сло..
в'янській мові і нею користувалися місцеві християни. Сам Bo
лодимир був вихований на дворі свовї бабки, великої княrині
Ольm, отже мусів бути ознайомлений з християнською наукою,
тому не потребував аж викладу rрецькоrо філософа, щоб прИЙ..
мати християнство. Автори нових видань "начальноrо літопису"
підо впливом rpецької пропаrанди додавали від себе різні ле..
r'енди. 16 ) Значне поширення християнства ще перед Володими"
ром у Кивві і в інших містах та серед княжої дружини було
причиною Toro, що в самій PyciYKpaїHi при офіційній христи..
янізації всьоrо народу не було ніякоrо спротиву старовіруючоі
нехристиянської більшости населення. Видно, що ця суспільна
більшість уже від довшоrо часу привикла була до Toro, що хри..
стиянство в новою реліrівю провідної верстви країни.
1) Русь"Україна Ma€ літературні пам'ятки вже 3 початку X..ro сторіччя.
Київський Літопис подав перші письмові ДОJ:10ВОРИ київських володарів з Кон-
стантинопільською Імперіею, 'Напр., доrОВ10РИ к'Нязя Олеrа з 907 і 912 років.
У слов'янськім тексті цих доїов,орів всюди .офіційно вживаеться замість Кон"
стантинополя 'Назва "Царїород", як С'flолиці цi€Ї Імперії. Назва "Царїород" па..
нуе без вийнятку в українських історичних піснях 'На всіх землях України.
Тому тут, від початку християніз,ації Київської Держави Руси"України великим
князем Володимиром Великим, будемо вживати з правила назви "Царrород" і
"Царrородська Імперія" та "ЦаРІородська Патріярхія" замість "Візантії", бо
ціеї останньої назви дав'ні українські літописи і народня творчість не вживали.
2) В тодішніх часах, десь уже при кінці УІІ ст., тодішні rреки затратили
у своїй ВИМ1ові звук "Б", а вимовляли йоrо як звук "В". ТИМ-'fIО В тодішній
І'рецькій ВИМiQві олово "басілевс" вимовлювано як "васілевс" . Звідсіля переЙня"
то до церовно"слов'янськоrо перекладу св. Писання і боr'ослужебних книr цю
нову rрецьку висл.ову і, наприклад, замість "Бабилон" пис,ано і вимовлювано
"Вавилон" .
З) При цій Інаr,оді треба завважити, Щ,О rелленів уперше назвали rреками
старовинні римляни. В латинській мові ця назва виrляда'ла так: "Graeci". Ще
в сторіччя до Христа римляни зав'оювали були rрецію і всі країни з rеллені..
стичною культурою Їхньої панівної кляси. В той спосіб стародавня Римська
Республіка і пізніша Римська Імперія стала сусідувати з племенами українсько-
1)0 народу, який до Toro часу був у тісніших стосунках з rрецькими колоніями
на чорноморськім побережжі України. В тому часі тако}к Дакія, пізніше Воло..
Ilина й Молдавія були під окупаціею Риму. Від часу зав'оювання Римом цих
І'рецьких колоній племена YKpaїHCЬ0[10 народу підпадали також під вплив рим-
ської культури. Очевидячки, що з ТОїО часу украї'нська м'ов,а перебрала від
римлян назву для rелленів у формі "rреки".
79

4) Принаrідно тут треба ще за3lНlaЧИТИ, що народи часто брали титу Л ДЛЯ
своroо великоrо володаря від сусідніх або дальших держав, які в тодішньому
часі мали приманчиву MOryTHicTb. Нерідко брали вони титул для cBoro воло..
даря від власноrо імени Morymboro володаря іlНШОЇ держави. Кілька прикладів:
а) ім'я римськоrо імпераroра в кінцевих роках римської республіки кілька де..
сятиріч перед Христом, що називався r аЙ Юлій Цезар (Gaius Julius Caesar),
вживаJНIО пізніше в Римській Імперії, як титул володаря, а не як йоrо ім'я. В
перших сторіччях по смерті Юлія Цезаря йоro ім'я "Цезар" мало в латинській
мові ВИМQВУ в формі Кеасар. 3 цьоrо зробили тодішні rреки "Кайсар", а в
ДЗІЛьшій своїй вимові Кеоар. Німці перебрали для своro В1олодаря це ім'я в тій
старій вимові як "Кайзер"; б) коли на переломі 8..ro і 9..ro сторіч MorYTHicTb
вол'одаря держави Франків, Карла, У'Нала по всій Середущій і Східній Европі,
то йоrо іменем стали себе титулувати володарі різних слов'янських країн. Це
в чеській вимові прийнял,о форму "крал", а в польській "кроль" і потім "круль",
а в українській "){ІОРОЛЬ".
5) В цеРIOOВlно..болr.арській мові слово "держава" означа€ те саме, щ'о в
українській мові, тобто "влада" над чимо'сь: над речами посідання чи над людь"
ми. В 'Символі Віри окреслено по..rрецьк'ому BceM'orYTHicTb Боrа Отця "Панто..
кратор" , тобто "Всеволодар" ycboro видимоrо і невидимоr'о. В церковно-бол..
rарській мові сло'во "Пантократор" ПЕ.рекладено на "Вседержите'ль". З нової ти
тулятури царrородськоrо rрецькоrо цісаря вид'Но, що, присвоюючи собі титул
" ABTOKpa'flopa", цісар бажав порівнювати себе д'о Боrа на землі.
6) Політична доктрина rрецької Імперії промощувала світовий імперіялізм
CBO€Ї "держави Ромеїв". Мечем мали бути підбиті всі чужі народи або при€д..
нан і до неї династичними штучками. Ця доктрина д'озволяла всі засоби для
підбою інших народів, до свіД l омоrо винищування цивіЛЬНОf'10 населення включ..
но. Вже зrадано вище ЖОРС'flокість rрецьких ціс,арів супроти CJI I ОВ'янських наро..
дів, а зокрема болrар. Цісар Василь ІІ отримав почесний титул "Бул,rарокто"
нос", тобт,о вбивця болrар, за ЙЮflО масакру болrарськоrо населення.
7) rляди про це д'окладніше: Михайло rрушевський, Історія України-Руси.
OM І. ДО початку ХІ віку. Друrе доповнене видання. Київ, 1913, стор. 172 і на..
ступні. ТаК1ОЖ М. rрушевський, 3 історії реліrійної думки на Україні. Відень:
Український 'Соціолоrічний Інститут, 1922. Видання в Ню йорку, 1962, стор. 13
і наступні. .
Пізніші іс'flОРИКИ, ЯКІ публікували свої праці з iC'flopiї Церкви в Україні,
не ПРИСВЯЧУВЗlЛИ CBO€Ї уваrи проблемі безпосередньоrо навернення на Христову
віру антів, предків YKpaї1Hcb){lor,o народу; вони пішли слідом академіка Михайла
rрушевськоrо. rлядИ': Д -р Степан Томашівський, Історія Церкви на Україні.
Ж'овква, 1932, і друrе вида'ння у Видавництві "Америка", Філядельфія; Проф.
Микола Чубатий, Історія християнства на Руси-Україні. Том І. дО 1353. Рим 
Ню йорк: Видання YKpaїHcbKoro КаТОЛИЦЬК'ОflО У'ніверситету, 1965.
Про вза€м'овідносини Руси-Украї'Ни та інших слов'янських народів з rрець"
юою Імпері€ю rляди також F. Dvomik, Le Slaves, Byzance et Коте au lXe
siecle. Prague, 1933.
8) Докладно про 'r,oTiB в Україні, поки вони під натиском rYIHiB не eMirpy..
вали в Західню Европу, можна читати в М. rрушевськоrо, Історія України-Руси,
том І, стор. 140 і !Наступні. Питання roтiB в Україні також розrлядають: То..
м,ашівськи:й, C'flOp. 19 і наступні, Чубатий, C'flOp. 69 і наст., а також А. В. Кар..
ташев, История русской Церкви, т'ом І, Париж, стор. 55 і наст.
Тут rодиться зrадати, ЩО в дотеперішній українській історіоrрафії питання
антів д'осить слабо доаліджене. Ім'я антів € спопуляризоване для BCb'Oro куль..
TypHoro світу вступом імператора Юстиніяна до йоrо "Корпусу цивіль'Ноro
права" (Corpus iuris civi1is), який € основним джерелом для студій' РИМСЬКlОrо
цивіЛЬНlОflО права в усіх університет,ах. У цім вступі імператор Юстиніян опису€
всі свої зов'нішні успіхи і, при тому, приклада€ собі титул "переможець Антів".
9) З 'особливим притиском rол'осить цю 'fIеорію М. Чубатий, C'flOp. 223 і наст.
10) Цю rіпотезу, в пеВІній мірі заступали старші чеські історики Фр. Па..
лацкий, Ду дек і Томек, а в новіших часах Ф. Дворнік, за яким катеf'10рИЧНО йде
з новіших істориків Церкви в Україні М. Чубатий, C'flOp. 123 і наст. Вони спи..
раються на rpaMOTi цісаря rенрика ІУ з 1086 року про оснування латиlltIськоrо
Епископства в Празі. Ця rpaMoTa !Наводить нібиro текст папсько'Ї rрамоти з
973 р. В цій останній rpaMoTi Папи БО'Ніфатія нібито сказано, що тодішн€ празь..
ке Епископство ОХ'ОПЛЮ€ в своїх межах на coдi територію по ріку Буr і Стир,
включно з містом Крак'овом. Акад. М. rрушевський стверджу€, що ця 're'орія
чеських істориків не Ma€ реЗІЛЬНИХ підстав, бо зrадана папська rpam-ота, нібито
80

латована 973..ім рОКІОМ, е звичайною пізнішою підробюою, і більшість істориків
її не бере під YBary. Після аналізи всіх ТОf'очасних обставин, rрушевський ува..
}кае приналежність rаличини до Чехії в тому часі за неможливу. rл. Історія
Украіни-Руси, том І, стор. 490..491. Натомість, Чубатий іде 'VaK далеко, що прий..
мае оснування міста Перемишля в часі приналежности ціеї території до морав"
ської, зrЛЯДНQ до чеськоі держави, і навіть назву цьоrо міста вважае за надану
чеськими володарями, rл. сroр. 126. Прийм,аючи до уваrи rрушевськоrо для
відкинення ціеї чесьК'ої теорії, треба звернути YBary ще на Од!НУ обставину.
Оборонні замки над ріками, які БУillИ ,одночасно одніею з rраниць якоїсь обла..
сти, ставлено завжди Іна тім боці ріки, який був звернений до береrа, від якоro
м'оrла приходити В1орожа сила. Від найст:арших часів замок леремиський був
збудований 'На ropi з прав'оr.о боку ріки Сяну, тобто замок був звернений проти
зах,оду. Це значить, що оборонці сподівалися нападу з Заходу, а не зі Сходу,
від східніх споріднеlНИХ українських племен.
11) Е. r. олубинскій, Исторія Русской Церкви. ТОМ-Ь І. Пері,од-ь: кіевскій
ломонrольскіlЙ. Первая половина тома. Изда'ніе второе, дополненное. Изданіе
MOCKoBcKoro Университета. М1осква, 1901, стор. 167.
12) Дех1'1О з істориків розвитку мови ставить rіпотезу, що це була мова
слов'ян з Македонії.
13) омашівський заступае правдоподібність, що перша €рархія в Русі..
Україні походить з Болrарїі, там таки, стор. 82; К'арташев також переконаний
у тому, що ВоJllOДИМИР Великий спровадив €пископів з БОUIrарїі, rляди С1'ор. 161
інаст.; Чубатий у своїй найновішій праці схилився до теорії, ЩО €пископат був
з Тьмуторокані й Перемишля. В юожнім разі, еписК'опат і духовенств,о першої
І !еркви за Володимира Великоr.о :не м,оrли бути rрецькими з Царrородської
Патріярхїі з наведених вище причин. До 1'lOroQ долучалися ще також цеРК1ОВНО"
політичні міркування ВОJЮдимира, про що ще буде мова далі.
3авваrи упорядника: На особливу YBary заслуrовуе тут праця, що вийшла
з друку саме перед відданям манускрипту ціеї сту діУ до друкарні, а саме о. Сте..
пан Пап, Початки Хрисmянства на 3акарпа"і, Філядельфія: Митрополія Укра..
ї'Нської Католицької Церкви у ЗСА, 1983.
Відкидаючи авторитетно висувані припущення приходу християнства на
Русь"Україну з Велиюо..М'оравської Держави, о. Степан Пап вказуе на велике
перебільшування ролі ціеї держави різними авторами. По..п€.рше, вказуе він на
той факт, ЩО в максимальному розумінні існувала ця держава BcborO від 833
ло 904 Р., а в дійсності BCboro двадцять років за ВОJllOдіння Святополка, від
Н74 дО 894 р.
Моравський князь Ростислав ВИCJJIав був місію до Риму в 861 Р., а до Цар..
f10рОДУ в 862 р. з прохан'Ням прислати еписк'опа. Брати К1онстантин..Кирило й
Методій вирушили в дороrу в 862 р. і до 864 р. перебували на Історичному
Заюарпатті й там навчали Христової віри, висвячували священиків і ближчих
св'оїх учнів, яких взяли навіть із собою ло Моравії, куди прибули вони вже
із зробленими на Іс1'ОРИЧ'НОМУ Закарпатті перекладами боrослужебних К'ниr на
слов'янську мову. В ч.есько"моравських землях тривае боротьба з німецькими
силами за панування, а в тому й за збереження латинськоrо обряду. Методій
став моравським Архиепископом у 869 р., але вже в 870 р. був ув'ЯЗ1нений ба..
варськими латинськими еписюопами, а під їх впливом і князь Святополк Ha
ставлений проти Мет.одія. Щоправда, Методій повертае на Велику Моравію
в листопаді 873 р., але працював він там з великими перешкодами до своеї
смерти в 885 Р., після чоrо Святополк не Ulиш'е не признае висвяченоrо наступ..
ника rоразда, але в 886 р. виrа'Няе ЙОf10 і йоr,о співробітників Саву, Лаврентія
та іон. із своеї держави. Д,о 1'lOr'O BCb-ОrО, в 886 р. сам папа забороняе слов'янське
Боrослуження в Велико..Моравській Державі. На підставі джерельних студій,
о. IСтепан Пап ПРИХ'ОДИТЬ дО висновку, щ'о "мирний період праці обох Апосro..
лів був юороткий  приблизно три роки (864..867), хоч і в тих роках була
війна". rляди, стор. 91..111. В 900"му році "мадяри з Паlнонїі нападають на Ве..
лику Мораву і ЇУ ліквідують... На Великій Мораві /Не залишилося нічоro зі
слов'янськ'оrо християнства і ніщо вже звідти не моrло поширюватися" (Стор.
111).
14) Текст доrОВ10ру rляди: Полное Собрание русских летописей. Том пер..
8ЬІЙ. Лаврентиевская ле1'IОПИСЬ... Моосква: Академия наук СССР, 1962, стор. 46
і наст.
15) rрушевський, там таки, стор. 512.
16) Ближче про це, rляди в rрушевськоro, том І, стор. 513 і наст.
81

ХРИСТИЯНСЬКА РУСЬ-УКРАІНА
І ЦАРrород

РОЗДІЛ ШОСТИй
rPЕЦЬКЕ ЦІСАРСТВО НЕПРПЯ3НЕ ДО РУСИ..УКРАїІПІ
rрецька держава в XMY сторіччі, коли Володимир ВеликИЙ
переводив офіційно християнізацію Київської Держави Руси
України, яка сяrала від Балтійськоrо моря по Чорне море, ще
псе виступала під назвою Римської Імперії, хоча вона була впов
ні опанована rреками. Урядовою мовою тоді вже була мова
rрецька в цілій державі й у Царrородській Патріярхії. Колишню
. -u .U .
урядову мову латинську в тому чаСІ вже в ЦІИ rреЦЬКІИ держаВІ
малохто знав, хіба дипломати на цісарському дворі та при Пат
ріярхаті. Маючи за собою тисячолітню історію свое;Ї культури і,
IOKpeMa, письменства, rpеки при владі Царrородськоrо Ціса{r
U .. . .
ства виявляли непримирнии ШОВІНІЗМ 1 поrорду дО ІНШИХ Hapo
дів.
Поза римлянами, вони вважали всі народи некультурними
варварами. Також і PYCЬYKpaїHY вони зараховували до BapBap
еьких країн. Царrородські rреки вважали "варварські країни"
. U. .
неРІвноправними и неРІвновартними партнерами у МІждержав
них стосунках. Їхня дипломатія стосувала віроломні методи cy
проти своїх партнерів ізпоміж "варварських країн". Де було
можливо, ця дипломатія нацьковувала сусідів Царrородської
Імперії проти CBoro доrовірноrо партнера, щоб у той спосіб йоrо
ослаблювати.
Навіть після офіційноrо переведення Володимиром христи
янізації РусиУкраїни, християнські володарі Царrороду не змі
нили cBoro неприязноrо стосунку супроти Київської Держави,
не зважаючи навіть на те, що володар ціе;ї держави, Володимир,
був посвоячеНШЇ з тодішнім цісарським родом Царrороду.
В Царrороді тоді далі панувала доктрина, що царrородський
цісар ,,3 Божої ласки" е; "екуменічним", тобто вселенським во..
Jlодарем і йому належить влада над усім світом. Якщо досі він
Іце не здобув такої універсальної влади, то це мае; статися в май
бутності. Тому і на володаря Київської РусиУкраїни Володи
мира rрецькі державники rляділи як на cBoro підлеrлоrо Baca
ла, а не як piBHonpaBHoro суверена окремої, і то моryтньої, He
85

залежної держави. Як уже було зrадано із попередніх розділах,
в Царrороді вся внутрішня адміністрація була бюрократична і
спиралася на поділ окремих кляс бюрократів, з відмінними для
них титулами. Те саме торкалося титулів при дворі Цісаря. Cy
. .... u. .
верени ІНШИХ краІН, за ІХ протоколом, у краИНІМ раЗІ моrли мати
титул князів, чи в латинській формі "periHYc", але в ніякому
разі "васілевс", нарівні з царrородським цісарем. 1 ) Київськоrо
володаря вони вважали, властиво, лише rубернатором тіЕЇ обла..
сти, яка правно нібито належиться царrородському васілевсові.
Як ідеться про ТІ't'ул для Київськоrо володаря, то він на цісаIr
ськім дворі рахувався лише "стільним", тобто урядником при
цісарськім столі 0 Ехі TpaxёТ'I .2)
Так називають київськоrо великоrо князя тоrочасні rpецькі
джерела. Річ ясна, що це становище царrородських rpeKiB було
відоме тодішнім урядовим колам у КИЕві і вони з цьоrо не моrли
бути вдоволені. Це, між іншим, одна з причин, яка заставила
Володимира Великоrо брати Е:рархів не просто з Царrороду, але
з Тьмуторокані й Західньої України, напевно також із Болrа..
ріі. З)
Царrородська Патріархія на службі державної політики
Релїrійні місії, що Їх висилала Царrородська Патріярхія
поза кордони rрецької цісарської держави, були лише формаль
но реліrійні. В дійсності, вони мали сповняти спеціяльне зав
дання, щоб поширювати політичні впливи Царrороду і шляхом
християн ізації влади і народу чужої країни підкорити дану кра..
їну до ролі CBoro васала. Це видно з rpецької практики христи..
яні зації Вірменії та Болrаріі.
Місії для християнізації чужої країни були б справді лише
з реліrійним, а не переважно політичним характером, якби opra
нізація нової Церкви в цій країні була вповні автономна, тобто
адміністративно цілком незалежна від Царrородської Патріяр"
хії. Це була б так звана автокефалія, тобто ознака, що дана
Церква, крім духовоrо rоловства Ісуса Христа, маЕ cBoro пер
шоrо Е:рарха, як rолову СВОЕЇ Церкви. 4 ) Такий пеРШОЕрарх мав
титул АРХИЕпископа, тобто старшоrо Е:пископа, яКИЙ веде в ад..
міністраційних справах інших Е:пископів СВОЕЇ области. Як ми
вже зrадували вище, Е:пископи це установа Апостолів на основі
доручення Христа. Серед НИХ мав примат Апостол Петро і йоrо
наслідники на Римськім Престолі. Інші АРХИЕПИСКОПИ були уста..
новою людською, практичною для кращоrо виконування цер..
ковної адміністрації. Питання про правильне розуміння христи..
янської віри були вирішувані соборним способом при рішальній
участі Римськоrо Престолу. На основі поділу адміністрації Рим
ської Імперії в часі леrалізації Церкви за імператора Констан"
тина і йоrо перших наслідників, у великих областях, "діЕцезіях",
були утворені Патріярхати, що Їх визнали перші Вселенські Со..
86

бори як існуючИЙ факт. Існуючі перші три Патріярхати, тобто
катедри в Римі, Олександрії та Антіохії, були основані Апосто"
лами.
З політичних причин був створеНИЙ ЦарrородсьКИЙ Патрі..
ярхат дуже пізно в розвитку Христової Церкви, але тамошні
епископи заступали поrляд, що катедра в столиці Імперії, при
дворі Імператора, повинна бути також патріяршою й іЕ:рархічно
мати честь безпосередньо за Римським Престолом, поминаючи
старші Патріярхати, в Антиохії й Олександрії. Для підкреслення
пошани до місця смерти Христа утворено також Патріярхат у
ерусалимі.
Все те була справа поділу адміністрації Соборної Апостоль
ської Церкви в існуючій Римській Імперії. В цих п'ятьох Пат
ріярхатах мали міститися всі Е:ІІИскопські Е:пархії, якщо окремою
постановою якусь область не вийнято зпід юрисдикції даноrо
Патріярха. Вийнята з..під юрисдикції Патріярхії Церква була
щодо юрисдикції формально рівною патріяршій катедрі. Вона
була вповні автономна, а тільки щодо чести стояв данИЙ aBТO
кефальнИЙ АрХИЕ:ПИСКОП за Патріярхами. Таких автокефалій
зразу було мало, а, властиво, зразу була лише одна, на острові
Кипрі. Пізніше імператор Юстиніян І сам, не питаючи ніякоrо
собору, встановив внутр і Римської Імперії автокефалію для
Церкви в місті CBoro народження, Таврізіюм у Македонії.
Автокефалії творено пізніше, власне, поза межами Східньої
Римської Імперії, чи пак Царrородської Імперії. Коли якась cy
веренна країна заходами cBoro володаря приймала офіційно
християнство, то цей володар дбав про те, щоб Церква в йоrо
країні не була адміністративно залежна від чужоrо державноrо
центру, тобто від Цісаря в Царrороді. Ці володарі добре оріЕ:НТУ"
валися в тому, що Царrородська Патріярхія була вповні за..
лежна від кожночасноrо Цісаря. Хто був залежний від ціЕ:Ї Пат
ріярхії, той тим самим фактично був залежний від Царrород..
ськоrо Цісаря. Тому володарі новохристиянізованих країн TB
рили у своїх країнах власні Патріярхії проти волі Царrород..
ської Патріярхії. Так було у Вірменії, Болrарії та Сербії. З бол..
rарською та сербською Патріярхіями потім сталося те, що ле..
жало в плянах Царrороду: як тільки зrодом Царrородська Імпе"
рія перемоrла війною Болrарію чи Сербію, вона скасувала си..
лою там Патріярхії, залишаючи лише формальну автокефалію
з титулом АРХИЕ:пископства, яке в Болrарії на початку XI..ro
сторіччя було перемінене лише в титулярне. 5 )
Володимир ВелиКИЙ напевно знав добре відносини Церкви
і держави в Царrородській Імперії. Знавець справи орrанізації
Церкви в Царrородській Імперії, о. Лотоцький, цілком слушно
підкреслкю, що державна вл ад а царrородських імператорів, "як
.
джерело церковноrо права, стаЕ: певним прикладом для наСЛІ"
дування в іНІІШХ державах і потяrаЕ: за собою дальші правні
87


у
:І: І'
0
:х:
4
Царство болrарів у ІХ ст.
наслідки", тобто творення своїх дійсних АРХИЕ:пископій і Пат
ріярхатів. На КИЇвськім княжім дворі були здавендавна знавці
державних і церковних відносин у Царrородській Імперії. Крім
Toro Володимир мав TaKoro знавця в особі СВОЕ:Ї дружини, ціса..
рівня Анни. Треба ПРШІускати, що вона інформувала Володи..
мира про всі справи в Царrороді, які йоrо цікавили в зв'язку 3
йоrо державною політикою. Він мав також тісні зв'язки з Бол..
rаріЕ:Ю і знав розвиток відносин поміж БолrаріЕ:Ю і Царrородом
ще від часу CBoro діда Іrоря і бабки Ольrи. Перед ним стояла
проблема орrанізації Церкви в йоrо державі.
88

До rpецької державної влади і тим самим до чинників Цар..
rородськоі Патріярхії Володимир ВелиКИЙ мав причину мати
недовір'я і постійне підозріння щодо неприязних акцій проти
йоrо держави. Це був панівНИЙ настрій усіх чинників у Кивві,
зокрема серед освіченої верстви і в тому насамперед серед місце-
вих ДУХОВІШків. Ця атмосфера недовір'я до rpeKiB трималася
серед КИЇвської інтеліrеlЩії міцно аж до XII..ro сторіччя, коли
закінчився КИЇвськИЙ літопис. Там знаходимо приповідку про
цих rpецьких чинників, як облесних і підступних.) Ця стіна
недовір'я до rpецької ДlШломатії, державної і церковної, відді..
ляла Володимира від rрецьких заходів під чинити Царrородськcr
му Патріярхові новоорrанізовану Церкву в Русі"Україні.
Тим"то треба брати за певну річ, що всупереч вимоrам Цар..
rороду, Володимир орrанізував Церкву в YKpaїHiPyci незалеж"
но від Царrородської Патріярхії. Натомість, у порозумінні з
Болrарською Церквою створив він орrанізацію врархії в кано"
нічнім зв'язку з Болrарською Церквою. Це була фактична авто..
кефалія. Виринав питання: чому Володимир не спонукав своїх
€papxiB на окремім краввім соборі проrолосити Київську Пат..
ріярхію? Про це нема ніяких даlШХ у тодішніх письмових дже"
релах. Треба ПРШІускати, що вони 'якійсь формі були, але піз"
ніші rpецькі Митрополити в Кивві постаралися про те, щоб іх
з київськоrо писаноrо матеріялу викинути. В наслідок Toro в
таке дивне становшце: літоrmс був наrmсаНИЙ духовними особа..
ми в Кивві, а в ньому з часів Володимира нема докладноrо за..
пису про те, як була орrанізована Церква в Русі"Україні, ані
Toro, хто був її першим Архивrmскопом..Митрополитом. Не було
в інсересі rpецьких Митрополитів у Кивві залишати писаних
зrадок про те, ЩО Володимир орrанізував Церкву і прИЙмав учи..
телів християнства в цій державі не з Царrороду, не від rpeKiB,
але з інших країв. Можна здоrадуватись, що Царrород мав кон"
такти з дружиною Володимира, царівною Анною. Це цілком
природно, коли взяти під yвary те, що в Царrороді залmпилися
були її брати, імператор Василь і цезар Константин, та інші її
рідні, свояки і приятелі. Трудно припускати, що царівна Анна
. ..... u
виелеМІнувала ЦІЛКОМ ІЗ СВОІХ думок І почувань rpeцькии шcr
віНЇзм і панівНИЙ на дворі в Царrороді і серед тодішньої rpець..
.. . . -.. u.
КОІ IнтеЛlrеНЦl1 поrляд про расову и духову ВШЦІСТЬ rpецькоrо
народу над усіма іншими народами. Ледве чи Анна зжилася з
народом Руси"України до тівї міри, щоб інтереси народу вва..
жати першими перед інтересами Царrороду. Тому треба здоrа"
дуватись, що Анна впливала на Володимира, щоб формальним
твореІПІЯМ КИЇвської Патріярхії не зривати цілковито всякоrо
зв'язку з Царroродом. Мабуть, з важким серцем поroдилася вона
з фактом, що Володимир орrанізував Церкву в канонічнім зв'яз..
ку з Волrарською Церквою. 7 ) ТаКИЙ стан фактичної автокефа"
лії Церкви в Україні тривав аж до смерти Володимира і пізніше
. U . ...
ще в перших роках праВЛІННЯ иоrо наСЛІдника на КШВСЬКІМ ве..
89

ликім княжім престолі (після Святополка Окаянноrо)  Яро..
слава Мудроrо.
Царrородські rреки rляділи на нові Церкви поза межами
Царroродської Імперії як на базу поширення cBoro впливу. То..
му змаrали вони до Toro, щоб не випустити із своїх рук керів..
ництва в таких новоорrанізованих Церквах. Вони переконували
володарів країн, у яких тирено християнство, що Митрополитом
у їх Церкві маЕ бути rpeK, а не місцевИЙ духовник. Для Toro не
мали царrородські rpeки ніякої підстави. Канонічно юрисдикція
Царrородської Патріярхії охоплювала тільки три провінції са..
мої Імперії, що мали назву великих діЕцезій, а саме Азія, Понт
і Тракія. Зrідно з ухваленням CBoro постійноrо синоду, і з волі
Імператора, Патріярх мав право іменувати Митрополитів у цих
діЕцезіях. Коли остаточно була окреслена влада Царrородськоrо
Патріярха на ІУ..ім Вселенськім Соборі, то в 28MY каноні, ухва"
ленім на цьому Соборі, встановлено права цьоrо Патріярха ли..
ше на території названих вшце діЕцезій внутрі Римської Держа..
ви. Правда, вони мали також давати Е:пископів для неrpецьких
народів, які були поселені в цих діЕцезіях, якщо вони прИЙмуть
християнську віру.8)
З названоrо канону виразно видно, що юрисдикція Царro-
родськоrо Патріярха аж ніяк не мала права поширюватися на
чужі суверенні країни, поза кордонами Римської Імперії. Не
маючи ніяких канонічних основ на адміністративну владу поза
межами Римської Імперії, не мав Царrородський Патріярх нія..
Koro права до стартування над Церквою в PyciYKpaїHi.
Проте, своїми перекрученими коментарями до цьоrо 28ro
канону IV Вселенськоrо Собору, rрецькі каноністи заперечували
право чужоземlШХ країн на свою власну Патріярхію, а навіть
на реальну не титулятирну АРХИЕІІИскопію. Вони твердили, що
хто прИЙняв віру в царrородськім обряді, той тим самим підля..
raB юрисдикції Царrородськоrо Патріярха. Ці каноністи BMOB
ляли новохристиянізованих, які не знали точно rpецької мови,
в якій були писані всі канони Соборів, що дотримування ціЕЇ
юрисдикції Царrородськоrо Патріярхату, це справа правовір'я,
чи пак православ'я, та що це конечно потрібне 'для спалення
душі. Непослух Царrородському Патріярхові інтерпретували ці
каноністи як важКИЙ rpix Ересі. rpецькі автори знали, що вони
rmшуть і rоворять неправду, бо 28..ИЙ закон не містив у собі та..
кої постанови. Знали вони також і те, що ніякИЙ канон rpецьких
€papxiB не може обов'язувати Церкву, яка маЕ свою власну
€рархію, а не rpeЦbKY, що була створена для rpeцькоrо на..
роду.
Не зважаючи на те, вони rолосили цю доктрину поза межа..
ми своої Імперії постійно, навіть тоді, коли в XIYMY сторіччі ця
Імперія скорчилася до маленької території довкола Царrороду.
Один з авторів тівї rpецькоі доктрини перед своїми rpецькими
. .U .. .е",
читачами ЦІЛКОМ не ховав ДШСНОІ мети тих rpецьких претеНСІИ,
90

а саме політичну підлеrлість чужих народів Царrородові. 9 ) Чи-
. .u .. .u
сто релlrlИНl справи ВІдсунено на заДНІИ плян.
Коли яКИЙсь rpeK переймав Митрополію котроїсь чужої дер-
u u ·
жави, то такии rpецьюm Митрополит не дотримувався канОНІВ,
зобов'язуючих саму rpецьку Церкву в Царrородській Імперії.
3rідно з цими канонами, кожНИЙ Митрополит мав провід свові
Церкви, але всі важливіші справи він мав вирішувати не сам,
а разом із собором своїх €пископів. Обирати €ІШскопів мав не
він сам, але крайовИЙ собор впископів, а Митрополит, разоМ бо--
дай з двома іншими €ІШскопами, мав висвячувати обраноrо кан"
дидата. Тимчасом rpeK на митрополичім престолі в чужій дер-
жаві рідко дотримувався цьоrо канонічноrо приlЩИПУ. Він ча..
сто тяrнув за собою потім ще rpeKiB на окремі впархії. Дбав він
також про те, щоб весь €пископат і все духовенство в цій не..
rpецькій країні у відповідних частинах Літурrії та інших боr<r
служб молилося разом із вірними за володарів Царrородської
Імперії. Текст таких молитов у Літурrіі означав, що ці царrо--
родські володарі в формалышии суверенами над цівю чужою
країною, яка мав бути васалом Царrороду також у державно..
політичних справах. Прикметники для особи царrородськоrо ВО"
лодаря в цих rpeцьких текстах МОЛИТОВ підносили Їх до неоСЯЖ-
них висот як "Боrом бере же них і побожних", а при тому ці мо..
литви зверталися до Боrа 1 щоб Він споминав не лише цьоrо цар"
rородськоrо володаря, аЛе також все йоrо військо та щоб Боr
"покорив під йоrо ноrи всілякоrо Bopora і повстанця". На по..
rляд царrородських rpецьких політиків у церковних ризах, був
"повстанцем" уряд кожної країни, якИЙ в обороні своої держави
виступав проти царrородської супремації. Такі самі претенсії
мали rpeЦbKi €рархи з Патріярхом на чолі до Руси"Украіни.
ПідчинеlDlЯ Церкви Руси-УкраїlOl Царrородському Патріярхові
в 1037 р.
Київські й болrарські джерела вказують на те, що ярослав
МудрИЙ успадкоомив в Русі"Україні автономію Церкви, яку за..
провадив був йоrо батько Володимир ВеликИЙ. Ця автономія,
одначе, тривала лише до кіlЩЯ 1036 р. Тоді, з невідомих причин,
Ярослав рішився включити Церкву в PyciYKpaїHi під юрисдик..
цію Царrородськоrо Патріярхату. Дехто з істориків Церкви ви..
водить це рішення Ярослава з Toro факту, що в тому часі, в на..
слідок вовнної поразки, Болrарія втратила була свою церкоВНУ
автономію також, а з болrарською Церквою була канонічно по
в'язана Церква в Русі"Україні за Володимира. Мериторично ця
rіпотеза не мав канонічної підстави, бо 28..ИЙ канон Четвертоro
Вселенськоrо Собору не піддавав під юрисдикцію ЦарrороД"
ськоrо Патріярхату Церкву чужих держав.
Ярослав МудрИЙ мав належне знання, бо коли ВолодИМир
ВелИКИЙ дбав про високу освіту боярської молоді, то, напевно,
91

постарався в першу черrу про належну освіту своїх власних си..
нів. Тому Ярослав мусів спостереrти, що одним із чинників цер..
KOBHoro канонічноrо права Е володар царrородської держави.
Отож, кожному з князів моrло приходити на думку, що в Церкві
СВОЕЇ країни маЕ він аналоrічні права, тобто разом із епископа..
ми кожнИЙ з них може встановляти власний Патріярхат або
бодай аРХИЕПИСКОПСЬКУ автокефалію, на зразок Церкви на Кипрі.
Але Ярослав не пішов тим шляхом. Він звернувся до Царrород..
ськоrо Патріярхату з пропозиціЕЮ утворити Київську Митропо
лію для всіЕЇ Церкви в Русі"Україні, отже, в повній залежності
від Toro Патріярхату. Ярослав мусів мати якісь політичні або
династичні причини, про які ми не маЕМО певних джерельних
вісток. 1О )
3алишаЕТЬСЯ історичний факт, що в 1037 р. прибув з Цар-
rороду до КИЕва rpeK на ім'я Теопемпт, як уже Патріярхом іме-
нований і висвячений Митрополит Київський. Ярослав прийняв
йоrо з почестями і поrодився на йоrо владу в Церкві Руси"Укра
їни. ВдарЯЕ в очі та обставина, що цим першим відомим нам
Митрополитом був чужинець, rpeK, а не місцевий русин"укра..
Їнець. В PyciYKpaїHi існувало і діяло офіційно християнство
до Toro часу вже понад два покоління. Тож було вже досить
часу на те, щоб були виховані і вивчені місцеві духовники, які
мали б здатність проводити Церквою як Митрополити.
Але у своїй уrоді з Царrородом, Ярослав не застеріr для
СВОЕЇ Церкви навіть права обирати кандидатів на Митрополитів,
яких з дозволу Патріярха можна було б висвячувати в Русі..
Україні або, у крайнім випадку, висилати тих кандидатів до
Патріярха на свячення. Все те ще раз вкаЗУЕ на те, що в цій
yrоді треба шукати не канонічних спонук, але якоrось політич
Horo або династичноrо інтересу Ярослава.
В тому часі, 1037 р., Київська Держава PYCЬYKpaїHa була
територіяльно більшою від Царrородської Імперії, а тому також
далеко більша була територія Київської Митрополії від території
всіх приблизно сімдесятьох (70) Митрополій разом, які входили
до Царrородськоrо Патріярхату. Тому Русь"Україна повинна б
була мати вже як не свою Патріярхію, то бодай автокефалію
типу АРХИЕпископату. Тим часом зоріЕнтувавшись, що в КИЕві
переважають настрої вірности Царrородові, тамошній Патріяр
хат поставив Київську Митрополію щодо почести rеть поза
rрецькими маленькими Митрополіями, які мали меншу терито"
рію, як будь"яка Епархія в Київській Митрополії. 11 )
Митрополит rpeK у КИЕві уважав себе фактично царrород
ським амбасадором, який у першу черrу підляrав політичним
інтересам Царrородськоrо Імператора, а на друrім місці цepKOB
ним директивам Патріярха, який також був вповні залежний
від Імператора. 3rідно з уrодою, Ярослав приймав за самозрозу"
мілу вищість Царrородськоrо Імператора над собою, бо не про..
92

тинився ТОМУ, ЩО В боrослужбах у всіх церквах йоrо держави
споминали на перmому місці ім'я Царrородськоrо Імператора
u ·
3 молитвою до Боrа давати иому перемоry над УСІма противни-
ками.
1) Латинська форма для воло.ц.ря бул'а "Rex", т.т. "кораль ", але тодішні
І'реки писали це в своїй мові як Pт) і вим'Овляли ЯК "рікс", а деоли навіть
нк "ріrла", тобто "к:нязик", ЧИ "J{iОРОЛИК".
2) Карташев, як вище, стор. 159.
З) Про це становище урядових кіл Царrороду rляди ближче: rрушевський,
ТОМ І, стор. 506; Карташев, с..,ор. 159.
4) У rрецькій м'ові, aut6c; означа€ "сам", а КЕq>ал:'; означа€ "rолова".
5) rолубинскій, ЯК вище, стор. 257 і наст.  Карташев, тсор. 161, r. r.
Jlитаврин, 8нутренная и внешная политика 8и3аНТИИ до второй ПОЛОВИНЬІ Х
lJека. Исторія 8и38lНТИИ. Москва: Академия Наук СССР, 1967, том ІІ, стор. 222
інаст.; Олександер Лотоцький, Автокефалія, том І, стор. 139 і наст. Diehl,
стор. 176 і наст.
6) Наш лі..,опис в Лаврентійсьому Списку опису€ закінчення кампанії ве..
Jlикоrо князя СВЯ'flослава Х'Ороброrо миром з rрецьким цісарем Іваном Цими..
CXi€M. В цім мировім доrоворі обидві сторони прирікали собі не лише мир, ал€.
Іі "совершенну любов". Не зважаючи на цей Д:Оr'овір, заключений 971 р., rрець..
І{а дипломатія зраДЛИВ1О склонила дарами й 'Обіцянками печенізьку орду !Напасти
ІІа IСВЯ'flослава при Йоrо повороті з Болrарії над Дніправими пороrами і там
:інищити йоrо армію разом із ним. При цій наrоді лі'foописець переда€ такий
твердий поrляд на царrородських rpeKiB: "Суть бо rр€.ци ЛЬСТИВЬІ и д'0 cero
дне", rляди "Лаврентійський Літопис" у збірнику Собраніе Русских Летописей,
том І, с..,ор. 70.
7) Ближчі здоrади в цій справі: rолубинскій, том І, стор. 368; також о. Сте..
нан Пап, стор. 188..199, який твердить, що €писопат і духовенств'о прийшло
до Ки€ва з Історичноrо Закарпаття.
8) Текст 28..ro канону IV..ro Вселенськоrо Собору rляди: Макарій, архи..
епископ-ь IХарьковскій, Исторія Русской Церкви. Том-ь І. Второе испраВUIе'НlНое
изданіе. CaIНKT-Ь Петербурr-ь, 1868, стор. 221; також Л1ОТОЦЬКИЙ, як вище, стор.
10 і :наст. друrої Ч1астини.
9) Автор з ХІУ сторіччя  це rрецький учений Никифор rриrора. Він
твердить, що при оснуванні Церкви в Русі узаконено непорушну засаду, що
Митрополитами в Ки€ві мають бути постійно rреки, які були роджеtНі в rрtЦЇЇ,
"щоб зв'язок між цими двома народами сильніш'е і СИL1Iь'Ніше зміцнювався..."
І (итовано з Карташева, стор. 167. rрецькі автори уважали rром.адян РусиУкра..
їни підданими rрецькоrо Царrородськоrо Цісарства, а всякий во€нний виступ
проти цi€ї rрецької держави ВІОНИ називали просто БУ'НТОМ. Так називають ці
автори війну Ярослава Му дроrо проти Царf10родської Імпрїї. Цитова'Н'о з Kap
ташева, стор. 167 і наст.
10) Канонічні спонуки прийма€ Карташев, с..,ор. 166 і наст. За ним, в основі,
йде Чубатий, с..,ор. 30 і наст. Томашівський бере в YBary ПРtСТИЖ Царrороду
і політичні М'отиви Яросл/ава, як спонуку до цi€ї Уf10ДИ Ярослава; r л. Томашів
ський, стор. 95..98.
11) Ближче про це: М. rрушевський, Історія Украіни-Руси, том, ІІІ, стор.
260 і наст. Практика спомИ'нання ЦарrорОДСЬКlоrо Імператора в церовних бо..
І'ослужбах була прод:овжувана rрецькими Київськими Митрополитами аж до
Jtpyroo нападу татар у XIIIMY сторіччі. Щойно в ХІУ ..му сторіччі (1393), на
наказ МI0CKoBcbKoro князя, Московські Митрополити викинули з боrослужб
споминання Царrородськоо Імператора, а запровадили поминання лише CBoro
MOCKOBcbKoro князя і ЙОl10 родини. Коли про це довідався тодішній Царf10род"
ський Патріярх, то окремою rрам()1'ІОЮ до князя звертав Йому YBary на те, що
lJ,арr'ОРОДСЬКИЙ Імп€.ра'flОр це "васілевс і автократор всіх Ромеїв і всіх хри..
стиян на світі". О'flож Патріярх навчав, що "!Не можна мати Церкву і не при..
:інавати над собою цісаря (царородсьоrо), бо цісарська влада і Церква ма..
ють баr:ато спіЛblНОf'1О так, що їх неможлив,о розділити". При визнача:нні ступня
почестей зразу Царrородський Патріярх поставив Київську Митрополію на
61..ше місце, а пізніше цю J1Iочесть знижено аж на 72re місце.
93

РОЗДІЛ СЬОМИй
ЩО НЕСЛА ЦАРroРОДСЬКА ПАТРІЯРХІВ
в РУСЬ-УКР АПІУ 13 3АСНУВАННШІ
КШВСЬКОІ МИТРОПОЛІІ В 1037 Р.
Наука християнської віри ортодоксальна
До 1037 р. християнська доктрина перейшла під доrматич-
ним оrлядом важКИЙ шлях боротьби і частих криз. В опанова-
нім rреками rеленістичнім світі на Сході постійно виринали
ересі, які заrрожували розбиттям Соборної Апостольської Цe
кви. В часі влади наслідників Константина Великоrо, аріянська
ересь була така сильна, що існувала справжня небезпека, що
вона вповні опануе всю Церкву на Сході, тобто всі східні Пат-
ріярхати. До доктрини аріянства тоді признавалися Імператори
і підтримували вони ії всіма засобами державної влади. В тому
часі ця ересь здобула собі І";,vнт також серед християн на тери-
торії України, зокрема серед 1 оТЇв. 1 )
Висловом змаrань різних ересей опанувати цілу Церкву на
Сході в дальших сторіччях е сім перших Вселенських Соборів,
які були засадничо скликані саме на те, щоб припинювати по-
ширення даної ересі спільним обміруканням проблем та зусил-
лями всім епископатом Соборної Церкви. В часі цьоrо тисячо--
річчя на Заході, можна сказати, не було TaKoro І"рунту для ро-
сту ересей. Тим-то Захід, зокрема Римський Престіл, був тим
чинником, яКИЙ допоміr Церкві на Сході оБІ"рунтувати право-
вір'я, тобто ортодоксію, чи пак православну віру.
В попередній частині ціеї праці е оrляд боротьби з ересями,
зокрема довrоrо періоду, коли ересь іконоборства панувала в
Царrородській Імперії.
В часі офіційноrо введення християнства в PyciYKpaiHi за
Володимира Великоrо і також у часі встановлення Митрополії
в Киеві за Ярослава Мудроrо в 1037 р. з rpeKOM Теопемптом, як
Митрополитом на чолі, не було доrматичних відмін між схід-
ньою частиною Соборної Церкви і західньою ії частиною. Не
зважаючи на спроби Фотія викликати враження, що такі від-
міни нібито за йоrо часу існували, заrальний поrляд вірних був
94

у своїй вірі в цілій Соборній Церкві один і той самИЙ. Були
лише відміни в обрядах і звичаях щодо боrослужби і ДИСЦШІлі-
ни клиру, але так було від апостольських часів і так мало зали-
-"
ІПИТИСЯ ПОСТІИНО.
Історія Царrородськоrо Патріярх ату , і взаrалі історія схід-
ньої частиlШ Соборної Церкви, е повна випадків, коли самі про--
відні Е:рархи, Патріярхи попадали в ересь. Нижчі Е:рархи до-
пускалися Toro розриву в вірі д.уже часто. На тому тлі виникали
в цілій східній частині Соборної Церкви часті церковні роз'вд-
нання-схизми. Щоб не входити в перелік звичайних Е:рархів,
які в Східній Церкві починали й попmpювали вретичні вчення
і з TOro приводу викликали роздор у східній частині Соборної
Церкви, ми тут назвемо лише самих провідних Е:рархів, тобто
Патріярхів. їх, як еретиків, осудили відповідні Вселенські Со-
бори Апостольської Церкви. Ось Їх імена: Македонш, €BДOK-
сій, Демофіл, Несторій, Акакій, Тимотей, Антимій, Серrій,
Пиррін, Павло, Петро, Іван УІ, Анастасій, Константин, Нікетас,
Теодот та Іван VII. Це дае разом 17 вретичних Патріярхів. Цей
перелік охоплюе час біля п'ятсот (500) років леrальноrо діяння
Церкви, від Константина Великоrо до половини IX-ro сторіччя.
В середньому на кожних 33 роки припадав один вретичний Пат-
ріярх, осуджеНИЙ і виключеНИЙ з Церкви, чи то ВселенсьКИМ
чи самим Патріяршим Собором. 2 )
Тим-то В часі Ярослава Мудроrо rpeцькі представЮlКИ в
Русі-Україні фактично не моrли чванитися тим, що нібито їхня
частина Соборної Церкви на Сході завжди береrла "чистоту ор-
тодоксії", чи пак правовір'я, православ'я.
Але, не зважаючи на історичні факти, rpецькі висланники
в Україні Toro часу саме на їх твердженнях про ортодоксаль-
ність основували свої вимоrи "послушенства" . Царrородському
Патріярхові, а 3 тим також Імператор ові в Царrороді. Царrород
був тоді найбільшим містом у християнськім світі. Там блистіла
.. . u
висока ЦИВІЛІзаЦІЯ и наука, а разом з тим, не зважаючи на аске-
тичну течію чернецтва, заможні верстви rpeцькоrо населеннЯ
Імперії користали 3 найвищоrо ступня життевоrо люксусу.
Ірецькі місіонарі, ДШІломати й політичні аrенти використову-
вали цей зarальНИЙ престиж Царrороду для своїх політичних
цілей. Ім удавалося переконати значну частину провідної вер-
стви в Русі-Україні до TaKoro послуху для Царrородськоrо Пат-
ріярхату, якИЙ то послух віддавав Церкву в Русі-Україні в пов-
ну залежність від цьоrо Патріярхату всупереч канонам, устій-
неним Вселенськими Соборами. Хоча в тодішній Україні Церква
діяла вже два покоління як державна, то ні в Киеві, ні в іншиХ
більших містах України не виховала вона значнішоrо числа
людей, які знали б належно церковні канони і церковну істо-
рію. Лише такі високо освічені одиниці, як пізніІІШЙ Митрополит
Іларіон, знали історію постійних роздорів-схизм У Східній Цер-
кві 3 приводу різних ересей, rолошених власне в лоні ціеї rрець-
95

!toi Церкви. Також канони Соборноі Церкви і спеціяльні канони
Царrородськоі Патріярхіі були знані лише вИЙнятковим одини..
цям типу Іларіона. Тому саме rpeKaM нетрудно було викладати
ці канони й всю історію rpeцькоі Церкви суб'ективно і тим спо..
собом витворювати серед бояр та князів rpекофільську тенден"
цію, яка rолосила безумовНИЙ послух для Царrороду.
Образ розколів, тобто схизми у Східній частині Соборноі
Церкви до часів утворення Митрополіі в КИЕ:ві за Ярослава, з
rpeKoM Теопемптом у проводі, був також невідрадНИЙ. Ось, дещо
з історіі тих роздорів у цій Церкві під проводом Царrородськоrо
Патріярхату до Toro часу:
1) ПануваlШЯ аріянізму, від усунення св. Атанасія з Пат..
ріярхату в Олександріі до приходу на Патріярхат у Царrороді
св. Івана Золотоустоrо (343..398); схизма в Східній Церкві три..
вала 55 років.
2) За час усунення св. Івана Золотоустоrо з Патріярхіі (404..
415) ; схизма тривала 11 років.
3) Від Патріярха Акак.ія по декрет імператора Зенона (474..
491) ; схизма тривала 35 років.
4) З приводу монотелізму схизма тривала 41 років (640..
681) .
5) Схизма з приводу панування іконоборства (726..787) 61
рік.
До приходу Фотія у Східній Церкві було разом 203 роки
схизми. Хто знав історію Соборної Церкви і зокрема оріЕ:НТУ"
вався в історіі опанованоі rpeками східньої частини Соборноі
Церкви, той не приймав самохвальби rрецьких емісарів, що в
Царrородській Патріярхіі ввесь час панувала "правдива Й Е:ДИ"
носпасенна" Христова Віра. З ) На жаль, таких знавців історіі
Царrородськоі Імперії і діючоі в ній Церкві під проводом Цар..
rородськоrо Патріярхату, було в часах Ярослава Мудроrо не..
баrато. Це, власне, зміцнило rрекофільську rрупу в КИЕ:ві і се..
ред існуючоі Е:рархіі в Русі"Украіні. Тому то Ярослав МудрИЙ
з помилкових політичних міркувань у 1037 р. віддав Церкву
під юрисдикцію Царrородськоrо Патріярха без забезпечення для
неі автономних прав.
Спроби установити Автокефалію Церкви в Русі"Україні
Не зважаючи на те, що Ярослав МудрИЙ спирався на значну
rpекофільську rpупу в КиЕ:ві тоді, коли в 1037 р., мабуть, 3 ди..
настичlШХ спонук (одруження cBoro молодшоrо сина, Всеволо..
да, з царrородською цісарівною) піддав беззастережно Церкву
в Русі"Украіні під повну юрисдикцію Царrородськоrо Патрі.я;р..
ха, то в КИЕ:ві існувала також значна rpупа, що бажала збереrти
незалежність своеі Церкви. Ще за правління Ярослава Мудроro
ця rpупа здобула перевary на дворі Великоrо Князя. В 1043 р.
помер перШИЙ Митрополит rpeK Теопемпт, а відтак у 1049 р. або
96

на початку 1050 р. помер також насТУПНИЙ Митрополит rpeK
Кирило. Тоді rpупа незалежmmів використала, мабуть, той
факт, що Царrород довшИЙ час не посилав HOBoro Митрополита,
і вона почала відкрито rолосити думку, що зrідно з канонами,
Церква КИЇвської Митрополії мав сама обрати собі Митрополита
і для Toro не потребув зrоди Патріярха. Це правило було устій-
нене за цісаря Юстиніяна і містилося під числами 123 та 137
Кормчої Книrи в болrарськім перекладі, що йоrо, мабуть, мав
хтось тоді у Кивві. Ці закони Юстиніяна давали право крайовим
Церквам обирати своіх кандидатів на Митрополитів, а тільки
подавати іх Патріярхові для підтвердження й висвячення. 4 )
На основі законів Юстиніяна провідники оборони незалеж-
ности Київської Митрополії пішли ще далі: Якщо поза межами
Царrородської Імперії крайова Церква маЕ: право обирати своїх
Митрополитів, то вона мав також право сама Їх висвячувати. До
Toro поrляду вони прихилили також Великоrо Князя Ярослава
Мудроrо.
КиївськИЙ літоІШС у тій формі, в якій він дійшов до нас,
не подав мотивів рішення Е:рархів і Ярослава. На основі обста-
вин Bнyтpimньoro і зовнішньоrо положення КиЇвськоЇ Держави
Руси"України можна лише припускати здоrади про те, що ке-
рувало рішальними чинниками в КИGві, щоб фактично й ФОIr
мально перевести повну автокефалію Київської Митрополії. Лі-
ТОІШС мав лише таку коротку зrадку про цей знаменнИЙ факт
[1051 р.]: "Постави ЯрослаВD Лариона МИТРОПОЛИТОМD, Русина
BD святой Софьи, собраВD вІШСКОПЬІ."5)
Іларіон, чи як йоrо по..українськи називав автор літопису,
Ларі он , мав тоді зarальне признання, як високоосвічеНИЙ чоло--
вік, а при тому побожНИЙ аскет. Це він був першим печерським
монахом, з якоrо почину зібрався rypT ченців пізнішоrо ПечеIr
ськоrо Манастиря. В тому часі Ларіон був парохом двірської
церкви Ярослава Мудроrо в Вишrороді, біля Кивва. Тому Яро-
слав знав йоrо добре, знав йоrо святість та ученість, і з цих при..
u .
чин покликав иоrо, як cBoro кандидата на Митрополита на Kpa
йовИЙ собор у Кивві для офіційноrо вибору.
Чи сам Ярослав ішов так далеко, щоб без зrоди Царrород..
ськоrо Патріярха дати доручення Е:рархам висвятити Іларіона
на Митрополита, Toro з певністю не знаGМО. Можливо, що при
тодішній MoryтнocTi своої держави Ярослав сподівався, що Пат-
ріярх після доконаноrо факту дастf СВОН? зroду і блаrословення.
Також можливо, що він переrоворІОвав у цій справі з Імперато-
ром у Царrороді. Деякі історики Церкви виставляють здоrад,
що пізніше Ярослав поrодився на те, щоб вплинути на Іларіона
до резиtнації в yroдy Царrородові. Цей здоrад виводять ці істо-
.. u.
рики з Toro, що кmвськии ЛІТОПИС мовчить про дальше уряду-
ваlПlЯ Іларіона, як Митрополита, а навіть не подав дати йоrо
смерти. Лише щось важиве моrло спонукати автора літопису,
щоб він при зrадці про вибір Іларіона Київським Митрополитом
97

відтак нічоrо про ньоro більше не зrадував. Літописець високо
похвалив Іларіона при виборі на Митрополита; отже він не Mir
мати проm ньоrо неприязних почувань. Коли ж він мовчwrь, то
видно, що не бажав заmrсувати немилоrо для себе і для Іларіона
факту, що Ярослав примусив йоrо в уrоду Царrородові зректися
митрополичоrо престолу. Проте, все те лшnе здоrади в обличчі
Toro факту, що зараз пізніше новrородсьКИЙ літопис зrадуе під
1055 р. вже HOBoro Митрополита в Киеві, Е:фрема, очевидно та..
кож rpeкa.)
Після ціеї першої, але невдалоі спроби унезалежнити Київ..
ську Митрополію від Царrороду довrо не вдавалося світським
і духовним прихильникам автокефалії Церкви на Русі"Україні
перемоrти rpекофілів. Майже сто років після вибору й висвя"
чення Іларіона на Митрополита Київська Митрополія беззасте..
режно підляrала юрисдикції Царrородськоrо Патріярха. Було
це, мабуть, із внутрішніх політичних причин. Як видно з літо..
ІШсних зrадок, Патріярх висилав у тому часі лише rpeKiB на
митрополичИЙ престіл до Киева.
Про вибір кандидатів з"поміж русинівукраїнців на Київ..
CbKoro Митрополита в часі майже сторіччя не було мови, а про
виключне право caMoro Киева вибирати Митрополита в тому
часі вже ніхто публічно не зrадував. Річ ясна, що сама ідея,
піднята при виборі Іларіона, не забулася, але вона ще не моrла
здобути активної підтримки серед більшости Е:рархів, ані пере..
конати Великоrо Князя Киева, щоб діяв у цій справі суверенно.
Аж після майже сто років, у 1147 р., знову заходами вели..
Koro князя Київськоrо Із'яслава обрано без зrоди Царrородськ(}-
ro Патріярха і без йоrо блаrословення висвячено в Киеві сами..
ми місцевими Е:пископами на Митрополита Климента, чи пак,
як літопис називае йоrо по-украінськи, Клима Смолятича, ченця
Зарубськоrо Манастиря на Київщині. Він, як і Ларіон, мав славу
великоrо вченоrо, якоrо в Руській Землі ще не бувало, як пише
дослівно літописець. Спеціяльні обставини допомоrли доконати
цьоrо автокефальноrо вибору і висвячення на Митрополита
Клима. Справа в тому, що за 108 років від часу, коли Ярослав
передав був Церкву в Русі"Україні беззастережно під юрисдик"
цію Царrородськоrо Патріярхату, rреки мали ДОСИТЬ часу, щоб,
кажучи новітньою фразеолоrіею, "вимити мозки" баrатьом ду"
ховникам і недуховникам у Киеві. !реки на митрополичім пре..
столі ширили rрекофільську літературу в перекладах серед ду"
ховенства і бояр. Емісарі Царrороду використовували також
різні антarонізми між удільними князями після Toro, як Яро-
слав поділив свою державу між своїх синів, при чому встановив
u 
принцип сеньиорату щодо КИІвськоrо великокняжоrо престолу.
За той час rрекофільство зросло так 'сильно, що Митрополи..
ти..rреки, в порозумінні з удільними князями, стали висвячувати
присиланих з ЦарrЬроду rpeKiB навіть на епархіяльних Е:ІШСКО--
пів, а не місцевих українських ДУХОВІШків.
98

В тій ситуації, однак, прихильникам незалежности Церкви
РусиУкраїни помоrла одна обставина. В 1145 р. Київським Мит..
рополитом був rpeK Михайло. Він мав конфлікт із місцевими
русько..українськими державними і суспільними колами. Для
демонстрації своої зневаrи супроти цих місцевих чинників, і ro..
ловно проти Великоrо Князя Київськоrо Всеволода, Митрополит
Михайло, виїжджаючи службово до Царrороду, наложив iHTeIr
дикт на свою катедру св. Софії, тобто він зобов'язав місцевих
Е:ІШскопів не відправляти Боrослужень у св. Софії в часі йоrо
неприсутности. В міжчасі, після смерти вел. князя Всеволода,
прИЙшов до влади в Кивві велИКИЙ князь Із'яслав. Коли rpeK
Митрополит не вертався до Кивва довШИЙ час, а в катедральнім
храмі св. Софії обов'язувала заборона відправи Боrослужень,
то це використали прихильники незалежности КИЇвської Митро..
полії й переконали до cBoro поrляду також Із'яслава. Тож у
1147 р. довершено в Кивві цей незалежнИЙ від Царrороду акт
вибору й висвячення на КИЇвськоrо Митрополита Клима Смоля"
тича. Про це оповідав КИЇвсьКИЙ літописець так: (В році 1147)
... "Изяслв'Ь постави Митрополита Клима калyrера с'Ь шестью
еІШСКОПЬІ" ... 7)
Із Toro Kopoткoro заІШСУ в Лаврентійськім СІШСКУ літоІШСУ
видно, що велИКИЙ князь Із'яслав був рішуче за усамостійнен"
ням Церкви Київської Митрополії від Царrородськоrо Патріяр"
ха. Він активно вистymm у цій справі, скликаючи крайовий со..
бор Е:ІШСКОпів до Кивва, щоб вони самостійно вибрали HOBoro
Митрополита і щоб ВОІШ В Кивві висвятили йоrо без "блаrосло--
вення" Патріярха. Також НовrородськИЙ Літопис подав подро..
б1Щі цьоrо крайовоrо собору в Кивві. В цілій Київській Державі
Руси"України, тобто разом з опанованими Киввом північнимИ
землями і Білоруссю, було в тому часі одинадцять впархій. На
Собор прибуло ЛШІІе дев'ять €:пископів, а з них шість рішуче
обстоювали самостійність Київської Митрополії. Три €ПИСКОІШ
були проти вибору і посвячення Митрополита без зrоди Патрі..
ярха. 3 участи в соборі й rолосування на ньому видно, що rpеки
зміцнили свою позицію в Церкві Руси"УкраіlШ в порівнянні з їх
силою в часі виборів Митрополита Ларіона, бо тоді, сто років
скоріше, проти Taкoro незалежноrо від Царrороду вибору не
було ніякої опозиції.
В часі вибору Клима Смолятича ще було кількох rpeKiB на
вІШСКОПСЬКИХ катедрах і вони, самозрозуміло, стояли за послу"
хом КИЇвської Митрополії для Царrороду. І'рекофільська rpyna
мала улеrшене завдання тим, що суздальські північні князі під..
тримували Царrород з ворожости до Кивва. Маючи претенсії на
велlПtокняжИЙ престіл у Кивві, деякі удільні князі з політичних
ПРИЧШІ були в ОП03ІЩії до великоro князя Із'яслава, а тому і
проти йоrо церковноrо пляну. 3 дрyrоrо боку, черниrівсьКИЙ
€ІШскоп Онуфрій, яКИЙ мав найвищу теолоrічну освіту поміж
emrскопами, переконав на соборі п'ятьох інших €:пископїв, ЩО
99

Русь"Україна мае таке саме право обирати CBoro Митрополита,
як мае право Царrород обирати і висвячувати CBoro Патріярха.
Коли в Царrороді завелася практика, що висвячують тамош"
Hboro Патріярха рукою св. !вана Хрестителя, то в Киеві можна
висвятити Митрополита rоловою св. Климента. 8) Йоrо докази
переконали більшість собору, і собор обрав Клима Смолятича
КИЇвським Митрополитом і висвятив йоrо, застосовуючи при ви..
святі блаrословення rоловою св. Климента.
Опозиція решти Е:пископів проти проrолошення незалежно..
сти Київської Митрополії від Царrороду почувала себе досить
сильною, бо мала за собою підтримку і деяких інпmx удільних
князів Руси. Тим"то становшце Митрополита Клима було до..
сить хитке, бо мав він підтримку лише частини Е:пископату і
тому був залежнИЙ від вел. князя !з'яслава. Ласі на київсьКИЙ
u . . .. ..
великокняжии преСТІЛ УДІЛЬНІ КНЯЗІ входили В спеЦІЯЛЬНІ союзи
проти !з'яслава війнами, здобували від ньоrо Київ, а тоді Митро--
полит Клим мусів уступати разом із !з'яславом. Коли вертався
знову !з'яслав до Киева, то й Митрополит Клим мав змоry утри..
мувати київську катедру. Так тяrнулася боротьба аж до смерти
Із'яслава.
В часі, коли в боротьбі за київсьКИЙ престіл засів міцніше
суздальсьКИЙ князь Юрій, він за зrодою меншости Е:ІШскопів
зразу звернувся до Царrороду, заявляючи від імеlШ нібито цілої
Церкви послушність для Патріярха і при тому просив прислати
HOBoro rpeKa на Митрополита в Киеві. Вже в половині 1158 р.
прибув до Киева новИЙ Митрополит rpeK, Константин. Юрій
разом з меншістю Е:ІШскопату, що була в rрекофільській rpупі,
прИЙняв Цboro представника Царrороду з великою врочистістю.
Е:ІШСКОІШ, які підтримували Клим а на Митрополії (а їх і тоді
ще було шість), не явилися для привіту Патріярха, якИЙ BCY
переч канонам Церкви захопив неправдами панування над Цер..
квою Київської Митрополії і, фактично, був висланником чужої
влади. Це не перешкодило rpeKOBi Митрополитові і йоrо поміч-
никам rpeKaM Е:ІШскопам та їхнім прихильникам поновно BCTa
новити панування Царrороду над Київською Митрополіею та
засудити Митрополита Клима і йоrо протектора, вже небіжчика
вел. князя Із'яслава. Цей rpек..Митрополит видав анатему на
Митрополита Клима і на !з'яслава. Всіх, що були висвячені Мит..
рополитом Климом, позбавлено духовноrо стану. При допомозі
збройної руки суздальськоrо Юрія, Митрополит Константин при
мушував Е:ІШскопів, які були разом з Климом незалежниками,
щоб воlШ підписували заяви з осудом для Клима і щойно тоді
припинювано Їх переслідування. 9 )
Ще Toro caMoro року, тобто 1158..ro, помер князь Юрій. Си..
ни Із'яслава, разом із своїми союзниками, здобули назад Київ
під проводом НRЙстаршоrо Мстислава. 3rідно з волею cBoro по
кійноrо батька !з'яслава, Мстислав поrодився з тим, ЩО київ..
сьКИЙ великокняЖИЙ престіл мае обняти батьків брат Ростислав.
100

Мстислав вимаrав зразу від Ростислава, щоб він визнав Митрcr
политом Клима, а rpeKa Констинтина проrнав. Проте, під БПЛИ"
вом CBoro смоленськоrо епископа, rpeKa Мануїла, Ростислав не
пішов по лінії CBoro брата Із'яслава, а стояв на тому, що Церква
Київської Митрополії мае бути послушною Царrородському Пат
ріярхові і тому висвята Клима, мовляв, е неважна. По довrиx
переrоворах і дускисіях, в яких брано на yвary також поrляд
значної частини епископату й інших князів, рішено полаrодити
справу обсади митрополичоrо престолу компромісом, але лише
щодо особи обидвох існуючих і ще живих київських Архиереїв:
rpeKa Константина і русина Клима. Це узrіднено так, що обидва
..U. -U U.
вони мають ВІДІИТИ ВІД претеНСІИ на митрополичии преСТІЛ, а за
те Царrород мае прислати третьоrо, розуміеться, rpeкa.
Мстислав був твердо проти Константина не так тому, щоб
обороняти право Руси"України вибирати й висвячувати Київ..
ських Митрополитів незалежно від Царrороду, а більше тому,
що Константин кинув був клятву на йоrо батька. Отож, боячись
помсти сина Із'яславоrо Мстислава за кинену на Із'яслава клят
ву, Константин втік із Киева до епископа rpeKa в Черниrові.
Там він незадовrо помер. Скоро потім помер також Митрополит
Клим. Тоді Царrород прислав неrRЙНО HOBoro Митрополита Тео..
дора, очевидно rpецької національности. Після Toro, аж до по..
ловини ХПІ..rо сторіччя, тобто до дрyrоrо нападу татар і зруй"
новання Киева, ціеї найсвітлішої столиці в тодішній Европі,
Царrород уже безперебійно посилав rpeKiB на митрополичий
престіл у Киеві. 1О )
Вибір Клима Смолятича в 1147 р. незалежно від і проти
волі Царrороду і висвячення йоrо місцевими епископами на
Київськоrо Митрополита був у Київській Княжій Державі остан..
ньою спробою незалежників добитися автокефалії для свовї
Церкви. Опісля серед провідної верстви суспільства вже пере
важала rpeкофільська тенденція і вона крок за кроком впли"
вала на віруючих у тому напрямі, що тільки блаrословення з
Царrороду може бути спасенним для Церкви. І»ецькі емісарі
зуміли вмовити цю еретичну думку в rолови віруючих русинів
до тіеї міри, що лише меншість найсвітліших умів була вільна
від тіеї накиненої чужої доктрини.
1) У цьому зв'язку цікаво буде заре€струвати факт, ЩО той rрецький Мит-
рополит чи йоrо помічник у Ки€ві, який цензурував начальний літопис і перші
твори про початки христия'Нства в Pyci-УКраїIНі, вст:авив у цей київський літо-
пис таке віровизнання, яке сильно cy;f1epy€ аріянізм. rОJIIОВНИМ твердженням
аріянізму був поrляд, що іСТlОта, €CTBIO Ісуса Христа не € така сама, як у Боrа..
Отця, а лиш'е подібна. НіК'ейський Символ Віри встановив, Щ'О Христос € ОДНО-
істотний, по-rрецьки €мотібіos, а по"ст.ароцерковному "€ДИНОСУЩИЙ" з Боrом
Отцем. Натомість Арій учив, що Христос € "подібно-істотний" з Отцем, по-
rрецьки ом'оіоібіos.
101

У Київськім, т'Обто Лаврентійськім Літописі знаходимо rрецький запис про
те, що нібиro [рецькі проповідники казали Володимирові визнати такий Символ
Віри:
"В1>рую во €динаrо Боrа Отца, ВсеД1ержит€.ля, Творца 'Небу и земли...
И паки в1>рую В-Ь €динаrо Боrа Отца нерожена. И в-ь €дина СЬІна роже
на. В-ь €дин-ь СВЯТЬІЙ Дух-ь исх.адяще.... Три собьства свершена... Боrь
Отец-ь присно СЬІЙ преБЬІвает-ь во отчеств1> нерож€.н-ь, безначален-ь, на..
чало и ВЬІ а вс1>м-ь €дин1>м-ь нерожен1>м-ь, стар1>й СЬІЙ СЬІНУ и Духови, ОТо
Hero же рожда€тся СЬІН-Ь' прежде вс1>х-ь в1>к-ь. Исходит-ь же ДУХо Свя"
ТЬІЙ без-ь вреМЕ.не и т1>ла. Вкуп1> Отец-ь, вкуп1> СЬІН-Ь и вкуп1> ДУХо Свя"
ТЬІЙ €CTЬ. СЬІН-Ь подобен'Ь сущerн-ь..."
rляди, Полное Собрание Русских ЛетОllИсей, том І, стор. 112.
2) ЯКЩО йдеться про переrляд €ретичних рухів на Сході, то добрий образ
11ОїО лиха дa€ праця L. Duchesne, Тhe Churches separated from Коmе. New
York: HerzingerBrothers, 1907, рр. 45 ff.
З) Duchesne, стор. 110, там ж€. також подЗ'ний вище наведений рахунок
схизм у східній частині Соборної Церкви, тобто в rрецькій Церкві.
4) Карташев, стор. 168.
5) Полное Собрание Русских Летописей, OM І, стор. 155.
6) Ближче про ці питання rляди: rрушевський, том ІІІ, стор. 261; Карташев,
стор. 168 і наст., та Чубатий, стор. 315 і наст.
7) Полное Собрание Русских Летописей, стор. 315.
8) Мощі св. КіЛим€.нта, Папи Римськоrо, замученоrо в Корсуні в часі пере
слідувань християн поrанськими римськими імператорами, відкрили брати святі
Кирило і Методій і взяли ЇХ із собою, а потім передали ДоО Риму. Коли Володи"
мир Великий вступив у зносини з Римським Престолом, то, як зазначу€ літо..
пис, тоді Римський Папа передав своїм посольством Володимирові мощі свя"
тих і зокрема rолову св. Климента. rляди: Карташев, стор. 173; rрушевський,
том ІІ, стор. 263; rолубинскій, том І, стор. 364; Том,ашівський, стор. 151 інаст.;
також Чубатий, стор. 471 і наст.
9) Джер€.ла ті самі, ЩО під 8. Тут проявля€ться З'нтаrонізм чу>коrо етніч..
Horo елементу з півночі, з Суздалі, проти Руси"України. llей піНlнічний елемент,
. . .,
то 'основа ПІЗНlшоrо MOCKoBcbKoro народу, що € Мlшаниною ДНОХ слов янських
племен з фіно..уroрськими елементами, т.т. з МОНI'олами.
10) rляди ту саму літературу, яка подана вище. П€.ред сво€ю смертю в
Черниrові Константин написав заповіт, який здивував сучасників в Україні,
тому зrадано про це в літописі. Константин у CB'O€MY заuіщанню наказав місце..
вому Епископові rpeKIQBi, похоронити ЙОfiО тіло в 'Ось такий ДИВОІЛЯДНИЙ спо..
сіб: Тіло не класти в труну, ані не ховати в землю, а до Hil" прив'язати камінь
і так волочити з міста на позаміське оболоння і там КИ 1 НУ111 псам на жир.
Епископ виконав волю ІЮмершоrо Митрополита; він наказав виволікти тіло
на позаміське оболоння. oдi довідався про це місцевий КІНІЗЬ Святослав і
просив Епископа забрати тіло Константина з паСОВИСІJка і похристиянськи
Йоrо поховати. Епископ зразу не хотів цьоrо зробити з OI"JHIJlY на T€., щО він
прирік покійному перед смертю, що викона€ йоrо ВОЛК). Святослав тоді зая
вив, що [ріх за невиконання заповіту він бере ІНа себе і наказав похоронити
тіло в християнський спосіб, приписаний для Ерарха. З ЦЬ'ОІ"О випадку можна
доrадуватися, що обидва rреки не моrли бути культурними світочами для
тодішніх русинівукраїнців. Якщо КОЛИШIНЇй Митрополит Константин перед
. 1f1!'. . u
смертю занедужав умово І в ООЖ€.ВІЛЬНОМУ стаНІ нидумав такии протилюд..
ський спосіб CB'oro похорону, то живий і ординук)чий У Черниrові Епископ
Антоній  [рек, повинен був 'не виконувати TaKOI'O БО}I<евіЛhНОІ'О заповіту. На
тому прикладі ми бачимо в rpeKiB тодішню реліrійну формалістику , а не r либ..
ше розуміння ХРИСТИЯНСЬКlQііО вчення. Місцевий князь рУСИІН, не теолоr, виявив
дал€.ко rлибше реліrійне зрозуміння християнськоrо вчення, як йоrо ординую..
чий Епископ, ніби rрецький учений теолоr.
102

РОЗДІЛ ВОСЬМИй
ВІДКОЛ ЦАРroРОДСЬКОro ПАТРІНРХАТУ
ВІД СОБОРНОї ЦЕРКВИ В 1054 Р.
Назрівання роз'вднанн.я
Роз'вднання Соборної Церкви підrотовлялося через те, що
rpеки щораз більше попадали під вплив тенденціі ізоляціонізму
від Заходу і набирали переконання, що їм треба власноrо релі
rійноrо центру в Царrороді, незалежноrо від зв'язку з Римом.
Правда, проти цівї течії ізоляціонізму плила ще сильна тоді
струя почуття вдности Соборної Церкви. Е:дність віри виявля
лася в кожнім Боrослуженні у всій Соборній Церкві, на Заході
й на Сході, проrолошуванням Toro caMoro Символу Віри, устій
HeHoro на Вселенських Соборах в Нікеї і Царrороді, а навіть
повторюванням цьоrо символу віри в щоденних молитвах. Треба
було сторіч, щоб це почуття вдности ослабилося під тиском iH
ших чинників. Ось ці чинники:
1. Між Заходом, де неподільно панувала латинська мова,
і Сходом, де мала переваry rpецька мова, від Vro сторіччя
наступало мовне відчуження. В тих часах відбувалася велика
мандрівка народів і зокрема інвазія rерманських племен, які
опанували були Західню Европу, що перед тим була під владою
Римської Імперії. Латинська мова ставала зрозумілою лише для
духовенства і для нечисельних світських учених. Хоча ще пару
сторіч тому була латинська мова урядовою мовою в східній ча
стині Римської Імперії аж до часів цісаря Юстиніяна І, то вона
там крок за кроком уступала свов місце мові rpецькій. Тож
незабаром латинська мова на Сході залишилася зрозумілою
лише для rорстки спеціялістів. Те саме сталося з rpецькою MO
вою в Італії та в інших країнах Західньої ЕвроІШ. Колись була
вона заrально знана на Заході. Тепер, поза rpецькими колонія
ми в південній Італії майже ніхто її не умів. У тій ситуації Схід
не знав Toro, що було публіковане на Заході, і навпаки. Незнан
ня мови в великим чинником відчуження. Це видно навіть із
103

назв народів. Не розуміючи мови rерманських племен, слов' яни
називали іх німцями, тобто німими.
2. В поступовому відчужуванні поміж Сходом і Заходом
велику ролю відоrpав поділ колись вдиноі Римської Імперії на
Східню і Західню Імперії. Римська Імперія на Заході впала ско"
ро під ударами rерманських інвазій. Це унезалежнило Римський
Престіл від безпосередньої влади Імператора, бо він був далеко,
в Царrороді. Ще перед тим, коли столицю Римської Імперії пе
ренесено до КОНСТИНТШІополя..Царrороду, РимсьКИЙ: Престіл не
мав під боком влади Імператора і Mir діяти майже незалежно
від імперіяльної влади. Тимчасом, осідок Патріярхату в Кон"
стантинополі, побіч палати Імператора, і при натиску влади ав"
тократа на Церкву в цілій східній частині Імперії скоро пере..
мінено цей Патріярхат факmчно в один з департаментів імпе..
раторськоі центральної адміністрації. Ця обставина надала ціл..
ком інШИЙ зовнішній характер Римській Церкві, а інШИЙ Кон"
. . u
стаНТИНОПІЛЬСЬКІИ.
3. Особливо зросла політична суперечність інтересів Кон"
стантинопільської Імперії від 800"ro р., коли Папа коронував
франконськоrо короля Карла на цісаря Святої Римської Імперії.
Тим способом була відновлена фактично Західня Римська Імпе..
рія, яка стала під впливом Папства. Це суперечило витвореній
при дворі Константинопільськоrо Імператора доктрині, що Кон"
стантинопільсьКИЙ: Імператор в володарем..автократом всівї K<r
лиmньої Римської Імперії, яКИЙ: з Божої ласки мав право воло..
діти всім світом. До речі, ця сама доктрина викликала ворожість
Царrороду проти змаrань за незалежність не лише Заходу, але
й проти змаrань за незалежність Болrарії та Церкви в Русі..
Украіні.
4. Коли Захід реально поставив питання незалежности Цер..
кви від держави, в тому самому часі Схід завершував доктрину
про повну вдність Церкви й Імперії, тобто, коротко кажучи,
удержавнив Церкву і реліrію. У фактичних відносинах абсолю..
тизму Імператорів у Царrороді ставав Імператор рішальним
. . -U U
чинником не лише в адм, ІНlстраЦlИНИХ але и доrматичних пи..
таннях Церкви. Коли наставав час, у якому Царrородська Імпе..
рія міцніла, тоді її влада впливала політично в тому напрямі,
щоб Царrород був найвищим чинником у церковних справах
також поза межами Імперії. В практиці це доводило до став..
лення під знак запиту примат Римськоrо Престолу, і звідсіля
виникали суперечки.
5. Православні й неунійні історики Церкви признають, що
в тих обставинах ЦарrородськИЙ Патріярхат був "обреченИЙ"
. U . .
висувати ПОСТІИНО вимоry cBoro ПІдвшцення в почестях 1 юрис..
дикції. В цій вимозі не було ніяких доrматичних аРІументів,
а домінувала політична теза: тому, що Константинопіль став
столицею Імперії, Новим Римом, то Константинопільському Пат..
104

ріярхові належиться перша почесть зараз після Римськоrо Пре-
столу, поминаючи старші віком Патріярхати з anостольською
традиціе:ю в Антіохії та Олександріі. Потім це "обречення" пха-
ло цьоrо Патріярха вимаrати признання рівности з римським
Престолом, а врешті й титулу "екуменічноrо", тобто вселенсько
ro, всесвітньоrо. 1 )
6. Після поділу Римськоі Імперіі наступила зміна складу
rрецькоrо етнічноrо елементу в східній частині ціе:ї Імперії. Сто-
лиця Константинопіль і всі великі міста Східньоі Імперії ста-
вали мішаниною різних етнічних елементів народів та племен
Передньоі Азіі. Вони rpекизувалися щодо мови, але вносили в
.. . .u.
ЦЮ зrрекизовану ЦИВІЛІзаЦІЮ також свою траДИЦІИНУ ДУХОВІСТЬ.
Тим-то провідна верства ціе:і мовно rрецької спільноти була фак-
тично азіятською, а не европейською. Ця зrрекизована спільнота
мала особливИЙ шовінізм і rордість на попередню rpецьку куль-
туру, вважаючи всіх інших "варварами", в тому також латин-
ськИЙ Захід, чи пак нові rерманські держави на Заході, як і
Русь-Украіну на північ від Чорноrо моря.
Нова духовість цьоrо зrpекизованоrо провідноrо елементу
поляrала в спекулятивній філософіі та в спекулятивній теоло-
rii. Тимчасом Захід плекав теолоrію, сперту на дусі апостоль-
cbKoro вчення. Оріе:нтальні автори писали реторично і були спад-
кое:мцями софістів. Західні теоретиКИ спиралися на наслідстві
славних римських правників, а тим самим були більш набли-
. .. .U
жеНІ до житте:ВОІ ДІИСНОСТИ.
Це впливало також на ідеал життя. На Сході ідеалом жит-
тя було чернецтво з аскетизмом і містицизмом, як домінуючим
елементом духа. На Заході чернецтво мало ідеал практичноrо
християнськоrо життя.
6. У праКТlЩі між Сходом і Заходом Соборноі Церкви не
було постійноrо й тicHoro контакту. Взае:мини обмежувалися до
участи західніх npeлатів і папських делеrатів у Вселенських
Соборах. Але проблеми, якими займався той чи інший собор,
були завжди з приводу е:ресей на Сході; то ж, західніх Е:писко-
пів на таких соборах було дуже мало. rоді уважати за трива-
лИЙ контакт виступ Toro чи іншоrо Папи в справах внутрішніх
суперечок у Церкві на Сході. Заrал провідноі верстви Сходу і
Заходу жив ізольовано один від одноrо. 2 ) РосійськИЙ православ-
ний історик Церкви А. Шмеман цілком слушно підкреСЛЮЕ: цеЙ
момент, як rоловну причину пізнішоrо роз'е:днання і поділу в
лоні Церкви в половині XI-ro сторіччя. З цьоrо приводу він
пише: "При факmчнім відділені Сходу від Заходу, при втраті
постійноrо зв' язку і зносин, східні просто не розуміли доrма-
тичноrо сенсу, що був БЛоженИЙ папами в іхні юридичні ВИМО-
rи..."З)
Цей розвиток тривав пару сторіч після закінчення VII-ro
Вселенськоrо Собору і він фактично доводив до поділу Соборноі
105

Церкви без формальноrо проrолошення TaKoro роз'е:днання.
ЗrаданИЙ вище православНИЙ автор підкреслюе:: "Створилися
два світи, дві традиції, дві церковні психолоrії, що насамперед
мало знали одна про одну, а якщо формальну е:дність Церкви
не нарушено, то в житri ЇЇ вже нема"...4)
ЦарrородсьКИЙ Патріярх переводить формальне роз'(;днанШІ
в науці історії Церкви е: безсумнівною справою, що фор..
мальне роз'вднання між Сходом і Заходом наступило в 1054 р.
з ініціятиви Царrородськоrо Патріярха, а не з почину Римсько..
ro Престолу. Розrлядаючи хід подій, що допроваддли до цьоrо
роз'е:днання, на підставі фактів мусимо прийти до висновку,
що безпосередніми спонуками до цьоrо були внутрішні полі..
тичні суперечки в самій Царrородській Імперії. Про викликання
цьоrо роз'е:днання ІШсав професор Московськоrо університету
А. п. Лебедев наступне:
"На жаль, цим разом перШИЙ крок до боротьби зроблено
з боку Константинопільської Церкви. Це тим більше заслуrовуе:
до вислову жалю, що зудар Церкви Західньої і Східньої, що те..
пер (1054 р.) Hacтymm, допровадив до сумних наслідків рішаль..
Horo роз'е:днання Церков."5)
На Царrородськім Патріяршім престолі тоді засідав Михай..
ло Керулярій, амбітнИЙ царrородський політичний діяч. Він мав
амбіцію стати Імператором і для Toro брав участь у конспірації
проти імператора Михайла УІ. ЦЮ конспірацію розкрито в са..
мих початках. Йоrо арештовано і заслано, а при тому йому по..
стій но rpозила дальша доля подібних конспіраторів. Тому він
піддався натискові, щоб стати монахом, бо в манастирі можна
було в духовнім стані уникнути дальших репресій. Перед ареш..
туванням він був знайомИЙ з Константином Мономах.ом. Коли
цей у 1042 р. прийшов до влади, то він покликав Михайла Ке..
рулярія на становище синкела, тобто секретаря Патріярха Алек..
сія. Це привело до висвячення Керулярія на епископа. Коли
Патріярх Алексій Студит помер у 1043 р., то імператор Констан..
тин Мономах покликав Керулярія на Патріярха (1043..1058).
Маючи характер політика з амбіціями, що недавно сяrали
до імператорськоrо престолу, Михайло І Керулярій, як Патріярх,
бажав піднести свій ПатріярШИЙ престіл бодай на рівень імпе..
раторськоrо. Звідсіля в Керулярія цілком природно виникли
суперечності з йоrо добродіе:м, імператором Константином Мо--
..u u ..U..
номахом, не лише у ВНУТРІШНІИ, але и у ЗОВНІШНІИ ПОЛІТИЦІ.
В тому часі для посілостей Царrородської Імперії в півден..
ній Італії стали великою заrpозою нормани. Константин Моно..
мах не мав досить збройних сил для Toro, щоб самому відкинути
наступ норманів із Сицилії. йоrо збройні сили були зайняті на
Сході, звідки почали знову натискати араби і сельджуки"турки.
106

Отож, Імператор потребував допомоrи Папи в цій справі. Після
переrоворів з Папою Левом ІХ, Імператор уклав з ним доrовір
про те, що Папа своїми впливами буде помаrати Константинові
в боротьбі проти норманів у Південній Італії, а за це Імператор
визнае: формально юрисдикцію Папи над е:пархіями в цій частині
Італії, яка належала до Константинопільської Імперії, а до яких
на цій основі виставляв претенсії ЦарrородсьКИЙ Патріярх. Ке..
. U . U . .. ... · ·
РУЛЯРІИ У ЦІИ ситуаЦІІ поставив на перше МІсце СВОІ ПОЛІТИЧНІ
амбіції, а не інтереси країни в її обороні проти інвазії норманів.
Він постановив ударемнити уrоду Константина з Папою Левом
ІХ і в той спосіб виявити назовні вищість патріяршоrо престолу
над імператорським. Щоб цю мету досяrнути, він, нічим не
спровокованИЙ, виступив проти Римськоrо Престолу і взаrалі
проти західньої частини Соборної Церкви.
Як вивченИЙ політичнИЙ дипломат, Керулярій не виступив
особисто на перший плян, а наказав Охридському Митрополи..
тові Левові, rpeKoBi, розіслати до всіх італійських Е:рархів обіж
не письмо, формально адресоване до одноrо з цих Е:рархів, в
якомуто листі було вирахуване все те, що колись Фотій ставив
у закид Західній Церкві в її обрядових відмінах. Тайно Kepy
лярій також блаrословив трактат одноrо ченцяСтудита, що був
зверненИЙ проти латинськоrо обряду і взаrалі проти Латинської
Церкви. Цей трактат розіслано не лише до східніх Патріярхів,
але й до інших Е:пископів. З ціе:ю провокативною акціе:ю поrо
джувався, самозрозуміло, Керулярій, бо ніяк її не осуджував.
У цім трактаті був відклик ДО низьких засобів, щоб здобути собі
симпатії непоінформованих читачів, як оборонця нібито чистоти
віри, яку ототожнювано з формальними обрядами. Там нази
вано латинників "псами", "брехунами" , "схизматиками" і "ли
хими робітниками". На це Рим не реаіував. Тоді Патріярх Ke
рулярій узявся до rостріших засобів. Він наказав позамикати
церкви і манастирі на території Константинопільської Патріяр
хії, в яких були латинники. Навіть церкву папськоrо леr'ата в
Царrороді з наказу Керулярія замкнено/і) В тому етапі справи
Папа Лев ІХ був приневолений звернутися до Патріярха Kepy
лярія листом, в якому протестував проти цьоrо поступовання
і просив йоrо завернути з ціе:ї дороrи, що веде до роздору в Co
борній Церкві. Також до Імператора Константина Папа вислав
відповідноrо листа з підкресленням примату Римськоrо Престо
лу. Для полаrодження цілої ціе:ї неприе:мної справи Папа рішив
піти на дискусію з Керуляріе:м, за посередництвом своїх леr'атів,
щоб наладнати нормальні канонічні стосунки між Римом і Цap
rородом. З Риму прибули три делеrати, під проводом кардинала
Умберта, і зараз після CBoro прибуття ствердили, що Керулярій
взаrалі не бажае: доходити до зrоди з Римом, бо праrнув бути
цілком самостійним і то першим серед усіх Е:рархів, тобто сві..
товим керівником Церкви. Він робив так, щоб унеможливити
будьяке порозуміння для збереження е:дности Церкви. Вже на
107

місці, в Царrороді, леtати ствердили нечуванИЙ до Toro часу
факт навіть у боротьбі нехристиян проти Церкви: секретар Ke
рулярія, замикаючи латинські церкви і манастирі в Царrороді,
викинув з кивота св. Е:вхаристію і потоптав чобітьми.
Цісар Константин Мономах бажав зrоди з Римом і пробував
впливати в тому напрямку на Керулярія, але даремно. Спираю
чись на сильну в тому часі rpупу фотіян, Керулярій ставив себе
понад Цісаря і йоrо бажань. Леtаm чекали даремно кілька
тижнів у Царrороді, щоб зустрітися з Керуляріе:м для розмови,
але він аж ніяк не бажав поrодитися на таку зустріч. Тоді вони
постановили зірвати з ним усякИЙ церковнИЙ зв'язок. Від імені
Папи Лева ІХ вони виrотовили rpaMoTY з оскарженням Керуля
рія, в якій, на підставі аналізи стверджених фактів, наложили
на Керулярія і йоrо співпрацівників анатему. Було це дня 16ro
липня 1054 р., коли папські леtати в присутності зібраних по
божних людей перед Літурrіе:ю в церкві св. Софії поклали на
престіл цю rpaMoтy.
у вступі ціе:ї rрамот:и леtати хвалять "баrато доброrо, що
йоrо вони застали в Царrородській Церкві, але при тому ви
. u
словлюють СВІП жаль, що переконалися вони також про деяке
зло, яке виходить від Патріярхіі та її співпрацівників. Перелік
цих лих у rpaMoтi досить довrиii. Там поставлено закид, що в
урядуванні Патріярха Керулярія і йоrо прихильників стосують
симонію, тобто підкуп у духовних справах; перехрещують уже
хрещених в інших церквах, зокрема латинян; rолосять ексклю
зивність rрецької Церкви, проповідуючи, що тільки в цій Церкві
можна осяrнути спасіння, що е: суперечне науці Апостолів; дo
тримуються деяких жидів ських законів, як, наприклад, Toro, що
хоча б дитина була в небезпеці смерти, то не хрестять її перед
8им днем після її народження. Вкінці наводять боrохульнИЙ
факт, що секретар Михайла Керулярія, що мав становище Ox
ридськоrо Е:пископа, топтав Безкровну epтвy ноrами.
Формально ця анатема стосувалася виразно лише особисто
Михайла Керулярія і йоrо співпрацівників, а не Царrородськоі
Патріярхіі, як такої. Крім Toro, анатема була умовна; у rpaMoTi
виразно підкреслено, що ця анатема залишае:ться в силі лише
доти, доки Керулярій не покине своїх засуджених практик і
поrлядів. Хоч rpaMoTa ця виявляла християнську чесноту Biд
пущення, сама вона мала хибу. Вона була зложена в часі, коли
Папа Лев ІХ вже не жив. До Царrороду ще не дійшла була
в тому часі вістка про смерть Папи. Канонічно повноваження
леtата тривае: лише так довrо, як довrо йоrо данИЙ Папа не
відкличе або як довrо він живе. 3 моментом смерти Папи Ha
дане ним повноваження для леtата тратить силу. Тимто фор
мально ця анатема не мала ваrи з поrляду канонічноrо права
доти, доки її не підтвердив наступнИЙ Папа. Формально так
ніколи не сталося.
108

Після видання rpамоти: й юmення анатеми на Керулярія
папські леrати неrайно вИЇхали з Царrороду. Як видно з деяких
дежел, вони обрали дороrу не безпосередньо Еreйським морем
до Риму, але довкільну дороry через Украіну. Це було тому, що
вони довідалися про те, що Керулярій вислав за ними поrоНЮ,
щоб вона іх ув'язнила чи навіть убила. 7 )
Самозрозуміло, що в даних обставинах Патріярх Михайло
Керулярій навіть на хвилину не подумав про якусь формулу
порозуміння з Римом. Навпаки, він праrнув справу ще більше
заrострити. Цісар Константин був схильнИЙ до порозуміння з
Римом, бо нормани заrpожували йоrо володінню в ПівдеНl!ій
Італіі, але не Mir вплинути на Патріярха до зrоди з Римом, бо
в самій столиці фотіянці були такі сильні, що моrли підняти
бунт проти Імператора у вшrадку йоrо відкритоrо виступу проти
Патріярха. Тим"то Патріярх Керулярій скликав свій собор без
перешкод Імператора для устійнення формальної відповіді на
rpaMoтy леrатів Папи.
Перед собором Імператор ствердив, що rpецьКИЙ переклад
rpамоти леrатів, яКИЙ зробила патріярша канцелярія, був Ii
правильНИЙ, бо в ньому дещо перекручено і тон ії заrостреllО.
В міжчасі саму rpaMoтy спалено. Ці обставини не втихомирИЛИ
Керулярія і йоrо прихильників. Не поміr справі ані лист Антіо..
хійськоrо Патріярха, яКИЙ закликав до зrоди. Керулярій I1<r
спішно, бо вже 20"ro лИIПlЯ 1054 р., зібрав свій собор. В соборі
взяла участь меншість Митрополитів і Е:пископів ЦарrорОДСЬ1\ОЇ
Патріярхіі, бо лише 12 Митрополитів з усіх урядуючих біля
70"0Х і 7 Е:пископів З усіх біля 400. На внесення caMoro Патрі..
ярха, собор кинув анатему на всіх осіб причасних до rpамоти
з 16..ro липня. Це значить, що Керулярій анатемізував не лиІПе
самих папських леrатів, але також РимськИЙ Престіл, від імени
якоro леrати зложили 'зrадану rpaMoтy. Про це він повідомив
усіх Східніх Патріярхів і їхніх Е:пископів. 8 )
Спроби об'GДШLIIНJI та поступове роз'вДRaННЯ Церкви
Проrолоmене Патріярхом Михайлом Керуляріе:м роз'вднаН"
ня Соборної Церкви не було переведене в житrя Східньої Цер..
кви радикально, як тoro бажав йоrо архітект. Хоч серед самих
rpeKiB і зrpекизованих елементів Імперії був сильНИЙ r'pYНT ДЛЯ
поділу Церкви, то все ще жива була традиція е:дности Собор1l0і
Церкви в її різних обрядах і звичаях, а зокрема в визнаваuиі
однакових доrм віри. В цілій Соборній Церкві на Заході і :на
Сході були ті самі тайни віри, той самИЙ символ віри, той самИЙ
. . -е" . .
ЗМІСТ ЛІтурrІИНИХ ВІДПРав, а зокрема та сама спадщина ВІД a

<>--
СТОЛЬСI?КИХ часів, передавана через інституцію Е:mrскопів, а ра..
зом з тим через канони спільно визнаваних сімох ВселенсьКИХ
Соборів.
109

Проти СДНОСТИ діяли об'сктивні відміни, про які була мова
в попередніх розділах. Проте, ці об'сктивні обставини життя в
Церкві на Сході і Заході були б самі собою не привели до три..
валоrо поділу Соборної Церкви, якби пляново не діяла акція
пропаrандистів фотіян і їх прихильників, які послідовно праЦI<r
вали для розколу, без оrляду на зміни на Патріяршім Престолі
в Царrороді. Тим"то впродовж бarатьох років роз'сднання було
лише на верхах, у самому Царrороді та в деяких осередках Цар..
rородської Імперії. Натомість далі панувало і виявлялося по..
чуття повної сдности Соборної Церкви у широкому світі. Це
признають також православні нез'сдинені історики Церкви. 9 )
В Україні почуття СДНОСТИ Соборної Церкви було доволі
сильне. тут здавендавна, ще від часів вел. княrині Ольrи і по--
тім Володимира Великоrо та йоrо насліДІШків, були живі СТО--
сунки із Заходом, не зважаючи на спротив rpецьких Митрополи..
тів у Кисві. Хоч ці зв'язки деколи мали лише політичний і по..
. u .
ДРУЖНІИ характер самих КНЯЗІВ, все ж таки вони не допускали
до радикальноrо поширення антиримських настроїв, що їх пр<>--
паrували rpeцькі емісарі в Україні. Про це в нас буде мова в
однім із дальших розділів.
З оrляду на те, що роз'сднання опанованоrо rpеками Сходу
із Заходом, під проводом Риму, розвивалося до деякої міри opra..
нічно з національнполітичних спонук rpецькоrо і зrpекизова..
Horo суспільства, тоді як обрядові йдеякі теолоrічні різниці ви..
сувано лише як aprYMeHT для роз'сднання, то й тенденція до
реуніі в Царrороді утримувалося rоловно з політичних спонук.
ЗростаючИЙ натиск турківсельджуків, а потім тypKiBceMaHiB на
Царrородську Імперію мусів впливати на відповідальних за
державу провідників до шукання допомоrи. Ця допомоrа моrла
реально бути лише із Заходу. Тому заrострення стосунків з Ри..
мом, що йоrо стимулював Патріярх Керулярій, не моrло знайти
беззастережноrо одобрення в державнім уряді Імперії. Сама
доля Патріярха Михайла Керулярія с для цьоrо проречистим
доказом.
Фракційні міжусобиці в Царrороді доводили з середини до
послаблення Царrородської Імперії. Рік після роз'сднання, ви..
кликаноrо в Церкві Патріярхом Керулярісм, помер Константин
Мономах. Тоді наСтуІШла урядова нестабільність й імператор..
ська влада мінялася в коротких відступах часу. ПрИЙшла до
влади одна rpупа, але була при кермі державою лише один рік
до 1055 р. Нова влада імператора Михайла VI також тривала
лише один рік, до 1057 р. Визначну ролю в тоrочасних політич..
них інтриrах rpaB Керулярій. За переданнями сучасників, Ке..
рулярій почувався таким сильним, що він про цих Імператорів
rоворив своїм приятелям: "Я йоrо створив, я йоrо зншцу". Але
ця роля Керулярія скоро скінчилася, бо в 1057 р. прИЙшов до
влади сильніШИЙ від Hьoro Імператор, Ісаак Комнен.
110

Імператор Ісаак бачив, що Керулярій змаrае: до встановлен"
ня cBoro патріярхоцезаризму замість цезаропатріярхізму, тобто
підтримуе: він доктрину &ДНОСТИ імператорської та патріярmоі
влади, але з надвладою Патріярха. То ж, зміцнивши свою пози..
цію, Імператор Ісаак рішив положити кінець rордості Керуля..
рія, який, на знак СВОЕ:Ї імператорської влади, вже носив баrpяні
чоботи, що їх мав право носити лише Імператор. В листопаді
1058 р. Імператор наказав арештувати Патріярха. Керулярія
арештовано в несподіваному для Hboro часі, коли він виїздив
з Царrороду до одноrо зпідстоличних манастирів на якусь на..
раду. НеrRЙНО відтранспортовано йоrо на заслання, де він опісля
скоро помер. З доручення Імператора Ісаака неrайно скликано
патріяршИЙ синод для постанови про усунення Керулярія з пат..
ріяршоrо престолу і вибору HOMiHOBaHoro Імператором кандида"
та новим Патріярхом. Історична Немезіс зустріла йоrо так, як
і йоrо попередника Фотія, творця першої великої акції за роз'е:д..
нання Соборної Церкви. Так, як і Фотій, Керулярій не дожив
CBoro природноrо закінчення патріяршоrо уряду, але був усу"
нений з престола насильно імператорською влаД,ою. 1О ) Правда,
Імператор Ісаак Комнен іменував Патріярхом Константина ІІІ
і собор цю номінацію підтвердив щойно після смерти Керулярія,
але сталося це лише тому, що через транспортові труднощі пат..
. u ..u .
РІЯРШИИ синод не MIr ЗІИТИСЯ СКОРІше.
З ходом часу, впродовж одноrо сторіччя, послідовники Фо..
тія здобули вплив серед монахів, які власне в часі фотіянської
кризи були rоловною опорою для поборювання е:ресі Патріярха
Іrнатія. Ченці мали велике значення для вироблення суспільної
думки в Імперії. Це була численна духовна верства, яка стояла
в живім і постійнім контакті між собою в різних манастирях і
тісному зв'язку з масою світських вірних. З моментом, коли фо..
тіяни здобули собі ірунт серед ченців, вони почали шукати для
себе також вплив через монахів на світських вірних і серед ниж"
чоrо нечернечоrо духовенства поза столицею. У своїй вузькій
політиці фотіяни знайIlLЛИ парарельну підтримку в здобуванні
прихильників серед сусіпьства з боку турецьких аіентів. Своїми
намовами і золотом турецькі султани створили були для себе
прихильну туркофільську rpупу, яка rолосила доктрину миру
шляхом поступок для турків. Ця rpупа, як і фотіяни, рішуче
проповідувала оріе:нтацію на турків і нацьковувала нарід проти
Заходу й Риму. Ці політичні rrnтання вбирано в реліrійно--цер--
ковну заслону так, що зrодом маса вірила всяким видумкам про
латинсьКИЙ Захід. Обряд ові різниці роздувано до доrматичних
вимоr віри і представлювано західню частину Соборної Церкви,
u
як е:ретичну и схизматську.
В цій ситуації ПОЗJЩія державної влади була важка. Для
Імператора Ісаака було ясно, що допомоrа Заходу для ньоrо в
конечна, бо інакше Імперія безвідклично заrине через щораз
більше зростаючИЙ натиск турків із Сходу. Треба було переко..
111

нати про цю оцінку ситуації ті ЧИНlШки, що витворювали ізоля-
ційні настрої проти Заходу і поширювали ненависть проти ньо-
ro. Фанатизм, яКИЙ ширили фотіяни через монахів, щораз біль-
ше опановував заrал світських вірних. Так творився дійснИЙ роз-
кол У Соборній Церкві після формальноrо проrолошення роз'вд-
нання Патріярхом Керулярівм у 1054 р.
Від caMoro початку проrолошення роз'вднання синодом Ке..
рулярія тактика Риму була така, щоб формально не звертати
уваrи на це проrолошення, але робити заходи в напрямку при-
вернення вдности в Соборній Церкві. Наслідники Папи Лева ІХ
постійно листувалися з Царrородом і утримували з ним ДШІл<r
матичні зв' язки. 11 ) Проте, ці заходи мали лише частиннИЙ успіх.
Вони зміцнювали унійні змаrання Імператорів і частини про..
відноrо духовенства, але не моrли вплинути на фанатизм де-
яких Е:рархів і чернецтво, ані на маси вірних, які не визнавалися
в тому, що насправді нема різниць віри між Сходом і Заходом,
а різними в виключно дрyrорядні звичаї Та обряд ові церемо-
нії.
З ходом часу також туркофільська rрупа росла і набирала
почуття своої сили до тівї міри, що вона публічно заявлялася
за орівнтацівю на yrоду з турками. В сторіччя після роз'вднання
Керулярія настymш щодо цьоrо важливий перелом. Для прикла..
ду, такИЙ факт. На початку 1170ro р. імператор Мануїл Комнен
улаштував на своїм дворі диспуту над своою тезою, що Царrо..
род мусить орівнтувати свою політику з приязним обличчям до
Заходу і тому також він повинен вернутися до вдности з Римом
у церковних справах. До цьоrо приневолюв Царrородську Імпе-
рію заrpозливий натиск турків. Патріярхом тоді був Михайло
ІІІ. Він походив з ченців і тому поділяв іх фанатизм. До якої
крайности цей фанатизм у ньоrо ішов по лінії туркофільської
тенденції, видно з йоrо заяви під час ц'Ївї диспути з Імператором.
На арrументи Імператора про конечність політичної співпраці
та церковної унії з Заходом, Патріярх Михайло стояв непохитно
на своїй тезі, яка звучала так: "Для спасіння душі ліпше під
датися туркам, ніж ВСтуІШТи в унію з римлянамисхизматика
ми". В таких обставинах доля Імперії і доля Церкви на Сході
зарисовуВaJIася фатально. 12
Сто років пізніше вдалося Імператорові Михайлові УІІІ Па..
леолоrові перевести реунію на короткИЙ час. Після neperOBopiB
з Римом, цей Імператор вислав на Собор у Ліоні в 1274 р. УПОВ
новажену делеrацію, якою проводив колишній Патріярх r ерма-
нус і Митрополит з Нікеї Митрофан. Тоді вони піддисали акт
унії Царrородської Патріярхії з Римським Престолом. Для Імпе"
ратора не було леrко досяrнути цівї мети, бо тодішній Патріярх
був противником реунії. Імператор мусів насамперед йоrо усу"
нути й іменувати Патріярха в особі йосифа І, якИЙ поrодився на
це і підписав реунію. Але під пресівю фанатичних кіл, і цей но-
вИЙ Патріярх незабаром відрікся цьоrо унійноrо поrляду. Тоді
112

в 1275 р. Імператор усунув йосифа І з патріяршоrо престолу й
іменував на йоrо місце Івана ХІ.
Не зважаючи на таке рішуче становище Імператора в йоrо
оріЕнтації на Захід, ця унія довrо не утрималася. Імператор Ми..
хайло VIII Палеолоr уже в 1282 р. помер, а тоді при йоrо на..
сліднику Андроніку ІІ Палеолоrові (1282..1328) переважили зно"
ву прихильники фотіян.
Дальші заходи Риму і царrородських Імператорів не давали
в Царrороді видних успіхів. Щойно при кінці половини ХУ сто..
річчя, в обличчі смертельної заrpози для Царrородської Імперії
від турків, прИЙшло ІДО Вселенськоrо Собору в Флоренції з уча..
стю всіх східніх Патріярхів або їхніх повноважених і Цісаря.
Там узrіднено умови реунії. Про це з'ЯСУЕМО ближче в однім
із дальших розділів цьоrо історичноrо оrляду. Нам треба тепер
вернутися до оrляду київськоцарrородських стосунків після
рОЗ'Еднання Царrороду з Римом у 1054 р.
1) Про це "обречення" ближче rляди: Проф. А. ШмеМaJН, Исторический
путь правосJl3ВИЯ. Нью ,йорк: Изд. им. Чехова, 1954, стор. 289 і наст.
2) Arthur Р. Stanley, Lectures оп the History of the Eastern Church. New
York: Charles Scribner's Sons, 1884, рр. 28 ff.
З) А. Шмеман, як вище, стор. 89.
4) А. Шмеман, стор. 91.
5) А. П. Лебедево, Исторія разд'hленія Церквей в'Ь ІХ, Х и ХІ в1;ках'Ь.
Изданіе второе. с. Петербурrо, 1905, стор. 327.
6) Психіку Керулярія та йоrо прихильників характеризуе той факт, що
Імператор д'озволив збудувати у своЇЙ: столиці, Царrороді, маrометанськИЙ
мечет для визнавців Ісламу, амбасадорів ,арабських і турецьких ВОЛІодарів, а
навіть для їх купців. Патріярх Керу лярій піся роздору з Римським Пресroлом
ніколи не виступав проти ць.оrо.
7) Ближче про роз'еднання Церкви в часі К€.рулярія rляди: А. Шмеман,
Историчеський путь православия, стор. 294 інаст.; А. п. Лебедев, як вище,
стор. 327 і 'Наст. ; Томашівський, стор. 113..116; Чубатий, стор. 34 і наступні;
А. Fortoskus, ССМісмеl Cerulary," Catholic Encyclopaedia, vol. V, риыl. Ьу
Robert Appleton, New York; Walter Adeney, ТЬе Greek and Eastern Churches.
New York: Charles Scribner's Sons, 1908, рр. 240 ff.; Edward Gibbon, ТЬе
History of the Dесlіпе and Fall of the Котап Empire, vol. V; George Ostro
gorsky, History of the Byzantine Етрпе. Translated from German Ьу John
Hess. New Brunswick: Rutgers University Press, 1937.
8) Шмеман, C'f'Op. 37.
9) А. Шмем:а'Н у своїм вище названім ТВ1орі пише про це так:
"Але розрив з 1054 р. був лише початком роз'еднання Церков... ЦЕ.рковні
зв'язки не всюди і не завжди Н'еrайно були розірвані. В дійсності, цей розрив
розвинувся в 'оста'flочне розділення, в расову реліrійну Іненависть, щойно в 'На..
ступній епосі..." А. Шмеман, як вище, стор. 97.
10) С д. Сказскин, ред. История Византии. Москва: АкадЕ.МИЯ Наук СССР.
Том 2, стор. 278 і наст.
11) Чубатий, стор. 345 і на ст .
12) с. д. Сказскин, История Ви38НТИИ, 1'10М ІІ, стор. 308..309.
113

РОЗДІЛ ДЕВ' ЯТИй
СІІРОБИ киеВА п rAJПIЧA ДО РЕУНІї
ТА ПРОТИАКЦІЇ ЦАрrороду
Ізоляція Церкви Руси"україlПl від Риму ЙШла поволі
Ізолювати Церкву РусиУкраїни від Заходу, і спеціяльно
від Риму, не було леrким ділом. Тут здавендавна були тісні
зв'язки з Заходом і розірвати їх можна було лише довrими пля-
новими заходами rрецьких Митрополитів і €:пископів на катед-
рах РусиУкраїни та спеціяльних rрецьких емісарів, які, ма-
буть, постійно діяли в Україні, хоча подробиць про це не маЕМО
в літописах, ані в інших джерелах. Тут ми не входимо в подро-
биці. ЗrадаЕМО лише коротко деякі яскравіші факти. До точні-
шоrо оrляду відсилаЕМО до спеціяльних праць.])
Зв'язки великоrо князя Із'яслава з німецьким цісарем rайн-
ріхом ІУ і Папою rриrоріЕМ УІІ були тісні. В 1075 р. Із'яслав
вислав делеrацію до Риму з дорученням визнати зверхність Пап-
ськоrо Престолу, а Папа rриrорій УІІ надав Із'яславові титул
короля. Ця реунія не утрималася після смерти Із'яслава. 2 )
В 1087 р. італійські моряки вивезли зпід турецької окупації,
з міста Мири в Лікії, мощі заrально любленоrо святця, €:пископа
Миколи, якИЙ був учасником Першоrо Вселенськоrо Собору в
Нікеї. Мощі перевезено до міста Барі'в Італії. Папа Урбан ІІ
установив у 1089 р. окреме свято "Перенесення мощів св. Отця
Миколи ЧУДОТБорця". З оrляду на рОЗ'Еднання з Римом, тодішня
Патріярхія в Царrороді не прИЙняла цьоrо свята і дотепер не
містить йоrо у своїм календарі свят. Натомість, Церква Київ-
ської Митрополії завела це свято, установлене Римською Сто..
лицею, і СВЯТКУЕ йоrо дотепер. Це наявнИЙ знак Toro, що в тому
часі Церква РусиУкраїни не йшла за царrородським роз'Еднан-
ням, але почувала себе в Едності з Соборною Церквою, з прима-
том Римськоrо Престолу, коли вона всупереч бажанню Царrо-
. u u
роду впровадила це свято у СВІИ церковнии календар.
На 1240 р. приnадаЕ дрyrий руїнницьКИЙ напад татар на
Україну. В тому часі провідним князем був Данило rалицьКИЙ,
що об'Еднував більшість українських земель. Об'Еднував він не
114

ПаПСЬJ{і посли вручаюТЬ князеві Данилові J{ороліВСЬJ{У ИОР'ОНУ 1253 р.
тільки саму Західню Україну, тобто rаличину, Волинь, Холм
щину, Піляшшя і Поділля, але також Київщину із столицею
КИЕВОМ включно.
Як видно з літопису Toro часу, Данило не входив у церков..
но..адміністраційні спори, ані в доrматичні суперечки Царrороду
з Римом. У першу черry журила йоrо татарська заrpоза, яка
моrла всеціло поневолити Русь"Україну і зруйнувати її до при..
. u. ... ..
Мlтивноrо ступня культури и еКОНОМll, переМІНЮЮЧИ цю краlНУ
. U
В джерело ПОСТІиноrо полону здоровоrо населення та в джерело
важкої данини завойовникам. Він шукав допомоrи на Заході,
бо ж Царrородська Імперія сама тоді стояла над береrом про..
пасти з оrляду на натиск турків. Духовним центром Заходу був
Рим і тому Данило звернув свої очі туди, щоб впливами Папи
дістати реальну допомоrу в формі якоrось XpeCToHocHoro походу
Заходу проти татарів.
Папа Іннокентій ІУ вповні доцінював заrpозу з боку татар
для християнськоrо світу. Ще перед офіційним зверненням Да..
нила до ньоrо в 1244 р., Папа Іннокентій скликав на літо 1245 р.
Собор ДО Ліону У Франції з метою утворити коаліцію всіх за..
хідніх держав для походу проти татарів з допомоrою для Cxiд
ньої Европи. Ще перед цим Собором прибув до Ліону з Руси..
України АРХИЕПИСКОП Петро. Він представляв західнім церков--
ним і світським чинникам татарську небезпеку, описуючи руїну,
яку татари принесли були в Україну, і при тому ocтepiraB, що
115

така сама руїна !'розить цілій Европі. Цей Митрополит браll
"участь у цім Соборі, де йоrо прИЙмали дуже приязно. З)
У відповідь на прохання Данила, Папа Іннокентій вислаJI
до' иьоrо своїх леrатів і кілька листів, які збереrлися дотепер.
Днило rалlЩЬКИЙ разом із своїм Е:пископом рішилися тоді при
вернути повну вдність Церкви КИЇвської Митрополії з Соборно}()
Церквою, під приматом Римськоrо Престолу. Папа видав буллу
із ЗaкJIИК9М до західніх володарів орrанізувати похід проти та.
TapiB коли виринула нова правдоподібність черrовоrо походу
проти християнських країн. Пanа надав Данилові титул КОрОЛ11
. ". .
І переслав иому спеЦІЯЛЬНИМ леrатом КОРОЛІВСЬКУ корону, ЯКО)О
йоrо ВРОЧИСТО,короновано в Дороrичині в 1253 р.
Але й Toi унія не утрималася надовrо. Західні володарі
були, як звичайно, зайняті міждержавними сynеречками і Н('
моrли ПОІ'одитися на спільний похід проти татарів. rоловний
хан татарськИЙ у Золотій Орді" мав добре ЗОРІ'анізовану вій
ськову й ПОЛіТИЧНУ  ЗВіДКУ В цілій Західній Европі, і зокрема
в Україні. Він посл І'овувався для Toro завдання кynцями i,
Сходу, зокрема кита цями. Хан дуже скоро довідався про всі
заходи обоРОIШ коро'nя Данила, йоrо власними силами і при
допомозі Заходу. Тому, татари натиснули на Данила, щоб він
занехав ці оборонні пляни і навіть наказали зруйнувати ті зам-
ки, які він у міжчасі побудував. Треба прИЙняти за певне, ЩО
татари натиснули на короля ДаlШла, щоб він зірвав унію з Ри-
мом. Так з політичних причин ця унія за короля Данила впала,
хоча вона залишила по собі в освічених духовних і світських ко-
лах rлибокі симпатії. 4 )
Літописець, що належав до провідних кіл на дворі короля
Данила, і, очевидячки, належав до вищоrо духовенства з висо-
КОЮ освітою, від моменту коронації Данила аж до йоrо смеРТIІ
u .
називав иоrо вже лише королем, а не князем, як ВІН титулуваll
йоrо до тoro часу. Титул короля перебрали потім насліДНИКIІ
Данил.а; отже, вони покликувалися на свій вШЦИЙ міжнародніі'
статус, наданИЙ Римським Престолом володареві rалицько..Во-
линськоі Держави. Про коронацію Данила королівською коро-
ною, присланою від Пarm:, літописець записув в таКИЙ ПРИЯЗНИJ1
для Риму спосіб: "Данило прИЙняв вінець від Боrа, від Церкви
св. Апостолів і йоrо престолу св. Петра, від отця CBoro Некентїя
і від усіх йоrо впископів."5)
Татарське лихоліття не дало сильніше розвинутися цим
зв'язкам із Заходом. Нові Митрополити йшли за татарофіЛJ)
ською орівнтацівю, і тим самим за дав1ШМИ зв'язками з ynада-
ючим Царrородом. На півночі, у князівствах довкола Суздаль
сько..Володимирських і пізніше московських князів, ця TaTal)
ська орівнтація розвинулася у рабську услужність для Золотої
Орди. Нові КИЇвські Митрополити не хотіли постійно перебувати
в Кивві, яКИЙ тоді, після татарської руіlШ, став прикордонним
містом. Вони воліли сидіти постійно в північнім Володимирі над
116

Клязмою, ніж У заrpоженім Кивві, куди вони приїздили тоді
вже рідко. Ідучи за царrородською традицівю, вони їздили з
поклоном до хана в Золотій Орді, щоб від Hboro дістати підтвер
дження cBoro митрополичоrо уряду окремим "ярликом". Поза
ханом вони слухали московськоrо князя, отже поволі перемі..
нювалися в знаряддя йоrо політики "збирання руських земель"
під йоrо владою. Це довело цілком природно до поділу дотепе..
рішньоі Киівської Митрополії, вдиної для всіх впархій колиш
ньоі Імперії РусиУкраіни.
Поділ КИЇвської Митрополії і становшце Царrороду
Від caMoro початку християнізації Руси"Украіни Царrород
не хотів поrодитися на те, щоб у цій розлоrій державній системі
було більше Митрополій, а не лише одна. Ця політика лежала
в імперіялістичних інтересах царrородських володарів і ЇXHboro
політичноrо знаряддя Патріярхії. Якщоб Царrород був поrодив..
ся на кілька Митрополій у Київській Державі, то це насувало б
лоrічний висновок у тодішніх русинівукраїнців, щоб Митропо
лія в столиці цівї державної системи, Кивві, перемінилася в Пат..
ріярхію, або в автокефальну Архивпископію. На це не rодилися
рішальні царrородські чинники не лише з оrляду на свої імпе
ріялістичні інтереси, але ще також із фінансових причин, бо
кожнИЙ залежНИЙ Митрополит мусів давати відповідну оплату
до патріяршоі каси, а потім також до цісарської. Поrодитися на
незалежність Київської Церкви означало було б нести дошкуль
ну фінансову втрату.
Царrород не поrоджувався навіть на те, щоб Київська Мит
рополія, зrідно із канонічним правом, сама обирала кандидата
на CBoro Митрополита, а вже потім посилала йоrо до патріяршої
висвяти. Митрополитом мав бути rpeK, бо він був фактичним
політичним експонентом царrородськоrо володаря. Тим то Цap
rород не дав своої зrоди ні на вибір місцевими епископами Mic
цевоrо русина Митрополитом, ні Іларіона, ні Клима Смолятича.
Коли татарська навала перервала була на деяКИЙ час KOMYHiKa
цію поміж Україною і Царrородом, то тоді не приходив новий
rpeK до Кивва як Митрополит. 3 цьоrо скористав король Дани"
ло, якИЙ мав зверхність над Киввом. У 1242 р. він іменував
Митрополитом Кирила, місцевоrо русина. Але Царrород поrо..
ДИВСЯ на йоrо вибір лише вийнятково, з уваrи на татарську Ha
валу. Це був першИЙ раз, що Царrород дав свою зrоду на міс..
цевий вибір Митрополита. По смерті Кирила Царrород неrайно
вислав на Київську Митрополію rpeKa Максима. Цей також осів
у Володимирі над Клязвою, а до Кивва приїздив рідко. Але, в
1299 р. Максим заявив, що він буде мати свою катедру в цім
північнім Володимирі постійно, затримуючи, однак, собі титул
Митрополита Київськоrо і тим способом зберіr для себе юрис..
дикцію над усіма епархіями РусиУкраїни, тобто також над
117

Gпископатом rалицько..Волинськоrо Королівства. Пізніші Мит-
рополити перенесли свій осідок з Володимира до Москви.
Як бачимо, то в тому часі вже наступив був поділ колиш-
ньої Київської Імперії на дві частини: південну, яка охоплювала
землі України й Білорусі, та на північну, яка об'вд'нувала в
своїх кордонах землі, заселені предками московськоrо народу
і різними yrро..фінськими племенами. На півночі московський
князь добився визнання йоrо великим князем і тим способом
також зверхником над іншими північними князівствами. Маючи
політичний центр, він бажав зробити Москву також центром
церковним, тобто щоб Царrород визнав постійний осідок Київ-
ської Митрополії в Москві.
Факт перенесення постійноrо осідку Київськоrо Митропо-
лита до Володимира над Клязмою в 1299 р. не Mir бути байду..
жим володарям rалицько..Волинськоrо Королівства, яке охоп..
лювало також Київщину, і таким робом мало оправдані претен-
сії, що воно в правним наслідником Київської Держави. Син
Данила, Лев, уже рішив був змінити той нестерпний стан цер-
ковних справ, коли Митрополит, якИЙ був у повній залежності
від чужоrо володаря, мав зверхність над Е:пископатом І'алицько"
Волинськоrо Королівства. Мабуть, уже він поробив був перші
кроки, щоб для Е:пархій йоrо держави був Митрополит з осідком
У Кивві. Ці старання закінчив йоrо син Юрій І. Після довrих
переrоворів з царrородськими чинниками, Імператором і Патрі-
ярхом, король Юрій І осяrнув зrоду Царrороду лише на утво..
рення окремої rалицької Митрополії, до якої мали належати
всі Е:пархії І'алицько..Волинськоrо Королівства, але без Київ..
ської АРХИGпархії.
Річ у тому, ЩО в 1301 р. від північних князів прибув до Цар..
rороду Митрополит Максим, який, правдоподібно, вплинув на те,
що царrородські чинники рішили справу в користь Володимира
над Клязмою і Москви, тобто, що там мав залишитися Митропо"
лит З титулом "Митрополита Київськоrо". Це була важлива KaIr
та в rpi цих північних чинників за пізніше здобуття всіх земель
України..Руси.
Утворення І'алицької Митрополії було підтверджене Царrо..
родом при кінці 1301 р. Обидві PYCЬKOYKpaїHCЬKi Митрополії,
тобто Київська і rалицька, були в юрисдикції Царrородськоrо
Патріярха. rалицькій Митрополії призначив Патріярх лише 81..
ше місце у своїй патріяршій системі, а Київська Митрополія за..
лишилася на 71"му місці почести. І'алицька Митрополія діяла
без особливих перешкод до кінця першої половини ХУ сторіч..
чя. 6 ) .
ТаКИЙ був хід долі Київської і rалицької Митрополій у часі
державної незалежности Руси"України під династівю нащадків
великоrо князя Ярослава Мудроrо в аспекті стосунків до неї
Царrородськоrо Патріярха. Коротко можна Цю історію вмістити
118

у ствердженні, що цій Патріярхії менше залежало на справжній
допомозі для Церкви Київсько-rалицької Митрополії, щоб вона
моrла краще виховувати своїх вірних у дусі Христової науки,
а більше лежали їй на серці її власні політичні й фінансові інте-
реси і такі ж користі Царrородськоі Імперії.
.які християнські ПрИНЦШІи взавмної любови в усій Вселен
ській Церкві і які ryманістичні заСllДИ в царrородській інтерпре
тації принесли rpеки, як Митрополити, €пископи й інші емісарі
Царrороду в Україну, про це коротко треба сказати в окремім
розділі.
Релiriйна людяність Русн"України і rpeцьКИЙ культ ненависти
Старинна релjrія українських предків у нехристиянських
часах мала в собі елементи високої rуманности. Вона вимаrала
любови для членів родини і цілоrо великоrо роду, а при тому
вона зобов'язувала до rостинности для потребуючих чужинців.
Хоча ця реліrія не мала писаних книr віри і не мала орrанізо
BaHoro врейства, то вона була rлибоко закорінена в споконвіч
них звичаях, які віками передавано з роду в рід. Хоча були pe
ліrійні знавці-старці і характерники, то фактично реліrійні об
ряди виконував rолова родини і навчав членів родини про зміст
реліrійних вірувань. Тим то засади цівї реліrії мали rлибокі KO
. . .. u
рlННЯ, ЯКІ, наВІТЬ ПІСЛЯ прииняття християнства, залишилися
в народі із своїм rуманним змістом і надалі, маючи лише нову
християнську інтерпретацію. 7 ) До інших віровизнань ставилися
старинні українці 3 повним вирозумінням і rуманною толеран
цівю. Ще в ХІ-ім сторіччі, коли вже йшла rрецька проповідь
реліrійної нетерпимости, тодішні автори заревстровують факт,
що українські християни визнавали повну толеранцію до інших
вірувань. Вони заявляли коротко: "І цю віру і іншу віру Боr
дав."8)
Прислані з Царrороду rреки на митрополичім престолі чи
по впархіях проповідували сліпу ненависть та екстремістичнИЙ
ізоляціонізм супроти всіх інших християнських обрядів Собор
ної Церкви, зокрема супроти латинян, тобто членів тівї чи іншої
Церкви з латинським обрядом. Така саме ненависть була темою
rpецьких проповідей і ІШсань проти християн вірменськоrо об
ряду. ВірlШХ цих Церков було чимало в Україні; вони тут жили
як купці, ремісники й спеціялістилjкарі тощо. Вони перебували
в містах України, у своіх окремих дільницях. 3rадаймо кілька
прикладів проповідування rpеками в Україні: В правилі, вида
нім Митрополитом Іваном для €пископів і всьоrо духовенства
з дорученням проповідувати rрецькі засади всім вірним, знах
димо таку "науку": "Коли хто добровільно ходить до поrанів
у торrовельних справах і Їсть з ними нечисте, мав дістати за це
покуту."
119

"Нечисте" в розумінні цих rрецьких проповідників було
м'ясо разом з кров'ю, бо крови не вільно було приладжувати,
як харчу. Це був закон жидів, якоrо дотримувалися rpеки. 3а
цим старозавітним законом не вільно було Їсти м'яса звірят,
яких зловлено на сильце, тобто задушено. "Поrани"  це су-
сідні племена із Сходу, як хозари, половці чи інші, з якими
утримувала Україна живі торrовельні зв'язки в часі миру. Су-
проти латинян стосовано в цих "правилах" Митрополита при-
близно ту саму засаду, що до нехристиян. Він писав таке: ,,3
тими, що служать на опрісноках (тобто латинськоrо обряду),
їдять в сирНИЙ тиждень м'ясо, кров і удавленину, не треба вхо-
дити в ближчі зносини."
ІнШИЙ rpецькИЙ проповідник, Теодосій, якоrо одна проп
. -u . . ...U .u
ВІДЬ Дlишла до наших чаСІВ, ІШОВ ще даЛІ в ІЗОЛЯЦІИНІИ cerpera-
ції і ненависті. Він забороняв Їсти або пити з латинниками з
одніЕЇ ПОСУДИІШ; не вільно було брати від них ніякої їжі. А коли
ВОІШ просили б Їсти або пити (як подорожні), то вільно Їм дати
Їсти лише в їхній посудині. Якщо вони не мали б СВОЕЇ посудини,
.. ..u .U .. .
то дати ІМ у СВОІИ влаСНІИ, але ПОТІМ спеЦІЯЛЬНО вимити І помо-
литися над нею за відпущення провини."9)
Ці rреки вимаrали повної ізоляції від християн, які У своїх
Боrослуженнях мали іншИЙ від rpeKiB обряд, зокрема від ла-
ТИНlШків і вірменів. 3rаданИЙ Теодосій навчав, що не вільно за
них видати дочку ані брати в них невістку. Взаrалі не вільно
з іншовірцями брататися і заприязнюватися. Верхом ціЕЇ псев-
донауки царrородськоrо типу Toro часу було твердження, що
християнин латинськоrо чи BipMeHcbKoro обряду не може досяr-
нути вічноІ'О спасіння. 1О )
В часі розквіту самостійности Княжої державно сти України
ця rрецька антиrуманна проповідь знаходила собі мало визнав-
ців серед української провідної верстви. Князі й бояри далі утри-
мували живі зв'язки з 3ахідньою Европою в кожній ділянці
. U
життя І не ишли за цими закликами до ненависти кожноrо хри-
стиянина, який не був у юрисдикції Царrороду. Лише деякі кола
ченців, що мали тісніші стосунки з rреками в щоденнім житті,
переймалися такими закликами. Вони уважали rpixoM лікува-
тися у вірменськоrо лікаря! Більшість тоді серед освічених лю-
дей в Україні трималася православної віри християнської, яку
rолосив Апостол Павло і яка була прИЙнята Соборною Церквою
в перших сторіччях. Апостол Павло в цій справі окреслив так
anостольську науку: Хто зпоміж нежидівських народів прИЙ-
маЕ віру в Христа, той не Е обов'язанИЙ виконувати ритуальні
прШІИСИ дані МойсеЕМ, бо Христос Божою ласкою визволив усіх
від тяrару цьоrо ритуалу (обрізання, приписи щодо їжі і т. д.).
у Христовій Церкві не сміЕ бути взаЕМНОЇ нетерпимости з оrляду
на різне національне походження; в Церкві не маЕ бути різниці
між rpeKoM чи жидом з походження. Українські князі не йшли
120

за цими царrородськими закликами до ізоляціонізму супроти
Західньої Европи аж до упадку державної незалежности. Саме
тому rpецькі духовники в Україні виступали проти TaKoro непо-
слуху.
Також моральна система царrородських володарів і патріяр-
ших емісарів в Украіні фактично не підносила елементів людя-
ности, а моrла тільки причинитися до здичавіння моральноrо
стану суспільства. В Царrородській Імперіі стосували у внутріш
ній партійно-політичній боротьбі такі нелюдські засоби, як осліп-
лювання політичних противників, їх кастрування, а навіть пу
лічне палення в цирку. Нема в тоrочасних записах ЗІ'адок, що
Патріярхи виступали проти TaKoro нехристиянськоІ'О способу по-
літично-партійної боротьби. Навпаки, вони переймали таку кар-
ну систему до церковної практики у своїм судівництві. її прин<r
сили rpецькі Митрополити й еnископи в Украіну і пробували
... -U
переконати украІнське СУСПІЛЬСТВО, що ця система маЕ УВІИТИ
в силу також там.
Ба, що більше, такі нелюдяні протихристиянські карні прак-
тики стосовано у І'рецькім церковнім судівництві навіть проти
духовенства. В Україні rрецький Митрополит застосовував цю
rрецьку "справедливість" в однім випадку навіть проти еписко-
па русина. СуздальськИЙ ліТОІШсець ОІШСУЕ це, як щось ДО ТОІ'О
часу небувале в Київській Державі ось так: Суд Митрополита
rpeKa Константина над еІШСКОПОМ Федором. Федора оскаржу-
вав князь суздальсьКИЙ Андрій за суперечки про якісь оплати,
які він затримував при своїй катедрі і, мабуть, не бажав нічоІ'О
давати князеві. Приnrnто йому ще якусь "хулу проти святої Бо-
rородиці". Можливо, що тут ішлося не про хулу, а про якісь
заяви цьоrо Е:ІШскопа в дусі осудженої науки Царrородськоrо
Патріярха Несторія. (Він замість устійненої Вселенським Собо-
ром назви для Пречистої Діви Марії "БоІ'ОрОДИЦЯ", мабуть, ужи-
вав "Христородиця"). Князь арештував еІШскопа і вислав йоrо
до КИЕва на митрополичИЙ суд. Митрополит переконав свій вуж-
чий СИНОД, ЯК судову інстанцію, присудити оскарженому епис-
копові небувалу в Україні кару. Літописець подаЕ нам таку
інформацію: "Посла же Андр1>й Ero (епископа Федора) Krь
Митрополиту Brь КЬІев'Ь. Митрополить же Констянтинrь повелt
ЕМУ ЯЗЬІК'Ь урtзати яко злоді>ю и Еретику, и руку правую утяти,
и очи ЕМУ ВЬІНЯТИ, зане хулу И3МОЛЬІ на святую ВоІ'ородицу."ll)
Поза такими інноваціями в інтерпретації моральноrо розу-
міння християнськоrо життя, які приносили з собою rрецькі
Е:рархи з Царrороду в Україну, вони в своїх посланнях до вір-
них і в своіх проповідях звертали уваІ'У rоловно на формалі-
стичнИЙ бік віровизнання, а не на rлибше розуміння справжньої
суті християнської науки. Таку rлибшу науку про справжній
зміст християнства маЕМО лише у творах Митрополитів русинів-
українців, в Іларіона і в Клима Смолятича. Ми вже бачили, що
rpецькі духовники в Україні формалістичним дотримуванням
121

ізоляціоністичноrо ритуалу, ЯКИМ вони бажали відділити Укра..
іну від Заходу, обіцяли виключне спасіння душі своїм вірним
послідовникам. Це видно також у питанні практикування по..
стів. Не зважаючи на велику пошану, що її тодішні християни
в Україні..Русі віддавали місцевим аскетам по манастирях, зок"
рема ченцям Печерськоrо манастиря в КИЕ;ві, заrал провідної
верстви уважав чернече життя ідеалом святости, яку можуть
досяrнути лише вийняткові одиниці, святці. Звичайні вірні мали
дотримуватися лише заrальних Заповідей Божих і виявляти
свою любов до ближньоrо й доброчинність для потребуючих
людей, що знайшлися в біді. В Україні звертали rоловну YBary
на етику в практичнім житті.
Натомість, rреки у своїх писаннях і проповідях клали ro..
ловНИЙ наrолос на формальне дотримування подробиць обрядо..
вости, а на етичне виховання християн звертали меншу YBary.
Наприклад, в однім такім поученні для сповідників, автор на..
каЗУЕ;, що вірний повинен кожної rодини бити 12 поклонів і пов..
торяти 30 разів "rосподи помилуй"; у часі великоrо посту пер..
ший та останній тиждень "сушити" , а в інші тижні посту "су"
шити" понеділки, середи й п'ятниці; в часі, коли не припадаЕ;
піст, істи в понеділки, середи і п'ятниці лише сочиво, а в інші
дні тижня рибу, а м'ясо тільки в неділю.
Цих риrорозних rрецьких правил в Україні..Русі не любили
і іх не виконували. Зокрема була заведена місцева практика,
що, наколи на п'ятницю чи середу припадаЕ; врочисте свято, то
тоді піст у такий день не обов' ЯЗУЕ;. rрецькі Митрополити рішуче
виступали проти ціЕ;Ї лоrічноі з християнськоrо поrляду практи..
ки в Русі"Україні і пробували засобами церковноrо натиску за..
провадити rpецьку практику, сперту на звичайній формалісти..
ці. З Toro постав rострИЙ конфлікт у середині XII..ro сторіччя.
Викликав цю суперечку назовні епископ суздальський Леонтій,
u .. . .
rpeK, якии вимаrав посту також ТОДІ, коли в ПІСНІ ДНІ припадав
урочистий празник. Митрополит rpeK у КИЕ;ві признав слушність
ЛеонтіЕ;ві, але цьоrо вирішення не прийняли князі. Тоді Леонтій
відкликався до Царrороду і там у 1164 р. відбулася дискусія над
цим питанням у приявності імператора Мануїла. Не прийняв
TaKoro рішення Митрополита також Печерський Манастир за
irYMeHa Полікарпа, якИЙ визнавав місцеву практику. Царrород..
сьКИЙ Патріярх, мабуть, підтримав становище Митрополита..rре..
ка в КИЕ;ві, яКИЙ наложив на irYMeHa Полікарпа церковну кару.
Підтримував митрополиче рішення епископ rpeK Антоній у Чер..
ниrові і пробував суворо переводити цю формалістичну прак"
тику в життя, за що черниrівський князь Святослав усунув йоrо
з катедри. 12 )
Відrомін ці ві справи маЕ;МО в записі літопису з Toro часу.
Під роком 1168 літописець заПИСУЕ; страшне поrрабування КИЕ;ва
війвьками Андрія Суздальськоrо. Хоча записка коротка, але
своїм змістом вона дуже баrатомовна:
122

"Весь КЬІев'Ь поrpабиша и церкви и манастири за три дни.
И ИКОНЬІ поимаша, и книrьІ, и РИЗЬІ. Се же здtяся за rpt..
ХЬІ ИХ'Ь, паче же за митрополичью неправду. Б'Ь то время
запретил'Ь б1> Поликарпа иrумена Печерскоrо про rоспод..
СКЬІЯ праЗДIШКЬІ, не веля ему tсти масла ни молока В'Ь сре"
ДЬІ И ПЯТКЬІ В'Ь rОСПОДСКЬІt праЗДНИКЬІ."13)
Літописець так не любив Toro rpeЦbKoro Митрополита в
Кивві з йоrо формалістичною практикою щодо постів, що на..
віть оrраблення Кивва він уважав Божою карою за вчинки цьоrо
Митрополита, зокрема йоrо виступ проти Печерськоrо irYMeHa
Полікарпа. Це характеризув почування заrалу київської інтелі..
lенції до цих чужинців на Митрополичім престолі в Кивві.
**
*
Тепер ми повинні знову вернутися до розrляду відносин у
rpецькій Імперії з наrолосом на те, як вони розвивалися у полі..
.u . -u . . .
ТИЧНІИ І цеРКОВНІИ ДІлянках з ходом трьох СТОРІЧ, ПІСЛЯ Toro,
як PYCЬYKpaїHa офіційно прИЙняла християнство, як державну
реліrію. Це дасть нам можливість ближче пізнати спроби реуній..
Horo повднання rрецької Церкви з Соборною Церквою під пер
шенством Римськоrо Престолу. На цю добу припадають xpeCTO
носні походи Західньоі Европи для визволення СвятоЇ Землі
зпід турецькоrо поневолення. Ми повинні розrлянути питання,
наскільки ці ПОХОДИ спричинилися до зміцнення руху повднан"
ня чи навпаки, може вони спричинили rлибше відчуження від
себе обидвох віток однівї Соборної Церкви.
1) rрушевський, том. ІІІ, у відповіДІНИХ розділах; Томашівський, стор. 124
і наст.; Чубатий, стор. 353 і ІНа ст.
2) rрушевський, roм ІІ, стор. 62-65; Чубатий, стор. 362 і наст.
3) Степан Томашівський, "Предтеча Ізидора, Петро Акерович, незнаний
Митрополит руський (1241..1245)", Записки Чина СВВ, том. ІІ, Жовква, 1927.
4) rрушевський, том ІІІ, стор. 68 інаст.; Чубатий, стор. 612 і наст.
5) Іпатський Літопис, цитований у rрушевськоrо, том ІІІ, стор. 72.
6) Dr. Julian Pelesz, Geschichte der Union der ruthenischen Кirche mit
Коте von der aeltesten Zeiten bjs апf die Gegenwart. Wien, 1878. Band І,
рр. 377 ff.; Чубатий, стор. 683 інаст.; А. В. Карташев, стор. 288 інаст.; rpy-
шевський, том ІІІ, стор. 266 і rнaCT.
7) М. rрушевський, З історії реліrійної думки на Україні. Друrt. видання.
Вінніпеr  Дітройт: Видавництво YKpaїHcbKoro €ванrельськоro Об'еднання
ПіВlнічної Америки, 1962, стор. 17 і на ст .
8) М. rрушевський, Історія України-Руси, том ІІІ, стор. 410.
9) rрушевський, том ІІІ, сroр. 409-410.
10) "Послання Макарія", цитоване у rрушевськоro, том ІІІ стор. 409 і наст.
11) rляди запис під роком 1169 в літописнім списку "академічному", Пол-
ное Собрание Русских Летописей, том І, стор. 356.
12) rрушевський, том ІІІ, стор. 408.
13) Полное Собрание Русских Летописей, том І ,стор. 354.
123

ЧАСТИНА ТРЕТЯ
НАСТУП ІСЛАМУ,
ХРЕСТОНОСНІПОХОДИ
ТА
СПРАВА €ДНОСТИ ХРИСТИЯНСТВА

РОЗДІЛ ДЕСЯТИй
ВИСТУП MAroМETA ......... ПРОРОКА НОВОІ РЕЛІПІ
Іслам здобуваf; Арабію
Хрестоносні походи в XIXIII сторіччях мали великий вплив
на історію Передньої Азії і цілої Европи в усіх ділянках життя:
. .u. ... .
в реЛІrІИНИХ ВІдносинах, у ПОЛІТИЧ'НІМ уклаДІ сил, в еКОНОМІЧ
нім житті і в культурнім розвитку ціЕ;Ї частини світу. Ми тут
обмеЖУЕ;МОСЯ лише до розrляду справи роз'Е;днання Соборної
Церкви в її західній і східній вітках з політичносуспільноrо
аспекту. Інші проблеми історичноrо процесу беремо під yвary
лише для ближчоrо зрозуміння церковнореліrійної справи.
Власне для Toro, щоб rлибше зрозуміти вплив хрестоносних по
· . .u . .
ХОДІВ на церковнореЛІrІИНУ ДІЛЯНКУ, ми ПОВИННІ спинитися Ha
самперед над основною причиною цих походів. ЦіЕ;Ю причиною
був факт, що Палестину, яка до 639 р. належала до Східньоrо
Римськоrо Цісарства, тобто до rрецької Царrородської Імперії,
завоювали були араби під прапором нової універсальної реліrії,
яку навчав MaroMeT під назвою "Іслам". У висліді Toro знайш
лися святі пам'ятки християнської реліrії в Палестині в руках
нехристиянської влади, яка rолосила право й обов'язок визнав
ців ісламу поширювати свою державу на краї всіх "невірних",
тобто тих народів, які не визнавали ісламу. Через те був неми
нучИЙ зудар між арабами, які визнавали іслам, і сусідньою Цap
rородською ІмперіЕ;Ю, яка визнавала християнську реліrію.
На цьому місці необхідно зrадати дещо з історії ісламу і
u .. ......
подати наиважЛИВІШІ засади ЦІеІ НОВОІ ВІрИ.
У вужчому розумінні Арабія це півострів у Передній Азії,
. . u
ЩО ОХОПЛЮG терИТОрІЮ круrло одноrо МІльиона квадратних
миль. Але арабськИЙ світ далеко ширший. Для тривалоrо осе..
лення в Арабії були здавендавна придатні лише вузькі смуrи
прибережної землі, що притикала до моря з трьох боків цьоrо
півострова. Там були деякі опади дощу і можливості для роз
витку хліборобства, садівництва і тривалоrо промислу. Вся маса
землі всередині Арабії  це камениста й піскова пустиня, в якій
. u
моrли жити маНДРІВНИМ ЖИТТЯМ лише племена, що заималися
127

плеканням домашньої худоби. Антрополоrи й філолоrи прийма-
ють за певний факт, що Арабія була колискою семітських пле-
мен, які в ході історії вимандрували з Арабії на здобуття вже
заrосподарьованих хліборобських і промислових країн, як це зро-
били сирійці, асирійці, фенікійці, ханаанці, арамейці, rебреї-
жиди ті інші. Всі вони близько споріднені під расовим оrлядом,
будови тіла й Їхньою мовою. Ті племена арабів, які далі жили
мандрівним життям в Арабії аж до початків VIIro сторіччя по
Христі, на думку вчених антрополоrів і філолоrів, затримали
в себе найчистішу семітську расу й первісну семітську мову. Всі
інші семіти, які вимандрували з Арабії й осіли на здобутих зем-
лях інпшх народів, у ході CBoro історичноrо життя засмічували
свою мову словами опанованоrо народу, або пізніше цілком
тратили свою мову, переймаючи мову здобутої країни. Так, на-
приклад, reбреї-жиди устійнену в своїх книrах Біблії rебрейську
мову в ході сторіч затратили в щоденнім житті в Палестині й
перейняли мову арамейців, також ceMiTiB. 1 )
Ці семітські племена поза АрабіЕ:Ю скоро мішались також
з іншими племенами, несемітськими, і це видно на їхніх поко-
ліннях сьоrодні. 2 )
Будучи ізольованою від Римської Імперії, Арабія залиши-
лася також пізніше незалежною від Східньоrо Римськоrо Ці-
сарства царrородськоrо періоду. Арабські племена на побережжі
моря мали комерційні стосунки з різними народами Передньої
Азії та з ІндіЕ:Ю, а також із rрецьким Царrородським Цісар-
ством. Середина краю жила ізольовано і затримала свою пер-
вісну реліrію політеїзму, віру в мноrиx боrів. Племена на по-
бережжі оря були в ближчих стосунках 3 жидами й христия-
нами Царrородської Імперії і тому підпадали під вплив моноте-
їзму, віри в одноrо Боrа. Сюди втікали з €rnпту, з Сирії і Пале-
стини різні християнські Е:ретичні визнавці, яких переслідувала
царrородська влада. Між ними було чимало аріян, тобто визнав-
ців такої християнської віри, яка признавала Христа лише пай-
визначніmим пророком вдохновенним Боrом, а не сином Бо-
жим. З )
У цій атмосфері різlШХ реліrійних впливів виріс MaroMeT.
якИЙ народився в 570 р. в місті Мекка, в Арабії. Виріс сиротою
в баrатmоrо дядька і подорожував баrато з йоrо караванами.
Тому пізнав він інші народи й племена та Їхні реліrії. Мав він
. . u ... . .
ЗУСТРІЧІ И ДИСКУСІІ також ІЗ жидами 1, зокрема, з християнами,
як 3 правовірними, так і з різними сектарями. В 40-ім році CBoro
ЖИ'rl'я мав він видіння і вірив, що він маЕ: через Арханrела raB-
риїла післанництво від Боrа. Боr поарабському називаЕ:ТЬСЯ
Аллах. Ці видіння він проповідував своїм близьким і поволі
утворив більшу rpoмаду визнавців віри в одноrо Боrа-Аллаха.
йоrо оповідання зібрано в одну книry під назвою "Коран". K<r
ли Христос і йоrо визнавці визнають Боrа як найвище добро і
ласкавість та любов до миру між людьми, то MaroMeT надавав
128

Боrові в основі одну прикмету: BceMoryтHicть. Уся чеснота ви-
. .. .. .... u
знавця ЦІЕ:І НОВОІ реЛІrIІ З сильними елементами християнства и
юдаізму поляrав в безоrляднім підданні віруючоrо Божій волі.
Тому ця реліrія дістала в арабській мові назву "Іслам", що
означав "піддання", тобто підчинення волі Божій. MaroMeT клав
наrолос на те, що йоrо віру треба поширювати серед інших на-
родів навіть мечем. Хто поляже в бою з невірними, той неrайно
піде з волі Боrа-Аллаха до раю. Зrідно з наукою MaroMeTa, рай
. . u
це продовження земноrо життя, ТІльки ЩО ВІрНИИ визнавець
ісламу там буде мати всі можливі розкоші, зокрема також над-
звичайно rapHi жінки. Невірні підуть до пекла. Всемоryтній
Воr-Аллах наперед призначув вірним Їхню долю, але при тому
Воr-Аллах також милосердНИЙ. 4 )
Наука MaroMeTa не вимаrав від її визнавців високої філо-
софічної теолоrії. Вона відкликалася до "простоrо розуму" вір-
них, тому її леrко приймали нові визнавці. Іслам викликав у
перпmx часах свовї проповіді незвичайнИЙ фанатизм у її визнав-
ців і бажання поширити домінантність своої реліrії на інші кра-
їни. В тому, власне, була основна різниця між християнською
практикою східньої вітки Соборної Церкви й ісламом. Царrо-
родська Патріярхія до Toro часу майже не займалася місійною
проповіддю Христової науки серед народів поза межами Царrо-
родськоrо Цісарства, ані не rолосила науки, що християнську
віру треба поширювати збройною силою. Під цим оrлядом мі-
сійна праця Царrородської Патріярхії стала активною щойно
в ІХ-му віці, коли араби відвоювали від Царrородськоrо Цісар-
ства більше ніж половину йоrо посілостей. Іслам, власне, уосіб-
. ..U .
лював одночасно три окреМІ ПОНЯТТЯ: раз, як реЛІrІине ВІруван-
ня; а дрyrnй раз, як ісламську державу; і третв розуміння Ісла-
му: хто визнавав іслам, той властиво npизнавав себе до араб-
ськоrо народу.5)
Будучи реліrівю кочових племен арабів, у суспільному ac
пекті іслам визнав братерську рівність своїх визнавців. Держа-
вою мав правити сам "Пророк", але дальші володарі, по йоrо
смерті, не мали бути наслідними в роді MaroMeTa, який мав доч-
ку і зятя, але визнавці ісламу мали обрати вільно йоrо наслід
ника, по-арабському "Каліфа" . Для слyr і полонених невіль-
ників мав бути пан справедливим і Їх трактувати лаrідно.
З цим віруванням прапор Пророка ще за життя MarOMeTa
заволодів збройно цілою Арабівю, створивши міцну державну
орrанізацію. Умираючи, MaroMeT дав заповіт оволодіти неrаЙНо
Персівю, Сирівю та Палестиною. Останні дві названі країни на-
лежали тоді до Царrородської Імперії. Персія в тому часі була
незалежною великодержавою і конкурувала на початку VII-ro
сторіччя з Царrородською Імперівю щодо влади над азійськими
землями.
Зараз після смерти MaroMeTa в 632 р. араби підняли походи
на Персію і Сирію. В роках 632-640 араби завоювали всю Сирію,
129

Палестину і Мезопотамію. До 650 р. вони завоювали також Пер-
сію. Одночасно, в 641 р. араби пішли також походом на €nmет
і скоро йоrо завоювали. Тим способом вони відкрили собі шлях
до завоювання цілої північної Африки, яка в тому часі нале-
жала до Царrородської Імперії. Завойовництво арабів на тому
не скінчилося. Зміцнивши свою владу над усім побережжям
Середземноrо моря в Африці, вони в першій половині VIIIro
сторіччя перейшли пролив rібральтару і почали здобувати Еспа-
нію, яка тоді була під владою OcтporoTiB. До 720 р. араби опа-
нували цілу Еспанію і спинилися лише на rірськім пасмі Пі-
ренеїв. Незабаром вони забаrли завоювати також всю дальшу
Західню Европу. Перейшовши Піренеї, араби разом з марокан-
ськими племенами почали вдиратися щораз rлибше у Францію,
якою тоді самостійно володіли франки, на чолі із своїми коро-
лями. Арабські заrони доходили аж до Буріундії. Одначе, в
632 р. в битві між містами Тур і Пуатіе: війська франків пере-
моrли арабськомароканську армію. Тоді араби відступили до
Еспанії поза Піренеї. Еспанія була відтак довrі віки під владою
арабів і тільки поволі моrли християни витискати іслам із піре-
нейськоrо півострова. Останню твердиню арабів в Еспанії здо
були еспанці в свої руки щойно в 1492 році.
З африканськоrо побережжя араби пробували також здо-
бути Італію, південна частина якої і острів Сицилія були під
владою Царrороду. Проте, християнам, під проводом Папи, Bдa
лося відкинути арабів із самої Італії і вони залишилися довшИЙ
час лише на Сицилії. 6 )
У Передній Азії нова Арабська Імперія охоплювала всі ко-
лишні посілості Царrороду і Персію, а навіть посувалась була
поза Персію на північ та на схід. Під зверхністю Царrороду за
лишилася була в Передній Азії лише Мала Азія по rори TaB
русу. Проте, араби часто робили напади на цю посілість Царrо..
роду сушею. Щойно після утворення свое:Ї міцної держави, ара-
би навчилися самі мореплавної штуки і при допомозі завойова-
них країн із умілими мореплавцями збудували свою морську
фльоту. Тоді почали вони нападати на Царrород від моря. Вони
навіть довше обляrали Царrород, але через люту зиму, до якої
араби не були привиклі, вони мусіли відступити.
Таким способом араби збудували були велику власну Імпе
рію, що сяrала від Індії до Піренеїв в Европі. Сталось це у від-
носно короткому часі, бо лише за сто років. 7 )
ПрИЧИIШ перемоrи Ісламу над Царrородом
Цісар rераклій (610..641) був здібним володарем і умілим
полководцем. Це він відвоював Сирію, Палестину, €rипет і Ме-
зопотамію від персів, а в 628 р. переміr остаточно перськоrо ко-
роля Хозрауа, який мусів укласти мир з rеракліе:м. Здавалося,
що Царrородська Імперія відновила давню свою силу в Перед-
130

ній Азії та Европі. Але саме п'ять років пізніше почався наступ
арабськоrо ісламу. У боях показалося, що араби е: сильнішими
від царrородських армій, якими проводив сам цісар rераклій,
овіянИЙ славою переможця у війні з персами. Треба мати на
тямці, що араби у своїй офензиві проти Царrородської Імперії
розпоряджали далеко меншим мілітарним потенціялом. Вони в
цілій Арабії не мали тоді більше як один мільйон населення.
В тому часі Царrородська Імперія мала в своїх кордонах біля
20 мільйонів людности. Вона мала також, самозрозуміло, дале-
ко численнішу армію. rераклій повів свою rоловну ударну силу,
50,000 вояків, озброе:них тоrочасною наймодернішою технікою,
проти арабів, які станули до бою в долині Ярмуку, на схід від
йордану. Військо арабів там начислювало лише половину цар-
rородської армії "ромеїв", бо тільки 25,000 леrкої кінноти, озбро-
е:ної лише луками і списами, а рідше шаблями. Настрій араб
ськоrо війська був запалений фанатизмом віри ісламу. Перед
бовм командир заrрів вояків окликом при кінці свое:Ї промови:
"Перед вами перемоrа або рай. Чорт з пеклом е: дЛЯ тих, щО
залишилися б іззаду або якби втекли. Вперед!" В цьому бою
менша арабська армія скоро перемоrла вдвое: більшу професій-
ну армію "ромеїв". ця цісарська армія практично перестала
існувати після цьоrо бою, бо хто не поляr на місці бою, той
утікав у паніці безладно, куди ноrи несли.
Цісарська rрецька армія була зложена майже виключно
з нае:мних вояків, бо rреки в тій добі не мали охоти служити
у війську. Цісарі були примушені послуrовуватися щораз біль
ше нае:мним військом, до якоrо вербовано добровольців зпоміж
різних чужих племен зпоза кордонів Імперії, як печеніrів, ава-
рів, франків, персів та іНІІШХ. Таке наймане військо служило
лише за платню на умовлеНИЙ час, і воно не було одушевлене
воювати за інтереси чужої Імперії. В зударі з фанатично віру-
ючими визнавцями ісламу, які воювали за свою нову державу,
війська нібито ромеїв уважали Царrородську Імперію чужою
для себе державою.
Тому ці нае:мники оrлядалися лише на висоту оплати і жда-
ли, щоб, заробивши rроші, вернутися до cBoro народу, або, одру-
жившись, осісти спокійно в межах Імперії. В кожному разі, ці
нае:мні вояки не мали особливої охоти вмирати за цю платню
для інтересів володаря pOMeїBrpeKiB.
Слабість оборони християнської імперії Царrороду була ще
й у тому, що на східніх землях ціе:ї Імперії rpеки були лише
тонкою плівкою на чужім народнім тілі. В Сирії, Мезопотамії,
Палестині та Е:rипті колись були власні держави; кожна з них
була власноrо національноrо характеру. Ще перед Христом у
четвертому сторіччі покорив Їх був македонський король Олек-
сандер ВелиКИЙ. Міста цих країн були заселені rpeцьким еле-
ментом і влада в НИХ урядувала rрецькою мовою. Так поволі,
за приблизно три століття панування наслідників Олександра
131

Великоrо, міста в цих країнах були зrpекизовані, чи пак "reле-
нізовані". 3rpекизоваНИЙ елемент був панівною клясою в цих
країнах аж до першої половиlШ перmоrо сторіччя по Христі,
коли ці країни здобула Римська Імперія. Від цілої Римської
Імперії за наслідників Константина Великоrо, при поділі Рим-
'ської Імперії на дві половИІШ, ці країни увійшли у с'кла'д Схід-
Hьoro Римськоrо Цісарства, тобто Царrородської, чи пізніше ре-
ально кажучи Ij>ецької Імперії. Від Toro часу rpецькИЙ елемент
ще більше зміцнів в урядовій бюрократії в цих країнах і тому
міста ще більше були зreленізовані. Проте, поза містами, на
провіІЩіі по селах і в менших містечках далі утримувався пер-
вісНИЙ нарід, чужИЙ rpeKaM, і свовю мовою і культурою. Були
це переважно нижчі кляси суспільства: селяни, бідніші міщани
у великих містах і нижче духовенство, хоча деякі з них вибива-
лися до провідної верстви.
При зрості чисельности бюрократіі в Ij>ецькій Імперії після
поділу цілої Римської Імперії, а також у наслідок впровадження
найманоrо війська, замість колишньої мобілізованої військової
служби зпоміж rpомадян Імперії, дуже збільшилися податкові
тяrарі для населення. Bmцi кляси вміли, звичайно, від них ви-
кручуватись, а податкова адміністрація перекидала тоді майже
ввесь тяrар податків на нижчі верстви населення, а особливо на
селян. Ці податкові тяrарі ставали для селянства просто незно-
симими і бували нерідко спонукою до бунтів. 8 )
Перед походом на одну з краін, араби у своїх закликах обі-
цяли селянам і міщанам зменшення дотоrочасноrо податковоrо
тяrару. Якщо вони прИЙмуть іслам, то будуть рівноправними з
арабами. Якщо ж вони не бажають стати визнавцями ісламу,
то матимуть повну свободу cBoro християнськоrо віровизнання
. .U ..
І виконування cBoro реЛІиноrо культу в СВОІХ церковних святи-
нях та поза ними. В тому випадку вони будуть мати лише обо-
в'язок платити щорічно невисоку данину за кожну дорослу oc<r
бу. В цих провіlЩіях на сході Ij>ецькоrо Цісарства, що на них
наступали араби, християни були переважно визнавцями осу-
джених lpецькою Церквою християнських Е:ретичних доктрин,
зокрема аріянства, несторілнства та інших. Власне, в цих не-
rрецьких країнах національно поневолені піддані леrко при-
ставали до тіЕ:Ї чи іншої доктрини, незrідної з наукою Соборів,
як вияв свовї національної опозиції. Царrородська rрецька вла-
да rocтpo переслідувала визнавців усяких доктрин, які не були
визнані цісарським урядом.
Тому в дусі обіцянок, ці невдоволені утиском і пересліду-
ванням царrородської влади неrpеки очікували від арабів CBoro
. .u u. ...
реЛІrlиноrо визволення и еКОНОМІЧНОl ПІЛЬrи.
3 цих причин населення Сирії, Мезопотамії, Е::rипту та Па-
лестини не слухало заряджень rpецької адміністрації, щоб стави
ти опір наступові арабів. 3arал населення цих провінцій ставив-
ся пасивно до наступу арабів, або активно переходив на бік на-
132

ступаючої арабської армії. Тим то цісарська армія не мала серед
населення цих провінцій підтримки, хіба від міської панівної
верстви чи від rpeцьких великовласників землі. Міські твердині,
хоча мали добру технічну оборону, здавалися скоро арабській
армії.
Араби дійсно дотримували своіх обіцянок супроти населен
ня завойованих країн. Вони ставилися дуже толерантно до хри
стиянської Церкви і до жидівських rpoмад, дозволяючи їМ CBO
бідно виконувати їхні культи. Е:рархія Церкви на здобутій apa
бами території мала право утримувати всі церковні зв'язки, ба
навіть арабська влада визнавала Е:пископів і Патріярхів трьох
патріярших юрисдикцій  Антіохії, Е:русалиму й Олександрії,
як правних репрезентантів своїх вірних з правом церковних cy
дів над ними. Мало Toro, мarометанська влада в основі не по
рушувала власности церковних святинь і не безчестила святих
місць, ікон чи святих мощів. Зокрема залишила непорушними
святі для християн місця в Е:русалимі, ВифлеЕ:мі чи деінде в
Палестині. Свята Земля, тобто земля, де ступав у земнім житrі
Ісус Христос, де Він народився і де Він терпів, був розп'яТИЙ на
хресті, де був поrpебаНИЙ у rpіб і звідки Він воскрес, були CBO
бідні для християнськоrо почитання. Від 638 р. Е:русалим та
інші місця Святої Землі оставали безперервно під владою ісла
му, тобто арабськоrо каліфату.9)
ДовroтplpJЗЛе володіння Арабів над ХРИCТIIJIнами
Західня вітка християнської Соборної Церкви спромоrлася
оборонити себе перед арабською експансіЕ:Ю майже цілковито.
Християни на Заході втратили були на користь арабів лише
Еспанію, яка потім поступово визволялася зпід арабської вла
ди і своїми власними силами викинула арабську домінацію в
1492 р. Також на Сицилії утрималися араби недовrо. Европа,
як цілість усіх національних держав, що виникли на руїнах
ЗахідньоРимської Імперії, оборонила себе перед арабським за
ливом.
Інакше було із СхідньоРимською ІмперіЕ:Ю, тобто з Ipeць
коЦарrородським Цісарством. Царrород не мав сили оборонити
своїх азійських посілостей і СВОЕ:Ї влади на африканськім побе
режжі Середземноrо моря. Зайняті арабами землі Мезопотамії,
частини Вірменії, Сирії, Палестини, Е:rипту і побережжя Cepeд
земноrо моря по rібральтар не спромоrлася Царrородська Імпе
рія відібрати від арабів. Проти духа ісламу Царrород не викре
сав навіть серед самих rpeKiB XpeCToHocHoro запалу визволити
Святу Землю від невірних. rреки мовчки поrодилися з утратою
цих краін.
Арабський каліфат, до речі, провадив умілу політику щодо
християн. Іслам, щоправда, відкидав почитання ікон Боrа чи
133

Пророків або святців, і взаrалі в маrометанських святинях не
вільно було зображати постатей людини чи тварин. Проте, ара&-
ська влада не забороняла християнам почитати свої ікони зrідно
із своїм віровизнанням. Інша річ, що в пропаr'анді і в диспутах
визнавці ісламу називали почитання ікон ідолопоклонством.
Проповідь ісламу в зайнятих на Сході країнах, що кілька сторіч
були християнськими, мала видимі успіхи. Баrато православних
християн переходили на віру ісламу, як із нижчих так і з вищих
суспільних верств. Апостасія виникла не лише з оrляду на ма..
теріяльні користі, але й з переконання. Тим то число вірних
Антіохійськоrо, 8русалимськоrо й Олександрійськоrо Патріяр"
хатів скорчилось скоро до меншости населення в кордонах ЇХ
.U
терИТОрlИ.
Арабські каліфи й еміри йшли в толеранції визнавців Хри..
стової віри та юдаїзму так далеко, що вони навіть брали собі
на дорадників і міністрів християн та визнавців юдаїзму, хоча
u u. .. ..
вони и не приимали Ісламу, а навпаки, І далІ виконували СВОІ
реліrійні культи. Так, наприклад, св. Іван Дамаскин, один із
найбільших і, можна сказати, один із останніх великих теолоrів
східньої вітки Соборної Церкви, був міністром арабськоrо воло..
даря Сирії.
Взаrалі, араби цілком не робили перешкод християнським
паломникам, які масами мандрували з Европи до відвідин Свя..
тої Землі і, зокрема, 8русалиму. Тим то й на Заході ЕвроІШ
прИЙнято до відома той факт, що Царrородська Імперія поrоди..
лася на арабську владу над Святою Землею.
rодиться тут ще зrадати культурнИЙ стан арабськоrо Hapo
ду і взаrалі народів ісламу після завоювання розлоrих земель
від Царrородської Імперії та від Персії. Як уже раніше зrадано,
араби почали свій похід поширення ісламської держави коштом
Персії і Царrородської Імперії, як номади. Їхній культурний
стан був на примітивнім щаблі. Але, заставши здобуті країни
на вшцім ступні культури, араби виявили себе дуже здатними
учнями і незабаром перевшцили своїх учителів. Перська й
rрецька культури мали тоді найвищИЙ ступінь розвитку в Пе
редній Азії і в порівнянні з Европою. Проте, в VIIMY сторіччі,
коли араби почали свій переможнИЙ похід, rрецька культура
U . .. .
вже довшlШ час стояла на МІСЦІ І далІ не розвивалася вище, а в
дечому навіть уже занепадала. Араби скоро перейняли все, що
було в науці й цивілізації доброrо в персів та rpeKiB, і незабаром
їх перевищили. Цим вони витворили нову арабську культуру
в кожній ділянці: в філософії, математиці, rеоrpафії, reoMeтpiї,
природничих науках, в астрономії, медицині, хемії... Власне, в
математиці араби мають переломову заслyrу, поклавпm основи
вшцої математики, а алЬr'ебри зокрема. Це вони зробили винахід
"арабських" чисел і цим вони мають безсмертну заслyrу перед
наукою. Вони також поклали основи для науки хемії. ЇХНЕ: пись..
менство розвинулося було до небувалої висоти.
134

Не диво, що араби впливали також на розвиток культури
в Царrородській Імперії і в Західній Европі. В реліrійній ділянці
араби не мали впливу на західню вітку Соборної Церкви. Зате
Царrородська Імперія під натиском арабських впливів науки
ісламу пішла на уступки перед ісламом і впровадила була Ha
сильно, цісарськими розпорядженнями, усунення ікон з цepKOB
них святинь та взаrалі заборонила Їх почитання. Це викликало
було заколот у східній частині Соборної Церкви, і політичні за
ворушення в державі, бо правовірні християни, у зrоді з Рим
ським Престолом, не відступали від належноrо по читання ікон,
як засобу піднесення реліrійноrо духа. Про це була в нас мова
у відповідній частині. 1О )
Панування ісламу у зrаданих країнах, що колись були хри...
.u ...
стиянськими, тривало СПОКІИНО в ЗОВНІШНІХ ВІдносинах до по...
чатків XI..ro сторіччя. В тому довrому періоді в Арабській Імпе
... .. . u
рІІ по перших СТОрІЧЧЯХ УСПІХУ почався ПОЛІТИЧНИИ розклад.
Місцеві еміри й члени роду урядуючоrо каліфа пробували здо
бути собі владу каліфа, або унезалежнитися. Цей стан довів до
розколів і сект, що ослаблювало сили цівї великої імперії. На
переломі 1000ro р. по Христі появилися на історичній політич
ній сцені нові завойовники"номади: турки. Вони стали заrрозою
для Арабської і Царrородської Імперій, а зrодом поклали їм
кінець. 11 )
1) Назва "Семіти" прийнята на оонові оповідання Пятикнижжя Мойсея.
"Книrа Буття" в 9..му розділі оповіда€, що після потопу Ной мав трьох синів:
Сема, ХаМlа і Яфета. Сем став прабатьком усіх племен, що Їх lНазива€ ця кннта,
і між ними таож rебреів. rебреї це IJ10'VОМКИ Сема, а безпосе.редньо від Аво.
раама і ЯК'ова, Ізраїля. Авраам мав сина Ісаака від жінки Сари, а від CBO€Ї
служниці ще сина Ізмаїла. Від цьоrо Ізмаїла, мовляв походять араби. Це 0зна..
ча€, що Біблія визнае таJroЖ арабів близькими рідними для rебреїв..жидів. Всі
вони ПО1"омки Сема, і 1"ому 'Новітня публіцистика назвала 1Х семітськими наро..
дами.
2) Philip К. Hitti, History of the Arabs. Sixth edition. London, 1956,
р. 3 іі.
З) Ibid., р. 30 ff.
4) Звичайним оклиюом визнавців Ісламу € слова "Боr € великий", по..араб..
ському "Аллах акбар".
5) Ibid., р. 111 ff.; also Wil1iam В. Davis, А Short History of the Near
East. New York, 1922, р. 117 ff.
6) Hitti, р. 30 ff.
7) Davis, р. 143 ff.
8( Hitti, р. 153 ff; and Davis, р. 363 ff.
9) Davis, р. 160 ff; також М. А. Сюзюмов, Иcroрия 8и3аJПИИ: Социально..
политическая борьба и внешнее положениа Империи в конце УІІ и в начале
VIII столетий. Москва: Академия !наук оесР, 1967.
10) Davis, р. 160 ff; та]{rОЖ (Сюзюмов, як вище.
11) Davis, р. 167 ff.
135

РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИй
ВИСТУП ТУРКШ НА СВІТОВУ АРЕНУ
ТА ХРЕСТОНОСЮ ПОХОДИ
Пwma Турків на кордонах Арабської і Царrородської Імперій
На степах у центральній Азії жили численні кочові туран-
ські племена. Звичайно, воШІ пересувалися з місця на місце із-за
посухи і браку трави в степах для їхніх коней та овець. Велика
посуха, що охоплювала в певнім історичнім періоді більші про-
сто ри степів, примушувала кочові племена до великої мандрівки
поза ці стеІШ, до хліборобських краін, щоб там знайти здобичу
і приrожі пасовmца для худоби. Жертвою таких нarлих мандрі-
вок на велику міру була Україна, яка була близько на Заході
від цих азійських степів, або Персія чи сусідні 3 нею країни,
коли такі номадні орди сунули не на захід, але на південь.
Така посуха в цих азійських степах настала на широких
просторах біля 1000 року. Тоді одно з цих племен під назвою
турки-сельджуки посунулося на південь від Каспійськоrо моря,
в напрямку до південної Вірменії та східніх кордонів Царrород-
ської Імперії. ВоШІ мандрували зі своїми родинами і своїм доб-
ром. Для здобуття нових земель для поселення, вони розпоря-
джали численною леrкою кіннотою. Боротьба за пасовmца зда-
вен-давна в турків була звичайним явшцем. Вони були приз ви-
чавні до війни і любили війну. Іхня культура була примітивна,
бо їхня здібність учитися від культурніших сусідів і набуте знан-
ня застосовувати для себе 'Не була такою великою, як в арабів.
Ці турецькі чи пак туранські чи тюркські племена 1) рушили
із Середньої Азії не нараз. Деякі з них посилали своїх добро-
вольців до служби в каліфів у Персії, в Їхню r'вардію. По де-
якому часі ВОШІ там набули вплив, бо члеШl r'вардії охороняли
каліфа, а тим самим мали до ньoro особистИЙ доступ. Перед
кінцем X-ro сторіччя рушили із своїх степів нові тюркські пле-
мена, відомі під назвою сельджуків. Маючи в Персії своїх одно-
I1JIемінників у r'вардїйських військах каліфа, сельджуки скоро
займали перські землі і в 1040 р. всеціло опанували Персію.
У міжчасі турки-сельджуки прИЙняли віру ісламу і стали
її такими самими фанатичними визнавцями, якими в перших
сторіччях ісламу були араби. З Персії вони посунули в напрям-
y на Сирію і на східні КОРДОШl Царrородської Імперії. 2 )
136

В Царrородській Імперії тоді розrорілися були в сильній
мірі внутрішні розрухи й бунти у війську, яке в різних провін-
· .. u
ЦІЯХ ІШЛО за тими чи ІНпmми полководця ми, кожшш З яких
намаrався стати Імператором, відсуваючи військовою силою з
престолу існуючоrо Імператора. Військо Імператора було пере"
важно навмне, і то з чужоземців. Служили в ньому й русини-
українці, варяrи, франки, печеніrи, половці, а навіть деякі турки.
Сельджуки-турки леrко робили напади на Малу Азію із
сходу та rpабили й полоІШЛИ населення міст і сіл. Імператор
Роман ДіОlенес зібрав усе свОЕ: військо, і сам повів йоrо на зу-
стріч сельджукам. Зразу він мав часткові успіхи. Він виrнав
турецькі заrони з Малої Азії. Вони відстуІШЛИ до південної Вір.-
менії, що тоді була приналежна до Царrородської Імперії. Про-
те, в рішальній битві біля Манзікарту війська армії ромеїв по
терпіли діймаючу поразку. Турки цю армію розrpoмили цілком,
а навіть caMoro імператора Романа взяли в полон.
Як подано в літоІШСах, один із царrородських полководців,
брат заступника Імператора, "цезаря", зрадив Романа, відсту-
пивпm несподівано з поля бою. Після Toro бою, Царrородська
Імперія залишилася без значнішої армії. Тим-то турки моrли
без великоrо труду посуватися на 'ахід, у напрямку до Царrо-
роду, та на південь у напрямку до русалиму й €rиптy. Битва
ця відбулася в 1071 р., і ще в тому самому році турки здобули
цілу Сирію і Палестину та зайняли €русалим. Поступово турки
здобували Малу Азію і поселювали там своїх поселенців.
Треба тут зrадати, що в тому часі в Малій Азії лише міста,
і то прибережні, були заселені в більшім числі rpеками і зrpеки-
зованим елементом. Середина цьоrо піострова була непорушно
. ..U. .
заселена даВНІМИ потомками rеТИТІВ, lалЛIИЦIВ та ІНШИХ племен,
які нерадо зносили панування чужої для себе rpецько-царrород-
ської влади. Ці неrpeцькі племена й народи вважали прихід
турків своїм визволенням. Інша річ, що вони скоро переконали-
ся в тому, що турки не вели себе в завойованих ними територіях
так лаrідно, як це робили араби. Все ж, на початках турки ко-
ристали з непоінформованости населення і здобували відносно
леrко одну провінцію Малої Азії за одною. В 1077 р. вони вже
стояли так міцно недалеко береrів Босфору напроти caMoro Цар-
rороду, що перенесли столицю cBoro султана до колишньоrо
сильноrо осередку християнства, міста Нікеї, перезваної ними
на "Султанат Рум".3) Цим виявили вони свої претенсії до воло-
діння над цілою Імперівю "римлян" чи пак "ромеїв", як нази-
вали тоді rреки свою державу.4)
Пл.ян Турків опанувати Царrородську Імперію і всю Европу
Турки-сельджуки утворили свою велику імперію, яка сяrа-
ла від береrів Каспійськоrо моря до €русалиму і до Нікеї, неда-
леко від Царrороду. Насамперед опанували вони центральні
137

землі Малої Азії, а вже потім підбили побережні міста, які най-
довше ставили опір завойовникам. У своїй експансії турки ви-
користовували внутрішню боротьбу різних претендентів на цар-
rородськИЙ престіл внутрі самої Імперії. І так, після захоплення
імператора Романа в турецькИЙ полон і йоrо звільнення з ньоro
виступив проти Романа до боротьби за трон Михайло УІІ Дука
(1071-1078); але проти МихаЙЛа також були різні змови й бун-
ти,5) і врешті повалив йоrо Никифор ІП Вотаніят (1078..1081),
проти якоrо виступали також різні претенденти на трон, і, вреш-
ті, повалив йоrо бунт Алексія І Комнена (1081..1118).
Внутрішні заворymення були брутальні супроти населення
здобутих міст претендентами на трон Імператора. Провідники
бунтів і їх війська поводилися rірше від чужих завойовників.
Вони rpабували майно мирноrо населення, rpoмили й убивали
людей без різющі статі та віку, палили доми, насилували жінок
і дівчат... Власне, мавмо опис перевороту Алексія Комнена пp<r
ти імператора Никифора IIIro. Описув цю подію Анна Комнена,
донька переможноrо бунтаря Алексія І, у своїй історії rpецькоі
Імперії Toro часу. З її опису довідувмося, що, коли повстанці
Алексія Комнена вступили переможно до Царrороду, то влаш..
тували там масовИЙ поrpом. Вояки насилували жінок і дівчат;
оrpаблювали церковні святині; калічили, тортурували й убивали
масово rpoмадян, про яких було відомо, що вони належали до
прихильників дотоrочасноrо імператора Никифор а, і, взаrалі,
rpабували та вбивали видатніших rромадян та баrатих купців. 6 )
Алексій І Комнен був практичним політиком і хитрим так..
тиком. Він бачив, що Царrородська Імперія не оборониться влас
ними силами від наступу на неї турків. Він шукав за мілітарною
допомоrою і бачив, що практично вона можлива тільки від За-
хідньої Европи. То ж, туди звернув він свої очі. Імператор Алек..
сій І Комнен добре орівнтувався в політичних відносинах в EB
ропі. Він знав, що не може дістати безпосередньої допомоrи від
Руси"України для СІШнення турецької заrpози. PYCЬYKpaїHa
сама була під сильним натиском азійських кочівничих орд і са-
ма мусіла орrанізувати мілітарну силу для свовї оборони. Тому
імператор Алексій Mir дістати з України допомоrу лише в формі
добровольців, які вступали б до "чужих леr'іонів" rрецької Ім-
перії за відповідну оплату на основі доrовору.
Видатна допомоrа для Царrороду моrла прИЙти лише із
Західньої Европи. Там мав тоді незапереЧНИЙ авторитет Рим..
ськИЙ Престіл. Тим"то Алексій звернувся за посередництвом
окремих посольств до Папи, щоб він вплинув на володарів у
Західній Европі в тому напрямку, щоб вони дали видатну допо..
MOry Царrородові для оборони перед натиском невірних. П
хання царrородськоrо Імператора знайшли зрозуміння у Римі
і взаrалі на Заході. Римові йшлося не тільки про обіцянки Імпе
ратора, що він склонить свою €рархію до реунії з Римським
Престолом. Пам'ятаймо, що саме недавно, бо в 1054 р., Патріярх
138

