/
Author: Драбат Г.
Tags: журнал місячник визвольний шлях журнал визвольний шлях суспільно-політичний журнал науково-літературний журнал
Year: 1963
Text
визвольний
ШЛЯХ
єуєтль!яа~поАіітіиуягий
і жлфмава-літператп'урмий
мі&яизуш?
IV
ВИЗВОЛЬНИЙ
шлях
Суспільно-політичний і науко-
во-літературний місячник
Видає
Українська Видавнича Спілка
ЬІВЕВАТЮК ?
РАТН |
Икгаіпіап РоІШсаІ, Босіаі, |
ЗсіепШіс & Ьііегагу Ма§агіпе^
РпЬ1ібЬє<1 топіЮу Ьу |
Нкгаіпіап РиЬІізЬегз Ьі<і. І
V.
№ 4(184), Аргіі, 1963, ¥о1. XVI. £
Редаґуе Колегія
Редактор Літературного Відділу
Проф. д-р В. Державші
Головний редактор Г. Драбат
Редакція і Адміністрація |
237, Ьіуегрооі Воасі, Ьоіміоп, N 1, Теї.: КОВіЬ 1828 |
УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ* НА 1962 РІК
Країна річна піврічна чвертьрічна окреме
передплата передплата передплата число
Австралія 2 ф. 15 іп. 1 ф. 8 ш. 15 ш. 5 ш.
Австрія.. 100 ш. 55 ш ЗО ш. 10 ш.
Арґентіна 300 пезів 175 пезів 90 пезів ЗО пезів
Бельгія .. 275 б. фр. 138 б фр. 75 6. фр. 25 б. фр.
В.Брітанія 2 ф. 4 ш. 1 ф. 2 ш. 12 ш. 4 пі.
Канада. . 8 дол. 4 дол. 2 дол. 40 ц. 80 цент.
Німеччина 20 н. м. 10 н. м. 5 н. м. 1.75 н.м.
Парагвай . 240 ґуар. 120 ґуар. 60 ґуар. 20 ґуар.
США . . . 8 дол. 4 дол. 2 дол. 40 ц. 80 цент.
Франція.. 25 н. фр. 12.50н. фр. 6.30 н. фр. 2.10 н. фр.
Швеція... 28 кор. 14 кор. 7.50 кор. 2.50 кор.
В інших країнах — у перечисленні на валюту даної держави
Адреси наших Заступників на стор. 2.
Обкладинка роботи проф. Р. Лівонського
Ргіпіей Ьу тікгяіпіап РиЬІіаЬегв ІД й-, 237, Ілуегрооі Неї., Еюгніоп, N.1. Теї.: КОК 1828.
Кн. 4/110(184).
А ольмлиіЛ,
ПІЛ 51XI
іссіап літемип'Х&яий мі&нюгиіе
КВІТЕНЬ, 1963 Річник X (XVI)
ЗМІСТ ІУ-ої КНИЖКИ
— ДОЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В УКРАЇНІ.......................... 363
Д-р О. Воропай: ЕТНОГРАФІЯ — НАУКА ПРО НАЦІЮ (закін., 2) 367
І. Світ: СУД НАД УКРАЇНЦЯМИ В ЧІТІ (продовження, 2) ....... 381
Інж. Лев Биковський: ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ У ВАРШАВІ 1944
РОКУ (Спомини очевидця, закінчення, 4) ................ 390
Є. Алетіяно: »3 ІДЕЄЮ У СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ« (про-
довження, 5) 399
Леонід Полтава: ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ............................ 409
О. Моргун: НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ... (Спогади про Л. Українку) 420
Проф. Вадим Щербаківський: МЕМУАРИ (продовження, 10) ...... 435
Поезії
Ольга Лубська: РАННЬОЮ ВЕСНОЮ; НАДВЕЧІРНЯ ПІСНЯ; ПТА-
ХИ ЛЮБЛЯТЬ ВОЛЮ; ЗАСІЮ НИВУ ЗОРЯМИ — 446-447. *
Богдан Бора: МАЗЕПА; ЖАЛЬ — 447-448. * Андрій Легіт: ВІРЮ
Я — 448.
Проф. Юрій Григоріїв: ЮВІЛЕЙ БЕЗСМЕРТНОГО ТВОРУ (У 100-
ліття опери «Запорожець за Дунаем«, 150-тиліття з дня наро-
дження та 90-тиліття з дня смерти її автора). 449
Левко Ромен: ВЕСЕЛКА І — П’ЯСТУК ............... 457
Петро Кізко: ЕПІТЕТИ В ШЕВЧЕНКОВІЙ ПОЕЗІЇ ...... 463
(іч): МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ ЯК ПИСЬМЕННИК.......... 465
— У 80-ТИЛІТТЯ Д-РА ДМИТРА ДОНЦОВА ............. 471
— ПОВІДОМЛЕННЯ В СПРАВІ ЛІТЕРАТУРНОЇ СПАДЩИНИ М.
ОРЕСТА ...................................... 472
Д.: З УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ У ДІЯСПОРІ (Хроніка) .. 473
— ПОЖЕРТВИ ..................................... 478
Передрук дозволений за поданням джерела
ВИДАЄ «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПІЛКА»
ЛОНДОН
ЗАСТУПНИКИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ «
АВСТРАЛІЯ:
“ІЛЬтату & Воок Зирріу"
1, Вагооп 51.,
Сіепгоу 9., Уісіогіа.
Мг. Ж. Еуіизуп
95 Ва/інсі Зігееі,
О’Соппог, А.С.Т.
СапЬега.
АВСТРІЯ:
М. Реігизхсгак
У7аігта.ппзІг. В 4/2. 2,
5аІгЬигд-Аідеп.
АРҐЕИТІИА:
Ж. 2азіаитуі
Еоіег 5039,
Виепоз Аітез.
БЕЛЬГІЯ:
Оіпеїап Коизаі
Всі. Скагіетадпе, 72, Впи
КАНАДА:
Ж. Макаг
140, Ваікигзі 8іг.,
Тогопіо, 2 В, Опі.
НІМЕЧЧИНА:
“5кІаск Регетоку”
Мйпскеп, 8.
герреііпзіг. 67.
ПАРАГВАЙ:
І. Ьуігиупоиууск
Сазіїїа сіє Соггео, 70,
Епсагпаііоп.
США:
Н. СеЬгіі
303 Е. 8ік 81..
Яеи> Уогк 9, Її/У.
Чікаґо і околиця:
ВоМап КазгиЬа
2451 Ж. Кісе 8іг„
Скісадо 22, Шіпоіз.
Дітройт і околиця:
М. Еейузкуп
6786, Метотіаі 81.,
Оеігоіі, 28, Міск.
Ціна цього числа в Кольпортерів і Заступників — 4 шіл. (анг.) або
80 цей. Всіх наших Кольпортерів і Представників поза Беликобрітанією
просимо розраховуватися з нашими Заступниками. Про кожну зміну
адреси просимо повідомити головну Адміністрацію в Лондоні.
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« — ЦЕ НАЙКРАЩИЙ СУСПІЛЬНО-
ПОЛІТИЧНИЙ І НАУКОВО-ЛІТЕРАТУРНИЙ МІСЯЧНИК ДЛЯ
КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ І КОЖНОЇ УКРАЇНКИ НА ЧУЖИНІ.
СЛУЖИТЬ ТІЛЬКИ ІНТЕРЕСАМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
І ЙОГО БЕЗКОМПРОМІСОВІЙ БОРОТЬБІ ЗА УССД!
СПОВНІТЬ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК: ВПЛАТІТЬ ПЕРЕДПЛАТУ,
ПРИЄДНАЙТЕ НОВИХ ЧИТАЧІВ І ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ТА
ВСЮДИ РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ ЙОГО МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ
ЕМІГРАЦІЄЮ!
»Ф4**.>{.<»<».:..^:'^:чч**4«**ф**:«<******4******ф**:>*»:>фф*ф**«>ф**ф*ф>:>«Ф4
!63
ДОЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В УКРАЇНІ
«Слово, моя ти єдиная зброє.
Ми не повинні загинуть обоє,
Може, в руках невідомих братів,
Станеш ти кращим мечем на катів«.
(Леся Українка)
В попередньому числі »Виз. Шляху« (М. Стиранка: «Культурний ренесанс
в Україні*) ми вказували на те, що в сучасний момент культурний ренесанс
в Україні є найбільшою загрозою для московсько-комуністичної імперії.
Внутрішня слабість цієї ганебної імперії виявляється не тільки в ділянці
сільського господарства, що переживає перманентні кризи (про це багато
пишемо і ми і західня преса), а перш за все у національному спротив!
московській колоніальній політиці, у різних формах прихованої і явної
визвольної боротьби поневолених Москвою народів, у спалахах бунтів на
культурному відтинку, зокрема молодого українського покоління.
Вже від довшого часу спостерігаємо в Україні шалений наступ москов-
ських окупантів та їх вислужників на український народ, на все, що духом
українське. Той наступ ведеться під гаслом боротьби з «буржуазними
пережитками» і «проявами українського націоналізму», а насправді ж іде
нагінка на всіх чесних українців, що намагаються рятувати перед москов-
ським заливом духові вартості народу, його культуру, мову й національну
окремішність. В націоналізмі обвинувачується кожного українця, що ви-
явить будь-яким способом свою любов до України, свої національні й
релігійні почуття, або висловить невдоволення з приводу московської
кодошяльної політики. Український націоналізм не дає спокою московським
окупантам; у боротьбі з українськими націоналістами вони застосовують
найганебніпгі методи, щоб очорнити, знеславити український визвольний
рух, особливо його колишніх і теперішніх провідників та носіїв ідеї націо-
нального визволення. Наказують писати повісті, романи, оповідання, поезії,
п’єси, малювати карикатури, що мають «викривати злочинні дії« україн-
ських націоналістів.
Зокрема зміцнився в останні роки московський наступ на українську
мову й культуру. Москва вживає всіх заходів, щоб остаточно змосковщити
українські школи, українську культуру й науку, позбавити українську мову
її національної окремішности і зробити її тільки »наречієм« одного «русского
язика«. Про це багато писала українська вільна преса на чужині, протесту-
ючи проти русифікації і нищення української культури в Україні. Москов-
ські окупанти в Україні спочатку замовчували акцію української еміграції
в обороні української мови, а потім вибріхувалися тим, що — мовляв —
«ленінська політика... створила всі умови для вільного розвитку мов
народів СССР«.
Московська пропаганда намагається довести, що в Україні, мовляв,
українська мова «вільно розвивається» і має забезпечене майбутнє в «соціа-
лістичній системі СССР«. Рух української еміграції проти русифікації в
Україні названо «злобним наклепом» на національну політику комуністичної
364
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
партії, »ворожою акцією буржуазних українських націоналістів®, що слу-
жать інтересам «загниваючого і вмираючого капіталізму®.
Тим часом виявилося, що рух оборони української мови не обмежився
лише акцією української еміграції, він відбився широким відгомоном і на
українських землях та в країнах т. зв. соціялістичного бльоку, де живуть
українці. Спротив русифікації поширився на всі верстви українського
народу, охоплюючи не тільки діячів культури, а й звичайних робітників
і колгоспників.
В українській підсовєтській пресі появилися голоси, що обережно під-
тверджували жахливий стан української мови і виступали на її захист.
Відізвалась, врешті, й «Наша культура®, літературний та популярно-
науковий журнал, додаток до варшавського «Нашого слова®, що появляється
у сучасній «демократичній® Польщі як орган «Головного Правління Укра-
їнського Суспільно-Культурного Товариства®.
В березневому числі тої ж «Нашої культури® (ч. З, 1963) поміщено аж три
статті на тему української мови в Україні — «Мово рідна, слово рідне®,
«Конференція з питань культури української мови« і «Доля рідної мови«.
В першій статті подано нібито коротку «історію® долі та розвитку україн-
ської мови, для якої, мовляв, «після встановлення в Україні радянської
влади... розкрилися широкі шляхи розвитку®. Але, пише автор (М. Т. Щ.),
не зважаючи на те, що «думки Леніна були ясні як сонце, серед партійних
діячів на Україні знайшлися люди (Пятаков, Раковський, Дробніс, Фарбман
та інші), які не погоджувались із мовною політикою радянської влади в
Україні і виступали проти введення української мови в державних і пар-
тійних установах...«
«Група діячів — продовжує він, — яку очолював Дмитро Лебідь, почала
пропагувати «теорію боротьби двох культур**.
Вони намагалися довести, що в Україні відбувається боротьба двох куль-
тур — російської і української. Російську мав репрезентувати міський
пролетаріат, а українську Селянство. Пролетаріат був передовим револю-
ційним клясом, тим самим і репрезентована ним культура мала бути рево-
люційною і проїресивною. Селянство ж було менш революційне і відстале,
тим самим його культура мала бути відсталою і через те негідною підтримки
з боку революціонерів. У практиці все зводилося до заперечення потреби
розвитку української культури і мови та проведення українізації держав-
ного і партійного апаратів*.
«Деяке сповільнення розвитку української мови« було і за «культу особи
Сталіна®, — пише автор, але після ХХ-го, особливо ХХП-го з’їзду КПРС
(період панування Хрущова), на питання мови звернено більшу увагу.
«Однак і після цього в Україні знайшлися окремі діячі, які далі недооціню-
вали ролі і значення рідної мови«.
Очевидно, автор безсоромно бреше, кажучи, що «партія захищала вільний
розвиток мов народів СССР«, що тільки «окремі діячі® і Сталін «припиняли®
розвиток української мови і запроваджували русифікацію України. Він
замовчує те, що в мовній і культурній політиці тих «окремих діячів®,
*) Тут і далі — всі підкреслення авторів статтей.
ДОЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В УКРАЇНІ
365
фактично керівників московсько-большевицької імперії, віддзеркалювалася
стара московська шовіністична й колоніальна політика.
В другій статті »Конференція з питань культури української мови« —
подано обмежені відомості про «Республіканську конференцію», що відбу-
лась 11-15 лютого ц. р. в залі Київського університету ім. Т. Шевченка. Ця
«всенародна справа — пише автор (М. Л.) — зібрала... багатьох мовознав-
ців, письменників, учителів та інших працівників української культури».
В тій статті подано перелік доповідей деяких авторів і деякі цитати з них.
Так, напр., проф. І. Чередниченко говорив: я... Нині у багатьох виданнях
можна знайти чимало як неточностей щодо значення слів, так і дивних
«словотворів», кострубатих слів, зайвих русицизмів та іноземних слів. Ра-
ніше, коли частина мовознавців повірила у т. зв. теорію злиття мов,
висунуту Сталіним, користування таким суржиком вважалося мало не
доблестю...«
Третя стаття — яДоля рідної мови« — найцікавіша. Написав її Д. Порхун,
педагог із Києва. Тут ясніше з’ясовано не тільки стан української мови в
Україні, а також і те, що хвилює чесних українців. Автор подає, чим турбу-
валися учасники Республіканської конференції в Києві:
«Були названі факти, які вказують на те, що ще й досі не виправлено
обмеження в застосуванні української мови, яке за часів культу особи ввели
різні прихильники мовного нігілізму. Вони обмежували тоді і не допускали
українську мову в сферу технічних наук, позбавляючи її наукового харак-
теру, а тих, хто обстоював всебічний розвиток української культури й мови,
обвинувачували в буржуазному націоналізмі та часто карали...
В 1930-1940 роках... закрили школи з українською мовою навчання, що
існували в різних республіках союзу...
Одностайно на конференції засуджено абсурдну теорію про двомовність
нації. Всі погодились на тому, що в кожного народу є тільки одна рідна
мова, а в українського народу — українська. Адже, в програмі КПСС за-
значено, що — «російська мова стала спільною мовою національного єднан-
ня, співробітництва всіх народів СССР«, а не рідною мовою інших народів».
Як бачимо, учасники конференції, щоб боронити українську мову перед
русифікацією, примушені були подавати свої коментарі до партійної мовної
політики, захищаючи таким способом себе від ударів і терору, від нагінки
і переслідування.
Катастрофічний стан української мови виявляється у «пропозиціях» учас-
ників конференції. Тут подамо довший уривок із статті «Доля рідної мови«.
Автор пише:
«Гаряче і схвально віднеслися присутні до пропозиції порушити клопо-
тання перед ЦК КПУ і урядом України в справі того, щоб:
1. У всіх вищих і середніх спеціяльних школах, ремісничих училищах та
курсах вести навчання українською мовою. Підручники для тих навчальних
закладів видавати українською мовою.
2. В усіх установах і підприємствах, на залізницях та інших видах транс-
порту, в торгівлі — всі справи вести українською мовою.
3. Академія наук, інститути, видавництва (щоб) писали і видавали наукові
твори здебільшого (лише «здебільшого»? — прим, наша) українською мовою.
§66
визвольний шлях
4. Кіностудії (щоб) творили художні й наукові фільми тільки українською
мовою, а фільми виробництв інших республік перекладалися на українську
мову.
Запропоновано також, щоб у республіках Радянського Союзу, де живе
українське населення, відкрити загальноосвітні школи з українською мовою
навчання (так, як це здійснено в Україні для російського та інших народів).
Присутні активно підтримали пропозицію — створити при Інституті мово-
знавства Громадський комітет сприяння розвиткові культури української
мови та її поширення у всіх сферах державного і громадського життя«.
Такі «пропозиції* учасників конференції, в умовах московського терору
в Україні, майже «революційні*. Як дивно, як парадоксально звучить те, що
учасники конференції схвалюють пропозиції «порушити клопотання* перед...
Центральним Комітетом Компартії України і «українським урядом*, щоб в
Україні навчання в школах відбувалося українською мовою, щоб в устано-
вах і підприємствах, в академії, інститутах і видавництвах писали й гово-
рили по-українськи, щоб і кіностудії творили фільми українською мовою.
Хіба не ясно, що в Києві нема ні українського уряду, ні «українського* ЦК
Компартії, які турбувалися б долею «української держави*, долею україн-
ського народу, його мовою і культурою, а є тільки філіяли московського
центру, що здійснюють в Україні московську колоніяльну політику. Пред-
ставники української культури в сучасній Україні (з допомогою Громад-
ських комітетів) намагаються вплинути на яничарів з «уряду України* і ЦК
КПУ та рятувати українську культуру й мову, але даремно, бо саме ті
яничари на наказ Москви придушують культурний ренесанс в Україні. Не
будемо далекі від правди, коли скажемо, що «пропозиції* учасників кон-
ференції у Києві — це крик розпачу українського народу, що кидається у
жорстоку боротьбу з окупантами в обороні своєї мови і культури.
Автор статті «Доля рідної мови* каже, що «ця перша конференція матиме
велике значення у справі розвитку культури української мови та її поши-
рення у всіх сферах державного і громадського життя в Україні...« Його
радує той факт, «що українською мовою, її культурою цікавиться молодь —
спеціялісти різних галузів науки. То ж вони так активно обстоювали справи
розвитку і поширення рідної мови*.
Тим часом бачимо, що т. зв. українська преса в УССР майже повністю
замовчала пропозиції конференції. їх не згадується, не обговорюється, вони
опинились «поза законом*. Натомість посилилась нагінка на українську
культуру й мову, зокрема на їх оборонців.
Але той факт, що український нарід на рідних землях розпочав боротьбу
з московськими окупантами, захищаючи рідну мову й культуру, має велике
значення. Ця боротьба то притихає, то спалахує ще з більшою силою і за-
гострюється. Нашим першим обов’язком у вільному світі є докласти всіх
зусиль, щоб підтримати наших братів в Україні, розкривати московську
колоніяльну політику, зміцнювати дух спротиву в Україні, який у відповід-
ний час перетвориться в «іскру вогню великого* і завершиться перемогою
визвольної боротьби українського народу.
367
Д-р О. ВОРОПАЙ
ЕТНОГРАФІЯ — НАУКА ПРО НАЦІЮ
(Закінчення, 2)
П
Щодо країн Західньої Европи та Північної Америки, то в перші роки після
другої світової війни національна проблема в цих країнах стала модною
темою не тільки в етнографічній, а й у соціологічній літературі. Почали
з’являтися книжки, ба навіть виникла ціла література, де автори-космо-
політи намагалися заперечити ідею національно-державної суверенности,
але, здебільшого, не своїх великих »старих» держав, а тільки тих, що
лише домагаються національної суверенности, — тих менших, що не
хотять сидіти тихо.
Так, напр., у Лондоні, 1945-го року з’явилася книга Есперсона «Людство,
нація та індивідуальність» (“Мапкіпсі, Каііоп апй Іпдіуідиаі”), де автор
намагається доводити, що ніколи і ніде не було встановлено, що саме треба
розуміти під словом »нація«. А щоб підірвати ідею національної суверен-
ности, він пропонує усунути з компетенції нації всі політичні та військові
справи, ба навіть більше, він пропонує усунути емоційні почуття, що
викликаються любов’ю до свого народу і гордістю за свою націю. Ідея, як
бачимо, божевільна, але дивне те, що голос Есперсона не був одиноким...
Тоді ж, року 1945-го, в Нью-Йорку з’явилася книга Кона «Ідея націона-
лізму» (Н. КоЬп: “ТЬе ійеа оі Наііопаїізт”), де Кон пише, що нація — це
пережиток епохи варварства і дикунства, та що ідея націоналізму була
розвинена ще в стародавніх людей і в греків, а в нашому модерному суспіль-
стві — це вже віджилий анахронізм. Кон вважає, що нація не має ніяких
постійних обов’язкових прикмет, що це поняття не передбачає ніяких
об’єктивних факторів. Нація — це чиста ідея, а національність формується
рішенням створити національність. Люди вільні як створити націю, так і
розв’язати П. Якщо навіть національність виникла, вона може знову зник-
нути; може бути поглинута більшою, або новою національністю. Націо-
нальність є продуктом живої історії людства, а тому вона завжди непостій-
на, текуча.
Отак безпідставно, називаючи націю штучним творивом, Кон проголошує,
що індивідуальна свобода мусить бути організована зверх національної. Він
пропонує розірвати зв’язок нації з державою, «деполітизувати національ-
ність». Отже, — хаос, анархія, космополітизм — це ідеал для Кона. Далі
він робить поступку для сантиментальних людей, радячи розглядати націо-
нальність як «особисте хвилююче почуття», але поза зв’язком будь-якої
політичної організованости. Боротьбу за національну незалежність той пан
називає не інакше, як «провінціяльний тоталітаризм».
Але далі бачимо, що ці рецепти Кона призначені не для всіх, що не всі
нації «віджитий анахронізм», бо ось, наприклад, американська нація ліпша
368
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
за інші, бо вона, мовляв, була зформована універсальною ідеєю, а тому
кожний може бути включений в американську націю, а то й асимільований
цією нацією. Більше того, кожний повинен зробитися американцем, бо
майбутнє, бачте, належить «американському духу«. Америка — це пра-
образ майбутнього суспільства. Отже, щодо Америки, то їй до лиця націо-
налізм, а для інших — індивідуальний космополітизм.
Альфред Коббан у книзі «Національне самовизначення» (“Каііопаї 5еИ-
деіегтіпаііоп”, Ьопсіоп, 1945) пропонує відкинути національну суверенність,
бо вона, мовляв, непримиренна з вирішенням основних проблем сучасного
світу — «економічні і військові умови диктують потребу створити широкі
політичні угрупування«, а національна суверенність, як думає Коббан,
перешкоджає цьому.
Дон Луїджі Стурцо в книзі «Націоналізм та інтернаціоналізм» (“Каііопаїізт
апсі Іпіегпаііопаїізт, Неху Уогк, 1946) пропонує дуже легкий »бизнес«, а
саме: замінити національну свідомість інтернаціональною свідомістю, бо це
необхідна передумова до створення «понаддержавиж зі світовим парлямен-
том і світовим урядом, — наївна і немудра вигадка!
Австрійський соціяліст, Оскар Паллак, заявив, що час малих національ-
них держав відійшов у минуле, а бельгійський соціяліст Спаак оголосив
національну суверенність старою реакційною ідеєю, що вийшла з моди,
але у Конґо, як ми знаємо, йому не повірили.
Вся ця писанина та всі ці вислови безглузді й шкідливі, бо, як всі ми
добре знаємо, кожний народ, — великий чи малий, — має свій національний
характер, свій власний спосіб життя, свої звичаї, свої обряди і свої уподо-
бання. Кожний народ любить свою національну культуру, гордиться нею,
шанує і розвиває її. Кожний народ має природне право на свою націо-
нально-державну суверенність.
Космополіт-безбатченко завжди і скрізь викликає до себе тільки зневагу
і призирство всіх чесних людей. Послаблення національного почуття,
втрата національної гордости завжди і скрізь вважалися і вважаються
явищем патологічним, ненормальним і шкідливим.
Етнографія, як наука про націю, здавалося б, втрачає свій зміст там, де
починається космополітизм; де національну культуру намагаються замінити
штучним творивом якоїсь «світової культурної моделі». На наше здивування,
американські етнографи на чолі з професором Чікаґського університету, У.
Уорнером, організували у стейті Арізона школу для підготовки «світових
громадян». Про ту т. зв. школу була навіть спеціяльна публікація в
“Атегісап АпіЬгоро1о§і8і” (3, 1948), де пояснювалося, що студентами в тій
школі можуть бути тільки молоді люди, які ще »не обтяжені національними
забобонами». Отже, школа модерних яничарів, зрадників своїх батьків,
свого народу. Бути вчителем у такій школі — це велика ганьба для вченого
взагалі, а для етнографа тим більше.
III
В той же самий час, у перші роки після закінчення другої світової війни,
підсовєтські етнографи критикували західній і американський космополі-
тизм, заявляючи, що ідеї «буржуазного націоналізму» їм теж чужі, та що
«прапором совєтської етнографії є пролетарський інтернаціоналізм». Але
ЕТНОГРАФІЯ — НАУКА ПРО НАЦІЮ
369
що ж то таке «пролетарський інтернаціоналізм* і чим він відрізняється від
космополітизму?
Відповідь на це питання знаходимо в статті І. І. Потехіна «Задачи борьбьі
с космополитизмом в зтнографии« (Сов. зтнография, 2, 1949). Сам Потехін,
як можна судити по тону його статті, є політруком в етнографії, а тому, —
дуже імовірно, — його точка погляду є партійною директивою для під-
совєтських етнографів. А він, Потехін, думає, що — «тільки в соціалістич-
ному суспільстві (очевидно, московського типу) національні інтереси гармо-
нійно зливаються з інтересами інтернаціональними*. Іншими словами, під
большевицько-московською кормигою все мусить бути згармонізоване.
Але це ще не відповідь на поставлене вгорі питання, це тільки передмова
до нього. Сама ж суть різниці поміж космополітизмом і пролетарським
інтернаціоналізмом яскраво проявляється там, де Потехін критикує про-
фесора Проппа, російського ж фолкльориста, за те, що той в своїй роботі
«Исторические корни волшебной сказки« замало хвалив російську науку
і забагато «роздував заслуги різних європейських авторитетів*. І ось саме
за це він космополіт, бож якби він, Пропп, був «чесним інтернаціоналістом*,
то роздував би тільки авторитет російської науки.
Отже, роздування заслуг європейських авторитетів — це «безрідний
космополітизм*, а вихвалювання російської науки — це «пролетарський
інтернаціоналізм*. Оце і є точна відповідь на поставлене вгорі питання.
Можемо навести ще кілька характеристичних прикладів потехінського, чи
то пак «пролетарського інтернаціоналізму* в етнографії.
На конференції по вивченню фіно-угорських народів, при ленінград-
ському університеті, року 1947-му, член-кореспондент Академії Наук СССР,
Д. К. Зеленій*, прочитав доповідь про спільні елементи в стародавній
руській і фінській одежі. При цьому доповідач ствердив, що фіни дістали
свій національний одяг не від «русских*, а з Заходу. «Виявляється, — з
жахом стверджує Потехін, — що шушан-жупан пересік всю Европу, прой-
шов від Піренейського півострова аж до Мордви на сході Европи, ба більше
того, — з Заходу прийшла мода на головне вбрання у вигляді птаха*. Все
це космополітизм і низькопоклонство перед Заходом, бо якби Зеленій був
«пролетарським інтернаціоналістом*, то він говорив би навпаки, що шушан-
жупан прийшов з Московщини на Захід, то дарма, що на Московщині той
одяг якщо й носили, то значно пізніше ніж на Заході.
Дісталося від Потехіна і професорові Жирмунському за те, що мав сумнів,
кому належить героїчний епос узбекського народу? «З точки погляду проф.
Жирмунського, — пише Потехін, — безрідний сюжет «Чоловік на весіллі
своєї дружини*, що виник невідомо де і коли, гуляє по всьому світі та
визначає не тільки епос узбекського народу, а й пісні «Про повернення
*) Ця доповідь Зеленіна була надрукована в «Советское финно-угро-
ведение*, І, Ленинградский ордена Левина Государственньїй університет.
Ученьїе записки. Серия востоковедческих наук. Бьш. 2, 1948. Стаття Зеле-
ніна має інтерес і для української етнографії, бо пояснює дещо і про похо-
дження нашого національного одягу. — О. В.
870
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
солдата*. Це ж бо теж «безрідний космополітизм*, бож де можуть виникати
епоси та пісні для узбеків, як не в Москві?!
Дісталося ще від Потехіна і археологові Равдоніксові за те, що текст
другого тому його праці «История первобьітного общества* (1948) рябіє від
знахідок закордонних учених і «рідко, дуже рідко зустрічаються імена
російських учених*.
Як бачимо, «пролетарський інтернаціоналізм* совєтського типу — це
ніщо інше, як старий як світ російський великодержавний шовінізм. Етно-
графія в даному випадку є ніщо інше, як ще один засіб пропаганди своєї
«великости* та «могутности*, — пропаганди старого російського імперіаліз-
му. Саме для цього вони й розвивають свою етнографію і в той же час
здушують розвиток етнографічної науки інших народів.
До речі, в 30-х роках, коли в Україні всі етнографічні наукові установи й
організації були закриті, а їхні видання ліквідовані, в самій Московщині
всі етнографічні установи і всі їхні видання продовжували існувати, як
існують ще й досі. Журнал «Советская зтнография*, наприклад, безперервно
виходить ось уже біля сорока років, і редагують його не поети, а таки
справжні науковці-етнографи.
І, нарешті, ми можемо сказати твердо і впевнено, що ніякий космополі-
тизм та ніякий інтернаціоналізм не здібні замінити собою націю, бо націо-
нальні почуття — це природні почуття кожної нормальної людини і ніякими
штучними вигадками їх замінити не можна.
Етнографія — це наука про націю, і вона повинна бути справжньою
наукою, що вивчає, досліджує і стверджує національну специфіку; націо-
нальні особливості культури і побуту народу.
Але перше і найголовніше завдання етнографії — це плекати глибоку
національну свідомість і давати наукові обгрунтування природних прав
бездержавного народу на його національно-державну суверенність.
ЗВ’ЯЗОК ЕТНОГРАФІЇ З ІНШИМИ НАУКАМИ
Етнографія пов’язана з іншими ділянками людського знання, як ось з
історією, археологією, мовознавством, антропологією, частково з ботанікою,
зоологією, географією та іншими науковими дисциплінами.
З історією етнографія пов’язана тому, що події історії народу мають знач-
ний вплив на його культуру і побут; з другого боку, правильне розуміння
історичних подій вимагає всебічного обліку культурно-побутових особли-
востей даного народу, нації.
З археологією етнографія пов’язана тому, що досліджуючи історію форму-
вання культури даного народу, а особливо вивчаючи його походженню,
етнографія постійно звертається до матеріялів археології, які допомагають
відновляти картину первісної культури людства. В свою чергу археологія
широко користується даними етнографії при реконструкції культури старо-
давнього населення, що залишило по собі ті, чи інші археологічні пам’ятки.
З мовознавством етнографія пов’язана тому, що мова, як одна з найваж-
ливіших етнічних прикмет, дає етнографії багато важливих відомостей для
дослідження національних прикмет даного народу, чи характеристичних
ЕТНОГРАФІЯ — НАУКА ПРО НАЦІЮ
371
особливостей окремих етнічних груп. Зі свого боку етнографічні матеріали
часто допомагають мовознавству в дослідженні історії та поширенні мови,
чи її окремих діалектів, а також і процесів асимілації.
З антропологією, ак наукою про фізичну природу людини, етнографів
стикається найбільшою мірою при дослідженні проблеми етногенези, —
проблеми походження народу чи нації. Крім того, для етнографа має велике
значення антропографія — частина антропології, що вивчає прикмети
окремих людських рас.
З природничих наук, крім антропології, етнографія якоюсь мірою пов’я-
зана з медициною та ветеринарією при дослідженні народних способів ліку-
вання тварин і людей. Крім того, існує ще етноботаніка — частина етно-
графії, що вивчає народні способи використання рослйн, а особливо дико-
ростучих, в щоденному побуті та в народній медицині; етнозоологія — до-
слідження тварин у звичаях і віруваннях народу.
З географією етнографія пов’язана якоюсь мірою при дослідженні геогра-
фічних, чи краще сказати, екологічних (природних) умов, у яких форму-
ються культурні та побутові особливості народу. Досить близькі для геогра-
фії проблеми розселення народів по земній поверхні та проблеми етнічної
статистики і картографії, що також входять і до кола ведення частини
етнографії, що має назву »етнічна географія®.
Крім того, етнографія пов’язана з архітектурою при вивченні народної
архітектури та традиційних способів будування споруд; з мистецтвознав-
ством — при дослідженні народного мистецтва.
Щодо історії культури, то етнографія відрізняється від останньої тим, що
намагається встановлювати етнографічні формації, а історія первісної куль-
тури вивчає людство в цілому.
За Кагаровим (1928), етнографія відрізняється від генетичної соціології
тим, що вивчає процес розвитку суспільного життя в конкретних утворах
його (конкретного народу, нації, — О. В.) з допомогою комплексної методи,
а генетична соціологія ставить своїм завданням типологічно будувати істо-
рію суспільства та встановлювати загальні закони розвитку його, від
первісних ступенів — до вищих та складних суспільних організмів.
Етнографія певного мірою сходиться з демографією, бо обидві ці науки
досліджують людські колективи; але демографія досліджує склад та рух
людности з погляду статі, віку, родинного стану, економічного становища,
народження, шлюби, смертність людей взагалі, ігноруючи при цьому націо-
нальний момент, а етнографія має справу саме з племінними або націо-
нальними групами.
Для розуміння завдань етнографії дуже важливо правильно зрозуміти
взаємовідношення її з усіма переліченими тут науками, а ще важливіше
вміти правильно сполучати дані цих наук; вміти практично застосовувати,
розробляти, комбінувати матеріяли всіх цих наукових предметів. Для цього
треба багато знати, треба мати широку ерудицію одночасно в кількох
науках, а особливо в біології і соціальних предметах, бо ж етнографія, як
ніяка інша наука, стоїть на кордоні поміж соціологією і природознавством.
372
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ФОЛКЛЬОР
Термін »фолкльор« (“Еоік-Іоге”) вперше запропонував відомий англій-
ський історик Вільям Томе (А/У. Д. Тйотз), виступивши під ім’ям Амвросія
Мертона в лондонській газеті “Тйе Аіііаепеит” (від 22-го серпня 1846 року)
з закликом збирати та публікувати матеріали стародавньої поезії, обрядів
і вірування. Вже в той час така ідея не була новою, бо саме поняття про
суму виявів народної творчости відоме було в літературі під іншими назва-
ми. ІЦе за доби німецької романтики (початок ХІХ-го століття) виникає ціла
низка нових термінів: “Уоікзіит”, “Уоікіїеіі”, “Уоікзкипсіе”, “Уоікз-
їогзсЬипд”. З них “Уоікіїеіі” вживає Ґете в своїх “Махітеп ипй КеЯехіопеп”,
“Уоікзішпзкипйе” трапляється у В. Ь. Дакп’овій книзі “Веиізсіїез Уоікзіит”,
що вийшла в Любеку року 1810-го, а слово “Уоікзкипсіе”, що дослівно від-
повідає англійському термінові “Гоїк-Іоге”, вперше вжив Д. В. КпаШ року
1813 (V. СегатЬ, 1924).
В наш час різні європейські народи на означення народної творчості,
поруч з терміном “Воік-Іоге”, вживають і свою власну термінологію, а саме:
в Німеччині: “Уоікзкшкіе”, “Убікзіитзкипсіе”, “Уоікзіейге” і “Уоікіоге”;
у Франції — “Тгайіііопз рориіаігез”, “їоікіоге”, “Йетоіодіе”, “сіето-
рзуско1о§іе”; в Італії — “Тгабігіопі рориіагі іі їоікіоге” (Согзо), “Йето-
рзісо1о§іа” (Оііге, ІтЬгіапі), “бетоіодіа” (Зіапізі. Ргаіо), “зсіепха бетіса”
(Етіїіо Тега), “еіпо§гайа” (Ь. Ьогіа); в Еспанії — “Тгайісіопез рориіагез, еі
їоікіоге” (С-иісіїоі), “заЬег рориіаг”, “<іето1о§іа”, “бетозойа”, “йетоіеспо-
§гайа”; в Португалії — “Петоііса”, “їоікіоге”; в Греції — “Ьао^гайа”.
Слов’янські народи теж, поруч з терміном »фолкльор«, вживають і свою
власну термінологію. Поляки — “Ройапіа Іийохуе”, “їоікіог”; чехи — “Ьійо-
уейа”, “Магойоріз”, “і'оікіог”; сербо-хорвати — «Народне умотворене«,
“Магойпе итоіуогіпе”, “їоікіог”; болгари — »Народни умотворения«, «фолк-
лор«; москалі — «Народнеє творчество«, «фольклор»; українці — «Народна
творчість», «усна словесність» і «фолкльорж.
Погляди вчених на суть та межі фолкльористики різко розходяться. Ця
проблема вже не раз в історії науки викликала жваві дискусії. Перша з
таких дискусій виникла ще року 1884-го на сторінках лондонського журналу
“Еоік-Іоге”. Дискутувалися тоді такі проблеми: зміст, завдання та методи
науки про фолкльор. Е. Зійпеу Нагіїапй (1884-1885) визначав фолкльористи-
ку як антропологію в застосуванні до психічного життя малокультурної
людини. При чому, фолкльористика, на його погляд, не обмежується ви-
вченням архаїчних форм, а досліджує також і новотвори.
О. Ь. Сотте (1885) заперечував ці погляди Гертлянда і накреслював
чотири стадії в науковому дослідженні фолкльору, а саме: фолкльор сучас-
них цивілізованих народів — це вихідний пункт до вивчення фолкльору
взагалі; порівнювання до подібних явищ в житті інших європейських
народів; аналогії та паралелі в індійському фолкльорі та, нарешті, порів-
няння зібраного матеріалу з уявами сучасних дикунів, щоб встановити
природу та еволюцію факту, який цікавить дослідника. В іншій своїй
роботі О. Ь. Сотім (1890) доводить, що різниця поміж фолкльором та антро-
пологією є в тому, що антропологія (етнографія в нашому розумінні)
ЕТНОГРАФІЯ — НАУКА ПРО НАЦІЮ 373
вивчає вірування і звичаї некультурних народів з усіх боків, а фолкльо-
ристика тільки з боку психологічного. Таке психологічне дослідження,
мовляв, може пояснити ті залишки первісної доби, які збереглися в пізніших
нашаруваннях культури.
Своєрідне тлумачення терміну »фолкльор« запропонувала, на сторінках
“Тйе Еоік-іоге” (ПІ, 1885, 97 й. 267 й.) ЗЬагіоіа Вгипе; вона говорила, що
фолкльор не є наука про народ, а лише наука народу, народна мудрість,
а це значить, що фолкльор не є наукою в звичайному значенні цього
слова; фолкльор може служити тільки матеріялом для науки. Стосунки
поміж фолкльором і наукою такі, як, наприклад, поміж мовою і лінгвісти-
кою, людиною і антропологією.
Проф. Ю. М. Соколов (1926) теж вважає, що фолкльор — це лише
матеріал для науки, а фолкльористика — це вже наука про фолкльор.
Цей розподіл був прийнятий іншими науковцями і тепер цією термінологією
користуються всі, чи майже всі, сучасні дослідники народної творчости.
Досить правильно, на наш погляд, давав визначення фолкльору Вл.
Лесевич (1889), він писав: «Фолкльор — це ціла сукупність народного знан-
ня, вся маса різноманітних відомостей та висловлювань народу про своє
життя, що ґрунтуються на усній традиції і стоять поза культурними
впливами®.
Досить цікаві погляди на завдання фолкльору мав А. уап Сеппер (1924):
фолкльор, — писав він, — це не є звичайна збірка розрізнених дрібних
фактів, більш-менш цікавих чи розважних, це синтетична наука, що
вивчає спеціально селян та сільське життя, а також відгуки його в оточенні
індустріальному і міському. До компетенції фолкльору цей автор включав
не тільки казки та леґенди, пісні, вірування, прислів’я, магічні обряди, а
також і танці, народне шанування святих, житло, оселю, посуд, знаряддя,
мистецтво, звичаєве право і, нарешті, характер почувань та способи вислову.
Дещо дивно звучить визначення фолкльористики Ьегуіз’а Зрепсе. В його
“Ап ІпігоФісііоп іо йіе МуіЬо1о§у” (Ьопдоп, 1921) записано, що фолкльор
охоплює лише залишки або пережитки стародавніх вірувань і обрядів, що
існують серед неосвічених та напівосвічених шарів культурних націй, а
тому, — як він думає, — можна говорити про фолкльор Англії, Німеччини
або Італії, але говорити про фолкльор дикунів Африки, Австралії, чи
Америки... незвичайно неправильно (із Ьі§Ь1у іпсоггесі).
К. К. Магеіі (1920) в своїй праці “РзусЬоіо§у апй Еоік-іоге” (ЬопДоп, 1920),
розумів фолкльор не як поклади інертної маси культурних залишків, пере-
житків (ап іпегі шазз оі сиііигаї їоззііз), а як рух або процес (тоуетепі ог
ргосезз), що тісно поєднаний з примітивним, на його погляд, світовідчуттям.
За Кагаровим (1928), фолкльористику треба вважати за особливий «сег-
мент етнографії®, що охоплює вивчення усної поетичної творчости та
побуту примітивів, але через особливості обслідуваного матеріалу, він
(фолкльор) тісно поєднаний з літературознавством.
Михайло Грушевський (1923) народний твір характеризує такими словами:
«Твір незаписаний — перепущений через усну традицію поколінь, часом
довгого ряду їх, — тратить ці контури, обтерається, шліфується, як камінь,
несений водою. Колектив, властиво, цілий ряд колективів, через які цей
визвольний шлях
твір переходить, мандруючи з покоління в покоління, з краю в край...
мають тенденцію стирати все індивідуальне, зв’язане з обставинами місця
і моменту, а полишати й розвивати найбільш загальне, яке віддає настрої
типові, загальнолюдські, більше-менше, спільні різним верствам, часам і
місцям«.
Філярет Колесса (1938), характеризуючи усну словесність, пише: «Цією
назвою обіймаємо ввесь засіб словесних творів, віршованих і прозових, що,
без допомоги письма, зберігаються в пам’яті народних мас та впродовж
довгого часу, не раз цілих століть, переходять усним переказом із поко-
ління в покоління. Такі твори — чи їх складають талановиті одиниці
з-поміж неписьменних селян, чи письменні люди, — переходять в усну
традицію широких кіл і стають анонімні, приспособлюються своїм висловом
і формою до стилю й духа народної поезії, та, підлягаючи безнастанним
змінам, живуть у великому числі відмін, що творяться майже при кожному
їх повторенні з пам’яті».
Але усна словесність — це тільки один з видів народної творчости.
Народна ж творчість у широкому і повному значенні цього слова, як ми
розуміємо, охоплює всі види мистецько-творчої діяльности народу: поетичну
або усну творчість, народну музику, танці, народний театр, образотворче
і орнаментальне мистецтво, що проявляється в оздобах одягу, вишивках,
килимах, розписах стін, різьбі по дереву, металу, кераміці, народній архі-
тектурі. У всіх цих видах творчої діяльности народ змальовує реальну
дійсність, зображує і оспівує красу природи рідної землі, висловлює свої
почуття і прагнення; в народних творах яскраво розкривається своєрідність
мистецької культури народу, його справжні національні особливості і
національні ідеали.
Правдивість образів народних творів, сила і переконливість їх, обумовлені
досконалістю знання реальної дійсности, що здобувається в наслідок багато-
вікового історичного досвіду народних мас. В народній творчості завжди
і скрізь відчувається глибока правда.
Звертаючись до широкого кола життєвих явищ, народна творчість пере-
творює їх у багатство і барвистість образів, які так щедро просякнуті поетич-
ною уявою. Мистецькі образи, теми, мотиви, творчі засоби народних творів —
все це наслідок колективної творчої діяльности народу. Вдосконалюючись,
народний твір передається з покоління в покоління, творячи велику спадко-
вість національної культури народу. Дотримуючись створеної віками стійкої
традиції, народ безперервно творить все нові й нові форми та образи.
На ґрунті народної творчости виникають різноманітні форми професійного
мистецтва, — мистецтва, що спирається на спеціальне систематичне вихо-
вання. Отже, народна творчість є історичною основою, на якій розвивається
висока національна культура.
На закінчення цього розділу звернемось і до совєтського розуміння фолк-
льору. Вже згаданий вище нами І. І. Потехін на «Вченій раді» в Інституті
етнографії (Ленінград, 1948) спочатку говорив зовсім правильно, що фолк-
льор за своєю природою є близький і зрозумілий всім і кожному як
формою, так і змістом. Вплив фолкльору на народ дуже великий, а тому,
мовляв, фолкльористи повинні пам’ятати, що в їхніх руках фолкльор
ЕТНОГРАФІЯ — НАУКА ПРО НАЦІЮ
375
мусить стати засобом... «комуністичного виховання совєтського народу».
Але Потехін, як видно, розуміє, що справжній фолкльор завжди був, є і
буде засобом тільки національного виховання, а тому він вважає, що
фолкльористи «зобов’язані втручатися у самий процес творення народного
мистецтва». Отже, за Потехіним фолкльористи мусять займатися фальси-
фікацією народної творчости, мусять вигадувати так званий «совєтський
фолкльор».
І ось саме таким, вигаданим фолкльором, і заповняються всі «публікації*
в совєтських етнографічних виданнях, а особливо в Україні, українською
мовою, під редакцією Максима Рильського.
ІЦо ж ми можемо зробити в дослідженні і розвитку етнографічної науки
тут, на чужині?
На мою думку, перш за все ми повинні подбати про підготовку наукових
кадрів в ділянці етнографії. Ми мусимо мати тут гурт здібних і добре
підготовлених людей, які б розуміли всю повноту значення етнографії, як
науки про націю.
