визвольний
ШЛЯХ
'0фЄтлвят~полипиУ9гий
і ^а^^іаса-літпе(іаіп^^иіі
місяцяид
І	ВИЗВОЛЬНИЙ
і	шлях
£ Суспільно-політичний і науко-
во-літературний місячник
Видає
Українська Видавнича Спілка
ІЛВЕКАТІСЖ	|
РАТН	|
Іікгаіпіап Роіііісаі, Зосіаі, |
ЗсіепіШс & Ьііегагу Ма^ахіпе^
РиЬІізіїесІ пюпікіу Ьу
ІІкгаіпіап РиЬІіаЬегв Е.і<1. £
№ 5 (185), Мау, 1963, Уоі. XVI. £
Редаґуе Колегія
Редактор Літературного Відділу
Проф. д-р В. Дер«кзвжн
Головний редактор Г. Драб »т
Редакція і Адміністрація
237, Ьіуегрооі КоасІ, Ьопгїоп, N 1, Те!.: ХОЕіЬ 1828
УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ		«ВИЗВОЛЬНОГО	ШЛЯХУ« НА	1962 РІК
Країна	річна передплата	піврічна передплата	чвертьрічна передплата	окреме число
Австралія	2 ф. 15 ш.	1 ф. 8 ш.	15 ш.	5 пі.
Австрія..	100 ш.	55 ш.	ЗО ш.	10 пі.
Арґентіва	300 пезів	175 пезів	90 пезів	ЗО пезів
Бельгія ..	275 б. фр.	138 б.фр.	75 б. фр.	25 б. фр.
В.Брітанія	2 ф. 4 ш.	1 ф. 2 ш.	12 ш.	4 ш.
Канада . .	8 дол.	4 дол.	2 дол. 40 ц.	80 цент.
Німеччина	20 н. м.	10 н. м.	5 н. м.	1.75 н. м.
Парагвай .	240 ґуар.	120 гуар.	60 ґуар.	20 ґуар.
США . . .	8 дол.	4 дол.	2 дол. 40 ц.	80 цент.
Франція..	25 н. фр.	12.50 н. фр.	6.30 н. фр.	І2.10 н. фр.
Швеція...	28 кор.	14 кор.	7.50 кор.	2.50 кор.
В інших країнах — у		перечисленні на	валюту даної	держави
	Адреси наших Заступників		на стор. 2.	
	Обкладинка	роботи проф. Р	Лісовського	
Ргіпіеа Ьу Пктаїпіяп РиЬІіяНегв ПО., 237, ЬКегрооІ Кй., Ьопйоп, N.1. ТеІ.: КОК 1828.
йма Д ОЛЬТСМЙк
шлях
№СП1Лк№-політ НУ ЯЇИІЇ і вд№
каао літьбатФйяий мі&итик
Кн. 5/111 (185) ТРАВЕНЬ, 1963	Річник X (XVI)
ЗМІСТ У-ої КНИЖКИ
О. Коваль: ШЛЯХ ВЕЛЕТНЯ (У 25-ті роковини трагічної смерти
полк. Євгена Коновальця) ............................... 484
Є. Орловський: ЗА ТВОРЦІВ НОВОЇ ДІЙСНОСТИ................ 487
Володимир: БАЛЯДА ЛІСОВОГО ШУМУ.......................... 493
Володимир Косик: ЖАХЛИВІ ЗЛОЧИНИ МОСКВИ (До 30-тиліття
великого голоду в Україні).............................. 495
Т. Ляхович: УКРАЇНА ПЕРЕД КНЯЖОЮ ДОБОЮ .................. 504
І. Світ: СУД НАД УКРАЇНЦЯМИ В ЧІТІ (закінчення, 3)....... 514
Є. Алетіяно: »3 ІДЕЄЮ У СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ« (продов-
ження, 6) ........................................... 528
О. Моргун: НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ... (закінчення, 2)....... 538
Проф. Вадим Щербаківський: МЕМУАРИ (продовження, 11) .... 554
Єлисавета Жук: НЕ ВІДДАМ! (оповідання)................... 560
Поезії
Петро Кізко: У РОТТЕРДАМІ — 483. * Левко Ромен: КАПЕЛЮХ І
ВІТЕР — 563. * Петро Кізко: ТОВАРИШУ, ДРУЖЕ... — 564. * Ла-
риса Мурович: ВИШИВАНА КЕРЕЯ — 565. * Р. Володимир: НА
КОНЦЕРТ — 566.
З поезії молодих у поневоленій "Україні
Валентина Науменко: Я НАРОДИЛАСЬ НА УКРАЇНІ — 567. * Ми-
кола Холодний: УКРАЇНІ — 568; О РАНИ, РАНИ! — 568. * Валерій
Юр’єв: МОВЧАННЯ — 569.
Проф. Юрій Григоріїв: ЮВІЛЕЙ БЕЗСМЕРТНОГО ТВОРУ (У 100-літ-
тя опери «Запорожець за Дунаєм», 150-тиліття з дня народження
та 90-тиліття з дня смерти її автора; закінчення, 2). 570
Проф. І. Марченко: ВІДПОВІДЬ ОПОНЕНТОВІ .......... 579
ЛИСТИ ДО РЕДАКЦІЇ (д-р П. Ковалів, інж. Михайло Марченко,
М. Кудрик).................................... 582
Д-р О. Воропай: ЦІЛЮЩЕ ЗІЛЛЯ (із звичаїв нашого народу, 2) ... 285
І. Ж.: ЦІННА ЗБІРКА НОВЕЛЬ ....................... 589
Микола Кравчук: З ВИДАНЬ У ПОНЕВОЛЕНІЙ УКРАЇНІ (Короткий
огляд) .............................................. 591
Д.: З УКРАЇНСЬКОГО	ЖИТТЯ	У ДІЯСПОРІ (Хроніка) .. 595
БІБЛІОГРАФІЯ...................................... 590
ПОЖЕРТВИ.......................................... 598
Передрук дозволений за поданням джерела
ВИДАЄ «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СШЛКА«
ЛОНДОН
ЗАСТУПНИКИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ«
АВСТРАЛІЯ:
“ЬгЬгату & Воок Зирріу”
1, Ватуоп Зі.,
СНепгоу 9., Уісіогіа.
Мт. Ж Ьуіиіуп
7, Вогго'шд.аіе Зі.,
веа наї, а.с.т.
АВСТРІЯ:
М. Реігизхсхак
У/аігтпаппзІг. В 4/2. 2,
ЗаІгЬитд-Аідеп.
АРҐЕНТША:
Ж 2азіаизпуі
Зоїег 5039,
Виепоз Аігез.
БЕЛЬГІЯ:
Отеїап Кои/аі
ВЛ. Скатіетпадпе, 72, Вгихеїіез, 4.
КАНАДА:
Ж. Макаг
140, Ваікитзі Зіг.,
Тотопіо, 2 В, Опі.
НІМЕЧЧИНА:
“ЗМаск Регетоку"
Мйпскеп, 8.
2ерреІіпзіг. 67.
ПАРАГВАЙ:
І. Ьуігоупоіяуск
Сазіїїа &е Соттео, 70,
Епсатпаііоп.
США:
Н. СеЬгіу
303 Е. 8ік Зі.,
Неиз Уотк 9, ЛЛУ.
Чікаґо і околиця:
ВоМап КазгиЬа
2451 Ж Вісе Зіт.,
Скісадо 22, ІІНпоіз.
Дітройт і околиця:
М. РеНузкуп
6786, Метотгаї Зі.,
Оеігогі, 28, Міск.
Ціна цього числа в Кольпортерів і Заступників — 4 шіл. (анг.) або
80 цей. Всіх наших Кольпортерів і Представників поза Беликобрітаніею
просимо розраховуватися з нашими Заступниками. Про кожну зміну
адреси просимо повідомити головну Адміністрацію в Лондоні.
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« — ЦЕ НАЙКРАЩИЙ СУСПІЛЬНО-
ПОЛІТИЧНИЙ І НАУКОВО-ЛІТЕРАТУРНИЙ МІСЯЧНИК ДЛЯ
КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ І КОЖНОЇ УКРАЇНКИ НА ЧУЖИНІ.
СЛУЖИТЬ ТІЛЬКИ ІНТЕРЕСАМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
І ЙОГО БЕЗКОМПРОМІСОВІЙ БОРОТЬБІ ЗА УССД!
СПОВНІТЬ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК: ВПЛАТІТЬ ПЕРЕДПЛАТУ,
ПРИЄДНАЙТЕ НОВИХ ЧИТАЧІВ І ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ТА
ВСЮДИ РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ ЙОГО МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ
ЕМІГРАЦІЄЮ!
483
Петро КІЗКО
У Роттердамі
Вітри аж хитають, трясуть Роттердам,
Із моря женуть гомінке клекотіння,
Мов кожного кличуть спинитися там,
Де впав Коновалець на гостре каміння.
Мов кличуть до помсти, розплати за те,
Що краще із кращих життя в нас узято,
Що серце людини, таке золоте,
Зловісною бомбою ворога стято.
І я зупиняюсь, схиляю чоло.
Євгене! Полковнику, друже і брате!
В жалобі сьогодні і місто й село,
Ридання не всилі ніхто вгамувати.
Та ось проминає хвилина жалю,
В душі десь яріє й клубочиться сила
І гнів, що всю душу сповняє мою,
Уже розправляє незборкані крила.
Вони вже лопочуть, рушаючи в путь,
Шумлять, як піднесені горді знамена,
Вони мене знов в Україну несуть
Із ім’ям твоїм невмирущим, Євгене!
Вітри аж хитають, трясуть Роттердам,
Із моря женуть навісне клекотіння.
Спиніться! В жалобі схилітеся там,
Де впав Коновалець на гостре каміння.
1955.
(Із збірки »Буде завтра день»)
484
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
О. КОВАЛЬ
ШЛЯХ ВЕЛЕТНЯ
У 25-ті РОКОВИНИ ТРАГІЧНОЇ СМЕРТИ ПОЛК. Є. КОНОВАЛЬЦЯ
Мало е таких людей, що з однаковою натугою і послідовністю здійсню-
вали б на протязі цілого свого життя вибрану раз у молодості мету. До
таких сильних постатей належить, без сумніву, Євген Коновалець, організа-
тор української збройної сили, основоположник організованого українського
націоналізму і вождь українського народу в час його революційної
підготовки.
Вихований в атмосфері національно-свідомої священичо-учительської ро-
дини на Львівщині, в час перед першою світовою війною, молодий Євген
заправлявся до політичної боротьби, що її тоді вела національно-свідома
верства української інтеліґенції в Австро-Угорщині проти поляків і москво-
філів. Його участь в праці »Просвіти« мала за мету підготовляти широкі
українські маси до боротьби за державність, а перебування в рядах Україн-
ської Національно-Демократичної Партії та участь у політичній біяльності
дали йому погляд на засоби і способи в боротьбі за право українського
народу на існування і державну незалежність.
Військова школа і служба в австрійській армії та студії права на Львів-
ському університеті відкрили перед Євгеном таємницю успіху в боротьбі
на державність. Ця таємниця полягала в ствердженні, що право спира-
ється на силу і що, хто хоче мати право, той мусить
мати силу,, щоб його оборонити. Тому ще перед війною Євген Конова-
лець дає ініціятиву до створення свого роду стрілецьких клюбів між україн-
ськими студентами. Ця ідея реалізується також в тодішніх молодечих
організаціях »Січі« і »Соколі« та оформлюється у відділи »Січових
Стрільцівч.
Перша світова війна кидає Є. Коновальця на протимосковський фронт у
ранзі чотаря австрійської армії, де він попадає в московський полон. На
протязі дволітнього перебування в полоні Є. Коновалець веде освідомлюючу
працю серед полонених українців, підготовляючи їх до боротьби за власну
державність.
Та лютнева революція 1917 р. і створення Української Центральної Ради
в Києві не дали відповіді на основне питання в державному будівництві
України — організацію збройної сили. Довший час даремно домагався з
полону Є. Коновалець, щоб створити з полонених українців військову оди-
ницю, готову на службу молодій українській державі. Модні тоді паци-
фістичні гасла »геть з війною« захопили повністю українських соціялістів,
що утворили Центральну Раду. Однак впертий і послідовний Є. Коновалець,
втікши з полону і опинившись у Києві, використовує всі можливі засоби,
щоб зреалізувати свою ідею. Цьому сприяє Симон Петлюра, що в той час
очолював Генеральний Секретаріят військових справ. А було це під час
большевицького перевороту, в листопаді 1917 р.
ШЛЯХ ВЕЛЕТНЯ
485
Добившись створення Куреня Січових Стрільців, Є. Коновалець, як рядо-
вий вояк, мусів провести ще й іншого роду боротьбу, щоб допровадити
Курінь до вигляду військової формації. Погляди на армію в тодішній роз-
політикованій та занархізованій верхівці з кіл Центральної Ради були
тотожні з большевицькими гаслами про творення «солдатських рад«, скасу-
вання всіх ранґ і заступлення їх загальними назвами »командирів«, чи
»отаманів«, та усунення військової дисципліни. Такі погляди не могли подо-
батись призвичаєному до порядку і дисципліни Є. Коновальцеві, а також і
добровільцям з-поміж полонених західніх українців.
Використовуючи першу нагоду офіційних відвідин делегації Генерального
Секретаріяту, що обстоювала «нові принципи« військової організації, Є.
Коновалець своїм сміливим виступом вийшов переможцем. Члени Куреня
домоглись скасування «солдатської ради« і вибрали своїм командиром Є.
Коновальця. Йому мала помагати 7-мичленна «Стрілецька рада«. Партійних
агітаторів з Куреня усунено та наведено лад і порядок, що був питомий
Січовим Стрільцям до кінця існування Куреня.
Очолюваний Є. Коновальцем Курінь Січових Стрільців здав потім не раз
іспит своєї військової вартости та національно-державницького вироблення.
В боях за Київ, охороняючи Центральну Раду, Курінь Січових Стрільців
під проводом Є. Коновальця став основною опорою українського уряду.
Ідейна студентська молодь у Києві брала приклад від Січових Стрільців,
і оформившись у військову одиницю, вирушила під Крути, щоб там навіки
вкритись славою «Крутянських героїв«. Це була відповідь також тим, хто
прогавив найкращий час для організації збройної сили, що в цей мент була
така необхідна, як саме життя.
Дуже важливою рисою Є. Коновальця була його повна льояльність і вір-
ність урядові УНР. Коли до влади в Києві прийшов гетьман Павло Скоро-
падський і, знаючи вартість Куреня Січових Стрільців, запропонував Є.
Коновальцеві вступити на його службу, Є. Коновалець відмовився. Щойно
пізніше) коли політичні партії з Центральної Ради оформилися в Україн-
ський Національний Союз, як опозицію до уряду гетьмана, Є. Коновалець
домігся згоди на відновлення Куреня. Одержавши згоду від гетьмана, Є.
Коновалець зробив застереження, що його Курінь буде вірний гетьманській
владі, якщо вона боронитиме самостійної незалежної української держави.
Застереження це було зроблене з уваги на німецьку інтервенцію, завдяки
якій гетьман прийшов до влади і з уваги на його опертя на московських
старшин і високих урядовців. Тому, консеквентно до цієї вимоги, Є. Коно-
валець не завагався виступити проти уряду гетьмана, коли довідався про
«Грамоту Гетьмана«, якою з датою 14. 11. 1918 р. проголошено злуку України
з Московщиною. Розбивши чорносотенних добровільців під Мотовилівкою,
Є. Коновалець рушив на Київ, де до нього прилучилась Сердюцька Дивізія,
організована перед тим гетьманом.
Про соборницьке наставлення Є. Коновальця свідчить вимовно його від-
мова йти зі своїм Куренем на поміч Західній Україні, що в той час вела
боротьбу проти поляків. Він уважав, що без вільного Києва не
486
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
може бути вільного Львова, а Київ знаходився в тому часі під
постійною загрозою з боку московської півночі. Своєю твердою поставою
перед чинниками УНР, Є. Коновалець домігся того, що в склад Директорії
ввійшов Симон Петлюра, проти якого був В. Винниченко, тодішній голова
уряду. Таким чином завдяки Є. Коновальцеві, пост Головного Отамана
військ УНР очолив безкомпромісовий антибольшевик і самостійник, що в
критичний момент узяв у свої руки і уряд УНР.
Безперечною заслугою Є. Коновальця в час визвольних змагань 1917-20 рр.}
коли практиковано політику орієнтації на чужі сили з нехтуванням влас-
них, була його рішуча постава, яка заважила на тому, що боротьба і полі-
тична дія в наддніпрянській Україні прибрала виразний самостійницький
характер. Це стверджують також і противники Є. Коновальця. Його світла
постать набирає особливої величі ще й тому, що в той час важливих істо-
ричних рішень йому було всього 26-27 років, отже, зовсім молодий в порів-
нянні з хбатьками народу«, що були при кермі державного будівництва.
Це свідчить про його небуденну особистість і міцні світоглядові переконан-
ня, якими він кермувався у своїх рішеннях і діях.
Не зважаючи на невдачу визвольних змагань 1917-20 рр., Є. Коновалець
не заламався. Він ствердив причини невдачі і продовжував важку працю,
щоб виправити помилки минулого. Найважливішим моттом у його дальшій
національно-визвольній діяльності було правило: »У вогні перетоп-
люється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється
народ у націю*.
Значить, одною з основних причин нашої невдачі тих часів було те, що ми
не встигли були перетопитись з народу — етнографічної маси — у націю,
що є основою держави. Це перетворення в націю осягається в боротьбі, а
тому Є. Коновалець організує й очолює Українську Військову Організацію
(УВО), а потім, на ширшій ідеологічній базі — Організацію Українських
Націоналістів (ОУН).
Буйний розвиток ідеї українського націоналізму на західніх землях Украї-
ни і подібний, хоч швидко знищений ворогом, на центральних, був тим
завершуючим процесом розвитку української нації в час між двома війна-
ми. Без того всеохоплюючого націоналістичного руху, що органічно виростав
з історичної духовости українського народу, було б неможливе відродження
української нації. Збройна боротьба за самостійність Карпатської України,
потім боротьба проти окупантів під час і по другій світовій війні в збройних
формаціях УПА, є тими вимовними явищами, що постали у висліді ідейно-
революційної підготовки під керівництвом Євгена Коновальця.
Дата 23. 5. 1938 р. у Роттердамі — це тільки один з трагічних епізодів
боротьби за національне визволення України. Факт підступного вбивства
московським аґентом того, хто натхнув до священної боротьби український
народ, міг тільки ту боротьбу посилити, а ніколи її знищити. Лицарська
постать Є. Коновальця живе в душі народу і звідтіля її не вирве ворожа
сила. Світогляд Є. Коновальця став власністю мільйонів, а світлі риси його
християнського характеру стали виховним ідеалом для українського моло-
дого покоління.
487
Євген ОРЛОВСЬКИЙ
ЗА ТВОРЦІВ НОВОЇ ДІЙСНОСТІ!’
Коли ти, Дорогий Читачу, прагнеш контрасту — тиші й далеких візій,
щоб дух творчости, відпочивши, знову відродився — йди на Могили, в яких
спочивають мощі святих, йди на Могили Героїв — уночі. Там не страх тебе
огорне — ні! І не тривога, а якесь дивне почуття маєстатичности, величі й
творчої радости, що до глибини проймає душу. Почуття радости, не зважа-
ючи на трагізм, бо саме перемога над трагізмом життя, владарне схоплення
його — зміцнює позицію творчости.
Ти мусиш бути душею біля Героїв, бо ти в постійному напруженні мізку
й нервів і потребуєш, хоч на хвилину, знайтися біля Тих, що найближчі
твоїй душі, що дадуть тобі не раз потрібний спокій, який відроджує будую-
чу й перероджуючу творчість світу. І вони, ті що в могилах, ближчі тобі за
батька й матір, бо ти і вони — це симфонія прийдешнього і відблиск
героїчного минулого. Це, без дисонансів, великий гимн перемоги світла над
темрявою.
Душі індивідуальностей погиблих, живучих і тих, що житимуть — не
мають нічого з простоти. Вони складні й багаті на різноманітні й найглибші
переживання, мають у собі маестатично-динамічну тишу безкрайого океану,
а разом із тим — кипіння і буревій найбільш первісних осередків землі, її
нетрів і джунглів, трістанську рвучкість і тугість, парсіфальську музику
засвітніх просторів. Індивідуальності знаходять у творчості свою душу,
відтворюють її і оживляють. Індивідуальність не потребує жодних зовнішніх
товчків, вона може відродитися тільки з себе самої і в собі самій знайти
сили до життя.
Коли не знаходить їх, тоді приходить її кінець. Чи ж важливе, в якій
формі?! Коли гине її творчість, вона перестає бути собою. Її творчі думки
й діла — це частинки її душі, а не механічні відбитки! Змістом її душі є
ідея, яку вона запроваджує в життя. Коли б ідея померла — з нею
померла б і сама індивідуальність, бо ідея є самовизначенням мети Гі існу-
вання, а ніколи — навпаки. Коли індивідуальність гине за ідею (говоримо
про національну ідею) — ідея й, звичайно, перемагає і стає наочною
дійсністю; з реально-психологічної і моральної дійсности індивідуальности
— вона стає наявною, об’єктивною, реальністю, себто — перемагає. Тоді
індивідуальність тріюмфуе.
Але немає більшого й глибшого болю, ніж біль душі творця наслідком
невдачі. Це біль душі, що переходить у біль фізичний і сягає до меж
божевілля. Але... етичні вартості, підметна віра і сила духу індивідуаль-
ности наказують почати наново і зробити це саме краще. Скарга на особисті
*) «Студентський Шлях*, чч. 5-6, 1937-38 рр. Передруковуємо з незначним
скороченням, — ред. »Виз. Шляхуя.
488
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
невдачі має в собі багато дечого з комічности, хоч, може, знаходить і спів-
чуття, але шукання співчуття в інших — не є прикметною рисою великих
індивідуальностей.
Вмираючи, індивідуальності залишають своїм наступникам золотий міт,
леґенду героїчних досмертних зусиль боротьби за ідею. А ті, що вмерли,
з-за гробу стоять на сторожі й бережуть непорочність і святість ідеї.
З Могил несеться їх голос:
»Хай бій ваш — буде перемогою,
А перемога помстою!«
Цей голос є свідоцтвом існування невмирущої волі української націо-
нальної спільности жити і володіти. Ще сильніше лунає цей голос з роз-
ритих могил, коли кожного року на весні й у день Свята Героїв вони оповиті
квіттям і оживлені гомоном бадьорих пісень народних мас, а то й скроплені
кров’ю паломників, що йдуть у свою святу землю, у святі місця, щоб
набратися нових сил, скласти поклін тіням національних героїв і проти-
ставитися блюзнірству вандалів...
Із могил ви чуєте голос: >Іду на вас.. .*, голос шляхетного лицаря, князя
Святослава; чуєте стогін землі під ударами Ігоревих комонників, брязкіт
шаблюк Богданового лицарства, пронизливі звуки гострення священних
ножів Гайдамаків, радісні пісні українського новітнього вояцтва, що йде в
рукопашний бій... Ви бачите тіні поляглих над Калкою і Каялою, під
мурами Царгороду й Синопу, Завихостом, під Жовтими Водами і Берестеч-
ком, під Конотопом і Полтавою, під Крутами і Базаром... Це тіні лицарів,
що по-геройськи боролися і дали надхнення майбутнім поколінням по-герой-
ськи боротися за ідею Української держави.
З-за їх могил визирає Сонце, а з українського чорнозему підноситься
грізна рука переможця.
*
— Ні! Повернуся, хай зловлять, хай уб’ють, але візьму ще грудку її, цієї
святої нашої землі, щоб — вмираючи на чужині — востаннє глянути на неї!
— О ні, ніколи! Ніколи не віддам цю чудову, таку божеськи гарну землю,
не залишу її ворогам... Ніколи не погоджусь із тим, щоб святотатська рука
дотикалась до неї і тримала її у своїм кулаці... Це нестерпне, жалюгідне,
жахливе! Хай радше згину, хай вона забере мене собі, а святотатських
учинків ворога на ній — не знесу!
Цю стихійну, органічну, тугу і любов до рідної землі відчув у всій
гостроті хіба той, що розлучений з нею, що за ґратами або на чужині.
Туга і любов до естетики рідної землі, до її золотої, опроміненої сонцем
зелені, туга за безмежною рівниною буйних піль і степів, де око не знахо-
дить місця відпочинку і лине в безкраї далини, у безвість, там, де зустріча-
ються Творець і природа — за маестатичною величчю гір і бурхливими
хвилями козацького моря... Це дає таке сильне почуття власної сили, що
людина ставала б до бою з усіма найважчими перешкодами. Туга і любов —
почуття добре знані, а одночасно й незбагнуті.
Чи туга і любов до тих естетичних вартостей і всіх невичерпних багатств
рідної землі — очевидно, не ради користолюбности й утилітаризму, а ради
ЗА ТВОРЦІВ НОВОЇ ДІЙСНОСТИ
489
тієї свідомости, що вона у своїй божеській красі вічно, від віків і навіки,
наша, — чи це прив’язання до неї, до всіх її вартостей не є одним з елемен-
тів, що складаються на поняття української нації? Коли на тлі цієї краси і
серед неї, на тлі цих природних умовин жили і діяли наші предки, діди і
батьки, і діятимуть наші діти, коли вона встеляється кривавою багряницею,
коли могили й кургани її начинені трупами воїнів, коли на ній жили і
виростали національні герої, що клали за неї свої голови, коли існує ота
свідомість, що вона наша справіку, — то топтання її, нашої святої землі,
чоботом чужинця є святотатством і вимагає кари, кличе до помсти...
Не розглядаємо тут моменту краси і багатства української землі з погляду
географічної і геологічної її побудови, ані з погляду туги і любови до неї
відірвано від усіх інших основних елементів, що, разом узяті, творять
поняття української нації. Тому не може бути такої думки, що — мовляв —
коли б чужинці не рушали її економічних багатств і краси-естетики, то все
було б впорядку. Таке розуміння вже в основі було б хибне; проблему
складових елементів української нації можемо розглядати тільки як одну
цілість, бо такою неподільною органічною цілістю є нація із притаманною
(іманентною) їй волею жити, рости і володіти. Слід звернути увагу ще на
один, поза традицією, складовий елемент. Для ясности покористуємось
порівнянням з людиною-одиницею. Ніхто розумний, аналізуючи фізичну і
психічну конституцію людини, не скаже, що заспокоєння етичних вимог
одиниці є повним заспокоєнням її гону жити взагалі. Людина — це цілість,
а тим більше нація, ця найвище-ступнева цілісна органічна поява, вимагає
здійснення всіх своїх вимог під засадничим знаменником волі володіти і
виявлятися як цілість.
Любов до рідної землі і туга за нею — це один з мотивів тієї суворої і
залізної відваги та твердости, непохитности її жителя, що кличе до Бога:
А все ж таки «я мав рихт, Боже!«*
Це голос української людини до Бога, в якого вона вірить і любить своєю
суворою любов’ю... Саме те є одною з причин, чому душа українця така
відпорна на асиміляційні впливи на чужині, чому він не акліматизується
так швидко, як інші національності. Українець своєї землі забути не може,
він любить її і тужить за нею.
Тут слід звернути увагу на естетику рідної землі у відношенні до етики
людини... Це факт, що естетичні вартості є одним із чинників, які зро-
джують і скріплюють етичні цінності. Етичні переживання впливають на
зміцнення і зростання етичних елементів, тому етичні вартості, як такі,
мають у собі етичні первні.
Етичні вартості — це не тільки вартості самої форми, а перш за все
вартості самої суті. Естетика — це не тільки форма для думки й ідей, бо
справжня естетика вміщає в собі вже етичні вартості, тим більше, коли
висловлена в етичному творі ідея етично добра. «Естетична творчість», в
якій перемагає естетично зла ідея, не є етичною творчістю, бо естетично мо-
же бути добре тільки те, що е й етично добре. Естетична вартість — це, зви-
*) У творах Стефаника.
490
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
чайно, не етична вартість, але те, що викликають естетичні вартості є й
цінностями етичного порядку. Це не означає, що естетичне почування є те
саме, що й етичне, а означає тільки те, що естетичні елементи своїм дина-
мізмом та іншими прикметами приглушують етично злу тенденцію, і на
перший плян висуваються в індивідуальній площині сприймачів, себто —
перемагають етично злу ідею. Отже, естетичні враження можуть утворити
етично добре підґрунтя, що — створене справжньою естетикою — перемагає
етично злу думку. Одначе, коли б все ж таки перемогла при сприйманні
етично зла ідея, то вона вирішує вартість естетичної творчости, очевидно
в негативному розумінні. Оскільки є перемога естетичних цінностей в
аперцепції (у сприйманні), остільки в теоретичній площині можна говорити
про етичність твору злої ідеї, бо можна говорити і про перемогу етично-
злого елементу над елементом етично-добрим.
Маєстатична краса природи, безкраїх буйних піль і степів, бурхливих
хвиль моря, величніх обрисів гір — ушляхетнює душу. Естетика вчить
чесноти, вона зроджує найрізноманітніші позитивні почування, почуття
величі, непоборности й гордости. Вона зроджує почуття ідеалістичного
ставлення до світу! Естетика природи — це позитивна вартість, бо створена
Доброю рукою. В ній бачимо і відчуваємо ідею і душу Вселенної, гимн
перемоги добра над злом...
*
Любов до рідної землі, туга за нею — це один з елементів цього виховного
тла, на якому росли й ростимуть герої, і на якому виховується ціла
суспільність. Пов’язаність цього тла з героїзмом та ідеалізмом борців —
кидається кожному в очі. Виховне тло росту героїв таке ж саме, як і тло
вставання цілого суспільства, лише в героїв є здібність бачити і схоплювати
етичні вартості. В них є сильна напруга волі, глибоке сприймання, орга-
нічне засвоєння і витворення (з власного почину) в собі етичних максим.
Вони спроможні фанатично захопитися ідеєю, різко впроваджувати її в
життя проти всіх небезпек і перешкод, а для її перемоги готові жертвувати
своїм життям. Героїзм — це вислід ідеалізму. Це не тільки диспозиція
потенціальна, а й реально-діюча в житті; це прояв ідеалізму в чині,
реальний прояв ідейности й етичности в обличчі найбільшої небезпеки для
індивідуального життя. Герой змагається за те, щоб виповнити силою своєї
волі прірву між реально-можливим і бажаним, між метою і засобами,
рискуючи самим життям.
Герой рискує своїм життям і жертвує його не тому, що воно йому бай-
дуже, що він не цінить його, не цінить самого себе. Навпаки, він найбільш
радісний творець і найбільше любить життя, бо саме за життя інших, для
життя своєї нації, він свідомо, з радістю, приймає свою смерть. Він понад
усе цінить ті ідейні вартості життя, для яких живе. І коли цим вартостям
грозить послаблення чи занепад, він — щоб зберегти їх — віддає своє
життя за них, рискує своїм життям, бо воно має вартість для нього тільки
тоді, коли ці ідеї тріюмфують. Для їх збереження і перемоги — він живе
і діє. Шлях національного героя — це найінтенсивніше бажання жити,
приймати добровільно, органічно, за свої ідейні вартості та вимоги націо-
ЗА ТВОРЦІВ НОВОЇ ДІЙСНОСТИ
491
наявного росту, утотожнити мету свого життя із життям своєї нації, збе-
регти, скріпити й поширити зростання національних сил, і за їх перемогу
мужньо видержати до кінця, а в потребі навіть віддати своє особисте життя.
Людина, яка заломлюється, втрачає віру — виявляє, що її етичні вартості
були заслабі. Виконати геройський чин і, ставши перед обличчям смерти,
непохитно до останнього віддиху гідно триматися, не ломитися, відважно
скласти своє «вірую* боротьби і творчости, щоб дати свідоцтво правді своїй,
своїй невмирущій ідеї, — це вимоги героїчности і постави ідейного борця.
Національний борець не прагне смерти людини, він прагне перемоги
національної ідеї. Він усуває не людину, а персоніфікацію чужого пануван-
ня над його нацією. Він не тужить за щастям «ножа і крови*, він тужить
за щастям, що його дає перемога ідеї. Коли шлях перемоги веде крізь
кров і трупи, крізь «свячені ножі*, то кров і трупи й мечі — це засоби для
здійснення мети. І радість із того, що вживаємо їх — це радість із того, що
єдино ними можна осягнути перемогу, здійснення ідеї...
Герой, жертвуючи своїм життям за інших, не робить із себе «бідної
жертви«. «Жертва* — це хіба тільки той, хто, наприклад, бувши опорту-
ністом — сидить у тюрмі за націоналізм. Це справді «бідна жертва* сліпого
випадку, життєвих непорозумінь. Герой у праці для народу знаходить своє
індивідуальне щастя, бо його індивідуальне щастя — це щастя загалу.
Нація — це одна духовна спільнота. Перемогти в собі відосередні сили
і нахили, супротивні основній рисі позитивних вимог, і піти шляхом, що
веде до загальнонаціонального добра — це не означає зробити з себе
«жертву*, навпаки, це означає піти шляхом призначення людини і вольо-
вого самовизначення героя, виявити свою непересічну індивідуальність.
Боротися і перемогти в собі інтенсивно діючі відосередні сили, щоб
створити в собі позитивні вартості такої напруги, що підносили б індивіду-
альність на недосяжні для загалу вершини, — це не самозаперечення себе,
навпаки — самовиявлення, себто виявлення усіх позитинвих, прометеїв-
ських динамічних ідейних сил для національного росту. Це не самозапере-
чення, а перемога над деструктивними елементами в людини. В цьому є
заслуга індивідуальности і таке досягнення звемо героїзмом, повинністю,
а не трагедією «жертовносте*.
Говоримо про нашу повинність, а не про «жертовність*, про наш обов’язок,
а згодом про право. Говорити про «жертовність*, значить стверджувати
негативні, егоїстичні сили в людини і говорити про «зречення* дечого в
«користь загального добра*. Цю психіку й мораль егоїста треба доосновно
змінити, треба докорінно перемінити вартості й переставити поняття. Афір-
мація, санкціонування слабостей людини, хоч як це парадоксально виглядає,
в людей нинішньої доби зветься «жертовністю*. Ніхто, очевидно, не по-
ставив би знаку запитання над своїм існуванням як людини. Дати пожертву
на національні потреби чи працювати в громадській інституції і т. п. — це
«велика жертва* для загибаючого світу егоїстів. Ідеалом нового, майбутнього
суспільства мусить бути те, щоб розміри сьогоднішньої «жертвенности* були
бодай рівні розмірам сьогоднішніх егоїстичних уживань, і то в найіпирших
колах громадськосте. Сучасна т. зв. жертовність гумористично мінімальна
492
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
в порівнянні з сучасним задоволенням егоїстичного порядку. Як сьогодні
ця «жертовність* є »ухилом« (хай і позитивним навіть у розумінні егоїстів)
від егоїстично-індивідуального принципу життя, так у майбутньому егоїс-
тичні тенденції будуть відхиленням (але негативним) від національно-
суспільного, альтруїстичного принципу життя.
Іде боротьба за новий тип людини, за повну національно-суспільну
людину волі й чину, за її ідеал у найширшому розмірі. Своєю загально-
громадською працею людина нікому жодної ласки не робить, а лише
сповняє свій обов’язок, свою повинність, завдяки чому вона становить сама
собою вартість. І ці обов’язки вона сповняє добровільно, без натиску, із
внутрішньої необхідносте, а не з зовнішніх спонук. Коли існує вдоволення
(у змислі гедоністично-утилітаристичному й матеріялістичному), що його
дає здійснення своїх егоїстичних прагнень, то мусить існувати задоволення
індивідуально-ідеалістичне, що його дає здійснення вимог спільноти, завдя-
ки зусиллям індивідуальносте ...
Очевидно, повний тип національно-суспільної людини волі, без егоїстич-
них відхилень (себто вчинків мотивованих і цілево визначених егоїстичними
моментами), творитимуть лише окремі індивідуальності, що будуть, без
суперечностей, втіленням цього вимріяного образу. Вони, ті індивідуальності,
були є і завжди будуть провідним елементом нації, для якого національна
ідея, її перемога чи поразка, є питанням їх життя, їх радости і смутку, без
жодних егоїстичних відхилень. Це володарі людських душ і зразки чеснот,
поклонники, але й володарі ідеї. Звичайно, їх звемо героями.
Свято героїв — це свято не лише минулих, погиблих Борців, не лише
тих, що нині падуть, а й тих, що завтра і в майбутньому гинутимуть за
ідею української державносте, за її здійснення, оборону, поширення і ріст.
Це Свято і в честь тих Героїв-Борців, що без озву і скарги йшли від віків
і йдуть далі до Світла і Перемоги... Це Свято всіх — погиблих, живих і
тих, що житимуть ...
Ми можемо їх розуміти і правдиво зобразити їх душу, бо вони живуть
і діють серед нас, між нами родяться і вмирають невгнуті. Вони часто
безіменні, невидні, але діла їх забезпечують їм безсмертне життя. Може,
не один з нас, читаючи ті рядки, здригнеться. Чи мова й про мене? Так, і
про тебе й до тебе, про кожного і до кожного з нас... Живемо в грізних
часах, що вимагають і вимагатимуть людей залізної волі, сильних нервів
і холодного розважування, недосяжних звичайним смертникам вартостей.
І тому геть із скаргами, геть із неможливостями.
»Хай бій ваш буде перемогою,
А перемога ваша помстою!« —
Говорять могили. Душа твоя оживає, віднаходить себе, проектує чини. Голос
із Могил — це голос твоєї душі. Дух борців і згадка про їх чини та
героїзм — виховують народ.
493
ВОЛОДИМИР
БАЛЯДА ЛІСОВОГО ШУМУ
Не знаю сам,
Чи за тобою я шукав,
Твоєї тлінної тіни, —
Рідного лісу на чужині?
Чи теж ностальгії грізний вал
Мене прогнав
Блукати по гаях дубових,
Щоб спрагло
Бачити в них рідні бори, —
Як нагло
Верховіттям взявся шум
І був цей шум немов той сам,
Що там,
В твердинях Ґрехоту суворих,
Не знаю сам ...
Я опинився нагло там.
Взяв мене в полон
Розшумілий шум
Колисаних корон,
Розлогий, розкотистий,
Невгамовний, мільйонолистий,
Без початку, споконвічний
Шум,
Що дивні вісті
Розносить гомоном
У вічність ...
Гордих верхів тональність
[необнята,
Міцна, крилата,
Розложиста,
Як сплетені верхів’я дубів у
[коронах,
Пряма, потужна,
Як пні дубові, грабові,
Піднесені, нескоримі,
Споконвічної сили сповнені,
Споконвічної сили свідомі, —
Загірня,
Як далекі
Верхи синьо-фіолетні,
Многотональна, многодільна,
Висока, єдина, понад-
[простірна, —
Тональність необнята,
Душею героїв крилата, —
Глибока
Як земля, як леґенда,
Як космогонія,
Всепам’ятна, всежива
Верхів високих поліфонія.
В яких це тонах
Є ваш останній, передсмертній
[стогін?
В котрім атональнім мотиві
Ваша буйна непокірність?
Досмертна, позасмертна
[вірність?
Де септіми вашого зриву,
Чи це блиски очей
В октавах пориву?
Фанфари повстання,
Чи розриви ґранатів?
Чи верблів ритм,
Чи удари чобіт?
Чи блиски очей,
Чи вогонь барабанний?
Куль гострий свист,
Чи крісів блиск?
Чи сталь чола,
Чи сталь шолома?
У наступах крилатих, —
У октавах високих, —
У смертях необнятих.
494
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Високі, натхненні октави, —
Чи це ваш шум, Карпати?
Октави смерти, чи слави?
Необнятий ваш шум, необнятий.
Пронизливо прорвало
Сонце сутінки тінисті
І повінь золотохвилясту
[розлило
На ліси, що жевріли
В екстазі тінистій.
І праліс став не той-
Горюче золото
Розпалило дубові рамена
У стовпи полум’янисті,
Вогні потуги й напруги,
Що мужньої величі їх
Леґенда жодна не вмістить.
А пні золотими стовпами
Знялися як візія Храму,
Де Чаша Ґраля горить рубінами,
А роси іскрами синіми
Дзвонять на срібних тимпанах.
Лісом запалала
Золотиста з’ява.
Із сяйва пнів
Встають обличчя полум’яні,
Налиті вином, що по дубах
[спливало,
Живі і рум’яні,
Сонце волосі,
Радістю боїв вогнисті,
Сива сталь грабових пнів
Змінилась в мундир бойовий, —
І дебелі дуби
Відірвались від землі
Мов ноги бійців,
Що тупотом чобіт,
Вистукують ритм
До бою і в бій.
І кров червона на устах,
Усе така сама,
Горить рубінами
На устах, на чолах, —
— Чи в Чаші Ґраля,
У синіх авреолях? —
Горить живими рубінами,
Із квітами синіми,
Усе така сама,
На листях дубових червона,
Сонцем розгоріла,
Сонцем розпалена, —
— Чи в Чаші Ґраля закипіла? —
Правдива, воскресенна,
Кров лицарів священна,
Вічно жива,
Усе така сама!
Шумом розгойданий смерч
Нову космогонію вістить:
Геройських серць
Безсмертну смерть!
Золочені труби хмар
Гримлять фанфарами
Слави гимн променистий.
Нову, живу космогонію
Звіщає світ листа пожежа:
Безсмертність геройських серць,
Що їх живого безмежжя
Леґенда жодна не вмістить.
495
Володимир КОСИК
ЖАХЛИВІ ЗЛОЧИНИ МОСКВИ
(ДО 30-ТИЛПТЯ ВЕЛИКОГО ГОЛОДУ В УКРАЇНІ)
Щоб зрозуміти і збагнути суть подій, що відбувалися в Україні під
московсько-большевицькою окупацією в 30-их роках, треба розглядати їх
як частину цілости розвитку всіх подій, почавиш від упадку української
державности аж до наших часів. Усі ці події щільно пов’язані одні з одними
і творять разом нерозривну цілість, яка є виявом жахливої московсько-
большевицької політики народовбивства. Кожна з тих подій окремо і всі
вони разом, показують московську колоніяльну політику супроти нашої
батьківщини і московські намагання знищити фізично й духово українську
націю. Аналіза тільки відокремлених фактів може привести до фальшивих
висновків, бо тоді, напр., «розкуркулення* українських селян може вигля-
дати лише як «боротьба кляс«, боротьба бідних проти багатих, як це нама-
гаються довести московські большевики. Насправді ж, так не було.
УКРАЇНА НЕ ПІДДАВАЛАСЯ
Московський історик, комуніст, М. Попов в «Історії компартії України*
(1929) пише, що після упадку Директорії, себто українського національного
уряду, московсько-совєтська влада попала в прямий конфлікт з україн-
ськими селянськими масами. «Совєтський уряд — каже він — всюди на-
трапляв на ворожі елементи*.
Тут треба зазначити, що в 1920 році селянство в Україні становило до 8О®/о
усього населення. Коли взяти до уваги, що московсько-совєтська влада
натрапляла на спротив також і в українських містах, то зовсім ясно, що
вона попала в прямий конфлікт з цілим українським народом. Цей факт,
як бачимо, підтверджують також московсько-совєтські джерела.
Чекіст Дукельський каже, що від червня до серпня 1920 року на Київщині
було 168 протибольшевицьких повстань, а на Полтавщині — 267і. Ці цифри
зовсім не такі фантастичні, як може декому здаватися, бо під словом
«повстання* треба розуміти розрухи-бунти селян і, очевидно, акції великих
повстанських з’єднань. А в той же час кожне українське село виступало
проти окупанта і його комуністичного устрою; великі партизанські групи
в деяких околицях України існували, правдоподібно, аж до 1925 року.
Бунти і місцеві повстання продовжувалися аж до 1933 року.
!) Д-р М. Масюкевич: «Червоний імперіалізм і Україна*, Вісті Україн-
ського Наукового Інституту в Берліні, грудень, 1936.
496
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Московські большевики повели жорстоку акцію проти українського на-
роду не тільки тому, щоб його приборкати, а також тому, щоб забрати його
майно, головно зерно.
Беля Кун, один з большевицьких ватажків, що командував спеціальними
військами в Україні, сам признається до того, як виглядали реквізиції
українського хліба в 1921 році: »Я ніколи не переговорював зі збунтова-
ними, — каже він. — Приїхавши до району, який — замість погодитися на
реквізицію — брався за зброю, я наказував оточити села скорострілами.
А потім ми запалювали хати і хто не хотів згоріти, той ставав ціллю для
наших куль«2 3.
Очевидно, українське населення боронилося, як могло. Але в 1921 році,
в наслідок посухи в південних областях України та жорстоких реквізицій
хліба, в Україні почався голод, що тривав до осені 1922 року. Згідно з
численними свідченнями чужинців, Москва сконцентрувала свою допомогу
головно для районів поза Україною, де також панував голод. Південні
області України були приречені на вимирання. Понад один мільйон людей
в Україні померло тоді страшною голодовою смертюЗ.
Але цей голод, як і інші заходи московської окупаційної влади, не міг
зламати спротиву в Україні. Українські селяни відмовлялися іти в колгоспи,
тут і там вибухали бунти та повстання. Засноване 1919 року Братство
Українських Державників (БУД), що діяло тепер підпільно, аж до 1924 року
намагалося координувати повстанську акцію, зокрема після ліквідації
большевиками Центрального Українського Повстанського Комітету, Ко-
зацької Ради та інших повстанських центрів. 1924 року Братство Україн-
ських Державників було примушене самоліквідуватися, але два роки потім
постають інші, значно важливіші таємні організації — Спілка Визволення
України (СВУ) та Спілка Української Молоді (СУМ).