Михайло Керулярій rордо зірвав усяку спільноту з Римським
Престолом і тим способом учинив rострИЙ: відкол східньої вітки
Соборної Церкви від західньої її вітки. Рим постійно журився
цим роз'вднанням і рад був привернути вдність у Соборній Цер..
кві. Але, не лише церковна справа турбувала РимсьКИЙ Престіл.
Відколи €русалим здобули турки..сельджуки, вони знуща..
лися над rypтами паломників, які ходили із Західньої ЕвроІПІ
до Святої Землі і зокрема до €русалиму. Турки Їх по дорозі
оrpаблювали, проrаняли, а то й убивали. В тому часі турки
збезчестили були святі для християн місця в Палестині, а в €py..
салимі зруйнували церкву Христовоrо rробу. Це викликало в
Европі велике оrірчення серед заrалу побожних християн, коли
вони чули такі оповідання від паломників, яким удалося ціло
вернутися з турецьких переслідувань.
З дрyrоrо боку, Рим і західньоевропейські володарі здавали
собі справу з Toro, що дальший похід турківсельджуків опанув
не тільки всю східню вітку Соборної Церкви, але по зруйнованні
rрецької Імперії піде далі походом проти Західньої Европи. На..
висла виразна заrpоза, що прапор переможноrо ісламу зруйнув
християнство також в Европі і тоді іслам запанув універсально,
в цілому тоді відомому світі. Тому Папа Урбан ІІ скликав у
1095 р. Собор до Клермонту в південній Франції у справі допо..
моrи Царrородській Імперії, з метою визволення Святої Землі
зпід влади невірних турків..сельджуків.
Перед зібраними дня 26..ro листопада 1095 року в Клер..
монті €рархами і делеrатами духовенства, амбасадорами воло-
дарів та лицарями Папа виrолосив палку промову з закликом
виступити в похід, щоб визволити Святий Іріб з..під влади по--
rаних невірних. Цей папсьКИЙ заклик учинив історичНИЙ пере..
лом. Він викликав активний ентузіязм боротьби за віру, і в ні..
чому не уступав рівневі захоплення арабів ісламом у Їхніх пер..
ших походах проти Царrородської Імперії в VII сторіччі. Пішов
оклик Урбана ІІ по всій Европі: "Боr Toro хоче !"7) Перейнялися
цим закликом усі суспільні верстви народів у Західній Европі.
Рішилися йти в похід rpафи і князі, рядові лицарі, міщани й
селяни, бідні й баrаті, молоді й старші. Похід мав бути opraHi..
зовRНИЙ на мілітарнИЙ: лад. Тим"то мобілізація була проrолcr
шена щойно на літо 1096 р. Добровольці мали збиратися у своїх
країнах і потім злучитися разом та маршувати в напрямку до
Царrороду, де мав бути останній збірНИЙ пункт усіх збройних
сил. Папа мав переконання, що цим походом він викличе по..
чуття вдности серед християн: між обома вітками Соборної ЦеIr
кви та внутрі кожної з них. У тому часі в Европі були часті
.u . . ..
ВІИНИ МІЖ наЦІОНальними володарями, як 1 в сереДИНІ пооди..
ноких держав у боротьбі за владу в окремих провінціях чи в ці..
лій державі. В І'рецькій Імперії лютували тоді усобиці в бо--
ротьбі за імператорсьКИЙ престіл та соціяльні повстання. rасло
визволяти СвяТИЙ Іріб мало об'вднати всіх у боротьбі проти не..
139

християнських завойовників. Для піднесеlПlЯ реліrійноrо духа
Папа проrолосИБ повНИЙ відпуст для всіх, хто візьме участь у
цім визвольнім поході. Добровольці неrайно пршпивали собі до
верхньоrо одяrу на rpудях хрест на знак, що вони в вояками
за визволення хреста в €русалимі. Звідсіля назва цьоrо походу
"хре сто нос ці " . 8)
Настрої в lpeцькій Імперії перед ХрестоНОСIІИМ Походом
Зрозуміти хрестоносні походи нам тепер нелеrко. Тоді, в
середньовічних часах, панував цілком іншИЙ дух на Заході в
Европі, а ще іШПИЙ у І'рецькій Імперії. Дух той цілком відріз..
нявся від НШlіиmьоrо так у реліrійній, як і в політичній сфері.
Тому в похвалах для хрестоносних походів треба мати міру TO
діmньоrо часу і треба бути дуже обережним з обвинуваченнями
проти хрестоносців щодо Їхньої поведінки з rpeками в часі по--
ходу. Деякі ліберальні автори залюбки підкреслюють факти і
чутки про насилля у виступах деяких хрестоносних відділів у
придбанні харчів та іlШIИХ засобів, як реквізування квартир,
забирання потрібних речей і т. п. За цими ліберальними aBT<r
рами деколи йдуть мимовільно також деякі інші історИКИ. 9 )
rрецьке нижче духовенство й баrато монахів були ще під
сильним впливом плитких закидів Фотія проти Риму і Заходу
Европи, бо ще так недавно, BChoro півсторіччя тому, повторяв
іх Керулярій і йоrо послідовники. Це витворило в них аверсію
проти Bchoro, що було на Заході. Рядове духовенство, а за ним
і вірні були виховувані фотіянською літературою до поrорди
для Заходу, а навіть до ненависти. Одночасно, це духовенство
не плекало у вірних духа оборони свйві християнської реліrіі й
держави проти нападу арабськоrо, а потім турецькоrо іслам
ськоrо експансіонізму. Серед rpeцькоrо народу ніхто не підно..
СИБ rолосу, щоб іти визволяти Святу Землю від невірних Maro..
метан. На імператорськім дворі плекано духа імперіялізму, спе
ціяльно супроти північних і північнозахідніх сусідів Царrоро
ду, тобто Украіни, Волощини, Болrарії, Сербії, Уrорщини, Hi
меччини, Італії. Збройною силою завойовувано Болrарію і Cep
бію, при чому влаmтовувано дикунські масакри безборонних
полонених. Одному з Імператорів, яКИЙ поrромив Болrарію, на..
дано почесну назву Василь ІІ Болrаровбивець, а поrрецькому
Б " · П " Х б "'" Ц
" улrароктонос , а не, ск'ажlМ,,, ереможець ,,, оро рии. е
вдиНИЙ TOro рода ВШІадок в історіі християнської цивілізаціі. 1О )
Слід підкреслити, що болrари й серби були тоді також пра..
вовірними, чи пак православними християнами; і над болrар
ськими християнами rpецьКИЙ Імператор вчиняв дикунські по
rроми з осліплюванням десятків тисяч полонених. Отож, rреки
були призвичавні до Toro, що іхні Імператори провадили війни
проти християн поrромними методами, і тому не мали підстави
бути особливо зворymеними тим, що деякі хрестоносці Заходу
140

були наслідувачами rpeKiB у поведінці з чужим населенням.
Вшце ми зrадали, що Bcboro п'ятнадцять років перед початком
першоrо XpeCToHocHoro Походу під час настолення імператора
Алексія І Комнена в Царrороді військо цьоrо Імператора вчи"
нило було масовИЙ поrром своіх противників з rpабунком свя
тинь включно. Така поведінка rрецьких бунтарів проти діючоrо
Імператора в користь HOBoro претендента на імператорськИЙ
престіл була, можна сказати, в тій добі звичайним явищем. При
.u . . . .
ВСІИ теНДІТНОСТІ РОЗКІшноrо життя rpецьких паНІВНИХ верств,
rрецьке суспільство від довшоrо часу не вважало нічим надзви"
чайним бунт імператорської rвардії проти правлячоrо Імпера
тора в користь HOBoro узурпатова престолу, чи навіть конспіра
цію членів родини caMoro володаря. Переможці розправлялися
дуже HerYMaHHo із переможеними. Цю криваву методу переЕ:М
ства імператорськоrо наслідства стосовано в Царrородській IM
перії задовrо і зачасто, що видно з таких фактів: На всіх 107
Імператорів у Царrороді між роками 395 і 1454 було 62 убитих
при переворотах ; їх зправила перед смертю осліплювано, MO
рено rолодом і деяких наперед тортуровано публічно й давано
товпі на збиткування так, що декоrо із скинутих Імператорів
тоді столична товпа розривала на кусні. 11 )
Мусимо зрозуміти, що хрестоносні армії самим своїм зов
нішнім виrлядом відчужували і відштовхували від себе масу
rрецькоrо міщанства й аристократії. Хрестоносці, переважно
французи, нормани, анrлійці і німці, мали інші товариські фор
ми, як привітання, спосіб їди, спосіб мешкання і т. д. Під цим
оrлядом різниці були різкі, бо вшці верстви rрецькоrо суспіль
ства були привикли до витончених церемоніяльних форм і ужи
вали розкішноrо житrя, вбиралися ПИШНО в дороrі шовкові шати
і т. д. Тимто ці rреки вважали природНИЙ, простИЙ спосіб життя
і поведінки хрестоносців "варварським" . Цей поrляд на европей
ських хрестоносців, як на "варварів", передають нам тоrочасні
rрецькі літописці і мемуаристи з повним переконанням у правоті
rрецькоrо поrляду. Це природна річ, бо ж писали це люди, що
u.. ..... ..
належали до наиВИІЦОІ rpеЦЬКОІ СУСПІЛЬНОІ верстви, яка СВОІМ
розкішним життям різко відрізнялася від простоти ЖИТТЕ:ВИХ
форм Заходу Европи, що всетаки тоді не був він варварським,
бо стояв уже на високім рівні культури й цивілізації. Особли
вою розкішшю і пишнотою відзначалися імператорські звичаї.
Наприклад, цісар Андронік І Комнен (11831185) мав у своїй
палаті і при палаті круrло 20,000 Е:внухів та іншої служби. На
утримання ціЕ:Ї хмари служби витрачувано з державноrо скарбу
величезні фонди тоді, коли на оплату HaE:MHOrO війська для
оборони держави не ставало rpoшей. 12 )
Вшці верстви займалися тонкостями церемоніяльних обря
дів церковних, на які вони rляділи з одноrо боку, як на наrоду
показати себе пишно в церкві, а з дрyrоrо боку, як поле теоло
rічних спорів. Між хрестоносцями і rреками була різниця обря
141

дів, а не реліrії. Але обряди впадали в око кожноrо і з Toro при-
воду залюбки духовенство показувало свою rрецьку "вшцість"
нібито над неправильними латинськими обрядами. Мова хресто-
носців була для вшцоі верстви незрозуміла. Вже мало..хто тоді
знав добре латинську мову, яка була спільна для спілкування
освіченої верстви західньої Европи. Тим менше мало"хто знав
французьку мову, яка панувала серед хрестоносців, як засіб по-
розумівання. rреки з цівї причини називали всіх хрестоносців,
і взаrалі західніх европейців "франками" .
Одначе при цих різницях між хрестоносцями і rpеками тре.-
ба вказати також на факт, що нижчі верстви rрецькоrо сус-
.. . u...u
ПІльства І зокрема неrpецьких наЦІональностеи, ВІрмеНІВ, СирІИ-
ців та ін., дивилися на хрестоносців з подивом і приязню. Ці
. u. .
rреки І неrpeки подивляли високии рІСТ ВОЯКІВ У хрестоносних
корпусах, їхню фізичну силу, залізне озБРОЕ:ННЯ, опанцирення,
а передовсім Їхню дисципліну.
Хрестоносні вояки відчували цей приязнИЙ подив маси ниж-
чих rpецьких суспільних верств і ставилися до них також при..
язно. Наступала виміна культурних дібр, бо хрестоносці вивчали
rpецьку мову, а селяни намаrалися розуміти "франконську"
мову. Це явшце не подобалося панівним урядовим колам імпер"
ськоі палати і фотіянській rpупі духовенства.
Саме ця міць XpeCToHocHoro війська, йоrо ДИСЦШІліна і не-
поборlШЙ виrляд викликали в УРЯДОВИХ rрецьких колах страх
перед хрестоносцями. Вони їх ненавиділи і старалися іх унешкід..
ли вити.
1) IСукупність племен, які маL1IИ спільні корені слів у своїх мовах з тур..
ками..с€.Льджуками, мають у науці спільну назву "тюркських" племен.
2) Davis, р. 169 ff.
З) Арабська назва "Рум" означа€ "Римляни", чи пак "рlомеї".
4) А. п. Каждан, История 8изаmии: Внутреполитический кризис в конце
ХІ века и внешнеполитический разrром. Москва: Академия наук СССР, 1967,
тюм 2, стор. 292-294.
5) Після перемоrи Михайла Дуки над Романом, переможеному Імперато-
рові ВИКОЛeJНО очі й він вк'оротці пом€.р у великих муках.
6) Davis, р. 170 ff.; Hitti, р. 633 іі.
7) В 'Латинській мові, "Deus vult." rляди, Hitti, р. 633 іі.
8) Davis, р. 171 ff.; Нitti, р. 636 іі.; А. п. Ка>кдан, стор. 316 інаст.;
ЕтіІ Lengye1:, Тurkey. New York, 1944, р. 230 іі.; Walter F. Adeney, ТЬе
Greek and Eastern Churches, New York, 1908, р. 248 іі.; Zoe Oldenburg, ТЬе
Crusades, transl. from the French Ьу Anne Carter, New York, 1966; L. Boe
chiel, Les Crusades, Paris, 1907; Kenneth М. .setton, А History or the Cru-
sades, vol. І, Philadelphia, 1957; Sir Steven Runciman, History 01 the Сrп
sades, vol. І, New York: Cambridge University Press, 1951; Нarold Lamb,
ТЬе Crusades: Iron Меп and Saints, Gaplen City, N.Y.; Alfred Duggan, Тhe
Story 01 the Crusades, 10971241, New York, 1964; N. Jorga, Geschichte des
Ostmanischen Reiches, vol.   П, Gotha, 19681969; Charles Diehl, Byzantium's
Greatness and Decline. Translated from the French Ьу Maoni Walford. New
Brunswick, 1967, р. 256 іі.; Ostrogorsky, р. 318 іі.; Gibbon vol. VI.
9) Runciman, стюр. 256. '
10) Diehl, стор. 14 і наст.
11) Diehl, стор. 128.
12) rіббон, 'DOM УІ, ст'ор. 148.
142

РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИй
РОЗВИТОК ХРЕСТОПОСІПІХ ПОХОДІВ
ПерШИЙ ХрестоносНИЙ Похід
На заклик Папи Урбана ІІ під час Собору в Клермонті у
Франції відryкнулася християнська суспільність Західньої Ев"
ропи дуже сильно і скоро. Відrукнулися не лише лицарі аристо"
крати, але також міщани і селяни. Серед нелицарської маси
діяла жива і вміла пропаrанда Петра Пустельника, чи пак
"repMiTa" з АМ6НУ у Франції. СВО6Ю акці6Ю він потяrнув за
собою велику масу селян. йоrо поведінка мала характер не
лише чисто реліrійний, але й демаrоrічНИЙ. Він представляв
себе пустельником, хоча ним він раніше не був. Те саме торка..
6ТЬСЯ йоrо тверджень, що він кілька разів був паломником до
Е:русалиму і що в останнім паломництві він з трудом уникнув
смерти з рук турків. У ньоrо пробивалася "вождівська" жилка:
бути самому провідником xpecToHocHoro походу, а не очікувати
цьоrо лише від королів, аристократів і rербових лицарів. Поза
тими слабостями він був rлибоко реліrійною людиною. Не че..
каючи на визначенИЙ реченець мобілізаційної збірки лицарів на
кінець 1096 року, Петро Пустельник, зібравши 100,000 палом"
. .. .. .U .
НИКІв..хреСТОНОСЦІВ З"ПОМІЖ селян І МІщан, розпочав СВІИ ПОХІД
через середину европейськоrо континенту і прибув до Царrороду
вже на ранній весні 1096 р.
ЦарrородсьКИЙ цісар Алексій І Ком нен зразу ж уважав для
себе цей похід небезпечним. Він побоювався, що ці хрестоносці
rOToBi скинути йоrо з престолу, бо вони були куди численніші,
як уся йоrо військова сила. То ж намовив він Петра, щоб той
скоро переправився на азійський бік Босфору і там відразу всту"
пив у боротьбу з турками, які, мовляв, на вид хрестоносної армії
розбіжуться. Петро не був полководцем, а лише добрим промов..
цем. Тим"то він завів свою армію в наставлену турецьку пастку.
В кривавій битві турки недалеко від Нікеї розrромили цю хре..
стоносну масу так, що мало..хто з неї Mir спастися втечею. До
цих рідких спасених належав сам Петро Пустельник.
ВластивИЙ орrанізованИЙ Перший ХрестоноснИЙ Похід, ви..
НЯJченИЙ Папою, змобілізувався з лицарів і їхніх помічних во..
143

яків. Разом ця армія числила понад 100,000 людей разом з до-
поміжними вояками і конечною допоміжною некомбатантською
службою. Фронтових вояків можна числити до 60,000.1)
Прибуття ціе:ї великої хрестоносної армії до околиць Царrо..
роду не викликало ентузіязму в колах rрецькоrо цісарськоrо
уряду. rрецька влада не бажала мати війська, орrанізованоrо
самостійно окремими аристократами і діючоrо самостійно. Цісар
Алексій вправді блаrав Папу, щоб оrолосив хрестоносний похід
для боротьби з турецькою навалою, але він мав на увазі лише
наплив великої скількости нае:мників до своїх корпусів, що
складалися б майже виключно з чуужонаціональних добро-
вольців. Самостійні ЗДИСЦШІліновані корпуси цих хрестоносців
були в очах rрецькоrо уряду небезпечні для влади Цісаря, бо
вони моrли б у змові з опозиціе:ю різних rрецьких претендентів
до престолу повалити урядуючоrо Цісаря. Крім Toro, цісар Алек-
сій І уявляв собі ввесь цей похід не лише для Toro, щоб визво"
ляти Е:русалим і святі християнські місця в Палестині від му-
сулманів, а й для Toro, щоб для rрецької Імперії кров'ю хресто..
носців відвоювати втрачену на користь турків Малу Азію, Bip
менію, Сирію і Палестину. Мабуть, Алексій Mir ще поrодитися
на те, щоб хрестоносці визволили Е:русалим і там собі сиділи
в залежності від Царrороду, але в ніякому разі він не бажав
допустити до Toro, щоб поза Малою Азіе:ю, тобто в Вірменії,
Сирії та всій Палестині потворилися після виrнання турків са-
-u ... .
МОСТІИНІ КНЯЗІвства чи КОРОЛІвства християнських володаРІВ
зпоміж хрестоносців.
Перед початком цьоrо орrанізованоrо Першоrо XpeCTOHOC
Horo Походу була умова з Алексіе:м, що в кожному разі він
буде помаrати хрестоносному походові свое:ю власною арміе:ю. 2 )
Довrо не хотів Алексій пустити хрестоносців на азійськИЙ
береr, поки полководці не поrодяться на те, що вони визнають
u . .. u
иоrо Імператорську звеРХНІСТЬ на ВІдвоиованих ними землях.
Він вимаrав від них присяrи, як від своїх ленників. Врешті..
решт, на це rоловні полководці поrодилися під умовою, що їм
буде помаrати rpецька армія в поході на визволення Святої
Землі, як їхньої rоловної мети. Але Алексій, як показала йоrо
пізніша тактика, мав на умі зrори зраду супроти хрестоносців.
Ото ж, він вправді вислав свою армію разом з хрестоносними
корпусами на азійський бік у Їхнім поході наперед на визво
лення важливоrо для християн міста, Нікеї, де містилася CTO
лиця турецькоrо Султанату ромеїв. Але Алексій дав директиву
свойому війську, щоб воно не йшло в першій лінії боротьби, але
трималося в "задній сторожі", бо тоді фактично не буде пома
rати хрестоносцям і при тому не поноситиме кривавих утрат.
Хрестоносці переправилися на побережжя Малої Азії і відки
нули турецьку армію в боях у наступі на Нікею. В Нікеї була
зміцнена турецька залоrа і тому треба було цю столицю TY
рецької Імперії Ромеїв здобувати облоrою. По одномісячній
144

облозі турки піддалися. Цим способом була відсунена безпос
редня заrpоза для Царrороду. Алексій коштом крови хреста-
. . u . . .. .. . . .
НОСЦІВ УВІИШОВ У ПОСІдання ЦІЕП важлИВОІ твеРДИНІ І в ЛИПНІ
1097 р. обняв владу над цілою областю. По цій великій перемозі
.... . u.
хреСТОНОСЦІВ ІХНЯ аРМІЯ продовжувала даЛІ утяжлнвии ПОХІД
проти турків у напрямку на схід впродовж цілої Малої Азії. З )
ДальшИЙ похід хрестоносців у напрямку rірськоrо ланцюrа
Таврусу, тобто до східніх кордонів МалоЇ Азії, у важких боях
з новими турецькими корпусами був важкий і потяrав за собою
важкі людські жертви. Алексій не дотримував умови з KOMaH
. . ... U
дуванням хреСТОНОСЦІВ І не помаrав СВОІМИ ВІиськами xpeCTO
носцям у їхніх боях. Він ішов із своїм військом далеко ззаду,
як той шакал за левом, щоб леrко дістати здобичу лева.. J ) Як
тільки хрестоносці звільнили якусь область Малої Азії, то Алек
сій дешевим коштом для себе встановляв там свою владу.
Навіть ця символічна допомоrа Алексія для хрестоносців
скінчилася тоді, коли хрестоносна армія перейшла кордони Ma
лої Азії через rори Таврусу і в дальшім марші наблизилася до
найбільшої твердині в Сирії, міста Антіохії. Здобути цю дуже
сильно збудовану твердиню можна було лише найважчими
жертвами. Хрестоносці почали неrайно її облоry. Тут військо
Алексія вже не моrло бути в задній сторожі, бо вся армія мусіла
не лише обляrати твердиню, але здобувати ЇЇ мури приступом,
а при тому відбивати відсіч ворожих корпусів, що прибували
на допомоry для обложених MarOMeTaH. Тому Алексій уже явно
зрадив хрестоносців, бо в часі їхніх важких боїв він відкликав
сво{: військо назад до Малої Азії. Дальші бої за визволення Свя
тої Землі хрестоносці мусіли продовжувати вже самі і вести
боротьбу вже без ніякої допомоrи rpeKiB. Облоrа Антіохії три
вала майже дев'ять місяців. Здавалося, що турки знищать там
хрестоносну армію, коли настиrла сильна відсіч турецьких сил
і вони взяли хрестоносців у два BorHi. Проте, в червні 1098 р.
хрестоносці у завзятій битві перемоrли і знищили відсічну ар-
мію, а після Toro приступом здобули Антіохію.
Як зrадано, імператор Алексій із своїм військом не брав
участи ні в облозі Антіохії, ні в боях з відсічною турецькою
армі{:ю. Тимто хрестоносні полководці мали вільну руку на
здобутих землях творити свої князівства чи королівства. З тoro
приводу Алексій був дуже обурений, бо він сподівався, що xpe
стоносці будуть проливати кров свою для відновлення йоrо оку-
.U .. . .
паЦІИНОІ влади на цих неrpeцьких землях, хоча ВІН НІЧИМ не
ПРИЧИІШВСЯ до виrнання турків із цих земель. Дехто й тепер
робить хрестоносним полководцям закид з тoro приводу, щО BO
ни там творили свої князівства. В тому часі таКИЙ спосіб прав-
ління був в Европі і в Азії заrально прийнятий. Тоді панувала
февдальна система, в якій король чи цісар roДИВСЯ на те, що на
йоrо території були окремі князівства і rрафства, які мали обо
в'язок визнавати зверхність CBoro цісаря чи короля, а в потребі
145

давати йому допомоry в йоrо війнах. rрецьке цісарство в тому
часі вже мало февдальну форму правління. 5 )
Після здобyтrя Антіохії треба було хрестоносцям здобувати
решту Сирії і потім почати похід на південь, до Палестини, в
напрямку до Е:русалиму. Треба було здобувати дальші твердині
і встояmсь у боях проти НОВИХ турецьких сил. У міжчасі в 1098
році арабський король Е:rипту відібрав Е:русалим від турків.
Тимто хрестоносцям прИЙшлося здобувати Е:русалим уже від
арабів, а не від турків. Щойно 7 ro червня 1099 р. хрестоносці
станули перед мурами Е:русалиму. Після трирічних боїв за виз
волення Малої Азії, Сирії та Вірменії армія хрестоносців понесла
важкі втрати. Перед Е:русалимом їхня армія начислювала вже
лишень крyrло 20,000 вояків, не числячи некомбатантських по
мічних сил і паломників. Тоді Е:русалим був розбудоваНИЙ у
міцну твердиню з високими кам' яними мурами і вежами. Облоrа
тривала коротше ніж облоrа Антіохії. Протяrом одноrо місяця
був підrотоваНИЙ рукопашний наступ і дня 15-ro липня 1099 р.
хрестоносці, після важкоrо приступу, здобули Е:русалим. тут
вони утворили королівство Е:русалиму, але перШИЙ король rод
фрі з Булліону не бажав у цьому святому місті носити королів
сьКИЙ титул, а прибрав назву "Сторожа св. І'робу". Щойно по
йоrо смерті йоrо наслідники титулували себе королями E:pyca
лиму.6)
Значення першої фази XpeCТOHOCHoro ПОХОДУ
Ця перша фаза XpecToHocHoro Походу на визволення Свя
Toro І'робу та інпшх місць по читання у Палестині, освячених
земним життям Ісуса Христа, досяrла свою мету. Свята Земля
була визволена і на ній була утворена християнська влада xpe
стоносців. Зразу були спори між утвореними хрестоносними кня
зівствами і Царrородським Імператором, який жадав, щоб вони
визнали йоrо зверхність над собою. На це ці нові держави поrо-
дилися, хоча ця зверхність була властиво лише почесна, а не
реальна. Фактично rpеки не бажали поrодитися на окремі кня
зівства в Вірменії і Сирії, бо вони праrнули мати ці землі під
безпосереднім володінням Царrороду. Цим проявлялася назовні
імперіялістична доктрина царrородських rpeKiB, які мали про
. u .U u. ..
rpaMY опановувати ЦІЛИИ КОЛИШНІИ римськии СХІД, хоча ЦІ зеМЛІ
були заселені іншими народами, а не rреками.
Новоутворені князівства в Вірменії, Сирії і Палестині були
орrанізовані на звичайнИЙ тоді в Европі й в rрецькій Імперії
лад: рядила державою панівна верства побідників, отже хресто-
носних лицарів. Вони були іншої національности і вживали
іншої мови від місцевоrо населення. Хоча вони визнавали ту
саму християнську віру, то були іншоrо обряду, латинськоrо.
Цей факт сам собою створював труднощі в цих нових державах.
Але, це не було надзвичайним явшцем. Не так давно, сканди
146

навські нормаlШ здобули були область північної Франції й oca
дилися там і в 911 р. утворили свою власну державу. Вони скоро
злилися мовно з місцевим французьким населенням і там TB<r
рили ВІПЦУ панівну верству. Тридцять років перед Першим Хре-
стоносним Походом нормани здобули були від Царrородської
Імперії 'південну Італію (1030-1071), а потім Сицилію (10601091).
І там норманські завойовники мовно злилися з місцевим італій-
ським населенням і творили з ним одно февдальне суспільство.
Рівно тридцять років перед Першим Хрестоносним Походом,
у 1066 р., нормани з північної Франції напали на Анrлію, за-
воювали її і там утворили панівну клясу, а злившися відтак із
. . u ·
МІсцевим анrЛІИСЬКИМ населенням, вони довели до Мlшанини
мови анrлійської Toro часу з французькою до тої міри, що ви-
. u
никла сучасна анrЛІИСЬка мова.
В усіх цих ВШІадках наступила виміна культурних здобут-
. u. u . ..
КІВ заВОИОВНИКІВ та завоиованих І у ВИСЛІДІ Toro виросла нова
-U ...
культура в даНІИ краlНІ.
Подібне явmце наступило також у цих новоутворених дер-
жавах з владою хрестоносців. Щоправда, "франки" всюди тво-
рили для себе свою церковну орrанізацію на Сході (нові пара-
фії, Спархії і Патріярхати в Антіохії та Срусалимі), але до
церковних справ своїх місцевих підданих вони не встрявали.
Ма6МО докладні інформації про політику дрyrоrо 6РУСaJіИМ-
ськоrо короля Болдвина І. Він шанував усі церковні установи
(різних християнських) обрядів і навіть відламів, без оrляду
на те, чи ВОІШ були правовірні в розумінні 7-0Х Світових Соборів
Соборної Церкви, чи були вони відколені від rpецької вітки
Соборної Церкви (монофізати, яковити, аріяни чи вірні Вірмен-
ської Церкви). В Їх внутрішні церковні справи державна влада
не встрявала і тим вона різко відрізнялася від царrородської
влади. Король Срусалиму не дозволяв латинському клирові й
Срархії встрявати в ці східні церковні орrанізації. За цю толе-
ранцію в справах віри всі східні християни любили цьоrо ко-
роля. Щоб зміцнювати державне суспільство, то цей король
u
видав закон, ЯКИИ дозволяв хрестоносним воякам входити в
подружжя з місцевими дівчатами. Це причинилося до скорої
інтеірації суспільства і до культурноrо поступу. Також дозв<r
лено одружуватися з маrометанами  арабами чи турками.
Влада також толерувала жидівські rpомади і культ юдаїзму.7
Ця політика 6русалимськоrо короля наблизила до себе особ-
JШВО визнавців правовірних християн обидвох віток Соборної
Церкви, латинської і rpецької. Не зважаючи на аіітацію фоті-
янців, зміцнювалося у вірних бажання заrоїти наслідки супе-
речок Царrородськоrо Патріярха з Римським Престолом. На
імператорськім дворі була також тенденція подружними зв'яз-
ками затіснювати вза6МИНИ з новими князями на Сході. Поза
випадками, що деколи напружували вза6МИНИ "франків" на Схо-
ді з rpецьким суспільством, цісар Алексій І виявляв бажання
147

наладнати ПОЕ:днання і реунію східньої вітки Соборної Церкви
із західньою. Алексій постійно виявляв свої реунійні ПРОЕ:КТИ,
посилав до Папи в 1091 р. величаве посольство для конкретних
переrоворів про реунію, а навіть прирікав особисто прибути до
Риму в цій справі. В)
Формально виrлядало так, що одно із завдань хрестоносних
походів, тобто визволення Святоrо rробу, було виконане, а дру-
re завдання, тобто ПOGднання обидвох віток Соборної Церкви,
наближалося до успішноrо завершення.
Проте, і в одній, і дрyrій справі імператор Алексій І Комнен
rpaв фальшиву ролю. Він мав плян відзискати під свою владу
лише цілу Малу Азію, Вірменію і Сирію. Палестину й €rиnет
він уже "відписував" цілком у користь турків та арабів. Коли
хрестоносці вже наближалися до виконання цьоrо задушевноrо
пляну Алексія, він всілякими способами шкодив їм у дальшім
поході. Він відтяrнув свою армію зпід Антіохії і залишив хре..
стоносців у чужому краю на їхні власні сили та на евентуальну
поталу туркам. rрецька аристократія, що в тому часі привикла
була до розкішноrо життя, не бажала своїм життям і кров'ю
обороняти свою державу. Ще менше виявляла вона охоту йти
в боротьбу з caMoro ідеалізму, щоб визволяти СвяТИЙ rріб. Нав..
· u ·
паки, вона ЗІ страхом дивилася на силу и еНТУЗІЯЗМ хрестонос"
ців. З поведінки царrородської влади супроти хрестоносців мож"
на зробити висновок, що, правдоподібно, було тихе порозуміння
між ціЕ:Ю владою і rpецькою аристократіЕ:Ю, щоб хрестоносні
корпуси були зншцені в боротьбі з турками в дальшому поході,
а в кожному разі, щоб воШІ втратили cHary далі воювати за
визволення Срусалиму. Ці настрої rpeKiB викликали в свою
черry серед хрестоносців взаЕ:МНУ неприязнь до rpeKiB. 9 )
Виrнанням турківсельджуків з Малої Азії, Вірменії, Сирії
та ПалестиШІ хрестоносці причинилися до відновлення давньої
Царrородської Імперії. ВоШІ давали цій Імперії безпеку із Cxo
ду. Одначе імператор Алексій, замість цінити цю велику заслуrу
хрестоносців, інтриrував проти них і настроював проти них про--
відну rpeцьку верству. Одночасно він звертав YBary СВОЕ:Ї влади
не на утвердження східніх кордонів Імперії проти неминучоrо
HOBoro наскоку ісламськоro світу, але всю yвary присвячуував
імперіялістичному плянові супроти Заходу. Дипломатичними
. u. .
Інтриrами на дворах европеиських монаРХІВ ВІН цькував одних
володарів проти дрyrих. Спеціяльною йоro проrрамою було пов
не завоювання Волrарії та Сербії, не зважаючи на те, що ці на..
роди визнавали ту саму віру і мали той самий обряд у своїх
церквах. На тому політика Алексія не спинялася. Він праrнув
відновити царrородськоrpецьку владу в Італії, якщо не в роз..
мірах з часів цісаря Юстиніяна, то принаймні в розмірах цісаря
Василя ІІ.
Як вшце зrадано, колишні посілості Царrородськоі Імперії
в південній Італії завоювали в друrій половині XI..ro сторіччя
148

норм ани. Це не був похід проти Царrороду, а натиск норманів
проm решти Заходу. Вони нападали на Францію і потім на
Анrлію тому, що це були вже заrосподарьовані країни. Їх вони
праrнули здобути, там осісти і володіти ними. З Toro приводу,
що нормани здобули від Царrородської Імперії південну Італію,
не моrло поrлиблюватися відчуження між західньою і східньою
вітками Соборної Церкви. Нормани мали перед собою заrоспо..
дарьовану територію довкола Царrороду і їхнім пляном було
також підкорити Царrород. Тим нормани не вдоволялися. CBoro
часу вони зarрожували центральній Італії іРимові. Тим..то rpe..
ки шукали союзу з Папою проти норманів. Цісар Алексій І не
мав реліrійноrо ентузіязму з проrpамою поборення ісламської
заrpози для християнства.
Практично в Алексія і в rpeцькій аристократії, яка разом
з цісаром керувала державною політикою, не було справжньоrо
антаrонізму проти латинської Церкви, як такої, і проти держав,
в яких панувала ця Церква. Навпаки, Алексій входив у тісні
союзи з державами, які визнавали зверхність Римськоrо Пре..
столу в латинськім обряді, коли це лежало, на йоrо думку, в ін..
тересах І'рецької Імперії. Особливо Алексій уклав тіснИЙ союз
із італійською державоюмістом ВенеціЕ:Ю і деякими іншими.
Для зміцнення цьоrо союзу Алексій надав Венеції особливі при..
вілеї в ЇЇ торrівлі в Царrороді та інІІШХ містах Імперії. Венецькі
купці мали різні виrоди, а зокрема не платили таких податків,
які мусіли у високих ставках платити rpецькі купці. При тому
венецька влада теоретично визнала над собою якусь зверхність
Цісаря, як "вселенськоrо імператора", але це не мало ніякоrо
реальноrо значення для зв'язання політичної свободи венець"
Koro уряду. В заміну за таКИЙ союз Венеції з Царrородом проти
норманів цісар Алексій наrородив rолову міста..держави Венеції
найвищим царrородським урядом з титулом "НайблаженнішИЙ"
чи пак "Протосебастос".10)
Дехто з істориків неслушно ПРИПИСУЕ: поведінці хрестонос"
ців зріст ворожих почувань rpецької міщанської ма'си проти
Заходу. Хрестоносці поводилися з ціЕ:Ю масою, як на ті вовнні
часи, тактовно і приязно. В кожнім разі, не мали ці маси біль..
. ..U" ..
шоrо утиску ВІД хрестоносних ДИВІЗІИ, як ІХ вони мали ВІД ле:1ІО"
нів І»ецької Імперії. В дійсності така ненависть міщанства в
Царrороді і в інших містах росла з року на рік через політику
Цісаря в користь великих привілеїв для венецьких купців. ці
купці оселювалися у Царrороді в найкращій частині міста, зай..
u . .. . u ..
мали наивиrlДНІШІ торrовеЛЬНI и прОМИСЛОВІ ВУЛИЦІ та, кори..
стаючи із своїх привілеїв і баrатств, поводилися ароrантно су"
проти маси rрецьких міщан і робітників. Це чуже купецтво да"
вало Цісареві наперед великі позички, яких він потребував на
. u .
оплату коштовноrо HaE:MHOrO ВІиська І на виставне життя "свя"
тої палати" та на закордонні місії. Сплата позичок та інші кош"
ти адміністрації вимаrали підвишки податків і оплат, наклада"
149

них на місцеве rpeцьке населення, а особливо на rpeцьких куп"
ців і ремісників. Цей факт викликав особливу ненависть до ве..
нецьких та інших чужих купців і банкир ів.
Це невдоволення використовували різні опоненти Цісаря і
демаrоrічною пропаrандою здобували для себе прихильників
у боротьбі за цісарсьКИЙ престіл. Овочі ціGЇ політики виявилися
за наслідників Алексія, які продовжували започатковану Алек..
CiGM економічну політику. То ж, у часі повстання одноrо з чле..
нів цісарськоrо роду, Андроніка Комнена, проти правлячоrо
Імператора при кінці 1181 р. і на початку 1182 р. в Царrороді
u .. u
влаштовано масовlШ поrpом ІталlИСЬКИХ, rоловно венецьких куп..
ців і їх патронів. Убивано і rpаблено цих купців та банкирів ма..
. .U. · ..
сово, але не з реЛlrlИНОro антаrОНІЗМУ, а виключно з СОЦІЯЛЬНОl
ненависти до чужоrо визиску.ll) Що це був не реліrійно..церков"
нИЙ конфлікт між християнами rрецькоrо обряду і християнами
латинськоrо обряду, видно з Toro, що в поrpомі проти 'Їталій..
ських купців брали участь також цісарські HaGMHi вояки італій..
ці. 12
Свої воонні операції хрестоносці в першім поході закінчили
в 1101 році. Хоча цей похід не довершив реунії обидвох віток
Соборної Церкви, а це було одною з важливих спонук духовно..
ro проводу Заходу, то на велику історичну міру виконав він
CBOG дрyrе завдання: оборонив християнство перед фізичним
u ... . .. .
знищенням иоrо цеРКОВНОІ орrаНlзаЦl1 Ісламом.
У своїх походах проти rрецької Імперії туркисельджуки
мали на меті не лише зюnцення ціGЇ християнської держави в
Азії, але також завоювання цілої Західньої Европи, а потім ще
Східньої ЕвроІШ та підкорити їх ісламові. Европейські держави,
як суверенні ОДИlШЦі, мали бути знищені. Якщо турки були б
осяrнули cBoro, то в Европі дійшло б було до знищення давньої
римської культури. Перемоrа турків над rрецькою ІмперіGЮ
около 10961110 рр. була б була першим кроком до завоювання
Европи турками. Відтак історія Европи поплила б була цілком
іншим руслом. У кожному разі наступив би був повний куль..
турнИЙ застій інтелектуально"культурноrо розвитку, бо турки
тоді навіть в арабів убивали Їхньоrо творчоrо культурноrо духа.
Успіх Першоrо XpecToHocHoro Походу таким чином змінив
біr історії ЕвроІШ і lpецькоrо Цісарства. Царrородська влада
мала тепер час перевести в себе державно..адміністраційні й со..
ціяльні реформи, щоб зміцнити державу і створити потрібні
власні сили для оборони проти натиску BapBapcbKoro азійськоrо
степу. В часі Першоrо XpeCToHocHoro Походу европейські на..
ціональні держави ще не були досить сильні й розбудовані на..
стільки, щоб у випадку зруйнування rрецькоro Цісарства тур"
ками ставити чоло дальшому походові ісламу на Західню Евро..
пу. Відкинення турків далеко від Царrороду і від Европи дало
цим европейським державам час розбудувати свою силу протя..
rOM майже трьох сторіч, тобто до ynадку Царrороду в 1453 р.
150

ХрестоносНИЙ рух У Західній Европі спричинив небувале
піднесення реліrійноrо християнськоrо духа. Тоді Европа ще
була рідко заселена після зншцення мандрівкою народів у YMY
сторіччі по Христі, а також після лютування чуми, яка спричи
ІШла смерть більше як половини населення в VIMY сторіччі.
Для порівняння приrадаймо, що тодішня Анrлія разом з Ірлан
діЕ:Ю мала лише приблизно два мільйони населення. Тому зrо..
лоmення до Першоrо XpecToHocHoro Походу обидвох фаз Kpyr
ло 400,000 добровольців предстаВЛЯЕ: просто суспільну револю-
цію. Це був немов би друrИ"Й випадок мандрівки народів.
Не зважаючи на політичні і суспільні причини xpeCTOHOCHO
ro руху, в ньому домінував реліrійнИЙ момент. Тільки віра моrла
.. u.. .
потяrнути ЦІ ТИСЯЧНІ маси в далекии ПОХІД ТОДІШНІМИ утяжли
.u. .....
вими шляхами ТИСЯЧІ и ТИСЯЧІ миль У незнаНІ краІНИ далеКОІ
Азії.
У тому русі зріс також вплив західньої вітки Соборної Цep
кви. Хрестоносний рух постав на заклик Римськоrо Папи і в
ньому мали домінуюче становище духовні кола. З походом
ішли разом нижчі й вшці духовники і вони ділили важкі обста
вини далеких mляхів, труднощі та небезпеку боїв.
ХрестоносНИЙ рух означав також зміну становища Церкви
на Заході до війни. В перших віках християнства, в часі пануван
ня поrанських імператорів у Римській Імперії, довrий час реч
. . U
ники хрисmянськоrо СВІтоrляду вважали ВІИНУ лише як конеч
не зло. При тому чулися rолоси, які взаrалі забороняли вірним
християнам повнити ВОЕ:ННУ службу в римських леrіонах. 13 ) Цей
неrативнИЙ поrляд на військову службу утримався в східній
вітці Соборної Церкви ще довrо після Константина Великоrо.
В західній вітці ціЕ:Ї Церкви виробився скоро цілком іншИЙ по..
rляд на війну. Вчителі Церкви Амвросій і Авrустин зформулю"
. . u . .. .
вали ЧІТКУ доктрину про ВІИНУ, ЗМІСТОМ ЯКОІ Е: ПОДІЛ ВОЕ:Н на два
роди: справедливу війну і несправедливу війну. Справедлива
війна Е: тоді, коли вона ведеться для поборення зла, бо заrpоз
ливе зло треба поборювати також силою. 14 )
В обличчі безчещення Святоrо rробу в Е:русалимі і заrрози
цілому християнству ісламом йоrо "святою війною" для завою..
вання християнських країн, Папа Урбан проrолосив святу війну
в обороні християнства. Ця війна стала не лише справедливою,
але й освяченою високою метою. Дух святости війни в обороні
. U .
християнства І для иоrо поширення залишився паНІВНИМ ще
.. . .U
КІлька СТОРІЧ, коли хреСТОНОСНІ ВІИНИ проваджено також проти
визнавців поrанства, як і проти Е:ретиків У південній Франції.
Оборонні Хрестоносні Походи
Наслідники Алексія І Комнена на царrородському престолі,
Іван ІІ Комнен (11181143) і Мануїл ПершИЙ (1143..1180), про
U . .
довжували иоrо ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ.
151

у часі CBOro довrorо панування, Мануїл менше дбав про
приязні стосунки з новими християнськими державами на схід-
ніх кордонах rрецькоі Імперії. Зате старався він поширити свою
владу в Европі застосуванням збройних і дипломатичних засо-
бів. Своі війська посилав він у південну Італію і проти Yrop-
щини, замість тримати Їх на поrотові проти реальної заrpози
дальшоrо наступу турків на йоrо Імперію. 15 ) Він праrнув за
кожну ціну утвердити rpецьку владу над Болrарівю і Сербівю.
Цей імперіялізм Царrороду проти Заходу викликав у західньо-
европейських країнах реакцію. Почали там уважати !рецьку
Імперію заrpозлИБОЮ для себе. Тим більше, що Комнени інтри-
rували проти европейських володарів. В Европі почали ходити
думки про потребу зишцення rрецькоrо імперіялізму. Хоча після
турецьких завоювань rрецька Імперія була значно зменшена, то
всо одно rpецькі Цісарі rолосили далі доктрину про те, ЩО вони
в законними спадкОЕ:МЦЯМИ давньої Римської Імперії, тобто що
ім законно належиться верховна влада над цілою Европою. За-
. u . .. .
ХІдньо..европеиських володаРІВ вони вважали СВОІМИ Пlдлеrли..
ми, а коли ці виступали як ,суверени своіх держав, то Царrород-
ські Імператори уважали їх узурпаторами неналежної їм влади.
Це був rpецькИЙ антаrонізм проти Заходу, але він не мав
церковно-обрядовоrо характеру, а був виключно політичнИЙ. Ко-
ли в цісарських колах Царrороду проявлявся антаrонізм проти
Римської Столиці, то він також був державнополітичноrо ха-
рактеру, а не обрядово..церковноrо. rрецькі Цісарі праrнули,
щоб Папа Римський був їм так підлеrлИЙ, як був ЦарrородсьКИЙ
Патріярх. Тимчасом по довrій боротьбі з західньо"римськими
цісарями Папи здобули собі повну незалежність від впливу цих
цісарів на Їх вибір, як і на їхню діяльність у перковних справах.
Від цівї суверенно сти у справах Христової Церкви не бажали
ПаІШ уступати.
Це була основна причина неохоти Царrороду супроти Риму.
З важким серцем Комнени мусіли рахуватися з цим фактом і
переrоворювали з Папою в справі потрібної їм допомоrи, при
. u . .
чому ПОСТІИНО ПІдкреслювали, що вони rOToBI вплинути на свою
Е:рархію в справі реунії східньої вітки Соборної Церкви із захід-
ньою. 16 )
Турецька Імперія й арабськИЙ світ були ослаблені в часі
Першоrо XpeCToHocHoro Походу в наслідок внутрішніх aHTaro-
нізмів. Одні еміри виступали проти одних у змаrаниі за стано..
вшце каліфа й вдиновладноrо володаря. Це причинилося до леr..
шоrо успіху хрестоносців. Але з ходом часу світ сконсоліду-
вався. Турки знову почали натискати на rрецьку Імперію і на
новостворені християнські держави в Малій Азії. В 1144 р. ма-
rометани відбили від хрестоносців ключеву твердиню в Сирії,
місто Едессу, яке вважалося столицею Сирії. Виникла повна
заrpоза для існування князівства Антіохії і королівства €pyca-
лиму.
152

Ця небезпечна ситуація викликала потребу орrанізування
Друrоrо XpecToHocHoro Походу. Тоді в Західній Европі знову
почалася проповідь про конечність HOBoro xpecToHocHoro ПОХОДУ,
щоб допомоrти християнським володарям у Сирії і Палестині
проти арабів та турків. Цим разом до заклику Папи E:BreHa ІІІ
прихилилися вже й самі наймоrутніші володарі Европи; цісар
римський і король німецький Конрад ІІІ та французький король
Люї (ЛІОДВИК) УІІ. Вони зібрали велику си.лу орrанізованих
ДВОХ армій під осоБИСТОІО комаНДОІО оБИJ(ВОХ ЛОЛОJ(арів. Разом
обидві армії начислювали 60,000 лицаРСЬІ<ОЇ кінноти і до 100,000
піхотинців. Під мілітарним і політичним оrлядом все ніби ВИ
rлядало добре.
rрецькИЙ імператор Мануїл був одружений з племінницею
цісаря Конрада і рахувався тим самим також формальним со-
юзником Конрада. Але всетаки у своїй дивоrлядній політиці він
був неприязно наставлений до цьоrо xpecToHocHoro походу. Ма-
нуїл волів бути тоді У приязні з турецьким султаном, який уже
здобув до Toro часу частину Малої Азії від ІРецької Імперії і
мав столицю в Іконії з титулом "Імператора Ромеїв", тобто з тим
саМИlVІ титулом, що йоrо мав rрецький володар. Мануїл навіть
уклав 3 цим султаном умову про мир. Одночасно Мануїл ске-
рував свою політику на поширення свовї влади в Европі, зокре-
ма на Балкані. Він стосував супроти обидвох хрестоносних армій
зрадницьку тактику, щоб їм шкодити. Цей похід був, подібно до
першоrо, сухопутнім. Хрестоносні армії потребували в своїм
марші через середину Малої Азії провідників зпоміж rpeKiB,
які знали місцеві шляхи. Власне, ці провідники поводилися по-
зрадницькому і часто заводили хрестоносні відділи в турецьку
засідку. Все те діялося на підставі очевидноrо тайноrо доручен-
ня Мануїла. Тож, в обличчі ворожости rрецькоrо союзника, по
хід обидвох армій натрапляв на величезні труднощі в боротьбі
з турками.
До Toro долучилася суперницька поведінка обидвох хресто-
носних володарів, які були заздрісні один проти одноrо і вза-
вмно собі не помаrали. Все те причинилося до Toro, що цей Дpy
rий Хрестоносний Похід не досяrнув наміченої мети і скінчився
неуспіхом. Армія хрестоносців була в боях здесяткована. 1ї )
Обидва европейські володарі, Конрад ІІ і Людвик УІІ, по
вернулися до своїх країн, не досяrнувши ніякоrо успіху. HeBдa
ча була не тільки для їхніх великих армій, але в першу черrу
для християнства в йоrо боротьбі проти натиску маrометансько-
ro світу. Нові християнські держави поза східніми кордонами
ІРецької Імперії не отримали сподіваної допомоrи, а TypeЦЬKO
арабськИЙ натиск окружував Їх і вже заrрожував Їм заrладою.
Справа повднання обидвох віток Соборної Церкви не пішла впе-
ред, а залишилася після Першоrо й Друrоrо XpecToHocHoro По-
ходу лише у сфері дипломатичних переrоворів.
153

Невдача Тpeтьoro XpecтoHOCHoro Походу
Після невдачі Друrоrо XpeCToHocHoro Походу турки зміц..
нювали свої позиції проти rрецької Імперії. Що деякий час вони
більшими дивізіями нападали на територію цівї імперії, rpабу..
вали населення і забирали людей у неволю. В цій ситуації цісар
Мануїл мусів кинути свою армію проти HOBoro турецькоrо сул..
тана Киліч..Арсляна. Щоправда, Мануїлові не вдалося знищити
. u
туреЦЬКІ корпуси, але все таки иому вдалося припинити на де"
який час турецькИЙ наступ. ДИП.]Іоматія Мануїла пішла зrодом
на повне заперечення дотоrочасної християнської оборонної по..
літики, яку знаменували хрестоносні походи. В 1161 р. він уклав
з султаном доrовір, яКИЙ створив фактично політичний союз
між туркави і rреками. rрецька політика пішла у цьому так
далеко, що цісар Мануїл запросив султана як почесноrо rостя
до Царrороду. Султанові влаштовано в Царrороді величаве
прийняття з масовими маніфестаціями в йоrо честь, показувано
йому найкращі святині, влаштовано парадні бенкети у "святім
палаці" цісаря і показувано йому rpи й переrони на rіподромі.
В таких відносинах не моrло бути мови про настрій rрецькоrо
уряду в користь оборонної війни християнства проти натиску
MaroMeTaHcrna. 18 )
Політика Мануїла вийшла таки на користь турків і арабів,
а не на користь самої rрецької Імперії. В почутті безпеки з боку
турків на східніх кордонах свовї Імперії, rрецька влада в Царrо..
роді не творила потрібної збройної сили, яка уможливила б
успішнИЙ спротив новому натискові ісламськоrо світу. Цей на..
стрій самозадоволення rрецькоrо суспільства використав незаба..
ром султан Киліч..Арслан. Він зміцнив свої корпуси і в 1175 р.
кинув ЇХ з Іконії проти rрецької Імперії. Він поруйнував баrато
міст та сіл і забрав з собою понад 100,000 невільників. Забраних
чоловіків він наказав повбивати, а жінок і дітей продав у раб..
ство. Тоді Мануїл був примушений піти сам із свовю армівю
в похід проти цьоrо турецькоrо натиску. В битві при Маріоке..
фалі понесла rpецька армія страшну поразку. У вересні 1176 р.
вона була цілковито розбита, залишивши на полі бою rори
rрецьких трупів.
Із друrої сторони одночасно натискали нормани на окупо"
вані rрецьким цісарством області в південній Італії, і при тому
явно заrpожували здобуттям усівї властивої rреції. Мануїл опи-
. u .... .
нився знову В таКІИ ситуаЦІІ, що МУСІВ шукати допомоrи І ря..
тунку на Заході. Добачуючи там заrрозу з боку Уrорщини і за
її плечима моrутньої Німеччини, Мануїл шукав порятунку в со..
юзі з Францівю. Він одружив CBoro нелітньоrо сина і наслідника
престолу з дочкою французькоrо короля, малолітньою ArHe-
сою, і в 1179 р. уклав союзну умову з Францівю. ТакИЙ союз,
одначе, не баrато Mir йому помоrти, бо Франція була задалеко
від кордонів Ірецької Імперії. Мануїл помер у 1180 р., зали..
154

шивши своїм наслідником малолітньоrо сина Алексія ІІ Ком..
нена. Опікункою і реrенткою одинадцятилітньоrо Імператора
встановив він свою дружину, як "василевсу" Марію, дочку князя
Антіохії. Мати молоденькоrо цісаря Алексія ІІ була католичкою
і продовжувала останню політику Мануїла. Вона спиралася на
союз із католицькою ФранціGЮ і з католицькою ВенеціGЮ.
Мануїл дав був венецьким купцям фактичну монополію
зовнішньої торrівлі rрецької Імперії та привілеї у внутрішній
торrівлі. Ця політика була неСПРИGмлива rрецькому купецтву,
обложеному важкими податками й оплатами тоді, коли венець"
кі купці були майже зовсім звільнені від податків. Це викори"
став двоюріднИЙ брат Мануїла, Андронік. З впливовими аристо
кратами і провідниками rpецькоrо купецтва в столиці зорrані
зував він повстання проти реrентки і захопив Царrород. При
u . . . u
тому иоrо прихильники І вояки влаштували в МІСТІ масовии по..
rpoM венецькоrо купецтва. PereHTKY Марію посаджено в тюрму,
а симпатиків її режиму вбивано, осліплювано і тортуровано. В
1181 р. Андронік проrолосив себе цезарем, тобто діючим Імпе...
ратором від імені малолітньоrо Алексія ІІ. Незабаром цезар
Андронік пішов далі: він наказав задушити ув'язнену колишню
pereHTKY, матір малоrо Імператора, при чому примусив малоrо
хлопця підписати вирок смерти на свою матір. У 1183 р. Андро"
нік наказав убити caMoro молоденькоrо цісаря Алексія ІІ, після
чоrо проrолосив себе Імператором, як Андронік І Комнен. 19 )
Вдову вбитоrо Алексія ІІ, молоденьку 13літню ArHecy, Андро"
пік узяв собі неrайно по убивстві її мужа за свою жінку.
Андронікове правління rрецькою ІмперіGЮ виявило повний
упадок її сили. В обличчі заrрози з боку маrометанськоrо світу,
. . . u
ВІН не ваrався вчинити ВНУТРІШНІИ переворот проти правлячоrо
Імператора і цим заохочувати BoporiB Імперії розривати ЇЇ на
кусні. В часі йоrо правління, в 1181 р. сицилійські нормани на..
пали на властиву rрецію і ЇЇ в цілості опанували. Т'рецька Імпе
рія залишилася, властиво, без rрецьких етніЧНlіХ теритерій, ма..
ючи лише невеличку область Малої Азії напроти Царrороду,
і посілості на слов'янськім Балкані. Андронік І Комнен заки
нув союзні стосуикі з Заходом, а почав звертатися за приязню
до маrометанських володарів. Тоді в арабськім світі прийшов
до влади енерrійНИЙ, здібний державник, Саладин, який був по
національності курд. Він сконсолідував арабських емірів і світ
ісламу. Андронік І рішився вступити В тісний союз із Салади..
ном, скерований своїм вістрям, очевидно, проти Заходу. Для
досяrнення цьоro союзу він вислав величаве посольство до Ca
ладина. Свою владу при тому він бажав зміцнити не так зброй
ними силами збільшеної армії, як блиском "святоrо палацу" і
двірських церемоній. Для Toro він найняв велику масу палац
вої служби і парадної rвардії. Все те в палаці та довкола палацу
творило цілий корпус GBHyxiB і служби в кількості до 20,000
осіб. Це потяrало за собою опорожнення державної скарбниці. 2О )
155

. Високі податки й розтратність режиму Андроніка, сполуче
на з йоrо застосовуванням брутальної сили супроти населення,
відвернули від ньоrо населення столиці, яке допомаrало йому
прИЙти до влади в минулому. Тому розпочато орrанізувати про
ти ньоrо конспірацію в самій столиці. rрецька Імперія тратила
престиж перед зовнішнім світом і це заохочувало норманів до
підбою нових провінцій властивої rреції. Послабленням rрець-
кої сили покористувалися також болrари, серби й волохи, бажа
ючи скинути з себе важке ярмо rрецькоrо поневолення. 21 )
В церковній політиці Андронік І зміряв до Toro, щоб Цісар
мав рішальне слово не лише в справі вибору Царrородськоro
Патріярха, але також щодо наставлення епархіяльних еписко-
пів та cBoro права встрявати також у доrматичні рішення Цер..
кви. Він бажав бути автократом і в світській владі, і в духовній.
Тому, що Патріярх Теодосій не мав охоти поrодитися на таку
цісарську доктрину, то Андронік йоrо усунув, а на йоrо місце
покликав послушноrо Василя Каматира. Цей поrоджувався на
все, що хотів Цісар і навіть не противився тому, що забирано
u ..
церковне маино для покритrя розтратноrо ЦІсарськоrо праВЛІННЯ.
Цілком іншою була доктрина цісаря Івана Ком нена в пе
ріоді між Першим і Дрyrим Хрестоносними Походами. Цей Цi
сар вступив у переrовори з Папою Іннокенті&м ІІ про по&днання
обидвох віток Соборної Церкви. В листі з 1141 р. цей Цісар цap
rородськИЙ писав до Папи, щоб влада у вселенній повинна бути
поділена між rрецьким василевсом і Папою. Василевс повинен
мати світськИЙ меч, а намісник св. Петра повинен мати ДYXOB
ний меч у світі. Вони обидва можуть спільними силами BCTaHO
вити &дність усі&ї Церкви в Римській Імперії. Йоrо наслідник
Мануїл І Ком нен заступав при кінці CBoro володіння ту саму
доктрину, що зміряла до по&днання відділених від себе двох Bi
ток Церкви з перспективою здобути собі і своїм наслідникам
&дину владу "вселенськоrо василевса", під rаслом: ,,&дина ім-
перія, &ДИНИЙ світський володар і &дина Церква з &ДИНИМ духов-
ним центром". Це, між іншим, вказу& на те, що два хрестоносні
. . .... u..
походи ЦІЛКОМ не ВІДЧУЖИЛИ rpeKIB ВІД заХІДНІХ европеИЦІВ ПІД
церковно-реліrійним оrлядом. 22 )
у міжчасі Андронік І тратив діймаючо на зовнішнім фронті
в Европі. Нормани з Сицилії зміцнювали свій наступ на терито-
рію властивої rреції з виразним пляном опанувати самий Цap
rород. На внутрішнім відтинку він тратив усякий вплив на на-
родні маси, зокрема в столиці. Це використав один із впливових
rрецьких аристократів, Ісаак, на прізвище Анrел, по-rрецькому
"Анrелос". Він зорrанізував у столиці повстання в 1185 році і
леrко повалив владу Андроніка І, проrолошуючи себе Імпера-
то ром , як Ісаак дрyrий-Анrел (1185-1195). Поваленоrо Імпера-
тора зловлено, ув'язнено і піддано різним тортурам у цирку
для потіхи товпи, яка йоrо закатувала. Внаслідок таких частих
переворотів rрецька Імперія корчилася і тратила силу, як у
156

внутрішніх, так у зовнішніх відносинах. Проти влади Ісаака
Анrела підіймалися також постійно повстання, то в столиці, то
в різних областях Імперії. Як звичайно, при здушуванні цих
. . 8U .
повстань ІмпераТОРСЬК1 ВІиська влаштовували маСОВІ поrроМИ
над запідозреними симпатиками повстанців. В однім з таких
повстань у самій столиці, повстанці не лише rрабували цивіль
не населення, але й оrраблювали церкви. Це все використали
болrари і повстали проти rрецької влади і в 1187 р. відзискали
. U .
свою саМОСТІИНІСТЬ.
В цій ситуації Ісаак увійшов у союз із ВенеціЕ:Ю, підтвердиВ
усі попередні привілеї венецьких купців і зобов'язався далі ви
плачувати високе відшкодування Венеції за шкоди, спричинені
поrромом у 1171 р.
Ісаак Анrел продовжував туркофільську політику на Сході.
Не підтримував він королівства ерусалиму проти наступу Сала
дина, хоча формально це королівство визнавало зверхність Цap
rороду. Тимто по недовrій боротьбі Саладин переміr слабі сили
цьоrо християнськоrо королівства і в 1187 р. здобув ерусалим.
з ціЕ:Ї перемоrи арабів над християнським королівством epyca
лиму Ісаак Анrел не робив собі нічоrо. Зате цей факт викликав
занеПОКОЕ:ННЯ в західній вітці Соборної Церкви. Папа rриrо
рій VIII і йоrо наслідник Климентій ІІІ знову закликали хри
стиян до HOBoro, тобто Третьоrо XpecToHocHoro Походу. Тим
разом відrукнулися три MorYTHi володарі: цісар "Святої Рим
ської Імперії Німецькоrо Народу" Фридрих Барбаросса, фран
ЦУЗЬКИЙ король Филип ІІ ABrycT і анrлійськИЙ король Ричард
Львине Серце. Всі вони виставили свої сильні армії, які разом
начислювали 62,000 кінноти і ДО 100,000 піхоти.
На тодішні часи це була дуже велика армія. Проте, з при
чини заздрости кожноrо з цих трьох володарів один проти OДHO
. U
ro, ця велика ВІиськова сила не моrла виконати належно CKOOp
динованоrо наступу проти MaroMeTaH за визволення ерусалиму.
Союзні володарі не узrіднили спільноrо стратеrічноrо BOE:HHOrO
пляну і не утворили спільноrо начальноrо штабу для ведення
спільних операцій. Кожна армія мала свій ВОЕ:ННИЙ плян і кож
НИЙ володар провадив сам операції. Фридрих Барбаросса був
. u ..u .
РІшении провадити НІмецьке ВІИСЬКО СУХОПУТНІМ шляхом понад
Дунай до Царrороду, переправитися там на азійський бік через
Дарданелли і потім продовжувати похід серединою Малої Азії
до кордонів турецької "Імперії Ромеїв", щоб звідтіля поспішати
на південь з допомоrою заrроженим маrометанами християн
ським державам у Сирії і Палестині. Метою цьоrо походу Фрид
риха Барбаросси було визволення ерусалиму зпід арабської
влади. Дві інші хрестоносні армії, анrлійська і французька, pi
шили не йти разом з німецьким цісарем; вони обрали морську
переплаву через Середземне море до побережжя Палестини,
щоб звідтіля досяrнути ту саму мету, яка присвічувала HiMeць
кому походові.
157

Перед початком походу Фридрих Барбаросса уклав умову
з rрецьким цісарем Ісааком Анrелом про допомоrу rрецької
Імперії йоrо майбутньому походові для визволення Е::русалиму.
rрецька допомоrа мала поляrати в тому, що Царrород мав без
перешкоди j в приязний спосіб перепустити німецьку армію че..
рез територію Царrородської Імперії. Крім Toro rреки мали да..
вати умовлену скількість харчів для хрестоносної армії Фрид
риха. Коли ця армія прибула до побережжя проливу Дарданел..
лів, то rрецька влада мала обов'язок доставити належну скіль
кість кораблів, щоб це військо моrло переправитися до Малої
Азії. Цей доrовір був ратифікований обидвома сторонами при
сяrою на хрест і на Е::ванrелію. 23)
Цісар Ісаак Анrел мав від caMoro початку постанову не
дотримати заприсяженої умови. Toro caMoro 1189 року, коли він
уклав цю умову з Фридрихом Барбароссою, Ісаак тасмно заклю..
чив умову з маrометанським володарем Саладином про взасмну
приязнь Царrородської Імперії з Арабською ІмперіGЮ.
Назовні Ісаак Анrел нібито дотримувався умови з Фридри..
хом Барбароссою, Як тільки німецька армія прибула до побе
режжя Дарданеллів, Ісаак доставив потрібні кораблі для пере..
прави цих військ на побережжя Малої Азії. Але тасмно він дав
доручення своїм намісникам усіма засобами шкодити дальшому
походові цісї хрестоносної армії. В тому порозумінні співдіяли
також духовники rрецької Церкви rрупи фотіян. Вони пропові
дували ненависть до хрестоносних вояків, а деякі з них доходили
до Toro, що радили вірним при слушній наrоді вбивати по оди..
ноких вояків, обіцяючи відпущення цьоrо rpixa підступноrо
вбивства. :!4 )
Ця зрадлива поведінка Ісаака Анrела супроти хрестоносних
військ Фридриха Барбаросси була явним зламанням заприся..
женоrо доrовору. Тайно інструктовані намісники rрецькоrо ці..
саря відповідно підбирали для хрестоносних корпусів Фридриха
Варбаросси провідників, щоб ці провідники, власне, провадили
хрестоносні військові частини фальшивими дороrами в турецьКУ
засідку. Намісники rрецькоrо Цісаря, які доставляли харчі ДЛ8
цьоrо війська, досиплювали rлини і вапна до муки і т. п. 25 ) Цю
зрадницьку тактику, яку Ісаак стосував супроти хрестоносців,
будучи тайним союзником каліфа Саладина, підтвеРДЖУG вповні
сучасник Toro походу, rрецький історик HiKeTac.:!fi)
Ясна річ, що Ісаак rоворив про потребу GДНОСТИ rрецької
Церкви в зrоді з Римським Престолом не щиро, а по..фарисей..
ському.
До речі, дві інші хрестоносні армії цьоrо третьоrо походу,
які обрали свій шлях до Палестини морським транспортом, не
мали труднощів. Вони не мали контакту з rрецькою владою.
Не зважаючи на всі труднощі і втрати, Цісар Фридрих Бар..
баросса бравурно відкидав турків щораз далі на схід. Він дійшов
ІІО .східніх кордонів давньої rрецької Імперії і перейшов rірський
158

ланцюr Таврусу. йому було тоді понад 70 років віку. Проте,
він зносив усі невиrоди B06HHoro походу, ведучи свою армію
особисто вперед. Він був відважний і звертав мало уваrи на ceIr
йозність небезпек у поході. В rірській околиці він не спинився
перед rлибокою і бистрою рікою, щоб дати приrотовити піоне..
рам перехід через ріку. Сам він кинувся верхи впоперек бистрої
струї ріки, щоб її переплисти на коні. Вода перемоrла коня і
Цісар разом з конем там утопився. Втопився він 10ro червня
1190 р. в річці Салеф чи Каликандус (сепер звуть її rиксу),
біля Селеуціі в провінції Силиціі.
Ця траrічна смерть цісаря СвятоЇ Римської Імперії Фрид
риха Барбаросси вплинула так rнітючо на підлеrлих йому KO
мандирів військ, німецьких князів і rрафів, що вони рішили
тоді не продовжувати походу до Палестини, але вернутися Ha
зад, походом через Малу Азію на захід і далі до Німеччини.
Не мав успіху ані похід двох інших зrаданих армій. Цим
арміям удалося було лише здобути Акр, недалеко теперішньоrо
міста rайфи, і більше нічоrо. Знеохочені анrлійці й французи
також вернулися назад. Після Toro християнські держави на
сході, князівство Антіохії і rрафство Тріполі, залишилися влас
ній долі. Західня Европа була поставлена знова перед питан
ням: чи залишити напризволяще Святу Землю і Е:русалим у
руках поrан і MarOMeTaH?
Венеція допомаrа Іреції деморалізувати Хрестоносців
Невдача Третьоrо XpecToHocHoro Походу заохотила турків
до HOBoro натиску на rрецьку Імперію. Одночасно Ісаак Анrел
побоювався помсти з боку HOBoro німецькоrо цісаря, сина Фрид
риха, rайнриха VI. Тому він вислав велике посольство до Hi
меччини, щоб наладнати з нею приязні стосунки. Ця справа не
була доведена до кінця, бо Ісаак Анrел був скинутий з престолу
своїм братом Алексі6М, який проrолосив себе цісарем Алексі6М
ІІІ. Це сталося в 1195 р.
Ця зміна на імператорськім престолі в Царrороді була про
ведена в конспіративний спосіб, який у тому часі вже був устій
ненИЙ звича6М. Брат імператора Ісаака зорrанізував конспіра
. . u .
ЦІЮ У ВІИСЬКОВИХ командуючих колах, виступив неСПОДІвано
збройною силою проти Імператора, арештував йоrо й наказав
виколоти йому очі. Осліпленоrо Імператора він наказав кинути
у тюрму, де йоrо тримано в півrолоднім стані, на сухім хлібі
та воді. Ніби леrітимним наслідником престолу мав би був бути
у випадку йоrо смерти син Алексій, якому в часі перевороту
було всьоrо 12 років. Алексія арештовано також і посаджено
у в'язницю. Цей переворот ЩОДО форми був ще "людяний" у
порівнянні з переворотом Ісаака Анrела проти попередньоrо
імператора Андроніка.
159

Тоді Ісаак наказав був тортурувати Андроніка. йоrо про-
ваджено для утіхи столичної товпи вулицями Царrороду, вир--
u . u
вано иому ОЧІ, лито на иоrо rолову rарячу воду, кидано на ro-
лову кал і бито йоrо, а потім у той спосіб покаліченоrо притяr-
нено до rіподрому, де для забави зібраної товпи повішено йоrо
доrори ноrами.
НовИЙ імператор Алексій ІІІ Анrел нічим не відрізнявся
..", . -U. ..U . .. .
у СВОІИ ЗОВНІШНІИ І ВНУТРІШНІИ ПОЛІТИЦІ ВІД ПОЛІТИКИ cBoro попе
редника. Ісаак був зобов' язанИЙ платити Венеції велике відшко-
дування, 14 сотнарів золота, за поrром її купців у Царrороді та
в інших містах. Це був важКИЙ тяrар для державноrо скарбу
й Імператор Mir йоrо сплачувати лише меншими ратами. Цей
тяrар залишився для виплачування в часі влади Алексія ІІІ.
Крім Toro німецьКИЙ цісар rайнрих VI вимаrав від Ісаака від-
шкодування за шкоди понесені армівю Фридриха в наслідок
невиконання доrовору з Фридрихом Барбароссою.
Ще одна обставина, що дав відповідну характеристику
rрецьких володарів. У часі переrоворів Ісаака з Фридрихом Бар--
бароссою про хрестоноснИЙ похід ocTaHHьoro, Ісаак рішився був
увійти в родинні відносини з німецьким Ц"їсарем. Отож, ще в
часі ЦИХ переrоворів Ісаак видав свою дочку за брата німецько-
ro Цісаря, rерцоіа llIвабськоrо ФИЛШІа. Щоб дістати військову
допомоry від німецькоrо Цісаря, Ісаак тоді визначив був своїм
наслідником не cBoro сина Алексія, але цьоrо cBoro зятя rерцоіа
ФИЛШІа. Проте, після скинення Ісаака з трону йоrо братом,
який проrолосив себе імператор ом Алекс івм Третім, німецьКИЙ
імператор rайнрих рішив не вмішуватися в анархічні відносини
в rрецькій Імперії і не вимаrав, щоб rерцоі Филип ШвабсьКИЙ
був визнаНИЙ леіітимним rрецьким Імператором замість Алек-
сія Третьоrо. НімецьКИЙ Імператор фактично визнав владу Алек-
сія ІІІ, бо вступив із ним У переrовори в справі виплати умовле-
Horo відшкодування в сумі 14 сотнарів золота. Алексій ІІІ при-
u . . . u
знав цеи довr І наВІТЬ наложив спеЦІЯЛЬНИИ податок на ту спра-
ву. Про визволення Е::русалиму Алексій ІІІ не дбав і не старався
про допомоrу заrроженим християнським державам на СХОДІ,
хоч вони формально визнавали над собою зверхність Царrороду.
Римський Престіл займав тоді енеРіійний Папа Інокентій
ІІІ, який з-поміж усіх тодішніх діячів реліrійноrо життя та сві-
тової політики був найбільше перейняТИЙ ідевю вдности хри-
стиянства так у світській, як і в церковній сфері. Він заступав
поrляд, що в першу черrу треба дбати про реунію східньої вітки
Соборної Церкви, як передумову упорядкування державно-по-
літичноrо ладу в християнських країнах. Без TaKoro упорядку-
вання він не бачив можливости оборонити християнство перед
зростаючою силою ісламськоrо світу.27)
Вже в 1198 р. Папа Інокентій ІІІ почав реалізувати задум
HOBoro xpecToHocHoro походу на визволення Е::русалиму. Це було
понад сто років пізніше від часу, коли вперше Папа Урбан ІІ
160

вистymm був з реальною ініціятивою орrанізувати ПерШИЙ Хре-
стоносний Похід. Політичні відносини і реліrійні настрої за ціле
сторіччя змінилися у Західній Европі. Коли за часів Папи Урба-
на ІІ факт поневолення Св. І)юбу в Е::русалимі викликав за-
rальне обурення в західнім християнськім світі і rаряче ба-
жання боротися за визволення цілої Святої Землі, то по упливі
цілоrо сторіччя цей велиКИЙ ентузіязм ослаб дуже значно. До
цьоrо спричинився факт, що різні володарі і панівні суспільні
u 
верстви праrнули використати хрестоноснии рух дЛЯ СВОІХ по-
літичних і соціяльних плянів та користей. Тим"то заклкик Папи
Інокентія ІІІ до европейських володарів, щоб вони орrанізували
U U. U ·
новин хрестонос:нии ПОХІД, не знаишов серед них великоrо ВІдrу"
ку. Коли до Tpeтьoro XpeCTOHocHoro Походу зrолосилися були
наймоrутніші володарі тоrочасної Західньої Европи, то тепер
не зrолосився ані один монарх. Почали ІШняво зrолошуватися
лише різні васали монархів і то меншоrо значення. Орrанізу"
вання HOBoro xpecTOHocHoro походу тяrнулося довrо, і щойно
за пару років воно почало виявляти деякий успіх. Щойно десь
у 1200 році було зrолошених кілька тисяч лицарів і кільканад"
цять тисяч помічних вояків..пїхотинців.
Тим разом був цілком іШІІИЙ -тлян походу. Він поляrав у
тому, що визначено Е::rипет метою походу, щоб здобути цю рі..
шальну країну над Середземним морем, а з цісї бази розпочати
наступ на визволення Е::русалиму. Цей плян був під стратеrіч-
ним оrлядом найреальнішим. Він обминав труднощі довrоrо
маршу впоперек Малої Азії, пробиваючися через територію
зайняту турками і поборюючи важкі труднощі харчовоrо по..
стачання з малої области під владою Царrородської Імперії.
Плян був також виrіднішим у порівнянні з пляном MopcbKoro
походу короля Ричарда Левиноrо Серця і французькоrо короля
ФИЛlШа, коли вои обрали були морсьКИЙ похід, і не до Е::rиптy,
а на побережжя Палестини. Зразу цим хрестоносним походом
керував rpаф ІІІампаній Теобальд, але потім французьКИЙ ко..
роль ФИЛІШ ІІ вплинув на вибір вождем цьоrо походу одноrо
з італійських князів, Боніфатія Монфератськоrо. 28 )
В цьому поході, як і в попередніх, були дуже зацікавлені
під економічним оrлядом італійські роспубліки..міста  rенуя,
Венеція та Піза. Вони вже раніше провадили живу торrівлю
з містами Царrородської Імперії. Цілком природно, вони кон-
курували між собою. Найближча до Царrороду морською плав-
бою була Венеція. Влада Венеції встиrла була до Toro часу
здобути для CBoro купецтва небувалі привілеї в цій торriвлі.
Проте, в останніх десятиріччях також rенуенське і пізанське
купецтво здобувало собі rpYHT у цій торrівлі. Тепер, при кіJЩі
XII..ro сторіччя, за влади HOBoro узурпатора престолу в Царrо-
роді, Алексія ІІІ, влада Венеціі бажала викинути з торrівлі із
Сходом купецтво r енуї та Пізи і здобути для себе монопольну
позицію в торrівлі не лише з Царrородською ІмперіGЮ, але та-
161

кож із маrометанським світом і з Україною. Тим-то Венеція
U .
неrаино Вlдrукнулася на поклик до xpecToHocHoro походу, rоло
шеноrо Папою ІнокентіЕМ ІІІ. Річ ясна, що вчинила вона це на
чисто купецькИЙ лад. Знаючи, що для морськоrо походу проти
Е:мшту треба було мати належну скількість кораблів, Венеція
рішила зробити на тому поході свій заробіток. У Венеції був
тоді доджею старий Енріко Дандольо. Він на старість осліп
вповні, але все одно він далі був обиранИЙ посадником республі
ки (доджею ). Це був досвідчеНИЙ дипломат, послідовнИЙ у дo
сяrненні намічених плянів, і відважнИЙ. Він поrодився доставити
хрестоносцям потрібну фльоту, але за високу заплату.
В 1201 р. заключив Енріко Дандольо з хрестоносцями дo
rOBip TaKoro змісту: ХрестоносНИЙ провід маЕ заплатити за пе
. · -u.. u.. .
реВІЗ Цlлоrо походу у визначеНІИ СКІЛЬКОСТІ конеи І ПІШИХ ВОЯКІВ
85,000 срібних марок, які на той час були великою сумою rpo
шей. Заплата мала бути зроблена наперед. Хрестоносці мали
дістати від Венеції утримання в часі перевозу до Е:rипту. На
початку 1201 р. збиралися хрестоносці в околиці Венеції. В
квітні Toro року прибуло туди разом 4,500 лицарів на конях,
9,000 ІЦИтоносців і 20,000 піхотинців. З усіх дотеперjшніх похо
дів це була найменша армія хрестоносців. Проте, це були вправ
лені вояки і ця армія моrла мати рішальний успіх у здобутті
Е:rштту, бо тоді саме вже не було в живих зручноrо володаря,
яким був Саладин. Тим більше, що після йоrо смерти в Е:rипті
настали міжусобиці м'Їж претендентами на монаршу владу.
Все заповідалося для хрестоносців ніби щасливо. Але, за
раз після збору хрестоносців біля Венеції, сталися такі події,
... '-'. u u
ЯКІ ЗМІНИЛИ ЦІЛКОМ основнии стратеrlЧНИИ ПЛИН походу и спри
чинили деіенерацію походу з хрестоносної ідеї на політичну.
Ці події були такі: До походу явилося менше хрестоносців,
як Toro сподівався їхній провід в часі укладення умови з BeHe
ціЕЮ. Тому вони не привезли з собою повної умовленої суми за
плати венецькій фльоті за перевіз. До повної суми 85,000 сріб
них марок бракувало лицарям 34,000 срібних марок. Вони не
моrли в короткім часі ніде зібрати такої великої суми. Венецька
влада, в свою черrу, настоювала на тому, що вона не дасть
cBoro перевозу, якщо не буде заплачена повна сума наперед,
хоча скількість зібраних вояків була менша ніж оцінювано її
в доrоворі. В наслідок такої постави доджі Дандоля, xpeCTO
носці знайшлися в дуже прикрій ситуації, з якої трудно було
ім знайти скорий вихід. Вони не мали можливости далі відбу
вати заплянованоrо походу. З друrоrо боку, вони уважали ниж
че СВОЕЇ лицарської чести вертатися назад до своїх країн, не
виконавши cBoro XpeCToHocHoro зобов'язання, прийнятоrо перед
походом. Так минуло літо, а в зимі трудно було пускатися у
похід на бурхливе море.
В цій ситуації наступила ще одна подія, яка ще раз змінила
всі пляни хрестоносців, і все пішло по лінії венецьких купців.
162

Коли наблизилася весна 1200 р., справа ПОХОДУ мусіла рішитися
так або інакше: або хтось Mir би зобов'язатися покрити Венеції
решту коштів перевозу, або хрестоносці мусіли вертатися дoдo
му. Але саме на весні Toro року вдалося царrородському цicape
вичеві АлексіЕві втекти з ув' язнення і потім після різних приrод
дістатися купецьким кораблем до Італії. Наперед поспішив
Алексій до Риму, щоб у Папи ВИЕднати допомоrу для себе і
CBoro батька, попередньоrо імператора Ісаака Анrела, і повер
нути йому знову імператорський престіл. Хоча молодий цicape
вич (йому тоді вже було біля 18 років віку) малював Папі po
жеві перспективи з такої допомоrи, зокрема повне ПОЕднання
в церковній ділянці, то Папа не прирік йому ні чоrо. ДЛЯ IHO
кентія ІІІ це була лише політична афера і не оправдана для
інтервенції Римськоrо Престолу. Молодий Алексій покликався
на леіітимність влади CBoro батька Ісаака і на таку ж леіітим
ність CBoro наслідства на випадок смерти батька. Папа IHOKeH
тій знав ціну цій леіітимності прекрасно, бо й Ісаак Анrел при
u. u. .
ишов на Імператорськии преСТІЛ шляхом перевороту проти Імпе
ратора Андроніка Комнена та ще по йоrо тортурованім трупі
і по трупах прихильників. Тимто й леіітимність наслідства MO
лодоrо Алексія була більше як сумнівна. Ставити на таку спра
ву ПОЕднання в Соборній Церкві Папа, очевидно, вважав HeBKa
заним. 29)
Тоді колишній молодИЙ царrородський цісаревич подався
до Німеччини, до cBoro шваr'ра rерцоіа Филипа IlIвабськоrо.
Це ж був зять йоrо батька, а йоrо шваіер, отже від ньоrо він
сподівався дістати потрібну допомоrу для боротьби за привер
нення cBoro батька на престіл. Там МОЛОДИЙ Алексій знайшов
приязне прийняття і допоміжну руку. Політичні дорадники rep
ЦОr'а вказали йому на армію хрестоносців, що саме тоді перебу
вала в безвихідному положенні в таборі біля Венеції. Ім Hacy
нулася думка про те, щоб намовити командування хрестоносців
до Toro, аби вони наперед допомоrли вернути на престіл колиш
ньоrо імператора Ісаака, а вже потім з Царrороду поплили б до
еrипту. МОЛОДИЙ Алексій мусів мати біля себе політичних дo
радників зпоміж rрецьких еміірантів. Вони порадили молодому
цісаревичеві, щоб у власному імені і від імени CBoro батька зо
бов'язався перед хрестоносцями, що вони обидва заплатять усі
кошти утримання хрестоносців і Їхньоrо транспорту морем до
еrипту, якщо вони допоможуть йоrо батькові, Ісаакові Анrелові,
, вернутися знову на царrородський імператорсьКИЙ престіл. Всі
кошти були визначені точно в фунтах золота і сріблі, при чому
також мала бути визначена відповідна заплата за труд xpeCTO
носців у боротьбі з узурпатором престолу АлексіЕМ ІІІ. За по..
середництвом rерцоіа Филипа і при натиску венецькоrо доджі
Дандоля був уложенИЙ, підписаНИЙ і ратифікованИЙ у тому
сенсі доrовір між молодим АлексіЕМ і хрестоносцями. rрала
ролю в переконуванні хрестоносців та обставина, що молодИЙ
163

Алексій представляв себе леrітимним наслідником престолу і
жертвою кривавоrо узурпатора Алексія ІІІ, якИЙ осліпив леrі..
тимноrо імператора Ісаака та тримав йоrо у в'язниці. В цьому
доrоворі венецька влада зобов'язалася перевезти хрестоносців
перед Царrород у цім поході для допомоrи ув'язненому Ісаакові
на кредит з тим застереженням, що належна заплата 34,000
срібняків буде доконана після настолення Ісаака на імператор"
сьКИЙ престіл у Царrороді. При тому Венеція поставила ще yMO
ву, що перед відпливом до здобування престолу Ісаакові хре..
стоносці здобудуть для Венеції місто Задар на східнім побе..
режжі Адріятику, яке належало до Уrор'щини, яка, до речі,
брала участь у цім хрестоноснім поході. На це провід хрестонос"
ців поrодився, додавши ще умову, що коли Ісаак і йоrо син
Алексій будуть привернені на престіл, то вони мілітарно допо
можуть хрестоносцям У поході на Е:rипет. 3О )
Ця умова сама собою була порушенням xpecToHocHoro xa
рактеру цьоrо походу. Він був призначений Папою виключно
для боротьби за визволення Е:русалиму і СвятоЇ Землі. Боротьба
за торrовельноколоніяльні інтереси Венеції суперечила самій
ідеї християнської солідарности в цьому поході, бо ж уrорський
король підтримував хрестоносну справу і 3 Уrорщини були Biд
діли хрестоносців у цьому поході. Проте, цей скрупул усунули
намови венецьких дипломатів інамови caMoro молодоrо цicape
вича Алексія. Тимто хрестоносці фльотою Венеції переплави
лися під Задар і по короткій облозі здобули це місто для Be
неції. Після Toro наступила ще додаткова умова між князем
БоніфатіЕ:М і молодим АлексіЕ:М Toro змісту, що він разом з
батьком після привернення Їм цісарськоrо престолу в Царrо
роді заплатять хрестоносцям 200,000 срібних марок і що про..
довж одноrо року будуть вони утримувати своїм коштом фльоту
хрестоносців. Щоб задобрити Папу Інокентія, то до умови дo
дано ще зобов'язання Ісаака і молодоrо Алексія, що вони пере..
ведуть об'еднання rрецької Церкви в Соборній Церкві. Ще пе..
ред здобуттям Задару Папа Інокентій виступив рішуче проти
TaKoro зламання xpecToHoCHoro зобов'язання і заrрозив aHaTe
мою відповідальним за цей крок. Це не помоrло, бо Венеція
мала на місці хмару своїх пропаrандистів, а молодий Алексій
представляв хрестоносцям Їхній будучий похід на Царrород у
йоrо користь, як побожне християнське діло в інтересах ЕДНОСТИ
Церкви й визволення СвятоЇ Землі в леrкий спосіб. Отож цap
rородськовенецька політична інтриrа взяла верх над осудом
Папи. 31 )
Все це тяrнулося довrо. Місто Задар здобуто в листопаді
1202 р. Умову з АлексіЕ:М у Задарі заключено тоді ж, а після
Toro щойно в травні 1203 р. венецька фльота відплила з xpe
стоносцями в напрямку Царrороду. Хрестоносці висадилися на
береrи Босфору і почали з суші облоrу Царrороду. Венецька
ВОЕ:нна фльота одночасно форсувала БосфорсьКИЙ пролив, щоб
164

дістатися водним шляхом до столиці Царrородської Імперії. ВО..
Е:ННИМИ операціями фльоти керував особисто на адміральськім
кораблі сліпий доджа Дандольо, даючи приклад безстрашности.
Імператор Алексій ІІІ вступив у переrовори з хрестоносця"
ми, обіцяючи Їм різні виrоди за ціну відступлення від молодоro
Алексія. Проте хрестоноснИЙ провід вимаrав від Hьoro капіту..
ляції і передання влади Ісаакові. До yrоди не прийшло і тому
хрестоносці й венецька фЛЬQта почали рішальнИЙ бій. Алексій
ІІІ мав до СВОЕ:Ї розпорядимости фактично лише чужоземні вій..
ськові частини, бо rреки ставилися до ціЕ:Ї боротьби між двома
претендентами до престолу досить пасивно. Тим"то хрестоносці
перемоrли оборону міста і 17..ro ЛШІня 1203 р. дісталися до міста.
Алексій ПІ утік тай ним виходом на азійський бік проливу, за..
бравши з собою увесь державнИЙ золоТИЙ скарб, 10 сотнарів
золота. Ісаак Анrел був визволений з ув' язнення і він знову
вступив на цісарсьКИЙ престіл. йоrо молодий син був проrоло..
u . . .
шении урочисто наСЛІДНИКОМ престолу І СПІвправителем разом
з батьком, як Алексій ІУ. Провід хрестоносців тоді представив
Ісаакові текст умови, яку підписав йоrо син з хрестоносцями з
усіма зобов'язаннями від імени Ісаака. Хоча Ісаак знав, що ці
умови виконати буде дуже важко, то все таки він їх признав
зобов'язуючими. Трудністть поляrала в тому, що державна
скарбниця була порожня і треба було зібрати нові податки, щоб
мати засоби на утримання державної адміністрації, на ВШІлату
належної хрестоносцям винаrороди і на наЕ:М 10,000..ro корпусу
rрецької армії в допомоrу хрестоносцям у їхнім дальшім поході
на визволення €русалиму, до чоrо було обов'язання в умові з
АлексіЕ:М IV. Отримавши підтвердження цілої умови, хресто"
носці мирно вИЙшли із столиці до cBoro позаміськоrо табору,
очікуючи виконання всіх точок умови. З2 )
Хрестоносці в додаткових переrоворах з імператором Іса..
аком поrодилися зменшити суму, до якої раніше зобов'язався
був Алексій ІУ і сам Ісаак. Узrіднено виплату лише 100,000
срібних марок. Але податки впливали пиняво і для імператора
Ісаака не ставало засобів платити належну хрестоносцям умов..
лену винаrороду. Столичні rpецькі купці й ремісники та ари..
стократія не були охочі платити вищих податків і відверталися
від влади імператора Ісаака і йоrо сина Алексія ІУ. Це вико..
ристала двірська інтриrа. Члени Імператорської Ради конспі..
рували проти Ісаака і йоrо сина. Тимчасом армія хрестоносців
очікувала поза містом у таборі виконання умови. Посилано що
раз нові деле:rації до імператора Ісаака і йоrо сина Алексія ІУ
з вимоrою виконати свої зобов'язання, щоб армія моrла відnли
сти в похід проти MarOMeTaH у €rипті. Безчинні очікування хре..
стоносців викликали серед них нетерплячку й обурення та упа
док ДИСЦШІліни. Це використали інтриrани венецькоrо доджі,
намовляючи хрестоносців силою дістати в столиці те, що ім на..
лежиться. Ця венецька інтриrа була нам ірена на те, щоб хре..
165

стоносна армія опанувала Царrород і цілу rрецьку Імперію,
в якій венецьке купецтво мало б упривілейоване становшце в
дусі піДІШсаної умови.
Після піврічноro вичікування венецькій інтризі прийшла
в допомоry нова анархічна ситуація в самім Царrороді. Члени
імператорської влади підо впливом конспіраторів у користь но..
Boro імператора Алексія Дуки скликали Сесію Ради до св. Софії
і поставили питання про вибір HOBoro Імператора замість обид..
вох Анrелів, Ісаака й Алексія ІУ. rолоси Ради були поділені.
Одні були за вибором Дуки, члена визначноrо аристократично..
ro РОДУ, а дрyrі за вибором популярноrо серед населення сто..
лиці звичайноrо вояка Миколи Канава. Кандидатура Алексія
Дуки зібрала більшість rолосів Ради, але маса населення про..
CToro походження в столиці заявилася рішуче в користь Канави,
який неrайно проrолосив себе Імператором і дав себе коронува..
ти в св. Софії, але без Патріярха, яКИЙ підтримував вибір Алек..
сія Дуки.
Почалися звичайні в тодішній rрецькій Імперії міжпар..
тійні суперечки і безлад. Сторонники Алексія Дуки задушили
на смерть Алексія ІУ. На вістку про переворот і брутальну
смерть cBoro сина імператор Ісаак помер від удару серця. У су"
нувши ці перешкоди, Алексій Дука не зрікався CBoro апетиту
бути Імператором і звернувся до Миколи Канави з пропозиціЕЮ
зrоди з тим, ЩО він покличе йоrо на пост першоrо члена Ради
у своїй імператорській владі. В ході цих переrоворів симпатики
Алексія Дуки схопили Канаву і йоrо ув'язнили, а Алексій Дука
був проrолошений і Патріярхом коронований як імператор Алек..
сій Дука. Це сталося в січні 1204 р.
Новий Імператор, Алексій Дука, далі переrоворював із та..
бором хрестоносців щодо зменшення виплати належної їм вина..
rороди, але окрім харчів, очевидно, не давав їм нічоrо, бо скарб..
ниця далі була майже пуста. Окремі rpупи т. зв. "синіх" і "зе..
лених" та взаrалі різні соціяльні й родинні інтереси впливових
клік роздирали в тому часі все rрецьке суспільство до тіЕЇ міри,
що лише невеличка меншість суспільства мала відчуття заrаль..
них державних інтересів. Провід хрестоносців зневірився цілком
у можливість Toro, що rрецька влада виконаЕ свої зобов'язання.
До цьоrо настрою долучилася ще й звичайна тоді серед провід..
них лицарів жадоба влади і зв'язаних з нею виrід. Справа виз"
волення Святої Землі в тій ситуації блідла і ставала лише мріЕЮ
деяких ідеалістів серед ціЕЇ армії. В обличчі бушуючих rpецьких
внутрішніх інтриr у столиці і поза нею долучилася зручна ін..
триrа венецьких купців.
Хрестоносці, не до чекавши ся виконання умови з АлексїЕМ
IV і не маючи довір'я до Алексія V та йоrо крутійської тактики,
впали жертвою венецької інтриrи й жадоби влади власних про..
відників. Вони дали себе переконати до Toro, щоб приступити
до боротьби за опанування Царrороду. В тих часах було HO
166

мальним явищем, що після здобyтrя міста противної сторони
воякипереможці уважали майно міщан за свою здобичу і тому
продовж кількох днів rpабували здобуте місто навіть тоді, коли
противною стороною було князівство власноrо народу. Маючи
на увазі віроломну тактику венецьких аіентів у таборі хресто"
носців, можемо прИЙмати з повною правдоподібністю, що во..
якам перед наступом на Царrород обіцяно баrату здобичу то..
дішньоrо найбільшоrо і найбаrатшоrо міста в цілому світі.
Збройні сили ці(:ї хрестоносної армії були дуже незначними
в порівнянні з во(:нним потенціялом Царrороду, який тоді мав
. u . ..
понад один МІЛЬИОН населення, отже Mlr поставити для СВО(:l
оборони принаймні стотисячну збройну силу. Тимчасом xpeCTO
носці мали перед Царrородом ледве біля 30,000 вояків, разом
.. u ...
з ДОПОМІЖНИМИ ПІХОТИНЦЯМИ, що ишли разом ІЗ СВОІМИ лицаря..
ми. Проте лише чужоземні частини імператорської армії оборо
няли Царrород. Самі rреки поводилися пасивно і не станули в
обороні столиці сво(:ї держави, коли хрестоносці дня 9..ro квітня
1204 р. розпочали заrальНИЙ наступ на місто і закінчили йоrо
перемоrою п'ятоrо дня, тобто 13..ro квітня. Toro дня місто вже
не ставило опору, але піддалося без дальшої боротьби. Вночі
з 12..ro на 13..ro квітня 1204 р. утік з міста імператор Алексій V
разом із своїми rоловними міністрами і помічниками.
Після опанування Царrороду вояки переможної армії про
тяrом кількох днів безоrлядно rрабували все, що попало їм у
руки, не виключаючи навіть церковних святинь. При тому ті
вояки, які були примітивні під культурним оrлядом, розбивали
також збережені в Царrороді твори старинноrо rpецькорим
ськоrо різьбарськоrо мистецтва, уважаючи це ідолопоклонством.
у цій ситуації не було вже мови про продовжування походу на
визволення СвятоЇ Землі від MarOMeTaH. Ще перед наступом на
Царrород венецькі дипломати переконали провід армії, що тре..
ба опанувати цілу rрецьку Імперію й поділити її. Зrідно з дo
мовленням, ця Імперія мала бути поділена поміж переможцями,
складовими державнополітичними учасниками цьоrо походу,
при чому Венеція мала дістати четвертину rpецьких земель. 33)
Оцінка розкладу Четвертоrо XpeCToHocHoro Походу повинна
бути зроблена властиво щойно після закінчення доби цих похо
дів, бо після Четвертоrо Походу були ще дальші походи. На
цьому місці повинні ми коротко СImНИТИСЯ ще на історії влади
західніх лицарів у Царrороді та на інших землях колишньої
rрецької Імперії.
Розклад lpeцькоі Імперії й орrанізація "ЛаТІПІськоі Імперії"
На вступі слід підкреслити, що ця rрецька Імперія "Ромеїв"
розложилася внутрішніми анархічними силами самих rpeKiB ще
перед початком Четвертоrо XpecToHocHoro Походу, зокрема ще
перед здобyтrям Царrороду західні ми лицарями. Тоді в різних
167

землях rрецької Імперії володіли місцеві роди аристократії,
менше або більше незалежно. Було це подібне до пануючої си..
стеми в тодішній Західній Европі, де в окремих державах, як
Німеччині, Франції, Анrлії і деінде, володів васальнИЙ устрій.
Відміна в торішній rpецькій Імперії була лишень та, що деякі
адміністратори провінцій уважали себе незалежними від імпе"
раторської влади в Царrороді. Ці провінційні вельможі розкла..
дали внутрішню об'(:днаність Імперії вже в часі влади Алексія
ІІІ Анrела, а йоrо наслідники мали в Імперії ще більше роз'дріб..
лення. Провінційні володарі вороrували з Імператором у Цар..
rороді й поодиноко вичікували наrоди, коли їм буде виrідно
здобути для себе імператорський престіл. Яскравим прикладом
такої поведінки (: виступ архонта Лева Стура саме в тому часі,
коли почалася облоrа Царrороду західніми лицарями.
Замість.поспішити на відсіч столиці, Стур розпочав повстан..
ня проти Імператора. Він здобув Коринт, потім Атени і Теби та
скерував свій похід у напрямку до Тесалії. У здобутих провін..
ціях він діяв як незалежНИЙ володар. Дрyrим прикладом TaKoro
анархічноrо стану служить факт, що вже в часі облоrи Царrо..
роду західніми лицарями на початку квітня 1204 р., коли там
став імператором Алексій У, почалися проти HLoro різні конспі..
рації столичної аристократії. Як тільки одна з таких клік дові..
далася про те, що вночі з 12ro на 13Te квітня імператор Алек
сій утік із столиці для орrанізації спротиву з території Малої
Азії, зараз уранці 13..ro квітня вона проrолосила Імператором
одноrо з вельмож, Теодора І Ласкаріса. Він пробував opra..
нізувати оборону столиці, але скоро переконався, що така обо..
рона не ма(: ніяких виrлядів; то він також утік до Малої Азії. З4 )
Таким чином Імперія Ромеїв, під фактичною владою rpeKiB,
розпалася цілком натурально. Вона rнила довrі часи й упадок
Царrороду в руки західніх лицарів був лише тим останнім по..
штовхом її розчленування на окремі від себе незалежні землі.
Ііо здобyтrі Царrороду переможні західні лицарські про
відники довrо сперечалися про дальшу політику. Серед лицарів
були французи, анrлійці, німці, сицилійські нормани, а Topro..
вельний капітал був репрезентованИЙ венецькою фльотою та ЇЇ
командиром доджею Дадольом. Зrідно з попередньою домовою,
венеційці вимоrли для себе передовсім левину частину відшко"
дування, яке мала платити їм нова влада з податків. Вони мали
отримати три четвертини цї(:і суми, а крім Toro четвертина тери
торії дотоrочасноі rрецької Імперії мала бути ними безпосеред
ньо адміністрована.
Для ці(:ї спадщини rрецької Імперії "Ромеів" мав бути обра
ний новИЙ Імператор, при чому ця держава мала наслідувати
всі права колишньої Римської Імперії на Сході. Ця держава
офіційно прИЙняла назву "Романія" і тим способом підкреслю..
вала, що вона продовжу(: традицію імператорів Юстиніяна і
недавніх Moryтнix Комненів. Вона не різнилася назвою від по..
168

передньої Імперії, я'ка 'називалася ІмперіЕ:Ю Ромеїв, тобто рим-
лян, хоча rpeки були панівною націЕ:Ю в ній.
Суперечки над питанням, хто маЕ: бути обраНИЙ Імперато-
ром у Царrороді, тривали довrо. Властиво, повинен був бути
обраНИЙ Боніфатій, князь Монферратський, яКИЙ був rоловним
вождем походу і мав велику популярність серед війська. Проте
проти ньоrо були венеціянці, які не бажали, щоб володар Цар-
rороду був з італійської території. Вони воліли мати Імператора
з далекої Фляндрії, Бодуена. Суперечки тривали аж до 9ro
травня 1204 р., колито венеціянці встиrли при допомозі своїх
areHTiB перетяrнути більшість війська на бік CBoro кандидата.
Він переміr при виборах і 16ro травня 1204 р. короновано Бо-
дуена Імператором з усіма царrородськими церемоніями у св.
Софії. Все було зrідно з давньою традиціЕ:Ю, включно з імпера-
торськими ризами. Офіційними мовами були рівнорядно мова
rpецька і мова латинська. Тим-то на імператорській печатці були
обидві мови в титулі Імператора. На одній сторінці напис звучав
поrрецькому "Бальдуінос, деспотес" , а на друrій сторінці по-
латинському "Балдуінус, найхристиянішИЙ імператор, з Божої
ласки володар РомеїВ, вічНИЙ Блаженний". Відповідно були роз-
дані титули імператорських міністрів зrідно з rpeцькою тради
ціЕ:Ю. З5
Імператор Бодуен ішов у всій своїй політиці за венеціянця
ми. Вони вимоrли для себе найкращі частини території, зокрема
острови, потрібні їм на бази для довшої морської плавби. 3абез
печили для себе три четвертини фінансовоrо прибутку, а до
Toro ще й усі церковні справи. Цю останню ділянку сподівалися
вони опанувати через CBoro Патріярха латинськоrо обряду. Для
Toro використано факт, що дотоrочасний Патріярх Іван Х Ка-
матир утік з Царrороду, покинувши свою патріяршу катедру.
Тому венеціянці проrолосили патріярШИЙ престіл опорожненим
і вимоrли рішення Бодуена, щоб перевести вибір HOBoro Патрі-
ярха, при чому кандидатом на це становище був венеціянець
Тома Марочіні. Цьоrо вони добились, і тому Марочіні висвячено
у св. Софії на першоrо Патріярха Царrородськоrо в латинськім
обряді.
Вся ця остання стадія Четвертоrо XpeCToHocHoro Походу,
. U. .
що переМІнила иоrо в чисто ПОЛІТИЧНУ приrодницьку арМІЮ для
.. . .U · .
досяrнення рІЗНИХ, ЦІЛКОМ нереЛІrІИНИХ ІнтереСІВ, викликала
була неrодування й осуд Папи Інокентія ІІІ. Проте пізніше Папа
змінив свій поrляд щодо самої нової імператорської влади в Цар..
rороді, вважаючи, що в тому проявилася Божа воля. З6 ) В цep
ковних справах цей Папа старався, однак, вплинути на владу
Бодуена й інших підлеrлих йому володарів на території Імперії
РомеїВ, щоб вони були для ІРецької Церкви й її духовенства та
вірних толерантними. Це не баrато впливало на венеціянців та
ЇXHьoro Патріярха. Марочіні пробував адміністративно при-
мусити царrородське rрецьке духовенство до переходу на латин-
169

сьКИЙ обряд. Бодуен взаrалі не був приязним до rpeKiB і не шу-
кав для себе їхньої підтримки, зокрема серед rpецьких вельмож,
що залишилися під йоrо владою або під владою йоrо васалів.
Зовсім іншу поведінку мав Боніфатій, яКИЙ отримав васальну
владу над МакедоніЕ:Ю і північною rреціЕ:Ю із СТОЛlЩею в Co
луні. Він мав титул короля. Боніфатій від caMoro початку шу
кав TicHoro порозуміння з rрецькою аристократіЕ:Ю і притяrав ЇЇ
до високих державних становищ. Він сам одружився з вдовою
імператора Ісаака Анrела, МаріЕ:Ю, і цим нав'язав тісні стосунки
з rрецькими вельможами. Він також стосував приязну політику
щодо rрецької Церкви і визнавав рівноправність її з латинським
духовенством. З цьоrо приводу rрецьке суспільство підтримувало
u
иоrо владу.
НеприязнИЙ курс політики імператора Бодуена і Патріярха
Томи тривав недовrо. Бодуен І ФляндрійсьКИЙ помер у 1205 р.,
всьоrо півтора року після коронації. йоrо наслідником став
йоrо брат, rайнріх ФляндрійсьКИЙ (12061227). Цей "латин
ськИЙ" Імператор Царrородської Імперії неrайно повів цілком
іншу політику. Ця йоrо політика вповні наслідувала політику
Боніфатія. Насамперед він звернув свою приязнь у бік rpецької
аристократії та rрецькоrо духовенства і давав їм такі самі пра
ва, які мали західні лицарі й західні духовники. Поставився
також прихильно до міщан. Колишньому співволодареві ("цe
зарові") Теодорові Врані він поширив йоrо васальне володіння
в Тракії. Той уділ був збільшений на кошт володіння caMoro
Імператора і в більшій частині на кошт Венеції. rайнріх шукав
союзу з володарями тих частин rреції, які мали rрецьких воло
дарів і заявляли себе самостійними, як, напр., "Трапезунтська
Імперія". Такі союзи rайнріх досяrнув, а тим і зміцнення вла
ди СВОЕ:Ї Імперії. Тепер, коли rайнріх відбудував свої міста, за
селені виключно rpeками, то йоrо rреки зустрічали з найбіль
шими почестями.
Стосунки з rрецькою Церквою наладнав rайнріх на при
язній базі. Заохочені йоrо приязню для rpeKiB і rрецької куль
тури й Церкви, провідні rpeцькі кола в Царrороді звернулися
до ньоrо в 1206 р. з проханням, щоб він поrодився на вибір
rрецькоrо Царrородськоrо Патріярха, який діяв би паралельно
побі ч латинськоrо Патріярха в Царrороді. Імператор rайнріх
поrодився на це прохання, вимаrаючи лише, щоб цей aBTOHOM
ний rрецькИЙ Патріярх у Царrороді казав вписати в "типик"
також ім'я Римськоrо Папи, та що він визнаЕ: примат Папи в
Соборній Церкві. Проводив цим rpeцьким духовенством у Цap
rороді в тому часі Микола Назарітес. Це rpецьке духовенство
поrодилося на ці умовини вибору rрецькоrо Царrородськоrо
Патріярха і в тому дусі вислало посольство до Римськоrо Пре
столу з відповідним листом і проханням, щоб Папа прихилився
до цьоrо. Проте, з невідомих причин, ця справа тоді не була
полаrоджена в Римі позитивно. Можливо тому, що для вибору
170

HOBoro Патріярха треба було факту, що йоrо катедра справді
опорожнена, а тоді ще жив Царrородський Патріярх Іван Ка..
матир. Подруrе, сам Царrород мав меншість Е:рархів, управне..
них до вибору Патріярха навіть у випадку, якби останній Пат..
ріярх уже був не жив. Правда, цей Патріярх помер на території
БОJІrарії ще Toro 1206 р. Нові вибори відбулися у Нікеї щойно
в 1208 р. Про це буде мова нижче.
Царrородському імператорові rайнріхові йшлося про те,
щоб rpецьке духовенство було вдоволене йоrо владою. Тимто,
за йоrо володіння, зrідно з rрецьким правом, яке далі обов'язу..
вало на території йоrо влади, rpецьке духовенство було вийняте
зпід влади світськоrо суду, а підляrало лише духовним судам.
Воно не мало обов'язку давати церковних оплат латинським
Е:рархам. У тому часі Папа старався не допустити до зловжи"
вань влади над rреlЬКИМ духовенством і спеціяльно опікувався
rрецькими манастирями. rреки мали з наказу Папи посідати
свободу вибору своїх Е:рархів. У цій ситуації під владою Царrо
родськоrо Імператора латинськоrо обряду rрецьке духовенство
моrло впливати на вірних латинськоrо обряду, які були в кон"
такті з rреками, і ці "латинники" перебирали деякі обряди
rрецькоі Церкви до своїх обрядів, як, напр., обряд хрищення. 37 )
Царrородському Імператорові не вдалося заволодіти посі
лостями rрецької Імперії в Малій Азії, які вона мала перед здо
буттям Царrороду західні ми лицарями. Там діяли далі само..
стійні державні твори під rрецькою владою. Одна така держава
мала столицю в Нікеї, з друrоrо боку Босфору напроти Царrо..
роду, а друrа над Чорним морем у Трапезунті. Обидві ці rpецькі
держави не визнавали зверхности Царrороду над собою, але
вони також не були з собою в тіснім союзі. Часто вони також
вороrували між собою. Обидва володарі проrолошували себе
Імператорами. З цих двох rpецьких держав на території Малої
Азії більше значення мала Нікейська держава. ЇЇ володар Teo
дор Ласкаріс праrнув коронувати себе на Імператора з титулом
Царrородськоrо Імператора і для Toro просив Патріярха Івана Х,
щоб він переїхав до Нікеї і щоб там він перевів обряд патріяршої
коронації Імператора. Проте Патріярх Іван відмовився переїха..
ти на Схід і аж до СВОЕ:Ї смерти в літі 1206 р. перебував у своїм
осідку поза владою Візантії в Нікеї. По смерті цьоrо Царrород
ськоrо Патріярха в екзилі володар Нікеї Теодор Ласкаріс став
робити заходи, щоб у себе, в Нікеї, обрати Патріярха з титулом
"Вселенськоrо Патріярха". Це йому не скоро вдалося, бо ще
було живе почуття в духовенства й інтелектуальних аристокра
тів, що висловлювали публічну думку в Нікейській державі, що
"Вселенський Патріярх" може бути лише на катедрі в Царrо
роді, а не деніде. Все таки в 1208 р. заходи Теодора Ласкаріса
довели до успіху. Значна скількість Е:рархів та аристократів
дала себе переконати, що можливий вибір Царrородськоrо Пат..
ріярха також поза Царrородом. Тоді обрано Михайла Авторіяна
171

таким Патріярхом з осідком у Нікеї і він неrайно перевів коро"
націю цьоrо володаря, як імператора Теодора І Ласкаріса (1208..
1222) .
Крім Нікейськоі і Трапезунтської Імперій ще залишилася
одна невелика земля в Европі під владою rрецькоrо вельможі
в Епірі також з титулом Імператора. НікейсьКИЙ Імператор і
u. .u. . .. .
иоrо наСЛІДНИКИ мали ПОСТІИНО КЛОПІТ ІЗ ВНУТРІШНІМИ КОНСПІра..
ціями і на боротьбу з ними мусіли тратити баrато засобів та
часу. Іхнв військо далі базувалося на засаді навмних відділів
армії і то набираних тепер rоловно з "латинських" країн. Цей
факт вказув на те, що в політичнім суспільстві і серед вшцоrо
духовенства справді не було непоборної аверсії до "латинян" ,
як це залюбки твердять деякі історики, покликуючися на Чет"
верТИЙ ХрестоноснИЙ Похід, що скінчився запереченням хресто"
носної ідеї, з оrляду на жадобу влади, яка тоді однаково пану"
вала серед західніх і східніх аристократів. Вони набирали вояків
також зпоміж поrан, наприклад, із половців, що тоді прИЙшли
з українських степів над Дунай. Цікаво заревструвати факт, що
один із таких конспіраторів, Михайло Палеолоr, використову"
вав ці "латинські" відділи вояків імператорської армії для Toro,
щоб у приrожу пору захопити владу в свої руки від визначеноrо
Імператором CBoro малолітньоrо наслідника і дати себе потім
проrолосити Імператором як Михайло Палеолоr (1259..1282). Це
той Імператор у Нікеї, який пізніше, в 1261 р., встиr відвоювати
Царroрод під свою владу. ЗВ)
Вшцезrадані rpецькі незалежні один від одноrо володарі
бажали завоювати Царrород і всі землі rрецької Імперії заrаль
но прИЙнятими в той час методами, застосуванням сили. Владу
й силу, на їх поrляд, можна здобувати всіма засобами: віролом"
ством, топтанням заприсяжених доrоворів, підкупством і поrp<r
зами, а насамперед обманом. Обидва rрецькі володарі в Малій
Азії, у Трапезунті та Нікеї, шукали приязних стосунків із ту"
рецьким султаном, яКИЙ займав тоді більшість території Малої
Азії. Теодор Ласкаріс платив туркам навіть данину, що фак"
тично означало, що він визнав верховність турків над собою.
Володар Епіру, Михайло Анrел І (1204..1215), жив у приязні
з Царrородською Імперівю "латинян" і цілком формально ви..
знавав зверхність Римськоrо Престолу для rрецької Церкви в
кордонах своої держави. Не відчували тоді до Римськоrо Пре
столу якоїсь особливої неприязні болrари, які скористалися із
замішання у rрецькій Імперії і знову відзискали свою незалеж
ність. Тоді болrарська Церква визнала була вдність Соборної
Церкви з приматом Римськоrо Престолу. Не виявляли ворожо..
сти ДО Риму також нікейські володарі. Боротьба за владу для
них була нормальним явшцем і вони вважали нормальним фак"
том, що у свій час західні лицарі мали більшу силу ніж Цар..
rород і вони здобули йоrо. Тимто і нікейські володарі вважали
нормальною свою політику з проrрамою відвоювати собі якнай
172

більше земель із Царrородської Імперії і в кінці здобути собі
також сам Царrород.
Не ДИВО, отже, що такий володар, як Михайло УІІІ Палео..
лоr, подібно, як і йоrо попередник Іван ІІІ Ватац, ПОСИJlав д()
Папи Інокентія ІУ посольство з пропозицію наладнання справи
об'еднання східньої вітки Соборної Церкви з Римським Престо..
лом. rреки заяв.ТІП.ТІИ повну rOToBicTb признати папську верховну
юрисдикцію в Соборній Церкві після об'днання, а при тому
ставили прохання, щоб Папа вплинув на ліквідацію тодішньоrо,
і так ослабленоrо, Царrородськоrо Цісарства "латинян". Папа
засадничо rодився на це прохання в інтересі поднання в Со..
борній Церкві. Фіналізація цiї справи не наступила лише тому,
що незабаром помер Нікейський імператор Іван і Папа Інокентій.
Михайло УІІІ Палеолоr відновив ці переrовори в справі по..
ЕД нання в Соборній Церкві, щоб тим шляхом дістати від Риму
визнання своїх імператорських претенсій на Царrород. Одно"
часно цей Імператор увійшов у союзні стосунки з республікою
міста reHYЇ, яка була конкуренткою Венеції, а в тому й проти
торrовельної упривілейованости Венеції та її володінь на Серед..
земнім морі. Як бачимо, що нічоrо не стояло на перешкоді для
таких переrоворів з Римом, ані для союзу з латинянами reHYЇ.
Колись сильна Царrородська Імперія Ромеїв слабіла з хо..
дом десятиріч під владою латинських лицарів. По..перше, були
взамні суперечки між васальними державами цiї Імперії. По..
друrе, не було допливу нових приходців із Заходу, щоб зміцнити
західній европейський елемент у цій Імперії. Перші приходці з
колишньоrо Четвертоrо XpecToHocHoro Походу одружувалися з
rрецькими дівчатами і ставали частиною rрецькоrо суспі.льства.
Одночасно росла сила володарів Нікеї і вони постійно натискали
на цю Царrородську Імперію латинян. З півночі йшов натиск
на володіння цiї Імперії від болrарів. Імперія корчи.лася. Вреш..
ті, 15..ro серпня 1261 р. імператор Нікеї Михайло УІІІ Палеолоr
здобув Царrород і цим спричинв кінець цій формі Царrородської
Імперії з монархами з Західньої Европи..:!')
Папа Інокентій ІІІ був невдоволений наслідками Четвертоrо
XpecToHocHoro Походу, а зокрема самовільною зміною провід..
u .. . . u .
никами цьоrо походу иоrо ОСНОВНОІ ЦІЛІ, тому И надаЛІ продов..
жував він проповідувати потребу звільнити rріб rосподній з..під
мусулманської контролі. Після йоrо смерти в 1216 р. продов..
жував це діло йоrо наслідник rонорій ІІІ, бо в 1217 р. закінчу..
вався термін п'ятирічноrо перемир'я в справі Е:русалиму, що
було доrоворене в липні 1212 р. з Маликом ал..Аділом, султа..
IOM €rипту й Сирії. Тож титулярний король €русалиму Іван
з Брін (1144..1237) У 1218 р. зібрав хрестоносців з різних країн
Европи й успішно доплив до побережжя €rипту і в червні 1218 р.
почав обляrати місто ДaMiттa в надії, що, здобувши йоrо, він
зможе відступити йоrо в заміну за Е:русалим. Після 17"0Х
місяців важкої облоrи султан €rиппту ал..Каміл зrідний був
173

на відступлення з усіЕЇ території королівства Е:русалиму на за..
хід від ріки йордану, але папськИЙ леtат кардинал Пелаrій,
яКИЙ у тому часі був на чолі хрестоносців, надіявся звільнити
всю територію цьоrо королівства, тому відкинув цю пропозицію.
В поході долиною ріки Нілю хрестоносці Пелаrія були знищені
несподіваною повінню в літі 1221 р. Тож катастрофою закінчив..
ся і П'яТИЙ ХрестоноснИЙ Похід, якИЙ, здобувши 5ro листопада
1219 р. ДаміЕТТУ, мав добрі виrляди на повнИЙ успіх.
ШосТИЙ ХрестоносНИЙ Похід орrанізував і повів до СвятоЇ
Землі самИЙ імператор Святої Римської Імперії Фридрих ІІ, яко..
ro в 1220 р. коронував Папа rонорій ІІІ. Хоч він став хресто"
носцем ще в 1215 р., Фридрих ІІ почав орrанізувати xpeCTOHOC
. . u . .
ЦІВ У ПОХІД щоино ПІСЛЯ cBoro одруження з наСЛІдницею на KO
ролівськИЙ трон Е:русалиму Йоландою, донькою короля Івана
з Бріsн, у 1225 р. В 1227..1228 рр. Фридрих ІІ, якИЙ був також
королем Сицилії та Ломбардії, зорrанізував ШосТИЙ Хрестонос"
нИЙ Похід і морським шляхом пішов наступом на Акру. Toro
часнИЙ султан Е:rипту алКаміл був у війні зі своїм братаничем
алНасиром з Дамаску. Імператор Фридрих використав цю об..
ставину й заключив 18..ro лютоrо 1229 р. мировий доrовір із сул
таном Е:rиnту на десять років, на підставі якоrо Фридрих здобув
Е:русалим, Бетлеrем, Назарет, Сидон та інші місцевости Святої
Землі. Одною з умов цьоrо доrовору був забезпеченИЙ вільнИЙ
переїзд християнським паломникам до rробу rосподньоrо через
мусулманські землі під володінням султана алКаміла. Близькі
до Папи rриrорія ІХ (1227..1241) чинники були заінтересовані
позбавити Фридриха йоrо володінь в Італії, тому в часі йоrо
побуту в Святій Землі вони почали підбивати ці території. При
тому підносили вони rолоси критики способу здобуття Фридри
хом Е:русалиму, мовляв,_ проти мусулман слід воювати, а не пе..
реrоворювати з ними. Це викликало також непорозуміння серед
самих хрестоносців і в липні 1244 р. турецька армія на службі
Е:rипту здобула Е:русалим, а 'ДО року вrипетський султан Айюб
здобув від хрестоносців усі землі Палестини.
Сьомий ХрестоносНИЙ Похід почав орrанізувати в rрудні
1244 року французький король Люї (Людвик) ІХ, очевидно, з
блаrословення Папи Інокентія ІУ, але з чистоrо християнськоrо
ідеалізму в часі СВОЕЇ хвороби. В похід пішов він У 1248 р. MOp
ською дороrою і в червні 1249 р. здобув srипетське місто ДaMi
ЕТТУ, але в дальшому поході на здобуття Каїра йоrо війська
були всеціло розбиті султаном Айюбом і сам король попав у по
лон, З якоrо він викyrmвся в травні 1250 р. З викупленими з по
лону хрестоносцями перебував Люї ІХ ще чотири роки в Пале..
стині й пробував дипломатичними способами звільнити E:pyca
лим, але цьоrо він не осяrнув і в 1254 р. повернувся до Франції,
де йоrо привітали в переконанні, що сам rосподь Боr вирішив
долю хрестоносних походів. Після тринадцяти років передиш"
ки король Люї ІХ рішив У 1267 р. орrанізувати Восьмий Хре..
174

тоносНИЙ Похід, в яКИЙ вирушив він через Тунісію, щоб до Свя"
тої Землі дійти сушею. Смерть Люї в 1270 р. в Тунісії припинила
u u. . . ·
цен хрестоноснии ПОХІД 1 ВІД Toro часу, властиво, вже не opraHI"
зовано хрестоносних походів на визволення rpобу rосподньоrо
від мусулман, хоч і в пізніших часах були спроби ставити опір
поширенню турецькоrо імперіялізму в Европі.
Християнські держави на Близькому Сході, полишені на
власні сили, впали жертвою ісламської експансії. Вже в 1268 р.
впав Антіох, осідок Антіохійськоrо Патріярхату, а після смерти
Люі ІХ одна твердиня падала за друrою і, нарешті, в 1291 р.
впала остання християнська твердиня в Палестині, місто Акр.
Відтоді на колишніх територіях християнської rрецької Імперії
панувала Турецька Імперія аж до Першої світової війни з ма..
лою перервою наступу монrолів у ХІІІ..му сторіччі.
По хрестоносних походах залишився лише один видний
слід: лицарськомонаші ордени, які були утворені хрестоносця"
ми після Першоrо XpecToHocHoro Походу. З них Орден HiMeць
ких Лицарів був перенесенИЙ назад до Німеччини і потім при"
значений до Східньої Прусіі для боротьби нібито проти noraH"
ської Литви. Цей Орден пере тривав аж до секуляризації в добі
реформації і тоді перемінився в світське князівство. 4О )
Оцінка ХреСТОRОСНИХ Походів у світлі реунійlПlX сподівань
rоловною метою хрестоносних походів було визволення
Святої Землі і зокрема Е:русалиму зпід володіння MarOMeTaH.
Вона була частинно досяrнена. Спершу Е:русалим був визволе..
ний майже на одно сторіччя, а потім ще раз на круrло 20 років.
Одночасно з цію rоловною метою хрестоносних походів бу..
ло намічене для них інше заrальне завдання: усунути турецьку
заrpозу, яка моrла знищити християнство на Сході разом із ру"
іною Царrородської Імперії, а потім піти походом на зншцення
християнства в Европі. Це друrе завдання було виконане xpe
стоносними походами. Ці ПОХОДИ врятували Царrородську Імпе
рію і вона продовжувала існувати з різними перебоями ще по..
над 350 років. Чому вона не втрималася, попробумо дати від..
повідь в однім із дальших розділів. Спаслася від турецькоrо за..
ливу Західня Европа, власне, внаслідок успіху перших хресто"
носних походів. Щойно зорrанізовані національні держави в
Західній Европі мали потім досить часу зміцнити свою силу і
пізніше, в ХУ та ХУІІ сторіччях уже мали силу не допустити
турецької експансії поза території Балкану.
В церковно..реліrійній царині хрестоносні походи не досяrли
наміченої Римським Престолом мети, бо перевести в життя плян
реунії східньої вітки Церкви в диній Соборній Церкві не вда"
. u
лося завершити на постшно.
Ця, так би сказати, третя мета хрестоносних походів не була
досяrнена, не зважаючи на постійні старання Римськоrо Пре..
175

столу. Проте хрестоносні походи не причинилися до поrлиблен"
ня роз'днання в Соборній Церкві між Заходом і Сходом. Деякі
історики, однаково католицькоrо як і ортодоксальноrо або про..
тестантськоrо віровизнання, твердять неслушно, що, мовляв, ті
походи взаrалі, а ЧетверТИЙ ХрестоноснИЙ Похід зокрема, були
причиною непереборноrо поrлиблення роз'днання між Ірець..
кою Церквою і Соборною Церквою під проводом Римськоrо Пре
столу. Історичні факти не підтверджують Toro твердження, а
навпаки, йоrо заперечують. Ось кілька важливіших фактів, які
мають у цьому питанні рішальне значення.
Саме вже після деrенерації Четвертоrо XpecToHocHoro По..
ходу, тоБТо тоді, коли західні лицарські корпуси здобули Цар..
rород у 1204 р. і там встановили свою владу "Імперії Ромеїв"
нібито в наслідстві дотоrочасної Імперії Ромеїв під владою rpe
ків, далі продовжувалися переrовори Римськоrо Престолу з Пат..
ріярхатом Царrородським у Нікеї про реунію rрецької Церкви
з Соборною Церквою. На запрошення з Нікеї, в 1234 р., Папа
rpиrорій ІХ вислав був туди своїх послів для переrоворів з Цар..
rородським Патріярхом repMaHoM ІІ про умови реунії. Хоча ці
переrовори тоді не довели до успіху, то все одно взамини rрець
кої Церкви з Царrородським Патріярхом, тимчасово з осідком
у Нікеї, не переривалися. Їх відновлено в 1249 р. з ініціятиви
'caMoro нікейськоrо імператора Івана ІІІ Ватаца Дуки з Папою
IHOKeHTiM IV. Вони вже були майже довели до узrіднення всіх
передумов реуніі, коли обидві переrоворюючі сторони, Папа й
Імператор, перед фіналізацію уложеноrо проокту реунії шля
хом скликання заплянованоrо ними Вселенськоrо Собору в 1254
році повмирали.
З тих двох фактів видно, що хрестоносні походи, включно
з Четвертим, не відчужили християн обидвох віток Соборної
Церкви з різними обрядами, але, навпаки, зблизили одну до
одної. Вже в ХІ сторіччі, ще перед початком хрестоносних похО"
дів, появилася була в Европі інтелектуальна течія, яка звертала
свою yвary на клясичну римську й rрецьку літературу, а особ..
ливо на старинну rрецьку філософію. Це були початки rYMa..
нізму. В тому часі, коли почалися хрестоносні походи, на Заході
був уже наявНИЙ величезнИЙ поступ науки теолоrії в порівнянні
із тію наукою на Сході серед rpeKiB. У Царrородській Імперії
тоді вже була стаrнація і нахил до безмежної містики з одноrо
боку, а з друrоrо, було шуканнл наближення до Заходу, де тоді
куди сильніше розвивалася наука, що спиралася на rрецьку
старинну філософію, зокрема на вчення Арістотеля. Факт силь..
Horo розвитку культури Заходу в противаrу стаrнації на Сході
.u . . ..
викликав у знаЧНІИ чаСТИНІ rрецьких ІнтелектуалІВ СУМНІВ у
правильність тодішньої ситуації в Церкві й rрецькому суспіль
стві. Разом з тим зростало коло симпатиків Заходу для реунії
rрецької Церкви з Римським Престолом. Тимто унійні заходи
в тому часі в Нікеї не були вислідом самої політичної концепції
176

Імператора, але вислідом rлибокої течії думання серед світських
інтелектуалів і поступовіших духовників, які бачили в західній
вітці Соборної Церкви вИЩИЙ ступінь розвитку.41)
3 цьоro видно, що rpецьке суспільство уважало завоювання
Царrороду західніми ЛlЩарями звичайною в тому часі політич..
ною приrодою, яка не мала тіснішоrо зв' язку з ImТанням реуніі
Ірецької Церкви з Римським Престолом. До речі, після Toro,
як імператор Михайло VПІ Палеолоr відвоював Царrород від
західньоrо Імператора, то факт попередньоrо завоювання Цар..
rороду "латинянами" не стояв аж ніяк на перешкоді Toro, щоб
відновити розмови з Римом про реунію. Ці розмови мали під
собою твердИЙ (рунт у настроях значної частини інтелектуаль..
Horo проводу rpeцькоrо суспільства, бо вони таки увінчалися
були повним успіхом. Царrород умовився був з Папою rриrо..
piM х про те, що на найближчім Вселенськім Соборі в Ліоні
явиться також rpецька церковна репрезентація для фіналізаціі
реунії. Так і сталося ще за володіння імператора Михайла УІІІ
Палеолоrа в 1274 році. 42 )
Інша справа, що й ця ре унія була знову зіврана пізніше
переваrою впливів фотіян. Важливим фактом  те, що попередн
завоювання Царrороду "латинськими" лицарями не стало на
перешкоді тому, щоб офіційНИЙ rpецький церковнИЙ провід ще
за свіжої пам'яті про це завоювання ухвалив реалізувати реунію
на зrаданім Соборі в Ліоні.
1) ОІ'10часні мемуаристи і літописці подають різ'НУ скЇLлькість учасників
Першоrо XpeCTofFocHoro Походу. Деякі ,lI:ох'Одять ЛО фантастичних чис'ел, по..
даючи навіть 260,000 учааників цьоrо походу. Друrий Хрестоносний Похід
Ma€ устійнену скількість вояків доклад!ніше: 60,000 їздців і 100,000 піхотинців.
Третій мав приблизно таку саму скількість комбатантів. rіббон, том УІ, стор.
98..99.
2) Подані вище праці про xpec'VoHocHi ІЮХiQДИ, і зокрема rіббон, стор. 94
інаст.
3) riTTi, стор. 637, а також попередньо цитована літt:.ратура.
4) Так характер.изу€ тактаку й поведінку Алексія rіббон, C'VOp. 88.
5) А. п. Каждан, стор. 316 і Нl3.ст.; rітті, cop. 63; Дейвис, стор. 179; Адені,
сroр. 249 і наст.
6) А. S. Atia, Тhe Crusades оІ Late Middle Ages, London, 1938. Ostro
gorsky, р. 319 ff.; таюож Gibbon, Lamb, Oldenburg, як цитоваlні вище.
"Сторож св. rроба" r одфрі з Булліону володів У €русалимі Bcboro один
рік, бо помер уже 18..ro липня 1100 р. Він мав вісімнадцять наслідників на ко..
ролівському троні €русалиму, які володіли з деякими перервами через мусул"
манську окупацію до 1243 р. Останнім християнським володарем королівства
Ерусалиму був Фридрих ІІ (1225..1243), сам Імпераор СвятоЇ Римської Імперії,
який, здобувши €русалим, коронував себе у 1229 р. KopOUIeM €русалиму. Си..
туація Фридриха була ускладнена намаrаннями папських військ захопити йоrо
в,олодіння в Італії, де ві'н помер 13"ro rрудня 1250 р.
7) Рансиман, стор. 400 і наст. Ім'я Болдвин € В анrлirйській вимові. По..
французькому воно € Бодуен.
8) Рансиман, стор. 136..137.
9) Про ці обставини rляди в rіббона, том УІ, сroр. 88 і наступні.
10) OCTPO(tOPCKi, стор. 318 і наступні.
11) А. п. Каждан, стор. 333 і наст.
12) А. п. К.аждан, стор. 333; РансимЭІН, C'VOp. 424 і наст.; rіббон, стор. 147.
177

ІЗ) Kenneth Scott Latourette, А History оі Christianity, New York, 1953,
РР. 242269.
14) Latourette, РР. 243269; st. Augustine, Тhe City or God.
15) Diehl, стор. 176 інаст.; Runciman, стор. 426 і ІНаст.
16) Diehl, стор. 182 і наст.
17) Adeney, стюр. 251 інаст.; Каждан, стор. 320 інаст.; Latourette, стар.
411 і наст.
Війська Конрада були знищені турками 25..ra жовтня 1147 р. біля Дарилеу..
ма в Малій Азії, а війська Людвика УІІ зазнали подібноіі паразки в січні 1148 р.
біля ЛаодикіІі в Пизидії.
18) Каждан, C'f10p. 321. Також література подана в н)Отці ч. 8 Розділу оди..
надцятоїо вище.
19) Каждан, СТ10р. 33 і наступні; Аансима/Н, стор. 428 і наст.
20) rіббон, стор. 149 і наступні.
21) rіббон, стор. 151.
22) Каждан, сroр. 330.
23) rіббон, C'f10p. 93 інаст.; Ocтpor1opcKi, стор. 360 інаст.; Аденей, стор.
252; К. Н. Юзбашян, ИС'f.ория ВИ3аНПІи: Внешнеполитическое і внутреннее
положение в конце ХІІ в. Четвертий крестоносний поход и закат Константи-
нополя. Москва: Академия наук СОСР, том 2, cop. 341 і наст.; Чубатий, стор.
551 і \На ст.
24) rіббон, стор. 115.
25) rіббон, стор. 91..95.
26) Цитований у rіббOlна, C'f10p. 91..95.
27) ЧубатИJЙj, стор. 551 інаст.; Юзбашян, стор. 342 інаст.; rіббон, стор.
151; також Louis Brehier, "Crusades," Тhe Catho1ic Encyclopaedia, N.Y., 1908,
vol. IV.
28) Юзбашян, crop. 343.
29) Юзбашян, стор. 343..344; rіббон, стор. 139 інаст.; РаНСИМaJН, як вище.
30) Юзбашян, стор. 344.
31) Чубатий, стор. 558 інаст.; rіббOlн, стор. 152 інаст.; Юзбашян, стор.
344 і наст.
32) rіббон, стор 152 інаст.; rартлінr, стор. 250 і \наст.
33) Юзбашян, стор. 345 інаст.; Чубатий, стор. 55 інаст.; Аденей, стор.
254 і 'Наст. ; rартлінr, стор. 265; Дейвис, стор. 82 інаст.; OCTpo'ropcKi, стор. 371
інаст.; rіббон, стор. 139 і наст.
34) КаждЗlН, стор. 15 інаст.; Літаврін, C'f10p. 29 і наст.
35) Каждан, сroр. 15..16.
36) L. Brehier, L'Englise et l'Orient au тоуеп age: Les croisades, 5 ed.,
1928.
37) Каждан, стор. 26.
38) Літаврін, том. ІІІ, стор. 30 і наст.
39) Лятуретте, стор. 575 інаст.; rіббон, стор. 152 і /Наст. ; OCTporopcKi,
стор. 311 інаст.; артлінrr, стор. 265 і 'наст. ; ДtЙВИС, стор. 82 і наст. rляди Ta
кож ЧубаТ10rо, Літавріна й Аденея.
40) Дехто з ;наших ісroриків заступае rіпотезу, що підо вплив,ом ідеї ли..
царськоrо 'ордену в Східній Прусії була потім орrанізована також Запорізька
Січ. rолов,ним промотором ціеї те1орії е проф. дp СlОкрат Іваницький.
41) М. Я. Сюзюмов, Исroрия Византии: философия и боrословие. М,осква:
Академия Наук ООСР, 1967, том 3, СТ10р. 254 інаст.; Латуретте, стор. 575.
42) За воодіння Пале,олоrів дано БУ1JIlО rрецьким купцям торrувати з YKpa
Їною. В часі хреС'f10НООНИХ ПОХ1одів Київ мав живі зв'язки з Царrород'ом, а при
тому Київ і rалич вели жваву торrівлю з ЦарrlOродом. Українські купці Їздили
до Царrороду морськими й сухопутними шляхами, хоч у часі володіння "лати
нян" в ІМПtРії Ромеїв ЗlOвнішня торrівля Царf'lОроду була опанована купцями
Венеції. Але навіть у тому часі rрецькі купці приїздили із своїми roварами до
Киева, а українські lЗДИUlИ до Царf10роду.
Тому, ЩО був жвавий товарообмін між Киев,ом і Царrородом, треба при..
пускати, що й мусіли бути писані пам'ятки про ці взаем,овідносини в Киеві та
r,аличі. Проте, таких запис,ок не збереrлося в Україні, бо в часі TaTapCbKoro
лих'оліття в 1240их роках пропали всі кИ!ївські Й rалицькі бібліотеки, в яких
моrла зберіrатися документація. Збереrлися лише ті літописи, які були у Biд
писах ДtСЬ інде переховэні. Цим, мабуть, слід і пояснити відсутність описів
хреСТOfНIQClНИХ походів у 'f10rочасній lJIітературі Киева та rалича.
178

РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИй
УКРАїНА В ОБорот ХРИСТИЯНСТВА в ДОБІ
ХРЕСТОНОСНИХ ПОХОДІВ
Українські корпуси в rрецькій армії
YKpaїHaPycь ще перед прийняттям християнства, як дep
жавної реліrії, була моrутньою державою. Будучи в близькім
сусідстві з Царrородською Імпері6Ю, вона впливала на її зов
нішню і внутрішню політику. Ці вза6МИНИ в IXX сторіччях
можна коротко схарактеризувати так, що Україна була пере
важно наступаючою стороною, а Царrородська Імперія була
найчастіше в оборонній позиції. Проте бували також часи, коли
Україна була в союзних вза6минах із Царrородом.
Безпосередньо перед офіційним прИЙняттям християнства
володарем і державою УкраїниРуси Царrородська Імперія зна
ходилася в стані внутрішніх бунтів і повстань. Імператор не Mir
дати собі ради своїми власними силами з такими повстаннями,
провідники яких претендували на імператорський престіл. Треба
було допомоrи від сусідніх держав у формі допоміжних військ.
Власне, в часі володіння київськоrо великоrо князя Володимира
Великоrо, в 986 р. в Царrородській Імперії вибухло проти імпе
ратора Василя ІІ повстання одноrо з йоrо провідних полковод
ців, на прізвище Фока. Фока потяrнув за собою велику частину
імператорської армії і підійшов під самий Царrород, став обло
rою проти міста з наміром примусити столицю до капітуляції.
Тоді, в цій біді, імператор Василь ІІ звернувся до Володи
мира з проханням про допомоrу. Цей, після переrовор'ів про
засватання сестри Імператора Анни, вислав Василеві в допомоrу
великий на ті часи корпус: 6,000 вояків. Цей українсьКИЙ корпус
прибув десь наприкінці 987 року на землю rрецької Імперії по
близу Царrороду. В завзятій битві цей корпус, разом із вірними
Імператорові частинами йоrо армії, розбив бунт Фоки до тла і
цим урятував владу Василя ІІ. Після перемоrи Василя над Фо
кою українськИЙ корпус залишився далі в Царrородській Імпе
рії на ВО6нній службі Імператора і брав участь у йоrо різних
кампаніях з визначними успіхами. Тоді Київська Держава ви
179

,ступала назовні під іменем Русь і тому тодішні rрецькі літо..
. u. u
ПИСЦІ И урЯДОВІ документи називають цен корпус корпусом ру"
синів. 1 )
Від Toro часу прибували до Царrороду добровольці з Укра..
.. -u. .
lНИ ПОСТІИНОЮ хвилею І там вступали, як HaMHI вояки, до чу"
жоземних корпусів у складі rpецької армії. Про цей факт MaMO
баrато джерельних вісток у тодішніх rрецьких літописців і Me
муаристів, і навіть про це зrадують тодішні арабські джерела.
Це цілком природно, бо ж тодішня rрецька армія, "армія Po
меїв", переважно складалася з чужоземних корпусів. YKpaїH
ський корпус брав участь у війнах з арабами, і тому араби були
зацікавлені ним. Така ситуація дотривала аж до Першоrо Хре..
CTOHOCHoro Походу.
Участь українців у боротьбі lpeцької Імперії проти турків
Знамо з попередніх розділів, що туркисельджуки почали
свій натиск одночасно на тодішню Арабську Імперію і на Цар..
rородську Імперію. Сили rрецької Імперії були тоді ослаблені
внутрішніми анархічними виступами різних претендентів на ім..
ператорсьКИЙ престіл. Усе таки в 1070 році імператор Роман IV
Діоrен рішив зібрати всі сили своої армії на цей фронт і про..
тинаступом nporHaB турків з території Малої Азії, яка тоді Ha
лежала до rрецької Імперії. Зразу він мав успіхи. Але, як уже
зrадано раніше, в 1071 році під Манцикертою на сході Малої
Азії йоrо армія попала в засідку, приrотовану великими Typeць
кими військовими силами. Там прийшло до рішальної битви, в
якій брали участь і хоробро тримали фронт вояки українськоrо
корпусу. Битва тривала довrо, але переваrа турків перемоrла і
rрецька армія була розбита й мусіла з величезними втратами
відступати. Український корпус там потерпів також великі кри
ваві жертви. 2 )
Про визначну участь yкpaїHcbKoro корпусу в цій рішальній
битві подають вістки тоrочасні rрецькі літописці, зокрема сві..
док цих подій, літописець Атталіота. Підтверджу цей факт Ta
кож арабський літописець Ібн Атир.3)
Ця офензива турків, як уже знамо, принесла туркам пере
Mory також над арабами в Сирії і Палестині, де в 1071 році турки
здобули від арабів Е:русалим. Це викликало появу xpeCTOHOC
Horo руху в Европі. Ідею цьоrо руху була боротьба християн
ства проти невірних MarOMeTaH. Чи ця ідея була жива також в
Україні?
На це питання відповідають наші літописні записи пози
тивно. Ще перед тим, заки великий Папа rриrорій VII у 1077 р.
плянував розпочати хрестоносну акцію, в Україні вже була
жива ідея боротьби християнства проти невірних поrан. OДHO
часно з нападом турківсельджуків на Царrородську Імперію
на Україну наступала нова сильна азійська орда кочовикїв під
180

назвою "половці".4) Половці вперше наступали на східні межі
України в 1064 р. Літописець відразу виявля ідейну політичну
лінію тодішньої украінськоі інтелектуальної верстви в Киві.
Він підкреслю в своїм записі, що половці це плем'я "поrаних
безбожників". З Toro був ясн:ИЙ: висновок, що проти безбожних
поrан треба ставити збройНИЙ опір. Неrайно після появи полов..
ців на межах України українські князі виступили проти НИХ
походом, щоб Їх розбити і проrнати reТb у далекі степи. Але
армія українських князів була заслаба у порівнянні з свіжими
ордами половців. У кривавій битві половці перемоrли армію
українських князів, примусивІІШ ії до безладноrо відступу. Лі..
тописець підкреслю два аспекти проблеми боротьби проти по..
ловецьких орд. З одноrо боку, він вказу на реліrійне значення
поразки княжих армій. Це сталося, каже ліТОІШсець, в наслідок
"наших rpixiB" перед Боrом. З дрyrоrо боку, він виявля при
тому також українськИЙ національний патріотизм. Насамперед
він вказу, що половці це чуже плем'я, вороже до Руси"України.
Слабість війська українських князів у битві з половцями в 1068
році виникла з Toro, що між князями до Toro часу панували
"свари" й "усобиці". Саме тому не всі князі пішли солідарно
із своїми силами в похід проти чужоплемінників, поrан і без..
божних. 5 )
Від Toro часу Русь"Украіна мала постійнИЙ клопіт з напа..
. .. .u
дами половецьких орд 1 тому не мала змоrи СВОІМИ ВІиськами
брати участь у хрестоносних походах, орrанізованих для визво
лення християн у Святій Землі від поневолення невірними ма..
rометанами. Але сама ідея боротьби з вороrами християнства,
якими були орди з Азії в українських степах, була постійно
жива серед yкpaїHcbKoro народу, так серед провідної верстви,
як і серед заrалу YKpaїHcbKoro населення. Літописець заноту..
вав випадок, що народні маси намаrалися силою приневолити
cBoro князя до боротьби проти половців, коли він відступив з
бою за стіни Кива.6)
Висловом цiї ідеолоrії, і реліrійної і патріотичної,  особли..
во поема "Слово 0 полку IropeBiM", що боровся проти половців.
Тоді як державне військо українських князів не моrло брати
участи в хрестоносних походах за визволення Святої Землі, то
в тому часі був дальШИЙ наплив добровольців з України до чу"
жинецьких леr'іонів Царrородськоrо Цісаря. Ці леr'іони творили
значну частину царrородських військ, а українські добровольці
навіть були у (вардії "святоrо палацу" Цісаря.
В часі переходу західньо..европейських хрестоносців через
територію Царrородської Імперії в rpецьких військах було ба..
raTo чужоземних корпусів, зложених із добровольців з Захід..
ньої ЕвроІШ, зокрема анrлійців, французів, флямандців, німців
та інших. Вони творили більшість намних військ і тому тодішні
rpецькі літописці більше звертали YBary на цих "франків", .як
вони називали збірним іменем усіх цих вояків із Західньої Ев"
181

ропи. В цих обставинах ці "франки" заслонювали присутність
yкpaїHcbKoro корпусу серед системи rрецької армії в часі цих
походів. Проте з попередніх натяків тоrочасних rpецьких і за..
· . ... .. u
ХІДНІХ мемуаРИСТІВ та ЛІТОПИСЦІВ видно, що украlНСЬКИИ корпус
. u ... . . u .
у rpеЦЬКІИ аРМІІ Існував постшно в чаСІ чотирьох хрестоносних
походів. 1 )
Обороняючи свою власну територію та християнське насе-
лення в державі перед поrанськими ордами половців, Русь-Укра-
Їна обороняла християнство в европейських краінах. У той спо-
сіб вона звільняла військові сили західньевропейських краін
для іх безпосередньої участи в хрестоносних походах для звіль-
нення Святої Землі, а зокрема I)Jобу rосподньоrо з..під пану..
вання MarOMeтaH. Тому слід уважати, що й Україна дала свій
вклад, хоч і в посередній спосіб, у це історичне діло християн..
CbKoro світу.
1) r. r. Литаврин, История 8изашни: 8нутренная и внешная ПОJlИтика
8изантии во второй ПОJlовине Х и в первой четаерти ХІ ва. Москва: Академия
Наук СССР, 1967, -r-OM 2, стор. 219 інаст.; В. r. Василевскій, ТРУДЬІ. ТОМ-Ь пер..
ВЬІЙ. 8аряrо-Русская и 8аряrо-Анrлійская дружина в'Ь Константинопол1» ХІ и
ХІІ в1»ков'Ь. Ст. Пе-r-ербурr-ь: Имперская Академія Наук-ь, 1908. Стор. 176..377.
2) Каждан, стор. 286 і на ст.; ВаСИЛЕ.вскій, стор. 176..377.
З) Ближче про участь цьоro корпусу українців"русинів у битві, яка ріши..
ла напрям політики rрецької Імперії, можна з'найти в основній праці Василев"
CbKoro, стор. 385 і наст.
4) Тоrочасні rрецькі літописці називали їх "ПаЦЗlнаки".
5) Лаврентійський Літопис в ПОJПЮe Собрание Русских Летописей. Москва:
Академия Наук СОСР, 1962, том І, стор. 163 і 167.
6) Там таки, стор. 170.
1) Василевскій, стор. 354 і наст.
182

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
ВІДНОШЕННЯ ЦАРrороду ДО ЦЕРКВИ
В УКРАІНІ
ЗА ВОЛОДІННЯ
литовськоl ТА польськоl ДИНАСТІr

РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИй
ОІІАНУВАННЯ YRРАППІ ЧУЖИМИ ДИНАСТІ3МИ
Після смерти короля ЮріяБолеслава в 1340 р. у Львові
наступила зміна династії в rалицькоВолинській Державі, яка
була насліДlШцею Київської Імперії на українських землях. Ma
буть, ще за життя короля ЮріяБолеслава Боярська Рада при
значила була йоrо насліДІОІКОМ литовськоrо князя Любарта,
сина rедиміна. Любарт був посвояченИЙ з королем ЮрімБо
леславом, бо був одружеНИЙ з ЙОl донькою. 1 )
Боярська rpупа прихильників Любарта була дуже сильна,
бо неrайно після смерти короля Юрія..Болеслава, без ніякоrо
спротиву, Любарт обняв владу в українській rалицькоВолин
ській Державі. Литовська династія зайняла була вже раніше
всі білоруські землі. Тепер Любарт заволодів усіма білоруськи
ми й українськими землями з КИЕ:ВОМ, rаличем, Володимиром,
Львовом і Холмом, як rоловними містами. Зміна династії в тому
часі не була чимсь надзвичайlШМ. Обирано також в інших дер"
жавах князів і королів з іншої, чужоземної династії. До Лю
барта входили в yвary також йоro права з посвояченНJI.
Як останній король rалицькоВолинськоі Держави, так і
йоrо попередник, титулували себе офіційно, як "королі Руси"
або королі "ВсіЕ:Ї Малої Руси". Цим вони підкреслювали свої
права до всіх земель Київської Держави РусиУкраїни з її по
чатковим центром КИЕ:ВОМ і Полянською Землею. Ця TepMiHO
лоrія аналоrічна до термінолоrії, прИЙнятої в давній Ij>еції, а
саме, основні rpeцькі землі  це була просто rреція, а колонії
поза нею носили назву "Великої І»еції" . Якщо йдеться про
північні землі Київської Імперії Руси, то всі ці північні землі
були в подібному відношенні до КИЕ:ва. Тимто при поділі Київ
ської Митрополії назвали rpeки південнзахідню частину ціЕ:Ї
Митрополії, тобто всі українські та білоруські землі, "Малою
Руссю", а північні землі, тобто пізнішу Московію, назвали в
Царrороді "Великою Руссю".2)
Назва "Русь" стосувалася в наших літоІШСНИХ джерелах
завжди лmпе до південних земель із rоловним містом КИЕ:ВОМ,
а ніколи до пївнічlШХ земель, які самі не називали себе Руссю,
185

ні іх ніхто іншИЙ тоді Руссю не називав. Щойно в ХУІІ сторіччі
почали вводити в практику цю назву для північних земель, а
цар Петро І в ХVПІ сторіччі впровадив назву "Русь" для СВОЕ:Ї
держави в її rpецькій формі "Россія".
Але претенсії на наслідство по королеві ЮріЕ:віБолеславові
підносив ще один чуЖИЙ володар, польсьКИЙ король Казимир.
Він був пmаrpом померлоrо короля Руси, бо обидва вони були
одружені з доньками r едиміна. Щоправда, Казимир не жив в
останніх роках у зrоді з ЮріЕ:мБолеславом, але це не ослаблю
вало йоrо претенсій. До речі, ще з часів перших років ХП CTO
річчя підносили претенсії до rаличини yrорські королі. По cMeIr
ті князя Романа в 1205 р. боярські міжусобиці та польськоуrор
ські інтриrn довели були до зайняття rаличини уrорським вій
ськом і до коронації yrорськоrо королевича Коломана, сина
Андрія, на rалицькоrо короля. Незабаром yrpiB викинено з I'a
. -u .. . ..
лича, але ПОТІМ ПОСТІИНО yrОРСЬКІ КОрОЛІ ПІДНОСИЛИ СВОІ претен
сії на rаличину. Ще перед смертю короля ЮріяБолеслава поль
ський король Казимир уклав з уrорським королем доrовір, на
основі якоrо він дістав право зайняти І'аличину і володіти нею
до СВОЕ:і смерти, а по йоrо смерті мала перейти rаличина в yrop
ське володіння разом з цілою Польщею, бо Казимир не мав ні
сина, ні доньки на cBoro наслідника.
Коли прийшла вістка про смерть короля Юрія-Болеслава,
то неrайно, за пару тижнів, зробили yrpи і Казимир набіr на
rаличину. Набіr був скоро зроблений і тому він застав rали
чину не приrотовану до оборони. Тимто Казимирові вдалося
захоІШТИ декілька замків, зруйнувати іх, взяти добичу і Bepнy
тися назад до Кракова, бо до більших операцій він тоді не мав
сили. Тимчасом адміністрація rалицькоВолинської Держави
під проводом боярина Дедька ВСТИІ"ла незабаром зібрати потрібні
сили і викинула yrpiB назад за Карпати, а король Казимир на
весні 1340 р. утік завчасу до Кракова зі здобичею. Отож, цей
u ...
першии напад yrорськопольських СПІЛЬНИКІВ не мав знаЧНІШОro
успіху. І'аличина оборонила себе.
Після тoro Казимир, боячися, що Дедько і йоrо зверхній
володар, Любарт, покличуть на допомоrу татар і підуть з ними
на Польщу, уклав з Дедьком умову про мир і заприсяr, обіця
ючи, що в майбутньому не буде нападати на І'аличину. Це видно
з rрамоти Дедька з 1341 р. для орrаніЗ'ації купців у Торуні. З )
Проте, ні в Польщі, ні в Уrорщині не був закиненИЙ плян
про завоювання спадщини по ЮріЕ:ві-Болеславові. В союзі з
yrорським королем і забезпечивши собі невтральність татар,
Казимир кількома наворотами воював проти Любарта, якоrо
своїм законним володарем визнавала І'алицько-Волинська Дер-
жава. Річ ясна, що Любарт не мав стільки самих литовських
військ, щоб міІ" успішно боротися перед польським наступом.
йоrо rоловну збройну силу творили русиниукраїнці. 3 перер
вами ця війна тривала фактично сорок років, хоч формально
186

вдалося Казимирові здобути rаличину вже в 1350 р. Від смерти
Казимира при кінці 1370 р. влада над rаличиною була передана
на основі умови васальному князеві Володиславові Опольсько
му, якИЙ володів нею як "rосподар Руси" до 1378 р. Маючи
труднощі з русинамиукраїнцями, він у 1378 р. зрікся добровіль
но влади над rаличиною. По переrоворах з Уrорщиною ще Toro
року зайняла rаличину Польща.
Це було вже тоді, коли була персональна унія між Поль
щею і Литвою, тобто після Toro, як литовськИЙ великий князь
Яrайло охрестився в латинськім обряді й одружився з молодою
польською королевою Ядвиrою. До речі, Литва мала тоді удільні
князівства, які були з Яrайлом лише у васальному стосунку,
при чому навіть часто виступали збройно проти Hboro.
По всіх цих війнах між претендентами на спадщину короля
Юрія..Волеслава наступив мировИЙ доrовір між Литвою і Поль
щею Toro змісту, що Польща дістала в свою владу цілу rали
чину, а Литва затримала всю решту українських земель, тобто
Холмщину, Полісся, Волинь і Київщину. Вже раніше мала
Литва білоруські землі. 4 )
Відношення українців до цих двох держав були відмінні.
Польщу й її династію уважали тодішні провідні украінські кола
для себе цілком чужою і ворожою. Лише з уваrи на невиста
чальні збройні сили, Лю'барт, як правнИЙ володар цих всіх YKpa
Їнських земель, не Mir відвоювати rаличину від Польщі і врешті
признав їй владу над ціЕ:Ю частиною України.
Польський король Казимир і йоrо наслідники продовжували
супроти rаличини завойовницьку політику, насаджуючи там
своїх велмож коштом місцевих українських бояр. Ця колоні
яльна політика проявлялася у початках в обмеженій мірі, поси
люючисн поступово З ходом часу. Подібно поступали поляки
також у відношенні до украінської Церкви. Во ж для Казимира
і йоrо урядових кіл rаличина була лише частиною Руси, за
якою вони пізніше мали намір дістати під свою владу всю решту
украінських земель. Тому Казимир зразу титулував себе пола"
тинському дідичним паном, володарем Руси, "heres et dominus
Russiae"; а поукраінському титуловано йоrо "rосподарем". Ти..
тул "rосподар" був в ужитку постійно також для володарів Be
ликоrо Князівства Литовськоrо. Місцеве урядування в цій Русі,
зайнятій Польщею, довМІЙ час велося не в польській мові, а в
тодішній українській літературній мові, яка була дуже близька
до мови народньої. Також у Великім Князівстві Литовськім уря
довою мовою була PYCЬKOYKpaїHCЬKa літературна мова.
Цілком інше відношення українціврусинів було до литов-
ської династії взаrалі, а до великоrо князя Любарта зокрема.
Провідна українська верства вважала йоrо своїм зверхнім ВОЛО
. u . ....
дарем, 1 тому иоrо влаДІ не лише не ставила спротиву, але 11
підтримувала навіть у війнах проти польськоі аlресії. Ця дина
стін вже раніше була посвоячена близько з династіЕ:Ю rалицько
187

Волинської Держави. Украінська культура просякала в провідні
кола Литви. Литовські князі вже христилися у східнім слов'ян..
ськім обряді. Литовська мова прИЙмала церковні назви від руси..
нів"україJЩів. Державна влада в Литві в тому часі вже почала
. -О .. -О. .u.
урядувати в ТОДІШНІИ русько"украlНСЬКIИ ЛlтераТУРНIИ МОВІ, а
пізніше в цій мові видано першИЙ кодекс права в цілім Великім
Литовськім Князівстві п. н. "ЛитовсьКИЙ Статут". Це надавало
провідній верстві в Литві зовнішній руськоукраїнськИЙ харак"
тер. Цей стан українщення влади в Литві тривав далеко дО ХУІІІ
сторіччя, коли там почала здобувати собі rpYНT польонізація.
Тим..то ще в XVIII сторіччі була на землях литовської влади
прШІовідка:
Польська квітнет латиною,
Литва квітнет РУСЧШlою.
Без той в Польщі не пробудеш,
Без сей в Литві блазнем будеш.
3 цьоrо яснИЙ висновок щодо становшца Церкви КиЇвськоЇ
і rалJЩЬКОЇ Митрополії в тій добі. Польська урядова політика
мала манію перевести rаличину на латинськИЙ обряд, щоб з'в..
ДИНИТИ все християнське населення в одній Церкві. 3 неї ВШІли"
вали її відповідні закони й розпорядження. Цілком інакше ста..
новшце мала Київська Митрополія в межах Литовської Дер..
жави. В перших десятиріччях мала вона там рівноправне стано..
вище з Латинською ЦеРКВОю. 5 )
Політика польської влади щодо Української Церкви в rа.личині
до 1453 р.
Король Казимир не відчував свовї влади над І'аличиною
настільки сильною, щоб міІ" був зразу взяти курс на повне ла..
тинщення Української Церкви, а з тим і польщення І'аличини.
Церква була не лише центром плекання Христової віри і науки,
u. .. .. .
але и НОСlвм украlНСЬКОІ культури та високоrо наЦІональноrо
етосу серед її вірних.
Боярська кляса була тоді ще сильна і досить сконсолідо..
вана. Ще в ній плекано спротив усяким проявам польонофіль..
ства. В додатку Казимир мусів рахуватися з приязними Hacтpcr
ями серед боярства до литовської династії. Все те спонукувало
Казимира вести рівнобіжно дві акції: 1) насаджувати в rали..
чині латинську церковну орrанізацію і 2) формально підтриму..
вати, чи пак визнавати Українську Церкву в rpецькім обряді
з слов'янською мовою в Літурrії.
Церква в Болrарії, звідки Володимир ВелИКИЙ брав собі
значну частину духовенства, була державною і в опіці волода..
рів. У Царrородській Імперії, звідки потім приходили Е::пископи
й Митрополити, Церква також була державною, а володар там
був не лише опікуном, але й співрішальним чинником у всіх
церковних справах. Деколи він мав у Церкві більПШЙ rолос від
188

Патріярха. Цей поrляд перенесли чужі духовники в PYCYKpa-
їну, де Володимир ВеликИЙ орrанізував Церкву на цих зразках
як державну. Тимто ВеЛИКИЙ Князь був патроном КИЇвської
Митрополії, а удільні князі були патронами своїх  €пископів.
Вони давали Церкві опіку, оборону й матеріяльну базу. Все те
кінчалося з моментом опанування rаличини Казимиром. Вол
дарем був латинник і такими були йоrо урядовці, як у центрі,
так і ті, ЩО ІШМ були висилані до rаличини. Патронатські права
набув володар, яКИЙ був іншоrо обряду, чужоrо для Руси-Укра-
їни. Але духовенство Українськоі Церкви привикло було до
rрецької доктриlШ, що володар в Боrом даНИЙ патрон Церкви,
то ці управнення цілком природно признавало воно і для Кази
мира, хоча він був латинськоrо обряду.
Як уже вшце зrадано, в 1301 р. була створена Митрополія
в rаличі з €пархіями в rаличі, Перемишлі, Холмі, Володимирі,
Луцьку і Турові. rалицьку Митрополію створив ЦарrородсьКИЙ
Патріярх дуже неохоче, бо проти неї промовляли так інтереси
rрецької держави і самої Патріярхії, як і політичні пляни Мос-
кви. ВелиКИЙ московсьКИЙ князь змаrав до опанування всіх зе-
мель колишньої КИЇвської Імперії, а перпmм кроком до осяrнен
ня цівї мети уважав об'вднання всіх руських €пархій України
й Білорусі під юрисдикцівю номінальноrо "Київськоrо Митро
полита" з осідком У Москві і з додатком до йоrо титулу зrадки,
що він в Митрополит "всея Руси". Тільки тому, що в 1301 р. було
ще сильне королівство наслідників короля Данила і що король
Юрій висилав свої посольства до царrородськоrо Імператора і
Патріярха з щедрими дарунками, вдалося йому видобути в Цар-
rороді рішення на утворення rалицької Митрополії. Одначе,
коли прийшли важкі часи для rалицько-Волинської Держави
після смерти короля ЮріяБолеслава в 1340 р., то це неrативно
відбилося також на долі rалицької Митрополії. Тим більше, що
в тому самому часі зріс вплив Москви в Царrороді. Посольство
Москви з великою підкупною сумою мало успіх у Царroроді.
В 1347 р. тодішній імператор Іван Кантакузен, як опікун
Царrородської Патріярхії, видав "золоту rpaMoтy",6) якою він
скасував rалицьку Митрополію, як непотрібну "новину". В цій
rpaMoTi постановлено, що "найсвятіші €пископства Малої Руси,
званої Волинню, а саме €пископства Перемишля, Володимира,
Холма, Луцька і Турова, знову мають бути піддані найсвятіmій
Митрополії Кивва і всівї Руси, а це розпорядження видано на
прохання великоrо князя Симона та інІІІИХ князів, як також на
основі стародавніх церковних звичаїв і, вкінці, з оrляду на по
божне і боrоуrодне життя Київських Митрополитів і високоmа-
HOBHoro Екзарха всівї Руси eorHocTa." Подібне розпорядження
видав потім також ПаТРЩРХ.Ізидор І Бухір.7)
Так всупереч інтереСІВ Української Церкви діяв Царrород-
ський Патріярх і йоrо патрон, імператор Іва'н. Сталася ця важ
лива подія в серпні 1347 р. Патріярх залишив без духовної опіки
189

ці Е:пархії скасованої rалицької Митрополії на час цілоrо по..
коління. В часі вовнної заверухи в наступних роках, мабуть, по..
мер rалицькИЙ Митрополит Теодор (1341..1347) і не було кому
ініціювати оборону Церкви цівї української Митрополії. Не
було вже ані BipHoro володаря українськоrо роду, яКИЙ взяв би
цей обов'язок на себе і дав почин до крайовоrо собору, який, на
зразок вибору Митрополита Клима Смолятича в Кивві, Mir сам
обрати Митрополита та висвятити йоrо. Роки минали і миналися
місцеві Е:пископи у зrаданих українських Е:пархіях. У 1370 р.
вже не було там ні одноrо Е:пископа. НомінальнИЙ КиївсьКИЙ
Митрополит, що фактично був Московським Митрополитом, не
Mir виконувати своїх формальних митрополичих обов' язків у
Кивві, ані в зrаданих Е:пархіях "Малої Руси", бо находилися
вони в чужих державах, Литви й Польщі. Тому навіть не було
кому висвятити там Е:рархів.
Цей стан Церкви затривожив провідні кола нижчоrо духо..
венства і боярства. Вони не здобулися на те, щоб визволитися
від неканонічної царrородської доктрини, тому самі вони не
звернулися через якусь свою делеrацію до Патріярха в справі
відновлення rалицької Митрополії та висвяти нових Е:пископів.
Натомість боярство й духовенство пішло по лінії царrородської
доктрини про підданство церковних справ світському володареві.
Тож у тому дусі ці українські чинники звернулися до тодіш"
HLoro володаря над rаличиною, а номінально над Руссю, поль..
ськоrо короля Казимира, щоб він вислав до Патріярха відповід..
Horo листа з вимоrою неrайноrо відновлення rалицької Митро"
полії. Казимир мусів піти на руку цим провідним українським
чинникам, бо й він уважав себе патроном цівї Церкви. йоrо
u .
лист, писаНmI rрецькою мовою, звучав у переклаДІ так:
"Найстаршому, всесвятішому Царrородському Патрі..
ярхові вселенськоrо собору поклін і велике чолобиття від
сина твоrо, короля Ляхії і Малої Руси, Казимира, і від ру..
ських князів, які вірують у віру християнську, і від руських
бояр велике чолобитrя. R ) Просимо від себе Архиврея для
себе. Вся земля тепер rине без (церковноrо) закону. Від
віків rалич був знаний усім країнам як Митрополія, мит..
рополичИЙ стіл (тут) був з віку віків. Першим Митрополи..
том був з блаrословенням Вашим Ніфонт, дрyrим Митро..
политом Петро, третім Митрополитом rавриїл, четвертим
Митрополитом Теодор. Усі вони були на rалицькім столі.
"Князі руські були наші свояки, але ці руські князі
померли і земля стала сиротою. А потім здобув землю ру"
ську я, король Ляхії, Казимир. І тепер, Отче Патріярше
вселенськоrо собору, просимо для себе АрХИGрея TaKoro,
якоrо ми з ласки Божої і блаrословенства Вашоrо з наши..
ми князями і боярами собі обрали, людину rідну, добру,
чистоrо життя і смиренноrо серцем,  світлішоrо Е:пископа
190

Антонія за блаrословенням Ваnrnм. Задля Боrа і задля нас
та й святих церков нехай буде блаrословення Ваше на цій
людині, щоб не був пустим престіл нашої Митрополії. По..
ставте Антонія Митрополитом, щоб не зник і не пропав за..
кон русинів. А якщо не буде ласки Божої і Вашоrо блаrо..
. . u
словення на цьоrо ЧОЛОВІка, то ПОТІМ не жалуитеся на нас:
u . .
приидеться христити рУСИНІВ на латинську ВІРУ, якщо не
буде у Русі Митрополита, бо країна не може бути без за..
кону."9)
Казимир і йоrо дорадники з..поміж русинів"українців знали
добре, що в існуючих обставинах і впливів Москви У Царrороді
не поможуть самі петиції, хоча б вони були підсилені "дарами".
В очах Царrороду Москва тоді була найбільшою державною
територіЕЮ, в якій володар і Церква були однаково віддані по..
слушенству царrородськоrо Імператора і йоrо Патріярха. Тому
. . u
то ЦІ царrорОДСЬКІ чинники звичаино уступали перед натискОМ
Москви у справах її експансії. Одначе Казимир у СВОЕМУ імені
та в імені місцевих українських князів, маючи на увазі княжі
роди на Володимирщині, яка тоді була також під володінням
Казимира, висунув відкриту та виразну поrpозу, що коли Цар..
rород не піде по лінії вимоrи відновити Митрополію Малої Руси,
то Церква у цих землях покине Царrород і перейде до латин
ської вітки Вселенської Церкви. Ця поrроза вчинила відповідне
враження в Царrороді, бо вже на початку 1371 р. видала Пат..
. . ... -u
РІЯРХІЯ ВІД ІмеНІ всьоrо ПОСТІиноrо синоду постанову про при..
вернення діяння Митрополії в rаличині. Зробив це Царrород
з важким серцем ще й тому, що місцеві чинники Української
Церкви і володар цих українських земель, Марої Руси, король
Казимир, самі обрали кандидата на Митрополита без порозу..
міння з Патріярхом і вже листом зrолосили йоrо до Царrороду,
як доконаний факт.
у rpaMoTi про віднову rалицької Митрополії Малої Руси
віддано під юрисдикцію знову ті самі Е:пархії, які належали до
неї раніше, при чому виразно застережено, що ніяКИЙ Е:пископ
не сміЕ встрявати в юрисдикцію в цій Митрополичій АРХИЕпар..
хії. Антоній був висвячений на Митрополита, коли виявилося,
ЩО він визнаЕ "правовірну науку апостольської і католицької
Церкви", як сказано В Патріяршій rpaMoTi. Одночасно надано
право Митрополитові АнтоніЕві висвячувати нових Е:пископів.
Цим робом під натиском українських світських і церковних чин..
ників у rаличині і за її впливом, на вимоrу короля польськоrо
і "дідичноrо rосподаря" Руси, Казимира, була відновлена Мит..
рополія в rаличі для rалицько..волинських земель, але без Ки..
Ева. Номінально КиївсьКИЙ Митрополит, але з осідком у Москві,
КШІріян, протестував проти цьоrо від себе та від MOCKoBcbKoro
князя, бо він претендував на юрисдикцію над усіма Е:пархіями
східньоrо обряду не лише в державних володіннях MOCKOBCbKoro
191

великоrо князя, але й територіях усівї Руси-України. Цим разом,
однак, царrородсьКИЙ Патріярх та Імператор вважали, що треба
серйозно рахуватися з поrpозою українських бояр і короля Ка-
зимира. 1О )
Хоч "Митрополит Малої Руси" Антоній у І'аличі управляв
цівї Митрополівю до свовї смерти в 1391 р. без більших перешкод
іззовні, то після йоrо смерти Москва відновила свої намarання
під чинити І'алицьку Митрополію собі. Неrайно по смерті Анто-
нія король Яrайло іменував тоrочасноrо луцькоrо Е:пископа Іва-
на Митрополитом І'алицьким з тим, ЩО він мав поїхати до Цар-
rороду по блаrословення. В тодішніх комунікаційних обстави-
нах така подорож з І'алича до Царrороду була нелеrка. Крім
значних rpoшей для самої подорожі треба було везти з собою
дороrі дарунки для Патріярха й Імператора. Ці фонди треба
було зібрати від підлеrлих Е:пископів, а це також вимаrало ба-
raTo часу. З цих причин кандидат на Митрополита І'алицькоro,
луцькИЙ Е:пископ Іван Mir прибути до Царrороду щойно на по-
чатку 1393 р. Цей час використав московський, чи пак номіналь-
но КиївсьКИЙ Митрополит Кипріян, щоб вислати оскарження на
€ІШскопа Івана за нібито якісь злі вчинки Івана супроти CBoro
сусіда, €пископа в Володимирі. Кипріян вимаrав осудити Івана,
але ця cKapra, мабуть, не попала була свовчасно в руки Патрі
ярха Антонія ІУ, тому Патріярх прийняв Митрополита-Номіна-
та й уділив йому свов блаrословення для діяння на Митрополи-
чому престолі в І'аличі.
Щойно після повороту Митрополита Івана до f'алича пат-
ріярша канцелярія поінформувала Патріярха про cKapry Кипрі
яна проти Митрополита Івана. Тоді Антоній ІУ вирішив відтяr-
нути свов блаrословення, уділене Е:пископові Іванові для iHCTa
ляції йоrо Митрополитом І'алицьким і віддати новопоставленоrо
Митрополита Малої Руси під суд патріяршоrо синоду й caMoro
обвинувачувача КШІріяна в Москві. 11 ) Митрополит Іван не під
давався судові, заявляючи, що він отримав патріярше блаrосло-
вення і тим справа вичерпана. Відмовився він піддатися не тіль-
ки судові Кипріяна в Москві, але й патріяршому синодові. Не
маючи ніяких перешкод з боку короля, Іван правив Митропо-
лівю аж до свовї смерти на початку 1415 р.12)
Патріярх Антоній IV не визнавав Митрополита Івана кано"
нічним Митрополитом І'алича увесь час. Він висилав CBoro Ек-
зарха до І'аличини для ведення слідства проти Hьoro. Зрозу-
міло, що це вводило заколот у Митрополії. Е:пископи і нижче
. U
духовенство мали вже в тому чаСІ ВПОGНИИ rреками поrляд, що
без зrоди Царrороду ніяКИЙ Митрополит не G правним, каноні ч-
ним. Правдоподібно, дехто з підлеrлоrо духовенства не хотів
слухати Митрополита. Це видно з Toro, що ще в 1398 р. Митро
полит Іван старався в короля Яrайла, щоб він своїми заходами
в Царrороді добув йому канонічне признання Патріярха. Як
було звичаGМ у тих здеморалізованих Царrородом відносинах,
192

Митрополит Іван обіцяв Яrайлові окремим письмовим зобов'я.
занням дати йому означенИЙ висоКИЙ дарунок за ці заходи. 1З )
Заходи Яrайла, мабуть, не були досить енеРlійні, бо новиЁ
Патріярх Матвій І не дав визнання для Івана, як Митрополита.
у такій ситуації, коли Царrород не хотів визнати Митропо
лита Івана в f'аличі, МосковськИЙ Митрополит Кипріян, З ти
тулом Київськоrо Митрополита, мав змоrу перемовити деяких
Е:пископів rалицькоі Митрополіі на свій бік і вони визнавали
цьоrо Московськоrо Митрополита своїм зверхником у Церкві.
Це вносило анархію в церковні відносини саме тоді, коли була
потрібна одностайна постава до влади, яка була репрезентована
латинниками. Врешті, десь на початку 1415 р. Митрополит Іван
помер і зійшов із сцени боротьби за визнання йоrо митрополи
чоrо достоїнства Царrородом. Із смертю Митрополита Івана в
1415 р. перестав також діяти Митрополія в rаличі. Ще Toro
caMoro року, заходами Великоrо Князя литовськоrо Витовта,
Царrород утворив окрему нову Київську Митрополію для всіх
українських земель, окупованих Литвою і Польщею, двома дep
жавами в персональній унії спільноrо володаря. f'алич зійшов
на становшце намісництва Київськоrо Митрополита. Відтоді Ки
Ївські Митрополити почали титулувати себе "Митрополитами
Кивва і rалича".
ми спинимося коротко над заходами польської влади opra
нізувати на українських землях латинську Е:рархію, як один
із засобів інтеlpувати всі ці землі в одне ціле з Польщею.
Заходи орrанізувати Латинську Срархію в Украіні
f'pупи християн латинськоrо обряду в давній Украіні були
ще за часів украінськоі незалежної державности за династії
Ярославичів. Це були зокрема купецькі і ремісничі rpомади
німців, які за привілевм князів осідали в Кивві та інших містах.
Вони мали своіх священиків, але не мали впископства. Ними
займалися rоловно латинські монахи Домінікани. 14 ) Щойно KO
роль Казимир по уплив і деякоrо часу від зайняття ним зброй
ною рукою rаличини і після yrоди з литовським князем почав
пляново старатися про орrанізацію латинської Церкви на цих
землях. Вправді він постарався про творення латинських Е:пар..
хій на цих землях, але на початку тільки титулярних, бо реаль
но ні в однім місті цих земель не була створена діюча латин
ська вnископія. Казимир зразу не мав відваrи відкрито висту
пати проти існуючої Українськоі Церкви східньоrо обряду із
слов'янською літурrійною мовою. 15 ) В кожнім разі в тяrу всьоrо
cBoro панування над 3ахідньою Україною Казимир не оснував
ні одної реально діючої польської впископської катедри. Все,
що він про свої пляни В цій справі писав Папі, залишилося лише
у сфері нездійснених намірів. Сталося так із двох причин. По..
лі тично Казимир побоювався спротиву українців східньоrо обря
193