Для цього необхідно, щоб здібні і серйозні люди серед нашої інтелігенції,
самі взялися за студіювання бодай окремих ділянок етнографічної науки.
Як базу для розвитку етнографічно-наукової діяльности тут на чужині,
необхідно, як мені здається, організувати українські національні музеї по
більших і краще організованих осередках.
Крім того, в програму шкіл українознавства необхідно ввести курс
вивчення української етнографії та української народної творчости. Не-
обхідно навчити дітей знати, любити і шанувати звичаї свого народу.
Щодо збору етнографічних матеріялів та матеріялів народної творчости,
то тут, на чужині, ми не можемо зібрати надто багато, але дещо зібрати
все ж таки можемо. Наприклад, ми можемо збирати оповідання-спогади
наших людей про звичаї, обряди та інші побутові деталі з життя в Україні,
що ще залишились у пам’яті емігрантів.
Крім того, можна збирати спогади наших людей про перші враження з
чужини, про зустріч з іншими народами, з життя і праці на чужині, в
чужому оточенні, в оточенні чужої мови і чужих звичаїв. Часом трапля-
ються цікаві спостереження наших людей над звичаями інших народів.
При цьому можна зробити аналізу тих спостережень: що є спільне з на-
шими звичаями, а що є різне. Далі: труднощі з чужою мовою, способи
порозумітись із чужинцями, незнаючи їхньої мови. Описати, як дотриму-
ються наші люди звичаїв свого народу в умовах чужини; як святкують
Різдво, Великдень, Зелені Свята тощо. Можуть бути цікаві спостереження
над мішаними подружжями; над взаєминами дітей-еміґрантів з дітьми
місцевого населення, а також і над взаєминами батьків і дітей в умовах
чужини. Такі записи можуть послужити важливим матеріалом для моно-
графічного дослідження українського населення на чужині.
МЕТОДИ ЗБИРАННЯ МАТЕРІЯЛУ
Існує два способи збору етнографічного матеріалу, а саме: лабораторний
спосіб — це коли потрібний матеріал збирається в музеях, архівах та
376
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
бібліотеках; і польовий, — коли матеріал збирається безпосередньо на місці,
серед того народу, чи тої етнічної групи, яка цікавить дослідника.
Польовий спосіб збирання матеріалу, в свою чергу, ділиться на дві методи:
стаціонарну — це коли дослідник перебуває з науковою метою в досліджу-
ваній місцевості щонайменше один етнографічний рік; і короткотермінову,
що триває лише кілька місяців чи кілька тижнів.
Зібраний матеріал звичайно розподіляється на дві категорії: 1) безпосе-
редні, або джерельні матеріали: сюди належать речі матеріального побуту,
які можуть цікавити етнографа. В умовах чужини це можуть бути ви-
шивки, килими, національний одяг, писанки, різьба по дереву, чи інші
речі, що були вивезені емігрантами з їхнього місця народження, як ма-
теріальні пам’ятки про Рідний Край. До цієї ж категорії можна віднести
і записи оповідань-спогадів. 2) До другої категорії належать посередні
матеріали, — це записи інших дослідників, свідчення літописців, згадки
про етнографічні факти в газетах, чи журнальних статтях.
Щодо техніки збирання етнографічного матеріалу під час польової роботи,
то існує два протилежні погляди. Одні вважають, що необхідно вживати
точно вироблених форм у вигляді анкет, спеціальних бланків, спеціальних
програм. Інші ж протестують проти будь-якої регламентації на тій підставі,
що всі анкети і програми ніби підказують, а то й нав’язують певні відпо-
віді, а це все веде до уніфікації та втрати ориґінальности зібраного
матеріалу.
Насправді ж все залежить від конкретних умов: який матеріал і від
кого збирається. Якщо йде про збирання усних спогадів, то тут багато
залежить від здібностей оповідача. Трапляються такі охочі і вмілі опові-
дачі, що їм ніякої анкети чи програми не потрібно. А буває й так, що
кожне речення, а то й кожне слово треба »витягати«, то в таких випадках
програми й анкети необхідні.
Найпоширеніша форма для фіксування спостережень чи записів опові-
дань, є нотування в грубому »загальному« зошиті — все підряд. Незручність
такої методи в тому, що там досить тяжко знайти запис, який у дану
хвилину нам потрібний. Значно ліпше вживати «абетковий зошит«, з літе-
рами на сторінках, бо там можна розташовувати матеріал під окремими
гаслами за абеткою. Наприклад, під »в« — »весілля«, під »с« — »свята«, під
»д« — дитячі звичаї і т. д. Але найліпше вживати карткову систему, бо
картки можна ставити за абеткою, чи в будь-який інший порядок, бож
вони не прикріплені до постійного місця, як сторінки в зошиті.
Та на чому б не записувати, чи на сторінках зошита, чи на окремих
картках, завжди треба точно зазначати місцевість про яку іде мова. Крім
того, треба записати ім’я та прізвище оповідача, точну дату, коли зроблений
запис і де саме, в якій країні та в якій місцевості.
Закінчуючи розмову про етнографію, як науку про націю, кличу україн-
ських учителів, студентів, звертаюсь до національно-свідомих людей доброї
волі з проханням, з закликом, відновити, розвинути і поглибити вивчення
етнографії, як головної науки про націю!
ЗЦММАКУ
377
ЕТЮЮСЖАРНУ 18 А 8СІЕМСЕ ГОВ 8ТІГОУ ОГ МАТІОМ8*
Ьу
Ог. О. ЧУогорау
811ММАВУ
Іп кіз зкогі їогетоогй іке аиїког гетіпйз їке геайегз їкаї їке тоогсі “Еїкпо-
£гарку” огідіпаіей їгот Сгеек апй із сотрозей ої ітоо тоогйз: “Еікпоз” —
паїіоп (ог реоріе) апй “§гарко” — іо йезсгіЬе. Еог їке йгзі ііте іке тоогй
“Еїкпойгарку” -«газ изей іп їке Еїкпо§гаркізске Ві1<іег§а11егіе, МитЬег§, 1791.
Нотоеуег, токаї йоез іі теап іо йезсгіЬе а паїіоп? УПііск Іеаїигез ої а паїіоп
ог токаї зерагаїе іпйіуійиаіз ої ії із іі песеззагу їо йезсгіЬе? Апй токаї кіпй
ої а геїаїіопзкір ехізіз Ьеїтоееп Еїкпо£гарку апй оїкег Ьгапскез оі китап
Зсіепсе? АП оі їкозе ргоЬІетз аге ітрогіапі апй иг§епї апй ікеу зїіггей а
тоійезргеай йеЬаїе атопя зскоіагз ої аіі паііопз іп їке 19їк сепїигу. Ткаї
(іізсиззіоп зїШ §оез оп. 8оте зскоіагз ипсіегзїапсі Еїкпо§гарку аз а зиЬзійіагу
зикіесі іо Еїкпоіоеу. Оікегз сопзійег іі аз а рагі ої АпїкгороІойУ апй їке
їкігй егоир сіаззііу Еїкпо£гарку аз а зсіепсе їог зїийу ої тойе оі Іііе апй
сиїїиге оі зерагаїе паііопз ог їгіЬез.
Аіїег ехатіпіп§ ргіпсіраї роіпіз оі їкіз (іізсиззіоп їке аиїког арргоаскей
їке таіп ргокіет оі кіз Іесіиге — а Йезсгірїіоп оі Еікпо§гарку аз а зїийу оі
а паїіоп. Не таіпїаіпей їкаї паііопаї-сопзсіоизпезз оі їке таіп паііопз оі
Еигоре тоаз їогтой аі їке епй оі їке 18 апй їке Ье§іппіп§ оі їке 19ік сепіигіез.
Іі тоаз їке їіте токеп їке йерепйепї паііопз Ье§ап іо зеагск іог кізіогісаі
іоипйаїіопз іог ікеіг гійкїз оі іогтаїіоп оі іпйерепйепї зіаіез. Тке паііопз
токіск тоеге роїіїісаііу йіуійей тоеге зеагскіп£ іог їке їкеогеїісаі зиррогї іог
їке ійеа оі ікеіг паііопаї ипіїу. Апй аї їкаї ііте Еїкпо§гарку аз а зсіепсе
тоаз Ьогп. Іі тоаз аізо їке їіте токеп іке аііепііоп тоаз їигпей іо їоік-іоге аз
оп ехргеззіоп оі їке паііопаї зрігіїиаі Іііе.
Іп уагіоиз соипїгіез оі Еигоре, Еїкпоягарку йеуеіорей іп йійегепї тоауз.
Іп їке соипїгіез токіск кауе поі кпотоп паііопаї орргеззіоп, ог кауе аігеайу
ЇОГ2ОЇЇЄП іі, зиск аз Еп§1апй** апй Егапсе, еїкпо§гаркіса! гезеагск оі ікеіг
отоп реоріе каз поі Ьееп іп їке сепїге оі аііепііоп оі ікеіг Еїкподгаркегз.
Ткеіг іпіегезі тоаз сепїгей оп їке зїийу оі їке соїопіаі реоріез.
Іп Сегтапу Еїкподгарку тоаз Ьогп іп їке регіой оі зїг觧1е оі їке С-егтап
реоріе іог їке ипіїу оі іке Сегтап паїіоп.
Оиг їікгаіпіап Еїкпо£гарку Ье@ап іо йеуеіор аз а зсіепсе <іигіп§ їке 19їк
сепїигу. її тоаз їке регіоП оі іке геутоаі апй їогтаїіоп оі їке Цкгаіпіап
паііопаї-сопзсіоизпезз. Тке аііепііоп оі Цкгаіпіап ЕІЬподгаркегз тоаз йігесїей
їо їке зїийу оі їке еікпісаі зресійсіїу оі ікеіг отоп реоріе.
Тке аиїког їигїкег йізсиззез їке ІУезі-Еигореап апй Атегісап созтороіііап
роіпі оі уіето апй зиск тоогкз аз “Мапкіпй, Иаііоп апй Іпйіуійиаі” Ьу
Езрегзоп, 1945; “Тке Ійеа ої Наііопаїізт” Ьу Н. Кокп, 1945; “Иаііопаї 8еИ-
*) ТІїе рарег геай аі іНе Гггзі Зетіпаг оі іке АсІ/иапеей Теасігегз’ Соигзе {от
Цкгаіпіап Зскооіз. Ьеісезіет, 22-23 ЗеріетЬет, 1962.
**) ТНе аиіїїот Ьеііепез іііаі пою, юкеп Епдіапд, каз Іозі аітозі аіі кет
соїопіаі роззеззіопз, іке таіп аііепііоп оі Втііізк Еікподтаркегз юііі Ье іигпед.
іо ікеіг оюп реоріе.
378
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
деїегтіпаїіоп” Ьу А. СоЬЬап, 1945; “Наїіопаїізт апд Іпїегпаїіопаїізт” Ьу Ь.
Яїигссо, 1946 ауєгє тепїіопед. А11 їЬезе АУогкз Ьауе Ьееп риЬІізЬед дигіп§ їЬе
йгзї увага аїїег їЬе Бесопй УУогІд ІУаг апд їЬеіг аиїЬогз таде ипзиссеззїиі
аїїетрїз їо зиЬзїіїиїе їЬе Сгеаї Ійеа ої Иаііопаї іпйерепйепсу і'ог їЬе
Созтороііїапізт.
ЕигїЬег ЇЬе аиїЬог Ьаз дгатоп ЇЬе аїїепїіоп ої Ьіз аийіепсе їо їЬе їасї їЬаї
Боуієї оїйсіаі ЕїЬпо§гарЬу геіесїз “Воиг§еоіз СозтороШапізт” апд їгіез їо
зиЬзїіїиїе ії і'ог ЇЬе “Ргоіеїагіап Іпїегпаїіопаїізт” хуЬісЬ із поїЬіп§ еізе Ьиї
оїд Виззіап ітрегіаіізт. ТЬе аиїЬог сотез їо ЇЬе сопсіизіоп ЇЬаї ЕїЬпо£гарЬу
Ьаз поїЬіп§ іп соттоп еііЬег -ипїЬ созтороіііапізт ог ауіїЬ іпїегпаїіопаїізт
Ьесаизе ії із їЬе зсіепсе аЬоиї еїЬпісаІ їеаїигез оі а §гоир ої реоріе, зсіепсе
аЬоиї а паїіоп.
Іп ЇЬе сЬарїег “Веіаїіопз ої ЕїЬпо§гарЬу їо оїЬег ЬгапсЬез ої зсіепсе” ЇЬе
аиїЬог Йізсиззоз ЇЬе геїаїіоп ої ЕїЬпо§гарЬу їо Ьізїогу, агсЬаеоІоду, Ипдиізїісз,
§ео§гарЬу, апїЬгоро1о§у апд оїЬег паїигаї зсіепсе.
Іп ЇЬе сЬарїег “Еоікіоге” із тепїіопед ЬгіеЯу ЇЬе Ьізїогу ої їЬіз їегт (УУ. Д.
ТЬотаз, 1846) апд аізо ЇЬе Ьізїогу апд деуеіортепї ої ЇЬе ідеа їо соїіесї апсі
зїиду ЇЬе сгеаїіуо хуогкз ої 1аг§е таззез ої реоріе.
Іп сопсіизіоп, ЇЬе аиїЬог §іуез ЇЬе апз\уег їо ЇЬе Їо11о\уіп§ диезїіопз: УУЬаї
сап аує до Ьеге, іп ехіїе, їог а деуеіортепї ої ІІкгаіпіап ЕїЬпо§гарЬу? ТЬе
апзАУег Іеадз їо ЇЬе їоиг таіп роіпїз:
1) То епсоига§е ІІкгаіпіап зїидепїз їо зїиду ЕїЬпо§гарЬу аз а зсіепсе ої
а паїіоп;
2) То іпсіиде іп ЇЬе сиггісиїит ої ІІкгаіпіап зсЬооіз зїисіу ої ЇЬе ІІкгаіпіап
ЕїЬпо,дгарЬу апсі Еоік-Іоге;
3) То огдапіге ІІкгаіпіап Иаїіопаї Мизеитз іп Ехіїе;
4) То зїисіу сизїотз апсі тоде ої Ііїе ої реоріе атоп§ \уЬот \уе аге 1гуіп§
аї ЇЬе тотепї.
Еіпаїїу, ЇЬе аиїЬог §іуез зоте ргасїісаі асШісе Ьото їо соїіесї апсі ргезепге
еїЬпо£гарЬіса1 таїегіаїз.
БІБЛІОГРАФІЯ
Атегісап АпїЬгороІо^ізї, 3, 1948.
Агапгаді, де Т. у Ь. де Ноуоз, Еїпо§гаЙа. Мадгід, 1917.
Воеїїе, УУ. у ДоЬп Меіег’а, ВеиїзсЬе Уоікзкипде, 1926.
Вгоса, Р. Виїї. де 1а Зосіеїе д’АпїЬгороІ., XI, 2, 304-305.
СЬапїге, АпїЬгороІойіе, І.есоп д’ош/егїиге, Ьуоп, 1881.
СоЬЬап, А. Иаїіопаї Беїїдеїегтіпаїіоп. Ьопдоп, 1945.
Согзо, В. Еоікіоге, Воша, 1923.
ВисксуогїЬ, МогрЬоІоеу апд АпїЬгороІойУ, СатЬгідйе, 1915.
Езрегзоп, Мапкіпд, Иаїіоп апд Іпдіуідиаі, Ьопдоп, 1945.
Еіпгі, Е. АгсЬіуіо рег Гапїгороіояіа е Геїпо1о§іа 1, 1.
ЕізсЬег, Е., ЗсЬеідї, УУ. АпїЬгоро1о§. Апгеі§ег IV, 1927.
Еоік-Ьоге Доигпаї, III, 1885, 97 Я. 267 Я.
Егагег, Д. О. ТЬе Зсоре ої Зосіаі АпїЬгоро1о§у, Ьопдоп, 1908.
Сеппор, Агіп. Ье їоікіоге, Рагіз, 1924.
СогатЬ, V. ЕеіїзсЬг. д. Уег. ї. Уоікзк. XXXII, 71 Я.; ЕеіїзсЬг. ї. ВеиїзсЬ-
кипде XXXVIII, 1924.
НаиззЬіІд, Сгипдг. дег АпїЬгоро1о§іе, Вегііп, 1926.
НоЯтапп-Кгауег, Ед. Віє Іїоікзкипде аіз УУіззепзсЬаїї. ХйгісЬ, 1902.
Ноуоз Заіпг, де Ь. Еїпоягайа, Мадгід, 1917.
Нипї, Д. Доитаї ої ЇЬе АпїЬгороІ. Зосіеїу, II, 1864, р. ЬХХХПЛ
Каіпді, В. Ег. Віє Vо1к8кипде, Ьеіргіе, 1903.
КоЬп, Н. ТЬе Ідеа ої Иаїіопаїізт. Ие\у ¥огк, 1945.
КгоеЬег, А. Ь. АпїЬгороІойу, Ьопдоп, 1923.
БІБЛІОГРАФІЯ
379
Кгаиве, Р. Біе Убікегкипйе аів ЇУіввепвсЬай, Реіегтаппв МіЙеі1§. ЬХУІІ,
1921.
Ье-Воп, Сиві, у 3§апгіпі, Еогізсіїгійе б. Уб1кегрвусІю1о§іе еіс. Вегп, 1913,
р. 229.
Масаіівіег, Кер. Вгіі. Аввос. їог Йіе Айуеапс. оі Зсіепс., 1892.
МагеЙ, К. К. Рвусію1о§у апй Гоїк-Ьоге, Ьопйоп, 1920, р. З її., 73 її.
Магйп, К. ЬеІігЬисІї Й. Апйігоро1о§іе, Зепа, 1914.
Мйііег, Ег. А11§етеіпе ЕЙто§гаріііе, їУіеп, 1879.
Каитапп, Напв, Ргітійуе ОетеіпвсЬайвкиїіиг, Зепа, 1921.
Кеитапп, Напв, Сгипйгй§е Йег Йеиівсіїеп Уоіквкипйе, Ьеіргі§, 1922.
Ргшіег-Веу Виїї. Зосіеіе й’АпйігороІ. VI, 2 Зегіе, 1865.
Ковпу, В. Йе, Ьа всіепсе Йе 1а сіуііівайоп, Рагів, 1900.
Возні, Р. у 8§апгіпі, Еогівсіїгійе й. УбІкегрвусЬ. Вегп, 1913, р. 218.
ЗсЬтійі, Етії, СепйаІЬІай і. Апйігороі., Ейіпоі. и. Пг§е8сЬ. 1897.
ЗсЬигіг, Неіпг. Убікегкипйе. Ьеіргі§, 1903.
8§апгіпі, Еогізсіїгійе й. Уб1кегрзус1іо1о§іе еіс., Вегп, 1913.
Брепсе, Ьєхуів, Ап Іпйойисйоп іо йіе Муйіоіоеу, Ьопйоп, 1921.
Зіеіптеіг, 8. К. Ейіпо1о§. Зіий. г. сгзі. Епйуіскі. й. 8йа£е, р. XI вд.
8ІОІ1, Ойо, Віє Епйуіск1ші§ й. Убікегкипйе уоп ііігеп Апїап§еп Ьів іп йіе
Неигеіі. Мій. й. Сгео§г. ЕЙіпо§гарІі. ОевеІІвсЬ., Хйгісії, XVIII р. З, 1918.
8йаск, Айоїї, Ненвівсіїе Віайег і. Уоіквкипйе, І, 1902.
Бйігсо, В. В. Найопаїівт апй Іпіегпайопаїізт, Иеіу ¥огк, 1946.
Торіпагй, Раиі, Еіетепів й’апйігоро1о§іе §епега1е, р. 215.
Туїог, Ей. Апйігоро1о§у ап Іпйойисйоп іо йіе 8іийу о£ Мап апй Сіуііівайоп,
Ьопйоп, 1881; (рос. переклад СПБ, 1882).
ІУеиІе, К. Убікегкипйе и. ІТг§езсїііс1ііе іп XX .ІаЬгії., 1902.
УПпіегпїїг, М. СНоЬиз ЬХХХУІІІ, р. 371 І. 1900, N. 22/23.
Богораз, В. Г. Основьі Зтногеографии, Л., 1928.
Ветухів, А. В. Віхи на шляху від старої статичної етнографії до сучасної
динамічної етнології. Наук. Збірник Етн. Секції ХНДКІУК, 1927.
Волковк, Ф. К. (Хв. Вовк) Антропологія и ея университетское препода-
ваніе. Ежетодн. Русск. Антроп. Общ., V, 1915, 99-107.
Вовк, Хв. Студії з української етнографії та антропології, Прага (?).
Грушевський, М. Історія української літератури, Київ-Львів, 1923.
Кагаров, Євген. Завдання та методи Етнографії, Київ, 1928.
Ковалівський. А. Етнографія та Етнологія, Черв. Шлях, 1925, кн. X.
Колесса, Ф. Українська усна словесність, Львів, 1938.
Лесевич, Вл. Паняти В. Г. Бклинскаго, М. 1889, стор. 343 і далі.
Могилянскій, Н. М. Предметі» и задачи Зтнографіи. Живая Старина, ХХУ,
1916.
Могилянскій, Н. М. Зтнографія и ея задачи. Ежегодникт» Русскаго Антроп.
Общества, ПІ, 1908, стор. 102-105.
Передольскій, В. В. Антропология, СПБ, 1903.
Потехин, И. И. Хроника. Обсуждение на заседаниях ученого совета
Института Зтнографии основних недостатков и задач работьг советских
фольклористов. Советская Зтнография, 3, стран. 149, Ленинград, 1948.
Потехин, И. И. Задачи борьбьі с космополитизмом в Зтнографии. Сов.
Зтнография, 2, стор. 7 і далі, 1949.
Соколов, Ю. М. Художественньш фольклор. І, 1926.
Тахтарев, К. М. Сравнительная история развития человеческого общества
и общественньїх форм. І, 1924.
Харузииь, Н. Зтнографія. І, СПБ, 1901.
Харузина, В. Зтнографія, І, М., 1909.
Шпет, Г. Введение в зтническую психологию. М., 1927.
Штернбергь, Л. Зтнография, Знцикл. Словарь Врокгауза-Ефрона, XII,
СПБ, 1904.
Шуртц, Г. (ЗсЬигй, Н.) Краткое народов’Ьд’Ьніе, СПБ, 1895.
380
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
І. СВІТ
СУД НАД УКРАЇНЦЯМИ В ЧІТІ
[1923-1924 РОКИ]
(Продовження, 2)
Молодий уряд Далеко-Східньої Республіки, організований згідно з ухва-
леною конституцією, мав усі формальні можливості для своєї праці та міг
користуватися повною піддержкою населення. Можливо, що так було б і
сталося, якби не егоїстична політика японського командування на При-
морщині та в інших місцях, що допомагала організуванню у Владивостоці
уряду братів Меркулових, який потім був замінений ультрареакційною
адміністрацією ген. Дитерикса.
Про все це можна б багато сказати, але підкреслимо тільки одне, важливе
для нашої теми: українське життя почало розгортатися саме з моментом
постання Далеко-Східньої Республіки.
Новий уряд (кабінет міністрів) мав у своєму складі трохи забагато кому-
ністів; соціалістів було тільки чотири. Виявилося, що «Селянська більшість®
не мала активних спеціалістів для обсадження міністерств. Комуністи, нато-
мість, мали Влюхера для військових справ, Юдіна для закордонної полі-
тики та інших фахівців, якщо вірити опублікованим досі першоджерелам.
Щоправда, керуючу ролю в самім уряді та в парламенті мала «Селянська
більшість®, що, на основі ухваленої конституції і законів, впливала на них
і контролювала їх. Безперечно, що це було можливе лише в нормальних
умовах діяльности кабінету, що був відповідальним перед парламентом, як
про це свідчать запитання у справі зловживання адміністрації, про що
ми вже згадували.
Головне було те, що обсадження різних урядів у міністерствах відбувалося
на рекомендацію партій із парламенту, адміністрація в селах і містечках
була, переважно, селянської орієнтації.
Нас, безперечно, перш за все цікавить праця міністерства національностей,
на чолі якого був Карл Лукс. Він народився 1888 року в Курляндії, закінчив
лотиську школу і в дуже молодих роках почав брати участь у політичнім
житті, як меншевик. Від 1905-го до 1916-го року перебував у різних в’язни-
цях, а потім був засланий на Сибір, оселився в Іркутській губернії, де
працював у кооперації. Після революції 1917 року його обрано членом
міської управи, а потім — посадником міста Нижнє-Удинська. Наприкінці
1917 року він почав працювати серед бурятів, але коли на Забайкаллі
запанував отаман Г. Семенов і почалися масові переслідування революційних
діячів, він припинив свою працю і подався у ліс, до партизанів. Тут виявив
свою велику активність і вмілість.
Врешті, К. Лукс перебрав командування північно-забайкальськими парти-
занами, повів рішучу акцію проти японців і навіть примусив їх скласти
перемир’я. Тоді вернувся до цивільного життя. (Нортон, стор. 186). Праця,
хоч і коротка, серед бурятів дала К. Луксові можливість обізнатися із
життям і взаємовідносинами мішаного населення, що дуже допомогло йому
СУД НАД УКРАЇНЦЯМИ В ЧІТІ 381
й підготовило його до важливої праці у міністерстві національностей, яке
він очолював. З переконання, він був соціалістом. Петро Марчишин згадує
його, як людину дуже лагідної і товариської вдачі.
Після ліквідації »семеновщини«, К. Лукс повернувся до своєї праці й
був обраний депутатом до Установчих Зборів. Потім дістався на міністер-
ський пост. (Нортон, стор. 186-188). Вже згадана праця серед бурятів дала
йому значний авторитет і допомогла у формуванні складу міністерства
національностей, дуже важливого для Далеко-Східньої Республіки.
Міністерство національностей, згідно з конституцією, мало чотири депар-
таменти, на чолі яких були віцеміністри: український, тюрксько-татарський,
жидівський і до справ тубільних, себто різних азійських племен.
Український департамент очолив П. В. Марчишин. Він був родом з
Галичини; під час війни, як старшина австрійської армії, попав у москов-
ський полон і перебував у Березовських таборах. Революція 1917 року
застала його на Забайкаллі, біля м. Хилок. Тут він почав свою українську
громадську працю, спочатку нелегально, а згодом був обраний керівником
місцевої громади. Потім увійшов до складу Забайкальської Окружної Ради.
Коли голова цієї Ради, С. Шведин, відійшов, П. Марчишин став головою
цієї важливої організації і його запропоновано на посаду віцеміністра
міністерства національностей; пропозицію цю підтримав Секретаріат Далеко-
східньої Української Крайової Ради.
Праця міністерства національностей розвивалася дуже швидко, почалася
підготовка до запровадження в життя національно-культурної автономії,
згідно з законопроектом, що вже був готовий для схвалення парламентом.
Український відділ міністерства національностей, згідно із спогадами П.
Марчишина, утворився 4-го травня 1921 року. (Див. «Маньджурський Віст-
ник«, 12. V. 1934 р.). На початку 1923 року всі відділи міністерства були
перенесені до Хабаровська.
Тим часом організувались нові українські школи в містах: Хилок, Верхнє-
Удинську, Чіті, Борзя, Благовіщенську, Свобіднім та Хабаровську. В інших
місцевостях українські школи вже існували, хоч, щоправда, не в повнім
розмірі навчання.
Міністерство замовило також і шкільні підручники. У той час в Харбіні
заходами Манджурської Окружної Ради були видрукувані абетка та читанка
для початкових шкіл, що їх уклав С. Т. Кукурудза, а також «Історія
України* А. Клюка. (Ця остання книжка збереглася в нашій книгозбірні, —
І. С.).
Треба зазначити, що згідно з постановою Установчих Зборів, школи в
молодій республіці мали одержати нові підручники, особливо з історії та
інших споріднених предметів, бо вважалося, що «нова ідея незалежности
Далеко-Східньої Республіки не може бути як слід запроваджена в життя,
якщо залишаться старі книжки з ідеями та методами старої царської
адміністрації*.
Це була важлива справа і вона знаходила сильну піддержку зокрема з
боку бурято-монгольських делегатів, що виявили найбільшу активність для
забезпечення конституцією їх національних прав. Головною точкою їх
аргументації було те, що стара московська політика у відношенні до не-
382
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
московських народів була спрямована до того, щоб позбавити їх націо-
нального виховання, силою зрусифікувати та вимішати населення. (Нортон,
стор. 199-202).
Тодішня політична ситуація на Далекому Сході дуже перешкоджала
діяльності міністерства. В травні 1921 року з допомогою японців, вірніше,
користуючись їх приятельським нейтралітетом, група старшин кол. капелів-
ської армії зробила переворот-повстання і захопила владу у Владивостоці.
Усунено Земський Приморський уряд і утворено уряд братів Меркулових
(Спирідона й Ніколая), правого напрямку. Але майже цілий рік адміністрація
не перешкоджала діяльності колишніх партій, за виїмком комуністів, що
повтікали з міста й подалися до партизанів.
Там, де були військові операції, що їх проводила кол. капелівська армія
за мовчазною піддержкою японського командування, політична праця
майже припинилася, українські організації часто розглядалися як ворожі,
тому було трудніше вести будь-яку діяльність. Відірвання Приморщини
від загального життя Далеко-Східньої Республіки відбивалося негативно
на діяльності міністерства національностей, бо головна маса українського
населення жила саме на Приморщині.
Наступ білих у районі Хабаровська взимі 1921-22 року утруднив ще
більше зв’язки, а повний брак пляну меркулівського уряду приводить до
загострення у політичнім житті та зміцнення правих кіл, тепер уже монар-
хічного напрямку. Японська політика в той час почала також мінятися,
бо в самій Японії наростали тенденції кінчити інтервенцію, яка вимагала
великих фінансових і матеріальних витрат та приводила до все більших
міжнародних ускладнень. Особливо складна ситуація виникла для Токіо
після скликання у Вашінґтоні конференції у справах Далекого Сходу.
Уряд Далеко-Східньої Республіки вислав свою делегацію до Вашінґтону
(Сквирського, Караваєва і Язикова). Одночасно до Вашінґтону прибула і
делегація уряду Меркулових, на чолі з міністром закордонних справ Р.
Колосниковим і секретарем Скерстом. Обидві делегації виступали від імені
цілого Далекого Сходу, неґуючи одна одну.
Делегація Далеко-Східньої Республіки видала у Вашінґтоні книжечку
про республіку, подаючи в ній загальні відомості про країну, політичну
ситуацію в ній, а зокрема про японську військову адміністрацію та пере-
шкоди з її боку в справі об’єднання цілої території. Були в тій книжечці й
тексти різних документів про договір у справі кордонів між ДСРеспублікою
та РСФСР, включно з декларацією Установчих Зборів про створення
ДСРеспубліки і визнання її Москвою16.
Конференція у Вашінґтоні вирішила відкликати всі союзні війська з
Сибіру й Далекого Сходу, з яких у той час фактично перебували там
тільки японські окупаційні війська, головно на Приморщині, Північнім
Сахаліні та в гирлі ріки Амура (м. Ніколаєвськ на Амурі).
іб) Див. “А зйогі оиШпе ої ІЬе Нізіогу ої ІЬе Ваг Еазіегп НериЬііс”,
ІУавЬігщіоп, 1922, р. 69.
СУД НАД УКРАЇНЦЯМИ В ЧІТІ
383
У Владивостоці в той час вийшло дві важливі книги: перша — великий
том матеріалів про економічне становище Далекого Сходу із загальним
історичним оглядом (видання Торгово-промислової палати); друга —
»Действия Японии в Приамурском крае« (збірка документів, офіціальних
заяв і т. п.), була видана приватним видавництвом.
В той же час відбуваються також зміни у складі ДСРеспубліки і в
загальній ситуації Далекого Сходу, що відбивається на дальших подіях.
Ми вже згадували про невдалий похід на Хабаровськ і на Амурщину.
Меркулівський уряд намагався дістати від японського командування зброю,
але японці не погоджувались на цей похід. Капелівська армія спочатку
мала успіх, а потім, під час боїв біля Волочаївки, вона програла й почала
відступати. Той відступ вже не припинився до кінця.
Так звана народно-революційна армія ДСРеспубліки на початку цієї
офензиви відступила на Амурщину. Виступ капелівців, як їх тоді звали,
примусив провести зміни в командуванні республіканської армії. Кому-
ністи, що довший час, вичікуючи, не проявляли більшої діяльности, тепер
використали початок наступу капелівської армії для розгорнення своєї
діяльности. Вони вислали своїх найліпших організаторів на Амурщину —
Губельмана, Покуса, Слінкіна, Постишева та інших, а серед них і Блюхера,
що потім став на чолі совєтської далекосхідньої армії і був фактичним
володарем цілої території аж до часу усунення його Сталіном.
В лютім 1922 року народна армія перейшла в наступ і після вже згаданих
боїв б. Волочаївки, недалеко Хабаровська, примусила капелівців припинити
свої операції. Головною причиною відступу капелівців була нестача зброї.
27-го лютого народно-революційна армія ДСРеспубліки взяла ст. Бикін
на Приморщині й дальший її наступ зупинився аж біля м. Іману, де вже
були японські війська.
Тоді виявилась дуже цікава й характеристична для Далекого Сходу річ:
з появою в складі командирів і серед військових частин активних кому-
ністів, головна рушійна сила проти реакційних військ та японців, партизани
і частина організованої народно-революційної армії, виступила проти кому-
ністів. Використовуючи нестачу озброєння і одягу, жорстоку поведінку
Губельмана, Покуса, Постишева та інших, ця головна рушійна сила повела
сильну акцію проти комуністів.
Блюхер дав наказ поборювати антисемітизм партизанів, бо тоді був
убитий партизанами голова обкому большевиків Нікітєнко (псевдонім). Він
же почав велику чистку в рядах народно-революційної армії і багатьох
командирів, навіть і комісарів, віддав під суд за «безпорядки». Тим часом
Москва відкликала Блюхера і на його місце прислала Уборичева, що був
тут до кінця відходу японців і «приєднання» Далекого Сходу до РСФСР.
В 1930-их роках Уборичев був ліквідований Сталіном.
Ми зупинилися довше на цих подіях тому, що вони дають нам можливість
зрозуміти настрої і умовини, в яких творилася Далеко-Східня Республіка.
В таких обставинах і українське життя не могло розвиватися нормально,
а селянська маса все більш дошкульно відчувала громадянську війну,
фінансову і господарську руїну, інфляцію та повну неможливість утримати
якОсь своє господарство.
384
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
В червні 1922 року авторові цієї розвідки довелося відбути подорож у
районі сучанських вугільних копалень. У розмовах з робітниками, селянами
та адміністрацією копалень, виявлялися тяжкі умовини життя, що виникли
в процесі майже п’ятилітньої громадянської війни і чужоземної інтервенції.
Частина цих моїх вражень була надрукована в часописі «Вечерня Газета«
(Владивосток).
Все ж таки кооперація намагалася вести свою працю, а її централя у
Владивостоці (»Чумак«) через свої відділи робила все можливе. Тоді вияви-
лась необхідність створити кілька національних комітетів, щоб втримати
громадське життя, бо Далеко-Східній Український Секретаріят у Влади-
востоці опинився у неймовірно тяжкому становищі, що було наслідком
заарештування кількох його членів. Не зважаючи на це, Секретаріят про-
бував далі запровадити в життя постанови своїх чотирьох з’їздів та роз-
почав підготовку до скликання п’ятого українського далеко-східнього з’їзду.
Маємо дві праці, що дають певну картину умовин українського життя
в той час. Одна з них це П. Яхна «Читинський процес», що друкувалась
у «Маньджурськім Вістнику« (дев’ять розділів, на жаль, не закінчена), і
друга — рукопис спогадів М. Л. Пирогова, причетного до української праці
в Микольсько-Усурійську, а потім одного з підсудних на українськім
процесі в Чіті. Але спогади М. Л. Пирогова дуже суб’єктивні, зокрема, коли
мова про діяльність П. Горового і членів Далеко-Східнього Українського
Секретаріату, з огляду на його особисті відносини з П. Горовим.
Авторові цих рядків на протязі років довелося зустрічатися і співпрацю-
вати з багатьма людьми, а часом бути дуже близько до окремих справ,
тому маємо певні застереження до оцінок, що є в рукописі М. Л. Пирогова.
Особливо після того, як були простудійовані всі доступні сьогодні матеріали,
головно видрукувані, як підсовєтські, так й еміграційні, та певна кількість
архівних документів, що збереглися у нас. Щодо матеріялів розкинених у
підсовєтських публікаціях, то нам удалося переглянути майже все
найосновніше.
Час, що пройшов від тих подій, дає нам можливість зробити більш
вільний від суб’єктивних настроїв огляд, ніж це було в раніші роки, хоч
різні причини забрали від нас головних учасників Чітинського процесу,
що відбувся сорок років тому.
Під час існування Далеко-Східньої Республіки українські маси були
розділені кордонами ворожнечі між територією, що підлягала Далеко-
східній Республіці та землями Приморщини, де спочатку панував уряд
Меркулових, а з липня 1922 року уряд «земського воєводи» ген. Дідерикса.
Праця Далеко-Східнього Українського Секретаріяту відбувалася в дуже
тяжких умовах. Окремі його члени, а навіть і його голова Ю. Мова, були
заарештовані реакцією, зокрема після червня 1922 року. Тільки села були
поза контролею, але й там вешталися партизанські групи також не
одного характеру.
В той час під керівництвом Секретаріяту були такі Окружні Ради:
Благовіщенська, Владивостоцька, Іманська, Микольсько-Усурійська, Сво-
бідна, Хабаровська і Харбінська (Манджурська Окружна Рада), остання
була за кордонами Зеленої України. Зв’язок з Окружними Радами був
СУД НАД УКРАЇНЦЯМИ В ЧІТІ 385
дуже утруднений. Влітку 1922 року у Владивостоці, де знаходився Секре-
таріят, такі зв’язки називалися «антидержавними актами», бо Далеко-
східна Республіка вважалася за большевицьку організацію. Більше деталів
про це можна знайти в праці П. Яхна «Читинський процес*, з якої тільки
9 розділів було надруковано у «Манджурськім Вістнику« (чч. 28-31, 33 за
1935 рік, та чч. 1, 3-5 за 1936 р.).
На території Далеко-Східньої Республіки для українського життя утво-
рилися сприятливі умовини. Український департамент Міністерства націо-
нальностей готував пляни розвитку українського політичного, культурно-
національного життя і координації діяльности організацій, в першу чергу
через Окружні українські ради та їх співпрацю з адміністрацією Далеко-
Східньої Республіки. Крім цього, одним з перших його завдань було
заснувати мережі українських шкіл, що мали охопити всі українські
місцевості.
Міністрові Марчишину вдалося здійснити ті пляни тільки в дуже
обмеженім розмірі, з огляду на повільну зміну умовин політичного життя
та військові дії на території, що була під контролею ДСРеспубліки. А
потім прийшов час, коли П. Марчишину довелося тікати з Чіти до
Харбіну, бо ліквідація ДСРеспубліки вже висіла в повітрі.
На Приморщині активну й передову ролю в українському житті пере-
бирали організації Українського Національного Комітету, який мав за мету
тримати зв’язки з окремими гуртками українців та об’єднувати більш
національно свідомий елемент, щоб перетривати тяжкі часи.
Але ці надії виявилися короткотривалими, бо політичні події котилися
швидко і всюди, де не було японських військ, починали свою діяльність
червоні групи, а разом з ними вилазили й адепти воєнного комунізму з
усією його апаратурою. Комуністів стримувало ще тільки те, що в країні
було забагато партизанських відділів, які не підпорядковувалися їм. Крім
того формально діяв ще уряд демократично-буржуазної ДСРеспубліки.
Розділ четвертий вже згаданої праці П. Яхна в «Манджурськім Вістни-
ку« (ч. 31, стор. 2), добре передає настрої населення під час ліквідації
адміністрації «земського воєводи* та евакуації японських військ. Вже
спочатку приходу нової влади по селах і містах почали відбуватися різні
мітинги та збори, на яких представники нової влади і армії обіцяли
населенню все... Населення повірило, що після повної ліквідації решток
старої влади буде можливість зажити спокійно в межах нової держави,
ДСРеспубліки, яка не мала нічого спільного з московсько-большевицькою
владою.
Після оголошення ліквідації Далеко-Східньої Республіки та «приєднання*
Далекого Сходу до нової московсько-большевицької імперії, розгорнулася
праця ГПУ (Государственное Политическое Управление), відділи якого
постали по всій країні. З різних матеріялів видно, що комуністи вперто
реорганізували свої клітини ще під час існування ДСРеспубліки і маємо
навіть офіціальне підтвердження цього в книжці Парфенова та у спогадах
окремих большевицьких діячів того часу. Тут можемо вказати на декілька
таких джерел: В. Еч — «Исчезнувший город* (Владивосток, 1921), «Сибір-
386
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ська Енциклопедіях (про ідею виникнення »ДСР — проекту», т. 1, стор. 425),
та іншії?.
Арештування українців почалися дуже вчасно, зараз же після акту 14-го
листопада 1922 року, яким була проголошена совєтська влада на цілій
території Далекого Сходу. Але голова Українського Далеко-Східнього
Секретаріату Юрій Глушко-Мова був заарештований уже 5-го листопада
1922 року, себто ще до проголошення московсько-большевицької влади.
За арештування Юрія Глушка-Мови стало відоме українцям відразу й
викликало гнітюче враження. Всі надії на те, що, може, московська влада
на Далекім Сході »не буде така жорстокая, як за Уралом, розвіялися.
26-го листопада заарештовано К. Срельбицького, члена Секретаріату. Майже
рівночасно ГПУ заарештувало П. Горового, голову кооперативної централі
»Чумак«, організатора українських національних комітетів.
Не маємо всіх відомостей про те, де й коли заарештовано 120 українців
на цілім Далекім Сході. Знаємо тільки, що більшість із них, після довгих
допитів і слідств, була звільнена. Щоправда, вже після закінчення Чітин-
ського процесу, десь у 1926-1928 роках, вони знову були заарештовані або
депортовані з Далекого Сходу.
Тут подаємо такі дані: У Владивостоці заарештовано — Ю. Мову, П.
Горового, Неділька-Борковського, К. Стрельбицького, полк. Е. Геруцького
(НК* *), О. Корсуня (НК), Д. Кисілева, заступника голови Секретаріату,
Дубовика, Д. Нечипоренка, І. Смульського; В Микольсько-Усурійську —
М. Пирогова (НК), Г. Никитенка (НК), Чепурного; в Чіті — В. Козака,
заступника голови Забайкальської окружної ради, Ол. Кузурмана-Ященка,
Г. Левченка, К. Тишкевича, Г. Катницького. Крім цього в арешті опинилися:
Могилецький, визначний діяч Амурщини, В. Кийович, В. Тимцурак, І.
Булах, В. Никуляк.
Цікавим матеріалом, що з’ясовує арештування українців, є спогади М.
Пирогова, якими ми покористуємося, не зважаючи на те, що вони не
опрацьовані.
«Москва, — пише він, — надавала великого значення українському рухові
й хотіла його ліквідувати відразу. Згідно з тими розпорядженнями, після
приходу червоної армії через 3-4 тижні почалися арешти українцівіз,
навіть раніш, аніж старшин білої армії або урядовців®.
«Арешти були проведені відразу в Микольсько-Усурійську, Владивостоці
та в інших (містах). Спочатку ніхто з заарештованих не знав за що його
і?) Н. Ильюхов й М. Титов: «Партизанское движение в Приморье 1918-
1920 г.г.«, Ленінград, 1928.
«Союзническая интервенция на Д. Востоке и Сибири« (доклад Пишона в
перекладі Виленського), Москва, 1927.
Ильюхов дає цікаву оцінку партизана Г. Шевченка та його відділів, зазна-
чаючи, що він «зневажливо дивився на комуністів®.
*) НК — означає: член Національного Комітету.
!8) Тут автор помиляється, бо писав свої спогади з пам’яті. Дати арешту-
вань ми взяли з офіціального тексту «Приговор Читинського суду® та з
інших джерел.
СУД НАД УКРАЇНЦЯМИ В ЧІТІ 387
беруть, але після того, як усі опинилися в ГПУ — стало відомим, що
арешти проведені за українську працю«.
Далі автор каже, що за нього особисто почав клопотатись його брат, але
з того нічого не вийшло, бо виявилося, що »арешти були проведені на
цілім Далекім Сході«.
Ставлення до в’язнів не було погане, не було жодних допитів або пере-
слідувань. Харчі арештовані одержували від своєї рідні. Ув’язнених під-
тримував духово артист Левандовський, який потім утік із Чіти разом
з П. Яхном.
Через 7-8 днів заарештованих перевели з ГПУ до в’язниці в Микольську,
де становище стало дуже тяжке. В’язничні камери не огріті, а надворі
вже був листопад; наші в’язні опинились між звичайними злодіями і парти-
занами, яких червона армія виловлювала »в подяку за їх боротьбу проти
білих і японців».
У Микольській в’язниці українці просиділи, приблизно, кілька тижнів,
а потім їх знову перевели до ГПУ. Тут їх усіх перевірили і під конвоєм
повели на залізничну станцію. Вже у вагоні вони зустрілися з іншими
українцями Приморщини. Всіх ув’язнених привезли до Владивостоку і
запровадили до приміщень ГПУ.
В камерах ГПУ в’язні одержували їжу з сусіднього ресторану, але всіх
нервувало те, що допити відбувалися вночі. Ці допити показали, що слідчі,
переважно, не обізнані зі справою, теми допитів все мінялися, українські
справи змішувались із шпигунством або бандитизмом і т. п. Часто обвину-
вачений не міг навіть відгадати за що його заарештовано і в чім
обвинувачують.
Допити в ГПУ відбувались, приблизно, кілька тижнів, а потім заарешто-
ваних відставили до владивостоцької в’язниці. Вночі ув’язнених із в’язниці
забирали до ГПУ на допити. Одного разу в’язні були свідками, як гепеуш-
ники брали одного молодого чоловіка на розстріл. Він не хотів іти, кричав,
кликав допомоги, як чекісти тягли його з камери.
«Всередині грудня 1922 року, — читаємо у споминах Пирогова, — з’явився
у в’язниці гепеушник і по списку перевірив усіх арештованих українців.
Потім наказав, щоб усі забрали свої речі. В’язні зібралися на коридорі й
під сильним конвоєм їх повели на станцію Перша Річка, себто на перед-
містя Владивостоку. Був дуже сильний, холодний вітер. На станції всіх
знову перевірили за списком і біля 10-ої год. вночі загнали до двох окремих
вагонів, призначених для арештантів. Серед в’язнів у вагонах українці
знайшли також чимало московської інтелігенції, як ген. Болдирева, Руда-
кова, що пізніше був активним у Шангаї в Товаристві совєтських громадян».
