ІНІН. ЛЕОНІП МАСЛОВ
ДЕРЕВИНІ ЦЕРКВИ
хопмщини ТА ПІППЯШШЯ
КРАКІВ 1941
УКРАІНСЬКЕ ВИДАВНИЦТВО

м И Н У ЛЕЙ С У ЧАС Н Е Ч. 15
ІНш. ЛЕОНІП МАСЛО8
ДЕРЕВИНІ ЦЕРКВИ
холмщини ТА ПІПП'ЯШШЯ
8 тексті 15 ілюстрацій
КРАКІВ 1941
УКРАІНСЬКЕ ВИДАВНИЦТВО

Накладом YKpaїHcbKoro Видавництва, Краків, Райхсштрассе 34
Ve r І а g: Ukralnischer Verlag, Krakau, Re.ichsstrasse 34.
Друкарня "Поспішна", Краків, Райхсштрассе 34. Тел. 147-86
Buchdruckerei ..РО8ріевеbnа" Krakau, Reich88tr. 84. Fernruf 14786.

Прекрасна, ориrінальна у формах, баrата в рtiзнома
нітні архітектурні типи деревяна церковна архітектура
в Україні від довшоrо вже часу збуджуе зацікавлення
не тільки серед українських вчених, мистців та всяких
любителів рідної старовини та культури, але також
і серед чужинців.
Про українську деревяну церковну ахітектуру Ha
писали вже велику кількість більших чи менших Ha
укових праць, різних популярних розвідок та статтей
в українській, російській, польській та німецькій MO
вах. Одначе походження української деревяної церкви
ще й досі не евияснене, хоч майже в усіх статтях aB
тори торкались тіеї справи. Виводять її з однезрубної
каплиці, з тридільної української хати, з візантійської
церкви, добачуються в ній впливів історичних західньо
европейських стилів, російської архітектури, скандинав
ської, а дехто навіть добачуеться впливу китайських
святинь. € rіпотези різні: більш або менш обrрунто
вані, більш або менш правдоподібні, одначе спір цей
до нині ще не закінчений, і при кількості зібраноrо до
тепер матеріялу, закінчити йоrо не дасться.
Як це не дивно, архітектура деревяних церков по
одиноких українських земель е дуже мало досліджена;
виняток робить тут лише rаличина, що може вже по
хвалитися цілим рядом цінних наукових праць про
свою церковну деревяну архітектуру. Старі деревяні
3

церкви Холмщини та Підляшшя, як і взаrалі всіх пів
нічнозахідніх українських земель, е зовсім недослі
джені і дуже мало знані українському rромадянстну.
А справа пізнання старої церковної архітектури тих
земель та її дослідження е справою незвичайно пиль
ною, хоч, на жаль, вже навіть і трохи спізненою.
Деревяні церкви українськоrо Забужжя, як па:--
мятники старої української архітектури, е система
тично нищені вже від дуже давніх часів; ще в трид
цятих роках ХІХ. століття з приказу царя Миколи І,
йоrо придворний архітект Тон опрацював окремий аль
бом проектів церков, нібито в російському стилю, і зrі
дно з тими взірцями треба було будувати церкви на цi
лій території російської імперії; ці церкви  зліпок
всяких декораційних елементів, взятих із мурованої
і деревяної архітектури різних часів і стилів, не зrар
монізованих із собою і не допасованих до деревяних
церков, обовязково з "цибулястими" банями (символ
російськоrо стилю!) і спереду з високими дзвіницями,
дуже мало вартісні під мистецьким оrлядом, зовсім чужі
українській архітектурі, а, властиво кажучи, небаrато
мали спільноrо і з російським стилем. Їх скритикувало
російське rромадянство так, що і в самій Росії швидко
перестали їх будувати; одначе в Україні, особливо пів
Нjічнозахідній, в першу черrу на ХОЛМlЦИні та Під
ляшші ці церкви були російські в протиставленні до
старих українських церков, бу ли "православні" в про
тиставленні до нібито уніятських церков (хоч баrато
з тих "уніятських" церков було побудованих ще перед
уніею) і тому власне ці "тонівські" церкви так завзято
й енерrійно насаджував царський уряд на Забуській
землі, нищучи зовсім, або перебудовуючи в такому ж
дусі старі українські церкви.
Так було за царської Росії аж до самої революції.
За Польщі справа ще поrіршилася, бо поляки заміню
вали церкви на костели, баrато церков взаrалі позами
,.