. . .... . . u . .
ду проти лаТИНlзаЦl1 краlНИ, а реЛlrlИНО ВІН наДІЯВСЯ, що своою
тактовною поведінкою супроти Української Церкви слов'янсько..
ro обряду він переведе ЇЇ від вдности з Царrородом до Е:ДНОСТИ
з РИМСЬКИМ Престолом. 16 )
Щойно після смерти Казимира пішла жвавіша акція opra..
нізації латинської €papxiї в Західній Україні в часі адміністрації
неюyrорським васалом Володиславом Опольським. Володислав
робив заходи в Римі, щоб дістати дозвіл на цю орrанізацію, але
Рим зволікав з ц'Ївю справою деяКИЙ час. Все ж у 1375 р. Рим
дав дозвіл орrанізувати латинські катедри в rаличі, Володи
мирі, Перемишлі і Холмі, при чому rалич відразу признано
Архивпископством. Тоді Володислав почав жваво орrанізувати
латинські 'катедри, надаючи їм окремі мавткові привілеі. 17 )
Ці дотації для латинських впископій ішли на рахунок міс..
цевоrо українськоrо населення, яке мало поносити тяrар утри..
мування чужих впископських катедр. Король Яrайло йшов у цій
справі ще далі. Тоrочасний польський історик, сам духовник,
Ян Длуr'ош, записув у своїм літописі в 1412 р. спосіб дотацій на
утримування латинськоrо впископства в Перемишлі. Длуr'ош
оповідав, що одноrо разу Їхав король Яrайло в товаристві двох
латинських €пископів з Медики до Перемишля. При цій наrоді
ці €пископи поінформували Яrайла, що німці закидають, що
він виявляв прихильність до схизматиків, а не до латинників.
Скажемо від себе, що це, мабуть, була видумана "чутка" саме
цими €пископами, щоб настроїти Яrайла ворожо до української
Церкви й видобути від ньоrо нову дотацію для латинської ка..
тедри в Перемишлі. В кожнім разі, як далі каже Длуr'ош, Яrай..
ло праrнув неrайно очиститися від Toro закиду. То ж дав роз..
порядження, щоб силою відібрали від українців Їхню катедраль..
ну церкву в Перемишлі й неrайно передали ЇЇ польському €nис..
копові латинськоrо обряду. Так і зроблено. При тому з цівї со..
борової української церкви, збудованої з TecaHoro каменю і OKpa
шеної різьбами й іконами найкращих майстрів, наказано вики..
нути домовини там похованих князів та €пископів "при rірких
u . . . .
риданнях, зоиках І сльозах руських свящеНИКІВ І народу, якІ
уважали це за крайню обиду і кривду."lk)
ВелиКИЙ князь Витовт надав великі земельні мавтності ла..
тинським впископствам у Холмі, Володимирі і Луцьку для Їхньо..
ro утримування. Незабаром засновано латинське впископство
також у Кам'янці на Поділлі, а далі в самому КИЕ:ві та в Ту..
рові. Коротко кажучи, у всіх осідках Е:ПИСКОПСТВ Української
Церкви східньоrо обряду ці володарі фундували паралельно
латинські дівцезії також. Виrлядало, що реальним завданням
латинських впископств в Україні було відсувати від впливу і
значення Східню Церкву слов'янськоrо обряду. Номінально
обидві Церкви були під патронатом держави. В дійсності стало
інакше. Тоді як латинська Церква мала своїм патроном като..
лицькоrо володаря латинськоrо обряду, то Церква "rpецькоrо",
194

чи пак "руськоrо" обряду, як її тоді популярно називано, мала
патроном BipHoro першої Церкви, який дбав у першу черrу про
розквіт латинської Церкви, навіть на рахунок "руської" Церкви.
У дійсності Українська Церква була полишена власній долі.
Царrород вносить нове замішання в Київську Митрополію
3 попередніх розділів ці6Ї студії вже зна6МО, що Царrород
ська Патріярхія нехтувала канонічними постановами щодо Цep
кви в PyciYKpaїHi ще за часів Київської Імперії. Як уже було
сказано, Царrород узурпував був для себе ВИКЛlочне право
іменувати, висвячувати і встановляти АРХИ6писнопів на І{иїв
ському Митрополичому Престолі й послідовно не визнавав пра
ва крайовоrо собору епископів ці6Ї Митрополії вибирати для
себе Київських Митрополитів. Та Царrород не лише присвоїв
собі всі ці права, але й зумів облудою вщепити переконання
в правоту цьоrо поступовання, як вірування чи не всіх еписко
пів і баrатьох світських чинників РусиУкраїни. Ця довrотри
ваюча, накинена царrородськими чинниками, практика дуже
шкодила розвиткові Церкви Київської Митрополії, бо до КИ6ва
приходили rрецькі ерархи, які керували ці6Ю Церквою, хоча
вони не вміли мови своїх вірних, ні не знали обичаїв Їхньоrо
життя, ані не розуміли вони їхніх історичних духовних по'! реб.
Як уже зrадано вище, з друrим наїздом татар на Київ у
половині XIIIro сторіччя Київські Митрополити покидали СВ06
столичне місто Київ і поселювалися на півночі в суздальському
Володимирі, а пізніше в Москві. 3 ходом десятиріч, по зруйну
ванні КИ6ва, вони перенесли свій осідок до Москви, хоч і надалі
називали себе Київськими Митрополитами. Цю яскраво проти
канонічну практику цих Митрополитів толерував Царrород, а
зrодом і блаrословив її. Канонічні обов'язки ерарха наказували
u .. u . ·
иому урядувати в МІСТІ, де 6 иоrо встановлена катедра І ЗВІДТИ
діяти в цілій епархії. Хто покидав катедру, тай канонічно Tpa
тив право на цю катедру. Він Mir у найкращому випадку, як
eMirpaHT, мати титул cBoro катедральноrо міста, але не мав пра
ва мати там, поза осідком cBoro престолу, ніякої 6рархічної вла
ди. Але ці Митрополити, іменовані Патріярхом для Київської
Митрополії, осідали в Москві на постійно і звідтіля намаrалися
керувати всіма 6пископствами давньої Київської Митрополії,
включно з епархіями в Україні, а навіть у самому КИ6ві. Цap
rородськИЙ Патріярх не лише все те толерував, але й сам допо
MaraB творити цю антиканонічну аномалію.
Проти ці6Ї аномалії рішуче поставилися були вже володарі
rалицькоВолодимирської Держави з династії Романовичів. Ще
в 1299 р. поробили вони були заходи в Царrороді, щоб позбавити
номінально київськоrо, а в дійсності MOCKOBCLKoro Митрополита
юрисдикції над епархіями в Їх державі. Ця постава дала поча
ток Митрополії Малої Руси, чи пак rалицькій Митрополії. Коли
195

наслідництво по останнім володарі з ціGЇ династії в особі короля
ЮріяБолеслава вимерло і бояри вибрали володарем Любарта
.. ... ... u
З ЛИТОВСЬКОІ динаСТІІ, то ЛИТОВСЬКІ веЛИКІ КНЯЗІ переиняли Tpa
дицію династії Романовичів і старалися унезалежнити епархії
YKpaїHCЬKoїPYCЬKOЇ Церкви від московськоrо Митрополита. Be
ликИЙ КНЯЗЬ Ольrерд ще в 1350их роках робив заходи, щоб у
КИGві була відновлена дійсно діюча Київська Митрополія, що
була б всеціло незалежна від тої Митрополії, що осіла в північ
нім Володимирі, чи тоді вже в Москві. 3 дальшоrо ходу ціGЇ
справи видно, що Ольr'ерд мав у цій справі домаrання від своїх
панівради русинів, які зrадували давні київські традиції. Як
виявилося відтак на крайовому соборі, в пам'яті деяких ерархів
в Україні й Білорусі були ще живі ці традиції.
В тих обставинах великий князь Ольr'ерд іменував у 1354 р.
CBoro свояка Романа кандидатом на Київськоrо Митрополита
і вислав йоrо до Царrороду для свячення. По довrих переrово
рах Царrород поrодився висвятити Романа, але лише як Митро
полита для епархій Полоцька й Турова, а опісля під великим
тиском Ольr'ерда додано до йоrо юрисдикції також епархії "Ma
лої Руси". Царrород настоював на тому, щоб Київ залишався
в юрисдикції т. зв. Київськоrо Митрополита з осідком у Москві,
не зважаючи на те, що Київ належав тоді політично до Вели
Koro Князівства Литовськоrо. Митрополит Роман не поrодився
із становищем Царrороду і після висвяти виступив ЯК Митропо
лит Київський. Одночасно Митрополит з осідком У Москві й Ha
далі титулував себе Митрополитом КИGва та всії Руси. Такий
поділ тривав аж до відновлення rалицької Митрополії.
Не бажаючи посторонньоrо втручання в церковні справи
.. u u.
В рямках CBOGI держави, великии князь литовськии ще заВЗЯТІ
ше змаrав до Toro, щоб усі епархії Великоrо Князівства Литов
ськоrо належали до cBoro Митрополита, а не до Toro, що MaG
осідок у Москві. Він висунув своїм кандидатом Кипріяна з роду
сербських бояр, який, однак, перебував довrо в Царrороді і при
своїв собі тамошні поrляди. Не зважаючи навіть на те, Патріярх
нерадо поrодився на ньоrо. Коли ж незабаром помер Митропо
лит у Москві, то Кипріян подбав про те, що Царrород визнав
йоrо також Московським Митрополитом. У той спосіб знову
злучено в одних руках юрисдикції обидвох Митрополій  MOC
ковськоі і "литовської". В 1390 р. заходився Кипріян коло Toro,
щоб Царrород скасував rалицьку Митрополію і підчинив Ha
... u
леЖНІ до неІ Gnископства також иому.
По смерті Кипріяна на престолі в Москві засів Фотій, який
присвоював собі також титул Київськоrо Митрополита. Своїми
надто москвофільськими симпатіями Фотій зразив собі великоrо
князя литовськоrо Витовта і князь відмовився визнавати йоrо
юрисдикцію на терені CBOGЇ держави. Витовт твердо обстоював
поrляд, що всі українські і білоруські епархії на терені дуальної
монархії Литви і Польщі мають мати cBoro власноrо Митропо
196

лита, зовсім незалежноrо від Митрополита в Москві. Поділяла
цей поrляд також значна частина Е:пископів, що керували цими
Е:пархіями. Тому Витовт висунув кандидатуру rриrорія Цамб-
лака, свояка померлоrо Митрополита Кипріяна, на пост Митро-
полита Київськоrо і всівї Руси з осідком У КИ6ві. Витовт видав
відповідну rpaMoтy для І'риrорія Цамблака і з нею вислав йоrо
до Царrороду, але, під впливом Фотія, Патріярх відмовився ви-
святити rриrорія. Натомість Патріярх настоював на тому, що
ма6 бути лише одна Київська Митрополія, але з осідком у Moc
кві, з додатком у титулі "всі6Ї Руси".
Царrород вів тоді політику союзу з Москвою, тому пожерт
вував ЇЙ інтереси Церкви на українських і білоруських землях.
3 друrоrо боку, хоч Витовт був латинником, тепер обороняв
інтереси Церкви слов' янськоrо обряду в межах cBoro володіння
з державнополітичних міркувань. У порозумінні з провідними
Е:пископами цівї Церкви Витовт скликав на початку 1415 р. до
Новrородка крайовИЙ собор усіх Е:ІЦ!скопів і руських князів та
бояр, що належали до Руської Церкви. Собор мав вирішити всі
справи ці6Ї Церкви в дусі автокефалії, тобто бути однаково He
залежною від Москви і Царrороду. По довrих дискусіях впли
вових Е:пископів З усіх Е:пархій прихильники повної та неrайної
автокефалії здобули переваrу серед присутніх Е:пископів і CBiT
ських нотаблів. Тому, що переваrа, мабуть, була невелика, YXBa
лено автокефалію умовно: якщо Патріярх не висвятить для
КИ6ва oKpeMoro Митрополита з юрисдикці6Ю для цих Е:пархій
до свята Іллі Пророка, тоді собор сам висвятить cBoro обранця.
Постанова цьоrо крайовоrо собору важлива тим, що в ній
знаходимо широке обrрунтування для автокефалії СВО6Ї Церкви.
Це був тимчасовИЙ компроміс, але Царrород не поrоджувався
навіть на цю компромісову формулу, яка давала йому можли
вість визначити особу Митрополита, але Митрополита для КИ6ва,
а не для Москви. Компроміс цей вимаrав повної незалежности
від Москви, хоч і rодився на залежність від Царrороду. Посоль
ство собору до Царrороду скоро побачило, що пропозиції Е:пис
копату і Великоrо Князя Литовськоrо не вміщувалися в ДOMi
нуючій тоді політичній концепції Царrороду. То ж посольство
вернулося додому з царrородською відмовою. Князь і 6пископат
Українськоі Церкви ще раз пробували дати можливість Царrо
родові вийти з конфлікту. Тому назначено день 14-ro листопада
1415 р., до якоrо Царrород мав полаrодити справу номінації
Киівськоrо Митрополита. Та цим pOM уже скликано на той
день крайовИЙ собор до Новrородка з участю всіх Е:рархів,
включно з Е:пископами rалицької Митрополії.
На крайовИЙ собор 14ro листопада 1415 р. прибули не тіль
ки Е:пископи, але й князі та бояри, а навіть узяв участь у ньому
сам великий князь Витовт. Тому, що Царrородський Патріярх
не змінив CBoro неrативноrо становища, то собор ухвалив aBTO
кефально інсталювати CBoro Митрополита. Собор вибрав rри
197

rорія Цамблака й Е:пископи Собору висвятили йоrо на Митро..
полита Київськоrо і всівї Руси. Для оправдання свовї постанови
собор ухвалив широку заяву, що її розіслано до всіх східніх
Церков і до Царrороду. У тексті цьоrо заклику собор відкли..
кувться на приклад TaKoro становища в Апостольських Прави..
лах, в яких сказано, що три або й навіть два Е:пископи мають
право вирбати для себе і висвятити старшоrо Архивпископа чи
Митрополита. Крім Toro, ця заява покликавться на прецедент
у самій Митрополії Київській і всівї Руси, коли за великоrо кня
зя київськоrо Із'яслава сам крайовИЙ собор поставив і висвятив
Митрополита Клима Смолятича. Вкінці собор звертав yвary на
автокефалію в Сербії і Болrарії, які через те не розривали зв'яз
ку з Соборною Церквою. Собор висував також свій принцип, що
Соборна Церква не повинна бути залежною від державної вла
ди, а зокрема ЦарrородсьКИЙ Патріярх не повинен бути знаряд
дям у руках Імператора. Собор стверджув, що Імператор диктув
всі номінації Митрополитів, а Патріярх тих кандидатів послушно
висвячув. При тому делікатно натякувано на посторонні впливи
на Імператора. 19 )
Князь Витовт вислав окреме письмо від себе до всіх східніх
Церков і поширив копії серед світських кіл інтеліrенції в своїй
державі. В ньому наrолосив він ту велику шкоду, що її робить
Царrород, посилаючи на престіл Київськоrо Митрополита таких
rpeKiB, які ані не живуть у Кивві, але поза кордонами держави
свовї Митрополії, ані не дбають про духовне добро вірних. 3Bep
нув він YBary й на те, що сучаснИЙ Митрополит Фотій, rpeK,
вчинив баrато провин супроти Церкви. Про це внесено cKapry до
Царrороду, але Патріярх, не зважаючи на докази провин, ви
правдав йоrо. В тих обставинах собор Е:пископів, князів і бояр
руських у Новrородку постановив обрати Митрополита Кивва і
всівї Руси та висвятити йоrо. Витовт закидав Фотівві, що він
здобув собі ласку Царrороду підкупом, золотом і сріблом. 2О )
Царrород неrайно різко зареаrував проти становища собору.
Заходами Фотія ЦарrородськИЙ Патріярх викляв HOBoro Київ
ськоrо Митрополита rриrорія Цамблака. Сам Фотій на свовму
соборі В Москві пішов ще далі, бо викляв не лише Митрополита
rpиrорія, але й усіх Е:пископів, бо вони одноrолосно прийняли
були ухвалу собору.21) Навіть царrОрОДСЬКИIЇ Імператор писав
до Витовта, щоб велиКИЙ князь усунув rриrорія з митрополи
чоrо престолу, але без успіху. Митрополит Кивва і всівї Руси
rриrорій правив Церквою свовї Митрополії вже без клопотів,
але всьоrо кілька літ, бо вже в 1420 р. помер.
Як виявилося після смерти rриrорія, царrородська доктрина
про те, немов би то не було спасіння душ для вірних Київської
Митрополії без її підпорядкування Царrородському Патріярхові,
все ще мала великий вплив у rромадянстві. TOMYTO ідеї aBTO
кефалії Церкви Київської Митрополії та rалицької Митрополії
разом поза самими Е:пископами та їх найближчим оточенням
198

не знайшли ще для себе твердоrо ірунту. Тому після смерти
Митрополита Іриrорія прийшли до rолосу rрекофіли серед ниж
чоrо духовенства. До них долучилися тоді також політичні iHTe
реси Витовта, що, на йоrо думку, вимаrали зrоди з Москвою.
Акцію за такою зrодою вів Царrород, тобто Імператор і Патрі
ярх. У цій ситуації Витовт поrодився з Москвою, а тим самим і
з ФотіGМ. Це промостило шлях для Фотія, щоб він був визнаний
як Митрополит Київський і BciGЇ Руси з осідком У Москві. Це
сталося ще Toro caMoro 1420 року, в якому помер rриrорій Цамб
лак. Одинадцять років правив ціGЮ МитрополіGЮ Фотій. Він
помер у 1431 р., а в 1433 р. Патріярх висвятив йоrо наслідника,
rерасима з Твері, з тим самим титулом і такою самою юрисдик
ціGЮ, ЩО її мав Фотій.
rерасим не довrо сидів на престолі Митрополита Київськоrо
і BciGЇ Руси, бо вже в 1435 р. великИЙ князь Свидриrайло HaKa
зав йоrо ув'язнити, обвинувачуючи йоrо в конспірації. Під час
візитації епархій ув'язнено rерасима у Вітебську, де він і помер
на палі. Тоді Москва виставила cBoro кандидата в особі епископа
йони, якоrо володар вислав до Царrороду для висвячення. Коли
йона прибув до Царrороду, то застав там уже змінену ситуацію.
Новий імператор Іван УІІІ і Патріярх йосиф вирішили вступити
в об'Gднання із Соборною Церквою при приматі Римськоrо Пре
столу. Для переведення задуманоrо об'6днання Папа eBreH IV
скликав ВселенсьКИЙ Собор на 1437 р., що почався в Базилеї,
а скінчився у Феррарі, в Італії. На цей Собор мав приїхати цap
rородсьКИЙ Імператор і всі Патріярхи із Сходу разом із своїми
Митрополитами та епископами. Тому для Царrороду була важ
лива справа участи в унійній акції також цілої колишньої Ки
Ївської Митрополії. На опорожнене місце Київськоrо Митропо
лита і BciGЇ Руси висвятили В Царrороді ще перед приїздом Иони
власноrо rpeцькоrо кандидата в особі Ізидора.
Новий Київський Митрополит був одним із найвидатніших
. U .
тоrочасних теолоrlВ, якии ВОЛОДІВ досконало rрецькою, латиН
ською і старослов'янською мовами, як і в меншій мірі кількома
іншими мовами. Зараз після висвячення Митрополит Ізидор
вибрався разом із йоною в дороrу до CBOGЇ Митрополії. На Світ..
лий Вівторок Великодня 1437 р. він прибув до Москви, де MOC
ковський князь Василій прийняв йоrо дуже врочисто, не зважа..
ючи на те, що йоrо кандидат Йона не став Митрополитом. І,
очевидно, зараз розrорнув свою акцію впливати на Hьoro. Цим
слід пояснити те, що, їдучи на Вселенський Собор до Феррари
ще Toro року, Ізидор оминув більшість своїх епархій в Україні
і Білорусі, бо поїхав півнїчними шляхами через прибалтійські
країни і Німеччину насамперед до Риму.
По успішно завершеному Вселенському Соборі весною 1440
року КиївськИЙ Митрополит і BciGЇ Руси Ізидор повернув в
Україну, вже маючи rідність кардинала Вселенської Церкви.
Він відвідав І'аличину, Волинь і якИЙсь час перебував у КИGві.
199

Тоді перебував він на українських і білоруських землях майже
рік. Весною 1441 р. заїхав він 'ДО Москви, Де йоrо арештовано. 22)
1) Михайло rрушевський, Історія Украіни"Руси, ХІУ і ХУ віки, відносини
політичні. Київ, 1907, том ІУ, стор. 19 і васт. Далі цитовано: rРУШ1евський.
2) П'Оrрецькому, Мала Русь  це "Мікра Россія", а Велика Русь  це
"Меrале Россія".
) rрушевський, том ІІІ, сroр. 18..35; також том ІУ, стор. 8-9.
4:) rрушевський, том ІУ, стор. 20 і наст.
5) rрушевський, том ІУ, стор. 90 і наст.
6) Dr. Julian Pelesz, Geschichte der Union der ruthenischen Кirche mit
Кот von aeltesten Zeiten bis апІ die Gegenwart. Wien, 1878, том І, стор. 384
і наст. Далі цитовано як Пелеш. ЗrадаlRИЙ у цій rpaMoTi "Великий князь Симон"
 це великий князь московський Симон r'Ордий, який був наслідником Івана
Калити й в-олодів від 1341  1353 р.
,) "Золота rpaMoTa" так названа тому, що печатка Імператора на rpaMOTi
була відбита на золотім воску.
Н) Uеремоніяльні титули для Патріярха тут в}киті зrідно з тодішньою цар..
rородською практик-ою. Патріярхові треба БУJIО !Надавати титул найстаршоrо
між Патріярхами, хоча він належав до пізніших у порівнянні з Римом, Антіо-
хі€ю та Олександрі€ю. йому була приз'навана й вища святість. Прим. автора.
D) Текст у rрушевськоrо, том ІУ, стор. 391 392.
10) Текст постанови Патріярха, rляди в Пелеша, стор. 391..392.
11) Д-о речі, Патріярх Антоній ІУ у тому часі був третій раз Патріярхом,
бо до Toro часу Імператюр два рази усував йоrо з престолу в користь інших
своїх кандидатів. Подрібний опис поведінки Антонія ІУ супроти Митрополита
rалицькоr'О їляди в Пелеша, стор. 393.
12) Пелеш, стор. 394 і наст.
13) СВОЕЮ практикою Царrород призвичаїв українців до 'f1oro, що всі спра..
ви церковні можна було полаrодити ПРИХИЛblНО в Uарl10роді лише добрим під..
купом. Для обминення закиду СИ MOIH ії, це називалося "подарунком". Тим"то
також такими методами почали деякі духовні особи в Україні здобувати для
себе церковні призначуваНІНЯ від короля чи від великоrо князя баrатими "по..
дарунками". Зберіrся акт TaKoro писйноrо зобов'язання, що Йоrо Митрополит
Іван дав канцелярії Яrайла в ць'Ому випадку: "А се аз'Ь влаДЬІка Иван'Ь ИЗ'Ь
Луцка знаЕМО чиню вс1>м'Ь, аже дал'Ь ми rосП'одар'Ь мой ве'ликій король митро-
пол1>ю rалицкую, х'Очет'Ь ми помочи на поставлеlНЬ€ митрополиl"ОМ'Ь; а коли
Боr'Ь дасть стану МИТрОПОЛИТ1QМ'Ь, я за 1'JO слюбую и хочю дати, оже Боr'Ь
дасть, МОЕМУ милому rосподарю королю дв1>ст1> rривен'Ь руских'Ь а тридцать
коній, без'Ь хитрости, и TOI1O не хочю поступити."
Вартість цьоrо "дарунку" в roму часі була величезна. За 200 rривень можна
було купити дві великі зеМrеоІьні посілості. Сама ця справа нкаЗУЕ на те, що
UapropoA, замість дбати про моральне піднесення клиру і вірних, сам ЇХ СВОЕЮ
практикою симонії 'f.a політичних інтриr деморалізував. rляди rрушевський,
том У, стор. 397.
14) Пелеш, стор. 413.
15) Пелеш, як вище; rрушевськиЙ, том У, C'f10p. 422.
16) rрушевський, том У, c'Vop. 423 і наст.
17) rрушевський, том У, стор. 427 і наст. ВОJl10дислав видав окрему rpa"
моту, якою приз'начував чисельні cea й містечка для прибутку фундованих
ним катедр, а при тому НaLЛожив Іна мешканців десятину для їх утримування.
1Я) Текст ціЕЇ літописної записки в латинській мові rляди в праці: Michael
Harasiewicz, Annals Ecclesiae RDthenae. Leopoli, 1862, у. 4849. Дослівне за..
кінчення цьоrо запису Яна длуrоша в ориrіналі звучить так:
...Ecclesiam. cathedralem pulcherrimo opere ех petra quadrata fabricatam
іn Premisliensis castri medio sitam, rito Graeco hactenus per Pontificem
Ruthenorum administrari et officiari solitam, ejectis extumulatisprimum Ru..
thenorum cadaveribus et oprobrum Ruthenorum Sacerdoribus et populi depu..
tantes, factis amaris singularibus, vociferatione et fletibus illud prosequeban..
tur.
19) ПI()ВНИЙ текст цi€ї заяви в Пелета, стор. 360..362.
20) Повний текст rрам'Оти ВИ1'Jовта в Пелеша, стор. 362..365.
21) rрушевський, том У, стор. 402.
22) rрушевський, том У, стор. 405..406.
200

РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИй
ОСТАІПІН СПРОБА УНІВЕРСАЛЬНОї РЕУНІї
СХОДУ 13 ЗАХОДОМ
Велика Схизма на Заході перед Собором у Феррарі
Щоб належно зрозуміти передсоборові дії реунійноrо Bce
ленськоrо Собору, скликаноrо наперед до Феррари, а потім пе
peHeceHoro до Флоренції, треба нам наперед коротко розrлянути
один важливий період історії Західньої вітки Соборної Церкви;
аспект, що йоrо історики звичайно називають "Великою Схиз
мою на Заході".
В частині третій нашоrо розrляду ми спинилися на діяль
ності володарів Царrородської Імперії після відзискання Цap
rороду від західніх лицарів. Там була коротка зrадка про те, що
царrородсьКИЙ імператор Михайло УІІІ Палеолоr цілком не
закидав заходів, щоб знову дійти до реунії обидвох віток Собор
ної Церкви, східньої rрецької і західньої латинської. Після йоrо
смерти в 1282 р. справа .реунії 'rрецької Церкви з Римським
Престолом, домовленої на Соборі в Ліоні, переходила кризу. Син
Михайла УІІІ, Андронік ІІ Палеолоr, був без сильної волі і
леrко піддавався хвилевому натискові різних тодішніх eKCTpe
містичних політичноцерковних rpуп. Хоча ці rpупи були між
собою У взавмній боротьбі, то вони йшли одним фронтом за про
відниками фотіян, які пожвавили свою діяльність після смерти
Михайла УІІІ. Коштом прихильників 6ДНОСТИ Соборної Церкви
ці rрупи намаrалися здобути для себе церковні і державні уря
ди. Під їхнім тиском імператор Андронік усунув з престолу
Патріярха Івана ХІ Векка і депортував йоrо на заслання. По
. u . .
усувано ТОДІ також тих державних ДОСТОИНИКІВ, ЯКІ разом з
Патріярхом Іваном боронили ідею 6ДНОСТИ Церкви Сходу і За
ходу. Імператор Андронік пробував примирити ці церковні rрупи
на окремому синоді, що йоrо скликав він разом з новим Патрі
ярхом І»иrорісм у 1284 р. Але цей синод не досяrнув наміченоrо
завдання. Прихильники унії під проводом YCYHeHoro Патріярха
Івана Векка, якИЙ підносив свій rолос із заслання, далі пропо
відували утримання важною й обов'язуючою унію rрецької
Церкви з Римом. Патріярх Іван вказував суспільству на те, що
201

новий Патріярх цілковито не знав історії Церкви, її доrм і цер"
ковних канонів.
Після усунення Андроніка ІІ Палеолоrа з імператорства
наступили часи внутрішніх роздорів, а потім навіть довrої rpo..
мадянської війни, що тривала десять років. У скорченій Царrо..
род ській Імперії, яка ледве дихала на невеликій території під
натиском турків, зростала на силі rрупа rYMaHicTiB. Ця течія
була прихильна союзові з Заходом так на церковнім, як і на
національнополітичнім rpецькім ірунті.
В тому самому часі наступили невідрадні відносини в Цер..
кві на Заході. Під боком Італії, і тим самим над Римом, нависла
зростаюча сила французькоrо королівства. В 1309 р. королі
Франції вимоrли від Колеrії Кардиналів і від Папи, щоб пере
нести осідок Папи з Риму до міста Авіньону. Це французьке
місто в теперішній південносхідній Франції було виrідним ви
ходом на Середземне море, бо воно положене над рікою Роною.
Тоді це місто не входило в кордони Франції, але воно вповні
стояло підо впливом французьких королів. Від 1309 р. аж до
1377 р., тобто три покоління, Папи резидували в Авіньоні, мож
на сказати, під політичним впливом французьких королів. Kopo
лі вправді наділяли Їх матеріяльними добрами, а кардинали
моrли тут жити виrідно й розкішно, але зате Папа не мав CBO
боди рухів. Тимто цей період Папів називають в історії також
"Вавилонською неволею Папів". Французька пресія поступово
допровадила до Toro, що в Авіньоні кардинали кількакратно
вибирали Папу лише зпоміж французів, а ці, у свою черrу,
покликували до Колеrії Кардиналів щораз більше французів.
Дійшло до Toro, що в 1370их роках дві третини складу Колеr'ії
Кардиналів творили французькі прелати. Власне, зrідно з пра
вилами вибору Папи, для правосильности вибору кандидат на
Папу мусить дістати бодай дві третини rолосів усіх кардиналів.
То ж французький король і французькі кардинали були пере
конані в тому, що всі вибори Папи в майбутньому мусять KiH
чатися вибором француза Папою.
Наявний стан позбавлення свободи руху Папи викликав
невдоволення серед Е:рархії і державних чинників католицьких
країн Европи. Зокрема були невдоволені італійці та мешканці
міста Риму, які давніше мали рішальний вплив на вибір Папи,
звичайно, зпоміж італійських прелатів. Були вони невдоволені
зокрема з Toro, що осідок Папи перенесено з Риму, де була пер
ша катедра BepxoBHoro Апостола Петра, а канонічно кожний
Папа в йоrо наслідником. 1 )
Сім Папів один по одному мали свої осідки в Авіньоні. Але
Папа rриrорій ХІ рішив скинути З себе статус фактичної неволі
і в 1377 р. переніс осідок Папи знову до Риму. Це сталося проти
волі короля Франції. Після смерти rриrорія ХІ в березні 1378 р.
наступила власне схизма в західній вітці Соборної Церкви. 3i
брані в Римі кардинали для вибору HOBoro Папи були у двох
202

третинах французькими прелатами. Вони й тут, у Римі, бажали
вибрати француза Папою, але вони не моrли поrодитися на
одноrо спільноrо кандидата, а мали кількох. У цій ситуації роз
ділення rолосів французьких кардиналів вибрано Папою італій
ськоrо прелата, кардинала з Неаполю, який прибрав собі ім'я
Урбана VI. У виборі італійськоrо прелата Папою домінувала
думка, що тільки в той спосіб можна буде збереrти осідок Пап
ськоrо Престолу в Римі.
Папа Урбан VI був колись канцлером покійноrо Папи rри
rорія ХІ, а крім Toro був він визначним ученим і мав досвід
в адміністрації Церкви. Все було б ішло rладко, якби не йоrо
скромний і майже аскетичний характер. Урбан VI виступив з
вимоrою до кардиналів, щоб вони закинули набуті в Авіньоні
розкішні звичаї життя та щоб присвятили всю свою YBary для
реформи обичаїв клиру та вірних. Ця вимоrа Урбана VI викли
кала в кардиналів ворожість до ньоrо. Вони почали думати над
тим, щоб із тодішніх скромних відносин життя в Римі, що там
заіснували в часі відсутности в ньому Папи, вернутися назад до
розкішноrо життя в Авіньоні. По кількох місяцях після вибору
Урбана VI на становище Папи тринадцять французьких карди
налів виїхали потайки з Риму й вернулися до Авіньону. Там
вони зложили заяву, що в часі виборів Папи в Римі вони були
під пресіЕ:Ю римськоrо населення і тому вважають вибір Папи
Урбана VI неважним. Тому вимаrали вони, щоб він зрікся Пре
столу. Річ ясна, що Урбан УІ не зрікся CBoro леrально досяrне
Horo папськоrо уряду. Тоді зrадані кардинали в Авіньоні про
rолосили, що вибір Урбана VI Е: безправний і вони вибрали іншо
ro Папу в особі Роберта 3 Женеви, який був одним із французь
ких васальних князів і свояком французькоrо короля. Він при
брав для себе ім'я Климента VII. Французький король Карло V
u u . .
визнав неrаино цеи крок кардинаЛІВ леrальним І тому признав
Папою Климента. На цьому тлі виникла "Велика Схизма" на
Заході, бо цьоrо антипапу визнав ніби леrальним папою також
король AparoHY Іван ІІ та королева Кастилії Ізабелла І, очевид
но, із своЇми політичними сателітами. З друrоrо боку, суверени
й Е::рархи Німеччини, Анrлії, Скандинавських країн, Чехії, Поль
щі, Портуrалії, Італії та Фляндрії визнавали своїм леrальним
Папою Урбана VI. Таким робом західня вітка Соборної Церкви
була роз'вднана, в ній зродилася схизма. 2 )
Схизма ця не була спричинена доrматичними суперечками,
як це бувало на лоні східньої вітки Вселенської Церкви. Ця
схизма в Латинській Церкві постала на тлі суперечки про те,
хто в даному періоді ВИКОНУЕ: леrітимно владу Римськоrо Пре
столу. Цим рОЗДОрОМ дуже боліли побожні християни і ним дуже
турбувалися вчені теолоrи та державні володарі.
По трьох десятиріччях учені теолоrи й знавці канонічноrо
права знайшли вихід із цьоrо положення. Під натиском Імпера
тора Святої Римської Імперії, яким був тоді Зіrмунд, володар
203

Німеччини, скликано ВселенськИЙ Собор до Констанци, щоб на
ньому сунути ЦЮ схизму. Скликання цьоrо Синоду апробував
Папа rриrорій ХІІ, який був обранИЙ після смерти Урбана УІ.
Щоб заrоїти рани ціЕ:Ї схизми й створити базу для HOBoro вибору
леrітимноrо Папи, що йоrо визнавали б обидва рОЗ'Е:днані табори
Західньої Церкви, Папа rриrорій ХІІ проrолосив свою rOToBicTb
зректися CBoro уряду. Але не зробив цьоrо антипапа Іван ХХІІІ,
якоrо вибрано в Авіньоні після смерти першоrо антипапи. Тоді
Собор рішив перевести слідство над діяльністю цьоrо антипапи.
Відповідна комісія ствердила баrато важких порушень цepKOB
.. . .. u . .
НОl траДИЦІl, моральности и ВІрИ цим антипапою І тому проrо-
лошено йоrо позбавленим усякоrо церковноrо уряду. Але цей
антипапа втік під охороною французькоrо короля і далі проrо-
лошував себе папою аж поки СВОЕ:Ю поведінкою не довів до Toro,
що Авіньон вибрав на йоrо місце іншоrо антипапу, який прибрав
ім'я Бенедикта ХІІІ. ВселенсьКИЙ Собор у Констанці визнав 26-ro
липня 1417 р. цей вибір неканонічним і правно неважним.
Для остаточноrо полаrодження спору Собор зарядив скли-
кання конкляви для вибору HOBoro ПаІШ з тим, однак, що цим
разом, і то лише одноразово, надав право виборчоrо rолосу крім
приявним кардиналам також 30-0М прелатам з різних країн сві-
ту. Так леrальним наслідником Папи rриrорія ХІІ, яКИЙ, дo
тримуючи свою обіцянку, ще 4-ro липня 1415 р. зрікся був пап-
ськоrо уряду, вибрано Папою Римським кардинала Отто на Ко-
лонну, члена визначної римської родини та видатноrо прелата,
який мав заrальну поваrу за свій незаплямлений характер. Він
прИЙняв ім'я Мартина Vro. Цим вибором, властиво, була злік
відована т. зв. Велика Західня Схизма. Це був безперечний
успіх Вселенськоrо Собору в Констанці, хоч і тривав він довrо,
бо аж п'ять років, від 1414 р. до 1418 р., але заrоїв він наболілі
- рани в самій Західній Церкві. 3 )
Від моменту обняття cBoro високоrо уряду в Соборній Цep
кві Папа Мартин почав заходи для Toro, щоб сконсолідувати
Західню Европу під політичнодержавним оrлядом з метою
сконсолідувати на тому rpYHTi оборону християнства на Сході
перед заrpoзою дальшої турецької імперіялістичної експансії.
Це мало боронити також існування Царrородської Імперії, а
разом з тим причинитися до реуніі rрецької Церкви в Соборній
Церкві. Тоді в Царrородській Імперії був володарем Мануїл ІІ
Палеолоr (1391-1425). Він сам і тодіШ,ні Царrородські Патріярхи
належали до rрупи тих 8рархів rрецькоі Церкви, які засадничо
. . .u . .
заступали думку про ПРИЯЗНІ культурно-реЛlrlИНI .стосунки Із
Заходом, а тим самим боронили поrляд, що rрецька Церква по-
винна бути в Е:днанні з західньою BiTKO Соборної Церкви з
Римським Престолом. Особливо .Патріярх йосиф ІІ (1416-1439)
був рішучим прихильником реунії rрецької Церкви в Соборній
Церкві. Нема сумніву, що ця rрупа rYMaHicTiB, симпатиків 3a
ходу, була в rрецькій Церкві і ]з цілім суспільстві вісником
204

тісної співпраці з Заходом не лише з культурноцерковних спо
нук, але також із оrляду на свое: розуміння rрецьких Haцio
нальнодержавних інтересів. Тоді Царrородська Імперія вже
скорчилася була під пресіе:ю турків до малої области довкола
Царrороду. Вже і цій столиці східньоrо християнства заrрожу"
вав кожної хвилини упадок у руки турків. У цій ситуації цісар
Мануїл уважав необхідним всебічнИЙ союз із Заходом. Одночас..
но Папа Мартин V діяв усіма силами, щоб . 1')ивернути поваry
Римськоrо Престолу, ушкоджену попередньою (;Т-t3мою. З тіе:ю
метою він плянував і частинно перевів конечні реформи в адмі..
ністрації Церкви. Перед кінцем реалізації своїх плянів у 1431 р.
він помер. Сталося це перед тим, заки він Mir виконати всі під
rотовчі заходи для скликання Вселенськоrо Собору Церкви в
Базилеї саме в 1431 р. Але перед своою смертю він зобов'язав
cBoro наслідника окремим актом, щоб він докінчив цей плян і
щоб цей ВселенськИЙ Собор зійшовся в Базилеї неrайно. Так і
сталося. Наслідником на Римськім Престолі був обраний Папа
E:BreH ІУ (14311447).4)
Невдала спроба нової схизми на 3аход)
Папа E:BreH IV особисто не брав участи у Вселенськім Co
борі в Базилеї, але визначив своїм леrатом і предсідником Co
бору Кардинала Цезаріні. Скликані управнені члени Собору
з'їздилися дуже поволі і наприкінці 1431 р. Їх було замало, щоб
можна було це зібрання канонічно продовжувати. Тимто E:BreH
ТУ йоrо розв'язав і одночасно скликав новий Собор до Болоні
в Італії, визначуючи реченець йоrо початку на півтора року
пізніше. Але під натиском німецькоrо цісаря Зіrмунда діюче
зібрання прелатів у Базилеї залишилося там далі в дії та про
rолосило себе канонічним Собором всупереч розв'язанню Па
пою. Цей фактично неканонічнИЙ Собор у лютому 1432 р. про
rолосив себе формально діючим і прИЙняв постанову звернутися
з проханням до Папи E:BreHa ІУ, щоб він відтяrнув свою буллю
про розв'язання цьоrо Собору. Після обміркування ситуації
E:BreH ІУ ріmив піти на компроміс для добра Церкви. Відтяrнув
свою буллю про розв'язання і визнав цей Собор законним, ви
славши на Hboro своїх леrатів.
Цей Собор тяrнувся дуже довrо, бо аж до 1439 р., маючи
суперечки різних членів про реформи адміністрації Церкви, при
чому була тенденція обмежити бюджет для утримання Рим
cbKoro Престолу. Взаrалі на цьому Базельському Соборі підо
впливом політичних інтриr німецькоrо цісаря Зіrмунда і фран
цузькоrо короля llIарля запанував був сильний протипапськИЙ
дух. Деякі учасники Собору rолосили доктрину, що цей Собор 6
вищий від ПаІШ і тому може касувати розпорядження Папи, а
навіть йоrо усунути з престолу. Під цим оrлядом була особливо
активна французька королівська кампанія.
205

Безпосередньо перед Базельським Собором вирину ла справа
реунії rрецької Церкви з Соборною Церквою. Імператор Мануїл
ІІ, як вшце зrадано, робив усі заходи для Toro, щоб rрецька
Церква фактично й формально була об'е:днана в Соборній Цep
кві разом із Заходом. Переrовори йшли ще з Папою Мартином V,
а потім з Папою E:BreHoM IV. rреки стояли на тому, щоб усі
справи ре унії вирішив спільнИЙ Вселенський Собор усьоrо хри
стиянства. З оrляду на труднощі подорожі делеlатів на такий
Собор із Сходу кудись далеко на Захід, Царrородський Патріярх
й Імператор вимаrали, щоб цей спільний Собор скликати таки
до Царrороду. Зразу Рим на це rодився, але не rодилися на їзду
до Царrороду в більшості західні прелати.
Зrода Риму була дана в 1420 р. Коли зібрався Базельський
Собор, то туди приїхала також делеlація rрецької Церкви, щоб
умовитися про цей новий спільний реунійний Собор. Слід тут
зrадати, що в тій делеrації rpeKiB на Базельськім Соборі був
також зrаданий вище вчений, rрецький rYMaHicT Ізидор, що
йоrо потім іменував Патріярх на уряд Київськоrо Митрополи
та. 5 )
Переrовори під час Базельськоrо Собору не дали rpeKaM
бажаноrо висліду. Більшість прелатів зібраних на цім Соборі
воліла виrоди на майбутнім спільнім Соборі й тому рішила дати
відповідь rpецькій делеrації, що такий спеціяльний Собор по
винен відбутися в Авіньоні. G )
Над справою місця спільноrо Собору були ще дискусії в
Базелі тоді, коли Ізидор вернувся до Царrороду. У міжчасі йшли
також переrовори Царrороду безпосередньо з Папським Престо
лом у Римі. Там у переrоворах узrіднено, що такий Собор буде
засідати в Італії, у місті Феррарі, і що Папа покрие: кошти утри
мання побуту на Соборі делеrатів усіх Східніх Церков, тобто
всіх чотирьох Патріярхатів. Ця умова була завершена вже за
влади HOBoro Царrородськоrо Імператора Івана VIII Палеолоrа,
братанка Мануїла ІІ, що почав володіти в 1425 р.
У зв'язку з ціе:ю уrодою з Царrородом, у 1438 р. Папа E:BreH
IV видав декрет про перенесення Собору з Базилеї до Ферра ри.
Але цей декрет про перенесення Собору прийняла лише одна
частина членів цьоrо Собору. Друrа частина підо впливом полі
тичних інтриr французькоrо і німецькоrо володарів постановила
відкинути цей папський декрет і виступити проти Папи E:BreHa
IV відкрито. Вона постановила продоржувати Собор у Базилеї,
а у відплату за декрет про перенесення Собору до Феррари про
rолосувати усунення E:BreHa IV з папськоrо престолу. Ба, що
більше, ця частина Собору пішла далі, бо в 1438 р. вибрала ще
раз протипапу Фелікса V.7)
Коли Митрополит Ізидор виїжджав із Москви в справі реунії
східньої вітки Церкви, то він ще не знав Toro, що Собор перене
сено з Базелю до Феррари. Про це він довідався щойно в часі
подорожі і тому замість до Базелю звернув свою подорож до
206

Феррари. Як знавмо з попередньоrо розділу, з Царrороду виїхав
він був наперед до Москви, не затримуючись у своїй номінальній
катедрі у Кивві. Це важлива обставина, бо цим він залишив
Е:рархів Київської Митрополії без належної інформації про ре..
унійні заходи Царrороду. Також їдучи на реунійний Собор, Ізи..
дор не вступив до Е:рархів у самій Украіні, ані в Білорусі. В на..
слідок Toro у веденій ним 200членній делеrації із Московії та
інших північних князівств не було ні одноrо прелата з України,
ані '3 Білорусі. Чому так поступив Ізидор, що не вступив у своїй
подорожі до українських і. білоруських Е:пархій, Toro ми з пев..
ністю не знавмо, бо Ізидор не залишив у цій справі ніякоrо ли
ста чи записки. Можливо, що він оправдував свій крок тим, ЩО
вся Е:рархія Польщі тоді трималася з антипапою Феліксом і не..
канонічними сесіями Собору в Базилеї, а під її впливом також
польський король і велиКИЙ князь литовський були настровні
проти Папи E:BreHa ІУ. Можливо, ЩО він припускав, що великий
U . U. . ·
князь литовськlШ ВІДМОВИТЬ иому ВІЗУ, коли ДОВІдавться, щО ВІН
визнав Папу E:BreHa ІУ, а не антипапу. Проте для реліrійно"
церковних відносин Е:пархій Київської Митрополії в Україні цей
факт мав дуже шкідливі наслідки, про що буде мова далі. 8 )
Реунія на Вселенськім Соборі у ФлореlЩіі в 1439 р.
Як уже вшце було зrадано, Царrород вів розмови з Римом
про реунійНИЙ ВселенсьКИЙ Собор уже від 1435 р. Наприкінці
1437 р. Царrород розпочав практично переводити свій плян у
життя. Дня 27..ro листопада 1437 р. відплила з Царrороду ве..
лика ескадра кораблів з делеrатами rрецької Імперії. Плив ім"
ператор Іван VIII Палеолоr із своїми міністрами та службою;
плив Патріярх йосиф із своїми Е:рархами та представниками
трьох інших східніх Патріярхів  Антіохійськоrо, Олексадрій..
cbKoro та Е:русалимськоrо. Разом Їхало біля 400 осіб, між якими
було 17 Митрополитів і Архивпископів, баrато Е:пископів, а реш
та включала ченців і світських достойників. 3 оrляду на ворожі
відносиlШ поміж f'pецівю і Туреччиною, плавба морем в існую..
чих відносинах була утяжлива і довrотриваюча. Ескадра при..
була до пристані в Венеціі щойно 8ro лютоrо 1436 р., а до Фер..
рари подорож тривала ще також довrо, бо до 7..ro квітня Toro
року.
Подорож Митрополита Ізидора також тяrнулася дуже ДОВ"
ro. Він прибув до Феррари щойно 18..ro серпня 1438 р. Папа
E:BreH ІУ відкрив урочисто Собор щойно після прибуття Ізидора,
який мав зі собою разом майже 200 осіб. Кошти Собору були
дуже великі з оrляду на видатки на транспорт і утримання де..
леrатів у місті Собору. Всі кошти участи rpeKiB перебрав на
себе Папа. Властиво, на Соборі повинна була бути мова лише
про практичну співпрацю східніх Патріярхів із Римом. Різниць
обрядових не було потреби дискутувати, бо вони були не лише
207

між обрядами Церкви Царrородськоrо Патріярхату і латин..
ською Церквою, але також між Царrородом та іншими східніми
Патріярхатами, як і іншими неrрецькими Церквами взаrалї.
Теолоrічні дискусії моrли мало принести користи для справи
реунії. Різниць у доrмах фактично не було ніяких, а тільки сло--
весні окреслення тівї чи іншої доrми були в дечому відмінні,
а не їх істотний зміст віри. Окреслення тавмниці вдности Боrа
у трьох rіпостасіях моrло бути різне в устах теолоrів, залежно
від Toro, чи цей теолоr послуrовувався софістичною методою
лоrіки чи лоrікою віри. Від часів Фотїя йшлося про спір щодо
окреслення походження св. Духа, а також про питання чисти..
лmца після смерти перед остаточним Божим Судом при кінці
віків. Власне на цих питаннях найдовше дискутували теолоrи
обидвох сторін, а вже менше було спору про примат Римськоrо
Престолу.
3"поміж rpeKiB найвизначніпmми вченими і теолоrами були
НікейськИЙ Архивпископ Виссаріон і КиївсьКИЙ Митрополит Ізи
дор. Вони були щирими прихильниками реунії Сходу із 3ахо..
дом і тому шукали формул спривмливих однаково для всіх Пат..
ріярхів. rодиться зазначити, що Виссаріон і Ізидор та їхні при
хильники були представниками відродженої античної науки і
пристосування ії до християнства. Виссаріон зараз після при
буття до Італії знайшов контакт із тамошніми ryманістами і
представниками HOBoro духовоrо напрямку, званоrо ренесансом,
тобто відродженням давньої культури. Тимто також у дискусії
на Соборі вони обидва були прихильниками HOBoro з'ясування
давніх формул, а не буквальноrо інтерпретування Toro, що ви
маrало розуміння духа формули.
Ізидор мав заrальну пошану і велИКИЙ вплив серед Отців
Собору. йому доводилося переконувати не лише rpeцьких Е:рар..
хів, але й латинських прелатів у тому, що треба шукати шляхів
до об'вднання, а не винаходити щораз нові перешкоди для ньоrо.
Стояв він також у тісному контакті з західніми ryманістами
Toro часу.9)
Вже після перенесення Вселенськоrо Собору з Феррари до
Флоренції осяrнено зrоду, ВШІрацьовано текст про реунію Схід"
ньої Церкви з Вселенською Церквою і цей документ про реунію
піДШІсали всі Отці Собору. ПіДІШсав йоrо Папа E:BreH ІУ і всі
латинські прелати без вИЙнятку ; з rpeцькоrо боку підписав Пат..
ріярх йосиф та імператор Іван УІІІ, як і всі, крім одноrо, Мит
рополити Царrородськоrо Патріярхату ; підписали також упов..
новажені учасники Собору від Патріярхатів Олександрійськоrо,
Антіохійськоrо та Е:русалимськоrо. Текст про реунію підписав
також Ізидор, як "КиївсьКИЙ Митрополит і всівї Руси", та при
сутній з ним на Соборі Е:пископ Авраам із Суздалі. Текст ухва..
. .U . .U
ли про реУНІЮ проrолошено в лаТИНСЬКІИ 1 rpеЦЬКІИ мовах.
Разючим дисонансом у цій універсально об'вднуючій усе
християнство акції було неуступне становшце Марка, Митропо..
208

лита ефезу. Він був один із найзавзятіших провідників BIДlp
вання rреції та її Церкви від Заходу і в цій справі йшов сліпо
за туркофільською rрупою. Члени цівї rрупи були фанатиками
роз'вднання. Марко вмовив у себе, що він вдиний розумі{; і бо..
ронить чисте православ'я, чисту ортодоксію. Не помоrли ніякі
переконування Виссаріона й Ізидора. Марко вперто і з засліпле..
ною емоцівю виступав з образливими висказами проти Папи,
Виссаріона, Ізидора й усіх прихильників реунії. На Соборі була
повна свобода слова і тому Марко мав можливість постійно ви
rолошувати свої промови та переривати промови інших. Проте
він залишився вдиним учасником цьоrо Собору, який не підпи
сав акту реунії. Тих, що ще ваrалися, переконував імператор
Іван VIII у приватних розмовах, а Ізидор у публічних. Обидва
вони звертали yвary також на політичну конечність вднання з
Заходом, звідки вдино може прийти допомоrа для оборони Цap
rородської Імперії, смертельно заrроженої турками. Цих хитких
переконав Ізидор у своїй кінцевій промові зверненням: "Му тут
rоворимо, а тимчасом невідомо, чи ми повернемося назад і KO
ли." Це була oCTopora, що турки можуть у міжчасі розпочати
офензиву і завоювати цілу Імперію. 1О )
Те, що фактично ділило ЦарrоJ. lдський Патріярхат від Рим
ськоrо Престолу від часів роздору lатріярха Михайла Керуля
рія, це була справа примату Римськоrо Престолу. Царrород ба
жав бути вповні незалежним від Соборної Церкви з приматом
Риму і змаrав до власноrо примату понад усіма іншими cxiДHi
ми Патріярхами. На Соборі у Флоренції йшлося про те, щоб
знайти формулу реунії під цим оrлядом. Окреслення примату
Римськоrо Престолу в Соборній Церкві було уложене так, що
на ньоrо Mir поrодитися кожний східній Патріярх, який не пе
речив літери й духа канонів попередніх Вселенських Соборів.
Це було останнв питання, яке полаrоджено на цім Соборі всіма
rолосами, окрім Марка з ефесу. Царrородський Патріярх Ио
сиф підписав зrоду на ре унію один місяць раніше, дня 9ro
червня 1439 р., бо почував себе хворим і сподівався кожноrо дня
свовї смерти. Текст йоrо зrоди на реунію мав історичне значен
. u .
ня 1 тому тут иоrо варто навести ПОВНІСТЮ:
"йосиф, 3 Божоrо милосердя Архивпископ Константи
нополя, HOBoro Риму, і Екуменічний Патріярх. Тому, що
u. .
Я приишов ДО КІНЦЯ cBoro життя І мушу полаrодити за
rальну вину людськоrо роду, то я праrну, з Божою ласкою,
свій поrляд для найлinшоrо добра моїх вірних синів подати
відкрито в письмі і це підписати. Отож усе, що Католицька
й Апостольська Церква Hamoro rоспода Ісуса Христа в
Старім Римі визнав і вчить, це визнаю також я і забезпе
чую свято, що я тому всьому в послушНИЙ: Я признаю, ЯК
найпильніше Святоrо Отця найвшцим Архивревм, застyn
ником нашоrо rоспода Ісуса Христа, Папу CTaporo Риму,
а також місце очшцення."ll)
209

В самім акті ухвали Собору, під яКИЙ поставлено підпис
Патріярха йосифа в повшцш формі, подані з'ясування науки
про св. Духа в такому окресленні, що rреки, окрім Марка €фе..
ськоrо, не уважали для себе ніякою новиною. Тому Патріярх
йосиф не вважав за потрібне про це навіть зrадувати. Він спи-
нився лише над причиною роздору Керулярія та фотіян і над
ученням про чистилище, яке було з'ясоване в Римській Церкві.
В ухвалі Собору визнано примат Римськоrо Престолу в дуже
заrальній формулі, при чому іарантовано всі дотоrочасні управ-
нення східніх Патріярхів. Цим усувано причину для будь-якоrо
спору щодо юрисдикції Патріярхів. На Заході було переконання,
що Папа в найвшцою апеляційною інстанцівю від усіх церков-
них вироків, видаІШХ також Патріярхами, як і щодо постанов
Імператора. Про таку компетенцію Папи щодо апеляції від по-
станов Патріярхів або Імператорів на Сході ухвала Собору не
зrадувала і таким способом не викликала підстави для якоrось
опору проти Риму ні з церковноrо, ні з політичноrо поrляду.
Цей останній уступ ухвали Собору подавмо тут у тоrочасній
літературній мові РусиУкраїни дослівно:
"Смотрихомrь же еще и 0 ceMrь яко СВЯТЬІЙ апостоль"
СЬКЬІЙ преСТОЛ'Ь Римскій архИ'hврья на BCrВX'Ь KOHЦrВxrь все..
леННЬІЯ имrВти пер,вarо и намrВстника блаженнаrо и верхов-
Haro апостола Петра, lисуса Христова викара и BCrВMrь церк"
BaMrь rлаву и BCrВM'Ь христіаномrь отца и учителя по преда-
нію lисуса Христову вже предаде святому Петру пасти и ря
дити и пещися всrВми церквами якоже всть уставлено на
вселенск.их'Ь соборахrь В'Ь святьІХ'Ь правилахrь. Также еще
по преданію правилному имуть YCTaBrь честhйшая братія
наша патріаяси пеРВЬІЙ патріярхrь К'Ьонстантинаrpада, вто..
рьІЙ же по Римскомrь, третій Александрійскій, четвеРТЬІЙ
Антіохійскій, пятьm lерусалимскій, во BCrВX'Ь СВОИХ'Ь Mt.C"
Ta1n> и законах'Ь стояти и имt.ти их'Ь исполненьІХrь во
всем'Ь."12)
Собор У Флоренції був Вселенським Собором. Відбувся він
по попереднім Вселенськім Соборі, яКИЙ усунув був схизму В
Соборній Церкві з приводу іконоборчої політики Царrородсько"
ro Імператора і йоrо Патріярхії. Від роздору Керулярія минуло
до цьоrо Собору 385 років. Це був довrий період розриву і відчу..
ження Сходу від Заходу. Хоча в міжчасі були спроби реунії,
як от у Ліоні, але ці спроби не довели були до точноrо окреслен"
ня підстави реунії. В додатку внутрішні міжусобиці у Царrород..
ській Імперії розбивали кожну спробу реунії.
Тепер у Флоренції вперше точно оформлено на ІШсьмі осно..
ви пооднання колись відділених східніх Патріярхій 3 Римським
Престолом. Цю основу повднання оцрацював по довrиx диску..
210

сіях і розважаннях Собор, який за своїм складом і характером
був направду Вселенським Собором.
По Соборі виникли труднощі в практичнім переведенні цівї
реунії в життя. Випливали вони з тих самих причин, які були
підставою розколу перед Флорентійським Вселенським Собором.
Переважно були це причини внутрішньої політичної боротьби
в rреції, а також rpецькИЙ шовіністичнИЙ фанатизм супроти
HerpeKiB, а на Заході суперництво і сynеречки та взавмне недо..
вір'я володарів европейських держав. Якщо йдеться про тpYДHO
щі реуніі Церкви Київської Митрополії і всівї Руси, то вони бу
ли подібні до тих, що панували серед rpeKiB. Митрополія Кивва
і всівї Руси була і мала після реунії залишитися в юрисдикції
Царrороду, хіба вона виборола б собі право автокефалії. Тимто
нам треба розrлянути наперед труднощі реунії в Царrороді, бо
все, що діялося там, впливало в таКИЙ чи інший спосіб також
на події в Київській Митрополії.
Труднощі в Царrороді в справі реунії
Після закінчення церковних справ на Вселенськім Соборі
у Флоренції імператор Іван УІІІ Палеолоr разом із своїми MiHi
страми переrоворював з Папою і курівю Римськоrо Престолу
про збройну допомоry, яку може дати Захід для Царrороду в
обороні проти турків. Ця допомоrа моrла бути двояка. Одну
допомоrу Mir дати сам Папа безпосередньо з каси свовї курії,
доставляючи Царrородові на свій кошт певну скількість вовнних
кораблів і даючи фінансові засоби на оплату відділу доброволь
ців із Заходу для диспозиції Імператора в Царrороді. В уrоді
Папа прирік доставити Царrородові на свій кошт двадцять BoвH
них кораблів і один відділ добровольців платних з йоrо каси.
Це була значна допомоrа сама собою не лише в ефективній
збройній силі, але вона була також заохотою для жертвенности
серед самих rpeKiB на оборону свовї країни. Окрім Toro Папа
прирік проrолосити на Заході хрестоносний похід проти турків
у тім часі, коли Царrород заявить, що цьоrо потребув для обо
рони rрецької держави. Папа виконав свої зобов'язання в обид
вох напрямках. Зокрема на прохання Царrороду в 1444 р. він
проrолосив заклик до християнських володарів Заходу, щоб
. u u. .
орrаНІзувати новин хрестоноснии ПОХІД проти ТУРКІВ.
Центром такої протитурецької боротьби в 1443 р. стала
Уrорщина. Там володів тоді король Володислав, син Яrайла. На
основі умови про наслідництво Володислав був одночасно та..
кож королем Польщі. Воввода yrорськИЙ Янош rуняді вже ра..
ніше підняв був похід проти турків, які вже тоді оволоділи були
балканськими країнами й заrpoжували Уrорщині. Іуняді дo
сяrнув ряд перемоr над турками і це заохотило болrар та сербів
до повстання проти турків. Великий ентузіязм визвольної бо..
ротьби поширився серед поневолених народів. У 1444 р. Воло..
211

дислав зібрав значну на ті часи силу, тридцятьтисячну армію,
і завдавав туркам поразку за поразкою. Пізньою осінню 1444 р.
він підступив під місто Варну, вже в Тракії. Одначе в міжчасі
турецьКИЙ султан встиr зібрати з Малої Азії великі сили вjйська
і в кривавій битві під Варною переміr військо християн. У цій
битві заrинув також король Володислав. Це спричинило упадок
духа в йоrо армії і довело до її розтічі. Орrанізувати нову армію
для боротьби і перемоrи над турками було трудною справою
в Західній Европі з оrляду на антаrонізм між поодинокими дep
жавами. Користаючи з такої ситуації, турки почали rотовитися
до рішальноrо бою з самим Царrородським Цісарством.
Турки здобули майже всю rpецьку територію в Европі, бо
під rрецькою владою залишилася лише частина самої rреції
і територія довкола caMoro Царrороду. rрупа туркофілів у rpe
ції зростала. Вона проповідувала підданство туркам за ціну спо
кою. PYKaBPYКY з туркофільською rpупою йшла rрупа фотіян
опанована духом сліпоrо фанатизму проти будьяких зв'язків
із Заходом не лише в Церкві, але й у державній політиці. Про-
відником цівї фанатичної церковної фракції був Марко з ефесу.
До ньоrо незабаром долучився монах і відомий церковнИЙ діяч
І'риrорій Схолястик, який у Флоренції підписав був акт реунії,
а по деякім часі під пресівю фотіянців віступив від реунії та дo
лучився ДО фотіянців. СтарИЙ цісар Іван VIII не мав достатньої
енеріії і рухливости протиставитися цим силам і це додавало
Їм сил до боротьби проти унії.
Фотіянці мали лише неrативний вплив на маси, тобто лише
в викликуванні ентузіязму серед мас для своїх протиунійних
позицій, а не в орrанізації сил з метою оборони незалежности
rpецької держави. У противаry rрецькі патріоти ставили собі
завдання обороняти незалежність свовї країни орrанізацівю
власних сил народу, як і для зміцнення оборони дістати допо
Mory від Заходу при підтримці Риму. Як каже православнИЙ
історик, нібито "чиста православна" фракція фотіян не оправ
дала надій народу. Вона не стала тівю силою, що зуміла б зібра
ти народні rрецькі маси для оборони свовї країни проти Typeць
ких завойовників. 1З ) Ця фракція стала навіть шкідливою для
cBoro народу, бо паралізувала йоrо енерrію оборони проти BO
pora rреції і християнства.
у такій пореунійній ситуації прИЙшлося діяти імператорові
Іванові VIII і новому Патріярхові Митрофанові ІІ, а зrодом і
rриrорівві ІП. Імператор Іван VIII Палеолоr помер у 1448 р., а
йоrо наслідником на троні став йоrо брат Константин ХІ Палео
лоr. НовИЙ Імператор дістав у спадку OCЬTaKY ситуацію в дep
жаві: туркофільська rрупа разом з фотіянами використовувала
справу унії, як rасло боротьби проти Імператора. Навіть деякі
міністри Імператора переходили на бік туркофілів. Один з них,
як записув rрецькИЙ літописець, заявляв: "Я волів би бачити
в Царrороді турецькі турбани, як цапську тіяру."14)
212

Труднощі реунії в Митрополії Кивва і всівї Руси
Митрополит КИЕ:ва і всіЕ:Ї Руси Ізидор, який належав до ro..
ловних провідників Флорентійськоrо Вселенськоrо Собору й aB
торів caMoro акту реунії, не вернувся до СВОЕ:Ї Митрополії зараз
після закінчення Собору. Він довrо перебував в Італії. Ще у Be
ресні 1439 р. перебував він у Флоренції. Щойно при кінці вересня
Toro року він виїхав через Хорватію до Будапешту, де він видав
пастирсьКИЙ лист до вірних СВОЕ:Ї Митрополії і вірних латинни
ків у Польщі й Литві та в прибалТИЙських країнах. Дня 16ro
вересня 1439 р. в Флоренції Папа видав Ізидорові повноваження
для всіх тих країн, як особистому СВОЕ:МУ леrатові. 15 )
Текст послання Ізидора з датою 5ro березня 1440 р. з Бу
дапешту вкаЗУЕ: на те, що Ізидор затримався в Уrорщині, і спеці
яльно в Будапешті, круrло шість місяців. Для TaKoro довrоrо
часу там не було ніякої церковної причини, бо король Володи
слав стояв вірно при Папі €BreHoBi ІУ. Можна лише здоrадува..
тися, що Ізидор, як патріотичнИЙ rpeK, який користувався ДOBi
р'ям обидвох тодішніх rpецьких найвшцих чинників, тобто IM
ператора й Патріярха, як і в колах західньоевропейських воло"
дарів, пробував у Будапешті домовитися конкретно з уrорським
урядом та з тамошніми послами західніх держав, зокрема з aM
басадором німецькоrо цісаря, у справі військової допомоrи
. u . .
rpеЦЬКІИ держаВІ проти ТУРКІВ.
Ледве чи Ізидор у Будапешті мав час думати над питанням,
як наладнати в майбутньому діяльність Київської Митрополії
під Литвою і Польщею, з одноrо боку, та під владою MOCKOB
ськоrо Великоrо Князя  з друrоrо. Тому то щойно по упливі
вісьмох місяців від закінчення Флорентійськоrо Собору написав
він 5..ro березня 1440 р. CBoro обіжноrо листа в характері спеці
яльноrо папськоrо леrата до всіх вірних rрецькоrо, слов'янсько
ro і латинськоrо обрядів, а не спеціяльно лише до €papxiB та
духовенства й вірних СВОЕ:Ї КиЇвської Митрополії. У цьому по
сланні Митрополит Ізидор повідомляв про доконане діло об'Е:Д
нання східніх Патріярхатів з Римською Церквою на тій основі,
що, зrідно з ученням Апостолів і Вселенських Соборів, маЕ: бути
одна Соборна Апостольська Церква, в якій усі св. Тайни Е: OДHa
ково святі та важні для всіх вірних без оrляду на їхній обряд,
U U .
якии маЕ: и надалІ залишитися непорушним.
Послання Ізидора не брало під YBary Toro факту, що вже
тоді вірні з дев'ятьох €пархій Київської 'ї rалицької Митрополії,
для яких він був пеРШОЕ:рархом, а які перебували під владою
Польщі та Литви, терпіли важкі упослідження і дискримінацію
від влади за Їх вірність своїй Церкві та зберіrання в ній слов'ян
CbKoro обряду. Тимто це послання не моrло досяrнути HaMipe
Horo й бажаноrо прихильноrо відryку в ширших колах цих Bip
НИХ. Воно ж бо до них взаrалі у належній формі не дійшло.
213

Нарешті на весні 1440 р. Ізидор вибрався з Будапешту через
Карпати до свовї Митрополії. Він перейшов Карпати переходом
ріки Дунайця біля Любовні з південної сторони Карпат, а біля
Мymини, Криниці і Жеrестова на північній стороні Карпат у Ha
прямку до Санча. В Санчі вИЙшов йому назустріч краківський
латинсьКИЙ Е:ІШСКОП і там Ізидор відправив у слов'янському
обряді врочисту Літурriю в присутності латинськоrо клиру. Із
Санча поїхав Ізидор до Кракова, мабуть, для переrоворів з поль
ським урядом, неприхильним Флорентійському Соборові, а звід..
сіля через Перемишль і Львів до Холма. Туди він прибув у дру"
rій половині липня 1440 р. В Холмі видав Ізидор послання до
місцевих холмських урядів у справі заподіяної кривди одному
священикові русинові з домаrанням, щоб направити йоrо шкоду.
3 Холма він вибрався на Волинь, до тамошніх Е:пархій, а звід..
тіля поїхав до Кивва. Все те забрало йому баrато часу. В Кивві
перебував Ізидор цілу зиму і щойно під весну 1441 р. вибрався
він з Кивва до Москви. 16 )
В часі CBoro досить довrоrо перебування в Кивві Ізидор не
видав ніякоrо пастирськоrо листа, ані не скликав туди чи до
іншоrо міста крайовоrо собору, щоб усно поінформувати Е:пис
копів та інших учасників про ФлорентійсьКИЙ ВселенсьКИЙ Со--
бор, а зокрема про саму суть досяrнення там унії східніх Пат..
ріярхатів з Римським Престолом в одній Соборній Церкві. Тим..
то заrал Е:пископів, Архимандритів, Іryмеиів, чернецтва та CBiT
cbKoro духовенства не мав ближчих автентичних інформацій
про унію і знав про неї лише дещо на підставі різшrx чуток, пш
решrx у перекрученій формі противниками унії, як вони казали
"rpeKiB 3 римлянами" .
До Москви приїхав Ізидор у березні 1441 р. Він склав Bi
зиту великому князеві Василівві і поінформував йоrо про Все..
ленськИЙ Собор у Флоренції та про об'еднання східніх Церков
із 3ахідньою. При тому він переконував великоrо князя про те
добро для християн, яке міститься у цім об'вднанні rpeKiB з рим..
лянами і всіх народів, які визнають християнську віру. В неділю
він відправив урочисту Літурrію, в якій зrадувано у відповідних
місцях насамперед Папу Римськоrо, а потім усіх східніх Патрі
ярхів. По Боrослуженні диякон прочитав звернення Папи E:Bre
на ІУ, в якім містилися ухвали Флорентійськоrо Вселенськоrо
Собору. Ще перед тим Папа прислав був князеві Василівві окре"
Moro листа, в якім просив йоrо підтримати ухвали цьоrо Собору
про унію і бути допоміжним для леrата апостольськоrо престо
лу Ізидора, яКИЙ одночасно в Митрополитом Київським і всівї
Руси."17)
На цьому місці треба зrадати, що московсьКИЙ великИЙ
князь Василій уже давно був поінформованИЙ про хід Флорен
тійськоrо Собору в кривім дзеркалі, а саме з ворожоrо для реунії
становшца Марка Е:феськоrо. Коли Ізидор ВИЇжджав із Москви
на Собор, то він забрав був із собою також двох секретарів, як
214

членів цілої деле:rації. Один з них зараз по Соборі переорівнту-
вався на лінію Марка Е:феськоrо, вrадуючи наперед, що велиКИЙ
князь у Москві з політичних причин буде йти проти унії. Він
з кількома товаришами з Ізидорової делеrації покинув CBoro
Митрополита тоді, коли цей затримався в Італії і ще не Їхав до
Москви. Ці нелояльні члени Ізидорової делеrації скоро прибули
до Москви і там ще сильніше настроїли великоrо князя проти
реунії та, зокрема, проти: Митрополита Ізидора. Тимто велИКИЙ
u . . .
князь московсьюш лише удавав, щО ВІН Нlчоrо не знав про ДІ-
яльність Ізидора на Соборі, а фактично приrотовився до пуб-
лічноrо відкинення рішень Собору під час урочистоrо Боrослу-
ження в присутності всіх бояр і вірних. 18 )
Після прочитання звернення Собору князь Василій наказав
Ізидора арештувати в церкві і під сторожею посадити у в'язниці
біля Чюда. Мовляв, яКІЦО Ізидор відречеться унії з Соборною
Церквою з приматом Римськоrо Престолу, то знову буде мати
ласку великоrо князя і буде привернений до CBoro митрополи-
чоrо уряду.
Московські поrляди на справу соборности Церкви
Ворожість до вдности в Соборній Церкві в Московії не ви-
творилася сама собою. Причини TaKoro становшца князя Василія
містилися в пропаrанді rpупи rрецьких фотіян під проводом
Митрополита Марка з Е:фезу. Першим проводирем тівї rрупи
в Московії, мабуть, мусів бути Е:ІШСКОП йона, якоrо в 1437 р.
іменував був князь на Митрополита Кивва і всівї Руси. Як уже
було зrадано, заки йона прибув до Царrороду по ви святу, там
уже був висвячеНИЙ Ізидор на Митрополита Кивва і всіві Руси.
Князь тоді прИЙняв Ізидора, бо в Москві престиж Царrородсько-
ro Патріярха стояв високо. Виступати відкрито проти Ізидора
й одночасно проти Патріярха ще було передвчасно, хоча ні князь
Василій, ні Е:пископ йона не були з Toro рішення Патріярха
вдоволені.
Але князь Василій і йоrо Е:ІШСКОПИ ПРИНЦJШово ще не були
проти Toro, що Царrород і Рим уже тоді протовляли Вселен
сьКИЙ Собор у справі усунення існуючоrо роз'еднання Церков.
Князь знав, що Ізидор Їде на цей Собор і не ставив йому в тому
ніякої перешкоди, а навпаки, дозволив йому зібрати на кошти
подорожі великі дари від Е:ІШскопів і, зокрема, від Новrороду.
Від виїзду Ізидора на ВселенськИЙ Собор проминуло чотири
роки. За той час у відсутності Ізидора rрупа фотіян мала на-
rоду обробляти своїми емісарами думку Е:пископів у князів-
ствах, які підляrали великому князеві московському Василівві.
Фотіяни були проти унії з Римським Престолом незалежно від
умов. Іхня акція була облеrшена тим, що Е:пископи цих північ-
них князівств з Москвою у проводі майже нічоrо не знали про
дійсНИЙ стан Латшrської Церкві і тому емісарі-фотіянці моrли
215

вмовляти в тамошнв духовенство та світських вірних всілякі
в:иrадки про латинян.
Ворожа до реунії акція мусіла бути на руку московському
князеві. Унія, чи властиво дух унії в Соборній Церкві миваrав
заrальноrо християнськоrо миру і мирних взавмин між христи..
янськими володарями. ТаКИЙ постулят унії не йшов по лінії
інтересів MOCKOBCbKoro князя, якИЙ мав у пляні "збирання py
ських земель" під свовю автократичною владою. ХристиянськИЙ
мир означав для MOCKoBcbKoro князя зречення вовнних плянів
проти Великоrо Литовськоrо Князівства, щоб підбити під свою
владу всі українські й білоруські землі, включно з Киввом, Льво
вом і rаличем. Реліrійні мотиви в такій війні були для Москви
дуже зручними: виступати в ролі оборонця "чистоrо правосла
в'я" проти унійної "вресі" і проти "вретичних" латинян.
Було непоправною помилкою Ізидора те, що він ще в часі
Флорентійськоrо Собору не провадив інформаціЙНої акції у своїй
Митрополії шляхом листів і своїх висланників. За чотири роки
відсутности дії Ізидора у своїй Митрополії більшість публічної
опінії в північних Eillархіях з Москвою на чолі була вже опано
. u . .
вана ПРОТИУНІИНОЮ rpупою, а СВІдома справи меUШІСТЬ, зокрема
Великий Новrород і меншість світських освічених людей, не
мала потрібної сили, ані середників, щоб поставити опір акції
фотіянських rpeKiB та їхніх послідовників у Москві.
У Никонівському Літописі, якИЙ в московськосуздальською
компіляцівю, знаходимо ревстр тих нібито "вресей" Латинської
Церкви у відрізненні від "чистоrо православ'я" rpeKiB, що іх
противники церковної вдности видвиrали. Наведемо тут лише
U ..
наиrОЛОВНІШl з них:
1. Хто йде на унівю всіх Церков, той & "веденИЙ дияво
лом". Диявол водить Ізидора до "йоrо папи".
2. Це в Римі зібралися всі вресі, зокрема македоніяни,
несторіяни, аріяни і подібні їм. Вони завжди жили і жи
ВУТЬ У Римі тепер.19)
3. В латинян в "бісівсьКИЙ rpix Їсти удушене" (тобто
зловлене в лісі на сітку або сильце. Прим. Автора).
4. Диявол ським rpiXOM в те, що латиняни стрижуть бо
роди.
5. Там дозволяють, щоб два брати женилися з двома
сестрами.
6. Там, коли причащаються, то той, хто запричаститься,
то потім цілув своіх сусідів у церкві. 8пископи носять на
руках перстені.
7. Хрестять латинян лише одним поrpуженням у свячену
воду і на уста дають дрібку соли.
8. Не хочуть мощам святих поклонятися.
216

9. Правлять Літурrію на неквашенім хлібі.
10. У Великому Пості постять також у суботу.
11. Хто постить у неділю або в суботу, той Е: христоубив-
ником.
12. Твердження, що нібито всі чотири східні Патріярхи в
1443 р. не лише перестали поминати в Воrослужбах Папи
Римськоrо, але піддали йоrо проклятrIO.
13. Тому, що "латиняни не суть християни", то не може
бути з IШми Е:днання.
14. Коли прИЙшли до КИЕ:ва разом з Митрополитами rpe..
ками rpецькі цензори, то вони старалися викидати з літо..
ІШСНИХ записів усе те, що було невиrідне для rpeKiB, а
вставляли туди записи, диктовані інтересами фотіян. На..
приклад, у Лаврентійському Списку Літописей під роком
987 записано, що посли Володимира Великоrо, які ходили
в країни з латинським обрядом, зокрема до Риму, rOBo"
рили у своїм звіті Володимирові і йоrо Раді таке: "Не прИЙ..
май науки від латинян, бо Їх вчення попсоване. Коли вони
. u
УВІИДУТЬ У церкву, то не поклоняються уклоном, а поклоня"
ються стоячи. Потім наІШШУТЬ хрест на землі і цілують
u .
иоrо, а вставши, ступають по ньому ноrами, а ПОТІМ ляrа..
ють і цілують".
15. У rpeKiB священики служать, маючи подружжя з ОД..
ною жінкою, а в латинян священики женяться навіть сім
разів і служать так.
Такі фантастичні виrадки всували в літературу і поширю..
вали її серед непоінформованих людей, які самі ніколи не ба..
чили лаmнськоrо Воrослуження. Все те помішане так, що деякі
відміни лаТШІськоrо обряду роздуто до диявольськоrо rpixa,
а побіч них поставлено д:ивоrлядні видумки, щоб у той спосіб
зоІ"ИДИТИ саму ідею Е:ДНОСТИ Соборної Церкви без оrляду на rpe..
ків чи римлян, слов'ян, вірмен, німців та інших, що стали хри..
стиянами. Раз проrолошено латинян нехристиянами, то вже су"
проти них обов'язувало вороже наставлення. 2О )
Річ ясна, що в усім тім містилося внутріШНЕ: протиріччя.
Вся пропаrанда rpецьких емісарів в €пархіях Церкви КиЇвськоЇ
Митрополії послyrовувалася rаслом, що тільки rpеки мають
"чисту віру", а латиняни і вірменські вчителі rірші, ба мало
чим відмінні від поrан. НиконівсьКИЙ Список літоІШСУ всуз..
да.льській компіляції вкладав в уста князя Василія при про..
щанні з Ізидором, коли він від'їздив із Москви на Собор до Іта..
лії, такі слова: "Ми тобі не наказувмо йти на восьмИЙ собор У
латинську землю. ти нас не слухаЕ:Ш і сам бажаЕ:Ш туди йти.
Але коли звідтіля повернешся до нас, принеси до нас нашу хри..
стиянську віру rpeцькоro закону, бо наші предки прИЙняли віру
від rpeKiB."21)
217

ЗвичаЙНа лоrіка казала, що коли rреки в джерелом "чистої
віри", то ніхто іlПIIИЙ, а лише воlШ рішають про те, яка це "чи-
ста віра". Протяroм 385 років східні Патріярхати віддалювалися
від Риму, але ті самі rpeки на Вселенському Соборі у Флоренції
прИЙняли спільну основу об'вднання з латинською Церквою.
Тому той, хто покликався на "rpецьКИЙ закон віри", консек-
вентно мав іти за rpeцьким прикладом. Тимчасом князь москов-
сьКИЙ Василій не бажав реліrійноrо об'вднання із Заходом із
політичних інтересів і тому він відкинув постанови Флорентій-
ськоrо Собору, що їх приніс rpeK Ізидор. Василій очевидно вно-
сив замішання серед своїх підданих, зокрема серед духовенства,
бояр і "простих людей".
Хоча князь Василій тримав Митрополита Ізидора під суво-
рим арештом, то цим він не знmцив цілковито духа вднання,
що йоrо він приніс. Будучи автократом, князь Mir потяrнути за
собою підданих серед €papxiї, залежноі від ньоrо. Він скликав
КрайовИЙ Собор і на ньому провів постанову про усунення Ізи-
дора з митрополичоrо стола. Проте князь ще не мав відваrи від-
крито зірвати з Царrородом, хоча там тепер обидва начальні
чинники І»ецькоі Церкви стояли за унівю Соборної Церкви на
основах Флорентійськоrо Собору. Скинувши формально і фак-
тично Митрополита Ізидора з йоrо престолу, князь Василій ви-
слав до Царrороду прохання визнати зміну в Митрополії і бла-
rословити вибір HOBoro Митрополита. Царrород свовї зrоди на
це не дав і так Москва осталася без Митрополита до 1448 р.22)
У міжчасі Ізидор перебував ув'язнений у манастирі біля
Чюда. Дня 15-ro вересня 1441 р. Ізидорові вдалося втекти із
в' язшщі і в перебранні добитися до кордонів Великоrо Князів-
ства Литовськоrо. Він прибув наперед до Новrородка, а звідтіля
подався до Киева. У Кивві він перебув лише корОТКИЙ час, бо
виїхав незабаром до Риму. До Кивва він уже не вернувся ніко-
ли, ані до інших своіх €пархій в Україні, а їх було тоді 10.
Отже більшістю своїх вірних він не опікувався більше. 23 )
Володарі Польщі і литви переmкодили унії
У попередньому оrляді ми вказали на той факт, що Митро-
полит Ізидор більше займався справами Царrороду, ніж інтере..
сами унії очолюваної ним Митрополії Кивва і всівї Руси. З Фло-
рентійськоrо Собору, закінченоro 6-ro липня 1439 р., він не сш-
шився до своої Митрополії і вперше по Соборі встymш на землю
цівї Митрополії щоЙНо на весні 1440 р. Він перебув тут лише не
. u .
ЦІЛИИ рІК.
В тому часі Ізидор не скликав тут крайовоrо собору, ані не
провів належної інформаційної діяльности в користь укладеної
в Флоренції унійної вдности Соборної Церкви Сходу й Заходу.
В часі Великоro посту 1441 р. він був уже в Москві. Не здобув-
ши там rpyнтy для перемоrи унійної ідеї, Ізидор перебув там
218

аж до вересня у в'язниці, а звідтіля він утік в осени на терито
рію своої Митрополії в Україні й Білорусі.
Маючи замкнений доступ до своїх Е:пархій на півночі, в
Московії, під зверхністю великоrо князя Московськоrо, він був
поставленИЙ історівю перед завданням зреалізувати унію в своїх
українських і білоруських Е:пархіях. На цих землях була біль
шість Е:пархій цілої Митрополії, бо аж десять, і перебувала там
більшість вірних. тут він мав свобідні обставини для унійної
праці та розбудови Церкви під кожним оrлядом. У Польщі дi
яла латинська Католицька Церква, до якої належав сам воло..
дар і весь йоrо уряд. Королем тоді був Володислав ІІІ, син Яrай..
ла. Був він одночасно також королем Уrорщини. В Литві тоді
був великим князем також латинниккатолик, Казимир ІУ, якИЙ
пізніше був обраний також королем польським (14451492).
Формально латинське духовенство в Польщі та Литві, ані
урядові чинники в обидвох країнах не моrли відкрито постави
тися ворожо проти ухваленої Флорентійським Вселенським Co
бором унії всіх Церков. Правда, тодішня Е:рархія Католицької
Церкви в Польщі та Литві ще підтримувала антипапу Фелікса У.
Але із зростом престижу ПаІШ E:BreHa IV після успішноrо пе..
реведення Флорентійськоrо Вселенськоrо Собору колишні при
хильники Фелікса переходили непомітно на сторону E:BreHa.
Ото ж хоча тоді ще польська латинська Е:рархія не зірвала була
всеціло з Феліксом, то вона вже не боролася активно за йоrо
позицію. Тому Митрополит Ізидор Mir свобідно діяти на землях
свовї Митрополії Кивва і всівї Руси, що були тоді під владою
Литви та Польщі, не зважаючи на індиферентність латинської
Е:рархії. 24 )
Проте Ізидор не використав цівї ситуації. Він покинув тери
торію свовї Митрополії, оправдуючи себе тим, що мав скласти
звіт Папі. 25 )
Перебуваючи на території свовї Митрополії в межах KOpДO
нів польської держави і великоrо князівства литовськоrо ціл
ком безпечно й маючи повну свободу рухів та волю в словах
проповіді, Ізидор, як Митрополит Київський і всівї Руси, включ"
но 3 Е:пархіями rалJЩЬКОЇ Митрополії, не подбав про фактичне
забезпечення повної рівноправности Церкви Київської Митропо
лії з латинською Церквою в цих державах. ФлорентійськИЙ Co
бор у своїй постанові, оповіщеній Папою E:BreHoM IV, ставив усі
Церкви на рівні, rарантуючи Їм дотеперішні устави Їхньоrо
устрою й обрядів. Ізидор повинен був добитися шляхом приві
леїв у цих володарів (арантії всіх мавткових прав свовї Церкви
і встановлення Е:рархів цівї Митрополії точно на основі KaHO
нічноrо церковноrо права, тобто шляхом вибору Митрополитів
на Крайових Соборах, та (арантії незалежности нижчоrо дyxo
ренства від самоволі земельних панів. Е:пископи і решта дyxo
венства цівї Церкви повинні були дістати rарантію посідати ті
самі управнення в публічнім праві, які мали латинські Е:писко
219

.......
пи і місцеве духовенство латинське. Добитися таких rарантій у
тодішній ситуації не було надто трудно. В тому періоді історії
ще було сильне боярство українське й білоруське, а численними
та розлоrими волостями адміністрували українські і білоруські
княжі роди.
Українці і білоруси творили в Великім Литовськім Князів
стві більшість населення. У самій столиці Вильні переважали
тоді українська й білоруська мови. Проте Ізидор не добився Hi
чоrо і нема документів про те, що він добивався цих прав. Щой
но в пізніш ім часі, в 1443 р., король Володислав ІІІ видав YHi
версал з Будапешту про важні сть ухваленої у Флоренції уній
ної Е:ДНОСТИ. Цей універсал заrальниково накаЗУ6 усунути всяку
нерівність і утиски, які до Toro часу терпіла Церква rpецькоro
обряду й обряду русин'Їв, а також встаНОВЛЯЕ:, щоб Владики і
все інше духовенство Східньої Церкви посідало ті самі ynрав
нення, що їх посідала латинська Е:рархія та її духовенство. Про
u . u . u
те цеи УНІверсал Е: заrальниковии І становить лише заrальнии
принцип рівности. Треба було, щоб практичним натиском Мит
рополит Ізидор виміr був виконання цьоrо принципу в усіх
ділянках державної влади. На жаль, цю добру підставу для
урівноправнення Церкви Київської Митрополії Ізидор не вико
ристав. Як найвИЩИЙ церковнИЙ чинник Соборної Церкви на
тому терені, бо як леrат Апостольськоrо Престолу, Ізидор мав
право всіма засобами авторитету Папи, якоrо він репрезентував,
вимоrти виконування цьоrо Володиславоrо універсалу.26)
Митрополит Ізидор взаrалі не виконував своїх митрополи
чих обов'язків після CBoro виїзду до Риму. Він не видавав ніяких
послань, ані не зрікався з митрополичоrо престолу, щоб на місці
крайовий собор Mir обрати іншоrо замість ньоrо. Він перебував
у Римі для полаrоджування справ rрецької Церкви і rрецькоrо
Цісарства, яким він помаrав своїми впливами. йоrо rрецький
патріотизм клав йому на серце в першу черrу клопоти rрецької
Церкви і Царrородськоrо Імператора. Тому в 1452 р. він прийняв
від Папи номінацію на леrата до Царrороду. Там тоді були
труднощі для унії. При владі був брат імператора Івана УІІІ,
Константин ХІ Палеолоr, а Патріярхом rриrорій IV Мамма.
Вони мали труднощі з фотіянцями й утримати rрецьку Церкву
в Унії не було леrко. В 1450 р. Патріярх rриrорій був настільки
знеохочений, що виїхав до Риму. Тому Рим уважав, що Ізидор
у Царrороді буде найуспішнішим папським леrатом. Там пере
жив Ізидор страшні дні останньої оборони Царrороду перед при
CтynOM турків У 1453 р., коли в травні в Toro ж року ця столиця
східньоrо християнства впала в руки маrометанськоrо султана.
Лише з дуже важким нараженням житrя вдалося Ізидорові
втекти з турецькоrо полону разом із своїм учнем і помічником
rриrоріЕ:М Болrарином та повернутись назад до Риму. Тут він
перебував далі аж до 1458 р., затримуючи собі титул Митропо
лита КИЕ:ва і всіЕ:Ї Руси. Щойно тоді він зложив на руки Папи
220

свої митрополичі ynравнення. Сімнадцять років Київська Мит
рополія не мала в себе Митрополита, бо він перебував далі в
Римі або в Царrороді і не утримував із своїми Е:пархіями ніякоrо
зв'язку.
у міжчасі змінилася церковна і політична ситуація на Te
риторії Митрополії Ізидора, яка формально охоплювала всі
Е:пархії під зверхністю московськоrо великоrо князя, а їх було
дев'ять, і всі епархії українські й білоруські, яких було десять.
Після полаrодження своїх зовнішніх і внутрішніх політичних
. U U .
ТРУДНОЩІВ московськии великии князь рІШИВСЯ взятися до влаш..
тування також церковної справи. Він рішився поставити в себе,
замість YCYHeHoro Ізидора, CBoro власноrо Митрополита Київ..
ськоrо і всіЕ:Ї Руси. В 1448 р. він номінував таким Митрополи
том Е:пископа йону; Toro caMoro, ЩО мав бути Митрополитом
Ще перед Ізидором. йону поставили місцеві Е:пископи без відома
і зrоди Царrородськоrо Патріярха. Зразу туди Москва не звер
талася за блаrословенням, тобто за зrодою, але потім пробувала
це робити, оправдуючися несправедливо, ЩО не моrла це зро..
бити з уваrи на татарські напади і трудність зв'язку з Царrоро
дом. Проте йона не дістав Toro блаrословення в тому часі. Не
маючи зrоди з Царrородської Патріярхії, великий князь Василій
постарався дістати таку зrоду від польськоrо короля і литов..
ськоrо великоrо князя в одній особі Казимира ІУ. Сталося це
в 1448 р. Перед ТИМ йона посередничив між Казимиром і Васи..
ліЕ:М у справі уложення між ними мировоrо доrовору. Ионі це
завдання вдалося добре. Казимир тепер почував себе безпечним
з боку Москви в державних справах і тому в уrоду Москві поrо..
дився на те, щоб йона обняв у свою юрисдикцію також україн..
ські й білоруські Е:пархії під Литвою і Польщею. Маючи таку
зrоду від Казимира, Василій видав наказ поставиrn йону вже
формально на Митрополита КИЕ:ва і всіЕ:Ї Руси. Від 1449 р. Пона
мав дозвіл від Казимира фактично управляти тими Е:пархіями.
йона використав на це всі засоби: розсилав своїх емісарів з He
правдивими твердженнями про Флорентійську унію і видавав
послання до всіх Е:пископів, князів, бояр, як і до всіх міст. Він
повідомляв Їх про свою владу над ними як Митрополит Київ
ський З рішення Казимира.
Незабаром, в 1454 р., Казимир видав Поні ще спеціяльну
rpaMoTY, якою він передавав ЙОМУ "стілець митрополичий Ки..
Е:ва і всіЕ:Ї Руси так, як це Е: устійнено відавна зrідно з обичаЕ:М
руськоrо християнства".27) Хоч і не формально, але фактично
цим способом король Казимир, латинськИЙ католик, касував у
своїй державі унію Соборної Церкви після Флорентійськоrо Со..
бору, бо віддавав десять Е:пархій Київській Митрополії під владу
явноrо й завзятоrо Bopora унії  Митрополита йони у Москві.
Тільки rалицькі епархії фактично залишилися поза юрис..
дикціЕ:Ю йони, бо Казимир у Польщі не мав таких самодержав..
них прав, як у Литві, і тому не Mir сам від себе видати TaKoro
221

рішення. Там треба було на це зrоди сенату. Формальний Мит
рополит КиївсьКИЙ Ізидор тоді знову перебував у Римі і КJIопо
тався злою долею Царrороду. Він нічоrо не зробив навіть у
Римі, щоб обороняти свою Митрополію проти Toro самовільноrо
акту Казимира, яКИЙ давав владу над Ізидоровими Е:пархіями
московському узурпаторові йоні. В цій справі Казимир керу-
вався явно політичними інтересами. Тоді Митрополит Ізидор не
дбав про Київську Митрополію, бо був всеціло зайняти долею
свові батьківщини, І'реції, під владою маrометанськоrо завойов
ника.
Хоч Казимир відкрив йоні двері до Київської Митрополії,
то йона мав свободу провадити аrітацію проти унії лише в Me
жах Великоrо Литовськоrо Князівства. Мав він деякі успіхи в
.U -u. . u
ПРОТИУНІИНІИ ДІЯЛЬНОСТІ, але таки иому не вдалося перетяrнути
на свій бік усіх €пископів Східньої Церкви під Литвою. Це видно
з пізніших подій, коли врешті Ізидор таки звернув свою YBary
на справу свовї Київської Митрополії. Сталося це в 1458 р., коли
Ізидор зрікся свові митрополичої влади і запропонував на свов
місце CBoro дотеперішньоrо помічника й товариша недолі rpи
rорія, що йоrо звали Болrарином. Цю номінацію Папа підтвер
див і видав про це окрему буллю з 3ro вересня 1458 р. Папа
Пій ІІ виходив з факту, що територія давньої КиЇвськоЇ Митро
полії, разом з територівю rалицької Митрополії, в поділена дер-
жавними кордонами Московії та Литовсько--Руськоrо Князів
ства. 28 ) Тому Папа визнав формально, що до юрисдикції Київ
ської Митрополії Литви і всівї Руси належать лише десять Е:пар--
хій, а саме: Архи&пархія Київська й Е:пархія Брянська, Полоць
ка, Смоленська, Турівська, Луцька, Володимирська на Волині,
Холмська, ПереМШIlльська і rалицька. 29 ) Хоча Казимир передав
був колись московському йоні юрисдикцію над цими Е:пархіями
Митрополії Кивва, rалича й усівї Руси, то він не Mir спротини-
тися Митрополитові І»иrорівві Болrаринові, коли той у 1459 р.
прийшов до свовї Митрополії. Е:рархія і наставники манастирів,
архимандрити й іrумени прИЙняли йоrо приязно. Це був знак
Toro, що акція московськоrо Йони ще не встиrла була Їх зде
моралізувати на протязі минулих 10 років. Формальне поділен-
ня давньої Київської Митрополії між територівю Московії і зем-
лями України та Білорусі було тим способом переведене також
фактично. Воно стало тривалим.
Важливо зrадати ще подробицю, що висвяту rриrорія пе
ревів колишній царrородськИЙ Патріярх rриrорій Мамма, який
тоді перебував у Римі. Коли Е:пископи українські й білоруські
піддалися юрисдикції І"риrорія Болrарина, то це доказ Toro, що
вони були прихильні до вдности Церкви і при тому не бажали
собі взаrалі залежности від Москви. ОдиноКИЙ Е:пископ брян-
ськочерниrівсьКИЙ Е:втимій дав себе йоні переконати, не при
знав юрисдикції rриrорія і втік до Московії, де йому йона дав
іншу Е:пархію. 3О )
222

йона розсилав листи до епископів КиЇвськоЇ Митрополії, в
яких закликав Їх не слухати Митрополита I)Jиrорія, бо, мовляв,
він в відступником від православної віри. Тепер йона вже не
називав свою Митрополію Київською, але таки Московською.
Це перше в історії так окреслено цю Церкву. йона обіцяв, що
коли б непослушним епископам КиЇвськоЇ Митрополії rpозила
яка церковна кара, то можуть вони втікати до Москви, а там
він їм дасть належні посади.
Митрополит I)Jиrорій правив Київською і rалицькою Мит..
рополівю аж до свовї смерти в 1473 р. Він пережив йону, який
помер у 1461 р. Відтоді I)Jиrорій Болrарин почав провадити
вивчену в Царrороді нову політику. Він же там дістав освіту.
Хоча він був болrарин з роду і знав добре болrарську мову, то
все одно більше почував себе rpeKoM. Він думав, що диплома..
U .
тичними заходами вдасться ному знову злучити ПІД свою юрис..
дикцію московські епархії з Київською Митрополівю. Будучи
цілком необізнаним з відносинами в Московії, ані не розуміючи
Toro, що московська княжа й церковна влада зовсім не бажала
бути в унії з Соборною Церквою, rриrорій не розумів Toro, що
Москва не моrла прийняти йоrо юрисдикції, бо він формально
був унійним Митрополитом. Тимто йоrо заходи скінчилися Hi
чим.
На жаль, довrе урядування rриrорія в київськоrалицькій
Митрополії, що тривало повних 15 років, не дало обrрунтування
для росту цівї Церкви ні під орrанізаційним, ні під духовно..
виховним оrлядом. rриrорій, щоправда, зустрів у своїх землях
вороже становище влади до Церкви цівї Митрополії, не зважа..
ючи на ЇЇ унію з Римським Престолом, але при відповідній ді..
яльності унійноrо Митрополита в тому часі можна було чимало
осяrнути. При допомозі Риму треба було проломити вороже Ha
ставлення влади. Але rриrорій, як зrрекизований болrарин,
правдоподібно, не мав серця для такої боротьби за права свовї
Церкви. Флорентійська Унія встановляла рівноправність обря..
дів Соборної Церкви й rарантувала збереження окремих цер"
ковних правил і звичаїв. Привілей короля Володислава з 1443 р.
давав рівні права латинським і rрекослов'янським, зокрема
руським епископам. У практиці, однак, за rриrорія не допуска..
J1и епископів київсько..rалицької Митрополії до державних рад,
де засідали латинські владики.
Ситуація для діяльности I)Jиrорія була виrідна для такої
боротьби, бо ще була жива численна верства бояр і князів руси..
HiBYKpaїHцiB, які були приязно наставлені до Унії Флорентій
ськоrо Собору, і тільки треба було координувати Їхню підтрим..
ку для акції Митрополита. Вся ця наrода проминула безплідно,
бо rриrорій зайняв фактично пасив не становище, виконуючи
тільки біжучі митрополичі обов'язки. Він, мабуть, не бажав на..
разити собі ще більше і так неприхильноrо для Церкви Київ..
сько..rалицької Митрополії литовсько--польськоrо володаря.
223

Ще Митрополит Ізидор допустився важкої помилки супроти
Христової Церкви в Україні тим, що він рекомендував на Митро..
полита Церкви Руси"України не місцевоrо rідноrо владику,
українця, але цілковитоrо чужинця, зrpекизованоrо болrарина,
яКИЙ не знав місцевих відносин СВОЕЇ Митрополії, ані не Mir мати
серця для боротьби за права СВОЕЇ Церкви, що були рівночасно
правами національними йоrо вірних. 31 )
Так підрізано основу унійноrо Еднання в Київській Митро..
полії тоді, коли йоrо можна було використати в рішальній мірі
раз назавжди в інтересі Церкви й національних прав вірних.
Тоді унійна акція не зустріла б неприхильноrо наставлення в
. . . . U. . ... .
духовеНСТВІ, аНІ в СВІТСЬКІИ lнтеЛlіеНЦll, аНІ серед впливових
кіл провідної верстви. Як зrадано вище, Флорентійська Унія не
касувала дотоrочасних уставів окремих Церков на Сході. Це
означаЕ, що Церква Київської і rалицької Митрополії мала й
надалі входити у склад Царrородської Патріярхії, яка в тому
часі була об'Еднана в Соборній Церкві саме на основі Флорен"
тійської Унії. Отож, хто до 1439 р. визнавав авторитет "rрецької
віри" з Царrороду, той не Mir противитися реунії з Римським
Престолом, коли до ціЕЇ реунії дав почин сам ЦарrородськИЙ
Патріярхат і коли він її підписав.
Це давало підставу для відповідної виховної акції серед
вірних, так духовних, як і світських. Цю Флорентійську Унію
підписав ЦарrородсьКИЙ Патріярх йосиф ІІ (1416..1439), а під..
тримували її йоrо наслідники  Патріярх Митрофан ІІ (1440..
1443) і Патріярх І»иrорій Мамма (14461450).
Ще сильніше моrла закріпитися Едність Церкви Київської
Митрополії з Соборною Церквою під зверхністю Римськоrо Пре..
столу тоді, коли дня 29ro травня 1453 р. Царrород упав і разом
з ним rрецька Держава, rрецький цісар і rрецький Патріярх. 32 )
Практично з Їх упадком поrибла також обов'язковість ЕДНОСТИ
Соборної Церкви на основі Флорентійськоrо Собору. В 1454 р.
султан MaroMeT номінував Патріярхом rеннадія ІІ Схолярія,
якИЙ тоді вже був фанатичним BoporoM Флорентійської Унії,
хоч він особисто підписав був Акт реунії на Соборі у Флорен"
ції. ЗЗ)
Після Toro, як турки здобули Царrород і потім опанували
всю rрецьку землю, також ЦарrородськИЙ ВселенсьКИЙ Патрі..
ярхат опинився під турецькою маrометанською владою. Від
u u
Toro часу маrометанськии, отже, нехристиянськии, володар при..
своїв собі право назначувати й усувати цих Патріярхів. Цей
факт повинен був спонукати Митрополита Ізидора, а потім та..
кож йоrо наслідника Митрополита І»иrорія Болrарина до Toro,
щоб раз назавжди відлучити Церкву київсько..rалицької Мит..
рополії від TaKoro Царrородськоrо Патріярха. Не було б трудно
переконати Е:пископів і все духовенство та вірних князів та бояр
ціЕЇ Митрополії КИЕва й всіЕЇ Руси до Toro, що вповні залежнИЙ
від нехристиянськоrо султана Патріярх не повинен мати Bep
224

ховної ЮРИСДИКЦІІ над усі&ю українською і білоруською Цер-
квою. Насувалася сама собою думка, що ця Церква в тодішніх
відносинах мусіла була б мати автокефалію, тобто cBoro влас
Horo Патріярха Київськоrо і всі&ї Руси, а принаймні CBoro aBTO
кефальноrо BepxoBHoro Архи&пископа, яКИЙ був би в &днанні
з Римом. Така зміна статусу Церкви київськоrалицької Мит
рополії лежала в очевиднім національнім інтересі народів YKpa
ЇHcbKoro й білоруськоrо. Вони були б раз назавжди звільнилися
від усяких впливів і претенсій Московії, а з дрyrоrо боку, пере
стали б були бути політичною іrрашкою в руках Царrородсько-
ro Патріярха, KepoBaHoro здебільша турецькими державними iH
тересами. Е:дність з Римом такої автокефальної Церкви Київ
ськоrалицької Митрополії одночасно давала б була цій Церкві,
а тим самим також українському і білоруському народам, успіш
ну інтернаціональну оборону з Риму проти реліriйноrо й Haцio
нальноrо утиску тодішньої польської католицької влади і, зокре
ма, польської шляхти на місцях.
Цю велику наrоду тоді проминули ці чужі перво&рархи в
Україні й Білорусії, Ізидор і І»иrорій Болrарин, як і наше Mic
цеве духовенство під проводом cBoro Е:пископату та князів і бояр,
що тоді були вірними ці&ї Церкви. Цю наrоду зміни статусу
Царrородськоrо Патріярхату використала в тому часі Московія
для себе, про що буде мова пізніше.
Історія суспільно..політичноrо життя кожноrо народу & ви
слідом діяння законів причиновости. Події суспільнополітично
ro життя народу в історичній добі, яку розrляда&мо, & вислідом
подій попередньої доби. Вони стають причиною подій наступної
доби. Кожна подія даноrо часу в житті народу & вислідом вза&
мовідноmення внутрішніх сил окремих суспільних rpуп. З дpy
roro боку, сила і вза&мовідношення суспільних rpуп даноrо Ha
.. . u. .
роду в ПОРІВНЯННІ З силою СУСПІЛЬНИХ rpуп иоrо СУСІДІВ визначу&
або суверенність даноrо народу, або йоrо поневолення тим чи
іншим сусідом.
Окрім вза&мовідношення сил суспільних rpуп народу також
індивідуальна воля провідників суспільнополітичних rруп даної
доби ма& співріmальне значення щодо Toro, яка саме подія буде
вислідом постанови чи постави цих чинників до розв' язання пев
Horo питання. Залежно від постави суспільних сил і постанови
проводу панівних суспільних чинників і їхніх провідників буде
таКИЙ чи іншИЙ наслідок, яКИЙ буде причиною цілоrо дальшоrо
ланцюrа подій у наступній історичній добі народу.
Аналізуючи ситуацію, в якій знайшовся церковнИЙ і CBiT
сьКИЙ провід українськоrо й білоруськоrо народів після упадку
Царroроду, ста& нам ясно, що історичні події пішли б були ціл
ком іншим шляхом у тому випадку, коли б цей провід був зірвав
усякі церковні зв'язки з Царrородським Патріярхатом і коли б
він був утворив автокефалію київськоrалицької Митрополії із
225

власним Патріярхатом на чолі, якИЙ був би в приязнім вднанні
з Заходом на чолі з Римом.
Упадок Царrороду в руки маrометанських турків викликав
rлибоке затривоження в усьому християнському світі та впли"
нув на докорінну зміну дотоrочасноrо характеру Царrородсько"
ro Патріярхату. Цій великій історичній подіі необхідно присвя"
тити дещо уваrи.
1) А. Lagarde, ТЬе Latin Church of the Middle Ages. Translated Ьу Е.
Alexander. New York, 1915, vol. VI; .1. МасСаЬе, Crisis ів the History of
Рарасу. New York, 1916.
2) ЯК вище, а також Лятуретте.
3) Lagarde; МасСаЬе; Latourette; Josef Hergenroetter, Handbuch der
allgemeinen Kirchengeschichte. Freiburg, 1876. W. Norton, Das Papstum und
Byzanz; Die Trennung der beiden Maechte und das Problem der Wiedervereini.
gung bis zum Untergang des byzantinischen Reiches. Berlin, 1903. Таюож:
Ostrogorsky, Harthing і Gibbon.
4) Там таки.
5) Oscar Halecki, From F10rence to Brest, 1439..1596. 2nd ed., New York,
1968, р. 34.
6) Лятуретте, стор. 635.
7) rалецкі, стор. 33. Крім ТОro попередньо циroва:на література.
8) rалецкі, стор. 40.
9) Пелеш, стор. 36 і Інаст. ; Карташев, стор. 351 інаст.; rіббон, том УІІІ,
стор. 250 і наст.; також з. Б. У дальцов, Исroрия 8изанmи: 8изантийская
империя в посленее столетие своей истории. Завоевание турок на Балканском
полуострове. 8изІПИЯ и Запад. Москва: Академия Наук СССР, 1967, том 2,
стр. 161 і наст.
10) ЯК вище. Крім 'I10ro € дуже цікавий опис подорожі Мит. Ізидора з
Москви до Феррари і потім до ФJЮРeJНці'ї, як і йоrо участи у цім Вселенськім
Соборі. Цей опис зробили два аВ'f10РИ з оточення Ізидора, з яких один був
ПРИХИЛblНИЙ до реунії. Пізніше, коли московський князь Василій ІІ рішив зірва-
ти реунію, у ложену цим Вселенським Собором, він наказав переробити це
оповідання про цей Ообор і про Ізидора в дусі власних інтересів. Проте КОМ-
піляторові записки в ліroписі не зовсім удалося ВИКlOнати доручене завдання,
і тому сьоroдні Ma€MO навіть з цьоrо JIі'f10писноrо запису деякі важливі подро"
биці, що відображують правдивий хід Собору. rляди: Никонівський Літопис;
ПоJllНOe Ообрание Русских Летописей, Москва: Академія Наук СССР, 1967,
Том ХІ-ХІІ, стор. 23 і наст. тому ХІІ.
11) Текст зroди Патріярха йосифа, rляди Пелеш, стор. 369.
226

t) Текст п'ОвlНОro зв'ернеlННЯ Папи €BreHa ІУ, в якому він пода€ точно
ухн.алу Собору, містить Никонівський Літопис, там таки, стор. 31..35.
13) Исторія в изанти И, ТОМ ІІІ, стор. 170.
14) OCTpOf1opCKi, С1'ор. 505.
1!"') Текст цьоrо уповноваження, rляди Пелеш, стор. 371. Цікав'О зазначити,
ІНО папська курія вживала тоді цьоrо caMoro терміну для Польщі, якоrо тоді
1S>I<инали також rреки, а сам'е "Ляхія".
Ні) Пелеш, стор. 372 інаст.; rарасевич, стор. 74 інаст.; rалецкі, стор. 56..57.
J"',арасевич пода€ повні тексти зrаданих вище звернень Митрополита Ізидора
" ориrНЗlЛЬ1Ній мові, тобто тодішній українській літературній мові, в якій чи..
MaJIQ староцерковних слів і € сліди впливу білоруськоrо прав'Опису.
Характеристична річ текстів цих звернень поляrа€ втому, що цей Митро"
ІІОЛИТ сам назива€ себе в обидвох докум-ентах не rрецьким своїм іменем у
{'тароболrарській вимові "Исидор-ь", але в українській формі, т'Обто "Сидор-ь".
Иuн) печатка на посланні виrляда€ так: на однім боці Ma€ зображення Боrоро"
дині з ДитятК'Ом, а на друrім Ma€ напис: "Милостію Божею Сидор-ь Митропо"
JІІП"Ь Ки€вскій и всея Росей" . Також Никонівський Лі1'ОПИС, за тоrочасними
документами, переда€ йоrо ім'я в українській формі  "Сидор-ь". Тим"то,
фактично, і ми п'Овинні вживати Йоrо ім'я в украінській формі, коли ж він сам
себе так назива€. Проте ми вжива€мо йоrо ім'я в зукраїнізоваlній цepKOBHO
(.'лов'янській формі  "Ізидор", бо всі інші цepOBHi історики пишуть Йоro
ім'я 8 цій формі.
17) Текст ПаПСЬКlOІ10 послання до MOCKoBcbKoro князя Василія в Никонів
(.'І,кім Літописі, там таки, сroр. 40..41.
1) rал-ецкі, С1'ор. 56 і наст.
1 н) Зверніть YBary на те, що, власне, македоніяни, неС1'орія'Ни й аріЯ I НИ 
це східні ересі; зокрема несторіяни були створені Царrородським Патріярхом
IeCTOpi€M. У Римі ці €peci ніколи не мали підтримки, ані 'Не були вони там
l"Олеровані.
() rяди, Полное Собрание РУССJ<ИХ Летописей, том ХІІ, стор. 25 інаст.;
таКО)l{, том І, стор. 114 і !Наст.
1) ЯК вище, Т'ОМ 'ХІІ, стор. 24.
:!:!) rрушевський, том У, стор. 406 інаст.; Карташев, стор. 357 і наст.
2:t) Пелеш, стор. 374..375; rрушевський, том У, С1l0р. 406; Карташев, стор.
: 96.
24) rалецкі, там таки, С1'ор. 65 і наст.
2) Як вище.
26) Повний текст ць.оrо універоалу: Пелеш, сroр. 374..376.
27) Карташев, стор. 364.
28) Це К'нязівство мало офіційну назву: "Велик'е Князівство Литовське".
110 своїй суті воно буЛl() Великим Князівством ЛИ1'овськоРуським.
29) Повний текст цi€,Ї буллі: Пелеш, стор. 471 і наст.
30) rрушевський, 110М У, стор. 407 і ІНаст. ; Карташев, стор. 365.
31) Ще за часів юрисдикції Митрополита Ізидора король К.азимир ставився
"орожо до йоrо унійної діяльности. К'оли Ізидорові вдалося втекти з
MOCKOBCbKOro ув'язнення восени 1441 року, то Казимир зустрів Йоrо в землях
Великоrо К/нязівства ЛИ1'овсьюоrо зовсім 'Н'еприязно. Це була 'Одна з причин,
ика спонукала Ізидора ПОКИlнути територію своеї Митрополії на цих землях і
виїхати до Риму. Цю обставину підтверджуе польський історик, €пископпо
мічник У Познані, Едвард Ліюовський, у своїй науковій праці "Берестейська
Унія 1596" (на українську мову переклали ВасИUIЬ Кузьма йОсип Заroрський,
Жовква, 1916, стор. 18..19.
32) Никонівський список літопису подае переклад rрецької хроніки "Про
]айняття Царroроду". Там кількакратно )Названо Патріярха Анастасія, якИй діяв
у L!арf"lороді під час облоrи міста турками в 1453 р. Патріярх rриrорій ІІІ Мамма
перебував у Римі від 1450 р.
33) Цей rеннадій ІІ Схолярій до вступлення в манастир у 1449 р. мав ім'я
r eoprioc Схоляріос. Підписав він разом з іншими rрецькими €рархами поста..
нони Флорентійськоrо Собору про реунію Схід'ніх Церк'Ов із Західньою Цep
квою Римською. Пізніше в Царrороді підпав він під вплив фотіЯlНців, а 'Особ"
ливо Марка Ефеськоrо, і з rарячоrо приклонника 'Об'еднання Церков став він
фанатичним проповід'ником роз'еднання. Уже з манастиря керував він діяль
ністю фотіянців у столиці. На Патріяршім престолі не утримався ДО Bf"lO, бо на
п'ятому році CBoro правління увійшов у конфлікт із турецькими урядовими
чинниками й повернувся у манастир, де помер 1468 р.
227

РОЗДІЛ IlIІСТНАДЦЯТИй
ТУРКИ ЗАВОПОВУЮТЬ ЦАРІ"ОРОДСЬКУ ІМІІЕРІІО
ТА ПАТРІЯРХІІО
Беручи за національностевим складом населення в rрецькій
Імперії, скількістть rpeKiB була баrато більша від живучих у ній
турківсельджуків та османів взятих разом. Культурний стан
турецькоrо населення був ще на примітивному рівні. Проте TYP
ки в контакті з rрецьким та араб ським світом скоро цивілізува
u .... ..
лися, и то таки при ДОПОМОЗІ rрецьких ІнтелектуаЛІВ І теХНІКІВ.
Іхні володарі орrанізували свою армію із вояків своїх племен,
а не з чужинців. Лише доБРОВОЛІ.Iі з іНПIИХ маrометанських Ha
родів, зокрема apafiin, вступз..ПИ n ТУР<Ч(Т)КУ а])міІО Д.НЯ боротьби
за перемоrу MaroMeToBoro віровизнаня, тобто ісламу. Своїм нав..
чанням самі rреки підносили силу видимих BoporiB Їхньої Імпе
рії, турків, які вже в ХІІ"му сторіччі стали явною заrрозою для
існування Царrородськоі Імперії.
В тому самому часі rреки вже давно втратили були свою
давню славу добрих воїнів в обороні СВОЕЇ держави. Серед них
розпаношився дух комерційних зисків і накопичування баrат
ства. Вони були rорді на свою науку супроти всіх чужих Hapo
дів, "варварів", і клали свою надію на те, що вони своїм баrат
ством будуть наймати чужинців у СВОЕ військо для ведення ВОЕН
в обороні Імперії, або купувати будуть дарами і просто річними
данинами для себе мир у сусідніх "варварів". Власне військо
було в них часами менше, ніж наймане, чуже.
Як видно, rреки в ХІУ і ХУ сторі ччях мали інший Haцio
u . u ..
нальнии характер ВІД Toro, що иоrо мали стаРИННІ rреки чаСІВ
Темістокля і Леоніда. В тих новіших часах у них не було тіЕі
суспільнонаціональної етики, яка вважала жертву крови і жит
тя на полі бою в обороні державної незалежности за одну з най
вшцих чеснот. Цей розвиток поrлядів на військову чесноту був
природним наслідком Toro факту, що rреки XIYXY сторіч були
rрекамипотомками старинних rpeKiB лише у властивій rреції,
і то лише в трохи більшій половині її населення. Решта населен
ня, навіть у властивій Іреціі, була мішаниною різних чужих
u .
колись завоиованих наРОДІВ.
228

Ця суміш різних племен у властивій rреціі була причиною
зміни народньоrо характеру. Ще більша зміна наступила серед
rpeKiB поза властивою rреціею, навіть у столиці Царrороді,
в Малій Азії, Сирії, Е:rиnті та в інших країнах півні чної Афри
ки. Ці rреки в більшості були зrрекизованими чужими племена
ми, зокрема так було серед міськоrо населення і в вищих cyc
пільних клясах. Цей rpецький елемент визначався високою OCBi
тою, зокрема софістикою, тобто в знанні мистецтва промовляти
і діялектично переконувати противну сторону. Тож тодішні rpe
ки славилися не хоробрістю на полі бою, але "силою язика", як
це характеризували Їх східні і західні сусіДи. 1 )
Спроби деяких rpецьких цісарів виховувати в суспільстві
духа чесноти хоробрости, нав'язуючи до традиції стародавньої
rреції та Риму, не дали сподіваноrо висліду. На перешкоді CTO
яла панівна доктрина аскетичних чернечих чинів, які відчужу
вали вірних від суспільнопатріотичних завдань. Остання спро
ба в напрямку зміни виховноrо суспільноrо ідеалу була зроб
лена за правління Імператора Никифора (963969). На деякий
час він відновив був на римський лад дисципліновану армію,
яка здобула була знову славу для зброї "ромеїв". йоrо бажан
ням було, щоб воякихристияни rpeцької армії, які впадуть на
полі бою з поrанськими варварами в обороні rрецької Імперії,
мали в народі подібне почитання, яке мали до Toro часу муче
ники, що віддали свое життя в обороні християнської віри. Цей
Цісар запроектував був відповідний закон про пошану жертви
життя християнських вояків в Імперії в її обороні перед HeBip
ними варварами. Проте задум цьоrо Імператора потерпів HeBдa
чу. Проти Toro rOCTpo виступили провідники панівних чернечих
аскетичних чинів, які покликалися на якийсь канон з Vro CTO
річчя, проrолошений не собором, але одним з чернечих чинів.
Цей канон постановляв, що вояки, які в битві пролили ворожу
кров, тратять після Toro протяrом трьох років право св. Тайн
у Церкві, тобто фактично вони мають бути на три роки вики
нені з Церкви як якісь важкі злочинці. До Toro неrативноrо
становища супроти закону Никифора прилучився Царrород
ський Патріярх і численні Е:пис, КОІШ а за ними також визначні
сенатори в Сенаті Імперії. Тимто цей закон не був проrолоше
нИЙ як обов'язковий. 2 )
Цілком іншИЙ суспільний ідеал панував у тій добі серед
інших народів, зокрема серед русинівукраїнців, франків, бол
rap, арабів і турків, які мали контакти з rpецькою Імперіею.
Якщо йдеться про MarOMeTaH,  турків та арабів,  то в них
хоробрість У війні з "невірними" вважалася найвищою чесно
тою. Воякмаrометанин, що поляr на полі битви з "невірними",
заслуrовував собі рай по смерті. Тому тодішні мarометани, які
з якихось причин не моrли брати участи в походах проти "He
вірних", сумували, а ті, що брали участь у війнах, раділи. З)
229

Впродовж сторіч турки підносили свою МІЛІтарну силу й
їхні султани ставили вже собі конкретну ціль  завоювати цілу
Ij)ецьку Імперію. Іх манило баrатство rpeцьких країв, і спеці..
яльно баrатство Царrороду. На початку XIV..ro сторіччя турки
вже завоювали постепенно цілу Малу Азію і вже наближалися
до caMoro Царrороду.
Турки"османи об'Еднали всі турецькі племена в одній своїй
державі, затримуючи, за февдальним зразком, місцеві особли..
вості. тут нема місця для історії турецької держави та її взаЕМИН
з Царrородською ІмперіЕЮ. Потрібно лише коротко насвітлити
повільнИЙ розклад Царrородської Імперії та вказати на rоловні
причини цьоrо занепаду. При тому треба вказати зокрема на
реліrійний роздор у rрецькій Церкві, як один із важливих чин..
. .. u
НИКІВ, щО впливали на розвиток ІСТОРИЧНИХ ПОДІИ Toro часу.
Ціле сторіччя перед тим, заки турки в квітні 1453 р. при..
ступили до обсади самої столиці rрецької Імперії, Царroроду, Е
виповнене постійними міжусобицями тих ЧИ інших rрецьких
вельмож за імператорський престіл. Претенденти на імператор..
ську корону часто зверталися за посередньою і навіть безпосе
редньою збройною допомоrою до турків проти cBoro суперника.
В той спосіб турки поволі стали вже внутрішнім чинником
rpецької партійної політики. Тимто, коли турки"османи визна
чили ціллю СВОЕЇ політики завоювання цілої Царrородської Ім..
перії, то заrpoза для існування ціЕЇ Імперії тепер у ЇЇ вже й так
обмежених розмірах стала зовсім реальною.
З оrляду на внутрішні роздори в середині rрецькоrо сус..
пільства, завдання турків було улеrmене. Турки встиrли вже
з початком дрyrої половини XIV..ro сторіччя перекинути свої
війська на rрецькі посілості в Европі. Вони звернулися насам..
перед походом на Тракію, щоб там станути твердою стопою і
звідтіля почати завоювання цілоrо Балкану. Вже в 1362 році
туркам удалося здобути ключеву твердиню Адріянопіль. За
пару років вони перенесли туди свою столицю. Цей факт пови"
нен був спонукати безпосередньо заrрожені держави до спіль..
Horo союзу для оборони.
До часу переходу турків на европейськИЙ континент заrроза
з Їхньоrо боку висіла лише над rрецькою ІмперіЕЮ. Коли ж
турки здобули тверду підставу для дальших завоювань на Бал..
канськім Півострові, то перед безпосередньою небезпекою з Їх..
ньоrо бо'Ку опинилися також Болrарія, Волощина і Сербія. Ta
кий тіснішИЙ оборонlШЙ союз rpeKiB, болrар, волохів і сербів
був би був облеrшенИЙ тіЕЮ обставиною, що всі ці народи мали
. U U..
не лише ту саму християнську ВІРУ, але також тои самии СХІДНІИ
обряд, хоч і в інших мовах: rpеки в rpецькій, а болrари, серби
й волохи в слов'янській  староболrарській мові, приспособле..
ній до місцевих вимоr. Проте до TaKoro союзу не прИЙшло. Бол..
rари і серби унаслідиили rлибоке недовір'я до Царrороду з ча..
сів, коли Царrород збройною силою пробував опанувати ці кра..
230

Уни для своої Імперії. Ці православні народи мали таких воло
. . .U.
даРІВ, ЯКІ в свою черry ПОСТІИНО МрІЯЛИ про завоювання rpець
І(ИХ посілостей на Балканах і навіть caMoro Царrороду. Ця між
національна ворожнеча тривала ще в XIYMY сторіччі, хоча тyp
І(,И З Малої Азії вже наставили ся до походу також на Европу.
Турецький султан, використовуючи непорозуміння між rpеками,
БОJlrарами і сербами, вдарив насамперед на тодішньоrо найсиль
lIimoro Bopora  Сербію. Над рікою Маріцою прийшло в 1371 р.
до кривавої битви з сербською арміЕЮ, яка понесла страшну по
разку. СербсьКИЙ король мусів після Toro признати над собою
:Іверхність турецькоrо султана. За йоrо прикладом пішов також
rрецьКИЙ імператор Іван У, якій став турецьким васалом.
Перемоrа турків над Маріцою була останньою остороrою
для Сербії, Болrарії і Волощини, а разом з тим і для rpeKiB.
Історія поставила перед урядові чинники цих народів альтерна
ТИВУ: або неrайно творити плянову спільну оборону проти тy
рецької навали, або rинути окремо. Такий спільний оборонний
плян цих православних країн не був предметом обмірковування.
Тимто турки мали перед собою лише окремих противників,
яких вони били поодиноко по черзі, одноrо за одним. Коли сама
Сербія пробувала знову визволитися зпід турецької залежности,
то турки в однім із найбільше кривавих боїв на Косовім Полі в
1389 р. розrpомили сербську армію цілковито. Вислід ціЕЇ битви
вирішив долю цілоrо Балканськоrо Півострова. Незабаром, піс
ля покорення Сербії, була завойована Македонія, а після Toro
прийшла черrа на Болrарію і Волощину. До кінця XIVro CTO
річчя також ці країни стали частиною Турецької Імперії.
у цій ситуації rpецькИЙ Імператор Мануїл ІІ старався обо
ронити країну від турецької навали при допомозі Заходу. Тоді
РимсьКИЙ Престіл знову почав був заходи для орrанізації xpe
CToHocHoro походу проти турків. Центром цих хрестоносних під
rотувань була Уrорщина, бо вона тепер також попала під безпо
середню заrpозу з боку турків. 1396 р. зібралася на Уrорщині,
під проводом короля Жиrмонта, на ті часи дуже велика xpeCTO
. . . u
носна аРМІЯ, зложена, ОКРІМ уrорських ВІИСЬК, з численних KOp
пусів із Франції, Німеччини, Чехії і трохи з Польщі. Ця армія
моrла би була нанести туркам рішальну поразку, якщо було би
було відповідно наладнане ЇЇ командування. Тим часом у про
воді ціЕЇ армії вибухли заздрісні антаrонізми. Внаслідок Toro
ця армія не моrла вповні розrорнути CBoro великоrо потенціялу
і в битві біля Нікополя над ДунаЕМ удалося туркам її цілковито
розrромити. Десятки тисяч лицарів упали на полі битви, а біля
десяти тисяч попало їх у турецьку неволю.
Ця поразка під Нікополем була новою остороrою вже не
тільки для самої I)Jецької Імперії, але також для цілої Европи.
Ставала перед християнським світом, в якому розвилася й дo
мінувала rpeко"римська культура, житrЕва проблема самозбе
реження перед заrpoзою зростаючої турецької руїнницької по..
231

туrи. Турки використовували для CBOf:Ї експансії активний фа
натизм ісламу в поході проти "невірних", тобто проти всіх хри
стиян, без оrляду на їхні обрядові різниці.
Щоб протиставитися цій експенсіі успішно, треба було двох
передумов: соборної f:ДНОСТИ всіх християн і rлибокоrо розу
міння конечної міждержавної орrанізації для утримання миру
між ними і для відкинення турецької навали назад до Азії. За
хідня Европа вже була тоді поділена на національні держави,
що Їх ділили родовомонархічні антаrонізми. Авторитет "Святої
Римської Імперії", керованої німецькою династіf:Ю, був HOMi
нальний. Федеральний устрій держав не давав центральній дep
жавній владі потрібної екзекутивної сили. Залишався лише aBTO
ритет Римськоrо Престолу, як універсальноrо чинника в між
державних стосунках. Проте Папи моrли впливати лише СВОf:Ю
духовною силою, бо державна влада була в руках монархів, які
з еrоїстичних спонук часто самі виступали проти Риму. Але, KO
ли йшлося про мобілізацію духа проти руїни, яку несли з co
бою турецькі походи, то її Mir у тому часі перевести лише Рим
ськИЙ Престіл.
rрецькИЙ Імператор Мануїл ІІ продовжував політику CBoro
батька, щоб шукати допомоrи для Царrороду від держав Заходу
і Римськоrо Престолу, з одноrо боку, а від MOCKOBCbKoro вели
Koro князя Василія на сході Европи, з друrоrо боку. Справа
допомоrи для заrроженоrо Царrороду була на Заході жива і
повторно знаходила свій відrомін, раз сильніший, то знову слаб
ший. Хоча rрецькі ізоляціоністи постійно лаяли "латинян" в
дусі фотіянців, то це не заставляло Захід займати ворожу по
ставу до Царrороду, а навпаки, на Заході ніколи не вмирала
ідея солідарности християнської допомоrи для заrроженої на
Сході Церкви. Також в Україні мала ця ідея свій відrомін.
Інакше на це rляділи московські володарі. Князь Василій І
відмовився дати будь"яку допомоrу заrроженій rрецькій Імпе
рії за володіння Мануїла ІІ. Це рішення MOCKoBcbKoro князя,
нібито оборонця "чистоrо rрецькоrо православ'я" проти лати
ИЛИ, підтрпмус, як опрn.нд3.не, сучасна солстська історі()rрафія: l )
На почптну XV..ro сторіччя туркн посуnалися далі нп. пів
ніч, завойовуючи вже чисто rрецькі етноrрафічні землі в Европі.
В часі, коли Імператор Іван VIII Палеолоr, разом з Патріярхом
Иосифом, започаткував переrовори в справі реунії Східньої Цep
кви з Римським Престолом і разом з тим про допомоrу Заходу
проти турків, під владою Імператора перебувала вже лише пів
денна rреція і Царrород з околицями. Про ці заходи, які завер
шилися Вселенським Собором у Флоренції в 1439 р., була в нас
мова в попередніх розділах. Сама ця реунія була ділом HOBoro
rуманістичноrо руху в rрецькій Імперії, що стояв у тіснім KOH
такті з rуманістичним рухом в Італії. Як знаf:МО з попередніх
розділів, допомоrа Заходу, в формі xpecToHocHoro походу під
проводом уrорськоrо короля Володислава, була наявним ДOKa
232

:'ОМ TOrO, що Захід активно старався помоrти Царrородові. Такої
ItI(ТИВНОЇ участи в обороні християнства проти наступу арабів,
н. потім турків, не виявив православнИЙ Схід у ніякій формі.
:Jпідсіля випливаf: леrкість перемоr наперед арабів, а потім тур"
ItiB У Середній Азії.
При-mни rpецькоі невдачі
В дусі постанов Вселенськоrо Собору у Флоренції діяв пе..
редостанній rpецьКИЙ Імператор Іван VIII Палеолоr і новий Цар..
рородський Патріярх Митрофан 11, а потім rриrорій IV Мамма.
І Іісля смерти Імператора Івана VIII обняв наслідство йоrо брат
({онстантин ХІ Палеолоr (1449..1453). Оборона решток території
І'рецької Імперії і caMoro її існування не була для Hboro леrким
:іRвданням. Безпосередні західні сусіди rрецької Імперії, Болrа..
рія і Сербія, які мали той самИЙ церковний обряд, що й rреки,
()ули на протязі сторіч предметом імперіялістичних rрецьких
:іRвоювань. Вони ані не прИЙшли Царrородові з допомоrою у
.U ... .
еЯІИ час проти туреЦЬКОІ навали, аНІ саМІ не встиrли зкоордину"
вати своїх оборонних заходів між собою і з Заходом. По черзі
:,авоювали їх турки ще в XIV сторіччі. Вже тоді вони стали TY
рецькими васалами. В останнім по.. t)ді турків з метою здобути
Іарrород брали вже участь також допоміжні війська болrарів
і сербів по турецькім боці.
Заклики Риму до HOBoro xpecToHocHoro походу в обороні
І{арrороду і взаrалі rрецької Імперії не моrли мати бажаноrо
писліду після великої поразки xpecToHocHoro походу під прово
ДОМ уrорськоrо короля Володислава, в якім брав активну участь,
як духовНИЙ дорадник, кардинал Юліян Чезаріні. В бою під
Варною в 1444 р. ЗІ"ИНУВ і сам король Володислав, і кардинал
Чезаріні. Під владою Константина ХІ залишився був лише вузь"
кий район довкола Царrороду і властива rреція. Ця остання
була вправді під зверхньою владою Константина ХІ, але безпо..
середньо нею адміністрували брати Імператора майже цілком
самостійно. Навіть тоді між ними висіла заrроза взаf:МНОЇ зброй..
ної боротьби за владу в конаючій Імперії. Toro рода міжусобиці
були одною з rоловних причин смертельної слабости Імперії.
Так Іван VIII, як і Константин ХІ шукали спасіння Імперії
в союзі з Заходом, бо Схід давно відпав від Імперії і цілком від..
чужився від ідеї світової Царrородської Імперії і від її "екуме..
нічноrо" Патріярха. В боротьбі Імперії з турецькою навалою
Схід цілком не підтримував Царrороду. В розумінні Константи..
на ХІ, як і йоrо покійноrо брата Івана VIII, політичнИЙ союз з
Заходом Mir утвердитися лише ідейною f:дністю Соборної Цер..
кви, тобто В унії з Римом. Тим"то вони обидва підтримували по"
станови Вселенськоrо Собору в Флоренції.
Думку TicHoro політичноrо і церковноrо союзу підтримува..
ла більшість церковної і світської інтеліrенції, яка була підо
впливом тодішньоrо ryманістичноrо руху на Заході, зокрема в
233

Італії. Е:рархи Toro часу також підтримували ідею TicHoro зв'яз
ку 'з Заходом, rоловно з rрецьких патріотичних спонук. У тому
часі Імперія була обмежена лише до земель, заселених у KOM
пактній більшості rpеками. rpецька духовна і світська інтелі..
rенція мислила тоді вже не універсальними концепціями CBiTO
вої Царrородської Імперії, як наслідниці Римської Імперії, а ка-
теrоріями утвердження rpецької національної держави. Рятунок
для ціе:ї державности перед заrрозою турків ці патріоти не ба
чили вже ніде інде, як тільки в союзі з Заходом. Річ ясна, що
цю ідею підтримували всеціло теж двірські імператорські кола.
у Церкві всі ці елементи, що оріе:нтувалися на Захід, спи
ралися на світське духовенство, а не на ченців. Проте серед
світських вірних мали більшИЙ вплив манастирі з численним чер
нецтвом. Чернецтво в тому часі стояло під рішальним впливом
реліrійної доктрини про деїфікацію (обоження) людини через
злуку з Боrом. Ця містична доктрина вимаrала від своїх визнав
ців частої безпорушности медитації в сидячій позі з непорушним
зором на власнИЙ пynець. Тоді при відповіднім напруженні
духа дана людина нібито з'е:днуе:ться з Боrом і відчувае: Иоrо.
Цю доктрину всебічно з'ясував І'риrорій Палама (12961359),
але вона здобула собі широкий засяr визнавців щойно в роках
перед упадком Царrороду. Цю доктрину поборювала традиційна
царrородська теолоrія. Популярною назвою ціе:ї доктрини було
"Пуподушшя", розуміе:ться, в устах її противників. Вона цілко
вито відчужувала своїх визнавців від суспільноrо життя, а зок-
рема від патріотичних завдань. Визнавці ціе:ї містики BiддaBa
лися індивідуальним спробам спасіння, не дбаючи ні про Цep
кву, ні про суспільство, ні про нарід. На цьому (рунті діяли теж
політичні противники союзу з Заходом, Т. зв. туркофіли. Взаrалі
цей рух до містицизму до кореня ослабив rрецьке суспільство,
відбираІОЧИ в ньоrо віру в суспільно-державні завдання,,')
Не допускали до витворення настрою для досяrнення обо
ронної консолідації також фанатичні визнавці фотіян. Вони не
лише іrнорували усні і письмові заклики державників і rpець-
ких патріотів, щоб консолідувати зусилля оборони й утримувати
союз із Заходом, але ще розпалювали rocтpy образливу полемі
ку проти цих "латинофілів". Внаслідок Toro в суспільстві кипіла
постійно полемічна боротьба і сварня про нібито заrрозу для
правдивої віри й обрядів rрецьких з боку латинян, а промовчу
вано заrpозу для Bcboro rрецькоrо народу від турків. Навіть
уже в часі облоrи Царrороду в середині обложеноrо міста далі
rоріла атмосфера ненависти до Заходу і продовжувалася взае:м
на rpизня серед rpeKiB. З Toro була велика користь для турків. 6 )
Ні містики, що визнавали доктрину Палами про деїфікацію
людини, ні фотіяни цілком не дбали про передумову всілякої
власної праці для спасіння rpецької Імперії від заrибелі і про
власну активну оборону християнства перед наступом ісламу.
Вони не думали про творення власної народньої оборонної сили.
234

Ухні фанатичні rолоси про вірність традиційній вірі і непоруш"
НИМ обрядам помаrали туркам, які через внутрішне: розбиття
ррецькоrо суспільства не зустрічали належноrо спротиву.
Вороrи латинян цих різних напрямків зміцнили свої висту"
ІІИ проти Імператора з хвилиною, коли для підтримки оборони
І арrороду прибув туди в листопаді 1452 р. кардинал Ізидор, яl(,
(пеціяльнИЙ леlат Папи Миколи V..ro (14471455). Коли в дусі
(:днання з Заходом він відправив урочисту Літурrію в св. Софії,
. . U .
то це послужило до ЗМІцнення аитиреУНІИНИХ КРИКІВ про заrpo
:'у для віри і "чистоти" обрядів. Провід вели ченціСтудити та
Ухній новИЙ речник reoplioc Схолярій, який, відступивши від
унії, прийняв чернече постриження та ім'я rеннадій. Хоча турки
вже наближалися до оборонних мурів столиці, то в манастир
е.,ких та міських церквах і на вулицях лунали оклики: "Нам
НС треба допомоrи латинян, ні е:днання з ними."7)
Церковна унія була для турків шкідлива в однаковій мірі,
'ІК і всякий союз rpeKiB із Заходом. ТурецьКИЙ султан уміло
пикористовував внутрішні міжусобиці і реліrійну rpизню серед
рреків для зміцнення своїх прихильників. Провідники тур ко..
(І)ільської rpynи ширили духа поразки, духа дефетизму. Туркам
була на руку доктрина деяких філософістів Toro часу про He
минучість закономірноrо розвитку суспільства і державних TBO
рів та навіть про неминучу долю. Це філософське вчення, за..
(:тосоване до rрецької Імперії, твердило, що державам призна
u
чене долею не лише розвиватися Bropy, але и до спаду та до He
минучоrо упадку, і що цій Імперії вже судилося неминуче впа
сти. Така філософія була під смак туркофільської rрупи, бо ж
пона моrла тоді з'ясовувати rpeKaM, що всілякий крок до бо
ротьби проти турецькоrо наступу е: наперед фатумом засудже
ний на невдачу. Мовлв, треба піддатися долі, чи, в реліrійній
термінолоrії, волі Божій.
Туркофільська rpупа пропаrувала свою дефетистичну KOH
цепцію філософічними фразами серед вищої інтеліrенції, а по
пулярними rаслами серед мало освіченоrо народу. Внаслідок
тіе:Ї пропаrанди, і в Надії приманчивої винаrороди щедроrо TY
рецькоrо султана, значне число rрецьких інтелектуалів пере
йшло з розвиненими прапорами на бік турецькоrо султана. Це,
DJlaCHe, rрецька інтеліrенція допомаrала туркам поширити ce
І)ед іхньої адміністрації знання rpецької науки і техніки. Під
технічним оrлядом, за пару сторіч, турки мало уступали rpe
І(ам: вищі верстви були так освічені, як rpеки, і розпоряджали
тіе:ю самою технолоrіе:ю, якою користувалися rреки. Нижчі Bep
стви турків так само були мало освічені, як rpeцькі народні
маси. Різниця між ними була лише та, що між rpецькими ма..
сами ченці ширили пасивний містицизм і консервативНИЙ фана
тизм ритуалізму, а турецькі маси були опановані активним фа..
натизмом  бажання боротися із зброе:ю в руках за перемоry
ісламу, як правдивої віри, проти "невірних", тобто християн.
235

Ця rрецька інтеліrенція, яка перекочувала в табір перемож
Horo турецькоrо султана, помоrла йому розбудувати йоrо армію
до найсильнішої збройної сили, яку мала тоді будь"яка держава
в своїм розпорядженні. Колись у тому вела перед Царrородська
Імперія і цим вона ставила переможний опір варварським на..
ступам. Тепер першенство перейшло до турків. rреки, чи вла
стиво rpецькі вчені інженери, на чолі з великим rрецьким ви..
нахідником Урбаном, протяrом років працювали над поліпшен"
ням ударної зброї турецької армії. Це вони розбудували до не..
бувалої до Toro часу силу турецької артилерії, найсильнішу в
тому часі.
Турецька оолоrа Царroроду і rpецька оборона
Коли турки в початках квітня 1453 р. приступили до облоrи
Царrороду з усіх боків суші, то вони виставили проти мурів
міста і проти самої середини міста кількадесят сильних батерій
війська, що обстрілювало мури для Toro, щоб пробити в тому
чи iHQOMY місці діру, аби через ті вирви в мурах дістатися до
обложеноrо міста. Обстрілювали вони також саме місто. Що..
правда, ще тоді не виrадали були rреки на службі султана роз..
.U . . ·
ривних іранат для артилеРІИСЬКИХ СТРІлен, а ТІЛЬКИ веЛИКІ не..
розривні кулі, всаджувані в rapMaTHi дула з переду. Спеціяльно
для вибивання проломів у мурах Царrороду Урбан сконструю"
вав величезну rapMaTY, яку тяrнули 60 міцних волів. У тих ча..
сах Царrород був найбільшою і найсильнішою твердинею у світі.
Ще Константин Великий обвів був цю нову столицю Східньої
Римської Імперії дуже rpубими і високими мураМІІ. Иоrо на..
слідники ще поширили цю твердиню. До часу винаходу стріль..
Horo пороху і rapMaT ці мури успішно обороняли столицю перед
кожним нападом і облоrою. Дістатися до міста можна було
лише кількома брамами, доступ до яких боронили міцні залізні
двері. Bopor Mir дістатися до міста лише тоді, коли б йому вда..
лося вибити прірву в мурах. rармати, які не мали розривних
стрілен, як пізніші rранати з вибуховим матеріялом всередині,
не моrли леrко й скоро вибити прірву в цих rрубих царrород..
ських мурах. Дістатися драбинами на верх мурів BoporoBi не
було леrко, бо оборонці на мурах мали можливість досить леrко
таку спробу ударемнити. Приступом..штурмом у таких обстави"
нах до Toro часу ніякИЙ Bopor Царrороду не Mir здобути. Для
оборони міста, тобто для обсади мурів і оборонних веж, треба
було значної збройної сили, бо місто було розлоrе, а оборонні
мури довкола міста були 'довrі. Але мури у великій мірі змен"
mували потребу оборонноrо війська.
Взяти місто rолодом при довrій облозі також не було леr
ким завданням, бо rpeцька фльота була в тому часі далеко силь
нішою від турецької; отже турки не моrли замкнути місто від
моря, а тільки від суші.
236

Одначе Імператор Константин ХІ не мав для оборони CTO
.llиці належної збройної сили. йоrо оборонна артилерія була
численна і не мала rармати меншоrо калібру від турків. Коли
почалася облоrа Царrороду в перших княх квітня 1453 р., то
Імператор наказав перевести в цілім місті реf:страцію чоловіків
:\датних до зброї і при тому охочих станути в рядах оборонноrо
війська. Тоді в півмільйоновім місті знайшлося лише 4,975
І'рецьких чоловіків, рішених стати із збрОf:Ю в руках для обо
І )они не лише столиці rрецької Імперії, але й існування Імпе
рії. На допомоrу rpeKaM прибуло понад дві тисячі озБРОf:НИХ
вояків із Заходу, зокрема італійців з reHYЇ, німців і французів,
і вони боронили місто завзято. 8 )
З попередньоrо розділу можемо здоrадуватися, чому так
мало було rpeKiB охочих боротися за свою Імперію і за вільну
n ній rрецьку Церкву. Тут треба підкреслити, що туркофіль
. ... U
ська rpупа ВМІЛО провадила свою ПІДрИВНУ ДІЯЛЬНІСТЬ У ТОН спо
сіб, що вона всіма засобами підтримувала заrорілих противни
ків церковної унії з Римом, тобто вона фактично помаrала фо
тіянцям, які виступали проти оборонних зусиль Імператора. В
цій внутрішній суматосі і братоненависницькій сварні важко
було розрізнити між провідниками фотіянців і rpупи туркофі
JIЇB. Обидві rpупи не тільки не брали участи в оборонних захо-
дах CBoro Імператора, але ще й активно виступали проти Hboro
. u .
1 иоrо уряду серед нарОДНІХ мас, висуваючи проти Hboro закид,
ІЦО нібито він через унію з Римом відрікся правдивоrо rрецькоrо
IІравослав'я. Противники серед духовенства лютували проти тих
Е:рархів та духовників, що були прихильниками унії і підтриму
вали імператорську владу в боротьбі проти турецької облоrи.
Цим способом, у критичнім моменті історії rрецької Імперії,
БОНИ вносили в народні маси ще більший роздор і цим пома
rали туркам проти інтересів власноrо народу. Імператор мав
порожню державну скарбницю і для покриття коштів оборони
мусів видати закон про конфіскату деяких церковних скарбів
в окремих церкавх. Це використали туркофіли і фотіянці в aii
тації серед духовенства й народу проти Імператора. 9 )
Хоча брати Імператора, Димитріос і Тома, що були васаль
ними володарями, деспотами, у властивій rреції, мали фактич
ну можливість вислати до столиці морем свої допоміжні вій
ськові відділи, то Й вони, з rляду на свої тодішні туркофільські
оріf:нтаційні концепції, Toro не зробили. До останньої хвилини
оборони Царrороду патріотична частина населення та Імператор
сподівалися прибуття ціf:Ї допомоrи від братів із rреції, що бу
ло б урятувало столицю перед турками. Але допомоrа не при-
йшла. Таким робом rреки у своїй більшості виявили фатальну
недостачу патріотизму, як і повний брак зрозуміння потреби
для оборони свободи християнства в обличчі турецької CMep
тельної заrpози. Деякі вельможі і високі державні урядовці ще
перед упадком столиці вже оріf:нтувалися на ласку турецькоrо
237

султана. Вони вели себе так, щоб здобути собі помилування пе..
реможноrо султана після упадку Царrороду. Пішли вони про..
сто на зраду.l0)
TOMYTO справді rеройська оборонна боротьба невеликоrо
. u .
rрецькоrо ВІиська та МІжнародньоrо корпусу не моrла встоятися
проти великої переваrи турецької армії. Сама частина rвардій..
ської турецької армії, корпус яничарів, начислювала понад
15,000 добірних і фанатичних вояків. Поза тим усі інші відділи
ціе:ї армії доходили до сотні тисяч вояків. Якби rреки не були
розбиті внутрішньою політичною і реліrійною боротьбою, доко..
наною зокрема фотіянцями, то відповідно до числа cBoro насе..
лення rpеки мали змоry самі виставити більшу армію від ту"
рецької й об'е:днаними силами відкинути Bopora reTb до cxiд
ньої Малої Азії. Але, коли рідні брати Імператора Константи..
на ХІ Палеолоrа, Димитріос і Тома, не хотіли дати збройної
підтримки свому братові, то чоrо можна було очікувати від ря..
дових rрецьких rpомадян? rрецька фльота, яка моrла мати
рішальне значення в обороні Царrороду, не розrорнула своїх
операцій проти турків на морі, зберіrаючи після одної битви
пасивність. У тому нема дива, коли взяти на YBary, що ЇЇ rолов..
ним адміралом був Дука Потара, який виступав як засліплений
противник унії і тим самим був прихильником туркофільської
оріе:нтації. 11 ) У таких обставинах не помоrло rеройство патріо..
тичної меншости під проводом Імператора і при rарячій підтрим"
ці кардинала Ізидора та командира західньоrо корпусу Джус
тиніяні.
Султан MaroMeT ІІ сподівався, що він візьме Царrород від..
разу штурмом-приступом. Проте перший rенеральний приступ
на місто, після сильноrо артилерійськоrо обстрілу, був криваво
відбиТИЙ з великими втратами для турків. Але також оборонці
потерпіли тоді відносно великі втрати.
Очевидець і полонений у таборі турецької армії, русин' Не..
стор Іскандер, описав на основі свідчень та оповідань пережи-
лих rpeKiB з обложеноrо Царrороду не лише те, що діялося по
боці турків, але також події в обложенім Царrороді. 3 йоrо по-
вісті про упадок Царrороду користае: "Никонівський Літопис".
Отож, коли турецький приступ відбито, тоді Імператор наказав
зібрати і поховати своїх убитих. Їх нараховано 1,740 rpeKiB і 700
"франків", тобто вояків західньоrо корпусу. Порівнюючи малу
скількість війська, яке боронило столицю, це були дуже великі
втрати, що вказуе: на завзятий бій під час першоrо штурму BO
pora. 12 ) В міжчасі Імператор і Джустиніяні орrанізували ще
деяких добровольців до оборони з-поміж решти населення сто..
лиці. Це покрило втрати, понесені під час першоrо турецькоrо
штурму і дещо збільшило силу оборони твердині.
При друrім наступі були жертви вбитими ще більші. Коли
турки після невдалоrо приступу відступили до CBoro rоловноrо
табору, то нараховано їхніх трупів понад 35 тисяч, а rpeKiB і
238

"франків" 5,700. Для Константина в тих умовинах була ясно
витворена ситуація: допомоrа від братів із властивої rреції, че..
рез Їхню ворожість, не прийде; також із Заходу більше допо"
міжних корпусів неможливо сподіватися. Був він свідомий Toro,
що при наступнім rенеральнім штурмі сили оборонців уже не
встояться проти ворожої переваrи. Проте він був рішений боро
пити столицю до caMoro кінця і самому поляrти на полі бою,
як rодиться останньому Імператорові "Ромеїв".
Сподіваючися HOBoro і вже oCTaHHboro штурму мурів CTO
лиці, rpeцькі вельможі й Патріярх Атанасій на спеціяльній
нараді вирішили, що найліпше буде, коли Імператор ВРЯТУЕТЬСЯ
з обложеноrо міста втечею, а тоді вони скапітулюють перед
турецьким султаном. Утеча була можлива, бо можна було KO
раблем просмикнутися чи до властивої rреції, чи до Італії. З
тіЕЮ порадою вони прийшли до Імператора і переконували йоrо,
. U .
ЩО коли ВІН утече, то ще иому може вдатися зорrаНlзувати нову
боротьбу проти 'турків. Константин не пішов за ціЕЮ порадою
і волів зrинути в бою, як здати BoporoBi добровільно столицю.
Дня 27ro травня 1453 р. султан наказав безперервний reHe
ральний штурм. Притяrнено ближче rармати і зокрема зrадану
rармату..велетня. Бито безперервно в певні місця, щоб розвалити
мур і евентуально оборонну вежу в однім місці. IlIтурм тривав
три дні і три ночі. Врешті 29ro травня туркам удалося BCKO
чити через прірву в мурі на зади оборонці в і викликати цим за
мішання. Toro дня Царrород був здобутий. Імператор скинув
із себе баrpяницю, щоб як звичайний лицар боротися до кінця.
Він поrиб у вуличнім бою і турки довrо не моrли знайти йоrо
трупа серед куп убитих, аж врешті пізнали йоrо по баrряних
чоботях з імператорськими вірлами. Султан видав місто своїм
воякам на три дні на rpабіж, але, маючи плян перенести свою
столицю до Царrороду, заборонив ушкоджувати будівлі.
Після закінчення rpабежу в місті протяrом трьох днів, коли
турецькі вояки вбивали тисячами мешканців, нездатних для
полону і пізнішоrо продажу на Toprax невільників, настала
мертва тьма в місті. Здатних до викупу і продажу в'язано по
сторонками й виводжено в табори полонених. Їх було кілька
надцять тисяч. ТpeTboro дня султан в'Їхав парадно до Царrо
роду і на білому коні до соборної церкви св. Софії, яку він пе
.
реМІНИВ на мarометаиську мошею.
Після здобуття турками Царrороду до султана неrайно при
були ті rpецькі вельможі, які своїми дарами бажали викупити ся
від переслідувань і навіть здобути для себе певні привілеї. Дe
які з них відразу змінили свою християнську православну віру
на іслам. 1З )
Наслідки упадку Царrороду
Упадок Царrороду в руки тypKiBMaroMeTaH викликав вели
ке затривоження в тоrочасній Европі та зробив велике враження
239

на Азію й Африку. Царrород був твердинею християнства на
Сході й осідком "Вселенськоrо Патріярха", який мав претенсії
бути першим Патріярхом у цілому християнському світі. Був
він також столицею rpецькоrо Цісарства, чи пак Східньої Рим
ської Імперії, як вона себе офіційно звала аж до caMoro кінця
її існування. Устами своїх поклонників був Царrородський Імпе
ратор проrолошений "божеським" (дівінус) і святим (себастос)
і, зrідно з цим, йоrо офіційнИЙ титул був "автократор себастос
базілевс", а пізніше скорочено "себастократор". Звідсіля йому
u. · ·
належалася наивища влада в ЦІЛОМУ християнському СВІТІ.
З оrляду на "божеське" походження йоrо влади, він YBa
жав себе управненим рішати також про всі церковні справи.
Таким способом ця остання форма rрецької Імперії творила
(;дність Імперії і Церкви. Патріярх був лише помічником Імпе
ратора в йоrо державних і церковних справах. У Царrородській
Імперії все духовенство було підчинене Імператорові. Патріярх
та Е:пископи були покликувані на їхні уряди з волі Імператора;
з волі Імператора, без ніякоrо церковноrо процесу, переношено
їх до інших Е:пархій, як також усувано зовсім, якщо вони не
були до вподоби Імператорові, а в скрайніх випадках в імені
Імператора Їх карано засланням або й повільною смертю на
виrнанні. Цю характеристику статусу духовенства в rрецькім
Цісарстві да(; rіббон у своїй lрунтовній історії занепаду та упад
ку ці(;ї Імперії, а статус цей різко відмінний від положення дy
ховенства у тоrочасній Західній Церкві. Царrородські Патріяр
хи, які то слабше, то сильніше наrолошували сво(; змаrання до
першенства в Соборній Церкві, самі завжди завидували Toro
незалежноrо статусу, що йоrо виборола для себе Римська Апо
стольська Столиця в її боротьбі проти диктату державної імпе
раторської влади в церковних справах. Латинська Церква була
також незалежно маЕТКОВО забезпечена. Це також відрізняло її
від rрецькоі Церкви, бо в останній, окрім манастирів, що мали
свої земельні добра, світське духовенство і, зокрема, Патріярхи
потребували постійної державної допомоrи.
З упадком rрецької Імперії закінчився цей тисячолітній пе
ріод історії Церкви на Сході, що тривав від Імператора KOHCTaH
тина Великоrо до Константина ХІ. Церква на Сході тепер буде
відлучена від держави, бо нова турецька держава була не тільки
нехристиянська, чи в rpецькому розумінні "не православна",
але вона була ворожа для християнства взаrалі. Християни
були в турецькомаrометанськім переконанні "рая", тобто HeBip
ними сотворіннями, близькими до нелюдей, тобто до худоби. З
політичних причин турецька влада моrла толерувати до деякої
міри християнську Церкву, але вона ніколи не моrла визнати
цю Церкву вповні свобідною в межах турецької держави і в Hi
якому разі вона не моrла визнати її рівнорядною з вірою ісламу.
Доля Церкви Царrородськоr.о Патріярхату в турецькій дep
жаві стала незавидною. Подібну долю довелося зносити також
240

іншим східнім Патріярхатам  Антіохії, Е:русалиму й Олек"
сандріі, бо незабаром османські турки силою підкорили собі та..
кож ці країни, завоювавши арабських володарів у короткім часі
після здобуття Царrороду. Церква України, як знае:мо 3 попе..
редніх розділів, була зв'язана з Царrородським Патріярхатом
також після Флорентійської Унії. Тимто доля цьоrо Патріярха..
ту мала тоді, як і пізніше, також значення для Митрополії Ки..
Е:ва, rалича і всіе:Ї Руси, тобто для України й Білорусі. 3 ціе:і
причини ми повинні присвятити дещо уваrи для розrляду історіі
Царrородськоrо Патріярхату в тому часі, коли катедра цьоrо
Патріярхату, Царrород, стала столицею турецької імперії, а цей
Патріярхат підпав під адміністраційний тиск абсолютних ту"
рецьких володарів. Цей розrляд ми зробимо в окремім розділі.
Тут дае:мо перелік лише найrоловніших моментів, які ма..
ють тривале значення для історії Европи і передньої Азії та пів..
нічної Африки У зв'язку з упадком Царrороду й ІРецької Імпе
рії взаrалі:
1. ІРецька Імперія, чи пак її попередниця СхідньоРимська
Імперія, мала велике значення, як забороло проти натиску азій
CbKoro Сходу на Европу. 3 хвилиною, коли ця Імперія впала,
Турецька Імперія стала безпосередньо заrpожувати цілій Европі,
а зокрема Східній і Середущій. Підчинивши собі арабські Kpa
їни, Туреччина стала заrрожувати також Італії, так з африкан
ських, як і з балканських земель. Уrорщина, Семиrород і Bo
лощина незабаром підпали під турецький вплив і мусіли визна
вати турецьку зверхність над собою. Лише мала частина Yrop
щини оборонила свою незалежність. У XVII сторіччі турки за
rрожували навіть Німецькому Цісарству, просунувши свої армії
аж під Відень, якИЙ вони малощо не здобули, якби не відсіч
... . u
польських І украІнськокозацьких ВІИСЬК.
2. Турецька Імперія незабаром підчинила собі кримських
татар як васалів. Відтоді Туреччина вже не лише своїми, але й
татарськими васальними арміями із Криму і Волощини заrpо
жувала самій Україні, звідки турки моrли черпати не лише Ma
· u . . . ·
терІЯЛЬНУ допомоrу, але и ловити працездатних ЧОЛОВІКІВ І жІ"
нок для продажу їх у рабство на своїх Toprax. Приrадае:мо, що
турецькі вое:нні походи підходили на rалицьке Поділля і під
Почаїв на Волині. Українське козацтво відоrpало в цій боротьбі
проти турецькоrо натиску важливу ролю. 14 )
3. Турецьке завоювання rрецької Імперії і країн з rеллені..
. U
стичною культурою рІЗКО припинило дальшии розвиток rрець..
кої науки й письменства, як церковноrо, так і cBiTcbKoro. Під
турецькою владою далі існували давніші високі школи, але ли..
ше в дуже обмеженім засязі. Фактично цю добу історії rрець..
Koro народу та інших підкорених Туреччині народів слушно на..
зивають історики упадку І'рецькоі Імперії "темними віками".15)
4. У зв'язку з упадком Царrороду західня Европа, а вслід
. . U
за нею частинно також СХІДНЯ, пожвавила СВІИ духовокультур--
241

НИЙ розвиток. Ще перед здобуттям Царrороду і перед новим за..
воюванням турками властивої rреції виїхали з rреції на Захід,
зокрема до близької Італії, численні інтелектуали, церковні
Е:рархи і світські вчені та письменники, забравши з собою твори
rpецьких учених, філософів і письменників старинних і середніх
віків. Ці еміrpанти були прихильниками Е:днання Церкви і на..
ціональних змаrань із Заходом. Це пожвавило пізнання Сходу
на Заході і причинилося до скорішоrо розвитку rуманістичноrо
руху в західньо..европейських країнах. Тому і саме тоді, по чи..
наючи вже від першоrо xpecToHocHoro походу, Захід розrорнув
.U . . .
всеСТОРОННІИ поступ, користаючи з контаКТІВ Із rеллеНІСТИЧНИМ
та арабським світом. 16 )
5. СвОЕ:Ю руїною численних міст та обезлюдненням сіл тур"
u
КИ спричинили сильне зруинування rpецькоrо народньоrо roc..
подарства. При першому здобутті rpецьких країн турки rрабу..
вали всяКИЙ дорібок, а працездатних чоловіків і жінок брали
в "ясир" і потім продавали Їх на работорrовельних ринках. Вна..
слідок Toro маліла робітна сила в rpeцьких краях, куди турки
насаджували свої колонії. Коли турецькі воякі потребували на
швидку руку продати рабів близько cBoro табору, то на таких
Toprax невільників ціна чоловіків часто була рівна одній баран
ковій mапці. 17 )
Ремесла і промисл турки не руйнували, але ремісники під"
. u . ... . . .. .
падали чаСТІИ сваВОЛІ туреЦЬКОІ аДМІНlстраЦ11 І важким подат..
кам. Здобувши морські проливи між Середземним і Чорним MO
рями, турки тим самим виключили торrівлю Венеції і r енуї з
чорноморськоrо побережжя України і перебрали самі контролю
над торrівлею на півночі від Чорноrо моря.
6. Ще в часах перед упадком Царrороду туркофільська
rpупа серед rpeKiB надіялася на ласку султана MaroMeTa ІІ і
відповідно до Toro поводилася. Навіть деякі члени імператор
ськоrо роду запобіrали ласки султана, входячи з ним у явні або
конспіративні стосунки. Після упадку Царrороду властива rpe
ція ще на пару років затримала свою владу під братами покій..
Horo Імператора Константина ХІ Палеолоrа, Томою і Димитрі
СОМ. Але, запобіrаючи ласки султана на випадок здобуття !ре..
ціі, Димитріос вислав був уже наперед силою до rapeMy султана
свою власну дочку, яка славилася великою красою. 18 )
По перемозі турків rpецькі шляхтичі й великі земельні
власники переходили неrайно на бік турецькоrо володаря, ПРИЙ"
мали іслам і діставали від султана високі державні становища.
Зрештою, MaroMeT ІІ був високо освіченИЙ володар. Він знав
досить основно rpецьку філософію і володів добре rpецькою
мовою. Він доцінював Bary rpецької науки і взаrалі rрецької
культури й народу. Тим"то після перших rpабежів і руїни в часі
самих завойовницьких операцій султан видав декрет, "фірман",
на основі якоrо він запровадив у своїм цісарстві толеранцію для
rpeKiB, як народу. Особливою поваrою тішилися в Hьoro вчені,
242

техніки, промисловці й лікарі. Він навіть толерував Їхню хри
стиянську віру, але не терпів будь"якої оріе:нтації на унію з Ри..
мом. Цій провідній rрецькій верстві народу було цілком виrідно
жити під турецькою владою і тому ці елементи, як правило, не
мали охоти боротися проти турецькоrо панування. Ті з них, які
бажали ліпшої кар'е:ри, приймали іслам. Вірними християнству
в йоrо rpeцькій традиційній формі зосталися лише соціяльно
нижчі верстви rрецькоrо народу, які терпіли з Toro приводу при..
ниження, визиск і самоволю султанських урядовців. 19 )
ЦарrородсьКИЙ Патріярхат під туреЦЬКОЮ владою
Султан MaroMeT ІІ добре розумів значення християнської
віри для йоrо rpецьких підданих. rреки все ще були найчислен
нішою національною rpупою в йоrо імперії. Для безпеки Імперії
і для використання rpецькоrо суспільства треба було султа
нові встановити певні основи толеранції для rpецької реліrії.
Отож, цей султан встановив такі норми толеранціі для rpeKiB:
1. Cтporo заборонив стосувати будьяке насилля з метою
примушувати rpeKiB чи інших християнських підданих до пере
ходу на іслам.
2. Дозволено вірним Царrородськоrо Патріярхату й інших
східніх Патріярхатів практикувати прилюдно свою реліrію не
лише врочистими боrослуженнями в церковних святинях, але й
винятково також публічними процесіями, що були приписані
церковними правилами.
За ці привілеї вірні Царrородськоі Патріярхіі і взаrалі хри
стияни мали виконувати певні спеціяльні обов'язки, яких не
мали визнавці ісламу. До цих спеціяльних обов'язків належали:
1. Платити поrоловнИЙ, "подушнИЙ", податок до султан..
ської скарбниці; від цьоrо податку були звільнені всі ступні
духовенства. Цей податок називався потурецькому "rарач".
2. Визнавати Е:рархами і священиками лише тих Патріяр
хів, Е:mrскопів, IryMeHiB і рядових духовників, які отримають
номінацію султана (Патріярхи) або йоrо уповноважених уря
довців у провінціях (Е:пископи) і в окремих місцевостях, містах
та селах (Парохи).
СултанськИЙ привілей затримання церковної Е:рархіі та іх..
ньоі адміністрації в межах Турецької Імперії, як бачимо, давав
сулrанові рішальне слово про те, хто мае: посідати той чи іншИЙ
церковНИЙ уряд. Це прИЙняла туркофільська rрупа rpeKiB, як
самозрозуміле право турецькоrо автократора. Таке право мав
до Toro часу rpецькИЙ Імператор, як автократор, то після Toro,
як rрецьку Імперію перебрала під свою владу турецька авто..
кратія, то тим самим на неі, мовляв, з caMoro церковноrо права
перейшло управнення султана в цій Імперії. Ті Е:рархи і рядові
духовні, які не були прихильниками туркофільськоі rpупи, з
важким серцем і затисненими зубами мусіли поrодитися на цей
243

незавиднИЙ стан Царrородської Патріярхії і всіх інших східніх
Патріярхів, які тепер знайшлися, без винятку, в межах Турець..
кої Імперії.
ІРецькі патріоти, які до упадку Царrороду і взаrалі rpець..
коі незалежности, застynа.ли концепцію оборони суверенно сти
І'рецькоі Імперії і свободи ІРецької Церкви в межах Соборної
Церкви, не почували в собі досить сили для Toro, щоб боротися
за незалежність Церкви, тобто її Е:рархії та духовенства, від ма..
rометанської влади. Зразок статусу поневоленої Церкви мали
вірні rрецької Церкви в минулому, коли Церква була під вла
дою тих поrанських Римських Імператорів, які не толерували
християнства. Піти за таким зразком означало бути rотовим на
нелеrальне існування Церкви й евентуально на ії мучениче пе
реслідування. Ані в масі вірних, ані серед рядовоrо духовенства
такої rотовости в ІРеціі не виховано в попередніх сторіччях з
причин, що були зrадані вище.
Щоб улеrmити перехід залежности rрецької Церкви від
rрецькоrо цісаря до турецькоrо султана, MaroMeT ІІ застосував
зразу велику толеранцію, а навіть деякі привілеї для Царrород
ської Патріярхіі. Він запросив до Царrороду на ПатріяршИЙ
Престіл rеннадія Схолярія, яКИЙ тоді перебував у якійсь rлухій
провінції. Схолярій, як знае:мо, був одним із чолових провідни
ків фотіянців, тобто він був противником унії з Собор ною Цep
квою. Був він ще недавно також провідним діячем туркофілів.
rеннадій прИЙняв запрошення султана і прибув до Царrороду
з метою тісної справпраці з турецькою автократіе:ю. Султан iMe
нував йоrо Патріярхом, а по слушНИЙ синод близьких До Царrо
роду Е:рархів цю номінацію формально підтвердив. Інтронізація
rеннадія ІІ Схолярія на патріяршИЙ уряд відбулася з великою
врочистістю. Із CBoro трону передав Султан особисто цьому HO
вому Патріярхові належну патріяршу ризу і патріярШИЙ жезл
на знак Toro, що щойно з тіе:ю хвилиною він стае: дійсним Пат
ріярхом. При тому султан промовив: "Будь Патріярхом і будь
у мирі. Можеш рахувати на нашу приязнь, поки ти Toro будеш
бажати, а тоді ти будеш мати всі привілеї твоїх попередників."20)
Ця інвеститура Патріярха rеннадія маrометанським султа
ном, першоrо в ряді дальших Патріярхів під турецькою владою,
означала, що відтоді Церква Царrородської Патріярхії стае:
вповні залежною від нехристиянськоrо турецькоrо автократора.
Тоrочасні rpецькі свідчення твердять, що після ціе:ї інвеститури
султан ласкаво відпровадив Патріярха до брами палати, а там
велиКИЙ везир, тобто найвищИЙ турецькИЙ міністер посадив йоrо
. . u ..
на дарованоrо султаном коня 1 Вlдпровадив иоrо дО НОВОІ пат
ріяршої палати. 21 )
Ця перел 0 мова подія в історії християнства взаrалі, а Цap
І"ородськоі Патріярхіі особливо, сталася дня 6ro січня 1454 р.
Все це було висловом Toro, ЩО новИЙ Патріярх визнав публічно
новИЙ статус свовї Церкви. Отже в імені всіх вірних ціе:ї Церкви
244

виявляв він бажання постійної коляборації з нехристиянськими
володарями. Тому, що в очах вірних Патріярх був одночасно і
національним rрецьким провідником, то цей факт означав, що
rреки зрікалися змаrання за привернення до державної націо-
.. U .
налЬНОІ незалежности, а приимали турецьку концеПЦІЮ, що мав
бути лише rрецька культурна автономія в межах MaroMeTaH-
ськоrо світу.22)
ТаКИЙ спосіб інвеститури найвищоrо достойника Церкви на
Сході та провідника rpецької національної спільноти спостері
rали присутні при тому провідники колишньої туркофільської
rрупи з мішаним почуттям остраху й сатисфакції. Мабуть, Ta
Koro звороту історичноrо розвитку Східньої Церкви й rpецькоrо
народу ніхто з них раніше не припускав.
l)Jеки мусіли прИЙняти, як доконанИЙ факт, що турки від-
разу по здобутті Царrороду перемінили половину церковних
святинь на мечети" а в тому також соборну патріяршу церкву
св. Софії. Новому Патріярхові rеннадівві султан передав на
патріяршИЙ собор зразу церкву св. Апостолів, а потім і її ще
змінено на іншу церкву. В подіБНИЙ спосіб турки переміняли
церковні святині в усіх значніших містах.
Залишалося ще питання унії Соборної Церкви на основі по
станов Флорентійськоrо Собору з 1439 р. Саме тому султан по
кликав rеннадія з Андріянополя до Царrороду на патріяршИЙ
преспіл, бо він був противником унії. Сам rеннадій не визнавав
унії в часі rpецько.-турецької війни і тим більше не визнавав її
тепер, після Toro, коли турки завоювали Царrород і положили
кінець rрецькій Імперії. Проте rеннадій знав, що церковні не-
порушні канони встановляли принцип, що ніякий Патріярх не
може сам скасувати Toro, що постановив ВселенсьКИЙ Собор у
Флоренції, в якому брала участь уся Церква Сходу під прово-
дом Царrородськоrо Патріярха йосифа й імператора Івана УІІІ
Палеолоrа. До речі, ті Е::рархи rрецької Церкви, які ще не по-
збулися думки, щоб при допомозі Заходу здобути знову Bтpa
чену незалежність rpецькоrо народу, далі дотримувалися по
станов цьоrо Вселенськоrо Собору про унію rрецької Церкви
з Римським Престолом. Тимто за проводу Патріярха rеннадія
Схолярія формально І'рецька Церква не зривала цівї унії. Та-
кож наслідники rеннадія ще довrо не уступали перед натиском
фотіянців і одночасно натиску султанськоrо уряду. Щойно в
1484 р. скликано до Царrороду Собор Церкви Сходу і на ньому
формально скасовано уніЮ. 2З )
ЦарrородськИЙ Патріярх був одночасно іменований "мілет
пашою" , по..rpецькому "етнархом" rpецькоrо народу. До певної
· · . . U
МІрИ ВІН мав станОВИІЦе султанськоrо МІНІстра, ЯКИИ, щоправда,
мав різні привілеї, але також повну відповідальність за те, що
rpеки будуть виконувати свої обов'язки. Ішлося тут не лише про
вірність султанові і плачення всіма rpеками поrоловноrо подат-
ку, але й про спеціяльнИЙ обов'язок давати щорічно означену
245

скількість малих здорових хлопців на службу султанові. Цих
хлопців виховувано спеціяльно в окремих турецьких школах до
фанатичної віри в іслам та до поrорди і ненависти до всіх "рая",
а зокрема до rpeKiB. У дорослім віці хлопці були вишколювані
до вовнної служби в rвардійському корпусі, що мав назву "яни
чарів". Іх характеризув rpецький історик Дука, як "подібних до
,скажених псів, що завжди виявляють непримириму, смертельну
ворожість до племени, з якоrо вони походили". 24 )
Патріярх мав від султана також цивільну судочинну юрис
дикцію у спорах між rpeками. йоrо присуди мали ту саму силу,
що присуд турецьких судів. Річ ясна, що кожний Патріярх MY
сів виконувати свою церковноцивільну владу так, щоб заслу
жити довір'я і постійну ласку султана. Ця ласка "їздила на
бистрому коні". Наслідники MaroMeTa ІІ не мали TaKoro розу
міння толеранції для християн, яку MaroMeT ІІ виявив у зrада..
нім "фірмані". До Toro скорим темпом ширилася в адміністрації
Турецької Імперії корупція: підкуп для здобyrrя вищоrо уряду
й урядів на місцях та підкуп у судах. Сам султан при номінації
брав дороrі "дарунки" від тoro, хто старався дістати високу по
саду. Витратившися на підкуп султана, у свою черrу такий уряд
ник вимаrав відповідно великих "дарунків" від тих урядовців,
яких він в імені султана покликував на той чи інший уряд або
давав їм якИЙсь привілей. Діяли так само нижчі урядовці. Ko
ротко можна описати цю ситуацію християн під турецькою вла
дою так: Кожноrо пашу обдирав султан, а цей обдирав християн,
які йому підляrали. В цій системі окynлював себе в султана
ЦарrородсьКИЙ Патріярх і мусів він окynлювати себе постійно. 25 )
За високИЙ уряд "мілетпаші" Патріярх мусів давати султа
нові також високі "дарунки", і то не тільки йому самому, але
також тим особам, що мали на Hboro вплив, зокрема фаворит
кам йоrо rapeMY. Кандидат на Патріярха мусів бути сам баrа
ТИЙ: або дістати потрібнИЙ кредит, щоб вкупитися в цей свій
церковний і цивільний уряд. Охочих на такий висоКИЙ уряд
було баrато. Вони не оrлядалися на те, що вже в номінований і
формально підтверджеНИЙ патріяршим синодом кандидат і Ha
віть висвячеНИЙ на Патріярха. Такі амбітники інтриrували про
ти даноrо Патріярха і старалися ще дорожчими дарунками сул
танові та йоrо фавориткам досяrнути CBoro; тобто скинути з
престолу існуючоrо Патріярха і дістати номінацію для себе.
Бували випадки, що скинеНИЙ Патріярх роздобув пізніше по
трібні фонди на ще вшцИЙ підкуп султана і йоrо фаворитів, і
в той спосіб добивався скинення з партріяршоrо уряду CBoro cy
перника і діставав наново призначення на Патріярха. Тому деякі
Патріярхи були по кілька разів усувані з уряду і потім кілька
разів привертані назад на патріярший уряд. Наприклад, Пат
ріярх €ремія ІІ, який займав патріяршИЙ престіл у Царrороді
безпосередньо перед Берестейською Унівю київськоrалицькоі
Митрополії і ще після неї, дістався на свій уряд у той спосіб,
246

ІЦО постарався, щоб султан скинув Патріярха Митрофана ІІІ.
Але від 1575 р. патріяршоrо престолу добивалися ще два інші
€рархи, Пахомій і Теолепт. У такий спосіб на султанськім ДBO
рі в тому часі суперничали аж чотири rрецькі €рархи. Перемож
ний €papx, який врешті добився патріяршоrо престолу, для по-
криття CBoro окупу в султана брав відповідно високі оплати від
€пископів і від кандидатів на Е:пископів, а ці останні в свою
черrу побирали відповідно високі оплати від підлеrлоrо ниж-
чоrо духовенства.
Дійшло до Toro, що вже і так обдерте турками rpецьке на-
селення не було в силі платити стільки, щоб вистачало Патрі-
ярхам і Е:пископам на покривання їхніх підкупів. Тоді Царrо-
родськИЙ Патріярхат постановив звернутися по "милостиню" до
київсько-rалицької і Московської Митрополій. Для закриття
дійсноrо характеру цих збірок, призначених на покриття окупу,
Патріярх заявляв, що потреБУЕ: конче більших сум на покриття
коштів перебудови тіЕ:Ї чи іншої церковної святині. Власне, пер-
ший Toro рода ЦарrородсьКИЙ Патріярх Е:ремія ІІ рішився осо-
бисто поїхати в Україну й Білорусію та Московію, щоб там зі-
брати якнайбільше "милостині" для себе в боротьбі зі своїми
суперниками за патріяршИЙ престіл. Ясна річ, що Патріярхат,
що знаходився в такому стані залежности від маrометанської
влади, не Mir належно сповняти своїх зверхніх обов'язків, які
він мав щодо київськоrалицької Митрополії, що все ще була
в юрисдикції Царrороду.26)
До якої міри в цій системі підкупства мінялися Царrород
ські Патріяхи, можна бачити з Toro, що за час 73ox років ХУІІІ
сторіччя обсада патріяршоrо престолу в Царrороді мінялася
48 разів. Це означаЕ:, що в тому періоді один Патріярх перебував
на свому уряді пересічно по одному рокові 'І шість місяців. 3 ціЕ:Ї
системи обсади патріяршоrо престолу в Царrороді, самозрозу
міло, був той наслідок, що в усіх своїх постановах, включно з
церковними, цей Патріярх мусів рахуватися з політикою сул-
танськоrо уряду. Часто були випадки, що султанський уряд
просто диктував Патріярхові, яке рішення він маЕ: видати в
справі, якою був зацікавленИЙ султан. Тоді Патріярх цілком
irHopYBaB церковні канони і видавав таку постанову, якої ви-
MaraB султан ський уряд. Цю обставину мусимо мати завжди на
увазі, коли розrлядавмо такий чи інший стосунок цьоrо Патріяр
хату до Церкви РусиУкраїни.
Україна була безпосереднім сусідом турецьких васальних
посілостей, Волощини й Криму. Тому турецькі султани були
заінтересовані в тому, щоб у Церкві Киівсько-rалицької Мит'ро-
полії панував стан замішання і нестійкости, бо цим способом
наступало бажане для них ослаблення українськоrо суспіль-
ства, взаЕ:мні спори й міжусобиці. Тим способом меншала не-
безпека заrpози для Туреччини з північноrо побережжя Чорноrо
моря. 27)
247