На другий день уранці потяг прибув до Микольсько-Усурійська. На
станції в’язнів чекали їхні родичі з кошами харчів та одягу. Це саме було
і в Хабаровську, де До них прилучили місцевих українців, серед яких був
і голова »Просвіти« Коваленко.
Подорож із Хабаровська до Чіти була дуже тяжка і тривала аж 22 дні,
бо незакінчена ще з першої світової війни залізниця, зазнала ще й сильних
ушкоджень під час громадянської війни. В’язнів харчували неймовірно
388
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
погано, давали трохи води та оселедців, тому передачі від родичів у Ми-
кольську й Хабаровську дуже допомогли в’язням.
Наприкінці грудня 1922 року тяжка й нудна подорож в’язнів закінчилася.
Потяг дістався до Чіти. Настрій в’язнів трохи покращав і всі почали
поратися біля своїх клунків. Десь о год. 10-ій рано в’язнів, за списком,
почали збирати на залізничній плятформі і шикувати в ряди. Серед в’язнів
різко вирізнялась висока постать Ю. Мови, в киреї та шапці (його постійний
кубанський одяг), та постать грубого П. Горового, з люлькою в зубах... В
соняшнім світлі відбивались їх бліді обличчя. У багатьох виросли бороди,
зокрема велика борода була у Ю. Мови, якої він перед тим ніколи не мав.
Плятформа була оточена сотнею червоноармійців, а між ними вешталось
кілька осіб у шкіряних куртках, з кольтами при поясах, і давали різні
розпорядження. Коли всі в’язні вже зібрались на плятформі, червоно-
армійці замкнули кільце і в’язні, вишикувані в рядах по чотири, пішли до
міста. За станцією до конвою прилучилось друге кільце червоноармійців.
Ввесь цей похід в’язнів із станції через місто до в’язниці, головною
вулицею, був певною демонстрацією, щоб «показати пролетаріятові, що
радянська влада виловила важливих політичних злочинців®. Насправді ж
це були звичайні, із змученим виглядом, українські люди.
Чітинська в’язниця була недалеко за містом, на горбі, біля гарного
соснового бору. В’язничні будинки оточені дерев’яним високим парканом, з
вартовими будками на рогах. В’язниця складалася з довгих дерев’яних
касарень, розкинених по всій площі без жодного ладу.
На заарештованих ця в’язниця зробила приємне враження, бо було видно,
що з коминів бараків куриться дим... Отже, в бараках було тепло. У брамі
їх зустрів ключар, у великій шубі та шапці, що ховала його вуха. Біля
контори в’язниці всіх в’язнів уставили рядами і поодиноко, за списком,
передавали в’язничній адміністрації.
Першим вийшов до прибулих арештантів помічник начальника в’язниці,
людина висока на зріст, з довгими вусами й баками. «Його загальний
вигляд неначе тількищо зійшов зі старовинної картини, а коли ще промовив
до українців: »Ану, не топчіться — скоріш проходьте!®, то ми всі майже
полюбили його®, — згадує один в’язень-оповідач.
Довга в’язнична служба наклала на нього певний кольор, але серцем і
поведінкою він був гарним чоловіком і вся в’язниця звала його — Григорієм
Степановичем. Його шанували, слухалися його розпоряджень усі, навіть
злодії не відважувались іти проти нього.
Він уважно оглянув усіх і перевірив приватні речі в’язнів. Українцям
дав велику простору камеру, чисту і впорядковану. Долівка була вишкре-
бана. Як потім виявилось, долівка і поріг це була найважливіша справа у
Григорія Степановича.
Після усіх переживань, ця каторжна в’язниця видавалась арештантам
немов «власна хата« — тепло, чистота, порядок, кожний дістав своє місце
на долівці... Принесли казан окропу і повідомили нас, що обіду не буде,
бо в’язнів ще не занесено на харчовий список. Потім прийшов начальник
в’язниці, молода людина на прізвище Канторович, і — неначе вибачаючись
СУД НАД УКРАЇНЦЯМИ В ЧІТІ
389
— сказав нам, що обіду не буде, але буде приготована вечеря (з м’ясом).
Наприкінці заявив, що з огляду на те, що прибулі є політичними в’язнями,
він має надію, що непорозумінь не буде: «Будемо жити в мирі і все, що
буде в моїх силах, я зроблю, щоб облегшити ваше життя у в’язниці«.
І справді, Канторович слова додержав, дозволяв українським в’язням
багато того, що не могло бути у в’язничнім житті. Кожного ранку вони
діставали два часописи, давалися книжки до читання, дозволялося після
вечірньої перевірки співати українських пісень і дійшло навіть до того,
що Канторович дозволив влаштувати Шевченківське свято в українській
камері.
Незвичайне свято Т. Шевченка. У той день усі камери були відчинені до
год. 8-ої в нашім будинку, — оповідає один колишній в’язень. Звичайно,
вони зачинялися о год. 6-ій вечора.
Українці прикрасили свою камеру нарізаним гіллям ялинки. Посередині
був довгий стіл, а на його кінці приміщено портрет Шевченка, прибраний
ялинкою. Стіл заставили тарілками і їжею — ковбасою, білим хлібом,
пиріжками тощо. Всі ці страви одержали в’язні українці-чітинці від своїх
рідних. Дещо було куплене у в’язничній ятці. З інших камер прийшли
гості, представники різних політичних груп, що до українців ставилися
прихильно.
Ю. Мова обняв керівництво вечером: привітав гостей і прочитав реферат
про життя Т. Г. Шевченка. Хор відспівав »3аповіт«, а Кийович з великою
майстерністю деклямував уривки з «Катерини». Були ще й інші виступи
та співи. Вечір пройшов дуже гарно і всі неначе забули, що вони у в’язниці.
Один з учасників того свята (М. Пирогів) пише: »3а все своє життя та
мою громадську діяльність — ні одне свято не залишило такого глибокого
враження, як це. Воно скріпило віру, що наша ідея живе, ніколи не
завмре,. бо ми освятили її у в’язниці під несплячим оком ГПУ, та що ми
влаштували його (свято) тоді, коли над багатьма з нас висіла загроза
смертної кари. Це дійсно було велике свято, за яке ніхто з нас не
задумався б віддати своє життя«.
Тому, що українська група в’язнів належала до чітинського ГПУ, почали
приїздити слідчі й вести допити. Ці допити відрізнялися від допитів у
Владивостоці й Микольську тим, що відбувалися вдень. Сам спосіб допитів
був досить лагідний. Українські в’язні запровадили потім у себе такий
порядок, що після кожного викликання на допит обговорювали запитання
і відповіді. Таким чином витворилась неначе окрема школа, як треба пово-
дитися на допитах, що і як говорити. Ця метода потім дуже допомогла
в’язням під час судового процесу.
Ю. Мова організував окрему групу, що ввечері давала малі сценки,
декламувала, а навіть влаштувала декілька разів «показові процеси», з
вибором голови суду, секретаря, прокурора... Це давало можливість
ознайомити з українськими справами менш підготовлених в’язнів. Так
українські в’язні перетворились у морально сильну українську групу, що
була спроможна захищати себе і свої вчинки.
(Закінчення в наступ, числі)
390
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Лев БИКОВСЬКИЙ
ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ У ВАРШАВ1 1944 РОВУ
(СПОМИНИ ОЧЕВИДЦЯ)
(Закінчення, 4)
Термін, призначений німецьким військовим командуванням для виходу
населення з Варшави, кінчався. Після закінчення цього терміну всіх
цивілів, що вештались без дозволу по місті, мали розстрілювати. Крім
цього московсько-совєтська артилерія з-за Висли почала обстрілювати
місто, в наслідок чого біля нас завалилося кілька будинків і почалися
пожежі.
Ми сиділи в будинку Бібліотеки на спакованих клунках, готові кожної
хвилини вийти з міста. На вулицях моторошно, бо ніде не видно ні живої
душі! Всі, хто мав вийти з міста, вже вийшли. Залишилися тільки оази-
шпиталі. їхній персонал із червоно-хресними пов’язками на руках збирав
по місті решту хворих. Іноді видно було й урядовців »Ґлувней Ради Опє-
кунчей« (ҐРО) з білими пов’язками на руках. Часом проїздив військовий
самохід, проходили патрулі німецької жандармерії, заглядаючи раз-у-раз
до нас. — »Ванн?« — нарешті зі злістю спитав один із них.
Тоді колезі К. С. прийшла до голови щаслива думка — звернутися ще до
згаданого ҐРО за поміччю та опікою над Бібліотекою, а тим самим і над
її персоналом. Адже ця установа існувала і діяла на основі певних умов
між переможцями-німцями і переможеними польськими повстанцями.
З цією метою ми вислали до ҐРО »делеґацію« в одній особі, що — на-
ражуючи себе на небезпеку — вийшла з будинку Бібліотеки й проскочила
»непрохідними« вулицями до осідку »Ґлувней Ради Опєкунчей«, розташова-
ної недалеко нас, на Мокотовській вулиці, ч. дому 48. Цей посланець
швидко вернувся з вісткою, що ҐРО просить нав’язати з нею контакт та
що справи забезпечення культурного майна передані їй, як єдиному пред-
ставникові польських інтересів у Варшаві.
Того ж і наступного дня нас приписали до персоналу цієї організації. Ми
одержали відповідні посвідки й білі пов’язки на руки, трохи харчів та
наказ залишитися, по змозі, й далі в Бібліотеці, пильнувати бібліотечне
майно і чекати на правдоподібну його евакуацію, очевидно, разом з нами.
Тепер ми перестали лякатися негайного виселення. Ми навіть мали
деяку можливість »вільно« рухатися у місті й постійно навідувались до
ҐРО. Харчів покищо мали ще досить, ще з попередніх запасів інтендант-
ських повстанських комор, що були в будинку Бібліотеки.
Так розпочався другий тиждень нашого перебування у безлюдному,
напівзруйнованому місті. На протязі того часу ми не сиділи дурно, діючи
внутрішньо і зовнішньо.
ВАРШАВСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1944 РОКУ
391
До наших внутрішніх праць належало харчування людей, прятання
приміщень, впорядкування подвір’я Бібліотеки, одбарикадування воріт,
забарикадування від злодіїв дір-проходів, вибитих під час повстання у
стінах сусідніх домів, та постійне вартування, бо раз-у-раз хтось приходив
від Червоного Хреста, ҐРО і німецької жандармерії. Війська вже не було,
воно подалося десь далі.
До нашої зовнішньої діяльности належали: відвідини ҐРО, звідки ми
одержували відомості й харчі, та вихід у місто для рятування культурного
майна, що ми його частинно зносили до Бібліотеки. В більшості випадків
рятування культурного майна виглядало безнадійно. Виявилося, що наші
перепустки були важні тільки в межах середмістя, що було охоплене
капітуляційною умовою. Саме на терені середмістя діяла ҐРО. Ця частина
міста підлягала німецькій цивільній адміністрації, себто — Варшавському
штатгавптманові, а всі передмістя були під зарядом окремих військових
частин. Щоб туди дістатися треба було кожноразово здобувати іншого роду
перепустку, або ризикувати і ходити без неї. Це значно обмежувало засяг
нашої дії. До того ж, з огляду на відсутність у місті населення, ми могли
навідуватися тільки на знані нам попередньо адреси, або в тому випадку,
коди до нас хтось зголошувався сам.
Так, напр., зголосився перед виїздом з Варшави лектор Варшавського
університету п. С. К, син заслуженого колишнього київського професора,
і благав нас рятувати його бібліотеку. Прийшла також червоно-хресна
сестра, пані В., жінка відомого польського письменника, прохаючи відвідати
її помешкання на передмістю Жолібож і забрати звідти рештки рукописів
та образів її чоловіка. Так само зголосилася дочка заслуженого у Варшаві
фотографа, повідомляючи нас, що в її помешканні на Веднарській вулиці
залишився унікальний архів — склад фотографічних кліше майже за
30-40 років, знимки з т. зв. Старого Міста у Варшаві, багато того роду
інших інформацій про різні приватні збірки, що гинули в тих умовах.
На жаль, з огляду на згадані вище труднощі й небезпеки та брак транспор-
тових засобів, ми могли тільки частинно задовольнити такі прохання.
Дещо »унормоване« наше правне становище та право, хоч і обмежене,
рухатися по місті дали нам можливість нав’язати контакти з іншими,
спорідненими з Публічною Бібліотекою культурними установами Варшави.
Таким способом, головно завдяки заходам п. К. С., ми довідалися, що
Національний -Музей на вул. Третього Мая (біля мосту Понятовського) зі
своїм персоналом був у значно тяжчому становищі, ніж ми. Під час
повстання Музей опинився на німецькому боці, його стероризований персо-
нал опинився в домашньому арешті. В ще раніш збомбардованому совет-
ським літунством будинку Музею німці спочатку влаштували в’язницю і
концтабір, а потім перетворили його в касарні для війська. Наслідком
цього збірки Національного Музею значно потерпіли, бо їх розкрадали і
нищили. Після капітуляції до директора Музею д-ра Л. зголосився якийсь
392
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
військовий старшина, нібито по »наказу« самого фюрера, і вивіз (знову ж
нібито для «забезпечення») ціле тягарове авто книжок, дереворитів та
інших цінніших музейних предметів, невідомо куди. . ,
Дальші спроби дістатися до інших культурних установ Варшави нам
покищо не вдалися. Загально, всі наші спроби в тому напрямі натрапляли
на великі перешкоди й небезпеки. Були чутки про те, що культурні уста-
нови Варшави дуже потерпіли. Напр., за словами архівіста д-ра А. Ва-
хульського, варшавські архіви — Міський (вул. Длуґа, ч. 52), Державні
(вул. Єзуїтська, ч. 1, і вул. Длуґа, що біля Гарнізонного костьола) та інші, —
були знищені на 60%. Згідно з попередніми інформаціями професора В. К.,
у Державному архіві, що біля костьолу, а який був під керівництвом
директора С., переховувалась величезна збірка грамот молдавських госпо-
дарів та інші архівні матеріали, що мали безпосереднє відношення до
історії України.
Поволі декому з нас удалося оглянути середмістя та побувати навіть на
передмістях Жолібож, Вєляни і Мокотів. Те, що ми там побачили, пройняло
нас жахом. Це був страшний образ спаленого, збомбардованого та зруйно-
ваного міста. Ніде ні душі! Мертва тиша серед руїн. Навіть собак не видно,
це чути й голосу птиць. Тільки де-не-де траплялися здичавілі коти, що
жерли якесь стерво. В ще не спалених будинках ворота, двері й вікна
відчинені навстіж. Меблі, книжки, образи, посуд та всіляке особисте майно,
разом з одягом і білизною, валялися на вулицях і хідниках. Подвір’я були
Заповнені могилками.
Моторошно й небезпечно було проходити такими вулицями, рідко де
Зустрічаючись із здивованими німецькими вартовими.
Ці поверхові враження остаточно переконали нас, іцб Варшава справді
була засуджена німцями на цілковите знищення. І ми були учасниками
та свідками цієї велетенської історичної катастрофи...
Я вже згадував, що в ҐРО ми бували кілька разів денно, полагоджуючи
різні біжучі справи та допитуючись про заходи для евакуації культурного
майна. Виявилося, що ця справа не рушалась із місця, бо не було жодної
німецько-польської співпраці. Проблема культурного майна в очах німець-
кого військового командування мала виразно, серед інших »більш важли-
вих* справ, другорядне, якщо не останнє значення. Загалом справи ҐРО
в місті посувались дуже пиняво.
Завдання цієї громадської установи на той час було: 1) харчувати решту
шпиталів до часу їх виїзду з міста; 2) евакуювати культурне майно;
3) визбирати по підвалах і помешканнях залишений одяг, білизну, посуд
і харчові припаси (?) та доставити їх вигнаному з міста населенню для
задоволення його потреб. Для другого і третього завдання мала бути
зорганізована робітнича бригада, яку зобов’язалася харчувати німецька
військова влада. Крім цього німці мали дати для потреб і праці ҐРО
відповідну кількість тягарових авт.
ВАРШАВСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1944 РОКУ
393
Насправді ж харчі одержували тільки самі урядовці ҐРО та невелика
кількість шпиталів. Робоча бригада не організувалась, бо бракувало охочих
людей, а тим часом дім, що був призначений для неї, згорів. Бракувало
також транспортових засобів. Розбивати пивниці та збирати по домах
залишені речі, ҐРО, зі зрозумілих причин, також не спішилася. Д-р Шелем-
берґ не приїздив і справа вивозу культурного майна не вияснювалася.
Маю враження, що »безрадність« поляків значною мірою була спричинена
все ще триваючим «недовір’ям» до них німців, як до свіжопідбитої ворожої
сторони. Даючи різні зобов’язання на папері та обіцянки на словах, німці
не квапились допомагати у реалізації умови і не організували одночасно
акції зі свого боку.
Тим часом німецьке військове командування оголосило Варшаву форте-
цею. Тепер до міста можна було дістатися тільки з допомогою спеціяльних
перепусток, що їх неохоче давала влада. Це ще більше ускладнило працю
ҐРО. Керівники цієї установи урядували навперемінно то в Пруткові, то
у Варшаві. Тепер мали труднощі в переїздах, особливо з кожноразовим
в’їздом до Варшави. Так, напр., сенатор Махніцький, голова ҐРО, що жив,
здається, у літниськовій місцевості Лєсна Підкова, перестав приїздити і
його заступив на терені міста п. Лєснєвський. Віцебурмистр Подвінський
уже попередньо був передав відання евакуацією культурного майна
п. Лєсневському, людині високої культури. Лєснєвському дуже лежала на
серці повірена йому справа, але сам він фактично нічого вдіяти не міг.
Саме тоді приїхав до Варшави і відвідав ҐРО довгоочікуваний д-р Шелем-
берґ. Бачачи такий невиразний стан, я постарався зустрітися з ним осо-
бисто. Від нього довідався, що евакуація культурного майна відбудеться
зовсім не так швидко і не в такому розмірі, як ми собі гадали, що можна
говорити лиш про певну кількість вантажних авт, а не про залізничні
вагони. Нема робітників, транспорту, а крім цього е ще інші перешкоди з
боку німецької військової влади, напр., шляхи мусять бути вільні для
її транспорту. Тому, казав він, передбачається сортування культурних
предметів, призначених до вивозу, а збірок Публічної Бібліотеки він
зовсім не взяв до уваги... Д-р Шелемберґ був утомлений, мало, як мені
здавалось, цікавився евакуацією культурного майна й на тому наша розмова
закінчилась. Я виніс враження, що існує безладдя і поспіх.
Згодом зник з обрію урядування і п. Лєснєвський, разом з групою
урядовців ҐРО. На його місці залишився п. Долежал, якого справи культур-
ного майна вже менше цікавили^ Спочатку він казав нам, що в Пруткові
організувалась «Комісія рятування культурного майна«, до якої, буцімто,
входили: д-р Шелемберґ, віцебурмистр Подвінський, директор Національного
Музею д-р Л., проф. 3. та інші. Комісія ця ніби вже працює і він чекає,
що ось-ось хтось звідтам приїде з відповідними уповноваженнями та
засобами, щоб почати працю.
Минав день за днем, але з Пруткова ніхто не приїздив. Долежал уже
сам готувався до виїзду з міста. Його заступив п. Дроздовський, колишній
394
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
директор міського харчового відділу постачання. Він уже не давав нам
жодних надій і нічого не міг пояснити. Скрізь панували цілковите безго-
лов’я і безнадійність.
В той час місто поволі набирало іншого вигляду. Удень довкруги був рух.
Військова влада нагнала примусових робітників для фортифікації міста.
Раз-у-раз проходили невеликі відділи війська. Зв’язкові частини прокладали
мережу польових телефонів. Ця військово-робітнича метушня супроводи-
лася гуком обосторонньої німецько-московської гарматньої стрілянини та
гудінням літаків. Було враження, що це передові фронтові позиції. І
справді, за рікою стояли большевики, хоч німецького війська у Варшаві
в той час було, здається, небагато.
Спеціяльно зорганізований німецький Роймунґсштаб, що примістився десь
на далекому передмісті Воля, за православним цвинтарем, стежив за тим,
щоб проїзди через барикади були вільні, бо їх раз-у-раз засипали падаючі
від гарматніх стрілів та пожеж будинки (напр., на розі Маршалковської та
Кошикової вулиць, на розі Кручої і Шюса вул., і т. д.). Другим завданням
цього штабу було цілковите знищення різних міських уряджень, напр.,
мережі підземних електричних каблів. З цією метою бригада фахівців
їздила по місту і витягала спеціяльним тягаровим автом з-під землі каблі,
розрубувала їх на 5-6 метрові шматки, лишаючи на місці.
У той час, як ҐРО чекала дозволу німецької влади, щоб розпочати зби-
рання різних речей-покидьків, той же Роймунґсштаб вже проводив цю
акцію на власну руку й у власну користь. Групи військовиків у тих домах,
що не були спалені або розбиті, розбивали крамниці й пивниці, виносили
звідти різні речі та складали перед ворітьми на хідниках. Були тут
писальні машинки, машини для шиття, образи, килими, постіль, одяг,
взуття, валізки з дрібними речами, деякі меблі й т. п. У поспіху вони
скидали ті речі також просто з вікон на вулицю. Під’їздили вантажні авта,
ладували це все й вивозили, невідомо куди. Часом частину речей залишали
напризволяще. Таким способом «евакуйовано» деякі аптеки, лікарську
палату (вул. Кошикова, ч. 35) та різні установи. В цьому гармидері фолькс-
дойчі вивозили із своїх і несвоїх помешкань цілі устаткування. Проїздили
вщерть навантажені вантажні авта з евакуйованими шпиталями, везучи
все їхнє майно (ліжка, матраци, постіль) та хворих із їхніми речами. В
тому безладді не можна було розпізнати, де була справжня евакуація, а де
масовий організований або індивідуальний грабунок.
Всюди вешталися вояки з сокирами та ломами в руках. Вони, по двох-
трьох, «працювали» на власну руку. Двох таких типів було залізло навіть
до нашої Бібліотеки, але ми їх швидко унешкідливили. У багатьох випадках
такі «шукачі щастя», ограбувавши помешкання, будинок підпалювали.
Гасити не було кому, вітер роздмухував огонь все більше й більше і по
кількох днях багато домів довкруги нас уже горіло.
ВАРШАВСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1944 РОКУ
395
Такі »гості« і нас відвідували, щоб пограбувати Бібліотеку, але із злістю
відходили з нічим, заставши нас у будинку. Все ж таки ситуація погіршу-
валась і ставала все більше небезпечна.
Вночі ввесь цей рух припинявся, було чути тільки поодинокі рушничні
постріли, іноді вибухи гранат, грюкіт розбиваних ломами й сокирами
дверей та шарудіння пожеж, що загравою розливалися довкруги будинку
Бібліотеки.
Перед 15-им числом жовтня завітав до Публічної Бібліотеки якийсь
німецький урядовець, що турбувався про складену в нашому будинку
книгозбірню митрополита Іларіона. Він наказав нам подбати про те, щоб
д-р Шелемберґ не забув вивезти її разом з іншими збірками. Орієнтуючись
у загальнім стані справи евакуації культурного майна, ми покепкували з
цього й на тому закінчилось. Та все ж таки якась надія заворушилась у
серцях — десь хтось нібито дбав про нас. Може, щось таки з цього вийде?
На другий' день після цих відвідин приїхало до нас двох старшин з
Ґестапо, від якоїсь німецької влади. Вони заявили, що їхнім завданням є
запізнатися із станом більших бібліотек, музеїв та архівів Варшави. Огля-
нули Публічну Бібліотеку, а потім наказали мені й п. К. С. їхати з ними
до інших книгозбірень.
Ми подалися до Національної Бібліотеки (вул. Раковєцка, ч. 6). Будинок
цієї Бібліотеки був з самого початку повстання у німецькій сфері дії, тому,
крім частинно вибитих вікон, стояв ненарушеним. У ньому приміщу-
валось дві бібліотеки: Національна Бібліотека і Бібліотека Вищої Еконо-
мічної Школи. З усього персоналу залишились тільки директор Націо-
нальної Бібліотеки д-р Ю. Ґ. з дружиною та керівник Бібліотеки Вищої
Економічної Школи п. А. Ґ., що — перемагаючи всі труднощі, ув’язнення і
шикани з боку німців, — вперто мешкали в будинку бібліотеки і пильну-
вали її збірок.
Д-р Ю. Ґ. докладно поінформував нас про стан бібліотек. Будинок і
збірки під час повстання не потерпіли від воєнних дій. Натомість виявилося,
що кілька днів тому якийсь німецький старшина, буцімто по »наказу«,
вивіз з Національної Бібліотеки вантажним автом багато скринь із цін-
нішими рукописами, стародруками, Гравюрами та книжками. В тому числі
була і т. зв. Віляновська Бібліотека, що її у свій час граф Браніцький
подарував польській державі і вона ввійшла до складу Національної
Бібліотеки. Одночасно д-р Ю. Ґ. на жадання »гостей« дав їм писаний
меморіял про стан Національної Бібліотеки, опис її цінних збірок тощо.
Відходячи, вони наказали йому залишитися на місці й чекати на евакуацію,
що — нібито — незабаром прийде.
Звідти ми поїхали до Університетської Бібліотеки (Краковскє Пшед-
мєсьцє, ч. 26-28). Під час повстання університет був також у руках німців,
тому будинок стояв ненарушеним, але двері в ньому були відчинені
навстіж. В Бібліотеці — ні духу. Оглянули читальні та книгосховища. Вся
356
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
долівка робітні відділу часописів, колишнього місця праці його керівнички
пані Ст. з її допоміжним персоналом, була засипана сторйЙЙами різних
часописів. У тому порпався якийсь вояк, що — пббачивши йас — зараз
зник. В загальній читальні на полицях не було ні сліду з підручної книго-
збірні. Як відомо мені, попередній німецький комісар Університетської
Бібліотеки д-р Бітте (з Кілю?) ще перед повстанням був спакував підручну
книгозбірню у скрині й разом з іншими цінними збірками склав до під-
земелля, щоб захистити її від небезпеки бомбардування міста. Деякі вікна
на партері були закладені книгами. Найбільший відносно »порядок«, по-
рівнююче з загальним внутрішнім спустошенням, був у залізному книго-
сховищі, що знаходилося у задній частині будинку. Книжки стояли там,
як і раніш, на полицях, нібито на своїх місцях. З попередніх чуток мені
було відомо, що повстання (1-го серпня 1944 р. о год. 17) застало директора
Університетської Бібліотеки, д-ра А. Л., у його помешканні на Університет-
ській вулиці, ч. 1, що біля площі Нарутовіча. Таким чином він був відріза-
ний від своєї бібліотеки і дальша його доля мені невідома. Одну зі спів-
робітниць Університетської Бібліотеки, паню Л., я бачив під час повстання
кілька разів у Публічній Бібліотеці, але вона нічого не могла сказати
про цю справу.
Ми вийшли на підвір’я Університету, оглядаючи знищені навколо будинки.
В той час ревнула десь оподаль німецька »корова« (тип гармати) і наступив
вибух гарматнього стрільна. Випадковий вояк пояснив, що то німці обстрі-
люють москалів за Вислою. Перелякані старшини хутко вскочили до авта,
а за ними й ми, і подалися до Бібліотеки Ординації Красінських (вул.
Окульнік, ч. 9).
Тут не було що оглядати. Увесь будинок, що стояв впритул між житло-
вими будинками, був розтрощений і спалений, від низу догори. Разом з
будинком згоріли, очевидно, і всі збірки та депозити, що знаходилися в
цій цінній бібліотеці. Бібліотека Красінських, що була під керівництвом
д-ра Юз. М., мала книгозбірню переважно історичного характеру. Між
іншим, вона мала у своєму складі кілька тисяч пергаменових шляхетських
дипломів, в тому числі багато україніки. Крім цього перед повстанням до
неї перевезено з Національної Бібліотеки т. зв. Раперсвільську книгозбірню.
В Бібліотеці Красінських переховувались також рештки збірок, зліквідо-
ваного німцями «Українського Наукового Інституту* у Варшаві. Кілька
місяців перед повстанням я відвідував ці українські збірки разом із високо-
преосвященними архиєпископом Ніканором і єпископом Сильвестром, шу-
каючи для них книжки проф. О. Лотоцького «Автокефалія* (томи І-ІІ).
У той час у вестиб’юлі Бібліотеки Красінських, ліворуч, були ще рештки
архіву проф. О. Лотоцького (в течках із сірого полотна), рештки архіву
Мих. Драгоманова (в пакунках, пов’язаних мотузками), рештки архіву УНР
та частина Інститутської книгозбірні. Праворуч сходів на полицях лежали
сотні примірників деяких видань Інституту, праці професорів: ПІовгенова,
ВАРШАВСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1944 РОКУ
397
В. Іваниса, В. Садовського, Мазепинський Збірник (т. І), д-ра Т. Олесевича,
проф. О. Лотоцького, Літургія І. Золотоустого, Твори Тараса Шевченка за
редакцією проф. П. Зайцева та інші.
Тепер передо мною з того всього лежав тільки попіл і порох!
Пан К. С. хотів заглянути ще в підземелля, але нетерплячі Гестапівські
старшини гукнули на нього, ми сіли в авто і вернулися до Публічної
Бібліотеки.
Пройшло знову ще декілька днів. Наше становище не прояснювалось.
Вояки все нахабніше добивалися з погрозами до воріт Бібліотеки. В ҐРО,
як ми вже згадували, панувала дезорієнтація. Виходити на вулицю ставало
все більше небезпечно та й недоцільно. Довкола ширилися пожежі, гра-
бунки, відбувалося нищення міста. До того ж ще й одна з наших бібліотека-
рок, п. Г. М., звихнула собі ногу і лягла до ліжка.
16-го вересня 1944 року, після півдня, ми довідались, що решта урядовців
ҐРО спакувала свої речі й на другий день має виїхати з Варшави до
Прушкова. Також шпиталь на Мокотовській вулиці, з яким була зв’язана
моя дружина, як лікар і хвора, відсилав свої останні транспорти. Все це
скидалося на остаточну ліквідацію. Не маючи змоги перемагати далі ввесь
страх і безнадійність ситуації, ми (я і дружина) вирішили приєднатися до
останніх транспортів і остаточно виїхати з Варшави, передаючи Бібліотеку
товаришам, що ще мали намір і бажання залишитися.
Вночі з 16-го на 17-го вересня ми почули в сусідньому домі, ч. 28, якийсь
вибух, а вранці вартовий товариш повідомив нас, що сусідній дім горить.
Ми негайно кинулися на захист нашого будинку. Треба було поробити всі
заходи, щоб огонь не перекинувся до нас. Після кількагодинної праці, з
допомогою води й піску, нам удалося врятувати будинок Бібліотеки.
По полудні ми почали пакуватися, маючи намір виїхати. Частина персо-
налу Бібліотеки вирішила виїхати з нами, а частина лишалася.
Раптом на подвір’ї зчинилась якась метушня. Я вийшов і... попав в
обійми українського полковника М. С. Разом з ним були й інші знайомі —
полковник Ол. В., п. П. X. та ще кілька осіб військових і цивільних, що
приїхали разом з полк. М. С. З’ясувалось, що полк. М. С. був у Варшаві
зараз же після капітуляції, дійшов був навіть до нашої вулиці, але до
Бібліотеки не міг дістатися, бо німці не пустили його. Тим часом він здобув
від інж. С. К., під Лодзею, тягарове авто і як тільки дорога звільнилася від
барикад, поборюючи різні перешкоди, він приїхав до нас, щоб забрати
20 скринь депозитів «Українського Військового Історичного Товариства*, а
разом із ними й мене з дружиною.
Ми негайно, спільними зусиллями, навантажили тягарівку цими скри-
нями, докинувши ще кілька мішків з книжками митрополита Іларіона,
забрали що можна було зі своїх приватних речей і лаштувалися до виїзду.
Сусідній з Бібліотекою будинок горів далі на наших очах.
398
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Від’їжджаючи, я передав Бібліотеку товаришам, згідно з‘ нищеподаним
(у перекладі) протоколом: «Змушений родинними обставинами (хворість
жінки) до тимчасового виїзду з Варшави, передаю пані Я. П., урядничці
Публічної Бібліотеки, і п. магістрові філ. К. С., урядникові Народової Бібліо-
теки, завідування і піклування будинком, збірками і урядженими Публіч-
ної Бібліотеки міста Варшави, в такому стані, як вони знаходяться тепер,
в обставинах проведення праці для евакуації майна Бібліотеки. Цей прото-
кол виготовлено в чотирьох, однакового змісту, примірниках. Варшава, дня
17-го жовтня 1944 року. Передав Л. Биковський. Прийняли — Я. П. К. С.
Свідками при цьому були: мґр Е. С. і Ч. Ґ.«.
З Варшави ми виїздили з почуттям людини, що воскресає з довгої,
жахливої летаргії.
Закінчення
... Отже, охолонувши від тих вражень та відпочивши в гостинному домі
добродіїв М. і С. К., я взявся, на протязі грудня 1944 року, на Ваш заклик,
Володимире Варламовичу, до складення цих спогадів про свою «Варшав-
ську епопею«.
Я свідомий того, що ці спогади написані суб’єктивно, поверхово і фраґмен-
тарно, але зате — правдиво! З часом про польське повстання у Варшаві
створиться, мабуть, численна література. Вона буде зладжена учасниками
повстання та його дослідниками. На її підставі можна буде уявити собі
повну й »правдиву« картину цієї історичної події, що відбулася на терені
сусіднього з нами, хоч і неприхильного нам, слов’янського народу. Я ж не
годен був цього наразі зробити з багатьох особистих та незалежних від
мене причин.
Тому саме я не в стані зробити підсумків цих подій, дати їм таку чи
іншу оцінку. Для цього я мав надто обмежене коло спостерігання. Крім
цього брак ще (це ж 1944 рік!) достатніх джерел та відповідної історичної
перспективи...
Сендзєйовіце, Здунська Воля, Лісничівка. Ваш
Л. Б ико в с ьк ий
ЧИТАЙТЕ, ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ
І РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ*
399
Є. АЛЕТІЯНО
»3 ІДЕЄЮ У СЕРЦІ—ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ«
(Продовження, 5)
Вранці ми приїхали до Зв’ягелю. Тут наші супутники, італійці й поляки-
фольксдойчі, подалися кожний своєю дорогою, а ми пішли шукати засобів
комунікації до Здолбунова. Швидко знайшли вантажний (»товарняк«) поїзд,
але покищо не всідали до нього, щоб не натрапити на перевірку перед його
виїздом. Як тільки поїзд рушив, ми вскочили на відкритий залізничний
вагон.
Наш поїзд складався з самих плятформ і біг досить швидко, зупиняючись
на станціях тільки на хвилину. Ми примістились на плятформі, в будці,
звідки можна було оглядати околиці. Мене дуже цікавив старий кордон
між Польщею і СССР, встановлений ризькою умовою 1920 року, тому
просив Мирося показати мені його. — «Самі побачите, — відповів він, —
різниця велика«.
І справді, як тільки ми переїхали старий кордон перед нами показався
зовсім інший світ. Доїжджаючи до кордону, на підсовєтському боці все
виглядало, як одна велика руїна: розорані межі, убогі, напівзруйновані
будинки, виснажені й обдерті люди. На другому боці кордону показались
межі, або, як у нас казали — »рябопілля«, чепурні, чистенькі хати, обгоро-
джені господарства, гарні церкви з копулами й хрестами. Різниця вражаюча.
Навіть і приміщення колишніх прикордонних застав зовсім інші: на
московсько-совєтському боці непривітна касарня ще з часів »неудобовари-
мого« жандарма Европи Миколи 1-го, а на польському — привітні буди-
ночки. Та цур і пек цим залишкам панування на нашій землі чужих
хижаків, — подумав я. Прийшов час, щоб цьому намулові зникнути разом
з бастіонами та іншими залишками чужого панування.
А поїзд усе ближче й ближче підвозив нас до нашої мети. Ось уже
Здолбунів. Поїзд став на бічній, задній колії, але напроти двірця. Ми
швидко вислизнули з плятформи і, криючись від людського ока, вийшли
крізь якусь щілину між магазинами на дорогу. Мирось сказав, що ми добре
потрапили, бо вийшли на цю вулицю, що веде до нашої зв’язкової квартири.
Вулиця була на краю міста Здолбунова. За польського панування вона
звалась вулицею «маршалка Юзефа Шлсудського«, а потім стала зватись
вулицею ім. Тараса Шевченка. Спочатку вулиця була двобічна, по обидвох
її боках розкинулись хати й садиби. Але далі хати рідшали, були тільки
по одному боці вулиці. Врешті вулиця завела нас у поле. Тут були розки-
нуті, мов гриби, окремі садиби-хутори. Колись, ще за Польщі, на цій роз-
400
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
парцельованій і скомасованій землі жили поляки-осадники, що їх у 1940-
1941 роках большевики вивезли на Схід. Після втечі московських больше-
виків, ці хутори зайняла місцева українська людність. Німці спочатку
терпіли це явище, бо не мали кого посадити на цих вигідних і добрих
ділянках. Але коли появилися фольксдойчі — втікачі з північного Кавказу
і, частинно, з південно-східньої України, які потребували житлових при-
міщень, німецька місцева адміністрація почала інтересуватися цими садиба-
ми, маючи намір виселити з хуторів місцевих українців і оселити тут
прибулих фольксдойчів. Ми попали саме в такий нещасливий, скрутний
для місцевих українців-волиняків час.
Зайшли до такої однієї оселі, що була нашою зв’язковою квартирою, але
не застали вдома ні господаря, ні зв’язкових з »гори«, що згідно з домовлен-
ням мали чекати нас і відпровадити до визначеного Крайовим проводом
місця. Вдома була тільки господиня. Вона негайно послала когось із родини
за своїм чоловіком, господарем хати. Господар прийшов. Виявилось, що й
він чекає зв’язкового з »гори«, що мав прибути з харчами для нас. Господар
хати був тільки симпатином Організації, мав контакт лише із зв’язковим
»Дятлем« і не міг нічого вияснити. Не знав, що трапилось із зв’язковим,
чому він забарився.
В розмові з нами наш господар розговорився. Виявилося, що під час
нашої визвольної війни він був бунчужним ІП-ої Залізної Дивізії. Оповідав
про свої геройські подвиги під час Визвольних змагань. Ми з приємністю
слухали, але ... нас непокоїли інші речі: чому нема зв’язкового з »гори«,
особливо хвилювало це питання мене, бож того дня я мав зголоситися до
крайового провідника. Всім нам дошкуляв голод, зокрема наймолодшому
між нами Миросеві, що дуже часто відчував потребу їсти. Ми витягнули
свої дорожні, ще з дому, харчові припаси, що виявились дуже мізерними,
й почали їсти. Тоді в нашого балакучого бунчужного, видно, заговорила
совість. Він вийшов і повернувся з мискою пісного капусняку (був Великий
піст) і куснем чорного хліба. Подав нам, вибачаючись за таку скромну їжу.
Німці, казав він, забрали все, а приділ харчів, що його мав доставити
зв’язковий, не прийшов.
В дальшій розмові з господарем ми бачили, що він стурбований. »У мене
небезпечно, казав він, німецька поліція часто робить обшуки й облави,
може наскочити на мою хату, бо місцеві фольксдойчі-поляки зробили на
мене донос. Коли німці заскочать вас тут, то буде і вам і мені біда«.
З його слів було ясно, що він боїться, не хоче щоб ми в нього ночували
і «радить* нам іти в ліс, що чорнів недалеко.
Тоді я заявив, що можу вернутися до Вінниці та чекати на новий зв’язок
із Волині, але що буде з другом Яремою, який не може вертатися? На це
Ярема відповів зовсім спокійно: »Я... я маю пістолю і малу валізку. Можу
піти в ліс, а в лісі дам собі раду — знайду своїх людей і все буде гаразд*. У
наш діялог втрутився Мйрось. Він не погоджувався з нами: «Головне,
З ІДЕЄЮ В СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ«
401
сказав він, перебути ніч десь тут поблизу. Коли вночі зв’язковий не прийде,
то завтра вранці я сам знайду зв’язок до проводу».
Це саме він сказав і нашому господареві. На щастя, до нашого господаря
прийшов якийсь чоловік. Обидва вони щось по-тиху радили. Потім прийшли
до нас і господар відрекомендував новоприбулого, як свого сусіда, колиш-
нього сотенного ПІ-ої Залізної Дивізії. Ми »ухвалили«, сказав наш господар,
що одного з вас візьме до себе сотенний, а двох влаштуємо ночувати на
хуторі, в одної »менш свідомої» родини. Ми погодились. Сотенний забрав до
себе Мирося, а бунчужний узяв мене і Ярему та повів до тої »менш свідомої
родини«.
Коли ми прийшли до господаря, де мали ночувати, в хаті було темно,
видно, що господарі вже спали. Наш кол. бунчужний постукав у вікно. В
хаті блимнуло світло, відчинились двері й ми ввійшли всередину. Родина
ця складалася з трьох душ: батько, мати та синок, уже школяр. Батьки,
молоді люди, виявилися дуже гостинними й милими. І хоч від нашого
колишнього бунчужного ми чули, що вони »малосвідомі«, то насправді наше
враження було зовсім інакше. Довго точилася розмова з господарями, десь
аж за північ. Ми переконалися, що наші брати-волиняки свідомі українці.
До польських і московських поневолювачів ставилися вороже, прагнули,
так як і ми, своєї самостійної держави. Щоправда, господиня призналася,
що »за совєтів« її були втягнули силою до »активу«, але це не змінило її
критичного ставлення до московських большевиків.
Ми пішли спати, а наші господарі, як виявилось потім, цілу ніч пильну-
вали нас від несподіваного наскоку німців. Ми добре відпочили з дороги,
підкріпились і рано встали відсвіжені й задоволені. Та не так було нашому
Миросеві у »свідомого« кол. сотенного ...
Зранку до полудня ми, себто Ярема і я, були в напруженому поготівлі:
чекали зв’язкового з »гори«, а одночасно сподівалися і »гостей« — німецького
коменданта з жандармами й фольксдойчами, що в той час кожного дня
провіряв садиби, підготовляючи їх жителів-українців до виселення, щоб
поселити на хуторах новоприбулих утікачів-фольксдойчів. Наші господарі
також сподівалися німців і разом з нами були в поготівлі.
Ми чекали на обідню пору, бо в той час німці обідали й нічим не ціка-
вились, можна було свобідніше й певніше пройти через місто в тому
напрямку, куди нам було треба.
Вполудне ми вирушили в дорогу, господар провів нас до умовленого
місця, де чекав уже Мирось, і ми, подякувавши господареві, пішли через
Здолбунів шукати зв’язку, користуючись тільки орієнтаційним хистом
Мирося.
Йдучи через Здолбунів, я зауважив цю саму різницю, що й на при-
кордонні: міста на теренах т. зв. УССР, де панувала московська колективна
система, виглядали бідно й сумно, міста на Волині, де збереглася система
приватної власности, виглядали чепурніше й веселіше.
402
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Ми перейшли через Здолбунів, минули залізничну колію, цементово-
бетоновий завод і опинились на дорозі до села Тайкур. Наш Мирось цілком
виправдав себе, він не тільки пам’ятав дорогу до села, а й ту хату, в якій
був попереднього разу із зв’язковим Дятлем і другом Хріном-Черником,
вертаючись від Проводу до станції Здолбунів. У тій хаті жив член ОУН.
Мати цього члена зараз пізнала Мирося, але, на жаль, її сина не було
вдома, бо десь пішов в організаційних справах. Господиня виявилась
великою патріоткою і дуже гостинною жінкою. Ми трохи відпочили і по-
дались далі шукати зв’язку до Проводу.
Від господині ми довідались, що наші хлопці, члени ОУН і колишні
січовики, ховаються від вивозу в Німеччину. З поліційних касарень багато
хлопців із зброєю в руках утекло в ліс, до партизанів, і німці з того
приводу дуже лютують.
Ми, під проводом Мирося, подались до чергової зв’язкової станиці в селі
Бармаки. Вже стемніло, як вийшли на широку бруковану трасу, по якій
рухалися колони авт з німецьким військом. Ми часто мусіли сходити з
дороги, ховатися в кущах, або йти боком дороги, що утруднювало нашу
швидкість. Був уже пізній вечір, як ми дісталися до села Бармаки.
На краю села проминули церкву, а потім ще декілька вулиць і Мирось
запровадив нас до одного селянського двору, зв’язкової квартири, яку він
запам’ятав собі з попереднього разу. Нас залишив під повіткою, коло воза,,
що певне щойно вернувся з поля, а сам зник у дверях хати. За кілька
хвилин вернувся і привів з собою двох молодих хлопців, кожному з них
було, мабуть, років понад двадцять. Виявилось, що один з них, господар
хати, був ланковим ОУН, а другий — станичним. Мирося вони пізнали, а
коли довідалися, хто ми і кого шукаємо, то сказали, що в селі якраз
знаходяться кущовий і районовий провідники. Вони зараз сконтактуються
з ними, а ми, покищо, мусимо зачекати тут. Нас запросили до хати. Ланко-
вий »передав« нас своїй матері й сестрам, що незабаром почастували нас
доброю вечерою, а сам пішов у село.
За деякий час вернувся ланковий. З ним прийшло двох молодих людей —
кущовий і районовий провідники. Довідавшись про нашу »одіссею«, вони
були дуже огірчені. Перепросили нас і заявили, що справу недотягнення
зв’язку провірять, а друга Дятля та інших винних притягнуть до відпові-
дальности. Ми не можемо тут залишитись ночувати, бо село Бармаки
загрожене німецьким нападом. Недалеко, в місті Рівному, стоять німці, для
яких Бармаки є сіллю в оці. Особливо відомий німецький посіпака й
вислужник Грушецький уже віддавна полює за нашими людьми.
Десь за годину ми знову подалися далі, до нового місця зустрічі з провід-
ником Охрімом. Попередня зустріч нашого друга Хріна-Черника, члена
Обласного проводу Вінничини, з крайовим провідником ПЗУЗ, Охрімом,
відбулась в с. Бармаки, але цим разом, з огляду на загрозливу ситуацію,
зустріч перенесено в інше місце. З нами йшли районовий і кущовий
провідники, станичний провідник с. Бармаків і двох зв’язкових-боївкарів.
