/
Author: Драбат Г.
Tags: журнал місячник визвольний шлях журнал визвольний шлях суспільно-політичний журнал науково-літературний журнал
Year: 1963
Text
визвольний
ШЛЯХ
єу&пілніяа-полііпиуїгай
і жАфлава-лііпераіп'уїтий
місяуягих
ВИЗВОЛЬНИЙ
шлях
Суспільно-політичний і науко-
во-літературний місячник
Видає
Українська Видавнича Спілка
ЕІВЕКАТЮК і
РАТН *
Скгаіпіап Роїііісаі, Зосіаі, |
ЗсіепШіс & Ьііегагу Ма§а2Іпе|
РиЬІізЬей топйііу Ьу |
Икгаіпіап РиЬІЬЬегз Ьій. |
№ 1 (181), Запиагу, 1963, Уоі. XVI. £
Редаґуе Колеґія
Редактор Літературного Відділу
Проф. д-р В. Державин
Головний редактор Г. Драбат
Редакція і Адміністрація
і 237, Ьігегрооі Коад, Ьопсіоп, N 1, Теї.: КОВіЬ 1828 |
і і
УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ* НА 1962 РІК
Країна річна передплата піврічна передплата чвертьрічна передплата окреме число
Австралія 2 ф. 15 ш. 1 ф. 8 ш. 15 ш. 5 ш.
Австрія.. 100 ш. 55 ш. ЗО ш. 10 ш.
Арґентіна 250 пезів 130 пезів 75 пезів 25 пезів
Бельгія .. 275 б. фр. 138 б.фр. 75 б. фр. 25 б. фр.
В.Брітанія 2 ф. 4 ш. 1 ф. 2 ш. 12 ш. 4 ш.
Канада . . 8 дол. 4 дол. 2 дол. 40 ц. 80 цент.
Німеччина 20 н. м. 10 н. м. 5 н. м. 1.75 н. м.
Парагвай . 240 ґуар. 120 ґуар. 60 ґуар. 20 ґуар.
США . . . 8 дол. 4 дол. 2 дол. 40 ц. 80 цент.
Франція.. 25 н. фр. 12.50н. фр. 6.30 н. фр. 2.10 н. фр.
Швеція... 28 кор. 14 кор. ' 7.50 кор. 2.50 кор.
В інших країнах — у перечислешіі на валюту даної держави
Адреси наших Заступників на стор. 2.
Обкладинка роботи проф. Р. Лісовського
°Г1ПІЄ<І Ьу Скгаїпіап РиЬІІаЬегв ЬШ., 237, ЬК’егрооІ ка., Ьотміоп, N.1. Теї.: ЬГОК 1828-
биЗййльнмй,
шлях
С&СП1ЛЕЖЧКІЛППИУ9ГИІЇ і 2таь&
коаа липе&апіФ&іїий мі&июгик
Кн. 1/107 (181)
СІЧЕНЬ, 1963
Річник X (XVI)
ЗМІСТ 1-ої КНИЖКИ
Євген Орловський; БЕЗ ВІТРИЛ І КЕРМИ ...................... 4
Д-р Михайло Кушнір: БІЙ ПІД КРУТАМИ ...................... 17
Проф. С. Жук: АНАЛІЗА ДУМОК УКРАЇНСЬКОГО ЕМІГРАНТА 23
Р. Драґан: НОВІ ШЛЯХИ ЛЮДСЬКОЇ ДУМКИ (Від ренесансу по
сьогодні — й що далі?) ................................. 28
Інж. Іван Вергун: ЕВОЛЮЦІЯ У СВІТЛІ НАУКИ (3 приводу творів
о. де Шардена).......................................... 36
Інж. Лев Биковський: ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ У ВАРШАВІ 1944
РОКУ (Спомини очевидпя)............................... 40
Р. Володимир: КОНОТОП (Історична поема) .................. 51
Проф. Вадим Щербаківський: МЕМУАРИ (продовження, 9) ...... 55
Наталія Савченко: ЖЕРТВА (Оповідання)..................... 67
Марія Лукіяненко: СТАРОГРЕЦЬКІ МІТИ....................... 87
Поезії
Микола Щербак: МАЙДАН СОФІЇ, ГЕРОЇ КРУТ — 3. * Віктор
Гюґо: ДО БАТЬКІВЩИНИ (перекл. Андрій Легіт) — 16. * Богдан
Бора: УПАДОК, ПОЛОНЯНКИ — 62. * Лариса Мурович: ДЖЕРЕ-
ЛО СИЛИ — 63; МОЛИТВА МИСТЦЯ, СИНИ ДОБИ — 64. * Ганна
Черінь: БДЖОЛА — 65.
Роман Коцик: ЗАБУТИЙ ПОЕТ (проф. Сильвестер Яричевський) 97
Д-р Ф. Мелешко: ЛІТЕРАТУРНА Й НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ В.
ЧАПЛЕНКА .................................... 99
— З ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ .......................... 110
Софія Наумович: »ШЛЯХИ« ЮРІЯ ТАРНАВСЬКОГО........ 111
Микола Кравчук: З ВИДАНЬ У ПОНЕВОЛЕНІЙ УКРАЇНІ . 112
Д.: З УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ У ДІЯСПОРІ (Хроніка) .. 114
— ПОЖЕРТВИ .................................... 117
— БІБЛІОГРАФІЯ ................................ 120
Передрук дозволений за поданням джерела
ВИДАЄ «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СШЛКА«
ЛОНДОН
ЗАСТУПНИКИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ«
АВСТРАЛІЯ:
“ІЛЬтату & Воок 5иррІу”
1, Батист 51.,
Сіепгоу 9., Уісіогіа.
Мг. Ж. Еуігоуп
2, Зстіиепет 51.,
О’Соппог, А.С.Т.
СапЬетга.
АВСТРІЯ:
М. Реітизгсгак
Ф7аігтапп$1т. В 4/2. 2,
5аІгЬитд-Агдеп.
АРҐЕНТІНА:
Ж. 2азіаитуі
5оІег 5039,
Виепоз Аггез.
БЕЛЬГІЯ:
Отеїап Коиіаі
Ей. Скагіетадпе, 72, Вгихеїіез, 4.
КАНАДА:
Ж. Макаг
140, Ваікигзі 51г.,
Тогопіо, 2 В, Опі.
НІМЕЧЧИНА:
“Екіаск Регетоку”
Мйпскеп, 8.
2ерреІіпзІг. 67.
ПАРАГВАЙ:
І. Ьуігиупогоуск
Сазїііа йе Соггео, 70,
Епсатаііоп.
США:
Н. СеЬггі
303 Е. 8ік 5і.,
Кеш Уогк 9, М.У.
Чікаго і околиця:
Воксіап КазгиЬа
2451 Ж. Нісе 5іг.,
Скісадо 22 ННпоіз.
Дітройт і околиця:
М. Гейузкуп
6786, Метотгаї 51.,
Веігоіі 28, Міск.
Ціна цього числа в Кольпортерів і Заступників — 4 шіл. (анг.) або 80 цен.
Всіх наших Кольпортерів і Передплатників поза Великобританією просимо
розраховуватися з нашими Заступниками. Про кожну зміну адреси про-
симо повідомити головну Адміністрацію в Лондоні.
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« — ЦЕ НАЙКРАЩИЙ СУСПІЛЬНО-
ПОЛІТИЧНИЙ І НАУКОВО-ЛІТЕРАТУРНИЙ МІСЯЧНИК ДЛЯ
КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ І КОЖНОЇ УКРАЇНКИ НА ЧУЖИНІ.
СЛУЖИТЬ ТІЛЬКИ ІНТЕРЕСАМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
І ЙОГО БЕЗКОМПРОМІСОВІЙ БОРОТЬБІ ЗА УССД!
СПОВНІТЬ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК: ВПЛАТІТЬ ПЕРЕДПЛАТУ,
ПРИЄДНАЙТЕ НОВИХ ЧИТАЧІВ І ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ТА
ВСЮДИ РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ ЙОГО МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ
ЕМІГРАЦІЄЮ!
з
Микола ЩЕРБАК
Майдан Софії
Як він пресвітло височіє
І рветься рвійко у блакить,
І променіє, і горить,
Той день, той день, свята Софіє!
Тоді, неначе із руїни
Підвівся Київ — грізний вал —
І загримів Універсал
Про волю й долю України.
Немов би засіяло небо
І Володимирська Гора,
Коли від Збруча і Дніпра
Зійшли брати й сини до Тебе ...
Нехай же світиться, Майдане,
Наймення світлеє Твоє!...
Як сонце сходить і встає,
Ми вірим: Україна встане!
ГЕРОЇ КРУГ
Сніги, сніги.. . Вихрить завія.
Над Києвом вітрюга віє,
Мов дихає пітьма сторіч ...
Та світитеся майдан Софії —
Юнацтво, сповнене надії,
Іде до Крут в січневу ніч.. .
Пішли . .. І задрижало поле ...
Ударив бій — і крик, і кров,
Героїв кров, щоб ти, монголе,
У славен Київ не пройшов!
... Там, над Дніпром, де б’ється хвиля,
Де слава їх вінками вкрила,
Відважних лицарів-синів, —
Сія Аскольдова Могила,
І душі їх — незрима сила! —
Благословення до боїв!
4
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Євген ОРЛОВСЬКИЙ
БЕЗ ВІТРИЛ І КЕРМИ
СВОБОДА ЧИ БЕЗКОНТРОЛЬНЕ ВІЛЬНОДУМСТВО?
Скінчився 1962 рік, багатий на бурхливі події, які, може, й на довший час
залишать своє тавро на розви-ку політики світових потуг. Та оцінка цих
подій у світовій пресі в більшості фальшива, бо ця преса в постійному
шуканні фантомів і передає в кривому дзеркалі все те, що суттєве для
волелюбного світу.
Не раз виникає питання: чи взагалі існує у світі можливість свобідно
захищати свої переконання? Чи тим демократичним правом може користу-
ватися кожний, чи тільки той, хто думає так, як ті, що диспонують пресою,
радіом, телевізією та іншими модерними засобами масового впливання на
публічну опінію?
Не заперечуємо того, що на Заході існує свобода преси, але кажемо, що
нема свободи в пресі захищати думки, що супротивні власникам тієї преси
чи радіо. Наприклад, концепцію зберігання московської імперії можна сво-
бідно захищати майже в кожному пресовому органі, в радіо і телевізії, але
важко знайти газету, в якій можна б захищати концепцію розвалу москов-
ської імперії на самостійні національні держави. Вільно захищати і полі-
тику коекзистенції, навіть за ціну капітуляції, як це роблять, хоч би, без-
надійні брітанські пацифісти на чолі з лордом Расселем, але підтримувати
ідею визволення поневолених народів не можна. Можна пропагувати мо-
ральний розклад, гомосексуалізм, примат матеріяльного над духовим жит-
тям, оргії, різного роду »секс апілі«, гангстерство, можна пропагувати
»героїку« червоних еспанських бригад, фільмувати неймовірні пригоди
сексуального характеру, всілякі злочини і т. п. — все це зрозуміле й до-
зволене. Преса, радіо, телевізія, кіно, всі засоби модерної масової пропаганди
— доступні пропаГаторам розкладу суспільства, але як рідко коли можуть
ними покористуватися ті, що пропагують любов до батьківщини, самопосвя-
ту, героїзм, високі християнські ідеали чи хоч би моральне й національне
виховання молоді. Скільки продукується безглуздих фільмів, скільки пи-
шеться таких газетних статтей і книжок, в яких знайдете все, за виїмком
апотеозж любови до батьківщини і великих ідеалів людства.
Так, напр., смерть Бандери і процес у Карльсруе — зацікавили і теле-
візію, але не з ідейного погляду, а з кримінального... Західньонімецька
преса дає нам яскравий приклад, як годується суспільство розкладовою
пропагандою, і як тяжко пропхати статтю, що боронить великі ідеї, націо-
нальні й людські вартості. Це не випадки, а наслідки, бо колишні окупаційні
власті передали ліцензію на пресу і радіо комуністам-кацетникам або лівим
БЕЗ ВІТРИЛ І КЕРМИ
5
«демократичним* елементам. Тепер ніяка думка проти панування тиранів
над поневоленими народами, за відродження ідей батьківщини і воюючої
релігії не дістанеться до патентованих масових щоденників. Отже, це «сво-
бода* преси тільки для її власників і однодумців, а не для інтелектуальної
еліти, що думає інакше, ніж кліка, яка диктує публічній опінії. Відома
афера із »Шпіґлем«, що сприяв і захищав зраду, наочно показала, як
далеко поширюється розклад суспільства. Нап’ятновано не запідозрених
зрадників, а тих, що зраду розкривали. І навіть міністри, які намагалися
прикоротити розклад і зраду, полетіли із своїх становищ...
Хто намагається боронити старі ідеали, мораль у політиці, літературі й
мистецтві, ідеї воюючої Церкви, ідеалізм, того зараз назвуть «фашистом*,
«нацистом*, «ворогом демократії* і «миру*. Модними ідеями сьогоднішнього
дня с цинізм і нігілізм, і хто виступає проти них, той не має доступу до
преси, радіо і телевізії... Хто проповідує духово-моральне відродження
світу, ідейний похід проти московського большевизму, той «палій війни*,
середньовічний «хрестоносець* (хрестоносні походи утотожнюють тепер з . . .
нацизмом, фашизмом).
Мало хто цікавиться тим. що Захід потребує сьогодні нових хрестоносців,
нових Петрів з Ал’сн, без яких відродження неможливе. Писати про це
недозволяється. такі ідеї замовчується, а авторів заплямовується.
В безідейній атмосфері виховується і молодь. їй дають усі матеріяльні
блага, розкішне життя, не забороняють і содомської розпусти, але відби-
рають вищі шляхетні почуття, знеславлюють патріотизм і любов до бать-
ківщини, Бога і Його закони.
Ідеологія сьогодні зайва річ, релігія — без значення, ще тільки наука
модна, поки і її не викинуть циніки на смітник. Але наука це не віра і не
ідеологія. Вона не може дати розв’язки причин буття, не може й витворити
моральних основ, а тільки може допомогти їх обґрунтувати. Вона й не
вирішує про моральні вартості, а тільки підтримує їх або послаблює.
Сьогодні панує думка, що краще гинути від розкошів і орґій розпусти,
ніж вмирати в боротьбі за вищі вартості людського життя, за високі ідеї, за
батьківщину і Бога. Звідси й оце крилате: «краще бути червоним, ніж
мертвим*. Люди стають безхарактерними, втрачають у житті моральну на-
снагу, без якої нема великої творчости. В погоні за «новим*, «модерним*,
«поступовим* втрачають «старе*, вічне-незмінне. Бож нема нових, невідомих
ще ідей; йде тільки про те, щоб відроджувати їх, вдосконалювати, послі-
довно й твердо здійснювати в житті. Ні ідея Бога, ні ідея батьківщини, ні
ідеї гідности людини, свободи слави, віри й чести — не є ідеями випадко-
вими, тимчасовими, а вічними основами людського буття. Історію Окциденту
завжди творили тільки відважні, сильні, характерні й віруючі, й саме вони
здійснювали творчі ідеї і шляхетні великі задуми. Свідома своєї мети
Генерація не міняє своїх переконань, як рукавички.
Зростає і безхарактерність. Усе перемішується: революціонери з опорту-
ністами, чесні з безхарактерними, трусі з відважними, ідейні з еґоїстами,
аскети з сибаритами, абстиненти з п’яницями, соціялісти з капіталістами...
6
визвольний шлях
Напр., капіталісти типу Крупів і Тіссенів уважають себе за прогресивних
тому, що мають у себе соціалістичних синдиків, які радо служать їм за
гроші. У капіталістичну пресу проникають і соціялісти... Все вимішане і
не видно дороговказів, що на них повинен орієнтуватися народ. Ідеологію
викликають, бо вона, мовляв, зродила нацизм-фашизм, привела до крово-
пролиття і ненависти. З американських шкіл усувають молитву, не зва-
жаючи на те, що молитва є лише пов’язанням з Богом, а не з якоюсь не-
любого комусь конфесією. Забувають, що саме християнство ублагороднює
людину і без нього світ перетворився б у поганські джунглі. Наша культура
й цивілізація виросла на системі ідей антично-гелленських, римських і
християнських.
НЕОБХІДНІСТЬ ІДЕОЛОГІЇ
Не було й нема жодного великого суспільного руху без ідеології, бо не
можна без дороговказів іти в розбурханий світ і давати тривалі основи під
його існування. Корабель без вітрил не пливе. Коли б світ відкинув ідеоло-
гію, він залишився б без жодної системи ідей і опинився б у нірвані. Полі-
тика світу не може ґрунтуватися тільки на діях, пристосованих до вимог
хвилини і на реакціях на події. Хто вимотується з прикрої ситуації тільки
з допомогою викомбінованих псевдоідей, той мусить програти. Коли сьогодні
візією московського большевпзму є опанувати світ, то Захід мусить мати
і свою місію — поширювати й боронити християнські ідеї, і равду, волю й
справедливість у цілому світі, ставати на прю зі злом усюди, так, як учив
Христос. Ідеології комунізму й московському месіянізмові мусять бути про-
тиставлені творчі, благородні ідеї християнства, гуманізму й націоналізму.
Це правда, що ідеології большевизму й нацизму принесли світові людино-
ненависницькі ідеї, але з тих причин не можна усувати ідеологію із життя
суспільств, бо йде не про саму ідеологію, а про те, яка ідеологія — добра
чи зла. Національна християнська ідеологія вимагає самозречення, само-
посвяти, заперечує егоїзм і кличе до боротьби в ім’я вищих справедливих
ідей. Отже суть у благородне сті ідей, в респектуванні християнських і
людських засад, в моральних принципах у житті й політиці, в характер-
ності носіїв ідей, а не у спотворених ідеях типу нацизму-фашизму. Захід
сьогодні стидається своїм минулим — хрестоносними походами, світлими
ідеями, лицарськістю великою вірою і шляхетністю еліти, бо це, мовляв,
»темне середньовіччя». Темні сили оплюгавлюють все, що величне в житті
Окциденту, тому й висміюють ідеологію, приписуючи їй злочини людей.
Що ж мало б прийти на місце ідеології? Цинізм, нігілізм, зміновіхівство,
вакханалії розгнузданого людства? Відкинувши віру в Бога і людину,
людство прийняло б за основу свого життя язолоте тельце«. Справді, шлунок
людини, може, був би повний, але серце було б порожнє.
Поворот до національної християнської ідеології — це наказ хвилини, бо
це поворот до вічних духових вартостей, моралі, альтруїзму, самопосвяти і
суворих звичаїв; це поворот до Бога і батьківщини.
БЕЗ ВІТРИЛ І КЕРМИ
7
Хто проповідує «свободу для всіх®, а розуміє під тим кличем тільки сво-
боду для циніків і нігілістів, що затруюють душу людини, розкладають
суспільство, той лицемір. Бо циніки й нігілісти поставили на п’едесталь не
Бога і богоподібне єство, а звіроподібного сексуально розкладеного фрей-
диста і роблять усе, щоб висміяти тих, що захищають здорові, творчі ідеї
Бога і Батьківщини. Щойно тоді, коли будуть обмежені у своїй розкладовій
роботі звіроподібні істоти, настане свобода для правдивої людини, бого-
подібного єства.
Саме тому, що в мистецтві сьогодні запанувала пересічність, що люди не
живуть великими ідеями і втратили глибоку віру, наша доба не дала нам
нових великих творців, таких, як Мікель-Анджельо, Рафаель, Леонардо да
Вінчі, Шекспір, Шевченко, Ґете, Кант, Бетговен, Бах і т. д. Джерелом
надхнення великих мистців були завжди великі ідеї, віра в Божі закони
і в Батьківщину.
Сучасний суспільно-політичний лад у світі, в тому й на Заході, не є
останнім словом у побудові суспільств. Бачимо, що викривлений демокра-
тичний лад не може захистити всебічної свободи людини. Доказом того є
факт, що в пресі вільного світу не вільно захищати свободи всіх народів і
всіх людей, визвольних концепцій поневолених у московській імперії націй,
ідей Бога і батьківщини, бо до цього не допускають різні кліки і мафії, які
домінують у творенні світової опінії. Це бачимо на численних прикладах,
як найбільш маркантних політичних феноменах сучасних днів (західня
політика «визволення® поневолених народів, Катанґа, Куба і т. д.).
Колись за порушення джентлменської пристойності! в політиці виникали
міжнародні конфлікти. Сьогодні найбільші образи спливають по державних
мужах, як вода по мокрій курці. Хрущов не подав у Парижі руки ген.
Айзенгауерові, тодішньому президентові США, не зважаючи на те, що
Айзенгауер, який командував хрестоносним походом у Европі, своїм »від-
ідеологізуванням« врятував московську імперію від знищення. Айзенгауер
був настільки наївний, що бачив тільки одного тирана — Гітлера, але не
бачив другого — Сталіна, тому й не подумав, що для добра й забезпечення
людства треба знищити обидві тиранії — німецьку й московську. Це була
найбільша трагедія світу, що найбільший тиран усіх часів, Сталін, диктував
свої умови в Тегерані, Ялті й Потсдамі найбільшій потузі світу, США, не
зважаючи на те, що тільки завдяки американській силі й підтримці Москва
втримувала свої фронти. В Потсдамі Трумен мав найбільший атут у руках —
атомову бомбу, мав у своєму таборі й поневолені народи. Але Трумен і
Айзенгауер, ідучи слідами злого духа Окциденту Рузвельта, капітулювали
перед Сталіном. Трумен ігнорував і Черчілла, а потім і Бевіна, і йшов в
одному фронті зі Сталіном, який диктував свої вимоги і Трумен, не беручи
до уваги протестів англійців, приймав їх. Не зважаючи на помилки Черчіл-
ча, він все ж таки бачив загрозу з боку комунізму, бо в нього залишилось
було ще щось з «ідеології®, він не відкидав ідей і не став цинічним прагма-
тиком, емпіриком. Але переміг «дух Ялти®, дух демона-Сталіна, емпіризм,
прагматизм, погляд, що «якось то буде, не такий чорт страшний, щоб з ним
не можна співжити®.
8
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Черчіллеві, знову ж, не допомогла пересторога ген. Франка, він відповів,
що після війни Велика Брітанія буде наймогутнішою мілітарною потугою в
Европі. А сьогодні? Мабуть і самому Черчіллеві смішно з його прогнози.
Айзенгауер не розумів того, що діялось на його очах і вважав за «абстрак-
цію« боротися проти комунізму, як ідеї московських загарбників, які загро-
жують усьому світові. Рузвельтові було байдуже, де Москва ступить своїм
чоботом. . .
Коли хтось каже, що безвідповідальна за наслідки політика — «демо-
кратична*, то ми скажемо, що більш безвідповідального ладу, як така
«демократія*, де рішас не народ, а анонімні кліки, нема. За волю народу
ховаються кліки і судити їх не можна, як тоталітарних тиранів, бо вони
відкликаються до постанов парляментів, які не мають жодної уяви про те,
що вирішують кліки.
МОРАЛЬНІ ЗАСАДИ В ПОЛІТИЦІ
Критикуючи кліки, що керують американською політикою, зовсім відо-
кремлюємо від них американський народ, який завжди звертає увагу на
зберігання моральних елементів у політиці. І саме тому, аж до приходу
Рузвельта до влади, США не визнавали т. зв. СССР, не .мали з ним дипло-
матичних стосунків, бо визнання режиму тиранів, що гнобили поневолені
нації, було противне моральному почуттю американського народу.
Типовою суперечністю в американській політиці є повна непошана Стейт
Департаменту до постанов Конгресу США, який репрезентує волю народу.
Американський народ, як ми вже згадували, зберігає традиції моралі в
політиці, а прагматики з уряду жодних принципів у політиці не визнають.
Прикладом може служити резолюція Конгресу США «Про Тиждень Понево-
лених Народів*, яка віддзеркалює принципи політики американського на-
роду, що підтримує концепцію визволення поневолених в СССР націй, а
державний секретар Дін Раск навпаки — уважає, що Україна, Грузія, Біло-
русія, Вірменія є «інтегральними частинами традиційної Росії*.
В 1918-19 роках Комісія американського уряду, що розглядала питання
незалежности України, виразно підтримала незалежність Української дер-
жави, включно зі Східньою Галичиною і Кримом. Мотиви поглядів Комісії
мали передусім моральний характер. Уряд Вільсона уважав, що навіть
тоді, коли Українська держава не втримається, Східня Галичина не може
бути постійною складовою частиною Польщі. З відновленням Української
держави мусить знову виникнути питання приналежносте Східньої Гали-
чини до самостійної України. Цей факт говорить про те, що в той час була
більша співзвучність між волею американського народу і діями його уряду.
Американці по другій світовій війні верталися з європейського поля бою,
як борці за ідеї, за права людини і народів, не зважаючи на те, що ті ідеї
не були здійснені. Під час другої світової війни американці були б також
хрестоносцями, якби Рузвельт був дав їм хрестоносні ідеї. Але він думав
не про хрестоносний похід проти обидвох тиранів, а про спілку і співжиття
БЕЗ ВІТРИЛ І КЕРМИ
9
з Московським Антихристом. Не помогло й те, що Рузвельт, підписавши
Атлантійську Хартію, співав бойовий християнський хорал: «Вперед, лицарі
Христа«, бо поле бою було опущене під знаком коляборації з Антихристом.
Атлантійська Хартія і бойовий хорал були лише виявом цинізму того, що
продав півсвіту московським тиранам, замість зруйнувати тиранії і дати
світові тривалий мир та свободу.
Сьогодні бачимо наслідки політики без «ідеологічних засад«. До чого
провадять світ люди, що не мають віри в правду і справедливість. Бо не
»мир« найвища цінність, а перемога правди на землі. Христос не вчив капі-
тулювати перед силами зла, спілкувати з ними, а вчив боротись і боронити
Божу правду й закони. Бог вічний і вічними є Його закони правди Бог не
вмер і не вмре, хоч би тисячі нігілістів проповідували Його »смерть«. Пла-
нету не можна охоронити від знищення неґацією Божих законів, світ не
можна врятувати від загибелі «співжиттям» з Антихристом, як це роблять
в ім’я »миру« короткозорі західні політики. Залякування атомовою бомбою
пхає людство у пропасть, з якої виходу не буде. Хто зі страху втрачає
гідність богоподібної людини, зрікається Божих законів та ідей справедли-
вости, той приречений на ганебну смерть. Передумова перемоги над атомо-
вою загрозою є насамперед в усвідомленні людства в тому, що без Божої
волі людство не може бути знищене. Не «трест мозків» президента Кеннеді
врятує світ, бо той »трест« не має найважливішого: віри, ідеології, ідейної
і політичної місії, а щойно потім — стратегічно-мілітарного пляну перемоги.
Самими трюками, лицемірством і експериментами в боротьбі з системою
ідей Антихриста «трест мозків« не переможе сил диявола, що загрожують
цілому людству. Світ може врятувати тільки моральне відродження і по-
ворот до великих ідеалів.
Питання оборони вільного світу від московсько-большевицьких тиранів
залежить насамперед від людей, що організують і керують цією обороною.
І якщо вони не вірять самі в те, що проповідують, не визнають вічних ідей
і законів, не відчувають морального зобов’язання перед народом, не додер-
жують слова, безпринципні, то саме від них і починається найбільша
загроза людству.
Ще вчора, як сенатор, Кеннеді схвалював резолюцію Конгресу про неза-
лежність уярмлених у СССР націй, а сьогодні його міністри заперечують
сам факт їх існування. Ще вчора обіцяли знищити комуністичний режим
Фіделя Кастра на Кубі, заохочували кубинських борців робити висадку,
щоб визволити свою країну, а коли справа ускладнилася, зрадили їх і за-
лишили на поталу тиранам... А потім знову (яка гуманність!) великодушно
запропонували тиранам виміну — трактори за ув’язнених кубинських
борців. Нічого дивного, що люди чести, типу адмірала Бурке, що був
головнокомандуючим морською фльотою США, резиґнують із своїх ста-
новищ. Адмірал Бурке у своєму димісійному письмі писав президентові
Кеннеді:
«... США на хвилях політики мрій. Хворобливою манерою балянсуємо
нашу збройну силу якимсь «комітетом роззброєння», а наші атомові ракети
10
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
суб’єктивним правилом, що про війну не можна й думати. Саме тому ми
стали небезпекою для світу. Ніхто не має уяви, якою буде наша політика,
просто тому, що й ми цього не знаємо».
З тих саме причин залишив недавно свій пост і ген. Еорстед, незгоджу-
ючись із безвідповідальною політикою свого уряду.
ПРАВО »ГОСТИННОСТИ«
Захищаючи моральні засади в політиці та ідеї визвольної боротьби поне-
волених народів, часто зустрічаємося із закидами, що своєю дією «пору-
шуємо право гостинносте» в країні нашого перебування. А вже найбільш
дивно, що такі голоси чуємо в Німеччині. Пригляньмося ближче цьому
«правові гостинности«.
Закінчуючи старий рік, Баварське радіо давало перегляд визначних
світових подій, що сталися впродовж минулого 1962 року. Аж двічі згаду-
вано про судовий процес у Мюнхені проти скритовбивців Фербаха і Беру
Брюне, але ні словом не згадано про процес історичного значення у світовій
боротьбі проти московського большевизму, що відбувся в Карльсруе і
виявив злочинні дії Шелгпіна, Ворошилова і Хрущова. Ось так виглядає
німецька «об’єктивна інформація».
Протест проти такої «об'єктивносте» часто уважається за «порушення
права гостинносте». Німці забувають, що політичні емігранти появились у
Німеччині з їх таки вини. Одні забрані силою під час війни на працю до
Німеччини, інші — визволені алчянтами з німецьких концтаборів. Не
емігранти винуваті, що німці програли війну, а самі німці, бо програли
вони війну з московськими імперіалістами особливо тому, що пішли на схід
як завойовники колоній, замість того, щоб підтримати визвольну боротьбу
поневолених народів і спільно з ними знищити московську тюрму народів.
Після атентату на югославську комуністичну місію в Бад ҐодесберГу,
якийсь комітет боннських послів почав вимагати обмеження відповідними
законами дії емігрантів, бо вони, мовляв, порушують «право гостинносте».
Хто ж з емігрантів просив у німців цієї «гостинносте»? Емігрантів при-
везли ж до Німеччини гітлерівські людолови. Подібною є і справа із хорват-
ськими атентатниками у Бад ҐодесберГу, яких, під тиском німецьких чин-
ників, мусів засудити і «Союз Вільної Преси», що складається з екзильних
журналістів. Війну спровокував Гітлер і Сталін, а прихід Тіта до влади
в Югославії це її наслідки. Перебування в’язнів у німецьких концтаборах
хіба не можна уважати за ір лецьку «гостинність». Пригадаймо ще, скільки
нацисти награбували всякого добра в Україні й німці не сплатили репа-
рацій національній Україні.
Можна непогоджуватеся з методами визвольної боротьби такого чи
іншого народу, але це ще не підстава для того, щоб засуджувати борців
за волю, які рискують своїм життям в ім’я визволення своєї батьківщини.
Коли німецькі юнаки зривають берлінський мур ганьби, то для німців
вони герої (для нас також), але коли революціонери інших народів органі-
БЕЗ ВІТРИЛ І КЕРМИ
11
зують атентати на того ж самого ворога, то вони «надуживають гостин-
ністю». Де ж логіка?
Німецька ментальність показана в книжці «Білянс друго':' світової війни»,
в розділі «Партизанська війна», автором якого є ген. Рендуліч. Він згадує
про партизанську боротьбу у Франції, Польщі, Греції, Югославії, а також
і в Україні, але не про упівців, а про червоних партизанів. У нього націо-
нальної партизанської війни в Україні «не було». Він виправдує і всі вар-
варські методи поборювання повстанців. Річ у тому, що у своїй політичній
вузькозорості Рендуліч не уважає повстанців за вояків і вони не можуть
користуватися правами, встановленими Газькою конвенцією. Для ген. Рен-
дуліча з хвилиною окупації чужою армією території іншого народу, всяка
боротьба проти окупантів є протизаконна в змислі міжнародного і воєнного
права. Коли логічно продовжувати тези ген. Рендуліча, то і повстання
робітників у Східньому Берліні, в Познані, в Будапешті — протизаконні.
Значить, у нього законом є насильство. Він уважає, що окупація стає
«законною» з хвилчьою перемоги наїзника, а партизанська війна проти
наїзника — «протизаконна», «підступна» й «злочинна». Логічно, то й оку-
пація Східньої Німеччини москалями законна, а боротьба проти неї — не-
законна. Згідно з його юридичною еквілібристикою ніякий народ законно
не може визволитися, бо всяка збройна акція поневоленого народу — проти-
законна. Німецька армія, яка в час другої світової війни грабувала і морду-
вала людей — діяла ніби згідно з міжнародним правом, а повстанці, що
виступали проти армії наїзників-грабіжників, ще й досі у німців поза
за гоном. «Фахівці» типу згаданого німецького генерала своєю писаниною
доводять до того, що відбирають право східнім німцям боротися за своє
визволення. Вони, згідно з їх логікою, проповідують неволю і для своєї
нації. Гітлерівський спосіб думання ще далі покутує в авторів типу ген.
Рендутіча і у видавців, що видають такі книжки. Право диктоване загарб-
никами не приносить чести ні н'мцям. ні людству...
НА МАНІВЦЯХ .
Майже вся світова преса поп' .іа в запаморочення, що його викликала
> перемога» президента Кеннзді в кубинському конфлікті. Кажуть, що на
безриб’ї і рак риба, значить, ліпша й така «перемога», ніж повна капітуляція.
Але пригляньмося до фактів. Найольша світова потуга, США, допускає
перед ворота своєї фортеці провокатора-пігмея, що допомагає московським
Гангстерам звити собі кубло на американському континенті. Замість того,
щоб знищити пігмея своєю Мілітарною силою і встановити тривалий мир у
своїй гемісфері, США ініціюють висадку кубинських революціонерів на
територію Куби і залишають їх на поталу Кастрові. Потім розпочинають
неймовірний понижуючий гандель живим товаром — пропонують виміну
людських душ за... трактори. Так герої-борці за визволення своєї країни
стали предметом торгівлі між США і диктатором Куби Кастром. Типово
крамарський стиль політики.
Тим часом Хрущов зробив собі фортецю з Куби, примістивши там
московські ракетні бази. Очевидно, для американської публічної опінії
12
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
цього вже було досить, щоб висловити обурення проти політики свого пре-
зидента, що допускає ворога перед самі ворота США. Зближалися вибори
у США, а популярність Кеннеді та його партії падала. Ось тоді Кеннеді
почав бльокаду Куби, а Хрущову поставив ультіматум... Хрущов забрав
з Куби свої ракети (мабуть, тільки наземні) і вся преса в екстазі проголо-
сила »перемогу« Кеннеді. Саме ця »перемога« спричинилась до того, що
американський народ підтримав Кеннеді і його партія виграла вибори.
Якже ж справді виглядає ця »перемога«? Хрущов забрав свої ракети з
Куби, але Кеннеді склав заяву, що ґарантує »мир« і не буде застосовувати
збройної інтервенції супроти Куби. Дотепер комуністичні режими в західній
гемісфері мали Гарантії тільки від Хрущова, а тепер мають і від Кеннеді.
Успіх Кеннеді в тому, що Хрущов забрав ракети з Куби, а успіх Хрущова
в тому, що Кеннеді зобов’язався не інтервеніювати на Кубі. Перед бльока-
дою Куби США не визнавали режиму Кастра і не мали жодних зобов’язань
супроти Москви у справі своєї »кубинської« політики. Переговори з Хрущо-
вом довели до того, що право леґалітету режиму Кастра Гарантоване тепер
і з боку Кеннеді. Не те сїттсвє, що США не мають дипломатичних стосунків
з режимом Кастра, а те, що Кеннеді зобов’язався перед Хрущовом не втру-
чатися у справи Куби, яка перетворилася в московсько-комуністичний
осередок розкладу американського континенту. Усунення московських ра-
кет з Куби уважають за »перемогу« Кеннеді на Караїмському морі, але доки
на Кубі існує комуністичний режим Кастра, як центр розкладу західньої
гемісфери, про правдиву перемогу СШ4 не може бути мови.
Чого шукає на американському континенті Москва? Яке право вона має,
щоб говорити і вирішувати в справах американського континенту? І най-
більш дивне те, що це право визнав за нею Кеннеді.
США мають повне моральне право зліквідувати на Кубі московський
бастіон, що загрожує не тільки їм, а й цілому американському континентові.
Ліквідація кастризму на Кубі американськими збройними силами є не-
обхідною дією в ім’я миру. Ніхто не мав би підстави обвинувачувати США
в імперіялізмі, якби вони, зліквідувавши комунізм на Кубі, залишили
кубинському народові його суверенне право вибрати собі свій уряд і вста-
новити свій демократичний лад. Антибольшевицькі сили у світі, зокрема
уярмлені Москвою народи, відчули б, що США є захисником прав людини
і народів і не бояться московських т іранів.
Але сталося інакше. Хрущов зробив один крок узад, а два — вперед, бо
Кеннеді визнав своїми переговорами право Москви втручатися в справи
американського терену, даючи таким чином Хрущову право співвирішувати
і на тому континенті. Кеннеді обіцяв залишити в спокої режим Кастра і
коли його обіцянка справді щира, то можна говорити про програну Кеннеді,
а не Хрущова. Як можна говорити про якусь перемогу Заходу тільки тому,
що Москві покищо не вдалося укріпити свого чергового бастіону в західній
гемісфері — ракетної бази перед воротами США, коли половина світу далі
під московським ярмом. Москва вже має визнане право співвирішувати
про долю країн Африки, Азії, навіть і Америки, а західня преса пише про
БЕЗ ВІТРИЛ І КЕРМИ
13
»перемогу« над нею, щоб приспати увагу вільного світу, який »призабуп«,
що біля мільярда людей є в орбіті панування Москви, що десятки народів
(українці, грузини, білоруси і т. д.) в московській неволі, що Берлін, Ляос
і В’єтнам є далі предметом московської загарбницької політики.
Історія показує, що Москва завжди поступалася під тиском сили. Вона
боїться риску війни, бо знає, що визвольна політика Заходу приспішила б
розвал її імперії. У своєму наступі Москва зупиняється там, де бачить, що
західній світ рішений боронити своїх позицій, рискуючи навіть війною.
Тоді вона починає переговори, в ім’я »миру« ніби поступається, здобуваючи
для себе те, що може виторгувати від Заходу. Всюди там, де Захід виявляє
сумніви щодо своїх позицій, Москва зараз наступає. Так було, напр., з
Кореєю, коли Дін Ечісон, тодішній міністер закордонних справ США, зга-
дуючи країни, що їх США були рішені боронити, пропустив Корею. Москалі
зараз же почали свій наступ на Корею а побачивши, що перерахувалися,
скористали з першої нагоди і припинили свою акцію.
Фактично загроза нової світової війни існує тому, що Захід опортуніс-
тичний, пе має власних переконань. Рахуючи на те, що Захід, зокрема
США, не заризикує війною, Москва може викликати конфлікт і війна
пічнеться, тим більше, що США ун ікають політики визволення, пе підтри-
мують національних революцій народів у московсько-комуністичному бльо-
ці. що загрожують московській імперії зсередини.
Історія дає багато доказів, що московські большевики респектують тільки
силу. Так було в 1918 році в Берестю, в 1920 р. після перемоги військ
Петлюри й Пілсудського над Вислою, в 1925 р. під тиском рішучої постави
Кемаль Паші, в 1948 р. під час берлінської бльокади, в 1950 р. в Персії,
коли там появилися американські й англійські дивізії, в 1958 р. в Ливані,
коли там появилася американська морська піхота. Отже, всюди там, де
москалі бачили, що друга сторона рішена воювати. Так само були б москалі
забралися з Угорщини, якщо б Айзенгауер був мав відвагу піелати там
своїх добровільців, замість телеграми Тітові з запевненням, що США не
заінтересовані справою Мадярщини... Не інакше було б і з Берліном,
якщо б під час повстання німці були одержали збройну поміч від США.
Москва свідома того, що під час війни вона не втримає своєї імперії,
очевидно, якщо США не будуть продовжувати на Сході Европи політики
Гітлера. Тому всякий страх Заходу перед Москвою не виправданий, бо це
колос на глиняних ногах, що користується блефом у міжнародній політиці.
Отже приклад з Кубою є ще одною прогайнованою нагодою остаточно
знищити мостовий причілок Москви в Америці. Москва, не зважаючи на її
погрози і шантажі, не була б відважилася на війну, але цього не розуміє ні
Кеннеді, ні Раск, які не схоплюють суті холодної війни, що ведеться вже
довгі роки, бо не мають своєї системи ідей і свого пляну перспективної дії,
реагують лише на події, на основі моментальних помислів, а не тривалих
ідей.
Не менш сумно виглядає оцінка акції ОН, точніше США, в справі Ка-
танґи. Мається враження, і не безпідставні, що Кеннеді почав політику
14 ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
договорення з Хрущовом, політику поділу сфер впливів між США і СССР.
Катанґа — це справді ганьба для вільного світу. США силою ліквідують вла-
ду президента Катанґи Чомбе, бо проти нього Москва, а не мають відваги
ліквідувати під своїм порогом кастризму, бо за ним стоїть Кремль... Як
гієни кинулись «сторожі миру« на слабого, але мужнього Чомбе, одинокого
з усіх чорних державних мужів, який уважав білих за людей, а не за
чортів і... перерахувався. Чомбе не пішов на гачок політики «нейтралі-
тету», не брав собі за «союзника» Москву, як рекомендували йому різні
чорні політики країн Африки. Він разом з білими розбудовував Катанґу,
як прикладну впорядковану країну. Проломив фронт ненависти чорних до
білих і волів іти разом з білими проти комунізму, ніж з чорними кому-
ністами проти білих. А білі з ОН, на чолі з США, в нагороду за це танками
й літаками, варварськими методами знищили його досягнення і його вірних
жандармів, і то т±лькь за те, що Катанґа хоче своєї незалежности. На це
вона має повне право, бо Конґо не є одноцільною, гомогенною країною. Це
була колоніяльна адміністративна одиниця, яку утворив для адміністратив-
ної, колоніальної, мети бельї ійський король Леопольд П-ий. Витягати з того
висновок, що Конґо одна «нація» — нонсенс. Катанґа і ікому не загрожує,
вона хоче тільки своєї самостійности США відмовляються визнати само-
стійність Катанґи, бо ніби думають, що таким чином врятують Конґо від
хаосу. Насправді ж запровадили хаос і в упорядкованій Катанзі. Конґо це
не державна конструкція типу США. Нема і «конголезької нації», якої,
мовляв, складовою частиною є Катанґа.
Рузвельт дав на поталу Москві численні нації Европи й Азії. Кеннеді
почав свою політику компромітацією з Кубою і допоміг уярмити ще один
народ в Африці.
Ще більш сумне те, що США разом з Москвою ліквідують незалежність
Катанґи, виявляючи тим самим і нельояльність супроти своїх союзників —
Англії, Франції і Бельгії, що були проти ліквідації Катанґи. І вийшло таке,
що в Конґо США мають більше спільних інтересів з Москвою, ніж із своїми
альянтами з НАТО чи СЕАТО, що маютч боронити вільний світ від москов-
ської загрози.
Справа Катанґи примушує робити прикрі висновки щодо майбутнього.
Наприклад, у майбутньому США можуть бути проти самостійности України
чи Азербайджану тому, що... Москва потребує нафти, вугілля чи заліза,
що знаходяться на тих теренах. Так само, як тепер, без природних багатств
Катанґи не може, мовляв, існувати Конґо. Цього вистачило, щоб знищити
уряд Чомбе. В чиєму ж інтересі? Хіба лише Москви, яка підтримує У Танта,
що карає Чомбе за її Люмумбу. Чи ж не дивно, що в обороні волі понево-
лених народів в СССР Об’єднані Нації не виявляють жодної активносте, а
для того, щоб зліквідувати незалежність країни виявили не абияку актив-
ність, не зважаючи на те, що статутово це організація, що має захищати
справедливість і мир у світі. Багато держав, членів ОН, які не погоджува-
лися з ліквідацією Катанґи, платять до ОН, як вкладку, величезні суми
грошей, що використовуються для ліквідації Катанґи, не питаючи їх згоди.
Москва ні сотика не заплатила для удержання військ ОН в Конґо, але в її
БЕЗ ВІЇ РИЛ І КЕРМИ
15
інтересі веде політику У Тант, маючи піддержку з боку США. Мілітарна
місія США під проводом ген. Трумена подалась до Конга не тому, щоб
перешкодити розвиткові подій, які могли б перетворити Конґо в »нову
Корею«, бо тут ні геополітично, ні реально-матеріяльно корейська ситуація
повторитися не може. Це була тільки фіктивна причина, а насправді ж
завданням цієї Місії було розпрацювати плян ліквідації Чомбе руками ОН,
бо Адуля не міг власними силами дати собі раду з Чомбе. Значить,
Центральний уряд Конґо — Адуля і Мобуту — не мають сили зліквіду-
вати своїми військами Катанґи, отже допомагає цим імперіялістам миро-
творча організація ОН огнем і мечем ...
Так у 1918-их роках допомагав Захід різним денікінам, вранґелям і
галлерам утопити в крові нашу незалежність. На африканському континенті
повторяється 1918 рік. ОН виявилися звичайною мілітаристичною органі-
зацією трусів, що нападають на слабшого, як гієни, а втікають від сильні-
шого хижака.
Тільки Москва і Вашінґтон удоволені з акції проти Катанґи, а Лондон
і Париж — обурені. Поза плечима НАТО нові володарі США ведуть перего-
вори з Москвою. Це перш за все наслідки порозуміння з Москвою в справі
Куби, данина Кеннеді Хрущову за його згоду забрати ракети з Куби. Так
з порядку нарад ОН зникла і проблема Мадярщини. Отже революція в
Мадярщині втоплена не лише в крові, а й у моральній безпринципності ОН.
Тирани з Будапешту в нагороду за це заявили, що У Тант кожної хвилини
буде дуже радо баченим гостем у Мадярщині. Політика Кеннеді допрова-
джує до того, що США перестають бути захисником свободи, а їх політика
лишається без моральних засад.
Між Москвою і Вашінгтоном наступила політика відпруження, а між
Вашінґтоном і європейськими альянтами щораз більше розходжень і зу-
дарів. Кеннеді, поки став президентом, писав, що нонсенсом є зберігати
атомні таємниці від Франції, коли їх має ворог людини і людства — Москва.
А сьогодні Франція не може одержати від США таємниць продукування
заавансованих якостево водневих бої.іб і мусить робити мільйонові витрати
на власні досліди. Виходить так, що монополь на нуклеарну зброю, від якої
великою мірою залежить майбутнє світу, має бути лише в руках США і
найбільших тиранів, що відомі в історії — московських загарбників. Тра-
гічне партнерство. Чи ж для США ближчі тирани Кремля, ніж їх союзники
у вільній Европі — Англія, Франція і Німеччина? Як далі розвиватиметься
політика США, побачимо, а покищо вона безнадійно дивна.
