СВОДНАЯ
исшішив
съ 1700 до конца Августа 1772 года.
Составилъ А. С. Летрушевичъ.
Часть I.
Львовъ.
Изъ типографіи Ставропипйского Института.
подъ управленіемъ О. И. Тарнавского.
1807.

БЛАЖЕННОЙ ПАМЯТИ
СВЯТѢЙШОГО ВСЕЛЕНСКОЮ АРХІЕРЕЯ
ВЕНЕДИКТА XIV,
ХХаххх>х □г’ххіиссхйох’о сте» 1740 до 173В х-ода ,
изрядного любителя Наукъ, покровителя греческо-ка-
толической Церкви и обряда ея, изрекшему къ восточнымъ
миссіонерамъ и народамъ, что Римскій Престолъ не тре-
буетъ а ЗсІіівтаЬісів ай саѣЬоІісат ипіШет гейешйіЪив,
иі Кііиз зио8 сіезегапі, вей иі Ъаегевев воіит е^игепі, аѣдие
ехесгепѣиг: ехоріапв ѵеЬетепіег, гіі (Ііѵегзае еоггѵт №ііопез
сопзегѵепіиг, поп сіезігиапіиг. отпездие СаІИоІісі зіпі, поп отпез
Ьаііпі Лапі.
Посвящаетъ
СОЧИНИТЕЛЬ.

Р1 ДИСЛОВІВш
ІНбсііе іпвііііат топііі еі поп Іетпеге §епіев.
Въ 1874 году была Галицко-русскою Матицею въ „Ли-
тературномъ Сборникѣ" за 1872 и 1873 годы напечатана
моя „Сводная Галицко-русская Лѣтопись" съ 1600
по 1700 годъ, которой продолженіе съ 1700 до конца Ав-
густа 1772 года яко Часть 1-ая теперь издается и съ
слѣдующимъ годомъ ІІ-ая часть ея, т. е. начиная съ мѣ-
сяца Сентября 1772 г. до 1800 г. послѣдуетъ. Описанная
здѣсь большая часть XVIII столѣтія не есть такъ богата
въ политическія и религійпыи событія, якими былъ богатъ
XVII вѣкъ, ознаменовавшійся политическимъ возрожденіемъ
Зазбручской Руси. Напротивъ того, на Чермной Руси съ
1700 годомъ стала укрѣплятись церковная Унія, хотя
не безъ употребленія насильственныхъ средствъ, которая,
послѣ Люблинской политической Уніи, послужила
средствомъ для польско - народного объединенія ІІолыци
и Руси, такъ якъ польскій политиканы не довольствова-
лись тѣмъ, чтобы Русь признавала только главенство рим-
ского Папы въ церкви Христовой, но стали обращати
послѣдователей греческо- словенского обряда къ латин-
скому. Польское духовенство въ русскихъ земляхъ, не
VI
уважая на запрещенія римскихъ папъ, перехватывало кре-
щенную Русь къ латинскому обряду, учило тутоже хри-
стіанскій молитвы на польскомъ языцѣ и проповѣдало на
томъ же языцѣ въ численныхъ къ тойже цѣли на Руси
построенныхъ костелахъ. Такимъ образомъ латинское ду-
ховенство на Руси трудилось не только для розширенія
латинского обряда, но еще больше для полонизаціи Руси,
особенно богатого дворянства ея и мѣщанъ, не щадившихъ
своего земного имѣнія для созиданія и дотацій польскихъ
костеловъ и кляшторовъ. По той причинѣ бѣднѣло рус-
ское духовенство, церкви и монастыри, лишившійся сво-
ихъ природныхъ покровителей по городамъ и большимъ
селамъ, гдѣ стали возноситись каменный зданія польскихъ
святынь, а русскій деревянный церкви уступались за го-
родскія стѣны и дальнія предградія, чего разительный
слѣды на русскихъ земляхъ еще до сихъ поръ замѣча-
ются. Такъ послѣ пяти вѣковъ польского господства на
Руси исполнилось предсказаніе польского короля Кази-
міра В., упомянутое въ посланіи Климентія VI папы (Паѣ.
Аѵіпіопе II. ісіпй Магсіі 1351), гласящее: ровашіѣ сопвѣіѣпі
еѣ сгеагі зерѣет сііййеі ерівсораѣпв сиш вио Меѣгоро-
Ііѣапо... *)
Падармо уже русскій, съ римскимъ престоломъ соеди-
ненный митрополиты и епископы въ XVII и XVIII вѣкахъ
заносили свои жалобы къ тому же римскому Престолу,
чтобы тотъ же укротилъ непомѣрную ревность польского
высшого духовенства на Руси въ дѣлѣ латинизаціи ея, такъ
якъ въ противномъ случаѣ русскій святители останутся
сами лишены своей паствы, захваченной пастырями латин-
ского обряда**)- Впрочемъ на мѣстѣ томъ не могу про-
*) См. мое „Историч. извѣстіе о церкви св. Цанталеймона
близъ города Галича, теперь костелѣ св. Станислава..." Львовъ
1881, стр. 15, 88.
**) См. мою „Сводную Галицко-русскую Лѣтопись" съ 1600 по
1700 годъ въ „Литерат. Сборникѣ" изд. Галицк.-русск. Мат. 1872
и 1873, подъ 1624 г. стр. 416, 446—448. ІпГогтаііо <1аѣа аЬ ерівсо-
VII
молчати, что такою же преувеличенною ревностью въ го-
неніи иновѣрцевъ стались извѣстными также уніатскій
святители, которыхъ въ интересѣ умиротворенія польской
Рѣчипосполитой принуждены были Левъ Сапѣга канцлеръ
великого княжества Литовского въ 1622 году и канцлеръ
Андрей Замойскій (1765) своими еще нынѣ чтенія достой-
ными письмами увѣщевати *); жаль только, что тѣ же съ
такими увѣщеваніями не обращались такожь къ своимъ
іерархамъ, виновникамъ большихъ смутъ въ соединенной
Полыцѣ и Литовской Руси и въ слѣдствіе тѣхъ же роздѣ-
ленія Полыци, для недостатка вѣротерпимости и по по-
воду гоненія русской національности.
Несчастная судьба Галичской Руси даже съ оконча-
тельнымъ введеніемъ церковной Уніи въ XVIII столѣтіи
за польского господства отнюдь не улучшилась, ибо для
польскихъ духовныхъ и свѣтскихъ политиковъ церковная
Унія не была единственною цѣлью для розширенія рим-
ского католицизма, но скрытымъ средствомъ для объеди-
ненія Полыци и Руси и опольщенія послѣдней, замысло-
вато употребленнымъ со временъ первой личной Уніи
Польщи и Литвы въ лицѣ короля Ягайлы-Владислава,
ожененного къ той цѣли съ польскою королевною Ядви-
гою. Прн всемъ томъ такого рода юго-западпою Европою
затѣянная церковно-національная политика, которой жер-
твою пала давняя Полыца, не была чисто-словенского про-
исхожденія, но импортована изъ юга, пособствована За-
падомъ будьто-бы въ интересѣ Польщи, которая прельща-
лась мнимою корыстью поглоіценія далеко большей отъ
різ ВиіЬепІБ виѣ Меігороіііа ІоверЬо ѴѴеІагпіпе Виівкі Котат 8.
Сспіогеоаііош ргаѳровііае не^оііів ВиіЬепогит ін таіегіа Веіі^іопів
еі Ѵніошв ргорарашіае. Въ томъ же предметѣ писали къ римскому
папскому Престолу Львовскій и Перемышельскій епископы въ
1761 году (см. здѣсь стр. 231, 233), жалуясь на Львовского архі-
епископа Сѣраковского.
*) См. МісЬ. ІѴів/.піег.ъкіеоо Нівіогуа Іііегаіигу роівк. Т. VIII.
Кгакбхѵ 1851 віг. 497—503 и мою „Сводную Галиц. русск. Лѣтоп.“
съ 1770—1772 г. 1765.
VIII
нея Руси. Такимъ способомъ- почти повторилось въ ХѴШ
столѣтіи то само, что, девять вѣковъ тому назадъ, было съ
Великимъ Моравскимъ княжествомъ, упавшимъ въ борьбѣ
съ юго-западною политикою. Въ доказательство выше ска-
занного мною касательно Польщи, позволю себѣ на мѣстѣ
томъ повторити то, что уже Полякъ А. Мицкевичъ, про-
фессоръ словенской литературы, въ 1841 году 4 Мая ска-
залъ изъ учительской каеедры въ Парижѣ, вопросивъ себе:
АІе )акаг іо Ъуіа роі§§а, кіота лѵггпегуіа пагойолѵозс
роізк^ і рорсЫщІа № па Хіешіѳ роіекіе? Со іо Ъуіа
га йііа, кіота осіратіа (?) аг га І)піерт шоѵг§ і патос1оѵго8с
гпвкф? Та вііа піе ѵъгсгДа, ѵ7 »ате) Роівгсе, рггу-
егіа г сіаіека і Ъуіа лѵурасікіет гЪіецп ѵіеіи окоіісг-
повсі, піе та^суск па рогбг гаскіецо гѵТ^гки г Ьіѳіогу^
роівк^. Ковсіоі тѵгі^і па віеЪіе йгіеіо тогпіееіепіа згегоко
3§гука роіѳкіе^о... Дальше говоритъ тотъ же о миссіонер-
скихъ подвигахъ оо. Францискановъ и Доминикановъ на
крещеной уже Руси и наконецъ прибавляетъ: 1§гук роі-
зкі га^ці партгбй еіапогѵівко па оііатгп, зіаі еі§ )§гукіет
тойііі-ѵѵу, а роіет _щгукіегп сіото-ѵѵут. ЛѴе іггу ѵѵіекі
рбгпіез йегиісі, гпаіагіегу іеп зіе\ѵ, г Ъіеціойсщ роіііукі
і ці^Ъокойсщ хѵійокблѵ, лѵіаесіѵщ елѵети гдготайгепш, ро-
сг§1і цо ггщіпіе иртаѵчас і па игуіек оЪтасас*).
Въ продолженіи нѣсколькихъ вѣковъ воздвигли лати-
но-польскіи монахи розличныхъ орденовъ во всѣхъ боль-
шихъ городахъ и мѣстностяхъ Руси и Литвы великолѣп-
ный каменный зданія своихъ костеловъ и кляшторовъ
обоего пола, вытѣсняя изъ нихъ убогій деревянный рус-
скій церкви, въ которыхъ уже только простый народъ на
богослуженіе собирался, въ отдаленный предградія, куда
еще русскихъ гражданъ введенный на Русь евреи выпи-
рати помагали. И такъ въ самомъ городѣ Львовѣ, во вто-
*) А. Міскіешсаа Кгесг о Іііегаіигге біоѵѵіапзкіеі, ѵѵукіасіапа
ѵѵ коііедішп і'гапсигкіеш. Вок^ріёпѵвгу (1740—41) 2 ѵ?у<і. Рбгпап
1850. біг. 207—208.
IX
рой половинѣ XVIII вѣка, числилось до сорока костеловъ,
при которыхъ большею частью находились кляшторы мо-
нашескій обоего пола, когда городское народонаселеніе
всѣхъ вѣроисповѣданій едва до 25.000 душъ доходило!
Такое несправедливое притѣсненіе русской народности
и греческо - католическое^ обряда Богъ вѣдаетъ когда и
якъ бы окончилось, естьли бы сосѣдній державы для
прекращенія польской безурядицы не роздѣлили между
собою рознородную, усобицами розстроенную Польщу*).
Наконецъ въ XVIII вѣкѣ выше упомянутая польская
политика, будьте теперь стоя у цѣли своихъ тайныхъ, Русь
вынародовляющихъ покушеній, затѣмъ не обинуясь уже,
обнародовилась въ слухъ всѣхъ въ извѣстномъ Проектѣ
уничтоженія уніатской Руси, въ 1717 году безъ-
успѣшпо внесенномъ въ польскомъ сеймѣ, а въ пятьде-
сятъ лѣтъ послѣ сего въ подобномъ ОІовіе оЪуѵѵаіеІблѵ
лѵозелѵосігілѵ і ролѵіаѣбѵ7 гиекіек, гапіезіопут па эезтікі і
йо ѳез’ти 1786 гоки**). Апі іи е^йгіе паіегу, чтется въ
упомянутомъ проектѣ, геЪу Мовкчѵа га Еизпакаші, кіесіу
3112 Ппііаті говіап^, тіаіа 8І§ іпіеге8О5ѵас. ЛѴіебгіес
Ъоѵ'іет роіггеЪа, ге Ѵпііблѵ лѵ ѵп^кегеу тащ з’ак пае піе-
паѵ'івсі і гасігіЪу іек га оскгЦріепіе зскугту лѵ па)лѵіфк-
вгет хѵібгіес піевгсг^всіи. Аіе скобку і рггускуіпа Ъуіа
Ппііот Моеклѵа, іак% щк гесксету, (На піек исгупіс
тогету. Туті іесіу і іут росІоЪпуті зіорпіаті г Кивпа-
каті роиі^риіас, іеп іііелхщіріілѵу лѵ сгаеіе осГЬіеггету ро-
гуіек (?), ге киі кѵбіелѵвілѵа Роіекіерр лѵ гоЪорбІпеу тііо-
*) Якъ много стоило трудовъ галичско-русскимъ святителямъ
уже за австрійскаго правительства, чтобы освободити русскую
церковь и народъ отъ польского преобладанія и навѣтовъ Чина
св. Василія В., о всемъ томъ подробно по урядовымъ актамъ роз-
еказуетъ М. Гарасевичъ въ своемъ сочиненіи Апнаіез ессіезіае
ВиѣЬеиае. Ьеороіі 1862, Саріі IV. Бе ьіаіп НіегагсЬіае гиіЬепае еиЬ
ішрегіо Аивігіасо аЬ аппо 1772, вей а ргіша Роіоніае йіѵіеіопе.
*) См. мое „Историч. извѣстіе о церкви св. Пантелеймона. “
Львовъ. 1881. стр. 83—86.
X
всі, г^ойгіе і іейповсі гоеіалѵас Ъ§йгіе, йе Роіека егасолѵ-
піеуега, гпоспіеуега і ровігошіут еѣгаегпіеувга вѣапіе ві§,
йе геіі^іа Егутеко каіоііска лѵі§сеу іак тіі
160 лѵвгегг і лѵгйіий гаклѵіѣпіе, еіолѵет, йе
лѵвгувсу тосиі і осаіепі говѣапіету. Ти пакопіес
і піаквут§ илѵайату, йе іако Вив лѵт еѵоіт гоьѣалѵіопа
оЬгг^йки, ІиЬ га ойеглѵаиіет сіо Моекіеѵекіеу вгугту
ІиЬ га ролѵгбсепіет Йо ѣеуйе, гйаі'а Ъу ртогіс ирай-
кіет Роівгсге, ѣак дйу рггеті еиіепіу па Вгу-
тіап, ойЬіеггету паурггой пайгіе^ Мовкаіот іеу ойгу-
вкапіа, а роѣёт всівіе г паті гі^сгоп^ исгупіту Мо-
вклѵіе піерггуіагпд,*).
Сего рода злобный политическій и церковный гоненія
русскихъ Уніатовъ въ давной Польщѣ, въ первой поло-
винѣ XVIII столѣтія, якъ передъ тремя вѣками**), такъ
снова теперь подавали поводъ русскимъ святителямъ по-
*) Вотъ главная причина, для чего Россія на русскихъ зем-
ляхъ противъ церковной Уніи, яко уничтожающей русскую на-
родность , изъ государственной точки зрѣнія, такъ враждебно
выступаетъ. При томъ надо замѣтити, что польская шляхта и ду-
ховенство къ той же церковно - народной цѣли, высылая ообою
воспитанныхъ Самозванцевъ въ Россію, сталась для нея поводомъ
самыхъ большихъ смутъ и все-таки, сохраняя свой миссіонерскій
характеръ, есть причиною непримиримо™ разлада между Россіею
н Полыцею. Такимъ способомъ Полыца, піізсешІо васга ргоГапів,
причинила римскому католицизму большій вредъ на Руси своею
пропагандою полонизма посредствомъ Уніи на русскихъ земляхъ,
чего лучшимъ доказательствомъ послужитъ то странное явленіе,
что на Русн нѣтъ ни одного Русского, который, принявъ латинскій
обрядъ, остался бы вѣрнымъ своей русской народности. Польщу
постигла историческая Немнзнсъ, и нерозскаянная она называетъ
свое наказаніе—гоненіями. Видно, упокоившаяся шляхта и по своей
смерти ищетъ избавы въ привилегіяхъ, но напрасно, роскаявшись,
нужно примирнтнсь съ отвѣчною правдою.
**) Уже въ 1476 году избранный въ митрополиты Михаилъ
съ русскими князьями н дворянствомъ въ посланіи своемъ жало-
вался папѣ Сиксту IV на’ гоненія русской церкви латинскимъ ду-
ховенствомъ, и просилъ папу о присланіе двухъ вѣры достойныхъ
мужей, иі ошиіа іи ргівіішіш киаѵііег геѵосепі, еі еогипі циіздие
ессіезіае виае шогез геііпеаі, гііиз ѵѳгатцие оЬвегѵапНат. Русскій
текстъ сего посланія напечаталъ я въ Львовѣ 1870 года.
XI
вторяти свои жалобы къ римскому Престолу, по причинѣ
перехватыванія русскихъ Уніатовъ къ латинскому обряду
для ополыценія ихъ, по откровенному признанію самихъ
виновниковъ сей польско - народной пропаганды на Руси,
не могли не обратити вниманія достославною папы Вене-
дикта ХГѴ. Сей папа въ своемъ окружномъ посланіи Ай
шіввіопагіов рег Огіепѣеш йериѣаѣов йе гіѣіЬив ессіевіае
Стаесае аііагиюдие Огіепѣаііит сопвегѵапйів, изданномъ
Котае арий 8. Магіат таз’огет йіе 26 Йиііі 1756, наста-
вляя упомянутыхъ миссіонеровъ, явію провозглашаетъ, что
апостольская Столица усильно желаетъ, чтобы схизма-
тики, возвращающійся къ католическому соединенію, сво-
ихъ обрядовъ не лишались, по отъ ересей клят-
венно отказывались, и чтобы различный народности
ихъ (паііопев) сохранялись, а не уничтожались,
и такъ, чтобы всѣ были католиками, а не чтобы всѣ ла-
- тинниками стались. Въ упомянутомъ посланіи при концѣ
говорится, что оно издано не только для миссіонеровъ,
но такожде для того, пі отпіЬив регвресіа йаі Ъепеѵоіеп-
ііа, сріа вейев Аровѣоііса Саѣѣоіісов Огіепіаіев сотріесй-
іиг, йит ргаесіріі, и ѣ отпіпо вегѵепѣиг ѵеіегез
ірвогит IIіІив, диі педие Саѣѣоіісае Веіі^іопі, педие
ѣопевѣаѣі айѵегвапіиг, пес а 8с1іівтайсів ай СаіЬоІісат
ипіѣаѣет гейепііѣив ехровсіі, иѣ Рѵііив виов йевегапѣ,
вей пѣ Ьаегевев воіпт едигепі, аѣдие ехесгепіиг: ехорѣапв
ѵеііетепіег, иѣ йіѵегвае еогиш Хаііопев сопвег-
ѵепіиг, поп йевігиапіиг, отпевдие (иі тиііа раисів
сотріесіаг) СаѣЬоІісі віпѣ, поп отпев Ьаѣіпі
йапі.
Къ несчастью, самый лучшій наставленія для латино-
польскихъ миссіонеровъ и декреты римского Престола въ
пользу русскихъ Уніатовъ пришли за поздно, такъ якъ
польская Рѣчію сполита дошла уже до окончательною
своего роспаденія. Барскій конфедераты съ надпи-
сью на своихъ знаменахъ: Рго ге!і§іопе еі Ііѣегіаѣе (?),
XII
XIII
довели всю Польщу до самыхъ ужаснѣйшихъ крайностей,
объявляя свое намѣреніе: низвергнути изъ престола Ста-
нислава-Августа. О сей шляхетской клицѣ, воюющей про-
тивъ всякой вѣротерпимости и королевской власти, можно
сказати съ Тацитомъ, что она не могла вынести ни сво-
боды, ни повиновенія. Начались снова гоненія не
только русскихъ Уніатовъ, но также схизматиковъ, для
того „Диссиденты" были принуждены просити помощи
у сосѣднихъ государствъ, что подало поводъ къ внѣш-
шнимъ вмѣшательствамъ въ польскій дѣла.
Послѣдній король польскій Станиславъ-Августъ, опи-
савъ причины Колійщины на Украинѣ (см. подъ 1768г.)
въ своемъ письмѣ къ мадамѣ ЖоФренъ, не меньше рѣзко
представляетъ религіозно-политическій Фанатизмъ барскихъ
конфедератовъ, составлявшій для шляхетской Польщи .по-
слѣднюю эпоху самоубійства ея. „Не знаю (пишетъ
онъ къ той же мадамѣ, Варшава 2 Марта 1771 г.), бывали-
ли въ исторіи примѣры такой несправедливости. К о и ф е-
дераты увлеклись до такой степени, что торжествен-
нымъ объявили актомъ не только тронъ упразднен-
нымъ, но предписываютъ всѣмъ и каждому
убійство господствующого короля! Уже нѣсколь-
ко недѣль протекло, якъ то чудовищное рѣшеніе состоя-
лось. Конфедераты тѣмъ величаются!... Изъ дру-
гихъ источниковъ мене увѣдомляютъ, что Франція теперь
дасть по шесть тысячъ червонцевъ въ мѣсяцъ, т. е. около
миліона Французскими грошмй, ежегодно тѣмъ господамъ!“
Слѣдовательно, ничего удивительного въ томъ, что сосѣд-
ній монархи, по причинѣ розыгравшейся шляхетско-поль-
ской буты, революціоннымъ огнемъ охваченное зданіе Рѣ-
чипосполитой были принуждены розобрати, чтобы Франція
не пользовалась дальше Полыцею для непокоенія сѣвер-
ныхъ державъ, которыхъ коалиціи противъ себе опасалась.
Къ той же цѣли уже роздѣленная Польща, еще въ нашемъ
столѣтіи далась Наполеонской Франціи и Англіи противо
Россіи безъуспѣшно употребляти, чѣмъ она, яко самостоя-
тельное государство, между германскимъ и русскимъ мі-
ромъ сталась на всегда невозможною*).
Начиная съ второй половины XVIII вѣка, судьба на-
шего русского отечества, не говоря, уже объ Украинской
области, въ національномъ и церковномъ отношеніяхъ
стала невыносимою, о чемъ въ послѣднемъ отношеніи
свидѣтельствуютъ здѣсь подъ 1761 годомъ помѣщенный до-
несенія Львовского и Перемышельского епископовъ къ
римскому папскому Престолу о жалкомъ состояніи упо-
мянутыхъ епархій, особенно о большой нищетѣ русского
духовенства и латинизаціи Руси польскимъ духовенствомъ.
Здѣсь нужно упомянути о крайнемъ пониженіи русского ду-
ховенства, которого дѣтей польское законодательство впи-
сало въ рабское сословіе (ѵ роййапеілѵо), что подало поводъ
къ большимъ спорамъ на конвокаційномъ сеймѣ 1764 г., якъ
то подъ упомянутымъ годомъ здѣсь напечатанный сеймовый
рѣчи доказуютъ. Наконецъ уже при самомъ паденіи Поль-
щи, латинскій Львовскій архіепископъ Сѣраковскій съ ополь-
щеннымъ Чипомъ св. Василія В. на Руси воспротивились
въ Римѣ устроенію Львовского епископского капитула
своими донесеніями, оскорбляющими честь русского духо-
венства: Ховігой Сарііиіагев евве ргогвив іп<іі§тіО8 сііаііп-
сіогіо ргоріегеа, диой еіпѣ регвопае ѵіііввітае еѣ гивіісі
(дѣти русскихъ поповъ), диі іеггаш ірват агапѣ, айеодие
*) Невозвратимое паденіе давней Польщи хорошо поняли уже
Галиційскій Поляки, по той причинѣ сочинитель книги: Ріегѵту
8е;]пі Біоѵгіешзкі ѵ/е Ьлѵолѵіе 1865—1866, рггег паосгпе§о вѵіайка,
Ьѵгоѵ? 1884 8Іг. 2 говоритъ, что 8е]т Пѵоѵъкі г гокп 1866 піе Ьуі
щй веіпіет р о 18 к і т, аіе ріепѵвгут вещіет аіолѵіаіівкіт. /аткіщі
оп ргяевяіовс павга роіііусгпа, ]ак дгоЬ СЬгувіива сі§йкіт катіе-
піеіп, і иѵгійосгші росгаіек поѵге^о йуѵѵоіа, ]акі іейупіе гогхѵіпас ві§
тойе г гогкІаДи ѵ? ріепѵіавікі іуск глѵіок рощ-геЬапусЬ. Простона-
родное галицкое нарѣчье, употребляемое въ Галичскомъ сеймѣ,
называетъ онъ ошибочно толѵЦ І^яука роівкіе^о (зіг. 60), будьте
не зная о томъ, что самый Поляки поддерживаютъ „нрихиль-
никовъ" ѣе] шоѵѵіі роіакіе], чтобы она правописаніемъ и чистотою
рѣчи не воздвиглась на степень чисто-русского языка.
XIV
XV
иоп йесеаѣ еов сопсіесогагі сгисе еѣ Ьаѣіиів рагійсагі. Еѣ
асі Ііос ргоЪапйит ехЬіЬиегипѣ Ііѣегав агсЪіерівсорі 8іега-
коѵѵякі. диав ецо ѵійі еѣ сагасѣегет ^епиіпит а^поѵі*).
Страданія галичско - русского народа и духовенства
не кончились скорше, якъ съ паденіемъ Полыци, съ коп-
цемъ XVIII столѣтія, когда отечество наше досталось подъ
кроткое господство Габсбургской Династіи **). Австрійское
правительство первое улучшило не только пауковое, но
такожь вещественное состояніе русского духовенства
опредѣленіемъ тому же ежегодного жалованія изъ учре-
ждеииого религійного Фонда, образованное императоромъ
Іосифомъ II. изъ земного имѣнія уничтоженныхъ многочи-
сленныхъ монашескихъ кляшторовъ и монастырей, освобож-
дая при томъ русское мірское духовенство отъ монашеское
гнета Чина св. Василія В., изъ которого прежде исключно
избирались русскій митрополиты и епископы и составлялось
епархіальное правленіе. Наконецъ императоръ Леопольдъ II,
на прошеніе галицко-русскихъ епископовъ отъ 30 Мая 1790,
*) Ьііегае В. Мівсеііі ай Г). Аи§и8Іупоѵ?ісг йіе 18 йиіі 1772 Во-
та йаѣае. Си. мною напечатанный Акты, относящійся до за-
твержденія капитула русского Львовского Собора
во Львовѣ, въ Журналѣ „Галичанинъ, Литературный Сбор-
никъ," Львовъ 1863, Выпускъ I. стр. 134—149. Не скорше якъ съ
обновленіемъ галичской митрополіи (1806) послѣдовало затвер-
жденіе Львовского греч. кат. митрополичого капитула высочайшимъ
дипломомъ императора Франциска I. отъ 25 Февраля и грамотою
митрополита Антонія Ангеловача отъ 3 Октября 1813 года, пока,
не уважая на всѣ происки противниковъ Руси приснопамятный Пайа
Пій IX. упомянутый капитулъ не затвердилъ рег Ьгеѵе йаіиш Во-
піае арий 8. Реігит зиЬ авниіо рівсаіогів Йіе 12 Лиііі 1864. Сей
римскій Первосвятитель, увѣдавши о страданіяхъ перетерпленныхъ
уніатскою Русью, къ главнымъ причинамъ паденія польской Рѣ-
чипосполитой причислилъ также притѣсненіе русскихъ Уніатовъ.
**) Когда судьба галичской Руси съ переходомъ ея подъ ав-
стрійское правленіе улучшилась, то напротивъ того Забужан-
ская Русь, соединенная съ остальною Польщею, еще долго то
милась подъ польскимъ гнетомъ, и почти до половины опольщи-
лась посредствомъ латинизаціи ея польскимъ духовенствомъ, о
чемъ подробно повѣствуетъ мое сочиненіе подъ заглавіемъ ,Холм-
ская Русь и святители ея по 1867 годъ." Львовъ. 1867 г.
высочайшимъ дипломомъ отъ 8 Іюля 1790 года, издан-
нымъ въ Вѣдни, ровноуправнилъ греческо-католическій
обрядъ съ латинскимъ и призналъ мірскимъ и духовнымъ
лицамъ обоихъ обрядовъ право ровномѣрно пользоватись
всякими достоинствами въ австрійской державѣ. О томъ
всемъ и другихъ благодѣяніяхъ, оказанныхъ для Галич-
ской Руси австрійскимъ Правительствомъ, будетъ рѣчь во
второй части сей Сводной галичско-русской Лѣ-
тописи, которая, надѣюсь, снова напечатана будетъ иж-
дивеніемъ Галичско-русской Матицы.
Кромѣ сего мною печатью изданного исторического
матеріала за XVII и XVIII столѣтія, ожидаютъ еще пе-
чати такій же Сводный Лѣтописи за XIV, XV и XVI
столѣтія для недостатка иждивенія. Составленная мною
Сводная Молдавско-русская Лѣтопись, въ слѣд-
ствіе моихъ поѣздокъ на Буковину и Молдавію, кажется,
будетъ скорше напечатана стараніемъ Румыновъ, любя-
щихъ свою отечественную исторію.
Львовъ, 11 Мая. въ день св. Меѳодія, архіепископа Мо-
равскаго 1887 года.
к. С. Петрушевичъ.

Сводная галичско-русская лѣтопись.
1700.
Февраля 8. Мазепа, призванъ въ Москву Петромъ В. полу-
чилъ орденъ ев. Андрея Первозванного. Миръ Россіи съ Турціей
на 30 лѣтъ. Союзъ Польщи съ Россіей) противъ Швеціи. Война
сѣверная. Козаки съ наказнымъ гетм. Іоанномъ Обидовскимъ на-
ѣхали Ливонію.
Августъ. Искра выступаетъ противъ Шведовъ къ Ригѣ.
Августъ: Обидовскій идетъ къ Новгороду Великому*).
Тогожь року кроль Шведскій Польщу звоевалъ, за поводомъ
Сапѣги, гетмана великого литовского, который противъ кроля
польского Августа восталъ.
Тогожь року Иванъ Обидовскій, полковникъ Нѣжинскій, бу-
дучи гетманомъ наказнымъ подъ РуХувлемъ (Ругодевомъ, Нарвою),
мѣстомъ Шведскимъ, померъ и похованъ въ Печерскомъ Кіев-
скомъ монастырѣ. Чернѣг. Лѣт. издалъ Н. Бѣлозерскій стр. 42.
Карловецкій миръ (26Января 1699 г.), подписанный Рос-
сіей), Австріей), Полыцею и Венеціею съ Турками на 30 лѣтъ, не
былъ заключенъ въ пользу Украины н Запорозцовъ. Турки отсту-
пили Россіи Азовъ и окрестные городы, но царь Обѣщалъ уничто-
жити всѣ Туркамъ отнятые Днѣпровскіе города, и не соизволяти
Украинцамъ поселятнсь по Днѣстру ниже Сѣчи, но поселити одинъ
*) Хронологическую перечень важнѣйшихъ произшествій, сбывшихся
въ южпо-восточной Руси, помѣщенную въ началѣ каждого года заимство-
валъ я изъ хронологической таблицѣ, помѣщенной въ исторіи Малороссіи Н.
Маркевича. Москва 1843. Томъ V. отдѣленіе ХИ. стр. 219—225.
1
2
городокъ коло Сѣчи для перевозу. Тоже долженъ оставатнсь
празднымъ степъ отъ Перекопа до Міюйского городка,
Іоаннъ Максимовичъ малорусъ, воспитанникъ Кіевской колле-
гіи, печерскій монахъ, съ 1697 года Черниговскій архіепископъ,
открылъ въ Черниговѣ первую духовную Семинарію въ
Россіи; скончался 1715 г. Онъ ѣздилъ въ 1680 году изъ Кіева въ
Москву съ древними грамотами Кіевопечерской Лавры для утвер-
жденія ихъ. Черткова Библіот. II. 437.
Піе 24 Лапнагіі Ьео 2аІ§скі Меігороіііа іоііпз Визіае іп зиіз
Ііііегів ипіѵегзаІіЬиз розі шогіеш Іппосепйі ерівсорі Ргетіаііепзіз
ехреЛііів аЛЬоіѣаіиг ѵепегаЬіІе сарііиіпш ессіезіае саЙіесігаііз Рге-
іпіаііепвів, пе Ьопа йізігаЬі раііапіиг, диагит ишѵегяаііиш іп асііз
сазІгепзіЬив БодотігіепзіЬиз Йіе 9 Магііі еойеш аппо оЫаіа. Изъ
актовъ ІІеремыіп. епископіи.
Февруарія 14 преставился Іннокентій Винницкій епископъ
Премыскій, положенный въ церкви препод. отца нашего Онуфрія
въ монастыру Лавровскомъ, который упасе церковь Хву лѣтъ 18.
Тогоже року мѣсяця Мая дня 26 зосталъ епископомъ Пере-
мыскимъ, Самборскимъ родзоный его (братъ) въ свѣтѣ именемъ
Гавріилъ, въ чину зась иноческомъ Георгій. Бралъ габѣтъ (пе-
стрѣйся) въ Лавровѣ Апріля дна 20. Записка въ Нов. Завѣт.
Солнце мѣнилося предъ Воздвиженіемъ чест. Креста въ
середу першій разъ, и Камянецъ отдали Турки кролю Августу.
Рукой. Солотвинская въ моемъ посѣданіи.
ѴѴуІапіе Ііпіевіга іакіе Ьуіо йе кіеіе Іисігі і ЬусЙа роіопдіо.
Какеі ?, #6г 1и<1гі роіоріопусЬ ко (Іа піозіа, іийгіей сЬаІиру і ко-
Іазу згіаскескіе. Бта Доіпеш шіезсіе (к Кокуш ЗатЬотге) оЬа тіупу
коііа Гпшіііиз гаЬгаІа, іискі па «іггека искосігііі, к роіи па ЫопіасЬ
копіею хргшііокас ігийпо Ьуіо. Самборск. лѣтоп. записка.
На св. Тройцы у Варшавѣ на Унію присягнулъ владыка
Львовскій Шумлянскій. Въ томъ же року церковь Львовскую мѣ-
скую казалъ отбивати, муры валяти н служилъ на св. Петра.
Рукоп. дух. содерж. съ нач. XVIII. в. л. 35. О томъ же произше-
ствіи такоже ошибочно, кажется, подъ 1701 г. пишется: Фебру-
аря 26 архіерей бискупъ до Львова вошелъ и служилъ. Тамъ же.
Въ мѣсяцю Лютомъ 12 дня его милость отецъ владыка Пе-
ремыскій Инокентій Винницкій преставися изъ вторника на сере-
ду, отъ докторскихъ лѣкарствъ неосторожно и неразсудно дан-
ныхъ, опалился въ простиралахъ олѣйками напущенныхъ, овитый.
Доброй. Кор. см. Свод. гал. русск. лѣтоп. подъ 1696 Ноября.
3
Событія, къ тому году относящіяся, особенно же объ усло-
віяхъ приступленія въ томъ году Львовской епархіи къ соедине-
нію съ римскимъ престоломъ и о способѣ введенія упомянутого
соединенія помѣстилъ я уже нѣкоторыя историческія даниы въ
изданной мною Сводной галичско-русской Лѣтописи съ 1600 но
1700 годъ. Львовъ 1874 стр. 199, 267, 394, 642, 689-691.
Сюда относится судебная явка (оЫаіа) Львовского Ставропи-
гіального братства, съ пропнсаніемъ грамоты короля Августа II
(ІѴагкгаѵа 21 Сгегѵса 1700), данной Львовскому епископу Іосифу
Шумлянскому, о томъ, чтобы онъ не принуждалъ къ Уніи Львов-
скихъ русскихъ гражданъ, 1700 Іюля 6. Въ сей грамотѣ пишетъ
король Августъ II. Львовскому епископу между прочимъ: КіеДу
ѵіеІеЬпозс іѵтоіа роД іпіішп еі 8иЬ8е^ииіит вепаіиз сопвіііит, До
зроіесгпозсі ковсіоіа 8ѵ?. Вхутзкіе^о... ІіЬеге ассезвівіі; а Ьгасіѵѵо
Бѵгоѵ?вкіе гііив §гаесі, піе ѵ? Ѵпіеу Ь^Д^се Ьіпагит ессіевіагит, 8иЬ
іііи1ів> ипіив ІѴпіеЬоѵггщсіа И.Р.М. тіеувкіеу, аііегіив шопавіегіі 8.
ОпирЬгіі егетііае, іп іиіеіа еі раігосіпіо е^ивДет ехізіепііит, іиіапДо
ве іигіЬиз, ргіѵііе^ііз еі ішшипііаііЬив оД пауіаёп. апіесеввоговд па-
вгусЬ кгоібѵг РоІвкісЬ паДапусЬ, у оД паз ватусЬ па вгсг^віпѵеу
когопасуі павге] Іазкаѵіе копіігтоу'апусЬ, піе сЬс$с саіе іівДет івс
ѵезіі^ііз, іггутаіф зі§ огаг віагойуіпедо оД сегкше 8к. піеоДшіеппе^о
ровіапоѵгіепіа у роггд.Дкб'ѵѵ: рггеіо, зіоваі^с ві§ До ісЬ йе вирріікі, у
йаДпе^о піесЬс^с До іакоѵге^о Дгіеіа ѵі еі ѵіоіепіег аіігаЬеге, сЬ^і-
півту зі§ До іе§о зкіопііі, у ѴѴіеІеЬпозсі ѵазгеу гіесіс итувіііівшу
(]аког піпіеувгут гіесату Іівіет), аЬув ]ак зат вапсіат ДоЬгоѵуоіпіѳ
ашріехив ипіопет, іак е сопѵегзо, рошіепіопе Ьгасі\ѵо віаигорідіаіпе
гіі. ^гаесі Ьѵгокзкіе До Ѵпіеу §\ѵаІіеш піе ргиутиззаі, аіе рггу
Даѵ?пусЬ ргаѵгясЬ, оЬгг§ДасЬ, сегетопцасЬ, гѵусга]асЬ, іипДивгасЬ
у рггу ріятасЬ г^кд, ѵгіавпф ѵпеІеЬповсі \ѵавгеу роДрізапусЪ у ріе-
сгдсі^ ві’И'іегДгопусЬ, ]ако еі аЬ апіесеДапеів гііив еіивДет ерівсоріз
паДапусЬ, саіе у шепагивгепіе гасЬо\ѵа! у піеоДтіеппіе сопвеізѵоѵгаі...
Подлиникъ сберегается въ архивѣ Львовск. Ставроп. Института
іавс. Кг. 147. Кгоп. ш. Ьѵ?ока 447.
Не уважая на королевскія грамоты, епископъ Іосифъ ПІум-
лянскій поставилъ въ городской церкви Успенія пресв. Богоро-
дицы свои еронъ (см. Свод. галиц. русс. лѣтопись 1600 по 1700 г.
стр. 269—271) и' оставалъ крѣпко при своихъ намѣреніяхъ; по
той причинѣ Успенское братство 10 Августа собралось на засѣ-
даніе и единоголосно постановило до послѣдняго издыханія защи-
щати свои права и вольности, опять отправити депутатовъ въ Вар-
шаву, и просити помощи пословъ земскихъ. Такое постановленіе
*
4
подписали*всѣ члены братства и между ними воевода и староста
Зволинскій Яковъ Халепинскій. Когда епископъ I. Шумлянскій
священнодѣйствовалъ въ Успенской церкви, члены братства съ
своимъ священникомъ начали богослуженіе современно отправляти
въ малой церкви, запирая ее тщательно, чтобы епископъ не при-
своилъ себѣ чего-нибудь. Избранные депутаты братства отправи-
лись съ началомъ 1701 года въ Варшаву. Лѣтоп. ставроп. брат.
Іосифъ Шумляискій епископъ Львовскій приступилъ уже
явно къ церковной съ Римомъ Уніи въ Варшавѣ, по той причинѣ
король Августъ II. издаетъ привилей отъ 4 Іюля для Уніатовъ
Львовской епархів. См. Сводная Галичско-русская Лѣтоппись съ
1600—1700 г.
Въ мѣсяцѣ Маѣ 12 у Россійского резидента столника Судей-
кина (въ Варшавѣ) были въ воскресеніе на дворѣ въ церкви у
обѣдни люди греческого вѣроисповѣданія, Бѣльскаго монастыря
игуменъ Сильвестръ Тройцевичъ съ дьякономъ и церкорнымъ при-
четникомъ и три человѣка изъ города Львова; послѣ обѣдни при-
шли они въ свѣтлицу къ резиденту и говорили, что имъ и про-
чимъ греко-россійской вѣры людямъ отъ бискуповъ, езуитовъ, до-
мииикановъ и уніатовъ, и нынѣ послѣдную Львовскую епископію
нудятъ въ Унію, и Львовскій епископъ Іосифъ Шумляискій пріѣ-
халъ теперь въ Варшаву для того, чтобъ къ Уніи приступити и
шляхту и мѣщанъ русскихъ въ то же соединеніе привести: од-
нако они, сколько ихъ мочи будетъ, никогда добровольно въ уніи
быти не желаютъ. Не смотря на доводы вѣчного мира, гонятъ
здѣсь благочестіе безъ всякого опасенія, мірскимъ благочестивой
вѣры людямъ всякое ненавидѣніе творятъ, церквей не только
вновь строити, и древнихъ починнвати заказано. Резидентъ гово-
рилъ имъ. чтобы они все то дали на письмѣ, а онъ донесетъ ве-
ликому государю чрезъ почту; но они отвѣчали, что на письмѣ
дати невозможно, потому что сильно боятся католиковъ. Тогда
резидентъ приказалъ одному христіанину написать ту ихъ леря-
цыю (релацію) тайно, и обнадежилъ ихъ, что имена ихъ и про-
звища никогда^ не открыются. — 23 Мая пріѣхали къ резиденту
архимандритъ Діонисій Жебокрицкій, номинатъ епископіи Луцкой,
игумени-—Почаевского монастыря Іосифъ Исаевъ^ Бѣльского Силь-
вестръ Тройчевичъ, и объявили, что Шумлянскій въ Унію при-
ступилъ, и теперь благочестивымъ людямъ горшее прежняго чи-
нится гоненіе и къ Уніи принужденіе, а за нихъ кромѣ благоче-
стивѣйшаго монарха царского величества стояти инымъ никому,
5
и во всемъ имѣютъ они надежду на милостивое охраненіе, засту-
пленіе и праведное призрѣніе царского величества. Резидентъ об-
надеживалъ ихъ, и въ удостовѣреніе, какъ царь заботится о пра-
вославіи, показалъ грамоту къ королю по поводу Цеперскаго мо-
настыря (въ Пинскомъ повѣтѣ). Въ слѣдствіе отъѣзда королевского
изъ Варшавы выѣхалъ оттуда за иимъ и резидентъ. Только что
пріѣхалъ онъ въ Вильну 11 іюля, пришли къ нему игуменъ Ду-
хова монастыря Исакій съ братіею и мірскіе люди благочестивой
вѣры и говорили съ великимъ плачемъ, что имъ здѣсь чинится
отъ іезуитояъ великое гоненіе, иные и теперь сидятъ въ тюрьмѣ
на цѣпяхъ для принужденія къ Уніи. Православные просили ре-
зидента, чтобы онъ постарался какъ нибудь освободити заключен-
ныхъ. Судейкинъ же на другій же день, будучи съ визитомъ у
гетмана Литовского Сапѣги, просилъ его освободити православ-
ныхъ, которыхъ уніаты держатъ на цѣпяхъ и не поступати во-
преки мирнымъ договорамъ. Сапѣга сейчасъ же при резидентѣ
отправилъ двохъ іезуитовъ къ уніятамъ, чтобы освободили заклю-
ченныхъ. Подъ Ригою Мальборскій хорунжій говорилъ Судейкину:
„получилъ я письмо изъ Львова отъ вашихъ греко-россійской вѣры
людей: пишутъ съ плачемъ, что Шумляискій во Львовѣ и во
всей своей епархіи многія церкви обратилъ, также и самыхъ ихъ
принуждаетъ къ Уніи, и для устрашенія коронный гетманъ Ябло-
иовскій далъ ему отрядъ вооруженныхъ людей. Но во привилегіи
королевской, данной ПІумлянскому, не написано, чтобы неволити
въ Унію и цервви обращати, и гетману Яблоновскому помагати
ему въ томъ безъ воли Рѣчи посполитой не годилось. Донесите о
томъ королю и я по королевскому указу къ гетману и къ Шум-
лянскому отпишу, чтобы они такъ не дѣлали.“ Судейкинъ, донося
о томъ царю, прибавляетъ: „Повидимому все' похлебствуютъ, а
истины отнюдь нѣтъ, и желаютъ конечно, чтобы у нихъ въ Полыцѣ
и Литвѣ наше благочестіе изсякло." По требованію резидента, ко-
роль послалъ къ гетману и ПІумлянскому листы съ подкрѣпле-
ніемъ, чтобы не неволили никого въ Унію. Королевскіе листы не
надолго доставили, якъ ниже увидимъ, спокойствіе Галицкимъ
православнымъ. — С. Соловьева Истор. Рос. XV 7—9.
Король польскій Августъ II письмомъ своимъ изъ Варшавы
отъ 6-го Мая рекомендуетъ русскому дворянству и духовенству
Георгія Винницкого, тогда остающагося на новиціатѣ въ
Лавровѣ, брата скончавшагося владыки, чтобы тогоже съѣхавшися
иа 5-го Іюня 1700 въ Перемышель избрали епископомъ, что та-
коже со стороны прошенныхъ было сдѣлано.
6
Еосіепі аппо ех ѵіііа Бігавгеѵісг 14 Ап&изіі ерізсориз Рге-
тівііепвіз Оѳог§іиз ѴѴшшскі еі^тЯсаі РопііНсі о своемъ избраніи въ
епископы Мапизсгір. Ь. Ківгка.
Ап^изіиз П гех Ѵагвоѵіае... Ма]і потіпаѣ СгаЬгіеІет ѴѴіпіскі
іп Ргетізііепзет ерізсорит. — Въ подлинникѣ бумажномъ пропу-
щенъ день номинаціи, сберегается въ библ. русск. капитула въ
Перемылили.
Сгеогриз ѴѴіппіскі сопвесгаіия іп ерівсорипі Ргетізііепзет. Сге-
ог^іив ѴѴіппіскі іпіготіііііиг ай Вегтапепзет еі ПиЬпепвет агсЬі-
тапйгіав рег ЛасоЬиш Кіяікоѵѵзкі гесіогет ѴіаДітігіепзет ех шап-
Даіо Ьеопіз 2а1дзкі теігороіііапі іп КоѵегаЬгі. Пеогріо ѴѴіппіскі 6а-
іиг іпѵезіііига Ѵііпае 26 Магііі рго ерівсораіи Ргетівііепзі, ]ат ап-
іеа Ргетіеііае сопзесгаіо а Ьеопе 2а1двкі Меігороіііапо. Сеог^іиз
ѴѴіппіскі ерівсорив Ргетізі. рег Вавіііит 2иЬгзускі поіагіит аро-
віоіісит 27 ОсіоЬгіз БиЬпае етізіі ргатепіит согат ЛасоЬо Кігі-
коѵѵзкі, гесіоге Бокаііепзі соттізвагіо Ьеопів 2а1дзкі Меігороіііапі,
рго агсЫтапбгіа ІІиЬпепзі еі Пегтаиеизі ^игатагіит піЬііошіпиз
егаі зиЬвсгіріит а Оеогдіо ѴѴіппіскі.
Піе 6 Липіі Гогтаіиг ргосеззиз рго ерізсораіи Ргетівііеиві іп
регвопа Сеогдіі ѴѴіппіскі согат Себеопе Огапзкі СЬеІтае еі Апіо-
піпо 2о1кіе\ѵзкі Ріпвсі ерівсорів. Тезіѳв Апбгеаз Роріеі ѵехііііег
СгегпіЬоѵіае, Лоап. КаЬіуеч’зкі росііаіог Тг§Ьоѵге1зкі, Сопвіапі. Но-
вгоѵѵвкі виЬбаріГег 2уйас20ѵіеп8Із, Потіііапив СЬоскіеѵгісг сопсіопа-
іог РгетІ8ІіепзІ8.
Георгій Винницкій епископъ Перемышльскій объявляетъ въ
своей епархіи „народу Россійскому" о надѣленіи Ювилея
папою Климентіемъ. Данъ Веврожу дня 28. Января.
Еойеш аппр 1700 йіе 13 Лпііі Сазітігиз ОЬг^Ьзкі йарііег Раг-
паѵіае іриагив тогііз Іппосепііі ѴѴіппіскі ерізсорі Ргетівііепзіз ѵійіі
(Іііисиіо Іппосепііит ѴѴіппіскі іп ЬаЬііи ерівсораіі Дісепіет зіЬі:
Бсіав Ггаіег, дпоб заш зіт тогіиив тогіе і^ніз, тиііі аиіет ех йів-
ипіііз риіаЬипі, диоД дат зіт іаіііег тогіииз іп роепат аЬіесіі а те
зсЬінтаіів, е^о аикет Дісо, ійео те езве ѵізііаіит а Потіпо Пео,
роепа і^піб, диоб всіепв петіпеш роззе еаіѵагі аЬядпе ипіопе <1І8Іи-
Іегіт риЫісат Ппіопів рготиі^аііопет оЬ гезресійт регзопагит, пі-
Ьііотіпиз едо рег коз і§пев ІіЬегаіиз зит а роепіз риг^аіогіі еѣ ѵі-
(Іео §1огіат Беі. Нос іоіит вей Ьаз ІіПегаз асі зе зсгіріаз а Сазі-
тіго ОЬгдЬзкі ргозѳпіаѵіі Бігавгеѵііііе йіе 15 ОсіоЬгів Вгаікоѵгзкі
соЬогііз Іогісаіае сарііапеі Вгесгусепві соттііііо, ірза ѵего геіаііо
Савітігі ОЬгдЬзкі Гиіі іп іезіо 8. І^иаііі іп соіе^іо Легиііогит іііиіі
8. Лоаппіз Лагозіаѵіепзіз, ргаезепЫЬиз Апйгеа Росіоівкі зсЬоіазіісо
7
Спезпепві ойісіаіі Ргетівііепкі е4 Сгпевпепві, Доаппе Магвгаікокісг
сивіойе соііещі Лаговіаѵіае, Ѵаіепііпо Віапівіао Кгаѵѵсоѵѵісг всЬо-
Іавіісо Іаговіаѵіепві, Савітіго І^паііо Роііпвкі поіагіо іЬісріе йосіоге,
Доаппе Кгавоѵгвкі соііе^іі Даговіаѵеивів гесіоге, Нісоіао І&паііо ѴѴу-
воскі, Аіехатіго 2авко\ѵвкі 61іо Ьаріівтаіі ОеГипсН Іпиосепііі ХѴін-
піскі. Реиев гесорпіііоиет ѵего Вгаікоѵгакі йіѳгииі; Реігоиіив Ка-
ватвкі Ье^итепив Коіойесеивів, Ргетівііеивів ѵівііаіог, Потіѣіапив
СЬоскіеѵгісг сопсіопаіог Ргетівііеивів, БіерЬапив Тигескі епвіГег І)о-
Ьггіпепвів, Сеог^іив еі Реігив БіггеІЬіссу, Раиіив Вокоісіпі, зесгеіа-
гіив ерівсорі ѴагаДіепвів еі Вавіііив 2иЬгзускі Ко4агіив. Наес отпіа
аевитріа зииіехасіів тапиаііЬпв Ьеопів Ківгка те-
Ігороіііае іоііив Виввіае. Рукоп. митр. Л, Кишки стр. 93. Ь.
Еіеііпвкі Ратщікі Ьіві. Ьѵгоѵ 1841 стр. 91.
Приказъ Петра В. о празднованіи Новаго года. Въ Пол-
номъ Собраніи Закои. Рос. Имп. 1699 г. Декабря 20-го Н-ръ 1736
чтется въ томъ приказѣ между прочимъ слѣдующее мѣсто: „А
въ знакъ того добраго начинанія и новаго столѣтнаго вѣка и въ
царствующемъ градѣ Москвѣ у домовъ духовнаго и мірскаго чина
передъ вороты учииить нѣкоторыя украшенія отъ деревъ и вѣт-
вей сосновыхъ, еловыхъ и можжевеловыхъ противъ образцовъ...
стоять тому украшенію цѣлыхъ семъ дней. Да Генваряжъ въ 1-ый
день въ знакъ веселія (чтобъ) другъ друга поздравляли съ Н о-
вымъ годомъ и столѣтнымъ вѣкомъ..."
Петръ В. уже въ 1699 году призвалъ изъ Запада опытныхъ
рудокопщиковъ, учредилъ въ Москвѣ 1700 года Рудокопный При-
казъ (?) (Веграті), и обнародовилъ 2 Ноября т. г. первый рудо-
копный законъ (Вегрревеіх), соизваляющій каждому отъисква-
ніе золота, серебра, мѣди и другихъ рудъ. См. 2еггепег, Егсікишіе
сіев Соиѵегн. Регш. 8. 406.
Большими пособниками въ рудокопствѣ были для Петра В.
славный кузнецъ Никита Демидовъ, родоначальникъ большой
Фамиліи Демидовыхъ, посѣдателей Тагнля, самой богатѣйшей ру-
докопной области въ Уральскихъ горахъ, и нѣмецъ Геннингъ.
Никита Демидовъ получилъ отъ Петра В. въ 1702, нждевеніемъ
правительства созданный желѣзный заводъ (ЕівепЬийепѵѵегк) Не-
вяискъ, самый древнѣйшій заводъ, и построилъ еще за жизни упо-
мянутаго царя 10 желѣзныхъ заводовъ. См. дѣльное сочиненіе
Р. Віііег ѵ. Тпгпег: Впввіапйв Мопіап-Іийивігіе, іпвЬевошІеге йеввеи
Еівепѵгевеп, Ьрг§. 1871.
Въ 1700 году съ барабаннымъ боемъ объявлено было Пе-
тромъ I. на всѣхъ улицахъ и площадяхъ повелѣніе сняти рус-
8
9
ское платье и одѣти нѣмецкое всѣмъ служилымъ и город-
скимъ людямъ.
Въ 1700 г. всѣмъ питейнымъ дѣломъ въ Россіи завѣдываютъ
бурмистры, которымъ приказываютъ, чтобъ частные виноку-
ренные заводы были описаны, и у тѣхъ, кто куритъ вино безъ
указовъ, отписывать винокурни въ казну. Бурмистры выбирались
цѣлымъ городомъ и считались земскими, — въ отпискахъ своихъ
къ государю называли себе не иначе, якъ холопами, и вотъ
имъ посланъ былъ указъ: „какъ смѣете вы писаться холопами,
тогда какъ напередъ сего писались сиротами, и кто послѣ
згого будетъ писаться холопомъ, того будемъ бить нещадно.
Пол. Собр. Зак. 1816. 1819. И. Прыжовъ истор. кабак. въ Рос-
сіи стр. 247.
Первые русскіе матросы числомъ 504 въ Россіи, но уже въ
1711 году Азовская Флота числила 32 кораблей съ 1117 орудіями
и 10.060 воинами.
Начало сѣверной войны.
Битва при Нарвѣ октябр. 19 ст. с.
Патріархъ Московскій Адріанъ скончался 15 Октября. Послѣ
кончины его выборъ новаго патріарха былъ остановленъ, и духо-
внымъ приказомъ Импер. Петра I. повелѣло завѣдовати блюсти-
телю патріаршаго престола, митрополиту Рязанскому, СтвФану
Яворскому, съ тѣмъ, чтобы онъ о важныхъ дѣлахъ доносилъ
прежде всего ему, и безъ совѣта съ другими архіереями ничего
не предпринималъ, а патріаршіе и монастырскіе приказы отданы
въ управленіе боярину Мусину-Пушкину: однако къ актамъ при-
кладывалась печать послѣдняго патріарха до самого учрежденія
Духовного коллегіума въ 1721 году. Первый Патріархъ сталъ въ
Москвѣ 1589 Января 26.
Сеи уписъ албо помяникъ, обители св. монастыря Зава-
ловского храму Рождества пресв. Богородици, и святого іерарха
Христова Николая. За державы ясиевельможного его милости пана
Станислава Яблоновского, гетмана великого кор. Пол., и за паио-
ваніемъ вельможно его милости пана, П. Александра Яблонбв-
ского Хоронжого Бел. Корой. Польского н ей милости П. ѲеоФили.
За стараніемъ въ іеромонасехъ пречест. господина отца Сильве-
стра Тарасовича, па той часъ игумена вижъ моиован. Заваловско-
го. Року Бож. мѣсяця Аппо Бошіпі 1700. — Писанъ въ листь,
мѣститъ въ себѣ общую службу святымъ и житія святыхъ за мѣ-
сяцъ Іюнь, неполный. Здѣсь находится „поминаніе вельможной
Еи милости паній Юстнны з Пацаровъ Свѣстельницкой
Столниковой Кремянецкой." Сберегается въ приходской
библіотецѣ села Зарваницы, Теребовельского деканата.
Въ томъ году напечатанъ на толстомъ атласѣ Аитиминзіоиъ
съ иадписомъ: Божественный олтарь господа Бога спаса иашего
Іисуса Христа освященъ благодатію всевышняго и животворящого
духа рукодѣйственъ же и благословенъ православнымъ игуме-
номъ монастыря Терехтемеровского и Каиевского кѵръ Захарію,
въ еже на иемъ священнодѣйствовати божествеи. литургію въ
Храмѣ (нечетко написано). Въ серединѣ антимнинса изображеніе
Креста съ лицами святыхъ. Ниже чтется: Се же бысть при дер-
жавѣ царя и вел. киязя Петра Алексѣевича... благословеніемъ...
Варлаама архіеп. митроп. кіевского въ лѣто отъ рождества
Въ иеже опустѣлый черезъ полпятаста престолъ Переяславской
отновленъ, построенъ, наданъ и украшенъ всѣмъ коштомъ Ясне
Вельмож. Е. М. пана Іоанна Мазепы гетмана и кавалера войскъ
Его Цар. пресвѣт. Вел. Запорожскихъ. — Сберегается въ церквѣ
св. Николая въ Бучачѣ.
Въ томъ году напечатанъ въ Львовѣ въ первый разъ И р м о-
логій нотный, 4-і-446-|-24 всего 474 страницы, счетъ ихъ ввер-
ху, а внизу помѣта по тетрядамъ (коихъ 119) въ 2-ю долю листа.
Изображеніе Св. Іоанна Дамаскина и 12 небольшихъ картинъ, рѣ-
занныхъ на деревѣ, рѣзалъ инокъ Никодимъ. Заглавіе: „Ирмоло-
гій, си есть Осмогласникъ, отъ старыхъ рукописанныхъ екзем-
плярей исправленный, благочиннаго же ради пѣнія церковнаго
трудолюбіемъ иноковъ общежительныя обители Св. Великомуче-
ника Георгія въ катедрѣ епископской Львовской, иовотипомъ из-
данный. Року Божію 1700 года, мѣсяца Октомврія въ 9 день.“ Въ
началѣ: „Пролегоменомъ къ благоразумному церковнику, отъ Іо-
сифа Скольскаго, игумена Георгіевского монастыря. “ Особенно лю-
бопытно послѣсловіе типографа, инока Іосифа Городецкого о стран-
ствованіяхъ его на Востоцѣ.
Краткое собраніе Льва Миротворца, августѣйшаго греч. Ке-
саря, показующее дѣлъ воинскихъ обученіе, съ приложеніемъ
краткаго собранія съ книги СтаровольскагсТ и отъ разныхъ
лѣтописцевъ и многихъ царей, князей и храбрыхъ гетмановъ и
войновъ о дѣлѣ воинственномъ; отъ латинскаго языка на словено-
россійскій достовѣрнѣ переведено, по указу государя Петра Вели-
каго, Іліею Копіевскимъ; Амстердамъ, въ друкарнѣ Ивана Андре-
ева Тесинга, 1700 года, Гепваря 1 дня въ 8° 3. лис. 151 стр. и 4 лис.
Съ 1700 года, извѣстный библіотекарь духовной типографіи,
Василій Кипріановъ, съ помощію учениковъ своихъ, началъ
11
10
вырѣзывать и издавать разныя географическія карты, переводя
оныя съ иностранныхъ языковъ, подъ руководствомъ генерала
Фельдцехмейстера Брюса; а въ 1709 году вырѣзалъ и напечаталъ
онъ на(деревянныхъ доскахъ такъ называемый Брюсовъ Ка-
лендарь. Сопиковъ I. СХХѴП.
Грамматика латинская изд. бѣлорусомъ И. Копіевичемъ въ
Амстердамѣ въ 8-ку 12. л. 471. стр. и 4 л. Копіевичъ былъ пасто-
ромъ въ Амстердамѣ; его пригласили въ Россію для перевода и
сочиненія учебниковъ для русского юношества.
Номенкляторъ (Лексиконъ) на рус. лат. и иѣм. языкахъ —
напеч. въ Амстердамѣ въ 8-ку 127 стр. Такій же Номенкляторъ
напеч. въ томъ году съ прибавленіемъ голандскаго языка.
Слава торжествъ Петра I., изд. И. Копіевичъ въ Амстердамѣ,
въ 4-ку 32 стр. а 1 гравюра.
Притчи Езоповы, и при томъ Гомера стихотворца гре-
ческаго жабъ и мышей бой, или брань; переводъ Ильи Ко-
піевскаго; на русск. и латин. языкахъ. Амстердамъ 1700 — въ 12
долю 1 л. 149 и 41 стр.
Молитва Господня „Отче Нашъ“ на сто языковъ переведен-
ная. Лондонъ 1700 въ 4-ку.
Апологія соч. Димитріи митр. Ростовского напеч. въ Черни-
говѣ. въ 4-ку 20 л.
Зерцало грѣшнаго. Картина гравир. на мѣди на большомъ
складномъ листѣ безъ озн. года въ Амстердамѣ около 1700 г.
Житіе вел. кн. Владиміра Кіевского напеч. вѣроятно въ
Уневскомъ монастырѣ, а не въ Кіевѣ въ 4-ку 12 л. въ моемъ
посѣданін.
±гта±.
Января 31 с. с. Смерть Обидовского въ Псковѣ. См. 1700.
Полковникъ Черниговскій Ефимъ Лизогубъ съ полкомъ хо-
дилъ подъ Орѣшокъ съ генераломъ Петромъ Апраксинымъ, иа
рѣкѣ Ижерѣ, збили генерала Шведского. Бѣлозер. юж. лѣт.
стр. 88.
Тотъ же Лизогубъ подъ Нарву ходилъ и зимовалъ въ Пеще-
рахъ Псковскихъ и Шведовъ отъ Пещеръ отбилъ. Тамъ же.
Мартъ. Буджакскіе Татары хотятъ вступити въ подданство
Петра В.
Апрѣля 8. Пріѣздъ дьяка Михайлова къ Мазепѣ. Запорожцы
разъоряютъ Великорусскія деревни. Боруховичъ идетъ въ Ли-
ФЛЯНДІЮ.
Мазепа выступаетъ противъ Шведовъ и потомъ возвращается
изъ Могилева въ Батуринъ для мятежа, сдѣланного Самусемъ и
Палѣемъ, передаетъ начальство наказн. гетману Даніилу Апостолу.
Въ томъ году прошло россійское и гетманское войско до Ми-
китина Рога для созиданія крѣпости около Камянного За-
тону; по той причинѣ Запорозцы стали царю жаловатись, что они
уже теперь „терпятъ шкоду и неправды въ вольностяхъ, здобы-
чахъ и промыслахъ." Костомарова Мазепа. Тогда россійское вой-
ско соотвѣтно Карловецкому договору разрушило сѣчовые городки
по Днѣпру, и вмѣсто того основало Камянно-Затонскій городокъ,
такъ ненавистный Запорожцамъ.
Курфиршество Пруссіи сдѣлано королевствомъ.
Дорожнета хлѣба великая на Украинѣ. Бѣлозер. юж. русск.
Лѣтоп. стр. 88.
Епископъ Львовскій Іосифъ Шумлянскій, Львовъ 25 Января,
пишетъ къ гетману Яиу Яблоновскому каштел. Краковск. гетману
великому, Старостѣ Львовскому съ извѣщеніемъ о принятіи имъ
Уніи и съ прошеніемъ представительства его за священника, нака-
занною жестоко палками по приказу старосты Даниловича: Оо-
повг§ (пишетъ онъ) рггу іуш вігавгпу кгушіпаі і §ѵа!і каріапа
ипііа ше^о, кібгѵ реграігаѵіі ЛМрап Ііапііо'ѵѵісг віаговіа Вогескі
ѵ йоЬгасЬ шаікі вкоіеу, ѵѵ МаІусЬ ПгіейиввусасЬ... IV ваше вѵ/щіа
Вохе^о Кагойгепіа гизкісЬ вхѵіцѣ, г шаіеу рггусгупу игайопу Іш. р.
віаговіа Вогескі па Ьгасщ гойяопф каріапа МаІусЬ Бзіейивгус, ро-
віаі йо сегккі Іийгі вѵоісЬ і ой оііагга каріапа віакащсе^о па се-
ІеЬгасуф рогѵас кагаі; а йо йѵоги гаргокайзопепш іеших каріа-
по\ѵі йас кагаі віо кцб'ѵѵ; гаѵоіаі роіеш: „а Ьгасіа Іе§о рора ё^гіе
в§>?“ ойрохѵіейгіеіі сгеіасіг, йе к сегкугі говіаіі і гашкпеіі ві§. .ІМрап
віаговіа Вогескі, крайвгу ваш па когііа, г Іийгті вѵгоіеті, сегкіеѵ
^іекігаші кагаі оіѵоггус. Опі піеЪой§іа вкгуіі ві<2 йо оііагга; исЬѵу-
ёічгвгу ві§ оііагга вѵщіе^о, тііовіегйгіа ѵгоіаіі. Вег геврекіи іейу
сагвкіеті йггѵіаті крайівзу, г оііагга Рапвкіе^о ѵвгувіко гггисі-
нгвгу, ѵепегаЬіІе па гіешіе гогвураквгу (Ьоггепйит!) вкаѵоіпа сге-
Іайй, апі па вѵ. Вакгатепі піе геврекіоѵаѵгагу, кіекіа іусЬ Іийзі, по-
§аіпі йеріаіа; дггѵіаті сагвкіеті ѵѵуѵѵіеквгу, гаЬцаІ^ у га итагІусЬ
роггисіѵгвгу, сгітіпаі іеп вкопсгуіі іп ргаевепііа вате^о -іт. рапа
віаговіу Вогескіе^о. Црпищ ві§ іейу вгІасЬіа сігіейгіса іусЬйе-іо Ма-
ІусЬ Ргіейивгус; До Йуйасгока йіа ргоіевіасуі у оЬйиксуі іайд,: піе
12
13
кахапо ргхуз'тоѵас апі ргоіевіасуі апі оЬйиксуі, Діа гасіеу, йе йтрап
коіе&аі іакіе тгесху хгоЬіІ. Ргхукіехіопу іейу іи йо Ілѵогѵа каріап,
Кагаіет, ргаѳѵіа ргоіевіаііопе сопіга оЯісіит Йуйасхоѵіепве, исхупіс
ргоіевіасуі, харівас оЬДиксу^, і іо піевхсх^віітѵе іасіит УѴМовсі шетс
шііовсігѵети ЦоЬгойгіе^оѵгі, іако ргоіекіоготѵі, рапи і СоЬгойхіеіотѵі
ІТпіеу 8ѵг., йопіевс, со ъ іут схупіс йаіеу. Йейиі гайхф ЛИ. Рапа...
Йо ТгуЬипаІи, а<1 ге]евігшп Агіапівті, о іаколѵу §\та!і каріапа ипііа
у сегкѵгі 8ѵгіфеу; йгийху аЬу іецотовс хідДх агсуЬівкир Ілѵогѵвкі
ехсотипікоѵас ^ѵѵаііоѵпікбчѵ кахаі, рговіс. X схут гѵвх.узікіт гесиг-
го Йо рапзкіеу ѴѴМовсі іпсцо шііовстецо ІІоЬгойгіеіа гайу у рап-
вкіеу ргоіексуі і йо йсЬ хі^йха Кипсіивха о іутйе рівхе. Хтііи] ві§,
ВоЬгойхіеіп, ай йпет рѳгеатив. Схе^о іи йівипіопе пі^йу піе сіег-
ріаіо йисЬошепвітѵо, іегах іп вапсіа сіегріс тиві Бпіопе; а тпіе
вегсе кгаіе ві§, у па іакоѵге раігх^с Ьехргаѵіа итіегас Ьех схавч
пшехр. Подлинникъ сберегается въ архивѣ Львовского магистрата
Н-ръ 487. См. 8ирр1ет. ай Ызіог. Кпввіае Мониш. Реігороіі 1848
ц. ьххх.
IV іут токи та^івігаі тіе^зкі Еѵоѵѵвкі Еивіпбѵг ипіібѵ кгаѵ-
сбте ай асііѵііаіет сесіітівігхоѵвіѵга, ргхуривсй рохѵоііхѵвху аііег-
паіе х Роіакаті і Хіетсаті. Кві^а Йгіе]бѵг кіавхіоги 8. Опийе^о
накопи 8. Вахуіе^о гѵе Ьтѵоѵіе — Раті^ікі Ьіві. Ь. Хіеііпвкі Ьн-бн
1841 віг. 93.
Львовское Ставронигійское братство было въ томъ году ко-
ролевскою грамотою освобождено отъ зависимости Львовскому
епископу, но при томъ епископъ I. Шумлянскій не переставалъ
гонити Львовское Ставроп, братство. Такъ теперь въ мѣсяцѣ Мартѣ
Семенъ Палѣй, козацкій полковникъ, писалъ къ гетману Мазепѣ:
„въ неделю Мытаря и Фарисея во Львовѣ служилъ обѣдню Шум-
лянскій въ латинской каѳедрѣ, а въ неделю блуднаго сына слу-
жили обѣдню въ церкви городской ксендзъ арцибискупъ съ пѣв-
чими безъ органовъ; проповѣдь сказывалъ священникъ Благовѣ-
щенскій, послѣ евангелія, на русскомъ языцѣ, а другую іезуитъ
Голимовскій, послѣ обѣдни, на польскомъ языцѣ. Принуждали
всѣхъ мастеровъ русскихъ крестъ цѣловати и подписыватися иа
Унію; русскимъ благочестивымъ попамъ насильства другого ие
дѣлаютъ, только Клемента, папу римского, на ектеніяхъ поминати
велятъ... С. Соловьева Истор. Росс. XV. стр. 10.
Кіевскіе академики освобождаются отъ свѣтекого судопроиз-
водства 27. Сентября.
Депутаты Львовского Ставропигійского братства въ началѣ
сего года удостоились вниманія короля Августа въ Варшавѣ, ко-
торый оскорбленъ дерзостью епископа I. Шумлянского, завладнув-
шого насиліемъ братскую Богородично - Успенскую Церковь, из-
далъ 14 Февраля приказъ старостѣ Адаму Сѣнявскому, яко своему
комисару, изслѣдовати самоуправства епископа и обидъ нанесен-
ныхъ Ставропигіи, Успенскую церковь и монастыръ Св. Онуфрея
отняти отъ епископа, что все исполнилъ староста, н поручилъ ма-
гистрату защищати братство противъ епископа. Между тѣмъ епи-
скопъ Шумлянскій старался всякими способами приклонити себѣ
нѣкоторыхъ членовъ братства, для дѣйствія за-одно съ ними, и
даже издалъ письменное изъявленіе, будто нѣкоторые члены брат-
ства приступили къ Уніи, что однако не соглашалось съ истиною,
но тѣмъ способомъ покушался епископъ посѣяти несогласіе между
братскими членами. Братство исполненіемъ королевского приказа
освободившись отъ насилія епископа, въ благодарность Богу поло-
жило при Святоонуфрейскомъ монастырѣ основаніе каменной ч а-
совни во имя св. Трой цы, однако оконченной и посвященной
1704 года. Ставроп. Лѣтоп.
Сіетепв рара XI. сопсезвіі йиЬіІеит цепегаіе, ^угоѵісіепві
Іосо Йіе 23 БесетЬгів ай циаіиог тепзев ай іпзіапііат Меігороіі-
іапі сит оЫіцаііопе иі циаіиог Ессіевіае ѵівііепіиг.
Ріевіакоѵіе рго йергаейаііопе Вогипепвів Ессіевіае ехсотти-
пісепіиг а Ьеопе Еаі^вкі Меігороіііапо, вей ехсоттинісаііопет ех-
еиісапі, геііціовоз соисиііипі, ргоіпйе а Сопвіапііпо Виікак геііціово
сарііиг ргітоцепііив Йоагіпев еі ай ІгіЬипаІ йисііиг, іп цио ровіеа
піѣіі еѵісіит ргаеіег циат циой ессіевіа асЦийісагеіиг Вавіііапів,
йе йатпів ѵего іпиптегіз пиііа йесівіо. Рукоп. митр. А. Кишки.
„Дѣялося у Ищковѣ за духовного отца Назаріа, за короля
Августа Саса за панства пана Трнсцѣнского писаря Требувель-
ского-куплеио напрестольное Евангеліе, изд. Львов. 1690 г., до
храму Св. Михаила архнетр. и Св. Антонія въ селѣ Ищковѣ дек.
Теребовельского, по записцѣ на упомянутомъ Евангеліи. Въ томъ
селѣ надъ ставбмъ находятся земляные валы древняго замчиска;
здѣсь находилась церковь Св. Антонія, замковою названа.
Гегіа весипйа апіе Гевіит 8. Місііаеіія АгсЬап. іп савіго Рге-
ШІ8ІІСП8І Сарііиіит ессіевіае саіііейгаіів Ргетізііепвіз сопіга виЬйііов
ѴГаІаѵіепвев іп ео циой ірзі іп виЬтіпізігапйів ргоѵепііЬиз рго гере-
гаііопе ессіевіае саіЬейгаІів еі сарііиіагішп визіепіаііопе зіпі геГга-
сіагіі ргоіевіаіиг. Современ. офиц. актъ.
Учреждено въ Россіи монастырскій приказъ для
устраненія злоупотребленій, вкравшихся въ монастырскую жизнь.
Вскорѣ запрещено было постригати кого бы ни было безъ цар-
15
14; ------
скоро указа. Съ изданіемъ Духовнаго регламента (1721) опредѣ-
лено возрастъ, ранѣе котораго нельзя постригатиея, для мужчинъ
30 лѣтъ, для женщинъ 50. Всякому постриженію долженъ пред-
шествовати трехлѣтній искусъ или послушничеетво.
Букварь (треязычный) на Славенскомъ, Греческомъ и Ла-
тинскомъ языкахъ, съ приложеніемъ многихъ полезныхъ статей;
сочиненный Московской типографіи справщикомъ Ѳеодоромъ По-
ликарповымъ. Напечатанъ повелѣніемъ импер. Петра В. съ
лицевыми Фигурами. Москва 1701 г. въ 4 д. л. 1. 8. 1. 121. 17 лис.,
сверхъ того 7 лис. изобр. Сопиковъ I. Н-ръ 172. См. 1704 г.
Ефрема Сирина разныя поучительныя слова новаго изда-
нія, съ нѣкоторыми вновь переведенными поученіями и со книгою
преподоб. Авва Дороѳея трудами Богодара*). Москва 1701 г.
въ листъ. 1. 5. 6. 518. 1 и 126 лис. Изобр. св. Ефрема рѣз. на
деревѣ.
Книга, учащая морскаго плаванія, соч. Аврамъ де ГраФЪ,
юже по указу Петра Великаго отъ латинскаго языка переведе на
Славенороссійскій Илья Копіевскій, въ Амстердамѣ, у Авраама
Бремана, въ 1701 г. въ 4-ку 6 лис. и 111 стр.
Сказаніе о церкви Печерской, Кіевской — Кіевъ 4° 38 л.
Сказаніе Іеронима объ Іудѣ предателѣ, безъ означ. мѣста и
года, издано въ Кіетѣ около 1701 г. (по Строеву около 1698 г.)
въ 4-ку.
1702.
Января 1 (с. ст.) Апостолъ участвуетъ въ битвѣ ЭрестФер-
ской подъ начальствомъ Шереметьева. Мазепа выступаетъ про-
тивъ Шведовъ къ Быхову и возвращается въ Батуринъ, передавъ
начальство Михаилу Миклашевскому стародуб. полковнику. Ми-
клашевскій и Горленко камандуютъ подъ Быковымъ. Бунтъ За-
порожцевъ. Самусъ беретъ Богуславъ, Корсунь, Немировъ и Бер-
дичевъ. Палій беретъ Бѣлу-Церковь. Польская шляхта и евреи
вырѣзаны, призвано простонародье къ оружью.
Василій Бурковскій, обозиый генеральный козацкій, Марта 4
числа умре; похованъ въ мрю Елецкомъ Чернѣговскомъ, похованъ
въ папертѣ, по правомъ боцѣ. Бѣлозерскій южн. лѣт. 42. Родъ
Борковскихъ проживаетъ еще опольщившись на Галицкой Руси.
*) Надобно думать, извѣстнаго справщика Ѳеодора Поликарпова, ибо
греч. Ѳеодоръ на русскомъ значить Богодаръ. Сопиковъ I. Н-ръ 356 примѣч.
Другій бунты, то есть Марсъ. См. 1668 г.
Козаки съ Москвою подъ Ригу вышли, и война зъ ІІІведомъ
зачалася. Лѣтопись Солотвинская въ моемъ посѣданіи.
Короля Шведского Поляки въ Польщу впровадили. Лѣтопис-
ная записка на метрикальиой книзѣ въ Товстенкомъ Гусятинского
деканата, подъ заглавіемъ: Реестръ всѣхъ прежныхъ речій що, ся
данныхъ вѣковъ дѣяли. Начинается съ 1648 годомъ когда „Перша
Козачина була.“ Въ 1702 году Шведы 19 Іюля побѣдили подъ
Клишовомъ и потомъ взяли городъ Краковъ.
В. Р. 1702 шіеещса Ма;а рой сгав иіеІопусЬ юѵі^іек рошаг піе-
Ьозгсгук Дггу рап Йигакоѵгзкі іохѵсгу Йуіотігзкі, лѵ Расукоте (коло
Болехова, гдѣ построилъ каменную монастырскую церковь) ро-
§ггеЬ. Записка на книзѣ Маргаритъ изд. Острожск. находящейся
въ Пациковѣ.
(Въ монастырѣ Подгорецко - Плѣсницкомъ при источницѣ)
брама побудованная и на той же брамѣ церковь св, Онуфрія со-
оружена въ самый день его мѣсяця Іюня посвящена, соизволе-
ніемъ ІосиФа Шумлянского епископа грамотою изданною въ Львовѣ
1702 мѣсяця Мая. Синопсисъ Подгорец. монастыря, стр. 52.
Року божого афк, впала зима была предъ Св. Михаиломъ на
двѣ недѣли, и гибла южь не была иа всю зиму ажь впала въ пя-
токъ на соботу Лазареву велика, не можь было збродити. На той
часъ былъ паномъ панъ Гумницкій трималъ Терновци безъ за-
ставы. Записка на Прологѣ писан. 1632 г. для Терновецкой цер-
кви Св. Иліи, въ библ. епископск. собора въ Перемышли Н. Ь. 1. Е. 6.
Народная пѣснь воспѣваетъ возстаніе Козаковъ, со-
бравшихся въ Немировѣ. Эта пѣснь начинается словами: „Жартъ
непотребный въ семъ сотъ второмъ стался: Людъ свывольный до
купы зебрался...“ н проч. Я. Головацкій, нар. нѣенп I. 33.
Народная пѣснь упоминаетъ о борьбѣ козака Абазина съ
Поляками. Она начинается словами: „Ой закурила, затопила сы-
рыми дровами, Ой нема жь мого Абазина съ чорными бровами...11
и проч. А. Головацкій, нар. пѣсни I. 12.
Больше десяти Фамилій шляхетско-русскихъ, подчинившись
епископу Іосифу Шумлянскому, и признавая главенство римского
Папы, измѣнивъ греческо-словенскому обряду перешли въ латин-
скій обрядъ.
Ставропигійское братство каждогодно давало епископу I.