»3 ІДЕЄЮ В СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ«
403
Місто Рівне, де був осідок райхскомісара Еріха Коха та його вірного
пахолка Грушецького, було так близько, що з околиці Бармаків ми бачили
заграву від електричного світла. І тут же ми вперше побачили невелику
заставу (пункт спостереження) українських повстанців, озброєних рушни-
цями і »десятками« (автоматичні рушниці на десять набоїв). А ще далі за
селом під деревами й кущами, під стіжками й на стіжках торішнього сіна
й соломи ворушились постаті українських повстанців, озброєних легкою
зброєю, що часто скликували нас, питали за кличкою, перевіряли. Це було
бойове поготівля місцевої самооборони — зав’язок майбутньої славної УПА.
Я хвилювався, пригадував пророчі слова-заклик волинячки Лесі Україн-
ки, що декілька десятиліть тому кликала:
»Хто волі ще не одцурався,
Нехай іде до бою!
Хто пам’ята про славу і честь,
До зброї! Хто за мною!«
В долині, за селом, станичний провідник с. Бармаків попрощався з нами.
Він вертався до села. Я чув, як кущовий провідник нагадував йому, що він
відповідальний не тільки за безпеку членів Організації, а й за усіх
українців у с. Бармаки. Так новітні січовики-повстанці, як колись запо-
розькі козаки, стояли на сторожі життя і майна українського народу.
Колись запорожці берегли Україну від татарви і ляхів, а тепер новітні
січовики берегли її від москвинів і німців.
Розпрощавшись із станичним, ми пішли далі. Дорога була важка. Був
ще місяць березень, де-не-де у видолинках лежав сніг, що танув із кожним
днем, всюди — і на полі, і на дорозі — ноги грузли у волинському болоті.
Врешті ми добрили до того хутора, де мав бути наш постій. На другий день
я довідався, що це Житні хутори, розташовані недалеко матірного села
Житнє. Хутір складався із »комасованих« виселенців із села.
Була північ. У великій кімнаті хати, де ми прибули, стояло одне велике
селянське двоспальне ліжко, на якому спав міцним сном якийсь молодий
чоловік. Виникла «складна дилема», хтось один має лягти на вільне місце
біля сплячого молодця, а решта мають покластися на долівці. Ярема і
Мирось запропонували місце на ліжку мені, як старшому, а самі полягали
на підлозі.
Я швидко заснув, мов »мертвий«, а коли рано пробудився, то найперше
познайомився із сусідом по ліжку. Виявилося, що він був кур’єром Цент-
рального Проводу, а спали ми з ним на його ручних гранатах, що були
під подушкою. Він розповів мені, що недавно був у Києві й довідався дещо
про останні події, зв’язані зі зникненням крайового провідника ОСУЗ, друга
Могили. За його словами, Могила ночував останню ніч у родині одного
нашого визначного мистця-маляра. Вранці Могила вийшов із цього помеш-
кання і з того часу ніхто вже його не бачив і нічого про нього не чув.
Видно, німці за ним давно слідкували і він попав у засідку, приготовану на
404
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
нього. Зрештою, не було певности, в чиї руки він попав — німецькі чи
московсько-большевицького підпілля. Одне ми знали, що німці в боротьбі
з нами співпрацювали з москалями.
Після »пісного« снідання (був саме Великий піст), Мирось від’їхав на
станцію Здолбунів, бо поспішав до Житомира, де на нього чекали друзі
Богдан і Хв. Вілотченко, яких він мав також завести на Волинь.
Я перечитував різні господарські порадники і старі календарі, розмовляв
із господарями хутора і так пройшов цілий день. Тоді я приглянувся і до
життя наших людей на скомасованому хуторі та зрозумів, яку користь дає
така комасація. Перш за все бачив велику перевагу скомасованого госпо-
дарства над іншими формами господарського життя. Тут виявлялась мож-
ливість всебічно й реально використовувати працю селянина-господаря, бо
все господарство є на місці, під руками, вкупі. А вже особливо було видно
перевагу над сільсько-гуртовою чи колгоспною системою.
Родина наших господарів складалася з восьми душ — дід і баба, батько і
мама (середнього віку) та четверо дітей. Двоє найменших були ще школя-
рами, середуща дочка вже »дівувала«, активно працювала в організаційному
підпіллі зв’язковою, а найстарший син, горбатий, був незвичайно ідейним
членом ОУН. Для визвольної справи працював безперервно — вдень і вночі,
виявляв велику рухливість і активність, за ним ідейно йшла ціла родина.
В розмові зі мною старенькі дід і баба, дивились мені в очі й питали:
»Коли ж, нарешті, буде та Самостійна Україна? Ми всі так її чекаємо, так
прагнемо, чи доживемо ще до того часу?« Біля хати був молодий садок, а
в ньому пасіка. Тут старенькі ввесь час знаходили собі працю.
22-го березня, по полудні, зв’язковий Центрального Проводу від’їхав, а я
і Ярема залишилися під дбайливою опікою господарів. Під кінець дня,
перед заходом сонця, прибув крайовий провідник ПЗУЗ, друг Охрім. Приві-
тався з господарями хати, з Яремою і зі мною.
Зустріч з крайовим провідником ОхрімоМ мала характер дружньої розмо-
ви обопільно-інформативного характеру. Він розпитував нас про наші при-
годи в дорозі, які стали причиною нашого спізненого прибуття на визначену
зустріч. Його особливо цікавило становище на Вінничині: ставлення україн-
ського населення до ідей українського націоналізму та діяльности україн-
ських націоналістів, зокрема місцевої молоді, стан провідного активу нашої
области, чи є в нас кадри військовиків, чи існує тяглість національних
традицій тощо. Потім розпитував нас, як ставляться німці до місцевих
українців, про їх останні акції, про мрсковсько-большевицьке підпілля і
його партизанку.
В розмові з нами він поводився просто, невимушено, хоч пізніше, коли я
вдруге приїхав на Волинь, я переконався, що друг Охрім, коли треба було,
придержувався певної, можна сказати, військової норми поведінки у від-
носинах з іншими. Тепер він говорив із нами вільно, щиро й одверто.
»3 ІДЕЄЮ В СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ« 405
Крайовий провідник Охрім був росту середнього, будови радше худорля-
вої. З його очей визирала втома, перепрацювання, але заслухавши звіту він
швидко й рішуче вирішував справи і давав накази до дії.
Одержавши від мене детальний усний звіт про стан нашої области, він
поставив нам ще додаткові питання, що мали вияснити наш стан і діяль-
ність, а потім дав нам інформативний доклад про загальне і наше становище.
Насамперед він заявив, що всі явища нашого і довколишнього життя
треба розглядати лише з пункту їх значення для української визвольної
боротьби, яка мусить закінчитися здобуттям Української Самостійної Собор-
ної Держави. Тому всі явища розглядаємо тільки з пункту бачення
українського революційного, безкомпромісового націоналізму. Тому нас
цікавлять міжнародні відносини, зокрема відносини між західніми альянта-
ми і Москвою. Нас інтригує сепаратна нарада Америки і Англії в Каса-
блянці, що саме закінчилась, без участи третього партнера — Москви. Ми
певні, що між Заходом і деспотичною тиранією Москви не може бути
вічної, незмінної дружби. Але такі наші розрахунки й передбачення мають
своє значення тільки на дальшу мету, а тепер мусимо, не покладаючи рук,
інтенсивно готувати свої кадри національно-політичних організаторів і
пропагандистів, творити свої збройні сили — збройне рам’я революційної
ОУН. Він особливо підкреслив те, що ми, націоналісти-революціонери,
борючись за самостійну, суверенну Українську державу, розраховували і
тепер розраховуємо перш за все на власні сили та сили наших друзів-
сусідів, що також боряться за своє визволення. З нами будуть рахуватися
чужі сили тільки тоді, коли будемо мати свою зорганізовану силу. Значення
власних сил народу в боротьбі за державність він ілюстрував багатьма
прикладами з наших Визвольних Змагань у 1917-1921 роках і з’ясував
причини наших невдач. Вдруге ті помилки не сміють у нас повторитись, —
казав він. Шукаємо союзників як партнери, що мають свою власну силу,
а не як жебраки, що просять милостині.
Потім друг Охрім зазначив, що наше ставлення до німців і їх союзників
таке, як їхнє до нас. Тут не може бути компромісу. Відкидаємо все, що
веде до капітуляції перед німцями, засуджуємо всі ті меморандуми-
прохання, що їх пишуть в Генеральному Губернаторстві УЦК та різні т. зв.
«Всеукраїнські Ради«, «координаційні центри», »комітети« тощо. Всі ці
прохання, благання, жебрання нічого позитивного не дали і не дадуть для
української визвольної справи, навпаки — ганьблять наше добре ім’я. Це
звичайний опортунізм, зрада, марнотратство часу й грошей та інших засобів,
що так потрібні нашій нації. Засуджуємо і спроби деяких організацій і
осіб творити спільно з німцями нібито наші збройні сили, під німецькою
егідою, бо вони є марнуванням людських резервів і компромітацією
українців. Ми вже знаємо, хто такі німці, чого вони прагнуть і чого можна
сподіватися від них. Вони зліквідували державність Закарпатської України,
зліквідували відновлену Актом 30-го червня Українську державу, за-
арештували і вимордували багато наших провідних людей, українських
406
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
націоналістів, вивозять нашу молодь на каторжну працю до Німеччини,
грабують і нищать наші села й міста. До німців довір’я не маємо, а коли
вони хочуть із нами говорити, хай насамперед звільнять із концтаборів
Провідника ОУН Степана Бандеру, Голову Державного Правління Ярослава
Стецька та інших національних борців і діячів, хай звільнять воєнно-
полонених українців та вивезених до Німеччини на працю людей, від-
кличуть з українських земель свою адміністрацію, припинять терористичну
діяльність Гестапо. Очевидно, наших передумов німці не виконають, бо
вони не здібні до політичного мислення. Тому не обманюємо ні себе, ні
інших жодними можливостями вести переговори з німцями і засуджуємо
будь-яку коляборацію з німецькими наїзниками, не зважаючи на те, якими
гаслами і прикрасами її прикривається. У сучасній ситуації ми ведемо
боротьбу на два фронти — проти німців і московських большевиків, боро-
нимо українське населення від нападів большевицьких партизанських банд,
що — конкуруючи з німцями — грабують і вбивають наших селян,
руйнують наше громадське життя.
Далі крайовий провідник підкреслив, що німці разом з білими і червоними
москвинами намагаються відвернути нашу увагу від головного ворога,
обвинувачуючи в усьому лише жидів, щоб викликати серед нас анти-
семітські настрої. Ці намагання ми відкидаємо як провокацію і диверсію,
бо нашими головними ворогами були і є різних кольорів московські імперіа-
лісти. Жиди лише пристосовуються до певної державної системи і стають
знаряддям у руках ворога в боротьбі з нами. Це треба вияснити нашим
людям, щоб не йшли на гачок німецької провокації.
Щодо німецьких союзників, що разом з німцями окупували нашу землю,
то найлегше нам договоритися з італійцями і словаками, бо з ними ми не
маємо прикордонних суперечок, тяжче договоритися з мадярами і руму-
нами, але і з ними треба пробувати знайти спільну мову.
Далі провідник Охрім ще раз підкреслив, що головне наше завдання
творити свою незалежну збройну силу, заготовляти військові матеріяли і
медикаменти, підготовляти відповідних військових і технічних фахівців.
Він дозволив нашій Вінницькій області видавати самостійно місцеві ма-
теріяли, контрольовані обласним провідником, що досі мав право робити
лише Крайовий провід.
Наприкінці провідник Охрім зазначив, що Провід ОУН має на меті
організувати спільний фронт поневолених москалями і німцями народів.
Уже відбуваються переговори з представниками різних національностей і
підготовляється ґрунт для спільної дії.
Аналізуючи розвиток міжнародної ситуації і становище німців на фронтах,
друг Охрім підкреслив, що сталінградська катастрофа і невдачі німців в
Африці показують, що німецька сила слабне і котиться до упадку. Немає
жодних показників протверезіння німців, нема надії, що вони будуть
намагатися змінити свою політику супроти окупованих ними народів і
теренів. Навпаки, все вказує на те, що німці до решти втрачають глузд,
»3 ІДЕЄЮ В СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ«407
зміцнюють терор і шаліють, як гадюка в передсмертній агонії. Нашим
обов’язком є організувати самооборону народу, творити його збройні сили,
себто — українську партизанку. Одночасно революційна ОУН, як одинока
під цю пору на українських землях реально діюча політична і бойова сила,
мусить приготувати нарід і до нових обставин боротьби, що можуть виник-
нути з хвилиною нового заливу московсько-большевицькими ордами
українських земель. Уже тепер мусимо боронити населення від свавільного
бандитизму передових загонів московських хижаків, т. зв. «красних парти-
занів®, і охвістя різних московсько-совєтських активістів, що тероризують
і грабують українське населення, а німці їм потурають, як своїм вірним
наймитам і спільникам.
Без власних незалежних збройних сил у нас можуть повторитися по-
милки минулого, може виникнути така ситуація, як була в 1917-1918 роках.
Тому, згідно з рішенням Проводу революційної ОУН, ми організуємо тут
повстанські загони, що будуть зародком українського національного війська.
Політику ОУН на північних землях України провідник Охрім з’ясував
так. Знаючи, що Українській Службі Порядку та іншим охоронним відділам,
що складаються з українців — грозить роззброєння і вивіз до Німеччини,
ми дали їм наказ перейти до лісу або незайнятих німцями сіл. Таким
способом ми поповнили започатковану українську партизанку зорганізова-
ним і певного мірою вишколеним військовим елементом. Одночасно робимо
облік усіх придатних до зброї і підготовляємо плян вишколу майбутніх
партизанів. Маґазинуємо зброю, заготовляємо харчі, одяг, взуття, ремонтує-
мо засоби транспорту і зброю, збираємо медикаменти, підготовляємо медич-
ний персонал, копіюємо топографічні та географічні мапи. Одночасно
організуємо свої майстерні та робітні, щоб власними силами продукувати
потрібні нам речі. В цьому допомагає нам населення. Зброю та інший
військовий виряд здобуваємо також від ворога.
Це саме, — говорив провідник Охрім, — ви повинні робити і в себе на
Вінниччині, тим більше, що ви багатші на кадри спеціалістів.
Відправа, на якій провідник Охрім давав нам інформації і напрямні,
тривала два дні. 24-го березня прибули друзі Богдан (Смок-Козак) і Хведір
Білотченко, яких привів наш зв’язковий Мирось, і відправа продовжувалася.
Пам’ятаю, що я висловив перед крайовим провідником такі побажання:
1) систематично постачати нас національно-революційною пресою і літера-
турою; 2) змінити назву наших борців «українські партизани® на іншу, бо
ця назва у нас скомпромітована. Так називали большевики своїх парти-
занів («красниє партизани®) під час т. зв. громадянської війни в 1918-20
роках, так називають і тепер. Багато тих «красних партизан® між першою
і другою світовими війнами мали т. зв. «партизанські книжки® (посвідки)
і були упривілейованою кастою, яка своєю брутальністю викликала до себе
ненависть українського населення. Я пропонував стару, традиційну, нашу
назву, шановану ще з часів Визвольних Змагань — українські повстанці.
Мене в цьому однодушно підтримали Ярема, Богдан і Хведір Білотченко.
408
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Крайовий провідник Охрім заявив, що він сам цього питання не може
вирішити, але погоджується з нами і буде підтримувати нашу пропозицію
перед Проводом революційної ОУН.
На цьому наша відправа закінчилася 24-го березня. Наступного дня я
мав вертатися на Вінничину до своїх обов’язків обласного провідника, а
друзі Богдан і Ярема залишалися на Волині у розпорядженні Крайового
Проводу. На деякий час залишався і Хведір Білотченко, що мав ще пола-
годити справи військового характеру, пов’язатися із Службою Безпеки і
військовою розвідкою Крайового Проводу. Взагалі Білотченко зробив на
всіх тут добре враження, як своєю зовнішністю, так і відвагою та винахід-
ливістю. Він вибрався у подорож на Волинь не так, як звичайно ходив
удома, а у військовому однострої, тільки без старшинських відзнак, при-
кривши його дощевиком крицевого кольору. Словом — виглядав як
справжній »партизан«.
25-го березня я виїхав із Миросем додому, до Вінниці. До Здовбиці (село —
передмістя Здолбунова) нас відвіз підводою вже згадуваний горбатий син
наших знайомих господарів. З нами їхало також двох охоронників-
боївкарів. їхали майже без пригод, тільки на відкритому полі (це було
вдень, перед полуднем) ми завважили здалека, що з воріт однієї цукроварні
з’явилася вантажна машина, в якій було повно якихось людей. З обереж-
носте, щоб не наражуватись на небезпеку (ми мали з собою пакунки з
літературою для нашої Области), ми звернули вбік до найближчого ярка,
де видно було кущі, що тягнулись аж до лісу, а наші боївкарі обернулись
лицем до ворога з готовими до стрілу рушницями. Але ворог мабуть не
хотів мати діла з «партизанами», бо швидко завернув в інший бік.
Об’їхавши полями село Тайкури, де була хоч і невтральна, а все ж таки
непевна мадярська залога, ми надвечір прибули до Здовбиці, де пов’язались
із станичним провідником. Він запровадив нас на нічліг. Наші охоронники
і господар підводи, відпочивши трохи, бо коні були втомлені тяжкою
дорогою, вернулися додому, до Житніх хуторів.
Станичний провідник Здовбиці — високий молодий чоловік — запровадив
нас на зв’язкову квартиру, що приміщувалась у хаті молодого, дуже
активного й патріотичного подружжя. Молодий господар працював заліз-
ничником на станції Здолбунів і на другий день рано, з його допомогою,
ми дістались до вантажного поїзду, що йшов у напрямі — Шепетівка-
Козятин.
(Далі буде)
409
Леонід ПОЛТАВА
Леґенди України
ЗАСПІВ
Є така земля заклята,
Що лише собі належить.
А як хто на неї ступить —
Погорять на вугіль ноги.
Хто ж повірить так, на слово?
Приступали і ступали:
Аж земля зробилась чорна,
У чорнозем обернулась.
Я стою на ній, нівроку,
І оце вам повідаю.
ЧУДО
Дивно поле уродило.
Та задумалась дитина:
Десь батьки її пропали —
Що ж із полечком робити?
Дід за руку взяв дитину
І повів мале у поле.
Як ударив у долоні —
Колоски самі скосились.
Як ударив він удруге —
Пов’язались у снопочки,
Як ударив же утретє —
В хаті хлібом запахтіло.
Бо не дід — то Бог приходив
До дитини в Україні.
410
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
СТЕПОВА ЗІРКА
Сидів козак на могилі.
Круг могили вовки вили.
Ізняв козак місяць з неба,
Кинув тічці межи очі,
Сам накрився ніч-пітьмою
І проспав собі до ранку.
А уранці, як проснувся,
То побачив, аж скривився:
То не місяць вовки з’їли —
На татарина напали
І його щербатий череп
Ген біліє серед степу!
*
* *
Серед степу клад зарито.
Не знайти його нікому,
Бо над кладом — древній ворон,
Хоч кому він виб’є очі.
От прийшов юнак та й каже:
— Вороне, копати буду!
Карі очі вийняв ворон,
А юнак собі копає.
Докопався він до споду.
Витягнув — козацька шабля ...
Жаль, що клад у руки дався —
Та в сліпі потрапив руки.
ЛЕҐЕНДА ПРО ЛЬВІВ
Левеня знайшли під містом.
Узяли його міщани,
Молоком з грудей жіночих
Як дитину годували.
Виріс лев, убрався в силу,
Хутром-золотом покрився.
Як напав на місто ворог —
Боронився, наче лицар.
І в тому бою заклятім,
Страшно ворога побивши,
ЛЕҐЕНДИ УКРАЇНИ
411
Зачепив він пазурями
Не одно міщанське серце.
Відтоді віки минули,
Не минули тільки знаки
На серцях людей. І місто
Люди Львовом називають.
УКРАЇНСЬКИЙ ПІВЕНЬ
Ніч повісила сорочку
В вітрі ночі просушити.
Чорний вітер! І сорочка
В чорнім вітрі почорніла.
Задививсь козак на неї.
Узяла його охота
Присвітить незрячій ночі.
І поїхав під Полтаву,
Де хороми пришляхетські,
І пустив червоних півнів
По хоромах погуляти.
Козакові у подяку
Ніч шляхи покрила чорним
Та ще й голову шляхетську.
Ранок висушив сорочку —
Аж сорочка побіліла.
СТЕП
Стояв чумак із мажею,
Із мажею та волами.
Ще світили ясні зорі
І в степу ячали птиці.
Почув чумак, що підходить
Смерть до нього, як черниця.
Він на мажу виліз важко:
— А вертайтесь в Україну!
Бачуть вранці батько й мати:
Стоять воли біля хати,
А на мажі — свого сина,
Що приїхав по могилу.
412
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
СЕРЦЕ
Серед поля вийшов циган,
Вигнув обрій, як підкову
І промовив: — Ох ти, земле!..
Аж над полем стала хмара.
Циган впав тоді на землю,
Цілував її, як рідну.
У село ввіходить циган,
Каже: — Дайте заробити,
Бо уже такий голодний,
Що і землю проклинаю.
— Добре, — отвічають люди:
Вкрадь уже собі шкапину,
Та одну! Як дві украдеш —
Самосудом покараєм!
*
* *
Заварила баба зілля —
Козака причарувати,
Як намовила Оксана.
Заварила баба зілля,
Випила напій Оксана —
І на третій день померла.
А козак летів три ночі,
В янголів узявши крила, —
Та не встигнув долетіти.
17 0 9
Ворон воронові мовив:
— Ти скоріш лети в Бендери:
Там умер великий гетьман —
Трианахтемський Мазепа.
Полетів хутчіше ворон.
Та крило йому зломилось! —
То дихнув так степ на нього —
Степ пресвітлого Мазепи.
Полетів і другий ворон.
Та крило йому відбилось! —
Так його смагнуло сонце —
Сонце гетьмана Мазепи.
ЛЕҐЕНДИ УКРАЇНИ
413
*
* *
Біля Юшкового Рогу
Глибоченна є криниця.
Хто подивиться у неї —
Погарнішає утричі.
От пішла, таке почувши,
Мачуха, вовчиця люта.
Подивилась — і втопилась
Нам на горе превелике:
Бо тепер вже та криниця
Не поблискує водою.
Ми ж побільшуємо вроду
При паскудному люстерку.
*
* *
Вихорем піднявся вечір.
Ніч татарською стрілою
Проколола дім питейний,
Що стояв на роздоріжжі.
Як устало сонце — люди
Віднайшли в питейнім домі
Жида — бороду козлину
І заставлені чумарки.
Закопали і зарили.
Підпалили бочку п’яну
І ніхто не вмів признатись,
Що вони ж його убили.
ЛИБЕДЬ
Над Сулою є могили.
Кажуть, то могили шведські.
Там стоїть дівча русяве
І над ними ломить руки.
Як спитаєш, чом ти плачеш, —
Не відказує нічого,
Тільки руку, наче промінь,
Десь за хмари простягає,
414
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
А другою, ЗОЛОТОЮ,
Над містами, над полями —
Обіймає славне місто,
Те, що Києвом зоветься.
*
* *
Хлопець в дівку закохався.
Так вона йому зріднилась,
Що ходив, не пивши, п’яним,
І співав пісень без співу.
Дівка та квітки любила,
Часто в лузі пробувала,
Задивлялася на хлопця
Так, що й квіти золотіли.
Віддано ж її другому.
Вибіг хлопець серед лугу,
Вирвав квіти, в небо кинув —
Квіти в зорі обернулись!
МГАРСЬКИЙ МОНАСТИР
Вольний вітер в світі ходить,
Вісті голубом розносить.
Він вночі зайшов спочити
В монастир, що Мгарським зветься.
Там його зустріли стіни
І каміння мовчазливе.
Обізвалось все ж каміння,
Важко ранами зітхнувши:
Не приходь сюди ти, вітре,
Молитов не розтривожуй
Тих, що з цілої країни
Тут злітаються щоночі.
ЧЕРНЕЦЬ ГРИГОРІЙ
Над Дніпром чернець воскреснув
І пішов собі у Київ
Христу-Богу помолитись,
Як ходив що-триста років.
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
415
А кати його схопили,
До нагого роздягали,
Закували у кайдани,
Вмурували в Лаврські мури.
Дивляться: предивне диво! —
Дужі мури покололись,
Покололись і зійшлися —
До нового воскресіння!
*
* *
Йшов юнак на Лису Гору.
Відьми дві йому назустріч:
— Що ти, хлопче, поробляєш?
Ти тепер, пиши, пропащий!
А юнак на них як свисне!
— Ах ви, — каже, — сліпоокі!
Зверху наче я й людина,
А сильніший від чортяки!
Відьма відьмі підморгнула,
За мітлу мерщій та вноги!
І пішов молитись хлопець
Повагом на Лису Гору.
*
* *
Раз зійшлись брати у хаті.
На столі — одна рибина.
Не пішли ловити рибу —
Стали море проклинати.
Знов зійшлись брати у хаті.
На столі — одна хлібина.
Не пішли орати поле —
Стали землю проклинати.
Впала сварка між братами,
Мати впала їм у ноги:
— Діти, діти: поле ж родить,
Грає море, повне риби!
416
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ЧОРНЕ МОРЕ
Біля моря — темні скелі.
Хвиля, як зубата щука
Накидається на скелі.
А як я втікав з неволі
Від недолюдка лихого, —
Підпливла зубата щука
І на спину посадила.
Отаке-то наше море!
Вічно з нами ворогує,
А як тільки що — гукає:
Опирайтеся, я — дуже!
РОМОДАНІВСЬКИЙ
СТОВП
Домовик сидів на скелі,
Домовиха — на горищі.
Присвітив господар в хаті:
Що таке?! — нечиста сила!
Онімів господар з ляку
І забув перехреститись.
Зникла хата. А господар
І тепер стовпом чорніє.
ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Над Дніпром стоїть могила,
Та, що човном випливає
Уночі на хвилю річки,
І пливе по Україні.
Де лише Дніпро проходить —
Всюди човен промандрує.
А у нім ножів, як риби
У ріці в погожу днину!
Та як тільки сонце блисне —
Поринає човен в воду,
А під Каневом, на горах
Знов могила виринає.
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
417
ОПАНАС ІЗ БАЛТИ
Забирали в Опанаса
Коника його баского.
Як не бився, не сварився —
Коника таки забрали.
Повели його по світі,
Посадили комісара.
Через рік вернувся коник
З комісаром у стременах:
Звісив голову розбиту
Об найнижчу деревину.
Довго коник з ним возився,
А таки свого доп’явся!
*
* *
Серед поля дужі хлопці
Возвели завод надиво.
Прилетіла ніччю відьма
З миколаєвського царства.
Гей, як тюкнули на неї:
— Геть ти, чортова личино!
Ми ж сами побудували
Християнськими руками!
Відьма з ляку почорніла,
У димар шугнула з люті.
І тепер понад заводом
Рветься чорний дим щоднини.
*
* *
Дзвін скидали із дзвіниці.
Унизу стояли люди.
Бог вгорі дивився з неба.
От поліз Панько-п’яничка:
Три щаблі ступнув угору —
Сам як дзвін об землю брязнув!
418
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
От поліз Карпо-бездомник:
Три щаблі ступив угору —
Сам як дзвін об землю брязнув.
От поліз якийсь проходець:
Три щаблі ступив угору
Та й добрався він до дзвона.
Ще й рукою не торкнувся —
Дзвін зірвався сам із петель —
І у місяць обернувся!
*
* *
Виряджала мати сина,
В домовину виряджала.
Обіцяла наплодити
Сто дітей в отвіт за нього.
Сто дітей повиростали,
На могилу брата вийшли:
Не помреш ні ти, ні мати —
Жити вам у нас одвічно!
Брат піднявся із могили
І промовив: — Браття любі,
Не лежиться у могилі —
Ваша сила воскресила!
*
* *
Туманом, як рушниками,
Перев’язані Карпати.
Велетенську криють рану
Рушники оті небесні.
Аж на скелю вийшов Довбуш,
Рушники зірвав небесні,
Каже: — Годі затуляти!
Будем зрощувати рани!
І пішли тоді опришки,
Топірці узявши в руки.
І по горах, по ізворах —
Вміло зрощували рани.
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
419
Та дивись: одна зростеться —
Свіжа кров’ю виступає!
Як воли від тічки — гори
З жаху збилися докупи.
КОБЗАР
Ішов кобзар, як ніч сліпий,
Сам посеред степу.
Сонце щось вгорі кувало —
Іскри аж на степ летіли.
Присів кобзар серед степу,
Заспівав собі із горя.
Ні з ким йому говорити,
З вітром — шкода й починати!
А за три дні, за три ночі,
Як доплентавсь до оселі, —
Заспівав він людям пісню
Про самотність серед степу.
І хотіли його люди
Перетримувати в себе.
— Ні, — сказав, — піду між вами
По нову, ще кращу пісню.
Мадргд—Нью-Йорк, 1953-1961.
ИппГіППпґіпгіги ити иіітгіг^тнгп-ігтгіічгіпгіпппплгіпґінпппппгу^пппппппгпгіппгіпппгтгіппппт^ іаО£
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« — ДЕШЕВИЙ, АЛЕ КОРИСНИЙ ПОДАРУНОК
ДЛЯ ВАШИХ РІДНИХ І БЛИЗЬКИХ З НАГОДИ ЇХ ІМЕНИН, УРОДИН
ЧИ ІНШИХ ПОДІЙ. ВИСИЛАЙТЕ ЗРАЗКОВІ ЧИСЛА »В. Ш.« СВОЇМ
ЗНАЙОМИМ І ЗАОХОЧУЙТЕ ЇХ СТАТИ ПЕРЕДПЛАТНИКАМИ. ПОДА-
ВАЙТЕ НАМ АДРЕСИ ВАШИХ ДРУЗІВ, ЩОБ ВИСЛАТИ ЇМ ЗРАЗКОВЕ
ЧИСЛО ЖУРНАЛУ.
420
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
О. МОРГУН
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
(Спогади про Лесю Українку)
1895-го року щовечора, коли осіння тьма спадала на землю, пильний
спостережник міг би помітити в пустельних вуличках Латинського кварталу
Києва більший, аніж звичайно, але ж обережно-конспіративний рух.
Латинський квартал обіймав простір між вулицями Безаківською, Вели-
кою Васильківською, Караваївською, Назар’ївською та Жилянською*. Про-
живало там багато студентів, професорів університету, вчителів Гімназій,
письменників, артистів, — тому й назву таку надано було згаданому про-
сторові. За головну артерію його правила Маріїнсько-Влаговіщенська
вулиця.
Пожвавлення нічного руху пішоходців визначало, що під покровом тьми
розгорталась національна і соціяльно-політична акція серед молодших
мешканців Латинського кварталу. Студенти, що, за належністю до певної
місцевости, гуртувалися в земляцтва — Київське, Чернігівське, Полтавське,
Саратовське тощо, — від зосередження уваги і молодого запалу на акаде-
мічних питаннях перемикались на захоплення соціяльно-політичними
проблемами. Опріч земляцтв існували дві великі громади молоді — україн-
ська і польська; члени їх об’єднувались за національною ознакою. Юнаки,
в душах яких голос нації бренів голосніше, ніж інші поклики, вступали до
лав національної громади. Не формально, а фактична, в безпосередніх
стосунках і знайомствах, молода українська громада була зв’язана зо
Старою Громадою, зо старими українськими діячами і сприймала від них
знання та пошану щодо минулого України, до рідного народу, рідного
слова. Серед старших, хоч і не старих ще, українців, від яких молодь того
часу набиралась у Києві національної свідомости, досить назвати хоч би
такі імена українських діячів, як В. Антонович, М. Лисенко, В. Науменко,
О. Пчілка, М. Старицький, О. Кониський, М. Василенко, В. Беренштам, А.
Юркевич, М. Ковалевський, І. Лучицький, Н. Молчановський, П. Жи-
тецький, Є. Тимченко, М. Груиіевський. Виходить — наше рідне слово,
українська наука, історія і мистецтво репрезентовані були в Києві добре.
В той час на Великій Україні творилась велика національно-мистецька
справа: відбувався тріюмфальний похід українського театру з високо-
талановитими артистами-патріотами: М. Заньковецькою, О. Саксаганським,
М. Кропивницьким, М. Садовським, Карпенко-Карим, І. Тобілевичем, М.
Старицьким, Г. Затиркевичем. Небувале захоплення, ентузіязм викликали
*) »Латинський квартал* — автор подає за старими назвами вулиць. За
совєтських часів це були: Комінтерна (Безаківська), Червоноармійська (В.
Васильківська), Толстого (Караваївська), та Жаданівського (Жилянська).
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
421
вистави геніяльних артистів. В наслідок того ентузіязму поширювалась і
підносилась любов до рідного краю, до українського слова, до народу, який
зберіг рідне слово, свої пісні, своє мистецтво. І слово те, ті пісні, убрання
уявлялися в такій красі, в такій мистецькій довершеності, що не можна
було не милуватися ними.
Так ширилась в Україні національна свідомість, глибшали симпатії до
народу та щире бажання допомогти йому, поліпшити його долю. Не тільки
в Києві, а також у Полтаві, Чернігові, Херсоні, Катеринославі, Харкові,
Глухові, Миргороді, Лохвиці, Лубнях, Ромні та по інших невеликих містах
поставали українські гуртки. В духовних семінаріях, фельдшерських шко-
лах, в старших клясах деяких Гімназій, у фахових учбових школах гурту-
валась молодь у групи, де панували українські настрої. Відтіль посувався
цей рух на села — природні, незламні українські фортеці. Так ширилась
у Великій Україні стихія українства. Зрозуміло, що всі такі групи, гуртки
та громади мали прихований характер; часом завмирали, непомітно поста-
вали. Отже, тільки з непоінформованости, з незнання, або з тенденційного
упередження могла виникнути думка, що ті минулі роки можна вважати
за мертву добу занепаду української національної ідеї. Але не можна запе-
речувати того, що ті настрої, симпатії й почуття не були ідеологічно
об’єднані та по-громадському зорганізовані; не оформились вони в загаль-
ний національно-політичний рух з певними, свідомими прагненнями.
Українська молодь, що прибувала до вищих шкіл Києва, приносила з
собою з глибини країни національні почуття, тому ті з них, до яких
зверталися ініціятори-вербувальники, охоче вступали до складу молодої
української громади, де сподівались ідеологічно й науково узброїтись у
своїх національних прагненнях і почуттях — з допомогою старших досвід-
чених українських патріотів.
Особовий склад молодої української громади не був сталий: спостерігалась
природна для такої організації плинність: частина вибувала, інші прибу-
вали. З числа сталих членів молодої громади пригадую такі прізвища:
І. Стешенко, М. Мгхновський, Є. Черняхгвський, В. Шемет, С. Шелухин, Д.
Антонович (Муха), І. Кавун, М. Кривенюк, Лук’янів, К. Василенко. О. Ко-
мар, Каховський, І. Черкаський, П. М. Тучапський, Петренко, О. Моргун,
Шкамарда, М. Ковалевський, Лариса Косач і Носар-Хрустальов — тоді ще
гімназист старшої кляси.
В той час у студентських організаціях і земляцтвах прийнялась традиція
приділяти головну увагу самоосвіті, виробленню світогляду. Користувались
для того певними програмами, з переліком наукових і публіцистичних
праць і творів, знайомство з якими нібито всебічно висвітлювало головні
питання, потрібні для засвоєння свідомого, досить обґрунтованого світогляду.
В програмах самоосвіти пропонувалось вивчення творів Ж. Ж. Руссо,
Бокля, Дрепера, Мілля, О. Конта, Г. Спенсера, Прудона, К. Маркса, Ляссаля,
Чернишевського, Д. Писарева, Лаврова-Мартова, М. Михайловського, Кавт-
422
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ського, Флеровського, Плеханова, М. Драгоманова, Ренана, Дарвіна, Бюк-
нера, Молешота, Герцена, В. Воронцова, А. Вебеля і т. п. Із красних пись-
менників вважалося за обов’язкове знання творів Д. Свифта, Веранже, В.
Гюґо, Е. Золя, Байрона, Шпільгаґена, Шевченка, Щедрина (Салтикова),
Чернишевського, Некрасова, А. Франса, Войнич (»Овід«), Гауптмана (особ-
ливо »Ткачі«), і неминуче потрапляли до наших рук особливо рекомендовані
твори Г. Гайне. Як бачимо з переліку, на душі й голови юнаків навалювалися
такі таланти, світові генії, світила науки й мистецтва, що важко, неможливо
було не підкоритися їх впливові, і, природно, більшість молоді підкорялася.
Допомагали їй старші студенти і більш досвідчені тлумачі, коментатори і
популяризатори щойно перелічених талантів і геніїв. Власне ці тлумачі
більш-менш ретельно виконували обов’язки агітаторів і пропаґаторів ради-
кально-революційних поглядів і партій. Серед таких агітаторів помітно
висувалися на поверхню — В. Водовозов, Крохмаль, М. Ратнер, М. Вердяєв,
А. Луначарський, Гершуні, М. Урицький, О. Шліхтер, Петров, Севастьянов,
Балабанов та інші. Переважали і панівну ролю відігравали два соціяльно-
політичних напрямки: народництво і марксизм. Народництво правило за
ідеологічну основу партії соціялістів-революціонерів, а марксизм — партії
соціял-демократів. Спільним для прихильників різних напрямків було
засвоєння раціоналістичних і матеріялістичних поглядів, атеїзму і соціа-
лізму. Помітних відхилень від пануючих рецептів вироблення світогляду
майже не спостерігалося, а рецепти ті були однобічні, тенденційні.
В таке ідеологічне оточення потрапляли юнаки-студенти, члени земляцтв
і організацій міста Києва. Членам молодої української громади також
неминуче доводилось більш-менш підкорятися впливові такого оточення.
Властиве юнацтву завзяття, запал і нахил до бунтарства та нігілізму тягли
молодь до крайнього, найбільш радикального сприймання пануючих ідеоло-
гічних рецептів, і, як то личить молодим неофітам, до негайної реалізації
в життя засвоєних, хоч би поверхово, а, може, й помилково, ідей. З
безлічі прикладів такого порядку пригадую один, хоч і дрібний, проте
характеристичний.
Серед студентів молодої української громади звертав на себе увагу О.
Комар — високий, дуже чорнявий козарлюга, лютий на вигляд, а за
вдачею — добродушна дитина, великий фантазер. Начитавшись Ренана,
Штравса та різних атеїстичних творів проти християнської віри і церкви,
Комар вирішив негайно розпочати наступ на головну українську фортецю
християнської віри — на Києво-Печерську Лавру.
— Лише з неписьменности, або безкритичної консервативної традиції, —
казав він, — можна в нашу добу панування розуму і науки вірити в якогось
там Бога і присвячувати своє життя культові будь-якої віри і церкви.
Ручусь вам, на протязі одного року я зведу до атеїзму всю монашеську
братію Київської Лаври. Припускаю, що може якась там пара запеклих
у фанатизмі старців не підкориться непереможному світові модерної науки,
але ж з двох старців не вліпиш церкви. Лаврські печери ми пристосуємо
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
423
для переховування доброго вина і старки, а келії монахів призначимо для
подружніх квартир нашої молоді, — і т. п.
Вважаючи такі тиради за жарт, або чергову фантазію Комара, ми не
звернули на них уваги, але ж, як незабаром виявилось, Комар не жартував.
Помічали ми, що наш Комар починає щось марніти; замість червоних фарб
виступає на смуглявому обличчі його жовтина. Питаємо, як стоять справи
з «розбещенням монахів®.
— Гаразд, добре посуваються, — запевняв Комар, — але ж монахи спо-
живають багато вина, пригощають мене, а я повинен реваншувати; монахам
до смаку кріпкі вина: ром, коньяк; на добрі вина бракує коштів, купую
дешеве дрантя, що, почуваю, зле впливає на мою печінку.
За деякий час після того зчинився малий скандал. Монах, на якого
Комар покладав великі надії в справі доведення його до атеїзму і з яким
здружився, розпиваючи горілку під час релігійних дискусій, закохався в
одну вдову, у власному будинку якої, в слобідці біля Видубецького ма-
настиря, відбувалися дружні релігійні дискусії. Відвідуючи якось в не-
призначений час свою коханку, монах застав у неї молодого послушника.
В нападі ревнощів евентуальний атеїст схопив з припічка казанок з
окропом і ошпарив свого суперника, а підступна Венера тим часом втікла.
Справа ця поступила до духовного суду. Приятелеві Комара загрожувала
сувора кара. Очолював духовний суд тоді єпископ Іреней Орда, резиденцією
якого був Братський манастир; в тому манастирі була багата бібліотека і
архів — теж у завідуванні єпископа Іренея. Бажаючи врятувати свого
приятеля, Комар, як студент історико-філологічного факультету, домігся
від свого професора, ректора університету Св. Володимира, п. Фортинського,
рекомендації до єпископа Іренея — з проханням дозволити Комарові корис-
туватися архівом і бібліотекою Братського манастиря. Дозвіл було дано.
Комар, прикинувшись високорелігійною людиною, щиро відданою право-
славній церкві і захопленою великим розумом єпископа Іренея, зачарував
останнього, і нарешті домігся того, що єпископ Іреней дозволив Комарові
ознайомитись, в присутності Преосвященного, з секретною справою ревни-
вого монаха. Уявіть же собі здивування і гнів єпископа, коли Комар
розірвав на його очах ту справу на дрібні шматки і з ними раптом зник
з кабінету єпископа.
Того ж дня ректор, проф. Фортинський, одержав від розгніваного єписко-
па гостру ноту з вимогою негайно звільнити Комара з університету, а
справу про карний вчинок його передати до суду. Ректор негайно викликав
до себе Комара, вилаяв і дуже налякав його та примусив дати слово чести,
що за будь-яку ціну Комар доможеться від єпископа прощення; попередив
також ректор, що на другий день завітає до єпископа з пробаченням і,
може, буде просити його про християнську полегкість до вчинку Комара,
що виник наслідком занадто гарячої відданости його православній церкві.
Так підказав розумний ректор головний арґумент, якого повинен триматися
Комар в покаянних розмовах з єпископом.
424
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Минув тиждень, і Преосвященний Іреней повідомив ректора, що вину
Комара розрішено ним. Не хвалився тільки Комар, як довелося йому
говіти на протязі цілого тижня і яку епітимію наклав на нього єпископ.
»І отидє біс, посрамлен, від Лавриж.
Прагнення до поширення'засвоєних ідей та переведення їх в певну акцію
властиве було взагалі більш гарячим і завзятим, справді переконаним,
щиро відданим тим ідеям, або незрівноваженим, нервовим, іноді обмеженим,
тупеньким особам, що, випадково запозичивши певну ідею від більш
талановитих, зберігали її на протязі цілого життя, як святиню якусь, не
звертаючи уваги на те, що світові події яскраво доводять нікчемність чи то
шкідливість тієї ідеї. Щойно наведений перелік показує, які широкі кола
осіб з різними вдачами і здібностями прагнули до громадської, суспільно-
політичної праці, виділяючи зі свого складу ватажків, лідерів відповідних
гуртків або партій.
Молода українська громада до того часу зберігала суто-національний
характер. Незалежно від загального світогляду і соціяльно-політичних
переконань та симпатій, до громади вступали особи, які вважали себе за
українців і ставили понад усе любов до України, до свого народу. Про
існування громади дізнався я від мого приятеля, І. Стешенка, за рекомен-
дацією якого був і прийнятий до членського її складу.
Майже кожної неділі відвідували ми з І. Стешенком на Подолі букі-
ністів, що містились біля стіни Братського манастиря. Пощастило найти
у них великий добрий портрет гетьмана І. Скоропадського, старовинного
вигляду, намальований олійними фарбами на полотні. За порадою Сте-
шенка я купив той портрет, хоч, здавалося мені, дорогенько він коштував —
аж 5 карбованців! Але ж — одного гетьмана мало. З допомогою Стешенка
роздобув я ще три портрети такої ж роботи: гетьманів — Богдана Хмель-
ницького, Петра Дорошенка і Данила Апостола, а до того ще й великий
портрет Шевченка. Прикрасивши довгими полтавськими рушниками з
вишитими чудовими народними орнаментами і мереживом, розвішав я ті
портрети в своїй кімнаті, завдяки чому набула вона вигляд, який пасував
до українських настроїв членів громади. Гадаю, завдяки тому в тій кімнаті
часто збиралася громада.
Був звичай, що господар кімнати частує членів громади чаєм і легенькою
закускою; це не дуже обтяжувало студентський бюджет, а саме: 5 великих
білих булок коштувало 25 копійок, 1 фунт ковбаси — 18 коп., 1 ф. голланд-
ського сиру — 18 коп., 1 пляшка червоного вина (до чаю) — 20 коп., пів-
фунта вершкового масла — 18 коп., 1 цитрина — 3-4 коп., 1 фунт цукру —
10 коп., а разом — 1 карб. 12 коп. Правда, коли завітає пані або панночка,
доводилось ще докуповувати нашвидку штук 5 тісточок, вартість яких
становила 15 копійок.
На зборах обговорювались чергові питання з життя громади і студентства;
виступали доповідачі з рефератами на різні теми, провадились дискусії з
приводу тих рефератів, велись бесіди щодо поточних громадських і полі-
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО
425
тичних подій, новин літератури і мистецтва тощо. Щодалі, то гостріше
виявлялось розходження в поглядах і настроях членів громади. Явно
переважало захоплення соціяльно-політичнимй питаннями; панували ради-
кально-демократичні настрої з деякою домішкою нігілізму. Помітно па-
нував демократичний риґоризм, — наприклад, Стешенко докоряв мені за
захоплення Горацієм, що був «блюдолизом Мецената®, а також за вживання
одеколону, що не личило, як твердив він, демократові. Нігілізм молоді з
української громади не поширювався на етику й мораль; в цьому від-
ношенні панувала серед нас дійсна незаплямованість звичаїв, справжня
шляхетність, властива нашому народові. Розпусті, розбещеності, пияцтву —
не було місця серед нашого товариства. В ставленні до жінок відзначались
ми джентлменством; навіть натяки на вульґарне, безцеремонне панібратство
або хамську непристойність, цинізм чи легковажність у ставленні до жінок
ми суворо засуджували. Коли помічали товаришування члена нашої гро-
мади з якоюсь панночкою, то знали, що це серйозна справа, що «вона вийде
заміж за нього®.
Коли, відвідуючи Стешенка, я вдруге і втретє зустрів у нього Оксану
Старицьку, то Стешенко, не чекаючи мого запитання, вважав за потрібне
з’ясувати це явище.
— Як бачите, призвичаїлась дівчина гостювати в мене, — доведеться
одружитися з нею; не личить нам допускати можливости будь-якої компро-
мітації наших дівчат.