16
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Віктор ГЮҐО
ДО БАТЬКІВЩИНИ
О батьківщино, як без сили
Впадеш перед тираном ниць,
Озветься пісня із могили
У відповідь на плач в’язниць.
Вигнанець, стану я над морем,
Мов чорний привид на скалі
Й гучніше хвиль ревучих хорів,
Мій голос залуна в імлі.
І ці гучні шалені звуки
Навколо світло розіллють
Й чиїсь міцні гарячі руки
Мечем розкрають каламуть,
Громами вдарять на колони,
На глиби непорушних гір,
Щоб в сяйві блискавок червонім
Аж затремтів тривожно бір.
Немов гучне гудіння дзвонів
Злякає хиже вороня,
І на могилах стебла сонні
Розбудить віщим вітром дня.
Я крикну: »Смерть усім тиранам,
Насильники й убивці — вам«.
І буде клич усім приспаним
Немов наказ вождя бійцям.
На нього відгукнуться люди,
Не пожаліють крови й сил,
Якщо ж живих він не розбудить,
То встануть мертві із могил.
З француз, переклав
Андрій Легіт
БІЙ ПІД КРУТАМИ
17
Д-р Михайло КУШНІР
БІЙ ПІД КРУТАМИ
»Спом’янім у пісні славу Кругів,
Найсвятіше з наших бойовищ!
Крути! Крути! Смолоскип в майбутнє!
Піднесімо наші душі ввиш!«
22-го січня 1918-го року. Настала велика історична хвилина, що нага-
дувала останні роки панування гетьмана Богдана Хмельницького, коли-то
Україна була незалежною державою. На таку хвилину треба було чекати
аж 260 років і вона, нарешті, прийшла!
Та в трудну годину народилася воля України. Родилась вона серед боїв і
крови, бо кожний шматок української землі треба було боронити від ворога,
що з усіх сторін заливав Україну своїми загарбницькими ордами. Тепер
усім стало ясно, що тільки перемога України над московськими загарбни-
ками може забезпечити існування Української держави.
Щойно відгомоніли слова ІУ-го Універсалу, що всьому народові сповіщали
великий день відродження України, щойно замовкла солодка серцю музика
софійських дзвонів, а вже столицю України, золотоверхий Київ, схвилю-
вали тривожні вістки:
— Большевики зайняли Харків! Харківський Комітет дістав підмогу з
Москві' — передавалось з уст до уст. І так щодня, щогодини тривожні
вістки хвилювали столицю, напружували атмосферу.
— Большевики зайняли Лівобережжя. Большеві.ки йдуть на Київ! Вже
в Охтирці, вже в Конотопі, в Лохвиці, в Прилуці, в Пирятині...
В такій напруженій атмосфері Українська Центральна Рада поспішно
збирала військо. Та виявилось, що український уряд мав цього війська мало.
Не слухали керівні діячі, рік тому, пересторог Миколи Міхновського, а
тепер було вже пізно. Багато військових частин збольшевичилось і на них
не можна було покладатися. Та що б там не було, Центральна Рада вирі-
шила боронити Київ і спинити наступ московсько-большевицьких військ,
що з Лівобережжя прямували на столицю України.
На чолі українського війська став Симон Петлюра. Розгорілася боротьба
на життя і смерть. Брали в ній участь не лише військові, бойовики багатьох
фронтів, а й молоді юнаки, студенти та ґімназіяльні учні.
В ці тривожні дні українська молодь столиці України переживала епос
свого національного переродження. Ще вчора національно неусвідомлена,
нині — вже сповнена гарячою любов’ю до свого рідного народу, — бажала
чином засвідчити свою вірність Україні. Куди не глянеш — всюди блискучі
від зворушення очі юнаків, гарячі слова, бурхливі дискусії, палкі промови,
18
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
затиснені п’ястуки. В грудях цієї прекрасної української молоді загорілось
полум’я. А навколо — сновигались байдужі, обдурені й приспані ворогом,
«обивателі», »хахли«, »малороси« ...
І з^ову з фронту вістки — тривожні, сірі, мов січневе небо, що сповило
український степ.
— Гей, орда північних варварів врізується в саме серце України! Гей, на
поміч! В кого б’ється вільне українське серце — ставай у бойові ряди!
Наказ проводу кликав до боротьби, до оборони державности, всіх —
старих і молодих.
На цей розпачливий заклик першими відгукнулись українські юнаки,
учні військової школи. І вони пішли з гордо піднесеною головою, щасливі,
що можуть чином засвідчити свою любов і вірність Україні. А за ними,
мов тінь — журливі думи рідних.
*
У пізній вечір 26-го січня 1918-го року зв’язковий старшина Генерального
Штабу доручив Малій Раді спішну телеграму з фронту: «Сильні відділи
большевиків посуваються в напрямі Бахмацького вузла, на залізничній
лінії Конотоп—Київ. Силами, якими розпоряджаєте, негайно обсадити за-
лізничний вузловий пункт — станцію Крути. Зв’язок з Осадним Корпусом.
Позицію вдержати за всяку ціну«.
Тієї ж ночі зформувалися відділи, призначені на оборону станції Крути.
Крім кількох невеличких військових відділів, тут був і Помічний Судент-
ський Курінь, що складався із студентів Київського університету св. Воло-
димира і учнів вищих кляс Української Кирило-Методіївської Гімназії, за-
снованої з вибухом революції в 1917 році. Комендантом Юнацького Куреня
призначено сотника Омельченка.
Наказ про відхід на фронт хлопці зустріли грімким «Слава!« Шапки
полетіли вгору, дружні стиски рук, радісні оклики — «Слава Україні!»
Юнаки забули й про військову дисципліну, підхопили на плечі свого сотни-
ка і вирушили на майдан перед казарму. Ледве вдалося силою загнати їх
до ліжок. Та ще довго не спали юнаки, мріяли про славні походи й пере-
могу над ворогом. їм увижались, вичитані з романів, герої, аж врешті, над
ранком, сон подолав їх розпалені мрії. .
*
День 27-го січня був напрочуд гарний. Небо покрилось блакиттю, сонце
заливало своїми проміннями вулиці. Від Дніпра віяв ніжний вітер, сніг
іскрився райдужним блиском.
О год. 11-ій Помічний Студентський Курінь вирушив у похід. Юнаки —
виструнчені, поважні й зосереджені. Тендітні руки схвильовано стискали
рушниці, ноги вибивали такт військового маршу об твердий брук вулиці.
Сонце виринуло з-поза дахів будинків і своїми проміннями пестило голови
юнаків, озолочувало тризубці на їх шапках та ковзалось по дулах рушниць.
А вони йшли мовчазні й горді.
На розі Володимирської вулиці зібралась громада людей — Гімназисти
нижчих кляс, студенти, дівчата, родичі юнаків, знайомі.
БІЙ ПІД КРУТАМИ
19
— Вже йдуть, уже йдуть! — понеслось між громадою.
Наблизився рівномірний стукіт ніг. Замаяли білі хусточки, піднеслись
руки на привітання. Гімназисти підбігали до військових рядів своїх стар-
ших щасливих товаришів і, схвильовано, кликали:
— Прощайте! Вертайтесь переможцями!
А у відповідь з рядів маршуючих громом понеслось: «Слава Україні!»
І разом з окликом із юнацьких облич зникла удавана суворість. Заграла
юнацька усмішка, а з уст вирвалась грімка, широка степова пісня, як від-
гомін далеких козацьких походів:
»Гей гук, мати, гук,
Де козаки йдуть, —
Щасливая тая доріженька,
Куди вони йдуть ...«
— Щаслива вам путь! — несеться від громади.
Зірвався вітер від Софійського майдану, залопотів блакитно-жовтий
прапор над головами юнаків. Вітер пірвав і пісню, поніс її — їх останнє
прощання столиці — вулицями міста.
Вже пройшли... Вже зникли... Лиш пісня ще гомонить, усе тихше й
тихше... Громада мовчить, бо не одне серце, мов пташка з клітки, рветься
за куренем, за юнаками...
*
28-го січня, вечір. Студентський Курінь та декілька інших відділів за-
лягли в окопах перед залізничною станцією Крути. Вислано розвідку й
наладнано зв’язок.
Юнаки напружено вдивляються в далечінь, чекають ворога. Але довкруги
тиша. Тільки десь далеко-далеко відзиваються собаки. З-за обрію виринуло
червоне колесо місяця і вкрите снігом поле замерехтіло іскорками інею.
Разом із сяйвом місяця завітали в курінь радість і веселість. Зникли
напруження і настороженість. Юнаки зібрались групками в куточках
окопів, посипались дотепи й придушений сміх. А довкруги в полі тиша,
тільки вітер співає в телеграфічних стовпах, тільки десь далеко-далеко
брешуть собаки.
Наймолодший стрілець куреня Юрко Левченко, учень сьомої кляси гімна-
зії, відбіг набік і б’є руками від морозу.
— Жорка, — кепкує хтось із старших, — не роби нам встиду, не втечи
до мами.
»Жорка« спалахує образою і гнівом. Підбігає до гуртка:
— Ти дурний! Я тобі кажу, що москалів не боюся! Хай тільки прийдуть,
а я їм відплачусь за всі знущання, за каторги, за неволю, за пролиту
кров, за...
І не докінчив. Ридання здушило мову хлопця, а по його обличчі стру-
мочками потекли сльози.
А довкруги тихо, тільки вітер співає в телеграфічних стовпах, тільки
десь далеко-далеко брешуть собаки.
*
20
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
По півночі вернулась розвідка. Всі затихли, тільки серця б’ються в
грудях дзвонами. Тендітні, закостенілі руки стискають рушниці.
Шепотом повзе по окопах вістка: »Большевики довгими колонами посу-
ваються по шосе з Бахмача на Комарівку й Плиски. Застави ворога три
кілометри від нас«.
В окопах заметушились. Накази команди, розташування частин, застав,
визначення стійок.
І знову тиша.
Місяць приблід, степ застелився млою. Триста пар юнацьких очей уп’я-
лись у темряву — чекають ворога.
Кінчилась ніч, з темряви виринав пропам’ятний день 29-го січня. Десь на
якомусь хуторі перекликались півні. В окопах причаєні юнаки лежать
тихо, непорушно. У висках збуджено стукотить кров, тіла тремтять від
холоду, а вони ждуть, ждуть ворога.
Від Остра зірвався вітер і поніс перед собою стовпи сніжної пилюки.
Мряка розривалась шматками. На сході проясніло небо — над обрієм
зарожевілись хмари. А юнаки ждуть і ждуть ворога...
І раптом ранішню тишину прорізав страшний грюкіт. Високо над голо-
вами юнаків заколихались клуби диму і на окопи злетів дощ заліза. А
потім другий, третій, четвертий — грюкіт за грюкотом, грім за громом
чергувались безперервно. Град олива заливав передпілля, летів на окопи.
Десь поблизу метушились санітари, чути було зойки ранених. А юнаки
принишкли, грудьми припали до стінок окопів, стискаючи в руках
рушниці...
Розриви шрапнелів замінили вибухи гранат. Щохвилини із сніжного
поля підіймались стовпи куряви й диму, щохвилини повітря прорізував
зойк ранених вояків. Грюкіт гармат не втихав, він ріс, могутнів.
Черепашиною ходою плентався час, хвилини ставали роком. Уже й сонце
високо на небозводі, покрите сірою, перериваною, заслоною хмар, а рев
гармат не втихав.
І нагло — тиша, що після жахливого грюкоту видавалась несамовитою.
Хвилююча й пригнічуюча тишина. Настали довгі мертві хвилини.
І знову несподівано тишину розбудив оклик котрогось з юнаків:
— Вже є, отам, дивіться!
Юнацькі постаті випростувались, ставали навшпиньки, визирали з окопів.
У юнаків гарячково жевріли очі...
А там на обрії, на сніжному полі, посувалась сіра стрічка... Все ближче
й ближче, вже видно ряди наступаючого ворога. Щохвилини від них
відриваються малі цятки, що стрибками кидаються вперед і зникають.
В окопах заметушились. Все ожило. Юнаки займають вигідніші стано-
вища, готують амуніцію, перекидаються короткими словами. А ворог під-
сувається все ближче й ближче ...
БІЙ ПІД КРУТАМИ
21
Окопами понісся шепіт: »Не стріляй, видержи!» Але схвильовані юнаки
на правому крилі не видержали: загальну тишину сколихнув постріл, а
потім другий, третій — ціла сальва.
Ще рушничний димок не простелився по полі, а вже з придодожньої ка-
нави, яких двісті метрів від окопів, кілька сотень ворожих вояків кинулись
на юнаків із диким криком: »У-ра-ра!« Вдарили скоростріли, посипались
рушничні сальви — лави московських бандитів рідшали...
Юрко Левченко, оцей наймолодший козак у задовгій шинелі, не зва-
жаючи на перестороги товаришів, виліз з окопу, приклякнув на снігу і
стріляв-стріляв. Краплі поту котилися з-під закиненої на потилицю його
шапки. Він важко дихав, раз-у-раз ладував рушницю і за кожним пострі-
лом вигукував: »А маєш, маєш, маєш!«
Не втерпів і Микола Золотарчук, сміхун куреня, якого товариші прозвали
»дзиґою«. Еін вискочив з окопу, затанцював на одній нозі, мов індіянин,
підніс вгору рушницю і кричав: »Бий їх, с... синів, бий!«
Передпілля окопів вкрилося трупами московських большевиків. Ряди
ворога зникли.
Знову запанувала тиша, та недовго, бо появились нові лави наступаю-
чого ворога. І знову затарахкотіли кулемети, посипались рушничні постріли.
Над окопами здіймався синій димок ...
Раптом, десь недалеко, вдарили московські кулемети і понесли смерть в
окопи. ..
Було ясно, що малі українські відділи не встоять проти великої, шести-
тисячної московської сили. Треба було думати про другу частину одержа-
ного наказу й українські відділи, що разом із Юнацьким Куренем боронили
станцію Крути, під охороною скорострілів відходили в напрямі Чернігова.
В окопах залишився тільки геройський Юнацький (Студентський)
Курінь...
А бій не втихав. Тріскотіли скоростріли, лунали рушничні постріли, над
окопами здіймався синій димок.
Вже й сонце, окутане хмарами, перекотилося за південь, а бій не вгавав.
Тільки ряди молодих героїв рідшали, а лави московських бандитів підсу-
вались ближче й ближче. Поле вкрилося трупами, з-поза них висувались
нові ряди москалів, що з ревом сунули на окопи.
Оточені ворогом з усіх сторін, рештки молодих героїв вискочили з окопів
і кинулись у рукопашний бій.
І оці юнаки, руки яких ще недавно гортали сторінки книжок — несли
на своїх штиках смерть ворогові. Бились завзято, не знали пощади ні до
ворога, ні від ворога.
Напір московських большевиків дужчав. З рядів наступаючого ворога
виступив старшина і закричав до юнаків: »Реб’ята, бросьте вінтовкі, а то
всіх вас переріжемо!»
Коротка павза, а потім, мов на команду, з грудей юнаків залунало:
«Ніколи! Слава Україні!»
22
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
І знову зчинився страшний гамір боротьби на життя і смерть... Рідшали
ряди героїв, один за одним падали вони на рідне сніжне поле і в перед-
смертних судорогах кликали: »Хай живе Україна!»
Під Крутами над сніжним полем зависла ніч. З-за хмар виглянув блідо-
лиций місяць і освітив українські Термопіли... На полі трупи молодих
героїв, притрушені снігом... А довкруги тиша. Тільки вітер у телегра-
фічних стовпах співав колискову пісню юнакам, розносив по Україні
сумну-сумну вістку ...
*
Крути — це перше зірвання лаштунків невільничої комедії, що відбува-
лась у час революції 1917 року на українських землях. Це перше прозріння,
що влада — це боротьба, а держава — кров і залізо.
Крути — це воскресіння по довгих століттях, обірваної Полтавою, україн-
ської національно-визвольної війни з лютим ворогом України — москов-
ськими загарбниками. Щойно Крути дали початок правдивої нашої націо-
нально-визвольної революції, а не ті формальні дати, що мали тільки
паперову вартість.
Крути започаткували нову добу в нашій історії і без них навіть Акт 22-го
січня 1918 року був би лише документом без підпису. Бо такі акти не
досить тільки «проголосити», їх треба здійснити ціною крови і життя.
Кривавий підпис під Актом 22 січня поклали діти, первоцвіт нації —
юнаки і студенти, і припечатали його своєю геройською смертю. На славу
Україні й сором «батькам народу» — оглухлим і осліплим »хахлам«.
«Саме від Крут — каже Євген Маланюк — не тільки психологічно, а й
хронологічно — починається в нашім житті тип Новітнього Українця, тип,
що намагається надавати проявам українськости ціхи справжнього, вже
національного стилю».
*
»Чужинче! Йди і Україні
Скажи, що звершений наказ!
Хай не сумує: на руїні
Збудуємо нові твердині
І в бій підемо другий раз!
Скажи, що шлях покажуть Крути,
Що замість терня — ореол,
Що Україні вічно бути,
Про Україну всім почути,
Бо світу це новий престол!«
Володимир Яків
23
Сергій ЖУК
ДНДЛІЗД ДУМОК УКРАЇНСЬКОГО ЕМІГРАНТА
(Порядком обговорення)
Кожен народ, як і людина, живе, росте, доходить до повного розвитку,
старіється і помирає.
Кожен народ, як і людина, має своє індивідуальне обличчя, йому лише
властиве.
Кожен шануючий себе народ хоче і намагається зберегти свою неповторну
оригінальність.
Український народ не творить у цьому відношенні вийнятку. Хоч він
ішов непомірно тяжким шляхом життя, без огляду на це, він має поважні
досягнення у царині власної культури.
Коли ми поминемо його народні пісні, що мають світову славу (згадаємо
оцінку Боденштедта і тріюмфальну подорож хору Кошиця), народні казки,
приказки, народне мистецтво: вишивки, різьба (Мегденюк, брати Шкрібля-
ки), ганчарство, що тішаться пошаною і признанням у чужинців, і спини-
мось на індивідуальній творчості, ми згадаємо літературний пам’ятник
світової слави — «Слово о полку Ігоревім» (невідомого автора). Ми зупини-
мось перед невмирущим рукотворним пам’ятником — Святою Софією в
Києві. Згадаємо українське барокко, відоме світові під цією назвою.
Навіть після варварського руйнування ворогами пам’ятників культури
безсмертної доби великого гетьмана України Івана Мазепи, рештки красно-
мовно промовляють без слів.
Підійдемо ближче і станемо на порозі нової доби.
Вже І. Котляревський і Г. Квітка-Основ’яненко були вісниками демокра-
тизму і людяного ставлення до «простого® люду. Вони випередили появу
повістей Жоржа Занда на заході, так само, як і «Запіскі охотніка« І.
Турґєнєва на сході, але ставлення Турґєнєва до народу — це ставлення
пана до мужика, його не можна поставити поруч з демократизмом Котля-
ревського, виявленого ним у змалюванні пекла в беземептній »Енеїді«:
«Панів за те гал мордували,
Що людям льготи не давали
І ставили їх за скотів«.
Дехто ще й сьогодні не може глянути ретроспективно на творчість Квітки-
Основ’яненка, висуваючи на перший плян його «Листи до любезних земля-
ків®, в яких основою є «дисципліна®, листи, які родилися в час існування
кріпацького права і написані рукою дідича, що — як-не-як — мав щире
й чуле серце, сповнене любов’ю до людини.
Доля була для нас прихильна і на весні нової доби подарувала нам
генія — великого борця проти кріпацького режиму, борця за волю і щастя
людини — Тараса Шевченка.
24
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Вплив Т. Шевченка був такий Грандіозний, що його визнали за »свого«
поета й москвини, починаючи від крайніх лівих до крайніх правих (від
інтернаціоналістів до членів »Союза русского народа«), всі визнали його за
речника своїх думок — така вже непереможна сила справжнього генія!
Кожен хотів знайти в нього ствердження своїх думок і, вириваючи окремі
фрази з контексту, здавалось, знаходив підтвердження.
Цьому сприяли слов’янофільські й революційні погляди Шевченка, наро-
джені під впливом московських слов’янофілів (Серґєй Аксаков) і москов-
ських революціонерів (декабристи).
Слова Шевченка насичені зневагою до німців (до речі, яких він не знав)
і принесли нам більше шкоди ніж користи. Вони були надихані сліпою
зоологічною ненавистю москалів до чужинців. Коли Шевченко зустрічав у
житті німців (Штеренберґ, Брюлов) він наділяв їх любов’ю і пошаною. Та
не тільки це — хвилева зневіра Шевченка, його поетичне «блюзнірство»
(«Світе тихий, вольний несповитий») не сприяли зміцненню змученого духу,
оновленню людини, а іноді, навпаки, сприяли розкладові душі та ще й
сьогодні використовуються нашими ворогами з цією метою ...
Шевченко не винен у тому, що народився у тяжку кріпацьку добу сином
невільника, що тяжкі умовини життя калічили його непорочну душу. Він
був безмірно щасливою людиною і тільки трохи нещасливим (а не навпаки,
як дехто думає). Богиня щастя покрила його лаврами безсмертя, у промінні
слави втонули чорні тіні його безмежного горя. З того великого джерела
щастя пили минулі покоління, п’ємо й ми сьогодні.
Хіба не велике щастя, що Шевченко замалоду зустрів на своєму шляху
Гребінку, Жуковського, графа Вієльгорського, Сошенка, Брюлова, Вене-
ціанова, Григоровича, кн. Ріпніну, графа де-Бальмена, Тарнавського, Кулі-
ша, Костомарова, Пильчикова, Гулака та інших. Здається, без кінця можна
називати імена. А що було б, коли б Шевченко був справді нещасливий і
не зустрів плеяду цих шляхетних людей? Що тоді було б з нами?
Творчість Шевченка вимагає сьогодні уважного критичного розгляду,
якого ми, на жаль, не маємо ще донині.
У світлі нової критики може стануть більш зрозумілі деякі безмірно
гострі вирази П. Куліша, які той вирвав з болем зі свого закривавленого
серця.
Може нещастя Шевченка відбилося на нашому щасті!
Після Шевченка доля обдарувала нас великим поетом Іваном Франком,
але він не мав таких щасливих зустрічів, як безсмертний Шевченко. Доля
не коронувала його своєю любов’ю — його зустрічі іноді були його і нашим
нещастям. Маю на увазі зустріч з М. Драгомановим. Може, завдяки цій
зустрічі, ми в особі Івана Франка втеряли великого «національного» поета.
Той же вплив шкідливо позначився і на творчості Лесі Українки. Вона
пізно переборола його і, на жаль, дуже рано обірвалося її земне життя. її
незабутнє порівняння нашого народу з жидівським стало ганебним тавром,
з яким ми ідемо в житті, вважаючи його терновим вінцем нашої слави.
Ми схиляємо свої голови перед генієм Стефаника, що писав, на жаль,
діялектом, і перед великим майстром слова Коцюбинським.
АНАЛІЗА ДУМОК УКРАЇНСЬКОЇ.,) ЕМІГРАНТА
25
Так само і в ділянці образотворчого мистецтва ми пишаємось майстрами,
твори яких можна поставити поруч з творами західньоевропейських мистців:
славні малярі Лссенко, Левицький. Боров* жовський, Тропінін, Ріпин, Само-
киша, Похітонов; різьбарі: Козловський, Мартос, Орловський; штихарі: Ніс-
Левицький, Тарасевич; графік Нарбут. Композитори: Березовський, Борт-
нянський, Ведель, Лисенко, Людкевич. Співці європейської слави: Алчев-
ський, Мінцінський, Мишуга, Крушельницька. Диригент Кошиць.
Творці українського народного театру: Заньковецька, Кропивницький,
Садовський, Саксаганський, Затиркевич-Карпінська; театру, що був по-
передником Віденського народного і Московського художнього театру.
Так, ми мали безперечно поважні досягнення, але їх було для нас замало.
В порівнянні з іншими західноєвропейськими народами досягнення наші
видаються нам скромними — ми прагнемо більшого.
Ми хочемо мати своїх Фідіїв і Праксителів, своїх Гомерів і Бахів.
Я глибоко переконаний, що один великий мистець своїми творами може
придбати для України у світі більше симпатій, як тисяча отаманів...
Недарма Пантелеймон Куліш, прокладаючи шляхи для праці наступних
поколінь на полі культури, казав: «Прийшла пора і нам поорудувати
головою».
Отут ми і зустрічаємося з розбіжністю поглядів серед нашого суспільства.
Одні, забуваючи про ретроспективний погляд на минуле, часто відкидають
майже всі здобутки нашого Духу, ганять попередників, плюють на джерело,
з якого ми всі п’ємо ще донині, джерело, з якого мають народитися великі
твори нашого Духу. Своїми поглядами ці люди заперечують нашу прина-
лежність до європейської духовости.
Інші, більш екзальтовані, з захопленням твердять: Що таке західньо-
европейська культура? Ми давно переросли П. Що для нас Ґете і Шекспір?
Чя можна їх рівняти до Шевченка? Погляньте, на кожному кроці ми
зустрічаємо серед наших поетів Дайте або Сервантеса«.
Патріотизм і любов до вітчизни дуже добра річ, але не в такому вигляді.
Це, коли хочете, відгонить, на мою думку, «гнілим западом« московських
недорослів.
Щодо розуміння таких понять як воля, правда, честь, обов’язок — ми,
здається, загубили для них мірку, тому думаємо, що тільки ми розуміємо
значення цих слів. Це знову нагадує нам «великодержавних братів«, що
звикли думати: «Ми безгрішні, як сам Господь Бог«. Ця «непорочність»
призводить до того, що людина починає вірити, що їй нема що переймати
від людей, що їй не треба самоудосконалюватись, бо вона від народження
посіла всі скарби духу.
Тому в нас часто воля повертається у сваволю, правда — в «нашу правду»,
себто в брехню, про честь і обов’язок наші уявлення досить туманні, вони
найчастіше обертаються у свою протилежність.
Ми дуже часто посилаємось на історичні умовний нашого підневільного
буття, а забуваємо заглянути у ті часи, коли ми були на волі, були госпо-
дарями власної хати, там ми побачимо ті самі риси нашої вдачі: зрадливість,
26
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
зарозумілість, незгода, особисті інтереси на шкоду загальним, відсутність
розуміння таких слів, як воля, обов’язок, честь.
Так було ще за часів Княжої доби, доби повного суверенітету нашої дер-
жави — гіпертрофоване »Я« стало на перешкоді існуванню нашої незалеж-
ности. Ще літописець оповідає нам про того киянина, що в час, коли було
оточено Київ ворожим військом, він узяв узду і пішов ніби шукати коня,
а в дійсності пішов показати ворогам те джерело, що постачало воду киянам.
Джерело було перекопано і Київ — здався.
Хто з нас не знає про чвари наших князів, що дали такі сумні наслідки,
за які ми караємося, може, й нині.
Не будемо згадувати огидної постаті московського наймита — Брюхо-
вецького, краще згадаємо Кочубея, Іскру, падіння Батурина, смерть Коно-
вальця і Бандери. Якої крови були ці запроданці, що торгували нашою
кров’ю?
Ще й сьогодні за «пакомство нещасне* Тичини, Рильські й Сосюри роз-
тлівають своїми творами мільйони українських душ, а ми, посилаючись на
»умови«, закликаємо до всепрощення, утворюючи таким чином апологію
зради.
Єдиний раз після Князівської доби, завдяки міцній руці Б. Хмельницького,
запанували дисципліна, єдність і згода серед нашого народу і вони дали в
той момент блискучі наслідки.
Ми, вірні своїй вдачі, ретельно плекаємо й далі сваволю, вважаємо її за
найбільше досягнення нашого Духу, тому до цього часу не можемо зрозу-
міти П. Куліша і пробачити йому образливі для нас своєю правдивістю
слова:
«Народе без пуття, без чести, без поваги*.
Чому ми не хочемо взяти прикладу з наших статечних людей — геляч
недавно минулого часу, що, будуючи десь на Полтавщині велику, нову хату,
виводили з лампачу стіни навкола старої, малої, глиняної? Коли хата
стояла вже накрита, майже готова, тоді стіни старої розбирали й викидали
через вікна. Ми ніколи не придивлялися і не прислухалися до голосу на-
шого «простого*, але мудрого народу.
Тепер ми кажемо: «В час революції 1917 року мати лежала на лаві, а
сини чубилися*. Завдяки їхнім здібностям ми опинилися на чужій землі,
далеко від батьківщини.
Треба нам не марнувати свій час, а придивлятися, як живуть чужі люди,
нехай і вороже наставлені до нас, але все ж таки люди і, як-не-як, євро-
пейці, а може і в них є щось добре і можна від них чогось навчитися. На-
віть Шевченко, на якого ми звикли посилатися, не боронив навчатися чу-
жого при умові, що ми не відцураємось свого (очевидно, доброго).
Чи є, напр., у німців щось добре? Так, безперечно є — це те, чого бракує
нам. Перш за все поєднання розуму й серця, або, певніше, постійна контро-
ля розуму над почуваннями, і з цього народилися в них дисципліна, єдність,
розуміння обов’язку, обумовлене честю. Чи не варто цього навчитися?
АНАЛІЗА ДУМОК УКРАЇНСЬКОГО ЕМІГРАНТА 27
Під гіркими руїнами, терплячи від туберкульози і венеричних хвороб,
принесених переможцями, цей народ творив далі свою культуру, безсмертні
цінності.
Ми, може, навіть частіше як треба, співали свої пісні й танцювали гопака,
часу — розбудовували своє духове життя: школи, театри, виставки, преса ...
Ми, може навіть частіше як треба, співали свої пісні й танцювали гопака.
Це дуже добре — не забувати співати і танцювати на чужині.
Але чи багато наших людей відвідувало тоді німецькі виставки, ораторії,
концерти, оперові й драматичні вистави?
А є що подивитися. Напр., в Авґсбурзі була виставка з нагоди 300-річного
ювілею з дня смерти архітекта Толя, творця авґсбурґського ратушу — це
була виставка сучасної йому епохи з її архітектурою, малярством, скульпту-
рою, графікою, меблями, промисловим мистецтвом.
Виставка рококо, на якій було показано, крім південно-німецьких зразків
рококо, також зразки творів європейських народів у цьому стилі.
Ораторії Генделя і Баха.
Де ми матимемо нагоду почути їх? А особливо в такому виконанні, як це
було під керівництвом Реґера.
Симфонічні концерти: Бамберґська симфонія, Берлінська і Мюнхенська
філярмонія під керівництвом диригентів світової слави Кнаперсбуша,
Росбауда...
Ціла низка оперових вистав, яких не можна побачити на сході, або в
такій постановці, в якій ми ніколи їх не бачили... Так можна вичі’сляїи
без кінця ...
Що ж скажемо, повернувшись додому, коли запитають пас: >Що ви
бачили на Заході?*
Чи відповімо, разом з москвинами: «Нічого там путящого нема — ґнілой
запад!«
В кожного культурного народу, поруч з високим мистецтвом для вибра-
них, що прокладає нові шляхи і випереджає розвиток сучасного йому
суспільства, існує т. зв. широке суспільне мистецтво, відповідне рівневі
розвитку суспільства, але й воно не стоїть на місці, поступає і зростає
мірою ЙОГО С®. Горе тому суспільству, яке не дбає про свій розвиток і
задовольняється примітивами минулих поколінь. Таке суспільство завжди
залишається позаду суспільств інших народів.
«>
ЧИТАЙТЕ, ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ
І РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ
«ВИЗВОЛЬНИЙ Ш Л Я X «
28
ВИЗВОЛЬНИЙ Ш ПЯХ
Р. ДРАҐАН
НОВІ ШЛЯХИ ЛЮДСЬКОЇ ДУМКИ
(Від ренесансу по сьогодні — й що далі?)
Пишемо про розвиток ЛЮДСЬКОЇ думки, що ніколи не спочиває і все
новими шляхами шукає відповіді на всі питання нашого життя і нашого
світу. Навіть найбільш абстрактні ідеї мають великий вплив на нас і па
долю світу. Правда, ідеї родяться в конкретних обставинах, але вони самі
штовхають обставини до революцій і воєн, до великих здвигів суспільних
чи культурних. Нема суспільства, нема історії без ідей, без світоглядів.
Ось тому потребою думаючої людини є прослідити, куди веде нас людське
думання сучасности.
Питання людського призначення, добра, правди, краси, відношення між
дійсністю й уявою і, найбільше з усіх, питання найвищої сили, Бога
й релігії, — завжди інтересували шукаючий ум людини. Мислителі ніколи
не знайдуть спокою, шукаючи розв’язки іноді для дуже абстрактних пи-
тань і ідей, щоб заспокої-и свій голод знання і свою вічну тривогу за
буття. Заглядати у віконце вічности, а радше — шукати цього віконця,
є призначенням мислителів. І тому дуже інтересно буде прослідити, бодай
у новітніх часах, куди привело нас людське мислення, на ґрунті якого
ми виростали і яке попереджувало наші вчинки, та куди поведе воно нас
у майбутньому. Бо сучасна складна, повна суперечностей дійсність поро-
джує в нас багато тривожних думок, шо домагаються відповіді. Бо кожна
нормальна цивілізована люд.-іна хоче знайти в цьому світі своє тверде
місце, на якому мо?кна бідувати, без тривоги и сумнівів, свій світогляд
і своє призначення.
Тоді, коли попереднє сторіччя було сторіччям надій, то 20-ий вік — вік
тривоги в обличчі зударів двох світів, тоталітарного комунізму і вільного
західнього світу. Чи можемо сказати »вільного«? Джон Стюарт Мілл у
половині 19-го століття в своєму трактаті »Про свободу^ сказав, що чим
більше різних думок, тим краще. Але, чи не забагато думок і світоглядів
сьогодні в західньому світі й чи не ведуть вони до хаосу в житті? Ось
те, що тривожить нас і ми хочемо знайти відповідь.
Поняття »західній світе я взяв від Тойнбі й буду послуговуватися ним
і далі, не інтерпретуючи його змісту. До того західнього світу належить і
каша поневолена батьківщина —- чемпіон свободи, міжнародної справед-
ливості! й моральних ідеалів, що підіймають її поьад вульгарну дійсність.
Ми обмежимось у нашому трудному завданні новітніми часами й почнемо
ренесансом, епохою, що стала таким могутнім стимулом людського думання
на всіх ділянках його діяльності!. Межі середніх віків і ренесансу точно
визначити не можна, бо зміни проходять не з дня на день. Орієнтаційпо,
можемо взяти 15-ий в'к, що в Італії вже був доволі заавансований в бік
уваги до людини і як реакція на схоластику середніх віків. Філософія
Авґустина і Томи з Аквіну доходить до свого апогею в завершеній ґотиці,
НОВІ ШЛЯХИ ЛЮДСЬКОЇ ДУМКИ
29
але світ однозгідности поміж наукою, вірою, філософією і теологією —
про що писав великий Тома — захитався під ударами Данса Скотуса,
Роджера Бейкона і Віліяма Оккама. Всі вони діють у 13-му й 14-му
віках. Між вірою, що завершується містикою Екгарта і наукою, що здо-
буває могутній поштовх із відкриттям старовинного світу й арабської
культури, все більше поглиблюється пропасть. Людська думка, спонукана,
як каже фанатичний Лютер, «сліпим і зарозумілим поганином Арістоте-
лем«, шукає нових доріг, вириваючись з-під схоластики. Епоха відро-
дження стукає у ворота.
Коли Дайте ще людина середньовіччя, дарма що пише вже народною
мовою, то Боккаччо вже на переді в нові часи. Це саме Човсер в Англії
чи Раблє у Франції. Великий гуманіст Еразм із Роттердаму є одночасно
глибоко віруючою людиною. І хоч рененсанс називають поворотом до
поганства, то в суті речі ренесанс це дитина глибоко релігійних середніх
ріків. Вистачить порівняти «Мадонну« Рафаеля з Готичною скульптурою
Богородиці, або з візантійською іконою. Як не дивно, але ніхто так, як
вільнодумний ренесанс не показав християнської віри — рельєфно й
кольоратурно.
Петрарка, Шекспір, Сервантее — це чергові посередники між середньо-
віччям і новими часами, а свій розквіт знайшов ренесанс у таких поста-
тях. як Леонардо да Вінчі або волюнтарний Челліні. Людина стає мірилом
речей і незалежним шукачем щастя. Звідси новий духовий напрям —
гуманізм, що постав з елементів поганських, античних і християнських,
а концентрується довкола людини, як духового явища. Постає знову з
руїн античний світ, а завершенням цього процесу було відновлення Пла-
тснівської Академії у Фльоренції. що її закрито 1000 років тому Ідеалом
життя стає краса, гармонія і освіта.
Не описуємо ширше цю незвич ино інтересну епоху, що відчинила во-
рота в новітні часи, бо хочемо сл дкувати головно за розвитком людської
думки. Думка, одначе, нічого фундаментального в тій перехідній епосі
не створила. Замінивши Отц;в Церкви і Арістстєля студіями Платона,
думка ренесансу ще не відірвалася від схоластики. Бона шукає тільки
нових шляхів, ніби втілення вічно-неспок йного Фавста, що саме тоді
стає літературною постаттю, або Дон-Жуана, завойовника жіночих сердець.
Печатки гуманізму припадають на часи абсолютизму й ще дуже сильних
установ февдальної системи. Ніхто не поважився ще виступити проти
божих прав« королів, навіть типічний на тлі ренесансу Макіявеллі
(1469-1527) стає в обороні королівського авторитету. Та є щось інше
інтересне в його книзі »Князь«. Він пише, як люди ведуть себе, а не як
вони мають вести себе. Це не моральна книга, а наскрізь реалістична.
У протилежність до Макіявеллі два ідеалісти — англієць Томас Мор та
італієць Тома Кампанелла, дали політичні утопії свого роду ідеального
соціялізму, де нема експлуатації і пристрасті людські п: дпорядковані
інтересам збірноти. Це ніби відгук Платонової ідеальної держави.
Природні, індивідуальні права людини й поглиблення вартості! розуму
все більше виходять на яв, як один з ідеалів ренесансу. До цього спричи-
нилися епохальні відкриття в природі. Твір Коперника »Пе гечоІиііопіЬиз
зо
визвольний шлях
огЬіит се1езішт« появляється 1543 року. Він поширив межі світу до
безмежности. Ґалілей живе в 1564-1642 роках. Його метода «міряти все,
що можна змірити* стала підставою наукового досліду. Найбільший з них
однак Ісаак Ньютон (1642-1727) збудував образ світу, як один прецезійний
механізм і коли ми сьогодні в науці шукаємо точности й методичної
п'леспрямованостч, то за це в'дповідальний великий Ньютон. Створена
тими дослідниками картина світу стала на довгий час базою філософічної
думки. Одне явище є спонукане іншим і все можна передбачити й
обчислити математично.
Джордано Бруно (1548-1600) у своїх міркуваннях доходить до комплет-
Г'Ого пантеїзму, де природа і Бог одне (утотожнення Бога із всесвітом).
Він також бачить безмежність всесвіту і безліч соняшних систем. Відвага
і визов пануючим догмам завели його на костир. Але вже не багато
костирів горить після нього. В однім з останніх великих творів, написаних
латиною “Іпзіапгаііо Мавпа” великий учений Франсіс Бейкон (1561-1626)
атакує Арістотеля і його дедуктивну методу, якою послуговувалась схо-
ластика. Його метода — індукційна, якою зібрані факти, навіть дрібні,
дають знання загальних речей. Через досвід і обсервацію він пробує
знайти критерій наукової вартосте і стає основоположником емпіричної
або досвідчальної філософії.
Тут прийдеться нам згадати, бодай поверхово, ще один чинник, що
причинився до будування модерного світу, в якому сьогодні живемо —
це протестантизм. Його викликали економічні чинники, а головно — зріст
націоналізму в Европі. Мартин Лютер у Німеччині і Кальвін у Швайцарії,
кожний на свій спосіб, вірили, що вони краще «наслідують Христа«, ніж
св. Франц. Вайкліф в Англії і Гус у Богемії провалилися. Але які ж мар-
кантні слова в одному з полемічних памфлетів Лютера проти Риму: »Ми
вродились, щоб бути панами, але нас змушено хилити голови в ярмі тиранів.
Прийшла пора, щоб славний тевтонський нарід перестав бути іграшкою
римського зверхника«. Як багато нагадують нам ці слова дещо з сучасної
історії Европи.
Все ж таки протестантизм своїм наступом на авторитет, своїми кличами
індивідуальної свободи, стає поважним рухом у Західній Европі. Але
він ніколи, до сьогодні, не осягнув єдности. Навпаки, роздрібнювався на
сотні груп і сект, і далі дробиться. Виступаючи проти ортодоксії і схо-
ластики св. Авґустина, Кальвін у своїй книжці «Інституція Христової
віри« (1535) дає ще більш схоластичну і штивну систему детерміністичного
думання й індивідуальної аскези. Але підкреслюючи ролю совісте для
здушення нижчих людських інстинктів, він сильно вплинув на західне
думання. Ані Руссо, ані пізніше Фройд не зуміли захитати цієї домінантної
ролі людської совісте.
Католицька церква зуміла провести серйозні рефс рми, очіш'уючи себе
від закидів протестантизму і в Трентському Соборі вийшла оновлена та
з’єднана. Після войовничих років протестантизм перестав бути творчою
силою, і людська думка повернулася в іншому напрямі, на жаль — не в
бік віри. Розгортається епоха всесильного розуму або раціоналізму. Це
основна ціха 17-го і потім 18-го віків.
НОВІ ШЛЯХИ ЛЮДСЬКОЇ ДУМКИ
31
Для розуму печатки світу це математичні проблеми. І хоч раціоналізм
часто пробує погодитися з християнством, але в основному він визнає
тільки природне і відкидає надприродне. І хоч наука не відповідає на
метафізичні питання добра, зла і т. д., то раціоналізм вірить, що люд-
ський інтелект може розв’язати всі етичні, естетичні, навіть і теологічні
питання. Математика стає правзором філософічного думання. Не випад-
ково такі великі уми, як Декарт, Паскаль і Ляйбніц, побіч згаданого вже
Ньютона, були математиками.
Рене Декарт (1596-1650) уважається батьком модерної філософії. Все
можна ставити під сумнів: явища, ідеї, але існування себе самого — не
можна. »Думаю, отже я — є«, — це знані слова Декарта, що їх він зробив
підставою свого мислення. Бог — це абсолютне Єство, що його пізнати
нам не можна, але реальний світ — пізнавальний. У світі, за Декортом
є два елементи: дух і матерія. Звідси його дуалізм, бо не відкидає душі.
Світ має змисл, бо має порядок. Методичним сумнівом і логічною дедук-
цією Декарт пробує знайти те, що св. Авґустин уже раніше, але іншими
дорогами знайшов: тверду підставу власного буття.
Б. Паскаль (1623-1662) в протилежність до Декарта — глибоко релігійний
мислитель. Він теж думку ставить у центр людської гідности, хоч сумні-
вається у вартості чистого розуму. Але зарозумілості! барокко він не
змінив.
Третім визначним мислителем-математиком, що промостив дорогу до
розквіту раціоналізму, був Д. В. Ляйбніц (1646-1716). Це був універсаль-
ний дух, що, крім математики й логіки, інтересувався різними ділянками,
як спробами об’єднання церков і культурними зв’язками народів. Основ-
ною проблемою для нього, як і для його попередників, була субстанція
і дух. Дорогою субстанції не можна дійти до первопричини дійсності!, бо
найменша частина субстанції є подільна. Неподільними є тільки одиниці
духу, або, як він казав, »монади«, що є джерелом сили і життя. Ця теорія
дуже подібна до теорії модерної фізики, для якої матеріальна дійсність
є явищем безматеріяльної енергії. У світі панує гармонія, згода, Богом
устійнена, і кожне явище вказує на могутнього Творця.
Дещо відмінним шляхом у своєму математичному міркуванні пішов
пантеїст Барух Спіноза (1632-1677). Подібно, як колись Парменідес, він
шукає розв’язки в логіці, а не в людських переживаннях. Навіть людські
переживання можна, як геометричні форми, звести до формули. І всі
формули, кінець-кінцем, зводяться до одної вихідної формули — до Бога.
І дух і матерія — це одне в різних проявах, бо тільки одна дійсність у
багатьох формах. І Бог, і світ, і ми — це одне. Ось такий його пантеїзм
або монізм. У своїй »Етиці« він каже, що нема ні добра, ні зла, бо людина
керується розумом і логічно доказує, що можна робити, а що ні. Пізніше під
вплив Спінози дуже підпав Ґете. Та чи тільки Ґете?
Під впливом математики розвиваються різні ділянки науки: індустрія,
навігація тощо. За великою синтезою Ньютогіа природу трактується як
світову машину. Постає Академія Наук у Парижі 1660 року і »Брітіш
Роял СосастЬ. Поширюють погляд у космос астрономи Кеплер і Браге.
32
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Непорушне небо Арістотеля заворушилось. Принишк релігійний фанатизм,
а з відкриттям нових країв дуже поширився світогляд. Зродилася думка,
гцо в усіх релігіях є трохи правди і Бог є Богом усіх людей. Але розум
даний людям для того, щоб вони з нього користали і з його допомогою
здобули центральне місце у світі.
Отак ми наближаємось до 18-го віку, епохи «просвітлення», або самоза-
доволення і оптимізму. Кант, основна фіґура цієї епохи, сказав, що »в
епоху просвітлення людство вийшло з пеленок, в яких досі добровільно
залишилося».
Іншим напрямом філософії, що спричинився до розвитку епохи »про-
світлення«, був англійський емп ризм, або думання, сперте на чистому,
суб’єктивному досвіді. Впарі з тим іде сенсуалізм, який каже, шо все
наше пізнання сперте на змислових спостереженнях. Тут теж можна
згадати три визначні постаті: Локк, Берклі та Юм. Від них починається
те, що ми сьогодні називаємо «критикою пізнання». Джон Локк (1632-1704)
твердив, що все пізнання походить від досвіду й ніяких «вроджених ідей»
нема. Джордж Берклі (1685-1753), продовжуючи погляд Локка, створив
ідеалістичну теорію, за якою речі існують тільки тоді, коли ми їх бачимо.
Значить, вони існують тільки в нашій ^відомості. Давид Юм (1711-1776)
теж тільки розгорнув теорію пізнання Локка. Речі й факти можна ствер-
дити фактами, але поза ними не можна роби™ ніяких абстрактних
висновків. Значить, світогляду творити не можна. Таку механічну ме-
тоду прийняли пізніше «позитивісти». Нема жодного »я«, а є тільки сума
вражень. »Я« це річ уявна, а не фактична. Теорія ця мала великий
вплив на рефлексійну психологію, т. зв. «психологію без душі«. Юм
підірвав довір’я до чистого розуму і відкрив дорогу до скептицизму.