Ми повинні ще раз зrадати церковну політику Царrород-
CbKoro Патріярхату ще за часів існування Царrородськоrо Ці-
сарства. Цісар ціЕ:Ї держави увесь час провадив свою політику
. u . . ·
ЗІ'ІДНО З приинятою концеПЦІЕ:Ю, що це ЦІсарство Е: "екумеНІЧ-
не", тобто, що воно маЕ: посідати владу над усім світом. Не важ-
но було тоді, чи в даному історичному періоді це цісарство мало
належну силу, щоб утримати під СВОЕ:Ю владою принаймні кра-
їни rелленістичноrо світу, чи воно скорчувалося до малої тери-
торії властивої lpеції в Европі і невеликої области Малої Азії
близько Царrороду. Уряд цісаря в Царrороді у зносинах з чу-
жими амбасадорами, а також йоrо дипломати поза межами ці-
. U . ·
сарства, при КОЖНІИ наrОДІ наrолошували, що це ЦІсарство з
волі caMoro Боrа Е: "екуменічним" бодай для всіх християн. У
.u.. . .. .
цеРКОВНІИ ДІЛЯНЦІ цю концеПЦІЮ rpецькоrо ІмпеРІЯЛІЗМУ пере-
водив цісар руками Царrородськоrо Патріярха.
Хоча залишилася формальна традиційна назва цісарства,
як Цісарства Ромеів, аж до йоrо кінця в 1453 р., то в дійсності
· ..u .
вже впродовж КІЛЬКОХ СТОРІЧ У ЦІН держаВІ панувала не лише
"". ...
rpецька мова, але також rpецькШІ наЦІоналЬНО"ІмпеРІЯЛІСТИЧ-
нИЙ дух. У тому часі Цісар і Патріярх проводили всіма засоба-
. . .. . u
ми ПОЛІТИКУ опанування ВСІХ християнських краІН, ЯКІ прииняли
християнство В rpeцькому обряді, ЧИ то в rpецькій мові, чи в пе-
рекладі на місцеву мову. Також у неrрецьких країнах, які мали
власні держави, Церква мала бути підкорена rpецькому Царrо-
родському Патріяхатові й її мав очолювати Митрополит rpeK,
а ЯКЩО не rpeK, то в'Їдданий rpeKaM Е:рарх з вісцевих духовників.
Цю rрецьку імперіялістичну політику Царrородськоrо Пат-
ріярха можна бачити в стосунку до Вірменії, Болrарії, Сербії,
України та інших країн. Тоді тільки Болrарія здобула була
собі свій автокефальний церковнИЙ провід, навіть у формі Пат..
ріярхату, бо ця держава в той час мала силу і власну Haцio
нальну політику. Але, як тільки Болrарія була ослаблена і пе-
реможена, то й болrарська автокефалія була Царrородом скасо-
вана. Коли турки завоювали більшу частину Болrарії, то вже
в 1394 р. Царrородський Патріярх вислав до Тирнова, де раніше
був осідок Болrарської Тирновської Патр'Їярхії, rрецькоrо Мит-
рополита без ніяких автокефальних привілеїв. На автокефалію
Церкви в Україні, як відомо, Царrород ніколи не rодився, ані
за rрецькоrо Цісарства, ані за Турецької Імперії.
Турки давали й пізніше Царrородському Патріярхові певну
свободу уладжувати церковні справи в рямках кордонів іхньої
імперії. Навіть тоді використовувала це Патріярхія ДЛЯ Toro,
щоб підчинити під централізовану юрисдикцію rрецької Цер-
кви всі інші східні Патріярхати  Антіохійський, Е:русалим-
сьКИЙ і ОлександрійськИЙ, затримуючи лише їхню зовнішню
номінальну юрисдикцію. Завдяки політиці турецькоrо уряду, ці
Патріярхати були також зrрекизовані. Орхидська АРХИЕ:ПИСКО-
пія, що ще була рештою болrарської автокефалії, впала жерт-
248

пою rрецькоrо церковноrо націоналізму в 1767 р. Тоді за зrо--
дою турецькоrо уряду Царrородський Патріярх Самуїл І ска-
сував цю автокефальну Архие:пископію Болrарії, перемінивши
її на звичайне rрецьке епископство. Вже в 1766 р. зо смертю
Патріярха Калиника скасував він Сербський Патріярхат. Так
rреки на Патріяршім престолі в Царrороді, за зrодою турків,
переводили "екуменізм" православноrо віровизнання в чисто
rрецькому дусі.
rрецькі церковні і національні провідники відносилися з
особливою поrордою до всіх слов'янських народів, які опинили-
ся були в межах Турецької Імперії.
Правдивоrо духа Соборної Церкви, хоча б навіть у розриві
а Заходом, ЦарrородськИЙ Патріярх не виявив уже ніколи за
влади султанів. Навпаки, йоrо змаrання було зrpекизувати всі
Церкви східньоrо обряду, що знайшлися в межах турецької дep
жави. Увесь давній схід Соборної Церкви знайшовся під Typeць
комаrометанською владою, яка дала Царrородському Патріяр
. . "". .. ·
ХОВІ, ЯК свое:му наДВІРНОМУ ДОСТОИНИКОВІ, право веРХОВНОІ aДMI
ністрації над цими вірними. Отож, в межах турець}(.оrо султана
ту все формальне православ'я мало стати rpецьким під націо-
нальним оrлядом. 28 )
Вже в останніх часах rpецької Імперії світська наука і Teo
лоrія в цій державі не лише припинила була свій розвиток, але
навіть почала занепадати. Під турецькою владою давні місцеві
rрецькі школи зовсім занепали, а вища школа при Царrород
ськім Патріярхаті також втратила свою давню славу. Освіта
нижчоrо rрецькоrо духовенства падала, зокрема під оrлядом
теолоrічноі підrотови. Цілком занепало церковне проповідниц
тво, яке в початках Царrородськоі Імперії так високо стояло
і було зразком для 3аходу.29) Вже в XVI сторіччі, коли в YKpa
Їні почалася нова унійна акція, в rреції освітній стан ДYXOBeH
ства був далеко нижчий, як в Україні. Тоді Митрополит у Te
сальоніках (Солуні) у своїх писаннях стверджував факт, що
в цій йоrо епархії "ні один монах не знае: давньої rрецької мови
(в якій були всі церковні книrи і зокрема боrослужби) і не po
зуміе: церковних молитов."30) Цей низький стан освіти місцевоrо
духовенства в Царrородській Церкві під турецькою владою про
довжувався в наступних сторіччях аж до початку ХІХ сторіччя.
rрецький історик Константин Ікон ом стверджував цей HeBiдpaд
ний стан rрецькоrо рядовоrо духовенства, кажучи так: "Вже
саме просте читання боrослужебних книr, і то часто дуже неза
. . u
ДОВІльне, якщо воно супровод,жалося мелод']иним rолосом KaH
дидата, давало право на висвячення в духовнИЙ стан."31) Щойно
в 1884 р. засновано першу боrословську школу для rрецькоrо
духовенства.
3 цьоrо ясно, що ця rрецька Церква, під проводом Царrо-
родськоrо Патріярха, не моrла бути справді джерелом освіти,
ані зразком орrанізації для Церкви в Україні, яка навіть у часі
249

cBoro занепаду в ХVI сторіччі СВОЕ:Ю освітою стояла далеко ви..
ще, ніж rрецька Церква, яку емісарі Царrородськоrо Патріяр
хату в своїй пропаrанді ставили для України за приклад і ви..
маrали для неї BipHoro послуху. В тому самому часі світська
наука й теолоrія на Заході розвивалася постійно вище. Це при..
.u . . . · ·
знають також неУНІИНІ правослаВНІ І протестаНТСЬКІ ІСТОРИКИ
Церкви. 32 )
Чому Ірецька Імперія впала?
Об'Е:ктивні причини упадку Царrороду і всіЕ:Ї rрецької Імпе
рії були подані в однім із попередніх розділів на підставі пере..
вірених історичних джерел, rpецьких і неrрецьких. Цей дже..
рельний матеріял проаналізували численні історики без оrляду
на свою реліrійну приналежність, але найобmирніmу працю
в цьому напрямі виконували західньо..европейські вчені. Ранні
.. .u. . ·
rреЦЬКІ ЛІТОПИСЦІ И ІСТОРИКИ, а за ними також МОСКОВСЬКІ ЛІТО"
писці і навіть історики Церкви в найновіmих часах mукали від"
повіді на питання справжньої причини упадку Царrороду і
rрецької Імперії з поrляду історіософічноrо: Хто винен у тому,
що Воже Провидіння допустило цю катастрофу для Східньої
Церкви в межах ціЕ:Ї Імперії? Перmі rрецькі літописці скидали
вину за упадок Царrороду в руки маrометанських турків на
сумління всіх rpeKiB і християнських HerpeKiB, що бу ли підда..
ними rрецької Імперії. Так пиmе тоrочасний rpецький літопи..
сець, свідок усіх подій, що зв'язані з упадком Царrороду. йоrо
літописний запис включено в перекладі у Никонівський Літопис.
Там читаЕ:МО, що ріmив "rосподь Bor передати це місто BoporaM
задля наmих rpixiB."33)
Як бачимо, то автор цьоrо rрецькоrо літопису прИПИСУЕ:
упадок цьоrо Семиrорбовоrо Міста rpixaM усіх rpeKiB, а в тому
також rpixaM caMoro автора. Пізніmий rрецький літописець, aB
тор оповідання про "Здобуття Царrороду", який писав про упа
док Царrороду з явно туркофільськоrо аспекту, вже перекинув
rpixoBHY вину з усіх rpeKiB на сумління caMoro Імператора KOH
стантина ХІ і йоrо вищих та нижчих урядовців, як і на тодіш..
Hboro Патріярха. На думку цьоrо літописця, це їх rpimHi вчинки
довели до підбиття Царrороду турками. 34)
Коли старШИЙ rрецькИЙ літеписець пиmе постійно про ту..
рецькоrо султана MaroMeTa ІІ, який завоював Царrород, як про
"безбожноrо", "окаянноrо", "безвірноrо" та нелюдяноrо деспо..
та, то цей пізніmий rрецький літописець, публіцист туркофіль
ської оріЕ:нтації, вже зrаДУЕ: про Toro caMoro султана, як про
побожноrо володаря, який нібито дотримувався у своїй державі
u . ... .
права и справедливости дЛЯ ВСІХ СВОІХ ПІдданих, мовляв, ВІН
мав "Боrа в серці", будучи при тому "мудрим філософом". MOB
ляв, він наказав перекласти для себе всі християнські книrи
з rpецької мови на турецьку. І3ін їх перечитав і внаслідок Toro
250

став фактично нібито християнином. Літописець твердить, що
цей султан "хвалив християнську віру, як таку, що в Боrа нема
більшої віри, як віра християнська."аз) Твердить він, натомість,
що за Імператора Константина судили злодіїв, розбійників і
шахраїв у палаті, щоб за окуп іх моrти звільнити від кари. Це
розrнівало Боrа і Боr віддав за те цілу rpецьку державу під
владу султана MaroMeTa, бо цей нібито "сnисав усю мудрість
із християнських книr і встановлений там праведний суд" Haкa
зав дотримувати в своїх судах однаково для баraтоrо і бідноrо.
Злодіїв, розбійників і шахраїв MaroMeT наказував справедливо
карати смертю. зв )
Ця особлива історіоrpафія вповні виправдувала упадок
rрецькоrо Цісарства і визнавала владу маrометанськоrо сул
тана над християнськими rpеками справедливою, бо HaCTaHOB
леною самим Боrом, зrідно з християнською наукою. До тіЕ:Ї
туркофільськоі rрецької історіософії московський компілятор
Никонівськоrо Літопису додав свою власну "філософію". Він
каже, що тепер, по упадку Царrороду в турецькі руки, мовляв,
"rреки хваляться царством блаrовірноrо царя pyccKoro, бо iH
шоrо вільноrо царства rрецькоrо закону в світі нема."Зї)
Найновіші московські історики йдуть слідами тенденції
компілятора Никонівськоrо Літопису про 6диноспасенну право
вірну Церкву московської держави, хоча вони це пишуть не так
просто і з деякими застереженнями. Професор духовної aKaдe
мії в Парижі, А. В. Карташев, у своїй праці "Очерки по истории
русской Церкви", зrадуючи упадок Царrороду, да6 на стор. 362
таку свою завваry: "Турки взяли Константинопіль. Хоча після
Toro там були приверне ні православні Патріярхи, то вони опи
нилися В такім положенні, що на залежність від них ніяк не
моrли поrодитися ,русские люди'. Тому саме упадок Константи
нополя послужив для них спонукою, щоб установити свою фак
тичну незалежність від ТИХ Патріярхів."
Пізніше цей автор 3 явним одобренням прийма6 зложену
(за добру "милостиню") заяву Патріярха йоасафа ІІ в 1563 р.
на адресу московськоrо князя Івана ВасіЛ6віча, що він став "цa
рем і rосударем православних християн всі6Ї вселенної від Cxo
ду до Заходу і до океану" та що йоrо 'ім'я стане так славним,
як ім'я "рівноапостольноrо славноrо Констанrина.":k)
1) rіббон, том УІ, стор. 500 і наст. та література там цитована.
2) Цій справі присвячують свої завваrи rрецькі rorочасні, ЧИ пак пізніші
історики Зонарас і Keдpeнroc. rшяди rіббон, том УІ, стор. 515516.
3) rіббон, том УІ, стор. 517.
4) з. Б. Удальцов, Византийская Империя в последнее столетие своей
истор,ии. Завоевание ТУРОIi на Балli3!НСliОМ полуострове. Визнтия и Запад. Исто-
рия Византии. Москва: Академия Наук СССР. Институт Истории, 1967. Том 3,
стор. 170 і наст. Там авторка оправду€ позицію MOCKOBCbK 1 0ro князя в такий
спосіб: "Але московськИJЙ великий князь Василій І ДМИТр1ОВИЧ не Mir прийти
з допомоrою, бо він був зайнятий з'€диненням русских земель, що проходило
251

в важких відносинах у часі війни і проти монroлів, і проти ЛИТ1Qвськоrо Кня"
зівства. "
5) М. Я. Сюзюмов, "Философия и боroсловие", История Визаmии. Москва:
Академія Наук СССР, 1967, том ІІІ, стор. 234 і наст.; також Latourette сroр.
569 ff.
6) Удальцов, стор. 188 інаст.; таюож rіббон і Острorорскі.
7) УДЗlJIьцов, стор. 188 і наст.
8) У дальцов, стор. 189,..191. ОСТР()І(орскі, стор. 505.
9) Удальцов, стор. 194.
10) Удальцов, сroр. 194 і наст. Приклади таКО1 зради подають тоroчасні
літописці.
11) r е1орrій Францас, один із rоловних міністрів імператора КонстантиІНа
ХІ, пережив упадок столиці і пізніше описав усі обставини rрецько..туреЦЬКОI
війни й облоrи Царrороду. Він нав'Одить факт, що зrаданий вище адмірал імпе..
раторської фльоти кинув між своїх приятелів і 3ІНаЙомих rасло: "Волію бачити
в UapropoAi турецькі турбани, як папську тіяру, або капелюхи каРДИНalЛів. 77
rляди: Удальцов, Тоам таки; а також Острorорскі, стор. 505, як теж WaIter
Adeney, ТЬе Greek and Eastern Churches, New York, 1908, р. 209.
12) rляди Никонівський Літопис, ПОJПЮе Собрание, том ХІІ, стор. 8384.
13) Опис здобуття UapropoAy rляди, на основі rрецьких джерел, у rіббона,
том У, розділи ХІ..ХУІІІ; таюож Walter Adeney, СтіОр. 256 інаст.; Острorорскі,
стор. 505 інаст.; Удальцов, сroр. 195 інаст.; Никонівський Літопис, СтіОр. 93
і !Наступні.
14) Ролю Туреччини в історії України 3/найде ч.итач у заrаль'Них курсах
історії України Михайла rрушевськоrо, Дмитра Дорошенка та інших україн..
ських істориків.
15) rляди: rіббон, том УІ, C'J'lOp. 440 інаст.; Шм,еман, стор. 318 і наст. під
наrоловком "ТеМІні віки" розn.ляда€ цілу ісroрію rрецької Церкви.
16) rіббон, том У, сroр. 442 і 'Наст.; Удальцов, том ІІІ, стор. 215.
17) Удальцов, сroр. 216.
lh) А. п. Каждан, "Завоювання турками морей, островів Еrейськоrо моря
і Трапезунтської Імперії", История 8изаmии, як вище, том ІІІ, стор. 204.
19) YдabЦOB, сroр. 216; Шмеман, сroр. 318 і наст.
20 Adeney, стор. 271.
21) rіббон, том УІ, стор. 526.
22) Каждан, стор. 200.
23) Каждан, сroр. 200; також Joseph Hergenroether, Handbuch der a1lge
теinеп Kirchengeschichte, Freiburg, 1874.
24) Цитовано в Каждана, сroр. 216.
25) ШмеМalН, стор. 320 і наст.
26) Hergenroether, Vol. ПІ, рр. 476 ff.
27) Ця обставина різко вибива€ться з поведінки UapJlopoAcbKoro Патріяр..
хату в часі підr.отови до Берестейської Унії. Потім підкуп Царroродськоrо
Патріярха московським посольством і одночасний натиск турецькоrо уряду на
Патріярха в ХУІІ сторіччі виявився "roмосом" цьоro Патріярха про передачу
YKpaїHCbOЇ Церкви під беззастережну юрисдикцію тодішньоrо MOCKOBCbKoro
Патріярхату .
28) Шмеман, стор. 324 і наст.
29) Adeney, р. 272 ff.
30) ЦитовaJНО в ШмеМalн.а, стюр. 330.
31) Цитовано в Шмемана, як вище.
32) Навіть історію Східньої Церкви вперше в науковий спосіб обробили
західні католицькі й протестантські історики, а не rреки. Шмеман, стор. 33.
33) Полное Собрание Русских Летописей. Москва: Академия Наук СССР,
том ІІІ, стор. 91.
34) Ця "повість" rреЦЬJOOrо літописця включена в перекладі так,о}к у roй
самий Никонівський Ліroпис, там таки, стор. 100..108. В переклад включеlНО явно
чисто московські вставки для оправдання тенденції, що піC1lЯ упадку Uapro..
роду, тобто Друrоro Риму, стала Москва вічним "Третім Римом" та що Мос..
ковська Митроп'Олія, а не Царrородський Патріярхат під турецьким пануваіН"
ням, репрезенту€ правдиве православ'я у світі.
35) Там таки, стор. 106.
36) Там таки, стор. 106.
37) Там таки, стор. 108.
38) Там таки, стор. 440..441.
252

ЧАСТИНА П'ЯТА
ЗАНЕПАД ЦЕРКВИ В УКРАУНІ
В ХУ ТА ХУІ СТ.
ТА ЗМАr ДО П ПІДНЕСЕННЯ

РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИй
ХИТАННЯ МІЖ РИМОМ І ЦАРroРОДОМ
в 1469 році прИЙшло нарешті до остаточноrо розділу дaB
ньої КиЇвськоЇ Митрополії в той спосіб, що Е:пархії в межах
Великоrо Князівства Литовськоrо і королівства Польщі вже
перестали навіть формально бути предметом претенсій Митро
политів з осідком У Москві. Фактично цей поділ наступив 3 Bepec
ня 1458 р., коли Папа, після зречення Ізидора, окремою бул
лею перевів цей поділ на основі кордонів між Литвою і MOCKO
віЕ:Ю, встановлюючи Київським Митрополитом rриrорія Болrа
рина, про що в нас уже була мова. Ми вже зrадували, що rри
. u ..
rОрІИ усе ще намаrався окремими заходами ДІстати ЮрИСДИКЦІЮ
над Е:пархіями в межах Московії. Проте в Москві вже панував
твердИЙ курс на унезалежнення Церкви в межах Московії від
Царrороду, і тим більше від КИЕ:ва, тобто від будьякоrо центру,
що був поза межами Московії.
Для ціЕ:Ї церковної політики Москва використовувала два
пропаrандивні арrументи. Поперше, втрату незалежности Цap
rородськоrо Патріярха від часу упадку ціЕ:Ї rpецької столиці
в руки турків і узалежнення Царrородської Патріярхії від тy
рецькоrо султана. Подрyrе, факт, що Митрополит rриrорій
Болrарин визнавав верховну владу Римськоrо Престолу в Собор
ній Церкві. Отож з наказу московськоrо князя МосковськИЙ
Митрополит йона, інстальоваНИЙ у цьому характері без зrоди
і блаrословення Царrородськоrо Патріярха, скликав синод Е:пис
копів З Е:пархій у межах Московії. Цей собор відбувся в Москві
при кінці 1459 року. На ньому йона добився Toro, що присутні
Е:пископи дали письмове зобов'язання "бути невідступними від
святої Церкви Московської, від Митрополита йони, і У всьому
бути йому по слушними, а по відході йоrо до Боrа бути послуш
ними йоrо наслідникам". Разом з тим зобов'язав Їх "у ніякій
справі не прИЙмати від Іриrорія, як уніята, rpaMoT і не мати
взаrалі з ним жадних стосунків."
Це обrрунтування розділу і незалежности від КИЕ:ва цікаве
з Toro поrляду, що в тому часі ЦарrородсьКИЙ Патріярх Діони
'сш, якИЙ не визнавав Е:ДНОСТИ з Римом, окремою rpамотою про
255

rолосив йону самозванним Митрополитом, заявляючи, що він
не дав для йоrо вибору дозволу і блаrословення. ТиМТО відлу"
ченим від Царrородської Патріярхії і Соборної Церкви був не
rриrорій, як це твердила заява €пископів на московськім си..
ноді, але, власне, той самИЙ йона. З друrоrо боку, йона і йоrо
князь зни дуже добре про досить інтересні з церковноrо ста..
новшца стосунки Київськоrо Митрополита rриrорія до Царrо
роду.
ПриrаДУЕ:МО, що rриrорій, хоч родом болrарин, був вишко
леНИЙ довrі роки в Царrороді і був найближчим учнем Ізидора.
Тоді то в Царrороді rриrорій навчився всіх способів тодішньої
rрецької церковної і державної політики. Хоча він у 1458 р. був
номінованИЙ Київським Митрополитом, як наслідник Ізидора, то
він далі тримався такої політики, щоб одночасно бути у зв'язку
з Римом і в зв'язку з Царrородським Патріярхом, який у тому
часі вже вирікся був унії з Римом. Після обняття уряду Київ
ськоrо Митрополита rриrорій звернувся також до Царrороду
з проханням визнати йоrо законним Митрополитом Київським
і дати йому блаrословення. Цей крок він зробив ніби в формаль
ній зrоді з Флорентійською УніЕ:Ю, яка залишала Київську Мит
рополію далі в юрисдикції Царrородськоrо Патріярха, бо ухвала
цьоrо Собору в Флоренції в 1439 р. залишала всі церковні устави
на Сході в дальшій силі. Це стосувалося одначе Toro факту, що
в акті цьоrо Собору наступила Е:дність Царrороду з Римом чи,
кажучи іншими словами, тоді Цорrород був в унії з Римом. Але,
з уваrи на свою політику, rриrорій Болrарин інтерпретував це
в той спосіб, що Київська Митрополія маЕ: бути в юрисдикції
Царrороду навіть тоді, коли Царrород зірве Флорентійську
Унію.
Зносини з Царrородом, які затіснив був rриrорій Болrарин,
як КиївськИЙ Митрополит, не моrли бути секретні, бо всіляке
йоrо посольство до Царrороду мусіло бути узrіднене з литов
ським урядом. ВеликИЙ князь Литовський Казимир і йоrо уряд
із зрозумілих причин не були щирими прихильниками унії Ки
ЇвськоЇ Митрополії з Римом. При такій унії володар Литви й
Польщі не Mir самовільно поводитися супроти Церкви Київської
Митрополії, але мусів шанувати її права нарівні з Церквою ла
тинськоrо обряду. Залежність Церкви Київської Митрополії без
втручань у цю справу Риму була виrідна для влади цих держав
і давала володарям та їхнім вельможам чималі матеріяльні KO
ристі, беручи на YBary те, що церковні уряди були злучені зве..
ликими земельними посілостями й прибутками з інших джерел.
Отож з Toro видно, що rриrорій Болrарин провадив свою цер-
ковну політику для СВОЕ:Ї і царrородської користи та для виrоди
володарів Литви і Польщі, а не в інтересі повіреноі йому Церкви.
Якщо lpиrоріЕ:ві Болrаринові було б залежало у першу
черry на добрих інтересах Церкви Київської Митрополії, то він
шукав би був для оборони цих інтересів опертя на силі Риму,
256

:J яким мусіли рахуватися володарі Польщі і Литви. Залежність
цiї Церкви від юрисдикції Царrороду не давала Кипу ніякої
оборони, бо сам Царrородський Патріярхат був безсильний cy
проти автократії турецьких султанів. Це знали володарі Польщі
і Литви, а тому воліли, щоб Церква Київської Митрополії була
в юрисдикції Царrороду, а не Риму, тобто, щоб вона була без
боронним знаряддям у Їхній адміністративній політиці. rриrо
рій мав наrоду піти слідами Московської Митрополії і перестати
в'язатися Царrородом. Mir він станути виразно на становищі
Флорентійської Унії. Але він цьоrо не зробив і тому спричинив
постійне падіння симпатій місцевих Е:рархів та нижчоrо дyxo
венства й світських вірних для унії з Римом. Цю обставину ви
користовувала московська влада для дальшої пропаr'анди сим
патій для зв'язку з Москвою, як центром православ'я.
Так минуло марно баrато часу, доки не скінчилося уряду
вання Митрополита rриrорія. Він помер у 1473 році. І ) Після
цьоrо чужоrо Митрополита КИЕ:ва слідувало аж шість Митро
lІолитів у коротких відступах часу 27 років, тобто до кінця ХУ
сторіччя. Ясна річ, що навіть якби кожний з них був видатним
церковним і національним провідником, то не моrли вони в ко..
роткім часі урядування кожноrо ::.. них завести тривалоrо ладу
в Церкві, ні використати належні способи і засоби для оборони
CBOЇ Церкви перед щораз сильнішим натиском світської влади
й латинської Е:рархії з метою обернути цю Церкву в знарядДЯ
.. .. u.. .
CBOI ПОЛОНІзаЦІИНОІ ПОЛІТИКИ.
ДО Toro часу лише деякі з цих Митрополитів виявляли oco
бисті симпатії для справи вдности Церкви Київської Митрополії
в Соробній Церкві. Таких Митрополитів, на думку Юліяна Пе
леmа, було після Ізидора лише трьох. Вони особисто в такий чи
інший спосіб утримували зв'язки з Римом, хоча не зривали зно
син і юрисдикційноі лучности з Царrородським Патріярхатом.
Проте нема ніяких даних на те, що ці Митрополити в будьякий
спосіб виховували CBO духовенство і світських вірних в дусі
дности й днання в Соборній Церкві. Слід тут зrадати факт, що
серед rpeKiB у тому часі до кінця XV..ro сторіччя ще було живе
почуття про потребу дности всіх Церков у Соборній Церкві.
Вони ще належали до Toro покоління, яке в молодих роках ще
бачило незалежність rрецькоrо Цісарства і пережило rлибоке
потрясення, коли в наслідок внутрішньоrо роздору в rрецькім
народі турки завоювали Царrород і положили кінець rрецькій
державній незалежності. Вся Церква на Сході тоді впала в не..
волю ворожої для християнства Турецької Імперії і цей факт
світлі діячі зпоміж rpецької інтеліr'енції відчували дуже болю..
че. Ясна річ, що вони в умовах турецької тиранії не моrли вияв
ляти своїх симпатій для Е:днання в Соборній Церкві. Проте вони
приватно часто звертали YBary східнім церков ним діячам поза
турецькими кордонами, щоб вони залишилися на позиціях д
нання зriдно з постановами Вселенськоrо Флорентійськоrо Со..
257

бору. Про такий світоrляд деяких тодішніх rрецьких церковни
ків і патріотів залишилися цікаві документи. Про один із них
треба зrадати тому, що цей документ СТОСУЕ:ТЬСЯ Церкви Київ
ської Митрополії.
В 1498 р. великий князь литовський Олександер (14981506)
номінував на Київську Митрополію йосифа Болrариновича,
яКИЙ походив із визначної білоруської родини і до Toro часу був
Е:пископом У Смоленську. Цей Митрополит, як йосиф ІІ, про
. u
довжував ту саму тактику, яку стосували деЯКІ иоrо поперед
ники: визнавати над собою юрисдикційну зверхність Царrород
ськоrо Патріярхату, а одночасно особисто утримувати певні
зв'язки з Римом. Після СВОЕ:Ї номінації він звернувся до Царrо
роду, щоб звідтіля отримати підтвердження номінації і блаrос
ловення. В листі до Патріярха Нифонта Митрополит йосиф по
ставив питання: що йому робити далі, коли він обійме Київську
Митрополію ? Продовжувати зв'язки з Римом чи закинути це
зовсім? Патріярх Нифонт належав дО' тих вийняткових представ
ників rрецької інтеліr'енції, які боліли над утратою rрецької He
залежности й бажали її в майбутності відзискати при допомозі
зм'Їцненої Е:ДНОСТИ в Соборній Церкві і зокрема при допомозі
Заходу проти ТУРI{Їв. ()ТОі({ Патрjлрх Ни(})()нт на запит Иоси(})а
дав йому таку ,Цовірочну пораду окремим JІИСТОМ, переданим
через Митрополичоrо посла:
"Нифонт, Божою милістю Архиепископ Константинопо
ля, HOBoro Риму, Вселенський Патріярх, блаrочестивому і
боrолюбивому йосифові, братові і співслужителеві, Митро
политові Київському і всіЕ:Ї Руси. Ми отримали листа від
ТВОЕ:Ї милости висланоrо до нашої смиренности, в якому ти
повіДОМЛЯЕ:Ш, ЩО Е:пископи Римської Церкви докучають
Е:пископам русинам і литовцям і примушують вас до цep
ковної унії, встановленої у Флоренції, а в противному ви..
падку вам rpозить небезпека, що втратите ті привілеї і CBO
боди, які були вам дані польськими королями в тому часі,
коли унія була встановлена. Отож ти вимаrаеш від нас по
ради і бажаЕ:Ш від нас рекомендації до вашоrо моrутньоrо
короля. Окрім Toro ти бажаЕ:Ш знати про цей синод (у Фло
ренції), в який спосіб він був переведений, щоб ти Mir дати
докази усім тим, що переслідують вас і примушують до унії.
"Отож ти повинен знати, що цей синод зібрався цілком
законно і був радісно підтверджений присутніми  світлим
цісарем нашим Іваном Палеолоrом, святішим Патріярхом
св. пам'яті йосифом і репрезентантами або леr'атами наших
братів Патріярхів, АРХИЕ:пископів і князів, що репрезенту
вали Східню Церкву, і в присутності Римськоrо Е:пископа
разом з іншими.
"Але декотрі зпоміж нашоrо народу, що залишилися
були вдома, не бажали прийняти постанову про унію, прав
258

доподібно, З ненависти до латинян. 3 ціЕ:Ї причини В нас
паНУЕ: заколот і нема ладу, бо повірені нам вівці узурпують
собі владу і суд, а ми не можемо проти них остоятися. Хто
знаЕ:, чи не за це так важко покарав нас rосподь Боr і ще
тепер караЕ: за те, що ми не допускаЕ:МО святої Е:ДНОСТИ. ЩО
В тім дивноrо, що не маЕ:МО допомоrи від латинян і ще їх
ображаЕ:МО? Нема в тому дива, що й ви з Toro маЕ:те труд..
нощі.
"Поза тим ти будеш мати чималу оборону і справедли"
ву відповідь, що без постанови Константинопільськоrо Пат
ріярха не можна нічоrо зробити. А ми хоча б навіть дуже
бажали, рішуче не можемо нічоrо зробити в цих справах,
в яких MHoro від нас залежить... Отож нехай не нарікають
. u ..
на нас, а ЛІпше нехаи, спонукаНІ СПІВЧУТТЯМ з нашим не..
щастям, молять за нас rоспода Боrа, щоб ми, висвободив-
шися З тиранської неволі, знову за Божою ласкою З'Е:ДИНИ
лися.
"А ти надто не супротивляйся їм, але будь з НИМИ в
приязних зносинах. Та ми дозволили нашим священикам,
які мають парафії у Венецькій Домінії, щоб вони разом
з цими латинянами, затримуючи обряди Східньої Церкви,
спільно молилися і спільно збиралися (на боrослуження).
Але батьківські обряди бережи, бо наші предки тільки під
тіЕ:Ю умовою з'Е:дналися з латинянами у Флоренції, щоб
усі права наші залишилися і збереrлися непорушними. ти
маЕ:Ш у всій Русі й Литві MHoro князів, які щиро шанують
rрецьку Церкву і щиро вшановують нашу смиренність. Їм
ми дали наші листи і поучення, щоб вони заступалися за
тебе перед світлим королем і обороняли наше право."2)
Обнявши митрополичИЙ престіл КИЕ:ва й rалича і всіЕ:Ї Руси,
йосиф ІІ три роки обмірковував свою дальшу тактику. Перед
своїми епископами і духовенством він не виступав явно в ко-
ристь Е:днання Київської Митрополії в Соборній Церкві, а всю
справу унії провадив лише дипломатично сам, порозуміваючися
з великим князем Олександром через cBoro близькоrо свояка
князя Івана Сапіrу, який був тоді княжим канцлером. Через них
він переrоворював з Римом, переславши туди за посередництвоМ
Івана Сапіrи свою заяву Е:ДНОСТИ. Папа Олександер УІ не мав
довір'я до ціЕ:Ї заяви Митрополита йосифа ІІ і відповідав на неї
через латинськоrо епископа у Вільні і листом до великоrо кня"
зя. 3 цих листів Папи видно, що в Римі представлено стан Цер..
кви київськоrалицької Митрополії в дуже кривім світлі і тому
Папа вимаrав ближчих пояснень про стан віровизнання й боrо
служб та обрядів ціЕ:Ї Церкви. З)
Врешті, після роз'яснень, Рим підтвердив йосифа ІІ на мит
рополичім престолі, але це не поправила відносин у цій Церкві,
бо цей Митрополит реально нічоrо не вдіяв, щоб піднести свою
259

Церкву з важких обставин, що в тому часі вже запанували були
з уваrи на "патронат" над духовенством князів і боярів, і то не
лише східньоrо обряду, але й латинськоrо. Тим"то пропаrанда
розриву ЕДНОСТИ Соборної Церкви мала тут вільне поле. Треба
приrадати ще й те, що великий князь литовський Олександер
був одружений з донькою MOCKoBcbKoro князя Оленою, яка при..
вела з собою на двір князя чимало своїх дворян, які мали віль..
ну руку пропаrувати серед українсько..білоруськоrо духовенства
московську думку про абсолютний розрив з Римським Престо..
лом.
До речі, після остаточноrо йоrо признання Папою Митро"
полит Йосиф ІІ не урядував довrо. Йоrо управління скінчилося
в 1501 році. Довrий час після йоrо смерти Митрополія не була
обсаджена. Очевидно, що йшли якісь політичні торrи на дворі
великоrо князя литовськоrо Олександра про те, кому дати но..
мінацію на цей церковний уряд. Рішала в тому часі виключно
номінація володаря, а пізніше крайовий собор уже лише фор..
мально притакував до Toro, що постановив князь. Спеціяльно
u · ·
ишли змаrання МІЖ rрупою, що не ХОТІла явно виступати воро"
жо проти церковної унії в Соборній Церкві, та друrою церков..
но--світською rрупою, яка формально боронила статусу юрис..
диксії Царrороду над Київською МитрополіЕЮ, а фактично ro..
лосила церковне москвофільство йодночасно таЕМНО підтриму"
вала політичну оріЕнтацію на Москву. Москвофільська rрупа
мала сильну підтримку в особі княrині Олени. Тим"то, кінець
кінців, перемоrли впливи ціЕЇ rрупи і княrиня Олена таки спо..
I!Укала князя Олександра, щоб він іменував на Митрополита
Пону ІІ, який був духовником княrині при дворі. Він, як і Йо..
сиф ІІ, управляв Київською МитрополіЕЮ релятивно недовrо, бо
помер у 1507 р., займавши цю Митрополію лише чотири роки.
Пона ІІ провадив явно ворожу політику супроти унії і в часі
CBoro управління використав усі свої засоби, щоб усунути при..
хильників унії від усякоrо впливу на церковні справи. Ця по..
. u .. ·
ЛІтика ишла в парІ з ТОДІШНЬОЮ ПОЛІТИКОЮ великоrо князя
Олександра, який після перемоrи Московії у війні з Литвою
старався утримувати мирні взаЕМИНИ з Москвою. В уrоду Москві
тепер Олександер підтримував ворожу для унії діяльність Йо..
ни ІІ аж дО СВОЕЇ смерти в 1506 р.
В 1507 р. новий великий князь литовський Жиrмонт І на..
слідником Йони іменував Йосифа Солтана, тодішньоrо смолен"
cbKoro €пископа. Два роки тяrнулася справа в Царrородськім
Патріярхаті, поки Митрополит Йосиф Солтан отримав патріяр..
ше блаrословенство і був висвячений на Митрополита. Номіна..
цію рішила та обставина, що Йосиф Солтан, як €ПИСКОП смолен"
ський, робив великому князеві Олександрові баrато прислуr у
йоrо труднощах. Жиrмонт І, який був одночасно польським ко..
. .U
ролем, продовжував у церковних справах ПОЛІТИКУ CBoro ПОКІИ"
Horo брата Олександра з останніх років йоrо правління. Він
260

підтримував усякі протиунійні заходи HOBoro Митрополита і був
ліберальним також до нових протестантських рухів, що саме
за йоrо правління почали ширитися в Західній Европі й які пе..
ренесли поле CBoro діяння також до Польщі і Литви, а тим са..
мим також на українські землі. 4 )
Крайовий Собор Церкви у Вильні
Як вже зrадано, Йосиф Солтан продовжував протиунійну
політику cBoro попередника Йони ІІ. Він правив МитрополіЕЮ
відносно дуже довrо, бо аж 15 років (1507..1522). Проте він у
своїм управлінні МитрополіЕЮ дбав, щоб усунути нелад серед
духовенства, піднести йоrо моральний стан, який сильно- ..був
упав за останні десятиріччя, а при тому намаrався зміцнити
владу Митрополита над €пископами, а владу €пископів над
духовенством. Також у стосунку до "партонів" Церкви, тобто
U .U.U
цО caMoro володаря, короля польськоrо и одночасно в ТІИ саМІИ
особі великоrо князя литовськоrо, до місцевих князів, яких у
межах Литви було ще баrато, а також до шляхти в межах Поль..
щі, і до бояр умежах Литви, змаrав скріпити авторитет
Митрополита. Він намаrався дати духовенству охорону перед
надужиттям ЇXHboro "опікунчоrо права" над Церквою.
Для переведення реформи у Церкві він приrлянувся ближче
до порядків у Латинській Церкві в Польщі й Литві і взяв собі
за зразок те, що в адміністрації латинян було добре. Для на..
прави церковних справ він, за зrодою володаря, скликав Крайо..
І вий Собор на Різдво Христове 1509 р. до Вильна. Цей Собор
радив і працював аж до кінця січня HaCTYnHoro 1510 року. В
ньому взяло участь 8 €papxiB, включаючи Митрополита, 7 Ар..
химандритів, 6 IrYMeHiB, 7 ПрОТОЕреїв і дещо рядових священи"
КІВ.
Постанови цьоrо Крайовоrо Собору Церкви Руси"України
мають історичне значення, бо це був останній Собор Церкви
перед пізнішою унійною акціЕЮ при кінці Toro сторіччя. Крім
Toro, на цьому Соборі основно розrлядано положення Церкви
Руси"України та роблено намаrання знайти шляхи для всесто..
pOHHboro покращання стану Церкви в майбутньому. Де ці по..
станови rоворять про такі чи інші заборони, там Е посереДНЕ вка..
зання на факт, що в тому часі були поширені в Церкві ті чи
інші недомаrання і навіть розклад у практичнім житті духовен"
ства й самої €papxiї. Тому тут треба нам спинитися над цими
постановами, щоб пізнати стан Київської Митрополії Toro часу:
1. Собор зrаДУЕ факт, що в тому часі вже була заrальна
практика, що кандидати на вищі церковні уряди просто купува..
ли собі ці уряди ще за життя cBoro попередника, чи то від патро"
на, чи таки від caMoro nonepeДHKa. "Деякі в нашім законі, 
261

читаGМО в постанові Собору,  не зважаючи на традицію бать-
ків і на заповіді, задля світської слави і маGТНОСТИ купують
собі ще за життя €пископію, без вибору від князів і панів на-
шоrо rpецькоrо закону". Таке саме явище ствеРДЖУG далі собор
щодо обсади становища наставників манастирів і щодо обсади
парафій. Gобор встановив заборону підкуплюватися під "ЖИВИХ
€пископів, IrYMeHiB і священиків". У той спосіб собор мав намір
дати €пископам можливість ставити на ці місця rідних канди
датів.
2. Собор взяв на yвary факт, що часто €рархи і рядові дy
ховники не виконували своїх духовних обов'язків, а займалися
своїми rосподарськими справами. Вони не являлися на собори,
скликувані Митрополитом. Іryмени часто перебувають довшИЙ
час поза своїм манастирем. Монахи покидають на довшИЙ час
свої манастирі без дозволу своїх Іryмеиів: Священики, позбав
лені права відправляти Воrослуження в одній €пархії, перехо-
дять до дрyrої €пархії і там дістають парафї. Собор прИЙняв
постанову заборонити таку поведінку, а €papxiB та IrYMeHiB зо
бов'язати пильно являтися на собори скликувані Митрополитом.
3. По сільських парафіях, не зважаючи на виразні церковні
заповіді, священики-вдівці одружувалися вдрyrе або жили в
явнім конкубінаті з дрyrою жінкою без вінчання, хоча це забо
ронено церковними канонами. Такі жінкиконкубіни були за
rальним явшцем у Московії, а це явище життя духовних по се-
лах було також у деякій мірі поширене в київсько-rалицькій
Митрополії. В Московії один із соборів називаG ці жінки "полу
попадями" .
ВиленськИЙ Собор встановив абсолютну заборону священи
камвдівцям далі виконувати священичИЙ уряд, як парохам. Bo
. . u u.
1m мали ПІСЛЯ ОВДОВІННЯ прииняти чернечии стан І жити в Ma
настирі. В цій забороні Собор покликаGТЬСЯ на rрецьку тради
цію. Це, одначе, противилося фактам. Така практика була в
І"рецькій Імперії лише до здобуття Царrороду турками. Після
Toro з практичних вимоr цю практику в rреції скасовано. 5 )
Цей КрайовИЙ Собор встановив дуже rocтpi санкції за He
виконання цьоrо правила про священиківвдівців. Постанова
встановляла кару на €пископа, який не усунув би вдівцясвяще
ника з парафії: усунення з Gпископськоrо уряду Митрополитом.
Якби майбутній Митрополит толерував такий стан священослу
жіння вдівцівпарохів, то Собор мав би позбавити йоrо митропо
личоrо уряду. Світські люди, які підтримували б вдівцясвяще
ника на парафії, мали бути виключені з Церкви. 6 ) Проте ця r<r
стра заборона проти священиківвдівців, яка була пізніше за
проваджена також у Московії, не втрималася в практичному
житті. Пізніше в Київській Митрополії цьоrо правила не дотри
мувалися, а в Московії таке правило скасовано постановою Moc
ковськоrо Собору в 1667 р.7)
262

4. Хоча цей Собор сильно наrолошував принцип соборовости
Митрополита та Е:ІШскопа щодо важливих постанов супроти дy
ховенства й обсаджування урядів церковних, то він відкидав
спроби світської rpомади контролювати rосподарство парохів
церковним майном. У тому часі обов'язувала тверда засада, що
в Соборах щодо вибору Митрополита чи Е:пископа брали участь
світські пани  князі і бояри східньоrо обряду. Проте щодо
rосподарства церковним майном Собор відкинув вплив і KOHTpO
лю світських людей. Цікаво зареЕструвати факт, що Собор за-
боронив світським людям тримати вдома "Кормчу Книrу", в якій
була збірка церковних канонів щодо управління Е:пархіями і
парафіями. Видно, що тут Е:рархія, на чолі з Митрополитом, BO
ліла мати правила, подібні до Латинської Церкви, де всіма
справами Е:пархії управляв Е:ІШСКОП разом із СВОЕЮ капітулою,
крилосом, без участи світських людей.
5. Деякі постанови Собору стверджували численні зловжи-
вання "патронів" супроти Е:рархії і духовенства. Тут треба зrа
дати яскравіші факти:
а) "ПатроlШ" представляли до висвяти на священиків різ-
них дяків з інших Е:пархій. Ці кандидати не були перевірені
щодо СВОЕЇ моральности і часто були неrідними особами. Собор
постановив, щоб таКИЙ кандидат подав письмове свідчення cBoro
духовноrо отця про належне знання і незаплямоване моральне
життя. Без TaKoro свідоцтва не вільно висвячувати на саму pe
комендацію патрона, хоча б ним був навіть князь.
б) Бували випадки, що патрон відбирав від пароха церкву
або від IrYMeHa управу йоrо манастирем. Собор заборонив таку
практику. Постанови про усунення пароха або IrYMeHa не сміЕ
робити сам Е:пископ, а тільки на рекомендацію цілоrо крилоса.
в) Повторялися щораз частіше випадки, що патрон парафії
не давав cBoro кандидата на обсаду даної парафії, над якою цей
пан виконував патронатське право. В тому часі вже була міцно
встановлена практика, що сам Е:пископ не мав права надати
якоrось пароха на ту чи іншу парафію, ані rpомада вірних даної
парафії не мала права обирати собі кандидата на пароха та
представляти йоrо Епархіяльному Е:пископові до висвяти, якщо
він ще не був священиком, а лише дяком або дияконом. Це пра
во "презенти" мав лише патрон, що був земельним власником
даноrо села чи міста. Патрони також часто самовільно усували
парохів із парафії. Собор ухвалив правило, що Е:пископ не маЕ
затверджувати TaKoro усунення пароха патроном без цepKOBHO
ro суду. Також були випадки, що патрони після опорожнення
парафіяльноrо уряду довrо не презентували cBoro кандидата,
шукаючи собі тaкoro кандидата, яКИЙ більше за це заплатить,
або напише зобов'язання платити якусь данину. Внаслідок Toro
парафія довМІЙ час була без священика. Собор зобов'язав Е:пис
копів самим ставити парохів там, де патрон протяrом трьох
263

місяців не запрезеНТУЕ: cBoro кандидата. Крім Toro були вшrад..
КИ, щО сам патрон обсадив парафію своїм священиком з іншої
парафіі, без зrоди компетентноrо Е:пископа в цій парафіі. Собор
наклав кару на таких священиків, які прИЙняли б парафію без
зrоди компетентноrо Е:пископа: вони тратили з Toro приводу
священство.
r) В Польщі і Литві вже тоді ослабла була сила державних
судів. Хто мав силу з..поміж князів, шляхти і бояр, той у спорах
маЕ:ТКОВИХ сам собі "робив право". Це називалося популярно
"заіздом". ТаКИЙ пан збирав потрібну rpупу озБРОЕ:НИХ людей,
нападав на дану маЕ:тність, викидав дотеперішньоrо правноro
посідача і сам силою обіймав цю маЕ:тність у свов посідання.
Таке робили деякі пани також щодо церковної власности. Ча..
сто патрони просто забирали якусь церковну маЕ:тність, вистав..
ляючи претенсіі, що це нібито іхня, а не церковна власність. До
Toro часу теоретично в Литві і Польщі на папері обов' язував
"Устав Ярослава" ще з ХІ століття, яКИЙ, між іншим, постанов..
· u..
ляв, ЩО ВСІ спори щодо церковноrо маина Пlдляrають не СВІТ"
ському державному судові, але церковному судівництву. Тепер
цей ВиленськИЙ Собор постановив, що особа, яка забрала б цep
. . ..... u
ковну влаСНІСТЬ, не ВІддавши СВОЕ:І претеНСІІ на церков нии суд
Е:пископа чи Митрополита, підляrаЕ: анатемі, наложеній Собо
ром.
r) Собор заБОРОНЯЕ: світським чи церковним людям подавати
... U.
'СВОІ маЕ:ТКОВІ спори щодо церковноrо маина перед держаВНІ су"
ди. 8 )
6. В тому часі Е:рархи займалися часто більше своїми світ..
ськими інтересами, зокрема збиранням майна для себе, як дбали
про належне управління Е:пархіЕ:Ю. Тому Собор прийняв поста..
нову, що Е:пископи і Митрополити мають займатися тільки цер"
ковними справами і зокрема щорічно брати особисто участь у
Митрополичому Соборі.
7. rарантувати виконання цих постанов в інтересі Церкви
мало таке кінцеве зобов'язання всіх Е:рархів і духовенства: "Як..
що rосподар (тобто король) або бояри, або якась інша світська
влада будуть вимаrати від Митрополита або від Е:пископа, щоб
був зломаНИЙ будь..яКИЙ із цих апостольських законів, аби їхня
воля була виконана, то нехай ніхто (з Е:рархіі і духовенства)
не відважиться Toro слухати, але всі Е:пископи повинні зійтися
разом у Митрополита і потім смиренно разом прохати rосподаря
(короля і великоrо князя) і твердо на тому стояти, аби видане
на основі Божих і апостольських правил право не було поруше..
не."9)
"А якщоб хто"небудь із нас або із церковних пастирів після
нас через свою безпорадність або користь, забажав переступити
· u · ....
цю заПОВІДЬ, укладену и ПІдтверджену нами, І за неІ не потеРПІВ,
то нехай буде позбавлеНИЙ свовї rідности."
264

Так закінчена постанова цьоrо Крайовоrо Собору Київсько-
rалицької Митрополії в Вильні з 1510 р. Всі ці постанови, чи
пак заповіді Собору, прийняті по довrих дискусіях однодушно,
були в основі на добро Церкви. Але, коли після йосифа Солтана
прИЙшли нові Митрополити, то в практиці ніхто з цих Митропо-
литів і Е:ІШскопів, Архимандритів та IryMeHiB не виконував цих
заповідей, а діяв Їм наперекір. Відновлено боротьбу з цими ли-
хами, проти яких звертався названий Собор, щойно тоді, коли ви-
ринула знову думка про з'вдинення із Соборною Церквою в надії
на допомоry Риму в цій боротьбі.
тут зrадавмо тих Митрополитів, які очолювали Київськ
rалицьку Митрополію в XVI ст.:
йосиф ІІІ (1522-1534). Він був передтим Е:пископом полоць-
ким. За йоrо довшоrо правління в практиці щораз більше роз-
росталося патронатське право над Е:рархами, Іryменами і паро-
хами на некористь Церкви. йоrо наслідником був Макарій ІІ,
якИЙ управляв МитрополіЕ:Ю в роках 1534-1555. За двадцять ро-
ків йоrо керми Церквою розвинулося ще більше втручання
патронів у церковні справи. Закорінилося купно церковних уря-
дів від патронів. За йоrо правління також розвинув ся на тери-
торії йоrо Митрополії сильнИЙ протестантсьКИЙ рух і баrато
українсько-білоруських князів, шляхти й міщан переходило з
православної Церкви до протестантських зrромаджень, зокрема
на кальвінізм. Цей Митрополит нічоrо не зробив для Toro, щоб
затримати при Церкві князів і шляхту. Додати треба, що він був
з роду москаль і номінацію видістав собі за посередництвоМ
королеви Вони, відомої за прИЙмання хабарів. Після смерти Ма-
карія на престіл прИЙшов Сильвестер Бількевич (1556-1567).
Це був світсьКИЙ шляхтич, якИЙ перед номінацівю виконував
уряд королівськоrо ключника. За йоrо правління Церква упа-
дала в щораз сумні ше положення. В церковних і боrословських
справах він був майже неrрамотним і тому волів займатися
лише своїми мавтковими справами.
Після Митрополита Сильвестра прИЙшов йона ІІІ Протасе-
вич (1568-1576), який займав митрополичий престіл тоді, коли
серед вірних йоrо Церкви йшла боротьба за впливи між двома
сильними rpупами: відродженим католицьким рухом латинської
Церкви, зокрема ордену Е:зуїтів, і протестантських рухів, rолов-
но кальвіністів. Цей Митрополит усьоrо тoro не добачав і нічим
не протидіяв ширенню цих впливів серед ірних Церкви Київ-
сько-rалицької Митрополії.
у державно-політичних відносинах тоді в тому часі насту-
пила велика зміна. На спільНЇм соймі шляхти з Польщі та шлях-
.ти і князів з Литви переведено в 1569 р. в Люблині унію цих
двох держав, при затриманні деяких автономних прав для Лит-
ви, але при тому інкорпоровано безпосередньо до Польщі майже
всі українські землі, які до Toro часу належали до Великоrо
265

Князівства Литовськоrо. Цей факт поставив Митрополію Кивва
і rалича перед нові важкі завдання, до яких Митрополит Пона
ІІІ, очевидно, не був приrотований, а тому Церква попадала далі
в ще ripme положення.
йона ІІІ уступив з уряду Митрополита ще перед своою
. u. . u .
смертю 1. иоrо наСЛІДНИКОМ став шляхтич, СВІТСЬКИИ ЧОЛОВІК,
Ілля Куча. Він був коротко на своїм уряді, бо ЛШІІе два роки
(15771579) і нічоrо спеціяльноrо по собі не залишив. По нім
Митрополитом став Онисифор Дівочка, також світсьКИЙ чоловік,
один з rалицьких панів. Саме за йоrо правління (15791589)
вперше за 600 років юрисдикції Царrороду з'явився на землях
київсько..rалицької Митрополії Патріярх Е:ремія, який без ДО"
тримання канонічних правил, безцеремонно усунув йоrо з Мит
рополичоrо престолу.
Це був час, коли упадок Церкви Київськоrалицької Мит
рополії доходив до дна. Наслідником Онисифора Дівочки став
Митрополит Михайло Роrоза (15891599).
Поriршеmш стану Церкви після Люблинської Унії
Після довrиx намаrань проводу польської шляхти, щоб пе
ревести тісну злуку Великоrо Князівства Литовськоrо й Коро..
лівства Польськоrо, врешті ці заходи зреалізовано на спільнім
Соймі в Люблині в 1569 р. Заходи польськоrо шляхетськоrо про
воду для переведення тісної унії Великоrо Князівства Литов
CLKoro з Короною Польською в одну державу тяrнулося понад
сторіччя. З кожним десятиріччям цей плян здобував собі більше
прихильників серед рядової шляхти литовської, украінськоі і
білоруської. Це були колишні бояри, піднесені до номінальноrо
рівня з польською шляхтою. IJpoTe була велика різниця стану
польської шляхти і шляхти в литовській державі. У Великім
Князівстві Литовськім шляхта мала традиційний важкий обо..
в' язок військової служби в обороні цівї держави з південноrо
сходу проти періодичних нападів кримських татар, а з північ..
Horo сходу проти зростаючої аrресивности Московії. Тимчасом
польська шляхта на Заході була безпечна, бо Польщі тоді не
rpозила ніяка небезпека від Уrорщини, Чехії, Німеччини, ані
від Ордену Хрестоносців. Обов'язки військової служби були в
Польщі реrульовані законами Сойму, в якому шляхта мала
рішальнИЙ rолос і не допускала до збільшення військових тяrа..
рів на себе. Тимто польський провід обіцяв шляхті Великоrо
Князівства Литовськоrо звільнити її при унії від важких BoвH
них обов'язків. Це була rоловна причина, яка спонукала литов
ську, українську і білоруську рядову шляхту вийти назустріч
.U
УНІИНИМ змаrанням польськоrо шляхетськоrо проводу.
Окрім Toro у Великім Князівстві Литовськім був різкИЙ
поділ шляхетськоrо стану на рядову шляхту і на князіввель"
266

мож. Ці князі були потомками давних українських, білоруських
і литовських удільних князів. Вони мали широкі області під
своою владою не лише як великі земельні власники, але також
як високі державні урядовціміністри. Більшість цих вельмож
творили українські княжі роди, як Острозькі, Вишневецькі, XOT
кевичі, ЧарторИЙські, Корецькі та інші.
Ці князі посідали сотні сіл і міст та містечок, де жила за
лежна від них колись боярська, а тепер шляхетська маса з пев
ними обов'язками не тільки перед Великим Князем Литовським,
але також перед ними, бо ці вельможі виконували вищі aДMiHi
страційні функції в державі. Біля великоrо князя литовськоrо
.. . u u u
ЦІ КНЯЗІвеЛЬМОЖІ творили иоrо вищии державнии opraH, що
діяв під назвою "панирада". Власне ці вельможі боронилися
перед тісною уніЕ:Ю з Польщею, бо вони бачили, що в Польщі
нема вищої і нижчої шляхти, нема там князів, а, мовляв, кож
u . ... ·
нш{ шляхтич, наВІТЬ лише на малlМ СІЛЬСЬКІМ rосподаРСТВI, Е:
. u . . ·
рІВНИИ КОРОЛІВСЬКОМУ високому урядовцеВІ, ВОЕ:ВОДІ.
Хоча у своїй опозиції до тісної унії з Польщею ці литовські,
українські й білоруські вельможі, "панирада", заступали свої
клясовостанові інтереси, то вони безсумнівно одночасно були
речниками збереження значної міри державної суверенности
цьоrо Великоrо Князівства. Українські князівельможі в тому
випадку боронили також національноrо інтересу, бо в дотоrо
часнім Великім Князівстві Литовськім українськИЙ і білору
сьКИЙ елементи мали більшість і тому в цій державі моrла роз
виватися свобідно культура і Церква цих народів. Таких обме
жень проти Церкви східньоrо обряду, які були в кордонах Ko
рони Польської, У Великім Князівстві Литовськім не було, бо
це була литовськоукраїнськобілоруська держй.ва.
Натомість дрібна шляхта українська і білоруська виступала
вже в 1560 р. рішуче в уrоду польському плянові про тісну унію
3 Польщею в одній державі з деякими застереженнями оборони
давніх прав урядової руської мови і прав Церкви. Все ж таки ця
дрібна шляхта, що почула свою силу на польських соймах спіль
них з литовськими, всіма силами перла до тісної унії з Поль-
щею, в якій для українськоrо національноrо елементу не було
виrлядів для вільноrо розвитку. ТиМТО ця дрібна шляхта діяла
несвідомо проти cBoro національноrо інтересу.
На спільному соймі в Люблині 1569 р. панивельможі про--
. u ...
тивилися так саМІИ УНІІ двох суверенних держав, як зокрема
були вони проти влучення українських земель просто до Поль
щі, відлучуючи Їх від Великоrо Князівства Литовськоrо. Але іх
зацитькала постава тіЕ:Ї руської шляхти, яка через своїх Hepery
лярно обраних послів з Волині, Підляшшя і Київщини rолосу
вала разом з польськими послами за відірванням цих земель
від Литви і влучення їх до Польської Корони. Зразу названі
українські вельможі з Волині, Підляшшя і Київщини не хотіли
267

зложити присяrи на вірність ціЕ:Ї політичної унії, але під заrpо-
. U .
зою польськоrо уряду вони скапlтулювали и ПІдписали акт при-
сяМl, яку були змушені терором зложити також усно.
У тій боротьбі за національне і політичне право українсько-
ro народу, широке в рямках Литовськоrо Князівства, а цілком
обмежене в рямках Корони Польської, ми не бачимо зовсім ro-
лосу Е:рархії київсько..rалицької Митрополії. Мовчали Митро--
полити й Е:пископи, тобто виявили повну пасивність тоді, коли
справа йшла про жИ'hЕ:ві інтереси Церкви українськоrо народу.
Вони не виявили активности також у дрyrій важливій справі:
проти наступу лютеранства і кальвінізму на цю Церкву, що здо..
бував вірних для себе серед тіЕ:Ї суспільної верстви, яка тоді мала
всі політичні права, тобто серед вельмож"князів і рядової шлях..
ти. 1Q )
]Киття ВИІЦИХ верств українськоrо й білоруськоrо народів
під духово..моральним оrлядом у півсторіччі після Крайовоrо
Собору в Вильні 1509 р. схарактеризоване тоrочасними джере..
лами в дуже сумних і темних красках. rpубий матеріялізм і
п'янство та обжирство було тоді панівне в житті польської шлях..
U.... . .. U U
ти и серед 11 духовенства, а ПІД ІХ впливом такии самии стан за..
панував також серед українських і білоруських вельмож та ря..
дової шляхти. Деякі сучасники описують цей стан, вказуючи
на заrальне явище, що, мовляв, "наші люди rинуть від п'янства
і від тих бійок, що з ньоrо походять. День починають у нас ro--
рілкою; ще лежачи на постелі, кричать ,rорілки, rорілки', а по..
тім цю отруту п'ють чоловіки, жінки і хлопці на вулицях, на
площах і навіть на дороrах." Цей приклад шляхти потяrав за
собою також у значній мірі міщан і селян. Політична ідеолоrія
була також rрубо матеріялістична: вислyrою королеві поль..
ському і великому князеві литовському здобути собі якнайбіль..
u. . . u
ше маина 1 при тому ДІстати в ПОСІдання и використання дер"
жавні та церковні посілості. Для Toro розхапувано без сорому
rpомадські й церковні добра, при чому лихий приклад давали
самі вельможі і самі церковні Е:рархи. Такий стан запанував
від початку ХVI сторіччя до третьої четвертини Toro сторіччя. 11 )
Національне життя проявлялося rоловно в Церкві, яка за..
лишилася як частина попередньоrо національно..державноrо
життя до часу втрати державної незалежности. Тут повторялося
те саме явище, яке ми бачимо від V-ro сторіччя по Христі, коли
впала західня Римська Імперія, а залишилася непорушною і
в певнім незалежнім стані Церква на Заході. Подібно сталося з
Церквою на Сході по упадку Царrороду в руки турків. Власти..
во, Церква київсько..rалицької Митрополії на низах навіть зміц..
ніла після Toro, як українські і білоруські землі опанувала ли..
U .
товська и польська динаСТІЯ.
Втрата державної незалежности Руси-України потяrнула
за собою зменшення зна чення міщанства і дрібноrо боярства.
Ще за часів дрyrоrо татарськоrо руїнницькоrо нападу на цілу
268

Украіну мусіли міщани втікати з поруйнованих міст до близь-
ких сіл, де леrше можна було хоронитися перед дальшими та-
тарськими набіrами. До сіл вони приносили культурно-цивілі
заційні здобутки, а зокрема християнізований світоrляд. Вла-
u . u u ·
стиво, щоино ТОДІ приинявся християнськии дух У сеЛЯНСТВІ,
тобто в більшості народу, пристосовуючи до християнської науки
давню передхристиянську духову культуру. Подібно сталося з
дрібним боярством після натиску й утиску польськоі шляхти і
вельмож проти українськоrо міщанства та дрібноrо боярства.
Воно зрівнювалося до селянськоrо стану, але, одночасно, з co
бою приносило вшці культурні інтереси і зокрема поширювало
почуття, що Церква східньоrо обряду це Церква руська, україн-
ська, тобто, що вона Е: висловом YKpaїHcbKoro HapOДHЬOHaцio
нальноrо духа. Приналежність до ціЕ:Ї Церкви рівнялося виявові
приналежности до Руськоукраїнськоrо народу. Це почуття в
рештках міщанства і в селянстві було в тому сторіччі сильне,
як воно було серед українських вельмож і шляхти. 12 )
З усьоrо Toro KopOТKoro оrляду житrя XVI-ro сторіччя в
йоrо перших десятиріччях видно, що, властиво, більше було
українськоrо національноrо почуття серед міщан і селян, як
серед шляхти. Ні міщани, ні селяни, ні духовенство не мали
наrоди вислуrовуватися польському володареві, щоб досяrнути
u ... . u u .u
иоrо матеРIЯЛЬНОl ласки І для Toro ити иому на руку в УРЯДОВІИ
політиці. Це робила лише верства вельмож і рядової шляхти.
Тим-то також вища €рархія, яка походила 3 вельмож і шляхти,
провадила в цьому сторіччі таку саму політику і провадила
таке саме життя. Реальна оборона існування Церкви pycbKoro
обряду (тоді часто називали цей обряд просто rpецьким) фак
тично спиралася на вірність цій Церкві міщан, селян і сільсько
ro духовенства. Одним і друrим припало життя в окупаційних
польських державних відносинах після Лю.блинської Унії не
з медом.
Вплив протестантськоrо руху на Церкву Киівсько-rалицькоі
Митрополії
На першу четвертину XVIro сторіччя прmrадаЕ: переломова
подія в політичній історії всіЕ:Ї Европи й европейської культури:
це відколення від Західньої Церкви значної частини вірних і
орrанізація окремих Церков, незалежних від Римськоrо Пре-
столу. Це Е: рух, яКИЙ викликали тоді невдоволені занепадом
значної частини латинськоrо духовенства під моральним оrля
дом і в різних формах утяжливих данин на утримання дyxo
венства.
Притокою до цьоrо розколу був виступ німецькоrо монаха
Мартина Лютера проти Toro, що за фінансові пожертви на бу-
дову церкви св. Петра в Римі давав Папа відпуст.' Виступ Лю
тера використали деякі німецькі князі, щоб творити, зrідно з
269

розвинутою доктриною Лютера, свої Крайові Церкви, незалежні
від Риму, але вповні залежні від даноrо володаря. Ці крайові
німецькі володарі мали в тому ще матеріяльний інтерес, бо Mor-
ли при цій наrоді заrарбати значніші церковні добра. Тому, що
цей рух протестував проти влади Риму в Церкві, то він був назва-
нИЙ протестантський, хоч формально з причин опротестування
соборових рішень у ШпаЕ:рі 1529 р.
Лютер спирав свою церковну доктрину не на традицію Цер-
кви, а на саму інтерпретацію Біблії, яку він переклав на живу
німецьку мову. Виникла в цім протестантськім русі скоро док-
трина, що не конче потрібна церковна інтерпретація св. ПИсан-
ня, але що кожний християнин маЕ: свободу сам "досліджувати"
Біблію і розуміти її так, як він це уважаЕ: за вказане. В основі
лютеранська доктрина підтримувала владу крайових князів, як
. u ...
церковних rолов, І тому знаишлася значна СКІЛЬКІСТЬ КНЯЗІВ,
які приймали лютеранство. Незабаром протестантський рух по..
. .u ..
родив нових реЛlrlИНИХ учитеЛІВ, ЯКІ давали свою власну "Е:ван-
rельську" доктрину, відмінну від лютеранської. Побіч Лютера
значнИЙ вплив у протестантськім русі здобув Йоrан (Іван) Каль-
він, яКИЙ створив окрему доктрину, що її тепер визнаЕ: Пресби-
теріянська Церква. Виринули інші протестантські доктрини, як
"унітарії", тобто ті, що не визнавали св. Трійці. Появилися у
цьому русі також у дещо зміненім світоrляді аріяни, які вклю...
чилися в рух "унітаріїв" .
Цей увесь протестантсьКИЙ рух відкликався до народніх
мас у своїй боротьбі проти Західньої Церкви з Римським Пре..
столом у проводі. Тим-то місцеві rpoмади вірних орrанізувалися
на рівноправній базі, як "збори" вірних, на чолі яких стояв не
священик, а проповідник або пастир. З Німеччини протестант..
ський рух поширився на сусідні і дальші країни: до IlIвайцарії,
Франції, rолляндії, Данії, Анrлії, Швеції і HopBeriї, до Yrop..
щини, Чехії і Польщі, тобто до Польської Корони і Великоrо
Князівства Литовськоrо, і тим самим у Білорусь й Україну-
Русь. Цей рух почав заливати особливо Польщу, Литву, Біло..
русь й Україну тоді, коли 1525 року великий маlістер Ордену
Хрестоносців у Східній Прусіі Альберт скинув із себе монашу
'рясу, прИЙняв лютеранство 'і проrолосив себе світським волода-
рем Прусіі. Будучи васалем польськоrо короля, він мав змоry
свобідно поширювати протестантство в областях Польщі і Ве-
ликоrо Князівства Литовськоrо. За лютеранством прийшли туди
також кальвіністи й унітарії. Особливо в Литві ширився кальві-
нізм.
Найбільmоrо розrону набрав протестантський рух на укра-
Їнських і білоруських землях за влади короля ЖИІмонта ІІ Ав..
(уста (1548..1572). Цей король Польщі й одночасно великИЙ
князь литовськИЙ давав повну свободу протестантській пропа-
(анді. На йоrо дворі осіли були в значнім числі прихильники
проте стантиз му. Він деяКИЙ час сам носився з думкою, що фор-
270

мально проrолосить себе лютераном. Але йоrо стримало мірку..
вання про те, що при опорі католицьких Е:рархів у Сенаті ro..
това постати проти ньоrо революція і заrpоза втрати королів..
ськоrо трону. Проте він аж до смерти давав повну волю всім
протестантським віровизнанням. 13 )
За влади короля Жиrмонта ABrycTa в Польщі й Литві про
тестанти опанували були значну частину польської шляхти і
вельмож. Маючи патронатські права, вони відбирали латинські
церкви і передавали іх протестантським "зборам". У той спосіб
вельможі й шляхта звільняли себе від церковної десятини в ко-
ристь латинської Церкви і при тому там часто "вривали" собі
дещо для себе з давньоrо церковноrо майна. Крім Toro проте..
стантизм став був просто НОВОЮ "модою" серед шляхти, яку
занесли "паничі", що студіювали деякий час у Німеччині в про..
тестантських школах. Цьому сприяла заrальна атмосфера яко
rось потрясення умів і моральности. Траплялися бідніші в Ma€:T
ковім оrляді латинські Е:пископи, які покидали свої €:пархіяльні
уряди і переходили на вільнодумний протестантизм. Бували ча..
. . u
сто випадки, що монахи лаТИНСЬКІ покидали манаСТИРl и oдpy
жувалися. Баrатmі латинські Е:пискоnи були також у значній
скількості такі, що були прихильні до реліrійноrо вільнодум-
ства, а тільки не покидали своіх становИІЦ тому, що інакше бу..
ли б утратили виrідне вживання великоrо майна даноrо €:пис
копства. Ця духова атмосфера і мода серед шляхти, самозро
зуміло, попmрювалася також в Украіні й Білорусі. 14 )
ЗаrальнИЙ образ Toro стану реліrійної справи в Україні під
Польщею рисув нам Ori€:HKo 15 ) в цитованій вище праці про істо"
рію Украінської Церкви так:
"Украінська шляхта захопилася нововірством, нерідко
забираючи церкви в своїх мавтках і обертала їх в молитовні
доми ,збори' для соцініян. Нововірство зросло на україн..
ських землях в половині XVIro століття і найдовше три..
малося на Волині. Навіть деякі оборонці православ'я, на-
приклад князь ОстрозьКИЙ, досить лаrідно ставились до
нововірців і підтримували з ними тіснИЙ зв'язок."16)
У Білорусі мав велику популярність і вплив, з оrляду на
свов урядове становище і на величезне майно, князь Микола
Радивил чорний. Він мав численні Ma€:THocTi також на україн-
ських землях. Вернувшися з закордонних сrудій у 1555 р., він
..u н
ВІДРазу енерrІИНО взявся ПОІШІрювати у СВОІХ ма€:тностях каль
вінізм. Він будував для цих нововірців "молитовні доми", і то
муровані, а не тільки дерев'яні. Такі церкви для кальвіністів
він збудував у Вильні, Клецьку, Несвіжі, Бересті, Орmі та в ба-
rатьох інших містах і містечках. Цей Радивил був двоюрідним
братом королеви Польщі і тому йоrо престиж серед шляхти
литовської, білоруськоі й украінськоі був дуже великий. Під
271

йоrо впливом навіть латинсьКИЙ Е:пископ у Кивві, Микола Пац,
перейшов на кальвінізм. 3а своїм князем ішли йоrо службові
шляхтичі й урядовці на йоrо мавтностях. Всюди, де був йоrо
"фільварок", там основувано протестантський збір. Це було як
у латинських парафіях литовських, так і білоруських та укра..
Їнських православних парафіях.
Тоrочасні автори подають, що тоді в Волинській Е:пархії
було залишилося при латинській Церкві лиш около одної тисячі
вірних, а в Жмудській Е:пархії осталося тоді при латинськім
Е:пископі лише 6 парафій. Всі інші були опановані протестан..
тами.
На українських землях цей протестантський рух був слабий
у порівнянні зо станом у Білорусі. Проте визначні роди україн..
u .
ських вельмож приимали нову протестантську ВІРУ, покидаючи
православну Церкву. Так зробили вельможі і князі Вишневецькі,
Ходкевичі, Воловичі, rорські, Сапіrи та інші. 3а ними йшла за
лежна від них дрібна шляхта.1.7)
Цей вплив протестантизму в Е:пархіях Київськоf'алицької
Митрополії на білоруських землях мусів сильно впливати на
сусідні Е:пархії цівї Митрополії, заселені українцями. Як силь
нИЙ був цей рух ще в 1590их роках, видно із свідчень тоrочас..
них джерельних документів. У тодішнім воввідстві з осідком
у Новrородку, де, звичайно, побіч Вильна тоді жили Митропо..
лити цівї Митрополії, перемінено 650 церков православних на
протестантські доми молитви. Якщо йдеться про тоrочасну
шляхту, що була раніше православною, то ледве кожнИЙ сотий
залишався при цій Церкві, а решта 99 відсотків прийняла була
нововіРСТВО. 18 ) Як баrато було тоді протестантських парафій на
українських землях, видно із спису, яКИЙ подав праця Михайла
f'руmевськоrо ,,3 історії реліrійноrо руху на Україні". Там він
подав назви міст, містечок і сільських rромад, де в XVIMY CTO
річчі діяли протестантські rpомади зі своїми церквами. Що тут
ідеться не про німецьких протестантів зпоміж міст на німець..
.. u ...
КІМ праВІ, видно з Toro, що идеться про малІ МІстечка 1 села
(поза більшими містами), де взаrалі не було німців, ані поль
ськоrо міщанства, а тільки українці й жиди та вірмени. Ці остан..
ні також перед тим були православні. Цей спис, річ ясна, не Е:
повнИЙ, бо rpymевсьКИЙ подав лише ті rpомади, про які з Toro
часу залишилися певні документи до наших часів. 19 )
3 кінцем правління ЖИr'монта ІІ ABr'ycTa в Польщі і Вели
кім Князівстві Литовськім У 1572 році наступила зміна урядової
політики щодо протестантів. Щоправда, вони мали волю далі
проповідувати СВОЕ: віровизнання словом і друком та закладати
свої парафії, але сам уряд, із зміною володаря, почав активно
встрявати в реліrійні справи по боці латинських католиків. Ha
перед новИЙ обраний король f'енрих Вальоа, французьКИЙ ка..
толик, який правив коротко, бо лише в роках 1573 74, а потім
272

новий король, семиrородський князь Стефан Баторій, активно
підтримували Католицьку Церкву проти протестантів пляновою
проповіддю і шкільною освітою. Спроваджені до Польщі і Литви
Сзуїти запопадливо виконували плян реліrійної освіти з поrля
ду католицькоrо. Вони зорrанізували сітку шкіл і колеrій з ви..
. . .U .
ІЦОЮ ОСВІТОЮ, В яких навчали не лише реЛlrlИНl предмети науки,
але також усі світські ділянки науки. Ці школи набрали розrо
лосу, як конечне виховання для шляхетської молоді з належ
ною суспільнотовариською оrладою.
Е::зуїти прийшли до Польщі ще свовчасно, бо при кінці вла
ди короля Жиrмонта ABrycTa Католицькій Церкві в Польщі і
Литві rpозив розкол з Римським Престолом. Польський Архи
епископ УханськИЙ тоді вже виступив був із пропозицівю скли
кати всекрайовий собор, зложений із делеrатів духовенства всіх
Церков на території Польщі, отже не лише католицькоrо, але
й представників усіх iнmoBipцiB. Цей собор мав завдання укла
сти новий польський національнИЙ обряд у польській мові й
утворити незалежНИЙ від HiKoro Патріярхат. Цей плян не при
йшов до реалізації з уваrи на закінчення володіння Жиrмонта
ABrycTa і цілковитої зміни урядової політики в церковних спра..
вах. Це все вказув на те, як сильні були протестантські впливи
до третьої четвертини XVIro сторіччя. 2О ) Протестанти до Toro
часу провадили живу усну і друковану пропаrанду проти Рим
ськоrо Престолу і взаrалі проти католицькоrо віровизнання,
спеціяльно нападаючи на Е::рархію і клир. Е::зуїтська діяльність,
поставлена на високім науковім теолоrічнім рівні, скоро припи..
нила розrін протестантизму і в свою черry перейшла з виробле
ним пляном у наступ, щоб привернути протестантів знову до
Католицької Церкви.
Припинивши наступ протестантизму, Е::зуїти стали HaBepTa
ти назад до католицькоrо віровизнання тих вельмож польських,
литовських, білоруських та українських, разом з дрібною шлях
тою, які до Toro часу прийняли були одне з протестантських
віровизнань. Православна Е::рархія українсько..білоруської Мит..
рополії східньоrо обряду не вміл'а і не виявила бажання висту
пити активно в обороні CBoro православноrо віровизнання. Вона
не старалася повести, на зразок Е::зуїтів, позитивну реліrійну
і світську освіту серед провідної шляхетської верстви своїх Bip
них, щоб цю верству повернути з протестантизму назад до Цep
кви східньоrо обряду. Тимто Е::зуїти мали вільне поле для такої
акції, яка привднала б цих протестантськ українських і біло..
руських шляхтичів та вельмож до католицької Церкви. Власне,
це знаменНИЙ факт, на яКИЙ мало"хто з українських істориків і
публіцистів дотепер звертав належну YBary: католицька пропа
(анда Е::зуїтів у четвертій частині XVI..ro віку привднала біль
шість протестантських нововірців з..поміж українців і білорусів
до католицької польської Церкви. Православна Е::рархія TaKoro
успіху, з наведених вище причин, мати не моrла. 21 )
273

Прmmнивши протестантськИЙ рух у йоrо поході проти кат(}-
лицизму В Польщі й Литві, Е::зуїти підняли ідею проповіді при
вернення Е:ДНОСТИ Церкви східньоrо обряду з Римським Престо
лом. Ця ідея, зрештою, була ще жива, хоч і в слабій формі,
ввесь час у Церкві Киівськоrалицької Митрополії. Проте від
кінця XVro сторіччя вона ледве животіла і не проявлялася
часто назовні. Але збереrлися докази на те, що в третій четвер..
тині XVIro сторіччя та raлузь князів Сапіrів, яка пізніше пе
рейшла була на протестантизм, а потім остаточно на латинство,
все ще трималася Церкви східньоrо обряду в Е:дності з Рим
ським Престолом. У кількох парафіях там аж до Берестейської
Унії визнавали Е:дність Соборної Церкви. 22 )
Думка про конечність привернути Е:дність ціЕ:Ї Церкви з Собор
ною Церквою проявлялася тоді рівночасно в діяльності Риму і
в тих княжих родах, які ще залишилися серед вірних Церкви
київсько..rалицькоі Митрополії. Наприклад, князь Константин
ОстрозьКИЙ у тому часі був дуже активнИЙ у цьому напрямі, як
це видно з йоrо листування. Правда, він одночасно також утри
мував дуже приязні стосунки з протестантами. Ідея привернення
Е:ДНОСТИ в Соборній Церкві особливо зросла з причини жахли
Boro стану тодішньої Церкви Киівськоrалицької Митрополії на
верхах 'Ї на долах духовенства. Хто мав щире почуття церковно..
ro й національноrо добра, той думав над засобами рятунку СВОЕ:Ї
Церкви з цьоrо заrpозливоrо положення. Рятунок таКИЙ бачили
вони в Римі, якИЙ тоді мав знову поважну політичну силу в ка..
толицьких країнах.
1) А. В. Карташев, стор. 364..366, а дai 543..548. rрушевський, 1'ОМ у,
С1'ор. 407-409.
2) Тут переда€мо переклад з лати\нської МrОВИ, ЯКIQЮ був ПИСalНий цей лист
Патріярха. Латинський текст пода€ Пелеш, стор. 475 і наст. Коли порівнювати
переклад, який дa€ Кардашев, стор. 557 і наст., то Йоro переклад у деяких
місцях € цілком вільний, а не дослівний.
274

З) в листі Папи, між іншим, поставлено питання, чи це правдива інфор"
мація, що духовенство КиЇвськоЇ Митрополії вжива€ в Літурrії !Неправдиве
вино, але сік з якихось місцевих яrід. У своїм коментарі до цьоrо листа цито-
ваний тут російський історик Церкви А. В. Карташев підтверджу€, що в тому
часі дійсно в Московії вживали в Літурrії замість вина сік яrід, що росли в
північній Московії (C'flOp. 576). В Україні вживана лише літурrічне вино, а не
ці імпортовані з Московії яrоди, чи пак сік з них.
4) Про правління ЙОНИ ІІ, rляди: Пелеш, С1'ор. 478; Карташев, стор. 567
інаст.; rрушевський, том У, стор. 414.
5) rрушевський, том У, стюр. 467; Карташев, стор. 570..571; Пелеш, стор.
492.
6) Карташев, стор. 370.
7) Карташев, стор. 371.
8) Карташ'ев, стор. 371.
9) Пелеш, стор. 492; rрушевський, том У, C'foOp. 406; Карташев, стор. 572..
573.
10) rрушевськwй, 'fIOM ІУ, crop. 388 і наст.
11) rляди опис цьоrо стану на основі ТОJ10часних джерельних даних У
f"рушевськоrо, том УІ, розділ "Побут і культура", стор. 292 і наст.
12) rрушевський, там таки, том УІ, стор. 138 і Інаст. ТаК'ож М. rрушевський,
3 історії реJJіrіЙіної думки на Уираїні. Вінніпеr .. Дітройт. Українське EBaHre..
Jlицьке Об'€днання Півн. Америки, 1961, C'flOp. 48 і наст. Там звернено YBary
ІІа те, що також духовники у важких обставинах життя YKpaїHcbKoro міщан..
ства переносилися !На села.
13) rрушевський, 3 історіі реJJіriЙноі дуМJ<И на Уlфаіні, стор. 62 інаст.;
f"'рушевський, Історія УJ<раіниРуси, том УІ, стор. 415 і наст; Дмитро Дорошен..
КО, Православна Церива в ми ну лому Й сучасному житті YJ<paїHcbJ<oro народу.
l>ерлі'Н: Видавництво "Нація в поході", 1940, стор. 29 інаст.; Д"р Іларіон Ori€H"
ко, АРХИ€ПИСК1ОП Холмський, УlфаїНСЬJ<а Церива, Праrа: В"во Юрія Тищенка,
стор. 137-156. Juljan Bartoszewicz, Szkic dziejow Kosciola Ruskiego w Polsce,
Krakow, 1880, 129 ff.; Oscar Halecki, Ibid., р. 140 ff.; А. Lewicki, Unia п0
rencka w Polsce, Krakow, 1899; К. Chodynski, Kosciol Prawoslawny w Rze
czypospoIitej Polskiej, Warszawa, 1934; Latourette, Ibid., р. 715 ff.; R. Н.
Bainton, ТЬе Refonnation of the XVI Century, Boston, 1932.
14) Бартошевіч, стор. 128 і наст.
15) Іван Ori€HKO, професор української літератури в Держав нім Універси..
теті в Кам'янці, під іменем Іларіона, був Архи€пископом Холмським У 1940..44
рр., а відтак Митрополитом Української rрекю..ПравослаВIНОЇ Церкви в Канаді;
помер 1973 р.
16) Там таки, стор. 167.
17) rруш,овський, Історія, том УІ, C'flOp. 425. Карташев, стор. 584. Ервард
Ліковський, БерестеЙСЬJ<а унія, 1596. На укра.ilнську мову перек'лали Володимир
Кузьма і Осип Заорський, Ж1овква: Накладом Читальні Українських Боrосло..
вів ім. М. Шашкевича, 1916, стор. 43..44.
18) rрушевський, Історія, том УІ, C'flOp. 425.
19) rрушевський, 3 історії реJJіrійноrо руху..., стор. 64..68.
20) БаР'flошевіч, стор. 139.  В 1570 р. відбувся такий синод у Сандомирі,
в якому брали участь не лише VIатинські прелати, але й православні українці
та білоруси, а такюж лютера'Ни й кальвrністи. Там, власне, було рішено ство-
рити окрему польську національну Церкву. Через новий зворот у політиці
1І0ЛЬСЬКОJ10 уряду цей плян не був зреалізований. rляди: raJЛецкі, стор. 157
і наст.
21) Російські правосл,авні та москвофільські іншонаціоналы
іi публіцисти, і
'Навіть деякі вчені історики, висунули rасло, що нібито унія Церкви Київська..
І"'алицької Митрополії була в польських ПUlянах "помосroм до переходу пра-
вославної Руси на польське латинство" . ІСТОРИЧ1ні факти, як ми бачимо, тій
тезі цілком перечать. Провідні мЗtІ1Нати українські і біJllOруські разом з числен"
",аю дрібною шляхтою перейшли на латинство !Не з рядів об'€днаIНОЇ з Рим-
ським Престолом ціеї Церкви, тобто не від "уніятів" , aJЛе ще раніше від про
тестантів. Річ ясна, що були й ВИlНятки.
22) На наrробниках цих Сапіr у коденській церкві можна читати напис, що
вони спочили в об'еднаній вірі rрецькій (по..латинському "Unio Graeca").
rляди Бартошевіч, сroр. 103.
275

РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИй
поrЛИБЛЕIПІЯ ЗАНЕПАДУ ЦЕРКВИ ПАТРОНАТАМІІ
ТА СІІРОБА БРАТСТВ ОЗДОРОВИТИ П
Як уже зrадувано, патронат державних володарів над Схід-
ньою Церквою був вироблеНИЙ довrою традицівю Церкви в Цар-
rородській Імперії. Там врешті таки канонічно виробилася док-
трина про повну вдність Церкви і держави, при чому державі
в особі володаря признано рішальне становище в адміністрації
Церкви і навіть в окресленні деяких доrм. Імператор мав обо-
в'язок опіки над Церквою, тобто дбати про її охорону й оборону.
В полеміці з московським князем Василівм Першим Царrород-
сьКИЙ Патріярх підкреслював у свовму листі, що "імператорська
влада і Церква творять одну цілість і не можуть бути відділені
одна від одної". Виховані в такім дусі були Митрополити й Е:пис-
копи rреки, яких присилав ЦарrородськИЙ Патріярх до Кивва
ще в часі суверенної княжої Руси-України.
Тимто цілком природно, з тівї доктрини випливало право
патронату Імператора над Церквою. В цьому патронаті місти-
лося також право встановляти Патріярха й Митрополитів. Це
була лише формальність, що номінацію Патріярха і Митропо-
литів потім нібито підтверджував Патріярший Синод. Фактично
в Царrороді не смів бути Патріярх, який би противився волі
Імператора. У противному випадку Імператор просто скидав з
престолу даноrо Патріярха і наставляв іншоrо, а, з правила,
обидва акти Імператора послушно підтверджував синод.
Церковні й державнополітичні діячі в PyciYKpaiHi знали
здавна, що про номінацію Митрополитів у Патріярхії рішав
не сам Патріярх, ані йоrо синод, але воля володаря. Іншими
словами, всі знали, що особу Митрополита для Кивва визначув
фактично rpецькИЙ Цісар і що в той спосіб така важлива уста-
нова в державі РусиУкраїни, якою була Церква, залежна не
лише від Патріярха в Царrороді, але також від чужоrо волода-
ря, rрецькоrо Цісаря. Коли турки повалили Ірецьку Імперію і
Царrород вчинили свовю столицею, то турецькі султани відразу
проroлосили, ЩО їм належиться давнв патронатське право над
rpeцькою Церквою, тобто що то вони будуть рішати про особу
Патріярха і Митрополитів. Ірецька Е:рархія без особливоrо
276

спротиву прИЙняла цей султанський патронат. Деякі пізніші
Патріярхи чинили це з важким серцем, але назовні Toro не
виявляли, а признавали над Церквою султанське патронатське
право без формальноrо спротиву.
Ще за часів rрецькоrо Цісарства виробилася практика, що
кандидати на Патріярхів і Митрополитів складали Цісареві цінні
"подарунки". Цим були зразу суспільні кола в Русі..Украіні зrір..
. . . . u .
шеНІ І невдоволеНІ, але вреШТІ..решт прииняли це до ВІдома, як
"конечне зло". 3 переходом Церкви КиЇвськоЇ і rалицькоі під
чужі династії в Польщі й Литві, суспільні і зокрема церковні
кола прИЙняли, як самозрозумілу річ те, що патронат над Цер..
квою, якИЙ у межах Украіни..Руси виконували раніше свої воло..
дарі"князі, тепер переходить на володарів Литви й Польщі. Іх
не разив факт, що ці володарі були вірними іншоrо обряду, ла
тинськоrо. Адже не разило також rрецьких Е::рархів і світських
провідників те, що патронатські права над Церквою виконували
нехристиянські султани.
3 упадком суспільної моралі в Польщі й Литві при кінці
XV..ro і в цілім XVI..iM сторіччях заrніздився там заrально
прийнЯТИЙ звичай, що охочі кандидати здобували для себе CBiT
ські і церковні уряди вислуrою перед двома ріmальними суспіль..
. . u
НО..ПОЛIТИЧНИМИ чинниками: перед МІсцевими вельможами и пе..
ред володарем. Кандидати купували собі ласку вельмож через
їхніх довірених осіб і безпосередньо, щоб відтак через цих вель
мож здобути собі добре слово в caMoro володаря при вирішу..
ванні обсади TaKoro державно..адміністраційноrо чи церковноrо
уряду. Ця підкупність перестала вважатися неморальною до
тіві міри, що складано в тих справах навіть писані умови з вель
можами, а навіть самим володарем. Кандидат складав писане
зобов'язання, що, якщо він дістане таку чи іншу номінацію на
бажаний світськИЙ чи церковнИЙ уряд, то він заплатить волода
реві певну суму rроmей чи дасть рівновартість у натурі. Ця
практика 'щодо Церкви Киівськоrалицької Митрополії спричи
нила розклад її Е::рархії, від мИтрополита й Е::пископів почина..
ючи, на Архимандритах та IrYMeHax кінчаючи. Цих врархічних
становищ добивалися кандидати з"поміж вельможних родин або
з родин рядовоі шляхти не задля добра Церкви. Вони часто
були світські люди, які дотоrочасним своїм розтратним житrям
.U . . ..
зменшили дуже значно СВІИ мавток І рlШИЛИ поправити СВОІ roc..
подарські відносини коштом церковноrо. майна, зв'язаноrо з
Митрополівю чи даним Е::пископством.
Часто такі протеrовані вельможами і ПlЛяхтою кандидати
не задавали собі труду на те, щоб бодай для пристойно сти на..
u .
перед вступити на якиись час у ряди монаХІВ до якоrось мана..
стиря чи навіть у ряди світськоrо духовенства, щоб там виявити
свою побожність і набути знання засад віри, доrм і канонів
Церкви. Вони, як цивільні особи, просто з якоrось державноrо
277

уряду діставали номінацію на Митрополита або Е:пископа і по..
тім урядували в Церкві майже виключно для власної виrоди й
користи, а не для добра Церкви. Були й такі серед них, що не
хотіли навіть прИЙняти врархічних свячень, щоб не рахуватися
з конечними засадами поведінки, але адміністрували Е:пархівю
та її майном будучи в світськім стані. Не дивно, що такі люди
u
на наивИІЦИХ церковних стаНОВИІЦах не моrли розвивати цep
KOBHoro життя, ані боронити Церкву перед зловживанням світ..
. . u
ських паТРОНІВ 1 розтяrання церковноrо маина нижчими уря
дами в Церкві, але вони не моrли навіть утримати Церкву на
дотоrочаснім рівні. ЗлИЙ приклад цих неrідників потяrав за
собою підлеrле духовенство і чернецтво, бо в подібний спосіб
набували позиції IrYMeHiB та Архимандритів такі особи, які
раніше взаrалі не були монахами.
у такім стані Е:рархія не моrла боронити Церкви перед дep
жавними урядами і патронами на низах, ані ставити чоло про-
тестантській проповіді, ані латинському обрядові, чи впливові
Їхньоrо шкільництва.
Зловживання патронату щодо papxiї
Спробою завести лад і право в Церкві київськоrалицької
Митрополії був КрайовИЙ Собор, скликанИЙ у 1509 році Митро
политом йосифом Солтаном і відбуТИЙ у Вильні. Ми вже зrаду
вали на відповіднім місці цьоrо розділу про те, що перша по
станова цьоrо Собору стверджувала факти, що ЕПИСКОПСЬКУ но..
мінацію кандидати 'купували і то ще за життя Спископа тівї
Е:пархії, на яку претендував даНИЙ кандидат. Коли Собор займа&
ся цим питанням і забороняв таку практику, то це знак, що така
практика була вже поширена при кінці попередньоrо сторіччя.
До кінця XVro віку твердо зберіrано в Митрополії фор..
мальність, що ще перед номінацівю кандидата на Митрополита
чи Е:пископа володарем або, в крайнім разі неrайно після неї,
Собор Е:пископів з участю князів, вірних цівї Церкви підтвер"
джував цей вибір. Цю формальність дотримувано в інсталяції
Митрополита йосифа Солтана та йоrо наслідника йосифа ІП.
Після них уже запанувала практика, що рішала про номінацію
виключно протекція для кандидата з боку вельмож, значить
вислyrа кандидата перед ними. Це видно виразно з номінаційноі
rрамоти для Митрополита Макарія ІІ. Він був москаль, якИЙ
умів здобути довір'я місцевих українських і білоруських вель-
мож, які постаралися були про те, щоб йому володар надав най
баrатшу тоді Е:пархію Луцьку і Володимирську, першу щодо
значення після Київської. Королем був тоді Жиrмонт І (1506
1548). Він був одружеНИЙ з італійською княжною Воною, яка
була в своїй добі славна в Польщі з Toro, що запровадила явну
підкупну практику на королівськім дворі. Через її руки треба
278

було аплікантові внести відповідні "дари", а вона вже тоді по..
лаrодила в короля все, чоrо прохач праrнув. Зберіrся HOMiHa
ційнИЙ декрет короля Жиrмонта І щодо обсади Митрополії після
Митрополита йосифа Солтана. Король у цій номінаційній rpa
моті писав таке:
" ...Владика луцькИЙ і острозькИЙ, Е:пископ Макарій, прохав
нас, щоб ми йоrо обдарували хлібом духовним,  Митропо
ліЕ:Ю Київською, rалицькою і всіЕ:Ї Руси, ЩО її перед тим
держав Митрополит йосиф. В тім rоворила за ним наша
королева і велика княrиня Вона, а прохали ВОЕ:вода вилен
ськИЙ Ольбрахт rаштольд і всі князі й пани rрецькоrо за
кону, аби ми дали йому цю Митрополію й обдарували цим
хлібом духовним, бо ж Митрополит йосиф за cBoro життя
Biдcтymm йому цю Митрополію по свойому житті."І)
Для тодішньоrо читача ціЕ:Ї rpамоти було ясно наступне:
1. Сам Митрополит йосиф Солтан уважав, що в даних Biд
носинах він маЕ: право "відступити Митрополію", кому він сам
бажаЕ:, не питаючи митрополичоrо синоду. Ясна річ, що він
"відступив" Митрополію в наслідок прохань різних вельмож і
під натиском королівськоrо двора, де кандидатаплікант Е:пис
коп Макарій мусів скласти належні "дари".
2. rpaMoTa признаЕ:, що рішальне слово в цій номінації мала
насамперед королева Вона, в тому напрямі діяли названі в rpa
моті вельможі, а між ними латинник Ольбрахт rаштольд.
3. Про Синод Е:пископів нема ні слова, бо в тому часі цю
інституцію вже irHopoBaHo.
4. Король, чи пак йоrо канцелярія підкреСЛЮЕ: виразно, що
..u . . .
тут справа не реЛlrІина І не церковна в стислому РОЗУМІННІ, але
йдеться про обдарування за вислуrи апліканта "хлібом ДYXOB
ним", тобто великими прибутками з майна Митрополії та інших
впливів маЕ:ТКОВИХ з митрополичоrо уряду. За вислуry король
давав "хліб" у формі прибутків з майна державноrо різним
аплікантам на державні уряди. В такий спосіб трактовано тоді
вже уряди Церкви КиЇвськоЇ і r'алицької Митрополії.
Ще більше яскраво насвіТЛЮЕ: цю практику номінація на..
слідника Митрополита Макарія. Ним був Сильвестер Вількевич.
Він був державним урядовцем  скарбником великоrо князя
литовськоrо. У короля Жиrмонта І, який одночасно був великим
князем литовським, випросив він собі насамперед манастир У
Троцьку, тобто він став, як світська особа, IrYMeHoM цьоrо Ma
настиря і побирав з цьоrо майна прибутки. Він не прийняв чер
нечоrо стану і далі діяв як світська особа.
у TOM-g часі в Польщі й Литві завелися були такі порядки,
що можна було собі "випросити" номінацію на уряд державнИЙ,
яКИЙ ще не був опорожнеНИЙ. У сі державні уряди, подібно як
і церковні, були досмертні. Отож різні апліканти, маючи за со..
279

бою вислуry перед королем і перед вельможами, своїми "дара-
ми" купували собі право наслідства на цей уряд, як тільки він
стане опорожненИЙ по смерті теперішньоrо посідача. Така тран-
сакція називалася "правом експектанції", тобто правом "чекан-
ня", чи пак "сподівання" на яКИЙсь уряд. На це король видавав
відповідну rpaMoтy. Після опорожнення цьоrо уряду, на підставі
такої rрамоти, аплїкант Mjr перевести екзеКУІію cBoro права
навіть власною силою, якщо урядовий екзекутор не мав досить
урядової допомоrи.
Отож Сильвестер Біл, ькевич номінальНИЙ IrYMeH троцькоrо
манастиря без чернечоrо стану, ще в 1551 р. купив собі в короля
"експектанцівю" на Київськcrrалицьку Митрополію за життя
Митрополита Макарія. Тоді він був ще світською особою. В 1556
році Макарій помер і тоді автоматично Бількевич став Митропо..
литом..номінатом. (По тодішньому звичаю, в нашій Церкві но-
мінат мав назву "нареченоrо Митрополита"). Тоді він постриrся
в ченці і Toro ж року був висвяченИЙ на Митрополита. 2 )
3 оrляду на свою старість, зrідно з прИЙнятою тоді прак"
тикою, Митрополит Сильвестер Бількевич "відступив" свій мит..
рополичИЙ уряд Е:rm:скопові Турівському йоні Протасевичеві
(1568--1576) навіть не перебравши престолу. Король це "відступ..
лення" підтвердив. Потім Митрополит йона продав "експектан..
цію" на свій уряд королівському дворянинові, світському уря..
довцеві, з тим застереженням, що експектант може зразу пе..
рейняти rосподарство Митрополії, але в духовних справах мав
Митрополит йона виконувати свій уряд до кінця CBoro життя. З)
Цю експектанцію Митрополит йона Простасевич продав був
дворянинові Іллі Кучі, який відтак два роки був Митрополитом
(1577..1579). Наслідником Іллі Кучі на митрополичім престолі
став Онисифор Дівочка, якИЙ був номінованИЙ також із світ..
ськоrо стану. Про управління цьоrо Митрополита (15791589)
буде в нас мова в однім із дальших розділів.
Обсада впископських катедр у тому часі відбувалася в ще
rіршИЙ спосіб. Стосунки між Митрополитом і таким Е:пископом,
яКИЙ дістався на свою катедру шляхом "протекції" і "дарів",
були невідрадні. Митрополит не мав послуху в Е:пископів, а ча..
сто бували випадки, що Е:пископи вносили скарrи на Митропо..
литів не до Митрополичоrо Синоду чи до Патріярха і йоrо Си..
ноду, а просто до короля. 4 ) Також спори між окремими Е:писко"
пами в чисто церковних справах були подавані для рішення до
короля. 5 )
В 1509 р. король польсьКИЙ Жиrмонт офіційно визнав при..
лучення rалицькоі Митрополії до Київської. Від тoro часу ки..
Ївські Митрополити титуловали себе "Митрополитами Київськи"
ми, rалицькими і всівї Руси". Одночасно Жиrмонт визнав ла..
тинським АРХИGІПІскопам у Львові "право презентації" кандида-
тів на руськоrо €пископа львівськоro і rалицькоrо та Кам'янця
280

на Поділлі, як намісника Київськоrо Митрополита. Звичайно,
.ТІатинськИЙ Архивпископ львівський представляв королеві до
. ... .. u.
НОМІнаЦІІ таких кандидаТІВ, ЯКІ служили иоrо Інтересам, а не
інтересам свові Церкви і народу.
Це викликало спротив Русько"українськоrо rалицькоrо сус..
пільства і в 1520..их .. 1550..их роках rалицькоЛьвівська епар..
хія Українськоі Церкви стала ареною боротьби українськоrо
суспільства тівї території за оздоровлення церковних відносин
і за визволення Церкви зпід "права презентаціі" латинськоrо
Архивпископа у Львові. Своіми заходами на королівськім дворі
львівсьКИЙ латинсьКИЙ Архивпископ Бернардин саме тоді доміr
ся був усунення Яцка rдаmицькоrо з уряду Вікарія rалицько"
ro, якИЙ відмовився виконувати накази чужоrо ерарха проти
інтересів свовї Церкви. Король іменував тоді новим rалицьким
Вікарівм якоrось cBoro дворянина львівськоrо, Яцка Сикору, що
був латинськоrо обряду і вважав своім обов'язком лояльно слу"
жити латинському польському АРХИЕтископові, а не працювати
для добра Українськоі Церкви львівської, rалицької та кам'я
нецьподільської €пархіі.
Поведінка цьоrо Яцка Сикори так обурила все українське
суспільство, тобто шляхту, міщан і "все поспільство", що всі
вони з'вдналися в один фронт і повели боротьбу за визволення
свовї епархії з..під влади львівськоrо латинськоrо Архивписко"
па, очевидно, поляка. Вони порозумілися й обрали самі CBoro
кандидата, священика Макарія Тучапськоrо на cBoro епископа
і митрополичоrо намісника. Митрополит Макарій ІІ підтвердив
цей вибір і відтак у rpудні 1539 р. висвятив йоrо. Вже раніше
rалицьке суспільство подбало відповідними заходами на KOpO
лівськ:ім дворі дістати там підтвердження cBoro вибору. Король
відкликав Яцка Сикору з йоrо уряду, а видав rpaMoтy Макарівві
Тучапському на це владицтво. Коли про це довідався львівськИЙ
латинсьКИЙ Архивnископ, він в'сіма способами добивався Toro,
щоб король скасував rpaMoтy для епископа Тучапськоrо. Ла..
тинсьКИЙ Архивпископ представляв на дворі і в Соймі та Сенаті
свої rpамоти з..перед двох сторіч, в яких неясно висловлювано
право презентації цим Архивпископам кандидатів на владик
Церкви східньоrо обряду в rаличі. Під цим натиском король
відкликав був номінаційну rpaMoтy Тучапськоrо. Тоді й rалиць
ке суспільство вхопилося вже пануючих у тому часі в Польщі
засобів, тобто підкупу на королівськім дворі і підкупу дорадни"
ків короля в Сенаті. Ця справа з різними Бислідами тяrнулася
довrо перед судом короля: король то визнавав права латинсько..
ro Архивnископа, то знову узнавав право на вже iMeHoBaHoro
епископа Тучапськоro. Від 1535 р. до 1539 р. rалицьке YKpaїH
ське суспільство заплатило королевій Боні 450 волів різними
ратами, щоб вона прихилила короля для позитивноrо полаrо
дження справ у користь епископа Тучапськоrо.
281

Цей процес із львівським польським Архие:пископом Бер-
. U ..
нардином ЦІкавlШ не лише з поrляду ТОДІшньоrо ПІдкупства в
церковних справах на королівськім дворі, але також з україн-
ськоrо суспільноrо становища. Це вперше в тій добі історії Укра-
Їни в обороні свое:Ї справи виступили солідарно всі суспільні
стани Thличини: духовенство, шляхта, міщанство і "все пос-
пільство" , як пишуть тодішні заяви. Це "все поспільство"  це
селянство. Річ ясна, що воно не мало змоrи брати участи у з'Їз-
дах і нарадах трьох перших станів, але воно морально підтри-
.. . ..u.
мувало СВОІХ МІсцевих духовник'1В у ТІИ постаВІ, що одночасно
була церковною й національною. До такої постави в інших зем-
лях України тоді ще не прийшло. На це треба було чекати довrо,
бо патрони над місцевим духовенством тримали в своїх руках
фактичну владу над парафіями і манастирями. Все одно, чи пJ
патрони були шляхтою обряду східньоrо чи латинськоrо, вони
цупко натискали парохів, щоб вони не йшли разом із своіми
Е::пископами і Митрополитом, але слухали виключно своіх панів.
Треба будо ждати довrо, заки наступила зміна під цим оrлядом.
Практика "експектанціі" для Е::пископів з боку короля фак-
тично унезалежнювала Е::пископів від влади Митрополита. Не
Митрополит разом із своїм Синодом визна чував кандидата на
Е::пископа, а протекція вельмож у короля, який тоді сам номіну-
вав Е::пископа без відома і зrоди Митрополита. Діставши вже
"експектанцію" шляхом протекції Toro чи іншоrо вельможі, Ta
кий кандидат часто не мав власних фондів, щоб заплатити свому
протекторові за цю прислуrу і тому після отримання номінації
або лише експектанціі відступав "у державу" частину е:пископ-
ських дібр на шкоду Церкви. Не рідко кандидат, отримавши
"експектанцію", потім продавав її іншому кандидатові.
Бували також такі ВШІадки, коли король дав експектанцію
одному кандидатові, а потім за відповідну оплату давав ту саму
"експектанцію" ще друrому кандидатові. 3 Toro потім насту-
пали спори в судах і навіть збройні напади одноrо кандидата
на дрyrоrо, щоб відобрати посідання е:пископських дібр. Трап-
лялося й таке, що по смерті даноrо Е::пископа "еспектант" пе-
ребирав у свое: посідання катедральні добра, використовував іх
для себе і свое:і родини, а цілком не висвячувався на Е::пископа
цілими роками, продовжуючи попередне: rуляще світське жит-
тя. Митрополит був безсильний, щоб TaKoro королівськоrо про-
теrованця усунути з катедри. йому залишалося лише право
наложиіи на TaKoro анатему (відлучення від Церкви), що ча-
сом мало свої бажані наслідки. 6 )
Патронат панів над парафіими понеВОЛЮG духовенство
3rідно з канонічним правом, священик, висвячеНИЙ компе-
тентним Е::пископом, був в Украіні-Русі вільною людиною, не-
282

залежною від будьякоrо світськоrо пана. Цей канонічний прин
цип був підтверкжений в У ставі Володимира Великоrо і потім
в Устав і Ярослава Мудроrо та й ще привілеями удільних князів
УкраїниРуси. Цю особисту свободу священиків прИЙняли поль
ські королі і великі князі литовські, коли вони поширили свою
владу на українські й білоруські землі, що під церковним оrля
дом входили в юрисдикцію Київської і rалицької Митрополії.
3rідно з цими канонами і привілеями, підляrало духовенство
лише духовному судові СВ06Ї епархії та Митрополита. Світські
пани, власники землі в даному селі чи містечку, не мали права
судити даноrо духовника в ніякій справі. 7 )
Практика життя в Великім Князівстві Литовськім, а зокре
ма під польським пануванням скорим темпом міняла це KaHO
нічне становище місцевоrо духовенства на українських землях.
Патронат панів з кожним роком поrіршував стосунок цьоrо дy
ховенства до патрона, тобто до власника села. Право власности
на землю мав лише король, як суверен держави в Польщі, та
велиКИЙ князь у Литві, як і мали йоrо давніше бояри, а потім
шляхта. Власність митрополичої Катедри й 6пископій належала
до Церкви на підставі володарем даних привілеїв. Якщо ДYXOB
ник східньоrо обряду був сам боярськошляхетськоrо роду, то
він був особисто свобідним разом із членами СВ06Ї родини. Як
ІЦО Ж він був висвячений зпоміж учених селян, то патрон ви
ставляв претенсії до ньоrо, як до зобов'язаноrо до всіх данин і
панщини, які поносили в даному часі селяни йоrо села. проте
. u ..
СТИ В ЦІИ спраВІ НІчоrо не помаrали.
Також парохи з шляхетськоrо роду мусіли поносити нало
жені на них патронами обов'язки. Кожний парох, чи селянсько
ro чи шляхетськоrо роду, мусів щорідно платити патронові
"поклін" rотівкою, яка на ті часи була ,ДОСИТЬ висока. Окрім
TaKoro rpошевоrо чиншу, парохи цepKO у Київськоrалицькій
Митрополії мусіли ще щорічно давати ,,,поклони" в таких про
дуктах як сир, овес, кури, яйця (все в устійненій кількості). До
Toro патрони вимаrали для себе" данини від умерщини, від Be
сілля, від христин і т. п.
Украінське селянство і тоді було відоме з йоrо реліrійности.
При заложенні нової осади воно дбало про будову церкви і про
cBoro пароха. Тому власники осади, панипатрони, навіть самі
закладали парафію східньоrо обряду, хоча самі були латинни
ками, бо тільки при власній церкві осідали селяни. Як вказу
ють тоrочасні джерела, парафія була також джерелом прибутків
для панапатрона. Коли прибували щораз численніші кандидати
на парафію зпоміж синів священиків, дияконів і дяків, то He
рідко вони орrанізували для себе нові додаткові парафії. Патрон
. u .
мав РІшальне слово про те, котрии кандидат на пароха ма6 ДI
стати висвячення від епископа даної епархії. Це було патронат
ське право "презентації" кандидата на пароха, чи то ще неви
283

свяченоrо чи вже висвяченоrо, ЯКЩО цей останній з будьяких
причин бажав переЙТИ на якусь опорожнену парафію. Сам Е::пи..
скоп не мав права надати парафію кандидатові, якщо йоrо не
бажав мати патрон.
Перед презентацівю кандидата Е::пископові патрон списував
умову з бажаючим мати парафію. В такій умові були докладно
описані всі обов'язки пароха супроти патрона..пана і зокрема
точно вираховані оплати, данини в натурі і навіть панщизняна
робота для пана. Парох Mir увільнитися від пашцини, якщо
панові дав на цю роботу CBoro заступника. Це означало, що па..
рох мусів або сам оплатити TaKoro заступника для панщини за
себе, або він платив панові рівновартість призначеної для ньоrо
панщини. Кандидати на парафію rодилися на ці тяrарі перед
патроном, бо була досить значна кількість кандидатів на свяще"
!Шків і дияконів. 3 ОІШсу сіл У тому часі, на основі документів,
Михайло rрушевськИЙ оцінюв, що такої великої скількости ду"
.. U .. . ..
ховенства не мав украІНСЬКИИ нарІД наВІТЬ за чаСІВ держаВНОl
самостійности Руси"України.
Кожна парафія нашої Церкви була постійним джерелом
значних прибутків для патрона. Патрон мав можливість відпро..
дувати свою парафію іншому панові, давати її в застав чи про..
сто давати в йоrо посідання. Про такі продажі й застави парафій
залишилися до наших часів численні документи"умови. 3 Toro
стану парафій виникали різні комплікації для церковноrо жит..
тя.
Патрони часто торrувалися з різними кандидатами на па..
рафію довшИЙ час, щоб виторrувати від одноrо з них найвиrід"
ніші для себе умови, тобто найвищИЙ прибуток. Внаслідок Toro
бували часті випадки, що довшИЙ час парафії не мали пароха,
а вірні не мали заспоковння своїх реліrійних потреб. Скарrи
на патронів перед Митрополитом нічоrо не помаrали, бо він не
мав сили цей ненормальНИЙ стан поліпшити. Бували й такі ви..
падки, що патронові вдавалося спонукати cBoro пароха до різ..
них прибуткових справ, які парох полarоджував для трипільної
користи У неканонічНИЙ спосіб. Одною з таких справ був розвід
(Тоді цю правну установу названо в нас літературно "розny..
етом"). Парох у східній Церкві канонічно не мав і тепер не мав
права давати розводи. Це належить до впископськоrо суду. Але
парохи часто самовільно давали своїм парафіянам цей "роз..
nyст" за відповідну оплату, якою такИЙ парох ділився із своїм
патроном. При тоrочасному упадкові моралі й етики такі розво..
ди були досить часті і тому вони були для патрона джерелом
прибутків. Е::пископи протестували проти тівї самоволі парохів
і суспендували Їх за порушення церковних канонів. Патрон і
парох тоді не робили собі нічоrо з такої суспенди, бо патрон не
допускав делеrата Е::ІШскопа до парафії для проrолошення ви..
року. Отож суспендоваНИЙ парох і далі виконував свої функції
всупереч впископській забороні.
284

Занепад зarальної і боrocловської освіти
цю добу характеризув rpубий матеріялізм на королівськім
дворі, серед MarHaTiB обидвох обрядів і всіві шляхти. IlIляхта
вела коштовне життя з rрубими розкошами, не дбаючи про вищі
моральні і культурні цінності.
Цей низьКИЙ моральний стан панував також у польській
латинській Церкві. Отож Церква київськоrалицькоі Митропо..
лії тут не була вИЙнятком. ЇЇ занепад був вислідом TaKoro ж
стану в польській латинській Церкві. Для ілюстрації цьоrо CTa
ну польської латинської Церкви в тому часі наводимо тут урив..
ки з меморіялу з 1551 р., якИЙ подала краківська капітула на
крайовИЙ синод, що саме тоді відбувався в Пйотркові. Між ін..
шим, там читавмо:
"Всі оці біди і переслідування Церкви і Божих слуr
(нововірцямипатронами) прИЙшли на Церкву та її правед
них слyr праведним Божим судом за rpіхи, зrіршення й
деморалізацію священиків і їхніх старших  Е::пископів за
Їхню амбіцію і безмірне лакімство. Забувши свов звання,
свою присяry і свій пастирсьКИЙ обов'язок, не пам'ятаючи
на Боrа, не пам'ятаючи про кари й страшнИЙ суд БожИЙ,
відложивши всякИЙ сором, немов rлухі на обмови і розмови
людські, вони ведуть розпусне жиТтя в розкоші, в п'янстві,
в чужоложстві, в тілесних і розпусних помислах, не дбаючи
про свій впископсьКИЙ обов' язок, зайняті брудними кори..
стями, провадять торrівлю... Деякі панове Е::пископи прий
мали до себе священиків підозрілих, вретиків, усунених від
церковних служб, то ті їх в їхніх хибах похвалюють і їм
притакують. Вони тримають їх у себе, rодують іх, опікують
. .U . . .
ся ними І В ПОСТІИНІМ товаРИСТВІ з ними саМІ заражуються.
"Тай не тільки ці панове E::nископи не відrаняють від
свові вівчарні вретиків; як люди кажуть, самі поводяться
як вретики і поrани (притока до польськоrо Е::пископа в
Холмі YxaHCbKoro). Вони так зневажають святі церковні
закони, що не зважають на встановлені Церквою свята, на
побожні обряди і пости, їдять у великім пості м'ясо прилюд"
но, причащають світські особи під обидвома видами, тільки
U .
три таини визнають, а решту ВІдкидають, rанять хрищення
зrідно з римським обрядом, а хвалять руське хршцення
(притока до Е::пископа латинськоrо Куявськоrо). Про дe
Koro з €пископів rоворять, що вони не мають ніякої реліrії,
ні віри...
"Пішла в народі слава, що впископські слуrи це п'я..
ниці, розкіmники, розпусники, скоморохи і комедіянти,
яких Е:пископи радше слухають як слово Боже..."8)
Цей розклад латинської Е::рархії і нижчоrо духовенства в
тому часі не був наслідком cBiTcbKoro патронату над ДYXOBeH
285

ством, як це було в українській і білоруській Церкві Київсько"
rалицької Митрополії. В польській Церкві зате діяли сильно
впливи протицерковної пропаrанди різних протестантських ру"
хів eKcтpeMHoro напрямку, зокрема соцініяни й унітаріяни. Під
впливом ціе:ї пропаrанди, веденої проти доrм віри, деякі Е::рархи
тратили віру, а разом з тим і християнську мораль. У кожнім
разі, упадок духовенства української і білоруської Церкви не
.U U U.
ЗІИШОВ аж на такии низькии РІвень, як польське духовенство,
· -с,) U . .
ТОДІШНІИ стан якоrо опис а нии у цитованому меМОРІЯЛІ.
Проте внаслідок зловживання патронатом супроти україн..
..с,) .. u
ськоrо духовенства воно в СВОІИ ОСВІТІ падало нижче и нижче
в порівнянні з давнішою добою незалежности княжої України
Руси. Давні школи занепали, бо не було кому ними опікуватися
та дбати про кошти на їх утримання. З ходом часу, в XVIMY
сторіччі освіта великої більшости нижчоrо духовенства ціе:ї Цep
кви була не шкільна, а дідична, тобто, що навчився син від CBoro
батька..священика, або диякона і дяка, лише те він знав для
виконування священичих обов' язків.
Освіта в Польщі почала ширитися заходами ордену Е::зуїтів.
Вони були спроваджені до Польщі для поборювання протестант
ськоrо впливу. Це заохотило також українське і білоруське cyc
пільство, щоб орrанізувати свое: вшце шкільництво.
ОрrанізацїЯ ІІІКїльництва В Україні братствами і вельможами
Розвиткові Церкви, а зокрема піднесенню освіти ДYXOBeH
ства присвятили свою YBary деякі українські маrнати, як Xoт
кевичі й Острозькі. Особливо зактивізувався був під цим оrля
дом князь Константин ОстрозьКИЙ. У тих часах він належав до
тих вельмож, що мали найбільше майно і найчисленнішу влас
ність сіл і міст та містечок на розлоrш території України: на
Волині, Поліссі і в Київщині. ЗаінтересоваНИЙ розвитком
шкільництва Е::зуїтів, він взявся орrанізувати власним коштом
. .. u .
ВШЦУ школу З акадеМІЧНОЮ проrpамою навчання у СВОІИ СТОЛИЦІ
Острозі. При кінці 1570их років заснована ним Колеrія вже
діяла. До неї стяrнув він тодішніх найліпших учителів, YKpaiн
ців і rpeKiB. Тут він заклав також друкарню для друкування
церковної літератури і світських творів. Найбільшою заслyrою
тіе:Ї Колеrії е: зібрання потрібних текстів із різних старих PYKO
писів для першоrо повноrо видання Біблії в церковнослов'ян
ській мові. Князь Константин ОстрозькИЙ і ця Колеrія відоrрали
потім важливу ролю в піднесенні освіти в Церкві і в світськім
суспільстві, а також у дискусії над питанням поновної унії Цep
КВН київськоrалицької Митрополії в Соборній Церкві.
Церковні братства діяли при окремих церквах, зокрема в
містах, ще від перших часів християнства в незалежній Pyci
Україні. По втраті ціе:ї незалежности підупала Церква, а з нею
також братства. Вони мали добро чинний характер, допомаrати
286

бідним і разом 3 тим плекати реліrійно..братський дух солідар..
ности. В означених реченцях, особливо в часі більших свят, чле..
ни братства збиралися разом на врочисту трапезу і братські
"пири". Цим ці братства витворювали й утримували духа вза..
е:мної допомоrи, співпраці й братерства в даній парафії, а разом
з тим у ДОВКОЛИІПній області, близькій до даноrо міста з осідком ",
братства. Пізніше українські церковні братства взорувалися на
орrаиізації цехових об'е:днань у містах на німецькім праві. Пер..
ші вістки про таке на новИЙ лад орrанізоване братство при цер"
кві св. Успення у Львові мае:мо з року 1463. Українські церковні
братства мали, однак, ширші цілі й завдання. Вони ставили
собі за мету поrлибити реліrійне виховання та піднести мораль
власних членів і цілої парафії, а зrодом ще ширшу ціль: підне..
сти з занепаду цілу Церкву свое:Ї Митрополії. 9 )
Такі завдання братств знаЙШли повну підтримку в Митропо..
литів і Е:пископів. Вони схвалювали й блаrословили статути цих
братств, зокрема таких провідних як у Львові, а потім у Вильні.
Особливо цінили вони братські заходи утримувати середні шко"
ли і змаrання до поrлиблення реліrійноrо життя. Вже в друrій
половині XVI..ro сторіччя сітка церковних братств покрила чис..
ленні міста й містечка України та Білорусі, а особливо в rали..
чині. Львівське братство мало характер центральноrо братства
на цілу rаличину, бо братства в інших містах і містечках rали..
чини визнавали цю ролю львівськоrо братства. Школа і друкар..
ня цьоrо братства вимаrали значних фондів на їх утримання.
БратЩU(и збирали ці фонди теж серед довколишньої українськоі
шляхти. Їхні намаrання і, зокрема, збірки фондів підтримував
енерrійно львівсьКИЙ Е:пископ і митрополичий rалицьКИЙ наміс..
ник rеДеон Балабан.
Цей братський рух вповні містився в правилах церковноrо
. . .u ·
ЖИТТЯ І НІЧИМ не порушував траДИЦІИНИХ церковних каНОНІВ.
Братства не претендували на владу в Церкві, а ставили собі за
ціль помаrати священикам, Е:пископам і Митрополитові у вико"
нуванні їхніх обов'язків. Побожність братчиків викликала при..
знання і в цілій Церкві, і в тоrочасних польських діячів. 1О )
В половині XVI..ro сторіччя, як ми зrадували вшце, сильно
поширилися були в Польщі й Литві протестантські рухи. Вони
здобували собі прихильників не лише серед світських людей,
rоловно шляхти й міщанства, особливо німецькоrо купецтва,
але також серед польськоrо духовенства. Яскраво це малюе:
зrадуваНИЙ вище меморіял краківської капітули. Трудно сумні..
ватися в тому, що ідеї бунту проти традиційної влади духовен"
.. .. u .. u.
ства, щО ІХ rолосили каЛЬВІНІСТИ и УНІтаРІЯНИ, не знаишли ВІД"
rOMoHY також серед yкpaїHcbKoro і білоруськоrо міщанства,
об'е:днаноrо в братствах. Ці міщани жили в близьких сусідських
і rосподарських стосунках з польськими і німецькими міщанами
і цілком природно, що ці чужі нововірці своїми протикреликаль..
. u .. ..
ними rаслами МУСІЛИ знаходити якиись ВlдrОМIН в украІНСЬКИХ
287

і білоруських міщан, хоча ці були визнавцями православної
віри. Але, перейняті духом національноrо опору проти насилля
польської домінації по містах, братчики вважали Церкву ру"
cbKoro, чи пак "rpeчеськоrо обряду", за найвmцy національну
установу, яка повинна бути твердинею у спротиві чужій владі
в Україні. Разом 3 тим виховані у східнім обряді із у значній
мірі зрозумілою їм староцерковною мовою, допасованою до
української вимови, вони чули себе під реліrійним оrлядом вище
від латинськоrо обряду, де вірні не розуміли мови боrослуження.
Впроваджування зрозумілої мови в боrослуження проте..
стантами не було для українських братств імпонуючим, бо вони
мали свій обряд у майже зрозумілій мові. Вони вважали цю
мову літературною, мовою руськоюукраїнською, хоча для не..
вченоrо українця вона була не зовсім зрозумілою. Тим"то брат..
чики залишалися твердо на !рунті Церкви руськоrо, чи пак
rрецькоrо обряду.
Одначе братства засвоїли собі дещо з протиклерикальної
протестантської пропаrанди і ці ідеї вони влучили до CBoro пра..
вослав'я. В першу черry їм імпонувала практика протестантів,
що світська rpoмада мала перше слово в церковних орraнізаціях,
а їхні проповідники..пастори були лише службовцями rpомади,
яка моrла їх довільно анrажувати на посаду і звільняти, маючи
над ними доrляд і рішальне слово. Так зродилася в братчиків
думка, що їхні братства повинні мати право адміністраЦійної
контролі і влади над своїми священиками й €пископами, зокре..
ма приймати та звільняти священиків без підтревдження Е::пис..
копа, і в тому відношенні не підляrати юрисдикції Е::пископа.
Ця претенсійна думка братчиків була вповні незrідна з цер..
ковною традиціе:ю Соборної Церкви і зокрема з канонами Цер..
кви Царrородської Патріярхії, в юрисдикції якої перебувала
Церква Київсько..rалицької Митрополії довrі сторіччя. Такі пре..
тенсії були суперечні з самими основами православ'я, що йоrо
боронити братчики збиралися. Одначе братчики не добачали
тіе:ї суперечности, бо вони не знали докладно канонів Східньої
Церкви. Вони звернулися до східніх Патріярхів з проханням
підтвердити такИЙ статут братства в зміненій формі.
Припадково один з Патріярхів у тому часі прибув на YKpa
Їнські й білоруські землі. Це був АнтіохійськИЙ Патріярх йоа..
ким. У 1586 р. він був у Львові. Метою йоrо подорожі з далекої
Антіохії в кордонах Туреччини була збірка "милостині" для
себе серед вірних Церкви Київсько..rалицької Митрополії, а піс..
ля Toro така сама збірка в Московії. Канонічно він не мав ніякої
юрисдикції в цій Церкві, бо вона була в юрисдикції Царrород..
ськоrо Патріярхату. Проте Патріярх йоаким без скрупулів по..
лаrоджував різні церковні справи в Україні та Білорусі. Між
іншим, у 1586 р. він переrлянув статут львівськоrо братства і
дав йому підтвердження із своїми додатками. Поза різними до..
датками до цьоrо статуту йоаким надав львівському братству
288

право цензури щодо поведінки священиків і навіть cвoro орди-
нуючоrо €ІШскопа. 3 цих постанов-додатків до статуту братства
у Львові виходить цікава характеристика тодішньоrо житrя
нижчоrо духовенства. Там читавмо, що братство повинно пода-
вати своему €пископові звіти про неrідних священиків, а зокре-
ма тих, щО на селах бувають парохами, які в "чорнокнижники" ,
тобто чарівники, або які тримають при своїй церкві чарівниці
або ворожбитів, або самі ходять до ворожки чи посилають до
ворожбита чи ворожки своїх парафіян. Статут вимаrав, щоб
братство поставило проти TaKoro священика двох свідків і пере-
дало справу перед ЕШИскопськИЙ суд. Цей мав TaKoro переступ-
u .
ника усунути з иоrо rIДНОСТИ.
Найважливішим додатком до статуту, яКИЙ поставив Пат-
ріярх йоаким, була цензура над самим впархіяльним €писко-
пом. У цій справі Патріярх йоаким ДОІШсав до статуту ось таке
право, що йоrо він надавав братству:
"Коли б також €пископ став противитися законам
правди, коли б управляв Церквою незrідно з канонами
Церкви і св. Отців, зводячи праведних на неправду і під-
тримуючи руки беззаконних, то такому Е:ІШскопові треба
противитися як BoporoBi правди. "11 )
Ці розпорядження Патріярха йоакима підтвердив відтак
ЦарrородськИЙ Патріярх Е:ремія ІІ. Виникав настирливе питан-
ня: як моrли обидва Патріярхи прИЙняти таке рішення, що ла-
мало всі традиційні апостольські основи Церкви й явно проти-
вилося православному розумінню правопорядку в Церкві? Кож-
ний знавець канонічноrо порядку в Церкві мусів зробити з цьоro
висновок, що ці обидва Патріярхи намаrалися завести в україн-
ських та білоруських Е:пархіях антаrонізм і взавмну боротьбу
між братствами й Е:рархівю. З цьоrо розпорядження в очевид-
ним, щО у тому часі ЦарroродсьКИЙ Патріярхат бажав викли-
кати конкуренцію в управлінні Церквою в Україні й Білорусі
· ... u. .
МІЖ орrаНlзаЦIЯМИ СВІТСЬКИХ людеи І ВСІМ духовенством, а спе-
ціяльно впископатом в інтересах патріяршої зверхности. ТакИЙ
поrляд застynав Михайло І»уше-всьКИЙ. 12 )
Саме бажання Патріярха зміцнити свою владу над Церквою
українською й білоруською можна зрозуміти і навіть оправдати.
Але в справі поставлення світських орrанізацій понад €pархівю
цівї Церкви мусіло неминучо допровадити цо завзятої взавмної
боротьби внутрі Церкви і спричинити її ослаблення. Тим самим
наступило б послаблення православноrо суспільства цівї Цер-
кви під кожним оrлядом, а зокрема політичним. Це мусіли знати
чинники Царrородської Патріярхії дуже добре. Зокрема Пат-
ріярх Е:ремія ІІ виявив себе дуже зручним політичним тактиком
. u
у важких ВІдносинах турецькоrо султан ату, де ному довелося
діяти. Виникав питання: чи не діяв Царrород'сьКИЙ Патріярхат
також в інтересах турецької влади і то, може, Й з її наказу?
289

Інтереси турецької влади вимаrали .Toro, щоб її сусіди були
постійно ослаблювані. Отож треба було робити всі заходи, щоб
сусіди Туреччини постійно слабли в наслідок внутрішньої бо..
ротьби і розладу. Така була традиційна політика rрецькоrо Ці..
сарства і цю політику унаслідували турецькі султани. 3аки
будь..який Патріярх з території під турецькою владою Mir ви..
Їхати до чужих країн, він мусів дістати дозвіл від турецькоrо
уряду і перед тим мусіла наступити певна пресія на даноrо Пат..
ріярха, щоб він у плянованїЙ подорожі дбав також про означені
турецькі інтереси. Коли візьмемо на yвary факт, що надання
Патріярхом права світській орrанізації цензурувати і старшува
ти на'д духовенством та над вmцою Е::рархіе:ю явно ослаблювало
Церкву Київсько..rалицької Митрополії і тим самим ціле сус..
пільство, то цей сусід Туреччини тим самим тратив характер
потенціональноrо сильноrо противника. Тому мусимо прийняти,
як дуже правдоподібнИЙ факт, що в даному ВШІадку Патріярх
йоаким і Патріярх Е::ремія д'Їяли в дусі інструкцій турецькоrо
уряду, якоrо підданими обидва вони були.
Чи для перmоrо чи для друrоrо мотиву, яким керувалися
обидва Патріярхи в їх протиканонічнім і навіть протиправослав
. ... . .u
НІМ розпоряджеННІ про ВШЦІСТЬ СВІТСЬКИХ орrаНlзаЦIИ над цep
ковною Е::рархіе:ю, чи обидвома мотивами разом, то в кожнім
разі компетентнИЙ Патріярх Е::ремія не Mir передбачити немину"
чоrо іншоrо наслідку. До бажання далекозорих Е::рархів і CBiT
ських відповідальних чинників Церкви Київськоrалицької Мит
рополії рятувати свою Церкву в Польщі й Литві перед зryбними
впливами королівськоrо і ПLЛяхетськоrо патронату долучився
ще один мотив: рятуваm Церкву перед заміmанням і хаосом у
тому ВШІадку, коли в ЦеРКЕі будуть мати найвшцу владу CBiT
ськ'і орrанізації, які не мали до Toro конечних знань щодо апо..
стольської традиції в управлінні Церквою. Дехто з православних
істориків навіть уважае:, що це розпорядження Царrородськоrо
Патріярха послужило великим мотивом до заініціювання уній..
них заходів з римом. 1З )
1) Ця rpaMOTa була ви,Д.ана 'f'оrочасною украіінськ,ою літературною мовою.
Ті тут передано сучасlЮю. літературною м,овою. Текст rляди: rрушевський,
том У, стор. 415.
2) rрушевський, том У, стор. 416.
З) rрушевський, там же.
4) rрушевський, том У; стор. 420..491.
5) rрушевський, том V, стор. 491..492.
6) rрушевський, 1іОМ У, стор. 482 і наст.
7) rрушевський:, roм У, стор. 261 інаст.
8) rрушевський:, том У, стор. 494-495.
9) rрушевський, roм УІ, стор. 468 і наст.
10) rрушевський, там таки; БаР'f.ошевіч, стор. 141 інаст.; Карташ,ев, стор.
603 інаст.; Дорошенко, crop. 31 і наст.
11) rрушевський, том УІ, crop. 515.
12) rрушевський, том УІ, стор. 515.
13) rрушевський, том УІ, сroр. 516; Дорошенко, crop. 31.
290

ЧАСТИНА ШОСТА
ПІдrОТОВА Й ЗАВЕРШЕННЯ
З'€ДИНЕННЯ ЦЕРКВИ

РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТИй
ПРИЧИНИ ВІДНОВЛЕННЯ УНІПНИХ ЗАХОДІВ
Ініціятива українськобілоруських чинників для 37стрічі 3 Римом
Московські і москвофільські історики й публіцисти пустили
в оборот твердження, що унія в Бересті, довершена на Синоді
в 1596 р., це була плянова інтриrа польськоrо уряду, який діяв
у порозумінні з польською Е:рархісю Церкви латинськоrо обря
ду. Вони часто повторяють, що немовби унія була заплянована,
як "міст до переведення православних ,русских' на латинський
обряд і разом з тим на полонізацію BCboro суспільства вірних
київськоrалицької Митрополії". Дійсні історичні факти, під
тверджені документами Toro часу, вказують на те, що ініціятива
в справі з'сдинення Церкви Митрополії КиївськоІ"'алицької і
всісї Руси з Римською Апостольською Столицею виходила від
самих українців і білорусів, від церковних і світських чинників
цісї Церкви.
Традиція Флорентійської Унії, в рямках якої Київська й
І"'алицька Митрополія належала до Соборної Церкви також,
зберіrалася на цих землях увесь час. Вона проявлялася назовні
то сильніше, то ледве жевріла в нутрі цісї Церкви. Формальні
заходи в справі привернення посднання з Римським Престолом
робив Митрополит Михаїл у 1476 :р., а пізніше Митрополит Йо
сиф Болrаринович. Хоча формально тоді не привернено діяння
Флорентійської Унії в цій Митрополії, то все одно сама ідея цісї
унії утримувалася далі. Це була провідна думка в спраВ,і обо
рони прав цісї Церкви перед руїною, що заrрожувала Церкві
від польськоrо уряду. 1 )
Ще в друrій половині XVIro сторіччя були живі думки,
що українцям треба відновити з'сднання з Римом. Такі настрої
засвідчус Бенедикт І"'ербест, який у 1567 р. подорожував по
українських землях і описав свою подорож. Він наводить свою
розмову з українським священиком, який висловив поrляд, що
треба мати сдність з Римським Престолом, але досяrнути ЇЇ за
ходами CBoro Е:пископату й Царrородськоrо Патріярха.::) Під
враженням занепаду Церкви цісі Митрополії в тому часі ці ДYM
293

ки міцніли. Тоrочасний Е:пископат і деякі провідні маrнати ціЕ:Ї
Церкви ripKo відчували цей невідрадний стан Церкви та стара..
лися шукати способу рятунку, власне, в ПОЕ:днанні Митрополії
з Соборною Церквою.
В 1590их роках уже було баrато таких людей серед актив
Horo міщанства, які в тодішніх важких відносинах Церкви Ки..
ївськоrалицької Митрополії бачили рятунок не в Царrород..
ськім Патріярхаті, але в її З'Е:диненні з Римським Престолом.
Цей факт інтересний тому, що зорrанізоване в братствах міщан..
ство найактивніше зпоміж усіх вірних ціЕ:Ї Церкви цікавилося
церковними справами, і то не зі CBoro матеріяльноrо інтересу,
а з rлибокоrо відчуття невідрадноrо стану Церкви та з rарячим
бажанням цей стан поліпшити. Правда, в насл'Їдок попередньої
пропаrанди rрецьких емісарів, братства були лояльні до Царrо..
родськоrо Патріярхату, але одночасно не бачили вони порятун
ку для СВОЕ:Ї рідної Церкви в стабілізації дотеперішньоrо стану
рОЗ'Е:днання Патріярхату з Соборною Церквою. Серед активних
діячів міщантва міцніла думка, що необхідно шукати шляхів
до з'Е:динення Східньої Церкви з 3ахідньою. Ці настрої міщан..
ства були вислідом йоrо реліrійноrо почування, а в меншій мірі
з політичносуспільних причин, як це було серед активної шлях..
ти, що ще належала до української і білоруської Митрополії.
IlIляхта взаrалі, а особливо маrнати східньоrо обряду "rрець..
Koro", мали значні суспільно..економічні інтереси в церковнім
житті, бо вони однаково, як і латинники зпоміж шляхти на
землях ціЕ:Ї Митрополії, були патронами над парафіями, авель..
можі також над Е:пархіями. Тимто шляхетські настрої в цер..
ковних справах треба оцінювати інакше від поrлядів міЩJi"
cbKoro проводу на церковні справи.
Нижче наводимо уривки з листів братства до Царrородсько"
ro Патріярха, з яких видно виразно, що в 1590их роках серед
міщанства панував поrляд, що рятунок Церкви східньоrо обря..
ду в кордонах Польщі й Литви треба шукати у З'Е:диненні Укра..
ЇнськоЇ Церкви в Соборній Церкві під проводом Рймськоrо Пре..
столу. У СВОЕ:МУ листі, з датою 7ro вересня 1592 р., братчики
жалуються з приводу cBoro спору з львівським Е:пископом re
дeOOM Балабаном. При тому вони інформують Патріярха про
те, що Папа вислав своїх священиків з Риму, які відправляють
Службу Божу у латинських церквах на кваснім хлібі, так, як
це Е: в східнім обряді. Таке Боrослуження, пишуть братчики,
відбулося також у Львові. Цим способом Рим даЕ: доказ Toro,
що шаНУЕ: східній обряд і церковні звичаї Toro обряду, а тому
братчики висловлюють свій здоrад, що Рим рад би бачити по..
Е:днання Церкви ціЕ:Ї Митрополії з Апостольським Престолом.
Далі лист іНфОрМУЕ: про настрої людей до ціЕ:Ї справи. Там
читаЕ:МО: "Люди же сіе разсудиша, яко можеть Христова ві>ра
под'Ь римскою властію правові>рно испові>датися, яко же БЬІСТЬ,
понеже безначаліе во мноrоначаліи обрі>тается."3)
294

Князь Константин Острозький
в іншому листі з Toro caMoro року львівські братчики зно
ву пиmутьПатріярхові про справу поеднання з Римською CTO
лицею, кажучи: "MHorї в нас зrодилися перейти до римськоrо
единоначальноrо архиерейства, виконуючи в Церкві все свое
зrідно з законом rрецької віри."
Між вірними Церкви Київськоrалицької Митрополії мав
у тому часі великий вплив князь Василь Константин Острозь
кИЙ. йоrо вважали українці й білоруси заrальним патроном
ціеї Церкви. Пошукуючи учителів для ним заснованої, фундЬ
ваної та фінансованої Колеlії в Острозі, цей Князь звернувся
таКОЖ,через папськоrо нунція в IIDльщ'і А. Больонетті з прохан
ням до Папи, щоб йому прислали тих rрецьких учених, які в
тому часі перебували в Італії. При побаченні з нунціем князь
Острозький підняв також справу унії з Римським Престолом,
при чому заявився rаряче за поеднанням Східньої Церкви і зок
рема Київськоrалицької Митрополії з Римом. Нунцій порадив
князеві, щоб у цій справі написав він листа до caMoro Папи.
Князь ОстрозьКИЙ TaKoro листа до Папи написав у 1583 р. і той
лист зберіrаеться дотепер.
у цьому листі князь ОстрозьКИЙ зложив Папі заяву, ЩО
він високо цінить ідею унії з Римом, ЩО він rотовий за цю ідею
жертвувати навіть свое життя. 4 )
295

3 цих документів мусить бути кожному ясно, що не поль
u ..... .
ськии уряд, але украІНСЬКІ цеРКОВНІ та СВІТСЬКІ чинники ожи
вили ідею унії Церкви київсько..rалицької Митрополії з Римом.
У тому часі польська влада під цим оrлядом не виявляла ніякої
дії. Інша річ, що ці бажання деяких церковних кіл і світських
діячів зустрілися в тому часі з ініціятивою Римськоrо Престолу.
Після Флорентійської Унії Римський Престіл увесь час ста..
равея про те, щоб ця унія утрималася в цілій Східній Церкві.
Упадок усіх східніх Патріярхатів під маrометанську владу фак
. .u . u
тично положив КІнець явному визнаванню УНІИНИХ Ідеи серед
rpeKiB та інших східніх народів. На унію rрецької Церкви rля
діли султани, як на ворожий акт проти Їхньої держави, бо YBa
жали по€:днання Східньої Церкви із 3ахідньою за змову проти
Туреччини. Тимто для Римськоrо Престолу залишилося поле
для унійної діяльности лише поза кордонами турецької Імперії,
тобто в Уrорщині, Україні, Білорусі та Московії, бо в цих Kpa
Їнах Церкви східньоrо обряду, належні до юрисдикції Царrо
родськоrо Патріярхату, мали можливість діяти ле:Lально. Цep
ква київськоrалицької Митрополії ніяким формальним актом
не виреклася унії з Римським Престолом, тобто ніякий Крайо
вий Собор цi€:ї Церкви не проrолосив, що Флорентійська Унія,
підписана Митрополитом Ізидором в імені цi€:ї Митрополії, не
ма€: обов'язувати. Такий був формальний стан цi€:ї справи. У
дійсності був він дещо інший, бо від початків XVI..ro сторіччя
Е:рархія цi€:ї Церкви не виконувала постанов цьоrо Вселенсько
ro Собору.
Інакше було в Московії. По приїзді Митрополита Ізидора
до Москви, де він у катедральній церкві проrолоеив постанови
Флорентійськоrо Собору, за що московський володар, князь
Василій ІІ, наказав йоrо арештувати, послушні Е:пископи Moc
ковії, навіть ті, що раніше були прихильні до по€:днання Цep
КОВ, на своїм формальнім соборі проrолосили унію Флорентій
CbKoro Собору забороненою в Церкві Великоrо Князівства Moc
KOBCbKoro. Не зважаючи на те, з уваrи на незалежність цi€:ї
держави, Папська курія і надалі звертала свою YBary на Цep
кву в Московії. Курія, а з нею Папа, були переконані, що коли
Римський Престіл учинить московському великому князеві
честь і одружить йоrо з дочкою брата останньоrо rрецькоrо
цісаря Константина Палеолоrа, то цим способом вони прихи
лять MOCKoBcbKoro володаря до унії. Відомо, що після упадку
властивої rреції діти цісаревоrо брата Томи Палеолоrа втекли
були до Італії, де ними заопікувалася папська курія. Це були
останні потомки rрецькоrо цісарськоrо роду. Ними були два
хлопці й одна дівчина, Софія. Формально вони визнавали Фло
рентійську Унію. Тимто курія сподівалася, що якщо вона oдpy
жить MOCKoBcbKoro великоrо князя Івана ІІІ Васильовича (1462
1505) з ці€:ю останньою дочкою rрецькоrо імператорськоrо po
ду, то вона вплине на князя на користь унії.
296

3 цівю місівю в 1469 р. вислано до Москви папську делеr'а
цію. Вона представила московському князеві великі політичні
користі, які він буде мати, якщо одружиться з дочкою імпера
TopcbKoro роду. Князь радо прИЙняв таку пропозицію, бо цим
способом хотів він піднести престиж cBoro роду.
3 оrляду на велике в'Їддалення Москви від Риму, в тодіш
. .. u
НІХ КОМУНlкаЦIИНИХ труднощах справа цьоrо подружжя тяrну
лася довrо. Насамперед князь вислав сво€' посольство до Риму
з формальним сватанням. Щойно після Toro, коли формально
Папа, як опікун цісарівни Софії, поrодився з московською дe
леrацівю на засватання MOCKoBcbKoro великоrо князя Івана ІІІ,
вислано цісарівну Софію через Німеччину до Любеку і звідтиля
морем до московських rpаниць. Від імені Папи супроводив CO
фію кардинал Антоній, як особистий леr'ат Папи. Після од ру"
ження Софії в Москві ще одинадцять тижнів перебував пап..
U . U
ськии леrат у княжому ДВОрІ И там проводив розмови з великим
князем і йоrо дорадниками про з'вдинення Московської Церкви
з Римським Престолом. Офіційний літопис подас під роком
147273 таке:
"Toro леrата Антонія і rpeKa Дмитрія й інших з ним
франків (тобто німців і французів) та rpeKiB утримував
у себе великИЙ князь одинадцять тижнів, і віддавав їм Be
лику честь, і дав їм баrато дарів, і відпустив Їх дня 26..ro
січня 1473 р. А до Папи післав баrато дарів, а також до
CBoro mурина (брата Софії в Римі) ."5)
Никонівський Літопис оповідав при цій наrоді, що тим ра..
зом леrат Антоній вертався до Риму не тісю самою дороrою,
але через Литву і Польщу. Він Їхав з великими надіями на успіх
унії в Московії в близькій майбутності. При переїзді через Литву
і Польщу він також увійшов у кантакт із місцевими церковними
чинниками Церкви київсько..rалицької Митрополії. В часі сво..
ro побуту в Литві і Польщі кардинал Антоній зайнявся peopra..
нізацівю і поширенням вищоrо католицькоrо шкільництва на
. . u .
цих землях І зокрема закладанням нових колеr'IИ ІЗ першоряд"
ними учителями та широкою проrpамою навчаtiня. Завдяки тій
високій освіті в Е:зуїтських колеr'іях, де давано також світську
науку і товариську оrладу учням, шляхта польська, литовська
і православна українська й білоруська посилала своїх синів до
цих колеrій. Пізgіше ці вихованці Е:зуїтських колеrій займали
. .. . U . . u . ·
ВИЩІ становища в украlНСЬКІИ СУСПІЛЬНОСТІ и ДІЯЛИ як ПРОВІД"
ники, якщо вони залишалися при своїй Церкві. Але були й такі,
ЩО під впливом цих шкіл переходили на латинський обряд. Ця
дрyrа rpупа була чисельна і це вона опісля перетяrнула цілі
шляхетські й княжі українські роди просто з православ'я на
латинство. 6 )
Із смертю Жиrмонта АВІуста вимерла в 1572 р. династія
Яrайлонів, яка дуально володіла в Польщі і в Литві. Елекцій..
297

нИЙ Сойм вибрав королем француза rенрика Вальоа (1573..
1574), а після йоrо реЗИr'нації семиrородськоrо князя Стефана
Баторія (1575..1586). Король Стефан Баторій привернув силь
нішу королівську екзекутивну владу і розбудував більшу зброй..
ну силу Польської Корони та Великоrо Князівства Литовсько
ro.
у попередніх десятиріччях більшу збройну силу мала Moc
ковія, яка використовувала внутрішні суперечки між Польщею
й ЛИТВОЮ і тому мала змоrу перемаrати литовсько"руські армії
та захоплювати від Великоrо Князівства Литовськоrо значні
території білоруських і українських земель. Король Батор"ЇЙ
постановив відобрати ці землі, зокрема білоруські території,
недалеко від Варшави. йшлося тут про оборону Литви й Поль
щі, але при тому також про ПРИЕднання собі симпатій у Вели
кому Князівстві Литовському, де після поразок у війнах Moc
конії проти ЛИТВИ таМОШНЕ суспільство терпіло пониження.
Особливо справа забору МосковіЕЮ білоруських та українських
земель була важливою. ВеликИЙ князь московський Іван ІІІ
вперше за короля Олександра виставив був московські претен
сії до земель "всіЕЇ Руси", тобто до всіх земель колишньої Ки..
Ївськоі Імперії та rалицькоВолинськоrо Королівства. У війні
з Олександром вдалося Московії забрати цілу українську Чер..
ниrівщину, а крім Toro Сіверщину з Новrородом Сіверським,
Путивль, Стародуб, Брянськ, rомель і Дороrобуж. Це була Be
лика українська територія, що охоплювала 319 заселених пунк"
тів, сіл і міст. Литовсько"українськими військами тоді KOMaH
. . U
дував ВІД Імени великоrо князя литовськоrо "великии литов..
ський reTbMaH" князь Константин Острозький, предок пізнішоrо
відомоrо князя Василя Константина Острозькоrо, провідноrо
діяча в підrотові до церковної унії. йоrо війська тоді були пе
реможені МосковіЕЮ і тому в мировім доrоворі про перемир'я
на шість років велиКИЙ князь Олександер мусів признати стан
з кінця ціві війни (1503), тобто з утратою зrаданих українських
земель і значних білоруських територій.
Наслідник короля і великоrо князя Олександра, ЖИr'монт
І, також не мав особливоrо щастя в стосунках з МосковіЕЮ на
початках свовї влади. Він не почував досить сили проти тодіш
ньої мілітарно сильної Московії і тому в 1508 р. уклав з нею
"вічнИЙ мир". йоrо підписано і заприсяжено. В цім доrоворі
ЖИr'монт признавав за МосковіЕЮ раніше втрачені землі yKpa
Їнські й білоруські, а Московія в заміну за це "зреклася" своїх
претенсій на дальші білоруські й українські землі. Як ціль СВОЕі
війни перед цим миром Московія виставляла претенсії на aHeK
сію також областей Турова, Мозира, Житомира, Овруча та iH
ших.
Цей "вічний мир" з МосковіЕЮ тривав дуже коротко, бо
пару років пізніше Московія використала повстання князя
rлинськоrо і в 1511 р. розпочала нову війну з Великим Князів
298

ством Литовським. Хоча в битві під Оршою великий rетьман
литовськИЙ князь Константин завдав діймаючу поразку одній
з московських армій, то на іншім відтинку фронту, під Смолен"
ськом, московська армія в тому часі здобула перемоrу й окупу"
вала цю важливу білоруську область разом із містом Смолен"
ськом. Після Toro Литва зrодилася на мир, який включав ці
нові втрати для Великоrо Князівства Литовськоrо. 7 )
Король Стефан Баторій домаrався від Московії звороту
земель забраних нею після зломання т. зв. "вічноrо миру" з
1508 р. Московія відкинула ці домаrання, після чоrо Баторій
розпочав війну проти Московії за зворот тих земель. У 1579
1582 рр. розrорнув він війну проти Московії на широкім фронті
всіх її кордонів, що дотикали Великоrо Князівства Литовськоrо.
Варта зrадати, що в цій кампанії вже брали участь проти Moc
ковії також українські козацькі війська. 3 оrляду на свої попе
редні внутрішні труднощі, тепер Московія була мілітарно ослаб..
лена. ЇЇ війська терпіли поразку за поразкою. Московський цар
Іван Лютий настрашився, бо, мабуть, побоювався і Toro, що
Литва й Польща порозуміються до скомбінованоrо походу та..
тар. Він взявся до тактики, вивченої в політичній школі татар..
ських ханів, під владою яких перебувала Московія від друrоrо
нападу татар у половині XIII..ro сторіччя, до удаваної зrідли..
вости й зрадливої миролюбности. Ще в 1553 р. цар москов"
ський почав був удавати прихильника Унії з Римом. Він уклін..
но прохав Папу, щоб йоrо коронувати присланою з Риму коро"
ною і кількакратно поновлював це прохання впродовж кілька"
надцяти років, обіцяючи бути мирним володарем і в приязні
з Римом. Так і тепер почав він знову наrолошувати справу унії.
В Римі вже передше були схильні повірити цим запевненням і
мріяли про рожеву перспективу з'сдинення Московської Церкви
з Римом. Мабуть, був би московський деспот був дістав бажану
корону з Риму, якщо не було б рішучоrо спротиву з боку поль..
ськоrо короля Жиrмонта ABrycTa.') Тепер перший цар Іван
Лютий удався з уклінним проханням до Риму, висилаючи
туди одні листи за друrими, щоб випросити в Римі посередниц
тво в уложенні миру з Польщею і Литвою. На постійні вістки
про невдачі московських військ на полях боїв цар Іван Лютий
удавав перед Римом, що він rотовий переrоворювати з папським
леrатом про справу привернення Флорентійської Унії.
Так у 1581 р. Рим вислав Антонія Поссевіні через Польщу
й Литву та Білорусь до Москви. В Польщі Поссевіні мав зав
дання переконати переможноrо короля Баторія до миру з Мас..
ковісю. Це йому вдалося. В дальшім пляні він мав завдання
в Москві посунути вперед справу унії Московської Церкви з
Римською Столицею. Російський історик Карамзін хвалиться,
що цей малоосвічений московський цар виявив себе сильні..
. . 8U . . . U .
тим полеМІСТОМ на реЛlrlИНI теми ВІД одноrо ІЗ наиучеНІШИХ
тодішніх західніх теолоrів. Коли вже він мав мир з Баторісм,I)
299

московський деспот Mir вільно сперечатися з Антоні{;м Поссевіні
. u .
про УНІИНl питання.
Треба тут зrадати, що український провідний діяч Toro ча
су, князь Василь Константин Острозький, мав велике бажання
зустрітися з Антоні{;м Поссевіні при йоrо переїзді через Поль
щу, Литву й Білорусь. Князь був дуже схвильований важким
станом Церкви київськоrалицької Митрополії і тоді бачив {;ди
ний рятунок для неї в унії з Римським Престолом. Він бажав
бачитися з Поссевіні{;м, щоб умовлятися про умови такої унії.
Невідомі перешкоди не дали можливости Поссевіні{;ві тоді зу
стрітися з Острозьким. Про це сво{; бажання зrаду{; князь у
своїм пізнішім листі до Е::пископа Іпатія Потія в 1593 р., пашучи:
,,3 давньоrо часу, бачучи крайній занепад матері нашої
Східньої Церкви, всіх Церков найначальнішої, я роздуму
вав над тим і старався про те, в який спосіб можна було б
повернути її в давніший стан доброrо ладу. Турбуючися її
занепадом і наруrою, на яку вона виставлена з боку cpe
тиків і самих відірвавшихся від неї римлян, що колись бу
ли нашими братами, я осмілився через своїх старших дy
ховних порадитися з папським леr'атом Антоні{;м Поссеві
ні{;м, коли він був тут, але нічоrо з Toro не вийшло. Тепер
я занятий ті{;ю думкою і турботою про Церкву Божу і, ви
Їжджаючи для порятування cBoro здоров'я в країни, cy
сідні з місцем перебування Папи, я Mir би дещо зробити,
якби була на це воля Божа і дозвіл наших архипастирів.
Усе ж, якби Ви на близькім Вашім духовнім соборі пора
дилися й обдумали, якби то положити основу для замирен
ня Церков, тоді і я, будучи в цих краях, використав би при
Божій допомозі всі свої сили, при Вашії ініціятиві і при
Вашім блаrословенстві, щоб довести справу до праrненоrо
об' (;днання." 1 ()
3 цьоrо уривку листа князя Острозькоrо видно, що він ro
тов був навіть під час сво{;ї подорожі до Італії для порятування
здоров'я завдати собі труду для Toro, щоб зустрітися з Папою
і тим помоrти завершити старання про унію Церков. Важливо
тут підкреслити ту обставину, що тоді князь твердо стояв на
канонічних основах Східньої Церкви, тобто, що до такої акції
світська особа, хоча б навіть князь, мусить мати зrоду Е:рархії,
бо тільки Е:рархія може ініціювати й рішати про таку унію.
3 листа бачимо, що цеплян князя не був зреалізований, бо
зайшли були якісь перешкоди для зустрічі з Поссевіні{;м, щоб
з ним обrоворити подробиці такої подорожі до Папи.
Пове;(іна Патріярха еремії відверта{; УкраїНІ(ів Bi r l Царrород)?
Унійні настрої духовних і світських українських та біло
руських чинників, правдоподібно, були б ще чекали довrий час,
300

заки були б оформилися в орrанізовану акцію, якби політика
Царrородськоrо Патріярхату не причинилася була до скорішоrо
оформлення унійних настроїв і задумів. Формально Церква Ки
ївськоrалицької Митрополії в тому часі була в неспірній юрис
дикції цьоrо Патріярхату. Проте роля Патріярхату в цім пе
ріоді у порівнянні з попередніми часами була впала дуже низь
ко. Патріярх уже не Mir накинути цій Митрополії CBoro чолові
ка, бо кандидатів на Митрополитів визначував король. Патріярх
уже лише формально давав сво€: блаrословення королівському
вибранцеві.
3 оrляду на наявність постійноrо обов'язку Патріярха пла
тити значнИЙ rарач султанові і йоrо високим дорадникам, Пат
ріярх не мав змоrи покривати всі свої фінансові зобов'язання
з прибутків від самих rpeKiB. Тому він промишляв над тим, як
стяrнути якнайбільше оплат, "милостині" і дарунків за різні
"ласки" із території київськоrалицької Митрополії. На під
ставі баrатоrо джерельноrо матеріялу rрушевський стверджу€:,
ІЦО ці "побори й драчі викликали в YKpaїHiPyci велике HeBДO
волення."ll) Проте вміла пропаrанда емісарів Патріярхату все
Іце зручно поширювала в колах духовенства і світських йоrо
престиж, як найвищоrо реліrійноцерковноrо чинника у Східній
Церкві. Інша річ, що серед освідомлених вищих верств суспіль
ства цей престиж Патріярхату падав із кожним роком. Не тіль
ки сам факт, що цей Патріярх був номінований маrометанським
султаном і був від ньоrо вповні залежний, але також викликали
обурення факти моральної корупції і підкупства на патріяршім
ДВОрІ.
В обставинах турецької зверхности над Церквою система
Патріярхатів упала в розстрій. Колишн€: начальне становище
Царrородськоrо Патріярха, як "вселенськоrо", обмежилося до
формальноrо титулу без колишньої реальної провідної ролі на
Сході. Проти канонічних засад часто одні Патріярхи встрявали
в юрисдикційну область друrих Патріярхів. Це особливо CTOCY
валося київськоrалицької і Московської Митрополій. Сюди
вдавалися по "милостиню" нераз Антіохійський, Е:русалимський
і Олександрійський Патріярхи, чи то своїми листами, чи особи
сто, чи через своїх емісарів. Вони на цій території полаrоджу
вали всілякі церковні справи, хоча ця область належала здавна
до юрисдикції Царrородськоrо Патріярхату. Емісари і церковні
достойники цих Патріярхатів поводилися в авантюрничий спо
сіб і в баrатьох освічених побожних людей викликали зrіршен
ня. Впливали вони лише на менше освічену верству суспіль
ства. Тоrочасні свідки з часу безпосередньо перед закінченням
унійних старань при кінці XVIro сторіччя докладно описують
діяльність цих емісарів. Пам'ятаймо, що емісари виступали як
репрезентанти правдивоrо східньоrо православ'я. Ось, як виrля
дала їхня діяльність в українських селах і містах:
301

"Приходили сюди по rpomi, продаючи ріЗНі святощі,
u . . .
видаючи rрамоти и ВІДПУСТИ, роздаючи рІЗНІ права, титули,
привілеї,  дуже часто без усякоrо на це права. Архипис..
коп Охридський rавриїл, ,як перекупник' , який у храмі,
розкладаючи свої товари, продавав там святі речі, прода..
вав великі розrрішення по талярові, середні по півталярові,
а менші по 6 rрошів."12)
Як бачимо, rрецькі православні емісари в Україні в тому
часі покрамарському торrували розrрішеннями, відпустами від
rpixiB, за rроші. В тому самому часі вони закидали католиць.-
ким ченцям, що то вони продають відпусти і це подавали за
причину розриву З Римом. Тут така rрецька практика разила
побожних українців; вони обурювалися і відверталися від Цар..
rороду. Залив України rрецькими емісарами від різних Патрі..
ярхів, Е:пископів і чернечих орденів спонукав Царrородськоrо
Патріярха Е:ремію до заборони приїзду всіляких rрецьких дy
ховних в Україну без йоrо дозволу. Можна припускати з певні
стю, що тут rрали ролю не так моменти реліrійної чистоти, як
фінансові причини. Е:ремія бажав мати Україну й Білорусь як
свое виключне фінансове джерело. ІЗ)
Е:ремія ІІ Транос відоrрав поважну ролю в церковному замі
шанні в Україні. Він також допоміr розростові московськоrо
політичноrо й церковноrо імперіялізму. Вносячи хаос у цep
ковні відносини в Україні і Білорусі, Е:ремія викликав, як про
тиакцію, ще сильніші унійні настрої в церковних і світських
колах київськоrалицької Митрополії. Отож треба цій особі
присвятити ближчу YBary.
Е:ремія вступив на патріярший престіл у 1572 р. Інтриrами
на султанськім дворі і підкупом султанських міністрів та ca
Moro султана Е:ремія зумів добитися Toro, що султан усунув
Патріярха Митрофана ІІІ, щоб посадити Е:ремію на патріярший
престіл. Але ця номінація, як звичайно, не означала тривалої
перемоrи на султанськім дворі. Бо ж одночасно З Е:ремію йоrо
конкуренти також змаrалися за усунення Митрофана ІІІ і За
султанську ласку при номінації для себе. 3rодом від 1575 р.
добивали ся патріяршоrо престолу вже проти Е:реміі два Е:пис..
копи, Пахомій і TeorHocT. Тому Е:ремія ніколи не Mir спокійно
спати, не очікуючи вранці султанських яничарів З наказом сул..
тана про йоrо арештування і депортацію. І справді, султан два
рази, в 1579 і 1580 рр., скинув був Е:ремію З патріяршоrо пре..
столу і передав цей уряд Царrородськоі Церкви іншому rpe..
кові. Раз йоrо при тому арештовано на донос цро йоrо проти..
султанські інтриrn і заслано на далекИЙ острів. Проте €peMiї
вдавалося знову здобути ласку на султанському дворі і в 1586 р.
вернутися на патріяршИЙ уряд. Усе те доказу, що Е:ремія був
зручним тактиком у скомплікованій внутрішній ситуації в Ту..
.. . U.U..
реЧЧИНІ І ВМІВ утриматися на наИВИЩІИ повеРХНІ життя наВІТЬ
302

Патріярх €ремія 11
у дуже складних відносинах. Очевидно, затримання влади на
патріярmім престолі при сильній конкуренції, яка встиrла була
U .
два рази скинути иоrо руками султана, да(: ПІдставу ПРШІуска-
ти, що Е:ремія увесь час cBoro патріяршоrо правління йшов на
руку султанському урядові і виконував доручення султана в
..u -u..
ЗОВНІШНІИ туреЦЬКІИ ПОЛІТИЦІ.
При всіх фінансових операціях €peMЇЇ в Україні, Білорусі
й Московії мусимо також rлядіти за інтересами турецькоrо уря
ду, які мусів він з усі(:ю правдоподібністю полаrоджувати у
своїх церковних розпорядженнях в Україні та Білорусі. Всі ці
справи мусіли спонукати Е:ремію полаrодити утвердження вла
ДИ cBoro Патріярхату в Украіні й Білорусі не шляхом листу
вання, але особистою поїздкою в Украіну. Він поспішав, бо з
ці(:ю поїздкою манила йоrо також велика фінансова "милости
ня" в Московії, куди він також вибрався в 1586 р. Перед ним
був у Москві антїохійський Патріярх йоаким, перед яким ви
ст)тпав друrий цар Фйодор, син Івана rрозноrо, разом із своїм
довіреним помічником Борисом rодуновим, щоб дістати зrоду
303

і блаroсловення всіх чотирьох східніх Патріярхів на утворення
п'ятоrо, Московськоrо Патріярхату. йоаким дістав тоді у Москві
велику "милостиню" власне тому, щоб полаrодити цей царський
плян щодо вивищення Московської Церкви. йоаким звернувся
6ув у цій справі до Е:ремії, як першоrо, 60 "вселенськоrо Патрі
ярха", щоб він дав свою зrоду на цей московський задум. E:pe
мія відразу зрозумів, що, лаrодячи цю справу особисто в Москві,
він буде мати змоrу дістати ще більшу "милостиню" від caMoro
царя і з йоrо наказу від Е:пископату Московії.
Діставши потрібну зrоду турецькоrо уряду на поїздку до
Москви, Е:ремія вибрався туди через Молдавію і Волощину й
прибув до польських кордонів. Він мав намір спішитися в своїй
подорожі до Москви, тому рішився був тільки коротко затрима..
тися на території Польської Корони і Литви. Польський уряд у
порозумінні з литовськими ведьможами постановив використати
наrоду переїзду ЦарrорОДСЬК0rо Патріярха для своїх політич
них цілей: намовити Е:ремію, щоб він залишився на території
цiї християнської держави і тут, у Киві чи Вильні, проrолосив
свій осідок. Так припускають деякі історики на основі Toro, що
польський і литовський уряди неrайно дали Е:ремії потрібну
. u . u u
ВІЗУ И ЗУСТРІЛИ иоrо дуже врочисто з наивищими почестями.
Але в часі CBoro KopoTKoro побуту на землях київськоrалиць
кої Митрополії Е:ремія почав переводити свій плян цiї подо
рожі. 14 )
У переїзді через західньоукраїнські землі й Білорусь E:pe
мія спинився трохи у Вильні, де перебував тоді Митрополит
Онисифор Дівочка і в тамошній братській школі перебували
численні rpеки. Від цих останніх Е:ремія отримав потрібні йому
інформації про місцеві церковні й політичні відносини, при чо
му він зібрав від них і від виленських братчиків самі неrативні
факти з діяльности Митрополита Онисифора та всіх Е:пископів
цiї Митрополії. Все те було йому потрібне для проведення cBoro
пляну: цупко опанувати цю Митрополію Царrородським Пат
.
РІярхатом.
у травні 1588 р. Е:ремія перейшов кордон Польщі і прибув
до Москви вже на початку липня Toro ж року. У Москві Е:ремія
був цілий рік і ввесь той час провів на, збірці "милостині" для
себе і на розмови з московським урядом, зокрема з правою py
кою царя Фйодора І, Борисом rодуновим. Предметом дискусії
не був скандальний стан Московської Церкви, на який Е:ремія
цілком не звертав уваrи, хоча він йоrо знав з офіційних поста
нов "Великоrо Собору" цiї Церкви, що йоrо скликав був Іван
rрозний у 1551 р. В актах цьоrо Собору і в йоrо постановах
нарисовано жахливий образ моральноrо життя духовенства, Ma
настирів і світських людей, а при тому занотовано HerpaMoT"
ність значноrо відсотка парафіяльноrо духовенства. 3 актів
собору виходило, що тоді ще було чимало таких парохів, які
цілком не вміли читати, а боrослуження відправляли з пам'я
304

ти, вивчивши тексти від батька чи діда. Річ ясна, що внаслідок
Toro були обрядові перекручення, що стверджено в протоколах
собору. В них записано, що Архимандрити, Іryмени і ченці жи-
вуть розкішно і розпусно, розтринькуючи манастирське добро
на rултце життя. Ченці й черниці жили спільно в однім мана-
стирі. Ченці ходили до публічних купалень, де зустрічалися з
різними жінками. Черниці ходили до лазні, де зустрічали ви-
браних мужчин. Владики висвячували охочих кандидатів на
. . u .
свящеНИКІВ, не питаючи, чи вони ВМІЮТЬ принаИМНl читати цер"
ковні книrи, бо Їм ішлося лише про одержання оплати за ви..
свячення. Бояри мали шапки на rоловах під час Боrослуження
в церкві. Виrадано такі обряди, що складано під час них на
вівтар сорочки, в яких жінки родили дітей. 3 цьоrо мало бути
щастя для народжених дітей. Мандрівні ченці пленталися по
селах і містечках, представляючи себе за якихось віщунів, що
можуть передсказати майбутність і виманювали від людей rpo-
ші за таку ворожбу. При тому показували rpамотним святі
книrи, з яких нібито вони це все знають. Свята християнські
обходять так, що в баrатьох селах і містечках перед Різдвом
Христовим і перед йорданським Святом цілу ніч улаштовують
забави з танцями і п'янством. Священики кладуть на вівтар
сіль і після Боrослуження роздають ЇЇ люд,цм, бо, мовляв, та
сіль лікув такі чи інші хвороби. При тому стверджено, що серед
підда'них московськоrо царя поширене мноrоженство на зра-
зок MaroMeTaH. 15 )
Царrородський Патріярхат формально мав юрисдикцію над
Московською Митрополівю до 1589 р. Побачивши такі сумні
відносини в Московській Церкві, які певно незначно змінилися
за 28 років часу від собору в 1!151 р., Е::ремія мав обов'язок скли
кати свій Патріярший Синод і видати в цій справі розпоряджен
ня, щоб привернути нормальнИЙ стан у цій Церкві. Це інша
справа, що фактично Московський Митрополит з наказу царя
вже тоді впровадив був автокефалію, не питаючи зrоди Царrо
родськоrо Патріярхату. Тому, властиво, в Москві моrла бути
мова між царем Фйодором І і Е::ремівю про визнання автокефалії
MOCKoBcbKoro Митрополита. Але Е::ремія потребував rpошей і
тому він мав відкрите вухо на пропозиції MOCKOBCbKoro воло
даря про утворення Патріярхату в Москві. Е::ремія вдавав, ЩО
він зразу не може прийняти пропозицій царя, щоб виторryвати
більшу суму "милостині". По якомусь часі все ж він поrодився
на утворення MOCKoBcbKoro Патріярхату і то признаючи йому
навіть почесне третв місце. Е::ремія і московський цар Фйодор І
встановили нову черrовість Патріярхів: зrідно з "вселенським
титулом" Царrородськоrо Патріярхату, перше місце належало
й надалі Царrородському Патріярхові; друrе місце, зrідно з
ухвалою вселенських соборів, мав надалі посідати Патріярх
ОлександрійськИЙ, а зараз після ньоrо мав посідати третв місце
почести МосковсьКИЙ Патріярх. Четверте місце, на основі yrоди
305

€peMiї з царем, мав займати Патріярх Антіохійський, а п'яТИЙ
мав бути Е:русалимськИЙ. Всупереч ухвал Вселенських Соборів,
сам Е:ремія змінив існуючИЙ порядок чести між Патріярха ми
на Сході. Зrідно з канонами, порядок почести Митрополитів та
Е:пископів мав бути по старmинству Їхньоrо заснування. ОТО ж,
якби навіть прИЙняти леrальність оснування Московськоrо Пат
ріярхату, то він мав бути аж на п'ятому місці після Е:русалим
CbKoro Патріярхату.
Сам обряд поставлення тодішньоrо Митрополита йова на
уряд Московськоrо Патріярха цікавий тим, що московський цар
Фйодор І із CBoro трону в соборній митрополичій церкві власно
ручно поклав патріярmі ризи на йова на знак, що володар мав
владу над Патріярхом. Орrанізатори тівї церемонії уклали для
царя спеціяльну промовуформулу, що її він виrолосив до но-
Boro Патріярха після власноручноrо передання йому патріяр
ших реrалій. Вона коротка і звучала так:
"Ти в rоловою Е:пископів, отцем отців, Патріярхом усіх
північних земель, з ласки Божої і з волі царської."
На утворення Московськоrо Патр1іярхату не досить було
зrоди Е:ремії, а треба було формальної зrоди Патріяршоrо Си
ноду в Царrороді і такої самої зrоди кожноrо із трьох інших
Патріярхів. Щойно тоді моrла Московська Патріярхія мати по
зірну канонічну підставу. Коли "милостиня" в належній сумі
була виплачена Е:ремії для ньоrо і для патріярmої столиці в
Царrороді, тоді щойно Е:ремія видав rpaMoTy, "томос", про BCTa
новлення Московськоrо Патріярхату.
Адресуючи rpaMoTY на ім'я царя, €ремія виписав ось такі
суперлятивні похвали ,для Московської Церкви та її Патріяр
хату:
"В Тобі, православнИЙ царю, дух святий перебував, цю
думку піддав тобі Боr і ти ЇЇ виконувш... Твоя велика дер"
жава Русь (по--rpецькому "Росія"), третій Рим, правовір
иістю всіх перевищила і все, що тільки в правовірне, злу
чилося у твоїй державі і ти вдиний під небом називавшся
на цілім світі поміж усіма християнами християнським
царем."
€pемія знав дуже добре, що цівї найвшцоі правовірности
в Московській Церкві тоді не було. За час цілорічноrо побуту
в Москві сам він пізнав, що московськИЙ цар такИЙ самий деспот
супроти Церкви, яким в турецькИЙ цар. Той самий йов, якоrо
він блаrословив на Патріярха Московськоrо, був наслідником
Митрополита Филипа ІІ, якоrо цар наказав арештувати за те,
що він не шанував йоrо опричників, які у церкві під час Боrо
служення стояли в шапках. Митрополита арештовано під час
Боrослуження. йоrо посаджено в тюрму в однім із манастирів,
де на наказ Івана rрозноrо, батька царя Фйодора, опричник Ma
306

люта Скурятов задymив йоrо власними руками. 16 ) Пиmучи В
rpaMoTi про те, немов би в таких царях Дух СвяТИЙ перебував,
Е:ремія знав, що ІШше явну неправду, але робив це для Toro,
щоб признати цареві право керувати також Церквою у своїй
державі.
Е:ремія зробив Фйодорові ще одну прислyry,. бо йоrо "мило-
стиня" була Toro варта. На прохання царя і йоrо першоrо до-
радника Бориса rодунова Е:ремія дав новому Патріярхові офі-
ційНИЙ титул "Патріярх МосковсьКИЙ і всівї Руси".
Цей титул мав освятити імперіялістичну мету московської
держави: здобути світським і духовним мечем Україну й Біло
русь, як частину колишньої княжої Київської і rалицько-Во-
линської Руси. Не додумавши справи до кінця, Е:ремія цим своїм
актом блаrословив заборчі пляни Москви проти земель Київ-
ськоrалицької Митрополії, які він праrнув за всяку ціну за-
тримати у власній юрисдикції. Замість дбати про цю Митропо-
лію, яку він обов' язаНИЙ був боронити своїм духовним авторите-
том, Патріярх Е:ремія ще подавав Москві засіб, яким вона мала
зруйнувати в майбутньому стару самобутність цівї Митрополії.
Сучасникам цих подій у Кивві, Львові й Вильні ще не були
відомі всі факти тівї політики Е:ремії і тому вони не були сві-
домі Toro, що він в політичним BoporoM України й Білорусі.
Українські й білоруські провідні кола прИЙмали Е:ремію в йоrо
поворотній дорозі з Москви з великими почестями, надіючись
від ньоrо щирої духовної допомоrи в заходах до піднесення
Їхньої Церкви.
Жиr'монт ІІІ, як король польськИЙ і великИЙ князь литов-
сьКИЙ і русьКИЙ, окремою rpамотою з 15-ro липня 1589 р. дозво-
лив €peMiї робити все потрібне, щоб привернути лад і порядок
в Церкві Київської і rалицької Митрополії та для забезпечення
церковноrо майна перед розrpабуванням. ми зrадували вище,
що Е:ремія в Москві вдавав, що він не бачить у Московській
Церкві тих безпорядків і неладу, про що було оповіщене в ак-
тах Московськоrо Собору з 1551 р. Не так ПО:t;JОДИБСЯ він в Укра-
їні. Як тільки дістав від короля ЖИr'монта ІІІ дозвіл урядувати
в Церкві київсько-rалицької Митрополії, Е:ремія неrайно "по-
бачив" у ній те, що в більшій мірі панувало в Московській
Церкві. Він одначе не рядив канонічно, тобто не дав доручень
cBoro Патріяршоrо Синоду Митрополитові київсько-rалицько-
му, щоб скликав свій КрайовИЙ Синод для обміркування всіх
питань внутрішньоrо ЖИ'rl'Я Церкви та засобів направи евенту-
альних недоліків і навіть проrpіхів. Канонічні правила не да-
вали Патріярхові права самому, автократично, полаroджувати
церковні справи будь-якої Митрополії в своїй юрисдикції. Він
мав право, щоправда, судити за церковні проrpіхи Toro чи іншо-
ro Митрополита, але тільки на своїм Патріяршім Синоді. тим
часом отриману свободу дії в кордонах Польщі, Литви, України
й Білорусі, Патріярх €ремія використав тільки на те, щоб не-
307