Шумлянскому 2000 злотыхъ, то въ видѣ подарка или займа, но
когда сей епископъ принялъ Унію, отказало упомянутое братство
въ такомъ даткѣ, и теперь Самусь Ивановичъ предводитель коза-
16
17
ковъ сталъ невѣжливо поступати съ Уніятами, для того самъ еви-
скопъ Шумлянскій опасаясь тогоже пребывалъ въ Львовѣ, тѣмъ
больше, что покровитель тогоже гетманъ Станиславъ Яблоиовскій
скончался. Ставроп. Лѣтоп.
В. 9. Аргііів сопвесгаіив еві іп ерізсорит Ьисеогіепвет Піопі-
віив 2аЬокгаускі, агсЬітапйгііа Оѵѵгисепвів (еіві ѵего ргаесеззегаі
всЬізшаіісив АіЬапавіив Бгшпіапвкі) а Ьеопе 2аІдвкі Меігороіііа,
Ѵіайітігіае (въ каѳедральной церквѣ), ргаевепБЬив Сопвіапііпо 2а-
Ідвкі Поѵю^гойепаі виссатегагіо, Ггапсізсо Роіоскі сарііапео Охѵги-
сепві, Айато Оіігаг йарііѳго ѴоіЬупіае, Сеог^іо Саарііс йаріГего 0-
ѵгисепві, Зіапівіао ЬіпіетѵвкіКуоѵіепві, Реіго УѴо]’паго\ѵвкі Оѵѵгисепві
ѵепаіогіЬив, еі аііів тиііів ех віаіи ваесиіагі; е віаіи ѵего ессіевіавіісо
Бісоіао ОЬогвкі огйіпів Ргаейісаіогит ргоѵіпоіаІі, Ідпаііо Коѵѵпаскі
Ьисеогіепві Ргіоге, ТЬота Могйгіапоуѵвкі Ѵіайітігіепві Ргіоге. —Віе
9 Аргііів Гогтаіиг ргосеввив Віопівіі 2аЬокггускі агсЬітапйгіІае
Онтисепзі рго ерівсораіи Ьисеогіепві, а Ьеопе 2а1двкі Меігороіііапо.
Тевіев Гиегипі Ѵіайішігіае Аіехапйег Коззакоѵ/вкі йарііег СгегпіЬо-
ѵіепвів, ЛасоЬиз ВаЬгупоѵѵвкі ігіЬипив Оѵѵгисепвів поіагіив Савігепвів
Кцоѵіепвів. ОЬ|есіиш еві еі Коша: 1. диой еві Ьі^агаиз. Кевр.
Евве ве йіврепзаіит а Ьщашіа диашѵів Ьос еввеі поп геаіів а ЛоверЬо
Біодка (Біуііа?) аісЬіерівсоро Могатоговіепві ]ивви Сопвіапііпороіі-
іапі РаігіагсЬае. 2. іе йги^Ц РЧІ^І йопе (сит весипйа ихоге сопѵі-
хіі). Кевр. Еаівит евве. Ѵійиат ЬаЬиіі, диопіат аііеіі Гасіа готаиі
гііиз пирвіі. 3. Ьаісив еві рготоіив. Ііевр. ве евве рготоіит ргішо
ай шопасЬит, йеіпйе ай йіасопаіит еі ргевЬуіегаіит, іапйет ай
ерівсораіит, диой еі сит ІѴіппісііз Гасіит. 4. аЬ ерівсоро всЬівтаіісо
егйіпаіив еві іп ргевЬуіегит. Кевр. Ѵегит евве, диаіепив егаі всЬів-
таіісив. 5. а всЬівтаіісо еві Ьепейісіив іп агсЬітапйгііаш Оѵгисеп-
вет, еі іп Ьос віаіи огйіпаѵіі іп йіасопов. Кевр.: Ѵегит евве, еві
епіт сапоп ровве іп ргоргіо топавіегіо Йегі (диой іатеп ѵеге Гаі-
вит еві) огйіпаііопев йіасопогит рег агсЬітапйгііаш. 6. гесеріі Гги-
сіив ех ерівсораіи. Кевр.: Ѵегит евве, диіа еві еіесіив а сіего Сарі-
іиіо еі поЬіІіЬив, диіа ЬаЬеіиг ргіѵііе^ит а Лоаппе III. еі Аи^ивіо II.,
еі диіа ЬаЬиіі Ьапс Гасиііаіет а Вагіаато Лавіпвкі Меігороіііапо
всЬівтаіісо, еі диі йе Ьопів виів рго іпветіпаііопе ргаейіогит ерів-
сораіив еі рго аііів песеввііаііЬив ай 50 тііііа ехрепйіі. Пейіі Ьаес
гевропва тапи виа виЬвсгіріа ірве Ыопізіиз Ѵіайітігіае йіе 7 ГеЬг.
сит айЬис еввеі потіпаіив. Рукоп. миір. Л. Кишки. Ратщі кі Ьівіог.
Ь. 2іе1іпвкіе$о, Ьѵѵоуѵ 1841 стр. 93.
Померъ Антоній Жолковскій епископъ Перемыскій, который
съ 1698 года сталъ иеуніатскимъ епископомъ въ Псремьппли ;
ему послѣдовалъ Георгій Винницкій. Памятники IV. отдѣленіе I.
стр. 131—132.
Въ Россіи упало затворничество женщинъ; оно было ко-
нечно слѣдствіемъ грубости нравовъ, при которой женщина не могла
быти безопасною отъ оскорбленія всякаго рода. Еще въ 1702 г.
послѣдовало распоряженіе, чтобы браки никогда не заключались
безъ обоюднаго согласія вступающихъ въ супружество.
Въ указѣ съ 1702 года, о вызовѣ иностранцевъ въ Россію,
находятся,слѣдующія замѣчательныя слова: „... Мы по дарованной
намъ отъ Всевышняго власти, совѣсти человѣческой приневоливать
не желаемъ и охотно предоставляемъ каждому христіанину на
его отвѣтственность пещись о блаженствѣ души своей. И такъ мы
крѣпко того станемъ смотрѣть, чтобы по прежнему обычаю никто
какъ въ своемъ публичномъ, такъ и частномъ богослуженіи обез-
покоенъ не былъ, но при ономъ содержалъ н противу всякого по-
мѣшательства защищенъ былъ." Пол. Собр. Зак. IV. Н-ръ 1908.
Петръ В. долго снисходительно относился къ раскольникамъ, го-
воря : „Если они честные, работящіе люди, то пусть вѣруютъ во что
хотятъ; если ихъ нельзя обратити разсудкомъ, то конечно не по-
собитъ ни огонь, ни мечъ; а мучениками за глупость быти — но
они той чести не достойны, нн странѣ прибыли отъ того ие бу-
детъ." Но когда расколъ сталъ усиловатися и раскольники оказа-
лись злѣйшими врагами преобразованія, нроповѣдывали появленіе
въ царѣ антихриста, толпами удалялись въ лѣса и пустыни, укло-
нялись отъ службы и труда, тогда приняты мѣры противъ ихъ
розмиожеиія, мало помалу повели къ преслѣдованіямъ, пыткамъ
и казнямъ.
Импер. Петръ В. съ 1702 года началъ жаловать Саккоса-
ми архіепископовъ н епископовъ; а потомъ указалъ и всѣмъ рос-
сійскимъ архіереямъ чинить посвященіе, вмѣсто фслопя въ Сак-
косы ; чѣмъ и до нынѣ россійскіе іерархи благо украшаются. Ис-
торія росс. іерархіи I. стр. 352. Димитрій Хоматинъ архіеп. Бол-
гарскій, имѣвшій въ XII вѣкѣ въ отвѣтѣ: „Саккосъ свое употре-
бленіе имѣетъ въ однихъ только трехъ всего лѣта знаменитыхъ
Господскихъ праздникахъ; т. е.. въ великую недѣлю Пасхи, въ
Пятдесятиицу и на Рождество Христово.
Патерикъ Печерскій — Кіевъ. 13, 273, 15 л.
Руно орошеннное (описаніе чудесъ преев. Богородицы
Черниговской) издан. В. Крижановичъ Малорусъ. — Чернѣговъ.
4° 5, 107 л.
2
18
19
Вѣнецъ молитвъ седмичныхъ напечатано въ Кіевѣ въ 16-ю
долю л. 37 л.
ОЬгона шопавіега ХѴіІепвкіедо сегкѵгі ргхепаувѵѵщівгеу Тгоусу,
у гпреіпа іпГогіпасуа рггег 00. Вагуііапок ѴѴіІепнкісЬ ииіібѵѵ рггу
іеуге сегкѵѵі говіа^сусЬ — безъ мѣста печати (1702) іп &1.
Прологъ полный годъ въ 2-хъ частяхъ. Москва Гоі. 840, 16,
812 и 17 л.
Святцы, или календарь, содержащій совершенное провѣіца-
ніе дній и затмѣній солнечныхъ и лунныхъ, по изъясненію по-
длинному, съ возведеніемъ полюса, къ московскому краю со-
гласующему. Амстердамъ 1702 въ 8. Въ началѣ сей книжки на-
печатана грамота, данная Петромъ В. Амстердамскому типограФ-
чику Ивану Тесенгу на напечатаніе и продажу Русскихъ книгъ
и картъ. Москва 1700 года Февраля 10. Оно напечат. въ Сопиковѣ
V. Н-ръ 13153. Тамже чтется: позволили ему въ томъ городе
Амстердаме печатать земные и морские картины, и чертежи, и
листы и персоны и математические и архитектурские і городо-
строительные и всякие ратные и художественные книги на сло-
венскомъ и на латинскомъ языке, в мѣсте тако и словенскимъ и
галанскимъ (голандскимъ) языкомъ по особну отъ чегобъ нашего
царского величества подданные, много службы и прибытка, могли
получити и обучатися, во всякихъ художествахъ и вѣденіяхъ...
кромѣ церковныхъ Словенскихъ греческаго языка книгъ...
Царство мира, идолослуженіемъ разоренное, исповѣда-
ніемъ же проповѣди св. апостола Петра, государя Петра Алескѣ-
евича, возстановленное, въ день же его торжественный дѣйствіемъ
благородныхъ отроковъ, въ Славено-Латинскихъ Аѳинахъ, во градѣ
Москвѣ представленное, въ 10 явленіяхъ состоящее; Москва 1702.
ІОрналь или поденная роспись объ осадѣ Нотебурга. Москва
въ 4-ку.
І'Т'ОСЭ.
Мазепа Кавалеръ Бѣлаго Орла. Петръ В. посредничитъ между
Польщею и Самусемъ и Палѣемъ, но послѣдніе не повинуются.
Въ Закарпатской Руси бурится народъ подъ предводитель-
ствомъ Іоанна Шугая по причинѣ введенія церковной Уніи, но
покоренъ викаріемъ Іосифомъ Годермарскимъ, который слѣдую-
щаго года императоромъ Леопольдомъ нареченъ епископомъ, од-
нако не признанъ римскимъ Папою.
Велкиій государь царъ Петръ Алексѣевичъ царствующій
градъ Санктъ Петербургъ заложилъ (16 и 17 Мая с. с.) и началъ
строить. Бѣлозерскій юж. рус. Лѣт. 88. Положено основаніе къ
крѣпости надъ р. Невою.
Изданіе первыхъ РусскихъВѢ до м остей въ Москвѣ, цер-
ковнымъ шрифтомъ, Января 2. въ 8-ку 39 Н-ры.
Ляхн на Вкрайнѣ людей рубали. Лѣтописная записка на ме-
трик. книзѣ въ Товстенькомъ.
Шведы въ Якубовичахъ подъ Люблиномъ и въ Люблинѣ. Со-
временная записка на одномъ листѣ, въ моемъ посѣданіи.
Року божого а\Рг слоице мѣнилося. И того року Москва плюн-
дровала по усѣй Польщи, а дорожнѣ не было; жита маця по зо-
лотыхъ <зі; шпона по кд; овесъ по пять золотыхъ; а волѣвъ пара
по золотыхъ кі; корова добра по золотыхъ 5. Апостолъ изд. въ
Львовѣ 1572 въ селѣ Тисовѣ близъ Болехова Стрыйского окруха.
Июль мѣсяцъ небесный насталъ въ пятокъ; іюня 5 числа,
и заразъ въ неделю о полудню, 7 числа тогоже мѣсяца, на небѣ
видѣнный былъ и двѣ звизды были близко него, и потомъ, предъ
заходомъ слонца, невидѣти было его ажъ до своего часу звычай-
иаго — въ вечеръ. Бѣлозер. юж. рус. лѣт. 42.
Кауйапоѵгвка Сегкіеѵг ойеЬтана ргхег Сгейеопа Зхптіапвкіе^о
агсЬіерівсора Бгшпіап вкіе^о і Сегшапа ПгоЬізгехѵзкіе^о ой'ісіаіа
Бггевкіе^о рггу Лишеѵѵісги Сгевніки Бтоіепвкіт, котівагги Біапі-
віаѵа ВайгікіНа капеіегга XV. X. Ь., йо кібгедо о Ппщ виррііко-
ѵгаі Йеггу Вайкіеѵгісг ХѴоуі Апйггеу Вайкіекісз, ХѴІав ЬиЬапоѵпсг
і оргосг пісЬ озоЬ 42, рівхас Ііві Йо Вайгітіа 18 Аргііів, аіе піе-
кібгзу іп ОсіоЬгі гЬипіолѵаІі аіе; паѵеі Ѵаіегу Кауйапоѵгзкі сЬсіаі
зігзеііс йо Бзитіапзкіеко і гайзіі зкігопек (родъ малой пушки)
розіа’ѵѵіс па сегкіеѵѵ, аіе іо пзкготіі йипіеѵѵіез, казаѵѵззу ши ойеувс
виЬ роепа сарііѵаііопів. — КгзувзіоІ 2а»івга Біаговіа Міпвкі гесоп-
сіііаіив Аидивіо, гпоѵги йо Бгѵейбѵг, нгусгегрпаѵѵвзу \ѵ ХѴагзгалѵіе
векгеіа, псіекі: ровіапо га піт копі 500, аіе піе йо^папо.
Сіе 26 ГеЬгиагіі іп соп^гевви Сгойпепзі ІіЬегапіиг Ьопа Ме-
ігороііае еі агсЬіерівеораіив Роіосепвів, еі Сгегвіѵпай (?) еі Бийгі-
Іоѵгісге аЬ ЬуЬегпа вей тадіз айЬис ій Гасіит еві 1712 аппо. См.
1712. Рукоп. митр. Л. Кишки.
Георгій Винницкій епископъ Перемышльскій Саноц. н Сам-
бор. Думанск. и Дубеиск. архимандрита, извѣщаетъ духовенство
„діецезіи нашей премыской народу Россійскому" о
надѣленіи ювилея міру каѳолическому папою Климентомъ 1700,
*
20
21
и изъявляетъ полученія тогоже. „Данъ Веврожу (въ Урожу) 28
Януарія 1702.“
Аппо 1703 іи йиііо іпіег Ьеопеш 2аІ§вкі шеігороіііапит еЬ
Піопівіит ЙаЬокггускі ерит Ьисеогіепвет іаіів еві Іасіа сігса Йі-
оесѳвев сотріапаііо. Біопівіив геййіі теігороіііапо ессіевіав отпев
Ѵіайітігіепвев еі аііав іп йівігісіи Ѵіайітігіепві рег ѵіііав вііиаіав
ессіевіав, топавіѳгіа циоцие 2аЬогоѵіепве, Тогоріпепве, Ророѵіепве
шопіаііит, 2ішпепве, Хівкіпісевве, ргоіоргевЪуіегаіив Ьокасепвет
еі Тпгяувсепвет; Йеіпсерв ессіевіав отпев іп всЫвгпаіе Ьасіепив
ехівіепіев іп Раіаііпаіи Вгевіепві, іп ЬііЬиапіа вііиаіав, сит топа-
ВІегіів Сатепесепві, Вгевіепві, ЙаЫесхапепві, Біеівсепві Бгодісепві-
Ьив Ьіпів, 2аЫийоѵіепві, Ьеріовепві (Ьеріевоѵіепві) аііівцие еесіевіів
ехсеріа воіа Гаіітісепві ессіевіа (Гаіітісге епіт ѵіііа еві вресіапв
ай ерівсораіит Ьисеогіепвет) Меігороіііапо гевіііиапіпг. Меігороіі-
іапив ѵего ерівсоро Ьисеогіепві ргоіоргевЬуіегаіпв Сгешепесепвет еі
2Ьагагепвет, ессіевіав отпев Ьисеогіае еі рег Йівігісіит Ьи-
сеогіепвет еі Сгетепесепвеіп Іосаіав, топавіегіа ипіѵегва ехсеріів
іпсогрогаіів еі іп согрогапйів сопдге^аііопі 88. Тгіпііаіів, ііет ех-
серіів Клѵавоѵіепві еі Сггойесепзі еесіевіів гевіііиіі: Йесапаіив Тогсгу-
пепвів диопіат апіідиііив вресіаЬаі ай Ѵіайітігіепвет йіоесевіт,
ійсігео Йоситепіів йеіісіепііЬпв ай ргаевепв ай иііегіога ехѣіЬепйа
йоситепіа, Ѵіайітігіепві айріісаіпг йіоесеві. Сгешепесепвет ессіе-
віат тигаіат, диопіат Меігороіііапив Йапивіо ХѴівгпіолѵіескі раіа-
ііпо Ѵііпепві, сегіів расіів рег сопнпиіаііопет рго еа, а^гів сегіів
виЬ Ѵіайітігіа (Іаіів а йісіо Ргіпсіре, ігайійегаі, еат сотшпіаііб-
пет сит йиоЬив сарііиІагіЬив гаіійсаге ерівсорив Ьисеогіепвів вро-
ропйіі, еі ео тобо іпіег йіоесевев іпііа еі віаЬіІііа сопсогйіа, Ьос
іп впрег аййііо, пі ві цио сайи віѵе Ѵіайітігіепвів віѵе Ьисеогіепвів
равіог геІаЬегеі іп всЬівта, Іісііит віі РагосЬів ай ипііит гетеаге
равіогет. РагосЬі аЬ ипо ай аііат ѵі&оге Іициз сопсогйіае ігапвеип-
іез Йіоесевіт, пе иііат раііапіиг ѵехат, саиіеіа сіаіиг. Рукон. мнтр. Л.
Кишки стр. 767. Въ упомянутой рукописи чтется выше приведенное
мѣсто въ сокращенномъ видѣ съ прибавленіемъ, что сказанная ком-
бинація сдѣлана была въ Владимирѣ 3 Іюля, виЬ ѵайіо шіііе аигео-
гиш Ниидагісогиіп. См. Ь. 2іе1іпвкі, Ратщікі Ьівіог. Ьѵготѵ 1841. стр. 94.
Іп Аиуивіо йаіит всгіріиш Поѵодгойесі Ьеопі 2а1§вкі теігоро-
іііапо аЬ огйіпе Вавіііапо рго еѵісііопе е)ив регвопае, ві ішреіаіпг
а Магііапо Віаіогог агсЬіерівсоро Роіосепві ргоіевіапіе сопіга еіе-
сііопет іп РгоіоагсЬітапйгііат Ьеопів Ківгка.
Ргосеввив рго Ріпвсепві РогрЬугіо Киісгускі Гасіив а Ьеопе 2а-
1§вкі теігороіііапо АТоѵо§гойесі йіе 2 БеріетЪгів. Тевіев йоверЬив
Ріеікіетгісг Йугоѵісепвів еі Магііапив Мазкіелѵісг ѴііеЬвсепвів ви-
регіогев.
Піе 30 ВеріетЬгів Йі ргосеввив Міпвсіі (Зейеопів Вгитіапвкі
агсЬішапйгііае Міпвсепвів еі агсЬіерівсорі Бтоіепвсепвів. Тевіев 8іе-
рЬапив Вайгіеѵѵісг Ѵісагіив еі ТЬеорЬіІпв Тоіосгко ВеНдіовив Міп-
всепвів. Веогвіѵині ѵего іевіішопіиш йейіі йе ео іп всгіріів Моѵо#го-
йееі йіе 9 8еріешЬгів йе геіі^іовііаіе еі шогіЬив ііііив еі йе Іедііі-
шііаіе огіпв Магііапив Мазкіекісг вирегіог ѴііеЬзсепвів. Рукоп.
митр. Л. Кищки.
(#л)і|гг. Создася обитель сія Благовѣщеніе пресв. владичицы
нашей, присно Дѣвы Маріи Богородицы (въ Рожновѣ), недостой-
нымъ рабомъ божіимъ законнымъ іеромонахомъ, служителемъ
тойже Богоматери престола, многогрѣшный Паисій Махнѣй, родичъ
Розновскій, а прешлое Бѣлоберезскій, которое житіе списую за-
конниковъ и ктиторовъ сей обители святой; хто когда нреставися.
Первый мертвецъ Матѣй Махнѣй, ктиторъ обители святой (въ Роз-
иовѣ), тысяча первого року ё. тутъ лежитъ тѣло его. Преста-
вися иопадя Бѣлоберезкая Варвара въ року ,аі]гз. Февр. д. Въ року
тысяча перваго \}ггі преставися преподобный Пахомій Паранчикъ,
въ обители мощи его, который пожи не мало свѣцкимъ священни-
комъ при храмѣ св. архистратига Михаила, взя габѣтъ въ Пѣтриц-
комъ монастыри и тутъ пожи немало отитовъ ко господу, тутъ
лежитъ. Списася сіе дѣло благо обители святой Благовѣщенія
пресв. владичицы нашей Богородицы Маріи въ року хл\|?5і, въ
Розновѣ. Хотящимъ вступовати въ законъ иноческій во первыхъ
треба искуснымъ, терпеливымъ, смиреннымъ быти, послушаніе под-
вижнымъ, боголюбивымъ, братолюбивымъ, не сребролюбимому, не
тщеславному, не гордому, бо хто самъ ся славитъ тотъ вѣтрови
служитъ, а хто вѣтрови служитъ то ему дымомъ платятъ. Сми-
ренный іеромонахъ ІІаѣсій. Изъ современныхъ записокъ упомяну-
таго іеромон. Пайсія, уцѣлѣвшихъ на двухъ листкахъ, находя-
щихся въ моемъ посѣдаиіи.
Село Помовнята съ церквою Св. Николая близъ Княгиничъ
(Бережанского округа) было въ томъ году собственностью „пана
Стамеровского старости Мостицкого." Названіе сего села нынѣ
исковеркано Поляками на Ротопі^Ц.
Воки 1703 йіе 26 йапиагіі ойагоѵѵаі й. Р. йап Ойоувкі 8екге-
іагя у Ріесх^іагг й. К. М, кггуйук гіоіу па кібгуш іаЫісгкі ка-
шіеппе ггпідіе, раззуа Рапзка па оЪгаг іпаікі Вогеу ѵѵ каріісу Ва-
ІаЬапоѵшкіеу. Записка въ книзѣ Веіезіг ѵѵвхувікісЬ гяесгу см.
подч> 1694 г.
22
ПапіеІ ДзБОТѵгоѵѵісг оііт ^еп. Сігіасі іббпгоѵісх еі Зоріііа Де
Віцпотека соп^и^ит йііие, оііт О. АІехапДгі ВаІаЬап еі Апавіа-
віае Віупокека соп)и^ит перов, сигіае еі Гшісіі ессіевіяе саІЬебгаІІБ
8. (леогдіі Магіугів Ьеороі. аДіасепіів ВаІаЪапоѵѵвкіе ѵосііаіі, Негев
еі Іе^ііітив висееввог ѵііат топавіісат іп топавіегіо 8. Сеог^іі
Ьеороі. іпйиіі, ГипДитдие рові Гасіит ВаіаЬапохѵвкіе сіісіит диоп-
йат аД ессіевіат ргаейісіат 8. Сеог^іі вресіапіет іп гет іііті .То-
верЬі Вгитіапвкі ерізсорі Ьеороі. севвіі, сопіга диет Вапіеі Лвиго-
ѵпсг топасЬит Ггаіег е]ив Нгеіюгіив іп савіго іпГегіогі Ьеороі. Ге-
гіа 2 Да рові Гевіит 8. Ьисае ѵіг&іпів еі Магі. аппо еойет 1703
тап... Рукоп. митр. Л. Кишки.
ТЬеойовіив ѴѴоІупіес вирегіог ХаЪогоѵіепвів іп ІѴоІупіа геві^-
Впаі ргіѵііерит віЬі а вегепіво ге^е Роіопіогит рго ерівсораіи Ріп-
всепві соііаіит аппо 1703 йіе 3. Диііі ХѴІосІутігіае. Тамъ же.
Антихриста пришествія знаменія соя. Сте®. Яворскій, Ма-
лорусъ, Москва въ 8-ку 15 н 152 л.
Ариѳметика, сирѣчь наука чнслительная, съ разныхъ
діалектовъ на Словенскій языкъ переведенная, учителемъ матема-
тики Леонтіемъ Магницкимъ. Москва 1703 г. въ листъ 1, 18 н 306
лис. 3 таблицы и 3 изображ.
Таблицы Логариѳмовъ, и Синусовъ, Тангенсовъ, Сѣкан-
совъ; къ наученію мудролюбивыхъ тщателей. Напеч. повелѣніемъ
государя Петра В. Москва 1703. въ 8-ку 1 н 141 л.
Торжество міра преславного (мистерія) Москва въ 4-ку 4 л.
Карты рѣки Дона сост. К. Крейсомъ на голл. и русск. язы-
кахъ. Амстердамъ 1703—1704 г. въ л. 12 л. и 17 картъ.
±"704=.
Запорожцы идутъ за Днѣпръ подъ Кодакомъ раззоряютъ Са-
марскіе и Орельскіе селитренные заводы.
Апрѣль. Петръ приказываетъ Мазепѣ быти подъ начальствомъ
Августа, стаетъ подъ Кіевомъ.
Всѣ козацкіе войска въ движеніи. Апостолъ соединяется съ
Любомирскимъ. Мировичъ полковникъ переяславскій соединяется
съ кор. Августомъ П, которому гет. Мазепа помоществуетъ и при-
ступаетъ къ Любару. Городъ Львовъ занятъ Карломъ XII. Симе-
онъ Палѣй, измѣною плѣненъ Мазепою въ Бердичевѣ, отвезенъ въ
Москву н сосланъ въ Енисейскъ.
23
Гетзі. Мазепа съ войскомъ войшедши въ Польщу, подъ Лю-
барезгь на границѣ могилу большую войскомъ высыпалъ. Бѣло-
зерскій русск. лѣт. 88.
Мазепа овладѣваетъ Бѣлой - Церквыо и богатствами Палѣя.
Самусь отказался отъ гетманства.
Козаки съ Апостоломъ помоществуютъ Августу П. при взятіи
Варшавы, подчинены генералу Паткулу, самовольно возвращаются
въ Украину.
Іосифъ Шумлянскій епископъ Львовскій грамотою 11 Іюня
затверждуетъ всѣ свободы Львовского Ставроп. братства.
Епископъ Львовскій I. Шумлянскій, не успѣвши насильемъ
склонити Львовское Ставропигійское братство къ Уніи, употре-
билъ ласкательныхъ средствъ къ той цѣли, издавъ 17 Іюня письмо
свое къ томуже братству, въ которомъ говоритъ, что онъ поддался
діявольскому искушенію, желая уничтожити братство, которое
сіяетъ на цѣлый край Россійскій, обѣщеваетъ сохранити
братство при всѣхъ того же правахъ, и вольностяхъ, только бы
оно подчинилось римскому Престолу. Братство ничего не отвѣтило
на письма епископа Шумлянского, ибо въ ту хвилю ужасное не-
счастье поразило городъ Львовъ, который осадилъ теперь король
шведскій Карлъ XII, взялъ его осадою, и сперва отдалъ на раз-
грабленіе войску а послѣ наложилъ контрибуцію. Русь Львовская,
особенно же Ставропигіальное братство понесло большія потери,
ибо было принуждено не только отдати всѣ свои гроши и сере-
брянныя вещи, кромѣ спрятанного одного серебряного Креста, но
даже и Евангеліе, пожертвованное въ 1664 г. Анною Мигнлою-
Потоцкою. Всѣ потери братства простирались До 120.000 золотыхъ.
Старѣйшина Ставропигійского братства Стефанъ Ласковскій коро-
левскій секретарь лишилъ на польскомъ языцѣ дневникъ занятія
города Львова Шведами, которые для русскихъ жителей Львова
больше изъявили сожалѣнія, нежели нхъ сограждане, изъ кото-
рыхъ Р. Вхшеііпд і Р. Пошіпік УѴіІсгек изъявили: „йе Іеріеу сег-
ккіе рораііс, а Іаш йуйбзѵ аІЬо сЫорбтѵ овайгіс, геЪу рогуіек сгу-
ні1і.“ Когда увязненному Лаековскому на ратушѣ сказалъ Р. ѴѴіІ-
сгек: „2ев іу векгеіаги і кгбіеѵгакі Аидивіа і шовкіезтвкі", отвѣтилъ
Вильчку шведскій генералъ Золданъ: „Йеёсіе лѵу йаіеко зѵі^кві
згаІЬіегхе../ Тепйе кошівагг Хоісіап ех шівегісогйіа йагозѵ.чі роіуш
2 кіевхеиі вѵе] 5Ѵу]оѵ?вгу, ѵрійг^с акаіесхопедо Ьавкоѵгвкіедо, Ьавкоѵ-
вкіепш і Р. 2осіе (братчикамъ Ставропигійскимъ) ро йѵ?а сгегѵгопе
гезрекіпі^с па п^сізе і ибг^сгепіе опусЬ, кібге сіегреіі, а со сіаі^
24
йхіаіа га Ьіейа, іо ваш рап Во# піесѣ пай^гойхі. ХиЬггускі кго-
піка т. Ьѵгоѵга віг. 457.
Воки 1704 БеріетЬгів 6. вг^ейакі кгбі і іггесЬ іепегаібѵг тіа-
8Іо Ілѵбѵг о дойхіпіе 9 па ѵпеікіт гу^агге, йовіаіі ой Гигіу Ьовас-
кіе], рагкапу ойѵѵаііѵаху, йепегаі БіепЬок іеп Ьуі пай вкагЬаті і
копігуЬисуаті пагпасгопу. йепегаі ѴѴеІіп^ г йги^іт іепегаіеш Кіаив-
Ьипй пагпасгопу пай тѵоувкіет. йепегаі 5Ѵе1іп# загаг па росг^іки
хѵіесЬа! па степіагг огтіапвкі г ^оіц вирайд. і ѵгазувсу Вг’й’ейгі ийо-
Ьуіеті вграйаті, іеп ягикаі гоіпіегхоѵг, а піе гпаіагвгу віап^І
5ѵ тіевгкапіи X. АгсуЬівкира, ѵг кібгет рггег рі§с йпі ргяеЬуѵгаІ,
роіет ойіесѣаі йо оЬохи, кібгу Ъуі рой Ьавгкаті. Юта 24 8ер-
іетЬгів ойіескаіі ѵвхувсу йхкейхі ге Ько^ѵа, вкого ві§ йотейгіеіі
йе Магера г когакаті віапд.1 ѵ? Вгойаск.
Спіа 2 ВеріетЬгів кгбі Ап^иві йо ѴѴатаѵгу ѵ посу ѵграйі і
Ногпа іепегаіа ѵ хатки йовіаі Вгѵейбѵг, кібгусЬ Ьуіо ѵгоузка роі-
іогаіуві^са ойевіаі йо Йаквопіі. Меігука коАсіоІа Огтіапвкіе§о \ѵе
Ідтоѵгіе р. 27.
Шведы на Литвѣ (слова приведены нечетко писаны) не ма-
лыя опустошенія сдѣлавши въ Польщу вторгнули: Варшаву, Кра-
ковъ и другія большіе городы заняли, н дань отъ польскихъ па-
новъ, якую самы хотѣли выбрали; тогда и пана Стадиицкого въ
кайданы окувши съ собою взяли. Добром. Записки.
Вѣдомости присяжные чрезъ почту Сентября въ
Д день. — На Москвѣ 1704 сентября въ 14 день. Изъ Львова,
отъ 30 іюня, что туда прибылъ кн. Голицынъ съ 16 т. войска и
принятъ отъ народа съ честью; при этой арміи 3 т. Козаковъ;
подъ Тарнополемъ Мазепа и Палѣй съ 80 т. войска, которое
также идетъ ко Львову. П. Пекарскій, Наук. и Литер. при Петрѣ
В. СП. 1862 стр. 106.
Року ді}гд мѣсяца Августа дня... Шведы пришли подъ Львовъ
и стояли коло Тернавки, Збоискъ, Знесѣня, Кривичъ и по полю
и въ Малеховѣ, Ляшкахъ и всюди стояли, але иѣчого не чинили,
бо имъ провѣянтъ околично везли; Львовъ взяли, всѣ бо ту... але
Львовъ тогды зруйновали, взялн ерѣбра, злота съ церквей..,. д\
людій, пекли жидовъ, вѣшали за бороды, прибивали за руки до
стѣны ижъея имъ бороды изъ щоками отривали, а' людемъ убогимъ
нѣчого не чинили. Гарватъ (гарматъ) порозбивали девятъ сотъ поро-
хами. Малаховъ, Ляшки, Сороки спалили, а за тое бо розбили
хлопы Шведа, забрали грошѣ, сукна, та ще матеріи вшелякои на-
брали во Львовѣ на только омелѣяновъ (милліоновъ) въ грошахъ...
25
Тогожь року и Козаки изъ Москвою вышли на нѣ, и ксіонжента
Вишновецкіи з ними, але ся не били, бо фикціи были королъ
Шведомъ из Москвою| на Поляки. Скоро отошолъ Шведъ одо
Львова, бо ся бавилъ подъ Львовомъ д недѣль, тай вымерь людъ,
що ся не остало о той части, и то все убожество зостало, хиба
которіи поутѣкали до иншихъ мѣстъ до Камѣнця, то тыи зостали,
и то не всѣ бо иншіи померли и на дорогахъ: въСамборѣ не
осталося людій ино <5 господаревъ въ мѣстѣ... А тое повѣтрье па-
новало два рокв, страхъ тогды былъ великій, плачь ламентъ. Въ
Ривчичахъ умерло другого року кв людій Анна Івахова вы-
мерла самосѣмъ... Октоихъ изд. Львовскаго въ церквѣ села Вне-
сенія близъ Львова.
Въ томъ году земскіе и городскіе акты въ Бужскѣ при осаж-
деніи города Львова Шведскимъ королемъ Карломъ ХП были
весьма много повреждены, о чемъ упоминается въ Дневникѣ осаж-
денія города Львова слѣдующимъ способомъ: 2овіаѵѵі1і зейпак
8з\ѵейгі і ѵ вашуш зішки дожкіу жеікіез гусгііжгёсі вжуе] ргзе-
спѵ Взесгурозроіііез роівкіед, оргбсг Ьожеш сіегоіасуі ѵѵ гойпуск
рокоіасіі і тіевгкапіазЬ рое/упіопед ѵ капсеіагуі ^годгкіе) копіе
віагѵіаіі і рой піе квцді і раріегу рогозіаіе тіавіо біоту віаіі —
роікаіо зі§ Іе піезгсг^всіе овоЫіже §г6й Вивкі, кібге^о акіа г ак-
іаті Ідѵоѵгвкіеті иѵгіеві До Катіепса РоДоізкіе^о піе рггузгіо «Г. Мсі
Рапи Ьовіоѵѵі Ройвіоіены Ьѵгоѵѵвкіети — зкіегаіі роті^іе і рорво-
ѵѵапе раріегу роіет капееііаггувсі ргзез піебзіеі кііка.
Письмо польского короля Августа II, писанное изъ обоза подъ
Судомиромъ 22 Іюня, сберегаемое въ подлинникѣ въ архивѣ ка-
пит. Перемышельской, изъявляетъ: Мащс овоЫіѵу	па ка-
ріапбіѵ ипііі гііив ртаесі, кібгзу гесепіі ассевзіопе ай ртешішп ко-
зсіоіа Во2е#о еі гесезви а всЬізтаіе гавіийуіі воЬіе гезресіа, ишу-
віііізту ДоЬга гѵзгувікіе ТСеІеЬ. Легге§о ѴѴіппіекіе^о ерізсора Ргзе-
тувкіедо ішкіей ѵвзувікісі каріапбѵ рой іигузсііксу^ іе§о иовіащ-
сусіі гавгсзусіс і осі лѵвгеііясіі рггесіюббѵѵ, зіапоѵ/івк, посіе^бѵѵ, віа-
суі і копігуЬисуі зоіпіегвкіэу осЬгопіс і иѵѵоіпіе, іакох лавгсзусату,
оскгапіату і игѵаіпіату.
Георгій Винницкій ешскопъ Перемыекій, Дермаискій и Ду-
бенск. архим. пергам. грахотою въ большій листъ „отъ созданія
міра ^зсві (/пр-д) 9 Іюня, надѣляетъ церкви св. Михаила архистра-
тига „на предградіи Комарна..." братскій уставъ „за панованія
ясной освеценой еи мил. паней Анны княгини Долской маршал-
ковой вел. княж. лповского.“ Сей уставъ затвердилъ Ону®рій
26
27
Шумлянскій епископъ Перемышльскій. Сберегается въ библіотецѣ
русской капитулы въ Перемышли.
Въ мѣсяцѣ Октябрѣ было повѣтрье въ Мужиловѣ близъ мѣ-
стечка Яворова. Надпись на деревяномъ Крестѣ, тамъ же находя-
щемся, гдѣ на блясѣ чтется: 8иЬ Ьос СЬгівіі сгпсійхі ейі^іе ]асеЬ
еериКия АІЬегіиз МасЬпотлъкі соайщіог іетрогаіів восіеіаіів Леви...
ОЬііі резіе Мийуіоѵісііз йіе 24 ОсіоЬгів 1704. Слѣдовательно обще-
ство Езуитовъ имѣло здѣсь свое помѣстье.
В. ЛоварЬаі, сит іттіпегепі МоасЬі аррагиіѣ ех ѣитЬа диазі
ехіепз іп ігаЬіЬиздие аііагі ѵиі^о ро Ггатийзе вип^І зі§, диазі ех-
еипйо Роіосіа, диой еі зиЬзесиіит еві. НеЬиіІ епіт ѵеЬі оЬ іп^ги-
епѣез МозсЬов піЬіІотіпив аязівіеЬаі, Ьіс раігопиз Ппіопі, еі сопси-
іапйо еоз ІѴіІпае йе зегепо соеіо ГиІтіпіЬиз еі ргозіегпепйо зиЬ
Кіііаѵа еі Ѵагваѵіае виЬ іетриз ревііз (сиі ра;гез восіеіаііз віп^иіа-
гет іпіЬі іпвіііиегипі Йеѵоііопеш) резѣе іпіесіов заіѵапйо, йезрега-
іат диодие Саріѣапеат 8іагойиЬоѵгвка, Віе^апвка йісіат а тогЬо
ІіЬегапйо еіс., дальше слѣдуетъ описаніе іныхъ двухъ чудесъ.
Рукоп. митр. Л. Кишки.
Мѣстечко Дубецко выгорѣло. Современна записка на одномъ
листѣ въ моемъ посѣданіи.
Петръ В. ввелъ гражданскій шрифтъ для печатанія мірскихъ
сочиненій и актовъ. Кажется, что русскіе бояри Галичинъ и Реп-
нинъ, посѣтивъ Венецію, обзнакомились съ Венеційскимъ кирилли-
ческимъ типографическимъ шрифтомъ пс примѣру тогоже, были
виновниками преобразованія русского кириллнческого шрифта на
упомянутый гражданскій. Кириллическимъ шрифтомъ, весьма по-
хожимъ на гражданскій, напечатана въ Венеціи книжка Посило-
вича, О наслажденын духовномъ 1682 года,
Впрочемъ въ типографіи Мамоничей, въ Вильнѣ, издавшей
Литовскій статутъ, въ XVI вѣкѣ, являйся кириллица въ Формѣ
похожей на позднѣйшій гражданскій ппифтъ. Въ статутѣ Литов-
скомъ замѣчается Форма чистого латин е въ видѣ э.
Сыграна 1 апрѣля пасквильная кімедія въ Москвѣ на пер-
вомъ пибличномъ ееатрѣ, въ присутстви самого императора Петра
В. Комедія тая называлась: „Обманутая Пнблика" и состо-
яла въ томъ, что послѣ поднятія занаіѣса всѣ зрѣтели, въ томъ
числѣ и Петръ, болѣе часа терпѣливо просидѣли предъ пустою
сценою, гдѣ иа бѣлой стѣнѣ красовалась надпись: „Сегодня 1 апрѣ-
ля." Когда Импер. Петръ послалъ наконецъ узнати скоро-ли на-
чнется пьеса, ему доложили — что она уже кончилась и всѣ ко-
медіанты давно ушли домой. Тое событіе быто причиною, что то-
.гдашный директоръ ѳеатра Яганъ Крестянъ Кунштъ опасаясь на-
казанія за пасквильную комедію тайкомъ уѣхалъ изъ Россіи, не
заплативъ жалованья акторамъ и покинувъ въ Москвѣ всѣ свои
вещи принадлежащія до театра. См. Хроника Русского Театра, Но-
сова. Москва 1883. Москов. Вѣдом. 1883 Н-ръ 329.
Ѳ. Поликарпова Триязычный Словарь на русскомъ, латин.
и греч. языкахъ. Москва въ 4-ку 8. 206 и 189 л.
Вѣдомости напеч. въ Москвѣ въ 8-ку X. 36 Н. Н.
Ученіе краткое о строеніи полковъ. Москва. 16 д. л. 1 и 8 л.
Ревность православія (мистерія). Москва въ 4-ку 8 л.
Букваръ Славенскій, въ коемъ содержится увѣщаніе
къ родителямъ о воспитаніи дѣтей, чинъ благословенія отрокомъ,
въ училищѣ учиться священнымъ писаніямъ идущимъ; молитвы,
бесѣды о православной вѣрѣ чрезъ вопросы и отвѣты, при концѣ
сто главъ Геннадія патріарха. Москва 1704 въ 8-ку см. 1724 г.
Бъ Амстердамѣ у типогра®чика Аврама Еревана, напечатанъ
Ильи Копіевича переводъ книги Авраама де ГраФа подъ загла-
віемъ: Книга учащая морскаго плаванія; а въ 1705
году Симболы н Эмблемата въ типографіи Генриха Ветсенія
въ 4 д. л. 2 лис. 281 и 10 стр. Сопиковъ I стр. ЬХХХІХ. Ка-
ратаевъ Н-ръ 1250.
Лексиконъ треязычный изд. Ѳ. Поликарповъ. Москва въ 4-ку
8. 206 и 189 л.
Величанія въ 4-ку тамже.
К и 1 е 8 и а Л а п Аіоугу, таага ргатѵозіатѵпа рівшеш 8\ѵі§(ут,
воЬогаші оусаші 8. тіапошсіе ^гескіеті у Ьізіогу^ ковсіеііщ оЬ-
Іавпіопа. ІѴіІпо 1704. въ 4-ку. Тамже 1747. въ 4-ку.
Вегдіиз Хіс., ргаев. Кгоок, Сийгашій., гевр., Ехегсіѣаііо
йе віаѣи ессіезіае еѣ геіщіопів МозсЬоуіІісае. Ѵоі. 1—2. Ноітіае
1704—1705.; ЬиЬесае 1709. Ьірвіае 1722.
1705.
Козаки съ Дмитромъ Горленкомъ и Войнаровскимъ въ Ли-
фляндіи помоществуютъ противъ Шведовъ.
Іюнь. Іоаннъ Мазепа идетъ за Случь на Волынъ, разоряетъ
имѣнія шляхты приверженниковъ Лещинского. Комнсаръ Волын-
ского воеводства приступаетъ къ королю Августу.
15. Августъ. Мазепа подъ Зборовомъ. Августа 14 с. с.
подъ Львовомъ, вступаетъ въ Белзкое воеводство. 10 Сентября
28
въ Любельское 25 Сентября и занимаетъ Замоетъ 15 Ноября н. с.
Мазепа возвращается въ Дубно по приказу Петра В.
Боруховичъ, Лизогубъ и Танскій въ Списскомъ воеводствѣ
(столицѣ).
Пріѣздъ Крымского Аги къ Мазепѣ.
Съѣздъ польской шляхты въ Львовѣ 11 Лютого. Поляки при-
вержены Россіи провозгласили польскій Ѳронъ свободнымъ. Па-
мятники СгогДопа р. 249.
Ляхи иа Круля Августа порвалися. Записка иа митрик. книзѣ
въ Товетенкомъ.
Манифестъ Петра В. о вступленіи русскихъ войскъ въ Поль-
щу 4. Іюля.
Мазепа, помоществуя Августу II, занялъ Замостье.
Гетм. Мазепа съ войскомъ козацкимъ зимовалъ во Полыцѣ
въ городѣ Дубнѣ и во протчихъ городахъ, и поіполъ къ Минску.
Полковника переяславского Ивана Мировича со всѣмъ полкомъ
Шведы въ Ляховичахъ, городѣ польскомъ, взяли въ плѣнъ и въ
Стокалмъ (Стокголмъ) запровадили (1706). Тогда же полковника
Стародубовекого Миклашевекого Шведы въ Несвѣжѣ, городѣ поль-
скомъ, убили и многихъ Козаковъ въ плѣнъ взяли (1706 г.). Го-
сударъ царъ Петръ Алексѣевичъ многіе шведскіе породы, а между
ними знатнѣйшіе; Шлюитембургъ, Концъ, Нарву, Митаву (крѣ-
пость, 16 Сентября) взялъ и на морѣ кораблями войну имѣлъ зъ
Шведомъ. Бѣлозерскій русск. Лѣт. 89.
ЗиѵѵеДгі пазгіі і краіііі I) г о ѵ.-і с § піе ѣуіко тіазіо, Дхіе-
Дгісіно ГипДаіога Рцагоѵ кз. УѴізпіоигіескіе^о, аіе і козсіоі і коііе-
^іит пазге ге нгзгузікіеті гаЬиДоѵапіаті; па 20.000 зіоі. коііещит
ЩЬгоѵпскіе ропіозіо зЦ,Д зігаіу. УѴ іут гоки сезагг гоззу^зкі рггу-
ЬуІ До УѴіІпа, гк^Д иДа! зі§ До Тукосіпа, коузко яаз іедо роД До-
ѵгоДгЬѵеш Згегешеііеѵа ѵг КигІапДуі гогЬііе і гогргозгопе. Кгопіка
коііед. ЬиЬіезгоѵѵзкіедо X. Рцагонг ргзег кв. А. Мозгуіізкіе&о. Кга-
кбѵ? 1876 стр. 43.
Выло страшное повѣтрье моровое въ Львовѣ, въ Перемышлю
и поза Перемышель всюди. Въ томъ же времени было оио и въ
Бабицахъ ивъТарновцяхъ, въ Старой Соли, въ Но-
вомъ Мѣстѣ, въСтаниславовѣ и по другихъ мѣстахъ и
городахъ. Современ. Записка.
Много изъ Львовскихъ жителей между тѣмиже и члены Ста-
вропигійского братства убѣжали въ Карпатскія горы.
Року бож. гн|'е было повѣтря въ Бѣрчу о святомъ Іанѣ, въ
той часъ тамже умерло людей рожного русского, польского и жи-
29
довъ триста шистъ десятъ. Современная записка на рукописной
книгѣ Гавсісиіиз Ѵагіагиш гегиш Раиіі Бчѵіскіпвкі РгевЬуіегі Ѵоіо-
Йхепвів.
Сит еввеі Ьийоѵісив Росіеу виргетив іЬеваигагіие ЬііЬиапіае
іп МовсЬиа рго тепйісапйів вий'га^іів сопіга 8ѵесов, іипс Реігив
Саг Йиов Ьо]агов огпаѵіі диаві Сагов, ерівсориш Іосо раігіагсЬае еі
айогаЬаі еов пейит Ьотіпев, вей еііат ірве Саг тоге апіідио іггі-
йешіо апіідиііаіет. Рукоп. митрополита Льва Кишки въ библіотецѣ
Еписк. собора въ Перемышли стр. 181.
Саг риЫісе Десіагаѵіі Ппіібѵг хѵвхувікісЬ ѵусідс, ]ако исхупіі
ѵ Роіоскп, а шбѵѵіі риЫісе ѵѵ УѴіІпіе, ]ако Гііхеп геГегешІагх До До-
асЬіша Киіеіісха Віагахе^о Йугоѵѵіескіе^о ріваі х ѴѴіІпа 26 Диііі: іп
Ьос Ьепе саѵеіе ѵоЬів, іешревііѵе іаш гегиш шоЬіІіиш диаш ѵевігае
ваіиіів виЬДисепсІо, аЬ Ьос Ьовіе ІТпіопів 8. ЬаЬеіе сигані, диіа ри-
Ыісаш йесіагаііопеш Гесіі, ве ошпев ІТпііов іпіегГесіигиш иі Роіоеіае
Гасіиш еві. Сіе 17 ОсіоЬгів воіаіиг Рара Сіешепв XI Ьеопеш 2а1еп-
вкі Меігороіііаш рго оссівіопе шагіугиш Роіосепвіиш, еі Дісіі диой
а<1 Аи&ивіит II ге^ет сіесіегіі Іііегав рго ргоіесііопе. Оссіві ѵего
вииі іп сгавііпит рові Гевіит 8. Реігі ѵеіегі віуіо, ДасоЬив Кіхікоѵг-
вкі 8ирегіог, ТЬеорЬапев КоІЬіесхупвкі сопсіопаіог, Сопвіапііив 2ау-
коАѵвкі ѵісагіив еі ДасоЬиа Кпувхеѵпсх гедепв сареііае Роіосепвів.
Рукоп. митр. Л. Кишки.
Константинъ Зѣлинекій латин. архіепископъ Львовскій, въ
Варшавѣ 4 Октября короновалъ въ костелѣ св. Іоанна польского
короля Станислава, ибо на портретѣ того львовского архіепископа,
находящогося въ; Оброшинѣ близъ Львова, гдѣ есть архиепископска
палата, чтется: ай ерів ѵоіа Віапівіаив Ьезхсхупвкі раіаіінив Ро-
впапепвів еіесіив Гиегаі. Еіесіо айЬаевіі 2іе1іпвкі еі ге§іиш (ІіаДета
Деіиііі, рго ео ехігеша развив, а МовсЬоѵіііеагиш Іе^іоішш ргаеіесіо
Воппе іпіегсеріив (въ 1707 г. подъ городомъ Торунемъ въ лѣсѣ
скрывающогоея) ас іп Мовеиаш шіввив ехіга раігіаш оЬііі 1709. См.
ОЬѵіпоѵ?вкі Раші^і. До рапоѵѵапіа Аи^ивіа П. Рохпап 1838.
Въ Россіи издано строгій законъ противъ нищихъ-бро-
дягъ, иекаживающихъ младенцевъ, чтобы обманути милосердіе
и проч., повелѣвающій ловити ихъ, отбирати деньги, а самыхъ
приводите въ монастырскій приказъ для наказанія, ровно якъ и
тѣхъ, которые будутъ подавати имъ милостыню: кто хочетъ по-
магати нищимъ, пусть дасть въ богадѣльни. Еще ранѣе, ибо 1691 г.
былъ изданъ законъ противъ нищихъ обманщиковъ. Нол. Собр.
Зак. Ш. Н-ръ 1424.
Въ 1705 объявлены штрафы за ношеніе бородъ.
30 —
Была иностранная почта нзъ Москвы (см. 1668) въ Петер-
бургъ перенесена и въ 1707 учреждено СПетербургскій Почтамтъ.
Съ 1766 года былъ Петербургскій почтовый регламентъ во всемъ
государствѣ мѣродательнымъ.
Начало печатанія гражданскимъ шрифтомъ въ Россіи. См. 1708.
Житія Святыхъ именуемыя просто Мннен Четьи, собран-
ныя изъ древнихъ Славенскнхъ, Греческихъ и Латинскихъ писа-
телей, св. Димитріемъ, митроп. Ростовскимъ, разположенныя иа
12 мѣсяцовъ. Четвертая книга въ Кіевѣ 1705 года, мѣсяцъ Іюнь,
Іюль н Августъ въ листъ 1. 760 л. Первая книга напеч. въ Кіевѣ
1689 г. въ листъ 10 и 657 лис.; вторая книга въ Кіевѣ 1695 г. 5
и 765 (?) лис. Третья въ Кіевѣ 1700 г. 1 и 676 лие.
Изданіе второе въ Кіевѣ, въ листъ, кн. I 1711 г. кн. П 1714
г. кн. ІП. 1716 г. кн. IV начата 1718 г. и неоконченная во время
пожара сгорѣла.
Т о ж ь, въ друкарнѣ братства Богоявленія Господня, стара-
ніемъ и коштомъ Максима Вощанки; три мѣсяца: Сентябрь, Ок-
тябрь и Ноябрь; въ Могилевѣ 1702 г. въ листъ 2 и 657 лнс. Это
изданіе кажется нё было окончено.
Сказаніе о св. Писаніи въ Черниговѣ въ листъ.
Алфавитъ риѳмами сложенный. И. Максимовича, въ Черни-
говѣ въ л. 9. 140.
Символы и Емблемата, въ Амстердамѣ въ 4-ку 2 и 281 стр. и 5 л.
Псалма 50-го толкованіе. Кіевъ въ 8-ку.
Псалтирь съ изслѣдованіемъ, въ Могилевѣ въ 8-ку 10, 238, 8,
146 и 18 лис.
Извѣстіе рѣшительное въ бѣдственныхъ и недоумѣнныхъ слу-
чаяхъ, и какъ іерею и діакону въ томъ исправлятнся. Москва
въ 8-ку 2 и 66 л.
Свобожденіе Лнвонін. Москва въ 4-ку 22 л.
Реляція объ отбитіи отъ Петербурга Мейденя и оборонѣ Кот-
лина. Вильно на 1 л.
Артикулъ изъ древнихъ воинскихъ правъ (уставъ воинскій)
въ 4-ку 21 л.
і7ое.
Позволеніе Мазепѣ возвратиться въ Батуринъ.
Мазепа идетъ въ Минскъ губитъ Миклашевского въ Несвнжѣ,
при оборонѣ тогоже противъ Щведовъ.
31
Апрѣля 10. Мазепа губитъ Мнровича въ Ляховичахъ сража-
ющагося съ Шведами. Мая 11 для недостатка съѣстныхъ припа-
совъ поддается и отправленъ яко плѣнникъ въ Штокголмъ. Ко-
заки съ Неплюевымъ н Апостоломъ спѣшатъ въ пощощь Миро-
вичу, но разбиты 30 Апрѣля подъ Клецкомъ.
I. Мазепа вступаетъ въ тайный договоръ съ королемъ Ста-
ниславомъ Августомъ въ Минскѣ. Іезунта Заленскій носредничитъ.
Козаки занимаютъ Берестъ и помоществуютъ кн. Александру
Меншикову въ походѣ подъ Городно.
I. Мазепа взялъ Быховъ н возвращается въ Батуринъ.
Іюля 1. Петръ В. въ Черниговѣ.
Іюля 4. Петръ В. въ Кіевѣ.
Августа 15. Въ присутствіи Петра В. заложена Кіевская крѣ-
пость, которая имѣла построена быти Козаками подъ надзоромъ I.
Мазепы. Чернѣг. Лѣтоп. изд. Бѣлозерск. 8 стр. 89.
Безпокойствія въ Запорожья. Кошовый атаманъ Лукіанъ Ти-
моѳеевъ по приказу Петра В. отправляетъ войско противъ Шве-
довъ, которое соединяется съ Шереметіевымъ.
Импер. Петръ I положилъ основаніе для крѣпости въ Кіевѣ
15 Августа ст. стиля. Еп^еі (ІезсЬ. <1. Пкгаіпе 304.
Изъ обозу Московскія партіи, обрѣтающіяся
въ мѣстечкѣ Крыловѣ Сентября въ 12 день печат.
Чтется извѣстіе „что изъ Лембурха пишутъ, что Лубаръ и
Лубанъ отъ Козаковъ вовсе разорены и больши ста дворовъ сож-
гли и многимъ жидамъ головы отсѣкли. Меншиковъ съ козакамн
и русскою конницею въ 20 т. въ Полоннѣ стоялъ... Мазепа всею
своею силою и московское войско за Днѣпромъ стоятъ и куда
подвинутся, на томъ мѣстѣ великій страхъ и ужасъ, понеже шля-
хту подъ Лубаномъ, также изъ иныхъ мѣстъ, въ заключеніе за-
сажаютъ, а изъ Брода и изъ самыхъ городовъ жидове выѣхали
и въ иныхъ мѣстахъ спаслися." П. Пекарскій II. стр. 141.
Въ томъ году былъ игуменомъ въ Угорницкомъ монастырѣ
Кириллъ Шумлянскій (потомъ епископъ Переяславскій и Луцкій),
и получилъ 26 Декабря отъ генерала кавалеріи князя Александра
Меншикова, нзъ гаупткватнре въ Жолкви протекційную грамоту
„понеже Его царское Величество позволилъ взять тотъ помяну-
тый монастырь и Загородниковъ подъ свою высокую протекцію
Изъ записокъ этого монастыря. Изъ сей Угорницкой обытели про -
изошли Іовъ Зелѣзо основатель Почаевского и Іовъ Кнѣгниицкій
основатель Скитско-Манявского монастыря.
— 32 —
Аѳанасій Шептицкій еписк. Перемыш. (Страшевичи 25 Апрѣля)
извѣщаетъ о надѣленіи великого Ювилея папою Піемъ VI.
Солнце другій разъ мѣиилося предъ Вознесеніемъ въ се-
реду: и саранча ишла другій разъ. Рук. Солотв. см. 1690. 1702.
(Въ Подгорцяхъ) на горѣ церковь Преображенія Господня,
на томъ самомъ мѣстцу, где старая (съ ядловаго дерева) стояла
(отъ княгини Елены) збудованная, а то ветхости ради старой цер-
кви (разобрана); съ которой то церкви старожитной самый верхъ
на олтари збудованный, на которое то дѣло (Іосифъ Шумлянскій
епископъ Львовскій грамотою изданною въ Крылосѣ каѳедры га-
лицкой 5 Іюнія 1706) соизволилъ т. е. ветхую церковь розобрати,
а на тимже мѣсцу иную ериговати подъ титуломъ Преображенія
Господня. Сѵнопеись рукописная Подгорецкого монастыря, стр. 55.
Заведеніе военного госпиталя (больницы) въ Москвѣ, съ ме-
дицинскимъ училищемъ и анатомическимъ театромъ.
Новгородскій митрополитъ Іовъ основалъ, въ бывшемъ Бол-
мовомъ монастырѣ, домъ для призрѣнія сиротъ н подки-
дышей.
Описаніе св. града Іерусалима. „Напечатанъ же Аитсенгеромъ
землеписцомъ въ 1582 латински въ Ярославлѣ, иже въ Польщѣ
россійстѣй, нынѣ же въ первыхъ переведенъ и тисненіемъ изобра-
женъ, въ градѣ Москвѣ 1706.“ Наука и литературадіри Петрѣ В.
нзд. П. Пекарскій СП. 1862 I стр. 653.
Тріумъ польской музы, при побѣдѣ надъ Шведами н ихъ
адгереитамн подъ Калишемъ одержанной, соч. Дан. Гурчина на
польск. и бѣлоруеск. языкахъ. Москва въ л. 9 л. и 1 изображеніе.
Грамматика Славяно-Россійская, соч. И. Копіевичъ, напеч. въ
Столценбергъ 1706 въ 8-ку 40 л.
Апостоли и Евангелія недѣлямъ всего лѣта и на праздники,
напеч. во Львовѣ въ 8-ку 1, 125, и 11 л.
±г7Ог7_
Лебединъ и Костя грабительствуютъ въ порѣчью Буга.
Лебединъ предводитель разбойниковъ схваченъ полтавскимъ
полковникомъ Іоанномъ Левенцемъ. Военна рада въ Жолкви.
Мазепа даритъ Царю тысячу лошадей.
Мая 20. Войиаровскій съ козаками выступаетъ къ Люблину.
Іюня 24. (ст. с.) Грамота Петра В. затверждаетъ права Ма-
лороссіянамъ, и обѣщеваетъ надгороду за убытки въ войнѣ.
— 33 —
Лубенскій полкъ въ Казани и Пензѣ унимаетъ Башкировъ
и Калмыковъ, опустошающихъ пограничье. Войиаровскій возвра-
щается въ Батуринъ.
Сентября 17. Доносъ Василія Кочубея и Іоаииа Искры на
Мазепу, черезъ чернца Никанора.
Гетм. Мазепа лѣтовалъ зъ войскомъ въ Фастовѣ и въ Бѣлой
Церквѣ, и тогда зъ Шведомъ Факцію (союзъ) тайно учииилъ:
своему отечеству и государю измѣнилъ. Бѣлозерскій русс. лѣт. 89.
Варлаамъ Ясинскій митрополитъ Кіевскій скончался 22
Августа 1707 г. Онъ окончивъ ученія въ Кіевской коллегіи, учился
еще въ Краковской академіи, и тамъ, ие смотря на препятствія,
ибо былъ греческ. вѣроисповѣданія, увѣнчанъ философскимъ кол-
пакомъ. Сей митрополитъ Кіевскій въ своей жалобной грамотѣ къ
россійск. царямъ 28 Марта 1691 г. писалъ, что Львовскій епископъ
Іосифъ Шумляискій именуется блюстителемъ Кіевской митрополіи
и архимандритомъ Кіево-Печерскимъ и даже старается стати осо-
бымъ митрополитомъ Галицкимъ. Онъ встрѣчалъ имиер. Петра I.
въ первый разъ пріѣхавшого въ Кіевъ 4 Іюля 1706 г.
Вѣдомости присланые чрезъ почту геиваря въ І
день. 3 нен. стр. а иа Москвѣ лѣта господня 1707, Января въ 14
день. Изъ Львова 24 ноября, что Шереметьевъ (Фельдмаршалъ)
изъ Дубно, где у него были Львовскіе депутаты, отправился въ
Острогъ, а Меншиковъ остановился въ замкѣ Жолкви и 36 дере-
вень около Львова ему въ обиходъ назначены.
Изъ Варшавы, 4 Декабря, что Шмигельскій отъ короля Ав-
густа перешелъ къ русскому царю и состоитъ подъ командою
Меншикова. И. Пекарскій Наук. и Литер. при Петрѣ В. II. СП.
1862. стр. 161.
Реляція изъ Жолкви въ 7 день 1707 году, и послѣ
„Вѣдомости присланные чрезъ почту генваря въ ні
день11 д нум. листа; в; на Москвѣ лѣта Господня 1707 Января
въ 21 день. Въ началѣ извѣстіе о разбитіи партіи Шмигельскато,
который предъ симъ его цар. вел. измѣнилъ. — Изъ Варшавы,
9 Декабря, что московскія войска „много пожитковъ и прежняго
короля Іоанна ІП. діадиму, цѣною въ 30 т. ефимковъ, взяли.11
Вѣдомости нрисланые чрезъ почту марта въ н
день д листа д; на Москвѣ лѣта Господня 1707 Марта въ 12
день. Изъ Львова 27 Января, что 19 тамъ былъ Петръ, осмотри-
валъ городъ, обѣдалъ у короиного гетмана, у которого было много
сенаторовъ, а 21 возвратился въ Жолковь, куда прибыли карди-
налъ-примасъ и коронный подъканцлеръ.
3
34 —
35
Вѣдомости присланые чрезъ почту марта въ гі
день'1 4 нен. стр. Т. на Москвѣ лѣта господня 1707 марта въ 18
день. Изъ Львова, что на собранный тамъ сеймъ со стороны
русскихъ будетъ князь Долгорукій, а Меншиковъ назначенъ гене-
ралиссимусомъ надъ всѣми московскими войсками.
Переписка съ польскою шляхтою на Львовскомъ съѣздѣ въ
мѣсяцахъ Февралѣ и Мартѣ. Памят. Гордона 258. Императоръ
Петръ I. въ Варшавѣ 22 Іюля.
Царскій посолъ Рейнгольдъ Паткулъ, близъ города Казиміра
былъ королемъ Карломъ XII за жива колесованъ. Л. В. ѵоп Раі-
кпі ѵог сіеш ЕісЫегзіиЫ (Іег Масігтеік Еі§а 1805. 8. Мазепа высту-
паетъ въ тайный договоръ съ Станиславомъ Лѣщинскимъ.
\Ѵо)вка Воззуззкіе х Біапізіажжа нгупіовіу ві§ (Іо Каінзха, па
ойсЬойпет кахаіі зоЬіе <1ас копігуЬисуі 1.000 іаіагбдѵ Ъііусіі, кібге
та^ізігаі огтіапзкі ѵуріасіі. Квщ^а зргаѵ огшіапзк. ѵг ша§іЛгасіе
Біапівіаѵготакіш Ц. 7. осі Е. 1715 Йо 1722. О томъ событіи упо-
минается въ книзѣ: ОЕЕісіі еопвпіагів Газе. 29 еі 20. аЬ алію 1706
ай 1709 въ табулѣ Львовского магистрата подъ Н-ръ 678 чтется:
Піе 11 Лиііі. А іг рой іегагшеузгу схаз лѵвхузсу шіезгсхапіе Біапі-
біажлгасу, іак сЬгхевсіапіе )ако і йуйхі, хе БіапіЛалѵолѵа йіа піе-
янозпусіі сщгагояг па Бкашзіалѵбтѵ тозкіелѵзкісЬ гохезхіі зщ гбхпіе.
См. Вагцсх Ратіцікі Біапізіаѵоѵа стр. 70.
Петръ В. возвращаясь изъ Варшавы съ княземъ Меншико-
вымъ посѣтилъ городъ Луцкъ, гдѣ для бывшаго пожара, не на-
шелъ обиталища, для того задержался съ своею сввтою чрезъ три
дни въ близкомъ селѣ Омелянику у графа Олизара.
Петръ В. императоръ Россіи въ бытность свою въ Москвѣ
въ 1707 году, слѣдовательно за годъ До присоединенія Львовского
Ставропигіального братства при Успенской церквѣ въ Львовѣ къ
Уніи, далъ томуже братству письменное дозволеніе 28 Февраля
продавати безпошлинно свои типографическія изданія книгъ по
всей Украйнѣ. Импер. Петръ В. находясь въ городѣ Жолкви съ
своею арміею одарилъ щедро Ставропигійское братство и церковь,
при томъ князь Меншиковъ пожертвовалъ на церковь 300, Голов-
кинъ 10, и Игнатовичъ 10 золотыхъ. Ставроп. Лѣт.
Сія книжка рекомая Сѵно\|гісъ, краткое собраніе измѣнявъ я
у священно ермонаха Гедіона въ монастыру Солцѣ за псал-
тырь малую и я іеромонахъ Орестъ тамъ же зостаючи въ лѣто
„ЗСбі (7215) мѣсяця Апрѣля дня кз. Записка на Сѵнопсисѣ нзд.
Кіевского 1680 въ библіотекѣ митрополитальной въ Львовѣ Н. 19.
Въ Галиціи находится Солецъ коло Модрича и Солка съ монасты-
ремъ въ Буковинѣ; здѣсь кажется идетъ рѣчь о послѣдней мѣстности.
йозерЬнв Зхишіапзкі ерізсорив Ьеороі. іщрейііиг Еошас пе аЬз-
сще Меігороіііапо Іасіаі соасЦиІогеш йііаеігит зиит Сугіііиш Бхит-
Іапзкі. Рукоп. митр. Л. Кишки.
Въ томъ году избранъ въ игумена Свнтоонуфріевского мона-
стыря въ Львовѣ Іосифъ Скольскій (Бкбівкі), былъ онъ такоже
намѣстникомъ (деканомъ) Львовскимъ и Глинянскнмъ. На актѣ
собора съ тогоже года подписался I. Скольскій первый по Львов-
скомъ епископѣ Іосифѣ Шумлянскомъ. Въ томъ году I. Скольскій
издалъ въ Святогеоргіевской типографіи первый Ирмологіонъ
подъ ноты* *). Смотри изданную мною Свод. Галицко-русскую лѣ-
топись съ 1600—1700 года. Львовъ 1874 г. стр. 390. Упомянутую
типографію устроилъ святогеоргіевскій монахъ Іосифъ Городецкій,
который при концѣ сказанного Ирмологіона говоритъ о своихъ
путешествіяхъ по Европѣ, Азіи и Африцѣ. Сдѣланныя наборныя
ноты I. Городецкимъ были въ послѣдствіи проданы Святогеор-
гіевскимъ монастыремъ Львовскому Успенско - ставропигіальному
братству.
Іосифъ Шумлянскій, епископъ Львовскій, принявшій Унію въ
Варшавѣ въ томъ году 15 Іюнія, о чемъ пишется подробно въ
моей Своди. Галицко-русской лѣтоп. стр. 267., еще предъ поста-
вленіемъ тогоже въ епископы, постригшись въ Креховскомъ мо-
настырѣ въ монахи, наѣхалъ Антонія Винницкого митрополита и
администратора Львовской епископіи, въ Святогеоргіевскомъ мона-
стырѣ въ Львовѣ, при чемъ поранилъ мѣстныхъ монаховъ и взялъ
въ плѣнь мѣстного архимандриту, якъ о томъ нроцесъ начатый въ
трибуналѣ Люблинскомъ и Ассесоріи въ 1672 году начатый сви-
дѣтельствуетъ. Тотъ же I. Шумлянскій ввелъ монаховъ въ ка-
менную церковь въ городѣ Жолквѣ, за короля Іоанна Ш., устра-
нивъ мѣстного мірского священника, который овдовѣвши, вторично
женился. По запискамъ Жолковского монастыря.
Іосифъ Шумлянскій имѣлъ въ Львовѣ близъ церкви Успен-
ско-ставропигіальной свой каменный домъ (камяницу), гдѣ обытая,
покушался отсюда заняти Успенскую церковь, остающуюся въ
схизмѣ, въ свое посѣдаяіе.
*) Хотя епископъ I. Шумлянскій въ 1689 г. продалъ свою типографію
Ставропигіальному братству, то однако принявъ Унію, забылъ онъ на дан-
ное приреченіе не заводити иной, учредилъ нову типографію при кавсдрадь-
номъ храмѣ св. Георгія, для своего уніатского духовенства.
*
36
— 37
Въ томъ году Юрій Винницкій архимандрита Дубенскій и
Дерманскій постаиленъ митрополитомъ Львомъ Заленскимъ на
престолъ Перемышсльской епископіи. Упомянутый Л. Заленскій
нѣсколько годовъ проживалъ въ Закарпатской Руси, опасаясь
Россіянъ.
Въ томъ году Гегіа 6 рові <іош. Вешіпівсеге іп Савіго іпіегіогі
Ьеороі. Іосифъ Шумлянскій, епископъ Львовскій, пришелъ въ по-
сѣданіе (донаціею) части земли Балабановской отъ Григорія Исай-
ровича, гражданина Львовского, и наслѣдника Александра и Ана-
стасіи изъ Вуйиовскихъ Балабановъ сопруговъ. Такимъ образомъ
старался I. Шумлянскій отъискати всю Балабановскую землю, из-
давна принадлежащую Святогеоргіевскому монастырю. Въ сю пору
былъ Іосифъ Шумлянскій администраторомъ Луцкой епископіи.
Перемыш. епископъ Георгій Винницкій жалуется Римской
куріи, что Доминиканы въ Перемышли Русь перетягиваютъ къ
лат. обряду, въ слѣдствіе чего коллегія пропаганды посредствомъ
апостольского нунція въ Варшавѣ издала два письма: одно отъ
24 Августа 1707 г., гдѣ чтется: Мопеіпг Ргіог РгаеЗісаіогиш Рге-
шізііепзіиш, пе Огаесоз а<і Іаііпит гііит асісіисаі; а другое отъ
б Октября 1707 г., въ которомъ апостольскій нунцій увѣряетъ
епископа Винницкого: зе воШсііит еззе, иі (Ігаесі (Русь) іп зио
гііи регшапеапі. КігсЬеп и. Зіааізнаіхипц. ѵ. Маііпоѵвкі стр. 41.
Изъ Львовской Ставропигійской и другихъ типографій на
южной Руси, послѣ Замойского Синода (1720), въ томъ же году
совершенного Русско-уніатскою церковью, стали иоявлятися цер-
ковныя книги съ измѣненіями, который требовали духъ и напра-
вленіе римекокатолической религіи. Надо здѣсь замѣтити, что Львов-
ская братская типографія съ переходомъ въ Унію, лишилась сво-
ихъ большихъ доходовъ; по той причинѣ, упомянутое братство до
1708 не переходило къ Уніи, хотя весь Львовъ съ своимъ еписко-
помъ присоединились къ Уніи, пока изданіе „Ирмолога,11 въ дру-
гой Святоюрской типографіи, основанной въ подрывъ братской, ие
было поводомъ, что Ставропигійское братство приступило къ Уніи,
но съ условіемъ, что въ уніатскомъ монастырѣ св. Георгія иа
предградіи Львовскомъ, не будутъ болѣе печатати книгъ. Ирмо-,
логъ начатъ въ 1700 году не могъ быти конченъ ранѣе 1707
года по случаю войны со Швеціею и осады Львова Карломъ XII.
Въ томъ Ставропигійскимъ братствомъ пріобрѣтенномъ Ирмологѣ
былъ заглавный листъ замѣненъ другимъ и онъ распроданъ яко
книга, напечатанная въ Ставропигіальной типографіи. — Петръ В,
въ бытность свою въ Москвѣ въ 1707 г., слѣдовательно за года
до присоединенія братства къ Уніи, далъ ему письменное дозво-
леніе продавати безпошлинно свои изданія по всей Украйнѣ. См.
Журн. Мин. нар. Прос. 1860 г. Іюль стр. 137.
Касательно партеснаго пѣнія въ богослуженіи, надо за-
мѣтити, что старовѣрцы тогоже не допускали, о чемъ увѣряемся
изъ книги: Пращица вопрос. 163., гдѣ чтется: „нынѣ (слѣд. въ на-
чалѣ XVIII вѣка) въ церквахъ ноютъ партесное пѣніе съ пре-
зѣльными возгласы н усугубленіи рѣчей, многажды бо едину рѣчь
поютъ: поюще же гласы отончеваютъ, а иніи одебѣливаютъ съ
воплемъ и движеніемъ всея плоти и помаваніемъ рукъ, и многіе
напѣвы отъ себя издаютъ въ ново, а не изъ древнихъ греческихъ
и россійскихъ отъ восточныя церкве роспѣвовъ. Ты же повѣждь
иамъ отъ св. Писанія, отъ кого таковое пѣніе издано, его же
прежде въ Россіи ие бысть ?“ Питиримъ на это отвѣчалъ, что въ
новыхъ книгахъ нѣтъ указа, дабы пѣли въ церквахъ безчинно и
безобразно, а кто творецъ партеснаго пѣнія, о томъ ему, Пити-
риму, читать не случилось.
Божіею милостію и Его царского пресвѣтлого Величества,
государя Царя и великаго князя Петра Алексѣевича Всероссій-
скаго самодержца, благодатію Сіятельнѣйшему Рымскаго государ-
ства Князю, Его Царскаго пресвѣтлаго Величества Губернатору
надъ провѣнціями Інгріе и Естляндіею и Генералу надъ Кава-
леріею Кавалеру и подполковнику Регвменту Преображенскаго,
и капитану кампаніи Бонбардирской отъ первѣйшей гвардіи Его
Величества и Полковнику надъ первымъ коннымъ и двема пехот-
ными полками Інгерманландскими Александру Даниловичу
Меншикову, здравія долгоденствіе, благополучіе и всѣхъ благъ
отъ Бога получити усердно жилающіи. Стихи въ листъ б листовъ,
печатаны кажется въ Львовѣ, и отъ Русскихъ города Львова под-
несены генералу А. Д. Меншикову, который съ Головкинымъ и
Игнатовичемъ въ 1707 г. богатыми дарами надѣлили Львовскую
Ставропигіальную Церковь, обдертую Шведами. Сберега-
ются въ библіотецѣ Перемыского Собора подъ Ы. ХЫ Е—22.
Молитвы Господней истолкованіе—Кіевъ въ 16 долю л. 83 л.
Катихизисъ — Черниговъ 8° л. 128 и 7 л.
Богородице дѣво риѳмами, слож. I. Максимовичъ, малорусъ,
Черниговъ, 16, 300 л.
Образъ присяги гетмановъ коронныхъ, Москиа, въ 2-хъ л.
Присяга на генеральномъ съѣздѣ, въ Новгородкѣ, сенаторовъ ли-
товскихъ. Москва на 2-хъ л.
Служба Іоанну войну съ житіемъ его. Москва въ 4-ку 56 л.
38
39 —
Отвѣтъ на подметное письмо о рожденіи антихриста, сочи-
нилъ митроп. Іовъ. Москва. 8° 12 л.
Евангеліе (апракосъ) напрестольное, новаго изда-
нія, съ лицевыми изображеніями гравирован. на мѣди, по краямъ
съ лаврами, на большой Александрійской бумагѣ первое сицевымъ
составомъ издадеся; Кіевъ 1707 г. Марта въ листъ 3 и 315 лис.
Си. 1759 г.
ітсе»
Январь, вторичный доносъ Василія Кочубея на I. Мазепу по
совѣту I. Искры и священника Іоанна Святайлы, отправленный
чрезъ Петра Яковлева къ царевичу Алексею Петровичу.
I. Искра увѣдомляетъ о измѣнѣ I. Мазепы Ѳеодора Осипова
Ахтырского полковника, который о томъ извѣщаетъ ки. Дмитрія
Голицина Кіевского намѣстника.
 I. Мазепа идетъ въ Хвастовъ, и увѣдавши о доносѣ Кочубея,
посылаетъ для своего оправданія Іоанна Скоропадского Стародуб-
ского полковника.
В. Кочубей и I. Искра призваны въ Витебскъ, Апрѣля 21
(с. с.) пытка ихъ съ товарищами въ присутствіи министровъ графа
Гавріила Головкина и Петра ШаФирова; въ мукахъ отозвали свой
доносъ, осуждены на смерть. Священникъ Святайло и чернецъ
Никаноръ сосланы въ Соловецкій монастырь.
В. Кочубей и I. Искра отправлены къ Мазепѣ и стяты въ
Борщаговцѣ 25 Іюля (н. с.). — Кочубея, судью генерального, и
Искру, полковника, о измѣнѣ, гетманъ измѣнникъ Мазепа казнилъ,
головы до плахи поутиналъ, подъ Борщаговкою, на полѣ; тѣлеса
же ихъ погребены въ Лаврѣ Кіевопечерской, въ едномъ гробѣ.
Бѣлозерскій рус. лѣт. 89. — Року 1708 Іюля 15 д., въ четвертокъ
рано, на св. Владиміра, пострадали смертію панъ Кочубей и Искра,
надъ Россію, подъ Борщегувкою, по указу вел. государя, при по-
сланному отъ его царского величества столнику Ивану Ивано-
вичу Зернову Венияминову. Между тѣмъ Татаре Петрика и Ор-
лика, перекинувшихся до нихъ, гетманами были назвали и съ ними
иа Русь въ воины выходили. Тамже стр. 120.
Запорожцы присоединяются къ бунтовщикамъ Донцамъ подъ
Булавиномъ.
Король Карлъ XII въ слѣдствіе тайного договора съ гетм.
I. Мазепою вступаетъ въ Украину, переходитъ Сожу.
Универсалы I. Мазепы къ Украинцамъ. Сентября 29 Шпіонъ
Улишинъ.
I. Мазепа посылаетъ въ помощъ Сѣнявскому полки Кіевскій
п Бѣлоцерковскій; Шереметіеву полки Переяславскій и Нѣжин-
екій, такоже Гадяцкій полкъ для соединенія съ Кіевскимъ и Бѣ-
лоцерковскимъ.
Мазепа покупаетъ въ Рыльекомъ уѣздѣ имѣніе. Присылаетъ
Петру В: въ подарокъ 2.000 червовыхъ.
Возмущеніе на Украинѣ Филиппомъ Орликомъ для разосла-
нія войскъ.
I. Мазепа отправляетъ своего посла къ Султану и Крым-
скому хану.
Кн. Димитрій Голицинъ занялъ Украину, оставивъ гарнизонъ
въ Кіевопечерской крѣпости; съ нимъ соединяется гетманъ Да-
ніилъ Апостолъ.
I. Мазепа отправляетъ Миргородскій полкъ въ Черниговъ,
переходитъ за р. Десну, стаетъ обозомъ подъ Семеневкою, и взы-
ваетъ Козаковъ, чтобы соединились съ Шведамв.
I. Мазепы свиданіе съ Карломъ ХП въ Горкахъ (подъ Нов-
городкомъ Сѣверскимъ) 10 Ноября (н. с.).
Манифестъ Петра I. къ старшинѣ козацкой, чтобы съѣхалась
въ Глуховѣ для избранія новаго гетмана.
Кн. Александръ Меншиковъ беретъ Батуринъ Ноября 3.