Ідеї «просвітлення» приніс з Англії Вольтер, що жив там деякий час,
а поширили їх енциклопедисти Дідро, Д’Алямбер та інші. Найдалі зайшли
модерністи 18-го віку, для яких усе. що душевно-духове було явищем
побічним серед матеріяльних процесів. Т. де Ламетрі в книзі «Людина •—
машина» дав маркантний вираз тому світоглядові. Лессінґ у «Натані»
шукає понадісторичної чисто людської релігійности. Вольтер у книзі
Звичаї і дух народів» пробує доказати, як людство з варварства підійма-
ється до цивілізації. В доктрину процесу вірить теж Кондорсе. У своїй
філосоіфї історії «Процес людського духу« він зводить Божу державу
«Сіуііаз Сеі« св. Авґустина з-перед 15-го стол. з 18-им стол. «Сімііав
Теггепа».
Але є й протест проти віри в поступ і проти чистого розуму. Цей
протест псродив знаний у мистецтві напрям — романтизм, який також
не протривав довго. В обороні внутрішнього голосу, а не розуму, виступає
Жак Руссо (1717-1778). Він каже, що людина з природи добра, але штучні
надбання цивілізації роблять її злою, тому треба вернутись до природи
і до себе самого. Інтуїтивний «голос серця» вищий від розуму. Його
«Суспільний контракт» мав великий вплив на суспільні науки в модерні
часи.
Тоді, коли середньовіччя було змаганням Божої держави зі світською,
то тепер бачимо змагання розуму з іраціоналізмом. «Просвітлення» вірило,
НОВІ ШЛЯХИ ЛЮДСЬКОЇ ДУМКИ
33
що розум переміг. Деклярація прав людини і громадянина під час фран-
цузької революції була завершенням цієї віри. Кодекс Наполеона визна-
чив рівноправність усіх громадян. Але, як же швидко прийшло розча-
рування, хоч би в диктатурі самого Наполеона. Іраціоналісти знову
повертаються в центр уваги. Коли «просвітленнях думало про те, як
зробити людину щасливою, то сьогодні ми думаємо лиш про те, як відвер-
нути людство від тих катастроф, що його чекають.
Відхід від чистого розуму спричинили головно німецькі ідеалісти, коли
згадати тільки двох найбільших — Канта і Регеля. Ці два велетні духу
мали необмежений вплив на модерні часи. Кант (1724-1804) знаний го-
ловно зі своєї трилогії: критика чистого розуму, критика практичного
розуму, критика вирішальності!. В Критиці чистого розуму-- Кант пробує
поєднати чистий розум із досвідом. Пізнання, сперте на розумі, є »а
ровіегіогі®, форма одначе цього пізнання в нашій свідомості є »а ргіогі«.
Наше думання і висновки можуть бути синтетичні або аналітичні. До
синтетичних належить теж метафізика, що має дати відповідь на основні
питання буття- Бог, свобода, безсмертність. Розум і змисл — два основні
елементи, що творять категорії думання. Речі самі для себе (»Віп§ ап
8іс1і«) існують, але ми не маємо до них ніякого доступу. Закони не беремо
від природи, але природі приписуємо. Чистим розумом часто не знаходимо
відповіді на питання, але нам призначено їх шукати і ми знаходимо їх у
практичному житті.
В «Критиці практичного розумув Кант звертає увагу па голос совісти,
як «категоричний імператив: нашої дії. Кант думає, що не релігія дає
нам мораль, а навпаки — мораль створює релігію. Найвище єство —
Бог, це регулятивна ідея, яка спрямовує нашу дію, бо ж ми дивимось на
світ не як на щось, що є, а як на щось, для чого воно є. Кантівська
надумана система це ніби великий гірський масив, збудований з абстракт-
ної, або як сам Кант називає, трансцендентної думки. Модерна наука, що
на цьому масиві виросла, захитала його, або й зовсім розвивала. В «Мета-
фізиці звичаїв® він говорить про людську гідність.
Ідеалізм знайшов дійсність у духові. Він відповідав платонівським
ідеям дійсності!, в яких знайшла співзвучність християнська віра се-
редньовіччя. Але практичний ідеалізм Канта був далекий вд платонізму.
Кант мав ряд учеників, до яких належить і фанатичний проповідник
чину — Фіхте. Для нього біля »я« є завжди »ти«, а звідси почуття
обов’язку і конечність чину. І коли Гетівський Фавст каже: В началі
був чич — то це квінтесенція фіхтівської філософії. Дехто закидав
Кантові відсутність почувань і переживань, звідси сильна реакція ро-
мантизму.
Інший ідеаліст, Шеллінґ, інтерпретує природу, як пройняту духом
цілість. Це наближує його до знаної єресі середньовіччя — гностицизму.
Найдалі, одначе, зайшов Ґ. О. ГеГель (1770-1831), для якого через люд-
ський дух відчиняється дорога до абсолютного духу, себто — до суті всіх
речей. Цей дух, це не дух неоплатонців або християнських містиків
середньовіччя. В нас самих, в нашій свідомості завершується процесуван-
34
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ня духу світу. Можна сказати — філософ є завідувачем основних речей,
бо дух космосу відроджується й удосконалюється у філософії, мистецтві,
релігії.
Досвідчальна метода в науці це не метода Геґеля. Він хоче творити
поняття й аксіоми пізнавання з допомогою логіки і діялектики. Його
діялектика це: теза, антитеза і синтеза. Вони допомагають досліджувати
протилежності. При цьому синтеза — це не компроміс, а щось зовсім
нове. Ідеї — це думки Божі. Розвиток — це боротьба суперечностей, а
боротьба — це рушійна сила буття. Історія — це теж процесування світо-
вого духу, для якого люди тільки маріонетки, а буття — це абстракція,
що знаходить свою антитезу в дочасних речах. У своїй ідеалістичній
космології Геґель надіється усунути зло, вирівняти всі недосконалості та
знайти відповідь на основні, кінцеві питання світу й буття. Тим самим
він незрівняний оптиміст.
Але тут же знайшовся і противник, як антитеза до світової формули
Геґеля. Це безнадійний песиміст Шопенгауер (1788-1860). Погляди свої
він зібрав у творі свого життя: »Світ як воля і уява«. На нього мала
великий вплив індійська філософія і він, деякою мірою, спопуляризував
її в Европі. Західній світ був втомлений абстрактними спекуляціями
нежиттєздатного ідеалізму. Розвиток природничих та різних точних наук,
безліч тріюмфальних винаходів і ділової літератури, були головною при-
чиною цього. Питання великої загадки не мали відповіді — звідси Шо-
пенгауерів песимізм. Джерелом усіх речей є сліпий стимул, в роді невідо-
мої сили Брама з індійського вчення. Безцільні сили, що не знають ні
добра, ні зла, взаємно одна одну поборюють. Взявши до уваги твердження
Канта, що наш світ уявний і що до речей «самих у собі« лійти не можна,
Шопенгауер вірить, що знайшов до них дорогу. Він каже, що речі «самі
в собі« — це воля. Вона нестримна і ніколи не знаходить спокою. Індиві-
дуальність чи інтелект — це ніщо інше, як втілення волі людської породи.
Наш інтелект може деякою мірою пізнати світ, але змінити його не може
Людина — це особливий випадок серед сліпих сил на цій «землі жаху
й болю«, і тому вона самітна. Шопенгауер у житті теж був дуже самітний
і ніколи не покидала його оця невідома тривога, що приходить із гли-
бинних димензій світу.
На ділі ж Шопенгауер — екзистенціяльний філософ, що живе на гранях
болю і тривоги життя. Він багато в дечому нагадує сучасного екзистен-
ціального нігіліста Сартра, але про це пізніше. Шопенгауер ніколи не
зумів пояснити втілення і самої суті ним придуманої «світової волів. Він
тільки відкрив дорогу дослідам над «підсвідомим», таким популярним у
найновіші часи і таким погубним у ділянц мистецтва наших днів.
19-ий вік був спадкоємцем епохи «просвітленняв, що вірила в поступ,
гармонію і вічний мир. Мовляв, по Французькій революції історія повинна
заникнути, бо людство стає шляхетним. Згідно з утилітарною теорією
Бентама, треба зробити все можливе, щоб забезпечити якнайбільшу кіль-
кість людей якнайбільшим щастям. Разом з індустріяльною революцією
19-го віку наростає швидко капіталізм, якого виразником був ліберальний
НОВІ ШЛЯХИ ЛЮДСЬКОЇ ДУМКИ
35
теоретик капіталістичного господарства Адам Сміт. Він проповідує спра-
ведливість, добробут і шляхетну конкуренцію. Набирають ваги суспільні
науки, націоналізм і «утопічний соціялізм«. Сен-Сімон розгортає теорію
релігійного соціялізму, в якому почесне місце займає продукуюча людина.
Бід Сен-Сімсна вийшов позитивіст Огюст Конт (1798-1857), який пише, що
після релігії і метафізики людина переходить в епоху практичного зна-
чення. Суті речей збагнути не можна, але їх можна поставити собі на
службу. З-поміж усе більшої кількості мислителів і гуманістичних пись-
менників можемо, щоб не загубитись, згадати в цій короткій аналізі тільки
деяких важливіших.
Віра в поступ знайшла маркантний вияв у практичній філософії Канта.
Але ідеалістична філософія вплинула на розвиток романтики і кляси-
цизму в мистецтві й літературі. Було б дуже інтересно прослідити вплив
ідей на мистецтво, але це окрема тема і залишемо її набоці.
Далі, це дуже інтересне століття, під впливом розвитку техніки, науки
і позитивістичних ідеалів, схилилося в бік реалізму, відміною якого був
натуралізм. Особливо вчення Дарвіна про еволюцію в природі поглибило
матеріалістичний світогляд. Геґелева філософія вказувала на цілеспря-
мований перебіг життя, а механістичне пояснення природи говорить про
сліпу кавзальність життя, в якому все ж таки настає культурний поступ
і людина стає більш етичною.
На тлі різного роду суспільних і економічних теорій появляються 1848
року Комуністичний маніфест, як Марксове кредо класової боротьби, і
«Капітале, псевдонаукова штучна теорія надвартості! і продуктивних сил.
Це своєрідна філософія історії, в якій Геґелева діалектика поставлена,
як сам Маркс каже, з голови на ноги. Підставою усього є боротьба і
зміна та необхідність революції. Бернштайн хоче наглої і жорстокої
революції, Кавтський, натомість, хоче повільної і легальної дороги до
соціялізму. В основному марксизм — це своєрідна релігія, яку — як
»рай« на землі — пробує пізніше реалізувати Ленін там, де цього Маркс
зовсім не сподівався. Ленін був зрадником ортодоксального марксизму,
а Сталін з’єднав марксизм з московською історією і культурою, запроваджу-
ючи систему нечуваної в історії перверсії. Марксові таке й не снилося.
В тому віці рівноваги, вікторіянського компромісу і різнорідности
думки помічається також відродження християнської думки. Блискучий
Шатобріян в «Генії Християнства» пробує привернути йому попередню
домінуючу позицію, а кардинал Ньюман у своїх писаннях показує христи-
янський дух у новому світлі. Християнство — понад науковою правдою,
воно живе й правдиве, тому мусить рости — розвиватись, і якщо воно
й зміняється, то це тільки доказ його життєздатности і доцільности.
Християнство — невмируще.
(Закінчення в наступ, числі)
36
визвольний шлях
Інж. Іван ВЕРГУН
ЕВОЛЮЦІЯ У СВІТЛІ НАУКИ
(З приводу творів о. де Шардена)
Відомо, що еволюційна теорія Дарвіна і Лямарка твердить, що теперішнє
життя на землі постало в результаті предовгої еволюційної трансформації
примітивних видів (зресіез). Мало того, їхні адепти неолямаркісти пішли
далі й доказують, що людина, наслідком трансформативного процесу, в
якому домінуючу ролю відограло середовище, походить із тваринного світу,
себто — від мавп.
Кінцево, великого шуму наробили пантеїстичні твори французького вче-
ного єзуїта Теярда де Шардера: 'Людський феномен», «Божеське середо-
вище», «Гимн Всесвітові» та іншії, ці твори були надруковані, майже всі,
по його смерті в Нью-Йорку 1955 року без »ітргітаіиг« та кількаразово
перестережені Католицькою церквою — декретом із 6-го грудня 1957 і в
»Монітумі« (“Бакга Соп§ге§аііо Бапсіі ОШсіі”) з 30-го червня 1962 року.
Як геолог, палеонтолог і антрополог великої ерудиції, о. де Шарден робить,
свого роду, синтезу знахідок, розуміється, у філософо-теологічнім насвіт-
ленні. Провідною думкою його творів, особливо «Людського феномену», є
те, що людина в процесі довгого очоловічення, так званої »гомонізації«,
зродилась із примітивного »філюм«, пройшовши через мавп’ячий трасформа-
ційний етап розвитку.
Правда, треба признати, що твори його написані високопарною мовою, з
ізмами та багатьма неологізмами. Саме зродження життя та його мета
обкутані, так би мовити, «революційними» концепціями. Тож не дивно, що
це дало товчок до багатої та різнорідної полеміки. Між іншим, великими
його адораторами та оборонцями є, в першу чергу, марксистський філософ,
член французької комуністичної партії, Роже-Ґароді та французькі єзуїти
оо. Генрі де Лібак (БиЬас) й Еьиль Рідо. Все ж таки, вдумливому читачеві
кидається у вічі суб’єктивність, неґація підкреслених попередньо правд
«а ля« Винниченко, та необґрунтованість доказів. Коротко: автор грішить
проти: Святого Письма, біологічних та археологічних наук.
Виходячи з принципу «швець до кравецтва не мішайсь», було б краще не
висувати теологічних питань. Все ж таки варто, хоч побіжно, проілюстру-
вати декілька цитат.
«Коли говориться про кінець світу, надходить нам думка про нещастя:
космічний катаклізм. Я хочу висловитись, базуючись на всім, що нас учить
минувшість Еволюції, що ми не повинні боятись жодної з цих численних
катастроф»* 2.
Або: «Людина постала з загального творення землі»3.
і) ТЬеіІЬагсІ сіє СЬагйіп: “Бе рЬепотепе Ьитаіп.” Ей. 8еиі1, Рагіз, 1955;
“Міііеи сігсіп”; “Б’Ьутпе а Б’ Ппіуєгб” 1961. Ей. Зеиіі,
2) Бе рЬепотепе Ьитаіп,” стор. 305, 306.
3) ІЬібет, сЬ. І, стор. 209.
ЕВОЛЮЦІЯ У СВІТЛІ НАУКИ
37
Обговорюючи суть колективізації у творі «Майбутність людини»*, автор
філософує: «Отже, хай вона буде супроводжена резурГенцією у філетичнім
сенсі. Колективізація ґльобу є необхідно правдиво-реальним інструментом
не тільки мозкової супергомонізації, а й гуманізації комплетної«4 5 6.
У «Гимні Всесвітові»® автор подає — поетичні формою, змістом проГре-
сивно-матеріялістичні, — пеани матерії: «Благословенна будь ти, всемо-
гутняя матеріє, не приборкана Еволюціє, дійсносте, що родишся... Я тебе,
гармонійне джерело душ, поздоровляю, з якого постане новий Єрусалиме.
Ці дві останні цитати є явною неґацією писань св. Павла (Перше Коріп-
тіянам, глава 2, 4, 8, 13).
У всіх Шарденівських теоріях та виводах зустрічаємо підставову Берґсо-
нівську думку: примітивну психічну природу матерії та життя, завданням
якої є виробити «свідомість». Шарден, будучи більшим віртуозом слова ніж
Берґсон, переганяє його, створюючи, хоч би, вислів «персонального Бога«.
Еволюційно-трансформативні твердження підтримує теологічними екстра-
поляціями, які не мають нічого спільного з науковими відомостями.
Незаперечно, серед біологічних наук найбільш прецизійною є генетика.
Творцями її були Мендель та Журдан. Пізніше Чермак, де Вріс та МорГан,
перевіривши менделівські закони дідичности, прийшли до такої конклюзії:
Перехід виду в новий вид (кресіек), штучно чи природно, є річчю неможли-
вою, не зважаючи на те, що між видами є морфологічна спільність рис,
бож види в природі стабільні, незмінні.
Генетично, ця стабільність є у сталому числі, специфічному для кожного
виду, хромозомів. себто ниточок ядра сексуальної клітини. На хромозомах
є розміщені гени, носії дідичности. І властиво ці гени є промоторами агроно-
мічної креації багатьох рас та відмін, розуміється, в межах даного виду.
Зілюструймо це кількома прикладами. Спаровуючи два представники від-
мінних видів, напр., віслюка з кобилою, або навпаки, дістанемо новий вид:
мула. Це є так званий гібрид. Але гібриди не здібні, між собою, до дальшої
прокреації. Тоді, коли мул-самиця, спарована з жеребцем або віслюком,
родить у першому випадку чистокровні коні, в другому — осли. Отже,
поворот (по-науковому — регресія) до попереднього виду.
Ідентичний процес відбувається і в рослинному царстві. Схрещуючи різні
види, як капуста з редьківцею, жито з пшеницею і т. д., дістанемо стерильні
гібриди. Останні схрещувані з батьками, генетично й соматично ретроґра-
дують у їхній бік.
На підставі, отже, цих законів, створено штучно багацько тваринних та
рослинних рас і відмін; розуміється, лише в обсягу кожного виду зокрема.
Говорячи науковим терміном, це є тільки мікроеволюція. Противно, в про-
4) “Б’ауепіг де ГЬотте,” стор. 171.
5) Ідеш: “Сопе, роигг’и ци’еііе к’ассотра§пе д’ипе гекиг§епсе де бєпб
рЬуІєііцие, 1а соПесіІуікаііоп де Іа Тегге в’аг’еге Ьіеп гееПетепі іпвігитепі
поп веиіетепі де виг — Ьотіпікаііоп сегєЬгаІе таїв де сотріеіе Ьитапізаііоп.”
6) “Б’Ьуіппе а і’Цпіуєгб,” стор. 72, 73.
38
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
цесі так званої мутації (переміни) можуть, хоч і дуже рідко, постати нові
види, які також нездібні до дальшої екзистенції. Виїмок підтверджує пра-
вило. З другого боку, сама по собі мутація анулює еволюційно-трансформа-
тивні неолямарківські та шарденівські докази.
В самообороні еволюціоністи радо покликаються на палеонтологію, науку
про викопні людські кістяки-знахідки.
Посеред типічних відкопань найбільш відомі: пітекантропус, знайдений у
1891 році в Трінілі на Яві й який датується з-перед 200 тисяч літ; сіне-
кантропус — в 1921 році в Шу-Ку-Тієн біля Токія; неандертальський чо-
ловік — у 1857 р. в Неандерталю біля Дісельдорфу. Крім вичислених є ще
ціла мозаїка кістяків під різними назвами. На думку еволюціоністів піте-
кантропус та сінекантропус є перехідними »спеціменами« між мавпою і
людиною. Щодо неандертальського — це примітивний »Ьото 8аріепв«. Інши-
ми словами, людина є мавп'ячого походження.
Більшість науковців не погоджується з подібними окресленнями. Про-
студіювавши кістяки, в більшості випадків лише частини, остеологічно й
антропологічно, приходять до переконання, що це правдиві мавпи, а не
мавполюди. Відносно неандертальського чоловіка твердять, що він є прав-
дивий »гомо сапієпс«, який у льодовій добі плейстоцену хворів на акро-
мегалію, хворобу надмірно позвипсних очних орбіт і яка, час від часу,
появляється і в нашій добі (брак певних елементів у метаболізмі гіпофізи,
як кальція, зимний клімат і т. д.). Пе і підтвердили, відносно мавполюдей, в
1928 році знахідки Блака, Пєї та Ванденрайха. їм пощастило знайти в
тих же шарах плейстоцену в Шу-Ку-Тієн. де був знайдений сінекантропус,
більшу кількість людських та звірячих кістяків разом з погребними при-
ладдями. Це були правдиві люди, які нічим не уступали теперішній людині.
До речі, знаменитий антрополог і еволюціоніст проф. Буль був тої гадки,
що сінекантропус є »специменом« великої мавпи, трупи ґіббон.
Була також знайдена ціла серія передісторичних кісток давнішої ери,
ніж плейстоцен. Знахідки більше схожі на теперішню, ніж на неандер-
тальську людину. Як приклади: чоловік з »Рі1і Потоп« (Н. Патовоп, 1912),
лондонський череп 1925 р., людина Шаранту (Франція, Мартен, 1947 р.), у
Сванкомб біля Лондону (Магіоп, 1955) і т. д. Також кантитативно, і на різ-
них континентах, відшукано людину неандертальського покрою з мустьєр-
ської епохи та з меншими признаками акромегалії, ніж неандертальський
чоловік?.
На підставі цих даних учені з певністю твердять, що людина на землі
появилась такою, якою вона є сьогодні. Навіть якщо й були деякі аномалії,
то вони постали наслідком змін середовища, а в ніякім разі — еволюції виду.
Об’єктивні науковці й дослідники, хоч і в більшості прогресисти й ате-
їсти, заперечують еволюцію, як псевдодисципліну.
Основоположник палеонтології проф. Кувіє (11832), після багатьох і де-
тальних студій порівняльної анатомії, стверджує, що людина є специфічне
Єство, цілком відмінне від мавпи!
?) “ЕVо1и1іоп ои сгеаііоп,” ргої. О. ЕгіЬаиИ, Вг. А. ВиЬоік. Без Ргеззез
Де 1а Біб сі’ітргітегіс МеФіеггапеппе. Иісе, 1957.
ЕВОЛЮЦІЯ У СВІТЛІ НАУКИ
39
Проф. Лємуан у У-му томі Французької Енциклопедії з 1938 року пише:
«Еволюція е свого роду доґма, в яку її апостоли більше не вірять, а тільки
пропагують народові®. На стор. 365 твору «Початки створінь® («Ь’огі^іпе ден
еігез уіуап1з«) Віятон категорично домагається: «Слово сотворення мусить
заступити еволюцію, яка нічого не пояснює®.
У 1957 році Жан Ростанд, знаний учений атеїст, на сторінках «Літератур-
ного Фіґара«, в статті п. з. «Роздумування над еволюцією«8 признається
и±аерто, що ми нічого конкретного не знаємо про еволюцію, називаючи її
«байкою для старших®». Також і безбожник Рене Моніє не погоджується з
прогресивно-матеріалістичними теоріями о. де Шардена: «Механічний світ
це хитке риштовання. Він перестарілий у повнім значенні. .. Фізіс ще
мовчить, але як вона пробудиться? І в остаточній розгрі сил проти Апока-
ліпси, якої загроза є між нами, котра з двох переможе?®* 1**
Марксист Ревель теж в основному не погоджується зі славним єзуїтом:
«Палеонтологія та предісторія не можуть покликуватись на науку, бо
всі наукові дисципліни разом не можуть визначити загального змісту
Всесвіту®11.
З церковного боку Пій XII також засудив у «Нитапі 2епегІ8« з 12-го
серпня 1950 року еволюцію, а «Оссерваторе Романо« з ЗО червня—1 липня
1962 року, репродукуючи постанову Монітум-а, робить такі висновки:
«Дійсно, наше століття має конечну потребу автентичних свідків Христа,
але ми бажаємо, щоб вони не підпадали під вплив «системи® науково-
релігійної де Тайгарда® (себто — де Шардена, І. В.).
Безперечно, ясним є, що еволюція, як псевдодисципліна, не може йти на
прю з наукою, не маючи достатніх пояснень початків життя на землі.
Еволюційні виводи є сьогодні анахронізмом. Чесні світочі науки, хоч і
часто матеріалістичних поглядів, є беззастережними прихильниками Пер-
шого розділу генези, бож життя реалізується і продовжується за генетич-
ними законами, які прецизійно керують рослинами і тваринами світу.
Гірше лихо нашої епохи є те, що чоловік згордів у синтезі великих тех-
нічних винаходів. Слова св. Пія X в Енцикліці з 8-го грудня 1849 року й
досі актуальні: «Сьогоднішня хиба не в тому, щоб заперечити Бога, а
передовсім у тому, щоб зайняти його місце®.
23. 12. 1962 р.
8) Іеап Еовіапй: “Еейехіоп виг ГЕуоІиііоп,” “Гі^аго Иіієгаіге”, 1957.
9) Дослівно: “Е’еуоіиііоп се сопіе Йев їеез роиг йгапдез регзоппез.”
Ю) “Еев Аг^итепіз.” Ед. Мігшії. 4 Іг. 1961 (геуие)
і1) Д. Е. Еєуєі: “Еа СаЬаІе без Пєуоіз (ДиШагй 1962). Ехігаіі йи “ТЬеіІЬагб
де СЬагйіп сопіге ГЕуап§і1е сіє 1. СЬгівІ, 1а Бсіепсе.” Ей. Асііоп Еаіігпа —
Ггапсе, 1962, стор. 49.
40
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Лев БИКОВСЬКИЙ
ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ У ВАРШАВ1 1944 РОКУ
(Спомини очевидця)
ВСТУП
Уривок з листа п. В. В. Міяковського до інж. Л. Ю. Биковського з дня
7. 12. 1944 року.
Дорогий Леве Юстиновичу!
Радісно вітаю Ваше визволення з руїн Варшави... У мене до Вас про-
хання. Запишіть усе, що знаєте, і що бачили, про (Варшавське) повстання
та пришліть до Музею-Архіву УВАН. Треба по гарячих слідах збирати
мемуари сучасників. Запишіть усе, що можна зараз і за те буде велика дяка
від майбутніх істориків ...
Ваш М. Міяковський
Відповідь інж. Л. Ю. Биковського п. В. В. Міяковському з дня 3. 1. 1945 р.
Дорогий Володимире Варламовичу!
Жадаєте, щоб я написав спомини про иоє перебування під час поль-
ського повстання у Варшаві в серпні-вересні 1944 року. Думаю, що це
передчасно. Я хоч і видужав фізично, проте все ж почуваю себе ще й досі
приголомшеним. Не маю ще на всі події відповідної історичної перспективи.
Крім того я був безпосереднім., і до того ще й страждаючим, учасником
подій, отже тяжко мені уникнути суб’єктивізму. До того ж про деякі справи
не слід ще писати. Прошу все те мати на увазі, коли будете читати внизу
подані матеріали.
Списав я їх, може, подекуди безладно, одним черком пера, на підставі
власних переживань і спостережень, оповідань інших учасників, повідом-
лень повстанської преси, що рясно виходила в той час у Варшаві. Під час
мого ув’язнення (22. 8.—6. 9. 1944 р.) я був ізольований від безпосередніх
подій, тому просив свою дружину виповнити цю прогалину своїми заувагами.
Уклав я спомини більш-менш у хронологічному порядку. Поділив їх на
три частини: 1) Перед повстанням, 2) Час повстання і 3) Після повстання.
Час повстання, у свою чергу, поділив, із причин особистих, на три розділи:
1) До часу мого ув’язнення, 2) Під час арешту і 3) Після звільнення.
Ваш Л. Биковський
ПЕРЕД ПОВСТАННЯМ
Про те, чи повстання було безглуздям (?) можуть бути різні думки, але,
що це був невгаваючий жах — для цього є багато доказів.
Майже на протязі року, перед повстанням, у Варшаві витворилися
»мехіканські« умови життя. Все частіше відбувалися напади підпільних
ВАРШАВСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1944 РОКУ
41
польських боївок на жителів міста, а також і бандитів, що підшивалися
під боївки. Одночасно майже щодня були атентати на вищих і нижчих
урядовців — німців та людей, що служили у німців... Особливо гинули
аґенти Ґештапо та Арбайтсамту. Потім, по різних закутках міста, почали
вбивати навіть звичайних німецьких вояків. Це викликало різні кари з
боку німецьких окупантів.
Хто це робив? Думки були різні. Одні говорили, що це робота польської
підпільної організації. Вбитих таким способом кількох провокаторів і шпи-
гунів. що були на німецькій службі, я бачив і сам, бо вони лежали на
нашій та околишніх вулицях. Інші твердили, що це були большсвицькі
провокації, щоб таким способом викликати заколот та нацькувати німців
проти поляків. Усілякі ворохобники й просто бандити використовували це
запальне й невиразне становище. Гадаю, що тут діяли всі. згадані вище,
причини разом.
Наслідком цього було те, що Варшава в очах німців мала опінію «бандит-
ського® міста. Безперечно, що польська повстанська організація у Варшаві
зміцнювалася і порозумівалася з провінцією. Вони діяли під назвою «Армії
Крайовей« (АК), згідно з вказівками польського еміграційного уряду в
Лондоні. Рівночасно організувалися і прихильники большевиків серед місь-
кого населення. Говорилося й оголошувалося афішами, розліпленими па
мурах міста, про підготований польсько-большевицький уряд у Варшаві,
який тільки чекає на відповідну ситуацію, шоб захопити владу в свої руки.
Ці громадсько-політичні течії конкурували між собою
Серед кіл зближених до німців доводилось чути, що вони про все знають.
Тому утиски і протизаходи з боку німців міцнішали: почалися труси, ув’яз-
нення, лапанки на вулицях, поодинокі та масові розстріли.
Місто вкривалося німецькими бункрами, дротяними засіками біля різних
установ, зміцненими вартами, стеками, пробними алярмами тощо. Німці
сподівалися польського повстання і чекали його. Доводилось навіть чути
голоси, що треба, нарешті, викликати це повстання, щоб військо, що буде
вертатися з фронту, мало причину знищити місто і його жителів.
Атмосфера все більше й більше напружувалася ще її тому, що німці на
сході постійно відступали і фронт наближався до Варшави Д.ишло до того,
що німці від половини липня 1944 року почали масово евакуювати свої
родини з міста на захід. Згодом і чоловіки, що були залишились ще при
різних урядах, з клунками в руках тікали за родинами.
При кінці липня (29. 7.) вивезли до міста Ласку, біля Лодзі (тодішнього
Ліцманштадту) і п. Андрія Лівицького з родиною та найближчим його
оточенням. У Варшаві з родинами залишилось ще нас трьох українців —
автор цих рядків, д-р Т. Олесіюк та адвокат П. Васинчук. Про інших
українців-залишенців у Варшаві я в той час ще не знав. Якби ми знали
були, що нас чекає — навряд чи погодилися б залишитися!
За декілька днів перед Варшавським повстанням московсько-німецький
фронт наблизився до Варшави. Москалі зайняли передмістя Прагу й Ґрохув,
що знаходяться на правому березі Висли, себто — на захід від міста. Всім
42
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
здавалося, що ось-ось німці остаточно вийдуть з міста (лівобережної части-
ни) і його займуть москалі, тим більше, що вони перейшли ріку нижче
Варшави і підсунулися з боку міста Пясечно. Ось у такій ситуації та в
такій атмосфері й почалося повстання.
ПОВСТАННЯ
Як повстання почалося та хто перший розпочав його — про те різно гово-
рили. Дві головні версії були такі: 1) Повстання спровокували німці або
большевики, 2) його підняли самі поляки свідомо, як протест проти масових
розстрілів та вивозу молоді на примусові роботи до Німеччини. Поляки
мали намір опанувати місто ще перед приходом большевиків.
Насправді ж ніхто й досі правди не знає. Можна встановити лише те (на
підставі вісток із часописів), що генерал Бур-Комаровський, який очолював
»Армію Крайовуя у Варшаві, мав повновластя від польського еміграційного
УРЯДУ в Лондоні кожночасно поступати так, як уважатиме за відповідне.
Отже він, буцімто, дав наказ розпочати повстання, гадаючи, що німці вихо-
дять з міста, а москалі вже зайняли частину Варшави. Насправді виявилось,
що він помилився. Німці цілком з міста не вийшли, а москалі спинилися на
передмістю Прага та дивились, як німці поволі ліквідували повстання.
Отже виходить з того таке, що москалі німецькими руками знищили неба-
жаних їм польських патріотів-повстанців (АК), як »аґентів Лондону«. Разом
із тим зруйновано і мільйон зве місто, щоб не мати потім клопоту з його
жителями та ще й виступити в ролі »добродіїв« польського народу. А
відповідальність за руїну Варшави скинути на німців. По ліквідації німцями
повстання, москалі все ще не рухалися з місця, а згодом німці навіть від-
сунули їх на кількадесят кілометрів.
Час від 1-го до 22-го серпня 1944 р.
Повстання почалося 1-го серпня між 4.30-5.00 год. після полудня. Фа-
тально визначена година потім відбилася на всьому перебігу повстання.
Відповідні чинники попередили мене, як керівника в той час Публічної
Бібліотеки, про повстання вже о 3-ій год. по полудні того ж дня. Наказано
було заздалегідь зачинити ворота перед юрбою тощо. Але в котрій годині
мало початися повстання, я докладно не знав. Тому, виконавши наказ, я
пішов відвідати адвоката П. Васинчука, що жив тоді, здається, на вулиці
Вспульній. Я вийшов біля год. 5-ої і в місті зустрів уже стрілянину. Стрі-
ляли з рушниць та пістолів, невідомо хто і звідкіля, переважно з дахів та
вікон. Усі прохожі ховалися у підворотнях і по домах Перебігаючи попід
стінами, від брами до брами, я добіг до вул. Маршалковської. Тут рухом
керував якийсь панок, що парасолькою давав знак, коли можна було
переходити через вулицю. Час від часу стріляли вже й німці, відповідаючи
повстанцям. Вулиці, мов хто »вимів«, за кілька хвилин були порожні. Я
опинився щасливо в Публічній Бібліотеці (вул. Кошикова 26), де мене
радісно зустріли дружина й служба, бо думали, що я вже вбитий.
ВАРШАВСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1944 РОКУ
43
З дня на день становище ускладнювалось. Жителі міста, під керівництвом
»акістів« (АК), почали споруджувати впоперек вулиць барикади з хідни-
кових плит, бочок, дерева, скринь, цегли, меблів. За кілька днів місто, а
принаймні середмістя, де я жив, було вкрите барикадами, у відступах
50-100 метрів одна від одної. Біля домів, по обидвох боках вулиці, лишилися
тільки вузькі проходи для військових та сміливіших.
А тому, що повстанці та німці стріляли вздовж вулиць і ходити було
неможливо, почали пробивати між домами діри-проходи. Тими потаємними
ходами, що вели льохами і проломами між домами, вешталися люди.
Барикади на вулицях та потаємні ходи між домами були, нібито, наслід-
ком технічного досвіду громадянської війни в Еспанії та московсько-
німецької війни у Сталініраді. Вони перетворювали місто в суцільну не-
приступну твердиню. Все це робилося вміло, під керівництвом різних
інструкторів.
Середмістя, де я жив, було обмежене Єрозолімськими Алеями, Уяздов-
ськими Алеями, вул. Натолінського, Пляцом Збавіцєля, вул. Мокотовською,
Мокотовським Полем, вул. Ноаковського, Фільтрами і вул. Хабінського. Це
була частина т. зв. середмістя, як хто знає Варшаву хоч би з пляну.
На чолі цієї повстанської частини міста був «делегат уряду» (Лондон-
ського). Йому була підпорядкована цивільна адміністрація двох родів —
»Протилітунська оборона» (ОПЛ) і «Польський корпус безпеки» (ПКБ).
Протилітунська оборона була поділена на окремі «округи» з комендантами
на чолі. їм, у свою чергу, підлягали »бльоки« домів на чолі з «бльоковими».
Останнім були підпорядковані окремі доми з «домовими комендантами». До
компетенції такої ОПЛ належали: протипожежна акція, продовольчо-розпо-
ділююча, керування розмінуванням утікачів з інших дільниць міста та з
розбитих домів, набирання робітників на земляні, барикадні, пожарні та
інші праці й допоміжні функції. Я, з уряду, як керуючий у той час
Публічною Бібліотекою, був «домовим комендантом», а моїм «бльоковим» був
п. М., колишній працівник магістрату, польський »ура-патріот«, а на-
справді — злодюжка й п’яничка. »Округовим« («Обводовим») був інж. Р.,
вже літня, сумлінна у виконуванні своїх обов’язків, людина. Він спочатку
енергійно взявся до праці, але потім тільки руки заломлював, побачивши
до чого йде. Над ними була вже згадана «Делеґатура Уряду», що згодом
містилася вже офіційно на вул. Кручій.
Другою галуззю цивільної адміністрації, що також підлягала «Делеґатурі
Уряду», був уже згаданий «Польський корпус безпеки» (ПКБ), розбитий на
«Комісаріяти поліції». В нашій частині міста їх було два — на вул. Познан-
ській (ч. 12) і на вул. Гожій (в попереднім приміщенні комендантури поліції).
Третій комісаріят організувався на вул. Мокотовській (ч. 34). Поліція
організувалась із нових людей, бо колишніх («Гранатових») польських
поліціянтів німці вивезли ще перед повстанням. Зрештою, попередня поль-
ська поліція була скомпромітована в очах населення своєю співпрацею
з німцями.
44
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
»ОПЛ-овці« і »ПКБ-івці« носили цивільний одяг. Перші мали на рукавах
білі, а другі — білочервоні опаски із згаданими літерами.
Третьою, найголовнішою, групою в повстанській організації були різного
роду військові. Більшість із них, особливо в нашому районі, належала до
«Армії Крайової®, перебуваючи під зверхністю ген. Бура-Комаровського. Ця
група підлягала польському екзильному урядові в Лондоні. Меншість вій-
ськових належала до большевицьких організацій — «Польської Армії Льо-
дової® (ПАЛ) і «Армії Людовей« (АЛ). В нашому середмісті таких військових
не було і їх звали «пахолками Сталіна®. В тих районах міста, що їх вони
захопили, була і їх поліція — «Корпус безпеки® (КБ). На чолі польсько-
большевицьких формацій був ген. Монтер (Хрусціцєль).
Були ще й інші військові відділи, напр., відділ міліції «Польської Партії
Соціалістичної® (ППС).
Рядові повстанці, переважно молодь, були одягнені різно: по-цивільному,
в якихось чорних та синіх одностроях, іноді й у німецьких мундирах, а
переважно — в незручних сірих або синіх комбінезонах. Всі носили біло-
червоні опаски з літерами »ВП« (Войско Польскє), національного кольору
нашивки на грудях і шапках, іноді з орлом, або й без нього.
Старшини зовнішньо мало чим відрізнялися від вояків і лише декотрі
з них мали офіцерські мундири. Між масою вони вирізнялися більш рішу-
чим, наказодавчим і солідним виглядом.
Воякам та вояцьким групам асистувала жіноча молодь, що була зодягнена,
переважно, також по-чоловічому, а іноді скромно по-жіночому. Це були
просто «приятельки® окремих вояків і старшин або працюючі у вояцьких
кухнях, або т. зв. «лучники®. себто зв’язкові, що розносили накази. Вони,
переважно, належали до жіночої частини АК, були розташовані групами
при різних штабах і установах під керівництвом та доглядом відповідних
«офіцерш®. Відзначалися фанатичністю та відданістю повстанській справі.
Крім жіночих військових відділів були ще й «гарцежи®, молоді хлопці,
що зорганізували «військову пошту®. З неї користало й цивільне населення.
Ця «пошта® мала свою централю, а по місті були розміщені скриньки для
листування. «Гарцежи® ходили й по домах, збирали листи й приносили
відповіді. За доручений лист брали книжки для ранених у шпиталях. Свої
обов’язки виконували добре й пролазили закутини міста через небезпечні
зони.
На початку повстання всі згадані військові формації діяли окремо, але
потім об’єдналися. Бур-Комаровський став на чолі повстання, а Монтер був
його заступником. Всі вони уважали себе за союзників большевиків проти
німців. Але кола зближені до АК, як і сама АК, виявляли виразні засте-
реження проти большевиків, бажаючи, щоб вони самі, а не большевики,
стали господарями міста. Це, мабуть, було одною з причин, чому між
повстанцями і польсько-совєтським генералом Жимєрським, що керував
большевицьким фронтом на цьому відтинку, не доходило до дійсного
порозуміння.
ВАРШАВСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1944 РОКУ
45
Військо було поділене на округи — т. зв. »Коменди пляцу«, що були
позначені римськими літерами. Ми, напр., підлягали »ПІ-ій команді пляцу«.
*
На цьому місці в моїх споминах є прогалина. Річ у тому, що первісний
рукопис мав 134 стор. зі вставками. В днях 17-18 січня 1945 року, у зв’язку
з відступом німців перед москалями, військова жандармерія наказала нам
спакуватися та виїхати, разом із фірмою інж. С. К., в напрямку на захід.
Рукопис був у моїх речах. По майже місячній жахливій подорожі, під час
якої кілька разів ми були під обстрілом москалів, ми опинилися на деякий
час у селі Іроссобрінґен, біля міста Ваймар у Тюрінгії. Тут я з дружиною
впросився на квартиру до місцевої пасторової, пані Віттінґ. Вона ставилася
до чужинців з упередженням, а особливо чомусь незлюбила мене, хоч я
намагався віддячитися за її » гостинність®. Крім встановленої платні за
квартиру, я ще допомагав своєю працею — рубав дерево в лісі, працював
у городі тощо. Але все це не помагало і вона недовіряла мені. Особливо
дивилась косим оком на деякі наші речі, складені, за її дозволом, в уби-
ральні, за ванною. Там же були й пачки з моїми рукописами, а рукопис,
що про нього мова, лежав першим зверху. Випадково я спостеріг, що
моїми рукописами користуються для.. туалетних потреб. Протест мій був
спізнений, бо стор. 15-30 цього рукопису вже зникли безслідно. Спомини
були писані, як кажуть, жодним черком пера«, під свіжим враженням. Тому
тепер я вже не можу відновити їх так, щоб вони складали органічну
цілість. Мова там була про організацію війська, харчеві справи, розташу-
вання шахівницею по місту повстанських і німецьких військових відділів,
про перебіг боротьби та опущення повстанцями окремих дільниць міста:
Сєкєрок. Чернякова, Далекого і Близького Мокотова, Повисля, Старого
Міста, Жолібожа. Далі була мова про організацію повстанської преси, про-
паганди, таблиць з оголошеннями у відворотних кожного дому і т. д. Писати
про це наново — це вдуматися і ще раз переживати ввесь жах цих двох
з половиною місяців, а від того можна збожеволіти... Тому продовжую далі
від стор. 31-ої первісного рукопису.
*
.. Вся вулиця Раковєцка, Алея Шуха, будинок пошти на розі Новоґруд-
ської і Познанської вулиць, будинок телефонів (ПАСТА) на вул. Панській,
німецьке посольство, там же й садиба університету, частинно Головний
залізнодорожний двірець, частинно Політехніка, Мокотовське поле, будинок
Генштабу на Гітлерпляцу (кол. Саськпй пляц), палац Брюловський біля
магістрату (осідок шефа Дистрикту), ютель Брістоль на Краківському
передмісті та Европейський готель, разом з комендантурою і університе-
том, — були міцними німецькими військовими бастіонами серед мешкальних
домів, у яких засіли повстанці. Магістрат на Театральній площі декілька
разів переходив з рук до рук, аж врешті з нього залишилась тільки руїна.
Таким чином із наведеного з’ясовується образ тої мозаїки, чи пак шахів-
ниці, з якої складалося місто, що частинно було в руках повстанців і частин-
46
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
но в руках німців. Вже по кількох днях повстання майже в усьому вияви-
лася перевага німців.
Спочатку н.мці пробували взяти місто штурмом і кинули на нього
військо. Але відразу виявилась нецілевість такої боротьби. Атакуючі зустрі-
ли сильний спротив. їх пражили звідусіль стрілами, а вони, заглиблені у
лябіринт вулиць, не могли ані розгорнутися, ані сховатися від вогню
повстанців. Кожний дім треба було брати штурмом, як фортецю. Тоді німці,
зазнавши значних утрат, відтягнули військо поза місто і почали облогу.
Вони відрізали Варшаву звідусіль, обстрілювали її постійно з гармат,
літаків і танків. Танки іноді запускалися вглиб міста і часто гинули від
пляшок з бензиною. Виявилося, що метода облоги й обстрілу міста здалека
дає німцям кращі наслідки, бо повстанці мали лише легку зброю, яку
звали іронічно »пукавками«, і не досягали нею ворога. А той систематично
трощив вулицю за вулицею, дім за домом, стріляючи то вздовж вулиць, то
впоперек.
Становище повстанців з кожним днем гіршало. Особливо страшні для них
були т. зв. »корови«. Це були гарматні тяжких німецьких мортирів, що,
наладовуючись, ревіли як корови. За кілька хвилин наступав вибух і потім
звук попавшого в дім гарматня великої вибухової сили. Він мав ще і якийсь
плин, що викликав пожежу. Засяг гарматнів — до 1 км, але більшого засягу
німцям і не треба було. Згодом з Мокотовського поля почала обстрілювати
місто тяжка залізнична гармата, а друга, така ж сама, обстрілювала Варша-
ву десь від Висли. Її швидко унешкідливили влучним стрілом москалі.
Від цієї стрілянини руйнувалися будинки, займалися пожежі, що їх треба
було під обстрілом наспіх гасити, гинули повстанці й цивільні люди.
Кількість безпечних і незруйнованих будинків все зменшувалася, зв’язок
між дільницями й окремими вулицями ставав труднішим. Приміщення ще
в цілих домах, переважно в підвалах і на партері, займали військові. Тут
приміщувалися повстанські штаби й установи, польові шпиталі, склади
тощо. Таким способом військові випирали перелякане цивільне населення до
інших, напівзруйчованих будинків або на вищі, більш небезпечні поверхи.
Особливо давався в знаки зростаючий брак води. При »колодязях« дохо-
дило до бійки. Траплялися, раз-у-раз, випадки, що населення з ножами
кидалося на військових, що сторожили воду або брали її поза чергою для
своїх потреб.
В такій атмосфері виявилася і безнадійність ситуації. Населення і вій-
ськові жили з дня на день. Наркотизували себе якимись випадковими
успіхами, дрібними сути гками та надією на поміч альянтів і большевиків.
Спочатку всі думали, під впливом преси повстанців, що справа Варшави
стоїть добре, що вона дуже важлива і майже »перша« в альянтів, так само,
зрештою, як і справа цілої Польщі. Дійсність не виправдала цієї меґальо-
манії і поволі настрій бадьорої надії занепадав, уступаючи місце відчаєві,
безнадійності та страхові за своє життя.
Справді, небезпека загрожувала кожному з усіх боків, а передусім від
руїн. Будинки, від стрільних потрясень, розпадалися, влучаючи цеглою і
ВАРШАВСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1944 РОКУ
47
камінням у прохожих. Крім того боротьба провадилася не тільки на т. зв.
фронті, а також і по дахах домів, всередині повстанських дільниць. Звідси
стріляли т. зв. ґолемб’яже, себто німецькі стрільці, що засіли на дахах ще
спочатку повстання або дісталися вже потім від своїх баз по дахах. Вони
стріляли не тільки в АК-істів, а й по мирному населенню, бо здалека годі
було розрізнити військових від цивільних. Повстанці звичайно швидко
ліквідували »ґолемб’яжів«, але при тому бували вбиті по обидвох боках.
Від убитих німців забирали зброю, стягали з них чоботи й мундири, а трупи
лишались на місці. Вони розкладалися і затруювали довкруги повітря
тяжким, солодкаво-гнилим, смородом.