канонічним способом закріІШТИ свою владу над цівю Митропо..
лівю. Е:ремія застосував методу влади cTaporo, ще поrанськоrо
Риму: "Divide et impera", тобто "Поділи й паНУЙ". Маючи спра
u . u
ву з завоиованими народами 1 племенами, римськии сенат та
імператори старалися насамперед нацькувати одну верству Ha
роду чи одних вождів проти друrих і в такий спосіб спричинити
поділ в тому народі й взавмну боротьбу. Тоді окупаційна рим
ська влада вже моrла спокійно панувати над цим народом. 3
тівю тактикою приїхав Е:ремія в Україну й Білорусь ще в 1588 р.
Перебуваючи в Україні й Білорусі, Е:ремія зібрав від там
перебуваючих rpeKiB інформації про місцеві церковні відноси
ни, а зокрема про конфлікти братства із Е:рархівю. Треба при..
пускати, що вже тоді рішив він був використати братства проти
всівї Е:рархії в той спосіб, щоб зробити братства знаряддям свовї
політики.
Вернувшися з Московії в Україну й Білорусь, Е:ремія взяв..
ся реалізувати свій плян. Митрополит Онисифор Д'івочка про
бував наладнати відношення братства до Е:пископів у той спо..
сіб, що старався скерувати їхню YBary виключно шкільництву
і до моральноrо піднесення CBoro членства. Ці заходи були ви..
кликані тим, що тоді братства, на основі рішення Антіохійсько
ro Патріярха йоакима, взялися були старшувати в Церкві BCY
переч управлінню Е:пископів. Ця постава братств викликала
конфлікт з Митрополитом і деякими Е:пископами, а особливо
з львівським Е:пископом Балабаном. Митрополит Онисифор
окремим розпорядженням закликав братство у Вильні до послу
ху Е:ІШскопатові. Провід братства відмовився. Тоді Митрополит
наклав на братчиків церковні кари. У противаry Патріярх E:pe
мія станув без скрупулів по боці братства проти Е:рархіі. В OДHO
му З перших своїх розпоряджень .Е:ремія надав право "CTaBpo
піrіі" братствам у Львові й Вильні. Право "ставропіrії" означа
ло, що дана установа або місцева церква в вийнята зпід влади
компетентноrо впархіяльноrо Е:пископа і відд'ана під безпосе..
редню юрисдикцію Патріярха. Але Патріярх мав канонічне
U . U .
право надати такlШ ПРИВІлеи лише ТОДІ, коли вислухав думку
. .u . .
паТРІяршоrо ПОСТІиноrо синоду 1 ТІЛЬКИ З оправданих причин.
Якусь місцеву церковну святиню в парафіі він Mir лише тоді
обдарувати ставропіrіяльним привілевм, коли він сам при чи..
нився ДО її ерекції в якИЙсь спосіб і коли він сам її посвятив.
Якщо йдеться про церковні братства, то в ніякому разі Патрі
· · ... .U
ярх , НІ сам, НІ разом ІЗ СВОІМ ПОСТІИНИМ синодом, не мав кано"
ні чноrо права давати ім контролю над духовенством і зокрема
над Е:ІШскопами.
Своїм наданням ставропіrіяльних привілеїв для братства
в Україні й Білорусі Е:ремія ламав усю східню церковну Tpa
ДlЩію і саму канонічну структуру Апостольської Соборної Цep
кви. В цій справі Е:ремія діяв, як наслідувач протестантської
практики, а не як виконавець канонічних управнень східньоrо
308

rOJlOBa Львівськоrо братства Константин К,орнякт (1517..1603)
родом rpeJ( 3 І\рети, львіВСЬJ(ИЙ J(упець
Патріярха. Він це знав, але діяв так цілево, щоб внести в Цep
кву в Україні й Білорусі різкий поділ, здобуваючи собі повну
відданість проводів братств у своїх намаrаннях до повноrо опа..
нування Церкви київськоrалицької Митрополії. В той спосіб
змаrав він не допустити до автономії Митрополії, передбаченої
канонічними правилами, а навпаки, явно ламаючи канонічне
право щодо неї, старався касувати традиційну обрядову і релі
rійну практику в цій Митрополії.
Саме так розуміють поведінку Е::ремії в Україні й Білорусі
. .. .u · ..
не лише ТІ 'ІСТОрИКИ, ЯКІ ставляться до УНІИНИХ змаrань ЦІЕ:І
Митрополії позитивно, але також об'Е:ктивні православні істо-
РИКИ. Наприклад, історик Микола Костомарів у висліді своіх
студій цівї доби підкреслив, що Е::ремія стосував засаду "діли
й панУЙ" і що через ставропіrіяльне право він намаrався управ
ляти Київськоrалицькою МитрополіЕ:Ю безпосередньо сам по
над rолови Митрополита, Е:пархіяльних Е::пископів і канонічноrо
Крайовоrо Синоду ціЕ:Ї Митрополії. 17 ) Також Михайло rрушев
сьКИЙ насвітлюв цю діяльніс'Ть Е::ремії не тільки як протикано
309

нічну, але як шкідливу для Церкви Київсько..f'алицької Мит..
рополії. Він ствеРДЖУЕ:, що Е:ремія в Україні й Білорусі діяв
проти інтересів Церкви. Всі свої розпорядження робив він всу"
переч канонам Східньої Церкви, при тому не рахуючися з Tpa
диціЙНими звичаями й обрядами ціЕ:Ї Церкви в Україні, висту"
пав він тут без ніякоrо такту і розваrи. Під час СВОЕ:Ї візитації
в Україні й Білорусі Е:ремія мав на увазі лише те, що служило
йоrо заходам затримати цю Церкву й надалі у своїм безпосе..
реднім управлінні, щоб мати з неї постійне джерело фінансо"
Boro прибутку. f'рушевсьКИЙ підкреСЛЮЕ: виразно, що Е:ремія
лише тому прибув в Україну й Білорусь, щоб зібрати якнай..
більше різних драчок і данин, бо він "потребував пильно rpo..
ша... на те, щоб рятувати СВОЕ: становище відповідними контри
буціями на султанському дворі."18)
Для викликання роздору в середині Церкви Київськоf'а..
лицької Митрополії Е:ремія протиканонічно дав небувалі в Схід..
ній Церкві привілеї для світської орrанізаціі братств мати право
контролі над Е:rшскопатом. Цим способом вчинив він ці брат..
ства своїм постійним послушним знаряддям. Окрім місцевих
братств використав він для ціЕ:Ї мети ще численних своїх rpець-
ких емісарів, які від довшоrо часу діяли в Україні й Білорусі.
Михайло rрушевсьКИЙ насвіТЛЮЕ: неrативну ролю цих емісарів
в Україні, називаючи їм "зайдамиrpeками".19) Е:ремія аранжу"
вав для тих "зайд" впливові становища в українськім суспіль..
стві, як професорів у братських школах і в Академії вОстрозі.
Як траплялася для Toro наrода, він надавав їм впливові і ви
соко прибуткові уряди, напр., IryMeHiB Toro чи іншоrо манасти..
ря. Коли Е:nископ львівськИЙ, rалицькИЙ і каменецькИЙ f'едеон
Балабан 2О ) усунув TaKoro зайду..rрека, номінальноrо АрХИЕ:ПИС
u
копа меrлинськоrо, з жидичинськоrо манастиря, якии входив
у йоrо юрисдикцію, то Е:ремія ще перед своїм приїздом на Укра..
їну наказав Балабанові залишити цьоrо rpeKa на становищі Iry..
. U U
мена в цьому манаСТИРl, виимаючи одночасно цен манастир
зпід Е:nИСКОПСЬКОЇ юрисдикціі.
На тому ще не кінець злочинства Е:ремії в Україні. Наки"
даючи CBoro емісаря rpека..зайду на IrYMeHa жидичинськоrо
манастиря і вИЙмаюич йоrо з юрисдикції Е:пархіяльноrо Е:пис
копа f'едеона Балабана, Е:ремія видав rpaMOТY для братства у
Львові з повідомленням усьоrо духовенства ціЕ:Ї Е:пархії, що
Е:пископ rедеон Балабан за свої неприязні до цьоrо братства
відносини Е: "Божим BoporoM" і "противником добра" . ТакИЙ
осуджуюЧИЙ вирок дав Е:ремія без попередньоrо вислухання
оБОрОIШ осудженоrо Е:рарха. Така rpaMoTa була потоптанням
усіх засад світськоrо і церковноrо права й це мусів добре знати
сам Е:ремія. Якщо він так поступив, то напевно мав ту ціль, яку
з'ясовано вшце. 21)
€:пископ Балабан мав великі заслyrи перед Церквою Київ..
сько..rалицької Митрополії, бо він, як і йоrо батько, поклали
310

баrато труду й eHepriї для оборони Львівсько-rалицької €пар-
хії перед зверхніми претенсіями латинсько-польськоrо Архи-
Е:пископа у Львові. Для оборони реліrійних і національних інте-
ресів, власне, €пископ rедеон Балабан чинно підтримував
львівське братство і проrолоmував збірки пожертв на завдання
цьоrо братства. Як видно з актів, непорозуміння виникли через
те, що АнтіохійськИЙ Патріярх йоаким своїми розпорядження-
ми настроїв був братчиків проти rедеона і роз'ятрив до кр'айиьоі
міри взаЕ:МИНИ братчиків із своїм €пископом. Як вище зrадано,
Патріярх йоаким, хоч і не мав юрисдикціі над Церквою в Укра-
їні й Білорусі, то він на кілька літ перед приїздом €peMii при-
був на Украіну для збірки фондів для себе. У часі СВОЕ:Ї візити
в Україні він розпоряджався так, якби він був зверхником та-
моmньої Церкви. Місцеві зайди-rpеки у Львові, куди Иоаким
заrостив був також, настроіли йоrо проти цілої Львівськоі і ra-
лицькоі €papxiї, а не лише проти caMoro €пископа rедеона Ба-
лабана. йоаким у своїй оцінці ціЕ:Ї €papxii осудив її в обидли-
вИЙ і при тому неслymнИЙ спосіб. Він писав таке про цю €pap-
хію: "Тут АрХИЕ:реі такі як €peї, а €pei такі як світські, а світ-
ські такі як демони."22)
З цьоrо вислову йоакима бачимо, що він однаково Her'a-
тивно оцінював братчиків і львівськоrо €papxa. Проте він цим
"демонам", як він називав усіх світських, надав право контро-
лювати €peїB і АРХИЕ:реів. Це потім підтвердив €ремія, як нібито
компетенТНИЙ для такої постанови. rедеон знав канонічне право
і традlЩії Східньої Церкви. Тому він не поrоджувався з цим
патріярmим ламанням права і традиції. Пізнавши симонію, під-
купство, на патріяршім дворі в Царrороді, rедеон напевно му-
сів скористати з прибyrrя €peMii на довШИЙ побут в Украіну,
щоб особисто зустрітися з ним і відповідними фінансовими apr'y-
ментами склонити йоrо до Toro, щоб він змінив СВОЕ: стаиовшце
до спору з братчиками у Львові. РозуміЕ:ТЬСЯ, справа була не-
леrка. Цей спір був заrостренИЙ йоакимом і rpеками-зайдами
у Львові й поза Львовом. Зайди-rpeки у Львові перемовили
львівських братчиків до rpeцькоrо звичаю: під час Великодня
не святити пасок чи іншої поживи, а в часі Різдва і Иордан-
ськоrо Свята не святити пісних страв. Звичай святити паски на
Великдень і пісну поживу В часі Святвечора' сяrав передхристи-
янських часів, коли ці Свята належали до споконвічноrо укра-
інськоrо календаря, при чому були вироблені традиційні обряди
для цих свят. Від часів великоrо князя Володимира Святоrо
Церква ці передхристиянські святочні звичаї апробувала, на-
давши ім християнськИЙ характер. Так відбувалися традиційно
ці два великі празники в Україні без ніякої перешкоди з кори-
стю для християнізаціі народніх мас. :['реки TaKoro звичаю не
мали, а мали інші. Тим-то rpецькі зайди використали свячення
пасок для Toro, щоб представити цей український звичай як не-
православНИЙ і вимаrали від братчиків, щоб вони натиснули на
311

Е:пископа rедеона, аби він скасував свячення пасок. rедеон це
домаrання відкинув і це стало причиною завзятоі боротьби брат-
чиків проти ньоrо. Вони відкликалися до Е:реміі. Коли той при-
був у 1589 р. знову надовше в Украіну, то, не вислухавши re-
деона, Е:ремія осудив свячення пасок і під церковною клятвою
заборонив це свячення всюди в Украіні й Білорусі. 23 )
Як "урядував" Е:ремія в Украіні за cBoro побуту в 1589 р.,
u .
це наикраще видно з Toro, як ВІН полаrоджував справу спору
між львівськими братчиками, наЦькованими намовою всіх rpe-
ківзайдів, якИЙ вони мали з своім владикою rедеоном. Пізнав
ІПИ практику підкупу в патріяршім управлінні, rедеон зустрів-
ся з Е:ремівю особисто і на цій зустрічі Патріярх дав себе леrко
переконати на користь rедеона. Е:ремія видав rpaMoTY, підписа-
. . U .U
ну власноручно І ПІдтверджену иоrо печаткою, в ЯКІИ осуджу-
вав львівське братство за йоrо боротьбу проти CBoro Е:пископа
і признав слушність по боці цьоrо останньоrо. Іншими словами,
Е:ремія відкликав свій попередній осуд на І'едеона, а видав осуд
на братчиків.
Нема документу, що підтвердив би факт, що rедеон для
зміни осуду проти себе дав Патріярхові підкуп, але треба ду-
мати, що Е:ремія для rарних слів і очей rедеона цьоrо не зро-
бив. Про це можемо упевнитися з дальшоrо ходу цівї справи.
Як тільки братчики та їхні патрони, тобто rрекизайди ДOBiдa
лися про цю rpaMoTY Патріярха в користь rедеона, то вони ки-
нулися до ньоrо з уклінним проханням відкликати цю rpaMoтy
і видати нову в Їхню користь з осудом rедеона. Напевно, брат
чики не прИЙшли до Патріярха з пустими руками. Вони мусіли
принести з собою далеко вищу суму "дару" для Патріярха. Це
йоrо переконало в тому, ЩО "слушність" в по боці братчиків.
Отож Е:ремія відкликав попередню rpaMoTY в користь rедеона,
заявляючи, що він не знав докладно змісту rрамоти, коли її під-
писував... На тому ціла справа вже спинилася, бо rедеон, ма-
буть, уже не намarався переконати Патріярха у правоті вико
нування свові rідности. Проте практика підкупства патріяршоrо
уряду 'Ї повна самоволя Е:реміі в полаrоджуванні справ Церкви
в PyciYKpaiHi й Білорусі привели rедеона до переконання, що
TaKoro Патріярха, настоленоrо турецьким султаном уже два
рази і два рази ним скидуваноrо із патріяршоrо стола, нема
рації слухати, а треба змінити юрисдикцію TaKoro Царrород-
ськоrо Патріярхату на юрисдикцію Римськоrо Престолу.
Е:ремія мусів мати інформаціі від своіх rpeKiB в Украіні й
Білорусі, що в цій Церкві, зокрема в вищих духовних колах,
поширювться знова думка про привернення вдности цівї Церкви
з Римським Престолом на підставі правил Флорентійськоrо Co
бору. В кожнім разі він не був певнИЙ Toro, що тодішній Киів
сько-rалицькИЙ Митрополит Онисифор Д'івочка буде послуш-
ним знаряддям у змаrаннях Патріярхату до позбавлення ціві
Церкви всіляких автономних прав, які вона мала дотепер. Тим
312

то Е:ремія рішив усунути йоrо, а замість ньоrо дістати якоrось
слабовільноrо кандидата на престіл цівї Митрополії. 24)
Митрополит Онисифор (1579..1589) виявив себе в ynравлінні
Церквою енерrійним першоорархом, дбайливим про привернен
ня в ній внутрішньоrо правопорядку і про ЇЇ оборону перед зло
вживанням світськоrо патронату. Це видно з документів про
йоrо заходи й успіхи в обидвох ділянках церковноrо управлін
ня. Він добився Toro, що король Жиrмонт ПІ видав rpaMoтy в
1589 р. про охорону власности київсько..rалицької Митрополії,
впархіяльних і парафіяльних дібр та манастирських посілостей.
Ця rpaMoTa також забезпечувала надавання всіх церковних
урядів у цій Церкві лише русинам. Раніше він видобув був від
короля заrальнИЙ привілей для Православної Церкви в межах
Великоrо Князівства Литовськоrо і Польської Корони. Ніяких
документальних доказів на якесь йоrо лиходійство нема. HaB
паки, з усіх документальних даних видно, що він був ліпшим
Митрополитом, ніж йоrо попередники в тому сторіччі. 25 )
Митрополит Онисифор особливо зайнявся орrанізацівю і
розвитком церковних братств і вивднав у короля Жиrмонта для
них окремі привілеї. Вся біда для ньоrо виникла з Toro, що він
спротивився намаrанням цим братс'l'В, які діяли під рішальним
впливом rpецьких емісарів, щоб старшувати над духовенством
і над Е:пископами. Постава Онисифора Дівочки до братства в
Вильні, Львові, чи деінде, була двояка. Він підтримував таку
орrаиізацію світських вірних, як один із важливих засобів під-
нести реліrійне життя й освіту народу. Але він, як сказано, був
визнавцем канонічноrо порядку і традиції Східньої Церкви, яка
від апостольських часів надавала Е:рархам владу в усіх цepKOB
них справах у своїх Е:пархіях чи то до особистих вирішень, чи
то в рамках cBoro Митрополичоrо Синоду, чи впархіяльноrо
крилосу і суду. rpeцькі емісари, які діяли за інструкціями
Патріярха, цю традицію і канqнічнИЙ порядок відкидали в
Україні й Білорусі в дусі проестантизму на Заході. Вони зна-
ли дуже добре, що такої практики в rрецькій Імперії ніколи не
було і вони її не пропаrували в самій rреції й не вимаrали в
Іреціі, щоб церковні братства світських людей стояли понад
Е:пископатом.
Цим емісарам..зайдам із rреції ішлося про те, щоб в Русі-
Україні і Білорусі діяти в особистих інтересах Царrородської
Патріярхіі, хоча б при тому були ломаиі правила Апостолів у
Церкві. Вони нацькували братчиків проти Митрополита Они..
сифора, бачучи в ньому перешкоду для патріярmиx плянів. У
братствах членами були не лише міщани, але також дооколич-
на шляхта східньоro обряду, українці і білоруси. Така постава
rрецьких емісарів для патріярmиx інтересів ішла по лінії шля"
хетських поrлядів та інтересів. Це тільки вИЙнятково Патріярх
знайшовся на короткий час уперше за 600 років існування Цер..
кви в Украіні і Білорусі на цій території. Зправила, Патріярх
ЗІЗ

сидів далеко в турецькій столиці Царrороді. Тим-то шляхта не
потребувала журитися тим, що там Патріярх видасть із Царr
роду таКИЙ чи інший "томос". Вона в практичнім житrі Церкви
у відносинах суспільноrо порядку в Литві, Білорусі, Украіні й
Польщі була патроном парафій і тому ставила себе понад міс..
цеве духовенство. Тепер rpецькі емісарі твердили, що братчики
мають стояти вище не лише над рядовим духовенством, але й
над 6пископами. Це лежало в інтересах шляхти, яка до Toro
часу не моrла ще вповні старшувати над висвяченими Митро
политами й €пископами. Тепер у братствах шляхтичі мали змо"
ry стартувати разом із міщанами над цілим €пископатом і тому
вони радо слухали підшептів rpецьких зайдів, щоб усунути
Митрополита Онисифора, як надто енерrійноrо, а замість ньоrо
встановити пасивноrо кандидата. rреки поширювали різні чут..
ки й сплетні про те, що Онисифор нібито живе неморально й
підтримув неморальність ченців і РЯДовоrо духовенства. Але в
листах до €peMiї вони не давали ніколи конкретноrо факту із
свідками на правдивість своїх тверджень. 26 )
У тих часах, коли суспільство було поділене на сепаровані
від себе стани, серед яких мали цивільні права лише шляхтичі
і трохи міщани, суспільну думку витворювала шляхта. До Toro
часу в ХУІ-му сторіччі шляхта давала кандидатів на €пископів
для ном'інації королеві, усунувши від впливу колишні синоди.
Тимто ситуація, яку застав €ремія в 1589 р. в Україні, була
йому цілком виrідна й сприятлива, щоб без синоду Митрополії
видавати авторитарним і диктаторським способом усякі ради-
кальні декрети в Церкві, бо вони йшли по лінії шляхетських
інтересів. Так почав €ремія rосподарювати в Церкві Украіни й
Білорусі, як У своїм приватнім мавтку, не оrлядаючися на
ніякі дійсні канони Східньої Церкви, хоча на словах він кожне
таке свов розпорядження називав зrідним з апостольськими пра..
вилами і святих Отців Церкви. Ідучи по лінії своїх інтересів,
він послухав вимоrу братчиків зпоміж шляхти, щоб без цере-
монії усунути Митрополита Онисифора і висвятити HOBoro. Щоб
заслонити цей самовільнИЙ характер cBoro декрету, €ремія по..
дав, як причину CBoro рішення, той факт, що Онисифор перед
посвяченням у духовнИЙ стан був два рази вдівцем. Мовляв,
канони Східньої Церкви дозволяють висвячувати на €пископа
лише ченців або тих, щО були вдівцями лише один раз. Щоб
позбавити заміту проти TaKoro рішення з Toro боку, що у Цер-
кві Киівсько-rалицької Митрополії було чимало таких свяще-
ників, які перед висвяченням були два рази вдівцями, отже по..
тенційно можуть бути також зпоміж них висвячені на €писко-
пів, то €ремія одночасно видав декрет, яким він усував усіх
парохів, які перед своїм висвяченням були два рази вдівцями.
Як уже було вище зrадано, правила щодо подружжя не
були заrально прИЙняті в Соборній Церкві. Спір про подружжя
за часів Патріярха Фотія був вирішенИЙ Папою і Патріяршим
314

Синодом у Царrороді в той спосіб, що світські особи моrли вхо-
дити після овдовіння в дрyrе, третв, і четверте подружжя. Ясна
річ, що тим самим світські особи, що вдовіли два рази, моrли
бути висвячені без канонічної перешкоди. Кожна крайова Цер-
ква моrла під цим оrлядом встановляти своі власні правила і
так зробила була Церква в Україні-Русі. Звичай висвячувати
також подвійних вдівців був прИЙнятий від сторіч У цій країні.
Ніхто в тому не бачив доrматичних порушень чи канонічних
неправильностей. У кожному разі робити зміну тівї традиційної
практики можна було лише на повнім правильнім синоді Київ
сько-rалицької Митрополії. На все те €ремія не зважав і само-
вільно заводив нові правила, маючи за собою у цих справах
невтральність уряду Великоrо Князівства Литовськоrо і короля
польськоrо. Обидва ці уряди сподівалися, що свовю ласкавістю
до €peMiї вони доведуть до порядку в Східній Церкві, будучи
переконані, що €ремія повернеться до канонів Вселенськоrо
Собору в Флоренції, схвалених при співучасті всіх чотирьох схід-
ніх Патріярхатів. ДержавнИЙ канцлер Замойський пішов назу-
стріч €peMiї так далеко, що сам зложив йому від себе дар у ви-
соті двох тисяч золотих, а ця сума в тих часах представляла
велику вартість. 27 )
Своїм розпорядженням у справі вдівців-духовників, якому
ПРШІлескували в більшості шляхтичі і братчики, вніс €ремія
роздор серед духовенства й €papxii. Всі ті, що їх осуджував €pe-
мія і наказував їх усунути від церковноrо уряду, мали своїх
рідних та приятелів, які обставали за ними. Постала сварня і
саме цьоrо бажав €реМІЯ якнайбільше. Світські вельможі схід-
ньоrо обряду зараз висунули перед королем кандидата на но-
Boro Митрополита. Це був Михайло Роrоза. Вони поминули ціл"
ковито приписанИЙ канонічно МитрополичИЙ Синод для ви-
бор)' кандидата, а самі уважали себе в праві обирати кандидата
на Митрополита. Король виразно зrадув у своїй номінаційній
rpaMoтi про той факт, що йоrо прохали про номінацію Михайла
Роrози й обрали "пани-рада й лицарство Великоrо Князівства
Литовськоrо і послушенства Церкви rрецької". Про rолос €пис-
-u . . .u.
копату у ЦІН спраВІ нема наВІТЬ зrадки в ЦІИ rpaMoTI.
Михайло Роrоза народився на Волині після 1540 р. З Toro
видно, що він був номіноваНИЙ на Митрополита у віці 49 років.
Університетських студій він не мав, але мусів мати добру се-
редню освіту, бо знавмо з тоrочасних документів, що він у віці
35-37 років був писарем, тобто секретарем виленськоrо вовводи
князя Боrуша Корецькоrо. Потім він постриrся в ченці і неза-
баром був обраНИЙ Архимандритом манастиря в Мінську. Цей
вибір наступив після йоrо трирічноrо чернецтва. Це вказув на
те, що він вступив до манастиря не для кар'ври, але дійсно 3
реліrійних спонук. Власне, як Архимандрит, він заприязнився
3 новrородським вовводою Скумином Тишкевичем, видатним
українським вельможею, а також був він у постійнім контакті
315

з князем Василем Константином Острозьким, якИЙ у тому істо"
ричному періоді мав величезнИЙ вплив в українськім і білору..
скім суспільствах і rpaB визначну ролю в політиці Литви й
Польської Корони. rолос цих вельмож був рішальнИЙ при ко..
ролівській номінації Михайла Роrози на митрополичий пре..
стіл. 28)
3 усівї поведінки HOBoro Митрополита Михайла Роrози 29 )
видно, що він був характеру нерішучоrо, пасивноrо, можна б
сказати, боязкоrо. Часто він ваrався, чи триматися раз прИЙня"
тої постанови, чи відступити від неї. Неrайно після королівської
номінації Е:ремія висвятив йоrо на Митрополита, але тому, що
йоrо рекомендували такі впливові вельможі, як Скумин Тиш..
кевич іКонстантин ОстрозькИЙ, то Е:ремія не дуже покладався
на Роrозу, як на свов знаряддя в церковній політиці в Україні
й Білорусі. Для завершення СВОЕЇ місії Е:ремія мав плян внести
роздор також внутрі Е:рархії ціЕЇ Церкви так, як він це доконав
серед нижчоrо духовенства і світської rpомади. Тим"то перед
своїм від'їздом з України Е:рем'Їя іменував своїм заступником і
повновласником у цій Церкві не її пеРШОЕрарха Митрополита
Михайла Роrозу, але Е:пископа Луцькоrо й Острозькоrо Кирила
Терлецькоrо. Цим актом Е:ремія явно наніс особисту образу
Митрополитові. Зробив він це цілево, бо бажав, щоб Е:рархи ціЕі
Церкви не були між собою у зrоді.
Завдання, з яким Е:ремія приїхав на Украіну, він досяrнув,
бо засада "поділи і пануй", здавалося, буде вповні маТи успіх
у Церкві київсько..rалицької Митрополії. Та так воно не CTa
лося. Надто велика захланність Е:ремії знівечила всі йоrо до..
тоrочасні "успіхи". Здавалося, що дрібна справа, але вона змі..
нила курс розвитку Церкви київськоrалицької Митрополії.
Перед висвяченням Михайла Роrози на Митрополита Е:ремія, по
втертому звичаю, зажадав від номінанта заплати за виконання
цьоrо обряду величезну на ті часи суму, 12,000 золотих. Митро..
полит Михайло зволікав із заплатою ціЕЇ суми з цілком природ"
ної причини: він походив з незаможноі шляхетської родини і
· .... u
приватно не Mlr мати таКОl веЛИКОl суми rрошеи до cBoro роз
порядження, а щойно обнявши митрополичИЙ престіл, не Mir
ще зібрати потрібної суми серед cBoro духовенства. Це натяr..
нуло взавмини між Роrозою і Е:реміЕЮ, але назовні вони обидва
поводилися коректно супроти себе. Все ж таки ця вимоrа Е:реміі
заплати такої великої суми за висвячення Митрополита роз..
неслася серед суспільства. Цей факт викликав велике обурення,
бо це вимуmування переходило всі межі в неймовірнИЙ спосіб.
Оборонці Е:ремії серед братчиків пробували якось оправдати
цю вимоry, але вони HiKoro не моrли переконати в тому, що
така вимоrа Патріярха була моральна й зrідна з канонами Цep
кви. Тож освічені кола світської rpомади й духовенства тим
більше почали думати над практичними засобами, щоб відлу"
читися від TaKoro Патріярхату й шукати зв'язку з Римом, звід..
316

ки сподівалися дістати реальну оборону свовї Церкви перед
утисками патронату, королівськоrо чи місцевоrо. Зразу по від'їз-
ді Е:реміі сміливіmі прихильники уніі приступили до практичних
кроків у тому напрямі. Інші, пасивніші, ваrалися і ще бажали
остатися лояльними до Патріярхату. До цих нерішучих нале-
жав також Митрополит Роrоза, якИЙ лояльно підтримував роз-
порядження €peMiї і в справі свячення пасок, і в справі виклю-
чення двократних вдівців з-поміж духовенства, і зокрема в
справі остаточноrо рішення €peMii в користь львівськоrо брат-
ства проти тамошньоrо €пископа rедеона Балабана. Проте на-
строї в користь з'вдинення з Римом на основі канонів Восьмоrо
Вселенськоrо Собору в Флоренціі в тій атмосфері обурення
проти самовільноі влади Патріярха і проти явноі корупції йоrо
. U
caMoro '1 иоrо двора зростали з дня на день.
Уніііниіі почин пископів і князя Острозькоrо
Стан настроів суспільства в Україні й Білорусі, викликаний
протиканонічними розпорядженнями Царrородськоrо Патріярха
Е:ремії, представленИЙ у тоrочасних писаних джерелах. Здавться,
що найкраще буде, якщо тоrочаснИЙ духовИЙ стан церковних
і світських чинників передати словами Hamoro історика Михай-
ла !рymевськоrо, якИЙ досліджував цю справу й описував ії
у своій монументальній "Історіі Украіни-Руси", будучи вірним
православноrо віровизнання. Для характеристики існуючоrо
стану серед суспільства і зокрема серед вищоrо духовенства
!рушевсьКИЙ наводить свідчення пізніmоrо €пископа Луцькоrо
й Острозькоrо Іпатія Потія. Ось уривок з Toro опису:
"Що нам якась потіха і допомоrа від Патріярхів, коли
вони посилають KorOCb від себе? Вони приносять більше
заколоту і злих прикладів: продають rідності (церковні);
збирають rpоші, як rолодні; дають дозrpішення, продаючи
дари Божі; дозволяють двох жінок мати; інші шахрують,
уживаючи фальшивих печаток; інші знову продають нас
і всіх християн як шпиryни і зрадники. А з €peMiї, що тут
був, чи мали ми потіху? Набравши rpошей, пішов собі.
Коли хтось бажав перетяrнути йоrо на свою сторону проти
дрyrоrо, щоб зіпхнути йоrо з владицтва, то дав йому до-
сить золота, а той тоді написав: ,Оповіджено нам і ми по
вірили, що ти таКИЙ і такИЙ, то скидавмо тебе'. Добра спра-
ведливість і суд?! А коли вернувся до Туреччини, то звід-
тіля писав до одноrо з руських владик, що він не заплатив
U
иому дванадцять тисяч за свячення, то коли не пришле
належноі суми, то скине йоrо з владицтва."ЗО
До Toro ОІШсу діяльности caMoro €peMiї та йоrо уповнова-
жених rpецьких емісарів в Украіні додав Михайло rрушев-
U .
ськии таКІ завваrи:
317

" ...Ця вказівка мав повну ціну і її належить прИЙняти
з належною уваrою. Ці несподівані, після повної пасивно-
.. U. U .. ·
сти в попереДНІХ СТОЛІТТЯХ, незвичаино чаСТІ и рІЗКІ ВМІ-
шування Патріярхів у справи церковноrо життя (в Укра-
їні), часто з поминенням владики чи йоrо зверхника МИТ-
рополита,  і то не тільки caMoro Царrородськоrо Патрі-
ярха, а й інших, що, властиво, ніякоrо права до Київської
Митрополії не мали... та різних Архивпископів і Митропо-
литів, що також rосподарили в Київській Митрополії, як
У себе вдома, чи то виступаючи під різними шумними ти-
тулами, до патріяршоrо включно (як rавриїл ОхридськИЙ),
а серед яких часто не можна було зміркувати, чи мавш до
. . U U
ДІла з ДІИСНИМИ достоиниками, чи з виrнаними турецьким
правительством колишніми €рархами, чи, нарешті, з обман..
цями і пройдисвітами. Ці листи, накази, упімнення, що до-
щем посипалися на українську Церкву, а серед яких не
можна було аніруш відрізнити Toro, що служило дійсним
виразом правдивої волі правдивоrо зверхника, від rpaMoT,
виданих помилково чи несвідомо внаслідок якихсь MaxiHa
цій, і вкінці, простих фальсифікатів так, що не знати було,
 перед чим коритись і Koro слухати, що вони простували
чи відкликали. Ці різні небувалі розпорядження, в яких
сучасники добачали і підозрівали, чи то основно чи безос
новно, результати і нтри[', перекупства, закулісових історій.
Ця вічна непевність, атмосфера клятв, поrроз, де['радацій,
чи то за неправильності канонічні, до яких призвичаїлися
так, що вони вже не здавалися неправильностями, чи як
різні особисті хиби й проступки, які мав майже кожнИЙ
за собою і також в тодішній атмосфер'і своввільства й MO
ральноrо упадку кожнИЙ брав Їх поблажливо, чи, нарешті,
і це найбільше боліло,  внаслідок знову таки інтри[' і
перекупств, підозріваних хоч би й неоправдано. Все це не
моrло не дразнити православну €рархію в дуже сильній
мірі."31 )
Коли п'ять років пізніше, в 1594 р., акція €пископату в
справі виходу зпід юрисдикції Царrородськоrо Патріярхату
вже набрала була орrанізованих форм, перша rрупа €пископів,
· . .. . .. .. u .
ЯКІ приступили до ТІвІ аКЦІІ, писала в СВОІИ ухваЛІ про вшце
змальованИЙ стан відносин східніх Патріярхів до Церкви Укра-
Їни на вступі таке:
"Видячи ми, €пископи, в Старших наших, їх милостях
Патріярхах, великія нестровнія і недбалости 0 Церкві Бо-
.U . ... . .
ЖІИ І 0 заКОНІ святом и ІХ самих зневолеНІЯ І якося з четирих
Патріярхов сім учинило ся і яко там на столицах своїх
животи свої ведут і яко один под друrим подкупують ся
і ЯКО СТОЛИЦИ, церкви Божія потратили, а тут до нас при-
.. .U . . .
Іжджаючи жадних диспутаЦІИ з ІНОВІРНИМИ не чинят І з
318

ЛьвlвсЬКІІІ €lntCKOn rедеои Балабан (1589-1807)
письма Божоrо отвітов, хотя б хто і потребовал, з ними
мати не хотять. 32 ) Толь пожиточноо СВОЕ, большеЕ нижли
збавеННОЕ опатруючи 33 ) з нас і откудь моrучи набравши
скарбов, один дрyrоrо там в земли поrанской скупують і
только тим самим животи проводят, не вспоминаючи їх
іншоrо нерадінія/'34)
Кілька місяців після виїзду Е:реміі з Украіни до Туреччи..
ни rрупа українських Е:пископів відбула спеціяльну нараду в
Белзі, аби порозумітися щодо спільної акціі для рятування тра..
диційноrо правопорядку в Церкві. З усьоrо видно, що ініціято..
ром ціві орrанізованоі акції був львівськИЙ Е:пископ rедеон Ба..
лабан. Ще в зимі з 1589 на 1590 рік rедеон відбув інформацій
ну конференцію з львівським латинським АРХИЕПИСКОПОМ і про..
сив. йоrо, щоб він порадив щиро, як українські владики "моrли б
визволитися з неволі Константинопільськоrо Патріярха". rеде..
онові при тому, очевидно, йшлося про те, щоб довідатися ближ..
че, чи в Римі далі стоять на обов'язковості ухвал Флорентій..
ськоrо Собору, де наступила була унія Східньої Церкви з За..
хідньою, при (арантії збереження всіх обрядів і місцевих зви"
319

чаїв на Сході. Після Toro rедеон започаткував дальшу аКЦІЮ,
запрошуючи на спільну нараду тих українських владик, про
яких він був переконанИЙ, що вони мають ту саму думку про
відлучення Церкви київськоrалицькоі Митрополії від Царrо
родськоrо Патріярха. Ця нарада відбулася на початку червня
1590 р. в Белзі. Взяли в ній участь €пископи львівськИЙ, луць
КИЙ, турівський і холмсьКИЙ. Ці чотири €рархи домовилися, що
вони разом будуть заступати думку відлучення від Царrороду,
а з'Единення з Римом. Після ціЕЇ приватної наради ці €nископи
поїхали до Берестя на скликанИЙ Митрополитом Михайлом Po
rозою митрополичИЙ синод. Цей синод відбувся в днях 20 черв
ня і наступних 1590 року. Він ухвалив деякі засади поправи в
діяльності всьоrо епископату і зокрема відбування таких сино
дів щор'Їчно. З5 )
rедеон, як ініціятор відступлення від Царrородськоrо Пат
ріярхату, тоді не бачив познак, що Митрополит Роrоза може
бути в тому часі схильнИЙ до ціЕЇ думки. Тимто він порадив
іншим владикам, з якими домовився в Белзі, не підіймати ціЕЇ
справи на офіційнім синоді, зокрема офіційно не rоворити про
це нічоrо Митрополитові Роrозі, бо Роrоза тоді солідаризувався
з €реміЕ:Ю в осуді rедеона в йоrо спорі з братством. У часі, коли
U ... . ·
митрополичlШ синод КІнчав СВОІ наради, ця ЧВlрка владик BIД
була окрему тайну нараду і на ній письмово зобов'язалися всі
учасники діяти вже тепер, щоб перевести в своїх €пархіях думку
з'Единення з Римом У життя.
Для реалізації цьоrо задуму треба було неrайно увійти в
контакт із папським нунціЕМ у Польщі, А. Больонетті, щоб з'я..
сувати питання, чи Рим і надалі визнаЕ: виразно всі права Цep
кви київськоrалицької Митрополії зrідно з rарантіями Bocь
Moro Вселенськоrо Собору в Флоренції. 3 друrоrо боку, треба
було з'ясувати справу забезпечення прав ціЕЇ Церкви владою
Польської Корони і Великоrо Князівства Литовськоrо. В цій
останній справі була пекуча потреба, бо Церква терпіла важкі
безправства, чинені їй світським патронатом, королівськими
урядами і міськими маrістратами. Власне для Toro була зла
джена деклярація цих чотирьох €пископів: Кирилом Терлець
ким, €пископом Луцьким і Острозьким; ЛеонтіЕМ Пельчиць..
ким, €ІШскопом Пинським і Турівським, І'едеоном Балабаном,
€nископом Львівським, rалицьким і Кам'янця Подільськоrо, та
ДіонисіЕМ 3бируйським, €пископом Холмським і Белзьким. Це
першИЙ відомИЙ нам документ про оформлене бажання прав
лячих владик Церкви київсько..rалицької Митрополії дійти до
з'Единення з Римським Престолом, щоб у той спосіб привернути
права ціЕЇ Церкви перед державною владою і завести внутріш..
ній правопорядок у ній, rарантованИЙ Римом. Ця початкова
деклярація ще не вповні зформулювала всіх думок €пископів
у цій справі. Щойно пізніше їхні позиції були окреслені обшир
но в наступних актах, уже підписаних усіма €пископами й Мит
320

Екэарх Кири Терлецький
РОПОЛИТОМ. rодиться знову підкреслити, що ініціятива виходила
від українських €papxiB, а не від польської €papxiї, ані від
польської королівської влади. Цей документ чотирьох YKpaїH
ських €пископів звучить ось..так:
"В ім'я Боже станься!
"Ми, нижче підписані €пископи, даЕМО знати, що, Ma
ючи своїм обов'язком старатися так про спасіння душ Ha
ших, як і про християнськИЙ люд,  стадо овець Христо
вих, доручених нам від Боrа, аби ми їх до зrоди і ЕДНОСТИ
провадили, ми з дару Божоrо бажаЕМО одноrо пастиря і
праВДИБоrо намісника святоrо Петра на престолі, найсвя
тішоrо Папи, своїм пастирем признавати, мати йоrо своїм
rоловою, йому підляrати й слухати завжди. 3 Toro ми Ha
діЕМОСЯ великоrо помноження Божої хвали і йоrо святої
Церкви, і не хочемо далі Toro мати на своїм сумлінні, і то..
му ми прихилили нашу волю і розум до вище сказаноrо:
віддати послymенство найсвятішому Отцеві, Папі Римсько
321

му, і віддати Церкви Божі під зверхність йоrо милости най-
святішому Папі Римському, вимовивmи собі тільки те, аби
нам обряди і всі справи, тобто Служба Божа 'і весь церков-
ний порядок, як здавна св. Східня Церква держить, поли
шений був для нас Папою незміненим, і щоб той порядок
ДО кінця світу лишився незміненим. А йоrо к.м. король
наш свободи наші заr'арантував привілеями і підтвердив
арmкулами, які будуть від нас предложені.
"Ми ж за таким запевненням і підтвердженим приві-
леЕ:МИ зі сторони найсв. ПаIm і й.к.м. милостивоrо нашоrо
пана прирікаЕ:МО і зобоВ'ЯЗУЕ:МОСЯ цим нашим листом під-
ляrати зверхності і блаrословенству найсв. Отця Папи пре-
столу римськоrо і освідчаючи Боrові в Тройці Е:диному ту
думку і бажання серця нашоrо той лист з підписом влас-
них рук наших і з приложеннями до ньоrо наших печаток
дали ми до рук нашому старшому братові йоrо милості Ки-
рилові Терлецькому, Екзархові й Е:пископові Луцькому й
Острозькому. Писано в Бересті Р.Б. 1590, червня 24 дня."
Після Toro слідують підписи з повними титулами і печатки
названих вище Е:рархів, при чому владика ТерлецьКИЙ поклав
першИЙ свій підпис, як rідністю найстарШИЙ між ними. 36 )
Треба тут приrадати, що Патріярх Е:ремія в 1589 р. імену-
вав Владику Кирила Терлецькоrо своїм Екзархом, чи пак пов-
новласником для всіЕ:Ї Київсько-rалицької Митрополії. Компе-
тенція Екзарха охоплювала всі права caMoro Патріярха на да-
ній території, тобто ставила йоrо понад правлячоrо Митрополи-
та. В rpaMoTi Е:ремії про номінацію владики Кирила своїм на-
місником сказано зокрема, що він маЕ: право наІ'лядати над
усіма Е:рархами ціЕ:Ї Митрополії, напоминати їх, а в потребі усу-
вати так, як сам Е:ремія робив і навіть більше. В rpaMoTi чомусь
Е:ремія поріВНЮЕ: становшце Екзарха Терлецькоrо до латинсько-
ro кардинала. Цей декрет Е:ремії був унікальним документом
в історії Східньої Церкви, бо ніякий Патріярх не мав права на-
ставляти CBoro Екзарха, чи пак намісника на території правля-
чоrо Митрополита. Передання ціЕ:Ї заяви чотирьох владик Е:пис-
копові Терлецькому означало, що він був ними уповноваженИЙ
до переrоворів з папською нунціятурою в Кракові та з королів-
ською владою і евентуально з латинськими Е:Imскопами про
Їхню зrоду на ті артикули, які вони поставлять у справі унії. 37 )
Владика Кирило ТерлецьКИЙ удався до Кракова і там пе-
реrоворював з королівською владою про забезпечення тих умов,
що поставлені в цитованій заяві чотирьох Е:пископів. Серед них
Терлецький був найбільше досвідчений у політиці тодішньої
королівської влади. Та цей йоrо досвід був невеликИЙ, бо обме-
жувався лише до місцевих відносин. Не мав він до Toro часу
урядовоrо остановища в центрі влади, при королеві. Тим-то йоrо
політичне вироблення і досвід був завузьКИЙ у порівнянні до
322

. . . . .U
широких завдань, ЯКІ стояли перед ІНІЦІяторами УНІИНИХ пере..
rOBopiB, маючи на увазі конечність точноrо означення r'арантій
прав Церкви у стосунку ДО Риму і до королівської влади. Він
знав лише українську і недосконало польську мови. Інших мов,
зокрема латинської, він не знав цілком. А ця мова тоді була
в Европі інтернаціональною, дипломатичною. Тимто він вза..
rалі, мабуть, не мав зустрічі з папським нунціЕ:М, а про переrо..
вори 3 ним У такім стані справи через перекладачів він не ува..
жав за доцільне. В кожному разі, нема ніякої зrадки про таку
зустріч з владикою Кирилом у звітах нунція до Риму. ЗВ)
ВИЯВЛЯЕ:ТЬСЯ З тоrочасних джерел, що епископ Терлець..
U · · U ... ..
кии, не зважаючи на свою щиру ПРИХИЛЬНІСТЬ ДО УНІИНОІ ІдеІ,
не виконав належно cBoro пляну. У переrоворах з королівським
урядом віи обмежився виключно до заrальної {'арантії внутріш..
ньо..церковних прав, зокрема обрядів і звичаїв, та до забезпе..
чення маЕ:ТКОВИХ прав Церкви. Спеціяльних артикулів, як осно..
ви з'Е:динення Церков, він не умів виробити і в переrоворах по..
ставити. Окрім Toro він дуже затяrнув виконання cBoro обов'яз..
ку. Основна ухвала наради чотирьох владик у Бересті була
підписана дня 24..ro червня 1590 р., але король Жиrмонт ІІІ ви..
дав бажану r'арантію привілеїв Церкви щойно в березні 1592 р.
Ця проволока полаrодження справи вступних переrоворів ви..
йшла на некористь унійних заходів. Тоді були ще живі настрої
суспільства в користь унії Церков взаrалі і відступлення Цер..
кви київсько..rалицької Митрополії від Царrородськоrо Патрі..
ярхату зокрема. Проволока йшла на користь цьоrо Патріярха..
ту, бо йоrо емісарі мали час для протиунійної пропаrанди. Вони
діяли в порозумінні з усіма протестантськими чинниками в
Польщі та в Україні, які в тому часі мали значнИЙ вплив на
формування суспільної опінії, а зокрема мали силу в Сенаті.
Король ЖИr'монт ІІІ був прихильний для роалізації уній..
них заходів. Це ВШІливало з йоrо дійсної побожности йоДНО..
часно було зміцнюване політичними міркуваннями. Це був
останній король, якИЙ мав вироблений далекосяжнИЙ поrляд
на зовнішні проблеМJI затісненоrо союзу після Люблинської
Унії з 1569 р. З одноrо боку росла на Сході сила Московії, яка
серйозно заrрожувала Великому Князівству Литовському, у
склад якоrо входили всі білоруські і частина українських зе..
мель. Одночасно на Заході росла сила німецької імперії. Крім
. .. -U
Toro ЗІ сходу І ПІвдеиноrо сходу ПОСТІИНО rрозила потуrа Ту..
реччини, яка безпосередньо межувала зі східніми землями
України, що вже тоді входили до складу Польської Корони.
ЖИr'монт уважав за конечне ДОСЯrти реліrійнИЙ мир у відноси..
нах між Церквою східньоrо обряду і Церквою латинськоrо об..
ряду. Під цим оrлядом він заступав думку, що такий мир реаль..
но можливИЙ лише тоді, коли обидві Церкви у межах Литви й
Польщі будуть поставлені на вповні рівних правах, rapaHToBa..
них Римом і державними законами.
323

Тодішня конституція Польськоrо Королівства не давала
королеві таких прероrатив, які дозволяли б йому самому пола
rодити справу рівноправности Церков Східньої і Західньої в
державі. Для полаrодження такої справи треба було зrоди Ce
. . u
нату, у склад якоrо входили РIЗНОДУМНІ на тои час елементи,
зокрема латинські Е:рархи та польські високі державні урядовці
 ВОЕ:ВОДИ й каштеляни, між якими було тоді чимало кальвіні
стів, що принципово були проти позитивноrо полаrодження
унійної справи між Західньою і Східньою Церквами взаrалі,
а в межах Польщі зокрема. З різних причин усі вище зrадані
були проти Toro, щоб Е:рархи київськоrалицької Митрополії
входили рівнорядно з латинськими до Сенату. Кальвіністи YBa
жали, що це заrрожувало б їхнім впливам у Сенаті, а латин
ські Е:пископи, всі польської національности, протяrом двох CTO
річ виробляли в собі в більшості леrковаження і поrорду до
Е:рархів східньоrо обряду із шовіністичних спонук. Отож KO
роль Жиrмонт не мав леrкоrо завдання в реалізації домаrань
українських Е:пископів при унійних переrоворах.
На основі розмов з Е:пископом Кирилом Терлецьким король
Жиrмонт видав до рук Терлецькоrо rpaMoтy з заrальниковою
rарантіЕ:Ю дотеперішніх прав і привілеїв Церкви східньоrо об
ряду в межах держави і з спеціяльною rарантіЕ:Ю становища
тих Е:пископів, які визнають унію з Римом. Властиво, король
видав два такі привілеї, один редаrованИЙ обширніше з датою
18ro березня 1592 року, і друrий, дещо коротшИЙ, з дня 18ro
травня Toro ж року. Обидві rрамоти писані тодішньою YKpaїH
ською літературною мовою, бо в ній тоді ще були видавані
всі урядові акти, що торкалися території України й Білорусі.
Тут подаЕ:МО рішальні місця з ціЕ:Ї rрамоти Жиrмонта сучасною
літературною мовою:
"...Ми, rосподар,39) бачимо прихильність Е:пископів
rрецької віри,  луцькоrо, львівськоrо, пинськоrо, холм
ськоrо до з'Е:динення віри. Коли ж вони до нас, rосподаря
cBoro, вислали повідомлення, що хочуть бути під зверхні
стю і блаrословенством одноrо пастиря найсв. Папи Рим
ськоrо, і йому старшинство і зверхність признати, зберіrши
за собою правопорядок і обряди, то ми, rосподар, бачучи,
...U. U . . u
ЩО ІХНІИ наМІР Е: конечнии для спаСІННЯ, з раДІСТЮ приима
Е:МО ЇХНЕ: рішення... Ми цим нашим листом і привілеЕ:М при
обіЦЮЕ:МО всім цим зrаданим Е:пископам, священикам і
всьому духовенству східньої Церкви rрецької реліrії та за
пеВНЯЕ:МО їх нашим королівським словом, прирікаЕ:МО й обі
ЦЯЕ:МО за нас самих і за наших світлих наслідників, KOpO
лів польських, що, коли б  по даті цьоrо листа і привілею
 навіть від Патріярхів і Митрополитів були винайдені або
кинені якісь клятви, то це Їм самим Е:пископам і всьому
.. .. . u .U. ·
ІХНЬОМУ духовенству НІКОЛИ, НІКОМУ І В наимеНШІИ МІрІ
324

ПОШКОДИТИ не може... І додаЕ:МО ще, що їм і кожному, хто б
прихилився до такої Е:ДНОСТИ і правопорядку,  такі CBO
боди і вольності, ЯКИМИ користовуються римські ДУХОВНИ
ки, щоб і вони Їх мали..."40)
Привілей з 1592 р. і врочиста обіцянка словом короля Е:
важливим документом під кожним оrлядом. Король ствеРДЖУЕ:,
що він не давав ініціятиву до унійних заходів чотирьох Е:писко
пів Церкви київськоrалицької Митрополії, але що почин цей
вийшов виключно з українськоrо церковноrо боку. Король
вповні rapaHTYE: цим Е:пископам і Їхньому духовенству, що він
візьме їх в оборону, якщоб за їхні унійні заходи впала на них
клятва, чи то Патріярха чи Їхньоrо Митрополита. Це важливе
ствердження в тодішніх часах, коли множилися такі клятви від
Царrородськоrо Патріярхату. 3rадка в rpaMoTi про можливість
клятви також від Митрополита вкаЗУЕ: на те, що Терлецький
мусів у розмовах вказати на факт, що тодішній Митрополит
Роrоза ще виконував розпорядження Е:ремії і Mir у ході CBoro
правління кинути на них клятву, тобто виключити Їх з Церкви
і позбавити Їх їхніх Е:ПИСКОПСЬКИХ rідностей. Найважливіша
клявзуля ціЕ:Ї rpамоти Жиrмонта  це врочисте приречення,
що при унії цілої Церкви київськоrалицької Митрополії буде
духовенство в своїх правах зрівняне з римськокатолицьким дy
ховенством у державі. Це приречення повинно було приспіmити
дальші заходи до ПРИЕ:днання решти Е:рархів і зокрема Митро
полита Михайла Роrози до унійної умови З Римом і королів
ською владою про зрівняння становища Церкви східньоrо обря
ду з правами Західньої Церкви в державі. Нова умова мусіла
бути специфікована в подробицях, беручи на YBary тодіШНЕ:
упослідження Церкви східньоrо обряду в межах Польщі і Литви.
Унійна акція йшла дуже повільним кроком уперед. Ця по
вільність давала можливість противникам з'Е:динення Церкви
мати деякі успіхи в Їх протиунійній пропаrанді. Майже безчин
но минула решта 1592 року. Тимчасом заколот у Церкві і зро
стаюче ЇЇ упослідження внаслідок зловживань патронатом у
парафіях, манастирях 'і навіть в Е:пархіях зростало щораз біль
ше. ТиМ-ТО ще далі були живі настрої до унії Церкви, як засобу
оздоровлення внутрішньоrо життя і ДО оборони національноrо
характеру Церкви київськоrалицької Митрополії. Шанси Ha
правити в Церкві збільшилися тоді, коли король Жиrмонт після
смерти Е:пископа Володимирськоrо і Берестейськоrо Мелетія
Хребтовича Боrуринськоrо іменував на цю катедру Адама Потія.
Перед йоrо номінаціGЮ на Е:пископа Адам Потій був каш
теляном у Бересті, тобто заступником ВОЕ:ВОДИ, а тим самим і
членом Сенату. Потій походив з визначної боярськоі родини,
яка після Люблинської Унії набула шляхетські права. Через
подружжя був він посвояченИЙ із стародавнім княжим родом
Острозьких. йоrо баттько Лев мав високу освіту й широкі cyc
325

lІІльні зв'язки. За короля Жиrмонта ABrycTa, якИЙ був ОДНО"
часно великим князем литовським, Лев Потій, як посідач земель..
ної власности в селі Рожанна біля Володави, дістав був уряд
писаря..секретаря на королівськім дворі, де він полаrоджував
.. . u. .
в украІНСЬКІИ МОВІ урЯДОВІ акти короля, ЩО торкалися земель
України й Білорусі.
Адам Потій народився в 1541 р. Початкову освіту здобув
. 8U. 8U. . ·
ВІН У вилеНСЬКІИ каЛЬВІНСЬКІИ ШКОЛІ, яку утримував калЬВІНІСТ
князь Христофор Радивил "Чорний", вое:вода і канцлер Вели
Koro Князівства Литовськоrо. Коли батько Адама дістав CTaHO
вище при королівськім дворі, то молодИЙ Адам саме закінчив
був середню освіту в Кракові і там зrодом також закінчив ака..
демічну освіту в тамошньому університеті. Дехто твердить, що
він коштом короля студіював також в університетах Німеччини.
По закінченні високої освіти Адам був іменований королем
Жиrмонтом ABrycToM королівським секретарем. По смерті цьo
ro короля в 1572 р. Адам Потій отримав впливове становище
земськоrо судді в Бересті в 1580 р., а новИЙ король Жиrмонт ІІІ
зробив йоrо каmтеляном у Бересті й одночасно членом Сенату.
Приблизно до 1572 р. Адам Потій стояв під впливом кальвін"
ськоrо руху, винесеноrо ще з молодечих літ із кальвінської
школи у Вильні. Університетські студії дали йому підставу
основно пізнати історію Соборної Церкви, ЇЇ доrматику і при..
чини внутрішніх розколів rрецької Церкви, а також причини
останньої схизми з виникненням протестантськоrо руху в За..
хідній Церкві. Вже, мабуть, тоді Адам Потій змінив свої ДOTO
rочасні кальвінські переконання і повернувся до правовірноrо
віровизнання, пристаючи до Церкви київсько..rалицької Мит
рополії, до якої належав колись йоrо батько і ціла родина.
Отримавши уряд у Бересті, в осідку одноrо з е:пископств ціе:Ї
Церкви, він мав наrоду ближче пізнати важкий внутрішній
стан цісї Церкви та її упослідження з боку королівських уря
довців і місцевих патронів. Він мусів боліти над тим станом
Церкви і в ньоrо зродилося бажання допомоrти ЇЙ піднестися
до рівноправноrо статусу з латинською Церквою у державі. З
усьоrо видно, що Потій стояв у контакті з тіе:ю rpупою Е:писко
пів під проводом Екзарха Кирила Терлецькоrо, яка вже 24ro
червня 1590 р. в Бересті, по окремій приватній нараді, прИЙняла
плятформу діяльности в напрямі з'е:динення Церков. 41 )
Адам Потій у Бересті був діяльним у національно..церков
нім житті, утримуючи живі зв' язки з провідними державними
й церковними діячами. Особливо мав він тісні взае:мини з то..
дішніми світськими вельможами, які ще не покинули були свое:Ї
батьківської Церкви. До таких вельмож належав князь Василь
Константин Острозький, якИЙ був вое:водою київським і з Toro
титулу сенатором Польської Корони, маршалком волинським і
старостою володимирським. Отже був він особливо впливовим
діячем, при чому ОстрозькИЙ був ОДНИМ із найбаrатших вель..
326

Іпатій "отій (1541161З), €ПИСКОП володимирсько..берестейський,
від 1600 р. киїВСЬКИЙ католицький М,итрополит
мож У цілій дуальній державі Польщі й Литви, бо до ньоrо Ha
лежало біля одної тисячі сіл, У яких були Церкви й парафії. 42 )
До rpупи належав також Теодор Скумин Тиmкевич, Boe:
вода новrородсьКИЙ, якИЙ також був членом Сенату й патроном
баrатьох церков. Окрім Toro Потій не переривав приязних CTO
сунків із князем Альбертом Радивилом, який тоді мав станови
ще канцлера Великоrо Князівства Литовськоrо.
Номінацію для Адама Потія, як Володимирськоrо і Бере
стейськоrо епископа, дав король Жиrмонт rрамотою з 20ro
березня 1593 р. Вона наступила заходами і за протекціе:ю князя
Острозькоrо і вое:води Тиmкевича. Про намір ціе:ї номінації
327

Адам Потій довідався раніше і він відпрошувався від цьоrо ста..
новища. Про це свідчать збережені з Toro часу документи й
зокрема один з листів caMoro Потія. Видно, що йоrо переконав
князь o строз ьКИЙ , якИЙ високо цінив чисТИЙ характер Потія
і йоrо ревність для оборони Церкви. 43 ) Давши свою зrоду стати
€пископом, Потїй вступив на короткИЙ час до манастиря, після
чоrо у квітні 1593 р. висвятив йоrо Митрополит Михайло Роrоза
разом з іншими Е:пископами на правлячоrо Е:пископа Володи
мира й Берестя. В чернечім стані Адам Потій прийняв ім' я Іпа
тія і під цим іменем зиаЕ: йоrо історія. Адам Потій був одруже
u. . .
нии, але ПОВДОВІВ ще далеко до cBoro постриження в чеНЦІ І ви
свячення на Е:пископа.
3 оrляду на свої близькі стосунки з IпатіЕ:М ПотіЕ:М князь
ОстрозькИЙ звернувся до Hboro скоро по висвяченню окремим
листом з rарячим проханням, щоб нововисвячений владика на
близькім синоді Митрополії підняв справу з'Е:динення Київсько
rалицької Митрополії з Римським Престолом. У СВОЕ:МУ обшир
ному листі, писаному 21ro червня 1593 р., князь ОстрозькИЙ
з'ясовував СВОЕ: rаряче бажання допровадити цю Церкву до унії
з Римом і при тому зrаДУЕ:, що він здавна старався своїми захо
дами перед пап ським леrатом ПоссевініЕ:М дійти бажаної мети.
Це місце з йоrо листа було цитоване вище в цім оrляді в іншім
зв'язку. Тут наведемо лише короткі уривки з цьоrо листа, щоб
була ясна ціль заходів Toro впливовоrо князя не лише у CBiT
ських справах, але також у церковних:
" ...3 Moro християнськоrо обов'язку мав я таке бажан
ня, яке дотепер триваЕ:, а навіть щораз більше зростаЕ:, щоб
у такім великім упадку, руїні й опущенні нашої Матері,
Соборної Апостольської Церкви, шукати, розважувати й
обдумувати над тим, щоб винайти такИЙ спосіб, початок і
підхід, зrідно з якими Христова Церква, перша з усіх Цep
ков, моrла б прийти до первісноrо стану, здоров'я 'і слави...
Та мені або якесь нещастя перешкоджувало, або може
якась моя неrідність не дозволила в таких високопохваль..
u
них справах знаити якусь наrоду до вдатноrо започатку
вання BCboro діла... Тому, що маю думку задля Moro здо
ров' я виїхати на якИЙсь час у ті країни, в яких перебуваЕ:
недалеко Папа РимськИЙ, то, якщо було б на це Боже бла
rословення і воля Ваших Духовних Милостей (Е:пископів),
треба, щоб ви тепер на вашому синоді роздумали, поради
лися й умовилися про те, чи не можна б винайти TaKoro
підходу і притоки, яка дала б добрИЙ початок до злаrоди,
поліпшення і злаrіднення таких великих незrід і спорів та
майже внутр'ішньої війни в Церкві Божій. Щоб і я, виїхав
ши в ці країни, за Божою допомоrою та почином і блаrос
ловенням Ваших Духовних Милостей, щиро, радо і з най
більшими зусиллями,  наскільки дозволить мені на це
328

спромоrа і riдність  такі заходи в користь Церкви Божої,
які моrли б привести до якоїсь слушної зrоди і повднання."
В дальmім устynі листа князь ОстрозькИЙ висловлюв по-
rляд, що добре було б, якби епископ Іпатій Потій, за зrодою
Митрополита Михайла Роrози, поїхав до Москви, щоб там пе-
реконати царя і духовенство також до TaKoro повднання з Ри-
мом. Щодо умов такої унії з Римом, то їх викладав князь обшир-
но в дальших ycтynax листа, а подробиці умови подав окремо
в прилозі до листа. Кінчав ОстрозьКИЙ CBoro листа новим про...
ханням до епископа Іпатія, щоб неrайно взявся за справу унії
з Римом. Дослівно цей кінцевИЙ заклик читавться так:
" ...я зі CBoro боку вдрyrе і втретв прохаю: задля Боrа,
Ваша Милосте, так для CBoro пастирськоrо обов'язку, як і
зі страху помсти Божої, старайтеся, щоб там (на синоді)
щось доброrо зробили, постановили і вчинили добрий по-
чаток. "44 )
3 цьоrо листа бачимо, що князь Острозький, як сам при
знав, з давніх часів аж до літа 1593 р. був rарячим прихиль-
ником унії свовї Церкви з Римом. Коли він два роки пізніше
став наrло завзятим противником тівї унії, то на це мусіли впли
нути якісь важливі причини. Тут треба ще подати ті умови, що
Їх він подав був у подробицях, як базу домовлення про з'вди
нення з Римом. Ось ці точки, дослівно передані сучасною літе
ратурною мовою:
1. "Найперше, щоб ми осталися при всіх наших обрядах,
як їх дотримувться Східня Церква.
2. Щоб пашr римляни не перемінювали наших церков на
свої костели і не забирали для них наших мавтків.
3. Аби по встановленні зrоди, якщо хтось із наших ба-
жав би перейти до Римської Церкви, щоб таких ні не прИЙ-
мали, ні їх до Toro не примушували, а передусім при заклю..
чуванні подружжя, як це вони завжди робили.
4. Щоб наші духовники були в такому самому поша-
нуванні, як їхні, а передусім, щоб Митрополит і еnископи
мали місце в Раді (заrальноrо Сойму) і на соймиках (міс-
цевих), хоч би і не всі.
5. Треба б звернутися до Патріярхів, щоб і вони прихи-
лилися до зrоди, аби оним серцем і одними устами хва-
лити Пана Боrа.
6. Треба також звернутися до московськоrо (Царя) і до
волохів, щоб поrодилися на те саме спільно з нами; а до
Toro, мені здавться, надавався б найкраще до Московськоrо
царя йоrо Милість епископ ВолодимирськИЙ, а до волохів
отець епископ ЛьвівськИЙ.
7. Треба також поправити деякі речі щодо наших цер-
ков, а насамперед щодо людських вимислів.
329

8. Треба конче подбати про школи і про вільні науки,
насамперед для науки духовників, щоб ми мали вчених
священиків і добрих проповідників, бо з причини TOrO, що
нема наук, намножилося серед наших духовників велике
неуцтво..."45)
Як бачимо, князь ОстрозьКИЙ цілком не звертаЕ уваrи на
доrматичНИЙ спір, ні про формулу походження Святоrо Духа,
ні про примат Папи у Соборній Церкві. Він праrне із CBoro по
чуття побожности, щоб була Едність у Соборній Церкві.
у цьому листі ОстрозьКИЙ вважаЕ зrоду в цілій Церкві най
важливішою справою. Він не Е прихильником суперечок і роз
колів У Церкві. Це йоrо rоловна думка, бо у цьому листі він
наrОЛОШУЕ, що це щастя, щоб брати були вкупі. Виходячи з тіЕЇ
засадничої думки, ОстрозькИЙ маЕ на увазі спеціяльні інтереси
СВОЕЇ Церкви. Він зrаДУЕ в своїх "пунктаціях" оборону Церкви
перед перемінюванням церковних святинь східньоrо rpецькоrо
обряду на латинські костели місцевими патронами і забирання
церковноrо майна. Він, як видно з йоrо пунктацій, зrаДУЕ про
передумови зrоди в межах Польщі й Литви в дуже вузькім роз
мірі. Це доказ, що він інших лих, накидуваних на Церкву Ки
івськоrалицької Митрополії центральним і місцевим патрона
том, rлибmе не відчув, бо інакше він був би зrадав про конеч
ність направи також у цих ділянках.
Князь ОстрозькИЙ зrаДУЕ про потребу заходів СВОЕЇ Митро
полії до зrоди також перед східніми Патріярхами і перед Moc
ковіЕЮ і Волощиною. Проте ці пункти не Е в формі передумови
до зrоди київськоrалицької Митрополії з Римом, а тільки по
бажанням старатися про це. Що це так, то видно з окреслення
цих бажань. Про висилку післанців до чотирьох східніх Патрі
ярхів у межах турецької імперії нема взаrалі зrадки в цьому
ПрОЕкті. З цьоrо можемо зробити висновок, що при писанні
CBoro проокту князь взаrалі не вірив у те, ЩО ці Патріярхи MO
жуть отримати зrоду султана на з'Единення цих Патріярхів із
Заходом, якИЙ тоді був ворожо наставлений до Туреччини. Коли
князь про це зrаДУЕ, то це 03Ha1.aE тільки йоrо заrальне бажан
ня в ідеальних обставинах, а не реальнИЙ ПрОЕКТ вступати Ки
ЕВУ в переrовори з цими Патріярхами про Їхню унію з Римом.
Практичне значення для князя мають лише ті пункти, що
торкаються Московії та Волощини. Ця остання була лише у
"вільній" залежності від султана і не можна було рахувати,
що тамошня Церква піде на унійну пропозицію. Щодо MOCKO
вії, то князь поділяв тоді ті самі нереальні ілюзії, які виявляла
римська курія. Папський леrат Антоній Поссевіні не тратив
... -u ... .U
наДl1, що таки РИМСЬКІИ Курl1 вдасться досяrнути УНІИНУ зrоду
московськоrо царя і йоrо Патріярха, саме встановленоrо за бла
rословенством Царrородськоrо Патріярха Е:ремії в 1589 р.
330

На основі rлибшоrо знання історії Московії та її духово сти,
сьоrодні слід уважати всякі заходи в Московії до унії наївною
ілюзіЕЮ. Від татарської домінації над Мо сковщиною , почерез
u . .. . ·
царськии деспотизм І ПІЗНІше леНІНСЬКУ паНІВНУ доктрину, ви
робився в Московії таКИЙ дух виключности, виявленИЙ у її куль
ті, і зокрема в літературі, що всяка унія з Римом означала б
в очах пересічноrо москвина повне відречення від усьоrо Toro,
що Е змістом московської духовости й культури. Тимто деякі
історики Церкви висловлювали поrляд, що, коли князь Острозь
кИЙ виставляв бажання наклонити Московію і Волощину ДО
унії, то тим він дав доказ Toro, що він нібито поважно не TpaK
тував справу унії, а ІШсав це виключно для тактичних MipKY
вань, щоб обманути владику Потія, Митрополита Роrозу та iH
ших владик. 46 ) ТаКИЙ поrляд мусимо відхилити, бо йому про
...U .. .
тивляться ВСІ ВІДОМІ И числеННІ орИr'ІнаЛЬНІ документи.
Князь ОстрозьКИЙ зустрічався в цій справі з папським HYH
ціЕМ А. Больонетті давніше й переrоворював з Поссевініе:м, коли
той мав рожеві надії на унію Московської Церкви з Римом.
Князь виявляв тоді приязне становище до Папи і звертався до
ньоrо за допомоrою у підшуканні вчителів для СВОЕЇ Колеr'ії
в Острозі. Також своїм листом, уривки якоrо наведені два рази
в нашому розrляді, князь свідчить, що він CBoro часу сам пля
нував поїхати до Італії, щоб за зrодою Е:рархії особисто про
унію переrоворювати з Папою. Врешті з поведінки супроти Пат
ріярха Е:ремії видно, що князь ставився до ньоrо з повним леr
. U U
коваженням, а не з пошаНІВКОМ, як до наивищоrо достоиника
у Східній Церкві. Коли Е:ремія приїхав був на українські землі,
то князь взаrалі не бажав з ним зустрітися. І він з Е:реміЕЮ
взаrалі не зустрівся. 47 )
3 Цboro видно, поза всіляким сумнівом, що ще у вересні
1593 р. князь ОстрозьКИЙ був справді переконанИЙ про конеч
ність неrайних реальних заходів у справі унії КИЕва з Римом.
Він натискав і закликав самим Боrом владику fl0тія, щоб він
підніс справу унії перед Митрополитом Роrозою на найближчо
му Синоді. Така постава князя не виrлядаЕ на якусь тактичну
комбінацію. Він сам обіЦЯЕ допомоrти в унійних заходах, і po
бить це не усно, але чорне на білому в своїм листі до Потія.
Пропозиції Острозькоrо Потій тоді не використав. 3rаданоrо
листа до Потія князь вислав довіреним післанцем безпосеред
ньо перед синодом Митрополії. Прочитавши Toro листа князя
з закликом до заходів на синоді у користь унії КИЕва з Римом,
Потій відповів усно довіреному княжому післанцеві таке:
"Дав би Боr, щоб колинебудь сповнилося те, чоrо ба
жаЕ княжа милість. Але на протязі нашоrо віку це не CTa
неться. І коли наІШсав це Митрополитові, то я не маю Biд
ваrи ні слова сказати Митрополитові про ці справи, бо Мит
рополит не наСтрОЕНИЙ приязно до римлян."
331

Про пропозицію, щоб владика Іпатій поїхав у справі унії
до Москви, Потій переказав князеві через Toro ж висланника,
що він туди поїхати не може, бо боїться, що йоrо в такій справі
там просто арештують і посадять у тюрму.
Як знавмо з документів про СИНОД Митрополіі, що відбувся
в червні 1593 р. в Бересті, на тому Синоді ніхто офіційно не
rоворив про справу унії. 3rадана раніше чвірка не зrолосила
на синоді справу унії, але тримала її в тайні. Так"то дуже добра
.u . .. u ·
наrода розпочати УНІИНІ заходи при СПІвучаСТІ наИВПЛИВОВlшоrо
вельможі Toro часу в українськім суспільстві була змарнована.
Внаслідок Toro події пішли протилежним шляхом, який довів
до зміни поrлядів князя Острозькоrо. Цей цікавИЙ момент з
історії унійних заходів потребув oKpeMoro насвітлення. ми по..
винні ближче насвітлити rоловних акторів цівї історичної дра..
ми: князя Острозькоrо і Митрополита Михайла Роrозу, а також
Е:пископів Кирила Терлецькоrо й Іпатія. Від діяння цих осіб
. .u.. . ..u .
залежав у РlшалЬНIИ МІрІ не ТІЛЬКИ ХІД УНІИНИХ заХОДІВ, що до..
вели до Берестейської Унії в 1596 р., але також той заколот, що
виниК в українськім і білоруськім народах після проrолошення
цівї унії.
3.уваrи на цей стан Церкви Киівськоrалицької Митрополії,
в якому знайшлася вона й обидва народи в 15801590 роках,
кожний об'вктивНИЙ спостеріrач мусить признати, що всі обста..
вини життя в Україні і Білорусі наводили на думку, що ради"
кальна зміна відносин юрисдикції цівї Церкви в конечна. Об'вк"
тивний стан речей сам собою давав плідний ІРУНТ для всяких
унійних провктів цівї Церкви з Римським Престолом, бо в усій
провідній верстві цих народів не було тоді сумніву, що ця Цер..
ква повинна увільнитися з..під шкідливої юрисдикції Царrород..
ськоrо Патріярхату. Але самі собою об'вктивні відносини мо..
жуть KiHeЦЬKiHцiB допровадити не до якоїсь одніві розв'язки,
але до кількох. Це тому, що в історичнім процесі нема обов' яз..
кової детермінації подій, нема їх предестинації. Врешті"решт,
. u . .u. . .
ІСТОРИЧНИИ процес залежить також у ВИРlшалЬНIИ МІрІ ВІД Toro,
як поведуть суспільство тоrочасні провідники, які возначеній
ситуації об'вктивних відносин суспільноrо життя приймають
свої рішення суб'вктивно, своою вільною волею. Іншими слова..
ми, хід історичноrо процесу в такому чи іншому напрямку ви..
значують національносуспільні провідники на основі об'вктив-
них відносин. Іх евентуальні помилкові рішення допроваджу"
ють до коротко.. чи довrотривалої суспільної кризи. 48 )
1) Про унійні заходи €papxiB і украlїНСЬКИХ та білоруських князів у тому
часі rляди: rрушевський, том У, стор. 508 і наст.; також rарасевич, С1'ор. 461
і наст.
2) rрушевський, том У, стор. 541.
З) Documenta Unionis Berestensis eiusque auctorum, 15901600. Collectit,
paruvit, editionemque curavit Р. Athanasius Welykyj, OSBM. Rome, 1970, рр.
12..14. В дальшому циroва'Но: Атанасій Великий, Докумети.
ЗЗ2

4) Це місце з листа князя Василя Константина Острозькоrо (1453..1533)
до Папи наводить дослівно rрушевський, том У, стор. 545. Латинський текст
листа князя звучить так
"Nihil те ardentd.us quam fidei unitatem et christianorum omnium сеп..
sensionem exoptare et ві res ferrat aliquando, ut pro tanto hos bono mon
mihi esset oppetenda, non recusaturom." (Підкреслення додані).
Про ці переrовори див. таюож: Litterae Nuntiomm apostolicorum histo-
rlam Ucrainae illustrantes. Vol. І, 15551593. Roma, 1958. В дальшому цито"
вано: А. Великий, Листи нунціїв.
5) Про це сватання цісарівни Софії з московським князем Іваном ІІІ, яке
переоодила папська курія, обширно і точно опису€ на славу мосюовському
80лодареві Никонівський Літопис, том ХІІ збірника Собрание Руссиих Летопи-
сей, стор. 150..162. Порівняй Oskar Halecki, From Florence to Brest, Rome,
1958.
6) rарасевич, стор. 507 і нает.
1) rрушевський, том ІУ, стор. 280..292.
8) Бартошевіч, стор. 144.
9) Цитовано в Бартошевіча, стор. 144.
1() Ориrінальний текст листа: Атанасій Великий, Докумemи, стор. 17 і наст.
Тут ми, очевид'Но, передали цей уривок в сучасній rJIітературній мові.
11) rрушевський:, том У, стор. 419; Бартошевіч, стор. 156 і маст.
12) rрушевський, том V стор. 550.
13) rрушевський, том \/, стор. 590 і наст., а також Бартошевіч, С1'Ор. 161.
14) rрушевський, том У, сroр. 590 інаст.; Карташ.ев, стор. 621 інаст.; ra
расевіч, стор. 504 інаст.; rал€цкі, стор. 225, також Аденей, стор. 404 і наст.
Канцлер королівськоrо уряду Польщі, Замойський приймав Еремію в Замостю.
Еремія вдавав у розмові, що він застановля€ться над перенесенням Патріярхату,
тому про ці пляни навіть писали з Польщі до Риму. Але Еремія керувався,
мабуть, принципами, що не кожну обіцянку дійсно дотриму€ться.
15) rарасевіч, стор. 431..433; Картарев, стор. 433 інаст.; Бартошевіч, стор.
149 інаст.; rолубинскій, том ІІІ, стор. 773 інаст.; АдеlJlей, стор. 397 і наст.
16) Карташев, стор. 447; Аденей, стор. 399.
11) Микола Костомаров, Историчисиіе моноrpафіи и изcл1Jдованія. Ст. Пе..
тербурr-ь, 1887, том ІІІ, стор. 193.
18) rрушевський, том У, стор. 550 і наст.
9) rрушевський, том У, стор. 553.
20) В україномовних актах цей ЕписКl()П підписував CBO€ родинне ім'я в
формі "Болобан" . Лише в латинських або польських документах він підпису
вав CBO€ ім'я в формі "Балабан". Видно, що лише поляки вимовляли йоro ім'я
в такій формі і з призвича€ння потім цю форму прийняли польські, російські,
а за ними також українські ісroрики Церкви. Ми тут дa€MO, проти CBO€'Ї волі,
ім'я Епископа в цій чужій формі, щоб читачі, які знають йоrо фамілійне ім'я
в цій формі, не думали, що Болобан це інша особа.
21) rрушевський, том '!) С'flОр. 552.
22) rрушевський, том V, стор. 503.
23) rрушевський, OM У, стор. 557 і 566.
24) Пелеш, стор. 467.
25) rрушевський, том У, стор. 553, стверджу€ заслуrи цьоrо Митрополита
для Церкви і підкреслю€ факт, що нема ніякоrо доказу про якісь йоrо неза..
копиї вчинки.
26) rрушевський:, там таки; Пелеш, там таки; Вийнятки з листів, що містять
такі заrальникові тверджеН'Ня без документації, Ma€MO в rрушевсьюоrо, том У,
стор. 504..506.
21) Цікаво зазначити, що Мосюовський Синод визнавав пізніше практику
висвячування Дворазови)\ вдівців на священиків. rрушевський, 1'ОМ У, стор. 553.
28) rрушевський, як вище, а також Іриней Назарко, ЧСВВ, Київсьиі і ra-
лицьиі Митрополити. Біоrрафічні !Нариси 15901960. Торонто: Видавництво Отців
Василиян, 1962, стор. 1 і наст.
29) 3 родинним прізвищем Митрополита Михайла Роrози діялося те саме,
що з прізвищем Епископа rедеона Болобана. Обидва вони походили з YKpaiH"
ських стародавних боярських родів. Вимова прізвища КОЖНоr.о з них з..правила
не терпить "акання" , 1'Обто вимови звуку "0" в формі "А". Така вимова була
стооована тоді в білоруській мові і під впливом Toro деколи українські імена
писано на білоруський спосіб. Отже Роrозу часто писано в формі "Раrоза",
333

а БолобaJНа в формі "Балабан". rляди тоrочасні акти в Атанасія Великоrо,
Докумеmи, стор. 342 і 390.
ЗО) rрушевський, том У, стор. 559..560.
З1) rрушевський, том У, стор. 560..561.
З2) Цілий текст пода€мо теперішнім правописом, але залиша€мо форму
слів так, як тоді писали мішано жив'ою українською мовою з формами додани..
ми з церковно"слов'янськ:ої мови.
ЗЗ) Тут автори бажали сказати: дбаючи більше про свої користі, ніж про
спасіНІНЯ душ.
З4) Повний текст ціеї ухвали Ma€MO в Атанасія Великоrо, Документи, стор.
3638.
З5) Текст основної ухвали СИНОДУ з підписами всіх владик rляди: Атанас
Великий, Документи, стор. 5..7.
З6) Тут поданий текст сучасною літературною мовою. rляди: rрушевський,
том У, стор. 566..567. Також Атанасій Великий, Документи, стор. 7..8.
З7) rрушевський, том У, стор. 555.
З8) 10. д..р А. Великий не пода€ у своїй праці TaKoro звіту, хоча в Hb'oro
€ повна збірка архівних документів Ватикану, що торкаються Б'ерестейськоrі
Унії, починаючи 1590 роком.
З9) Титул "rосподар" був офіційним титулом польських королів і великих
нязів ли..,овських в актах, писаних українською мовою. В латинських і поль..
ських актах цей титул звучав як "Домінус" або "Пан".
40) Повний т'екст обидвох rрамот"привілеїв Жиrмонта в ориrінальній мові
в Атанасія Великоrо, Документи, стор. 7 11. В перекладі на сучасну українську
літературну мову rляди: А. r. Великий, 3 JlітоJIIИСУ християнської України,
Церков!но..історичні радіолекції з Ватикану. Рим: Видавництво оо. Василиян,
1971, стор. 2425.
41) Житт€пис Адама Потія rляди: Іриней Назарко, ЧСВВ, як вище, стор.
7..15, а також там ЦИ1'ована література.
42) rляди про посілості кн. Василя КонстантИ'на Острозькоrо: Пелеш, стор.
512. Про стосунки Потія із названими вельможами дa€ нам образ документація
листування з цими особами в вище зrаданій збірці документів в Атанасія Ве..
ликоrо, Документи, на різних ст.орінках цьоrо цінноrо й вичерпноrо твору.
4З) Цей факт заперечу€ пущену в обіr Йоrо противниками ле'rенду, що
Потій нібито сам добивався стати Епископом. Фактично він відмовлявся від
пропозиції щодо номінації на опорожнене місце в Володимирській Епархії і
прийняв цю пропозицію тільки за намовами світських вельмож, зокрема князя
Острозькоrо.
44) Повний текст цьоrо листа князя Острозькоrо, писаний у тодішній укра..
lнській літературній мові, rляди Атанасій Великий, Документи, стор. 17..19. Той
самий лист переданий сучасною літературною мовою, rляди: А. Великий, 3 Jlі..
ТОПlИсу християнської Украіни, стор. 27..30.
45) Текст у тодішній украlїнській літературній моові, rляди: о. д"р А. Вели..
кий, Документи, стор. 20, а в теперішній літературній мові, А. Великий, 3 Літо-
пису, стор. 33.
46) Такий поrляд Ma€, між іншим, rарасевіч, стор. 519.
47) Карташев, стор. 620 ..
48) Ця праця відкида€ цілком Дl()ктрину марксизму й леlнінізму про істо"
ричний матеріялізм. 3rадана доктрина rолосить тезу, що в історичнім процесі
рішають виключно продукційні сили суспільства на даному ступні розвитку.
Вся ідеолоrія, філософія і, взаrалі, дух,овий розвиток суспільства  це, мовляв,
тільки надбудова даноrо розвитку продукційних сил. Ця доктрина історичноrо
матеріялізму € явно однобока і вже з цi€ї причини неправильна. Такою ж не..
правилЬіНОЮ € теза марксизмуленінізму про те, що, мовляв,. увесь дотеперішній
хід історії людства € пред'етерМЇ!нований і виповнений клясовою боротьбою.
Власне всебічне знання іС110рії до проклямації цi€ї доктрини в "Комуністичнім
Маніфесті" , укладенім Карлом Марксом і Фрідріхом Енrельсом, вповні запере..
чу€ цю тезу. Власне до публікації цьоrо маніфесту при кЇ!нці першої половини
МИНУЛОРО сторіччя сама історія доказу€, що .ііі хід був виповнений боротьбою
одних племен проти друrих, 'а потому одних народів проти друrих. Клясова
боротьба мала значення лише всередині даноrо племени чи народу. В кожному
разі історія дa€ нам д,окази на всіх стадіях CB'oro х.оду, що перш,орядну ролю
у вирішуванні дальшоrо напрямку rрали також великі провідники племен, на..
родів і держав, беручи на YBary об' €ктивну ситуацію життя народів,
33

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИй
АКТОРИ УІІІШІо..НАЦІОIlAЛЬНОI ДРАМИ В 1590..ИХ РР.
RJШЗЬ Василь Roнстантин ОстрозьКИЙ
Князь Василь Константин ОстрозьКИЙ  це нащадок дав"
ньоrо княжоrо роду з часів суверенної РусиУкраїни. В роздріб..
лених князівствах колишньої суцільної Великодержави Руси..
України було баrато княжих родів, ЩО виводили СВОЕ походжен"
ня від київськоrо суверена Ярослава Мудроrо. Коли в останній
системі української суверенної державности rалицько..Волин"
ськоrо Королівства помер останній нащадок королівськоrо роду
Романовичів, тоді бояри висловилися за посвояченою династіЕЮ,
яка володіла в Великім Князівстві Литовськім. Нижчі княжі
українські й білоруські роди затримали свої позиції в цій ли..
товськ(}-українськобілоруській державі також після об'Еднання
ціЕЇ держави з польським королівством. Унійні державні акти
забезпечили для українських княжих і боярських родів ті самі
права, що Їх мала польська шляхта. Властиво, українські князі
стояли вище від польської шляхти, бо в Польщі всі шляхтичі
некняжих родів були рівні в обличчі права. А після вимертя
мазовецької династії князів у Польщі вже не залишилося ні
одноrо князя. Там був тільки король і шляхетськИЙ стан, в яко
му всі шляхтичі були рівноправні. Натомість у Великім Кня"
зівстві Литовськім існували й надалі князі, як вИЩИЙ ступінь
шляхецтва. Ці князі залишилися із своїми привілеями також
після Люблинськоі Унії з 1569 р.
Княжі роди в українських і білоруських землях rpали в
цілому ХУІ..му сторіччі ще визначну суспільну і державно..
адміністраційну ролю. Вони займали найвищі становшца в да..
ній землі, як ВОЕВОДИ, а також як каштеляни або старости. З та..
кими державними урядами, як ВОЕВОДИ і каштеляни, були зв'я..
зані сенаторські права. КожнИЙ ВОЕвода і каштелян ставав aBTO
матично з уряду членом Сенату, тобто найвmцої Ради Польської
Корони. Одночасно вони брали участь у заrальних Соймах. З
усіма державними урядами були зв'язані відповідно високі при..
бутки з державних дібр і з поборів.
335

Предки князя Василя Константина Острозькоrо займали в
державі навіть найвшці становшца. В йоrо роді були великі
rетьмани Великоrо Князівства Литовськоrо, тобто начальні ко-
мандири всіх збройних сил 'держави. Князь, яким МИ тут займа-
ЕМОСЯ у зв'язку З унійними ПРОЕктами, народився в 1527 р. і
був охршцеНИЙ іменем Василь. йorо старшИЙ брат Ілля помер
у 1539 р. в молодім віці, бо йому було всьоrо 30 років. Тоді
князь Василь став ЕДИНИМ мужеським спаДКОЕмцем cBoro роду.
Щоб він Mir управляти величезним родовим майном, то в 1541 р.
правно проroлошено йоrо в віці 14 років повнолітнім і повно-
правним. Розділені маЕтності цілоrо княжоrо роду між Василем
і йоrо помершим старшим братом Іллею, внаслідок певних по-
дій стосовно жіночих нащадків були знову злучені в руках Ва-
силя в 1570 р. Він тоді став найбаrатПІИМ вельможею не лише
серед українських князів, але також литовських. У честь cBoro
батька Василь прИЙняв тоді ім'я Константина і виступав зви-
чайно під цим іменем, як князь Константин ОстрозьКИЙ. 1 )
Як ціЛИЙ княжИЙ рід Острозьких тішився ласкою і при-
хильністю польських королів, які одночасно були також вели-
кими князями литовськими, так і особливо князь Константин
діставав ласку за ласкою від польськоrо короля.
Маючи Bcьoro 24 роки життя, Константин ОстрозькИЙ дістав
від короля номінацію на київськоrо вовводу і на маршалка Во-
линської Землі. Тож уже в такому молодому віці став він чле-
ном Сенату Польської Корони. Ясна річ, що до Toro часу ще не
Mir він виявити ніяких своїх здібностей, ні військових, ні адмі-
ністраційних, ні політичних. йоrо урядова кар'Е:ра на тому ви-
сокому рівні моrла початися в молодому віці лише тому, що
u . . .
иоrо рІД мав заслyrи перед КОРОЛІВСЬКИМ урядом, як І тому, що
внаслідок cBoro величезноrо баrатства мав він рішальнИЙ вплив
. . u
на рядову шляхту, яка у ВСІХ справах 'Ішла за иоrо rолосом.
З йоrо родинної політики бачимо, що він не мав україн-
chKoro національноrо ентузіязму, ані спеціяльноrо бажання за-
.u .u.. u u. ..
тримати СВІИ стародаВНІИ украІНСЬКИИ КНЯЖИИ рІД украІНСЬКИМ.
Він сам одружився з польською маrнаткою, СофіЕЮ Тарнов-
. u
ською, що перед подружжям ОДІдичила величезне маино в кра-
ківськім ВОЕвідстві. Князь Константин ОстрозькИЙ поклонявся
,насамперед rpубому матеріялізмові, яким відзначалася тоді
вся українська й польська шляхетська верства. Треба вважати,
u
що иоrо дружина, польська MarHama, спричиняла певну дозу
національноrо індиферентизму так у CBoro чоловіка, як і в ді-
тей. у цій княжій родині виробився в значній мірі індиферен-
. . U _..
тизм також у реЛІrІИНИХ справах, зокрема дух толераНЦll до
переходу членів цих стародавніх княжих родів просто на ла-
тинськИЙ обряд або наперед, з оrляду на хвилеву моду, на різне
нововірство, як лютеранство, кальвінізм, асоціянізм і т. Д., а по-
тому підо впливом Е:зуітської школи на латинство.
336

Тим"то князь Константин не дбав про те, щоб одружувати
своіх дочок і синів з вірними Церкви "руськоrо" оБРЯДУ, як тоді
вже заrально називали східній rpецько-слов'янсьКИЙ обряд. При
. U U .
ПОДРУЖЖІ ишлося иому лише про величину маЕ:ТКУ 1. про впли-
вовість цьоrо дрyrоrо роду, з яким мало бути посвоячення. Свою
старшу доньку rальшку видав князь Константин заміж за одно..
ro з великих тоrочасних MarHaTiB Яна Кишку, що тоді вже був
соцініянином і це нововірство ширив у Литві й Білорусі. При..
rадувмо, що соцініяни відкидали божество Ісуса Христа, отже
з усіх протестантських віровизнань вони засадничо не моrли
толерувати православну віру тодішніх украінців і зручною про..
паrандою відтяrали іх від Церкви, а тим самим від украінськоі
націі, бо Церква тоді була властиво зовнішнім виявом націо-
нальности. Молодшу свою доньку Катерину князь Константин
видав заміж за визначноrо литовськоrо MarHaTa, князя Криш..
тофа Радивила, що тоді був вовводою виленським і канцлером
Великоrо Князівства Литовськоrо, який уже був латинником.
Cвoro старшоrо сина Януша одружив князь Константин
також із польською маrнатською ДОЧКОЮ. В тридцятім році жит-
тя, з оrляду на впливи батька і тестя, Януш був номіноваНИЙ
ВОЕ:ВОДОЮ виленським, а за кілька років потім король зробив
йоrо краківським каштеляном, що давало Янушеві Острозькому
перше світське старшинство в Сенаті. Дрyrий син князя Кон"
стантина також зв'язався з польським родом. Тож обидва сини
Константина скоро покинули "руську віру" і прИЙняли латин-
ство. Як видно, то родина князя Константина Острозькоrо в то-
му часі не береrла ні православноі віри, ні украінськоі націо..
нальности.
Лише третій син князя Константина Олександер залишив-
ся був при батьківській Церкві. Він також дістав був від короля
по старшім браті воовідство волинське і сенаторське місце. Як
бачимо, то король уважав родину князя Острозькоrо СВОЕ:Ю під-
порою, бо кілька місць у Сенаті призначив був для членів ціЕ:і
родини. Зрештою, цей одинокИЙ православнИЙ син князя Кон-
станшна Олександер помер передчасно. йоrо діти були вих
вані іх матір'ю також на латинників. Внаслідок переходів на
латинство і протестантизм нащадків князя Константина, після
.u .. u и.
смерти caMoro князя увесь стародаВНІИ украІНСЬКИИ княжии рІД
Острозьких перейшов до польської національности разом із йоrо
величезним маЕ:ТКОМ.
Цей коротКИЙ нарис історіі родини князя Константина
Острозькоrо піддаЕ: нам думку, що він не був фактичним "стов-
пом православної віри", ані опорою украінськоі національности,
як незаслужено в пізніших часах йоrо величали. 2 )
В публічному ЖИ'r1'і князь виявив себе мало активним, коли
u u u. .
взяти на yвary иоrо величезне маино и РІшалЬНІ впливи серед
шляхетськоі верстви. У тих починах суспільно..політичноrо жит..
тя, в яких він фактично rpaB провідну ролю, не видно елементів
337

. ... .U
СЛУЖІННЯ свовму нарОДОВІ, налеЖНОІ витривалости, ПОСТІИНОСТИ
й ріmучости. Він запалювався до якоісь справи дуже rаряче,
. u . .
але по короткому чаСІ иоrо BoroHh поrасав І ВІН ставав пасивним.
Це видно, наприклад, у преважливій справі унії українсько-
білоруських і литовських земель на Соймі в Люблині 1569 р.
В цій унії Велике Князівство Литовське тратило дотеперітнв
свов конфедеративне становище суверенної держави в користь
.. .....u .U." .U U
ПОЛЬСЬКОІ ДОМІнаЦІІ в новш держаВНІИ УНІІ, накинеНІИ иому по-
ляками у підступнИЙ спосіб на зrаданім Соймі. В цій уніі майже
всі украінські землі відлучено від Великоrо Князівства Литов
chKoro, де фактично дотепер rосподарювали українські вель-
можні княжі роди, і прилучено їх просто до Польщі, без дер-
жавних прав, а тільки із застереженням рівноправности тля-
xeTchKoro стану й украінської мови в урядуванні. Нерішучість
князя Константина Острозькоrо в цій справі довела до Toro, що
польські проводирі притяrали на свій бік украінську рядову
шляхту. Зразу князь провадив опозицію проти провкту цівї уніі,
а потім наrло залишив усю справу, заявляючи, що він поклада-
е:ться на волю короля. Так унаслідок неактивности і браку ви-
rривалости князя Константина украінські землі були анектс>--
вані й інкорпоровані безпосередньо до Польщі, з чоrо потім
виринули важкі труднощі для украінської національности, а
зокрема для Церкви київсько-rалицькоі Митрополії. Коли до
1569 р. лише rаличина і Белзчина належали безпосередньо до
Польщі, то тепер до Польщі анектовано всі інші українські
землі опріч Полісся. З)
Заслуrою кн. Острозькоrо на історичну міру треба уважати
заснування й утримування ним школи вОстрозі й орrанізуван-
ня там друкарні. Видання друком повної Біблії мало також
важливе значення. Проте, не зважаючи на тенденцію видавати
для cBoro народу Святе Писання народньою, а не латинською,
церковно-слов'янською чи rpецькою мовами, князь Константин
таки не спроміrся на видання Біблії в чисто народній україн-
ській мові, що було б справді переломовою подівю в історіі
Украіни. Свою школу князь орrанізував за зразком €зуїтських
колеr'ій, тобто як середню школу, а не як університет чи ака-
демію. Він мав досить фінансових засобів на це, але для Hhoro
така справжня украінська академія не була притяrаючою
ідевю. Маючи баrатомільйонове маЙІІО, він, мабуть, жалував
вкласти значнішу йоrо частину в таку освітню інституцію. На-
віть йоrо друкарня в Острозі була бідніша від друкарні львів-
chKoro братства, бо для деяких друків він позичав запас певних
букв у Львові. Свою Колеr'ію він належно не вивінував мате-
ріяльно. Тим-то по йоrо смерті, коли майно перейшло в руки йо-
ro златинщених нащадків, ця Колеr'ія непомітно заникла. 4 )
В реліrійно-церковній ділянці князь Константин міняв свої
позиції особливо різко, перекидаючися з однівї крайности в дру-
ry. Справжнім визнавцем традиційноrо православ'я він не був.
338

У своїй школі в Острозі і взаrалі на своїм дворі він зібрав був
не лише українських тоrочасних учених, але також баrато rpe-
ківзайдів. Між ними була ціла rрупа нововірців, особливо каль-
віністів і соціян. Спершу він щиро бажав унії СВОЕЇ Церкви з
Римським Престолом і сам праrнув помаrати вести переrовори
з Папою. Це бажання тривало в ньоrо релятивно довrо, бо яких
10 років. Тоді він просто блаrав Е:пископа Іпатія Потія, з яким
уже довшИЙ час був у приязних стосунках, щоб справу унії
перебрав МитрополичИЙ Синод, а він буде помаrати цій акції,
як делеr'ат до Папи. Останній йоrо почин у цій справі походить
з червня 1593 р. Як уже зrадано, владика Потій не пішов на-
зустріч цій ініціятиві. Втрачено унікальну наrоду: допомоrи
провідника всіЕЇ світської суспільно сти, князя Константина, xo
ча вона сама напрошувалася і хоча вона в тодішніх суспільних
відносинах була б напевно полаrодила справу унії з Римом
мирно і з певною користю для Церкви й народу. Історична Biд
повідальність за цю помилку паде на Митрополита Роrозу і
владику Потія.
Тут треба лише підкреслити, що світськИЙ сектор Церкви
під проводом князя Константина в писаній формі домаrався від
Е:rmскопату СВОЕЇ Церкви неrайно розпочати унійні заходи для
ПОЕднання Церкви з Римською Столицею. Це преважлива обста
вина, яку українські полемісти, що Е противниками унії, зви
чайно збувають мовчанкою, а одночасно малюють Владик, які
виступили в тому самому часі за з'Единення Церкви, як "зрад
ників православної віри", "національних ренеІатів", "шкурни
ків" тощо. Якби ці противники унії взяли в yвary факт, що з
першою явною ініціятивою до унії Церкви київськоrалицької
Митрополії виступив ще в 1583 р. в переrоворах із папським
нунціЕМ А. Больонетті, власне, князь Константин і пізніше саме
він формулював пункти для TaKoro з'Единення з Римом, то вони
не моrли б називати за таку саму ініціятиву Владик відступни
ками від православної віри, не кваліфікуючи в той самИЙ спосіб
князя Константина.
Рік після тіЕЇ СВОЕЇ останньої ініціятиви в справі унії Цep
кви КИЕва і rалича з Римом, що ЇЇ підняв був від імени CBiT
ської rpомади вірних ціЕЇ Церкви князь Константин, він ради
..U ...
кально ЗМІНИВ СВІИ поrляд про УНІЮ І почав рІЗКО виступати
проти самої думки про унію. В 1593 р. він без надуми радив
своїй Церкві вИЙти зпід юрисдикції Цаrородськоrо Патріяр
хату й прИЙняти юрисдикцію Римськоrо Престолу. Коли про
аналіЗУЕМО всі обставини ціЕЇ зміни поrлядів князя Константина
на проблему оздоровлення СВОЕЇ Церкви, то мусимо прИЙти до
переконання, що ця зміна не моrла статися внаслідок твердої
лояльности князя до традиційних порядків своої Церкви в paM
ках Царrородськоrо Патріярхату. Так звичайно представляють
пізнішу поставу князя противники унії. Виступ князя проти
унійних заходів Владик потяrнув за собою більшість тіЕЇ yкpa
339

Їнської шляхти, що стояла під йоrо впливом. Це допровадило
до траrічноrо роздору в середині українськоrо суспільства. При
підтримці унії з боку князя була б ця ідея мала повну підтрим
. . u. .
ку всьоrо СУСПІльства, не рахуючи рІДКИХ ВИИНЯТКІВ ПОМІЖ пра..
вославними і не беручи під YBary нововірців. Тимто буде ДО"
цільно розrлянути тут можливі причини ціЕЇ зміни поrлядів
князя на унію з Римом.
Отож, що моrло спричинити зміну поrлядів князя KOHCTaH
тина Острозькоrо у справі унії? Попробуймо розrлянути ці при..
чини аналітично.
1. Противники з'Единення Української Церкви з Римським
Престолом наводять одиноку причину: лояльність князя до
традиційної Церкви РусиУкраїни. В дійсності в тоrочасних
джерелах нема ніяких документальних даних для виправдання
TaKoro твердження. Навпаки, джерела вказують на те, що князь
Константин ОстрозьКИЙ був упродовж довrоrо часу щирим ви..
знавцем потреби cKoporo з'Единення Церкви київсько..rалиць"
кої Митрополії з Римом. Він робив це щиро, а не як засіб для
осяrнення якоїсь СВОЕЇ політичної цілі. Це видно з усіх Toro..
часних джерельних матеріялів. Правда, з тих самих джерел
видно, що князь був також під сильним впливом протестант..
ських проповідників Toro часу. Прикладом можуть послужити
ті пункти, що їх князь ОстрозькИЙ уложив був, як підставу
унійних заходів перед Римом. То ж приrадаймо дещо з них.
У пункті 7..му він каже таке: "Треба поправити деякі речі щодо
наших Церков, а передусім щодо людських вимислів". НемаЕ
сумніву в тому, що, якби князь був непохитним визнавцем тра..
диційних обрядів і таїнств нашої Церкви і всіх Східніх Церков,
то він не признавав би в цьому пункті виразно, що ці обряди
Е такі, що їх треба поправляти. Виходить, що вважав він існуючі
тоді обряди поrан!нми, зіпсутими чи недоречними й тому треба
.. "
ІХ "поправляти .
Якщо князь О.строзькИЙ був би дорожив традиціЕЮ Церкви,
він був би не писав, що в східнім rpецькім обряді Е баrато "люд..
ських вимислів", які треба викинути. Вже це одне вкаЗУЕ на те,
що князь Константин не мав у серці традиційноrо православ'я,
а мав якусь свою специфічну православну віру, якої ніколи не
було ані в rpeKiB, ані в Україні. Які саме "людські вимисли"
бажав він усунути, Toro він не сказав.
2. Везспірним фактом Е те, що серед учителів у Колеrії в
Острозі і на дворі князя Острозькоrо перебували й там діяли
різні протестантські діячі. Довrо перебував там rрецькИЙ каль..
вініст Кирило Лукаріс, що представляв себе назовні протосинке..
лом Олександрійськоrо Патріярха. На ці часи Лукаріс був ви..
соковченою особою і своїми розмовами в тяry кількох років
мусів вмовити в князя різні протестантські поrляди на Церкву,
так православну як і католицькозахідню. Прояви таких про..
· ..-u
тестантських поrЛЯДIВ князя, переМІшаних ІЗ траДИЦІИНОЮ пра..
340

вославною вірою, ми бачимо документально в зrаданім 7..ім
пункті проrpами князя. На йоrо дворі перебував також соціянин
Мотовило, якому пізніше князь доручав писати в імені право..
славних вірних полемічні публікації проти унії. 5 )
Така поведінка князя тоді обурювала до живоrо деяких
православних учених, хоч вони й були противниками унії. 6 )
Вершком йоrо неправославних виступів був йоrо ПрОЕ:КТ об'Е:Д"
нати Православну Церкву з усіма протестантами в Украіні й
Білорусі в одну нову Церкву. Це було в 1599 р., в часі розrару
протиунійної боротьби, яку очолював тоді князь Константин. 7 )
Усім протестантам залежало на тому, щоб не дійшло до
з'Е:динення київсько..rалицької Митрополії з Римським Престо..
лом. У ВШІадку TaKoro ПОЕ:днання протестантські реліrійні opra..
нізації в Польщі опинилися б були самі віч..на..віч проти одної
великої Соборної Церкви і тому помітно втратили б були вплив
на політику на Соймах і в Сенаті. При існуванні роздору в Со..
борній Церкві вони моrли виrpавати православну Церкву проти
латинської та унійноі Церкви. Щоб виrідніше діяти, Лукаріс
формально удавав православноrо, хоча він був переконаним
кальвіністом і мав рішення по повороті до Олександрії, зrлядно
до Царrороду, зручно перевести реформацію rpецької Церкви
на протестантизм зrори, з патріяршоrо престолу. 3атія цих різ..
них протестантів мала приrожИЙ rpYHT у слабких основах пра..
.. · u .
вослаВНОІ ВІрИ князя, якии уже раНІше з родинних причин ВИ..
являв реліrійНИЙ індиферентизм і до протестантів, і до латин..
ників. Тому не диво, що князь ПО кількох роках TaKoro пляно..
Boro оброблювання йоrо протестантами врешті покинув свої
· . u . . u . .. · ..
попереДНІ УНІИНІ переконання І переишов на ПОЗИЦІl проти УН11.
3. Чималу ролю в зміні позиції князя Константина щодо
уншних заходів rpала також йоrо rордість. Він високо цінив
u
СВОЕ: княже походження та СВОЕ: величезне маино, а високе ста"
новшце і посвоячення з вельможними польськими і литовськи"
ми родами ще збільшувало цю йоrо особисту прикмету. Разом
з тим проявлялася в ньоrо автократична риса характеру. Хто
U U .
знав цеи характер князя, тои Mlr леrко це використати для
своїх цілей. Князь набрав був переконання, що він вміЕ: і може
все робити сам у політиці українськоrо суспільства. То ж і в
церковних справах поводився він самочинно, не рахуючися з
думкою компетентної Е:рархії. СвоЇ переrовори з папським нун"
ціЕ:М БОЛЬОНе'М'і і леrатом ПосовініЕ:М у справі унії він перево..
див без відома і порозуміння з Митрополитом. Підлесливі дво..
ряни, особливо з"поміж різних rpецьких зайдів, для своїх цілей
мусіли вмовляти в Нboro, що він, як "філяр Церкви", за зразком
колишніх rpецьких автократів, може рішати також обрядові і
навіть доrматичні справи.
Коли в червні 1593 р. князь окремим листом до Е:пископа
Іпатія Потія виступив цілком формально з ініціятивою унійних
· .U. . .U
ЗХОДІВ, то В окреМIИ ТОЧЦІ проокту ВІН висловив СВІИ поrляд
341

на потребу поліпшення сакраментів та "інших людських вими-
слів". Цей момент вкаЗУЕ: на те, що він бажав мати rолос також
у доrматичних справах. На йоrо здивування, йоrо ініціятива
... u u ' ·
з ПРОЕ:КТОМ УНІІ не знаишла неrаиноrо позитивноrо ВІдrомону
серед €papxiї. На найближчім Митрополичім Синоді ціЕ:Ї справи
офіційно не поставив ні Митрополит Роrоза, ні владика Потій,
якоrо князь про це спеціяльно прохав. Річ ясна, що коли князь
у своїм листі не застеріrав собі секретно сти cBoro ПРОЕ:КТУ, а
навпаки, прохав владику Потія поставити це на Синоді, то вла-
дика Потій Mir про це приватно rоворити з Митрополитом та
іншими владиками. 3іrнорування ПрОЕ:КТУ князя на Митрополи-
чому Синоді мусіло йоrо образити навіть у тому випадку, якби
він не мав спеціяльної княжої rордости. Вже сам той факт му-
сів охолодити запал князя до унійних заходів, а зrодом навіть
настроїти йоrо ворожо до ціЕ:Ї справи, яку він сам підняв був.
Заінтересованим емісарам Царrородськоrо Патріярхату в таких
умовинах було дуже леrко утвердити князя в почутті образи й
u . ...
утривалити иоrо ВОРОЖІСТЬ до УНІІ.
4. ТодіШНЕ: положення Царrородських Патріярхів під ту-
рецькою владою відоме. КожночаснИЙ Патріярх при акті йоrо
настолення султаном перебирав на себе також певні урядові
адміністраційні функції турецької влади. Спеціяльно в справах
зовнішніх зв'язків з церковними чинниками поза Туреччиною,
які були в юрисдикції Царrородськоrо Патріярхату, Патріярхи
.. . U ·
МУСІЛИ складати ЗВІТИ султанському УРЯДОВІ и отримувати ВІД
ньоrо доручення. Було б дуже дивно, якби Е:ремія ІІ чи інші
Патріярхи в своїх рішеннях у справах Церкви київськоrалиць
кої Митрополії не узrлядНІОВали побажань турецькоrо уряду.
В даному випадку інтереси Е:ремії і султана покривалися.
Обидвом залежало на тому, щоб у цій сусідній країні ціле сус-
піьство і йоrо найважливіша установа, Церква, були РОЗ'Е:днані
й розсварені. Унійна yrода Церков в Україні й Польщі зміцни-
ла б опір проти Туреччини, а Патріярхат позбавила б "дійної
корови". Тимто оправдане припущення, що також посередні
турецькі впливи rpали ролю в наСТРОЕ:нні князя Константина
проти унійних заходів Е:рархії київськоrалицької Митрополії.
Мусимо прИЙняти за дуже правдоподібне, що також московські
впливи моrли rрати чималу ролю у формуванні зміни поrлядів
. князя у справі унії. Серед значної колонії московських eMirpaH-
тів в Україні, напевно, були також аrенти московськоrо царя і
йоrо Патріярха. BOH діяли на користь своїх хлібодавців, а їхня
діяльність була, ясно, протиунійна. Було б просто дивним, якби
вони не намаrалися впливати на князя.
Все те разом взяте склалося на те, що унійна ідея втратила
ії ініціятора князя Константина і він обернувся проти неї. Цей
. u u..u.
момент мав РІШальнии вплив на дальшlШ ХІД УНІИНИХ заХОДІВ,
бо князь був в очах українськоі шляхетської верстви вождем
народу.
342

МитропоJПIТ Михайло Роrоза
Коли в світськім суспільстві України й Білорусі в 1590их
роках першу ролю rpaB князь Константин ОстрозьКИЙ, то серед
ерархії ця роля в тому часі належала до Митрополита Роrози.
3 поrляду традиційної канонічности Митрополит очолював Цep
. ... u ·
кву І контролював ДІЯЛЬНІСТЬ Пlдлеrлих иому Е:паРХІЯЛЬНИХ
еІШскопів. Тільки він Mir канонічно скликати Синод СВОЕ:Ї Цep
кви і проводити ним. На Синоді він Mir судити Toro чи іншоrо
епископа за такі чи інші проrріхи і навіть наложити на Hboro
клятву, тобто позбавити йоrо Е:ПИСКОПСЬКОЇ rідности. Одначе
практично беручи, в тому часі таке канонічноправне станови
ще Митрополита було більше теоретичним, як дійсним, бо пат
ронатське право королів довело до Toro, що усунути епископа
з йоrо катедри Mir Митрополит лише за зrодою короля; лише
король Mir відобрати епископові посідання катедральних дібр.
Тимто Митрополит у тому часі приймав факт, що Е:пископи
діють самостійно, не рахуючися з розпорядженнями Митрополії.
Це анархізування правопорядку в середині ерархії побіль
І1ШВ кількакратно Е:ремія. Він вилучив світські церковні opra
нізації і братства зпід влади Е:пархіяльних епископів. еремія
всупереч канонам встановив у Митрополії CBoro намісника, EK
зарха, що мав право контролювати caMoro Митрополита. Це
розпорядження Патріярха вносило повнИЙ безлад у Церкву.
Екзархом еремія іменував Е:пархіяльноrо епископа Луцькоrо,
Кирила Терлецькоrо. Лоrічно беручи, владика ТерлецькИЙ був
тим актом вИЙнятий зпід повної влади Митрополита. Щоб про
вести направу цих відносин у Митрополії, потрібно було енер-
rійноrо Митрополита, rOToBoro до невпинноі і жертвенної бо
ротьби проти тих чинників, які вносили в Церкву анархію.
Митрополит Михайло Роrоза не був досить енерrійним, iHi
ціятивним і витривалим борцем за направу відносин у Церкві.
Він був побожною людиною і пішов був у чернецтво з покли
кання, а не для духовної кар'Е:рИ. Але сама побожність не ви
стачала для Toro, щоб прИЙмати певні постанови і боротися за
їх реалізацію. До Toro треба було твердоrо характеру, витрива
лости та відваrи брати на себе відповідальність за прИЙняті по
станови й їхні наслідки. Характер Митрополита Роrози nxав
u .. . .
иоrо радше на шлях ВІдкладання ВІДПОВlдальноrо кроку І шу
кання компромісу, часом навіть нездоровоrо, зокрема там, де
йшлося про справи засадничі, в яких компромісу не моrло бути.
Пізнавпm зrадані риси характеру Митрополита Роrози,
. U .
можна леrко ЗРОЗУМІТИ иоrо стосунок до некаНОНІЧНИХ розпо-
ряджень Патріярха Е:ремії, йоrо потурання ексцесам претенсій
братств у їх відносинах до своїх Е:пископів і, врешті, йоrо довrо
. . .u . ·
тривалу неРІШУЧІСТЬ взятися активно за УНІИНУ аКЦІЮ ТОДІ,
коли вона була популярна в світських колах, а зокрема серед
провідних кіл вельмож. Ця прикмета йоrо характеру спричи-
З4З

ІШла довry проволоку уншної акції і брак її всебічної оборони
в колах вірних тоді, коли унійна акція стала вже офіційною
справою Bciї €papxiї в Митрополії. Ця фатальна проволока
..U . ·
дала велику шансу для прОТИВНИКІВ УНІИНИХ заХОДІВ взаrаЛІ,
а зокрема для rpeKiB..eMicapiB розrорнути широку антиунійну
акцію. Вона довела до роздвоння rромадськоі думки й до на..
ставлення значної частиlШ суспільства проти унії.
3і.rнорування пропо'Зиції князя Константина Острозькоrо
в справі унійних заходів у 1593 р. було особливо некорисне.
Воно відтрутило помічну руку моryтньоrо світськоrо провідни..
... . u
ка, а коли справа УНІІ стала дуже актуальною, переМІНИЛО иоrо
в ініціятора боротьби проти унії.
Вирина питання, чому серед учасників Митрополичоrо Со..
бору в 1593 р. не знайшлося тоді ні одноrо владики, яКИЙ офі..
ційно поставив би був пропозицію князя для обrоворення на
Соборі, щоб тим способом бодай висондувати поrляди всіх інших
владик? Чому цьоrо не вчинив таки сам Митрополит Роrоза?
У тому часі позиція владик була під пресію Патріярха
Е:ремії. Він висунув у Церкві світськИЙ елемент, тобто братства,
на перше місце. Цей елемент, без належної боrословської осві..
ти, почав не на жарти вим'аrати для себе контролі над €pap..
хію. Лоrічним висновком привілею, даноrо еремію братствам,
світським товариствам, була вимоrа також шляхти, як стану,
мати в Церкві контрольне становшце. Через відрух на цей Ha
СТУП світськоrо елементу, KepoBaHoro €ремію з Царrороду,
€пископи перейшли на послідовну традиційну позицію Схід..
ньої Церкви 'зrідно з 7..ма Вселенськими Соборами, що внутріш..
ні церковні справи ріша лише ерархія при участі диної світ..
ської особи,  володаря імперії. Світському елементові на міс..
цих признавано лише пр'аво rолосу при виборах кандидатів на
духовні уряди. Нічоrо більше. Ото ж, після виїзду €peMiї до
Туреччини утворилася була за почином львівськоrо €пископа
rедеона Балабана чвірка €пископів, які рішуче відкинули цар"
rородсько..турецьку політику еремії і стали на позицію віднов..
лення Флорентійської Унії. Про це мала рішати сама €рархія,
а не світсьКИЙ елемент. ТакИЙ виробився поrляд владик. Toro
поrляду, очевидно, тримався також Митрополит Роrоза і це
була основна причина, чому формально ніхто з владик не по..
ставив пропозиції князя Константина на порядок нарад Синоду.
Це була фатальна помилка тактики при унійних заходах
і вона моrла бути направлена пізніше лише відповідними енер"
rійними діями. Вирина питання, чи становшце €papxiї було
засадничо правильне в тому, що лише сама €рархія ріша про
всі юрисдикційні й доrматичні справи? Тодішні й теперішні про..
тивники унії твердять, що традиційно світськИЙ елемент в Цер..
кві Киівсько..rалицької Митрополії мав нібито співрішальне
становшце разом з €рархію в цих справах і зокрема, що він
традиційно брав участь у Соборах, чи пак Синодах Церкви як
344

співріmальНИЙ чинник. ТакИЙ поrляд у наших часах твердо за..
ступав д..р Іван Оrівнко (Іларіон). Вже будучи Архивпископом
Холмським, він ставив тезу, що Церква в PyciYKpaїHi була
весь час "соборною" в тому значенні, що в ній про всі справи
Церкви рішали Собори, в яких був репрезентованИЙ не лише
духовнИЙ, але також світськИЙ елемент. В )
у дійсності мала слушність Е:рархія цівї Церкви при кінці
XVIro сторіччя, коли вона твердила, що СБітський елемент мав
rолос лише в виборі кандидатів на духовні уряди, а в усіх ін..
ших справах той елемент не мав rолосу і співрішення. Власне
традиція Церкви київськоrалицької Митрополії вказув на
основі всіх доступних дотепер джерел на те, що в суверенній
Україні..Русі до дрyrоrо татарськоrо нападу, окрім суверена..
князя, ніякИЙ іншИЙ світсьКИЙ елемент не був репрезентованИЙ
на Соборах цівї Церкви. Тодішні літописи й інші тоrочасні дже
рела не дають навіть натяку на те, що світський елемент був
колинебудь репрезентованИЙ на Соборах Митрополії. Проте
теоретична слушність Е:рархії цівї Церкви у зrаданій справі не
оправдув цівї Е:рархії від закиду промаху іrнорування унійної
ініціятиви князя Острозькоrо та світськоrо елементу Бзаrалі.
В підrотові унії Е:рархія моrла використати всі дозволені засо..
би для Toro, щоб, власне, притяrти до акції світський елемент,
зокрема провідників ІІІЛяхти і братчиків. Іrнорування цих еле..
ментів творило вражіння, немов би Е:рархія не дбав про світ..
ських вірних. Цей емоційнИЙ закид опісля робили противники
унії цій Е:рархії.
у тому самому часі, в 1593 р., Папа Климент VIII діяв ціл
ком інакше. Він тоді заступав ідею коаліції всіх християн проти
Туреччини. Не зважаючи на те, що тодішнв 3апорізьке Військо
формально визнавало себе неунійним  православним, Папа
Климент VIII звертався листом до rетьмана Христофора Ко..
синськоrо, окремим листом до всьоrо Козацькоrо Війська, і ще
одним листом ДО князя Острозькоrо, щоб вони прийняли прияз
но папськоrо леrата і вислухали в довір'ї йоrо пропозиції. 9 )
Владики Кирило ТерлецьКИЙ та Іпатій Потій
Владика ТерлецькИЙ, Екзарх Патріярха і Е:пископ Луць..
кий, був архипастирем активним, рішучим, відважним в обо..
. u .. . ... . .
рОНІ ПРИИНЯТОІ постанови, витривалим І rотовим дО ВСЯКОІ lтЦІ"
и. . -u .
ятиви и ВІДПОВІдальности за УНІИНУ справу, яку ВІН уважав
після виїзду Е:ремії до Туреччини за конечну. йоrо адміністра..
ційна здібність і енерr'ійність виявилася вже на початках йоrо
управління Луцькою Е:пархівю. Е:пископські добра ціві катедри
були за останні часи в значній мірі розrpаблені несумлінними
шляхетськими сусідами, попередніми владиками і конкурента..
ми на владицтво доведені до руїни. Владика Кирило Терлець..
КИЙ енерr'ійно взявся за оборону катедральноrо майна, відби
345

раючи ті йоrо частини, що Їх хтось собі присвоїв. Реституоване
майно катедри він оздоровив під rосподарським оrлядом. Цим
він здобув собі заrальне признання.
епископ ТерлецькИЙ не дав себе залякати безправними Ha
сильствами високих королівських урядовців на місцях. На по
чатку 1593 р. королівський староста Олександер Семашко роз
почав проти владики Терлецькоrо просто збройну облоrу в йоrо
владичій резиденції в Луцьку. Він обсадив своїми rайдуками
u . . .
владичии ДІМ при ВСІХ входах І виходах, примушуючи кожноrо
платити означену суму вступної оплати. Хто не заплатив, Toro
не пускали до епископа. Внаслідок Toro безправства владика
ТерлецькИЙ був майже ізольоваНИЙ від своїх вірних. У великий
страсний тиждень перед Великоднем староста пішов ще далі.
Він фактично проrолосив владику під домашнім арештом і не
дозволив йому вИЙти з дому до катедральної церкви. Владика
не мав досить харчів і rолодував. Семашко поставив у цepKOB
. . . u
НІМ ПРИТВОРІ ВІИСЬКОВУ сторожу, яка там улаштувала свою дику
забаву з музикою і танцями. Підпиті вояки в часі забави роз
почали стрілянину в притворі самої церковної святині, обравши
собі ціллю хрест і Е:ПИСКОПСЬКИЙ престіл та деякі ікони святих.
Подіравили також церковну баню.
В додаток до ціЕ:Ї наруrи староста Семашко наказав дopy
чити владиці Терлецькому позов перед свій старостинськИЙ суд.
у червні Toro ж року цей суд засудив владику Кирила Терлець
Koro на високу rрошеву кару за те, що він, нібито, спровадив
до cBoro дому зброю. Зараз після Toro староста Олександер Ce
машко позвав владику Кирила ще раз на свій суд у зв' язку з
обвинуваченням одноrо священика проти cBoro владики в TO
му, ЩО, мовляв, владика безосновно суспендував йоrо за HeMO
ральні вчинки. Не помоrли заяви адвоката владики Кирила,
що епископ не підляrаЕ: світському судові, а тільки судові CBoro
Митрополита, та що священик не маЕ: права передавати свої
позови на епископа до світськоrо суду, а тільки до духовноrо.
За цей протест адвоката в суді староста Семашко вилаяв йоrо
на суді "псом русином" і своїм rайдукам наказав побити прав
Horo оборонця епископа.
у тодішніх відносинах судівництва в польськім королів
стві було нелеrко добитися в судах cBoro права.
Тяrанина по судах моrла тривати роками. Коли пошкодо
ваНИЙ врешті навіть добився справедливоrо вироку в вищім
суді, то сам вирок не мав практичноrо значення тоді, коли про
тивником був заможний шляхтич. Такі шляхтичі, чи то в при
ватному характері, чи навіть в урядових, досяrали СВОЕ:Ї мети
як не правом, то "лівом". Суди не мали належних виконавчих
opraHiB з відповідною збройною силою, конечною у випадку
опору проrpаної сторони. Тимто часто виконання вироку мусів
доходити сам управненИЙ СВОЕ:Ю власною силою. Владика Tep
лецький у даному разі мав проти себе моrутньоrо королівськоrо
346

достойника, старосту Семашка. Кілька років раніше Семашко
ще признавав себе русином і належав до руської Церкви. Потім
перескочив з ціе:ї Церкви до латинської, польської, перестав
визнавати себе русином, а заявляв себе поляком. Як кожний
peHer'aT, він особливо неприязно виступав проти провідних чле..
нів cBoro народу і зокрема мстився на духовниках.
Терлецький не дав себе зламати цими напастями інапада..
ми, але відважно далі боронив прав свое:Ї Церкви та rідности
українськоrо народу.l0) Будучи членом першої чвірки україн..
ських владик, які в 1590 р. зобов'язалися вступити на шлях
унії з Римським Престолом, Терлецький, як відомий із свое:Ї
eHepr'iї, був обранИЙ ціе:ю чвіркою переводити потрібні переrо..
вори з латинськими церковними і державними чинниками Поль..
ської Корони. Він справді вів Їх енерrійно і добився в 1592 р.
від короля ЖИr'монта відповідноrо привілею, текст якоrо вже
був цитованИЙ вище.
Владика Іпатій Потій, як уже вище зrадано, був iMeHOBa
ний правлячим епископом Володимирським і Острозьким дня
20ro березня 1593 р. 3аки він був пострижений у монаший
стан і потім висвяченИЙ на епископа, і заки він Mir перебрати
адміністрацію своої епархії і розrлянутися у своїх завданнях,
мусіло минути кілька місяців часу. Із давніших дискусій з По
тіе:м, ще у світськім стані на становищі каmтеляна, князь
ОстрозькИЙ мусів знати про йоrо відданість Церкві Київсько"
rалицької Митрополії і про йоrо журбу над її тодішнім HeBiд
радним станом. йому вже тоді, напевно, були відомі прихильні
поrляди Потія для унійних плянів. Тільки цим можемо собі
пояснити факт, що зараз після висвячення Іпатія Потія на
Е::пископа князь звернувся саме до ньоrо, а не до Koro іншоrо з
владик, щоб він переконав Митрополита Роrозу на Синоді до
унійної акції. Видно, що передсинодальні приватні розмови з
Митрополитом виявили тоді, в 1593 р., неr'ативне становище
Митрополита до унії і тому щойно свіжо висвячений на еписко
па Іпатій Потій уважав недоцільним ставити на порядок синоду
справу, до якої Митрополит не був прихильнИЙ.
Ще в світськім стані Потій виробився був на досвідченоrо
державно"національноrо діяча. Подібно, як владика Терлець..
кий, він відзначався великою енерііе:ю і витривалістю в обороні
тіе:Ї справи, яку він уважав слушною. На протязі 1594 року вла
дика Потій стояв уже в порозумінні з чвіркою українських
Е::пископів, які робили заходи в справі унії і через владику Tep
u
лецькоrо вели переrовори з латинськими чинниками и королем.
Владика був Toro поrляду, що унійна акція не буде мати
успіху, коли вона буде ведена rрупою епископів без зrоди Мит
рополита. Присднавшися до ціе:ї чвірки і прие:днавши до неї ще
HOBoro члена, Перемиськоrо епископа, Потій разом з Терлець
ким виробив ширші тимчасові засади унійної зrоди, але rолов
ною метою дальшої акції він уважав прие:днання Митрополита
347

Роrози до неї. У міжчасі певні польські чинники продовжували
безправні напасті на тих владик, про яких вони вже знали, що
вони виступають в обороні Церкви й народу шляхом унійної
зrоди з Римським Престолом на основі спеціяльних r'арантій
повної рівноправности СВОЕ:Ї Церкви в межах держави.
Вже зrаданИЙ вище луцькИЙ староста Олександер Семашко
наказав своїм rайдукам напасти на Жидичинський манастир,
якИЙ був під зверхньою адміністраціЕ:Ю владики Балабана. CTa
роста насильно забрав оплати, які на основі давньоrо привілею
діставав манастир з ярмарків у Жидичині. 3 протестів владики
Валабана проти сваволі староста нічоrо собі не робив. У тому
самому часі литовсьКИЙ маршалок Альфред Радивил збройною
силою напав на маЕ:ТОК, що належав до Пинської Е::пархії і за
брав її маЕ:тність. Ані Радивил нічоrо собі не робив з правних
кроків Е::пископа Леонтія. rайдуки Семашка напали на церкву
в селі Крупнім, що входила в Луцьку Е::пархію, і її поrрабували.
3 усьоrо було видно, що ця напаслива тактика державних
. .... u ·
урЯДОВЦІВ проти владик, знаних ІМ ІЗ ПРОУНІИНИХ поrЛЯДІВ,
виrлядаЕ: на якесь домовлення. Деякі історики припускають,
щО ЙШЛОСЯ тут спеціяльно про застрашення і відстрашення вла
дик від оборонних заходів СВОЕ:Ї Церкви. Проте ці напасті не
знеохотили HOBoro владику Потія від раз наміченої мети. Він
витривало переводив раз повзяту постанову всіма засобами. 11 )
1) у XYIMY сторіччі цей князь підписував CBO€ ім'я та прізвище тодішнім
правописом як "княжа Острозкое". Острозький  це додаток до княжоrо ти
тулу від осідку князя, тобто від міста 'OcTf)Ora. В народній мові це місто мало
назву "OCTpir", тому люди називали cBoro князя "Острізьким" . Опісля звали
йоrо на церковн()слов'янський лад "Острожський", а ми звемо йоrо заrаJIЬНО
вживаним в іСТ10ричній літературі іменем "Острозький", хоч по"українському
треба б йоrо звати "ОстрізькиЙ" . Після одруження з польською маrнаткою,
Софі€ю Тарновською, осідком роду якої було місто Tarnow, КlQнстантин казав
титулувати себе також "князем OCTpora і Тарнова".
2) Дані цьоrо KopoTKoro житт€пису rляди: rрушевський, том УІ, стор. 479
і наст. та там цитована література.
3) Про Люблинську Унію rляди: rрушевський, том ІУ, C'flOp. 368..414, а Ta
юож том УІ, стор. 480.
4) Ця характеристика нязя Константина Остроз bKoro в основі подана за
rрушевським. Натомість Панько Куліш і Кирило Студинський та інші автори
характеризують князя Константина ще ,не,rативніше. До речі, майно роду Ост..
розьких і йоrо значення було тоді таке велике, що по смерті короля Стефана
Баторія в 1587 р. в Польщі були пова}к'ні розмови про князя Константина та
йоrо сина Януша як кандидатів на польський королівський трон. rляди: А. Be
ликий, Листи Нунціїв, т. І.
5) rрушевський, том УІ, стор. 482.
6) Князь Курбський OCTpO протестував проти такої практики князя Кон"
стантина Острозькоrо.
7) rрушевський, том УІ, стор. 568.
8) Д..р Іларіон Ori€HKO, Українська Церква. Праrа: В"во Юрія Тищенка,
1942, том І, стор. 113.
9) Тексти всіх трьох листів rл. Атанасій Великий, Документи, стор. 25 і
наст. Тож сам Папа вважав вказаним втяrнути світський елемент до деякої
міри в церковні справи.
10) Про ці переслідування і напасті на владику Терлецькоrо луцьким ста..
ростою Семашком rляди: Карташев, стор. 633.
1.1) Про напасті rляди: Карташев, стор. 633634.
348

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИй
ВСЯ p АРХІЯ ЗА З'ДІПІЕННЯ З РИМОМ
Роrоза зволікаG зroду на унію
Полаrоджування унійноrо питання всіЕ:Ю Е:рархіЕ:Ю Київ
ськоrалицької Митрополії тривало аж до rрудня 1594 р. Мит
рополит Михайло Роrоза все ще ваrався і не Mir рішитися на
відкриТИЙ крок. До ініціятивної чвірки Е:пископів  Кирила
Терлецькоrо, Леонтія Пель чицькоrо, І'едеона Балабана та Дio
нисія 3бируйськоrо  долучився нововисвячений Е:пископ Іпа-
тій Потій,  і ця п'ятка владик відбула зустріч у Сокалі в літі
1594 р., щоб порадитися, як практично посунути справу З'Е:ДИ-
нення Церкви на шлях її реалізації. Потім з'Їхалися ці владики
ще раз у rpудні Toro року в Новrородку. На нараді в Новrород-
. . u.. . ·
ку рlШИЛИ вони уложити артикули УНІИНОІ зrоди 1 СИЛЬНІше
натиснути на Митрополита, щоб він вкінці сказав СБОЕ: ясне й
рішуче слово. Місію переконати Митрополита доручено владиці
ПотіЕ:ві.
То ж, у rpудні 1594 р. уложено інструкцію для делеrатів,
які мали б далі переrоворювати з компетентними чинниками
про rapaHTiї для Церкви й народу в випадку відновлення унії
Церкви київськоrалицької Митрополії з Римським Престолом.
Після вступу, де змальовано безраднИЙ стан і занепад Царrо-
родської Патріярхії в турецькій неволі, йдуть окремі артикули,
· .U..U .
ЯКІ тут подаЕ:МО в сучаСНІИ ЛІтераТУРНІИ МОВІ:
,,1. Передовсім, щоб rоловні церкви, наші Е:пископії, pe
ліrії rрецької навіки не були ніким порушувані ні в чому
в своіх Боrослуженнях і церемоніях (обрядах). Тільки аби
до кінця світу так вони тривали із своїми обрядами, як
тепер.
,,2. Щоб руські владицтва і церкви, манастирі, Їхні на-
дання і все духовенство навіки залишалися в цілості, зrід-
но із стародавнім обичаЕ:М, під владою, блаrословенством
і подаванням Е:пископствами з всіляким блаrословенством
для них зrідно із стародавнім звичаЕ:М.
,,3. Всі справи в церквах, Служба Божа, церемонії й об-
ряди, щоб навіки нічим, навіть найменшим, не були нару-
349

шувані з боку уряду і людей стану духовноrо і світськоrо
щодо cTaporo календаря.
,,4. Аби йоrо милість rосподар наш дарував честь і місце
на Соймі і в Раді (Сенаті), а то тому, щоб ми при ласці
Божій і під блаrословенством Святішоrо Пастиря Римсько
ro тішилися ірадувалися.
,,5. Якби за це повднання були кинені на нас Патріярхом
будь"які клятви і вислані про це rрамоти, то щоб вони на
території наших €пархій не мали ніякої сили.
,,6. rрецькі ченці, які тут звикли приїжджати, а яких
сміло можемо назвати шпиrунами..., аби вже більше тут
у державі й. к. м. ніякої влади над нами не мали і щоб тут
не чинили ніяких розпоряджень.
,,7. Заборонити приїзд Патріярхів на територію Митропо"
лії, бо тут вони вносять лише заколот і цим помаrають
вресям.
,,8. Нові €пископи, які дістануть номінацію по відході
коrось із нас €пископів, мають бути посвячені, зrідно із
стародавнім обичавм, нашим Митрополитом, а Митрополита
мають висвячувати всі €пископи за блаrословенством свя"
Timoro Папи Римськоrо, але без всілякоrо датку.
,,9. Щоб ці артикули й. м. к. уложив В окремі привілеї
. .U . .'"
у двох КОПІЯХ, лаТИНСЬКІИ І РУСЬКІИ.
,,10. Щоб і король і Папа Римський окремим привілевм
забезпечили ті самі права і вольності всім нашим €ПИСКО"
пам, і всьому духовенству в такому розмірі, в якому мають
права і вольності латинські Архивпископи, €пископи, Пре
лати і всі духовні."!)
Ця "інструкція" була дана владиці Кирилові Терлецькому
. . . U
для спеЦІЯЛЬНИХ переrОВОрlВ з королем І иоrо урядом та з ла
тинськими €пископами в столиці, щоб з'ясувати, чи можна на..
діятися на бажані rapaHTiї. Про результат йоrо розмов у CTO
лиці, які відбулися вже на початку 1595 р., буде подано нижче.
Дня 2..ro rрудня 1594 р. зібрані €ПИСКОПИ, які поrоджува..
лися на з'вдинення з Римом, уклали також текст урочистої дек..
· .. ..... . u ..
ляраЦІІ, щО ІІ ВСІ партициnанти ПІдписали и затвердили СВОІМИ
урядовими печатками, а при тому на документі залишено вільне
місце на першИЙ підпис Митрополита і тих €papxiB, які мали
ще долучитися до цівї акції. Це першИЙ унійний акт €papxiї
київськоrалицької Митрополії в тій стадії віднови діяння Фло
рентійської Унії з участю Митрополита. Нижче подавмо дослів"
U . .U . .и.
нии текст цьоrо акту в тепеРІШНІИ ЛІтераТУРНІИ МОВІ:
"В ім'я святої і животворчої та неподільної Тройці: Отця
і Сина і Святоrо Духа.
"Ми, нижче названі, що й підписали це наше письмо, по..
відомлявмо, що бачимо ясно наше покликання і наш уряд,
який у тому поляrав, щоб провадити нас самих і паству
350

християнських людей, тобто овечки Христові, нам доручені
Христом, до вдности і 'зrоди, як навчав нас Спаситель Ісус
Христос і затвердив цю злуку свовю кров'ю, а то передусім
у наших злощасних часах, коли між народами появилося
баrато різних вресей, з причини яких баrато відступило від
правдивої православної віри і покидають наш закон та від..
ступають від Божої Церкви і правдивоrо почитання святої
Трійці.
"А це сталося не із..'за інших причин, як із причини на..
шоrо розходження від римлян, від яких ми відділені, хоча
ми люди одноrо rоспода і сини однівї Матері,  святої
Католицької Церкви. Внаслідок Toro не можемо собі вза..
вмно помаrати й оборонитися. І хоча постійно молимо Боrа
про вдність у вірі, однак ми ніколи поважно не журилися
про те, яким чином постане між нами ця вдність, оrляда
ючися завжди на наших старших (Патріярхів) і вичікувмо,
чи не стануть вони колись журитися про цю вдність.
"Тому ж, однак, що ця наша надія, що колись це таки
станеться Їхньою дбайливістю і змаrаннями зменшувться
з дня на день, і то не з іншої причини, як тому, ЩО вони
знаходяться в неволі поrан, і тому, хоча б і бажали, але
не можуть, то ми за надхненням Святоrо Духа, якоrо це
діло, а не людське,  розважаючи з великим болем нашоrо
серця, скільки то перешкоди мають люди до спасіння без
тівї вдности Церков Божих, в яких  починаючи від Хри
ста Спасителя нашоrо та святих йоrо Апостолів,  наші
предки перебували та визнавали одноrо наЙВИІЦоrо Архи..
врея в Церкві Божій на землі, а саме Святішоrо Папу Рим..
ськоrо, як про це ясно свідчать Собори і канони, і йому
були послушні в усьому. І як довrо це було дійсне, завжди
в Церкві Божій був лад і зріст боrопочитання. Відколи ж
настало баrато наставників, що собі присвоїли цю владу і
поваry, то зараз бачимо, в скільки розділів і непорозумінь
попала Церква Божа за баrатьох наставників. Звідси пішло
те, що вретики так дуже вбилися у силу.
"Тому, не бажаючи, щоб наша совість уrиналася під та..
ким тяrарем, якщо спасіння баrатьох душ з причини цих
розходжень у вірі буде в небезпеці, і хоча про це наші по..
передники роздумували і клопоталися, то ми,  бачачи цю
справу, що ми занедбали,  постановили з Божою допо..
моrою побудити й укріпити себе цим нашим зобов'язанням,
щоб продовжувати цю справу і, як колись, одними устами
· . u .
1 одним серцем славити 1 прославляти чести:достоине 1 слав"
не ім'я Отця і Сина і Святоrо Духа, спільно з нашими лю..
бими братами римлянами, перебуваючи під одним пасти..
рем Божої Церкви, якому належиться завжди першенство.
"Ото ж, обіцювмо собі взавмно перед Боrом, скільки в
нас буде сил, щирим і чистим серцем та з необхідною в цій
351

справі дбайливістю старатися, всі разом і кожний зокрема,
уживаючи відповідних засобів,  бути між нашими духов-
ними братами та простим людом побудниками по€:днання
та зrоди і за Божою допомоrою йоrо довершити.
"А щоб мати спільну заохоту в довершенні цьоrо діла
та щоб прикластися до Toro з більшою дбайливістю і пиль-
ністю, ми написали оту rpaMoTY, якою засвідчу€:мо нашу
щиру прихильність для по€:днання і зrоди з Римською Цер-
квою. І всемоryтній Боr, Давець усьоrо добра і йоrо Тво-
рець, нехай буде провідником і покровителем Ti€:Ї святої
.U . .. .
справи, ЯКІИ ОЦІ€:Ю нашою rрамотою Blддa€:Mo І наШІ серця
. U .
І нашу волю, що и ПІДПИСУ€:МО власною рукою.
"Одначе, за збереженням цілими і непорушними всіх на-
ших церемоній і обрядів, якими почита€:мо Bora, і Святих
Тайн, відповідно до звичаїв Східньої Церкви, поправивши
лише ті справи, що стояли б на перешкоді одності, щоб усе
відбувалося по старому звичаю так, як це було колись, 'Ко-
ли ми перебували водності.
"Дано року Божоrо 1594, дня 2 rрудня." [Після Toro бу-
ло місце для печаток і підписів] .2)
Цю rpaMoтy підписали учасники наради: Іпатій, Вожою
милістю Протроній епископ Володимирський і ВерестейськИЙ;
Кирило Терлецький, Екзарх Київської Митрополії, епископ
ЛуцьКИЙ і ОстрозькИЙ, рукою власною; rриrорій, номінований
Архи€:пископ владика Полоцький і Витебський, власною ру-
кою; Денис 3бирУЙський, епископ ХолмськИЙ і Велзький, влас-
ною рукою; Леонтій ПельчицькИЙ, епископ Пинський і Турів-
ськИЙ, власною рукою; йона rоrоль, Архимандрит Кобрин-
ськИЙ церкви св. Спасителя, власною рукою. Нема під цим пись-
мом підписів двох владик, епископа Львівськоrо rедеонаБала-
бана і епископа Перемиськоrо Михайла Копистенськоrо, які
через перешкоди не взяли участи в нараді в Новrородку, де було
це письмо написане й підписане. Під датою rрамоти залишено
перше місце вільним, щоб там Mir покласти свій підпис Митро-
полит київсько-rалицькИЙ Михайло Роrоза. Митрополит Роrоза
все ще не підписав Ti€:Ї rрамоти зразу після її одержання. Він
усе ще ваrався і відкладав свОЕ: рішення. Властиво, в тому часі
він був більше настро€:нИЙ проти унійних заходів, як це видно
з йоrо листа до вооводи новrородецькоrо Теодора Скумина-Тиш-
кевича, писаноrо дня 20-m січня 1595 р. Тоді Митрополит Ро-
rоза вже мав у руках заяв вище зrаданих владик і Mir зорї€:н-
U .
туватися, що маиже ВСІ владики заявили свою зrоду у користь
унійної акції. Він мав також відпис першої унійноі заяви ініція-
тивної чвірки епископів з 1590 р.  Терлецькоrо, Валабана,
Пельчицькоrо і 3бирУЙськоrо. Про це він зrаду€: в цім листі.
Також йому вже раніше доручено було копію привілею короля
Жиrмонта з 1592 р. Тепер він Mir переконатися, що прихильні
352

до з'€:динення Церкви поrляди поширилися серед владик, а не
зменшилися.
Не зважаючи на владик, Митрополит Роrоза все ще не
рішився був тоді зайняти ясне становшце. Він бажав почути
в цій справі думку і пораду во€:води Скумина..Тишкевича, тому
написав до ньоrо листа. В цьому листі Митрополит насамперед
застеріrа€: cBoro читача, що він у ніякому разі навіть не дума€:
прихилятися до унійної акції своїх владик без поради во€:води.
Він підкреслю€:, що боїться, щоб з Toro не вийшов якийсь під..
ступ і хитрість. 3 )
Теодор Скумин..Тишкевич належав до стародавніх україн..
ських боярських родів. Він був дуже впливовою особою серед
місцевої шляхти і міщанства, що тоді ще були вірними CBO€:Ї
Церкви. В державній політиці йоrо слово мало Bary: він був
во€:водою в Новrородку і сенатором Корони Польської. Щодо
впливів, він майже прирівнювався князеві Острозькому. 3 Мит..
рополитом Роrозою був він у дружніх вза€:минах, хоча Роrози
не були TaKoro визначноrо роду, як Тишкевичі. Це він разом
з князем Острозьким постаралися були в короля про номінацію
Михайла Роrози на Митрополита. При€:днання Скумина..Тишке..
вича до прихильности в користть унії було б мало в тому часі
також рішальне значення. Це моrло в значній мірі зневтралі..
зувати пізніші виступи князя Острозькоrо проти унії.
Не помоrли, однак, листи владики Іпатія Потія до Митро..
полита Роrози, щоб зрушити йоrо пасивність і вплинути на ньо"
ro до йоrо активної і позитивної постави до унії. В листі 3 26..ro
січня 1595 р. владика Іпатій вказу€: Митрополитові на факт, що
вже всі Е:пископи "списались до €:дности приступити" З римля..
нами, на звісних умовах. Очікувати ради "наших старших", тоб..
то Патріярхів на Сході, нема ніякої рації. Про цей момент вла..
дика Іпатій пише Митрополитові:
"Про Патріярха (Царrородськоrо) вповні всі нічоrо
не дбають. Нам теж (самим) rоловою муру не пробити, ко..
ли з них ніякої потужности не Ma€:Mo, подібні rоршкові
rлеченому. Для Пана Bora, не важся, ваша милосте, Toro
леrковажити, а кажи нам до тебе приїхати і. про те поради"
тися, бо вповні останемося на коші. Bor зна€:, милостивий
отче Митр ополите , що з нами ді€:ться, а наші старші не
тільки нам, але й самі собі порадити не можуть."4)
Ані цей лист владики Іпатія ще не спонукав Митрополита
Роrозу до активної постави. Він далі зволікав. Дня 11..ro люто..
ro 1595 р. Потій посила€: HOBoro листа до Митрополита і знову
на Bora закликав йоrо до рішучоrо кроку. Щойно десь при
кінці лютоrо або на початку березня Toro року Митрополит
Михайло Роrоза дав себе переконати до Toro, щоб покласти свій
підпис під rpaMoтy Е:пископів з датою 2..ro rpудня 1594 р. Дня
11..ro червня 1595 р. відбувся Синод Митрополії в Вересті і там
353

уже всі, разом з Митрополитом, уложили останні іподрібні
артикули, на основі яких мала б була наступити реальна зrода
і з'вдинення Церкви київсько..rалицької Митрополіі з Римським
Престолом. Текст цих артикулів, з нашим коментарем подамо
нижче.
Підписавши власноручно ці артикули в справі унії свовї
Церкви з Римським Престолом, десять днів після Toro, дня 21ro
червня, Митрополит Роrоза посилав до вовводи Теодора Скуми
на..Тишкевича HOBoro листа, знову прохаючи ще поради. Він іде
навіть так далеко, що не лише не признавться перед Скумином
Тишкевичем, що він уже поклав свій підпис під уже докладно
. -u .. ..
зредаrоваНІ артикули УНІИНОl зrоди, але ВІН наВІТЬ заявляв, що
він Їх не підписав, а лише взяв собі шість тижнів до надуми.
При тому Роrоза обіцюв, що без поради і зrоди цьоrо вельможі
він взаrалі нічоrо рішати не буде. При такім BaraHHi Перво..
іврарха Церкви київськоrалицькоі Митрополії в тому часі було
трудно провадити будьяку успішну діяльність У певному устій
неному наІІрямку.5)
Воввода СкуминТишкевич відповів Митрополитові Роrозі
неrайно після одержання цьоrо листа, непотрібно писаноrо в
зле зрозумілій мові тактичної дипломатії. Скумин пише дуже
чемно до Митрополита Роrози, як "вірна вівця" до CBoro Пер
воіврарха, але при тому відмовлявться давати йому будь"яку
раду. Справа в тому, ЩО Скумин довідався 3 королівськоrо ДBO
ра, що там у Кракові була вже делеrація від усіх владик Мит
рополії разом з rрамотою, на якій був уже підпис caMoro Мит
рополита. На цій основі йшли переrовори з королем і йоrо до..
радниками. Щоправда, Скумин чемностево заявляв, що він не
ручавться за правдивість цівї вістки з королівськоrо двору, але
в дальшім уступі листа пише, що читач мусить зробити висно
вок, ЩО він вірить інформаціям з королівськоrо двору, а не
вірить заяві Митрополита Роrози, що нібито він ще не підписав
унійноі деклярації, а чекав йоrо поради. Така йоrо рада була б
по невчасі, коли вже Е:рархія все рішила і переводить на основі
CBoro рішення переrовори. Скумин кінчав листа заявою, що він
не буде активно виступати проти проводу свовї Е:рархіі, але Ta
кож Роrозі став ясно, що й не буде він підтримувати Е:рархію
в постанові, яку вона прИЙняла без порозуміння із світськими
діячами, вірними свові Церкви. Воввода, як видно, заступав ДYM
ку, що перед остаточним рішенням Е:рархія повинна була про
вести ширшу інформаційну акцію серед світських діячів і вза..
rалі вірних, щоб дістати їх підтримку.6)
впископ Балабан дів активно за з' вДlDlеlПl.Я
у часі, коли Митрополит Михайло Роrоза стримувався від
участи в розrляді евентуальних користей для Церкви й народу,
що моrли прИЙти внаслідок з'вдинення Украінськоі Церкви 3
354

Римом, владика rедеон Балабан піднявся в рішучий спосіб до
. ..... u -u.
ОСВІДОМЛЮЮЧОІ аКЦІІ серед духовенства и народу в ЦІИ спраВІ.
Він робив довші заходи, щоб зібрати в себе, у Львові, ширШИЙ
Синод ерархії Східньої Церкви з участю епископів зпоза Мит..
рополії, зокрема з Волощини, і представників рядовоrо духо..
венства. Цей синод зійшовся у Львові дня 28ro січня 1595 р.
В Синод і взяли участь і йоrо рішення власноручно підписали
такі ерархи і представники духовенства і світських: rедеон,
епископ ЛьвівськИЙ; Лука, Митрополит Білrородка; Паїсій,
епископ ВіяваськИЙ; Никифор Тур, Архимандритномінат Ки..
івсько..Печерськоrо манастиря; Ларіон МасальсьКИЙ, Архимад
рит Сynрасль'ськИЙ; Нестор Кузьм, анич маршалок кола ДYXOB
Horo; Атанасій, Архимандрит Святої rори; rеннадій, Архи
мандрит Дерманський ; Василій, IryMeH Дубенський; Серrій
еманух, IryMeH Смольницький; Нікон, старець манастиря Ви
дубицькоrо; Священик Іларіон; rерасим, прото€:рей ск аль..
ськИЙ; Кирило, прото€:рей ПречестенськИЙ; Павло, священик
братства в Бересті; Іван, священикнамісник Роrатинський; По..
на, намісник Перемиської епископії; Теодор, священик Ратен"
сьКИЙ; Іrнатій, священик Равенськоrо манастиря; Омелян Ни
кольський, Протоорей слуцькИЙ; ерей Карпо, намісник Підrа"
€:цькИЙ; Варсонофій, архидияКОН; ерей Захарій Михайлович із
Мінська.
Як бачимо, то заходами rедеона зібралася показна скіль..
кість Архи€:реїв і ереїв не лише з території київськоrалицької
Митрополії, але також із Волощини. Власне Митрополит Лука
та епископ Паїсій були з Волощини. Цей останній був, мабуть,
за національністю rpeK, бо підписався поrpецькому. Підписа
нИЙ також іншИЙ rpeK, Архимандрит Атанасій із СвятоЇ rори.
Цей Синод заявився за унію на основі постанов Флорентійсько
ro Собору. СучасНИЙ стан, на Їхню думку, веде Церкву до руїни.
Підписані зобов'язалися поширювати унійні заходи, піднесені
владиками Церкви Киівсько..rалицької Митрополії і бути Bip
.U -u. ..
ними УНlИНІИ ІдеІ.
у rpaMoTi цьоrо Синоду міститься постанова, що якби хтось
з підписаних відступив від унії, або радив світським людям не
... . . u u
стояти при УНІІ, то ВІН повинен утратити СВІИ духовнии уряд,
а на йоrо місце повинен бути поставлений іншИЙ, вірний для
унії. 7 )
Трудно знаЙТИ відповідь на питання, яка причина спону..
кала всіх владик, опріч rедеона Балабана, не скликати пред"
ставників cBoro духовенства, щоб йому представити свій поrляд
на способи рятування Церкви і зокрема ті духовні й національні
користі, які мали б бути вислідом Їхніх унійних заходів. ICTO
рики в більшості прИЙмають думку, що владики, які ініціювали
унійну справу, зокрема чотири перші епископи, робили це нав..
мисно в тайні, конспіративно. ТакИЙ поrляд можна прИЙняти
лише до Toro моменту, поки їхній уповноважений, епископ Ки..
355

рило ТерлецькИЙ, ще не завершив був переrоворів 3 королем і
йоrо урядом про rарантію прав Української Церкви по з'вди
ненні 3 Римом. Після Toro ця тайна перестала бути тайною 3
тівї простої причини, що про заходи цих владик довідався увесь
. u. .. ...
КОРОЛІВСЬКИИ ДВІР, а ЗВІДТІЛЯ вже моrли мати І мали ВІСТКИ ВСІ,
хто тримав зв'Я30К із королівським урядом.
У кожному разі, в травні 1595 р. владика Терлецький подав
цю справу до публічноrо відома, складаючи в замковім уряді
у Володимирі письмову заяву, підписану ним і йоrо крилоша
нами про те, що вони беруть rіпотечну позичку під застав одної
u . .
частини манна владицтва в СУМІ ДВОХ тисяч 30ЛОТИХ, ЯКІ по
трібні владиці Кирилові Терлецькому на покриття коштів подо
рожі до Риму '3 метою завершення унійних заходів. Книrи зем
ськоrо уряду були в державі публічні і кожнИЙ Mir Їх читати
і 3 них робити відписи. Тим"то мусимо припускати, що тавмність
не була засадничою причиною Toro, що владики, рішені на унію,
не провадили широкої інформаційної акції серед рядовоrо ду..
ховенства і світських вірних. Принаймні такИЙ мотив не Mir
бути в чвірці чи пізніше в п'ятці владик, які фактично переко
нували Митрополита, щоб він формально заявився за унівю.
3давться, що ці владики були переконані в таку очевидність
церковних і національних користей із унії Церкви 3 Римським
Престолом, яка, на їхній поrляд, мусіла напрошуватися кож
ному, хто дійсно дбав про справжнв добро Церкви й народу.
Коротко кажучи, вони вважали, що коли Е:рархія Митро
полії проrолосить офіційно свою постанову про унію, то за їх
. u . . ...
rолосом ПІде компактно все духовнество и УСІ СВІТСЬКІ ВІРНІ, за
малими ВИЙНЯТками невдоволених і з6аламучених, що підпали
. U . .
ПІД вплив rpецьких заид, турецьких areHTIB І московських про..
паrандистів. Це переконання виявилося тактичною помилкою
Е:рархії.
1.) Дослів.ний текст в ориrінальній ТОl10часнїЙ украlїнській літературній мові
rляди: Атанасій Великий, Докумeиrи, стор. 36..38. В нас текст подекуди скоро"
чений, а подекуди переповіджений.
2) Повний текст ориrіналу: Атанасій Великий, Документи, стор. 3234. Пе..
реклад з лаТИНСЬЮОl10 ориrіналу: Атанасій Великий, З літопису, стор. 37 39.
З) Текст листа Роrози: АтанасїЙ Великий, Докумemи, стор. 39-40.
4) Повний текст листа: А танасій Великий, Документи, стор. 41..42.
5) Повний текст листа Митр. Роrози до во€води Скумина: Атанасій Вели"
кий, Документи, сroр. 78..79.
6) Текст листа во€води Скумина Тишкевича: Атанасій Великий, Документи,
стор. 88.
7) Текст rрамоти цьоrо Синоду: Атанасій Великий, Документи, стор. 4344.
356

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ друrий
УМОВИ з'вдlПlElПІЯ YRРAПlСЬКОI ЦЕРКВИ 3 РИМОМ
Шдrотова Артику лів 3' вдиненн.я впископатом у Бересті
Дня 11..ro червня (дня 1-ro червня за старим календарем)
1595 р. зійшлися Е:рархи київсько-rалицької Митрополії в Бе-
ресті і там після переrляду дотеперішніх умов З'Е::динення, ви..
. .. . u
ставляних rpynою lНlЦlЯТорlВ-ВЛадик, уложено и ухвалено оста-
точнИЙ текст цих умов. Їх списано в двох мовах: польській і
латинській. Це для Toro, щоб делеrація ціЕ::і Е:рархіі мала леrmе
. u
завдання в переrоворах з королем 1 иоrо урядом, а також з пап-
. u
ською НУНЦІЯТурОЮ И представниками польськоrо латинськоrо
Е:пископату. Під ці умови положили свої підписи всі приявні
владики на чолі з Митрополитом. Декоrо з владик не було на
цьому зібранні, але вони раніше поrодилися на унійну акцію.
На цій зустрічі владик вироблення подробиць умов про
з'Е::динення Церкви було вже лише редакційним завданням, що
йоrо присутні остаточно виконали. Варта уваrи й те, що вони
на документі тексту умов, ІШсаноrо польською мовою, підписа-
лися для зазначення національноrо характеру Церкви всі по-
українському, а не по-польському: Михайло, Митрополит Ки-
ЇвськИЙ і rалицькИЙ, власною рукою; Іпатій Потій, Е:пископ
ВолодимирськИЙ і Берестейський, власною рукою; Кирило Тер-
лецькИЙ, Божою Милістю Екзарх, Е:пископ Луцький і Острозь"
кИЙ, власною рукою; Леонтій ПелчицькИЙ, з ласки Божої Е:пис-
коп ПинськИЙ і ТурівськИЙ, рука власна. Під підписами при-
бито вісім печаток, між ними також Львівськоrо Е:пископа re-
деона Балабана і Холмськоrо Е:пископа Збируйськоrо, які на
зустріч прибути не моrли, але за з'Е::диненням вони були.
Нижче подаЕ::МО повнИЙ текст цих артикулів, деколи разом
з коментарями папськоrо експерта о. Сараrосси, який давав свої
завваrи: для використання Папою при переrоворах з делеrаціею
Церкви київсько-rалицької Митрополії, на чолі з владиками
Кирилом Терлецьким та ІпатіЕ::М ПотіЕ::М, у кінцевих тижнях
1595 р. Ці коментарі подаЕ: у своїй останній праці Протоархи-
мандрит о. Атанасій ВелиКИЙ, ЧСВВ. З них тут користаЕ::МО де-
коли дослівно, деколи скорочено. 1 )
357

"Артuкулu, па які nотребуемо тараuтії від панів римлян
раuіше) закu npиcTYnu.мo до едности з Римською Церквою.
"Перша умова: Тому, що між людьми Римської Церкви
і rpецькоі віри Е спір про походження Св. Духа, що дуже
перешкоджаЕ З'Единенню, а правдоподібно не з іншої при
чини як із тіЕЇ, що не хочемо себе взаЕМНО розуміти, ото ж
вимаrаЕМО: щоб нас не примушувано до іншоrо віровизнан
ня, а тільки до Toro, щоб нам було вільно держатися всьоrо
Toro, що знаходимо переданим в св. Писанні, Е:ванrелії і в
письмах св. Учителів Церкви rpецької віри, а це, що Св.
Дух не Е з двох початків, ані подвійним походженням, але
з одноrо початку, немов із джерела, від Отця через Сина
походить."
Коментар о. Сараrосси: Він пропонував, щоб наші владики
поrодилися на визначення цьоrо питання в тому сенсі, як Е воно
В Латинській Церкві, а це тим більше, що дана справа не нале
жить ні до обрядів, ні до церемоній. Тут сама істота віри, писав
о. Caparocca.
Поrо коментар не був слушнИЙ. Це теолоrічне формулю
вання тайни походження Св. Духа було по довrих і вичерпних
дискусіях вирішене остаточно на Вселенськім Соборі у Флорен
ції між цілою Східньою Церквою і Латинською Церквою. Там
признано правильною формулою західню на Заході, а східню
на Сході. Під тиском обставин, коли обидва делеrати Киівсько
rалицької Митрополії не мали можливости в короткім часі по
розумітися з рештою СВОЕЇ Е:рархіі в Краю, вони вирішили, що
теолоrічні формули Е й так мало зрозумілі для заrалу вірних
· . U.. ...
І тому, З оrляду на ПИЛЬНІСТЬ остаточноrо прииняття саМОІ УНІІ,
зложили визнання віри в цьому питанні за Латинською Цep
квою, а не в розумінні Флорентійськоrо Собору. ЗалиmаЕТЬСЯ
· u.
ВІДКРИТИМ питання, чи це ними прииняте на скору руку РІшен"
ня, що незrідне з основою Флорентійськоrо Собору, зоБОВ'ЯЗУЕ
якубудь східню частину Церкви, яка приступила до унійноrо
пооднання, чи ні.
Окрім Toro о. Caparocca мав застереження щодо caMoro
наrоловку артикулів. Він настоював на тому, що "прИЙти до
ЕДНОСТИ В Католицькій Церкві Е актом конечним до спасіння.
Отож, хто, приходячи (до ціЕЇ ЕДНОСТИ), вимаrаЕ ласк і ставить
умови, не виrлядаЕ, що він розуміЕ цю конечність, і ПОЕДНУ
ЕТЬСЯ радше для інтересу й виrоди, в надії, що Їх осяrне".
Цей спосіб думання о. Сараrосси Е формально лоrічним,
але не цілком віддаЕ істоту з'Единення колись розколених ча..
стин одної Соборноі Церкви. Всі Вселенські Собори приймали,
як обов'язуючИЙ факт, що в цій Церкві Е різнородні звичаї, тpa
диції та теолоrічні формули віри. Ніхто до Toro часу не забирав..
ся до Toro, щоб задля так зрозумілої потрібної ЕДНОСТИ касувати
цю різнородність для ЕДИНОЇ теолоrічної, а не доrматичної фор
358

мули одної з Церков. Уся істота проблеми поляrала в тому, щоб
ці різнородні звичаї й окреслення теолоrів містили в собі одно
розуміння віри. Тайну походження Св. Духа окреслено на по..
передніх Вселенських Соборах власне формулами, які прИЙма..
ли це одно розуміння, не міняючи слів. Одначе, дійсно, делеrати
Київсько..rалицької Митрополії заступали певні церковні й на..
ціональні інтереси і вимаrали іх узrляднення власне із поrляду
добра зrоди та вдности Соборноі Церкви. Як побачимо далі,
інтерес Церкви Киівсько-rалицькоі Митрополії був одночасно
інтересом і виrодою цілоі Соборноі Церкви, який у даному ви..
падку ліпше розуміли обидва украінські делеrати"владики від
о. Сараrосси. Для цьоrо ВИІЦоrо добра вони не сперечалися над
словами, розуміючи істоту віри.
"Друrа умова: Боrопочитання і всі молитви, ранні, ве..
чірні й нічні, щоб нам залишилися незмінні по звичаю й
обичаю, прИЙнятому в Східній Церкві, а саме три св. Літур"
rii  Василія, 30лотоустоrо й Епіфанія, яка бував в часі
великоrо посту з наперед освяченими Дарами, а також усі
інші обряди і церемоніі нашоі Церкви, що ними ми дотепер
користувалися, подібно як і в Римі, під послухом Найви"
щоrо Архиврея це зберіrавться, щоб те все ми виконували
в нашій мові."
Проти цівї умови римський теолоr о. Caparocca не дав нія-
Koro застереження. Вона була прИЙнята Папою всеціло в пізні
ше виданій буллі, про яку ще буде мова.
"Третя умова: Тайна Пресвятішоrо Тіла й Крови rоспо..
да нашоrо Ісуса Христа, щоб нам була збережена навічно,
повно і непорушно під обидвома видами, хліба й вина, як
ми дотепер уживали."
Коментар до цьоrо з боку о. Сараrосси був такИЙ, щоб це
прИЙняти так, як пропоновано. Цю умову пізніше прийняв та-
кож Папа в буллі.
"Четверта умова: Щоб св. Тайна Хрищення була нам
повнотою і щодо форми запевнена і без ніяких додатків,
так як ми її уживали до сьоrодні."
Цю умову прИЙнято на основі Флорентійськоrо Собору без
ніяких застережень.
"П'ята умова: Про чистилище не входимо в ніякі спори,
а бажавмо бути поучені св. Церквою."
Цей пункт був самозрозуміло прийняти без застережень.
"Шоста умова: НовИЙ календар, якщо неможливо вжи"
u . . .
вати cTaporo, ПРlШмемо; але ПІД ТІвю умовою, що час 1 спо..
сіб святкування Пасхи й інших свят буде нам збережений
. u u . u .
1 залишении повнии та неЗМІННИИ, як ми уживали ПІД час
359

одности. Бо мавмо деякі окремі свята, що їх не мав Рим
ська Церква, як, наприклад, шостоrо січня, коли то свят
кувмо хрищення Ісуса Христа та перше об'явлення Боrа
в Трійці, що йоrо наші звичайно називають Боrоявленням,
тобто об'явленням Божим; Toro дня мавмо врочисТИЙ обряд
посвячення води."
Ця вимоrа була врештірешт прИЙнята не лише до Пасха-
лії, але й усіх інших свят, тобто залишено Церкві Київськоrа
лицької Митрополії щодо свят старИЙ календар.
"Сьома умова: Щоб не примушувано нас до процесій на
свято Тіла Христовоrо, тобто щоб не накладано нам обо
в'язку проводити процесії з Найсвятішими Тайнами, бо в
нас в іншИЙ спосіб почитання св. Тайн."
Це прИЙнято. Пізніше сама ця Церква впровадила була в
себе подібне свято.
"Восьма умова: Також щоб нас не змушувано посвячу
вати воrонь перед святом Пасхи та у>кивати калатал за
мість дзвонів та інших обрядів, що ми Їх досі не мали. Біль
ше Toro, щоб ми радше залишалися без змін у всьому, Biд
повідно до обрядів і звичаїв нашої Церкви."
Хоча о. Caparocca пропонував цю вимоrу відкинути, то вона
все одно була Папою прИЙнята. Це означало, що сама Церква
колись мала право впровадити якусь зміну, але без ніякоrо
примусу з Риму.
"Дев'ята умова: Подру>к>кя священиків нехай залишать
ся вповні без зміни, за вИЙНятком дво>кенців."
Ця умова була прИЙнята Папою і вона була виконувана
Церквою київськоrалицької Митрополії зав>кди в Краю. Вез
>кенні священики моrли бути лише ті, які до Toro самі добро
вільно зобов'язалися перед Їх свяченням. Умова казала, що
Рим не повинен змушувати цю Церкву до без>кенности ДYXOBeH
ства. 3rадка про "двоженців" означав таких світських людей,
які два рази овдовіли. Таких Церква під тиском Царrороду не
допускала пізніше до 'свячень, але одноразових вдівців так.
"Десята вимоrа: Достоїнства Митрополита, Е:пископів чи
іншоrо духовенства, щоб не давати людям іншоrо народу,
а тільки народу руськоrо або rрецькоrо, якщо вони в Ha
шоrо обряду. Тому, що в наших канонах мавмо застере
ження таке, що як Митрополит, так і Е:пископи наперед
мають бути обирані духовенством зпомі>к rідних людей,
то прохавмо йоrо королівську Милість, щоб ми мали CBO
боду Їх обирати, зберіrаючи за йоrо королівською Милістю
право давати їх, кому забажав, але прохавмо, щоб по смерті
коrонебудь з цих достойників нам вільно було обирати чо..
360

тирьох кандидатів, одному з яких йоrо королівська Ми-
лість дасть цю rідність, а це передусім з тівї причини, щоб
на ці уряди ставити людей учених і rідних. йоrо королів-
ська Милість в іншоrо обряду і тому не може так леrко
знати, хто саме на те в rідlШЙ. Тому й притраплялося дeKO
ли, що давано на ці уряди неуків, що ледве вміли читати.
А якщо такий уряд давали б світській особі, то ця особа
u · · ·
повинна прииняти свячення протяrом трьох МІСЯЦІВ ПІД за
rрозою втрати цьоrо уряду, а то зrідно з постановою rрод-
ненськоrо Сойму й артикулів світлої пам'яти короля Жиr-
монта ABrycTa, які підтвердив і теперішній світлИЙ король.
Бо ще й тепер в, що від баrатьох літ духовнИЙ уряд трима-
u
ють, а на духовнии стан не висвячуються, вимовляючися
якимись королівськими винятками. Прохавмо, щоб на май-
бутнв таке не траплялося."
у своїм коментарі о. Caparocca завважив, що цей ненор-
мальнИЙ стан може усунути лише з'вдинення з Римським Пре
столом, бо тоді авторитет Папи буде мати змоrу вимусити від
державної влади, щоб у виконуванні патронатських прав вона
дотримувалася церковних канонів. Це справді був вдинИЙ засіб
оборони правопорядку Церкви, бо безпосередньо це не була
справа Папи, а короля. Папа Mir лише своїм натиском підтри-
мувати справедливі вимоrи цівї Церкви до королівської влади.
"Одинадцята вимоrа: По rpaMoтy на свячення €пискcr
пів Hamoro обряду нехай не посилають до Риму, але коли
йоrо королівська Милість іменув €пископа, то Архивпис-
коп-Митрополит повинен по старому звичаю кожноrо з них
висвячувати. А сам Митрополит, що вступав на митрополи-
чу rідність, буде обов' язанИЙ посилати по таку rpaMoтy
свячення до Найвищоrо Архиврея, а по принесенні такої
rpамоти свячення з Риму, два, а наЙВИІЦе три Е:пископи на-
moro обряду висвятять та поблаrословлять йоrо зrідно із
своїм звичавм. А якщо б притрапилося, що коrось із Е:пис
копів оберуть на Митрополита, то він по rpaMoTY висвяти
не буде посилати, бо вже раніше був висвяченИЙ на €пис-
копа, а тільки може скласти свов під чинення Найвищому
Архивревві перед Отцем Архивпископом rнвзненським, і
то не як перед Архивпископом, але як перед Первоіврар-
ХОМ (у державі)."
Цю вимоry прИЙнято В Римі вповні.
"Дванадцята вимоrа: Щоб ми мали більшу поваrу, а на-
ші вірні овечки, щоб тим більmе нас шанували й слухали,
то прохавмо про допущення нашоrо Митрополита й €пис-
копів нашоrо обряду до Сенату йоrо королівської Мило-
сти, а то 3 баrатьох і слушних причин: бо ж ми мавмо ту
саму riдність і уряд, що й €пископи обряду Римської Цер-
361

кви. А далі, коли хтось із нас буде складати сенаторську
присяrу, повинен подібну присяrу скласти на послух Най
вищому Архивревві, щоб у майбутньому не трапився такий
нелад, як стався був по смерті Київськоrо Митрополита
Ізидора. А це тому, що €пископи нашоrо обряду не були
зобов'язані ніякою присяrою і, будучи далеко віддалені,
леrко відступали від вдности, яку встановлено на Флорен"
тійському Соборі. Бо, якщо б кожний з них був би був зо..
бов'язанИЙ сенаторською присяrою, трудно було б комусь
з них затівати щось для роз'вднання і незrоди. (Прохав..
мо), щоб листи на Сойми і Соймики були нам писані."
Цю вимоrу в Римі прИЙнято і Папа пізніше писав про це
королеві і вимаrав, щоб король цей артикул зrоди старався пе..
реве сти законодавчою дороrою в життя. Треба приrадати, що
сам король привілевм від себе сенаторськоrо місця для владик
нашої Церкви в Сенаті і на Соймах чи Соймиках дати не Mir,
а мусіла така справа бути схвалена Сенатом і Соймом.
"Вимоrа тринадцята: Якщоб колись, за Божою волею,
також решта наших братів rрецькоrо народу і (rрецької)
Церкви приступили до тівї святої вдности з 3ахідньою Цep
квою, то треба буде подбати про те, щоб нам Toro не за
кидали як ,проrріх, що ми їх випередили в тій зrоді. Тому,
що ми це з'робили для добра і миру вселеБСЬКОЇ християн..
ської держави і для уникнення дальших незrод."
Автори цьоrо артикулу припускали, що колись Москва або
Царrород може з певних політичних спонук почати переrовори
з Римом про евентуальне екуменічне заприязнення і при тому
ставити вимоrу, щоб був осуджений €пископат Киева й rалича.
"Чотирнадцята вимоrа: Щоб з rреції не допускано ні..
яких починів до заворушень і приїжджати до держави з
rрамотами про викляття з метою розривати цю зrоду, то
.. . u ...
прохавмо ІХ не допускати у ВОЛОДІННЯ иоrо КОРОЛІВСЬКОІ
милости, навіть під заrрозою окремих кар, якщо хтось на
таке б поважився, щоб таким способом не підривати яки
мись замішаннями між людьми, бо ще чимало між людьми
в таких, які за всякою спонукою можуть довести інших
людей до заколоту. Хто б такі заколоти робив і з rpaMoTa
ми про прокляття до держави в'їхав, той повинен підляrати
карі, бо цим способом моrла б виникнути rромадянська
війна. А передусім про це треба пильно дбати, щоб архи..
. U..
мандрити, священики, Іrумени и ІНШІ духовники нашоrо
обряду не моrли виконувати духовних чинностей тоді, коли
не підчиняться, а також, щоб чужі €пископи і ченці, які
з rреції приїжджають, не сміли виконувати духовних чин..
ностей у наших впархіях, бо якщо б їм таке було дозволе
не, то із зrоди не буде нічоrо."
362

Це вимоrа чисто державноаДМlНlстраційна, яку Mir пола
rодити лише сам король. Папа Mir лише впливати на короля в
тому напрямку.
"П' ятнадцята вимоrа: Якщо на майБУТН6 люди нашоrо
обряду, поrордивши своїм обрядом і церемоніями, забажа
ли б прИЙняти обряд і церемонії римські, то нехай Їх не
приймають, бо всі вони вже в одній Церкві і під одним
Пастирем."
Ця вимоrа була дуже на часі, бо латинський польський
клир перетяrав масами українських вельмож і шляхту З пра
вославної віри на латинство. Цю умову Римський Престіл прий
няв. Як вона була HerOBaHa пізніше на місці всупереч декретам
Римської Курії, про це буде мова на відповіднім місці.
"Шістнадцята умова: Подружжя між людьми rрецькоrо
і римськоrо обрядів будуть свобідні без примушування до
одноrо обряду в одній Церкві."
Ця умова була прИЙнята.
"Сімнадцята вимоrа: Тому що ми позбавлені посідання
баrатьох церковних ма6тків, що Їх не знати яким правом
втратили наші попередники, бо Їх вони моrли заставляти
тільки на час власноrо життя, проха6МО уклінно, щоб ці
ма6ТКИ були повернені нашим церквам; бо ми притиснені
такою нуждою й убожеством, що не лише не можемо по..
дбати про потреби наших церков, але й самі не мавмо з
чоrо жити. Отож, ЯК хто правно посіда6 на церковних Ma
Е:Тках право доживоття, то щоб він був зобов'язанИЙ пла
тити принаймні якусь оренду, а по їхній смерті, щоб ці Ma
6ТКИ повернулися до церков і щоб подібним правом не дa
вано Їх нікому без зrоди €пископа і йоrо крилосу. Також
усі ма6ткові надання, які Церква тепер ма6 в посіданні,
а які 6 вписані в €ванrелію, хоча б на них не було приві
леїв, але які 6 давним посіданням, щоб вони залишилися
всилі та щоб Церкві було вільно відзискати давно втрачені
добра."
"Вісімнадцята вимоrа: Після смерти Митрополита й
€пископів, щоб земські каштеляни і державні скарбники
. u
не встрявали в справи церковних ма6ТКІВ, але по звичаю и
обичаю Римської Церкви, щоб до поновноrо вибору цер..
ковним ма6ТКОМ завідував крилос. А в приватних добрах і
мавтках померлоrо, щоб рідні померлоrо €ІШскопа не за..
знавали кривди і ніякоrо насилля, але щоб усе тут діялося
так, як у Римській Церкві. І хоча на це ма6МО запевнення
привіле6М, то проха6МО, щоб цей привілей був уключений
у (Соймову) конституцію."
"Дев'ятнадцята умова: Архимандрити, Іryмени, ченці й
їхні манастирі аби по старому були під послухом своіх
363

Е:пископів У своїх е:пархіях, бо в нас е: лише один чернечий
чинустав, яким користуються Е:пископи, а провінціялів у
нас нема."
"Двадцята умова: Прохае:мо також, щоб по звичаю й
обичаю Римської Церкви ми моrли висилати до державних
трибуналів двох духовників нашоrо обряду, які будуть бе-
реrти наші права і вольності обряду."
"Двадцять перша умова: Архимандрити, Іrумени, Свя
щеники, Архидиякони та інші духовники нашоrо обряду
u . .
нехаи користуються І ВТІшаються такими самими почестя-
ми й пошанівком у народу, як і особи римськоrо обряду та
U u u. ..
нехаи користуються достоиностями и ПРИВІлеями, щО ІХ
колись визнав для нас бл. пам'яті король Володислав. He
хай не будуть примушувані до плачення податків з уваrи
на свої особи і церковні мае:тки, як це досі часто бувало,
хіба що мають якісь приватні мае:тки; а з таких (мае:тків)
даватимуть те, що слушне. А ті священики і духовники,
що мають церковні мае:тки в посілостях сенаторів чи шлях-
ти, а передусім ті, що походять з їхніх підданих, будуть
повинні віддавати їм свою повинність і послух виключно
задля посілости, не апелюючи до іншої інстанції та не спо
рячи зі своїми панами, але зберіrатимуть щодо них повне
патронатське право."
"Двадцять друrа умова: Нехай пани римляни не заборо
няють ніколи нашим церквам дзвонити у Велику П'ятни
цю. "
"Двадцять третя умова: Нехай буде вільно нам, за Ha
шим звичае:м і обичае:м, носити Св. Тайни до недужих і то
публічно з світлом та в ризах, що Їх при цьому вживають
за своїм звичае:м."
"Двадцять четверта умова: Нехай буде вільно нам хо-
дити з процесіями в святочних і врочистих днях без усякої
перешкоди."
"Двадцять п'ята умова: Манастирів і церков наших py
ських, щоб на костели не обертано, а навпаки, якби якИЙ
католик у своїм мае:тку церкву пошкодив, то повинен її
знову направити для підданих руськоrо народу, або наново
побудувати або старі зрепарувати."
"Двадцять шоста умова: Реліrійні церковні братства, не-
щодавно засновані Патріярхами і підтверджені йоrо коро-
лівською милістю, як, наприклад, у Львові, Вильні, Бере-
'сті та інших місцевостях, з яких для Церкви випливають
великі користі і примноження хвали Божої, щоб непорушно
були збережені під послухом своїх власних Е:пископів тіе:Ї
Е:пархії, де вони належать."
"Двадцять сьома умова: Нехай нам буде також вільно
закладати школи і семінарії rpецької і слов'янської мови
всюди, де це буде виrлядати виrідно й відповідно, а також
364