Полковникъ Чечсль взятъ въ плѣнъ, іраждане избиты и городъ
сожженъ.
Іоаннъ Иліичъ Скоропадскій изъ Канева избранъ гетманомъ
изъ Стародубского полковника въ Глуховѣ 17 Ноября н. с. Онъ
былъ козаками вольными голосами избранъ и получилъ отъ Пе-
тра В. булаву н печать. Сей гетманъ былъ хвалы Божія и хра-
мовъ его святыхъ розширитель. Бѣлозерскій юж. рус. лѣт. 120.
Договоръ Козаковъ съ Великорусами.
Соборъ въ Глуховѣ подъ предсѣдательствомъ митроп. Іоси®а
Кроковского. — Проклятіе въ Глуховѣ Мазепы 12 Ноября (с. с.).
Шведы въ Ромнѣ 18 Ноября с. с. Они въ Смилѣ, Прилукахъ,
Лохвицѣ, Рашевцѣ и Лубнахъ. Свѣчки отстояли Пирятинъ.
Полковникъ Чечель осужденъ на смерть. I. Мазепа беретъ
Гадячъ. Кн. Голицинъ беретъ Бѣлоцерковь.
Царь Петръ В. взываетъ старшину Козаковъ, чтобы оставила
Мазепу. Въ Глуховѣ всенародно анаѳемизоваиъ Мазепа, и изобра-
женіе его на шибеницю повѣшено 20 Ноября.
40
41
Манифестъ Петра В. къ Украинцамъ яко отвѣтъ на универ-
салы Карла ХИ и I. Мазепы. 10 Декабря (с. с.).
Семенъ Палѣй возвращенъ изъ Сибири.
Петръ В. опредѣлилъ въ Кіевъ первымъ губернаторомъ стол-
ника князя Димитрія Михаиловича Голицина; прежде главное на-
чальство принадлежало малороссійскимъ гетманамъ, которое те-
перь съ измѣною I. Мазепы прекращено.
Городъ Батуринъ войска господаревы доставши, спалили и
людей всѣхъ вырубали (14 Ноября).
Зима прежестока была: снѣги превеликіе и морозы такіе
сильные были, что и- птицы мерзли. Бѣлозерскій юж. рус. лѣт. 89.
Сообразивъ непріязненныя отношенія епископа I. Шум-
лянского къ Львовской Ставропигіи, и такоже запрѣщеніе подъ
смертною казнію всякое сношеніе съ Цареградскимъ патріархомъ,
такимъ способомъ состояніе упомянутой Ставропигіи, при совер-
шенномъ сполыценіи русского дворянства, ставалось чѣмъ разъ
критичнѣйшее, такъ, что таяже волею неволею видѣлась принуж-
денною податися уніатскому епископу или самому папѣ, якъ до
сихъ поръ зависѣла отъ Патріарха. Епископъ Шумлянскій полу-
чивъ письменное увѣдомленіе о намѣреніи Львовской Ставропигіи
подчинитися римскому папѣ, обѣщалъ закрыты новозаведеиную
типографію прв св. Георгіи, и сей часъ написалъ къ нунцію Ни-
колаю Спинолѣ, между прочимъ что слѣдуетъ: СопГгаіегпііаз гііш
дгаесо ипііі рег огЬеш сіага Ьеороііепзів Ьіиагиш Еесіезіагиш
Аззитрііопіз іп соеіпт ціогіозізяітае V. Магіае іпіга еі 8. ОпирЬгіі
Егетііае ехіга тоепіа сіѵііаііз зііагит, Гшкіаіогез еі іп ргітаеѵа
Іипйаііопе рготоіогез, іиіогез, ргоіесіогез еі раігопі 8іаигорі^іі іі-
іиіо циопйат а Раігіагсііа Сопзіапііпороіііапо іпзі^пііі, ргіѵііецііэ
ІіЬегіаііЬиз зегепіз. гецит, йоіаіі, рго <1ото еі ціогіа Пеі йезийап-
іез, йесиз еі огнатепіит Ессіевіае рготоѵепіез, іпіег аііоз ехсеііеп-
іея ас таіогез іоіцпе (Іехіеггітія рго Ъопо ессіевіае еі паііопів зиэд
дезііз еі асііоиіЬиз сіагі аецие ас ціогіові, диогит іиіеііа яийоге еі
орега йесиз Ессіевіае сит ціогіа Пеі аицеіиг еі сгезсіі 8. Бпіопеи
ціогіояо еі ІаийаЬіІі ехегоріо ІіЬегі ассеріагипі, рго&ззіопет ргае-
віііегипі еі регіпбе поп тіпогет рові ве рориіі рагіет Ігахегиві
еапйет йгтіззіте еі сопвіапіег іепепі, іепегідие сигапі. Апіе 8. ипіо-
пет іп йізипіопе Ьос ѵеі тахіто ]пге диопйат а РаігіагсЬа Соп-
віапііпороіііапо ЬаЬііо даийеЬапі, пе ]’из ]игіз Йкііопет еі йерепйеп-
ііат іп асііопіЬив а Ьосі огйіпагіо ерівсоро ІіаЬеапі, ве<1 ех пошіш
Віаигоріціі ай ]‘иѳ еі іигізйісііопет воііивтеі РаігіасЬае потіпаіі
вресіепі, зоіідие іііі ех отпіЬив ессіевіае еі виів гезропйеапі асііо-
піЬив еі веіпрег а Ьосі Огйіпагіо Ьос зегѵаЬаіиг. Нипс ѵего рові
е^игаіит всЬізта еі ІіЬегит ай 8. Цпіопего ассеззит еі теат е]ига-
гипі, пес еззе ѵоіипі (Іереи(Іепііат вей зігоііі ІіЬегіаііз еі іттипііаіів
віоіа аЬ ео, циет ай ргаезепв зиттит сариі ацпоясипі соорегігі си-
гапі. Вессиггипі вирріісез ай ЕхсеІІтат йотіпаііопет Ѵевігат циа-
іепиз ій а Вапсіізвіта зейе, рготоііопе еіиз оЬііпеапі, еі циой апіе
Ьас ]ив ргаетіввит еі іигізйісііопет а РаігіагсЬа пипс аЬ ірзо зитшо
Ропіійсе ЬаЬеапі, воіідие іигізйісііопі рараіі іп отпіЬиз зиЬвіпі,
диой Ьасіепиз ірвів еі ецо вегѵаѵі, шапиіепиі, зсгірііз арргоЬаѵі еі
ай ргаезепв ай ргаетізза ассейо театдпе ай Ехсеіі. Погоіп. Ѵезігат
ерізсораіет іпіегропо аиіЬогііаіет, сопвепзит, зирріісет ІіЬеІІит
диаіепиз йе ріепііийіпе цгаііае еі роіевіаіів зиае Ьапс зиат ѵеііі
еів іп рготоѵепйо пецоііо Ьос ргаезіаге ^гаііат, диаіепиз рег зсгір-
іит а 8итто Ропіійсе Ьос ехегаіит )из ЬаЬеапі, ргоиі Іосиіепііиз
ехрІісаЬіі ргаетізза Кгоиз Ппиз ТготЬеіі РгаеГесіиз Соііеціі Ропіі-
йсіі іпіітиз теиз іп йезійегііз раігопиз. На тое письмо епископа
Шумлянского отвѣтилъ Нунцій отъ 30 Марта изъ Онавы, что
Папа, безъ сомнѣнія приметъ Ставропигію подъ свое покровитель-
ство. Епископъ Шумлянскій полученный отвѣтъ нунція Николая
Спинолы сообщилъ Ставр. братству, которое теперь 2 Мая торже-
ственно предъ епископомъ сдѣлало исповѣданіе Вѣры и отправило
къ томуже Нунцію двѣ просьбы: одну на имя Папы, а другую
въ конгрегацію йе ргорацапйе ййе, объ оставленіи братства при
прежнихъ правахъ, дарованныхъ патріархами. Дня 30 мая Нунцій
отвѣтилъ Ставропигіи въ самыхъ лестныхъ для членовъ братства
выраженіяхъ, а 23 Іюля увѣдомилъ и секретарь конгрегаціи йе
ргорацапйа ййе Іюлій Сильвій о согласіи Папы. Ставроп. Лѣтоп.
Сіе 27 Лиііі шогіииз езі «ІозерЬиз Взитіапзкі ерізс. Ьеороі.;
айтіпізігаііо йаіа езі Сеогціо ХѴіппіскі ерізсоро Ргетізііепзі, іит
Меігороііае, іит (розі тогіет Беопіз 2а1^зкі 21 Лиііі) ерізсора-
іпшп, а Кісоіао 8ріпо1а агсЬіерізсоро ТЬеЬагит Ыипііо Ораѵіае
14 Аицизіі. Рукоп. Мнтроп. Л. Кишки.
Рго аіепйіз аіитпіз іп соііеціо Ропіійсіо Беороіі Р. Р. ТЬеаіі-
погит Гесегаі іипйит поіаЬіІет Меігороіііа Сіеогціиз ХѴіппіскі ері-
зсориз Ргетізііепзіз, диет Іипйит аихіі Ніегопітиз Бзіггускі ері-
зсориз Ргетізііепзіз, іит Апіопіиз 2ачѵайгкі РгоіоагсЬітапйгііа сит
сопзиііогіо О. 8. В. М. (ѵійе 8упой. Иатовсеп. р. 117) аідие АіЬа-
пазіиз 8геріускі Ерізсориз Ьеороііепвіз. Еипйиз ізіе зиссеззи іетро-
гія Іосаіиз егаі зирег ѵіііае иі регЬіЬеіиг ЛазіггдЬіса, іп сігсиіо 261-
кіеѵіепзі зііа, диае а зиргето Ііе^ітіпе аизігіасо розіеа іп йоіет
42
АгсЬіерівсорі Ьеороііепвів гіі. агтепісі ге.чіцпаіа еві. Ех асіія агсЬі-
ѵі еріясораічв Ргетіяііепяія г. с.
Мѣсяца Юля 16 преставися боголюбивый нашъ пастырь Іо-
сифъ Шумлянскій въ каеедрѣ Львовской, въ тойже катедрѣ въ
гробѣ отъ негоже собѣ за живота еіце вымурованномъ потребленъ
бысть дня 6 Сентября 1708. На которого то погребѣ були епископы
Георгій Винницкій епископъ Перемыскій, Діонисій Жабокрицкій
епископъ Луцкій, Варлаамъ Шептицкій архимандритъ Уневскій,
который пбслѣжде епископомъ Львовскимъ обранный. Синопсисъ
II о д г о р е ц к. Онъ оставилъ любопытное духовное завѣщаніе на-
писанное въ Львовѣ 12 Ноября 1707 года, сочиненное на польскомъ
языцѣ, изданное мною въ Актахъ относящ. къ исторіи южной
Руси. Львовъ 1868 стр. 34.
По кончинѣ Львовск. епископа Іосифа Шумлянского (27 Іюля),
Перемыш. епископъ Георгій Винницкій обнялъ управленіе сей
епархіи до 1710 года, въ которомъ опъ Варлаама Шеитицкого,
архимандрита Уневского, на Львовского епископа посвятилъ 17
Февраля въ Варшавѣ. Яко администраторъ Львовской епархіи
епископъ Георгій Винницкій въ 1708 году 8 Сентября въ Львов-
ской каѳедрѣ, 1 Октября въ Крылосѣ каѳедрѣ Галицкой, 11 Октя-
бря въ Перегипску, а 24 Декабря въ святомъ Спасѣ (Самбор-
скомъ) поставлялъ акконитовъ въ чинъ священническій. Такоже
въ 1709 году 24 Іюня въ Львовской катедрѣ, 29 Іюня въ Успен-
ской Львовской церквѣ, 11 Іюля въ святомъ Спасѣ, тамъ же 21
Ноябри поставлялъ пресвитеровъ для Львовской епархіи. Нако-
нецъ въ Львовской каѳедрѣ въ Іюніи 1710 года рукополагалъ онъ
пресвитеровъ. Метрика рукопол. Львовской епархіи стр, 131—134.
По сихъ освященіяхъ рукоположеніяхъ пресвитеровъ и жи-
тія своего богоугоднаго теченіе совершивши прейде отъ времен-
ныхъ къ вѣчной жизни въ горняя, къ престолу не преступнаго
свѣта, бодрый пастырь боголюбивый епископъ Львовскій Галицкій
и проч. Іосифъ Шумлянскій, дня зі Іюня, року ^дфн. ІІріем-
ши же адмѣпѣстрацію тоей вышъ номненой епископіи Львовской
и проч. Георгій Вѣнницкій милостію божію боголюбивый епископъ
Перемыскій и проч. при ассистенціи поважной ихъ милостей:
Отца Діонисія Жабокрицкого епископа Луцкого и проч. и препо-
добнѣйшаго Его милости отца Варлаама Шептицкого архиман-
дриты Уневского и всего клиру тоей же епископіи Львовской Га-
лицкой и Камепца Подольского, тѣло въ Богу зешлого пастыря,
честно гробу предаша мѣсяца Сентемвра 5 дня року божія діфи.
Его же да сподобитъ Господь по многолѣтныхъ около хвалы его
43
святой трудехъ упокоитися въ царствіи небесномъ, по реченію Го-
сподню: Прійдѣте къ намъ вси осуждающійся и азъ упокою вы.
Аминь. Метрика рукоп, пресвитеровъ Львовской Епископіи. Стр. 130.
Въ помяникѣ бывіпого монастыря Угорпицкого составленного
въ 1683 году на стр. 14 чтется: Домъ и родъ ясне вельможного
его милости Іосифа Шумлянского епископа Львовского: Помяни
Господи душа преставіпихся рабовъ твоихъ: Евсевія, Анну роди-
човъ епископовыхъ и пр.
Могіио Ьеопе йаідвкі іп Лиііо (1, 21. еіе^египі ерівсорі СеДеоп
Огапвкі СЬеішепзів, РагрЬугіиз Киісгускі Ріпвсепеів, Іііопівіи.ч 2аЬо-
кггускі Ьисеогіепвзів Іппосепіиш (Оеог^іиш) ѴѴіппіскі ері-
8сорит Ргеті.чііеп.чет іп Меігороіііапит, еі диіа Ьео Кізгка ргоіо-
агсЬітапйгііа поп вирегѵепегаі, ійеодие всгірвіі Іііегаз а<1 пипііит
Зріпоіа, иі Ьапс еіесііопет саввеі, 8е<1 Кипііив всгірвіі ехреіепйо,
пе оЬ іттіпепііа а Мо.чсЬів регісиіа ітребіаіиг Гаеіа еіесііо, еі иі
ехаисііаі ргаеіеп.чіопев ВіерЬапив ТготЬеііі сіегісив ге^иіагів Теаііпо-
гит ргаеГесіив Соііе^іі Ьеороііеп8І8 Агтепогит ехреіііі. Наес Ііііегае
сіаіае 8ппі Ораѵіае 10 ОсіоЬгів, ііадие ргоіоагсіііташігііа Ьеороіі іп
.Іапиагіо аппо ведиепіі сопеепііі яирег еіесііопеіп сіісіат. Рукоп.
митр. Л- Кишки.
Рові тогіет теігороіііае Ьеопів йаідвкі сіаіпг а Пеог^іо ХѴіп-
піскі ерівсоро Ргетівііепві 21 БеріотЬгів Ьеороіі абтіпівігаііо аг-
сЬітапсІгіае Ьеопі Кіѳгка ргоѵіпсіаіі. Мох сііе 10 КоѵетЬгів еіі^еіпг
йіет ргоѵіпсіаіів а раігіЬпв биргаеІіепвіЪпв Виргавііі іп агеЬітап-
Дгііат, еі рег Ѵаіегіит Хаѵгайгкі геіщіовшп, (Іе^епв іипс Вегехѵеііів
а<1 аЬЬаііат іпѵііаіиг. Тамъ же.
Біапівіаѵг кгоі ѵг МаІЬогки 15 А иди Л а — <1аіе РогрЬігети Киі-
огускіети агсуЬіяк. Роіоскіети ро втіегсі БІиЬісга 2аІдвкіедо Ме-
ігороіііу Дуріот па Меігороіід кдотекд. Подлинникъ бумаж. сбе-
регается въ библ. русск. капит. въ Перемышли.
НіегошопасЬ ТоЪіавг Ріоігазко кагпойгіеза у вдДоѵ йпсЬоѵпусЬ
копаувіогівіа Меігороіііапвкі Куотекі іЬпшеп сІѵгбсЬ шопа.чіегбѵ
МоягпоЬогвкусіі (віс) рокогпіе ргові паітіівге] Вгасі СЬгу-
віпвіе Оусолѵ йкіівкіск о тосііе йѵгідіе 1708 Ап^пвіа 4.
Записка на книзѣ: Истинна вѣра старая церкви святой Во-
сточной православно каѳолической, противъ мнимой старой вѣры
западной отвѣшивающая на угрызающая писанія Етородозовъ Пе-
тра Скарги, Павла Боима, Цѣховского (лѣсты Трибуна и Куле-
шы). ѵеі сей титулъ: Ортодо^іа католики Анатолики или право-
славіе каѳолическое восточное на загражденіе устъ любящихъ
глаголи поспотныя и языкъ льстивъ... Въ лѣто (ргоріеі- то-
44
йегниш 1708 Аи^изі 4 Септеврія Пану Борису Петровичу Шере-
мету въ Кіевѣ отдахъ. Іеромонахъ Товія Петрашко к. и Суд. кои.
ігум. Мошно Гор. — Рукопись писана крупнымъ полууставомъ
въ 4 д. л. на 190 листахъ находится въ Львовской Университет-
ской библіотекѣ подъ Н. I. Т. 12.
Римская курія купила отъ Львовского епископа Іосифа Шум-
лянского каменный домъ, который онъ 1707 года проворнымъ
способомъ купилъ отъ Львовского Ставропигіального братства.
Тотъ домъ назывался Исаровичовекій, стоялъ на противъ Ставро-
пигіальной церкви подъ Н. 201. Въ томъ домѣ основано духовное
воспиталище для католического юношества Ормянъ и Руси, при-
зпаченного къ духовному званію. I). ХиЬгзуекі кгоніка ш. Ілтота
1844 стр. 461. См. 1731. 1765.
Петръ В. вмѣсто московской областной системы раздѣлилъ
Россію на восемь губерній 18 Декабря стар. ст. Потомъ это дѣ-
леніе нѣсколько разъ измѣнялось. См. 1717 г. Съ тѣмъ годомъ
стали заводити въ Россіи народныя школы.
Учреждена Кіевская губернія, въ которую сначала входила
и восточная Украина.
Въ Амстердамѣ былъ отлитъ въ первые годы 18-го столѣтія
новый гражданскій шрифтъ, которымъ въ 1708 г. стали печатати
въ Москвѣ. О происхожденіи того шрифта нѣтъ положительныхъ
свѣдѣній, не извѣстно въ точности ни времени, ни обстоятельствъ
его изобрѣтенія. Разсмотривая книги уроженца нынѣшней западной
Россіи И. Копьевича, повелѣніемъ Петра В. напечатанныя въ Ам-
стердамѣ по-славянски, и встрѣчая въ нихъ иногда, особливо въ
заглавіяхъ и въ курсивахъ, слова и цѣлыя строки, отличающіяся
округлостію и напоминающія нынѣшнюю печать, могла мысль о
гражданской азбукѣ развитись въ Петрѣ постепенно при просмо-
трѣ упомянутыхъ книгъ, такъ что наконецъ онъ повелѣлъ соста-
вити цѣлый русскій алфавитъ по образцу тѣхъ буквъ, которыя
своею простотою, своимъ сходствомъ съ латинскимъ шрифтомъ
особенно ему нравилось. См. Письма къ нему Мусина-Пушкина.
П. Пекарского Наука и литерат. при Петрѣ В. II. 646. См. 1705.
Заведеніе народныхъ училищъ.
Изъ указа Импер. Петра В. отъ 24 Февраля 1708 г. видно,
ьто Словено-русская типографія везена изъ Амстердама въ Рос-
сію, была перехвачена шведскимъ королемъ Карйомъ XII вь Гдаи-
скѣ, и употреблена на печатаніе возмутительныхъ листовъ противъ
Петра В., для разсѣинія оныхъ по Россійской границѣ. Сопиковъ
I. стр. ЕХХХІХ.
45
Ѳеатронъ нравоучительный еоч. I. Максимовича. Черниговъ
4° б и 424 л.
Вооруженіе на брань Духовное. Москва 8° 1 и 15 л.
Послѣдованіе постригу двою въ искусъ чина св. Василія В.
въ листъ. Почаевъ. Перепечатано изъ Супрасльского изданія 1693 г.
Первый годъ изданія СПетербургскихъ Вѣдомостей 8°.
1709.
Военный совѣтъ Царя Петра В. въ Лебединѣ (14 Декабря).
Наказаніе Старшины козацкой, стоящей въ союзѣ съ 1. Мазепою.
Карлъ XII отразилъ Россіанъ подъ Гадячемъ.
Ромны берутъ снова Россіяне.
Король шведскій съ Мазепою и войсками въ полку Полтав-
скомъ кватерою стали съ Февраля мѣсяца. Бѣлозерскій рус. л. 89.
Карлъ XII взялъ Веприкъ. Февраля 15 разбитье Албедиля
при Рошевкѣ.
Февраль. Битва при Красномъ Кутѣ. Городня, Мурава и Ко-
ломакъ сожжены Швёдами, которые подступаютъ подъ Опошяу.
Запорожцы разоряютъ Самарскіе городки.
Султанъ турецкій дѣлаетъ миръ съ Россіей» и занрѣщаетъ
Крымскому хану опустошати русскую землю.
Кротъ, атаманъ кошовый Сѣчи Запорожской, марта среднихъ
чиселъ въ Великихъ Будищахъ съ Запорожцами поклонился ко-
ролю шведскому. Бѣлозерскій рус. лѣт. 90.
Запорожцы съ кошовымъ атаманомъ Гордіенкомъ соединя-
ются съ Шведами; берутъ Цариченку.
Сѣчь разорена полковникомъ Яковлевымъ и Балаганомъ.
Запорожцы съ Гордіенкомъ осаждаютъ Полтаву (Апрѣля
среднихъ чиселъ).
Іюня 14. Шведы выгнаны изъ Старыхъ Санжаръ.
Іюня 20. Россіяне переходятъ чрезъ р. Ворсклу.
Іюня 27. Полтавская битва. Король шведскій съ Мазепою н
его единомышленники въ маломъ числѣ до Турка въ Бендеры
утекли; шведскіе же войска, оставшись подъ Переволочною, надъ
рѣкою Днѣпромъ, поклонились государю и въ плѣнъ взяты. Бѣ-
лозерскій рус. лѣт. 90.
Бѣгство Карла XII и I. Мазепы въ Турцію.
Іюля 17. Статьи Скоропадского.
Скоропадекій даритъ Почепъ Меншикову.
46
Іюля 30. Андрей Измаиловъ вступаетъ въ управленіе Укра-
ины яко намѣстникъ царя.
Іоаннъ Мазепа скончался въ Бендерѣ 22 Сентября.
Филинъ Орлвкъ бывшій генеральный писарь нареченъ Кар-
ломъ XII гетманомъ козацкимъ въ Бендерахъ.
Старшина козацкая возвратившаяся отъ I. Мазепы сослана
въ Сибирь.
Запорожцы съ кошовымъ атаманомъ Гордіенкомъ осѣдаютъ
при устьи Каменки въ Днѣпръ подъ владѣніемъ Крымского хана.
Начало преобладанія Россіи надъ Полыцею.
Въ томъ году послѣ шведской войны уничтожено козацкій
Старый Кошъ на Чертомлику. Прогнаны козаки поселились у
Алешкахъ 1712 года за войсковаго асавула Дороша.
Мазепа скончался въ Бендерѣ 8 Октября. Торжественный
въѣздъ Петра I. въ Москву яко побѣдителя Карла ХП 21 Дека-
бря стар. стиля.
Скончался Димитрій Туптало, малорусъ митрополитъ
Ростовскій, знаменитый непорочностью житія и по дарованіямъ ума
и просвѣщенію. — Его Четьи минеи образцовое сочиненіе по
чистотѣ церковно-еловенского языка. Онъ пользовался Минеями
Макарія, но съ большою разборчивостью, и дополнилъ ихъ древ-
ними историческими сочиненіями, частью критическимъ трудомъ
Болландистовъ. Послѣднихъ дополнилъ Казанецъ Іоаннъ Марти-
новъ священникъ Іезунтъ жизнеописаніями словенскихъ святыхъ,
особенно же русскихъ въ своей книзѣ: Аппив ессіевіазіісив ^гаесо-
віаѵіепв. Вгихеііів 1863 Гоі.
Шведскій король по имени Кароль, Львовъ мѣсто нрезъ
здраду добылъ и збурилъ, великіе скарбы зъ костеловъ и церквей
и купцей побралъ, съ которыми былъ на Украину поѣхалъ изъ
войсками многими. Тамъ же за Полтавою побѣжденъ отъ царя
Петра московского. Войска ему убилъ много тысячей, а оиъ въ
малой дружинѣ изъ Мазепою гетманомъ заднѣпровскимъ, кото-
рый ся ему былъ яко здрайца поддалъ, до Волохъ утекалъ: тамъ
же ся Мазепа отруилъ и здохъ. Рукоп. Сборникъ Львов.
Солице мѣнилося третій разъ, и саранча.-Рукоп. Солотвии.
См. 1706.
„афі. Саранча была вторая. Современная записка на одномъ
листѣ, въ моемъ посѣданіи.
А. П. 1709 БиигеДоѵѵ Мовкѵѵа яЬіІа, кібгзу Ьуіі икгосвуіі До
Мовкѵѵу. \Ѵ іушге токи Бгші^іеівкі &гаБО\ѵаІ па РоД^огги. Теийе
кгбі ЗяѵеДгкі исіекі Ьуі До Титескіе] зіеші г Ьеішанеш Пкгаіпвкіш
47
(Махерц) До Ві^Дегха шіазіа. Евангеліе напрестольное рукой. XVI
въ Голобутовской церквѣ близъ города Стрыя.
Овіпе^о БеріешЬга лѵ піедѵоіе зід Дозіаіет Мовклѵіе ѵ Когото-
сЬасЬ рой Бокаіет. Бхіеппік х. Місѣ. ЛѴізхпіолѵіескіе^о.
„Славетный урожоный Панъ Хромѣнскій Стефанъ11 пожер-
твовалъ 7 Января'1709 г. братству при церквѣ Св. Архистратига
Михаила въ мѣстечкѣ Яновѣ (дек. Теребовельского). Рукописный
Апостолъ (писанъ въ XVII вѣкѣ). Записка на томъ же Апостолѣ
Яновской Церкви.
КіеДу кз. МісЬаІ ѴѴізхпіоѵѵіескі оризсіі Аицивіа кгбіа (1707), а
До Біаиізіалѵа і БзѵеДбѵѵ зі§ ргхуі^схуі, і кіеДу роД РоКагѵа БхѵѵеДгі
роЬісі хозіаіі, кзі^хе )ако гДга]са иѵі^гіопу і До зіоіісу гоззуізкіе]
роД ігюспа яігайа харголѵаДхоиу хозіаі. Въ томъ плѣну пересидѣлъ
два года, откуда бѣжалъ и потомъ снова присоединился къ ко-
ролю Августу II. и былъ нареченъ Маршалкомъ. Кгопіка коііец.
Рцагблѵ ЬпЬіезхоѵѵзкісЬ. стр. 47.
Вт. томъ году Львовская Ставропигія получила Вгеѵе папы
Климента XI изданное въ Римѣ 5 Апрѣля, которымъ присоедине-
ніе къ Уніи съ римскою церковью утверждается, Успенское брат-
ство, его духовенство при обѣихъ, церквахъ, Успенія пресв. Бого-
родици и св. ОнуФрея, лица при тѣхъ церквахъ живущія, имуще-
ство и всѣ вещи братства освобождены отъ власти мѣстного епи-
скопа и преемниковъ его, принимаются подъ, покровительство св.
Петра, апостольской столицы и конгрегаціи Де ргора^апДа йДе.
Ставроп. Лѣтоп.
Русское духовенство въ Самборщинѣ жалуется своему епи-
скопу на розничныя притисненія со стороны королевскихъ чиновни-
ковъ. На прошеніе епископа Георгія Винницкого король Августъ II.
Варшава отъ 11 Марта 1709 пишетъ и приказуетъ: ДосЬоДхі паз
ягіеДгіес, хе сх^зсід, гаш.ек БашЪогзкі і оШсуаІівіоте, сяезсіа пго-
Дхепі іеппіагіпзгоѵіе, сгсвсіа ваше ^гошаДу гбхпе сідхагу зрусЬаід.
па ророѵвіѵга, кібге ргхех іо ГипДііиз хгиіподѵапе, а пауозоЫітеу
аіеДатепет тѵоувк ргхееіѵтусЪ изі§ро\ѵапіет ДоДивхопе,.. ргхеіо зегіо
\Ѵ\ѴѴѴ. хіесату, аЬузсіе ѴѴXV. озоЫіѵлч ргхеяогкозсіа мѵощ Доугхеіі
і оЬѵгагоѵаІі, хеЬу хѵ ёкопотуі пазхеу БатЬогзкіеу ДисЬоѵіепзіѵѵо
у #гипіа роз\ѵі?іпе, і. у Ророѵзіта х зіи^аті сіегкіеѵпеті аііаз
Ророѵѵісхаті ѵщоге Ргачѵ, Соизіііисуі, Рг/елѵі1е)о\ѵ і Пезкгурібѵ/ пау-
Іазп. РгаеДесеззогбхѵ иавхусЬ оД зигізДуксуі хатко^ѵеу ехсіроѵѵапе
Ьуіу і игоДхепі АДтіпізігаіого-тае, Ѵісе АДшіпізігаіопнѵіе, РоДзіаго-
віоѵіе і іппі ойсіаіізіоѵіе іак До озбЬ ротіепіопусЬ іак і ргицібѵ,’
розѵѵіеіпусЬ аЬзоіиіе піе іпіегеззоѵаіі зі§, іакхе і §готаДу іпіцио
48
49
ргаѳіехіи еі соіогѳ вравпедо каріапбѵ? і віид сегкіешіусЬ піе іпциіѳ-
іоѵаіі і йоіиіѳгхбѵ па пісЬ піе паргаѵ?оѵ?а1і.
Савішігив БаріѳЬа Раіаііпив Ѵііпепвів сарііѵаѵіі СЬгувовіотиш
Віаіогог сапопісит Ѵііпѳпвеш, оіо йе Ьуі аиіЬог гаЬісіа БаріеЫ Ко-
піивхедо ѴѴ. X. Ь. рой Оікіпікаті, оссіивіі ііадиѳ рго Ьос ессіевіае
Сопвіапііпив Савішігив Вгговіоѵвкі ѳрівсорив Ѵііпепвів. Рукоп. митр.
Л. Кишки.
Панегириковъ или слово похвальное Петру I. о побѣдѣ подъ
Полтавою соч. Ѳ. Прокоповичъ, малорусъ. Кіевъ &1. 10 л.
Молитва Господня: Отчѳ нашъ, въ седьмъ богомыелій распо-
ложенная I. Максимовичемъ. Черниговъ 12° 8 н 166 л.
Блаженства (осмъ) Евангелскіѳ, соч. I. Максвмовичъ. Черни-
говъ 8° 10, 117 и 2 л.
Царскій путь креста Христова, соч. I. Максимовича. Черни-
говъ 4° 12. 188 и 2 л.
ХТХО..
Марта 11. Грамота Царская Малороссіянамъ.
Договоръ Орлика съ Запорожцами затвержденъ Карломъ XII
21 Мая н. ст.
Ноябрь. Бунты и набѣги Запорожцевъ.
Завоеваніе Ливоніи и Эстоніи.
Саранча на Украинѣ.
Моръ великій былъ въ Кіевѣ и Малой Россіи и во многихъ
городахъ польскихъ и украинскихъ. Бѣлозерскій рус. лѣт. 90.
На ѵі^кех^ сгевс у сЬѵаІ^ Вода ѵ Тгоусу 8. іѳйупедо. Му
іггу віапу, БисЬоѵ?іепеЬѵо, гііпв дгаесо ипііі, Пгг^йпісу ОЬуѵаіѳІѳ
ѳциевігів огбіпів хѵоіелѵойгілѵ, Вивкіедо у Робоівкіедо, 2іешш (віс)
Ілѵоѵвкіеу, Наііскіѳу у Кашіепса Ройоівкіедо, Іийхіей Вгасіѵа йо
еіесііу ерівкора Ьѵоѵвкіедо ѵідогѳ ргаѵг і рггуѵііѳіоѵ паіей^се, га
Ппіѵегваіеш ргхег Йавпіе ІѴіеІш. ЙМ. О. йегхедо ѴѴіппіскіедо агсЬі-
ерівсора, шеігороіііу Кііоѵвкіѳдо, Наііскіедо у ѵвгувікіѳу Киві, ра-
віёгха павхѳдо гѵіеггсЬпедо оЬгапѳдо у пошіпоѵгапѳдо, ерівкора Рггѳ-
тувкіедо, Бапоскіедо, БатЬогвкіедо, Ерівкоріу ѴѴІойх.ітігвкіѳу у
Вггѳвкіѳу, ерівкоріу Еискіеу у Овігоѵгекіеу, ерівкоріу СЬѳІшвкіѳу,
іийхіей у павгеу Ьѵ?оѵвкіѳу, Наііскіеу у Кашіепса Ройоівкіедо ай-
тівігаіога, Пѳгшапвкіѳдо, ПиЬіепвкіѳдо у Йуйусгупвкіедо агсЬітап-
йгуід ргаеѵіо Бапсіа вейіе аровіоіісае сопвепви у ой йавпіе Овѵіе-
сопедо ЙМХ. Иипсуивиа сотрѳііаііопѳ еі аввепви, па ѵгоіп^, гасЬо-
ѵгиіоіС ргаѵго у віагойуіпу рогх^йѳк капоппіе ѵг Сѳгклѵі Войѳу, ро-
віапоѵіопу еіесііу ргхувхіедо ро хевхіуш піедйу а підйу піѳоййаіо-
капуш равіёгхи йавпіе ХѴіѳІт. й. М. О. йохеЬе Бхишіацвкіш, ѳрі-
вкора, лѵуйапуш у паіейусіе одіовгопут, іп Іосшп Еіесіогаіѳш ргі-
ѵііедіаішп йо каіЬейгу 8\ѵ. йегхедо Ьгѵоѵвкіѳу, па йхіеп йхівіѳувху
кокоѵапі у хдготайхепі: Иаргхбй гѵувІисЬаѵвху Басгит ѵоііѵит
ргхех Йавпіе ХѴіеІт. Й. М. О. тѳігороііі^ оЫаішп, іпѵосаіо ргхех
Молебное пѣніе 8. Брігііив хавіайвху шіѳувсѳ іапциаш іп сігсиіо вио
еіесіогаіі ѵѳйіѳ рогх^йки регвопагит, Гипсііопиш, еі ргаегодаііѵа-
гит, ро исхупіопеу ргхех іѳдой Йавпіе ѴѴіѳІт. Й. М. О. тѳігороіііе,
ротіѳпіопеу ргхех ѵѵуйапу ипіѵегваі Еіесйів, Іпіітасіу, Гасипйо
огѳ еі йиісі ѳіодиепііа, хѳвхіѳдо ерівкора йусіѳ роЬойпе, еі дѳвіа
рго ѳссіѳвіа сотшѳтогапйо, ргхувхіедо хав, іакоѵгедо паіѳгу оЬгас,
диаіііаіѳв еі аІІгіЬиІа вапсіітопіаііа ргхѳкіайа^с, дйу іепйе йавпіе
ІѴіѳІт. й. М. О. тѳігороіііа, йе виргѳта виа аиІЬогіІаІѳ еі ргіті-
Ііаіі ѵоіо, піе кодо іппѳдо, Іуіко аппів тегііівдие ѵ? Сегкѵі Войѳу
віупфсѳдо Йавпіе ІѴіѳІт. Й. М. О. Вагіааша Бхеріускіедо агеЬітап-
йгіід Ппіоѵвкіедо, дойпедо еі Ьиіс опей рагет ѵухпаі^с шіапотаі,
квхувсу рег ѵоіа ІіЬѳгів вийгадіів хдойпіѳ у іейповіаупіе, ипо огѳ,
ипо согйе, Ьѳх ѵвхѳікіѳу копігаЙісііу іедой ѴѴіеІтойпедо й. М. О.
Вагіааша Бхеріускіедо агсЬітапйгіІд Ппіоквкіедо, іако гдойпедо, ёі
ошпі ѳхсерііопе таіогет, ѵ? лѵоіеѵѵойхіѵѵіе павхут рговарід, у соШ-
дасід, віуп^седо, сѳгккі Ьойѳу, Іоі іііиіів ргхех піе таіу лѵіѳк вѵоу
хавіихопѳдо, ой Вода ргаѵѵіѳ вашедо а Іоі ваесиіів іеу йіѳсѳхіу ргхеу-
ггапедо у копвѳгшжапедо, ргіпсіріЬпв ѵігів иройбЬапедо, Иат
тегувікіш иІиЬіопедо, вийгадіів піерггеіоіпапедо іпіиіаіа у сапйійа-
Іа, па рггѳгхесгоп^ ерівкоріу Ьѵоѵвк^, Наііск^ у Кашіепса Рбйоі-
вкіѳдо оЬгаІівшу у ирговііівшу, кібгедо аЬу Р. Науѵуйвху йаівг^
ѵ/оід. вкоі^ вѵ?ц;Ц ай аидтеп сЬѵаІу вѵоіеу вѵ/ідіеу, еі йесив сѳгкѵі
Вохѳу йігідокаі у вргажлѵаі, іейповіаупеті діоваші, ргху ігуиіпіаі-
пут Те Бѳит Іаийашив вирріікоѵаіівту, у іедо тіапоѵапѳдо еіѳкіа
ІѴіѳІшойпедо Й. М. О. агсЬітапйгуіе Ѵпіоквкіѳдѳ ай тѳпіѳт Іѳдиш
віовиі^с вц;, паіавпіеувхети таіезіаіоѵі Й. кгбі. Мовсі Рапи павхѳти
тйовсікети ргегепіиіету, виріікиі^с рокогпіѳ, аЬу Йѳдо кгоі. Мовс
Рап павг тііовсіѵѵу ргаѵот у ѵгоіповсіот геіідіу павхеу аппиѳпйо,
г тііовсіѵеу Сіетепсуі вѵоіеу ргікііѳу па ід ерівкоріу Ьлѵолѵ8Ц,
Наііскд,, у Кашіепса Ройоівкіедо іетих Еіѳсіоѵі й. М. О. агсЬітап-
йгусіѳ Цпіоквкіеши копіѳгоѵас гасгуі. А йе іеп акі ѳіѳксіу Гѳіісів-
віте еі весиге виссезвіі у ехрейіоѵапу аиврісіів ѵіеікіедо ітіепіа
Йавпіе ѴѴіеІт. ЙМ. Рапа ѵоіѳѵоЙу Веівкіѳдо, Ьѳітапа ѴѴ. К. Рапа
павгедо тііовсіѵедо, Гогіип павгусЬ іп Ьос Іискиово віаіи ріавкипа у
4
50
51
ргоіесіога а ргаѵіе Оуса Оусхухпу паѳхеу, чѵ кібге^о озокіе йосге-
каіівшу вщ виргетат саіе^о пагосіи вогіет, кібгу іако іавкаѵу Оу-
сіес, іако іазкаѵу Рап, ііа раігіз, ііа Ботіпі тівсеі ойісіа пе аііег-
иігі йсввіі, аиі оЪвіі, а ргачѵіе ѵівсега виа іп ивит саіеу Оусгугпу
воеріив ейипйіі, пипциаш сіаийіі, іети Рапи ѵойгоѵѵі павгети
ѵгіппе ой ѵвгувікіск регепіпі ѵоіо г паІейуЦ, виЬтізвіф піевіету у
вкіайату ройгі^ксѵаиіе, вирріікищс, йеЬу іако гатѵвге гѵѵукі саиват
Сеі Гасеге виат, іак ѵѵвгеікіе іпіегева геіі^іу павхеу ѵ/ йаівгу сгав
оЬіесіи ргоіесіиі вѵоіеу Рапвкіеу иігхутуѵгас сопіга роіѳпііаш Гаіі
гасхуі, а Іегагпіеувге^о еіесіа потіпаіа ѵ втѵоіеу рапвкіеу іако ха-
сх^і тіаі хаѵвхе г саі^ іе^о йіесехЦ оріесе. 2 схут е тейіо виі ІсЬ
Мвс Рапбтѵ Ровіогѵ, аЬу іе пазха йопіевіі виЪтіввщ ирговііівту.
Лавпіе УѴіеІт. Л. М. О. теігороіісіе ѵіппе оййаіету йхі^кі, йе ѵ? іак
сі^йкі піезхсхевіін’у сгав, пес тотепіі йіврепйіит раввив, піе иѵѵа-
йаЦс па йайпе іп сопігагішп тайотовсі, хіескаі іи, еі Іаегутаз
геѳіііиіі овіегосіаіеу йіесехуі, кіеДу ро іак иІиЬіспут ргхевхіут
ерівкоріе рагет іпѵепіі у потіпоѵѵаі, зирріікиіцс аЬу іе^ой еіекіа ро
ойеЬгапіи ргхутеііеіи васгів ерівсораІіЬив іпіііаге гасгуі. Кібга іо
еіексуа ій х^ойпіе іейповіаупіе ипапіті ѵосе еі сопвепзи рггег ігху
віапу ...... теугайопе, Ьех ѵѵвхеікіеу копігайіксіу віап^іа,
йіа Іервгеу...................повсі	г§каті ѵіавпеті рггу ройрівіе у
ріесг^сі рг.............ХѴіеІт.	Л. М. О. теігороіііу ройрівиіету ві§.
УѴ каікейгхе ..... Ьѵготевкіедо 8те. Легхе^о М^схепіка Іосо
еіесііопів .... діаіо. Бпіа йѵийхіезіево ріепѵвге^о тіевіфса
Біусхпіа Коки рапвкіе^о 1710. Легху ѴѴіппіскі ерівсор Рггету-
вкі, Мікоіау Кговпоѵвкі Ройкотогху рговгопу. Кай^о'И’вкі
Зіоіпік гіеті Еот. іако йериіоѵѵапу ай Ьипс асіит сй ЛѴѴЛМ Рапа
жметеойу Веівкіево, Ьеітапа ХѴіеІк. когоп. ВіеГап Нитіескі
ѴГо. Рой. (?). Ваіаі СЫорескі ског^йу... 8іапівіаѵѵ Каѵѵа
х (Іатегоп Оаѵѵгопзкі СЬог. Вуй^- З^йхіа тѵоувко'ѵѵу ^епегаіпу.
Зіапівіаѵ х Ройкогес Когуіко Ройсг. Схег... Маіеивх Піак тіесх-
пік Вгасі. Впі. Сгойи Ьгѵохѵвкі. ЛеговсЬутопасЬ ’ѴѴагІаат Зіирпіску
саіе^о топазіегга Вкуіакіе^о па іо йеіе^оѵгапу. Кігуі Зхитіапвкі.
Рагікепі Еотікоѵѵвкі агскуйуакоп. Егот. Ііштеп топазі. Рой-
Ьогескіе^о і Хіосхотевкіе^о. Лохерк В. М. КгесЬотевкіе^о ікитеп.
Ѳуопіху Віепкіечѵісг патіевіпік каіейгу Ьѵоѵѵвкіеу у х саіф карі-
іиЦ. Нгукогу Ройдигвкі патіевіпік ВоЬгескі вѵѵоіт у саіе^о йи-
скоѵіепвіка іѳ^ой патіевішкоѵѵвка ітіепіет. Ріоіг Тагпаѵгвкі
патіевіпік киіікочѵзкі. Апйгхеу Ьувіапіескі (?) патіевіпік 2о1-
кіеѵъкі (віс) ітіепіет саіе^о патіевіпікоѵвіта. Легетіа Овіаро-
ѵісг Н. Кта (віс) УѴіпіскі. Л^пасу Махітоѵгісх патіевіпік
Хіосготевкі ішіѳпіѳт саіе^о патіеві. Ріоіг бетіапоѵгісг иіі йе-
риіаіив а соп&аіегпііаіе Віаигорі^. Ьеороі. 8еп. К. В. Віі йериіа-
іив а СопГгаіегпііаіе Біаигорі^іапа потіпе отпіит 8іеГап Ьа-
вкоѵгвкі 8К. 8. КВ. .......... Легху 8іерЬа-
п о ѵ і с х ргоіипс Ѵісе пат. Киіікоѵі’вкі ітіепіет саіе^о йисЬоѵіеп-
вілѵа іе§ой пат. ТЬ. (выдерто) . . Вогоѵіскі Кат. Ротоггап.
(ііпіеп.) іе^ой пат. . . . (выдерто) 8. ОпиГге^о Ьѵотевкіе^о . . .
Ікитеп топа. Віеѳіай .... Сегкхѵі Л. М. Ьлѵоѵг. ѲеоФа . . гь
Скольекій Игум. іп йеі. топавіегп Оотазхоѵвкіе^о. Ткеойог Нар-
вой і с г (віс) пат. Вхсхугхескі ітіеп. йискоіѵіепвітеа іодог пат. Нуа-
сіпік 2ико»вкі ІЪит. Н. Р. ТЬеойоху 8усхупвку Іішт Ройка
(зіс) СИіпіпвкі (віс). Аіеху Магіувхеѵгісх патіевіпік каіейг. Ка-
тіепса Ройоівк. 8а. В1. (віс). Тѵгагйіетеісх патіевіпік Тгетко-
теівкі. ТкугівіЬеу ХЬогоѵгіскі патіевіпік Ротоггапвкі. Кіешепі.
УѴавкіетеісх патіеві. Таг.Вахуіі Опаікоѵѵвкі пат. Боііп. Аіе-
хапйег . . . патіевіп. 8ка]вкі Ла^іеі. 8утеои Кгукгакіеѵѵісх
(віс) пат. Хуйасхоѵвкі Вахуіі Еаѵѵготсх пат. Вгхег. Ѳеодоръ Гіе-
рпх. . . (іеромонахъ?) Намѣст. Стрѣл . . ЛакиЬ 2агхускі пат.
ѴѴоупіІоѵгвкі. Еііавх 8е1еркотеісх (зіс) пат. Кашіопкі 8іги-
тііоѵѵеу. Вахуіі Вийотеіескі патіеві. Ройка. ТЬеойог Еика-
вхетеісг патіевіп. Нивіаіупвкі. Іоаннъ Бѣлецкій нам. Язло-
вецкій. Іоаннъ Серваіа намѣст. Устецкій. Ѳітіігу Хіеіпівкі пат.
Висхаскі.
ТЬеойог Ь е те і с к у, віагвху Ьгаі сегкѵѵі 8. Мікоіаіа. Мікоіау
Ь е те і с к у віагвху ітіепіет саіеу Кэд>ге§асіеу. Вгасіѵо Вт^іуск
Ріаіпіс .... Лап М і . . . . Вгасіѵѵо . . . вепіог Ва-
хуіі Нсговхко ітіепіет саіе^о Вгасі. Раѵѵеі ѴѴ у Д г а к о те і с х
віагвху. Вгасіѵо сегктеі Богоявленія Господня. Копвіаиіуп Кивхсга-
кіеѵісх 8. Тутойеу 8, ітіпіет саіеу Кд&гу^асу (віс). Вгасітѵо сег-
кте Благовѣщенія II. Б. Вахуіі Кікгавхепі віагвху, Сапіеі Сукоѵѵ-
вку тіойвгу ітіепіет саіеу Сопдге^асуі. Вгасітео Сегкѵѵі 8. Теойога.
Магіазх(?) Іповхѳ^ѵісх. Лап ѴѴіесхигко ітіепіет саіедо Ьгасіка. Ве-
піог Еохіпвкі кгхуйук кіайпіе | 8етіоп 2§аіаіоѵѵісг Ъогіпвкі ііійет |
'Геойог Лехіегвкі кгхуйук кіайпіе | Ласепіу Ьохоѵѵзкі 2§аіаіотсг
ііійет. Лап Еохіпвкі 2$аіаіоѵѵіег кгхуйук к. РоріеІ Ласепіу кгхуйук
кіайпіе |. Міскаі 2егеЬса йискоѵпу Лавпівк. Оісіес Міскаі Еохіпвкі.
Аіеху! .... 8іапівіа« Схегтіпвкі Ског.^й. Ройіавкі. Аіех. Схоі-
капвкі Р. 2. СЬ. (зіс). Кахітігх 8херіускі 8. б(овіупвкі). ЛакиЬ
Бхеріускі. Мікоіау Буакохѵвкі . . Ьаз . . Ткео 8херіускі
схев. Тг^Ьоѵѵ. Лап Схоікапзкі сгев. Ргхуш. Легху Ввігхускі.
ЛохеГ 8овпоѵвкі. Лап. Кахіт. Вгойхіскі Міесх. 2уіотігвкі.
*
— 52
—~ 53
Апіопі 8иерІускі. Лап Рарага К . ... Аіехашіет Р ара г а. ТЬео-
йог Рарага Р. О. Вагуіі 8иеріускі. Мікоіау Коіопі. Егапс
г Заі^вк 2а1евкі. Лаи Вгоіпігвкі 8. Т. ѴѴоусіесЬ Ракаскі
Ъ. Ь. Аіехапсіег Вѵѵівіеіпіскі 8. I. Н. Аіех. Апі. Мвсхіопіехѵвкі
Лпдг. 8кагЬ. 2іѳт. Ьѵ/оѵ». Ріоіг Хигаколѵвкі. Апйггеу Тиггап-
8кі Біоіпік Оѵѵгискі. Аіехапсіег Ьокисіпа . . 8. Киі. (біс).
Ивъ подлинника немножко поврежденного и сберегающогося
въ архивѣ митроп. капитулы при св. Георгіи въ Львовѣ.
Піе 30 ОсіоЬгів ешііііі іпгатепіиш ййеіііаііб беог^іиз ѴѴіппі-
скі ерівсориз Ргетівііепбів рго Меігороііа іп тапіЬив Лоаппів Саеі-
тігі Вокит ерівсорі Ргетівііепвіб Вгяеяоѵіае, ргаевепііЬиз Ьийоѵісо
ѴѴаІкоѵгісг сапопісо Ргетівііепві, аийііоге саивагит еі ргоіопоіагіо,
ас 8еЬавііапо Кггеріскі рагосЬо Вііяпепві, ас поіагіо МісЬаеІі ЛасоЬі
Міеіескі.
8асгат Сеог^іив ѴѴіппіскі оЫіпеі рго теігороііа а Сіетепіе
XI Рара рові Ьеопет 2а1§вкі іііЬиз Мар, 11 ѵего Саіепй. Лиііі оЬ-
Ііпеі Гасиііаіет геііпепйагит агсЬітапйгіагит Иегтап еі ПиЬпо.
Рукоп. митр. Л. Кишки.
Въ томъ году 7 Іюля 1710 схизматическій игуменъ Угорниц-
кого монастыря етівіі ргоіеввіопет ййеі согат еіесіо теігороіііапо
Сеог^іо ѴѴіппіскі іп топавіегіо 8. Ваіѵаіогів (Спасъ въ Самбор-
скомъ) ргевепіе РогрЬугіо Киісгускі ерівсоро Ріпвсепві. Рукоп.
митр. Л. Кишки. '
Неуважая на буллу папы Урбана VIII, н новѣйшее рѣшеніе
конгрегаціи пропаганды съ 1707 года, латинское духовенство въ
Самборѣ перетягало уніатовъ на латинскій обрядъ; для того
митроп. Георгій Винницкій жаловался въ Римъ, вслѣдствіе чего
панскій Нунцій въ Полыцѣ получилъ изъ коллегіи пропаганды
грамоту отъ 11 Ноября 1710 г., которая пишетъ къ нему: Ргае-
вепіаіиш Іиіі гесепіег Ьиіс еощ'ге&аііош сіе ргора^ашіа й<Іе, циоі
поп оЬѳіапІе ііесгеіо 8апсіае тетогіае 8. ИгЬапі ѴШ, циой ргоЬі-
Ьеі виЬ роепа пиііііаіів асіив ігапвііив а гііи ВиіЬепо асЗ Ьаііпиш,
ерівсорі еі геіщіові іаііпі ііііив ге^пі, рагіісиіагііег ѵего Мапвіопа-
гіі сіѵііаіів ВатЬогіепвів регтіііипі ніЬі еі гесіріипі ай іііогит гі-
Іит ВиіЬепов ипііов; ійео етіпепііввіті сіотіпі соштівегипі тіЬі
гесоттепйаге Ьос вігісііваіте, циой еі Гасіо, Нотіпаііопі ѵевігае, иі
ргосигеі ехасіат оЬвегѵаііопет сііеіі йесгеіі,,. циіа Ьос тиііит рге-
тіі Етіпепііввітов йотіпов, пе йеіиг оссавіо тіпіта сИв^ивІие еі
аііепаііопів ргаеіаіів паііопів ВиіЬепае, циі випі геіовіввіті іп соп-
вегѵапйо Ьос гііи арргоЬаіо а 8. Вотапа ессіевіа. Всѣ тѣ и послѣ-
дующія запрещенія о перетягиваніи русскихъ Уніатовъ иичеи
не дѣйствовали, якъ и нынѣ не дѣйствуютъ, ибо Полякамъ не
идетъ о тое, чтобы Русь признавала главенство Римского папы,
но чтобы посредствомъ Уніи совершенно онолыцилась и вмѣстѣ
съ ними работала около созиданія новой ІІолыци иа русскихъ
земляхъ.
Его Милость В ірлаамъ ПІептицкій воеталъ еписк. Львов. Гал.
и К. року і а преставился Марта дІ. Похороненный есть
въ катедрѣ своей Львовской, на своемъ мѣсцу зоставилъ Е. М.
отца Аеанасія Шептицкого Архимадритою Уневскимъ а потомъ и
епископомъ Львовскимъ въ року тимъ же ,афёі зосталъ. Записка
въ помяникѣ Уневекого монастыря л. 95 на обор.
Москаль пошовъ а по і^гу (стояніи) подъ Бендерею мавъ ба-
талію Борейко великую съ Турками и съ Ордою и съ воеводою
Киловскимъ (Килія городъ?) надъ Прутомъ. Тамъ Москвы сила
погинуло. Коли бы Москаль не перепросилъ и егоду и пѣнязей
далъ и ноги бы ихъ не стало. Рукоп. духовн. содержанія, съ XVIII
вѣка, въ моемъ посѣданіи.
Тогожь року звязски (гтѵщгкі) были за короля Августа и п о-
головщину вложили на плату. Тамъ же.
Кіевъ погорѣлъ, але не весь только монастырь Печерскій и
на Подолѣ Церковь погорѣла: то ся дѣяло за царя Петра Олексіе-
вича Фуидатора, за митрополита Іосифа, за короля польского Ав-
густа. Рукопись духовн. содержанія XVIII вѣка стр. 31, въ моемъ
посѣданіи.
Въ томъ году въ Львовѣ свирѣпствовала моровая зараза.
1710. Москва, которая стояла на Подгорю, пошла вся подъ
Ригу. Тая Москва гоиила за воеводою Кіевск. у Веигродъ, а онъ
утекалъ ажь до Мултанъ. Они ся розчибали на Покутю. Мѣста,
села и Станиславъ Великій его волости побурили, попалили, лю-
дей въ нѣвѳцъ поздирали нечестиваго ПІведа ради. Енералъ ихъ
стоялъ въ Дуклѣ, полковники въ Ярославля, въ замку Ляшецкомъ
мурованомъ. А князь Менжнкъ зъ княгинею въ Варшавѣ.
Тогожь року и Огинскій померъ, который Сапѣгу подъ Дуб-
номъ збилъ зъ войскомъ.
Року божія 1708 епископъ Георгій Винницкій митрополитомъ
ставши, на що ему зъ Риму панежъ Климентъ благословеніе до
Перемышля прислалъ, посвятилъ (1710) на епископію Львовскую
Варлаама Шептицкого архимандрита Уневекого у святомъ Спасѣ,
(монастырь) въ горахъ мѣсяца Іюня 21 дня 1710 року. Рукопие.
Сборникъ въ библ. Святоонуфрейского монастыря въ Львовѣ Н . XII
54
ѴѴіппіскі Сеогриз теігороіііа сигаі иі Наіісіепвів СаіЬейга
ай теігороііат р егііпе аі, вей диіа іапіит сигаі рег Іііегав
еі поп .Іиге, ійсігсо ай Іііегаз Іііегае геййипіиг, аЬзцие ейесіи, іит
а баста соп§ге§аііопе йе ргора^апйа ййе, іит а Нипііо ароѳіоіісо,
еі ехігайііиг Виііа рго теітороііа попів Мар а Сіетепіе XI.
Вагіаат бжеріускі агсЬіт. ІІпіоѵіепзів сопвесгаіиг а Сеог^іо
ѴѴіппіскі теігороіііапо іп ерівсорит Ьеороіі, ргітиз іевіів іп рго-
севѳи Ніопівіиз Гіііроѵгісг Ьеороііепвів Ье^итепиз, зесипйиз (Зге^о-
гіив Рой§бгвкі рагосЬив Ьеороі. ѵісатіив ѵиі^о йесапив ВоЬгесепвів.
МісЬаеІ Еіпк росііаіог йпоѵ?1ойів1аѵіепѳів, Реігив еі йасоЬив ѴѴівІоссу.
Еогтаѵіі ртосеввшп РогрЬугіив Киісгускі ерів. Ріпвсепвів, Сугіііив
Згишіапвкі аввівіипі сопвестаііопі Вагіеяті РогрЬугіив Киісгускі
ерівс. Ріпвсепвів еі біерЬапиз ТготЬеііі сіегісив гедиіагів ТЬеаііпо-
гиш СоПе^іі Ьеороііепвів ргаеіесіиз іп Ли^ивіо, сопвесгаіиг ѵего іп
шопавіегіо 8. Ваіѵаіогів. Рукоп. митр. Л. Кишки.
Віе 1 Ма,]’і іпіпаті ѵѵупіезіопа Сегкіеи' каіейгаіпа Ро-
іоска, со сЬутег^. пая'ѵѵаі ЬезЬойпу біепіаѵѵвкі, а роіет Иваси рой-
йаіі; Бегеиѵеси игаЬокапо Ьо Ьуі іакі гогкаг Сагвкі, аЬу гаЬоѵапо
ай ро ѴѴіІпо і котапйапі йіхіі: „Овийаг г АиЬивіот ровіапотѵіі, аЬу
ѵав тѵ Роівгсгу пікоіу піе Ьуіо, ійііу йо вхѵоЬо Рару.“ Рара ехіга-
йіі (1711) Ііііегаз ай іпвіапііат Сагі, иі Яаі соттівзіо йе йігиіа
ессіезіа, аііав риіѵеге піігаіо виЬѵегза Роіосепві, вѵазіі Яегі Ьапс
соттівіопет Сагоіив ргі'псерз Вайиіѵѵій сапсеііагіив виргетив Ье-
іЬиапіае, йоаппев ѵего биетЬек сапсеііагіив ге^пі, еіііат Сеог^іо
ѴѴіппіскі Меігороіііапо айевве Ьиіс соттівзіопі вѵавіі, ргаесірие
сит Саг сиірагеі Ипііов йе сопсиввіопіЬив МопасЬогит, е]'есііопе
ѵепегаЬіІіз, зей Ьаес регзѵазіо езі ехріоза аЬ Ипііів. Рукопись ми-
троп. Л. Кишки въ библ. еписк. собора въ Перемышли. См. 1705 г.
Въ лѣто ,зсді Декем. а Савинъ великій банъ земли молдав-
ской и княгиня его Ильана и чада ихъ дали и золотыхъ иа ол-
тарь образи великіи. г господствія; а св. Николу.
Записка въ помяинкѣ Угорницкого монастыря (см. подъ 1683 г.),
гдѣ иа стр. 17 есть вписано поминаніе благородного раба божія
Савина зъ Молдавы Медельничара и княгинѣ его Рубини и чадъ
ихъ пана Димитрія. Ниже сей уписи слѣдуетъ другимъ новѣй-
шимъ почеркомъ выше приведенна записка. Тамъ же на оборотѣ
сего Листа чтется уписъ: Дедюль спътаръ земле молдавской и
Роксапда и чеди его Михаилъ Іоана и чедехъ его въ лѣто гзсДі
Декемвр. к.
Петръ В. отправилъ сербскаго полковника Милорадовича для
поднятія противъ Порты Черногорцевъ, съ грамотою, въ которой
55
обѣщалъ имъ награды и привилегіи за службу: „ибо мы себѣ
ииой славы не желаемъ, токмо да возможемъ тамошніе христіан-
скіе народы отъ тиранства поганаго освободить, православныя
церкви тамо украсить и животворный крестъ возвысить." Дальше
въ упомянутой грамотѣ о причинѣ начатой войны въ 1711 гово-
рится : „чтобъ имя Христово вящше прославилось, а поганина Ма-
гомета наслѣдники были прогнаны въ старое ихъ отечество — въ
пески и спеки аравійскіе." Тогда Черногорцы въ самомъ дѣлѣ воз-
стали подъ стоимъ главнымъ вождемъ митрополитомъ Даниломъ
I Петровичемъ Негошемъ. Въ послѣдствіи Василій Петровичъ Не-
гошъ митрополитъ Черногорскій и Скендерійскій издалъ Исто-
рію о Черной Горѣ напечатаиу въ Москвѣ 1759 года, на
сербско - словенскомъ языкѣ, и посвятилъ тогдашнему государ-
ственному канцлеру графу Михаилу Ларіоиовичу Воронцову.
Въ Амстердамѣ въ томъ году напечатано въ типографіи Ген-
дрнка Броина Ѳеатръ или зерцало монарховъ; поднесено
государю Петру Великому Анастасіемъ Михайловымъ Наузейзно-
сомъ Македоняниномъ, членомъ Прусской Академіи; переведено
съ греческаго Петромъ Беклемишевымъ. Греческій подлинникъ
приложенъ, на 56 стр.
Богомысліе соч. I. Максимовича. Черниговъ, 8° 13 и 362 л.
Синаксарь о побѣдѣ подъ Полтавою. Черниговъ. 4° 40 л.
Букварь Словенскій. Львовъ. Ставроп. братство. 8° 32 л.
Алфавитъ Духовный. Почаевъ. 1 нзд. 8°.
2аІпзкі Ашігеае Ерізіоіае ЬізіотісоГашіІагез. ВгаппзЬегдае 1710.
4 ѵоіиіп. Гоііо. Важное сочин. для Исторіи Польщи и южной Руси
±г7±±.
Импер. Петръ I. сдѣлалъ договоръ съ господаремъ молдав-
скимъ Кантимиромъ въ Луцкѣ, беретъ его въ свое покровитель-
ство съ его престолонаслѣдникомъ 24 Апрѣля. Въ Яворовѣ съѣздъ
импер. Петра I съ королемъ Августомъ 2 Іюня. Петръ I перехо-
дитъ Днѣстеръ 28 Іюня; пришелъ въ Яссы 4 Іюля.
Прутскій походъ; Петръ В. осажденъ Турками и освобож-
денъ женою Екатериною заключилъ миръ 25 Іюля н. ст.
Войско руеское подъ Бутурлнномъ и козацкое подъ гетма-
номъ Іоанномъ Скоропадскимъ разоряютъ Сѣчь Каменскую.
Козаки изгнаны осѣдаютъ потомъ въ Алешкахъ надъ Днѣпромъ.
56 —
„По указу государеву, два города запорожскіе роскидаио: Камя-
ный Затонъ (Сѣчь) и Самаръ." Бѣлозерскій русск. лѣт. 90.
Въ Слободахъ два города, Старые и Новые Водолаги Татаре
зруйновали и людей въ плѣнъ побрали. Тамъ же 91.
„Тогожь (году) Филипъ Орликъ, измѣнникъ и согласникъ
Мазепинъ, съ Татарами Украину руйновалъ и многихъ людей въ
плѣнъ побралъ." Бѣлозерскій русск. лѣт. 91.
Учрежденіе правительствующаго Сената 22 Февраля с. ст.
Договоръ съ герцогомъ Брауншвейгъ - ВолФеибюттель въ
Я норовѣ (въ Галиціи) взглядомъ бракосочетанія царевича Але-
ксея съ княжною Шарлотою ВолФеибюттель. 10 Мая. (Приицеса
баварская, сестра цесаревой римской. Бѣлозерскій русск. лѣт. 91).
Царь Петръ I выѣхалъ въ Германію въ Августѣ въ Теплыхъ
Варахъ, въ Чехахъ; въ Дрезднѣ 20 Сентября. Турція разрушила
миръ сдѣланный съ Петромъ I д. 17 Декабря.
Саранча лѣтучая и пѣшая вездѣ въ Малой Россіи была и
много пошкодила чрезъ нѣсколько годъ. Тамъ же 91.
Во время несчастнаго Прутскаго похода опредѣляется дру-
гая сторона назначенія Россіи, именно: роль ея по отношенію къ
христіанскимъ вообще и славянскимъ въ частности подданнымъ
Турціи. Черногорія откликнулась на голосъ русскаго царя,
который имѣлъ такоже большое основаніе разсчитывать на под-
держку со стороны Валахіи и Молдавіи. Въ слѣдствіе неудачнаго
похода, Петръ Великій потерялъ Азовъ, и Турція, какъ бы пред-
чувствуя будущую роль Россіи, поставила условіемъ мира неимѣ-
ніе Россіею своего посланника въ Константинополѣ. То условіе
было отмѣнено 1720 г. См. 1720 г.
Релація д нум. стр. г. печатано въ Москвѣ въ 1711 году
Мая въ 2 день. Свѣдѣнія изъ Бѣлой Церкви (по письму бри-
гадира Анненкова 4 Апрѣля) объ отбитіи съ урономъ отъ той
крѣпости Бѣлгородской и Буджацкой орды съ ханскимъ сыномъ
Салтаномъ, Старостою Галецкимъ, Орликомъ, Запорожцами и
Ляхами.
Изъ Бреславля отъ 18 апрѣля, объ отбитіи нашими непрія-
теля отъ Немирова и Бреславля.
Вѣдомость присланая отъ адмирала господина Апраксина изъ
Таврова Апрѣля 25 день — напеч. въ Москвѣ 1711 г. 4 Мая. О
взятіи генералъ-маіоромъ Шидловскимъ Новосергіевской
крѣпости, что на Самарѣ, отданной измѣнникомъ П л я к о ю Крым-
скому хану.
57
Вѣдомости, присланный чрезъ нѣмецкую почту Мая въ
10 день — напеч. въ Москвѣ 1711 г. Мая въ 29 день. Изъ Львова
отъ 22 Апрѣля: Его цар. величество (Петръ В.) въ Я в о р о в Ѣ ко-
роля Августа ждетъ. Русскія войска въ Полонное пошли, и за
ними польскія хоругви. Воевода Кіевскій отъ Бѣлой Церкви
съ урономъ въ Бендеръ возвратился. Отъ рубежа иной вѣдомости
нѣтъ, токмо что король свѣйскій еще въ Бендерѣ ждетъ отчая-
ніемъ турецкой помощи.
Діаріушъ или поденная вѣдомость. Изъ вѣдомостей писан-
ныхъ изъ легару изъ Волоской земли изъ за Днестра за милю.
6 нен. стр. 4і. напеч. въ Москвѣ 1711 г. Іюня въ 22 день. О сви-
даніи въ Ярославлѣ царя съ польскимъ королемъ, и объявленіи
послѣднимъ войны противъ Турокъ; о походѣ нашихъ войскъ къ
Днѣстру... о безуспѣшной осадѣ Турками города Сорокъ; о Ва-
лахскомъ господарѣ, перешедшимъ на сторону Русскихъ... П. Пе-
карскій II. 266—268.
Пгийгіпзкі (Сіггутаіа г Огийпу Стгойгінзкі) Лап, зіагозіа
Ваѵгзкі айЪегетй кгбіа Віанізіаѵа Ьезисгунекіе^о ѵѵ каісе тщйгу
Аіщивіет II кгбіет Роізкіт і Кагоіет XII кгбіет зиѵейгкіт. Ро
гогЪісіп Кагоіа XII рой Рпііа'ищ 1709, вгийгіпзкі Лап г 8аріе1щ,
Роіоскіш тѵо]етѵой^ Куоѵѵзкіт хѵкгосгуі йо Моійатѵіі, г к^й гѵ г. 1711,
кіейу 82С2§зсіе иаЫузІо гпоѵѵи Цезгсяупзкіети, айеЬу іеп тб^І г ро-
тое$ Тигкоѵ овЦвс па роізкіт ігопіе, зеЬгаІ Сггийгіпзкі кііка іузщсу
зЬгоіпе^о Іийи, зкіайа^се^о зщ г 8и5ѵейбѵѵ, ѴѴоІосЬбѵ і Когакбѵ,
ѵѵіаг^п^І рггег Каграіу йо Роізкі. 8гейІ па Кгакбиг кп ЛѴіеІкіе^
Роізсе, ѵгуЬіегаі^с ѵгзи^йхіе ѵ/іеікіе копігуЬисіе, гзсіегаі зщ си^зіо
г ѵоузкаті гоззуізкіеті і роізкіеті, кгбге іггутаіу зі§ кгбіа Аи^ивіа.
Иаконіес гасіжусіі Сгийгіпзкіейо зігоппік Аиц’пзіа II зіагозіа Вгги-
сЬотезкі рой Кгоіоззунет, рогаиіі ^о па ЦІохѵ^, йе Іесіѵгіе г йусіет
изгейі.
Царь Московскій Петръ Алексіевичъ былъ во Польщи, и часъ
немалый мешкалъ въ Яворовѣ зъ королевичемъ Его милостью Кон-
стантиномъ : а потомъ пошолъ зъ войсками своими въ землю Во-
лоокую противко Турка.
Того же року быдло рогатое втутейшихъ краяхъ въ Подолю
и на рожныхъ мѣсцахъ барзо здыхало, инде не одной товарыии
не осталося.
Тогожь року заразъ з весны саранча барзо густая еще
безъ крылъ на Подолю явилася н барзо збоже еще зеленое псо-
• вала, такъ далеце, же и люде з Подоля розніи ку го рѣшу (?)
волоклися, для того же саранча хлѣбъ попсовала. А у насъ яви-
58
лася южь летучая саранча, першая але неслыхане густая г дия
Августа и четвертаго и барзо шкодила збожу и городамъ*).
Тогожь праве часу и царь Московскій повертаючи з землѣ
турецкой ишолъ черезъ Золочовъ до Польски знову, а тамъ мало
що скуралъ, бо му много войска побито н мусѣлъ о примиря про-
сити. Помянникъ церкви св. Тройцы въ мѣстечку Поморянахъ.
Піе 15 Магііі сопвесгаіиг ВашЬогіае Ьео Кізгка Ргоѵіпсіаіів іп
ерівсориш Ѵіайішігіепвет а Сеогдіо УѴіппіскі теігороіііапо аввівіеп-
ііЬив Вепейісіо ПобеЬвкі ПогоЬоЬигепѳі еі Іппосепііо РісЬотѵісг Міі-
сепві АгсЬітапДгііів. Мох іп тапіЬив е]’ив йіе 18 Магііі ргоГеввіопеш
Дйеі Гасіі рго Меігороііа, Иет Меігороіііа, диі еайет діе 18 Магііі
Йаі іпѵевіііигат Ьеопі Ківгка рго агсЬітапйгіа биргавііепві. Іп
ргосевви Ьеопів Ківгка іевіев Гиегипі Зуіѵевіег Тегаѵвкі вирегіог
Ківкіпісепвів, Роіісагрив МіЬипіехѵісг весгеіагіив РгоіоагсЬішапйгііае
ёі МеісЬіог Поввоуѵісг іЬеоІо^ив Меігороіііапі Оеог^іі УѴіппіекі. Л.
Кишки Рукоп. стр. 222.
- Въ славу св. животворящія и нераздѣлимыя Тройцы Отца
и Сына и св. Духа, въ пользу душъ православныхъ христіанскихъ,
за спасеніе же грѣшныя души своея сіе божественное Христово
Евангеліе въ монастырь св. благолѣпного Преображенія Господня
нарицаемый Креховскій, дарствую азъ многогрѣшный смирен-
ный Стефанъ Яворскій божью милостью митрополитъ Рязан-
скій и Муромскій, аксархъ святѣйшего ерона патріаршества все-
росеійского Московского между патріаршествъ. Лѣта отъ рожде-
ства господня ,аі|гді мѣсяца Септемврія Т дня. Записка на Еван-
геліи напрестольномъ изд. Моеков. 1711, находящемся въ церквѣ
СвятоонуФрейского монастыря въ Львовѣ.
Уніятскій Луцкій епископъ Діонисій Жабокрицкій сосланъ
Росеіанами въиутръ Россіи. Его епархія досталась неунитскому
епископу Кириллу Шумлянскому. Уніатскій митроп. Георгій Вин-
ницкій для удержанія уніятской Луцкой епархіи проситъ пись-
менно польского короля о помощь въ томъ дѣлѣ н получилъ отъ
иего универсалъ отъ 11 Октября 1711 г. до всего Волынского во-
еводства, чтобы никто Кирилла Шумлянского не признавалъ Луц-
кимъ епископомъ и томуже не повиновался. Напрасно импер.
Петръ I. ходатайствовалъ у польского короля за Кирилломъ Шу-
*) Татищевъ II. Н. 339 пишетъ, что въ 1710 году саранча въ Ноябрѣ
около Азова и Меотического озера, даже до Крыма, отъ стужи погибла;
1711 г. около устья Днѣпра въ Крыму, и Дуная молодая безъ крылъ; въ
осень въ Волыни и Покутій и Волоской земли 1712 г. безъ крылъ въ Поль»
шѣ и Германіи.
69
млянскимъ, ибо онъ былъ принужденъ переѣхати въ свою Пере-
яславскую епархію. Бант. Каменскій объ уніи стр. 160, 180. 8іе-
Ьеівкі сЬгопоІ. стр. 227.
Георгій Винницкій, подобно брату своему, вводилъ насиліемъ
Унію въ своей епархіи. Еііаз ІѴізІоскі, Дарііег Йуіошігепзіз, ргоіе-
віаіиг сопіга Лівіг. (Зеогдіиш ХѴішііскі, ерівсориш г. §г. Ргешівііеп-
веш гаііопе оссіивае ессіевіае іп Сггушлѵа. Асіа Ойісіаіаійз Сгегтіп-
вкі ХЫѴ р. 56 ай ап. 1711. Вергоіевіаііо еріесорі іЫДеш р. 63.
Сгеогдіив ІѴшпіскі шеігороіііа 18 Магііі Гасіі ргоГеввіопеш йсіеі
рго Меігороііа іп шапив Ьеопіз Ківгка (соизесгаіі а ве 15 Магйі
БашЬогіае іп ерівсорнш ѴІаДішегіепвеш), еі еаДеш Діе 18 Магйі
Даі іпѵевіійігаш Беопі Ківгка рго агсЬішапДгіа Биргавііепві. Рукоп.
митр. Л. Кишки.
Тотже митр. Винницкій 24 Іюня 1711 г. посвятилъ въ Пере-
мышли Іосифа Левицкого на Холмского епископа.
Бпіа 1 КоѵешЬга 1711 ек^сгуі йусіе Міскаі Йигаконькі Сге-
впік гіеші ХуДасгеѵвкіе] — по современной запиецѣ.
Ьіві .Гегге^о ѴѴішііскіе^о Меігор. До Кипсіивга зіоіісу аровіоі.
о оДДаиіе Туііскіе] сегкѵѵі рггег Еасіппікбѵг гогтхбсопе], іиДгіег о
СугіПи 8гпш1айзкіііі аДшіпівігаіотге Еискіт іатциаш аровіаіа аЬ
Ппіоие. Коріа Іівіи Раріега Кіетепва XI До кгбіа Аи^изіа г Кгути
15 Біегрпіа о іутге СугіПи Вгитіапзкіт. Въ библ. русск. капит.
въ Перемышли.
Біе 15 Магйі сопзесгаіиг БатЬогіае Бео Ківгка Ргоѵіпсіаіів іп
ерівсориш ѴІаДітігіепвет а Сгеог^іо ѴѴіппіскі теігороіііапо. Рукоп.
Л. Кишки.
Артикулы или устава чина ниоческого по преда-
нію иже во святыхъ Отца нашего Василія В. архіепископа Кеса-
ріи кападокійскія вселенского учителя. Въ діецезіеи Львовской,
Галицкой и Каменца Подольского на синодѣ общомъ всечестиыхъ
отцовъ Игуменовъ въ Уневѣ, дня ді мѣсяца Августа року божія
дфді изобрѣтеніи, сочинены, утверждены типомъ же изображены,
въ типографіи братской Львовской, Успенія Пресвятыя Богородица
Року Божоіо мѣсяця дня.
При концѣ Уставовъ слѣдуютъ подписи:
Варлаамъ Шептицкій Епископъ Львовскій, Галицкій
и Камеица подольск. архимандритъ У невскій.
1.	Отецъ Іраклій игуменъ монастыря Креховского своимъ
и всѣхъ обще братій своихъ именемъ.
2.	Отецъ Филяретъ игуменъ монастыря Скѵтского своимъ ц
всѣхъ своихъ обще братій именемъ.
60
3.	Отецъ Діонисій игуменъ монастыря Львовского свято-
юр с к о г о каѳедрального своимъ и братей того монастыря
именемъ.
4.	Отецъ Антоній Игуменъ монастыря львовск. св. ОнуФрей-
ского своимъ и того же именемъ монастыря братей.
5.	Отецъ Пахомій игуменъ монастыря Львовск. С в. Іон-
с к о г о своимъ и братій тогожь монастыря именемъ.
6.	Отецъ Діонисій игуменъ монастыря Трембовельского.
7.	—	Парѳеній	—	—	Подгорецкого Золочовск.
8.	—	Ѵакинѳъ	—	—	Пѣтрецкаго Галицкаго
9.	—	Ѳеодосій	—	—	Выспяпского
10.	—	Психій	—	—	Красноііустинского
11.	—	Інокентій	—	—	Язеницкого и П о д г о р о-
дицкого (приписано инымъ почеркомъ)
12.	Отецъ Сельвѳстръ игуменъ монастыря Гоіпувского
13.	—	Досоѳей	—	—	Домашавского
14.	—	Сельвестръ	—	—	Задаровского
15.	—	Доментіянъ	—	--	Крилоского св.	Ілинек.
16.	— Селвестръ строитель монастыря Заваловского
17.	—	Рафаилъ	—	—	Сваричевского
18.	—	Ѳеодосій	—	Соколовского
19.	—	Парѳеній	—	—	Людчанского
20.	—	Корнилій	—	—	Рукомиского
21.	—	Рафаилъ	—	—	Болеховсяого
22.	—	Виталій	—.	—	Дороговского
23.	—	Мишинъ	—	—	Рудницкого
24.	—	Аѳанасій	—	—	Соколецкого
25.	—	Палядій	—	—	Грабовецкого
26.	—	Іоаннъ	—	—	Ланшинского
27.	—	Гедеонъ	—	—	Лѣсницкого
28.	—	Пахомій	—	—	Тарнопольского
29.	—	Ваѳоломо	—	- -	Сатановского
30.	—	СераФІонъ	—	—	Городеяского
31.	—	Макарій	—	—	Луцкого (?)
32.	—	Езекіилъ	—	—	Звиняцкого
33.	—	Іосифъ	—	—	Скалатск.
34.	—	Пансій	—	—	Стежинского
35.	—	Никодимъ	—	—	Межибожекого
36.	—	Инокентій	—	—	Рогатинского
(Листъ послѣдній отторгнутъ, нѣтъ дальшихъ подписей.)
61
Содержаніе постановленій сего синода.
1.	Малы шонастыры подчиняются подъ большіе, первый
управляются строителями, вторіи игуменами.
2.	Тренева безъ мяса, но съ масломъ или олѣёмъ.
3.	Послушаніе и проч.
4.	Въ каждомъ монастырѣ опредѣляются двохъ исповѣдниковъ.
5.	Волокитство по монастыряхъ, селахъ и квестахъ запрѣ-
щается.
6.	Синодъ Варшавскій 1681 — согласіе въ дѣлѣ Уніи.
7.	Конгрегація Литовская Ч. С. В. В. противна упомянутому
согласію (згодѣ) присовокупила коронныхъ Василіяновъ (Га-
лицкихъ) до провинціи Литовской. Напротивъ того коронные
Василіаны дня 23 Іюля 1709 г. въ Львовѣ собравшися запро-
тестовали, подчинившись подъ юрисдикцію мѣстныхъ епи-
скоповъ.