Жодного сумніву у мене не було, що ініціятивну, активну ролю в цьому
романі відігравала Оксана. Чорнява, могутня дівчина, добродушна, трохи
наївна Оксана, не покладаючись на чари своєї вроди, набивала собі ціну
твердженнями, що тато її, Михайло Петрович — український Шекспір і
що власне Старицькі — князівського походження. Самолюбний, ущіпливий
Стешенко, під час незгод з нареченою, використовував аристократичні
претенсії Оксани, іменуючи її княжною Старицькою, або насмішкувато
запитуючи: »Як ся має ваш тато Шекспір?«
Гонористий Стешенко, не маючи підстав пишатися аристократизмом,
вважав, що власне його талановитість і обдарованість переважає справжні
і вигадані гідності Оксани, тому перевага в подружжі повинна належати
йому; свою першість надто вже підкреслював він в подружньому житті,
що було неприємно спостерігати, як порушення справжньої шляхетности,
як прикмету, що не пасує розумній, обдарованій людині, якою Стешенко
справді був.
Може й я трохи винуватий у тому, що Оксана, при сутичках з нареченим,
надто вже козиряла знатністю свого роду, а Стешенко з гострим роздрату-
ванням реаґував на такі вибрики. Справа така: на самому початку романа
з Стешенком, Оксана пильно вимагала від мене певних докладних відо-
мостей про походження Стешенка, про його батьків. На Різдвяних вакаціях
в Миргородському повіті звернувся я з таким запитанням до генеалогічної
426
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
енциклопедії Полтавщини — до Смагина Олександра, по жіночій лінії
нащадка гетьмана Данила Апостола. Поцікавився при тому також і питан-
ням про належність Михайла Петровича Старицького і його миргородських
та харківських родичів до старокнязівського роду. Відповідь одержав
вичерпуючу: батько Стешенка — старший швейцар Дворянського клюбу
в Полтаві, користується пошаною, добре заробляє, але ж, з огляду на його
великородинність, Дворянський клюб дає стипендію на виховання в гім-
назії і університеті його старшого сина Івана, обдарованого й здібного до
науки. Про це я мав необережність сказати Оксані, коли вона дуже при-
чепилась до мене з цим питанням; і так озброїв її при сутичках з нареченим.
Але ж я утаїв від обидвох наречених, що князівство Оксани неправдиве,
вигадане; місцеві — полтавські — й архівні історичні джерела (Лазарев-
ський) доводили походження Старицьких від поважного міщанського роду
міста Полтави. Гадаю, що тактовно зробив, бо спостереження мої завжди
стверджували, що як аристократи, так і надмірні демократи, не без при-
ємности й пихи відзначали навіть віддалений зв’язок з титулованим
вельможним панством.
До речі: дозволяю собі декілька слів з приводу бюрократичної і родовитої
аристократії Великої України — власне Полтавщини, яку краще знаю.
ЯкОсь у Львові, в сальоні сестер Чижович, наразились ми на твердження,
що українці на Наддніпрянщині, в тому числі й українська шляхта, пере-
буваючи в пригніченні й зневазі з боку московського уряду, не могли дохо-
дити до верхів бюрократичних сходів і що, зокрема, українця не могли
допустити дослужитись до генеральського чину. Порушено було при цьому
також і питання про українську чистокровність нашого шляхетства. В
інтересах правди треба сказати — уявлення галичан про тиск і пригнічення
за часів царату українців лише за те, що вони з роду українці, не відпо-
відає дійсності. Досить було б, не вивчаючи документальних джерел, по-
глянути в Полтаві в залі Дворянського будинку на зібрання шляхетства
під час дворянських виборів; перед очима вашими розгорталась урочиста,
мальовнича картина, що аж ніяк не викликала уявлення про зібрання
пригнічених і занедбаних. У залитій ярким світлом залі гуртуються по
окремих повітах (на Полтавщині 15 повітів) дворяни, серед яких ви бачите
постаті в генеральських мундирах, камергерських, сенаторських, камер-
юнкерських убраннях, рясно оздоблених орденськими срібними зірками,
шовковими через плече червоними і блакитними широкими стрічками; ми-
гають кірасири, улани, гусари з дорогоцінними хутровими ментиками;
шествують кавалеристи, закуті в блискучі срібні лати; трапляються мунди-
ри моряків, а більшість — у дворянських мундирах з позолоченими ґудзи-
ками, червоними комірами, шпагами з позолоченими ефесами (держаками),
— всі щедро прикрашені золотими з емалю орденами. Серед цього натовпу
в 300-400 осіб — чимало нащадків вищої української старшини: Скоропад-
ський, Смагини, Черниші, Ковалевський, Лизогуб, Заленський, Родзянки,
Раїч-Думітрашко, Данилевські, Катеринич; відомі земські і громадські
діячі: Русінови, Ходолеї, Кіяніцин, Головня, Биков, Боярський, Герценвіци,
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
427
Квітка, Бокій, Стороженко, Присецький, Лаппо-Данилевський, С. Іваненко,
Леонтовичі, Вульферт, Лук’яновичі; члени «Государственного Совета«: Сер-
гій Бразоль, Шкляревич; чимало титулованої аристократії: величава постать
князя Рєпніна, князь Щербатов, граф О’Рурк (з виходців із Ірландії), князь
Кантакузен, граф Сперанський, князь Кочубей, граф Граббе, князь Мещер-
ський, полковник кавалергардів Гартінг, князь Трубецкой, граф Милорадо-
вич, князь Орбельяні, чудовий красунь граф Ламсдорф-Галаган, якого за
надто палкий роман з великою княжною, красунею Єленою Володимирів-
ною, вислано з Петербургу, а велику княжну спішно одружено з грецьким
королем; на кожних зборах появлялось мало не з десяток графів Капністів,
з них один, що був австрійським послом, одружений з найбагатішою, як
казали, відданицею Австрії, княжною Ліхтенштейн.
Подаю цей перелік, що охоплює майже 10 відсотків дворянських зборів
лише однієї з 8 українських губерній, щоб показати, що такого, як в
Польщі, пригнічення української шляхти і взагалі українців, які праг-
нули до державної служби, на Великій Україні за царських часів не
спостерігалося.
Передбачаю, мені можуть закинути, що чимало з перелічених родин не
є чистокровні українці, а може й зовсім не українці. Не пускаючись у
нетри генеалогії, допускаю в окремих випадках таку можливість, але ж в
цілому — цілковита чистокровність щодо певної нації може й не існує на
світі. Наприклад, поміщик Огарьов, очевидно росіянин, одружився з україн-
кою, став миргородським поміщиком, а син його одружився з італійською
герцоґинею Сассо-Руфо, — за кого ж вважати їх дітей? Або таке питання:
правнук російського письменника Пушкіна, за іменем і по батькові іме-
нується також, як і прадід його, Александер Сергійович; здавалось би,
належить до росіян, а в дійсності — за чистокровністю — він на 75 відсот-
ків українець, а саме: дід його — миргородський дворянин; Данилевський —
чистокровний українець, найбільший приятель Гоголя, одружився з внуч-
кою Пушкіна, княжною грузинською, а син його, Сергій, одружився з
Софією Виковою, внучкою Гоголя, і родився у них син Олександер, правнук
Гоголя і Пушкіна, 75-процентовий українець. Нарешті, ще один приклад —
про українця Юрія Русова, видатного українського діяча; батьки його є
взірцем відданої праці для української справи, але ж у жилах Юрія
Русова — нема української крови: батько його — росіянин, уродженець
Костромської губернії, а мати — по батькові шведка, по матері —
француженка.
Проте — питання української старшини, провідної верстви не стояли ще
тоді перед нами. Ми, бачте, всі були демократами і цікавились соціяльно-
політичними питаннями, але ж повної згоди між нами в цьому не було.
Щоразу вибухали палкі дискусії.
Загострення суперечок в громаді щодо соціяльно-політичних поглядів і
настроїв привело до ревізії ідеологічних основ громади. Радикальна група,
428
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
лідером якої був Стешенко, почала наступ на аполітичність громади і бай-
дужість її в соціальних питаннях, домагаючись, щоб громада в цьому
відношенні набула певного обличчя. На захист попереднього національного
напрямку став М. Міхновський, поруч з ним В. Шемет, а пізніше — Д.
Антонович, відомий тоді під прізвищем Муха.
Велику участь в справах молодої української громади брали Лариса
Косач (Леся Українка) і Микола Ковалевський. Від них, особливо від
Ковалевського, поширювався вплив драгоманівських ідей. Обидвох ми
поважали як почесних членів нашої громади. Лариса Петрівна за віком
майже дорівнювала нам, а М. Ковалевський, хоч, може, втричі старіший
від нас, за вдачею, рухливістю і темпераментом не відставав від молодих,
а то й переважав їх.
Завітавши якось до мене, М. Ковалевський запропонував негайно йти
з ним до Косачів:
— Вам потрібно познайомитись з Ларисою Петрівною і якнайчастіше
відвідувати її. Вона хвора, майже нерухома, з хати не виходить, але ж
охоче приймає у себе нашу молодь і дуже цікавиться справами громади.
Косачі жили тоді на Назар’ївській вулиці, з одного боку якої стояли
будинки, а з другого простягався Ботанічний сад. Із затишних вуличок це
була найбільш затишна і поетична. Тоді по всіх вулицях, також і на
Назар’ївській, від будинків до пішоходів тяглися майже поспіль кожного
кварталу сквери з пахучими квітами, декоративними кущами і деревами,
із-за яких сливе не видно було невеличких тоді будинків. Якби не дзвінки
трамваю з Безаківської вулиці та гудки паровозів, що іноді доносились з
двірця, та вуличка більш пасувала б до глухого провінціяльного міста.
Коли увійшли в передпокій квартири Косачів, одразу запросили нас до
кімнати Лариси Петрівни (Лесі Українки), де лежала вона на канапі. Перше
враження дуже приємне. Леся подякувала, що я завітав на її запрошення
і зауважила, що чула від Стешенка про дискусію його зі мною з приводу
Горація. Леся стала цілком на мій бік. Вона тоді, та й раніш, дуже захоплю-
валась античною Грецією.
»У Івана Матвійовича, бракує — казала вона, — історичної перспективи,
правдивого почуття реальних умов минулого. З погляду Стешенка, — про-
довжувала вона, — потрібно було б суворо засудити більшість геніяльних
малярів Італії, геніяльних артистів, письменників і учених минулих віків,
в тому числі й Ґете«.
Здивувала мене велика ерудиція Лесі щодо клясичної літератури. М.
Кйвалевський почав захищати Стешенка. Розгорнулась жвава, цікава
розмова. На блідому обличчі Лесі з’явився рум’янець. Не помітили ми, як
наша візита затяглася майже на чотири години, і схаменулись тільки тоді,
як у кімнату заглянула мати Лесі, Олена Пчілка, і нагадала, що Лесі
потрібно вже відпочити і виконати якусь, наказану лікарями, процедуру.
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
429
Ми вибачились, виправдуючись, що, завдяки милому вітанню Лесі, не
помітили, як пройшов чималий час. Зі щирою чемністю подякувала нам
Леся за візиту і, як здавалося мені, схвильовано, з підкресленням просила
не забувати її та не баритись з дальщими відвідуваннями. Не маючи під-
став, тоді й далі, для сумніву щодо щирости запрошень Лесі, я частенько
відвідував її, підкоряючись принадній симпатії, що виникала в наслідок
перебування в товаристві Лесі.
Леся не належала до тих осіб, яких цілком одразу, як на тарілці, бачиш
і розумієш усі властивості, вдачу і переконання їх. Почувалося, що ця
людина перманентно перебуває в стані якоїсь внутрішньої боротьби, захова-
ної від людського ока. Як часто і довго не розмовляти з Лесею на головніші
теми, з яких складається світогляд людини, все ж, не зважаючи на цілко-
виту відвертість і, здавалось би, щиру і вичерпну повність думок її,
почували ви, що поза тим залишається ще у Лесі багато чого невисловле-
ного, затаєного. Бажання дізнатися про недосказане, затаєне, притягало,
приваблювало. Складне і неспокійне враження робила Леся. Явна і досить
виразна була боротьба сильного духу і немічної плоті та перемога героїчного
духу; почувалося, що на цю боротьбу витрачається багато сил і відбивалась
вона на поетичній творчості і патетичному піднесенні поезій Лесі.
Проте, чутливий спостерігач міг би помітити поза тим ще якусь складну
гаму страдницьких настроїв і переживань Лесі. Життя моє склалося так,
що, не зважаючи на молодий вік, — мав я тоді 22 роки, — я чуло, з
правдивою симпатією помічав самотність людини, душевні страждання і
муки серця ближнього до мене. І здавалось мені, що спостерігаю не тільки
боротьбу духу і немічної плоті, не тільки шумування дум, а й сердешні
страждання, що мучать нас тим страшніше, чим сильніші наші почуття до
любленої людини, а та людина не охоплена таким самим, присвяченим
виключно нам одним, почуттям. Кожен із нас, хто в молодості був справді
молодий і шляхетний, кого охоплювало полум’я щирого, високого почуття,
хто, пройманий могутньою космічною силою, як вірний син прекрасної
Землі, гарячою та легкою ступнею мандрував по гарячих шляхах життя,
і, здавалось, дим куриться з-під палаючої ступні його; хто, упоєний кріпким
хмелем Землі, підвладний був наймогутнішим чарам природи, — той добре
знає, які муки спричиняє байдужість до жагучої пристрасті нашої і яка
небезпека для життя постає, коли благання до Бога створити чудо привер-
нення серця улюбленої, залишається марним. Щойно зазнавши такого лиха,
ми, хоч би й не бачили сліз, не чули стогонів ураженого серця, розгадуємо
сердешні страждання ближнього нашого. ..
Чи не помилявся я, що бачу дівчину з розбитим серцем, а серце те
розбите через зневажену любов? Ні, я певен був, що не зрадило мене
почуття. Не міг я тільки розгадати, хто ж саме був той улюблений, що
заподіяв те лихо, затаєне від ока людського...
І як же це так виходить: в поетичних творах талановитої письменниці
не знаходимо жодної відбитки сердешних страждань.
Минуло з того часу 50 років, і, дякуючи чемності д-ра Шлемкевича,
пощастило мені познайомитися з невиданими і непередрукованими поезіями
430
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Лесі Українки; серед них знаходжу свідків, які стверджують, що визна-
чення моє тогочасного стану Лесі було правдиве. Так, на ті саме дні, про
які згадую, припадають такі рядки:
Благаю вас, пісні мої, пісні крилаті,
За ним у слід мов іскорки летіть,
Побудьте з ним в його самітній хаті;
Верніться і мені про нього розкажіть.
Коли коханий мій і там у самотині
Так само гордо відречеться нас,
Тоді, мої пісні, у домовині
Край мого серця поховають вас.
Коли ж він з тугою та з гіркими сльозами
Згадає втрачену, зневажену любов,
Тоді, мої пісні, розстанемось ми з вами,
Лишіть мене в труні, летіть до нього знов.
Зворушливі рядки ці, датовані 28.ХП.1896 р., стверджують, що коханий
справді був; у самотині жив у самітній хаті, «відрікався нас«, зневажав
любов Лесі.
Минула зима, настала весна 1897 року, коли самітня, як і раніш, Леся
25-го квітня скаржиться:
... Якби часами серце
Живим жалем і болем не проймалось,
Не знала б я, чи справді я живу,
Чи тільки мріється мені життя крізь сон.
Стіни чотири тісно оточили
Мене навколо: се ж увесь мій світ...
Там, за вікном, я чую, світ інакший
Шумить, гуде, веде свою розмову ...
Мов тремоло великої оркестри ...
Тепер я знаю, що весна надворі,
Бо соловейки здалека щебечуть ...
Оце мені уся пори признака.
І жаль мені і думаю я з жалю:
Та чи не так, як от тепер весну,
Я бачила кохання й молодощі
І все, чим красен людський вік убогий?
Те все було, та тільки за вікном.
Того ж року крізь героїчні акорди чуємо серця стогін, біль душевний Лесі:
Мудрим людям дістаються
Поцілунки, лаври, квіти,
А поету, на потіху
Все криваві самоцвіти...
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
431
Трохи пізніше признається Леся, що вона — дівчина, життям розбита,
і ніжні пісні вона знайшла в своїм розбитім серці:
Ти, дівчино, життям розбита, грай!
Грай на оцих людьми розбитих струнах ...
... ті ніжні тони,
Що навіть злих людей до тебе привертали,
Ти їх знайшла в своїм розбитім серці.
Із наведених рядків жоден не був надрукований за життя Лесі Українки
і пізніше — аж до нашого часу. Гадаємо, не випадково так сталося, а тому,
що поезії, відкіль взято наведені рядки, автобіографічні, — це справжній
стогін розбитого серця Лесі. Горда, замкнена Леся не хотіла, щоб світ знав
про її зневажену любов, і тому поезії ті до цього часу зберігалися в архіві
Лесі, як таємниця її серця. Так вона заповідала.
Хто ж був отой коханий, що зневажив любов Лесі? Тогочасні спосте-
реження мої виявились зайвими; не пощастило мені розгадати таємницю.
Декілька разів розпитував сестру Лесі, Ольгу Петрівну Кривенюкову, і
кожного разу відповідала вона: »Не знаю«.
На початку осени 1945 року на хуторі Трасфельден — біля Тітлінґу,
розмовляючи з Ольгою Петрівною (Косач-Кривенюк), сказав я, що знаю
прізвище того коханого і назвав І. Стешенка, хоч, признаюсь, жодної
впевнености в тому у мене не було, навіть навпаки, бо ж я так, як і вся
наша компанія, добре знав про кохання І. Стешенка і Оксани Старицької і
що Оксана »вийде заміж за нього«. В запалі жвавої дискусії Ольга Петрівна
назвала прізвище улюбленого Лесі: Гамбаров!
1896-го року то був хлопець, віком — років 23-24-х, чорнявий, середній
на зріст, вродливий, веселий та жартівливий, студент історико-філологіч-
ного факультету, добре грав на віольончелі, пильно студіював у проф.
Челпанова філософію та психологію, що й надалі правили за його фахову
працю. Гамбаров, за походженням, здається, вірменин, товаришував із
нами, — тягло його до українців*. Проживав тоді Гамбаров у фліґелі, що
знаходився у тому дворі, що й будинок, у якому була квартира Косачів.
Як і всі ми, Гамбаров проживав у самоті, в самітній кімнаті. Гадали ми,
Гамбаров закоханий у якусь панночку; що то за панночка, ми не знали, бо
ніхто з нас Гамбарова ніколи не відвідував. Буваючи у Лесі, ми часто
зустрічали Гамбарова. Я не вважав Гамбарова за героя нещасливого романа
Лесі. Не знаю, як довідалась Ольга Петрівна, що той герой був Гамбаров;
вищенаведені рядки з поезій Лесі, у яких зафіксовано інтимні настрої й
почуття її, не були ще відомі тоді; залишається, як найбільш правдо-
подібна, догадка, що, не зважаючи на замкненість, навіть потайливість
Лесі, рідні й близькі її, що жили під одним з нею дахом, довідались якось
*) Гамбаров, проф. Московського університету, в 1956 р. відвідав Київ. У
пресі («Шлях Перемоги«, 1956 р.) була вказівка, що він подарував якомусь
Музеєві автограф Лесі Українки, в якому вона запевняла Гамбарова у своїй
дружбі. Лист цей був написаний у подяку за подарунок — кавказький
кинджал.
432
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
про таємницю Лесі. Так, справді Гамбаров закоханий був у якусь панночку,
не Лесю, і проживав у самотині в хаті, що знаходилась у тому ж дворі,
що й будинок Лесі. Вікна з кімнати Лесі виходили надвір. Леся мала .змогу
спостерігати рух на тому дворі, а певного мірою і життя та товаришування
мешканця «самітної хати«. Отже, по цьому цілком зрозумілі для нас рядки
з інтимної, ненадрукованої поезії Лесі: »я бачила кохання й молодощі...
те все було, та тільки за вікном«.
Поскільки стороння людина, що часто бувала у Лесі, могла спостерігати
родинне життя і родинні взаємини Косачів, важко було б підтверджувати,
що там панує сердешна теплота, материнська любов, ласка та гаряча сим-
патія до Лесі. Маю на увазі не молодших від Лесі членів родини і не батька,
Петра Антоновича, який справді любив Лесю, але ж рідко навідувався до
Києва. Головою родини була мати Лесі — Олена Пчілка. Може там, за
родинними лаштунками і процвітали родинні почуття, але ж — коли б я не
відвідував Косачів, кожного разу складалося у мене враження: Леся —
самітня, Леся позбавлена материнської ласки і любови, згадки про яку
огрівають і прикрашують ціле життя людини. Що таке моє враження має за
собою також і з інших джерел певного мірою правдиві об’єктивні підстави,
нібито стверджує сестра Лесі, Ольга Петрівна Косач-Кривенюкова. Дозволю
собі навести з посмертної статті ‘її «Звягель* (додаток до часопису «Наше
життя« ч. 13, 1946) декілька рядків:
«Леся була їй (матері) «небажана* дитина..., а тому спочатку зовсім
нелюбима в неї, а потім, згодом, без порівняння менше любима, ніж Міша
і навіть ніж інші діти... Леся не раз умлівала од болю, що його завдавала
їй мати... Порівнюючи Мішу з Лесею, казали (і мама в тому числі, чи
навіть мати головно, бо про інших Леся мені не казала, а лише про матір):
«Міша красивий, розумний, здатний, інтересний, розвинений, Леся ж не-
гарна, дурна...« Леся сама мені не раз казала, що коли б не Мішина
прекрасна вдача та не його справді братерське ставлення до неї, то вона б
його, певно, була зненавиділа через те порівнювання чи ту паралелю, яку
завжди всі проводили між нею і Мішею. Надто ж їй було боляче, що це
мала необережність, можна сказати, жорстоку, робити при ній і мати...«
З біографії Лесі відомо, що коли вона, тяжко хвора, лікувалась у Єгипті
чи на Кавказі, то перебувала там в повній самотності; нікого з рідних та
близьких біля неї не було; не було — коли високо обдарована, найталанови-
тіша письменниця України стояла на Божій дорозі... Обдарована поетичним
талантом, Леся примушена була на Кавказі для заробітку витрачати час і
сили на переклади ділових паперів різних ділків. Якщо в незаможній
навіть родині продають або заставляють останнє майно, щоб допомогти
звичайнісінькій, зовсім необдарованій дитині, щоб не залишати її в самоті
у тяжкі часи смертельної хвороби, — талановита Леся позбавлена була
такого піклування. Не можна сказати, щоб надмірна бідність перешкоджала
піклуванню про Лесю. За той час Косачі не тільки нічого не продавали, а
навіть придбали маєток на Волині. Дядько Лесі, М. П. Драгоманов, зважаю-
чи на хворість Лесі, відписав їй по заповіту 8.000 карб., але ж витрачено їх
було не на Лесю, а на загальнородинні потреби Косачів.
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
433
Присуд матері про неулюблену дочку Лесю — «негарна, дурна« — в пев-
ній частині вважався у родині Косачів за правдивий, загально визнаний;
так, наприклад, О. Косач-Кривенюкова у вищезгаданій статті подає вже
від себе таку характеристику Лесі:
«Леся вдалася вродою негарна, вдачею неяскрава, непоказна... мала
стриману, замкнену батьківську вдачу. Зовсім не була експансивна, не
балакуча, зовсім «не душа на распашку«, як кажуть москалі«.
Зате мати, — каже О. Косач-Кривенюкова, згадуючи про вроду її, —
«була дуже гарна, інтересна молода жінка і могла багато кому подобатися».
Нібито на доказ наведених сентенцій, у тому ж номері «Нашого життя»
подано фотознімки Олени Пчілки в 70-их роках минулого століття, себто
в добу розквіту її молодости і краси, і Лесі Українки — в 1913 році, себто
в годину остаточного виснаження невблаганною хворобою, перед смертю
Лесі. Гадаємо, якщо ілюструвати вроду людини образом у годину страшної
недуги, напередодні її смерти, то й жінка найдовершенішої краси зда-
валась би нам негарною.
Вважаю за обов’язок засвідчити: багато з тих, що знали Лесю, були іншої
думки про її вроду, ніж мати і сестра Лесі. Декілька років тому геніяльний
український вчений, А. Кримський, під час щирої розмови зі мною і моєю
дружиною, признався: «На все життя залишився я неодружений, самітний —
через нещасливу любов; в молодих літах пристрасно закохався я в україн-
ську дівчину, багато обдаровану, високо талановиту українську письмен-
ницю; то була дівчина несказанної краси; вродливішої від неї я ніколи не
зустрічав; але ж любов мою зневажено нею було« — і т. д. Як виявилось,
та дівчина була Леся Українка. Стверджувала це також і Л. Старицька-
Черняхівська*. Отже, за признанням А. Кримського, Леся — красуня,
найвродливіша зо всіх жінок.
Природно, для закоханого в неї Леся здавалась красунею, дівчиною
несказанної краси. Таке уславлення краси Лесі можна вважати за пере-
більшене. Проте, мушу признатися, що я і більшість моїх колеґ, які часто
гостювали в Лесі, зачаровані були нею. Ми розуміємо А. Кримського,
співчуваємо йому. Страждання Лесі, перемога духу, героїчність Лесі від-
бивались на її обличчі, надавали їй справді несказанну духовну красу, яка
приваблює чутливих до такої краси незрівняно більше, ніж зовнішня,
фізична краса, що іноді, будучи позбавленою душевної симпатичности і
теплоти, відвертає нас, викликає навіть антипатію. Шляхетна стриманість,
благородна привітність, панування духу і відбиток на зовнішності невиди-
мих страждань і внутрішньої боротьби так одухотворяли Лесю, що для нас
Леся здавалась незрівняно чарівнішою від усіх красивих, балакучих,
експансивних, гострих та ущіпливих жінок. Леся — це в’януча чайна
*) Очевидно, А. Кримський в останні роки життя не приховував свого
захоплення Лесею Українкою. На урочистому святкуванні його ювілею, в
січні 1941 року, П. Тичина прочитав присвячений ювілятові вірш, де було
згадано «вічно мрійну Лесю Українку».
434
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
троянда, дівчина з того типу жінок, чарівну принадність яких розкрив в
образах і фарбах геній Сандро Ботічеллі. Ми розуміємо, моторні, гострі та
балакучі жінки з того типу, про який кажуть: «ніколи нікому не змов-
чить» — мають свою ціну; знаємо чимало гарячих прихильників достатку
квітучої тілесности, властивої жінкам пензля Рубенса. Проте, рішуче стаємо
на захист Лесі, хоч вона і не належала до типу показних, балакучих,
ущіпливих та гіпертрофічно тілесних жінок.
Свідчення й оцінки з боку найближчих рідних дуже цінні, цікаві, але ж
цілком покладатися на них не можемо; повинні приймати їх з обережністю,
критично, враховуючи родинні пристасті. Шанування, навіть обожування
своїх батьків — це безумовно поважна, доброзвичайна риса, добра чеснота,
проте — маємо право не поділяти такого родинного обожування і спокій-
ніше, може, об’єктивніше ставитись до обожування. Натрапляємо на свід-
чення поважних, доброзвичайних дочки і сина, Кривенюкової й Світозара
Драгоманова, з яких дочка обожувала свою матір, а син понад усе шанує
свого батька, з чого виходить, що Леся похідна від матері і витвір дядька.
Леся, непохитна послідовниця М. Драгоманова, ширила перейняті від нього
ідеї, «стала променем між дядьком і молоддю на Україні», — каже Світозар
Драгоманов, син Михайла Драгоманова. Гадаємо, зведення Лесі до такої
ролі посередницького чинника не відповідає ролі і значенню її, як оригі-
нального, самостійного, самодостатнього чинника величезної вартости. О.
Косач-Кривенюкова, що вільно, інтересно згадує про сестру, Лесю Україн-
ку, коли наближається до матері, Олени Пчілки, пише:
«Мати — ні, це занадто велика фігура, занадто складна, занадто значна
Гї роля і її місце в житті не лише всіх нас, особливо ж Лесі, а в цілому
українському житті, і не з моєю кебетою писати про неї в цілому обсязі її
значення для української культури. Скажу лише, що розумніших за неї
людей я знала мало, а може й зовсім не знала«.
Так жаль, що Ольга Петрівна не написала про Олену Пчілку «в цілому
обсязі її значення», тоді, може, ми хоч трохи зрозуміли б підстави наведе-
ного пеану.
Коли згадувати справді по-щирості, — а лише щирі спогади можуть
мати деяку цінність, — ми не поділяли такої оцінки Олени Пчілки; така
оцінка незрозуміла для нас, і не тільки для нас, а й для більшости моїх
знайомих, що добре знали Олену Пчілку. Не можна заперечувати, що
Олена Пчілка — розумна й дотепна, але дотепність та була їдка, дошкуль-
на, гостра, завжди з перцем; тому, з легкої руки теж дотепного С. Єфремова,
іменували її не Пчілкою, а Осою. Ущіпливість Олени Пчілки не приваблю-
вала, а відштовхувала нас від неї, і через те вже одне жодної ролі в нашому
житті вона не відігравала.
Любов, добрі почуття і справжня шляхетність приваблюють нас, і люди,
яким властиві такі почуття і чесноти, чарують і впливають на нас; отже
зрозуміло, чому тягло нас до Лесі.
(Далі буде)
435
Проф. Вадим. ЩЕРБАКІВСЬКИЙ
МЕМУАРИ
(Продовження, 10)
»Мемуари« сл. п. проф. д-ра Вадима Щербаківського, що почина-
ються з його дитячих років, у пізніших роках мають дуже багато
прогалин. Зовсім бракує записок про роки першої світової війни. Мало
є записок і про життя та діяльність Автора в 1911-1913 роках, себто
після його повернення з Галичини на Наддніпрянщину. Цю прогалину
деякою мірою виповняють спомини проф. В. Щербаківського про свого
батька, що вже булгі друковані в 9-му і 11-му числах »Виз. Шляху«
за 1962 рік.
Дальші »Мемуари« проф. В. Щербаківського, що починаються 1917
роком, мають також прогалини. Вони є лише фраґментами, короткими
записками неопрацьованого й незакінченого твору.
Редакція
1917 РІК
Події тих часів такі близькі та яскраві, що, здасться, все це було вчора.
Насправді ж — минуло вже 22 роки. Багато вже й призабулося, але раніше
я не міг писати, бо так робилось мені боляче на саму згадку про ті роки,
що й перо випадало з рук. Ще й тепер невимовно тяжко згадувати минуле.
*
Ми всі під враженням лютневої революції. Я написав думу про переворот,
пов’язавши її з пророчим духом Т. Г. Шевченка. Ще восени 1916 року я чув
від золотоноських селян леґенду, що Шевченкова душа »ходить« між
народом і віщує зміну. Я використав цю леґенду для своєї поеми.
Власник друкарні (жид), що мав видрукувати мою поему, дав читати
коректуру не мені, а Ротмістрову. А той, прочитавши, перелякався. Викликав
мене і вимагав, щоб я відтягнув цю річ з друку. Я мусів погодитися, бо і
власник друкарні відмовився друкувати поему. Мій рукопис пропав, але ті,
що його читали, говорили мені, що поема їм дуже подобалася.
В квітні я став редактором »Вістника« Полтавського Губернського Гро-
мадського Комітету. Газету підписував губернатор Іваненко і я. Спочатку
ця газета була двомовна.
27-го квітня у Києві відбувся з’їзд представників селян двох губерній —
Херсонської і Київської. Я поїхав до Києва як представник Шпичинецьких
селян.
До Полтави вернувся на початку травня і застав деякі зміни. Москалі
вийшли зі складу редакції »Вістника« і я залишився сам. »Вістник« став
436
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
щоденником. Співробітників майже не було, я мусів сам один редаґувати
цілу газету. Спав тільки 3-4 години і почував себе втомленим до краю.
Десь в половині червня я знайшов собі замісників-учителів, передав їм
редакцію газети, а сам, з іншою групою учителів, поїхав у Прилуку і Хорол
читати лекції для повітових учителів. Це були т. зв. Курси Українознавства.
На цих курсах особливо популярними стали Мірза Авак’янц, що читала
історію України, проф. Щепотьев, що читав історію української словесности.
Я викладав українську передісторію і етнографію.
У серпні я зі своїм дідом Максимом робив розкопи в Городищі, але у
вересні мусів вертатися до Полтави, бо одержав телеграфічний виклик.
Я знову працював редактором »Вістника«. У Полтаві відкрилась Україн-
ська гімназія, директором якої став Прийма, родом з Галичини. Потім
директором тієї ж гімназії був Замора, також галичанин, завзятий соціял-
демократ.
Тепер »Вістник« мав уже багато співробітників і працювати було легше.
У московській полтавській газеті появилась стаття, в якій названо україн-
ців і українство «німецькою вигадкою». Я відповів на цю статтю, але як
редактор офіціяльної газети Полтавського Губернського Громадського Комі-
тету не міг сам підписатися, тому просив Віктора Андрієвського підписатись
під моєю статтею. Він погодився, дещо викреслив, особливо те, що було «за-
гостре», і стаття появилась у газеті. Московська газета замовкла, а до
Андрієвського почали приїздити люди з Кобеляцького повіту на пораду,
бо їм дуже подобалася «його» стаття.
Ззовні надходили погані вістки. Полтава дуже терпіла від злодійського
4-го полку, що тут квартирував. На політичному обрію хмари все густішали
й густішали. Большевики використовували 4-ий полк для тероризування
українського населення.
Десь у листопаді, увечері, коли я сидів у губернській типографії, війшло
чотирьох солдатів із рушницями, а з ними — молодий офіцер. Він заявив,
що большевики перебирають владу в місті у свої руки. Часопис і типо-
графія належать тепер до них. Назву »Вістника« треба змінити. Новий
часопис я повинен редаґувати згідно з новими напрямними. Я запротестував
і заявив, що — уступаючись військовій силі — закриваю теперішній часо-
пис і резиґную з редакторства.
Безпорядок у Полтаві зростав. На прохання міста Полтави, з Києва при-
був український полк, що ним командував полк. Ластовченко (чи Ласто-
вець?). Він був гарною людиною, улюбленцем своїх вояків. Через кілька
днів полк. Ластовченка (?) застрелив якийсь большевик, що встиг утекти,
але його спільника зловили обурені солдати, забили на місці й подались до
губернаторського дому, де засідала ліва група ісполкому, що організувала
вбивство полк. Ластовченка. Солдати кинули у вікно ручну гранату, але
компанія, яка засідала тут, встигла втекти заднім виходом до квартири
МЕМУАРИ
437
губернатора — Андрія Левицького. Коли солдати подались до квартири
губернатора, їм назустріч вийшов губернатор А. Лівицький і заявив, що він
про вбивство нічого не знає, у його квартирі винуватців нема і хай шукають
за ними деінде. Солдати, знаючи губернатора як виборного представника
української громадськости у Центральній Раді, послухали його і пішли.
Через кілька днів цей полк вернувся до Києва і Полтава знову зали-
шилася без українського війська. Потім прибув один український батальйон
під командуванням полковника артилерії, прізвище якого я забув. Але
людей цього батальйону було мало, вони ледве давали собі раду з охороною
різних складів і важливіших об’єктів.
В той час із фронту вертався якийсь артилерійський тяжкий дивізіон і
зупинився у Полтаві. Він складався з самих кацапів. Полтава мусіла їх
годувати, але комендант міста, Ільїн, також кацап, дволична людина,
навмисне задержував їх у Полтаві.
Одного дня до Земства прийшла телеграма, що з фронту вертається
ХІП-та дивізія і місто зобов’язане приготувати для неї харчі та квартири.
Так якось склалось, що в Земстві був лише я і телеграму випадково
доручено мені. Я взяв телеграму й почав шукати когось із Земства. Зустрів
Губу. Ми почали радитись, що робити. В той час до Земства прибула група
солдатів. Виявилось, що це була передня частина згаданої дивізії. Я
запитав солдатів, чи вони знають про те, що всіх фронтових вояків роз-
пускають додому? Чому вони не роблять так, як інші? Вони відповіли, що
нічого про це не знають. Тоді я почав вияснювати їм ситуацію, а Губа
допомагав мені. Він був багато розумніший, ніж деякі наші міністри
Центральної Ради. Вкінці ми порадили солдатам не чекати наказу, їхати далі
й розходитися додому, бо в Полтаві нема ні казарм, ні хліба. Як залишуть
свій ешельон, то потім не знайдуть інших транспортових засобів. І справді,
наша порада допомогла, солдати, приїхавши до Полтави, відмовились
вийти з ешельону, хоч комендант Полтави, Ільїн, намагався затримати їх.
Наше українське начальство нічого не розуміло, не знало, що робити,
кидалось то вліво, то вправо.
Тяжче було позбутися вже згаданого кацапського артилерійського ди-
візіону. До мене часто заходило двох вояків нашого, батальйону, родом з
Чернігівщини. Це були гарні, інтелігентні козаки. Я вияснив їм ситуацію і
вони зрозуміли мене. Насамперед почали нав’язувати знайомство з кацапами-
артилеристами. Недалеко Харківської залізничної станції, над річкою,
стояли важкі, англійської марки, гармати артилеристів. І от наші згадані
козаки почали нібито приглядатися їм. За деякий час вони вже мали
знайомих артилеристів, а ще за кілька днів так напоїли вартових біля
гармат, що ті й не бачили, як вони забрали з гармат замки. Щойно за
кілька тижнів артилеристи-кацапи побачили, що їх гармати без замків. Це
примусило їх залишити Полтаву і роз’їхатись додому.
Тим часом у грудні на вулицях появились робітники з рушницями, це
була нібито «самоохорона® міста, а насправді — большевицька змова. Але
наші українські керівники нічого не розуміли, нічого не догадувалися і не
мали жодної фізичної сили, щоб протиставитися большевицькій змові. На
438
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
жаль, у Полтаві не було українських офіцерів, а головне — не було
господарів. Натомість діяли російські й українські есери, останні фак-
тично були лише прибудівкою російських. На всіляких зібраннях вони
годинами виголошували промови, хвалилися своїми «заслугами®, розпи-
налися за народ, але на тому починалась і кінчалась їхня діяльність.
Одного дня увечері, десь перед Різдвом, я зайшов до Земської телефо-
нічної станції. Телефоністки сказали мені, що большевики вже зайняли
Харків і зближаються до Полтави. Я вийшов із станції і пішов на Пушкін-
ську вулицю, обійшов довкола сквер і знову наблизився до Земства. Раптом
побачив групку людей з рушницями, що йшла до Земства. З телефонічної
станції блиснув вогонь і розлігся постріл. Це наш вартовий, один із моїх
знайомих козаків, давав знак про небезпеку. Нападаюча група розскочи-
лася, було видно, що це фронтовики, які вміли наступати. Вони обійшли
будинок і через мур попрямували до станції, стріляючи з рушниць. Наш
козак довго стріляв. Не знаю, що з ним сталося, здається, його важко
поранили, а може й убили. Але ця група большевиків ще не була навіть
передовим загоном військ Муравйова, які ввійшли до Полтави на початку
січня 1918 року.
16-го травня 1920 року.
Я лежу на березі Псла.
Здорові були земле, гаю, річко! Прийміть мене і своєю животворною
силою оздоровіть! Я кинув там у місті ввесь бруд і намул зимового лихо-
ліття. Я прийшов до вас виснажений фізично, висмоктаний нервово, ви-
черпаний духово. Я прийшов до вас із привітом і своїми жалями на чужих
ворогів. І ледве поклонившись вам, ледве обнявши вас, я почув уже ваш
добродійний дотик, подув вашої ласки до мене й ніби раптом видужав.
Тепер сиджу на березі Псла. Переді мною течія несе дрібні й ніжні хвилі,
що витікають із джерел життя. Небо усміхається до мене, ворушить
бровами і лагідно опускає вниз свої вії. І гори обдаровують мене своєю
ніжністю і зеленню. Ось і гай — то стемнілий, то яснозелений, манить
мене солов’їним співом, що прославляє Всемогутнього Творця. Ось зозуля
кує і віщує мені ще довгі роки муки.
Щаслива ти, одвічна, природо! Ти не знаєш таких мук, як людина. Чи
ти щедра і родюча, чи ти безплідна й суха, ти вічна! Лиш ми, соромбта, на
твоїм лоні зогиджуємо твою істоту й чванимося, мов боги, а насправді —
ми безсилі й нікчемні.
Я дивлюсь у далечінь. Небо закрило вії, вода потемніла, тільки дрібні
сріблясті цятки покрили хребет ріки. Вода втішається своїм сріблястим
блиском, як дитина квітчастим вінком. Ось ці сріблясті цятки — світло
надії — боряться з водяною темрявою, з її тінями. Вже й сама тінь стає
сріблястим мерехтінням, тільки з олов’яним забарвленням, а подекуди
переходить у блакить.
МЕМУАРИ
439
Я сиджу і дивлюсь. І так, здається, сидів би без кінця і дивився б у бла-
китну безодню. Я провіряю себе, яке враження робить на мене природа. І я
радий, що відчуваю і розумію природу. Ось знову холодна й сувора барва
неба переходить у лагідні й теплі проміння сонця. А там далі, за сонцем,
під високим крутим жовтавим берегом Псла, променіє веселка. Біля моїх
ніг прозора глибінь, а просто неї, на небі, безкраїй простір.
Моя душа відпочиває, зникають сумні настрої, згадки про сучасне й
минуле.
Та он з сивуватої блакиті виринають заплакані, розігнані вітром, роз-
шматовані хмари. Вони насуваються з півночі і в душу мою вривається
розпач. Чому мені стало раптом так сумно? Я безсилий, щось треба робити?
Що робити? Чи справді, я без волі?
Над Пслом, Хорольський повіт.
1921 РІК
По новому році Полтавський музей помало приходить до нормального
життя.
Десь наприкінці лютого до мене прийшов Гаврилів і приніс мені небажа-
ний папірець. Це наказ начальника чрезвичайки, щоб я зробив у їхній
»скарбниці« ревізію речей, забраних у розстріляних людей. Ішло про те,
чи нема між тими речами старовинних експонатів, що їх треба забрати
до музею.
Я трохи злякався, бо йти нашому братові у це розбишацьке лігво завжди
небезпечно. Гаврилову сказав, що піду лише разом із ним. Він згодився.
Прийшовши до будинку чрезвичайки, ми мусіли показати вартовому наказ,
що був одночасно пропуском. Поки ми дісталися до Лапашова, то нас ще
кілька разів провіряли. Лапашов казав нам розписатись, а побачивши
підпис »Гаврилів«, заявив, що якийсь Гаврилів, художник-скульптор, пішов
у повстанці й тепер на нього роблять облави. Ось, мовляв, його повстан-
ський відділ оточений з усіх боків і вирватись із кільця йому вже не
вдасться. Так я довідався, що сталося з Михайлом Гаврилком, що зник із
Полтави ще влітку. «Гаврилів» насправді був Гаврилком.
Потім Лапашов пригадав мені, що під час ревізії у Музеї я заявив був
таке: «Колись доведеться і мені робити у вас, у чрезвичайці, ревізію».
Тепер# сказав він, ваші слова здійснилися. Він повів мене до складу забра-
них речей, що приміщувались у двох великих кімнатах. Складом завідував
якийсь, жидок. Довідавшись, що я «ревізор», він перелякано забелькотів:
«Вам' потрібні золоті часи (годинники)? Ви заберете їх?« Я заспокоїв його,
що «золоті часи» мене не інтересують, а потрібні мені тільки старовинні
речі. На складі справді було кілька соток золотих годинників, пограбованих
у розстріляних людей. Я, звичайно, не взяв ні одного годинника до рук, бо
мені здавалось, що на них ще не засохла кров невинних жертв.
. Оглянувши речі, я забрав декілька мідних монет із ХУЦІ-го століття,
дві гарні статуетки зі слонової кости та ще декілька мистецьких речей
440
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
музейної вартосте. Жидок радів, що я не взяв жодного золотого предмета
і хотів віддячитись мені «подарунком* — золотим годинником. Я відповів,
що маю свій, звичайний, годинник. Зробив список речей, розписався і пішов.
Знову кілька провірок і ми опинились на вулиці. Віддихнули, з чрезвичайки
вихід нелегкий.
Після Різдвяних свят Полтавський музей прийшов менш-більш до нор-
мального стану. В музейній залі відбувались концерти та інші зібрання.
В той час до Полтави приїхав Микола Філянський, відомий поет і пра-
цівник музеїв, що тоді був завідувачем аґрошколи на Полтавщині. Потім,
влітку, я відвідав його і Федора Кричевського, що жив тоді в містечку
Шишаку.
1922 РІК
По Водохрещах я вирішив їхати до Харкова. Забрав із собою тільки те,
що було необхідне. Ще звечера пішов на залізничну станцію, але на поїзд
мусів чекати аж до ранку. До Харкова приїхав надвечером і знайшов собі
приміщення в кооперативному домі. Ночував у якійсь великій залі, де,
крім мене, спало багато інших приїжджих з міст та сіл. Я познайомився із
селянином-кооператором з Катеринославщини. Він оповів мені, що на
Катеринославщині великий голод, що пізньою весною там мусить вимерти
щонайменше половина населення. Большевики пограбували людей, забрали
коней і волів, хліба нема, люди вмирають з голоду. Він приїхав сюди, щоб
дістати трохи хліба для своєї кооперативи, але виявилось, що всі його
заходи безнадійні.
Я мав свої справи, які треба було полагодити. Перш за все пішов у відділ
освіти шукати своїх знайомих, за посередництвом яких хотів дістатися до
Григорія Гринька, совєтського політичного діяча, що в 1920-23 роках був
комісаром освіти УССР. Але насамперед треба було мати цілий ряд посвідок
від різних урядів.
Комісаріят освіти приміщувався у якомусь великому будинку. Кімнати
були заповнені різними меблями, пограбованими у людей. Щоб дістатися до
комісара освіти Гринька, треба було раніше познайомитися з Василем Бла-
китним (Елланським), редактором «Вістей*. Це була молода, незвичайно
талановита людина. Не зважаючи на важкі умовини, він зробив «Вісті*
цікавою, на високому рівні, газетою. В той час усі газети в СССР видавались
за одним шабльоном, диктованим з Москви. Те, що друкувалось у Москві,
потім передруковувалось у місцевих газетах. Місцеві вістки і статті були
під гострою цензурою чекістського цензора. І в тих умовах, та ще й в
Україні, він зумів видавати цікаву газету українською мовою. Підібрав собі
відповідних співробітників, порушував у газеті цікаві теми, словом, зумів
зробити те, чого не зуміли зробити інші українці.
Блакитний прийняв мене чемно і говорив зі мною на різні теми. Казав
прийти за три дні, а за той час він побачиться з Гриньком і скаже мені,
коли я зможу до нього дістатися.