і друкарні для друкування книr, які, однак, будуть підчи..
нені владі Митрополита й Е:пископів, та нехай нічоrо не
ДРУКУЕ:ТЬСЯ без Їхньоrо дозволу, щоб тим способом забрати
лиходіям наrоду поширювати свої Е:ресі."
"Двадцять восьма умова: А тому, що священики нашоrо
обряду, як у королівщинах, так і в посілостях панів сена..
торів і шляхти, спираючися на охорону своїх панів і уряд"
ників, стали дуже зухвалі і дають без розбору розводи
u.. .
подруж, а деколи пани каmтеляни и ІХНІ урядники задля
великих прибутків, що Їх побирають за такі розводи,
боронять таких священиків і не д'озволяють Їх позивати
перед суд своїх Е:пископів і перед Синод, забороняють
Е:пископам карати таких СВОЕ:вільних, а з візитаторами по
водяться без ніякоrо пошанівку, а навіть побивають їх, то
прохаЕ:МО, щоб ми мали свободу таких карати та утриму..
вати в церковному правопоряду. Якщо хтось із таких був
би виклятИЙ своїм Е:пископом за непослух або зловживан..
НЯ, то прохаЕ:МО, щоб урядники (королівські) і пани, які
тільки довідаються про таке від Е:пископа чи візитатора,
не дозволяли чинити Їм духовні послуrи та служити Св.
Літурrію, поки перед своїм Е:пископом не виправдаються
з обвинувачення. Це СТОСУЕ:ТЬСЯ також щодо Архимандри"
тів і IrYMeHiB та інших духовних осіб, які підляrають владі
Е:пископів.' ,
"Двадцять дев'ята умова: Соборні церкви та інші (пара..
фіяльні) церкви по більших містах і всюди в державі йоrо
королівської милости, все одно під якою владою і послу..
хом, чи то королівськоrо, міщанськоrо чи шляхетськоrо
надання, щоб підляrали управі і владі своїх Е:пископів;
світські люди нехай не встрявають у Їхню управу. Бо в
деякі такі, які послуху своїм Е:пископам відмовляють і самі
самовільно ними управляють, бо своїм Е:пископам не ба..
жають бути послушними."
"Тридцята умова: Якщо б хтобудь за якусь провину був
виклятий своїм Е:пископом, ТО щоб TaKoro в Римській Цep
кві не прИЙмали, а навпаки, щоб про це там оrолошено,
подібно як і ми будемо ставитися до тих, ЩО будуть викляті
Римською Церквою."
"Тридцять перша умова: Якщо за Божою допомоrою ста..
лося б так, що наші брати Східньої Церкви колись присту
пили б до одности З Західньою Церквою і потім за спіль..
ним порозумінням цілої Церкви постановили щось таке,
. . U
ЩО СТОСУЕ:ТЬСЯ правопорядку І поправи цереМОНІИ, ТО ми
також прохаЕ:МО, щоб ми були цьоrо учасниками, як люди
Toro caMoro обряду і віри. Бо щодо цьоrо йдеться про спіль"
ну нам усім справу."
"Тридцять дрyrа умова: Тому, що ми зачуваЕ:МО, що не..
мов би дехто мав поїхати в rрецію, щоб вистаратися собі
365

деякі церковні уряди, а потім, повернувшися назад, OBO
лодіти клиром і виконувати над ним юрисдикцію, то про
хавмо, щоб йоrо королівська милість подбала на кордонах
держави про те, щоб HiKoro з такими повноваженнями й
екс комунікаціями не допускати в наші області. Без CYMHi
ву, що без Toro постало б велике замішання між пастиря
ми і народом."
"Тридцять третя умова: Отож ми, нижче підписані, ба
жаючи вчинити те святе повднання на Божу славу і для
миру Церкви, повищі умови, які уважа6МО необхідними
для нашої Церкви та які треба, щоб наперед підтвердили
Найвищий Архиврей і йоrо королівська милість, переда6МО
для більшоЇ достовірности ці6Ю нашою rрамотою Препо
добним Братам Отцеві Іпатівві Потівві, протовревві €пис..
копові Володимирському і Берестейському, та Отцеві Ки
рилові Терлецькому, Екзархові й €пископові Луцькому та
Острозькому, щоб вони наперед прохали підтвердження і
запевнення тих усіх артикулів, які ми письмово подали від
імени нашоrо, від CBoro Найвищоrо Отця Папи, а також
щоб просили йоrо королівську милість; а ми, будучи упев
нені про нашу віру, святі Тайни й обряди наші, тим певні
ше, без найменшоrо порушення сумління нашоrо і дopy
чених нам духовних овечок, моrли приступити до святоrо
з'вдинення з Римською Церквою, а й інші, бачучи, що все
було нам збережене непорушним і цілим, щоб тим радніше
пішли нашими слідами."
Після Toro на rpaMoTi в поставлена дата "Року Божоrо
1595, дня lro червня, зrідно із старим календарем", а після
Toro підписи і печатки, як це вже подано на вступі перед пе
рекладом цих артикулів. Реальна дата цівї rрамоти зrідно з
нашим новим календарем була 11ro червня, бо тоді старий
календар був опізнений на 10 днів від астрономічноrо року.2)
Оцінка артикулів про З'GдиненlШ і коментар
І. Форма zpa,MOТu. В нашому перекладі кожний артикул,
чи пак кожна умова, мас порядкове число. Ці числа додані Te
пер. В орИііналі Їх нема, а кожний пункт, чи пак артикул, G
.. u . .. . .
ВІДДІлении один ВІД одноrо ЛІНІвю через ЦІЛУ СТОРІНКУ паперу.
В ориrіналі застосована тодішня форма звернення, чи пак
титулятура щодо окремих урядів чи взаrалі осіб. Таку титуля
туру щодо €пископів, Папи або королів, князів чи взаrалі rpo
мадян стосовано в цілій Західній Европі і в rреції перед TY
рецькою окупацівю і після неї. Тому сучасний читач повноrо
тексту ці6Ї rpамоти повинен пам'ятати, що ту саму форму ви
слову титулятури вживали не самі наші владики, але також
світські люди, зокрема князь Константин Острозький у своїх
листах або заявах до €пископів чи до польськоrо короля.
366

ІІ. 3аzальн.uй поzляд 1ш зміст артuкулів. Авторами цих
артикулів були владики Потій і Терлецький. Зокрема Потій
мав практику, як колишній каштелян, у формулюванні таких
чи інших постулятів. Інші владики, зокрема Митрополит, прав-
доподібно, лише подавали свої cyrecTiї, а вже їх оформлювали
владики Потій і ТерлецькИЙ. Назаrал артикули зредаrовані ду-
же дбайливо. КожнИЙ артикул окреслюв звичайно лише одну
проблему з життя тодішньої Київськоrалицької Митрополії.
Це дав добрИЙ переrляд усіх вимоr для успішности справи з'в
динення. Цілком природно, що владики, як сторожі й апостоль
ські проповідники віри, поставили наперед ті артикули, що тор-
каються віри, тобто доrматичної науки Соборної Церкви. Щойно
після артикулів із доrматичним змістом поставлено артикули,
що стосуються обрядів і управління в Церкві.
ІІІ. Теолоzїzнї проблеми. Перед останнім роз'вднанням, яке
викликав Патріярх Керулярій у ХІ-ім сторіччі, не було між
обидвома вітками Соборної Церкви ніяких доrматичних різ-
ниць. Була в Східній rрецькій Церкві і в Західній Латинській
та сама ортодоксальна, тобто православна віра. Доrми були
устійнені від апостольських часів пізнішими Вселенськими Со-
борами аж до Флорентійськоrо включно. Коли €рархія Київ
ськоrалицької Митрополії вставила в ревстр своїх вимоr Ta
кож устійнення деяких питань віри, то це зроблено лише для
Toro, щоб у цих справах не було непорозуміння вже після фор
мальноrо з'вдинення цівї Митрополії з Римським Престолом.
Цими питаннями займалися артикули перший і п'ятий про Teo
лоrічне окреслення віри щодо походження Святоrо Духа і щодо
існування чистилища.
Це правда, що ці питання були вже давніше вирішені Bce
ленськими Соборами цілої Соборної Церкви, Східньої і Захід
ньої. Щойно після упадку Царrороду в руки турків царrород
ські Патріярхи, йдучи назустріч вимоrам султана, відступили
від постанов Флорентійськоrо Собору й відтоді rрецькі полемі
сти залюбки висували ці два питання в їх арrументації проти
вдности. Вони твердять, що нібито Західня Церква внесла ці
"новини" щодо віри і, мовляв, між rpеками і Римською Церквою
існув різниця віри. Заrальна маса вірних, включно з великою
більшістю рядовоrо духовенства, не визнавалася в цих теоло-
rічних питаннях і була переконана, що справді Рим "відступив"
від правдивої ортодоксальної, тобто православної віри в цих
справах. rрецькі емісарі занесли це неправдиве твердження
також в Україну й Білорусь. Тимто треба було €papxiї Київ
ськоrалицької Митрополії в своїх артикулах з'ясувати ці пи
тання, щоб не виходило, що ця €рархія відступила від OpTOДOK
сії, тобто православ'я.
IV. Реестр безправнuх SZUHKЇs прати Церкви КUЇSСько-rа-
лuцької МuтропОЛ1ЇЇ й оборона церковних і 1Шціо1ШЛЬНUХ iHTepe
сів. Усі інші артикули, чи пак вимоrи пропонованої основи з'в-
367

динення цівї Церкви з Римським Престолом мають характер
оборони церковних і національних інтересів проти зловживання
патронатським правом державною владою і шляхтою. Ми по
винні постійно мати на увазі ту обставину, що в ХУІ сторіччі
була церковна справа цівї Митрополії нерозривно зв'язана з Ha
ціональною справою. Хто визнавав себе вірним Церкви CxiДHЬO
ro, чи, як тоді rоворили, rpецькоrо обряду, той одночасно YBa
жав себе приналежним до українськоrо або білоруськоrо Hapo
ду. Популярно тоді лучено ці обидва народи спільними назва
ми, просто "Русь" або " русини", або в прикметниковій формі,
напр., "руська віра". 3 давніх часів назва "Русь" чітко відріз
няла ці два народи від Московії, яка тоді щойно почала, і без
успіхів, присвоювати собі київськоrалицьку назву "Русь".3)
3 дрyrоrо боку, популярно вже тоді устійнилася була опі
нія, що хто в Польщі визнав себе вірним Латинської Церкви, в
через те саме поляком. Тому в цілій державі Польської Корони
і Великоrо Князівства Литовськоrо латинський обряд популяр
но називали "польським", а східньослов'янський обряд "py
ським". Це пробивавться часто також у тодішніх урядових aK
тах перед унійною акцівю і по її завершенні. Хто міняв русьКИЙ
обряд на латинськИЙ, той цим актом одночасно визнавав себе
поляком. Такий перехід із rрецькоруськоrо обряду на латин
ський перед завершенням унії був дуже частий серед шляхти,
зокрема серед її вищої верстви і впливовоrо кола вельможних
родин. Тут приrадувмо факт, що в родині caMoro "філяра" чи
"стовпа" Церкви руськоrо обряду князя Константина Острозь
Koro два сини і доньки перейшли з руськоrо обряду на латин
u .. u .
ськии ще за життя цьоrо веЛЬМОЖІ 1 за иоrо ПрОВІдництва в
світській православній rpомаді. йоrо доньки увійшли в поль
ськолитовські родини й зірвали цjлком свій зв'язок із своїм
українським народом. Варто при цій наrоді приrадати відомИЙ
соціолоrічний закон: після мутації ренеrати віри і народу роб
ляться безоrлядними вороrами народу й віри, від яких вони
відступили і, якщо мають змоrу, переслідують їх усюди, де ли
ше знайдеть.ся для цьоrо наrода. Отож, у такій ситуації epap
хія Церкви київськоrалицької Митрополії мала обов'язок ви
ступити з активною обороною Церкви, її обрядів, церемоній і
національних прав своїх вірних. Усе те ця ера рхія зробила в
ревстрі артикулів про з'вдинення з Римським Престолом. Це
зформульовано в тридцятьох артикулахвимоrах, що були по
дані вище. Одні з цих артикуліввимоr, чи пак умов, в формаль
но чисто обрядові. Проте обряд був тоді невідлучною ознакою
національности. Тому ті артикули в одночасно обороною Haцio
нальних прав і вимоrою rapaHTiї збереження належних прав
Церкви і народу.
Розrлянемо коротко церковнонаціональні вимоrи rарантій
рівноправности з Латинською Церквою в державі і rарантій Рим
ськоrо Престолу для збереження церковних обрядів і церемоній.
368

1) rарантія з боку Римськоrо Престолу, що всі боrослу..
ження, тобто всі Літурrії та інші денні й нічні боrослуження
і молитви мають бути непорушні в Церкві Киівсько..rалької
Митрополії на віки вічні, так як вони були збережені в хідніЙ
Церкві до Toro часу. При тому застережено, що всі ті боrослу..
ження мають відбуватися у русько"українській мові ("в нашій
мові"), сказано в 2..ій вимозі. Ця мова мала форму зукраїнще..
ної старослов'янської мови, яка тоді в Церкві мала цілком укра..
їнську вимову. Ця вимоrа означала, щоб ця Церква абсолютно
нічоrо не міняла ні в боrослуженнях, ні в молитвах, ні в мові,
а, навпаки, rарантувала вічне збереження цьоrо церковноrо
звичаю, прийнятоrо й практикованоrо віками в цій Церкві. З
Toro також наявнИЙ факт, що €рархія ці6Ї Церкви не "зраджу"
вала віри і обрядів", як це неправдиво закидувано їй пропаrан"
дою rрецько"турецьких емісарів і Їх місцевих прислужників.
2) Дальші артикули вимаrають rapaHTii специфічних обря..
дів, хоча фактично вистачала заrальна rарантія, яка містилася
в артикулі 2iM. І так, в артикулі 3iM міститься спеціяльна ra..
рантія для збереження обряду відправи Літурrіі з освяченням
Тайни Евхаристіі під обидвома видами, KBaCHoro хліба і вина,
а не на пріснім хлібі, як це був звичай у Латинській Церкві. В
тих часах ця форма Св. Евхаристіі була предметом боротьби
також на Заході. Чеський реформаційНИЙ проповідник Ян ryc
(13701415 р.) вимаrав на початку ХУ сторіччя, щоб також у
Латинській Церкві запровадити Св. Тайну Евхаристіі під обид..
вома видами, квашеноrо хліба і вина. По смерті ryca на палі
в Констанці йоrо учні й послідовники висунули цю вимоrу, як
ознаку національноrо визвольноrо руху від надвлади німецьких
цісарів. З Toro приводу розrорілася була "rуситська війна", яка
тривала довrі роки і то власне під rаслом боротьби за Причастя
"під обома видами".4)
Форма ТаЙНи Хрищення мала також здавна деякі обрядові
різниці на Сході й Заході. Основна форма одначе була та сама,
зrідна з апостольською традиці6Ю. Хоча обряд хрищення був
. u . · u -..
УМlщении, саМОЗРОЗУМІЛО, в заrалЬНІИ rapaHTll непорушности
всіх обрядів Церкви київсько..rалицької Митрополіі, то автори
артикулів про З'6динення вважали за потрібне вмістити особли..
ву rарантію ще в артикулі 4iM про збереження цьоrо обряду.
3) Вже переважно національне значення мала rарантія
щодо свободи публічних обрядів і церемоній для унійноі Цер..
кви з боку державної влади і Римськоrо Престолу. Сюди нале..
жить артикул 6ий про календар свят. Вимоrа €papxii в цьому
артикулі йшла в тому напрямку, щоб ця Церква і в майбут
ньому обходила свята традиціЙНо, тобто так як іх дати визна..
чені (старим) календарем римськоrо цісаря Юлія Цезара, що
йоrо стосовано у цілій Римській Імперіі, як одинокий календар
всіма християнами, відмінно від жидівськоrо календаря. Рим..
сьКИЙ Престіл поrодився на те, що Церква Киівськоrалицькоі
369

Митрополії мав rapaHToBaHe право обходити свята в традицій-
них днях, відмінно від HOBoro, достосованоrо до астрономічних
вимоr календаря, проrолошеноrо Папою rpиrорівм ХІІІ. Цей
календар прИЙНяла ціла Латинська Церква, а тим самим також
Латинська Церква в Польщі і Великім Князівстві Литовськім.
Цей календар проrолосила влада цівї держави як обов'язуючИЙ
у цивільному житті. Проблема спізнення календаря Юлія
Цезаря була чисто наукова, а не обрядова. Тому також світські
провідники в Митрополії Киівсько-rалицькій були переконані,
що цей календар повинна прИЙняти також ціла Східня Церква.
Календар, впровадженИЙ римським поrанським імператором
Юлівм Цезаром, був у Римській Імперії великим поступом на ті
часи, бо попередній календар був дуже недокладнИЙ. Проте цей
календар Юлія Цезара ще не був цілком зrідНИЙ з астрономіч-
ним роком. У 1582 р. вчені астрономи обрахували, що календар
ЮліянськИЙ на кожних 400 років в спізненИЙ у стосунку до
астрономічноrо року на три дні. Тоді він був уже спізненИЙ на
10 днів. Учені запропонували перевести реформу неточностей
цьоrо календаря. Папа rриrорій ХІІІ, як найвищИЙ тодішній
u
авторитет, дав розпорядження запровадити новин календар з
днем 5-ro лютоrо 1582 р., додаючи до існуючої дати 10 днів.
Тому, що при численні прИЙнятих 12 місяців року все ще зали-
шалася різниця часу в порівнянні з астрономічним часом, то
кожноrо четвертоrо року мав бути доданИЙ до місяця лютоrо
29-ИЙ день. Юліянський календар своїм рахунком мусів спізня-
тися потім далі і тепер він уже спізненИЙ на 13 днів у стосунку
до астрономічноrо року. Реформа календаря, проrолошена на
пропозицію вчених астрономів, була в зrоді з постановою Hi
кейськоrо Собору і нічим не порушувала основи традиції Со-
борної Церкви. З власної ініціятиви Mir це проrолосити також
ЦарrородсьКИЙ Патріярх у порозумінні з іншими східніми Пат-
ріярхами. Просто тому, що це справа чисто наукова, а не доrма-
тична, а ще менше обрядова. Наприклад, тоді rpеки числили
явно помилково роки "від сотворення світу", а потім цей раху-
нок закинули як явно помилковий і суперечнИЙ з подібним на-
уково помилковим численням жидівськоrо календаря.
Папа rpиrорій ХІП вислав у цій справі спеціяльну делеrа-
цію до Царroродськоrо Патріярха €peMiї ІІ з пропозицівю, щоб
він прИЙНяв цей науково обоснованИЙ астрономічнИЙ календар
у своїй юрисдикції, щоб таким способом Схід і Захід мали один
рахунок часу в церковнім і цивільнім житті. Одночасно пап
ськИЙ леrат у Польщі Поссевіні звернувся також до князя Кон-
стан тин а Острозькоrо з проханням, щоб він зайняв прихильне
становище до цівї календарної реформи та щоб вислав від себе
посла до Патріярха €peMiї, аби йоrо прихилити до реформи.
Князь ОстрозькИЙ справді був вислав cBoro посла до €peMiї в
цій справі. Це доказ Toro, що він сам тоді був прихильнИЙ для
тівї календарної реформи. Проте по всіх цих заходах €ремія
370

відкинув реформу календаря. Не знати, чи з власноrо почину,
чи підо впливом турецькоrо натиску, €ремія вирішив проrолоси
ти цю справу питанням "віри" і "обряду", а тому спротивився
реформі календаря нібито в ім'я оборони православ'я. 5 )
Посередництвом княжоrо післанця €ремія переконав тоді
князя Острозькоrо в тому, що православним не вільно прийняти
реформи календаря. Під цими впливами тоrочасна €рархія Цep
кви київськоrалицької Митрополії також не прийняла HOBoro
календаря. А тому, що польські державні й церковні чинники
натискали на Митрополію, щоб нею керована Церква таки прий
няла календарну реформу, то, йдучи за прикладом Царrород..
ськоrо Патріярха, владики київськоrалицької Митрополії і собі
проrолосили календарну справу питанням обрядовим і Haцio
нальним. 3реформований календар проrолошено популярно
"польським" , а дотоrочаснИЙ календар, що був встановлений
поrанином, римським імператором Юлівм Цезарем, проrолоше..
но "руським календарем" і обов'язуючим для всіх православних
вірних. Тимто і церковні, і світські вірні ці6Ї Митрополії CTa
· . .. u .. ..
вили ОПІР наТИСКОВІ ПОЛЬСЬКОІ держави и лаТИНСЬКОІ ПОЛЬСЬКОІ
€papxiї щодо запровадження святкування свят за новим зре..
формованим календарем. Здавалося, що польські чинники му"
сіли прИЙняти до відома факт, що Церква київськоrалицької
Митрополії і надалі обходитиме свої свята за старим Юліян
ським календарем. Та не всі з тим вповні поrодилися. У різних
містах держави Польської Корони були намаrання і надалі пе
решкоджувати парафіяльним церквам обходити врочисто "CTa
рі свята" публічно, зокрема намаrалися польські чинники за
бороняти врочисті обряди з процесіями вірних вулицями з KO
рyrвами, хрестами й духовенством у ризах та обмежувати такі
святкування лише внутрі церковних будинків. Ця обставина ще
більше зафіксувала "русьКИЙ календар", як нібито реліrійну
й національну святість, і з Toro приводу приходило до боротьби
в містах, у яких українське населення було в меншості в по
· . u .
РІВНЯННІ З л атиня на ми, поляками и НІМЦЯМИ, та жидами.
Ці обставини вияснюють нам, чому артикул 6ИЙ вимаrав
виразної lарантії свободи обходити без перешкоди всі свята в
днях, зафіксованих старим календарем. Застереження щодо
календаря зроблено вартикулі 6..му дуже дипломатично. MOB
. u
ляв, ми можемо поrодитися І на прииня'М'я HOBoro календаря,
але тільки при умові, що час святкування Пасхи й інших свят
.u
залишиться траДИЦІИНО по давньому.
4) у списі умов зrадані не лише rapaHTiї про збереження
непорушности церемоній та обрядів Східньої Церкви в Київсько
rалицькій Митрополії. У цьому ре6стрі умов 6 також дві вимоrи,
щоб цій Митрополії не накидувано обрядів місцевої Латинської
Церкви. В 7..ій вимозі зrадано, що ма6 бути rарантія Риму про
те, щоб не накидувано цій Митрополії процесій у свято Вожоrо
Тіла, яке було встановлене в Західній Церкві, а якоrо не було
371

в Східній Церкві. Ця вимоrа була злишня, бо в акті з'вдинення
Церков у Флоренції була устійнена засада, що обряди в кожній
із з'вдинених Церков залишаються такими, якими вони були
в ній до Toro часу. Очевидно, що ніщо не стояло на перешкоді,
щоб дана Церква із власної волі прИЙняла щось з іншої Церкви
або встановила таке саме свято, яке було в іншій Церкві. В нас,
у Київськоrалицькій Митрополії, було здавна прИЙняте свято
перенесення мощів св. Миколи. Це свято було встановлене Рим
ським Престолом, а Царrород тоді був роз'вднаний з Римом.
Проте Київ прийняв це свято і ця Митрополія відзначувала йоrо
постійно аж до часу переrоворів про реунію. Царrород, який
мав юрисдикцію над київськоrалицькою Митрополівю, не Ba
жився вимаrати, щоб це свято скасувати тому, що rреки йоrо
не обходили. Тимто київськоrалицька Митрополія моrла прий
няти із власної волі також свято Божоrо Тіла. Було тільки зайве
застереження, що цьоrо Рим не повинен цій Церкві накидувати.
Вимоrа 8Ma мав той самий характер. У ній в мова про те,
щоб не накидувати якоrось обряду "освячення воrню" перед
Великоднем, а також щоб не заборонювати дзвонити в церквах
Митрополії в Велику П'ятницю, а замість Toro примушувати
вживати калаталок. Спеціяльно ще раз про знесення заборони
дзвонити у Велику П'ятницю в мова в 22ій вимозі. Ця точка в
цікава з Toro поrляду, що серед українськоrо народу був ще
. .U U U
зпередхристиянських чаСІВ траДИЦІИНИИ звичаи врочисто запа
лювати воrонь після Різдва Христовоrо з дідуха й обрядовоrо
сіна. Також у часі Великоrо Тижня перед Воскресенням, а саме
вночі в Велику П'ятницю, палили коло місцевої церкви воrонь
здавна. На 3акарпатrі ще й тепер палять воrонь біля сільської
церкви в Велику Суботу ввечорі аж до Воскрес ної Утренні.
Духовенство вияснювало потім цей воrонь, як пам'ятку Toro,
що в часі процесу Ісуса Христа перед палатою юдейськоrо архи
вр ея палено воrонь, щоб сторожа моrла заrрітися в холодній
ночі. Мабуть, цей стародавній слов'янський звичай був популяр
ний також у поляків. Джерельні дані Toro часу нам не rоворять
докладно про вплив rpeKiB на опозицію Е:рархії цівї Митрополії
проти цьоrо звичаю щодо врочистоrо палення воrню. Ми знав
мо, що це rрецькі зайдиемісарі підняли були пропаrанду проти
свячення пасок та іншої поживи при наrоді Великодня. Е:ремія,
як уже вище зrадано, заборонив був свячення пасок під КЛЯТ
вою і тодішня Е:рархія Митрополії піддалася була йоrо безправ
ному наказові, бо це свячення в нічому не порушувало доrми
Церкви. Не зважаючи на ці клятви і заборони Е:ремії і таки
власної Е:рархії київськоrалицької Митрополії на її синоді, зви
чай свячення пасок утримався в Церкві проти диктату rpeKiB.
Не мавмо джерельних даних про справу калатал у Велику
П'ятницю замість дзвонів. Історія церковних звичаїв, напр., Пе
черський Патерик, каже нам, що калатала у цілій Соборній
Церкві вживано ще перед дзвонами.
372

До леrалізаціі християнства за часів імператора KOHCTaH
тина Великоrо не моrло бути мови про вживання дзвонів, бо
Церква, як цілість, була нелеrальна. Щойно з появою чернечих
осель на Сході поволі виробився звичай у розлоrих чернечих
оселях скликати ченців на боrослуження ударами"калатанням
по дошці. 3 цьоrо виробилося потім ударювання по залізній
д'ошці, а ще пізніше винайдено дзвони. Чи в Україні й Білорусі
вживано дзвонів у Велику П'ятницю в ХУ чи на початку ХУІ
сторіччя, цьоrо не стверджено джерельними даними. В кожнім
разі rреки не мали звичаю обмежувати вживання дзвонів уВе..
лику П'ятницю. Тимто можливо, що це вони, подібно, як у
справі Паски, піднесли крик у наших міських церковних rpoMa
дах, що, власне, для демонстрації проти латинників треба дзво"
пити в Велику П'ятницю. 3 Toro виникали суперечки й заборони
по містах щодо дзвонення, бо адміністрація міст була в руках
латинників. Е:рархія уважала при кінці ХУІ сторіччя дзвонення
в церквах у Велику П'ятницю за якусь ознаку національно
церковну і тому вимаrала від короля, щоб він дав відповідне
розпорядження про свободу дзвонення в церквах руськоrо обря
ду у Велику П'ятницю. Хоча урядово потім цих заборон не під..
тримувано, то все одно в вірних київсько..rалицької Митрополії
затримався звичай у Велику П'ятницю не дзвонити, а лише вжи
вати калаталок аж до Воскресної Утрені.
Ще про скасування одної заборони в містах ідеться в pe
6стрі, а саме про обрядове несення Св. Тайн до недужих. В умові
23..ій Е:рархія вимаrала знесення заборони по містах іти чи Їха..
ти з Св. Тайнами до недужих публічно в ризах і з rоріючими
свічками, як це був стародавній звичай у руськім обряді. В то..
му часі міська адміністрація забороняла таке публічне дeMOH
стрування руськоrо обряду при відвідинах недужих, а непо
слушних духовників карала. Референт Папської Курії о. Capa
(осса поставився до тівї вимоrи позитивно і з похвалою для
становища Е:рархії. Вимоrа була на часі, бо тоді II.W паноши
лися різні обмеження і заборони для руських православних по
містах та по деяких селах. 6 )
Особливо це виявилося при наrоді впровадження зрефор
MOBaHoro календаря в Польщі. Прикладом TaKoro обмеження
в правах міщан русинів у їх rромадських, професійних і релі
rійних правах може служити місто Львів. Тут уже в XYMY
сторіччі зіпхнуто русинів в окрему велику дільницю міста, як
(етто, поза межами якоrо русько"українські міщани не мали
ніяких прав. Поза цівю дільницею була заборона українським
міщанам купувати доми або мати іншу власність. Міська управа
на початку ХУІ сторіччя заборонила руським духовникам іти
публічно поза Руську Вулицю до недужих із Св. Тайнами в ри
зах і з rоріючою свічкою. Також заборонено було провожати
померлих у ризах із свічками і співом поза Руську Вулицю. На
скарrи до короля львівські міщани видістали дозвіл іти в ри..
373

зах, але без свічок і без співу. Їм вільно було дзвонити і співати
лише при Руській Вулиці. Русини не моrли мати ніяких урядів
міських, ані цехових. Русини у Львові не мали рівноправности
U . U .
З поляками и НІМЦЯМИ заиматися торrІвлею, а моrли вони тор"
rувати лише на статусі чужи приїзних купців. 7 )
Річ ясна, що кожнИЙ Уl\раїнськИЙ міщанин, як тільки по..
кинув свою Церкву східнь,Orо rрецькоруськоrо обряду і пе..
рейшов до латинської Церкви "польської", то відразу набував
рівні права з поляками, бо через зміну обряду в очах панівної
влади міста він тоді CTBaB поляком. Тимто оборона цих релі..
rійних прав була одночасно обороною української національ..
ної спільноти. Тому в існуючих соціяльнополітичних відноси
нах Е::рархія слушно зробила, що в своїх артикулах про з'вди
нення Церкви домаrалася rарантій цих обрядів.
5) Найбільше уваrи присвятили артикули з'вдинення обо..
роні прав самих церковних інституцій, тобто rідности духовен"
ства та Е::рархії, рівноправности цьоrо духовенства з латинським
польським духовенством і, врешті, обороні мавткових прав YKpa
Їнської Церкви. Сюди належать такі вимоrи цих артикулів:
Спеціяльна rарантія непорушности церковноrо порядку що
до одруження рядовоrо світськоrо духовенства. Ця вимоrа, BMi
щена в артикулі 9iM, фактично вже містилася в заrальній за
саді, що зберіrаються у Церкві київськоrалицької Митрополії
всі обряди, церемонії і звичаї, які не суперечать доrмам Собор
ної Церкви. Це означало, що кандидати до духовноrо стану пе
ред Їх свяченням моrли бути одружені і тоді далі жили в по
дружнім стані, але не мали права ВХОДИТИ в нове подружжя,
якщо вони овдовіли б опісля. Також моrли бути висвячувані
вдівці, але по висвяченні не мали права входити в нове подруж..
жя. Вже перед тим на вимоrу Е::ремії Е::рархія скасувала була
дотоrочасний звичай у Церкві київськоrалицької Митрополії,
що моrли бути вис'вячувані на священиків також такі особи, якj
перед тим були два рази вдівцями. Тимто в артикулах про з'в
динення вставлено застереження, що ця Церква мав одружене
духовенство, але священиками не моrли ставати двократні BдiB
ці, яких тоді називано "двоженцями" . Зрозуміло, що цю засаду
щодо одруженоrо рядовоrо духовенсттва можна було добро
вільно змінити. Безженність рядовоrо духовенства, впровадже
на Папою rриrорівм УІІ у Латинській Церкві, як обов'язкова,
була здавна предметом дискусії також на Сході. На деяких Все..
ленських Соборах власне Східні Е::рархи промовляли за тим,
щоб завести обов'язкову безженність, але завжди ці внесення
були відхилювані більшістю. Для Церкви руськоrо обряду мала
особливу важливість справа номінації Митрополитів і Е::пископів,
Архимандритів та інших духовних достойників. В однім із по
· ... .. ... . u . ..
переДНІХ рОЗДІЛІВ ЦІвІ СТУДІІ подано жалюrІДНИИ стан ЦІвІ справи
в друrії половині ХУІ сторіччя. Тут ішлося про зловживання
правом патронату, полатинському "ius patronatus", володаря
374

ми, тобто королями й одночасно великими князями литовськи
ми. Тут лише коротко приrаДУЕМО, що нікому з українських і
білоруських вельмож та взаrалі pycbKoro обряду не приходила
думка заперечувати королеві чи Великому Князеві Литовсько
му це право "опіки над Церквою". Це тому, що в Східній Церкві
було це право здавендавна і воно перейшло було з rреції до
КИЕва і rалича. Це право уважалося у rреції, а звідси і в YKpa
Їні твердою канонічною засадою, тобто кожночасний володар,
навіть маrометанинтурок, мав це право над Церквою без ніякоrо
заперечення. Воно включало право "надання" церковноrо уря
ду разом із зв'язаними з цим маЕТКОВИМИ правами даноrо уряду,
тобто Митрополита, Е::пископа, Архимандрита і навіть Патріяр
ха. Полатинському це право мало назву "ius donandi". В ньому
містилося право номінації кандидата на висвячення для цьоrо
уряду, полатинському "ius presentationis". HOBoiMeHoBaHoro
кандидата на Митрополита або Е::пископа чи Архимандрита Ha
зивали тоді в Україні "нареченим Митрополитом" чи "нарече
ним Е::пископом". У ХУІ сторіччі польські королі і великі князі
литовські зловживали цим правом патронату. Тут лише зrада
ЕМО випадок, коли то в 1565 р. королівська канцелярія виста
вила була номінаційні rрамоти на одну ЕПИСКОПСЬКУ катедру
двом особам одночасно. Так було з Е::пископством Володимир
ським. Тоді дістав номінацію світський чоловік Іван Борзобо
rатийКрасинський і одночасно владика холмський Теодозій
ЛазовськИЙ. rодиться тут підкреслити факт, що тоді, всупереч
канонічному праву, володар надавав уже існуючому Е::пископові
іншу ЕПИСКОПСЬКУ катедру, бо з нею були получені більші Ma
Етності. Тому, що БорзобоrаТИЙ окупував Епископські добра CBO
їМ військом найнятих різних очайдухів, то треба було силою
викидати йоrо з цих дібр, бо він не слухав ніяких судових Ha
казів. Навіть після смерти Борзобоrатоrо йоrо родина порозтя
rала собі баrато майна цьоrо владицтва і треба було йоrо силою
відбирати. Це не була одинока війна між двома номінатами на
ту саму катедру. Були пізніше ще інші. Це спричиняло повнИЙ
упадок поваrи до Е::пископів, довело до розтрати церковноrо
майна і деморалізації духовенства. В )
У тому часі майже всі манастирі знаходилися в повнім
занепаді. Панував безлад і деморалізація. Як це виrлядало в
практиці, видно з листа rрупи українських шляхтичів до Мит
рополита в 1585 р. з проханням, щоб робити щось для рятування
манастирів і поваrи Церкви в очах народу. Там, м. ін., читаЕМО:
"В окремих манастирях, замість IrYMeHiB і братів, Iry
мени з жінками і дітьми живуть і святими церквами воло
діють і рядять; з великих (золотих чи срібних) хрестів
роблять малі, а з Toro, що було на честь і хвалу Божу дa
но, святокрадство вчинено і собі пояси і всіляке начиння
для своїх злощасних похотей виробляють, а з риз і епітра
375

хилів роблять собі одежу... І баrато інших бід і неладу. На-
ставилося Е:пископів MHoro, на одну столицю по двох, а з
цьоrо порядок поrиб."9)
Великою заслуrою Е:рархії київськоrалицької Митрополії
треба вважати включення в артикулі 10MY рішучої вимоrи ви
разно обмежити патронатське право володарів. Від часу З'Е:ДИ-
нення володар мав бути позбавлений права номінувати Митро
политів і Е:пископів чи IrYMeHiB або Архимандритів без рішень
відповідних синодів. У майбутньому Володар мав право iMeHY
вати Митрополитом чи Е:пископом лише одноrо зпоміж чоти
рьох кандидатів, вибраних наперед Митрополичим Синодом, а
IrYMeHoM чи Архимандритом зпоміж кандидатів, вибраних MO
нахами даноrо манастиря. Це була радикальна вимоrа і від неї
Е:рархія не відступила, ставлячи це за умову З'Е:динення. rapaH
тію мав дати король за себе, а Римський Престіл мав зобов'яза
тися до підтримки виконання ціе:ї Іарантії.
у вимозі артикулу 10ro Е:рархія ставить також передумову
королівському зобов'язанню, що ніколи не може бути Toro, щоб
номінація на Е:рархів припала кандидатові чужої національно
сти; кандидати мають бути тільки руської національности. В
тодішніх часах це була радикальна вимоrа в національнім iH
тересі українців і білорусів.
Ця вимоrа артикулу 10ro містить у собі ще рішучу переду
мову, що якби король взяв зпоміж обраних синодом чотирьох
кандидатів TaKoro кандидата, який у тому часі ще був світською
особою, то цей кандидат мусів протяrом трьох місяців перейти
. . . . U . . ·
ВСІ приписаНІ ступеНІ свячень І щоино вже в ДУХОВНІМ стаНІ
висвяченИЙ Е:рарх переймав свій уряд. Артикул наводить для
обrрунтування ціЕ:Ї вимоrи факт, що до Toro часу бували випад
ки, що "нареченИЙ" Е:рарх чи IrYMeH або Архимандрит обіймав
свій уряд і адміністрував Е:пархіе:ю чи манастирем, але не прИЙ
мав духовних свячень. Отож, часто рядили Е:пархіями і MaHa
стирями світські особи навіть в одруженім стані, як це видно
з наведеноrо вище листа шляхти до Митрополита. Артикул pi
шуче вимаrае:, щоб У випадку не висвячення в часі трьох міся
. u. u ·
ЦІВ такии СВІТСЬКИИ кандидат автоматично втратив свою HOMI
націю і володар мав би обов'язок номінувати HOBoro Е:пископа
зпоміж первісно обраних синодом чотирьох кандидатів.
Дальші два артикули також боронили одночасно цepKOB
них і національних прав Е:рархії і всьоrо духовенства Київсько
rалицької Митрополії. Вартикулі ll-ім була вимоrа, щоб Е:пис
копи були висвячувані в Митрополії та щоб для висвяти Їм не
потрібно rpамоти з Риму. ЩОДО Митрополита, то лише у випад
ку, коли перед йоrо вибором кандидат ще не був висвяченим
Е:пископом, то треба було отримати rpaMoTY з Риму для висвяти
на місці €пископами Митрополії ціе:ї Церкви, а коли він був би
376

обранИЙ зпоміж €пископів, то така rpaMOTa була б непотрібна.
Також наrолошено, що номінаційна rpaMoTa не підляrала жод-
ним оплатам. Це підтверджувало крайову самоуправу Митропо-
лії. Ще важливіша вимоrа вартикулі 12-ім. Ідеться тут не тіль-
U. · · ...
ки про церковну, але и наЦІональну РІвнопраВНІСТЬ украІНЦІВ
і білорусів з поляками й литовцями у межах Польської Корони
і Великоrо Князівства Литовськоrо. Мала бути переведена повна
рівноправність Е:рархів цівї Митрополії з Е:рархами польської
Латинської Церкви. Латинські Е:рархи займали місця в Сенаті
володаря, в Соймах і поітових соймиках з повним rолосом.
Що більше, у випадку смерти короля, Первоврарх, т.т. "При
мас" польської Е:рархії, Архивпископ rнвзна, був заступником
короля аж до вибору HOBoro короля.
Ото ж, Е:рархи київсько-rалицької Митрополії домаrалися
.u ...
r'араНТІИ повно І РІвноправности з польськими латинськими
Е:рархами від часу їх з'вдинення з Римом. Цей постулят містив-
ся в артикулі 12iM. Ішлося тут не про rідність Е:рархії цівї Мит-
рополії, але також про те, щоб вона мала співрішальний rолос
у Сенаті і на Соймі, де обrоворювалися й вирішувалися не лише
політично-державні, але також церковні справи. До Toro часу
це робилося без участи і без rолосу цівї Е:рархії. Крім Toro, з
національноrо поrляду, ця справа була важлива через те, що
збільшувався rолос русинівукраїнців та білорусів у Сенаті й
на Соймі та соймиках. Додати тут треба й те, що сам володар
цьоrо постуляту перевести в життя не мав права. Він Mir зобо
в'язатися, що він цей постулят поставить у Сенаті й на Соймі
та буде йоrо підтримувати, але він мусів прийняти рішення
Сенату і Сойму, які самі рішали про допущення у їх склад но-
вих членіввірилістів, без вибору.
ПодіБНИЙ характер мала вимоrа в артикулі 20MY. В дер-
жавних трибуналах брали участь не лише цивільні. достойники,
але також латинські Е:рархи возначеній скількості. Цим спо-
собом вони мали наrоду боронити інтереси свовї Церкви завжди
тоді, коли йшлося про справи, які торкалися Церкви. До Toro
часу Е:рархи київсько-rалицької Митрополії ніколи не були до-
пущені у склад цих державних трибуналів. Внаслідок Toro ці
трибунали розсуджували різні мавткові спори Церкви цівї Мит-
рополії і вольності ЇЇ духовенства без права участи представни-
ків цівї Церкви в цих трибуналах з рішальним rолосом. Тимто
артикул 20-ИЙ поставив вимоrу, щоб і в цій ділянці зрівняно
Церкву цівї Митрополії з Латинською Церквою. Сюди можна
зарахувати також вимоrу артикулу 24ro про повну свободу дy
ховенства в усіх містах ходити в святкові дні з урочистими пуб-
лічними процесіями. Ця вимоrа, властиво, містилася вже в по-
передніх артикулах про збереження обрядів і їх публічну рівно..
правні сть з латинським обрядом і святкуванням. Проте з так-
тичних мотивів автори артукилів уважали за вказане ще окре-
мо підкреслити це в спеціяльнім артикулі.
377

r) Окрему rрупу вимоr становлять артикули, які. займа..
ються обороною церковно--національноrо майна і зокрема цер"
ковних святинь. Тут вказувмо наперед на артикул 17..ИЙ. Ідеть"
ся про те, щоб положити кінець зловживанням церковною влас
ністю взаrалі, а власністю владицтва і манастирів зокрема. По..
перше, деякі "наречені" Е:рархи і навіть уже висвячені Е:писко"
пи, Іrумени й Архимандрити брали великі позички на рахунок
u
цих мавтностеи, а на сплату цих позичок давали в застав цер..
ковні мавтності з їхніми прибутками на баrато рокі,в, які про..
тяrалися далеко по смерті TaKoro "нареченоrо" чи вже управ
ляючоrо і висвяченоrо Е:рарха чи Архимандрита. Цим способом
вони позбавляли наслідника потрібних для цьоrо уряду прибут..
ків. Крім Toro цей артикул зrадув випадки, коли різні сусіди й
несусіди заrарбували майно Церкви, виставляючи свої претенсії
на основі різних правдивих чи неправдивих володарських при..
вілеїв. Тимчасом дана церковна область, т.т. владицтво, місцева
парафія і Т. п. часто не моrли виказати свовї власности rpamo--
тою з володаревою rарантівю. Треба мати на увазі тодішній
земельнИЙ лад у февдальній Польській Короні і Великім Кня"
зівстві Литовськім. Уся земля, яка належала до давніх україн..
ських чи білоруських княжих родів і до повноправних бояр, а
потім шляхти, на поrляд панівної династії, належала до дep
жави, тобто до володаря. Кожний, хто твердив, що йому нале..
жить дана частина землі, мусі,в доказати свов право rpамотою
володаря про цей привілей. Хто не Mir виказати cBoro права
. -u. u. ·
таким ПРИВІлевм на писанш rpaMoTI, тои у СПОРІ З якимсь суСІ"
дом проrpавав. Із..за браку таких rpaMoT від володаря на зем"
лю деякі владицтва, парафії і манастирі тратили ту чи іншу
частину землі, що правно належала Церкві. Зловживання з
розбазарюванням церковної власности на цій підставі були ве..
личезні. Колишні баrаті владицтва бідніли й не мали необхід
них засобів для утримання адміністрацій, зокрема потрібних
шкіл. Тимто артикул 17ИЙ про з'вдинення ставить постулят,
щоб церковна власність моrла бути збережена також без TaKoro
привілею, якщо факт надання цівї власности давнім князем чи
новим володарем був записанИЙ у книзі. Е:ванrелії. У зв'язку з
цими мавтковими справами Церкви стоЇть також артикул 18ий.
Ідеться там про випадки розкрадання церковної власности після
смерти Е:пископа. Зміст цьоrо артикулу стверджув попередні
зловживання і спосіб оборони церковної власности.
Специфічна охорона церковно"національноrо майна міс..
титься ще вартикулі 25..му. Там зrадувться часті випадки, коли
патрони перемінювали церковні святині і манастирі Руськоro
обряду на латинські. Постулят цьоrо артикулу йде в тому на..
прЯМІ:'У, щоб не лише не вільно було робити в майбутньому,
але також рі,шуче домаrавться, щоб заподіяна в минулому
кривда була направлена.
378

6) У своїх артикулах про з'вдинення Е:рархія дбала не ли..
· .. . . u · 
ше про rараНТІЮ СВОІХ враРХІЧНИХ rlдностеи, але не в меНШІ"
мірі також про rідність і rарантію рівноправности всьоrо yxo
венства руськоrо обряду з латинським духовенством. В арти
кулі 21iM ця вимоrа окреслена дуже чітко. В одному попе
редніх розділів зrадано про поведінку деяких королів ких дo
стойниківурядовців супроти духовників руськоrо об.. ду: при
.. . u .. .
мушування ІХ давати ПОСТІИНО ЩОрІЧНІ оплати І ПОJ{ОСИТИ пан
щинні тяrарі від церковноrо й ерекціональноrо парафіяльноrо
r'pywiy нарівні з підданими селянами. Що більше, деякі латин
ські парохи, з підтримкою патронів, примушува.пи навіть пла
тити Їм десятину. А ще rірше, деякі патрони наК)Іадали оплату
для себе за такі чи інші відправи боrослужеІfНЯ чи обрядові
треби. Під цим оrлядом українські правос.,"'].авні парохи були
поставлені в rірше положення від жидівських рабінів, які Ta
ких тяrарів і утисків не мали. Взаrалі жидівські рабіни були
обирані своїми rромадянами, т.т. "каr/алами", без встрявання
в цю справу з боку державних урядоів чи шляхтичів. Супро
ти них не стосовано права надавання, ані права презентації, як
це було супроти духовних урядів руськоrо обряду. Отож, у
21MY артикулі Е:рархія поставила вимоrу, щоб усі тяrарі й
утиски були скасовані і щоб РЯД0ве духовенство й начальники
чернечих ман ас тирів не поносили більших тяrарів, як це CTOCY
валося до латинськоrо духовенства.
Кінцеве застереження цьоrо артикулу відноситься до тих
духовників, які в синами підданих селян. Воно потребув ближ
чоrо з'ясування для сучасноrо читача, якИЙ не в ближче зна
йомий з історівю суспільних відносин у Польській Короні і Be
ликім Князівстві Литовськім У ХУІ сторіччі. Суспільство було
тоді поділене чітко на окремі стани: шляхта, міщанство і під
дані селяни. Перехід із стану міщанськоrо або селянськоrо до
стану шляхетськоrо був можливИЙ лише шляхом спеціяльноrо
закону. Це були дуже рідкі випадки в історії. Повноту прав
мали лише шляхтичі. Тільки вони моrли мати земельну влас
ність і тільки вони мали право обирати послів до Сойму, ЩО
ухвалював закони для цілої держави. Тільки вони моrли дi
. u .
стати держаНІ уряди, з яких наИВИЩІ управнювали даноrо уря
довцядостойника до членства в Сенаті. Щоправда, духовенство
латинське мало передове місце в суспільстві, а Е:рархи засідали
в Сенаті з caMoro CBoro духовноrо уряду. Проте всі ці шляхет
ські права посідало латинське духовенство лише тоді, коли дa
нИЙ духовник був сам шляхетськоrо або міщанськоrо роду. Як
ЩО він був сином підданоrо селянина, то він мав обов'язок дa
вати ті самі оплати чи платити за ті самі тяrарі, які мали від
посіданоrо ІРУНТУ піддані селяни.
Е:рархія київськоrалицької Митрополії в 21MY артикулі
. . U U .
при К1НЦІ стверджув цеи прав нии стан ДУХОВНИКІВ, ЩО походять
від підданих селян і більше нічоrо. Це був сумнИЙ стан, але в
379

даних ВІдносинах треба було революції, щоб йоrо змінити, бо
!цляхта, все одно, чи латинсько--польська чи руськоrо обряду
три  ася цупко CBoro привілею супроти таких духовників, які
були инами їхніх підданих селян. Поруч деяких духовників
із сел ськоrо роду було баrато духовників, так латинськоrо
як і pycoro обряду, що походили з мі,щан. Міщани були вільні,
а не підд'а.ні панів. Тимто духовники з міщанськоrо роду були
вповні вільними від обов'язків супроти панів так, як і ті, що по
ходили з шляхетських родів. Тільки на Східніх Землях України
був ще окремИЙ козацький стан, до якоrо долучалися також
утікачі з"помlж селян. КозацьКИЙ стан був цілком вільним і
свовї свободи боронив збройною рукою.
Паниmляхта часто безправно примушувала духовників
руськоrо обряду ДО селянських тяrарів у формі оплати або да..
вання в натурі робітників чи підводн. Це стосовано до них Ha
віть тоді, коли вони не були нащадками підданих селян даноrо
села. Таке підневільне становище цих духовників виробилося
З Toro, що сини священиків не завжди знаходили для себе місця
в існуючих парафіях, тому або закладали нову, друrу парафію
в даному селі, або купували від шляхтича, пана даноrо села,
стару парафію по смерті місцевоrо пароха. У таких випадках
у контракті пани застеріrали собі не лише заплату певної суми
rотівкою зrори, але також по ношення певних окремих тяrарів
від парафіяльноrо (рунту. То ж вимоrа €papxiї в артикулі 21iM
була великим поступом у порівнянні з тим станом, який тоді
панував у цій Церкві по селах і містечках, що належали до
приватних панів. Уперше в тому сторіччі парохи PYCЬKOO обря
ду набували рівні права з латинським духовенством. Це був
U U..
радикальнии крок уперед принаИМНІ на папеРІ, а вже дальша
боротьба мала забезпечити підставу для переведення цьоrо пра
ва в життя.
7) З церковнонаціональноrо поrляду важливою була YMO
ва з артикулу 15ro. Постанова цьоrо артикулу заторкала ще
одну житrвву справу Церкви київськоrалицької Митрополії.
Занепад освіти серед рядовоrо духовенства, а навіть і серед
Е:рархії, покликуваної королем зпоміж теолоrічно непідrотова-
· u
них СВІТСЬКИХ людеи, викликав леrковаження цьоrо ДYXOBeH
ства в частині шляхти й інтеліrенції, освіченої в школах 3axiд
ньої Европи або в місцевих взуїтських колеrіях. Тому деякі
шляхтичі покидали Церкву rpецькоруськоrо обряду і перехо
дили на латинство. Також панівна влада держави була в руках
людей латинськоrо обряду, які провадили свою націоналістичну
політику, мовляв, мала бути одна держава й одна Церква, в
даному випадку латинська в польських руках. Ця влада манила
тих шляхтичів руськоrо обряду, які rонили за почестями і Ma
теріяльним зиском, що плив із урядових становищ. Це лаком..
ство нещасне спонукувало баrатьох шляхтичів і вельмож по
кидати руськИЙ обряд і приступати до визнавців латинсько-
380

польськоrо обряду. Яскравим прикладом такої поведінки в тому
часі може служити родина князя Константина Острозькоrо. 1О )
Хоча в рядах цівї Церкви ще залишилася була тоді значна
частина шляхти і деякі старші вельможі, як старИЙ князь Ост--
розькИЙ і Скумин..Тиmкевич, то далекозорі обсерватори, серед
яких були такі Е:рархи, як Потій і ТерлецьКИЙ, мусіли побою..
ватися, що коли не поставлять rpеблі проти переходу право..
славних шляхтичів до польської латинської Церкви, то Церква
Їхньої Митрополії залишиться лише з двома станами  нижчим
малоосві ченим духовенством і "хлопами" підданими переважно
.U .u.
польськш, чи пак спольщеНlИ ШЛЯХТІ.
Вимоrа артикулу 15..ro зверталася до Римськоrо Престолу
і до латинської Е:рархії в Польській Короні, щоб такИЙ перехід
з одноrо обряду на дрyrИЙ був забороненИЙ. Той самИЙ специ..
фічнИЙ зміст мав також артикул 16ИЙ. Подружжя серед шлях..
ти, бо про неї тут думають автори цьоrо артикулу, бували ча
сто між сторонами різноrо обряду. Тоді латинська Е:рархія сто..
яла на тому, щоб при подружжі та сторона подружжя, яка була
руськоrо обряду, перейшла на латинство і тим самим признава..
ла себе поляком чи полькою. Артикул 15ИЙ вимаrав заборони
переходу на друrий обряд при такому мішаному подружжі. ту
саму ціль мав також постанова 30ro артикулу. йдеться про те,
щоб латинська Церква не прИЙмала до себе тих осіб, які бул,И
виключені з Церкви руськоrо обряду за якусь церковну 'про..
вину. Річ ясна, що також тоді Церква руськоrо обряду не буде
прИЙмати до себе виключених з латинської Церкви. 3 цих ap
тикулів бачимо наrлядно, що Е:рархії Церкви київсько..rалиць"
кої Митрополії йшлося про інтерес свові Церкви і CBoro народу.
В) Окремі артикули служать для привернення ладу й по..
рядку внутрі Церкви руськоrо обряду. Артикул 19ИЙ ставить
умову, щоб манастирі, тобто їхні Іrумени й Архимандрити, під
ляrали безпосередньо своїм впархіяльним Е:пископам. Тодішній
u
моральнии занепад манастирськоrо життя ми вже зrадували
в попередніх розділах. Направу цьоrо жалюrідноrо стану ма..
настирів в Україні й Білорусі моrли були перевести в автоном..
нИЙ спосіб самі ченці тоді, якщо чернечі Чини мали б не лише
самих своїх IryMeHiB та Архимандритів, але на чолі кожноrо
Чину мали також Провінційноrо Протоархимандрита на зразок
латинських npовінціоналів Toro чи іншоrо чернечоrо Чину. Але
таких позицій руські Чини не мали. А патрони і далі іменували
Іryменами й Архимандритами навіть світських осіб, які часто
навіть не хотіли постриrтися в чернеЧИЙ стан. Внаслідок Toro
· . u .
манаСТИРІ розлюзнили СВІИ порядок та лад І толерували упадок
моральности самих ченців. У такій ситуації Е:пископи мусіли
взяти наrляд над Іrуменами й Архимандритами, щоб з мана..
стирів не пшрилася анархія в Церкві. Патрони радо бунтували
IrYMeHiB та Архимандритів проти впископськоі влади, бо тоді
було їм леrше тяrнути з манастирів приватні прибутки.
381

Направі адміністрації церковноrо життя служив також ар..
тикул 19ИЙ. Перед з'вдиненням панував таКИЙ стан, що в коро"
лівських містах та містечках і селах королівські урядники чи
приватні шляхетські патрони в своїх селах присвоїли були собі
право адмініструвати там положеними парафіями руськоrо об..
ряду. Вони не допускали туди BepxoBHoro наrляду впархіяль"
Horo €пископа. Це довело до занепаду церковноrо життя і мо..
ралі в таких місцевостях. Артикул 28..ИЙ намarавться усунути
ці недомаrання. Залежні від своїх патронів місцеві парохи про..
вадили адміністрацію церковних справ у змові із своїми патро"
нами для спільноrо зиску. Не питаючи духовноrо впископсько"
ro суду, за rроші вони давали розводи, а оплатою ділилися з
патронами. Патрони не допускали е:пископської контролі, бо це
rрозило їхнім прибуткам. Тим"то вимоrа цьоrо артикулу бажала
. . U .. u . . u .. -..
поло жити КІнець такт саМОВІЛЬНІИ СВІТСЬКІИ аДМІНlстраЦІl вну"
трішньоrо життя Церкви.
9) Особливу rpупу умов творять ті артикули, які реrулю..
ють відносини Церкви Киівсько--rалицькоі Митрополії до решти
Східньої Церкви, зокрема до Царrородськоі Патріярхії. €рархія
цівї Церкви не виключала можливости, що колись при зміні
політики турецькоrо уряду також цей Патріярхат, а принаймні
йоrо rрецька Церква, приступить до з'е:динення з Римським
Престолом. У переrоворах про свою реунію цей Патріярхат Mir
би вимаrати від Риму, щоб він віддав назад Царrородові юрис..
дикцію над Церквою київськоrалицької Митрополії.
€рархи мали слушне побоювання, що Рим Mir би в пожер"
тву ширmоrо ПОGднання з rpецькою Церквою й евентуально з
іншими східніми Патріярхатами таку юрисдикцію віддати, а то..
ді Царrород Mir би був почати політику помсти над €рархами
Киівсько..rалицької Митрополії за Їхню ранішу унію з Римом.
Цій евентуальності служить артикул 13ИЙ. Він зобов'язув Рим
сьКИЙ Престіл до Toro, що у такому випадку він не допустить
до визнання ніякої вини за Церквою київсько..rалицькоі Мит..
рополіі у справі з'вдинення. Також артикул 32ИЙ зобов'язув
державну владу не пускати на територію е:пархій київськоrа..
лицької Митрополії емісарів з rpeції, чи пак зпід тypeЦЬKO
царrородськоrо Патріярхату з rрамотами, які надавали б які..
небудь церковні уряди в цих е:пархіях самозванчим особам, або
які проrолошували б різні клятви на €papxiB, свтцеників чи
вірних цівї Церкви.
Це була цілком слушна вимоrа, бо Патріярх €ремія вже
тоді rpoзив Митрополитові Роrозі, що відкличе свов свячення
для ньоrо, якщо Митрополит не заплатить йому "дарунку" в
сумі 12,000 золотих. Він сам та інші східні Патріярхи висилали
своїх емісарів до €пархій київськоrалицької Митрополії зріз..
ними уповноваженнями і розпорядженнями, а також приїжджа
ли туди самі Патріярхи й всі вони вносили заколот у церковних
справах. Тим"то €рархи ціе:ї Митрополії цілком розумно моrли
382

сподіватися, що після завершення з'е:динення ціе:Ї Митрополії
з Римським Престолом чинники Східньої Церкви під турецькою
владою почнуть rpомити ерархію в Україні й Білорусі.
10) Пишучи основи з'е:динення в цих артикулах, ерархія
Київськ<rrалицької Митрополії діяла виразно в екуменчнім дy
сі. Це видно з тексту артикулу 31..ro. епископи ціе:Ї Митрополії
стверджували свою віру в те, що колись скінчиться турецька
домінація і зникне маrометансько"турецька патронатська влада
над східніми Патріярхатами, яка була rоловною причиною
спротиву цих Патріярхатів проти реунії. епископи вірили, що
тоді rрецька Церква, з якою київськоrалицька Митрополія бу
ла зв'язана обрядом, церемоніями і звичаями, також приступить
до GДНОСТИ З Римським Престолом в одній Соборній Церкві.
епископам було відомо, що одноrо (східньоrо) обряду Hi
коли не було. Вони знали, що на основі встановлених самим
Ісусом Христом засад потім Апостоли й їхні наслідники посту
пово розвивали в різних областях Римської Імперії відмінні об..
ряди. Протяrом сторіч виробився на Заході один латинський
римськИЙ обряд, потім царrородський у rрецькій мові. Царrо
родськИЙ rpецький обряд розвивався, тобто він мінявся шляхом
доповнень протяrом кількох сторіч до Сьомоrо Вселенськоrо
Собору і в тій формі був прИЙнятий у Кие:ві і rаличі, але не
безпосередньо в rрецькій мові, а в староболrарській, яка була
пристосована у вимові й формі деяких слів до місцевої україн..
ської мови. епископам було відомо, що із зменшенням rрецької
Імперії і після її упадку закостеніли обряди, церемонії і звичаї
в rреції і вони не підляrали дальшому розвиткові. Натомість
на Заході тоді росла сила Церкви, реліrійної творчости й науки.
Встановлювано нові свята й нові обряди для них.
ерархія київськоrалицької МИТРОПОЛll була переконана,
що після з'е:динення Царrородськоrо Патріярхату з Римським
Престолом відродиться реліrійнИЙ розвиток християнства також
на Сході і внаслідок Toro будуть і там встановлені деякі зміни
обрядів і витворені нові. Ці епископи, окреслюючи свої артику"
ли про з'е:динення та піддаючи себе юрисдикції Римськоrо Пре
столу, а тим самим виходячи зпід юрисдикції Царrородськоrо
Патріярхату в Туреччині, все таки бажали, щоб під обрядовим
оrлядом Церква київськоrалицької Митрополії залишалася
частиною Східньої Церкви і тому вони заявили, що у випадку
пое:днання з Римом застеріrають за собою право перейняти до
свое:Ї Митрополії ці обрядові зміни, які евентуально були б YCTa
новлені у міжчасі в Царrородськім Патріярхаті. 11 )
Преважливе значення мае: вимоrа артикулу 17ro. Мова
там про можливості піднесення освіти не лише рядовоrо дyxo
венства, але також усіе:ї rромади вірних. Нещастям тодішньої
Церкви руськоrо обряду була відсутність духовних семінарій і
взаrалі вищих шкіл для духовенства й вірних. Внаслідок Toro
духовенство мало дуже малу освіту і відстрашувало від себе
383

більш освічених членів Церкви. Е:рархія вважала, що три брат..
ські школи  У Львові, Вильні й Бересті  не вистачали і при
тому не відповідали завданням духовних семінарій. У додатку
вони були під контролею зайдівrpеків, які бунтували братчиків
та учнів проти Е:рархії. Острозька Колеrія була під патронатом
князя Острозькоrо, без впливу на неі церковної влади.
На заснування вшцої школи треба було мати королівсьКИЙ
привілей. Тимто тут вимоrа до короля під папською rарантіЕ:Ю,
щоб Церква мала свободу закладати такі школи, і то з yкpaїH
ською викладовою мовою і з використанням rpецькоі мови.
РозуміЕ:ТЬСЯ, що ніщо не стояло на перешкоді, щоб у таких
колеrіях учити також латинської мови, що була потрібна для
публічноrо життя в державі і в міжнароднім стосунку.
Друкарні були коштовним ділом і на них треба було OCHOB
Horo капіталу. Артикул вимаrаЕ:, щоб було облеrшене засну
вання друкарень для ціЕ:Ї Церкви й її вірних, бо на друкарню
треба було мати також королівськИЙ привілей. Е:рархія засте
piraE: собі право наrляду над друками, аби через несумлінних
видавців не ширилася деморалізація.
1) Атанасій Великий, ЧСВВ, З літопису, стор. 44 і наст.
2) ОриТ'інальний текст разом із ФО110статом rрамоти: Атанасій Великий,
Документи, стор. 61..67.  В сучаснім перекладі: А танасій Великий, З літопису,
стор. 42..66.
3) Лише вИ'нятково, на поrраниччі між українськими землями rаличини й
польськими землями KpaKiBcbKoro BO€BiДCTBa залишилися були деякі чисто
польські села при східнім СJIIов'янськім обряді і не перейшли були на латинство
аж до першої світової війни.
4) rуситські військові відділи у війні носили чорну KopyrBY з червоною
чашею по середині. Поза Чехі€ю rуситів називали "утраквістами", тобто тими,
що вимаrають Св. Тайн Евхаристії під обидвома видами. Відrомін цИХ BO€H
був слідний також у Польщі, що сусідувала з Чехі€ю, а зокрема у Великому
Князівстві Литовському, а тим самим і в YKpaiHi та Білорусі.
Matthew Spinka, John Hus and the Czech Refonn. Chicago: University
of Chicago Press, 1944.
5) Ближче про це rляди: rрушевський, том УІ, стор. 463 і наст.
6) rрушевський, 'J)OM УІ, стор. 464 і наст.
7) rрушевський, том У, стор. 241 і наст.
8) rрушевський, 110М У, стор. 486 і наст. Заrальний оrляд rл.: Карташев,
стор. 535 і наст.
9) rрушевський, том У, стор. 502.
10) Про ці суспільні настрої і панівний rрубий матеріялізм, з одноrо боку,
а про занепад .освіти духовенства pycbKoro обряду, з друrоrо, rляди: rрушев"
ський, том У, стор. 454 і наст.
11) Історія розвитку 'обрядів і церемоній: L. Duchesne, Christian Worship,
Its Origin and Evolution. А study of the Latin Liturgy to the tirne of Charle
magne, London, 1911; G. М. Neale & Р. F. Littledale, ТЬе Liturgies of SS.
Marc, James, Clement, Chrisostom and Basil, London; Walter F. Adeney, ТЬе
Greek and Eastern Churches, New York, 1908.  Цей останній автор зверта€
YBary на різкі відміни Церков Сирійської, Коптійської й Абісінської від Церкви
Царrородськоrо Патріярхату в обрядах, церемоніях і звичаях. Наприклад, Коп
тійська Церква в Еrипті, яка виводить свою традицію від апостола Марка, Ma€
в церквах обрядові танці. Знову ж Абісінська Церква Ma€ СВЯ110 св. Пилата.
rляди також найновішу інтерпретацію, в о. Степана Папа, Початки Хри
стиянства на 3акарпапі, Філядельфія, 1983.
384

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІй
ІІРИІПІЯТТЯ УМОВ епискоПАТУ ПРО РЕУНПО В РИМІ
Остаточні переrовори 3 королем і латинською €рархівю
Після довrотривалих і всесторонніх дискусій внутрі Е:рархії
київськоrалицької Митрополі.ї врешті дня 12ro rрудня 1594 р.
рішився Митрополит Михайло Роrоза піти на шлях віднови унії
очолюваної ним Церкви з Римським Престолом. Toro дня під..
писано окрему деклярацію в цій справі ерархіе:ю київськоrа..
лицької Митрополії. Для остаточноrо зобов'язуючоrо завершен"
ня процесу nOHOBHoro з'е:динення Церкви київськоrалицької
Митрополії із Вселенською Церквою Митрополит Роrоза скли..
кав МитрополичИЙ Синод до Бересття навесні 1595 р., на якому
вся Е:рархія Митрополії остаточно зформулювала й затвердила
у дні 11ro червня (l..ro червня за старим стилем) 1595 р. вище
дискутовані нами артикули про реунію. Для Церкви: Київсько"
rалицької Митрополії відновлена е:дність із Соборною Церквою
стала дійсністю та зобов' язуючою, очевидно під умовою, що
умови про з'е:динення будуть прИЙняті в Римі.
Для практичноrо переведення реунії в життя Церкви треба
було повної зrоди Апостольськоrо Престолу. Тим більше, що
умови про відновлення з'е:динення, що Їх зформулювали Е:рархи
Киівсько--rалицькоі Митрополії, заторкували не лише зміну са..
мої юрисдикції, тобто відходу зпі.д юрисдикції Царrородськоrо
Патріярха, з одноrо боку, а прИЙняття юрисдикції Римськоrо
Престолу, з дрyrоrо боку, але й деякі питання теолоrічноrо
характеру, збереження недоторканости обряду й традицій Цер..
квн в Україні й Білорусі, взае:мовідносини поміж Е:рархами
rрецько"руськоrо й латинськоrо обряду в рямках тіе:Ї самої дep
жави і т. п. Треба було подбати також про те, щоб Е:рархи ла..
тинської Церкви в рямках Польськоrо Королівства та Великоrо
Князівства Литовськоrо приобіцяли зобов'язуючо респектувати
всі умови реунії, від чоrо баrато залежало, чи ідеї, висловлені
ерархами київськоrалицькоі Митрополії в артикулах про pe
унію, будуть практично респектовані на території Митрополії.
Тим більше, що латинська польська Е:рархія мала колосальнИЙ
вплив на рішення короля, а також законодавців у Сенаті та
в Соймі. Респектування умов про реунію мало бути заrаранто"
385

ване спеціяльними rpамотами короля. Тому перед Е:рархіе:ю
Церкви київсько..rалицькоі Митрополії стояло ще завдання
перевести відповідні переrовори з кожним із вище названих чин..
ників і дістати від них зобов'язуючі заяви на письмі про прИЙ..
няття умов реуніі та шанування іх ними "на вічні часи". Щоб
усі названі дрyrосторонні чинники поrодилися на умови про
реунію Е:пископату київсько--rалицькоі Митрополії, уповнова..
жено Е:пископів Кирила Терлецькоrо й Іпатїя Потія перевести
з ними зобов' язуючі переrовори.
Обидва делеrати провадили переrовори вміло і формально
добилися успіху. Король Жиrмонт ІІІ поrодився на все, що він
мав право сам рішати, і прирік підтримати на Соймі те, що на..
лежало до соймовоrо законодавства. Про це він видав rpaMoTY
з дня 2..ro серпня 1595 р. Вона була писана українською і ла..
тинською мовами. В rpaMoTi були переповіджені ті артикули,
які торкалися державної rapaHTiї, зокрема про повну рівно..
правність Церкви руськоrо обряду з Латинською Церквою в ці..
лій державі. rapaHToBaHo також право ціе:і Церкви обирати кан"
дидатів на Митрополита й Е:пископів на Синодах ціе:ї Церкви
так, як приписував відповідний артикул. rарантовано повер"
нення церков, забраних на латинські костели, і відбудову тих,
щО були зруйновані. Словом, rpaMoTa йшла вповні по лінії арти"
кулів про реунію Е:рархії київсько..rалицькоі Митрополії.
3 ціе:ї rpамоти видно, що король ЖИr'монт ставився до спра..
ви рівноправности з'е:диненоі Церкви київсько..rалицької Мит..
рополії щиро, а не підходив до неї лише з політично..тактичних
розрахунків. Він підтримував відновлення з'е:динення з явною
прихильністю для цілої ідеї. В Hboro не було якоrось польсько..
.. U .. . .. ·
ro ШОВІНІЗМУ, що иоrо виявляли деЯКІ ІНШІ ТОДІШНІ держаВНІ
достойники і польські Е:пископи супроти руськоrо обряду. жиr..
монт був шведським королевичем і вихований поза Польщею.
Будучи дуже побожним християнином, він болів над роздором
всередині Соборної Церкви і бажав привернення е:дности в ній.
В польському Е:пископаті, як сказано вище, були сильні
шовіністичні настрої. Лише деякі польські Е:рархи ставилися
щиро і прихильно до заходів у справі пое:днання Церкви русько..
ro обряду. До таких належав Е:пископ луцький Бернард Маце:..
йовсьКИЙ. Інші польські Е:пископи формально підтримували ста..
новище короля, але робили це покищо лише з тактичних моти"
вів. У такім духовім кліматі прийшлося обидвом делеrатам
Е:рархіі PYCЬKOYKpaїHCЬKOЇ Церкви переrоворювати з представ..
ництвом польськоrо латинськоrо Е:пископату про йоrо зrоду на
артикули про з'е:динення ціе:ї Церкви з Римом і про Їхню під..
тримку умов У зrаданих артикулах. Після усунення початкових
упереджень з боку латинської Е:рархії, ці цереrовори довели
формально до успішноrо висліду. Дня 15..ro вересня 1595 р.
в Кракові списано протокол ціе:ї зrоди латинськоrо польськоrо
Е:пископату на предложені делеrатами Руської Церкви артику"
386

ли. Представники польськоrо епископату прирекли вповні під-
тримати вимоrи Руської Церкви до повноправности в усіх пра-
вах і вольностях ерархії, духовенства і ченців з ерархіЕ:Ю, ду-
ховенством і ченцями Латинської Церкви. Виразно вираховано
відносні артикули в цім письмовім зобов'язанні. Крім Toro до-
дано виразно вимоrу делеr'атів про рівноправне допущення
світських осіб руськоrо обряду до всіх державних, міських та
всяких інших урядів і ДОСТОЇнств. 1 ) І
Не можна документально ствердити, що ці делеr'ати поль-
ськоrо епископату діяли. нещиро. Можливо, що вони справді
з щироrо переконання поrодилися від імени всьоrо польськоrо
епископату підтримати всі вимоrи ерархії руськоrо обряду на
Соймі і в Сенаті та серед CBoro рядовоrо духовенства. Проте по-
тім виявилося, що в цьому польському епископаті переважив
вплив шовіністичних елементів, як це показала неr'ативна по
става Сенату і Сойму в справі пропозиції короля законом до-
пустити ерархів руськоrо обряду до Сойму й Сенату та взаrалі
надати Їм повну рівноправність з латинським епископатом. Про
це буде в нас мова нижче.
Протиакція на місцях
Доконавши cBoro завдання у Кракові, делеr'ати ерархії
київсько-rалицької Митрополії мали дальший обов'язок уда-
тися до Риму, щоб там зложити від імени СВОЕ:Ї ерархії заяву
про з'Е:динення в Соборній Церкві після зrоди Римської Курії
і Папи на ті артикули, в яких мало Bary слово Римськоrо Пре-
столу.
У міжчасі на території України й Білорусі противники по-
Е:днання зміцнили свою пропаr'анду проти цьоrо з'сдинення.
Московські аr'енти, турецькоrрецькі емісари і різні іншонаціо-
. U
налЬНІ заиди встиrли вже захитати не лише деяких вельмож,
що ще залишилися були при Церкві Руськоrо обряду, як князь
Константин Острозький, во(;вода Теодор СкуминТишкевич та
інші, але йдеяких IryMeHiB і духовників на місцях. У рішучий
спосіб старався тоді протидіяти цим ворожим впливам владика
Іпатій Потій і в дещо менше рішучий спосіб Митрополит Ми-
хайло Роrоза. Проте їх протизаходи не були успішними. 2 )
Противникам відновлення Е:ДНОСТИ PYCЬKOYKpaHCЬKOЇ Цep
кви із Соборною Церквою вдалося переконати зокрема князя
Острозькоrо до Toro, що він відрікся своїх власних плянів про
ПОЕ:днання і власних практичних починів та умов про переведен
ня реунії. Хоча артикули ерархії Руської Церкви йшли вповні
· . .. · . u u . ..
ПО ЛІНІl недаВНІХ ПрОПОЗИЦІИ князя и вони ТІЛЬКИ ІХ ще уточ-
нювали і поширювали, то, під впливом цих чужонаціональних
чинників і протестантських пропаr'андистів, він наrло почав за-
являти, що акція реунії це ніщо менше, як така сама зрада пра-
вославної віри і відречення від обрядів та церемоній Схїдньої
387

Церкви, якою була зрада Юди, якИЙ відрікся і продав Ісуса
Христа. Під впливом цих усіх чинників князь Константин ОСТ"
розькИЙ почав розсилати свої "Універсали" проти заходів ерар..
хії свовї Церкви. З)
у декоrо почали родитися сумніви, чи унійні заходи в на
часі і чи їх не відложити. 4 )
Проте переважила відваrа і тверде переконання більшости
Е:пископів та обидвох делеrатів. Тож, при кінці вересня 1595
року вИЇхали делеrати із своїм завданням до Риму.5)
ПрИЙНJl'lТИ артику лів Папою в римі
у тодішніх часах подорож до Риму з України була утяж..
лива і довrотриваюча. Делеrати  владики Потій і ТерлецьКИЙ
разом з кількома помічниками  прибули до брам Риму щойно
15..ro листопада 1595 р. Останні три дні й ночі Їхньої подорожі
лютувала страшна буря з rромами і зливним дощем. Це пошко"
u .
дило шляхи и дуже утруднило подорож делеrаЦll.
До Риму делеrати привезли всі документи щодо підrотови
й прИЙНяття унії епископа том Руської Церкви. Це не була но..
вина для Римської Курії, бо Папська Нунціятура в Польській
Короні постійно інформувала про всі подробиці унійних захо..
дів, Їх успіхи й перешкоди. Пап. нунцій Дж. Маляспіна заявляв
свою повну прихильність для зrолошених артикулів про з'е:ди"
нення і подав був їх ДО Риму ще перед приїздом делеr'атів. При..
бувши врешті до Риму, делеrати передали офіційно свої rpa..
моти й артикули до Папської Курії, яка деякі з документів, пи..
саних по"українському або по--польському, дала перекласти на
італійську й латинську мови. Ми вже зrадували, що самі арти..
кули про з'е:динення віддано для студій і рекомендацій о. Сара..
іоссі, знавцеві церковної історії і канонічноrо права.
Після простудіювання артикулів Е:рархії київсько..rалиць"
кої Митрополії і реферату о. Сараrосси компетентним чинникам
Папської Курії і самому Папі Климентіе:ві УІІІ прийшли ще
розмови й вияснення самих делеrатів Руської Церкви про обря..
ди та звичаї ціе:ї Церкви. Ішлося про те, що Римський Престіл
бажав знати, чи за довrі роки від Флорентійськоrо Собору та
Митрополита Ізидора не прИЙнято в цій Церкві якихсь нових
обрядів і звичаїв, що були б суперечні з доктриною Соборної
Церкви. На це потрібно було дещо часу. Врешті, в дрyrій поло..
вині rpудня 1955 р. полаrоджено все позитивно. То'ді визначено
день 23..ro rpудня 1595 р. для врочистоrо прийняття Церкви
Митрополії Київської, rалицької і всіе:Ї Руси до е:дности з Рим..
ським Престолом. 6 )
ПрИЙняття обидвох послів Митрополії Русько"Українськоі
Церкви було влаштоване з урочистим церемоніялом, що йоrо
стосовано до найвmцих дипломатичних достойників  амбаса..
дорів чужих держав і націй. Римська Курія трактувала деле..
388

Папа Клнмеm УІІІ (1592-1605)
(атів PYCЬKOYKpaїHCЬKOЇ Митрополії, як представників не лише
Церкви цівї Митрополії, але й "нації русинів". 7) Це підкреслю..
вали всі офіційні учасники ціві врочистости. rодиться тут зrа
дати, що з урядовоrо опису ціві врочистости в протоколі Пап
ської Куріі і в споrадах очевидців цьоrо врочистоrо акту, ви
значноrо в історіі Украіни і Соборноі Церкви видно, що дипло
матичнИЙ "протокол" Папської Курії йшов слідами прийнять
чужих амбасадорів на імператорськім дворі в Царrороді ще з
часів VIIIX сторіч, коли rpецька Імперія мала розлоrі землі
в Передній Азії і на Балканському Півострові в Европі. Різниця
між колишнім імператорським прИЙняттям у Царrороді і пап
ським прИЙняттям була в тому, ЩО врочиста помпа була в Римі
більше удуховнена і тим самим ryMaHHa. Прийняття делеr'атів
Руси та її Церкви відбулося пізно ввечорі, тобто на зразок Все..
нічноrо Боrослуження перед днем народження Христа, бо 0
23ій rодині в парадній залі Константина. Папу внесено на лек
тиці під бальдахимом до залі для врочистостей, в якій уже зі
бралися були всі Кардинали у скількості 33, як і баrато Архи
Gпископів, Е:пископів і світських достойників, що діяли при Пап
ській Куріі. Щойно тоді в приписанИЙ цим церемоніялом спо
сіб впроваджено обидвох делеr'атів до залі разом з членами
Їхньоrо посольства. Після їх привітання і віддання ними на..
лежноrо Папі поклону делеr'ати передали Папі в руки всі дo
кументи, що стосувалися прИЙНяття унії Е:рархіGЮ Їхньої Мит
... ... u . . .. .
рОПОЛІІ, В украlНСЬКІИ МОВІ І В ДОСЛІВНІМ переклаДІ на латинську
мову. Те, що делеr'ати предложили ці документи в орИr'іналь
.U - .U . ·
нш украІНСЬКІИ МОВІ, вказувало на те, що делеrати ПІдкреслю
. . . . . U
вали свою наЦІональну rlДНlСТЬ перед ТОДІШНІМ наивищим авто--
ритетом у світі. Цей факт підтвердженИЙ в офіційнім звіті Пan
ської Куріі. В ) Крім Toro в цих офіційних документах Курії зrа
389

дано також факт, що делеrати предложили Папі тоді для фор-
ми також артикули про з'е:динення, які вже розrлянула була
й підтримала Папська Курія.
у пanській "конституції" про "Унію Руської (Ruthenae)
нації" з 24..ro rpудня 1595 р. виразно стверджено, що артикули
з 12-ro червня 1595 р. були Папі предложені і з контексту вид-
но, ЩО вони були позитивно прИЙняті і щодо Римськоrо Престо-
лу, і щодо польськоrо короля. 9 )
Це дуже важлива обставина щодо прИЙняття унії Церквою
pycbKoro обряду, як важливе також те, що в цій конституції
зrадуе:ться, що до ціе:Ї унії стосуються також постанови Фло-
рентійськоrо Собору. Ще більше важливИЙ ствердженИЙ ціе:ю
конституціе:ю факт, що визнання віри обидвох делеrатів Церкви
руськоrо обряду від CBoro імени і від імени всіе:Ї Е:рархії було
визнанням святОЇ православuої віри/'.10)
Після промови Папи, відчитаної йоrо секретарем, обидва
делеrати зложили визнання віри. Е:пископ Іпатій Потій прочи-
тав йоrо за себе і всю Е:рархію в латинській мові, а Е:пископ
Кирило ТерлецькИЙ прочитав свое: визнання віри в українській
. . u u
МОВІ, ПІСЛЯ чоrо прочитав латинськии переклад иоrо визнання
присутній перекладач з Вильна о. крилошанин Евстахій Воло
вич. Після приписаноrо вияву церковноrо послуху для Папи,
що йоrо склали делеrати у власному імені й у імені всїе:Ї Е:рархії
Митрополії Київської, rалицької і всіе:Ї Руси, Папа проrолосив
акт унії завершеним. До обидвох делеrатів він заявив полатин-
ському: "Я не бажаю над вами панувати, а тільки взяти на
себе ваші турботи". На тім закінчено врочистість у приписанИЙ
церемоніяльНИЙ спосіб. І1 )
Так був завершенИЙ довrий шлях унійних заходів доrово-
ром у Римі. Тут, на цій урочистості були прИЙняті й одобрені
з усіма умовами артикули про з'е:динення, уложені Е:рархіе:ю
Церкви Митрополії Київської, rалицької і всіе:Ї Руси. Від цьоrо
моменту унія обов'язувала однаково обидві сторони. Іі треба
було лише в належний спосіб проrолосити на врочистім Синоді
Митрополії ціе:ї Церкви, якИЙ мав її ратифікувати. TaKoro Си-
ноду вимаrав передовсім сам Папа.
Папа закликав короля та польську €рархію підтримувати
Церкву руськоrо оориду
Після прийняття унійної заяви Римським Престолом дня
23ro rрудня 1595 р. делеrати Церкви Русько-rpецькоrо обряду
не виїхали неrайно з Риму в Україну. Це було неможливо з
оrляду на надто важкі обставини подорожі, бо саме тоді були
великі cHiroBiї в Середній і Східній Европі. Проте, не лише K<r
нечність підождати до весни, коли будуть ліпші обставини для
подорожі з Риму в далеку Україну, спричинила відложення
повороту делеrатів. Вони уважали за необхідне залишитися в
390

Римі до Toro часу, поки Курія не виrотовить відповідні листи
до короля, ДО королівських достойників і до латинських Е:пис..
копів у Польській Короні й Великім Князівстві Литовськім для
підпису Папи, щоб сам Папа вислав Їх з вимоrою виконати ті
умови про З'Е:динення, які торкалися світської та церковної вла
ди в Польщі й У Великім Князівстві Литовськім. Листи пере..
дано також до провідних польських Е:пископів, щоб вони впли"
нули на сенаторів і послів у Соймі в справі переведення рівно..
правности Церкви rpецько"руськоrо обряду з латинською. Ці
папські листи були виrотовлені на початку лютоrо і підписані
з датами, починаючи від дня 7..ro лютоrо 1596 р.
Папські листи були передані оБИДБОМ делеrатам, щоб вони
їх завезли з собою для доручення адресатам. Цих листів було
баrато. Вони зверталися до короля, а також до Кардинала Юрія
Радивила, до ПервоіЕ:рарха Польщі АРХИЕ:пископа rНЕ:зна, Ста..
нислава; до князя Миколи Христофора Радивила, до Яна За..
мойськоrо, великоrо канцлера і великоrо rетьмана Польщі; до
віцеканцлера Польщі Яна Тарновськоrо, до великоrо канцлера
Великоrо Князівства Литовськоrо князя Лева Сапіrи, до віце..
канцлера цьоrо великоrо князівства rаврила Войни, до краків..
ськоrо ВОЕ:ВОДИ Миколи Фірлея, до краківськоrо каштеляна кня
зя Януша Острозькоrо (сина Константина) .
Окреме "бреве" Папи ЙШло до всіх Е:рархів Церкви всіЕ:Ї
Руси на чолі з Митрополитом Михайлом Роrозою, до львівсько
ro польськоrо АРХИЕ:пископа Яна Дм. Соліковськоrо, до поль
ськоrо Е:пископа луцькоrо Бернарда МаЦЕйовськоrо, до Е:писко"
па польськоrо в Перемишлі Лаврентія r осліцькоrо, до поль
ськоrо Е:пископа в Холмі Станіслава r омолінськоrо, до Е:пис..
копа польськоrо на Куявах Е:роніма Розражевськоrо, до caMoro
АРХИЕпископа..Митрополита Київськоrо, rалицькоrо і всіЕЇ Руси
Михайла Роrози, а крім Toro по одному особистому листові кож..
ному із цих двох делеrатів, т.т. владикам Терлецькому і ПотіЕ:ві.
Як бачимо, то цих листів до впливових осіб У Польській
Короні та Великім Князівстві Литовськім було справді баrато.
у листах до цих достойників Папа підкреслював свою вимоrу,
щоб вони використали всі свої сили для переведення в життя
артикулів про з'Е:динення Е:рархії руськоrо обряду. До різних
осіб Папа вживаЕ: різних aprYMeHTiB у цій справі, але основнИЙ
зміст той самИЙ. Всіх Е:рархів Митрополії київсько..rалицької
і всіЕ:Ї Руси називаЕ: Папа своїми братами, а латинських Е:ІШС"
копів закликаЕ:, щоб вони Їх уважали також своїми братами і
як братів трактувати в публічнім та приватнім житті. Зокрема
він вимаrаЕ, щоб вони подбали про допущення Е:рархії ціЕЇ
Митрополії до Сенату і до Сойму та щоб взаrалі подбали про
повні права ціЕ:Ї Церкви нарівні з Церквою Латинською. 12 )
у СВОЕМУ листі до короля Жиrмонта Папа вимаrаЕ від Hьoro
доложити всіх сил, щоб вповні зрівняти Церкву руськоrо обря..
ду в правах із Церквою латинськоrо обряду, кладучи натиск не
391

лише на іх любовне трактування всьоrо духовенства русько-
rpецькоrо обряду, але також іхньої цілоі нації. 1З ) Цей момент
повторявться також до найвищих державних достойників Поль..
ськоі Корони і Великоrо Князівства Литовськоrо. Папа реко..
мендув їм "русинів, бо вони в нашими братами, членами Toro
caMoro тіла і rолови". 14) В подібнИЙ спосіб Папа просить і ре..
комендув взаrалі русинів цим достойникам, щоб русини дістали
становище братів, рівноправних златинниками.
Ці документи дають нам доказ, що після прийняття уніі
РимськИЙ Престіл неrайно взявся всіма силами підтримувати
старання Е:рархіі Церкви rрецько"руськоrо обряду піднести цю
Церкву із занепаду та з упослідження до piBHoro братерськоrо
права в церковних і в національних справах. Як побачимо далі,
то лише король ЖИІМОНТ щиро сам, із спонук побожности і на
рекомендацію Папи, старався виконати ті зобов'язання, які він
взяв на себе в переrоворах про артикули з'вдинення. 3поміж
. U .
державних 1 церковних польсько-латинських ДОСТОИНИКІВ, що
ДО них зверталися листами Папи, лише деякі щиро підтримали
унію. 3 них найбільше щиро ставився до українців і білорусів
Е:nископ луцькИЙ Бернард Мацвйовський. Інші виявили себе
літеплими, а ще інші цілком пасивними або й таки неприхиль..
ними для ціві справи. Подробиці роз'яснимо далі.
1) Текст Toro зобов'язання польськоrо латинськоrо €пископату, чи пак
йоrо представництва, в rарасевіча, стор. 175..177. Також у Атанасія Великоrо,
Документи, стор. 141-143.
2) rляди листування в цій справі зrаданих достойників у Атанасія Вели-
Koro, Документи, стор. 75 і наст. Також, Ювілейна Книrа в 300-літні рОКОВИНИ
Митрополита Іпатія Потія, Львів, 1914.
З) Атанасій Великий, Документи, стор. 149 і наст. Також Атанасій Великий,
3 літопису, стор. 2 і наст.; А. Lewicki, Ks. Konstantyn Ostrogski і Unia Brze-
ska. Lwow, 1933.
4) ЯК вище.
5) ЯК вище.
6) Офіційний титул rолови ціеї Митрополії 8 її власних межах і поза її
кордонами був : "Архиепископ" Митрополит Київський, rалицький і всіе'Ї
Руси". Так називано цю Митрополію також у Римі усно й в усіх урядових
актах.
7) Це видно з титулятури делеrатів у заявах Папи і йоrо найвищих достой-
ників. Там називано цю націю "націею русинів", Ruthenorum, а країну в ла
тинській формі rрецької назви для Руси"України  Russia, читай "Руссія".
8) Ця обставина ствердже,на в заяві папськоrо секретаря на врочистім
прийнятті, яку він зложив в імені присутньоrо Папи. Крім Toro це підтверджене
також у папських зверненнях з приводу реуніЇ. rляди: А танасій Великий,
ДокумеlПИ, стор. 205 і наст.
9) А. Великий, там таки, стор. 219.
10) А. Великий, там таки, стор. 222. Підкреслення додане. Треба звернути
тут YBary на те, ЩО делеrати Церкви всіеї Руси і Папа уважають однаково
святою православну віру, як спільну для Соборної Церкви, тобто не лише на
Сході, 'але й на Заході. На цю обставину вказують таJ{oОЖ визнання віри
обидвох делеrатів, про що в інас мова нижче.
11) Урядовий опис урочистостей, як і приватні описи сучасників: А. Вели..
кий, ДокумеlПИ, C'f.Op. 202 і наст.
12) Тексти цих листів rJlЯДИ: А. Великий, Документи, стор. 264 і наст.
13) Там таки, стор. 266.
14) Лист до Замойськоrо, там таки, стор. 271.
392

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИй
ПРОТІІВНИКИ УНО ПОБОРЮЮТЬ 11 БЕзоrлядно
Князь ОстрозьКИЙ очолю в поборювачів
Для завершення процесу з'вдинення Церкви Митрополії
Диївської, rалицької і всівї Руси з Соборною Церквою, очолю..
ваною Папою Римським, після всіх урочистостей у Римі Папа
вимаrав відбуття Митрополичоrо Синоду для ратифікації Акту
З'вдинення та для врочистоrо проrолошення унії на землях
України й Білорусі самою Е:рархівю. Цей Синод мав скликати
Митрополит Михайло Роrоза, але мусів виждати повороту дe
леіатів Е:пископату з Риму. Але через великі cHiroBiї тівї зими
владики Іпатій Потій та Кирило Терлецький виїхали з Риму
щойно в березні 1596 р., а в Україну прибули щойно в травні
Toro року. Митрополит Михайло Роrоза неrайно звернувся до
короля польськоrо й великоrо князя литовськоrо в одній особі,
Жиімонта, у справі відбуття Митрополичоrо Синоду. І Жиr..
монт, не rаючи часу, вже 14ro червня 1596 р. видав про це rpa..
моту в тодішній українській літературній мові. Даючи дозвіл
на відбуття Синоду в Бересті, Жиrмонт закликав у своїй rpa..
моті відбути йоrо зrідно із стародавніми rpецькими звичаями.
За повнИЙ рік часу від остаточноrо зформулювання і під
писання артикулів про з'вдинення Е:пископатом у дні 12ro черв
ня 1595 р., прИЙняття артикулів Е:пископату PYCЬKoiYKpaїH"
ськоі Церкви Апостольським Престолом вночі з 23..ro на 24Te
rpудня 1595 р. до проrолошення rрамоти Жиrмонта про скли
кання Митрополичоrо Синоду в Бересті, датованоі 14им червня
1596 р., противники унії мали досить часу, щоб розrорнути свою
антиунійну акцію. Ми вже зrадували про різноманітність цих
чинників, а тут хочемо лише підкреслити, що всіх їх об'вдну
вала спільна ціль: не допустити до переведення з'вдинення Цep
кви в життя та залишити в Митрополії Київській, rалицькій і
всівї Руси все постарому і щодо самої Церкви rpецьк<rруськоrо
обряду, і щодо національних прав українців і білорусів.
Всі антиунійні сили в Митрополії очолив князь Константин
ОстрозьКИЙ. Цей факт цікавИЙ тим, що князь так драстично
змінив свою думку в міжчасі, бо, властиво, Е:рархія Церкви
393

Митрополії КИЇвської, rалицької і всівї Руси офіційно реалізу
вала пропозиції Toro caMoro князя Острозькоrо з 1593 р., про
що була мова вище. Правда, Е:рархія пропозицію князя краще
усистематизувала й доповнила, домаrаючися для свовї Церкви
ширших прав від тих, щО були включені в пропозиціях князя,
. . U .
а КрІМ Toro зажадала вона rараНТІИ для наЦІональних прав, про
. на ....
ЯКІ князь У СВОІИ ПрОПОЗИЦІІ ЗОВСІМ не зrадував.
Вже в половині 1595 р. князь ОстрозьКИЙ розrорнув широку
акцію проти з'вдинення Церкви РусиУкраїни із Вселенською
Церквою. Як тільки довідався він про підписання Е:пископатом
артикулів про унію, вже 24ro червня 1595 р. розіслав rінцями
CBoro спеціяльноrо обіжноrо листа до всіх повітів і міст, де були
провідні шляхтичі rpецько"руськоrо обряду та активні братства,
чи то з правом патріяршої ставропіrії, чи без неї. Це звернення
в просто аrітацівю до боротьби проти всякої думки про з'вдинен"
ня в Соборній Церкві. Воно стало зразком аrітації на місцях
серед шляхти і рядовоrо духовенства. Тому треба нам над тим
зверненням cTaporo князя спинитися ближче. Воно було надру"
.u . ..U .. .U.
коване в ОСТРОЗЬКІИ друкаРНІ в ТОДІШНІИ украІНСЬКІИ ЛІтератур..
ній мові і читавться так 1 ) : "Константин, Божію милостью КНЯ"
жя острозсков, воввода кіевскій, маршалокrь земли ВОЛЬІНСКО'h,
староста володемерскій..."
Далі князь тоном Е:рарха цитув різні місця св. Писання
CTaporo і HOBoro Заповітів про віру, а потім подав обвинувачен"
ня проти всіх Е:рархів Митрополії "rрецькоrо обряду" в межах
Польської Корони і Великоrо Князівства Литовськоrо за те, що
вони, мовляв, відступили від "віри, обрядів і звичаїв свовї Цер..
кви". Князь покликавться на писання цих Е:рархів, які він читав
у справі унії, тобто на заяву всівї Е:рархії та артикули про з'в..
динення з 12..ro червня 1595 р. але він ні словом не цитув тексту
цих артикулів. Він лише твердить заrальниково, що під СПО ку"
сами "вселукавоrо диявола, Bopora і супостата народу христи..
янськоrо, самі rоловніші істинної віри нашої начальники, за..
манені славою цьоrо світу і засліплені любов'ю до розкошів,
відкинули вдину істинну віру святої Східньої Церкви, і ці нібито
наші пастирі  Митрополит з Е:пископами, перемінилися в BOB
ків і відступили від святіших Патріярхів, наших пастирів і учи..
телів вселенських"... Далі князь порівнюв цих Е:рархів до "хри
стопродавця Юди". Е:диним aprYMeHToM для цих важких обви"
нувачень про відступство від віри в в листі князя закид, що
Е:рархи перейшли з юрисдикції "святіших вселенських Патрі..
ярхів" в юрисдикцію Папи Римськоrо. Очевидно, що князь не
зrадав у свовму закиді Toro, що Царrородські Патріярхи були
наставлювані турецькими султанами й у своїх діях були під
кожним оrлядом залежні від їх волі тоді, як Папа Римський
був сувереном у церковних справах і не підляrав ніякій CBiT
ській владі. Князь був державно..політичним діячем і не Mir не
розуміти цівї суттввоі різниці в зміні юрисдикції, хоча б лише
394

під національнополітичним оrлядом, якщо не брати моментів
чисто реліrіЙНИХ. 2 )
У своїм зверненні Острозький підкреслював, що він розси
лав це СВОЕ: послання до всіх вірних Церкви тому, що йоrо YBa
жають "за начальника в православ'ю", з чоrо виходило б, ЩО
він ставить себе понад всю Е:рархію ціві Церкви. Дата послання
в на rpaMoTi 24ro червня, але за старим календарем. тобто pe
ально це був день 4ro липня 1595 р. Це звернення мусіло зна
ходити значнИЙ відrук у непоінформованих людей у бажанім
для князя напрямку. Адже це писав князь ОстрозьКИЙ, найбіль
ший вельможа в тодішній Украіні й Білорусі, яКИЙ з оrляду
.U .U . . u .. ·
на СВІИ стародаВНІИ рІД І величезнии вплив СВОІХ КОРОЛІВСЬКИХ
урядів, був в очах народу, шляхти, міщанства і рядовоrо дyxo
венства справді "начальником" православної суспільности. To
му, що більшість тих, до Koro звернення князя було адресоване,
була мало освічена, для неї не треба було речових аріументів
і доказів. Найефекmвнішим закидом зради віри було тверджен
ня князя, що Е:рархи "перемінилися в вовків" і "христопродавця
Юду". Князь не давав ні одноrо доказу на те, що своїми арти
кулами €рархи зрадили віру. Все зводилося до Toro, що мав
буш "послушенство для вселенськоrо Патріярха".
Треба для характеристики цьоrо звернення ще підкреслити
такі моменти: 1. У цім довrім посланні нема ні слова про важ
кИЙ стан Церкви і про способи її рятування. 2. Ні словом не
зrадано про важке положення вірних ціві Церкви під Haцio
нальним оrлядом. Князь і йоrо дорадники, які писали текст
цьоrо звернення для князевоrо підпису, не відчували цьоrо Ha
ціональноrо поневолення й упослідження, бо князь та йоrо дo
радники тішилися королівськими ласками і моrли вживати щед
ро розкошів йоrо матеріяльноrо баrатства.
У такому самому дусі зараз почали діяти деякі братства і
настровні посланням князя рядові духовники. Власне, в тому
rоловна різниця між основою з'вдинення, зформульованою в
артикулах Е:рархіі, а листом князя, ЩО в артикулах ідеться про
оборону Церкви і про засоби піднесення її з упадку. Спеціяльно
в кількох артикулах в застережені національні інтереси і права
народу. Натомість князь ні словом не зrадув ні про піднесення
Церк'ви з її занепаду, ні про національні права. Те саме видно
із заяв тих, щО пішли за князем. Хоча князь розпоряджав Be
ликою кількістю післанців, то все одно в тодішніх комунікацій
них відносинах, в яких ще не було реіулярно орrанізованоrо
транспорту осіб і листів, то відrомін послання князя Mir проя
витися щойно за пару місяців. Бачимо це з перmоrо TaKoro пуб
лічноrо виступу кількох духовників у Вильні. Між кількома
священиками першим підписав протест проти Владик декан ви..
ленськИЙ. З ) У цьому протесті, адресованому на ім'я вовводи, на
зразок князевоrо послання, нема ні слова з тексту артикулів,
нема ні слова про потребу піднесення Церкви, ні слова про шля
395

хи до цьоrо, а виключна безоснована лайка на Владик за те,
що вони перейшли під юрисдикцію Римськоrо Престолу. За це
одне протест кваліфіКУЕ: всіх Владик "відступниками від старо..
житноrо rpецькоrо православ'я святіших патріярхів" і атакуЕ:
їх за те, що, мовляв, вони у своіх письмах написали баrато
"блюзнірств на Церкву Христову" і ЩО вони нібито поrодилися
на "вічне знесення нашоrо набожества". Протест підписало
п'ять осіб, з яких деякі підписалися як священики, а інші як
попи.
На дворі князя Острозькоrо перебував rpек..зайда Кирило
Лук.аріс, вихований на Заході в протестантськім дусі. Він уда..
. . u ·
вав православноrо І cyrepyвaB князеВІ иоrо ворожу аКЦІЮ проти
з'Е:динення Церкви. Напевно в писанні й висилці князевоrо ли
ста мав руку також Кирило Лукаріс. Він, мабуть, порадив кня
зеві звернутися до Східніх Патріярхів, щоб вони виключили з
Церкви Митрополита Роrозу і всіх Е:пископів, які заявилися в
користь з'Е:динення Церкви. Про це було відомо вже у вересні
1595 р., коли делеrати щойно вибиралися до Риму.4)
Дивовижна антиунійна коаліція: Патріярхи, Протестанти
і KНJl3Ь
Князь Константин Острозький не задовольнявся СВОЕ:Ю про
тиунійною діяльністю серед шляхти, міщанства й братств на
терені Украіни і Білорусі. Князеві було відомо про підrотову
Митрополичоrо Синоду ще перед проrолошенням rрамоти ко..
роля Жиrмонта 3 14..ro червня 1596 р. та перед самим скликан
ням цьоrо Синоду Митрополитом Михайлом Роrозою. За пора..
дою rрецьких емісарів на своїм дворі князь Острозький вислав
звернення до всіх Східніх Патріярхів, щоб вони виступали aK
тивно до боротьби проти з'Е:динення Руської"Украінської Цер..
кви із Соборною Церквою на чолі з Папою Римським. Вислід
цих заходів князя був дуже скорИЙ. Уже 30..ro вересня Toro ж
року ОлександрійсьКИЙ Патріярх Мелетій вислав СВОЕ: звернення
в Україну на руки князя Константина Острозькоrо для опові..
щення йоrо шляхті, міщанам і рядовому духовенству.5)
Обшир не звернення Патріярха Мелетія, якИЙ не мав ніколи
юрисдикції над Церквою Митрополії Київської, rалицької і всіЕ:і
Руси, мало послужити теолоrічною базою для протиунійної ак-
ції Острозькоrо і йоrо спільників. Було воно написане в ariTa..
.U. . .
ЦІИНОМУ ТОНІ, висуваючи вже заrально ВІДОМІ арrументи проти
верховенства Римськоrо Престолу в стосунку до східніх Патрі..
ярхатів і взаrалі проти Toro, що Христос установив Петра ro..
ловою СВОЕ:Ї Церкви. До Олександрії був, мабуть, висланИЙ кня"
зем такий післанець, якИЙ умів добре rpецьку й старослов'ян..
ську мови і бодай трохи українську, бо це звернення Мелетія
було перекладене з rрецькоі мови на старослов'янську з доміш
396

ками виразів взятих із живої тоді української мови. 6 ) Отож
звернення Олександрійськоrо Патріярха було поширене в Укра..
їні й Білорусі в зрозумілій для йоrо читачів мові.
Із збережених документів видно поза всілякими сумніва..
ми, що князь Константин ОстрозькИЙ стояв при кінці ХУІ сто..
річчя підо впливом різних протестантів, зокрема кальвіністів і
соцініян. Це були люди, яких князь стяrнув до своої Колеrії,
а також для допомоrи в своїх письмових виступах. ми вже зrа..
дували, що беззастережним довір'ям князя тішився замаскова..
нИЙ кальвініст Кирило Лука ріс, якИЙ з тактичних мотивів пуб..
лічно виступав нібито непохитНИЙ православний. Він навіть ді..
став від Олександрійськоrо Патріярха rpaMOТY номінації йоrо
"протосинкелом", тобто першим секретарем. У своїх плянах Лу..
каріс змаrав стати Олександрійським Патріярхом по смерті Ме..
летія, а звідтам уже заходами перед султаном перейти на пре..
стіл Царrородськоrо Патріярха, щоб на цьому провідному CTa
новищі в православнім східнім світі перевести кальвінську ре..
формацію зrори, з патріяршоrо престолу. Пізніше він частинно
свої пляни реалізував.
На дворі князя Острозькоrо був тоді чиннИЙ також соцінія..
нин Мартин БроневськИЙ. Він 'знав добре історію Церкви і знав
також спеціяльно розвиток доктрини І»ецької Церкви. Сам він
був в однаковій мірі проти Латинської і rрецької Церкви, бо
мав переконання аріянські, що тоді в Польщі мали назву соція..
нізму або протитринітаріянізму. Це означало, що він, як усі
тодішні аріяни, відкидав божеську природу Ісуса Христа, визна-
ючи йоrо лише одним із видатних пророків. Було в Острозі біль..
ше таких протестантських учених діячів меншої кляси. 7 )
Князь дав Броневському ціле село Вільське з усіма при-
бутками за те, що він писав твори в обороні православ'я і cxiд
ніх Патріярхів і проти унії Церкви України й Білорусі з Апо-
стольським Престолом.
3 цьоrо видно, що князь взаrалі добре не знав основ пра..
вославної віри Соборної Церкви, коли Mir свобідно спрИЙмати
протестантські cyrecTiї в переконанні, що це справжня право
славна віра. Сам він не мав твердих політичних, ані реліrійних
поrлядів. Це видно з факту, що наперед він був запаленИЙ ідеЕ:Ю
унії в Соборній Церкві, а потім без ніякої істотної причини став
її BoporoM.
Як уже зrадувано, коли князь ОстрозькИЙ У 1593 р. сам
заініціював і виrотовив та власноручно підписав плян унії і ro..
товИЙ був особисто Їхати до Папи на завершення унійноі акції,
на що бажав лише зrоди й блаrословення Е:рархії СВОЕ:Ї Церкви,
то рік пізніше підо впливом різних чинників, зокрема явних
кальвіністів і аріян, він цілковито змінив свій поrляд. йоrо
тоді запалила думка реформувати Церкву руськоrо обряду в
дусі протестантизму. Цей новИЙ зворот хитких реліrійних поrля..
397

дів cTaporo князя видно з йоrо листа до Е:пископа Іпатія Потія.
В цьому листі з березня 1595 р. старИЙ князь рекомендував
Е:пис копов і ПотіЕ:ві, щоб він започаткував серед Е:рархії СВОЕ:Ї
Церкви реформу на зразок різlШХ протестантських rруп Toro
часу в Польщі і Литві. Е:пископ у чемній формі відхилив цю
пропозицію князя і переконував йоrо триматися віри Соборної
Церкви, як ЇЇ визнавала йоrо Церква. Можна визнати, писав
Потій, що школи протестантів і змінена їхня проповідь фор
мально предстаВЛЯЕ: певне добро, але все те не може бути визна
не за правильне з поrляду православної віри, коли зважити, що
більшість цих іншовірців не визнають св. Трійці і зокрема не
визнають символу віри, устійненоrо в Нікеї і Царrороді на пер
ІІШХ двох Вселенських Соборах. При тому Потій у цьому листі
. . u .
cyrepYE: князеВІ, що нареШТІ приишов час реаЛІзувати те, за що
моляться щонеділі на Літурrії, а саме Е:дність усіх Церков в
одній Соборній Церкві. 8 )
Але тоді князь уже плив повною парою у русі протиунійної
... .. . u
аКЦІІ, започатковаНОI рІЗНИМИ явними и укритими елементами.
Тим разом він ішов за протестантською течіЕ:Ю, хоча формально
ніби ще визнавав православ'я. Зrадані протестантські дорадни
.. u . ·
ки князя ІНСПІрували иому виступити нареШТІ явно по СТОРОНІ
протестантів. Мовляв, протестанти бажають об' Е:днання з пра
вослаВНОІО Церквою. В дійсності всі протестанти вважали тоді
увесь православний Схід орrанізаційно слабим, а тому нездат..
ним до опору проти ширеної протестантизмом думки їхньої pe
формації в Церкві. В тому часі латинська Церква виявила ор"
. .U . .
rаНІзаЦІине ВІдродження, перевела очищення рЯДІВ духовенства
. . . . u
ВІД здемораЛІзованих елемеНТІВ І окреслила наново и повно всю
науку Соборної Церкви. В таких відносинах протестанти вже
не мали надії здобути дальШИЙ (рунт для СВОЕ:Ї проповіді серед
західніх католиків. Навпаки, латинська Церква в тому часі була
. '"'. .. . .
в lдеИНІМ ПОХОДІ за ВІдзискання ВІрНИХ ЗПІД протестантськоrо
впливу.
Церква rрецькоруськоrо обряду в тодішній Польській Ko
роні і Великім Князівстві Литовськім представляла собою стан
занепаду, з якоrо щойно мусіла піднестися заходами Владик
до унії. Тимто протестанти справді бажали виявляти приязні
стосунки з ціЕ:Ю православною Церквою, щоб мати леrший дo
ступ ДО її вірних. Саме тоді, на дні 2126 серпня 1595 р. всі про
тестантські визнання з цілої дуальноі держави скликали свій
З'їзд до Торуня, щоб узrіднити між собою тактику оборони про
ти наступаючоrо католицизму. Для ефекту їм бул потрібна
заява солідарности і зrоди з православноrо боку. Від Владик
ціЕ:Ї Церкви вони не моrли сподіватися такої заяви. Одначе був
старИЙ князь o стр ОЗ ькИЙ , який сам себе уважав "начальником
православ'я" і якоrо таким уважали також деякі шляхетські і
міщанські кола. Отож протестантські дорадники князя пере ко..
нали йоrо, щоб він вислав на цей З'їзд свою заяву солідарности
398

з протестантами. Не може бути сумніву, що вони також зреда-
r'ували відповідну rpaMoтy для підпису князя. Князь вислав
таку rpaMoTY своїм післанцем до Торуня.
ВдарЯЕ: ввічі в цій rpaMoTi заява князя про те, що право-
-U .... ·
слаВНІ и протестанти не лише мають СПІЛЬНІ Інтереси ПОЛІТИЧНІ,
але також спільність реліrіі. ТаКИЙ об'Е:днаний союз православ-
них і протестантів у Польській Короні і Литві, писав князь, мо-
же ставити ЧОЛО латинським католикам, якщо вони намаrали-
ся б силою обмежити далі їхні права. Князь у rpaMoTi далі за
ЯВЛЯЕ:, щО він сам може виставити військо в силі 20.000 вояків,
а принаймні 15.000. "Пани протестанти", писав далі князь, Ha
певно можуть виставити стільки ж війська. Отож ця коаліція
може успішно провадити війну проти короля й влади, якби
прийшло до Toro, що обмежували б права протестантів і пра-
вославих. При тому князь повідомляв учасників з'їзду, що Вла
дики йоrо Церкви рішилися прийняти унію, але й додав від
себе, що вони невчені і нічоrо не розуміють, а до Toro й не ма-
ють впливу.9)
В цьому листі висловлювався князь образливо про латин
ську Е:рархію і духовенство, а навіть про короля. Мабуть, під
писуючи цю rpaMoTY, князь ОстрозькИЙ не здавав собі справи
u . . u
З Toro, що rpaMoTa не залишиться в таиНІ, а ТОДІ иоrо станови-
ще, як королівськоrо достойника, буде захитане на королів
ськім дворі. 3 дальшоrо ХОДУ подій видно, що князеві дуже за
лежало на тому, щоб затримати всі надані йому королем ДOCTO
Їнства й уряди. На клопіт князя, ця rpaMoTa не дійшла до учас-
ників з'їзду протестантів у Торуні. Післанця князевоrо з rpa
мотою по дорозі переловлено, листа відобрано і переслано до
короля. 10)
По нараді зо своїми близькими сенаторами король застосу
вав до князя панську тактику. Він вислав князеві по формі чем
Horo листа, але з дуже rірким для адресата змістом. Король Ha
.u .....
rаДУЕ: князеВІ иоrо велику неВДЯЧНІСТЬ за ВСІ ТІ веЛИКІ ласки 1
. ... u -u
ВИСОКІ уряди, ЩО ІХ ВІН надав иому самому І иоrо синам та сво-
якам. Король обширно З'ЯСОВУЕ: князеві, що він ПРИСВОЮЕ: собі
священичі права і навіть встряваЕ: в права самої Е:рархії. ПовчаЕ:
князя, що це G суперечне з наукою Христової Церкви. Врешті
король вкаЗУЕ: на те, що акція Е:пископів G в обороні віри й Цep
кви і що вона досяrла підтримку йоrо для рівноправности Цep
кви східньоrо обряду з правами латинськоrо духовенства. В KiH
ці король закликаЕ: князя діяти в дусі зrоди. 11 )
3 цілої справи Toro листа князя Константина Острозькоrо
до протестантськоrо з'їзду в Торуні можемо бачити, що в тому
часі він не був дійсним оборонтем православної віри, але фак
тично діяв, як напівпротестант. У листі він, між інпшм, запро-
шував ці протестантські віровизнання вислати своїх представ
ників на Синод Церкви Киівськоrалицької Митрополії, що вже
399

тоді був заплянованИЙ і мав відбутися за кілька місяців. Для
кожноrо православноrо, BipHoro доrмам і канонам Соборної
Церкви, не моrло бути мови про участь протестантів як членів
Православноrо Синоду. Коли князь підписав таке запрошення,
то цим виявив себе не оборонцем православної віри і звичаїв
Східньої Церкви, але борцем за СВОЕ провідне становище в пра..
вославнім суспільстві. Це вказувало на те, що тепер трудно було
. . . U .....
ВІД ньоrо ОЧІкувати ДІисноrо ЗРОЗУМІННЯ ІнтереСІВ СВОЕІ право
славної Церкви і національних інтересів її вірних. 12 )
Було б наївним вірити в те, що турецькі султани не були
заінтересовані всім тим, що діялося в тоrочасній Україні. IIIy
кали вони шляхів, щоб впливати на хід подій у свою користь,
а тому мали вони своїх людей там, де треба було впливати на
формулювання політики. Для нас мусить бути безсумнівним те,
що не моrли вони в тоrочасному ході справ лишити князя Кон"
стантина Острозькоrо без СВОЕЇ "опіки". Не слід виключати, що
на султанській службі моrли бути серед тих rpeKiB, що їх князь
утримував у своїй Колеrії та й на самому княжому дворі. А при..
вернення унії Церкви Христової України й Білорусі в ніякому
разі не було в інтересі тодішньої сильної Туреччини.
На присутність султанських людей в оточенні князя OCT
розькоrо вказують тоrочасні історичні події в Европі. В роках
15931594 намаrався Папа створити коаліцію европейських хри
стиянських держав для бороттьби проти дальшоrо поширюван
ня впливів антихристиянської Туреччини. До ціЕЇ думки ПрИЕД"
нав він був німецькоrо цісаря Рудольфа ІІ, а тоді до коаліції
мали ввійти такі держави, як Уrорщина, Волощина, Венеція,
Польща з Литвою, а також Запоріжжя. Для прихилення до ціЕЇ
. u 
справи польськоrо короля І иоrо уряду та для включення в неІ
участи Запоріжжя потрібно було активної місії князя KOHCTaH
тина Острозькоrо. Власне до ньоrо вислав був Папа cBoro ДOBi
peHoro післанця Олександра Комуловича, хорвата за йоrо Ha
ціональністю. Комулович був на дворі князя Острозькоrо і князь
тоді заявив був себе прихильником цьоrо пляну. Можливо, що
це післанництво впливуло було на князя Острозькоrо тоді до
тіЕl мірі, що він висунув був свої пропозиції для привернення
з'Единення СВОЕЇ Церкви із Вселенською Церквою з верховен"
ством Апостольськоrо Престолу.
Проте незабаром князь змінив свою думку відносно обид"
вох справ. Комулович слідкував за розвитком думки Острозь
Koro й він інформував своїх зверхників про зміну думки князя.
Зміна в думанні князя моrла наступити тільки під впливом
дорадників, які були йоrо довіреними й мали леrкИЙ до ньоrо
доступ. Тому, ЩО плян коаліції проти Туреччини був небезпеч
u .. . .
нии для неІ, султаНСЬКІ люди МУСІЛИ впливати на Koro лише
моrли, щоб йоrо знівечити. Тож, не моrли вони не впливати й
на Острозькоrо, яКИЙ мав також відоrрати в цій справі деяку
ролю. 1З )
400

Фінансова пресів Острозькоrо на шлвхту й духовенство
3аrальну rромадську думку YKpaїHcbKoro і білоруськоrо
суспільства, як ми зrадували, обробляли rpекизайди від імени
східніх Патріярхів, з одноrо боку, а польські й німецькі про
тестанти та деякі українські діячі, з друrоrо боку. Не треба
забувати, що ці rpекизайди мали вироблений престиж серед
членів братств і серед рядовоrо духовенства. Німб представни
ків таЕмничоrо православноrо Сходу давав ЇМ великі шанси у
пропаrанді. Сірі шляхтичі й міщани та нижче духовенство при
щоденних турботах забували основний факт, що ці східні Пат..
ріярхи  це ставленики турецької влади, які мусять діяти в
політичних інтересах турецької влади. Також треба пам'ятати,
що тоді серед шляхти й міщанства було ще баrато протестан
TiB Вони в щоденнім житrі зустрічалися з шляхтичами й міща
нами, що ще були вірними Церкви rpецькоруськоrо обряду і
при зустрічах мали наrоду пускати різні "новини" проти уній
них заходів Е:рархіі. Цим вони думали промощувати шлях для
успішнішої пропаrанди реформації Апостольської Церкви rрець"
коруськоrо обряду в протестантськім дусі.
До Toro моryтньоrо засобу боротьби проти унії долучувався
ще моrутніший суспільнополітичнИЙ і фінансовий вплив князя
Острозькоrо. Мусимо взяти на yвary факт, що до Hboro нале
жали розлоrі маЕткові посілості в rаличині, на всій Волині,
в Київщини і на Поділлі. Він мав у своїй власності біля тисячі
сіл і кілька десятків міст і містечок. Прибуток з TaKoro вели
Koro числа панських дворів з підданими, обов'язаними до пан
щини й до данини, був величезнИЙ. Важко було б подавати йоrо
річні фінансові прибутки в нинішній валюті котроїнебудь про
відної країни, а зокрема відобразити справжню купівельну си
лу тих прибутків. У кожному разі йоrо прибутки можна дopiB
ню вати доходам теперішніх більйонерів.
Крім самих фінансових засобів, що їх князь уживав для
поборювання унії, вживав він іще й СВОЕ право патронату та
владу над місцевими урядниками.
Тим..то він мав наrоду впливати на зміну становища Toro
чи іншоrо шляхтича або духовноrо відносно вартости унії Biд
повідними матеріяльними виrодами. Не rордував князь простим
підкупом rотівкою, а ще частіше дарунком цілих сіл з прибут..
ками з них від підданих селян.
Дорадники князя Острозькоrо знали стару засаду, що треба
насамперед духово обезброіти провідників, а вже маса, що йшла
за цими провідниками, буде здобута леrко. Тому треба було
перетяrнути на протиунійнИЙ фронт Митрополита Роrозу і ще
кількох Е:рархів, а тоді заходи реІІІТИ Е:рархів були б леrко уда"
ремнені. 3наЕМО з джерельноrо матеріялу, що маЕтності Київ..
сько..rалицької Митрополії були розбазарювані різними ШJІЯХТИ"
401

чами і вельможами на протязі сторіччя. Внаслідок Toro Митро"
полит Роrоза не мав потрібних засобів до належноrо ведення
адміністрації СВОЕ:Ї АРХИЕ:пархії. Він не Mir постійно мешкати
в КИЕ:ві, де була йоrо катедра, соборна церква св. Софії, але пе..
реважно жив у Новrородку, недалеко Вильна. В такій матері..
яльній ситуації Митрополит мусів бути в значній мірі залеж..
нИЙ від пожертв таких баrатих вельмож, як князь Острозький,
князь Юрій rорськийДруцький, Теодор СкуминТишкевич та
інші. Довrе ваrання Митрополита, чи приступити до заходів
майже всіх €пископів йоrо Митрополії у справі унії, чи рішуче
відмовитися, мабуть, було наслідком Toro, що вже в 1594 році
князь ОстрозьКИЙ став виступати проти унійноі ідеі. Коли Мит
рополит Роrоза врешті прилучився до інших Е:пископів і дав
. "'.. .. . .. .
СВІИ ПІДПИС ПІД заявою пропоноваНОl УНІІ на ОСНОВІ знаних .нам
артикулів, то князь Острозький ще 'збільшив на ньоrо пресію
своїми матеріяльними засобами. Коли початкова пресія князя
не помаrала, тоді він цілком просто запропонував Митрополи..
тові подарувати йому особисто на власність 25 сіл з розлоrими
посілостями і великими прибутками, якщо він відступить від
унії під таким чи іншим виrаданим претекстом. Митрополит
Роrоза виявив саме тоді силу cBoro моральноrо характеру і не
дав себе перекупити. 14 )
Поrрози вжити ВОЕ:ННУ силу князя проти прихильників унії,
які він вмістив був у своїм листі до з'їзду польських протестан..
тів у Торуні, були широко відомі в колах Е:рархіі і взаrалі серед
активних членів YKpaїHcbKoro суспільства. Не без Toro, що ці
поrрози повторяли емісарі князя на різних місцях Митрополії.
Це мало служити до застрашення Е:рархів. У тодішніх часах
королівська виконавча влада була невелика. Навіть кількакрат
них вироків найвищоrо трибуналу баrаті шляхтичі не викону
вали і треба було пошкодованому мати свою власну збройну
силу, щоб перевести виконання судовоrо вироку, бо сам суд
такої екзекутивної сили не мав. Пorpоза вжити силу проти E:pap
хів, що вступили на шлях унії, мусіла діяти поволі на уми тих
Владик, які моrли мати за собою якісь промахи в самій Церкві
і тому боялися, ЩО князь може Їх провини витяrнути на позо
· u.
рище І при тому кинути проти них наиняту силу орrаНІзованих
rайдуків та інших очайдухів, щоб вони не допускали даноrо
Владику до виконування йоrо владичих прав. Для TaKoro по
страху князь користувався зокрема роза:rітованими членами
братств. Обидвома засобами князь діяв також на деканів, чи
пак протопопів у своїх розлоrиx посілостях та й поза ними. За
всяку ціну він бажав мати по своїм боці принаймні кількох
Е:пископів.
Свою пресію сконцентрував Острозький у першу черry на
львівськоrо Е:пископа Балабана і на перемиськоrо Е:пископа Ми..
хайла Копистенськоrо. ПерШИЙ із них мав раніше величезні
видатки в обороні CBoro владицтва проти претенсій з двох боків:
402

львівськоrо польськоrо латинськоrо АРХИЕ:пископа Яна Дими"
трія Соліковськоrо, з одноrо боку, і львівськоrо Ставропиrій..
cbKoro Братства, з дрyrоrо. Правдоподібно князь застосував
обидва вище зrадані засоби щодо цих Е:пископів. Джерельні
дані вказують на те, що князь наказав львівському братству,
яке стояло під йоrо впливом, щоб воно неrайно поrодилося з
Балабаном в інтересі спільноrо фронту проти унії. Така була
умова Балабана з князем. Як тільки це сталося і як із спірних
манастирів Балабан почав діставати заяви лояльности, а з ними
і прибутки для себе, він виконав СВОЕ: приречення, дане за ці
виrоди князеві. Дня l..ro липня 1596 р. Балабан явився у волО"
димирському rородському уряді й там зложив до публічних
книr заяву TaKoro змісту:
Дня 24ro червня 1590 р. він, мовляв, підписав з іншими
Владиками ненаписаноrо листа для владики Терлецькоrо з усі..
ма уповноваженнями виповнити цей лист лише для Toro, щоб
мати документ уповноваження перед королем для прохання в
обороні Церкви проти різних переслідувань. Мовляв, Терлець
U U U . .U ·
КШі виповнив цеи чистии лист саМОВІЛЬНО УНІИНИМ ЗМІСТОМ.
(ПриrаДУЕ:МО, що ця 'заява мала підписи, крім Балабана, ще
трьох владик). В 1594 р., мовляв, він знову підписав подібноrо
чистоrо листа, якИЙ знову був самовільно виповнений владикою
Терлецьким унійною заявою... Тимто тепер, довідавшися про
цей нібито самовільний вчинок владики Терлецькоrо, він заяв
ЛЯЕ:, щО про унію маЕ: ріmати не лише синод духовних, але Ta
кож світських людей. 15 )
Все, що rоворить у цій справі Балабан, Е: цілковитою виrад..
кою для ужитку князя Острозькоrо в йоrо протиунійноі акції.
Формально князь мав тепер по своїм боці вже одноrо Е::пископа,
яким Mir rpати ролю друrоrо церковноrо центру Митрополії.
Сам князь дуже добре знав, що Балабан просто виrадав цю
брехню і щодо неї умовився з ним наперед. Це підтверДЖУЕ: та..
кож нами цитований російський православний історик KapTa
шев, яКИЙ був професором духовної академії в Парижі, кажучи:
"Князь ОстрозькИЙ знав, що rедеон тут накреслив чисту фік"
цію." rедеон Балабан просто брехав у заяві, коли писав, що
він не підписував заяви про СВОЕ: бажання з'Е:динення з Рим
ським Престолом і що, МОВЛЯВ, він довідався про заходи в цій
справі від інших владик щойно пізніше. Він же ж мав у своїх
руках відповідь короля на заходи владики Кирила Терлецькоrо,
а ця відповідь короля була адресована і до Балабана особисто,
бо вона надавала йому також певних привілеїв. Чому rедеон
не протестував проти унії тоді? Зате пізніше він піддався пресії
князя Острозькоrо та йоrо приманам і публічно підписав неrід..
ну Е::пископа брехливу заяву.16)
Ця спілка з застрашеним rедеоном у боротьбі проти унії
вказУЕ: на те, що характер князя також був не без закидів, бо
хто КОРИСТУЕ:ТЬСЯ брехуном, про ЯКОІ'О знаЕ: дуже добре, що він
403

брехун, той видно, сам rотовий іти на шлях такої самої HeMO
ральної методи. Адже ж кня'зь, ЯК і кожний заінтересований
справою унії rpoмадянин, знав дуже добре, що rедеон сам oco
бисто зорrанізував був у Львові збір кількох навіть чужих E:pap
хів, баrато своїх провідних духовників, у тому числі також Ha
реченоrо Архимандрита печерськоrо манастиря Никифора Ty
ра, і дня 28ro січня 1595 р. підписав разом з цим численним
духовенством заяву про те, що він разом з ними приста{: до унії
з Римським Престолом. Він же ж був також першим ініціято
ром унійних заходів чвірки Е:пископів. Іншими словами, п'ять
років він провадив діяльність у користь унії серед Е:рархів і ce
ред CBoro рядовоrо духовенства. Але, видно, він мусів бути в
1596 р. в дуже важких матеріяльних, а може й іншоrо рода
клопотах і під страшенною пресі{:ю князя Острозькоrо, коли він
рішився безсоромно виступити публічно 'з явною брехливою за
явою, щоб мати спокій з боку князя і братства та дістати Biд
повідні "виrоди". Від унії він тепер не очікував користи.
3 друrим Е:пископом, Михайлом Копистенським з Перемиш
ля, мав князь ОстрозькИЙ уже цілком леrке завдання. йоrо
кандудатуру висунула була шляхта перемиської окруrи, бо вона
здавна уважала своїм привіле{:м давати королеві кандидата на
номінацію CBoro Е:пископа, не чекаючи вибору Митрополичим
Синодом. КопистенськИЙ був одружений і перед номінаці{:ю
жив він із сво{:ю дружиною. Приймаючи номінацію, він, на
основі вимоr канонів, мав обов'язок бути безженним. Одружені
номінати моrли цю вимоrу виконати в той спосіб, що їхні дpy
жини поrоджувалися розлучитися від них і постриrтися в чер
ниці та йти в манастир. Тимчасом Копистенський не сказав
u u
правди перед висвяченням, що иоrо дружина не поrодилася ити
до манастиря і бажа{: й надалі жити з ним. Пізніше, по висвяті,
вже в 1596 р., ця обставина вийшла наверх. Копистенський, на
основі канонів православної Церкви, мав у такій ситуації зрек
тися CBoro {:пископськоrо стану. Але він не мав охоти цьоrо
зробити. 3 Toro скористав князь Острозький і, примикаючи очі
на цей йоrо канонічнИЙ проrріх, натиснув на ньоrо, щоб він
відрікся унії і перейшов на бік протиунійноrо фронту. Копи..
стенськИЙ це зробив. Таким чином Острозький перетяrнув на
свій бік у половині 1596 р. вже друrоrо Е:пископа, який до Toro
часу підтримував акцію за з'{:динення Церкви rреко"руськоrо
обряду з Апостольським Престолом. Не зважаючи на йоrо даль
ші настирливі намаrання, Острозькому не вдалося одначе нія
кими спокусами, ані застрашуванням відтяrнути від унії HiKoro
більше з €пископату.
Не тратив князь ОстрозьКИЙ ніякої наrоди, щоб її не вико
ристати для поборювання унії. Не поминув він у цій справі ані
терену Сенату, зокрема після повороту деле:rатів із Риму. Вже
у травні 1596 р. в часі засідань Сойму в Варшаві, в яких у xa
рактері сенатора брав участь князь Острозький, поведе но живу
404

протиунійну акцію серед послів з України й Білорусі, які ще
залишилися були в Церкві rpeцькоруськоrо обряду. Князь їх
бунтував проти €пископів своїми безосновними заrальниковими
оскарженнями, буцімто вони зрадили православну віру. Для
поширення формальноrо протесту проти унії серед широких кіл
шляхти і міщанства князь 'зложив ДО публічних книr свою про-
тиунійну заяву з виразним закликом до боротьби проти з'сди
нення Церков. У заяві він домаrався навіть королівськоrо суду
над Владиками. Ця заява характеристична такими моментами:
а) Князь формально виступас, як лояльний достойник
Польської Корони, бо відкликасться до королівськоrо суду в
справах віри свосї Церкви і при тому наводить усі королем Ha .
. u u . .. u ·
даНІ ному ДОСТОННІ уряди: "восвода КИІВСЬКИИ, маршалок зеМЛІ
волинської, староста володимирський". Це треба тут підкресли
. . -u. . u .
ти тому, що деЯКІ сучаСНІ неУНІИНІ правослаВНІ Н протестаНТСЬКI
історики Церкви в Україні твердять, що князь був українським
патріотом, настросний проти влади Польщі на українських зем
лях, а, мовляв, тільки €пископи цісї Церкви були лояльні до
польської королівської влади.
б) Е:динИЙ закид, за який князь оскаржус Е:пископів, це те,
що, мовляв, вони "без відомости наших духовних і нас усіх pe
ліrії rpечеської, так народу шляхетськоrо, як і человіка поспо
литоrо" відступили від послушенства для Константинопільсько
ro Патріярха і до "послушенства іншоrо пішли". При тому князь
твердить без ніякоrо доказу, що ці €пископи ввели до "набо
женства небувалі речі".
в) Князь дас визов усім Е:пископам, з'сдиненим із Вселен
ською Церквою, заявляючи, що всі шляхтичі "до послуху тим
владикам у своїх мастностях не допустять і Їхньої юрисдикції
в своїх добрах не визнають".
Це було оповіщення rромадянської війни проти унійних
владик в Україні. Відома для нас річ, що всі шляхтичі, які мали
по селах землю, були патронами місцевих парафій. Це було
. u
тверде право шляхетське І належало до "вольностеи народу
шляхетськоrо", ЯК на це покликасться виразно КНЯ'ЗЬ у своїй
заяві. Маючи разом з цими шляхтичами rpецькоруськоrо обря
ду яких півтори тисячі сіл під собою, поrроза князя була дуже
реальна і служила засобом застрашування владик. 1 7)
Подібну заяву дня 6ro травня 1596 р. в Варшаві зложив
публічно і дав ії до поширення князь Юрій rорськийДруць-
кий. Треба тут зrадати, що, вживаючи тодішньої термінолоrіі,
він називас віру своої Церкви, за яку хоче боротися, як "віра
наша стародавна rреческокатолицька". Він також підкреслюв,
u . .
ЩО В иоrо І в ІНШИХ шляхетських мастностях с церкви, до яких
не допустять юрисдикції тих владик ,які прийняли унію. Це по
ступовання було, просто, ребелісю в Церкві проти Е:пископів на
u
протестантськии лад.
405

На підставі йоrо тоroчасної діяльности можна прийти до
висновку, ЩО князь Константин ОстрозькИЙ був у тому часі за
хопленИЙ думкою получения протестантизму з православ'ям.
Шість тижнів перед Митрополичим Синодом у Бересті князь
вислав до Варшави двох своїх післанців, шляхтичів Лаврина
Древинськоrо й Матвія Маковськоrо, з проханням до короля,
щоб він не противився присутності на цьому Синоді rpeKa Ни
кифора, а також щоб було вільно брати участь у Синоді непра
вославним людям усяких інших реліrій, тобто визнавцям про
тестантських віровизнань. Ці післанці мали також доручення
від князя просити короля, щоб, у випадку незrоди на Соборі у
справі унії, король передав цей спір внутрі Церкви rрецькоrо
обряду наступному Сойм ові в Варшаві для вирішення. 18 ) Можна
припускати, що в тому часі Острозькому присвічувала та сама
візія, яку за короля ЖИr'монта Авіуста видвиrав польський
латинсьКИЙ Архиепископ УханьськИЙ, тобто, щоб скликати за
U U . .. ·
rальнии польськии синод предстаВНИКІВ УСІХ ВІровизнань, 1 Ka
толицькоrо, і всіх протестантських, а на тому спільному синоді
створити одну польську національну Церкву з новим обрядом.
Та Церква мала бути цілком незалежна. Виrлядас, що князь
дещо змодифікував цю думку в тому сенсі, що подібна нова
Церква в Україні й Білорусі мала таки залишитися під Bepxo
водством Царrородськоrо Патріярха, хоч мала вона мати змо
дифікованИЙ обряд.
Пепідrотованість Берестейськоrо Собору Роrозою
Тоді, коли противники унії вели неперебірчивими засобами
завзяту боротьбу проти уведення в життя з'сдинення Церкви
Митрополії Київської, rалицької і всісї Руси, Митрополит Ми
хайло Роrоза, а вслід за ним і Е::пископат очікували Митропо
личоrо Синоду, на якому мали бути умови унії ратифіковані,
без попередньої підrотови рядовоrо духовенства, шляхти, міщан
ства та інших вірних. Треба припускати, що Митрополит Роrоза
не розумів потреби роз'яснювальної інформації про саму суть
з'сдинення Церкви із Вселенською Церквою, ані про зміст усіх
артикулів про з'сдинення та їх велике значення під реліrійним
і національносуспільним оrлядом. Митрополит не скликав у
своїй Архиспархії деканальних синодчиків духовенства, щоб
U ... U . ·
иому представити справу УНІІ, а через ньоrо и УСІМ ВІрНИМ У па
рафіях. Митрополит не подбав про те, щоб ще перед Митропо
личим Синодом були передруковані артикули про з'сдинення
і поширені з відповідними роз'яснювальними коментарями ce
ред шляхти, мїЩанстваі членів церковних братств, rpaMoTHoro
селянства і т. п. За прикладом Митрополита пішли й епархі
яльні Е::пископи в Митрополії. ОдинокИЙ владика Іпатій Потій
із власної ініціятиви скликав перед rоловним Синодом дeKa
нальні соборчики духовенства у Бересті й Володимирі, щоб по
406

інформувати підлеrлих йому священиків про основи з'сдинення
Церкви Митроп'олії 'з Римським Престолом і вказати на те добро,
що виникне для Церкви й народу внаслідок цьоrо з'сдинення.
Про скликання Митрополичоrо Синоду повідомив Митр 0"
полит Роrоза лише сухим посланням, в якому ні словом не зrа..
дав про прийняті Римським Престолом актикули Е:пископату
Руської"Української Церкви про 'з'сдинення, ані не сказав нічоrо
про те, що 'Синод буде мусіти застановитися над способами й за
собами поліпшення тоrочасноrо невідрадноrо стану Церкви цісї
Митрополії. йоrо послання, датоване 21..ro серпня 1596 р., було
чисто формальне. Воно звучить ось так:
"Божою волею Михайло, АрхиспископМитрополит Ки..
ївсьКИЙ, rалицький і всісї Росії/ 9 ) ясноосвіченим, вельмож..
ним їХ МИЛОСТЯМ князям, па'нам восводам, каштелянам,
маршалкам, старостам ї' всім блarовірним християнам, лю..
ДЯМ закону нашоrо rpeцькоrо. Молитва і блаrословення
наше нехай буде з вашими милостями всюди. Повідомля..
.. . u ·
смо ваШІ МИЛОСТІ, щО за волею І дозволом иоrо КОРОЛІВ"
ської милости пана нашоrо милостивоrо, для обrоворення
справ наших духовних ми скликали rоловний собор, уста..
новленИЙ святими Апостолами і боrоносними Отцями, в те..
пер ідучім році 1596, місяця жовтня 6..ro дня, на день свя"
Toro Апостола Томи, зrідно із старим календарем, у місті
йоrо королівської милости Бересті Литовськім. А там кож..
ний блаrовірнИЙ християнин закону нашоrо rрецькоrо, до..
відавшися про це, щоб на собор на визначений нами день
прибували для прислухання і обмірковування; а якби хто
з Вас блаrовірних сам на цей собор не бажав прибути, той
нехай зволить вислати своїх уповноважених послів. 3 цим
милість Божа і спільність йоrо Боrоматері нехай завжди
буде з усіма вами.
Писано в Новrородку, 1596 року, місяця серпня 21 дня."20)
3 ycьoro видно, що Митрополит РоrОЗR не мав належноrо
практичноrо досвіду про те, як у таких важливих справах по..
ступати, щоб здобути для свовї справи прихильність зarалу.
Внаслідок Toro також інші Е:пископи, окрім Іпатія Потія, не
моrли інакше по ступити. Це був недолік, що походив з браку
. U . U .... .
належноrо вишколення в ВИІЦІИ духОВНІИ сеМІнаРІІ чи в СВІТ"
.ській високій школі ще перед висвяченням. Мабуть, вірив Мит..
рополит у те, що добре діло само собою прихилить людей.
Не зважаючи на цей недолік у поширюванні унійної ідеї
в Митрополії, ця справа здобула собі серед рядовоrо духовен"
ства широке признання. Сталося це самотужки, через усні ін..
формації з кіл прихильних для унії, а навіть з інформацій її
противників, коли слухачі моrли критично розібрати і виробити
собі поrляд на цю справу в зв'язку з невідрадним станом Цер..
квн. Хто болів над існуючим станом Церкви і турбувався упо..
407

слідженням українськоrо народньоrо елементу в практичнім
· · u.
ЖИТТІ тоrочасноrо СУСПІльства, тои МУСІВ поставитися позитивно
до пр оо кту Е:пископів увіЙТИ в ПOGднання з Римським Престо..
лом і там здобути для Церкви й народу опіку та успішну обо..
рону.
Мавмо свідчення тоrочасних мемуари стів про саме такі на..
.. .. -'"" ·
Стро1 рядовоrо духовенства, І то не ТІЛЬКИ ПРОУН1ИНИХ аВТОРІВ,
але також ворожих до унійної ідеї. Наприклад, невідомИЙ з іме..
ни товариш rpeкa Никифора, якИЙ брав участь у подіях у часі
rоловноrо Синоду в Бересті, написав rрецькою мовою обширнИЙ
ОІШС передсоборових настроїв і представив також хід нарад у
Бересті з поrляду BipHoro для Царrородськоrо Патріярхату .21 )
Копію цьоrо опису відкрито вперше для Заходу щойно недавно.
Отож цей rpeK, оборонець інтересів Царrородськоrо Патріярха..
ту, як вічноrо опікуна Церкви Митрополії київсько..rалицької
і всіЕ:Ї Руси, ствеРДЖУЕ:, як очевидець, що "священики й інші
з духовноrо стану радо прилучилися до поrлядів апостатів" ...
Апостатами, тобто відступниками, називаЕ: цей царrородський
rpeK усіх українських Е:рархів, які заявили себе відданими уній..
ній ідеї в Соборній Церкві. Також інШИЙ rpeK, о. Петро Аркудій,
яКИЙ був прихильнИЙ до унії rрецької Церкви з Римом і тим
самим також унії Церкви київсько..rалицької Митрополії, свід"
чить те саме. Він мав високу теолоrічну освіту Ї' вмів збирати
належні інформації. У своїх споrадах про Берестейський Синод
1596 р. Аркудій ствеРДЖУЕ: той самий факт, який зареЕ:стрував
противник унії, товариш Никифора.
Коли більшість рядовоrо духовенства йшла за своїми Вла..
диками в їхніх заходах до з'Е:динення з Римським Престолом і
тим способом до оборони прав Церкви в польсько..литовській
державі, то це зрозуміла річ. Власне, рядове духовенство най..
більше терпіло від зловживань патронів супроти місцевих па..
рафій і їхніх парохів. Інша справа була з вищими церковними
урядами, як декани ("протопоmr") по містах, Іryмени й Архи..
мандрити заможних манастирів. Вони були матеріяльно добре
забезпечені і мали справу з великими патронами, а не рядовою
шляхтою. Великі патрони над ними були вельможі, князі, ВОЕ:"
води, марmалки або каштеляни королівські, які були також
власниками значних маЕ:тностей. Іх особисто і мастково ці вель..
. u u u .
МОЖ1 И достоиники звичаино не утискали, при УМОВІ, ЩО вони В
кожнім разі підтримували цих вельмож та достойників у їхній
політиці. Тому Архимандрити чи декани дбали про те, щоб ні..
чим не наразитися цим всесильним у державі чинникам. У ви..
падку неласки цих вельмож ці духовні достойники були безбcr
ронні, бо не було в державі суду, щоб засудив таких вельмож
за заподіяну цим духовникам кривду, а в кожнім разі не було
екзекутивної сили, яка примусила б цих вельмож підчинитися
судовому вирокові. Отож, коли ті залишки колишніх княжих
і передових боярських родів, а тепер королівських достойників
408

і передової шляхти rрецько"руськоrо обряду, під впливом князя
Острозькоrо виступили відкрито проти самої думки з'сдинення
Церкви з Римським Престолом, то залежні від них чинники під
пресівю пішли за ними. І так, наприклад, хоча Архимандрит
Никифор Тур з печерськоrо манастиря в Кивві добровільно при
Їхав був на скликаний Балабаном Синод у Львові в січні 1595 р.
і там підписав заяву про привднання приявних до унії з Римом,
то тепер, коли ОстрозьКИЙ, воовода Київський, почав явну акцію
проти унії, то під пресівю цей Архимандрит також перекинувся
до протиунійноrо табору. Він добре здавав собі справу з Toro, що
князь Острозький, як воввода Київський, Mir йоrо манастиреві
так досолити, що йому вже не було б спокійноrо життя. Таких
Архимандритів у київському восвідстві, крім Тура, було більше.
Після упливу сторіч деякі публіцисти через незнання iCTO
рії, або навмисно представляють справу фалыlIиоo так, немов би
король тоді накинув унію Церкві rрецькоруськоrо обряду.
Власне об'вктивний історик мусить признати, що в Toro рода
справах король мав тоді менше сили, як мали її вельможі, що
виконували такі чи інші королівські уряди на місцях. Вони там
були фактичними володарями, бо польський король у тому часі
не мав достатньої власної збройної сили, якою Mir би був приму
сити даноrо вельможу до послуху. Відома річ, що вже в ХУІ
сторіччі була популярна шляхетська опінія, що було зформу
льовано ляпідарно так: "Польща стоїть безвладдям".22)
Воввода у своїм восвідстві був рівний королеві, а кожний
шляхтич у своїм сільськім мавтку був рівний вовводі. 23) Ця сила
шляхтичів відносилася лише щодо їм підданих селян і місцевих
rрецько--руських парохів. Бо в стосунку до вовводи чи вельможі
такИЙ дрібний шляхтич займав услужне становище, щоб мати
йоrо протекцію в усіх суспільнополітичних справах. Тимто
більшість незаможної шляхти, що потребувала ще дорібку, у
київськім воввідстві, де королівським вовводою був князь KOH
стантин ОстрозькИЙ, пішла за ним у протиунійній кампанії. Це
давало Острозькому змоrу станути вождем і диктатором цівї
кампанії перед rоловним Синодом у Бересті в жовтні 1596 р.
1) rляди ПОВІНИЙ текст цьоrо послання: А. Великий, Документи, стор. 82
і на ст .
2) Уважному читачеві тексту цьоrо обіжноrо листа впада€ ввічі значна
відмінність у мові цьоrо листа від мови інших документів князя Острозькоrо.
В ньому аж надто впадають увічі завеликі впливи так московської, як і поль..
СЬКОЇ мови, З чоrо можна зробити висновок, що моrли допомаrати в писанні
цьоrо листа так якісь московські іміrранти, як і хтось інший, хто був під силь..
ним впливом польської літературної мови. Наприклад, у листі вжива€ться
такі звороти, як "самі rоловніші" та "здішні" замість українських висловів
"найrОЛJовніші" та "тутешні". Також у цьому листі князь чомусь титулу€ себе
не "к:нязь", а "княжа острожско€", подібно до польської форми "ксьонже
літевске". Порівняй тоrочасні універсали й rрамоти: А. Великий, Документи.
409

3) Тодішнім звича€м, цей декан Іван Парфанович підпису€ться на протесті
власноручно, як "протопоп виленський". rляди текст цьоrо протесту: А. Вели..
кий, До куменпt, стор. 181 і на ст.
4) rляди звіт нунція до Риму в А. Великоrо, Докумеmи, стор. 149 і наст.
5) Якщо йдеться про Царrородський Патріярхат, o якоrо юрисдикції до
Toro часу .належала київсы{lrалицькаa Митрополія, то там у тому часі було
замішання. Патріярх €ремія помер був саме в 1595 році, а по нім обсада трону
мінялася дуже швидко.
6) Повний текст rляди: А. Великий, Документи, стор. 321 і наст.
7) Про ролю Броневсьоrо rJlЯДИ: AJ{ты
 относящіеся ко исторіи 3ападной
Россіи, собранны
e и изданlны
e Археоrpафической І<оммиссіей. Сто Петербурrо,
1851, т. ІУ, стор. 104; цитоваhО в Бартошевича, стор .179.
8) rляди лист Потія з дня 25..ro березня 1595 р. в А. Велик.оr.о, ДОJ(умеmи,
с"ор. 53 і наст.
9) М. rрушевський, том У, стор. 594.
10) rрушевський, там таки.
11) Текст листа короля в латинській мові в А. Великоrо, Документи, стор.
130 і наст.
12) Поrляд православноr,о професора російської духовної академіlї у Па
рижі на прихильне становище князя Острозькоrо до протестантів А. В. Кар..
ташева, стор. 652 і наст.
13) rал€цкі, стор. 260 і наст.
14) Про цю спробу перекупити Митрополита Р I ОІ'ОЗУ свідчить сучасник
rpeK Петро Аркудій, щ.о залишився був вірним Флорентійській Унії, кінчав
свої високі студії в Римі і вивчив також церковнослов'янську мову з метою
діяти в Украї'ні. Й1оrо випросили в Папи владики ПlQтій і Терлецький для Toro,
щоб він зорrанізував і провадив духовну семінарію в Митрополї'ї. Після ПОВО
роту цих владик в Украііну :незабаром прибув туди й Арку дій і там пильно
працював за призначенням. Він був присутнім на Митрополичім Синоді в Бе
ресті в жовтні 1596 р. Св.ої спостережеіННЯ він описав в окремім елябораті,
текст якоrо вміщений у перекладі А. Великоrо, 3 літопису, стор. 98 і наст.
Там міститься також зrадка про спробу підкупу Митрополита князем Остроз ь
ким.
15) Повний текст ціеї заяви владики Балабана в Карташева, стор. 647.
16) Карташ'ев, там таки, пише: "Князь Островський усе те розумів... Але
для князя було важливою справою відорвати rедеона від унії за кожну ціну
і зв'язати йоrо цим актом..."
17) П I ОВНИЙ текст протестноі заяви князя в А. Великоrо, Документи, crop.
306307 .
18) Бартошевич, стор. 180.
19) Сучасний читач повинен мати на увазі, що в звичайній народній мові
назва для Украіни разом з Білоруссю в ХУІ сторіччі була в писаннях і р,оз
мовах у стародав!ній формі "Русь". Ті .особи, U10 бажали підкреслити свою
"вченість " і бодай деяке знання rрецької мови, писали замість стародавньої
назви "Русь", вживаної народом на переміну тако)к з стародаВIНЬОЮ назвою
"Україна", rрецьку форму "Россія". Тут у своїм посланні Митр. Р.оrоза вжива€
врочисто Ti€.Ї rрецької назви, хоча в інших випадках він підписувався "Митро
полит Київський, rалицький і Bci€.Ї Руси". одиться тут зrадати, що пізніший
православний Митрополит Петро Моrила користувався тако>к такою титуля
ТУРОЮ. Наприклад, звернення Митр. Моrили до заrалу вірних з дня 20ro бе
резня 1640 р. почина€ться також формулою: "Петро Моrила милістю Божою
Архи€пископМитрополит Київський, rалицький і Bci€Ї Россії". rляди: Аркадій
Жуковський, Петро Моrила й питання едности Церков. Париж: Український
Вільний Університет, 1969, стор. 228.
20) Текст у тодішній украі"fнській літературній мові rляди: А. Великий,
ДОJ(умеmи, стор. 317 318.
Чемностева титул яту ра була вживана в заявах і листах однаков,о, як €пис
копами так і князем Острозьким. Цей останній так,ож у такий спосіб титулував
завжди польськоро к.ороля. Ми тут переда€мо це послання теперіш,ньою укра..
їнсьою літературною мовою.
21) Вперше цей споrад, оборону цаРJlОРОДСЬКОЇ точки поrляду на Бере
сте.йську . Унію, дав нашій rром'аді А. Великий, Докумеmи, стор. 344 і наст.
22) Попольському: "Polska nierzadem stoji."
23) П,опольському: "Szlashcic па zagrodzie  rowny wojewodzie."
410

ЧАСТИНА СЬОМА
ЦЕРКВА І УКРАУНА
НА ПЕРЕЛОМІ CBO€Y ІСТОРІУ

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТИй
РАТИФІКАЦШНИD СІПІОД У БЕРЕСТІ 1596 Р.
ОстрозьКИЙ плинув опанувати Синод
Як канонічно GДИНИЙ дО цьоrо ynравненИЙ, Митрополит
Михайло Роrоза скликав rоловний Собор Церкви Митроп6лії
Київської, rалицької і всівї Руси на день 6ro жовтня 1596 р.
CTaporo Юліянськоrо календаря (на основі астрономічноrо rри..
rоріянськоrо календаря тоді це був день 16ro жовтня) до Бе
рестя.
у своїй скликуючій rpaMoтi Митрополит назива€: йоrо "ro--
ловним Собором". Ми вже зrадували, що назва "Синод" €: rpець..
ка і це те саме, що по"українському 'звичаю, за старослов'ян..
ською мовою означав "собор", тобто збір, збори. З усьоrо змісту
скликуючої rрамоти видно, що Митрополит назвав цей синод
rоловним тому, щоб відрізнити йоrо від звичайних Митрополи
чих Синодів. У звичайних Синодах Митрополії брали участь
лише самі Е:рархи, начальники манастирів і делеrати парафі..
яльноrо духовенства в особах деканів. У rоловних Соборах бра..
. U .. ·
ли участь також ВИСОКІ достоиники ЗПОМІЖ СВІТСЬКИХ ВІРНИХ
Церкви і мав на ньоrо вступ також кожний "блаrовірнИЙ ХРИ"
стиянин", приналежнИЙ до цi€:Ї Церкви. Проте ці всі світські
особи в запрошені на цей rоловний Собор Церкви не для Toro,
щоб вони там мали рішальнИЙ rолос, а навіть ані дорадчИЙ
rолос, а для Toro, щоб там прислухуватися до нарад Е:рархії
разом із делеrатами духовенства, та щоб виробили собі думку
("обміркували") про те, що на цім Соборі буде rоворитися й
вирішуватися.
Зriдно української традиції з часів суверенно сти РусиУкра..
їни, в Соборах брав участь лише сувереннИЙ князь, а не делеrати
парафій, зrлядно інші світські люди. Це право з традиції, в пе..
. . U
реконаННІ ТОДІшньоrо часу, переишло на литовськоrо великоro
князя і на польськоrо короля. У попередніх сторіччях литовські
князі брали участь у Митрополичих Соборах особисто і там
ставили свої внесення під обради Е:рархів. Польські королі Toro
патронатськоrо права не виконували, а тільки деколи посилали
413

своїх представників, як обсерваторів без права встрявати в на..
ради Собору.
Король Жиrмонт вислав на цей rоловний Собор Митрополії
и. . и.... ·
наиЧІЛЬНІШИХ урядових ДОСТОИНИКІВ у рОЛІ СВОІХ предстаВНИКІВ.
Їх було трьох, і ані один з них не був польської національности,
але або литовської, або української. Вони виконували високі
уряди в Великім Князівстві Литовськім: канцлер цьоrо князів..
ства князь Лев Сапіrа був з українськоrо княжоrо роду; князь
Микола Христоф Радивил, BO€:Boдa троцький, та Дмитро Халець..
кий, заступник скарбника Великоrо Князівства Литовськоrо.
На самім Соборі вони мали бути обсерваторами, а поза Собором
мали дбати про спокій у місті Бересті, де мав відбуватися Синод,
та про безпеку caMoro Синоду перед евентуальними нападами
на ньоrо з метою йоrо розіrнати і розбити. 1 )
Король Жиrмонт, оrолошуючи цей Синод ще в травні 1596
року, виразно вимаrав, щоб ніхто не прибував на Синод із яко..
юсь узбро€:ною силою. Цікаво також, що князь Острозький че
рез своїх послів ще шість тижнів перед днем початку Синоду
прохав короля, щоб Собор Mir відбутися спокійно і щоб не стя"
raHo до Берестя ніяких королівських військ. На це король поrо
дився. йоrо представники з Великоrо Князівства Литовськоrо
мали з собою лише маленьку особисту rвардію для власної без..
пеки. Порядок і спокій У місті ВОНИ сподівалися допильнувати
самою поваrою cBoro високоrо уряду.
Всі знали, що завданням цьоrо Синоду €: ратифікація арти
кулів про з'€:динення Церкви РусиУкраїни з Римським Престо..
лом, які на пропозицію делеrатів усьоrо Е:пископату Митрополії
були апробовані Римським Престолом 24ro rрудня 1595 року.
Щойно після ратифікації мало наступити врочисте проrолошен"
ня унії, чи пак реунії в усій Митрополії. Річ ясна, що всі Е:рархи,
крім двох делеrатів, моrли "роздуматися" і "змінити поrляд"
та rолосувати проти ратифікації. Лише два делеrати, владики
Потій і Терлецький, уже від себе були зложили в Римі присяry
на унію, то вже не моrли ламати CBO€:Ї присяrи, зложеної перед
Боrом.
Князь Константин Острозький приrотовив наперед плян
розбити цей rоловний Собор, якщо йому не вдасться застрашен"
ням відвести всіх Е:рархів, а принаймні Митрополита Михайла
Роrозу та ще декоrо з епископів від ратифікації унійної умови.
Для цьоrо він наперед приrотовив такі засоби:
Всупереч власним заявам перед королем, що до Берестя не
вільно приводити з собою ніякої збройної сили, князь привіз
з собою значне на ті часи військо в силі 3.000 вояків. 2 )
Поrрозою вжиття збройноrо примусу наміряв князь за..
стратити Е:рархів на Синоці і тих духовних, які йшли лояльно
за їхнім проводом. Річ ясна, що деякі Архимандрити й Іrумени,
як і делеrати з місць, хоча внутрішньо моrли мати інше пере..
конання, під таким узбро€:ним "aprYMeHToM" князя Острозькоrо
414

в самім Бересті, після орівнтації на місці про існуючу ситуацію
та налякавшися можливих переслідувань, перекочували в табір
противників унії.
Ще перед Синодом князь увійшов був у спілку з протестан
тами. Він не потребував спроваджувати їх на Синод. Вони були
в поблизьких містах на Волині й їхня сильна rpомада була таки
в самім Бересті. Там протестанти мали СВОЕ орrанізоване "зrpо
мадження", керував ним шляхтич РайськИЙ. Цей пан був за
можний і вибудував у своїм мурованім домі в місті власним
коштом велику молитовну залю для цьоrо зrpoмадження. ОСТ"
розьКИЙ наперед умовився з Райським, щоб у потребі він Biд
ступив. для табору князя свій дім із молитовною залею. Ці про
тестанти мали завдання зміцнити табір противників унії серед
світських вірних Церкви rpецькоруськоrо обряду і помаrати
в пропаrанді. З)
Пізніші публіцисm з"поміж неунійних православних опе
рували тим aprYMeHToM, що, мовляв, ці протестанти не мали
рішальноrо rолосу, а були тільки в світськім колі Синоду обсер-
ваторами.
Окрім застрашування збройною силою і спілкою з проте
стантами князь Острозький наперед заплянував опанувати Си
нод і Церкву при допомозі двох rpецьких емісарів  Никифор а
Розвари й Кирила Лукаріса. У плянах Острозькоrо дуже важ
ливу ролю мав відоrpати Никифор і тому насамперед на основі
джерельних даних насвітлимо особовість і ролю цьоrо Typeць
Koro rpомадянина, rpeKa щодо національности.
Никифор Розвара мав до Toro часу пестре минуле. Він ви
eMirpyвaB був до Італії і там у місті Падові був кілька років
професором в університеті. Після Toro він був сім років пропо
відником У Венеції. 4 ) 3 цьоrо ясно, що він ще в rреції під Ту..
реччиною, може в самому Царrороді, набув на ті часи високу
rpeцьку освіту. Напевно, він мусів вивчити добре італійську
мову, бо інакше не Mir би був бути професором університету
в Італії, а потім проповідником. Виходить з цих обставин, що він
мусів удавати праволавноrо католика, бо всі університети і
церковні rpомади в тодішній Італії були лише православнока
толицькі. По кількох роках він вернувся до Туреччини, до Цap
rороду, і відразу зайняв там впливове становище при Патріяр..
хаті.
3 цьоro видно, що Никифор мав на султанському дворі Be
лике довір'я і вплив, бо лшnе за зrодою султанськоrо уряду Mir
він зайняти становшце протосинкела патріяршоrо престолу, тоб
то першоrо йоrо секретаря. Хоча сам Патріярх Е::ремія ІІ, при
якому він почав служити, як протосинкел, був скиданий султа
ном пару разів з престолу, ТО Никифор далі постійно залишався
на своїм уряді і коли не було HOBoro Патріярха, то він, а не
яКИЙсь високої ранПІ Е::рарх, управляв Патріярхівю. 5 )
415

Оцінюючи ролю Никифора в Царrороді, мусимо також взя
ти на YBary факт, що він діяв на впливовому пості, як професор
університету в Падові протяrом кількох років, G) а потім сім
років був проповідником в одній парафії rpeKiB у Венеції, тобто,
як формально унійний діяч. Тоді він мав змоrу обертатися у
..u .. ·
високих ІтаЛІИСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ І церковних колах, отже Mlr
мати доступ до різних довірочних політичних плянів щодо Ty
реччини. Коли по йоrо приїзді до Царrороду султан ський уряд
прийняв йоrо так ласкаво і наділяв йоrо довір'ям увесь час, то
це мусить викликати в нас підозріння, що він у часі CBoro по..
буту в Італії діяв як турецьКИЙ розвідник. У кожнім разі тy
u . u .. . .
рецькии уряд ПОТІМ тримав иоrо на ВІДПОВІдаЛЬНІМ ПОСТІ прото
сикела патріяршоrо трону наявно лише тому, що він вповні
. U .
вислуrовувався цьому УРЯДОВІ в иоrо ПОЛІТИЧНИХ плянах як
внутрішньоrо, так і зовнішньоrо характеру.
Никифор не мав священичих свячень, а був лише архиди
яконом. Для Toro він мусів мати свої, нам тепер невідомі причи
ни, бо, напевно, якби він був Toro бажав, то Е:ремія був би ви
святив йоrо на Е:пископа чи АРХИЕпископа. Коли Е:ремія виїж..
джав через Україну і Білорусь до Москви, а потім дрyrий раз
виїжджав з Царrороду, то він не дав себе заступати якомусь
АРХИЕпископові, а тільки архидияконові Никифорові. Це озна
чаЕ, що султан не поrоджувався, щоб Е:ремію хтось інший за
ступав як Патріярха, а давав свою зrоду тільки на Никифора.
Під канонічним оrлядом нормально не Mir архидиякон старшу"
вати від імени неприсутньоrо Патріярха над АРХИЕпископами,
Митрополитами, Е:пископами і навіть священиками, вищими від
ньоrо своїми свяченнями. Але султан руками архидиякона Ни..
кифора управляв довrі роки Патріярхатом.
Коли Е:ремія помер у 1595 р., то протяrом кількох років
панувало в Царrородському Патріярхаті замішання. На сул
танському дворі добивалися різні кандидати цьоrо люкративно"
ro становища. На вибір рішали впливи різних осіб на султан
ському дворі і більша сума підкупу та докази вірности для сул..
танськоrо уряду. По кількох місяцях після смерти Е:ремії сул
тан іменував на Патріярший трон у 1596 р. Матвія Друrоrо.
Але Матвій не побув довrо на престолі, бо ще Toro caMoro року
він був усунений султаном з престолу і на йоrо місце був iMe
нований rавриїл, якоrо незабаром скинув султан також, щоб
зробити місце на патріяршому троні для Теофана. Але й цей не
утримався довrо, бо вже в 1597 р. прийшов з волі султана до
Царrороду управляти справами цьоrо Патріярхату Олександ
рійськИЙ Патріярх Мелетій Піrас. Султанський двір просто ви
шукував для себе щолояльнішоrо і щобаrатшоrо кандидата.
Таким робом, властиво, Патріярхатом досхочу управляв сул..
танський двір, а не канонічно встановлений Синодом церковний
найвищИЙ достойник. У часі Toro замішання Никифор постійно
займав там СВОЕ впливове становище, маючи повне довір'я сул..
416

тана. Це наперед мусить нас насторожити супроти Никифора
і йоrо ролі не лише в Італії і в Царrороді, але топім у Молдавії
й в Україні. 7 )
Князь Острозький пробував дістати від Царrородськоrо
Патріярха відповідну підтримку своїй боротьбі проти унійних
заходів. Він просив, щоб Патріярх проrолосив клятву на уній
них Владик і тим ніби стали б необсадженими владичі престоли
для назначення протиунійних Е::рархів. Це було вже у вересні
1595 р. Але тоді не було в Царrороді Патріярха, бо саме помер
був Е::ремія, а цю справу не Mir лаrодити лише сам протосинкел,
диякон Никифор. Саме в тому часі вислав султан Никифора
у політичній місії до Молдавії, де султан плянував завалити
владу rосподаря Е::ремії Моrили тому, що цей провадив неза..
лежну від султана політичну діяльність, стараючися опертися
на допомоrу Польщі проти Туреччини. Цей rосподар Моrила
був братом Симеона, батька пізнішоrо православноrо Митропо"
лита Київськоrо Петра Моrили. 8 ) Никифор у часі СВО6Ї місії
у Волощині і Молдавії підтримував урядову турецьку політику
проти rосподаря Моrили. 9 )
Від rpeKiB на своїм дворі ОстрозькИЙ певно знав про побут
Никифора в Молдавії і Волощині; тому до ньоrо вислав CBoro
післанця, щоб від ньоrо видістати клятву на Владик Церкви
київсько..rалицької Митрополії. Бажання князя було сповнене
лише частинно, бо Никифор видав rpaMoTY лише з поrpозою
владикам, що коли вони не звернуть із унійної дороrи, то бу..
дуть позбавлені Патріярхатом CBoro духовноrо уряду. rpaMoTa
Никифора була видана в Яссах дня 17..ro вересня 1595 р. Він
подбав про те, що під rpецько..турецькою пресі6Ю цю rpaMoTY
підписали також молдавські й волоські Митрополити. Один з
них, Лука Білrородський, підписав був унійну заяву на Синоді
у Львові разом з rедеоном Балабаном. У випадку відмови укра..
Їнських владик покаятися, Никифор і молдав'ські та волоські
Митрополити ці6Ю rрамотою кидають на них клятву й OДHO
часно закликають православних вірних з України поставити
своїх кандидатів, щоб їх рукоположити на Е::пископів. 1О )
Ці6Ю чужосторонньою rрамотою, зверненою проти всіляких
автономних прав Церкви в Україні й Білорусі, користувався
князь Константин Острозький, щоб досяrнути свої пляни опа
нувати Церкву. Цей крок князя суперечив світлій традиції Цер..
кви в Русі"Україні, яка боронилася проти претенсій Царrород..
ськоrо Патріярхату накинути їй беззастережне панування Цар..
rороду на'д нею. РіВ'ноапостольний володар Руси"України Во..
лодимир ВеликИЙ давав незвичайні почесті священикові HaCTa
сові з Корсуня, який У часі війни КИ6ва проти Царrороду від..
ступив від rpeKiB і перейшов на сторону КИ6ва та помаrав йому
у війні проти Царrороду. Ярослав Мудрий irHopYBaB претенсії
Царrороду давати до КИ6ва cBoro rрецькоrо Митрополита і велів
собором місцевих Е::рархів обрати cBoro русина Митрополитом.
417

Ним був славний учений і патріот РусиУкраїни Митрополит
Іларіон. Ту саму традицію автокефальности Церкви РусиУкра..
їни боронив пізніше великий князь київський Із'яслав і знову
велів Синодом місцевих Е::пископів обрати місцевоrо русина і
висвятити йоrо Митрополитом без відома і зrоди Царrороду.
Ним був також високовчений на ті часи Митрополит Клим Смо"
лятич.
Ця традиція жила далі в наступних сторіччях серед освіче..
них духовних і світських кіл суспільства, коли нераз Митропо"
личі Синоди покликалися на прецеденси за Іларіона й Клима
Смолятича і обирали самі своїх Митрополитів без зrоди ЦаJr
rороду.
Князь Острозький підо впливом своїх дорадників, не маючи
змоrи досяrнути своїх плянів з причини інших поrлядів Е::рархії
СВОЕЇ Церкви, пішов за підшептом двірських rреківзайдів і сам
запрошував царrородських і молдавських церковників касувати
канонічну самоуправу Митрополії КИЕва, rалича і всіЕЇ Руси.
Запрошуючи молдавських Митрополитів разом з Никифором
встрявати у внутрішні справи Української Церкви, князь тим
самим ішов також проти національної rідности ціЕЇ Церкви. Ви..
ступ Никифора та цих молдавських і волоських Митрополитів
не мав ніякої канонічної основи. Дані Никифорові Патріярхом
Е::реміЕЮ повноваження для об'їзду Е::пархій київськоrалицької
Митрополії не моrли дати йому, що мав лише дияконські свя"
чення, влади над Митрополитом у КИ6ві, ані над ординуючими
Е::пископами в Їх Е::пархіях. Молдавські та волоські Митрополи..
ти не мали навіть позірноrо права давати свої підписи під без..
правну клятву, кинену Никифором проти Митрополита Роrози
й Е::пископів Церкви Митрополії Київської, rаЛИlЬКОЇ і всіЕЇ
Руси.
Друrим rрецьким емісарем з Туреччини, який мав призна..
чену ролю на Берестейськім rоловнім Соборі, був Кирило Лу..
каріс. Він народився на острові Креті в 1572 р. Крета тоді була
під владою Венеції і тому Лукаріс, маючи родинні фінансові
засоби, Mir виїхати на студії до Італії. Там він зразу мав сим..
патії до унії з Римом. Потім він для вищої освіти переїхав в інші
країни Західньої Европи і при цій наrоді увійшов у тісні вза..
ЕМИНИ з протестантським рухом. Особливо він заприязнився був
з рухом кальвіністів і перейнявся Їхньою доктриною. Він став
переконаним кальвіністом і запраrнув перевести в дусі Кальві..
на реформу Східньої Церкви зrори, через вплив на Царrород..
ський Патріярхат, а через ньоrо на всі інші східні Патріярхати.
В молодім віці він прибув в Україну, на двір князя Острозькоrо,
і тут уже в своїм двадцять третьому році життя став керувати
КолеrіЕЮ вОстрозі ; там почав він поширювати симпатії до про
тестантської доктрини серед православних українців. У Захід..
ній Европі він набув добре знання латинської мови і для ефекту
послуrовувався нею серед учених українських шляхтичів. Із
418

cBoro стаНОВИІЦа він мав значний вплив на князя, склонюючи
u . .
иоrо до калЬВІНІЗМУ.
В інтересі князя Острозькоrо Лукаріс постарався для себе
про титул протосинкела Олександрійськоrо Патріярха, щоб цим
титулом імпонувати зібраним довкола князя світським і ДYXOB
ним діячам. Рідний йому тодішній Олександрійський Патріярх
Піrас дав йому також повноваження представляти цей Патрі
ярхат на Берестейськім Синоді. Він з переконання старався у
Бересті не допустити до зrоди між українцями, бо в інтересі
протестантизму лежало ослаблення їх православної чи унійноі
Церкви.
Розбиття серед українців і білорусів на церковному (рунті
в тому часі було, мабуть, у більшій мірі заходами Лукаріса, ніж
Никифора, бо Лукаріс мав здібності до мов. Він володів тодіш
ньою украін'ською літературною мовою, а крім Toro в часі CBoro
кількарічноrо побуту в Украіні пізнав ближче спосіб думання
українськоі шляхти. 11 )
Дещо по Синоді в Бересті Кирило Лукаріс переїхав до Ty
реччини і там у 1612 р. султан іменував йоrо Царrородським
Патріярхом, а для форми йоrо обрав Патріярший Синод. Він
мав потім проти себе міцну і також впливову опозицію різних
кандидатів на патріярший трон. Внаслідок Toro шість разів
U U..
султан скидав иоrо з престолу, але и ШІСТЬ раЗІВ знову покли
кав йоrо наново на це становище. 3 Toro видно, ЩО йоrо впливи
на султанськім дворі були таки сильніші від йоrо противників.
rрали в цьому ролю також йоrо цінні "подарунки".
Лукаріс написав книrу з викладом віри, яка вповні йшла
за доктриною Кальвіна, але зручно убрана в ортодоксальні
rрецькі фрази. Після покарання йоrо смертю в 1638 р. ізза
оскарження йоrо на султанськім дворі в державній зраді/ 2 )
Синод Царrородськоrо Патріярхату ще Toro caMoro року викляв
йоrо з Церкви за науку в зrаданій йоrо книзі. Друrий раз ки
нено клятву на кальвінську науку Лукаріса на Синоді в 1642 р.
Отож, Кирилові Лукарісові вдалося осяrнути одне з йоrо двох
rоловних завдань: не допустити до повноі зrоди українців і бі
лорусів на реунію Церкви в Бересті, вносячи там роздор між
вельможами і шляхтою, з одноrо боку, і Е:рархі6Ю  з друrоrо.
Натомість друrе завдання Лукаріса, щоб перевести реформацію
rрецької Церкви зrори, з патріяршоrо трону, не вдалося йому
осяrнути, бо йому самому вкоротили віку інші rpeцькі KOHKY
.
ренти до паТРІяршоrо трону.
Коли переrлянемо хід rоловноrо Синоду в Бересті в жовтні
1596 р., то приходимо до висновку, що сам князь Острозький,
при всіх йоrо матеріяльних і збройних поrрозах, був би був не
досяrнув відтяrнення зна чної частини шляхти і деяких кіл дy
ховенства від унійноrо доrовору з Римським Престолом, якби
він був не мав підтримки цих чужоземних чинників з rучними
патріяршими rpамотами про ЇХН6 уповноваження. Никифор і
419

Лукаріс постаралися спровадити на цей Синод також волоських
і молдавських Е::рархів для підтримки протиунійної акції. Це
вони намовили Острозькоrо спровадити на Синод протестант
ських учасників. Заходами Лукаріса протестантська rpомада в
самім Бересті виступила активно з підтримкою для протиуній
них чинників. ІЗ)
Підтримка протестантів на Синоді, і то як повноправних
йоrо учасників, була важливим елементом у cTpaTeriї князя.
Він знав, що велика кількість волинської шляхти і значна ча
стина білоруської шляхти з різних спонук €: визнавцями проте
стантизму. Самі ті шляхтичі, що ще признавалися до православ
ної віри і CBO€:Ї Церкви, не вистачали для плянів князя. Це вия
вилося на нараді з'їзду волинської шляхти, де рід Острозьких
мав Н8.Йвільнішу позицію. Переважна опінія ці6Ї наради була
в користь протестантів і вона спонукала князя та йоrо прибічни
ків поставити резолюцію, щоб звернутися до короля, аби він
спеціяльним універсалом формально дозволив брати участь у
Синоді православної Церкви всім "нововірцям", тобто всім про
тестантам. При цій наrоді мала б делеrацjя прохати короля,
щоб він своїм універсалом дозволив брати участь в Синоді чу
жоземним духовникам, rpeKaM і молдаванам чи волохам, а між
ними також Никифорові. Ця делеrація, яку ми вже зrадували,
справді з цим поданням явилася в короля, але король цьоrо
прохання не узrляднив. Делеrати ще прохали короля, щоб у ви
пад ку поділу на Синоді у справі унії, король передав цілу спра
ву Соймові у Варшаві до вирішення. Тоді король відповів по
слам, що Сойм не ма€: права мішатися у внутрішні церковні
справи. Ніякі інші віровизнання не повинні брати участи в Си
ноді Церкви Руськоrрецькоrо обряду, бо це не їхня справа pi
шати справи чужої Церкви. Щодо участи чужоземних цepKOB
них осіб у Синоді і зокрема щодо участи Никифора, то король
також відмовив цьому проханню послів, бо чужинці не повинні
вирішувати внутрішньої справи Церкви Руськоrpецькоrо обря
ду, а тільки самі вірні цi€:Ї Церкви. 14 )
З вище сказаноrо видно, що князь і йоrо делеrати промов
ляли в короля за підданням CBO€:Ї Церкви під суд TaKoro чисто
політичноrо тіла, яким був Сойм Польської Корони, в якому
величезну більшість творили посли польської шляхти, що були
іншоrо віровизнання і мали інтерес у тому, щоб ця Церква
РусиУкраїни була безборонною жертвою Їх панування. Іншими
словами, король з побожних мотивів У даному разі був більшим
оборонцем інтересів Української Церкви, як український князь
і йоrо посли. Нам тут спеціяльно йдеться підкреслити, що князь
Острозький і більшість волинської шляхти, запрошуючи на Си
нод з рішальним rолосом іншовірцівпротестантів, фактично
відступали від основних засад православної віри CBO€:Ї Церкви.
З допущенням Никифора На Синод була тоді особлива спра
ва, яка потребу€: ближчоrо з'ясування. В часі CBoro побуту в
420