Щоб можна уявити собі, якою мірою Україна ставила спротив московсько-
большевицьким окупантам і вимагала державної незалежности, наведемо
декілька прикладів, а саме повідомлень совєтської і закордонної преси з
1928 року, себто вісім років по упадку української самостійної держави.
Петровський, член Харківського уряду і ЦК компартії в Україні, на зборах
Центрального комітету незаможних у липні 1928 року, заявив таке: «Нещо-
давно, товариші, я одержав кілька анонімних листів від «щирих українців®,
що нещадно лають мене, товаришів Чубаря, Каґановича та інших, за недо-
статки і злидні пролетаріяту і селянства. В цих листах вони вимагають
відокремити Україну від Москви, організувати «самостійну Україну® з
буржуазною формою управління® («Комуніст®, ч. 164, з 17. 7. 1928).
Інші пресові повідомлення говорять про зміцнення в Україні діяльности
повстанських загонів. На весні 1928 року в різних місцевостях України
відбувалися численні бої. Так, напр., в околицях Проскурова московсько-
2) «Визвольний Шлях®, ч. 2, 1962, стор. 174.
3) Там же, див. про голод в Україні в 1921-1922 роках.
ЖАХЛИВІ ЗЛОЧИНИ МОСКВИ
497
большевицькі війська звели бої з повстанським загоном Доброгорського.
Доброгорський загинув, 23-ох повстанців большевики' забрали в полон.
Повстанський загін Доброгорського існував ще з 1921 року. В околицях
Тульчина міліція звела бій з загоном повстанців, яким командували Рябо-
кінь і Барановський. В тій же околиці відбувся бій з іншим повстанським
загоном, з якого 7 повстанців попало в большевицький полон. У районі
Бердичева оперували в той час два загони повстанців: Васильченка і
Куліша. Партизанські загони оперували також в околицях Катеринослава
і Білої Церкви4.
СВУ І СУМ
Влітку 1926 року частина української провідної інтелігенції заснувала
нову таємну організацію — Спілку Визволення України (СВУ), одночасно
постала і Спілка Української Молоді (СУМ). На чолі СВУ були: проф. Сергій
Єфремов, директор Першої київської гімназії Володимир Дурдуківський,
кол. прем’єр українського національного уряду Володимир Чехівський,
пооф. Йосиф Гермайзе, письменник Андрій Ніковський, письменниця Люд-
мила Старицька-Черняхівська, проф. Гребенецький та інші.
Вони організували конспіративні »п’ятки«, а кожний із членів »п’ятки«, у
свою чергу, організував чергові »п’ятки«, що не були безпосередньо пов’я-
зані з проводом СВУ. Професор С. Єфремов заснував осередок СВУ в
Українській Академії Наук, а проф. Гребенецький — у Мовному інституті.
Дурдуківський і Геймайзе організували секції учителів, молоді та гуртки
із близьких людей. Чехівський керував працею в колах Української Авто-
кефальної Православної Церкви, Ніковський і Старицька-Черняхівська
організували »п’ятки« серед письменників, артистів та в совєтських видав-
ництвах. Як виходить із пізніших судових зізнань провідників Спілки
Визволення України, такі »п’ятки« були організовані також в інститутах
і школах Харкова, Одеси, Дніпропетрівського, Чернігова, Полтави, Миколає-
ва, Херсону та Вінниці.
Основною метою СВУ було повалити московсько-совєтську владу, звіль-
нити Україну від московської окупації і відновити українську незалежну
державу. Таку ж саму мету мала і Спілка Української Молоді (СУМ), що
постала 1925 року. Властиво, початок Спілки Української Молоді сягає до
1923 року, коли то утворено з молодих українців легальне літературне
товариство, яке збуджувало серед молоді зацікавлення і любов до україн-
ської літератури. Згодом засновано Товариство Єдности і Згоди, що було
вже таємним і мало за мету обговорювати всі цікаві політичні питання та
провадити політичні дискусії серед молоді. З конспіративних причин це
Товариство було зліквідоване 1925 року, а кілька місяців потім, під впливом
проф. С. Єфремова, організовано Спілку Української Молоді. Побудова
4) »Тризуб«, ч. 33 (26 серпня), Париж, 1928, стор. 24.
498
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
СУМ-у була подібна до побудови СВУ — існували конспіративні «п’ятки®,
ізольовані одна від одної. Члени СУМ-у складали присягу, що залишаться
в організації ціле життя, а у випадку зради — будуть покарані. Передба-
чалось, що члени СУМ-у будуть ядром майбутніх повстанських загонів,
коли прийде час повстанської боротьби за незалежність України. Члени
СУМ-у діяли не тільки у школах і містах, вони виїжджали також у села,
організували націоналістичні осередки молоді, читали нелегально реферати
та виховували селянську молодь у національному дусі5.
1929 року московсько-совєтська влада викрила Спілку Визволення України
і Спілку Української Молоді та заарештувала їх провідників і визначних
членів. У той час заарештовано понад 2.000 осіб. 45 провідних членів СВУ-
СУМ стали перед судом. Прилюдний процес, що тривав від 9-го березня до
19-го квітня 1930 року, закінчився суворою карою для обвинувачених. Всіх
підсудних засуджено на тюремне ув’язнення і майже ніхто з них не зали-
шився живим. Усі вони, за вийнятком Черняхівських, пропали безвісти.
БОРОТЬБА ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА
1929-ий рік відзначається в Україні ще й тим, що в той час московська
влада почала загальний наступ на українське село. Саме тоді розпочалися
запровадження п’ятилітки і посилена акція у напрямі колективізації при-
ватних господарств. На Московщині колективізація відбувалася без великих
труднощів і там уже на початку 1930 року деякі околиці були сколективізо-
вані на 8О-9О°/о. Інакше було в Україні. Тут колективізація селянства
натрапляла на спротив, ішла дуже пиняво і, що найголовніше, відбувалась
з допомогою страшного терору.
Вже з 1928 року колективізація в Україні йшла впарі з т. зв. «розкурку-
ленням«, себто конфіскацією майна багатших і середніх селян, яких по-
московськи звали »кулаками«, а по-українськи — «куркулями®. «Розкурку-
лення® відбувалось, очевидно, на всій території т. зв. Совєтського Союзу,
але найбільш жорстоким воно було поза етнографічною територією Москов-
щини, зокрема в Україні.
Для акції «розкуркулення® московські большевики вислали в Україну
т. зв. 25-тисячників. Це були групи відданих большевикам людей, пере-
важно москалі з Тули, Ленінграду, Москви, Ґорького та інших московських
міст. До них прилучилися в деяких околицях України й свої яничари, члени
компартії. Саме ці 25-тисячники були головним інструментом Москви в
«розкуркулюванні® українського селянства та в колективізації України.
Вони запровадили страшний терор, конфіскували майно багатих і замож-
ніших селян, а їхні родини розстрілювали або вивозили на Сибір чи в
Московщину. Як приклад, подамо оповідання одного свідка про «розкурку-
лювання® села Нова Павлівка, Никопільського району, Дніпропетрівської
области.
5) Див. «Спілка Визволення України®, збірник ч. 1, Мюнхен, 1953.
ЖАХЛИВІ ЗЛОЧИНИ МОСКВИ
499
1928 року в цьому селі «розкуркулено» 13 господарств. Під час «розкурку-
лення» 4 родини десь утекли, а 9 вивезено. У них забрали все. На початку
1929 року »розкуркулено« 28 господарств. Більшість родин утекла, але
7 родин — разом 22 особи — вивезено вліті 1930 року. «Ранком 28 червня
1930 року, — розповідає очевидець, — нас відправили з Никополя на станцію
Павлопілля. Аж до посадки до вагонів, чоловіків тримали ввесь час окремо
від сімей. Коли почали садовити до вагонів, разом з чоловіками... вияви-
лось, що багато жінок покинуло своїх дітей. На гіркі докори батьків, жінки
з сльозами, під загальний плач та крики конвою, кричали: «Я їм рідна
мати. Я не повезу їх з собою туди, куди нас вивозять на певну смерть».
Людська мова занадто бідна, щоб передати ввесь жах трагедії цих нещасних
батьків та матерів, що мусіли самі, — з почуття материнської любови та
материнської відповідальности, — пустити у світ своїх власних, малих
дітей... До цього їх змусили вістки з півночі від першої партії розкулаче-
них. Дехто з них утік і розказував, а інші прислали листи і писали, що
майже всі діти вимерли в дорозі, вже на місці, їх викинено з вагону в сніг,
щоб іти ще сотні кілометрів у ліси і там самим собі будувати житлові
бараки.. .«в
Центральний московсько-большевицький уряд добре знав про всі ті події,
а коли ж вони набрали вже особливого розголосу, тоді намагався скинути
вину на місцеві органи влади і партії, як це бачимо зі статті Сталіна «Голово-
круженіє от успєхов», що була надрукована в «Правді» 2-го березня 1930
року. Після цієї статті багато селян, гадаючи, що московсько-большевицька
влада справді буде дотримуватися принципу добровільного вступлення в
колгоспи, а яких силою загнано до них, почало масово покидати колгоспи.
Місяць пізніше Сталін знову помістив статтю-інтерв’ю у «Правді» п. з. «Від-
повідь товаришам колгоспникам», де робить відворот і перестерігає селян
від утечі з колгоспів. Дещо пізніше в «Історії компартії Совєтського Союзу»,
що була апробована 1938 року Центральним комітетом, писалося таке:
«Виявилося, що було нарушено принцип добровільності в колгоспному бу-
дівництві. В деяких районах добровільність замінено примусом вступлення
в колгосп під загрозою «розкуркулення», позбавлення виборчих прав
І Т. П.«”.
Таке ствердження, хоч і фальшиве, бо ним московські большевики на-
магаються виправдати компартію і скинути з неї відповідальність за
злочини, є доказом того, яким способом запроваджувала Москва колективі-
зацію «в деяких районах», себто, передусім, в Україні. Ця колективізація
коштувала Україну дуже дорого. Під час «розкуркулення» і колективізації,
себто від 1929-го до 1932-го року, вивезено на Сибір або на північ Московщи-
ни до двох мільйонів українців, а до 300-500 тисяч розстріляно на місці
як «куркулів».
®) М. Вербицький: «Найбільший злочин Кремля», Лондон, 1952, стор. 37.
7)	«История всесоюзной коммунистической партии (большевиков)«, крат-
кий курс, Москва, 1946, стор. 293-294.
500
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Метою цієї операції була колективізація українського села, але сама ж
колективізація мала також свою, більш чи менш приховану, мету. Про це
досить ясно висловилась «Пролетарська правда®, що 22-го січня 1930 року
писала таке: колективізацією советська влада хоче «знищити цю соціальну
базу українського націоналізму, якою є селянська приватна власність®.
Але Україна бунтувалася, хвиля повстань потрясла країною. На жаль,
мало маємо відомостей про тодішні повстання в Україні, але знаємо, що в
1929-1930 роках у районі Білої Церкви, біля Києва, повстанці під командою
отамана Шпака напали на війська ҐПУ і представників московсько-больше-
вицької окупаційної влади. У вересні 1930 року вибухло повстання в
околицях Вінниці, а в червні того ж року — в багатьох районах Кам’янець-
Подільщини. В той саме час були розрухи в багатьох місцевостях Херсон-
щини, Волині, Дніпропетрівщини та Чернігівщини. Повстання на Чернігів-
щині розпочалося 1930 року в п’ятьох районах і здушили його спеціяльні
війська т. зв. «пролетарської московської дивізії®, що були прислані з
Москви.
Пізніше Москва призналася до труднощів, що їх вона мала під час
колективізації України. В цитованій уже «Історії компартії® написано таке:
«У наслідок помилок, зроблених партійними організаціями, та прямих
провокаційних дій клясового ворога, в другій половині лютого 1930 року на
тлі загальних безсумнівних успіхів колективізації, в цілому ряді районів
появились небезпечні прояви серйозного незадоволення селянства. Поде-
куди кулакам і їх агентам удалося навіть підбурити селян на прямі проти-
совєтські виступи«8.
ОРГАНІЗУВАННЯ ГОЛОДУ В УКРАЇНІ
Знаємо, що вже на початку літа, фактично від весни 1932-го до осені
1933-го року, в Україні панував страшний голод. Пригляньмося тепер, як
цей голод постав, себто, яким способом викликала його московська окупа-
ційна влада.
Ми вже згадували про те, що московсько-большевицький уряд зустрівся
в Україні з завзятим спротивом селянства. Одночасно в містах організува-
лись таємні організації, як Спілка Визволення України, Спілка Української
Молоді, а потім Український Національний Центр, викритий у 1931 році,
Українська Військова Організація, викрита на початку 1933 року, та інші.
Москаль Постишев, що прийшов на місце Каґановича правити Україною,
потім, 20 червня 1934 року, заявив, що «націоналістичні організації стали
незвичайно активні в 1931 і 1932 роках®. Це, певно, заалярмувало Москву і
вона постановила за всяку ціну завершити колективізацію, щоб таким
способом «знищити соціяльну базу українського націоналізму® і зламати
спротив українського народу.
8)	Там же, стор. 294.
ЖАХЛИВІ ЗЛОЧИНИ МОСКВИ
501
1931-го року врожай в Україні не був поганий, але в українських селян
відразу забирали хліб. Восени і взимку 1931-32 року московська окупаційна
влада в Україні розгорнула широку акцію за виконання пляну хлібозаго-
тівлі для «держави» і т. зв. «буксирні» та інші бриґади розсипалися по
українських селах шукати і забирати зерно, буряки тощо. «Комуніст» з
8-го грудня 1931 року (ч. 337) писав, що в Україну вислано понад 60 «буксир-
них» бриґад (3.000 людей) «допомагати виконати плян хлібозаготівлі», себто
забирати в українських селян увесь хліб. Ця ж газета нарікала, що покищо
«заготовлено» для держави тільки 75% хліба».
Це був початок великої трагедії. Насамперед «розкуркулено» заможніших
селян, потім — середняків. Селян силою загнано в колгоспи, всюди панував
терор, московські реквізитори грабували в селян все, що попало під руки —
забирали хліб, худобу, господарський реманент, городину тощо. В колгоспах
панували злидні, панувала повна безгосподарність і люди не хотіли витра-
чувати свої сили на безнадійній колгоспній панщині. Вже наприкінці зими
1932 року селяни не мали що їсти. Багато селян, особливо тих, що жили
недалеко кордону, намагалося втікати з московсько-совєтського »раю«. Яка
була, доля втікачів, довідуємося з тодішніх газетних повідомлень. Наприк-
лад, візьмемо повідомлення румунської преси.
Румунська газета »Діміняца« з 8-го лютого 1932 року писала: «Майже
кожного дня Дністер є тереном тяжких кривавих трагедій, в яких гинуть
десятки тисяч людей, забитих совєтськими прикордонниками. Дністер став
кладовищем для тих нещасних, що намагаються втекти до нас. Ось один з
випадків убивства на Дністрі. Минулої ночі большевицька стежа спіткала
біля села Серпень, що проти Бендер, громаду втікачів у той момент, коли
вони зійшли на лід. Між утікачами була одна жінка з дитиною на руках.
Прикордонники відкрили вогонь із рушниць і кидали на втікачів ручні
гранати... Жінку забито на місці. Інші втікачі, між ними один десятилітній
хлопець, втекли під градом куль на наш берег, де їх прийняли наші при-
кордонники. Труп жінки залишився на льоду, наші прикордонники не
можуть його забрати, бо він на совєтській половині Дністра, а совєтські
прикордонники не забирають його. Ворони вже клюють труп нещасної
жінки».
В другій половині лютого 1932 року румунська преса постійно повідомляла,
що на румунський бік з України втікає дуже багато дітей. «Кожний день
у районі Резини — писала одна з румунських газет 28-го лютого, — пере-
ходять Дністром десятки біженців з України. Недавно перебігли дві дівчин-
ки, одна 12, друга 14 років. Вони розповідають, що большевики недавно
забили їх батька, який був священиком у селі, а матір заслали на Сибір».
«Діміняцаж з 28-го лютого писала: «В ніч з 25-го на 26-те лютого відбулася
нова кривава драма на совєтському березі, напроти Бендер. Совєтські
прикордонники перехопили велику — може якихсь 100 людей — групу
9)	«Тризуб» з 27 грудня 1931.
502
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
втікачів, оточили їх і всіх винищили вогнем рушниць і гранатами. Стріли
і крики нещасних людей підняли на ноги все населення Бендер. Було
чути голоси дітей, жінок та мужчин, яких розстрілювали советські
прикордонники».
На румунський бік утікали також військові українці, вояки прикордонних
військ та кінних полків першої кавалерійської дивізії. Ці втечі були б,
мабуть, значно численніші, якби втікачі були певні, що румуни не віддадуть
їх знову в руки большевиків. Саме в той час були випадки, що румунсько-
советська комісія віддавала втікачів большевикам. Румуни виправдувалися
тим, що ніби бояться великого напливу большевицьких агентів, тому тих,
що їм виглядають підозрілі, віддають большевикам. Немає сумніву, що
найчастіше віддавали, мабуть, невинних людей10.
ПОЧАТОК ГОЛОДУ
Численні втікачі в місяцях лютому, березні та квітні 1932 року свідчать
про дуже важке становище українського селянства. Люди вже голодували,
а москалі далі забирали хліб. По селах вештались різні бригади, вишукували
рештки зерна й забирали. На весні 1932 року голод вже панував усюди, а з
початком літа люди почали вмирати.
Жнива наприкінці літа 1932 року по всій Україні були досить добрі, тільки
в двох чи трьох районах на півдні України виявився неврожай. Але все ж
таки жнива були гірші, ніж попередніх років, бо репресії московських
окупантів, «розкуркулення», вивезення численних селянських родин, зни-
щення худоби і колективізація мусіли привести господарство України на
край руїни. Москалі запевняли, що врожай дуже добрий, а Сталін на
початку 1933 року заявив, що він (врожай) навіть кращий, ніж був у 1931
році. Урядові джерела подають, що під час жнив у 1932 році в Україні
зібрано 807 міл. пудів зерна. Ця цифра мабуть зависока, бо таким способом
московські окупанти хотіли викликати враження, що хліба є доволі, отже
те, що забере «держава» не відіб’ється на засобах, нібито залишених на-
селенню на прожиток. Коли ж ні, тоді урядові цифри про забрану кількість
хліба в селян — фальшиві. За московсько-совєтськими даними, з України
забрано тоді 255 міл. пудів зерна, крім цього ніби зарезервовано ще 145 міл.
пудів для посівів. З того виходило б, що для прохарчування українського
населення залишено 407 міл. пудів хліба. Ясно, що стільки хліба вистачило б,
щоб прохарчувати 32 міл. жителів України, в тому понад 24 міл. селян.
Але так не було. Україна голодувала, селяни не мали що їсти і почали
вмирати з голоду. Напевно, тих 225 міл. пудів зерна, забраний Москвою,
а до чого вона сама признається, були б врятували життя щонайменше
п’ятьом мільйонам українців. На Московщині голоду не було, а в україн-
ських селах уже валялися трупи померлих з голоду селян. Не зважаючи
на це, московські окупанти зграєю налітали на українські села, далі шукали
зерна і забирали всі рештки хліба, що були залишились у селян. Українські
10) «Тризуб» з 20 березня 1932.
ЖАХЛИВІ ЗЛОЧИНИ МОСКВИ
503
селяни, рятуючи себе від голодної смерти, зривали на полі дозрілі колоски
зерна, тоді Москва оголосила 7-го серпня 1932 року закон про т. зв. «охорону
соціалістичної власности«. На підставі цього закону московські окупанти
суворо карали кожного, хто — рятуючися від голодної смерти — відважився
взяти щось на полі, хай би тільки кілька колосків зерна. Часто за цих
кілька колосків карали найвищою карою — розстрілом.
6-го грудня 1932 року т. зв. уряд совєтської України, що був послушним
знаряддям політики московського центру, поробив заходи, щоб ізолювати
деякі райони України, саме ті, де голод не опанував ще повністю усіх сіл.
Претекстом до ізоляції було те, що ті райони, мовляв, не вив’язалися з
накладеної на них кількости здачі хліба для держави. Таким чином в
ізольовані райони припинено висилку товарів, припинено тут державну й
кооперативну торгівлю, закрито державні й кооперативні маґазини (крам-
ниці), сконфісковано існуючі запаси, заборонено торгівлю продуктами першої
потреби, скасовано кредити і т. п.
Від весни до кінця 1932 року біля півтора мільйона людей в Україні
згинуло голодовою смертю. Але це не був кінець, а початок великої трагедії.
Москва виготувала справжній плян погрому України, погрому не тільки
вільного сільського господарства, а й української літератури й культури
взагалі. Тому, що »місії« Каґановича і Молотова в Україні в 1932 році не
дали Москві бажаних наслідків, вона на початку 1933 року післала в
Україну москаля Постишева, а з ним високого урядовця ҐПУ Валіцкого.
Постишев прибув в Україну з повновластями справжнього диктатора, а
Баліцкий став шефом ҐПУ в Україні.
Разом з Постишевом в Україну прибули десятки тисяч москалів, щоб
узяти в свої руки ключеві позиції в адміністрації та в усіх галузях еконо-
мічного й політичного життя країни. Потім Постишев сам звітував про
запроваджені зміни на різних постах в окупаційному апараті поневоленої
України. Між іншим, він заявив, що до жовтня 1933 року, себто до кінця
голоду, в українські села вислано »в загальному характері 3.000 керівних
робітників, що грали особливу ролю в запровадженні нових форм і метод
керівництва соціалістичним господарством. За минулий рік — продовжує
він, — було послано в колгоспи не менше 10.000 осіб, у тому числі на
постійну роботу в характері голів колгоспів, секретарів осередків і парторгів
колгоспів 3.000 осіб*11.
(Закінчення в наступ, числі)
*1) »Правда« з 24 листопада 1933.
504
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
т. ляхович
УКРАЇНА ПЕРЕД КНЯЖОЮ ДОБОЮ
ВСТУП
Наших істориків завжди притягали часи перед постанням Київської
Руси, де вони сподівались знайти багато відповідей на різні складні, дотепер
не розв’язані, питання і на які було тяжко знайти відповідь. З тих часів не
маємо власних писаних джерел. Ми шукаємо відомостей у чужих істориків.
Часом знаходимо і використовуємо ці відомості, але вони, здебільше, недо-
статні й неповні. Тому історики безрадні і мусять мовчати. Проте в тих
часах проживали на наших землях люди, будували оселі, провадили війни,
мали свій промисел, одним словом — творили власне життя, цивілізацію.
Через відсутність письмових джерел із тих часів основним джерелом
історичних дослідів стає, отже, археологія. В археологічній літературі цей
період нашої історії можна вважати, приблизно, за досліджений, хоч істо-
рична суть цієї епохи має ще багато темних сторінок.
В перших сторіччях нашої ери на землях між Карпатами й Чорним морем
жили слов’яни. Під час так званого великого розселення слов’ян південно-
східня частина їх оселилась на наших землях. Слов’яни заселювали терен
мирним способом, займали незамешкалі простори і творили своє власне
життя, побіч тубільних скитсько-сарматських племен. З часом слов’яни
входили в ближчі зносини з тубільцями, змішувались із ними і витворю-
вали нове суспільство, знане в історії під назвою анти.
Не можна погодитись з поглядами деяких істориків, начебто скитські
племена в Україні в перших сторіччях нашої ери зникли без сліду. Скити
влилися біологічно в слов’янські племена. Також не можемо згодитися з
тим, начебто скити не мали впливу на прибулих слов’ян. Вклад культури
скитських племен у слов’янську культуру відограв поважну ролю в еволю-
ційнім процесі творення нового народу. Можемо припускати, що автохтонні
етнічні групи, які злилися з слов’янською кров’ю у перших сторіччях нашої
ери, витворили окремий нарід. Проф. М. Грушевський зараховує цей нарід
до предків нашої української нації. Скити, а по них слов’яни, замешкували
наші землі впродовж сторіч, творили там свою питому цивілізацію, боронили
ті землі від зовнішніх ворогів і були автохтонами. Перебування інших
племен на українських землях, як готів, гунів, аварів, хозарів, мадярів
було переходове і тих племен не можемо вважати за автохтонів.
АНТИ В ПИСАНИХ ВІЗАНТІЙСЬКИХ ДЖЕРЕЛАХ
Назва анти вперше в історії з’являється в 4-му сторіччі нашої ери. В 6-му
сторіччі ця назва набуває загального вжитку у візантійських істориків
(Прокопій, Менандер) і вже широко знана в цілій Візантійській імперії.
Востаннє стрічаємо цю назву на початку 7-го сторіччя у Теофілякта. Це не
УКРАЇНА ПЕРЕД КНЯЖОЮ ДОБОЮ
505
означає, що анти перестали в той час існувати. Це тільки у візантійських
джерелах тоді вриваються всякі відомості про населення України.
Деякі сучасні історики (Гільфердінґ, Лямбін, Іловайський та інші) нама-
галися об’яснити назву анти і знайти її походження, однак безуспішно. М.
Грушевський розв’язує цю справу коротко і просто: — назва та, мабуть,
була дана цій групі населення якимись сусідами.
Коли йде про історію антів, то писані джерела подають мало відомостей.
Йордан оповідає, що король остготів, Вінітар, не хотівши підлягати гунській
зверхності, почав поволі відступати і, щоб показати свою відвагу, рушив із
військом на антів. У першій сутичці Вінітар був побитий. Але в другій —
він побив їх короля Вожа та для відстрашаючого прикладу звелів стратити
його самого з синами та 70 достойникамиї. Це мало статися під кінець 4-го
сторіччя.
Отже вже виразно маємо тут діло з антським володарем (»рекс«), що
розпоряджав організованими силами, з якими міг у першій сутичці навіть
побити Готів. Побіч короля виступає велика кількість військових старшин,
правдоподібно, начальників антських родів.
У 5-му сторіччі не занотовано жодних відомостей про антів, аж у 6-му
сторіччі історик Менандер знову подає відомості із часів воєн між антами
та аварами. По невдалих тих війнах — пише Менандер, — анти вислали в
посольстві до аварів свого визначного провідника Мезамира, щоб той ви-
купив із полону бранців. Менандер показує Мезамира як людину «красно-
мовну і відважну в словах«. Він поводився перед аварами загордо, що на
посла тоді було незвичне. Серед присутніх був один болгарин, який намовив
аварів, щоб Мезамира вбити, бож то впливовий чоловік серед антів і для
аварів може бути небезпечний. Менандер при тому подає прізвища батька
і рідні Мезамира. Той факт, що Менандер так докладно описує цю подію,
подаючи при тому й родину посла, вказує, що Мезамир походив із знатного
роду, знаного навіть Візантійській імперії. Візантійські історики відрізняють
антів від слов’ян. Як бачимо нижче, і археологічні розкопки також вияв-
ляють різниці між антами і слов’янами. Держава антів сусідувала з сло-
в’янськими племенами, з якими анти часто провадили війни. Як відомо,
сучасні російські історики уболівають над тим, що, мовляв, між братніми
племенами були війни... В дійсності це були війни між окремою державою
і межуючими осілими племенами. Анти, в порівнянні до інших слов’янських
племен, стояли на вищому ступені культури. В державі антів стрічаємо різні
верстви населення, від вельмож до бідних селян. Анти мали власний
промисл, провадили на велику скалю торгівлю з Римом, нагромаджували
великі скарби та мали власну політику у відношенні до сусідів. Візантія
рахується з мілітарною і політичною силою антів, ввесь час намагається
перетягнути їх на свій бік. І справді, у 6-му сторіччі історик Прокопій подає
відомість, що анти в той час зірвали зв’язки зі слов’янами, а візантійські
цісарі використали це і привернули антів до себе. З того часу анти є
союзниками Візантії.
і) М. Грушевський, І, 165.
506
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
КУЛЬТУРА ПОЛІВ ПОХОВАНЬ ЧЕРНЯХІВСЬКОГО ТИПУ
Нині археологія ствердила, що анти заселювали краї над середущим
Дністром, Бугом і Дніпром. Ще на початку цього сторіччйІВ. В. Хвойко
відкопав над середущим Дніпром культуру однакового типу і аж донедавна
не можна було усталити її приналежности та походження. Відкопані селища
і кладовища названо пам’ятками культури полів поховань черняхівського
типу. По довгих наукових дискусіях стверджено, що відкопані селища,
кладовища і рухомості належать до того самого типу, походження і часу та
становлять суцільність. Всі ці знахідки віднесено до антського періоду нашої
історії. Нині в Україні нараховується кількасот знайдених поселень антів,
але лише частину тих поселень археологічно досліджено (Жуківець на
Київщині, Привільне, Микільське над Дніпром, Леськів на Черкащині,
Іванківці над середущим Дністром та ін.).
Ще донедавно обмежувано культуру антів добою від 2-го до 5-го сторіччя.
Останні розкопки на Підкарпатті — в Ягнятині, Мартинівці, Россаві, Луці-
Врублівецькій, Псарах, Городницях та ін. — ствердили, що культуру антів
треба продовжити аж до 8-го сторіччя2 3.
МАТЕРІЯЛЬНА КУЛЬТУРА АНТІВ
Господарський розвиток антського суспільства був базований на ріль-
ництві. Характер і топографія селищ та кладовищ антської культури свід-
чать, що анти були осілим народом, зв’язаним із землею, яку вони обробля-
ли. При розкопках в Яготині знайдено наральники, а у Великих Вікнинах
знайдено серпиЗ. Про хліборобство свідчать також відбитки соломи на
шматках стінної облямівки будинків, відбитки полови на денцях горшків
та інше. Побіч хліборобства важливе місце в житті антів мало скотарство.
Відкопано низку кістяків різних домашніх тварин, а передовсім коней.
Особливе місце мало плекання коней, яких уживано не тільки в госпо-
дарстві, а й у потребах військових. Антська кіннота часто брала участь у
воєнних подіях 6-го і 7-го сторіч.
Хліборобство в Україні має довгу традицію і сягає до пізнього неоліту,
коли воно було вже головним зайняттям населення. До великого розвитку
дійшло рільництво в Україні в скитський період, а скити-орачі, які жили
на Правобережжі, на Покутті і в середній Наддністрянщині, передали знан-
ня хліборобства антам. Анти удосконалили хліборобство таким способом,
що до скитського дерев’яного рала, додали залізний наральник, який згодом
розповсюдився по всій території антів. Ще на початку антської доби зустрі-
чаються удосконалені скитські рала, які тільки розрушували землю, але не
підрізували трави. Таких дерев’яних рал можна було вживати лише в
2) Є. В. Махно: «Поселення Культури поховань черняхівського типу«.
3) М. Смішко: «Селище доби поховань у Великих Вікнинах», Археологія,
т. І, стор. 120.
УКРАЇНА ПЕРЕД КНЯЖОЮ ДОБОЮ
507
певних місцях. Вживання цих рал у цілиннім степу було неможливе.
Залізний наральник це ніж, подібний до лемеша пізнішого плуга. Рало з
наральником покраювало горішний шар ґрунту і також розрушувало його.
Впровадження цього винаходу в рільничу практику, спричинилося до
збільшення скількости і якости рільничих продуктів.
Рівночасно з розвитком рільництва витворилась промисловість, що ступ-
нево відокремилась в окрему галузь. Ремісники, до яких також долучилися
купці — обидві верстви не зв’язані з ріллею, — почали гуртуватися в
догідних їм місцях. Такі місця дали початок пізнішим містам.
Ввесь час удосконалювано процес виробу заліза з руди. З заліза продуко-
вано різного роду речі — частини кінської упряжі і кульбак (сідел), дверні
засуви й защіпки, скриньки, озброєння, мечі, шаблі, наконечники стріл,
кольчуги (дротяна сорочка) та інше. Ці речі вироблювано в кузнях.
Побіч обробки заліза важливу ролю відогравала обробка дерева. Ця галузь
промислу мала велике значення для формування всієї матеріальної куль-
тури антів. З дерева вони будували хати, будинки, дороги і мости. З дерева
вироблялись різні дрібні речі, призначені до хатнього вжитку. З дерева
робилося також вози й сани. На дереві виконувано різного роду різьблення,
прикраси й відзнаки. Ту саму ролю, яку в Єгипті, Греції чи Римі відогравав
камінь, відогравало в Україні дерево. Саме цей факт мав від’ємний вплив
на висліди археологічних студій. Дерево псується значно скоріше ніж ка-
мінь — і тому для археології пропало багато цінних речей, зроблених в ту
добу з дерева.
До окремої групи археологічних знаходів належать емалеві вироби. Най-
більший розквіт емалії на українських землях припадає на час від 4-го до
7-го сторіччя. В 4-му й 5-му сторіччях стрічаємо римську емалію, яка поши-
рилась на цілу Европу, а отже й на українські землі. Однак по упадку
римської імперії емалеве виробництво на українських землях продовжу-
валося й перетворилося в своєрідну антську індустрію. Емалію вживалося
до прикрашування різних речей. Серед них відзначаються фібули, дзер-
кальця, пряжки тощо. В середній Наддніпрянщині, здебільша на Право-
бережжі, знайдено ювелірні вироби, прикрашувані емалем.
Техніка емалювання була в тім, що на поверхні відлитих із бронзи речей
залишувалось неглибокі гнізда, в які насилувано скляний порошок і тоді
сильно його розгрівано. Стоплюваний скляний порошок укривав ці гнізда
тонким шаром яскравого емалю4.
До своєрідної промисловости антів належить ще ткацтво (льон, коноплі і
навіть кропива), виправа шкіри, вироби з кости, рогів та з каменя (жорна).
В. В. Хвойко відкрив у Києві рештки поганської святині з каменю, яка,
мабуть, належить антам.
Крім цього знайдено мистецькі речі звіринної тематики з часу від 6-го до
8-го сторіччя і яких походження й приналежности ще не усталено. Погляди
на походження цих виробів розбігаються. Німецький історик Б. Салін при-
4) Я. Пастернак, Археологія, 515.
508
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
писуе їх Готам. Більшість істориків ці знаходи в’яже генетично з виробами
мистецького звіринного стилю скитів. Є навіть думка, що то анти знайшли
ці речі в скитських гробах і наслідували їх мистецтво5.
Ці всі речі, знайдені на українських землях, становлять один окремий
комплекс і мають мало спільного чи подібного з предметами знайденими у
сусідніх країнах. Розуміється, до виробу тих речей треба було відповідних
знарядь, майстерень, які мусіли існувати.
Маємо ще й інші категорію знахідок із тих часів. Це речі імпортовані
ззовні чи будь-яким іншим способом прибулі на українські землі. Вони були
візантійського або римського походження. До них належить першою мірою
Перещипинський скарб®. Цей скарб складається з низки коштовних візан-
тійських речей. Деякі з них мають навіть і написи. Це ще побільшує істо-
ричну їх вартість. Особливе місце серед речей скарбу займає так зване
«Блюдо єпископа Патернаж. Згаданий єпископ це історична особа. Він був
у 6-му сторіччі єпископом у місті Тома (нині Констанца). »Блюдо« має ви-
різьблене ім’я єпископа, отже можна ствердити докладно час і місце похо-
дження цієї пам’ятки. Цей скарб включає також візантійські монети з 7-го
сторіччя. Постання цілого скарбу треба віднести до 7-го чи 8-го сторіччя.
РИМСЬКІ МОНЕТИ НА ТЕРИТОРІЇ АНТІВ
Надвижку збіжжя і промислові вироби антів вивозилося для продажу за
кордон, і тому тоді мав місце великий приплив грошей до країни антів.
Археологічні розкопки масово достачили скарби римських монет. Простір
поширення монет вповні покривається територією антів. Нині не може бути
сумніву, що римські монети в антів були в ужитку як грошевий засіб.
Найбільше знайдено римських монет на Поділлі, на Правобережжі та в
цілій Наддністрянщині. На Лівобережжі знахідки римських монет значно
рідші. На північ від Києва римських монет зовсім не стрічаємо. Саме таке
поширення римських монет відповідає географічним умовам, бож згадані
території межували з Данією, що була провінцією, створеною в 2-му сто-
річчі на території нинішньої Румунії. Ще донедавна під час праць на ріллі
селяни на Кам’янеччині знаходили римські монети з часів Антоніїв, які
вони називали «Івановими голівками», беручи бородаті обличчя імператорів
за зображення голови св. Івана Предтечі?.
Дівчата вживали тих монет як прикраси і майже кожна дівчина носила
зроблене намисто з монет. То були випадкові знахідки. Більшу кількість
монет знайдено аж у 94-х випадках, а деякі з тих знаходів мали аж понад
тисячу монет. Такі знахідки мали місце на Сінній площі в Києві, в Ольго-
пільському повіті, на Львівщині, в місці Ворочинського скарбу і т. д.
5) Я. Пастернак: Археологія, 515.
®) А. Бобринский: Перещипинский Клад.
?) М. Брайчевський: Археологія, ПІ, стор. 95 і 96.
УКРАЇНА ПЕРЕД КНЯЖОЮ ДОБОЮ 509
Монети ті припливали на територію антів як вислід широкозакроеної
торгівлі. Анти продавали римлянам збіжжя, за яке Рим платив готівкою.
Т. Момзен у своїй історії Риму наводить оригінальний напис на гробі рим-
ського полководця Плявтія Сільвана. Цей напис вихваляє померлого полко-
водця за його успішну діяльність у задунайських краях і за зниження ціни
хліба в Римі. Це сталося через те, що цей полководець вислав велику
кількість збіжжя з задунайських країв до Риму. Без сумніву, це збіжжя
походило з країни антів. З цього виходило б, що Рим не тільки був заінтере-
сований рільничими продуктами України, а був також, певною мірою,
навіть залежний від їх одержання. Найбільший приплив римської монети
припадає на час від 2-го до 5-го сторіччя. По упадку Римської імперії,
римські монети в Україні не з’являються.
МАЄТКОВИЙ СТАН АНТІВ
Розвиток торгівлі і промислу антів спричинив появу майнової нерівности
окремих суспільних верств. В. В. Хвойко в своїй праці «Поля погребений в
среднем Приднепройьє« (1901), описує висліди археологічних праць на терені
Черняхівського кладовища. Похоронний інвентар, який зібрано там, дав
цікаві дані до ствердження майнового стану антів. Розкопки цього кла-
довища виявили, що одна чверть гробів не мала жодних додаткових речей,
а решта гробів мала низку додаткових речей — коштовні металі, скляний
посуд, монети та інше. Велика кількість тих речей була імпортована з-за
кордону, а монети були римського походження. Висновок з того, що одна
чверть населення була бідна, а решта багата. Монети в гробах знаходимо
аж до 5-го сторіччя, а від 6-го їх вже не знаходиться.
В антському суспільстві витворились три окремі верстви: рільники, ре-
місники й купці та військо-дружинники. Тут існувала змога переходу з
одного стану до другого. Тому кількісний склад станів мінявся. З розвитком
промисловости й торгівлі почався процес поповнення цих галузів з інших
верств. Не маємо жодних слідів, які вказували б на існування окремих
замків антських князів чи вельмож. Усі городи — резиденції князів —
постали в часи Київської Руси, себто — від 9-го до 13-го сторіччя. В розко-
паних могилах знайдено похованих князів побіч звичайних людей. Це
дозволяє припускати, що князі й вельможі жили разом з поспільством у
тих самих селищах. Стрій антських князів і достойників не різнився від
строїв пересічних антів. Строї князів і достойників відрізнялися тільки
відзнаками й коштовними прикрасами.
Візантійський історик Прокопій пише, що анти жили в бідних хатах-
ліп’янках. Цього, одначе, не треба брати дослівно. Анти будували хати з
того матеріалу, який мали в себе під рукою. Будівельний камінь був в
достатній кількості в самім Середземномор’ї, а транспортування цього ка-
меню на Україну було неможливе. Дерев’яні будови антів видавалися вбо-
гими в порівнянні з кам’яними спорудами Середземномор’я. В зв’язку з цим,
можемо збити загальну опінію про антів, начебто житлова гігієна в них була
510
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
занедбана. Вдержати велику чистоту на чорноземі України було значно
тяжче, ніж в краях піскових чи каменистих.
Пересічно, в одній оселі антів було около 25 хат, в яких могло жити не
більше як 120 людей. До хат прилягали теж прибудівки для домашніх
тварин, ями для переховування збіжжя тощо. Такі оселі звичайно огоро-
джувано плотом. На прикінці 7-го сторіччя декотрі з тих осель почали
перетворюватись на міста. Цей процес тривав аж до часів Київської Руси.
Таке селище поступово втрачало характер рільничий і набирало характеру
оселі торговельно-промислової. Клясичним прикладом е Київ, де цей процес
почався вже наприкінці 6-го сторіччя. Чималу ролю в цім процесі відігра-
вали вже варяги.
Охота до нагромаджування скарбів і відтак збагачування була загальним
явищем серед антів. Маємо декілька писаних джерел, які підтверджують це.
Історик Прокопій оповідає цікаву подію, що сталася з певним бранцем
Хілбудієм, якого якийсь ант купив від склавінів (слов’ян), маючи на меті
перепродати невільника й тим заробити гроші. Цей ант брав Хілбудія за
римлянина. Однак покупець дуже розчарувався, коли Хілбудій по прибутті
в країну антів заявив, що він ант, а не римлянин. Згідно з тодішнім
звичаєм покупець мусів звільнити Хілбудія й пустити його на волю, втра-
тивши при тім гроші, що заплатив за нього8. Іншу подібну згадку знахо-
димо в Івана з Ефезу. Цей автор пише, що анти стали багатими, мають
золото й срібло, табуни коней та багато зброї®.
Зрозуміло не всі анти були багаті. Одначе майновий стан антів не був
нижчий від майнового стану скитів, про яких маємо докладні відомості як
у Геродота, так і з вислідів археологічних розкопок. Той факт, що у гробах
скитів знайдено значно більше золота, ніж у гробах антів, можна пояснити
тим, що скити не розуміли як слід вартости золота. Скити вимінювали
всякі дешеві грецькі вироби (напр., дзеркальця з Ольвії) за золото, якого
велику кількість мали різні уральські й надволжанські племена. В часи
антів цей обмін товарів на коштовні металі вже не існував.
На підставі тих відомостей можемо ствердити, що антське суспільство
було під оглядом матеріальним зрізничковане. Існувала приватна власність,
що була дідична й переходила з роду в рід.
Маємо також відомості про існування невільництва в часи антів. Прокопій
своїм оповіданням про Хілбудія подає, що існував лише один рід невільни-
ків, а саме — бранці. Не маємо жодних джерел, які б стверджували існу-
вання невільництва дідичного чи клясового, як, напр., у Спарті, Атенах
чи в Риме Той самий Прокопій у своїй праці »Про війни з ґотами< пише,
що спочатку анти вбивали полонених, а згодом почали брати їх у полон й
перемінювали на невільників. Кількість таких полонених невільників ся-
гала до десяти тисяч, а торгівля невільниками стала важливим джерелом
8) М. Грушевський: »Історія України Руси«, т. І.
•) Вестник Древней истории, 1941, 252. (Цитати взяті з праці М. Брайчев-
ського, Археологія, III.).
УКРАЇНА ПЕРЕД КНЯЖОЮ ДОБОЮ 511
прибутку й збагачування. Невільників тих використовувано першою мірою
для праці на ріллі.
КЕРІВНА ВЕРСТВА АНТІВ
У візантійських істориків знаходимо відомості про те, що анти мали
королів, князів і шляхту. В 4-му сторіччі королем антів був Бож, який
боровся проти Готського короля Вінітара і згинув разом зі своїми 70 достой-
никами. Візантійські історики подають також імена антських королів-князів
(Пірагаст, Даврід, Ардагаст, Мусокій та інші). М. Ю. Врайчевський подає
досить цікаву аналізу назви Мусокій. Він уважає, що назва та є ідентична
з назвою Макосій, яку то назву мали Крем’янецькі князі. Отже рід їх мав би
сягати ще часів антівЮ.
Це дуже сприятлива теорія для доказу, що анти були предками нашої
української нації...
Війни, які анти провадили з Візантією і слов’янами, мали характер
організованих військових виправ, у яких брало участь вишколене й відпо-
відно озброєне військо-дружинники, зі своєю командою і цілим військовим
помічним апаратом. Не ціле населення брало участь у війнах, як це бачимо
в інших слов’янських племен того часу. В антів кожна верства мала своє
заняття. Рільники працювали на ріллі, ремісники — в своїх майстернях, а
дружинники воювали. Кожна ділянка праці давала підставу існування у ній
затрудненим, а війна давала дружинникам і князям також можливість
скорого збагачування. В Рудках і Гриневі відкопано кладовища, де були
поховані тільки воякиН.
Поховання тих кладовищ відрізняються від звичайних могил наявністю
в них предметів озброєння. Подібні кладовища знайдено також коло Ка-
м’янця Подільського й Вінниці. Озброєння з усіх тих кладовищ є ідентичне.
Армія антів мала бути велика, бо історичні джерела подають, що в руках
антів одного разу було десять тисяч полонених. Щоб утримати таку велику
армію та керувати нею під час війни чи походів, треба було справжньої
військової організації й належного проводу.
Військо-дружинники разом з князями становили еліту антського су-
спільства й вони мали упривілейоване становище в антській державі.