8.	Неудобѣ разсудими и самому епископу задержана (Сазиз ге-
вегѵаіі) не разрѣшити монахамъ.
9.	Прошеніе къ Папѣ и кардиналовъ конгрегаціи о номощъ для
бѣднаго чина, что до новиціату.
10.	Соборчики Ч. С. В. В. что три года.
Сіи постановленія подписали всѣ присутствующій игумены и
строители.
Выписки изъ уставовъ Уневского синода чину
Св. В. В. 1711 г. Во всѣхъ урядахъ и порядкахъ своихъ вижей пи-
санныхъ до волѣ и роеположенія пастырскаго належати будутъ,
не уймуючи ни вчомъ бы наймнѣй нѣ въ повазѣ и юрисдикціей
егоже пастырской милости, поневажь не пильно давный звичай,
и уставы права церкви святой восточный, але и згода письмомъ
вырязнымъ утвержденная, насенодѣ Варшавскомъ року
.аупд въ справѣ релѣкгей о согласномъ ихъ милостей Львов-
кого и Премыского епископовъ единенія приступленію, чрезъ ясне
вельможныхъ коммисаровъ зъ палаты посельской до того благо-
родного дѣла, отъ найяснѣйшого короля его мил. святой памяти Іо-
анна третого, назначенныхъ, архіерействующу тогда крайнымъ
благословеніемъ святѣйшему кнръ Иннокентію, единодестому папѣ
римскому, зашлая, такъ свѣцкое яко и законное духовенство еди-
ной щегулной зверхности и юрисдикціей пастырской безъ всякого
прекословія отдала.
62
Изъ Уставовъ Уневекого синода 1711.
А противу того *) отъ части повстала была конгрегація Чину
того Св. Василія В. Литовская кусячися тые и таковые нашѣ права
и цѣлости отъ такъ многихъ, лѣтъ за первыхъ Фундацій утвержде-
ніе и зажвваніе зъ Фундаменту рушити и скоренити, насъ корон-
ныхъ до провинціи своей литовской присовокупити а зъ власти и
юрисдикціи пастырской выдерти, гды бы нѣкоторыхъ В. В. О. О.
нашихъ прозорливость и звиклая около добра церкви божествен-
ной правъ и водностей нашихъ чулость незапобѣгла и несперечила
тому протестація, о тое явне тутъ во Львове при ясне въ Богу
преосвященномъ теперешнемъ митрополите Кіевскомъ, на той часъ
администраторѣ епископіе Львовской въ колегіумъ привел. О. О.
Тіятиновъ въ то время притомнымъ, чрезъ П. П. О. О. Пареенія
Ломѣковского Подгорецкого, Ангоиія, Святого ОиоФрійского, Львов-
ского Игуменовъ изъ братомъ О. Ѳсофиломъ при церквѣ Львов-
ской Успенія Пресвятыя Богородицы будучимъ особисте ставаю-
чихъ при бытности П. П. О. О. нхъ милостей О. О. Стефана Трем-
бети Префекта и Вѣккентія Гварпера лектора колегіумъ тогожь
Львовского, тудежь Кастана Белявѣтъ вѣкарого Варіпавского Теа-
тиновъ, и Інокентія Піеховнча чину Св. Василія Вел. а(в)дитора на
той часъ метрополитанского: также при велмржном Его Мил. Пану
Александру Ритаровскому Вѣцегерентѣ грецкомъ Премыскомъ пер-
соиалне будучимъ, дня ки Іюля року словне учиненная,
юже одъ зверхиости духовной пріятая, прето и мы всѣ на тепе-
решнемъ соборѣ згромаженніи, именемъ всѣхъ братій нашихъ, ту-
юже иротестацію повтОряючи, и оной послѣдуючи, абы таковые
похваки и предеявзятя неслушніе вѣчне уморенни были, покорне
суплѣкуемъ до святѣйшего апостольского ерону и до пресвѣтлого
сіяющей превисочайшихъ и все изяснѣйшихъ кардиналовъ въ
предостойнѣйшой конгрегаціи о умноженіи вѣры, Гоеподей и бла-
годѣтелей нашихъ, премилостивѣйшихъ, абы отъ исполненія бла-
годати и власти своея насъ иноковъ, въ коронѣ будучихъ, отъ
того паизду н завзятости провѣнціей литовской охранити, нри нравѣ
фундушахъ стародавныхъ диплѣоматами и конституціями поно-
вленныхъ и отверженныхъ въ покою заховати, совокупленія того
зъ Литовскую провѣнпіею знайвишой своей поваги заборонили:
н иедонустили иасъ убогихъ иноковъ на фундаціяхъ щуплихъ зо-
стаючихъ, поданныхъ жадныхъ немаючихъ, а барзѣй зъ ялмужни
жіючихъ, въ потѣ лица и дѣланія рукъ свонхъ хлѣба шукаючихъ
*) То есть Уніи Варшавской съ 1681 г.
63
въ руки и юрисдикцію тое ировинціе Литовской, прикладомъ за-
коновъ релѣе римской, где провинція коронная отъ Литовской
есть отдѣлена, которое то дѣло милостивому и особливой промо-
ціей ясне велможиого папа пастыря наіпого смиренно вручаемъ
и П. П. О. О. соборныхъ, абы въ томъ стараніе имѣли, и са-
мися въ тое вложили облѣгуемъ и проч.
Календарь или мѣсяцословъ христіанскій. Москва. 4° 16 л.
Вѣдомости гражд. и отчасти церк. напечатаны въ Москвѣ
въ 8° ПН. 16.
Богомысліе, соч. I. Максимовичъ. Черниговъ. 8° 3 12. 362 л.
±712.
Моръ. Постои.
Универсалъ гетм. Іоанна Скоропадскаго къ Украинцамъ пред-
диѣнровскимъ изданъ повелѣніемъ Петра В., приказующій поселя-
тися тамъ же въ Заднѣпровскихъ городахъ. „По указу Государе-
ву, зъ Украины Заднѣпрянской, отъ польской границы, въ Малую
Россію генералъ Ренъ людей перегонялъ на житло.“ Бѣлозерскій
русск. лѣт. 91.
Указъ объ учрежденіи воспитательныхъ домовъ въ городахъ
16 Января ст. ст.
Татаре и Турки вторгнули на южную Русь въ Мартѣ.
Чернигорцы, призванные къ войнѣ Петромъ В., поражаютъ
Турокъ.
Послѣ разоренія Старой Сѣчи на Чортомлику 1709 года, Ко-
заки поселились потомъ у Алешки за войскового асавула Дороша
1712 г. Объ Алешковской Сѣчи Запорожцы горко упоминаютъ въ
своихъ пѣсняхъ:
Гей, братцы, якъ бы воно не було,
А лучче христіанскій царицѣ служити,
Нижъ въ Алешкахъ намъ жити
И бусурманамъ въ ярмѣ робити.
Импер. Петръ въ третій разъ отъѣхалъ въ Германію. —Пе-
ренесеніе управляющаго сената изъ Москвы въ Петербургъ въ
Апрѣлѣ стар. ст. Петръ В. 14 Октября въ Берлинѣ; 19 въ Кар-
ловыхъ Варахъ въ Чехахъ; 11 Декабря съѣхался съ польскимъ
королемъ.
Привилей нѣмец. императора Карла для Уніятовъ 21 Іюня.
Станисла(во)ва доставалъ Бруховскій. Рукоп. Солотвин.
, ,, 04: ““
Року 1712 мѣсяца Іюня, числа 21 на Ивана Предитечи, ве-
ликая барзе буря великая була, которая церкви Божие ламала и
по дубровахъ великие сосни и б... Записка на л. 273 рукописного
сочиненія Климентія Украинского стихотворца. См. Русская Бе-
сѣда М. 1859. V. Науки стр. 123.
Георгій Винницкій епископъ Перемыскій Самборскій,
Саноцкій, на митрополію вижджалъ, отъ Благовѣщенія церкве,
выбрался мѣсяца Іюнія дня 22. Приложеніе къ уставу церковному
рукоп. въ библ. епископ. собора въ Перемышли.
Аппо 1712 <1іе 6 ЕеЬгиагіі соорегапіе Ьеопе Кіахка еріясоро
Ѵіайішігіепві ошніа диоі диоі випі Ьопа ипііа, зипі ИЬегаіа, еі
сіегив итѵегзиз согат Соштівагіів іп ігіЬипаІі йвсаіі Ѵііпепзі. Сот-
тіввагіі ѵего егапк Лоаппен Е^іегвкі ерівсориз Бато^оііае, МісЬаеІ
ТузепЬаиз ѵехіІіГег ЬііЬиапіае, Магііапия ІѴоІотсх шагевсЬаІсив ви-
ргетив еі аііі ріигіті ех раІаішаііЬив оічііпів едиевігів. Рукопись
митр. Л. Кишки.
Рокъ былъ спокойный тилко декуда жолнѣре докучали. По-
мяникъ церкви Св. Тройцы въ Поморянахъ.
А. <1. 1712 йіе 14 Апдпяіі ша^па соріа іосивіагиш іпѵаяіі сі-
ѵііаіет Ьеороііепвет Ьога ргіта рові тегійіет. Рукопись Каспра
Бутаховича.
Въ томъ году Станиславъ на Нагорцахъ Корытко под-
чашій Чернѣговекій писаръ городскій Львовскій грамотою своею
монастыръ Горпинекій, называя тойже Красною пусти-
н е ю, надѣлилъ землею въ Горпинѣ и Загорцахъ, которая грамота
вписана въ городскихъ актахъ того же году Геііа 2 рові Гевіпт
8. МаіЬаеі ар., и такоже была потверждена Варлаамомъ Шептвц-
кимъ епископомъ Львовскимъ, облата сей грамоты послѣдовала
1713 года Гена V іп сгавііпо Гѳвіі 8. Егапсізсі СопГев. іп савіго
Ьеороііепві. Упомянутый монастырь однако отъ начала своего
основанія присоединенъ былъ къ Львовскому Святоюрскому мо-
настырю. Исторія Святоюрскаго монастыря въ Львовѣ. Ь. Хіеііп-
вкі Ратщікі Ывіог. Ілѵбѵ 1841 стр. 100.
Епископъ Перемышельскій и митрон. Кіевскій Георгій Вин-
ницкій учредилъ русское духовное семинаріумъ въ Перемышли,
жертвуя къ той цѣли 400.000 зол. пол., обезпечивая ту сумму
на своихъ Фамилійныхъ имѣніяхъ: Чапли, Гуменецъ, Яновъ и Во-
лица, съ тѣмъ условіемъ, чтобы упомянутая семинарія не въ дру-
гомъ мѣстѣ, только въ городѣ Перемышли при Соборѣ Св. Іоанна
Крестителя была заведена. Не уважая на все то, упомянутая сум-
ма по кончинѣ Георгія Винницкаго досталась въ руки латинскихъ
— 65 —
монаховъ Театиновъ въ Львовѣ, который за тое съ начала шесть
русскихъ юношей изъ Перѳмышельской епархіи въ свое заведеніе
для науки принимали, потомъ на двухъ юношей уменьшили,
пока же въ 1772 г. и одного юношу приняти не хотѣли, утверждая,
что нѣтъ болѣе Фонда къ той цѣли. Киісгупвкі 8рес. ессі. ВиіЬ.
ра^. 240.
Въ Россіи учреждено для дѣтей духовенства епархіальныя
школы. Въ 1732 для солдатскихъ дѣтей гарнизонныя школы.
Апокалипсисъ съ толкованіемъ св. Андрея кесарійскаго. Мо-
сква въ листъ, 20, первое изданіе въ Кіевѣ 1625.
Октоихъ напечатанъ въ Угровлахіи въ Дельскомъ мона-
стырѣ въ 4-ку.
Понка іерополитика, или философія нравоучительная, симво-
лами и пріуподобленіями изъясненная, сочиненная монахами Кіе-
вопечерскаго монастыря; съ Фигурами. Кіевъ 1712 въ 8-ку. Львовъ
1760. Сочинилъ Аѳанасій Милославскій, малорусъ, печерскій ар-
химандритъ, скончался 1714 г. см. 1760 г.
Утрехтскій міръ въ Апрѣлѣ.
Перенесеніе столицы изъ Москвы въ СПетербургъ, съ прі-
ѣздомъ импер. Петра изъ Берлина 22 Марта.
Турки и Татаре напали на южную Россію.
Учрежденъ орденъ Св. Великомучен. Екатерины 25 Ноябр
Петромъ В.
Король Станиславъ Лещиневій, гоненный своими непріяте-
лями изъ Поморья, бѣжалъ къ своему шведскому покровителю
Карлу XII въ Турцію, гдѣ 1 Февраля 1713 г. былъ увязненъ
повелѣніемъ гана и сераскера Бендерского въ Яссахъ, отведенъ
въ Бендеры, тутъ проживалъ долшее время (КогйЬегц Т. П.
р. 495. Рукопись въ библ. Осеол. во Львовѣ Н. 1477 Іоі. 42 и 43.)
Король Станиславъ Лещинскій не пользовался трактатами
договора Карловецкого (22 Апрѣля), дающего ему амнестью, и
Карлу XII чрезъ Польщу вольный отъѣздъ въ Швецію. Карлъ XII
отправилъ Станислава Лещинекого, яко свое орудіе, въ свое имѣ-
віе до Двохъ-М остовъ надъ Рейномъ и приказалъ генералу
Понятовскому сопровождати его туда-же изъ Яссъ, откуда въ со-
провожденіи 40 людей чрезъ Семиградъ, Угры, Австрію и Нѣмцы
достался онъ къ Двумъ-Мостамъ.
5
66
67
Подъ предсѣдательствомъ Митрой. Георгія Винницкого, быв-
шого епископомъ Перемышельскимъ, чинъ Св. Василія В. въ Виль-
нѣ 80 Іюля 1713 совершилъ свою капитулу. Киісгуп. врес. ессі.
ВиіЬ. р. 240. Потомъ тотъ митрополитъ скончался 22 Сентября
въ Страшевичахъ коло Самбора, похороненъ въ Лавровѣ. Согрив
е)ив іп топавіегіо Ьаигоѵіепві Йіоесевів Ргешівііепвів гесопйііиш, іи-
соггиріиш евве регЬіЬеіиг. Рукоп. митр. Л. Кишки стр. 223. Г. Вин-
ницкій былъ Дубенскимъ и Дерманскимъ архимандритомъ. По
кончинѣ его воспринялъ довременное управленіе Перемышельской
епархіи Лавровскій игуменъ Веніяминъ, который обжалованъ рус-
скимъ духовенствомъ за большія взятки, былъ папскимъ нунціемъ
въ Варшавѣ Венедиктомъ Одескалки смѣщенъ (1714), и завѣда-
тельство Перемышельской епархіи поручено Владимірскому епи-
скопу Льву Кишцѣ, вмѣстѣ съ администраціею Кіевской ми-
трополіи.
Піе 13 ОсіоЬгів йаіиг айшіпівігаііо ерівсораіив Ргетівііепвів еі
Меігороііае Ьеопі Ківгка рові оЬііит Сеог^іі ѴРіппіскі Бігавгечѵісіів
22 БеріегоЬгів тогіиі, а Вепейісіо ОйевсЬаІсЬі Кипііо Сагйіпаіі еі
агсЬіерівсоро Мейіоіапепві Ѵагвоѵіае. Піе 25 ОсіоЬгів ехігайипіиг
аЬ еойет ііііегае іппоіевсеаіев рго еіесііопе Меігороіііае. Вех дио-
дие Аи^ивіив II іпіітаі есіесііопет йіе 21 ОсіоЬгів йаіів Ііііегів
Ѵагвоѵіае іпіип^епйо иі Ьео Ківгка ерівсорив Ѵіайітігіепвів е!і§а-
іиг. Вех диодие ііііегав ргаевепіаііопів ай Сіетепіет XI іп регво-
пат еіодйет ехігайіі Ѵагвоѵіае Ьос аппо йіе 21 ОсіоЬгів. Рукоп.
митр. Л. Китки.
СопвесгеЬаі ай Меігороііат вітопіасе Вагіаатив 8херіускі
ерівсорив Ьеороі. (вмѣстѣ съ Львомъ Кншкою) пеорсЬуіив (изъ
схизматика!), осіиа^епагіив, сит еит рготоѵеЬаі Айагаив Біепіачѵ-
вкі Савіеііапив Сгасоѵіепвів, Йих виргетив ехегсііиит ге^ш, сиіив
сопвогв ЕІіваЬеіЬа Йе йото ЬиЬотігвка віийіо ай ге^ет вирегѵепй
Ѵагваѵіат, еі )ат ехрогіаѵегаі рго ео ргіѵііедіит, вей Кипііив Аро-
віоіісив іпйі^паіив, диой пои аЬ ео реіегеі а,йтіпівігаііопет Меіго-
роііае, іпіегреііаѵіі, пе ві^іііаі ргіѵііе^іит, Лоаппет ЙгетЬек сапсеі-
Іагіит виргетит ге^пі: Йеѵепіит ііадие еві ео, иі сигіа ге^іа сит
сигіа Кипііаіигае ргеіепйегеі роііогііаіет іигів іп ехігайепйа айті-
півігаііопе ас сопсіивит еві, поп ргіив йеЬеге ехігайі айтіпівігаііо-
пет піві сопсіийаіиг йе регвопа виссеввига іп Меігороііат, іп дио
пероііо сопвитрвегапі Ьіпав сігсііег веріітапав., Ех рагіе Кипііі
аийііог йе Ѵаппів, ех рагіе ге^іа Лоаппев 8хетЬек сапсеііагіив ви-
ргетив ге§пі, Оввоііпвкі іЬеваигагіив сигіае ге§пі еі Пипіп ге^еш
сапсеііагіае гедпі; іапйет рег соорегаііопев Сопвіапііпі Вгапіачѵвкі
Ѵ1айів1аѵіеп8Ів, Ві'апівіаі Тагіо Ровпапепвів ерівсорогит, Лапивіі ѴѴі-
взпіочѵіескі ргіпсірів раіаііпі Сгасоѵіае, Савітігі ргіпсірів Схагіогу-
екі ргосапсеііагіі ЬііЬиапіае, 8іерЬапі Роіоскі ехсиЬіагит ге§пі ргае-
Гесіі, Лоаппів Савітігі Вокпп ерівсорі Ргетівііепвів ргосапсеііагіі
ге^пі, еі аііогит та§паіогит сопсіивит еві сопГегге Ьеопі Ківгка
ерівсоро Ѵіайітігіепві ргіѵііе^іит рго теігороііа. 8иттореге ііадие
йе Ьас саиза іпйщпаіив еві савіеііапив Сгасоѵіае Ьеопі теігороіі-
іае, вей сит Іепіив Ьео Ківгка і’иіигив Меігороіііапив, ргіто Ііііегів
йаіів іпвіапііаІіЬие а Ьийоѵісо Росіеу савіеііапо Ѵііпепві виргето
Писе ехегсііиит ЬііЬиапіае, йеіпйе рег ве ірвит Ьеороіі, диатѵів
еііат Ьеороіі йоіив іпіепіагеіиг. Вагіаатив епіт ерівсорив і’асіо
сит савіеііапо сопйісіатіпе іпѵііаѵегаі рго ргапйіо Ьеопет, диаіе-
пиз іп ео рег іпвіапііав та^паіиит роввіі оЬііпеге, иі Вагіаатив
віі Меігороіііапив, Ьео ѵего ерів соайрііог, иі ессіевіае ЬііЬиапіае
еі Ьопа віпі репев Ьеопет еі Ьопа Роіевепвіа репев Вагіаатит, вей
Ьео, диагоѵів Ьогит іпвсіив оЬ еіесііопет Коѵодгойесі йеві&паіат а
ргапйіо Ьеороіі ве виЬвігахіі еі иііегіогет Савіеііапео іпйі^паііопет
ргаеЬиіі, диае іипс йетит йе&гЬиіі, диапйо тогіио Вагіаато е)ив
Ыіавіег АіЬапавіив бхеріускі еві рготоіив іп ерівсориш Ьеороііеп-
вет. Рукоп. митр. Л. Кншки.
Ьіві рггурочѵіейпі па сЬогд^іечѵ Рапсегпд ро игойгопут Тагіе
віаговсіе Оовгсгупвкіт ѵѵіеІеЬпети Бгеріускіети ерівкороѵѵі
Ьчѵочѵвкіети гііив ргаесо ипііі. Аи§ иві II ъ Войеу Іавкі кгбі Роі-
вкі еіс. ѴѴіеІеЬпети чу Води Вгеріускіети ерівкорочѵі Ьчѵочѵвкіети
гііив дгаесо-ипііі ирггеутіе пат тііети Іавкд павгд кгбіечѵвк^.
ХѴіеІеЬпу чѵ Води ирггеутіе наги тііу. Рггу гпакотііусЬ чѵ ковсіеіе
Войут у чѵ ггесгурііеу ирггеутовсі ХѴавгеу гавІидасЬ, іак пат іеві
йоЬгге овчѵіайсгопа йусгіічѵовс ки йовіоіепвічѵи павгеіпи у тііовс
Іедо ки оусгугпіе, Йе піе іуіко чѵіегпд, і рггсгогпд чѵ вргачѵасЬ ри-
ЫісгпусЬ гайд, аіе Іей сЬчѵаІеЬпу ѵѵ рггурайкасЬ у піеЬегріесгеп-
вічѵасЬ г окоіісиповсі чѵоіеппусЬ гавгсгуі тіес г піеу ріа^піету.
Рггеіо аЬу у \ѵ іакочѵусЬ окагуасЬ іут вкиіесгпіеу чѵуйаѵѵас від
тодіа, птувіііівту ирггеутовсі чѵавгеу оЬогадіеѵѵ Ниввагвкд
Рапсегп?), чѵ котрисіе чѵоувка когогше^о ро игойгопут Тагіе віа-
говсіе Совгсгупвкіт чѵакиідсд. у Йо йуврогусуі павгеу рггурайід, йас
у коп&гочѵас, іакой піпіеувгут іізіет йаіету у коп&гиіету г ріасд.
у йоійет іеуйе сЬог^чѵі, чѵейіи^ овіаіпіе^о ровіапочѵіепіа гхесгуро-
вроіііеу пагпасгопеті. Йіагапіе гав чѵавгеу ирггеутовсі Ь^йгіе, аЬу
ротіепіопа сЬога^іечѵ г Іийгі гусегвкіе^о йгіеіа ѵѵіайотусЬ ѵѵ гуп-
вгіипек паіейуіу у копіе іак пауіеріеу ораіггопусЬ гіойопа, чѵ ги-
реіпут котрисіе рой гчѵусгаупут ровгіивгепвічѵет у чѵіасігд павгд,
*
68
69
іискіех ѴѴіеІтогпусІі Неішапбте когоппусіі гозіатеаіа, роггайек у
вкгошповс іак теоузкотее шіес сЬс% агіукиіу засЬотеиі^с, у па кахсЦ
оусзуяпу роѣгг§Ь? т§гпіе у осЬоіпіе, іак Діа віатеу у Ьопоги, іако
7. ротеіпповсі віатеаідо. IV сгут о ивііпеу ирггеутоесі ѴѴавгеу сЬ^сі,
^Лу Ьупаутпіеу піе тефіріеиіу, тегаг о Іавкатеовсі у ВезрекіасЬ па-
згусЬ опе^о иретепіату. Сап те 'ѴѴа.гкгатеіе Йпіа 24 тіеьіаса Ма]а
гоки рапзкіе&о 1713 рапотеапіа пазге^о вгезпазіе&о гоки. Аи^изі
кгбі. Изъ актовъ коронной метрики Сигпллатами названной Н. 18.
стор. 45.
Піе 8 йппіі А. С. 1713 те Биргазіи ЬаЬіі Ьгаіет*) теесііщг ка-
Іепй. ггутзкіе^о. Сіе 4 .Іиіі рго&ззід. тегіоіет 2 лѵоіі Бозкіеу. Сіе
14 Лаііі ріітісіе тоіе ойргатеііет. Сіе 17 Аи^ивіі еонзесгаііа тоіа
Ьуіа рггу Ыойовіатеіепзітеіе Возкіт, Ьег г^се ,ІѴѴ. Зе^о Мозс Хі^бга
Легге^о ѴѴнтіскіе^о Меіюроіііе Саіеу Виві у агсіііерізкора Л. ІсЬ
X. 'Ерізкора Ьеопа Кізгкі 'ѴѴІобзітігвкіе&о Вггезкіе^о агсЬутапйгуіу
Биргавкіе^о, іийгіег ЛХѴ. X. Ерізкора Сііеітякіеро, яхсѣутапсігуіе
Еуйусгупвкіе^о Л. ЛсЬ М. X. атскітацДгуіоте Сегтапзкіе^о, СиЬіеп-
вкіе$<>, Мііескіе&о Ріескотеісга, СгоЫіізкіе&о, Ту га ѵѵзкі еро.
Записка на рукописномъ Архіерейскомъ чиновникѣ (литурги-
конѣ), писанномъ тщаніемъ и благословеніемъ отца кѵръ Діонисіа
на Жабокрикахъ Жабокрицкого архимандрита православнаго епи-
скопа Луцкого и Острожского, протоѳрона Митрополіи Кіевскія.
Нанисася въ святой обители Загаецкой, бытія міра ,30.4, смотренія
Хва д^чи мѣсяца Януарія дня иь (въ листъ круп. полууставомъ)
142 листовъ. Сберегается въ архивѣ Львовск. Митроп. Капитула.
Року божого 1713 Септеврія дня 11 преставися (Георгій Вин-
ницкій епископъ Перемышельскій) и погребенъ бысть въ монастиру
Лавровскомъ за Хѣровомъ, которого тѣло во гробѣ лежитъ
нетлѣнно т. е. въ цѣлости до сего дня.
Приложеніе до церк. Устава рукоп. въ библ. епискои. Собора
въ Перемышли.
Року божого ,д»|ггі войско коронное за гетмана II. Сѣнявского
стояло обозомъ подъ Заловцами, много еднакъ и въ тутейшихъ
добрахъ шкоды наробило, въ сѣнахъ, городахъ и збожу особливе
•) Іосифъ Выговскій. О немъ пишетъ К. Иіевіеекі НегЬагг Роівкі: Дбгеі
УѴуЬотевкі теіасіукя Ьискі, ииі% ^огіітеіе ргошотеіц^су равіегг, кагпоёсі ковсіеі-
пеу рііпіе рггевігге^^су, вривіовгаіеі ргатеіе Йо вгсг§іи рггег гойпе теощу ка-
іеіігу втеоіе) Дги^і йішіаіог, ишагі г теіеікіет піе іуіко йуесегапбте втеоісЬ,
іесг і саіе&о теоіетеобгітеа йаіет те' г. 1730 7 біусгпіа те КоЁувгсгаск, тевЦ,ріі
Ъуі е ерівкоріі Мвсівіятевкіеі па К°йпове, ро версіи Оуопіге^о 2акокггус-
кіе^о те гоки 1714.
въ ключи Золочовскомъ. Повіяиннкъ церкви Св. Тройиы въ По-
морянахъ,
СЪ осію Нап і АЫу-Вазза Еипсіотеяіі. Пхіеппік X. МісЬ. ѴѴі-
вгпіотеіескіе^о. Рггегйгіескіе^о Ройоіе, ѴѴоІуп. ѴѴіІпо 1841 I 96—112
См. 1739 г.
Напечатана книга Марсовая въ Петербургѣ съ многими
рисунками и планами крѣпостей. Сопиковъ I. СХХѴІІ.
М ѣ с я ц о с л о в ъ въ лицахъ гравировалъ Григ. Тепчегорсскій,
изд. Ив. Посниковымъ. Москва 1713 и 14 года, на 12 большихъ
листахъ.
Типиконъ (Уставъ). Москва, въ листъ 6-}~547 и 1 л.
Календарь на 1714 годъ. Кіевъ 1713 въ 4-ку 16 л.
АльФавитъ Духовный изд. 2-ое. Кіевъ въ 8-ку 4-}-197 л.
Часовникъ, въ Могилевѣ, въ л. 307 л.
Евхологіонъ, въ Терговнцѣ въ 4-ку 8-{—496 стр.
Король Августъ II дня 2 Апрѣля заключилъ миръ съ Турціей).
Союзъ Пруссіи, Польщи, Даніи, Гановерчиковъ и Россіи про-
тивъ Карла XII.
Учреждены Петромъ В. маіораты. Въ указѣ о маіоратѣ,
изложены слѣдующія причины того нововведенія: 1. большая ис-
правность въ платежѣ податей и улучшеніе быта крестьянъ; 2.
Фамиліи не будутъ упадать, но въ своей ясности непоколебимы
будутъ чрезъ славные и великіе домы, и 3. прочіе сыновья не бу-
дутъ праздны, ибо принуждены будутъ хлѣба своего искать служ-.
бою, ученіемъ, торгами и прочимъ. Пол. С. Зак. V. И. 2789. Петръ
В. приказуетъ войску раздавати молитвословы. Нѣмецкія асіа еги-
йііогиш II. 1012.
Перевезено нзъ города Митавы библіотеку изъ 2500 книгъ
въ Петербургъ, которая сталась началомъ нынѣшней император-.
ской публичной библіотеки. Васкшеівіег Езваі знг Іа ЬіЫ. сіе 1’асай.
йе зсіепвев сіе 8. РеіегзЬопг^ 1776 р. 47—48. Туда же въ 1795 г.
досталась въ послѣдстін самая большая библіотека въ ІІолыцѣ
Залужскихъ. Во время перевезенія сей библіотеки въ Петербургъ,
потерпѣла она большій убытокъ важнѣйшихъ сочиненій. О томъ,
пишетъ I. Лелевель (ВіЫіо^таі, кзіад <1тео)е. ІѴІІпо 1826 Т. II. 105:
Й'а шіе]8си гага/ те ѴѴагзгатеіе, озоЬу Іаітеіеу сіо ЬіЫіоіекі рггувип^с.
віе вю^се, піегапіесЬаІу ройсіітеусіс теіеіе Ьагйго згасотепусЬ ггесгу.
70
Сйу квід^і ровзіу \ѵ бго^д, гсг/пе г ракаші рггурайкі гавгіу: піе-
кібге рогояЬуапе, г лѵіеіп роѵгусід,§апе ѵоіитіпа, йеіекіоѵаіу йгіеіа.
XV Сггойпіе когсаті гЬуѵгаІі кві^^і сі, со гасЬѵгусіІі )акд, рагіщ, а
сЬосіай паЬуѵРсбѵ.' піе Ьуіо, сіокг^сі піе ігисіпо г гоярговгопеті ро
кгар ХаІивкісЬ ЬіЫіоіекі кві^гкаші вроіукас ві§. Біе ігийпо ]е ро-
гпас, Ьо кагйа Ьуіа ѵг г^ки Ьівкира Лбгеіа Апйггеза і кай(Ц ѵѵіавпд,
яакопоіоѵѵаі г§кд. Мнѣ самому посчастилось нѣсколько краты встрѣ-
титись съ книгами сей библіотеки, находящихся нынѣ въ приват-
ныхъ библіотекахъ въ Галиціи).
Въ Торуни съ подущенія Іезуитовъ лишено жизни на шаФотѣ
девять знакомитыхъ тамошныхъ гражданъ яко приверженниковъ
диссидентовъ.
Скончался Александеръ сынъ короля Іоанна III бездѣтнымъ.
Полудя (?) было, збоже: жито было пумѣрокъ по зол. 26.
Нов. Завѣт.
Было моровое повѣтрье на Подолю, и коло Львова гдѣ такъ
люди умырали, будто бы кто нодтиналъ.
Моръ начался отъ Немирова на Подоліи и распространился
и на Волынь.
Року /и|гді Сасы барзо великіе податки грошевіи а праве не-
зносніи выбирали въ Польщи, з великою тягостью людей бѣдныхъ.
Тогоже року въ новѣ и першой квадры Марта барзо тяжкій
и бурливіи вѣтры вѣяли и много декуда же... и лѣсныхъ древахъ
шкоды начинили. Тогоже мѣсяца въ самомъ праве новѣ во вто-
рокъ мясный на самое Стрѣтеніе подчасъ ярмарку по заходѣ
солнца мѣсто Поморяны имилося и килкадесятъ домовъ изгорѣло.
Тогожь року южь праве при его доконченю кролевичъ поль-
скій его милость Александеръ преставился во Римѣ въ тридцятъ
и пять лѣтъ житя своего, по которомъ въ тутейшихъ добрахъ но
всѣхъ церквахъ казано дзвонити и набоженство правити. Помян-
никъ церкви Св. Тройцы въ Поморянахъ.
Року ^афді была въ Новомъ Городку елекція на митрополію.
(Левъ) Кишка митрополита зосталъ. Совремеи. Записка.
Ьео Ківика Меігороіііапив еіесіив гесирегаѵіі Ьопа Роіевепвіа,
ІІпіп, Віаіовогока еі Вайотуві, циае аЬ аппів ІІпіопіз пипдиет егапі
іп роввевіопе Меігороіііапогит, Рогго еіесіив еві Ьео Ківгка іп Ме-
ігороіііапит Коѵоцгобесі 16 ГеЬгиагіІ а Йуіѵевіго Ріевгкіетсг Ро-
Іосепві, Бісоіао Сгаіиг Тагпоѵгекі Бтоіепвсепві агсіііерівсоріз, РогрЬу-
гіо Киісгускі ерівсоро Ріпвсепві, Вавіііо Ргосеѵгісг ргоіоагсЬітап-
сігііа, Лоаппе Оіевіеѵгвкі (?) ргоіосопсиііоге, Бетеігіо Хапкіетеіся,
весгеіагіо огй. Вавіііапі, ргаевепііЬив іит а Роіісагро МіЬипіеѵѵіся
71
аийііоге еі ріепіроіепііагіо, ДоверЬі УѴусіюѵгзкі Ьисеогіепві, еі аЬ
Апіопіо 2аѵа<1гкі огйіпіз сопвиііоге, вирегіоге Хугоѵісепві, Ріепіро-
іепііагіо Вагіааші 8херкускі ерівсоро Ьеороііепві, йепідие а ргезепіе
вішііііег Коѵо^гойесі йозерЬо Ьелѵіскі ерівсоро СЬеІшепві. Сіе 15
Саіепйав ОсіоЬгіз Сіетепз XI ргаесопіваѵіі Вошае Ьеопеш Ківхка
іп шеігороіііапит еі рго ехріепйо іигатепіо Сопвіапііпиш Саьігаі-
гит Вгховіоѵѵвкі ерівеорипі Ѵііпепвет ѵеі Вагіаатит Вхеріускі ері-
всорипі Ьеороііепзеш йевіцпаѵіі. Рукоп. митр. Л. Кишки.
Оесгеінт Кипсіаіигае аровіоіісае—Ѵагваѵіае 20 Йиііі 1714 соп-
іга айттізігаіогет ерівсораіит Ргетівііепвів Ѵепіатіпиш іЬитепит
Ъаѵгоѵѵвкі. Маіегіа §'гаѵатіпів сіегі §гаесі сопіга еит Ьаес егаі:
циой ѵагіав сопІгіЬіІіопев: кипісе-тівваііа, апіетівваііа, воЬогу аііав-
дие ехіцегек. Асіа оШсіаІі Схегтіпвкі ѵоі. ХЫѴ. р. 183.
Въ томъ году Іоаннъ Скарбекъ архіепископъ Львовскій 14
Іюня обнародовилъ слѣдующую синодальную уставу (законъ) для
всей своей митрополитальной области: БисЬоѵпі Внесу ргехЫіегу,
йіакопі, іако Іей яакопісу Вахуііапі, ж іейповсі ковсіоіа зѵгідІе§'0
гаупівкіе^о яовіаідсу, ІусЬйе ѵгоіповсі, ргиуѵ?і1е.іо\ѵ исхевіпісі’іѵо пшщ,
кібгеші зід і каріапі Еасіпвкіедо оЬгадйки хависхуса^, і кіоЬу ісЬ
овоЬово тгіоіепсуе схупіі, сщйагу іш іакіе ѵгкіайаі, ѵг кідкѵге ргхех
ргхуѵѵііеіе ковсіоіа Войско оЬѵгагоѵгапа тсрайа. Рнпкі 10. Каріапі
паві Іасіпвсу (11а Гогтоѵгапіа іейповсі роѵгіппі від ѵѵ рггу^ахні і ге-
зрексіе ѵвхеікіш гасЬохѵас г Внвкіеші каріапаіпі, іако іей лѵ паЬо-
йепвіѵаеЬ сгупіс воЫе схевс і Інйгковс. Но при всемъ томъ латино-
польское духовенство помоществовало и своими вельможами не
преставало гонити и понижати русское уніятское духовенство, не
говоря уже ничего о схизматическомъ; для того Антоній Курило-
вичъ въ своемъ отвѣтѣ на письмо Мих. Былины въ 1788 г. напе-
чатанномъ въ Люблинѣ (стр. 52) вопротуетъ: А сху іак йе ві§ йгіе^е?
УѴврак ѵгвхувкко ісіхіе. Ргутеаіпіе пав ро каййуш тіеувсн нровіейха^дс,
рнЫісхпіе гевгіу ргаѵгет сіокопас РР.\Ѵ\Ѵ.ММ. Рапоѵ/іе нвіініесіе...
Львовскій латинскій архіепископъ Іоаннъ Скарбекъ 14 Іюня
издалъ для всей своей архіепархіи приказъ, что дѣти изъ мѣшан-
ныхъ браковъ мужеского пола имѣютъ быти по обряду отца, а
женского пола по обряду матери крещены быти. См. 1761 г.
Иліотропіонъ переводъ съ латинск. I. Максимовича. Чер-
ниговъ. 4° 4. 286 л.
Діалогизмъ духовный, (о си. Тайнахъ) соч. Варл. Голен?-
ковского малоруса. Кіевъ 8° 9. 257 л.
Разсужденіе о образѣ Божіи и подобіи. Москва. 8° 1-Ц-55 л.
72
Росіе) Нірас. Кагапіа у Ьотіііе. 2 іізіет Меіесуивга раігу-
агсЬу Аіехапйгуівкіедо а гевропвет Нірасуивга. Рггегетпіе Ьеопа
Ківг.кд г Вивкіе^о ргхеііитасхопе. Виргаві 1714 — 4°.
±т7±^.
Ограниченія власти Гетманской на Украинѣ.
Возвращеніе приверженцевъ Мазепы въ Россію.
Учрежденіе Морской Академіи въ СПетербургѣ и Пороховаго
завода на Охтѣ.
Коли угода была зъ крулемъ Августомъ; звинено було хо-
рогви... на тое Москалѣ вышли були. Того часу енералъ москов-
скій померъ въ Бродахъ. Лѣтописныя записки на метрик. книзѣ
въ Товстенкомъ. Кажется здѣсь говорится о конфедераціи Терно-
городской противъ Сасскихъ войскъ.
Дня 29 Декабря сасскій генералъ занялъ городъ Замостье.
Завязалась конфедерація Терногородская противъ Сасскихъ
войскъ подъ лѣскою Станислава Ледуховского, подкоморника
Кременецкого.
(Ргаесопіваіпв Копа и е іп Меігороіііаш Впввіае Ьео Ківгка )
поп роіиіі етіісеге іигашепіигп й&еіііаіів согаш ерівсоро Ѵііпепві
Сопвіапііпо Вгговіоѵтакі, ео дпо<1 пітів рготоѵегеі іп агсЬіерівсора-
іиш Роіосепвеш Ьаигепііиш Бокоііпвкі агсЬіташігііат Сгойпепвет,
ііет согаш Вагіаато 8геріуекі, диіа шогіиив еві, ійсігсо етівіі со-
гат Лоашю БкагЬек агсЬіерівсоро Ьеороііепві Ьеороіі Йіе 13 Лиііі,
ргаевепііЬив АіЬапавіо бгеріускі, пощіпаіо Ьеороііепві, агсЬітапйгііа
Ііпіоѵіепві, МісЬаеІе СгоІЬапвкі всЬоІавіісо Ьеороііепві, 8іерЬапо
ТготЬеііі ТЬеаііпо соііе^іі Ьеороііепвів Агтепогшп РгаеГесіо, Кісо-
Іао Піакоѵѵзкі Россііаіоге Ьаіусгоѵіепзі еі Реіго Макохѵвкі Лоіагіо:
Піе ѵего 21 ВеріетЬгів ргоГеввіопеш Йбеі тапіЬив ерівсіет, диа Діе
еііат еіесіив еві іп ерівсориш Ьеороііепвет АіЬаиавіив 8херіуекі,
еі іп сгавііпит аввівіепііЬив РогрЬугіо Киісгускі Ріпвсепві, еі «Іозе-
рЬо Ьеѵіскі СЬеІтепві ерівсорів іп ессіевіа сіѵііаіепві сопігаіегпііа-
іів. Рогго ргісііе і. е. <1іе 21 іпігаѵіі іп игЬеп Ьеороііепвет Меігоро-
іііапив, сиіив сгисі&го егіреге ѵоіиіі сгисет ехаііаіаш агсЬіерізсо-
рив Ьеороііепвів рег виит <1е1е"аіит ве<1 еві ргоігиввив, ргоішіе отпев
сапопісі віпі ргоЬіЬііі пе айзіпі сопвесгаііопі, ішо Ыипііит сіе Ьас
ге сотреііаѵіі агсЬіерівсорив, всіііееі Ніегопітит (Ігітяісіі агсЬіері-
всоршп ЕбезсЬепит, вей Мипііив гевропйіі Ьапс саиват агі йесівіо-
пет Вошат регііпегё.
73
Іп БеріетЬгі іп \Ѵівгпіа (на соймику) виЬ ргаевкіепііа беог^іі
Ь^сгупвкі виссашегагійізів Коѵо^гоЛепві віаіиипі, иі РагосЬі еііат
сопігіЬиипі рго БахопіЬив. Рукоп. митр. Л. Кишки.
Піе 10 ВесетЬгіз еіесіив еві іп ерівсорпт Ргешівііае Ніего-
пітив ГГвіггускі Ьеороііепвів геіі^іовив, сопвесгаіив ѵего Ьеороіі
17 ОесетЬгів (а Ьеопе Ківгка теігороіііапо) іп саіЬеПга Ьеороііепві,
авіапііЬив АіЬапавіо Ьеороііепві еі Іппосепііо РісЬоѵпсг агсЬітац-
Йгііа Міісепві. Тамъ же. Иронимъ родился 1658 года, изъ Георгія
Устрицкого и матери Лѣтинскихъ, въ мирѣ звался Георгій. Яко
Перемыш. епископъ проживалъ часто въ Добромильскомъ и Спас-
скомъ монастыряхъ.
Року Божого афёі въ Уневѣ дня 24 Марта, преставися его
милость Варлаамъ зъ Шептичъ Шептицкій епископъ Львовскій,
Галицкій и Каменца Подольского, архимандрита Уневскій, которій
тестаментомъ легевалъ обители Уневской дванадцятъ тысящей,
тымъ способомъ, ажебы за его душу стосуючися до тестаменту
его милости самого, що тыждень во второкъ вечеръ парастасъ,
въ середу рано службу божую спѣвану, вѣчними часы, законники
тоейже обытели отправляли, а когда приспѣетъ празднвкъ Господ-
скій, Богородичный или нарочитого святого въ середу, то передъ
тимъ святомъ албо потомъ, въ иній день иеотмѣнно служба Бо-
жая за душу вышъ помененнаго с. п. его мил. Варлаама отира-
влятися повинна. Современная записка.
Року мѣсяца Марта кд дня преставися епископъ Львов-
скій Варлаамъ Шептицкій. Въ томъ же року церковь Львовскую
мѣскую казалъ отбивати, муры валяти и служилъ аа св. Петра.
Рукопись духовн. содержанія съ нач. ХѴШ в. л. 35. О томъ
же произшествіи тамъ же пишется подъ 1701 годомъ: „Фебруарія
26 архіерей бискупъ до Львова вошелъ и служилъ. “
Року дфбі мѣсяца Марта кд дня преставися епископъ Львов-
скій Варлаамъ Шептицкій. Того же року мѣсяца Септеврія ас
Дня зосталъ епископомъ архимандрита Уневскій Аѳанасій Шеп-
тицкій въ лѣтъ 27 возрасту своего. Тогоже року южь праве врн
его доконченю Речь посполитая килка воеводстиъ и часть квар-
ціаного войска звязалися и повстали на кроля Августа хотячи его
з кролевства зсадити. Але богато ихъ одъ Сасовъ погинуло, и нѣ-
чого недоказали, найбарзѣ для того же тую войну позно почали
и зима наступила, людей невинныхъ руйновали, податки и провѣ-
янты тяжкій выбирали, а особливе въ русскомъ воеводствѣ. До
Поморянъ, Зборова мѣсяца Февруарія к дня притягнули, въ мѣ-
стѣ и по околичныхъ селахъ стояли, рожніи шкоды ліодемъ поро-
74
били, еднакъ же Богъ далъ же ся небавили: гдыжь кк дня того
же мѣсяца рушилися и пошли на Дунаевъ ку Рогатинови з мѣста
подводъ кильканадесятъ коньми и волами рожныи провѣянты про-
ваднли. Того же праве часу звядки (не звязки-ли) за ннми иоло-
чилися, Сасомъ нѣчого неучинили, а бѣдныхъ людей по селахъ
коло Поморянъ нѣвецъ обернули и въ самомъ мѣстѣ розніи стаціи
брали. Того же року зима въ снѣгъ и тугій морози барзо була
обфита. Помянникъ церкви св. Тройцы въ Поморянахъ.
Поголовщина була за короля Августа: одъ господаря по
золотому; одъ паробковъ по золотому; одъ хлопцѣвъ по полъ зо-
лотого; одъ господинъ, одъ коморниць, и одъ кухарокъ по полъ
золотого; а одъ господарскихъ сыновъ, хоть бы и жонатый, то
ничъ не далъ; и капланъ свицкій и русскій ничь не далъ. Рукоп.
духовн. содерж. съ XVIII в. въ моемъ посѣданіи.
ОЫіѣ Бпіоѵіае Вагіаашиз Йгеріускі еріз. Ьеороі., агсЬішапсігііа
Ппіоѵіепвіз іп Аргііі, Ьепесіісіо апіе шогіеш іп аЬЬаіет йііазіго зио
АіЪапазіо Бгеріускі, диет Меігороіііапив айтіпівігаіогет Ьеороііеп-
вет сгеаѵіі. Рукоп. митр. Л. Кишки.
Піе 17 БесешЬгів Ьеороіі сопвесгаіпв еві а Ьеопе Ківгка те-
ігороіііапо Ніегопішпв БвСгзускі іп ерівсорпт Ргетівііепвет. Рукоп.
митр. Л. Кишки.
(Въ монастырѣ Подгорецкомъ на Плѣсниску) церковь зача-
лисмо муровати теплую во славу Христу Богу и св. Іоанну Пред-
течи и св. Главы Усѣкновенію. Въ 1716 року перенесена теплая
церковь деревянная до Голубыцѣ и тамъ поставлена во честь св.
Іоанна Предтечи. Синопсисъ Подгорецкого монастыря стр. 58.
Аеаиасій Шептицкій еписк. Львовскій пергам. грамотою из-
данною 2 Іюля 1715 года затверждуетъ артикулы церковиого брат-
ства парохіанъ церкве св. Рождества пресв. Богородицы Нагирно-
Щирецкой до парохіи мѣской Пѣеецкой и Ланской належачей.
Изъ подлинника писемъ на листѣ пергам. однако бейъ привѣшен-
ной печати.
По указу Петра В. поручено было въ 1715 нѣкоторымъ уче-
нымъ людямъ духовнаго званія исправленіе всей Библіи на ста-
рословенскомъ языцѣ, окончено 1720 года. Черневой списокъ этой
Библіи съ киноварными отмѣтами поправокъ въ листъ въ 8 то-
махъ сберегаетси въ Синодальной библіотекѣ подъ Н. 22—29. См.
К. Калайдовичъ Іоаннъ Ексархъ Болгар. стр. 98. Н. 34.
Въ началѣ года основано въ Петербургѣ морскую Академію.
75
Скончался Іоаннъ Максимовичъ, малорусъ, Кіевопечерскій,
митрополитъ Тобольскій. Его латино-русскій словарь въ рукописи.
Толстаго II И. 405. Издалъ много духовныхъ сочиненій въ стихахъ.
Зерцало истине церкве соч. X. Пейчичь. Венеція, 12° 106 стр,
Катихизисъ. Черниговъ 8” 42 л.
Молитва Господня: Отче нашъ, изд. Шамберлайномъ.
Амстердамъ 4°.
Вопросы еллино - россійскій на слав. и польскомъ языцѣ
иапеч. безъ означенія мѣста печати. Въ 12-ю л. 221 стр. и 1 л.
Вгаріеіі До., Руіапіа дгеско-гпзкіе г ойротеййті 88. Оусо5ѵ.
2 хі^ц сегкіеѵнусЬ куЬгапеті, гогкіцгапе віагапіет іейпе^о ргалѵо-
кіегпедо каріапа. На польскомъ и русскомъ языкахъ; безъ мѣста
печати (Виргаві) 1715. 12° 221 и 1 л.
±Т±а.
Козаки подъ Іоанномъ Сулимою роютъ каналъ между Дономъ
й Волгою.
Смерть Костя Гордѣенка. Іоаннъ Милашевичъ атаманъ ко-
шевый надармо старается посредствомъ Скоропадского прощенія
у Петра В. Петръ В. отправляется въ послѣдній разъ въ Германію.
Въ року Саси на Комарно три разы едной зими (на-
падали). Записка иа книзѣ Ключъ Разумѣнія въ селѣ церкви Хи-
шевичахъ Перемышльской епархіи.
Завязалась конфедерація въ Равѣ для перемиренія союзни-
ковъ и послами Сасскими. Саесы не хотятъ уступити изъ Замо-
стья и Львова. Король Августъ съѣхался съ Петромъ В. въ Гдан-
скѣ и Равѣ русской.
Тогожь року звязкн а особливо писарь коронный Пана
Сѣнявского гетмана коренного л взяли въ неволю и долго подъ
вартою держали: еднакже (?) вышовши з подъ варты, Москву
барзо великую до Польски впровадилъ; въ земли Львовской и на
Подолю стояли. Енералъ В е з б а х ъ (?) стоялъ въ Золочовѣ, до
Поморянъ пришла Москва в дня Декабрія.
Той же (рокъ) барзо былъ на людей тяжкій въ збожу уро-
жай былъ слабый, въ садахъ и въ лѣсахъ жадного не было по-
житку, городнина барзо была слаба, проса, горохи всѣ въ поли
зимовали; гречки барзо были слабый.
76
77
Тогожь року найболыпій еиералъ Московскій на имя Ренъ
умеръ въ Бродахъ. Пасѣки тогожь року барзо повигибали. Помяи.
церкви св. Тройцы въ Поморянахъ.
«афі-8 Рок,ь> лѣто мокрое и непожитечие,. Современная запи-
ска на одномъ листѣ въ моемъ посѣданіи.
Цѣсарь войну съ Турчиномъ зачалъ. Рукоп. Солотвин.
Пгііа 17 Магйі, кошеіа 5ѵ ]азпо8сі па рбіпосу тайзіапа Ьуіа і
ваіе^і ѵгіеікіе зрасііу. Беуваік ѵг Еиски Дпіа 9 МоѵетЬга і Мовктса
рггувзіа. Соврем. записка.
Сей домъ созда Отецъ, Сынъ обнови, Духъ освяти. Азъ Про-
копій Осадца сооружн року ,ді|гДі (1716). Надпись надъ дверьми
церкви села Слобода Торговицкой дек. Теребовельского.
Е)іе 29 ЫоѵетЬгів Кошае... іпдпівіііопе, сіесіагапіиг Кирііае
весинДае Рягосіюгиш (Уніятовъ) евве іпѵаіібае. Рукоп. митр. Льва
Кишки.
Письма иѣмецкого философя Лейбница полны выраженій уди-
вленія къ Петру В. Такъ онъ отъ 2 Іюля 1716 между прочимъ
писалъ къ Бурге (Воиг^иеЛ) ! „Іе не ваигаів аввег асітігег іа ѵіѵа-
сііе еі 1е ]и§етепі Де се §гапД Ргіпсе. Л Гай ѵеніг Дез ІіаЬіІез реш
Де іоив. сбіёз, еі диапД іі Іеиг рагіе, іів еп бопі іоия еіоппёв, іані
іі Іепг рагіе а ргоров". . Герье, Переписка Лайбница стр. 360. О
Петрѣ В. сказалъ Ѳеофанъ Прокоповичъ: Се оный твой, Россіе,
Сампсонъ, каковый дабы въ тебѣ могъ явитися, иикто въ мірѣ ие
надѣялся, а о явившемся весь міръ удивился. Слова и рѣчи Ѳео-
Фана Ч. II. стр. 128. Геніальный Лейбницъ съ самаго вступленія
Петра В. на престолъ, зорко слѣдилъ за его преобразованіями, а
впослѣдствіи старался быти полезнымъ своими идеями въ дѣлѣ
просвѣщенія Россіи.
Въ началѣ года въ первый разъ представлено въ ѳеатрѣ тра-
гедію въ Петербургу.
Воинскій уставъ.
Импер. Петръ В. посѣщая Кенигсбергъ въ 1716 г. приказалъ
сдѣлати списокъ лѣтописи Несторовой, находящейся въ Кенигсберг-
ской библіотецѣ, не зная о томъ, что лучшія списки ея находятся
въ Россіи, для того въ 1722 году Февраля 16, приказалъ собирати
пергаменныя и бумажныя списки русскихъ лѣтописей и хроио-
граФОвъ, находящихся по русскихъ монастыряхъ, и таковые при-
сылати въ Синодъ.
Поученіе, о седми сакраментахъ или тайнахъ. Черниговъ 1716
4й 33 лист.
Напечатанъ уніатскій ПонтиФикалъ си есть служебникъ
Святительскій въ Супраслѣ въ листъ 41-{-... л. Здѣсь еще нѣтъ
чина освященія епископа, который излагаетъ Аѳанасій
ПІептицкій въ своемъ Служебникѣ иапеч. въ Уневѣ 1740 г. см.
А. Ѳ. Хойнацкій Западная русская церковная Уиія въ ея бого-
служеніи и обрядахъ. Кіевъ 1871 стр. 160.
Апологія, въ Черниговѣ, въ 4-ку 20 л.
Календарь на 1717 г. въ Кіевѣ 1716 г. въ 4-ку 18 л.
Варвары великомуч. житіе съ акаѳистомъ. Кіевъ въ 4-ку
5 и 48 лист.
Апологія въ утоленіе, печали, соч. св. Димитрія митр. Ростов-
ского напеч. въ Могилевѣ въ 4-ку 20 л.
±'7±'7_
Войиаровскій арестованъ въ Гамбургѣ и сосланъ въ Сибирь
въ Якутскъ.
Соборъ въ Кіевѣ подъ предсѣдательствомъ Іосифа Кроков-
ского боронитъ права духовенства.
Король Августъ II затвержДуетъ права диссидентовъ 3 Фе-
враля н. ст.
Учрежденіе, государственныхъ коллегій 11 Декабря ст. ст.
Петръ В. 7 Мая пріѣхалъ въ Парижъ и оставался здѣсь до
20 Іюня. Сорбона старается приклонити Петра В. къ Уніи съ рим-
скою церковью. Отвѣтъ русского духовенства иа письмо Сорбоны
въ томъ предметѣ. Петръ В. въ Амстердамѣ 8 Августа; 19 Сен-
тября къ Берлинѣ; 18 Октября стар. ст. пріѣхалъ въ Петербургъ.
Принцъ Эвгеиъ осаждаетъ Белградъ.
Року ,д\|-зі предъ мисоп устами Москва выйшла з Золочова
изо усѣхъ гдеколвекъ стояла и людемъ сталоея лехше.
Въ мѣсяцн Іюли явилося якоесь не зрозумѣнное писаніе чер-
вовое по розныхъ мѣстахъ и селахъ, еднакъ же, не по всѣхъ але
тилько по нѣкоторыхъ домахъ.
Того же року на веснѣ и презъ цѣлое лѣто барзо былъ те-
плый и погодный. Помян. церкви св. Тройцы въ Поморянахъ.
Роѵйеігзе \ѵ \ѴІ8піоѵ?сп. Пзіеипік X.МісЬ. УѴі.чзшохѵіескіеро.
Бпіа 10 Аи^пвП па 8к. ѴѴаѵггупіес. Котеіа роказаі зщ ой
гаскосіи До ѵгасЬосІи, Ьо іег Ьуіа ѵгоуиа Сезагвка г Тигсгупет. Со-
врем. запнека.
— 78 *—
Аѳанасій Шептицкій епископъ Львовскій и Галицкій перга-
менною грамотою 2 Іюля 1715 годомъ затвердилъ уставъ братства
церковного для парохіанъ „церкве святаго Рождества
пресвят. Богородици нагорной Щирѳцкой до П а-
рохіи мѣской Пѣсецкой и Ланской належачой."
Ргоіескит Роіопогит сопіга ЕиіЬепов 1717 ейііит (объ уни-
чтоженіи Руси). См. Ніе В^Ьсзапзкі’всЬе Егаце іп Саіітіеп Ьѳіеи-
сЫѳі ѵоп еіпет Еиввіпеп. ЬетЬег^ 1850. 8. 87—100.
X. Яапкоѵ/які впрегіог Рѳігускі (монастыря Петричи) продалъ
за золотыхъ 32 т. е. за четыры таляры до храма св. Парасковеи
до веси Брановки. Упомянутая церковь уничтожена р. Днѣ-
стромъ. Записка на Евангеліи изд. Львов. 1690 г., находящемся
нынѣ въ селѣ Иодбережье. Здѣшняя церковь построена съ камен-
ныхъ развалинъ монастырской церкви, стоявшей нѣкогда на горѣ
К і е в е ц ъ, находящейся въ лѣсѣ на горѣ, гдѣ нынѣ стоитъ крестъ.
Року ,лі|'зі Септемврія к. м. Сталося въ обителѣ преп. Отца
нашего Онуфрія во градѣ Львовѣ, ижь благородному шляхетному
пану Михаилу Гулевичу хоружичу Чернѣхувскому шлубъ далемъ,
э урозоною Реиною Людовикою Подгурскою при многихъ свидѣ-
телехъ будучихъ на тотъ часъ въ обителѣ. Іеромонахъ Мсфтодіи
Щуровскій законикъ и намѣсникъ м. святого ОнуФріа. Записка
въ помяннику Львовскаго Ставропигійскаго братства стр. 73.
Въ томъ году Петръ I передѣлалъ Россію на одинадцатъ
губерній изъ восемъ (см. 1708 г.) и подраздѣлилъ ихъ на „провин-
ціи/1 а провинціи на уѣзды. Преемники Петра неразъ производили
новыя измѣненія въ ихъ составѣ, такъ что потомъ число губерній
возрасло до двадцати.
Въ концѣ сего года учреждена импер. Петромъ В. Камеръ-
Коллегія, или казенныхъ сборовъ; въ вѣдомство ея поступило
и питейное дѣло. Президентомъ сей коллегіи назначенъ былъ Кіев-
скій губернаторъ, кн. Дмитрій Михайловичъ Голицынъ. Главное
управленіе питейными сборами перешло изъ вѣдомства полицей-
ской канцелларіи въ камеръ - коллегію въ СПетербургѣ съ
1719 г., а въ Москвѣ съ 1722 г. „Камеръ - коллегія, писалъ въ
1776—1777 г. кн. Щербатовъ, находится въ Москвѣ, и имѣетъ
свою контору въ Петербургѣ." И. Прыжовъ истор. кабак. 250. При
камеръ-коллегіи учреждена была корчемная команда, пере-
шедшая потомъ въ вѣдомство полицейской канцеляріи.
Родословная роспись великихъ князей и царей Россійскихъ,
до императора Петра В. съ краткимъ описаніемъ знатнѣйшихъ
дѣлъ ихъ, съ гравированнымъ каждаго портретомъ, соч. архіеп.
— 79 —
Ѳеофана Прокоповича СП. 1717 въ 4. Сопиковъ I. Н. 1054. По
Сахарову печ. 1720 г.
Разсужденіе о образѣ божіи и подобіи въ человѣцѣ и о бра-
добритіи, соч. Димитрія Туптала, малоруса, митроп. Ростовского.
Москва 8° 55 л.
Історія въ нейже пишетъ о разореніи града Трои Фрігійского
царства и о созданіи его. Напечатано по словенски првелѣніемъ
царск. Величества. Петербургъ.
Аѳанасія Алексаидрійского символъ вѣры. Кіевъ —- въ 8-ку.
Молитва для Флота россійского. СПетербургъ въ 8-ку.
Слово похвальное о баталіи Полтавской соч. Ѳ. Прокоповича.
СПетербургъ въ 4-ку 12 л.
Новый завѣтъ, въ Черниговѣ въ 4-ку 1. 5. посвящ. Скоропад-
скому 497, 1 и 40 л.
Букварь Каріона Истомина. Москва въ л.
Вагвгся, Кагапіе о ЛогарЬасіе Агсу-Вівкпріе РоІоскіш. ѴѴіІпо
(1717) въ 4-ку.
V 8 і а \ѵ у 8. оуса павгѳ^о Ваиу1е§о 'ѴѴ. ѵгкгоіеѳ геЬгапе. (8и-
ргаёі 1717) 4° Росзазблѵ 1740 8°.
Петръ Толстой женится съ Скоропадскою.
Скоропадскій съ Старшиною козацкою въ Москвѣ посѣщаетъ
Петра В. и въ Петербургѣ отказуется отъ участья при судѣ ца-
ревича Алексея.
Митр. Іосифъ Кроковскій, призванъ въ дѣлѣ царевича Алексея
въ Петербургъ, скончался самоубійствомъ въ Тверѣ 12 Іюля н. с.
Октябрь. Моръ на Украинѣ.
На прошеніи и жалобы Уніятовъ Петръ В. заступается за
тѣми же у короля Августа П, въ слѣдствіе договора, 9 Марта н. с.
Кіевская митрополія уничтожена.
Козаки въ Теркъ и Царицинъ ходили и дѣлали Царицинскую
линію. Бѣлозер. русск. лѣт. 91.
Лавра Кіевопечерская со всѣмъ строеніемъ и церковь вели-
кая, колоколы, ризниця, згорѣли Априля 21 дня. На Подольскомъ
городѣ въ Кіевѣ великій пожаръ былъ и не единожды. — Гетм.
I. Скоропадскій въ Гадяцкомъ монастырѣ коштомъ своимъ создалъ
трапезу 1718 года, и въ ней церковь Благовѣщенія, такожь и пре-
дѣлъ рождества св. Іоанна Предтечи, устроилъ и иконописнымъ
80
художествомъ прекрасно устроилъ. Тамже 121.
Миръ Паесаровицкій. Белградъ (до 1739), Темесваръ и Ба-
иатъ при Австріи.
Карлъ XII застрѣленъ въ Фридрихсгалъ 11 Декабря.
Послѣ славныхъ побѣдъ Сабавдекого князя Евгенія заклю-
ченный двадцятъ - лѣтній Паесаровицкій миръ (21 Іюля) доставилъ
Австріи городъ Белградъ, Темешварскій банатъ, часть Сербіи и
Волошины по рѣку Алюту, съ свободнею торговлею въ земляхъ
Отоманской Порты. Кто же теперь не имѣлъ бы надежды, пишетъ
историкъ Гееренъ, что послѣ сихъ побѣдъ станетъ процвѣтати Ав-
стрія, ибо благорозумное кориетаніе изъ полученныхъ земель не
было труднѣйшее отъ самыхъ побѣдъ. Ожиданія однако не сбылись.
Въ томъ году изданъ Петромъ В. указъ о доетавлепіи въ
кунсткамеру со всѣхъ сторонъ Россіи монстровъ и „всякаго рода
раритетовъ." Управленіе кунсткамерою и библіотекою послѣ
смерти Арескина (1718 г.) было поручено его преемнику по зва-
нію лейбъ-медика, Лаврентію Блументросту, получившему свое
образованіе въ Голландіи. Онъ былъ усерднымъ исполнителемъ
различныхъ порученій императора по ученой части и черезъ него
не рѣдко происходила переписка царя съ иностранными учеными.
Ему то Петръ повелѣлъ составити проектъ Академіи. См. 1726 г.
Перемышельекое духовенство жалуется своему епископу Про-
нину Устрицкому на королевскихъ чиновниковъ; въ той жалобѣ
или Бевійегіа кіеги йіесез. Ргяетузкіецо отъ 20 Августа въ Спас-
скомъ монастырѣ писанной между прочимъ чтется: Іг ІсЬшовсіо-
тѵіе піекібггу ргоіексу^ овоЬош ѵѵіеікіш сит ргае.іийісіо Сіегі
ргипіоѵ/ і розами сегкіехѵпе^о гагуѵаіцсут, ІиЬо і Сопзіііисуа па-
вЦріІа, аЬу піе Ьуіі зѵпессу копзегчтоѵапі па ^гипіаеЬ ровѵѵіфіпусЬ,
оргбсг йѵѵбсЬ: огдапівіу і ковсіеіпе&о йіа изіиці сегкіеуѵпеу роігзе-
ЪпусЬ, а ргхесіей ІсЬтовсіоѵѵіе сгупіц ргерейусу^ і піе Йоривгсгаі^
іо ровіапоѵѵіепіе сіо вкиіки рггуѵѵіевс. Йе \ѵ віагозіѵѵіе Мовсівкіет
гбгпе ацгахѵасуе сзупі^ каріапот, осгкоѵѵе ой рвгсгбі, ройаікі г §гип-
ібѵѵ ро8Н'і§іпусЬ ѵѵуЬіегаігр, ехекисуе па ророттаѵгіѵта павеіа)^, Йаі^с
іе гасуе, ге піекібггу га рогѵѵоіепіет і рггутѵііеіаті ватусЬйе па
іеп сгаз ІсЬтовсіоѵѵ Рапбѵѵ віаговібѵц ій ровт^іпусЬ ргипіоѵѵ таіо
тіеіі, рггукирііі росідйпуеЬ гбі, о кібге піе тбчѵіету з ЬусЬ ргзу-
кирпуеЬ піесѣ ріасц, аіе га сбг Йіа ІусЬ і г ровтеідіиусіі ^гипіоѵ
рго йоііЬиз Сегкѵѵіот пайапусЬ ѵусіц^аіц і ѵѵущизгаід, ройоЬпе ех-
Іогвуе. РойоЬпе еі^йагу ропові БисЬоуѵіепзЬѵо ѵѵ віаговіѵѵіе Мейускіпі
і ой гбйпусЬ рагіукиіагпіе ІсЬтозсіоѵѵ Рапб\ѵ Пгіейзісбтѵ : ій і §типіа
розуѵйДпе ойЬіегаіц, Іавкі і сЬазгсгу ѵгуг^Ьцщ... Удивительно, что
81
по грабленіяхъ такового рода еще при русскихъ церквахъ оста-
лись земли; видно, что въ древнее время тѣ церкви были въ по-
сѣданіи большихъ земель, якъ въ настоящую пору.
Послѣ бывшаго въ 1718 году въ Кіевопечерской Лаврѣ
пожара, истребившаго книгопечатный деревянный домъ, на томъ
же мѣстѣ выстроенъ каменный, въ коемъ до нынѣ производится
печатаніе церковныхъ книгъ. Сопиковъ I. стр. ЬХХѴ.
Миией четіихъ Іюнь, Іюль и Августъ напеч. въ Кіевѣ — въ л.
Соборъ на Мартина еретика — Москва въ 8-ку 77 л.
Новый завѣтъ на славянскомъ и голландскомъ языкахъ въ
два столбца; голландскій напеч. въ Гагѣ у Фанъ-Дюрена, славян-
скій (правый) въ Петербургѣ 1718—1719. — въ л. 4, 255. 3 и 196 л.
Тое изданіе было уничтожено. Сопиковъ Н. 716.
Мѣсяцесловъ (минологіонъ) общаго послѣдованія. Кіевъ въ л.
4 и 534 лист.
Календарь — въ Черниговѣ въ 4-ку 12 л.
Слово о власти и чести царской, напеч. въ СПетербургѣ въ
4-ку, 19 л.
і.’Т’і.ѳ.
Мартъ. Толстый первый изъ Великороееіянъ полковникомъ
малороссійскимъ.
Ссора Меншикова съ гетманомъ. Меншиковъ присвояетъ
себѣ земныя имѣнія въ Заднѣпровья.
Описныя Государевы слободы.
ѲеоФанъ Прокоповичъ изд. духовный Регламентъ въ Москвѣ.
Року бож. якъ повѣтра почалося было на Волнци. Богъ
сохранивъ тилки одна душа померла. Записка на Синодикѣ мона-
стыря Деревянского писанного 1688.
Року ^ді|гді было повѣтрье на Подолю и коло Львова, где
тактъ люде мерли власнѣ, якъ бы косовъ подтиналъ. Рукоп. Про-
логъ съ 1632 г. Терновецкой церкви св. Иліи въ библіот. епископ.
собора въ Перемышли подъ Н. Е. 1 Е. 6. листъ 376.
Року божія ,аі|гДі якъ повѣтра почалося было на Волнцы.
Богъ сохранивъ только една душа померла. Помянникъ монастыря
Вознесенія Госп. въ Воли Деревянской, Золочевского округа.
Року заря огнистая съ променями отъ запада на во-
стокъ ишла, якъ дымъ, мѣсяца Декемврія дня кі. Современная за-
писка иа одномъ листѣ въ моемъ посѣданіи.
6
82
IV 1719 токи ѵг ѴѴііпіокси йгіейгісіѵгіе кзі^сіа МісЬаіа УѴібпіо-
ѵгіескіе^о, огаг ѵте Блѵолѵіе рапоѵѵаіа окгорпа. иагага і вшіегіеіповб.
Кгопіка коііе^. ЬиЪіевго^вкіе^о XX. Рцагбѵг X. А. Мовгупвкі. Кга-
кбѵг 1876 етр. 53.
Находилось въ Россіи только 30 Фабрикъ сукна, въ 1804
было 155, а въ 1866 году уже 1831 съ 100.000 роботниковъ вы-
мѣною (Бшзаіг) 63,746.294 рублей.
Первая народная перепись.
Первое нагнаніе Іезуитовъ изъ Россіи 28 Апрѣля.
Въ томъ году Вас. Татищевъ началъ собирати русскія лѣто-
писи для составленія русской исторіи, завозванъ къ тому Фельд-
маршаломъ Брусе, доставившимъ тому же древнюю лѣтопись изъ
библіотеки импер. Петра В. см. 1768.
Дѣянія церковныя и гражданскія отъ рождества Христова
до тринадцатаго столѣтія, соч. кардинала Б а р о н і я библіотекаря
Ватиканскаго; переводъ съ польского, кромѣ явныхъ церкви во-
сточной противностей Римскихъ у Баронія обрѣтающихся. Напеч.
въ Москвѣ въ 1719 г. въ листъ, въ двухъ книгахъ, 2 (заглавія),
6, 1443 и 24 лис. Латинскій подлинникъ изданъ въ Римѣ 1588 и
слѣд. годахъ въ 12 частяхъ. Одорацій Райнальдъ издалъ продол-
женіе сихъ дѣяній въ 10 томахъ въ Римѣ 1646 въ листъ. Другое
продолженіе Якова Ладернхія 3 тома въ Римѣ 1728 г. въ листъ.
Требникъ уніатскій. Львовъ въ 4-ку 16 429 и 13 л.; безъ
всякого измѣненія или прибавокъ изъ латинского обряда, одобренъ
епископомъ Аѳанасіемъ Шептицкимъ.
Молитва для войска сухопутнаго. СПетербургъ въ 8-ку.
Апсиіае Пеог^іі Савішігі щз ріепиш геіі^іопів саіЬоІісае іп
Вецпо Роіопіае еі М. П. Б. іигі ргаеіепзо Піевійепііиш орровііиш,
йешопвігапв пиііаш Оіззійепіез ЬаЬеге сарасііаіеш йе асііѵа еі рая-
аіѵа ѵосе іп те^по Роіопіае еі М. П. Ь. Ѵііпае 1719 8°.
Виййеиз йо. Ргапс. Ессіевіа Бошана еиш ВиіЬепіса іггесопсі-
ІіаЪіІів. Йепае 1719 4°. Того же Ерівіоіа ароіо^еііса рго ессіевіа
БиіЬегапа сопіга саіишпіав еі оЫгесіаііопев ЙіерЬапі Йакогякі. Йе-
пае 1729, 4°.
1720.
Ф. Орликъ отправляетъ пословъ къ королю польскому в
крымскому хану; пріѣхавъ въ Браславъ 17 Ноября, бѣжитъ от-
сюда въ Францію.
83
Миръ въ Нейстадѣ между Швеціей» и Россіею 10 Сентября.
Ноября 17 с. с. Выговоръ Скоропадекому.
Декабрь. Козаки съ Павломъ Полуботкомъ, Андреемъ Мар-
кевичемъ и Іоанномъ Сулимою идутъ рыти каналъ Ладожскій.
Декабря 20 ст. ст. Русскіе команданты въ городахъ Мало-
россійскихъ.
Листъ Силвестра Четвертинскаго епископа неуніятского Мети-
славского, послѣдняго въ Польщѣ, къ Петру В. о кривдахъ сдѣ-
ланныхъ обряду его 1 Апрѣля.
Петръ В. изъявляется къ польской рѣчипосполитой въ инте-
ресѣ восточного вѣроисповѣданія 4 Іюня.
Король Августъ II учредилъ для неуніятовъ Бѣлорусское
или Мстиславское епископство 28 Ноября, и затвѳрждаѳтъ права
тому же вѣроисповѣданію.
Договоромъ въ 1720 г. было ограниченіе неимѣнія русского
посла въ Константинополѣ (см. 1711 г.) отмѣнено, и при этомъ
выхлопоталъ Петръ В. право для своихъ подданныхъ безпрепят-
ственно посѣщать Іерусалимъ и другія св. мѣста — но при томъ
остались отношенія Россіи и Турціи напряжены, до кончины
Петра В.
ОЬѵгіевгсгопу ]евІ вупой Вивкі, па кіогут ерівкороягіе ѵгагувсу
ппПо ехсеріо, агсЪітапйгусі, ікитепі, еі ій депегіе тѵвгувікіе рггс-
Іогепвіѵго, роѵгіцпе Ьуіо га кутагпугп гогкагет па|\ѵуй8ге] діоягу
Ора 8. Кіетепва XI гдесЬас ві§ йо Ьчѵоѵга. Ргегуйепіет зупойи
пагпасгопу Ьуі ой в. віоіісу аровіоівкіез Л. О. X. Ніегопіт Сггітаі-
йі, агсуЪівкир Ейеввспвкі, Хинсуивг ой в. віоіісу аровіоівкіці йо Ха]-
Іавпіеівгедо кгбіа Аидивіа II рггувіапу. А ропіеѵай ѵе Ьѵго-ѵѵіе
ѵгіейу роѵйеігге Ъагйго §га.чоѵ?а!о, гдескаіі віо кі§с ѵгегувсу йо X а-
т о в с і а. РггуЪуіі па Іеп 8упой, X. Ееоп Ківгка, Меігороіііа Кцоѵг-
зкі, X. агсуЪівкир Роіоскі гііив дгаесі, X. ХѴуЬоѵвкі Вівкир Еискі,
X. ЛбгеГ Ьеѵпскі Вівкир СЬеітвкі, X. Пвіггускі Вівкир Рггетувкі,
X. Аіапагу Вгеріускі Вівкир Ьіѵоѵ?вкі, X. (тОЙеЪвкі Ріпвкі Вівкир
ѵтувсу гііив дгаесі, агскіпіапйгуіа ^игакоѵгвкі і I. й. ХасггД ві§ ву-
пой 27 8іегрпіа, а ігѵгаі піейиіеі рі^с. Ха іут вупойгіе рипкіблѵ 200
едгатіпоѵгапо і йекгеіокапо, іат сігса васгатеніа диат сігса сеге-
топіаііа, рйгіе ёѵгі^іед іейповсі вгегсвііѵгу віапаі копіес, г ѵѵіеікіт
арріаихет ѵгвгувікісЬ пагойбѵѵ скггевсіапвкісЬ. Ровіапе роіут йе-
кгеіа геГогтаііопів йо Вгути ро арргоЬасур, дйгіе, Р. Води йгі§кі
оййаѵвгу, О)сіес в. Кіѳтепв XI ройрівас кагаі 8. кондгедасуі і
арргоЬоѵас па т^квг^ сгевб і ск^аі^ Бовк^. Ха Іут Зупойгіе ргге-
Ьуѵгаі В. Лап ТоЬіавг Аидивіупочѵісг, агсуківкир Огтіанвкі, г авву-
84
віепіаті втѵоіті X. Тотазг Лбгейэтѵісг, капопік 'ілѵотѵекі ІіЬготшп
сепгог, Катіепіесеу, СЬеІтвсу і Хатоуясу капопісу азвувіотаіі Ыип-
суивгоѵгі. Кгопіка гакоппіс ОгтіамкісЬ ге§и!у 8. Вепейукіа лѵе
Ь-ѵѵоуѵіе. X. 8. Ваг^с Ратщіпік йгіе]о\ѵ РоІвкісЬ. Ьѵгбтѵ 1866. стр. 180.
Епископъ Перемыш. Иронимъ Устрицкій на томъ синодѣ
обѣщалъ своимъ иждивеніемъ одного русского алюмна удержати
въ заведеніи науковомъ Театиновъ въ Львовѣ, за что былъ похва-
ленъ упомянутымъ синодомъ. Къ той цѣли выплатилъ онъ Теати-
намъ 5 Марта 1727 г. 3.000 зол. пол. Тотъ епископъ выпустилъ
(1722 г.) своему сроднику Николаю Устрицкому, подстольнику
Жидачевскому — епископское село Валяву за 10.000 зол. пол. на
три лѣта въ посессію. Оиъ вводилъ уставы Замойского собора съ
большею строгостью, и затворялъ въ тюрмѣ Спасского монастыря
священниковъ, которые задерживали употребленіе губки при ли-
тургіи, ножицы при постриженіи во время крещенія отрочатъ и
проч. Згагапіетѵісг Вгиі ока па ЬепеЕ ковсіоіа гивк. віг. 46.
Большимъ пособникомъ Замойского собора былъ митропол.
Левъ Кишка, которого краткое жизнеописаніе Петръ Косъ пода-
етъ въ своемъ дневникѣ. Ніе іііивігів. Ьео Ківгка сопвитаіив рЬі-
ІоворЬив а 8. М. Кеіі^іопе тіввив Гиіі ргішаеѵо Яоге Вошаш, иЬі 8.
ТЬеоІо^іае йосіог Гасіив, ас геѵегвив Ѵіайітігіае гЬеіогісат Йугоѵісіів,
рЬіІоворЬіаш еі іЪеоіовіат шогаіепі ѣгасіісііѣ. Рові соисіопаіог Ѵіі-
пепвів атЬопае диаіиог апвів. Рові іп соп^ге^аііопе Боѵо^гойепві
весгеіагіив іоііив Огйіпів, іЬійетдие, ровіЬаес іп ргоіЬоагсЬітапйгі-
іат еіесіив, іп дио Ьопоге йесет аппів ^Іогіовіввіте регвеѵегаЬаі.
Тогосапит огйіпі 8. В. М. айвсгірвіі, сит ѵего іііивігівіввітив Ьео
2а1^гкі теігор. ѵосаѵегіі іііит іп соасЦиіогішп гепиіі, рові Гаіа ііііив
іііивігівв. Сеогдіив \Ѵіппіскі теігороіііапив виссеввіі, диі сит Ѵіа-
Йітігіапит ерівсориш еі ргоіЬоіЬгопіит Ьеопет Ківгка іп соай]иіо~
гіит ехреіеЬаі, еі Ьиіс гепиіі, ас іапйет рові Гаіа іііивігівв. ХѴіппі-
скі сопсогйі ѵоіо Боѵодгосіессі отпіит огйіпів 8. В. М. огйіпиш іп
теігороіііапит еіесіив еі Ьосивцие Геіісііег равіогаіит ^егіі. Аппо
Йот. 1720 Хатовсіі ргоѵіпсіаіет ^епегаііввітит вупойит сеІеЬгаѵіі
еі аппо Йот. 1726 ОсіоЬгів ргіта йіе ВуіЬепіі соп^ге^аііопет іо-
ііив огйіпів Б. В. М. гекеЬаі расаііввіте иЬі іп ргоѵіпсіаіет еіесіив
еві геѵегепйів. раіег Согпеііив ЬеЬескі, еі е^о (Петръ Косъ) поѵісіа-
іит ргоЬаііопів іпсері.