кали, понищили; це переслідування набрало cBoro ку ль
мінаційноrо пункту в 1938 році, коли то ватаrи всякоrо
шумовиння з наказу і зrідно з пляном вищОЇ aДMiHi
страцН та під охороною поліції, систематично, в дуже
вандальський спосіб нищили православні церкви на
Холмщині та Підляшші, дарма, що серед нищених цep
ков дуже часто були чудові памятники старої церковної
архітектури, речі іноді величезної мистецької, просто
 .......
............".. .........".......,,(  ........... .,.i.. _
_ л. /fI,. w...-. .
Рис. 1. ЦеРІ,ва в Жещинці
музейної варто сти. Так знищено баrато деревяних цp
ков на північнозахідніх українських землях, а серед
них і такі перлини нашої церковної архітектури, як три
банна церква в Тишівцях на Замлинні.
Одначе ці рештки старих церков, що ще лишилися
на Холмщині та Підляшші і всякі фотоrрафії та ри
сунки знищених церков, які ще мабуть rюлишались
у різних збірках приватних осіб, зможуть дати, хоч
може і не зовсім повний образ деревяної церковної ap
5

хі тектури на тих українських землях. Треба тільки ДО"
кладно вишукати й зібрати ввесь залишений матеріял.
* *
,
Найчастіше зустрічаються на Холмщині та Під
ляшші церкви завершені двоспадовими дахами, хоч
можна зустрінути тут, але значно рідше й інші цep
ковні типи.
Сильно розповсюджені тут церкви у виrляді про
стокутника, прикритоrо двоспадним дашком, на cepe
*
Рис. 2. Церква в rороститі
дині якоrо знаходиться невеличка вежека з маківкою,
завершеною хрестом. Така церква е в Жещинці (рис. 1.)
в rороститі коло Володави з 1786 р. (рис. 2) й інші. Ча
сто перед церквою при західній стіні знаходиться малий
rаночок; східня частина простокутника, в якій міститься
вівтар, іноді мае зрізані два зовнішні кути, ЩО творять
шостикутну абсиду.
Також дуже часто зустрічаемо тут тризрубні цep
кви, прикриті таксамо двоспадними дахами; така була
6

РИС. 3. Церква в ВОКИЕ;ві
церква в Вокиеві (рис. 3.), дуже стара, ще крита соло
мою Преображенська церква в Сичині (рис. 4.), в Ка..
 I\
"". ..
-=-=- JO\,,,,,,fl/Jt1f..... .,.
Рис. 4. Церква в Сичині
7

ленчині, в Вітулині (рис. 5) і баrато подібних; мають
вони в пляні виr ляд трьох квадратів, або зближених до
квадрат=в простокутників, уставлених здовж одної осі
У напрямку східзахід (рис. 6.); середній зруб бувае
завжци більший, а часом і вищий (рис. 4.) від двох iH
ших, східній  jноді мае зрізані два зовнішні кути, TBO
рячи, як і в попереднт:>ому випадку, шостикутну абсиду
..,1

Рис. 5. Церква в Вітулині
(рис. 6.), з заходу, перед входом часто бувае малень
кий rаночок; часом при східньому зрубі з південної або
з північної сторони знаходиться маленька добудівка 
"ризниця", деколи такі добудівки  "ризниця" і "па
ламарня" знаходяться з двох сторін; з північної і пів
денної. В:кна уміщують в CTlHax північних і південних
кожноrо зрубу, іноді бувае вікно ззаду церкви 
в східній стіні; часом у північній стіні церкви зовсім He
Mne вікон. Всі три зруби можуть бути прикриті одним
спільним двоспадним ,l,c.XOM: у цьому випадку всі три
зруби обовязково мусять бути однакової височини ча
8