ПАМ’ЯТКИ 3 8-го Й 9-го СТОРІЧЧЯ
Цей період нашої історії є найменше опрацьований з причин браку
джерел. В той час антська держава перестала існувати як політична сила,
а тим самим візантійські історики перестали інтересуватись антами. Однак
мусимо прийняти як історичну дійсність, що в той час уже існував Київ, як
осередок східньої торгівлі й нової виростаючої політичної сили. Цей осередок
Ю) Археологія, том 7, стор. 32.
її) М. Смішко: »Культури вчеснеґо окресу епокі цесарства Жимскєґо в
Малопольсце«, 1932, 24-64.
512 ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
вже в 9-му сторіччі був знаний купцям всього тодішнього світу. До Києва
з’їжджалися купці. Для них Київ був містом, де можна було вимінювати й
продавати свої товари, де можна було вигідно перечекати несприятливі
пори року, щоб потім далі рушити в путь. Кияни ставились до тих купців
прихильно, бож вони черпали великі зиски з тої торгівлі. Між купцями
можна вже було стрінути й вар’ягів, яким належить винайдення «шляху з
Вар’яг у Греки». Це був водний шлях з Балтицького моря і далі Дніпром,
через Київ й Чорне море, аж до Константинополя. Не дивно отже, що Київ
вже в 10-му сторіччі підноситься до величини й ролі другого Царгороду.
А які ж _є початки Києва? Археологічні розкопки на терені Києва не
дають нам достатньої відповіді на питання, коли постав Київ і який був
його початок. Археологія ще не розвіяла мітичного переказу з 6-го сторіччя
про трьох братів Кия, Щека і Хорива та їх сестру Либедь, як засновників
Києва, а історики в своїй безрадності часто повертаються до тих мітичних
постатей, що про них нам переказав Нестор. Мабуть археології ніколи не
вдасться цього осягнути, бо це є неможливе. В історії заснування Києва не
можна шукати аналогій з західньоевропейськими містами, які поставали з
римських військових таборів, або з містами, будованими в пізнім середньо-
віччі на праві Магдебурзькім. Київ розвинувся з пересічного поселення, яке
зустрічаємо густо на Україні від початку першого тисячоріччя нашої ери.
Україна антів не знала міст чи оборонних центрів. Ми зустрічаємо численні
оселі антів переважно над ріками чи балками. Ці оселі не були захищені
від зовнішніх ворогів. Антів боронило власне військо. Київ на початку
першого тисячоріччя являв собою власне таку пересічну антську оселю.
Зібрані матеріали при археологічних розкопках Києва — на Андріївській
горі, на Киселівці, на Подолі, на Берестові, в околиці Лук’янівки, на Львів-
ській площі і т. д. — не різняться від речей знайдених в інших пересічних
оселях антів. Ці знаходи стверджують, що Київ був замешкалий безпере-
ривно, починаючи від першого сторіччя нащої ери.
Під кінець 6-го сторіччя на Старо-Київській (Андріївській) горі, в центрі
сучасного Києва, постав замок. Був це великий двір — осідок князя і його
найближчого оточення. Археологічні розкопки дають змогу досить докладно
вивчити й описати цей замок, що вибився на провідне становище над
межуючі поселення: Киселівку, Щековицю, Поділ та інші. Цей замок відіграв
вирішальну ролю у перетворенні Києва на найбільший торговельно-проми-
словий і адміністративний центр Східньої Европи. Довкруги замку вироста-
ли оселі ремісників і купців, які тяглися до замку, а не бувши зв’язані з
землею, шукали побіч того замку охорони від ворогів. Промислово-торго-
вельний центр із південної України переноситься до Києва. Давніші грецькі
колонії на чолі з Ольвією занепадають, а замість них підноситься новий,
власний центр — Київ.
Археологічні розкопки пам’яток з 8-го і 9-го сторіч по всій Україні ви-
являють різноманітну зброю, мечі, кінську упряж, кольчуги (дротяна со-
УКРАЇНА ПЕРЕД КНЯЖОЮ ДОБОЮ 513
рочка) й інші речі. Усі ці знаходи в’яжуться генетично зі знахідками часів
Княжої доби та становлять одну цілість. Бони призводять до висновку^ що
хоч в дану добу держава антів, як політична сила, вже не існувала, та
проте життя на українських землях розвивалося нормально, а бракувало
тільки верхівки, яка могла б це життя зорганізувати й створити знову
сильну державу, що сталося пізніше, саме в часи Київської Руси.
ЗАКІНЧЕННЯ
Історичний розвиток північних груп східніх слов’ян ішов іншим, повіль-
нішим шляхом. Завдяки зносинам із Римом і Візантією, антська держава
піднеслася значно вище супроти згаданих груп слов’ян. Різниця у розвит-
кові культури південно-східніх і північно-східніх слов’ян виразно зазна-
чена. Цієї різниці не встані затерти навіть сучасні совєтські історики і
археологи. Тому при розгляді археологічних пам’яток антів проблема похо-
дження ранньослов’янських племен, предків українського народу, розв’язу-
ється сама собою.
Період антів це визначний етап тільки історії України, а зв’язувати його
генетично з процесом еволюції всіх слов’ян суперечить висновкам археоло-
гічних й історичних наук.
Ми не можемо говорити багато про духову культуру антів. Археологічні
розкопки відслоняють нам похоронні звичаї. Однак, без сумніву, їх духова
культура не обмежувалася тільки тими звичаями. Коли візьмемо до уваги
їх сильно розвинену торгівлю, промисел, військовість — то мусимо при-
пускати, що в них, побіч матеріальної культури, існувала й духова культу-
ра, яка охоплювала усі ділянки їх щоденного життя.
В Україні є ще багато невідкопаних археологами могил. Мабуть, жодна
країна світу не є так густо вкрита могилами, як наші землі. Вони збері-
гають у собі ще багато непросліджених таємниць. У зв’язку з удосконален-
ням археологічних метод праці, застосованням хемічних метод в усталю-
ванні часу знайдених речей, можемо сподіватися, що майбутнє принесе нам
ще багато нового матеріялу. Можемо бути певні, що в майбутньому археоло-
гія відкриє нову епоху нашої історії, епоху багату на величаві події наших
предків, епоху, що продовжить нашу історію й поставить її на рівні з
іншими державами, які існували і розвивалися на цілому європейському
континенті в тому часі.
514
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
І. СВІТ
суддалд українцями в чіті
(1923-1924 РОКИ)
(Закінчення, 3)
На весні 1923-го року, перед Великоднем, прийшла неждана новина для
в’язнів. У камері з’явився слідчий і оголосив, що більшість українців буде
звільнена, але до часу судової розправи, що відбудеться пізніше, вони
не матимуть права виїхати з Чіти. Новина ця розхвилювала всіх, бо ніхто
не знав, кого звільнять, а кого ні.
Через кілька днів після візити слідчого, значна група українців була
звільнена*, між ними були всі українці з міста Чіти та околиць. З заарешто-
ваних у Владивостоці та Микольську в’язнів у тюрмі залишились: Ю. Мова,
П. Горовий, М. Пирогів та три-чотири інші. Це звільнення допомогло двом
українцям, П. Яхнові та Левандовському, втекти до Манджурії.
Після Великодня був звільнений і М. Пирогів, але з інших причин.
Управління лісів Забайкалля потребувало спеціаліста і ДПУ дало дозвіл
узяти Пирогова на цю важливу посаду, без права бути йому членом проф-
союзу. В червні 1923 року М. Пирогів перебрав обов’язки управителя
далекосхіднього лісництва. Вийшла якась чудернацька справа — політич-
ний в’язень на високій державній посаді.
Тим часом звільнені українці спочатку бідували, поки Нечипоренкові
вдалося знайти мешкання на передмісті та зорганізувати спільне життя
(обідку). За гроші, що їх мали деякі товариші, накуплено харчів для всіх
і так разом якось давали собі раду. Трохи харчів діставали від знайомих
у місті й також ділили між собою.
Це спільне життя існувало аж до часу, коли кожний із них знайшов собі
працю і квартиру. Треба підкреслити, що ініціятива Нечипоренка дуже
багато допомогла зберегти українську групу, особливо пережити критичні
дні після звільнення із в’язниці. Всі українці, що були під судом, проживали
досить спокійно до половини грудня 1923 року, коли-то в газеті »Дальне-
восточньїй путь« появилася вістка, що до Чіти приїздить із Москви спе-
ціальна сесія Верховного суду, яка має розглянути справу далекосхідніх
українських організацій. Тоді ДПУ знову швидко зібрало всіх українців
до в’язниці.
Через два-три дні українські в’язні дістали акт обвинувачення і пові-
домлення, що кожну групу з 5-6 в’язнів буде захищати двох адвокатів.
Микольська група дістала адвоката Малиха та молоду юристку Рубінштейн.
*) Група, згідно з вироком суду (частина »приговору« т. 3), була звільнена
7-го квітня 1923 року, але Стрельбицького звільнено аж 7-го серпня 1923 р.
СУД НАД УКРАЇНЦЯМИ В ЧІТЇ 615
Цікавим було те, що в українській камері примістили також благовіщен-
ського єпископа — Інокентія.
Перед початком розправи українцям було дозволено бачитися зі своїми
оборонцями. Було багато хвилювань, бо кожний в’язень був перевантажений
думками, що та як говорити, щоб не погіршити своєї долі. Перед відходом
з камери на судову розправу, кожного українського в’язня благословив
єпископ Інокентій.
Вранці всіх в’язнів повели до міста, де був будинок суду. Приємною
новиною, що піднесла настрій в’язнів, було те, що конвоїри, як виявилось,
складалися з українців-новобранців, які добре ставилися до в’язнів і навіть
дозволяли забігати по дорозі до крамниць купити тютюну. Вони не заборо-
няли в’язням і розмовляти між собою і не раз навіть кидали підбадьоруючі
слова: »Та вам нічого не буде, це тільки одна програмка...«
Першого дня розправи зачитано текст акту обвинувачення, допитувано
кожного про різні особисті дані та полагоджувано інші формальності. Під
час перерви в’язням дали обід — хліб та окріп. Але публіка, що прийшла
До суду, принесла з собою харчові клунки і конвоїри передали їх підсудним.
Зацікавлення розправою серед населення було дуже велике, бо часописи
кожного дня подавали звідомлення про її перебіг. Особливо багато звідом-
лень подавав часопис »Дальновосточньій путь« (витинки з якого про судову
розправу ми мали у своїм розпорядженні, — І. С.).
Присутня на розправі публіка ставилась до обвинувачених із симпатією,
що не раз виявлялось під час двотижневого процесу. Про ці симпатії публі-
ки свідчить і те, що підсудні ввесь час одержували від неї харчові передачі.
Головою суду був Матвеєв, спокійна, без амбіцій, безстороння людина.
Члени суду — робітники, що цілий час майже мовчали, поставивши під-
судним ледве з десяток запитань. Прокурор Стрижевський, «здається з
поляків*, як каже М. Пирогів, був досить гострий, часом аж до абсурду.
Але, на щастя підсудних, у найбільш критичний момент, коли він говорив
свою обвинувальну промову, упав від паралічу на долівку і його винесли
з судової залі. Більше він не повернувся.
Під час процесу, голова суду погодився дати перекладача для української
мови. Такий перекладач з’явився на другий день судової розправи, але при
першій спробі перекласти один документ з української мови на російську,
він виявив своє повне незнання. Слово «негайно* переклав на »обязательно«,
що викликало сміх не тільки підсудних, а й червоноармійців-конвоїрів і
публіки. Тоді голова суду запропонував підсудним обрати офіційного пере-
кладача з-поміж себе. Обрали В. Кийовича, що дуже ретельно виконував
цей обов’язок аж до кінця цілого процесу.
Оборонці підсудних вели свою справу досить добре. Молода юристка
Рубінштейн так напала на прокурора, що голова суду закликав її до поряд-
ку. Охорона (конвоїри) і публіка ставали на бік оборони і заля гуділа від
апльодисментів. Голова суду не раз погрожував публіці, що дасть наказ
усунути її з судової залі, але цього не сталося.
516
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Слабою стороною оборонців (адвокатів) було те, що вони часом уживали
таких аргументів, які не були згідні з нашим національним »вірую«, але
українці тут нічого не могли зробити. Оборона своїми аргументами нама-
галася звільнити всіх обвинувачених.
Такі сприятливі умовини дали можливість підсудним морально віджити
і навіть перейти у наступ, захищаючи себе. Лідери підсудних — Ю. Мова,
П. Горовий, В. Кийович, В. Козак та інші — робили прокуророві джерельні
справлення, підкидаючи документи як неправдиві або непов’язані зі справою
підсудних, а потім Кийович заявив, що суд зобов’язаний мати офіціального
перекладача для української мови.
Коли відійшов прокурор Стрижевський, суд уважав за справедливе
рішення усунути і правних захисників підсудних. Тоді українці опинились
віч-на-віч із судом. Ці нові обставини значно облегшиди становище, бо
підсудні були добре підготовані та обізнані зі своїми справами, а склад суду
не був на висоті свого завдання.
Українські лідери не тільки добре захищали себе, вони кілька разів
заявляли, що саме вони відповідальні за всю українську політично-громад-
ську діяльність і перебирають на себе всі найтяжчі обвинувачення, що їх
висуває суд.
Кілька днів перед кінцем процесу до в’язниці приїхали офіціальні обо-
ронці підсудних і почали намовляти їх підписати листа, в якому було
визнання власної вини, бо... »ми не знали дійсної правди, помилялись, і
просимо справедливий пролетарський суд помилувати нас«. Причиною для
такого листа було нібито те, що — як твердили адвокати — може бути
багато засудів на кару смерти.
Треба згадати, що в часописі «Дальневосточньїй путь« та в інших, під час
процесу появлялися статті та листи, в яких автори — нібито від імені
робітників — вимагали вищої кари для підсудних за «зраду батьківщини®
і співпрацю з »реакцією-контрреволюцією«. На цей гачок зловилась частина
підсудних і підписала такого покаянного листа, що був надрукований у
часописах.
На жаль, текст того листа не зберігся. Не знаємо також прізвищ тих, що
підписали його. М. Пирогів (автор спогадів) каже, що тільки Микольська
група (М. Пирогів, Чорній, Никитенко) та Корсунь із Владивостоку відмо-
вилися підписати прохання-заяву. Ми не можемо сказати в тій справі
більше, хіба тільки висловити припущення, що не підписали й Кийович
та Мова, але це (припущення) побудоване тільки на нашім персональнім
знанні цих людей.
Цікаве те, що українці перед судом робили такі ствердження: «...Виїзна
сесія Верховного суду РСФСР не має права їх судити, бо тоді совєтської
влади на Далекім Сході не було, а були уряди — Сибірський, «Всеросій-
ський® адмірала А. Колчака, отамана Г. Семєнова та братів Меркулових.
Навіть якщо українська діяльність шкодила владі, то і в такому випадку —
СУД НАД УКРАЇНЦЯМИ В ЧІТІ
517
вона шкодила не совєтській владі, а комусь іншому. Тому українці не
вважають себе за винуватих».
Суд опинився у дуже прикрій ситуації: фактично він не мав за що
судити, але з Москви був наказ перевести розправу так, щоб українців
покарати. Тому заява-лист підсудних про визнання »своєї вини« була для
суду прекрасним виходом з дурного становища: українці самі визнали себе
винуватими, але »милосердний« пролетарський суд не бажає пімсти над
своїми ворогами ...
Коли суд оголосив цю »заяву« підсудних, Микольська група вимагала
від голови суду оголошення також списка тих, хто розкаявся і підписав цю
«заяву». Список оголошено і «публіка вітала цей акт гарячими оплесками».
На другий день у місцевих часописах був надрукований цей лист за
підписом частини підсудних. Одночасно були коментарі, в яких писалося, що
«банда зрадників, провокаторів, японських і семєновських вислужників (?),
політичних шахраїв — визнала себе винуватою, коли фактами і документа-
ми приперли її до стіни... але пролетарська влада не потребує помсти...«
Під час обідової перерви, червоноармійці принесли підсудним часописи з
цими статтями й тоді всім стало ясно, як суд знайшов собі вихід з дурного
становища та що процес уже закінчується.
13-го січня 1924 року засідання суду відбувалось цілий день, бо багато
часу забрали останні заяви обвинувачених. Більшість заяв підсудних була
коротка і кінчилася словами — «винуватий, але прошу ласки та милости«.
Мова говорив дуже мало й обережно, але заявив, що коли «суд знаходить
якусь вину, то винуватий він один, як голова Далеко-Східнього Україн-
ського Секретаріату». Таку ж заяву склав і Козак.
Цікава й змістовна була заява В. Кийовича. Він зробив аналізу ідеології
цілого українського руху, навів багато важливих історичних фактів і на
закінчення заявив: «Мене не можна обвинувачувати в тому, що я українець,
як не можна обвинувачувати москвина в тому, що він москаль». П. Горовий
читав свою заяву з писаного тексту.
Формальності для закінчення процесу продовжувалися аж до 9-ої год.
вечора, коли склали свої заяви останні підсудні. Тоді суд пішов на нараду,
а підсудних перевели до окремої кімнати, де була охорона в’язнів —
червоноармійці. До підсудних заходили також українці з публіки з різними
харчами для них — смаженим м’ясом, пиріжками, цукерками тощо. Червоно-
армійці принесли окріп у казані й у такій «приятельській обстановці» всі
чекали вироку про долю підсудних.
Незадовго до півночі обвинувачених покликали до судової залі. Прийшов
суд, голова суду тримав у руках текст присуду. Всі посідали на свої місця.
Не зважаючи на пізню годину ночі, в залі було багато сторонніх глядачів.
Панувала тиша. Голова суду читав акт обвинувачення, а потім перейшов
до самого вироку, починаючи з П. Горового. Коли він прочитав, що Петро
Горовий присуджується до вищої міри кари — розстрілу, годинник раптом
518
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
почав бити години. Була північ, читання зупинилось. У цей мент П. Горовий,
вдарений присудом, ледве тримався за поруччя.
Але годинник ударив останній раз і голова суду почав читати далі:
»... але беручи до уваги його каяття у своїх злочинах перед пролетарським
судом, вищу міру кари замінюється йому на десять років позбавлення
свободи...« Ці слова викликали в усіх присутніх велику полегшу. Решта
вироків були вже читані без драматичних моментів.
Частина засуджених, тому, що було кілька оголошених амнестій і їм
зараховано перебування у в’язниці чи під арештом до часу судової роз-
прави, була відразу звільнена таки судом.
Після закінчення читання вироку, публіка, особливо червоноармійці,
привітали легкі вироки висловами радости й апльодисментами. Звільнених
випустили, а засуджених забрали до в’язниці.
Так закінчився 14-го січня 1924 року одинокий судовий процес над
українцями Далекого Сходу.
З кількості біля 200 заарештованих українців на Далекім Сході, тільки
24 в’язні пішли під фактичний суд. З них 14 були засуджені, а решта визна-
на невинними. Крім цього двох в’язнів, як ми вже згадували раніше,
втекло до Манджурії. Потім майже всі українці були знову арештовані.
Багато з них опинилось на засланні, чимала частина була депортована з
Зеленого Клину або засуджена і заслана туди, звідки вже не було повороту.
Під впливом різних подій того часу, що відбувалися на Далекім Сході та
на терені самої Зеленої України, під тиском значного напруження у взаємо-
відносинах московсько-совєтської держави з іншими державами та непев-
ного внутрішнього становища (хиткість совєтської адміністрації, недостача
фахових кадрів, неспокій на Сибіру) — Москва мусіла рахуватися з настроя-
ми населення, особливо селянства, що — як ми вже згадували — ставилось
до комуністів вороже. Тому й присуд суду в Чіті був досить лагідний і
українці вийшли з нього не дуже тяжко.
Також і в Україні відбувалися події, які примушували московсько-
совєтську владу бути обережною у національних питаннях підбитих народів.
В Туркестані був сильний рух т. зв. бахмачів-узбеків. У наступних роках
Москва, під тиском Києва, була примушена піти на уступки для україн-
ського населення на Далекім Сході; вона дозволила на землях Зеленої
України провести українізацію у чотирнадцяти районах цілої адміністрації,
шкільництва і т. п., що більш-менш ішло по лінії постанов колишньої
конституції Далеко-Східньої Республіки.
Цей період загравання Москви з українським населенням протягнувся
аж до кінця 1932-33 років, коли знову почалось обмосковлення у шкіль-
ництві та адміністрації. Українську мову викинено з адміністративного
вжитку, видавництва ліквідовано, в тому й часопис «Соціалістична пере-
будова», що виходив у Хабаровську.
Цікаві дані часом появлялися і в іншому часописі — «Тихо-океанськая
звезда«, що виходив також у Хабаровську. Це був офіційний орган
В першому ряді (зліва на право): Орлик, Киселиця, Жук, Стрельбицький, Ковтун, Новицький,
Шкляренко, Лемішко та? В другому ряді (сидять, зліва на право): Ткалич, Кутенко, Юрій
Глушко-Мова, полк. Стешко, І. Тадзиман, Макаренко, М. Коблянський.
Владивосток, фото з 26 січня 1920 р.
СУД НАД УКРАЇНЦЯМИ В ЧІТІ_____________519
520
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Дальревкому, в якому появлялись і нотатки про українське життя не тільки
на Далекому Сході, а також і на Україні, або були посилання на часопис
«Соціалістична перебудова*. Про «Тихо-океанськую звезду« згадується і в
статтях «Червоного Шляху*, що появлявся у Києві. Редактором «Тихо-
океанської звезди* був Кость Новицький, колишній меншевик та член
українських організацій у 1917 році у Владивостоці, визначний журналіст
та редактор іншого часопису після революції — «Далекая окрайна*, в якому
довелося деякий час працювати і авторові цієї розвідки. 1926 року в Києві,
у Державному Видавництві України, появилась була більша книга п. з.
«Українці Далекого Сходу*, автором .якої був Новицький, але не знаємо,
чи це той самий.
Судовий процес у Чіті над українцями має для нас велике моральне і
політичне значення, бо він нотує важливість українського питання на
Далекім Сході, подає — хоч і в перекручених совєтських джерелах — про
існування української ідеї та прагнення українців Далекого Сходу створити
свою державність і свою владу на Зеленій Україні. Отже, підтверджує
наші права на ці землі. Крім того, як уже було підкреслено, це був одинокий
політичний процес, що його провела московсько-большевицька влада на
азійських теренах і він залишиться для нас і вільного світу історичним
документом.
Єдність ідеї і спільність у боротьбі за незалежність України та її колоній,
це документ часу, засвідчений нашим ворогом, Москвою, в актах чітинського
процесу, що його провела спеціяльна сесія Верховного суду РСФСР, яка
приїхала для того з Москви.
Наприкінці згадаємо, що потім до Манджурії дісталися П. Горовий та І.
Смульський, а Юрій Мова, після років заслання, був приїхав до Києва, де
його за німецької окупації зустрічали кількох українців, між ними і Є.
Гуменна, як про це вона сама писала (Див. стаття Л. Биковського про Юрія
Мову-Глушка в жур. «Нові дні*).
Окремо подаємо текст вироку у Чіті.
Присуд
«Ім’ям Російської Соціалістичної Федеративної Совєтської Республіки,
Судова колегія Далекосхіднього відділу Верховного суду Республіки, в
складі голови т. Е. М. Матвеєва, членів — т. Т. Р. Карелова і Я. Ф. Яковлева,
розглянула у Чіті на відкритім судовім засіданні від 5-го січня до 13-го
січня 1924 року, при прокурорі т. С. Стрижевськім та захисниках гр.
Дистлер, Малих, Сиромятників і Рубінштейн, справу членів української
організації на Далекім Сході: Мови-Глупгка, Горового та інших; стверджує,
що:
Зараз після жовтневої революції українська інтелігенція на Далекім
Сході, щоб піддержати контрреволюційні сили стала орієнтуватися у своїх
СУД НАД УКРАЇНЦЯМИ В ЧІТІ
521
політичних діях на Скоропадського і Петлюру, почала організацію україн-
ських національних у групувань, Громад (лінейних Рад), спочатку в містах,
а потім і на великих залізничних станціях та в селах. Вказані Громади і
«лінейні Ради« потім об’єдналися в «Окружні Ради«, а останні — в «Обласні
Радив;
Згодом, на основі постанов різних З’їздів, всі українські організації
об’єдналися в Далеко-Східню Раду, що була вищим українським націо-
нальним органом, виконний орган якого — Секретаріат — був обраний
на з’їзді.
Коли в 1918 році советська влада впала, відбувалася і організація бойової
сили білоукраїнських частин у різних містах Далекого Сходу (доручення
полковникові Слищенкові формувати українські частини на Далекім Сході,
з правом прохання перед російськими властями і представниками чужи-
нецьких держав, підписане головою Забайкальської Окружної Ради —
Козаком).
Крім формування частин війська, Забайкальська Окружна Рада, в особах
її уповноваженого для захисту українців Чітинського району, Шведина, та
його заступника, підсудного Козака, робить заходи перед отаманом Семено-
вим про дарування українському населенню культурно-національної
автономії.
З тою метою вони подають 20-го січня 1920 року на ім’я отамана Семенова
доклад, у якому Шведин і Козак заявляють про можливість організування
українського населення шляхом створення українсько-слов’янського брат-
ства Сибіру, та — мірою можливосте — створення українських військових
частин; далі вони заявляють, що Ради, як національні центри на чолі з
Національною Українською Радою, визнають Національний Сибірський
Уряд і допомагають йому, згідно із взаємною угодою, та що Центральна
Українська Рада у відношенні до Російського Національного Уряду Сибіру
є на правах автономно-урядуючої одиниці, згідно із своїм статутом і правами,
що відповідають автономним козачим установам цього краю.
Отаман Семєнов 11-го липня 1920 року задоволив прохання Чітинської
Окружної Ради виданням Українській Раді за Байкалом «Грамотне, в якій
він оголошує всім українцям, що заселюють Російську східню окрайну
(країну), право на самовизначення на національно-звичаєвих принципах, та
дозволяє розпочати на місцях організацію свого національного управління;
отаман Семєнов закінчує свою грамоту такими словами:
«Хай пам’ять про те, що вже три роки ллється українська братська кров
за нарід, за віру та родинні основи, у боротьбі з насильниками-большеви-
ками, скріпить Вас у виконанні накладених на вас відповідальних завдань^.
З одержанням цієї грамоти Шведин дістав від отамана Семенова і грошові
засоби для запровадження в життя дарованої автономії і об’єднання україн-
ських організацій; для запровадження у життя автономії Шведин робить
подорож до Харбіну, Владивостоку та інших міст Далекого Сходу.
Після цього, підсудні Горовий, Мова-Глушко та аґент отамана Семенова
Неділко-Борковський у різні часи виїздили з Владивостоку на ст. Гродеково.
522
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
7-го жовтня 1920 рдку голова Секретаріату Далеко-Східньої Крайової Ради,
Мова-Глуїпко, передає Горовому, як членові Далеко-Східньої Крайової Ради,
уповноваження вести переговори з представниками російської влади, маючи
за мету взаємну інформацію, вишукання шляхів спільної праці й т. п.
Приїхавши на ст. Гродеково 10-го жовтня 1920 року, Мова-Глушко відбуває
нараду з замісником отамана усурійського козачого війська, полковником
Савицьким, начальником військ оборони, полковником Савельєвим, відомим
прихильником контрреволюційного отамана Калмикова. про спільну дальшу
боротьбу з владою робітників і селян на Далекому Сході.
Після наради на ст. Гродеково, Горовий, разом із Неділком-Борковським,
їде на ст. Даурія, де в той час знаходився отаман Семєнов, і передає йому
плян відбудови його влади, що тоді валилася, шляхом організації україн-
ського населення Далекого Сходу в групи, що співчуватимуть отаманові
Семєнову, як лідерові руху. Для запровадження в життя цього пляну, Горо-
вий одержав від отамана Семєнова грошові засоби — золото та харчі.
Для забезпечення майбутніх правлінь українському населенню Далекого
Сходу, отаман Семєнов видав 31 жовтня 1920 року Горовому грамоту, в якій,
між іншим, говорить: »Я, як головнокомандувач усіма збройними силами —
похідний отаман всіх козачих військ Російської східньої країни, заслухав
доклад представників ініціативної групи для об’єднання українського насе-
лення Далекого Сходу з усурійським, амурським і забайкальським козачо-
бурятським населенням про організацію Далеко-Східнього селянсько-коза-
чого національного комітету. Беручи до уваги тяжке становище населення,
що є результатом відсутності! загальновизнаної авторитетної влади, цим
(актом), для погодження моєї програми з програмою ініціативної групи,
вважаю потрібним заявити наступне: »Я, як головнокомандувач і об’єднувач
антибольшевицького руху на Далекім Сході..., вітаю проект постання
Далеко-Східнього селянського козачого національного комітету...«, крім
того в цій грамоті говориться про повне право всіх національностей, що
живуть на території Далекого Сходу, на культурно-національну територі-
альну автономію і т. п.
Одержавши грамоту від отамана Семєнова та матеріальну піддержку,
Горовий почав організувати національні комітети у Владивостоці та Ми-
кольсько-Усурійську для дальшої боротьби з робітниками і селянами Дале-
кого Сходу.
Розглядаючи діяльність переданих судові осіб та їх діла, кожного зокрема,
ми зробили оцінювання свідчень підсудних і свідків... Судова колегія
знаходить доказаним, що:
1)	Петро Горовий винуватий у тім, що:
а)	У жовтні 1920 року одержав уповноваження від Секретаріяту Україн-
ської Крайової Ради вести переговори з представниками російської влади
для одержання піддержки; разом із підсудним Мовою-Глушком брав участь
у нараді з полковниками Савицьким і Савельєвим, де вирішувалося питання
про дальшу боротьбу з владою робітників і селян;
СУД НАД УКРАЇНЦЯМИ В ЧІТІ 523
б)	в тім, що Горовий після наради, разом з агентом отамана Семенова
Неділко-Борковським, виїхав на станцію Даурію і мав там переговори з
отаманом Семєновим про організацію українського населення Далекого
Сходу в групи, співчуваючі отаманові Семєнову та його рухові; потім
одержав від отамана Семенова »грамоту«, десять вагонів борошна, 25.000
рублів та золото у виливках, вагою 34 фунт., і 37 золотників*, для орга-
нізації контрреволюційного руху;
в)	в тім, що після приїзду до Владивостоку він, Горовий, щоб реалізувати
вищеподані завдання — почав організацію українських національних комі-
тетів у Владивостоці й Микольсько-Усурійську, взяв посаду замісника
голови Владивостоцького Національного Комітету; на підставі вище пода-
ного, Горовий є винен у злочині, передбаченім ч. 1, ст. 58 УК (Карного за-
кону, — І. С.).
2)	Мова-Глушко Юрій, винуватий у тім, що:
а)	Як голова Секретаріату Крайової Ради, 7-го жовтня 1920 року дав
Горовому уповноваження вести переговори з представниками російської
влади про взаємну інформацію для вишукання шляху спільної праці й т. п.;
б)	в тім, що разом з Горовим брав участь у нараді в Гродеково, на якій
були присутніми полковники Савицький і Савельев;
в)	у тім, що після повернення до Владивостоку Горового, одержав від
нього 3.000 руб. на організацію Українського Крайового З’їзду; себто Мова-
Глушко є винуватий у злочинах, що передбачені ст. 68 УК.
3)	Козак Василь є винуватий у тому, що:
а)	За його підписом у 1918 році, як голови Забайкальської Окружної Ради,
швидко після упадку совєтської влади було видане уповноваження полков-
никові Слищенкові формувати українські частини на Далекім Сході;
б)	в тім, що брав участь, як замісник уповноваженого Забайкальської
Окружної Ради, Шведина, в одержанні »Грамоти« отамана Семенова; себто,
Козак винуватий у злочині, передбаченім ст. 68 УК.
4)	Стрельбицький Константин винуватий у тому, що у своїй діяльності
був тісно пов’язаний з Горовим, знав про одержання »Грамоти« отамана
Семенова і заховав її; себто, Стрельбицький винуватий у злочині, перед-
баченім ст. 68 УК.
5)	Гєруцький Євдоким, Корсунь Олександер, Пирогів Марко, Никитченко
Григор і Чорний Іван винуваті в тім, що Гєруцький і Корсунь у Влади-
востоці, Пирогів, Никитченко і Черний у Микольсько-Усурійську... брали
участь в організації Національного Комітету; себто, винуваті в злочині,
передбаченім ст. 68 УК.
6)	Кузурман-Ященко Олексій, Левченко Григор і Тишкевич Константин
винуваті в тім, що були членами Забайкальської Окружної Ради, а Кот-
ницький Григор — її секретарем, брали участь 1918 року в засіданні Ради,
де обговорювалися питання про організацію українських загонів; себто,
винуваті у злочинах, що передбачені ст. 68 УК.
*) Приблизно, 14 кг, — І. С.
524
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
7)	Кисглів Дмитро винуватий у тому, що як товариш голови Секретаріату
Української Крайової Ради знав про контрреволюційну діяльність Горового,
про одержання Горовим «Грамоти* отамана Семенова і контрреволюційний
виступ в ім’я Української Крайової Ради, чим допомагав злочинній праці
Горового; себто, винуватий у злочині, передбаченім ст. 68 УК.
8)	Обвинувачення Горового у злочині, передбаченім ч. 1, ст. 63 і 58 УК,
Мови-Глушка — по ст. 58 і 59, Геруцького — по ст. 58, 59 і 60, Стрельбицько-
го — по ст. 59 і ч. 1, ст. 63, Пирогова — по ст. 58, 59 і 60, Черного — по ст. 60,
Кисілева — по ч. 1, ст. 59 і 70, Корсуня — по ст. 60, Козака — по ч. 1, ст. 58
і 59, Никитченка — по ст. 58 і 59, Кузурмана-Ященка — по ч. 1, ст. 58 і 59,
Левченка — по ч. 1, ст. 58, Котницького — по ч. 1, ст. 58 і 59, Тишкевича —
по ч. 1, ст. 58 УК, — на судовім засіданні слідством не підтвердилися.
9)	Обвинувачення: Дубовика у злочині, передбаченім ст. 58 і 59, Ничипу-
ренка Дмитра і Смульського Івана — по ст. 63, Могилецького Григора — по
ст. 59, Кийовича Василя — по ст. 59 і 70, Тимцурака Василя — по ст. 59,
Булаха Івана — по ст. 70 та Никуляка Василя у злочинах, передбачених
ст. 60 УК, рахувати недоказаними.
На підставі цього та керуючись ст. 5, 7, 8, 24 і 25 УК, оголошуємо вирок:
1)	Горового Петра Івановича, літ 42, без визначених занять, не був су-
джений, безпартійний — на основі ч. 1, 58 ст. УК засуджується до вищої міри
кари — розстрілу, але беручи до уваги його каяття у своїх злочинах перед
пролетарським судом — замінюється йому вищу міру кари на 10 років
позбавлення свободи, з гострою ізоляцією і конфіскацією його майна,
позбавленням прав на 5 років, згідно з ст. 40 УК, з зарахуванням завчасного
ув’язнення від 26 листопада 1922 року.
2)	Мову-Глушка Юрія Кузьмовича, літ 40, технік, не судився, безпартій-
ний, — на основі ст. 68 УК засуджується на 5 років позбавлення свободи,
із застосуванням амнестії від 7 листопада 1922 р.; час кари зменшити наполо-
вину, себто — на 2Чг року, з зарахуванням завчасного ув’язнення від 5-го
листопада 1922 р., з позбавленням прав на 3 роки.
3)	Козака Василя Степановича, літ 27, селянин, бухгальтер, не судився,
безпартійний, та Стрельбицького Константина Антоновича, літ 45, міщанин,
не судився, безпартійний, — на основі ст. 68 УК засуджується кожного на
З роки позбавлення свободи, але з застосуванням амнестії від 7 листопада
1922 р.; час кари зменшити наполовину, себто — на І'/а року, з зарахуван-
ням завчасного ув’язнення, Козакові від 20 жовтня 1922 р. до 7 квітня 1923 р.
і від 5 січня до дня оголошення присуду, а Стрельбицькому — від 26 листо-
пада 1922 до 7 серпня 1923 р. і від 5 січня 1924 р. до дня оголошення присуду,
з позбавленням прав на 3 роки.
4)	Геруцького Євдокима Григоровича, літ 55, кол. полковник, не судився,
безпартійний, Корсуна Олександра Олександровича, літ 43, міщанин, не су-
дився, безпартійний, Пирогова Марка Лукича, літ 31, технік, не судився,
безпартійний, Никитченка Григора Харитоновича, літ 35, селянин, не су-
СУД НАД УКРАЇНЦЯМИ В ЧІТІ
525
дився, безпартійний, Кисглева Дмитра Михайловича, літ 44, не судився,
безпартійний, Черного Івана Ізидоровича, літ 34, без визначеного зайняття,
безпартійний, Кузурмана-Ященка Олексія Васильовича, літ 47, селянин,
юрист, не судився, безпартійний, Тишкевича Константина Сельвестровича,
літ 63, дворянин, землемір, не судився, безпартійний, Котницького Григора
Івановича, судився за дезертирство, землемір, безпартійний, Левченка Гри-
гора Полгєктовича, літ 41, не судився, робітник, безпартійний, — на підставі
ст. 68 УК засуджується кожного на 1 рік позбавлення волі, із втратою прав
на 2 роки, незастосовуючи до них амнестії з 7 листопада 1922 р. звільнити
всіх від відбуття кари в частині позбавлення свободи.
5)	Дубовика Антона Семеновича, літ 24, селянин, студент, не судився,
безпартійний, Ничипуренка Дмитра Харитоновича, літ 39, міщанин, не су-
дився, безпартійний, Смульського Івана Федоровича, літ 46, міщанин, гравер,
не судився, безпартійний, Могилецького Григора Івановича, літ 43, селянин,
не судився, безпартійний, Кийовича Василя Афанасовича, літ 32, кооператор,
безпартійний, Тимцурака Василя Олександровича, літ 34, юрист, судився,
безпартійний, Бухала Івана Евстафійовича, літ 38, селянин, службовець
Нарзв’язі, не судився, безпартійний, Никуляка Василя Федоровича, літ 41,
бухгальтер, не судився, безпартійний, — рахувати виправданими судом.
Судові витрати покласти на засуджених.
Вирок остаточний, не підлягає жодному оскарженню і вступає в силу
негайно.
Підписали:
Голова — Матвеєв і члени — Яковлів і Карелов.
Згідно з оригіналом: в. о. тимчасово — Михайловський".
*
Зі свого боку зазначимо, що вміщений тут переклад зроблений з копії
оригінального »приговору« (вироку). Ця копія була переслана в 1930-их
роках до Українського музею в Празі. Її одержання було підтверджене
повідомленням Музею, за підписом проф. Д. Антоновича.
Всі підсудні були отримали засвідчені копії вироку в Чіті, між ними й
М. Л. Пирогів, що потім виїхав з Далекого Сходу і через Манджурію дістався
до Шангаю, де жив аж до загальної евакуації українців (1949 року) з
Шангаю до Філіппін. Потім він переїхав в Домініканську Республіку, а
тепер є в Америці.
Мова оригінальної копії »приговору« та її переклад не дуже добрі, але
ми не мали відваги виправляти самий текст, бо це документ часу.
В. Кийович у своїх спогадах пише, що «фактичний матеріал, який мав
бути доказом гріховности українських організацій супроти радянської
влади, був дуже слабкий і акт оскарження, щось понад 40 сторін друку,
зраджував повну неграмотність його авторів у справі української історії,
історії переселення, фактів і шляхів, якими проходила організація україн-
ців після революції».
626
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Навіть у поданім вгорі тексті видно поплутані назви українських орга-
нізацій та інших фактів, не говорячи про документацію.
В. Кийович далі пише так: «Під час процесу наша оборона і ми самі
загнали його (автора оскарження, прокурора Стрижевського, — прим, наша)
своїми зізнаннями на ховзькі місця, доказали йому повний абсурд оскар-
ження так, що під час розправи він зімлів і кінець суду (три дні) пройшов
без оборони і без прокурора. Все ж головним моментом оскарження зали-
шалися — сепаратизм і самостійність...« Автор каже, що він та Ю. Мова
остаточно розбили це обвинувачення, бо такого питання до суду не було
в українських організаціях.
Це треба розуміти так, що український національний рух на Далекім
Сході намагався перш за все використати гасло «самовизначення®, але його
керманичі не встигли »ще провести початкової стадії організації, а нас уже
розігнали й посадили до в’язниці. Про всі злочини проти держави ми дові-
дались з акту оскарження, який уважаємо актом інсинуації і повного
неосвідомлення щодо української справив (В. Кийович: «Національне від-
родження Зеленої України®, «Океанічний збірник®, кн. 1, стор. 22-25, 1946,
Майнц-Кастель, цик. видання).
На закінчення В. Кийович пише: «Кидаючи обвинувачення сепаратизму
і зв’язку з чужими державами, органи ГПУ передбачали логічний розвиток
наслідків праці, проведеної на Далекому Сході серед українців ...«
Цей вислів правдивий, бо — як це видно з поданих наших матеріялів —
розвиток українського життя у рамках Далеко-Східньої Республіки, згідно
з її конституцією, забезпечував українцям значні перспективи і, можливо,
навіть перебрання повної контролі політичного та економічного життя
Приморщини в першу чергу, а в другу й Амурщини, стисліше — Зейсько-
Буреїнської долини, де були головні скупчення українського населення.
Український сепаратизм органи ДПУ розглядали, головно, не в долі
території Далекого Сходу, а в тім факті, що українці Зеленої України, як
і Сибіру, були льояльні до своєї батьківщини України, де посилали своїх
дітей і самі їхали брати участь в українському війську, щоб захищати
Україну та піддержувати Українську Центральну Раду, український уряд
тих часів. Свідчень про те є багато — у телеграмах, у висланні делегатів,
в листуванні та постановах українських з’їздів і організацій. Вони свідчать
про те, що українці Далекого Сходу хотіли бачити Україну незалежною,
суверенною державою.
БІБЛІОГРАФІЯ
1.	Аніканов, Р. Національно-культурне будівництво в українських районах
Далекого Сходу, «Червоний Шлях®, Харків, 1932 р., чч. 9-10, стор. 74-79.
2.	Л. Биковський. Ю. К. Мова-Глушко, «Нові Днів, вересень, 1952 р.
стор. 22-24.
3.	П. Зелений. Петро Іванович Горовий. Нью-Йорк, 1950 р.
БІБЛІОГРАФІЯ
527
4.	Календар «Нова Україна* на 1921 р., Владивосток. Стаття: «Українство
на Далекому Сході*, М. Л-ко, стор. 126-149.
5.	Клюк, А. Коротка Історія України, вид. «Укр. Маньджурської Ради*,
Харбін, 1919 р., стор. 129-131.
6.	Клюк, А. Статті в «Шляху*, Зальцбург, ч. 15, 1920 р. та «Літопис*, ч. 9,
Берлін, 1924 р.
7.	яМаньджурський Вістник«, Харбін, 1932-1937 рр., ред. І. Світ.
8.	Несторович, В. «Мої зустрічі і розмови з Ю. Мова-Глушко«, «Україн-
ський Прометей*, 6 листопада, 1952 р., Дітройт.
9.	Пирогів М. Л. Спогади про Читинський Процес, рукопис, Шангай, 1949 р.
10.	Постанови 3. Сесії Українського Далеко-Східнього Секретаріяту, Влади-
восток, 1920 р.
11.	Труди Першого Спільного Українського З’їзду... з дня 11 по 14 червня,
року 1917. Микольськ-Усурійський, 1917 р., 38 стор.
12.	Часописи: «Українець на Зеленім Клині*, 1917-1919, 1920 рр.; «Щире Сло-
во*, щоденник, 1919 р.; «Засів* 1917-18 рр. та інші.
13.	Світ, І. «Зелена Україна, Нью-Йорк, 1949 р.
14.	Світ, І. «Український Далекий Схід*, передмова В. Кийовича, (друге ви-
дання, перше було в Харбіні). Вид. Інституту Океанічної України, 1944 р.
15.	Світ, І. «Читинський процес над українцями*. Доповідь на засіданні
Істор. секції Укр. Наукового З’їзду в Нью-Йорку, в Колумбійському
Університеті, 27 грудня, 1954 р.
16.	Яхно, Павло. «Читинський процес*, 9 розділів в час. «Маньджурський
Вістник*, чч. 120-130, 1935-1936 рр.
17.	Баклаіиин П. «Финал в Китае*, два томи, Париж—Нью-Йорк, 1958-60 рр.
18.	Болдьірев В. В. «Директория, Колчак и интервентьі*, Ново-Сибірськ,
1925 р.
19.	Великовський М. и Левин П. «Национальньїй Вопрос*, Хрестоматия,
Москва, 1923 р.
20.	» Дальнє восточньїй Путь«, щоденник, Чіта, січень, 1924 р.
21.	Драбкина Е. «Национальньїй и колониальньїй вопрос в Царской России*,
изд. Комакадемии, 1930 р.
22.	Гине Г. И., проф. «Сибирь, Союзники и Колчак*, два томи, Пекін, 1924 р.
23.	«Октябрская революция и гражданская война на Дальнем Востоке*,
Хроника Собьітий 1917-1922 г.г. Москва-Хабаровск, 1933 р.
24.	Парфенов, П. С., «Борьба за Дальний Восток*, (1920-1922), Ленинград,
1928 р.