Замойскій помѣстный соборъ (8упойив ргоѵіпсіаіів ВиіЬепо-
гит), совершенъ уніятскими Святителями, сдѣлалъ большія пере-
мѣны въ греческомъ обрядѣ. Такъ на примѣръ: введено на упомя-
нутомъ соборѣ для русской церкви праздникъ „Божого тѣла,*
85 —
хотя во время введенія Уніи русскій епископы Терлецкій и Ипат.
Потѣй, принимая Унію съ римскимъ Престоломъ, сдѣлали условіе,
чтобы Русь не была принуждена совершити латинскій праздникъ
„Божого тѣла,11 уже въ Великій Пятокъ торжественно праздну-
емый съ изнесеніемъ плащеницы; упомянутые святители въ особ-
ной статій просили папу Климентія VIII: Ай ргосеввіопеш рго &-
віо Согрогів СЬгівіі ГасіепДат пе асіщаіппг, Ьос еві пе вішііі гаііоне
ргосеввіопів сиш васгашепіо Гасіепйае поЬів песеввііав ітропаіиг,
диапсіо диісіеш ариД пов аііив еві тобив еі ивив васгашепіо гит. По
становлено совершати память блажен. ІосаФата Кунцевича 16 Сен-
тября. Опредѣлено: иі 8ушЬо1о ййеі, иЬісипцие ішргішеіиг іп ро-
віегшп, аиі гесііаЬііиг, іаш риЫісе, диаш ргіѵаііш, асЫаіиг рагіісиіа
іПа: Рііодие, дна ргосеввіо 8. врігііив а Раіге еі Гіііо сіевщпаіиг.
Оиі весив Гасеге рег шаііііаш (ІергеЬепвив /иегіі, ай огДіпагіиш іап-
циаш вивресіив Де всЬівшаіе сіеіегаіиг. Повелѣио: иі иЬісипдие іи
васгія Буріісів сошшешогаііо Вошапі Ропіійсів Гасіепсіа егіі, ргае-
вегііш ѵего іешроге васгійсіі Міввае іп ігапвіаііопе ОЫаіогиш, Йаі
сіагів еі ехргеввів ѵегЬів, диіЬив аііег, диаш Еошапиз, ипіѵегваіів
ерівсорив сіевщпагі поп роввіі. Уничтожено употребленіе теплоты
и губы при литургіи: О.иашдиаіп ивив вроіщіагиш ай аБвіег^еп-
Даш раіепаш апіідиив віі, іп повігі гііив ессіевіа, іііиш іатеп ошпіпо
аЬгоцапсІит сепвиіі 8. вупосіив, Ді^ііодие, ргоиі іп Іаііпа ессіевіа,
раіепаш аЬвіег^і ]’иЬеі.
Послѣ 1720 года стали русскій епископы между духовен-
ствомъ вводити стриженіе и голеніе бороды по примѣру латин-
скихъ священниковъ, хотя нѣкоторые русскіе святители якъ на
примѣръ Холмскій еписк. Порфир. Важинскій до конца ХѴШ в.
не лишался бороды. Преданіе говоритъ о иѣкомъ уніятскомъ ба-
зиліанѣ Лисянскомъ, который былъ командированъ епархіальнымъ
начальствомъ для голенія бороды у сельского духовенства, подо-
бно тому, якъ въ наше время большое гоненіе на бороды русскихъ
священниковъ завелъ былъ намѣстникъ Галиційскій графъ Аге-
иоръ Голуховскій, не пропуская даже старикамъ-священникамъ.—
См. Исторія Замойского собора (1720 года), соч. Гавріила Хрусце-
вича. Вильиа 1880. стр. 305.
Аіщивіі II геців Роіопіае ргіѵі1е§іиш вирег пипДіпав оЬеипДав
іп і’ипсіо саіЬесІгаІі Ьеороііепві Іевіо Ргоіесііопів В. V. Магіае (на
польскомъ языкѣ.)
Генадій Бизанчп епископъ Мукачевскій на мѣсто въ 1600 г.
спаленнаго Красиобродскаго монастыря, возобновилъ здѣшній мо-
настырь и ввелъ монаховъ. Въ 1752 году была графами Вандер-
86
натъ и Цаки построена монастырская церковь; наконецъ въ 1759 г.
создана новая монастырская обитель. См. 1612 г.
Кипйийс зі^ па оЬіеіпісу СЬгувіиза Рапа питі^се^о: ІЬо то^е
ЫаЬо у Вгетіа тоде ІеЬко, рггеіо у ту г^,йа)%с іецог зегйесгпіе у
тадс піеотуіп^ лѵ йпзіапсіеу Раппу Ргиепаузлѵі^ізгеу пайгіеі^ рггу-
зіедтаіету йо іе^о гтещгки Копігаіегпіеу Втй^іеу оЬіесиідс зі§ ѵг іут
Вгасініе Влѵі^іут хѵейіи^ рггузі^ді пазгеу квгеікіе лѵуреіпіас паіе-
гуіозсі у розіизгепвіта у зіаѵгас гаѵггге рггу Ргаѵ/асЕ па іут зі§
тіеузси 8. гпа)йи|д.сусЬ іак іако у іпві Апіесеззогев зіаѵаіі. Со рой-
рівапіет гдк павгуск зікіѳгйгату іп Іосо зоіііо сопігаіегпіі. А. 1712
йіе 23 ХЬгіз. ѵеіегів зіуіі. 8. НгеЬепка-Апйггеу Нетіапо-
тѵісг.	Геоцуід, 8етіоп 8іагойиЬ. Ійопс ІогетАпіепа-
іиѵѵ тоісЬ у сЬсопс аЬут іе^ог Віо^озіашепзі^а Возкіе^о со у Опі
га ивіице тоі.‘і, кібг% ті йау Маіко Бога РггепаузѵшДгга у йоротог
куреіпіс, рггувіетрніе йо копГгаіегпіеу у ивіиді іецо тіевса 8ѵ?іеп-
іе§о. Апо 1720 ій. 15 Мар. ЛакиЬ ВиззуапоѵНсг.
Ій^с Іогет апіепаіоѵ тоісЬ у сЬсопс аЬут іе^ог ВІо^озІаніеп-
вілѵа Возкіе^о со у опі га изІи§е та]%, кіог% ті йау Маіко Бога
Рггепаузхп^ізга йоротий нгуреіпіс, рггузі^риі? Йо Копігаіегпіеу у
ивіи^і іе^о тіезса 8ш§іе§о. Аппо 1720 ій 15. Мар. йап Сгезпі-
котевкі. (Съ тѣмъ же текстомъ и датою) йеггу Еііазгеѵгісг.
Въ томъ году было повѣтря на Подолю. Симеонъ, который
скончалъ животъ свой подъ часъ повѣтря въ градѣ Микулинцахъ
въ року „діігк, тѣло его опочиваетъ въ полю иа Сухоставѣ. Запи-
ска на Апостолѣ изд. Львовского 1719 г. въ церквѣ Св. Николая
въ Микулинцахъ.
На иконѣ, живопнеаной на деревѣ съ изображеніями св. Ни-
колая и св. Варвары чтется внизу слѣдующая записка: Сооружи
панъ Андрей Дубравскій хоронжій знаку I. К. М. П. РеФерендара
СтеФана Потоцкого старосты Требовельекого до храму Вознесенія
Христова до веси Малова ,аі|гк. Въ селѣ Маловѣ, прилученномъ до
прихода Гумниека дек. Теребовельского. нѣтъ теперь церкви.
Въ 1720 году дня 11 Февраля купилъ Іоанъ Харабара до
храму Св. архистратига Михаила въ селѣ Уторопѣ, Апостолъ
(изд. въ Кіевопечер. Лаврѣ 1695 г.), у отца Максима Корнѣцкого
(изъ Корнича) намѣстника Коломыйекого. По запиецѣ на упомяну-
томъ Апостолѣ въ церквѣ села Уторопъ, гдѣ находится соловарня,
уже въ XIV в. подъ тѣмъ именемъ извѣстная.
Въ томъ году Ѳеофанъ Прокоповичъ напечаталъ букварь съ
молитвенникомъ подъ заглавіемъ: „Первое ученіе отрокомъ/
87
которое и было потомъ употребляемо при преподаваніи грамоты
не только духовнымъ, но и мірянамъ. (На подобной кинзѣ учился
русской грамотѣ и составитель сей Лѣтописи, подъ проводомъ сво-
его отца приватно въ родительскомъ домѣ (1828), ибо въ публич-
ныхъ народныхъ школахъ стался онъ учити на польскомъ и нѣ-
мецкомъ языкахъ, не зная совершенно упомянутыхъ языковъ).
Въ томъ же году было Петромъ В. поручено Ягужинекому
бывшему въ Вѣдни пригласити въ Петербургъ нѣкольско актеровъ
изъ Праги для улучшенія русского театра. Встрѣтилось однако
затрудненіе пріискати достаточное число искусныхъ въ театраль-
номъ дѣлѣ Чеховъ, а тѣ немногіе, которые соглашались ѣхати, за-
просили слишкомъ высокую цѣну. Пекарскій I гл. IX.
Въ послѣднее пятилѣтіе царствованія Петра В. сдѣланы были
нимъ два важныя распоряженія о собираніи по всему русскому
царству, по монастырямъ и соборамъ всѣхъ епархій рукописныхъ
источниковъ русской исторіи, — лѣтописей, хронографовъ, грамотъ
писемъ и т. п. По указу 1720 г. такіе документы должны были
приеылатиея въ сенатъ, а въ слѣдствіе указа 1722, для той же
цѣли отправлены были отъ синода нарочные; однако сіи распоря-
женія не привели къ значительнымъ результатамъ.
Молитвословъ, Почаевъ 8° (большій 70‘/2 листовъ) — Мо-
литвословъ, Почаевъ (середній 54 л.)
Соборъ па Мартина еретика. Черниговъ. 4° 39 л.
Слово похвальное о Флотѣ Россійскомъ, Ѳ. Прокоповича.
СПетербургъ въ 4-ку 9 л.
Календарь или мѣсяцесловъ христіанскій па 1721 г. Кіевъ
въ 4-ку 19 л.
Букварь (первое ученіе отрокомъ), соч. Ѳ. Прокоповича. СІІе-
тербургъ въ 4-ку.
Апілтогі <1ег геивзізсЬеп Сіегізеу аиГ даз БсЬгеіЬеп, лѵеІсЬея
йіе Босіогеа (Іег БагЬовс, ке^еп Ѵегеіиі^ип^ бег ВеиззізсЪеп игяі
ГгапгбзізсЬен КігсЬен ан зіе аЬ^еІаззед (БіеНів), 1720 4-іо.
1721.
Въ Россіи съ учрежденіемъ въ томъ году Духовной коллегіи
18 Января власть Патріаршеская вручена такъ званному Святѣй-
шему Синоду, съ опредѣленіемъ въ оный одинадцати членовъ изъ
духовныхъ лицъ. См. 1700 г.
88
Присоединеніе по Ништадскому миру Ливоніи, Эстоніи, Ин-
гріи и части южной Финляндіи (30 Августа с. с.)
Принятіе русскими государями императорского титула 21
Октября с. ст.
Судебная канцелярія въ Заднѣпровіи 14 Ноября с. с.
Въ низовый походъ къ Сулаку ходили Козаки и великорос-
сійское войско. Бѣлозерск. рус. лѣт. 92.
Въ Россіи 1721 г. былъ изданъ именной указъ: „Обычай былъ
въ Россіи (со временъ Бориса Годунова), который и нынѣ есть,
что крестьянъ и дѣловыхъ и дворовыхъ людей мелкое шляхетство
продаетъ врознь, кто похочетъ купить, какъ скотовъ,
чего во всемъ свѣтѣ не водится, а найпаче отъ семей, отъ отца
или отъ матери дочь или сына помѣщикъ продаетъ, отчего не ма-
лый вопль бываетъ: и его царское величество (Петръ В.) указалъ
оную продажу людямъ пресѣчь, а ежелн невозможно того
будетъ вовсе пресѣчь, тобъ хотя по нуждѣ и продавали цѣ-
лыми Фамиліями или семьями, а не порознь." Поли. Соб.
Зак. V. Н-ръ 3770.
Повѣтря въ Камянцу якъ було року Помянникъ Де-
ревянского монастыря съ 1688.
Лѣто было зимное предъ Вознесеніемъ Христовымъ, того
тыжня дождь наглый иіповъ съ полъ снѣгомъ. Овцы въ полю по-
мерзли, кони, инша вещь; овоцу не было, пасѣки погибли. І)ау §о
Во§и, со іо ві<2 с!кіе]е па зтѵіесіе. Прологъ съ XVII в. пожертво-
ванъ Антоніемъ епископомъ Уневскому монастырю, въ библ. Свя-
тоонуФрейского монастыря въ Львовѣ Н. XV.
Въ томъ году введено 00. Василіановъ въ городъ Варшаву,
гдѣ сначала обитали и имѣли свою каплицу при улицѣ Подвалье.
См. 1780 г.
Року бож. афка сынъ отца іерея Иоана пресвитера села Тер-
новецъ на имя Павелъ ходилъ до школи, которая зовется ВЬеіо-
гіка подъ патра Бсііесііа въ Перемышлю. Тогожъ року почался
заправовати до альвару, сынъ молодшій на имя Василіи іерея Ио-
ана Тернавского. Записка на Евангеліи учительномъ, списанномъ
1581 года въ Львовѣ попомъ Андреемъ.
Напечатанъ въ СПетербургѣ 172Г Сентября въ листъ Ду-
ховный Регламентъ, составленный Ѳеофаномъ Прокопови-
чемъ по мыслямъ Петра В., показывающій, якъ высоко надъ сво-
имъ вѣкомъ стояли н государь и святители по своимъ понятіямъ.
Въ той книгѣ изданной по поводу учрежденія синода, откровенно
представлены опасность двудержанія при патріаршествѣ: про-
89
стой народъ (говорится тамъ) не понимаетъ различія между выс-
шей духовной и свѣтской властью, и поражаясь великою честью
верховнаго пастыря, считаетъ его равносильнымъ монарху или
даже ставитъ выше; такимъ заблужденіемъ могутъ воспользова-
тися властолюбивые духовные или и другіе коварные люди въ
случаѣ столкновенія между обѣими властями. А что будетъ, если
и самъ пастырь захочетъ обратити себѣ въ пользу такое мнѣніе
о своемъ санѣ? Все остальное содержаніе „Регламента11 напра-
влено къ искорененію суевѣрій, ложныхъ понятій и вредныхъ обы-
чаевъ, къ образованію народа ученіемъ, проповѣдью, возбужде-
ніемъ къ труду и добрымъ примѣрамъ. По словамъ Регламента
и самое русское духовенство грубостью нравовъ мало отличалось
отъ народа: публично предавались пьянству, являясь нетрезвыми
даже въ храмахъ, участвовали въ кулачныхъ бояхъ н проч. Не
всякій даже епископъ былъ въ состояніи сочинити слово, которое
обязанъ былъ произноснти во время объѣзда епархіи, и потому на
такіе случаи предписывалось приготовити слово въ синодѣ для
прочтенія епископомъ въ посѣщаемыхъ имъ церквахъ. Но въ Ре-
гламентѣ выражена надежда, что „въ Россіи помощію Божіею, скоро
и отъ духовнаго чина грубость отпадетъ/1 Петръ В. за годъ до
своей смерти собственноручной запиской напоминалъ синоду о не-
обходимости изданія „краткихъ поученій людямъ/1 между прочимъ
и катихизиса. Пекарскій I. 178.
Въ 1721 году, по указу Петра В. напеч. въ Москвѣ четвертое
изданіе Словенской грамматики И. Смотрискаго, въ 8, исправлен-
ное противъ тисненія въ Москвѣ 1648 года, духовной типографіи
справщикомъ (послѣ бывшимъ директоромъ) Ѳеодоромъ Поликар-
повымъ. Здѣсь исключены особыя прибавленія, находящіяся въ из-
даніи 1648 года.
Розыскъ нстор. коихъ ради винъ были и нарицалися импера-
торы Римскіе понтиФексамн или архіереями. Соч. Ѳ. Прокоповичъ.
Петербургъ 4°.
Грамматика Славенская правильная синтагма Мелетія
Смотрицкого — четвертое изданіе исправленное Московской типо-
графіи справщикомъ Ѳеодоромъ Поликарповымъ. Москва 1721 въ
8-ку 2, 5 и 283 лис. Первое изд. въ Евю 1619 г.
90
1722.
Января 18 с. с. гетм. Іоаннъ Скоропадскій съ старшиною Ко-
зацкою въ Москвѣ изъявляетъ благожеланія Петру В. къ импе-
раторскому достоинству.
Вельяминовъ назначенъ при Скоропадскомъ царскимъ намѣ-
стникомъ на Украинѣ и предсѣдателемъ малороссійской коллегіи
29 Апрѣля с. с.
Малороссійская согласія Мая 16 с. с.
Козаки съ Даніиломъ Апостоломъ отправляются съ Россія-
нами въ походъ въ Персію. „Тавлинудовъ въ горахъ повоевали.
Дербентъ взяли и берегами Каспійского моря завладѣли." Бѣло-
зерскій рус. лѣт. 92.
Іоаннъ Скоропадскій скончался при своей чести безъ всякого
порока 3 Іюля с. с. и погребенъ 5 дня тогожъ Іюля въ Гамалѣев-
скомъ, бывшемъ тогда дѣвичемъ монастырѣ. Бѣлозерскій русск.
лѣт. 121. 138.
Наказный гетманъ Павелъ Полуботокъ прежде полковникъ
Черниговскій.
Россія имѣла прихода 14,536.000, росхода 14,873.000 рубл.
ассигн., по въ 1869 г. прихода 457,496.000 росхода, 468,797.000.
Учреждена въ Кіевѣ Малороссійская коллегія и на иее ве-
лѣно сбирати всякіе сборы.
Основаніе Екатеринбурга.
Походъ въ Персію.
Табель о рангахъ.
Учрежденъ орденъ св. Алекс. Невскаго 1722 г. Петромъ В.
Сантини папскій Нунцій въ Варшавѣ обнародовленіемъ своего
посланія’’взываетъ Неуніятовъ къ Уніи 24 Марта.
Петръ В. заступается у короля Августа II въ интересѣ при-
тѣсненного восточиого вѣроисповѣданія въ Полыцѣ 2 Мая.
Тотъ же русскій императоръ посредствомъ секретаря пдп-
ского Спиноли дѣлаетъ представленіе папѣ Иннокентію ХПІ взгля-
домъ угнетенія Неуніятовъ въ Полыцѣ латинскимъ духовенствомъ
25 Мая.
Отвѣтъ короля Августа II. Петру В. отъ 26 Сентября.
Митрополія Кіевская преобразована въ архіепископію. Вар-
лаамъ Ванатовичъ архіепископъ.
СтеФанъ Яворскій малорусъ митрополитъ Рязанскій,
администраторъ, эксархъ и блюститель патріаршого престола
91
въ Россіи скончался 27 Ноября. Онъ сочинилъ Камень вѣры,
противъ нѣмецкой Реформаціи. Писалъ такоже на польскомъ и ла-
тинскомъ языкахъ.
Аи^пвіпв II гех РоІ. соп&таі ргіѵііе^іит МісЬаеІів ге^ів Роі.
йе апно 1671 вирег сегіав ІіЬегіаіев рагосЪів сарііапеаіив Бніаіу-
пепвів соііаіав іп 1іщ»иа роіопа.
Августъ II король польск. затверждаетъ грамоту короля Іо-
анна Казиміра съ 1659 года, изданную на вольный врубъ въ лѣ-
сахъ Викторовскихъ и на другія свободы для подданныхъ въ
Крылосѣ.
Аи^ивЬі II ге^ів Роі. ргіѵііе&іиш сопйгшаііѵит ргіѵііе^іі Доан-
пів III ге^ів Роі. <1е авпо 1689, сопйгтапіів сегіа ]ига еі ІіЬегіаіев
рагосЬів сарііапеаіив ТгетЬоѵІіепвів рег МісЬаеІет гедет Роі.
апно 1672 соііаіав (іп Ііп^иа роіопіса).
Въ 1722 г. гетманъ Адамъ Сѣнявскій, претендентъ иа поль-
скій престолъ, поддерживаемый импер. Петромъ I., укрѣпилъ го-
родокъ Сатановъ при р. Збручѣ въ Подоліи каменными стѣнами
и башнями, существующими до нынѣ. Вблизи Сатанова проходитъ
такъ званный Трояновъ валъ; здѣсь находятся часто римскія мо-
неты, въ окрестныхъ горахъ суть неизвѣстно когда ископанныя
пещеры; все то доказуетъ, что окрестности Сатанова были извѣ-
стны издавна. Въ 1404 году былъ Сатановъ пожалованъ королемъ
Ягайломъ Петру ШаФранцу. Въ 1531 году былъ тотъ городокъ
разоренъ Татарами; въ 1651 г. Козаками; въ 1676 г. Турками,
когда погибло болѣе 4 тыс. человѣкъ. О событіяхъ тѣхъ свидѣ-
тельствуютъ многіе курганы въ окрестностяхъ.
Импер. Петръ въ 1722 г. укорялъ польское шляхетство, что
оно продаетъ людей врознь, какъ скотовъ. Съ ужасомъ ука-
зываю я, писалъ въ началѣ тогоже столѣтія ексъ-король польскій
Станиславъ Лещинскій, на статью закона, въ силу которой всякій
шляхтичъ можетъ убити раба подъ страхомъ заплатити только
15 Франковъ.
ѲеоФ. Прокоповичъ издалъ въ СПетербургѣ Марта 16. Хри-
стовы о блаженствахъ проповѣди толкованіе въ 8
долю листа. Тая книга была написана по програмѣ, составленной
Петромъ В. для очищенія религіозныхъ понятій, особенно же для
устраненія лицемѣрія и ханжества. Ѳ. Прокоповичъ былъ ближай-
шимъ сотрудникомъ Петра В. въ дѣлѣ народнаго просвѣщенія,
посредникомъ между имъ и народомъ въ объясненіи и оправданіи
преобразовательныхъ идей и начинаній сего великаго преобразова-
теля Россіи. Онъ получилъ свое воспитаніе въ Римѣ и былъ за-
92
93
клятымъ врагомъ іезуитовъ: проповѣди Ѳеофана напоминаютъ
писателей первыхъ временъ реформаціи, которые также боролись
съ упорнымъ невѣжествомъ и въ чувствѣ своей силы предвидѣли
успѣхъ борьбы. Ю. Самарина, Стефанъ Яворскій и Ѳеофанъ Про-
коповичъ. Москва 1844 отр. 154.
Въ томъ году напечатана „Книга исторіографія,“ сочи-
неніе Орбини II ге^по йе^іі 81аѵі (царство Славянъ), переведена
поселившимся въ Россіи иллирійскимъ шляхтичемъ Саввою Рагу-
зинскимъ, который сначала тайно помагалъ въ Царѳградѣ рус-
скому послу Толстому, а позднѣе дѣйствовалъ за одно съ Русскими
вооруженною рукою въ Полыцѣ и Молдавіи. Наконецъ за вѣрную
службу получилъ онъ въ Россіи торговыя привилегіи и занимался
въ тоже время литературою. При государственныхъ трудахъ за-
нимали Петра В. заботы и о книжномъ дѣлѣ. Такъ въ 1718 году
управлявшій монастырскимъ приказомъ Мусинъ-Пушкинъ писалъ
къ Поликарпову, что былъ спрошенъ императоромъ, „отчего по
сю пору не переведена книга Варгилія Урбина о началѣ вся-
кихъ изобрѣтеній, — книга небольшая атакъ мѣшкаете.11
Тотъ же Мусинъ-Пушкинъ, возвращая Поликарпову переведенную
имъ географію, писалъ ему, что оиа „переведена гораздо плохо,"
и прибавлялъ: „того ради исправь хорошенько не высокими сло-
вами словенскими, но простымъ русскимъ языкомъ, та-
кожь и лексиконы. Со всѣмъ усердіемъ явися и высокихъ словъ
словенскихъ класть не подобаетъ, но посольскаго приказа употреби
слова." Соловьева XVI. 317. Самъ Поликарповъ въ предисловіи къ
одному изъ своихъ переводовъ еще въ 1718 году пишетъ: „Гео-
графію преводихъ сію не на самый словенскій высокій діалектъ
противъ авторова сочиненія и храненія правилъ грамматическихъ;
но множае гражданскаго посредственнаго употребляхъ нарѣчія,
охраняя сенсъ и рѣчи самого орігинала иноязычнаго." А. Бычковъ,
Каталогъ хранящимся въ импер. публич. библіотекѣ изданіямъ,
напеч. гражд. шрифтомъ при Петрѣ В. стр. 161. Изъ сказаниого
явствуетъ, что самъ Петръ, В. и русскіе писатели его времени
чувствовали необходимость замѣнити, по крайней мѣрѣ въ книгахъ
назначенныхъ для практической пользы, старословеискій языкъ
русскимъ просторѣчіемъ. Въ то же время Петръ настойчиво тре-
бовалъ ясности, сжатости и простоты изложенія: онъ былъ врагъ
всякого многословія и запутанности въ мысляхъ. „Надлежитъ,
говорилъ онъ своему секретарю Макарову, законы и указы пи-
сать ясно, дабы ихъ не перетолковывали." Въ переводахъ Петръ
дорожилъ точною передачею смысла безъ рабскаго воспроизведе-
нія выраженій. Ом. Я. Гротъ, Петръ В., какъ просвѣтитель Россіи.
Зап. импер. акад. Наукъ XXI кн. I. СП. 1872 стр. 71.
Аѳанасій Скіада, профессоръ Еллино-греческой Московской
школы, разбиралъ по приглашенію Аѳанасія Кондоиди сокровища
Греческихъ (н Словенскихъ) рукописей, находящихся въ библіоте-
кахъ Патріаршей и Духовной типографской, но по большой части
наугадъ означалъ столѣтія, въ коихъ рукописи были писаны. Ка-
талогъ греческихъ рукописей сего библіографа былъ напечатанъ,
а на Словенскихъ (коихъ роспись неиздана) остались собственно-
ручныя свидѣтельства Скіады мнимой оиыхъ древности. Вотъ за-
главіе печатанныхъ Каталоговъ: „Два каталога рукописанныхъ
книгъ Греческихъ, въ Синодальной библіотекѣ въ Москвѣ обрѣта-
ющихся, которыя въ лѣто 1722, въ мѣсяцѣ Мартѣ, Аѳанасіемъ
Скіадою, прежде бывшимъ отъ кавалеріи Оберъ-Аудиторомъ, нынѣ
же Еллиногреческія школы профессоромъ разсмотрѣны и разобра-
ны: отъ нихъ же первый содержитъ 50 кодиковъ нли книгъ, въ
которыхъ и время, въ которомъ оныя были списаны, явилось озна-
чено, другій объемлетъ въ себѣ 304 книги, и тѣмъ вѣкъ, въ ко-
торомъ списованы, по мнѣнію помянутого Скіады есть назнамеио-
ванъ. При семъ прилагается, вмѣсто пристеженія, третій каталогъ
93 книгъ, рукописанныхъ въ библіотекѣ типографіи Московской
содержащихся, на латинскомъ и Русскомъ, съ ученымъ поднесе-
ніемъ императору Петру Великому и съ предисловіемъ о употре-
бленіи манускриптовъ, то есть рукописныхъ, книгъ. Москва 1723
4 на 63 страницахъ. Сего рѣдкаго катаяога напечатано только 50
экземпляровъ. См. К. Калайдовича I. Ексархъ Болг. стр. 106 Н. 63.
При Петрѣ В. хотя именуемомъ преобразователи Россіи не
было преобразованія иконного письма по образцу италіанскаго.
Иконостасъ походной церкви Петра В., которымъ нынѣ украшенъ
храмъ Чесменской больницы, вышитъ шелками и золотомъ по
бархату въ старомъ греческомъ стилѣ, кромѣ того указомъ дан-
нымъ Святѣйшему Синоду 12 Апрѣля 1722 года, Петръ В. пове-
лѣлъ быть, подъ синодальнымъ смотрѣніемъ, надзирателемъ надъ
иконописцами русскому иконописцу Ивану Зарудаеву. См. 1767 г.
Артикилы побожного братства Новоселецкого въ церквѣ Но-
воселецкой подъ храмомъ пресвѣтлого праздника Собору пребла-
гословенной присно Дѣвы Маріи Богородицы выставленной. За
благословеніемъ Іосифа Левицкого епископа Холмского и Белз-
ского Жидичинск. архимандрита. Споряженіе въ року дфкв дня д
мѣсяца Януарія въ 4-ку. Подписанъ Ееіісіап ХѴоІойкіежсг Візкпр
СЬеІшекі у Веігкі.
94
95
ѲеоФ. Прокоповича о церк. причтѣ и монахахъ. СП. 4°.
Лексиконъ сирѣчь Словесникъ словенскій, иа
старословеискомъ и польскомъ языкахъ. Супрасль 4° 32 л. Здѣсь
въ предисловіи чтется: „яко сотный іерей едва словенскій разу-
мѣетъ языкъ, не вѣдяй что чтетъ въ божественной службѣ... Сія
вся нерадѣнія да въ Россіи соединенной искоренена будутъ, аз-
бучный лексиконъ, съ него же не токмо до іерейского сану гото-
вящійся людіе, но и самые іереи въ словенскомъ изучени обря-
піутся языцѣ. “
Правда воли монаршей. Москва въ л. 2, 2 и 43 л.
Ключъ дому Давидова, соч. Г. Бужииского. Москва, въ 4-ку
15 лист.
Увѣщаніе свят. Синода о самоубійцахъ. Москва, Іюля 21, 4°.
Собраніе припадковъ краткое, духовнымъ особамъ
потребное напеч. въ Супрасльскомъ монастырѣ 1722 г. въ 4-ку,
6, 152 и 1 л. Ом. 1732 г.
1723.
Андрей Маркевичъ ведетъ пять полковъ въ крѣпость Св.
Креста.
Козаки ст. Милорадовичемъ отправляются въ Ладогу.
Налогъ на пасѣки, мельницы, табакъ и вино.
Жалоба гетм. Павла Полуботка и старшины Козацкой иа
Вельяминова.
Августа 3. Павелъ Полуботокъ гетм. съ старшиною Козац-
кою призванъ въ СПетербургъ. Рѣчь Полуботка къ царю (Ноябрь),
въ слѣдствіе чего оиъ съ Чериишомъ, Савичемъ и Корецкимъ за-
ключены въ Петропавловской крѣпости.
Сентября 2 с. с. Ноября 21 привезены изъ Украины Жура-
ковскій и Лизогубъ, потомъ Апостолъ и Милорадовичъ, высланы
въ Петербургъ.
Ноября 10 с. с. Полуботокъ съ Малороссіянами въ крѣпости,
добивавшимися возстановленія прежнихъ правъ.
П. Полуботокъ умираетъ на Москвѣ (1724 г.).
Въ правительство народа Малороссійского, по указу госуда-
реву учреждена была коллегія. Южно рус. лѣт. Бѣлозер. стр. 92.
Ьізі Мппсупзга йо ВгешЬека Візкпра Ргяешувкіе^о г. Іаі. УѴаг-
згата 6 Ма]а, аЬу піе каиаі <1аѵ?а6 зІиЬи гиэкіш Раппош ігЦсуш га
Роіакбѵг, аіе іут аЬу Внесу сіаѵгаіі РагосЬоіѵіе. Въ библ. русск. ка-
питул. въ Перемышли.
Большимъ зломъ для Украины была ополяченная ко-
зацкая старшина*), эти ш л ях етн о - у р ож енные Коза-
ки, какъ величалъ ихъ Б. Хмельницкій. Въ шляхетство тянулся
теперь всякій простолюдинъ (Кулеш. Зап. о юж. Рос. II 310); гет-
маны раздавали войсковую землю старшинѣ и рядовому товари-
ществу, и поспольство, жившее на такой землѣ, становилось въ
обязательныя отношенія къ землевладѣльцу. „Вотъ говорили въ
1729 году жители одного села, тогда можнѣйшіе попивались въ
Козаки, а подлѣйшіе остались въ мужикахъ" (Лазарев. Малор. по-
спол. крестьяне, Черн. 1866). ‘Характеръ этой новой шляхетчииы
прекрасно опредѣленъ словами лѣтописи Самовидца о Самойлови-
чѣ, что „той поповичъ зразу барзо покорнымъ и до людей ласка-
вымъ былъ, але якъ разбогатѣлъ, южь барзо гордый сталъ, у
церкви негди нейшолъ дары брати, але священникъ до него ио-
шевалъ." Дѣтей своихъ онъ подѣлалъ папами, а здырства вшеля-
кими способами вымышляли, такъ самъ гетманъ, яко и сынове
его, зостаючи полковниками, аренды, стаціе великіе затяговалъ
людей кормленіемъ, барзо иа людей трудность великая была отъ
великихъ вымысловъ. (Лѣт. Самовидца 77). Дошло до того, что
съ 1723 г. стали издавать указы объ удержаньи козацкой стар-
шины отъ крѣпостнаго права, въ которое оиа втянулась, и объ
освобожденіи Козаковъ, записанныхъ въ неволю и подданство.
Зап. Марк. I. 498—502.
Войсковая канцелярія въ 1745 г. доносила, „что всѣ эти ко-
заки, требующіе освобожденія — это. простые мужики (тамже 500,
2224), и что оные мужики домагаются козачества по упрям-
ству своему, якъ изъ подданства отбыть, а паче чтобъ
завладѣть грунтами владѣльческими, на которыхъ оии за владѣль-
цами живутъ" (тамже 501,). Изъ этихъ записокъ Марковича мы
видимъ, какъ жили тогда украинскіе господа (Марк. Зап. I 27,
197, 38, 41, 39, 192, II 31. 8.). У каждаго изъ нихъ своя винокурня,
свои склепы, гдѣ хранятся вииа; торгуя виномъ, оии высылаютъ
его въ судахъ въ Крымъ; у всѣхъ свои корчмы, и изъ-за владѣ-
нія корчмами они грызутся...
*) Съ 1569 годомъ, т. е. съ введеніемъ Люблинской Уніи стало поль-
щиться русское дворянство и по примѣру Поляковъ закрѣпостило на-
родъ. См. 1569 г.
96
97
Переставися рабъ божій блаженный іеромонахъ Діонисій игу-
менъ Трембовельскій року бож. ,дфкг мѣсяца Апрѣля дня вто-
рого, Записка на Тріоди постн. издан. Львовск. въ церквѣ приход-
ской города Теребовли. Поблизъ города Теребовли на гористомъ
убережіи рѣки Серета, гдѣ рѣчка Гнѣзна впадаетъ въ рѣку Се-
ретъ, стоятъ большія развалины Теребовельского Святоспасскаго
монастыря, обведенного каменною стѣною съ башнями. На одной
сѣверной большой башни чтется надпись: Фундаторъ игуменъ
8. Ь. Діонисій. Церковь монастырская есть 30 шаговъ долга а 12
шаговъ широка. Долгота монастырской стѣны съ востока къ западу
100 шаговъ. Монастырь и церковь началась созидати 1736 года,
надзирателемъ Фабрики былъ Отецъ Іосифъ Комарницкій. Мона-
стырь уничтоженъ 1789 года, съ которого времени началось опу-
стошеніе монастырскихъ величественныхъ стѣнъ и зданій. Библіо-
тека монастырская перенесена въ монастырь Бучацкій, иконостасъ
монастырской церкви закупленъ до церкви села Могильницы, а
одинъ большій колоколъ находится на колокольнѣ и при. костелѣ
въ мѣстечку Яновѣ, съ слѣдующею надписью: Сооружися звонъ
сей до монастыря Трембовельского храму Благовѣщенія пресвятой
Богородицы, за стараніемъ и коштомъ превелебного отца Діони-
зого игумена монастыря Трембовельского. На Плѣсницку Подго-
рецкомъ. Року божія афд. Изъ выше приведенныхъ надписей
явствуетъ, что упомянутый игуменъ Діонисій, которого прозвиско
скрывается въ буквахъ 8. Б., отличился большею дѣятельностію
около построенія и украшенія Теребовельского монастыря. Изъ
послѣднихъ словъ надписи, находящейся на колоколѣ въ Яновѣ,
„На Плѣсницку Подгорецкомъ,” можно догадыватися, что
сей колоколъ былъ сольянъ въ Подгорецкомъ монастырѣ, Золо-
чевского округа, на урочищѣ названномъ Плесниско, гдѣ нѣко-
гда стоялъ извѣстный древній городъ Плѣсннскъ, разоренъ въ на-
шествіе Батухана.
Василій Григоревичъ Барскій-ІІлаки-Албовъ, уроженецъ Кіев-
скій, монахъ Антіохійскій, описалъ свое путешествіе ко святымъ
мѣстамъ, которое издано Рубаномъ подъ заглавіемъ: „Пѣшеходца
Василія Григорьевича Барскаго - Плаки - Албова... путешествіе по
св. мѣстамъ, въ Европѣ, Азіи и Африкѣ находящимся, предпріятое
въ 1723 г. и оконченное въ 1747 г., имъ самимъ писанное.” Бар-
скій пишетъ про городъ Львовъ (1723—1724) „тамо есть много
страннолюбивыхъ людей отъ Руссовъ духовныхъ и мірскихъ, ко-
торые къ намъ весьма благосклонны были; наипаче же тые иже
на унію насилованы; втайнѣ же быша зѣло православны.”
Артикула побожного братства Махновского въ церквѣ Махно-
вской подъ храмомъ пресвѣтлого праздника Рождества преблаго-
словенной присио Дѣвы Марів Богородицы выставленной — за бла-
гословеніемъ ясне велмож. его милости кѵръ Іосифа Левѣцкого
епископа Холмского и Белзского, Жидичинского архимандрита спо-
ряженіе р. афкг дня д. априля. 4°.
Грамматика Словенская, въ кратцѣ собранная
въ Греко-словенской школѣ, яже въ Великомъ Но-
вѣградѣ при домѣ Архіерейскомъ. Напечатана по указу
Петра Великаго въ СПетербургѣ, въ Троицкомъ Александровскомъ
монастырѣ, ,афкг года въ 8. Сіе удачное сокращеніе Словенской
грамматики М. Смотрицкого сдѣлалъ Ѳеодоръ Максимовъ, ипо-
діаконъ Софійского Новгородскаго Собора, учившійся въ Новго-
родской Греко-Латинской и Словенской школѣ у Грековъ Лиху-
довъ, и послѣ ихъ былъ тамъ учителемъ.
Аѳанасія Скіады каталогъ книгамъ греческимъ рукопи-
снымъ, обрѣтающимся въ Москов. синодалъ, библіотекѣ; на россій-
скомъ и латинскомъ языкахъ. Москва 1723 въ 4. Второе изд. на
одномъ латинскомъ подъ заглавіемъ: Таинства Синодальной Мо-
сков. библіотеки — въ Лейпцигѣ 1724. въ 8. Сопнковъ НН. 103
и 104. См. Евгенія Словарь.
Симфонія на Псалтирь соч. Антіохомъ Кантеміромъ. СНетер-
бургъ въ листъ.
Грамматика Славенская, сочиненная Новогородскія школы
учителемъ Иподіакономъ Ѳеодоромъ Максимовымъ. СПетербургъ
1723 г. въ 8. 2 лис. 8, 212 стр. и 12 лис.
1724.
Маркевичъ приводитъ полки изъ крѣпости св. Креста.
Украинскіе команданты.
Петръ В. заступается у короля Августа II и предъ сенато-
рами въ соймѣ Варшавскомъ за Неуніятами, черезъ посла Лукича,
Грегоровича и кн. Долгоруцкого 27 Ноября.
Отвѣтъ короля Августа II. 13 Декабря.
Езуитскій мятежъ въ Торуни.
Малороссійская старшина и полковники, такожь наказный
гетманъ Павелъ Полуботокъ, полковникъ Чернѣговскій, взятъ, и
тамо померли на Москвѣ. Южн. рус лѣтоп. изд. Бѣлозер. стр. 92.
7
98
99
Учредилъ Петръ В. указомъ 25 Января въ Петербургѣ Ака-
демію наукъ (сіег ѴѴіввепзсйаЙеп) а при ней Университетъ. Акаде-
мія наукъ не скорше якъ по кончинѣ Петра I 1725 года была за
Екатерины I открыта, университетъ существовалъ только іго имени,
ибо не имѣлъ ніякихъ студентовъ. См. 1724 г.
Въ 1724 началось гоненіе на „бородачевыхъ” женъ: имъ ве-
лѣно носити платья, опашни и шапки съ рогами.
Коронованіе Екатерины I.
Раздѣленіе русского купечества на 3 гильдіи.
Дана сія мѣнея Декемврія во святую обитель преподобнаго
отца ОнуФрія великаго и Петра Аѳонского, граді Добромиля
(въ Галиціи за Перемышлемъ) во вѣчные роды и роды, рукою,
власною подписанъ великого Москвы Благовѣщенского собора іерей
Яковъ Буящѣнскій, августа 21 дня. Аминь. Потомъ же року 1734,
Януарія 25 сіи богоспасаемыя книги, рекомЫя минеи, на св. обитель
Мукачевскую, св. іерарха Христова Николая, чину св. Васи-
лія В. куплены суть за золотыхъ угорскихъ 100, и два гордовы
(бочки) вина. На сію предписанную суму и предименованныи
книги Минеи богобойніи, благоговинніи благодѣтели были: во пер-
выхъ преосвященный боголюбивъ епископъ Пеленскій (?) Му-
качовскій, кѵръ Симеонъ СтеФанъ Олшавскій, который
далъ золотыхъ 8; второе благородный панъ Георгій Олахъ, во-
сточного набоженетва*), обыватель вароша (града) Мукачевского,
за свое и своихъ родителей грѣховъ отпущеніе, далъ золотыхъ
угорскихъ осмь, по третье Георгій Цолановичъ изъ Цолановици
далъ золотыхъ 50; Георгій Жыдко эолот. 8. Прочую же суму до-
ложила обытель Мукачовска, и два гордовы вина. Сіе было за
часовъ гумена Григорія Бульки. Записка на Минеѣ за мѣсяцъ Де-
кабрь монастыря Мукачовского въ Закарпатской Руси, печатанной
въ Москвѣ 1724 г. См. Свѣтъ, Унгваръ. 1867. Н. 25.
Коронація иконы пресв. Богородицы въ городѣ Сокали. Сш.
Моспа вігай когопу Роізкіеу піегіісхоиеті рггу спсі. ОЬгагіе Зокаі-
вкіт К Воцагойгісу Магуі, напеч. 1724 г. 4°.
Артикулы братства молодшого храму Преображенія Господня
на предградіи Вишенскомъ р. б. афкд.
Климовъ или Климовскій Семенъ малорусъ, Харковского'
полку козакъ, сочинилъ книгу: О правдѣ и великодушіи благодѣ-
телей стихами 1724 г. Рукопись хранится въ Импер. библіотецѣ.
♦) Теперь Фамилія Олагъ (т. е. Валахъ по мадьярскому произношенію)
есть цротестантского вѣроисповѣданія.
Ему приписывается народная пѣснь: „Не хочу я никого,
только тебе одного.® Тоже пѣснь: „Ъхавъ козакъ за
Дунай,” которую I. Кернеръ перевелъ на нѣмецк. языкъ.
О крещеніи поливательномъ. соч. Ѳ. Прокоповича. СП. 4° 56 л.
Букварь Славенскій, изд. Ѳ. Прокоповичъ. Москва 4°.
Ѳеатронъ, или позоръ историческій изъявляющій повсюд-
ную исторію, священную и гражданскую, чрезъ десять исходовъ,
и вѣки всѣхъ царей, императоровъ, папъ Римскихъ и мужей слав-
ныхъ, отъ начала міра до лѣта 1680; соч. Г. Страттемана; пере-
ведено съ латинск. оберъ - іеромонахомъ Гавріиломъ Бужинскимъ
СПб. 1724. въ листъ 1. 6. 449 и 22 лис.
Бупойпв ргоѵіпсіаіів ВиіЬевогит ЬаЬііа іп сіѵііаіе йатозсіае
а 1720. Котае 1724. 8° новое изд. См. 1785.
Букварь Славенскій, съ толкованіемъ десяти заповѣ-
дей, символа вѣры, молитвы отче нашъ и блаженствъ евангель-
скихъ; соч. архіеп. ѲеоФана Прокоповича, Москва (?) 1724. въ 4°.
У Каратаева Н. 1504 въ СПетербургѣ 1724 Ноябрь въ 8. 1. 7. 65
лис. Потомъ былъ многократно перепечатанъ. См. 1759.
172Б.
Января 28 ст. ст. Смертъ Петра В. (НаЪиегппі ѵігіиіев вра-
ііиіп ехетріогиш.)
Февраля 4. Освобожденіе Малороссіянъ изъ Петропавловской
крѣпости.
Малороссіяне въ Гилянскомъ походѣ подъ предводительствомъ
Андрея Кандыбы.
Вѣчный союзъ Россіи съ Австріей).
Року 1725 на годъ 1726 зима тяжка была отъ-.Уведенія пресв.
Дѣвы, якъ почалъ снѣгъ падати, то все каждый день пребывалъ
ажь до середопостья. Помянникъ церкви св. Николая Чудотворца
съ 1688 г. въ селѣ Витошинцахъ въ Перемыской епархіи, въ библ.
епнскоп. собора въ Перемышли Н. XV. С. 9. См. 1726 г.
Въ имя Отца и Сына и св. Духа Аминь. Купили сію книгу
 душеспасительную рекомую Евангеліе рабъ Божій Гордій Дере-
вянка Мартинѣвъ, сынъ Хрыпенкѣвъ зъ кревности Хрыпенковои
и Пучинокъ внукъ на имя Гордій, изъ другимъ рабомъ божимъ
Григоріемъ изъ сыномъ Василевымъ по прозвнску Головчииымъ
 зъ роду Головчинныи, и зъ женами своими зъ Еѵдокіею и изъ
АгаФІею, изъ чады своими, зъ роду Гордіевого сына Михаила и
*
100
101
Алексея, изъ цоркою своею Маріею зъ другого роду Головчиного,
Григорія сына Стефана и Василія изъ цоркою Наталіею, обыва-
телей Борщевскихъ. Купили еи обополне за золотыхъ д\ и д
а предали ее до храму Успенія пресв. Богородицы въ градѣ Б о р-
щовѣ, которая жебы не была отдалена, безъ нашей вѣдомости
и на дальшій часъ и отъ дѣтей иашихъ отъ жадной особы, такъ
стану духовного, якъ тежь и свѣцкого отъ вышъ поменоныхъ ра-
бовъ божіихъ Гордія и Григорія Головчиного. А хтобы ей важился
отдалити, съ таковымъ будѳмо судъ мѣти предъ не лицемѣрнымъ
судіею. Купили сію книгу св. Евангеліе рабы божіи Гордѣй н Гри-
горій въ мѣщанина Борщовского за свое отпущеніе грѣховъ року
Божія „дфке мѣсяца Януарія день д. Записка на Евангеліи напре-
стольномъ изд. Львовского въ церквѣ мѣстечка Борщова.
Изволеніемъ Отца и Сына и Святаго Духа, списася сія кни-
жка Александрія в селѣ Лѣнцехъ, за короля Августа за пана
благороднаго Стефана воеводы Бѳлского, за панѣ державной Тур-
коловой. Писалъ ей рабъ божій Андрей сынъ Томяковъ року бо-
жаго дфк*5 мѣсяця априля дня кг. Приписка на предпослѣднемъ
листѣ рукописи въ малую 8 д. л. крупнымъ полууставцемъ, безъ
заглавнаго листа, содержащей въ себѣ на спольщениомъ малорус-
скомъ языцѣ Александріаду, т. е. баесловную повѣсть о Алексан-
дрѣ Великомъ. Село Лѣнцы есть нынѣшняя деревня Илинцы, т. е.
Иліинцы съ церквою св. Иліи пророка близъ Коломнѣ надъ р.
Прутомъ.
(Ігаесі гііиз поп ипііі ЬопппіЬпя поѵа іеіпріа ехзігиеге ас гере-
гаге аЬвдие іпйиііо ге^іо поп Іісеаі іп сошііаііЬиз ВіЬагіѳпзі еі Ве-
зісгіѳпзі сіііо 16 ПесеіпЬгіз 1725. Ех тапивсгіріо: Вепщпаѳ гѳзоіиііопез
ге§іае (іп Нип^агіа). См. 1750.
Кезоіиііопет ерізсорогиш §гаесо-ипііогпт а<1 гаііопез ргаесе-
йепііао ерізсорогит Іаііпороіопогит Ьисеогіае йаіае. Въ библ. ру с
капитул. въ Перемышли.
Импер. Екатерина I. учредила орденъ Александра Нев-
с к о г о. Одна класса.
Открытіе Академіи Наукъ 27 Декабря, съ отдѣленіемъ для
русской исторіи. Въ туюже былъ призванъ I. Колъ, иа профессора
церковной нсторіи и Ііііегагиш Ьиюапіогиш. См. 1729. Потомъ
призвано Баера, яко гуманиста, который не зиалъ русского языка
и скончался 1738 г.
Открытіе первого Фаянсового завода въ Москвѣ.
Слово панегирическое въ честь ордена креста св. Андрея соч.
Аеан. Кондоиди. СПетербургъ въ 4-ку 1 и 12 л.
Слово на погребеніе Петра I. соч. Ѳ. Прокоповича, СПетерб.
въ 4-ку 4 л.
Бег спгібзеп Еѵа ВіааізаззашЫее іт КеісЬе <іег Тосііеп, йагіп
дез Каівегз Реігі шегкѵйігйщез ЬеЬеп аизйіЬгІісЬ егзаЫі хѵігв. Беір-
кщ. 1725. 4°.
Еіоре йѳГ Ешрѳгеиг Ріегге I. Раг М. Де ЕопіепеПѳ. Рагів. 1728. 8.
1726.
Батуринъ отданъ Меншикову.
Импер. Екатерина I. вступается на Соймѣ въ Городнѣ за
угнетенными Уніятами чрезъ посла Ягушииского.
Начало Колыванскихъ мѣдныхъ н серебряныхъ заводовъ.
Року божого /фк.ч зима была великая западистая, снѣгу
веле, якъ впалъ иа Воведеніе пресв. Дѣвы, то лежалъ ажь до
св. Юря, н рѣки якъ позамерзали разъ, такъ тримали, и не зишла
крига ажь во остатнѣй тыждень поста великаго. Прологъ Терно-
вецкой Церкви Св. Иліи, библ. епнскоп. собора въ Перемышли
И. БІ. Е. 6.
'ѴѴіозпа (Ьуіа) зпсЬа, ]аггупу розраіаіо, Іаіо висЬе, йуіо па рггей-
поѵѵки Ьуіо ро гіоіусіі згезс, о зѵѵ. Дапіе у Ріеігге <Ыіе ЦіеДгіеІѳ
іакйе іеДпеш іаг§и віаіо; ѵѵо япгиа г почтено япша со іаг§ Дгойвге
тѵ павіепіе йуіо ро 24. Тетраевангеліе писан. 1561 г. въ библ. еписк.
собора въ Перемышли К ЫІ. Е. 7.
Скончался Адамъ Сѣнявскій гетманъ вел. корон. послѣдній
изъ того рода, посѣдающій большія земли имѣнія въ Бережаи-
скомъ округѣ.
Аеанасій ПІептицкій епископъ Львовскій грамотою, изданною
въ Уневѣ 10 Іюня, соизваляетъ въ Подгорцахъ муровати мона-
стырскую церковь Благовѣщенія пресв. Богородицы. Сѵнопсисъ
Подгорецкого монастыря стр. 59.
/фкя мѣсяца Генваря въ кн день продалъ книгу Тріодь
цвѣтную Благорѣцкого Собора предѣла Входа Господня попъ
Егоръ Михаиловичъ за чит... и подписалъ своею рукою. Записка
на послѣднемъ листѣ упомянутой Тріоди напеч. въ Москвѣ 7128
(1620) марта 25. „Печаталъ книгу Кондратъ Ивановъ сынъ резецъ
и наводникъ." Описанная книга находится въ церквѣ села На-
ста сова дек. Теребовельского. Тогда принадлежалъ Настасовъ
Мартину Бруховскому стражнику коронному и польному. О родѣ
Бруховскихъ (ВггпсЬоѵгзкі ЬегЬи Рошіап) упоминаетъ К. Нѣсец-
102
тай (I. 214) яко переселившимся на Подолье изъ Калишского вое-
водства.
Ѵа^аЬшкІі еі ВиіЬепі засегсіоіез пе рег раззив Роіопіае іп Нип-
^агіаш айшіНаиіиг, Мипскасзіепзіз ѵего ВиіЬепогит ерізсориз а зиЬ-
зсгірііопе іаііиш Раззиаііиш інЬіЬеаіиг Ьепі^пе сошшійііиг ййМо
4 Дапиагіі 1726. Ех тапизсгіріо: Вепі^иае гезоіиііопез Ве^іае іп 4і-
ѵегзіз таіегііз еіаг^ііае (іп Нітцагіа). См. 1737.
Изволеніемъ отца и сына и св. Духа списася сія книжка
Александрія въ селѣ Лѣньцехъ (Иліинцы село надъ Прутомъ
близъ Коломнѣ) за короля Августа за пана благороднаго Стефана
воеводы Белского за панѣ державной Турколови. Писалъ ей рабъ
божій Андрей сынъ Помяковъ. Року божаго дфкз мѣсяца Апрѣля
дня кг. Записка на послѣднемъ листѣ рукописи, писанной мѣлкимъ
полууставцемъ въ 16® долю листа на малорусскомъ нарѣчіи безъ
заглавнаго листа, мѣстящая въ себѣ баесловное описаніе жизни
Александра Великаго. Греческія названія изковеркиваются: Дучи-
палъ вм. букеФалъ, Алемпіяда царица (матерь Александра)... да-
ровала его Фаріжемъ бѣлымъ апаргитскимъ беркомелскимъ ве-
ликимъ сѣдломъ осѣдланаго евѳрагитекой землѣ и проч. Рукопись
находится въ моемъ посѣданіи.
Въ томъ году 29 Декабря при императрицѣ Екатеринѣ чрезъ
полъ года по смерти Петра В. была торжественно открыта Ака-
демія Наукъ публичнымъ собраніемъ. Къ ней въ то же время
были причислены кунсткамера й библіотека Петра, изъ которыхъ
произошли нынѣшніе музеи и библіотека. Разсказываютъ, что
Лейбницъ, принимающій участье въ учрежденіи въ 1700 г. Бер-
линской Академіи Наукъ, вручилъ въ 1712 г. русскому Импера-
тору цѣлый проектъ подобного же учрежденія на берегахъ Невы.
Петръ В. бывши въ Парижѣ въ 1717 г., познакомился такоже съ
тамошнею академіею, присутствовалъ въ ея засѣданіи, распраши-
валъ о всемъ ея устройствѣ, осмотривалъ ея ученыя принадлеж-
ности и въ знакъ того удовольствія, которое вынесъ изъ нея, по-
желалъ самъ быти ея членомъ. Въ тое времн Петръ В., кажется,
вознамѣрилъ подобную академію основати въ Петербургѣ. Въ на-
мѣреніи учредити академію, Петръ былъ въ переписцѣ съ нѣкото-
рыми ученными, между прочимъ съ знаменитымъ Вольфомъ, якъ
видно изъ письма сего знаменитаго мыслителя отъ 11 Января 1721 г.,
но проектъ сей созрѣлъ не прежде 1723 г.
Учреждено въ Россіи верховный Тайный совѣтъ, нѣ-
что въ родѣ старой боярской думы. Онъ вмѣшивался въ питейное
дѣло, и такимъ образомъ, отнимай власть у Сената, вносилъ
103
въ коллегіальное управленіе новую путаницу. См. 1717 г. Ка-
меръ-Коллегія.
Въ томъ году скончался знаменитый крестьянинъ подмосков-
наго села Покровского Иванъ Посошковъ, рожденъ 1670 г., зани-
мавшійся питейнымъ дѣломъ и писавшій политико - экономическія
сочиненія „о нужныхъ нуждахъ Россіи.0 Онъ занимался
водочнымъ дѣломъ въ Москвѣ на Каменномъ Мосту, потомъ въ
17Д0 г. сдѣлался въ Новгородѣ водочнымъ мастеромъ изъ
жалованья. Жизнь его кончилась тѣмъ, что' просидѣлъ долгое
время въ Петропавловской крѣпости, онъ тамъ и умеръ 1 Февраля
1726 г., и по распоряженію тайной канцеляріи, погребенъ у цер-
кви Симеона Страннопріимца. Первое его сочиненіе вышло 1701 г.
Замѣчательны его разсужденія: „О бѣдности и богатствѣ ; Зеркало,
сирѣчь изъявленіе очевидн. и извѣсти., лицемудрія раскольнича."
Сочиненія Посошкова изд. Погодинымъ въ 2 част. 1863 г.
Октоихъ напеч. въ Букарештѣ въ листъ.
Ѵііа Реігі М. ойег Регзопаііа, ѵеісЬе Ьеіш каівегі. ЬеісЬепЬе-
раирпівяе аЬ^еІевеп ѵгогйеп. РеіегвЬоигд пші Еі§а 1726. 4°.
Повѣсть о смерти Петра В. соч. Ѳ. Прокоповича. СПетер-
бургъ въ 4-ку 21 л.
Ьасгішае Вохоіапае. 8. Де оЬііи Реігі М. Аисі. ТЬеорЬапе.
Ееѵаі. 4е по нѣмецки. НатЬигд. 1726,
Слово въ день коронаціи импер. Екатерины соч. Ѳ. Прокопо-
вича. СП. въ 4-ку 12 л.
Календарь гравир. на мѣди. Изд. В. Купріаиовымъ. Москва
въ л. 38 л.
Симфонія на псалмы, сост. княз. Ант. Кантеміромъ. СПетер-
бургъ въ л. 3 и 111 л.
Изданъ Иваномъ Кириловымъ (1726—1734) первый русскій
атласъ явившійся по кончинѣ Петра В., поручившого изготовленіе
тогоже адмиралу Апраксину, съ тѣмъ, чтобы въ каждую провин-
цію послати по два человѣка, которые бы изъ снятыхъ ими мѣст-
ныхъ картъ могли послѣ составити генеральную карту Россіи. Сей
атласъ состоитъ изъ 14 спеціальныхъ картъ и одной генеральной.
Еще въ послѣдніе годы правленія царевны Софіи Алексѣевны по-
явилась одна карта Россіи, изданная въ 1687 году гражданиномъ,
а послѣ бургомистромъ города Амстердама Николаемъ Витзеномъ.
Появленіе сей карты можно считати началомъ новой епохи карто-
графіи Россіи. Авторъ ея еще въ 1666 г. состоялъ при голланд-
скомъ посольствѣ въ Москвѣ и оставался два года, занимаясь со-
бираніемъ свѣдѣній о Россіи и сосѣднихъ съ нею странахъ Азіи.
104
Хотя та карта не основана на строго научныхъ началахъ, но была
уже обработана со возможною критикою, и въ ней въ первый разъ
были изображены съ нѣкоторою точностью страны, лежащія къ
востоку отъ Енисея, и показано, что русскія владѣнія простира-
ются до Китая и Японскаго моря. Карта Витзена уступаетъ гене-
ральной картѣ Кирилова, а послѣдняя снова Академической картѣ,
изданной въ 1745 году, въ томъ отношеніи, что не была основана
на астромическихъ опредѣленіяхъ долготъ. См. О. В. Струве объ
услугахъ, оказанныхъ Петромъ В. математической географіи Рос-
сіи. Зап. импер. акад. наукъ XXI кн. I СП. 1872.
І-’7!2Г7-
Отвѣтъ Городненского Сойма, чтобы Неуніяты предложили
свою жалобу передъ ассесоріальнымъ трибуналомъ.
Мая 6 ст. ст. Смерть Екатерины I. Наслѣдникомъ ея Петръ II.
Угнетеніе Малороссіянъ Меншиковымъ. Его паденіе.
Уничтоженіе Малороссійской коллегіи и возстановленіе ге-
неральной войсковой канцеляріи.
Гетманъ Даніилъ Павловичъ Апостолъ изъ Волохъ миргород-
скій полковникъ избранъ въ Глуховѣ 12 Октября н. ст.
Ѳеодоръ Наумовъ царскій министеръ при гетманѣ.
Посольство гетмана въ Петербургъ.
Петръ II переноситъ резиденцію въ Москву.
Чернишъ, Жураковскій и Лизогубъ возвращаются на Украину.
Открытіе первого завода желтой мѣди въ Россіи. І’еіегзЬ.
Лоигп. X. 419.
Елекція на священство славетному Петру Левѣцкому отъ
славнаго братства церкви Головецкой Покрова пресв. Богородицы
данная року б. ,а\|гкз.
Ясне велможни и въ Богу выеоце превелебнѣйшій Архипа-
стыру пане а пане нашъ и благодѣтелю ясне милостивый.
Мы ктиторѣ парохіане и братство церкви Головской зостаючи
подъ титуломъ Покрова П. Дѣвы Богородицы, видячн при старо-
сти ослабленность духовнаго нашего честнаго отца Симеона Чай-
ковскаго, намъ незовсѣмъ въ набоженствѣ для его елабого здоро-
вья выгодного, аже онъ маючи зъ укладной ку кождому склонности
охотного набоженства и иншнхъ пристойныхъ обычаевъ способной»
зятя своего славетного II. Петра Левѣцкого поповича зъ Гребе-
нецъ для подпоры старости своей до стану духовного желаетъ
— 105 —
проковати и за житія на мѣсци своемъ постановити, которого то
и мы вси зо всѣхъ цнотъ подобавши, на енеральной конгрегаціи
яко есть то въ каталогу описаный выразне единодушно вольными
голосами оного обыраемъ, намѣняемъ, назначаемъ, и даніемъ
рукъ нашихъ назначаемъ и унѣженіе а покорне просимъ рачь
Ясне Вельможность Ваша панъ нашъ милостивый архипастырь
богопѣстонною рукою оного благословити и на великій степень
презвитерства зведши до престола церкви нашой Покрова П. Бо-
городицы за вѣкарого, а по смерти честного отца Снмеона насто-
ятеля намъ подати: при которомъ онъ доживотне при безкровной
жертвѣ Господа Бога за доброе здоровіе и щастливое а длуго-
лѣпное въ Духу святомъ панованіе просити долженъ будетъ, и мы
Ясне Вельможности Вашой архипастырской въ щоденныхъ моли-
твахъ отъ усердія яко послушный въ Духу святомъ сынове спрія-
емъ. Извѣстнѣшагоже ради сію елекцію за вѣдомостью всѣхъ бра-
тій утверждаемъ при подписѣ именъ нашихъ. СтеФаръ Гащукъ |
Алексей Гапякъ | Старшій братія. Такожде и молодшіс: Василій
Доброва | Андрей Гапякъ | Стефанъ Шенгура, | Евстафій По-
правка (?) |.
Выписано нзъ книги: Асіоиші Ьепейсіопіт, егесііопшп еЬ
Ргаевепіаііопшп аЬ апно 1720 ай аппит 1729 Тотия I Рагз I ра§.
104., находящейся въ Регистратурѣ Львовской митроп. Консисто-
ріи греч. обряда.
Року божія ді|гк5 мѣсяца Септемврія дня кдл на св. муче-
ницѣ Ѳеклы. За трикротнымъ обвѣщеніемъ въ церкви Диновской
въ храмъ св. великомуч. Георгіа, азъ іерей Іоанъ Бордашовскій
презвитеръ парохіалный града Дѣнова вѣнчахъ церковнымъ бла-
гословеніемъ во сопружество сочетахъ, урожоного Павла Свѣдзѣн-
ского, сына велебного отца Іоана Свѣдзѣнского презвитера паро-
хіалного веси Терновецъ, зъ девицею Анастасіевъ цорковъ сла-
вет. Андрея Врублицкого, мѣщанина Диновского, брата старшого
церкве Диновской св. Георгія. Староста былъ славет. Константый
Гібовѣчъ колодѣй, мѣщанинъ града Дѣнова, друтій староста былъ
славет. Василій Яворовѣчъ, мѣщанинъ Диновскій, за староецѣну
была Варвара Бордашовека попадя Диновска и тамъ коровай ся
пѣкъ на поповствѣ Диновскомъ; дружба былъ еденъ Стефанъ Бан-
ковскій, другій былъ Ѳеодоръ Клекоторовичъ Дидаскалъ Саноцкій.
При асистенціи вшисткого поспульства мѣщанъ Диновскихъ за па-
иованя той часъ пана Дѣдичного ясне вельможного его милости
пана Казѣмѣра Огинского старосты Мецѣбовского, Брацлавского,
106
Іезерійского, подстолого Литовского на Диновѣ, Дубровѣ и Ко-
шевѣ пана Дѣдичнаго.
Року бож. дфкз азъ Павелъ Свѣдзѣнскій поповичъ Тарков-
скій оженилемся въ градѣ Дѣновѣ мѣсяца Септеврія дня кд на
святой мученицѣ Ѳеклы. Тогожь року совершилемся на презвитера
въ святомъ Спасѣ, за презентовъ Яснѣ велможного его милости
Пана Казѣмѣра Огинского до церкве воздвиженія честнаго Креста
веси Володжа. Року-тогожь Ноемврія дня ц. Отрымалемъ попов-
ство Волоцкое парохію до которой былемъ совершенный на станъ
капланскій за епископа на той часъ Іеронима Уетрицкого вла-
дыки Перемыского, Саноцкого и Самборского. Записка собственно-
ручна на Молитвенникѣ Павла Свѣдзѣнского, пресвитера Лодии-
ского церкви Рождества пресв. Богородицы. Въ 1734 году мѣсяца
.Септемврія по записцѣ тогоже Павла Свѣдзѣнского, получилъ онъ
„одобрялъ поповство Лодинское.11
Року бож. дфкз въ Петровъ постъ зъФундовалъ церковь
храму Успенія пресвятой Дѣвы при селѣ Хлопичехъ въ Соснинѣ
на зявлѳню «Іе^о Мозс Ралѵе) Овігоѵзкі сиевпік Йігайгкі. Тотже
Островскій надѣлилъ Ѳеодору Паславскому родомъ изъ Корыт-
никъ поповствомъ въ Хлопчичехъ 1726 года. Записка современ.
на книжкѣ Кгбікіе геЬгапіе папкі сЬтгезсіапикіе]. Кгакбѵ 1714.
въ моемъ посѣданіи.
2іша ораггузіа, впіе§ играй! ро ѵгіеікіе^ посу па іуйгіеп рггей
1Ѵо]сіесЬеш, ззѳйі йчѵіе піейгіеі изіатсзпіе йо 8. йегге^о, §1бй
тѵіеікі па Ьуйіо, віггесЬі оЬйхігаІі, иа рггукіоіек зіошу ^гозгу 12»
кібтеу підйяіе піе шойпа Ьуіо йозіас, іак па Іпйзі іако у па Ьуйі^іа,
сгаз сіфйкі і йго^і рггейпоѵгѳк. Тетраевангеліе съ 1661 г. въ библ.
епископ. Собора въ Перемышли ЫІ. Е. 7.
Еіша Ьуіа Ііеіпа йо заше§о Бгойорозсіа. аііе ой Бгойороёсіа
хіша Ьуіа ічѵагйа ай йо 2даіавіоигаша X. Р. СЫеЬа со шаіо Ьуіо.
Записка на ниже слѣдующей рукописной книгѣ.
„Сіа книга Уставъ дневнымъ нарошнымъ службамъ и списа-
ный бысть., діакомъ Олексеомъ при державѣ великаго круля Авгу-
ста рускаго, а подъ державою Пановъ Чолганскыхъ Кожянчя изъ
Тухлѣ.“ Отъ сей Фамиліи Кожановъ былъ священникъ Козановичъ
деканъ Тысмянецкій, русскій народолюбецъ. Рукопись писана по-
лууставомъ съ конца XVII в. въ 4-ку безъ заглавного листа, въ
библіотецѣ Народ. Дома въ Львовѣ.
Когопасуа оЬгаги X. Р. Магуі ѵг Ройкашіепіи 15 Аи^ияіі.
Напечатанъ уніатскій Литургиконъ Митрополитомъ Львомъ
Кишкою въ л.
107
Слово на погребеніе импер. Екатерины, соч. Ѳ. Прокоповича.
СП. 1727 Мая 16. въ 4-ку 5 л.
ЕгівсЬ Л. Ь. Огі§о еЬагасіегів Віаѵопісі ѵиі^о йісіі Сігиіісі,
0ГІП8 ѵего еі рго^геввив еЬагасіегів Сіацоіііісі іатдиаш Ьівіогіае
іітщиае зіаѵопісае рагв С. еопііи. */8 4° 8іпе Іосо еі аппо (Вегоііиі
1727—34) сит 3 іаЬ.
Киіеяупвкі Л§паііив Ксіаііопев аиіЬепіісае сіе віаіи ВиіЬепогит,
сит 8. В. Е. ІТпііогит іп ге^во Роіопіае йедепііит. 8еи <1с сопіі-
пиів еогиіп ай’ІісііопіЬив, еі Ьоггепйів ивдие а<1 еНивіопет вап^иіпів
регвесиііопіЬив а МовсЬів веЬівшаіісів. Котае, 1727 іоі. См. 1733 г.
ЕгівсЬ ЛоЬ. ВеопЬ. Огщо еЬагасіегів 81аѵопісі, ѵиі&о сіісіі Сі-
гиіісі раисів ^епегаііт топвігаіа огіив ѵего еі рго^геввив сЬага-
сіегів, ѵиі^о сіісіі Сгіа^оіііісі, рІигіЬив вщіИаііт йевсгіріив іап-
диат ехітіа Ьівіогіае Іііщиае Всіаѵопісае рагв (Вегоііиі 1727). 4°.
Тотже, Нізіогіаш Ііп^иае 8с1аѵопісае сопііпиаі диаіиог саріііЬив.
I. Бе огщіпе еЬагасіегів Сугіііісі вресіаііт. II. І)е сиііига Ііп^иае
Всіаѵопісае. III. Се іурів поѵів Всіаѵопісо-Мовсоѵііісів. IV. Се йіа-
Іесіо Виввіса (Вегоііпі 1727). 4°.
Календарь на 1727 г., изд. В. Квасовскимъ, въ Кенигсбергѣ,
въ 4-ку 20 л.
172Б.
Гетманъ Даніилъ Апостолъ въ Москвѣ. 22 Августа Указъ
опредѣляющій свободы и льготы для Украйны.
Постановленіе верховного тайного совѣта, (рады) о управленіи
и свободахъ Малороссіи.
Война за польскій престолъ.
Открытіе книжной лавкн при Академіи наукъ въ СПетербургѣ.
Митрополитъ Левъ Кншка скончался.
Создавъся храмъ сей во славу присвятыя и нераздѣльной
Троицы року дфки тщаніемъ трудомъ и коштомъ пречестнаго отца
Антонія Левѣцкого. Надпись находившаяся надъ дверьми погорѣв-
шей церкви въ селѣ Толмачѣ (лѣсномъ), близъ города Коломнѣ.
На мѣстѣ находился прежде Богородично - успенскій монастырь
чину св. Василія, о которого началѣ и чудотворной иконѣ пресв.
Богородицы чтется въ сочиненіи I. Галатовского: Новое небо,
Львовъ 1665 стр. 90. Синодикъ о Христѣ усопшихъ душъ бла-
городныхъ Господій Фундаторовъ и ктиторовъ церкве Тлума-
чицкой храму пресв. Троици и Успенія Богоматере списанный
108
1794 года, приводитъ имена первыхъ основателей сего храма:
Станислава, Михаила, Николая и проч. На поляхъ ли-
ста примѣчено: „Сіе господіе шляхетствомъ Димидецкіе. Стани-
славъ привилегію далъ на созданіе обители сея Толмачицкія и
грунта надалъ. Михаилъ и Николай сыны были. Михаилъ потвер-
дилъ привилегію. Николай ту погребенъ." Въ томъ же Синодику
дальше чтется имя Іеромонаха Антонія, съ прибавленіемъ
на странѣ листа: Сій шляхетствомъ Турянскій, теперѣшную цер-
ковь создавъ своими деньгами, игумеиствова ту немало (лѣтъ),
потомъ успе о Господѣ съ миромъ на пути на Волошинѣ въ веси
Лужанахъ при церквѣ погребенъ бысть. По свидѣтельству Ми-
хаила Аидроховича, бывшаго приходника въ Тлумачикѣ съ 1791
года, монастырь Толмацкій принадлежалъ къ Маняво - Скитскому
монастырю, съ уничтоженіемъ послѣдняго въ 1785 году, іеромо-
нахъ Антоній былъ принужденъ оставити свою обытель въ Тол-
мачѣ на пути въ Сучаву скончался. Толмацкіе монахи отправля-
лись для уединенія въ сусѣдную Форостянскую лѣсную пу-
стынію (Хоросно), которой сѣверо-западная часть до сихъ поръ
именуется Келіею. При Толмацкомъ монастырѣ, посѣщаемомъ
многочисленными богомольцами изъ дальныхъ странъ Руси и Мол-
давіи, находились всликіи овощевьіе сады. Изъ поселенцовъ под-
монастырскнхъ образовалось нынѣшнее село Толмачь лѣсный,
такъ названъ для различія отъ Толмача гнилого, повѣтового
городка.
Артикулы братскіе ведлугъ порядковъ церковникъ ирсписа-
ніе з Виленскихъ друкованыхъ православной каѳолическихъ во-
сточными патріярхн утверженыхъ, якося мѣютъ справовати- братія
которіе въ кателіогъ братскій вписаніе. Року божія дфки мѣсяца
матра дня ки. Рукопись въ 4 долю листа писана крупнымъ полу-
уставомъ на 29 листахъ, неполна. Уставъ братскій состоитъ изъ
.23 главъ. Первая глава начинается: „О поступкахъ н по-
внностіохъ уписоватися хотячому до реестру брат-
ского глава д. Послѣдная глава (?) кг. Апробованіе и отвер-
женія ухвали порядковъ братства нашего Виленскаго. На оборотѣ
заглавнаго листа чтется перечень старшихъ братей въ церквѣ св.
Николая въ городѣ Бужскѣ. 1. Вагуіі Ппсгкіеѵѵісг. 2. Маііазг Ба-
ѵѵійоѵѵвкі. 8іатві ргоѵѵігогоѵѵіе. 3. 8іеГап Ьеѵѵіскі. 4. Вагуіі Каріу,
пйобзі ройзкагЪіоѵѵіе. 5. Ашіггеу Насгкіеѵѵісг. 6. Лап Баѵѵісіоѵѵзкі.
7. Вошап Віеіапзкі. 8. Рапко Ргокороѵѵісг. 9. Апйтгеу Тгіі. 10. Аіе-
хапйег Баѵѵісіоѵѵбкі. 11. Міскаі ВіоЬпгко. 12. Лап 8егЬа. 13. Коп-
зіапіу Насгкіеѵѵісг. 14. біеі'аи Насгкіеѵѵісг. На второмъ листѣ чтется:
109
„По повелѣнію блаженнѣйшаго Іоакима патріархи Антіохій-
скаго и всѣхъ четырехъ вселенскихъ патріархъ, благословеніе от-
римавши. Подаемъ до мѣста Боузка брацтвоу церкви заложенія
храму святителя и ерарха Христова Николая. До маетности ясне
вельможнаго его милости пана ЮзеФа Яблуновскаго старости Буз-
каго.“ При концѣ тѣхъ статутовъ, по всей вѣроятности, находи-
лось затвержденіе тѣхъ братскихъ статутовъ епископомъ Львов-
скимъ Іосифомъ Шумлянскимъ. См. 1696 г.
Артикулы братскіе ведлугъ порядковъ церковныхъ братскихъ
друкованыхъ православного каѳолическихъ восточными патріархи
утверждены, яко мѣютъ справовати братія, которіе въ каталогъ
братскій вписаніе. Року бож. 1728 мѣсяца Марта 28. До церкви
си. Николая., до маетности ясне вел. паиа Іозеоа Яблуновского
старосты Бузского. Ве.іезіг ЬгасЬѵа сегкѵѵі шіеузкіеу Визкіеу. Ва-
гуіі Еисгкіеѵѵісг, Маііазг ПаѵѵіЗоѵѵзкі, зіагзі Ргоѵѵігогоѵѵіе. БіеГап
Ьеѵѵіскі, Вагуіі Каріу, тіосізі РойзкагЬіоѵѵіе. Апйггеу Насгкіеѵѵісг,
Вошап Віеіапвкі, Рапко Ргокороѵѵісг, АпДггеу Тгіі, Міскаі 84оЬигка,
Яап 8егЬа. Рукопись писана мѣлкимъ полууставомъ съ текстомъ
братского устава по изданію Виленскому, въ 4 д. л. неполна.
Сберегается въ приходскихъ актахъ города Бужека. См. 1737 г.
Соштепіагіі Асайетіае зсіепііагішп Ітрегіаііз Реігороіііавае
Ѵоі. 1—14. Реігороіі 1728—1751. 4°. Тоже Вопопіае Ѵоі. 1—8.
1740—52. Здѣсь вниманія удостояются разсужденія Баера каса-
тельно русской исторіи.
Камень вѣры соч. Сте®. Яворского, перв. изд. Москва въ л.
4. 32, н 1099 стр. въ Кіевѣ 1730.
Акаѳисты, напеч. въ Могилевѣ въ 8-ку 2, 226 и 23 л.
Выборъ Генеральныхъ Старшинъ.
Дербентскій походъ.
Изданіе вексельнаго Устава.
Императрица Екатерина родилась 2 Мая 1729 г.; стала цар-
ствовати 9 Іюля 1762 года, скончалась 9 Ноября 1796 г. нов. ст.
Архимандритъ печерскій Іоанникій Сенатоиичъ умре (1730 г.
12 Ноября); а по немъ Копа Романъ былъ посылавъ отъ собору
Печерского въ Москву, а пріѣхавши изъ Москвы сталъ архиман-
дритомъ Печерскимъ.
110
Тогожъ года архіерей Кіевскій Варлаамъ Ванатовичъ, будучи
у великомъ гнѣву и сорѣ изъ Печерскимъ монастыремъ и войтомъ
Кіевскимъ Димитріемъ Полоцкимъ и княземъ Иваномъ Юревичемъ
Трубецкимъ, въ Петербургъ взятъ. Бѣлозерскій рус. лѣт. 43.
Въ томъ году король Августъ II. грамотою изданною въ Го-
роднѣ 17 Сентября затверждуетъ для города Рогатина иривилеи
изданные королями Михаиломъ, Іоанномъ, Казиміромъ и Влади-
славомъ IV. па июіпе йапйіе, гоЬіепіе у яяупкоѵѵапіе рі\ѵ«, ^огзаі-
кі, шіойи у па .іаппагкі у іаг#і.
Въ 1729 Марта 18 Іоаннъ Поповичъ Парискій купилъ Тріодь
цвѣт. напеч. въ Черниговѣ, посвящену Лазару Барановскому ар-
хіеп. Черниговскому., и отдалъ до рукъ Георгію Велесницкому
до храму Св. Николая... Любомъ былъ до житія Отцу Георгію
Лозинскому пароховн Велесницѣ горѣшнѣй вручилъ, аже померъ
и его церковь Велесиицка взнесена, я яко купилъ сію книгу
ведлугъ первого подпису право взяхъ на ню и по смерти его и
сію книгу одобралемъ отъ жени и сыновъ его, которую то книгу
сію отнынѣ вѣчными часы вручаю и отдаю, дарую превелебному
отцу Николаю Ославскому протопресвитеру Отенѣйскому и его
чадомъ, облѣгуючн да памятствуютъ во молитвахъ. А сей скриптъ
яко есть правдивый рукою власною нодписую въ Парищахъ дня кг
Августа 1757. Іоанъ Левѣцкій парохъ Парискій. Дальше слѣду-
етъ записка: Те ой ЛМ. X. Овіатекіево йзіекапа Коіоту]-
вкіедо киріона йо сегктл Вайвкіеі (Березовской) 8. 8. Арозіоіоѵ?
Ріоіга у Ратѵіа йіе 28 Магііі Апно 1767. Записка на упомянутой
Тріоди цвѣтной въ церквѣ Бани Березовской Пѣстинского деканата.
Іерей Ѳеодоръ Роздольскій отримавъ... консекрацію въ Бѣ-
лымъ Полю отъ епископа Іосифа Левѣцкого Холмского и Белзского,
архимандрита Жидичинского, въ року божимъ аф-кд мѣсяца Де-
кемврія дня ё совершився въ той часъ на освященнаго... (Былъ
священникомъ въ городѣ Бужскѣ при церкви св. Николая. Тая
церковь была во время осады Бужска гетманомъ Хмельницкимъ,
отъ Козаковъ, переплывшихъ ставъ отъ сѣверной страны города,
спалена вразъ съ людьми въ ней находящимися, изъ которыхъ со-
брано уцѣлѣвшія подковы изъ сапоговъ.