С'І'lше одначе кожний зруб е завершений окремим CIa
дним дашком (рис. 3, 4 і 5.); тому, що середній зруб
завжди е ширший від решти, а що за тим іде і вищий,
тож вищий мусить бути й дах над ним. На середині даху,
над середнім зрубом восьмибічна вежка з маленькою,
завершеною хрестом банею; інколи ще менші вежки,
або й хрести без вежок знаходяться ще на краях cxiд
Hboro й західньоrо даху. Західній дах із західньої CTO
рони переважно бувае закінчений трикутним, зашальо
ваним у різний спосіб дошками, причілком, а східній із
східньої сторони  похиленою площиною, іноді також
причілок бувае і від сходу, хоч часом дах із західньої
N.
Рис. 6. ПО;іемий плин церІіВИ
сторони е закінчений пхиленою площиною (рис. 4.);
якщо східній зруб мае закінчення шостикутне  дах
над ним мае пять спадів  до кожної зовнішньої стіни
зрубу.
Окрім тих церков із двоспадними дахами можна Ta
кож часом зустрінути на Холмщині тризрубну церкву,
якої середній зруб е завершений чотироспадним даш
ком у виrляді піраміди, з маленькою вежкою по cepe
дині, два ж інші зруби прикриті тут, як і в поперед
ньому випадку, двоспадними дахами. Таке шатрове
прикриття у виrляді піраміди над середнім зрубом
9

е, так би мовити, перехідною формою церковноrо завер
шення від даху до бані. Цьоrо типу церква е в селі ro
родку над Буrом (рис. 7.). Мае вона над середнім зрубом
уставлену на чотириспадному даху досить велику BO
сьмибічну вежку, закінчену маленькою банькою. На
краю східньоrо і західньоrо даху е уміщені подібні
вежки, але значно менші. Всі вони були пізніше пере
t
Рис. 7. Церква в rородку
роблені в "російському стилю". Ця церква мае два
входи, оба в західньому зрубі, один із західньої, друrий
із північної сторони.
Хоч рідко, але все ж таки трапляються на Забужжі
і тризрубні церкви з одною банею, уміщеною над cepeд
нім зрубом на восьмибічному підбаннику; на бані іноді
бувае ще один менший підбанник, завершений MaкiB
кою з хрестом; східній і західній зруби і при одн()бан
них церквах е також прикриті двоспадними дахами.
10

Така однозрубна церква е в селі Верхане коло Be
провоrо Озера, в селі Теребінь (рис. 8.) із старим опо
ясенням навколо стін; до неї за російських часів Haд
будували маленькі "цибулясті" завершення. Донедавна
були ще однобанні церкви в селах: rолубя, Міняни,
Боrородиця в rрубеші вщині, Витків в Томашівщині
та інші. Ці церкви знищили поляки в 1938 році.
і
)
,
І
..
...........................

LL
Рис. 8. Церква в Теребіні
Колись бу ли ще на Холмщині тризрубні церкви
з трьома банями, по одній над кожним зрубом, але, зда
еться, ані одна з них не збереrлася до наших днів. Така
трибанна церква була в raHcbKY (збудована перед 1747
роком) і в rребенному (розібрана поляками в 1938 р.);
в містечку Тишівцях було аж три трибанні церкви: св.
Параски в середмісті, св. Микити на передмісті "За
млинні" (рис. 9) і Пречистої Д. М. на передмісті "Дубині"
(рис. 10.). Першу з них розібрали рос;яни, дві інші по
11

ляки В 1938 р. На щастя встиr їх ще др. Арсен Річин
ський сфотоrрафувати й описати. Особливо преrарна
своїми пропорціями та шляхотними зарисами бань була
церква св. Микити на "Замлинні". Була це чудова па
мятка старовинної української деревяної архітектури;
ще цікавіша е вона тим, що збереr лася аж до своїх
останніх днів без всяких перебудов, у свойому перві
сному виr ляді. Коли вона збудована  невідомо, але
{jjft:
Рись 9. Церква в Тllшівцях на .,За)fлинні"
можливо що ще в кінці ХVІ. століття. Була це три
зрубна церква, з середнj м зрубом більшим і вищим від
інших. Східній мав зрізані два зовнішні кути; над кож
ним зрубом були восьмибічні бані, вміщені на невисо
ких, теж восьмибічних підбанниках. Вхід був від за
ходу. Вікна мала вона лише з південної сторони, а з пів
нічної було лише одне круrле віконце в середньому під
баннику. Церква ця мала колись навколо всіх стін опо
ясення, сперте на вистаючих із стін зрубів кінцях бру
12