25.	Часописи видавані в Манджурії та Владивостоці в 1917-1922 рр., зокрема
«Вестник Маньджуріи* — Харбін, «Далекая Окраина* — Владивосток,
«Воля* — Владивосток та ін.
26.	Шумяцкий, В., за його редакцією, «Борьба за Дальний Восток*, Чита, 1922.
27.	Агалаков, В. Т. «Из истории строительства Советской власти в Восточ-
ной Сибири*, 1919-1921 г.г., Иркутск, 1958 р.
28.	Стаоез, Тії. 8. “Атегіса’з ЗіЬегіап АФгепіиге”, 1918-1920. Нетяг Уогк, 1931.
29.	Ноддез, РЬ,. Маіот, ВВІТМІ5, Ьопйоп, 1931.
ЗО.	Потіоп, Н. К. “ТЬе Гаг Еазіегп ВериЬІіс оі ЗіЬегіа”, Ьопйоп, 1923.
31.	Маппіпд, С. А. “ТЬе ЗіЬегіап Еіавсо", Мети Уогк, 1952.
32.	Маппіпд, С. А. “ХХІЬ Сепіигу’з Пкгаіпе”, Мети Уогк, 1954.
33.	Зіеюаті Сеотде. “ТЬе 'ЇУЬііе Аггпіез оі Виззіа”, Нетяг Уогк, 1933.
34.	Згоееі, Зоіт V. “ТЬе Тгіаі іп ТсЬііа”, Пкгаіпіап С}иагі:ег1у, Кету Уогк, 1955.
35.	“А ЗЬогі Оиіііпе оі іЬе Нізіогу ої ІЬе Гаг Еазіегп ВериЬІіс”, 'ї7азЬіп§іоп,
1922. 69 рр.
528
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Є. АЛЕТ1ЯНО
»3 ІДЕЄЮ В СЕРЦІ—ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ«
(Продовження, 6)
З Волині до Вінниці ми вернулися щасливо, без жодних пригод. У Вінниці
застали приємні й неприємні новини. До приємних належало те, що другові
Черникові-Хрінові, який після виїзду Богдана на Волинь перебрав обо-
в’язки обласного організаційного референта, вдалося під час моєї відсут-
ности зорганізувати на Вінничині перший кіш-загін українських повстанців.
Цей загін, організований у закутку трьох районів, що стикалися разом
(Уланівського, Хмельницького і Пиківського), названо загоном ім. от. ІПе-
пеля, що в 1919-20 роках був тут місцевим героєм.
Другою приємною вісткою було те, що в останній час вдалося скріпити
нашу організаційну сітку в Літинському і Враїлівському районах, особливо
в Літинському, дуже лісистому й вигідному для партизанських дій. Тут у
1919-1920 роках була міцна українська партизанка, спочатку під командою
от. ПІепеля, а потім — Гальчевського-Войнарівського, відомого ще під
псевдами — Хмара-Орел. У 1941 році на цих теренах була створилася досить
міцна наша підпільна організація під керівництвом прибулої з еміграції
сестри отамана ПІепеля. Так було і в першій половині 1942 року, але в
другій половині тут зайшли деякі зміни, саме на гірше. Це був наслідок
того, що московські большевики до другої світової війни ґрунтовно про-
чистили цей повстанський район від свідоміших українських елементів і
обсадили його своїми активістами. Коли прийшли німці, колишні московські
активісти присіли, притихли, але побачивши німецьку безглузду політику
супроти українців, знову піднесли голови. Почали співпрацювати з німцями
і допомагати їм знищувати український визвольний рух, діячів ОУН і
взагалі свідомих українців. Деякі села цього району і далі трималися міцно
українського самостійницького руху, а деякі були цілком морально зало-
мані, як ось колись багате й національно-свідоме село Багринівці, осідок
повстанського отамана Гальчевського, що було зламане систематичними
московськими репресіями між обидвома світовими війнами. Наслідком спів-
праці німців із місцевими промосковськими комуністичними елементами
було те, що в другій половині 1942 року наша організаційна сітка на Літин-
щині опинилась у дуже загрозливому становищі. Наші місцеві й прибулі
люди попали в скрутне становище. їх переслідували, їм зрозили арешту-
вання, розстріли і вивози до Німеччини. Духова опікунка нашої справи
сестра от. ПІепеля була примушена опустити Літинщину, бо проти неї
велися московсько-большевицькі провокації і німці загрозили їй розстрілом.
Отже наша справа тут погіршала, але наприкінці 1942 року вдалося зорга-
нізувати новий районовий провід, що перебрав неушкоджену сітку молодих
націоналістів, вихованих сестрою от. Шепеля і її помічниками.
Скріплення організаційної сітки в Літинськім районі давало надію, що
тут створиться другий (перший уже існував) повстанський загін ім. от.
З ІДЕЄЮ У СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ
529
Гальчевського (знову нав’язання до місцевої повстанської традиції). Наші
надії виправдалися і в Літинському районі появився повстанський загін
ім. от. Гальчевського. Обидва загони — ім. от. Шепеля і ім. от. Гальчев-
ського — складалися з наших людей, безпосередньо загрожених німецькими
репресіями. Це була, переважно, студіююча молодь, яку німці, з допомогою
московських аґентів-провокаторів, хотіли вивезти до Німеччини.
Були в нас і надії на кращу розбудову сітки ОУН на південь та схід від
Вінниці. В Козятинській окрузі, що на схід від Вінниці, округовим провід-
ником був Олекса Є., син учителя з села Думенок, Хмельницького району.
Це був мій земляк і колишній співробітник. Спочатку ми разом працювали
у Вінницькій приміській окрузі — я провідником, а він моїм заступником.
Він перебрав Козятинську округу після того, як німці розстріляли округо-
вого провідника Козятинщини — Липового. Тепер, уже на весні 1943 року,
Олексу дуже цікавило питання, хто перебрав від Богдана обласне керів-
ництво — я чи Хрін. Я відповідав: »Ми обидва«. Ми вирішили, з огляду
на безпеку, не виявляти, хто є обласним провідником, про це знали лише
члени Обласного проводу та два зв’язкові — Мирось Бабин і Івась.
Провідником Гайсинської округи, що на південь від Вінниці, призначено
Бориса (орг. псевдо »Гриць«), сина селянина-робітника з села Жаданів,
Оратівського району, біля знаменитих історичних Сорок. Борис був студен-
том медицини, втік від вивозу на працю до Німеччини і переховувався у
своїй околиці. Ми викликали його до Вінниці. Зустрілись із ним на Кумба-
рах, дуже мальовничій частині Вінниці, на березі річки Бог (місцевість ця
мальовниче описана в книжці Юрія Шкрумеляка «Поїзд Мерців«). Тут
Борис одержав від нас інструктаж і потім, разом із Хріном-Черником,
подався у рідну Гайсинщину, де перебрав у свої руки район і енергійно
взявся до праці. Відновив організаційну сітку, підніс значення організації
на своєму терені та поробив заходи, щоб організувати тут нову повстанську
групу. І справді, незабаром на Гайсинщині організовано повстанський загін
у честь популярного тут у 1919-1920 роках отамана Волинця, що був за-
мордований большевиками після процесу у Вінниці 1940 року.
Треба сказати, що Борис-Гриць аж до кінця свого життя (загинув у грудні
1943 р.) був послідовним і вірним українським націоналістом. Потім, уже
після арештування Хріна-Черника і трагічної смерти його наступника Івася,
він став організаційним обласним референтом.
Згідно з наказом Крайового проводу ПЗУЗ, ми мали вислати на Волинь
для зв’язку і вишколу двох людей. Вислали на цей старшинський вишкіл
провідника Вінницької приміської округи Залізняка і провідника Козятин-
ської округи Олексу Є., бо вони були розконспіровані й найбільше загро-
жені в нашій області. Крім цього, обидва були добрими пробойовиками ОУН
на Вінничині, Залізняк успішно закінчив наш обласний вишкіл, а Олекса Є.
ще на весні 1942 року блискуче закінчив вишкіл у Галичині при Централь-
ному Проводі. Отже обидва кандидати були одними з найкращих провідних
членів нашої области.
Але побіч розвитку сітки ОУН і скріплення нашої діяльности, ми зазна-
вали і тяжких ворожих ударів. Коли я вернувся з Волині, друг Хрін-
530
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Черник повідомив мене, що у Вінниці вже почалися арештування україн-
ців, ніби помста за те, що друзі Богдан і Ярема вислизнули з рук Гестапо
і зникли з Вінниці. Німці заарештували буковинця Смереку, доктора прав,
здається, Чернівецького університету. Він, починаючи з 1941 року, був у
нашій Вінниці, а потім, коли прийшли німці, став керівником обласного
Кріпо. Не належав до жодної української політичної організації, але, як
свідомий українець, де міг, там допомагав українцям, особливо нам —
членам революційної ОУН.
Другою болючою втратою для нас було заарештування друга Іванчука,
жертовного й енергійного члена ОУН, що працював у політичному відділі
Вінницького кріпо. Ми хотіли забрати його з Кріпо, бо він добре надавався
до праці в Обласній Службі Безпеки. Коли друг Ярема відходив на Волинь,
він рекомендував Іванчука на своє місце, бо знав його ще з Галичини, як
ідейного члена організації. Іванчук готувався залишити свою працю в Кріпо, в
останніх днях намагався якнайбільше зробити шкоди німцям і москви-
нам, хотів забрати різні документи, вільні бланки з печатками, писальну
машинку тощо. Дещо вже був зреалізував. При цьому він хотів обсадити
Кріпо своїми людьми, щоб мати там »свої вуха і очі«. Але сталося інакше.
Іванчук довідався від свого зверхника, д-ра Смереки, що в той час був ще
на волі, що на нього є донос. Гестапо питало за Іванчуком, висловлюючи
припущення, що він, як і Степаненко і Янушевський, які вже зникли,
зв’язаний з «бандерівською бандою», себто є на послугах бандерівців. Доктор
Смерека попередив Іванчука, щоб він був обережний або, найкраще, зник.
'Іванчук добре знав, що його чекає, але ввечері він ще раз зайшов до Кріпо,
щоб забрати писальну машинку, печатки і штампи. Біля вихідних дверей
будинку Кріпо, в коридорі, Іванчук побачив Гестапівців. Звичайно, службу
тут тримав інспектор або аґент Кріпо, отже було ясно, що Гестапівці мають
якесь завдання. Іванчука пропустили, нічого не питаючи, але він догадався,
що це пастка на нього. Спокійно зайшов до свого кабінету, забрав писальну
машинку, а з загальної канцелярії, користуючись тим, що в ту пору там
нікого не було, забрав печатку і штамп та пішов до одної з порожніх кімнат.
Вікно в цій кімнаті було низьке і відчинялося на задній двір. Він відчинив
його, переліз надвір і зник з очей тих, що чекали на нього біля вихідних
дверей.
В той же час ми довідалися, що німці мають намір захопити студентку
Вінницького фармацевтичного технікуму, що працювала разом з Іванчуком
в організаційній сітці й з конспіративних причин виступала як його наре-
чена, а також сестру Хведора Білотченка, студентку Вінницького медичного
інституту. Користуючись тим, що Крайовий провід звернувся до нас за
людьми для санітарної служби, ми вислали обидві наші розконспіровані
подруги на Волинь.
Іванчук був покищо на волі, але далі йому не пощастило. Ми скерували
його в Калинівський район, де було кілька соток наших організованих
людей. Тут він, разом із місцевим проводом, мав підготувати терен для
повстанського руху. Одного разу, надвечером, він із заступником надрайо-
нового провідника, Сашком, і одним місцевим зв’язковим переходив містом
«ЗІДЕЄЮ У СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ
531
Калинівкою. На мості їх Зустрів жандармський вахмістер з ескортою жан-
дармів і місцевих поліцаїв. Він затримав Іванчука, Сашка і зв’язкового та
зажадав від них документів. Документи Іванчука видалися йому підозрі-
лими, вони говорили про те, що Іванчук »чужосторонній«, щойно звільнений
з полону. Сам Іванчук пояснював, що його супутники випадкові люди, яких
він зустрів і просив показати йому дорогу. Іванчука, Сашка і зв’язкового
німці забрали на комендантуру для детальної перевірки їх документів.
Здавалось, що все закінчиться щасливо, їх документи перевірено і вирі-
шено всіх відпустити. В той же момент з’явилась для наших друзів одна
фатальна людина, що зіпсувала цілу справу і принесла нашим друзям
нещасливий кінець. Це був молодий старшина розташованих тут на деякий
час компаній поліційного допоміжного батальйону, що постійно квартирував
у Вінниці та мав у своєму складі деяку кількість українців — рядовиків,
підстаршин і старшин. Він, цей молодий старшина-українець, дуже добре
знав Іванчука з Вінниці, але не знав, що Іванчук опинився в нелегальному
становищі. Побачивши Іванчука, він зрадів і щиро, по-дружньому, привітав
його і назвав по прізвищу. Документи Іванчука тепер були на інше пріз-
вище, бо німці та їх вислужники, на наказ Вінницького ґестапа, шукали за
ним. Жандарми, почувши правдиве прізвище затриманого, заарештували
Іванчука і на другий день разом із його супутниками відставили до Він-
ницького Гестапо.
Цей молодий старшина, хорунжий, що ненавмисне зробив таку прислугу
Ґестапові й помилково заподіяв шкоду українській справі та самому Іван-
чукові був — як говорив мені Черник-Хрін — сином відомого учасника
наших Визвольних Змагань, генерала дійової армії УНР, Івана Омельяно-
вича-Павленка. Потім він і його батько намагались допомогти Іванчукові
та виправити цю велику, ненароком зроблену шкоду, але безуспішно. Оста-
точна доля Іванчука мені невідома. Були чутки, що він та інші націона-
лісти нібито втекли з тюрми, що Іванчук організував партизанський загін,
але всі ці чутки залишились непідтвердженими.
Ще гірші наслідки мало для нас заарештування заступника надрайонового
провідника Сашка. Він був студентом Вінницького педагогічного інституту,
одинаком у своїх батьків, улюбленцем матері («маминим синком«), бо батька
його репресували большевики. Безперечно, був щирим українцем, хотів
бачити Україну незалежною державою, знав, що причиною нещастя його
родини та інших було поневолення України москалями, був активний,
розвинутий, але не надавався до своїх завдань характером, хотів літати, а
крил не мав. І саме відсутність у нього сильної волі й характеру стала
причиною нещастя багатьох людей на Вінничині та ударів для нашої справи.
Під час допитів у Ґестапо він не видержав тортур, заломився, приобіцяв
працювати для німців і виявити організаційні зв’язки. Під тою умовою і з
такими завданнями німці випустили його на волю. Вийшовши на волю, він
не зробив так, як зв’язкова Галя, що минулої осені, разом з обласним про-
відником Левком, попала до рук німців. Німці звільнили її також з такими
дорученнями, але вона обманула їх, сказала про все нам і пішла в глибоке
підпілля. Сашко, мабуть під впливом матері, не признався проводові, яке
532
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
він має доручення від німців, і німці, з його допомогою, натрапили на сліди
організаційної сітки та провели масові арештування в Калинівському і
Турбівському районах і в самій Вінниці. В Турбівському районі заарешту-
вали місцевого районового провідника Русявого. Ми мали дуже великі
втрати. Заарештовано також надрайонового провідника Вітю, молодого,
дуже ідейного і надійного вихованця друзів Липового і Лященка, сина
селянина. Заарештовано і надрайонового провідника Вінницької приміської
смуги Муца (родом з Галичини), що працював у канцелярії міського уряду
праці. Це був великий ентузіяст, що завжди після праці гасав в організа-
ційних справах по сусідніх селах біля Вінниці. Потім про нього кружляли
леґенди, що він, разом з Іванчуком, утік з ґестапівської в’язниці.
Русявого, провідника Турбівщини, ми кілька разів попереджали про те,
що йому грозить небезпека, але він нехтував нашими попередженнями, бо
йому вже було надокучило жити окремо від родини (в 1937 році він сидів
у зв’ягельській тюрмі, як «буржуазний націоналіст*). Русявий мав жінку
і двоє дітей-дівчаток. Ще з 1941 року на нього постійно сипались доноси,
але він увесь час вміло викручувався перед німцями. На весні 1943 року
йому вже не пощастило, був заарештований і певний час просидів у
в’язниці Вінницького ґестапо. До мене доходили відомості, що німці обхо-
дились із ним дуже жорстоко, вимагали, щоб він виявив організаційну
зброю, підпільні майстерні та друкарні. Але він тримався, нічого і нікого
не виявив. Потім йому якось пощастило вийти на волю і вернутися до своєї
місцевости. Коли у вересні 1943 року я був у Турбові, щоб налагодити
організаційну сітку та втягнути наших загрожених людей до повстанських
загонів, я пробував зв’язатися і з Русявим. Але через чоловіка, якого я
послав до нього, одержав відповідь Русявого, що він знає мене, проте
контактуватися зі мною тепер не може.
В той саме час, напередодні Великодня, німці провели масові арештування
і в самій Вінниці. Заарештували найсвідоміших і найвидніших українців,
себто українську верхівку міста. Між заарештованими був і обласний благо-
чинний (декан) Вінничини, настоятель Єпископської катедри міста Вінниці,
о. Яків Пастухів-Кіндзірявий із його синами. На Великдень він, без риз,
відправив у в’язниці Службу Божу й Світлу Заутреню, в супроводі хору
в’язнів-українців. Оповідали, що люди стояли під тюрмою, слухали Служби
Божої і плакали, що ось недавно один окупант, московський, не давав їм
молитися у церкві, а тепер другий, німецький, робить те саме. В’язні гукали
»Христос Воскрес!*, а люди, що були біля тюрми, відповідали: «Воістину!*
Правда, після Великодня о. Якова, разом з деякими іншими старшими
громадянами, звільнили з в’язниці, але факт переслідування церкви гітле-
рівцями був фактом (і то не першим) їх брутального ставлення до нашого
духівництва. Ще на свято Спаса німецькі жандарми, на наказ свого комен-
данта чи ляндвірта, розганяли людей, що принесли овочі та квіти до посвя-
чення біля криниці, де була процесія зі священиком. Люди не хотіли роз-
ходитись, жандарми били їх киями та гарапугами. Не пошанували вони й
старенького священика, в ризах та з кропилом у руках. Побили його,
«З ІДЕЄЮ У СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ
533
свячену воду вилляли, а хоругви зірвали на землю. Так поводяться тільки
дикуни й варвари. Це було у Хмельнику, в серпні 1942 року.
До нас прибув Хведір Білотченко, що за той час був уже вдруге на
Волині та привіз нам від Крайового проводу нові вказівки і доручення.
Він жив у Житомирі, але був далі в складі нашого обласного проводу і мав
займатися повстанськими справами і зв’язком між двома областями —
Житомирською і нашою, Вінницькою.
Ми відбули нараду недалеко нового базару на Замості. Тут, поміж новим
базаром і будинками воєнного комісаріяту (военкому), жила наша певна
людина — інспектор Буряк, молодий буковинець. На його квартирі ми від-
були нашу спільну, на жаль, останню для тодішнього складу обласного
проводу, нараду. Хведір Білотченко поінформував нас, що Провід ОУН
прийняв нашу пропозицію змінити назву партизани на повстанці, що ухва-
лено організувати військову силу п. н. «Українська Повстанська Армія«,
яка з Волині має поширитися на всі землі соборної України. Мене провідник
Охрім викликає до себе на стрічу, що має відбутися 4-го травня.
*
Тут дозволю собі зробити маленький відступ, щоб показати, як старше
покоління співпрацювало з молодшим на ґрунті боротьби за визолення
України.
Хата, в якій відбулась подана вгорі наша обласна нарада, а в якій жив
тепер інспектор Буряк, належала панству Лотоцьким. Моя родина знала
Лотоцьких ще з 20-их років. Мій дядько, кол. старшина УГА, дружив з
Лотоцьким, також кол. поручником чи сотником УГА. Обидва вони, мій
дядько і Лотоцький, були одними з перших діячів і організаторів УАПЦ у
Вінниці. Хоча вони походили з Галичини і були греко-католиками, але
працювали для УАПЦ, «для своєї стародавньої, прадідівської вірив, як
казали вони. В 30-их роках обидва були заарештовані енкаведистами за
приналежність до УВО, сиділи у відомій вінницькій катівні НКВД, а потім
були заслані в «дальние лагеря«. Доля мого дядька мені не відома, а пан
Лотоцький, що перебував, здасться в районі Озівського моря, у 1942 році,
коли німецький фронт підсунувся під Кавказ, вернувся додому. З допомогою
деяких патріотичних і впливових українців, він дістався на посаду упра-
вителя млина десь біля Калинівки. Його хата у Вінниці була часто вживана
для потреб нашого національно-визвольного руху, так само і млин, де він
був управителем. Московсько-советські партизани пробували залякати його,
домогтися від нього згоди служити їм, але не попали на такого, що залом-
люється і піддається. Він твердо відкидав усі їхні підступи, але не встерігся
і впав жертвою з їхніх рук.
Другим таким ідейним старшим українським патріотом був Мірчук, член
ОУН, місцевий, як казали до першої світової війни, щирий українець.
Спочатку він працював учителем, а потім змінив професію і став земле-
міром. За німців працював у земельному відділі міської управи. У 20-их
роках був відданим борцем за відродження рідної Церкви — УАПЦ, а
перед тим — учасником Визвольних Змагань. За український патріотизм
був переслідуваний большевиками. Він щиро дружив з моїм дядьком і
534
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Кожухівським, визначним професором фізики і взагалі математичних наук,
що був репресований разом з моїм дядьком у страшному єжовському 1937
році. З цієї »трійці« в 1941 році знайшовся на волі тільки землемір Мірчук,
ЩО вернувся до Вінниці. Став членом революційної ОУН і зактивізувався
у ділянці національно-суспільній. За його посередництвом ми мали вплив
у катедральній парохії УАПЦ Святої Покрови, в міській управі, а його хата
служила нам конспіративною квартирою.
Він мав дружину, але не мав дітей, тому всиновив сина репресованого
большевиками священика УАПЦ, що був сестриничем чи братаничем
Мірчуків.
За своє українство старий Мірчук перетерпів від большевиків дуже
багато, не легко було йому й за німців. Коли на провесні 1943 року від-
бувався вишкіл провідного активу нашої области, то на квартиру до
Мірчука було призначено вже згадуваного надрайонового провідника Сашка.
Прибувши на квартиру Мірчука, Сашко, не чекаючи на зв’язкового, дома-
гався, щоб Мірчук подав йому адресу когось із провідних членів ОУН.
Мірчук, знаючи адресу моєї квартири, запровадив його до мене, зробивши,
як виявилося потім, помилку. Сашко, як уже знаємо, опинившись у руках
німців, заломався і почав »сипати«. Виявив, між іншим, Мірчукову квартиру
і мою адресу. Мірчука німці заарештували, потримали деякий час, і
переконалися, що він хвора людина, але нічого не скаже їм, тому вирішили
випустити на волю, щоб слідкувати за ним і таким способом попасти на
слід людей, з якими він контактується. Мірчук це зауважив і зараз попере-
див, через свою жінку, мене та інших. Я, змінивши квартиру, потім тільки
раз випадково був зустрівся з Мірчуком. Він подивився на мене батьків-
ськими очима, в яких одночасно було й здивування, чого я ще досі у Він-
ниці, бож він знав, що я розконспірований. Пізніше казали мені, що Мірчук
помер восени 1943 року на свою хворобу-водянку, якої набрався ще за
«щасливого життя під сонцем сталінської конституції».
*
Я готувався в другу подорож на Волинь, щоб здати звіт провідникові
Охрімові про нашу діяльність і підготовку до утворення на терені Вінничи-
ни повстанських загонів.
Тим разом я їхав із зв’язковими Миросем Бабиним і Івасем. Вирушили
в дорогу надвечером 2-го травня, бо 4-го травня я мав зголоситися у провід-
ника Охріма. У Вінниці ми сіли на відкриту плятформу поїзду-товарняка
і поїхали до Козятина. По дорозі виминали поїзди-товарняки, що везли
нових молодих невільників на захід, до Німеччини. Прикро й важко було
дивитися на це німецьке звірство. Вночі приїхали до Козятина, де мали
пересісти на інший поїзд, що йшов у напрямку Шепетівки-Здолбунова. Тут
нам трапилась маленька пригода.
Ще у Вінниці ми зустрілись з двома іншими нашими супутниками. Один
з них був бойовиком Білотченка, а другий цілком незнаною нам людиною.
Ми разом сіли на потяг і від нашого незнайомого супутника довідвалися,
що він — родом із Тиврівського району біля Вінниці. Наприкінці 20-их
років був заарештований за приналежність до УВО і засланий на північ,
»3 ІДЕЄЮ У СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ
535
побував і на Камчатці та в інших місцевостях Далекого Сходу й Сибіру.
Перед війною опинився на Північному Кавказі, біля міста П’ятигорська, а
потім, уже під час війни, коли пересунулися фронти, дістався до Києва.
В Києві було важко прожити, тому поїхав до свого рідного села на Тиврів-
щину. Але у своїй хаті він застав ще советських поселенців, які, довідав-
шись, що він приїхав, негайно зголосили про це румунській владі (ця місце-
вість належала до окупованої румунами частини України, т. зв. Трансністрії).
Румуни зараз же заарештували його, перевезли на німецький бік і загро-
зили, що як ще раз вернеться, то посадять його до в’язниці як »чужинця«,
що порушує їх кордон.
Коли ми приїхали до Козятина, то зайшли до кол. ждальні для »іностран-
них гостей«, що тепер перетворилась у звичайну »ждалку« для різного
люду. Ми чекали на поїзд до Шепетівки і тим часом розмовляли. Наш
новий знайомий оповідав про минулі Визвольні Змагання. Як учасник
Січових Стрільців, він добре знав полк. Євгена Коновальця і цікавився
долею свого, тепер уже покійного, коменданта.
Прибув поїзд, що йшов у напрямку Хвастова, і наш новий знайомий та
бойовик Грицько від’їхали. Івась і Мирось пішли з ними, щоб посадити їх
у поїзд, а я тим часом залишився сам. До мене підійшов якийсь тип у
чорній поліційній уніформі, що ввесь час крутився біля нас і прислухався
нашій розмові. Він умостився напроти мене через стіл і запитав: »А чому
ви не поїхали зі своїми? Чому залишилися тут?« Я не встиг відповісти, як
з’явився Мирось і Івась. Мирось став перед ним і різко запитав: »Ти що,
спрос? Чого чіпляєшся до людини? Виливай звідси ліверною ковбасою!«
Цей уркаганський жаргон незвичайно вплинув на цього нав’язливого
суб’єкта. Він встав, поступився назад, а потім вислизнув за двері.
— Тільки так треба розмовляти з такими типами, — сказав Мирось. — Але
це ще не кінець. Треба сподіватися зараз перевірки документів, а може й
чогось гіршого.
І справді за декілька хвилин з’явилось два німецьких поліцаї, а з ними
декілька »бангофполіцаїв« і почали перевіряти документи. Нам не було
куди втікати й ми далі сиділи на старому місці, намагаючись заховати
назовні якнайбільший спокій. Ми мали документи особисті й проїзні. Мирось
та Івась мали ще й пістолі, але, на щастя, провірка наших документів
закінчилась без »непорозумінь«.
Ми бачили, що суб’єкт у чорній поліційній уніформі далі ввесь час
слідкував за нами. Наш войовничий Мирось знову підійшов до нього й
іронічно, по-уркаганськи сказав: »Ну що, з’їв? Накося! В іншому місці я
тобі зуби повиставляв би!«
Ніч ми перебули в залі й трохи спали, по черзі пильнуючи за оточенням
та щоб не проспати нашого ранішнього поїзду до Здолбунова. Наш поїзд
прибув удосвіта. Це був єдиний тоді в Райхскомісаріяті поїзд, що складався
з особових вагонів, т. зв. »шнельцуґ-фронт«, ніби тільки для військових
німців та осіб, зв’язаних із німецьким військом. Один вагон у цьому поїзді
мав напис по-німецьки: «Україніше Вермахт». Тут мали їхати вояки ненімці,
536
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
але їхали і цивільні, що мали »липові« папери, себто зфальшовані, такі
як мали ми.
Мирось та Івась, як люди з практикою в таких справах, зайняли в цьому
вагоні ціле купе. Вагон був майже півпорожний, присутні в ньому паса-
жири складалися з німецьких військових, видно, що інші вагони були
переповнені, їм було вигідніше їхати в »нашому« вагоні. Ми всідали сміливо
і нас ніхто не питав за проїзними документами, думаючи, мабуть, що їдуть
якісь «визначні риби« в справах фюрера і »Великонімеччини«. На станції
Чуднів-Волинський, де наш поїзд зупинився, до нашого вагону зайшло
кілька козаків у німецьких уніформах, але з козацькими відзнаками. Вони
виструнчилися перед нами, вдарили закаблуками, приклавши руку до
шапки, і попросили дозволу зайняти, місце в нашому купе. Вони також
думали, що ми якісь високі німецькі урядники. Ми дозволили і вони сіли
напроти нас, розклавши на підлозі пакунки з козацькою пропаґандивною
літературою. Це були козаки-самостійники.
За козаками до вагону зайшли власовці, також в німецьких уніформах,*з
відзнакою на рукаві »РОА«. Вони не відзивались, нічого не питали і зайняли
купе в протилежному кінці вагону, звідки підозріло дивились на нас і
козаків.
На станції Шепетівка козаки і власовці пішли, а ми поїхали далі — до
Здолбунова, обганяючи в дорозі ешельони з українцями-невільниками. За
Шепетівкою ми завважили нові картини — розбиті поїзди обабіч залізничної
колії. Півтора місяця тому, коли я їхав на Волинь, таких картин ще не
було, але вдома ми вже знали, що наші українські повстанці (УПА) карають
окупантів, пускаючи »навскіс« поїзди з пограбованим в Україні добром.
Десь біля полудня ми прибули на станцію Здолбунів. Поїзд став на голов-
ній колії, напроти головного двірця. Ми перейшли залізничні рейки і
вийшли на знайому вже нам дорогу. Далі городами і полями, навпростець,
подалися до зв’язкової квартири в Здовбиці, де ночували, вертаючись із
першої подорожі на Волинь. Господиня прийняла нас щиро, гостинно. По-
відомила про наш прихід станичного і свого чоловіка, що працював на
залізниці. Вони зараз прийшли до нас. Від господині ми довідалися, що
наші вінницькі дівчата-студентки, що пішли на Волинь, ще досі в Здолбиці
й живуть у хаті напроти нашої.
Станичний і господарі нашої зв’язкової квартири оповідали нам багато
цікавих новин. Пояснили, що розбиті поїзди між Шепетівкою і Здолбуно-
вом — це діло наших повстанців. Під час великодніх свят у великому селі
Тайкурах сталася неприємна подія. Тайкурські поляки донесли німцям, що
в село прийшли на свята до своїх родин колишні поліцаї-українці, що
втекли до українських повстанців. Німці заарештували їх, дуже побили і
закованих відправили до в’язниці. Мої співбесідники дуже обурювалися
цими випадками співпраці поляків з німцями, а також скаржилися на
польських партизанів, що співпрацюють з московсько-большевицькими
бандами.
Ввечері завітали до нас наші землячки-вінничанки — сестра Хведора
Білотченка і Іванчукова »наречена«. Вони розпитували нас про вінницькі
новини тощо.
»3 ІДЕЄЮ У СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ
537
На другий день здовбицький станичний повів нас до Житніх хуторів. Ми
минули село Ільпень і обережно обійшли місто Рівне, де був осідок знена-
видженого українським народом ґавляйтера Еріха Коха та його посіпак.
Біля полудня ми прибули до Житніх Хуторів, до тої хати, де були поперед-
нього разу. Все тут застали без змін. Ті самі господарі, ті самі розмови.
Надвечером прийшов місцевий зв’язковий і забрав нас до іншої хати. Тут
була для нас усіх радісна зустріч із нашими друзями — Богданом і Яремою.
Ми коротко обмінялися новинами, а потім друг Богдан, що тоді вже був
організаційним референтом Крайового Проводу, сказав, що тут ночувати не
можемо, бо відомий поліцмайстер Рівного, Грушецький, нападає зі своєю
бандою на села. Минулої ночі провідник Охрім наскочив на засідку
Грушецького. Він із своїми повстанцями розбив гітлерівських посіпаків,
загнав їх назад до міста та відбив від них підводу з організаційними ре-
чами, що їх Грушецький був захопив на початку бою. Наша стріча з про-
відником Охрімом відбудеться в новому місці, куди ми вночі помандруємо
Десь опівночі ми вирушили в дорогу. Йшли бойовим порядком аж до
ранку, бо можна було зустрітися з німецькою бандою Грушецького, а далі,
вже в напрямку Полісся, можна було натрапити на московсько-больше-
вицькі банди. Падав дрібний дощ, було темно й мокро, йти було важко.
Мені пригадалися блукання, також уночі, в серпні-вересні 1941 року на
лівому березі Дніпра, поміж Дніпром і Ворсклою. Тоді я був ще в т. зв.
«доблесній красній армії®, що опинилась у кітлі, оточена з усіх боків
німцями. Бійці, той інтернаціональний збрід, що звався »красноармійцями«,
були фізично виснажені, морально заломані. Кожний думав тільки про те,
щоб хоч трошки відпочити, поспати, щось з’їсти, втекти від ненависних
московських комісарів і політруків. Це був настрій знедоленого людського
елементу, що не мав жодної позитивної об’єднуючої ідеї. Мучитись, терпіти,
(«страждать®, як тоді казали) лише за »родіну«, за «Сталіна®, ніхто не хотів.
»Родіна« була каторгою, а її вождь — катом. Яке інакше було тепер наше
моральне почуття. Ми йшли бадьоро, мали ідею в серці, готові були пере-
магати всі труднощі й перешкоди, щоб тільки осягнути нашу мету.
Ми йшли бойовим порядком. Наша бойова група мала біля півсотні пов-
станців-вояків, було й декілька вершників для розвідки і зв’язку. За групою
їхало кілька селянських підвод зі зброєю, харчами та іншим майном, що
мало бути доставлене Крайовому проводові ОУН. Спереду, ззаду і збоків
були невеликі охоронні стежі, озброєні автоматами.
Коли ми вийшли з- околиць Житніх Хуторів, по дорозі зустрічали збройні
стежі й застави українських повстанців, а коли наблизились до місця
тодішнього постою Крайового проводу ОУН і Головної квартири ново-
посталої УПА, то вже всюди був бойовий стан. Місцевість, до якої ми при-
були, була вже лісиста, хоч належала ще до лісостепу, а не Полісся. Зда-
ється, якщо не помиляюсь, ця місцевість звалась Миколаївські хутори.
(Далі буде)
538
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
О. МОРГУН
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО...
(Спогади про Лесю Українку)
(Закінчення, 2)
Я вже згадував про те, що в поглядах і настроях молодої української
громади щодалі, то гостріше відчувалось розходження. Радикальна група
схилялась до поглядів М. Драгоманова, і розпочала акцію, скеровану на
прийняття драгоманівської програми, як обов’язкової для всіх членів,
наслідком чого українська громада повинна була перетворитися у гурток
драгоманівців. Розпочалася тривала запекла дискусія. Леся брала в ній
жваву участь, не виходячи зі своєї хати. Ми збирались у Лесі, інформували
її про перебіг дискусії, умовлялися про дальші тактичні кроки і пере-
конуючі аргументи. Драгоманівську літературу постачала нам частинно Леся
і, головно, М. Ковалевський, який, з властивою йому жвавістю, найбільше
клопотався про успішне завершення драгоманівської акції. Як гарячий
ідеологічний прихильник і особистий приятель М. Драгоманова, М. Кова-
левський ретельно старався надати молодому українському рухові Над-
дніпрянщини драгоманівський радикально-соціялістичний напрямок. Серед
молоді лідером драгоманівського руху був І. Стешенко, який безпосередньо
на зборах громади з молодим завзяттям і українською впертістю виконував
провідну ролю драгоманівського агітатора. Обдарований і здібний Стешенко,
ретельно студіюючи праці позитивістів і радикально-соціялістичних авторів,
краще ніж інші був озброєний потрібною для проповідника драгоманівських
ідей ерудицією.
Матеріялізм і раціоналізм породжували безбожництво і вороже ставлення
до християнської церкви. Більшість молоді нашої громади з Гімназіальних
лав засвоїла ворожі настрої до церкви і тому жадібно накинулась на
антирелігійну літературу, радіючи, що надибала на нібито наукові підстави
до ганебного, брутального ставлення до доби віри, на зміну якої прийшла
доба розуму і науки. Проте, брутальне знущання і глум над християнською
вірою, вірою наших батьків, нашого народу, на захист якої зі зброєю ставали
наші діди і прадіди, викликали у декого з нас почуття образи.
М. Ковалевський якось привіз нам зі Львова переклади, здається, І.
Франка, з деяких поезій Г. Гайне. Минуло з того часу 50 років, але й тепер
пригадую неприємне відчування брутальної образи, яке викликали у мене
українські переклади віршів Гайне, в яких він, малюючи урочисту картину
середньовічного релігійного диспуту юдеїв і християн, закінчує свій
»диспут« сентенцією прекрасної принцеси, що, на запитання лицаря, хто,
на її думку, правий, християни чи юдеї, відповідає: »обоє смердять огидно«.
В другій поезії Гайне, замість сумного християнського “Мізегеге” і непевного
вічного блаженства колись там на тому світі, пропонує на цьому світі, на
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
539
землі, веселі та радісні пісні і смачні ковбаски з цукровим навіть горошком.
Почувався у цього талановитого демократа і соціяліста глум і презирство
до матеріалістичних прихильників корита з ковбасками на заміну високого
блаженства духу. Все ж більшості з нас тоді подобався гайнівський глум.
Отрута, що оточувала нас зо всіх боків, давала свої наслідки.
В сальоні Лесі Українки панувало неґативне, або, в кращому випадку,
байдуже ставлення до релігії і християнства, а церква ототожнювалась з
клерикалізмом у найгірших його виявленнях. У ставленні Лесі до Бога не
помічалось жодних ознак нігілізму, властивого радикалам-різночинцям, що,
здобувши вищу освіту, квапляться якомога скоріше забути своє походжен-
ня з народного стану, порвати з властивими народові традиціями і засвоїти
пристойне, на їх думку, модерному інтелігентові зарозуміле або байдуже
ставлення до релігії і церкви. Таких інтеліґентів-вискочнів спостерігаємо на
кожному кроці. Чи не нагадує (за аналогією з Мольєровським «Міщанином
в дворянстві«) таке явище — хамства в міщанстві, в модерному, огидно-
му, коритно-перинному міщанстві часів народження і занепаду цього Здоро-
вого колись, поважного стану.
Лицарсько-шляхетна Леся була далека, вільна від таких нігілістично-
міщанських думок і настроїв. Б настроях Лесі панував вияв бунтівливого
духу проти неправди, несправедливости: Україна, людність, без жодної
вини, терплять муки і страждання... Тяжко недужа, до ліжка прикута,
самітна, з палким серцем дівчина, любов якої зневажено, — Леся Українка,
душа і думи якої віддані поневоленій Україні, терпіла і бачила багато лиха,
багато страждань, і віддалювалась, відходила від Бога. Могутні, титанічні
бунтівники Байрона визнавали Бога, живого Бога, з яким змагалися. Бунт
Лесі гостріший і не подібний до настроїв Шевченка, що то благав Бога,
звертався до Нього з молитвами, то гнівався на Нього за неправду на землі,
за безвинні страждання людей, але ж Шевченко зберіг віру свого народу.
У Лесі повстає сліпа, невблаганна Доля, могутня старогрецька Мойра, якій
підвладні самі боги Олімпу. Вона звертається до Духа, стає лицарем ордену
Духа і з допомогою Духа присвячує цілком своє життя боротьбі за Україну.
Отже, по самі вуха забруднені в коритно-перинному матеріалізмі міщани не
сміють прикрашувати свою огидну убогість панібратством із Лесею Україн-
кою, надхненою героїчним духом патріотизму.
У сальоні Лесі Українки в соціяльно-політичних питаннях переважав
драгоманівський напрямок. Молодь захоплювалась радикалізмом Драгома-
нова і, цілком послідовно, соціалізмом. Радикально-соціялістичний евро-
пеїзм Драгоманова вдерся в молоду українську громаду, знаходячи там
сприятливий ґрунт, підготовлений тенденційно складеними програмами
самопросвіти і вироблення світогляду. Матеріялістичного і соціалістичного
европеїзму — Ренанів і Штравсів — у тих програмах було задосить. І багато
З нас безтурботно звільнялось від стародавніх традицій, хизувалось «на-
уковістю» свого европеїзму. Чимало з нас на ціле життя залишалося з
таким ідейним мотлохом. Тяжко було визволитись від нього, бо коритно-
540
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
міщанський матеріалізм і соціально-політичний »европеїзм« широкими
хвилями вдирались у наше життя.
І в ті часи, і пізніше, поставало хвилююче питання, чи можна нав’язувати
Лесі такі погляди і настрої; чи справді цілком поглинута була Леся драго-
манівським радикалізмом і «науковим» марксизмом? Спостерігаємо чимало
спроб прикрасити іменем Лесі Українки ту чи іншу соціялістичну вивіску
і убгати Лесю Українку у вузенькі партійні рамки.
Звертаюсь до безпосередніх вражень і спостережень, що стосуються до
часу 1896-8 років. Пригадую, коли І. Стешенко розпочав організацію укра-
їнської соціял-демократичної партії, то рішуче підкреслював, що не можна
втягати до партії Лесю Українку, з огляду на її тяжку недугу, а також
через необхідність зберегти її для поетичної творчости, як високоцінцого,
талановитого репрезентанта української літератури. І як би не напружував
я свою пам’ять, не пригадую, щоб Леся тоді була членом української соціял-
демократичної партії; проте не можна заперечувати захоплення її соція-
лізмом, як протестом проти соціяльної неправди, експлуатації та пригнічен-
ня працюючих. У соціялістичних настроях Лесі Українки спостерігалося
чимало ідеалістичних елементів, властивих Вірі Павлівні, героїні роману
Чернишевського — »Що робити?» (»Что делатьж?). Соціялізм — тоді ще
вірили — це світле, радісне, завжди блаженне царство, рай на землі, і
варто зробити героїчні, може, зусилля для «стрибка з царства конечности
в царство свободи». Ще більше приваблювала Лесю до соціялізму героїка
цього руху, революційність його та особливо страждання і жертовність
фанатичних борців за соціялізм. В уявленні Лесі соціялісти — це завзяті
протестанти, борці, які терплять, страждають і гинуть у героїчних змаган-
нях з жорстоким, могутнім, лихим та злобливим ворогом і все ж боротьби
не припиняють. Квола, недужа, звалена з ніг хворобою Леся не хотіла
примиритись із долею тяжко-хворої, хотіла жити, боротись, брати якнай-
більшу участь у героїчних змаганнях своєї доби. Відчувалось, що з конт-
расту фізичної немочі, несили і завзятости, зі схильної до протесту і
боротьби вдачі, властивої родині Драгоманових, виникав революційний
патос настроїв і творчости Лесі. Зміст і напрямок патосу Лесі визначалися
із впливів родинного і громадського оточення і, помітною мірою, М. Драго-
манова з його радикалізмом, соціялізмом, европеїзмом і байдужістю чи
ворожнечою до церкви і віри.
Так утворилося непомітне зовні, а душевно інтуїтивно відчутне часткове
розходження з народно-українською стихією — з міцними . народними
традиціями відданости вірі і церкві, стихією жагучої пристрасті українського
хлібороба до землі, як навіки непорушної, святодавньої власности його.
Місце таких традицій заступили імпортні впливи, переважно радикально-
соціялістичні, революційні ідеї і програми, якими здебільшого захоплю-
вались у Західній Европі українські і російські еміґранти. Лондон, Париж
і, особливо, Швайцарія правили за головні гуртові ринки і крамниці, з яких
уроздріб простував в Росію і Україну радикально-соціялістичний імпорт,
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
541
що помітною частиною проходив на Наддніпрянщину віа Петербург,
Москва.
Душею і серцем віддана Україні, Леся під впливом європейського ідеоло-
гічного імпорту помітно відрізнялась від Олени Пчілки і гуртка, який
очолював О. Кониський, — відрізнялась у ступенях гостроти зовнішньо,
формально національно-українських відносин, а саме: бракувало у неї
гостро ворожого ставлення до росіян, російської культури, мови, словом
до всього, що відгонить Москвою.
Рішучий вплив зробила в той час одна літературна подія. З’явилась
праця Бельтова (Плеханова) — »До питання про моністичний погляд на
історію». Цей твір зробив велике враження, може найбільше з науково-
публіцистичних творів того часу. Здавалося, винайдено, нарешті, правдиву
наукову підставу для правдивого розуміння минулого, сучасного і майбут-
нього, а підстава та — матеріялістичне розуміння історичних і суспільних
процесів. Економічний матеріялізм, боротьба кляс, наука Маркса — так
добре з’ясовують усе на світі, що годі витрачати час і сили на вивчення
праць інших світових мислителів і науковців. Єдину справжню істину
відкрито. Почалась поширюватись нова віра — матеріялізм, марксизм.