Обопільна жорстокість прибирала на силі. Про це кружляли дивовижні
й грізні чутки між населенням, що викликали обурення, а одночасно і
пригноблювали. Оповідали, що — буцімто — вздовж Фільтрової вулиці
німці вигнали з квартир людей, доми зруйнували й підпалили, обливаючи
меблі бензиною. Жителів гнали до таборів за місто, грабували, розділяли
подружжя, ґвалтували дівчат і т. п. На т. зв. Колонії Сташіца убивали
навіть дітей. Ще гірше діялось на відтинку від вул. Маршалковської до
Площі Збавіцсля, на вул. Баґателя та на інших сусідніх вулицях. Тут
німці вигнали населення з домів, ограбували їх, а потім сплюндрували.
Чоловіків відділили від жінок і в кількості 3.000 пігнали на Алею Шуха у
підземелля Ґештапо, де згодом їх, буцімто, розстріляли. Жінок і дітей
тримали в іншому місці, морили голодом, а потім вистроїли в ряди і пігнали
до повстанців. Вони, з білими хустинами в піднятих вгору руках, мусіли
переходити фронтову лінію під вогнем з обидвох сторін. Шлька жінок з тої
групи деякий час жило в Публічній Бібліотеці і я особисто з ними розмов-
ляв. Вони оповідали, що німці садовили на атакуючі повстанців танки
жінок і дітей, а повстанці, обороняючись, мусіли стріляти в них.
Повстанці, зі свого боку, також не краще ставились до населення. Часто
виганяли людей з домів, не даючи їм нічого забрати з собою, а будинки
підпалювали, мовляв, із »стратегічних поглядів«. До небезпечних робіт на
передових лініях повстанці брали в’язнів німців, фольксдойчерів і україн-
ців. Німці мусіли стріляти по них, хоч і бачили на їх плечах вимальовані
літери »У« або свастики. Німецьких військових повстанці майже не брали
до полону і вбивали їх на місці, здираючи з них одяг і взуття, не кажучи
вже про зброю.
Все ж таки з німецького боку ворог був виразніший, це було військо, а
на боці повстанців трудніше було відрізнити вояків від цивілів. Тому, отже,
все населення німці трактували як »бандитів« і нищили всіх.
Скільки було правди в тому, що говорилось про німецькі звірства, годі
сказати, бо керівництво АК розповсюджувало всілякі чутки також і тому,
щоб спинювати населення від виходу з міста, до чого його раз-у-раз закли-
кало німецьке командування. З цією метою німці скидали з літаків різні
летючки. З другого боку було відомо, що німці розстріляли одного з комен-
дантів якоїсь своєї частини за ексцеси супроти населення.
48
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Але найцікавіше і найголовніше для нас у цьому випадку буде те, що
всі ці ексцеси серед населення Варшави приписувалися... українцям, які,
мовляв, були в складі німецького війська. Ще задовго перед повстанням
кружляли серед населення чутки, що польська поліція буде усунена з
Варшави. Її, мовляв, заступить українська поліція, яка має знищити
варшавський бандитизм. Потім, напередодні повстання, розповсюджувались
поголоски про те, що німецьке військо має вийти з Варшави, а його за-
мінять дві українські дивізії СС-ів (?), щоб «перебити® поляків. Також і під
час повстання між населенням менше говорилось про самих німців, а більше
про українців, що — буцімто — найбільше підтримують німців і жорстоко
збиткуються над населенням (?).
А як справді було — ніхто не знав. Коли з оповідань виявлялося, що це
не українці, а німці, москалі, козаки, кавказці, калмики або якісь інші
мусулмани на службі німців, то й тоді була одна стеоретична відповідь:
»Адже всі вони українці!® («Пшецєж то вшистко сон українци!«). Так штуч-
но витворювались жах і ненависть серед населення Варшави до тих, як
казали, »гайдамаків« і »різунів«, що на Волині, Холмщині і в «Малопольщі®
нібито «вирізували® польське населення.
Ось у такій «добросусідській® атмосфері тільки дехто знав, що і я
українець. Інші не підозрівали мене в цьому, а я сам і не виривався.
Заступаючи директора Публічної Бібліотеки, я — згідно з попереднім роз-
порядженням наказного бурмістра м. Варшави п. Кульського — дбав
передусім про стан збірок і самий будинок Бібліотеки. Опіка над людьми
будинку була в мене на другому пляні й на цьому ґрунті почалися непоро-
зуміння з деякими урядовцями, що залишились у будинку Бібліотеки під
час повстання. Я старався іти середньою лінією — поступався домаганням
повстанців, а одночасно намагався ізолювати Бібліотеку від повстанської
акції. Я уважав, що з хвилиною чинної участи Бібліотеки в повстанській
акції, її збірки могли бути ушкоджені, а то й знищені. Іншої думки була
інтендантка Бібліотеки п. Я. П., що брала чинну участь у повстанській
організації. Вона ненавиділа українців, а мене зокрема. Мені закидала «брак
суспільної свідомости«, нехіть до повстання і погрожувала денунціацією.
Одночасно була ніби льояльною супроти мене, прикриваючи свою ненависть
інтелігентною жіночістю і гладкістю товариських форм, не минаючи при
цьому, де тільки можна було, тонких форм провокації. Атмосфера була
дуже складна й тяжка і я лявірував, відтягав як тільки міг, маючи по-
пертя з боку возьних, які назагал ставилися з резервою до повстання.
Нарешті я мусів поступитися в кількох важливих справах. Обстріл міста
з боку німців збільшувався, отже перебігати на розі Кошикової і Мокотов-
ської вулиць було вже небезпечно. З’явилися повстанці й пробили в стінах
нашого будинку проходи до сусідніх домів. Вони чемно запевнили нас, що
проходами через бібліотечний будинок будуть користуватися тільки військо-
ві. Але згодом цією секретною маґістралею почали користуватися і довко-
ВАРШАВСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1944 РОКУ
49
лишні та з дальших вулиць мешканці. Щоденно кілька тисяч осіб, знаних
нам і незнаних, вешталось удень і вночі через будинок Бібліотеки в один
і другий бік. Варта з урядовців і мешканців дому не дозволяла юрбі роз-
лазитися по Бібліотеці та спрямовувала її по витиченій дорозі. Кілька днів
потім знову з’явилися військові й наказали відчинити браму. Забрали все,
що було на подвір’ї — каміння, цеглу, дерево, скрині і т. п. — для буду-
вання барикади поперек вулиці, якраз напроти Бібліотеки. Нарешті, мірою
розгортання подій, довелося приймати до будинку Бібліотеки втікачів із
сусідніх домів та з дальших околиць, що опинилися без даху над головою.
Я намагався робити певну селекцію, приймаючи передусім бібліотекарів та
науковців. Приміщували ми їх у робітнях, здаля від книжкових збірок.
Згодом, все ж таки, за посередництвом тої ж п. Я. П., напхалося і багато
зайвого, чужого Бібліотеці елементу. Так дочекались ми, що нам забракло
води. Тоді ми почали копати криницю на третьому подвірку Бібліотеки.
Усіх мешканців і тих, що опинились у нашому домі, пришилось харчувати
зі спільного котла — кухні Бібліотеки, використовуючи наші скромні за-
паси і харчові приділи.
Лавіруючи таким способом між повстанцями, внутрішньою, все зростаю-
чою провокаційною опозицією, та дбаючи про цілість збірок Бібліотеки (в
тому числі і вартісних українських депозитів) — я дотягнув до другої
половини серпня 1944 року.
В Бібліотеці були складені, крім численних депозитів польських науков-
ців, також і українські книжкові цінності. Про них знав тільки я та ще
дехто зі служби. Ми дотримувалися засади, щоб про депозити знали лише
дві особи. В цей буревійний час Бібліотека користувалася великим довір’ям
з боку суспільства. Приймалося на переховування депозити від різних осіб
і різного характеру. Переховування цих депозитів у Бібліотеці могло поста->
вити нас у незручне становище супроти німців, а згодом — і супроти
повстанців. Про українські депозити антиукраїнська опозиція в Бібліотеці
мало знала. Так переховувалась, передусім, уся книгозбірня Митрополита
Іларіона, майно Холмської Консисторії, книжки д-ра Т. О., військові архіви
УНР, збірки Воєнно-Історичного Товариства, передані полк. М. С. у зв’язку
з його виїздом з Варшави наприкінці липня 1944 р., архіви Івана і Юрія
Липів, архіви Галини Липової, архіви Українського Чорноморського Інсти-
туту, збірки передані мені паном І. К. для Музею Визвольної Боротьби в
Празі та інші.
Поголоски про ті українські архіви очевидно кружляли й по місті, бо
вже перший військовий старшина повстанців (псевдонім »Пан Тадеуш« —
інтелігентна людина) відразу мене запитав: »А де ті матеріяли, що вам їх
звозили СС-мани?« — Я здивувався, бо жодні СС-мани нічого мені не зво-
зили, навпаки — вивозили, напр., частину збірок »Музеум Сполечнеґо«
(здається, до проф. Байєра у Празі?), що були також у депозиті Бібліотеки
ще з 1934 року. Так ця розмова й закінчилася. Очевидно, якийсь шпигун,
не орієнтуючись, стежив, як звозили скрині й мішки з книгами від полк.
50
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
М. С. або з недалекої Натолінської вулиці — з книгозбірні Митрополита
Іларіона.
Тому, що стрілянина трохи притихла, я пішов у місто відвідати най-
ближчу випозичальню Бібліотеки (вул. Снядецьких, ч. 8). Порозписував
листи до інших Філій Бібліотеки, висилаючи їх через польову пошту, і
почав відвідувати квартири своїх урядовців, щоб підбадьорити їх, бо пере-
лякані стріляниною урядовці зовсім перестали приходити до Бібліотеки.
При цій нагоді я відвідав і деяких польських письменників і науковців.
Звичайно, не всюди міг я дістатися, бо перешкоджали стрілянина та інші
небезпеки. А все ж я дійшов »навіть« до вул. Польної, яку в той час німці
обстрілювали з Мокотовського поля.
Я хотів зустрітися з проф. С. К. П., колишнім директором Східнього
Інституту у Варшаві й проф. Арабського університету в Каїрі, приятелем
д-ра Левка Лукасевича і членом Українського Чорноморського Інституту.
Його цінний рукопис п. з. »Чотири роки на Кавказі» довший час перехову-
вався у Бібліотеці і я, за дозволом автора, встиг його перечитати: Була
думка перекласти його на українську мову. Але, натомість, я відвідав
п. М. Ст., колишнього міністра польських справ в українському уряді за
часів Центральної Ради. Там же зустрів і польську письменницю паню
М. Д., відзначену Польською Академією Літератури. Від них подався до
п. К., колишнього директора Бібліотеки Сейму й Сенату, та до інших осіб.
Усіх їх я заохочував, у потребі, схоронитися в нашому будинку, який все ж
таки був міцнішим, ніж інші. Так потім і сталося. Кілька днів перед
достопам’ятним для мене днем 22-го серпня 1944 року всі вони, разом із
польським професором зі Львова (п. Ю. К., клясиком) та його дружиною,
перенеслися до будинку Бібліотеки, передаючи одночасно на перехованая
свої вартісні рукописи. Особливо цінними були спомини п. М. Ст., які він
почав був писати від кількох років.
(Далі буде)
^Лагідність голубина, погляд ясний,
Патриція спокій — не личить нам,
Що вдіє раб принижений, нещасний,
Як буде проповідь читать своїм панам.
Сором хилитися — долі коритися«.
Леся Українка
51
Р. ВОЛОДИМИР
Конотоп
(Історична поема)
І
Сунеться з півночі зграя
Царських убивців кривавих,
Гірше пекельної ляви
Край у пустир обертає.
Стогін роздався з-над Сейму,
Річка аж кров’ю заплила,
Ґвалту знести більш не сила,
Ворог не знає бо стриму.
Ой, то не плач Ярославни
Древні вали потрясає,
Жони Путивля ридають —
Прийде кінець їм безславний.
Вколо жалоба запала;
Нарід на муки узявши,
Право його потоптавши,
Гряне ворожа навала.
По Україні просторій
Вість, як стріла, пролетіла —
Знову Москва звиродніла
Волю святу запроторить.
»Тут не порадиш нічого«,
Хтось там зневіру вже сіє,
«Здатися слід Олексію,
Виб’є ще всіх до одного«.
Став і Пушкар чухать чуба,
Шиї не хтів підставляти,
«Проти царя воювати —
Щонайпевніша є згуба«.
Ще раз полковник полтавський
Діло гаразд промишляє,
Ласк Олексія шукає,
Гетьману слово зламавши.
Знайде лукавий за гроші
Спільників задуму свого —
З Барабаша, кошового,
Вдався союзник хороший.
Сули кут слухами повен:
«Стяги Виговського впали,
Царський поплічник Безпалий -
Владарем Лохвиці й Ромен».
«Ромодановський за нами» —
Стала вся чернь гомоніти,
І, від низів до еліти,
Підлий козацьку честь плямить.
Горе велике настало,
Свій зо своїм ворогує,
Польщі, Москві все голдує,
Батьківщині на поталу.
*
Час отой лютої скрути
Гетьман Виговський не гає,
Чесне лицарство скликає
З-над берегів двох Славути.
«Віри й меча товариство»,
Так він апель починає,
«Думка в усіх нас одна є,
Хто тут явивсь особисто.
Вас не на віче я кликав
Врадити, що нам робити;
Знаємо те — вже до битви
З ворогом час є великий.
Довго терпіли, вже годі,
Мало Москві самоволі,
Крови, розбою, неволі —
Розбрат заводить в народі.
Волю нам хитро віднявши,
Землю козацьку прибрала,
Брата на брата погнала —
Ось, хто сусід наш превражий.
52
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Хай невігласи горлають
»Лучше вже цар православний®,
Знаєм, досвідчили здавна,
Чим прислуживсь православ’ю;
Рабство і самодержав’я,
Зречення вольностей наших
В користь московського паші —
Це й у царя православ’я.
Мали ж на те з ним умову,
Тиснуті з ляшого боку,
Щоб, одігнавши мороку,
Шию в ярмо пхати знову?
Йшли під царя, маєм ката,
От за довір’я зневага,
Хтивість і кривоприсяга —
Самодержав’я заплата.
Рішені вільними бути
Хоч би ціною і смерти,
Підем обходом невтертим
Волю в бою цім здобути.
Чуєте нашу годину?
Гнати займанців пора вже.
Або всі в полі поляжем,
Або спасем Україну!®
Клич той стихією війнув
Між військовими рядами:
»В бій! Наложім головами,
Або спасім Україну!®
О, який дух переможний
Цвітом козацтва завладнув!
Скоро вже кару нещадну
Взнає убивців рід ложний.
II
Це не вихри вночі
По степу розгулялись,
Не потоки розлялись,
Все в дорозі рвучи.
Скута сила на дні,
Вчора ще — мов оспала,
Нині греблю прорвала,
Завтра скріпне в огні.
Україною мчить
Хижий вітер повстання,
Ще куди до світання,
А вже світ весь горить.
Це в пожежі яркій
Так гартується нарід,
Щоб, отрясшися, вдарить
Поневолювачів.
А було їх досить,
Ворогів та й своїх Юд,
Що незгоду все й сіють,
Не дають правді жить.
Гряне буря, летить,
Розкотиста, принадна,
Все й Москва кровожадна
Б крові губить сліди.
Переможно зміря
До столиці Виговський,
Суд чекає невдовзі
Бурлія й Пушкаря.
Щоб не зраджував, знай,
По заслузі — котюзі...
У найвищій напрузі
Чистить лицар весь край.
Той спокою не зна,
Хто межує з Москвою,
Будь готовий до бою,
Де в сусідстві вона.
Підриває, давить,
Хабарами торгує,
Ворохобить, катує,
Хто ж не знає Москви?
Лютих діл її сіть
Заучивши досхочу,
(Вивчав вік вдачу вовчу)
З ділом гетьман спішить.
Від здорового пня
Гниле гілля відтявши,
З супротивником ляшим
Кість незгоди зайняв ...
КОНОТОП
53
Аж тепер він готов
На зловіщого зайду,
Що наївся позаду,
Піднести хоругов.
Доки хтива стопа
В ріднім краю маршує,
Ніщо ворог не вчує,
Хіба лиш: »відступай!«
Шеремєтєв не спить
Легким сном у столиці,
Про непевність станиці
Борятинський повчить.
Насторожився цар,
Набира всю Росію,
Чей Трубецький успіє
Погасити пожар.
Вояків, що аж жах!
»Хоч шапками накриєм,
Край бунтарський розриєм, '
Розтолочим на прах«.
Та дарма, москвинам
Не здушити повстання,
Вже станиця остання —
Конотоп вирина.
Яре сонце в імлі
Над левадами днює,
І, здається, віщує '
Божий мир цій землі.
Але що це за гул
Потрясає землею?
Що за дим над ріллею?
Не з гарматніх це дул?
Місто в синім пилу
Хмари військ облягають.
Чи ставок в темнім гаю
Пороста в ковилу?
Конотоп — городок
Хай малий, не продажний.
Буде слава назавжди,
Що, хоч кров’ю промок
І з нужди примирав,
Бій рішив переможно,
Не склонившись тривожно
До погроз кумира.
Гуляницький оглух
На підмову ворожу...
У хвилину підхожу,
Мов невидний обух,
По обложних рядах
Смертоносно молотить,
І Москву з Конотопу
Із нічим вирйжа.
III
Порухом суне насупленим
Маса, не злічиш солдат;
їде Трубецький, Пожарський з ним,
Поряд — дим спалених хат.
»Тут отаборимось», князь гука,
З війська — колода за мить,
Луки довкіль, побіч гай, ріка,
Буде й поїсти й попить.
Врешті спочити б армії,
»Щоб там Виговського мать...«
Нагло шипінням грізним змії
Кулі звідкіль-то сичать.
В сонці заблисли криві шаблі.
Загін козачий — як грім
Рине, вдаряє в бік москалів,
Труд який жде косарів!
Скачуть, разять і кладуть покіс,
Клич бойовий на вустах,
Трупом ворожим весь луг заріс,
Поки страх дикий устав.
І зверещав аж Пожарський враз:
>Вот, вони хто, приловіть!<
Тільки ж останній козак вже згас
В куряві прилісовій.
»Гнать їх, Виговського збрід — це
[жарте,
Зрушився корпус вождя,
54
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Річку збрели, далі йти не варт,
Ліпше Трубецького ждать.
їм і по п’ятах масив Москви ...
Пробі! Соснівка росте!
Простір низинний багном розливсь,
Зірвані всюди мости.
Ніде прорватись — Богун подбав,
Геть загативши ріку,
В багна Пожарського чудь загнав
Ждати свого вироку.
Довго не прийдеться ожидать —
З диким галайканням мчить
Вниз, стрімголов, татарви орда,
Кров’ю болото значить.
Коні хриплять і сквирчить багно,
Крик і скигління навкруг,
Черепів безліч порубано,
Помщено много наруг;
Грязне з конем в осоці москвин,
Неповоротна стопа,
В той час — як блискавка, Нурадин
Сіючи жах, наступа.
Поміч Пожарському в полоні
Дав би Трубецький, та що ж,
Люд його кинув між два вогні
Гетьман Виговський також.
Два Гуляницькі, як Божий бич,
Тіло напасника рвуть,
Цей, з Конотопу, мов сокіл дич,
Той — в Конотоп пре Москву.
«Щоб уже більше нога твоя
Вбік України не йшла,
На ж тобі, на, підла кацапня,
Адже тебе смерть найшла«.
Жне й приговорює так козак,
Покотом стелиться труп,
Вчора хилилася тут лоза,
Нині кривавиться зруб.
Воїв розкинутих галиччю
В танець бенкет порива,
Сонце насичує гаряччю,
З чаші вина долива,
Бій заграє, мов орхестра в такт,
З острахом коні іржать,
Гадки й нема про малий антракт
Там, де музиками — рать ...
Хвилями моря б’ють армії,
Богатирів тут нема,
Воїни рам’я при рамені
В битву доби йдуть дружма...
Падають прапори царські ниць,
Мруть голоси чужини,
В зойках конання близький кінець
Строгих козаччини жнив;
Нікого більше карати вже,
Сповнений кров’ю котел,
Час переможцеві ратище
Вбить в бойовище оте !..
Вечір тріюмфом ліг — заграва
Славу сповіщує в світ:
Тут поламала хребет Москва,
Напасть дістала одвіт.
Гетьман формує свої полки,
«Славно, козацтво, хвала!
Честь і союзникам всім палким!
Б’є вам поклін булава!«
З димом щезають недобитки,
Неплодовита їх путь,
Царю в столицю — не здобутки,
Вістку жорстоку несуть.
*
Чолом на північ, грозьба в очах —
Проти московських потоп
В пам’ятний час і навсе, в віках,
Мужньо стоїть Конотоп.
МЕМУАРИ
55
Проф. Вадим ЩЕРБАКІВСЬКИЙ
МЕМУАРИ
(Продовження, 8)
Проминув 1908 і почався 1909 рік. На весні я випадково зустрівся з
о. Остапом Нижанківським, головою Молочарського Союзу в Стрию, якого
я знав ще з похорону Лисенка. Потім ще декілька разів ми зустрічались
у Львові.
— Добре, що я вас бачу, — сказав він. — Ви займаєтесь фотографуванням?
Я притакнув.
— Дайте нам якогось доброго фотографа, що може зфотографувати наші
молочарні.
Я здивувався. Чому треба шукати якогось фотографа, жида чи поляка,
коли я сам умію фотографувати і о. Нижанківський знає про це? Але
змовчав і спитав його, що саме треба зфотографувати?
— З кожної молочарні 5 знимок, а їх (молочарень) 43. Крім цього ще й
Надзірну Раду. Заплатимо, хоч і небагато, а все ж корон 1000-3000.
Я швидко підрахував собі: 43 молочарні по 5 знимок — 215 знимок, а
2000 корон — по 10 корон за знимку. Платня добра, можна заробити до
1.500 корон.
— А чи не краще вам, замість жида або поляка, взяти мене? Я ж зроблю
ліпше й дешевше, — сказав я о. Нижанківському.
— Добре, ми ж не проти, якщо ви можете. А як з ціною?
— Ні дві, ні три тисячі, а тільки по дві корони за кожну знимку і забез-
печення харчами під час подорожі. Все це разом вам вийде на 500 корон.
Він радо згодився.
Вліті я подався у Стрийщину й почав фотографувати молочарні. Спо-
чатку об’їхав села ближчі до Стрия, а потім — ближчі до Рогатина. Врешті,
через Ходорів, поїхав до села Різдвян. Станція була на полі й коли я
зійшов з потяга, то вже вечоріло, а до Різдвян було, як мені здавалось,
недалеко — яких чотири версти. Взяв на плечі свій похідний мішок, вагою
42 кілограми, і подався до села. Між станцією і Різдвянами був невеличкий
лісок, а за ним було видно село. Я вже добре втомився, але поспішав.
Перед селом зустрів людей, привітався і запитав, як вийти до священика?
А вони відповідають, що в їх селі священика нема. Я зняв мішок з плечей
і поклав на землю, а мої співрозмовці, молоді хлопці, перекинулись між
собою насмішливим поглядом: ось, мовляв, якийсь паничик, поніс трохи
тягар на плечах і далі вже не може. Я сказав їм, що мені треба зфотогра-
фувати молочарню. — »То ідіть до війта, — відповіли мені, — він у нас і
головою молочарні«. Хотів я брати мішок на плечі та йти далі, але мої
парубки не втрималися від приємности спробувати, який-то тягар я несу.
Один вхопив за мішок і здивовано вигукнув: »Ого!«, а другий, також
попробувавши, сказав: »Овва!«. Тепер мій мішок заімйонував їм і вони
щиро запропонували мені свою поміч.
56
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Так прийшли ми до війта, я сказав йому в якій справі й він прийняв
мене гостинно. Це була досить інтелігентна й освічена людина. Відразу, по
розмові, він пізнав, що я з Наддніпрянської України. — »Ви з Великої
України?® — »Так«, — відповів я. — »От і добре, я зараз покличу хлопців,
а ви розкажіть їм, що у вас діється®.
І справді увечері прийшло зо два десятки хлопців і ми провели час у
приємній розмові.
На другий день я зфотографував сільську молочарню і її Надзірну Раду.
А потім війт запитав мене: «А чи не могли б ви зфотографувати нас і ро-
дину?® — «Можна®, — відповів я. — »А то добре, ми заплатимо вам,
скільки треба®. — »Ось спершу подивіться на мої фотографії та запитайте
про ціну, щоб потім не нарікали на мене®, — сказав я війтові.
Виявилось, що мої знимки подобались їм, а ціна вп’ятеро нижча, ніж у
жидів. Поки я зфотографував усіх охочих, пройшло днів три. А потім я
подякував моїм гостинним господарям і почав збиратись до виїзду в наступ-
не село. «Сусідня молочарня в с. Збора, а ця Збора навчить вас?« —
«Чого ж вона навчить мене?« — питаю війта. — «А ви не знаєте, там самі
москвофіли, ось побачите!® — «Хто ж там завідує молочарнею?® — «Сіль-
ський учитель®, — відповів війт.
Дали мені підводу й завезли у Збору до сільського вчителя. Він прийняв
мене і сказав, що переночую в нього, а на другий день будемо фотографу-
вати молочарню. В’їжджаючи до села, я був здивований, що в гарячий
час жнив (це було у самі жнива) біля корчми стоїть юрба селян, попиває
торілку й вигукує. Тепер учитель пояснив мені, що ситуація в селі тяжка,
селяни москвофіли, задурманені пропагандою дудиківців і готові побити
кожного українця. Йому тут, як українцеві, постійно приходиться бути з
ними в конфлікті.
На другий день рано я зфотографував молочарню і запитав учителя:
«Може, знайдете мені якусь підводу до сусіднього села?« — «Підводу? —
засміявся учитель, — та ж вони (селяни) не дадуть, а як дадуть, то на те,
щоб побити вас у дорозі. Я відвезу вас сам«.
Коли учитель запрягав коні, я побачив, що юрба селян зібралася біля
школи і щось вигукує. Мені було дуже неприємно. Учитель, тим часом,
виніс мої речі, поклав на віз, а мені казав не виходити, покищо, з хати.
Біля воза зібралася вже юрба і намагалась розпрягти коні. Тоді учитель
витягнув револьвер, вистрілив вгору і розігнав напасників. А потім гукнув
до мене — я вибіг надвір і вскочив на віз. Учитель далі тримав у руках
револьвер, що й допомогло нам виїхати з села.
Тепер я зрозумів вислів війта, що «Збора мене навчить®. Це був перший
раз, відколи я був у Галичині, що мене так негостинно прийняли. Це село
нагадувало мені московських селян і московські звичаї. В Московщині
мужики піячать, нічого не роблять, а роботу в полі залишають жінкам.
Доїжджаючи до сусіднього села, ми побачили, що тут на полях люди
жнуть, працюють. Учитель спинив коней і почав гукати до женців, що
жали недалеко дороги. Один з них підбіг до нас і виявилось, що це був
управитель молочарні в тім селі — інтелігентний, спритний чоловік. Дові-
давшись, чого я приїхав, він відразу сказав, що молочарня в їх селі під час
МЕМУАРИ
57
жнив не працює, бо людям самим потрібне молоко і не можуть постачати
ним молочарню. Але коли треба зробити »параду«, то він зробить.
Він зараз же поїхав в село, примістив мене у своїй хаті, а сам приводив
до ладу молочарню. Того ж вечора люди принесли молоко, молочарня пра-
цювала і я зфотографував все, що треба.
Так я зфотографував усі 43 молочарні, що належали до Стрийського
Молочарського Союзу. їздив я з села до села, при цьому відвідував свяще-
ників і в імені Музею просив їх показати мені церкву й дозволити зробити
фотографії.
Тим часом у Стрию підготовлялася молочарська виставка, на яку я саме
й готував фотографії молочарень, що мали ілюструвати їх працю і про-
дукцію. Але приїхавши до Стрия допомогти влаштувати виставку, я по-
бачив, що заплянована молочарська виставка перетворилась у сільсько-
господарську, бо багато селян і підприємців хотіли показати і результати
ліпшого господарювання на землі. А потім, під час наради, виявилось, що
можна показати й інші речі, між ними і народне мистецтво. Таким чином
ця виставка мала показати цілу сільсько-господарську українську індустрію
та її кращі досягнення. Ще навіть в останній день перед відкриттям вистав-
ки деякі селяни і священики приносили свої експонати. Людей, що під-
готовляли виставку було небагато, тому мусіли працювати до повного
вичерпання всіх сил, удень і вночі, щоб все зробити так, як слід. Останню
ніч перед виставкою ми зовсім не спали, а я розхворівся.
Але виставка заповідалася гарно. Був зайнятий великий триповерховий
дім. В найбільшій залі розміщено масло від 43 молочарень і фотографії, а
в інших кімнатах — різні експонати. Окрему кімнату займали меди, між
якими особливо вирізнялися меди Мартинкова, але про це пізніше.
Рано, а здасться, це була неділя або якесь свято, з усіх сторін до Стрия
збирався народ. Прибули організовано й Сокільські та Січові організації
і зібралося понад 20 тисяч людей. Це була незвичайно гарна картина. При-
їхала і верхівка галицьких українців, починаючи митрополитом ІПеп-
тицьким, Олесницьким, Сембратовичем, українськими парляментаристами
та іншими.
На великій площі відбулася чудова польова Служба Божа, а потім люди
пішли походом до будинку виставки. Соколи і Січовики тримали взірцевий
порядок ! 20-тисячна маса поволі, але справно перейшла впродовж цілого
дня всі кімнати виставки.
Я був близько тої групи, що асистувала митрополитові Шептицькому.
Митрополит, завдяки своєму високому ростові, побачив у другому кінці залі
православного священика і по одежі пізнав, що він приїхав, мабуть, з
України. Він сказав своїм прелатам, що хоче познайомитися з тим свяще-
ником, а о. Андрій Пеленський звернувся з тою справою до мене. Ми
вдвох підійшли до православного священика, познайомилися з ним і запро-
понували йому триматися нашої групи. Виявилося, що він справді був з
України. Лікувався у Карльсбаді й тепер вертається додому на Поділля. По
дорозі вступив на виставку. Коли ми сказали, що тут є уніатський митро-
полит і хоче познайомитися з ним, він трошки злякався, але ми заспокоїли
його тим, що митрополит український патріот. Так прийшли ми разом до
58
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
митрополита Шептицького. Православний священик підійшов до нього, а
митрополит, за православним звичаєм, поблагословив його і сказав: «Вітаю
вас і почувайте себе між нами, як між своїми людьми«.
Увечір відбулось ширше зібрання, на якому обговорювалось питання про
заснування тут товариства «Сільський Господар». Запрошено і православ-
ного священика. Головував на засіданні митрополит. Він, вислухавши думку
визначних українських діячів, звернувся до представників селян, як до-
свідчених господарів, щоб почути і їх голос про потребу товариства «Сіль-
ський Господар». І справді виступило й декілька селян — їх промови були
розумні, доцільні, повні поваги і знання справи. Було видно, що вони мають
ясну мету і знають чого хочуть та чого вимагають.
Потім, коли скінчилась нарада, подано вечерю. Тепер розмова була сво-
бідна, переривана тостами та різними побажаннями. Митрополит Шептиць-
кий, між іншим, звернувся до православного священика з побажанням, щоб
між українськими уніятськими і православними священиками нав’язувались
дружні відносини, як між синами одного народу. Для того, казав він, треба,
щоб українські православні священики відвідували Галичину і запізна-
вались тут з українським національним і релігійним життям, а це принесе
тільки користь українському народові й українській Церкві. «Ніхто тут •—
говорив він — не буде «навертати» українських православних священиків
на уніятську віру, бо нам перед очима головним чином стоїть добро україн-
ського народу, а віра на кожній території має бути своя, батьківська,
традиційна».
Промова митрополита зворушила православного священика, він хотів від-
повісти, розпочав, але закінчити не міг, бо сльози здушили йому горло.
Все те, що він тут бачив і чув зробило на нього велике враження, бо таких
патріотичних публічних промов в Україні, під московською окупацією, не
можна було виголошувати.
На другий день зібралась оціночна Комісія, що мала зробити оцінку
експонатів та призначити відповідні нагороди у вигляді медалів або по-
хвальних листів. Тут треба ще сказати, що на виставку був запрошений
представник міністерства з Відня, спеціаліст від молочарства. Це тому, що
Стрийеький Молочарський Союз хотів одержати від того ж міністерства
субвенцію на розбудову молочарень. Коли інж. Сембратович і о. Нижан-
ківський показували цьому урядовцеві масло, він звернув увагу й на
фотографії. Йому пояснили, що фотографії показують, як у кожній моло-
чарні робиться масло. Урядовець уважно приглянувся фотографіям і сказав,
що вперше бачить таку щасливу видумку й ці фотографії багато допомо-
жуть у його звідомленнях міністерству. Він уже не мусить провіряти кожну
молочарню зокрема, бо все є на фотографіях. Для певности, що фотографії
віддзеркалюють дійсну працю молочарень, він провірить тільки дві-три
молочарні. І справді, взявши кілька фотографій, він поїхав з інж. Сембра-
товичем у найближчі села і переконався, що все зфотографоване правдиве.
На основі його звідомлення, Стрийеький Молочарський Союз дістав від
міністерства субвенцію.
При оцінці експонатів найцікавішими виявилися меди. Майже всі члени
Комітету для влаштування виставки подали себе за «знавців» меду, бо
МЕМУАРИ
59
хотіли покоштувати цих різноманітних напитків. Річ у тому, що один лише
Мартинків виставив до 50 медів різного сорту, не згадуючи інших. Яких там
медів не було. З суниць, аґрусу, вишень, з різних трав, фруктів. А треба
сказати, що Мартинків мав уже чимало золотих медалів за свої меди на
різних сільсько-господарських виставках. Похвальні грамоти були в нього
на різних мовах — німецькій, мадярській, французькій, італійській, гол-
ландській, еспанській, англійській, словом — на якій тільки хочете. Не
втримався і я від спокуси — покуштував суничного меду, не зважаючи на
те, що лікар ще перед виставкою приписав мені дієту й мені не вільно було
пити. Здається, що найліпше вино не було краще від медів Мартинкова.
. Між іншим, і мені присудили медалю за фотографії, хотіли дати золоту,
але я відмовився через те, що в одному випадку я сфальшував одну річ у
фотографіях і сумління не дозволяло мені взяти золоту медалю, хоч при-
сутні нічого й непомітили. Я задоволився срібною медалею.
Щодо оцінки медів, то найліпшим знавцем був, очевидно, сам Мартинків.
Його суперники дуже боялися і сподівалися, що він зігнорує їх і золоту
медалю присудить собі. Але виявилося, що він не себе, а їх нагородив
золотою медалею за меди.
Під час спільної вечері Мартинкова просили розповісти анекдоти. Але
Мартинків попросив інж. Сембратовича, щоб той почав. Себратович сказав
кілька анекдотів і швидко вичерпався. Тоді почав Мартинків. І справді,
такого анекдотиста я ніколи ще не чув. Він розказував так зразково, так
зображував своїх персонажів, наслідуючи їх рухи, мову (Мартинків знав
і німецьку й французьку мови), що ми »вмирали« від сміху. Я так рего-
тався, що мені аж їсти захотілося, не зважаючи на те, що впродовж
останніх днів я зовсім не мав апетиту і не міг не то їсти, а й дивитися на
страви. Сміхом я зробив собі такий внутрішній масаж, що відчув голод
і казав подати печеню. Виявилось, що не ліки, приписані мені д-ром Коб-
ринським, а анекдоти Мартинкова допомогли мені вичуняти.
Потім мені оповідали про Мартинкова. Він взагалі був славний своїми
анекдотами на цілу Галичину й поза нею. Як управителя лісами австрій-
ських князів, його знали в цілій Австро-Угорщині. З Відня до нього при-
їздили на полювання різні князі й аристократи, а він гостив їх своїми
славними медами, закускою і... анекдотами.
Того року перед Різдвом мені запропонували відвезти кутю Б. Грінчен-
кові, що важко хворий лікувався в Італії. Я погодився, одержав на подорож
130 крон, узяв ще трохи своїх грошей і вибрався до Італії. Подорож зимою
в ті часи дуже неприємна. Треба було переїжджати через Угорщину і че-
кати в Будапешті цілий день на поїзд до Італії. Через Угорщину я їхав
другою клясою, бо умовини їзди третьою клясою були жахливі.
З Фіюме я переїхав пароплавом до Венеції і хотів оглянути місто, але
був такий сильний вітер, що вода залляла хідники і я мусів занехаяти
свою думку. Сів на потяг і пізно вночі приїхав до Мідяну. Знайшов якийсь
дешевий готель, переночував і рано пішов оглядати місто. Оглянув насам-
перед катедру — з мармуру, ґотицького стилю, будову якої почали якісь
інші майстрі, а закінчив Леонардо да Вінчі, що порушив ґотицьку гармо-
нійність копулою в середній вежі. В Мідяні я оглянув і напівзнищений
60
визвольний шлях
образ Леонардо да Вінчі — «Тайну Вечерю«, що зробив на мене велике
враження. Потім пішов ще до різних музеїв, де були великі збірки Леопар-
дових рисунків пером.
Того ж вечора я сів на потяг і поїхав далі. Другого дня надвечір я вже
був у Вентимілії, де жив і лікувався Б. Грінченко. Виявилося, що тут були
й мої старі знайомі Козловські. Це власне пані Козловська написала до
Львова, що Грінченко дуже хворий. Козловський також помітно постарів,
посивів. Я переночував у Козловських і на другий день рано пішов з кутею
до Грінченка.
Він утішився і кутею, і листом-поздоровленням, але вигляд його був
дуже хворий. Його жінка, що опікувалась ним, також дуже втомлена і я
з жалем мусів їх швидко покинути, бо розмова ще більше виснажувала
хворого. Мені самому було тяжко дивитися на Грінченка, пригадуючи, що
два роки тому в Києві ми не раз бували разом у «Просвітів, яка щойно
організувалася.
У Вентимілії я пробув два дні й, порадившись з Козловськими, вирішив
поїхати до Франції, щоб не докучати Грінченкові й не робити враження,
що чекаю на його близьку смерть.
Я поїхав. По дорозі зупинився ще в Монако й Монте-Карльо, оглянувши
бароккового стилю двірську палату монакського короля. Потім поїхав до
Арле, бо мене особливо цікавила катедра св. Трофима. Справді, я побачив
її такою, як описано в історії мистецтва. Всередині вона простора і ясна, а
на стінах красуються гарні ґоблени. Оглянувши катедру, я пішов поди-
витися на руїни якогось старого римського театру.
Так я переїхав кілька міст — Німу, Тараскону та інші — і через Ніццу
вернувся до Вентимілії, щоб довідатися про здоров’я В. Грінченка. Але стан
його здоров’я був далі такий самий і я, по трьох тижнях мого перебування
за кордоном, вирішив вертатися до Львова. Гроші, що їх мені дали у Львові
я витратив на залізничні квитки, а мої власні гроші вистачили тільки
на двотижневе харчування. Тому, вертаючись, я був примушений піти у
Венеції до російського консула просити позички, 15 рублів, щоб мати на
харчі в дорозі. Цю позичку я отримав і приїхав до Львова.
На весні 1910 року я працював у Музеї, а крім цього писав свою книжку
«Архітектура різних народів і на Україні«.
На початку липня 1910 року у Львові загинув студент Адам Коцко,
невтомний діяч, борець за український університет у Львові, засновник
клітин »Січі« і «Просвітив. Під час віча українських студентів, яке скликав
Адам Коцко у Львівському університеті, польська студентська боївка висту-
пила проти українських студентів і застрілила Коцка. Труп вбитого лежав
кілька днів у трупарні Університету. Чекали на дозвіл від поліції і уряду,
щоб поховати його. Один з родичів Коцка, якийсь священик, просив мене
зфотографувати вбитого Коцка. Річ у тому, що українці боялися, а жиди
і поляки не хотіли братися за таке діло. Я згодився, пішов до трупарні й
зфотографував. На чолі вбитого Коцка виразно було видно рану. Потім
відбувся величавий похорон Коцка. Було дуже багато вінків, а побіч труни
йшли студенти й студентки з синьо-жовтими лентами. Я знову зробив
декілька фотографій.
МЕМУАРИ
61
Після похорону Коцка нас кількох молодих науковців і діячів, разом з
о. Войнаровським, вирішили, що фотографії і дописи про вбивство Коцка
треба вмістити в закордонних часописах. Приготовивши матеріял, ми ви-
слали його до Відня і Мюнхену, а потім до Парижа (до »Ілюстраціон«) і
до Лондону (до «Ілюстрейтд Лондон Ньюз«). В німецьких часописах ма-
теріял поміщено, бо він був підписаний членом парляменту. З Франції від
»Ілюстраціон« ми одержали відповідь, що не можуть надрукувати ма-
теріялу, бо не знають, у яких обставинах все це сталося.
Восени минулого року я договорився з видавництвом п. Кришталовича,
що буду друкувати в його часописі матеріял п. з. «Архітектура в різних
народів і на Україні®. Цей матеріял мав бути перевиданий окремою книж-
кою на мій власний кошт. Книжка друкувалася цілий рік, а коли появи-
лася, то викликала велике зацікавлення. Річ у тому, що вона мала 264
сторін та 230 ілюстрацій. В Галичині українська книжка з ілюстраціями
була річчю небуденною. Зустрівшись із проф. М. Грушевським, він сказав
мені: «Пане товаришу, вам невигідно видавати таку ілюстровану книжку,
це дорого коштуватиме і з великою втратою для вас«. Я відповів, що не
маю чого боятися, бо витрачені на книжку гроші я заробив фотографу-
ванням, а коли книжка буде в продажі, то щось мені й повернеться. Після
того проф. Гру шевський і сам видав свою ілюстровану Історію України,
що перед тим була без жодних ілюстрацій.
Взагалі в Галичині, як і в Наддніпрянській Україні, було дуже мало
видавничої підприемчивости. Боялися видати добру книжку, а до того
ще й ілюстровану. Не розуміли, що тільки добра й естетично видана книж-
ка з ілюстраціями може знайти покупця. Здасться, що й не розуміють цього
ще й тепер. Те, що тоді видавали — виглядало дуже примітивно й несмачно.
Такими були і видання «Просвітив, що ні змістом, ні оформленням не
могли зацікавити читача. Я завжди переконував, що гарна й цікава книжка,
з ілюстраціями, розійдеться між людьми, заохотить їх до української мови
і книжки. Я бачив, що книжки «Просвіти® не цікавили наших людей. Наша
інтелігенція, в тому і священики, купувала польські або німецькі книжки,
а українську книжку брала тільки з обов’язку. Слід сказати, що в Гали-
чині було чимало такої українській інтелігенції і священиків, що цуралась
свого рідного. Коли на Наддніпрянщині московщення нашої інтелігенції
відбувалось під постійним тиском окупаційної влади, то в Галичині можна
було зустріти таких «обивателів®, що добровільно польонізували або Герма-
нізували український народ, погорджуючи своєю рідною культурою, мовою
і книжкою. Вони вважали, що доказом їх «вищої культури® є наслідування
поляків і німців — польська або німецька книжка чи газета, польська мова
в Церкві (проповіді священиків) тощо. Українці в Галичині безумовно ко-
ристувалися значно більшою свободою, ніж українці в Наддніпрянщині,
але вони не використовували її повністю для української справи. Побіч
польонофільства й германофільства процвітало й москвофільство, а прав-
диві українці, що складались передусім з молодших діячів, зустрічали у
своїй діяльності рішучий спротив з боку «батьків атєчества чужого®.
(Далі буде)
62
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Поезії
Богдан БОРА
УПАДОК
Старіє людство й котиться по схилі
В понуре царство тіней — небуття.
Розпутавши в собі низькі чуття,
Загнуздать їх, здається, вже не в силі.
Одні пішли слідом Макіявеллі,
Другим — апостолом явився Маркс,
За Сартром інші творять ниций фарс,
Шляхи згубивши на пісках пустелі.
Зійшовши в писі з Божих магістраль,
Не кличе вись і не зове нас даль.
Йдемо туди, куди веде припадок.
Без сорому, без віри, без чеснот
Самі собі готуєм ешафот.
Содомом нам — не атом, а упадок.
1962
ПОЛОНЯНКИ
Татарове полон женуть:
один полон з жіночками,
другий полон з дівочками.
Ешелони гримлять на світанні,
А на віях дівочих туман...
Не забудуться ночі духмяні,
Чорнобривці в городі й дурман.
Будуть мріятись обрії рідні,
Над шляхами дуби-мандрівці,
А над ними простори погідні,
Наче плеса в блакитній ріці.
Будуть снитися страдниці ніжні —
Матері на руїнах надій
І жалитиме спогади вічні
Казахстанський терпкий суховій.
ПОЕЗІЇ
63
Будуть плакать згадки, як пташата,
Що їх викинув беркут із гнізд.
Будуть снитись тополі і хата
Під намистами київських звізд.
Буде серце щеміти від щерби,
Прокривавить сльоза цілину,
Бо крізь далеч співатимуть верби
В кінці греблі про синю весну...
1962
Лариса МУРОВИЧ
ДЖЕРЕЛО СИЛИ
Чужа оселя ця така багата,
Привітно й називається »гомстед«, —
Оточена полями кожна хата, —
З полів вибризкує сметана й мед.
І люди тут із серцем на долоні,
Принаджують мандрівника з путі,
І сонце сяє в золотій короні,
І ваблять обітниці золоті.
Мені ж не вільно навіть на хвилину
Спинитися, бо слово я дала,
Що ще до вечора дійду на зміну
Сторожі — біля Сили Джерела.
Змія криштальну каламутить воду,
Коли її лишити сам-на-сам,
Тому поети нашого народу
Чергуються на варті й служать там.
Приходять давні і нові ізгої,
Щоб зачерпнути свіжого пиття,
Де з краплі кожної, з води святої,
Струмує рідний еліксир життя.
Хто вмів із джерела того напиться,
Збайдужнів на спокуси чужини,
І буде теж немов жива криниця
Своєї Вітчини!
1962
64
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Лариса МУРОВИЧ
МОЛИТВА МИСТЦЯ
М. Черешньовському
Мистця щоденна творчости дорога,
Лягла під ноги безліччю колод,
Але у непохитній вірі в Бога,
Він усуває брили перешкод.
Тоді немов вояк у часі битви,
Творця, що з ласки дав талан йому,
Благає мужньо у словах молитви:
»Торую, Боже, ближнім шлях, тому
Даруй надхнення невичерпне. Нині
Вирізьблю фіґури з брил оцих.
Дозволь, щоби розставлені в долині,
Вони були подібні до Святих.
Проходять люди тут, які згубили
До Тебе нитку провідну. В цей час
У різьби Ти вдихни своєї сили,
Щоб кожна Твій була: Дороговказ«.
21. 11. 1962.