Зима велика барзо и людій много погибло по дорогахъ. Снѣгъ
передъ Нокровою упалъ. Рукоп. Солотвин.
Року /пігкд зима была барзо тугая, яко то въ морозы и снѣ-
ги, же бѣдный люди не могли аии пѣшки, ани саиьми зъ лѣса
вывезти для замети великихъ. Тогоже (року) и о пашу тяжко
111
было. Того року и мѣсяцъ тмился въ мѣсяцу лютомъ дня гі. По-
мянникъ церкви Св. Троицы въ Поморянахъ.
Зима тяжка была року	Тогожъ року вышло: ПіесЬ
Ь§(І2Іе Воц росіпѵаіопу! Помянникъ монастыря Деревянского пи-
сан. 1688 г.
Року божія	Зима западная барзо была, бо снѣги ве-
ликіе, же тяжко было зъ дороги уступити; забойство по дорогахъ
бывало великое. Современная записка на одномъ листѣ, въ моемъ
посѣданіи.
Земля въ Кіевѣ тряслася. Чернигов. лѣтоп. изд. Бѣлозерскій
русск. лѣт. 43.
Сій Ірмолой еписася въ Орѣховцехъ многогрѣшнымъ Іо-
анномъ Маршалкіевичомъ году божого 1729 мѣсяца Декабря. Ир-
мо л. О р ѣ х.
КоЫ Іпігойпсііо іп Ьівіогіат еі гет Іііегагіаш біаѵогит іт-
ргітів Васгаш Аііопаѵіае 1729. 8. На свое время написано съ боль-
шимъ знаніемъ предмета.
ВсЬоііёепіиз СЬгізііап. <1е огі^іпіЬиз гийзісіз йізвегіаііопев зер-
іет. Пгезйае еі Ідрвіае 1729—1731. 4°.
Синодикъ выгравиров. Вас. Андреевичемъ въ Москвѣ безъ
означ. г. въ л. 39 л.
Нойтапа «ГогаГаіа Вайа 2йюѵга ЫоцозІа\ѵ. ЛозаГаі. аІЬо кага-
піе ргау (Іогосгпеу игосаузіовсі В. Лозаіаіа Копсеѵісха. Биргаві. і'оі.
І’Т’СЗО-
Января 18 с. с. Кончина 18-лѣтнаго Петра II.; съ нимъ пре-
кратилась мужеская линія Романовыхъ, наступило страшное время
Бироновщины. Высокая дума въ Москвѣ избрала императрицею
овдовѣвшую герцогиню Анну Ивановну нзъ Курлаидін. 28 Марта
коронація импер. Анны въ Москвѣ. Биронъ и Остерманъ наиме-
нованы баронами.
Отмѣна податей съ мостовъ и перевозовъ.
Гетм. Д. Апостолъ отправляется въ Москву. Оиъ приказалъ
Гадяцкій монастырь кольями вокругъ оставити. Бѣлозерскій русск.
лѣтоп. 121.
Варлаамъ Ванатовичъ архіепископъ Кіевскій обжалованъ о
заговоръ низложенъ изъ достоинства, сосланъ въ Кирилловскій мо-
настырь иа Бѣломъ озерѣ.
Кончина Фельдмаршала М. М. Голицина 10 Декабря.
112
Ограниченіе самодержавія Верховниками, при Айнѣ Іоанновнѣ
въ Россіи,
Императ. Анна Ивановна въ томъ году повелѣла въ городѣ
Москвѣ устроити на улицахъ Фонари съ содержаніемъ огня до
полуночи. Прежде сего приказа жители Москвы въ ночное время
и вязли и топли въ непреходимыхъ грязяхъ, пескахъ и болотахъ.
Старѣйшинами Львовского Ставроп. братства были Ѳеодоръ
Паиара подчашій Новогородскій, Юрій Ельясевичъ и Андрей Де-
мяновичъ.
По приказу Конгрегаціи сіе ргора^апсіа ітсіе 29 Ноября 1728.,
пап. Нунцій назначилъ 17 Ноября 1729 коммиеію, состоящую изъ
двохъ латинск. канониковъ, двохъ Доминикаиовъ, двохъ Іезуитовъ,
для пересмотра русскихъ богослужебныхъ книгъ, призвавши къ
тому двухъ русскихъ священниковъ Діонизія Макевича и Іосифа
Нарольского. Та комисія отъ 9 Марта 1730 до 17 Марта 1731 пе-
ресмотрѣла церковный книги, устраняя все, что бы не соглашалось
съ римскимъ вѣроисповѣданіемъ. Сдѣланная ревизія книгъ съ
исправленіями сюда относящимися всѣхъ церковныхъ, начиная съ
букваря, доручена была 1732 г. братству Ставроп. въ Львовѣ, гдѣ
упомянутый актъ сберегается въ звязкѣ 112. Въ 1738 году 3 Мая
издалъ во Львовѣ епископъ Львовскій Аеаиасій Шептицкій окруж-
ное посланіе печатное, въ которомъ, подъ угрозою низложенія,
повелѣваетъ „всѣмъ пречест. отцемъ игуменомъ и протопресви-
теромъ въ діецезіяхъ его обрѣтающихся, да всякія церков. книги...
въ часѣ семинедѣльномъ увѣденію сего посланія послѣдующемъ,
исправити не замедлѣютъ." Въ томъ посланіи приказуется въ
церковныхъ книгахъ „тое слово или мѣсто вымазати0, другое „вы-
пяти или выкинути,0 и вымазаны замѣнити другими и проч., о
чемъ, оставшія церковны книги съ тѣхъ временъ свидѣтельствуютъ.
Пламень чрезъ усе небо отъ всходу на сѣверъ а зъ сѣвера
на полудне ставъ. Воды барзо велики. Рукоп. Солотвин.
Року (афл мѣсяця Февр. знаменіе огнистое видѣно бысть на
небѣ идущеее отъ запада на востокъ, блакитно, бѣло, и яко дымъ
премѣняшеся. Современная записка на одномъ листѣ въ моемъ
посѣданіи.
Шиша ѵѵ Біапівіаѵтокіе, овоЫіте ѵг СЬосіпіи гароѵѵіеігхопусЬ
дггеЬапо га шіавіеш ргяу сігосізе До Тувшіепісу, $<1яіе сіоЦсі віаіиа
віоі ЕЬачѵісіеІа г роДрівеш: Ваіѵаіог шипйі ваіѵа пов. Кгопіка га-
копніе огшіапвкісЬ ке Ьиготгіе віг. 76—81.
Мѣсяца Септемврія кй Дня зъ недѣлѣ на понедѣлокъ впавъ
снѣгъ для того и быдло въ поле неходило, бо лежалъ презъ три
113
дии, потомъ зиову впалъ повторный еще большій, мѣсяца октоврія
к день зъ пятницѣ на суботу. Тенчасъ много перепсовалъ люденъ
въ полю, захопилъ гречки не тилько въ копахъ, але и на поко-
сахъ много привалилъ, для того и зимовала, а лежалъ тенъ снѣгъ
презъ недѣль килька. Помянникъ церкви св. Тройцы въ Помо-
рянахъ.
Ех ІлЬгів Ніегопіші ИасЬоѵвкі Огй. П. В. М. Поменникъ брац-
тва Львовского Успенія пресв. Богородицы. Сей Поменникъ даро-
валъ... пречестн. іеромонахъ Варлаамъ Каміеиобродскій въ Подго-
рецкомъ монастыру пречестному отцу господпиу Алимнію Жуков-
скому закоиниковв странъ Кіевскихъ, который габѣтъ св. бралъ
въ Нечаевѣ. Его милость Жуковскій даровалъ миѣ грѣшному іе-
ромонаху Іерониму Даховскому казнодѣи Луцкому въ Луцу (Луцку)
на тенъ часъ будучому 1730 Аппо. Записка на Помяннику Львов-
ско-Успенского Ставропигійского братства, которого подлинникъ
сберегается въ Львовской Успенской церквѣ.
йоаппа г Роіока па Тувшіепісу і Сіийоіоѵіе ХѴіеІЬогвка кавгіе-
Іапока УѴоІупѳка.
Піе іпвзе ой ок^сіа Гогіипу ро АпіесеввогасЬ МоісЬ іпвіііио-
гѵаіаш рггесІ8І<2ѵтаі§сіе, іуіко Аи^тепіасуд, Сіпѵаіу Вовкіеу ргоіпо-
штаб, га кібгеу рошпойепіеш тезеікіе ВІо^обІаѵѵі^віѵа у Гогіиппе
вгугзд, вщ рго^тевву; а Йе піе ойтщпа у Роййапвіѵѵіе Моіт ѵѵзні-
вза Б'іс йагііѵговс зѵіавзеза 5Ѵ вегсаск ПівсіѵгусЬ Міевгсзап Міавіа
те§о йгіейгіегпедо Тувшіепісу йо іак СЬгѵаІеЬпедо йгіеіа Раи-
вкд, йорота&аі^с йѵгіегвсЬповсід,. ІІѴіайото езувіе коша о іут ѵпе-
йяіес паіейу тіапошеіе Пгойгопут ІсЬ т. Р. Р. СІиЬегпаіогот,
Пгз^йоѵѵі, у ѵ'взувікіт Ееіі^іі Кпвкіеу ротіепіопе^о Міавіа Тувтіе-
шеу окуѵаіеіот, айеЬу кібгуей йоЬгоѵѵоІпіе іпіепсу^ йо іедо 8чѵщ-
іоЫпте^о ѵрижайзд, Вгаізітѵа іегаз йепоѵо пвііыі^ ѵѵ Мопавіегзе
Моіт Тувтіѳпіескіт рой Туіійет Кагойзепіа Маікі Ргзепаувіѵі^і-
ззеу Во§ц ѵ Тгоусу йейупетп у Маісе йе§о Ргзепауѳѵѵщівзеу сзевс
у СЬѵаІа тщйзу воЬо з§ойе віагвзут паіейуіе вѵіайезуіі ровіивзд-
віѵѵо, кіогуск рой!н§ зкуезаіи ВгаівілѵасИ у іппусЬ МіавіасЬ та]<^
воЬіе рой!и§ исітаіу зчѵоіеу оЬгас йчгоск віагвзусЬ Вгасі,
у іппусіі йо іецой вѵ/щіоЫпѵе@о рогз^йки паІей^сусЬ. ВсЬаскі паіе-
йуіе роѵіппі воЬіе тіеѵѵас, у роѵѵіпповсі кібге Ь§йд. паіейеіі йо СЬкаІу
Вовкіеу у йо оЬгз^йки Сегкѵѵі 8. роѵѵіппі вкіайас, йо кібгусЬ 8сЬа-
йзек ѵгвзувеу Вгасіа кібгуі коітек Ь§йзіе ві? зпа^йокаі ѵ Еедевігзе
роѵіппі ві§ всЬайзас Ьез ѵвзеікіеу ехкпзу, скобку Ьуіу з іпвзеу
Рагой] Вгасіѵгіе, ропіелѵай каййу г пісЬ йокго^оіпіе зез^ѵаіа на іо.
8
114
Е> д, сі у гав ваті ті§йгу воЬо ротаппі щіеѵас, іо ]еві па рггесіѵѵпе^о
у піеровіивгпе^о Сегкта 8. у паіейуіети ХаЬойепвіѵш. Жевпазкі у
ивгсгуріпѵовсі ]ейеп йги^іыпи па йоЬгеу віатае, па кібгусЬ васІасЬ
та.^ Ьус ѵувЦркі ройіи^ агіукиібѵг Іш йапусЬ ой 2таегвсЬповсі
копвувіогвкіеу кагапі. А кібгеп Ьу тіаі г Вгаівіѵѵа Ьус рггесілѵпут
Бгаівіѵѵи, па іакоѵѵа^о Вгаівіѵѵо ѵѵуйаѵѵвгу йекгеі та]'^ гайус 2таегв-
„сЬповсі гаткоѵі’е], §йгіе іат ротапіеп Ьус кагапу, оЫі»иі<; ѵѵ іут
Лш. Рапа СиЬетаіога Ме^о Тувтіепіескіе^о. Ропіелѵай йоЦй ЛѴіе-
ІеЬпу О^сіес Іііа Логоса (?)ІЬитеп і е § о Й Мопавіеги втапт ко-
вгіет г всѵоіе] таете] ргасу Сегкіеѵ? 8та§Ц гевіаигота.1 у тазгувікіе
аррагепсуіе Сегкіетаіе, іейу ро втіегсі опе^о, па йаівг^ герагасу^
іе^ой Мопавіеги итувіііат у тіес сЬсд, айеЬу ротіепіопе Вгаівіѵѵо
г таегпусЪ йосЬосІбхѵ <1о кагЬопу Сегкіеѵтеу ройсгав Ойривібте К а-
гойгепіа Маувѵѵі^івгеу Раппу у іппусЬ, іггесі^ сг§вс сіо
вта>]е] вкггупкі ойЬіегаІі, сокоітаек гав та§се] Ь§йгіе іакісіі йосЬо-
йбѵ іо ѵвгувіко паіейус Ь^йгіе сіо 2акоппікб\ѵ іе^ог Мопавіеги.
А]ейе1іЬу кіокоітаек всЬойг^с г іе^о втааіа Іе&оѵѵаІ со коітаек йо
Мопавіеги, іо у іо ротаппо Ь^сіхіе сіо ВкагЬопу Вгаіегзкіеу, іако
іевг і ой тіеувса $йгіе кіо Ьдйгіе росЬохѵап паіейус; Сій Ьгаівітео
ротаппі Ь^йо таейгіес о ѵгвгувікісЬ оЬгг^йкасЬ ѵ? Мопавіеги Сегкта
8. іако іо о ХѵѵопасЬ, Хі^асЬ, АррагаіасЬ, ОптіасЬ, Вуйіи, равіесе
у іппусЬ ггесгасЬ йо Мопавіеги у Сегклѵі 8. паіей^суск, §йгіе ві§
сокоітаек Ь^йгіе оЬгасаІо, у ѵ? сіуврогусуі опусЬ сѵвгувіко ротаппо
Ьус. 2акоппікб\ѵ гав йуі^сусЬ лѵ іут Мопавіеги ротаппо Ь^йо коп-
вегсѵосѵас, у опут ѵсвхеік^ Евіутасу^ оййаѵѵас, ройіи^ паіейуіовсі,
Міег^ойпусЬ гав у піерИпсу^сусЬ КаЬогепвіѵѵа га йогѵсоіепіет копву-
віогвкіт, аІЬо іевг .Тт. X. ОШсіаІа паіепсгав Ь^й^се^о сѵоіпо Ь^йгіе
аЬйапкоѵѵас, а о іпвгусЬ иргавгас, па Сѵгепіагги гав окоіо іе] сегкта
іака г.асЬоѴіапа Ьус ротаппа 8есигііав, іака ]еві у гасЬоѵѵи]е ві§ па
СѵѵепіаггасЬ ковсіоіа 8. Егутвкіе^о у ѵіоіаіогев па сѵѵепіаггц Сег-
кіеѵтут Ъегріесг§ві\ѵа вигота>всі Ргаѵѵа Ровроіііе^о ройіе^ас та]^.
\Ѵ СегетопіасЬ гав у 8о1еппусЬ СегкіесѵпусЬ КаЬойепвісѵасІі іак^ іо
Вгаівіѵ/о Ь§йгіе тіаіо ѵѵоіповс )ака сѵ (ИоѵгпіеувхусЬ іеуйе Сусегуі
МіавіасЬ іихіа Вііит Воіііит Кеіі^іі «гескіе] оЬвегиаіиг. ѴѴоІповсі
Ьег ѵѵвгеікіе] рггевгкойу па Ро^ггеЬу, ѵсесПи» гектагусуі сгуіеЬу Ьус
тіаіу га йувкгеіпут и^ойгепіет айекіиі^се^о ѵгоіпе Вгаівіѵго івсіе
па каййе тіеувсе роиѵѵаіа ві§; ИЬивіѵси гав йагто па ро^ггеЪасЬ
аввувіоѵѵас та]^. 2 ривгк^, схуіі ро тіевеіе сгуіі ро ЛагтагкасЬ сЬо-
йгіс у па роіггеЬе Сегкіеѵгпе оЬгасас та]%, рогѵѵаіаш у тос йаі^.
А йіа Іервгеу таагу у теа^і іе Ргалѵа рггу гѵгукіеу Ріесг^сі тоіеу
Вёк^ тоід. сѵіавші вітаегсігат.
115
Бгіаіо зі§ Ѵі’ катки Тувшіепіескіт йіе 26 Липі Аппо 1730. Пе-
чать на сей пергаменной грамотѣ вытиснена на червеномъ лакѣ.
Мѣсто печати. Лоаппа ’ѴѴіеІЬоіъка К. ѴѴ. а.
Міровулія Тассалина, притчи нравоучительныя
о добродѣтели и Фортунѣ. Переведены съ латинск. языка
въ 1730 году. Рукопись въ четвертую долю листа, съ изображе-
ніемъ; въ корешкѣ XVIII в. Въ библ. дух. Академіи въ Казани.
Календарь Греко - Рускій, сост. Вас. Корвѣнъ - Квасовскій,
напеч. въ Кенигсбергѣ 1730 г. въ 4-ку 4:0 стр.
Календарь Греко-Рускій, по штилю Іуліанско-
му первое на лѣто Господне 1730-е, потомъ отъ лѣта
1731, на лѣтъ сто, по чину и правленію, седми планетъ, паки
на первое возвращающися, въ которомъ кромѣ розличныхъ, ку-
ріезныхъ, гражданскихъ, государскихъ и астрономическихъ вещей,
краткое воведеніе въ Ариѳметику за придаткомъ паки оробленю
различныхъ домашнимъ коштомъ олейковъ на различніе болѣзни
и дефекта, учиненный чрезъ М. Василія Корвена Квасовскаго наукъ
вызволенныхъ философіи и математики учителя его ко: Ве. Пру:
тайного секретаря и упрѣвѣлеованіюго типографа; напечатанъ въ
Кролевци Прускомъ въ его власной друкарнѣ въ 8. 44 (?) лис.
(одностранныхъ), гравиров. на мѣди. Сопиковъ V. К. 12.920.
Гетманъ Даніилъ Апостолъ въ Москвѣ, получилъ орденъ Св.
Александра Невскаго.
Уменьшеніе постоевъ.
Козаки подъ Антоніемъ Танскимъ дѣлаютъ крѣпостную ли-
нію отъ Днѣпра до Донца; окончено 1738 г. Линію Украинскую
начали дѣлати Козаки и великороссійскія войска, и четыре го-
рода по ней сдѣлали, въ коихъ стали жить лантмилиціи. Бѣлозер.
русск. лѣт. 93.
Въ Черниговѣ въ Иліинскомъ монастырѣ церковь живоначал-
ной Тройцы изгорѣла* *). Бѣлозер. рус. лѣт. 43. Въ 1808 г. мѣсяца
Сентября 27-го Троецкаго монастыря Черниговскаго церкви Тройца
и Воведеніе, при окончаніи литургіи, згорѣли. Тамже 44.
Учрежденіе сухопутнаго шляхетскаго (1 кадетскаго) корпуса.
*) По упраздненіи Борисоглѣбскаго монастыря, епископская каеедра
перенесена была въ Троицкій монастырь въ Черниговѣ.
*
116 —
Скончался Гавріилъ Бужинскій, малорусъ, епископъ Рязан-
скій, воспитанникъ Кіевской академіи, яко проповѣдникъ отличался
краснорѣчіемъ, писалъ и переводилъ много изъ иностранныхъ язы-
ковъ по порученію императ. Петра I.
Около сего года (1731—1734) созданъ въ городѣ Львовѣ на
Бродскомъ предградіи кляшторъ 00. Театиновъ (нынѣ Червоный
кляшторъ или кошары артилеріи), прозванъ Соііедіит Ропіі-
11 сіи ю, иждивеніемъ римской Конгрегаціи йе Ргорадапйа ййе, гдѣ
по образу духовной семинаріи во спито ва лось юношество армян-
ского и греч. католического обрядовъ.
На костелъ при семъ кляшторѣ положилъ первое основаніе
ормянскій архіепископъ Яковъ Тумановичъ около 1785 года, но
въ короткомъ времени потомъ послѣдовало уничтоженіе Театин-
ского ордена, а большое кляшторное зданіе разширено и помѣщено
въ немъ съ касарнею австрійскую артиллерію. См. I. СЬойупіес-
кіедо Нікіогіа тіавіа Ілѵоѵа стр. 393.
Въ томъ году 1731 15 йпііі Ьеороіі арпй 8. Беог^іпт АіЬа-
павіиь Биеріускі агсЪіерівсорив Меігороіііапив іоііив Виввіае іпвсгір-
віі виішпат 10.000 Яог. роі. Соііе^іа РР. Теаѣіпогит (огйіпіз Ра-
ігиит Сіегісогпт гециіагіит) Ьеороіі рго ейисапйіз йиоЬив аіитпів,
диат витат рготопіогіо 8. Сіеог^іі саѵеі. См. Асіа ргосеввив Ва-
віііапогию (К. К. X. X.) См. 1765. Теаѣіпі іп Ногойепка.
Въ томъ году Добромильскій монастыръ чину Св. Вас.
В. изъ своего древняго мѣста иа горѣ, сведенъ на долъ и разши-
ренъ. См. 1566 г. Въ немъ находятся портреты благодѣтелей сего
монастыря: Самуила Яворского, мечинка Кросненского, скончав-
шогося 1744 г.; Михаила Братковского, мечинка Поморского, скон-
чавшогося 1736 г. Такоже находится здѣсь на бляхѣ изображеніе
рыцаря въ латахъ Іоанна Сербина воеводы Мултанского съ 1685 г.
и большое изображеніе осады Почаевского монастыря Турками
живописэнное Кохановичемъ монахомъ чину Св. Василія.
Конгрегація йе ргорадапйа ййе 29 Іюля запрещаетъ латин-
скимъ священникамъ на исповѣди мірскія лица уніятовъ притягати
къ латинскому обряду.
Року мѣсяця Януарія дня кн першій разъ зъ пятницѣ
на соботу и другого разу зъ су боты на неделю предъ Стрѣтеніемъ
Христовымъ блисканіе было, также и гримѣло о полночи. Помян-
никъ церкви Св. Тройцы въ Поморянахъ.
Мѣсяця Іюля д дня зъ суботы на неделю гожъ предъ свита»
кіемъ морозъ былъ, ижъ вода стояла и гречки, ячмень по прй
117
долинахъ поморозилъ н житамъ ярымъ мѣсцями пошкодмлъ, тое
ся дѣяло предъ Св. Мученикомъ Прокопіемъ. Тамже.
Сіе Евангеліе престольное купилъ рабъ божій Андрей обы-
ватель Гермаковскій со женою своею Яриною и дочкою своею
Маріею и Василиною и сыномъ своимъ Ѳеодоромъ и дочкою Ан-
ною за свое отпущеніе грѣховъ, которое то Евангеліе вручаетъ
честному Отцу Петру Сейгот/ісгоугі, пресвитерови парохіальному
Нѣверскому до рукъ Его власныхъ абы мене, жену н чада моя
въ молитвахъ святыхъ незапоминалъ долгожитія и потомнихъ его;
а ежелибы моглъ кто зъ тыхъ вишь реченнихъ дѣтей моихъ дов-
цѣпнымъ быти, тедй повиненъ будетъ Ір. Отцъ Петръ отдати, а
ежелибы мѣлъ кто отъ того честного Отца Петра любъ упоромъ
альбо грабежею одебрати: опрочъ того ежелибы борони Боже якой
руинп, теды за позволеніемъ и благословеніемъ его я яко свое до
притриманя и захованя могу яко близшій его одибрати а хто
инншій презъ свою злость мѣлъ бы отдалити таковый нехай бу-
детъ проклятъ, анаѳема, на второмъ пришествіи Христовымъ судъ
съ таковымъ буду мѣти. Тое ся дѣлало въ веси Нѣвра року дфдд
мѣсяця мая дня двадцать 3 при державѣ Вел. Его Мил. Біашзіахѵа
Катіепіескіецо. При томъ будучого свѣдѣтеля Іерія Соболевскаго...
Лнтевского. Неумѣвши писма знакъ креста св. кладу | Андрей
обыватель (Іегтакоѵгзкі. Записка иа упомянутомъ печат. напре-
стольномъ Евангеліи.
Ьехісоп ЬаНпо-ВІаѵопісит аисіоге ТЬеойого І^паііо <1е бопіоп
сит біііз, Мозсиа зесию іп Ьпесіаю ігайихіі Мадізі. АпДгеаз 8о<3ег-
тап Разіог іп ЕкеЬу еіс О. С. (Оіао Сеівіо) <1опо сіесііѣ А. 1731.
Патрикъ Гордонъ скончался въ Москвѣ 1699 г. См. I. ІІоЬгоѵ/зку
Веізе пасЬ ЕсЬѵгейеп ипй Визвіапй. Рга^. 1796. р. 27.
Хаіизкісдо ЛбхеГа Бѵѵа Міесхе ргхесікко Ііуззуйепіот лѵ Кгб-
Іеѵгеіѵйе Роізкіт ѵгусІоЬуіе. ѴѴагззаѵ/а 4° 437 стр. 80 л.
1-7Э12-
Галаганъ ведетъ 30.000 Козаковъ копати линію.
Въ Волчинѣ родился Станиславъ Августъ Понятовскій, сынъ
Станислава Понятовского региментарія, воеводы мазовецкого, и
Констанціи княжны Чарторыйской, позднѣйше избранъ въ короля
польского, при жизни которого послѣдовало уничтоженіе самосто-
ятельного польского королевства.
118
Съ того времени за короля Августа II. стала Рѣчпоснолита
сильно клонитися къ паденію, о чемъ сами польскіе писатели пи-
шутъ слѣдующее: йак саіе рапоѵншіе (Августа II), іак бхсгецбіпіе]
овіаіпіе Іаіа ровіийуіу До хпіксхетпіепіа піе§Ду8 оёѵгіесопе), хатох-
ле) і роі^зпе] Роівкі; паикі ираДаІу, оЬусга]е гохкіахіе, оріізіѵго,
хЬуіек, кгиеѵй ват Длѵбг рапедсе^о. Наѵеі ДисЬ гусегвкі, лѵіаясвѵу
Роіакот, ^іихохѵаіа ^пивповс і ЬіевіаДгпісііѵо. ИраДаІу тіазіа
Ьіопе рггег 8іаго8ібхѵ, вата Іуіко "ѴѴагБгачѵа кііки §тасЬаті, а шіа-
поѵѵісіе раіасет і о^гоДет «авкіт рггуояДоЬіопа ховіаіа. ПисЬо-
ѵпепзіѵго, а &І05ѵпіе Іехиісі, ѵзгувікіе Дгикагпіе і сепхиг^ роД§агпе1і
рой віеЬіе: Іе.сх і опі піе Ьуіі росЬоДпіаті \ѵ сіетповсіасЬ. ТаЫісу
бупсЬгопіеіусгпе До Ьіеіогуі роівкіе) иіоЯопе рггег 8. \Ѵ Рогпапіи.
1841 81г. 42.
Построеніе Украннскойлиніи или насыпи на 400 верстъ
отъ рѣки Донца до Днѣпра, при устьѣ р. Орелъ, началось въ
правленіе Петра В., для огражденія Россіи отъ набѣговъ Татаръ.
Со смертью Петра I. устройство той линіи остановили, 1731 за
нее принялись опять, 1732 кончили, но она не послужила ни къ
чему; 1738 года вдоль линіи было построено 15 крѣпостей и на-
значено на ихъ охраненіе 20.000 войска, коему въ мирное время
выдавалось только 2/3 жалованья, но была роздана земля. Это вой-
ско собиралось изъ 20.000 семействъ, жившихъ въ пограничныхъ
мѣстахъ, и изъ 'него впослѣдствіи сформированы Измайловскій и
кирасирскій гвардейскій полки. Теперь остается отъ ѳтпхъ укрѣ-
пленій только одинъ валъ. Производителями работъ были; Кіевск.
ген. губ. Вейсбахъ, инж. ген. Дебриньи и начальникъ украинской
ландмилиціи ген. Таракановъ. Толли Настоялъ. Слов.
Общества Масоновъ, появились въ первой половинѣ XVIII
столѣтія; въ Англіи съ 1717 г., вэ Франціи съ 1721 г., въ Испа-
ніи съ 1728 г., въ Прусіи, Австріи и Турціи съ 1738 г. На Руси
названо ихъ Фармазонами (Франкъ-масонами). Положительное сви-
дѣтельство о началѣ масонства въ Россіи относится къ 1732 г.,
и въ масонскихъ пѣсняхъ прославляется первымъ начальникомъ
ордена генералъ Яковъ Кейтъ, родомъ англичанинъ, служившій
въ Россіи до 1747 г. См. Новиковъ и Московскіе мартиниты, изд.
М. Н. Лонгинова М. 1867.
Указомъ 20 Мая ст, ст. повелѣвается чаровниковъ казнити
смертью и сожегати. Запрѣщено такоже погребати мертвыхъ тѣ-
леса въ церковныхъ погребахъ.
Мікоіау і Ріоіг Пуакоѵвсу харізаіі шопавіуюті Пшоѵвкіети
5.000 па Риііаіусгасіі аппо 1732. Уневск. Помяни къ.
119
Року „афлк, зима ласкава, снѣгу мало, отъ Февраля д д0
Марта з тепло, якъ въ лѣтѣ; Марта /; снѣгъ упалъ; Апрѣля кн
вѣтеръ зъ морозомъ, цвѣтъ сказився... Современная записка на
одномъ листѣ, въ моемъ посѣданіи.
Краткое собраніе припадковъ духовнымъ особамъ потребное,
въ Уневскомъ монастырѣ въ 4-ку 136 л. На концѣ: Словарь на
старословенскомъ и польскомъ языкахъ.
Въ книгѣ на листѣ 61. на оборотѣ чтется: „Володимеръ князь
Россійскій, приказалъ, абы Іереемъ были даваніи десятины. Чтб
потвердили Володимеръ Мономахъ, Даніилъ царъ Россійскій и
сынъ его Левъ: але подлугъ тыхъ приказовъ, не одбырали десятинъ
анѣ епископове анѣ Іерее, для того, бо Панство Россійское на
килькадесятъ штукъ роздробнлося, а потомъ отъ Литвы завоеван-
ное зоетало. Теперь жадная Епископія, не маетъ десятинъ опрочъ
нѣкіихъ Церквей Метрополѣхъ, Холмскихъ н Берестійскихъ, ко-
торымъ ежелибы небыли отдаваныи десятины, не отдаючіи грѣ-
шатъ смертёлне.”
Въ Россіи почали Мѵро святое Великое освящати, на той
часъ, колй отдали послушаніе Папѣ Римскому Климентію, за Ипа-
тія Потея всея Росіи Митрополиты, Епископа Володимерскаго,
которбму пёрвѣе черемонѣю Мѵра вытлумачилъ отъ греческаго
языка въ Рускій Петръ Аркудій Гречинъ, присланный отъ Папы
Римского.
Баттішщ ВивзізсЬег СеясЬісЬіе ѵоп Сгѳгк. Ег. Мйііег. БРеіегз-
Ьиг§ 9. Тііеііе 1732—64 8°. Подаетъ некрит. выдержки изъ Лѣтоп.
Нестора по Кенигсбергск. списку до 1175 г.
Рехагякі Апсіг. ХѴІойішігия шопагсЬа Кияяіае іп Гасіе еі асіе
Йисиш еі Ьегоит О^інякіапае йошив. Ѵагяаѵіае 1732 іп 4°.
1733.
Яковъ Лизогубъ наказн. гетманъ и Галаганъ вразъ Россія-
нами ведутъ войска противъ Конфедератовъ и Станиславу
Лещинскому, которы не хотѣли приняти за короля Августа ІП.
саксонского курфирста.
Запорожцы прощены и приняты съ кошевымъ атаманомъ Іо-
анномъ Бѣлицкимъ въ русское подданство.
Мелашевичъ кошевый вывелъ Козаковъ нзъ Турціи и осадилъ
новый кошъ на рѣцѣ Подпольной. См. 1709, 1712 г.
120
Заведена почта между Москвою и Тобольскомъ (Чулковъ. 892).
Вторично запрещено всякаго рода газардовые игры.
Договоръ Россіи съ саскимъ курфирстомъ Фридерихомъ Ав-
густомъ въ Петербургѣ 17 Іюля, въ которомъ обнавляются преж-
нія союзы, Россія обѣщеваетъ тому къ полученію польской ко-
роны. См. 1744.
Король польскій Августъ II. пріѣхавъ изъ Дрездна на соймъ
въ Варшаву 16 Января, скончался предъ открытіемъ сойма 1 Фе-
враля. Ѳеодоръ Потоцкій примасъ исключилъ отъ избранія въ ко-
роля всѣхъ Непястовичей, созвалъ соймъ на 27 Апрѣля, который
окончился 23 Мая. На томъ соймѣ диссиденты были изъятыми отъ
соучастія въ соймѣ и посольствъ съ запрѣщеніемъ искати помощи
за і'раницею. Россійскіе войска занимаютъ Польщу. Станиславъ
Лещинскій съ Примасомъ отъѣхали въ Гданскъ. Октября 5 подъ
селомъ Камнемъ король Августъ III. провозглашенъ королемъ.
Роесіане осадили Варшаву. Завязались двѣ конфедераціи, за коро-
лемъ Августомъ подъ начальствомъ Адама Понинского, за
Лещинскимъ подъ Адамомъ Тарлою въ Диковѣ. Ноября 1. Сак-
сонскіе послы подписали елекцію, такимъ способомъ 16 сенато-
ровъ, около 600 шляхты и 20.000 россійского войска посадило
Августа III. иа польскомъ тронѣ въ Декабрѣ.
По кончинѣ Августа II. польскіе Паны сбросивши Француз-
скую одежду переодѣлись въ народную и рѣшили избрати коро-
лемъ не иностранца, но Пьяста или родака. На избраніе короля
опредѣлено 25 Августа. Станиславъ Лещинскій скрывшійся въ
Варшавѣ у Миссіонарей, явился теперь въ народной одеждѣ. Между
тѣмъ вторгнули русскіе полки въ Польщу и Литву. Поляки из-
брали поспѣшно королемъ Станислава Лещинского. Дня 15 Сентября
чтено у примаса письма ген. русского Лассы къ Михаилу Вишне-
вецкому канцлиру и къ Радивилу писаны, а перехвачены Ростков-
скимъ; для того 16 Сентября вождемъ Литовского войска избрано
Паца Стражника. Съ приближеніемъ русскихъ полковъ къ Вар-
шавѣ король Станиславъ Лещинскій заприсягъ расѣа сопѵеиіа 20
Сентября, передавая региментарство Іосифу Потоцкому Кіевскому
воеводѣ, съ опредѣленіемъ ему товарища Тарлу воеводу Люблин-
ского, самъ же бѣжалъ въ Гданскъ, куда отправился Примасъ,
сенаторы и шляхта. Станиславъ Понятовскій женатъ на княжнѣ
Черторійской, подскарбій Литовскій и генеральный региментаръ,
присоединился съ Черторійскими къ партіи Лещинского, низло-
живъ региментарстко, бѣжалъ въ Гданскъ, для чего русскія вой-
ска опустошили его земныя имѣнія. Генералъ Лассы вступилъ съ
121
8000 войска въ Прагу и сталъ стрѣлять на Варшаву. Епископъ
Гозій, Сапѣга воевода подляскій Любомірскій воевода краковскій,
съ частью шляхты Новогородской и Минской, лишенной голоса при
избраніи Станислава Лещинского королемъ, перешли къ генералу
Лассы, завязали особную конфедерацію, избравши маршалкомъ
Адама Огинского, извергшаго изъ себе іезуитскую одежду, при-
верженника нольского короля Августа П.
Подъ обороною русскаго войска совершено 5 Октября на
полѣ о милю отъ Грохова, на которой избрано Фредирика Ав-
густа, который коронованъ обѣщалъ, что онъ за своей жизни не
изберетъ своего наслѣдника и что диссидентовъ будетъ сохраняти
при нравахъ ихъ.
Король польскій Августъ вторый Сасъ померъ въ Варшавѣ.
Тогожь року выѣхали Москалѣ зъ Козаками до Польски, ко-
торый великіи руины но Польщи робили. Современ. записка на
одномъ листѣ въ моемъ повѣданіи.
Конфедерація генеральная въ Польщѣ провозглашуетъ за го-
сподствующую вѣру латинское и греческо-уніятское вѣроисповѣ-
даніе, другій же вѣроисповѣданія неимѣютъ жадныхъ правъ, 27
Апрѣля.
Король Августъ Ш при своей коронаціи обѣщеваетъ удер-
жати Уніятовъ и Неуиіятовъ при правахъ ихъ, 23 Мая.
Скальковскій, указывая на памятники, свидѣтельствуетъ, что
сѣ 1733 г., т. е. со времени присоединенія Запорожья къ
Московскому царству, не проходило ни одного года, чтобъ Поляки
не повѣсили, или не изрубили одного или многихъ Запорожцевъ.
Скальк. Наѣзды Гайдамаховъ, 60. Они собирались для того въ
Гайдамацкія партіи и, набѣгая на Украину, совершали грабежъ
и казни. Тѣмъ же отвѣчали и Козаки. См. 1767 г. 1768 г.
Помяни Господи душа нреставшихся рабовъ своихъ: боголю-
биваго епископа Варлаама (Шептицкій сконч. 24 Марта 1715 г.),
Захарію, Евдокію, Михаила, Екатарину, Александра, Варвару, Те-
одора, Евстахіа, Софію, Теодора, Петра, Теодора, Петра, Алексан-
дра, Евстафія, Анну, Теодору, Софію, Анну, СтеФана, Александра,
Гавріила, Марію, Василія, Марка, Василія, Константина, Якова,
Михаила, Василія, Анну, Александра, Іоанна, Миколая, Анну, Ека-
терину, Гавріила, Константина,.... преосвящ. митрополита Антонія,
СтеФ.... Сіе поминаніе напечатася року бож. (аі|гдг за благослове-
ніемъ ясне велможного его мил. Атанасія на Шептицяхъ Шеп-
тицкаго Митрополиты всея Россіи, на той часъ будучаго епи-
122
123
скопа Львовского, Галицкого и Каменца Подольск. архимандрита
Кіевопечерского и Уневского.— Печат. листъ кажется въ типогра®.
Уневской. Въ рукописномъ Помянникѣ Уневской архимандріи, сбе-
регающемся въ архивѣ Галицкой Митрополитальной въ Львовѣ на
95 л. на оборотѣ чтется: Се уписъ его мил. отца Варлаама зъ
Шептичъ Шептицкого пранославного архимандриты С. обители
Уневскія Іюня дия кд. Его мил. Варлаамъ Шептицкій зо-
сталъ епископомъ Львовскимъ и Галицкимъ и Кам. року а
преставился року марта ді, похороненный есть въ катедрѣ
своей Львовской на своемъ мѣсцу. Зоставилъ Е. М. отца Аѳанасія
ПІептицкаго архимандритою Уневскимъ, а потомъ и епископомъ
Львовск. въ року тимже зосталъ. (Помяни Господи Души усоп-
шихъ) Архимандриту Варлаама, Захарію, Еѵдокію, Миха-
ила, Екатерину, Александра, Ѳеодора, Евстафія, Софію, Ѳеодора,
Петра, Ѳеодора Прадѣда, Петра, Александра Дѣда, ЕѵстаФІя,
Аниу, Ѳеодору Бабку, Софію, Анну, Стефана Турецкого (? Ту-
рянского), Александра и Гавріила Блажіовскихъ, Мр. (Марію),
Василія, Марка, Василія, Константина, Якова, Михаила Л ѣ т и н-
скихъ. Василія, Анну, Александра, Іоанна, Миколая Загвоз-
кихъ. Анну Высочанскую, Екатерину, Гавріила, Констанцію,
Софію, Анну Чолганскихъ. Преоевящен. митрополиту Антоніа,
Стефана, Стефана, Магдалену, Христину, Софію. Боголюбив. еписк.
Премыского Инокентія. Іеромонаха Мартиніяна. Петра. Гавріила.
Екатерину Вѣницкихъ. Георгія, Самоеля, Марію, Андрея. Ілія.
Миколая, Іоанна. Софію. Аниу. Марію Діаковскихъ. Мартина,
Анну Про минскихъ. Марію. Антонія. Василія. СтеФана. Нико-
лая. Семіона. Миколая. Петра. Самоеля. Андрея. Іоанна. Ілію.
Адама. Ілію. Михаила. Іоанна. Александра. Іоанна Александра.
Іоанна. Матѳея. Константина. Владислава. Гавріила. Ѳеодора. Іо-
анна. Григорія. Андрея. СтеФана. Шептицкихъ. Преоевящен.
митроп. Варлаама Ясѣнского. Георгія Винницкого. Боголюбив. епи-
скоповъ : Еремія Свѣетелницкій. іосифн Шумлянскій. Аѳанасія
(кажется Шептицкого).
Мѣсяца Декемврія подъ часъ польского народзени великое
повѣдіе (поводіе) было; для того и ставы малося где утрималй
позривало, а найбарзѣ въ Глинной, бывши ставъ на спустѣ,
затони повыносило, заледво ся купцѣ и въ будѣ отримали: для
великого повѣдя въ нихъ рыбы въ затоняхъ малося що остало,
трохи не вся уйшла въ ставъ каплинскій и на т.енъ часъ купцѣ
нѳбожата мѣли великую утрату. Тогожъ року на наше руеке
рождество великая буря зъ дошлемъ была, заледвѳ ся и верхи
иа домахъ зостали. Болото великое было же и возами тяжко было
выѣхати. Помянникъ церкви св. Тройцы въ Поморянахъ.
Симфонія на четверо евангеліе и дѣянія св. Апостолъ, соч.
Ив. Ильинского. Москва въ листъ 4 и 266 л.
Извѣстіе о бѣдственныхъ случаяхъ. Кіевъ. 8° 65 л.
Слово о томъ, что царская власть собственнымъ божіимъ
промысломъ получается, соч. Ѳеофана Прокоповича СПетерб. 4°.
Служебникъ (уніатскій), Уневъ въ л. 2. 328. и 29 л. Изданіе
небрежное, помѣта то по листамъ, то по страницамъ.
Киісгупвкі І^паі. Вресішеп ессіеяіаѳ гиіЬепісае аЬ огі-
§іпе визсеріае ййеі ай позіга падпе іетрога іп зпіз саріііЬпя зеп
ргішаііЬиз Впззіаѳ сит з. зейе арозіоііса готапа зешрег ппііае ех-
ЬіЬііит. Вотае 1733. 8°. Рагіяііз еі Тогпасі 1859. 8°. Тогоже Ар-
рѳпйіх ай зресітеп ѳссіезіаѳ гиіЬепісае. Вотае 1734. 8°. Рагіяііз еі
Тогпасі 1859. 8°.
Января 17 с. с. Смерть гетм. Даніила Апостола въ Глуховѣ.
Тогожь году Февраля 7-го дня преосвященнымъ Рафаиломъ,
архіепископомъ Кіевскимъ, вмѣстѣ Сорочинцахъ въ каменной его,
гетмана, церкви погребенъ. За что и за посвященіе тамъ же цер-
кви дано его преосвященству архіепископу РаФайлу сто червовыхъ.
Бѣлозер. рус. лѣт. 121.
Вмѣсто гетмана, для управленія Малой Россіи, учреждено,
по указу государеву, шесть судей: великороссійскихъ три и мало-
россійскихъ три, между коими президентъ населаемъ былъ гене-
ралъ, и первымъ былъ князь Алексѣй Шзховекій. (Онъ былъ пер-
вымъ членомъ генеральной войсковой канцеляріи). Тамже. 94.
Первымъ членомъ изъ трехъ малорусскихъ былъ генеральный
обозный.
Января 31 Лизогубъ, Маркевичъ, Забѣля и Лысенко правители
Малороссіи до- избранія новаго гетмана.
Капнистъ отражаетъ Дундука-Омбо отъ Изгома.
Городъ польскій Гданскъ (30 Іюня) и крѣпость Бейкселминда
здались (24 Іюня) россійской арміи. Пришедшихъ же къ Гданску
въ помощъ Французовъ много побито, и командующій ними ®елт-
маршалъ Плеро (йе Іа Моііе Регопзе) убитъ, и многіе въ плѣнъ
взяты и отвезены флотомъ россійскимъ въ Кронштатъ. Бѣлозер.
124
125
рус. лѣт. 93. Король Станиславъ Лещинскій, переодѣвшись въ пла-
тье мужика, бѣжалъ изъ Гданека 27 Іюня.
Въ усобицахъ Станислава Лещинского и Фридерика Августа
окрестности Чорштина (ЗсЬиегвіеіи) много страдала отъ русскихъ
войскъ приведенныхъ сюда Ѳеодоромъ Любомирскимъ, Спиекимъ
старостою, Краковскимъ воеводою, а противникомъ Станислава
Лещинского. Русское войско числомъ 2000 Солдатовъ подъ пред-
водительстомъ нѣкоего Коминка и Даровского польского шляхтича,
воспитанного въ Москвѣ, 16 Февраля 1734 года отправилось изъ
Мшаны черезъ Новый Торгъ, забирая по дорозѣ въ Чорштинъ
скотину и съѣстные припаси у мѣстныхъ жителей. Въ Чорштииѣ,
гдѣ мѣстный староста придержался стороны Станислава Лещии-
ского, сожегли стодолы (хлѣбные сараи) находящіяся подъ зам-
комъ съ другими хозяйственными зданіями, забирая въ лѣсахъ
для сохраненія изгнанный скотъ, на самоеже староство наложили
50.000 тинфовъ контрибуціи. Отсюда отправилось русское войско
въ Любовню. Въ слѣдующемъ году стали требовати чрезъ своихъ
пословъ въ Чорштииѣ упомянутую грошевую суму, но получивъ
только 5.000 тинфовъ, отправился сноиа Даровскій въ Чорштинское
староство. Въ переходѣ чрезъ Кросенько 1 Ноября во время
праздника (отпусту) разогналъ собранный тамже народъ, плѣнилъ
Носа управителя замка, находящогося въ костелѣ, и связанного
привезъ въ Чорштинъ, гдѣ плѣнникъ былъ принужденъ издавати
ассигнаціи до селъ на гроши, сѣно, осыпы и съѣстные припасы
Для войска. Русскіе войска во время своего пребыванія въ Чорш-
тинѣ посѣщали сусѣдныя городы н поселенія для сбора контрибу-
ціи, т. е. Кросенько, Счавницу, Тылмаиову, Охотницу, Каменицу,
Лопцко (въ XVI вѣкѣ Лавско), Язовско, Старый Сутецъ (Сончъ),
Олшаницу, Писареву, Лиманову. Не скорѣе якъ 2 Февраля 1736
оставили русскія войска здѣшнюю сторону. См. Е. Іаноіа. Ргяе-
ѵосіпік ѵусіссзкасЬ иа ВаЬіа цбг^, До Таіг і Ріеніи. Кгакбѵг 1860
стр. 53—54.
Мѣсяца Мая, якъ Москва съ Козаками былася, але Поля-
ковъ сила погииуло и по дванайцатъ въ одну яму ховали. Руко-
пись духовн. содержанія съ начала ХѴШ в. въ моемъ посѣданіи.
Року божого ,афлд выихали Москалѣ съ Козаками до Поль-
ски, въ Подолю маетности его милости паиа Потоцкого воеводы
Кіювекаго внивечъ зруииовали, попалили. Мѣсто Збаражь збу-
рили, тамже замокъ добыли, великіи скарбы забрали: Броды
мѣсто зруиновали, замокъ тамже добывши скарбы великіи.... за-
брали, стрѣлбы розный арматы взяли. Потомъ приступили до
Львова и подъ Перемышль великін контрибуціи и провѣянты
брали: добра яснѣ велможного Іана Тарла воеводы Любельского
разорили, людей зъ сюлъ вшисткихъ уступили, которымъ быдла,
збожа и вшитку худобу забрали; будынки и халупы палили, руй-
новали въ инпыхъ окна выбивали, печи розвертали. Замокъ слав-
ный Красѣ чинъ злупили, за зслѣзомъ мури валяли, окна по-
выбивали, зъ оловю кулѣ ляли; двери столи лупали, вшитки га-
лентеріи попсувавши въ фосы метали; образы старосвѣцкіе кро-
левъ вшиткихъ и велкоможныхъ пановъ рубали, а другихъ забра-
вши, по ииныхъ селахъ и въ Перемышли продавали. Башту па-
пѣску збурили вшиткихъ папѣжовъ образы забрали, тамъ пѣнязей,
скарбовъ срѣбра, злота, креденсовъ много добувши, которіе ваму-
рованіе были забрали и до своей землѣ выпровадили. На остатокъ
каплицу отбивши, злупили срѣбло, то есть кслихи, монстранціи и
орнати вшитки забрали; образы, олтарѣ попсували, круциФѣкеи
поломали, етатуу святого Іана Нспомуцена посѣкли и на кавалки
разрубали, и вшитки села разорили нивочто обернули. Прологъ
писавъ 1632 г. до церкви св. Иліи въ Терновой, сберегающійся
въ библіотецѣ епнскопского собора въ Перемышли К. Ы. Е. 6.
листъ 377.
Андрей Козачковскій рѣзалъ на деревѣ замѣчательное изо-
браженіе взятіе на небеса Божіей Матери, въ книгѣ: ТреФоло-
гіонъ, сирѣчь, словопитапіе, Кіевской печати 1734 г. въ листъ
большого Формата.
Народная пѣснь воспѣваетъ битву Козаковъ подъ Солоп-
к о в ц я м и. Она начинается словами: „Годѣ, годѣ, козаченки, въ
обозѣ лежати! Ой ходѣмо подъ Гусятинъ Жиды рабовати..11 и проч.
Вацл. изъ Олеска 486. Паули I. 161. Головацкій I. 13. 15.
А. Гмелинъ (съ 1727 членъ Академіи Наукъ) отправляется
(1733) въ Сибирь для науковыхъ изслѣдованій до 1743 г. Мюллеръ
и Крашенинниковъ сопровождаютъ его, потомъ съ 1738 годомъ
Стеллеръ. См. I. О. Отеііпз Веізеп йигсіі 8іЬігіен. ОбПіи^сп 1751.
52. 4 Вйе. 8 шіі КирГ.
Король Августъ III затверждаетъ права Уніятовъ и Неунія-
товъ на коронаційпымъ соймѣ 17 Февраля.
Бипппагуизг йокишепібѵ осі Ьѵга, ІѴііоНа і рбгпіеувзусЪ кго-
16ѵг РоІвкісЬ ай йо Аіщивіа II яеЬгану і ѵгуйгикоѵгапу іи Гаѵогет
ессіевіагипі, Ргаеіаіогши, Гипйаііопигп, іттипііаіип), ІіЬегіаііпп гііиі
^гассо віѵе ипііо віѵе поп инііо йанпусЬ. Безъ означенія мѣста
печати. Въ библ. русск. капит. въ Перемышли.
126
127
Служебникъ. Почаевъ. &1. перв. изд.
Часословъ. Уневъ въ 8-ку 167 л. и 8 л.
Календарь на 1734 г. безъ выхода въ 4-ку.
1735.
Война русско-турецкая.
Козаки въ походѣ съ Россіянами противъ Крымцевъ подъ
предводительствомъ Леонтія.
Десятъ тысячи Россіянъ идетъ изъ Польщи противъ Франціи,
которая по причинѣ избранія польского короля объявила войну
Австріи. По короткой войнѣ Австріи съ Франціей) Станиславъ Ле-
щинскій въ слѣдствіе пр ед договора въ Вѣдни получилъ дожизнеи-
ное княжество Лотарингіи и Бару, задержалъ титулъ короля,
иризнанного ему европейскими дворами, но отказался отъ поль-
ского престола, возвратившись во Францію.
Россія въ осени начинаетъ Крымскій походъ, войска зимуютъ
на Украинѣ, манифестомъ 28 Февраля признается всѣмъ христіан-
скимъ вѣроисповѣданіямъ свобода вѣры, но чтобы подъ ніякимъ
условіемъ Грекоруссовъ не отвращано отъ ихъ вѣроисповѣданія.
Въ Сентябрѣ изъ Малороссійской коллегіи въ Кіевѣ Баря-
тинскій представлялъ въ кабинетъ, „что разсудилось права, при-
виллегія и грамоты (у Кіевской старшины) отобрати, дабы оныя
по продолженіи времени изъ памяти у нихъ вышли, и не
имѣли впредь на что ссылаться." Сенатъ на то отвѣчалъ: „въ
томъ сенатъ никакого наставленія дать ему не можетъ, ибо оное
состоитъ въ высокой Е. И. В. воли."
Народная пѣснь прославляетъ подвиги Козаковъ съ Ляхами
при занятіи Луга. Она начинается словами: „Фдутъ Ляхи иа
Вкраииу, все собѣ думаютъ, А до Луга Козацького дороги пыта-
ютъ" и проч. А. Головацкій I. 15. Тамъ же приводится народная
пѣснь о Пяти горахъ стр. 16. Паули I. 162.
Князь Голштеинъ Готторнъ Карлъ Фридрихъ учредилъ 3 Фе-
враля орденъ с в. Анны, введенъ въ Россіи Павломъ I. 4 классы.
ДасоЫ ЬиДоѵісі тевіі ргіпсірів Роіопіае ргіѵііе^іиш вирег сег-
іаз ІіЬегіаіев рагосЫв іп Ьопів ігасіиит Хоікіеѵіеивів, ЕІосхоѵіепвів,
Ротогхапепвів, Тагпороііепвів аіігіЬиіа (іп 1іп&ие роіопа).
Аѳанасій Шептицкій митрополитъ всея Руси и епископъ
Львовскій, въ Львовѣ при катедри нашей Львовской року божія
аі|глб мѣсяця Іюня дня ді, издалъ учредительную грамоту для
церковного братства церкви рождества пресв. Богородицы мѣста
Стромиловой Камянки, на прошеніе Василія Храпкевича, Іо-
анна Дудкевича, Іоанна Давидевича, Михаила Нидза, Василія Зат-
хея. Пергаменный подлинникъ съ привѣшенною печатью сберега-
ется въ Львовской митроп. Консисторіи.
Веіасуа о Веіідѵі^ Вигі^іе^о Іана СЬгхсісіеіа,
гпадйиі^сеі від ѵ? ВггегапасЬ гѵ Сегкѵгі Міеувкіеу
тигоѵгапеу виЬ іііиіо Вапсііввітае Тгіпііаіів. Сот
віувгаі о Веіідѵц іак чѵіеікіеу схдвсі, кібга від іи хпа)Дизе \ѵ Вгхе-
хапасіі рггу Сегкѵі Міеувкіу тиготапеу роД іуіиіет Бгѵіуіеу Тгбусу
іо іи піхеу тѵугайа^с витіеніет ДоЬгут хехпа]§, ]ако ргагѵДхіѵ/у
СЬгхевсіапіп пиц'^су Іаі вхевДхіеві^і віеДет, \ѵіеДхцс о іут, хе хаД-
пе8° ]’ий іп ѵіѵів схіотека х іусЬ, кібгху о іут ѵіеДхіеІі, піетавх
оргбсх ]ейпе§о Мпіе, Ьо ргате нгвхувсу \ѵутаг!і у піеЬуІі \ѵ іут
іак ргхехогпі, хеку оЬіалѵіІі 8\ѵіаіи Огщіпет іеу 8іеу Веіідиу, хк^Д
ві§ іи хпгуДиіе. Іа хав ивхейівху До Вгхехап ргхеД Іпкигвуа, Коха-
скд, гѵ Воки 1735. х хоп^, то^ Де Дото АпіеЦ УѴівіоскд,, у іат
§Дувту па осху сіехко хараДІі іак, хевту \ѵса1е \ѵхгок вігасйі,
Ьовту апі ІиДхі, апі Мѵагху, апі коіоги хаДпе^о гохехпас піе то-
діі, у \ѵ іеу іак сщвхкіеу сЬогоЬіе ховіа^с а хаДпуті піето^с
гаіотас від 1екагві(\ѵаті Доріего) ргхуротпіаѵувху воЬіе о іеу (8\ѵі^-
іеу Веіідѵу) ойаготаіівту вщ До піеу (у іат Дохпаѵвху Си Да у 1а-
вкі Рапа Водя) ха Іпіегсеввуд, іе§о (8ѵ^іе§о. Ргху іеу вѵідіеу) ге-
Іідѵу исхупйет Ргоро)вііит, аЬут іако\ѵц геіасуд, )ако\ѵот (ват оД
тсіеіи) СгоДпусЬ у АѴіеІкісЪ овбЬ віувхаі па рівтіе іох вато, піе
піергхуйаі^с, апі итіезвхаД&с Довкопаіе тѵугахіі, хкдД від іа 8ий§іа
геіідѵіа, іо )еві Рівхсхеі 8шдіе§о Дапа СЬгхсісіеіа хпауДіце у іакіт
вровоЬет віу ДовіаІа г 8кагЬси .1. \Ѵ. ЛсЪ ппѵ. Рапбте 8іепіа\ѵвкіс1і
ДхіеДхісхпусЬ Ратлѵ ВгхехапвкісЬ До ротіепіопеу сегкѵ/і у х іакоѵ?^
Сегетопід, ргху 2{>готаДхепіи БисЬо5ѵіепві\ѵа кіікивеі іп Аввівіепііа
Ьосі ОгДіпагіі Ерівкора Ьѵ/ои-вкіедо а іехахпіеувхедо ДМвсі ХДДха
Аіііапахе^о па 8херіусасЬ 8херіускіе§о теігороіііу Кіоиъкіе^о Роп-
іійсаіііег пЬгапе^о ой Рагу ковсіоіа Вхутвкіе§о До ротіепіопеу
СегЬѵі, ргху гехопапсуі Агтаі па АДекіасуд. ДО. Дтвсі Рапа АДата
Мікоіаза х Сггапоѵа 8іепіа\ѵ8кіедо Кавхіеіапа Кгакоѵгакіедо Неітапа
ІѴ^о Когоппе^о іпігоДикоѵапд,. И кгбге^от рапа Да Ь^Дцс Потоѵѵут
ргхех Іаі СхіегДхіевсіе Д\ѵіе, А)рагіуки1агпіе Веврекі у Еавкд з’е^о
хпа^с пай хавіи^і Мо^, )акот віувхаі у тіаі геіасуа оД дойпусЬ
ІиДхі о іеу геіідѵі] 8\ѵщіеу а пауЬагДхіе] оД х\ѵух ѵугахопе^о ДО.
ДРапа Зіёпіа'ѵвкіедо БоЬгоДхіез’а тедо (кібгедот Ьоки Ыіхкі Ьуі.)
Дакц іегах хехпа)д, у гѵухпаз§ у/ піхе] ротіепіопу вровбЬ, 8кі§іа
129
128
Неіепа 2опа (?) 8хѵіеіе^о Копвіапіупа ХѴіеІкіе^о Еавкд Вовкд па-
іскпіопа хѵ Легогоіітіе Вггехѵо Кггуха 8хѵіеіе^о у іппе Іпзі^піа Ме-кі
Рапвкіеу хѵупаіагіа у вровоЬаті СЬггевсіапзкіеті хѵіпйукохѵаіа, огаг
іат і іппусіі БхѵіеіусЬ геіідѵц йовіаіа, рггу кібгусіі у іа хѵуге) вре-
суйкохѵапа геіідѵіа 8хѵіеіе§о Лапа СЬггсісіеІа 2па1егс віе тіаіа, кібге
хѵзгувікіе геЬгахѵвгу <1о Копзіапіупороіа гахѵіогіа, у хѵ 8кагЬси Сег-
кіехѵпут хѵ Вхѵіеіеу 2оД] йеропохѵаіа, хѵ кібгут рггег хѵзгузіек сгаз
Рапохѵапіа Сезаггбхѵ СЪгхевсіапзкісЬ Ьуіу. Роіет #йу іе рапвіхѵа
йозіаіу (віе хѵ Візиг)тапзкіе Весе, )ейпакге севагге (Тигессу коп-
вегхѵохѵаіі іеп 8кагЬіес, 0’ако рохѵіайа]д, ге у іегаг копвегхѵиід) г іу-
тІ2 вхѵідіовсіаті. Та іейу 8хѵіеіа геіідѵіа, іак(ге) 8кагЬси Севаг-
кіеди хѵузгіа, ]ако ваше 8хѵіайесіхѵа Легукіет Віохѵідзкіт па 8геЬг-
пеу рогіосівіеу 8кггупессе (хѵ кібгеу іа Бѵѵі^іа Веіідѵіа йоіуеЬ сгаз
віе копвегитце) хѵурівапе у па Роівкі Лдхук хѵуііитасгопе хѵіайсгд,
хѵ іе 81охѵа. Те Веіідѵіе 8хѵіеіе§о Лапа Кгхсісіеіа, і Ргогока
ХѴіе1кіе§о рггепіевіопе вд ой Саго^гайи 2 8ате^о 8кагЬси Сегкіехѵ-
пе§о 8хѵіеіеу 2о1у га рапохѵапіа ргахѵохѵіегпе^о у РоЬогпе^о Рапа
Л. О. Легетіавга МоЬуІу Новройага 2іеті Моійахѵвкіеу, іеп гав Ве-
іідѵіагг аііаз Тгитіепкд па Кѵѵі^іг^ Ковс зроггдйгіі Л. О. Копвіапіуп
МоЬуІа 8уп Новройагга хѵ Воки 8іейет іувідсхпут веіпут
йги^іт Міевідса Липц хѵіоге§о йпіа. XV Нбт г аз Л. XV. ІсЬтобсібхѵ
Рапбхѵ 8іепіахѵвкісЬ іа 8хѵіеіа’ геіідѵіа іакіш зровоЬет зід йовіаіа
ро гхѵусідгвіхѵіе рохѵібгпут СЬосітвкіт пай Тигкаті іп йесііѵіо
Рапохѵапіа кгбіа Лтвсі Місііаіа рой хѵаіесгпд гдкд, у Ьиіахѵд па-
іепсгав Кгбіа Лапа, павідрсу па Рапвіхѵд ро Кгбіи МісЬаІе, §йгіе
ройсгав іе&ог 2хѵусіегвіхѵа хѵ Воки 1673. рггейаі зід Нозройаг ХѴо-
Іовкі Реігусга)ко, хѵ йгіеп затеу Окагуі г Рагіуд ХѴовка Бхѵедо
ХѴоІовкіе§о кібгеп іи хѵ Роізгсе г Вхѵоіті Рггу]асіо1аті таДс па-
гпасгопа ой Вгесгурозроіііеу Репвуд у хѵуйгіеіопе іггу кіисге ой
Екопоші.І 8атЬогзкіеу йіа віеЬіе у Ргхудасібі вхѵоісЬ, 2 кібгуті ро-
іет ай иіііта Ѵііае. іетрога хѵ Роізхсге рггетіевгкаі. Ро кібгут
Ххѵусідгзіхѵіе СІюсітзкіт Нозройаг ІМзс ѴѴоІозкі, иргазгаі XV Р.
Неітапа IV. К. аЬу Рагіуд ХѴо|зка огйупохѵаі йо ХѴІосІі ро 2опе
Ле§о у 8кагЬу; Сгупідс іейу гайовс іеу Новройага Ітзсі Ведѵігусуі
Л. IV. Лт. Рапа Магвгаіек XV. Когоппу у Неітап Лап ВоЬіевкі а
роіут Лап III. Кгбі Роівкі огйупохѵаі Л. XV. Лтзсі Рапа Ніегопіта
Мікоіа^а Йіешахѵвкіеро СЬогдге§о XV. Когоппецо х рагіуа ждзка
]ако ѵуіекіе§о у сіовтѵіабсгопе^о катаіега (Іо ХѴоІосЬ, ^іігіе віалѵпд у
Ьегопісгпд, Аксуе г О (Іа (оічід,?) исгупй, кагбу зід о іет к Кгопісе
Досгуіас тоге, г |акіт піеЬегріесгепзілѵет <11а гпасгпеу га зоЦ
Ро^опі ой Айгі Сгегеу Биііапа \ѵ Овтсігіезіді Туві^су Таіагбѵѵ аг Йо
8піаіупа ^опідсеро г Лав, ѵгургоіѵайгй Ьовройагоѵѵе Лшзс. г ГатіШ
у вкагЪаті. То віе йгіаіо ро окагуі СЬосітвкіеу, а окагуа СЬосіт-
вка Ьуіа пііітів 7Ъгів лѵ йгіеп зат Блі^іе^о Місііаіа. Ро ѵгргоѵѵа-
йгепіи вгсгезііѵѵут Новройагоѵгеу Лтвсі (іо Роівкі \ѵ гукотрепгсе
вхѵоуеу Іаіу^і у ойѵга^і ой іеуге ватеу Новройагоѵѵед Лтзсі ойеЬгад,
Л. XV. ЛРап Ског^гу XV. К. іе 8ѵгіеЦ Веіідѵід, г вкггупесгкд, ід
чѵ кібгеу від йоідй копвегѵѵиіе у ойеЬгапд. \ѵ 8кагЬси вѵѵоіт йеропо-
чѵаі, §йгіе рггег піетаіу сгав ргаѵѵіе (ѵ гаротиіепіи Ьуіа йіа піе-
вроко^пусЬ ѵѵ Оз’сгугпіе сгазбѵѵ у ѵѵо^еп, &йуй гагаг 2игаѵѵіевка
павЦріІа ро 2игаѵѵідвкіеу ѵѵ кііка іаі ХѴійдвка, па кібгд. ѵѵо)пе 20~
віаі Неітапет Роіпут Когоппут у ХѴо^еѵѵой^ ХѴоІупвкіт Осіес Л. О.
Лшзс. Рапа Казгіеіапа Кгакоѵѵвкіе^о Неітапа XV. К., кібгу гакоп-
сгуѵѵзгу Катрапіа ХѴійепвкд,, у ХѴіек гакопсгуі ѵѵ гаг \ѵ ЬиЬотпі
па 8рівги, 8уп газ ,|е§о Мовсіп, гозіаѵѵвгу ѵѵ тіойут ѵѵіеки ргоіипс
Іуіко, Біаговід, Ьѵѵоѵѵвкіт Ьуй^су йо сийгусЬ Кга^бѵѵ 2ѵѵусха]ет Рап-
вкіт роіесЪаІ, у г іатЦй ѵѵ Іаі кііка роѵѵгбсіѵѵвгу йо Роівкі, ігайі
па ХѴо]пе 'іигескд, ро іеу зкопсгопеу, павЦріІа XVо)па Вгѵѵейгка у
Вотоѵѵа, па кібгд вгсгезііѵѵіе Неітапет говіаі, у іак йіа іусЬ піе-
вгсгдвііѵѵовсі Одсгугпу Ь'азге] рггег іак йіи^і сгав Вѵѵідіа Веіідѵіа
хѵ гаротпіепіи Ьуіа. Тапйет іп рассаііогі віаіи Вгесгурозроіііеу ро
гакопсгопез’ Копіейегасуі Лт. Рапа Ьейисіюѵѵзкіе^о Ройкотогге^о
Кггетіепіескіе^о Магзгаіка іеуге Коп&йегасуі БкагЬіес Рапвкі йо
Вггехап вргоѵѵайгопд. у гехѵійохѵап^, йоріеги рггу Веѵѵігуі гпаіегіоп^
хѵ Ве^евігге іе Бхѵідід, Веіідѵід., кібга кагахѵвгу йо віеЬіе рггупіезс
рговіі Ітвсі Хіейга РгоЬовгсга гашкохѵе^о, аЬу іа 8хѵіеіа Веіідѵіа
йо сгави, г ОЬвегхѵапііа, па Оііагги йоропохѵапа Ьуіа. XV кгбікіт
роіут сгавіе рггуіегйга г ХѴігуЦ Ітвс. Хідйг БкагЬек АгсуЬівкир
Ьхѵохѵзкі йо Вггегап, §йгіе тідйгу упвгуті йузкигваті в. р. Л. О.
Ітзс. Рап Неітап ргаевепіе те хѵвгсгоі йувкигз сгупідс ти геіаіід
о *еУ 8хѵіеіеу Веіідѵу ро кібгд гагаг хѵ іет рипксіе ровіаі йо Ітвс.
Хідйга РгоЬовгсга, аЬу рггупіові йо рокочи, сЬсдс оййас опд
Ітвс. Хіейги АгсуЬівкирохѵі Ьіз ѵегЬів ехргезіз: Іеріеу, хе Ьдйхіе
хѵ Каіейгге іа 8хѵідіа Веіідѵіа, піх па ргуѵѵаіпет тіеувси, па со ге-
ровиіі Ітзс. Хідйг АгсуЬівкбр, ге піе то§е рггуі^с Ьег АиіЬепіука
Вггутзкіе^о, іе іейу ойрохѵіейг, піе тііе рггуз'ахѵвгу Рап, ро ХѴігусіе
у ойдегйгіе Ітзс. Хіейга АгсуЬізкира, гагаг йо тпіе тбхѵіі: Ропіе-
хѵаг іе§о піехѵйгідсгеп Ьуі Ітзс. Хідйг АгсуЬівкир, у то]’ез ргорозу-
суі піесЬсіа! ассеріохѵас, рговге XV. Рапа, хѵей XV. Рап у гахѵіей
Ітзсі Хіейги Ерізкброхѵі Ьхѵоѵѵвкіети Вгаіи 8хѵети Ітзсі, Хідйги
8геріускіети хѵ Іервгеу іат ОЬзегхѵіе Ьдйгіе, кіейу пазі піе аксер-
ііцд. Ла іейу хахѵіогвгу, оййаіет Ітвс Хіейги Ерівкорохѵі, у Ъуіа іа
9
130
Веіікѵіа хѵ Каіебгяе Ьѵ/оп'вкіеу, Вііиз дгаесо ипііо Ьег гок гиреіпу.
Роіут зоЬіе ргяурошпіалѵвху, ргові Ітвс Хі^йга Ерівкора о оййаиіе
пагай іеу Веіідѵу, кібг^ ойеЬгаѵѵвгу, оййаі 3% бо Вггегап Зесипйа-
гіо бо /аткоѵѵе^о Ковсіоіа іп АЬвепііа РгоЬовгсга, іатесгпе^о па
В^.се РоЬойпе^о Каріапа ѴѴікаге^о г рговЬ^ оЫі^ц^е іе§о \Ѵікаге§о,
у оЬолѵі^яиі^с зитіепіет і сЬагакіегет каріапвкіт, аЬу оШагщ'^-
сут зі§ Іийгіѳт Ъавкі у Сийа Рапа Во§а рггу іеу 8\ѵі§іеу Веіідѵц
рокагапе рггег піесой г рііповсі^ у ггеіеіпозсі^, ехргеввіа, к16ге§о
йпіа у Міеві^са коппоіоѵѵапе Ьуіу. Сгйу іак ѵтейіид Іпзігиксуі Рап-
вкіеу іеп РоЬогпу Каріап исгупіі ѵѵ Вок гпохѵи ро оййапіи ѣеуйе
Веііцѵц бо Хаткоѵ/ецо Ковсіоіа ай Еатат Веіаіі] ІийгкісЬ, кібге
йеГегѳЬапіиг Рапи. йе іи Еавк ВогкісЬ у іе§о 8пгі§іе§о йограуд., кайе
рговіс Хі^йга іедо бо віеЬіе у ргойикоѵѵас Ве§евіг йогпапіа іусЬ
Еавк, кіогеп ві§ йоЦй хпа^йи^е, рггуіусЬ Йе 8\ѵі^іусЬ ВеІікѵіасЬ. Ро
рггусгуіапіи іейу Ведевіги рівгу гагаг ѵ/ іут Рипксіе бо Ітвс.
Хі^йга 8геріускіе§о Ерівкора Ідѵолѵзкіе^о, гаргавга^^с, аЬу йо Вгге-
гап ідесЬаі у і<2 8-тф^ Веіідѵі^ бо Сегкуѵі Міедвкіеу Вггейапвкіеу
ѵгргоѵгайгіі. бакой іак у исгупіі, |акот па росг^іки Ц ѵугагіі. 8и-
рег аййо уезгсге і іо іп 8ир1етепіит Веіасуі о іеу 8\ѵі^іеу Веіікѵі]
сот віузгаі о піе] Ь^й^с и з. р. б, ѴѴ, Іт. Рапа баЫопохѵзкіе^о ѴѴо-
Іеѵѵойу Вивкіе^о, §йгіе гпаіагіет I. ЛѴ. бт. Рапа бегге^о Бгіейивгуй-
вкіедо Копіивге^о Когопоме^о, кіогеп лѵіеікіеу Ехрегуепіц у §ой-
повсі Ьуі Рап ті^бгу упзяеті йувкигваті, роѵяебгіаіет Йе гпаіагіа
ві§ іакоѵ?а Веіікѵіа \ѵ 8кагЬси б. О. б. Рапа Кгакоѵѵвкіе^о, ороѵйѳ-
йгіаѵѵвяу іакіш ві§ врозоЬет бовіаіа йо 8кагЬси. Ойроѵѵіейгіаі ті
IV. б. Рап ЛѴо]еп'ойа, йе іе 8\ѵі^іе сіаіо враіопе, у йайпуск Веіідѵц
піетазг. Іт. ѴѴ. I. Рап Копіивгу Когоппу па іо ві§ ойеглѵаі іеті
віогѵу, йе \ѵ то^'е] ВіЫіоіусе, кібга піе ровіебпіа Ьуіа и іе^о Рапа
іак гогитпе§о, йе ]еві Лиіог рехѵпу йгикоѵуапу ѵг кібгут сгуіаіет
йе ѵу 8кагЬси Севагхбдѵ ТигескісЪ \ѵ Копвіапіупороіи гпаійизе зі^
рівгсгеі ой гс^кі 8ѵуі^іе§о бапа СЬгхсісіеІа, тойе Ьубй іеп, у паіут
ві§ йувкигв вкопсг.уі. Со ѵѵвгувіко Еійе Нопоге еі Сопвсіепсіа зіѵѵіег-
йгат, сот віувгаі ой гбйпусЬ озбЬ у ой в. р. піеЬозгсгука б. Рапа
Кгакоѵѵзкіе^о, рггу кібгусЬ у ватѳт Ьуі іак ті Рапіе Войе йоротбй
у М^к^ ^е§о, доіоуѵет па іо у « копвузіогги рггузі^йг і паіо зі§
ройрівизё рггу глѵукіе] то^е^ ріесг^сі. Вяіаіо ві^ \ѵ ВгхегапасЬ йпіа
оетпавіе^о Магса Коки Рапэкіе^о 1735. Мікоіау паВуакоѵ-
сасЬ Суакоѵузкі Ройвіоіі Еаіусгѳ'И’зкі т. р. Так іег ой
Сггесгупа ре\ѵпе§о зіувгаіет, кібгу гдайаѵлзяу зі<з ге тп^,, рохѵіейгіаі
ті йе ѵг реѵѵпут Аиіогге йгескіт сгуіаі, йе ро враіепіи Сіаіа 8хѵі§-
іе^о бапа СЬггсісіеІа 8кі§іу Еиказг г^каті зѵгеті лѵу^ггеЬа! \ѵ ро-
131
ріеіе рівисиеі роговіаіу піевраіопу. Піе 7-та Мепв Аргііів ѵ.в. 1761
Аппо виЬ Асіит Ѵівііиііопів Сепегаіів ргосіисіит еі Асіів іпвѳгіит.
X. 8иайигвкі Ргоіопоіагіив Аровіоіісив СИів. Піаес. Ееороі. Ѵівііаіог.
Подлинникъ сей грамоты въ серединѣ поврежденъ сберегается въ
приходскихъ актахъ Святотроицкой церкви въ Бережанахъ, и былъ
мнѣ сообщенъ мѣстнымъ приходникомъ Н. Котлярчукомъ.
Ирмолой си есть осмогласникъ отъ старыхъ рукописанныхъ
Екземплярей исправленный. Благочиннаго же ради пѣнія церков-
наго. Списанно же бысть въ богоспасаемой веси Хотѣлюбли, за
стараніемъ свящ. іерея Ирня (?) Грабовца. Трудолюбіемъ инокомъ
Вендиктсмъ Шелініовичемъ при храмѣ Покровъ пресвятѣй Бого-
родицы, Року божія афде мѣеяця Мая 1736. Въ листъ писанный
мѣлкимъ полууставомъ.	ч ,
АІЬиш Соп§ге§аііошв Босіаііит поЬііів игЬів Ьеороііепвів виЬ
іііиіо В. Магіае Ѵіг^іпів ЕІіваЬеіЬат ѵівііапіів іп іетріо соііе^іі 8о-
сіеіаііз .Геви егесіиіп 1630 гевіаигаіит 1735. Рукопись въ прекра-
сномъ переплетѣ, писана въ листъ 316 л. сберегается въ бнбл.
русск. епископ. капитула въ Перемышли. Тамъ же на л. 3 чтется:
Розі іпігойпсіат, апіе аппов 46 рго іипс аппо СЪгівіі 1584 8осіе-
іаіеш Іеяи іп игЬеш Ьеороііепвеш еі іп саіЬейгат Меігороіііапат
аЬ Літо а Кейто Лоаппе Петеігіо 8о1ікохѵвкі агсЬіер. Ееороіі рег. (х.
ЛасоЬит \Ѵи)ек Лаговіаѵіа виЬтіввит еі ітреігаіит а В. Р. Лоаппе
Раиіо Сотрапс 8. Л. Ргоѵіпсіаіі, ай сопсіопев іп саійейгаіі ессіевіа
рега^епйав ; тох рег Р. Магііпит Ьаіегпа 8. Л. Вота тіввит 1590
(а 8ѵесів іп тагі ЬаІіЬісо рго ййе саіЬоІіса, ровіеа виЬтѳгвит) віа-
Ьііііат еапйет 8осіеіаіет Леви; иііѳвіапіиг топитепіа соііе^іі Ье-
ороііепвів 8. Л. етепвів 46 аппів, огіа еві Геіісііег ргаепоЬіІів соп-
.дгеіаііо еіѵіит Ьеороііепвіит виЬ іпѵосаііопе еі раігітопіо В. Магіае
Ѵіг^іпів ЕІіваЬеіЬат ѵівііапіів петдие аппо СЪ. 1630.	!?
Року божого 1735 Юлія дня 18 недѣль двѣ дождь лялся. То-
гда потомъ великій былъ Сянъ и Вѣгоръ (Вярь) вылялъ, халупы
брало, людей и быдло, же съ Бѣльча челномъ переихалъ до Би-
рочка, и добра заразъ потому не было. Приложеніе къ церков.
уставу съ 1700 г. въ библ. епископского собора въ Перемышли
X. ЬХѴ. Е. 5.
Тогоже року уродился Іоанъ Маршалкевичъ парохъ и ком-
мендаріушъ тутейшій Вилецкій. Служебникъ церкви на Вильчу
близъ Перемышля.
Тогожь року дня 25 Линця была велика повонь, котора ле-
дво не съ первымъ потопомъ ровналася. Найменшіи рѣки по вы-
ливали, забирали села и много людей потопили. Городокъ, Ты-
132
р а в у волоску вода совсѣмъ зруйновала и мѣщанъ потопила.
Тогоже року затопила вода и збожа; былъ неурожай и много мы-
шей истребило остатокъ хлѣба, которого отъ неуставного дожду
много погинуло въ поли. Ярина неуродилаея. Съ того появилась
хороба межи людми и много народу померло. Пролог. нисанъ
1632 г. въ библ. епиекоп. собора въ Перемыпіли № Ы. Е. 6.
Року бож. дфдб дня ке Іюліа. Была повудъ великая барзо,
котораяея до потопу першаго правѣ нерувиала ледво ; найменшіи
рѣки барзо порозливали, села будынки поруйновали, побрали, лю-
дей барзо много натопили. По дорогахъ перекоповъ вода много
наробила, мѣстечко Тираву волоску вода внѣвечъ зруйновала,
домы Фундитусъ позабирала, мѣщановъ вытопила, и инныхъ весій
много поруйновала, ово згола памятника немашъ, абы такую руину
коли вода з рѣкъ мѣла учинити. Записка на рукописи съ ХѴПІ в.
содержащей въ себѣ молитву къ Іисусу Христу и проч., сочинена
іереемъ Павломъ Свѣдзѣнскимъ попомъ Лодинскимъ.
Тогожь року збожа вода вытопила и ие породилися а до того
мыши великіи были, который збожа поѣли; инные ирезъ слоту
въ полю погинуло, моркви ся непородили, капусты въ городахъ
погнили, рѣпу ходѣ кто сѣявъ, той неѣлъ и не копалъ, бо ей не
было; для чого рокъ тенъ барзо недобрый былъ. Надъ людми хо-
робы велмы пановали, для котрыхъ люде мерли. Записка тамже.
См. дальше 1736 г.