МЕМУАРИ
441
Через три дні я знову прийшов до Блакитного. Він був дуже зайнятий
якимись справами і просив мене почекати у ждальні. У ждальні сиділо
троє наших українських дівчат і одна московка. Він познайомив мене з
ними і сказав: «Побалакайте тут собі з дівчатами, буде вам веселіше, вони
також чекають®.
Я розговорився з дівчатами і почав оповідати їм щось із нашої старовини.
За якийсь час прийшов Блакитний з якимсь молодим чоловіком, посадив
його за 'столом, кажучи: «Тут вам буде зручніше писати®. Я запитав, чи не
перешкоджатиму своєю розмовою, але вони заперечили та ще й просили,
щоб я далі свобідно розмовляв. Блакитний пішов, незнайомий щось писав,
а я оповідав дівчатам про колишнє життя священиків і різні релігійні
перекази. Московка десь пішла, бо не розуміла нашої розмови, а я мабуть
з годину розмовляв із дівчатами. Потім вернулася московка, очевидно кому-
ністка, і почала нарікати на теперішні звичаї давати дітям імена: «Ось у
мене, казала вона, буде дитина, і я повинна придумати для неї ім’я. Та як
його видумаєш? — »Первомайськ?«, не підходить, тим більше, якщо буде
дочка. Чи не краще називати дітей числами? Уродиться такого-то дня, таке
й число йому дати®. Ця московка ніяк не могла зрозуміти, що звичайне ім’я
»Іван« чи «Марійка® не тільки приємніше, а й легше запам’ятати, ніж
число, дане дитині.
Врешті прийшов В. Блакитний і сказав мені, що по телефону домовився
з Гриньком і має привести мене до нього після завтра о год. 10-ій ранку.
На другий день я пішов до знайомих професорів, що раніше приїздили
в Полтаву читати студентам лекції. Був у Веретенникова. Він прийняв
мене дуже щиро і жалував, що тепер не може приїздити до нас. Його, як
і раніше, дуже тішила наша численна і уважна авдиторія. У нас тепер,
казав він, майже нема слухачів, особливо на гуманітарнім відділі. Студенти
неосвічені, мало цікавляться наукою, командують уже й професорами.
Деякі катедри призначені просто малограмотним жидкам, що всім команду-
ють. Вони молоді, ледве чи пройшли зо два курси університетської науки.
Він подав мені адреси інших професорів.
Потім я був у Таранушенка, що показав мені свої праці: «Історію мис-
тецтва Слобожанщини® та «Історію українського мистецтва®. Таранушенко
мав дуже багато цікавих теоретичних думок.
Відвідав я і проф. Федоровського, що зробив декілька цікавих археоло-
гічних розкопок. Він показав мені свої знахідки, між якими вирізнялися
Готські та інші речі з низькопробного срібла.
До Багалія я не відважувався зайти, бо в той час він був великим
«дипломатом® і боявся зустрічатися із людьми, що мали яскраву марку
українців. Жив він дуже добре саме тоді, як українські вчені, напр.,
Сумцов, дуже бідували. Баталій викладав у багатьох інституціях різно-
манітні предмети і ніколи не відпустив ні одного предмета своїм товаришам,
хоч би самому Сумцову. Сумцов через рік помер.
442
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Тим часом виявилось, хто був той чоловік, якому моя розмова у ждальні
редакції Блакитного не перешкоджала, як він сидів і щось писав. Це був
етнограф, що записував моє оповідання. Нічого не підозріваючи, я оповідав
весело, із сміхом та репліками. Записи його вийшли дуже цікаві, я виправив
їх і вони друкувалися впродовж кількох днів у »Вістях« Блакитного. Це
оповідання дуже допомогло мені в різних »митарствах«, бо де я потім не
звертався, то,, почувши моє прізвище, скрізь мене питали: »То ваш фейлетон
був у «Вістях?« — »Мій«, — відповідав я. — »А знаєте, мені він дуже
подобався*. Це полегшувало мені розмови і нав’язання добрих стосунків. За
оповідання я одержав 12 міл. рублів і за ті гроші вже міг двічі добре
пообідати в ресторані.
Мене запросили на засідання Природничого Товариства. Зібралось душ
двадцять професорів, природників і медиків. Розпитували мене, особливо
медики, про Полтаву. — «Знаєте, казали вони, в нас єдина надія на ваш
університет. Тут, у Харкові, ми зовсім не маємо підготованих студентів.
Усім командують студенти-жидки, а деякі з них грають і ролю про-
фесорів. У кожнім разі, нема нікого, хто вмів би зробити навіть найлегшу
операцію або просто перев’язку. Половина професорів і лікарів у нас
померла, а ваші студенти, наскільки ми переконались, їздивши до вас,
кожен міг би бути в нас асистентом. Треба, щоб вони якнайскорше здали
іспити і ми заберемо їх до себе*.
Я вказав їм на те, що медичний факультет Полтавського університету
буде закритий, як тільки комісар освіти Гринько запровадить свою реорга-
нізацію і замінить Полтавський університет Інститутом Народної Освіти.
Тут же в Харкові я побачив і т. зв. українську совєтську армію. Головою
військового комісаріату був тоді Яковлев, родом з Катеринослава, який
Заслужився у большевиків тим, що підписав смертний вирок на свого
рідного батька. Це був доказ його відданости комуністичній партії. Війська
цього було небагато.
Моя зустріч з комісаром освіти Гриньком скінчилася досить добре. Від
нього я одержав дозвіл виїхати за кордон для студій музейної справи. Він
дав мені рекомендації до інших урядів, на основі яких я одержав закордон-
ний пашпорт. Тепер почалась моя біганина до польського і чеського консу-
латів, щоб одержати візи. У польськім консулаті відношення до мене було
холодне й неприємне, у чеськім навпаки — приязне і миле.
У польськім консулаті, куди я звернувся за візою, я натрапив на багато
перешкод. Між іншим, тут я зустрів колишнього учня мого брата Данила.
Він дуже зрадів, зустрівшись зі мною, і запросив мене до себе. Але справа
з візою затягалася. Кожного дня я приходив до консулату і відходив з
нічим. Тоді я поскаржився завідуючому комісаріатом зовнішніх справ
УССР, Іванову, що ставився до мене прихильно. Він почав інтервеніювати
в моїй справі, але побачив, що поляки крутять. Це його обурило і він
сказав мені: «Почекайте, я їм покажу, де раки зимують*. На другий день
із польського консулату прийшли якісь прохання у справі віз для поляків.
МЕМУАРИ
443
Він почав «крутити* теж само, як поляки з моєю візою. На третій день я
одержав польську візу і пішов до чеського консуляту, де впродовж години
одержав візу, всілякі пояснення і рекомендації.
Одержавши це все, я мусів вернутися до Полтави, взяти свої речі та
знову їхати до Харкова, бо звідси був безпосередній потяг до кордону.
В Полтаві я сказав Гаврилову, що їду за кордон, маю вже пашпорт і
візи. Він дуже зрадів, але, подивившись на мене, розчаровано сказав:
»Якже ж ви в такому пальті поїдете? Та ж на вас таке дрантя, що й
страшно дивитись!« Справді в моєму одязі навряд чи можна було показу-
ватись за кордон. Гаврилів завів мене до якогось складу і там ми піднайшли
щось подібне на пальто, далеке від європейського вигляду, але все ж таки
нове й ціле.
Тепер мені треба було спакувати свої речі, але тому, що я спішився, зі
мною трапилося таке, як буває під час пожару, коли чоловік не знає, що
перше треба виносити з хати. Я міг взяти зі собою тільки дві валізки, одежі
в мене багато не було,, і я спакував до валізок вишиті підризники, фото-
графії та інші цінніші записи, що — на жаль — потім загинули. Фотогра-
фічного апарату не брав з собою, бо боявся, щоб у дорозі не мати з цього
приводу неприємностей.
Пішов попращатися із Рудинським і Своєхотовим. Останній приніс мені
муки та інших харчових припасів, щоб я, мовляв, мав що їсти в дорозі. При
цьому сказав мені, що моє рішення виїхати за кордон дуже доцільне. »Я ж
не виїжджаю назавжди, відповів я. Полагоджу діло, за яким мене послано
і вернуся. За той час огляну ще музеї, посиджу в бібліотеках, видам свої
книжки, накуплю книжок і вернуся з розширеним світоглядом*.
Попрощавшись із знайомими, я забрав свої клунки і поїхав до Харкова.
В Харкові мусів ще роздобути т. зв. «пляцкарту* на спеціяльний потяг, що
йшов до кордону, прямо через Київ до Здолбунова. Я мав їхати разом з
чекістами та кількома іншими людьми, членами Варшавського совєтського
консуляту. Але виявилося, що мушу дати ще й свої речі до контролі відділу
комісаріату закордонних справ. Рано я приніс свої валізки до комісаріату,
де „доали переглянути мої речі й поставити на валізках печатки. Контролю
переводило якихось двох жидків, що сказали мені відомкнути валізки й
приготувати до перегляду. Я так зробив, але жидки не спішилися пере-
глядати мої речі. Спочатку розмовляли між собою, не звертаючи на мене
уваги, а потім кудись пішли. Через дві години знову вернулися, знову
говорили з якимись прихожими жидками, а на моє прохання перевірити
мої речі, бо мені час до потягу, відповідали: »Пождіть, у нас нема часу*. Я
прийшов десь біля год. 10-ої рано, а тут вже й обідня пора минула. Побіч
стояв цілий ряд валізок, вже перевірених, з печатками, готових до того
поїзду, яким мав їхати і я. Жидки, видно, хотіли затримати мене до остан-
ньої хвилини, коли я, примушений бігти до потягу, залишу свої речі їм. Це
мене розсердило, я підійшов до них і сказав: «Товариші, якщо ви зараз не
провірите моїх речей, то я негайно поскаржусь тов. Скрипнику, бож я їду
444
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
на його доручення®. Жидки заметушились: »Ну-ну, сейчас все зробимо,
чому ви не сказали про це раніше?®. Вони в поспіху неуважно переглянули
мої речі, поклали на валізки печатки і дали мені розписку, бо валізки вони
самі доставляли у призначений вагон.
Я ще попрощався з моїми господарями в Харкові, де мав квартиру, і
побіг до потягу. Швидко віднайшов своє місце й побачив, що мої валізки
вже лежать на верхніх полицях.
Потяг рушив і ми поїхали. Удосвіта він прибув до Полтави, постояв з
годину на станції і поїхав далі. Біля мене сидів якийсь молодий совєтський
офіцер, напроти мене — чекіст, що відповідав за цілий вагон перед вищим
начальством. Він хвалився своїми чекістськими »подвигами«.
Настав вечір. Раптом наш чекіст заметушився: «Знаєте, в нашім поїзді
їде тов. Скрипник. Може бути біда. Він же головний державний контролер».
Справді через якийсь час у наш вагон увійшов Скрипник і махнув рукою
до чекіста. Той підійшов до нього і почав інформувати його про пасажирів
і про те, що вони мають у своїх валізках. Коли прийшла черга на мої
валізки, то чекіст не знав, що в них є. Вийняв списки і почав дивитись,
та виявилось, що моїх речей у списках нема. Чекіст не міг пояснити, чому
мої речі не занесені до списка. Тоді в цю справу втрутився я, вияснив, що
було з моїми валізками в комісаріаті та подав, що везу у валізках. Скрипник
задоволився моєю відповіддю і пішов у другий вагон.
Рано ми приїхали до Києва. Я довідався, що потяг стоятиме тут довше і
вирішив побігти до мого брата Данила, щоб попрощатися з ним. Сів у
трамвай і поїхав до музею. Брат тількищо встав з ліжка. Побачивши мене,
дуже зрадів, але довідавшись, куди я їду — посумнів. — »Дай Боже, ще
побачитись нам!« — сказав він. Я відповів йому те саме. Він швидко
зготував чай. Ми напилися і я сказав, що мені час до поїзду. На моє про-
хання він дав мені свій рукопис статті про галицькі церкви і вдвійку ми
подались на станцію.
Потяг ще не відходив. Наша розмова не в’язалась, було тяжко на серці
й душі. «Пиши, просив мене Данило. А я писатиму тобі, якщо буде можливо.
Боюсь, чи зостанусь живим«.
Я обіцяв братові писати, розповів йому, що хочу надрукувати за кордоном
свою працю і його статтю, а потім вернуся. «Ні, може не вертайся!» —
сказав Данило. Задзвонив дзвінок, ми поцілувалися і я увійшов у вагон.
Дивився крізь вікно на брата. Він стояв напроти мене. Ми дивились один
на одного із сльозами в очах, хоч і не знали, що це наша остання зустріч,
що прощаємо один одного навіки.
Поїзд рушив... Останній помах руки і... прощай, брате ...
Увечері ми приїхали до Здолбунова і ночували у вагонах. Здолбунів був
уже на польському боці, але на основі якоїсь умови між польським і
совєтським урядами він належав до нейтральної прикордонної зони. Ми
пересіли до польського поїзду, що виявився значно швидшим, ніж совєт-
ський. Наша т. зв. підсовєтська група, з чекістами на чолі, примістилась в
МЕМУАРИ
445
одному купе, але тому, що в сусідньому купе було більше місця, я перейшов
туди. Побіч мене сиділа якась пара молодих людей, жидів, що розмовляли
по-московськи, а напроти мене — якийсь мовчазний пан. Коли прийшов
кондуктор провіряти квитки, виявилось, що це англієць, який не розуміє
польської мови. Я бачив, що він увесь час дивиться у вікно, зайнятий
якимись невеселими думками, що мучать його, бо на кінчику носа в нього
завжди спливає прозора капля поту, яку він із досадою витирав хусточкою.
На якійсь станції молода пара вийшла і ми залишилися вдвох. Тоді
англієць заговорив до мене якоюсь дивною слов’янською мовою, як вияви-
лось потім — ломаною хорватщиною. Розпитавши мене, хто я і побачивши,
що зі мною можна говорити, він оповів мені, хто він і чого тут знайшовся.
Виявилося, що він, містер Гейґ, працював лікарем Комісії Нансена, що мала
давати допомогу голодуючій Україні. Але містер Гейґ не подобався москов-
ському урядові, бо домагався, щоб допомогу давати справді голодуючим в
Україні, а не жидам і москалям, що мали харчів подостатком. Коли до
Одеси прибуло десять тисяч тонн кукурудзи для голодуючих херсонців і
катеринославців, то московський уряд відсилав цю кукурудзу над Волгу.
Гейґ запротестував, оскаржив московський уряд і за інші перешкоди з
боку урядових чинників, які внеможливляли Комісії Нансена давати поміч
голодуючій Україні. Тоді московський уряд заявив, що коли Гейґа не
усунуть з Комісії Нансена, то він сам викине його за кордон. Гейґ мусів
виїхати.
Я запитав Гейґа, що буде з голодуючими. Він відповів, що біля шість
мільйонів людей у південній Україні призначені на смерть. Нема ніякої
можливосте їм допомогти. Тепер вони покищо живі, але зовсім хворі й
ледве можуть ходити. »Чи ж не можна їм якимсь способом доставити хліба?«
— запитав я. »Ні, — сказав він. Вже запізно. Коли б ангели небесні при-
несли їм на своїх крилах хліба, то виснажені голодом люди померли б від
того хліба. їх треба наперед лікувати делікатним способом харчування, і
то довго«.
(Далі буде)
446
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ПОЕЗІЇ
Ольга ЛУБСЬКА
РАННЬОЮ ВЕСНОЮ
Біліють на Дніпрі запінені крижини,
Безвладні, як потрощені в бою вітрила.
Пречисті проліски до гаю закликають
Бджолу на перше соняшне причастя.
Спивай дурман беріз, лови у жмені щастя, —
Зелені ж бо сопілки грають!
Богиня барв серпанками прикрила
Недомальовані пастелі.
Хоч на якій постелі,
Не спатиметься. Привиди причинні
Серцям роздарували крила.
НАДВЕЧІРНЯ ПІСНЯ
Калина росте, як з води,
І трави буяють дикі.
Зірки запашні, як гвоздики,
Прославили шлях великий,
Чумацький, твердий.
Холонуть листків долоні.
Іриси в парчевих ризах.
Упала роса, ще й сиза,
На пуп’янки півоній.
ПТАХИ ЛЮБЛЯТЬ ВОЛЮ
Птахи люблять волю і літання.
Риба — без води не може жити.
Ящірці, мабуть, щонаймиліше —
Вигріватись на розпеченім камінні.
А людина замикається у щасті,
Коли згадують імення найдорожчих.
ПОЕЗІЇ
447
ЗАСІЮ НИВУ ЗОРЯМИ
Засію ниву зорями,
Скраєчку збудую хату.
І переліг буде зорано,
І світла буде багато.
А вигнеться ранку лук тонкий,
У шибку постукає гілка
Радістю пуп’янків.
І серцю не буде гірко.
Богдан БОРА
МАЗЕПА
Він не умер. На огирі баскому
Стоїть високо й гордо в стременах.
Підкови дзвонять славою в степах,
Жагучий вітер терза паполому.
Він — хазяїн любого двору й дому.
Йому не треба замків, ні фортець.
Його твердині — це мільйони серць,
Які насильством не здобуть нікому.
Хоч над степами лине шум століть,
Він не вмирає — бореться, стоїть,
За зміною веде до бою зміну.
Його прокльони й кулі не беруть.
Він — вічний дух, якого міць нетлінну
Двоногі звірі, мабуть, не збагнуть.
1962
ЖАЛЬ
Мине дитинство, виростеш, мій сину,
Колиски скрипу не почувши вніч,
Коли пригаслим жаром пахне піч,
А за вікном шумлять вітри без впину.
В згадках роздувши юність, як жарину,
Ти не почуєш скрипки цвіркуна,
448
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Яка мені співала, чарівна,
Як місяць плив на зоряну долину.
Родився ти в туманах чужини,
Де на скрипках не грають цвіркуни,
Де не скрипить під сволоком колиска.
В туманах цих не пахне так і жар,
Об вікна місяць сріблом так не бризка,
Не сяє золотом Волосожар.
1962
Андрій ЛЕГІТ
ВІРЮ Я
Хоч мрії юнацькі, як дим
І невідрадні часи безгоміння,
Хоча в’яну під небом чужим,
Наче листя пожовкле осіннє,
Хоча іноді серце пусте
І не раз упадаю на дусі,
Але вірю я свято у те,
Що чекаю, того ще діждуся.
Ще ударить сподіваний грім
І озоном запахне над краєм,
І на мрій цвинтарищі старім
Ще веселкою радість засяє.
Ти свій голос мені подаси
В ту святу довгождану годину,
Через гори, моря і ліси
Я до тебе, вітчизно, полину.
Де красуня описує Рось
Між лугами блакитне півколо,
Де у серці колись зайнялось,
Що в житті не згасало ніколи,
Я тобі, незабутня, повім
Під посріблених хвиль рокотання,
Що чекав в отупінні німім,
Що ти перша любов і остання.
449
Проф. Юрій ГРИГОРІЇВ
ЮВІЛЕЙ БЕЗСМЕРТНОГО ТВОРУ
У 100-ЛІТТЯ ОПЕРИ «ЗАПОРОЖЕЦЬ ЗА ДУНАЄМ®, 150-ЛІТТЯ З ДНЯ
НАРОДЖЕННЯ ТА 90-ЛІТТЯ З ДНЯ СМЕРТИ її АВТОРА
Століття славнозвісної української опери »3апорожець за Дунаєм«,
широковідомого твору, що започаткував українську національну оперову
творчість, став з часу своєї появи на українській сцені невмирущим і
відіграв славну ролю в розвитку українського театрального мистецтва, —
відзначається як свято не лише нашого театру, а й цілої української
культури взагалі.
Українське оперове мистецтво, що бере свій початок із 18-го століття
від наших двох великих композиторів — Максима Березовського і Дмитра
Бортнянського, позначилось визначними творами. Вихованці італійської
школи — перший Волконської академії, другий Венеційської, — Березов-
ський і Бортнянський велично розкрили свої таланти в оперовій музиці.
В розквіті своєї слави в Італії Березовський написав оперу »Демофонт«
на слова італійського письменника Пієтра Метастазів, взявши за тему
боротьбу почуття з обов’язком. Поставлена 1772 року в Ліворно, ця опера
мала великий успіх. Характеристичним у ній є те, що автор зберіг свою
українську індивідуальність у музиці та вільність від італійських впливів,
тоді як Бортнянський цілий перейнявся італійською музикою.
Слідом за ранньою оперою »Алкід« (1776) Бортнянський написав оперу
»Креонт«, що вперше була поставлена 1777 року в театрі бенедиктів. 1778
року »Алкід« був поставлений у Венеції. Рік пізніше в Моделі була постав-
лена його опера «Квінт Фабій«. Всі три згадані опери Бортнянського мають
італійський зміст, пізніше Бортнянський написав ще дві опери яскраво
романтичного змісту — «Сокіл® (1786) і »Син-Суперник« («Нова Стратоніка®,
1787), обидві вони були поставлені в Галичині. Вони випередили всю
сучасну їм українську музичну літературу більше, ніж на півстоліття.
Умовини колоніяльної залежности України, брак оперових театрів і
симфонічних оркестр, у супроводі яких могли б відбуватись оперові вистави,
не сприяли дальшій оперовій творчості українських композиторів. Але
українські вистави все частіше появлялись із великими музичними части-
нами. Велике музичне оформлення супроводжувало п’єсу «Сватання на
Гончарівці® (Квітки-Основ’яненка), а також п’єси »Любка« і »Чари« Тополі.
Композитор В. Квятковський написав музику до мелодрами «Маруся®, що
була перероблена з повісти Квітки-Основ’яненка. Впарі зі ставленням
деяких чужих опер з українською тематикою, в оригіналі або переробці,
щораз більше відчувається потреба оригінальної української опери, не-
складної -партитури, з невеликою кількістю учасників, яку в тогочасних
театральних умовах було б легко сценічно реалізувати.
450
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Саме в той час виступає автор «Запорожця за Дунаєм« Семен Гулак-
Артемовський, композитор і оперовий співак, що своєю творчістю започат-
кував українську народну оперу.
Семен Гулак-Артемовський — небіж відомого українського письменника,
діяча національного ренесансу Петра Гулака-Артемовського, — народився
1813 року в родині священика Степана Гулака-Артемовського, в селі
Городищі, Черкаського повіту на Київщині. Юний Семен учився в Київ-
ській бурсі та духовній школі. З одинадцятого року життя співав у хорі.
1838 року Михайло Глінка, капельмайстер двірської співочої капелі, їздячи
по Україні й шукаючи співаків, зацікавився молодим Семеном і взяв його
з собою до Петербургу, де в 1838-1839 роках він навчався співу.
Своїм музичним обдаруванням і прекрасним голосом (баритон) талано-
витий співак відразу звернув на себе загальну увагу і був відряджений до
Італії для дальших студій. Там ознайомився він з творами італійської
музичної літератури, захоплюючись особливо тими, що були побудовані на
фолкльорних зразках та пройняті народними мотивами. В Італії в 1839-
1842 роках Гулак-Артемовський здобуває солідну музичну підготовку. Він
на всю широчінь розвинув свої багаті голосові дані та співав на оперовій
сцені у Фльоренції.
Повернувшись з Італії, Семен Гулак-Артемовський змушений поселитись
у Петербурзі, звідки був посланий на науку, але у своєму серці він
зберігає любов до України, до свого народу, до рідної української музики
і пісні.
Працюючи в 1842-1864 роках в оперовому театрі, талановитий співак з
однаковим успіхом виступає у виставах як з українською тематикою, так
і операх іноземного репертуару. Особливо відзначався він у своїй коронній
ролі Чупруна у виставі «Москаль-чарівник» і як Виборний у «Наталці-
Полтавці«. Маючи гарний і широкий своїм діяпазоном голос, дуже вільно
ним володіючи і легко беручи високі тенорові партії, Гулак-Артемовський
показав чудові образи обидвох героїв із творів Котляревського, а також
образ Невідомого з опери «Аскольдова могила» Верстовського. У перших
ставленнях опери Глінки «Руслан і Людмила» (1842) з тематикою княжої
України дохристиянських часів, Гулак-Артемовський, чергуючись із знаме-
нитим українським артистом Йосипом Петровим, виконує партію Руслана.
В 1844 році він бере участь в італійській опері, яка відвідала Петербург,
що приносить йому велику славу. Особливо успішними були його виступи
в операх »Дон Жуан« Моцарта і «Пуритани» Белліні.
Гулак-Артемовський брав жваву участь і в українському житті Петер-
бургу, цікавився усіма новинами, що приходили з рідного краю. Знайо-
миться з Тарасом Шевченком, з яким з того часу має дружні контакти, з
Миколою Костомаровим, Пантелеймоном Кулішем та іншими визначними
діячами українського культурного світу. 1851 року Гулак-Артемовський
пише дивертисмент «Українське весілля», а рік пізніше — водевіль «Ніч
під Івана Купала», аранжує українську народну пісню «Стоїть явір над
водою» і присвячує її Тарасові Шевченкові.
ЮВІЛЕЙ БЕЗСМЕРТНОГО ТВОРУ
451
Дружба Т. Шевченка з Гулаком-Артемовським тривала далі. Під час
заслання Шевченко згадував його, як одного зі своїх найближчих приятелів
і листувався з ним. У листі з 13-го червня 1852 року Шевченко жалівся
другові, що в Новопетрівському укріпленні він не знає ніяких новин з
літератури, музики і театру. В листі з 13-го липня 1852 року згадує своє
колишнє життя, знайомих і нарікає на свої теперішні дуже важкі життєві
обставини. В листі з 27-го червня 1853 року Шевченко оповідає, що почав
займатись скульптурою і зробив невеликий барельєф, а 18-го жовтня
того ж року писав, що передає Гулакові-Артемовському своє скульптурне
тріо і просить переслати йому барельєф.
Готуючись у поворотну дорогу з заслання, Шевченко у своєму Щоденнику
11-го липня 1857 року писав, що згадував гайдамацьку та інші пісні, що
їх співав разом з молодою Кулішевою на другий день по її шлюбі: «Споми-
ни мене заколисали, я солодко заснув. І побачив у сні Новгород-Сівер-
ський« ... Тут «опинився мій тверезий друг Семен Гулак-Артемовський«.
Кілька днів потім, 17-го липня, поет знову зазначає у Щоденнику, що
привиділися йому уві сні приятелі: «Снились мені Куліш, Костомаров і
Семен Артемовський. Ніби я зустрів їх у Лубнях під час успенського ярмар-
ку. Куліш і Костомаров були у звичайних, а Артемовський у якомусь
театральному вбранні«. 22-го липня Шевченко пише: «Лазаревському замість
листа пошлю ці два зшитки мого журналу, нехай читає з Семеном, дожи-
даючи мене, свого щирого, щасливого друга«.
Про те, що поет часто думав про Семена Гулака-Артемовського каже нам
і той факт, що він часто з’являвся Шевченкові у сні. 29-го липня у Щоден-
нику зазначено: «Бачив у сні Семена Артемовського з жінкою; він виходив
після Служби Божої з церкви св. Покрови®. 21-го вересня, довідавшись,
що йому заборонений в’їзд до обидвох столиць і його хочуть оселити в
Оренбурзі, Шевченко пише: «От тобі й Петербург! і театр, і Академія, і
Ермітаж, і солодкі, дружні обійми земляків, друзів моїх Лазаревського та
Гулака-Артемовського!«
Як бачимо, в усіх своїх переживаннях Тарас Шевченко згадував своїх
найближчих приятелів, а між ними й Гулака-Артемовського.
Радісна була зустріч поета зі своїм другом після десятилітньої розлуки.
28-го березня 1858 року, другого дня по приїзді до Петербургу, Шевченко
пише в Щоденнику: »О 3-ій годині вернувся я додому й обійняв свого
щирого Семена Артемовського; а за півгодини я був уже в його домі, як у
своїй рідній хаті. Багато, багато ми пригадали й перебалакали, а ще про
більше не встигли ані згадати, ані побалакати. Дві години промайнули
скоріше, ніж одна хвилина; я попрощався з моїм милим Семеном...«
31-го березня поет відмічає: «Вечір провів у Семена®, а 2-го квітня нотує
своє враження від виступу друга в опері «Бронзовий кінь« Обера: «Увечорі
в цирку-театрі дивився і слухав «Бронзового коня«. Вистава пишна, а
більш нічого. Тільки старий. Петров та Семен славно підтримали «Бронзо-
вого коня«, а решта — кат-зна-що«. 4-го квітня знову згадка: «Вечір провів
452
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
у Семена«. 7-го квітня: «Увечері пішли з Михайлом (Лазаревським, — Ю. Г.)
до Семена й не застали його вдома«. 8-го квітня: »... Пустився, теж пішки,
на Велику Подячеську до Семена обідати. По обіді вийшли на вулицю й
випадково зайшли до бідного, безталанного генерала Корбе«. 10-го квітня:
«Дивився у цирку-театрі »Москаля-Чарівника«. Чарівний Семен!«
Так щодня проводили час разом великий поет і його друг, оперовий
співак. 11-го квітня Шевченко пише: «Забіг до Семена, випив чарку горілки
і пішов до Кобре обідати«. 12-го квітня: «Сніг, сльота, гидота. Не зважаючи
на це все, ми, себто я, Семен і М. Лазаревський, пішли до Академії оглядати
виставу. А щоб не застудитись, завернули до Смурова, випили по чарці
джину й проковтнули по десятку устриць. З вистави пішли до графині
Настасії Іванівни (Толстої, — Ю. Г.) на проханий обід, який вона справляла
для своїх близьких численних приятелів з нагоди мого повороту... Семен
завважив, що за столом були всі бліді, худі й зелені, крім нещасливого
вигнанця, себто мене. Кумедний контраст!»
13-го квітня поет нотує в Щоденнику: «Від М. Д. Старова (що поперед-
нього дня промовляв у честь Шевченка на обіді у графа Толстого, 1— Ю. Г.)
ми з Семеном поїхали до М. В. Петроградського (визначного математика, —
Ю. Г.)... Остроградський з родиною їде на літо на Україну. Запросив би,
каже, й Семена з собою, та боїться, що в Полтавській губернії не вистачить
сала на його прохарчування. Обідав у Семена». 14-го квітня: «Семен позна-
йомив мене з дуже пристойним молодиком — з В. П. Енґельгардтом» (сином
колишнього дідича Т. Шевченка, — Ю. Г.). 16-го квітня: »Л. М. Дзюбина
познайомив я з Семеном».
21-го квітня, побувавши в театрі, Шевченко зазначив: «Семен у ролі
батька Лінди ді Шамуні — дуже гарний». 22-го квітня поет оповідає, що
без усякої мети ходив по місту з Семеном: «Увечері, також із Семеном,
пішли до землячки М. Л. Мокрицької і до другої години з приємністю
переливали з пустого в порожнє». 23-го квітня: «Вчора ми умовились із
Семеном, щоб сьогодні десь коло першої години їхати оглянути вілли.
Точнісінько до 12-ої години погода була гарна; потім почався дощ, як то
кажуть, затяжний. Ми просиділи ввесь день удома». 24-го квітня: «Ввечері
вибрались ми з Михайлом до його брата Василя, але зайшли до Семена
і там провели вечір ...«
День за днем Великий Кобзар проводить час у товаристві свого друга
Семена Гулака-Артемовського. 25-го квітня він пише: «... Пішов до Ака-
демії на виставу. У першій залі зустрівся з Жемчужніковим, а в останній —
з Семеном. Із Академії поїхали з Семеном на «Петербурзьку Сторону»
шукати вілли. Віллу найняли, зоставили завдаток і в 6-ій годині вечера
приїхали додому». 30-го квітня: «Пішли з Семеном до Літнього саду, щоб
подивитись на пам’ятник Крилову... Взяли човен і поплили до Біржі.
Намилувались пишною біржевою залею, пішли до скверу, подивились на
мавп та папуг і зайшли на постійну виставку малярських творів... Нахо-
дившись до втоми, ми на човні переплили Неву, пройшли частину бульвару,
в вікнах крамниці Даціяро налюбувалися акватінтами, найняли візника й
рушили додому обідати».
ЮВІЛЕЙ БЕЗСМЕРТНОГО ТВОРУ
453
1-го травня Шевченко пише: »Ми з Семеном вирішили провести день
якнебудь, а ввечері поїхати до Єкатерингофу, поглянути на святочну
публіку. Десь коло першої години пішли ми до Академії на виставу й
зайшли до графині Настасії Іванівни. Не застали її вдома і потягли до
Остроградського з наміром там і пообідати. Не пощастило. Михайло Ва-
силєвич та його стара — Варвара Дмитрівна нездужають, а діти пішли на
прохідку. Ми зробили те саме і, повештавшись по набережній Неви, верну-
лися додому. О 8-ій годині ввечері замість до Єкатерингофу ми зайшли до
Білозерського й весело пробалакали до першої години«. 2-го травня: »Були
з Семеном в Ермітажі у відділі старовинної й нової скульптури... З Ермі-
тажу пробрались на виставу квітів*. 3-го травня: «Був в Ермітажі сам, —
без Семена. Його вчора втомила антична ґалерія та старовина і він від-
мовився бути моїм супутником. Ледащо!... Увечері переказував свої вра-
жіння Семенові і його премилій (дружині, — Ю. Г.) Олександрі Іванівні*.
4-го травня: «Увечері поїхали з Семеном до графині Настасії Іванівни, де
пробули до білого дня«. 5-го травня: «Увечері з М. Лазаревським пішли
до Семена і теж не застали вдома*. 6-го травня: «З Семеном поїхали ми
до Енґельгардта і не застали вдома... Зайшли до землячки М. С. Кржисе-
вичевої, і вона нас зустріла жвава, весела, молода, як і десять років тому...
Гостинна землячка запросила нас на сніданок, і ми не відмовилися. Добре
поснідавши і весело побалакавши, ми взялися за шапки, аж увійшов
Громека (кум господині, — Ю. Г.), і з ним ще якийсь київський земляк...
Семен в якійсь справі зайшов до Юзефовича, оберсекретаря Синоду, і мене
потягнув за собою ... Попрощавшись із новим знайомим, ми поїхали обідати
теж до нових знайомих, до Степанових із Харкова. По обіді Семен пішов
до театру...«
Слухаючи співи Семена Гулака-Артемовського, Шевченко, великий при-
хильник театру і оперового співу, згадував своє страдницьке перебування
на засланні, де. він був позбавлений найелементарніших культурних потреб
людини. 7-го травня писав він у своєму Щоденнику: «Від 10-ої до 12-ої
години Семен із своїм учнем співав різні дуети, а Олександра Іванівна їм
акомпаніювала на фортепіяні, я ж слухав та час від часу бив браво. З якою
трепетною насолодою уявляв я таку сцену в Новопетровському форті. А
тепер, коли справдилося моє гарячкове дожидання, я дивлюсь і слухаю
якби цілком звичайну річ. Люди взагалі дивні, а серед них і я. Після
дуетів вийшли ми з Семеном на вулицю без жодної мети. Зайшли випадково
до музичної крамниці Петца, побалакали, а потім зайшли до маляра Соко-
лова, полюбувалися рисунками наших земляків і землячок і пішли до
Дзюбина — не застали вдома. Зайшли до М. Лазаревського — теж не
застали вдома. Вернулися до Семена і, дочекавшись Юзефовича з родиною,
сіли обідати*. 8-го травня: «... Вибрався був до Ермітажу працювати, коли
це увійшов М. Курочкін і Вільбоа. Плян мій раптом міняється. Замість до
Ермітажу пішли ми до Семена побалакати про виставу опери Вільбоа.
Семена не застали вдома*. 11-го травня: «Увечері пішли з Семеном до
графині Н. І. Толстої і вернулись о 4-ій годині ранку ... Семен і мадемуазель
Ґрінберґ були душею загальної радости*.
454
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Не залишав Шевченко Гулака-Артемовського і під час гостини в Петер-
бурзі свого давнього друга Михайла Щепкина. 15-го травня, на другий день
по приїзді Щепкина, поет писав: «Увечері пішов до Семена й не застав
його вдома«. 16-го травня: «Увечері захоплювався співом милої Ґрінберґ...
З Сошальським і Семеном ... поїхали вечеряти до Бореля ...« 17-го травня:
«Увечері був у Семена й не застав дома. Гульвіса!« 18-го травня: «Нині
іменини чарівної Олександри Іванівни Артемовської. М. Лазаревський купив
для неї розкішну китицю квітів, а я відніс їй і подарував. І я маю прибуток,
і вона не може сказати, що я привітав її з порожніми руками. І чемно, і
дешево. Пообідавши в іменинниці, ми з Лазаревським незабаром пішли до
графині Н. І. і знайшли там М. С. Щепкина«. 20-го травня: «Увечері був у
Семена, і премила Олександра Іванівна грала кращі місця з »Трубадура«.
Чарівно грала!«
Ці повні щирости й захоплення Шевченкові нотатки в Щоденнику як-
найкраще підтверджують, що Семен Гулак-Артемовський до останніх днів
життя Великого Кобзаря був його щирим сердечним другом.
Під враженням італійських опер, глибоко національних своїм духом, і
бажаючи поширити український репертуар, Гулак-Артемовський задумує
написати оперу з українського життя. Лібретто до неї пише йому Микола
Костомаров. Темою опери вони обирають перебування запорожців у долині
Дунаю, на турецькій землі, де ті козацькі лицарі після розгрому царським
військом Запорозької Січі 1775 року оселились як політичні емігранти,
заснували там Задунайську Січ і довший час прожили разом зі своїми
родинами на чужині.
Але туга за Україною, свідомість того, що «там за тихим, за Дунаєм на
землі є Божий Рай« збуджували в запорожців бажання побачити батьків-
щину, повернутись на рідні землі. Вкінці це бажання перемогло. Вони
просять султана відпустити їх до рідного краю і, одержавши дозвіл, з
молитвою на устах радісно рушають додому.
Розкриваючи цей історичний факт у гнучкій захоплюючій фабулі, ви-
світлюючи життя запорожця Івана Карася та його дружини Одарки,
впроваджуючи любовно-драматичний елемент (кохання молодого козака
Андрія і дівчини Оксани, доньки запорозького лицаря Миколи Очерета,
що поліг на полі слави і, вмираючи, доручив своєму бойовому другові
Карасеві прийняти до своєї родини і виховати його доньку) та ввівши
пригодницькі події (візити Карася в султана, невдала спроба Андрія і
Оксани втекти з-під турецької влади на Україну, підступність Прокопа,
що віддає Оксану до рук турків за те, що вона кохає не його, а Андрія), —
Гулак-Артемовський створив барвисту національну оперу з яскравим зобра-
женням життя українських політичних емігрантів на чужині. Він кольо-
ристично змалював їх побут, звичаї, їхню тугу за батьківщиною, ненависть
до її поневолювачів, винуватців їх страждань, невпинне додержування
рідних національних традицій, мелодійні народні пісні й буйні козацькі
танці.
Живі, повнокровні, глибоко народні образи Івана Карася, кремезного
запорожця з усіма рисами козацької мудрости, гарячого патріота України,
що не може без сліз згадати втрачену батьківщину та Січ-Матір і гнівними
ЮВІЛЕЙ БЕЗСМЕРТНОГО ТВОРУ
455
словами картає Потьомкіна, ініціятора зруйнування козацького вогнища і
винуватця їх неволі, енергійної Одарки, що веде хатнє господарство і
тримає в руках чоловіка, овіяні зворушливим ліризмом постаті Оксани і
Андрія — виявляють глибоке знання автора української психіки і вдачі.
Кожна з дійових осіб має свої індивідуальні особливості і кожна з них є
типовою українською постаттю із яскраво виявленим українським націо-
нальним характером. Ґалерію персонажів доповняють змальовані з теплим
гумором репрезентанти Туреччини, що дали азиль українським емігрантам —
султан, Селім-Аґа й Імам.
Оповиті легким серпанком журби образи еміграційного поневіряння
українських скитальців, їх зворушливі згадки про »край милий, що про-
стягся над Дніпром», туга за ним, відчуття того, як вони гинуть із нудьги
і від нездорового підсоння баговинних дунайських берегів, як марно течуть
роки на еміграції, як »в убогій цій хатині дівчинонька-сирота марно тратить
на чужині молоді свої літа» — своєю щирістю, правдивістю, глибоким
розкриттям у музиці переживань героїв є прекрасними глибоконародними
сценами, з яких складається дія, а оптимістичний бадьорий, повний
ентузіязму фінал опери, де музика віддзеркалює радість повороту на
батьківщину, а центральним місцем е вдячна молитва скитальців і кінцевий
веселий хор — створюють прекрасне завершення цілої дії.
В партетурі опери С. Гулак-Артемовський багато використав український
фолкльор, багатство мелодій українського пісенного епосу, беручи й жартів-
ливі мотиви (арія Карася: »Ой щось дуже загулявся», дует Карася і
Одарки: «Звідкіля це ти узявся?»), і ліричні (арія Оксани: «Ангел ночі«,
дует Оксани й Андрія: «Чорна хмара з-за діброви?), і побутові (арія Одарки:
«Ой казала мені мати»), і релігійні (молитва Андрія з хором: «Владико неба
і землі»), і драматично-напружені (хор 3-ої дії: «Нас сьогодні сповістили»),
і урочисто піднесені (фінальний хор).
Багатство і одночасно простота та легкість мелодики, простий, перекон-
ливий, легкий до сприймання народний зміст музики, пройнятий здоровим
соковитим гумором — забезпечили невмирущість цьому клясичному оперо-
вому творові. Текст опери, що його написав Костомаров, дещо переробив
В. Сикевич і артистка Леонова.
Вперше поставлений 6-го червня (25 травня за старим стилем) 1863 року на
сцені Марийського імператорського академічного оперового театру в Петер-
бурзі як оригінальна українська вистава, «Запорожець за Дунаєм» мав
величезний успіх. У партії Карася виступав сам Гулак-Артемовський.
Одарку співала Леонова, знамените контральто, що брала участь і в пере-
робці лібретта. Слава про український оригінальний оперовий твір швидко
поширилась. Протягом того сезону «Запорожець за Дунаєм» з участю
Гулака-Артемовського і Леонової пройшов успішно на сцені Марийського
театру. Коли згодом С. Гулак-Артемовський залишив Петербург і переїхав
до Москви, там у 1864-1865 роках ця опера ставилася кілька разів з участю
автора в ролі Карася.
Семен Гулак-Артемовський помер 18-го квітня 1873 року, але його оперо-
вий твір залишився безсмертним і, перейшовши на українську сцену,
забезпечив невмирущість і своєму авторові.
456
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
На українській сцені «Запорожця за Дунаєм« вперше поставила 1884 року
театральна трупа Марка Кропивницького під час своїх гостинних виступів
у Ростові над Доном. У першій виставі партію Карася виконував Марко
Кропивницький, Одарки — сестра братів Тобілевичів, прекрасна співачка
Марія Барільотті, Оксани — Марія Заньковецька, Андрія — оперовий
співак, чудовий тенор Світлов-Стоян, султана — також відомий тоді співак
Грицай, Імама — Микола Садовський. Як самий твір, прекрасний, повно-
звучний, патріотичний, так і його блискуче виконання в такій вийнятковій
обсаді обумовили тріюмф вистави, яка з того часу запанувала в репертуарі
українських театрів.
У партії Карася виступав Марко Кропивницький і ця партія, за одно-
стайним визнанням театральної критики, була чи не найкращою у великому
репертуарі високообдарованого артиста і драматурга. Повний комізму і
широкої козацької стихії Іван Карась виходив у талановитій інтерпретації
Кропивницького живим, повнокровним типовим січовиком-запорожцем. »Ви
почуваєте, що перед вами проходять події, розгортається життя з його
блудами, захопленнями, стражданнями, з високим захопленням рідного
героїзму, зі зворушуючою поезією і простором синіх степів», — писав про
Кропивницького його бібліограф В. Уманов-Каплуновський.
Марія Заньковецька створила неперевершено прекрасний образ Оксани,
дівчини-сироти, що тужить за рідним краєм і за своїм любим козаком.
Ніжність, зворушливість, багаті артистичні дані сприяли незрівняній вико-
навиці в майстерному проведенні цієї партії.
З 1889 року в ролі Карася почали виступати такі корифеї українського
театру як Микола Садовський і Панас Саксаганський, виконуючи також
на переміну партію султана. Природність, широта виконання, яскравість
охоплення і передання глядачеві основних рис героїв, яскравий гумор,
соковитість, щирість визначали їх трактування образу запорожця.
Скрізь, де виступала українська трупа — в Києві, Харкові, Одесі, Єлиса-
ветграді, Херсоні, Полтаві, — авдиторія сприймала оперу «Запорожець за
Дунаєм» шумними оваціями. В той же час «Запорожець за Дунаєм« по-
являється і в Галичині, де у львівському українському театрі під проводом
Ярослава Лопатинського запанував оперово-оперетковий репертуар.
Особливою красою відзначалася вистава «Запорожця за Дунаєм» у театрі
Садовського, до участи в якому він запрошував також артистів імператор-
ських театрів. Партію Карася співав переважно сам Садовський; Одарки —
по черзі: Заньковецька (що раніше виступала в партії Оксани), Малиш-
Федорець, Іванова; Оксани — Персіянова, потім Діброва Петляш, Литви-
ненко, Гребинецька, Лебедева; Андрія — Бутовський, Верховинець, Внуков-
ський, Овдієнко; султана — Рибчинський, Івлів, Золденко. Диригували —
Єлиняк, а потім майбутній керівник світової слави капелі Олександер
Кошиць, композитор Петро Гончаров, фолкльорист Верховинець, а пізніше,
під час війни, Коссак. Декоративне оформлення часто, змінювалось. Най-
краще оформив сцену мистець Іван Бурачок. Оркестра для вистави збіль-
шувалась із 12-14 до 22-24 музик.
(Закінчення в наступ, числі)
457
Левко РОМЕН
ВЕСЕЛКА І — П’ЯСТУК
Хай буде кращою з-поміж твоїх прикмет —
Відповідальність за найменше слово!
Євген П лу ж ник : »Поетові«.
У цій статті нікому я не диктую, лише ставлю, порушую проблему —
ставлення мистця до свого матеріялу, яким він орудує, у даному випадку —
поета до рідного слова. Для уяскравлення проблеми даю і назву із трохи
контрастовими тямками. Беру ці два слова як два супротилежні полюси, дві
тямки, що характеризують усякий процес творчости. Ці слова можна роз-
глядати по лінії, сказати б, сурядности, у значенні уживання саме оцих, а
не інших слів, і по лінії протирядности, тобто — протиставности. Чому саме
їх уживаю, а не інших, схожих, які є в нашій мові для вислову таких
тямок? А тому, що це є питоменно українські слова, хоч поруч є в ужитку
й інші рівнозначні слова — »райдуга« і »кулак«. За аналогією взявши,
знайдемо чимало також інших слів, що мають дублетні відповідники, іноді
й по кілька, як от: чекати (ждати), тримати (держати), борошно (мука),
бараболя (бульба, картопля тощо), лелека (чорногуз, бузько, бусель) та інші.