СИНИ ДОБИ
Усе показують чужому
Обличчя з гідністю — вони.
Чужий оцінює по тому
Народ увесь — той з Вітчини.
Народ, який стає віково
За волю з ворогом на змаг,
Паде й відроджується знову,
Мов Фенікс на своїх верхах.
Вони — народу кість від кости,
І з крови — непокірна кров,
На чужину прийшли, як гості,
Та вернуться до нього знов.
За честь народу кожен дбає,
І кожен муж, як син доби,
Йому у світі здобуває
Союзників — до боротьби!
1962
ПОЕЗІЇ
65
Ганна ЧЕРІНЬ
БДЖОЛА
Вчорашня ніч була з морозом першим,
І квіти геть посріблені. Тому
Букетом квітів осінь ми завершим,
І якось перебудемо зиму.
Та вирішило сонце знов пригріти —
І віджили, і засміялись квіти.
І я відгадую думки таємні,
Йду стежкою, торкаюсь до стеблин,
Збираю пишні Грона хризантемні
І запізнілу молодість жоржин.
За них журюся, що зима сувора
Красу їх сонцесяйну знищить скоро.
Приношу в хату і на стіл одразу
Кладу промерзлі, прохолодні квіти.
Шукаю в шафі кришталеву вазу,
Щоб їх водою щедро напоїти.
На квітці, безпорадна і мала,
Лежить, не поворушиться, бджола.
На жовтім тлі відразу й не помітно ...
Лежить вона і міцно спить мабуть.
Барвисті крильця грають оксамитно —
Я постаралась легко їх торкнуть,
Щоб не збудить і не завдати болю,
А винести й надвір пустить, на волю.
Та не збудив уже малої бджілки
Ні дотик мій, ані мої слова.
Вона не спала, не дрімала, тільки
Була вона вже мертва, нежива.
Я думала: життя і смерть бджолині
Часом судила доля і людині ...
Як же старанно бджілонька мала ця
Життя снувала з соняшних хвилинок!
У квітах все було: і пильна праця,
І любощі, і сон, і відпочинок.
Родилась, певно, недалеко звідци,
І вмерти їй судилося на квітці.
66
визвольний шлях
Дивлюсь на крильця золотозелені,
На їх врочистий, оксамитний спокій.
Отак вмирають співаки на сцені
Або дослідники при мікроскопі,
Що віддали таланти всі і чари,
Й останні серця творчого удари,
Що полягли в бою, не здавши стягу,
Що з кораблем потонули у морі,
Що на тортурах вдержали присягу,
Що душі їх були — як світлі зорі,
Надхненно-творчі працьовиті бджоли,
Що із шляху не збилися ніколи.
Прощай же, золота, трудяща бджілко!
Ти принесла за вік багато меду.
Хоч в нашім ручаї буває мілко,
Але весняна повінь попереду!
Народяться нові, співучі бджоли,
Та жаль — тебе не буде вже ніколи...
Захований у крихітній голівці,
Відчув нараз ясний бджолиний розум,
Що вже тебе, заціплені морозом,
Не піднесуть до сонця пружні крильця ...
Відчула смерть свою! Яку ж то милу
Собі сердешна вибрала могилу!
16. 10. 1962
І У ВИДАВНИЦТВІ «ГОМОНУ УКРАЇНИ» (Канада) ПОЯВИЛАСЯ В
НЕЗВИЧАЙНО ВАРТІСНА Й ЦІКАВА КНИГА Д. ДОНЦОВА: |
НЕЗРИМІ СКРИЖАЛІ КОБЗАРЯ ї
(Містика лицарства Запорозького) я
I КНИГА МАЄ 234 стор. і СКЛАДАЄТЬСЯ З ТАКИХ РОЗДІЛІВ: І
8 І. БЕЗУМСТВО ВІКУ ЦЬОГО; II. ВОЛХ НОВОЇ УКРАЇНИ; III. ГОЛОС |
В ВОПІЮЩОГО В ПУСТИНІ; IV. ІСКРА В ПОПЕЛІ; V. ВОГОНЬ З ХО- В
В ЛОДНОГО ЯРУ; VI. МІСТИКА МОГИЛ КОЗАЦЬКИХ; VII. ДУХ СЕ- В
° РЕД МЕЧІВ; VIII. ОСТАННЄ СУДВИЩЕ; IX. ДВА ІВАНИ; X. ЛЖЕ- В
В ВЧИТЕЛІ «СОВРЕМЕННИХ ВОГНІВ«; XI. МІСТИКА ЛИЦАРСТВА В
8 ЗАПОРОЗЬКОГО; XII. «СВОЯ ПРАВДА, І СИЛА, І ВОЛЯ«. |
В Додаток: ШЕВЧЕНКО І «ПРОГРЕСИСТИ»; «ПРО ДОМО СУА«. |
| Рекомендуємо кожному нашому Читачеві придбати м прочитати |
В цю вельми корисну книгу. Замовляти: “Нотіп Иктаіпу” РиЬ. Со. ІМ. Я
В 140 Ваіїїитзі Зі., Тотопіо, Опі., Сапада. Я
67
Наталія САВЧЕНКО
ЖЕРТВА
(Оповідання*)
У великій залі багатого дідича Демковича було дуже гамірно. Це було
прийняття на честь німців: штатс-комісара Кремера й щойно прибувшого
ґебітс-комісара Ганса Вольфа. Обидва з’явилися на запрошення Української
Громади. Штатс-комісар устиг уже обзавестися секретаркою українського
походження, Ніночкою Павчук. Це сталося не без допомоги Української
Громади, яка сподівалася просунути через цю секретарку не одну україн-
ську справу. Кремер завжди з’являвся з нею, так і на цей раз. Обидва
комісари були в доброму настрої. Товаришили їм кілька призначених для
цього видатних українців. Столи вже були накриті й вгиналися від усяких
страв і напоїв, що їх здобуто почасти за дозволом німців спеціяльно на
сьогоднішній день. Розуміється, високих німецьких гостей посаджено на
почесних місцях, а далі, за рангами, засіло німецьке старшинство. Поміж
німців посадовили видатних українців, що були дотепними балакунами. їхня
роля була бавити німецьких гостей, а при тому старатися дещо й виторгу-
вати від них. Знали, що німці летять на такі прийняття, бо хоч військові й
забезпечені всім необхідним, а все ж у них не переливається, не кажучи
вже про вибагливі страви.
Душею товариства був сам господар. Він постарався вже вплести поміж
німців гарненьких українських панночок, щоб бавили гостей. Розсадивши
гостей, господар ходив, потираючи руки й неодному українцеві шепотів на
вухо: »Буде діло! Я вже говорив і з одним і з другим®, — непомітно кивнув
у сторону комісарів, — «обидва погодилися, що ми самі будемо подавати
кандидатів на вивіз до Німеччини на роботи. Ви розумієте: в першу чергу —
комуністів, про це вже постараються наші довірені селяни, ну, а далі... ще
також наших ворогів... ви розумієте... не знаю, котрий уже то буде
номер?®, — засміявся.
Отже все йшло гаразд. Німці їли й пили та прихвалювали і страви й
напої: »І відкіля такі чудові пулярди, індики, вина!?« — »Ну, та це з госпо-
дарства Демковича®, інформували гостей, »в нього, крім того, є чудовий
сад, де вирощує рідкісні Гатунки винограду й сам робить із них вина та
наливки з різних овочів®. — »Так?« — дивувалися німці, — »це надзви-
чайно цікаво, варто навіть подивитися®.
Господар чемно обіцяв після вечері показати своє господарство. »Ось
скоштуйте цієї слив’янки, припрошував він, а вишнівочки!®
Гості пили й їли та прихвалювали страви й напої, при тому намотували
собі на вус. А українці старалися яко мога догодити, щоб могти потім
добитися різних пільг. Сам господар, врешті засівши поміж гостей, знаме-
нито їх бавив. Він був відомий із своєї дотепности й тепер сипав анекдо-
тами з військового життя: сам колишній військовик. Панночки, зі свого боку,
*) Відзначене на Першому Літературному Конкурсі СФУЖО 1960 р.
68
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
не відставали й безперестанно щебетали та бавили своїх сусідів. Розніжені
вином і перекусками німецькі старшини говорили їм компліменти: »Фрой-
ляйн«, казав заступник комісара Кремера, — українські панночки дуже
чарівні, рони найкращі з усіх слов’янок, яких я бачив«. А панночки на те
чемно усміхалися й собі вихваляли німецьких військовиків: »Ах, вони такі
чемні, лицарі!» — говорили панни, хоч може так і не думали, але мусили,
бо так їм було наказано для добра української справи.
Професор Буряченко схилився до комісара й переконував його в необхід-
ності дати дозвіл українцям організувати Допомоговий комітет у місті й по
повітах: »Це, — казав він, — налагодить господарчу справу та забезпечить
і регулярне постачання для війська, замість хаотичного відбирання у насе-
лення продуктів. Ми знаємо, — доводив він, — хто й скільки може дати.
Справедливе ж оподаткування забезпечить спокій серед населення, а це
дуже важливе в запіллі під час війни».
Господиня дому, ще досить молода й пристійна пані, із свого боку розси-
пала чарівні усмішки та припрошувала гостей їсти й пити, »що Бог послав».
Ті не відмовлялися. Від переповнених шлунків, горілок та вин настрій
гостей підвищився, обличчя розчервонілися й спітніли, гості вихвалювали
гостинність панства Демковичів та запевняли в своїй прихильності до
українців.
В кінці вечері встав голова Української Громади й почав вихваляти
штатс-комісара за його людяність, справедливість і таке інше й висловив
надію, що й новоприбулий ґебітс-комісар буде таким же добрим і при-
хильним до українців. Звичайно, вся розмова велася по-німецькому. Він
закінчив свою промову словами: «Многая літа нашим комісарам». Усі при-
сутні повставали й проспівали многоліття. Загреміли крісла й усі поспі-
шили підійти цокнутися з високими гостями. Господар тим часом уже встиг
прошепотіти льокаєві, щоб на кухні було приготовано два пакунки жив-
ности для обох комісарів та щоб не бракувало там гарних пулярдок, індиків
та наливок.
Вечеря скінчилася. Льокаї швидко позабирали все з стола, столи пови-
носили, а крісла порозсували попід стіни. З’явилася оркестра. Вдарила до
танцю. Аранжером був досвідчений Серж Войтович. «Мазурка женераль!» —
скомандував і поплили пари за парою, а напереді штатс-комісар із своєю
чарівною секретаркою, з якою й відкрив баль.
Далі пішли інші танці й заля замиготіла від кольорів. Здавалося, зірва-
лася буря й завертіла людьми, мов у вирі. Веселий натовп то вихилявся у
меланхолійному танґу, то крутився, мов навіжений, і скакав у фокстроті.
Молодь — як молодь: у голові шуміло вино молодості, а ще підсичене
правдивим вином. Обличчя розпромінилися і в панночок. Ніби й не було
страшної війни, яка щоденно забирала масово жертви свої, косила цвіт
людства — молодь, нищила добробут і несла загладу, терор, а може й за-
гибель людства... Ех, молодість! Вона про все забула в цей мент. Існував
тільки танець, екстаза, горіння сердець... Німецькі старшини забули про
фронт, куди, може, завтра мають іти й може там чекає їх смерть... У країн-
ЖЕРТВА
69
ська молодь забула, що новий завойовник приносить її народові горе,
муки... Ні! Екстаза танцю огорнула всю молодь і вона віддалася їй з
усією незбагненою силою завзяття.
Розворушилися й старші німці. Заблис вогонь і в їх очах. Ґебітс-комісар
казав, що не танцює, — певно хотів зберегти свій престиж начальника і
старшої людини. Та не стерпів і він. Прошепотів щось на вухо своєму
секретареві. Той побіг до оркестри й за мить здивована молодь, що саме
уносилася в пристрасному танґу, почула звуки старого вальсу — Штравса.
Ґебітс-комісар пристукнув острогами перед господинею дому, Тетяною Дем-
кович, і вони закрутилися, понеслися навколо залі в шаленому темпі ста-
рого вальсу.
Молодь дивилася, дивилася й не витримала: «Пустимося й ми у «вальс
божевільного», — засміявся хтось, і ось пара за парою невдержно понеслася
за першою. Чи виробляли вони такі »па«, як треба, а головне, що в темпі
не відставали.
Аранжером тепер був полковник Шостаковський. Танці мінялися за тан-
цями: па-де-спань, краков’як, венгерка, чардаш та інші йшли один за одним.
Врешті аранжер скомандував: »Котільон!« Тільки й чулося: Шанже во дам!
гранд ронд! анаван, рекюле! аґош! адруат!... Воскресли старі часи! Тепер
уже старші вели перед. Вони згадали молоді літа, чар танцю й їх захопив.
Але молоді не хотіли відставати. Далі крутилися й собі поміж танцюючих
і як могли наслідували своїх мамів, татів, тіток ...
»Променад!« — врешті прокричав новий аранжер, витираючи спітніле
чоло. Пара за парою почала проходжуватися по залі, а льокаї розносили
холодні напої та морожене.
Раптом із бічної кімнати відкрилися двері і з неї наперед вискочили
музики: скрипка, бубон і сопілка. Засіли коло оркестри й заграли коло-
мийку. За ними, немов лявіна з гори котиться, вибігло кілька пар леґінів
у гуцульських строях, з топірцями, та дівчатка-гуцулки. Ох! і коломийка ж
зашуміла! Танцюристи виробляли різні дива: то спліталися руками плече
об плече й вихром носилися колом, закрутилися в гірській завірюсі, при-
стукуючи закаблуками, вимахуючи топірцями. Серед молоді знайшлися
знавці коломийки. Не втерпіли й собі, вплелися в танець. »Не псуйте карти-
ни!» — кричали деякі голоси. Гуцул-аранжер закричав: »Аркан!« Миттю
створилося коло, а всередині дві пари млинком-млинком! Німці сиділи,
немов заворожені, й дух затаїли. Захоплено дивилися на невиданий ними
танець. Врешті прогреміли апльодисменти. Всі почали кричати: «Ще раз!«
Куди там! Танцюристи вже вибігли з залі, а натомість з іншої кімнати ви-
летів інший ансамбль.
Музики заграли козачка. Ніби легенький вітрець повіяв серед степу, — це
пара за парою, козак і дівчина, плавко понеслися вздовж залі. Маяли
дівочі стьожки, брязкотіло намисто на струнких дівочих шиях, завзяттям
палали молоді очі танцюристів. Хлопці хвацько притупували закаблуками,
в зальотному танці підскакували до своїх партнерок і крутилися з ними,
ніби несені бурею... Це вже не легенький вітер, а буря зчинилася в степу.
70
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Дівчата сплескували руками, відривалися від своїх партнерів, бралися ру-
ками по чотири й вертілися дзиґами млинком-млинком, а хлопці навколо
них літали хижими орлами, ніби вибираючи собі жертви. Раптом кидалися,
розривали дівоче коло й кожний із них, ухопивши свою пару, понеслися
по залі плавко, а дівчатка виробляли різні па: то дрібушечки, то трепака,
то кидали своїх партнерів і ніби тікали від них, закриваючися руками та
викручувалися різними вихилясами. Хлопці доганяли їх то прискоком, то
навприсядки... Виглядало, ніби ціла пантоміма на здивовання німецьких
гостей.
Флегматичні німці розворушилися. Старшини їх і собі почали вже при-
тупувати ногами в такт музики і кричали: «Браво! браво!«... А танцю-
ристи тим часом розділилися двома рядами, а на середину їх вискочив
козак. Підстрибнув високо вгору, потім пішов навприсядки, Потім знову
підлетів вгору, опадав, ніби знеможений, то сунувся навкарачки, то знову
підлітав, танцював навприсядки... Рев апльодисментів не вгавав: «Ще
раз! біс!« ...
Німці були здивовані й захоплені: «Невже ж це народні танці?« — пи-
тали. — «Так, — одержували відповідь, — але, звичайно, зібрані всі фіґури,
танець відшліфували мистці, знавці, як це, зрештою, у всіх народів*.
Німці були приємно заскочені. Вони звикли чути від росіян і поляків, що
українці — це «бидло*, некультурний, дикий народ. А що вони тут поба-
чили й почули: побачили професорів, учених, чемне, навіть вишукане пове-
дення, а нарешті ці танці, що промовляють безумовно про високу культуру.
Це щось незвичайне! — дивувалися й ділилися своїми враженнями з
українцями. Господар сяяв. Він бачив, що гостям догодили і сподівався від
цього багатого жнива для української справи.
Ніхто не помітив, що в кутку залі мовчки довгенько стояли й обсервували
забаву три хлопці. «Пир під час чуми*... — ледве чутно промовив один. А
другий відповів: «Скачи враже, як пан каже!* Третій тихесенько проспівав:
«Смійся, паяце*... До них підійшов четвертий в німецькій уніформі, стар-
ший трохи: «Всі ми йдемо до однієї мети, але різними шляхами, нехай!* —
промовив він. — «Ну, ходімте, хлопці, ми й так спізнилися, хоч і не З своєї
вини*. Вони зникли.
А веселощам на залі, здавалося, не буде кінця. Запанували знову модерні
танці на втіху молоді.
Всі четверо з кутка залі попрямували амфілядою кімнат, потім коридором
і ввійшли в затишну простору кімнату, може кабінет. Тут уже було кілька
молодих людей — хлопців і дівчат. Посередині кімнати стояв зелений стіл
до гри в карти. На ньому приготовані розкладені карти для гри. Прибулі
привіталися, а старший промовив:
«Вибачте, друзі, що ми спізнилися, хоч і не з своєї вини. А це дуже до-
тепно придумано: призначити нашу збірку — засміявся він — в пащі тигра,
можна сказати. Я не кажу про нашого милого, ідейного господаря Демко-
вича, а про його іменитих гостей-комісарів. Один із них, ґебітс-комісар,
ЖЕРТВА
71
відомий нам, як найгірший пес, запеклий прихильник Гітлера, здатний на
всяку гидоту. Його пулярдами та винами не задобриш, ну, та про нього
потім. Тепер почнемо».
Всі четверо, що прийшли, посідали навколо стола. На дверях стали два
стійкові. Вони вже збиралися зачинити двері, але старший їх спинив: »Не
зачиняйте, це буде підозріло. Коридор довгий, а за ним іще кілька кімнат,
двері скрізь відчинені й можна бачити здалека, коли б хтось сюди йшов.
А ми ж картярі» — засміявся знову. — »Ну, а хто ж буде нам »кібіцувати«?
Решта присутніх у кімнаті поставали коло кожного »грача«. — »О, тепер
добре, тепер усі зайняті »грою!« — »Отже, — сказав »грач« в уніформі, — я
приїхав із центру, щоб устійнити регулярну роботу. Прошу уваги!»
Всі присутні насторожилися, пильно слухаючи його слів.
— «Рішено роботу вести в двох напрямках: акцію індивідуальну й масо-
ву, — це виступи повстанців — збройні. Всім вам відомо, що большевики
нищать нас і тепер, тільки німецькими руками. Під виглядом антикому-
ністів вони влазять в усі потрібні їм німецькі установи, зокрема в поліцію,
а навіть у ґестапо. Знаючи добре, хто видатний, активний українець, вони
доносять на них, а ґестапо, звичайно, їх нищить, як нібито комуністів.
Отже й ми будемо нищити комуністів німецькими руками, — це поперше.
Подруге: індивідуальну акцію будемо звертати також на большевиків. І це
будемо маркувати на жертвах відповідною нотаткою. Треба берегти свої
сили і свій народ. Німці показали вже себе страшними звірями: за одного
вбитого німця гине з їх руки по двадцять щонайкращих українців. А в де-
яких випадках терплять навіть цілі села. Ось, наприклад, біля одного села
на Волині большевицькі банди вбили шістьох німців. Тоді німці загнали
всіх, без винятку, селян, дітей і старих, до церкви, замкнули її і запалили.
Всі там і згоріли. І це не одиничний випадок. Що іншого масові виступи,
цебто збройні. Тут уже не криємося, що це діло українських рук. Нехай
вороги знають, що ми не поклали й не покладемо зброї, поки хоч один
окупант буде на нашій землі. Але повстанці матимуть бази по лісах і їх
виступи не будуть зв’язані з селом. Навпаки: збройні виступи старати-
муться робити на нейтральному ґрунті».
Командир скінчив і обвів усіх уважним поглядом. Всі слухали з
напруженням.
Олена стояла в одному кутку кімнати під стіною, схрестивши руки на
грудях. Слухала пильно, всією істотою. Русяве волосся, уложене навколо
голови короною, робило її вищою. Ясносіра шовкова суконка з кращих
днів — баль же — тісно облягала струнку фіґурку. Разок гарних коралів
на гнучкій шийці був єдиною прикрасою.
Командир глянув на стійкових: «Нікого?» — запитав. — »Так!« — про-
звучала відповідь. Тоді він вийняв мапу з кишені, розгорнув її на столі і
сказав: «Це мала нашого району». На мапі були подекуди пороблені значки
червоним і синім чорнилом: «Різні кольори в залежності від характеру
акції», пояснив він. «На перший час мені потрібно четверо людей для чо-
тирьох сіл. Кожний повинен добре знати приділене йому село й користу-
72
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ватися там довір’ям, значить і його повинні знати добре селяни й довіряти.
Я маю трьох, це: Дуб, Нечай і Запорожець®. (Три юнаки виструнчилися).
»Але потребую ще одного, а кого?«
— »До котрого села?« — посипалися запити. — »Вороняки«, — прозвучала
відповідь командира.
— «Шкода, що нема Андрія!» — почулися голоси: «Він найкраще нада-
вався б для цього».
— «Але й Олена Орлівна чудово знає ту місцевість та й її там знають
і люблять», — озвалися інші. Олена піднесла голову й оглянулася.
Командир запитав: «Хто це Орлівна?» — Олена відповіла: »Я!« — й гордо
випростувалася. «Ага! — промовив командир, вдивляючися в почервоніле
личко, — властиво вас треба б назвати Королівна», — усміхнувся.
Олена ще дужче почервоніла. А всі засміялися. «Та ми таки між собою
її так і звемо, але вона сердиться». Олена обкинула всіх гордим, незадово-
леним поглядом і ще більше випростувалася.
— «Чи зможете?» — запитав командир. — «О, вона?!« — загомоніло
навколо: «Та хто ж краще зможе, як не вона. Це так, якби сам Андрій.
Вони все разом працювали, то ж їй це не першина».
Олена обвела знову всіх поважним уже зором і глянула на командира, що
запитливо дивився на неї: — «Так! — відповіла, — я берусь».
— «От і добре, — сказав командир. — 3 усіма вами я поговорю окремо»...
— «Хтось іде!« — шепотом подав один із вартових. Мапа вмить зникла в
кишені, натомість усі «грачі» вхопилися за карти. «Віст! Пас!« — тільки й
лунало.
В дверях з’явився схвильований молодий чоловік. — «А! Олекса!» —
загомоніло навколо: «Щоб тобі... а ми думали» ...
Привітавшись, Олекса підійшов до командира і щось прошепотів йому
на вухо. Той подивився на Олексу і звернувся до всіх: «Друзі! Одержана
відомість, що друг Андрій поважно хворий».
Олена рванулася наперед і, здавалося, завмерла, слухаючи. Не встиг
командир скінчити, як вона кинулася до Олекси й потягнула його в куток
кімнати: «Кажіть, що з ним?« Олекса взяв її за руку: «Заспокійтеся, Олено!
Нічого надзвичайного. А в тім, ми з вами зараз їдемо до Андрія, командир
дозволив». Командир підтвердив:
«Так, Олено, ви маєте відпустку на тиждень, а ми тим часом підготуємо
все, що треба. Щасливо! Привітайте від мене Андрія, багато доброго чув
про нього».
*
Швидко нісся нічний поспішний поїзд на Львів. Здавалося, що це не
поїзд, а апокаліптичний звір летить у чорній безодні. Зловіщо клацали на
зворотах сціпи вагонів, а палаючі очі безупинно свердлували темінь.
Потвора ревла, стогнала й хиталася у швидкому бігу. Час від часу з її
жерла з ревом і свистом вибухали клуби пари, паща порскала вогненними
іскрами, а вони розсипалися, немов золоті мухи, та гасли під весняним
дощем. Переповнене черево потвори кричало, гомоніло, співало, плакало...
ЖЕРТВА
73
Іноді потвора, шипучи мов гадина, ставала, щоб викинути з себе зайвий
людський вантаж і прийняти новий та нестися далі...
В одному з переділів сиділо двоє. Властиво сидів тільки Олекса, втопивши
голову в руки, оперті об коліна. Олена ж металася по купе, немов ранене
звіря. Часом підходила до вікна, притулялася гарячим чолом до скла й
невидющими очима дивилася в нічну темряву. Дрібний дощ спливав по
вікні, як сльози безнадійного одчаю... Часом спинялася коло столика при
стіні й нервово стукала по ньому пальцями. В голові шуміло й думки
крутилися виром: »Так, от воно особисте горе!« Хотілося кинутися додолу,
битися головою об підлогу й кричати, ревти до безтями... Гірко усміхну-
лася — атавізм! Невже це вона, Олена, що безбоязно літала на коні поруч
із своїм дружиною і добре влучала в ворога рушницею. Це ж вона, Олена,
вміла потішати й заспокоювати бідних жінок, що втратили в боях чоловіків.
Уміла ласкою втерти сльози обездоленим дітям, а тепер... Олена знову й
знову нервово ходила по переділі, кусаючи до болю уста, щоб не розри-
датися. Нарешті стала коло Олекси й потрусила його за плече:
»Олексо!« — гукнула й голос її заломився: «Олексо!, що це за манера —
замовчувати й золотити пігулку, як дитині. Скажіть правду, що з Андрієм?«
Олекса встав: «Олено, — промовив співчутливо, — я ж вам казав: нічого
надзвичайного___Ви ж насте, Андрій мав завдання... ну, як переходив
Збруч, лід був крихкий і заломився... Андрій провалився, застудився і...
дістав запалення легенів. Лежить тепер у лікарні... Нічого небезпечного,
зрештою*.
— «Нічого небезпечного!* — перекривила гірко Олена: «Олексо! Це не-
правда, що ви говорите! Коли б він не був тяжко хворий, хіба ви везли б
мене до нього? Та й командир же з ваших слів сказав, що Андрій тяжко
хворий і дав мені відпустку, а ви знаєте ж, як я була там потрібна. Ні,
Олексо! Ні! Я не вірю вам, — ви потішаєте мене*... — голос її затремтів,
урвала...
Замовкла і знову почала міряти переділ нервовими кроками. «Боже! як
лізе цей поїзд! Чи він дійде нарешті?* А поїзд летів, як стріла, немов
поспішав додому. «Коли він приходить до Львова?* — знову звернулася
до Олекси. — «О сьомій годині ранку, Олено. Краще посидьте й хоч трохи
відпочиньте, бо зразу ж, як приїдемо, можемо поїхати до Андрія, до
шпиталю*, говорив Олекса.
Олена сіла, стиснувши голову руками. «Яка мука!* — прошепотіла. Кож-
ним нервом відчувала біль. Голову розсаджували страшні думки: може,
Андрія вже немає в живих і тому Олекса везе оце її туди і тому командир
дозволив їхати... Знову скочила й підійшла до Олекси: «Скажіть же
нарешті правду, чи він живий?!* — викрикнула мимоволі.
Олекса знову встав, ніжно обняв її й, підвівши до лавки, посадив, як
дитину: «Не треба ж так розпачати, Олено, я сказав вам правду; він
живий, Повірте мені, що особливо страшного нічого немає, але хворий,
правда, поважно. Потрібна ваша присутність, як сказав лікар, щоб хворий
підбадьорився й швидше подужав*.
74
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Олена не зводила з Олекси очей, силкувалася вичитати недомовлене.
»Ох!« — зрезиґновано видобула з себе; «Нехай! котра година?« — «Вже пів
на сьому, відповів Олекса, — скоро приїдемо. Заспокійтеся хоч трохи —
просив. Ми ж їдемо до хворого, треба, щоб ви були бадьорою». — «Я
буду», — прошепотіла слухняно, упавшим голосом Олена.
Нарешті Львів! «Швидше, швидше, Олексо!» — гукала. Вже їдуть... На
Личаківській Олена оглядається... Які щасливі часи прожила тут з
Андрієм по шлюбі. Ось дім на горішньому Личакові, де вони оселилися. Хоч
скромно, по-еміґрантському, але прожили кілька років так щасливо. Та
прийшла страшна війна і все зруйнувала. Правда, вона одного не жалує,
що аж тепер наступила пора ввійти в боротьбу цілковито. Поринула в ній
з Андрієм усією істотою і все йшла впарі з ним скрізь... «Боже, що з ним
тепер!?» — знову заворушилася тривога в серці. «Коли б хоч швидше до
нього».
— «Олено, під’їздимо!» — «Чи пустять, може ще рано», — хвилювалася
Олена. — «Пустять, — озвався Олекса. А як ні, то покличу лікаря».
Біжать по сходах... ще вище... ще... один поверх... другий. Серце
завмирає в Олени. Олекса міцно тримає її за руку. Нарешті: »Тут«, — каже
Олекса. Спиняє її в коридорі, поважно, пильно дивиться в очі: «Олено!
Зараз побачите Андрія... він трохи змінився ... схуд, розумієте —г хво-
роба ... Так от не подайте знаку. Уважайте, хворий дуже підозрілий, ста-
ратиметься вичитати з ваших очей, тримайтеся бадьоро!» Олена дивиться
на Олексу великими переляканими очима.
Входять у велику палату. В кілька рядів ліжка, їх багато. «Де ж Андрій?»
Хворі такі страшні і всі подібні один до одного, такі виснажені. Водить
очима від ліжка до ліжка, де?!...
Олекса тягне її кудись у куток, у глиб кімнати. Напроти лежить людина,
не людина, а попросту кістяк! Підходять до нього... «Боже! Невже це
Андрій?!» — мало не скрикнула Олена. Оцей живий кістяк?!... її красунь
Андрій має бути ним?!.. Над ліжком висить таблиця: ТБЦ. Олена тремтить.
Якийсь клубок підступає до горла... Олекса дивиться на неї й тисне руку
до болю, шепоче: «Олено, спокій, він дивиться на вас!« — «БИ! Ні! Вона
спокійна»...
ЇХ уже зауважено. Коло ліжка того нещасного (вона не може примири-
тися з тим, що це Андрій) хтось стоїть. Вже й хворий побачив їх, простягає
до них руки:
— «Оленочко! Моя люба Оленочко, моя дружино кохана, це ти?! Яким
способом?» — Радісна усмішка заграла на вихудлому обличчі. Голос
хрипкий...
— «Я, я, мій коханий, мій любий Андрійчику!» — Обхопила руками
ніжно його голову й притулилася до нього. Сціпила зуби, боялася, що
розридається.
— «Ну, я врятований! коли моя дружина тут«, — звертається Андрій до
людини, що стояла коло його ліжка: «Так, пане докторе, ви ще не знаєте
моєї дружини, вона чудотворець!» — Щаслива усмішка не сходила з облич-
чя Андрія. «Я вже тепер краще себе почуваю».
ЖЕРТВА
75
.— »Добре, Андріечку, — опанувала себе Олена — «візьмемо тебе в гори,
там швидко поправишся. Пане докторе, хочу з вами поговорити».
— «Прошу, — озвався той, — відійдім трохи». Доктор сказав: «Пані,
хворий дуже слабий, розумієте?» — й пильно подивився в очі молодої
жінки. Олена зблідла: «Що ви хочете цим сказати?» — ледве пролепетала
з острахом. — «Я хочу сказати, що його неможна далеко везти. Ви ска-
зали — в гори: він далекої дороги не витримає. Як хочете, то везіть у
Винники й оселіться у горішній частині, коло лісу. Там сосна, чисте по-
вітря, це ще буде найкраще». — «Ну, а взагалі, який його стан?«, — з три-
вогою запитала. — «Ви належите до мужніх жінок, чи слабих, сказати
правду?» — »Так«, — вже цілком опанувала себе Олена. — «Гм! великої
надії не подаю, він дуже-дуже хворий. Ви ж бачили: ТБЦ, це по запаленні
легенів», — промовив лікар.
Олена ще більше зблідла й, коли б Олекса не піддержав, то певно упала б.
А Андрій уже махав до них рукою, кликав, голосно не міг гукати: «Що ви
там перешіптуєтеся?» Олена насилу зробила бадьоре обличчя. — «Ну, як?
Що сказав цей ескулап про мене?» — запитав, коли Олена підійшла до
нього. — «Нічого страшного, Андріечку», — ніжно озвалася й погладила
його волосся: «Зараз заберемо тебе, тільки наперед пошлемо Олексу, нехай
знайде квартиру, а тим часом я побуду з тобою. Поїдемо у Винники,
хочеш? Пам’ятаєш, як ми колись так гарно провели там вакації?» — «Еге,
Оленочко, це були щасливі, безжурні часи. Ми вилазили на гори, вигрі-
валися там на сонечку, пили «нектар», що ти так гарно приготовляла,
слухали горлиць, зозулю, чудово було!»
А Олена все гладила ніжно його голову: «Буде й тепер, Андріечку! Ось
поїдемо, поправишся, відпочинеш трохи, а там і за роботу. Ти не знаєш, що
там тепер робиться!...«
Раптом зауважила, що Андрій перестав слухати її й затих. Він ніби
дрімав, дихання не чути: певно втомили переживання, несподівана, хоч і
радісна зустріч. Олена вдивлялася в його змінене обличчя й воно видава-
лося їй чужим. І оце має бути Андрій! Андрій, що був такий міцний, здо-
ровий, кремезний навіть, як кажуть, кров із молоком, а тепер... Щоки
запали, очі глибоко провалилися, обличчя страшенно худе. Тепер уста
розхилилися й видно зуби. «Щось дихання не чую«, — прошепотіла пере-
лякано. Швидко притулила ухо до грудей, надслухувала, — чи живий? ...
«Слава Богу! дикає, хоч дуже слабко!»
Андрій розплющив очі: «Хто це?«, здрігнувся: «А це ти, кохана, а я,
здається, задрімав. Бач зійшов на пси! Дружина приїхала, а я сплю, от
ледащо!» Силкувався пожартувати. «Нічого, Андріечку, ти втомився й
ослаблений. Тобі треба багато спати*. — «Так, я ослаблений. Ти знаєш, у
мене було запалення легенів».
Олена кивнула головою на зйак згоди. Вона оповідала йому національні
новини, старалася відхилити його думки від хвороби. Зауважила, що став
дражливий, нетерплячий і говорив тільки про хворобу, тільки нею ціка-
вився. — «Чи я скоро подужаю?» — все питав. «Запитай доктора, так на-
76
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
бридло лежати. Може краще, як я спробую ходити, як ти думаєш?® — »Не
знаю, любий, мені здається, що коли лежиш, то менше кашляєш®.
Вернувся Олекса: «Знайшов чудесне мешкання, саме коло лісу!«
*
Перевезли Андрія й улаштувалися у Винниках. Потягнулися страшні дні
для Олени. До того ж весна вдалася дощова й холодна. Сіяв дрібний дощ і,
здавалося, йому не буде кінця. «Знаєш, Оленочко, — сказав раз Андрій, —•
як буде сонце, то я одужаю, а як ні, то...« Він не договорив, — Олена
затулила йому уста: «Не треба так думати, Андрієчку! Дасть Бог розгоди-
ниться, прийде й до нас весна-красна...« Усміхнулася.
І справді, після довгої низки дощових днів, раптом, одного дня заграло
сонечко, заблисло, обхопило, обняло ніжним весняним животворним теплом
своїм, як мати дитину, і сталося чудо: раптом усе розцвіло, загомоніло
птаство... Запарувала земля, дихала повними грудьми, випускала з себе
травичку, квіти. Потріскали пуп’янки на деревах.., Хтось чар-квіття роз-
сипав запашним килимом на луги, закумкали-зарахкотіли жаби в ставках
коло Винників. Заворкували горлиці в лісах, закували зозулі, а по ночах
виводили солов’ї свої чарівні, тужливо-закохані мелодії... Природа скла-
дала Творцеві подяку розквітлими запашними садами, пишною зеленню
полів, смолистими пахощами шпилькових лісів, безжурними співами весня-
ного птаства. Все буяло цвітом, життям, мов поспішаючи надолужити про-
гаяний дощовий час. В перепоєному озоном повітрі дихалося легко.
Помешкання Олени й Андрія на горі під лісом. Крізь вікна видно на всі
чотири сторони. Увесь день оглядали вони світ: вранці зо сходу вітало їх
раннє сонце, вполудень гріло й яскраво світило, а надвечір у багрях
лягало спати. Мріяли в тумані в далечині передгір’я Карпат хвилястою
дугою на обрії.
— «Ось вона, чарівниця весна! Таки прибула до нас!« — тішився Андрій.
«Боже! який гарний світ!« — Андрій піднісся на лікті: «Проведи мене,
Оленочко на балькон, нехай я потішуся весною. Це ж рай земний, це наша
Швейцарія, оці Винники ...«
Олена обережно підвела його на ліжку, потім, підтримуючи, повела на
балькон і усадовила у вигідному фотелі. З другого поверху, де вони жили,
видно було навкруги. Андрій жадібно вдихував запашне, цілюще весняне
повітря, перепоєне лагідним соняшним теплом. Він ніби ожив. В душі Олени
прокинулася надія: може, дасть Бог, видужає. Вона повеселіла.
— «Знаєш, Оленочко, — промовив якось Андрій, — оцей жаб’ячий кон-
церт, горлиці, зозулі та соловейко мені найкращі за всі театральні
концерти®.
Олена усміхнулася. Також впивала повними грудьми насичене озоном
повітря. В молодій жінці зростала бадьорість і бажання життя. Для неї
тепер світ замкнувся навколо Андрія. Для неї існував тільки він і більше
нічого. Побачивши, що він оживився й вона підбадьорилася: «Боже! яке
буде щастя, як він одужає! Вони разом повернуться до роботи, знову горі-
тимуть у боротьбі®. Почувала в собі сили, росли крила. Тепер все для
ЖЕРТВА
77
Андрія: старалася відживляти його якнайкраще, щоб поправився. Ходила
за ним, як за дитиною. Не раз казала йому: »Ти ж моя дитиночко!* Журли-
вою ніжністю напоєна її душа. Все приглядалася: чи хоч трохи поправився?
Була для нього і дзеркалом. Коли питав: »Ну, як, чи хоч трохи набрав
тіла?« — Відповідала: »Так, Андрієчку, вже трошки краще*. У соняшні дні
виводила Андрія на балькон і він тішився чудовим краєвидом.
Дні летіли непомітно. Олена навіть забула, що має для себе тільки
тиждень. Якось в один соняшний день Олена зібралася йти до міста по
ліки. Андрій просив залишити його на бальконі: »Мені тут так гарно* —
»Чи не стомишся?* — турбувалася. — »Ні, я ж почуваю себе далеко бадьо-
ріше, ніж колись, у шпиталі* — озвався. — »Ну, дивися ж! А може краще
я проведу тебе на ліжко, бо хто його зна, як довго я буду в місті. Добре, як
трапиться авто, або поїзд підоспіє, тоді швидше вернуся, а як пішки, то не
знаю, коли, може через годин три, або й більше. Може я таки вмощу тебе
в ліжку*. — »Ні, ні, будь-ласка! Лиши мене тут на бальконі. Я ж кажу
тобі, що мені дуже вигідно, я можу й спати у фотелі, це дуже мені добре
тут*.
Поставила перед ним на столику молоко, канапки, — може схоче їсти.
Трохи також овочів, меду: »Ну, не сумуй же, любий*, — поцілувала ніжно,
помахала на прощання рукою і зникла на сходах.
Андрій сидів на фотелі й мріяв: ось він одужає і як радісно буде верну-
тися знову до роботи, знову кипіти у вирі боротьби... А що там друзі, чи
згадують його, чи бракує його там?.. Розніжився під соняшним теплом,
непомітно задрімав і заснув, відкинувшися на спинку фотеля. Не знав, як
довго спав. Здавалося, що почуває себе міцнішим. »Хіба спробувати перейти-
ся трохи? Може зійти вниз, скласти візиту сусідам! От здивуються! При-
манливо чути себе здоровим*.
Андрій помалу встав, тримаючися за ручки фотеля. »Ну, встояти можу,
ану, чи піду сам?* Ішов помалу, тримаючися за стінку. Постояв трохи,
пішов далі до виходу на сходи. Тіло тремтіло, а ноги, кляті ноги, хиталися:
»Що за біда*, подумав. »Іти тяжко, може залежався?*
Тримаючися за поруччя, зійшов помалу надолину, на терасу. Там нікого
не було. Стояло багато крісел. Сів на одно й відчув, що закрутилася голова,
почував себе вичерпаним: «Посиджу трошки, відпочину, може воно пройде.
От здивується Оленка, як побачить мене тут!* Відкинувся на спинку крісла
й заснув.
Раптом. прокинувся: «Може вона буде незадоволена, що я зійшов сюди?
Краще вернуся нагору й не скажу їй, що я був надолині*. Хотів устати,
але відчув, що не може стояти. Знову сів. Закашлявся й довго не міг
перестати, здавалося, що розриваються груди. Приклав хусточку до уст —
кров! Почув, що холоне: «Що ж це? Такого ще не було. Треба швидше йти
нагору й лягти. Може якось доплентаюся. Ох, як не хочеться рухатися.
Але Олена може кожної хвилини вернутися*.
Напружив усі сили, таки встав. Руки тремтіли, підкошувалися ноги, кру-
тилася голова. Сціпив зуби й почав помалу йти по сходах нагору, тримаю-
78
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
чися за поруччя. — «Ой, як далеко!* — подумав: «Чи дійду?« Все ж сунувся
далі. Ще один щабель, ще... Раптом відчув, що не встоїть, похитнувся,
почув солоне в роті, виплюнув кров. Чув, що тратить сили, не може вже
йти... Почав лізти й таки вибрався на останній щабель. А там знову за-
кашлявся ще дужче й не міг перестати. Бухнула з рота кров і він втратив
притомність...
Олена саме верталася з міста. Спинилася перед сходами, побачивши кров:
«Що це, хто тут був?«
Біжить нагору: коло її ніг лежить непритомний Андрій.
— »Андрію!« — скрикнула з жахом: «Боже мій, Андріечку, що сталося?!*
Нахилилася над ним, вхопила за пульс — живе! Оглядалася, де б води?
Побігла в хату, схопила склянку води й, піднявши голову Андрія, влила
трошечки води в рот, — проковтнув. Ще трошки, знову проковтнув і роз-
плющив очі.
— »Оленочко!« — озвався слабим голосом: «вибач, хотів зійти надолину
і осоромився, бачиш*, — пробував усміхнутися.
— «Боже, Андріечку, навіщо ж... Чекай!* — підвела трохи його голову
вгору, оперла об стіну. Сама знову збігла надолину, наробила руху й верну-
лася з сусідом. Підвели Андрія й майже віднесли до хати, поклали на ліжко.
«Добре, що я попросила лікаря приїхати, має вже з хвилини на хвилину
бути тут«. Тепер догадалася, що й унизу була Андріева кров. Серце впало:
значить...
Прийшов лікар, оглянув хворого, вислухав його, вистукав і покрутив
головою.
— »Що?«... — з острахом запитала Олена. Андрій вдивлявся в обличчя
лікаря. — »Що?«, й собі запитав.
— «Нормальна річ«, — одповів той: «мусите лежати в ліжку, не можна
ходити*.
Олена пішла провести лікаря. За дверима запитала його з тривогою: «Як
із хворим?* Той довго дивився на неї, потім запитав: «Казати правду?* У
відповідь кивнула головою. — «Справа безнадійна*, — промовив лікар.
Олена похитнулася й відчула, що холоне. — «Як довго це може бути?* —
ледве видушила з себе.
— «Ну, це тяжко сказати. Більш-менш місяців півтора, менше, або біль-
ше. Хворий молода людина. Хоч організм здоровий, але що ж? Ґальопка
причинилася. Не можна було багато рухатися, зрештою, як видно, процес
і так пішов скорим темпом. Передам ліки від кровохаркання: один знайомий
сьогодні вертатиметься сюди з роботи, привезе вам. Покищо давайте ковтати
лід. Чи маєте?*
— «Дістану*. — Насилу ввійшла в хату, ноги, немов налиті оловом, такі
тяжкі. Примусила себе зробити веселе обличчя: «Нічого, любий, доктор
сказав, що це буває*, — схилилася над хворим: «Треба тільки лежати спо-
кійно, не розмовляти деякий час і все мине. Лікар обіцяв ще навідатися*.
Андрій вже заспокоївся, перестав кашляти, заплющив очі: «Хочеться
спати*, — прошепотів. — «Добре, спи моя дитинко, люба*. Вона погладила
його по голові, а серце, серце розривалося.
ЖЕРТВА
79
Вийшла навшпиньки на балькон, сіла, щоб трохи заспокоїтися, розібра-
тися з думками. В душі — хаос. Навколо буяла весняна природа. Легенький
вітрець лоскотав її обличчя, грався з волоссям. Все раділо, жило... але
вона нічого не помічала: »Боже«, — ридала її душа, — «щодня удавати
веселу й знати, що кожний день наближає кохану людину до катастрофи!..
до кінця!.. Дивитися, як на очах вона тане й знати, що немає рятунку!.. Чи
я витримаю?!« ...
В душі молилася, щоб Бог послав їй силу не заломитися й витримати до
кінця. Раптом згадала, що її відпустка вже давно минула. їй пора вертатися
до роботи, бо й так уже спізнилася. Жахнулася: «Але якже вона може за-
лишити Андрія в такім стані?! Ні! ні! вона його не залишить! Це навіть
її обов’язок, як дружини, бути з ним до кінця. Це Божий наказ!... А може,
лікар помилився?» — потішала себе, як могла. Вона навіть знала випадок,
коли лікар, і то світило, присудив одну знайому їй жінку до смерти.
Також туберкульоза. А та живе й досі. Може, коли б вона, Олена, залиши-
лася при Андрієві, доглядала його сама, то може б він ще жив?... Хто ж
може краще доглядати, як не дружина? Та й хіба він, Андрій, не заслужив
собі на це? ... Він був вийнятковий, це всі признавали, й командир... Він же
через обов’язок оце й гине... А хто має право відривати її від нього, в його
останні дні життя?!... Кидати його напризволяще?! О, як вона тепер ро-
зуміє давніх жінок, що самі давали себе вбити й покласти в могилу з
померлим чоловіком... Вона б з радістю пішла на таке, коли б сталося
нещастя з її Андрієм. А може, він таки ще видужає? Казав же лікар, що
хворий має здоровий організм. А »там«?.. невже ж не можуть »там« хви-
лево обійтися без неї? Без однісінької тільки людини?! Невже потрібна від
неї така страшна жертва: кинути умираючого дружину? Боже, що робити?!