Кількість прихильників її швидко зростала. Не тільки молодь захоплю-
валась новою вірою, — марксизм опанував чимало катедр у вищих учбових
закладах. Уважно прислухалась молодь до таких марксистів, як Петро
Струве, Михайло Туган-Барановський. З нашої громади, як перший і
найбільш підданний новій вірі неофіт, оголосився П. Тучапський, що
згодом, цілком послідовно до науки Маркса, вийшов зі складу української
громади і побіг до партії російських соціял-демократів. У той час відійшов
до марксистів і Кость Василенко. Дуже захоплений був економічним
матеріалізмом також і Стешенко І., але ж бренгла ще в його душі любов
до України, і він не відрікся тієї любови, а поєднав її з матеріялістичним
монізмом, утворивши українську соціял-демократичну партію. Проте, з
певністю тверджу, любов до України у Стешенка переважала прагнення
до Інтернаціоналу і він засуджував перехід П. Тучапського до РСДРП.
Ще сильніше й голосніше лунала любов до України в душі Лесі Українки,
порівнюючи з якою (любов’ю) меркнув багряний світ радикально-матерія-
лістичного соціялізму, що так не пасував до її шляхетної вдачі і благородної
мрійности.
Разом з новими соціяльними подихами порушилась приязнь, що об’єдну-
вала всіх членів молодої української громади. Портрети гетьманів і Шев-
ченка, що раніш утворювали солідарну українську гармонію, тепер уже
якось не пасували один до одного. Гетьмани перетворились на »феодалів«,
що на шкоду сіромі очолювали заможну клясу шляхетської старшини, а
Шевченко перетворився на «представника і оборонця сіроми«.
Відвідини мої до Лесі вчащалися. Не тільки обдарованість і шляхетна
вдача Лесі приваблювали мене, викликали щиру симпатію; ще якась, не
досить виразна сила притягала. Леся уявлялася під серпанком таємниці, за
542
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
яким приховувалася правдива, невідома, складна ідеологічна і психічна
інтуїція. Викрити ту таємницю спонукало мене бажання усвідомити ті
суперечності, ту загадковість, що так хвилювали мене. Юнацька душа,
перейнята справжньою палкою любов’ю до всіх людей, прагнула знайти
абсолютну правду, незаперечну істину, які б показували вірні шляхи і
засоби щодо реалізації в житті перейнятого «всесвітньою любов’ю« світо-
гляду. Ту істину, ту правду не щастило спіймати, як казкову жар-птицю.
Ті ж »правди-істини«, перейняті ворожістю, злістю, що навалювались на
нас із еміґрантської Швайцарії, з соціалістичної міщанської Европи, з
російських радикальних редакцій, — не задовольняли, а тривожили злоб-
ністю, багряними привидами чварної боротьби, провокацією низьких
інстинктів. Замість ідеалістичних — любови, слави і чести — підсовували
матеріялістичне корито з соціалістичними ковбасками, як нагороду за
перемогу в класовій боротьбі. І помітно на око — група ідеалістів, від-
даннях культові України, що з початку переважала й панувала, все
більше затьмарювалась.
Сумно тепер згадувати, як 52 роки тому раділи ми, що молода громада
більшістю 2/з голосів ухвалила прийняти обов’язкову для всіх радикально-
соціалістичну програму, а надхнена національними пориваннями група
Міхновського-Шемета покинула збори під нашими глузливими криками і
вийшла зі складу громади. Як ми кепкували з Мухи (Дмитра Антоновича),
коли, в розпалі дискусій, він заявив: «Нестерпно, коли б’ють тебе кацап-
ським кнутом, але ж солодкий для мене біль від батога українського
гетьмана». Між іншим, коли за 50 років після того нагадав я в Празі
Антоновичеві ці його слова, то він зніяковів і сказав, що не пригадує їх.
Після такої «перемоги» громада почала помалу розпадатися і згодом пере-
творилася на соціялістичну українську організацію. А Міхновський і
Шемет пішли собі.
Після тривоги і душевної стомлености від спостережень страдницької
боротьби героїчного духу самітної, нещасливої Лесі — здорова, юнацька
природа прагнула встановити порушену рівновагу; і якось несвідомо
потрапляв я до сальону Старицьких, які жили в сусідньому з Косачами
будинку.
У Старицьких панувала заспокійлива гармонія духу і матерії. Рослі та
пишні Валькірії, Оксана й Марія, просились на флямандські полотна
Рубенса. Завжди якось так складалось, що я потрапляв, буваючи у Ста-
рицьких, під опіку значно старшої від мене Марії, майстра деклямації і
драматичного мистецтва. Гадаю, не випадком так складалося, а тому,
що Марія Михайлівна цінила в моїй особі уважного й терпеливого слухача
її деклямацій; пристрасна декляматорка не часто мала таке щастя. А може
відогравала тут ролю більш делікатна маневрова тактика: тоді якраз
загравався роман Оксани і Стешенка і, хоч обоє вони щиро приятелювали
зо мною, то все ж під час відвідувань Стешенка, Оксані, природно, хотілося
бути з ним удвох.
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
543
Родина Старицьких відзначалася щиро-українською гостинністю, завжди
пригощала вона відвідувачів, без того Софія Виталіївна — сестра компо-
зитора Лисенка — нікого з хати не випускала. Марія Михайлівна брала
мене до своєї кімнати, пригощала гарячим мокко з густими вершками і
горою солодких тістечок; одночасно починалась декламація. Вона найбільше
любила чулі, уразливі вірші й так щиро-сердечно захоплювалась власного
декламацією, що рясні сльози лились із її очей і падали на могутнє
погруддя, де змішувались з крихтами від тістечок, а я спокійно милувався
цією картиною; щоправда, не відчувалося однозгідної гармонії між сльозами
і крихтами тістечок, проте — не бракувало також тяжко вражаючих
контрастів: уразлива декламація уривалася надто частими художніми
павзами, які добре використовувалось, щоб із превеликим апетитом і смаком
поглинати превелику кількість тістечок, і між цими явищами панувала
спокійна симбіоза.
Іноді в павзах, після найбільш уразливих строф, декламаторка питала:
— А чого ж ви не плачете; хіба я погано декламую?
— Ні, дуже добре, але ж замість того, щоб примусити мене силою декла-
мації плакати, ви самі плачете, а це вже не по-мистецьки виходить, так
само — якби ви, декламуючи щось гумористичне, почали реготати.
— Та що ви розумієте? Я ж артистка!
— А я — режисер!
— Якого ж це театру? Велико-Сорочинського, драматичного?
— Ну, хоч і якогось там Велико-Сорочинського, а все ж таки — режисер!
І Марія Михайлівна рахувалася зо мною майже як з рівним.
Коли ж, після жвавої дискусії і смачної кави збирався я додому, то
здебільшого наражався на Софію Виталіївну:
— Почекайте, почекайте, зараз сніданок; без сніданку не пущу.
За сніданком збиралася вся родина Старицьких; часто приходив «дядя
Коля« — Микола Витальович Лисенко, — що завжди вносив у розмови
суто-українські настрої, до чого добре пасувала імпозантна постать Ми-
хайла Петровича Старицького, що все своє життя присвятив українському
театрові, українському письменству, українському слову. Але ж ви відразу
помічали, що душею, генієм родини Старицьких є »Людочка« — Людмила
Михайлівна — на всі руки майстер, завжди завантажена такою чи такою
працею; ніколи не відпочивала Людочка.
Довго, років із 20, не бачившись із Людмилою Михайлівною, я при
зустрічі здивувався: зовсім не постаріла вона. Питаю:
— Повідайте таємницю, чому вас старість не бере?
І наймудріша з українських жінок, як ми називали Людмилу Михайлівну,
відповіла:
— Просто, не маю вільного часу, щоб старіти.
Добродушна Оксана сіяла в блаженстві, як у них все добре, які всі в
родині її знамениті, розумні, хоч ніколи не помічав я, щоб Оксана, до
заміжжя зі Стешенком, щонебудь робила.
544
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Якось за сніданком Оксана запитує:
— Дядю Коля, а ви знаєте, хто у нас вчора був? Моргун, Кавун і
Шкамарда!
На те Микола Витальович зауважив:
— Так: незвичайно влучні, мистецькі прізвища у нас на Україні, не
можна рівняти з московськими Сідоровими, Федоровими, Дорофеевими,
Спиридоновими.
Тут я згадав про відоме у нас на Полтавщині оповідання про сенаторську
ревізію Полтавщини і Херсонщини графом Паленом, бувшим міністром
юстиції, що відзначався незвичайною пам’яттю. Під час перебування його
в Полтаві, урядовець для осібних доручень, князь Мещерський, доповідає,
що Миргородський мировий суд бажає представитись його сіятельству.
— А-а, Миргородський мировий суд, — каже Пален, — це ж знаменитий
на всю імперію суд: там голова суду — Гречка, судді — Малинка і Кривуля,
секретар — Пищимуха, а судовий виконавець — Убийсобака.
По сніданку Михайло Петрович каже:
— Ну, що ж, Людочко, ходім працювати; продовжуємо «Вступ Гетьмана
Богдана до Києва«.
І я бачу — то ходить по кабінету, то зупиняється в творчому задумі
масивна постать височенного Михайла Петровича з довгими вусами, більш
мальовничими навіть, ніж вуси самого генерала Палія-Неїло, а Людмила
Михайлівна записує слова письменника, іноді зупиняється:
— Ні, тату, якось недобре виходить.
— А як же по-твоєму, Людочко?
І Людочка пропонує свій варіянт.
— Гаразд, згоден, нехай буде по-твоєму.
Не знаю, як інші твори Старицького складалися, але ж, запевняю, драма
«Богдан Хмельницький» — є спільним твором Михайла Петровича і Люд-
мили Михайлівни Старицьких.
В родині Старицьких ніколи не почував я драматичних контрастів;
спокійно, впевнено панував там український дух; всі працювали для
України, і завжди виходив я з дому Старицьких в доброму, бадьорому
настрої, з лагідною веселістю згадуючи зворушливу деклямацію Марії
Михайлівни.
Нарешті дозволю собі згадати про так звану «Вєтровську історію». Може
трохи зацікавить вона.
На провесні 1897 року надійшла до Києва страшна вістка. Колишня
Чернігівська народна вчителька, Марія Ветрова, вступила в Петербурзі на
Вищі Жіночі Курси, де втягнули її до партії соціялістів-революціонерів; з
приводу того її було арештовано і ув’язнено в »Крестах« — спеціальній
для політичних в’язнів тюрмі. Справа Вєтрової потрапила до рук жандарм-
ського ротмістра Кічіна, який під час відвідування її в поодинчій камері
тюрми, настирливо намагався вчинити насильство; щоб оберегтись від га-
небного для жінки лиха, Ветрова, облившись гасом, спалила себе. Так
виголошено цю історію в прокламаціях київських есерів.
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
545
Пізніше, на великодньому тижні, будучи в Петербурзі, потрапив я на
баль до заступника голови Найвищої Шляхо-будівельної Ради, інженера
Бублікова; на балю тім, крім студентів Інституту Шляхів Сполучення,
найвищої і єдиної тоді установи цього фаху, були присутні декілька
вельмож з інженерного генералітету імперії. Один із тих вельмож, посила-
ючись на компетентні, »абсолютно« правдиві джерела, запевняв, що Вєтров-
ська історія — злісна вигадка революціонерів, що Вєтрова — гістеричка;
під час арешту й ув’язнення загострилась її нервова хвороба і в нападі
такого загострення Вєтрова самогубством скінчила життя. Проте, щоб за-
спокоїти загал, уряд усунув із посади ротмістра Кічіна, жодної вини за
яким не було.
Про таке спростування молодь не знала, та якби й почула — не повіри-
ла б. В Києві, як і в інших університетських містах, почались бурхливі
демонстрації: студенти і маса публіки скупчились біля Володимирського
Собору на Бібіківському бульварі, щоб відслужити панахиду по Марії
Вєтровій. До собору нікого не впускали; тоді публіка відспівувала панахиду
на бульварі; появилась поліція, надходили війська, приїхав розтурбований
губернатор, Тамара Лев Павлович, — умовляв студентів припинити демон-
страцію, а на відповідь йому співали: »Вічна пам’ять« і »3о святими упокой®.
Поліція розганяла демонстрантів, але ж вони знов скупчились, знову
співали: »3о святими упокой®. Тоді почались масові арешти й ув’язнення
студентів — учасників демонстрації. Тюрма на Лук’янівці й Арештантські
роти на Бібіківському Бульварі заповнені були арештованими. Не бути
ув’язненим уважалося тоді за непристойне для студента. Співчуття загалу,
навіть мешканців аристократичних кварталів »Липок«, було явно по боці
демонстрантів. Авторитет царського уряду упадав, опозиційні настрої під-
носились, ширились. Тюрма й Арештантські роти перетворились у відкриті
клюби молодих »якобінців«; мітинги, прилюдні лекції на революційні теми
не припинялись; у тюрмі виходила навіть рукописна щоденна газета.
Квартири начальників тюрми й Арештантських рот перетворилися у сальо-
ни, переповнені відвідувачами »якобінців« — здебільшого прекрасними
панями й паннами, які, з причини наближення Великодня, привозили для
ув’язнених багато пампушників, пасок, баб, тортів, окостів шинки, ковбас,
поросят, голляндського й швайцарського сиру, осетрових і білорибних
баликів, коробки цукерків, кошики яблук, груш, винограду, сотні помаран-
чів і, нарешті — квітів, квітів, без числа. Столи в камерах заставлені цим
добром, а повітря — напоєне ароматами ґіяцинтів, лякфіолів, бузку; яскрава
веселка шляхетних тюльпанів надавала привітно-святковий вигляд нашим
камерам; весняні настрої охоплювали наші душі, а пані й панночки, що
відвідували нас, здавались нам чарівними янголами.
На тюремних мітингах і нарадах вирішено було втягувати академічну
молодь до антиурядової революційної акції. Для об’єднання в такому
напрямку всіх вищих учбових закладів цілої імперії ухвалено скликати
в Києві, в серпні того ж року, з’їзд представників організованих студентів.
546
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
При розподілі обов’язків для скликання запроєктовайого з’їзду, призначено
було мене делегатом до вищих учбових закладів Москви і Петербургу.
В страсний четвер, по обіді, всіх нас несподівано випустили з в’язниці, як
казали, тому, що наше перебування там вносило небезпечну для таких
установ дезорганізацію.
На другий день вночі виїхав я до Москви, щоб виконувати бунтарсько-
делеґатські доручення. Щоближче до Москви, то менше залишалось у
потязі пасажирів, а під Москвою, крім мене, в моєму вагоні не було вже
нікого; з ближчого вагона кондукторська приГада, переконавшись, що я —
християнин, запросила розговітись: то була Свята ніч Воскресіння Христа...
Серед студентів Московського університету, порівнююче з Києвом, звер-
тала на себе увагу більш розвинута товариськість, приятелювання і більш
міцна організованість. З допомогою громадських, благодійних товариств, до
яких надходили великі суми грошей від меценатів — щедрого московського
купецтва, — матеріяльний бік життя студентів забезпечено було задовільно:
багато стипендій, гуртожитків, дешевих їдалень, де за кілька копійок
можна було добре наїстись; страви смачні й здорові. Простота у відношеннях
межувала з богемою. Трактирний, п’яний і згубний дух надто панував. Як
і всюди, поруч з елітою, яка працювала в бібліотеках, музеях, лябораторіях,
було чимало вічних студентів, постійних відвідувачів трактирів, третьо-
рядних ресторанів; помітно розвинуто пияцтво, брудні лайки. Все це нада-
вало певного мірою азіятський кольор, що кидався в очі при спостереженні
»бєлокаменної« Москви в цілому.
Через Москву також перекотилась хвиля заворушень, що їх викликала
Вєтровська історія, але ж уряд Москви поставився суворіше, ніж у Києві,
до організаторів студентських демонстрацій: декілька груп «Союзного Со-
вєта« студентських земляцтв вислано було на провінцію, «на родінуж, до
батьків, де ці «страдальці за ідею«, оточені авреолею героїв, ширили
революційну пропаганду. Москва пишалася тим, що опозиційно ставилась
до бюрократичного Петербургу; навіть у вищих колах московського дво-
рянства помічалося негодування вищих сфер імператорського Петербургу.
Три роки тому, перед Вєтровською історією, вища адміністрація Москви
була заскочена досить розгорнутим серед московських студентів спротивом
щодо присяги молодому цареві Миколі П-му. За директивою з Петербургу
було наказано не роздмухувати цієї справи, а студентам, які надто
демонстративно відмовлялися від присяги, запропоновано виїхати за межі
російської імперії. «Якщо вони не бажають бути моїми підданими, нехай
шукають собі кращу державу», — так, нібито, наказав цар Микола II, коли
довідався про цю справу. Відмовлення від присяги поширене було пере-
важно серед студентів грузинів і вірменів.
З делегатським дорученням я справився в Москві швидко й задовільно,
витративши на це тільки 2 доби. Засідання «Союзного Совєта« московських
земляцтв відбулося в люксусовому палаці «коньячного» короля, мільйонера
Шустова, син якого входив до складу «Союзного Совєта«. Справу вирішили
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
547
позитивно, майже без дискусій. Треба тут підкреслити цікаве явище, а саме:
помітну участь щасливо процвітаючих торговельно-промислових тузів (асів)
і земельної аристократії не тільки в ліберально-опозиційних, конституцій-
них рухах, а також і в підготовчо-революційних акціях. Досить згадати
хоч би Софію Перовську, правнучку гетьмана Розумовського, що брала
участь в убивстві царя Александра II; представників українського шля-
хетства — Лизогуба і Малинку, що їх повішено в Одесі, як народовольців-
терористів; московського мільйонера Морозова, який на власні кошти
утримував в Італії, на острові Капрі, так звану большевицьку академію,
де підготовляли кадри большевицьких агітаторів; або дружину генерала
Колонтая, народжену Домонтович, чернігівську дідичку, видатного члена
комуністичної партії, що довший час була совєтським послом у Швеції.
Не маючи часу зупинятися на аналізі цього явища, обмежуюсь тверджен-
ням, що явним абсурдом було б прикладати тут марксову науку класової
боротьби, проте багато правдивого світу проливає на ці явища психіатрія,
хоровита спадковість й епідемічна психоза гуртківства. Гадаю, найглибшу
аналізу таких несподіваних метаморфоз подають — видатний психіатр
українець Яковенко Володимир Іванович, а ще більше — Достоевський
Федір Михайлович, особливо в його творах — »Братьа Карамазовьіж і
»Бесьі«...
На 4-й день Великодніх Свят ранком я прибув до Петербургу. Вже на
Миколаївському двірці почувався підвищено насторожений настрій: на
кожному кроці спостерігалися цивільні доглядачі, що надто уважно сте-
жили за приїжджими. Виявилось, що в ті дні австрійський цісар Франц-
Йосиф, віддаючи візиту цареві Миколі II, перебував з останнім у Петер-
бурзі, де з того приводу відбувались урочисті паради й прийняття; тому
всі сили явної і таємної поліції були мобілізовані для збільшеної охорони ...
Без жодного захоплення споглядав я на вусатого Габсбурґа, цісаря
Франца-Йосифа, коли він в супроводі блискучого почету й конвою прибув
до Анічковського палацу, резиденції цариці-удови Марії Федорівни. Зга-
дував, як рік тому, коли весна панувала в Києві у своїй зворушливій красі,
ми сиділи на лаві Бібіківського бульвару, а Стешенко з захопленням
провіщав, що настане час — і по цьому бульварі урочисто вступатиме до
Києва Габсбурґ Франц-Йосиф, як цісар України, а ми радісно вітатимемо
йог®, посипатимемо квітами дорогу, бо то ліберальний конституційний
монарх, під владою якого так добре живеться братам-галичанам. І сумнів
закрадався у душу мою — чи мали ми слушність у нашій громаді, коли
глузували з приводу думок Міхновського і слів Мухи-Антоновича, що
солодкий біль від гетьманського батога, а нестерпний — від царського
кнута, бо в тих думках і словах підкреслено величезну важливість свого
державного суверенітету і конечність підкорятися власній державній владі,
аніж користуватися ласкою чужої.
В Петербурзі натрапив я на досить складну ситуацію: у думках і
настроях студентських організацій вищих учбових закладів помічалося
548
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
розходження щодо визначення ролі і тактики академічної молоді в полі-
тичних рухах; а до того справа зборів і нарад ускладнювалася в залежності
від стану напруженої політичної охорони столиці. Більш-менш охоче по-
годились на запрошення Київської Союзної Ради на зборах представників
організацій Інститутів інженерів, архітекторів, гірників, лісників і шляхо-
будівельників; від згоди останніх тягло нещирістю, непевністю, що поясню-
валось виключно високими заробітками інженерів-шляхобудівельників,
великими труднощами щодо вступу до відповідного інституту і специфічним
добором студентського складу, більшість якого прямувала до великих
зисків і буйного користування матеріяльними благами. Щире і добро-
зичливе ставлення виявилось із боку делеґації Вищих Жіночих Курсів,
при чому й тут мене вразило, що найбільш гострі радикально-соціялістичні
думки надто різко й гаряче висловлювались дочкою сибірського мільйонера-
золотопромисловця і дочкою багатого землевласника, голови Губерніальної
Земської Управи однієї з центральних губерній Росії. До повного розриву
дійшло у мене з «Союзним Совєтомя Петербурзького університету. Голова
»Совєту«, якщо пам’ять мені не зраджує, Николай Йорданський, заявив,
що їх організація стоїть на засадах наукового соціалізму, цікавиться тільки
соціально-економічними питаннями і присвячує свої сили виключно рево-
люційному рухові пролетаріату. Політичні й академічні рухи серед сту-
дентів їх не цікавлять, вони їх ігнорують. Таких пишномовних пісень я
досить наслухався ще в Києві. Після гострої дискусії я залишив збори
правовірних марксистів.
Звичайно, на всіх зборах вживалися заходи потрібної обережности. Проте,
одного разу на сходинах я ледве не потрапив у небезпечну халепу: серед
розпалу дискусії ввечері раптом вбігає студент із нашої зовнішньої варти
і каже: «Бережіться, наближається поліція!» В одну мить відчинено вікно,
через яке повистрибували всі, кому небезпечно було залишатися. Через
прохідний двір пройшли ми швиденько на вулицю, протилежну тій, до
якої належав будинок, де ми збирались. Тим часом, як довідався я другого
дня, ті, що залишилися, пильно попрацювали над знищенням напоїв і страв,
якими був переобтяжений стіл. Серед цього бенкету з’явилась поліція, яку
учасники бенкету, удаючи п’яненьких, привітали вигуками: «Христос
воскрес!«, і запропонували випити по чарці. Картина виявилась цілком
доброю і все минулося щасливо.
День пізніше я ледве не наразився ще на гіршу небезпеку. Перед
полуднем навідався по своїх делегатських справах до одного студента,
який проживав на Фонтанці, в готелі Маєвського. Пробувши там з годину,
зібрався далі мандрувати, і тількищо ступив на ґанок, що виходив просто
на вулицю, як відчув небезпеку: вулиця заповнена жандармами; по тро-
туарі шмигають шпиги; посеред вулиці мчиться коляса з льокаями в
царських барвах, а в ній сидить цар і молода цариця. Ближчі шпиги в мент
направились до мене, що так раптово з’явився на ґанку, але ж тут набли-
зилась царська коляса; рятуючись від явної небезпеки, я миттю зняв
капелюха і низенько уклонився царській парі. Це був вірнопідданний
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
549
поклін, якому позаздрив би двірський вельможа Людовика ХІУ-го і за
який, за Віктором Гюґо, старший Гранд висловив догану Рюї Блязу: »Тебе
еспанським Грандом величають, а Гранди капелюхів перед троном не
здіймають». З невимушеним виглядом вірнопідданого громадянина, що з
приємністю виконав свій обов’язок, попрямував я на Невський проспект, і
ніхто мене не затримав.
*
Закінчуючи на цьому уривки спогадів про добу, яка віддалилася на пів-
століття, бачу, як міцно зв’язане минуле з сучасним, з недавніми катастро-
фічними подіями, що так трагічно звалилися на наші бідні голови. І все
більше переконуюсь — ми сами, більшість із нас спричинилась, правда,
несвідомо, до утворення катастрофи, а що страшніше — і тепер, також
несвідомо, продовжуємо страшну своїми наслідками для України роботу.
Майже все недавноминуле України, міцно заштамповане марксистськими,
соціалістично-демократичними печатками. І ці штампи ми приймаємо сливе
без заперечень, хоч уже знаємо, до якої катастрофи довело користування
ними. 50-тирічна величезної ваги культурна робота лівобережних і півден-
них земств України, в управах яких розгортався наш національних рух, —
або невідома, або подається в фальшивому освітленні Мартоса і його соціял-
демократичних товаришів, — паплюжиться, згідно з шабльоном науки
Карла Маркса. Ми скаржимось, що Росія економічно визискувала Україну,
як свою колонію; але ж ми звикли ставитись, як до експлуататорів і крово-
пивців і до наших Алчевських, Ханенків, Семиренків, Яхненків, Терещен-
ків, Кіяніциних, Чикаленків, Присецьких, Леонтовичів та інших визначних
діячів у галузі розвитку української промисловости й економіки, а якщо й
вибачаємо декому з них, то лише за те, що Христя Алчевська писала добрі
вірші, Семиренко Л. П. — давав пожертви на українські видання, В.
Леонтович — написав “Рег Ребез Арозіоіогит”, а Євген Чикаленко —
видавав »Раду«. Поза тим вони невідомі нам, або трактуються за соціаліс-
тичним стандартом. У той же час поблажливо, або з гумором сприймаємо
відомості про те, як Василь Доманицький організував розгром цукрового
заводу, як сотні інших ще більш гарячих і ретельних соціялістів нищили
культурні й матеріяльні цінності України.
Ми зневажливо, з чужих для нас або затьмарених кров’ю наших братів
висот хвильовизму і екзистенціялізму, трактуємо славну діяльність наших
талановитих, геніяльних Садовських, Саксаганських, Кропивницьких, Ста-
рицьких, Заньковецьких і інших таких; звисока трактуємо цілу добу, як
побутовщину, просвітянщину, хуторянщину.
На визвольних змаганнях, на добі Центральної Ради, на універсалах її,
навіть на доборі святкувань минулих подій і діячів накладено міцний
соціалістичний штамп. Так фальшується наша історія. Коли ж хто насмі-
литься піддати об’єктивній аналізі ці події і сказати хоч слово правди, то —
Боже — який галас вчиняють соціялістичні діячі, соціялістична преса: »Не
смійте вільно трактувати наших національних святощів». Так жахливі
помилки наших соціялістів підносяться на височінь національних святощів,
550
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
і з таким німбом прагнуть вони упокоїтися на сторінках історії. Добра,
повчальна буде та історія...
Спостерігаємо, як ведеться кампанія відживлення гістеричного політика і
письменника переважно на сексуальні теми, прославленого в минулому
соціялістичного діяча, що по-товариськи зв’язувався з московськими боль-
шевиками, а в Парижі, на процесі убивці Петлюри, Шварцбарта, погодився
виступати, як моральний свідок на боці вбивці.
Нарешті, спостерігаємо, як широко розгорнуто ґльорифікацію Фітільова.
Б байдужості нашій докотились ми до того, що терпеливо спостерігаємо, як
на наших очах уславляють ренегата і зрадника, як дозволяють сіяти
отруту в душах юнаків, політичних емігрантів...
У Гоголя батько убиває сина Андрія за зраду України; у Хвильового —
зрадник-син убиває матір в ім’я загірної комуни, що облудно приваблює
коритом з ковбасками. Ми розуміємо: ґльорифікатори Хвильового, будучи
зв’язані з ним, у культі Фітільова не тільки виправдують себе, а за
компанію возвеличують самих себе. Вважаємо такий спосіб за непристойний
для українця-еміґранта. Є для того інші, пристойніші шляхи. Бажаючи
переконати в тому, дозволяємо собі подати духовну генеалогію Фітільових:
Іван Карамазов, — що раніш відрікався від царства Божого, якщо за нього
потрібно заплатити сльозами хоч би однієї дитини, — згодом викликає на
сцену Смердяковщину. Під його впливом і провокацією Смердяков, син
божевільної Лизавети Смердякової і аморального п’яниці-блюзніра, Федора
Павловича Карамазова, переконавшися з »науки« Івана, що Бога немає і
все дозволено, убиває свого батька. І от на протязі 60 років ми бачили, як
розгорталася смердяковщина — морально-етичний нігілізм, одягнений в
»наукові«, нібито, рукавички марксизму. Виходячи з клясово-пролетарського
заперечення моралі, етики, релігії християнської, цей нігілізм приводив
спустошені душі до злочинів, навіть убивств.
А далі, ближче до нашого часу, ми бачили, як діти і внуки Смердякова
убивали і таки доконали нашу матір Україну, — занапастили батьківщину,
бачте, тому, що романтично мріяли про загірну комуну.
Отже, не бажаючи нікого ображати, по щирості радимо ґльорифікаторам
Хвильового якомога скоріше відректися від цього культу. Так буде краще
і для них і для всіх українців.
А для ґльорифікації мусимо обрати справді героїчних синів України:
Павлушкова, Єфремова, Ольжича, Телігу, Басарабову, Черняхівську-Ста-
рицьку, членів Союзу Визволення України, юнаків — героїв Крут.
*
Журними очима спостерігає Скорботна Матір наша Україна заблудлих у
різних мандрах дітей своїх і закликає вірних Батьківщині синів одностайно
стати під блакитно-жовті прапори Української Держави.
Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!
І сохранить нам Бог нашу прекрасну Україну, якщо відчуємо в душах
наших голос рідної землі і з великою жертовною любов’ю служитимемо їй.
Слава Україні!
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
551
ПОКАЗНИК ВАЖЛИВІШИХ ІМЕН
Алчевська Христина (1843-1920) — визначний педагог, діячка Харкова. Утри-
мувала на власні кошти Недільну школу, що існувала 50 років. Скла-
дала підручники, автор спогадів.
Алчевська Христя (1882-1932) — поетка й педагог.
Антонович Володимир (1834-1908) — професор Київського університету,
історик, археолог, археограф, організатор археологічних з’їздів, осново-
положник Київської школи істориків України, фундатор Історичного
Товариства Нестора-Літописця, голова Київської Старої Громади; був
на чолі українського громадсько-політичного життя.
Антонович Дмитро (1877-1945) — історик мистецтва і театру, політичний Діяч,
' один з основоположників РУП. 1918 року морський міністер, за Дирек-
торії голова дипломатичної місії у Римі.
Балабанов Михайло (1873-7) — соціял-демократ, меншовик, член Централь-
ної Ради.
Басараб Ольга (1890-1924) — громадська освітньо-політична діячка, член
УВО, замучена польською поліцією на слідстві.
Бердяєа М. С. (1860-1914) — рос. журналіст.
Беренштам В. (1839-1904) — педагог середніх шкіл, історик, член Київської
Старої Громади, співробітник жур. «Киевская Старина«.
Бубліков — інженер шляхів, підписав оголошення про зречення трону царя
Миколи II.
Василенко Константин (1875-1941) — адвокат, публіцист, соціял-демократ,
меншевик. За Тимчасового уряду — комісар Києва, член Центральної
Ради. В 1924 р. засуджений за процесом «Центру дій«, розстріляний у
вінницькій в’язниці 1941 р.
Василенко Микола (1866-1935) — історик, історик українського права, проф.
Київського університету, член Старої Громади, ТУП, ред. українофіль-
ської газети «Киевские Откликиж. 1924 р. куратор Київської шкільної
округи, 1918 р. — міністер народної освіти; 1921 р. — президент УАН.
1908 р. був засуджений на рік в’язниці, 1924 р. за процесом «Центру дій«
був засуджений на 10 років в’язниці, але амнестований.
Вєтрова Марія (7-1897) — вчителька, курсистка, соціял-революціонерка,
спалила себе у в’язниці.
Винниченко Володимир (1880-1951) — письменник, політичний діяч, член
УСДРП. Заступник голови Центральної Ради і перший секретар її Гене-
рального Секретаріяту, голова Директорії.
Гамбаров — вірменин, професор філософії Московського університету.
Грушевський Михайло (1866-1934) — історик, політичний діяч, професор
Львівського університету, член ТУП, голова НТШ, голова Центральної
Ради, член УАН, член ВАН.
Драгоманов Михайло (1841-1895) — доцент Київського університету, член
Старої Громади. Політичний діяч, учений і публіцист. На еміграції у
Швейцарії зірвав із Старою Громадою. Професор університету в Софії.
Мав великий вплив на молодь України, особливо в Галичині.
Драгоманов Світозор — син Михайла, професор економічних шкіл у Києві,
з 1943 р. на еміграції, професор УТГІ.
Єфремов Сергій (1876-7) — визначний політичний діяч, публіцист, літера-
турний критик та історик української літератури; член НТШ і ВУАН;
член Центральної Ради, заступник її голови, член Малої Ради, генераль-
552
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ний секретар міжнаціональних справ у Ген. Секретаріяті. Голова СВУ,
засуджений 1930 року на кару смерти, з заміною її 10-тирічним ув’яз-
ненням. З 1939 року доля його невідома.
Житецький Павло (1836-1911) — видатний дослідник історії української
мови і літератури, педагог, діяльний член Півд.-Зах. Відділу Рос. Геогр.
Т-ва, член Старої Громади, співробітник жур. «Киевская Старина«,
член нтш.
Заньковецька Марія (1860-1934) — славетна драматична акторка, визначна
громадська діячка, родом із Чернігівщини.
Затиркевич-Карпинська Ганна (1856-1921) — визначна українська акторка,
родом з Полтавщини.
Квітка Климент (1880-1953) — чоловік Лесі Українки, етнограф, науковий
співробітник УВАН і ВАН.
Кічин — жандармський ротмістр, що привів Вєтрову до самогубства.
Ковалевський Микола (1841-1897) — історик, педагог, член Одеської і Київ-
ської Старої Громади, прихильник М. Драгоманова.
Комар О. — студент, член Студентської Української Громади.
Кониський Олександер (1836-1900) — визначний громадський діяч, письмен-
ник, публіцист, родом з Чернігівщини. Один з фундаторів НТШ у Льво-
ві, провідний член Київської Старої Громади, бібліограф Т. Шевченка.
Косач Лариса (1871-1913) — Леся Українка, славетна поетка України, дру-
жина К. Квітки.
Косач Михайло (1869-1903) — брат Лесі Українки, доцент Харківського уні-
верситету, математик.
Косач Ольга (1849-1903) — »Олена Пчілка«, письменниця, етнограф, гро-
мадська діячка, член-кореспондент ВУАН.
Косач-Кривинюк Ольга (1877-1945) — сестра Лесі Українки, лікар, громад-
ський діяч, авторка спогадів про Лесю Українку.
Косач Петро — батько Лесі Українки, чл. Старої Громади.
Кривинюк Михайло — дідич Полтавської губернії, правник, науковий спів-
робітник УВАН. Засуджений на процесі СВУ.
Кримський Агатангел (1871-1941) — визначний український орієнталіст,
письменник, історик української мови і літератури, дослідник фолкльо-
ру, член УВАН і НТШ.
Кропивницький Марко (1840-1910) — визначний актор, режисер і драматург,
один з засновників і керівник першого самостійного українського про-
фесійного театру.
Леонтович Володимир (1866-1933) — дідич Полтавської губернії, громадський
діяч, член ТУП, член Центральної Ради, міністер зем. справ.
Лизогуб Федір (1862-?) — дідич, діяч Чернігівського земства, маршалок
Чернігівської губернії. 1901 р. голова Полтавської губ. зем. управи, 1918
року міністер внутрішніх справ, голова Ради міністрів.
Лисенко Микола (1842-1912) — славетний композитор, член Старої Громади,
громадський діяч.
Луначарський Анатолій — ком. письменник, комісар народної освіти.
Лучицький Іван — професор Київського університету, історик світової істо-
рії, громад, діяч, член Старої Громади, чл. Шкільної Державної Ради.
Міхновський Микола — адвокат, відомий громадсько-політичний діяч, автор
«Самостійної України», визначний публіцист-самостійник.
Моргун Олександер (1,874-1961) — дідич, земський діяч Полтавської губернії,
мировий суддя, кооператор; професор Кооперативного інституту в Хар-
кові; на еміграції (з 1943 р.) професор вищих економічних шкіл і УТГІ,
член-кореспондент УВАН; автор поданих спогадів.
НА ПРОВЕСНІ ТО БУЛО ...
553
Науменко Володимир (?-1919) — педагог, історик літератури, ред. жур.
«Киевская Старина», член Старої Громади; 1917 р. куратор Київської
шкільної округи, 1918 р. міністер народної освіти; розстріляний 1919 р.
Ольжич-Кандиба (1909-1944) — поет, археолог, відомий політичний діяч
(революціонер), розстріляний німцями.
Павлушков Микола — голова СУМ-у, засуджений на процесі СВУ-СУМ.
Петлюра Симон (1877-1926) — відомий політичний і військовий діяч, голова
Директорії, Головний отаман військ УНР.
Русов Юрій — відомий громадський діяч, професор. Помер на еміґрації.
Садовський Микола — відомий артист і організатор українського театру.
Саксаганський Опанас — відомий артист українського театру.
Семененко — власник цукрових заводів, благодійник, меценат.
Старицька-Черняківська Людмила (1868-1941) — письменниця, поетка, гро-
мадська діячка, член ТУП, співробітник ВУАН.
Старицька Марія — акторка українського театру, професор Інституту ім. М.
Лисенка.
Старицька Софія — дружина Михайла Старицького, сестра М. Лисенка.
Старицький Михайло — відомий письменник, антрепр. української трупи,
громадський діяч.
Стешенко Іван (1873-1918) — історик літератури, доцент, 1917 р. генеральний
секретар освіти, 1918 р. інструктор народної освіти; забитий 1918 р.
Стешенко-Старицька Оксана — дружина Стешенка Івана, розстріляна 1921 р.
Теліга Олена (1907-1942) — поетка, громадська і політична діячка, розстрі-
ляна німцями.
Терегценки — заможні дідичі, магнати, меценати.
Тобілевич — Карпенко-Карий (1845-1907) — відомий актор українського те-
атру, драматург.
Тучапський Павло — педагог, громадський діяч.
Фітільов — Хвильовий Микола, письменник.
Чикаленко Євген — меценат, видавав »Раду«.
Шелухин Сергій (1864-1938) — член Одеської Старої Громади, член Цент-
ральної Ради, міністер юстиції, голова мирової комісії для переговорів з
Росією, сенатор.
Піемет Володимир — політичний діяч, самостійник, основоположник Укр.
Народної Партії.
Яхненко — власник цукрових заводів, меценат.
ЧИТАЙТЕ, ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ
І РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ
«ВИЗВОЛЬНИЙ Ш Л Я X «
554
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Проф. Вадим ЩЕРБАКІВСЬКИЙ
МЕМУАРИ
(Продовження, 11)
До Варшави ми приїхали пізно ввечері. Разом з одним чекістом я пішов
до української совєтської торговельної місії, де й переночував у вмісійній
нічліжці«, невеличкій кімнаті, густо набитій ліжками.
На другий день, вставши і вмившись, я сидів у буфеті й пив каву. Неспо-
дівано побачив двох моїх старих знайомих із Полтави, що працювали в
місії торговельними фахівцями. Один із них запропонував мені піти з ним
на обід до відомого йому ресторану, де можна добре й дешево з’їсти. Я радо
погодився, бо це була нагода зникнути з очей непрошених »опікунів«.
Ми йшли Уяздовською алеєю. Мій супутник оглядався на всі боки, а коли
заспокоївся, почав розпитувати мене:
— Тільки кажіть правду, що там робиться? Ми ж тут нічого не знаємо!
Нам брешуть, а правди дізнатися не можемо.
Я також оглянувся на всі боки і, переконавшись, що за нами ніхто не
слідкує, розказав йому про голод, про все, що діялось у нас в Україні. Ми
боялися довго ходити вдвох, щоб не викликати підозріння у чекістів, тому
швидко розійшлися.
Я хотів негайно їхати до Праги, але мене самого не пускали. Казали
чекати на чекістів, що мають їхати до Праги як кур’єри. Врешті я дові-
дався, що днів через два поїду.
Нас їхало троє — двоє чекістів і я. Я мав із собою тільки ручний чемодан.
На кордоні, на станції Богумін, мене провірили чеські прикордонники, че-
кістів не чіпали, бо вони мали дипломатичні пашпорти.
Я в Празі. Переді мною лежать газети з України. В кожній з них зна-
ходжу вістки про голод, але дуже короткі й обережні.
Так, напр., на т. зв. Всеукраїнському з’їзді комнезамів у Харкові один із
представників уряду »вибачається«, що вони, себто уряд, не добачили
голоду в Україні. А це тому, мовляв, що вони були вражені голодом на
Надволжю. Мені ясно, чому т. зв. український уряд, призначений Москвою,
цікавився голодом на Надволжю і грабував українських селян, щоб нагоду-
вати своїх.
Далі читаю: «Запорізька губернія засіяла озимини тільки 18% нормаль-
ного посіву ...« А ось дрібненькі, але які жахливі своїм змістом і наслідками
вістки: селяни виносять своїх дітей на залізничні станції, кидають їх на-
призволяще, а самі вертаються додому вмирати голодною смертю. В Меліто-
пільському повіті самогубства: голодні збираються до одної хати, розпа-
люють у печі вогонь, затикають каглу і в чаді вмирають... Це тому, щоб
приспішити смерть і довго не мучитися. Десь у Херсонській губернії ні-
мецький колоніст, що збожеволів із голоду, зарубав свою одну дитину, її
тіло покраяв на шматки, зварив і нагодував інших своїх дітей... В іншому
селі мати також зарізала свою маленьку дитину, щоб нагодувати старшу,
але й та через тиждень померла ...
МЕМУАРИ
556
На півдні України голод прибрав величезних розмірів, багато більших,
ніж у Надволзьких районах. Люди тисячами гинуть від голодного тифу.
Місто Херсон вимирає, ледве чи залишаться там живими 4О°/о з усього
населення. Там поїли всіх собак, котів і птицю, навіть щурів.
В одеських газйтах занотована вістка, що щурі, не маючи що їсти, рушили
з південних портів сушею на північ і виїдають тепер посіви. Знову нова
біда! В мене в очах рябіє, робиться млосно, не можу читати далі... Невже,
так вимирає країна, що до війни годувала своїм хлібом цілу Европу? Це ж
ті губернії — Херсонська, Катеринославська, Таврійська, Донецька область,
— що не знали, що таке чорний хліб, де ще в 1918 році біла булка була
чотири рази дешевша, ніж у Києві або Харкові чорний хліб. Тут же німці,
під час окупації цих губерній, об’їдалися салом і білим хлібом, звідси
денікінці вивозили десятки мільйонів пудів пшениці, тисячі худоби, щоб
розплатитися з Антантою за допомогу. Це саме робили і врангелівці.
І ось вона, ця країна, систематично ограбована й обдерта німцями, а
головно білими й червоними москвинами, тепер вимирає з голоду. Мені не
хочеться вірити, я не хочу, не можу повірити в те, хоч знаю, що московсько-
большевицьким газетам не дуже зручно писати про сумні наслідки москов-
ського хазяйнування в Україні, але примушені, бо цих фактів вже не можна
приховати.
Я не можу вірити в те і тому їду шукати правди — їду в Берлін, їду у
Варшаву, рад би поїхати в саме пекло, щоб дізнатися правди.
У Варшаві знову зустрічаюсь із містером Гейґом, лікарем експедиції
Нансена. Спочатку він говорить зі мною спокійно, з англійською флегмою,
але потім починає нервуватись, у його спокійнім методичнім голосі відчу-
ваються гістеричні нотки, коли я запитав про перспективи голодуючих
губерній України:
»Ми там не в силі нічим допомогти, там справа скінчена... Троцький і
Ленін можуть стати перед людьми в таку ж горду позу, як і цезарі Риму,
насправді ж вони кретини. їм можуть вірити багато наївних людей, поки
вони не обдеруть їх до нитки і залишать умирати »в ім’я щастя в майбутній
пролетарській державі«.
— А скільки ж, на вашу думку, в Україні може вимерти людей?
— В чотирьох губерніях вимре з голоду до 6 мільйонів людей...
— Скільки??? — перепитую і відчуваю, що мені стає моторошно.
— Шість мільйонів, це оптимістичний мінімум смертей в Україні. Ні я, ні
ви, ні міжнародні організації, ніхто не врятує їх від смерти... Вони ще не
всі мертві, але їх уже нема, вони вже тепер не існують як нормальні люди,
а влітку, під час нового врожаю, перестануть жити ...
В голосі містера Гейґа прорвалось хвилювання, він відвернувся. Я зі
сльозами в очах благаю його:
— Ну скажіть мені, будь ласка, це ж страшні цифри, шість мільйонів
людей умирають з голоду на очах культурного світу... Якже ж так? Ви ж
самі кажете, що вони ще не вмерли, я ж чув, що через західній кордон
везуть хліб, везуть кукурудзу до Одеси... Невже це їх не врятує?