Молдавії і Волощині Никифор провадив турецьку політику про
ти rосподаря Е:ремії Моrили. 3 усьоrо було видно, ЩО він там
діяв як турецький політичний areHT. У тому часі стосунки між
Туреччиною, з одноrо боку, а Польською Короною і з Великим
Князівством Литовським, з дрyrоrо, були дуже напружені. У
Варшаві були переконані, що Туреччина rотовить війну своїми
безпосередніми силами і васальним військом, зокрема крим
ських татар. Така війна в тому часі була проти інтересів YKpa
їни, бо на землях України і за українське цивjльне населення,
як ясир, ішла б ця боротьба. Тимто українські діячі тоді по
винні були бути чуйні на це питання. Проте князь Острозький,
якИЙ був тоді в духово му полоні rреківзайдів, турецьких підда
них, зовсім не думав про українські національні інтереси, що
в тому часі були рішуче протитурецькі.
Маючи інформації з Молдавії про політичну ролю Никифо
ра, канцлер Польської Корони наказав йоrо арештувати, як BO
рожоrо areHTa, як тільки він вступив на українську землю біля
Хотина. йоrо посаджено у в'язницю в Хотині до часу, коли
після слідства буде перевезений до королівськоrо суду. Проте
князеві Острозькому залежало на тому, щоб сам цей Никифор,
яКИЙ хвалився в Молдавії, що він G протосинкелом Царrород
ської Патріярхії і що він ма€: спеціяльні повноваження від Пат
ріярха "завести порядок у Київськоrалицькій Митрополії", до
кинення клятви на всіх Е:рархів включно, був конечно потрібний
на Синоді цi€:Ї Церкви, як нібито патріярший представник. Кня
зеві було дуже не на руку ув'язнення Никифора. Він рішив
дістати йоrо на волю не правом, але "лівом", як тоді rоворили
в Польщі, коли треба було щось перевести проти права. Як кня
зеві вдалося уможливити Никифорові втечу з в'язниці, те дo
кументально не €: стверджене. Відомо з оповідання caMoro Ни
кифора на суді, що він спустився з мурів в'язниці на мотузку.15)
Хто йому доставив цей засіб, потрібний для втечі, Toro Ники
фор із зрозумілих причин не сказав. Можемо з усі€:ю правдопо
дібністю припускати, що князь Острозький при допомозі одноrо
із своїх довірених підкупив в'язничну сторожу. Таку правдопо
дібність прИЙма€: rрушевський. 16 ) Никифор неrайно втік потай
ки на двір князя Острозькоrо, а звідтіля вже в серпні 1596 р.
мав можливість діяти для підrотови ворожої для унії акції. 17 )
Так виrлядала справа напередодні Синоду в Бересті, який
мав завдання ратифікувати унійний доrовір Церкви Митрополії
Київської, rалицької і Bci€:Ї Руси з Римським Престолом.
АитиСИІІОД противmпdв унії
Противники з'Gдинення Церкви на чолі з князем Константи..
ном Острозьким рішили влаштувати таки у Бересті свій власнИЙ
Синод у противазі rоловному Синодові, що йоrо скликано на
421

день св. Томи, тобто на 6/16 жовтня 1596 р. канонічною опо..
вісткою Митрополита Михайла Роrози. Для підrотови цьоrо
протисиноду вони зібралися в означенИЙ день 6..ro жовтня ста..
poro стилю 1596 р. у просторих помешканнях князя Острозь..
Koro у Бересті.
Місцем rоловноrо Собору Митрополит визначив був у Бе..
ресті обширну й муровану соборну церкву св. Миколи. Про це
була оповістка в місті і прибите оrолошення на дверях ціЕЇ
церкви. 18 )
у першИЙ день Синоду ще не зібралися були всі епископи
Митрополії, ані не прибули ще деякі папські репрезентанти,
тому Митрополит Роrоза спинився в домі епископа Потія і по..
кищо чекав на приїзд решти ynpавнених членів Синоду.
На протисинод зібралися численні шляхтичі, патріяршИЙ
синкел Никифор, два епископа, які відреклися від унії, та деякі
Архимандрити. Першоrо дня, 6/16 жовтня, вони вирішили ви..
слати до Митрополита Роrози своїх послів із запитом, чи він і
п'ять епископів з ним далі стоять при унії чи, може, ні, а при
тому запросити йоrо прИЙТИ на Їхній Синод. Одночасно ці посли
передали Митрополитові листа від Никифора, в якому він закли..
кав Митрополита й епископів, щоб вони прИЙшли до ньоrо на
u
розмови на цеи антисинод.
Митрополит Роrоза відповів післанцям для передання Ни..
кифорові ось так:
"Всі, хто приходить до нас, від Патріярха в характері
Екзарха, приходить до мене, а не я до ньоrо; бо в проводі
€papxЇ стою я, як її настоятель. Тому також той, хто тепер
прибув і називаЕ себе синкелом і Екзархом, нехай прийде
до мене. Бо брама Moro дому і ціЕЇ rостинниці, як бачите,
відкрита кожному, хто до мене приходить, та стоїть отв(}-
ром. Але я не вірю, що він Е патріяршим Екзархом, а рад"
ше обманцем і шпиrуном, якоrо всі мають у підозрі."19)
Відповідь Митрополита була слушна з поrляду канонічно..
ro права. Якщо справді Никифор мав би правдиве повноваження
про старшування над Митрополитом і навіть право йому нака..
зувати чи йоrо виклинати з Церкви, то він після прибуття на
територію ціЕЇ АРХИЕпархіі і Митрополії мав обов'язок прИЙти
до Митрополита і представитися йому, предкладаючи одночасно
свої писані повноваження. Тоді Митрополит мав би був можли"
вість сам чи через CBoro довіреноrо перекладача перевірити
текст повноваження, підпис Патріярха і йоrо печатку на rpa..
моті. Він мав також можливість проаналізувати зміст повнова..
ження навіть у тому випадку, якщо підпис і початка були б
правдиві, а саме з Toro поrляду, чи зміст повноваження Е зrід..
нИЙ з канонічним правом, яке обов'язувало йоrо Митрополію.
Никифор інакше поступив і це вже наперед мусіло викликати
422

. u .
ПІДОЗРУ, що иоrо повноваження не Е праВДИВІ І каНОНІЧНО не..
важні. При ближчій перевірці справи вже після Toro, як стало
відомо, що Никифор перед прихильниками князя Острозькоro
покликав ся на повноваження від Патріярха €peMiї, стало кож..
ному об'ЕКТИВНОМУ дослідникові ясно, що навіть, якщо €ремія
дійсно підписав був таке повноваження для Никифора, то воно
стало неважним З моментом смерти €peMiї. Цей Патріярх помер
у 1595 р. саме в тому часі, коли Никифор прибув до Волощини,
тобто перед серпнем 1595 р.
На дрyrий день, тобто 17..ro жовтня HOBoro стилю, були
ведені переrовори З князем Острозьким про те, щоб він і йоrо
rpупа злучилися разом З СИНОДОМ, скликаним оповісткою Мит..
рополита Роrози і якИЙ мав відбуватися в соборній церкві св.
Миколи. Переrовори провадив великИЙ канцлер Лев Сапіrа й
уповноважені З ним інші достойники Великоrо Князівства Ли..
товськоrо. Іхні переконування не мали успіху. Князь і йоrо
прихильники серед світських і духовних осіб не бажали спіль
Horo Синоду З "відступниками", як вони називали Митрополита
і всіх п'ятьох €nископів. До Toro напирав Никифор і дрyrИЙ
rpeK, Кирило, разом із зібраними світськими делеrатами з..поміж
православних і протестантів. Тому, що ЇХНЕ зібрання не відпові..
дало траДJЩії Церкви руськоrо обряду й устійненим Вселен"
ськими Соборами канонам, то Никифор переконав їх, що вони
мають право наслідувати новИЙ звичай Царrородськоі Патріяр"
хії, заведенИЙ у цій rрецькій Церкві вже за влади турків. Цей
u u . .
новин звичаи поляrав у тому, ЩО в паТРІЯРШИХ І митрополичих
Синодах тіЕЇ Патріярхії беруть однакову участь з рішальним
rолосом не лише €рархи і делеrати духовенства, але також
світські делеrати. Тим..то зібрані в князя духовні неунійні та
. . .u . u ..U. . .
СВІТСЬКІ неУНІИНІ и протестаНТСЬКІ аНТИУНІИН1 ДІЯЧІ, на натиск
Никифора і Кирила, ріmили орrанізувати свій власнИЙ Синод,
без участи і керівництва Митрополита. На директиву Острозь"
Koro й Никифора постановили зібрані почати новий рід ,,3міша..
Horo Собору". 20)
На зразок цих нових підтурецьких звичаїв на Синодах Пат"
ріярхії і за прикладом польськоrо Сойму, відомоrо всім шляхти..
чам, обрано двох "маршалків" для Toro ,,3мішаноrо Собору".
Никифора вибрано для проводу духовним "колом", на зразок
польськоrо Сенату, а для світськоrо кола делеrатів і неделеrа..
тів, на зразок посольськоrо кола на Соймі Польської Корони і
Великоrо Князівства Литовськоrо, маршалком вибрано Дем'яна
ryлевича, тоrочасноrо активноrо шляхетськоrо діяча, але не
в православнім церковнім русі, а в протестантськім. 21 )
На внесення Никифора, зібрані шляхтичі у числі біля пів..
тори ста, вибрали ще одну делеrацію, яка від імени зібраних
на цім проти синод і мала закликати Митрополита й унійних
€papxiB, щоб вони прийшли до них. Ішлося про те, щоб дотри
матися нібито форми процесу проти них: мовляв, обвинуваче..
423

них Митрополита й €пископів кликано, щоб вони мали нarоду
оправдатися. 3 Toro нічоrо не вИЙшло, бо Митрополит твердо
стояв на СВОЕ:му становищі, що йоrо він окреслив раніше. Не
бажаючи заrострювати ситуацію, Роrоза відповів післанцям, що
він вишле своїх послів до князя Острозькоrо, щоб з'ясувати
справу. Митрополичі посли справді прИЙшли до князя, але іх
зустрів rулевич із кількома шляхтичами, з'ясовуючи свОЕ: ста..
новище і закликаючи іх прибути на їхній антиунійнИЙ Синод.
На це посли Митрополита відповіли:
"Ми не до вас були вислані, але для переrоворів із кня"
зем. 3 тими, що мають серед себе баптистів "новохрещен"
ців" і вванrеликів, ми не мавмо ніякої справи, а на Синоді,
де вони діють, не може буm нічоrо слymноrо."22)
Тоді таки відбулася розмова з князем, якоrо митрополичі
післанці переконували, щоб він і умандатовані православні при..
лучилися до Синоду разом з Митрополитом. Проте князь Кон"
стантин Острозький стояв міцно на спілці з rpеками й проте..
стантами і тому не бажав брати участи в Митрополичім Синоді.
Від дня 8/18 жовтня антиунійні делеrати рішили перенести
свої наради до простороrо молитовноrо збору протестантів, не
хотячи йти до церкви разом із "відступниками", Митрополитом
і €рархами, як іх вони називали. Никифор і Кирило напирали
спеціяльно на шляхту, щоб вона ухвалила кинути клятву на
Митрополита і всіх п'ятьох проунійних €пископів і тим позба..
вити Їх церковноrо достоїнства та відкрити шлях встановлення
нових €пископів, вірних Царrородському Патріярхові. TaKoro
прецеденсу ще не було в історії Церкви руськоrо обряду за час
шістьох сторіч її митрополичоrо правління. Для баrатьох при..
сутніх шляхетських делеrатів клятва на всю €рархію і Митро"
полита була чимось дивним і небувалим, і то за Їхню вдину ніби
провину, що вони не бажали далі слухати Патріярха, залежноrо
від турецькоrо султана, а воліли мати зв'язок із Римським Пре
столом, яКИЙ був цілком незалежнИЙ від світських володарів.
Більше освічені між цими шляхтичами сумнівалися в такі ши
рокі повноваження, якими хвалився диякон Никифор, претен"
дуючи на ВШЦУ владу над Митрополитом, що був АРХИЕПИСКО"
пом, тобто у світлі ранньоrо розвитку Церкви фактично автоке..
фальним адміністратором €papxii. Тому вони вимаrали від Ни..
кифора виявити свої повноваження на письмі аж три рази в
ході цьоrо кількаденноro протисиноду. Никифор не знав укра..
інськоі мови, а тільки rрецьку й італійську. Він з'ясовував свої
нібито такі повноваження поrрецькому, а вже переклад давав,
може, Лукаріс або хто інШИЙ з Острозької Колеrії. Ледве чи
був хто присутній між шляхтичами, що знав би вповні rpецьку
клясичну мову, якою В Патріярхаті писали всі документи. Тим..
то третій раз ці нібито повноваження Никифор читав з перrа"
менової rpамоти, а пояснення були такі, що він мав право сам
424

/
скликати Митрооди в цілій Патріярхії в Туреччині
і поза турецькими кордонами, проводити цими Синодами, пере
водити слідство над Митрополитами й €пископами та, в потребі,
іх усувати з уряду й виклинати. Але люди розуміли це пояс
.u .U.
нення, а не текст Toro перrамену в rpeцькш КЛЯСИЧНІИ МОВІ.
Щойно третьоrо дня, коли втреТЕ висунено сумніви щодо змісту
повноважень, переважив у шляхти поrляд, що більше сумнівів
щодо повноважень Никифора не повинно бути. 23 )
Отож, навіть неунійні противники Митрополита мали сум..
ніви і три рази іх підносили щодо повноважень Никифора. Тим
то і сам Митрополит був у повнім праві не вірити в ці повнова..
ження. Це тим більше, що Никифор ні особисто, ні через післан
ця не передав Митрополитові копії цих уповноважень і потім
не предложив цьоrо уповноваження на суді проти ньоrо перед
Сенатом і королем у Варшаві, хоча і там rоворив про ці уповно
важення.
Під час rарячковоі дебати над питанням, чи кинути на
Митрополита і протиунійних €papxiB клятву, промовляв довrо
сам Никифор, а також Кирило. Цей останній промовляв навіть
по..латинському, звертаючися особливо до освіченої в цій мові
шляхти. 24 )
Після цих трикратно підношених сумнівів врешті антиси"
нод ухвалив клятву на всіх €пископів на чолі з Митрополитом
і на всіх тих духовних, які будуть слухати ціЕЇ €papxiї. Фор
мально і фактично в проrолошеному Никифором тексті була
кинена клятва на цілу Церкву pycbKoro 06ряД,у, хоча стилістич
но про цілу Церкву не було мови в самому тексті клятви. Річ
· . U .
у тому, що зrІДНО з православним неУНІИНИМ 1 католицьким пра
вославним розумінням Церкви, Церква може існувати лише при
наявності €papxiї у кожній €пархії разом з підлеrлим €писко
пам рядовим духовенством і світськими вірними. Якщо Церква
була позбавлена cBoro rолови, Митрополита і всіх Е:пископів
У п'ятьох €пархіях, то тим самим ця Церква фактично була
виклята.
Никифор разом з вірними князеві шляхтича ми пробував
доручити ЦЮ клятву через послів усім €papxaM під час ЇXHboro
перебування на врочистім Синоді в церкві св. Миколи, але при
дверні сторожі ціЕі делеtаціі не впустили до святині, щоб там
не робити заколоту. Поза цим клятву розіслав Никифор при
допомозі князя післанцями до всіх €пархій.
Після цьоrо протисиноду при допомозі Острозькоrо Ники..
фор розіслав до всіх місць в €пархіях Митрополії наказ не по
минати в Боrослуженнях Митрополита Михайла Роrозу і "ще
декотрих з ним €пископів, як відступників і руїнників Соборної
Церкви, і тому силою і владою Святоrо Духа всім блаrочести..
вим вреям і дияконам" наказував поминати ім'я HOBoro царrо
родськоrо Патріярха rавриіла. 25 )
425

rОJlОВНИЙ Собор Митрополії ратифікув унію
Коли дводенні переrовори з князем Острозьким щодо при..
ходу на Собор йоrо rрупи православних делеrатів, світських і
деяких духовних виявили абсолютну неохоту взяти участь, тоді
Митрополит Михайло Роrоза ріmив остаточно відкрити склика..
ний ним rоловний Собор у визначенім місці, тобто в соборній
церкві св. Миколи. Отож, відкриття Собору сталося щойно 8/18
жовтня 1596 р.
Цей Собор був у зrоді з канонами, що Їх ухвалили Вселен..
ські Собори до часу розірвання вдности Соборної Церкви за
Патріярха Керулярія. Собор був виразно побажанИЙ Римським
Престолом для Toro, щоб ратифікувати доrовір про з'вдинення
Церкви Митрополії Київської rалицької і всівї Руси із Вселен..
ською Церквою і проrолосити йоrо в Архивпархії. Зrідно із схід"
нім канонічним правом, КрайовИЙ Собор мусів мати зrоду воло..
даря даноrо краю. Це сталося відповідним універсалом короля
Жиrмонта. Врешті таКИЙ Собор мав скликати правлячИЙ rолова
Церкви даноrо краю, отже тут Митрополит, і він мав ним про..
водити. 26 )
rоловний Собор у Бересті почався врочисто дня 8/18 жовт..
ня 1596 р. З ріmальним rолосом брали в ньому участть: сам
Митрополит КиївськИЙ, rалицькИЙ і всівї Руси Михайло Роrоза;
п'ять епархіяльних епископів: Іпатій Потій, епископ Володи..
мирськИЙ і БерестейськИЙ ; Кирило Терлецький, епископ Луць
кИЙ і ОстрозькИЙ; rриrорій repMoreH, Архивпископ ПолоцькИЙ і
епископ ВитебськИЙ і Моrилівський; Денис ЗбирУЙськИЙ, епис..
коп ХолмсьКИЙ і БелзьКИЙ; йона rоrоль, епископ Пинський і
ТурівськИЙ та Архимандрит КобринськИЙ; Боrдан rодкинський"
Климонт, Архимандрит БраславськИЙ ; rедеон Брольницький,
Архимандрит МоrилівськИЙ; Паїсій Архимандрит Мінський.
Окрім цих ер архів і Архимандритів брали участь у цьому Со..
борі в ролі обсерваторів три ерархи латинські, як папські пред..
. . u. . u
ставники, а також три СВІТСЬКІ наиВИЩІ держаВНІ достоиники
Великоrо Князівства Литовськоrо, як представники володаря
держави. Брали там також участь, як обсерватори, деякі шлях
тичі і rрецькИЙ унійнИЙ чернець о. Петро Аркудій, який пізніше
описав цей Собор.
Після відкриття цьоrо rоловноrо Собору Церкви Митропо"
лії Київської, rалmької і всівї Руси Митрополитом Роrозою
відчитано з амвони документи про унію, ЩО були затверджені
Папою в Римі, і папську буллю. Після обміну думок учасники
з рішальним rолосом ухвалили ратифікацію унійної умови з
Римським Престолом. Після формальноrо ствердження Митро
политом, що унійна умова в ратифікована і схвалена, учасники
врочисто відспівали староукраїнською мовою "Тебе Боrа хвали..
мо". Для підкреслення вдности між обидвома Церквами в рям"
ках дуальної монархії Польщі й Литви, між Церквою руськоrо
426

обряду і Церквою латинськоrо обряду, та для визнання їх OДHO
цінности, учасники Собору з численним збором вірних удалися
врочистою процесіЕЮ до латинської церкви і там також відспі
вали той самИЙ побожнИЙ rимн в латинській lЛові. 21 )
На друrИЙ день, у неділю, 9/19 жовтня 1596 р., відбулося
в церкві св. Миколи врочисте Боrослуження 3 великим збором
. . ,
ВІРНИХ, ПІД час якоrо проrолоmено народові доконане з Единен
ня Церков в одній Соборній Апостольській Церкві. 28 )
ПроrолошеlПlЯ Унії в Бересті
Після rоловноrо Собору Церкви митрополії Київської, ra..
лицької і всіЕЇ Руси в Бересті Е:рархія окремим декретом подала
вірним до відома СВОЕ: звернення про доконану ре унію Церков.
у сучасній українській літературній мові цей декрет Е:пископату
звучить так:
"Року Божоrо 1596ro, осьмоrо ДНЯ, місяця жовтня,
зrідно із старим календарем, ми, зібрані на черrовім Co
борі в Бересті в церкві св. Миколи, митрополит і Е:пископи
rрецькоrо обряду, нижче підписані, на вічну пам'ять, про
rОЛОШУЕМО:
"Ми бачили, що одновлада Божої ЦерКВИ в Е:ванrелії
і устами rоспода нашоrо Ісуса Христа Е основана й YTBep
джена на одному Петрі, немов на камеJlі, щоб Христова
Церква стояла твердо та була розпоряд,кувана й ведена
одним і ним ведена, щоб в одному тілі була одна rолова
і в одному домі був один rосподар і розподілювач ласК
Божих, поставлеНИЙ над Божою челяддЮ і щоб дбав про
лад і роздумував про добро всіх; і цей то лад Божої Цep
u. ·
КВИ, якии почався ВІД апостольських чаСІВ, тривав завжди.
TOMYTO всі Патріярхи відносилися завжДИ в справах HaB
.. u. ..
чання ВІрИ І В приимаННІ ДУХОВНОІ владll в ЕПИСКОПСЬКИХ
судах і відкликах  до одноrо св. Петра, Римськоrо Папи,
як це видно з Соборів і з правил св. ОтціВ. Та й інші, і то
,. .. м
слов ЯНСЬКІ ІШсання, переведеm в даВНИНІ з rpеЦЬКОІ мови,
це задовільно показують, а святі Отці Східньої Церкви
'засвідчують. Усі вони визнають цей свя престіл Петра,
u . u .
иоrо першенство 1 иоrо владу над Е:пискоnами всьоrо СВІТУ.
Не менше також і Царrородські Патріярхи, від яких ця
.. u . u
руська краІна переиняла святу ВІРУ, нема.1ІИИ час узнавали
цю зверхність Римськоrо Престолу св. Петра та йому під
ляrали і від ньоrо брали блаrословення. І хоча від цьоrо
Престолу вони баrато разів відступали, але щоразу з ним
з'ЕДНУВалися і поверталися до послуху йому. А останньо
це сталося на Флорентійському Соборі року Божоrо 1439
за Патріярха йосифа і за царrородськоrо цісаря Івана
Палеолоrа, які вповні повернулися до цьоrо послуху, ви..
427

знаючи, що РимсьКИЙ Папа е батьком, учителем і завідува..
чем усьоrо християнства і правним наступником св. Петра.
А на тому то Флорентійському Соборі був і наш КиївськИЙ
Архиепископ і Митрополит всіеї Руси  Ізидор, якИЙ при..
ніс це з'единення Царrородськоrо Патріярха.і всіх Церков,
які до ньоrо належали, у ці руські країни і їх у цім послусі
й залежності від Римської Церкви утвердив. Тому то і ко..
ролі польські і великі князі литовські, а саме король поль..
ський і уrорськИЙ Володислав та інші володарі дали духо..
венству rpецькоrо й руськоrо обряду привілеї, тобто всі
соймові свободи, що Їх уживають римські католицькі Цер..
кви, такі, які їм були дані. А коли Царrородські Патріярхи
знову відступили від Toro церковноrо об'еднання, то за той
rpix відступства і розірвання церковної сдности попали під
турецьку поrанську владу, то з Toro постало баrато фаль..
тів і лихих учинків та й занедбання правноrо порядку над
цими руськими країнами, а звідсіля закралося баrато свя"
тотатства і поширилися сресі майже по всій Русі і її опа..
нували, знищуючи Божі церкви та пошкоджуючи Божу
славу.
"Тому ми, не бажаючи бути учасниками TaKoro вели..
Koro rpixa і поrанської неволі, яка за тим прийшла на Цар..
rородських Патріярхів, і не бажаючи їм помаrати в розколі
й розірванні святої сдности і запобіrаючи спустошенню цер"
ков і спасіння душ людських, через ті сресі, що тепер по..
стали, маючи те все на сумлінні, а й небезпеку власноrо
спасіння та всьоrо духовноrо стада, від Боrа собі доруче..
Horo,  ми вислали минулоrо року послів до святішоrо
Отця Климентія Восьмоrо, наших братів, хвальних у Хри
сті Е:пископів Іпатія Потія, Прототронія, Володимирськоrо
і Берестейськоrо Е:пископа, та Кирила Терлецькоrо, Екзар..
ха, Е:пископа Луцькоrо і Острозькоrо, за відомом, зrодою
. u . u
1 понукою нашоrо наИЯСНlшоrо володаря, иоrо милости
польськоrо короля і великоrо князя литовськоrо ЖИr'монта
Третьоrо, володаря побожноrо (якому дай Боже щасливе
панування), з проханням, щоб найвищий Пастир Вселен"
ської Католицької Церкви прийняв нас під свій послух та
визволив від зверхности Царrородських Патріярхів (над
нами) і розrpітив нас, з6еріrаючи за нами обряди і звичаї
Східніх Церков, rрецьких і руських, не роблячи ніяких
змін у наших церквах, але щоб залишив їх за переданням
святих rpецьких Отців на віки. Що він і вчинив та дав нам
свої письма і привілеї, наказуючи, щоб ми, з'Їхавmися
на Синод, вчинили визнання святої віри і віддали послух
Римському Престолові св. Петра, Климентісві Восьмому
та йоrо наслідникам. І це ми на Синод і вчинили, як це по..
свідчують наші письма і власноручні підписи і прикладені
печатки, які ми передали на руки послів святішоrо Отця
428

Климентія Папи, які були вислані на цей Синод, а саме
хвальноrо Яна Димитрія Соліковськоrо" АРХИЕпископа
Львівськоrо, йоrо милости Станіслава r омолінськоrо, епис..
копа Холмськоrо і йоrо милости отця Бернарда Маційов"
ськоrо, епископа Луцькоrо, в присутності послів йоrо ко..
ролівської милости, ясновельможноrо Миколи Христофора
Радивила, князя на Олиці і Несвіжу, ВОЕВОДИ троцькоrо, і
йоrо милости вельможноrо пана Лева Сапіrи, канцлера
Великоrо Князівства Литовськоrо і йоrо милости пана Дми"
тра Халецькоrо, земськоrо підскарбника Великоrо Князів..
ства Литовськоrо, старости берестейськоrо, і баrатьох ін..
ших духовних і світських, які були зібрані на цьому си..
. "
НОДІ...
Далі слідують підписи духовних учасників синоду, які мали
право рішальноrо rолосу, а яких імена ми навели ВИІЦе. 29 )
у заrальній формі в цім декреті rоловноrо Собору наве..
дені канонічні правила щодо примату Папи Римськоrо, а також
основа доrовору про З'Единення. В rpaMoTi важливе те місце,
де Е стверджена умова, ЩО в Церкві руськоrо обряду зберіra..
ються на віки вічні її обряди і всі звичаї Та що вони не можуть
бути змінені Римом ніколи без зrоди ціЕЇ Церкви. Підкреслено
також те, що ця Церква маЕ статус рівноправности з Церквою
латинськоrо обряду в дуальній монархії Польщі й Литви.
Проrолошення RОроJШ Жиrмyнта В справі унії
Традиційний канонічний звичай у Східній Церкві вимаrав,
щоб ухвалені декрети Соборів у rрецькій Імперії були проrо..
лошені як обов'язуючі ще декретом Імператора. Це право було
діючим також у Польській Короні й Великім Князівстві Литов..
ськім ще в ХІУ сторіччі і йоrо визнавали церковні й світські
православні українські чинники постійно, без ніяких запере..
чень. Навпаки, українські вельможі вимаrали від цих волода..
рів, щоб такі постанови Соборів були ще проrолошувані декре..
том володаря.
Після Берестейськоrо Собору в дусі традиції також король
Жиrмонт, як одночасний великИЙ князь литовський і руський,
окремим універсалом з дня 15..ro rрудня 1596 р. проrолосив ра..
тифікаційну ухвалу Берестейськоrо Собору. На вступі цей уні..
версал, що був писанИЙ по--українському, переповідас зміст дe
крету епископату про рішення Берестейськоrо Собору. Король
спинясться довше над Вселенським Флорентійським Собором
особливо тому, щоб підкреслити, що тоді король Володислав ви
дав був для унійної Руської Церкви привілей повної рівноправ..
ности з Латинською Церквою в межах ціЕЇ держави і приrадУЕ,
що ця рівноправність у всьому оБОВ'ЯЗУЕ Й тепер. Характери..
стична прикмета форми цьоrо королівськоrо універсалу поля..
429

. . u
raB в тому, ЩО король всюди ПІдкреслюв наЦІОНальнии характер
Церкви Київсько..rалицької Митрополії, вживаючи терміну
"Руська Церква", "руськИЙ обряд" і Т. д. Ось тут кілька уривків
. . .и . .U.
З цьоrо УНІверсалу в НИНІШНІИ ЛІтераТУРНІИ МОВІ:
"Св. Отець Климент ВосьмИЙ, Папа РимськИЙ, прИЙНяв
вас до одно сти Церкви Божої, освободив від надвлади Цар..
rородських Патріярхів, дозволив на всі руські церковні
обряди зrідно із старим звичавм і уставом святих rрецьких
Отців, не чинячи в них найменшої зміни, і залишив вас
вічно у всій Їхній славі. І на це все вам і наслідникам ва..
тим переслав ласкаво свої письма і привілеї..."
Далі цей королівський універсал оповідав ширше про хід
Берестейськоrо Собору, зrадуючи наперед відступство від очо..
люваної Митрополитом Роrозою €papxiї Руської Церкви двох
Е:пископів, львівськоrо Балабана і перемиськоrо Копистенсько"
ro. Вони, підкреслюв універсал, не бажали бути разом з усіма
· -U..U..
ІНШИМИ владиками в РУСЬКІИ праВОВІРНШ СВЯТИНІ, але "ВОЛІЛИ
злучитися з аріянськими новохрещенцями, боrохульниками свя"
тої Трійці та з іншими різними вретиками, які в неприятелями
руської православної віри".
Цей момент був поминенИЙ у тексті декрету унійноrо Со..
бору, як також не зrадано в ньому факту, що в протиунійнім
зібранні рішальну ролю rpали чужинці, rреки, що ПрlІЙШЛИ 3
Туреччини в характері патріярпmx висланців, а також різні
rpецькі Архимандрити й Е:пископи. Цьоrо не наводило також
соборне послання Е:рархії Митрополії, видане на Берестейськім
Соборі до всіх вірних дня 18..ro жовтая 1596 р.
Але це місце королівськоrо універсалу звучить так:
"А крім Toro (ці два Е:пископи), взявши собі до това..
риства шпиryнів і інших зрадників, як Никифора та інших
чужинців..rpеків, вибрали собі місце замість храму Божоrо,
 в вретичній божниці, де відбуваються вретичні пропов'іді
і немовби на злість і з упертістю поступали з фараонською
закам'янілістю серця і поважувалися на речі, противні
своїм настоятелям і нам, свому rосподареві і панові та ре..
чипосполитій, своїй батьківщині, а забувши на свою попе..
редню зrоду та свої письма, уперто відривалися від Церкви
Божої і робили якісь потайні зrоворення і протести."30)
1) А. Великий, 3 літопису, стор. 108 інаст.; rрушевський, том У, стор.
606 інаст.; Бартошевич, стор. 161 і наст.
2) Свідчення Петра Аркудія, rляди: А. Великий, 3 літопису, стор. 10О. На
основі свідче,нь інших учасників, що були обсерваторами подій у Бересті в
тому часі, московський професор ДУХОВНО1 Академії в Парижі призна€, що
князь Острозький прибув до Берестя на цей Собор, ведучи з собою узбро€ний
крісами й rаківницями великий збройний відділ, o як'оrо належали також
татарські полки і мадярські rаАдуки. Карташев, стор. 668.
430

3) rляди ствердженlНЯ спілки Острозькоrю з Райським в описі одноrо з
православних учасників синоду в А. Великоr,о, Документи, стор. 306 і наст.
4) rрушевський, том У, стор. 603..604.  А. Великий, Документи, стор. 417.
5) Велику вплив'овість Никифора на турецькім су лтанськім дворі підкрес"
лю€ rрушевський, том У, стор. 604.
6) Цей факт пода€ сам Никифор на суді Сенату в Варшаві в 1597 р. rляди
запис прихильноrо для Hьoro автора в А. Великоrо, Документи, стор. 417.
1) Про замішання в цім періоді на Цap[,opOДCЬOMY Престолі r ляди: rpy..
шевський, тоОМ, У, стор. 603 інаст.; А. Великий, Документи, стор. 372.
8) Родовід Петра Моrили rляди: Аркадій Жуковський, стор. 49. Батько
Петра по смерті 110сподаря Еремії був також rосподарем Волощини і Молдавії
та прод'овжував політику союзу з Польщею проти Туреччини. Тому він вислав
був cBoro сина Петра виховуватися в Варшаві на королівськім дворі.
9) rляди записку ПрИХИЛЬНОl10 для Никифора сучасника про процес Ники..
фора в Сенаті в Варшаві: А. Великий, Документи, С1"ор. 416. Також у Барто
шевича, стор. 179.
10) Текст цi€tї rрамоти з клятвою в А. Великоr.о, Документи, стор. 120..121.
11) Житт€писні дані rляди в праці: Kenneth Scott Latourette, А History
оІ Christianity, New York, С1"ор. 900..901 і 908. Так,ож у записках про Бере
стейський Синод у А. Великоro, Документи, стор. 444 і наст.
12) Лукарісові тим раЗ1ОМ !Не вдалося оборонити себе від закиду держав..
H'oro зрадника і тому він з вироку султанськоrо суду був повішений на шибе"
ниці. Latourette, стор. 901.
13) Карташев, стор. 668.
14) Карташев, стор. 667.
15) rляди запис з йоrо процесу, написаний йоrro приятелем. Текст у А.
Великоrо, Документи, стор. 444 і наст.
16) rрушевський, том У, стор. 605.
11) rрушевський, том У, ст.ор. 6ОО.
18) Наш оrляд тут іде за оповіданням ДВ1ОХ хронік очевидців з православ..
",oro неунійноrо боку й OД;Hi€Ї мемуаРН01 записки rpeKa православноrо, але
унійноrо, Петра Арку дія. Ці матеріяли в різних публікаціях в А. Велик.оrо,
Докумеmи, це €: 1) В польській мові п. н. "0 русінах" , текст у А. Великоrо,
стор. 344 і наст. 2) Кор.отка записка неунійноrо правослаВіноrо в українській
мові в А. Великоr,о, стор. 397 і наст. 3) Записка уніЙноrо православноrо rpeKa
Петра Аркудія в італійській мові, в А. Великоrо, стор. 383 і наст. та в укра'їн"
ськім перекладі А. Великий, 3 літопису, стор. 103 і наст. і 4) в rрушевськоrо,
том V і УІ, 5) Лік.овський. 6) Карташев і 7) Барroшевич.
19) rr.eKcT ВЗЯТИlй з неунійноо правослаВіНОl10 оповідання "Про русинів",
rляди повний текст цьоrо .оповідання в А. Великоr.о, Документи, стор. 346.
20) Так назвав цей неуніЙний СИНОД сам Никифор, як п'ода€ Карташев,
стор. 670.
21) Коротка неуніЙна хроніка в українській мові, повністю подана в А.
Великоrо, Докумеmи, стор. 309. Дем'ян rулевич був заrально відомий, як
визнавець протестантських ідей і цей факт пода€ так,ож rруш'евський, том У,
стор. 608.
22) 3 хроніки неунійноrо автора в А. Вели к.оI"о, Документи, стор. 399.
23) rляди звіт неунійіН'Оrо aB1'tOpa п. н. "Про русинів", А. Великий, Доку-
менти, стор. 319.
24) Там таки, C'flOp. 318.
25) Текст розпорядження Н.икифора в А. Великоrо, Документи, стор. 369-70.
26) Тут вжива€мо назви "Крайовий Собор" для підкр-еслення, що йдеться
про Край.ову Церкву, а не про 'Одну епархію в даному краю. Така Крайова
Церква в латинській термінолоrії Ma€ назву "партикулярної", тобто окремої
частини Соборної Церкви. Старослов'янська церк'овна мова деколи цей термін
перекладала словом "помісна" і йоrо перейняла офіційно московська Церква,
в моск,овській вимові "пам€стная". Українська мова Ma€ слово "помісна" лише
у відношенні д:о пом'Осту, наприклад, помісна долівка (rляди СЛОВНИК Бориса
rрінченка, найліпший словник української мови, уло}кений незалежно від уря"
довоrо MOCK'OBCbK'Oro натиску). Натомість у московській мові слово "пам€ст
ний" означа€ те саме, що в українській мові "місцевий". (rляди академічний
СЛОВіНИК російськ,о"український з 1937 р., виданий у Ки€ві в ВУАН). Давати
назву для Церкви цілої країни в формі "місцева Церква" досить незручно, бо
можна б це розуміти, як церкву одної місцевости. Тим"то ІНа території цілоrі
Церкви 'одної країни найкраще поукраlїНСькому називати таку Церкву "Кра..
431

й'овою". Якщо йдеться про сьоr,однішню К1атолицьку Церкву украошців, то
цілу Церкву треба просто називати "Українською Католицькою Церквою",
бо тепер до ціеї Церкви належать лише українці, коли в ХУІ сторіччі це була
Церква українців і біл.оруусів, а також у ній розвинулися деякі обряд'ові вла..
стивості, які € чисто lНаці,ональноукраїнські.
21) Петро Арку дій в А. Великоrю, як вище.
28) Арку дій, там таки.
29) Текст з ориrіналу, ,написаний на перrамені, в архіві Ватикану, в А.
ВеликоrlО, 3 літопису, стор. 118..121.
ЗО) П,овний текст в А. Велик-оrо, Документи, стор. 392 і наст. Уривки в
сучасній літературній мові в А. Великоr-о, 3 літопису, стор. 123 і наст.
432

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ IlIОСТИй
ПРОТИВІПІКИ УШІ ПРОДОВЖУЮТЬ БОРОТЬБУ
ЗвернеllllJl до польських ЧИНІПІків із скарrою
Toro caMoro дня, 19..ro жовтня 1596 р., коли під час баrато"
людноrо Боrослуження в церкві св. Миколи була врочисто про..
rолошена ратифікація Митрополичим Крайовим Собором уній..
Horo доrовору з Римським Престолом, князь Константин Ост"
розький і деякі йоrо послідовники написали до короля Жиr..
монта протест проти унії. Цей протест вони наміряли вписати
до публічних книr У Бересті, але там відмовлено йоrо прийняти.
Тим..то цей протест був подаНИЙ до публічноrо відома через за..
ппс до книr староства rородськоrо в Володимирі зараз чотири
дні пізніше, тобто 23..ro жовтня 1596 р. Цей протест цікавИЙ
з різноrо поrляду. Передасмо йоrо тут сучасною літературною
мовою:
"Ми, сенатори, достойники, урядники і лицарство, а
також духовні реліrії rpецької Східньої Церкви сини, які
тут У Бересті на Синод зrромадилися, (пов'Їдомлясмо), що
. .u . . .. . .
до нас НИНlшньоrо дня ДІИШЛИ пеВНІ ВІСТІ І наВІТЬ ВІД вель"
можних панів, післаних на цей Синод від йоrо королівської
милости, що їх милості вчинили якусь зrоду в справі посд..
нання костелів rpецьких і руськоrо через Митрополита і
кількох Е:пископів  відступників від костела rpецькоrо,
які..то (Е:рархи) ще вчорашньоrо дня були зі CBoro уряду
зложені і правом духовним відсунені від своїх достоїнств,
а це дісться без нашоrо відома і всупереч нашій вольності
і слymності. Отож, свідчимо проти всьоrо Toro і всіх осіб
і справ у тому поступкові та протестусмо проти цьоrо їх..
" u .
ньоrо поступку, уважаючи ІХ поступок за неслушнlШ І ду..
масмо йому не тільки не підляrати, але за Божою допомо"
rою обіцясмо собі всіма силами боронитися і проти ньоrо
бути, свій проти них учиненИЙ виступ утверджувати і всіма
засобами підтримувати й помаrати будемо найбільшими
силами і за нашою спроможністю, а особливо нашими про..
ханнями в йоrо королівської милости."I)
433

Коли rородськИЙ уряд у Бересті Toro протесту не прИЙняв,
то він був зложенИЙ у rородському уряді у Володимирі ввідпо..
відному переповідженні, але в нічому не міняючи змісту пер"
BicHoro протесту.2) Під цим протестом долучені підписи таких
осіб і в такому порядку:
"Константин княжя Острозьке, восвода Київський, власна
рука; rедеон Болобан, €пископ ЛьвівсьКИЙ, власною ру..
кою; Михаїл Копистенський, €пископ ПеремисьКИЙ і Сам..
бірськИЙ, рука власна; Ларіон Масальський, Архимандрит
Супр, асльсьКИЙ рукою власною; Никифор Тур, Архиманд"
рит манастиря печерськоrо, власною рукою; СмиреннИЙ
Е:лисей, IryMeH пинсьКИЙ, власна рука; Дем'ян rулевич,
від всьоrо лицарства."З)
3вертас на себе yвary факт, що цей протест писанИЙ ще
· -СІ U. .
в чаСІ ПРОТИУНІиноrо синоду, зrлядно при иоrо заКІнчеННІ, в не..
ділю 19ro жовтня. Під постановою цьоrо протисиноду були
зібрані підписи двох €пископів, вісьмох Архимандритів, одноrо
IrYMeHa та дев'ятьох "протопопів", тобто деканів. Тимчасом про..
тест підписали тільки князь ОстрозьКИЙ, два Е:пископи і три
Архимандрити. Інші Архимандрити, Іryмени йдекани взаrалі
не підписали той протест. Мусіла бути якась причина, що князь
не зібрав більше духовних підписів. Треба припускати, що ці
бракуючі духовники під час збірки підписів викрутилися, десь
зникаючи поза залею зборів. Ця підозра стас ще більше прав..
доподібна, коли взяти на yвary факт, що король Жиrмонт у
своїм універсалі наводить інформацію своїх представників на
Берестейськім Соборі про те, що деякі підписи під протиунійну
заяву були вимушені застрашуванням. 4 ) Маючи на увазі зібра..
ну З'бройну силу Острозькоrо і методи поведінки в тодішній
Польській Короні, які стосували вельможі польські, литовські
u .. . u
И украІНСЬКІ однаково, можна це уважати маиже за певне, а не
лише за правдоподібне.
Аналізуючи поступовання обидвох протилежних сторін із
точки поrляду суспільно..національних інтересів, треба під..
креслити, що протест князя Острозькоrо, двох владик і трьох
Архимандритів зanовідас, що вони звернуться до короля, щоб
він чинно встрявав у внутрішні справи Церкви руськоrо обряду,
маючи на увазі, щоб король вирішив остаточно справу унії
Руської Церкви з Соборною Церквою, або закріпив між ними
розкол. Це потрібно наrолосити тут тому, що, власне, артикулИ
про з'сдинення, уложені Е:рархісю цісі Церкви і після переrо..
ворів прИЙНяті Римським Престолом і королем, особливо став..
лять наrолос на те, щоб король не встрявав у внутрішні справи
Церкви і щоб не він самовільно назначував кандидатів на Мит..
рополита й Е:пископів до висвяти, але щоб це робив Синод Ру..
сько"Української Церкви. Дальшу характеристику цьоrо про..
тесту, який навіть не зrадус про те, що існус Руська Церква,
34

а rоворить лише про "I)Jецьку Церкву" в цій державі, подамо
нижче у зв'язку з іншими протиунійними заявами.
Треба зrадати про прохання львівськоrо Ставропіrійськоrо
Братства з кінця 1596 р. до всіх послів Сойму, як ДО ТИХ, щО
називали себе православними так і приналежних до різних про
тестаитських віровизнань. Братчики пишуть попольському і
прохають, щоб ці посли піднесли в Соймі спротив проти унії.
Іншими словами, вони йдуть за прикладом князя і двох владик:
замість противитися встряванні польських державних чинників
у внутрішні справи Церкви руськоrо обряду, братчики HaMara
ються втяrнути ці польські державні чинники до ролі вирішаль
Horo орrаиу щодо всіх внутрішніх справ Церкви руськоrо обря
ду. Братчики, подібно як князь ОстрозькИЙ, не називають СВОЕ:Ї
Церкви й обряду руськими, а послідовно лише rрецькими. 5 )
Ці методи втяrання польської державної влади у внутріш
ньо-церковні справи Церкви україиськоrо й білоруськоrо Hapo
дів, які стосував князь Острозький, львівські братчики та інші
.u . ...
неУНІИНІ елементи, продовжувала украlнська шляхта даЛІ в
наступних роках. Для прикладу може послужити позов, якИЙ
внесено формально 30ro січня 1598 р. проти Е::пископів Іпатія
Потія і Кирила Терлецькоro за Їхню унійну діяльність. Король
мав конституційнИЙ обов'язок доручити пізваному позов шляхти
на Сойм. Отож, цей позов короля тут передаЕ:МО (писаний YKpa
інською літературною мовою XVI сторіччя) :
"Жиrмонт Третій, Божою милістю король польськИЙ,
u u u u u ""
великии князь литовськии, руськии, пруськии, замоиськии,
мазовецьКИЙ, інфлянтськИЙ, а дідичНИЙ король IlIведськИЙ,
r отськИЙ і Ванд,альськИЙ:
"Тобі, lпатіЕ:ві ПотіЕ:ві, владиці Володимирському і Бе
u .. .. ..
рестеиському ВІД рамени І зверхности наШОІ rосподаРСЬКОI,
щоб ставитися перед нами, rосподарем, і нашими панами
радами і всіма станами, що належать до Сойму, на Соймі
близькім варшавськім особисто і реченцево (а цей Сойм
теперішньоrо 1598 р. від дня 1-ro березня почнеться) для
підтримки проти тебе справи послів Волинськоrо ВОЕ:від-
ства, які з доручення всіх обивателів тебе позивають за те,
що ти спільно з Кирилом Терлецьким, Владикою Луцьким
і Острозьким, екзархом найперШИЙ переступ учинили, що
зробили себе послами від своіх православних християн віри
rpeцької до Отця Папи, якому ви послушенство іменем всіх
тих обивателів віддали. Toro вони вам ніколи не доручали
і на те з вами не зrоджувалися, але навпаки, ви сталися
послами непісланими. І те ви виконували, чоro вам ніколи
не доручувано, а крім Toro ви важилися без волі Патріяр
хів своіх старших, присяry зложити, яку ви вчинили були
для послуху rрецькій вірі. За це ви добра річmIОСПОЛИТОЇ
на той хліб духовнИЙ надалі осяrнули. Ви тих дібр сталися
435

невдячними, а з приводу цих неrідних ваших справ на
основі уставів Сімох Вселенських Соборів і правил святих
Отців, ви Toro достоїнства наданоrо хліба відпали."
Далі цей позов твердить, що названі владики дуже прови..
нилися ТИМ, що не послухали патріярших вислаників, висланнх
на БерестейськИЙ Синод. Їх вину обіцяв позов доказати на Соймі
належними доказами. 6 )
В дусі канонічноrо права, всі справи юрисдикції над Е:рар..
хівю даної Церкви належать виключно до самої Церкви, тобто
до вирішування їх компетентною Е:рархівю даної Церкви. В дусі
Toro права, ніяка' світська, ані державна влада не мав юрисдик"
ції сама вирішувати церковних внутрішніх справ. Рішальну
силу мав тільки Е:рархія даної Церкви, а державна влада моrла
дану постанову Е:рархії підтримувати або стриматися від такої
піддержки. Поза тим, судити будь"коrо духовноrо, не лише
Е:рарха, у церковних справах може лише компетентний церков..
нИЙ суд. Так приписували також "устави Володимира Великоrо
і Ярослава Мудроrо", що формально обов'язували також у ме..
жах Корони Польської та Великоrо Князівства Литовськоrо.
Не зважаючи на всі ці законні приписи, ані на вікову традицію,
деякі посли до польськоrо Сойму, що називали себе православ..
U .. . .
ними, а з ними И ІХ протестаНТСЬКІ СПІЛЬНИКИ, висунули справу
унії на сесії черrовоrо Сойму. Все ж таки до формальноrо суду
над Е:nископами Потівм і Терлецьким не дійшло.
ОстрозькИЙ пропонув ЗJDIТТя Православних і Протестантів
Уже в попередніх розділах була зrадка про те, що князь
Константин ОстрозьКИЙ не мав виробленоrо твердоrо переконан..
ня і розуміння православної віри зrідно з вченням Соборної
Церкви, устійненим у рамках сімох Вселенських Соборів. Иоrо
окружало значне число протестантів і таких нібито православ..
них учених, як Кирило Лука ріс, які під православними свище..
ничими ризами укривали свої протестантські доктрини. Цей
rypT неправославних учених перебував на дворі князя довrі ро..
ки і з..посеред цьоrо rypтa брав собі князь дорадників. Довrі
... .u .
роки ІХНІХ сyrеСТІИ 1 переконувань довели до Toro, що князь на
старості літ затратив розуміння православної віри, яке він виніс
у молодших роках з виховання в родині. В ньоrо залишилися
твердо лише зверхні ознаки дівї Церкви: обряди і відбування
свят, тобто старИЙ календар. Уже деякі св. Тайни він уважав,
зrідно з протестантським розумінням, "людськими ВИМllслами",
як він про це писав до Е:nископа Потія. Лише в такім змислі
князь ОстрозьКИЙ уважав себе "філяром", "стовпом" православ..
ної Церкви, не розуміючи вже в часі половини 1590..их років
духа і rлибшоrо значення доrми православної віри.
Отож, коли князь у Бересті проrолосив явну війну всіма
засобами проти ратифікації унійноrо доrовору свовї Е:рархії з
436

Римським Престолом, а виступив нібито в обороні "чистоти
православної віри", то фактично це не була боротьба православ
.. .U.. .. u
НОІ неУНІИНОІ частини СУСПІльства ПІД иоrо проводом, але князь
боронив якусь дивну мішанину православноrо віровизнання 3
протестантськими віровизнаннями. Це дуже важливИЙ факт у
цій добі історії України. Він відбираЕ: rpYНT зпід Hir тим авто..
рам, які пробували й тепер ще пробують представити цю бо
ротьбу князя від імени послушної йому шляхти і братчиків, як
боротьбу чистоrо православ'я проти відступства €papxiї від "чи-
стої rрецької віри". 3 ходу caMoro rоловноrо Синоду Церкви
Митрополії Київської, rалlЩЬКОЇ і всіЕ:Ї Руси під проводом її за-
KOHHoro Митрополита Михайла Роrози, з одноrо бо'ку, та ОДНО-
ча;сноrо протисиноду в тому самому місті Бересті, орrанізованоrо
Острозьким і KepoBaHoro Никифором та rулевичем, бачили ми,
що між обидвома сторонами не було взаrалі жадної теолоrічно-
доrматичної суперечки. Ішлося виключно про те, кому мав під-
ляrати Церква в Русі-Украіні  Патріярхові в Істамбулі, що
був всеціло домінованИЙ турецьким султаном, чи незалежному
від якої-небудь світської влади Папі Римському.
Яскравим доказом протестантськоrо поrляду князя Ост-
. u .
розькоrо в тому чаСІ служить иоrо ПРОПОЗИЦІЯ, передана ним
через своїх довірених послів, щоб соймові посли, які признавали
себе протиуніЙНими православними, обирали депутацію до ко-
роля спільну З протестантами. Протестанти радо прИЙняли таку
пропозицію цих неунійних православних і вони вибрали спільну
делеrацію, а ії rоловою і речником обрали відомоrо нам посла
З Виленщини Дем'лна I)rлевича. Це показувало, ЩО також ці
православні посли звертали YBary лише на зверхні вияви при-
належности до якоїсь конфесії, а не на її rлибшИЙ зміст. У часі
Сойму в 1597 р. від імени православних послів rулевич вимаrав
від короля, щоб він усунув від церковної влади унійних €пис-
копів Церкви pychKoro обряду і щоб після Toro надав ОПОР9 Ж -
нені Е:nископські достоїнства неунійним православним. Якщо
цих вимоr король не виконаЕ:, заявив rулевич, то неунійні пра-
вославні посли зірвуть наради Сойму. На цю заяву rулевича
депутація дістала таку відповідь: rулевич маЕ: право rоворити
лише від імеlШ протестантів, бо він Е: протестантських поrлядів.
Про унію Православної Церкви можуть rоворити лише право-
славні зrідно з канонами ціЕ:Ї Церкви. Справу унії вирішив Пра-
вославНИЙ Собор у Бересті зrідно з канонічними правилами, т.т.
rолосами своїх духовних учасників.
у тому самому часі відбувалися також наради Сенату в
Варшаві. Там була наrода для православних неунійних сенато-
рів і для протестантських сенаторів виступити в обороні неуній-
Horo православноrо табору, щоб виявити ту солідарність, яку
пропонував князь ОстрозькИЙ. Протестантських сенаторів було
баrато. Проте виразно тоді виступив лише князь ОстрозькИЙ.
Протестантські й інші православні неунійні сенатори промов-
437

ляли .пише заrально і делікатно. Тимто ніякої ухвали в змислі
заяви депутата Дем'яна ryлевича Сенат не прИЙНЯВ. 7 )
Проте противники унійної православної Церкви й її €papxiї
виrрали дуже важливу справу. Сенат не прийняв пропозиції
короля, щоб до Сенату прийняти €рархію Київської Митрополії
з рішальним rолосом і з рівним достоїнством, яке мали латин..
ські €рархи. ТіЕ:Ї пропозиції не підтримали ні латинські €рархи,
ні католицькі світські сенатори. Не помоrли тут вислані до рі..
mальних провідників духовних і світських сенаторів листи Папи
Климентія УІІІ. Як стверджують польські історики, майже всі
латинські польські €пископи були проти унії Церкви руськоrо
обряду і вони надавали тон цілому Сенатові. Лише дехто вий..
нятково підтримав пропозицію короля. Тут виявилася тиха спіл..
ка у справі унії цих латинських польських €пископів у Сенаті
з протестантськими сенаторами. 8 )
Ця спілка провідника неунійноrо табору, князя Константи..
на Острозькоrо, з протестантами не була лише політичним і
тактичним союзом, як дехто з істориків інтерпреТУЕ: вище подані
факти. Була це ідеолоrічнореліrійна спілка. Приrадати собі
треба факт, що князь Острозький У своїх домаrаннях до короля
шість тижнів перед Берестейським Собором ставив вимоrу, щоб
король дозволив протестантам брати участь у цьому Соборі. Це
означало, що він бажав учинити протестантів співрішальним
чинником у внутрішніх церковних і доrматичних справах. Цей
момент тод'Їmньоrо духовоrо ПОЕ:днання православ'я іпротестан"
.... u ·
тизму В lдеолоrll князя видно з иоrо дальших КрОКІВ, як про..
відника цьоrо табору.
Незабаром після цих подій князь Острозький від імени пра..
вославноrо неунійноrо табору умовився з проводом усіх проте..
стантських rpуп у Польській Короні і в Великому Князівстві
Литовському, щоб відбути спільний з'їзд у Вильні. Цей з'їзд
був заплянованИЙ на весну 1599 р. і він тоді фактично відбувся.
Серед протестантів були високоосвічені провідники і вони мали
плян перевести нову унію православної Церкви руськоrо обря..
ду в противаrу Берестейській Унії. Вони запропонували, як про..
rpaMY з'їзду, дискусію між духовними неунійними православ..
ними 'ї протестантськими теолоrами різних віровизнань про пов..
не об'Е:днання обидвох сторін, православної і протестантської.
Якщо не можна було б досяrнути повноrо порозуміння про за..
сади віри обидвох таборів, то дійти до порозуміння принаймні
в деяких rоловних спірних питаннях між православними і про..
тестантами. Князь ОстрозькИЙ прИЙняв цей плян порозуміння
дуже прихильно, як це підкреСЛЮЕ: Михайло Ірушевський. 9 )
Князь умовив кількох духовних осіб з"поміж українців і rpeKiB,
що співпрацювали з ним, щоб вони виїхали до Вильна на цей
з'їзд, як представники православноrо неунійноrо духовенства.
Князь ОстрозькИЙ уважав цей з'їзд православних і проте
стантів настільки важливим для СВОЕ:Ї діяльности, що поїхав на
438

ньоrо особисто. Там князь виступив з промовою, в якій він ви
словив rаряче бажання повної злукиунії Православної Церкви
і всіх протестантських віровизнань у Польській Короні й Литві.
Але присутні духовні неунійні православні делеrати не пішли
неrайно за цим пляном князя. Вони висунули застереження,
що вони, як вірні послушенству Царrородському Патріярхатові,
не можуть тут робити якісь зміни в доrматиці Православної
Церкви без зrоди цьоrо Патріярхату. Протестантські учасники
з'їзду не перечили цьому формальному замітові. Вони були пе
реконані (мабуть, на основі позалаштункових інформацій Ки
рила Лукаріса, який був тайним кальвіністом), що їм удасться
разом з місцевими неунійними православними наклонити Пат
ріярха до 'пропонованої унії з протестантами. Вони написали
листа до Царrородськоrо Патріярха з проханням прилучитися
-U. ..
до цих УНІИНИХ заХОДІВ, а листа передали через украІНСЬКИХ
православних, щоб вони йоrо переслали до Царrороду. В Ту..
реччині ця справа тяrлася довrо, бо там постійно мінялися
Патріярхи. Тимто покищо залишилася унія православнопроте
стантська в сфері дискусії; тимчасом, обидва табори творять ли..
ше тактичнИЙ союз, щоб спільно поборювати Соборну Церкву,
яка визнаЕ: примат Папи. 1О )
Так не дійшло тоді до повноrо об'Е:днання Церкви неуній
них православних під проводом князя Острозькоrо і всіх проте
стантських віровизнань, включно з польськими визнавцями різ
них протестантських rpомад у Польщі, Україні, Ливті й Білору"
сі. Справа формально пішла до царrородських rpeKiB при Пат
ріярхаті. На місці, в межах Польської Корони і Великоrо Кня
зівства Литовськоrо, табір князя Острозькоrо переводив ніби
православну акцію проти унії rоловно протестантськими pyKa
ми й їхніми rолосами в Соймі та Сенаті в Варшаві. В тому часі,
після повної інкорпорації українських земель до земель Поль
ської Корони В Люблинській Унії 1569 р., запанувала була в
Польській Короні "Золота вільність шляхетськоrо народу", без
оrляду на національну приналежність і віровизнання. IlIляхта
не допускала до зміцнення виконавчої влади короля, щоб ця
"золота шляхетська вільність" не була нічим і ніким обмежена.
Шляхтич у своїй земській посілості, тобто в своїм селі чи Mi
стечку, був просто абсолютним володарем тіла і душі своїх під..
даних. Селянин, покривдженИЙ таким шляхтичем, ......... польським,
українським чи литовським, ......... не мав відклику до ніякоrо дep
жавноrо суду чи до caMoro короля. Іншими словами, Польща
тоді складалася з бarатьох 'незалежних шляхетських державок
у заrальній Польській Короні. Ці шляхетські володарі мали
диктаторську владу в цілій Польській Короні через своїх послів
у Соймі, бо кожНИЙ посол у тому часі мав "вільне вето", liberum
veto, тобто право не допустити в Соймі до ухвали якоrо"небудь
закону. Вистачило, щоб один з послів підніс оклик: "не дозво..
ляю", щоб ударемнити на Соймі всі заКОНОПРОЕ:КТИ й ухвалИ.1-1)
439

Князь ОстрозькИЙ, як провідник неунійноі українськоі і
білоруської шляхти, мав можливість зірвати кожний Сойм, як..
ЩО Сойм у цілості не прихилився б до вимаrань послів, які йшли
за ним. Це була поважна парляментарна rрупа шляхетських
послів, бо ж тут ішли разом не лише неунійні православні, але
також усі протестантські посли. Проте тактика Острозькоrо не
виходила поза рамки державної лояльности до Польської Ко..
рони. Вже тим фактом, що він у всіх церковних справах не шу..
кав серйозної та ділової дискусії з українцями, що були при..
хильниками унії, щоб дійти до якоrось національноrо порозу..
міння, але всю свою церковну справу України передавав поль..
ському шляхетському Соймові і Сенатові та королеві, стараю..
. .. .. u
чися ВИДІстати там ЯКІСЬ ПРИВІлеІ чи закони, вказувала на иоrо
уrодову поставу до Польщі.
Всі заяви князя і ним контрольованих послів не йшли на
польському державному rpYHTi далі поrроз зірванням Сойму.
Фактично ця rрупа ніколи Сойму не зірвала, хоч мала змоrу.
Вона не бажала йти поза рамки лояльности опозиції і тому зра..
зу не моrла добитися переведення своїх вимоr, щоб усунути
державною силою Польської Корони унійних епископів з їх
катедр, а щоб замість них король іменував для висвячення ін..
ших. Ці поrpози князя не досяrли СВОЕ:Ї цілі так, як це не ста..
лося також перед Берестейським Собором, коли князь у листі
до з'їзду вТоруні rpозив, що виставить 20,000 війська, якщо
король не виконаЕ: бажань протестантів і православних. До речі,
ситуація для князя і йоrо табору була тоді в соймових колах
дуже виrідна. Саме тоді, після Берестейськоrо Собору, почав
провадити заrальну польську опозицію проти короля канцлер
3амойський. Король тоді скеровував закордонну політику Поль..
ської Корони В напрямі Прибалтики, а тим самим проти MOCKO
вії і Швеції. Натомість 3амойський бажав скерувати польську
політику проти південноrо сходу, тобто звернути силу держави
проти Туреччини і татар та одночасно опанувати своїми впли"
вами Молдавію і Волощину. На тому тлі польська опозиція шу"
кала собі союзників у таборі Острозькоrо, але й вона не йшла
поза рамки лояльно сти до держави. Щойно пізніше прийшло до
явноrо бунту rрynи шляхти польської (під проводом 3ебжидов
ськоrо). В кожнім разі опозиція 3амойськоrо тоді сильно осла..
била і так уже не дуже міцну позицію короля. Внаслідок Toro,
хоча король був прихильний до унії Церков, то тепер не Mir дати
Руській Церкві обіцяних привілеїв, які окреслювали артикуЛИ
про З'Е:динення. 12 )
СтосуваННJl СИЛИ суду іі п' JlСТУка проти GpapxiB
У ХУ і XVI сторіччях був великий занепад освіти рядовоrо
духовенства Церкви руськоrо обряду, бо тоді не було в Україні
· · · .О .
ВІДПОВІДНИХ духовних сеМІнаРІИ для кандидаТІВ до духовноrо
440

стану. Одночасно був заrальнИЙ занепад також світської освіти
серед української та білоруської шляхти, бо не було вищих
шкіл, ані колеrій. Очевидно, ще rірше було з освітою серед на..
родніх мас. Тим..то українська шляхта Toro часу, як правило,
була лише rpaMoTHa, а не мала вищої освіти. Лише винятки
серед шляхти українськоі національности проходили вищі студії
в чужих університетах.
У друrій половині XVI сторіччя €зуїти поширили були
свої колеrії з Польщі також на українські й білоруські землі,
зокрема заложили колеrію вшцоі освіти в Вильні і в Ярославі.
Коли після Люблинськоі Унії з 1569 р. поширився шляхетськИЙ
парляментаризм також на українські землі, то українська шлях
та мусіла здобувати освіту, щоб не бути німою на повітових чи
земських соймиках, а також на сесіях Сойму в Варшаві. Тимто
українські пани стали посилати своїх синів до цих вищих 6зу..
Їтських колеrій, щоб вони там здобули заrальну західню освіту,
товариську оrладу і знання латинської мови, без якої вже трудно
було обійтися в прилучених до Польщі українських землях.
Треба було також вивчити польську мову. €зуїти вчили також
засад католицької доrматики. Абсольвенти таких колеrій опісля
. u
часто посвоячувалися з польськими родами І польщилися, ПРШІ"
... . u
маючи не лише ПОЛЬСЬКІ звичаl в родинному ЖИ'М'І, але и тра..
тили свов національне почуття і ставали поляками. Це була
заrальна тенденція суспільноrо розвитку на українських зем..
лях Toro часу.ІЗ)
Українські православні вельможі й рядові шляхтичі пере
ходили на латинсьКИЙ обряд і при тому польщилися. Для цьоrо
прикладом служили вельможні українські й біролуські князі.
Старі батьки ще лишалися при Церкві руськоrо обряду, але
їхні діти, виховані в польських школах, кидали православну
Церкву і польщилися. Яскравим прикладом Toro служить po
дина caMoro "філяра православ'я" князя Константина Острозь
Koro. 3 молодшої української шляхти трималися при Православ..
ній Церкві ті, що не перейшли €зуїтських колеrій. Це була ря
дова шляхта в своїй масі. 3 неї походили нові кандидати до
духовноrо стану. Інші нові духовники мали стільки науки віри
й історії Церкви та її доrматики, скільки передали їм усно їхні
батьки, бо вже довrий час священичий стан став наслідним, що
обмежувалося часто лише до caMoro механічноrо відправлю..
вання вивчених від батьків обрядів. Тільки rлибша дискусія
з вище освіченими €рархами, зокрема Митрополитом Роrозою
або €пископами Потівм і Терлецьким, моrла довести це духо"
венство ДО зрозуміння істоти унійноrо доrовору €papxiї Руської
Церкви з Римським Престолом і до послідовноrо переводжуван
ня в життя артикулів з'вдинення Церков і стосування привілеїв,
rарантованих королем.
цих духовників треба було навчити історії Вселенської Со..
борної Церкви, до Флорентійськоrо Собору включно, а спеціяль..
441

но дати їм заrальне знання історії Церкви Митрополії Київсько"
rалицької і всіЕ:Ї Руси. Треба було їм зазнайомитися із дійсним
станом Царrородської Патріярхії, зокрема із впливом на її рі..
шення турецькоrо султана. Щойно тоді ця малоосвічена части..
на духовенства моrла зрозуміти те добро, яке плило з унійноrо
порозуміння йоrо Церкви з Римським Престолом, а разом з тим
для всьоrо народу в межах Польської Корони. Щойно освідом"
лене духовенство моrло передати своїм вірним належне розу"
міння унійноrо 'доrовору СВОЕ:Ї Церкви. Початком TaKoro осві..
домлення моrли бути неrайні візитації Е:рархів їхніх парафій
та манастирів.
Провід неунійноrо табору на чолі з князем Острозьким не
мав серед себе вчених боrословів, ані істориків Вселенської Со..
'борної Церкви, ані істориків СВОЕ:Ї Церкви руськоrо обряду. Тим..
ТО він сам не Mir піти на дискусію з прихильниками унійноrо
доrовору, бо ніхто з них не Mir би встоятися в дискусії проти
aprYMeHTiB провідників унійної Церковної Е:рархії. Тим більше
не було таких учених боrословів серед Toro духовенства і світ..
ських людей зпоміж шляхти, які йшли за проводом Острозь"
Koro. Це розумів князь і йоrо дорадники і тому вони заборонили
своїм послідовникам входити в дискусію з українськими при..
хильниками унійноrо доrовору. Вони боялися, щоб їхні послі..
довники серед рядовоrо духовенства і шляхти не дали себе пе..
реконати лоrічними арrументами унійних Е:рархів. Більше Toro,
вони видали директиву розбивати освідомні зібрання ДYXOBeH
ства й світських вірних, що були орrанізовані Е:пископами на
місцях, фізичними нападами на Е:рархів і на їхніх послідовників.
Коли Митрополит Михайло Роrоза почав свої візитаційні
поїздки до парафій СВОЕ:Ї АРХИЕ:пархії, то розаrітовані товпи
непоінформованих про справу унійноrо доrовору елементів на..
падали на ньоrо палками і камінням, при чому було йоrо важко
скалічено. Такі напади фізичноrо терору орrанізовано на Мит..
рополита під час йоrо візитації в Вильні, Слуцьку, У Львові,
а навіть у малій місцевості Крехові, де був відомИЙ манастир.
Коли Митрополит ішов вулицею у Крехові, то нацькована юрба
накинулася на ньоrо rрадом каміння і була б йоrо укаменувала
на смерть, якби не вибіrли з домів вірні прихильники унійноrо
порозуміння, які оборонили cBoro Митрополита від смерти. По..
дібні фізичні напади орrанізовано на Е:пископа Іпатія Потія
у Вильні, де на ньоrо кинувся один із напасників на вулиці і
замахнувся шаблею на йоrо rолову. Цей напасник був би роз..
рубав йоrо rолову наДВОЕ:, якби Е:пископ не заслонив був rолови
СВОЕ:Ю пастирською палицею, по якій шабля ізслизнулася і тіль..
ки важко врубала руку владики. Подібних нападів було чимало
також на унійних IryMeHiB, деканів і рядових духовників. 14 )
Можна сказати, що зrадані Е:рархи взяли на себе відважно
· .. u. ·
1 жертвенно ввесь тяrар ВІДПОВІдальности и rОТОВІСТЬ наВІТЬ
442

u
прииняти смерть за справу, яку вони уважали з церковноrо та
національноrо поrляду за слymну.15)
До фізичних нападів на місцях додавано тяrання по поль..
ських чи литовських державних судах, земських чи старостин..
ських. Ми вже зrадували, що rpупа шляхтичів з Волині внесла
була позов проти двох владик, Потія і Терлецькоrо, до соймо--
Boro суду в Варшаві за Їхню поїздку ДО Риму з метою заклю..
чити унійну умову з Римським Престолом на основі відомих
артикулів. Річ ясна, що владики не визнали юрисдикції дер"
жавноrо суду Польської Корони в чисто внутрішніх справах
СВОЕ:Ї Церкви. Вони приїхали на сесію Сойму перед сенатськИЙ
u
суд короля, але там заявили, що вони такии суд уважають не..
компетентним розrлядати внутрішньоцерковні і реліrійні спра..
ви Їхньої Церкви. Коли ж вони прИЙшли туди, то тільки на те,
щоб збити без основні твердження позовників, що вони нібито
відступили від віри і Церкви. 16 )
Не зважаючи на те, що в Сенаті була значна скількість
противників унійної Православної Церкви,  протестанти й He
.с" . . u u .
УНІИНІ правослаВНІ,  все таки соимовии суд МУСІВ рахуватися
принаймні сповидно із встановленим правом. Тому в Сенаті не
судили оскаржуваних Е::рархів, уважаючи сенатськИЙ суд не..
компететним судити внутрішньо..церковні справи, які належали
виключно до духовноrо суду Церкви, чи то rpецькоруськоrо,
чи латинськоrо польськоrо обрядів. Інакше було в земських
судах. Там видавали вироки відповідно до політичної тенденції,
яку застynали члени трибуналу. В різних земських судах про..
тестанти мали деколи переважаючИЙ вплив. Тим більше, що й
польські католицькі члени TaKoro трибуналу rляділи дуже кри"
вим оком на уніЙНу православну Церкву. То ж, у таких судах
видавано вироки в справах внутрішньоrо характеру Церкви. 17 )
Проти таких вироків земських трибуналів, які присвоювали собі
юрисдикцію у внутріmньо..церковних справах Церкви руськоrо
обряду, Владики з'Е:диненої православної Церкви вносили від..
клики до ВИІЦоrо трибуналу. Це спричиняло баrато коштів і
втрати часу й eHepr'iї та позбавляло Владик можливости при..
святити більше праці' для розбудови Церкви.
Табір Острозькоrо стосував цю безоrлядну тактику проти
унійноі православної Е::рархії лише в тих містах, де цей табір
Mir рахувати на протекцію caMoro князя, в йоrо обширних посі
лостях і в землях, в яких він займав державні уряди, зокрема
в Київському воввідстві, на Волині і на Поділлі. В центрі Поль..
ської Корони супроти польськоrо уряду і короля він стосував
. . U .
лаrlДНУ ОПОЗИЦІИНУ тактику, наВІТЬ не таку rocTpy, яку стосував
польсьКИЙ опозиційнИЙ табір під проводом 3амойськоrо. Це вид..
но на прикладі стосунку Острозькоrо до суду над Никифором.
Князь дуже мало обороняв у 'суді CBoro rоловноrо дорадника на
протисиноді в Бересті. Він мав наrоду дати йому можливість
спокійно виїхати назад безпечно до Туреччини на свій секретар"
443

ськИЙ уряд при тамошній Патріярхії. Але князь цьоrо не зробив,
U . .
а навпаки иоrо арештував 1 на вимоry КОРОЛ1вськоrо уряду npи
віз йоrо до Варшави на суд.18)
В суді проти Никифора rоловним доказом був лист Калу
repa Пафнутія, rpeKa, що прибув був в Україну разом з Ники
фор ом і потім з України поїхав до Москви. Лист був передава
нИЙ післанцем князя Острозькоrо до Молдавії, а звідтіля до
Туреччини. Поза особистими справами до сестри і матері, в ли
сті в всунене речення, що звучить так: "А тепер наш цісар (TY
рецьКИЙ), дай Боже йому здоров'я, якби бажав іти на Польщу,
то саме тепер мав би час." Було оправдане підозріння, що сам
Никифор не повинен був залишати за собою ніяких познак, що
він служить Туреччині. Це треба було робити друrими руками.
Тим"то Никифор нічоrо не rоворив післанцеві про цей лист, а
йоrо дав йому сам Пафнутій. Післанець Mir сумлінно присяrа..
ти, що Никифор нічоrо не знав про цей лист і йоrо йому не да..
вав. Зрештою, мовляв, князь також нічоrо не знав про цей лист,
а висилав йоrо до Молдавії купувати там коні. Князь Острозь"
кий, як член Сенату, мав наrоду рішуче виступити в обороні
Никифора. Проте по виrолошенні обвинувачення слідчим суд..
дею і по першому свідченні caMoro Никифора, який,  не зна..
ючи ні української, ні польської, ні латинської мови, промовляв
. . u .
lталІИСЬКОЮ мовою,  князь заявив, щО ВІН залишав вирок щодо
Никифора сумлінню короля. Після Toro він спокійно виїхав з
Варшави до OCTpora. КоролівсьКИЙ суд не повірив обороні Ни..
кифора, якоrо веіма силами обороняв спеціяльний адвокат що
йоrо заанrажував у Варшаві Никифор із власноrо вибору за
порадами йоrо прихильників. Никифора засуджено й посаджено
в тюрму в Мальборrу (Марівнбурr) .19)
ПротиунійнИЙ табір Острозькоrо в Бересті проrолосив був
боротьбу проти унійної €papxiї всіма засобами. Це довело до
розколу внутр і yкpaїHchKoro й білоруськоrо народів. Почалася
взавмна боротьба, яка мала один позитивний вислід, а це роз..
виток церковної полемічної літератури. Хоча ця література була
менше науковотеолоrічноrо характеру, а більше полемічноrо
щодо питання унії Церков, то все таки цей літературний рух
причинився до зрушення українськоrо й білоруськоrо суспіль..
ства із культурноrо застою. 2О )
Розрив Церкви руськоrо обряду надвов, тобто на унійну
Церкву, на чолі з повною €рархівю з Митрополитом Київським,
І'алИЦЬКИМ і всівї Руси Михайлом Роrозою, і на нез'вдинену пра..
вославну Церкву лише з двома rалицькими €пископами, мав
переломове значення в історіі України й Білорусі. Це був не
тільки церковнИЙ, але також національний розкол. Острозький
почав у місцевім житті стосувати фізичну й судову боротьбу,
яка послаблювала національні сили українськоrо й білорусько..
ro народів і вичерпувала їх замість Toro, щоб ці сили викори"
стати для утвердження одної свовї Церкви і для зросту нaцio
444

Портрет СВ. Йосафата J{унцевича з йоrо влаСНОРУЧНИМ ПІДПИСОМ
нальнополітичноrо утвердження українськоrо та білоруськоrо
народів. 3rодом, коли на початку 1600их років прийшло до вій
ни Туреччини проти Польщі за Молдавію та українські землі,
такої Е:ДИНОЇ національної сили не було, а була вона тоді особ..
ливо потрібна для національнополітичноrо утвердження і роз
витку.
Щойно по смерті князя Константина Острозькоrо вдалося
йоrо послідовникам ПРИЕ:днати до церковної боротьби також KO
U . U -u
зацькии ПРОВІД, якии постарався про реВОЛЮЦІине завершення
орrанізації друrої Церкви в Україні, тобто православної неуній..
ної Церкви з повною Е:рархіЕ:Ю із своїм Митрополитом на чолі.
Тим способом був завершенИЙ поділ Toro часу Е:ДИНОЇ Церкви
в Україні. Це ще більше заrострило боротьбу, в якій розаr'іто
вані елементи неунійноrо табору далі продовжували методи фі
зичних нападів. Так, наприклад, тоді у Витебську, в Білорусі,
розаr'ітовані білоруські міщани вбили в часі ранішньої моли
товної відправи Полоцькоrо Архивпископа йосафата Кунцеви
ча, українця, сина міщанина з Володимира на Волині. 21 )
445

Поворот князя Острозькоrо до унії
Апостольська Столиця була свідома Toro, що на перешкоді
спокійному розвиткові церковнореліrійних відносин Церкви
Митрополії Київської, rалицької і всівї Руси після Синоду в
Бересті були два важливі чинники: Царrородський Патріярхат
і князь Константин ОстрозькИЙ із свовю силою впливу на шлях
ту. Тому Римська Курія старалася, якщо не усунути ці дві важ..
. u.. .
ЛИВІ перешкоди, то принаИМНІ зневтраЛІзувати, чи пак злаrlДНИ"
ти їх неr'ативний вплив. Чи мала Курія велику надію досяrнути
щось позитивне в Царrороді, Toro тепер не можна перевірити.
В кожному разі, після смерти Е::ремії ІІ вона пробувала вступити
в переrовори з ynравляючим Царrородською Патріярхівю, а
тимчасово керівником Царrородської Патріярхії був тоді Олек"
сандрійськИЙ Патріярх Мелетій. Курія намаrалася наладнати
приязні взавмини з Патріярхом Мелетівм шляхом neperoBopiB.
Для Toro був уповноваженИЙ окремИЙ делеr'ат в кінці 1597 р., але
пізнішИЙ досвід виявив, що Курія тим не здобула ніякоrо пози
тивноrо успіху.22)
Одночасно Курія здавала собі справу з Toro, що треба дo
ложити всіх старань до Toro, щоб прихилити до реунії князя
Острозькоrо. На початках 1600их років з невідомих причин ДО..
тоrочасна завзятість князя у протиунійній боротьбі послабла.
Можливо, що на це вплинув стан йоrо здоров'я, а може також
. u u
заходи члеНІВ иоrо родини, що прииняли католицтво в латин
ськім обряді. СтарИЙ князь знову вернувся до ідеї реунії Церков
приблизно в тому дусі, в якому він писав у ранніх 1590их роках
свій провкт Е::пископові Потівві. Цей факт став відомим ширшим
колам, що були зацікавлені реунійними заходами. Про це Ta
кож поінформовано Курію в Римі, дораджуючи, щоб формально
Папа Климент УІІІ звернувся до князя відповідним листом. І
справді Папа вислав до князя листа з запрошенням діяти в дусі
реунії Церков. 23)
Цей лист був датоваНИЙ 3..ro квітня 1604 р., а князь OCT
розькИЙ уже 14ro червня Toro caMoro року дав свою відповідь
із дуже уклінним для Папи змістом. У міжчасі ще було листу"
вання з сином Константина, Янушем, який тоді перебував у
батька вОстрозі.
Відповідь князя Острозькоrо Папі характеристична тим, що
вона виразно підкреслюв нове переконання князя, що реунія в
конечна, і що він в знову rарячим прихильником цівї ідеї. Він
. ... . u . .
переПОВІдав коротко СВОІ попереДНІ заходи в ЦІИ спраВІ, але І
тепер висловлюв свою думку, що ширша унія може бути зреа..
лізована лише тоді, коли вдасться до неї навернути rpeKiB. 24 )
Е:: ще кілька листів тоrочасних діячів, які висловлювали на..
дію, що навернення князя до реунії можливе. Проте ця нова
.  u .
ЗМІна наСтрОIВ князя перед иоrо смертю не УВІнчалася реальним
чином. Ця постава князя Острозькоrо в основі не різниться від
446

йоrо постави з 1593 р. Він не хоче публічно виступити з ДYM
кою, що Церква київськоrалицької Митрополії і Bci€:ї Руси
ма€: право сама вирішити сво€: становище щодо реунії з поrляду
.. u.. ..
ІнтереСІВ духовоrо и наЦІонаЛЬНОСУСПІльноrо розвитку СВОІХ
вірних. Мовляв, нехай це питання вирішать rpеки. Наrаду€:ться
тут сарказм Тараса Шевченка в йоrо rеніяльнім посланні до
земляків, коли він картав Їх за те, що вони вирішення своїх
справ залишали чужим народам: "Нехай німець скаже!"
У кожнім разі, ця лarідніша постава князя Константина
Острозькоrо до унійної суперечки в тодішнім українськім cyc
пільстві не привела до зна чної зміни в цій суперечці. Раз роз
rойдане князем велике коло боротьби в Бересті в 1596 році Kpy
тилося вже автоматично силою безвладности і толочило Haцio
нальну €:ДHiCTЬ українськоrо народу не лише на роки решти
життя князя Константина Острозькоrо, але на цілі майбутні
сторіччя.
1) eKCT в А. Великоrо, Документи, стор. 365, а так.ож у Карташева в мас"
юовсьому перекл'аді, стор. 674.
2) Текст володимирськоrю запису в публічних К!ниrах rJIЯДИ в А. Великоrо,
Документи, стор. 373. йоrо подали до володимирськоrо MicbKoro уряду підпи..
сані не особисто, але через CBOfIQ прихильника, князя Юрія Пузину.
3) Текст: А. Великий, Дкументи, стор. 372..374.
4) rляди універсал в А. ВеЛИКОІІа, ДОКументи, стор. 365.
5) rляди текст цьоrо зверне:ння львівських братчиків в А. Великоr-о, Дo
кументи, стор. 401..403.
6) ПОВіНий текст цьоflO позову в А. Великоrо, Документи, cop. 441 і на ст.
7) rрушевський, том УІ, cop. 566.
8) Барroшевич, стор. 199 і 200, а також Ліковський, стор. 247..249. Поль..
ські духовні і світські сенатори на спілку з нерозуміючим rлибини проблеми
князем Острозьким не допустили до вионання важливоrо пункту артикулів
про з' €динення, а саме зрів!Няння церковних достоЙників CBO€Ї Церкви з до"
С'flойниками польської Церкви. Таке зрівняння мало основне національне зна..
чення, без оrляду на те, чи йшлося про унійних чи протиунійних владик.
9) rрушевський, том УІ, стор. 508.
10) rрушевський, том УІ, стор. 568.
11) Цей 'Оклик посла Mir бути в лаТИІнській мові "Veto", або польською
мовою: "nie pozwalam".
12) rрушевський, том УІ, стор. 569 і наст.
13) rрушевський, ТОМ УІ, C'f10p. 444 і наст.
14) Прихильники з'€динення Церкви в Украііні та Білорусі в тому часі й
пізніше не вчинили ні оД!ноrо фізичноflO нападу на противників унійноrо до..
rOBopy. Фізичним терором користувалися лише члени табору князя Острозь"
oro, рахуючи на Й'оrо М1оrутню оборону в випадку судовоrо оскаржування
за зл'очин покалічення безборонної людини. Цей момент треба підкреслити тут
особливо тому, ЩО необ'€ктивні публіцисти висувають безосновні виrадки,
ЩО нібито прихильники унійноrо з'€динення Церкви були "братовбивцями" .
Вони !Ніколи не наводять жадноrо факту, ствердженоrо докуументами Toro
часу, бо таких дій не було, тому й удокументованих доказів не може бути.
15) Ближче про Роrозу й Потія rляди: Назарко, crop". 1 і наст., а також
А. Великий, 3 літопису, стор. 133 і наст.
16) rрушевський, том УІ, стор. 570.
17) Приклад TaKoro процесу проти Епископа Іпатія Потія в Вильні, rляди
в rрушевськ'Оrо, том УІ, стор. 575.
18) У справі суду над НикифОРОм князь виявив ту саму тактику, яку він
стосував у всіх інших справах: поведінку, яка містила в собі різні супереч..
447

'ності. Князь цих власних суперечних думок і вчинків не помічав, бо, мабуть,
не завдавав собі труду передумати кожну проблему власним розумом, не
здаючися на cyrecTiї дорадників, які наз'Овні не відповідали за те, що робив
к-нязь. К'олись князь поміr був Никифор ові втекти з ув'язнення і тримав йоrо
під своею зброЙ1НОЮ охороною на своїм замку в Острозі. Хоча король забо..
ронив був чужинцям і зокрема rpeKaM та Никиф'Орові 'Особисто брати участь
у Берестейськім Синоді, то князь Острозький всупереч тому привів утікача
з в'язниці під своею збройною охороною на свій протисинод і дав йому там
rоловний rолос у постановах цьоrо протисиноду . Мабуть, із п'олітичних мір"
кувань король !Не наказав був тоді князеві передати утікача державному су"
дові, щоб не давати підстави твердити, що королівська влада РІобила якийсь
натиск фізичної сили на цей протисинод. Але після Берестейськоrо Синоду
король наказав Острозьому арештувати Никиф'ора і доставити йоrо !На коро-
лівський суд до Варшави. Коли князь отяrався з виконанням цьоrо наказу,
йому король заrрозив карою в величез!ній висоті  500,000 дукатів, якщо він
не доставить Никифора до суду. Тоді Острозький захитався і сам велів ареш-
тувати Никифора та привіз йоrо до Варшави в березні 1597 Р., коли там від-
бувався Сойм. Тоді була наrода для Сенату відбути суд у справі закиду Ни-
кифорові, що він, як :reHT турецькоrо уряду, займався також шпиrунством
у користь Туреччини. Про цей суд маемо збережені точні дані в записках
тодішньоrо СОЙ'МУ і в звіті ПРИХИJlЬника Никифора, написанім тоrочасною
українською мовою зараз у березні 1597 р. rляди А. Великий, Документи,
стор. 414 і наст.
19) rляди про цей процес в А. Велик-оro, 3 JIіТQПИСУ, стор. 128 і наст., а
так/аж у rрушевськоro.
20) Ближче про це питаlННЯ rляди: rрушевський, том УІ, стор. 539 інаст.,
'а також А. Великий, 3 літопису, стор. 159 і наст.
21) Про політичні обставини в Україні після Берестейськоі Унії rляди в
rрушеВСЬКОf10, т,ом УІ, а також цитовану там літературу. Поза тим зокрема
цікава новіша праця  С. Ricktorn O'Brien, Muscovy and the Ukraine. From
the Pereiaslav Agreement to the Тіте оІ Andrusovo, 1651-1667. Barkeley:
University of Califotnia Press, 1965, рр. 1..27.
22) Monumenta Ucrainae Historica. College Metropoldtae Andreas Szep-
tyckyj. Romae: Editio Universitatis Catholicas Ucrainorum, 1964. Vol. І, 179.
23) А. Великий, Документи, стор. 309.
24) Мопшnепtз" як вище, стор. 230 і на ст .
448

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ СЬОМИй
БЕРЕСТЕИСЬКИИ СИНОД І ІІРОТИСИНОД
В ІСТОРИЧНШ ПЕРСПЕКТИВІ
ВідношеlПlИ провідних діячів до церковlПІХ і націоналыDlx
завдань у часі Берестейськоrо Синоду
Дрyrа половина XVI-ro сторіччя принесла докорінні зміни
в політичному й церковному жwrrі Украіни. Була вона свідком
насильної ін корпорації Волині, Підляшшя, Київщини і Брац-
лавщини до земель Польської Корони в часі переrоворів про
т. зв. Люблинську Унію в 1569 р., внаслідок чоrо майже всі
українські землі опинилися під безпосереднім польським пану"
ванням. Була ця доба також свідком роздвоення единої до Toro
часу Церкви Митрополії Київської, rалицької і всіеї Руси в тому
сенсі, що саме після Верестейської Унії з 1596 р. поруч церковної
Іерархії унійної православної Церкви rpецькруськоrо обряду
постала паралельна Іерархія нез'единеної православної Церкви
Toro ж обряду на терені тіеї ж Митрополії. Немае сумніву в то-
. .... . u u
му, ЩО ЦІ ДВІ ПОДІІ мали РІшальнии вплив на дальшии розвиток
історії україиськоrо народу.
Слід приrадати, що до Toro часу передову ролю в житті так
YKpaїHchKoro, як і білоруськоrо народів відоrравали княжі роди
й рядова шляхта. В цій переломовій добі історії українськоro
народу не видно слідів иамаrань українських вельмож привер..
нути національно-державну самостійність Україні. Більше Toro,
нема слідів у тоroчасних джерелах, які вказували б на те, що
такі княжі роди, як Острозькі чи Вишневецькі, намаrалися в
часі переrоворів про з'единення земель Великоrо Князівства
Литовськоrо із землями Польської Корони в Люблині чинно
бодай оборонити дотоrочаснИЙ статус українських земель у рям-
ках Великоrо Князівства Литовськоrо, якому і надалі було за..
безпечено автономію, не rоворячи вже про виборення для укра..
інських земель aBToHoMHoro статусу бодай нарівні із статусом
Великоrо Князівства Литовськоrо.
449

Слід приrадати, що українські землі, які до Люблинської
Унії входили у склад Великоrо Князівства Литовськоrо, тери..
торіяльно були далеко більшими від земель Польської Корони,
зокрема вилучивши з них rаличину й Поділля. Не зважаючи
на територіяльну розлоrість українських земель, українські кня"
. u .. ... . u
ЖІ И шляхеТСЬКІ веЛЬМОЖІ не мали концеПЦІІ про усаМОСТІинення
цих земель, ані не виставили навіть домаrань національно"тери..
торіяльної автономії. Їхня проrpама обмежувалася до Toro, щоб
в окремих ВОЕ:відствах на українських землях збереrти україн..
ську урядову мову й установити там окремИЙ судовий трибу..
нал. 1 ) То ж після Люблинської Унії з 1569 р. територія майже
всіЕ:Ї України опинилася в кордонах Польської Корони. Лише
Черніrівщина й Слобожанщина не входили в її склад, бо вже
були окуповані Московським Царством, Закарпаття належало
до Уrорщини, а Полісся залишилося в Великому Князівстві Ли..
товському, яке в 1569 р. також втратило свою державну суверен"
.
НІСТЬ.
Україна в рямках Польської Корони не мала oKpeMoro ста..
тусу як національно..територіяльна цілість. TOMYTO й не мала
вона національно"територіяльної автономії. Територія України
була поділена на подобу території Польської Корони на окремі
ВОЕ:відства, самоврядування яких було дуже обмежене так, як
це було на території Польщі. То ж, український нарід був поді..
ленИЙ адміністративно в поодиноких ВОЕ:відствах без орrанічно"
ro національно"культурноrо й адміністраційноrо пов'язання.
Тільки посли з українських ВОЕ:відств стикалися на Соймах у
Кракові чи Варшаві, але й там не було одностайної проrрамової
лінії украінської національної політики, бо вельможні княжі
роди СВОЕ:Ю лояльною ДО короля тактикою дбали тільки про
свої родові інтереси, про зберіrання позицій ВОЕ:ВОД і старост,
а тим самим і членства в Сенаті Корони Польської. Тому основ..
на вина за упослідженИЙ статус України в тому часі спадаЕ: в
першу черrу на політику українських князівських родів, на чолі
з Константином Острозьким, як наймоrутнішим серед них.
У тому стані положення українськоrо народу в рямках
Польської Корони залишилася Церква Митрополії Київської,
rалицької і всіЕ:Ї Руси одиноким національним об'Е:ДНУЮЧИМ
чинником народу. То ж, цілком природно в таких обставинах
церковна справа ставала неминуче також національною спра..
вою. Тому"то у тій ситуації української бездержавности мораль..
ний і орrанізаційнИЙ ріст Церкви був одночасно ростом україн..
ської національної сили, яка моrла стати у відповідних обста..
винах зародком для віднови суверенної української державно..
сти.
Тому церковнИЙ і національнИЙ провід, що мав зібратися
на спільному rоловному Синоді Церкви руськоrо обряду в Ее..
ресті, був поставленИЙ історіЕ:Ю перед такі завдання супроти
cBoro народу:
450

1. Якнайбільше унезалежнити Церкву від самоволі поль
ськоrо королівськоrо уряду.
2. Забезпечити національний характер своеї Церкви шля
хом здобуття для неї статусу автокефальности.
3. Унезалежнити Церкву від тодішньоrо Патріярхату в Цap
rороді, безсильноrо і вповні залежноrо від кожночасноrо тy
рецькоrо султана.
4. Вирішити, звідки дістати моральну і політичну підтримку
для оборони належних прав своеї Церкви.
5. Проаналізувати й вирішити, в який спосіб здійснити прий
няту проrраму дії в усіх цих справах.
Рішення кожної з цих проблем визначувало дальший iCTO
ричнИЙ хід життя не лише Церкви, але й цілости українськоrо
і білоруськоrо народів. Відповідь на поставлені питання не була
леrка. В цих справах перехрещувалися різні поrлЯДИ і різні
інтереси  станові, родові й rpynoBi. Задовільнити всіх не було
леrкою справою. Проте при наявності справжньоrо розуміння
. .. ..е" ...
'Історичних завдань І ВІДПОВІДНІИ таКТИЦІ ВІДПОВІдальноrо цep
KOBHoro і світськоrо проводу можна було знайти такі рішення,
яких об'ективно вимаrала тодішня ситуація Церкви та народу.
у питанні унезалежнення Церкви від самоволі польськоrо
короля і йоrо уряду треба було примусити короля до Toro, щоб
. u . ·
ВІН сам не ишов за зразком rpецЬкоrо Цlсаря з минулоrо, аНІ
турецькоrо султана в тоrочасності й без співучасти €papxiї не
назначував Митрополита чи епархіяльних €пископів для Цер..
кви руськоrо обряду. Відповідною діею треба було добитися
привернення традиційноrо права Церкви вибирати кандидатів
на Митрополита й Е::пископів церковними Синодами. Цим спосо..
бом можна було раз назавжди забезпечити національнИЙ xapaK
тер Церкви, бо король на майбутне не мав би був права caMO
вільно іменувати на Митрополита чи Е::пископа чужонаціональ..
Horo кандидата на "нареченоrо" €papxa  ні поляка, ні волоха,
ні rpeKa, ані ніякоrо іншоrо чужинця. Дотоrочасна практика
королівськоrо двора була скаНД.альна: за rроші для двору або
за протекціею впливових вельмож король, не питаючи Синоду
Митрополії, назначував особу Е::рарха. В той спосіб номінацію
· . u . .
кандидаТІВ на цеРКОВНІ ДОСТОИНІ уряди часто ДІставали мало..
rpaMoTHi або морально неrідні особи. ЧеJ]ез те занепала Церква,
бо такі €рархи не дбали про освіту рядовоrо духовенства і йоrо
виховання в належних духовних семінаріях і вищих школах.
Під цим оrлядом €рархія, на чолі з Митрополитом Михай
лом Роrозою, висунула була відповідну, на її думку, в тих часах
практичну проrраму в зrаданих артикулах. На цю частину про
rpами артикулів моrла поrодитися також світська шляхетська
rpyna вірних. Тоді ця суспільна верства едина мала можливість
вимаrати від короля на Соймі і в Сенаті виконання таких умов
і затвердити Їх належним законним привілеем про непоруш
451

ність права Церкви встановляти свою власну Е:рархію і власне
внутрішнв управління рішеннями на правильних Синодах Мит..
рополії. 3 історії знавмо, що провід цівї вищої світської суспіль..
ної верстви взаrалі не зrадував тоді про таке полаrодження
цьоrо завдання. Він ані не перечив цій проrрамі Е:рархії, але й
не підтримував її.
Питання унезалежнення Церкви pycbKoro обряду від тодіш..
иьоrо Царrородськоrо Патріярхату було в тодішній ситуації ду"
же важливим для внутрішньоrо ладу Церкви YKpaїHcbKoro й
білоруськоrо народів та для забезпечення нац'Їональноrо харак"
теру цівї Церкви. Цей Патріярхат був переміненИЙ у державну
інституцію царrородської влади, не зважаючи на те, чи ця влада
була до 1453 р. I}Jецьким Цісарством, чи пізніше MarOMeTaH"
ським турецьким султанатом.
3 попередньо зrадуваних документів знавмо, що справа "по..
слушенства" Церкви pycbKoro обряду Царrородському Патрі..
ярхові була центральною в суперечці про унійні заходи Е:рархії
її Митрополії при кінці ХУІ і на початку ХУІІ сторіч. Вона
стала, властиво, мотивацівю боротьби табору князя Константина
Острозькоrо і пізніше для боротьби проти православної унійної
Е:рархії. Тому не буде зайвим зробити ще раз короткИЙ переrляд
цівї справи від початків Митрополії в Кивві аж до початку ХУІІ
сторіччя.
В 1590..их роках уже мало хто з церковних і світських осві..
чеІШХ діячів в Украіні не знав історіі Київської Митрополії за
часів державної суверенности княжої Руси..України, а також
мало кому з них був невідомИЙ хід претенсій Царrородськоrо
Патріярхату до юрисдикції над цівю Митрополівю. 3rідно з
28"им каноном Вселенськоrо Халкедонськоrо Собору, на якИЙ
покликувалися rpеки з Царrородськоrо Патріярхату, кожна
Митрополія, що була б утворена по тім Соборі поза кордонами
тодішньої Царrородської Імперії, мала бути автокефальною, тоб..
. ..U . .
то аДМІНlстраЦIИНО незалежна ВІД кожноrо lснуючоrо. в межах
цівї імперії Патріярхату. Претенсіі до юрисдикції над Київською
Митрополівю висували Царrородські Патріярхи фальшивою ін..
терпретацівю цьоrо канону і їм вдавалося поволі вмовити в укра..
їнців, що нібито їхня Церква з волі Отців Церкви мав бути на
віки"вічні підлеrлою Царrородському Патріярхові. Це був сві..
домий обман rpeKiB супроти Кивва, потрібнИЙ rpeKaM для пре..
тенсій на васальну залежність України від Царrороду і для фі..
нансових прибутків з Toro титулу.
Сучасники унійних дискусій у 1590..их роках не пам'ятали
Toro факту з історії України, що Е:рархія КиЇвськоЇ Митрополії
В часі великоrо князя Ярослава Мудроrо і йоrо пізнішоrо на..
слідника князя Із'яслава мала свідомість про безпідставні пре..
тенсіі Царrороду і діяла по власній волі, прИЙмаючи самостійно
свої рішення на Митрополичих Синодах. У відношенні до Цер..
квн Руси"України Царrород порушував і інші канони Східньої
452

Церкви, а зокрема засадниче правило, що ніякИЙ Патріярх, ні
сам, ні своїм Синодом, не визначув кандидата на Митрополита
в підлеrлих йому Митрополіях, а обирав йоrо вільно Митропо..
личий Синод даної Митрополії. Патріярх Mir лише висвячувати
Митрополита, а не визначувати йоrо. Більше Toro, апостольське
правило встановляло засаду, що два або три Е:пископи даної
Митрополії мають право висвячувати Митрополита, якоrо обрав
Синод Їхньої Митрополії. Отже, не було вимоrи, щоб Митропо..
лита висвячував лише Патріярх. На це належне їм автономне
право покликувалися Е:рархи Київської Митрополії у своїй си..
нодальній заяві з 14..ro листопада 1415 р. Toro дня на Митропо..
личому Собор'і в Новrородку зібралися всі Е:рархи, князі й бояри
та представники православноrо духовенства українських і біло..
руських земель і одноrолосно вибрали irYMeHa rриrорія Цим..
влака Митрополитом Київським, rалицьким і всівї Руси й там..
таки Е:пископи висвятили йоrо проти волі Царrородськоrо Пат..
ріярха на Архивпископа Митрополита. Митрополит rриrорій
правив Митрополівю до 1419 р., коли"то пошесть чуми спричи..
нила йоrо смерть. У тому часі в Царrороді була ще хрисщян"
ська православна влада rрецькоrо Цісарства. Постанова Е:рар..
хії на цьому Синоді виразно покликувалася на прецеденси за
великих київських князів Ярослава Мудроrо та Із'яслава, коли..
то Митрополитами були вибрані синодально та висвячені проти
волі Царrород,у, Іларіон і Клим Смолятич, як і на приклади
інших неrpецьких народів, зокрема болrар і сербів, які проти
волі Царrородськоrо Патріярхату і цісаря, встановили були свої
автокефальні Церкви.
Тим"то в цій унійній дискусії напроmувалася пропозиція 3
боку противніків переходу Церкви Митрополії Київської, ra..
лицької і всівї Руси з..під юрисдикції Царrородськоrо Патріяр"
хату до юрисдикції Римськоrо Престолу, щоб замість переходу
до юрисдикції Риму встановити виразно і тривало автокефалію
цівї Русько"Української Церкви. Такої пропозиції, одначе, не
висунув ніхто з них  ні князь ОстрозьКИЙ, ні ніхто іншИЙ 3
йоrо табору. Вони завзято боронили тезу, що Митрополія Київ..
сько..rалицьк.а і всівї Руси мав бути "в послушенстві" Царrо..
родськоrо Патріярхату, при чому rолосили також помилкову
думку, що нібито таке "послушенство" Царrородському Патрі..
ярхові встановлене зrідно з наукою св. Отців Східньої Церкви
і правилами Вселенських Соборів.
До речі, провідні кола украінської та білоруської суспіль..
ности знали здавен"давна, що ЦарrородськИЙ Патріярхат був
насичеНИЙ корупцівю. Про це знали дуже добре церковні про
відники і національні діячі ще в половині XIV сторіччя. Тоді
ще в 1350..их роках володів у Царrороді rрецький цісар. У свідо..
мості цих провідників Царrород тоді був ареною боротьби KaH
дидатів і їхніх rруп за владу Патріярха. "rоловну ролю при
тім відоrравали rpоші", пише І"рушевсьКИЙ. 2 )
453

Тодішні українські провідники не бажали віддавати свою
Церкву в залежність TaKoro Патріярхату, тому вимаrали вони
автокефальної автономії для неї.
Коли Царrород перейшов під панування маrометанськоrо
султана, то справа стала ще rіршою. Відтоді кожнИЙ Патріярх
був іменованИЙ протихристиянським султаном і він мусів про..
вадити таку церковну політику, на яку була зrода султана та
йоrо уряду. Тим"то тепер Церква Митрополії Київської, І'алиць..
кої і всіеї Руси повинна була тим більше мати виразну тенден..
цію відлучитися від юрисдикції TaKoro Патріярхату. Тоді в
Царrороді рішали rpоші ще більше, як за часів rpeцьких ціса..
рів. Це було широко відомо в освічених колах поза Царrоро..
дом. То ж, коли в 1476 р. Царrородський Патріярх прислав до
Киева якоrось Спиридона як Митрополита, то €рархія ціеї Цер..
кви йоrо не прийняла і в тому була підтримана великим кня"
зем литовським. Як причину такої своеі постави €рархи вису"
нули apryMeHT, що цей Спиридон "був поставленИЙ на мзді
(платні) Патріярхові, а з наказу турецькоrо царя".З)
У претенсіях Царrородських Патріярхів містилося також
виrадане іхніми каноністми "право" іменувати Митрополитів
для Киева і І'алича без відома й зrоди Синоду €пископів ціеї
Церкви. 3 Toro виrаданоro "права", власне суперечноrо з усіма
канонами Східньої Церкви, Царrород посилав до Киева само..
вільно своїх rpeKiB, які на київському митрополичому престолі
були нічим іншим, як тільки rрецькими емісарами для церков..
ної і державної політики. Щойно за часів литовськcrруської
державности поволі €рархія, за підтримкою великоrо князя ли..
товськоrо, добилася Toro, що Патріярх поrодився на визначення
особи Митрополита на місці, але все ще не хотів зректися Toro,
щоб лише він давав rpaMoтy на висвячення Митрополита. Дав..
иіше кандидат мусів Їхати до Царrороду по висвячення.
На виправдання браку розуміння шляхтою справжніх по..
треб Церкви й народу треба припускати, що серед заrалу шлях..
ти руськоrо обряду при кінці XVI..ro сторіччя вже взаrалі не
було спомину про боротьбу Киева і І'алича за автономні права
своеі Церкви супроти Царrороду. Тим"то ця шляхта в своїй
значній більшості йшла за князем Константином Острозьким
в обороні засади "послушенства" Царrородському Патріярхові,
. СІ
а в князя вмовили це rpеЦЬКl заиди.
3аrал украінськоі та білоруської шляхти в 1590их роках
нічоrо не знав про те, що діялося з Царrородською Патріярхіею
під турецькою владою. Цей заrал бачив Патріярха €ремію під
час йоrо перебування в Україні і підо впливом старої традиції,
посталоі з незнання історії, шанував кожне рішення €peMiї у
внутрішніх справах Русько..Української Церкви, хоча кожне
таке рішення було суперечне з канонічним правом. Середній
шляхтич, а навіть деякі вельможі, не знали, що саме в часі
€:peMiї і після HLoro Патріярхи в Царrороді мінялися так часто,
454

ЩО коли в церквах молилися ще за одноrо Патріярха в боrо..
служеннях, то в міжчасі вже змінилося двох чи трьох Патріяр..
хів на тому престолі. Ось образ повноrо хаосу в тому часі в
Патріярхіі в Царrороді:
€ремія П був три рази усуванИЙ з престолу в роках 1572..1595.
Матвій ІІ був в уряді 1595.
rавриіл І 1595.
Теофан І 1596..1597.
МелетїЙ Піrас, 1597..1598.
Матвій, Bдpyre, 1598..1602.
Неофіт ІІ, 1602..1603.
Рафаіл ІІ, 16031608.
Матвій ІІ, втретв, 16081612.
Кирило І Лука ріс, 1612.
Тимотей ІІ, 16121621.
Кирило І Лука ріс, дрyrий раз, 1621..1623.
rpиrорій ІУ, 1623.
Антим І, 1623.
Кирило І Лукаріс, третій раз, 1623..1630.
Ісаак в 1630.
Кирило І Лука ріс, четверТИЙ раз, 1630..1633.
Кирило П Контаріс, 1633.
Кирило І Лукаріс, п'яТИЙ раз, 1633..1634.
Атанасій ПІ, в 1634.
Кирило І Лукаріс, шосТИЙ раз, 1634..1635.
Кирило П Контаріс, дрyrий раз, 1635..1636.
Неофіт, в 1636..1637.
Кирило І Лука ріс, сьомИЙ раз, 1637..1638.
Кирило ІІ Контаріс, третій раз, 1638..1639.
Партеній І, 16391644.4)
3 ціві лісти Царrородських Патріярхів у добі унійноі дис..
кусіі в Украіні можна бачити повнИЙ образ занепаду цьоrо пре
столу. Постійні зміни на патріяршому престолі вказували не
лише на повну залежність цих Патріярхів від волі MarOMeTaH"
ськоrо султана, але також мавмо перед собою історію таки
rрецьких інтриr проти урядуючих rpецьких Патріярхів. Коли
султан усував 3 престолу одноrо Патріярха, то це діялося підо
впливом інтриr і підкупу патріяршоrо наслідника. Справді ві..
u . u u ...
руючии ОСВlчении православнии християнин не Mlr у СВОІМ CYM
лінні визнавати юрисдикцію таких Патріярхів, що приходили
на свій престіл шляхом симоніі, яку всі Вселенські Собори ви
знавали смертельним rpixoM, а хто таким способом осяrнув цep
u u u
ковнии титул, тои виконував иоrо неважно.
При оцінці тодішньоrо стану Царrородськоrо Патріярхату
U . . ..
ставали перед церковними и СВІТСЬКИМИ ПРОВІдниками YKpaIH
ChKoro і білоруськоrо народів також національно..політичні
проблеми. В тому часі маrометанська Туреччина ще була опа
455

нована духом аrресивним і завойовницьким. Здобувши на Сході
.. U .
максимум краІН, турецькии султанат праrнув посунутися даЛІ
на Захід, де були баrаті країни. З усіх політичних рухів Туреч-
чини було тоді для кожноrо далекозороrо обсерватора видно,
що незабаром султан кине свої війська через Волощину і Мол
давію на украінські землі, що тоді були влучені в Польську
Корону. Опанування українських земель і безпосередня турець-
ка адміністрація була б принесла для України більшу руїну,
ніж польський колоніялізм. У кожному разі, такий новий похід
Туреччини йшов би по українських землях разом із татарами і
брав би найціннішИЙ скарб YKpaїHcbKoro народу для себе: ясир,
тобто полонив би здорове цивільне населення та забирав би
йоrо з собою для продажу на нев'Їльничих Toprax. Це розумів
козацький провід, бо незабаром rетьман Саrайдачний переко-
нав козацтво, що треба в такій війні виступати на відповідних
умовах у союзі з Польщею.
Царrородські Патріярхи, що мали свій осідок у столиці Ty
реччини, в описаних вище обставинах були з природи речі Ta
кож виконавцями турецької закордонної політики. Іхня юрис
дикція над Церквою в Україні давала турецькій владі можли-
вість висилати своїх areHTiB в Україну і діяти там під охороною
й поваrою духовної ряси, а через Патріярха вносити такі чи
інші заколоти в Церкву Руси-Украіни, щоб тим ослабити pi
шальну силу YKpaїHcbKoro народу.
Цей момент брали під YBary провідні унійні €рархи, як це
видно з їхніх письмових заяв. Натомість цю заrрозливу обста
. U .. .U
вину ЦІЛКОМ спускали з очеи ПРОВІДНІ кола ПрОТИУНІиноrо Ta
бору під чроводом Острозькоrо. 3аrал УІ{раіНСЬІ{ОЇ шляхти не
мав відповідної політичної освіти в закордонних справах, тому
він не знав, що дівться в Царrороді і що rрозить звідтіля YKpa
їні. Тим-то цей заrал насліпо вимаrав безумовноrо "послушен-
ства" Патріярхові в Туреччині, але, будучи несвідомим у цій
справі, він не мав також вини, ані відповідальности за це CTaHO
вище. Князь Острозький та інші вельможі мали змоrу й обов'я
зок здобути потрібне знання у міжнаціональній ділянці, а зок
рема в сусідніх з Україною країнах. Іх оправдув лише до деякої
міри факт, що вони були окружені емісарами з цих сусідніх
країн  Туреччини і Московщини зокрема. Вони мали баrато
можливостей дістати потрібні їм інформації, то ж від них iCTO
рія мусить вимаrати відповідальности. Провідні світські полі-
тики повинні були зокрема придивлятися до відношення Москви
до Царrородськоrо Патріярхату та зробити з цьоrо свої виснов-
ки.
Москва сама здобула незалежність від Царrороду
Українські шляхетські кола, зокрема українські вельможі,
мали досить докладні інформації про те, що діялося в Московії.
Ці вельможі були високими державними урядниками, зокрема
456

вовводами, старостами і Т. п. Польської Корони і Великоrо Кня
зівства Литовськоrо. На цій основі вони входили до Сенату, який
разом з королем провадив усю закордонну політику. Для Toro
він мав для CBoro розпорядження постійні звіти від амбасадорів
і послів у Московії. Острозький увесь час був членом цьоrо Ce
нату, отже мав наrоду отримувати потрібні інформації з першої
руки. Крім Toro їздили з України і Білорусі різні "боrомольці"
до тих чи інших московських манастирів, а звідтіля приходили
листи до окремих московських еміrрантів та емісарів, що пере
бували на території України і Білорусі. Слyrа eMirpaHTa князя
Курбськоrо вів широку кореспонденцію із самим царем, з OДHO
ro боку, а сам КурбсьКИЙ з вельможами в Україні й Білорусі,
з друrоrо. В окруженні Острозькоrо були напевно такі eMirpaH
ти з Московії, як це видно з мови деяких писань, що на них
клав свій підпис князь ОстрозьКИЙ.
Отож вельможі, які провадили українську церковну і CBiT
ську політику, не моrли не мати інформації про переміну юрис
дикції Московської Церкви насамперед на архивпископсько
митрополичу автокефалію, а потім на новИЙ, з черrи шостИЙ
Патріярхат у Східній Церкві. Тим більше, що нова юрисдикція
була створена з Е:пархій у межах Московії, які були колись від"
ділені формально від Митрополії Київської і всівї Руси. Cтвo
ривши окрему Московську Митрополію, там зразу виявилася
тенденція, щоб цю Московську Митрополію унезалежнити від
Царrородськоrо Патріярха. Ця тенденція унезалежнення прояв
лилася вже в часі Митрополита Ізидора, коли Київська Митро
полія ще не була поділена. Тоді ще Царrород був під владою
rрецькоrо Цісаря. Крок за кроком ця тенденція зміцнюваласи
від Toro часу, коли Царrород був здобутИЙ турками і коли там
Патріярх став цілком залежним від султана, Bopora християн
ства. Московський князь і залежна від ньоrо Е:рархія MOCKOB
ської Церкви тепер висунула цю залежність Патріярха від Ma
rометанських султанів, як основу для виходу Московської Мит
рополії зпід йоrо юрисдикції. В Москві проrолошено цьоrо Пат
ріярха "чужим і відреченим", тобто таким, що фактично від..
рікся православної віри. Від TaKoro Патріярха Москва не бажала
приймати Митрополита і не хотіла від ньоrо для себе навіть
йоrо "блаrословення". 5)
ВИЙшовши З "послymенства" Царrородськоrо Патріярхату,
Московська Церква постійно змаrала до nOBHoro усамостійнен
ня, добиваючися cBoro власноrо Патріярхату. Вона унезалежни
лася від Царrороду проти волі тамошньоrо Патріярха, тобто,
кажучи словами князя Константина Острозькоrо, неканонічно
і проти правил св. Отців Східньої Церкви. Власне в Москві тоді
rолошено виразно доктрину, зрештою цілком слушну, що кожна
країна поза давньою І'рецькою Імперівю мав право не лише на
автокефалію, але й на Патріярхат, а у потребі навіть на кілька
Патріярхатів. 6)
457

Вся ця тенденція була тепер проводжена в ім'я московської
національної rідности, тобто разом з царем в обороні незалеж-
v
ности иоrо держави.
Розумївться, що Царrородський Патріярхат аж ніяк не ба-
жав поrодитися на унезалежнення Московської Церкви, ні у
формі автокефальноrо Архивпископства й Митрополії, ані, тим
більше, в формі HOBoro Патріярхату. Тут rоловно rpали ролю
фінансові моменти, бо Московія була одною із важливих країн,
з яких Царrородські Патріярхи моrли кожноrо року обильно
"стриМ'И вівці" для себе. Коли приЙШов до влади на патріяршім
столі €ремія ІІ, то він особливо потребував фінансових засобів,
великих rpошей, і то неrайно, бо проти ньоrо одночасно висту-
пали два інші претенденти на цей патріярШИЙ стіл. йому треба
було неrайно більшоrо фонду, щоб підкупитися на султанськім
дворі проти своїх противників. Москва це знала і тому подзво-
нила золотими дукатами, обіцяючи їх заплатити, коли €ремія
"канонічно" відпустить Митрополію і поrодиться на утворення
Московськоrо Патріярхату. Цим способом московські церковні
і державні чинники досяrнули cBoro пляну: був утворенИЙ Мос-
ковськИЙ Патріярхат. У подробицях справа вже була представ-
лена у відповіднім попереднім розділі цьоrо оrляду. Тут зrаду-
вмо про неї лише для Toro, щоб вказати на те, що князь Острозь-
кИЙ та інші вельможі в Україні, які провадили також церковну
політику, мали перед собою приклад Toro, що не всі православні
дивилися на "послушенство" Царrородському Патріярхові так
без критично, як вони цьоrо вимаrали від €papxiї, духовенства
й вірних Церкви Митрополії Київської, rалицької і всівї Руси.
Українські вельможі мали досить засобів, щоб у подібний
спосіб натиснути на Toro caMoro €ремію і дістати від ньоrо "Ka
нонічнИЙ" дозвіл і блаrословення на повну автокефалію Церкви
Київської, rалицької і всівї Руси в формі Київськоrо Патріяр-
хату. Проте цьоrо кроку князеві відраджували, напевно, москов-
ські емісарі й rpeцькі зайди та протестантські вчені. В цьому
вони мали свій інтерес, але князь повинен був знати інтерес
свовї Церкви і разом з тим інтерес та rідність cBoro народу. На
жаль, князь ОстрозькИЙ тоді рішився інакше і це заважило на
тому, що наступив у 1596 р. розкол Церкви в Україні на два
вороryючі табори.
3arpoза ДЛJI УкраіlOl та її Церкви з боку Московії
У вирішуванні статусу Церкви Митрополії київсько-rалиць-
кої і всівї Руси мусіли rpати ролю також міркування про смер-
тельну заrpозу для цівї Церкви й народу з боку Московії. Ми
вже зrадували про те, що московські князі після одруження з
Софівю Палеолоrівною з роду останньоrо rpецькоrо цісаря при-
брали собі самі титул цісаря, чи пак у слов'янській мові "ца-
ря".7)
458

Разом з тим новопроrолошені московські царі бажали в
своїм титулі підкреслити, що їм належиться влада також над
усіма землями, що колись належали до КИЇвської Руси. Тимто
вони до cBoro титулу додали, що вони в царями також "всівї
Руси". Щоб опанувати духовість України й Білорусі 'Через Мое..
ковськИЙ Патріярхат, московськИЙ цар видістав від €peMiї ІІ за
відповідно баrаті "дарунки" також титул "всіві Руси" для Мос..
KOBCbKoro Патріярха. Сталося це в 1589 р., отже вже напередодні
дискусіі про уніЙНе об'вднання Церкви в Україні й Білорусі
з Римським Престолом. Була явно проrолошена політика здо..
буття Украіни й Білорусі для Московії світським і духовним
мечами.
Для провідників українськоі церковної і національної по..
літики повинно було бути ясно в тій ситуації, що заrроза для
України й Білорусі з боку Московії в відтепер більша, ніж за..
rроза з боку Туреччини і Польщі. Туреччина не була безпосе..
реднім сусідом України. її ділило від України просторе Чорне
море. Щоправда, висіла небезпека від татар, які однак упорів"
нянні з силами Украіни були далеко слабmі. Отож із міжна..
родньоrо й політичноrо боку з Туреччиною в теорії можна і
треба було робити якісь компроміси. Тим більше, що з реліrій..
Horo й MOBHoro оrляду була між Туреччиною і Україною rли..
бока пропасть : турецька нація визнавала свовю реліrівю Mar<r
метанство, яке було вороже до християнства взаrалі, а украінці
були православні християни. Турецька мова була цілком чужа
для всіх слов'янських народів. Отже, ні під одним, ні під дрyrим
оrлядом не було небезпеки леrкоrо "злиття націй". Щодо Поль..
щі, то при вірності до свовї Церкви, з Toro боку не моrла rpозити
українцям надто велика небезпека. Українців і білорусів, релі..
rійно приналежних до східньоrо руськоrо обряду, і поляків..
латинників ділила відміна обряду в двох різних мовах: укра..
їнці мали в боrоелуженні й усіх обрядах свою церковно"укра"
інськослов'янську мову, а поляки цілком незрозумілу для сло..
в'ян латинську мову та інШИЙ обряд. Щоб спольІЦИТИСЯ, треба
було покинути східній обряд і прийняти латинськИЙ. Обрядово
боrослуження в латинськім костелі виrлядало цілком інакше
від боrослуження в слов'янськім обряді. Внутрішній виrляд
святині й риз священика були цілком інші в Церквах окремих
обрядів. Цей обрядовИЙ момент і мова боrослужень різко відді..
ляли вірних одніві Церкви від друrоі.
Інша справа була щодо обрядів і боrослужень у церквах
слов'янськоrо обряду в Украіні і в Московії. І тут, і там був той
самИЙ зовнішній виrляд боrослужень, ті самі обряди і також
та сама боrослужебна мова. Була лише різниця у вимові боrо..
служебноі мови. В Украіні старослов'янські слова були вимов"
лювані в украінській вимові, а в Московіі в московській вимові.
Для прикладу, в Украіні вимовляли "rосподи помилУЙ", а в
Московіі  "rосподі памїлУЙ"; або в Украіні молилися "Вірую
459

в вдиноrо Боrа", а в Московіі  "Вврую в вдїнава Боrа" і т. п.
Ця відносно мала різниця не ділила rлибоко обидвох Церков,
тобто Київсько..rалицької Митрополії та Московської Митропо..
лії. Тим..то Московська Патріярхія моrла спокійно ширити в
Україні думку, що, властиво, в Україні і в Московії в та сама
Церква, бо ж і там, і тут в та сама віра й ті самі обряди. При
зміненій політичній ситуації, коли Московія зайняла б ті чи
інші українські землі, було б не надто трудно змосковщити Ки"
івську Митрополію і підчинити її під безпосередню владу Мос..
ковської Патріярхії.
Цю заrpозу з боку аrресивної Москви бачили унійні €ППС..
копи, зокрема Іпатій Потій, якИЙ відчував і розумів ворожість
Московії до України та її Церкви. Приrадаймо, що він з'ясував
князеві Острозькому в 1593 р., що він не може Їхати на переrо..
вори до Москви В справі унійноrо об'вднання також тамошньоrо
Патріярхату, бо там йоrо арештували б. Також папська нунці..
ятура в Польщі добачувала московську заrpозу для Церкви
київсько..rалицької Митрополії в тому випадку, якщо ця Мит..
рополія не відлучилася б від Східніх Патріярхів. Коли неунійні
православні вельможі почали явну боротьбу проти унійних пра..
вославних владик на чолі з Митрополитом Михайлом Роrозою,
то папськИЙ нунцій у звіті з 9..ro серпня 1597 р. висловлював
поrляд, що Москва відтепер буде проrолошувати свій протек..
торат над неунійними православними в Польській Короні і в
Великім Князівстві Литовськім. 8 )
ТакИЙ крок наступив незабаром таки формально, бо коли..то
в 1654 р. rетьман Воrдан Хмельницький під натиском своїх не..
унійних православних духовних кіл заключив доrовір у Пере..
яславі, то, власне, зробив він це з метою TaKoro церковноrо про..
текторату Москви над православ'ям в Україні. 9 )
Ціві реальної небезпеки, яка випливала з такої спільности
обряду в Украіні й Московіі, не добачували ні вельможі на чолі
з Острозьким, ні пізніше дорадники rетьмана Боrдана Хмель..
ницькоrо. Москва реально не бажала мати лише протекторату
над Церквою в Україні. Вона бажала її просто зліквідувати і
насадити в Україні вдину свою церковну владу під керівниц"
твом Московської Церкви. Всьоrо за неповних 50 років опісля
формальнИЙ протекторат став фактом. За одне покоління такої
протекції Москва вже намаrалася скасувати окремішність Укра..
Їнської Православної Церкви, яка тоді ще формально залиша..
лася в юрисдикції Царrородськоrо Патріярха, і Москва осяrла
CBoro. Насамперед підкупила rетьмана Самойловича і йоrо
уряд, щоб вони поrодилися піддати неунійну Українську Мит..
рополію під безпосереднв управління Московськоrо Патріярха.
Потім також підкупом добилася вона зrоди в Царrороді на лік..
відацію самостійної неунійної православної Київської Митропо..
лії. Сталося це в 1686"му році. Посольство московськоrо царя
торrувалося з Царrородським Патріярхом тільки за висоту про..
460

rOMe.l1b
o
І
<t
і

OiдOI( МИТРОПОЛІЇ.
ОСІДОН арх/еЛНСНОЛС7В8
OC/AOI( ЕЛНСl<ОЛС7В8
CeA1 роз,м/щеННR rpe/(O"Ht9rO.llHHla
Українська Католицька Церква в ХУІІ СТ.
461

дажної ціни, яку треба було заплатити цьому Патріярхові. Topr
ішов довrо і була б Москва мусіла заплатити далеко вищу ціну
викупу КиЇвськоЇ Митрополії з "послушенства" Царrородсько"
му Патріярхові, якби хитрИЙ царський посол не з'вднав собі
турецькоrо прем'вра, везира, обіцянкою, що Москва буде три-
мати невтральність у ВШІадку походу війною европейськоrо За-
ходу на Туреччину.
Тоді везир наказав Патріярхові поrодитися на вихід Київ..
ської Митрополії з царrородської юрисдикції. Маючи таку зrоду
везира, посол дістав від Патріярха відповідну підписану rpaMoTY
і за те заплатив 200 золотих дукатів rотівкою і 120 соболевих
шкірок. Це разом представляло вартість на сучасну американ
ську валюту круrло 5,000 долярів золотих.
Так ЦарrородськИЙ Патріярх продав Українську Церкву
Москві. Власне, за "послymенство" цьому Патріярхові формаль..
. ..u .u
но увесь час Ішла суперечка МІЖ неУНІИНИМИ та УНІИНИМИ пра..
вославними українцями в 1590их роках і аж перших десяток
ХVПrо сторіччя. Історія завдала борцям за послушенство цьo
му Патріярхатові важкоrо удару, показуючи, що неунійні кола
йажко помилялися, коли кололи одну Православну Церкву в
тому часі надвов. Почерез "послушенство" Царrородському Пат..
ріярхові Москва здобула золотом, а потім силою терору пра
вославну неунійну Київську Митрополію.
Які наслідки мала спільність Української Церкви з Царrо
родом і потім продаж Царrородом цівї Церкви Московському
Патріярхатові, про це rоворить неунійний православний KOH
сервативний діяч, історик, професор Дмитро Дорошенко таки
ми словами:
"На козацькій Україні Православна Церква повинна б
була стати національною Церквою. Але так не сталося. Дy
ховенство українське було отрувне московським царесла
вівм і з Toro часу, як воно з допомоrою reTbMaHa Самойло
вича підпорядкувалося московському Патріярхові, йоrо
провідна роля в Україні була скінчена. Воно далі формаль
но виконувало свої реліrійні обов' язки супроти YKpaїHCЬKO
ro народу, але само стало знаряддям московської уніфіка
ційної політики. Воно попросту став на лужбу Москві і
виконув там завдання, які нічоrо спільноrо з українськими
інтересами не МЕ.,ють... Навіть січовий панотець Володимир
Сакальський у критичний для Січі момент здобувся лише
на те, щоб здержати запорожців від активної оборони MOC
калів... У вісімнадцятім столітті, коли почалося українське
відродження, Православна Церква, як установа, не Biдo
rрала в цім відродженні сливе ніякої ролі й була в тому
відновленні до йоrо скоріше чинником неrативним... З по
чатком XIXro століття на митрополичому столі в Кивві
462

і на впископських катедрах провінціональних сидять саМІ
москалі, які ведуть обрусітельну політику."10)
3rідно з засадами російськоі офіціяльної ідеолоrії, яка за
. .u.. .
ПІдставу рОСІИСЬКОІ державности визнала "правослаВІв, само-
державів і народність" (знана річ  російська), Православна
Церква в ролі поліційнобюрократичноrо режиму і пануючої
обрусітельської системи... "11 )
3 історичної перспективи кожнИЙ об'вктивний дослідник му-
сить признати, що діячі rypTY князя Константина Острозькоrо
та іхні пізніші послідовники аж до 1687 р. зробили rлибоку по-
милку, коли вони в ім'я "послушенст:ца" Царrородському Пат-
ріярхатові повели діяльність на розкоення Церкви Митрополії
Київської, rалицької і всівї Руси. Той lIатріярхат не дав відтоді
нічоrо доброrо неунійній Православній Церкві. Навпаки, за rpo-
ші відпродав Москві цю українську Православну Церкву. В дис-
кусіі над питанням, чи Церква в Україні мав вийти з юрисдик-
ції Царrородськоrо Патріярхату чи мусить залишитися в йоrо
"послушенстві", мали слушність Митрополит Михайло Роrоза
та епископ Іпатій Потій, які радили вийти з юрисдикції цьоrо
Патріярхату. Власне, мусимо пам'ятати, що в ім'я "послушен-
ства" цьому Патріярхатові прихильники князя Острозькоrо роз-
палили непримирну боротьбу, яка розколола вдину до Toro часу
Церкву Христову в Україні й український нарід.
На закінчення цьоrо розділу треба ще запитати, чи Право-
славна Церква в Україні відоrрала якусь позитивну ролю в пе-
реломовій добі Украінської Національної Революції і в добі бу-
дівництва української суверенної соборної національної держав
ности. В часі, коли будувалася ця українська державність крок
за кроком і коли врешті це будівництво завершилося yтвopeH
ням Украінської Народньої Республіки (Третім Універсалом
Українськоі Центральної Ради з 20-ro листопада 1917 р., а потім
проrолошенням конституційної суверенности Четвертим Універ-
салом з датою 22ro січня 1918 р.), Православна Церква в Укра-
їні далі діяла під московською ерархівю з великою більшістю
рядовоrо московськоrо і змосковщеноrо духовенства. Щоправда,
серед свідомої частини цьоrо духовенства пробудилося бажання
проrолосити цю Церкву автокефальною. За цим rypToM духо-
венства, яке почуло в собі духа своїх українських предків, ішла
значна частина світських вірних. Але ні в часі влади Україн-
ськоі Центральноі Ради, ні пізніше за режиму reTbMaHa Павла
Скоропадськоrо, не моrла українська національна течія пере-
бороти москвофільську ерархію і здобути більшість серед ря
довоrо духовенства. Всеукраїнський Собор цівї Православної
Церкви в Україні дня 6-ro липня 1918 р. рішив більшістю rO
лосів, що Митрополитом цівї Церкви в Українській Державі мав
бути обранИЙ Антоній Храповицький, запеклИЙ Bopor україн-
cbKoro народу. 'Собор також відкинув пропозицію свідомих укра-
463

Їнських національних делеrатів у справі проrолошення неза..
лежности цівї Церкви від MOCKoBcbKoro Патріярхату в формі
автокефалії. Більшість Собору зіrнорувала також побажання
rетьмана в цій справі, а постановила, що Церква Православна
в Українській Державі мав залишитися в юрисдикції Москов"
ськоrо Патріярхату.12)
Директорія Української Народньої Республіки, що прийшла
на зміну rетьманської влади, окремим законом з 1ro січня 1919
року проrолосила автокефалію Православної Церкви під про..
водом обраноrо Собором цівї Церкви Синоду. Проте ця aBTOKe
фалія не моrла бути переведена в життя з причини впертоrо
опору всіх православних €пископів в Україні. ІЗ )
3 доручення Директорії міністер віровизнань Украінської
Народньої Республіки проф. Іван OriGHKo скликав був тимча..
совИЙ СвященнИЙ Синод Української Православної Церкви на
день 14..ro жовтня 1919 р. до Кам'янця. Проте всі €пископи з
території влади Директорії УНР не тільки відмовилися брати
участь у цьому Синоді, але ще під клятвою заборонили дyxo
венству брати в ньому участь. Тим-то цей Синод хоч і зійшовся,
бо прибули на ньоrо представники священства і мирян, то ні..
чоrо не Mir полаrодити в справі автокефальноrо управління
Української Православної Церкви, бо закон вимаrав, щоб у Ta
кому Синоді брали участь принаймні два €пископи.
Ад'ютант rоловноrо Отамана Симона Петлюри, полковник
Олександер Доценко, якИЙ мав переrляд усіх звітів з місць, що
приходили до Штабу rоловноrо Отамана, дав опис настроїв дy
ховенства Православної Церкви в Україні в 1919 році. Один
уступ з йоrо "Літопису Українськоі Революції" звучить так:
"Церква в Україні, як була для нас і для нашої справи
чужою, так і лишилася нею без жадних змін. Вища і нижча
церковна влада в Україні спочивала переважно в руках
.. .U.U
ультра-наЦІонаЛlстичноrо реаКЦІиноrо, РОСІиськоrо дyxo
венства, ,чорної зrраї', переодітої в ризи, вірних слуr ,Co
юза PyccKoro Народа' і (царськоrо) престолу і блюстителів
православної віри, Боrом даної з неба і царя на землі."14)
Оці людці прекрасно знали, що можна було робити через
Церкву. Як на початках украінськоrо національноrо руху, так
і тепер можна було почути з церковних амвонів проповіді про
"ізмвну хахлов православної вври і Рассії" , про "антихриста
Петлюру" і про те, що всі нещастя землі появилися тому, що
"хахли почали відділятися від Россії".15)
Ці слова й Їм подібні чув поневоленИЙ і понівечений тpьox
· .. u ·
СОТЛІТНЬОЮ московською неволею украlНСЬКИИ селянин; чув ВІН
їХ від CBoro попа, від учителя, від офіцера, від здеrенерованоrо
інтеліrента. Ясна річ, що неосвіченИЙ селянин не Mir розібра
ТИQЯ у цьому сумбур і й індиферентнИЙ у реліrійних супереч
464

ках, усе ж таки прислухувався до TOrO, що проrолошувалося
в церквах і був пасивнИЙ у національній боротьбі Української
Автокефальної Православної Церкви (проrолошеної Директо
рівю). В церквах поминали ся держава і влада, але "наша", po
сійська. Поминали і зверхника Церкви  Московськоrо Патрі..
ярха з титулом "rаспадіна нашево". Нікому було вислати цю
банду за межі України (хоч вона) ображувала Святу Церкву
і святі Христові істини напоювала московським варварським
змістом..."16)
Щойно в часі друrої окупації України Соввтською Росівю
Всеукраїнська Церковна Рада скликала до Кивва Всеукраїн..
сьКИЙ Церковний Собор, на якому знову ж таки не явився ні
один €пископ і ніодин східній Патріярх не бажав висвятити для
тівї автокефальної Церкви хоча б двох €пископів. Тоді Собор
постановив рукоположити двох €пископів революційним шля
хом самими рядовими духовними і світськими вірними, а вже
ці €пископи висвятили дальших €пископів і в той спосіб завер
шили орrанізацію Украінської Автокефальної Православної
Церкви, на чолі з рукоположеним тоді Митрополитом Василем
Липківським. Сталося це дня 14ro жовтня 1921 р. У той спосіб
радикально відлучилася Православна Церква колишньої Київ..
ської Митрополії від усіх східніх Патріярхів і від Московськоrо
зокрема.
Це був від Берестя дуже довrИЙ і болізний хід, ЩО з важ
кими національними втратами тривав точно 325 років. Можна
було без жертв при щирій і спокійній дискусії постановити те
саме в 1596 році, коли Украіна мала тоді при національнім
прапорі всю свою €рархію і численну вищу провідну верству.17)
Блаrодать Київської Софії в 1921 р. в кожному разі в нічому
не була менше канонічною, як була блаrодать Царrородськоrо
Патріярхату в 1598 р. Навпаки, вона була основана на мораль
ній християнській основі і твердій вірі, а тоrочасна Царrород
ська Патріярхія була безмірно здеморалізована корупцівю.
Звідки моrла Церква УкраїlDl"РУСИ сподіватися допомоrи?
В часі, коли була rаряча дискусія за з'вдинення Церкви
(і проти ньоrо) при кінці ХУІ і на початку ХУІІ сторіччя, YKpa
інськИЙ нарід не мав свовї державної самостійности. До Люблин
ської Унії в 1569 р. українці, властиво, мали свою державність
очолювану литовською династівю. Офіційна назва цівї держави
була "Велике Князівство Литовське". Проте в цьому князівстві
українці творили більшість населення і вони були rоловними
носіями культури державнотворчих народів цівї держави, яки
ми були також литовці й білоруси. Українська мова в цій дер"
жаві була урядовою мовою. В літературній формі вона мала в
собі деякі елементи білоруські і дещо полонізмів.
465

До 1569 р. Велике Князівство Литовське було вповні суве..
ренною державою, лише об'вднаною з Польщею спільним мо..
нархом на базі персональної унії. Обидві ці держави мали свої
окремі власні уряди, свої окремі армії та свої окремі власні дep
жавні скарби. Ми вже зrадували, що з вини політики YKpaїH
ських і білоруських вельмож, на чолі з Константином Острозь
ким, українці в Люблинській Унії втратили свою позицію дep
жавної нації в Великім Князівстві Литовськім, бо постановою
Сойму в Люблині всі українські землі, окрім Полісся, були влу
чені в безпосередню адміністрацію Польщі. Від Toro часу в рям
ках Польщі на українських землях конституційно лише BoвBiд
ства мали дуже обмежену воввідську автономію. Тож і caMoro
князя Острозькоrо та інших вельмож тиснула зручна, але без
оrлядна імперіялістична тактика польськоrо уряду. Примане
но рядову українську шляхту візівю золотої свободи, яку мала
польська шляхта в Польщі і яку тепер нарівні мали мати yKpa
Їнські шляхтичі. Рядова шляхта в українських воввідствах до
Toro часу не мала рівних прав з вельможами і тому завидувала
формальній рівності шляхти в Польщі. Тимто рядова YKpaїH
ська шляхта підтримала Люблинську Унію за ціну своїх шля
хетських привілеїв, хоча вельможі відраджували Їх іти на цей
шлях і ставили спротив польським плянам, але були перемо
жені польською силою в Соймі.
Положення Церкви київськоrалицької Митрополії поrір
шилося в Польській Короні дуже драстично. За час одноrо по
коління вона втратила цілком свої автономні права, а її €рархія
щодо обсади катедр стала іrpашкою в руках двірських інтриr
при королі. Виrлядів на поправу ситуації не було ніяких, якщо
Церква не дістане союзної допомоrи від сторонньої сили, яка
мав вплив і в Польщі.
Правда, була ще тоді значна власна сила народу, якою він
. . . . . u
ВІДПОВІДНИМ натиском MIr вимоrти ВІД короля І иоrо уряду по..
шанування рівноправности Церкви pycbKoro обряду з Церквою
латинськоrо обряду. В даних відносинах леrально моrла діяти
орrанізована шляхта, бо тільки вьна мала політичні права. Цю
силу одначе треба було ще політично освідомляти під аспектом
національних інтересів. Таку національно"освідомну роботу ce
ред шляхти моrли перевести українські вельможі, маючи серед
неї вплив і засоби для Toro. Але вони провадили свою політику
rоловно під кутом своїх родових інтересів, а не під кутом iHTe
ресів cBoro народу. Козацька сила тоді щойно наростала і треба
було часу, заки вона буде боронити не лише своїх станових iH
тересів, але також rрати ролю національноrо політично..держав
Horo чинника. Власне, козацтво само собою було заrpозою для
шляхетських станових привілеїв і тому ріст козацької сили пхав
українську шляхту до полонофільської політики. Тимто, вла
стиво, в тому часі лише Церква мала зна чення провідної BceH'a
ціональної сили, бо вона В своїх рядах вднала всі стани. Треба
466

було цю Церкву піднести 3 ЇЇ занепаду, вибороти для неї piBHO
правність у практиці, а не лише на папері, а при тому треба
було провадити широку освітню працю серед доросту ДYXOBeH
ства у власних вищих духовних школах. Самі тодішні наявні
власні сили для Toro всьоrо не вистачали. Треба було мати co
юзника для реальної підтримки в змаrанні за права Церкви і
тим самим за права народу.
Об'вктивний обсерватор тодішніх церковних відносин MY
сить прийти до висновку, ЩО TaKoro союзника було потрібно й
треба було собі йоrо вибрати. Навіть тодішні великі держави,
як Німеччина, Франція й Анrлія шукали і мали своїх союзни
ків, бо виключно власними силами не моrли досяrнути своїх
цілей. Тим більше TaKoro союзника потребував український Ha
рід для оборони свовї Церкви і через неї для збереження своїх
національних інтересів. Під церковним оrлядом моrли входити
в рахубу лише три можливі центри: Царrород, Москва і Рим.
Здоровий rлузд підсказував, що Царrородський Патріярх, іrраш
ка в руках султанів, сам потребув допомоrи і тому від себе не
може дати нікому ніякої допомоrи. Якщо там шукати союзника,
то ним реально Mir бути лише султан Туреччини. В тодішніх
відносинах, коли Туреччина виявляла завойовницькі пляни су"
проти України, не Mir турецькИЙ султан входити в рахубу, як
союзник для Церкви в Україні.
Москва тоді вже була мілітарною силою, яка розпоряджала
вже і духовним мечем.......... Московським Патріярхатом. Тверезий
розrляд характеру московської політики, як претендента на па
нування на Україні й Білорусі, мусів кожноrо реальноrо полі
ти ка в Україні відстрашити від думки, щоб орівнтуватися на
допомоrу Москви. Небезпеку з "порозуміння" з Москвою oцi
нював €пископ Іпатій Потій правильно й її інстинктово відчува..
ли, мабуть, інші €рархи, хоча вони Toro так виразно не окрес"
лювали, як це робив Потій.
Отож, реально залишався тоді лише Рим, як евентуальний
союзник для Церкви руськоrо обряду для її реліrійноrо й Haцio
нальноrо самозбереження. У цій історичній добі РимськИЙ Пре
стіл мав авторитет, як европейський суперарбітер у політичних
спорах внутрі католицьких держав і в міжнародніх конфліктах.
Папа тоді був не лише церковним вселенським первоврархом,
але також сувереном значної папської держави на території
теперішньої Італії.
Для Церкви Митрополії київськоrалицької і всівї Руси
евентуальна підтримка Римським Престолом не була лише Mpi
GЮ, але представляла реальну можливість. Король Польської
Корони і ВеликИЙ Князь литовськИЙ, руський, пруський і т. д.
був католиком, а також у Соймі й Сенаті була католицька біль
шість. ПольськИЙ €пископат мав ключеве становище в цих за
конодавчих opraHax держави. €рархія Митрополії руськоrо об
ряду уявляла собі цілком слушно, що, коли на основі унійноrо
467

доrовору ця Церква стане підлеrлою юрисдикції Римськоrо Пре..
столу, то Папа примусить владу Польської Корони респектувати
уложенИЙ доrовір про рівноправність цівї Церкви з латинською
Церквою й переводити умови доrовору в життя. В тому випадку
це була б підстава до рівноуправнення українськоrо народу, що
в майбутності давало б базу до мінімальної проrрами в націо..
.'" . -U
наЛЬНІИ спраВІ: утворення третьоrо державноrо чинника в ЦІИ
державній системі, тобто окремої автономної держави, принайм..
ні рівної правами з Великим Князівством Литовським. Може
дехто з Е::рархів у заrальних рисах про це мріяв, але тоді не
висловився ніхто конкретно в цих справах, боронячи лише прин"
ципу рівноправности для Церкви і тим самим для народів укра..
ЇHcbKoro і білоруськоrо в межах Польської Корони.
В кожному разі, з точки поrляду національних інтересів
України й Білорусі принципіяльно ніхто з відповідальних дія..
чів цих народів не мав підстави висунути раціональноrо закиду
проти TaKoro церковноrо союзу з Римом. Князь Острозький був
першим, ЩО таку концепцію висунув був ще в 1583 р. Він про
понував навіть свій виїзд до Риму для переrоворів про унію. Цей
провкт не був чимсь новим в Україні й Білорусі. Унійний зв'я
зок Церкви руськоrо обряду був формально проrолошений на
Флорентійськім Соборі 1439 р. і після Toro в цій Церкві довrі
десятки років аж до початку ХУІ сторіччя постійно проявляла
себе унійна концепція. Ніхто з Toro приводу не підносив заміту,
що це була зрада православної віри. Це просто тому, що цю
унію уклали разом усі Патріярхи й Папа. Проти унії тоді ви..
сунув свої застереження московськИЙ князь Василій ІІ, бо це
давало йому притоку для звільнення Московської Церкви з..під
юрисдикції Царrородськоrо Патріярха та зверхньої влади rрець"
Koro цісаря. В Церкві Митрополії Київської, rалицької і всівї
Руси тоді не було ніякоrо спору над цим питанням. Тим"то про
. ... . u.. ... .
поненти ВІдновлення ЦІвІ УНІИНОІ концеПЦІІ аналоrІЧНО уважали,
що не буде ніякоrо спору в цій справі також при кінці XVI..ro
.
СТОРІЧЧЯ.
Залишалося лише питання: як практично перевести кон"
цепцію з'вдинення в життя? Було питання тактики в цій справі
князя Острозькоrо й Е::рархії Митрополії. Коли в вирішенні вище
зrаданих проблем виявив князь Острозький У 1595 р. rлибоку
u . . .'"
И траrІЧНУ помилку, то в таКТИЦІ практичноrо переведення УНІИ"
ної концепції допустилися Е::рархи на чолі з Митрополитом не
менше важкої і траrічної помилки. Ми натякували на цю по..
милку В попередніх розділах.
Помилки врархіі в пiдroтові З'GдинеIПlЯ з Римом
ЗаслуженИЙ історик України В'ячеслав Липинський в окре"
мій праці представив ролю Церкви в історії Украіни і при тому
також оцінював Берестейську Унію з поrляду тактики Е::рархії
468

та наслідків Синоду з 1596 р. Хоча він був об'вктивним та ори
.. u . .
rlнальним ІСТОРИКОМ, то все таки в иоrо ІСТОРИЧНИХ працях СЛІД
нИЙ вплив йоrо консервативної ідеолоrії. До самої унійної умови
Церкви Митрополії Київської, rалицької і всівї Руси він CTa
виться позитивно. Спосіб підrотови і переведення унії в Бересті
уважав ЛипинськИЙ радикальним чи навіть революційним. На..
томість опір вельмож і шляхти проти унії Липинський називав
обороною консерватизму в Церкві. Він підкреслюв такий свій
поrляд на спосіб переведення унійної умови З Римом: Владики,
мовляв, "намаrалися радикально, не рахуючися з традицівю, ні
з МИНУВПІИною, ні з місцевими, хоч ослабленими, але традицій
ними авторитетами, перевести повне відродження нації і при
. u .. . ..
ТІМ перевести иоrо не шляхом СПІвпраЦІ Ідодержування ДУХОВОІ
вдности з друrою, консервативною частиною нації, а на власну
руку революційним порядком."18)
у тій характеристиці, яку дав Липинський тактиці ерархії,
в зовнішні факти правдиві, але Їх інтерпретація спірна. Власне
противники унійноrо з'вдинення закидали ще в 1596 р., що ні..
бито Е:рархія провадила свої заходи "тайно". Історик Михайло
І'рушевський, який був противником унії, увесь час називав так..
ТИ ку Е:рархії "конспірацівю". Липинський це характеризув леr
ше, бо називав поведінку владик, як позбавлену бажання "спів
праці". Це один закид, а друrий, що вони діяли радикально й
.U . .u
реВОЛЮЦІИНО, не рахуючися з минувшиною, аНІ з траДИЦІИНИМИ
авторитетами. Він слушно підносить, що владики бажали пере..
. . . u .U
вести ВІдродження народу при ДОПОМОЗІ ПІднесення и усаМОСТІИ
нення Церкви у стосунку до державної польської влади і до
несумлінних патронів на місцях. Розrляньмо ближче ці твер..
дження Липинськоrо по порядку:
1. Про тайну тактику можна слушно rоворити лише маючи
на увазі перші заходи львівськоrо Е:пископа І'едеона Балабана,
яКИЙ боявся, ЩО Митрополит Михайло Роrоза обмежить йоrо
владу і навіть виключить йоrо з Церкви у зв'язку з рішенням
Патріярха Е:ремії в йоrо спорі з львівським братством. Роrоза
міІ" позбавити йоrо впископської rідности, а принаймні зробити
йоrо лише титулярним Е:пископом, який У йоrо імені був би
представником Митрополита в І'аличі. Тому саме І'едеон висту"
пив з ініціятивою унії і намовив до Toro ще інших владик без
порозуміння із своїм Митрополитом.
І'едеон тавмно привднав до акції за привернення з'вдинення
Церкви ще трьох Е:пископів, тобто Леонтія Пелчицькоrо, Діо..
нисія Збируйськоrо з Кирилом Терлецьким включно, який був
екзархом Царrородськоrо Патріярха. Було Ie 24ro червня 1590
року, тобто понад шість років перед І'оловним Собором у Бере
сті. Проте це порозуміння чвірки не залишилося довrо тайною.
Після переrоворів представника цівї чвірки епископа Терлець
Koro з королем уже в 1592 році стала вся справа відома кожно..
му, хто цікавився церковними і політичними справами. Тоді ко..
469

роль Жиrмонт видав для членів ЦІЕ:І чвірки привілей із збере..
женням певних церковних прав і непорymимости їхніх владицтв.
Цей акт вИЙшов з королівської канцелярії і там був записаний.
Хто бажав знати, той Mir довідатися про унійні заходи цівї чвір"
ки. Тим"то від 1592 р. вже не можна rоворити про тайні заходи
тих чи інших владик. Ці привілеї були внесені до публічних
.  . u
книr У даних урядових осередках І ІХ Mlr читати кожнии, хто
був цікавИЙ знати, що в державі дівться. В 1594 р. знав про це
також князь ОстрозькИЙ, але саме відтоді почав він виявляти
u . .. .. ...
з лише иому ВІДОМИХ причин свою ВОРОЖІСТЬ до Цlвl концеПЦll.
3 початком 1595 р. про ці заходи знали вже ширші світські і
духовні кола. Це видно з листування Е::пископа Іпатія Потія
з князем Острозьким. 19 )
Це видно з документу, що йоrо підписав і розіслав проти
унійних заходів князь Острозький дня 24ro червня 1595 р. 3
. u
цьоrо звернення видно, що князь знав про текст УНІИНИХ арти
кулів півтора року перед Собором у Бересті. Про ці унійні за..
ходи знали також чужоземні чинники, зацікавлені в YKpaїH
ських справах, зокрема в Царrороді і в Олександрії. Тимто за..
кид про "тайність" не мав ніякої підстави.
Інша справа із закидом про "брак співпраці". Тут стоїть
питання: чи в інтересі успіху справи унійних заходів мали обо
в'язок Владики порозуміватися із світськими чинниками свовї
Церкви? Із становшца традиційних звичаїв Східньої Церкви,
коли вона була ще вільна в межах rpецькоrо Цісарства, рішали
церковні справи лише Синоди, зложені з Е::рархів і означених
духовних осіб зпоза Е::рархії. 3поміж світських осіб на Синоді
Mir бути лише володар держави або йоrо представник. Про
участь усіх світських вірних чи Їхніх делеrатів не було мови.
Та сама традиція була затримана за часів суверенности княжої
України"Руси. Щойно за часів влади литовської династії виро
билася практика, що в церковних справах мав рішальнИЙ rолос
литовськИЙ володар, якИЙ у цім радився вельмож "паніврад".
Про заrальне представництво світських осіб на Синоді не було
ані тоді мови. Тимто підо впливом "золотої свободи" польської
шляхти також українська й білоруська шляхта разом з поль
ською шляхтою уважала себе всемоrучим чинником у державі
й Церкві, бо кожНИЙ шляхтич був абсолютним володарем у
своїм селі чи містечку. Тому ця шляхта бажала також rоспода..
рити на Соборі Церкви так, як польська шляхта, з правом вета
кожноrо шляхтича, диктувала в Соймі понад rолови короля і
йоrо Сенату. Цю обставину в суспільстві України й Білорусі,
на зразок Польщі, повинні були взяти на YBary Е::рархи тоді,
коли приступили до практичних заходів до унії.
Для успіху справи унії було конечністю для Е::рархії з'вд
нати прихильність або принаймні здобути невтральну позицію
рядовоі шляхти руськоrо обряду в існуючих тоді обставинах
суспільно"національноrо ЖИТ1'я в межах Польської Корони.
470

Шляхта руськоrо обряду у своїй більшості була зрадикалізо
вана поrлядами польської шляхти про її всемоrучість у державі
й абсолютну владу в своїх посілостях. Кожний шляхтич У своїм
селі, чи у кількох селах, був патроном місцевої парафії і зrідно
з цим поrлядом сам rосподарив у цій парафії понад rолову па..
роха. Це суперечило давній традиції Східньої Церкви про "кти..
тора і добродітеля" даної місцевої церкви, якИЙ мав бути лише
добродіем та оборонцем ціеї церкви, а не її паном. У цій справі
шляхта в корінній Польщі не мала таких абсолютних прав над
тамошніми парафіями. Там був сильний Е:пископат і він не до..
пускав до TaKoro патронатськоrо зловживання. Інакше було на
українських землях. Там Е:пископат Церкви руськоrо обряду
не мав ні такої поваrи, ні влади, яку мав латинський Е:пископат.
Місцеві патрони..шляхтичі в частих випадках просто іrнорували
церковну владу епархіяльноrо Е:пископа і не пускали йоrо пред..
ставників до епархіяльної посілости. 3 церковним майном ро"
били ці "патрони" що хотіли, а парафії продавали, заставляли
або ВИНRЙмали кому хотіли. Власне, артикули про з'единення
Церкви мали на меті припинити цю самоволю патронів на міс..
цях.
Лише консервативна меншість шляхти руськоrо обряду ша..
нувала церковні устави й привілеї і визнавала владу cBoro €ППС..
u
копа у церковно"духовних справах та иоrо суд над церковним
"причотом". Е:пископат Mir рахувати на лояльну підтримку йоrо
-U . . .. ..
УНІИНИХ заХОДІВ лише Цlеl консерваТИВНОl меншости шляхти.
3rідно з традиціею, про унію мав рішати Е:пископат, а не світ..
ські люди чи їхні збори по повітах, на зразок шляхетськоrо по..
літикування на повітових "соймиках" .
Інша справа була з більшістю розполітикованої шляхти
руськоrо обряду. цю більшість треба було приеднати до унійної
концепції такими засобами, які стосували різні провідники ціеї
шляхти, щоб дістати на "соймиках" мандат послів чи осяrнути
вибір на якИЙсь уряд. Натомість Е:рархія не вжила ніяких захо..
дів, щоб здобути прихильність ціеї зрадикалізованої частини
шляхти руськоrо обряду для своеі унійноі концепції. Це була
велика помилка, яка довела до траrічних наслідків, бо ця зра..
дикалізована шляхта силою cBoro патронатськоrо "права" при..
мусила значну частину рядовоrо духовенства разом з нею ви..
ступати проти унійної концепції. Ця постава Е:рархії е, однак,
для нас зрозумілою, бо Владики керувалися традиційним зви"
чаем Східньої Церкви, практикованим довrі віки в Україні, що
. . .. U.
про церК'ОВНl 1 доrмаТИЧНl справи Рlшае лише духовнии прОВІД
Церкви. Треба пам'ятати також те, що у більшості діючі тоді
Е:рархи перед досяrненням CBoro церковноrо достоїнства не бра..
ли участи в суспільно..політичнім русі шляхти. Вони, що правда,
були шляхетськоrо роду, але політичними діячами не були і
в практиці не були обізнаними з методами здобування опінії
mляхетськоrо "народу" в користь якоїсь своеї акції. Перед кож..
471

ним "СОЙМИКОltl" шляхетські політики об'їздили своїх рідних,
свояків, кумів і кумів своїх кумів та взаrалі сусідів, щоб цілою
rpynою на "соймику" виступати солідарно в даній справі, чи то
у справі вибору посла на Сойм, чи то в користь якоїсь постанови,
яку треба було предложити Соймові від імени "соймика". В цій
rамірливій шляхетській політиці Е:рархи не виросли і не навчи-
лися були потрібної тактики, щоб здобути для СВОЕ:Ї концепції
прихильну суспільну думку шляхетських "панів--братів". Тимто
. . .U ..
нема дива, що, з оrляду ВІДСУТНОСТИ Toro рода аr'lтаЦІИНОІ так..
тики Е:рархів, лише меншість шляхти руськоrо обряду, тобто
української та білоруської, пішла за постановами Берестейсько"
ro Собору в 1596 р.
Е:рархія Церкви старалася ПРИЕ:днати до СВОЕ:Ї концепції
князів pycbKoro обряду. Це знову ж таки йшло по лінії консер"
вативної традиції Східньої Церкви. У Вселенських Соборах брав
участь володар rрецької Імперії, а в крайових, чи пак провін..
ційних Синод ах , хоча лише дорадно, але часто брали участь
вельможі даної провінції. Так було й у суверенній княжій Русі..
Україні. В 3аrальнім Соборі Митрополії разом з Е:пископами
брав участь великий князь київський, а в Соборах удільних
князівств брав участь тамошній удільний князь. Е:рархи в часі
.u . . -U .
УНІИНИХ заХОДІВ ІШЛИ за цим траДИЦІИНИМ звичаЕ:М І тому стара..
лися ПРИЕ:днати до СВОЕ:Ї концепції княжих вельмож: Констан"
тина Острозькоrо, Михайла Вишневецькоrо, Пузину, Скумина..
Тишкевича та інших. Було для них зокрема важливою справою
ПРИЕ:днати до СВОЕ:Ї концепції Острозькоrо, бо цей поміж вельмо
жами..князями був наймоrутнішим і символічно Mir виступати
в ролі володаря цьоrо обряду. Конкретні заходи для ПРИЕ:днання
князя Острозькоrо до практичної ролі в унійних заходах моrли
бути зроблені щойно тоді, коли до ціЕ:Ї акції ПРИЕ:днався Митро"
полит Роrоза. Е:рархія, як цілість, була Toro поrляду, що за
конною буде їхня постанова про унію лише тоді, коли за нею
буде rолос Митрополита і більшости Е:пископів Митрополії Ки..
ївсько..rалицької і всіЕ:Ї Руси. Це сталося щойно тоді, коли дня
11..ro червня 1595 р. уложено остаточно редакцію артикулів про
з'Е:динення Церкви й надано повноваження для Е:пископів Потія
та Терлецькоrо поїхати до Риму і там завершити переrовори з
Римським Престолом. Перед виїздом треба було досяrнути зrоду
на відповідні артикули короля і підтримку латинськоrо Е:пис..
копату Польщі. Все те так довrо тяrнулося від перших кроків
. .U ..
у наПРЯМІ УНІиноrо ПОЕ:днання тому, що один ІЗ передових ДІЯ"
чів, Іпатій Потій, став Е:пископом щойно в 1593 році. Подрyrе,
u .u.
як уже зrадано, довrии час ваrався щодо УНІИНИХ заХОДІВ сам
Митрополит Роrоза і, власне, він ПРИЕ:днався до ціЕ:Ї справи
останнім з усіЕ:Ї Е:рархії. ПідкреСЛЮЕ:МО для приrадки, що повно"
важення для завершення переrоворів про унію в Римі підписали
без вийнятку всі Е:рархи, отже також Балабан і Копистен"
u
ськии.
472

Як тільки в червні 1595 р. Митрополит Михайло Роrоза
остаточно рішився на унійні заходи на підставі дбайливо вироб..
лених артикулів, зараз після Toro Е:пископ Іпатій Потій, очевид"
но з уповноваження всьоrо Е:пископату, ще в червні звернувся
до князя Острозькоrо з пропозицівю для обrоворення з ним
ближче цівї справи. Владика зустрів князя особисто в часі йоrо
побуту в Люблині. Потій привіз із собою всі узrіднені Е:писко"
патом документи, зокрема предложив Острозькому для розrляду
текст артикулів про з'вдинення. В розмові він, мабуть, виясню"
вав обставини, чому майже півтора року треба було чекати на
. . . u .
реалІзаЦІЮ князевоrо задуму про УНІЮ, що иоrо ВІН сам виклав
був тоді у своїм знанім листі. Потій, правдоподібно, представив
князеві всі користі для Церкви й народу, які будуть результа..
том прИЙняття цих артикулів королем і Римом. Під час розмови
князь ставився до Toro всьоrо дуже холодно. Це ДОВОДИЛО Потія
ДО розпуки. Він був настільки враженИЙ зміненою поставою
князя, що він, Е:пископ, укляк перед князем і зі сльозами в очах
блаrав Острозькоrо не противитися цій вдиній дорозі до підне..
сення Церкви з упадку. Потій заявив князеві, що, якщо він
може предложити ліпші засоби для піднесення Церкви з існу"
.. U .... ·
ючоrо занепаду І ЛІПШИИ шлях до УНІl, то ВІН rOToB подерти ЦІ
U . U. м
rpамоти з артикулами и заявою владик І чекати иоrо ІНШОІ про..
позиції. Князь був хвилево зворушенИЙ цим виступом Потія і
заявив, що він rOТOB на Соборі, якИЙ буде скликаний у справі
злуки Церков, промовляти за злукою. 2О )
Однак Острозький знову змінив свою думку й дану Потівві
обіцянку. Очевидячки, підо впливом вище зrадуваних своїх до..
радників, уже незабаром після розмови з Потївм князь розіслав
свов обіжне звернення проти унійних заходів і проти Е:рархії
свовї Церкви, в якому обвинувачував Е:рархію за те, що вона
робила заходи на з'вдинення, хоч фактично вона реалізувала
недавню йоrо власну пропозицію щодо унійних заходів. Хоча
на словах йоrо лист був нібито в обороні традиційноrо правопо..
рядку в Церкві зrідно із східні ми канонами і звичаями, то в
u . . . .
иоrо ІСТОТІ ЗМІСТ І дух цьоrо звернення князя радикально запе..
речував права Е:рархії в протестантськИЙ спосіб.
Тим"то ні рядова ШЛЯХТа, ні князь ОстрозькИЙ не заступали
в Церкві консервативнИЙ принцип. Навпаки, вони діяли ради"
кально й революційно. В тому помилкова характеристика, яку
дав ЛипинськИЙ у цитованім творі обидвом таборам.
Помилки Е:рархів дали змоrу Острозькому зійти із проуній
Horo шляху. Замість Toro, щоб своїми стосунками впливати на
u . . .U 8U
князя В напрямку утвердження иоrо в ним ІНІЦІиованих уНІИНИХ
замислах, Владики залишили йоrо півтора року під впливом
протестантів і емісарів з-під турецької rреціі та з Московії. Це
довело князя до Toro, що він змінив свою позицію на проти..
. U
УНІИНУ.
473

Ще до справи каноНЇчнооти Собору В Бересті
Після відбуття Синоду й антисиноду в Бересті у днях 6/16
 8/18 жовтня 1596 р. виринула суперечка про те, котрИЙ із
двох тих Синодів {: канонічний, а котрий був неканонічний. Над
цим питанням розвинулася була полемічна література з обидвох
сторін, тому слід це питання проаналізувати.
1. Синод унійних православних Е:рархів та інших управне..
них духовних делеrатів був скликаний зrідно з канонічним пра..
вом Східньої Церкви. йоrо скликав ординуючий Митрополит і
лиmе він мав право скликати Синод та визначити місце й час
u .....
иоrо перmОl сеСІІ.
2. Цей Синод унійних православних Е:рархів разом з управ
неними делеrатами від рядовоrо духовенства і ченців (IrYMeHiB
та Архимандритів) , творив у часі йоrо тривання найвищу владу
всівї Митрополії. Цей Синод був Крайовим, чи пак rоловним
Собором Церкви цілої Митрополії Київської, rалицької і всівї
Руси.
3. На цей Синод був вільний доступ усім управненим деле
raTaM. Навіть йоrо противники ніколи не сміли твердити, що
провід цьоrо rоловноrо Собору KorOCb управненоrо не допустив
силою до участи. Запрошені були й усі вірні Церкви в ролі об..
серваторів.
4. До часу ратифікації унійноrо доrовору теоретично ще
існувала юрисдикція Царrородськоrо Патріярха щодо цівї Цep
кви, але лише на базі узурпації, бо, як уже проаналізовано ви
ще, цівї юрисдикції зrідно з 28им каноном Халкедонськоrо Bce
ленськоrо Собору, цей Патріярх не мав права виконувати над
Церквою УкраїниРуси. Проте, беручи під YBary ті обставини,
що до ратифікації унійноrо доrовору Е:рархія ще остаточно не
вИЙшла була з юрисдикції цьоrо Патріярхату, то Царrородський
Патріярх Mir особисто взяти участь або через відповідноrо деле
raTa бути репрезентований на Синоді. Коли перед відкриттям
rоловноrо Собору Митрополитом Роrозою виступив явно поза
Собором диякон Никифор, як нібито умандатований представ
ник Царrородськоrо Патріярха для виконування юрисдикції
Патріярха в Церкві цівї Митрополії, то Митрополит Роrоза не
забороняв йому прИЙти до ньоrо і представити йому свої повно
власті. Він давав йому можливість брати участь у Синоді, якщо
він викажеться rpамотою від Патріярха, яка виразно устіЙНкr
вала б права цьоrо делеrата щодо репрезентації Патріярха на
території Церкви цівї Митрополії. Як знавмо, Никифор від цівї
пропозиції відмовився.
5. Перед відкриттям rоловноrо Собору Митрополитом у
церкві св. Миколи в Бересті, там явилися всі Е:рархи, окрім двох,
що під зовнішньою пресівю відступили від з'вдинення Церков.
На Синод прибули також управнені представники рядовоrо дy
474

ховенства й монашества з рішальним rолосом. Проводив Собо
ром управнеНИЙ до Toro канонічним правом Митрополит Михай..
ло Роrоза. Інші особи, що були присутні на сесіях Синоду в
церкві св. Миколи, мали ролю лише обсерваторів, тобто вони
не встрявали в наради і вирішування справ на порядку нарад
членів Синоду. Зокрема не rолосуваЛІі в ніяких справах три
представники Папи, ані світські достойники, які репрезентували
короля.
6. Із становища канонів Східньої Церкви можна було б ста..
вити під знак запиту леrальну важність Синоду лише тоді, якщо
були б на Синоді були прийняті якісь постанови, що були б
суперечні з тими доrмами православної віри, які були устійнені
на Вселенських Соборах. Тимчасом, цей Синод взаrалі не зай..
мався питаннями доктринальними, доrматичними, а тільки пи..
танням адміністраційної юрисдикції вищої інстанції, тобто пи
танням приналежности до юрисдикції Царrородськоrо Патріяр
хату чи до юрисдикції BepxoBHoro Римськоrо Престолу. Синод
вирішив ратифікувати умови доrовору і про це дати врочисте
проrолошення. В артикулах про з'Е:динення нема ні слова про
те, що Митрополія в чомунебудь BiдcтynaE: від устійнених доrм
віри, ані про те, що приймаЕ: якусь нову 'дorмy. Тільки тоді, ко..
ли б на Синоді були пропоновані для прийняття зміни якихось
доrм православної віри, що були устійнені Вселенськими Собо..
рами, або якщо була б пропонована до прийняття якась нова
доrма, тоді треба було б на це зrоди HOBoro Вселенськоrо Со...
бору. В такому вшrадку до ратифікації унійноrо доrовору Цар..
rородськИЙ Патріярхат Mir би був інтервенювати на Синоді, а
коли б йоrо інтервенція була безуспіmна, Mir встановити суд
над винуватими Е:рархами.
Цей момент Е: дуже важливИЙ тому, що пізніше противники
з'Е:динення твердили, що ерархи, а тим самим і Синод, BiДCTY
ІШли від православної віри. Проте ніколи не поставлено KOHK
peтHoro закиду, в чому саме Синод змінив віру, ані в чому Biд
ступив він від православної віри. Це твердження опонентів
унійноrо доrовору безосновне тому, що в Церкві Митрополії
Київської, rалицької і всіЕ:Ї Руси залишилися в силі, а тому
залишилися в силі й у всіх церквах Митрополії ті самі вияви
православної віри Соборної Церкви, що були до Toro часу, а
зокрема: символ віри без ніяких змін і додатків, усі боrослу
жебні пісні і молитви, в яких Вселенські Собори окреслили
доrми віри пізніше (БоrородIЩЯ, а не Христородиця, Е:ДИНО
істотність св. Трійці та інші).
7. Виразно залишено без ніякої зміни всі обряди, церемонії
і звичаї, які обов' язували в Церкві ціЕ:Ї Митрополії до Toro часу.
8. Підкреслено також, що залишаЕ:ТЬСЯ давніша назва "пра
вославних християн" у всіх церковних відправах.
9. Підкреслення примату Римськоrо Престолу в унійнім
доrоворі і в проrолошенні унії в Бересті не вносило нічоrо HO
475

Boro до TOrO, що було до роз'вднання Церков у ХІ сторіччі за
Михайла Керулярія, бо примат цьоrо Престолу був визнаваний
на Сході до Toro часу всіма Отцями Східньої Церкви і всіма
Патріярхами. Щойно в ХІ"му сторіччі Східні Патріярхи внесли
зміну щодо визнавання примату Папи Римськоrо. 21)
Питанн.я каноНЇчности зібрання під проводом Пикифора
і I)rлевича
Послідовники нез'вдиненої частини Церкви Митрополії Ки
Ївської, rалицької і всівї Руси, які пізніше, в 1620их роках
утворили окрему Церкву із свовю окремою Митрополівю, тоді
u . . .. .U
твердили и ПІЗНІше аж дотепер твердять, що, власне, лише ІХНІИ
Синод у Бересті, що відбувся в жовтні 1596 р., був канонічний.
Для cBoro твердження вони наводять ось такі арr'ументи:
1. На Синоді неунійних православних у Бересті був присут
ній Никифор, ЯКllЙ мав повновласть заступати Царrородськоrо
Патріярха; він мав, мовляв, повновласть заступати Патріярха
в усіх справах. Він також був обранИЙ одним із двох предсід
ників цьоrо Синоду. Друrим предсідником був Дем'ян Jyлевич,
протестантськИЙ симпатик. Був на цім Синод і також протосикел
Олександрійськоrо Патріярха  Кирило Лукаріс. Присутність
на Синоді Никифора з повноваженням Царrородськоrо Патрі
ярха і йоrо внесення на Синоді, які були цим Синодом прИЙ
няті, надають постановам цьоrо Синоду канонічний характер,
твердять противники з'вдинення Церков.
2. Противники з'вдинення наrолошують зокрема канонічну
важність проrолошення Никифор а про "викляття" з Церкви
Митрополита Роrози, всіх ерархів і всіх інших духовних осіб,
що були на rоловнім Соборі Церкви Митрополії Київської, ra
лицької і всівї Руси в Бересті, а також тих, що будуть у майбут
ньому послушні цьому Митрополитові та з ним співдіючим
ерархам. Цим способом, твердили вони, були ці всі ерархи ка..
нонічно позбавлені своїх духовних достоїнств і урядів, а через
те усі вірні, приналежні до Toro часу до тівї Митрополії, в звіль
нені від церковноrо обов'язку в духовних справах бути послуш
IШми цим ерархам.
3. На цьому Синод і була більшість світських делеr'атів,
твердять противники з'вдинення, чоrо не було на Синоді Мит
рополичому, тому, твердять вони, в дусі церковноrо звичаю, все
вище ними тверджене вчинило цей їх Синод вповні канонічним.
Аналіза цих apr'YMeHTiB виявляв Їхню повну безосновність.
І так:
1. Якщо Никифор навіть мав правдиву rpaMoTY Царrород
ськоrо Патріярха, то вона була напевно лише заrальникова,
яка тоді видавалася кожному першому секретареві TaKoro цep
KOBHoro достойника. Він, мабуть, мав право виступати з пояс
476

неннями дрyrорядних справ і полаrоджувати деякі прохання,
що впливали до патріяршої канцелярії. Якби Никифор мав був
повноваження від Патріярха на скликання синоду в Київській
Митрополії і на те, щоб в імені Патріярха мав він право видавати
вирок на Митрополита і на більшість ерархії, то він був би Ha
певно був предложив в орИііналі таке повноваження до вrляду
Митрополитові Роrозі ще перед початком Митрополичоrо Си-
ноду, а вже, в кожнім разі, у своїй обороні на суді Сенату в
Варшаві. Для cBoro оправдання перед Митрополитом у Бересті,
ані перед Сенатом і ЙОІ"О судом У Варшаві Никифор такої пов
новласти не показав. Це ynравнюв нас до висновку, ЩО Ники
фор виразноrо уповноваження не мав. Тимто йоrо дії на Синод і
-U . . ..
православних аНТИУНІИНИКІВ не мали каНОНІЧНОІ важности.
2. На Синоді неунійних православних були приявні деякі
. u .. .
веЛЬМОЖІ и ШЛЯХТИЧІ, ЯКІ клали Ba.ry на писаНІ повноваження.
Вони не вірили усним заявам Никифора про те, що він мав
такі широкі повноваження, на підставі яких він може навіть
виклинати Митрополита цілої Церкви та йоrо ерархів. Вони
зажадали, щоб він Їх показав і з'ясував rpaMoTY з такими пов
новаженнями. Наочний свідок ходу цьоrо антисиноду записав
цей момент і запис цей зберіrся дотепер. Він писав:
"Маінати й шляхта, присутні тоді на нарадах Синоду, за
питали пана Никифора, чи він посідав владу усунути з дo
стойности таких людей, як Митрополит Роrоза і йоrо epap
хи. Тоді Никифор показав писання від уже померлоrо Пат
ріярха еремії ІІ, в яких він надав йому всіляку владу, як
великому канцлерові великої Церкви, щоб скликав Синоди
відповідно до потреби в кожній церковній справі і щоб на
кожнім місці все рішав позитивно або неіативно. Що біль
ше еремія дав йому владу усувати з достойности насильни
ків права і таких, що заслуrовують на судову кару, і Ha
становляти rідних епископів і достойників Церкви, і вза
. u .
rаЛІ наказувати и переводити свою владу ВСlвю силою, яка
прислуrовув кожному канцлерові і патріяршому Екзар
хові. "22)
Насамперед, якщо така rpaMoTa не була сфальmована (що
було в тодішніх відносинах леrко зробити), або не була фаль
шиво з'ясована з rрецькоrо тексту, якоrо приявні світські і дy
ховні не знали, бо не були вчені в rрецькій мові, то, все одно,
така rpaMoTa повноваження вже не мала ніякої сили. Це тому,
що під канонічним оrлядом всіляка Toro рода повновласть ви
u
rасала неrаино з моментом смерти Toro, хто давав це повнова
ження. Свідок стверджув, що це було повноваження Патріярха
еремії ІІ, а цей помер рік раніше. Таким способом Никифор був
безперечно без канонічно важної повновласти. Він не Mir бути
тоді вже навіть Патріяршим протисинкелом, бо мав іменування
лише від помершоrо Патріярха. Він не мав номінації від прав
477

лячоrо живоrо Патріярха, ані від Toro ерарха, що з титулу
cBoro старшинства в Постійнім Патріяршім Синоді заступав по
мершоrо, як "охоронитель престолу". Річ у тому, що після CMep
ти еремії ІІ в 1595 р. вже в тому ж 1595 р. Патріярхом був MaT
вій ІІ, а в 1596 р. був rавриїл І, а відтак Теофан І.
з. Якби навіть прийняти, що Патріярх еремія ІІ ще не вмер
був, і що таким способом йоrо rpaMoTa ще законна, то з поrляду
церковної традиції і церковних канонів такої повновласти він
Никифорові дати не Mir. Це тому, що Никифор був лише дияко
ном. Він навіть не був управнений сам відправляти Літурrію,
а тільки помаrати повному священикові. Секретарем Патріярха
він Mir бути, але не Mir бути заступником Патріярха з правами,
які ставили б йоrо понад священиків, а навіть понад епископів
і АРХИЕпископів. Це моrло відповідати новим протестантським
поняттям, але в ніякому разі традиційному ладові в Православ
ній Церкві. Адже вже залишався лише крок до Toro, щоб Пат
ріярх давав якомусь СВОЕМУ цілком світському секретареві пов..
новласть скидати АРХИf.:пископів і їх виклинати з Церкви. Оче
видно, це абсурд!
Отож, з усіх боків беручи, Никифор канонічно не був упов
новажений позбавляти аРХИЕрейськоrо достоїнства АРХИЕПИСКО
па, яким був Митрополит Роrоза, ані рішати щодо прав йоrо
епископів. Разом з тим не Mir він проводити сесіями Синоду,
в якому брали участь два епископи, львівський Балабан і пе
ремиський Копистенський, та різні Архимандрити й Іrумени, які
мали сан священства.
4. Синод неунійних православних не був леrально склика
ний. Навіть якби признати Никифорові право скликати Синод,
то все одно він цьоrо Синоду ніяким актом не скликав наперед
і не він зібрав йоrо учасників довкола себе. Синод неунійних
православних скликав фактично світський чоловік, князь KOH
стантин Острозький, і спершу цей Синод зібрався був в йоrо
помешканні в Бересті. 3 канонічноrо поrляду князь Острозький
не мав права скликати Синоду, бо канони Церкви TaKoro права
йому не давали, ані не був він сувереном над територіЕЮ цілої
Митрополії. Він діяв "революційно", користаючи з Toro, що на
той час управнений до скликання Синоду Митрополит Михайло
Роrоза скликав Синод до Берестя. Князь намовив своїХ при
хильників не йти до церкви св. Миколи, ДО якої скликував учас
ників Синоду на наради управнений Митрополит, але зібрав їх
у себе, у своїм помешканні, а опісля переніс ці збори до залі
протестантської rромади. Прохання Митрополита, щоб ця опо
зиція прийшла на леrітимний rоловний Синод Митрополії, князь
і йоrо прихильники відкинули, бо дали себе переконати зайдам
rpeKaM, Никифороні й Лукарісові, щоб відкрити власний Анти
синод.
3 поrляду канонічноrо звичаю Східньої Церкви, це були
приватні збори для дискусії над різними церковними питання
478