Думки в голові плуталися. Безумна втома... «Може лягти?«... Вернулася
в хату, пригасила світло, лягла. Спати не може... Подивилася на годинник:
ігів до третьої. Раптом страшний крик, це Андрій. Скочила до нього: «Любий,
що сталося?» Андрій розплющив очі:
— «А... це ти ... розумієш, мені приснилося, що я боровся зі смертю». Він
тяжко дихав: «Яке страшне!... Розумієш: душить мене... і уяви, така, як
її малюють».
Олена перехрестила його: «Бог з тобою, Андрійку, напийся води, заспо-
кійся, Бог милостивий, не думай про таке». Притулила голову до його гру-
дей: слухала серце... Воно билося нерівно, збуджено, живчик також.
Дала ліки. Гладила, як дитину по голові, тримала його руку в своїх.
Поволі Андрій заспокоївся й заснув. Сама тихенько підійшла до свого ліж-
ка, лягла. Не зчулася, як заснула.
Почула, кличе Андрій: »Пити!«... Подала, посиділа коло нього. Звик, що
вона легенько гладила його голову, тоді засинав. Так і тепер. Олена знову
лягла, та довго не могла заснути, але таки задрімала, не знала, чи спала.
Прокинулася: хтось стукає, подивилася на годинник, — восьма година.
Скочила, відчинила.
— «Олекса!» — трохи не крикнула.
80
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
— «Так, Олекса», — терпко відповів. »3а вами, пані. Що ж ви собі ду-
маєте? Тиждень давно вже минув, а ви все ще сидите тут?«
— «Що за тон, Олексо!« — спалахнула Олена: »Як ви смієте так говорити,
подивіться спершу на хворого!«
Вона вся трусилася від образи: «Може його дні почислені», — упавшим
тихим голосом додала: »Це жорстокість, так висловлюватися!»
— «Олено! Командир казав негайно вертатися і ще велів нагадати вам,
що Україна вище особистих переживань».
— «Боже! Яка жорстокість!» — прошепотіла Олена: «Людина може вми-
рає, а ви... а він... невже нікого крім мене немає?!« ... Кинулася на ліж-
ко, закрила обличчя руками, ридала беззвучно.
Олекса розгубився: «Не треба так, Олено, заспокійтеся, ну, заспокійтеся»,
— віднімав він її руки від обличчя. «Я розумію вас, але що ж, коли справа
стоїть так, що ви мусите вертатися. Я покликав Марусю, вона ж сестра —
жалібниця, як ви знаєте. Обіцяла зараз бути тут і доглядати Андрія, поки
вас не буде. А ви, як полагодите там справи, повернетеся знову сюди, так
обіцяв командире.
— «Але він не знає, як стоїть справа із здоров’ям Андрія», — утираючи
сльози, тремтячим голосом обізвалася Олена. «Напевне був би кого іншого
призначив замість мене».
— «Ні, Олено, він виразно сказав: ви мусите вернутися, бо тільки ви змо-
жете полагодити там одну дуже складну справу», і додав: «і ще сказав, що
відсутність жовніра з поля бою поза дозволом, увижається за дезерцію.
Мені прикро казати вам про це, але він звелів і я бачу, що ви вагаєтеся».
Олена скочила й гордо випростувалася: «Я ніколи не була дезертиром!
Про це свідчить вся моя минула праця, але це фатальні обставини!»
— «Олено! Скільки українських матерів і жінок переживають тепер такі
фатальні обставини, а може ще й гірші. Е, та що говорити!... Ми ж при-
святилися ставити Україну понад усе, схаменіться, Олено, я вас не пізнаю!»
Розмовляючи так, вони непомітно підвищували голоси й не завважили,
що хворий прокинувся і почав прислухатися: «Що, що? в чім річ?« —
запитав він.
Олена підбігла до нього: «Нічого, нічого, Андрійчику, нічого! Це Олекса
оповідає дещо, як там«.
Знову почувся стукіт у двері: «Прошу», відізвалася Олена та підійшла до
дверей. — «А! Маруся! Дуже добре!» — Вона вже опанувала себе. Оповіла
Марусі все, що треба робити коло хворого. Тоді звернулася до Олекси: «О
котрій годині відходить поспішний поїзд?»
— «О дванадцятій з хвилинами, ми мусимо поспішати».
— «Куди?» — запитав хворий.
— «Мене викликають, любий, у справах, розумієш?, але я скоро повер-
нуся, правда ж, Олексо?»
— «Так«, — відповів той.
— «Ну, коли треба», — озвався Андрій слабким голосом: «їдь, Оленочко,
нехай Господь тебе провадить».
ЖЕРТВА
81
Невимовний біль стиснув серце Олени: відчувала, що бачить Андрія
живим востаннє. Вона припадала до нього, цілувала, називала найніжні-
шими словами: «Мій коханий, єдиний, мій найдорожчий«... — шептала
тремтячим від жалю голосом.
Олекса підморгнув Марусі й вони вийшли з кімнати. Олена нічого не
помічала і нікого: вона прощалася з Андрієм. Гладила його волосся, цілу-
вала обличчя, його руки і шепотіла: «Єдиний!... найдорожчий!... мій най-
коханший Андріечку!« ...
Нарешті відірвалася: «Андріечку, я мушу, мушу вже відійти, але Маруся
доглядатиме тебе, як я сама«.
Андрій слабо усміхнувся, вірніше намагався усміхнутися: »Будь обережна,
дорога«. Він розумів, куди й чого вона їхала. Він хрестив її вслід.
Олена обернулася до Олекси: «Я готова«. Помовчала. Глибоко відіткнула:
«Так, Олексо! Звичайно, я мушу їхати«. Вона вже оволоділа собою: «То була
хвилева слабість кохаючої жінки. Тепер уже це не повториться. Моє —
залишається тут, а там... ви побачите: я буду як сліде.
Вона заховала свій біль глибоко в серці. Голос її став твердий, а обличчя
скам’яніло. Звернулася до Марусі: «Благаю, будь для нього люблячою
сестрою!«
У дверях ще озирнулася й помахала Андрієві рукою. Вийшла... Слідом
за нею Олекса.
*
Знову ніс їх поспішний поїзд, але Олена тепер сиділа ніби байдужа й
тупо дивилася гіоперед себе...
Вернувшися, довідалася багато новин: по селах і містах безслідно зникали
високі чини ґестапо. На вбитих знаходили записки, що це діло комуністів,
але селяни, і взагалі українці, знали, хто були справці та тримали це в
секреті. Зате по лісах діяли повстанці і там уже не приховували, що
месниками були українці. Німці казилися, а українці з комітету тільки
здвигали плечима, — це комуністи, а з терористами ми не маємо нічого'
спільного».
Олена з’явилася до командира: «Я прибула й чекаю ваших розпоряджень».
Командир нічого не запитав про Андрія, певно Олекса вже все розповів.
Та побачивши її змінене, схудле й рішуче, ніби кам’яне, обличчя, промовив:
«Повірте, мені дуже прикро, що я мусив викликати вас, але справа дуже
поважна, і її можете полагодити тільки ви. Ґебітс-комісар страшна й небез-
печна звірюка. Треба вже з ним покінчити, бо робить нам багато лиха.
Думаю, що ви маєте всі дані, щоб це- зробити: вийнятково гарну зовніш-
ність, розум, володіння собою, — бодай про останнє мені говорили. Розу-
міється, справа ризикована, може всіляко скінчитися, але вірю, що козак
не без долі, Бог не без милости, чи як там кажуть. Отже?«
— «Я ще нікого не вбивала таким способом», — відповіла: «Що іншого в
бою, а так... окрему людину» ...
— «Значить»?- — запитав командир.
— «Як конечно треба, то, звичайно, спробую, не знаю, чи вдасться».
82
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
— «Дякую», — промовив командир: «Вірю, що вдасться. Все потрібне
для вашої акції дістанете від Дмитра, самі скажете що потребуєте, бо
техніку залишаю вам самій. А тепер... може всіляко скінчитися для
вас, хоч і виконаєте призначення. Ви знаєте, що німці безжалісні...
Думаю, що не схочете мук, ото візьміть це, може, доведеться скориста-
тися». — Він вийняв із шухляди мале пуделочко, відкрив і простягнув
Олені перстень із досить великим каменем: »Ось!«
— «Дякую», — промовила вона й оглянула перстень.
Показав, як відкривається: «Щасти вам, Боже! Як буде все добре: поїде-
те до Андрія. Ага, щоб познайомитися з Вольфом, одержите від Демко-
вича листа і з ним підете. Там у якійсь українській справі».
Олена вийшла: «Чи зможе?« — думала. В голові вже назрівав плян.
Ґебітс-комісар зустрів її дуже чемно. Мусила приємно усміхатися.
Звикла носити маску. Глибоко бо в серці носила свій біль, а назверх
робила все спокійно, механічно, що від неї вимагалося. Її вже не хвилю-
вали ніякі найстрашніші події. Старалася не думати про Андрія, щоб
не заломитися. Після розмови про справу, ґебітс-комісар запросив її до
каварні. Було видно, що вона йому дуже сподобалася. Погодилася. Там
пили каву, лікери, слухали музику, й дивилися на танці. Вольф усе
поглядав на Олену. Вона йому щораз більше подобалася.
— »Фрау, чи фройляйн?« — запитав. Усміхнулася загадково: «Звіть
фройляйнж.
— «Чудесно!» — з захопленням промовив Вольф. «Мені потрібна секре-
тарка. Терпіть не можу замужніх, зараз: чоловік, сім’я, — все це перешко-
джає праці, а я хотів би мати секретарку без клопотів. Прошу, чи можу
просити вас бути моєю секретаркою?»
Олена погодилася. — «Які мови знаєте?» — «Українську, польську,
французьку, німецьку і російську».
Вольф мало не підскочив від задоволення: «Це чудесно, що ви знаєте
російську! У мене в Москві є тітка. От хотів би писати до неї, а може
навіть відвідати. Просив би навчити мене й російської мови, згода?»
— «Добре!», — відповіла. Олена подумала: Навіщо йому російська
мова? Вона в душі саркастично всміхнулася: «Ну, ти голубчику, чи дожи-
веш, щоб побачитися з тією «тіткою».
Почалася праця нової секретарки й учительки російської мови. Вольф
все частіше, ніби ненароком, брав Олену за руку, затримував, говорив
солодкі слова:
— «Ви, фройляйн, чарівна. З ким би вас порівняти: Атена Паллада,
чи Валькірія? Думаю, що. остання. Ви така горда. Чи не були ваші предки
німці? Думаю, навіть певний, що так. Ви чисто германський тип: гарні
сірі очі, свіжий кольор обличчя і чудове русяве волосся. Це все може
бути тільки у правдивої німкені».
— «Чому не в українки?!», — ображено відповіла.
Вольф зморщився: йому здавалося, що це найвища похвала бути по-
дібною до німкені. А втім, Олена не дуже сперечалася, її мета — здобути
його довір’я і прихильність.
ЖЕРТВА
83
Десь по двох тижнях Вольф сказав: «Звіть мене просто Ганс. Ми ж з
вами приятелі, правда ж? — зазирнув їй у вічі.
— «Може так, може ні«, — засміялася.
— «Ви ще чарівніші, як смієтеся!« Він присунувся ближче до неї: «Я
не можу налюбуватися вами, але в вашому обличчі часом прозирає щось
трагічне, що це?« — допитувався.
— «То вам так здається«, — знову примусила себе весело засміятися.
Ця заввага мимоволі нагадала їй Андрія. Зродилася тривога: «Що з ним?
Очікувати страшну звістку й удавати безжурну, кокетливу, який це жах!«.
Обличчя на мить захмарилося: Ганс боляче вдарив своєю заввагою: Зна-
чить, недобре маскується? Струснула головою: «мушу бути веселішою».
Обернулася до нього й кокетливо усміхнулася: «А тепер?»
Як видно Вольф тратив розум і ледве панував над собою: «Дівчино!
я божеволію за тобою», — якось прорвалося в нього. Сів коло Олени й
обняв її. Вона відсунулася: «Ви колись сказали, що ми друзі, а хіба це
по-дружеському?«.
Вольф знову присунувся, але вона холодно зупинила його: «А жінка й
дітки, отих двоє гарних хлопчиків, що ви мені показували на фотогра-
фії?».
Знову присів біля неї, дихав важко: «Для тебе я кину і жінку й дітей.
Як скінчиться війна, звичайно, ми завоюємо Европу й твою Україну,
фірер обіцяв всім нам гарні маєтки на Україні. Отоді ми заживемо з
тобою, моя богине!»
— «Гаразд, але поки це буде, тримаймося, як друзі», — пробувала його
заспокоїти. Вона розуміла, що з ним треба вже кінчати. Вона втерлася
в його довір’я й передала багато добутих від нього цінних відомостей
своїм. Часто виманювала в нього обіцянки випустити арештованих укра-
їнців за «саботажі». Про свої осяги завжди докладала командирові. На-
решті, повідомила, що пора кінчати, щоб не перетягти струну. До того ж
Вольф став дуже настирливий до неї.
Був вечір. По закінченні «лекції російської мовив, він запропонував
Олені повечеряти з ним у його віллі за містом. Казав — замовив холодну
вечерю в ресторані і її мали доставити йому додому перед тим, як вони
приїдуть: «Ніхто нам не буде перешкоджати. Всіх слуг відправив також.
Можуть самі собі услуговувати, правда?» — додав із значущим поглядом.
Олена погодилася. В кишені мала ціян-калій і маленький бравнінґ.
Не знала, що знадобиться. Попросила, щоб зачекав, бо вона хоче піти
додому перебратися для такої оказії», — усміхнулася кокетливо.
— «Чекатиму й рахуватиму кожну хвилину«, — відповів.
Дома Олена закликала по телефону Дмитра й Олексу. Прийшли зараз.
—«Не питайте нічого», — промовила: «Чи знаєте віллу князя Оболенсь-
кого?« Вони знали. «Отже, чекайте коло бічної фіртки, що в огорожі
садиби. Будьте з автом, візьміть, на всякий випадок, сестру-жалібницю:
може знадобиться».
84
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Умовилися, на котру годину. Убрала гарну вечорову сукню. Збиралася
дуже старанно, підбираючи все, щоб було до лиця, перстені і бранзолети,
— спадок від бабусі. Волосся уложила короною; Вольф казав, що тоді
виглядає, як королева.
Коли Вольф побачив її, остовпів від захоплення, потім скрикнув: »Моя
богине! Ви Афродіта!«...
Поїхали. Олена знала цю віллу. Не раз вона з Андієм прогулювалися
й захоплювалися її чудовою архітектурою. Казали люди, що всередині
вона влаштована з казковою розкішшю. Війна застала князя за кордоном
і він там й залишився. Німці сконфіскували віллу і тепер нею заволодів
Вольф. Правив автом Вольф сам. »Так краще®, сказав.
Приїхали. Олена мимоходом зауважила, що замовлене авто вже стоїть
в умовленому місці.
Вілла дійсно була влаштована розкішно: шовки, оксамит вкривали
меблі. На стінах рідкісні образи. Посідали в затишній кімнаті. Стіл
заставлений вибагливими перекусками й винами. Налив вина їй і собі.
Випили... Ганс більше пив, ніж їв. Уже почав п’яніти. Була до нього
поблажлива.
— »3а наше майбутнє щастя! Пий, дівчино!®
— «Чому ви звертаєтеся до мене на »ти«? Чи, може, я по-вашому
унтерменш?«
—• »Що ти!« — обурився: »це з любовне. Ставав щораз настирливіший.
Олені було гидко й моторошно. Нарешті шампан. «Вип’ємо на брудер-
шафт!« — запропонував Ганс.
— «Мені здається, що хтось стукає®, — прислухалася.
— «Ніхто не може увійти в будинок, я ж замкнув®.
— «Але може стукати у виходові двері®, — настоювала Олена.
Пішов. Олена швидко всипала в його чарку ціян-калій. Руки трохи
трусилися.
— «Ну що, нікого?® — запитала, коли він вернувся: «От і добре, ніхто
нам не перешкодить. Вип’ємо ж, Гансе!« — промовила солодким голосом.
Той кинувся до неї: «Ти вперше назвала мене Гансом! Значить, любиш,
Олено?!®
Олена простягла йому чарку.
— »Е, ні! Вип’ємо, але як велить звичай: треба поміняти чарки, як
п’ється на брудершафт®.
В Олени впало серце: «Чи догадується?® Але не сперечалася. Та як
брала чарку, випустила її з рук. Чарка впала й розбилася. Олена сплес-
нула руками: «Що ж я наробила?!® — промовила, ніби перелякана.
— «Нічого, наллємо іншу®, — спокійно відізвався Вольф. Обоє сиділи на
канапі. Сплели руки, як до брудершафта, випили.
— «Тепер я маю право казати тобі — ти!« — скрикнув Вольф, присунув-
ся до неї й міцно обхопив її стан. «Не пручайся! Що це за перстень у
тебе на руці: я його не бачив?® — схопив за. руку, намагався зняти.
— «Ні! ні! ні!« — кричала Олена: це мені пам’ятка від бабусі!®
ЖЕРТВА
85
— »А тепер буде мій«! — Зав’язалася боротьба___Знеможена впала на
канапу. П’яний Ганс осатанів, забув уже й про перстень. Її близькість
розпалювала його. Почав скажено цілувати її. Пручалася завзято, викру-
чувалася й звивалася, як несамовита.
— »Ні... ні... не втечеш! Тепер ти моя!«... — хрипів Ганс. »Так! моя
і нічого не поможе, що ти пручаєшся й кричиш!« А Олена таки кричала:
«Пусти! Ти звірюка«!
Ганс зареготав: »Мовчи! ти думаєш, я не бачив твоїх махінацій із моєю
чаркою, га? А ти не хотіла випити... Я підійшов тихенько й бачив, бачив
усе, моя красуне! Будеш моя, бо я давно тебе хочу, і будеш мовчати, бо
інакше, хоч я божеволію за тобою, вмішається Гестапо... так!«
Олена пручалася з усією силою. Він крутив її руки... »Ти змійка, а
не богиня», — харчав.
Нарешті Олена в одчаї міцно вкусила його в руку. Мимоволі відскочив
від неї. Олена скочила й швидко вихопила бравнінґ, відскочила далі: раз!
раз! раз!... Стріляла й кричала: »Оце тобі маєток на Україні! Оце тобі
за наші муки, за всю Україну!!!»
Стріляла вже без кіпця. Ганс, що спочатку був тільки ранений, почав
бігти шкутильгаючи до неї: »3мія! Всі ви змії!«... Але врешті, прошитий
влучним стрілом у голову, впав.
Олена швидко вискочила з кімнати й побігла до виходу. Подорозі
оглянула себе: ні, на ній крови немає! Злорадно засміялася: »Нехай
шукають поміж большевиками винного, бо вона залишила на ньому за-
писку про це«. Була тепер цілком спокійна й опанована. Раптом почула
стук у виходові двері:
— «Хто там«? — запитала.
— «Адьютант пана комісара, в дуже важливій справі, пильні відомості,
відчиніть!»
— »3араз!« — відповіла. Побігла назад, замкнула двері, де лежав Ганс
і ключ кинула під крісло. Приставила крісла попід двері. Ганс був у
третій кімнаті від виходу, тож мала час, як думала, ще зникнути. Відчи-
нила спокійно:
— »Але пан комісар спить і просив, щоб ніхто його не турбував».
—• «Неможливо! Дуже, дуже важливі відомості, я конче мушу його
бачити».
— »Ну, що ж«, — здвигнула плечима: «Ідіть!» — Сама спокійно вийшла
з будинку, а там побігла стрімголов до фіртки. Не встигла ще збігти зі
сходів, як почула за собою крик і стріли. Вона не знала, що адьютант мав
свій ключ. По дорозі обернулася й собі почала стріляти. На підмогу
прибігли Дмитро й Олекса, почувши перші стріли.
Зав’язалася перестрілка. Вони розуміли, що мусять покінчити з адью-
тантом, бо інакше — вони всі пропали.
Олена охнула й упала, але впав і ворог. Хлопці швидко підхопили її
і вскочили в авто. Погнали щодуху...
86
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
— »Я, здається, ранена... і то боляче... в плече і в руку... Швидче
в’яжіть!»
Та їй не треба було й просити, бо сестра-жалібниця з допомогою хлопців
уже забандажовувала рани. Довелося розрізати сукню. По закінченні,
накинули на Олену плащ.
— »На Винники!» — попросила Олена ослабленим уже голосом.
— «Чи зможете ж їхати так далеко?» — запитали її.
— »Так, так! Можу!«.
— «Дивіться ж«, — остерегла сестра-жалібниця: «рана в плече досить
поважна. Треба б лікаря, але зараз це неможливо».
— «До Винників», вже настоювала зовсім слабким голосом Олена: «Бога
ради! До Винників!»...
— «І справді», — озвався Олекса: «це найкраще зникнути звідтіля на
деякий час. По дорозі можемо набрати бензини, а також заїхати до свого
лікаря у Винниках, або попросити його прийти».
Поклали ранену якнайвигідніше й поїхали. Болі дуже докучали Олені,
але вона сціпила зуби й мовчала.
— «Тяжко дихати!» — не втерпіла й застогнала Олена. Сестра влила їй
в уста трохи води з коньяком, мала в термосі. Довга дорога мучила Олену,
часом стогнала, нарешті ніби задрімала. У Винниках зараз же заїхали до
лікаря.
— «Хто це так вас влучив?» — запитав він: «Постріл у плече трохи не
зачепив серце!»
— «До Андрія!» — прошепотіла Олена. Лікар дав застрик, зробив пере-
в’язку і вони поїхали далі.
Приїхали... Намагалася йти сама по сходах, але не мала сили. Її майже
винесли на руках, така була ослаблена від упливу крови. Нарешті вона
в кімнаті, де лежав Андрій.
— «Андріечку!» — закликала. Маруся підійшла до неї, обняла й приту-
лила до себе: «Оленочко, він спить... Заснув навіки оце з півгодини тому.
Олена мовчала. Не відриваючи очей від обличчя Андрія, вона, мов
сновида, помалу підійшла до ліжка й тяжко опустилася у його головах.
Простягнула руки, ніби хотіла обняти свого дружину. Маруся стояла при
ній і побачила, що руки Олени і голова безсило опали на ліжко. Маруся
нахилилася до неї й крикнула: «Вона ж непритомна, швидче лікаря!»
Підбігли Олекса і Дмитро.
Прийшов лікар і сконстатував смерть від удару серця через нервове
потрясення. До того ж — дуже ослаблений організм через поважне пора-
нення й уплив крови.
СТАРОГРЕЦЬКІ МГГИ
87
Марія ЛУКІЯНЕНКО
СТАРОГРЕЦЬКІ МІТИ
(Книга IV)
КАЛІДОНСЬКІ ЛОВИ
Літо було дуже врожайне. Оливкові дерева вгинались під тягарем овочів,
виноградні лози рясніли соковитими китицями, а поля пишалися повним
колосом.
Калідонський цар Ойней вирішив подякувати богам за таку їх ласку і
наказав принести в жертву перші плоди урожаю.
Святкування відбулось дуже урочисто.
Деметра була обдарована зерном, вівтар Бакха був повний добірного вина,
найкращі оливки і олія пишалися на жертовнику Атени. Кожний з богів
дістав належний дар. Тільки жертівник Артеміди залишився без овочів чи
запаху вина.
Образлива богиня вирішила провчити забудькуватих калідонців і наслала
на їхні поля величезного вепра.
Не встигли ще люди натішитися своїм урожаєм, як його вже не було.
Виноградні лози були змішані з землею, гострі сікачі вепра підрізали
коріння не одному оливковому дереву, а городину і збіжжя вепр потоптав,
потолочив дощенту.
Навіть вівчарі зі своїми псами не могли відігнати дикого звіра від своїх
стад і він покалічив чимало овець. Дійшло до того, що й мешканці Калідону
перестали виходити за мури міста — такий пострах наганяв на всіх
лютий звір.
Нарешті Мелеаїр, син Ойнея, вирішив знищити цю напасть.
Він оголосив лови на вепра і скликав до себе з усіх кутків Греції най-
хоробріших і найсильніших молодців.
На його заклик прибули обидва Діоскури — Кастор і Полідевк із Спарти,
Тесей з Афін, Пейрітой із Тессалії, дядьки Мелеагра — Пелей і Теламон,
а також: Ясон з Іолка, Адмет із Фер, Іфікл і Іолай із Фів та багато інших.
Між прибулими був ще один незвичайний гість — красуня Атланта з
Аркади. Вона з немовляти виросла в лісі, вихована ведмедицею, і своєю
швидкістю та спритністю дорівнювала Артеміді, що була її покровителькою.
Атланта старалась в усьому наслідувати Артеміду. Вона вбиралась так, як
Артеміда, жила мисливським життям і постановила, так, як і богиня, ніколи
не виходити заміж.
Як тільки Мелеагр побачив цю чарівну дівчину, то відразу захотів здобути
її прихильність. Він привітав її такими словами: «Щасливий буде той муж,
що удостоїться бути твоїм чоловіком!» Тут він засоромився і більше нічого
не сказав.
Дев’ять днів гостив Мелеагр своїх гостей, а на десятий — уся громада
вирушила на розшуки вепра.
88
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ.
Сліди його було видно всюди і вели вони в напрямку дрімучого лісу, що
простягався в безкрай, за полями Калідону.
Перед лісом всі зупинились і почали готуватись до ловів. Хто розгортав
сіті, хто відв’язував псів, а хто шукав на лісових стежках слідів страхо-
вища. Нарешті, розгорнувшись півкрилом, вся громада подалась углиб лісу.
Гущавина була страшна. Дрімучий ліс ще ніколи не бачив сокири і кожний
крок треба було здобувати великими зусиллями.
Та ось мисливці вийшли на лісову долину, пориту рівчаками, а нижні її
схили були вкриті очеретом і шуварами.
Звідти раптом вискочив вепр, розлючений гамором ловів.
Мисливці зустріли його голосним криком. Звідусюди полетіли на нього
списи і всі учасники кинулись, щоб замкнути його в залізне кільце. Та
старий вепр не був дурний. Він кинувся поміж собак. Покалічив тяжко
кількох, грізним риком розігнав решту і вискочив з кільця мисливців.
В першому запалі всі кидали списи навмання. Рідко хто влучив, а легкі
рани ще більше розлютили звіра. Замість того, щоб втікати, він з ревом
кинувся на задні лави своїх ворогів. Трьох він положив відразу і кинувся
на Нестора з Пилів. Але той, без найменшого вагання, видерся на найближ-
чого дуба і звідти дивився, як запалений вепр старався розтрощити дерево
своїми гострими іклами.
Тут на нього погнали близнюки Кастор і Полідевк. Вони мали дуже
грізний вигляд на своїх білих жеребцях і вимахували могутніми списами.
Вепр покинув Нестора і кинувся навтіки в гущавину лісу, де його не міг
дігнати ані кінь, ані спис.
За ним кинулись Теламон, Пелей і Атланта. Ще не встигли славні мужі
розмахнутись списами, як крилата стріла Атланти вп’ялась вепрові глибоко
за вухом. Дико рикнув звір і його щетина зачервоніла кров’ю.
Мелеагр перший побачив цю глибоку рану і, показуючи на неї своїм
друзям, крикнув із захопленням: «Тобі, дівчино, належить нагорода за
хоробрість!«
Чоловіки почервоніли від сорому, що жінка їх перевершила і з новим
завзяттям почали кидати списами. Але в загальному замішанні знову ніхто
не потрапив поранити звіра, а тільки ще більше розлютили його.
Аркадієць Анкей, що славився своєю несамовитою силою, був найбільше
вражений тим, що похвалили його землячку. Заздрість додавала йому швид-
кости. Він забіг навперейми, щоб не пустити вепра в глибину лісу. Там він
стояв і вимахував своєю, на два боки гострою, сокирою. Повний гордости
і певний свого успіху, він голосно крикнув: «Тепер я вам покажу, що
варта зброя мужчини, якої жінки не вживають' Навіть якби сама Артеміда
захищала цього звіра, він мусить загинути від моєї руки!« 3 цими словами
він розмахнувся своєю сокирою.
Та ще не встигла впасти ця страшна зброя, як Анкей лежав роздертий на
землі Вепр вгородив йому обидва ікли в живіт.
Тут підскочив Мелеагр і могутнім розмахом вгородив свого списа в спину
вепра.
СТАРОГРЕЦЬКІ МІТИ
89
З вереском почав крутитися вепр, але другим ударом Мелеагр пришпилив
його до землі.
З голосним криком перемоги кинулись мисливці до Мелеагра. Вони з
подивом дивились на нерухоме страхіття і поздоровляли свого господаря
з такою добиччю.
Мелеагр здер з вепра шкуру і подав Атланті:
»Візьми цю здобич, аркадійко! Вона належить мені, але ти заслуговуєш
на те, щоб поділити мою славу!«
Атланта з радістю прийняла цю нагороду. Але іншим це дуже не
сподобалось.
Обидва Мелеагрові дядьки по матері, Плексин і Токсей, кинулись з кула-
ками до дівчини:
»Ти, бабо, положи ту здобич і не хапайся за те, що нам належить! Якщо
ні, то не поможе тобі ні твоя краса, ані той закоханий молодець! Яке він
має право розпоряджатись?!»
Вони видерли їй з рук шкіру. З дикою люттю закричав Мелеагр:
»Ви — злодії! Грабіжники чужих заслуг! Я вас навчу, яка різниця між
погрозами і чином!» — І прошив своїм мечем груди обом дядькам.
Обидва дядьки походили з сусіднього міста Плеврону і були з роду
куретів.
Тут загорілась бійка між куретами і Мелеагром з етолянами. Хоч куретів
було багато більше, але Мелеагр та його прихильники сильно побили куретів
і переслідували їх аж під мури Плеврону. Тут всі курети піднялись війною
проти Мелеагра. Та даремно. На полі бою не було рівного славному молод-
цеві і його війську. Невдовзі курети вже боялись показуватись поза стіни
міста. Мелеагр теж вже мав досить цієї дурної війни. Його честь була збе-
режена, вороги налякані. Він зібрав своє військо і повернувся до Калідоцу.
Дома він почув дуже неприємну новину. Його мати Алтея так дуже
любила своїх братів, що як тільки довідалась про їх смерть, мало не
втратила розуму. Вона тяжко плакала цілий день, падала на коліна і била
руками по землі, закликаючи Персефону і цілий Гадес послати смерть її
синові. А вночі Еринії, богині прокльону, помсти й кари, прислухались із
темних кутків до прокльонів матері і злобно підсміхались.
Дуже засмутився Мелеагр, як довідався про такі речі. Він замкнувся в
своїх покоях разом зі своєю дружиною Клеопатрою і нікуди не виходив.
Та незабаром нові вістки занепокоїли його самотність — курети зібрали
величезне військо і обложили Калідон.
Але це не зворушило Мелеагра.
Старшини міста приходили просити його оборонити місто. Вони обіцяли
йому велику нагороду, але Мелеагр не хотів і слухати їх благання.
Його батько, старий Ойней, зі сльозами на очах, разом з сестрами, просив
зглянутися над їх долею. Навіть Алтея благала його звільнити місто
від напасти. Та надаремно. Прокльони рідної матері так вразили Мелеагра,
що життя йому було немиле і він не цікавився тим, що станеться з . його
батьками та з ним самим.
90
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Тим часом курети, заохочені слабою обороною міста, почали вибивати
вхідні ворота і пускати поза мури огненні стріли.
Нарешті до Мелеагра звернулась прекрасна Клеопатра:
»Мужу мій! Я поділяю з тобою розчарування і нехіть до життя. Але чи в
таку хвилину маємо думати тільки про себе і про свої образи? Подумай про
нещастя, яке ось-ось має впасти на ціле місто? Що може бути сумніше від
долі завойованого міста? Уяви собі долю дітей і жінок в рабстві. Чи може
хтобудь називати себе царем народу і не боліти його долею?!«
І зм’якло серце героя. Мовчки обняв він дружину, вдягнув свою блискучу
зброю і вийшов на сходи палацу. Голосно привітали його мужі міста. Надія
заблищала в очах і з новим завзяттям кинулись калідонці проти куретів.
Битва була безпощадна і довга. Сам вигляд Мелеагра наводив жах на
ворогів. Він боровся, як лев із вовками, клав навколо себе гори ворогів.
Нарешті курети заломились і почали втікати. Місто було врятоване.
Велика була радість калідонців і всі поздоровляли молодого царевича з
перемогою.
Та він не почував себе щасливим. Всі завважили, що Мелеагр дуже блідий
і ледве стоїть на ногах. Раптом Мелеагр упав і вже не мав сили піднятись.
До нього кинулись з допомогою, поклали на ноші і чим скоріше понесли
до палацу. Мелеагр цілу дорогу ледве чутно нарікав на нестерпний вогонь
усередині й на брамі міста сконав.
Так мстиві Еринїї принесли йому смерть на прохання його ж матері.
Бездушне тіло героя внесли вояки до царських покоїв, а назустріч їм
вийшов Ойкей із звісткою, що Алтея, його дружина, мати Мелеагра, встро-
мила собі ножа в серце.
В покоях ясно горів огонь і чути було дивний запах паленого дерева. А
служниці пошепки розповідали одна одній, що при народженні Мелеагра
дві богині долі дали Алтеї головешку рідкісного дерева і сказали їй, що
син її »помре тоді, коли згорить ось ця головешка на вогнищі«. Ніхто не
знає, скільки в тім правди, але Алтея справді переховувала в скрині ту
страхітливу деревину, якої ніхто не міг знайти.
ОДРУЖЕННЯ АТЛАНТИ
Після такого нещасливого кінця Калідонських ловів Атланта прирекла,
що від того дня вона не дасть нікому навіть нагоди виявляти до неї при-
хильність. А щоб відбити охоту в усіх претендентів на її руку, оголосила,
що вона згодиться вийти заміж тільки за того, хто переможе її в перегонах.
Не один молодець, полонений красою Атланти, пробував здобути її серце.
Але ніхто з них не міг перегнати прудконогу красуню — і вона з погордою
власноручно забивала списом нещасливих коханців.
Не диво, що в короткім часі вже ніхто до неї не сватався і виглядало, що
Атланта справді дотримає своєї постанови.
Та одного дня, під час ловів, побачив її молодий Мейланіон. Він так
захопився красою Атланти, що відразу постановив одружитися із нею, і
того ж дня він посватався до немилосердної красуні.
СТАРОГРЕЦЬКІ МІТИ
91
Всі його знайомі й родичі були в розпачі. Вони згоджувалися, що він
прудкий у ногах і добрий у перегонах, та хіба хто може перегнати Атланту!
Але Мейланіон не слухав жодних пересторог. День перегонів був уже
визначений і він зовсім не думав відмовлятися від своїх слів.
Напередодні змагу він приніс величезну жертву на вівтарі Афродіти і
благав її такими словами: «Богине Кохання! Невже ти справді дозволяєш
на те, щоб горда Атланта насміхалася з твоєї влади над людством? Дай
мені нагоду показати, що від твоєї сили ніхто не може схоронитись!»
І вислухала його Афродіта. Вона з’явилась перед ним і простягла у від-
критих руках три золоті яблука. «Візьми цей дар, — сказала вона, — хороб-
рий юначе. Якщо твоя хитрість така сама, як і відвага, то твоє серце буде
задоволене».
Надійшла година перегонів.
Із тремтінням серця чекали глядачі на фатальну хвилину. Першим висту-
пив Мейланіон і на вигляд гарного молодця не одному з жалю виступили
сльози.
Та ось вийшла до старту Атланта. І мимоволі очі всіх звернулись у бік
стрункої дівчини. Мейланіон скористався з цієї хвилини і швиденько по-
розкидав золоті яблука по полі перегонів.
Ось судді подали вже знак до бігу.
Мейланіон зірвався, мов вихор, і помчав до мети. Атланта посміхнулась
зневажливо і кинулась навздогін. Всім було очевидно, що і ці перегони
скінчаться її перемогою.
Та раптом Атланта побачила блиск золота в траві. Зацікавлена, вона
затрималась, щоб приглянутись.
Це було золоте яблуко! І яке ж гарне! Та ось недалеко ще щось блиснуло
в траві. Ще одно яблуко! І ще Одно!
Захоплена Атланта почала розглядатись навколо. А тим часом Меланіон
вже добігав до мети.
Радісні крики аркадійців привели Атланту до пам’яті. Вона кинулась
бігти, мов стріла, пущена з лука, але вже було пізно. Мейланіон переміг!
І так хитрість перемогла швидкість ніг.
Весілля було справді гучне. Майже ціла Аркадія раділа і веселилась.
Молоде подружжя жило дуже щасливо і Атланта породила сина, який
згодом прославився в Фінській війні.
Книга V
ГРЕЦІЯ
Грецький цар — старий Кретей — вмирав. Про це ніхто не мав найменшого
сумніву. Співці вже складали похвальні оди на його честь, як славного і
мудрого царя. Жерці готувались до урочистостей і ціни на білих биків
відразу підскочили.
Всі жалували за старим царем і не один нишком питав у місцевого ора-
кула, що їм принесе майбутнє. Але оракул вперто мовчав.
92
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
В палаці всі говорили притишеними голосами і в царських кухнях старий
слуга тремтячим голосом розповідав, як він власними очима бачив у темних
кутках зловіщих Ериній. Вони шкірили зуби і зловісно підсміхались.
»Це напевно їх надіслав дух Фрікса, що не дістав належного похоро-
ну!» — дехто зауважував.
Нарешті від царя прийшов наказ, що він хоче бачити своїх синів. Есон
і Пелій вже давно чекали на поклик.
Велика заля, залита соняшним промінням, була майже порожня, тільки
біля веранди стояло ліжко. На ньому, обмощений подушками, лежав Кретей.
з другого боку залі на нього дивився порожній царський трон.
Довгий час було чути тільки крики чайок і шум морського прибою. На-
решті Кретей, з трудом підвівшись на ліжку, заговорив:
»Сини мої, вже надходить моя година. Я чув зловіщий сміх Ериній і пев-
ний, що вже завтра навколо мене будуть палати жертовники. Перед тим, як
я відійду в царство Плутона, хочу з вами попрощатись і сказати вам кілька
слів поради. Боги дали мені довге життя. Що я за той час зробив — ви самі
знаєте. Погляньте тільки на наше славне місто Іолк. Його всі знають і ша-
нують, як перлину Тессалії. До Іолка щодня пристають кораблі, переванта-
жені товарами. Нашим отарам скоту заздрить не один сусід. Чи багато хто
з царів Тессалії лежить на шовкових подушках?! — А це все добро і
велич — праця моїх рук. Я заснував це місто. З купи каміння, що лежало
на березі моря, повстав цей царський палац тільки завдяки мені! .
Есоне! Тобі, як найстаршому синові, я передаю свій трон. Пильнуй його
і людей, які його тримають.
Тобі ж, Пелію, я залишаю мої отари й череди. І не забувай, що хоч твій
батько і сам Посейдон, все ж ви обоє — сини одної матері!
Якщо ж хтось із вас про те забуде, то мати-земля вам скоро те пригадає!»
Зовсім виснажений цар упав на подушки.
На другий день рано по палаці рознеслась вістка, що Еринії відлетіли з
душею Кретея.
Похоронні урочистості були справді величні. Дванадцять білих биків
впали жертвою перед храмом Гери. Стільки ж білих биків жерці забили
перед жертовником Зевса.
Як тільки ясний Геліос сховався за далекими горами Тессалії, — ціле
місто засвітилося тисячами смолоскипів і урочисті процесії попрямували до
царських палат.
Тепер була черга на погребний бенкет. Зібралась громада майже цілого
міста. На почесному місці сиділи еолійці, на чолі з Есоном. Старий Кретей
походив з їхнього роду і їм належалась пошана. Цього ніхто не міг запе-
речити. Тільки Пелій, син Посейдона, тримався осторонь від своїх родичів
по матері.
Вино текло рікою і помалу почало розв'язували язики присутніх. Всі
вихвалювали покійного Кретея та бажали Есонові довгого царювання. На-
решті один з еолійців не витримав і по п’яному бовкнув: »А скажи, Есоне,
чи ти справді думаєш віддати всі отари тому незаконному, що зве себе
сином Посейдона?»
СТАРОГРЕЦЬКІ МІТИ
93
Розлючений Пелій підскочив, мов ужалений, та заля вибухнула йому в
лице ЗЛОВІІЦИМ сміхом.
Есон урятував ситуацію: «Спокій! Не забувайте, що Пелій і я — сини
одної матері!« — і бенкет продовжувався далі.
Та Пелія вже не було на залі. Повний люті, він прямував скорими крока-
ми до моря, чим далі від людей.
Місяць був уповні і море лагідно котило свої хвилі до його ніг. Пелій
зійшов у море і розпачливим голосом крикнув:’ »Батьку Посейдоне! Еолійці
насміхаються над твоїм ім’ям! Поможи мені покарати зухвальців!»
Раптова хвиля несподівано підхопила Пелія і потягла в глиб. Він навіть
не старався пливти, — бо хіба смертні можуть боронитись проти волі богів?!
Темрява огорнула все навколо.
Пелій почав тратити притомність і ніби з самої глибини моря почув глу-
хий голос: «Тобі зовсім не тяжко стати царем Холка, але тоді ти згинеш від
руки еолійця». І знову хвиля викинула його на піщаний беріг.
Сонце вже стояло високо, як Есон врешті розплющив очі. Бенкет справді
вдався добрий. Йому голова ще й досі шуміла від вина і він з приємністю
згадував, як гарно пройшов час.
«Боно навіть краще вийшло, що Пелій залишив залю; його родичі не
мусіли вважати на свої язики і всі були задоволені. А які смачні страви!
Справді царський кухар заслуговує на похвалу. Не дурно старий Кретей
заплатив за нього стільки овець хитрому левентійцю! Але чому немає слуг?«
І Есон плеснув голосно в долоні.
Німа тиша.
Таке занедбання обов’язків зовсім не сподобалось цареві. Він зіскочив із
ложа і рішуче пішов на подвір’я. Та раптом двері загородила йому озброєна
постать.
Гнів зачервонив обличчя царя.
— Негіднику, як смієш ставати мені на дорозі?!
— Наказ царя, ясний пане.
— Якого царя, дурню?!
— Царя Пелія!
Мороз пройшов по спині Есона. Та він не мав часу довго думати. Раптом
вартовий віддав почесть і вже перед ним стояв сам Пелій:
— Добрий день, мій шановний брате, сину Кретея. Надіюсь, що твій сон
був приємний. Вибач, що не даю тобі прийти до слова, але мушу тобі дещо
з’ясувати.
Бачиш, в той час, як ви бенкетували, мій батько Посейдон вирішив, що
еолійці не досить шанують його божественну особу, а більше звертають
увагу на Геру. Щоб запобігти дальшій зневазі такого важливого бога, він
постановив призначити царем Іолка когось більше гідного такої посади.
А що йому не хотілось далеко шукати, то він вшанував мене, свого сина,
цим почесним вибором. Чи ти справді думаєш, що хтось інший міг би краще
надаватись на царський трон? О, між іншим, поки ти мені відповісиш, мушу
подякувати тобі за чудовий бенкет. Твої родичі так гарно забавились, що
94
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
сплять, як забиті. Після того, як я їх відвідав, мені здається, що вони вже
взагалі не проснуться!
Нарешті Есон знайшов свій голос:
— Ти вбивця! Злодію! Не мало було тобі всієї худоби Іолка?! Побачиш,
що на те народ скаже! Попливеш ти з каменем на шиї до свого батька
Посейдона!
— Дорогий мій брате! — відповів Пелій. — Перш за все не раджу тобі
забувати, що ти тепер моїм гостем і то постійним. Подруге, ти одинокий
еолієць, що ще може розкрити рота. І це ти завдячуєш пам’яті нашої
матері. А потрете, не турбуйся так дуже мешканцями Холка. Вони цілком
щасливі, що не треба годувати їм оелійців і щодня чекати на їхню сварку
за престіл. Повір мені, що вони зовсім задоволені з того, що мають одного
царя, не слабодуха, який може за себе постояти. А щоб показати, що я
шаную родинні обов’язки, я дозволяю тобі затримати своїх слуг. Тобі і
твоїй дружині я призначив старе крило палацу. А дружина твоя, між
іншим, щось дуже погано почуває себе сьогодні і тому я наказав відправити
її до покоїв. Варта має наказ пропустити тебе до неї.
Есон більше не слухав брата, — він побіг до старого крила.
В убого обставленій спальні на старім тапчані лежала Полімела, його
дружина. Біль скорчив її обличчя, але гордість не випускала ані одного
зойку з її уст. Біля неї сиділи дві служниці і безрадно дивились на свою
господиню.
Полімела мала передчасні породи. Нарешті почувся крик немовляти і
одна зі служниць втішено вигукнула: «Господарю! Боги послали тобі сина!«
Есон сам не знав, що робити. Радість, що нарешті і він має нащадка, і
страх, за своє майбутнє скували йому язик. Одна думка вперто стукала
йому в голові: — він мусить врятувати свого одинака.
— О, боги! Ви, що дали мені втіху життя після стількох років! Поможіть
мені зберегти це молоде життя, щоб воно помстилося за заподіяну мені
кривду!
Тут заголосили жінки: «Пелій живим його звідси не випустить« ...
Аж раптом Есонові прийшла до голови щаслива думка і він закричав:
— Плачте! Плачте голосно всі за моїм сином! Я так наказую!
І жінки заголосили ще сильніше. Есон тим часом замотав сина в пеленки
і дав його одній з служниць, сказавши:
— Слухай уважно! Про породи ще ніхто не знає. Біжи з ним скоро за
місто, на гору Пеліон. Там живе кентавр Хірон — мій старий приятель.
Проси його в ім’я нашої дружби заопікуватись дитиною, якій грозить
смерть! Іди чим скоріше!
Служниця зникла, а Есон упав на землю і почав бити долонями.
На шум і галас нарешті з’явився сам Пелій: «Як бачу, брате мій, моя
гостинність тобі не подобається!®
— Не кпи з мене, Пелію! — відповів тремтячим голосом Есон. — Довгими
роками я бажав сина і нарешті ось хвилину тому боги вдоволили моє про-
хання. Та не на довго. Майже відразу вони забрали його з-перед моїх очей!
О, всемогутня Геро! Зглянься наді мною! Будь ласкава до мого сина!
СТАРОГРЕЦЬКІ МІТИ
95
Свіже ранкове сонце скісним промінням золотило гори Тессалії. З печери
на поляну вибіг стрункий молодець і впився нектаром гірського повітря. За
ним гурмою посунула отара овець. З печери виткнулось ще кілька голів
худоби — то двоє дівчат виганяли ґирлиґами впертих баранів.
Нарешті на поляну вийшов чоловік літ під п’ятдесят, оброслий сивим
волоссям і вдягнутий у виправлену кінську шкіру. Він уважно оглянув
отару, а потім покликав до себе молодця і сказав йому:
— Лиши овець, Ясоне! Сьогодня дівчата їх пильнуватимуть. Я хочу з
тобою поговорити. — І старий поманив до себе хлопця.
Вдвох вони вибрались на верх горба. Тут старий сів на землю і рукою
показав на місце біля себе.