— Ні! — придушуючи хвилювання, сказав містер Гейґ. — їх ніщо не
врятує ... Совєтська влада призначила тих людей на смерть ... Ми не маємо
556
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
в Україні власного транспорту. Б Одесу прийшло три вантажні пароплави
з двома мільйонами пудів американської кукурудзи, а москалі з цього
транспорту вже відправили 26 ешельонів з кукурудзою в Надволзькі райо-
ни... Так зроблять і з іншими транспортами... Залізницею можна ще
довезти хліб до залізничних станцій, але як далі? Коней нема, худоби
нема... Голодні люди ледве ногами волочать, якже ж вони можуть нести
хліб на плечах кільканадцять кілометрів? А що говорити про села, що
лежать від залізничних станцій на 20-50 або й 150 верст? А хоч би й
довести там зерно, чим же люди змелять його? їм навіть готові харчі небез-
печно їсти, їх треба насамперед лікувати, бо наївшись із голоду — вони
повмирають... Там треба сотні лікарів і тисячі санітарів... Хто ж про це
подбає... Ні, хто там не був, хто не працював серед того жаху, той ніколи
не повірить у таке пекло на землі... Ось ми працювали на залізничних
станціях, що між Олександрійським, Катеринославом і Лозовою. Там лежали
купами діти... Ми йшли до них, брали на руки, робили все, щоб нагоду-
вати їх, а тут же, побіч тих, яких ми рятували, конали інші... Ми кидались,
щоб якось рятувати біля нас умираючу дитину, а тут же рядом з нею на
наших очах доходила друга, третя, четверта дитина ... десятки... Ні, про-
бачте, звільніть мене від цієї розмови, я не можу далі говорити, бо мушу
ще раз переживати цей жах... Годі, ми рятували здоровіших, тих, що їх
можна було ще врятувати, а залишали слабших, бо знали, що їм уже ніщо
не поможе...
Я хапався за кожну ниточку надії, може ще вдасться відвернути від
нашого народу це велике нещастя. Розпитував далі містера Гейґа, хоч
бачив, що ця розмова вичерпує його і щораз більше хвилює:
— Скажіть, будь ласка, які хвороби поширились серед населення? Би ж
лікар... Тиф, холера, чи які?
— Голодний тиф і голодна холера — це самозрозуміле явище в таких
обставинах ... Особливо остання хвороба дуже пошириться на весні...
Дуже лютує плямистий тиф, навіть із нашої місії Нансена вмерло кілька
осіб — лікарів і медсестер. Але найстрашніше лютує сифіліс і це один із
страшних бичів на голодне населення ...
— Звідки ж в Україні взявся сифіліс серед населення?
— Ви ж знаєте, що в Україні ввесь час вибухають повстання на ґрунті
національнім, виникають бунти для захисту від грабунків і забирання
хліба ... Московський центральний уряд посилав в Україну спеціяльні групи
»усмирителів«, що складалися з найгіршого зброду, просто різних злочин-
ців, що в 90-ти відсотках хворіють сифілісом... Бони палили села, грабу-
вали людей, забирали все селянське майно, ґвалтували жінок і дівчат...
Велика кількість сімей залишилась без мущин, їх розстріляли або ви-
везли ... Жінки були безборонні, з ними робили що хотіли. Полова зараза,
що її занесли ці бандити в села, переходила в позаполову... Хворі жінки й
дівчата, самі не знаючи того, що вони заражені сифілісом, доглядали дітей,
гралися з ними, цілували їх... і так заразили сифілісом і дітей. У містах
і селах розвинулася проституція... Рятуючи від смерти себе самих, своїх
батьків чи чоловіків, жінки і дівчата платили дорогою ціною — ставали
МЕМУАРИ
557
наложницями комісарів та різних їх підніжків... Тут не пощадили навіть
малолітніх дівчат ... Ось звідки взявся в Україні сифіліс ... Прошу вас ще
раз, звільніть мене від цієї розмови... Ви може думаєте, що я перебільшую,
але запевняю вас, що говорю тільки те, що сам бачив...
Для мене була ясна картина! Ось який »рай« запровадили в Україні
московські большевики. Незабаром шість мільйонів людей перейдуть до
небесного раю, а решта залишиться у земному, комуно-московському! Ці
шість мільйонів людей для московських комуністів, це тільки «маленька
тріска* в побудові «пролетарської держави«, мовляв, »ліс рубають, тріски
летять!* А ця «маленька тріска«, що буде стерта з лиця землі, дорівнює
населенню цілої бельгійської держави!
Вертаюся до Праги. Шукаю якогонебудь компатріота з України. Вони ж,
оті »радянці«, завжди оптимісти і вміють підбадьорити. Шсля довгого пошу-
кування знаходжу такого, що пристосувався до большевиків.
— Ну, як у нас в Україні? — питаю його.
— А де саме?
— От хоч би в Полтаві, Києві, Харкові?
— О, все гаразд! Дуже добре! Культура розвивається! Тепер у зв’язку з
новою економічною політикою в нас багато-багато надій.
— Ну, а як книжки, виходять? (я все ще боюся запитати його про голод).
— Виходять і книжки: одна вийшла 1919 року в Полтаві, а друга 1921 року
в Києві. Знаєте, навіть досить гарно видані. О, забув, у Полтаві вийшла ще
одна наукова книжечка, а в Харкові на провесні вийшла одна книжечка з
музичними нотами і одна наукова брошура. То ще не все, появилось три чи
чотири збірки поезій. Звичайно, все по-українськи. В Харкові виходить і
одна українська газета... От я говорю тільки те, що знаю, а коли б додати
ще й те, чого я не знаю, то продукцію треба б побільшити удвоє.
Тут мій знайомий приязно усміхнувся і додав:
— А от ми від вас чекаємо книжок, там у нас така потреба на книжки,
що страх. Знаєте, підручники в 1918 році друкувались у нас півмільйоновим
тиражем і розходилися впродовж 2-3 місяців. Тепер нема по чому вчитися.
Нова сільська школа, типу середньої (т. зв. трудова), потребує мільйони
примірників різних підручників, а в нас нема ні паперу, ні друкарських
фарб. Ось ми вже півроку ждемо книжок з-за кордону, а їх чомусь нема.
Ще торік на весні послали когось з Наркомторгу і Вукоспілки до вас і нам
сказали, що вже везуть чотири вагони книжок. Ми дуже раділи, бо знаєте,
восени 1921 року був дуже гарний врожай у Подільській, Київській, Волин-
ській і Полтавській областях, тож селяни охоче міняли б хліб за книжки...
Так ждали ми і не діждалися, книжки не прийшли. Кажуть, що русский
»Внєшторг« ніяк не може зговоритися з українською »Вукоспілкою«, тому
він і не дає грошей на це діло, хоч із усього закордонного фонду україн-
ським видавництвам належиться 25%.
У мене в голові ворушилось щось радісне: в Україні, як каже мій
компатріот, був гарний урожай, отже це брехня про страшний голод у
південних областях?!
— Ну, а засіяли дядьки озимину? — питаю його далі.
— О, звичайно, засіяли. Хто скільки міг, стільки й засіяв...
558
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
— Якже це так, — дивуюся я, — в попередні роки дядьки не квапились
засівати озимину, а тепер так охоче?
— Ну, знаєте, тепер перед кожним стоїть примара голоду. Дядько міркує
собі так: що уродить, то все заберуть, а мені залишать по фунту зерна за
трудодень на душу. А залишене зерно в запасі прийдеться віддавати усіля-
ким прошакам і хижакам з Великороси, то хай, думає дядько, це залишене
зерно ляже у землю. Того вже ніхто не відбере, хіба Бог... І от надіються
вони, що на цей рік щось таки вродить ... На ярину вони не дуже надіялись,
бо не були певні, чи зможуть прогодувати худобу та чи й буде чим обробля-
ти ярину, а подруге, сподівалися, що уряд відбере в них не тільки озимину,
а й ярину ще за зими й не буде чим на весні засіяти... Були страшні
чутки про голод ...
— Якже з голодуючими? — допитуюсь далі.
— О, голодуючі! Бачте, ще в серпні прийшов наказ добровільно дати
хліб голодуючим у Надволзьких районах. Дядьки дали, потім у них узяли
»продналог«, а потім знову взяли для Надволжя... Дядьки почали
бунтуватись...
— А нашим голодним на півдні України посилали щонебудь?
— Ні, нічого, треба ж було рятувати Надволжя.
— А хіба ж вони не бачили, що в Україні люди голодують, вмирають із
голоду? Чому ж в Україні забирали рештки хліба?
— Та ж вони забирали в контрреволюціонерів, вони ж знають, що наше
селянство вороже ставиться не тільки до комуни, а й до будь-якої »общини«.
В Україні не те, що у Великоросі!', тут люди хочуть приватного землеволо-
діння, а там здавна воно общинне. Москва знає, що українські селяни
підтримують повстанців, а тому і їх трактує як бандитів.
— Скажіть правду, чи можна допомогти нашим голодуючим?
— Ні, не можна. Нема хліба, нема транспорту. Ми вже примирилися з
тим, що сім мільйонів людей мусить умерти.
— Аж сім мільйонів, я ж чув, що лише шість?
— Ну, сім чи шість — це справи не змінює. Як допоможуть хлібом євро-
пейці, то може згине тільки шість мільйонів. Все одно ми вже викреслили
їх з-поміж живих. Ми вважаємо, що на південь від Києва вже пустиня,
степ, як і колись, тільки не знаємо, хто буде колонізувати цю пустиню.
— Але ж, ради Вога, ви говорите так спокійно, наче б про зовсім нор-
мальне явище.
— Це правда, що ми стали черстві, кволі й невразливі, але це результат
голоду і нервози. В нас, знаєте, тепер розповсюджена хвороба — фурункул...
Я вже не міг витримати, не міг продовжувати розмови з цим напів-
божевільним московсько-большевицьким пристосованцем. — «Дякую!« —
урвав я і пішов геть.
Переді мною знову газети з України, знову цифри і статистичні дані.
Раковський подає, що 9 губерній України в 1921 році мають 26 мільйонів
жителів, замість колишніх ЗР/а мільйона. Підраховую, до осені 1922 року
має вимерти 6 міл. людей, залишиться 20 міл. населення України. Вими-
рають села, де живе чистоукраїнське населення, залишаються міста, де дуже
МЕМУАРИ
559
великий відсоток чужинців. Згідно зі статистикою, до першої світової війни
в Україні було біля 20% чужинців, переважно москалів і жидів. Міські
жителі ситі, задоволені, веселі, а в той же час села вимирають з голоду.
Більшість населення України це жінки. Серед чоловічого населення пере-
важають молоді хлопці й старі, чоловіків середнього віку — найменше.
Біля 25% жінок і дівчат — хворі сифілісом. Ось як московські большевики
знівечили такий великий, чудовий край. Україна, що дорівнює своєю вели-
чиною Франції, перетворюється у маленьку країну з великою пустинею на
півдні. Московські большевики обіцяли селянам »рай на землі», казали, що
дадуть їм землю і волю, а насправді обдарували їх сифілісом і страшним
жнивом смерти.
Згідно з статистичними даними, в 1920 році в українських селах на 1200
жінок припадало 1000 чоловіків, а в 1922 році — на 1200 жінок тільки 900
чоловіків, отже в українському селі вже в мирний час знищено 25% чоло-
вічого населення, і то в найкращім його віці.
В Україні вже забрали всі срібні церковні речі, партійні спекулянти
розживаються на українському добрі. В селах розстріляно кілька тисяч
людей тільки за те, що не хотіли дати церковного срібла московським
грабіжникам, а »Внєшторг« не хоче дати грошей навіть на видання україн-
ських книжок, підтримує тільки московські інституції. Ось як виглядає
московський «комуністичний інтернаціоналізм»! Він веде в Україні коло-
ніальну політику, ще гіршу ніж царська Росія. Голод в Україні не є
результатом метеорологічних явищ, вони тільки погіршили становище, він є
прямим результатом повного ограбування Москвою українського сільського
населення, забрання від нього робочої худоби і тепер нема чим орати під
озимину й ярину. А винищення кращої частини чоловічого сільського
населення? Все це результат московської колоніальної господарки на чужих
землях. Московські большевики в Україні, в Грузії та інших поневолених
ними країнах ведуть ще гіршу шовіністичну націоналістичну московську
політику, ніж царі Олексій, Петро, цариця Катерина... Щодо використання
тези єзуїтів: «Мета виправдує засоби», то і Макіявеллі, і інквізитори, і
Петро 1-ий. і Бірон — здаються маленькими »дітьми« побіч Троцького,
Леніна та інших московсько-комуністичних вождиків.
Кидаючи ретроспективний погляд на історію, помічаємо, що для того, щоб
вигубити якнайбільше людей людиновбивці висувають насамперед високу
ідею, а за нею ідуть кати, весело й бадьоро роблять своє діло, почуваючи
себе «героями» ... Жертви мовчазно, без спротиву, з переконанням у «-не-
обхідність», підставляють свої голови під топір ката. Так робив колись
Рим з християнами, так робили різні «іконоборці» та їх противники, так
робила інквізиція, шукаючи за «єретиками», так робили інквізитори Петра
1-го, так роблять тепер московські большевики, тільки в Грандіозніших
розмірах, і почувають себе дуже бадьоро. Для приємности і добробуту
600.000 московських комуністів знищено до 10 мільйонів українців, знищено
великий, прекрасний наддніпрянський край, що його поблагословив ще в
сіру давнину апостол Андрій.
(Далі буде)
560
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Єлисавета ЖУК*
НЕ ВІДДАМ!
Я ходила нервово по своїй кімнаті, щохвилини зупинялась і прислухалася
до того, що діялось у суміжному покої.
Там робилось щось незвичайне. Нарешті я почула голосну розмову і
кроки на сходах, з гуркотом зачинились вхідні двері, авто від’їхало.
Я прислухалась, за стіною було тихо-тихо, від того робилось моторошно,
я не знала, що мені робити. Нарешті я вийшла і підійшла до дверей
сусідньої кімнати, там була мовчазна тиша. Я постукала раз і вдруге,
ніхто не відзивався. Я постукала ще раз і відчинила двері.
Катря сиділа у фотелі коло столу, мов закам’яніла, і міцно тримала в
обіймах малу Галиночку, що стояла біля неї.
Широко розплющені Катрині очі дивились безумно, біле, як крейда,
обличчя і золоте волосся, покладене короною на голові, все робило її
подібною до якоїсь античної постаті.
Коли я увійшла, вона сиділа нерухомо, міцно тулила до себе Галиночку
і шепотіла: »Не віддам, не віддам!«
Дитині було незручно так довго стояти, від міцних обіймів матері їй
робилось боляче. Вона сказала: »Мамусю, пусти мене, дивись, тьотя Маруся
прийшла*. Але Катря сиділа непорушно.
Я підійшла до неї.
— Катрусю, люба, що з тобою?
Я допомогла Галиночці звільнитися з тяжких обіймів. Катря глянула на
мене безумним поглядом і щось прошепотіла.
Мені зробилось моторошно, хотілося, щоб вона заплакала, але сліз у неї
не було.
Я нагодувала Галиночку і поклала спати, тоді знову підійшла до Катрі.
— Катрусю, лягаймо спати, вже дуже пізно.
Вона подивилась на мене й перепитала:
— Спати? Навіщо? Однаково вони візьмуть її, але я її не віддам!
Очі Катрусі загорілися диким, божевільним світлом.
— Не віддам, не віддам! — твердила вона.
Я заспокоїла її, як могла, поклала в ліжко і сама лягла біля неї. Намучена
Катруся незабаром заснула в моїх обіймах. Я пролежала без сну всю ніч, —
думала, що робити далі?
Вранці я мусила йти на працю, потихеньку встала, Катря міцно спала. Я
підійшла до ліжка Галиночки, вона розплющила оченята і прошепотіла:
»Мамусю!«
Я втихомирила її і сказала, що ще рано вставати, що я піду на працю і
швйдко вернуся, а вона, якщо не хоче спати, нехай лежить тихесенько,
щоб не розбудити маму, бо вона хвора і спить.
*) Бл. п. Єлисавета Жук, відома українська громадська діячка, померла
22. ІП. 1963 р. Друкуємо одне з її оповідань із підсовєтського життя.
НЕ ВІДДАМ!
561
— А коли повернеться тато? — запитала дівчинка.
— Скоро, — відповіла я.
По дорозі на працю я забігла до Оксани і розповіла їй про те, що сталося.
Прохала її побути з Катрею, поки я повернуся.
Так ми з Оксаною чергувалися і не залишали Катрю саму.
Минали дні за днями. Катря хворіла, не відпускала від себе Галиночки
ні на хвилину, і все прислухалася до гудіння авта.
Знайомий лікар, що лікував Катрю, казав, що їй треба негайно кудись
виїхати, щоб змінити уклад життя. В такому стані вона не зможе довго
залишитися — нерви не витримають.
З праці Катрю звільнили, як дружину «ворога народу*.
Одного вечора біля будинку зупинилося авто. Катря ще не спала —
почувала себе зле. Я сиділа коло неї і розважала й.
Коли загуділо авто і задеренчав дзвінок, вона затремтіла і кинулась до
Галиночки, що вже спала, вихопила її з ліжка і хотіла кудись бігти, а
потім безсило упала в крісло, притискаючи до себе дитину. Дзвінок деренчав...
Я пішла відчиняти двері — це були вони: двоє у шкіряних куртках, один
в уніформі. Бігали очима по кімнаті.
Катря сиділа, мов нежива. Галиночка прокинулася, обхопила рученятами
маму й тихо хлипала.
— Чому так довго не відчиняли? Хто ви? — звернулися до мене.
Я сказала, що Катря хвора, що мушу доглядати її дитину.
Рудий із червоним, налитим кров’ю обличчям і витріщеними зеленкува-
тими баньками-очима, сказав до Катрі:
— Ви даремно, громадянко, хвилюєтесь. Не турбуйтесь, все буде гаразд —
ми вас підлікуємо, а тепер одягайтесь і поїдете з нами. Дитина ваша ли-
шиться в добрих руках і вам нема чого хвилюватися.
Як тільки Катря почула, що сказав непроханий гість, вона боляче закри-
чала: »Не віддам, не віддам!* — і ще міцніше притулила до себе дитину.
Це було щось жахливе: дитина лементувала, Катря кричала, а ті силоміць
тягли її до дверей. -
Вони грубо лаялись і гукали на мене, щоб я забрала дитину. Катря була
майже непритомна; вони схопили її і поволікли на коридор.
Галас був неймовірний — сусіди відчиняли двері, щоб подивитися, що
сталося, але зрозумівши що відбувається, з острахом причиняли їх.
Я залишилася з Галиночкою. Вона довго плакала, кликала маму і врешті,
натомлена, непомітно заснула у мене на руках.
За кілька днів я одержала від Катрі записку, вона благала мене не
залишати Галиночки і нікому її не віддавати.
Тільки згодом я могла передати їй відповідь. Я писала, щоб вона не
турбувалася — Галиночка зо мною і я нікому-нікому Гї не віддам.
Але якось по обіді хтось постукав (електричного струму не було) у двері.
Я відчинила, передо мною стояв чоловік у військовому одязі з якоюсь
жінкою.
Я з жахом глянула і зрозуміла — пізнала в чоловікові недавнього гостя.
Галиночка притулилася до мене. Жінка звернулася до військового по-
московськи: »Це та сама дєвочка?«
562
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
— Як твоє ім’я? — це до Галиночки.
— Галочка! — сказав військовий,
— Галочко, ти хочеш піти до нас у садочок, там багато дітей, тобі буде
весело, а тьотя приходитиме до тебе в гостину. Чи так, товаришко? —
звернулась уже до мене. — І вам буде зручніше без »ребйонка«.
Я поквапилася сказати, що дитина мені не заваджає і я не можу її
віддати нікому тому, що пообіцяла матері не залишати дівчинку, доки вона
не повернеться.
Військовий злобно усміхнувся: »Ну, на це довго доведеться чекати», і
додав: «Краще допоможіть нам, щоб не було зайвих сліз, зберіть її речі і
поїдете з нами, щоб дитина була спокійна».
Все це було сказане таким тоном, що я мусила зробити так, як від мене
вимагали.
Галиночка плакала: «Тьотю, я не хочу їхати!» Але ми поїхали.
У дитячому будинку я побачила багато знедолених сиріт. Вони були такі
нужденні, що — дивлячись на них — хотілося плакати, але я мусила себе
стримувати, щоб не хвилювати Галиночку.
Галиночка потроху заспокоїлася і почала бавитись із дітьми.
Час іти додому і я не знала, як розстатися з нею, і я, хай Бог мені
простить, потихеньку втекла від неї.
Я ніколи не забуду того почуття, з яким я повернулася додому: що я
скажу матері, коли вона запитає мене про свою дитину, яку вона доручила
мені. Я була в одчаї, але що було робити?
Незабаром я одержала від Катрі листа і вперше мусила їй збрехати, а
потім ридала з розпачу.
Минали тижні, я ходила до Галиночки, вона була сумна і все більше
марніла. Я приносила їй ласощі, але це мало допомагало.
Одного разу, заплакана, змарніла Галиночка кинулась до мене:
— Тьотю, не залишай мене, візьми з собою.
Це вже було над мої сили, я не могла втриматися від сліз. Ми плакали
обидвоє. Нас помітила доглядачка і зауважила, що мені час іти додому, бо
дитина нервується.
А потім прийшов той нещасливий день, коли мені сказали, що Галиночки
не можна бачити, бо вона в лікарні.
Від лікаря я довідалась, що в неї дифтерит. Про наслідки говорити
передчасно, але бувають усілякі випадки, — мовив лікар.
За кілька днів мені сказали, що стан здоров’я Галиночки погіршав.
— Але чого вам так хвилюватися? — почула я, — це ж не ваша дитина.
Це було в суботу, а в неділю я довідалася, що Галиночка померла. Боже
мій, що я пережила тоді. В той же день я одержала від Катрі записку, що
її вивозять кудись далеко на північ. Вона благала мене доглядати Галиночку.
Коли ховали маленьких сиріт (їх було четверо), труни були зацьвяховані.
їх поховали в одній ямі.
Я часто приходжу на цю могилу, приношу квіти і плачу над долею цих
сиріт і їхніх батьків.
ПОЕЗІЇ
563
Левко РОМЕН
КАПЕЛЮХ І ВІТЕР
І
Згадай, як стрілися на мості
Ми вдвох, не бачившись роки ...
З виттям джетові літаки
Десь там тугий пороли простір.
Ми й позирнули в високості...
А вітер, злющий і меткий,
Твій капелюх зірвав легкий,
Жбурнувши вділ, немов зі злости.
З-під мосту ж, вискочивши враз,
Дихнула киптявою-димом
Потвора-валка, грючний плаз,
Та із шаленістю-нестримом
Залізним чмихнула шляхом,
Накрившись димовим хвостом.
II
»Капут йому!.. Проте справдилась лрія«,
Ти проказав, безжурно сміючись:
»Що ж, вітроньку, як хоч уже казись,
Але ж бо йти — загнуздана стихія!«
Розчублений, ти наче був пітія,
Мов провіщав. До мене знов: »Дивись!
(І в далині ось бачу: блись!.. та блись!) —
То вітрова нова вже веремія«.
І справді: там, де обрис валки зник,
Підводилась, чорніла грізно хмара,
І бликав там білками вогневик
Та в обрій-діл сяйким штрикав мечем ...
Ти вигукнув: »3нов громовиця-кара?
Карай же нас — і громом ... і дощем!«
564
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Петро КІЗКО
ТОВАРИШУ, ДРУЖЕ ...
Товаришу, друже,
пройдімо удвох
В долини, у гори, або й на рівнини,
І тільки удвох,
непотрібно нам трьох, —
Я все розкажу, не сховаю й краплини.
Ти знаєш, товаришу,
друже ти мій,
Бува — не тужу, не сміюсь я, не плачу,
Стою ані руш,
наче стовп кам’яний,
Не чую нічого, нічого не бачу.
І чути не хочу,
а бачити теж,
Як варвари з мене і з тебе сміються,
Як кидають в вогнища
диких пожеж
Людей, що за правду і воленьку б’ються.
Та я стовпенію,
камінням берусь,
Лише на єдину, одну лиш хвилину.
А потім, —
за нашу
нездолану Русь
Живою горою встаю — за Вкраїну!
І бачу, як падають,
ниці,
слабі,
Як зрадники корчаться, плачуть і виють.
А наш дорогий, —
в вишині голубій, —
Могутній підводиться велетень-Київ!
Товаришу, друже,
пройдімо удвОх
В долини, у гори, або й на рівнини.
І тільки удвох,
непотрібно нам трьох, —
Я все розкажу, не сховаю й краплини.
15. 4. 1963.
ПОЕЗІЇ
565
Лариса МУРОВИЧ
ВИШИВАНА КИРЕЯ
Стояла довго я надворі,
При брамі Дому у чеканні,
Аж поки в жалібнім уборі
Мене узвала Фея-Пані.
— Вам як могла б я послужити?
Її питаюся в покорі.
Мені кирею будеш шити,
Нову, в яскравому узорі.
— Чи втну? З сім’ї бо я простої
І шила пальта для «неможних* ...
— В моєї голки золотої
Навчишся шити для «вельможних*,
Але й від них не жди заплати
І ший завжди лишень з любови!
— Так починаю вишивати
Кирею з білої обнови:
Мережкою кругом обводжу,
Ґірляндами зелених віток,
До маїазину часто входжу,
Купити там потрібних ниток.
Чим вишить китиці Калини?
Тривким узором, до обнови,
Вкрапляю голкою краплини
Своєї серцевої крови ...
Крізь вікна темрява влилася,
Та Феї ясно-карі очі
І золоте Ті волосся
В кімнаті світять серед ночі.
Вона в час немочі моєї
Кладе мені на плечі руки,
І до закінчення киреї
Неначе додає спонуки.
Чи скине шату жалобову,
Яку ворожі вшили люди?
Коли ж надіне цю обнову,
Нехай у ній щаслива буде!
1962
566
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Р. ВОЛОДИМИР
НА КОНЦЕРТ
Па-па, прощайте, золотоволосі
— їм надто пізно б на концерт було —
Вже сутінь, надто й літо, наче осінь,
Трепече, як знеможене стебло.
Туди, де струнко-білі силюети
Зринають лебедями з комишу,
Куди на щедрий пир мене зовете —
Моєї музи струмені, спішу.
Перейняла проте на півдорозі
Враз амазонка нашої доби,
Розговорилася в їзді невдовзі,
Хоча без глузду, все ж і без злоби.
А про квінтет щось можете сказати?
Впадаю в мову неожидано.
Завмерла вмить — жартунки не впізнати,
Обличчя стелять смуги ладану.
Квінтет? Весь Двожак в нім .. . Вона пристане,
А очі в себе звернені водно;
В нім — все життя його багатогранне,
Ох, як люблю цю річ безпам’ятно!
Вже й висіли, на залі світла гаснуть,
Кудись поділася й незбагнена,
Аж ось погляну — на естраді страсно
Вона в емаль клявішів порина.
1961
ПОЕЗІЇ
567
З ПОЕЗІЇ МОЛОДИХ У ПОНЕВОЛЕНІЙ УКРАЇНІ
Валентина НАУМЕНКО
*
* *
Я народилась на Україні,
напилася
срібно-голубого повітря
і стала
прозорою хмаркою,
що пливе у високому безмежжі,
то насупивши чорні брови,
то посміхаючись
з-за палаючого обличчя сонця,
то плачучи
рясними сльозами-дощинами.
Я народилась на Україні,
поринула в темно-сині води
і стала
широким Дніпром,
і Дунаєм,
і Десною,
і неосяжними морями
з рибами та водоростями,
з човнами, що легко погойдуються
на моїх хвилях,
з величезними баржами
і білими пароплавами.
Я народилась на Україні.
Я серцем зачепила
тоненьку
невидиму струну,..
568
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Микола ХОЛОДНИЙ
УКРАЇНІ
Ти — Двигун, що Лисенками діє,
Ти — Двигун, з якого всі дроти
у мої труди, в мої надії
впаяні свідомістю мети.
І відчував себе я трансформатором
у крицево злитому ряду.
Вірою серця дозаряджати —
так мені призначеного в роду!
Щоб серця ті сонячними арками
повели у вулиці ясні
всіх, кому бринять електрозварками
у роботи викрадені сни.
Мій баский Двигуне-Україно,
я твою напругу
від азів
у мартени, у крило чаїне
перемножу тисячу разів.
І нехай утолює потребу
щедрим струмом людяна мета.
... Знаю, Україно,
я без тебе —
ніби без призначення
метал.
Ти — Двигун, що Лисенками діє,
Ти — Двигун, з якого всі дроти
у мої груди, в мої надії
впаяні свідомістю мети.
* *
*
О рани, рани! На живих тілах
ви стоїте, як чорні некрологи.
Як правдоборці в хижих таборах,
звідкіль нема зворотної дороги.
Схиляє голову мій сивий жаль,
коли у вашій сутності побачу
і матерів погорблених печаль,
і непокірну прадідівську вдачу.
ПОЕЗІЇ
569
Губами вашими зі мною розмовля
чиєсь кохання із благанням: »Пити!« ...
Губами вашими ридає немовля,
якому встигли руку відступити.
У зненависть, у віддану любов
земля зеленохмело заплелася.
О рани, рани! Ваша тепла кров
крізь моє серце в вірші пролилася.
Валерій ЮР’ЄВ
МОВЧАННЯ
Земля, як дівчина в прозорім платті,
Земля, як жінка, мудрістю багата,
Земля, як горе в сірому лататті,
Земля, як тиха українська хата.
Мовчить земля. Натомлене мовчання
Летить у безвість синіми стежками,
Обходить довго незагойні рани,
Спада на хмари дикими віками.
Чому ж ти, земле, не вулканиш сумом,
Чому ж ти, рідна, відмовляєш слово,
Коли тривога б’є по нервах струмом
І дишуть квіти райдугою крові!
Обняв тебе, як неньку сивокосу,
Несу тебе крізь цілунковий вечір,
І засинають всенародні грози
Край колиски, на твоїх вервечках.
570
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Проф. Юрій ГРИГОРІЇВ
ЮВІЛЕЙ БЕЗСМЕРТНОГО ТВОРУ
У 100-ЛІТТЯ ОПЕРИ ^ЗАПОРОЖЕЦЬ ЗА ДУНАЄМ", 150-ТИЛІТТЯ З ДНЯ
НАРОДЖЕННЯ ТА 90-ТИЛІТТЯ З ДНЯ СМЕРТИ її АВТОРА
(Закінчення, 2)
Вийнятковий успіх «Запорожця за Дунаєм« так заскочив московських
урядників в Україні, що вони взялись за всяку ціну усунути цю оперу зі
сцени. 1894-го року аґент Товариства російських драматичних письменників,
Ніколаєв, зажадав від Саксаганського, що керував тоді українською теат-
ральною трупою, авторських грошей за вистави «Шельменко-денщикя,
«Запорожець за Дунаєм» і «Наталка Полтавка». Діставши відповідь, що ці
п’єси є клясичними творами і не оплачуються, він через нотаря заборонив
ці вистави. Про це Саксаганський оповідає так:
«Нотареві я заплатив, а на аґента подав мирову заяву, приклавши теле-
граму КондраТієва (секретаря Товариства драматичних письменників, —
Ю. Г.) про те, що п’єси »Шельменко«, «Запорожець за Дунаєм» і «Наталка
Полтавка» не оплачуються. Аґент, зі свого боку, теж подав заяву, в якій
доводив, що позов мій не дійсний; він, Ніколаєв, — уповноважений това-
риства, і тому за всі його вчинки відповідає товариство, якому й належить
закласти позов: «Я, аґент товариства, у своїй нотаріяльній заяві не вимагав
ніяких грошей, а коли Саксаганський за своїм власним бажанням вніс
нотареві, якого я теж не уповноважував одержувати гроші, то Саксаган-
ський може одержати свої гроші від того нотаря. Щодо видатків Саксаган-
ського на посилку двох телеграм 25 і 26 квітня в кількості 4 карб. 35 коп.,
то таких він міг і не робити, бо через два дні, коли були одержані додаткові
списки, я повідомив Саксаганського, що заяву мою вважаю недійсну.
Скаргу ж свою він міг принести і по пошті». Який махровий дурень! Він
заборонив виставу за несплату авторських на основі статті 1684 уложення
про податки, тобто за привласнення чужої літературної власности. Я зму-
шений був припинити вистави і скаржитися до Москви по пошті!... Саме
тому, що я заплатив нотареві і той зняв заборону, вистави не припинялись.
Завдяки моїм телеграмам до Кондратієва, не за розумом працьовитий аґент
одержав нагану і надіслав нотаря повернути мені гроші. Я грошей не взяв
і зажадав такого поквитування: «Повертаю при цьому керівникові україн-
ської трупи О. Саксаганському по-актові гроші за п’єси «Наталка Полтавка»,
«Запорожець за Дунаєм» і »Шельменко-денщик«, як невірно стягнені».
Аґент такого поквитування дати не захотів, побачив у цьому образу своєї
чести. Мировий (суддя), не звертаючи уваги на його ідіотські пояснення,
ухвалив повернути невірно взяті гроші. Я подав мировому заяву, в якій
ЮВІЛЕЙ БЕЗСМЕРТНОГО ТВОРУ
571
просив ці гроші використати на добродійність. На цьому й кінчилась справа»
(П. Саксаганський: »3 минулого українського театру», стор. 77-78).
Так, переборюючи штучні ускладнення, український театр мостив собі
шлях і славний твір Гулака-Артемовського безмінно панував у його репер-
туарі. Були спроби далі опрацювати цю оперу. Композитор О. Горілий,
автор популярної тоді оперети «Добрі сусідив, наново опрацював музику
«Запорожця за Дунаєм» і не тільки переоркестрував, а й зовсім переробив
деякі музичні номери, а деякі дописав нові. Музичний критик В. Кривусів
про цю переробку писав:
«Оркестровка виявляє немалий мистецький смак, деякі номери знову
написані, мають досить музичного змісту, разом із тим дуже підходять до
первісної музики опери і являються через те натуральним додатком».
Популярність «Запорожця за Дунаємв була величезна. Численні україн-
ські мандрівні театральні колективи ставили його по всій Україні, в Польщі,
Білорусії, Прибалтиці, Грузії, Туркестані, Московщині, Сибірі, на Забайкаллі
та Зеленому Клині. Глядачі всюди захоплено сприймали цю виставу.
Слава про «Запорожця за Дунаєм» поширилась і за океан. Українські
поселенці в Америці заходились поставити цю улюблену в старому краю
оперу на вільній землі Вашінїтона. Заснований при українському нью-
йоркському товаристві «Запорізька Січ« (117 відділ Українського Народного
Союзу) театр 16-го січня 1910 року вперше в Америці поставив оперу «Запо-
рожець за Дунаємв. Прем’єра відбулася в Нью-Йорку в залі Сокола.
Першими виконавцями роль славної опери Гулака-Артемовського на землі
Вашінґтона були: К. Клицерівна (Одарка), М. Клицерівна (Оксана), В.
Малевич (Карась), В. Стешин (Андрій), О. Воянівський (султан), В. Лаза-
ревич (Імам). В хорі виступало 20 осіб. Щоденник «Свобода» відгукнувся на
цю оперу теплою рецензією. Вистава була повторена в тому самому складі
в Ньюарку, Перт-Амбою, Єлизаветі та Варен-Айленді.
Проте нью-йоркська вистава фінансово не виправдала себе. «Публіка не
дописала. Перший виступ приніс поважний недобір. Однак трупа не знеохо-
чувалась і виїхала з виступами на провінцію. Грано в Ньюарку. Тут покій-
ний о. С. Макар прийняв театр дуже ввічливо. Заля була виповнена й
недобору не було. Далі грано в Перт-Амбою, де тоді парохом був о. Й.
Чаплинський, теж любитель театру, що дуже прихильно віднісся до трупи.
Перт-Амбой дав теж задовольняючий успіх. Опісля давано виставу з малим
успіхом у Єлизаветі, а вкінці в Варен-Айленді. Тут то почався занепад
трупи, бо не було чим заплатити оркестри, яка відмовилась грати і виїхала
перед виставою до Нью-Йорку. Тоді один із трупи позичив собі гармонію і
театр відограв востаннє цю оперу при акомпаніяменті гармонії» («Пропа-
м’ятна книга» видана з нагоди 40-літнього ювілею Українського Народного
Союзу, Джерзі Сіті, Нью-Джерзі, 1936, стор.*428).
Але спроби й далі виставляти улюблений твір Гулака-Артемовського в
Америці не припинялись. 18-го червня 1914 року аматорський гурток
572
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
«Української бесіди« в Нью-Йорку виставив «Запорожця за Дунаем«. Хором
диригував М. Гундич, оркестрою — Г. Е. Смоленський.
Шумним успіхом користувався «Запорожець за Дунаєм« і на рідних
землях. Розголос про нього був такий, що цю оперу в 1915 році поставлено
у Великому московському театрі, де в ролі Карася виступав славний бас —
українець Платон Цесевич, у ролі Андрія — визначний тенор Іван Алчев-
ський (брат письменниці Христі Алчевської). Партію Оксани співала Н.
Каліновська, Одарки — К. Дзержинська, султана — Ф. Павловський. Танці
виконували солісти імператорського балету. Успіх вистави був колосальний,
але овації і захоплення публіки занепокоїли царський уряд, і опера з
«найвищого веління» була знята з імператорської сцени.
Після революції 1917 року опера «Запорожець за Дунаєм» масово ставилась
на сценах України і в часи Української держави досягає особливого
патріотичного звучання, викликаючи збудження і захоплення глядачів.
В Америці, де в час першої світової війни починались нові спроби ство-
рити постійну українську трупу, коли до США прибуло багато талановитих
артистів, серед них і українців, — товариство «Українська бесіда» в Нью-
Йорку створило трупу, що ставила також «Запорожця за Дунаєм». Силами
цього гуртка славний твір Гулака-Артемовського був поставлений восени
1918 року у Вашінґтоні для делегатів сейму Федерації українців в Америці,
а потім у тому самому виконанні не раз ішов у народному домі в Нью-Йорку.
На українських землях «Запорожець за Дунаєм» панує на сценах, прони-
каючи навіть у найвіддаленіші закутини нашого етнографічного терену.
Із заснуванням при товаристві «Просвіта» в Ужгороді українського театру
і з приїздом туди Миколи Садовського, «Запорожець за Дунаєм» появився
і в столиці «Срібної Землі», в постановці цього славного корифея україн-
ського театру. Ролю Карася грали по черзі Микола Садовський, Іван Рубчак,
Олекса Левитський, ролю Одарки — Іванова і Дивничева, Оксани — Цьохан,
султана — Даньчак і Борис Самойлович, Андрія — Сайко, Шевченко,
Базилевич. Дириґував Приходько або Барнич.
У Львові новоорганізований Український Незалежний Театр у 1920 році
також поставив оперу Гулака-Артемовського. Головними виконавцями роль
були: Олена Бенцалева (Оксана), Любіч-Парахоняк (Одарка), Микола Бен-
цаль (Карась), Євстахій Хрунович (Андрій), Галій (султан), Ярослав Сеньків
(Імам), Луць Лісевич (Алі). Дириґував Лев Краснопера. Бистава мала
величезний успіх.
Не забували свого улюбленого твору і воєннополонені. В 1920-21 роках в
таборі інтернованих у Каліші йшов «Запорожець за Дунаєм». Партію
Карася співав Пекарський, Оксани — Васютинська, Одарки — Лебедева,
Андрія — Любінський, султана — Микола Самойлович.
Коли 1921 року в Галичині створився під мистецьким проводом Олек-
сандра Загарова «Український^ театр», до складу якого ввійшли також
Стадник, Бенцаль та всі кращі сили мандрівних театрів, у першому сезоні
існування цього мистецького товариства було поставлено оперу Гулака-
ЮВІЛЕЙ БЕЗСМЕРТНОГО ТВОРУ	573
Артемовського. Участь у виставі брали: Софія Стадникова (Одарка), Олена
Бенцаль (Оксана), Іван Рубчак (Карась), Іван Доньчак (султан). Партію
Андрія співав Василь Коссак, а потім Краснопера. Старив оперу Йосип
Стадник. Диригував — Ярослав Барнич. Добірний склад виконавців забез-
печив виставі величезний успіх.
Ішов «Запорожець за Дунаєм« і в театрі Ольги Міткевич під час мандрівок
по Польщі та Поліссю. Партію Карася співав Я. Пухальський, Одарки —
Колесниченко, потім Бенцалева, Оксани — Леся Кривицька, Андрія —
Сміринський, султана — Олександер Пухальський. Оперу ставив режисер
Комаровський, потім переробив Бенцаль. Дириґував — Колесниченко. В
той же час ставили цю оперу і пересувні театри Когутяка та Панаса
Карабиневича.
Не забувають славного твору Гулака-Артемовського і в Америці. 5-го
лютого 1922 року українська оперова група виставила його в Ньюарку на
честь 15-тиліття сценічної праці артистки львівського театру «Руської
бесіди», Юлії Малевич-Рустаковичевої, що 1913 року переїхала на стале
перебування до Америки.
В Чікаґо група ентузіастів театральної справи під проводом Дмитра
Атаманця, поставила «Запорожця за Дунаєм». Коли на один весняний сезон
1924 року організувався в Нью-Йорку український театр, фінансований
парохом української греко-католицької церкви о. М. Подгорецьким, то
одною з кращих його вистав був «Запорожець за Дунаєм», якого ставили
не тільки в Нью-Йорку, а ще й у Ньюарку, та Пассейку. В роки діяльности
постійного театру при Народному Домі в Нью-Йорку (1924-1928) знову
ставлено кілька разів оперу «Запорожець за Дунаєм».
Те саме відбувається і в Европі. В 1923-1924 роках, коли до Праги при-
їздив Микола Садовський, у його постановці йшов там «Запорожець за
Дунаєм». Партію Карася співав Садовський, Одарки — Іванова, Оксани —
Черкасенко, Андрія — Шевченко, султана — М. Самойлович. З від’їздом
1925 року Садовського в Україну, ця опера ще ставилась по менших містах.
У Станиславові в театрі ім. Тобілевича йшов «Запорожець за Дунаєм»
у постановці Венцаля, з участю Бенцалевої (Одарка), Ленської або Кри-
вицької (Оксана), Рубчака (Карась), Теплого (султан), Никитина (Андрій).
Дириґував — Цисік.
З поверненням на наддніпрянську Україну Миколи Садовського, там
активізує свою діяльність Український Народний Театр, що має постійно
у своєму репертуарі оперу «Запорожець за Дунаєм», яка користується по
всій Україні великим успіхом у глядачів.
В Ужгороді в 1927-1928 роках українська оперова трупа ставила «Запо-
рожця за Дунаєм». В опері брали участь: Аркас (Карась), Іванова (Одарка),
Іваницька (Оксана), Базилевич (Андрій), М. Самойлович (султан).
На Україні славний твір Гулака-Артемовського йде скрізь, ставлять його
багато провінційних театрів та самодіяльних гуртків. Проте на великі
театральні сцени України улюблений мільйонами українських глядачів твір
574
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
не мав доступу. Проти нього з середини 20-их років почався цілий похід.
Цей похід був виявом московського урядового курсу, спрямованого проти
української клясики. Так само новаторські тенденції Леся Курбаса, реалізо-
вані в театрі »Березіль«, дехто невірно зрозумів, як загальне заперечення
клясичної спадщини і потребу виставляти лише співзвучні сучасності речі.
Твір Гулака-Артемовського не включили до свого репертуару новостворені
українські »державні« оперові театри, не зважаючи на те, що на опери з
українською тематикою був великий голод. «Запорожцеві за Дунаєм« заки-
дали примітивність, застарілість, неактуальність, і він зник з репертуару
українських театрів.
Спробу пристосувати цей твір до «вимог сучасности« зробив режисер
Бортник, виставляючи його в харківському Театрі музичної комедії (1931),
як карикатуру на українських емігрантів з часів визвольних змагань.
Текст і музика були перероблені. Запорожці виступали як емігранти —
вояки армії Петлюри. Прекрасна арія «Ангел ночі« виконувалась під
фокстротний мотив. Оксана і Андрій, що намагалися через Дунай пере-
братись в Україну, опинились у руках не турків, а совєтських прикордон-
ників. Однак цей експеримент не мав успіху і не знайшов схвалення
авдиторії ні в Харкові, ні в Києві, куди з тою переробкою приїздила на
гастролі харківська музична комедія.
Але любов усього народу до цієї опери у її первісній редакції не згасла.
В аматорських колективах, у самодіяльних гуртках при клюбах, «палацах
культури», «селянських будинках» ішла вона й далі, зустрічаючи скрізь
захоплення глядачів. Щодалі більше зростало бажання народу бачити цю
оперу у виконанні професійних артистів, все частіше висувались такі
вимоги до театрів, а ті, у свою чергу, вносили відповідні заяви до репертуар-
них комітетів. Врешті улюблений твір Гулака-Артемовського знову був
покликаний до життя. «Запорожець за Дунаєм« мав появитись на сцені
Київської столичної опери. Ціла бриґада, в складі поета Максима Риль-
ського, фолкльориста Василя Верховинця, композитора Володимира Йори-
ша і режисера Володимира Манзія, почала працю, щоб надати цьому
творові форм великої оперової вистави. Значно поширено вокальну частину
опери, введено нові ансамблі та мізансцени. Дописано новий акт — «Карась
у турецького султана».
В новій редакції «Запорожець за Дунаєм» був уперше поставлений у
Києві 10-го грудня 1934 року. Оперу ставив Володимир Манзій, а оркестрою
керував Володимир Йориш. Розкішне декоративне оформлення виготував
Іван Курочка-Армашевський. В партії Карася виступав славний україн-
ський бас Михайло Донець, у партії Одарки — Марія Литвиненко-Вольгемут,
Оксани — Захарченко, Андрія — Коробейченко, султана — Частій. На
виставі були всі московські намісники України, що прибули запізно і тому
вже розпочату оперу довелося спиняти і починати з самого початку. Опера
мала величезний успіх і з того часу ввійшла до репертуару Київського
столичного театру. В наступних роках у партії Карася чергувався з
Михайлом Донцем Іван Паторжинський, а в партії Одарки з Марією
ЮВІЛЕЙ БЕЗСМЕРТНОГО ТВОРУ
575
Литвиненко-Вольгемут чергувалась Оксана Петрусенко. В партії Андрія
вийнятковою красою співу відзначався Юрій Кіпоренко-Доманський.