Чому ж саме вживаю цих слів, а не їхніх, сказати б; близнюків? Може з
міркувань загумінково-провінційних? .. Ні і ні!
Стверджую, що на Лівобережжі поширене слово »райдуга«, але я, прочи-
тавши в творах Т. Шевченка про веселку, що »у Дніпра воду позичає»,
закинув »рідну« мені «райдугу», і вживаю лишень слова »веселка«. Чому?
Бо крім того, що це слово своїм звучанням оригінальне, воно дуже гарно
віддає оту саме тямку тріюмфу, закінчення певної дії, отже — «веселість»,
«веселі кольори». Між іншим, у підсовєтських словниках є і це слово з
таким поясненням: «поетичний вираз», отже, бачимо, що й тут «підсудний»
(наперед уже засуджений!) сам признається, що... нема надії на його
«виробничі» здібності... Що це — неправда, бачимо зі слів похідних: ве-
селчаний, веселковий, веселчастий (про кольори), тобто, що вони уживані
і в практичному житті, а не тільки для поетичного вислову. Отак саме мені
«рідніший» і »кулак« ніж »п’ястук«, а проте, я вживаю слова »п’ястук«,
бо й він важенніший своїм змістом, бож, крім »п’ятірности«, має ще в собі
і звуковий... »стук«. Іншими словами кажучи, у доборі слів і взагалі
вислову не кермуюсь якимись вузькими (хуторянськими!) міркуваннями,
спонуками. Ні, я ворог загумінковости в мові і взагалі »говірковости« у
літературних творах. Висловлюючись у своїй літературній творчості собор-
ною літературною мовою, ми тим самим досконалимо, довершуємо свою
літературну мову. Критеріями ж у доборі словного матеріялу повинні бути:
питоменність вислову (не «калька» за чужим зразком), доцільність ви-
слову, у значенні виразности, сказати б, утямности вислову, як також
історично-традиційна пов’язаність із попередніми надбаннями нашого
письменства. Але цей останній критерій не повинен затемнювати попередньо
згадуваних, бож наше письменство довгий час росло самостійно із місцевих
говірок, із місцевого ґрунту, маючи іще мало об’єднувальних чинників, тож
458
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
і не диво, що воно й досі не дійшло до стану нормативного абсолюту,
авторитету у вислові. До цього воно поволі, але невпинно і послідовно
наближається. Засобом того вислову стає літературна мова. Рямки ж (чи —
ідеал) єдиної соборної української літературної мови маємо вже твердо
устійнені. І дальша праця полягає в удосконаленню літературної мови як
засобу для найрізноманітнішого вислову в усіх царинах людської діяль-
ности — в науці і в творчості. Звичайно, з єдиною умовою: щоб не порушу-
вати питоменности розвоєвих настанов нашої мови. Але — як прямувати
до того ідеалу? Ось кілька прикладів і міркувань.
«Ось розкрились троянди червоні, Наче рани палкі восениж (Леся Україн-
ка: «Останні квіткиж). Чому тут Леся Українка, що була уважна в доборі
слів для вислову думки, ужила мало поширеного тоді слова »троянда«
(грецького походження) замість частіше вживаного »рожа«? Гадаю, що з
мотивів культурно-історичних, бо цим підкреслюємо наші культурні зв’язки
зі старовинним грецьким світом, коли ще не слідно було римських впливів,
що настали пізніше.
Приклад із творів Михайла Ореста: «Тонка вібрація проймає всі рости-
ни«... Чому автор, не оглядаючись на словники, де рекомендується «рослм-
ни«, ужив таки »ростини«? Мої міркування такі: Збірна тямка »рістня« або
»рість« (від слова »ростиж) е, либонь, старша появою від одиничної назви
»ростина«, а «рослинах, яка защепилася в нас із польщизни, недоречно
утворена від слова »рослий«. Тож остання форма нам неприйнятні. Збірних
слів за цим зразком маємо чимало: звірня (одна — звірина, хоч є ще збірне
«звіринах, наголос на останньому складі), «пташняж (одна пташина тощо).
З таких, наприклад, міркувань уживаю слова »цвітувати«, а не »цвісти«.
І саме ось чому. Це дієслово виводжу від збірної тямки »цвіт« («цвіт яблу-
ні«) за аналогією широко вживаного слова «квітуватиж (це про цвітування
збіжжя: «жито квітуєж, кажуть на Правобережжі, на Лівобережжі —
«красуєтьсяж кажуть, бо тоді на колосках з’являється т. зв. «краскаж —
пильняки). Дальші похідні від «цвітуватиж будуть — цвітування, розцвіто-
ваний тощо. «Цвістиж ж пов’язане з тямкою «цвільж (це про плісняву).
Також свідомо уживаю слово »птаха« у формі жіночого роду, бо це теж
українська питоменна форма, уживання ж цього слова в чоловічому роді
защеплене нам із польської мови. На це є кілька доказів, наприклад: на
Лівобережжі і повна форма «птахаж уживана в жіночому роді, а здібніла
«пташкаж, мабуть, — на цілому етнографічному обширі. Навіть у О. Федь-
ковича, співця Буковини, зустрічаємо такий рядок: «Птаха нужду нам
ворожитьж (жДовбушж). У Івана Франка: «Була б нас не рвала Степовая
птаха, Якби на Дону стояли Чати Мономаха« («На старі темиж, VII). А ось
і в дуже «благовірногож підсовєтського письменника Петра Панча у романі
«Запорожціж (1 част., стор. 22) зустрічаємо такий вислів (це мова персонажа):
«Дякувати долі (чи не відчуваємо стовідсоткової льояльности навіть... у
персонажів минулого: не вживають «Дякувати Боговіж!), хоч тепло, а
інших посилає в холода такі, що птаха падаєж. Також у Семена Скляренка
зустрічаємо це слово: «Не плач, чорна птахо, не квили тут, над Дунаємж
(стор. 604 «Святославж, 1959, Київ).
ВЕСЕЛКА І — П’ЯСТУК
459
Навіщо подаю ці приклади? Щоб загострити нашу увагу, — не переймати
безкритично слова у чужій для нашої мови формі. Також обстаю за те, що
не слід нехтувати і говіркового запасу слів, бо з них можна почерпнути
чимало такого, що відверне конечність запозичати дещо із чужої мови. От
маємо з Гуцульщини гарне слово »кріс«, що і звучне і влучне, і надається
до військової термінології ще й через свою короткість (коли ж хто скаже,
що ця назва, мовляв, недоречна, бо кріс тепер не »креше« спершу, а просто
стріляє, то досить нагадати, що »стріляти« — це ще недоречніший вислів,
бо колись це дослівно значило «пускати стрілу«!). Чи стрінеться така ось
«проблема»: »Як писати — »жадний« чи » жодний"? Моя порада — «жод-
ний. Чому? Во це слово постало з комбінації «же оден«, далі — »жоден«
і повна форма «жодний» (тут »а« з’явилося підо впливом польщизни, як от
у слові »борщ« — »барщ«). Недоречні також побоювання деяких наших
пуристів, чи допускати форму »виконний« (вона однотипова із формою
«законний», з тим же коренем) замість давньої (незграбної!) «виконавчий",
бо наросток »авч« не дуже властивий українській мові, і майже всім словам
із тим наростком можна надати форму з іншим наростком, як от: виконав-
чий — виховний, законодавчий — законодатний тощо.
Отож, керуючись такими критеріями, допомагаємо збагаченню, зростові і
стабільності нашої літературної мови. На нас просто тяжить обов’язок —
дбати про стрункий розвиток нашої літературної мови, бо на рідних землях
усе життя нашого народу і його мова перебуває в тяжких обіймах москов-
ського спрута. Там бо інший зобов’язує критерій: «Ісхадіть із общності двух
язикофж, тобто — виходити, покликатись на спільні риси мов української
і московської. А це ж — спрямовування на шлях зниження нашої мови до
ролі провансальської говірки, що її, в такому випадку, можуть толерувати
й «гуманні» опікуни — окупанти. Дехто при цьому каже: «Ні, треба слідку-
вати за розвитком мови на рідних землях, щоб не відірватись нам від
рідного ґрунту». Авжеж, ніхто цьому не перечить. Але — як слідкувати?
Звичайно, не в значенні — все сприймати, що там подиктують, навіть —
покалічений правопис!.. а лише позитивне, що виникає з розвитком та
поступом нашої мови як засобу вислову. Фальшиве ж, накинене силою —
викривати і відкидати, а самим творче впливати на добрий стан мови, яка
завжди є душею нації.
Ще на хвилинку глянемо, як — чи завжди задовільно — вив’язуються
із цього наші автори. Щоб живих не дратувати, візьмемо дещо від «відій-
шлих«, — «мертвії бо сраму не імуть«. Ось, наприклад, у С. Черкасенка —
гріхи проти добрбзвучности: «Червона кров в блакиті» («Забутий», т. 1,
стор. 180)' — тут »в« після »в« ще й перед двома приголосними! Ось
приклад, де збіг сичної із шелестовою: «Привид кривавий десь гцез« («Ко-
лискова смерти«, стор. 177). Звичайно, такі приклади свідчать не про «смер-
тенні» гріхи, а про звичайну прозаїчну неувагу до форми вислову.
Гляньмо тепер, як згадано, по лінії — протирядности. Отже, протиряд-
ність — у значенні змістовному. «Веселка" характеризує споглядальний
стан душі: захоплення красою Світу та його чергових явищ. Це стан
пасивний. «ТГястук" — це стан активности, стан вольовбї напруги, що не
задовблюється станом споглядання, а хоче і зі свого боку вплинути на хід
460
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
подій та явищ. Спонукувати хід їх за своїми бажаннями, за своєю хіттю.
Цим ми характеризуємо два стани душі: пасивний (споглядальний) і актив-
ний (діяльний). Але цим ще не кажемо, що кожний мистець має обов’язково
ці обидва стани опанувати при своїй творчості, хоча, говорячи «діалек-
тично», кожний із тих станів сам підказує (а декому — й диктує!) опанувати
і стан другий. Візьмімо «веселку». Ми бачимо її звичайно по громовиці.
Тоді вже та «Божа хуртовина» ущухла, віддаленилася, а сонце заливає
цілий простір і, на тлі грізної хмари, малює кожному (індивідуально!)
чарівну дугу веселки з усіма відтінями переходу одного кольору в другий.
І ми споглядаємо з утіхою це величне явище, але несамохіть душевно ми
сприймаємо це як тріюмф тієї сили, що доконала призначеного їй чину
і тепер ніби маніфестує свій щасливий «фініш», тобто каже про кінець
якоїсь акції, і то — тріюмфальний! Але констатуючи ці факти, цим ще не
спонукуємо, щоб і кожний отак сприймав це і творив за якимось шабльоном.
Ні, це лише нагад про те, що — хоче мистець чи ні — він має цих два
стани: початкове напруження (обумовлене задумом, темою) і кінцеве від-
пруження — веселчане чи »громоспадне« тільки.
Отже, і сама творчість мистців хитається, більше чи менше, поміж цими,
сказати б, полюсами, наближаючись більше до одного чи до другого стану
душі творця. Цим обумовлена більша чи менша епічність чи ліричність
твору, особливо ж це торкається всеохопливого мистецтва слова. Це, зви-
чайно, залежить від того, скільки автор виявляє свого суб’єктивного став-
лення до заторкнутих у творі ситуацій. Либонь, це стає вже аксіомою, що
чим менше є того «суб’єктивного», тим твір може бути досконаліший, тобто
матиме універсальніше значення. Але ж і над цією «аксіомою» багато
велетнів духа поставило «вето», так само і наш невмирущий Тарас Шев-
ченко своєю творчістю теж наклав своє «вето»! Таж його «Гайдамаки»,
«Кавказ» овіяні духом геніяльного ліризму, щоправда — гуманно-людського
напрямку. Пригадаймо: «Брешеш, людоморе! За святую правду розбійник
не встане!..«
Бо й справді, як же тяжко здобутися на оту вимріяну об’єктивність нам,
сучасникам тих явищ і подій, що тяжким плугом перебрюють цілину і
наших душ, і ниви історії, не шкодуючи ні квіток, ні будяччя!.. Можливо,
що дехто й здобудеться на таку об’єктивність, але хіба тяжкою ціною — чи
не ціною, може, й скам’яніння серця та вигасання почуттів, що, в свою
чергу, не сприяє і «надхненню», бо такого творця цураються музи! І це
виглядає малощо не на т. зв. «квадратуру кола«. Такої творчости домоглось,
чи, краще кажучи здобулось на неї не багато наших мистців. Отак творив,
з «ізціпленими устами», багатонадійний поет Євген Плужник, що його, як
і багатьох, варварська рука московського окупанта збила й стоптала ще
на цвіту. Узяти б хоча такі його поезії — «А він молодий, молодий...« або
«Косивши дядько на узліссі жито, об череп косу зазубив...« Скільки тут
отого ніби епічного спокою, але ми відчуваємо оте зціплення зубів, отой
глушений пал душі, що пашить ліричним настроєм, але назверх не
проявлений.
Маємо чимало таких зразків також і з народної творчости, як от пісня
«Ой, на горі жито копитами збито...« Тут, у цій сконденсованій поемці, де
ВЕСЕЛКА І — П’ЯСТУК
461
так згармонізовані і форма і зміст, подана ціла драма гріховного кохання
у її кінцевій фазі-наслідку та із її грізною наукою-пересторогою: «Було б
тобі, вражий сину, нас трьох не кохати!«
Такої міцноти вислову, отже, і впливу (навійности) твору можна досяг-
нути при ідейному наснаженні, рості самого творця — довершенністю його
засобів вислову. Бо й справді, довершенність, досконалість твору залежить
не тільки від його ідейної насичености, але й, великою мірою, від його
зовнішнього оформлення, від його матеріяльного втілення. Тому — не
нехтуймо словом, а любімо і дбаймо за його чистість і справність, як дбали
колись наші козаки — кожний за свою шаблю і рушницю.
Отже, — творімо словом досконалим, тобто таким, що не суперечне духові
нашої мови. Особливо це зобов’язує, коли автор має потребу створити
новий символ тямки — слово, висловити якісь відтіні значень тощо. Не
сміємо творити таких слів на підставі чужого зразка чи від чужих коренів
слова. Ось приклади (не вигадані!) деяких хибних висловів: «стукочучи
гулко« ... (чому не »лунко«?), також — «око-иок живий, а поруч у того ж
автора: «гула... по лісу луна« і — яогрудки шепочуть малі...« Тут, як то
кажуть, не так дивно як сумно, бо це ще раз підтверджує нам стару правду,
що не досить вирватись із лабет »старшого«, але треба ще й порох навіянь
його стряхнути із себе. А це можливе лишень при умові суворого ставлення
до засобу вислову — до рідного слова. Зразки тих чужих навіянь нерідко
бачимо у деяких фразеологічних зворотах, бо на це часто не зважають
автори і «калькують* чужі звороти. Уживаючи таких чужих зворотів, ми
поволі збіднюємо нашу мову, бо занедбуємо її своєманітні звороти. Отож,
краще такий зворот подати звичайним, простим висловом, аніж сіяти чужий
кукіль на рідній ниві. Щождо тих питоменних зворотів (так званих »ідіом«),
то знаємо, що й наша мова багата на них, тільки слід брати їх обережно,
щоб до речі і влучно використати їх. Таким бо манітом, використовуючи
надбання віків, збагачуємо засоби вислову нашої літературної мови. Те
саме слід сказати і щодо лексичних знадобів нашої мови. Кожна говірка
нашої мови має чимало «дублетних* чи паралельних слів і висловів, що
їх можна використати чи то для самої назви тямки («поняття*), чи для її
відтіні (синоніму), що буде краще, ніж творити неологізм. Тим способом
наша соборна літературна мова вбиратиме в себе всі кращі перлини мови
з усієї нашої просторої Батьківщини. Звичайно, кожна письменницька мова
базується на одній говірці (у нас на наддніпрянській, достеменно кажучи —
на києво-полтавській). Це сталося, як відомо, з багатьох причин: історично-
культурних (остання форма державности — «Гетьманщина* на Лівобереж-
жі, гомін слова Сковороди та Котляревського, далі — грім Шевченкового
«Кобзаря*) та культурно-мовних. Ця остання причина важлива тим, що в
придніпрянській говірці багато збереглося своєманітних прикмет, які добре
характеризують українську мову — як цілком самостійну в родині сло-
в’янських мов.
Дехто з наших знавців твердить, що в творах, — отже, і в поезії —
важливіше, мовляв, ідейне спрямовання, а не стилістичне оформлення
твору. Згода — важливіше! Але без доброго оформлення такий твір матиме
таку ж «славу*, як невипечений, глевкий хліб. А таких «глевтяків*, і часто
462
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
з доброго «бброшна», напечено чималенько нашими авторами, і то най-
частіше »дякуючи« (завдяки) багатьом нашим теоретикам (ну, звичайно, і
»практикам«). Наприклад, малощо не при кожному граматичному правилу
такі вчені додають, що це в поезії, мовляв, не зобов’язує. Чи ж можна тоді
дивуватися, що в нас поезія до того занепала, що про тих, хто »грішить«
поезією (пише вірші), кажуть із зневажливим співчуттям: »ет, не має що
робити — то й пише«... Отож, у висліді цього злочинного потурання
грішкам (та огріхам) авторів і маємо справді дуже сумний стан нашої поезії
тут, на еміграції. Візьміть до рук кілька збірок поезій та придивіться до
мови, до допущених автором «поетичних вольностей«, гріх за який автори
граматик наперед «відпускають» їм. Вони рясніють тими «вольностямиж, що
межують з недолугістю чи просто мовними огріхами. Тож і не диво, що в
читачів завмирає охота до читання книжок, і в першу чергу — збірок віршів.
Бо й справді, чи хто де чув у живій народній мові, щоб слово, наприклад,
чи то і ціле речення (отже, і рядок вірша) починалось із звука »й«, що
стоїть перед чи ліас приголосними? Ні, у народній гутірковій мові цього
ніде не почуєте! Зате поезії деяких авторів аж рябіють тими »йотами«. Є це
і в Павла Тичини: «Йде весна запашна...« Отож і підхопила спішнописна
братія. І то з такою похопністю і «пієтизмом», ніби це — он яка оригі-
нальна ознака української мови!.. а насправді — це огидна варваризація
нашої такої чутливої до доброзвучности мови. Ці автори-недбахи так само
часто порушують інші правила евфонічности, як ось, наприклад, збіг при-
голосних, що його оминаємо при допомозі чергувань »у-в« та »і-й« або
приставного »і« тощо. »Клясичний« приклад знов із клясика, О. Олеся:
«Але відкільсь взялася міць шалена...« («Яка краса — відродження
країни»). Цього немилозвучного збігу приголосних можна б легко обминути:
«Та звідкись то взялася...« чи ще якось інакше. У його поезії «Косять
коси...« є такий рядок: «Хтось всміхнувся, обернувся...» Тут, як і в
попередньому прикладі, теж подвійний гріх какафоній: не взято на увагу
чергування »у-в« поміж приголосними (слід би — «усміхнувся») і збіг двох
сичних (с), що його слід би оминути, і автор, безперечно, цього б доконав,
коли б його вухо не було так «розбещене» теоретиками. Сама ж ця поезія
елеґантно скомбінована та в історичній перспективі так трагічно пере-
кликається зі згаданою вище Плужниковою «Косивши дядько ...«
Та, на жаль, не по кожній громовиці ставить Бог веселку. Так і по
останній війні-громовиці не бачимо тієї вимріяної веселки, того сподіваного
тріюмфу правди і справедливости... Інша бо встає хмара і заступає нам
сонце, а без сонця веселка не заграє ...
Але патос творчости і зміст ідейної напруги мистців нашої доби буде все
кружляти біля цього центрального пункту. Бо та гігантомахія, що відбулася
перед очима дідів сучасного покоління, але скінчиться десь у майбутньому,
накладає на всіх нас тяжкі обов’язки, а з них перший — не мовчати! Але —
як?.. Хто як зуміє, але гомоніти досконалим словом і переконливо, тобто —-
щиро!.. Тоді і свої і чужі, почувши і переконавшись, увімкнуться до наших
дій, хай спершу духово, емоційно, а це вже буде запорукою, що дальшим
укладом до скарбниці наших визвольних змагань може бути і чин такої
людини.
463
Петро КІЗКО
ЕШТЕТИ В ШЕВЧЕНКОВІ# ПОЕЗІЇ
(До 150-річчя з дня народження поета)
Відомо, яке велике значення для створення мистецького образу має в
поезії епітет. З допомогою доброго, влучного епітета поетові вдається не раз
осягнути такого емоційного насичення свого вірша, що в протилежному
випадку ніякі інші поетичні засоби не дали б можливости того осягнути.
Не дивно, що на здобуття таких добрих епітетів спроможні поети, що мають
непересічний мистецький хист і великі знання.
До таких поетів належить, без сумніву, Тарас Шевченко. Сила Шевченко-
вого слова-епітета, себто, такого слова, що надає прикмету явищу, предме-
тові або людській істоті чи природі, — полягає в тому, що геніальний поет
шукав і знаходив відповідний епітет не в «робочому кабінетів, не в поетич-
ній »лябораторії« з безліччю книжково-словникових «механізмів», а в
невичерпній джерельній криниці народної мудрости. Шевченків епітет часто
простий, але він сильний і глибокий, точний і виразистий. Бо є він при-
родний, а не штучно вигаданий, як то буває в багатьох інших поетів. От,
наприклад, про тюрму поети різних часів написали в своїх творах чимало.
І характеризували вони її різно: страшна тюрма, жахлива тюрма, сіра,
похмура, чорна, важка і т. д. А Шевченко в «Подражанії Ієзекіілю« напи-
сав: »І в Вавилоні посадили в тюрму глибокую
Тюрма глибока! Як це просто, але разом з тим сильно сказано! Бо вжитий
тут епітет не може не викликати в людини широкого уявлення про «гли-
бокість» тюрми. Уяву людини про жах тюрми викликає тут дуже влучно
вжита Шевченком контрастовість: тюрма не тільки висока, а й глибока, і
з тією глибиною в’яжуться всі інші поняття про цей заклад кари: підвали,
холод, темрява і т. д. Таким чином Шевченко одним епітетом «глибока
тюрма» замінив нараз кілька, більш загальних і утертих, епітетів, як от:
тюрма холодна, сіра, похмура тощо.
Або ось у тому ж вірші Шевченко, щоб якнайемоційніше та найправди-
віше відтворити добу царсько-московського самодержства, вживає таких
епітетів:
Було на світі того рику
Самодержавного владики,
Царя неситого ...
Минуть,
Уже потрохи і минають,
Дні беззаконія і зла.
А львичища того не знають,
Ростуть собі, як та лоза
У темнім лузі, уповають
На корінь свій, уже гнилий,
Уже червивий, і малий,
464
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
І худосилий. Вітер з поля
Дихне, погне і полама,
І ваша злая своеволя
Сама скупається, сама
В своїй же крові.
Плач великий,
Во ім’я львичищого рика,
Почують люди, і той плач,
Нікчемний, довгий і поганий,
Межи людьми во притчу стане,
Самодержавний отой плач.
Підкреслені в цьому вірші слова-епітети властиві лише Шевченкові, його
генієві мислі і духа. Завважмо: корінь царського самодержавства — гнилий,
червивий, малий і худосилий! Мабуть, важко будь-кому подати більш
сильний і більш глибокий поетичний образ. Те саме стосується і до другої
характеристики: самодержавний плач, великий, нікчемний, довгий і пога-
ний/ Особливої сили образу й емоційного насичення викликають два останні
епітети: плач довгий і поганий. Справді, в кого з читачів не викличе огиди
отой «довгий і поганий плачя диких, лютих львичищ, — як пише Шевченко.
Користування такими поетичними засобами, як оце бачимо в Шевченка
на підставі наведених нами епітетів, вимагає, звичайно, не самого поетичного
дару, а й глибокого і всебічного знання життя світу і, зокрема, свого народу,
своєї нації. Коли б Шевченко не пережив усього того горя, не перетерпів
усіх тих страждань і мук, що їх зазнав український народ під царсько-
московським самодержавством, і коли б Шевченко, не зважаючи на свій,
Богом даний, талант поета і мистця, — не працював над собою, не вчився,
то напевно він не був би спроможний створити такі поетичні образи, які
він створив, — на щастя і славу України.
Очевидно, подібних прикладів сильної Шевченкової образности в його
віршах дуже багато. Так, наприклад, у Шевченка «думи сизокрилі«, «святії
вітри«, «тяжкі сльози«, «небо невмите«, «заспані хвилія, «старі сльози«, —
«чортова кишеня« (в розумінні — чортівська), «червоний бенкете (на озна-
чення розгрому поляків гайдамаками, коли все вогнем палало і кривави-
лось), «вольні ногия (у звільнених з неволі), «поточене старе серце«, »не-
мощна (немічна, слаба, квола) дума«, «чистий огонь«, «вольная воля« і т. д.
Повторюємо, що велика мистецька сила цих Шевченкових епітетів по-
лягає в тому, що вони незвичайно тонко і точно характеризують річ, про
Яку пише поет. Наприклад, у випадку з слізьми Шевченко міг легко ска-
зати — гіркі сльози, але він ужив епітета »тяжкі«, — і вже цим змалював
цілий душевний стан людини. Бо слово »тяжкі« дає узагальнення поняття
про психологічний стан людини, тоді як слово »гіркі« чи «терпкія має
більш конкретний характер. А відомо ж, що сили мистецького образу
досягається через узагальнення зображуваного. Крім того, Шевченко вжи-
ває словесних зворотів, які нібито самі собі заперечують. Так, воля,
скажімо, е волею, і вона не може бути «невольноюя. Проте Шевченко пише
про «вольную волюя, — і цим також викликає в читача гостре емоційне
сприйняття речей, ба навіть більше: цей зворот штовхає читача до філософ-
М. МІХНОВСЬКИЙ ЯК ПИСЬМЕННИК
465
ських роздумувань, а саме, що не всяка воля є вільною. Це окреслення
тим більше стосується до сучасного становища України під московським
пануванням, коли новітні кати України кричать про волю в той час, як
воля нашого народу закута в ланцюги. Зрештою, цей Шевченків образ,
переданий через, на перший погляд, суперечливий до поставленого підмета
епітет, може викликати багато асоціяцій і уявлень.
Не диво, що на багатьох Шевченкових поезіях вчилося й вчиться багато
українських поетів, при чому навіть тих, які вже є видатними майстрами
поетичного слова. Очевидно, вчитися в Шевченка — не значить сліпо його
наслідувати.
Наостанку хотілося б висловити побажання, щоб наші молоді поети
також вчилися на Шевченкових’ творах, вчилися користуватися влучними,
свіжими, оригінальними, а не штучно вигаданими словами й зворотами.
Це стосується тим більше до тих, які спеціялізуються у творенні так званих
модерністичних »поезій«, що фактично є суцільними ломоголовками.
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ ЯК ПИСЬМЕННИК
Використовуючи доступ до частини нашої старої друкованої літератури,
хочу подати деякі причинки до маловідомої ділянки діяльности Миколи
Міхновського — літератури. Про літературну діяльність М. Міхновського
в нас дуже мало писалося. Крім знаної його брощури «Самостійна Україна»,
деякі автори згадували М. Міхновського ще як автора перекладу повісти
Т. Шевченка »Музика«. Певного мірою у тому нема нічого дивного, бо у
стислому значенні слова М. Міхновський письменником не був. Пишучи,
він перш за все мав на увазі громадсько-політичну мету й до неї допасо-
вував свою творчість. Але у вичерпній монографії про М. Міхновського
(на яку, дай Боже, щоб не довго ми ждали) не можна поминути і його
літературної спадщини.
Першою літературною позицією М. Міхновського був його переклад
Шевченкового »Музики«. Бувши ще студентом Київського університету,
Міхновський належав до гуртка української активної молоді, яка готувалася
до суспільно-громадської праці. Одним із засобів до підготовки була для
Міхновського і літературна праця, бо в ті часи література уважалася за
одну з головних ділянок суспільно-громадської діяльности. Переклад Шев-
ченкового »Музики«, що його зробив М. Міхновський, виправив і вислав
до Львова Кониський. Тут твір надруковано 1895 року в »3орі« (ч. 5-8), при
тому зазначено, що редактором перекладу був Кониський. З того часу
появилося кільканадцять передруків Шевченкового «Музики» в перекладі
Міхновського, але окремим виданням він вийшов лише два рази — в
Ляйпціґу 1921 р. і в Харкові 1930 року.
В двотижневику «Руска хата«, що виходив у Львові, 1905 року появилось
оригінальне оповідання М. Міхновського “Зрігіїїит Раітісіапит Псгаіпо-
466
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ЙИсит” («Дисертація на доктора патріотизму*). Як мотто, Міхновський дав
чотировірш Гавлічка (переклад І. Франка), довшу цитату з «Мертвих душ«
Гоголя та Шульґіна: «Спірілли плодяться найбільше у стоячій воді, особливо
там, де багато латаття і ряски*. Це сатира на т. зв. тоді українофілів чи
провансальців, патріотів тільки в «домашнім обиході*, наскрізь льояльних
супроти чужої окупантської влади. Оповідається тут про фантастичний
винахід особливих бациль, що прищеплені людині — роблять із неї
українофіла.
«Дослід був незвичайно вдатний, — читаємо в оповіданні, — бо вже через
десять мінут кур’єр (себто посланець російського міністра, — прим, наша)
вирячив баньки і з великим чуттям став шепотіти: «Вітчино моя!.. Запла-
кана нене!.. Сиротино, плачеш над Дніпром!* ... Потім став рюмсати, а
нарешті попросив горілки і «малороссійской* ковбаси, тоді вдарив гопака.
Міністер остаточно переконався про вагу винаходу і призначив Тарадієнкові
(що разом з автором відкрив бациля, — прим, наша) за його багатоцінну
працю премію із секретних сум поліційного департаменту, в розмірі 5 тисяч
карбованців. Але це ще не все. Пан міністер приобіцяв зробити «цирку-
лярно* припис прищеплювати всім українцям “Зрігіііит Псгаіпойїісит”.
В оповіданні багато досадних, але глибоких думок, та багато цікавих
сцен. Для нинішнього читача оповідання видавалося б забагато розтягненим,
але автор, як видно, надавав йому більшої ваги, бо передрукував його ще й
у «Снопі*.
«Сніп, часописи для української інтелігенції*, що його, як відомо, видавав
М. Міхновський у Харкові. Із зрозумілих причин, Міхновський, як редактор
цього часопису, підписувався М. Біленький. «Сніп* виходив тільки один
рік, впродовж 1912 року. На жаль, я знайшов лише перший піврічник
(26 чисел). Зовнішнім виглядом і змістом «Сніп* багато різниться від наших
тодішніх підмосковських видань. Оголошення у ньому українські, навіть
«номер* (№), що був загально прийнятий за московським зразком, замінено
українським «число* (ч.). Тон друкованих статтей гостро протимосковський,
тож не дивно, що «Сніп* перестав виходити. Співробітниками «Снопа* були:
Христя Алчевська, М. Кононенко, О. Слісаренко, В. Тарноградський, В.
Тащі, І. Франко та інші (поезія). В белетристичній прозі бачимо К. Бича-
Лубенського, О. Катренка, О. Островського, О. Слісаренка. Є перекладені
оповідання з італійської і французької мов, але немає ні одного з москов-
ської. Можна здогадуватися, що брак перекладів із московської мови був
наслідком негативного ставлення Міхновського до московської літератури,
бо А. Животкові, що прислав свої матеріали до друку, редакція «Снопа*
відповіла відверто: «Перекладів з Толстого, Чехова не друкуватимем вза-
галі...« (ч. 16). З ділянок критики, науки і мистецтва писали: Бич-Лубен-
ський, С. Вірченко, М. Кутовий, О. Мицюк, П. Осипенко, М. Плевако, М.
Сумцов та І. Франко, як бачимо, визначні сили. Політична публіцистика
заступлена Г. Гетьманцем, М. Левським, П. Воронином та іншими, що
писали під псевдонімами чи криптонімами.
Згадане оповідання Міхновського є також надруковане у «Снопі* (ч. 17-
20), але автор прихований тут за псевдонімом — Микола Ґедзь. Нема вже
М, МІХНОВСЬКИЙ ЯК ПИСЬМЕННИК 467
тут цитати з Гоголя, але е заголовок серії: «Казки та оповідання з недійсного
життя«. Чи в цій серії появились ще й інші оповідання Міхновського, не
відомо, бо не маємо другого піврічника »Снопа«. Мабуть були, бо під поданим
угорі заголовком вийшла в Харкові ще того самого (1912) року ціла збірка.
В іншій серії — «Ґалерія наших сучасних діячів* — Міхновський подав
у цьому піврічнику короткі силюети (з портретами) Архиєпископа Парфенія
(заходом якого появилася Євангелія українською мовою), Миколи Лисенка,
І. Франка, М. Грушевського, М. Сумцова, М. Садовського і М. Кропив-
ницького. У Шевченківськім числі (9-те) написав вступну статтю п. з.
«Шевченкові роковини*.
Не відомо, чи писав Міхновський і поезії, в кожнім разі Міхновський
не є автором збірки п. з. «Лірика*, що появилася у Києві 1912 року під
авторством М. Міхновського, бо в рубриці «Книжки надіслані до редакції*
(«Сніп*, ч. 5) є така примітка: «Зважаючи на те, що видавець «Снопа* має
те саме ім’я, що й київський поет, зазначаємо, що це не одна, а дві людини*.
Як окрему справу треба розглядати авторство непідписаних вступних
статтей у «Снопі*. Вони не мають заголовків, тільки дату і місце (напр.,
1 січня 1912, Харків), обговорюють найбільш тоді актуальні для української
нації справи, відзначаються рішучим тоном і захищають загальні інтереси
українського народу. Ці прикмети показують, що автором вступних статтей
був, мабуть, сам Міхновський.
(іч.)
ЧИТАЙТЕ — ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ!
тижневик і
«ШЛЯХ ПЕРЕМОГИ*
«ШЛЯХ ПЕРЕМОГИ* — орган української самостійницької думки >
та речник українського визвольного руху. Він нодае правдиві ін-
формації про події на українських землях, а також приносить об- '
ширні відомості про міжнародні події, насвітлюючи й коментуючи
їх в дусі інтересів української справи.
«ШЛЯХ ПЕРЕМОГИ* речево дискутує й роз’яснює всі суспільні, по-
літичні й культурні питання української еміграції й постійно містить
хроніку українського життя з усіх закутків світу.
«ШЛЯХ ПЕРЕМОГИ* — це універсальний часопис української емі- 1
ґрації в усіх країнах поселення, що повинен знайтися в руках кож-
1 ного свідомого українця, якому доля нашої Батьківщини не байдужа.
Передплату у Великій Брітанії приймає:
. Українська Видавнича Спілка 1
237, Ьіуегрооіі ВЯ.,
Ьопдоп, N. 1.
Адрееа Видавництва:
' Мйпсіїеп 8, Херреііпзіг. 67
Уег1а§ ЗсЬІасІї Регетоііу
Сегтапу
468
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ІЗ ЗВИЧАЇВ НАШОГО НАРОДУ
Д-р О. ВОРОПАЙ
Цілюще зілля
Краса і розкіш української природи сприяли тому, що в звичаях і віру-
ваннях нашого народу рослини займають визначне місце. Від самого наро-
дження і аж до смерти людина не розлучається з рослинами. Українська
мати купає своє немовля в пахучому зіллі; у весільному обряді чоло молодої
оздоблене хрещатим барвінком, а чебрець та материнка кладуться в труну
покійника. В народно-календарних звичаях, мабуть, не можна знайти
жодного свята, жодного обряду, де б люди обходилися без рослин; навіть
зимою, в часи Різдвяних свят, в кожній українській хаті мусять бути
рослини: запашне сіно, »дідух« на покуті, ялинка, — не говорячи вже про
страви: кутю та узвар. А при хворобі, де ж шукають порятунку, як не
серед рослин?!
В народній пісні співається:
Маруся в недузі лежала,
Аж з-за моря зілля забажала...
Те зілля в народі іменується цілющим, бож воно рятує людей, »сціляє« їх
від хвороби.
Віками накопичений досвід щодо вживання рослин при народних методах
лікування, привів до створення т. зв. народної медицини, що разом з на-
уковою спричинилася до розвитку сучасної науки про збереження і від-
новлення здоров’я людини. Але ця наша праця не ставить своїм завданням
тільки навчати людей, як треба самим себе лікувати рослинами. Це не
медичний підручник. Наше завдання ширше, ми хочемо показати, яку
важливу ролю відіграють рослини у звичаях і віруваннях нашого народу;
яке місце в побуті, в щоденному житті, займають рослини взагалі, а зокрема
лікарські, — цілюще зілля.
Земля наша багата рослинами, бож тільки в звичаях і віруваннях нашого
народу вживається біля одної тисячі рослин, а чверть з цього — в народній
медицині, отже щонайменше 250 видів. Таку кількість рослин описувати
ми не будемо, опишемо ледве половину з цього числа і це, як нам здається,
буде досить, щоб показати і багатство нашої землі, і спостережливість
нашого народу.
Опис починатиметься короткою ботанічною характеристикою виду, а
потім буде сказано, де і як вживається рослина в народі, які вірування,
звичаї і леґенди пов’язані з нею, які народні назви вона має.
Щодо народних назв, то ми знову хочемо нагадати читачам*, що в кожній
місцевості одні і ті ж самі рослини мають різні назви, або навпаки, під
однією назвою в різних місцевостях розуміють інші рослини. Отже, щоб
уникнути непорозумінь, ми будемо вживати латинські назви, а потім —
*) Див. «Симонове зело«, »Виз. Шлях« за червень 1960 рік.
ІЗ ЗВИЧАЇВ НАШОГО НАРОДУ
469
народні. Потім коротко скажемо про те, коли і як треба збирати і сушити
рослину, а також, як і де її зберігати.
Ми були б дуже вдячні нашим шановним читачам, якби вони були ласкаві
присилати свої зауваження та побажання щодо нашого опису рослин.
Може б хтось згадав з власного досвіду про те, коли і як рослини вжи-
валися в тій місцевості звідки він походить. Все це просимо присилати до
Редакції нашого журналу під гаслом »Рослини«.
Ми щиро віримо в те, що знайдуться люди, які будуть зацікавлені описом
рослин з української фльори, бож знання природи рідної землі збільшує
гордість за свою країну і збуджує патріотизм, а це важливе для нас
спеціяльно тут, на чужині.
Аскгііеа тіїїе/оііит Ь. (Сотрозіїае)
Багаторічна трав’яниста рослина середньої величини, до 60 см. заввишки,
з тонким жовтуватим повзучим кореневищем, від якого відходять короткі
пагінці з резетками листя. Стебел звичайно буває кілька, всі вони прямо-
стоячі, мало розгалужені. Листки в загальному окресленні ланцетоподібні,
пір’їстороздільні з багатьома дрібними частками. Квіткові кошики дрібні,
білі або злегка рожеві, зібрані в складне щиткове суцвіття. Рослина має
приємний запах, але здібний подражнювати слизисті оболонки. Цвіте з
другого тижня травня місяця і продовжує цвісти аж до осені. Росте на
полях, луках, понад дорогами, на лісових дернистих схилах — це звичайна
рослина по всій Україні. Поза Україною росте по всіх країнах Західньої і
Східньої Европи, а в тому числі і тут, на Брітанських островах; росте і в
Північній Америці.
В народі ця рослина відома під кількома назвами, як ось деревій, про-
різний, сєрпоріз, тиеячолистник, пупки дівочі, кровавник і крвавник (ма-
буть з польського). Всі ці назви звичайно в’яжуться з народними легендами,
чи короткими оповіданнями. Так, наприклад, »кровавник« — від того, що
спиняє кров. Існує така легенда: Бог з Петром як по землі ходили, то Петро
стернею ноги поколов. Бог побачив, що праведна кров тече, зірвав бур’я-
нину, приклав до рани, а кров і зупинилася. Від того часу те зілля на всіх
ранах кров спиняє і від того називається «кривавникж*.
Н. Заглада (1929) в селі Старосілля на Чернігівщині, досліджуючи звичаї
селянських дітей, записала таке: «Деревій. Насушить, або знайде в стозі в
сіні вже сухе, підсушить ще над вогнем, потре в долоні на порохно (як під
нюхачку мне) і засипає рану та зав’язує ганчіркою».
В народній медицині це зілля вживається і як «зовнішні», і як «внут-
рішні» ліки, себто при лікуванні пошкодження поверхні тіла: удари,
порізи, чи інші рани, а також і при болях в середині, найчастіше при болях
шлунку. Так, Явдоха Галян пояснює: «Деревій теж од живота: мнуть його
з сухим пшоном і трошки туди води вливають, і все мнуть його з сухим
пшоном, і пшоно, і деревій тоді цідять на тряпочку і п’ють від болі живота
(це, кажуть, його соняшниці схопили).
*) Зап. від Т. Піддубного з Поділля, — О. В.
470
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Про »болі живота« (спазми) пише і М. А. Носаль (1959), радячи при цьому
пити чай з деревію і ромашки (Маігісагіа сЬапопіііа Ь.). Чай з квітів самого
деревію п’ють при маточних кровотечах та при кровохарканні, а чай з
листя цього ж зілля — при геморої, чиряках і кволому місячному очищенню
у жінок. Сік із листя, змішаний з медом, вживають для покращання апетиту,
а також при хворій печінці та при жіночих хворобах. Сік зі свіжого листя
деревію зупиняє кровотечу і пришвидшує гоєння свіжих ран. Взимку,
коли свіжого листя немає, кровотечні рани лікують напаром з квітів цього ж
зілля, додаючи одну третину (по вазі) сухих квітів ромашки. В цьому ж
напарі добре мити обличчя, а особливо жінкам, бо шкіра робиться елястична
і набуває матового відтінку.
При сильному битті серця радиться щодня пити по дві чарки неміцного
виноградного або яблуневого вина, додаючи до нього соку зі свіжого
листя деревію і рути (Виіа егауеоіепз Ь.), по 24 краплини кожного.
При запаленні шкіри та при наривах до хворого місця прикладають по-
товчене листя деревію. В особливо тяжких випадках через кожні 2-3
години треба зміняти стару масу на Свіжу.
В деяких місцевостях Англії вірять, що спеціяльно приготовлена масть з
цього зілля зберігає волосся від випадання, себто зберігає людей від по-
лисіння (“ргеуепі ЬаШпезз” ВгііізЬ НегЬз Ьу ЇТогепсе Вгапзоп, 1954).
Протягом багатьох століть листя і квіти з цього зілля під назвою “НегЬа
еі Зиттііаіез МіПеіоІіі” вживалося і в медичній практиці, як надійний
засіб при лікуванні шлунку, ран і кровотеч. Але на початку ХХ-го століття
деревій вийшов з моди наукової медицини, а народна медицина вперто
продовжувала його вживати. Така впертість наших знахарок спонукала
науковців взятися за дослідження цієї рослини. І ось в 1941-му році Інсти-
тут лікарських рослин перевів експериментальне дослідження цього зілля
з натуральною кров’ю кролика. Дослідження показало, що ця рослина е
дуже добрим засобом для зупинення кровотечі.
За даними Варлакова (1943), деревій містить у надземній частині, голов-
ним чином в квіткових кошиках, гірку розчинну в воді аморфну речовину
червоно-брунатного кольору — це глюкоалколоїд ахілеїн, а також аконітову
кислоту, дубільні речовини, різні мінеральні солі та біля 0,25% етерної
олії, що обумовлює приємний запах рослини.
Як бачимо, віками накопичений досвід народної медицини був підтвер-
джений науковим експериментом.
Зілля деревію збирається під час цвітіння. Матеріял звичайно заготовля-
ється в трьох видах, а саме:
1) у вигляді трави, для цього зрізується верхня частина рослини з листям
і квітами;
2) заготовляється саме лише листя без цвіту, але під час цвітіння;
3) збирається тільки цвіт, без листя і стебел.
Зібраний матеріял сушать у добре провітрюваному затінку; не можна
сушити на сонці. Добре висушене зілля зберігається у сухих скляних
баньках під щільно закритими покришками, щоб сухе зілля не губило
приємного запаху. Тримати в сухому місці.
471
У 80-річчя д-ра Дмитра Данцава
1963-го року минає 80 років життя д-ра Дмитра ДОНЦОВА, мислителя,
ідеолога українського націоналізму.
Цей рік є рівночасно 50-річчям із часу появи його твору «Модерне лоскво-
фільство«. 1963-ій рік завершує більш як 50-річну безперебійну боротьбу
Д. Донцова з світоглядовими та психічними комплексами малоросійства —
українського провансальства, сервілізму, що під час довговікової неволі і
московського панування в Україні витворилися в провідній верстві україн-
ського народу.
Донцов взяв на себе післанництво Шевченка, щоб »обоюдним ножем«
свого слова «вицідить сукровату і наллять живої козацької тії крови,
чистої, святої« в жили його сучасників. Ця кров ожила в серцях воїнів
героїчної УПА-ОУН і — з ними — в цілому народі на рідних землях та в
цілій імперії московських народовбивців.
Автора «Націоналізму», «Духа нашої давнини», «Від містики до політики»
і редактора «Вісхника», сьогодні правдиво оцінили нечисті сили «Великого
Льоху« — московські і свої ворони, всі ті, що спряглися зв’язати Україні
руки, готуючи їй всякі зла і муки. Оцінює його і жива, непокірна й свободо-
любна Україна. Оцінює його терпляча, мученицька і воююча Україна.
Визвольний шлях українського народу ще не завершений, можливо —
він ще довгий, але він виразно освітлений дороговказами Сковороди, Шев-
ченка, Франка, Лесі Українки і — Дмитра Донцова.
Його слово — це могутня зброя українського визвольного фронту в про-
цесі вікової боротьби народу з Москвою. Не всі його твори перевидані, а ті
що були видані, не всі доступні для читача, бо їх доля не краща від долі
носіїв ідей Донцова. Ворог і їх переслідує-та винищує. Наша пошана і наш
борг будуть виконані, коли його слово буде удоступлене мільйонам умів і
сердець українського народу і, зокрема, його авангардові — українській
молоді.
Найкраще відзначимо 80-річчя Донцова, коли створимо фонд для видання
його творів, з допомогою якого його ідеї ширше і глибше западуть у душі
та мислення українця і виконають те завдання, якому присвятив своє
життя д-р Дмитро Донцов.