«Слухай уважно, Ясоне. Сьогодні тобі сповнилось 20 літ. І саме в цей
день твоїх уродин я хочу розказати тобі дивну історію:
Далеко на південь від нас, в Північній Беотії, в багатому місті Орхомен
царював колись цар Атамас, син Еола. Він був одружений з Нефелою, що
була з роду богів, і мав двоє дітей: Фрікса і Геллу.
Але не досить було йому божественної дружини, то одружився він ще з
земною — дочкою фівського царя Кадмоса, гарною Іно.
Розгнівана Нефела залишила Атамаса і з того часу в його домі запану-
вало безладдя. Іна була дуже злою мачухою до Фрікса і Гелли. Вона за
всяку ціну старалася усунути їх зі світу. Намовляла місцевих жінок толо-
чити вже дозріле збіжжя. Атамас думав, що це боги за щось на нього
сердиті і послав посланців до дельфійського оракула. Іно підстерегла по-
сланців, погрозила їм та обіцянками змусила їх збрехати Атамасові, що
оракул бажає смерти Фрікса, сказавши, що аж тоді всі нещастя відразу
зникнуть, як тільки Фрікса принесуть у жертву Зевсові.
Голодні мешканці міста вимагали від царя жертви і Атамас мусів нарешті
погодитись із їх бажанням.
Та божественна Нефела не допустила до кровопролиття. В останні хви-
лини, як молодий Фрікс уже стояв біля жертовника, вона надіслала йому
великого барана, вкритого золотим руном. Цього барана подарував їй бог
•Термес; баран цей, крім золотої вовни, мав ще чарівний дар — як і його
колишній господар, він міг літати.
Фрікс швидко скочив на барана, а за ним його сестра Гелла. Варан знісся
в повітря і помчав через гори і долини, ген за далеке море. Але коли вони
були над морем, Гелла глянула вниз і в неї закрутилась голова. Вона впала
з барана у воду і втопилась. І з того часу старі греки називали те море
Геллеспонт (теперішні Дарданелли), що означає «Море Гелли«.
А тим часом баран з Фріксом мчав далі. Нарешті баран опустився на
землю. Це була країна в найдальшому кутку Чорного моря, там, де тече
річка Фазіс (теперішній Ріон на Кавказі, — Ред.). Називали її Колхідою.
Там царював Еєт, син бога сонця — Геліоса. Еєт по-дружньому прийняв
молодого Фрікса і залишив у себе при дворі. Коли ж Фрікс підріс, він
одружив його зі своєю дочкою Халкіопою.
В подяку за свій чудесний рятунок, Фрікс пожертвував свого золоторун-
ноґо барана Зевсові — «Охоронцеві втікачів«, а золоте руно подарував
своєму тестеві Еєтові, як знак своєї пошани.
96
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Еет повісив цей дорогоцінний дар на дубі в гайку бога війни Ареса і
приставив страшного дракона його стерегти. Цей дракон ніколи не спав.
І як довго це руно висіло в Колхіді, так довго там панували мир і спокій,
а в домі власника завжди були здоров’я і достатки.
Фрікс не жив довго і по його смерті золоте руно залишилось власністю
Еста.
Слава про це чародійне руно швидко розійшлась по цілій Греції. Кожний
цар хотів би його мати. По всьому видно, що родичі Фрікса часто згадували
про нього і говорили, що воно законно належить тільки їм, але досі ще не
знайшовся герой, який відважився б забрати його в Еета«.
Старець замовк і задумався. Нарешті заговорив Ясон.
— Отче Хіроне, це справді цікава історія, але чому ти її розказуєш мені,
і саме на мої уродини? Чи, може, я споріднений з Фріксом і мені належить
честь повернути це руно до батьківських берегів?
Старий Хірон тяжко зітхнув:
— Так, Ясоне. Ти споріднений з Фріксом. Молодший брат Атамаса, Кре-
тей, це твій дід. Ти вже напевно догадався, що я не твій справжній батько.
Отже слухай і не переривай:
Твій дід Кретей заснував місто Іолк і довгі літа щасливо в ньому царював.
Мав він двох синів: старшого — Есона, а молодшого — Пелія. Видно, що
боги його шанували, бо кажуть, що батьком Пелія був сам Посейдон. Та
родичі твого діда не шанували Посейдона. При кожній нагоді вони зачіпали
Пелія і звали його незаконним. І Пелій присягнувся помститися над
еолійцями.
В день похорону твого діда, після погребного бенкету, він повбивав всіх
гостей — еолійців, а сам сів на троні Іолка. Свого ж півбрата Есона він не
вбив, а тримає цілий час під охороною.
— Ти сказав »тримає«! Чи то значить, що він ще живе? І хто ж тоді мій
батько?
— Твій батько — Есон. Як тільки ти народився, він почав кричати, що
боги послали йому мертву дитину, а тебе потиху винесли за місто і при-
несли до мене. Твій батько далі живе під наглядом Пелія. Але він уже
старий. Тому ти мусиш вирівняти стару кривду і забрати царський трон,
який належить тобі! Між іншим, при народженні твій батько назвав тебе
Діомедом, а це вже ми назвали тебе Ясоном«.
Зворушений молодець не міг зразу найти слів. Та нарешті його лице
споважніло і видно було, що він прийшов до якогось рішення...
— Отче Хіроне! В імені мого батька і самого себе дякую тобі, що ти мене
виховав. В пошану до тебе я затримую собі те ім’я, що ти мені дав.
Але я також мушу вволити волю мого батька і відібрати трон Іолка.
Скажи ж мені, куди я маю іти?
— Дякую тобі за твою шану, Ясоне! А дорога твоя недалека. Я тебе
навмисне привів сюди. Ось бачиш ту гору? З її вершка вже видно море.
А над морем лежить місто твого батька. Для такого молодця, як ти, це Не
більше двох днів ходу. Тобі нема чого гаяти часу. Склади пожертву Гері
і рушай! (Далі буде)
97
Роман КОЦИК
ЗАБУТИЙ ПОЕТ
(Професор Сильвестер Яричевський)
В 1905-6 роках я був учнем »німецько-руської« державної гімназії в
Кіцмані, на Буковині, що була заснована 1904 року заходами парламентар-
ного посла й тодішнього лідера українців на Буковині — Миколи Василька.
В Галичині в той час було тільки 5 гімназій з «русскою мовою навчання*,
а решта — польські та дві німецькі. Польська сеймова більшість у Гали-
чині не допускала до утворення навіть середніх шкіл з українською мовою
навчання. На Буковині, в Чернівцях, була ще одна, така сама, як у Кіцмані,
гімназія.
Половина учнів Кіцманської гімназії походила з сусідніх з Букови-
ною повітів Галичини — Борщівського, Заліщицького, Городенського і
Снятинського.
Директором гімназії в Кіцмані був Сергій Шпойнаровський, філолог, що
перший переклав поезії Тараса Шевченка на німецьку мову. Хоч гімназія
була »німецько-руська«, але по-українськи викладали лише релігію, латину,
математику і спів, а решта предметів — по-німецьки. Німецької мови вчили
чотири, а української лиш дві години тижнево. Майже 96% учнів були
українцями, решта — кілька жидів, чехів, німців, синів насланих урядників.
Всі учителі були також українцями. Директор Шпойнаровський, вітаючи
нас з початком року, сказав, між іншим таке: »Руску мову ви знаєте з дому,
а німецької мови мусите пильно вчитися, щоб бути добрими урядниками і
вірними офіцерами нашого найяснішого пана, цісаря Франца Йосифа«. Оці
його »повчальні« слова врізались мені добре в пам’ять.
Одним з перших професорів, що прийшов до гімназії в Кіцмані — був
Сильвестер Яричевський. Про нього ми знали, що це »наш поет«. Народився
він 1871 року в Рогатині. Гімназію скінчив у Бережанах, а філософію сту-
діював у Відні, в тодішніх славних славістів — Ягіча і Міклошіча. Тоді
товаришував з Богданом Лепким і був членом студентського товариства
«Січ*.
Ще студентом почав писати свої ліричні й епічно-ліричні поезії, які —
завдяки одному нашому меценатові — видав друком п. з. »Пестрі звуки*.
Поезії ці, написані у Відні та в рідному Рогатині, надхнені глибокою лю-
бов’ю до свого рідного краю і його народу. Поема «Карпатський медвідь у
Шенбруні* — вільний звір Карпатських зворів, що в клітці викликає подив
віденців і ремінісценції до краю »берелянд«, доля дівчини з нашого села,
що загнана долею на службу до Відня — це перлини поезії, в якій відби-
вається туга за всім своїм рідним. Поема «Неділя на селі* — переживання
села в день відпочинку, з накиненою польською шляхтою корчмою.
Під впливом революційних рухів у 1905 році в Україні, Яричевський
написав думу-трагедію «Горемир, замах на тирана*, в якій висловив думки
модерного націоналізму. Друкував також свої поезії в журналі »3еркало«, а
статті — в часописах «Діло* і «Буковина*. Жодних гонорарів за це не
одержував і мусів жити з своєю родиною із скупенької пенсії початкуючого
вчителя гімназії.
98
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Я жив якийсь час у тещі проф. Яричевського і не раз він розговорювався
з нами. Оповідав актуальні тоді вістки про російсько-японську війну та
революцію в Росії. Він дуже ненавидів москвофілів, уважаючи їх за чиряк
на народному організмі.
Саме тоді в Чернівцях почала виходити газетка »Борба« — орган наших
соціял-демократів. Цю газетку він часто приносив нам, кажучи: »В Гімназії
вам не вільно цього читати, але вдома — почитайте й пізнавайте облуду, що
її ці людці сіють, пропагуючи якийсь інтернаціоналізм та »борбу кляс«.
Українська »буржуазія«-багачі не є для нас ворогом, бо між нами їх і
немає, ворогом є чужинці, що нашим коштом і на нашій землі наживаються®.
Професор Яричевський високо цінив Івана Франка, з яким був особисто
знайомим. Для нього він був заініціював і грошеву збірку.
Як педагог, він учив нас не тільки латини і руської (української) мови.
Кожна його лекція була патріотичним вихованням довірених йому хлопців.
Від нього ми вперше довідалися, що за Збручем живе той самий народ, що
й ми, що це не Росія, а Україна. Навіть тоді, коли ми писали вправи з калі-
графії, він усе знаходив тему з українського життя. Ніколи не забуду того,
як ми слухали його лекцій, мов зачаровані. А вмів він заінтересувати нас
усіх не лише встановленою шкільною лектурою, в якій до зануди згаду-
валось «нашого доброго цісаря«; ми читали й дитячий часопис »Дзвінок«,
що саме тоді ставив свої перші кроки.
Революція в московській імперії відгомоном відбилася і серед нашого
народу під австрійською займанщиною. Щойно тоді ми почали прозрівати і
вірити, що прийде час, коли наш нарід за Збручем буде міг писати й читати
своєю’' рідною мовою. Коли в Києві появилися перші числа щоденника
«Громадська Думка«, Яричевський приніс нам газету й сказав: «Ось перший
наслідок боротьби наших земляків з московським загарбником. Та тільки
повне національне визволення принесе народові добробуте.
Але з учительської праці проф. Яричевського був невдоволений директор
Гімназії С. Шпойнаровський. Він взагалі недолюблював »галичан«, які,
мовляв, »радикалізують йому Гімназію®. По двох роках Шпойнаровський
вигриз проф. Яричевського і заслужений педагог-громадянин був перене-
сений до Гімназії в Сереті (південна Буковина). Там учнями були румуни й
жиди і лише невеличка групка українців, яким він, як одинокий учитель
українець, давав національне виховання.
Помер проф. Яричевський у Сереті 1916 року.
В історії української літератури є ледве коротенькі згадки про проф. С.
Яричевського, як поета і письменника. Десь у 1930-их роках прочитав я у
харківському журналі «Червоний шлях®, що С. Яричевський — «трубадур
буржуазного фашизму®. Як міг бути проф. Яричевський «трубадуром бур-
жуазного фашизму® ще перед самою появою фашизму — це вже загадка
харківського «літературознавця®.
Минає 46 літ від смерти проф. С. Яричевського, і я згадую його як поета,
письменника і взірцевого педагога. Хай цих кілька скромних рядків буде
квіткою на його, може й забуту вже, могилу.
99
КРИТИКА І ОГЛЯДИ
Д-р Ф. МЕЛЕШКО
Літературна й наукова діяльність В. Чашма
(Порядком обговорення)
Хто слідкує за літературною і науковою діяльністю проф. Василя Чаплен-
ка, той мусить поділити її на такі ділянки: а) белетристика, а при цьому й
драматургія і поезія; б) мовознавство; в) літературознавство; г) публіцистика.
При уважному досліді трьох головних із згаданих ділянок тяжко було б
сказати, в чому саме В. Чапленко найсильніший, що в нього головне, а що
побічне. І доводиться відверто сказати: в усьому, за що береться, він на
місці, з усім добре порається.
Проф. В. Чапленко одночасно і вчений мовознавець, літературознавець,
і його краснописьменська творчість виходить досконалою.
Беручи до уваги його наукові праці, в першу чергу треба згадати його
незвичайно цінну книгу — «Українська Літературна Моеа« (XVII — 1917
роки). Це науково-дослідна праця на 328 стор. великого формату, плюс
6 сторінок (петітом) показника використаних праць. Але і в цій науковій
праці проф. В. Чапленко показав себе не сухим науковцем, а письменником-
повістярем, і тому вона читається легко, як роман. Треба думати, що автор
не заспокоїться на тому, що довів свою працю до 1917 року, і є відомості,
що він працює над вивченням історії української літератури періоду 1917-
1920 років, що був найцікавіший і найбагатший в історії нашої літературної
мови. В. Винниченко називає цей період, на мою думку невдало, «Відро-
дженням Нації« (у своїх спогадах «Відродження Нації«), невдало тому, бо
ніякого відродження не було, а почалось буйне формування нації. Отже,
В. Чапленкові є над чим попрацювати, щоб показати, як формувалися події
і українська літературна мова.
Проф. В. Чапленко взагалі є видатним знавцем і дослідником української
мови. Його кращі студії з цієї ділянки частенько появляються в різних
журналах,' напр., нещодавно появилась його стаття на актуальну мовну
тему «Форми звертання і ввічливости в українській мові« («Нові Дні« за
квітень 1962). Розмір статті невеликий, але автор її мусив переглянути
багато матеріалу, щоб її написати і зробити свій висновок. Частина його
мовознавчих статтей зібрана в книжці «Дещо про мову« (Нью-Йорк, 1959).
Його статті про українську літературну мову порозкидані по часописах.
З літературознавства є в нього солідна праця — »Пропащі сили« (Нью-
Йорк, 1960), в якій він розглядає становище українських письменників під
комуністичним режимом, їхню трагічну долю, що зробила їх пропащими
силами.
В. Чапленко як критик-рецензент є, можна сказати, безкомпромісОвий.
В цьому ділі в нього нема ні свата, ні брата. Для нього не грає ролі те,
100
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
хто написав твір, яке його становище в письменстві, тільки те, що і як
написав. Таке його ставлення до нововиданих творів часто не йде на його
особисту користь. Друкуючи ці рецензії, як звичайно, безгонорарно, він
наражується ще й на образи, як це недавно заподіяно було йому в газеті
«Вільне Слово« (в Торонті). Як відомо, в нас є навіть видатні письменники,
що вважають за літературних критиків тільки тих, що їх хвалять, а кри-
тику правдиву, але не похвальну, називають «коростою на здоровому літе-
ратурному тілі...«
Як уже сказано, В. Чапленко не цурається й публіцистики. В різних
газетах та журналах надруковано чимало його публіцистичних статтей, як
от «Асиміляція нашої науки на чужині« («Новий Шлях«), або про молодь,
свинарство і літературу («Укр. Сам.«).
Крім цього треба відзначити ще й те, що В. Чапленко все комусь щось
редагує, виправляє, кореґує. Не можна, звичайно, обминути ще й того
факту, що він видає свої власні книжки своїм коштом, а ті кошти здобуває
фізичною працею. Яка це »вдячна« справа, знають тільки ті, хто видає
книжки на еміграції.
*
На тлі такої загальної характеристики літературної діяльности проф. В.
Чапленка хочу сказати дещо більше про його останню повість „Загибель
Перемітька«.
Різні рецензенти можуть робити ті чи інші закиди його повістям та опові-
данням, але хіба тільки слабкі літературознавці можуть сказати, що
Чапленкові твори недосконалі з мистецького боку. Проте помилявся б і той,
хто почав би дошукуватись у його творах якихось нових «романтичних®
ідей. Про свої завдання в красному письменстві він пише таке: »... Автор
повісти «Півтора людського® дбав не про те, щоб догодити непослідовним
у думанні критикам, а щоб розв’язати певні проблеми живого життя«
(підкр. моє, Ф. М.). «До цього зобов’язує його жорстокий реалістичний метод
творчости«. І це (передмова до повісти «Півтора людського®) стосується не
тільки до цього твору, а й до всіх інших його повістей. В цьому розумінні
В. Чапленко послідовний.
Зав’язкою до повісти «Загибіль Перемітька«, що розгортається на 175-ти
сторінках, є випадкова зустріч, не так — як автор каже, — колишніх
товаришів, як недавніх ворогів. Товаришами були вони до революції 1917
року, як училися в політехнічному інституті, а ворогами стали під час
революції. Українець був у «петлюрівцях®, а другий, «русак® — у «червоній
Гвардії®, і ото там здобувсь на каліцтво. Для українця Перемітька ця
зустріч могла б кінчитись трагічно, якщо б той «русак® доніс, куди слід. З
цього й постала в нього тривога. Правда, це було під час НЕП-и і багато
дечого вже призабулось.
Зустріч ця відбулась біля автобуса в Січеславі, коли «широка, в чесуче-
вому кітелі спина (»русака«) заступила вихід (з автобуса) Перемітькові®.
— »Перемітько?« — «Товариш Мітяєв?« «І подали один одному руки«. Тут
же з’ясовується, що Мітяев недавно став директором, як член компартії,
цього заводу, де вже якийсь час працює досі ні одному партійцеві незнаний
петлюрівець Перемітько.
ЛІТЕРАТУРНА Й НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЧАПЛЕНКА
101
Значить, дві головні постаті з’явились і читач уже цікавий, як цей сюжет
буде розгортатись. Автор управною рукою веде дію дуже послідовно й
майстерно. В. цьому саме мало котрий з наших сучасних письменників може
дорівнюватись В. Чапленкові.
Ціла повість автора, можна сказати, багатословна, але ні одного зайвого
слова і кожне слово на своєму місці. Образи його ж таки, Чапленкові, а не
запозичені, ось хоч би, напр.: «А грайливо-усміхнені очі — чорно-блискучі
грудочки антрациту».
Звичайно, мало є на світі таких творів, у яких не знайшлося б таких
місць, за що рецензент міг би зачепитись. Так сів повісті Чапленка,
трапляються окремі цілком зайві місця, і вони не підвищують вартости
повісти, а тільки знижують її. При дальшому розгляді характеру Пере-
мітька вкажемо на ті місця.
Вже перед зустріччю Перемітька з Мітяєвим, Перемітько заходив до
родини Загребельних. В цій щироукраїнській родині Перемітько познайо-
мився з їхньою донькою Любиною. Вона — «струнка й висока, з пишною
чорною косою, показалась Перемітькові просто чарівною». Ці дві досить
паристі щироукраїнські постаті зближуються і, здавалося б, не буде ніякої
перешкоди, щоб вони в найближчому часі побрались та щасливо собі вік
вікували. Коли б це були нормальні обставини, Україна не була окупована
ворогами, то воно так і сталося б. Але ось, як каже письменник, «проблема,
що її поставив своїм запрошенням Мітяєв, свердельцем увірчувалася Пере-
мітькові в мозок: іти — не йти, іти — не йти... Чи, може, й геть з цього
міста змандрувати? Але куди, як? Треба ж формального звільнення, щоб
одержати відповідні документи! А це ж може Мітяєва насторожити, знову
викликати в нього трохи, очевидячки, призабуті почуття ворожости...«
Отже, як подає автор, Перемітько вирішує йти. І що він, чи хто його
зустрічає: сестра Мітяєва — Раїса. Познайомившись, Перемітько починає
міркувати: ».. .ця дівчина могла б йому навіть подобатись... А чому б ні?
І в голові цього двадцяти-семирічного парубка миттю наклюнулась думка
використати нововідкритий факт для свого наступу». — «Здобути при-
хильність жінки в домі — значить, здобути дім«.
Читач проте пам’ятає, що Перемітько вже «здобув» прихильність українки
Любини Загребельної, і тут уперше він показав неґативну рису свого харак-
теру. Але Перемітько переконаний, що правдою в московсько-комуністичних
обставинах життя не врятуєш, що в такому разі брехня відіграє ролю
правди, бо вона рятує життя людини. Отак при першій його появі в
Мітяєвих уже показалось, що Перемітько наміряється приміститись у
чужих залях... Він познайомився не тільки з Раєю, а й з братом її і
Сисоя, Маркеном Мітяєвим, від якого зразу повіяло непримиренною ворож-
нечею. При одній з чергових зустрічів Перемітька з тим комсомольцем
відбулась така сценка: — «Слухайте... е — він не знає, як його назвати, —
я вас хотів запитати...« — «Будь ласка!» — «Якщо я не помиляюсь, ви
важите на Раю?« — «Як то важу? Я вас, товаришу, не розумію...« — «Я б
не радив...« Ця ніби цілком речева заувага москаля українцеві дуже
збентежила Перемітька і викликала такі тривожні думки в нього: «Піти
102
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
зовсім, порвати з усією цією, кінець-кінцем, чужою йому родиною...
Змандрувати із цього міста, переїхати кудись, навіть за межі України...«
Але ось вона проблема: »Величезна країна, одна шоста земного сухо-
долу... — а він посеред цього величезного простору сам один, маленька
комашка, що не може ніде... приписатись... Та й праці без довідки з
попередньої його роботи не знайде... А як, посварившись, тут залишитись,
то цей ідіот може на нього виказати... Та й на Сисоя треба оглядатись: ще
невідомо, яким він духом дише. . . «
До цього можна додати: над тією однією шостою земного су холоду на-
висло московсько-комуністичне прокляття і всюди стало тісно. В селах
тісно, в потягах тісно, на станціях тісно, в містах тісно, а в тюрмах і
концтаборах перманентна тіснота! Отож Перемітько хитрує, щоб не діста-
тись у ту «перманентну тісноту«. Звичайно, якби В. Чапленко не був таким
»упертим« письменником-реалістом і пустився у пригодництво, то міг би
свого Перемітька »загнати« десь аж до Владивостоку і таким способом
урятувати... Але «Перемітько аж схвилювавсь, уздрівши таку незайманну
юність (Раю, — Ф. М.). Так, ця дівчина була йому до вподоби! А про
Любину тепер навіть уже не думав. Його цілком поглинуло те практично-
життьове завдання, що випливало з живої дійсности, з потреби врятуватись
і влаштувати остаточно своє життя«.
І Перемітько, після наведеної сцени з Маркеном, таки вліз у чужий
човник і цього ж таки ясного Божого дня на Дніпрі видавив із себе до Раї:
»Я... вас... люблю...« А підвечір отака краса: «Коли сонце сховалось
за високим горбом Правобережжя, його червоні промені звелись вгору, як
піднесена рука потопільника — з розчепіреними пальцями. Але ніхто не
гукав: «Рятуйте!» Бо хоч день десь там і тонув разом із сонцем, але нато-
мість народжувалась нова краса — краса літнього вечора на Дніпрі, тихого
літнього вечора, прикрашеного внизу отими ворушкими вогниками на
човниках, а вгорі, в небі — срібними проколинками перших зірок». Врешті,
десь посередині ріки, залунало «Реве та стогне Дніпр широкий*. «Пере-
мітькові раптом стиснуло серце в якійсь тузі. Чого він тут, серед цих
чужих людей, що говорять між собою чужою мовою? Чому не з тими, що
ото так співають?» Але »Лясочка«-Рая, наче вичула тужливе замислення
Перемітька, і сказала по-українському: «Гарно співають. Правда?* — «Чи
ця дівчина йому чужа? О ні, вона вже йому рідна! Вона прийме його
мову, мову тієї країни, в якій народилась, вона житиме його інтересами*.
А як вона «зажила* його інтересами та інтересами його народу, письмен-
ник показав у кінці повісти. Комсомолець же, Маркен Мітяєв, не відкладав
на якесь там «потім*, а цього ж таки дня на Дніпрі, у вечірню пору, вирішив
покінчити з «петлюрівцем* Перемітьком, що втискався в їхню московську
родину. Він підстроїв так, що човник з одним Перемітьком пустив за водою.
Розрахунок був такий, що човник налетить на пороги і тоді загине той, що
на ньому сидить. Перемітько в критичний момент відчайдушно скочив до
води і не тільки сам урятувався, а ще й човника затримав. А злочинець
Маркен на те: » — Ха-ха... То ви скупались? У штанях... Ха-ха...« —
«Перемітько скипів: «Який тут може бути сміх?*
ЛІТЕРАТУРНА Й НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЧАПЛЕНКА
103
Тепер Перемітько вже повинен би зрозуміти, що в чужий човник не
варта сідати, бо в ньому можна й на той світ запливти... Але тут за нього
стала закохана Рая, що не відступає від »свого« Павлуся навіть і тоді,
коли брати відкривають їй, що він був »петлюрівцем«.
Перед самим весіллям Перемітька з Раїсою з’явилась і її мати, що досі
жила в Харкові в старшої дочки. »Євдокія Мітяєва, — пише автор, — суха
й висока жінка, повна енергії й рухів... Була чорно-смуглява, як Маркен,
циганкувата». Цією особою письменник, так би сказати, заокруглив набір
дійових осіб для родинної драматичної розгри.
Вже на початку другої частини повісти появляється напруження з причин
політичних і родинних. І тут чи не найбільше письменник показує свій
хист захоплювати читача. Тут розгортається не одна тільки життєва пробле-
ма, їх ціла низка: а) постійна неспівзвучність у подружжі мішаних родин,
що кінчається часто ще й трагічно; б) проблеми політичного характеру;
в) проблеми національні; г) українізація і т. п.
Ще перед одруженням, шеф ДПУ, із »наших«, пробував зробити з Пере-
мітька сексота. Тоді він відстояв свою честь — не піддавсь. А от тепер, по
одруженні, з ініціятиви мабуть того самого »шефа«, розставлено таку
пастку, якої Перемітькові не обминути. Заводський аґент Саркісов сказав
йому: «Партія хотіла б залучити його до своїх лав... Ви працюєте добре, і
товариші вирішили... Я також міг би вас порекомендувати...« І далі
письменник пише: «А як Саркісов вийшов, Перемітько вхопився руками за
голову і так деякий час сидів, приголомшений. Без думок, без почуттів, —
порожня торба, а не людина й інженер свідомий своєї гідности. Без зв’язку
з дійсністю, що десь там, за дверима, шипіла, гупала, клацала, дзеленчала,
дзенькала».
Але порятунку ніякого не було. Рятуватись утечею ще тяжче стало, бо ж
у нього тепер родина. Прийняття Перемітька до партії значно полекшив
шуряк Сисой Мітяєв. Перемітько перед зборами вибріхувався, як тільки
міг: »Хай товариші розглянуть і вирішать, чи він гідний бути членом партії
Леніна». І в той же час, як пише письменник, »на пам’яті стало: «Над
Києвом золотий гомін, і голуби, і сонце»... «Радісне свято національного
визволення, стотисячна демонстрація в столиці України, і він серед демон-
странтів. А потім «Вільне козацтво», і він з рушницею через плече, з
жовто-блакитною стрічкою на грудях... Він у «Вільному козацтві», а
Сисой Мітяєв у «Червоній ґвардії»... Оцей самий «добрячий» москаль, з
яким Перемітько — з волі лихої долі — не тільки зустрівся, а вже і встиг
породичатися.
Перемітько й після того, як його втягнули в партію, продовжував ще
тріпатись. Так зв. Українську комуністичну партію він обминав, але все ж
таки вона була йому ближчою, ніж КП(б)У, якої членом він тепер був.
Коли стало відомо, що УКП розпущено, Перемітько запитав Сисоя Мітяєва:
«Чи ти вважаєш, що це добре... що зліквідували окрему українську кому-
ністичну партію?» По короткій надумі, Сисой відповів: «Думаю, що добре.
Навіщо розпорошувати комуністичні сили?« (а це рівнозначне і тому: «На
что нам деліться?» — Ф. М.). — «Але хтось же повинен заступати в
104
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
радянській системі й безпосередні інтереси українського народу?« — »Сисой
зробив здивований вираз на своєму широкому обличчі®. Значить, насторо-
жився. Отож і Сисой, виведений у повісті, ніби, як позитивний характер,
був таки чистокровним' москалем, хоч мати його, як подав автор, подібна
була на циганку, а може була й татарського походження.
А далі все більше йшло в Перемітька так, як казав Карпо Барильченко
в »Суеті«: »Від своїх відстали, а до чужих не пристали®. Де він не появлявся
між своїми людьми, то зразу ставало помітно, що він небажаний гість. Він
же партіець, а такий неминуче мусить бути сексотом. У його ж хаті тепер
верховодила ота «хортиця® — мати Раїси, і все більше розпалювалось
родинне пекло. Перемітько почав вибухати нестримним гнівом. — »Ма-амо!
— майже задихалася Рая. Билася в його руках, вирвалась®. І ось: »Як ти
смієш!! Хахол проклятий! — репетувала відьма, блискаючи з ненавистю
очима, вишкіряючи свій зуб. — Вона в такому положенії, а ти...«
Повністю розгорілось пекло після того, як народився синок. Коли Пере-
мітько почув: »Спі, мой мальчік...« — це його прямо підкинуло. Чужі ці
звуки стануть для його сина рідними і зроблять його, батька, для нього
чужим®.
Перемітько намагався довести і добитися того, щоб його сина виховували
в українському дусі. Та теща глузує: »Ні чорта з вашої України не вийде!
Росія була велика й буде®. Перемітько бив кулаком об стіл і врешті ви-
гукнув: «Це типова великоруська шовіністка®. І далі письменник майстерно
подає наростання трагедії в цьому українсько-московському подружжі.
Перемітько нарікає: »... Я не можу допустити, щоб мій сйн виріс у чужій
для мене культурній атмосфері. І через кого наша дитина мусить русифіку-
ватись? Через одну... кінець-кінцем, випадкову для родини людину...« —
«Тепер Раїси гостро настороасилася® (підкр. моє, — Ф. М.). Ось зараз заго-
ворить її кров: «Це не випадкова людина — це моя мати®... За інших
обставин таке ставлення показувало б благородство доньки, а в цьому міша-
ному подружжі це були одні з останніх краплин, що наповняли чашу
трагізму. Тут уже починає цілком окреслюватися те, що письменник поста-
вив у заголовок своєї повісти.
Письменник повів у повісті головну дійову особу — Перемітька — так,
що вона не викликає великої симпатії в читача. Очевидно, письменник був
свідомий того, що він пише. В тих обставинах і в той час, коли ведено
твір, життя ідеального українця не то не вистачило б для довгої повісти,
а й для оповідання, бо його б вороги відразу знищили. Звичайно, це не
значить, що тоді в Україні не було ідейних українців.
Коли розглядати Перемітька з чисто мистецько-літературного боку, то
письменник цю постать підніс до вершин Шекспіровського трагізму. Він
пише: «А все це свідчило про те, що трагедія була не просто трагедія
мішаного шлюбу, а зудар двох національних стихій — тубільної української
й імперіалістичної російської, що зосередився в його родині, як в оптичному
фокусі®.
А трагедію доповнювало ще й таке: «І це почуття «відносилось® не тільки
до його безглуздого тепер родинного становища, а й до становища в
ЛІТЕРАТУРНА Й НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЧАПЛЕНКА
105
суспільстві. Він же серед »своїх« партійців був виразно «чужий елемент®
(то були росіяни, а він українець), а серед українців його вважали за
запроданця, трохи не за сексота — і теж бокували від нього®. От куди
може завести зустріч із старим «приятелем®...
Коли вже Перемітьків стан у родині, національно йому чужій, піднісся
до найвищого трагічного ступеня, — тоді він ніби хотів знайти для себе
порятунок у милій Любині. Для зустрічів труднощів не було, бо вона ж
працювала в бюрі цього самого заводу, де він вів один цех. І Перемітько,
як каже автор, «не міг не звернути уваги на те, що Любина вигарніла ще
більше. У її рухах і манері говорити з’явилась більша статечність, а її
глибокі карі очі світилися розумом. О, так, вона була б йому більше до
пари, ніж ... та!«
На цьому місці кортить трохи зупинитись над постаттю Любини Загре-
бельної. Довелось якось чути, що Любина це друга Оксана із повісті
«Українці® (того ж автора). Насправді ж це дві цілком різні постаті. Оксана
нічим особливо, крім своєю «м’ясистістю®, не відзначалась. Автор же так
багато вділив у повісті їй місця, що на це звернули уваги двох рецензентів:
В. Сварог у «Нових Днях® і А. Юреняк у «Свободі®. Любині ж, здається, аж
занадто мало вділив місця і тільки показав повністю її зовнішню дуже
привабливу постать. Якщо візьмемо до уваги, що Любина стала дозрілою
красунею вже після того, коли чужа «октябрська® революція розхитала і в
Україні моральні засади, то, певно, різних залицяльників-спокусників було
багато, але вона, як личить українській дівчині, нікому не піддалась. Отут
і є письменникова заслуга, що він короткими мистецькими словами показав
нам справжню героїню. А це ж була одна з тих сотень тисяч, честь яких
перевірили в 1941-43 роках німці й були дуже здивовані...
Любина Загребельна є тою непомітною українською героїнею, що вірно
йде за покликом серця. Це одна з тих мільйонів українок, що так зако-
хується, так уміє любити, як мало котра дівчина з іншого народу. Вона
вміє не тільки любити, а й терпеливо від цього страждати. Врешті, це одна
з великих, але непомітних героїнь, що стають матерями і виховують
достойних одиниць, з яких твориться невмируща нація. Любина вміла не
тільки любити, а й прощати і вона не помстилась над Перемітьком, як то
потім зробила його «законна® дружина — московка, коли він її залишив.
Любина, видно, добре розуміла, що коли Перемітько прямо не належить
їй, то належить до того народу, що й вона, і помститись над ним, це значить
помститись над одиницею свого народу, себто — вчинити непростимий гріх.
Коли ж наскрізь злий дух, Маркен Мітяєв, москаль, підглянув у парку,
що Перемітько зустрівся з Любиною і доніс це сестрі Раї, то це привело
вже до трагічної розв’язки. Тут упоспільної національної приналежности
не було і Раїса вигукнула: »...! ще в них спільне: Україна. Та ненависна
Україна, що розлучила їх... Заскрепіла зубами. О, ні! Цього вона йому не
подарує. Ні! Якщо не їй, так і іншій, отій гадюці, він не належатиме! Хай
краще, справді, умре!«
Під кінець письменник веде дію напружено. Перемітько в такому трагіч-
ному стані, що читач аж холоне... А Перемітько так і не довідався вже,
106
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
що то його жіночка, мати їхнього сина, донесла шефові ДПУ, що її чоловік
був у петлюрівцях. Коли ґепеушники наблизились до Перемітька і він
почув команду: »Руки вгору!« — він підніс їх, тільки не тому, щоб здатись,
а щоб кинутись у »розтоплений, як масло, метале.
Значить, заголовок, що стоїть на першій сторінці книжки, заокруглився.
Спочатку читач незадоволений, що письменник так покінчив із головною
дійовою особою повісти. Треба було таки якось урятувати Перемітька. Але
передумавши, приходиш до висновку, що письменник має слушність. Цим бо
кінцем він показує, яка сатанинська влада панує над українським наро-
дом ... Тут же виникає і питання: чи можливе щось подібне в житті? Так,
письменник має в руках письмовий доказ на такий випадок. Та й сам автор
цієї розвідки одного разу був у такому стані, що, коли його везли на
розстріл, він з однаковим »успіхом« скочив би з вагону не то що в нічний
степовий простір, а й у розтоплений чавун...
Таким »фіналом« письменник »покінчив« із головною постаттю проблемної
повісти. Що ж він показав нам нового? Давно ж відомо з життя і літера-
турних творів, що мішані подружжя не ведуть до добра. Однак до цього
часу звичайно рахувалося, що в такому стані опинювалась скривджена
жіноча стать. Шевченко через свою знамениту поему «Катерина» повчає
і радить українським дівчатам: «Кохайтеся чорнобриві та й не з москалями»,
а Чапленко показує у своїй повісті, що й «кохайтеся чорнобриві та й не
з білявими московками», бо це доводить до трагедії...
Московський «кирпатий Мефістофель», Максим Ґорький, пустив колись
крилатий вислів: «Коли ворог не здається, то його знищується». З завзятою
підготовчою роботою цього «пролетарського» письменника запроваджено на
одній шостій земного суходолу такий порядок, що його виконавча влада
почала нищити не тільки своїх ворогів, а й тих, що творили ту владу. Це
не минуло й того, що пустив оте: «Коли ворог не здається...« Та про самого
Ґорького можна тільки сказати: туди йому й дорога! Що посіяв, це й
пожав... Нам же йде про «нашого» Павла Перемітька. Його доведено до
жахливого самогубства не тоді, коли він не здавався ворогові, а вже тоді,
коли він цілком піддався, став навіть членом компартії і завзято виконував
обов’язки, які йому доручено на заводі. Значить, Перемітько не тільки вже
не був ворогом існуючого ладу, а й корисною і потрібного для нього люди-
ною. Однак все ж таки він належав до тих характерів, що зовнішнім
поводженням ніби здались, а внутрішньо ще не заломились. При цьому
треба згадати, що письменник тут же подав нам і такого, що мабуть
спокійно здався і не тільки нічого собі з того не робив, а ще й веселим був.
Це Демченко, що перевернувся в «Дьомченкав і готовий був усе своє
паплюжити, висміювати.
Читачеві хотілося б бачити в особі Перемітька людину з наскрізь пози-
тивним характером, але письменник не ставив собі такого завдання. І ось
під час такої поважної події в подружньому житті Перемітька, як пологи
Раїси, в нього з’являється таке нелюдяне бажання: «...Хотілося щоб те
відбулось ненормально (підкр. письменника, — Ф. М.), щоб ця таки вмер-
ла... вмерла і звільнила місце для тієї, такої милої його серцю». Хоч він
ЛІТЕРАТУРНА Й НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЧАПЛЕНКА 107
тут же ніби й схаменувся, але це не виправдує негативної риси його
характеру.
Треба тут відмітити, що все те, що зв’язане з пологами — тільки шкодить
доброму творові... А на сторінці 145 повісти, 11-им рядком від низу почи-
наючи, є далі таких кілька рядків, що їх можна назвати «ложкою дьогтю
в доброму творів... Письменник сам під тим зазначає: «Павлові неприємно
було на те дивитись і він відвернувся«. Отак само дуже неприємно читачеві
сприймати ті рядки і він хоче якнайшвидше відвернутися від них.
Довелось чути, що в повісті «Загибель Перемітька® якось не видно
українців. В повісті є до 32 дійові особи та кілька масових сцен, словом, є
все необхідне, щоб із неї було виведено сценарій для фільму.
Після повалення УНРеспубліки в нас постало дві еміграції, що склада-
лись: а) з тих, що були вояками і тих, що пішли попереду відступаючої
армії, і б) з тих, що не могли вимандрувати із рідної землі. Ті, що опинились
у чужих державах, переважно демократичних, могли вільно думати, гово-
рити і робити зі своєї волі все те, що не порушувало законів даних держав.
Тих же українців, що стали внутрішніми емігрантами, духово-національний
стан був дуже тяжкий. Саме оцю проблему Чапленко порушив у своїй
повісті й майстерно її розкрив. Прямо ж про це письменник тільки один раз
кинув, а то — що Загребельний був справжнім внутрішнім емігрантом.
Коли ми заглибимось у повість, то знайдемо в Україні велику еміграцію.
Спільним для обидвох цих еміграцій було те, чи й тепер ще є, що вони
майже не мають сучасного і живуть минулим. Коли емігранти сходяться
докупи, то неминуче починають говорити про минуле, в якому вони чимось
були, щось робили. Як на «взірець® внутрішніх емігрантів можна вказати
на проф. Яворенка і, головно, на того ж таки Загребельного, що носиться
з упалітуркованою «Радою® (часопис, що виходив ще перед першою світо-
вою війною). І та внутрішня українська еміграція напевно була численні-
шою, ніж зовнішня. Між нею таки «переховувався® і сам автор повісти
«Загибель Перемітька®, що він не одним уже своїм твором, виданим на
зовнішній еміграції, засвідчив. Свою численність і спроможність ця емігра-
ція показала тоді, коли вимандрувала з рідної землі і стала вільною
еміграцією. Звичайно, багато внутрішніх емігрантів вороги викривали і
винищували, а деякі з них, щоб не бути тортурованими, накладали самі на
себе руки, як це й зробив Перемітько. Між іншим, В. Чапленко показав
і один гурток «великихв українців, що не були внутрішніми емігрантами,
вихваляли большевизм чи й самі брали участь у творенні «загірної ко-
муни® ... Це були: Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Володимир Сосюра
і Остап Вишня...
В. Чапленко згадує про них з нагоди їхнього приїзду із столиці Харкова
до Січеслава, де вони відбули свій літературний вечір, який міг би скінчи-
тися плачем, коли б О. Вишня під кінець не розсмішив присутніх...
В цілій повісті В. Чапленка веселих місць небагато. Та воно й зрозуміло,
бож автор.не виводив якоїсь гуморески. Є, однак, одне таке, що викликає
щирий сміх і без присутности О. Вишні. Це та сценка, що відбувається в
редакції «Зорі® і починається вона із стор. 121. І хоч при читанні цієї
сценки з участю тітусі, що вперлась до редакції з вінком цибулі на шиї,
108
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
шукати боржника пташиного прізвища, пригадується Чехова »Лошадіная
фамілія», але Чапленко цю сценку вивів по-мистецькому, не залежно від
Чехова. Про цю веселу подію в редакції в присутності кількох молодих
письменників можна було б і не згадувати, коли б зараз же по ній не
настало таке: »...до редакції зайшов співпрацівник видавництва, місцевий
російський поет, але не по-російському чорняво-кучерявий Сосновій. Спи-
нився посеред кімнати, повів засліпленими від вікна окулярами по всіх і
кинув їм на голови... бомбу: — Чули? Петлюру вбито!« яНіхто в першу
мить ані найменшим звуком на це не відгукнувся^ (підкр. моє, — Ф. М.).
Точно так цю найтрагічнішу вістку з нашої новітньої історії сприйняли і
зовнішні емігранти. І далі: »На тлі буденної »непівської« сцени з пере-
купкою, на тлі ділової редакційної розмови про сонети неоклясиків отакий
вибух! Отака подія!« ... »Але... але вони (себто партійці, — Ф. М.) чомусь
не зраділи! Не зраділи — й мовчали... А Перемітько навіть почервонів. А
з позиції всіх інших, безпартійних »радянських« українських письменників,
з позиції українства, що творило другу половину »атмосфери« (значить,
внутрішніх емігрантів, — Ф. М.), це була безмірно-болюча втрата (так, як і
для зовнішньої еміграції, — Ф. М.) загибель символу тієї сили, далекої,
закордонної сили, що змушувала тутешню владу »українізувати« (точніше:
українізувати різних зайд і корінних жидів, чому вони не піддавались і
рішуче проти того виступали, і розмосковлювати тих, що походили з україн-
ських родів, — Ф. М.). Значить: «українізувати» (і) визнавати український
народе. І далі: «Крім того, всім стало ясно, як при світлі блискавки, що
навіть за НЕП-и, зовсім мирного часу, хтось із кимсь на Україні воює«.
Отже, гадаємо, що й наведеного вистачає для того, щоб переконатися, що
в повісті «Загибель Перемітька» діяли таки українці. Коли назовні не дуже
помітно, іцо вони робили, зате яскраво показано, які вони мали настрої,
чим жили і що думали.
Врешті згадаємо ще думки інших. Вадим Сварог у «Нових Днях» (за
квітень 1961) у статті «Українці і їх доля« пише: «В. Чапленко, напевно,
єдиний у нашій еміграції, який так любовно знає нашу мову, так майстерно
вміє нею орудувати, так кохається у запашному слові й соковитому виразі».
І далі: »Украгнці« — безперечно найкращий твір в усьому дорібку В. Чап-
ленка. Ця повість написана вправною письменницькою рукою і читається
з непослабним інтересом від першої до останньої сторінки».
На мою думку, «Загибель Перемітька» стоїть вище, ніж «Українці». Коли
оця розвідка була вже готова і я роздумував куди її послати, в «Нових
Днях» (ч. 152) появилась рецензія В. Сварога — «Чому загинув Перемітько?».
Не буду переповідати рецензії ні вказувати на те, з чим можна погодитися,
а з чим ні. Це, може, зробить якийсь третій дослідник зазначеної повісти.
Наведу тільки дещо з тієї рецензії: «Справді В. Чапленко написав літера-
турний твір, який різко відрізняється від пересічних у нашій літературі
творів». І далі: «Загибель Перемітька» — це книга не для любителів легкого
читання, не романтичне безділля. Він написав для тих читачів, що не бо-
яться і хотять мислити». І ще: «Треба сказати, однак, що автор не старався
нав’язувати читачеві своєї думки і висновків. Судити Перемітька має сам
ЛІТЕРАТУРНА Й НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЧАПЛЕНКА
109
читач«. Значить, це саме і С те, що має бути в реалістичному мистецькому
творі.
А. Юреняк (»Свобода« з 27. 9. 1961) пише: «Повість «Українців попри свої
недоліки є чи не першою спробою мистецького синтетичного охоплення ціх
тодішньої української дійсности«. Ці рядки подаю з тією метою, щоб ска-
зати, що оті різні події, які охоплюються в повісті «Українців, були куди
більше освітлені зовнішньою еміграцією, як подане все оте, що є в повісті
«Загибель Перемітька®. Отже ця саме повість є справді вдало «піонерсько®
завершеною «спробою® ...
Звичайно, рецензент може розглядати й писати тільки про те, що є в
творі і не підказувати письменникові, щоб ще він мав написати. При цьому
кортить навести думки Леоніда Полтави, що є в «До рецензії Вп. А. Юре-
няка на »1709« («Нові Дні®, травень 1961): «У своїх міркуваннях п. А.
Юреняк спирався не так на »1709«, не на те, що саме написане, а на власні
побажання, що саме мало б бути в »1709«. І далі: «Критик не може крити-
кувати те, про що не мовиться у творів. Цілком слушно, але все таки
кортить відступити від цього логічного правила і висловити про одне, не
сказане, свою думку.