З цією виставою колектив Київської опери їздив на весні 1936 року до
Москви на »декаду української культури», під час якої »3апорожець за
Дунаєм» ішов на сцені Великого московського академічного театру опери
і балету. Грандіозний успіх «Запорожця за Дунаєм» перевершив усі можливі
сподівання.
Про переробку і доповнення «Запорожця за Дунаєм» Максим Рильський
у спогадах про Михайла Донця писав: «Колись В. Д. Манзієві, як режи-
серові-постановникові, В. Л. Йоришу, як музичному редакторові та дири-
гентові набігла нещаслива думка дописати до «Запорожця за Дунаєм» акт,
якого в Гулака-Артемовського не було — «Карась в гостях у султана». З
цим художньо невиправданим і цілком недоречним «балетним» актом і був
поставлений «Запорожець». Дія акту зводилась, власне, до того, що султан
і Карась сидять у палаті, «покурюють добрий тютюнець», а перед ними в
танцях, музика до яких сильно нагадувала «половецькі танці» в «Князі
Ігорі», вихиляються султанські одаліски. Карась був здивованим і мовчаз-
ним глядачем цих танців, — як же намагався бідолашний Михайло Іванович
хоч якимось жестом, хоч якоюсь німою уявною розмовою з султаном ожи-
вити цю мертворожденну дію!« («Радянська культура», 24 січня, 1963 р.).
Максим Рильський, певно, забув, що поруч Манзія і Йориша він також
брав участь в опрацюванні нової редакції «Запорожця за Дунаєм» і тому
нещаслива думка дописати новий акт набігла не лише їм, а й йому. Чи
нагадують «половецькі танці» з «Князя Ігоря» танки одалісок цього нового
акту, чи — може — танки невільниць із «Золотого обруча», це інша справа,
але літературний текст цієї »мертвородженної« дії укладав власноручно сам
Рильський, отже провина лягає на нього, хоч він її не визнає, користуючись
із того, що його співробітники по переробці, Манзій і Йориш, давно померли.
Слідом за Києвом поставили «Запорожця за Дунаєм» харківський,
одеський і дніпропетрівський оперові театри. Гарним ставленням «Запо-
рожця ...« відзначалась зокрема дніпропетрівська опера, де цей твір ставив
ветеран української сцени Бутовський. Оркестрою керувала жінка —
дириґент Кіюць. Був добрий склад виконавців: Семенець (Карась), Негель
(Одарка), Кремес (Оксана), Кабанців (Андрій), Бойкиня (султан).
В Хусті 1939 року була підготовлена вистава «Запорожця за Дунаєм»,
але не відбулася через прихід мадярів.
Того самого року в Канаді Василь Авраменко організував фільмову
компанію і випустив кінофільм «Запорожець за Дунаєм». Ролю Одарки
грала визначна українська оперова співачка з Европи Марія Сокіл-Руд-
ницька, Карася — оперовий співак Михайло Швець. Музичний провід був
у руках композитора Антона Рудницького.
У Львові 1940 року йде «Запорожець за Дунаєм» у постановці Йосипа
Стадника, під музичним керівництвом Лева Туркевича. Партію Одарки
співала Стадникова, Оксани — Венцалева, Карася — Рубчак, Андрія —
576
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Поляків, султана — Геляс, Імама —' Теплий. Цю саму виставу львівська
опера дала і під час своїх гостинних виступів у Чернівцях.
На весні 1941 року на ювілейному оперовому фестивалі в Києві з нагоди
15-тиліття «українських державних оперових театрів«, де взяли участь
оперові театри Києва, Харкова, Одеси і Дніпропетрівська, з великим успіхом
знову проходить вистава невмирущого твору Гулака-Артемовського.
22-го червня, в неділю, 1941 року у Харкові була заповіджена ранкова
вистава «Запорожець за Дунаем«. Спектакль мав уже розпочатись, але в
останній хвилині по радіо пролунала промова Молотова про початок війни
і виставу відкликано.
За німецької окупації львівський оперовий театр відновив свою діяльність
виставою «Запорожець за Дунаєм«. Партію Оксани співала Бенцаль- Карп’я-
кова, Одарки — Поспієва, султана — Рейнарович, Андрія — Поляків.
Оперу ставив Йосип Стадник, дириґував — Лев Туркевич.
Евакуйований із Києва столичний оперовий театр переїхав до Уфи і там
давав башкирським глядачам свої вистави, між ними і оперу «Запорожець
за Дунаємв.
В Америці 1941 року була ще одна спроба організувати стаціонарний
український театр, з участю прибулих за останні роки з Европи оперових
співаків: Михайла Голинського, Ольги Лепкої, Марії Сокіл-Рудницької і
композитора Антона Рудницького. Першою виставою цього театру був
«Запорожець...«, з яким він відвідав кілька головних міст Америки. Потім
діяльність українського театру припинилася і він був останнім фахово
зорганізованим українським мистецьким колективом в Америці.
В роках війни опера «Запорожець за Дунаєм* ставилась у Києві, Полтаві
та різних містах Галичини.
З післявоєнним розселенням українців по різних частинах світу, славний
твір Гулака-Артемовського виставляється скрізь по більших скупченнях
українців, де тільки є для цього можливості.
Одною з кращих сценічних реалізацій «Запорожця за Дунаєм* у після-
воєнній Західній Німеччині була вистава цієї опери заходами капелі банду-
ристів ім. Шевченка. Виконавцями роль були співаки капелі: М. Ольховий
(Карась), В. Божик (Андрій), І. Самокишин (султан), І. Поліщук (Імам). У
жіночих партіях виступали запрошені з театру В. Блавацького артистки:
О. Карп’якова (Одарка) і Е. Шашарівська (Оксана). Грала оркестра того
самого театру під диригуванням Цегельського. Зокрема дуже добре були
опрацьовані масові сцени та балет. Удале оформлення зробив артист-маляр
Степанюк. Опера була виставлена в Інґольштадтському театрі два дні
підряд — 20 і 21 серпня 1946 року.
В Арґентіні вистава «Запорожця за Дунаєм* відбулася 11 жовтня 1947 року
в театрі «Консех де Мухерес* у Буенос-Айресі. Оперу поставив Іван Сте-
шенко, дириґував — Володимир Ольшанський, балетом керував Михайло
Вульченко, сцену оформив Іван Кривий. На бажання публіки оперу повто-
рено 26-го жовтня того ж року в театральній залі Колеґії Сан-Хозе.
ЮВІЛЕЙ БЕЗСМЕРТНОГО ТВОРУ
577
На весні 1950 року «Запорожець за Дунаєм« ішов з великим успіхом у
Торонті, а в зимовому сезоні 1950-51 року цю оперу поставлено у Філя-
дельфії заходом місцевої греко-католицької громади. Творцями вистави
були дириґент І. Задорожний і режисер Б. Грінвальд, що прибули нещо-
давно перед тим з Европи.
Влітку 1951 року український театр »Ренесанс« у Канаді під проводом
Г. Ярошевича об’їздив канадські міста з оперою «Запорожець...« Головні
ролі виконували: Г. Тагаєва, А. Степняк, О. Гошуляк, С. Шульга та Г.
Ярошевич, який одночасно був поставником. Диригував С. Жовнір, балетом
керував — Д. Мартинюк.
Силами короткотривалого професійного театру в Нью-Йорку, під керів-
ництвом Михайла Маглера, 3-го червня 1951 року було поставлено «Запо-
рожця ...« Партію Карася виконував М. Чалий, Одарки — Є. Винниченко-
Мозгова, Оксани — М. Роговська, султана — Л. Рейнарович, Імама — Само-
киш. Опера йшла в постановці М. Маглера, диригував — Кукловський.
Балетом керувала В. Переяславець, сцену оформив — М. Радиш.
У Франції театральна студія ім. Леся Курбаса в Ромбі поставила 2-го
вересня 1951 року «Запорожця за Дунаем«. У виставі брали участь: А.
Горностай (Оксана), Настя Смоликевич (Одарка), Тарнавський (Карась),
Якимович (султан), Козачинський (Андрій), Бек (Імам), Дутчак (Селім-Ага).
Оперу ставив Тарнавський, вона була повторена 1-го червня 1952 року в
тому самому складі.
Прозвучав «Запорожець за Дунаєм« і в етері. На відзначення 60-тиліття
прибуття українців до Канади, канадське радіо Сі-Бі-Сі передало 21 листо-
пада 1951 року «Запорожця за Дунаєм* у трансляції українською мовою, з
англійським коментарем. Виставою керував Іван Романов. Партії викону-
вали: Д. Верезенець, М. Лясота, В. Боднар, Д. Никифорук, К. Брей.
На рідних землях опера Гулака-Артемовського і далі сприймається з
захопленням та зустрічає піднесення і пошану також в інших народів.
Одеський обласний драматичний театр у 1952 році показав цей твір під час
гостинних виступів у Новосибірську. Газети писали про величезний успіх
вистави.
Не менший успіх мав «Запорожець за Дунаєм* і в Китаї. 1955-го року
московський державний музичний театр, що гостював у Китаї, поставив
оперу Гулака-Артемовського у Пекіні. Китайська авдиторія сприйняла її
ентузіястично. Українська музика, як писала преса, завоювала собі симпатії
у Китаї.
Наприкінці 1950-их років київська кіно-студія виготувала великий звуко-
вий кольоровий фільм «Запорожець за Дунаєм*, у якому брали участь:
Іван Паторжинський (Карась), Марія Литвиненко-Больгемут (Одарка) і Єли-
савета Чавдар (Оксана). Фільм відтворював оперу Гулака-Артемовського з
деякими доповненнями і вставками, яких не було в оригіналі Костомарова і
Гулака-Артемовського. Такою є, насамперед, сцена, де Іван Карась і Андрій
сидять за чаркою. Карась оповідає, як набридла йому турецька влада і
нарікає на козацьку старшину, що після погрому Січі втекла сюди і
578
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
потягнула за собою і їх, рядових козаків. Андрій радить йому повертатися
в Україну і запевняє, що росіяни завжди допоможуть йому в цьому. Карась
дякує і каже, що завжди вірив у допомогу росіян. Поява султана коло
Карасевої хати пояснюється у фільмі бажанням турецького володаря
розвідати про настрої козаків і переконатись, чи не готують вони повстання
проти турків. Карась у фільмі — всупереч оперовому лібретто — пізнає
султана і каже йому, що козаки збунтуються, якщо він не відпустить їх
в Україну і це впливає на рішення султана відпустити козаків-еміґрантів
на рідні землі. Фільм закінчується закликом Карася рушати в Україну.
Під його командою всі запорожці та їх родини сідають у човни і відпли-
вають на батьківщину. Як бачимо, лібретто опери пофальшоване, під певним
оглядом фільм виглядає як гімн репатріяції. Проте своєю кольористичністю,
барвистими українськими національними убраннями, піснями і танками він
викликає помітне враження, яке затушковує недоречні пропаґандивні зміни
і вставки в тексті.
Опера «Запорожець за Дунаєм« завойовує і польську сцену. Польський
письменник Єжи Плєсняровіч зробив переклад на польську мову лібретта
опери Гулака-Артемовського. Ряшівський оперовий театр, з допомогою
львівського театру опери і балету, підготував її виставу. Прем’єра «Запо-
рожця за Дунаєм« у Ряшеві відбулась 11-го червня 1960 року і мала великий
успіх.
Не перестає виставлятись опера «Запорожець за Дунаєм« і на Україні.
З нагоди ювілею київський оперовий театр готує її поставити за партитурою,
в якій вона вперше йшла 100 років тому. Плянується також видання моно-
графії про Гулака-Артемовського та повної збірки його творів, куди мали б
увійти також нещодавно виявлені його музичні твори. В рідному місті
композитора, Городищі на Київщині, передбачається поставити йому пам’ят-
ник-погруддя.
Пройнятий любов’ю до рідного краю твір Гулака-Артемовського, позначе-
ний глибоко-народними мотивами і характеристиками дійових осіб з їх
світлим оптимізмом і легким гумором, далі користується величезною попу-
лярністю серед мільйонів українських глядачів на рідних землях та поза
їх межами. Ті його відмінні якості та патріотичне звучання твору забезпе-
чили йому невмирущість. Ця опера виховувала в патріотичному дусі молоде
покоління українського народу, була ґрунтом, на якому зростали найвизнач-
ніші українські актори. Цей твір був зразком у праці творців нових україн-
ських вистав і він, вічно молодий, не зважаючи на його столітню давність,
незмінно панує на українській сцені.
579
Ів. МАРЧЕНКО
ВІДПОВІДЬ ОПОНЕНТОВІ
Для мене було великою приємністю те, що моя стаття »Переможний дух
Української Націїч, вміщена в ч. II «Визвольного ЇПляху«, знайшла скорий
відгук, і що вже в ч. III журналу з’явились »Уваги« до моєї статті Вш. пана
А. Кирпича. Самозрозуміло, що, пишучи це, я не можу запевнювати, що
Шановний опонент саме й мав на думці зробити мені приємність — можли-
во, що цього й не було.
Для кожного автора найбільш прикрим буває, коли таких відгуків нема.
Тоді в автора мимоволі виникає неспокійна думка — а чи хто звернув увагу
на написане мною, прочитав та уважно продумав те. А може воно не
лишило жодного сліду в свідомості нашої людности, лишилось непоміченим
нею й тільки збагатило наші архіви. З’явлення ж зауваг, чи й виникнення
полеміки є тільки позитивним явищем, бо воно викликає зацікавлення
читачів і сприяє тому, щоб вони з більшою увагою поставились до поруше-
них тем, а сама полеміка, безперечно, сприяє тому, щоб у її перебігу
охоплені нею проблеми були прокореґовані й знайшли більш вірне й
правдиве насвітлення.
Насамперед я мушу зазначити, що вважаю цілком слушним зауваження
Шан. опонента, що я, кажучи про націю, нарід і народність, не подав
більш-менш чіткої дефініції цих понять — можливо, що таке належалося б
зробити. Щодо інших зауважень Шан. опонента, то я, переважно, не вважаю
їх слушними.
Так мушу сказати, що Шан. опонент у своїх зауваженнях безнадійно
плутає два істотно відмінні поняття — національної території певної нації
й території, що перебуває під державною зверхністю певної держави. Під
національною територією певної нації вважається територія, переважна
більшість населення якої належить до тої нації — незалежно від того, до
якої держави та територія належить. Так, для прикладу, Індія, Ірляндія,
Кіпр довгий час належали до Англійської імперії, але їх ніколи не вважали
англійською національною територією, якою є В. Брітанія. У 10-му й 11-му
століттях, коли Українська держава — Київське Князівство — досягла
найбільшої потужности, її державна зверхність сягала й до узбережжя
Чорного моря, й до Передкавказзя, й до Новгороду на Волхові, й до Яро-
славля на Волзі й до багатьох інших земель теперішньої Московщини. Але
і тоді ні узбережжя Чорного моря, ні Передкавказзя, ні Новгородщина, ні
Ярославлщина не були українською національною територією. І при гетьма-
ні Богдані й при гетьмані Мазепі причорноморські степи й Передкавказзя
не були українською національною територією, бо тоді українці там не
жили. Стали вони приналежними до української національної території
тільки в 13-му й 19-му століттях, коли ті земельні простори були заселені
580
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
українцями, які на них зберегли свою національну самобутність і складали
там більшість населення.
Щодо кількости населення України в 17-му столітті, то вона була порівня-
но невеликою. Тим, головним чином, треба пояснювати той факт, що в
тогочасній національно-державній визвольній боротьбі українським гетьма-
нам усе доводилося кликати на допомогу чужинецькі збройні сили — татар-
ські, турецькі, московські, шведські. В історії України Холмського (стор.
280) подається, що Гетьманська Україна в ті часи мала, приблизно, мільйон
населення. В Енциклопедії Українознавства (стор. 133) подається загальну
кількість українців на кінець 17-го століття біля 3 мільйонів. Шан. опонент
подає значно більше число, а саме 7 мільйонів. На жаль, він не вказує, чи
взяв він те число з якогось історичного джерела, чи те число є впрост
вислідом його власного поважного роздумування над цією проблемою.
Шан. опонент у своїх зауваженнях двічі говорить про »шкідливість« моєї
статті. У зв’язку з цим пригадується мені такий випадок з підсовєтського
життя. У Дніпропетрівському Металюрґічному Інституті щомісяця прова-
дилися політичні виклади для науковців, на яких нам подавалися засади
марксо-ленінсько-сталінського діялектичного матеріялізму. І от тоді, під
час перерви, мій колега, доц. Є. І. Добровольський, завів розмову з лектором
на тему того, про що лектор щойно казав, висловлював деякі критичні
зауваження, ставлячи лектора в досить скрутне становище. Тоді, пригадую,
лектор заговорив так: »Ваша думка, товаришу, е тим шкідливою...* І ось,
як тільки лектор вимовив те жахливо страшне в підсовєтському житті
слово »шкідливою«, то зразу ж замовк мій колега й уже ніколи тих
дискусійних розмов на політичних викладах не провадив. Скидається на те,
що й Шан. опонент, кажучи про «шкідливість* основної думки моєї статті
мав намір «убити на місці*, цілковито скомпромітувати мою статтю й усе,
що в ній було висловлене.
Шан. опонент вбачає «шкідливість* моєї статті в тому, що вона нібито
«суґерує непотрібність збройної боротьби* — справді не можна не дивува-
тися, що він у моїй статті міг таке побачити, коли там висловлювалось саме
протилежне. Так, наприклад, я писав, що головним Мильним потягненням
провідників українського народу в 1917 році було те, «що вони не подбали
насамперед про організацію міцної української збройної сили*, — хіба ж
можна це трактувати, як обстоювання непотрібности збройної боротьби?
Основна думка моєї статті є така: Після збройної поразки під Полтавою
й ліквідації державної й релігійної окремішности України, уряд Московщи-
ни настирливо, всіма засобами намагався денаціоналізувати український
нарід. При тому він сприятливо ставився до того, що українці переселялися
до причорноморського степу, на Кубань, до Сибіру, на Зелений Клин,
гадаючи, що це тільки прискорюватиме денаціоналізацію українців. Україн-
ський нарід у своїй масі стихійно ставив цьому мовчазний спротив, нама-
гаючись зберегти свою національну самобутність. Це була уперта боротьба,
ВІДПОВІДЬ ОПОНЕНТОВІ
581
в якій український нарід виявився переможцем — він зберіг свою націо-
нальну самобутність, та іце й дуже збільшився чисельно й дуже збільшив
свою національну територію. У цьому я вбачаю свідчення великої внутріш-
ньої потужности української нації. Я ніяк не розумію Шан. опонента — чи
він вважає, що це є невірним? Чи він вважає, що це не є позитивом для
українського народу? Чи він теж вважає, що це є позитивом, але чомусь
гадає, що не треба казати, що це є позитивом, а треба казати протилежне?
Мою статтю я виголосив, як доповідь, на Крайовому З’їзді СУМ-у, й
слухачі її тепло сприймали. За висловленим тоді побажанням, вона була
направлена для надрукування до »Виз. Шляху«. Крім того керівні особи
СУМ-у в Болтоні просили мене прочитати ту доповідь для болтонської
української громади, — мене дуже тішить, що всі, хто слухав мою доповідь,
не вважали, що мої думки були »шкідливими« для української визвольної
справи, а, навпаки, казали, що вони підносили наших людей на дусі. Дуже
шкода, що Шан. опонент є в цьому відношенні вийнятком.
Дивним є те, як Шан. опонент потрактував висловлення мого вдоволення
тим, що після 1917 року видано українською мовою багато книжок з усіх
наукових галузів. Він пише: » ... не повірю, що московська брехня, якщо її
написати українською мовою, принесе нам якусь користь«. Хіба ж то можна
так звужено підходити до справи? Хіба тут мова йде тільки про больше-
вицькі часописи й пропаґанду? Українська молодь може тепер вивчати
хемію, фізику, математику, природознавство по підручниках, писаних
українською мовою. Невже Шан. опонент і тут скаже, що краще було б,
якби вони вивчали ті дисципліни тільки по московських підручниках?
Українці можуть тепер читати чудово перекладені на українську мову
твори Шіллера, Гюґо, Золя, Мопасана, Бальзака, Діккенса, Дж. Лондона,
Сервантеса, — невже Шан. опонент і тут скаже, що краще було б, щоб
наші люди читали твори славетних світових письменників тільки в пере-
кладах на російську мову?
Зазначати всі недоладності »уваг« п. А. Кирпича — це значить писати
статтю більшу розміром, ніж моя попередня стаття. Отже я торкнуся ще
тільки однієї з тих »уваг«. У своїй статті я писав: »... відродилась і націо-
нальна Українська Православна Церква (УАПЦ), що має своє духовенство
й Ієрархічний Провід«. На це Шан. опонент пише: «Виходить, що обидві
наші церкви там (підкреслення моє, І. М.) відродились і працюють. А я
знаю навпаки якраз...« Що обидві наші Церкви тепер на Рідних Землях
не можуть працювати, а працюють тільки на чужині, це чудово знають мої
читачі, як знаю й я. Тому я не міг написати й не написав, що вони там
працюють. Це »там« Шан. опонент добавив від себе. Я вже вказував, що
полеміка взагалі є дуже корисною, але та полеміка мусить бути коректною.
А приписування авторові того, що він не писав, не можна вважати ко-
ректним полемічним засобом.
582
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
З ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ
Високоповажаний Пане Редакторе,
В лютому «Визвольний Шлях« вмістив на почесному місці статтю п. І.
Марченка «Переможний дух української нації*, що нагадала землякам наше
минуле і збуджувала певність на краще майбутнє України. Та в числі за
березень з’явилися «Уваги...« п. А. Кирпича до тієї статті. Я побачив, що
є люди, які не погоджуються, на превеликий жаль, з думками, що їх ви-
словив п. Марченко, поважний професор і заслужений діяч. Маючи надію,
що задиркуватий тон і насмішливі вислови п. Кирпича є щирими і не зале-
жать від ворожости, зауважу, що перші п’ять сторінок статті п. Марченка
е цілком логічною підготовкою до розвитку ідей про переможний дух
української нації.
Звісно, перша сторінка є вступом, що нагадує всім відомі, хоч, може, й
призабуті факти, але друга — про чехів та жидів — хіба навчається в
останні роки в Ізраїлі та викладалася у чехів. Наступні три сторінки при-
свячені військовим подіям, протиставленню релігійним утискам і економіч-
ному визискові України наїзниками протягом минулих сторіч, чого вивчити
«зі шкільної лавки з дитячих літ« було неможливо на рідних землях...
І стаття п. Марченка стисло й систематично дає огляд справжньої потуж-
ности української нації, слушно нагадує дорослим і підліткам минулу
дійсність.
Оце про перші сторінки статті п. Марченка, виголошені «поважним то-
ном*, а тепер згадаю кілька оцінок, «що з ними можна погодитись, або не
погодитись*. Пан Кирпич вибрав останнє. Поняття «народ* і «нація*, як
виходить із читанки, мають різницю, бо народ перетворюється — звичайно
поволі, а часом і дуже швидко, — в націю, коли його провідна верства
розуміє окремішність свою і намагається вибороти самостійність. Отже, в
Україні московський уряд дуже завзято, всіма засобами, поборював «мазе-
пинство* і «сепаратизм*. В Европі часто розуміють націю, як незалежну
державу і звідти походять усім відомі назви — «Ліґа Націй* і «Об’єднані
Нації*. Тому, напр., Велика Врітанія довгий час виступала в «Лізі Націй*,
як представниця не лише країн заселених переважною більшістю англій-
цями, а й Цейлону, Індії і ще довгої низки африканських країн, що потім
одна по одній увійшли до «Об’єднаних Націй* як самостійні держави...
Думка, що всі колонізовані частини України «здавна, ще від княжих
часів, таки були нашими*, нагадує польське «од можа до можа«. Будь-яке
поширення українського народу на північ і на захід було виключене і
мешканцям західньо-українських земель залишалось емігрувати за море.
Чи не одинокою перевагою наддніпрянців було те, що вони поширились на
«свою власну територію*. Не зважаючи на те, що москвини намагалися
перемішати всі підвладні народи, що й досі характеризує московську імпе-
рію, одному вищому урядовцеві міністерства земельних справ, Сніжкові,
З ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ
583
удалося умовити російський уряд, щоб він дозволив українцям поселюватись
разом. Таким чином утворились дві наші великі колонії: Зелений Клин та
Південний Сибір, що нараховували, як пише В. Кубійович, біля трьох
мільйонів українців. (Згадаємо при цій нагоді незвичайно цінну статтю »Суд
над українцями в Чіті«, що друкується тепер у »Виз. Шляху«, а яка є без-
перечним доказом «перемоги духу української нації«).
Щодо оцінки становища української нації напередодні першої світової
війни, то існувала велика різниця між українськими західніми і східніми
землями. В Галичині та Буковині національний рух все ширився і проникав
у народні маси. Навала російської армії в 1914-ім році знищила тут багато
культурних українських цінностей і нанесла великий удар греко-католиць-
кій церкві. А потім, уже під польською окупацією, тут не припинялась
боротьба за визволення. Для Наддніпрянської України щойно 1917 рік
приніс несподіване покращання становища, чого ми, на жаль, не вико-
ристали повністю. Більшість нащадків козацької старшини була змосков-
щена, населення уважало себе переважно за «малоросів», а великі ма-
теріальні багатства України приваблювали і вчорашніх і завтрішніх оку-
пантів. Під впливом революції та праці невеликого гуртка свідомих україн-
ців, пробудились ширші громадські кола, виникло бажання здобути само-
стійність, зберегти свою рідну мову й культуру. Національне пробудження
на Підкарпаттю почалося вже за нашої пам’яти.
Тепер усі українські землі соборно поєднані, єдиний ворог в усіх україн-
ців — Москва, і це є подією величезної ваги. Тому, ще більше ніж під час
Версальського договору чи розпаду Чехо-Словаччини, побажання п. Кирпи-
ча, який волів би, щоб «якась частина України залишилась у вільному
світі«, не має ніяких даних на здійснення і залишиться у царині манилів-
ських проектів. Навпаки, поширення між українцями, хоч би лише на
еміграції, висловлених п. Марченком ідей е духовою втіхою і підтримкою.
Не дивлячись на величезні наші втрати, ці ідеї підсилюють віру в потуж-
ність українського народу та в переможний дух української нації.
Д-р П. КОВАЛІВ
27. 4. 1963 р.	(Женева)
*
Високоповажаний Пане Редакторе,
У «Визвольному Шляху» з березня місяця ц. р. була надрукована рецензія
п. Кирпича »Уваги до статті проф. д-ра І. Марченка«, яка появилась у
лютневому числі журналу під заг. «Переможний дух української нації«.
У своїй статті проф. д-р І. Марченко подав лише одну тезу — про пере-
можність українського духу, обґрунтовуючи її низкою аргументів.
Рецензент п. А. Кирпич, з невідомих міркувань зовсім не робить оцінки,
яка показала б його ставлення до тези статті. Це перший найістотніший
недолік рецензії. Пан Кирпич повністю знецінює аргументи проф. д-ра
Марченка, що їх він подав для обоснування тези про дію переможного духу
української нації. На його думку, одні аргументи «шкідливі», інші «помил-
кові», а ще інші не мають значення.
584
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
На жаль, п. Кирпич не уважав за потрібне хоч би коротко подати ті
арґументи, які — на його думку — були б переконливими для підтверджен-
ня тези статті проф. д-ра І. Марченка, а яких він не подав. Автор, п. А.
Кирпич, може не погоджуватись з аргументами автора статті, це його
справа, але коли він не подає своїх аргументів, своїх доказів, які він
уважає правильними для підтвердження тези про переможність україн-
ського духу, то в читача лишається хіба один висновок — переможного
духу української нації не було, нема й тепер, може, й не буде.
Отже, коли перша хиба рецензії п. Кирпича була порушенням основної
методи оцінки будь-якої статті, то друга хиба його рецензії має вже інший
характер — це основний недолік напрямку змісту рецензії. Припускаємо,
що в рецензента не було свідомого наміру заперечувати правильність тези
статті проф. д-ра І. Марченка, але лишається фактом, що читач міг
сприйняти зміст рецензії, як заперечення тези.
11. 5. 1963 р.	Інж. Михайло МАРЧЕНКО
*
Високоповажаний Пане Редакторе,
З великим обуренням прочитав я статтю проф. д-ра І. Марченка «Пере-
можний дух української нації«. Автор статті підсуває читачам думку, що
розвиток української нації можливий тільки під московською окупацією.
Не думаю, що такого роду статті причиняться до більшого усвідомлення
українського громадянства.
Автор уважає, що лише завдяки московській окупації український народ
дійшов до берегів Чорного моря, а коли б не було московської окупації, то
Україна сягала б лише до Полтави і Кременчука... і мала б тільки 3-5 міл.
населення. Подібне автор говорить і про Українські церкви, і про мову, і
про розселення українців, що все це було можливе тільки завдяки москов-
ській окупації. З того тільки один висновок — жийте під москалями, а
розвиток ваш запевнений.
М. КУДРИК
ВІД РЕДАКЦІЇ: Нам приємно, що друковані у »Виз. Шляху« матеріяли
викликають зацікавлення і відгуки Читачів причиняються до глибшого
обговорення порушених тем. Такою цікавою, в основі правильною, уважаємо
тезу про переможний дух української нації. Ця теза може викликати запе-
речення (антитезу) тільки у ворогів українського народу, для яких, оче-
видно, не було й не буде місця на сторінках нашого журналу. Проф. д-р І.
Марченка у статті, про яку йде мова в листах, висунув свої арїументи, щоб
довести слушність його тези. »Уваги...« п. А. Кирпича до статті проф. д-ра
І. Марченка можна віднести хіба на рахунок ужитих у статті аргументів, бо
самої тези він ніде не заперечує.
Щоб не звести дискусії на манівці, до чого, звичайно, доводять деякі
Читачі, які не прочитують уважно статтей, або їх не розуміють, і підсувають
авторам думки та слова, яких вони не висловили, — будемо поміщувати
лише такі листи, статті-відгуки чи зауваження, які доводять аргументами
слушність думок і поглядів їх авторів. Листи »закрашені« інсинуаціями чи
вульгаризмом будуть відкинені.
585
ІЗ ЗВИЧАЇВ НАШОГО НАРОДУ
Д-р О. ВОРОПАЙ
Цішще зіш
(2)
Асогиз саіатиз Ь. /ат. Агесеае
Багаторічна трав’яниста рослина, має грубе повзуче, добре розгалужене
корневище з довгими корінцями. Листя яскраво зелене, мечевидної або
лінійної форми, широке. За шириною листя розрізняють дві різновидності:
“Уаг. уиі§агіз Б.”, ширина листків до 2 см. і більше, та “Уаг. ап^изіаіиз
Везз”і, ширина листя 5-8 см. Стебло з одного боку жолобчасте, а з другого —
гострим ребром. Квіти дрібні, зеленавожовті, на верхівці стебла зібрані в
циліндроподібний початок, до 12 см. завдовжки. Вся рослина, а особливо
корневище дуже пахуче. Цвіте з другої половини травня по липень, але у
нас в Україні зрілого насіння не дає. Дозріває на півдні Европи і в Малій
Азії. Плід — суха ягода. Росте на болотистих берегах рік і озер, — зви-
чайна рослина по всій Україні, а найбільше її в середній смузі: Поділля,
Київщина, Полтавщина.
В народі ця рослина має кілька назв, а саме: їр, каламус, лепиха, шуеар,
але найпопулярніша назва — татарське зілля. Дуже ймовірно, що рослину
і справді занесли до нас татари в часи Хмельницького. За літературними
даними (Посаль, 1959), татарське зілля прийшло до Европи з Туреччини в
ХУІ-му столітті. На брітанські острови ця рослина теж була занесена ззовні
людиною. (Вапсіу, Б Е. “Бізі; ої ВгШзії Уазс. Ріапіз” (1958) — Асогиз саіатиз
Б. відносить до “аііеп іахоп, і.е. опе кпо-дт ог Ьеііеуесі іо ііауе Ьееп іпігойисеб
іпіо Йіе Вгііізії Ізіез Ьу Йіе а^епсу ої тап”).
Населення України добре знає цю рослину, бо на Зелені Свята листям
татарського зілля звичайно встелюють підлогу церкви, долівку в хаті, в
коморі і навіть у стайні. Часом листя цього зілля кладеться за образами
разом з іншим »маєм«, чи »клеченням«.
В народній медицині татарське зілля вважається добрим дезинфектором.
Спиртовою витяжкою з корневища хворі цингою (скорбутом) полощуть собі
рота; обмивають рани, щоб не гноїлися; жують шматочки корневища під
час небезпечних епідемій. Спиртові витяжки і вивар з корневища допо-
магають при шлункових хворобах, а також і при малярії.
Якщо випадає волосся, то тричі на тиждень миють голову у виварі з
корневища татарського зілля і коріння лопуха (Барра іотепіоза Бат.),
часом додаючи ще пригорщу шишок хмелю (Нитиіиз іириіиз Б.).
Навіть дуже надокучлива пекучка (згага) припиняється, якщо тричі на
день вживати потроху (на кінчику ножа) стерте на порошок корневище
татарського зілля.
Юрій Липа (1943) про мпувар звичайний» пише таке: »Деякі рецепти»
знані ще нашим запорожцям, може придадуться, як, наприклад, компрес,
і) Землинский, С. Е., 1958, стор. 54.
586
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
зволожений міцною горілкою і присипаний порошком із сушеного коріння
шувару — на поверховні шкірні рани й вереди. Так само донедавна ще в
минулому столітті над Доном і Дніпром так лікували заблукану холеру.
Хворому давали щодві години раз столову ложку відвару з шувару, раз
келішок солодкої горілки з полину, одночасно натирали ноги й руки на-
стоєм із гірчиці проти м’язових корчів. Замість води, давали пити тільки
гарячий ґроґ (горілку з цукром). Будь-що-будь, така курація не відстра-
шувала хворих «.
Корневище татарського зілля має в собі аїрну етерну олію* 2, гірку речо-
вину — глікозид акорин (Сзв Ню О®), та ще недостатньо вивчений алколоїд
каламін, а також — крохмал, смолу, дубільні речовини та, за найновішими
даними, — фітонціди3.
Препарати з корневища татарського зілля під назвою “Асогия уегиз”
(НаФх) або “Саіатив аготаіісиз” застосовуються і в науковій медицині, як
ароматичні гіркі речовини для збудження апетиту і покращення травлення
шлунку, а також і як тонізуючий засіб при нервових захворюваннях. Рідше
та все ж знаходять застосування препарати з цього зілля і при хворобі
нирок, печінки і жовчного пухиря. У ветеринарній практиці татарське
зілля застосовується у вигляді порошку, відвару та мікстури для поліпшен-
ня травлення шлунку тварин. (Атлас лек. рас., 1962).
Корневища татарського зілля збирається ранньою весною або пізньою
осінню. Але найсприятливіший час збору є все ж пізня осінь, коли недо-
ступні весною болота, починають замерзати і по них можна ходити та
лопатами або вилами витягати з землі корневища. Таким способом зібрані
корневища добре промивається водою, очищається від тоненьких корінців
та листя, а саме корневище прив’ялюється на відкритому повітрі. Пров’я-
лене корневище розрізують на шматочки по 15-20 см. завдовжки, після
чого висушують у добре провітреному затінку. При висушуванні в спе-
ціальних сушилках температура не повинна бути вищою як 25-30°С., бо
при вищій температурі етерна олія випаровується і корневище губить свою
якість.
Вже сухий готовий матеріал зберігається у чистих, сухих дерев’яних
ящиках або діжках, Тара повинна бути вистелена чистим білим папером, а
після наповнення — зверху щільно закрити покришкою. Зберігати в сухому
місці.
Цікаво, що й тут в Англії також був звичай встеляти підлогу листям
татарського зілля (5\уееі 8есі£е). Кажуть, що один з кардиналів, ІЯбІзеу,
2) Олія з корневища цього зілля дуже складної будови: до 73% криста-
лічного^азорону (похідне бензолю) — Сі2 Н2в О3, а також — азарилальдегід,
що обумовлює сильний запах рослини (Сю Ні2 ОД евгенол, каламен, кам-
фора та інші речовини (Землінский, 1958).
3) Під словом » фітонціди « звичайно розуміються речовини різної хемічної
природи, що мають властивість убивати бактерії і грибки, або уповільню-
вати їхній розвиток; отже — це антибіотики вищих рослин. Фітонціди були
відкриті і науково обґрунтовані вже після другої світової війни. Цікаво, що
народна медицина вже давно знала про дезинфекційні властивості деяких
вищих рослин, як ось татарське зілля, часник, цибуля та багато інших. Як
тепер відомо, всі ці рослини мають в собі сильні фітонціди, — О. В.
ЦІЛЮЩЕ ЗІЛЛЯ
587
мав особливу пристрасть до цього звичаю і постійно покривав підлоги свого
лондонського мешкання листям цього зілля, а що поблизу Лондону зілля
не було, то його привозили аж з Цогіоїк Вгоасіз за досить дорогу ціну.
Гіогепсе Вапзоп (1954) пише, що “Зтоееі зесі£е” було занесене до Англії з
Середньої Азії в ХУІ-му столітті. Отже, приблизно в той самий час, як і
в Україну.
»Каламус« кілька разів згадується в Біблії; є підстави думати, що це і є
ця сама рослина, Асопіз саіатиз Ь.
На закінчення зазначимо, що і китайська народна медицина вживає це
зілля у своїй практиці. Заслуговує уваги те, що китайці застосовують
настоянку з татарського зілля для покращення зору і слуху людини. Крім
того, корневища і листя з цього зілля, у вигляді чаїв, дають хворому при
гарячці, як засіб, що понижує температуру. (Ибрагимович, 1960).
Ае^оросііит рода^гагіа Ь. [ат. 1}тЬеїІі^егае
Багаторічна трав’яниста рослина з довгим повзучим корневищем. Нале-
жить до родини зонтичних. Стебло голе, або короткошершаво-опущене,
виростає до 100 см. заввишки, з ледве помітними поздовжніми борозенками.
Листки — нижні двічі трійчасті, верхні — трійчасті. Квіти білі; чашечка
злегка зубчаста. Обертків немає, або вони складаються з одного-двох
листків. Цвіте в червні-липні. В Україні — це лісова тінєлюбна рослина,
що росте в чагарниках, або під пологом листяних порід, найчастіше дуба.
Поза Україною зустрічається у Сибірі, в Середній Азії та в країнах Захід-
ньої Европи. Росте й тут на брітанських островах, по-англійськи —
Сггоипй ЕШег.
Рослина має кілька народних назв: дикий кріп, дідьків кріп, дяглиця,
козяча нога, купир, снидь, яглиця.
В народній казці про цю рослину говориться таке: »Дідьків кріп — щоб
ноги не боліли. То кажуть таку байку: йшов чоловік лісом, бачить, дідько
кріп сіє. »Що ти робиш, чорте?« — »Та ось кріп сію, щоб ноги не боліли!« —
А хто буде збирати?« — «Той, хто не здужає по-козячому стрибати!» А
чоловік і догадався. Як кріп виріс, він назбирав його; пив, натирався і
видужав».
В народній медицині ця рослина вживається проти багатьох хвороб, але
найчастіше — проти подагри і ревматизму. Цікаво, що шведський ботанік,
Карл Ліней, ще в ХУІІІ-му столітті дав видову назву цій рослині
“робайгагіа”; дуже ймовірно, що й шведи вживали, а може і тепер вжи-
вають цю рослину проти подагри.
В науковій медицині, під назвою “НегЬа Рода§гагіае з. СегіїагДі”, це зілля
теж колись вживалося проти подагри, але тепер, здається, наукова меди-
цина вже забула про нього.
За даними Землинского (1958), зілля має в собі 39-44 мґ°/о вітамінів С. —
в червні-липні під час цвітіння, і 65-109 мґ% у вересні, в період дозрівання
насіння.
Докладне вивчення рослини ще не закінчене.
Збір зілля переводиться під час того, як рослина цвіте, зрізуючи гострим
ножем квітучі гілки, разом з листям і квітами. Зібране зілля, як звичайно,
588
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
сушиться у затінку. Сухий матеріал зберігається у дерев’яних коробках або
баньках. Взимку хворого напувають міцним виваром у вигляді чаю; добре
ще робити гарячі ванни з тим же виваром.
Лагітопіа еирмогіа. Ь. }а.т. Вюзасеае
Багаторічна трав’яниста рослина з родини розоцвітних. Стебло прямо-
стояче, високе — до 90 см. заввишки, шершавоволосисте. Листки пере-
ривчасто-пір’їсті. Квіти золотисто-жовтаві, зібрані в довге колосоподібне
суцвіття. Чашечка п’ятиподільна, пелюсток п’ять. Цвіте з початку червня по
серпень місяць. Росте по чагарниках, лісових галявах і сухих схилах, —
звичайна рослина по всій Україні. Зустрічається ще на Кавказі та у всіх
країнах Европи. Росте і на брітанських островах; по-англійськи —
Адгітопу.
Рослина має кілька народних назв: кожушки, королевий цвіт, липучка
і парило.
Звичайно, господині, що мають своїх корів, називають це зілля парилом,
бо воно, здається, є одне з найкращих зел для випарювання глечиків від
молока. «Королевий цвіт« зустрічається в Шевченка (Лілея):
Скажи мені, мій братику,
Королевий цвіте!
— Я не знаю, моя сестро, —
І цвіт королевий
Схилив свою головоньку
червоно-рожеву...
Але наша рослина має золотисто-жовтий цвіт, а не червоно-рожевий.
Можливо, що Шевченко мав на увазі якусь іншу рослину. Ми ж знаємо
тільки один, цей «королевий цвіт« — А§гітопіа епраіогіа Б.
За латинською назвою виду — це власне і є «королівський цвіт«, бо
“еираіогіа” — походить від ім’я грецького короля Міііігідаіея Еираіог, що
відомий в історії, як добрий фахівець лікарського, а особливо отруйного
зілля. Родова назва “Агйетопе” — теж грецького походження і значить те,
що рослина може лікувати кагарак. Отже, це зілля вважалося лікарським
ще в часи стародавніх греків.
В народній медицині зілля вживається для «очищення крови«, а особливо
від сипів у дітей, шлункових хвороб та геморою.
Під назвами — “НегЬа А§гітопіае”, “Еираіогіі уеіегит”, “Ьарриіае
ііераіісае” — це зілля вживалося і в медичній практиці при хворій печінці,
жовтиці, а найчастіше для полоскання рота і горла при запаленні.
Листя, стебла і квіти «королевого цвіту« багаті на дубільні речовини і
пахучі масла, від чого вся рослина має приємний запах.
Зілля збирається під час цвітіння рослини, зрізуючи гострим ножем
суцвіття, разом з листям і квітами. Сушити в затінку. Висушене зілля
часом перетирається на порошок або дрібно крається ножем. Зберігати в
щільно закритих скляних баньках.
Знає це зілля і китайська народна медицина. Китайці лікують цим зіллям
хвору печінку і жовчовий пухір, а також вживають як тонізуючий засіб
після тяжких хвороб.
З НОВИХ ВИДАНЬ
589
Цінна збірка новель
Іванна Чорнобривець: »3 ПОТОКУ
ЖИТТЯ« — Новелі. Накладом авто-
ра. Мюнхен 1963.
Книга талановитої української
письменниці Іванни Чорнобривець
»3 потоку життя« — це не тільки
збірка новель. Це також історія. Но-
вітня історія українського народу на
батьківщині і чужині. Кожна но-
веля — сцена з життя, сцена з по-
току — бурхливого потоку життя
народу.
Збірка містить 22 новелі і опові-
дань; ми тут докладніше зупини-
мося на двох з них: »Страшна вес-
нах і »В обіймах голодного містах.
Остання новеля є продовженням по-
передньої, обидві разом вони дають
картину штучно організованого
Москвою в Україні голоду в 1933
році, коли було фізично знищено
понад 5 мільйонів українських селян.
Тема голоду 1933 року не є новою
для авторки. Вже у своїй збірці вір-
шів »3 блакиті небах, що з’явилася
в Мюнхені в 1959 році (весь тираж
розійшовся), вона присвятила цій
темі вірш »Похідх, в якому змалю-
вала похід голодних українських
селян до міст:
В жалобі ниви простяглись
Печаллю цвіли гони...
Вітри вовками прикидались...
В тон крякали ворони.
Земля ридала, і ярками
Стікали брудні сльози
Аж до річок, де вже листками
Косичилися лози...
У місті гинули на бруках
Зелені, як та рута,
Просили крихти хліба в муках,
Щоб з’їсти і... заснути.
Тепер цю саму картину Іванна
Чорнобривець малює більшими маз-
ками:
»Весна... Сліпуче сонце теплими
променями ласкаво цілувало холод-
ну і вологу землю... Прозорі бризки
води діямантовими кульками пере-
ливались на сонці*.
На фоні цих теплих фарб конт-
растом вражають люди:
»Жовті, землисто-чорні обличчя.
Глибоко запалі, в декого з виразом
божевілля, притухлі очі«.
Москва обікрала українських се-
лян до нитки, відібрала в них остан-
ні грами зерна. Але їй мало того.