сів; над опоясенням стіни були зашальовані доземими
дошками, під опоясенням  rолі, нешальовані; бані були
покриті rонтою.
ЦеРІ(ва Пречистої на "Дубині" була дуже подібна
до вище описаної церкви св. Микити; мала вона від за
ходу rаночок у виr ляді дашка, спертоrо на двох стовп
Рис. 10. Церl\ва в Тпшівцнх на "Дубині"
чиках, а при східньому зрубі з п пн чної сторони мала
прибудовану "ризницю". Церква була покрита бляхою,
якою заступлено попередне, мабуть Іонтове, покриття.
Час збудовання ціеї церкви е також незнаний, відомо
тільки, що існувала вона вже в 1641 році.
Це більш менш всі типи старих деревяних церков
нашоrо Забужжя. Типів бjльш розвинених: пятизруб
них і пятибанних немае і ми не знаемо, чи такі церкви
колинебудь тут існували.
<+.\\ort.f"
.BN'="
A'o 0 \)-."qo
13

Холмські та підляські деревяні церкви,' так само,
як усі українські церкви, уставлені вівтарною частиною
на схід. Церковні зруби укладали на підвалах з позе
мих, переважно соснових, брусів "на зруб", звязуючи їх
на уrлах в "замки" (рис. 11.). Ці. замки бувають вико
нані в різний спосіб, залежно від матеріялу і різних
конструкційних вимоr. На завершення стін укладали
"платви", через які перекидали бальки, звязуючи їх
РИС. 11. BHaHHH церl\ОВНИХ рубів В ,,амки"
кінцями з платвами; на бальках укладали поверх
крокви або впускали кінцями у вистаючі кінці
бальків, або спирали Їх на платви. Крокви зеднували
лата:м::и: і крили rонтою, яка тепер майже в усіх церквах
заступлена бляхою, мальованою олійною фарбою, або
навіть і цинкованою. Колись одначе покривали церкви
rонтою і драницею, а навіть і соломою (церква в Си
чині (рис. 4.), в Буковичах на ПіДЛЯIIШlі, в Черніеві на
Холмщині).
14

При однобанних церквах підбанник і баню укла..
дали з поземих брусів "на зруб" так само, як і стіни цер..
кви, 1 вони творять В середині церкви продовження
й завершення стін середньоrо зрубу. Перехід від Kвa
драту зрубу до восьмибічноrо підбанника виповню..
вався трикутничками. Над рештою зрубів находиться
плоска повала. При трибанних церквах в Тишівцях на
"Замлинні" і на "Дубині" в такий же спосіб виконані
всі три бані. Чи на інших трибанних церквах, що про
:1
.,c. 12. Церковні двері
їх існування Дlишла до нас лише в' стка, були виконані
бані над східнім і західнім зрубами також тим самим
способом, чи були вміщені над плоскими повалами тих
зрубів, як при деяких українських трибанних цep
квах  не знаемо. Для дверей вирізували в стіні отвір
і вставляли в Hboro одвірки з rрубих стовпів, на які за
вішували на довrих, кованих із заліза, часто цікаво
орнаментованих, завісах  двері. Двері від зовніш
ньої сторони дуже часто для декорації оббивали дo
щинками у виr ляді щораз то менших ромбів, BCTaB
лених один до одноrо (рис. 12.). Для вікон вирізували
15

так само в стінах отвори й кінці брусів обшальовували
дошками, до яких прикріплювали віконні рями.
Середина тризбурних церков розділюеться на
"бабинець", що завжди міститься в західньому зрубі,
на властиву церкву і на вівтар, що завжди міститься
в східньому зрубі, відділеному від решти церкви цap
ськими воротами. В більших церквах запжди бувають
хори. Вони можуть бути при західній стіні західньоrо
або середньоrо зрубу. Назовні стіни церков завжди
Рис. 13. Стіна церкви
бувають ошальовані доземими дошками. Haropi під
rзимсом для декорації часто прибив али вирізані з дош..
КИ півкружки (рис. 13.). При деяких церквах зустрі
чаеться навколо всіх стін опоясення, оперте на виста
ючих зі стін кінцях брусів. Тепер взаrалі такі опоя
сення належать до рідко сти, але, здаеться, колись
існували вони майже при всіх церквах і були усунені
лише внаслідок пізнішої перебудови. При церквах
з опоясенням, стіни ошальовані душками бувають зви
чайно тільки понад опоясенням, де наражені вони на
безпосередній вплив атмосферних опадів. Під опоясен
16