Року ,аі]-де мѣсяця Новембра ві (?) была комета, отъ сходу
солнца до захода дуга червона и бѣла, такъ тривала годинъ ч е-
тири. Современная зан. на одномъ листѣ, въ моемъ иосѣданіи.
Ирмолой си есть Осмогласникъ отъ старыхъ рукописанныхъ
екземплярей исправленный: благочинного же ради пѣнія церков-
наго. Списано же бысть въ богоспасаемой веси Хотѣлюбли, за
стараніемъ свящ. іерея Ирия Грабовца, трудолюбіемъ инокомъ
Венидиктомъ, Шелюговичемъ при храмѣ Покровъ пресвятѣй Бо-
городицы. Року божія ,м|мб мѣсяця Мая дня 13. Писано въ листъ
230 листъ, безъ оконченія. На обратной странѣ заглавнаго листа
начинается: Служба припѣлу Кіевскаго. (Подъ ноты): Иже Хе-
рувими...
Амстердамская Словеноруеекая типографія перевезена въ
Саксонскій городъ Галле, гдѣ въ томъ году напечатано: I. Арнд-
та о истинномъ Хріетіанетвѣ въ 8-ку 1.400 и 21 стр. и
книгу: Ученіе о началѣ Хрістіяи екаго житія, въ 8-ку
104 стр. Ундольекій. Сопиковъ I. стр. ЬХХХІХ. См. 1698, 1700 г.
Пять избранныхъ Псалмовъ напеч. въ Галлѣ 1736. въ 12 д. л.
133
Анастасія проповѣдника, наставленіе къ истинному
познанію и душеспасительному употребленію страданія и смерти
Христа Спасителя нашего; безъ означенія года и мѣста, Напеч.
въ Галѣ въ 8-ку 14. и 218 стр.
Литургнконъ (малый), Почаевъ, 161.
Прологъ, полный годъ, напеч. въ Москвѣ 4 книгъ въ л.
Служебникъ, евангельской азбуки, съ гравюрами А, Козач-
ковского. Кіевъ въ л. 2, 6 и 282 л.
ІѴСЭв.
Первый походъ: велико- и малороссійскіе полки ходили на
Нагайекихъ Татаръ и нѣсколько ихъ оуловъ (ауловъ) розбили.
Бѣлозер. рус. лѣт. 94.
Походъ русскихъ войскъ въ Крымъ 27 Марта. Минихъ пере-
шелъ Донъ, идетъ на Азовъ. Импер. Анна манифестомъ оправди-
ваетъ причину войны 26 Апрѣля. Побѣди при Царицинѣ 19 Мая.
Минихъ занялъ Перекопскую линію 1 Іюня; взялъ Козловъ и Ба-
кчиеерай столицу Хана 16 и 28 Іюня. Разоренный Азовъ поддался
маршалу Ьазсу 1 Іюля. Ахмечедъ а потомъ Кинбурнъ занятъ Рус-
скими 3 Іюля. Русская армія до 20 Августа въ обозѣ при Пере-
копѣ, идетъ въ Сентябрѣ зимовати на р. Самару.
Козаки опустошаютъ Крымъ, но удержатиея тамже не мо-
гутъ. Краснощека и Дондукомбо. 1—14 Декабря.
Возобновленіе Азовского Флота.
Король Августъ III. 21 Іюня торжественно въѣхалъ въ Вар-
шаву. ПацнФикаційный Соймъ окончился 9 Іюля. Амнеетія; рос-
сійскія и саксонскія войска оставляютъ Польщу, названную иа-
Іехсіпа кагсзша.
Съ 1731 года стало замѣтно, что Тавридѣ не сдобровать съ
ея великолѣпными Ханами, которые въ титулѣ величали себя ве-
ликими государями Великія Орды и великаго юрта, к а п ч а т-
скія степи, Крымскаго государства, многихъ {несчетныхъ
Татаръ, многихъ несмѣтныхъ Ногай. — Въ 1736 году же
Минихъ взялъ не только Перекопъ, за которымъ Татары счи-
тали себя безопасными, но проникъ въ самое сердце Крыма,
разорилъ города: Евпаторія, Бахчисарей, Симферополь и Кин-
бурнъ; въ слѣдующемъ году онъ двинулся черезъ Арабат-
скую Стрѣлку до Карасу - Базара, а Фельдмаршалъ Ласси вто-
рично взялъ Перекопъ. Этими побѣдами предсказывалось, что
134
вскорѣ положится конецъ набѣгамъ Крымцевъ и Нагаевъ
на Россію. Теперь Ханы Таврады то возводились, то низвергались
блистательною Портою.
Порта не могла или не хотѣла остановить набѣговъ Крым-
цевъ на Россію, результатомъ чего была война 1736 г., давшая
случай Ласси и Миниху покрыться славою побѣды. Австрія по-
спѣшила теперь воспользоваться побѣдами русскихъ, убѣдила рус-
ское правительство прервати переговоры, начатые въ Немиро-
вѣ, и обѣщавшіе Россіи довольно значительныя преимущества.
Россія рѣшилась продолжать войну, но Австрія, потерпѣвъ нѣ-
сколько пораженій, самымъ безцеремоннымъ образомъ отказалась
отъ союза и заключила миръ съ Турками (1739 г. Сент. 1 ст. ст.).
Скончался Ѳеофанъ Прокоповичъ, малорусъ, Новгородскій
архіепископъ, учился въ школахъ въ Кіевѣ, потомъ во Владимірѣ
Волынскомъ и въ Римѣ, яко богатый писатель богословъ, отлича-
ется строгою логическою отчетливостью въ мысляхъ. Всѣ со-
чиненія его приводитъ Филаретъ архіеп. Харьковскій въ своемъ
Обозрѣніи русской духовной Литературы 862—1720 года. Харь-
ковъ 1859. II. М. 6.
Министеръ графъ Ягузинскій скончался 6. Апрѣля ст. ст.
Въ городѣ Львовѣ при возникшемъ неладѣ въ мѣсяцѣ Ян-
варѣ н. ст. убили Жиды одного латин. священника Кармалиту и
двохъ студентовъ Іезуитскихъ. X. А. Мозиунвкі шопо^гайа коПе^іиш
і вгкоіу руагвкіе] \ѵ Мщйгухиесги Когескіш. Кгакбѵг 1876 стр. 26.
Тогожь року Москалѣ з Козаками зъ Польщи выихали до
своей землѣ, который въ Поліци безъ лѣтт, чтыры контрибуціи
брали, мѣста, села нѣкоторіи рабовали, и ни вочто обертали. За-
писка іерея Пана Свѣдзѣнекого пароха въ Лодинѣ, на рукописномъ
молитвеннику.
Року бож. по воскресеніи Христовомъ была пшениця
въ Перемышлю полумарокъ по золотыхъ трицятъ, жита полумя-
рокъ по золотыхъ двайцятъ шисть; ячмѣнь по золотыхъ шиснай-
цятъ, гречка по золотыхъ чтырнайцятъ, овесъ по золотыхъ два-
найцятъ, горохъ по золотыхъ двайцятъ осмъ, для чогб межи
людми былъ голодъ великій; люде з голоду пухли, мерли, хоробы
тяжкій пановали, ложницѣ, Фебры и дисентеріи. Записка Павла
Свѣдзѣньскаго іерея въ Лодини на рукописной книгѣ. См. 1736 г-
Мужъ сей Кирилъ, егоже зришъ зде на иконѣ,"
Умре тѣломъ, но живетъ душею въ Сіонѣ.
Отрасль дому Шумлянскихъ родителей бяше,
Добродѣтельно въ страсѣ божіемъ живяше;
135
Еще въ дитинствѣ сущи и лѣтами младый,
Жизни юной не жалѣлъ ученія ради.
Потомъ пожелалъ быти въ воинскомъ искусѣ,
Чувствуяй крѣпость въ своемъ мужественномъ дусѣ.
До лѣтъ тридцати служилъ воинско: ревнуя
Прадѣдамъ, съ врагами отчизни воюя.
Потомъ пожелалъ быти воиномъ Христовымъ,
Обѣщаясь на брань всегда быть готовымъ,
Противо силъ вражіихъ злобныхъ поднебесныхъ
Враговъ, мечемъ духовнымъ уязвляя лестныхъ.
Еще было точію тридцятъ лѣтъ отъ роду
Чинъ монашескій нося тогожь принялъ году.
Въ епископіи Львовской, потомъ бысть игуменъ
Угорницкій, чрезъ лѣтъ десять шужь сей быстроуменъ.
Потомъ въ Луцку на мѣстѣ епископа бяше,
Епископіею рокъ единій правяше,
Гдѣ когда былъ Государь Петръ Первый въ походѣ
Увѣдомившнсь о его православномъ родѣ,
Указъ ему далъ въ Кіевъ ехати, по якому
Указу къ Кроковскому*) пріехавъ самому
Посвященъ въ епископа въ Луцку, гдѣ чтось мало
Пожилъ понеже время военно настало
Паки въ Кіевъ пріехалъ, въ покои и мирѣ
Пожилъ въ святой Софіи всѣхъ годовъ четыри.
Жизнь свято, непорочно свою провождая
Многихъ во іерейство рукополагая,
Когдажь Переясловскій въ общую дорогу
Епископъ Захарія Корниловичъ**) къ Богу
Отійде, тогда сей мужъ по монаршой волѣ,
Въ градѣ Переяславлѣ сѣде на престолѣ.
Былъ администраторомъ тогдажъ сей святитель
Словесныхъ овецъ стадо пасущи Христово,
Добрѣ его нстинни управляя слово.
Яко пастырь добрый бдѣлъ о овцахъ до смерти,
Донелѣже не пришолъ часъ ему умерти.
Гдѣ поживши лѣтъ восѣмъ отійде ко Богу,
*) Іоасафъ Кроковскій съ 1697 архимандритъ Печерской Лавры, съ
1708 митрополитъ Кіевскій, скончался 1718 г.
**) Захарій Корниловичъ Переяславскій епископъ 1700 -1175 г. Онъ
сочинилъ житіе препод. Макарія Овручскаго.
136
За службу свою вѣрну получить мзду многу.
Сѣмъ сотъ тридцятъ шестого року преставися
Ноября тридцятого въ гробѣ положися,
Въ Печерскомъ монастырѣ въ Стефана притворѣ
Лежитъ тѣломъ, душею Бога славитъ горѣ.
Надпись на портретѣ тогоже святителя въ натуральномъ воз-
растѣ живописанномъ во всемъ архіерейскомъ облеченіи, съ изо-
браженіемъ Фамилійнаго герба тогоже, въ русскомъ Народномъ
Домѣ во Львовѣ. О епископѣ Кириллѣ Шумлянскомъ пи-
шетъ Н. Бантышъ-Каменскій (Истор. извѣст. объ Уніи М. 1805 стр.
159. 144), что онъ въ 1711 былъ послѣдній неуніятскій епископъ
Луцкій посвященъ въ Кіевѣ, но по пріѣздѣ своемъ въ Луцкъ, то-
гожь года изгнанъ Уніятами, возвратился въ Малороссію, и въ Пе-
реяславѣ скончался.
Великая дорожня и голодъ и съ того хоробы розный.
Тогожь року Москали съ Козаками уступили изъ Полыци до
своей земли. Пребывали въ Полыци четыре лѣта, выбираючи дань,
мѣста и села нѣкоторые ограбили и опустошили. Прологъ писанъ
1632 г. въ библ. еписк. собора въ Перемышли.
Школы въ Самборѣ заведено и докончено въ 1750 роцѣ, и
студенты стали въ нихъ учитися.
Сію книгу рекомую служебникъ я іеромонахъ ІоеиФъ пода-
ровалемъ Отцу Зѣиовю Боданчинскому. (Дальше другимъ почер-
комъ чтется:) Сію книгу глаголемую служебникъ даю я іеромо-
нахъ Зѣиовій Бодачевскій до церкве святой Великоскитской
до храма честнаго и животворящаго Креста, дарую вѣчними часы,
аіце би кто имѣлъ отлучити отъ церкве святой, да будетъ ие бла-
гословенъ отъ Господа Бога и блаженныхъ Отецъ року ..афдз
мѣсяця Мая ні. Записка на Служебникѣ напечанномъ второе из-
данье въ монастырѣ Троецкомъ Илинскомъ Черниговскомъ року
аі|гд. въ 8 д. л. Сберегается въ Львовской митрополитальной библ.
въ Львовѣ подъ И. 57.
Дня 9 Октоврія блискавицѣ були и грымоты. Лѣтопис. записка
на метрик. книзѣ въ Товстенкомъ.
Слово отъ словесъ Христовыхъ, на кождую въ рокъ неделю
и свята урочистіе. Негдысь презъ святаго Калиста Архіепископа
Конетаитинопольского, и вселенского патріарху обширне располо-
женное. Нынѣ тоежде для ласкавшого слушателемъ вниманія въ
самомъ екутку зостало. съкращенное. Въ градѣ Черномъ Островѣ
Р. Б. ,аі|гд5. Рукопись въ 4 д. л. писана крупною скорописью на
польско-русскомъ языцѣ 238 листовъ. Та рукопись принадлежала
137
въ 1800 году до библіотеки церкви Зарваницкой Теребовельского
деканата.
Сія книга глаголемая Ефремъ и Алфавитъ списася рабомъ
божіимъ іеромонахомъ Лаврентіемъ Корииловичемъ Холявою ире-
чеетному отцу ігумену Силвестру Высоцкому на ползу душевную
чтущимъ и вразумляющимся. Року божія 4афл.*з мѣсяця Февруарія
Дня ді. Записка на л. 269 Ефрема Сирина Паренесисѣ, писанномъ
крупнымъ полууставомъ переходящимъ въ скоропись, разряда рус-
ского на 357 листахъ въ 4 д. л. Сберегается въ Университетской
библіотецѣ города Львова подъ X. 1. I. 10. АльФавитъ духовный
начинается иа л. 260.
Правило ко св. причащенію. Могилевъ, въ 4-ку.
Требникъ языкоелавенскій, на три части расположенный,
къ исправленію Таинъ святыхъ, и иныхъ священнодѣйствій или
обрядовъ церковныхъ въ Лаврѣ Супрасльской 1736 г. въ 8°. (Со-
пиковъ 1490.)
А. В. беіііив (сконч. 1746 г. монахомъ въ Александроневскомъ
монастырѣ) ЗсЬеДіавша Іійегагіпш Де всгіріог. диі Ьівіогіаш роііі.
ессіевіав!. Коввіае всгіріів іііивігагипі. Веѵаііае. 1736 8°. Написано
некритически.
17Э7.
Возобновленіе Турецкого похода въ Априлѣ; съ маршаломъ
Минихомъ идутъ геиерали принцъ Антонъ Улрихъ Брауншвейг-
скій, Ромянцовъ, Кейтъ, Карлъ Биронъ. Армія при устьи Днѣпра
6 Мая; переходитъ 27—29 Іюня р. Бугъ; взятіе Очакова 13 Іюля.
Генералъ Доутлаеъ разбилъ Турковъ при Карабаеаръ и взялъ
тотже городъ 25 Іюля. Армія русская возвращается въ Украину.
Безуспѣшный мирный конгресъ Россіи и Австріи (до 14 Октя-
бря) съ Турками въ Немировѣ 16 Августа.
Турки напрасно покушаются (до 9 Ноября) отобрати Рус-
скимъ Очаковъ 28 Октября.
На рѣкѣ Днестрѣ отъ Кіева до Кременца лёдъ полонили
салдаты, Козаки и мужики малороссійскіе, для осторожности отъ
Татаръ. Бѣлозерскій рус. лѣт. 94.
Австро-русскій союзъ, заключенный въ Январѣ 1737
года, имѣлъ цѣлью завоеваніе турецкихъ провинцій, что однако
138
не удалось, но причинѣ неспособности тогдашнихъ австрійскихъ ге-
нераловъ Валлиса и Нейперга. См. 1739 г.
Полыца, опасаясь перенесенія Турецкой войны въ свои обла-
сти, доброохотно соизволила, чтобы конгресъ въ Немировѣ былъ
открытъ и продолжался въ Подоліи для скорѣйшого премиренія
Россіи съ Турками. О конгресѣ Немировскомъ, Тимое. Липиекого
статья въ ВіЫіоі. ІѴагвг. 1852. Том. II.
Королевичъ Яковъ Собескій скончался въ Жолкви 20 Де-
кабря на 70 году жизни.
Городокъ Хнровъ на Днѣстрянской желѣзной дорогѣ, изъ
Самбора въ Стрый ведущей, принадлежалъ нѣкогда Мнишкамъ,
потомъ Оссолинекнмъ, извѣстный для большихъ ярмарковъ вола-
ми. Король Августъ III. грамотою изданною въ Дрезднѣ 24 Ноя-
бря 1737 г. надѣлилъ этотъ городокъ, находящійся въ посѣданіи
Вандалина Мнишка великого коренного маршалка, четырма еже-
годными ярмарками.
Каталогъ братства церкви святой вел. муч. Христовой Пара-
сковіи Предмѣекой Бузекой року дфдз априля ві. Онуфрій Говур-
чакъ, Гавріилъ Бѣланскій, Іоаннъ Бѣланскій, Даніилъ Турулей,
Костантинъ Дембѣцкій, Іосифъ Говурчакъ, Василій Конашевичъ,
Петръ Капѣй, Филипъ Капѣй, Паико Черевко, Матѳей Амврозовичъ,
Іаковъ Поплавекій, Тимоеей Саламонъ, зъ Лѣпобокъ (предградіе
города Бужека), Кондратъ Давндовекій, Костаитинъ Чучманъ, Іо-
аннъ Климковъ, Василій Ѳеодора Ваневого сынъ, Іоаннъ Давидов-
скій, Михаилъ Хрунь, Андрей Роздольекій, Іоаннъ Чигиръ, Васи-
лій Яремковичъ, Василій Кучинекій, Семеонъ Окушевичъ.
Въ томъ году нѣкто Яковъ Предримѣрскій переписалъ: Ка-
талогъ братскій въ которіе братство впиеани церкви святой м. п.
предградія Бузскаго, на первіи п. Ѳома Яцко Львовскій. П. Па-
велъ Алекеіевичъ. П. Прокопій Конашевичъ. П. Гавріилъ Гара-
симовичъ. П. Ѳеодоръ Василевичъ. П. Илія Бѣлозорікъ. П. Илія
Сенековичъ. П. Якимъ Конашовичъ. П. Павелъ Амвросовичъ. П.
Александръ Амвросовичъ. П. Михаилъ Гордѣевичъ. П. Леонтій
Поповичъ. Каталогъ братства церкви св. вел. муч. Христовой Па-
раскевіи предмѣской Бузкой року (<п]гдз априля кі. ОноФрій Го-
вурчакъ, Гавріилъ Бѣлянскій, Іоанъ Бѣлянскій, Даніилъ Турулей,
Костантіи Дембицкій. Іосифъ Говурчакъ. Петръ Капѣй. Филипъ
Капѣй. Іоанъ Давидовскій. Михаилъ Хрунь. Андрей Роздольекій.
Іоанъ Чигиръ. Василій Кучинекій. Іоанъ Чучмаиъ. Паиько Черевко.
Матеей Амброзоиичъ, Яковъ Поплавекій. Тимоѳей Саламонъ. Зъ
Липобокъ: Кондратъ Давидовскій. Костатій Чучманъ. Іоанъ Клим-
139
ковъ. Василій Ѳеодора Ванерого сынъ. — Дальше слѣдуютъ въ сей
рукописи: „Артикулы братскіе, ведлугъ порядковъ церковныхъ
преписаные зъ Виленскихъ друкованныхъ православныхъ каѳоли-
ческихъ, восточными патріархи утверждены, якося мѣютъ справо-
вати братія, которіи въ кат ілогъ братскій вписанные року божія
,дфч5 мѣсяца Марта дня д. По благословенію блаженнѣйшаго Іо-
акима патріархи Антіохійскаго и всѣхъ четырехъ вселенскихъ
патріархъ благословеніе отримавши. Подаемъ до мѣста Бузка
брацтву церкви заложенія храму св. В. муч. Христовой Параеке-
віи до маетности ясне велмож. его мил. паиа гетмана коронного
каштеляна краковскаго/ Тѣ артикулы церковного братства были
затверждены Іосифомъ Шумлянскимъ епископомъ Львовскимъ, ко-
торый пишетъ: „змоцмиилнсмо на духовномъ соборѣ р.
б. 1696.“ Такоже въ 1708 году 18 Апрѣля подписали упомянуты
братскіе артикулы: Впгшізігг у Вауое шіазіа Я. К. Мозсі Вязка
у УѴоуі огаг г Рггузіфжеті. Біапізіаѵг ПсіесЬоѵгісг АѴоуі, Йоашіез
Хакііѵтакі поіогіиз іигаіик сіѵііаііѳ Визсепзіз. Наконецъ при концѣ
рукописи чтется епископская апробація. Паи ПегечпапаеЬ йбзеГ
Ьегѵіскі ерізкор СЬеІшзкі у Веігкі агсЬііпапсІгуі 2уйусзуизкі. См. 1728.
Сгаесі гііпя Ишіогит Васегйоіит іп Всеризіо ехізіепѣіит Соп-
$гиа ай ашгиоз 100 Йогеноя еіеѵеіиг ій ірвитцие ех Савва РагосЬо-
гит ехвоіѵепйит ргаееірііиг Йііо 24 Лиші 1737. ІЙ ірвит сопйгтаіиг
ЙЙО 27 йиіііі еі 7 ВеріетЬгіз 1747. Ех Мапизсгірѣо Вені^нае Во-
зоіиііопез Не^іае іп йіѵегвів таіегііз еіагдііае. См. 1743.
Построена изъ тесового камня церковь въ селѣ Буциевѣ, на
рѣцѣ Серетѣ, съ каменною оградою. Портретъ создателя ея Ан-
дрея Шумлянекого находится въ церквѣ иа лѣвой стѣнѣ, предста-
вляетъ воина въ латахъ. На жертовникѣ находится чудотворная
икона Пресв. Богородицы.
Въ томъ году написана Община (церковная книга) въ листъ
65 картъ, „въ богоспасаемомъ градѣ Старомъ Остро полѣ при
храмѣ Преображенія Господня р. б. 1737 Августа 13.“ Упомянута
рукопись находится въ церквѣ села Тройца надъ Прутомъ близъ
города Коломнѣ.
Року божія ^і|гдз въ мясопусты была великая дорогутня на
всю Польску малую и велику въ Перемишлн. Единъ пшеницѣ ио-
лумѣрокъ по золотыхъ пятьдесятъ; жита полумѣрокъ по золотыхъ
ди; ячменю полумѣрокъ по золотыхъ кд; гречки полумѣрокъ по
золотыхъ кз; гороху полумѣрокъ по золотыхъ дд; овесъ по зо-
лотыхъ <51, Записка на печатай, общой Минея въ церквѣ села
140
Иванкова деканата Скальского. Сообщено мѣстнымъ свящ. Илар.
Михалевичемъ.
Року тогоже ,дфлз моръ былъ великій на людей вшенды
(по всюда); не единъ панъ, шляхтичъ, духовный, богатый и убогій
человѣкъ съ тимъ свѣтомъ розстался и пожегнался. Зап. тамъ же.
Моръ былъ великій по вшиткой Польщи малой и великой;
въ еденъ долъ ховано людей на единъ разъ по пятдесятъ. Совре-
мен. записка, на одномъ листѣ въ моемъ посѣданіи.
Въ Перемышлю была пшениця нолумѣрокъ по золотыхъ пят-
десятъ, жита полумѣрокъ по золотыхъ трійцятъ чтыры. Гороху
полумѣрокъ по золотыхъ чтырдесятъ. Ячмене полумѣрокъ по зо-
лотыхъ двайцятъ чтыры. Гречки полумѣрокъ по золотыхъ двад-
цать два. Овесъ полумѣрокъ по золотыхъ дванайцятъ. Потомъ на
передновку мѣру умнейшено и впулъ вшитко станѣло, въ градѣ
Перемышлю. Тамже.
Мѣсяца марта дня ё въ суботу предъ въ сходомъ вечерь
мѣсяцъ тмился отъ стороны полудневой не весь только до поло-
вины. Помян. церкви св. Тройцы въ Перемышли.
Оскіаіепіу бі§ гпасіегзупвкіеу Оріесе Маікі Бозкіеу сЬсцс Деу
Ъусій исзезіпікаті Ыо^овіаѵѵіепвіѵѵа, кібгецо Маіко Паувѵѵщізга ро-
глтоі па яавгсгуі Ьопоги ітіепіа 8\ѵе§о хѵіесгпут піеѵгоіпікот аѵгоіт,
<1іе 28 Аиц. 1737 Аппо. Вагуіу г ИпіЬоѵѵа Пяіггускі Біоіпік
гіеті Рггетуякіеу. Вагуіі^ Тигкиі віагояіа Сгегпіщоѵгѳкі т. р.
Подъ годомъ 1751 3 Яапиагіі вписались въ Львовское брат-
ство Еііавг Тигкиі Риікоѵшік I. К. М. у ВРІііеу. Іоаскіт
Сггзецогз Тигкиі Зіоіпік СгегнісЬоѵѵвкі т. р. Львовскаго
Ставроп. братства книга стр. 214 и 217.
ѴѴ іушйе токи Кгбіеѵѵісг ДакиЬ рошагі <1іе 16 МоѵетЬгів овіа-
іиі БоЬіевкі (дѣдичный панъ веси Годова). Записка на Евангеліи
изд. Львовск. въ церквѣ села Годова близъ Поморянъ сдѣлана
мѣстнымъ парохомъ Григоріемъ Гаванскимъ.
Коли вѣтеръ барзо великій вѣявъ, же всюда будынки пови-
вертавъ въ мѣстѣ въ Городенцѣ, ие тилко будиики, але и Фигуру
камяну зломавъ дия 11 Януарѣя. Лѣтописи, записка на метрик.
книгѣ въ Товстенкомъ. Дня 1 Октобрія въ Городенцѣ фѣгуру до-
ставили. Тамже.
Симфонія на Посланія и Апокалипсисъ. А. Богданова. Мо-
сква въ листъ. 2, 3, 304 л.
Донесеніи о военныхъ дѣйствіяхъ противъ Турокъ. Москва
въ 4-ку 22 л.
Указъ о метрическихъ книгахъ. Москва въ л.
141
і^сэе.
Татары опустошаютъ южну часть Украины въ Февруарѣ.
Русская армія въ Апрѣлѣ подъ Минихомъ переходитъ Днѣпръ,
идетъ противъ Турковъ не принимая посредничества Маркиза Ѵіі-
Іепепѵе Капнистъ съ Козаками р азоряетъ городъ Сороку.
Ьавсу переходитъ 7 Іюля противъ Калги Султана черезъ
Сивашъ;
беретъ 10 Іюля Перекопъ и разрушаетъ тамошнюю крѣпость;
Минихъ разбилъ Турковъ на р. Кадима, и гонитъ тѣхже даже
иъ польскую область, отчего раздоръ съ Польщею;
Минихъ разбилъ снова 19 Іюля Турковъ на р. Саврань.
Корпусъ русского войска подъ предводительствомъ Паесу
бьется между КаФФОю н Перекопомъ.
Войска русскія отъ 5—10 Августа возвращаются къ Днѣстру
сражаясь съ Турками — и отправляются зимовати въ Украину
Сентябрь и Октябрь.
Австрійскій дворъ жалуется въ Петербургѣ, для скорого
оконченія сего войскового похода Минихомъ.
Ханъ и старшина малой Киргизской Орды присягаютъ въ
Оренбургѣ на вѣрность Россіи.
Часть арміи россійской при Фелтмаршалѣ Миннхѣ, и Коза-
ковъ малороссійскихъ, Донскихъ, Запорожскихъ, и Калмиковъ (якъ
уже въ прошедшемъ году) ходили за рѣку Днѣстръ и многіе съ
Турками и Татарами сраженія имѣли. Другая часть при Фелтмар-
шалѣ Лессіи (Паесу) ходили въ Крымъ, где перешедши чрезъ Си-
вашъ въ Перекопъ, по многихъ мѣстахъ Татарамъ и ихъ селамъ
разореніе дѣлали. По берегамъ Днѣпра стоящіе, великороссійскіе
и малороссійскіе полки и мужики ледъ на рекѣ полонили отъ
Кіева до Переволочкой; однакъ Татаре, перешедши выше Чигрин-
дубровы, а ниже Городища, людей по хуторамъ, въ Миргород-
скомъ полку жившихъ, не малое число побрали. И тогда Татаръ
ие малое число Лубенского полку Козаки да компанѣйцы Часны-
кового полку побили и многихъ вч, плѣнъ побрали, а другихъ на-
гнавши на полонъ, въ Днепрѣ потопили. Бѣлозер. рус. лѣт. 95.
Издано указъ учрежденія въ Малороссіи музыкальную и пѣв-
чую школу, изъ которой ежегодно имѣютъ 16 лучшихъ учениковъ
высылаемы быти къ императорскому двору. (Чулковъ 1122.)
Вслѣдъ за Турецкой войной въ 1738 г. развинулась чумная
эпидемія въ Малороссіи. См. 1770 г.
142
Латинскій священникъ въ Любеии а... декана Решовекого Іо-
анна Рысѣцкого подалъ пёремыш. епископу Ирониму Устрицкому
на приходника изъ Бонаровки Якова Загоровского, что онъ съ
братомъ свонмъ и другими сродниками, домъ жалобщика наѣхалъ,
и все имѣніе его забралъ (до 20.000 зол. пол.). Епископъ Устриц-
кій завозвалъ обжалованного предъ епископскій судъ и замкнулъ
до темницы, откуда однако Загоровскій бѣжалъ. Жалобщикъ до-
несъ о томъ своему лат. епископу Валентину Чапскому, жалуясь
на русского епископа, будто онъ нарочно Загоровского выпустилъ
изъ темницы, и что похищены имъ вещи находятся въ Спискомъ
монастырѣ. Русскій епископъ сдѣланными изслѣдованіями изви-
нился, что онъ Загоровского  лишилъ прихода на пожизненное за-
ключеніе въ монастырѣ ІЦеплотахъ коло Яворова засудилъ, а за-
еужденный бѣжалъ изъ темницы н скитался въ Угорщинѣ. Въ
слѣдствіе сего извененія русского епископа, латинекого священ-
ника за клевету епископа на два мѣсяцы отъ литургисанія отсу-
дилъ и приказалъ того перепросити. Русскій епископъ тѣмъ при-
говоромъ ие довольствуясь, занесъ жалобу до папского нунція въ
Варшаву, который призналъ епископа совсѣмъ неииноватымъ.
Акта перемышел. архива капит. подъ 1740. г.
Записка на рукописномъ Октоихѣ въ 4 д. л. съ повреж-
деннымъ началомъ книги гласящая: Въ веси села Рѣчки’*) пи-
сася священному іерею презвитбреви отцу Козьмѣ Рѣцкому, за
которою книжицу далъ золотыхъ еі пятнацятъ. Року божія отъ
рождества Христова мѣсяця Іоунія дня д.
Въ томъ году Илія Комарницкій создалъ парохіальную
церковь въ Оамборѣ, гдѣ погребенъ Аѳанасій Шептицкій Перемы-
скій епископъ**). По свидѣтельству мѣстной записки. См. 1770 г.
Року ,дфли мѣсяца Марта 5 зъ понедѣлка на вторникъ въ
ночи, было годинъ двѣ добрыхъ, зъ початку нѣбы загримѣло, а
потомъ земля тряслася; по халупахъ стѣнн, столы и лавки руша-
*) Село Рѣчка Коломыйского округа, откуда перенесена деревяная
церковь до села Города (близъ мѣстечка Косова), гдѣ теперь упомянутая
книга Октоихъ, писанная крупнымъ полууставомъ, находится.
**) Въ нашихъ временахъ графиня Лукія Комаршщкая духовною отъ
11 Октября 1846 записала для чина св. Василія В. въ Золочовѣ для постро-
енія церкви 12.000 рублей серебр.; для греч. кат. митрополитальиого капи-
тула въ Львовѣ 400 червонцевъ голендерскихъ; для церкви въ Несторови-
цяхъ 200 червой, голепд.; для митрополита Михаила Левицкого столовое
серебро и иорцеляну, стоящую 6.606 Флор. мон. колв.
143
лися, але не всѣ тое люди нули, гдыжь южь иншіе позасынляли.
Помянникъ церкви св. Тройцы въ Поморянахъ.
Ппіа 14 Сгегхѵса 1738 Ьуіо ігг^іепіе гіеші' хѵ Віапіеіахѵохѵіе.
Кгопіка гакоппіс оппіапзкісЪ хѵе Ехѵохѵіѳ зіг. 119.
Сего года мѣсяца Мая 31 д. год. 12. четверти послѣдней, зе-
мля тряслася на время 3 минутъ. Бѣлозер. рус. лѣт. 95.
То гарівиі^ на раші^ік^ йе козсіоі Рошоггапвкі гасг^.1 ві§ ши*
гохѵас га кгбіехѵісга ЛікиЬа ВоЬіевкіе^о га <Е X. Мікоіаіа Нишпіс-
кіе^о хѵ гоки 1738. О. Отге&огг Сгахѵапвкі (парохъ Годовскій). За-
писка на литургнконѣ изд. Львовского съ конца XVII вѣка въ
церквѣ села Годова близъ Поморянъ.
IV розі хѵіеікі іи хѵ йагийгіи, хѵ РгувохѵсасЬ, хѵ КогзгуІохѵів
Ьгаіі ІиДгі і. у рагоЬкохѵ йопаіусЬ і шейопаіусЬ. Тамже.
Року божого ді|гки Декемврія дня д. Мѣстечко Мриглодъ
вшитко выгорѣло, мало що зоетало, церковь и поповство зо вшитки
згорѣло. Современ. записка на одномъ листѣ въ моемъ посѣданіи.
Сеи Ирмолой списася року божія 1738 мѣсяца Августа дня 20,
богоговенный Михаилъ Старцицкій бренною подклонпіеся рукою
въ градѣ Радимнѣ, а кто бы его мѣлъ украсти, то клятъ про-
клятъ анаеема. Ирмол. Радим.
Псалтирь напеч. въ Могилевѣ, въ 4-ку 2 и 192 л.
ОЬгопа іеіідіеу ^гаесо-гивкіеу и козсіоіет ггутзкіт гіебпо-
сгопеу. Ехѵбхѵ 1738 4° 68 зіг.
К. Кіезіескіѳ^о Когопа Роізка (ЬегЬагг) Ехѵбхѵ Т. 4. іп Гоі.
І'Т’Э©.
Австрійскій дворъ требуетъ отъ Россіи договоромъ опредѣ-
ленную войсковую помощь, но Полыца возбраняется той же воль-
ный переходъ своею областью.
Турки ниже Кременчука вторгнувшій разбиты Румянцевымъ
при Городицѣ 15 Февраля.
Русскіе войска въ Іюніи переходятъ польскую область, идутъ
чрезъ Днѣстеръ 29 и 30 Іюля; занимаютъ Перекопъ 17 Августа.
Мииихъ желаетъ быти Господаремъ Молдавскимъ, потомъ
княземъ Украины.
Турки разбиты Минихомъ при Ставучанахъ 28 Августа.
Хотинъ взятъ съ всѣми военными запасами 30 Августа.
Русскія войска 9 и 10 Сентября идутъ чрезъ Прутъ.
144
Городъ Яссы 12 Сентября взятъ и вся Молдавія. Молдавскіе
бояры и духовенство подчинились русской Императрицѣ Аннѣ !•
16 Сентября.
Миръ съ Турками въ Белградѣ 18 Сентября. Азовъ остается
при Россіи, прочій завоеванныя области возвращены Туркамъ.
Обѣ Кабарды признаны самостоятельными. Конвенція съ Турціей)
въ Ниссѣ 3 Октября. Опредѣленіе границъ противъ Турціи.
Середная киргизская орда присягаетъ на вѣрность Россіи
въ Оренбургѣ.
Прибавленія до Бельградскаго мира 28 Декабря и къ дого-
вору съ 1705 г. въ Цареградѣ.
Противо Переволочкой, на урочищѣ Мишуриномъ Рогу, ге-
нерала Лесеія (Базсу) на тое время случившогось, якъ Татаре
черезъ Днѣпръ переходили, который въ небольшомъ числѣ драгунъ
и Козаковъ хотѣлъ не пустить нхъ чрезъ Днѣпръ перебиратись-
то оные Татаре и Турецкіе янычары, спиши вшися, сами будучи,
въ нанцѣрахъ, пошли прямо грудью на генерала. Въ якомъ слу-
чаѣ конанеръ, захватавшись, пушку зарядилъ къ запасу дробомъ
и не могъ выпалить; въ тое время напавши на генерала, самого
порубили и много драгунъ и Козаковъ и командующ ого Козаками
отиика Решетиловекого Гаевского убили, а сына Лесіев ого въ поѣе
лонъ взяли. И такъ чрезъ Днѣпръ перебравшись, всѣ хуторы Пе-
р еволочанскіе и Решетиловскіе, ажь до самой Голтвы, разорили,
людей и скотъ побрали и многіе села по рѣкѣ Ворсклу пограбили
и людей плѣнили. Бѣлозср. рус. лѣт. 96.
Миръ вожделѣнный съ имперіею Россійскою и Портою Отто-
манскою вѣчный заключенъ, и оглашенъ по всѣмъ городамъ съ
великимъ торжествомъ: ѣздили знатные персоны, перевязаны по
плечамъ бѣлымъ холстомъ, а предъ ними играли въ трубы и по-
здравляли миромъ. Бѣлозер. рус. лѣт. подъ 1740 г. стр. 96.
При заключеніи Бѣлградскаго мира въ 1739 году, Австрія
принуждена была возвратити Портѣ всѣ пріобрѣтенія сдѣланныя
ею въ силу Пожаревацкаг о трактата.
Австрія потерпѣвъ нѣсколько пораженій въ войнѣ съ Тур-
ціей) безъ вѣдомости Россіи, подписала 1739 г. Сентября 1 ст. ст.
неславный миръ въ Бѣлградѣ, въ слѣдствіе чего Австрія воз-
вратила Турціи все, что она пріобрѣла за 20 лѣтъ предъ тѣмъ
подвигами Евгенія, отказалась отъ всѣхъ правъ на пренадлежащую
ей часть Сербіи, Валахіи, уступила Бѣлградъ и Орсову, обязавшись
собственными войсками срыть Бѣлградскія укрѣпленія. Россія ничего
не потеряла, но также ничего и не получила, не взирая на всѣ ея
146
побѣды н пожертвованія. Въ вознагражденіи всѣхъ потеръ Россіи,
султанъ согласился (29 Декабря и. ст.) срыть Азовъ до основа-
нія, съ тѣмъ, чтобы ни Россія, ни Турція имъ не владѣла, усту-
пить Россіи степь между Бугомъ и Донцомъ, отказаться отъ За-
порожья, съ которымъ Порта не могла сладить, и дозволилъ
Русскимъ купцамъ отправлять товары въ Черное море, но не ина-
че, какъ на Турецкихъ корабляхъ и неимѣть Флота на Черномъ
морѣ. Россія возвратила Портѣ Очаковъ, Хотинь и обязалась не
безпокоить Крымскаго хана.
Импер. Анна приказуетъ своему послу бар. Кайсерлингу,
занятиси прилѣжно Неуніатскимъ дѣломъ въ Польщѣ. 7 Сентября.
Обрѣтеніе цервой золотой руды въ Россіи.
Дня 23 Іюля коли Козаки Городепку и Снятинъ, Куты зра-
бували. Лѣтопис. Записка па метрик. книгѣ въ Товстенкомъ.
Въ это время переходили русскія войска въ Турцію чрезъ
Подолье и Украину и тогда Польща названа была заѣздною
корчмою для мѣстной безурядицы.
\Ѵ ріегіувхе) роіоѵѵіе Зіегрніа хЫійуІу зіу ждзка Возвуінкіе рой
Віанівіаѵб'ѵ, гпізгеиуѵѵзгу Киіу, Ногосіепке, Тувшіепісу.
Козасу пайагешпіе вхШгш сіо і'оііееу ргхурпзхсхаіі, хаіо^а шіе^вса
рой хѵіеггеішіеЬѵеиі депегаіа НипйогГа ойрагіа ісЬ, Кгопіка хакоппіе
огтіаивкіеіі \ѵе Ілѵотѵіе віт. 124.
На намять сего событія Станиславъ Потоцкій па предградіи
Галицкомъ построилъ статую пресв. Богородицы съ надпиеомъ
буквъ: 8.' Р. ѴѴ. 8., т. е. 8іаііів1а\ѵ Роіоскі \ѵо)еѵѵос!а Вшоіепвкі,
съ другой страны чтется годъ 1739 съ завѣшенною арматною ку-
лею. См. РашіуЛкі 8іанівІаѵѵоѵѵа ѵѵусіа! X. Ваг^сх віг. 98.
При деревнѣ Ставучапахъ, предъ городомъ турецкимъ Хотѣ-
немъ, арміею россійского, при Фелтмаршалѣ Мвнихѣ, славная по-
бѣда надъ Туркомъ получена- что лагеръ свой со всѣми палат-
ками и припасами принуждены Турки оставить и бѣгомъ спасаться.
Тогда жъ Хотинъ городъ взятъ со всѣми военными припасами.
Краткое лѣтоизобразительное знаменитыхъ и памяти достойныхъ
дѣйствъ и случаевъ описаніе, что въ какомъ годѣ въ Украинѣ
малороссійской дѣялось... 1506—1783, помѣщено въ изданномъ Н.
Бѣлозерскимъ сочиненіи: Южнорусскія лѣтописи Т. I. Кіевъ 1856
стр. 96. Взятіе крѣпости Хотинъ совершилось 16 Августа 1739 г.;
по той побѣдѣ Минихъ вошелъ въ Яссы и вся Молдавія ему по-
корилась. Сюда относится слѣдующая историческая пѣсня, вы-
писанная мною изъ рукописного сборника духовныхъ пѣсней стр.
10
— 146 —
125, находящогося при церквѣ св. Димитрія въ селѣ Добрянахъ
близъ города Стрыя:
Пѣснь о войнѣ.
Охъ неіцастная година, котра прійшла зла новина,
Короля въ Полыци недостало и на свѣтѣ злеся стало, в.
'а^ад года, идетъ Фелмаршалъ зъ охотою,
Хотѣнь мѣсто разорити, бѣсурмановъ побѣдити, к.
А гды нрійшли ку Днѣпрови, мовитъ Фелтимаршалъ вахмѣстрови
Ступай въ воду, ступай скоро, и мы посполу съ тобою, Богъ
[съ нами к.
А гды прійшли ку Хотѣню, мѣли въ Бозѣ всю надѣю,
Казалъ войско шыхтовати набоженство отправляти. в.
А гды прійшли въ Буковину, просилъ Бога о причину,
Быся войско не достало и докуиися зобрало въ Туретчину.
Гды выѣхалъ оглядати, геретиковъ разсмотряти,
Якъ моцъ може войска быти, абы его побѣдити.
Стался вельми дивовати, же не можетъ враговъ стати:
Росказалъ ревне плакати, ноеты войску задавати.
А гды Турчинъ наступаетъ, вельми якъ Левъ рыкаетъ,
Въ той часъ зъ Москвы огню дали, геретиковъ спотикали,
Гды казано наступати, солтанъ старшій сталъ утѣкати.
Турчинъ вѣчне погибаетъ и въ неволю ся достаетъ, Баша Хо-
[тинскій. в.
Охъ неіцасная година Фортеція южъ загибла.
Ласку въ царя утратилемъ н въ неволю ся досталемъ, щожь маю
[чинити.
За поганской державы церкви божіе пусто стояли,
Фелтимаршалъ ихъ поправилъ и презвитеровъ поставилъ, по всѣхъ
[церквахъ.
За помощію пресвятыя иконы Буцневскія*),
Же недала Христіаномъ въпасти въ руцѣ бисурманомъ, у неволю.
Даруй ласку королеви, побѣду на враги,
И на тронѣ посадити, покой въ Полыци учинити.
Такъ жежь преосвященному ОнѣФрію Шумлянскому
Зъ кардиналомъ долго жити, святую Троицу умолити, за насъ
[грѣшныхъ.
Аппо 1739 дня а Октоврія на Рокгохѵ П. Богородицы гута
сі§йка Ьагйго Іисіхіе ро йго^асЬ ротагіі, а тгиг роѵіеігге гаЬіі.
*) Село Б у ц н е в а съ чудотворною иконою пресв. Богородицы въ
Тернопольскомъ окрузѣ.
147
Рукопись духовпого содержанія съ XVIII вѣка, закупленная много
въ Солотвинѣ*).
Року 1739 иа рокъ 1740 зима тяжка была отъ Покрова пресв.
Дѣвы тримала тяжкими морозы и вѣтрами лютпми же люде но
дорогахъ мерзли, скоты и звѣрята цтаство но дорогахъ, и три-
мала морозами великими до Благовѣщенія пресв. Дѣвы. По св. Ге-
оргію третій день снѣгъ впавъ, не было тепла, ажь отъ новия
Мая. Помянникъ церкви св. Никиты села Витошииецъ съ 1688 г.,
въ библ. епископ. собора въ Перемышли.
Те ЕтаиЬеІіе (зач. кг Іоанна) гасгаіо ві$ сгуіаіу па Воге
сіаіо ѵ/ Сгеітег \ѵ г. 1739 на иігепу: Ядый мою плоть, зач. кд.
Записка на Евангеліи изд. Львовск. 1690, сдѣлана Григоріемъ Га-
ванскимъ, парохомъ села Годова 'близъ Поморянъ, гдѣ до сихъ
поръ сберегается.
Чинъ Св. Василія въ Галицкой Руси сталъ съ того года упра-
влятися своими протоархимандритами (Ргоѵіпсіаіез) названными.
Те^о токи Кивсу сгегпсу Дпіа 6. ХѴггевпіа и 8. Лига рггу Ьуі-
понсі ѵвгувікісЬ Ерівкорбѵѵ хѵейіиц гѵѵусгади Ьііехѵвкіедо Вагуііапбѵг,
Рготѵіпсіаіа ріегтазгедо воЬіе оЬгаІі піе]акіе§о Ёугаѵвкіедо, і іо па іаі
4 і іак виссеввіѵе, огах і векгеіагха, йеііпііогогѵ і і. й. Кгоніка га-
коппіс ОгшіапвкісЬ гециіу в\ѵ. Вепейукіа ѵѵе Ідѵолѵіе. X. 8. Ваг^сг
Ратщіпік Дхіе^оѵ РоІвкіеЬ. 1лѵб\ѵ 1855. віг. 200.
Перемыш. епископъ Иронимъ Устрицкій избралъ себѣ для
своей немощи епископомъ коадюторомъ съ будущимъ наслѣдіемъ,
а теперь съ титуломъ епископа Самборского и платою 4000 зол.
пол. Онуфрія Шумлянского. Договоръ въ томъ взглядѣ сдѣланъ
въ Валявѣ 7 Августа 1743 года, гдѣ чтется Иронимъ Устрицкій
вропіе еі ІіЬеге іевгсге ргией Іаіу сгіегша аввишрвіі воЬіе рго соай-
рііоге Лшсі X. Опиіте&о бвшпіапвкіе^о іак і іегаи іо соийппаі еі
айшііііі огаз сит Гиіига виссевіопе. Ропіегѵаг коайіиіог ай ерівсо-
раіит вте іііиіо рготоѵѳгі пециіі, ѵі^с Л. XV. X. Вівкир Рггетувкі
йітііііі іііиіиш воіит ВівкирвЬѵа вѵѵецо БатЬогвкіе^о, а ргоѵепіив
До іецо паіеа^су роіѵіпіеп сейеге До вкагЬи Л. XV. X. Ьівкира Ргге-
шувкіецо і піе та вщ ой іусЬ сгав Л. XV. X. Вівкир рівас 8атЬог-
вкіт, поп йего^апйо іейпак іигіЬив еі Ьиіае Сіетепіів VIII., кібг^
й\ѵіе каіейгу: Рггетувка і 8атЬогвка вг& соайипаіае. Авві^паіиг ой
Л. XV. X. Ьівкира Ргаетувкіе^о ехргоѵепііЬив е^ив Л. XV. X. коайіи-
ІОГ05ѴІ рго вивіепіапйа йіцпііаіе ерівсораіі па каайу гок 4000, кібге
*) Большія морозныя зимы были въ семъ столѣтіи въ годахъ 1709, 1739,
1765, 1766—7, 1776, 1788—9, и 1785.
*
148
149
роѵіппе Ьус ге зкагЬп Л. \Ѵ. X. Ьізкира Рггешувкіецо оййахѵапе.
Соттіііііиг ріепа роіезіаз Й. ѴѴ. X. коафиіогоѵі цегепйі еі диЬег-
папйі іп зрігііиаІіЬиз йіоесевіт еі )ийісапйі саизаз ^епегаНіег от-
пев еі віп^иіая віпе диаѵів ехсерііопе, ехсеріо ео, аЬу пііпщо піе
огйіпоѵас віпе сопвепви Л. ДѴ. X. Ьізкира і піе піе іпвіуіиоѵас ай
Ьепейеіа. Акта Перемыш. кап.
Ѵ7 гоки 1739 ѵг йгіей Иатойгепіа Ка^вѵ,-. Магуі Раппу Сегкѵіе:
СЬівгеѵвка га ойщсіе па йѵбг ^гипіи роз5ѵщіпещ> у Ьгапіе ой овбЬ
карІапзкісЬ г Равіѳк йгіеві^сіпу. Когоригка іакге УѴовгапвка, Ни-
Ьапіоѵзка, Бгоіотіпзка, Нойѵізгепзка, Бизоіоѵзка ѵг іпіегйуксіе го-
віаѵаіу аг йо 8\ѵі§іа егіугйгіевіи М^сгупікбѵ. Записка на старопеч.
книгѣ: Ключъ Разумѣнія. Въ томъ предметѣ подъ 1740 годомъ
чтется еще слѣдующая записка:	года церкви Хишевская,
Коропизская, Ошанская, Дубаневская, Годвишенская, ПІоломин-
ская, Сусоловская въ маетности ясне велможного пана Игнатія
Гумецкого воеводича Цодольского старосты Брацлавского столника
корунного въ день рождества пресв. Богородицы си есть осмаго
Септемврія въ запрѣщеніе отъ ясне вельможного Иронима Устриц-
кого епископа перемиского були поданыи за тое же юризднкція
дворская отъ духовныхъ особъ десятину отъ пчелъ брала, и грунта
церковный въ чиншъ впровадила и стояла ажь до недели кресто-
поклонной, а люди умершій безъ... на той часъ будучихъ въ Ки-
шевичохъ отецъ Василій и отецъ Леонтій, въ Коропужу, отецъ
Яковъ въ Вошанохъ, отецъ Семіонъ въ Дубаневичохъ, отецъ Ми-
хаилъ въ Шоломиничохъ., отецъ Алексей Паславекихъ въ Год-
вишни, отецъ Констаитій въ Сусоловѣ, отецъ Евстафій и сынъ его
отецъ Петръ, въ веси Коропужу и Кишевичохъ. За ОФиціальства
вельмож, найпревелеб. его милости отца Константина Кериовича
нробоща Самбора мѣста, прокуратора справъ духовныхъ, и за на-
мѣстника цревелебн. отца СтеФ. Завалкевича пресвитера мѣста
Вишни церкви мѣстской...
Ирмологіонъ писанъ въ Крушелницѣ дек. Скольского.
Зима барзо тверда и тревала до св. Вел. Муч. Георгія въ
двѣ педелѣ тепло и лѣсъ розвинулся.
Начало письменъ дѣтемъ къ наставленію въ латинскомъ язы-
кѣ. Москва въ 8-ку 1 и 31 л.
Атвіаи йо. Біігріпт гагіогпт іп ітрегіо КиіЬепіса зропіе
ргоѵепіепііит іеопез еі йезегірііопез. Реігороіі 1739. 4-іо.
Моііеп К. А. НіаігіЬе Нііегагіа йе ёеппіпіз Ьізіогіае гиззісае
ГопІіЬиз. Ьірзіае. (1739), 4°.
Сгагкоѵѵзкі МісЬ. Еойіасиз іпГиІаіиз йиойесіт Ріпзсепзіит ап-
іізіііит I). Ѳеог&іо Виікак ерізсоро Ріпзсепзі, ас Тигоѵіепзі Вота-
по-ипііае ессіезіае ѵеіиі іп зріепйійіззіто зійегит соііе^іо йио ргі-
тае та^пііийіпів зійега іп зе сотріесіепіе, айарегіиз. Туріз АЬЬа-
ііае Виргаяііепзіз 1739. Гоі.
Библія напеч, въ СПбргѣ въ 1739 г. въ листъ. Сей такъ
называемой Аннинской Библіи было напечатано 139 листовъ
(1112 столбцовъ): она прерывается на 19 стихѣ Х.Ѵ гл. 3 кн,
Эздры: „не умилосердится человѣкъ къ искреннему своему на ра-
зореніе домовъ. “ Текстъ изданъ первопечатный (Москва 1663 г.),
а исправленіе внизу подъ чертою напеч. мѣлкими буквами. Печа-
талась подъ смотрѣніемъ СтеФана Калиновекого. Передъ
каждою главою положено содержаніе ея, переведенное съ Вуль-
гаты и напеч. крупными буквами, какъ въ Новомъ Завѣтѣ СПб.
1739—1745. Къ сему изданію еще въ 1736 г. (?) былъ напечатанъ
Новый Завѣтъ безъ содержанія главъ, выпущенный въ 1752 г. Въ
послѣднихъ числахъ Декабря 1769 г. велѣно было всѣ оксемпляры
Ветхаго Завѣта уничтожити, почему они и стали величайшею рѣд-
костіго. Ундольскій Н. 1866.
±7^0-
Александеръ Ивановичъ А. Румянцевъ — Украинскій упра-
витель. Февраль.
Онъ отозванъ. Кейтъ Правитель Малороссіи.
Огинскій польскій посолъ въ Петербургѣ требуетъ возна-
гражденія за переходъ русскихъ войскъ чрезъ польскую область
(въ Мартѣ).
Ими. Анна I. Ивановна сконч. въ Петербургѣ 17 Октября с. с.
Наслѣдникомъ ея Іоаннъ III. (по манифесту 17 Октября) подъ
управленіемъ Іоанна Ернеста Бирона курландекого герцога. Тотъ
же управитель увязненъ 8 Ноября с, с. Герцогиня Анна, матерь
императора, регенткою. Биронъ сосланъ въ Сибирь.
Фридрихъ II. въ Пруссіи и Марія Терезія въ Австріи.
Начало первой Силезской войны. (Вторая началась 1744).
Року 1740 мѣсяца Юлія дня 24 въ Пятокъ подъ Наква-
шею былъ Сапига съ Козаками Станскими (?); была тамже Мо-
сква и сила Сапигове погинуло, и гнано за ними ажь до Бере-
етечка; а други за ними гнали до Со каля. Рукопись духовн.
содержанія изъ Буска съ XVIII в. въ моемъ посѣданіи.
150
,лфл' г°Да Церкви Хишевская, Коропузкая, Опіанская, Дуба-
невская, Годвишенская, Шоломииская, Сусоловская въ маетностехъ
ясне велможнаго Пана Ігнатія Гумецкого воеводича Подольского,
старосты Брацлавского столника коруннаго въ день рождества
пресв. Богородицы си есть осмаго Септемврія въ запрѣшеніе отъ
ясне велможного Иронима Устрицкого епископа Перемисцкаго
були поданіи, за тое юриздикція дворская отъ духовныхъ особъ
десятину отъ пчелъ брала, н грунта церковный въ чиншъ въпро-
вадила, н стояли ажь до неделѣ крестопоклонной а люде умершій
безъ ..... на той часъ будучихъ въ Кишевичохъ: Отецъ
Василіи и отецъ Леонтій въ Коропужу, отецъ Іяковъ въ Воша-
нохъ, отецъ Семіонъ въ Дубаневчохъ, отецъ Михаилъ въ Шело-
миничохъ, отецъ Алексей Паславскій (дописано горѣ другимъ чер-
ниломъ) въ Годвишни, отецъ Константинъ, въ Сусоловѣ, отецъ
Петръ. Въ веси Коропужу и Кишевичохъ (?) бувъ .... за
офѣцѣяльства вельможного наипревелебнѣйшого его милости отца
Константина Керновича пробоща Самбора мѣста, прокуратора
справъ духовныхъ и за намѣстника превелебнаго, отца СтеФана
Завалкевича пресвитера мѣста Ввшнѣ церкве мѣстной; за подна-
мѣстника................а	нѣжели церкви сотворилися В. Нанъ
столникъ, позовъ зт> Варшавы ясне вельможнему В. епископови
Перемискому прислалъ, же росказали зъ Варшавы. Яко мѣссию (?),
аби . . . каплановъ моихъ добръ увольню, а п. братъ якъ
схоще, и такъ милостиве отримавши всѣ добра. Записка на книгѣ:
Ключъ разумѣнія ... въ селѣ Хишевичахъ Перемышльской епар>
хіи стр. 471.
Въ томъ году совершилась Коп^ге^асуа ВоЬогпа саіеу йіесе-
гуі Ргяетузкіеу, 8апоскіеу і 8атЬогзкіеу патіезіпікоѵ/ гііиз дгаесі
ишіогит гіойона, ро<1 іазк^, разіегзкц егсг^ѳііте гг^йя^с^ Л\Ѵ.
ЛХ. Ніегоніта 2 ПпісЬохѵа Пзігяускіе^о ерізкора Рг/етувкіодо 8а-
поскіе^о БатЬогвкіе^о ойргахѵіопа В. 1740. Тамже чтется: Тііиіив
диагіиз йе РагосЬів. 3) „2 зчѵоіті Нозройаті йеЬу па іейпут ро-
ѵгогіе иіцйгіе піеіегйгііі, ропіеѵѵай іо иЬідие ой Рапбте у 8я1асЫу
поп зіпе гиЬоге Ковігі оіуісііиг." См. 1744 г. Надписи статей сего
собора сочинены латинскимъ языкомъ, самъ текстъ польскимъ.
И такъ Тііиіив ргішиз, йе Стѳпегаіі ОШсіаІі. 2. йе оіГісіаІіЬив саіЬе-
йгаІіЬиз. 3. йе РгоіоргевЬуіегіз зіѵѳ Бесапіз. 4. йе РагосЬіз еі Ра-
госЬііз. 5. Пе геГогшаііопе йіоесезеов. Цѣлью того собора было
приблизити русское богослуженіе и духовенство такому же ла-
тинскому. Тому епархіальному синоду присутствовали и подписали
его: Сгегѵазіпз Равіаѵѵвкі О. О. В. М. А. Р. П. йеіедаіиз ргаезійепз ех
151
ЪгасЬіо Літі Ьосі огйіпагіі Спі виі. Копзіапііп Кіегштісг ОіНсіаІ О.
1). Р. Раіег Магііапив 8іетіаікоѵвкі О. В. В. М. Веіе^. йозоГаі.
ХѴузоскі 2. 8. В. Ѵісагіиз іп зрігііиаІіЬив Саікейгае Ргетізііепвів.
йоаппев Разіаѵгзкі йес. 8апосепзіз. Яап Кегошшісг Катіезіпік йаго-
віахѵвкі. 8іеГап 2а\ѵа1кіе\ѵісг Капа. (Ігойескі. Копяіапіу Мііапоѵйсз
Кат. 8різкі. Ъиказг 8аЬаіошсг Кат. Ргиекпіскі. Теойог Васгупвкі
Каіи. Вігескі. Мікоіау ІІавгсгус Кат. 8іаго8атЬогвкі. Теойог Кга-
зпороізкі Кат. Кіиапкоѵгакі. Сгге^огіиз ХѴіпіагзкі Кат. Мозсізкі. йа-
коЬ Воіагвкі. Кат. Оіевгускі і Тагпо^гойгкі. 8утеоп Напкіетѵісг
Кат. СгоЬоЬускі, Огге^огг РойЬа^ескі Кат. ВоЬгогаіІзкі. Мікоіад
Вазіахѵіескі Кат. 2аі\ѵагпіскі. Лап 2аНогеѵгакі Кат. Оикіеівкі. 8іе-
рЬапив 8іггеіескі Капа. ТѴувосгапвкі. В. ѴѴоісгапзкі Кат. Йикоіупзкі.
Сггге^огг Кагріпзкі Кат. 8ко1вкі. Лап Мепсіпвкі. Р. 2йупзкі К. IV. В.
Лап Кизігзускі Кат. ѴѴізяепвкі. Теойог Коіоѵѵісг Кат. Мокггапвкі.
Лап Лапеізкі Кат. Ваіідгойзкі. Айат Кат. Кговпіпзкіе^о. Лап Сга-
реізкі Кат. Лахѵогоѵѵвкі. Вазіііиз Коіохѵісв Кат. 8ігу)вкі.
Въ томъ году номиновалъ король польскій ОнуФрія Шумлян-
ского коадюторомъ И. Устрицкого, Перемышельского епископа,
дня 10 Ноября (8і§і11аіу кв. 25. Г. 112).
00. Базиліане введены въ Варшаву 4 Янв. въ свою обитель.
Зима жестокая была, отъ которой вездѣ въ Малой Россіи
лучшихъ овощей дерево, якъ то: яблонѣ, сливы, дулѣ, орѣхи во-
лоокіе и шевковицы, всѣ безъ остатка повымерзали и посхли: а
лѣсовое дерево, яко то: дубы, бересты, клены, и березы и иные
порозсѣдались, а другіе совсѣмъ повысихали. Бѣлозерскій рус.
лѣтоп. 96.
Въ року ,афді четиредесятомъ таковая зима була же бидло
рогатое отъ великихъ и тяжкихъ морозовъ поодходити мусѣло, а
почавши отъ честнаго креста ажь до воскресенія Господня зимо-
ватися мусѣло: и въ семъ року жита барзо хибили, а особливе
при долахъ ярина зась мѣсцемъ добрая: проса мало где було,
конопли также и лѣто було барзо мокрое и холодне и голодное.
Раховали такой зимѣ люде старіи лѣтъ сто и двайнятъ. Жннва о
Успеніи пресв. Богородицы починалися .... Записка на старо-
печ. книгѣ Ключь Разумѣнія.
Ро праіпеш Іесіе рггезгіет, іак о^готпе тгогу і іак зііпа па-
вЦріІа гіта, йе пай ѵъгеікіе вройгіеѵапіе, гасгдмзяу ой 88. 8зу-
топа і йийу (28 ОкіоЬга) ай йо Ма)а Ьег рггепѵу па]\ѵуйзгут
віойтут віорпіи іпѵаіу; ѵ? іут сяавіе о^готпу гЬіогпік ѵгбй, Роіезіе,
ки гѵу^ойгіе ротевгесЬпе) віап^І, і вргаѵйгііо зі§, о сгет різгд. )ео-
^гаѣлѵіе, йе Роіезіе гітоѵго. іуіко рог^ і іо тѵ сгавіе і^^ісіі тгоябк
152
хѵіейгас тогпа. 7 роѵойп оѵѵусЬ зіІпусЬ шгогоѵѵ, Ъатсіго ѵ?іе!е г§і-
пеіо гбгпецо Ьуйіа, сіггеуѵа. оѵгосоѵге ѵуіпагхіу і лѵіеіи Іийгі иігасііо
Йусіе. Кгоніка коПеріит ЬиЪіевяо-ѵуякіецо XX. Руагоѵ1 стр. 69.
Въ томъ году напечатанъ во первый разъ Служебникъ свя-
тительскій Уніатской церкви, подъ заглавіемъ: „Служебникъ
святительскій содержатъ въ себѣ по чину св. во-
сточныя церкве Литургію святительскую прочая
обряды епископомъ п р и с. л у жа ю щі я, первое типомъ
издадеея въ обители Уневской иноковъ св Василія
В.“ мѣсяца Марта 29 дня въ малый листъ, стр. 312. На первомъ
листѣ печатное изображеніе Спасителя, дающаго апостолу Петру
ключи и пастырскій жезлъ, внизу овцы и святительская регаліи;
вверху Господь Саваоѳъ; по сторонамъ его св. Василій Великій
и ІосаФатъ Полотскій, Уніатскій архіепископъ. Сей служебникъ
замѣчателенъ тѣмъ, что въ немъ помѣщены : чинъ освященія мѵра,
соборованія презвитеровъ, т. е. чинъ молебновъ предъ начатіемъ
дѣйствій на вселенскихъ и помѣстныхъ соборахъ, чинъ очищенія
церкви, освященія потира и дискоса, и изверженія іерея По ли-
стамъ внвзу чтется слѣдующая надпись: Аппо 1762 изпв іііивігів-
8Іті геѵегешііявіті Потіпі Негасііі Ьіванякі О. П. В. М. агсЬіері-
всорі Втоіепвсспкія аідие агскітапйгііае Опиріігіепзіз. Описанная
книга сберегается въ библіотецѣ Новгородского Софійского собора.
Упомянутымъ изданіемъ Служебника святительскаго пользуются
до сихъ поръ Галицко-русскіи святители, которого при Львовскомъ
Митрополичемъ катедральномъ соборѣ находятся еще три экзем-
пляра, составляющихъ нынѣ библіографическую рѣдкость.
Сеи Служебникъ за Аѳанасія Шептицкого епископа Львов-
ского н митрополита цѣлой Руси въ р. заказано, абы на томъ
неотправовано, тылько М іп а л ы выдано. Перпюго зданя въ Уневѣ
и другого то тутай: другого бо ретейнѣйше, другого га ойсуаіа
Веіѵгіевѣга Ма1вкіе§о, га ораіа Ьірніскіецо. УѴ Іут токи росгеіі га-
коппісу пазге гизкіе ^ейс тіцво ро топазіегасЬ па ігарегасЬ у
Ьгосіу хѵдва ^оііс у ро иіетіески сЬойгіс. Іа Сггецогг Сахѵапвкі ра-
госк Нойоѵувкі Іо гарізиі^, Йет дегйгіі <1о Вегезіесгка ро гЬойе іот
піейояіаі есі...
Ха іеп сгав Ьуі ѵг ВгоііасЬ Ііеітап Роівкі ІбгеГ Роіоскі, щг
Ьагйго \ѵ Іаіасіі а йоіщ іпіаі пйой§ у Ьуіі и Гагу па вІигЬіе Войеу
гиякіеу, тіаі іатіоузгу патіевіпік, у па сЬогасЬ яріетеаио г поЬ еіс.
Записка иа Литургнконѣ печати Львовской, изданномъ за поль-
ского короля Іоанна III., за благословеніемъ четверопрестольныхъ*
патріархъ, находящемся въ церквѣ села Годова близъ Поморянъ
153
Копдге^аеуа яоЬогпа саіе] йіесегуі Рггетузкіе] Кашіеяішкоѵ?
г. 8- У гіогопа рой Іазкд, Ніегопута ІТзіггускіе^о ерізкора <1іе 14.
Дапиагіі ѵ. в. 1740. Рукопись въ листъ въ библ. Перемышельской
напитулы подъ И. ЬХІХ. Сг. 11.
Пег іш Кгіеде иші Егіейеп ѵегеіпіціе ЕбтівсЬе ип<1 ВизвівеЬе
Асііег. О(1ег КасЬгісЬіеп ѵоп йет Іеізіе.гп #ё§еп сііе Тіігкеп цеГііЬг-
іеп Кгіеце. Егапбігі а. М. 1740. 4 іо.
Ье Оиіеп МісЬаеІіз, ОгЬів СЬгізііапиз циаіиог РаігіагсЬаіия сіі-
^езіиз цио ехЫЬепіиг ессіевіае РаігіагсЬае саеіегіцие ргаевиіев іо-
ііиз Огіепіів — Рагізвів 1740 3 Тош. іп Гоі.
СггиЬегі Доап. Бап. Огідіпев Ьіѵопіае засгае еі сіѵііів, вей
сЬгопісоп Ьіѵопісит ѵеіив. Егапсоіигіі еі Ьірвіае 1740. (оі. Въ пре-
дисловіи стр. VII. взываетъ Россійскую академію наукъ въ СПе-
тербургѣ къ изданію русскихъ лѣтописей ай гиввісаш шейіі оѵі
Ьізіогіаш, аідие Ьогит аппаііит еДіііопе.
Доап. Бапіеі НоЙ’піаппі Ве іуроцгаріііій еагитдие іпііііз еі іп-
сгетепіів іп Ве^по Роіопіае еі М. В. ЬііЬиапіае. Вапіівсі. 1740. 4й
71 рр. Тое сочиненіе и I. С. Бандткого передѣлалъ и розширилъ
I. Ьеіехѵеі ВіЫіо^тайсзпусЬ Хід§ Диѵо]е. ѴѴіІпо 1823—1826 два томы
съ изображеніями.
±’7^±.
Мѣсто Кейта заступаетъ Леонтьевъ.
Война русско-шведская (Августъ).
Россіяне Декабря 9 призвали на императрицу Елизавету Пе-
тровну, дочерь Петра В. Княжна регентка увязнена, сопругъ ей
киязь Брунсвигскій и сынъ ихъ Іоаннъ III. Антоновичъ заключенъ
въ крѣпость 25 Нояб. с. с. Биронъ переселенъ въ городъ Ярославъ,
а противникъ его Мюнихъ сосланъ въ Пелымъ Тобольской губерніи.
Въ томъ году былъ кошевымъ Стефанъ Гладкій, по немъ
былъ кошевымъ сынъ его Данило. Въ Сѣчи находился крестъ съ
бѣлого камня съ надписью: Здѣсь поставленъ крестъ благородію
его панства Степана атамана бувшого кошового, а куреня Мйн-
скогб. Но онъ положенъ есть подъ церквою пресвятой Богородицы.
Преставился року 17.. дальше истерто. 0. Стороженка Украии.
оповіданя. СП. 1863. кн. II. стр. 158.
Импер. нѣмецкая Марія Тересса на прошеніе епископа Юрья
Гавріила Блажовского затверждаетъ свободы Уніятского духовен-
ства 21 Октября.
154
Игнатій Кульчииекій скончался.
Епископъ Перемыш. Георгій Винницкій закупилъ дорогую
митру своимъ иждивеніемъ, которую по кончинѣ его Елена нзъ
Винницкихъ Гумницка себѣ присвоила. Въ томъ дѣлѣ розпочалъ
тяжбу администраторъ Перемышел. епископства Левъ Кишка, въ
Нунціатурѣ въ Варшавѣ, епископъ Пронинъ Устрицкій продол-
жалъ до 1741 года. Хотя онъ въ томъ году получилъ митру по-
слѣ кончины Гумнѣцкой, но въ ней недоставало драгоцѣнныхъ
камней и алмазового крестика верху ея. Далыное веденіе той
тяжбы перенялъ епископъ ОнуФрей Шумлянскій, но онъ такоже
не окончилъ того дѣла, о чемъ свидѣтельствуютъ акта Перемыш.
капитула, изъ которыхъ можно у вѣдати, какъ много церковныхъ
драгоцѣнностей погибало. Такъ чтется въ письмѣ Яцка Маков-
екого агента въ Варшавѣ отъ 8 Февраля 1732 писанного къ Иро-
ниму Устрицкому: 2е гав г гсѵпгуі .саіе^о ргосеяви ѵг іеу ярга-
ѵйе \ѵ Кипсіаіигге сзуніопедо аЬ ап. 1713 иьсріе а<1 1727 рока-
ги]’е ві<2 ге в. р. ЛѴ. Ьео Кізгка піе іуіко о шііг?, аіе о ѵ/іеіе іп-
вгеу аг^епіегуі ковсіеіпеу гаЬгапеу сгупіі гбйпусЬ топавіегб’іѵ і ко-
всіоіотѵ, га сгет ех тепіе Веиті Лисіііогів ЛѴ. ВоЬгобгіезоѵі <1е-
пипііо, ге Вептив Аийііог тіес сЬсе, геЬу ЛѴ. ІІоЬгойгіеу іпзге
топавіегу, каіескгт і ковсіоіоѵг Весіогев воіісііеі, аЬу кагсіу о вѵгоіе
вгеЬга иротіпаіі ві^ и іусЬйе Биксеввогбѵг. Вотъ куда дѣвались рус-
скія церковныя вещи. Упомянутая митра не естли та самая, ко-
торую около 1875 года Фотографовано и которая лишена своихъ
драгоцѣнныхъ камней? О ней говорится, будьто подарена нѣкимъ
русскимъ княземъ Перемышельскому епископу, о чемъ надо со-
мнѣватися.
Переселившіеся въ Сирмію и Славонію изъ Турецкого вла-
дѣнія Сербы заключили въ 1690 году съ нѣмецкимъ императо-
ромъ договоръ, обезпечивая для себе свободу вѣры, народности
и самоуправства. Но вопреки всѣмъ потвержденіямъ упомянутого
договора, стала другая договаривавшаяся въ немъ сторона, Ав-
стрійская имперія, по совѣту латинского духовенства системати-
чески нарушатв его. Протестовавшій противъ того первый сербскій
воевода Георгій Бранковичъ умеръ въ тюрмѣ, послѣ 22-лѣтнихъ
мученій. Избраніе нового воеводы не было допущено правитель-
ствомъ, воинственная власть его была возложена на австрійской)
коммисаря не Серба но происхожденію, политическія права и обя-
занности его поручены патріарху. Вмѣстѣ съ тѣмъ начались и го-
ненія противъ греко-оріеитальиой вѣры, противъ языка, противъ
кирилицы, вообще противъ національности Сербовъ. Сотни ка-
— 155 —
толическихъ преповѣдниковъ стали принуждати Сербовъ къ при-
нятію Уніи, не разбирая въ средствахъ, лишено греческо-оріен-
тальиое духовенство даже правъ проповѣди, наказывая священни-
ковъ даже палками, публично, за всякую попытку ихъ удержати
своихъ прихожанъ въ лоиѣ своей церкви. Лепавинскій священникъ
былъ убитъ публично, при входѣ въ церковь, и убійство осталось
безнаказаннымъ. Санъ патріаршій былъ отмѣненъ. Доведенные до
отчаянія Сербы взялись за оружіе; они обратились за помощью
къ Россіи, и въ 1741 году, слишкомъ 100.000 Сербовъ выселилось
въ иее подъ начальствомъ Текеліи и Хорвата; населенная ими
страна была названа Новою Сербіей. Опечаленная тѣмъ вы-
селеніемъ Марія Терессія приказала прекратити гоненія противъ
Сербовъ, и въ 1751 году былъ изданъ ею патентъ, которымъ она
обязалась не касатися болѣе ни вѣры, ни національности Сербовъ.
Римская коллегіи сіе ргора^апсіа йДе издала въ Римѣ 1741 г.
новое исправленное изданіе глаголитнческого Литургвкона (Мівваіе);
къ той цѣли употребилъ епископъ изъ города Зары въ Дальмаціи
священника Матѳея Карамана изъ Сиалатской епархіи, который
нѣсколько годовъ проживалъ въ СПетербургѣ, и тамъ обзнако-
мился съ церковно-словенскимъ языкомъ. Трудъ его былъ удо-
бренъ русскими или рутснекими цензорами, имена которыхъ при-
водитъ Аввешапі КаІепД. IV. 435.: Ргосигаіог ^ѳпегаіів топасЪогит
8. Вавіііі ВиіЬепогит Махітіііапиѳ 2\ѵоДвкі (віе) еі Саевагіив 8іеЬ-
по'ѵѵзкі, иіегдие аіиптиз Соііе^іі Сгаесогит 8. АѢЬапавіі Де ПгЬе:
пес поп Дио топасЬі Виіііепі, Дппосепііив РісЬоѵісЬ еі Нуіѵѵевіег
ВиДпіскі, пипс Ьисеогіепвів ерізсориз. Тотъ Литургиконъ изданъ
подъ заглавіемъ: Мівваіе Вошаппт Віаѵопісо іДіотаіе еДііпт ^изви
ІТгЬапі VIII еіс. Вошае 1741. іп 4°. Объ этомъ изданіи пишетъ
Аззешапі КаіепД. IV. 435: пишегів отпіЬиз аЬвоІиіа (еДіііо), еі Ви-
іііепогиш ошпіиш (?) аіеріе Саішаіагиш ріаиви ехсеріа. Подобно
тому якъ епископъ Холмскій Меѳодій Терлецкій въ 1643 году
обрущилъ Вгеѵіагіпш Вошапит для Глаголитовъ, такъ теперъ Ка-
рамаиъ выше упомянутый Литургвконъ. Въ томъ взглядѣ произ-
несъ свое мнѣніе Корііаг О1а§о1. СІогіаппв р. XVI и XXVII.
Около сего года русское уніятское духовенство стало упо-
требляти такъ званные „обойчики,“ вслѣдствіе чего между ду-
ховенствомъ латинскимъ и русскимъ возникла тяжба, дошедшая
для рѣшенія ея до Рима. Въ томъ дѣлѣ спорили между собою
митрополитъ Аеанасій Шептицкій съ латинск. архіепископомъ
Николаемъ Выжицкимъ. Тотъ споръ польская ЕпсукІореДца ро-
ѵгззесЬпа Томъ XXIV стр. 620 описуетъ слѣдующимъ способомъ:
— 166
8рбг Іо йтосЬ оЬггцйкбѵ? о ріептегепяіѵѵо, о гбкповс. Кзі^іа гивсу
росзупаіі ргауЬіегас віго] ІасіпвкісЬ, гагяисас йаіѵпу, со Ьуіо паіи-
гаіпе ро еупойзіе Хашоікігіш. На вяуі? кіайіі коіпіѳггукі ,]ак Іасіп-
всу. То ^піеіѵаіо йпсЬочѵіепяііѵо Іасіпзкіе і рокібсііо г воЬц агсуЬі-
вкирбж Ёіе зареіѵпіѳ гоЬіІ ѴГуйускі, іе піе рогтѵаіаі кві^гот ипіі
гЫізас ві§ роѵѵіегйсЬпойеі^ і віго|еіп йо ІасіпвкісЬ; Іесг Ьасгту па
рггсв^йу свави; вігб| Ьуі іѵіѳйу .іеввсве рггутіѳіст. Вріегаіі ві§ аг-
суЫвкирі епег^ісипіѳ, ^ог^ео, аіе Іівіотаіе. Ріѳгѵѵвзѳ з.алѵіцхкі вроги
ѵгійгіту \ѵ Мар 1739. Вверіускі ойѵѵоіуіѵаі ві? йо Вгути, кібгу
пппсіпввоѵѵі віесіі гогрозпас врга\ѵ§ і чѵуйас теугок йпіа 24 Ьірса
1741. Та любопытная переписка обоихъ спорящихъ сторонъ чтется
помѣщена въ Чтеніяхъ импер. общ. Истор. и древн. Росс. Москва
1859 кн. 3 стр. 45.
йп Гезіо Рогііипсиіае иіівзат воіѳпніепа ропіійсаіііег сеІеЬгаѵіі
ІПшив Вѳишив Нотіпив АіЬапавіив 8зеріускі Меігороіііапиа іоііиз
Киввіае ерівсория Ьеороііепяів, Наіісіепвів, Сатепесепвів гііив дгаесі,
вио натріи ргапйіиш поЬів Ізпііввітит циоай сіЬов еі роіит, ѵіпі
іоіі соттипііаіі виШсіепііввітов (?) йейіі, іряецие поЬізсит еі сит
аііів ЫоЬіІіЬив еі ргаеіаіів іп ге&сіогіо ргапвіі, е,;ивцие тивісі са-
реіівіае виЬ іетрив іоііив воіетпііаіів сЬогит іепеЬапі вѵаѵіввіто
сопсепіи. Ьѳив ірві геігіЬиаі іп Іоп^ѳѵо іетроге еі 8, аеіегпііаіе.
Асіа Сопѵепіив Ьеороі. ай 8, Апйгеат (00. Бернардиновъ) стр. 22
въ библ. еиископского собора въ Перемышли.
Аѳанасій на Шептицахъ Шептицкій милостію божіею и свя-
таго апостольскаго ѳрону архіепископъ метронолита всея Россіи
епископъ Львовскій, Галицкій и Каменца Подольскаго архиман-
дрита Кіевопечерскій и Уневскій. Всѣмъ обще и кождому з осо-
бна до которого належитъ, сіе писаніе наше видѣти читати и чи-
танное слишати мѣющимъ міръ о Господѣ сказатель сего нашего
писанія учтивый Димитрій обрадкомъ и родомъ отъ Грекъ отъ
власти своей з Ерусалиму во вселенную для упрошенія отъ пра-
вовѣрныхъ христіанъ святой милостиии на выплату значпого по-
датьку па гробѣ Господа нашего 4йд Хра отъ Турковъ вложенный
будучи высланный молилъ Насъ абысмо его симъ залицеиіемъ
нашимъ оградили и спомочи рачили на сего умоленіе милостивно
присмотрившвся, сегожъ всѣмъ правовѣрнымъ Христіаномъ симъ
листомъ яко иноземца и пришелца симъ писаніемъ залѣцаемъ
з нимъ и за нимъ упрашаючи дабы его въ доми свои приняли и
любовь близняго къ нему доказали, и по силамъ когожьдо мило-
стинею обрадовали отъ высочайшого яко воздателя стократной
 заплаты очекуючи. Лучшего ради увѣренія Данъ въ Уневѣ дня ді
157
Януарія року. А. Шептицкій архіепископъ и митрополита
всея Россіи. (М. II.) 8еу ПпіѵѵегзаІ г Іаіупзкаію ѵѵуіогепу па гизку
Дііа ІисгвгаЬо шѵігепіа.