ми, без права приймати рішення, а не були офіційним Синодом
Церкви Митрополії.
5. Неканонічним був цей Синод неунійних православних ще
U . ·
и тому, ЩО в ньому rрали Рlшальну ролю неправослаВНl люди,
протестанти, зокрема Лукаріс і різні особи зпоміж місцевої
шляхти, а протестант Дем'ян rулевич був навіть одним із двох
предсідників цьоrо антисиноду. Такий міжконфенсійний збір
людей не Mir бути канонічним Синодом Православної Церкви
цілої Украіни й Білорусі.
Проте, поминаючи канонічність чи неканонічність цьоrо
Синоду неунійних православних чинників, з історичної перспек
тиви вдарЯЕ: ввічі факт, що цей Синод взаrалі не займався aKTY
альним станом занепаду й поневолення ціЕ:і Церкви зловживан
ням патронату, ані браком відповідноrо виховання та теолоrіч
ної освіти рядовоrо духовенства. Коли в цій справі ерархія З'Е:
динених православних українців і білорусів уложила цілий ряд
артикулів з вимоrами до короля, і взаrалі до державної влади,
то Синод неунійних православних взаrалі займався лише питан
ням вимушення "послушенства святішому Патріярхові в Цap
rороді". Лише на тлі суперечки про "послушенство" Царrоро
дові, або послушенства Римському Престолові наступив жалю
rідний і траrічний розкол серед українців і білорусів. Популяр
но обернено цю суперечку в нібито справу боротьби за віру й
обряд. У дійсності, за винятком протестантів, віра одних і дpy
rих була та сама, також обряди й церемонії в церквах одних і
друrиx були ці самі, як і вірні обох відламів поправно чи He
U U .
поправно вимовляли тои самии символ ВІрИ в щоденних молит
вах. Більшість вірних, тобто маса селянства і значна частина
шляхти й міщанства, що не знали добре церковної старослов'ян
ської мови, взаrалі не знали основних розумінь Символу Віри.
Треба їх було ще вчити в щонедільних школах при парафіях,
але для Toro треба було наново зорrанізувати вищі духовні ce
мінарії для освіти парафіяльноrо ДYXOBeHCTBa.2)
6. Присутність на Синоді неунійних православних і проте
стантських світських делеrатів, і то в великій більшості з усіх
учасників, бо біля 200 осіб, у порівнянні з невеликим числом
духовних учасників, цілком не надавало цьому Синод ові KaHO
нічности, але навпаки, ця переважна більшість світських людей
заперечувала традицій'ну канонічність Східньої Церкви. Ця CBiT
ська частина Синоду виконувала непомірнИЙ натиск на поставу
духовенства й фактично вона устами князя Острозькоrо і Дe
м'яна rулевича диктувала свою волю духовенству, тобто вже
цілому тому Синодові противників З'Е:динення. Спроба боронити
ту новину на Синоді православної Церкви в Украіні новим зви
чаЕ:М, твореним у Туреччині поневоленими rреками, не витримуЕ:
критики з поrляду канонічности. Канони G тоді зобов'язуючими,
коли вони були встановлені апостольськими правилами або Bce
ленськими Соборами Соборної Церкви. 24 )
479

Назва віри протиставlПІХ таборів У Церкві Митрополії
Київської, rалицької та BciGЇ Руси
Щойно баrато років після Берестейськоrо Синоду з 1596 р.,
після якоrо прийшло до поділу вірних Церкви Митрополії Ки
ївської, rалицької і всівї Руси, почали називати унійнИЙ табір
коротко "католицьким", а неунійнИЙ табір "православними".
Інакше було в часі Берестейськоrо Синоду в 1596 р. і в перших
десятиріччях XVII-ro століття. Тоді обидва табори називали
свою віру однаково. УнійнИЙ табір називав свою віру "право-
славною католицькою" і так само "православною католицькою"
вірою називали свою віру прихильники неунійноrо табору. На
це вказують тоrочаснї документи. Папа Климентій VIII, прий
маючи умову про з'вдинення Церкви pycbKoro обряду з Рим-
ським Престолом, зrадув у своїй проrолошеній ним конституції
з 23ro rpудня 1595 р., що делеrати Е:рархії цівї Церкви тоді
"зложили визнання СвятоЇ Православної Віри зrідно з rpець-
кою формулою". Це означав, що Римський Престіл уважав цю
віру православну святою все одно, чи вона була в формулі сто-
сованій rреками і до Toro часу в Кивві й rаличі, чи в формулі
стосованій у Римі. Це була одна і та сама "Свята Православна
Віра" і без зміни вона мала залишитися в Україні далі на вічні
віки. 25 )
3 друrоrо боку, мавмо документи Toro часу, писані визнав
цями неунійноrо табору, в яких також та сама віра називавться
"католицькою". Автор запису про хід Берестейськоrо Синоду з
табору неунійних православних називав учасників цьоrо проти
унійноrо табору вірними, що тримають "звичаї і доrми святої
Східньої Божої Католицької Церкви".2G) Никифор, якИЙ на Си
ноді неунійних православних представляв себе Екзархом Цар-
rородськоrо Патріярха, у своїй rpaMoTi, якою він виклинав із
Церкви Митрополита Роrозу й Е:рархів, що йшли разом з ним,
також називав свою патріяршу rpецьку Церкву "католицькою".
У відповіднім місці цівї rpамоти він пише таку фразу: "тих, що
тривають у доrмах нашої Східньої Божої й Апостольської Ka
толицької Церкви..."27) В дрyrій rpaMoTi, з датою 21ro жовтня
1596 р., той самИЙ Никифор надав повноваження "протопопові"
Мінському Іродіонові і наказув йому споминати HOBoro Патрі-
ярха rавриїла. В цій rpaMoTi знаходимо таке місце: "Тому, що
свята Божа Апостольська Католицька Церква, тобто патріярший
константинопільськИЙ престіл..."28)
Також Е:рархи, що визнавали умову з'вдинення свовї Цep
кви з Римським Престолом, далі називають свою віру й Церкву
"православною". Наприклад, Е:пископ Іпатій Потій у своїм звер
ненні до вірних називав їх православними. "Іпатій, з Божої лас
ки Прототроній, Е:пископ Володимирський і БерестейськИЙ, усім
взаrалі і кожному зосібна православним християнам, людям
Церкви rpецької, духовним синам нашої покірности".29) Також
480

у тексті ратифікаційної rрамоти, ухваленої на Синоді унійних
православних у Бересті в жовтні 1596 р., сказано, що з'Е:динення
з Римським Престолом наступило при умові "збереження всіх
обрядів і церемоній старинних православних rрецьких Церков
без ніякої зміни".30)
Якщо йдеться про пізніші десятиріччя після Берестейськоrо
Синоду, то неунійні Е:рархи нераз у врочистих заявах називали
свою віру й Церкву і православною, і католицькою. Наприклад,
Е:пископ Сильвестер Косів, який після Митрополита Петра Mo
rили став також Митрополитом у КИЕ:ві в часі володіння в Укра..
їні Боrдана Хмельницькоrо, у своїм визнанні віри і присязі на
вірність, зложеної під час хіротонії на руки Петра Моrили, у
відповіднім місці визнаЕ:: "Відкидаю і проклинаю всіляку Е:ресь,
що повстаЕ: і підноситься проти святої східньої Католицької Цер..
кви" . 31 )
Якщо йдеться про визначноrо теолоrа, орrанізатора неуній..
ної Церкви в Україні й творця Академії в КИЕ:ві, Митрополита
Петра Моrилу, то він написав для устійнення тексту визнання
віри в цілій Східній Церкві СВОЕ: віровизнання, яке маЕ: титул:
"Православне визнання віри святої Апостольської Католицької
Східньої Церкви".32)
Із зrаданої документації бачимо, що в обидвох частинах
Митрополії Київської, rалицької і всіЕ:Ї Руси була та сама пра..
вославна католицька віра. Лише популярно вірні першої ча..
стини Церкви, унійної, називали себе коротко католиками або
уніятами, а вірні друrої, нез'Е:диненої частини ціЕ:Ї Церкви нази
вали себе коротко православними. Проте фактично це була одна
Церква з двома окремими Е:рархіями. Обидві Е:рархії виставляли
претенсії, що це вони Е: Е:ДИНИМИ законними представниками
Митрополії ціЕ:Ї Церкви. Для підкреслення цьоrо факту, то одна
і друrа Е:рархії титулувала себе так само: МитрополіЕ:Ю Київ
ською, rалицькою і всіЕ:Ї Руси.
В обидвох частинах ціЕ:Ї Церкви з двома різними Митропо
литами був вповні той самИЙ обряд, була та сама відправа боrо..
служень, був той самий внутрішній виrляд церковних святинь
з такими самими образами на іконостас і і на стінах; обидві ча..
стини ціЕ:Ї колись Е:ДИНОЇ Церкви мали ті самі свята і в той са..
u .. . -О
мии час святкували ІХ з тими самими реЛІrІИНИМИ звичаями в
часі рокових свят. Е:рархи мали в часі боrослужень і при виході
· U.. .. ...
'МІЖ людеи ТІ саМІ ризи, ТІ саМІ ряси, І ТІ саМІ накриття rолови
 мітри чи ковпаки, чи пак комілавки. Все те заставляло вдум"
ливих провідних людей до думки, що поділ тіЕ:Ї самої Церкви
Toro caMoro народу з тіЕ:Ю самою вірою на тлі спору не про віру
й обряди а про юрисдикцію, повинен бути мирно поладнаний
в дусі християнської любови, бо цей поділ веде до братонена"
. u .. .
висництва І до руинування наЦІОНальних Інтелектуальних І
культурних, а вслід за цим також державнотворчих сил народу.
При добрій волі спосіб з'Е:динення Mir знайтися хоча б так, що
481

обидві сторони моrли поrодитися на самостійну автокефальну
Митрополію чи Патріярхат,33) зберіrаючи апостольську лінію
€papxii і Т. п.
1) Про Люблинську Унію rляди в rрушевськоrо, том ІУ, стор. 368..423.
2) rрушевський, том У, стор. 387.
3) rрушевський, том У, стор. 410.
4) А. Великий, 3 літопису, cop. 273.
5) Карташев, стор. 382.
6) rолубинскій, том І, стор. 258 і наст.
7) Найстарші переклади церковних книr на старослов'янську мову пе
рекладали rрецьке слово Вабілеіа (басілейа) в формі "цісарство", а слово
Вабілеус на слов'янську форму "цісар"; з rрецької форми для Цезаря в
формі "кайсар", а ще пізніше "кесар". Тимто в rосподній молитві, як вказу..
ють найстарші українські письмові пам'ятки, в ориrіналі стояло "да прийдет
цicapCTBi€ TB'O€". Пізніше це замінено в к,оротшу форму "цар" і "царство".
В однім з найстарших творів української літератури "Сказані€ об убі€IНії Бо
риса і rліба" назива€ автор великоrо князя Володимира "цісарем ". Це твір
з XIro сторіччя, а в служебнику Варлаама з XII..ro соріччя князі України
Руси називані також "цісарями".
8) rляди звіт нунція в А. Великоrо, Донументи, стор. 442.
9) rляди вивід прав'Ноrо характеру Переяславськоrо доrовору: дp Сократ
Іваницький, Переяславсьний доrовір і йоrо правна яність.
10) ,Слово "обрусітельский"  моск'овське. Воно означа€ таку прикмету
діяльности, яка зміря€ зробити всіх людей членами "Руси", бо давню Русь
часів Володимира і Ярослава проrолошувала царська московська влада своїм
початком і сво€ю власністю. Правильне українське окреслення такої дії €
"московщення" .
11) rляди: Дмитро Дорошенко, Православна Цернва в минулому й сучас-
ному житті YHpaїHcbHoro народу. Берлін: Видавництво "Нація в поході", 1940.
Цитати взяті до вище наведеноr,о розділу із стор. 41 43.
12) Дорошенко, там таки, стор. 51..52.
13) Текст закону Директорії про автокефалію Української Православної
Церкви rляди: О. Доценко, Літопис Унраїнсьноі Революціі. Матеріяли й до-
кументи до історії Унраїнської Революції, том ІІ, кн. 4, стор. 117..118, а про
справу першоrо у даремнеНОIІО москвофільським Епископатом Синоду, там
таки, стор. 119 і наст.
14) "Союз PyccKoro Народу" це була шовіністична московська орrанізація,
яка в Україні провадила безоrлядну ворожу аrітацію проти "мазепинців" ,
тобто українців, і одночасно проти жидів. rаслом цi€Ї орrанізації був оклик
"Бий жидів і спасай Росію". Тут об'€днувано для поrромів проти українців
і жидів найтемніші елементи, що були rOToBi на кожний злочин проти укра..
їнців і )f(идів.
15) Ця фраза помосковському означа€ поукраї!НСЬКIОМУ: "Зраду хахлів
православної віри і Росії". Москалі зrірдливо називали хахлами всіх украї'Нців.
16) О. Доценко, там таки, стор. 121  122.
11) Про УАПЦ rляди в Дорошенка, там таки, стор. 54 і наст.
18) В. Липинський, Реліrія і Цернва в історії Унраїни. Філядельфія, 1925,
стор. 47. Приrаду€мо, що Липинський був потомком JtaBHboro шляхетськоrо
роду і був великим землевласником в Україні.
19) А. Великий, Донументи, cop. 53.
20) rляди оповідання в rрушевськоr,о з поданням змісту і джерел, том У,
стор. 582583.
21) Ближче про канонічність Синоду унійних Ерархів у Бересті rляди:
А. Великий, 3 літопису, стор. 168 і наст.
22) Передрук повноrо тексту запису неунійноr'О очевидця в А. Великоrо,
Документи, стор. 344 і наст.
23) Ще до наших часів, доки 'Не стали читати в церквах Символ віри в
перекладі на українську мову, можна було ствердити нераз у щоденнім житті,
що побожні вірні не розуміли oro чи іншоrо артикулу Символу віри. Нам
доводилося нераз переконатися, що, наприклад, мало хто розумів 'Оцей артику л
482
11
'(
r
І
,

Символу віри в цеРКОВlН'ослов'янській мові з українським виrовором: "Світа
от світа, Боrа істинна от Боrа істинна, рожденна, несотворенна, €диносущна
Отцу, імже вся биша". Без знання церк'ов'Н'ослов'я'Нської мови баrато вірних
розуміло вираз "світа от світа", як українську фразу "світу від світу", а не
як "світло від світла", а побічноrо речення "імже вся биша" взаrалі не розу
міли, що воно означа€.
24) Об'€ктив:ний розrляд питання канонічности € в А. Великоrо, 3 літопи-
су, стор. 113 і наст. Спроба оборони канонічности неунійноrо Синоду € в А.
В. Карташева, стор. 569 і наст.
25) Текст цi€Ї конституції в А. Великоrо, Донументи, стор. 222.
26) rляди цей опис в А. Велиоro, Донументи, cop. 337.
27) Текст цілої rрамоти Никифора rляди в А. Великоrо, Донументи, стор.
358.
28) Текст цi€Ї rрамоти в А. Велик-оrо, Документи, cop. 371 і наст.
29) Текст звернення в А. Великоro, Документи, стор. 334.
ЗО) Текст в А. Великоrо, Документи, стор. 313.
Зі) Текст цьоrо віровизнання в А. Жуковськоrо, Петро Моrила й питання
едности Цернов, Париж: Український Вільний Університет, 1969, cop. 219.
З2) Текст в А. Жуковськоrо, стор. 174.
ЗЗ) Зовнішній виrляд, обто одяr і обличчя з накриттям rолови священиків
в обидвох частинах цi€ї Церкви однакові. У!нійні й неунійні православні ка"
толики мали такі самі ряси, носили бороди і довrе волосся, а на rолові той
самий ковпак, чи пак комілавку. Так було аж до початку XVIII"ro сторіччя.
Зрештою, в часі уніЙНОl умови також Папи носили бороди, стже, rолення бо
роди не було тоді видним відрізненням вірних Західньої Церкви від Східньої
Церкви. Колір комілавки залежав від Toro, чи Митрополит або Патріярх похо
див з рядів чернечоrо духовенства, чи з рядів cBiTcbKoro духовенства. Коли
раніше Митрополит був пострижений у ченці, то йоrо комілавка в rpeKiB була
чорна і так'ож чорною € вона дотепер. Якщо Митрополит або Патріярх похо
дить з рядів cBiTcbKoro ("білоrо") духове.нства, то тоді ця комілавка € біла.
В XYIIMY сторіччі унійне православне духовенство перейняло для поточ
Horo вжитку поэа церковними боrослуженнями і відправами треб одяr на зра"
зок західнь'оrо духовенства, бо він був далеко практичніший для руху. При
roму також у!нійні священики почали f10ЛИТИ бороди й вуса, а rолови накри"
вати капелюхами або в зимі шапками. Унійні €рархи перестали носити KOMi
лавки, а в церкві почали вживати мале накриття rолови подібне до Toro, що
йоrо вживають латинські Ерархи.
По друrій світовій віЙні на еміrрацїі почав ширитися звичай серед унійних
Ерархів знову носити ряси на стародавню моду, а на rоловах комілctВКИ. Таким
способом також поза церквою стали унійні Ерархи уподібнюватися одяrом
до дав'Ніх звичаїв, часто запускаючи також бороди й вуса. Зате серед неуній
них православ;них укра"інських священиків почав поширюватися протилежний
звичай: Інеунійні духовники у великій більшості почали rолити обличчя і HO
сити одяr такий самий, який носять латинські духовники. Так одяr і виrляд
обличчя перестали бути ознакою, що відрізняли б духове'нство Західньої
Церкви від Східньої Церкви.
483

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИй
ВІДНОШЕІПІЯ ПОЛЬСЬКИХ ЧllIІІПІКШ до 3'Е:ДИНЕНОI
YRРAПlСЬКОI ЦЕРКВИ
В часі унійних суперечок при кінці ХVI і на початку ХVIІ
сторіччя противники унійної Православної Церкви кидали на
її адресу обвинувачення, що нібито Е:рархія ціЕ:Ї Церкви зрадила
свою православну віру Східньої Церкви й відреклася традицій
її обрядів та церемоній. У світлі документальних даних, наведе-
них у попереднім розділі, можна переконатися, що ці обвину-
вачення були цілком безпідставні, і тому очорнюючі. Тоді в по-
леміці не висовувано навіть тіні аРlументу, що унія  це нібито
польська виrадка. Ще були свіжі в пам'яті факти, які вказували
на те, що унійні заходи розпочали перед Берестейським Сино-
дом, власне, провідні діячі пізнішоrо неунійноrо табору, як, на-
приклад, князь Константин Острозький і Е:пископ rедеон Ба-
лабан. Ще rлибоко зберіrалося у пам'яті те, що почин до уній-
них заходів дала українська сторона, а не польська влада чи
польські суспільні чинники, світські чи духовні. Про це свід-
чили тоді також документи, публіковані ще за життя rоловних
дійових осіб з'Е:динення та акції проти ньоrо.
Інакше сталося у пізніших сторіччях. По уплив і часу й
. . . -u
ПІСЛЯ вимертя СВІДКІВ появилися на адресу УНІиноrо православ-
Horo табору цілком інші обвинувачення. Москалізаційні пропа-
lандисти цареслав'я і царськоrо автократичноrо православ'я
ширили серед православних нез'Е:динених українців під пануван-
ням царської Росії і серед унійних православних українців поза
межами царської імперії  в rаличині і в Карпатській Україні
rасло, що "унію виrадала Польща, як міст для переведення ру-
синів до польськоrо латинськоrо обряду", щоб тим способом
спольщити увесь нарід. Через те унія, нібито ніщо інше, як від-
ступство від україиськоrо народу. Хто визнаЕ: унію, той зраджув
-u .. .
СВІИ нарІД І переходить до чужоrо, твердили ЦІ пропаlандисти.
Визнавання унії з Римським Престолом  це нібито піддання
Української Церкви під інтернаціональну юрисдикцію. В цер-
ковних справах украінськоrо народу маЕ: бути, мовляв, своя
національна, а не інтернаціональна юрисдикція, твердили деякі
інші публіцисти, щоб розбурхати національні емоції.
484

Для об'вктивноrо досліду треба розrлянути ці обвинува
чення у світлі історичних фактів, документованих джерельними
даними.
ВідноmеlПlJl ДУХОВІПІХ і світських чmпmкiв
до володаря Польської КороlOl
3rадані неунійні критики з'вдиненоі Церкви в Україні й
Білорусі в шістнадцятому, сімнадцятому чи вісімнадцятому
сторіччях наводять титулування володаря Польської Корони
в своїх писаннях Е:рархії унійної Митрополії, як доказ її поло
нофільства, а навіть сервілізму. Дійсно, в цих листах або заявах
завжди при зrадці про короля Польської Корони вживають Biд
носно до HLoro титулятури: "rосподар, йоrо милість",l) "король
йоrо милість", "пан" або "наш милостивИЙ король".
Точно ту саму титулятуру вживали тоді також світські
вельможі, а між ними іКонстантин Острозький, як і ті тодішні
духовні, які були противниками унійних заходів. Для прикла
ду, князь ОстрозьКИЙ У своїй заяві, вписаній до rородських книr
у Варшаві, пише про свої "просьби до йоrо королівської мило..
сти".2) У дрyrій подібній заяві, з підписом князя Острозькоrо
та інших "урядників і рицарів", з дня 19ro жовтня 1596 р.,
поданій до публічних книr, rоворить князь і йоrо прихильники
про їхні "просьби у йоrо королівської милости".3) Ту саму ти
. u .u u
тулятуру вжива& також ІНШИИ вельможа неУНІИНИИ православ
нИЙ, князь rриrорій ДруЦькИЙ. 4 )
Протосинкел Никифор титулятуру польськоrо короля сто..
сув у своїй rpaMoTi цілком на візантшський спосіб, називаючи
йоrо "найяснішим і найвшцим королем". Треба пам'ятати, що
тоді всюди вживано TaKoro спопсобу титулятури для монархів
і навіть звичайних шляхтичів. Усіх їх титуловано "Вашими ми
лостями" , так, як короля. Тут унійні владики не були вИЙнят
ком, а правилом, стосованим у всій Польській Короні й Литві.
Цей спосіб титулятури затримано і в пізніших десятиріччях і
сторіччях. Наприклад, Митрополит неунійноі Церкви, Петро Мо..
rила, в різних своїх писаннях титулув тодішньоrо польськоrо
короля Володислава IV в такий спосіб: "Ласкою найяснішоrо
і незвитяженоrо Короля йоrо Милости Польськоrо, Владислава
Четвертоrо, Пана MOE:rO Милостивоrо". 5) Петро Моrила йшов
..u .
у СВОІИ пошаНІ до цьоrо польськоrо короля так далеко, що уло
жив особливИЙ молебень за щастя і 'здоров'я цьоrо короля, в
якому він порівню& йоrо з королем Давидом і СОЛОМОНОМ. б )
Навіть у своїм заповіті, nисанім попольському, Митрополит
Моrила вживав, не конче потрібно, ім'я короля і титулув там
йоrо в той самИЙ спосіб, як "йоrо Милість королівську, пана Ha
шоrо милостивоrо".7)
Врешті, треба тут приrадати, що rетьман Боrдан Хмель..
ницьКИЙ ще в перші роки розширеної влади 3апорізькоrо Вій..
485

ська на всю Україну титулував себе в rpaMoTax "rетьман йоrо
Королівської Милости Війська Запорізькоrо". Отож, подібні ви
слови в rpaMoTax унійних Е:рархів у VI та XVII сторіччях не
rоворять ні чоrо про "полонофільство" Toro чи іншоrо автора
такої rрамоти, але були тоді вимоrою стилю і культури.
Фактично ці унійні €рархи пішли на боротьбу проти необ
меженоrо патронатськоrо права короля. Це ми бачимо з їхніх
артикулів про з'вдинення. Це вперше в шістнадцятому сторіччі
поставлено проrpаму і вимоrи національних прав Церкви Мит
рополії Київської, rалицької і всівї Руси. Ці артикули про з'вди
нення з вимоrами до короля були базою боротьби за належні
національні права українськоrо народу після Toro, як князь
ОстрозькИЙ занапастив ці права свовю зrодою на інкорпорацію
України до Польської Корони без ніякоrо застереження для неї
принаймні таких прав, які мала в цій Люблинській Унії Литва,
менша від Украіни в кілька разів.
ВідношеlПlЯ польськоrо {:пископату до З'Gдиненої
Украінськоі Церкви
Підняту князем Константином Острозьким унійну акцію
підхопив польськИЙ і шведсьКИЙ король ЖИІМОНТ Третій. За
кілька років після ініціятиви князя Острозькоrо, у зв'язку з
місівю папськоrо леlата Поссевіні, з власних спонук виступив
з ідевю унії Митрополії Київської, rалицької і Bcif;Ї Руси львів
сьКИЙ €ІЩскоп rедеон Балабан і до ціві справи привднав ще
кількох €пископів, які через CBoro делеlата, Е:пископа Кирила
Терлецькоrо, звернулися до короля з проханням підтримати їх
наміри. Король зустрів цю українську церковну ініціятиву при
хильно так, як це зробив був з почином князя Острозькоrо. Це
йоrо прихильне становище випливало із побожних спонук, а не
з якихось політичнодержавних мотивів. Про цей друrий момент
буде в нас мова нижче.
З наведених у попередніх розділах документів кожний об'вк
тивнИЙ читач мусить зробити висновок, що не польський король
. u . . . -u .
І не иоrо влада дали lНIЦIЯТИВУ до УНІИНИХ заХОДІВ, але це вчи
.. . u ·
нила украІнська сторона: наперед СВІТСЬКИИ прОВІДНИК, князь
ОстрозькИЙ, а потім перша rрупа €пископів. Коли, врешті, в
1594 р. цей rypT €пископів переконав Митрополита Роrозу в дo
цільності з'вдинення PYCЬKOYKpaїHCЬKOЇ Церкви з Римським
Престолом і коли вся, без ніякоrо винятку, €рархія цівї Митро
полії поставила знані нам 33 артикули як передумову з'вдинен"
ня, то король Жиrмонт прИЙняв їх без опору і суперечки.
Артикули про з'вдинення обмежували дотеперjшню патро
натську владу caMoro короля, княжих вельмож і шляхти та
вимаrали закону, якИЙ поставив би Руську Церкву як цілком
рівну в правах з польською латинською Церквою. Це означало,
що будуть обмежені патронатські права також усіх латинських
486

шляхтичів щодо місцевих православних парохів і щодо цepKOB
Horo майна та будуть привернені назад цій Церкві раніше без..
правно забрані від неї добра, як і зруйновані церкви чи перемі
нені на латинські костели. І справді, після ратифікації унійноrо
доrовору з Римським Престолом король бажав виконати свої
зобов'язання, а зокрема надати €пископам з'вдиненої православ..
ної Церкви сенаторське становище.
Проте, з оrляду на спротив послів на Соймі і Сенаті, кора..
леві ЖИІмонтові це не вдалося. Конституційні прерОlативи KO
U .м
роля не давали иому компетеНЦll самому перевести своою вла
дою ці артикули в життя, бо для цьоrо було потрібно ухвале..
Horo Соймом закону. Сам король, без Сойму, мав право обме..
жити свов патронатське управнення щодо номінації €papxiB та
інших достойників у Митрополії rрецькоруськоrо обряду. Коли
раніше він Mir номінувати €papxiB цівї Церкви без вибору кан"
дидата на Синоді цівї Церкви, то він зобов'язався на майбутнв
номінувати лише одноrо з чотирьох кандидатів, яких вибере і
предложить йому Синод €пископів.
Повне урівноправнення Церкви rреЦЬКОРуськоrо обряду в
Польській Короні і в Великім Князівстві Литовськім не було
ніколи проведене в життя. Це сталося через спротив Сойму й
Сенату. Внаслідок Toro зrадані артикулиумови про з'вдинення
ніколи не були переведені належним законом. У цій справі були
польські духовні і світські чинники солідарні, а вони мали в
руках державну владу. Їхні інтереси були різні, але в одному
вони були зrідні: не допустити до Toro, щоб у Церкві rрецько
руськоrо обряду був лад, порядок і церковна дисципліна клиру
та щоб ця Церква через рівні права з польськолатинською стала
хребтом української культури і тим самим теж державнополі
тичної сили. Тому вони не хотіли допустити €papxiB Української
Церкви до Сенату нарівні з польськолатинським €пископатом.
Як зrадано в попередніх розділах, унійні заходи €papxiї
Церкви руськоrо обряду були підняти не лише з доrматичних
чи доктринальних спонук, але й були вони вислідом старань
піднести Церкву з занепаду, завести в ній церковний правопо
рядок і дати їй рівноправність з польською Церквою. Засобом
для lарантування TaKoro рівноправноrо становища цівї Церкви
уважала €рархія з'вдинення з Римським Престолом, на під"
ставі окреслених умов. Серед польської €papxiї були лише деякі
€пископи щирими прихильниками унійноrо повднання Церков
на підставі повної рівноправности. Це були ті, що виросли вже
на українськім lрунті і перейнялися місцевими інтересами, тоб
то українською Церквою і її народом. Таким вийнятком був
латинсьКИЙ €пископ у Луцьку, Бернард Мацвйовський. Вийнят
ковою постаттю серед польських €зуїтів був також Петро CKap
ra. Натомість заrал польської €papxiї був протяrом сторіч ви..
хований в дусі поrорди до "схизматиків" на Сході взаrалі, а до
українських православних зокрема, називаючи їх часто навіть
487

вретиками. Їх трактовано малощо не як поrан; у кожному разі,
rірше від жидів, вірних юдаїстичної реліrії.
Коли появився був почин українських церковних чинників
укласти знову унійні стосунки з Римським Престолом, то фор..
мально цей польський Е:пископат не мав відваrи явно виступити
проти такої унії. Таке явно вороже становище до з'вдинення
Церков було б викликало різку реакцію в Римі і вслід за тим
відповідні заходи Римськоrо Престолу проти таких польських
Е:рархів. Тимто, як уже зrадано раніше, польський Е:пископат
у своїм представництві на чолі з rнвзненським Примасом фор
мально на конференції з делеlатами Е:рархії Митрополії rрець..
коруськоrо обряду поrодився на артикули з'вдинення, включно
з вимоrою рівноправности Церкви руськоrо обряду з латинською
Церквою в Польській Короні і в Литві. Але після ратифікації
умови про з'вдинення на Берестейськім Синоді польський латин..
ський Е:пископат солідарно із світськими вельможами, і то Ha
віть протестантами, виступив рішуче проти Toro, щоб Е:пископам
Церкви rрецькоруськоrо обряду признати права рівні з латин
ськими Е:ІШскопами, а зокрема проти Toro, щоб признати Їм piB
норядне місце в Сенаті. В той спосіб польський Е:пископат TOp
педував основу унійноrо повднання рівноправних членів Собор
ної Церкви без різниці на їх обряди.
Польський латинсьКИЙ Е:пископат у тій ворожій поставі до
. u .. .. ..
переведення УНІИНОl РІвноправности, 1 тим самим проти саМОl
унії, виходив не лише з почувань поrорди до цих українських і
білоруських "схизматиків", хоча вони вже були в унії з Рим
ським Престолом. Тут rрали певну ролю також матеріяльні iH
тереси латинських Е:рархів в епархіях в Україні й Білорусі. Від
часів Яrайла латинські Е:пископи й Їхнв рядове духовенство на
українських і білоруських землях заrарбало було в ході сторіч
баrато церковної власности Е:пископій і парафій rрецькорусько
ro обряду на власність латинських Е:пископів і парафій. Ha
приклад, латинський Е:ІШСКОП у Холмі посідав розлоrі MaвTHO
сті, заrарбані від Холмськоrо Е:пископа rрецькоруськоrо обря
ду так, що при цьому остаННЬОl\іУ залишилося було дуже мало
майна і він жив дуже бідно. Подібне явище бачимо в колишній
rалицькій Митрополії і в інших Е:пархіях. Якщо була б пере..
. u
ведена в життя УНІина умова, окреслена в артикулах, то цим
латинським церковникам довелося б повертати присвовне майно
йоrо власниці  Українській Церкві. Окрім Toro латинські дy
ховники мусіли б були виректися побору десятини від вірних
руськоrо обряду, яку вони до Toro часу здирали при допомозі
своїх шляхтичівпатронів для себе. Це било їх по кишені, а Ma
теріяльна захланність у шістнадцятому віці була в Польщі xa
рактеристичною прикметою панівної верстви не лише світської,
u ..
але и ДУХОВНОl.
Ще був третій момент, що rpaB ролю в ворожім наставленні
латинськоrо клеру до унії. При переведенні унії в життя на
488

засаді рівноправности Церков відпала б була причина для по
rорди, яку ширили латинські проповідники на українських і
білоруських землях до Церкви pycbKoro обряду і цим засобом
вони перетяrали молоде покоління українських і білоруських
вельмож і шляхти на латинський обряд. Поширення вірних ла..
тинськоrо обряду серед української шляхти означало також
ліпші матеріяльні прибутки латинськоrо духовенства на цих
землях. Одним словом, латинське духовенство вважало унію
rреблею, яка боронила б вірних Церкви руськоrо обряду перед
перетяrанням на латинський обряд.
Як церковні політики польськоrо Е:пископату, так і світські
державники Польської Корони фактично не бажали Toro, щоб
Церква українськоrо народу була в унійнім €:ДHaHHi з Римом.
Рим тоді був великою морально..реліrійною і тим самим інтер"
національною потуrою. У випадку унії Церкви rрецько"русько"
ro обряду 3 Римом, Рим, самозрозуміло, брав би цю Церкву
в свою оборону проти зловживань патронатськоrо права латин..
ською шляхтою і латинським духовенством. Це било б по rop
. U .. .
ДОСТІ И заРОЗУМІЛОСТІ польськоrо духовенства І шляхти, а одно..
часно, як ми бачили вшце, також по їхніх кишенях. Ці польські
церковні і світські державні чинники воліли мати в себе цю
Церкву безборонною, здану на власні слабі сили. Їм було ви..
rідніше, щоб у цій Церкві була юрисдикція Царrородськоrо
Патріярха, бо йоrо оборона цi€:ї Церкви перед зловживанням
і утиском патронатських панів рjвнялася зеру. Така безборонна
Церква мусіла, на поrляд цих панів, падати далі нижче мо..
рально й освітньо"культурно і тим самим у rлибшу поrорду в
очах власних шляхтичів, а тим способом це творило б міст до
леrшоrо переходу цi€:ї шляхти на латинство і до польщення.
Польський латинський клир походив, як правило, з"поміж
шляхти, а Е:пископи переважно з родин вельмож. Тим"то інте..
реси латинськоrо духовенства і шляхти були ідентичні. Ці інте..
реси nxали іх на ворожу позицію проти унії.
Маючи перед собою два табори в середині Ti€:Ї самої Церкви
на чолі з Митрополі€:ю Київською, rалицькою і Bci€:Ї Руси, ці
польські латинські церковні і державні чинники в даному разі
провадили політику давніх римьких імператорів: "Поділи й
панУЙ". Завдання політики цих чинників було не допустити до
зrоди в середині цівї Церкви, а навпаки утверджувати поділ і
взавмну боротьбу включно з братоненависництвом. Реально в
..u . . .
СВОІИ праКТИЦІ ЦІ ПОЛЬСЬКІ чинники ставилися з однаковою по..
rордою до обидвох таборів, унійноrо і неунійноrо, а в практич
. U .. . .. .
НІИ аДМІНlстраЦ11 ПІдтримували то одну, то друrу сторону.
Джерельний польський дослідник історії Церкви руськоrо
обряду в межах Польської Корони і Великоrо Князівства Ли
товськоrо, Едвард ЛіковськИЙ, польський Е:пископ..помічник У
Познані, у своїй праці про Берестейську Унію так характеризув
поставу польських церковних і державних чинників до неї:
489

"rpeK Аркудій стверджув, що руська шляхта не 60РО-
нила нижчоrо духовенства перед кривдами; не60раків попів
трактовано на рівні з хлопами (панщизняками) і ставила
Їх Шlжче від шевців і rap6apiB... На них і на церковну об-
слyrу накладала (шляхта) податки. На таку несправедли-
вість не були наражені жидівські синаr'О1И, ні MarOMeTaH-
ські мечети (в Польщі) ... Піп був обов'язаний платити за
церковну відправу по 2 золоті, протопіп чотири... Яка тоді
пошана до таких попів з 60КУ Їхніх власних панів, а особ-
ливо тих, щО признавали се6е русинами, коли вони мусять
їздити підводами і ходити з плуrом на роботи до своїх па-
нів?.. Не зrадуючи по60Їв і ув'язнень..."8)
Про становище латинських Е:пископів у Польщі до унії пише
зrаданИЙ польський історик Церкви між іншим таке:
"Католицькі Е:пископи і сенатори не давали майже ні-
якої підтримки на Соймі в унійній справі, навпаки радше
ворожо виступали проти унії так, що 3 іх вини руські Е:пис
копи не були допущені до Сенату, не зважаючи на кілька
кратні напоминання Пап. Трудно повірити, якої поrорди,
леrковаження зазнавав руський Е:пископат від латинських
Е:пископів і взаrалі від польськоrо суспільства..."9)
Далі Ліковський пише:
"Синод в 1643 р. в Варшаві, під проводом Примаса, за-
боронив руським Е:пископам уживати тих самих титулів,
що іх вживали латинські Е:пископи, і носити фіолетову ря-
су... Illляхта заrpабувала більшу частину епархіяльних
ді6р. У випадку непорозумінь з парохами, Їх в'язнено і тя-
raHo по судах, змушувано до панщини, вимаrано данини
від церковних дібр і навіть оплат за священичі функції..."10)
Наслідник Іпатія Потія на митрополичім столі, йосиф Вель-
ямин Рутс ьКИЙ , описав це вороже становище польськоrо латин-
ськоrо Е:пископату і йоrо клиру до унійних Е:пископів та Їхньоrо
духовенства яскравим способом у меморіялі до Римськоrо Пре
столу, прохаючи нової інтервенції в 060роні СВОЕЇ Церкви. 3 ЦЬO
ro меморіялу наведемо тут лише кілька уривків, що характери-
зують стосунок польських чинників до Церкви руськоrо 06ряду
взаrалі, а до унійних православних ціЕЇ Церкви зокрема. ll )
Ось кілька уривків із свідчень цьоrо визначноrо Е:рарха
всївї украінськоі Церкви. Він наводить такі факти, які моrла
Римська Курія перевірити на місці, якби не йняла віри цьому
свідкові:
"Католики латинськоrо обряду,  пише в меморіялі
Митрополит РутськИЙ,  світські майже всі, а 6ільша ча-
стина духовенства, не тільки не допомаrають поширювати
· -u..
УНІЮ, але сприяють неУНІИНИМ, ОДНІ явно, а дрyrl скрито.
490

На Соймах хіба одноrо або двох можемо знайти, щоб нашу
справу поважно хотів боронити... CKapraM неунійних, xo
ча б найбільше неправдивим, вірять, а нашу оборону або
зовсім не допускають або з труднощами вислухують. Це
надто добре відоме Всеч. Е:пископові ДіотаЛЛЕві, який через
вісім років ніс тяrар апостольськоrо нунція в цьому KOpO
лівстві. Він бачив, скільки безправства ми терпимо від Ka
толиків... (Противники) дістають можливість на Соймі ro
ворити баrато проти нас, а, коли ми бажаЕМО дати оборону,
нам відмовляють слова... Латинські панове Е:пископи (: се..
наторами і мають можливість заступати (в Соймах) свою
справу, а ми не маЕМО, з Їх боку оборони..."12)
На іншому місці Рутський пише:
"Відраза давня латинників у цій державі проти руси..
нів і поrорда до них в часах, коли були неунійні, залиши..
лась і дотепер... Не браКУЕ й таких зпоміж вищих і нижчих
(латинських) духовників, які Е пастирями душ, а навіть
зпоміж Е:пископів, і то побожних, які нам в очі кажуть:
ліпше знищити унію русинів, як її підтримувати..."13)
Митрополит Рутський свідчить, ЩО польські духовники
скаржилися і нарікали на унію особливо тому, що після уло
ження унії вони лише з трудом моrли перетяrати русинів на
латинсьКИЙ обряд, а раніше, перед уніЕЮ, це їм удавалося леr..
ше. Про це РутськИЙ у зrаданому меморіялі пише:
"Латинники нам пишуть: Давніше русини наверталися
на латинсьКИЙ обряд і ставали католиками. Тепер не HaBep
таються."14 )
Польські латинські Е:пископи вносили cKapry до Риму проти
унійної Церкви за те, що вона СПИНЯЕ перехід русинів на латин
ський обряд, бо навіть ті, що колись з неунійноrо боку перейшли
були на латинськИЙ обряд, тепер вертаються назад до cBoro
руськоrо обряду Унійної Церкви. Про це пише також польський
історик Церкви, Едвард ЛіковськИЙ, який твердить, що Рим
ськИЙ Престіл засадничо стояв на тому, що не вільно із Cxiд
ньоrо руськоrо обряду переходити на латинський. У цій справі
Римський Престіл видавав постійні звернення до латинських
Е:пископів із забороною прИЙмати перехід з руськоrо обряду на
латинськИЙ. Проти Toro застеріrалися польські Е:пископи і пи..
сали до Риму свої меморіяли і доказували, що в інтересі като..
лицизму треба цю засаду відкликати. Між іншим, вони наводи
ли в цій справі такий aprYMeHT: "Надмірна опіка над руським
обрядом внаслідок збільшення руськоrо населення може допро
вадити до Toro, що латинські церкви стали б пусткою..."lfi)
ЛіковськИЙ, З інших джерел, вповні підтверДЖУЕ факти, які
свідчать про страшні переслідування рядовоrо парафіяльноrо
491

унійноrо духовенства своїми шляхетськими патронами. Він під..
тверджув опис цьоrо стану в меморіялі Рутськоrо:
"У випадку спору з патроном, бідноrо священика зу"
стрічали упокорюючі кари. TaKoro ярма не зазнавали жи..
дівські рабіни і маrометани в Польщі, бо вони не мусіли
складати оплату за свої боrослуження, а коли руські па..
рохи знаходилися в окрузі латинськоrо пароха, то тоді жа..
дали латинські парохи десятину не лише від pycbKoro лю..
ду, але також від руських парохів."16)
На тому не кінець. Польський епископат і йоrо клир усіма
засобами перли до Toro, щоб і собі дістати без ніякоrо права ті
чи інші епархіяльні добра Церкви руськоrо обряду, а навіть під..
чинити собі цілі епархії. Наприклад, декретом короля, за під"
писом латинськоrо секретаря..Е:пископа, при номінації руськоrо
Холмськоrо Е:пископа додано клявзулю, що він мав давати ча..
стину своїх епархіяльних дібр місцевому латинському Е:писко"
пові. Щойно на cKapry до Риму ЦЮ клявзулю знесено в 1624 р.17)
При "реформах" у 1764 році "поступова" польська шляхта,
на папері проrолошувала повну свободу всіх віровизнань, але
одночасно на Соймі ухвалила закон, на основі якоrо ще rірше
здеrрадовано духовенство руськоrо обряду, все одно, чи воно
було унійне чи неунійне. Ця "конституція", ухвалена rолосами
також латинських вІІИСКОПСЬКИХ сенаторів, постановляла, що
сини священиків руськоrо обряду, все одно, чи вони унійні чи
. u . .
неУНІИНl, переходять у панське панщинне ПІдданство, якщо в
. .. . -u
ДОРОСЛІМ ВІЦІ не ДІстануть ВИСБячення на пароха в ЯКІИСЬ па..
рафії. 18 )
Конrреrація для Поширення Віри в Римі, на cKapry уній..
Horo €пископату, декретом з 7..ro листопада 1764 р. наказала
нунцівві у Варшаві підняти кроки В польськім уряді, щоб цю
конституцію скасувати. 19 ) Польська €рархія і в цім періоді
очорнювала Е:рархію Церкви руськоrо обряду перед Римським
Престолом. Наприклад, у меморіялі до Римськоrо Престолу в
1752 р. польські €ПИСКОІІИ оскаржують руську Е:рархію найчор"
нішими барвами і підносять заміт, що в цій Церкві в попсована
віра. Проте €пископат Церкви руськоrо обряду своїми меморія..
лами збив такі очорнювання, і в результаті Папа Климент ХІІІ
звернувся спеціяльним листом з 31..ro травня 1762 р. до При..
маса Польщі Владислава, в якому відкидав таке оскарження на
руських €пископів і Їхню Церкву.20)
Плини на зmпцeНIDI українства В межах Польської Корони
Польсько..московська ворожість формально закінчилася в
мировім доrоворі в Андрусеві з 13..ro січня 1667 р. В цій умові
Московія і Польща поrодилися на тому, що вони ділять Україну
на дві нерівні частини. На схід від Дніпра мав бути влада Мос..
492

ковії з тим, ЩО місто Київ 3 околицею Ma належати до сфери
впливів Московії. На захід від Дніпра всі українські землі Ma
ють належати до польської держави. В той спосіб, на основі цiї
умови, більша частина України залишилася під пануванням
Польщі.
Правда, на Лівобережжі тоді ще існувала Українська Ko
зацька Держава, "rетьманщина", під утиском московськоrо цap
ськоrо протекторату, а на Правобережжі решта Tiї державности
і територія 3апорізькоro Війська. Польща ще потребувала часу,
щоб опанувати ціле Правобережжя і разом з ним закріпити
свою владу на всіх інших західніх землях України  Волині,
Полісся, Холмщини, Підляшшя і цілої rаличини. Це вдалося
їй вповні осяrнути щойно по упадку rетьмана Івана Мазепи,
в першім десятиріччі XVIIIro сторіччя.
Тоді саме вже був у Польщі сильно поширений польський
шовінізм серед шляхти й міщанства. Якщо в часі унії Церкви
руськоrо обряду цей шовінізм ще не був до тої міри розвиненИЙ,
то це було лише тому, що серед польської шляхти й міщанства
в тому часі був сильно поширений протестантизм, що тёмперу
..u ..
вав почyтrя реЛlrlИНОl дности польськоrо "шляхетськоrо Hapo
ду" в диній римокатолицькій Церкві. Тимто також Церква
українськоrо народу з своїм обрядом моrла ще користати фор..
мально і в значній мірі також фактично з толеранції. На по
чатку ХУІІІ сторіччя польський протестантизм перестав бути
значнішою силою, бо підо впливом римо..католицьких проповід
ників різних орденів, зокрема Е:зуїтів, протестантські rромади
в Польщі майже щезли. Вони існували ще в обмеженій мірі біля
Toro чи іншоrо вельможі, якИЙ "для орИr'інальности", а не так
із реліrійних переконань, бажав показати, що він щось інше від
польської маси. НовИЙ і вже сильнИЙ польськИЙ шовінізм серед
шляхти та латинськоrо духовенства ставив виразну проrраму:
один костел, один нарід і одна держава. Цьому польському шо
вінізмові заваджала Українська Церква, бо вона була зовнішно
.. . u
виявом Toro, що в межах ПОЛЬСЬКОl держави lCHY окремии yKpa
ЇнсьКИЙ нарід і то чисельніший від польськоrо. Дух шовінізму
зробив серед польської панівної верстви нетерпимість до YKpaїH
ців і до ЇхньоЇ Церкви.
На цих західніх землях України, опанованих Польською
Короною, в тому часі мала переваrу унійна частина Українськоі
Церкви. Неунійна частина на цій територіі творила невелику
меншість. Тимто проти унійної Церкви звертався увесь дух
.. · .. u
нетерпимости ПОЛЬСЬКОl паНІВНОl верстви, т.т. шляхти и римо
католицькоrо духовенства. 3 цьоrо духа зродилися й були ви..
роблені пляни знищити унійну Церкву і разом з нею всеціло
спольщити український нарід. Раніше переводжено нищення
унійної Церкви відрухово. Тепер вироблено в письмовій формі
відповіднИЙ прокт TaKoro нищення. Перший таКИЙ писанИЙ
"Прокт на знищення Руси" був уложеНИЙ невідомим rypToM
493

польських інтелектуалів, світських і духовних, на Волині в 1717
році. йоrо читано на різних товариських зустрічах шляхти на
Волині і деінде, а для зафіксування йоrо, як офіційної політики
Польщі, ще Toro року передано йоrо до актів Сойму. Там він
зберіrся в соймових архівах. Крім Toro для читання варшавської
і приїЗШОЇ шляхетської публіки і міщанства цей проокт був за
u
писании до rородських книr, доступних для кожноrо охочоrо
читати про те, що дівться в Польщі.
Цей перший провкт на знищення Руси-України охоплюв 13
параrpафів. Писали йоrо знавці психолоrії. Щоб перебороти про..
тивника і здобути собі прихильників, треба стосувати найуспіш-
нішу методу: не трактувати йоrо поважно, треба висмівати йоrо
і rлузувати з ньоrо так, щоб викликати в заrалу почуття по
rорди до ньоrо. Тим-то зараз у першім параrрафі цей провкт
радить полякам, щоб вони при кожній наrоді висмівали й rлу-
зували з Руської Церкви. Провкт rоворив виразно, ЩО цей засіб
вплине на вищі верстви, які ще признаються до PYCЬKOYKpaїH-
ськоі Церкви, щоб вони покинули цю висмівану Церкву і при-
стали до польської латинської. Це перший крок для повноrо
спольщення вищої верстви українськоrо народу. В дальших па-
раrpафах проокт висував поради про те, які нові засоби утисків
стосувати супроти Церкви, щоб ЇЇ підкопати також і в очах ниж-
чих верств народу. Він пропонув, щоб не допускати русинів 
шляхтичів, що Е: вірними свовї Церкви, до ніяких публічних
урядів. Цим способом можна їх примусити до переходу на латин-
ство і до польськоrо народу. Це стосувати до русинів католиків,
а також до русинів неунійних. Тій методі може перешкодити
освіта серед руськоrо народу. Тимто провкт радить, щоб поляки
всіма засобами не допускали до оснування і діяльности руських
українських шкіл. Русин, писав провкт, не смів бути таким ро-
зумним, як поляк. Темнота русинів  це важлива зброя в пере-
мозі над руськимукраїнським народом. Освічені русини будуть
небезпечні для Польщі, повчав цей провкт. Проти русинів у цих
областях польської держави треба підтримувати інші HapOДHO
сті, малі числом, зокрема жидів, німців та вірмен.
f Таких провктів на знищення українців і їхньої Церкви одна-
ково, унійної і неунійної, потім появилося більше, зокрема в часі
перед самим знищенням самої польської держави шляхом її по
ділів між сусідні великодержави: Прусію, Австрію і Росію
Московію. Мав свов поширення серед соймових послів новий
провкт з 1752 р., а потім ще з 1776 р. Ними керувалися соймові
посли, як видно з Їхніх промов на пленарних сесіях Сойму і З
законів Toro часу. Про деякі з них ми вже зrадували раніше.
ЦитованИЙ вище польський історик Церкви, епископ Едвард
ЛіковськИЙ, стверджув на основі баrатоrо джерельноrо MaTepi
... . u
ялу, деякоrо наВІТЬ ІЗ аРХІВНИХ докумеНТІВ до иоrо часу ще не
публікованих, що тодішня польська влада стосувала однаковИЙ
. u . . u ...
утиск до УНІИНИХ 1 неУНІИНИХ украІНЦІВ.
494

Ця урядова й суспільнополітична акція в напрямку поль
щення українськоrо народу була націлена зокрема на вищу
верству народу, на шляхту і на міщанство, щоб обезrоловити
український нарід і тим способом зробити йоrо безборонним у
суспільнім житті. Ця метода мала свої успіхи. Поволі при уній
ній і неунійній Церкві залишалося лише само духовенство і ce
ЛЯНСТВО. Духовенство, як Е::пископат, так і рядові духовники в
парафіях, трималося цупко при Українській Церкві, а тим ca
мим і при українській національності. В ході боротьби за свою
рівноправність, як і в обороні проти нападів на неї духовної і
світської польської шляхти, Унійна Церква стала українською
національною Церквою. Не шляхта збереrла українську Haцio
нальність, але Церква та її духовенство. Тому в останніх роках
.. . 8U . .
перед розвалом ПОЛЬСЬКОІ держави ЦІ УРЯДОВІ и СУСПІЛЬНІ кола
польських шовіністів звернули були вістря СВОЕ:Ї нищівної бо
ротьби в першу черrу проти українськоrо унійноrо духовенства.
В часі урядування короля Станислава Понятовськоrо чима
лИЙ вплив на королівськИЙ двір мала Москва. Впарі з проти
ставленням цим впливам Москви на польську урядову політику
. ... U
ШОВІНІСТИЧНІ ПОЛЬСЬКІ кола шляхти и духовенства заrострили
в особливий спосіб свій наступ на Е::рархію унійної Української
Церкви та її рядове духовенство. Власне на українських землях
заснувала польська шляхта в місті Барі в 1768 р. конфедерацію
проти короля Станислава Понятовськоrо. Барська Конференція
польських шляхтичів незабаром опанувала майже всю aДMiHi
страцію на українських землях і почала реалізувати проrpаму
знищення РусиУкраіни. Для осяrнення СВОЕ:Ї цілі Барська KOH
федерація звернулася з небувалими до Toro часу атаками на
Унійну Церкву та на її Е::рархію і духовенство. Вона висунула
обвинувачення проти українськоrо духовенства, що воно веде
аrітацію проти Польщі в користь Москви у проповідях із цep
ковної амвони. Більше Toro, польські шляхетські конфедерати
обвинувачували українське духовенство в тому, ЩО ВОНО, MOB
ЛЯВ, під час сповіді впливаЕ: на селян, щоб вони нападали на
своїх польських, ЧИ пак спольщених панів. Щоб зруйнувати
Церкву, почали поляки руйнувати парафії. Місцеві урядові aд
міністратори, члени Барської Конфедерації, ув'язнювали майже
поrоловно місцевих парохів і тортурами старалися видобути від
них зізнання, що вони все це робили з доручення своїх Е::писко
пів, а тому самі вони не винні. 21 )
Провід ціЕ:Ї конфедерації звернувся з подібним обвинува
ченням окремим листом на адресу унійноrо Е::пископа Луцькоrо
з датою 13..ro вересня 1769 р., за підписами маршалків Красін..
ськоrо і Пуласькоrо. 22 )
Великою перфідіЕ:Ю цих польських шовіністів було те, що
назовні вони виступали навіть як демократи, задивлені на ідеї
демократизму, щО йшли тоді широкою течіЕ:Ю з Франції. Навіть
безсумнівнИЙ тоrочасний революційний демократ, Тадеуш Kocь
495

цюmко в 1789 р. висунув був у Соймі пропозицію, щоб зрівняти
обряд української Церкви з польським народом у той спосіб,
щоб перекласти боrослуження східньоrо обряду на польську
мову і наказати в такій мові відправляти боrослуження в сіль-
ських і міських українських церквах. 2З )
Поза тим реальна політика панівних шляхетських чинників,
що керували державою і польською Церквою, зводилася у що-
денному житті до Toro, щоб звести унійну Церкву в поrорду,
як "хлопську віру", перетяrаючи від українців неунійних і уній-
них шляхтичів та міщан на латинство. Цей момент проявляв
себе вже пару десятків років після Берестя.
Дрyrиii з черrи після Берестейської Унії неунійнИЙ право
славнИЙ Митрополит КиївсьКИЙ, Ісая Копинський, 24) У СВОЕ:МУ
листі ДО князя Яреми Вишневецькоrо, який саме в 1631 р. по
кинув був неунійну Православну Церкву й перейшов на латин
ство, дорікаЕ: йому та жаЛУЕ:ТЬСЯ, що в тому часі велика біль
шість украінськоі шляхти покинула свою православну неунійну
Церкву й перейшла на латинство. 25 )
Річ ясна, що в тому часі також в унійній Церкві було вже
мало шляхти. Поляки закидали їй також, що вона не маЕ: в себе
шляхти і тому зробилася "хлопською Церквою". В часі Іпатія
Потія і пізніше за АРХИЕ:пископа йосафата Кунцевича закидали
цій Церкві її противники, що вона навіть не маЕ: кандидатів на
€пископів з-поміж шляхти і мусить брати їх зпоміж простих
міщан.
Такі жалюrідні відносини між ворожо наСТРОЕ:НИМ латин
, . . U
ським польським духовенством І польською шляхтою до УНІИ
ної Церкви украінськоrо народу вже були запанували раніше.
Представник унійноrо Митрополита Флоріяна rребницькоrо в
Римі, о. Язон Смоrожевський, писав у меморіялі до Папи в 1753
році, що "шляхта і міщанство переходять для земських і куль
u ·
турних принад на латинство, а руськии селянин це ВЧИНЯЕ: ПІД
поrpозою київських своїх панів і коляторів".26)
Під цими панськими поrpозами записано на латинський
обряд цілу масу селян в Украіні і потім їх виховувано в дусі
поrорди до східньоrо обряду, як до хлопськоrо. Вони потім, з
привички, залишилися в цім латинськім обряді аж до 1917 р.27)
Таку безоrлядну руйнуючу політику проти унійної Церкви
провадили панівні польські чинники аж до упадку польськоrо
королівства, яке трьома наворотами поділили сусідні держави
між собою (останній поділ Польщі в 1795 р.). Один 3 визначних
польських істориків о. Валеріян Калінка, описуючи останній
"ЧотирорічнИЙ Сойм" і третій поділ польської держави, rOBo-
рить про збройні насильства Барськоі Конфедерації над уній-
ним духовенством і селянством на Поділлі й Волині між іншим
так: "Три місяці тривала ця буря проти унійноrо духовенства.
Від Toro часу українськИЙ селянин стався ще завзятішим He
приятелем польської влади..."28)
496

Проте, як бачимо, похід ШОВІНІСТИЧНОЇ польської шляхти і
латинськоrо духовенства проти унійної Церкви не зло мив її.
Духовенство, як культурна репрезентація українськоrо народу,
маючи національне завзяття до оборони і певну віру, що в обо-
роні цівї Церкви виступить скорше чи пізніше Римський Пре-
стіл, ставило спротив польському теророві. При кінці існування
Польськоrо Королівства урядові чинники до крайньої міри зну-
щалися над селянством. Польська шляхта принесла з собою на
українських селян панщину, неволю, яку вона вже раніше за-
провадила була в корінній Польщі. Тяrарі на селянах росли
постійно з одноrо сторіччя на дрyrе. Коли в 1447 р. шляхта мала
право вимаrати від селянськоrо однолановоrо rосподаря 54 дні
праці на панськім полі і в дворі, то в ХУІ сторіччі цей тяrар
виріс до 250 днів у році. До Toro долучалися інші тяrарі, включ
но з арендуванням церковних ключів і оплатою за відкриття
церкви на Боrослуження, оплати за хрестини й вінчання та за
похорон і т. д. При тому пляново ширено п'янство серед селян,
примушуючи Їх платити за певну кількість літрів алькоrолю
річно, без оrляду на те, чи селянин бажав пити цю rорілку чи ні,
бо пан мав монополь на продукцію rорілки і на її продажу, а це
. . U U ·
право орендував ПlдпривмцеВI, звичаино наинятому ЖИДІВСЬКО
му купцеві. Панипатрони над унійними парафіями накладали
. U U ..... ·
ЩОРІЧНИИ примусовии континrент rОрІЛКИ, щО ІІ парох МУСІВ
побрати і за неї заплатити, а коли б і не побрав, то йому запи-
сувано в довr і екзековано примусово. 29 )
Як ми мали наrоду бачити з документальних даних, плян
знищення Руси-України в межах польськоrо королівства при
кінці існування цівї держави зводився до Toro, щоб якнайскорі
ше знищити Церкву, як забороло української національности.
Одним із засобів цівї злочинної боротьби було кинене обвину-
ва чення проти унійноrо духовенства, що воно москвофільське.
Ці переслідування дали протилежні наслідки, бо вони ще силь-
ніше утвердили завзятість духовенства і селян, що належали до
унійних парафій.
Свій плян знищення української національности через ру-
їну української унійної Церкви перенесла польська провідна
шляхетська верства з собою під австрійську владу, коли в 1772
році rаличина, і часово також Холмщина, була від Польщі від-
лучена й інкопорована до австрійськоrо Цісарства. Польська
шляхта й польське духовенство латинськоrо обряду в тому часі
.. . U . . u
змаrали до повернення цих украІНСЬКИХ теРИТОРIИ ІСНУЮЧІИ ще
до 1795 року польській державі. Коли польська королівська дep
жава була цілком поділена між сусідів і стерта з мапи Европи,
. u. .
то польська СВІтська и духовна ПРОВІдна верства змаrала ВСІма
засобами до відновлення колишньої польської держави в давніх
кордонах, тобто тих, що були перед першим поділом у 1772 році.
Іншими словами, польська шляхта тоді була перейнята проти-
-и
австршським духом.
497

Передумовою відновлення давньої Польщі в кордонах з-пе-
ред 1772 р. з українськими землями на захід від Дніпра було
знищення унійноі Церкви, як заборола української національ-
ної окремішности. Маючи в серці і надалі плян знищення Укра-
.. .. "'. .. ...... · . ...
ІНЯ, ТОДІШНІИ прОВІД ПОЛЬСЬКОІ ДУХОВНОІ І СВІТСЬКОІ ІнтеЛlr'еНЦII
назовні удавав австрофільство, щоб мати доступ до двора то-
дішньоrо абсолютноrо австрійськоrо монарха у Відні і там ку-
. . .'" ..
вати декрети І розпорядження Цlсарськоrо уряду проти УНІИНОІ
Украінської Церкви. Шляхта мала леrmИЙ доступ до цісарсько-
. .. .. . . ... u
ro двора ВІД украlНСЬКОІ ІнтеЛlr'еНЦll, що маиже виключно скла-
далася із духовенства, серед якоrо ще було трохи дрібної шлях-
ти, щО ще залишилася при украінськім народі і йоrо Церкві.
Але в більшості украінське духовенство ПОХОДИЛО з колишньоrо
міщанства.
Маючи леrКИЙ доступ до тодішньої австрійської імператорки
Марії Тереси, польські €пископи почали подавати на україн-
ських унійних €пископів і іх Церкву фальшиві доноси до ціса-
ревоі та її уряду, ЩО, мовляв, ця Церква в фактично "схизма-
mцЬKa", а під католицькою маскою вона переводить хитро мо-
сквофільську протиавстрійську політичну акцію. Мовляв, метою
цівї діяльности унійноrо €пископату і йоrо духовенства в відді-
лення rаличини від Австріі і прилучення її до царської право-
славної Росіі. Перші такі доноси подав львівсьКИЙ польський
€пископ Вацлав СвраковськИЙ. Уже в 1775 р. він вистарав для
себе авдівнцію в Марії Тереси й крім передання їй очорнюючоrо
меморіялу, він додав ще й усні інсинуації. Метою цих доносів
було намаrання переконати австрійців у тому, ЩО нібито нема
взаrалі в rаличині ніякоrо руськоrо, тобто українськоrо наро-
u . . .
ду, а живе там польськии наРІД, серед якоrо з даВНІХ чаСІВ мо-
сквофіли затримали "схизматицькИЙ" обряд, той самий, що йоrо
мав Росія.
У Львові тоді ординував унійний €пископ Лев llIептицький.
Він був €пископом Львівським і Камянецьким, а крім Toro адмі-
ністратором Апостольським Митрополії Київської, rалицької та
всівї Руси. Він разом із своїми крилошанами підняв оборонну
боротьбу проти донощицьких очорнюючих обвинувачень поль-
ськоro €пископа Свраковськоrо, виступаючи відважно від імени
українськоrо народу і при тому обороняючи йоrо Церкву і ду-
ховенство. В цій акції заслужився зокрема йоrо крилошанин
о. Іван rудз, яКИЙ писав обширні інформаційні меморіяли про
польські утиски над Українською Церквою. В цих меморіялах
вияснено все те, що ми знавмо про акцію польських провідних
чинників проти українців і їхньої Церкви. ЗО )
Владика Лев ШептицьКИЙ подавав також від себе меморіяли
до цісарськоrо уряду, вимаrаючи скасування зловживань патро-
натськоrо права польськими шляхтичами над унійними парафі-
ями йодночасно домаrався повної рівноправности свовї Церкви
в публічнім житті з латинською польською Церквою. Національ-
498

ний характер €papxiї уншної Церкви видно з Toro факту, що
вона неrайно вимаrала права засновувати в усіх rромадах пуб..
лічні школи з українською мовою навчання. В меморіялі Лев
ШептицьКИЙ підкреслю{:, що йдеться про те, щоб абсольвенти
цих парафіяльних шкіл мали свободу піти опісля на науку в
містах і також до ремесла. 31) Владика протесту{: проти Toro, що
панипатрони по селах забирають селянських дітей до CBoro
двору і не дають ім учитися в парафіяльній школі. Також ви
явля{: він дбайливість про науку дяків, щоб боrослуження моrли
відправлятися зrідно із східнім обрядом співом цілої rpомади
в церкві, а не в читаний спосіб, який декуди мусіли заводити
тому, що не було можливости вчити цих співів дітей і старших.
Адміністратор Митрополії вимаrав, щоб цісарсьКИЙ уряд CKacy
вав практику панів про призначування квоти rорілки на вірних
і зокрема екзекуції панів проти парохів з цьоrо титулу. Він
звернув yвary цісарськоrо уряду на те, що "презенту" кандида
там на парохів дають панипатрони за підкупну суму, тому ви
MaraB, щоб уряд скасував це зловживання. 32 )
У своїм меморалі о. rудз подавав також факти утиску панів
проти унійної Церкви, вказуючи на те, що в урочисті свята за
старим стилем, які традиційно обходить Українська Церква, па
ни навмисно призначають робітні дні на панщині, наказують
замикати церкви і примушують селян силою в такі святочні дні
працювати.
€рархія української унійної Церкви добилася Toro, що вона
опрокинула вповні всі очорнюючі доноси польських €papxiB
про "москвофільство" унійноrо духовенства, здобула право за
сновувати українські парафіяльні школи і зрівняння YKpaiH
ської Католицької Церкви в rабсбурзькій Монархії у всіх пра..
вах із латинською.
Треба підкреслити, що, власне, була це Унійна Церква, яка
збереrла національнИЙ характер духовенства і саме вона в часі
"весни народів" Австрії в 1848 р. репрезентувала український
нарід і вела йоrо в боротьбі проти претенсій польських "демокра..
тів" на неподільну владу в rаличині. Польська €рархія не пере..
ставала діяти проти Украінської Церкви. Вона і далі робила
тайні доноси до цісарськоrо двору на €пископат і духовенство
унійної Церкви. Пізніше в архівах відкрито 58 таких польських
доносів лише в рр. 18481870 до уряду в Відні на українську
€рархію. 33 )
3 вище наведених фактів, стверджених джерельними ДOKY
ментами даноrо часу, об'{:КТИВНИЙ дослідник історії Українськоі
Церкви мусить прИЙти до висновку, що пропаrанда противників
з'{:динення Церков про те, що нібито унію започаткували і ЇЙ
спомаrали увесь час поляки, вповні неправдива. Навпаки, об'{:к
u . .. . .U .
тивнии ДОСЛІД доказу{:, що, власне, ПОЛЬСЬКІ держаВНІ, реЛІrІИНl
й суспільні чинники були неприхильні для унії і потім мали
свої пляни всеціло зншцити її.
499

Поrляд православиоrо історика про rеиезу уНЇЙIПІХ заходів
Всі документи про доrовір з'динення Церков, що були пи..
сані на українських землях перед Берестейською Унію і після
неї, походять майже виключно з публікацій колишньої царської
Імперії. Отож, були вони під цензурою православноrо царату. Іх
збирано в різних архівах на території колишньої польської ко..
ролівської держави й дбайливо переписувано їх для друку. Май..
же всі вони були видані урядовим коштом офіційної Археоло..
rічної Комісії. Поза межами теперішньої COBTCЬKOЇ Імперії мож"
на їх з трудом знайти у повній збірці у великих бібліотеках,
зокрема у Ватиканській Бібліотеці. Ними користувався колись
Михайло rрушевсьКИЙ, пишучи свою велику І сторію У країни..
Руси. Передрукував Їх у своїй цінній праці латинською мовою
о. Протоархимандрит д..р Атанасій Великий, ЧСВВ, з якої ми
тут обильно користали.
Цитують ці акти також різні православні автори, як Кар..
ташев та інші. Були ці акти зібрані в основному у двох томах:
1) Акты1 относящіеся ко исторіи 3апаДlloU Россіи} собранны1e и
изданны1e Археолоzиеескою Коммиссіею. Ст. Петербурм>, 1851,
том V, та 2) Акты1 относящіеся Ко исторіи ЮжнoU и 3,аnадной
Россіи, собранны1e Археолоzиzескою Коммucсіею. Ст. Петер..
буrp'Ь, 1863, том І.
Знаючи про існування cTporoї цензури в царській Росії,
у HiKoro не може бути сумніву в тому, що ці акти були відпо..
відно зредаrовані цензурою, з можливістю поправок, пропущень
.
І Т. п.
Одним із редакторів цих збірників документів був професор
Київськоrо університету Орест Левицький, неунійний православ..
нИЙ українець. В ролі відповідальноrо редактора цих видань,
Орест ЛевицькИЙ докладно їх простудіював і на цій основі ви..
робив собі власний поrляд на причини унійних заходів Е::рархії
Церкви Митрополії Київської, rалицької і Bciї Руси, під про..
водом Владики Михайла Роrози. Свої поrляди висловив він у
передмові до VIro тому "Актів Южной и Западной Россіи". Для
нас важливий цей rлибоко простудійований поrляд українсько..
ro православноrо історика. При цьому слід звернути YBary чи..
тача на те, що він мусів рахуватися у формулюванні своїх по-
rлядів із цензурою "святшаво сінода" Московської Церкви і
царськоrо уряду.34) Ось вИЙняток із цiї передмови:
"Було б дуже дрібничково пояснювати доконання ве..
ликоrо церковноrо перевороту, яким справді була унія,
інтриrами і підступами Е::зуїтів. Безпідставно  також спи..
u .
хати иоrо на систематичне переСЛІдування польською вла..
дою, або радше неможливо доказати існування TaKoro пе..
реслідування (в тому часі). Польська влада може приско"
рила унію свою підтримкою. Навпаки, можна сказати,
500

правне положення руської Церкви православної не було
ані rірше, ані ліпше до Стефана Баторія і в перших роках
панування Жиrмонта TpeТboro.
" ...треба шукати причин Toro явтца (т.т. унії) В зіпсу
.... . . u .. u ..
тих rоловних основах 11 орrаНIЗМУ, в ТІИ ВНУТрІШНІИ ОТРУl,
що ншцила її (Церкву) орrанізм і зробила з неї леrку здо
бич для кожноrо Bopora.
"До Toro розстрою (Руської Церкви) приложили свою
руку Царrородські Патріярхи наданням ставропиrійським
братствам, які складалися із світських людей, надзвичай
них привілеїв, яких не було в канонах Східньої Церкви:
ті товариства мали владу над духовенством і Е:пископами
і через те правильна адміністрація Церкви стала неможли
вою. Також до неї всунулися протестантські зародки."35)
Наша оцінка Е: приблизно та сама, що Й цьоrо неунійноrо
православноrо історика, хоча й із баrатьма іншими доповненями.
1) Інструкція п'ятьох Еписк'опів про унійні умови з rpy дня 1594 р. А. Be
ли кий, Документи, стор. 36 та 38.
2) rляди текст йоro заяви в А. Великоrо, Документи, стор. 306.
3) Там таки, стор. 365.
4) Там таки, стор. 307.
5) rляди текст йоrо rрамоти в А. Жуковськоr-о, стор. 253. "Незвитяж'Ний"
 це тодішн€ слово, що означа€ тепер "непереможний".
6) Текст цьоrо молебня в А. Жуковськоro, стор. 250 і наст.
7) Там таки, сroр. 244 і наст.
8) Едвард Ліковський, Берестейська Унія 1596 р. На українську мову пе
реклали Василь Кузьма і Осип Заорський. Львів. 1916, стор. 44. Арку дій був
тоді на українських землях і описував стан YKpa1HcbKoro духовенства з влас
'Них спостережень.
9) Е. Ліковський, стор. 247248.
10) Е. Ліковський, стор. 249.
11) Повний текст меморіялу в латинській мові в Михайла rарасевича, як
вище, стор. 254263; А. Великий, Листи PyrcbKoro, Рим, 1956, під 1624 р. Uей
Митрополит мав найвищу освіту серед Митрополитів ць.оrо історичноrо періо
ду. Він відбув студії в чеськ'ому Університеті в Празі, а потім ще додатково
в rрецькій Колеrії в Римі. Він знав західньоевропейські мови, rрецьку і ла
тинську доск'онало, та був ознай,омлений добре з клясичною :літературою.
йоrо житт€пис rляди: Іриней Назарко, як вище, стор. 17 і наст. Митр. Рутський
ординував у роках 16131637; йоrо листи появилися друком у Римі в 1956 р.
заходами о. А. Великоrо, ЧСВВ.
12) Там таки, стор. 2632б4.
13) Там таки, стор. 265. П'олатинському: Melius destruere unionem Ruthe
norum quam providere іllат.
14) Там таки, стор. 266.
15) Ліковський, стор. 253254.
16) ЛіКОБСЬКИЙ, стор. 249; тако)к rарасевич, стор. 288; А. Великий, Листи
PYTcbKoro, під 1624 р.
17) rарасевич, стор. 681.
18) rарасевич, стор. 699.
19) Там таки.
20) rарасевич, стор. 499; нові ше: А. Великий, Документи "аоін, Рим, 1953,
Тт. 1..11.
501

21) rарасевич, C'f\Op. 434 і наст.
22) Текст листа rляди в rарасевича, стор. 435.
2З) rляди в Коржана, "Косьцюшко", ст'ор. 196 цит,оване в Waclaw Lipinski,
Z dziejow Ukrainy, стор. 111.
24) Неунійну православну €рархію в Україні віДНОlWIено старан'нями Ки..
ЇBcbKoro Братства в 1620 р., щО БУЛIО під охороною козацтва, на чолі з Петром
К'онашевичем Саrайдачним. До Ки€ва приїхав Патріярх Теофан і висвятив у
братській манастирській церкві йова Борецьоrо на Митрополита, а Мелетія
Смотрицькоr,о 'На Архи€пископа полоцькоrо. Борецький помер у березні 1631 р.
і на йоrо місце к'озаки посадили "фундатора лубенських манастирів" Ісаю
Копинськоrо. Теофан був Ерусалимським, а не Царrородським Патріярхом,
який у 1619 р. висвятив Філярета м,осковським патріярхом і в ПОВОРОllній дорозі
вступив до Ки€ва. rляди: rрушевський, том УІІ, стор. 416 і наст., а також том
УІІІ, стор. 134 і наст.
25) Лист опублік'ований у rустинськім Літописі; цитований у В. Липин
cbKoro, як вище, стор. 123 і наст.
При цій наrоді варто зrадати таку подробицю про нову неунійну Ерархію
Церкви pycbKor,o обряду. Ця Ерархія не моrла реально управляти визначе
ними Епархіями, бо її не визнавав король, як управне'ний до номінації Epap
хів. По деякім часі українська шляхта рішила поrодитися в церковній справі
з королем і запропонувала Йому, щоб він номінував HOBoro Митрополита, якоrо
вона йому представила. Це був Петро Моrила, дотоrочасний Архимандрит
Печерськоr,о манастиря в Ки€ві. Король на це поrодився. Кандидатуру Моrили
висунув rypT шляхтичів, що був на варшавськім Соймі в 1632 р. Ні один дy
ховний не брав участи у цих виборах. З поr ляду канонічноrlО права, цей вибір
кандидата не був важним, бо не брала участи в цьому духовна сторона, а крім
Toro ще жив висвячений і урядуючий Митрополит Ісая Копинський. За
життя Ерарха не Mir ніхто обнимати йоrо уряду проти Йоrо в.олі. Моrила не
турбувався цими канонічними приписами і не дбав про вільну зrоду Митропо
лита Копинськоrо на уступлення з престолу Митрополії. Він вислав rypT
своїх узбро€них слуr, які схопили Копинськ,оr,о і, як мішок, перекинули на
коня та вивезли йоrо до ув'язнення в однім манастирськім домі, де був паном
сам Моrила, і тримав йоrо там доти, доки той 'не написав, що він зріка€ться
cBoro прес'f\ОЛу. Після Toro Патріярх у Царrороді, на прохання Моrили й KO
роля, дав свою зrоду на висвяче'ння Моrили. rляди бли}кче в А. Жуковськоrо,
ст'ор. 43 і наст.
26) Цитовано в Липинсьоrо, стор. 78.
27) Дех'f\О з українських демоrрафів, не знаючи точніше історії розвитку
латинських парафій на українських землях, пода€ при описі віровизнань в
Україні, що, мовляв, ці латинські парафії  це колишні польські колоністи
ще з часів Королівської Польщі. Фактично, як видно з rрун'f\ОВНИХ студій Ми
хайла rрушевськоrо й інших джерел, ці нібито польські парафії складалися
в основі з українських селян, яким їхні пани поrрозами накинули латинський
обряд і будували їм к'остели. Популярно польські публіцисти називали такі
костели "твердинею правдивої польськ'ої віри в Русі".
28) Ks. Walerian Kalinka, Sejm Czteroletni, ks. 3, стор. 487. Цитовано
в ЛИПИНСЬКОРО, стор. 120.
29) rляди про це момаріяли Митр,ополита Лева Шептицьоrо в rарасеви
ча, C'f\Op. 677..678. '
ЗО) rляди меморіял о. rудза в повнім тексті в латинській мові з Д'НЯ 17ro
липня 1774 р., поданий на ім'я Цісаревої. Передрук у rарасевича, стор. 555565.
31) Текст ць'оrо мем.оріялу в rарасевича, стор. 477 і !Наст.
З2) Там таки.
ЗЗ) Володимир rнатюк, Національне відродження австрійських українців,
1772-1880, Відень, 1916; Михайл.о Возняк, ЯК відродилося уираінське націо-
нальне життя за Австрії, Львів, 1924; Матвій Стахів, "Нариси з історії Haцio
нальносуспіUlЬНОО руху в rаличині в 1772 1890 рр.", Збірник Збаражчина,
Ню йорк: НТШ в ЗДА, стор. 9 180; Матвій Стахів, Західня Україна та полі
тика Польщі, Росіі і Заходу, СкрентО'Н, 1958, т. І.
З4) Приrадзймо факт, що, коли Мик,ола К,остомарів висл'овив подібний
поrляд у св'оїй докторській дисертації у справі унії, то Сенат університету не
лише відкинув її, але й на суrестію м,осковських духовників наказав її спалити.
З5) Орест Левицький, "Предисловіе", Актьі Южной и Западной Россіи,
Київ, 1863, том УІ.
502

ВИБРАНА БІБЛІоrРАФІЯ
Adeney, Walter. ТЬе Greek and Eastern Churches. New York: Charles Scrib
ner's Sons, 1908.
. ТЬе Greek and Eastem Churches. New York: International Theo
logical Library, 1968.
Академия Наук ООСР. Полное собрание рУССКИХ летописей. Лаврентийсная
летопись. Том І. Москва, 1962.
А'Нl'ОНОВИЧ, д..р Володимир. Що принесла Унраїні Унія: стан Унраїнсьної
Православної Цериви від половини ХУІІ дО нінця ХУІІІ ст. 8Їнніпеr: В"во
Української rрекоПрав'ославної Церкви в Канаді, 1952.
Atia, А. S. Тhe Crusades of the Late Middle Ages. London, 1938.
Ayer, J. С. А Source Book t"or Ancient Church History from the Apostolic
Age to the Close of the Conciliar Period. New York, 1913.
Bainton, Roland Herbert. Early and medieval Christianity. Boston: Веаеоп
Press, 1962.
. Early Christianity. Princeton, N.J.: Van Nostrand, 1960.
. ТЬе Refonnation of the XVI Century. Boston: Веаеоп Press, 1932.
Bartoszewicz, Juljan. Szkic dziejow Kosciola Rusklego w Polsce. Krakow, 1880.
Bevan, Edwyn Robert. Christianity. New York: Oxford University Press, 1932.
Brehier, Louis. cCCrusades," ТЬе Catholic Епсусlораооіа, New York: Robert
Appleton, 1908.
. L'Englise et l'Orient ао mоуеп age: Les crusades. 5 ed., Paris, 1928.
Бутринський, Б. "Змаrання д:о У1НіЇ руської церкви з Римом", 3аписни НТШ.
Київ, 1908, т. ІІІ, стор. 106..116.
Byron, Robert. Тhe Byzantine Achlevements: ап historical perspective, A.D.
3201453. New York: Russel and Russel, 1929.
Catholic Encyclopaedia, ТЬе, edited Ьу Charles Herbermann, іn 15 vols. New
York: Robert Appleton, 1908.
Chodynski, К. Kosclol Prawoslawny w Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa,
1934.
Chronicle of Morea. Crusaders and Conquerors: ТЬе Chronicle of Morea.
Translated from the Greek with notes and introduction Ьу Harold Е.
Lurier. New York: СоlитЬіа University Press. 1964.
Col1ege Metropolitae Andreas Szeptyckyj. Monumenta Ucrainae Historica.
Romae: Editio Universitatis Catholicas Ucrainorum, 1964.
Davis, William S. А Short History of the Near East. New York, 1922.
Deansley, Margaret. А History of the Medieval Church, 5901500. 8th ed.
London: МасМіПаn, 1954.
503

Diehl, Charles. Byzantine Empresses. Translated from the French Ьу Harold
БеН and Тheresa de Kerpely. New York: Knopf, 1963.
. Byzantium: Greatness and Decline. Тranslated from the French Ьу
Naomi Walford. With introduction and biography Ьу Peter Charanis. New
Brunswick, N.J.: Rutgers University Press, 1957.
Duggan, Alfred. Тhe Story 01 the Crusades, 1097-1241. New York, 1964.
Дорошенко, Дмитро. Православна Цернва в минулому й сучасному житті унра-
ЇHcbHoro народу. Берлін: Нація в поході, 1940.
Доценко, Олександер. Літопис Українсьної Революції. Матеріяли й ДОl<Ументи
до історії Унраїнсьної Революції. Київ  Львів, 19171922 та Тарнів 
Львів, 1923..1924.
Dvornik, F. ТЬе Photian Schism: History and Legend. Cambridge: University
Press, 1948.
. Le Slaves, Byzance et Коmе ао IXe siecle. Pvague: Orbis, 1933.
Duchesne, L. Christian Worship, Its Origin and Evolution. А study 01 the
Latin Liturgy to the time of Charlemagne. London, 1911.
. Early History 01 the Christian Church: from its Foundation to the
End 01 the Fifth Century. Тransl,ated from the French. New York, 1870,
vol. 1.
. ТЬе Churches separated from Коmе. Translated from the French.
New York: Herzinger Brothers, 1907.
Fiedler, J. CCBeitraege zur Geschichte der Union der Ruthenen," Sitzungsbe-
richte der k. Akademie der Wissenschaften. Wien, 1862, Band ХХХІХ,
h. IV, рр. 481524.
Fortoskus, .АЬу. "МісЬаеl Cerulary," ТЬе Catholic Encyclopaedia. New York:
Robert Appleton, 1908.
Geanakoplos, Deno John. Emperor МісЬаеl Palaeologus and the West, 1258
1282: а study ів Byzantine-Latin relations. Cambridge: Harvard Univer
sity Press, 1959.
Gerard, Chr:istian. Les Bulgares de lа Volga et Les Slaves du Danube. Paris:
Librai1ies Orientale ех Americain 1939.
,
Gibbon, Edward. Тhe Decline and Fall of the Коman Empire. New York:
Modem Library, 1932.
. Тhe History of the Decline and Fall of the Коman Еmрпе. 2 vols.
London, 1923.
Gough, Michael. ТЬе early Christians. New York: Praeger, 1961.
Hackel, Alexej А. Тhe Ісоп. English translation Ьу Sergei Hackel. Freiburg
in Braisgau: Herder, 1954.
Halecki, Oscar. From Florence to Brest, 14391596. Second edition. New York,
1968.
Harasiewicz, Michel. Annales Ecclesiae Ruthenae. Leopoli: Institut Rutheni
stauropigiani, 1862.
Нargenroether, Josef. Handbuch der allgemeinen Kirchengeschichte. Freiburg,
1870.
504

. Photius: Patriarch of Constantinopol, sein Leben, seine Schriften
und das griechische Schism. 3 vols. Ratisbon, 1867 1869.
Harthing, Ludwig. А History of the Catholic Church. Translated from the
German Ьу Anselm Gordon Biges. Westmeinster, Md.: Newman Press,
1954.
Herbermann, Charles, ed. Тhe Catholic Encyclopaedia іn 15 vols. New York:
Robert Appleton, 1908.
"Heresy," Encyclopaedia Britannica, vol. 11, Chicago, 1960.
Hitti, Philip К. History of the Arabs, 6th ed. London, 1956.
r,натюк, Володимир. Національне відродження австріЙСЬJ<ИХ уираїнців, 1772..
1880. Відень: Союз Визволення України, 1916.
rолубинскій, проф. Е. r. Исторія РУССJ<ОЙ ЦерJ<ВИ: періодо J<іеВСJ<ій домонrол"
СJ<ій. ТОМ'Ь І. Второе дополненное изданіе. 4 т. Москва: Университетская
типоrрафія, 1901..1911.
rрушевський, Михайло. Іст.орія УJ<раїни-Руси. 10 томів. Київ, 1913 1936. Пе"
редрук офсетом у Ню йорку: КниrоСпілка, 1954.
. З історії реліrійноі думки в Уираїні. Відень: Український Соціоло..
rічний Інститут, 1922. Друrе видання. Вінніпе1r  Дітройт: Українське
Еванrельське Об'Еднання Північної Америки, 1962.
Ісаїв, д..р Петро. БерестеЙСЬJ<а Унія за новими дослідами. Філядельфія: Аме"
рика, 1953.
ЗвіДJ<И Русь"Уираіна прийняла християнство. Філядельфія: Америка,
1952.
Johnson, Frederick Ernest. Religious Symbolism. New York: Institute for
Re1igions and Social Studies, distributed Ьу Harper, 1955.
Jones, Arnold Hugh Martin. Constantine and the Conversion of Europe. Lon..
don: Eng1ish Universities Press, 1961.
Jorga, N. Geschichte des ostmannischen Reiches. 2 vols. Gotha, 1967..1969.
Ка}кдан, А. п. История Византии: внутреннеполитичеСJ<ИЙ J<РИЗИС в ионце
ХІ веиа и внешнеполитичеСJ<ИЙ разrpом. Москва: Академия наук СССР,
1967.
. История Византии: завоевание турок морей, островов ЕrеЙСJ<оrо моря
и ТрапеЗУНТСJ<ОЙ империи. М,осква: Академия наук СССР, 1967.
King, А. А. Rites of Eastern Christendom. 2 vols. London: Burns & Oates,
1950.
Ковалик, О. В. Защо мене б'еш? Ню йорк: "Слово Д'оброr.о Пастиря", В"во
оо. Василіян, 1950.
Костомаров'Ь, Мик'ола. ИсторичеСJ<іе моноrрафіи и изсл'tдованія. СТ'Ь Петер..
бурr'Ь, 1887.
К'оструба, о. Те'офіль. "Київський митрополит Іван: одна з найцікавіших по..
статей з часів Володимира Великоr.о і Ярослава Му дроr'о," Календар Уира"
Їнсьиоі Родини на Св. Ріи 1950. Торонто: В"ВО ОО. Василіян, 1949.
Lagarde, А. ТЬе Latin Church of the Middle Ages. Translated Ьу Е. Alexander.
New York, 1915.
505

Lamb, Harold. Constantinople: ВіпЬ of ап Empire. New York: Knopf, 1957.
Latourette, Kenneth Scott. А History of Christianity. New York, 1953.
. Christianity through the ages. London: Harper and Row, 1965.
Лебедев'Ь, А. Н. Исторія разд'hленія Цернвей во ІХ, Х и ХІ B'hHaxo. IleTep
бурr'Ь, 1895.
Lengyel, ЕтіІ. Тurkey. New York, 1944.
Левицкій, проф. Орест'Ь, ред. Atn'bJ относящіеся Но исторіи Западной Россіи,
собраННЬJе и изданны
e Археолоrичесной Коммиссией. СТ'Ь Петербурr'Ь:
Едуард Прац, 1853.
. АНТЬІ относящіеся Но исторіи Южной и Западной Россіи, собранны
e
Археолоrичесной Коммиссией. СТ'Ь Петербурr'Ь: Едуард Прац, 1863.
Lewicki, А. Ks. Konstantyn Ostrogski і Unia Brzeska. Lwow, 1933.
. Unia florencka w Polsce. Krakow, 1899.
Литаврин, r. r. История Визнтии: внутренняя и внешняя политина Византии
80 второй полови не Х и в первой четверти ХІ вв. Москва: Академия наук
СССР, 1967, т. 2.
Ліковський, Едвард. Берестейсьна Унія 1596 р. На українську мову переклали
Василь Кузьма йОсип Заrорський. Жовква: Читальня Українських Боrо..
словів ім. М. Шашкевича, 1916.
Липинський, В'ячеслав. Реліrія і Цернва в історії Унраїни. Філядельфія, 1925.
Лотоцький, проф. Олександер. Автонефалія. Варшава: Український Науковий
Інститут, 1933.
Лу}кницький, rриор. Унраінсьна Цернва між Сходом і Заходом. Філядельфія:
"Провидіння," 1954.
Луців, дp В(;1СИЛЬ. Церновні Братства в Уlфаїні. Стейт Каледж, Па.: Славія,
1978.
МасСаЬе, J. Crisis іп the History of Рарасу. New York, 1916.
Макарій, архиепископ'Ь ХаРЬК1овскій. Исторія Руссной Цернви. Второе исправ"
ленное изданіе. Санкт'Ь Петербурr'Ь: Р. олшке, 1883.
МіІтаnn, Henry Hart. History of Eastern Christianity including that of Popes
to the Pontificate of Nicholas V. 5 vols. London, 1883.
Назарко, о. Іриней, ЧС.ВВ. Київсьні й rалицьні Митрополити. Біоrрафічні нариси,
15901960. Торонто: BB'O Отців Василіян, 1962.
Nichols, James Н. History of Christianity. New York: The Ronald Press, 1956.
Norton, W. Das Papstum und Byzanz: Die Trennung der beiden Maechte und
das Problem ihrer Wіеdеrvеrеinіпgtшg bis zum Untergang des byzanti
schen Reiches. Berlin, 1903.
Obolensky, Dimitri. ТЬе Byzantine Commonwealth: Eastern Europe, 500.1458.
New York: Praeger, 1971.
O'Brien, С. Ricktorn. Muscovy and the Ukralne. From the Pereiaslav Agree
ment to the time 01" Andrusovo, 16541667. Berkeley: University of CaIi
fornia, 1965.
OrieHKo, дp Іларіон, Архиепископ Холмський. Унраїнсьна Цернва. Праrа: В"во
Юрія Тищенка, 1942.
506

Oldenburg, Zoe. ТЬе Crusades. Translated from the French Ьу Аnnе Carter.
New York, 1966.
Ostrogorski, Georgije. History of the Byzantine State. Translated from the
German Ьу John Hussey. With а foreword Ьу Peter Charanis. New
Brunswick, N.J.: Rutgers University Press, 1957.
Пап, о. Степан. Початки Християнства на Закарпапі. Філядельфія: Митрополія
Української Католицької Церкви у ЗСА, 1983.
Пекар, о. Атанас. Нариси Історії Церкви Закарпаття. Рим: ОО. Василіяни, 1967.
Pelesz, Dr. Julian. Geschichte der Union der ruthenischen КпсЬе mit Коте
von der aeltesten Zeiten bis auf die Gegenwart. Wien: W. Heinrich, 1878.
Potocek, Cyril J. Сумl and Methodius: Apostles of the Slavs. New York:
Р. J. Kennedy & Sons, 1941.
Rogers, Francis Millet. ТЬе Quest t"or Eastern Christians: travels and rumor
іп the Age of Discovery. Minneapolis: University of Minnesota Press, 1962.
Runciman, Sir Steven. History of the Crusades. New York: Cambridge Uni
versity Press, 1951.
. А History of the First Bulgarian Empire. London: G. ВеН & Sons,
1930.
. Byzantine Civillzation. New York: Meridian Books, 1956.
Setton, Kenneth М. А History of the Crusades. Philadelphia, 1957.
Spinka, Matthew. John Hus and the Czech Refonn. Chicago: University of
Chicago Press, 1941.
Сказскин, акад. С. Д., В, Н. Лазарев, И. Б. Пиrулевская, А. Н. Ка}l{дан, В. З.
У динцева. История 8изаlПИИ. Москва: Академия наук СССР, 1967.
Стахів, Матвій. Західня Україна та політика Польщі, РосІї і Зах.оду. Скренто,н,
1958.
. "Нариси з історії національно"суспільноrо руху в rаличині в 1772-
1890 рр." Збірник Збаражчина. Ню Й1ОрК: Наукове Товариство ім. Шев-
ченка, 1964.
Stanley, Arthur Р. Lectures оп the History of the Eastern Church. New York:
Charles Scribner's Sons, 1884.
Сюзюмов, М. А. История 8изантии: СОЦИ8JIьн-о..политическая борьба и внешнее
положение Империи в конце УІІ и в начале УІВ столетий. Москва: Акаде-
мия наук СССР, 1967.
. История 8изантИіИ: философия и боrОСJЮвие. Москва: Академия наук
СОСР, 1967.
Tatch, Edwin. ТЬе influence of Greek ideas оп Christianity. Foreword with
new notes and а bibliography Ьу Frederick С. Grant. New York: Harper,
1957.
Theiner, А. Vetera Monumenta Роlопіае et Lithuaniae Gentiumque Fininti..
тanun Historiam IUustrantia. 3 vols. Romae, 1963.
Тierney, Brian. Тhe crisis of Church and State, 1050..1300. With related docu..
ments. EnglewoodCliffs, N.J.: PrenticeHaH, 1964.
Томашівський, д"р Степан. Історія Церкви в Україні. Жовква: В"во Отців Ba
силіян, 1932.
507

. "Предтеча Ізидора  Петро Акерович, незнаний Митрополит руський
(1241..1245)", Записки Чина СВВ, том П, Жовква: В"в'о Отців Василіян, 1927.
Удальцов, З. Б. История Византии: Византийская империя в последнее столе-
тие своей истории. Завоевание турок на Балканском полуострове. Визан
тия и Запад. Москва: Академия :наук СОСР, 1967.
Vasiliev, Alexander A1exandrovich. History of the Byzantine Етрие, 324..1453.
Second English edition, revised. Madison: University of Wisconsin Press,
1952.
Vasiliu, А. А. History of the Byzantine Empire: From Constantine the Great
to the ЕросЬ of the Crusades. Madison: University of Wisconsin Press,
1928.
Vryonis, Speros. Byzantium and Europe. New York: Harcaurt, Brace and
World, 1967.
Waddams, Herbert Montague. ТЬе struggle for Christian unity. New York:
Walker, 1968.
Василевскій, В. r. ТРУДЬІ: ВаряrоРусская и Варяrо-Анrлійская дружина во
Константинопол'h ХІ и ХІІ B'hKOBo. СТ'Ь Петербурr'Ь: Имперская Академія
Наук'Ь, 1908.
Великий, о. д"р Атанасій, ЧСВВ. Документи Папів. Рим: BBO Отців Василіян,
1953.
. Листи PYTcbKoro. Рим: BBO Отців Василіян, 1956.
. З Літопису Християнсьної Унраїни: церновно..істор,ичні радіоленції
з Ватикану. Рим: В"во Отців ВасиліЯІН, 1971.
Welykyj, Athan.asius, OSBM, ed. Litterae Nuntiorum apostolicorum historiam
Ucrainae i1Iustrantes. Vol. І, 15551593. Roma: РР. Basiliani, 1958.
. Documenta Unionis Berestensis eiusque auctorum, 1590..1600. Roma:
РР. Basiliani, 1970.
Weitzman, Kurt. ТЬе Ісоп: Ьоlу images, sixth to fourteenth centuries. New
York: G. Braziller, 1978.
Winter, Е. Byzanz und Rom im Kampf от die Ukraine (9551939). Prag, 1944.
Власовський, Іван. Князь К. К. Острозьний. Ню йорк: УПЦ в США, 1958.
Возняк, Михайло. ЯК відродилося унраїнське націоналне жипя за Австрії.
Львів, 1924.
Чубатий, Микола. Історія Християнства на Руси-Украіні. Ню йорк: Український
Католицький Університет, 1965.
Шмеман, А. Исторический путь православия. Ню й'орк: Изд. им. Чехова, 1954.
Юзбашя'Н, К. Н. История Византии: внешнеполитическое и внутреннее поло-
жение в конце ХІІ в. ЧетвеРТЬІЙ крестоносны
й поход и занат Константино
поля. Москва: Академия наук асср, 1967.
Ювілейна Книrа в ЗОО-ліnя роковин Митрополита Іпатія Потія. Львів, 1914.
Жуковський, Аркадій. Петро Моrила й питання едности Цер нов. Париж: Укра..
Їнський вілы
ийй Університет, 1969.
508

ДОДАТОК І
КОРОТКА СИЛЬВЕТКА АВТОРА  МАТВІЯ СТАХОВА
Проф. дp Матвій Стахів належав до найвидатніших YKpa
Їнських наукових, політичних, публіцистичних і суспільноrpо..
мадських діячів так на Західньо--Украінських Землях у часі
· . .u . . · ·
ПОМІЖ двома СВІТОВИМИ ВІинами, як І зокрема у ВІЛЬНОМУ СВІТІ.
Нижче друкована вибрана бібліоrрафія йоrо наукових і публі
u
цистичних праць ЯВЛЯ6ТЬСЯ наикращим доказом цьоrо.
Син украінськоrо селянина Миколи й Параскевіі з Чижів,
Матвій народився 30 листолада 1895 р. в с. Нуще, на Збараж
чині. Після закінчення rімназії в Перемишлі вступив добро
вольцем до Украінськоі rалицькоі Арміі, а після проrраних
украінських визвольних змаrань опинився в Празі, де в 1924 р.
закіНЧУ6 студії права й суспільних наук у Карловому YHiBep
ситеті докторатом. В 1925 р. поверта6 до Львова на пост CeKpe
таря Української СоціялістичноРадикальної Партії та peдaK
тора її opraHY "rромадськоrо rолосу." Одночасно праКТИКУ6
право у Львові й веде діяльність Народноrо Університету Ca
моосвіти у Львові аж до 1939 р., з рамени якоrо вида6 низку
популярних книжечок для народа.
У часі дрyrої світової війни не аНlаЖУ6ТЬСЯ в діяльності
. u. .
назОВНІ, зате праЦЮ6 науково и УТРИМУ6 ДОВ1РОЧНІ контакти з
u.. ...
наивИІЦИМИ украlНСЬКИМИ церковними І ПОЛІТИЧНИМИ ДІячами.
ВИЙшовши на еміrрацію, включа6ТЬСЯ в консолідаційну акцію
українськоrо політичноrо життя і ста6 співтворцем Украінськоі
Національної Ради, але свою yвary концеНТРУ6 він на навчаль
ну й наукову діяльність. Ста6 професором соціолоrії та дep
жавноадміністраційноrо права Українськоrо Вільноrо YHiBep
ситету, Українськоі Економічної Високої Школи та YKpaїHCЬKO
ro Технічноrосподарськоrо Інституту. Тут прОДОВЖУ6 він утри
мувати близькі вза6МИНИ із студентською молоддю, бо ж у часі
своїх студій у Празі був він rоловою українськоrо студентства.
Як дійснИЙ член HaYKoBoro Товариства ім. llIевченка ще
із львівської доби діяльности НТІІІ, Матвій Стахів бере активну
участь у відновленні діяльности НТIlI в Европі, а приїхавши
до Америки, включа6ТЬСЯ у працю Відділу НТIlI в Ню йорку,
а після смерти проф. дpa Романа СмальСтоцькоrо ста6 він
509

у 1969 р. rоловою АНТІІІ. Скоро паде на ньоrо також тяrар
Президента rоловної Ради Наукових Товариств ім. IlIевченка
й саме за йоrо президентури відзначено величаво Століття НТШ
в Ню йорку в 1973 р. В міжчасі задумав він, у співпраці з ря..
дом дійсних членів НТШ молодшоrо покоління, довершити ве..
ликоrо діла  перекласти десятитомову Історію YKpaїHиPycи
Михайла rрушевськоrо й видати її анrлійською мовою. Власне,
у розrарі праці над перекладом і виданням цьоrо монументаль
Horo твору відійшов він передчасно у вічність У дні 2 червня
1978 р.
Працював він також наполеrливо над манускриптом неви"
кїнченої ним праці Христова ЦерJ(,ва в у J(,раїН Ї , 988  1596 , що
оце виходить друком у світ.
Прибувши до Америки в 1949 р., проф. дp Матвій Стахів
перебрав редаrування opraHY YKpaїHcbKoro Робітничоrо Союзу
в Скрентоні й із цьоrо посту мав він рішальний вплив на ідейно..
політичну переоріЕ:нтацію членства ці6Ї братської орrанізації.
Займаючи пост редактора "Народної Волі," Стахів увійшов у
вир орrанізованоrо життя української rpомади Америки і довrі
роки входив у склад Екзекутиви Українськоrо KOHrpecoBoro
Комітету Америки, як і був співосновником CBiToBoro KOHrpecy
Вільних Українців.
ЗацікавленИЙ читач зможе ближче познайомитися із баrа..
тою і баrатоrранною діяльністю сл. п. Матвія Стахова з йоrо
біоrpафії, опублікованої проф. ДpOM Петром Стерчом на сто..
рінках українськоrо католицькоrо щоденника АмерulШ у Філя-
дельфії з 29..ro листопада Та 2ro, 5ro і 6ro rpудня 1975 р. і
посмертнс>ї статті Toro ж автора в анrломовному УJ(,раї1tСЬJ(,ОМУ
ІСварталЬНUJ(,УJ Ню йорк, 1979 рік ХХХУ, ч. 1, стор. 3142.
ВАЖЛИВІШІ ПУБЛІКАЦІІ ПРОФ. Д..РА МАТВІЯ СТАХОВА
І. К н и Ж ки:
3аrальний нурс науни про адміністрацію і адміністративне право. Ре,rенсбурr:
Скрипт для студентів YKpaїHCЬK'OO Технічно..rосподарськ'оrо Інституту, 1948.
Soziologie. Universi taetsvorlesungen fuer zwei Semester. Muenchen:
UNRRAUniversitaet Studentunion, 1948.
rетьмансьний режим в 1918 р. та йоrо державноправна яність. Скрентон:
Українська Науково..Історична Бібліотека, 1951.
Унраїнсьні політичні паj)тії у соці,олоrічнім насвітленні. Скрентон: Україн..
ська Науково..ІСТrорична Бібліотека, 1954.
3відни взялася советсьна влада в Унраїні і хто її будував. Нарис історії
военної arpeciї Советсьної Росії та нонституційн,оrо розвитну советсьної влади
над УнраїН'ОЮ. Частина перша. Скрентон: Український Робіт:ничий Союз, 1955.
Перша советсьна республіна в Унраїні. Частина друrа. Скренl'ОН: Україн..
ський Робітничий Союз, 1956.
Друrа советсьна республіна в Унраїні. Частина третя. Скрентон: Український
Робітничий Союз, 1957.
510

Третя советська республіиа в Уираїні. Частина четверта. Ню йорк: Наукове
ТоваРИСТВ1О ім. Шевченка, 1968.
Західня Уираїна: Політииа Польщі, Росії і Заходу в 1772..1918. Томи І і П.
Скрентон: Український р.обітничий Союз, 1958.
Західня Уираїна: Нарис історії державноrо будівництва та збройної і дипло
матичної оборони в 1918..1923 рр. оми І11..УІ. СКРеІНТ'ОН: Украї1НСЬКИЙ РобіТIНИ-
чий Союз, 1959-1961.
Уираїна в добі Директорії Уираїнсьиої Народної Республіии. Томи І-УІІ.
Ню й'орк: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1962..1965.
Soviet Statehood іп Ukraine from sociological aspect. New York: Ukrainian
Congress Committee of Amer.їca, 1961.
Ukraine and Russia. Ап Outlїne of History оІ political and mUitary relations
 December 1917  Арсіl 1918. New York: Shevchenko Scientific Society,
1966.
Western Ukraine at the Turning Point of Europe's History, 19181923. Vols.
І and ІІ. C<rauthored with J. Sztendera. New York: Shevchenko Scientific
Society, 1969 and 1971 resp.
Ukraine and the European Turmoil, 1917-1919. 2 vols. C<rauthored with
Dr. Peter G. Stercho and Dr. Nicholas L. F. Chirovsky. New York: Shevchenko
Scientific Society, 1973.
ІІ. П у б л і ц ист и и а :
Історія світової війни в рр. 1914..1918. Частина перша: Причи:ни світової
війни. Частина друrа: Як провадилася CBiOBa війна. Львів: Народний Універ-
ситет Самоосвіти, 1931.
Нарис історії революційноrо руху в Росії. Перша частина: Царі й люди.
Частина друrа: Як дійшли большевики до влади. Львів: Народний Університет
СаМ1оосвіти, 1932.
Народини HOBoro людства: доба абсолютизму і перші революції. Львів:
Народний У'ніверситет Самоосвіти, 1933.
Про державу. Львів: Народний Університет Самоосвіти, 1935.
Влада народу: Розвитои демоиратії в новіших часах. Львів: Народний Уні-
верситет Самоосвіти, 1935.
Історія уираїнсьиоro політичноrо руху. Частина перша: Над береrом про-
пасти. Части/на друrа: На хвилях революції. Частина третя: На переломі, 1860..
1870 рр. Частина четверта: Пробудження народних мас. Частина п'ята: На-
родні маси в русі. Львів: Народний Університет Самоосвіти, 1938 і 1939.
Проти хвиль. Нарис історії уираїнсьиоro ооціялістичноrо руху на західніх
землях. Львів: Українська СоціЯJJіСТИЧlно..Радикальна Парляментар.на Репре-
зентація, 1932.
Права і обов'язии rpOMaд і rромадсьиих урядів. Систематичне пояснення
заиону про rромадсьие самоврядування і додатиів до ",boro. Львів: rромала,
1926.
Виборча орди нація до rpомад. Львів: rромада, 1926.
Нова виборча ординація до rpомад. Львів: rромада, 1933.
Про полеві й лісові шиоди. Систематичне пояснення цивільних і адміністра-
тивних правних приписів. Львів: Сільський r'осподар, 1930.
Слова і діла большевиків. Історичний реферат про больwевицьиу політииу.
Львів: rромада, 1934.
Хто винен. З iC'ropiї комуністичноrо руху. Львів: rромадський rолос, 1936.
Москвофільство: йоrо батьии й діти. Історичний нарис. Львів: rромадський
rол 0 с, 1936.
511

До джерел нашої сили. Замітки до основних думок проrpами усрп. Львів:
rромадський r,олос, 1936.
Демократія, соціялізм і національна справа. Львів: rромадський r олос, 1936.
Наша тактика. Відповідь на найважливіші питання. Львів: rромадський ro
лос, 1936.
ЯК боронити селянську працю перед визиском? Львів: rромадський rолос,
1936.
Чоrо хоче Українська СоціялістичноРадикальна Партія? Співавторство з
К. Коберським, М. Матчаком і М. Курахом. Львів: rромада, 1926.
Право народу. Приступний виклад проrрами УСРП. Чотири видання. Львів:
rромада, 1927 до 1938.
Домашній Bopor. ЯК боротися проти ворожої підр.ивної акції. Видано під
псевдонімом. CKpeHOH: Українська Вільна rромада в Америці, 1952.
Перед світовою бурею: Що діялося в 19 столітті. Львів: Народний Y.нiBep
ситет Самоосвіти, 1934.
ПІ. Роз в і д к и В З б і р ник а х :
"Вплив Хмельниччини на формацію української нації," Записки HaYKoBoro
Товариства ім. Шевченка, том 156.
"Зміна назви держави як вислід розвитку держави," Науковий Збірник
YKpaїHCbKoro Вільноrо Універс,итету. Мюнхен, 1948.
"Нова Україна в Америці. Нарис історії суспільнополітичноrо руху в ЗДА,"
Ювілейна Книrа YKpaїHcbKoro Робітничоrо Союзу. Скрентон, 1960.
"Нарис історії націlональ.носуспільноrо руху в rаличині, 1772 1890," Зба-
ражчина. Торонто, 1964.
"Відновлена Українська Держава і COB€TCbKa Росія," Збірник НТШ в Канаді.
Торонто, 1966.
"Державно"правна й міжнародноправ.на якість TpeTbor'o Універсалу," На-
уковий Збірник YTrl. Мюнхен, 1968.
"Державно-правний розвиток УНР і різні етапи COB€TCbKOЇ влади вУкраїні, п
Альманах YKpaїHcbKoro НародноrQ Союзу на 1968 р. Д>I<ерзі Ситі, Н. Дж., 1968.
"Назва держави в анrлійській мові, п Записки HaYKo8oro Товариства ім. Шев-
ченка, том 177.
ІУ Статті в періодиках:
"Чому вернувся rрушевський у 1924 р. до Ки€ва? Жмут споrадів ДOKY
менти," Народна Воля (Скрентон, 1965), чч. 119.
"Відновлення Украіінської Держави в 19171918 рр.  реальне чудо в iCTO
рії," Народна Воля (Скрентон, Па., 1966), чч. 34.
"Михайл,о ДpaOMaHiB і йоrо національна проrрама," Народна Воля (CKpeH
тон, 1966), чч. 8-22.
"Яку інформацію маtЛа Америка про Украї1НУ в 1919 р., п Народна Воля
(Скрентон, 1966), чч. 916.
"Політична ситуація за Шевченка і сьоrодні," Народна Воля (Скронroн:
1966), чч. 9 16.
"До житт€пису М. rрушеВСЬКОflО," Народна Воля (Скрентон, 1966), чч. 1535.
"як перекладати УНР на чужі мови ?," Народна Воля (CKpeHTOtН, 1966),
чч. 1825.
"Михайло rрушевський як державник," Народна Воля (Скрентон, 1966),
чч. 1825.
512

"Михайло rрушевський, як президент УНР," Народна Воля (Скрентон, 1966),
чч. 2841.
"Україна і протибольшевицька Р1осія," Народна Воля (Скре'НтOtн, 1966), чч.
37 46.
"Проблеми суспіЛЬНОПlQлітичноrо світоrляду Івана Франка," Народна Воля
(Скренroн, 1966), чч. 2027.
"Історія »нормалізації« в 1935 1939," Народна Воля (Скрентон, 1966), чч.
3846.
"Чи була Українська Національна Революція в 1917 р.," Народна Воля
(Скрентон, 1966), чч. 4142.
"Чи проrолошення УНР бул,о спізнене, Народна Воля (Скрентон, 1966),
чч. 4248.
"Д.о історії прилучення Карпатської Украіни до ЧСР," Народна Воля (CKpeH
тон, 1967), чч. 2426.
"Коли і як відновлено реально Українську Дер}l<аву," Народна Воля (CKpeH
тон, 1967), чч. 4445.
"Правні підстави устрою УНР," Народ'на Воля (Скренroн, 1967), чч. 3236.
"Четвертий Уlніверсал і ",oro Зtначення," Народна Воля (Скрентон, 1968),
чч. 3 15.
"Соборність в національних і церковних аспектах," Народна Воля (CKpeH
тон, 1968), чч. 1535.
сеВ. Винниченко і Четвертий Універсал," Народна Воля (СкреНТ()ІН, 1968),
чч. 1921.
"Sacial and есопоmіс ideals af Ivan Franko," ТЬе Ukrainian Quarterly
(New York, 1946), val. ІІ.
"А scientist and social leader as president of а state  М. Hrushevsky,"
ТЬе Ukrainian Quarterly (New Yark, 1957), va!. ХІІІ.
"U.N. membership demanded Ьу Communists," Тhe Ukrainian Quarterly
(New Yark, 1955), val. ХІ.
"President Andriy Livytskyy," ТЬе Ukrainian Quarterly (New York, 1954),
val. Х.
"Thirty five years of war for ,independence," ТЬе Ukraillian Quarterly
(New York, 1953), val. ІХ.
"Тhe Soviet Еmыlт.. Its unnoted significance," Тhe Ukrainian Quarterly
(New Yark, 1962), val. XVIII.
"Ukrainian religious, social and political organizations іп U.S.A. prior to
World War ІІ," ТЬе Ukrainian Quarterly (New Yark, 1976), val. ХХХІІ, No.
4, рр. 385392.
513

ДОДАТОК ІІ
КОРОТКА БІОrPАФІН
УПоРадниКА ......... ПРОФ. Д-РА ПЕТРА СТЕРЧА
УПОРЯДНИК ціві праці, Петро Юрій Стерчо, співпрацював
із сл. п. Автором  Матвівм Стаховим  понад тридцять років,
бо ще від 1945 р., колито Упорядник став студентом Автора
в тоді орrанізованому міжнародному УННР АУніверситеті в
Мюнхені. Був він відтак йоrо студентом і в Українській EKOHO
мічній Високій Школі в Мюнхені, а зокрема зблизився він до
проф. дpa Матвія Стахова тоді, коли в розrарі боротьби на
форумі орrанізованоrо студентськоrо ЖІ-ІТТЯ професор Стахів
радо служив студентам своїми порадами. Це зближення по
rлиблено у співпраці в Науковому Товаристві ім. Шевченка, як
і в суспільноrромадському житті.
Власне, ця близькість до Автора спонукала Упорядника
прИЙняти запрошення викінчити цю працю для публікації.
Син Срібноі Землі, Петро Стерчо народився в родині Юрка
й Олени з дому Молнар у селі Кузьмине, на Мукачівщині. В часі
державноrо будівництва в Карпатській Україні в 19381939 рр.
працював при Президії Уряду Карпатської України, на чолі з
о. проф. ДpOM Авrустином Волошином. Високошкільні студії
закінчив у Німеччині та в Америці  докторатом економічних
наук в Українській Економічній Високій Школі в Мюнхені в
1949 р., а друrим докторатом філософії десять років пізніше
з ділянки міжнародних взавмовідносин в Нотр Дейм YHiBep
ситеті в Америці, в 1959 р.
Свою педаrorічну працю розпочав ще в 1943 р. в Topro..
вельній школі в Бережанах, а продовжував коротко в Дроrобичі
й був співосновником такої ж школи в Авrсбурзі в 1945 р. В
УВЕШ був асистентом при катедрі бухrальтеріі. В Америці
розпочав свою викладацьку працю в вересні 1955 р. в Колеrіі
св. Вінкентія, Латроб, Па, як доцент, а відтак надзвичайний
професор політичних і економічних наук. В 1963 р. прИЙняв по
саду надзвичайноrо професора економії в Дрек'сел Університеті
в Філядельфіі, Па., де три роки пізніше був промованИЙ на зви
чайноrо професора. Від 1972 р. був він кількакратно вибиранИЙ
членом Ради Професорів, що в дорадчим opraHoM президента
514

університету. Коротко викладав також в Албертійському Уні..
верситеті в Едмонтоні.
Вже від 1951 р. в членом НТIlI, а в 1971 р. був вибраний
дійсним членом НТIlI в Історично..Філософічній Секції НТIlI.
Був співосновником Секції Історії України НТIlI і секретарем,
а відтак rоловою Комісії HТlII для видання І ст орії У країни..
Руси Михайла rрушевськоrо анrлійською мовою. Був співоснов..
ником, а тепер в rоловою Карпатськоrо Дослідноrо Центру ім.
Юліяна Ревая. Належить до баrатьох професійних товариств,
зокрема був співосновником, секретарем і rоловою Української
Американської Асоціяції Університетських Професорів, а за
йоrо високу професійність вибрано йоrо членом rонорових T
вариств Лі Сітма Алфа, Вета raмa Сітм.а та міжнародньоrо
Делта Тау Капnа. йоrо біоrpафії поміщено в таких важливіших
всеамериканських і міжнародних довідниках: ТЬе World Who's
Who of Authors, Who's Who in the East, Who's Who in American
Education, American Men of Science, Directory of International
Biography, International Scholars Directory, Contemporary Authors,
Men of Achievement, International Who's Who in Community
Service, Ukrainians in N orth America та інших.
Проф. д..р Петро Стерчо ще в Европі був провідним сту"
дентським діячем, а приїхавши до Америки, увійшов у коло
u .. . .
наиаКТИВНІШИХ СУСПІльно..rpомадських ДІЯЧІВ, включно до член..
ства в Секретаріяті CBiToBoro KOHrpecy Вільних Українців. У
1976 р. був він членом Екзекутиви Українськоrо Митрополичоrо
Комітету Міжнародньоrо Евхаристійноrо KOHrpecy, а в 1983 р.
був він rоловою Крайовоrо І»омадськоrо Комітету для Вшану"
вання Пам'яти Жертв rолоду в Україні в 1932..33 рр. Тепер
активНИЙ у Світовому Науковому Коніресі для Відзначення
Тисячоліття Християнства в Украіні, а також в rоловою Opra
нізаційної Комісії Крайовоrо І»омадськоrо Комітету для Від..
значення Тисячоліття Християнства в Україні, що дів на терені
Америки. Від CBoro приїзду дО ЗДА, проф. д..р Петро Стерчо (:
активним діячем Орrанізаціі Державноrо Відродження Украіни.
ВАЖЛИВІШІ ПУБЛІКАЦІІ ПРОФ. Д"РА ПЕТРА СТЕРЧА
І. К н и Ж к ,И :
Основні поняття про roрrівлю. Підручник для середніх т()рrовельних шкіл.
Мюнхен: Українська Економічна Висока Школа, 1948, СТОр. 246.
Суть rpошей у світлі їх функцій. Мюнхен: YKpa1tНCbKa Економічна Висока
Школа, 1948, c'rop. 64.
Carpatho Ukralne іп International Affairs, 1988.1989. Аnn Arbor: Univer..
sity Microfilms, Inc., 1959, 475 р.
Карпаro-Уlфаїнська Держава. До історії визвольної боротьби карпатських
українців у 1919..1938 рр. ТОРОНТО: Наук,ове ТоваРИСТВ10 ім. Шевченка, 1965,
сroр. 288.
Diplomacy 01 Double Morality. Europe's Crossroads іп Carpatho..Ukraine,
1938.1989. New York: Carpathian Research Center, 1971, рр. ххvі & 496.
515

Ukraine and the European ТurmoiI, 19171919, coauthored with Matthew
Stachiw and Nicholas L. F. Chirovskyy. New York: Shevchenko Scientific
Society, 1973, vol. І, р. 426.
Ukrainians іп N orth America. А Biographical Directory of N oteworthy
Меп and Women of Ukrainian Origin іп the United States and Canada. Co
edited with Dmytro М. Shtohryn, Jurij Fedynskyj, Andrew Gregorovich,
Mykola Lypowecky and Roman Weres. Champaign, Illinois: Association for
the Advancement of Ukrainian Studies, 1975, 424 р.
ІІ. М 0 н 0 r раф і і :
Словацькоукраінські взаемини в 1938-1939 рр. Мюнхен: Сучасність, 1965.
Урядова координація операцій мадярських і польських терористів у І\арпат-
ській Украіні в 19381939 РР. Філядельфія: Америка, 1971.
Soviet Concept of National SelfDetermination: Theory and Reality from
Lenin to Brezhnev. New York: The Ukrainian Quarterly, 1973.
Ukraine and Her Southwestern Neighbors: Czechoslovakia, КUПlаniа and
Hungary. New York: Ukminian Congress Committee of America, 1977.
ІІІ. Роз в і д к и У З б і р ник а х :
"В 15"ту річницю Карпатської України," l\алендарАльманах HOBoro Шляху
на рік 1954. Вінніпеr: Новий Шлях, 1954, стор. 81..92.
"Національне відродження Карпатської України," Орrа'нізація Українських
Націоналістів, 19291954. Париж: Перша Українська Друкарня, 1955, сroр. 187..
212.
"Націоналізм і демократія," Збірник доповідей Студійної І\онференції УНО,
ОДВУ, Зарево. Торонто: КЕ УНО Канади, 1963, стор. 5664. Передруковано
в І\алендарі-Альманаху HOBoro Шляху на рік 1964, Вінніпеr: Новий Шлях,
1964, стор. 81..92; тако}к у журналі Самостійна Украіна (Чікаr,о, 1984), рік
ХХХУІ, ч. 2 (412), стор. 21..28.
"Зрив до Волі: у 25"ту ріЧIНИЦЮ Карпато"Української ДержаВІНОСТИ, " I\a
лендар "Слово" на 1964-ий рік. TopolН'f\o: Вільне Слово, 1964, стор. 31..40. Пе..
редруковано в т'ому ж календарі на 1969ий рік, ст'ор, 55..64.
"rероїЧНИЙ змаr Срібної Землі до волі," Альманах Провидіння на рік 1969ий.
Філядельфія: Америка, 1969, стор. 85..106.
"Великий Син Срібної Землі: ІНа 80..ліття проф. АВl'УСТИlна Штефана," Аль-
манах YKpaiHcbKoro Народноrо Союзу на 1973 рік. Джерзі Ситі, Н. Д}к.: CBO
бода, 1973, C'f\Op. 190..194.
"0. Авrусти.н ВОЛrОШИН: у 100річчя народин Батька Карпато"Українськоrо
Відродження." Альманах HOBoro Шляху на 1974 р. Вінніпеr: Новий Шлях, 1974,
стор. 36..47.
"Ще до проrол,ошення самостійности Карпатської України," Записки HaYKO
Boro Товариства ім. Шевченка. Ню йорк: НТШ, 1976, том CLXXXXII, стор.
82 109.
"The Ukrainian Community іп Philadelphia organized іп the Ukrainian
Congress Committee of Атепса," Ukrainians іп Pennsylvania, ed. Ьу А.
Luzhnycky, et. аl. Philadelphia: Ukrainian Bicentennial Committee іп Phila
delphia, 1978, рр. 4350.
"Духово"наці,ональна революція в Карпатській Украї1Ні в 1918 році," Альма
нах HOBoro Шляху на 1978 рік. Торонто: Новий Шлях, 1978, стор. 79..89.
"Карпатська Січ і Український Націоналістичний Рух," Альманах HOBoro
Шляху на 1979 рік. Торонro: Новий Шлях, 1979, C'f\Op. 6580. Передруковано
в Календарі "Слово" на рік 1984. Торонто: Вільне Слово, 1984. стор. 65..80.
"Степан Росоха. У 75ліття народноrо трибуна Карпатської України," І\ален-
дарАльманах HOBoro Шляху на 1983 рік. Торонто: Новий Шлях, 1983, стор.
238..251. Передруковано в Календарі "Слово" на 1984 Р., Торонто: Вільне Сло..
во, 1984, C'f\Op. 84 107.
516

ІУ. Ста т т і в пер і 0 д и к а х :
"М'оЛ'одь і віДРОД}I{ення Карпатської України" (псевдонім п. Климко), Шлях
Молоді (МюнхеJН, 1948), рік ІІ, ч. 2..3, стор. 25.
"З великих днів Закарпаття" (пс. Петро Надтисянський) , Життя: журнал
української рОДИНИ закордоном (Мюнхен, 1949), рік І ,ч. 3, стор. 4..5.
"Марксистська теорія революцП," Розбудова Держави (Клівленд), рік УІ,
ч. 4.
"Дух американської дем'ократії," Самостійна Україна (Чікаrо, 1954), рік УІІ,
чч. 11 і 12.
"Вибори до Першоrо Сойм у Карпатськ'ої України в 1939 р.," Свобода (Д}l\ер-
зі Ситі, Н. Д}к.), 12 лютоrо 1954.
"Конференція rітлера з фельдмаршалом Кайтелем і rенералом Uайцлером
у Берrr'офі," Розбудова Держави (Клівленд), рік У, ч. 2.
"Допомоrа ОДВУ Карпатській Україні," Самостійна Україна (Чікаrо, 1955),
рік УІІІ, чч. 4 і 5, СТ'Ор. 6..10 та 11  14 респ.
"До питання прилучення Закарпаття Д1О ЧеХ1О..JСловаччини в 1919 р.," Свобода
(Джерзі Ситі, Н. Дж.) з 23, 24 і 25 серпня 1955.
"До ідеОЛ1оrічних основ майбуТ!ньої суверенної української дер}l{ави," Са-
мостійна Україна (Чікаrо, 1955), рік УІІІ, чч. 1011 (89..90), C'f\Op. 1924.
"Соціяльно..економічна розбудова Карпатської України в 1938..1939 рр.,"
СамостіЙна Україна (Чікаrо, 1957), рік Х, ч. 4, стор. 3..6.
"Nationality conflicts in Central and Eastern Europe," ТЬе Ukrainian
Weekly (Jersey City, N.J.), June 1 and 8, 1957.
"Роля Карпатської України в зактуалізуванні BceYKpaїHcbKoro питання в
мы
народнійй політиці в 1938 1939 рр.," Самостійна Україна (Чікаrо, 1958), рік
ХІ, чч. 7, 8 і 9, стор. 4..8, 8 10 і 18..20 респ.
"Масарик і Карпатська Україна," Самостійна Україна (Чікаrо, 1961), рік ХІУ,
чч. 3 і 4, стор. 14..17 та 17..21 респ.
"Українська справа в мЬкнародній політиці в 1938 1939 рр.," Сучасність
(МюнхеIН, 1964), рік ІУ, ч. 4, стор. 80101 .
"Всеукраїнське значення КарпаТ'оУкраїнської Дер}l{авности," Новий Шлях
(Вінніпеr), з 14, 21 і 28 беребня та 4 квіТtня 1964 р.
"Батько карпато-україНСЬКОIlО відроджння: у 20"ту річницю смерти прези-
дента о. А. Волошина," Америка (Філядельфія), з 4, 8, 10 і 11 вересня 1965 р.
ТаКО}I{ Самостійна Україна (Чіка1rо, 1965), рік Х'УІІІ, чч. 7 та 8, сroр. 1..2 і
12..17 респ.
"Чи справді пов'орот Д'О капіталізму в сов€тській економіці?" Америка (Фі..
лядельфія), 25, 26 і 27 липня 1966.
"Адольф Д1обряіНСЬКИЙ  борець за право самовизначення народів," Само..
стійна Україна (Чікаrо, 1967), рік ХХ, ч. 8, стор. 4..10.
"Need for а new approach to economic stabilization," Drexel Triangle
(Philadelphia, Ва.), vol. LII, No. 17, of February 21, 1974.
"Матвій Стахів: з наrоди 60..ліття Йоrо наукової і rромадськ'О'ї праці," AMe
рика (Філядельфія, Па.), з 29 листопада та 2, 5 і 6 rрудня 1975.
"Видання великої Історії УlфаїниРуси М. rрушевськоrо а'Нrлійською мовою
невідкладне завдання української вільної науки і BCbOflO rромадянства," Само..
стійна Україна (ЧіКЗJrrо, 1977), рік ХХХ, ч. 5-6 (344..345), стор. 15..22.
"Сучасна сила і слабість американськоrо Д'оляра," Самостійна Україна (Чі"
Karo, 1978), рік ХХХ, ч. 7..8 (348..349), стор. 22..28.
"Дещо з думок Юліяна ВаССИЯ1на," Самостійна Україна (Чікаr/о, 1979), рік
ХХХІ, ч. 1 2 (354..355), стор. 2..6.
"В 40-річчя проrоЛ'ошеНlНЯ самостіЙіности Карпатської України та збройної
боротьби Карпатської Січі," Самостійна Україна (Чікаrо, 1979), рік ХХХІ, ч. 3-4
(356357), crop. 14..19.
"Matthew stachiw: Scholar and outstanding oivic and political leader,
18951978," Тhe Ukrainian Quarterly (New York, 1979), vol. XXXV, No. 1,
рр. 31..42.
517

"Юліян Ревай  борець за кращу ДОЛЮ СВО[10 народу. У 80..річчя Прем'ера
Карпатської України," Свобом (Джерзі Ситі, Н. Дж.), з 2, 3, 6 і 7 березня
1979 р.
"Степан Клочурак, 1895..1980. У першу річницю смерти міністра оборони
Карпатської України," rуцулія (Чікато, 1981), рік ХУ, чч. 2..3 і 4..1, c-rop. 2..8
та 12..15 респ.
"Карпатська Січ бу ла школою для похідних rруп і УПА," СамостіЙна Україна
(Чікаrо, 1982), рік ХХХІУ, ч. 1..3 (390"392), c-rop. 18..32.
"До rенези протилежних політичних і r-осподарських систем," Самостійна
Україна (Чікаr,о, 1984), рік ХХХУІ, ч. 3 (413), стор. 38..44.
"До видання Історії України-Руси М. rрушевськоrо arнrлійською М'ОВ'Ою,"
Український Історик (Мюнхен, 1984), рік ХХІ, ч. 1..4 (81"84), стор. 236..250.
"Переселення українських eMirpaHTiB  найбільший осяr ЗУ АДК..у," Аме-
рика (Філядельфія, Па.), з 14, 15, 16 та 20 листопада 1984.
"rестапівські розстріли заrлушили rолос зову Киева" (пс. Петро Надтисян..
ський), Українське Слово (Париж, Франція), з 24 лютоrо та 3 і 10 берез/ня
1985.
У. Р е цен з і ї :
Рецензія на: Авrустин Штефан, За правду і волю: спомини і дещо з історії
І\арпатської України. Книrа перша. Торонто: Карпатський Дослід/ний ЦеIНТР,
накладом "Пробоем," 1973, 352 стор. Новий Шлях (Вінніпеr), з 18 травня 1974.
Encyclopedic Directory of Ethnic Newspapers and Periodicals іп the United
States Ьу Lubomyr Wynar аnд Аnпа Т. Wynar. Littleton: Libraries Unlimited,
1976, 248 р. Тhe Ukrainian Quarterly (New York, 1977), vol. ХХХІІІ, No. 3,
рр. 298299.
"Прецінна біоrрафія." Авrустин Штефан, Авrустин Волошин, Президент "ар"
патської УJ{раїни. Спомини. Торонто.. Ню йорк: Карпатський Дослідний Центр,
накладом "Пробоем," 1977, стор. 208. Свобода (Джерзі Ситі, Н. 11}к.), З 3 бе..
резня 1978. ПереДРУlЮвана в Вільному Слові (Торонто), 25 березня 1978.
Czechoslovakia's role іп the Soviet strategy Ьу Josef Kalvoda. Washington,
D.C.: University Press of America, 1978, 382 р. ТЬе Ukrainian Quarterly
(New York, 1978), vol. XXXIV, No. 3, рр. 294..296.
"Книжковий оrляд на а) Степан Клочурак, До Волі. Спомини. Ню ЙIОрК:
Карпатський Союз, 1978, 190 стор.; також  Степан Пуrач, У мадярській
тюрмі. Споrади молодоrо в'язня. Ню Й'ОРК: Карпатський Союз, 1978, стор. 40.
Самостійна Україна (Чікаrо, 1978), рік ХХХ, ч. 11..12 (352..353), стор. 60"61.
Slovakia and Slovaks Ьу Joseph А. Mikus. Washington, D.C.: Three Соn..
tinents Press, 1977, р. 224. ТЬе Ukrainian Quarterly (New York, 1979), vol.
XXXV, No. 2, рр. 184..186.
ТЬе Development of Ukrainian Literature іп Czechoslovakia, 1945..1975:
А Survey of social, cultural and historical aspects Ьу J osef Sirka. Frank
furt а/М: Peter Lang, 1978, р. 189. Тhe Ukrainian Quarterly (New York,
1980), vol. XXXVI, N о. 2, рр. 186191.
Рецензія на: Авrустин Штефан, За Правду і Волю: спомини і дещо з історії
І\арпатської України. Перша книrа, 1973, стор. 352' друrа Кtниrа з додатком
п. н. "З серцем на долоні" Марусі IrнаТИШИlн..Лоrуш, 1981, стор. 384. Україн..
ський Історик (Мюнхен, 1982), рік ХІХ, ч .1..2 (73"74), c-rop. 105..110.
"Мартиролоrія УкраїНСЬКОl Ка-rолицької Церкви під советською владою,"
рецензія ,на: '0. А. Пекар, Ч'СВВ, Ісповідники Віри нашої сучасности. Торонто"
Рим: В"во ОО. Василіян, 1982, 334 стор. Свобода (Д}І{ерзі Ситі, Н. Дж.), 26 і 27
липня 1983.
"Звідки прийшло християнство на Русь"Україну?"  юни}кковий оrляд кни}к"
ки Початки Християнства на Закарпатті о. Степана Папа. Філядельфія: Митра..
полія Української Ka-rолицыюї Церкви у ЗСА, 1983, c-rop. 222. Свобода (Джер..
зі Ситі, Н. Дж.), 17 і 18 січня 1984.
"Цi1нrHi споrади з днів слави й траrедії Карпатської УкраІЇНИ." Кни}кковий
оrляд праці Мої спостереження із Закарпаття д"ра Юліяна Химинця. Ню
ЙОРК: Карпатський Союз, 1984, 189 стор. Українське Слово (Париж, Франція),
17 та 24 червня 1984.
518

ПОКА3НИКІМЕН
Авrустин, Св. (354430), учитель
Церкви, 151
Авраам, епископ суздальський, 208
ArHeca, донька французькоrо короля
Людвика УІІ, дружина царrор. імп.
Алексія 11 Комнена, а відтак
Андроніка, 154, 155
Адріян І, папа (771795), 27, 28
Адріян ІІ, папа (867 872), 49, 50
Айюб, еrипетський султан за часів
хрестонос.них походів, 174
Акакій, царїор. патріярх (471 489),
95, 96
алКаміл, еrипеl'СЬКИЙ султан в часі
хрестонос-них походів, 173, 174
алНасир 3 Дамаску, 174
Алексій І Комнен, повстанець, а
відтак царrор. імпер. (1 081 1118),
1 38, 1 41, 145, 147, 1 48, 1 50, 151
Алексій 11 Комнен, малолітній царrор.
імператор (11801183), 155
Алексій ІІІ Анrел, царrор. імператор
(11951203), 159, 160, 161, 162, 163,
164, 165, 166, 168
Алексій ІУ Анrел, царrор. імператор
(12031204), 163, 164, 165, 166
Алексій V Дука, царrор. імператор
(1204), 166, 167,16Н
Алексій Студит, царrород. патріярх
(10251043), 106
Альберт (1490 1568), вел. MaricTep
Ордену Хрестоносців і перший
секулярний володар Прусії, 270
Амврозій, Св. (340?397), учитель
Церкви, 151
Анастасій, царrор. патріярх (730754),
22, 24, 95
Анатолій, царrор. патріярх (449458),
16
Андрій, апостол, брат Петра, 1 З
Андрій, князь суздальський, 121, 122
А,ндрій 11, уrорський король
(12051235), 186
Андронік І Комнен, царrор. імператор
(11831185), 10, 141, 155, 156, 159,
160, 163, 164
Андронік ІІ Палеолоr, царrор. імпер.
(1282..1328), 113,201,202
Андронік Дука, полководецьповста
нець, 54, 55
Анна, сестра царrор. імпер. Василя ІІ,
дружина великоrо князя київськоrо
Володимира Великоrо, 59, 61, 62,
72, 88, 89, 171
Анна Ком.нен, донька Алексія І,
літописниця, 138
АІНТИМ, царrор. патріярх (1623), 455
Антимій І, царrор. патріярх (535536),
95
Антоній, кардинал, папський леrат
супроводив Софію Палеолоrівну
до Москви, 297
Антоній, митрополит rалицький
(13711391), 122, 190, 191,192
Антоній ІУ, царrородський патріярх
( 1 389 1 397), 1 92
А'нтоній 11 Кавлес, царrор. патріярх
(893895), 52, 53
Арій, олександрійський проповідник
(помер 335 р.), 11, 15, 19
Арістотель (384322 перед Хр.),
rрецький філосоь, 176
Аркудій, о. Петро  обсерватор
Берестейської Унії, 408, 426, 490
А'Свеста, rриrорії  сиракюзький
епископ, 39, 42, нотка 3 на ст. 63
Аскольд і Дир, володарі Киева, 5, 66,
78
Атанасій, олександрійський патріярх,
96
А танасій ІІІ, царrор. патріярх (1634),
455
о. Атанасій Великий, ЧСВВ,
протоархимандрит ЧСВВ, історик
Церкви, ххіу, xxvi..xxix, 355, 359, 500
А 'roeHarora.c І, царrор. патріярх, х
Атир Ібн, арабський літописець, 180
Атравасдос, узурпатор трону
імператора (742743), 23
А тталіота, rрецький літописець, 180
Балабан, rедеон епископ львівський
(1569 1607), один з ініціяторів
Берестейської Унії, 289, 294, 308,
310,311,312,317,318,319,320,344,
348,349, 352, 354, 355, 357, 402, 403,
404,409,417,430,434,469,472; 478;
484, 486
Баторій, Стефан, польський король
(1575 1580), 273, 298, 299, 500
Бенедикт ХІІІ, антипала (в цив. житті
Педро де Луна), (13941423), 204
Бернардин, львівський латинський
архиепископ, 281, 282
Бількевич, Сильвестер київський
митрополит (15561567), 265, 279,
280
Бодуен І Фландрійський, царrород.
латинський імператор (1204 1205),
169, 170
Болдвин І, король ерусалимський
( 11 oo 1 1 1 8), 1 47
519

Болеслав І, {:ин Мешка, король
польський (9921025), 71
Больонетті, А., папський нунцій у
Польщі (15811584), 295, 320, 331,
339, 341
Бона де Сфорца, дружина короля
Жиrвонта І, 278, 279, 281
Боніфа тій Монфера тський, італ. князь,
провідник ІУ Хрестоносн. Походу
(12031204), 161,164,169,170
Борис І  володар болrарський
(852884), 76
Брольницький, rедеон, архимандрит
моrилівський, 426
Броневський, Мартин  соціянин на
дворі кн. К. Острозькоrо, 397
Вальоа, rенрик  король польський
(15731574), 272, 298
Вардас  співволодар своеї сестри
реrентки Теодори, 39, 40, 41, 46, 47
Варда Фока  воював проти імпер.
Василя; війська київськоrо князя
Володимира Великоrо оборонили
імператора, 61, 62
Варсонофіи, львівський архидіякон
( 1595), 355
Василій, irYMeH дубенський, 355
Василій Великий, Св. (330379),
учитель Церкви, 17
Василій ІІ СЛІПИЙ, кня'зь московський
(14251462), 199,214,215,217,218,
221, 222, 296, 468
Василь, rолова уряду за імператора
Константина УІІ Баrрянородноrо,
57, 58, 61
Василь І Македонський, царr. імпер.
(867886),-46, 47,48,49,50,51,52
Василь І, великий Кlнязь московський
(1 3891425), 232
Василь ІІ Болrаровбивець, царrород.
імператор (9581020), 59,60,61,63,
89, 140, 148, 179, 468
Василь ІІ Каматира  царї. патріярх
( 1183 1187), 156
Великий, о. Атанасій rл. о. Атанасій
Великий, ЧСВВ
Виссаріон, архиепископ нікейський,
208
Витовт, вел. князь литовський (1 392
1430),193,194,196,197,198,199
Вишневецький, Михайло  'вельможа,
472
Вишневецький, Ярема, князь, 496
Война, rаврило  віцеканцлер Вел.
Князивства Литовськоrо, 391
Волович, Евстахій, крилошанин
виленський, 390
Володимир Великий, великий князь
київський (9801015), 61, 62, 63, 71,
72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 85, 86;
87,88,89,91,94,110,179,188,189,
217, 283, 311, 417, 436
Володислав Опольський, "rосподар
Руси", володар rаличини (1 370
1378), 178, 194
520
Володислав ІІІ, король уrорський
польський (14341444), 211, 212,
213, 219, 220, 223,232, 364, 481
Володислав ІУ, король польський
(1632 1648), 428, 485
Всеволод І, великий князь київський
(10781093), 96, 99
Всеволод ІІ, великий князь київський
( 11 39 1146), 99
rавриїл, третій rалицький митрополит,
190
rавриїл, архиеписк'ол охрид:ський,
302, 318
rавриїл І, царrор. патріярх (1596),
416, 425, 455, 478, 480
rайнріх ІУ, німецькоримський
імператор (10561106), 114
rайнріх УІ, німецькоримський
імператор (11961197), 159, 160
rайнріх Фландрійський, латинський
імператор Царrородської Імперії
(12061207), 170, 171
rдашицький, Яцко  вікарій
rалицький, 281
rедеон, r ляди Балабан
rеле'на, дружина малоліт;ньоrо імпер.
Константина УІІ Баrрянородноrо,
55
rеннадій, архимандрит дерманський,
355
rеннадій ІІ Схолярій, су лтаном
назначений царrородський патріярх
(1454 1457), 224, 235, 244, 245
rераклій, 8 имський імператор (61 o
641 ), 1 3 , 1 3 1
rерасим, протоерей {:кальський, 355
rерасим з Твері, митропол. київський
З осідком У Москві (1432..1435), 199
rербест, Бенедикт, подорожник, 293
repMaH І, царrородський патріярх
(71 3 730), 22, 24
repMaH ІІ, царr. патріярх (12221240),
176
rлинський, Михайло, маршалок двора
за 8'ел. кн. лит. Олександра, опісля
збройний оборонець прав українців
(1508), 298
rOrOJТb, йона  архимандрит
кобринський, епископ пинський і
ТУРІВСЬКИЙ (15951602), 352, 426
rодкинський, Климент Боrдан 
архимандрит брасла'8СЬКИЙ, 426
rолубинський, проф. Е. r.  історик,
17, 76
rонорій ІІІ, папа (121  1227), 173, 174
орськийДруцький, Юрій, вельможа
у Вел. Князівстві Литовському, 402,
405, 485
rребницький, Флоріян  архи€пископ
полоцький, митрополит київський
(17201762), 496
rриrорій І Великий, св., папа
(590604), 17, 23
rриrорій, архиепископ полоцький і
витебський, 352

rриrорій ІІІ, царrородський патріярх
(1283--1289), 201
rриrорій ІУ Мамма, царrор. патріярх
(1446--1450), 212, 220, 222, 224, 233
rриrорій УІІ, папа (1073--1085) святий,
23, 114, 157, 180, 374
rриrорій УІІІ, папа (1187), 157
rриrорій ІХ, папа (12271241), 74, 176
rриrорій Х, папа (12711276), 177
rриrорій ХІ, папа (1 370 1378), 202, 203
rриrорій ХІІ, папа (1406 1415 ), 204
rриrорій ХІІІ, папа (1572 1585), 370
rриrорій Асвеста, r л. Асвеста
rриrорій Болrарин, київ. митрополит
(1458--1473), 220, 222, 223, 224, 225,
255, 257
rриrорій repMareH, аРХИЕПИСКОП
полоцький і витебський, 426
rриrорій Палама (12961359),
провідник секти rесихастів, 234
rриrорій Схолястик, їрецький
монаший провідник, 212
rриrорій Цимвлак, синодом вирбаний
київський митрополит, 197, 198, 199,
453
rрушевський, Михайло (1866--1934),
український історик, хі, 72, 272, 284,
289, 301, 309, 317, 421, 438, 458,
469, 500, 510, 515
ry левич, Дем'ян  протестантський
діяч, маршалок антисиноду в Бере
сті, 423, 424, 434, 437, 438, 476, 479
rуняді, Янош, уrорський .воевода, 211
ryc, Ян (13701415)  чеський
протестантський проповідник, 369
r едимін, великий князь литовський
(13151341), 185, 186
[ерманус ІІІ, царrор. патріярх (1267),
112
fіббон, Едвард (І 737--1794), анrлій
ський історик, 240
rодунов, Борис (15511605), царський
дорадник, а відтак московський цар
(1598 1605), 303, 304, 307
fодфрі з Булліону, король ерусал.
п.н. "Сторож rробу rосподньоrо"
( І 099 1 І ОО), 146
f омолінський, Станислав, латинський
епископ холмський, 391, 429
f ocbr ослицький, Лаврентій  ла тин
'ський епископ перемиський, 391
rудз, о. Іван  крилошанин епископа
Лева Шептицькоrо, 498, 499
Дамаскин, Св. Іван  учитель Церкви
і епископ (б75749), 24
Данило rалицький, король їалицький
(1202 1264), 114, 115, 116, 117, 118,
189
Дандольо Енріко  доджа венецький,
162, 163, 165, 1 68
Дедько, Дмитро  rалицький боярин,
186
Демофіл, царrородський патріярх
(370380), 95
Джустиніяні, оборонець Царrорода в
1453 р., 238, 239
Димитрій, з пап. леrатом Антоніем на
шлюбі Софії та моск. князя Івана ІІІ
(1472--1473), 297
Димитріос, брат імпер. Константина
ХІ, 237, 238, 242
ДИр, rляди Аскольд і Дир
Діоклеціян, імператор Сх. Римської
Імпеії (284--305), 7, 65
ДіОНИСІЙ, царrор. патріярх (1466
1471 ), 255
ДЇ-оталлі, Ф.  папський ну.нцій
у Польщі (16141 621), 491
Длуrош, Ян (1415...1480), епископ--
помічник, польський історик, 194
Домінікани, лат. монахи в Київській
Державі, 193
Дорошенко, Дмитро  український
історик, 462
Доценко, Олександер  полковник
Армії УНР, 464
Древинський, Лаврин  український
шляхтич, 406
Дука, !]}ецький історик, 246
Дука Потара  адмірал царrоррод.
фльоти, 238
€BreH ІІІ, папа (1145 1153), 153
€sreH ІУ, лапа (1431..1447), 199, 205,
206, 207, 208, 213, 214, 219
€вдок'сій, царrородський патріярх
(360--370) 95
€втимій, епископ черніrівський, 222
€,втимій ІІ, царrородський патріярх
(907912), 54, 56
€зуїти, латин. монахи в Україні, 265,
273, 274, 441, 493 500
€лисей, irYMeH пинський, 434
€ремія ІІ Транос, патріярх царїор.
(157279, 158084 і 15861595), 246,
247, 266, 289, 290, 302317, 319, 322,
325, 342345, 370372, 382, 415418,
423,446,454,455,458,459,469,477,
478
€фрем, київ. митрополит (1055), при
сланий на місце Іларіона, 98, 99
Жиrмонт І, вел. князь литовський і
польський король (1506--1548), 260,
278, 279, 280, 281, 298
Жиrмонт ІІ AIBrycT, вел. князь литов
ський і король польський (1548
1572), 270273, 297, 299, 361,406
Жиrмонт ІІІ, король польський (1587 
1632), 307, 313, 315, 323325, 347,
352, 386, 391 393, 396, 414, 426, 428,
42'9, 433435, 470, 486, 487, 501
Жиrмонт, король уrорський і чеський,
імператор німецький, хрестоносець
(1 368 1437), 203, 205, 231
Замайський, ЯН (15421605), великий
канцлер і вел. reTbMaH Польщі, 315,
391, 439, 440
Захарій (861), папський леrат до
Царrороду, 43, 44
521

Захарій Михайлович з Мінська, ерей,
355
Збируйський, Діонисій  епископ
холмський і белзський, 320, 349, 352,
357, 426, 469
Зебжидовський провідник антиунійної
польської шляхти, 440
Зенон, царrор. імператор (474491),
96
Золотоустий, Іван (343398), царrор.
патріярх, учитель Церкви, 15, 17,
40, 96
Ібн А тир, арабський письменник, 180
Іван, епископ луцький і митрополит
rалицький (13911415), 119, 120,
192,193
Іван, священик роrатинський, 355
Іван І, король AparoHY (13871395),
203
Іван І Цимисхій, полководець й імпе
ратор (969976), 60
Іван ІІ Комнен, царrор. імператор
( 111 8 1143) 151, 156
Іван ІІІ Дука Ватац, володар AparOHY,
нікейський імператор (12221254),
173, 176
Іван ІІІ Васильович (14621505), вел.
князь московський, 295, 297, 298
Іван ІУ, царїор. патріярх (582595),
16
Іван ІУ Лютий чи r розний, цар MOC
ковський (15471584), 299, 303, 304,
306
Іван V Палеолоr, царrор. імператор
( 1 341  1391 ), 23 І
І ван УІ, цаРІ. патріярх (712 713), 95
Іван УІ Кантакузен, царrор. імператор
(13471354), 189, 231
Іван УІІ rраматик, царrор. патріярх
(832842), 36, 95
Іван УІІІ, папа (872--882), 50
Іван УІІІ Палеолоr, царrор. імператор
(14251448), 199, 206, 207, 209, 211;
212, 220, 232, 233, 244, 245; 427
Іван Х Каматир, царїор. патріярх
( 1 І 99 1 2(6), 1 69, 1 71
Іван ХІ Векка, царrор. патріярх (1275
1282), 113, 201
Іван ХХІІІ, антипа'Па (14101415), 204
Іван з Бріен, король €русалиму
(12101225), 173, 174
Іван БорзобоrатийКрасинський, канд.
на епископа володимирськоrо
в 1565 р., 375
Іван Дамаскин, rл. Дама,скин
Іван Золотоустий, rл. Золотоустий
Іrнатій, царrор. патріярх (846867),
3851, 1 11
Іrнатій, монах paTeHcbKoro манастиря,
355
Irop, володар Киї'ВСЬКОЇ Держави
(912945), 78, 88
Ізидор, київ. митрополит, кардинал
(14351463), 199, 206209, 213225,
235, 238, 255, 296, 362, 388, 428, 457
522
Ізидор І Бухір, царrор. патріярх
(1 3471 349), 189
Із'яслав ІІ, вел. князь київський (1146
І 154), 98101, 114, 198,418,452,453
Іларіон чи пак Ларіон, київ. митропо
лит (1 051  1054), 9599, 117, 121,
418, 453
Іларіон, священик, 355
Ілля Куча, київ. митрополит (1577 
1578), 266, 280
Інокентій І, папа (11 301143), 156
Інокентій ІІІ, папа (11981216), lБО
164, 169, 1 73
Інокентій ІУ, папа (1241254), 41,
115, 116, 173, 174, 176
Ірина, царrор. pereHTKa, а відтак
імператор ка (797802), 2531
Іродіон, "протопоп" мінський, 480
Ісаак І Комнен, царrор. імператор
( 1 057  1 059), 11 0, 111
Ісаак ІІ Анrел, царrор. імператор
(1185 1195), 156 160, 163, 164, 166
йоаким У, антіохійський патріярх
(1581 1592), 288290, 303, 304, 308,
311
йоасаф ІІ, царrор. патріярх (1555
1565), 251
йов, перший московський патріярх
( 1589 lБО5), 306, 307
йоланда, донька кор. еру'сал. І,вана
з Бріен, 174
йона, моск. митрополит (14411489),
199, 2 15, 221--223, 255, 256
йона, намісник перемиськоrо еписко
па, 355
йона ІІ, київ. митрополит (15031507),
260, 261
йона ІІІ Протасевич, аРХИЕП. полоць
кий і турів., митрополит київський
(1568 1576), 265, 266, 280
Св. йосафат, архиепископ--мученик
полоцький (16181623), 445, 496
йосиф, керівник уряду імп. Романа ІІ,
58, 59
йосиф, царrор. імпер. двірський
духовник, 30, 31, 32
йосиф І, царІОр. патріярх (І 268
1275), 112, 113, 199
йосиф ІІ, царrор. патріярх (1416
1439), 199, 204, 207, 209,210, 224,
232, 245, 427
йосиф ІІ Болrаринович, митрополит
київський і rалицький (14981501),
258260, 293
йосиф ІІІ, епископ полоцький і митро
полит київський (15221532), 265,
278, 279
йосиф Солтан, митрополит київський
(15071522), 260, 261, 265, 278, 279
Казимир ІІІ Великий (13101370),
король польський, 186 194
Казимир ІУ Яrайлончик, король поль
ський і вел. князь литовський
(14451492), 219, 221, 222, 256

Калиник, патріярх сербський, 249
Калінка, о. Валеріян  історик поль
ський, 496
Калуrера Пафнутій, rрецький післа
нець, 444
Кальвин, йоrанн (15091564), проте
стантський реформатор, 270, 419
Карамзин, Никалаи (1766--1826),
російський історик, 299
Карло І Великий або Шарлеман (742
814), від 768 р. король ф[)анків, а
від 800 імператор Святої Римської
Ьмперjї до 814; 32, 47, 104
Карло V Мудрий (13381380), фран
цузький король, 203, 205
о. Карпа, намісник підrаЕЦЬКИЙ, 355
Карташев, А. Р., історик, 251, 500
Керулярій, Михайло І  царrород
ськии патріярх (1 0431 058), іх, 99,
1061 12, 139, 209, 210, 367
КилічАрслан, турецький султан в часі
ІІІ Хр. Походу, 154
Кипріян, київ. митрополит з осідком
У Москві (?1406), 191193, 196, 197
Кирило, київ.rал. митрополит, iMeHO
ваний королем Данилом (1242
1281), 117
Кирило, ПрОТОЕрей пречестенський,
355
Кирило й Методій, слов'ян,ські anOCTO
ли, 6, 74, 75, 76
Кирило І Лукаріс, протосинкел олек
сандрійськоrо патріярха, прокальві
ніст, а піз-ніше сімома наlворотами
царrор. патріярх (161216З8), 340,
341, 396, 397, 415, 418425, 436439,
455, 476, 478, 479
Кирило ІІ Контаріс, царrор. патріярх
(1623), 455
Климентій ІІІ, папа (11871191), 157
Климентій УІІ, антипапа (1 3781 389),
203
Климентій УІІІ, папа (15921605), 345,
388391, 418, 428430, 438, 446, 480
Климентій ХІІІ, папа (1758 1769), 492
Климентій Олександрійський, учитель
Церкви (бб.150215), 53
Климентій (або Клим) Смолятич,
вибраний українським елископатом
київський митрополит (1149 1154),
98 101, 117, 121, 190, 198, 453
Коломан, уrорський королевич, воло
дар rаличини (12141219), 186
Комулович, Олександер  післанець
папи до Острозькоrо, 400
Конрад ІІІ (10931152), король HiMeць
кий і імператор римський, 153
Константин, rрецький антимитрополит
київський (1155?), 100, 101, 121
Константин І, царrор. патріярх (674
676), 95, 101
Константин І Великий, царrородський
імператор (З24337), 3, 4, 79, 11,
18, 72, 86, 95, 132, 151, 236, 240
Конста'нтин ІІІ, царrор. патріярх
(10591063), 111
Константин V Копронім, царrор. імпе
ратор (741775), 23, 24, 25
Константин УІ Баrрянородний, цap
rородський імператор (780797), 25,
28, 29, ЗО, 31
Константин УІІ Баrрянородний, цap
rородський імператор (913959), 25,
54, 55, 57, 58
Кон'ста-нтин ІХ Мономах, царrород
,ський імператор (10421055), 106
110
К,онстантин ХІ Палеолоr, царrор. iM
ператор (14401453), 212, 220, 233,
237 --240, 242, 250, 296
Константин Дука (913), претендент
на імператорський трон, 55
Кон,ста,нтин Іконом, rрецький історик,
248
КQнста:нтин Корнякт (15171603),
rpeK, rолова льві,вськоrо братства,
309
Констанцій, царrор. імператор (317
361 ), 7
Копинський, Ісая  митрополит київ
ський (16331640), 496
Копистенський, Михайло  ЕПИСКОП
перемиський і самбірський (1591 
1610), 352, 402, 404, 430, 434, 472,
478
Корецький Боrуш, виленський BOEBO
да, 315,
Косинський, Христофор  reTbMaH
козацькоrо війська, 345
Косів, Сильвестер  київ. митрополит
(16481657), 481
Костомарів, Микола (18171885),
український історик, 309
Косьцюшко, Тадеуш  польський re
нерал, зближений до Барської KOH
федерації, 495, 496
Красі,ньскі, маршалок польськоrо сой..
му, 495
Кунцевич, йосафат  rл. Св. Йоса
фат
Кузьманич, Нестор  маршалок кола
ДУХОВНОІО, ,355
Курбський, князь Аlндрій (158..1583),
московський eMirpaHT в Ковелю, 457
Куча, Ілля  r л. Ілля Куча
Лазовський, Теодозій  кандидат на
епископа холмськоrо, 375
ЛебеДЕВ, А. Ш., моско,вський історик,
106
Лев, болrарський митрополит охрид
ський, 107
Лев І, король rалицький (12641 301),
118
Лев ІІІ ІзавріЕЦЬ, царrор. імператор
(717741), 2023, 33
Лев ІУ Хозар, царr. імператор (775..
780), 25, 27
Лев V Ві 8 менин, царrор. імператор
(81 382 ), 3234, 38
Лев УІ Філософ, царrор. імператор
(886912), 51 56
523

Лев ІХ, папа (10481054), 41, 107, 108,
112
Лев Стур, архонт, 1 б8
Левицький, Орест  професор київ.
університету, 500
Леонтій, ЕПИСКОП суздальський, 122
Липинський, В'ячеслав (18821931),
історик, хі, 468, 469, 473
Липківський, Василь (1854 1938),
митрополит УАПЦ 1921 р., 465
Ліковський, Едвард  історик, 489,
490, 491, 494
Ліціній, римський імператор
(30831 3), 7
Лостен, Василь  ЕПИСКОП стемфорд
СЬКИЙ, хіх, ххуііі
Лука, волоський митрополит білrо
родський, 355, 417
Любарт, Дмитро, володар литовських
і українських земель (1 3401 384),
185, 1 86, 1 87, 1 96
Люї УІІ, король французький (1120
1180), 153
Люї ІХ, король французький (1214
1270), 174, 175
Лютер, Мартин (14831546), цepKOB
ний реформатор, 270, 271
Маврикій, царrор. імператор (582
БО2),16
MaroMeT (570632), основник ісламу,
20, 127129
MaroMeT ІІ (1432..1481), турецький
су лтан, 224, 238, 239, 242246, 250,
251
Мазепа Іван  reTbMa,H України
(16391709), 493
Макарій ІІ, київ. митрополит (1534
1555), 265, 278281
Македоній, царrор. патріярх (342
360), 95
Маковський, Матвій  післанець
князя Острозькоrо, 406
Максентій, римський узурпатор імпе
paTopcbKoro трону, 7
Максим, rpeK, митрополит київський,
переніс осідок до Володимира моск.
( 1283 1 305), 11 7, 118
МаликалАділ, султан €rипту і Сирії,
173
Маляспіно, Джерманіко  папський
нунцій у Польщі (15921598), 388
Мануїл, ЕПИСКОП смоленський, 101
Мануїл І Комнен, царrор. імператор
(11431180), 112, 122, 151156
Мануїл ІІ Палеолоr, царrор. імператор
(1 391 1425), 204, 205, 206, 231, 232
Марія, жінка імператора Константи
на УІ, 29
Марія, жінка Александра ІІ Комнена,
pereHTKa, ] 55
Марія, вдова по Ісаакові Анrелові, 170
Марія Тереса, імператорка австрій
ська (17401780), 498
Марко, митрополит Ефезу, 208, 209,
210, 212, 214, 215
524
Мартин У, папа (14171431), 204, 205
Масальський, Ларіон  архимандрит
супрасльський, 355, 434
Матвій І, царїор. патріярх (1 397
1410), 193
Матвій ІІ, патріярх царrор. (1595,
1598 IБО2, IБО2 1612), 392
МаЦЕЙОВСЬКИЙ, БеJ!нард  латинський
ЕПИСКОП луцькии, 386, 391--393, 429,
487
Мелетій Піrас, олександрійський лат
ріярх, 396, 397, 416, 446, 455
Методій І, Св. царrор. патріярх (842
846) 37, 38
Св. Миколай, ЕПИ-СКОП 'в Мирі, 114, 372
Микола І, папа (858867), 41, 42, 43,
44, 47
Микола У, папа (14471455), 235
Микола Канава, вояк, кандидат на
імператора, 166
Микола Містик, царrор. патріярх
(8959Об) та 912925), 52, 5456, 63
Микола Назарітес, царrор. провідни.к
духовенства за латинськоrо паТРl
ярхату, 170
Митрофан, ЕПИСКОП старинної Візан
тії 1 3
Митрофан, митрополит нікейський,
112
Митрофан ІІ, царrор. патріярх (1440
1443), 212, 224, 233
Митрофан ІІІ, царrор. патріярх (1565..
1572; 15791580), 247, 302
Михайло, митрополит київський
( 1145), 99
Михайло, митрополит київський (за
у,нію в 1476), 293
Михайло І Анrел, володар Епіру, 172
Михайло І Керулярій, rл. Керулярій
Михайло І PaHraBa, царrор. імператор
(811 81 3), 32, 35, 38
Михайло ІІ Травлос, царr. імператор
(820829), 34, 35
Михайло ІІІ, царrор. патріярх (1171 
1 1 77), 112
Михайл-о ІІІ "П'яниця", царrор. імпе
ратор (842867), 37, 39, 4047, 51,
112
Михайло ІУ Авторіян, патріярх у Hi
к еї (1208 121 4), 1 71
Михайло УІ CTpaTer, царr. імператор
( 1 056 1 057), 1 06, 11 0
Михайло УІІ Дука, царrор. імператор
(1 071 1 078), 138
Михайло УІІІ Палеолоr, царrор. імпе
ратор (12591282), 112, 113, 172,
173, 177, 201
Моrила €ремія, rосподар Молдавії
(1595..1606), 417, 421
Моrила, Петро, хрищ. Симеон  київ.
митроп олит ( 1633..1646) , 417, 481,
485
Мстислав І Великий, вел. князь київ
ський (11251132), 100, 101
Насирал з Дамаску, 174

Неофіт ІІ, царrор. паТРІЯРХ (1 636
1637), 455
Нестор Іскандер, син РусиУкраїни
полонений в облозі Царrороду, 233
Несторій, царrор. патріярх (428431),
основник несторіян, 15, 16, 95, 121
Никифор І, царrор. імператор (802
811), 27, 31, 32, 33
Никифор І, цароїор. патріярх (806
815), 31, 32, 33, 55
Никифор ІІ Фока, царrор. імператор
(963--969), 58, 59, 60
Никифор ІІІ Вотаніян, царrор. імпера
тор (10781080), 138
Никифор Розвара  діякон, патріяр
шии синкел у Бересті, 408, 414419,
422425, 430, 437, 443, 444, 473, 476
478, 480, 485
Никольський, Омелян, ПрОТОЕрей
слуцький, 355
Нікетас, царї. патріярх (764 780), 95
Нікетас, rрецький історик, 158
Нікон, старець видубицькоrо MaHa
стиря, 355
Ніфонт, митрополит rалицький (1 303
1 305), 1 90
Ніфонт ІІ, царrор. патріярх (1486
1489; 14971498; 1502), 258
OriEHKo, дp Іван  АРХИЕПИСКОП
холм ський Іларіон, 271, 344, 345, 464
Олеr Віщий, київський князь (882
912),79
Олександер, царrор. імператор (912
91 3), 55, 56
Олександер, вел. князь литовський
(14981506), 258, 259, 260, 298
Олександер ІІІ Великий, македонський
імператор (356326 до Хр.), 18, 19,
131
Олександер УІ, папа (14921503) 259
Олена, московська княrиня, жінка вел.
кн. лит. Олександра, 260
Ольбрахт rаштольд, ВОЕвода вилен
ський, 279
Ольrа, Св., володарка Київської Дep
жави РусиУкраїни (945964), 5, 57,
61, 77, 78, 79, 88, 110
Ольrерд, великий князь литовський
(1341  1377), 196
Онисифор Дівочка, київський митро
полит (15791589), 266, 280, 304,
308, 312, 313, 314
Онуфрій, (пископ черніrі,вський, 99
Острозька, rальшка  донька князя
Константина 0., жінка Яна Кишки,
337
Острозька, Катерина  донька князя
Константина 0., жінка Христофора
Радивилла, 337
Острозький, Ілля  брат князя KO'H
стантина 0., 336
Острозький, Константин  YKpaїH
ський князь (15261608), 271, 274,
286, 295, 298, 300, 316, 326, 328332,
335341, 343З47, 353, 366, 368, 370,
371, 381, 384, 393404, 406, 409, 41 3
426, 433449, 453458, 460, 463, 466,
470, 472473, 478, 484486
Острозький, Олександер  син K()H
стантина 0., 337
Острозький, Януш  син Константи
на 0., краківський каштелян, 337,
391, 446
Оттон І (936973), імператор HiMeЦb
кий і римський, 61
Павло, священик берестейськоrо
братства, 355
Павло ІУ, царrор. патріярх (780 784),
27, 95
Павло УІ, папа (19б31978), х
Паїсій, аРХИЕПИСКОП мінський, 426
Паїсій, волоський ЕПИСКОП віявський,
355
Пахомій, царrор. патріярх (1503
1504; 15051514), 247, 302
Пац, hiикола  латинський ЕПИСКОП
київський, 273
Пелаrій, папський деrат у 5MY Хрест.
Поході, 174
Пелеш, Юліян  ЕПИСКОП станисла
ві'вський і перемиський (18431896),
історик Церкви, 257
Пельчицький, Леонтій  ЕПИСКОП пин
ський і турівський (помер ]595 р.),
320, 348, 349, 357, 469
Петлюра, Симон (1879 1926), rолов
ний отаман військ УНР, 464
Петро, митрополит київський, rалиць
кий і всіЕЇ Руси на Соборі в Ліоні
в 1274 р., 115
Петро, друrий rалицький митрополит,
190
Петро І, рос.ійський цар (16821725),
186
Петро, царїор. патріярх (655666), 95
Петро Пустельник, проповідник за
участь у хрестоносних походах,
143
Пиррін, царrор. патріярх (635642;
653655), 95
Пій ІІ, папа (1458 146 1 ), 222
ПоліЕВКТ, царrор. патріярх (956970),
58, 59, БО
Полікарп, irYMeH печерськоrо MaHa
стиря, 122, 123
Понятовський, Станислав ABrycT,
польський король (17641795), 495
П-оссевіні, Антоній (15331611), пап
ський леrат, 299, 300, 328, 330, 331,
341, 370, 486
Потій, Лев  секретар короля Жиr
монта ІІ ABrycTa, 326
Потій, Іпатій (хрищ. Адам) (1 541 
1613), (ПИСКОП володимирський і
берестейський, митрополит київ
ський, 316, 317, 325328, 331, 332,
339, 341, 342, 347 349, 354, 366, 367,
381, 386391, 398,414,426,428,435,
436, 441 443, 446, 463, 467, 470, 472,
473, 480, 490, 496
525

Пуласький, Казимир (1747..1779) 
один з основників Барської Конфе
дерації, 472
Радивил, Альберт  канцлер Велик.
Князівства Литовськоrо, 327
Радивил, Альфред  маршалок ли
товський, 348
Радивил, Микола Чорний (15]51565),
канцлер Вел. КНЯЗІвства Литовсько
ro, 27], 326
Радивил, Микола Христофор (1547
1603)  їетьман війська Великоrо
Князівства Литовськоrо, 391, 414,
429
Радивил, Юрі (156 1 6oq), епископ
виленськии 1 краКІВСЬКИИ, кардинал
(1554 р.), 391
Райський  антиу.нійний протестант
ський діяч, 415
Ричард І Львине Серце (11571199),
король анrлійський, 157, 161
Роrоза, Михайло  митрополит киї-в
ський, rалицький і всіЕЇ Руси (1589
1599), хі, 266, 315317, 320, 325, 328,
329, 331, 332, 339, 342--345, 347 349,
352354, 382, 385, 387, 391, 393, 396,
401,402,406,407,413,414,422,423,
425, 426, 437, 441444, 451, 460, 463,
469, 472478, 480, 486, 500
Родоальд, папський леrа т для лаrо
дження конфлікту Фотія з ІїнатіЕМ
у Царrороді в 1054 р., 43, 44
Розвара, Никифор rл. Никифор Роз
вара
Розражевський, €pOHiM, латинський
ЕПИСКОП на Куя.ах, 391
Роман, митрополит київський осілий
у Москві, 1'86, 196
Роман І Лакапин, царrор. імператор
( 920944), 55, 56, 57, 58, 78
Роман ІІ, імператор царrор. (959
963), 58, 78
Роман ІУ Діоrен, царrор. імператор
(10681071), 135, 137, 138, 180
Ростислав, моравський володар (846
869), 74
Ростислав, київський князь (1159
1168), 100, 1.01
Рудольф ІІ, німецький імператор
(15761612), 400
Рутський, йосиф ІУ Вельямин, київ.
митрополит (1 61 31 637), 490, 491,
492
Саrайдачний, Петро Конашевич 
reTbMaH Війська Запорозькоrо
(1 6141 622), 456
Сакальський, Володимир  січовий
священик, 462
Саладин, арабський держав-ник (11 38
1139), 155, 157, 158, 162, 163
Самойлович, Іван  їетьман Лівобе
режної України (1 6721 687), 460,
462
Самуїл, цар болrарський (9801014),
62
526
Самуїл, царrор. патріярх (1763--1768;
1773"1774), 249
Сапіrа, Лев (1557--1633), канцлер Вел.
Князівства Литовськоїо, 391, 414,
423, 429
о. Caparocca, папський експ-ерт, 357
361, 373, 388
Свидриrайло, вел. князь литовський
( 1430--1435), 1 99
Святополк Окаянний, князь київський
(10151019), 71, 90
Святослав ХороБQИЙ, володар Київ
ської Держави РусиУкраїни (9б4
972), 59--61
Семашко, Олександер  староста
луцький, 346, 347, 348
Се.нишин, Амврозій, ЧСВВ,  митро"
полит філядельфійський, хіі, хуі
xxviii, ххіх
Серrій 1 царr. патріярх (610..639), 95
Серrій І:.мануїл, irYMeH смольницький,
355
СЕраковський, Вацлав  латинський
аРХИЕПИСКОП львівський (1760
1780), 498
Сиора, Яцко  rалицький вікарій, 281
CKapra, Петро (15361 612)  провід
ний €зуїт в Україні, 487
Скоропадський, Павло  їетьман
Української Держави (1918), 463
Ск)'рятов, Малюта  помічник
Бориса rодунова, 306
Соліковський, Дмитро Ян (15391 603),
латинський аРХИЕПИСКОП львівський,
39 І, 403, 429
Софія Палеолоrівна, жінка моск.
князя Івана ІІІ, 296, 297, 459
Спиридон, не приЙнятий у КИЕві ВИ
сланий у 1476 р. ЦаРІОРОДОМ мит
рополит, 454
Станислав, архиепископ rНЕзна,
первоіерарх Польщі, 391
Стахів, Матвій  автор ціЕЇ студії,
хі, ххі, ххііі, ххіу. хху, xxvii, ххуііі,
ххіх, 509, 510, 514, 516
Стахів, Франка  жінка Автора, ххvіі
Стерча, Петро Юрій  співавтор ціеї
студії, xxvii-xxix, 511, 514, 515
Стефа'н І, брат імператора Лева УІ,
15літній царrор. патріярх (886
893), 52
Стефан 11, царrор. патріярх (925
928), 56, 78
Студ ити  rрецькі мо,нахи, 30, 31, 32,
33, 36
Тарасій, царrор. патріярх (784..806),
27 32
Тарнавська, Софія  жінка KOHCTaH
тина Острозькоrо, 336, 348
Тарновський, Ян, віцеканцлер Польщі
( 1488 1 56 1 ), 39 1
Темістокль і Леонід, їрецькі філосо
фи, 228
Те,о,,'НОСТ, приятель царїор. патріярха
Іrнатія, 44

TeorHocT, київський митрополит у
Москві (]328]353), ]89, 302
Теодор, київський митрополит
(]09]?), ]0]
Теодор, четвертий rалицький митро
полит (134]]347), ]01, ]90, ]9]
Теодор, священик ратенський, 355
Теодор Брана, спіrвволодар царrород
ський, ] 70
Теодор І Ласкаріс, володар Нікеї та
і.мператор царrор. (] 204] 222), ] 68,
] 71, ] 77
Теодор Студит, ос'но'Вник монашоrо
зrромадження Сту дитів (759826),
33, 35
Теодора, царrород. імпераroрка (527..
548), 29, 30, 37, 39
Теодосій, rрецький проповідник
в У країНІ, ] 20
ТеОДОСІЙ, царrор. патріярх (]] 78
] ] 83), ] 56
Теодосій ІІІ, царrор. і-мператор
(7Iб7]7), 21
Теодот І, царrор. патріярх (81582]),
33, 34, 35
Теопемпт, перший присланий Царrо
родом київський митрополит (] 039
] 057), 92, 94, 96
Теофан І, царrор. патріярх (] 596
1597), 478
Теофана, жінка імператорів Романа
ІІ, а відтак Никифора ІІ Фоки
Теофілакт, царr. патріярх (933956),
56, 57, 58
Теофіль, царrор. імператор (829842),
35, 36, 37, 47
Терлецький, Кирило  ЕПИСКОП пин
ський від ] 572 р., ЕПИСКОП луцький
і острозький від ] 585 р., а також
екзарх царrор. патріярха від 1588
року; 3] 6, 320326, 331 3З2, 345347,
349, 350, 352, 356, 357, 366, 367,
381, 386, 388, 390, 39], 393, 405,
4]4, 426, 428, 435, 436, 44], 443,
469, 472, 486
Тимотей І, царrор. патріярх (511
517), 95, 455
Тишкевич, Теодор Скумин  HOBro
родський ВОЕвода, 3] 5, 316, 327,
352354, 38], 387 402, 472
Тома Марочіні, царrор. па тріярх ла
тинськоrо обряду (] 2061208), 169,
170
Тома Палеолоr  батько Софії, за
мужньої за князем моск. Іваном ІІІ,
237, 238, 242, 296
Тома Слов'янин, повстанець, вдавав
імператора Константина УІ, 34, 35
Трифон, царrор. патріярх (928931),
56
Тур, Никифор  архимандрит печер
cbKoro манастиря, 404, 409, 434
Тучапський, о. Михайло  митропо
личий намісник, вибраний на львів
cbKoro Епископа, 28]
Умберто, кардинал  rоловний деле
('"ат папи Лева ІХ дО Царrороду для
лаrодження схизми в 1054 р., ] 07
Урбан ІІ, папа (1 0881 099), 114, 139,
143, 148, 15], ] БО, 161
Урбан УІ, папа (1 3781 389), 203, 204
Уханський, латинський аРХИЕПИСКОП
холмський, 273, 285, 408
Фабіян, папа (239253), 41
Фелікс У, антипапа (14391449), 206,
207, 219
Фил ип ІІ ABrycT, французький король
(11801223), 157, 161
Филип Швабський, rерцоr, lБО, 163
Фірлей, Микола  ВОЕвода KpaKiB
ський, 391
Фйодор І, моск'овський цар (1584
1598), 303307
Фотій, царrор. патріярх (857867),
4052, 66, 94, 96, 11], 208, 314
Фотій, тит. київський митрополит у
Москві (14081431), ]9]99
Фридрих І Барбаросса (1 ]23]] 90),
німецький імператор від 1152, а від
1155 також імператор С'в. Римської
Імперії, 157160
Фридрих ІІ, нім. і рим. імператор
( 1220 1250), 1 74
Халецький, Дмитро  пі'дскарбій Вел.
Князівства ЛИТОВСЬКОfО, 414, 429
Хезроес, король перський, 130
Хмельницький, Боrдан Зиновій (1595
] 657), reTbMaH України, 460, 481,
485
Храповицький, А,нтоній  москвоФ.
кандидат на митрополита в УНР,
463
Хоебтович, Мелетій Боrуринський 
ЕПИСКОП володимирський (1580
] 59] ), 325
Цезар, Юлій  римський імператор
(10044 до Хр.), 359, 369, 370, 371
Цезаріні, Юліян  кардинал, учасник
хрестон. походу, зrинув 1444 року,
205, 233
Шампаній, Теобальд  161
Шептицький, Лев  ЕПИСКОП львів
ський і кам'я'нецький від ] 749 року,
а митрополит rалицький від 1762;
помер 1779 р.; 498, 499
Юлій, папа (341352), 41
Юрій, князь суздальський (]] 54] ] 57),
]00
Юрій, к'ороль rалицький (1 301 1 308),
118
Юрій ІІ Болеслав, король rалицько
волинський (1 325 1349), 185 189,
196
Юстиніян І, римський імператор (527
565), ]6, 66, 72, 87, 97, 103, 14Н,
]68
527

Юстиніян ІІ, римський Імператор
( 685685), 20
Яrайло (13481434), великий князь
литовський (] 35]  1434); також KO
роль польський від ] 386 р. ; ] 87,
192] 94, 211, 488
528
Ядвиrа, польська королева, жінка
Яrайла, 187
Ярополк, син вел. князя київ. Із'ясла
ва; коронований королем, 5
Ярослав Мудрий, вел. князь київський
(1 019 1054), 63, 78, 9O98, ]] 8, 283,
335, 4]7, 436, 452, 453
",