Вітаючи Ювілята з 80-річчям його життя, просимо Всевишнього дальшої
опіки над його здоров’ям та силами його ума і духа, щоб його слово далі
кликало тривати, боротись і перемагати, як ми його привикли чути в днях
радости і в днях тривоги впродовж цілої половини біжучого століття.
Ліїа Визволення України
Організація Оборони Чотирьох Свобід України
Спілка Української Молоді
Товариство Колишніх Вояків УПА
Союз Українських Політичних В’язнів
Товариство Української Студіюючої Молоді
ім. М. Міхновського
Українська Делеґація в Ц.К. Антибольше-
вицького Бльоку Народів
Квітень 1963
Гроші на Видавничий фонд творів д-ра Дмитра Донцова, як теж неменшою
мірою на забезпечення матеріяльних умов його дальшої творчости, просимо
слати на такі адреси:
ІЛЛІ, 140 ВаіИигзі Зі., Тогопіо 2 В, Опіагіо, Сапаба.
ОПЕЕЦ, Р.О. Вох 304, Соорег Зіаііоп, Иєху ¥огк З, И.У., Ц.8.А.
472
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ПОВІДОМЛЕННЯ
В СПРАВІ ЛІТЕРАТУРНОЇ СПАДЩИНИ М. К. ЗЕРОВА-ОРЕСТА
Невблаганна смерть вирвала від нас несподівано і дуже передчасно, на
62 році життя, в запалі його багатогранної творчої праці і широкого видав-
ничого планування, всіма любленого і шанованого д-ра Михайла Костьовича
Зерова-Ореста, поета і заслуженого діяча української культури. Цю вели-
чезну втрату, насамбперед найболючіше відчули ті, що мали щастя з ним
тісніше співпрацювати. Бо св. п. М. К. Зеров-Орест по-мистецьки при-
щеплював і плекав серед свого оточення властиву йому атмосферу глибокої
культури, культури українського духу і серця.
Прибитий невимовною скорботою, я свідомий цієї великої і ніким не
заступимо!' втрати. Одночасно вважаю своїм боргом перед Покійним і своїм
обов’язком перед українською громадськістю докінчити ним запляновані,
розпочаті та приготовані видання. Зокрема видати:
1) »Безсмертні« — збірник спогадів про неокласиків (М. Зерова, П. Фили-
повича і М. Драй-Хмару);
2) »Строфіку« І. Качуровського;
3) Збірку поезій М. Зерова-Ореста.
Таке чергування вже давніше було устійнене Покійним.
Одночасно повідомляю Товариство Приятелів творчости М. Зерова в
Австралії, членів Інституту Літератури і всю українську громадськість, що
вся спадщина М. К. Зерова-Ореста і ввесь довірений йому літературний
матеріял є забезпечений німецьким судом в Авґсбурзі, який, на пропозицію
проф. д-ра Б. Кордюка, інж. П. Пашника і Р. Дебрицького, визначив мене
(М. Бориса) завідувачем його спадщини, до обов’язків якого належить:
забезпечення ї"ї адміністрування і співучасть у розшуках за спадкоємцем. У
цих справах я відповідаю перед судом в Авґсбурзі. Вважаю також за до-
цільне і потрібне кожночасно звітувати перед українською комісією, скла-
деною в першу чергу з представників Товариства Приятелів творчости М.
Зерова в Австралії, Інституту Літератури і запропонованих ними представ-
ників інших установ (ЦПУЕН, УВУ) або окремих осіб.
Похорону Покійного, який відбувся в Мюнхені 16 березня 1963 р., на
цвинтарі »Вальдфрідгоф«, довершили митроф. прот. о. П. Дубицький і
свящ. о. Г. Воробець. Похороном і перевезенням тлінних останків Покійного
до Мюнхену зайнялися проф. д-р Б. Кордюк, інж. П. Пашник і Р. Деб-
рицький. Вони теж, на моє прохання, провели реєстрацію всього майна в
мешканні Покійного і оригінал списка передали до суду. Всі літературні
праці, нотатки-записки, листування знайдено взірцево упорядкованими, а
фінансові записи ведені дуже акуратно. Про гроші, стверджені в його
мешканні і на конті в «Німецькому банку», що призначені на видавничі
фонди, повідомляю заінтересованих листовно.
В усіх справах, що стосуються до діяльности, спадщини і видавничих
плянів М. Зерова-Ореста прошу звертатися на адресу:
М. Вогуз, 8 МйпсЬеп 9, Поіітаппзіг. 4/ПІ, Оегтапу.
Дальші вплати на фонди видань: «Безсмертні» (спогади про неоклясиків),
»Камени« Миколи Зерова, видання «Строфіки» І. Качуровського, а також
на фонд видання творів Михайла Зерова-Ореста треба вплачувати на
банкове конто:
ВауегізсЬе Нуройїекеп- ипй ІУесЬзеІЬапк, 2ґ7еі§зіе11е НшпЬоІйзігаззе,
Копію №. 7968.
На те саме конто можна теж вплачувати суми, призначені на пам’ятник
на могилі Покійного. При вплатах прошу точно зазначати призначення
пересиланих грошей.
Мюнхен, ЗО березня 1963 р.
М. Борис
завідувач спадщиною М. Зерова-Ореста
473
ХРОНІКА
З українською життя у діяспорі
* Кир Августин Горняк — Апос-
тольським Екзархом для українців-
католиків в Анлгії. Кир Августин
Горняк, ЧСВВ, дотеперішній єпис-
коп-помічник кардинала В. Ґодфрея,
архиепископа Вестмінстеру, що по-
мер у січні 1963 року, іменований
Апостольським Екзархом для укра-
їнців-католиків у Великій Брітанії.
Ця номінація завершує розбудову
Української Католицької Церкви на
брітанському острові.
* 90-тиліття Наукового Товариства
їм. Т. Шевченка. Цього року Науко-
ве Товариство ім. Т. Шевченка
(НТШ) відзначає своє 90-тиліття
існування і діяльности. Засноване
1873 року, НТШ діяло в Україні під
різними чужими окупаціями. В на-
слідок другої світової війни, коли
всі українські землі опинились під
пануванням московських окупантів,
діяльність НТШ в Україні припини-
лась, але 1947 року відновилась на
чужині — у Мюнхені. По другій
світовій війні на еміґрації опини-
лося 40 дійсних і багато звичайних
членів НТШ. Потім кількість членів
НТШ зросла завдяки новим, моло-
дим українським науковим силам.
Науково-видавничий дорібок НТШ
великий — 177 томів «Записок
НТШ«, у тому 25 томів виданих уже
на еміґрації, біля 200 Збірників, сот-
ні літературних видань, журналів і
підручників, разом — 2.000 томів, а
між ними і Енциклопедія Україно-
знавства. Українська громадськість
із признанням відмічає великий
вклад НТШ в українську науку й
культуру.
* Нова Президія Головної Ради
НТШ. 10-го березня ц. р. в Нью-
Йорку (США) відбулося засідання
Головної Ради Наукового Товарист-
ва ім. Т. Шевченка (НТШ), на яко-
му переобрано її Президію. Головою
Президії Головної Ради НТШ обра-
но проф. д-ра Романа Смаль-Стоць-
кого (голову американського НТШ),
а секретарем — проф. д-ра Євгена
Вертипороха (голову канадського
НТШ). Президія Головної Ради
НТШ є координуючим чинником
усіх автономних крайових НТШ, що
діють на теренах Европи, Америки
і Австралії.
* Бібліотека і Музей ім. Т. Шев-
ченка в Лондоні (Англія). 16-го лю-
того ц. р. в Лондоні відбулися За-
сновуючі Загальні Збори Кураторії
Бібліотеки і Музею ім. Т. Шевченка,
що приміщується в лондонському
домі Союзу Українців у Великій
Брітанії. Бібліотекою і Музеєм уп-
равляє Кураторія, що складається з
почесних членів, членів-фундаторів,
членів-добродіїв і дійсних членів.
Почесними членами Кураторії є:
єпископ Августин Горняк, протопре-
світер о. С. Молчангвський, проф.
д-р П. Юзик, проф. д-р П. Курін-
ний, проф. д-р В. Кубійович, проф.
д-р Р. Єндик, д-р Д. Бучинський,
проф. д-р О. Кульчицький і проф.
д-р Я. Рудницький. Пані Олена Ко-
валів-Бербен — куратор-фундатор,
що склала для Бібліотеки депозит
на суму б. 3.000 фун., відсотками
якого диспонує Бібліотека. Головою
Кураторії Бібліотеки і Музею ім. Т.
Шевченка обрано проф. Р. Лісов-
474
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ського, а дійсними членами Кура-
торі! — паню У. Андрущенко, сот.
М. Білого-Карпинця, магістра Р.
Борковського, д-ра О. Вороная, паню
О. Воропай, інж. Я. Гаврилова, паню
д-р А. Герасимович, Я. Деременду,
ред. Г. Драбата, І. Дмитрова, паню
О. Єнкалу, дир. Ю. Заблоцького, ма-
гістра Л. Коваля, інж. Т. І. Кудли-
ка, проф. д-ра А. Лукгяненка, проф.
д-ра І. Марченка, магістра В. Ми-
нулу, інж. В. Олеськова, магістра С.
Ониська, паню А. Остап’юк, пор. Є.
Попівського, В. Попадинця, І. Рав-
люка, проф. В. Свободу, д-ра С. М.
Фостуна, магістра П. Цимбалістого і
проф. В. Шаяна. Президію Кура-
торі! обрано в такому складі: голо-
ва — проф. Р. Лісовський, члени —
пані У. Андрущенко, сот. М. Білий-
Карпинець, ред. Г. Драбат, пані О.
Єнкало, дир. Ю. Заблоцький, проф.
д-р І. Марченко, мїр В. Микула,
інж. В. Олеськів, проф. В. Свобода,
д-р С. М. Фостун, мїр П. Цимбаліс-
тий і проф. В. ПІаян (голова Управи
Бібліотеки і Музею).
* Загальні Збори «Українського
Дому« в Торонті (Канада). 17-го бе-
резня ц. р. в Торонті відбулися За-
гальні Збори «Українського Дому«,
в яких брали участь представники
сімох організацій — членів «Укра-
їнського Дому«. Звіти виявили ве-
лику працю і жертовність україн-
ської громади, згуртованої навколо
«Українського Дому«, та не абиякі
успіхи. В 1962 році коштом 261.803
дол. побудовано новий модерний
будинок, перебудовано й змодерні-
зовано старий. У новому домі при-
міщується і працює Рідна Школа,
відбуває свої виховні зайняття юно-
сумівська молодь; у модерній спор-
товій залі вправляються юні й стар-
ші спортовці. Для дітей дошкільного
віку відкривається окрема світлиця,
а в домівці Ліґи Визволення Украї-
ни (ЛВУ) буде приміщуватись вели-
ка, спільна для всіх організацій
бібліотека. Тут же приміщується і
канцелярія Крайової Управи СУМ-у
і має свій відділ кооперативе «Бу-
дучність«. У великій залі буде неза-
баром постійно виступати театраль-
на група «Загравав. На Загальних
Зборах одноголосно прийнято до
сім’ї членів-уділовців «Українського
Дому« Товариство кол. Вояків УПА
(в Канаді). До Управи «Українського
Дому« на 1963-64 рік обрано: магіст-
ра В. Кліша (голова), В. Дейчаків-
ського і П. Микуляка (члени). Як
представники складових організацій
до Управи ввійшли: В. Куций (ЛВУ),
інж. Л. Вертипорох (ОУЖ ЛВУ), І.
Яріш (СУМ), Н. К. Бойко («Просві-
та«), В. Дідюк (Т-во кол. Вояків
УПА), Я. Хоростіль (СТ «Україна»),
І. Бойко («Гомін України»), Конт-
рольна Комісія обрана в такому
складі: ред. І. Вараниця, Б. Гірник,
О. Пекельний та всі голови Конт-
рольних Комісій складових орга-
нізацій.
* XII-ий Крайовий З’їзд СУМ-у
в Канаді. 23-го березня ц. р. в То-
ронті відбулися Загальні Збори Спіл-
ки Української Молоді в Канаді. У
з’їзді брали участь 60 умандатованих
делеґатів. Звіти, дискусії, програмо-
ва доповідь і наради показали, що
українська молодь у Канаді, орга-
нізована в СУМ-і, має у своїй праці
великі успіхи. Нову Крайову Упра-
ву СУМ-у обрано в такому складі:
д-р Матей Гута — голова, Т. Воло-
шин і Я. Сербин — заступники, П.
Башук — організаційний референт,
мїр Т. Буйняк — референт дружин-
ників, В. Куций — фінансовий реф.,
І. Кузів — секретар, П. Микуляк, С.
ХРОНІКА
475
Харко і Г. Процьків — члени. Чле-
нами Булави обрано: магістра І.
Бонка, О. Павліва, д-ра Б. Стебель-
еького, В. Окіпнюка, Наталію Бан-
деру. Контрольна Комісія: д-р М.
Остафійчук — голова, Б. Гірник і
С. Федунків — члени. Товариський
Суд: мґр В. Кліш — голова, Я. Фе-
дин та інж. П. Шевчук — члени.
* 18-ті Загальні Збори Союзу Ук-
раїнців у Великій Брітанії. В днях
29-30 березня ц. р. в Лондоні відбу-
лися Загальні Збори Союзу Україн-
ців у Великій Брітанії, найбільшої
і єдиної центральної установи на
цьому терені. Праця СУБ-у охоп-
лює всі ділянки місцевого українсь-
кого громадського життя, що по-
стійно й успішно розвивається. Союз
Українців у Великій Брітанії має і
велике майно, що на день 31 грудня
мин. року визначувалось загальною
сумою — 132 тисячі фунтів. Крім
інвалідської оселі, СУБ має 27 до-
мів, що є культурними і виховними
вогнищами місцевих українських
громад. Головою СУБ-у на 1963 рік
обрано проф. Р. Лісовського, секре-
тарем — І. Дмитрова.
* 15-тиліття Видавництва Юліяна
Середяка. Видавництво Юліяна Се-
редина в Буенос-Айресі (Арґентіна)
— одне з нечисленних українських
видавництв на еміграції, що витри-
мало пробу часу і стало культурним
дорібком нашої еміграції. Завдяки
видавцеві й редакторові в одній
особі, Юліянові Середякові, україн-
ська еміграція вже ось 15 років має
один з нечисленних наших гуморис-
тичних журналів — »Мітлу«. Крім
цього у Видавництві Юліяна Середя-
ка впродовж 15-ти років появилася
серія книжкових видань із ділянок
літератури й гумору.
* Українські школи у Великій
Брітанії. З кінцем навчального 1961-
62 року у Великій Брітанії було 39
шкіл українознавства, в яких нав-
чалося 1.673 учні. Крім цього пра-
цювало 16 дитячих садків. Школами
керує Спілка Українських Учителів
і Виховників (СУУВ), що є секцією
Союзу Українців у В. Брітанії (СУВ).
* ГУ-ий Крайовий З’їзд Пласту в
США. В днях 23-24 березня ц. р. на
»Союзівці« (США) відбувся ІУ-ий
Крайовий З’їзд Пласту, на якому
брали участь 180 делегатів, що ре-
презентували 3.470 пластунів. Після
звітів, програмової доповіді і дис-
кусії, обрано нову Крайову Пласто-
ву Раду, яку очолив д-р Володимир
Савчак.
* Новий пластовий журнал. Го-
ловна Управа Пластової Булави з
початком 1963 року почала видавати
новий пластовий журнал »Юнак«,
що призначений для пластового
юнацтва. Журнал редагує Колегія.
Відповідальний редактор — Любо-
мир Онишкевич, мовний — Левко
Ромен.
* Енциклопедія Українознавства
англійською мовою. В друкарні уні-
верситетського видавництва в То-
ронті (Канада) почались друкувати
перші аркуші Енциклопедії Україно-
знавства англійською мовою. Видан-
ня цієї Енциклопедії (праця НТШ)
фінансує Український Народний
Союз з осідком у Джерзі Сіті (США).
* Американська публікація про
Січневі роковини. Видавництво уря-
ду США випустило 98-сторінкову
публікацію п. з. »45-ті роковини не-
залежности України». Це збірка
промов 75-ох конгресменів і 9-ох
сенаторів, що виступали в Конгресі
США з нагоди 45-их роковин прого-
476
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
лошення Української Народної Рес-
публіки 22-го січня 1918 року. До
публікації додано й бібліографію
важливіших праць про Україну та
інші поневолені Москвою нації.
* Лекторат української мови при
Пенсільванському університеті. Пен-
сільванський університет відкрив
вищий курс української мови (»Ін-
тродакшен ту Юкренієн«).. Це дво-
семестровий курс, по три год. тиж-
нево. Курс провадить молодий фа-
хівець мовознавства, проф. д-р На-
талія Пазуняк, що 1956 року одер-
жала ступінь доктора філології з
української і російської мов.
* Професійні бібліотекарі-україн-
ці в Канаді. В адресовій книзі, що
її видала Канадська Асоціяція Біб-
ліотекарів, подано список осіб, що
працюють на різних становищах у
публічних, державних, університет-
ських і спеціальних бібліотеках. У
цьому списку знаходимо 11 україн-
ських прізвищ. Як твердять знавці
цієї справи, бібліотекарів-українців
у Канаді є значно більше. У списку
нема бібліотекарів, що працюють у
бібліотеках Альберти, Онтеріо і
Квібеку. Загально, професійних біб-
ліотекарів-українців у Канаді є
біля ЗО.
* Індивідуальна виставка творів
мистця Мирона Левицького. В то-
ронтській (Канада) ґалерії »Ми і
Світ« в днях 6-20 квітня ц. р. відбу-
лась індивідуальна виставка творів
мистця Мирона Левицького. На вис-
тавці показано 22 олійні картини.
Це вже третя індивідуальна вистав-
ка творів М. Левицького, після пер-
шої в Парижі в ґалерії »Рор Воль-
мар« (1958) і другої в ґалерії УСОМ
у Торонті (1961). Мирон Левицький
належить до найвизначніших укра-
їнських мистців у Канаді.
* Петро Ратич — здобув першу
нагороду. Молодий український
письменник Петро Ратич, що 1947
року закінчив Сорбонський універ-
ситет і живе в Парижі, здобув пер-
шу нагороду одного з паризьких ви-
давництв за свою повість «Кров
неба«.
* Успіхи молодої скрипальки. 16-
тилітня скрипалька, українка, Таня
Руденська, стипендіянтка Торонт-
ської Королівської Консерваторії
(Канада), на різних фестивалях здо-
була своєю грою на скрипці біля 50
медалів. Таня Руденська грає на
скрипці з четвертого року життя, а
з п’ятого — бере участь у різних му-
зичних фестивалях. Крім скрипки,
вона грає також на піяніні. Таня
Руденська є членом багатьох му-
зичних товариств.
* Юліян Левицький — майстер гри
на акордеоні. Українець Юліян Ле-
вицький, що народився 1944 року в
Буенос-Айресі (Арґентіна), вже на
п’ятому році життя започаткував
свої музичні студії під проводом
свого батька. Вступивши до Арґен-
тінського інституту гри на акордео-
ні, він закінчив його з титулом учи-
теля-акордеоніста. На організовано-
му телевізією і радіомовнею «Ес-
плендід« конкурсі, Ю. Левицький
одержав найвище крайове (арґен-
тінське) відзначення. Він інтерпре-
тує всі роди музики, почавши від
таких клясиків як Бах, Качатуріян,
Монті, Сарасате, аж до популярної
американської музики. Недавно від-
був подорож до Мехіко, де виступав
у радіо і телевізії. Мехіканська пре-
са відзначила його як дуже талано-
витого акордеоніста.
* Д-р Й. В. Харик — президентом
Корпорації Сат елітних Комунікацій.
Президент Кеннеді призначив д-ра
ХРОНІКА
477
Й. В. Харика, українця з походжен-
ня, що був дотепер підсекретарем
літунства США, президентом Корпо-
рації Сателітних Комунікацій. Ця
Корпорація працює над побудовою
сітки космічних сателітів, з допомо-
гою яких можна буде встановити
швидку телефонічну обслугу між
усіма континентами і телевізійну
світову систему передачі пресових
світлин. Д-р Й. В. Харик — 32-річ-
ний технолог і знавець аеронавтики.
* Українська молодь здобуває
перші місця. На цьогорічному му-
зичному фестивалі »Ківаніс-Клюбу«
в Канаді, молоді українські адепти
музики здобули багато перших, дру-
гих і третіх місць, чим вирізнилися
серед інших національних груп у
Торонті. Зокрема багато трофеїв зіб-
рав Музичний Інститут ім. Лисенка,
директором якого є проф. І. Ковалів.
* Голова АБН — у Чікаїо (США).
Голова АБН, п. Ярослав Стецько,
під час перебування у Чікаґо відбув
розмови з кандидатом на нагороду
Нобеля, відомим американським
правником, проф. д-ром Л. Катне-
ром, автором голосної книги «Світо-
вий Габеас Корпус«, головою Між7
народної Комісії Інтернаціонального
Права. Відвідав також у Мілвокі
конгресмена Ч. Керстена. Повернув-
шись до Нью-Йорку, відбув розмови
з головою американської Організації
Оборони Прав Людини Р. Болдвіном,
склав візиту італійському амбасадо-
рові при ОН та прийняв на розмову
деяких акредитованих при ОН жур-
налістів. Відбув також розмови з
представниками Болгарського На-
ціонального Фронту, мадярськими
представниками в АП АБН, донськи-
ми козаками, а у Вашінґтоні — з
туркестанськими і азербайджансь-
кими представниками.
Відійшли у Вічність.
Митрофорний протоереіі У АПЦ
о. С. Смерека. 17-го березня 1963
року помер у Мюнхені митрофорний
протоєрей УАПЦ, д-р теології, о. Се-
мен Смерека. В Його особі УАПЦ
зазнала болючої втрати. Народже-
ний 25-го серпня 1888 року в селі
Мамаївці на Буковині, о. С. Смерека
був довголітнім парохом православ-
них парафій і професором середніх
шкіл в Україні. Під час другої сві-
тової війни працював секретарем
Митрополита Іларіона та ректором
Української Православної Духовної
Семінарії у Холмі. По війні був на-
стоятелем українських православних
парафій в Австрії, а з квітня 1957
року — в Мюнхені (Зах. Німеччина).
Єлисавета Жук. 22-го березня 1963
року в Авґсбурзі (Німеччина) по-
мерла Єлисавета Жук. Народилася
вона на Криму 1886 року і вже з
юних літ посвятилася праці для ук-
раїнського народу. Одружилась із
відомим українським мистцем-пат-
ріотом проф. Сергієм Жуком (спів-
робітником нашого журналу). Пере-
буваючи з чоловіком деякий час у
Петербурзі, Єлисавета Жук активно
включилася у життя місцевої укра-
їнської громади, працюючи в «Ук-
раїнському Благодійному Товарист-
ві видання дешевих і корисних кни-
жок», як член управи українського
клюбу «Громада». Коли 1916 року в
Петербурзі заснувалося (з ініціяти-
ви Сергія Жука) українське Літера-
турно-Мистецьке Товариство, Єли-
савета Жук стала його членом-
прихильником. Після революції 1917
року, з її ініціятиви засновується
українська жіноча організація «Ук-
раїнське Жіноче Коло», метою якого
було національне й політичне усві-
478
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
домлювання українського жіноцтва.
Головою цього товариства була Єли-
савета Жук. Переїхавши 1918 року
до Києва, Єлисавета Жук, разом з
Л. Старицькою-Черняхівською, Ок-
саною Стешенко, В. О’Коннор-Вілін-
ською та іншими визначними жін-
ками, засновує «Український Жіно-
чий Союзе. Перетривавши больше-
вицьку окупацію України, Єлисаве-
та Жук у 1941-43 роках знову пра-
цює для добра українського народу,
а виїхавши потім на чужину — пра-
цює далі, очоливши делеґатуру ОУЖ
у Авґсбурзі. Працювала з посвятою,
аж до кінця її жертовного життя.
Проф. Сергієві Жукові висловлюємо
наше глибоке співчуття з приводу
смерти його Дружини, що невтомно,
разом із ним, жертовно працювала
для українського народу.
ПОЖЕРТВИ З НАГОДИ 15-ТИРІЧЧЯ
«ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ« І КУПНА ДОМУ УВС
ВЕЛИКА БРІТАШЯ
Листа ч. 1085. Жертвували: по 10
шіл. — О. Вітинський, П. Висоць-
кий, Ф. Бзовий, І. Яремець, Д. Кан-
цір, В. Петерзон, нечіткий підпис;
по 5 ш. — В. Ковальський, М. Кеш,
В. Худик, В. Жирун; Р. Макогін —
6 ш. 6 п.; по 2 ш. 6 п. — Е. Е. Кінґ,
С. Кінґ, Ф. Моє ...
Листа ч. 1126. Жертвували: В. Вуїв
— 10 ш.; Пасічняк — 7 ш.; по 5 ш. —
М. Піхур, Р. П. М., Шпак, М. Віль-
шинський.
Листа ч. 1127. Жертвували: М.
Леськів — 16 ш.; І. Озмінський —
10 ш.; по 5 ш. — П. Коваль, П. Тун-
ців; по 4 ш. — С. Стебницький, В.
Б-ла.; по 3 ш. — М. Стасюк, В.
Шкільник, М. Голяк; П. К. — 2/6.
Листа ч. 1128. Жертвували Лисен-
ків — 10 ш.; по 5 ш. — Лисько, Ци-
бульський, Попадинець, В. Ленчик;
М. Юхман — 2 ш. 6 п.
Листа ч. 1129. Жертвували: по
1 ф. — Т. Соловій, М. Стасюк; П.
Жук — 10 ш.; по 5 ш. — Д. Козак,
П. Турчиняк, П. Ткачук, 3. Семен-
ків, М. Маланюк, П. Хребор, Д.
Швець, М. Розумний, М. Ільниць-
кий, М. Литвинів, М. Прокіпчук; по
2 ш. 6 п. — 3. Маґай, М. Ришко; І.
Сава — 2 ш.
Листа ч. 1130. Жертвували: Т. Не-
піп — 5 фунтів; по 1 ф. — І. Воло-
щук, Безіменний; по 10 ш. — Д.
Смеркло, О. Кориндович.
Листа ч. 1131. Жертвували: по
1 ф. — І. Глодан, В. Пелих, Ф. Пет-
рів, І. Маркович, В. Гунька; по 10 ш.
— І. Ґресько, В. Радиш, М. Пісковий,
П. Піскович; І. Романович — 6 ш.; по
5 ш. — І. Старчак, Вишинський,
П. Б.
Листа ч. 1132. Жертвували: Ф.
Гишка — 2 ф.; по 1 ф. — І. Патра,
В. Ванчарський; по 10 ш. — О. Бар-
ський, С. Гарасимович, І. Гобанович,
С. Піклуницький, В. Ґаджула, В.
Андрушко; Я. Прокопів — 5 ш.
Листа ч. 1134. Жертвували: С.
Андрушків — 1 ф.; по 10 ш. — В. П.,
М. 3., С. Д., С. Скалецький; по 5 ш.
— І. Грицюк, В. Скочипець, А. Б.;
І. Туркалевич — 4 ш.; по 2 ш. 6 п. —
М. X., В. Поляник.
Листа ч. 1135. Жертвували: ЛУКА
ДЕМЧУК — 25 фунтів; по 10 ф. —
Василь Галин, Антін Шафранський;
по 1 ф. — В. Павлів, М. Ваврик, Я.
Масляк, П. Дюк, І. Ф.; по 10 ш. — І.
Барабаш, Т. Дражньовський, М.
Фляк, В. Малицький, І. Олійник, І.
їжак; по 5 ш. — М. Синиця, С. За-
вальський; по 2 ш. 6 п. — І. Білик,
Д. Семянчук, В. Остапчук.
Листа ч. 1136. Жертвували: М. Ка-
рач — 5 фунтів; О. Красій — 2 ф.
10 ш.; М. П. — 3 фунти; по 1 ф. —
Сворень, Вербицький; по 10 ш. — М.
Бай, Середа, Веселівський, Петра-
нюк, І. Максимів.
Листа ч. 1137. Жертвували: М. Д.
— 4 ф.; Мельник — 5 ш.; Собащук
— 4 ш.; по 2 ш. 6 п. — Яковина, Ка-
ваців, Фещук, М. Пак, Максимів.
ПОЖЕРТВИ
479
Листа ч. 1138. Жертвували: І. Фі-
ялкович — 3 ф. 10 ш.; Ю. Мандзюк
— 1 ф.; В. Деркач — 12 ш.; по 10 ш.
— Я. Дунець, І. Шкварчук, І. Лещин,
М. Старовецький, І. Кошмірак; по
5 ш. — М. Качмарик, Кекош, П. Па-
радний, М. Меленів; по 3 ш. — Ги-
рилюк, Ганчар, Танасійчук, Ново-
сад; по 2 ш. 6 п. — Якимович, Анд-
русів, Івасєчко, Солтисік, Гаврилів,
Сенів, Ткач, Савчук, Лучинський,
Химич, Охримович, Лавриненко,
Андрейко; по 2 ш. — Рибак, Мулик,
О. Дудок.
Листа ч. 1139. Жертвували: по 2 ф.
— М. С., Думка; по 1 ф. — І. Лещи-
шин, М. Костюк; по 10 ш. — І. Фаль,
пані Боянівська, О. Гнатів, О. Ми-
кицей, О. Бітів, С. Дуркалець; по
5 ш. — Шкварчук, пані Демчинська,
М. Пігуляк, Колосинський, О. Дзи-
дзан; О. Дудок — 4 ш.; по 3 ш. —
Данчук, пані Доплінська, Меуш,
Федорчук.
Листа ч. 1141. Жертвували: С.
Дрозд — 1 ф.; по 5 ш. — П. Кузьо-
вич, А. Причка.
Листа ч. 1142. Жертвували: по 1 ф.
— В. Луговий, О. С.; по 10 ш. — М.
Тремблюк, В. Тришак, М. Семко, В.
Шведюк, В. Калан, В. Кирчей, С.
Лаута, М. Лисий, В. Сеник, М. Мат-
війчук; по 5 ш. — В. Кривокуль-
ський, В. Кашуба, А. Левкович, І.
Ганусяк, В. Матвіїв, С. Матейців, Й.
Циган, М. Стасів, В. Сульо, П. Ли-
сий, М. Лисий, Д. Дубський, М. На-
зарук, Б. Патента, Б. Рарський; Га-
расимюк — 6 ш.
Листа ч. 1150. Жертвували: по 1 ф.
— І. Космірак, Г. С., І. Боднарчук,
Ь Гинда, І. Шоган, М. М., М. Кун-
деревич; по 10 ш. — П. Ватраль, П.
Сович; В. Цапар — 5 ш.
Листа ч. 1151. Жертвували: по 10
ш. — М. Симак, А. Бик, Ф. С., Ф. Н.
Листа ч. 1152. Жертвували: А. Са-
варин — 3 фуиіи; А. Матвіїв — 1 ф.;
Л. Міхович — 10 ш. 6 п.; по 10 ш. —
М. Кішка, С. Росіцький, Ю. Пикор;
по 5 ш. — П. Рачкевич, В. Вівчарик;
П. Кіт — 2 ш. 6 п.
Листа ч. 1153. Жертвували М.
Ховзун — 5 фунтів; М. Дмитрик —
1 ф.; по 10 ш. — О. Д, В. Коваль-
чук, М. Мартинишин; по 5 ш. — С.
Ковальчук, Г. Малиновський, В.
Усипайло, В. Татарчук, Ф. Мазурик,
П. Данилюк; Д. Максимюк — 3 ш.
Листа ч. 1154. Жертвували: І. Фе-
дишин — 5 фунтів; по 1 ф. — Я.
Павликовський, М. Кашуба, М. Не-
кига, І. Савчак; І. Ф. — 10 ш.
Листа ч. 1155. Жертвували: по 1 ф.
— Т. М., В. М„ І. Л., М. П., В. 3.; В.
М. — 15 ш.; Р. М. — 10 ш.; по 5 ш. —
І. В., І. 3.
Листа ч. 1157. Жертвували: М. Пи-
липів — 3 фунти; І. Бринявський —
2 ф.; по 1 ф. — І. Стельмах, М. Га-
лайда, Д. Шутин, І. Іванків; В. Со-
пель — 1 ф. 10 ш.; по 10 ш. — І.
Ґеринович, І. Заяць, І. Пелих; по 5
ш. — І. Войтович, М. Дудяк, С. Мар-
тин; М. Боґуш — 4 ш.
Листа ч. 1158. Жертвували: по
10 ш. — Д. Кулиба, С. Б., І. Возняк,
Я. Фіс, М. Гаврилюк; по 6 ш. — О.
Костюк, П. Сіврук; по 5 ш. — М. С.,
М. Павлюк, М. Децьо, В. Ясишин.
Листа ч. 1161. Жертвували: по 10
ш. — І. Бутинський, І. Зельо, П.
Чайківський; М. Зубач — 6 ш.; по
5 ш. — І. Хома, І. Послушний, В. Ма-
тейчук, М. Платко; М. Ярема — 4 ш.;
по 2 ш. 6 п. — Білячук, Качанів-
ський, Яремчук, Романюк; Д. П. —
2 ш.
Листа ч. 1162. Жертвували: по 5 ш.
— М. Кур, М. Бук, І. Худинович, М.
Граб, М. Іванів, Г. Синіка, М. Хомик,
Стефанишин.
Листа ч. 1164. Жертвували: по 1 ф.
— І. Мороз, І. Дзьоба; по 10 ш. —
Ю. Стебівка, О. Пилипів, В. Семе-
нюк; по 5 ш. — І. Дідик, А. Наумен-
ко, С. Бабінський, В. П., В. Боровий;
С. Ворон — 4 ш.
Листа ч. 1165. Жертвували: по
10 ш. — І. Лац, М. Мулик; по 5 ш. —
І. Павлишин, І. Сандалевич; по 3 ш.
— Т. Козубовський, І. Букса; по 2 ш.
6 п. — І. Па-ко, Д. Ковальчук.
Листа ч. 1166. Жертвували: Д. По-
столят — 1 ф.; по 10 ш. — Д. Пав-
лів, М. Волосовський, М. Семків, П.
Нагайло, В. Костур, П. Пилипюк; по
5 ш. — Р. Дубіль, М. Сметанко, В.
Якимів, Д. Костур, І. Никифорчин,
Т. Могилевич.
Листа ч. 1167. Жертвували: по
10 ш. — В. Томовий, Волошинович;
О. Циганюк — 5 ш.; Ягольник —
4 ш. 6 п.; Тимко — 3 ш.; по 2 ш. 6 п.
— Маслянич, Ковальчук, Янів, М.
Ф., Лопушанський, Нагірний; П. Г.
— 2 ш.
480
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Листа ч. 1168. Жертвували: П.
Горвят — 1 ф.; по 10 ш. — С. Сав-
чук, П. Д.; по 5 ш. — П. Знакомий,
І. Гамуляк, О. Вуйцьо, М. Радь, П.
Цибуленко, Б. Мороз, А. Зінько, П.
Шматалаха, М. Дячок, Й. Помазан-
ський, М. Сташовський, С. Канюк,
М. Бриндак, Погарецький; по 2 ш.
6 п. — В. Лахман, Володимир, Ярин-
ський; Шевчук — 6 ш.
Листа ч. 1169. Жертвували: по 1 ф.
•— В. Нагайло, Войташик, А. Кате-
ринич; по 10 ш. — К. Данилів, П.
Кос, О. Микулин, В. Сидорук, А.
Форомовський, І. Михайлишин.
Листа ч. 1170. Жертвували: по 1 ф.
— О. Циган, М. Титко, С. Ковалів,
Ю. Олекса, М. Ілик, С. Федик; І.
Дуда — 10 ш.; по 5 ш. — Кропель-
ницький, Гушак, Гуменюк, Гушак;
Лісовський — 1 ш.
Листа ч. 1171. Жертвували: по 1 ф.
— М. Тучевий, І. К.; Т. Т. — 10 ш.;
по 5 ш. — П. К., В. І., Г. Я., Р. С., Г.
Ч., Галік.
Листа ч. 1172. Жертвували: по
10 ш. — В. Калин, Климко, Собла-
тан, Ковальчук, Гумен.
Листа ч. 1173. Жертвували: по
5 ш. — В. Левків, П. Антонів; М.
Варимчак — 4 ш.; по 3 ш. — М. Ка-
шу ба, І. Остапчук, М. X.; по 2 ш. 6 п.
— Лупій, Кіт, Бахор, Семко, Ревій,
Швець, Кушнір.
Листа ч. 1176. Жертвували: по 2 ф.
— І. Іванів, С. Товпига, Ю. Гуданич,
С. Шміґель, М. Товпига; по 1 ф. —
К. Рябика, А. Мевкало, М. Монас-
тирський, В. Савчук, В. Гунька, В.
Куцмида, І. Савчук, М. Янкович, Б.
Гафткович, М. Ковальчук; по 10 ш.
— П. Мартинець, І. Ґілевич, Д. Му-
шинський.
Листа ч. 1179. Жертвували: по 1 ф.
— П. Гуменюк, С. Проць; по 10 ш. —
П. Василик, Д. Меуш, С. Берещак,
М. Люцяк; по 5 ш. — І. Зеленяк, І.
Мосюрчак, Ногач, М. Кофлик, М.
Гарапнюк, Д. Бельґан, М. Стойків,
М. Дзера, М. Барчук, М. Барчук, С.
Годяк, Пріхнянський, Л. Левицький,
В. Остюк, В. Проць, М. Триндей;
Ля люк — 4 ш. 6 п.; І. Харук — 4 ш.;
В. Холява 1 ш. 6 п.
Листа ч. 1180. Жертвували: Рапач
— 1 ф.; В. Середюк — 15 ш.; В. Лю-
так — 10 ш.; по 7 ш. — І. Яцунський,
В. Дима; М. Мас ляк — 3 ш.; М.
Мельник — 2 ш. 6 п.
Листа ч. 1181. Жертвували: по 1 ф.
— Й. Романів, Комарник; по 10 ш.
— В. Козак, О. П., Я. Велисюк, М.
Литвинів, М. Пилярчик, В. Дробіт,
О. Турко, Переговський, Кристафо-
вич, Равлюк, Тумчевський, Фетри-
шак, Михайлюк, Пікуляк, Давибіда,
Пінкожевський, Максимів, Восак.
Листа ч. 1185. Жертвував: В. Ґрі-
ца — 2 фунти.
Листа ч. 1186. Жертвували: по 1 ф.
— І. Ткачик, Ю. К„ Я. П.; П. Кос-
тюк — 10 ш.
Листа ч. 1187. Жертвували: по 1 ф.
— Л. Брюс, І. Романовський, С.
Грицько; по 10 ш. — В. Заремба, Й.
Микулич, А. Коваль; по 5 ш. — К.
Пронів, А. Дідусь, Г. Сужко, І. Яре-
ма, В. Мартинюк, О. Данилів, Д.
Вовчук, В. С., В. Білоус, І. Марти-
нюк, І. Івасик, Ю. Йосипчук, С. Ле-
сів; М. Гуменюк — 4 ш. 6 п.; Г. Да-
ців — 4 ш.; по 2 ш. 6 п. — А. М., О.
Гладківський, А. Чорнуха, Г. Боро-
вий, В. Мушиник, Пришляк; Г. Тру-
хан — 2 ш.
Листа ч. 1188. Жертвували: по
10 ш. — О. Чудак, М. Предко, В.
Косилович, К. Фінів; по 4 ш. 6 п. —
Д. Дмитренко, І. Штогрин; по 4 ш. —
А. Семенович, В. Пилипчук; по 2 ш.
6 п. — С. Орисюк, Фіялківський, М.
Маланюк, Г. Богданець, С. Гнатків-
ський.
Під час хрестин Лінди, донечки
п-ва Тараса і Марії Дзиндзи, у місті
Лій, з ініціативи п. В. Ружія, при-
сутні гості склали на Дім УВС
£9.10.0. Бажаємо малій Лінді многих
літ, а жертводавцям щиро дякуємо.
США
Листа ч. 1539. Жертвував: Кази-
мир Бульван — 5 доларів.
Листа ч. 1546. Жертвували: О. Ха-
рик — 5 доларів; П. Данилів — З
дол.; по 2 дол. — М. Климців, В.
Харук.
Листа ч. 1549. Жертвував: Дмитро
Чолій — 2 дол.
Листа ч. 1620. Жертвував: інж. Ва-
силь Лагошняк — 2 дол.
Листа ч. 1621. Жертвував: В. Лав-
рів — 2 дол.
Листа ч. 1634. Жертвували: І. М.
— 2 дол.; О. М. — 1 дол.; М. Гран-
ківський — 2 дол.
Листа ч. 1638. Жертвував: Йосиф
Маслиган — 2 дол.
Листа ч. 1655. Жертвували: по 2
дол. — Л. Несторович, М. Снігур; по
1 дол. — О. Бойко, С. Королишин,
П. Яковина, Д. Без.., П. Бездух,
Боднарук, В. Ґулкевич, Т. Олексин,
В. Лужецький, О. Дзир, І. Рйонка,
М. Білоус, М. Бавус, В. Хміляч.
Листа ч. 1661. Жертвували: по 1
дол. — Т. Островський, І. Двинків,
А. Федомяк.
Листа ч. 1698. Жертвував: О. Па-
йончківський — 5 доларів.
Листа ч. 1733. Жертвували: по 5
дол. — В. Сметанюк, М. Кунька; по
2 дол. — О. Рибінський, Р. Посікіра,
Г. Чепак; по 1 дол. — В. Юркевич,
С. Кінь, Т. Кишеня, М. Стадниць-
кий, Д. Досяк, М. Мирко, П. Гала-
тин, І. Самокішин, М. Харко, В. Баб-
ський, В. Проць, Т. Косанд.тх. Ф.
Сусол.
Листа ч. 1740. Жертвував: Петро
Стрижаченко — 3 дол.
Листа ч. 1752. Жертвував: О. Шуя
— З дол.
Листа ч. 1764. Жертвували: по 5
дол. — Т. Василик, Г. Головко; по
З дол. — С. Тимків, Л. Кусяка; по
2 дол. — М. Мітрик, Г. Кріслатий,
А. Молень. М. Гевко, О. Чайка, С.
Бушак, Ф. Бенко, П. Райца, О. Чу-
батий, М. Лаврів; по 1 дол. — В.
Мельник, О. Крук, І. Бак, І. Іва-
ницький, Д. Воробець, Т. Максимів,
І Бучковський, І. Павник, С. Мака-
рик, Б. Галамай, Й. Хім’як, Я. Крав-
чук, М. Петраш, О. Теркала, Р. По-
падинець, М. Торконяк, І. Полян-
ський, В. Ґолемйовський, Б. Семків.
Листа ч. 1768. Жертвували: по 5
дол. — І. Мигдаль, П. Карпишин;
по 3 дол. — І. Волошин, В. Фенцор;
по 2 дол. — П. Ткач, І. Шушняк, М.
Семанишин, П. Пічкур; В. Дмитри-
шин —• 2 дол. 50 ц.; по 1 дол. — С.
Грицик, Г. Пікулецький, Я. Трач, М.
Форботник, О. Минько, І. Щербане-
вич, І. Пиндус, М. Зарічний, Т. Шо-
рабура, В. Жмур, В. Гук, М. Гречко-
сій, Т. Іванів, М. Павлів, В. Равлін-
ко. А. Динька, П. Олива.
Листа ч. 1779. Жертвували: по 1
дол. — Галина Заьадович, Ю. С., М.
А., В. Виннич, Т. К., С. Скиба, П.
Діяк ..., Л. Биковський; Олексієн-
ко — 50 ц.
КАНАДА
Листа ч. 1789 (збірщик С. Щур).
Жертвували: Відділ ЛВУ в Брент-
форд — 3 дол.; по 1 дол. — В. Боро-
дач, С. Щур, О. Ґут, І. Гарасимів, Г.
Нога, І. Лаврик, Ф. Карнафель, С.
Драб.
Листа ч. 1870. Жертвували: по 2
дол. — П. Манастирський, С. Юрій,
В. Йосифович, В. Ромко, Петришин,
Ю. Липка; по 1 дол. — О. Барвін-
ський, Гашук, І. Кіпясевич, М. Ва-
силів, П. С<.геда, В. Вес ..., Ю. Па-
нас, А. Лега, М. Вава, М. Співак, В.
Костюк, 3. Наверольський, М. Рос-
тишин, Містович, І. Рокита, В. Мар-
тинів, М. Бор ..., М. Зьомбра; по
50 ц. — П. Островський, Джон Д.
Листа ч. 1891. Жертвували: по 2
дол. — М. Пасічник, А. Магрель, Є.
Вергтик, І. Галюк, С. Шекмар.
Листа ч. 1893. Жертвували: по 2
дол. — С. Ґальчик, М. Горбай, К.
К> хній, Я. Попович, В. Павлішак.
Листа ч. 1927. Жертвував: М. Шем-
рей — 4 доляри.
Листа ч. 1928. Жертвував: Я.
Шульга — 5 доларів.
Листа ч. 1944. Жертвували: Степан
Збура — 2 дол.; по 1 дол. — А. Ці-
тульський, М. Петриків, І. Король,
М. Зрапко; С. Л. — 50 ц.
Всім Збірщикам і Жертводавцам
— щиро дакуємо.
*
На хрестинах Христини-Марії,
дочки Єлисавети і Ярослава Воло-
щуків у Філядельфії-Тренфорд
(СІЛА), що відбулися 23-го лютого
ц. р., з ініціятиви Петра Кобрина
присутні гості склали на пресовий
фонд яШляху Перемоги» — 20.40 дол.
і яВизвольного Шляху» — 20 дол.
Ініціяторові збірки і Жертводав-
цям щиро дякуємч а похресниці
Христі-Марії бажаємо щасливого
життя, щоб виросла на потіху своїм
батькам, Богові на хвалу, а україн-
ському народові на славу.
З нагоди вінчанна (2-го лютого
ц. р.) П-ва Хахулак у Енфілд (Ан-
глія), присутні гості склали на пре-
совий фонд 17 ф. 6 шіл.
З нагоди вінчанна П-ва Угринович
(23-го лютого ц. р.) в Енфілд, при-
сутні гості склали на пресовий фонд
30 ф. 7 ш. 6 п.
Суму з обидвох весіль розподілено:
на пресовий фонд яВизвольного
Шляху» — 5 ф., яШляху Перемоги»
— 5 ф., яУкраїнської Думки» — 5 ф.,
яЮкренієн Ревю» — 5 ф., на фонд
АБН — 10 ф. 7 ш. 6 п.
Жертводавцям щиро дякуємо, а
молодим парам бажаємо щастя і
успіхів у новому житті.