Вона посилає своїх прислужників до
голодуючих і вимагає від них ще
і ще хліба:
»Ще сто пудів пшениці мусиш,
Іване, віддати в хлібоздачу, інакше
тебе з родиною викинуть геть із ха-
ти, а будеш чинити опір— зашлють*.
Накази здавати хліб не допома-
гають, московська агентура робить
по всій Україні обшуки в селянсь-
ких хатах:
»Тяжкими залізними ломами дов-
бали долівку в хаті, в сінях, лазили
на горище, в повітку, ходили в са-
док. Не найшли«.
Голодні селяни ідуть до міст по
харчі. На залізничних станціях вони
бачать, як їхній хліб і худобу ви-
возять з України:
«Крізь напіввідчинені двері ваго-
нів і на відкритих плятформах ба-
чили подорожні корови, свині, вів-
ці, птицю. На вагонах чіткими літе-
рами написано напрям: «Москва-
Ленінградх.
Тепер, у тридцятиліття тої весни
1933 року, новелі Іванни Чорнобри-
590
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
вець «Страшна весна« і »В обіймах
голодного містах мають нагадати нам
усім те, чого не можна забути, що
забути було б злочином. Про голод
1933 року було написано багато стат-
тей, але про нього майже нема ху-
дожньої літератури. Тому новелі
Іванни Чорнобривець, написані со-
ковито, багатою мовою, мають особ-
ливу цінність. їх треба буде вклю-
чити до шкільних хрестоматій в май-
бутній вільній Україні.
Тематика новель, вміщених у збір-
ці, різноманітна. Низка з них при-
свячена темі переслідування кому-
ністичною партією релігії та вірую-
чих («Дивний вершник«, «Хрестик»,
«Червона перина», »Темнота«), зна-
ходимо у збірці і сцени зі студент-
ського життя під совєтами («Оселе-
дець«), з боротьби українського під-
пілля проти гітлерівців («Чайка»), з
совєтського концентраційного табору
(«Христини»), з життя української
еміґрації (»Паранька«, «Весільна
ніч«, »3лодій«, »ДіПі«, »Привид«,
«Обручка»), Про цікаві творчі шу-
кання свідчить новеля «Гірська
принцеса* (поезія у прозі).
Характеристичною рисою творчос-
ти Іванни Чорнобривець є великий
патріотизм. Де б вона не була, її очі
скеровані до рідного краю. В новелі
«Капрі* вона розповідає про свої
відвідини цього італійського остро-
ва, але й тут не може стриматися
від порівнянь з Україною:
«Помалу спускаємось в долину, і з
обох боків стежки привітно простя-
гає нам віти чарівна фльора Украї-
ни. Суцільним оксамитом пишаються
на грядках наші чорнобривці і пов-
ні жовті гвоздики ... Але що ж це?
Нахиляюсь і жадібно припадаю до
кущика чебрецю. Це ж наше славне,
леґендами оповите євшан-зілля! Зри-
ваю кілька стеблинок і з захоплен-
ням вдихаю гіркаві парфуми мого
незабутнього краю. Може це якась
щира душа українського патріота,
залишаючи вдома все, спромоглась
захопити з собою зернятко цілющо-
го бальзаму. І розрослось те євшан-
зілля по цілому острові, зрошене
сльозами туги за рідною Україною».
Просякнута великою любов’ю до
України книга Іванни Чорнобривець
є цінним вкладом в українську лі-
тературу.	І. Ж.
БІБЛІОГРАФІЯ
Іванна Чорнобривець: З ПОТОКУ
ЖИТТЯ, новелі. Накладом Автора.
Мюнхен 1963 р., стор. 164.
ЗБІРНИК НА ПОШАНУ ЗЕНОНА
КУЗЕЛІ, праці Філологічної та Істо-
рично-Філософічної Секції НТШ, за
редакцією Володимира Янева, мов-
ний редактор — Іван Кошелівець.
Париж—Нью-Йорк—Мюнхен, Торон-
то—Сідней, 1962 р., стор. 584.
Олександер Оглоблин: ДУМКИ
ПРО СУЧАСНУ УКРАЇНСЬКУ СО-
ВЄТСЬКУ ІСТОРІОГРАФІЮ. Вид.
Організації Оборони Чотирьох Сво-
бід України, Нью-Йорк, 1963, стор. 88.
Володимир Днів: УКРАЇНСЬКА
ДУХОВІСТЬ У ПОЕТИЧНІЙ ВІЗІ!
ШЕВЧЕНКА, відбитка із Збірника
присвяченого пам’яті 3. Кузелі. За-
писки НТШ, т. СЬХІХ. Париж, 1962,
стор. 40.
Петро Мегик: РИСУНКИ, альбом.
Об’єднання Мистців-Українців в
Америці, Відділ у Філадельфії. Фі-
ладельфія, 1962, стор. 64.
591
З видань у поневоленій Україні
(Короткий огляд)
Білецький, Платон: «ШЕВЧЕНКО
В КИЄВІ«, бібліографічний нарис.
Державне Видавництво Художньої
Літератури, Київ, 1962, стор. 62, ти-
раж — 10500.
Нарис Платона Білецького при-
свячений висвітленню творчого шля-
ху Тараса Шевченка, особливо під
час його перебування у Києві. Автор
подав досить цікаві епізоди з бібліо-
графії великого поета. Книжка
ілюстрована багатьма світлинами
Києва та мистецькими малюнками
Шевченка. Вміщено також автогра-
фи деяких поем поета.
На жаль, автор цієї цікавої книж-
ки докинув до неї і ложку дьогтю —
при кінці свого твору зацитував сло-
ва «мудрого» Микити Хрущова.
Видно, що письменники і літератори
в підсоветській Україні й далі при-
мушені писати дитирамби москов-
ським можновладцям.
Іванисенко, Віктор Панасович:
«ПОЕЗІЯ І ЖИТТЯ НАРОДУ». Дер-
жавне Видавництво Художньої Лі-
тератури, Київ, 1962, стор. 181, ти-
раж — 3000.
Збірка літературних есеїв ївани-
сенка займається сучасною підсовєт-
ською літературою, головно — укра-
їнською і московською. Вже на по-
чатку збірки автор озброївся «муд-
рими» словами »спеца« від «всесо-
юзної літератури», Микити Хрущо-
ва: «Кожний на своєму посту пови-
нен бути активним, у літературі по-
винна бути велика пристрасність».
Автор критикує «модного» в СССР
поета Є. Євтушенка. На його думку,
Євтушенко, заповідаючи бій міщан-
ству, сам попав у його полон. «Біль-
ше того, він поетизує міщанство,
філософствує по-міщанському (»су-
єта-суєт« — типово міщанська філо-
софія!) і, сам виступає з позиції мі-
щанина» (стор. 35).
Видно, що в автора »нюх« добрий,
як відомо, Микита Хрущов нещо-
давно скритикував Євтушенка. У
збірці автор приділив теж чимало
уваги молодим українським підсо-
вєтським поетам.
Кравець, О. М.: «ДІЯЛЬНІСТЬ Т.
Г. ШЕВЧЕНКА В ГАЛУЗІ ЕТНО-
ГРАФІЇ». Видавництво Академії
Наук, Київ, 1961, стор. 106, тираж —
1500.
Автор робить спроби висвітлити
діяльність і погляди Т. Шевченка
на етнографію і її завдання. Роз-
глядає також питання, що Шевченко
вніс нове у справу вивчення життя
і побуту українського народу.
Звичайно, і ця книжка не вільна
від промосковської агітації, напр.,
автор повторяє відомі вже фрази про
«вплив передової російської куль-
тури» на Шевченка: «Під впливом
передової російської культури міц-
ніє у Шевченка намір продовжувати
діяльність у галузі етнографічної
науки» (стор. 102).
Разом із тим не забув автор і
«буржуазних націоналістів»: «Воро-
ги трудового народу українські бур-
жуазні націоналісти взагалі пере-
кручували, фальсифікували твор-
592
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
чість великого Кобзаря, намагаю-
чись зробити його своїм« (стор. 4).
Слушно каже українська народна
приказка: «Ворона ніколи не скаже
»куку«, а все — »кра«!
Книжка ілюстрована репродукція-
ми багатьох малюнків з ділянки
етнографії.
Макогон, С. О.: «РЕВОЛЮЦІЙНО-
ДЕМОКРАТИЧНІ ПОГЛЯДИ Т. Г.
ШЕВЧЕНКА». Видавництво Київ-
ського університету, 1961, стор. 37,
тираж — 7000.
В цій брошурі Сергій Макогон по-
казав себе типовим придворним пи-
сакою. Його брошура — це суцільна
агітка, яка не має нічого спільного
з ім’ям та ідеями великого Т. Шев-
ченка.
Автор намагається довести «лю-
бов» Шевченка до московського на-
роду, він багато разів згадує імена
Бєлінського, Герцена, Добролюбова,
із якими, мовляв, Шевченко «був
тісно зв’язаний» та сприймав їх ідеї.
Звичайно, Макогон згадав і «бур-
жуазних націоналістів», також про-
фесорів М. Грушевського і Меннін-
Га. Про останнього пише таке: «Су-
часні буржуазні історики (напр., у
США Кларенс Меннінґ, який напи-
сав книгу «Історія України») разом
з українськими буржуазними націо-
налістами грубо перекручують істо-
рію українського народу і творчість
його видатного представника — Т.
Г. Шевченка» (стор. 14).
Як бачимо, нічого так не бенте-
жить Москву, як правдиві публі-
кації чужими мовами про Україну.
Мокріев, Юрій: «ЧОРНА БУРЯ«,
роман. Радянський письменник,
Київ, 1961, стор. 273, тираж — 30000.
«Чорна буря« це не роман, а тво-
риво на замовлення, щоб показати
в художній формі боротьбу москов-
сько-большевицького підпілля в час
німецької окупації (друга світова
війна). Події відбуваються на цент-
ральних українських землях. У «ро-
мані» виступають большевицькі пар-
тизани і підпільники, Гештапівці та
націоналісти-петлюрівці. Тяжко
знайти в цьому «романі» якунебудь
художню красу чи правду. Це вуль-
гарна агітка, тож не дивно, що ти-
раж цієї книжки, як на підсовет-
ські умовини, досить великий.
Ткаченко, М. М.: «ЛІТОПИС ЖИТ-
ТЯ І ТВОРЧОСТИ Т. Г. ШЕВЧЕН-
КА». Видавництво Академії Наук,
Київ, 1961, стор. 325, тираж — 4200.
Праця Ткаченка подає, хроноло-
гічним порядком, опис життя і твор-
чости Тараса Шевченка. Хроніка по-
чинається 1814 роком, коли наро-
дився Шевченко, і закінчується
смертю та похороном поета. Праця
Грунтується на документальних ма-
теріалах і спогадах сучасників Шев-
ченка. Вміщені також деякі репро-
дукції малюнків та автографів поета.
«УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ»;
біо-бібліографічний словник. Редак-
ційна колегія: О. І. Вілецькйй (та
інші). Державне Видавництво Ху-
дожньої Літератури, Київ, 1960, т. І.
Це перший том великого біо-біб-
ліографічного словника, що запля-
нований у п’яти томах. Перший том
присвячений українській літературі
ХІ-ХУПІ століть, має 978 сторінок.
Другий і третій том мають охопити
українську літературу дореволюцій-
ного періоду; четвертий і п’ятий —
підсоветську літературу.
Тираж — 10000 примірників.
З ВИДАНЬ У ПОНЕВОЛЕНІЙ УКРАЇНІ
593
Хінкулов, Леонід: «ТАРАС ШЕВ-
ЧЕНКО І ЙОГО СУЧАСНИКИ*,
етюди до біографії. Державне Ви-
давництво Художньої Літератури,
Київ, 1962, стор. 302, тираж — 8500.
Критично-біографічний нарис Л.
Хінкулова, одна з новіших праць
їіро Т. Шевченка у підсовєтській
Україні, не відзначається об’єктив-
ністю. Навпаки, автор намагається
показати Т. Шевченка в московсько-
му імперському пляні. Щоб затерти
правду, він дописався до того, що
Шевченко, мовляв, хвалив гетьмана
Б. Хмельницького за «воз’єднання*
з Москвою (стор. 70).
Хінкулов «возвеличує* і Бєлінсь-
кого та «доказує*, що Шевченко був
знайомий із Бєлінським. При цьому
неправдиво насвітлює виступ Бєлін-
ського проти «Гайдамаків* Шевчен-
ка, мовляв, він (виступ) був спрямо-
ваний лише «проти романтичних
тенденцій* твору. Натомість замов-
чує, що Бєлінський хвалив москов-
ський царський уряд за те, що за-
арештував і вислав на заслання Та-
раса Шевченка.
Автор критикує П. Куліша, О. Ко-
ниського, М. Грушевського, О. Ло-
тоцького, С. Смаль-Стоцького та
Єфремова. Особливо «розправляєть-
ся*, одним реченням, з Євгеном Ма-
ланюком за його статтю «Три літа*,
поміщену в 14-титомовому виданні
творів Шевченка.
«Праця* Хінкулова — це не шев-
ченкознавство, а прямий наклеп на
творчість великого поета.
Чавдаров, С. X., Грищенко, М. М.:
«ТАРАС ШЕВЧЕНКО І НАРОДНА
ОСВІТА*. Видавництво Київського
університету, Київ, 1961, стор. 55,
тираж — 5000.
Ця маленька брошурка почина-
ється цитатою з «творчости* Микити
Сергійовича Хрущова. Рушивши та-
ким способом свій візочок з місця,
автори потягнули його далі, з осо-
бистими претенсіями — схарактери-
зувати стан освіти в 30-60 роках
(XIX сторіччя) в Україні та в Мос-
ковщині, насвітлити освітну діяль-
ність Т. Шевченка.
Далі автори нападають на «укра-
їнських буржуазних націоналістів*,
що нібито фальшують творчість ве-
ликого поета і «намагалися звалити
на ввесь російський народ відпові-
дальність за ті утиски, що їх Шев-
ченко зазнав від царизму* (стор. 49).
При цьому нападають на журнали
«Орленя* (Рівне) і «Малі Друзі*
(Львів), що виходили під час ні-
мецької окупації України. «Видаючи
журнал «Малі Друзі*, — пишуть
вони, — перед яким ставилось зав-
дання замінити радянські підручни-
ки, націоналісти безсоромно вики-
дали твори Шевченка і вдавалися до
текстів Б. Лепкого та подібних без-
перечних націоналістів, зокрема до-
морощених віршомазів, які ховали-
ся під псевдонімами Буряк, Завадо-
вич, Кравченко, Стеценко і т. п.«
(стор. 52).
Лайка авторів справді хрущовська
і коментарів до неї не треба.
Шабліовський, Євген: «НАРОД І
СЛОВО ШЕВЧЕНКА*. Видавництво
Академії Наук, Київ, 1961, стор. 533,
тираж — 2500.
Погляди Шабліовського, висловле-
ні в його книжці, дещо інакші, ніж
погляди Хінкулова, який намага-
ється «довести*, що Шевченко хва-
лив гетьмана Б. Хмельницького за
594
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
«воз’єднання» з Москвою. Шабліов-
ський не повторяє цих нісенітниць,
але каже, що Шевченко »не
завжди вірно оцінював історичну
ролю видатного державного діяча і
полководця Богдана Хмельницько-
го» (стор. 127). На його думку, «Шев-
ченко бачив лише найближчі на-
слідки угоди Хмельницького з ро-
сійським царизмом. Український на-
рід не добився тоді бажаної мети,
тобто соціяльного і національного
розкріпачення, і саме це викликає
гнів поета« (стор. 128).
А далі Шабліовський, як і інші
підсовєтські «шевченкознавці», по-
вторяє стару московську брехню,
мовляв, Шевченко ніколи не висту-
пав проти Росії, проти союзу україн-
ського народу з російським, як це
намагаються «довести» українські
націоналісти (стор. 129).
Щодо Бєлінського, то Шабліов-
ський іде ще далі й каже, що Бє-
лінський написав у »Современнику«
анонімну прихильну рецензію на
Шевченків «Кобзар», хоч не має на
це жодних документальних даних.
Якщо «наукові» досліди підсовєт-
ських »шевченкознавців« підуть да-
лі таким шляхом, то за декілька ро-
ків якийсь Шльгук чи Бельчиков
напише працю: «Бєлінський і Шев-
ченко — два революційні демо-
крати».
Останні два розділи книжки Шаб-
ліовського — це лайка на «буржуаз-
них націоналістів» та прославлюван-
ня «старшого брата«. Для цієї мети
він навіть зацитував вірш такого
«геніального» московського поета, як
Лебедев-Кумач.
Шабліовський користується також
і несоветськими джерелами. Напр.,
подає розмову між Шевченком і Ю.
Кенджицьким, польським поетом.
Шевченко казав йому: «Ви (поляки)
знаєте, що втратили, а те, що втра-
тили, хочете відібрати й тому не
жалуєте ні життя, ні маєтку; а на-
шим панкам аби повне корито. їм
усюди добре. Сидять собі, як свині в
сажу, й чужою працею черева роз-
пихають»*.
Подаючи цю цитату з розмови
Шевченка з Кенджицьким, Шабліов-
ський мабуть не додумався, що вона
власне стосується до таких «панків»,
як він самий та його товариші, що
за ордени і курортні «путьовки» по-
магають москалеві поневолювати
Україну, а самі «сидять собі, як сви-
ні в сажу« і працею українського
народу «черева розпихають».
Микола КРАВЧУК
*) Спогади Ю. Кенджицького: «У
Шевченка в Києві 1846 року», що
були надруковані в «Українському
Голосі» (Перемишль) з 13-20 березня
1927 р.
395
ХРОНІКА
З українською життя у діяспорі
* Крайовий З’їзд СУМ-у в Бельгії.
7-го квітня ц. р. в Брюсселі від-
бувся Крайовий З’їзд Спілки Укра-
їнської Молоді в Бельгії. На З’їзді
обговорено багато важливих питань
із діяльности і дальшого розвитку
організованої в СУМ-і місцевої ук-
раїнської молоді. На наступну ка-
денцію обрано нову Крайову Управу
в такому складі: Г. Ощипко — голо-
ва, І. Левицький — заступник, Л
Панчук, В. Дерев’янка, Б. Дмбайло,
І. Охримович і М. Курляк — члени.
Контрольна Комісія: О. Коваль —
голова, М. Хома і Г. Ковтка — чле-
ни. Товариський Суд: д-р В. Попо-
вич — голова, о. д-р Б. Курилас і
М. Когут — члени.
* Проекти площі та пам’ятника Т.
Шевченкові у Вашінґтоні — затвер-
джені. Урядова мистецька комісія
під проводом Чарлза Фіндлі 17-го
квітня ц. р. схвалила проект пам’ят-
ника Тарасові Шевченкові у Вашінґ-
тоні та проект оформлення площі, на
якій стоятиме пам’ятник. Проекти
виготували два українські мистці:
проект пам’ятника — скульптор Ле-
онід Молодожанін, проект оформ-
лення площі — архітект Родослав
Жук. Цим завершено всі урядові
формальності у зв’язку з побудовою
пам’ятника Т. Шевченкові. Дедика-
ція площі заплянована на осінь ц. р.,
а відкриття пам’ятника — на весні
1964 року.
* Парк ім. Тараса Шевченка в
Пассейку (Нью Джерзі, СІЛА). Ще
в 1961 році українська громада в
Пассейку робила заходи, щоб увіко-
вічнити Тараса Шевченка в цьому
місті назвою вулиці його ім’ям. По-
боровши врешті всі труднощі й пе-
решкоди, українська громада доби-
лася того, що місцева Міська гро-
мадська старшина ухвалила пере-
йменувати »Брідж-парк« на »Шев-
ченко-парк«. У цьому парку україн-
ська громада Пассейку плянуе по-
ставити пам’ятник Тарасові Шев-
ченкові та зробити з нього україн-
ський куток культури.
* Відзначення українського ком-
позитора. Президент Австрійської
Республіки відзначив українського
дириґента й композитора Андрія
Гнатишина за його досягнення і за-
слуги в галузі музичної культури
званням професора. Міністер освіти
д-р Дріммель вручив номінатові
диплом і дикрет та склав йому осо-
бисті ґратуляції. Номінацію попере-
дила відповідна опінія професорсь-
ської комісії з Державної музичної
академії у Відні, що перед тим озна-
йомилася з музичною творчістю
Андрія Гнатишина.
* Майно Українського Народного
Союзу. Найбільше українське забез-
печеневе товариство у вільному сві-
ті »Український Народний Союз«
(осідок його в Джерзі Сіті, США), з
кінцем 1962 року мало 82.424 члени,
в тому 75.024 члени на території США
і 7.400 чл. на території Канади. Сума
забезпечення: у США — 56,666.910
дол., у Канаді — 6,807.866, разом —
63,476.113 доларів. Майно УНС: у
596
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
США — 24,116.113 дол., у Канаді —
2,670.871 дол., разом — 26,786.984 дол.
* Курси, Українознавства при Ін~
ституті Св. Івана в Едмонтоні (Ка-
нада). Інститут Св. Івана в Едмонто-
ні організує цього року (від 8-го лип-
ня до 3-го серпня) Курси україно-
знавства для української молоді від
15-ти років вгору. Студенти мати-
муть нагоду користуватися мовною
лабораторією Албертського універ-
ситету. На курсах навчатимуть та-
ких предметів: української мови
(читання, писання, розмова), історії
і географії України, української лі-
тератури та історії поселення укра-
їнців у Канаді, релігії, діяльности і
провідництва, музики та співу (хо-
рового і сольового), українських
танців та окремих спортових вправ.
* Пропам’ятна книга УАПЦ у Ве-
ликій Брітанії. Українська Автоке-
фальна Православна Церква у Ве-
ликій Брітанії відзначила 15-тиліття
свого існування в цій країні пропа-
м’ятною книгою, виданою наприкінці
1962 року за редакцією протопресві-
тера о. С. Молчанівського. В книж-
ці поміщені статті й матеріяли до
історії УАПЦ у Вел. Брітанії, а та-
кож матеріяли про діяльність окре-
мих парохій. УАПЦ на терені Вели-
кої Брітанії була заснована 1947 р.
* Важливий вклад у ділянку ук-
раїнської хореографічної літератури.
Нещодавно Союз Українок Канади
(Вінніпеґ-Едмонтон) видав цікаву
працю Марії Пастернакової «Укра-
їнська жінка в хореографіїя. Атор-
ка студії одна з небагатьох у нас
фахових знавців балетного мис-
тецтва. В книжці з’ясовано істоту
народного, клясичного і модерного
мистецького танку, подано мистець-
кі силюети численних сучасних ук-
раїнських клясичних і модерних
танцюристок. Книжка має 216 стор.
і 48 ілюстрацій.
* Соціяльно-економічна історія
України. Д-р Микола Чировський,
професор економіки в Сентон Голл
університеті (США), науковець і ук-
раїнський суспільний діяч, видав
англійською мовою свою соціяльно-
економічну історію України. В кни-
жці поданий огляд соціяльного й
економічного розвитку України від
початку її державного життя до кін-
ця гетьманського періоду. Закінчу-
ється вона коротким оглядом еконо-
мічної ситуації в Україні під мос-
ковським царським і теперішнім
большевицьким пануванням.
* Молодий надійний український
кіноактор. На американській сцені
з’явився новий український кіно-
актор — Іван Панчук з Ветл Крік
(Мічіґен). Він має лише 17 років,
але вже звернув на себе увагу му-
зичних і театральних критиків. Ним
зацікавилися театри в Чікаґо та
фільмові продуценти з Голлівуду.
* Новий успіх мистця Я. Гніздов-
ського. Товариство американських
графіків видало англомовний ката-
лог п. з. »100 гравюр 1962 року«. Го-
лова цього Товариства Джон Росс у
своїй вступній статті подає, що ми-
нулого року до жюрі було прислано
понад 1100 картин, з яких вибрано
найкращих 100, а нагороджено 12.
Між нагородженими картинами є і
дереворит українського мистця Я.
Гніздовського »Поле«.
ХРОНІКА
597
* Комітет для увічнення пам’яті
Т. Осьмачки. При Українській Віль-
ній Академії Наук у СІЛА засну-
вався Громадський комітет для увіч-
нення пам’яті померлого відомого
українського письменника і поета
Теодора Осьмачки. Завдання цього
Комітету такі: побудувати пам’ятник
на могилі поета, зібрати і відповідно
опрацювати всю його спадщину, взя-
ти в облік увесь книжковий фонд
померлого, підготовити і видати по-
смертне видання творів поета, вида-
ти збірник для увічнення його па-
м’яті. Головою Комітету обрано Гри-
горія Костюка, а секретарем — Га-
лину Плужник.
* Українська книжка в бібліоте-
ках і школах США. Централя Сою-
зу Українських Студентських Това-
риств Америки (СУСТА) звернулася
із закликом до всіх українських
студентів і української громадськос-
ті! зробити перевірку в американ-
ських бібліотеках і школах, щоб ви-
явити, чи с там книжки про Украї-
ну, її історію, мову, літературу,
культуру і політичні змагання за са-
мостійність. Одночасно подала і біб-
ліографічний показник книжок, які
повинні бути в наукових установах,
коледжах та бібліотеках США. В за-
клику зазначено, що «українська
книжка в бібліотеках університетів
і коледжів піднесе авторитет Украї-
ни та поширить українознавство се-
ред чужих і наших студентів та
науковців».
* Українські радіопередавахня у
Бразілії. В Курітібі дві радіостанції
подають українські радіопрограми.
Керує ними Українсько-Бразіль-
ський Клюб і редакція газети «Хлі-
бороб». Крім того існують україн-
ські радіопередавання «Соборність»
у Сан-Павльо і українські радійові
та телевізійні програми в Ріо-де-
Жанейро.
* Чотири українці в новому Ка-
надському парламенті. Під час за-
гальних виборів, що відбулися в
Канаді 8-го квітня ц. р., до Канад-
ського парламенту обрано чотирьох
послів-українців: Миколу Мандзю-
ка, д-ра Йосифа Слоґана, Василя
Скорейка і Михайла Старче вського,
що був міністром праці в кабінеті
прем'єра Діфенбейкера. Всі обрані
посли-українці належать до консер-
вативної партії.
♦ Українське шкільництво в
Австралії. Десять років тому в ав-
стралійському місті Мелборні пред-
ставники українських організацій
заснували Шкільну Раду. Тепер в
Австралії є вже 46 шкіл україно-
знавства, чотири курси українознав-
ства і три музичні школи.
* З’їзд кол. вояків УПА. 27-го
квітня ц. р. в Торонті (Канада) від-
бувся Восьмий Загальний З’їзд То-
вариства кол. вояків УПА в Канаді.
Після доповіді та обговорення акту-
альних справ із діяльности Това-
риства, обрано Головну Управу в
такому складі: М. Кошик — голова,
І. Козак — заступник, В. Макар —
секретар, С. Котелець, С. Новиць-
кий, М. Служала, В. Бамбарук, А.
Святило, А. Цинцар, Ю. Гузар —
члени. Контрольна Комісія: М. Ку-
лик — голова, П. Мицак, М. Коза-
рук — члени. Товариський Суд: В.
Новак, І. Росіл, М. Ніновський.
* 85-річчя проф. Григорія Ващен-
ка. В квітні ц. р. проф. Григорієві
Ващенкові завершилося 85 років
життя. Шановний Ювілят відомий
598
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
особливо як педагог-виховник укра-
їнської молоді. На рідних землях
був професором педагогіки Інститу-
ту Філологічного Факультету, потім
Інституту Народної Освіти в Полта-
ві. На еміграції він проф. УВУ і
Богословської Академії УАПЦ у
Мюнхені, з 1950 року — її ректор;
член НТШ. Автор повісти з сіль-
ського життя »До ґрунту« (1912) та
багатьох педагогічних праць. Деякі
його вартісні твори видані Спілкою
Української Молоді, як «Виховний
ідеале, «Виховання волі і характе-
ру», «Основи естетичного виховання»
та інші. Сотні його статтей і біль-
ших праць надруковані у «Визволь-
ному Шляху», «Шляху Перемоги»,
»Аванґарді« та в інших журналах
і часописах. Бажаємо Шановному
Ювілятові ще багато сил, міцного
здоров’я та чергових успіхів у його
жертовній праці для української мо-
лоді й цілого українського народу.
ПОЖЕРТВИ З НАГОДИ 15-ТИРІЧЧЯ
ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ* І КУПНА ДОМУ УВС
»
Велика Брітангя
Листа ч. 1006 (Лондон). Жертву-
вали: по 3 ф. — І. Озарук, В. Ки-
лин; О. Любінський — 1 ф.; В. Бі-
лик — 10 ш.
Листа ч. 1031 (Лондон). Жертву-
вали: В. П. Олеськів — 10 фунтів;
І. Дмитрів — 3 фунти; по 2 ф. — П.
Колесник, М. П.; по 1 ф. — І. Трач,
С. Лаврушка, І. П. Головей, В. Зо-
лотницький, М. Шморгай, П. Цим-
балістий, Д. Міщанин, І. С. Г.
Листа ч. 1036 (Лондон). Жертву-
вали: по 2 ф. — М. Зарічний, О.
Бойко; по 1 ф. — О. Ворисенко,
Осичко, Б. М.
Листа ч. 1037 (Лондон). Жертву-
вали: М. Лащів — 3 ф.; Б. М. — 2 ф.;
М. Хир. — 1 ф. 10 ш.; по 1 ф. — В.
Капустинський, І. Проць, І. Стасік;
С. Фартушок — 10 ш.; М. Бутин —
5 ш.
США
Листа ч. 1526 (Бронкс, Н.Й.). Жерт-
вували: М. Береза — 3 дол.; по 2
дол. — М. Симчин, Я. Підгаєцький,
А. Ясний, В. Абрамюк, О. Галатин;
Є. Костюк — 1 дол.
Листа ч. 1557 (Нью-Йорк). Жерт-
вували: по 2 дол. — Г. Дякун, В.
Комар, Кулинич; по 1 дол. — Є. Лап-
чак, В. Димкевич.
Листа ч. 1573 (Йонкерс). Жертву-
вав: С. Гаврилюк — 9 доларів.
Листа ч. 1686 (Осередок СУМ-у,
Парма). Жертвували: по 1 дол. —
Тарчан, М. Міськевич, Л. Коник, Т.
Джуман, І. Вільшанецький, В. Клим-
чук, С. Слободюк, В. Ліщук, О. Чу-
батий, Д. Малисевич, Т. Язерський,
М. Далиш (?).
Листа ч. 1705 (Трентон). Жертву-
вали: по 2 дол. — І. Понятишин,
Гуль, І. Ґалек, Є. Ґец; по 1 дол. —
С. Білик, М. Головчак, Шведа, Д.
Максимів, Ласковий, Флюнт, М. Ку-
зів, І. Головка, В. Дубик, С. Петру-
няк, М. Волинець, П. Возняк, Гуц-
ман, М. М., М. Дяків, М. Колодій,
В. 3. Ґіль, І. Фурик, В. Цюпа, М.
Мартиненко, О. Пліщук, Копецький,
А. Галайдіда, Бойчук, Я. Панчиш,
Кіналь, Яскір, Шинкарчук, М. Осад-
ца, Трипяк, Кру ..., 3. Федорович.
Листа ч. 1737 (Флінт). Жертвува-
ли: по 2 дол. — С. Стефанів, X Пиво-
варчук; по 1 дол. — М. Камад, Д.
Досій, І. Бартків, І. Ґермак; Т. Ма-
цевко — 50 цсн.
Листа ч. 1257 (Нью-Йорк). Жерт-
вував: Г. Цебрій — 2 дол.
Листа ч. 1548 (Ютіка). Жертвува-
ли: по 2 дол. — П. Холявка, М. Ко-
жухар; Д. Федів — 1 дол.
ПОЖЕРТВИ
599
Листа ч. 1571 (Нью Гейвен). Жерт-
вували: М. Ґурський — 5 дол.; по 1
дол. — М. Гусак, С. Данів.
Листа ч. 1695 (Йонкерс). Жертву-
вали: по 2 дол. — В. Івасютин, М.
Шашкевич, В. Козіцький; по 1 дол.
— Р. Глушко, П. Шкафаровський,
М. Макарчук, І. Когут, М. Зварич,
С. Ревак, С. Курило, Й. Дудар, М.
Сидор, О. Щур, Б. Вітюк, О. Дашко.
Листа ч. 1744 (Янґставн). Жертву-
вали: по 2 дол. Т. Свердан, Є. Гна-
тів, М. Іванюк; по 1 дол. — М. Че-
пак, М. Богоменний, М. Леник, С.
Василевич.
Листа ч. 1774 (Льос Анджелос).
Жертвували: по 1 дол. — д-р А. Ву-
сик, Ґ. Остап, Оля Романюк, Л.
Осадца, О. Л. Долинюк, О. Веселий,
А. Муць, С. Козій, П. Сеичишин, В.
Рубицький, Г. Чельняк, М. Костів,
М. Стельмах, І. Кулик, М. Паслась.
Листа ч. 1689 (Філадельфія). Жерт-
вували: Осередок СУМ-у ім. У ПА —
5 дол.; З дол. — Стасюк; по 2 дол. —
М. Пришляк, І. Андріївський; по 1
дол. — М. Ф. (нечіткий підпис), М.
Івасів, Б. Лужецький, П. Метанчук,
М. Бачара, С. М. Корецький, Осип
Дячок, О. Проць, М. Проць, М.
Проць, В. Печений, П. Романишин,
В. Романишин, М. Белзецький.
Канада
Листа ч. 0632 (Канада). Жертву-
вали: М. Дяків — 2 дол.; по 1 дол. —
Г. Станович, В. Кордупель, о. Заха-
рій Золотий.
Листа ч. 1816 (Торонто). Жертву-
вав: Б. Дицьо — 5 дол.
Листа ч. 1822 (Вінніпег). Жертву-
вав: І. Глушок — 5 дол.
Листа ч. 1834 (Судбури). Жертву-
вали: по 1 дол. — Т. Вітер, М. Ко-
ційсвський, С. Садовий, І. Дубиць-
кий, М. Клід, І. Плотиця, В. Гузій,
В. Циганчук, І. Ганич.
Листа ч. 1866 (Лашін). Жертвува-
ли: по 3 дол. — М. Кураш, М. Бі-
жик; по 2 дол. — С. Животко, А.
Скурчак, М. Повідайко, В. Шульган,
І. Кардаш, М. ПІпонтак, М. Жере-
бець кий, І. Кравець, Ф. Кухіна; по
1 дол. — Б. Гнайда, Т. Жеребний, С.
Шевчук, І. Благітка, В. Лагода, І.
Кира, С. Шпит, Ю. Данилівський; І.
Ґиба — 2 дол.
Листа ч. 1869 (Ст. Лаврент, Ман.).
Жертвували: С. Луцан — 3 дол.; Г.
Луцан — 2 дол.
Листа ч. 1899 (Торонто). Жертву-
вали: А. Мельник — 2 дол.; по 1 дол.
— П. Юрцан, М. Гринчишин, Б. Да-
нилович, Т. Сюрко, Н. Бойко.
Листа ч. 1912 (Торонто, 14). Жерт-
вував: М. Сорока — 4 дол.
Листа ч. 1929 (Торонто). Жертву-
вали: по 2 дол. — Б. Шумський, Т.
Андрейко, П. Казанчин, М. Мищи-
шин, Вапгго, І. Горашко, Н. Бабій;
С. Ксзуляк — 1 дол.
Листа ч. 1940 (Вава, Онт.). Жерт-
вував: Д. Бітів — 1 дол.
Німеччина
Листа ч. 1969 (Мангайм). Жертву-
вали: по 5 НМ — С. Данів, І. Воло-
шин; по 2 НМ — Панчишин, В. Бе-
ґей, М. Гнат, Стиранівський, Виш-
невський; В. Локайчук — 1 м. 50 ф.
Австрія
Листа ч. 2309 (Зальцбурґ). Жерт-
вували: І. Чук — ЗО шіл.; М. Петру-
шак — 20 шіл.
Листа ч. 2870 (Зальцбурґ). Жерт-
вували: по 50 шіл. — А. Галімурка,
С. Бовдій; по ЗО шіл. — П. Вадзюк,
П. Головінський; Марія Вадзюк —
25 шіл.; по 20 шіл. — Ірена Вадзюк,
М. Василик, Петрущак; І. Костеняк
— 7 шіл.; С. Ми... — 5 шіл.
Листа ч. 2853 (Фондсґут). Жертву-
вали: О. Берко — 50 шіл.; по 25 шіл.
— Олена Семчук, О. Вакун; О. По-
люк — 20 шіл.
Австралія
Листа ч. 2776 (Вільтон). Жертву-
вали: по 1 ф. — В. Гузій, О. Гаври-
лів; по 10 ш. — Анна Гузій, Анаста-
зія Горох, П. Ґрін, Р. Монджойов-
ський, І. Пойдинець, І. Козар, П. Гу-
зій, М. Олендер; В. Сеньків — 5 ш.
Листа ч. 2809 (Н.С.В.). Жертвува-
ли: Я. Петрикович — 2 ф. 1 ш.; П.
Пагунацький — 1 ф.; В. Богач —
10 ш.; А. Зацюк — 5 ш.; А. Івахів —
4 ш.
Листа ч. 2822 (Веллінґтон, Нова
Зеландія). Жертвували: по 1 ф. —
Я. Винар, І. Куленич; А. Новаків-
ський — 10 ш.
600
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Листа ч. 2772 (Майтлянд). Жертву-
вали: Г. Гаврилюк — 1 ф.; О. Ми-
хась — 10 ш.; Є. Гробелко — 5 ш.
Листа ч. 2775 (Кандос). Жертву-
вали: по 1 ф. — І. Гузіевський, В.
Батик, С. Козел, І. Терещенко. Н.
Висол; Я. Соляд — 10 ш.; Я. Мико-
лин — 5 ш.
Листа ч. 2813 (Албані). Жертвува-
ли: Н. Нечипір — 1 ф. 10 ги.; В. Руд-
ницький — 1 ф.; по 10 ш. — І, Гри-
горець, Я. Антоняк, Л. Щебетюк, С.
Демчук; М. Меленів — 15 ш.
Бельгія
Листа ч. 2874 (Цвартберґ). Жерт-
вували: І. Деревянка — 150 б. фр.;
по 100 б. фр. — М. Лавриненко, І.
Беца, М. Лапук; по 50 б. фр. — С.
Оперук, В. Козій, М. Фірман, М.
Бублевич, В. Козицький, І. Саварин,
М. Абрам.
Листа ч. 2884 (Тразені). Жертву-
вали: по 50 б. фр. — І. Терефенько,
Й. Луньо, В. Аморович, В. Дутчак,
П. Будкевич, І. Бараннік; по 20 б. фр.
— Я. Паньків, І. Стопень.
Листа ч. 2885 (Тразні). Жертвува-
ли: Т. Трубич — 100 б. фр.; І. Са-
раннік — 30 б. фр.; П. Кратович —
20 б. фр.
Індивідуальні пожертви
на пресовий Фонд
яВизвольного Шляху«
В. Романович (Варінґтон) — 2 ф.
З ги. 6 п.; І. Черевко (Бері) — 1 ф.
16 ги.; П. Демчук (Вері) — 1 ф.; А.
Колтун (Лідц) — 16 ш.; Ю. Винар
(С.О.Т.) — 15 ш.; М. Юрчило (Галі-
факс) — 12 ш.; по 10 ш. — С. Вла-
шин (Ґлоссоп), Г. Скіп (Дерби); С.
Полозяк — 8 іп.; по 6 ш. — В. Зва-
рич, В. Нагнибіда, П. Ковальський,
І. Кушнір, В. Легкий; В. Стасів —
7 ш. 6 п.; по 5 ш. — І. Орфенюк, В.
Гуменюк. В. Шаблгнський (Манчес-
тер). Передплата »В.Ш.« для потре-
буючих — 1 ф. 2 ш.
Д-р М. Демянів (Пфорцгайм, Ні-
меччина) — 50 НМ; Зінаїда Майстер
— 10 НМ; Наталія Ханас (Австрія)
— 50 шіл.
Інж. М. Кравців (Канада) — 7 дол.;
О. Пайончківський (Канада) — 5
дол.; по 2 дол. — В. Вальків (Кана-
да); П. Дацьків (Кальґари, Канада)
— 2 дол. 50 цен.; І. Древко (Торонто)
— З дол.; В. Благий (Канада) — І
дол.; Д. Мотрук (Нью-Йорк) — 1 дол.;
М. Баско (Шікаґо) — 2 дол.; д-р Я.
Коропей (Павтукет) — 4 дол.; Н. Да-
нилюк (Кальґарі) — 10 ш.
Листа ч. 1982 (Ґетеборг, Швеція).
Жертвував: Г. Куць — 26 корон.
Листа ч. 2149 (Австралія). Жерт-
вував: І. М. — 1 фунт.
Листа ч. 2022 (Австралія). Жертву-
вав: Бурмич — 1 фунт.
Листа ч. 2767 (Сідней, Австралія).
Жертвував: Г. Драбан — 1 фунт.
Листа ч. 2798 (Австралія). Жертву-
вав: І. Млиновський — 1 ф.
Листа ч. 2803 (Австралія). Жерт-
вував: Я. Парафоняк — 1 ф.
Всім Збірщикам і Жертводав-
цям — щиро дякуємо!
ітгичпппппппппппппі^г^тнпгіггтлппппаппоапдшдаоааптвоюцлцюіяліцвогдоввдвідарздгхягтапвгкиюгоаоовваоооасдмвовоао кис
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« — ДЕШЕВИЙ, АЛЕ КОРИСНИЙ ПОДАРУНОК
ДЛЯ ВАШИХ РІДНИХ І БЛИЗЬКИХ З НАГОДИ ЇХ ІМЕНИН, УРОДИН
ЧИ ІНШИХ ПОДІЙ. ВИСИЛАЙТЕ ЗРАЗКОВІ ЧИСЛА »В. Ш.« СВОЇМ
ЗНАЙОМИМ І ЗАОХОЧУЙТЕ ЇХ СТАТИ ПЕРЕДПЛАТНИКАМИ. ПОДА-
ВАЙТЕ НАМ АДРЕСИ ВАШИХ ДРУЗІВ, ЩОБ ВИСЛАТИ ЇМ ЗРАЗКОВЕ
ЧИСЛО ЖУРНАЛУ.
оооаошовоооопоопізооотппЕяюооаоЕвзосютомопооикіоооаосюосіаопшзоаоаапопшихіоппаоЕіпопвоооотооопшпптеооклшопагеїог
ПРИЄДНАЛИ НОВИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ І ЧИТАЧІВ
1)	п. Богдан Кашуба (Чікаґо, США) .	7
2)	ті. Юрко Філь (Монбеліярд, Франція)	5
3)	ті. В. Пєтгюцький (Ноттінґгам, Англія)	2
4)	ті. С. Щур (Барантфорд, Канада)	2
5)	ті. О. Марковський (Манчестер, Англія)	2
6)	ті. В. Лучка (Болтон, Англія)..................................... 2
7)	інж. В. Лагошняк (Клівленд, США) .	1
8)	ті. Б. Казанівський (Філядельфія, США)	1
9)	гнж. Ковальчук (Німеччина) .	1
10)	Адміністрація »Шляху Перемоги»	1
И)	ті.	І. Яцина (Ст. Албанс, Англія)	1
12)	ті.	В. Чопей (Ноттінґгам, Англія)	1
13)	п.	П. Гундерук (Австралія)	1
14)	п.	В. Заставний (Арґентіна) .	1
15)	п.	М. Шкромида (Челмсфорд, Англія)	1
16)	ті.	В. Рудницький (Австралія) .................................... 1
17)	п. І. Гузієвський (Австралія) .	. . .	1
18)	Зголосилися самі з Великої Брітанії .	. . .	11
Всім, що приєднали ^Визвольному Шляхові» нових Передплатників —
щиро дякуємо! Хто черговий?
АЗ.ЯТАИТЕ щ" один і з наших головних обов’язків на чужині
знаної ілюватя чужинців з українськими проблемами і визволь-
> боротьбою українського народу В цьо~у Вам допоможе англо-
мовний журнал
-ТНЕ І КНАЕХІАХ НЕУТЕУГ9
’е змістовний і цікавиа, ооегшстип, 96-сторінковий ілюстрова-
[ квартальних, що появляється вже дев’ятий з черги рік заходами
ззу У країнпів у Великій Брітанії Міс гить багато актуальних
гтей з української та г*іжнародної суспільно-політичної і науко-
культурної пре б .тематики. Ного >д< ржують численні чужинецькі
тіотеки, університети, дослідні іе титути, установи, громадсько-
Iі політичні діячі та пр [ватні особи.
! СТАНЬ ПЕРЕДПЛАТНИКОМ ТНЕ ЦКВАІІЧІАН ВЕУІЕІ¥« ДЛЯ
> ШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ! ПРО УКРАЇНУ СЕРЕД ЧУЖИ-
 [ НЕЦЬКИХ КІЛ, АБО ПРИЄДНАЙ ЧУЖИНЦЯ-ПЕРЕДПЛАТНИКА!
]і	У Великобрітанії: В
і1 Річна передплата —	ф. 1-0-0
'І Ціна одного примірника —	5 ш.
Замовлення слати на адресу:
 І	»ТНЕ СКВАШІАЦ ВЕ¥ТЕ5¥«
[і	49 Ьіпдеп Сагйепв,
і[	Ьопсіоп, VI 2. Ог. Вгііаіп
інших країнах:
4 доляри
1 доляр.