ням назаrал лишаються стіни rолі, хоч іноді, в пізні
ших часах, для консервації і Їх зашальовували. Часто
при старих церквах зміцнюють стіни "лісами": двома
стовпами, уставленими напроти себе з двох боків стіни
Рис. 14. Дахові причілки
і стяrненими шрубами (рис. 2 і 4). Дахові причілки пе
реважно декораційно в різний спосіб зашальовують
дошками (рис. 14.).
*
*
*
Дзвінниці при церквах Забужжя, так само як при
всіх майже українських церквах, находяться окремо
від церкви, недалеко від неї, збоку чи спереду. Іноді
дзвінниця був ае влучена в церковну оrорожу, сповню
ючи тоді одночасно ролю брами на церковне подвіря.
Найпростішою, зовсім примітивною дзвінницею едва
доземі стовпи, вкопані в землю з поперечницею Bropi,
17

на якій завішені дзвони. Такі дзвіннички трапляються
дуже рідко і то лише як тимчасові. Вже більше роз
винена е ДЗВІнничка, що складаеться з чотирьох CTOB
пів, звязаних із собою поперечними бальками і розко
сами й завершена чотириспадним пірамідальним даш
ком (дзвінничка при церкві в селі Вітулині на Під
ляшші  рис. 5). стіни. такої дзвіннички бувають ча
сом зашальовані дошками і тоді дзвінничка мае ви
r ляд чотирикутноrо rраняка, завершеноrо пірамідкою
(дзвінничка в селі Черніеві на Холмщині).
Далеко частіше зустрічаемо дзвіннички поверхові.
Нижня частина завжди уложена "на зруб" з поземих
брусів і прикрита плоскою повалою, що спираеться на
бальках. В стіні зрубу бувають назаrал одні двері,
а в середині сходи (драбина), що провадять на верх.
Верхня частина, що завжди наражена на розхитування,
виконувана з доземих стовпів, сполучених поземими
бальками та скісними розкосами, які часто творять
цікаві шостикутні або й зверху заокруr лені отвори.
Верхня частина завершуеться чотириспадним дашком
з хрестиком. Тому, що верхня частина дзвіннички
завжди менша від нижньоrо зрубу, перехід від біль
шоrо нижньоrо квадрату до меншоrо BepxHboro при
криваеться дахом із спадами на всі чотири сторони
У виr ляді зрізаної піраміди (Колаховиці в Володав
щині). Іноді конструкція поверху дзвінниці від низу
(село Коденець) або й цілком, лише з залишенням
отворів для кращоrо розходження звуків, бувае заша
льована дошками (Жещинка, rоростита, rолешів). Ча
СОМ дах між нижнім зрубом і верхньою частиною дзвін
нички значно більший від цьоrо зрубу й тоді творить
він опоясення навколо всіх стін, сперте на стовпчиках
(rолешів, рис. 15., Коденець). Цікава триповерхова
дзвінничка е в селі raннi в Володавщині при церкві
з 1739 року, заміненій останньо на костел. Мае вона
нижній зруб з опоясенням на стовпчиках, а верхню
18

частину високу двоповерхову, прикриту пірамідальним
дашком, на якому насаджена ще невеличка баня.
* *
*
Розr лянувши деревяні церкви на Холмщині та
Підляшші, можемо прийти до висновку, що немае там
..........-=.
-
J
...'-
I\.IA  ..
A,

Ри('. 1:>. Церква 11 l'олешві
якоrось одноrо спільноrо типу, характеристичноrо
тільки для тих земель. € кілька типів. Одначе вони не
творять якоїсь окремої rрупи у відношенні до дepe
вяної церковної архітектури інших українських земель.
Навпаки, найбільш розповсюджені тут церкви з ДBO
спадними дахами е також дуже часті на hnпих YKpaїH
ських північнозахідніх землях: на Поліссі, і на пів
19

нічнозахідній Волині. Знову ж тризрубніоднобанні
церкви, що так часто трапляються на Волині, поди
буемо й на Холмщині. Були, як знаемо, тут і трибанні
церкви, що досить часто трапляються на Наддніпрян
щині, східній Волині, Бойківщині і т. д. Нічоrо зрештою
дивноrо, Забужжя, ця rранична українська земля, на
якій вічно перехрищувались і перемаrались два CBiTO
trляди, дві культури, два світи, яка постійно була Ha
ражена на різні впливи зі сходу й заходу  мусіла Biд
бити на своїй архітектурі боротьбу тих впливів, ви
творюючи різні типи церков.
Тому, що часто була спільна, однакова доля для
різних rраничних українських земель, подібна е теж
їх архітектура.