В повісті «Загибель Перемітька® дуже гарно подано, як миряни зустрічали
свого митрополита Липківського. Відбулося високоторжественне свято. На-
ступної ж ночі церкву вороги спалили. Цю пожежу письменник бачив і, як
справжній мистець, наклав її на своє широке полотнище. А кінчить він цю
жахливу трагедію такими словами: «Але не впіймали (паліїв, — Ф. М.), не
кажи, що злодій. Тим більше, що до цих розмов і певні органи влади
могли прислухатись ...«
І більше ні слова. А при добрій волі письменник міг би підслухати, що
говорив отой український мир хрещений Січеслава, що тільки вчора, разом
з митрополитом, молився у тій своїй розмосковленій святині. З авторового
закінчення воно виходить так: ну, що ж, була церква, згоріла, так обійде-
мось і без неї...
Сучасний світ поділений на частину ідеалістичну і частину матеріаліс-
тичну. Ідеалістичний світ визнає Бога-Творця і віддає себе під Його охорону.
Матеріялістично-большевицький світ поборює всі релігії. Український нарід
поневолений отими безбожниками. Він може чекати і надіятися на поміч
тільки від ідеалістів, себто від тих, що вірять у Бога, від тих, що носять у
собі християнське сумління. Із цього само собою випливає, що саме по
цьому боці у вільному світі мають стояти всі ті, що бажають своєму
народові волі. Повинністю українських письменників є першими бути
між ними...
У вільному світі письменник може собі писати, як захоче і закінчити
свій твір, як уміє і як йому вигідно. Дочитавши до кінця напружуючу
повість «Загибель Перемітька®, читач замислиться, зітхне, і в нього сама
собі думка постане: «Яка шкода, що це не «Перемога Павла Перемітька®,
замість «Загибель Перемітька® ...
110
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
З ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ
Вельмишановні й Дорогі Панове,
На порозі Нового Року й на порозі 16-тиліття появи цінного журналу
^Визвольний Шлях« — сердечно вітаю Вас і бажаю Вам Божого благосло-
вення, витривалости й донесення наших спільних Визвольних прапорів до
остаточної мети — Вільної і Соборної України.
Кожен раз моя душа наповняється гордістю і подивом для Вашої праці,
коли одержую нове число ^Визвольного Шляху«. Помагай Вам, Боже, у
Вашому благородному ділі.
Залучую Вам копію вістки, що сьогодні була передана в нашій програмі
Еспанського Національного Радіо в Мадріді (мова про вістку з нагоди 15-ти-
ліття »Виз. Шляху», за що ІПан. Докторові сердечно дякуємо! — Ред. »Виз.
Шляху»).
З найглибшою пошаною і дружнім привітом
Мадрід, 9. 1. 1963. Д-р Д. Бучинський
*
До Української В-чбг Спілки
Просимо прийняти від нас скромну пожертву на Ювілейний Фонд »Виз-
вольного Шляху« з нагоди його 15-тилітнього існування. Посилаємо Вам
банковий чек на суму 25 фунтів.
З правдивою пошаною до Вас
За Управу Укр. Товариського Клюбу
в Ноттінґгамі
М. Зеленюк
(книговод)
*
До Хе. Редакції
» Визвольного Шляху «
Шановні Панове,
З нагоди 15-тиріччя ^Визвольного Шляху« прошу прийняти від мене, як
читача, щиросердечні побажання і ґратуляції. Справді треба тільки радіти,
що »Виз. Шлях« уже 15 років стоїть на сторожі української визвольної
справи і гідно дає відсіч як червоним, так і білим москалям. Зі щирого
серця бажаю редакції, а особливо Головному Редакторові, ще більших
успіхів у майбутньому. Нехай »Виз. Шлях« далі служить українській виз-
вольній справі.
При тій нагоді пересилаю 15 дол.: 8 дол. на передплату за 1963 рік і 7 дол.
на пресовий фонд »Виз. Шляху«. Подаю також адресу одного нового
передплатника.
З націоналістичним привітом
Слава Україні!
Клівленд, США, 22. 12. 1962. Інж. Василь Лягошняк
ш
З НОВИХ ВИДАНЬ
»Шляхи« Юрія Тарнавського
Юрій Тарнавський: »ШЛЯХИ«, по-
вість. Вид. Бібліотеки »Сучасности«,
Мюнхен—Нью-Йорк, 1961, обкладин-
ка Любомира Гуцалюка, стор. 112.
Юрій Тарнавський — молодий ав-
тор, відомий досі як поет-модерніст,
вибрав собі доволі незвичайну в ук-
раїнській літературі тему: дозріван-
ня молодого хлопця. До цієї дозрі-
лості, психічної і фізичної, автор во-
дить свого героя вулицями невідо-
мого німецького міста, знайомить йо-
го з різними типами: від скульптора-
богеміста й п’яниці, колишнього во-
яка з комплексами, до священика,
від повій до провінціяльних парохія-
нок, щоб врешті від хлоп’ячого роз-
гублення привести його до криста-
лізації поглядів у духовій площині,
а в моральній — від каварень і ор-
гій до... церкви.
Стиль Ю. Тарнавського, як і го-
диться модерністові, сухий, врива-
ний, без найменшого бажання при-
красити його гарними фразами і ви-
шуканими словами, щоб приподоба-
тися читачеві. Місцями — він бру-
тальний, натуралістичний. В таких
місцях автор, неначе навмисне, до-
бирає гидких картин, напр., деталь-
но змальований труп, якого гризуть
хробаки (стор. 41-42). Це, до речі,
слова колишнього вояка, німця, що
й досі »не може спокійно їсти булки
з маслом, коли подумає, що він їв її
тоді, коли його приятелі гнили тру-
пами«. Тому він не може радіти жит-
тям і намагається опоганити його,
зогидити, спрофанувати в якійсь ма-
соністичній покуті. Така своєрідна,
екзистенціялістична, теза цього про-
дукту світової війни.
В книжці багато несподіваних си-
туацій, розхитаности в героїв, тирад
про непотрібність існування і т. п., —
все це у згоді з духом часу й епохою.
Це свідчить не тільки про задаваць-
ку молодечість автора, а й про його
начитаність сучасною літературою
та вростання в модерні течії. Все ж
таки Юрій Тарнавський таланови-
тий і можна сподіватися, що для
нього це тільки заправа, відважний,
одчайдушний старт, за яким прийде
змужніння і, наближаючись до вер-
шка творчости, — зворот письмен-
ницького хисту до ближчих україн-
ському світосприйманню вселюдсь-
ких справ та ідеалів.
Обкладинка також показує «роз-
двоєність® молодої людини, ілюструє,
як не можна краще, сюжет, але й
підтверджує нашу тезу, що Ю. Тар-
навський ще не зумів віднайти серед
»ІПляхів« своїх персонажів — влас-
ного шляху. Бажаємо йому щиро
віднайти цей шлях якнайшвидше.
Автор обкладинки, Любослав Гуца-
люк, також стартував відважним і
наймодернішим абстракціонізмом,
щоб потім перейти до речевості, що
буде великим успіхом для нього й
українського модерного малярства.
Софія НАУМОВИЧ
112
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
З видань у поневоленій Україні
(Короткий огляд)
«З ІСТОРІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМ-
КИ В УКРАЇНІ*, Академія Наук Ук-
раїнської ССР, Інститут Економіки.
В-во Академії Наук, Київ, 1961, стор.
346, тираж 600 прим.
Це збірка статтей різних авторів,
присвячена історії економічної дум-
ки в Україні в другій половині 19-го
століття. В книзі обговорюється —
очевидно, з погляду «наукового со-
ціалізму* — економічні погляди А.
Алейнікова, А. О. Скальського, В.
Навроцького, О. Терлецького, М.
Драгоманова, Б. Кистяківського, Ми-
коли Левитського та інших. Крім
цього обговорено такі питання: ста-
тистично-економічний напрям, еко-
номічні погляди революційного на-
родництва, економічну програму ра-
дикальної партії Галичини, «легаль-
ний марксизм* тощо.
Визначному економістові Туганові-
Барановському присвячено всього 7
рядків, а в примітці під текстом по-
дано, що «Туган-Барановський зай-
мав пост генерального секретаря фі-
нансів Центральної Ради на Україні.
Після падіння Центральної Ради він
балотувався до кабінету гетьмансь-
кого уряду. В цей час своєї дїяль-
ности Туган-Барановський виступив,
як активний ворог економічного со-
юзу і єдності України з молодою Ра-
дянською Росією*.
Автори користувалися також і не-
совєтськими джерелами. З новіших
праць покликаються на книгу І. Ви-
тановича п. з. «Володимир Навроць-
кий«, що видана у Львові 1934 року.
*
Бабій, Б. М.: «УКРАЇНСЬКА РА-
ДЯНСЬКА ДЕРЖАВА В ПЕРІОД
ВІДБУДОВИ НАРОДНОГО ГОСПО-
ДАРСТВА, 1921-1925*, Київ, В-во
Академії Наук УССР, 1961, стор. 383,
тираж 1.300 прим.
Книжка ця має на меті висвітлити
рух «робітничо-селянських' мас Ук-
раїни* за створення СССР, зміцнен-
ня «суверенітету* УССР у складі
«союзної держави*. Обговорює та-
кож правні й організаційні проблеми
УССР на тому етапі.
Коли спинимося над питанням
зміцнення «суверенітету Української
ЄСР«, то фактично книжка показує,
що УССР з квазі-держави стала ко-
лонією Москви та втратила й ті
рештки незалежности, що їх вона
мала перед 1923 роком (Дипломатич-
ні представництва, Торговельні місії,
Червоний хрест, РАТАУ тощо).
Автор дуже часто нападає на «ук-
раїнських буржуазних націоналіс-
тів*. В багатьох місцях осуджує і М.
Скрипника за його «вузько-націо-
нальну обмеженість*. Подає декілька
прикладів, як Скрипник боронив
рештки автономії УССР від наступу
Москви.
*
Ковінька, Олександер: «ЧОМУ Я
НЕ СОКІЛ, ЧОМУ НЕ ЛІТАЮ?*, Ра-
дянський Письменник, Київ, стор.
130, тираж 30.000 прим.
Це гуморески на партійне замов-
лення. Переважно — славословіє
партії і її керівника Микити.
На 130 сторінці читаємо: «Усі ми
багатомільйонні читачі й слухачі
З ВИДАНЬ У ПОНЕВОЛЕНІЙ УКРАЇНІ
113
щільно і до газети очима припадає-
мо, слухаючії променисті слова пра-
пороносця миру і щастя всенародно-
го Микити Сергійовича Хрущова». А
далі: «Вустами Микити Сергійовича
переможно сміється волелюбний ра-
дянський народ».
Що не кажіть, а гумору в цих ряд-
ках не бракує.
*
Кравець, М. М.: «НАРИСИ РО-
БІТНИЧОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ
УКРАЇНІ В 1921-1939 РОКАХ», В-во
Академії Наук УССР, Київ, 1959,
стор. 233, тираж 3.000 прим.
Книжка має за мету показати, що
ввесь робітничий рух на ЗУЗ був
організований КПЗУ, «Сельробом» і
їхніми прибудівками. В ній повно
фальшувань історичних фактів, а
вершком брехні є примазування ко-
муністів до саботажної акції УВО
восени 1930 року.
Тут знаходимо такі рядки: «Рево-
люційні виступи в західньоукраїн-
ському селі в 1930 р. були одним з
найсильніших ударів по польському
імперіалізмі та його антирадянських
воєнних плянах, одним з найбільш
яскравих симптомів визрівання ре-
волюційної кризи в Польщі» (стор.
148).
Чи може бути ще більш перфідна
брехня московських лакеїв на мос-
ковській службі?
*
Мазнеико, П. Т.: «СУСПІЛЬНО-
ПОЛІТИЧНІ І ФІЛОСОФСЬКІ по-
гляди М. ПАВЛИКА», В-во Ака-
демії Наук УССР, Київ, 1962, стор.
122, тираж 700 прим.
Автор намагається показати М.
Павлика як приятеля московського
народу і марксиста. Не маючи на це
доказів, він використовує сумнівної
вартости свідчення відомого «ікро-
їда«, а тепер московського лакея,
Михайла Рудницького, який твер-
дить, що в 1914 році Павлик не втік
зі Львова перед наступом москов-
ських військ, бо вірив, «... що при-
сутність російських військ у Гали-
чині Гарантувала б возз’єднання за-
хідньоукраїнських земель з Украї-
ною» (стор. 36).
Дісталося Павликові за його кри-
тику комуністичного централізму
Маркса, за недооцінювання ролі ро-
бітництва в революції, анархізм і
«громадівство», а головно — за «на-
ціоналістичні ухили».
Одним з таких головних «націона-
лістичних ухилів» Павлика, автор
уважає його передмову до книжки
М. Драгоманова «Пропащий час«, бо
в цій передмові Павлик «приходить
до неправильного висновку, що єди-
ним виходом для українського на-
роду може бути лише відрив Украї-
ни від Росії» (стор. 81).
Книжку варто прочитати, а її ти-
раж — 700 прим., яскраво показує
долю української книжки в Україні
та колоніяльне становище так зв.
УССР.
Микола КРАВЧУК
114
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ХРОНІКА
З українською життя в діаспорі
* Історія України еспанською мо-
вою. Українська Центральна Репре-
зентація в Аргентині при фінансовій
допомозі Спілки Українських Про-
мисловців і Купців (в Арґентіні) ви-
дала Історію України проф. Д. Доро-
шенка в перекладі на еспанську
мову.
Книга має 688 сторін, репродукції
трьох карт України Бопляна і карту
сучасної України. Передмову напи-
сав д-р Анджел Антонів, професор
історії Буенос-айреського універси-
тету, а доповнення до історії, від 1937
року до найновіших часів — Енріке
А. Мартінес-Кодо. Це перша більша
наукова історія України еспанською
мовою.
* «Тарас Буль6а« англійською мо-
вою. Канадське видавництво «Антро-
поліс Пресе видало повість Миколи
Гоголя «Тарас Бульба» у перекладі
на англійську мову. Книжку опублі-
ковано за редакцією Андрія Григо-
ровича, молодого українського до-
слідника української і російської лі-
тератури та історії.
* Наукова праглі про голод в Ук-
раїні. Юрій Тарнович, викладач у
відділі східньоевропейських мов уні-
верситету в Сиракюзах (США), на-
писав англійською мовою працю-
дисертацію про «Голод у Совєтському
Союзі в 1932-33 роках». Він з’ясував
справжні причини голоду і його на-
слідки та фактами довів, що голод
був організований Москвою штучно
і мав політичну мету.
* Твори М. Коцюбинського німе-
цькою мовою. Швайцарське видав-
ництво »Манессе« в серії світової лі-
тератури видало вибрані прозові тво-
ри Михайла Коцюбинського, пере-
кладені на німецьку мову Анною
Галею Горбач.
* Мистецька виставка в їалергі
»Ми і Світ«. В грудні мин. року в
Торонті (Канада) в українській ґа-
лерїі «Ми і Світе відбулася збірна
виставка творів наших мистців.
На виставці експоновано твори:
Олександра Грищенка (Франція),
Якова Гніздовського (США), Любо-
мира Гуцалюка (Франція), Миколи
Кричевського (Франція), Галини Ма-
зепи (Венесуеля), Андрія Сологуба
(Франція). На тій же виставці були
також твори трьох канадських мист-
ців: Й. Даїиса, Й. Ройтера і Й. Во-
роса.
* Виставка образотворчого мистця
Володимира Ласовського. В грудні
мин. року Літературно-Мистецький
Клгоб у Нью-Йорку влаштував
ретроспективну виставку творів
мистця і критика Володимира Ласов-
ського для відзначення його 30-ти-
річної діяльности.
* Святкова Наукова Сесія НТШ у
Торонто (Канада). 23-го грудня 1962
року в домі Українського Канадсько-
го Легіону в Торонті відбулась Свят-
кова Наукова Сесія НТШ, присвя-
чена 40-літтю праці Української
Господарської Академії (УГА) і Ук-
раїнського Технічно-Господарського
Інституту (УТГІ). Були прочитані до-
повіді інж. О. Дучимінської, проф.
д-ра Василя Іваниса, проф. д-ра Єв-
гена Вертипороха і проф. д-ра Рос-
тислава Єндика.
* Вечір молодих талантів. 15-го
грудня 1962 року Літературно-Мис-
тецький Клгоб у Нью-Йорку влаш-
тував Вечір молодих талантів. У
програмі були сольові виступи, дуе-
ти і тріо. Виступали: Марта Бога-
чевська, Ірина Кондра, Ждана Крав-
ців, Лідія Крижанівська, Парася
Манойло, Христина Озарків, Галина
Савчак, Надія Терещенко, Таїса
Збир, д-р І. Богачевський, Ярополк
Ласовський, Ігор Мигасюк, Богдан
Мізар та Ігор Швець.
ХРОНІКА
115
* Вшановано пам’ять проф. Воло-
димира Січинського. 15-го грудня
мин. року Мистецтвознавча Комісія
НТШ у США влаштувала Наукову
Конференцію для вшанування па-
м'яті. .померлого проф. Володимира
Січинського, дійсного члена НТШ.
Про життя і творчість проф. В. Сі-
чинського були прочитані доповіді
проф. Д. Горняткевича, проф. Б. За-
гайкевича, інж. І. Жуковського і ма-
ляра А. Малюци.
* Д-р Омелян Кушпета — асис-
тентом. Сенат Високої Економічної
Школи в Тільбурзі (Голляндія) іме-
нував нашого громадського й полі-
тичного діяча д-ра Омеляна Куш-
пету асистентом катедри загальної
економії. Спеціалізацією д-ра О.
Кушпети будуть економічні й ідеоло-
гічні питання московського бльоку.
* Д-р О. Воропай — членом Коро-
лівського Антропологічного Інститу-
ту Великобританії та Ірляндії. На-
прикінці грудня мин. року відомий
із своїх етнографічних праць д-р О.
Воропай, що живе в Англії, імено-
ваний членом Королівського Антро-
пологічного Інституту.
* Український архітект — пере-
можцем у Великому Конкурсі. Про-
фесор Манітобського університету
(Канада) і керівник власного Архі-
тектурного бюра у Вінніпегу Радо-
слав Жук, відомий з революційних
модерних проектів українських цер-
ков, одержав мин. року високе про-
фесійне відзначення. Разом з трьома
іншими архітектами його визнано
переможцем у першій стадії Велико-
го Всеканадського Конкурсу на
проект будинків Зимових Олімпій-
ських Ігрищ, що мають відбутися
1968 року в Банф (Альберта).
* Конкурс на сатиричний твір. Ек-
зекутива Союзу Українок Америки
проголосила Конкурс на сценку-
одноактівку з сучасного побуту, з
злободенною тематикою. Учасника-
ми Конкурсу можуть бути всі тала-
новиті люди, що вміють спостеріга-
ти. Нагороджені й відзначені твори
призначені тільки для використання
СУА.
Реченець Конкурсу — ЗО квітня
1963 року. Мистецьке Жюрі Конкур-
су: Ніна Лужницька, І ванна Саєи-
цька і Лідія Бурачинська.
* Відзначено 40-ліття Українсько-
го Вільного Університету. У Вінні-
пегу (Канада) Товариство Прихиль-
ників Українського Вільного Уні-
верситету і Української Вільної
Академії Наук відзначило 2-го груд-
ня мин. року 40-ліття української
Альма Матер у вільному світі — Ук-
раїнського Вільного Університету,
що з 1921 року веде свою корисну
академічну працю. Історію УВУ і
його теперішній стан з’ясував проф.
Р. Жук. Доповідь про українську
Альма Матер на еміграції дав проф.
Я. Рудницький. Була також влаш-
тована виставка наукових видань
УВУ.
* Зустріч СФУЖО. У днях 27-29
грудня мин. року в Торонті (Канада)
відбулися наради членів управи Сві-
тової Федерації Українських Жіно-
чих Організацій (СФУЖО) з США і
Канади. В нарадах брали участь
провідні члени СФУЖО й були про-
читані дві доповіді: «Українка на
рідних землях у світлі дійсностия та
«Об’єднання українського жіноцтва
у світі у змаганні до спільної мети«.
* Підготовляється книга — «Мос-
ковські вбивці Бендери перед су-
дами. Велика, 600-сторінкова книга,
що матиме три розділи: Вбивство
Степана Бендери в Мюнхені, Процес
у Карльсруе (стенографічний звіт) і
Документальна частина. До складу
Редакційної Колегії увійшли: Яро-
слав Бенцаль, Григорій Васькович,
Іван Кашу ба, Петро Кізко, Степан
Ленкавський, Степан Мудрик, Дани-
ло Чайковський (головний редактор),
Дмитро Штикало. Матеріали пере-
кладають: Роман Домбровський і
Степан Шумський. Книга появиться
в продажі на весні 1963 року.
* Новий журнал — »Терем«. В
Дітройті (США) вийшло з друку
1-ше число журналу «Тереме. Ви-
давцем цього журналу є давно за-
снований у Дітройті Інститут Укра-
їнської Культури. Журнал має на
меті друкувати монографії про на-
ших визначних працівників і твор-
ців культури.
116
визвольний шлях
Відійшли у Вічність:
Професор М. Федусевич. 2-го груд-
ня- 1962 р. в Сіднею (Австралія) по-
мер проф. Мирон Федусевич, довго-
літній учитель української мови та
літератури в Академічній головній
Гімназії у Львові. Покійний займав-
ся науково-літературною і культур-
но-пластово-громадською працею.
Був головою Історично-Філ. Секції
Австралійського відділу НТШ.
Професор Іван Кабачків. 2-го
грудня 1962 р. в Нью-Йорку помер
проф. Іван Максимович Кабачків,
один з найстарших живучих ще чле-
нів державної верхівки УНР. Покій-
пий був визначним економістом і
правником, державним контролером
УНР, членом УЦРади. Був доцентом
Високого Педагогічного Інституту в
Празі, потім — професором Україн-
ського Вільного Університету. Напи-
сав багато наукових творів з ділян-
ки економії, фіскальної політики,
бюджетознавства і політичної еко-
номії. Дійсний член УВАН.
Професор Ігор Федів. 12-го грудня
1962 року в Монтреалі (Канада) по-
мер проф. Ігор Федів, один з авторів
книжки »Син України*, визначний
географ, колишній УСС і вояк київ-
ських СС, довголітній голова ЦЕСУС,
викладач у різних школах, видавець
і громадський діяч.
Д-р Лев Ганкевич. 14-го грудня
1962 року в Нью-Йорку (США) помер
д-р Лев Ганкевич, один з найвидат-
ніших українських адвокатів, обо-
ронець у багатьох політичних про-
цесах, публіцист, політик і громад-
ський діяч. Був одним з основополож-
ників і організаторів Української Со-
ціял-Демократичної Партії (УСДП),
співробітником Закордонного Комі-
тету Революційної Української Пар-
тії (РУП). Під час першої світової
війни був неакредитованим послом
Союзу Визволення України в Бол-
гарії та зв’язковим з підпільними
українськими політичними організа-
ціями, що діяли в Україні під мос-
ковською окупацією. В добі листо-
падових подій 1918 року був віце-
президентом Української Національ-
ної Ради, а потім уповноваженим
Державного Секретаріату ЗУНР у
Львові. Завжди боронив українські
самостійницькі позиції і вславився
зокрема як оборонець багатьох чле-
нів УВО й ОУН на судових поль-
ських процесах.
Дійсний член НТШ і УВАН, по-
чесний член Товариства Українсь-
ких Правників у США.
НОВА КНИЖКА
У Видавництві Ліґи Визволення України (Канада) вийшла з друку й по-
ступила в продаж книжка Петра ТЕРЕЩУКА: ІСТОРІЯ ОДНОГО ЗРАД-
НИКА (Ярослав Галам). Книжка має 144 сторін і 10 ілюстрацій. Іменний по-
казник охоплює чотири сторінки.
Книжка актуальна особливо з викриттям і засудженням злочинця — мос-
ковського агента Б. Сташинського. В ній з’ясована, між іншим, історія ро-
дини Крушельницьких, справа о. д-ра Г. Костельника, І. Довганика та ін-
ших. Накреслені в ній і силюети українських революціонерів — Старуха,
Лукашевича, Р. Щепанського та ін.
Ціна книжки — 1 дол. 50 цен. Замовлення слати на адресу:
ЬУП, 140 ВаІЇїитзі Зі., Тогопіо 2 В., Опі., Канада. .
ПОЖЕРТВИ
117
ПОЖЕРТВИ З НАГОДИ 15-ТИРІЧЧЯ
«ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ« І КУПНА ДОМУ УВС
Велика Брітанія
Листа, ч. 1041. Жертвували: В.
П. — 2 фунти; по 10 ш. — В.
Кифор, В. Майдан, І. Сенчак, Ф.
Надвірний, М. Панас.
Листа ч. 1042. Жертвували: по
1 ф. — М. Кулик, Ґ. Михайло, Н.
Микола, П. Євстахій, С. Микола,
О. Іван; по 10 ш. — П. Петро, Т.
Степан, Г. Юрко, Ф. Степан, Р.
Петро; Н. Володимир — 7 ш.; по
5 ш. — П. Іван, Д. Теодор, К.
Богдан.
Листа ч. 1043. Жертвували: по
1 ф. — Васильків, В. Боґуш, Г.
Курило, М. Телюк; М. Семчук —
15; М. Веркалець — 10 пі; по 5 ш.
— П. Семчук, В. Крамарчук, Д.
Падух; І. Чемирис — 10 ш.
Листа ч. 1044. Жертвував М.
Пастух — 1 фунт.
Листа ч. 1045. Жертвували: по
1 ф. — О. Білозір, С. Горбач, М.
Дячишин, І. Середницький, П.
Масний, Г. Дідух; по 5 ш. — Ко-
лесняк, Т. Ромза.
Листа ч. 1046. Жертвували: по
1 ф. — Т. Гибала, Г. Малик, П.
Папроцький, П. ПІандрович, Ю.
Януш; по 10 ш. — В. Зварич, В.
Сагайдак, І. Сабаль, В. Ясиневич,
С. Нечіткий, М. Яніцький, Куспіпі;
С. Тудей — 6 пі.; по 5 ш. — М.
Чорний, М. Олійник; по 4 пі. —
Нагальський, В. Андрієчко; Г. Пі-
харчук — 3 пі.; Соколовський —
2 ш. 6 п.; Й. Любінський — 2 ш.
Листа ч. 1059. Жертвували: Т.
Пстриіпин -— 10 фунтів; по 5 фун-
тів — Г. Равлюк, П. Назаркевич;
по 3 фунти — Т. Забавчук, С.
Шпак; по 2 фунти — Г. Грабовсь-
кий, В. Мацяк, І. Андрусишин, Г.
Чав’як, Д. Дудишин, В. Мандрика,
І. Пасічник, М. Грицяк, І. Бор-
дак; 6. Мороз — 1 ф. 10 ш.; по
1 фунт — Д. Безклубий, М. Куш-
нір, С. Мнипі, І. Возьний, С.
Оревчук, М. Моравецький, Т. Ч.,
М'. Пасічник, Я. Маринюк, Р. Д.;
по 10 пі. — С. Стах, М. Сакалюк.
Листа ч. 1060. Жертвували: І.
Килиман 3 фунти; В. Шевчук —
2 фунти; по 1 ф. — М. Чигур, О.
Зарічанський, М. Томин, С. Ма-
цюк, І. Ткачук, П. Будлянський,
Т. Гук; по 10 ш. — І. Калитин,
І. Семчишин; П. Лесів — 7 ш.;
О. Досяк — 5 ш.
Листа ч. 1061. Жертвували: по
5 фунтів — Г. Зьомбра, Г. Лесик,
М. Запоточний, В. Шинклер; по
З фунти: В. Мальована, В. Челя-
дин, О. Денещук; Д. Денисюк —
2 ф. 10 ш.; по 2 фунти: — В.
Тріщ, О. Петрів, А. Гуцман, П.
Король; по 1 фунт. — О. Качор,
П. Вербовський. Л. Невердовський,
І. Парубочий, Т\І. Петринчин, М.
Бучинський, Д. Марункевич, В.
Іванців, А. Ворон, Т. Харко,
Листа ч. 1062. Жертвували: по
1 ф. — І. Староста, І, Пасєка; С.
Богдан — 10 пі.
Листа ч. 1063. Жертвували: Я.
Маринюк — 10 фунтів; В. М. —
5 фунтів.
Листа ч. 1066. Жертвували: по
1 ф. В. Білинський, І. Гаврилюк,
3. Андрусишин; по 10 пі. — І.
Паньків, Ю. Денис, С. Віндик, Е.
Сокіл; по 5 пі. — С. Михайлюк,
І. Пелих, П. Баран, І. Гуменюк.
Листа ч. 1067. Жертвували: по
10 пі. — Д. Боднарчук, О. Сав-
чин; Т. Сокаль — 5 ш.
Листа ч. 1070. Жертвували: М.
Васильків — 2 фунти; по 5 пі. —
Л. Демяник, С. Годованець.
Листа ч. 1071. Жертвували: по
5 фунтів — І. Слюсарчук, С. Устя-
нівський, М. ІЦерба; по 3 фунти
— М. Бачинський, М. Шеретюк;
по 2 фунти — А. Винницький, І.
Лозинський, С. Цюник; по 1 ф. —
С. Яцун, М. Нога; по 10 ш. — М.
Баґан, І. Рогач; по 5 ш. — Д.
Лютак, І. Москаль, М. Верес; М.
Антошко — 4 пі; і. Явір — 10 ш.
Листа ч. 1072. Жертвували: Ю.
Кучкар — 3 фунти; 3. Вєнців —
118
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
1 фунт; по 10 пі. — с., Саміляк,
С. Петилець; А. Слюсар — 15 ш.
Листа ч. 1073. Жертвували: Г.
Малетич — 5 фунтів; О. В. — 4
фунти; М. Костишин — 3 фунти;
В. Бубенко — 2 ф. 5 1п.; по 2 ф.
— М. Матиїшин, І. П.; Р. Л. —
1 ф. 5 ш.; по 1 ф. — І. Дацко, М.
Формазюк, М. Кобарницький, С.
Кузишин; по 5 ш. — М. Костюк,
В. Причак.
Листа ч. 1075. Жертвували: по
2 фунти — І. Мельникович, Т.
Федів; по 1 ф. — І. Данилів, І.
Пасіка, В. Макух, С. Третяк, Б.
Бартоломей; по 10 ш. — О. Фе-
диришин, С. Деркач, Г. Ференц,
М. ДанюК, С. Угринович, В. Ле-
вандовський, В. Петриіпак, О. Кі-
лик, А. Недоходюк, І. Кочубай, І.
Васьків, О. Василів, П. Стахер-
ський, В. Глинчак, М. Равлюк;
Ю. Сидор — 6 пі.; М. Жугай —
5 пі.
Листа ч. 1076. Жертвували: М.
Попович — 5 фунтів; по 2 ф. —
О. Маслюк, Н. Дякун; по 1 ф. —
Швець, П. Устеменко; по 10 ш. —
С. Ткачук, В. Личак, Я. Лопуш-
няк, М. Павлович, В. Вінтонюк,
В. Мацьків, В. О. А., І. Воробець,
А. Паславський; С. Лупинець —
5 пі.
Листа ч. 1077. Жертвували: М.
Фреїв — 3 фунти; по 1 ф. М.
Цюпин, А. Василів, С. Кузік.
Листа ч. 1086. Жертвували: по
1 ф. — І. Слободян, І. Ільків, Д.
Саґалевич; по 10 ш. — А. Парад-
ний, В. Василишин, П. Кулик, П.
Буґіль, Данчук, О. Махняч, І. Ч.;
по 5 ш. — М. Березовий, Д. Хо-
дяк, А. Гнатів, М. Кінаш, А. Ан-
тошків, І. Гарасимлюк; по 2 ш.
6 п. — М. Ґрунда, Баґусевич,
Проскурівський, Горуня; Осташ —
З іп.; В. Лисий — 2 ш.
Листа ч. 1087. Жертвували: В.
Петришин — 2 фунти; по 1 ф. —
В. ІПтанґрит, С. Дашинич, П. Олі-
ярник, І. Іванюк, Г. Гайдейчук,
М. Федів, П. Булка; О. Романи-
шин — 1 ф. 5 ш.; по 10 ш. — Й.
Баль, І. Джиджора.
Листа ч. 1088. Жертвували: по
1 ф. — Д. Шпилей, А. Ципух, І.
Барабані, І. Яворський, А. Кіри-
чик, П. Буцік; по 10 пі. — І.
Маріевич, С. Петрів, М. Жулинсь-
кий.
Листа ч. 1090. Жертвували: по
2 фунти — І. Шпелей, І. Походай;
М. В. — 1 ф. 10 ш.; по 1 ф. —
М. Мадилюс, М. Прихідний, А.
Білик, П. Вовк, М. Пальонка, К.
Андрій; по 5 ні. — І. Гримайло, Й.
Шлапак.
Листа ч. 1091. Жертвували: М.
Околович — 1 ф.; В. Юнь — 10
ш.; В. Гуцул — 5 пі.; Марія Пет-
ришин — 2 ш. 6 п.
Листа ч. 1092. Жертвували: І.
Пудлик — 1 ф.; по 10 ш. — Д.
Кушик, 3. Костенків, М. Сенюта;
по 5 ш. — Р. Литвин, М. Лещук.
Лйста ч. 1093. Жертвували: по
1 ф. — В. Мороз, В. Комарниць-
кий, М. Прокіпчук, П. Комарниць-
кий, М. Пендзей; В. Гуралюк —
15 ш.
Листа ч. 1097. Жертвували: по
1 ф. — М. Слободян, Д. Павли-
шин; по 10 пі. — Б. Лазар, В.
Крамар, В. Леканка; по 5 ш. —
М. Михайлів, М. Тарас.
Листа ч. 1097. Жертвували: по
1 ф. — В. Гуменюк, М. Пальчин-
ський; по 10 ш. — І. Остафійчук,
С. Гнатипіин.
Листа ч. 1100. Жертвували: С.
Дмитрик — 1 ф. 10 пі.; по 1 ф. —
І. Глушко, О. Цвях, Г. Чорнопис-
кий, В. Дубович, Н. Комарницький,
М. Труні, О. Рибак; по 10 ш. —
М. Князевич, В. Ґудз, М. Корлі-
щук, М. Гук, С. Левинець, Д. Пи-
гик; по 5 пі. — М. Кузенко, І.
Прокопюк, К. Ничка.
Листа ч. 1101. Жертвували: по
1 ф. — М. Мартишок, І. Тимофій-
чук; М. Щербатюк — 10 ш.; по
5 ш. — А. Семіоник, І. Білий, Г.
Мазурик, П. Плотиця, В. Данчук;
Шломок — 3 ш.; Петрикович —
1 пі.
Листа ч. 1102. Жертвували: С.
Ришкович — 1 ф. 10 ш.; Вихова-
нок — 6 ш.; по 5 ш. — М. Мель-
ник, М. Павлюк; В. Шельвах —
4 ш. 6 п.; по 3 ш. — ПІергей,
Ґридзюк; по 2 ш. 6 п. — А. Ков-
цун, С. Кушнір, В. Коссак, Ми-
хайлишин, Д. Вадзай, Дрогоме-
рецький, Я. Бойчук, В. Слободян.
ПОЖЕРТВИ
119
Листа ч. 1105. Жертвував Т. С.
— 1 фунт.
Листа ч. 1108. Жертвували: С.
Телепчук — 1 фунт; С. Боднар —
10 ш.; І. Мазур — 5 ш.
Листа ч. 1110 Жертвували: Д.
ПІитур — 1 ф.; по 10 ш. — Н.
Попович, І. Семіон. І. Зосяк; по
5 пі. — Гриняшко, С. Голух.
Листа ч. 1111. Жертвували: В.
Милян — 10 ш.; О. Сереняк —
5 ш.; по 2 пі. 6 п. — І. Ониськів,
Слободян.
Листа ч. 1112. Жертвували: Д.
Васильків — 1 фунт; А. Калиній
— 10 ш. 6 п.; по 10 ш. — М.
Лазар, І. Костів, І. Рекрутяк; по
5 ш. — М. Журавчак, М. Турчин,
М. Лесів, Ю. Кендюх; по 4 ш. —
В. Макух, Я. Шлапак; по 3 ш.
— М. Козловський, М. Семців, І.
Васінько; І. Хавко — 3 пі. 6 п.; по
2 ш. 6 п. — М. Ратушний, П.
Жмінковський, О. Понор, Чубай;
Ківацький — 2 ш.; Безкор. —
1 ш.
Листа ч. 1113. Жертвували: Т.
Гриньків — 1 ф.; по 10 ш. — В.
Ш., Л. Марницький* Д. Голяш, М.
Висоцький; по 5 ш. — Д. Свинар,
Т. Козлівський; Лаґойда — 3 ш.
6 п.; Ф. Бунь — 3 ш.; по 2 пі.
6 п. — В. Каліка, С. Шанайда, І.
Зенчук.
Листа ч. 1114. Жертвували: П.
Гусак — 1 фунт; М. Кошарка —
10 ш.; А. Романський — 4 ш.; В.
Кучера — 3 пі.; по 2 пі. 6 п. —
П. Рудий, І. Тхорик; І. Галик —
2 ш.
Листа ч. 1991 (Вейкфілд). Жерт-
вували: Д. Воськало — 1 ф. Ю
ш.; І. Крупа — 1 ф.; по 10 ш. —
П. Вітівський, П. Співак, І. Брен-
чак, Т. Сешок, С. Михайлишин. І.
Тарасенко; по 5 ш. — М. Стецко,
О. Попович, А, Остапюк, І. Петро-
вич, П. Савчин, І. Сташевський:
по 4 ш. — О. Сеньків, П. Круч,
П. Заяць; І. Маць — 3 ш.; Ю.
Широкий — 3 ш.; Г. Мізено —
2 ш. 6 п.
Ювілейний Комітет для відзна-
чення 20-тиліття УПА на північно-
західню Англію, жертвував на
фонд дому Української Видавничої
Спілки 10 фунтів.
(Продовження в наступ, числі)
Всім Жертводавцям — щиро дя-
куємо.
НА ПРЕСОВИЙ ФОНД «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ «
Листа ч. 715 (Вінніпег, Канада).
Жертвували: Вінсент Модест — 5
дол.; Б. Цілінський — 3 дол.; по
2 дол. — О. Длуґош, М. Лаба; по
1 дол. — І. Андріїв, М. Терентяк.
Індивідуальні пожертви:
Т. Дуда (Фелтвел) — 2 ф.; М.
Коханевич (Ашбі) — 1 ф. 10 ш.;
по 1 ф. — С. Савків (Брадфорд),
М. Скочипець (Ковентрі), П. Кот-
лярчук (Лондон); І. Романовський
(Ґльостер) — 16 ш.; по 15 шіл. —
І. Гнида (Болтон), Б. Рогач (Га-
ліфакс), О. Довбуш (Лестер); О.
Блозовський (Лондон) — 16 шіл.;
П. Гусак (Бері) — 12 шіл.; П. Ф.
і П. (Брадфорд) — 12 шіл.; М.
Мисько (Кіхлі) — 11 шіл.; В.
Кухарський — 8 шіл.; по 6 шіл. —
О. Шкорута, Я. Пуканюк, Г.
Зьомбра; по 5 шіл. — М. Березь-
кий, Т. Андрушко; І. Шумега —
4 шіл; М. Мадилюс — 2 ш. 6 п.
Т. Василик (Клівленд, США) —
4 дол.; М. Кахнич (Форт Вілльям,
Канада) — 3 дол. 75 цен.; по 2
дол. — інж. Лев Биковський, В.
Паїк, 3. Рудник, Я. Гузан.
І. Петрикевич (Австралія) — 2
фун.; Р. С. (Австралія) — 1 фун.
З нагоди ім’янин Миколи Ґудзо-
ватого, Миколи Савіцького і Мико-
ли Литвинця у Рочестер (США)
присутні гості склали на пресовий
фонд «Визвольного Шляху« — 21
дол.
Український Товариський Клюб
у Ноттінґгамі (Англія) — 25 фун.
Учит. Юрій Кисілевський (Бері)
— 5 фун.; інж. В. Лагошняк
(США) — 7 дол.; М. Іваницький
(США) — 2 дол.; по 1 фун. —
В. Шапка (Лінколн), М. Саварин
(Лінкольн).
Усім Жертводавцям — щиро дя-
куємо.
120
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
БІБЛІОГРАФІЯ
Юрій Тис: ЗВІДУН З ЧИГИРИНА,
історично-пригодницьке оповідання.
Обкладинка і рисунки в тексті Бо-
риса Крюкова. Видавництво Юліяна
Середяка, Буенос-Айрес, 1961; сто-
рін — 234, тираж — 1500 прим.
Василь Гайдарівський: А СВІТ
ТАКИЙ ГАРНИЙ..., оповідання.
Обкладинка і рисунки в тексті Бо-
риса Крюкова. Видавництво Юліяна
Середяка, Буенос-Айрес, 1962; сторін
— 238+VI, тираж — 1500 прим.
Яр Славутич: МАЄСТАТ, шоста
збірка поезій. Видавництво «Славу-
та«, надруковано в співпраці з Ви-
давництвом «Батьківщина», Едмон-
тон, 1962, стор. 48.
Володимир Свідзінський: ВИБРА-
НІ ПОЕЗІЇ; вступна стаття Яра Сла-
вутича. Видавництво »Славута«, Ед-
монтон, 1962, стор. 64.
Яр Славутич: ВЕЛИЧ ШЕВЧЕН-
КА. Накладом Української Вільної
Акад. Наук, Вінніпег, 1961, стор. ЗО.
СОНЕЧКО, збірка віршів та казок
для дітей (друге доповнене видання).
Книжку уклав та ілюстрував Віктор
Цимбал. Видавництво Юрія Середя-
ка, Буенос-Айрес, 1962; стор. — 32,
тираж — 2000 прим.
АЛЬМАНАХ «ГОМОНУ УКРАЇ-
НИ» НА 1963 РІК. Обкладинка ро-
боти Б. Стебельського. Накладом Ви-
давництва »Гомін України», Торон-
то; стор. 190.
Іван Евентуальний: ПРОТИ ШЕР-
СТИ, сатири, гуморески, пародії. Об-
кладинка роботи Бориса Крюкова.
Видавництво Юліяна Середяка, Бу-
енос-Айрес, 1962, стор. 208.
КАЛЕНДАР-АЛЬМАНАХ «МІТ-
ЛА» на 1963 рік, багатоілюстрований
збірник гумору й сатири. Обкладин-
ка Б. Крюкова. Видавництво Юліяна
Середяка, Буенос-Айрес, 1962, стор.
128.
Е. Маланюк: КНИГА СПОСТЕРЕ-
ЖЕНЬ, проза. Розділи книги: Від
Кобзаря до Нації; Слідами націо-
нальної мислі; Постаті; Коззіса;
Уагіа. Накладом Видавництва «Гомін
України», Торонто, 1962, стор. 526.
Петро Терещук: ІСТОРІЯ ОДНО-
ГО ЗРАДНИКА (ЯРОСЛАВ ГАЛАН).
Видання Ліґи Визволення України,
Торонто, 1962, стор. 142.
Оіед 8. РідПаіпі: ТНЕ ІТКВАШ-
ІАЬГ-РОЬІЗН РВОБЬЕМ Ш ТНЕ
ВІ88ОЕНТІОИ ОЕ ТНЕ КИ88ІАН
ЕМРІЕЕ 1914-1917. Кеш КеVІеіV
Воокз, Кеш ¥огк, 1962, рр. 126.
ЩО РОБИТИ, ЩОБ ВАШІ ДІТИ ГОВОРИЛИ ПО-УКРАЇНСЬКОМУ?
Відповідь у підручнику
УКРАЇНСЬКА МОВА ДЛЯ ДІТЕЙ«
— Так називається третій підручник д-ра Яра СЛАВУТИЧА, професора
Альбертського університету, що саме тепер закінчується друком у Видав-
ництві «Славута» в Едмонтоні (Канада).
В цій книжці автор дає зразки української розмовної мови, якої вживаємо
в щоденному житті, чого немає в інших підручниках. Діти ознайомившись-
з абеткою, вже від першої лекції починають говорити. Граматику зведено до
мінімуму, натомість подано багато письмових та усних вправ. Підручник
розраховано переважно для англомовних дітей віком 8-12 років. Його мо-
жуть уживати також старші діти. Ціна — 1 дол. 50 цей. Замовляти:
51аииі.а РиЬІізНегз, 10920—601К Апепие, Едтопіоп, АІЬегіа, Сапасіа.
Б тому самому Видавництві вийшов новий англомовний підручник д-ра
Яра Славутича:
»ВСТУП ДО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ«
Підручник розраховано на учнів середніх шкіл, студентів університету,
учителів та батьків, що бажають учити своїх дітей української мови. У під-
ручнику подано короткі відомості про постання нашої мови, обговорено її
фонетику в деталях і зроблено вступ до морфології та синтакси. Подано
також правила нормативної вимови. Ціна — 1 дол. Замовлення слати на
вказану вгорі адресу.
КОЖНИЙ СВІДОМИЙ УКРАЇНЕЦЬ І УКРАЇНКА ЧИТАЄ,
ПЕРЕДПЛАЧУЄ І ПОШИРЮЄ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ І НАУКОВО-
ЛІТЕРАТУРНИЙ МІСЯЧНИК
.визвольний шлях*
бо
.Визвольний Шлях«: стоїть на традиційних християнських, національно- соборницьких духово-культурних засадах українсь- кої нації, виплеканих і стверджених нашим славним минулим;
.Визвольний Шлях«: пропагує ідеї Українського Національно-Визволь- ного Руху;
.Визвольний Шлях«: заступає концепцію власних сил українського народу і української самостійницької суверенної політики та виховує конструктивні державно-творчі сили;
.Визвольний Шлях«: пропагує спільний фронт поневолених Москвою народів, що боряться за свої національні самостій- ні й суверенні держави на етнографічних територіях;
.Визвольний Шлях*: обговорює проблеми Української Національної Ре- волюції, програми, ідеології, стратегії і тактики;
.Визвольний Шлях«: друкує публіцистичні й белетристичні крайові ма- теріяли сучасного українського революційно-визво- льного підпілля;
.Визвольний Шлях*: містить статті і праці кращих українських за- гальновідомих авторів на міжнародні, внутрішньо- українські, економічні, психологічні, суспільно-ви- ховні, наукові, літературні й мистецькі теми;
.Визвольний Шлях*: друкує кращі твори української літератури: опові- дання, новелі, повісті, поезії, спомини і т. п. Міс- тить переклади кращих світових авторів. Плекає, поширює наші духові й культурні вартості;
.Визвольний Шлях«: є вірним і щирим приятелем кожного українця на
чужині, служить інтересам українського народу,
будить приспане сумління і ставить перед очі кож-
ного Україну, її визвольну боротьбу, що безперервно
ведеться й досі на Рідних Землях.
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ* — це Ваш журнал, видається виключно Ваши-
ми матеріяльними засобами, жертовною співпрацею його Співробітників,
Заступників і Кольпортерів. Не забувайте про свій обов’язок: вплатіть
передплату, приєднайте нових читачів і передплатників та всюди поши-
рюйте його серед української еміграції.