ѴѴоіі Вовкіеу у хтокасуі Ледо свупідс гаДозус ге іако іп апіе-
сеззиш йусгуіет воЬіе; іак еі а<1 ргаевепз соніе ех апіто іп соп-
цгетіит ѴѴѴѴ. ІМРапбѵг ігаігипі еі копГгаігшп рггузідриід у яарі-
виіе 8ід ивдие асі ѵііае іетрога паузѵѵідізгеу таісе у тіеувси іи-
іеузгепт зіийус еі ]ихіа апіідиа ]ига тапДаіа ехедиоѵгаё рггу роД-
різіе тоіт па іо гдкд тоіц зіѵгіегДгат Діе 21 Лапиагіі 1741. — Ап-
Дггеу Ваііскі Ѵісев^егепі ^госігкі Веізкі, Б^Дгіа РоДотеоіеДгіпзкі.
ЕипДет тадпійсшп Ботіпит АпДгеат Ваііскі а зиае іпГга
зсгіріо ехатіпаішп еі Ді^пиш іпѵепіит иі асі питегит еопігаігит
ѴепегаЬіІін сопігаіегпііаііз Віаигорі^іапаѳ геіегаіиг, сопзепііѳпііЬиѳ
V. О. СопГгаігіЬиз едивДет Соп&аіегпііаііз аД йДеі ргоГеззіопет еі
іпсгетепіит іихіа ргаѳзсгіріит іп БупоДо 2атовсіапа аДтізі Ііас
Діе 22 тепзіа ПесетЬгіз аппі 1741 В. Ніегопутиз Мого С. В. Ргае-
Гес. Міз. Аріит Соттіззагіиз йикДеІе^аіиз.
2а роѵгоДет зегДесгпусЬ еіідсі тоісЬ у г Даѵѵпеу іпіепсуі га-
різиід зі§ До вѵпфоЫіѵгеу іеу копГгаіепііу, рга^пдс рокі гусіа те^о
зіийус піецзіаппіе Ргвспаузѵпдізгеу Во§огоДгісе Раппіе Діа иргозге-
піа воЬіе у Дозідріепіа Ыо^овіалѵіепзіхѵа, кібге§о звсхдзііѵѵіе іазг
копй'аіегп.іа рагіісуриіе, кібгеу іо копігаіегпіу ѵъгеіакіт іпіегевот
ііе тогпозеі тоіеу Дорота^ас оЬо\ѵіо,гиі§ ві§ у г^кг^ теіазпгі роДрі-
зпіе зід Діе 9-па Дипіі Аппо Вотіпі 1741. Марна Мпенуе (зіс) Іп-
зіі§аіого>ѵа когопиа. Тамъ же стр. 216.
Фамилія Беное (Вепос) герба Тачала была нобилитоваиа 1685
года. Павло Беное Скарбникъ Подольскій, Судія городскій Галиц-
кій, депутатъ до коренного трибуналу 1728 г. Братъ его родный
Станиславъ. Біезіеск. I. 71.
Аппо Ботіпі 1741 Діе 5-іа Дипіі. Бауріѳгхѵзге ріаиіапсуі 8іа-
горі(?іа1пеу КопГгаіегпіу пазгѳу іако паз па зитіепіи кайДе^о х озо-
Ьпа оЬоѵгі^гиід, До піеивіаупе^о сЬуѵаІу Вогеу ротпойспіа а озоЫі-
ѵгіе со До иіггутупапіа у хасЬолѵапіа ѵѵіесгпеті схазу койДусЬ ро-
ЬойпусЬ Іе^асуі іеши тіез’вси зѵіепіети копГегоѵапусЬ у гарізапусЬ
айеЬу гідД Дизхе зѵѵіціоЫі\ѵусЬ коііаіогоѵѵ ріа зийги^іа у гаіипек
рггеД рапеш Во^іеіп оДЬіегаІі, іутйе зрозоЬет у іегагпіеузхц зѵѵід-
іоЫіѵ/д Дазпіе теітойпеу Лшсі Рапі Магуі Вспие іпзіі^аіоготеу
когоппеу іе^асуд гІоіусЬ РоІзкісЬ іузі^са До гдк пазгусЬ оДѳЬга-
Іізшу роД іеші пігеу орізапеті копДусуаіпі, айеЬу роД-Ні^ ѵѵоіі у
Дузрогусуі \ѵуйеу ротіепіопеу Л. \Ѵ. Лс^отоасі Рапі Іпзіщаіогоѵѵеу
когоппеу, іе^оѵ/апа зита яіоіуск іузіаса, хозіатеаіа хатезге па рго-
—- 158
хѵізуі ой віа ро віейш: г іеу гав ргоѵѵігуі ѵѵуповх^са у ой іуві^са
гІоіуеЬ па гок гІоіусЬ віейтйгіеві^і, агѳЬу гІоіусЬ сгіегйгіевсіе со-
госгпіе ріасопе Ъуіу 00. Вагуііапот рго іетроге шіевгка^цсут
рггу іеу сегкѵѵі тіѳувкіеу виЬ іііиіо ^Іогіовівьішае Аввитрііопів іп
соеіит В. V. Магіае ео Ііпе, геЬу со рі^іек ѵг каріісу пауріепѵвге^о
гаіогепіа ТгосЬ Ьхѵіаіііеіеу Вапсіогит Оге^огіі, Вавіііі, еі Лоаппів
Сіігівобіоті, вІигЬа Ьоха вріеѵѵапа ойргалѵулѵапа Ьуіа, іак г тагІусЬ
іако у йуі^сусіі йе рговаріа ѵ/ухеу ротіепіопеу Л. XV. Леушвсі Рапі
Іпвііёаіогохѵеу когоппеу каіЬаІо^ет ройапусЬ; а гІоіусЬ іггуйгіевсіе
г рготеігуі согосгпеу гЬулѵаіцсуск, агеЬу па влѵіаііо, ѵѵіпо у па іпп§
роіггеЬе у огйоЬе йо оііаггбхѵ лѵ ротіепіопеу ігіит Вапсіогит ка-
ріісу оЬгасапе у йувропоѵѵапе Ьуіу. Кіог^. іак зтеі^іоЫіѵѵ^ Іе^асу^
копГгаіегпуа павга рггуітиіе со йо паутпіеувгусіі рггег Л. XV. Лтс.
Рапіц Лп8Іі§аіого\ѵ^ когоппд, гаІогопусЬ копйуеуі, оЫідціфС у оЬо-
лѵі^гиЦс піе іуіко ьіеЬіе ватусЬ лѵ копГгаіегпіеу 8іаигорі§іа1пеу ай
ргаевепз гпауйиі^суск ві§ аіе у паурогпіеувгуск виссейапеов повігов,
га кібгусіі огаг іако у га віеЬіе вашусЬ гарівиіету ві§, ге і§ гіо-
іусЬ іуві^с г іегагпіеувхеу Іе^асуі ай савват СопГгаіегпііаіін ой-
йаппусЬ ройіиу роЬогпеу ѵгоіі у йуврогусуі Л. XV. Леу Мвсі Рапі
Лпвіі^аіоголѵеу когоппеу, іако пауЬегріесгпіеувгут вровоЬет па рго-
ѵігуі іггушас, у піпіеувгеу Іе^асуі \ѵ ѵгвгеІкісЬ ѵ/ г\ѵуй хѵугагопусіі
копйусуасЬ у оЫідасЬ гайовус егупіс роѵйппі Ь^йгіету, гусг^с о
ѵѵвгесіітоё^сево Во^а у ой Каувтѵі^івгеу Кіерокаіапіе Росг^іеу Раппу
таікі іе§о сийаті па іут тіеувси ѵ оЬгагіе втѵоіт віуп^сѳу віо-
кгоіпеу Л. XV. Леутзсі ВоЬгойгіеусе па йіи^оіеіпут гйголѵіи у \ѵе
ѵвгѳІакісЬ ротувіпусіі виксеввасЬ, га і§ іак роЬогид, йіа тіеувса
влѵі^іеео сгупповс пай^гойу па кібгд, іо іакоѵ^ оЫі^асуц пангд, йіа
гиреіпіеувгеео хѵаіоги у ѵ/іагу г^каті кіавпѳті ройрівиіету ві§. Ва-
іит іп риЫіса веввіопе СопГгаіегпііаіів Віаигорі^іапае. Біе еі Аппо
иі вирга. Апйгеав Бгіокохѵвкі, ЛакиЬ Виввіаполѵісг Леггу Косі, здѣсь
слѣдуетъ греческая подпись нечеткая, МісЬа! Ноговгко. Львовск.
Ставропигіал. братства книга стр. 456—458. По актамъ Ставро-
пигіальнымъ сего года записала упомянутая истигаторова корон-
ная Бенуе Братству 10.000 зол. нольек.
Служба прес. Евхаристіи, Состраданію пресв. Богородицы и
блаж. ІосаФата. Нечаевъ, Гоі.
Скончался Ѳеофилактъ Доиатинскій, малорусъ, учился въ
Кіевѣ и за границею, былъ епископомъ Тверскимъ. Онъ весьма
много и долго трудился надъ исправленіемъ славянской библіи
ветхаго завѣта 1663 г. О его ученыхъ трудахъ см. Филарета Об-
оръ русск. дух. литературы П. К. 12.
159
Возвышеніе Разумовскихъ.
Алексѣй Григорьевичъ Разумовскій получилъ ти-
тулъ графа, былъ любимецъ импер. Елизаветы Петровны, изъ кре-
стьянъ рожденъ въ 1709 г. въ Черниговской губерніи, сначала
былъ опредѣленъ въ придворные пѣвчіе, а по вступленіи на пре-
столъ Елизаветы (1741 г.), произведенъ въ камергеры, вступилъ
въ тайный бракъ съ императрицею (отъ того брака родилась дочь,
княжна Тараканова, погибшая при Екатеринѣ П. См. статью Лон-
гинова „Княжна Тараканова1' въ Русск. Вѣстникѣ 1859); въ 1744 г.
получилъ титулъ графа, а въ 1756 званіе Фельдмаршала, умеръ
1771 г. Его Аничковскій домъ былъ послѣ обращенъ во дворецъ.
Братъ его, Кирнло Григорьевичъ, былъ. послѣднимъ гетма-
номъ Малороссіи; рожденъ въ 1728 г., въ 1743 г. по ходатайству
брата получилъ званіе камерюнкера и отправленъ за границу; въ
1744 г. получилъ титулъ графа, президентомъ академіи наукъ въ
1750 г. сдѣланъ гетманомъ Малороссіи, но по возшествіи на пре-
столъ Екатерины II. уволенъ отъ гетманства, за то получилъ во
владѣніе городъ Гадячъ, нѣсколько селъ и деревень и ежегодную
пенсію; умеръ въ 1803 г. Андрей Кириловичъ Разумов-
скій (1752 -1830), князь, въ царствованіе Александра I. послан-
никъ въ Вѣнѣ, оказалъ Россіи большія услуги на Вѣнскомъ кон-
грессѣ. Онъ имѣлъ въ Вѣдни свой большій домъ и библіотеку, изъ
которой книгв въ хорошихъ переплетахъ встрѣчаются по Вѣден-
скихъ библіотекахъ и даже по букинистахъ.
Батурлинъ управляетъ Малороссіею, потомъ Бибиковъ.
Чтобъ малороссійскій народъ свободнымъ переходомъ
пользовался по прежнему, на основаніи ихъ Малороссійскихъ
правъ, то въ 1744 году публикованнымъ указомъ тотъ свободный
имъ переходъ потвержденъ. Бѣлоз. рус. лѣт. 122.
Коронація Елисаветы I. въ Москвѣ 25 Апрѣля. Тогожь года
Ноября 7 ст. ст. объявленъ наслѣдникомъ ея князь Голстинекій
Петръ ПІ. Ѳеодоровичъ съ титуломъ великого князя. Тотъ же
Петръ ПІ. принимаетъ греческую вѣру въ Москвѣ.
Братиславскій міръ 11 Іюня 1742 г. между Фридрихомъ II.
и импер. Маріею Тересою; Россія приступила къ нему 12 Ноя-
бря 1743 г.
Въ Польщѣ графъ Брюлъ министеръ Августа ПІ. управляетъ
во вредъ Польщи и Саксоніи.
160
Импер. Елизавета приказуетъ послу своему бар. Кайзерлингу
сдѣлати усильное представленіе польскому королю въ интересѣ
угнетенныхъ Уніятовъ въ Полыцѣ 16 Августа, въ слѣдствіе чего
упомянутый посолъ предложилъ тое дѣло королю 26 Августа.
Вицеканцлиръ отвѣчаетъ именемъ короля, что онъ въ томъ дѣлѣ
конФеровалъ съ папскимъ Нунціемъ, который въ томъ дѣлѣ пи-
салъ письмо къ генералу Іезуитовъ 31 Августа.
Декабря 2 ст. ст. около 35.000 Жидовъ нзъ Россіи и Укра-
ины изгнано и запрещено имъ вывозити съ собою дукаты и рубли
серебряны.
Міана Венедиктъ XIV приказалъ учредити каѳедру цер-
ковнословенского языка іп Соііеціо ІТгЬано, гдѣ занялъ
мѣсто Матѳей Совичъ (8оѵісЬ), о ознакомленъ только съ русскимъ
языкомъ, покровительствовавъ Караманомъ, который потомъ яко
архидіаконъ въ Озерѣ для иллирского юношества, посвящающагося
духовному званію, передѣлалъ старословеискую граматику М.
Смотриского, оставшуюся однако въ рукописи. См. Еогііз Веіве
Йитсѣ Паітаііеп I. стр. 91.
Въ томъ году издана папою Венедиктомъ XIV булла: Еіві
разіогаііз для Итало-Грековъ, которою всѣми силами старалось
латинское духовенство въ Полыцѣ, особенно лат. Львовск. архі-
епископъ Вячеславъ Сѣраковскій, разстягнути на русскихъ Унія-
товъ, чтобы тѣмъ же свободно было переходити до латинского
обряда въ Полыцѣ, н тѣмъ способомъ обратити Унію въ лучшее
средство полонизаціи Руси и тѣмъ же лишити русскую іерархію
ей духовной паствы, въ которомъ направленіи еще до нашихъ
временъ работаютъ всѣ нриверженнники Полыци, не уважая, что
тѣмъ способомъ употребляя церковную Унію за политическое сред-
ство, и тѣмъ же компромитуютъ предъ лицемъ всей Руси. Тое зло
вѣками укрѣпилось такъ сильно, что въ наше время такъ звана
„Конкордія" яко антидотумъ оказуется безсильною.
АсЬиш ВоЬаІіпі іегіа вехіа апіе іевіит 8. ЬаигепЬіі Магіугів
ргохіша 1742. Согат Ьопогаіо ас. Гашаіо йот. Апйгеа Еавіоѵѵвкі
айѵосаіо огйтагіо, Егансівсо МаІЬогвкі йоаппе ѴѴувоскі сопвиІіЬпв,
Кісоіао ВесЬпокісх, АйаІЬегіо Кигу1оѵ.ісх всаЪіпів. Ргхувхейвху йо
нгг^йи ѴѴоуіогѵькіецо Ьигтіьігзоѵѵбкіе^о Пакпіскіе^о ргхуві^іе^о
ВоЬаіупвкіе&о оЪеспіе Вахуіі Еегепсоѵѵісг г хогщ ьгѵоіц а гщс 8. р.
віатѵеіпе^о ВіеГапа ѴѴоІ.овхупа, хйгоѵѵі Ь^й^с па сіеіе у шпу-
еіе піе ргхушивхепі апі ргхепіекоіеш апі хайпут Ы§йет итейхіепі,
ойвЦріхѵвгу Гогит у щгівйуксуі воЬіе паіей^сеу затѵпіе у йоЬгоѵ/оІ-
піе хехпаі ій ша^с роіе пахуѵѵащсе ві§ Рікиіікоквкіе хѵіявпе
161
йгіейгісгпс ѵг газіаѵгіе и рапоѵѵ Вгаізіѵѵа рггег Іаі кіікапазсіе ой
гѵѵуй тіапокапедо Л. Р. БіеГапа \Ѵо1озгупса, росгупащсе ві§ ой
Біаѵѵи ЕоЬаіупзкіе^о а копсга.се зі§ аг га Іазкіет и роіока г іуіпйе
Іазкіет ге ѵтагузікіт ргаѵгет йгіейгісзіѵѵет йаі, йагоѵаі у га зиш§
гіоі. роізкісЬ 1854 йісо іукі^с озіт зеі рі^йгіевід.і сгіегу рггейаі,
а іо віаиеіпут йсЬшс. Ранот Вгаівіѵѵи рой іуіиіет Нагойгепіа
Ыаувѵгі^ізгеу Раппу, ѵгіесгпеті сгазу, г кібге^о ойеЬгапіа ротіепіо-
пеу вишу кѵпіиіе у ѵтоіпут сгупі, піе зоЬі^ па роіут апі зиксезво-
гоіп зѵгоіт йайпе^о ргаѵѵа йгіейгіеічга апі ойкиріепіа піегаскоѵгиіе
апі говіаѵѵиіе, Іесг хѵзгузікіе ргаѵѵа ѵгіа! ивЦріІ у ѵѵіѳегпіѳ ві? г зик-
севвогаті зѵгеті ѵгуггекі йаі^с тое у кіайге ротіепіопут роіи
огас, віас, рггейас, газіаѵгіе, гатіепіас у па Іервгу вѵѵбу оЬгосіс
рогуіек, аввекигиіцс зі§ ой ѵѵвгеікіек ішрейітепібѵ? ргаѵѵпуск у піе-
ргаѵгпусЬ, овбЬ кгекпусЬ, ЫівкісЬ у йаІекісЬ зтеоіт ковгіет Ьгопіс
у гавіетроѵас, а пайіо аЬу ві§ ргаѵѵи ровроіііети гайовус віаіо
ѵгейіи^ ргаѵѵа Ма^йеЬигвкіе^о у ігуЬи тіавіа іе^о іггесЬ віорпі рга-
ѵѵпусЬ іпіготіввуі, гитасуі у розезвуі, §йгіе ротіепіопу игг^й г вгейвгу
ѵгіесгп^. іпіготувзід., зкиіесгпф роввевуф гйаіі ѵгід.гаІі чѵіесгпеті
сгаву йоривсііі со іеві гарівапо. Баіит иі вирга. 2а зіагвгепвіхѵа
віалѵеіпе^о Р. ЙіеГапа Ноійипа 8іагвге§о, Лапа 8ѳсЬокісга «йбге^о
Ьгаскіе^о— Апйггеу І'авіоѵвкі ѵгоуі Вокаіупзкі Ргапсівгек Ма... Іап
^Ѵузоскі, Мікоіау бескоѵгісг, ѴГоусіеск Сигуіотеісг, йап Разпікіеѵпсг
Ь. 8. См. 1578, 1590, 1592, 1633.
\Ѵ гоки 1742 рггег йекгеі ігуЪипаІвкі Ііайгіѵѵіі квіаге іе йоЬга
ойеЬгаІ, ѵ< 8еріетЬгге Ьуіа іпіготіввіа г ігуЬипаІи Ьуіі ѵѵ гоки 1742
па 8. Ргокорііа га й\ѴХ. Аікап. 8геріускіе§о Меігороіііу саіеу Виві,
га ѵѵоіеѵойу 8апйотігвкіе§о га рапа Тагіа, паіепегав хѵві ІІойолѵа
йгіейгіса, га йисЬотепеёо тѵіавпе^о сегктеі Нойоѵѵвкіеу X. (хгге^огга
СВтапвкіе^о гойет г Ротоггап. Записка на Евангеліи Львовской
печ. 1722 въ церквѣ села Годова близъ Поморянъ.
Сіе поминаніе сгшсася за произволеніемъ пречестнаго отца
Антонія Римбалы протопрезвитера Яновского*) презвитера Трем-
бовельского церкви святителя Христова Николая списася въ градѣ
Трембовлѣ (Теребовлѣ) року божого ді|глік мѣсяца Февраля дня я.
Заглавіе ІІомяника Теребовельской Свято - Николаевской церкви,
гдѣ онъ до сихъ поръ сберегается.
Лѣто было съ великими блистаніями и громомъ; многіе люди
молніею убиты и попалены домы, и градъ хлѣба много въ полѣ
выбилъ. Бѣлозер. рус. лѣт. 98.
*) Т. е. декана Яновского.
11
162 —
Артикулы побожного брацтва Девятерскогр въ церквѣ 'Де-
вятерской подъ храмомъ пресвѣтлого праздника Воздвиженія чест.
и животв. Креста Господня за благословеніемъ ясне велмож. его
Милости кѵръ Фелнциана Володкевича епископа холмского и Белз-
ского, Дубенского, Дерманского и Св. Крестскаго Опата, спора-
женіе въ р. афтии. дня ёі. дня кі Яиуарія. (Свято креки опатъ).
Мозсоѵіа ^Іогіоза, йаз ппіег Каівег Реіег I. Ноесйзі^ійёкзееіі^е
ЫШіешІе Мозкап. Егйігі 1742. 8.
Нізіоіге Де Ріегге, вигпотіпё 1е §гап<1. (Раг-Маііѵіііоп) Ашзіегй.
еі Ьеірз. 1742. 4° аѵес сагі. еі тёйиіі.
Скончался д-ръ Іоаннъ Амманъ. Онъ издалъ въ Петербургѣ
1739. 4°. Віігріиіп гагіогит іп ітрегіо ВиіЬепісо зропіе ргоѵепіеп-
ііит іеопез еі йевсгірііопев.
Философія Аристотелева, по умствованію Перипате-
тиковъ, изданная Кіевской академіи префектомъ Михаиломъ Коза-
чинскимъ; на Россійскомъ и Польскомъ языкахъ. Кіевъ 1742 г.
въ листъ. Сопикойъ I. Б. 1587.
Посолство старшины Козацкой въ Петербургъ.
Импер. Елизавета I. въ Кіевѣ (Іюлій) на богомоліи.
Абовскій миръ съ Швеціею 17 Августа.
Уничтоженіе смертной казни (?).
Императрица Елисавета I. пріѣхала на богомоліе въ Кіевъ
въ Іюліи.
Митрополія Кіевская обновлена импер. Елисаветою 23 Іюня.
РаФаилъ Заборовскій архіепископъ нареченъ Митрополитомъ.
Сггаесі гііпз ппііогпт ргіѵі1е§іа а ргаейесеззогіЬиз Нип^агіае
ге^іЬиз соііаіа сопЯгтапіиг Міо 20 Липіі 1743. Ііет іп іівйеш
сопзегѵагі ^иЬепіиг Міо 27 Диііі 1752. Ех Мапивсгіріо: Вепі^пае В,е-
зоіиііопез ге§іае іп сііѵегзіз таіегііз еіаг^ііае. См. 1751.
АіЪапаБІив Взеріускі Меігороіііа Ьеороіі 10 Диііі, ргокигаіогоѵі
гаіеса, аЬу и О]са Ілѵ. і Васгаш Соп§ге§аііопет тоспо ргзейіойуі,
йе Вазуііапі і Візкирі Скеітзкі і ТОоМітігекі зе г^огзгепіет ро-
ярбізіка рояіу Низкіе Іаті^. Списокъ въбибл. русской капит. въ
Перемышли.
Галицкого Скитского пустиннаго монастыря намѣстникъ
іеромонахъ Виталій жаловался на короннаго гетмана, коимъ обра-
зомъ отъ него тому монастырю насильственнымъ отъемомъ земель1
163
и недопущеніемъ приходящихъ молебщиковъ чинится обида и ве-
ликое притѣсненіе. См. Н. Бантышъ Каменского истор. извѣет. объ
Уніи М. 1805 стр. 302. О сихъ жалобахъ сообщено изъ св. Синода
Указами въ коллегію иностранныхъ дѣлъ 31 Мая, 18 Іюня и 25
Октября 1743 г. см. 1785 г,
Іросіміонъ си есть помяникъ рекомый Соборникъ братій ка-
таложныхъ и общихъ людей зрожпихъ парохій и мѣстъ уписанихъ
во храмѣ рождества пресв. Дѣвѣ Маріи и богородици и святой ве-
лйкомученици Варъвари на предградію Львовскомъ рекомомъ Збо-
ровотерънавъка. Благословеніемъ всечестнаго іирея Антонія Ко-
маренскаго п. Зборово Тернавскаго протопопа СтромилоКамецькаго
украшенъ и созданъ року ,дх{г(мг м. марта дня кг. Вѣстиствую-
щими перъсти Пантелеймона Калѣніевѣча будучи на той часъ Ба-
каларемъ... (дальша строка отрѣзана). На главномъ листѣ внизу
изображена открытая гробница, въ которой лежитъ остовъ чело-
вѣческій, по обоимъ, странамъ заглавнаго листа изображены кра-
сками человѣческія костоглавы, съ которыхъ вгорѣ первая покрыта
папскою тіарою, прочій по странамъ святительскою митрою и ин-
фолою, священническимъ латинскимъ биретомъ, монашескимъ кло-
букомъ, царскими коропами, мірскими шапками. Къ тому замы-
словатому изображенію относятся слова заглавія, что оно сдѣлано
вѣтійствующими персты П. Калиневича. Помянникъ сей писанъ
па 39 л. въ листъ, въ которомъ иа двухъ первыхъ листахъ помѣ-
щено напечатанное особно „Поминаніе Шляхетнаго Імц. пана
Іоанна Левѣцкаго мѣщанина Львовского и жены его Софіи. Сіе
поминаніе родителей и сродниковъ моихъ собранное року божія
мѣсяца Іануаріа кз. Іоаннъ Левѣцкій р. в.“ Дальше слѣду-
ютъ поминанія Михаила Бруховского (Бржуховского), позднѣе
здѣсь на особномъ листѣ вклеено; между поминаніями архіепи-
скоповъ и епископовъ приводятся имена: Арсенія, Аѳанасія, Вар-
лаама, Іосифа, архіеп. Афтанасія метроп. Леона, еп. Петра, Нико-
лая, митроп. Антонія (Ангеловича); Ѳеодора Высоцкого; Павла
Манковскаго; Папары РоЗсиавгупу Коѵѵ'о^тоДхкіеу, «Іоанна сгезніка
ВоЪггунзкіе^о, Константина Біоініка ПоЪггупзкіе^о. Анна Чолганска
шаіка Ткеойоге^о Рарагу, ройе^наіа іен злѵіаі 174С 8ерС 21.; Мар-
тина Брушнёвского; Іюря Коцяго райцы Львовского; Антонія Ко-
марницкого пресвитера Зборовотернавскаго; Михаила Горошка -
Андрея Перетяка (ср. Пертакъ); Якова Волковича интролигатора;
Іоанна Ярошевича; Станислава Ференцовича; Григорія Яхавскаго;
Матѳея Рыботицкого; Іоанна Пархуна; Михаила Мигалевича (ср.
Мигаля); Георгія Вольского; Михаила Мартинкевича; Іоана Нѣ-
164
зѣнковскаго (Пижанковскій) поповича съ Перем. діецезіи; Іоанна
Куницкаго, зятя Шостачишииаго; Іоанна Коновки войта Лѣсянец-
кого; Матѳея Миклашевскаго войта; Якова Калиневича изъ Гри-
бовичъ; Стефана Холода обывателя Сорокавскаго; Григорія Жа-
левича; Григорія Сметаны; Константина Бормусинского ; Василія
Гориневича; Павла Дембёвского. Сберегается при церкви св. Па-
раскевіи въ Львовѣ.
Въ томъ году возвратился академикъ Мюллеръ въ СПетер-
бургъ изъ Сибири, яко профессоръ русской исторіи, но когда 1747
года академія наукъ была преобразована, историческое отдѣленіе
ея уничтожено, Мюллеръ лишился при титулѣ статского исторіо-
графа. См. 1761 г.
Емблематъ духовный, выгравированъ въ Москвѣ 4° 44 грав.
изображ.
Изображенія 12 Сивилъ гравир. въ Москвѣ 4°.
Страсти Христовы гравир. Март. Нехорошевскій. Москва 4°.
Букварь съ катихизисомъ. Черниговъ въ 8-ку.
Молитвословъ. Могилевъ въ 24-ю дол. 2 и 270 л.
Айекі паЬозиу, До Ыо^озіалѵ. ЛогарЬаІа, М^сгеппіка. 2 Еасіи-
зкіе^о па роізкі ргзейишасгопу. Биргазі. 1743. 12°. Тамже 1746 8°.
1744.
Вторая Слезская война (см. 1740 г.). Осада города Праги въ
Чехахъ Фридерихомъ И. Якимъ Игнатовичъ былъ Кошовымъ 1744,
1749, 1751 и 1752 годахъ. На деревяномъ домѣ его на кленовомъ
сволоцѣ находилась слѣдующая надпись: „Божіимъ соизволеніемъ
и пбмощыо, а стараніемъ Якима Игнатовича, товарища куреня
Вишестеблевского, созданъ домъ сей 1746 г. м. Іюня 6. д.1' О. Сто-
роженка Укр. оповід. СП. 1863 кн. II. стр. 159.
Письмо короля Августа III. къ имп. Елисаветѣ, въ которомъ
обѣіцеваетъ успокоити Неуніятовъ касательно требованій ихъ.
Учреждена комиссія для обезпеченія Неуніятовъ отъ рели-
гійнаго гнета.
Импер. Елисаветъ Петровна съ наслѣдникомъ своимъ, пле-
мянникомъ, сестренцемъ, внукомъ Петра I. великимъ кн. Петромъ
Ѳеодоровичемъ и изъ обрученною невѣстою его вел. кн. Екатери-
ною Алексѣевною изволила быть въ Кіевѣ и кватировать въ ве-
ликой Лаврѣ Кіевопечерской, и тамо многіе богатые милостыни
монастырямъ, церквамъ и нищимъ и больнымъ дарить изволила.
165
Тогожь времени иа горѣ Кіевской, где святый апостолъ Андрѣй
Первозванный крестъ водрузилъ, приказала ея импер. величество,
мѣсто очистити, церковь во имя тогожь апостола казенную дѣ-
лать, и на постройку оной потребное число съ казны государевой
денегъ опредѣлить изволила. Прибыла ея величество въ Кіевъ Ав-
густа 25, а ртъѣхала Сентября 12 чиселъ. Бѣлозерс. рус. лѣт. 99.
Отпорный договоръ союза Россіи съ королемъ польскимъ въ
Петербургѣ 4 Февр. Магіепв Веспеіі 8ирр1. III. 15. См. 1732 г.
Піе 4 Ма)і (1744) хѵе хѵві Вогзгсхохѵіе ой Впсгасха шіі <1ѵ.іе
ПоЬовгсгик гогЬо]пік павгейі хѵ посу йхѵог «Гтсі Рапа Копзіап-
іе^о Иоішскіецо роікбѵтіка; раііі ти г^се, гаггехѵіе оцпіеіе хѵ га-
пайгге вураі, а роіет окгаіпіе хаЬіі: гаЬіі у гопр іе^о Хойд, у йгіесі
іецо вупасхка рггу ріегвіасЬ. Окпрп ріеш^йгу вгеЬга еіс. піесЬсіа!
тбхѵіфс: Біе ро ріепі^йге іи рггеягейіет аіе ро ідѵоіц йиегр, аЬуй
хѵірсеу Іийгі піе т^сгуі*). К. В. Ьуі іо Рап гіу па Іийгі і кііки га-
тогйохѵаі; хѵірс ітріеіит іііий: циаіі тѳпвига тепві Гиегііів іаіі
гетеііеіиг ѵоЬів; Еі іііий циі іипйіі вап^иіпеш Гипйаіиг еі вап^иів
е)ив. См. 1745. Асіа Сопѵепі. Ьеороі. ай 8. Апйгеат. (00.
Вернардиновъ въ Львовѣ).
йхѵап ПоЬовгсгик віахѵпу гЬоіпік Ьогвкі регей вшегііо зхѵоіо
гіойуі іоі Нугак ѵ/ Сегкхѵі Вепіохѵвкі. Надпись на обратной странѣ
обосѣчного широкого ножа, осаженного въ слоневой кости: Ой іоЬо
гухака гаЬіЬ г гцкі ПоЬовгсхика (дальше истертое письмо). Упомя-
нутый ножъ или сѣкачъ находился въ посѣданіи Львовскаго обы-
вателя Іоанна Товарницкого.
Аѳанасій Щептицкій митрополитъ Кіевскій и епископъ Львов-
скій посвятилъ въ Уневѣ 4 Марта 1744 въ діаколы прОФесса Чину
Св. Василія В. Аѳанасія Шептицкого, который былъ теперь отпра-
вленъ въ Римъ, гдѣ въ Пропагандѣ окончилъ богословіе и былъ
тамже 17 Марта 1748 Іосифомъ Схиро архіеп. Диррахійскимъ въ
церквѣ Св. муч. Сергія и Вакха рукоположенъ въ пресвитеры.
*) Изъ шайки Алексея Добраша произошелъ Воюрак]ъ, который по
смерти первого предводительствовалъ (опришкамъ), на Покугыо; наконецъ
хваченъ и веденъ къ смертной казни въ Станиславовѣ, якъ пишетъ въ сво-
ихъ памятникахъ Ф. Карпинскій (Ьѵѵбхѵ 1849 стр. 14.), кагаі воЬіе росіас і'и-
іагд, сгуіі иІнЪіопф різксгаід вбгаіакф, па кібге) бгпиіпе Лишу ^огаівкіе ргву^гу-
хѵаі. Тотже Карпинскій описуетъ кончину Добоша (Добощука) стр. 16. До-
бощукъ наѣхалъ съ своими молодцами родительскій домъ Карпинского, въ
самъ часъ его рожденія, принятъ вѣжливо, <1а1 ЬаЫе ігку сгепѵопе хіоіе, а
шаікі тоіе,і рговгдс, агеЪу потѵопагойгопета Дгіесідсіц, па раіпі^ікд Ьуіпобсі
іе^о хѵ іут сгазіе хѵ Доти пазгуш Оіекву, ()ак ві§ і ВоЬоагсиак пагухѵаі) ітід
па сЬггсіе пайапо, Ьег вгкобу па)тпіеівге) г вхѵоіті ойягейі.
166
Обѣ ставительныя грамоты сберегаются въ архивѣ Перемышел.
капитула, первая печатана на русскомъ, вторая на лаѣин. языкахъ.
Когда Сильвестеръ Рудницкій, архимандритъ Каневскій, сталъ Луц-
кимъ епископомъ, былъ Аѳанасій Шептицкій опредѣленъ въ Ка-
невского архимандрита Фелиціаномъ Володкевичемъ епископомъ
Холмскимъ.
Аѳанасій Шептицкій митрополита Кіевскій и епископъ Львов-
скій повелѣлъ древнюю соборную Святогеоргіевекую церковь по-
строенную изъ камня, для созданія на мѣстѣ ея новой большой,
разрушити, и положилъ первый камень къ настоящей церквѣ 1
Сентября тогоже года. См. 1761.
Ьіаі Апцивіа III. кгбіа Сггойпо 19 КоѵешЬ. йо раріега і АІЬа-
піецо кагйупаіа о иігхушапіи ротѵа&і теігороіііохѵ ѵя^йет віапо-
ѵѵіепіа Ьівкирбѵг, ораібчѵ і ісЬ коай)иіогб\ѵ. Пять листовъ въ библ.
русск. капит. въ Перемышли.
Въ Меречѣ скончался князь Михаилъ Вишневецкій Виленскій
воевода, гетманъ литовскій, послѣдній мужескій потомокъ сего
рода. Тепа ѴѴіІепвк. Т. IV.
Спой вресіаі ВиіЬепов, Вепейісіпв XIV. іп йесгеіаіі дпаш аппо
174.4 ігапвшівіі Мѳігороіііапо іоііив Виввіае АіЬапавіо бгеріускі рго
сопйгшаііопе Саріѣиіі §епега!ів ПиЬпепвів, аввѳгіі, рго шопасііів Ви-
іЬепів огйіпів 8. Вавіііі диаіиог Гиівве аЬ ИгЬапо VIII. Гипйаіа Іоса,
Ьіпа іп Стгаесогиш, еі Ьіпа іп Ргора&апйае Соііе^іо. Кипс аЬ
аппо 1846 вех оссирапі Іоса ВиіЬеиі, диогиш пеню шопасЬив. Рго
ѴаІасЬів диаіиог випі іпвіііиіа Іоса; Лаіо-бгаесов пипс іешрогів
поппіві Йио айіпіііі шогів еві. Ваі^агі Ьойіе (1863) йпойепі вивсеріі
випі, диі іашеп Гипйаііопе регреіиа'Ьосивдие поп ігиипіиг. ()иоай
геййііив Соііе^іі (ивдие ай аппош 1845) Ьос Іідиеі. Сге^огіив XIII.,
ргішо аигеов сепіиш іп шепвев віпциіов (диае раирегиш Сагйіпа-
Ііиіп іипс іешрогів віірев егаі) пишегагі еійеш йе йвсо ргаесёріі.
Бесппйо. Аррііспіі еійеш рег аппов диіпйесіш геййііив ѵасапіів ері-
всораіпв СЬівашепвів іп Сгеіа, іпШе диіпцепіогит сепіпввіит, диі
диійет геййііив еііат рові Іарвит диіпйесіш аппогит СоПе^іо арріі-
сагі Іоп^іив поп йевівіѳЬапі. Тегііо. Іпцепіі диоѵів ас регріп&иі ва-
сегйоііо ай Ропіійсіит аегагіит йеѵоіиіо соііе^іит айаихіі. Копіей
Ьиіс „88. Тгіпііаіів АЬЬаііа" Мііеіі іп игЬе Ма&пае (Ігаесіае ргаесі-
риа, а Ко^егіо оііт СаіаЬгіае Йисѳ Гипйаіа, диае ЙогепііЬив геЬив,
ігіит Гегте аигеогит тШіа виррейііагеі. ()иагіо. Сит Потапо Сег-
тапогиш Соііе^іо а ве йіпйаіо геййііив атрііввппов авві^паввеі, іііий
еі Соііеціо вітпі опив ітровиіі, иі ех еа витта аигеов тіііѳ Сгае-
согит іп игЬе Соііе^іо іп аппов віпдиіов ішрегіігеі. Йпвирег рго аейі-
167
Ьиз. сопйисіііііз всиіаіа іегсепіа СоПе^іиш регсіріеЬаі. Ех ощпіЬиз
Ывсе геййіііЬиз рові сіаизиш СоЦеціиш ѵіх аііциій вирегГиівве агЬі-
ігог. (Ех всгіріів йзійогі Воіиіскі рго&звопів гііив ВиіЬепісі іп Соі-
іе^іо еі аіипші Соііе^іі),
Римскій престолъ буллею отъ 2 Мая 1744 затвердилъ раздѣ-
леніе чину Св. Василія на. двѣ провинціи, польскую и литовскую
(съ 1739 г.), съ подчиненіемъ ихъ одному архимандриту. Такимъ
образомъ тотъ чинъ, освобожденъ отъ надзора мѣстныхъ еписко-
повъ, взгордѣлъ теперь и сталъ называтиеь „огсіо ргаѳіаііспв," за-
нимати всѣ епархіальныя достоинства и понижати и утискати свою
духовную братью, проживающую въ сопружествѣ. Такъ возникла
борьба между монашескимъ и мірскимъ духовенствомъ, и жалобы
въ томъ взглядѣ занесло мірское духовенство въ томъ году въ
Римъ къ Папѣ, но безуспѣшно, для большого покровительства и
заступниковъ, якими тѣшился тогда Чииъ Св. Василія В.
Чинъ Базиліановъ выхлопоталъ въ томъ году у цапы Вене-
дикта XV. росноряженіе, въ силу которого протоархимандритъ
базиліанского чина сталъ занимали такое положеніе, якое зани-
малъ генералъ іезуитского общества, т. е. былъ поставленъ внѣ
зависимости отъ власти митрополита и епископовъ даже йе ,щге
и присягалъ на вѣрность и подчиненіе только одному папѣ. См.
Впііаѳ, Ьгеѵіа і Іізіу окбіпе раріезкіе. Бпргазі. 1799 стр. 78—108.
Такимъ образомъ съ тѣхъ поръ базиліанскій чинъ розвилъ въ себѣ
латино-іезуитское начало корпоративности и независимости ни отъ
кого и ни отъ чего, кромѣ своихъ монашескихъ и миссіонерскихъ
стремленій, и сталъ въ опозиціи мірскому духовенству, понижая
тоеже.
Начиная съ XI вѣка, русскіе церкви и монастыри получали
отъ князей и бояръ грады, села, деревни, земли, борти, въ кото-
рыхъ они, руководствуясь номоканонами, устанавливаютъ подати
и оброки. Во время Татарскаго ига и потомъ при Московскихъ
царяхъ число монастырей и богатство ихъ увеличились необычайно.
Къ концу XVII в. насчитывалось до тысячи монастырей, а число
душъ, которыми владѣли они, простиралось до миліоиа. Одна Тро-
ицкая Лавра въ 1744 г. имѣла до 100.000 крестьянъ. И. Прыжовъ
истор. кабаковъ въ Россіи. 52.
Около сего года скончался Іезуита Каспаръ Несѣцкій, кото-
рый пишетъ въ своей книгѣ: Когопа Роізка I. стр. 93., что въ
Персмышли на стѣнѣ соборной церкви, находящейся при „брамѣ
Львовской/ обрѣтались живописаны портреты Перемышельскихъ
владыкъ. Тая церковь была въ началѣ XVI вѣка создана, слѣдова-
168
тельно начало упомянутыхъ портретовъ не есть древнѣе того вѣка.
За владыки1 Рыллы съ паденіемъ той церкви скопіевано портреты
съ стѣны соборной церкви, тѣ же копіи помѣщено въ епископ-
ской палатѣ, и имѣютъ они латинскіе и польскіе подписи, но рус-
скихъ нѣтъ.
Въ вечеръ комета видѣна была на небесѣ сиричъ необичная
звѣзда, на западъ солнца, отъ которыя промины исходили на по-
добіе метлы, и являлася чрезъ всю зиму и больше. Бѣлозер. рус.
лѣт. 43. Комета была на небѣ: звѣзда свѣтлѣе протчихъ съ про-
менемъ большимъ вгору, и тая комета видима была больше неделѣ
показивалась отъ запада солнца. Тамже 98.
лѵ|'лід мѣсяца Августа дня к. поводъ была великая шкодъ
не мало такъ въ збожахъ яко въ городахъ и будынкахъ наробйла
превелебному отцу Свѣдзѣнскому пресвитерови Лодинскому а на-
мѣстникови Бѣрецкому, збожа на полю Основа названномъ на
трійцятъ купъ примулила и внивечъ обернула и по инныхъ ве-
сехъ руины начинила великой. И около Вислы на мѣль шесть
была, веси, людей, быдлъ копій повшиткихъ странахъ натопила.
Въ Перемышлю въ одной брамѣ вода была. Записка на книгѣ Еа-
зсісиіив Ѵагіагнш гегиш Раиіі йхѵійгіпакі РгезЬуіегі Коіойгепзів.
Уставы діецезальніе повелѣніемъ преосвященного Его мило-
сти кѵръ Аеанасія на Шептицахъ Шептицкого архіепископа ми-
трополита Кіевскаго тѵпомъ изданіе въ Львовѣ 1744 стр. 28, о па-
рохахъ пишутъ: „Съ женами по праздникахъ и торгахъ на еди-
номъ поиздѣ публичне издити и волочитися не повинны, подъ
виною за кождый разъ пяти гривенъ и двоиедельного карцересу.
Чого П. П. Протопресвитеръ подъ карою въ двое гривенъ и кар-
цересу пильие маютъ перестерѣгати.11 Дальше приказуется прото-
пресвитерамъ (стр. 22): „Маютъ зъ людей парохіальныхъ вѣры
годныхъ в жаднымъ гнѣвомъ противо парохомъ иераздраженныхъ
пытати о правахъ и житіи пароха : ежели набоженства завше пиль-
нуетъ, съ женою иа единомъ возѣ публичне не издитъ." См. 1740 г.
Изъ приведенныхъ мѣстъ видно, что тайна сопружества, воспринята
иижшимъ духовенствомъ, не нравилась безженнымъ святителямъ.
Суставъ св. Собору Замойскаго и діецезальніе. Повелѣніемъ
преосвященного Его милости кѵръ Аѳанасіи иа Шептицахъ Шен-
тицкаго архіепископа митрополита Кіевскаго и всея Россіи, епи-
скопа Львовскаго Галицкаго и прочая. Въ кратцѣ еобраиніе, луч-
шаго ради увѣдѣнія коемуждо отъ іерея. Тѵпомъ изданіе братства
храма Успенія пресв. Богородицы. Въ Львовѣ. Року Божія
Въ 8-ку 32 л.
169
Служебникъ. Нечаевъ Гоі. втор. изд.
Привѣтствіе иа русск. латинск. и польскомъ языкахъ
импер. Елисаветѣ отъ Кіевск. академіи соч. Мих. Козачинского.
Кіевъ въ листъ.
Шестодневъ. Почаевъ въ 4° 1 и 324 л.
Манетейнъ оставилъ службу въ войскѣ Россійскомъ, перехо-
дитъ въ службу прусскую. Его Мет. Ьіяі. роііі. еі тіііі. зиг іа
Епвзіе (Іериіз 1727 ^пз ди’а 1744. Ьеіргі^ 1771. 8°. На нѣмец. языцѣ.
НатЬигу ип<1 Вгетеп 1771.
Бибиковъ умеръ. Украина подъ управленіемъ войсковой ге-
неральной канцеларіи. Василь Григоровичъ Сичъ былъ Кошевымъ
въ 1745, 1746 и 1750 годахъ, а въ пограничной комисіи депута-
томъ со стороны Сѣчи въ 1749 году.
Бракъ вел. ки. Петра ІН съ Екатериною 21 Августа с. с.
Кончина адмирала графа Головина въ Гамбургѣ 26 Іюля с. с.
Дрезденскій миръ, которымъ окончилась другая война съ
прусскимъ королемъ въ соединеніи съ Австріею, безъ содѣйствія
Польщи.
Россійская декларація въ Варшавѣ по причинѣ возникающей
конфедераціи въ Полинѣ. См. Мет. зпг Іа геѵоіиііоп йе Іа Роіо^пе.
Рагіе 1806. ХЬ.
При учреждаемой Петромъ В. академіи наукъ, по иниціативѣ
ЖозеФа Делилъ, перваго астронома Академіи, былъ заведенъ осо-
бый географическій департаментъ, стараніями ея членовъ, преиму-
щественно Гейнзіуса и Винсгейма, подъ руководствомъ безсмертнаго
Леонарда Эйлера, составленъ и изданъ въ 1745 году превосходный
атласъ Имперіи, который былъ въ общемъ употребленіи до
начала нынѣшняго столѣтія. Аііаз Впззіспз тарра ппа §епега1і. еі
ишісѵщіпіі зресіаІіЬиз ітрегіит Визвісит сит асЦасепііЬиз ге^іоиі-
Ьиз ехЬіЬепв сига АсаДетіае Ітрегіаііз Всіеиііагит Реігороіііапо
Реігороіі 1745 Гоі. См. 1726 г.
Холмскій епископъ Фелиціанъ Володковичъ старался оттор-
гнуть въ свою власть Перемышельской епархіи городокъ Бѣлго-
рай, и села Тыличъ и Гуту (Рожанецкую), но епископъ Иронимъ
Устрицкій доказалъ актами, что этѣ мѣстности изъ древле его, и
такими теперь остались. Правда, что епископъ Иронимъ Устрицкій
имѣлъ большіе доходы, но при томъ намяталъ онъ на свой соборъ
170
и закупилъ большую серебряную умывальницу, съ изображеніемъ
на ней Соломоноваго суда, сдѣланную въ Флоренціи, и заплатилъ
6.000 зол. пол. Для Спасской церкви по списку Льва Кишки ку-
пилъ : Ривзка, вгеЬгпа розіасапа, ІапеисЬ зіоіу рапсегзон'у з кгзу-
зеш вгеЬгпут розіасапут, ѵ кібгеш геіікнпе 8% за взкіет, Іашра
вгеЬгпа ѵівз^са ргзед оііагхет, Тгоуса вгеЬгпа іедпа, іаеа і па-
Іеѵка вгеЬгпа и проч. Записка архива капит. въ Перемышли. При
соборной церквѣ въ Перемышли учредилъ фондъ изъ 4.000 зол.
пол. на литургисаніе за упокой души его брата Богуслава, что до
сихъ поръ совершается.
Ьіві Меігороіііу і Вівкироѵг Еиві дііо ПиЬпае 19 ОсіоЬг. до
рар. Вепедукіа XIV. іп диоЬив рипсіів: 1. де поп адшіііепдо ігап-
вііи. 2. де поп ехщепдів рег Ьаііпов е КиіЬепів дееітів ас шівваіі-
Ьив. Въ библ. русск. капит. въ Перемышли.
Михаилъ Козачинскій Кіевской академіи префектъ и профес-
соръ философіи напечаталъ въ. Львовѣ Аристотелеву Фило-
софію, посвященную тогда графу А. Г. Разумовскому.
Тотже сочинитель напечаталъ въ томже году во Львовѣ:
Благоутробіе Марка Аврелія, въ листъ на 40 странахъ.
См. Извѣстіе о сей кнвгѣ М. Максимовича напеч. въ Кіевѣ 1871.
Вудіо ро ѵгвзувікіеу Роівзсзе діпеіо. Рукопись духов, содер-
жанія съ XVIII в. изъ Солотвины, въ моемъ посѣданіи.
Ппіа 27 Біегрпіа 1745 8іеГап Вз-н'іпсзик гаЬіІ ПоЬовза оргу-
ззка. Подаіек до кгакоиък. Сзави 1857 Т. VI. зевзуі 18. См. 1744.
Февраля дня 24 сполудня передъ вечеромъ загремѣло отъ
Бобрки, а только разъ... Помянникъ церкви св. Тровцы въ Помо-
рянахъ.
УѴ іут гоки детоііоигапу уеві ковсіоі зе лѵвяувікіш 00. Поті-
пікапоѵѵ ѵг тіевсіе і воѵо засз^іу од Гипдатепіоиг. Тоз вато і ка-
іедга гивка і. і. сегкіеѵѵ 8. Лига детоііо^ѵапа і поко засз^іа іп-
взут аЬгувет тигоѵгапа. Кгопіка з.акоппіс огтіапвкісЬ ге^иіу 8.
Вепедукіа ѵге Вигтіе. X. 8. Ваг^сз. Рапащіпік дзіе^оѵ РоІвкісЬ.
Ілѵ’блѵ 1855. р. 203.
Асіа риЫіса| РгоіЬопоіагіаіив аровіоіісі Шивігів геѵ. СгаЬгіеІіа
Апдгеае Каврагоѵісз 8. Т. Іісепі. аіитпі Соіі. Ропі. а 88. Потіпо
повіго Вепедісіо діѵіпа ргоѵідепііа Рара еіив потіпів XIV, гещіапіе
вегепів. Аи^ивіо ІП, ведеш агсЬіерівсораІет іепепіе іііто доіп. Ло-
аппе ТоЬіа Аи^ивіупоигісз, віапіе соадуиіогаіи ііігаі дпі дпі ЛасоЬі
8іерІіапі Аи^ивііпоѵгісз ерівсорі Ае^аеепвів аппо 1745 сгеаіі. Руко-
пись въ л. 216 стр., изъ которыхъ только 116 записанныхъ, сбе-
регается въ библ. Оссолинскихъ въ Львовѣ, куда капитулъ Львовск.
171
Орвіянской Митрополіи помѣстилъ всѣ свои акты святительскіе,
капитульные и гражданскіе. На стр. 2. 3. 8. 22. 48. 63. 67. 71. 86.
104 сей рукописи чтутся важны извѣстія и акты для исторіи чину
св. Василія на Руси. См. Іізіеппік Ьііег. Ідѵбѵ 1853 Ы. 37 стр. 290.
Благоутробіе Марка Аврелія діалогъ съ прологовіъ и эпило-
гомъ, во время прибытія въ Кіевъ имп. Елисаветы Петр. чрезъ
учащихся въ Кіевской академіи юношъ дѣйствительно состоявшійся
1744 г. напеч. во Львовѣ 1745 въ листъ. ’
Розыскъ о раскольнич. вѣрѣ, Димитрія митроп. Ростовского.
Москва въ листъ 4. 205 и 44 л.
Обличеніе неправды разкольническія соч. Ѳ. Лонатинского.
Москва въ листъ.
Аристолева Философія, посвящена графу А. Г. Разу-
мовскому, изд. Михаилъ Козачинскій, академіи Кіевской префектъ
и философіи учитель. Напеч. въ Львовѣ 1745 г.
Тогожь. Благоутробіе МаркаАвреля напеч. въ Львовѣ
1745 г. въ листъ на 40 стр. Извѣстіе о сей книгѣ подалъ М. Ма-
ксимовичъ. Кіевъ 1871.
Поученіе о св. Тайнахъ, о добродѣтеляхъ богословскихъ, о
грѣхахъ, о карахъ, и казняхъ церковныхъ... наипаче же пресви-
терамъ приходскимъ благопотребное, въ .Ѵневѣ въ 4° 3, 161, и 15 л.
Библія, гравир. М. Нехорошевскимъ, напеч. въ Москвѣ въ
продолговату 4-ку 60 изображеній.
Вепесіукі Сіппіеіоѵѵякі. №оѵге Аіепу. Ьѵб’іѵ, 1745—1756. 4 То-
ту, іп 4°.
Набѣги Запорожцевъ на Каневъ и Богуславъ.
Союзный договоръ Россіи съ Австріей» въ Петербургѣ 2 Ію-
ля, въ интересѣ отъисканія Слезіи въ случаѣ объявленія войны
Пруссіею Австріи, Польщѣ и Россіи, что было поводомъ семилѣт-
кой войны.
Приговоры польского короля для уничтоженія Неуніятовъ 22
Мая и 10 Октября.
Фельдмаршалъ князь Василій Долгорукій скончался 11 Фе-
враля ст. ст.
АіЬапазіі йхеріускі щеігороіііае іоішв Виззіае раігез Вазіііаноз
а гезібепСіа репез саіЬесІгаіп Ргетізііепзеш дно зетрег зиттат іп-
дигіаш еіизйеш Сарііиіі іоііиздие Сіагі заесиіагіз іпігиѳегапі ато-
172
ѵепв йесгеіиш (въ Малчицахъ 15 Ноября 1746). Воситепіа Дйе
(Іі^па йетопвігапі, диой а ргітаеѵа егесііопе ерівсораіив Ргеті-
вііепвів ветрег Сарііиіит репса ессіевіат саіЬейгаІет Ргетівііеп-
вет гііив ^гаесо саііюіісі ай Ьаес пвдие іетрога регтапвегіі еі рег-
тапеаі. Оиатѵів поп іаш сіага Гасіе ѵійеаіиг аЬ аппо 1701 ивдие
ай ерівсораіит ріае тетогіае ОпирЬгіі Вгитіапзкі ерівсорі петре
рег 40 сігсііег аппов, Гасіит еві ій рагііт оЬ геѵоіиііопепі Ьеііісат
іп гедпо рег еіесііопет ргітат Біапівіаі йе Ьевгсяупвкі іп Ііедет
Роіопіае виЬ Аи^ивіо II, іипс іп Роіопіа гедпапіе; рагііт атріівві-
тат іііат сопГейегаііопет ЬейисЬолѵвсіапат ай аппит 1717 йигап-
іет виЬ диіЬив пои тойо ]'ига ргіѵаіа, ѵегит еііат риЫіеа вііеге
содеЬапіиг. Тапйет раиіо рові іегтіпаіат Ьапс сопГейегаііопет Ое-
огдіив ѴѴіппіскі Меігороіііа іоііив Киввіае ерівсорив Ргетівііепвів
ѵііат аеіегпат іп^геввив еві. Ерівсораіив регіпйе иііга ігі^еп-
п і и т ѵасаЬаі. Еіесіо йетит ерівсоро Ніегопуіпо Пвігяускі, поп
іат Ъеііит риЫісит рові тогіет ге^ів Аи^ивіі II. виЬогіит еі
рег аіідиой аппов сопііпиаіит пе^оііо сарііиіі Ргетівііепвів посеге
роіиіі, диаш раігев Вавіііапі виа сопБйепііа ай ерівсорит ех еойет
огйіпе ргаероіепіев Гасеге сигаЬапі поситепіі, поп тойо ай сигіат
ерівсораіет, ѵегит еііат ай ірват ессіевіат саіЬейгаІет Ргетівііеи-
вет ве іпігивегипі ас регтапвегипі, диоивдие ірвов АіЬапавіив 8гер-
ріускі теігороіііа іоііив Киввіае рег йеегеіит виит вирга йе асіи
сііаіит аЬ еайет саіЬейга поп атоѵіі. Ве Ыпс диійет Ьос сарііи-
Іит геврігаге серіі поп іатеп айивдие іп отпіа .іига виа ріепе ге-
віііиіит еві. ()иой иі Йаі апіе отпіа басгаііввітае саевагео-гедіае
еі аровіоіісае таіевіаіів аіііввітат ^гаііат еі ргоіесііопет ітріогаі,
диаіепив соттіввіопет шіхіат ай ]ига сарііиіагіа геѵійепйа сіетеп-
ііввіте йевідпаге йі^псіиг. Аідие йеіпйе Ьів сориііів сит ЬитіІІіЬив
ргаесіЬив ай еапйет аидивііввітат та]евіаіет иі Ьогит ]игіит рго
ріепа іііогит ехесиііопе сопйгтаііопет ехогетив гейіге ѵаіеатив.
Тгіа (иі сгейітив) випі диіЬив сіегив рег виргетат ^гаііат васгів-
вітае таіевіаіів е віаіи тівего ехигдегеі. Ргітит сопвіііиііо вирег
сіегит ерівсорі ех віаіи <уив ѵійеіісеі ваесиіагі сіегісаіі. бесипйит
егесііо ветіпагіі іп дио рготоѵепйі ай рагосЬіав іпвігиегепіиг. ІТі
апіет Ьаес йио іп йеЬііа ехесиііопе регтапеапі сопйгтаііо Сарііиіі
ѵійеіиг евве иіііів ргойсиа еі регорогіипа. Послѣдняя часть сей за-
писки писана около 1780 года. Изъ актовъ Перемыш. епископекого
Собора.
Року божого	мѣсяца Декевря дня тридцатаго въ не-
делю рано на св, апостола Андрея первозванного преставися Аеа-
насій Шептицкій архіепископъ митрополита всея Россіи и преста-
173
вися въ градѣ Львовѣ въ епископіи Львовской. Помян. церкви св,
Тройцы въ Поморянахъ. См. 1747, 1748.
Октоврія 12 преставися кѵръ Іеронимъ Устрицкій епископъ
Перемыокый, Самборскій, Сяноцкій и погребенъ есть въ монастыру
Лавровскомъ, которого тѣло лежитъ въ гробѣ нетлѣнно до сего
дня то есть въ цѣлости. Приложеніе къ Уставу церковн. въ библ.
еписк. собора въ Перемышли.
По кончинѣ митроп. Аеанасія ПІептицкаго (1746), епископъ
перемыш. Онуфрій Шумлянскій, обнялъ завѣдательотво Львовской
епархіи. Чинъ св. Василія посягающій на земныя имѣнія Перемы-
шельской епископіи, отеужденъ отъ посѣданіи села Страшевичъ
еще за еп. Иронища Устрицкого, сталъ теперь безпокоити еп. Ону-
фрія Шумлянского снова въ Страшевичахъ, такъ что онъ съ опа-
сностью жизни бѣжалъ въ Созань, а оттуда въ Перемышль, пока
панская нунціятура въ Варшавѣ съ приказомъ короля не про-
гнала Ваеиліанъ изъ Страшевичъ. Еп. Онуфрій Шумлянскій сталъ
обновляти церковныя братства в приказалъ напечатати уставы
церк. братства.
Въ томъ году было всѣхъ базиліанскихъ монастырей въ про-
винціи Польской всего 70, а въ Литовской 40. См. А. ОгаЬодѵзкі
Оісзувіе ѵѵврошіпкі Кгакбѵг 1846. Т. I. 243. Въ третьей декадѣ
XVII в. папскій нунцій въ Полыцѣ Ковша йе Теггев доносилъ,
что уніатская Русь имѣетъ почти 200 базиліанскихъ монастырей.
ГаЬівг. ІѴіайот. о пипсупвиаеЬ і Роівсе. Овігодѵ. стр. 376.
Перемышельскій епископъ Иронимъ Устрицкій для своей ста-
рости и немощи переселился въ монастырь Лавровъ, гдѣ еще въ
уединеніи жилъ два года. Ему причиняли большой скорби монахи
Мартиніанъ Сѣмятковскій, пребывавшій при томъ епископѣ лѣтъ
осмь, яко тогоже управитель имѣній, потомъ сталъ игуменомъ
въ Лавровѣ. Другій монахъ Гервасій Паславскій, чрезъ долгое
время епископскій судія епархіальный въ духовныхъ дѣлахъ, но
за утисненіе мірского духовенства отосланъ въ Добромильскій мо-
настырь, гдѣ былъ игуменомъ. Упомянутые монахи на основаніи
того, что по ихъ увѣренію Перемышельскій епископъ Иронимъ
Устрицкій имѣетъ изъ податей епархіального духовенства еже-
годно 26.000 зол. пол., изъ чего можетъ удержатися, для того
требовали, чтобы онъ епископскія земныя имѣнія коло Самбора,
ему излишнія, отступилъ чину св. Василія, и по той причинѣ
начали тяжбу въ польскихъ судахъ. Впрочемъ не ожидая судового
рѣшенія, наѣхали силою Страшевичи, пока епископъ соотвѣтными
грамотами не доказалъ нравное посѣданіе, и не отобралъ заграблен-
174
ное ему Базиліянами имѣніе. По вычисленіи упомянутыхъ Бази-
литовъ приходы грошевые перемышельекаго епископа были слѣду-
ющіе: Онъ получалъ ежегодно изъ Валявы 6983; Вѣлюничъ 770;
Грушевичъ 300; ПІегины 280; Вильча 900; Витошинецъ 120; ре-
альностей въ Перемышли владычной на Волѣ, Пояркахъ, Подзамчу,
Подгорью, Цвѣрковщинѣ, съ домомъ въ городѣ 699; двухъ лановъ
въ Городку 200 зол. пол. Подать отъ епархіального духовенства
подъ именемъ зиЬзісІіиш сЬагіІаііѵит зіѵе саіЬесІгаІісшн ежегодно
16.000 зол. пол. Таіевдие ргоѵеніив Гете ветрег (пишутъ тѣже) а<1
ІЬеваигиш Дісіі ерівсорі Ргетезі. рег тапив повігав ішрогіаЬапЬиг.
Изъ имѣній коло Самбора вычислено: Страшевичи 6.702; Букови-
ска 2.216 — вмѣстѣ 8.918 зол. пол.
Въ томъ году купилъ „іерей Никита Фѣлѣщенко парохъ Рун-
іурскій за таляровъ битыхъ девять и за золотыхъ д (Евангеліе)
до храму Св. архистратига Михаила року бож.	Записка
на Евангеліи папрестолн. изд. Львов., находящаяся въ церквѣ села
Иліинцы близъ города Коломнѣ. Названіе села РунГуръ есть
происхожденія румынского отъ олова латинского гппсаге, значитъ
столько, что русскія топографическія названія Пасѣчна, Чертежъ,
Теребѣжъ (Теребовля), у Поляковъ Рог^Ьпо, т. е. поселеніе на мѣ-
стѣ истребленного лѣса. О Руніурской Слободѣ см. подъ 1770 г.
Открытіе библіотеки имени Залузскихъ въ Варшавѣ, которую
потомъ подарили польской Рѣчипосполнтой. Потомъ вывезена въ
Петербургъ.
Вагіааті Бевгсгеуѵвкі Сгаттаііса дгаесае Іів^иае. Вгевіаѵіае,
1746; Ьірвіае 1779, 1785, 1791;Мовдиае 1814. В. Лящевскій мало-
русъ, учитель еврейского и греческого языка въ Кіевской акаде-
деміи, скончался ректоромъ Московской академіи. Въ 1744 г. под-
несъ онъ в. к. Петру Ѳеодоровичу въ Кіевѣ „Зерцало должностей
государей." Онъ исправлялъ словенскій переводъ библіи и скон-
чался 1774 года.
Граматика Словено-богемская, соч. Г. Долешаля, напеч. въ
Познани въ 8-ку. Сопиковъ I. 231.
Скончался Юнкеръ въ Петербургѣ 11 Ноября. Онъ описалъ
землю между Дономъ и Днѣпромъ. 8атшіип§ Визе. ОевсЬ. IX. 1,
Скончался въ Тюмени на Сибирѣ Стеллеръ 12 Ноября. Его
ВевсЪгеіЬип^ ѵон сіет Башіе КатІбсЬаіка, ЪегаивдедеЬен ѵоп Л. В.
8. (Бскегег), Беірзі§ 1774. 8° тіі КирГегн.
175
±7^7.
Запорожцы съ кошовымъ атаманомъ Яковлевымъ съ ору-
жіемъ въ рукахъ ловятъ рыбу и звѣрину подъ Каменнымъ За-
тономъ.
Сенатскій пр’иказъ 5 Мая взглядомъ избранія новаго гетмана
не былъ исполненъ. См. 1749 г.
ГраФъ Остерманъ скончался въ Березовѣ 20 Мая ст. ст.
Договоръ Россіи съ Англіею въ Петербургѣ 12 Іюня. Импе-
ратрица обѣщеваетъ 35.000 войска выслати противъ Германіи.
Россійскія войска по сдѣланному договору съ польскимъ ко-
ролемъ, пришли къ литовской границѣ зимою.
Союзъ Россіи съ Австріею (Ракунами).
І)піа 20 Біусзпіа ОппГгу Бяишіапвкі Ьівкир Рггетувкі ргоіе-
зііуе ргзесіѵко кгеѵліут піеЬовгсгука Лікапазе^о Ззеріускіе^о Ме-
Ігор. Куоѵгекіе^о, кібггу ѵгЬгеѵ? каиопот ДоЬга іе§о ті^Дгу віеЬіе
гозДгіеІіІі, До кібгуск карііиіа іуіко тіаіа ргаѵѵо. См. Асіа риЫіса
РгоіЬопоіагіаіив аровіоіісі СаЬ. АпД. Каврагоѵісг (подъ 1745 г.)
стр. 7. Въ томъ времени по свидѣтельству упомянутыхъ актовъ
стр. 21, господствовала въ Перемышельской епархіи большая цер-
ковная безъурядица, ибо современно находилось въ упомянутой
епархіи четырехъ русскихъ епископовъ. Антоній Винницкій, поста-
вленъ Цареградскимъ Патріархомъ, проживалъ въ городѣ Пере-
мышли; Малаховскій, избранъ епископомъ польскимъ королемъ и
затвержденъ Папою, обыталъ въ городѣ Ярославѣ; Гошовскій,
игуменъ Лавровскій пребывалъ исперва въ Лавровѣ, а потомъ въ
Тополницахъ. Наконецъ епископъ Волошинскій находился на селѣ
близъ города Перемышля въ Волошиновѣ.
Сиіегу. іівіу гпвкісЪ Ьівкирбѵѵ §гаес. саік. До Раріега і кагДу-
паіа ргоіекіога Доповз^се йе Іасіпвкі Ьѵ/отѵвкі агсуЬівкир піеДори-
взсза сЬоѵѵас хшагіецо теігороіііу Аікапахецо Бзеріускіедо, і ге
сесЬош гакахаі, і йе еіексуі Меігороіііу піе Д о ри вг сза) ц
аіе вітріісііег о пошіпасуд, віагаі% ві^. Ьеороіі 21 Дапиагіі. Въ библ.
русск. капит. въ Перемышли.
Рара ВепеДісіпв XIV сопіегі. іпДиІцепііав Ессіевіае 8. Тгіпііа-
іів іп Кізапко'ѵѵіее Ргетівііепвів Діоесев. Вотае 17 Диііі. Грамота
сберегается иъ библ. русск. капитула въ Перемышли.
Іоаннъ Лысянскій Базиліанъ, викарій генеральный, издаетъ
ординацію, чтобы духовенство уніятское приняло одежду латин-
ского духовенства.
176
Дѣялося въ року ,аі|лиз дня Мая кз якъ Господь Богъ спу-
стивъ плягу въ Бѣломкаменн градъ такій якъ коваль жуже-
лицю выкидае зъ огня. Тое дѣялося на отданіе праздника передъ
Вознесеніемъ Христовымъ. Артикулы братства города Бѣлокамня
съ 1680 г. въ моемъ посѣданіи.
Король Августъ ІП. выбералъ по королевскихъ добр іхъ вы-
бранцовъ до войска Саскаго на силу и неволю. По современной
записцѣ.
Дѣялося съ року дф.мз дня мая кз якъ Господь Богъ спу-
стивъ плягу въ Бѣломъ Камени градъ такій, якъ коваль жуже-
лицю выкидае зъ огня, тое дѣялося на отданіе праздника предъ
Вознесеніемъ Христовымъ. Бѣлокамен. братств. л. 30.
Сію тацу справилъ рабъ божій Стефанъ Фѣялковѣчъ до храму
Стрѣтенія Господня, до церкве Благовѣщенія святаго *). Року ,лфмз
мѣсяца марта кд. Вырѣзана наиись на спизовомъ блюдѣ повле-
ченномъ въ огни, сберегающемся въ архикаѳедральномъ храмѣ
си. Георгія въ Львовѣ.
Друга саранча була. Лѣтон. записка на метрик. книгѣ въ
Товстепкомъ.
Саранча изъ за Диестра летучая въ Малую Россію пришла
въ Августѣ мѣсяцѣ. Бѣлозерск. рус. лѣт. 99.
Скончался въ Кіевѣ Василій Григоровичъ Барскій малорусъ.
Онъ рожденъ 1702 г., учился въ Кіевѣ, потомъ отправился „до
града Львова (якъ самъ пишетъ), ради совершенія высшихъ на-
укъ; тому поревновавъ (говоритъ онъ), возжелалъ я отъѣхати съ
нимъ (съ студентомъ Лииицкимъ), тояже рады вины, наипаче же
ради исцѣленія ноги моей, слыпіахъ бо, яко тамо искусные обрѣ-
таются врачи." Въ Львовской академіи Григоровичъ пробылъ не
болѣе года, постоянно подвергаясь оскорбленіямъ отъ уніатовъ и
католиковъ. Съ 1724 года, на 23 году своей жизни, отправился
онъ „странствовати по чужимъ землямъ," сперва въ Римъ, потомъ
въ Аѳонъ и на востокъ. И онъ провелъ въ странствованіи 24 года.
Съ Аѳона отправился онъ въ Палестину. Въ Египтѣ прожилъ
почти два года. Посѣтивъ Синайскую гору, чрезъ Іерусалимъ про-
шелъ въ Сирію, гдѣ два года (1734—35) пробылъ въ Триполи с-
скомъ училищѣ и постриженъ въ монахи. Потомъ отошелъ на бе-
рега Архипелага н на Патмосѣ прожилъ шесть лѣтъ. Въ 1743 г.
вызванъ былъ въ Константинополь россійскимъ резидентомъ Ник.
Вишняковымъ, тѣмъ, который въ 1745 г. перевелъ съ греч. Син-
*) Церковь въ городѣ Львовѣ, уничтожена.
177
іагму (паш;ч. въ Терговищѣ 1715) „о престолахъ и чинахъ" греч.
церкви (Царскаго Ц. 745). Изъ Константинополя отошелъ снова
въ Аѳонъ, осмотрѣлъ Грецію, и возвращаясь въ Константинополь,
отсюда принужденъ былъ возвратитись въ Русь, гдѣ спустя С не-
дѣль скончался въ Кіевѣ. Лучше изданіе его путешествій есть
Петербургское 1793 г. „Пѣшеходца Василія Г. Барскаго Плаки Ал-
бова, уроженца Кіевского, монаха антіохійского, путешествія по
св. мѣстамъ, въ Европѣ, Азіи и Африкѣ находящимся, предпріятое
въ 1723 г. и оконченное въ 1747 г., имъ самымъ писанное." Дру-
гое изданіе его путешествій 1785 г.
НоЯшапп С. Ооііі. Ай апйіепйаш воіешпеш огаііопеш... йівве-
гепв йе Ѵагііз шойів ігапвіішп ай ЕиіЬепогиш засга ехеизапйі... іп-
ѵііаі. (ІѴійетЬег^іае 1747) 4°.
Тріодь цвѣтная. Почаевъ въ листъ.
Литургіаріонъ въ Уневѣ въ листъ. Тоже въ Черниговѣ въ 4°.
Соймъ въ Варшавѣ, на которомъ, по порученію императрицы
россійской посолъ ея вступается за Неуніятами.
Въ Іюніи русская армія съ кн. Репниномъ стоитъ при Ав-
стрійской границѣ; идетъ чрезъ Оломунецъ 18 Іюня, гдѣ встрѣ-
чена императоромъ Австрійскимъ. Остановилась въ Іюліи въ Фран-
кенъ (іп Егапкеп). Князь Репнинъ сконч. 10 Августа.
Конвенція между Фракціею, Англіею и Голландіей» въ Ахенѣ
2 Августа, въ дѣлѣ отозванія россійскихъ войскъ. Миръ въ Ахенѣ
18 Октября содѣйствіемъ Россіи, въ первый разъ изъявившей свое
содѣйствіе въ Европѣ.
АіЬапазінв Бзеріускі Меігороіііапнз Кцоѵіепзіз еі іоііиз Виззіае
Ерізсорив Ьеороііепвіз, Паіісіепзіз, оЬііі Йіе 11 ВесетЬгів тейіа іег-
ііа йога розі тегійіет А. I). 1748 аеіаііз зиае аппо 99. Надпись на
портретѣ живоппсанномъ на полотнѣ въ церквѣ Гошовшскаго мо-
настыря, въ Стрыйскомъ окрузѣ.
Аппо Пошіпі йпіа 14 мѣсяця Іюлія. ѴѴе Сгтагіек к зашо)е ро-
Іийпіе па ^ойгіпѳ ро роіийпін віопко шіпііо ві§. Те^ой токи у ро-
висЬа гѵіѳіка і вагапега Іесіаіа о 8гѵ. ш^сгеппіки Ргокоріи. Записки
на рукописномъ Акаѳистникѣ въ церквѣ села Босырахъ деканата
Скальскаго. Сообщено свящ. Илар. Михалевнчемъ изъ Иванкова.
12
178
1748 Сагівііа егаі тадпа пітів 18 Мая. Записка на молитво-
словѣ сдѣлана современно священникомъ Лушковскимъ парохомъ
въ Звинячѣ, теперь дек. Чортковского.
Паисій Константинопольскій патріархъ грамотою своею за-
тверждаетъ Ставропигію Великоскитского кресто-воздвиженского
монастыря — за ходатайствомъ молдаво-влахійского господаря
Григорія Гики 11 Марта. Напечатана мною въ Акт. относящ. къ
истор. южнозап. Руси. К. XXXV стр. 188.
Дивизіи8 III. Вех. Роі. Ѵагзоѵіае іи Сошііііз ге^пі ёепегаІіЬив
30 ПесешЬгіз, арргеЬаі ргіѵііе^іиш сопйгшаііопеш щгіиш Ѵіайі-
саіиі Ргетізііепзі зегѵіепііит Гасіат аЬ Доагте III. Ѵагаоѵіае 31
Магііі 1681.
Октября 12-го скончался Перемышельскій епископъ Иронимъ
Устрицкій на 90 году жизни въ Лавровскомъ монастырѣ. Въ мірѣ
названъ Юрій, былъ 29 лѣтъ епископомъ. Портретъ его съ сти-
хами находится въ епископской палатѣ въ Перемышли. Ему на-
слѣдовалъ коадюторъ его Онуфрій Шумлянскій (въ мірѣ
Іосифъ), когда Иронимъ Устрицкій отказался (1746) для старости
отъ епископского престола. Онуфрій Шумлянскій былъ сыномъ
Павла мечинка Жидачевского, изъ матери Демидецкой, —Изъ рода
Шумлянскихъ былъ Аѳанасій (1690) епископъ Луцкій, его сынъ
Гедеонъ архіепископъ Смоленскій; Кириллъ епископъ Переяслав-
скій; Іосифъ (1668) епископъ Львовскій. ОнуФрію Шумлянскому
дѣлалъ племянникъ епископа Устрицкого, Василій Устрицкій стол-
никъ Перемышельскій, большія препятствія въ посѣданіи земныхъ
имѣній, пока рѣшеніемъ римской куріи отъ 4 Февраля 1746 г.
подъ карою 1000 зол. черв. не было ему запрещено непокоити
епископа О. Шумлянского. Кромѣ В. Устрицкого безпокоили вто-
рично Василіане изъ монастыря Лавровского епископа О. Шум-
лянского въ посѣданіи села Страшевичъ, требуя то село для себя
по близкому сусѣдетву, но отдаленному отъ Неремышля и для того
епископомъ запущенному. Жалующійся о такую напасть епископъ
Шумлянскій къ папскому нунцію пишетъ до коммисійного прото-
кола: (іпіа сіісіі Ііеіі^іозі Р. Р. Вакіііапі сопвсіепііае впае геіщіокае
оЫіѣі шопіііцие Ьеаіі Сапііі: Иійашаге саѵе, пата геѵосаге §гаѵе,
ішшешогез Ший <1аюпаЬі1е ахіоша весиіі: Егаив ап Йоіиз, циів іп
Ьовіе гециігеі. Изслѣдователи увѣрились о нечестномъ посягатель-
ствѣ Василіановъ, что все списано было нотаріемъ апостольскимъ
Адальбертомъ Бодуркевичемъ іп ѵіііа Вігаззеѵѵісе спгіадие іЬійеш
вііа йіе 23 ОсіоЪгів 1748. При томъ актѣ, со стороны епископа О.
Шумлянского были свидѣтелями: Іаковъ Гембаровскій, мечникъ
179
Острешовскій, Іоаннъ Бережницкій, Мартинъ Хлопецкій, Василій
Бачинскій, Василій Врона Созанскій, и Николай Погорецкій яко
сусѣдные помѣщики Страшевичъ.
По веснѣ, въ Маѣ мѣсяцѣ, саранча здѣсь вьшлодилась и хлѣбъ
много пожерала, отчего «дѣлалась дорожнета и принуждена убожь
ѣсть лободу, брунки, мякины и березовый листъ. Бѣлозерскій рус.
лѣтоп. 99.
Ба Пкгаіпіе, РоДоІп, ѴѴоІупіи, Роіеяіи і ѵ іппусЬ шіе^зсасЬ вга-
гапсга иіегшіегпе ѵг іут гоки, ггг^сЗгіІа вгкойу ѵг гавіеѵасЬ і }$-
касЬ; кі^вка іа йоікп^іа іакйе Го1\ѵагкі (Іо коііедіит (ѵѵ Боѵѵут І)о1-
вки) павге&о паіейфзе. Так гав о^гошиа Ьуіа ііовс вгагапсгу, ге га-
сг^ѵвгу ой лѵі^іііі \ѴпіеЬоѵ/гі§сіа Б. Раипу, ро пай коПе^іиш павгеіп
і шіавіесгкіеш рггег іггу сіпі Ьег йасіпе) рггегчѵу Іесіаіа дакЬу па]’-
дгиЬвга сѣшига і гакгуіа гиреіпіе віопсе. Кіе іуіко па роІасЬ, 1%-
касЬ, аіе па иІісасЬ шіавіа, па йго^асЬ ѵ/ піевІусЬапіе ѵіеікіе] тѵі-
Дгіапа Ьуіа ііовсі; Ьісіе ѵѵ Лгѵѵопу і кггукі 1и<1и піесо ойвігавгуіу;
зкіегоѵгаіа зі§ роіеш ки ѵгвсЬоскт. Кгопіка коііе^. ЬиЬіевгогѵвкіе^о
XX. Рцагоѵг стр. 79.
Защитъ или общеніе внутрное си есть размышленія о чину и
достойности Іерейской отъ певного законника Чину св. Василія В.
обители Супрасльской приписана здеже въ св. обители
св. Іоанна Богослова лѣта Господня 1748 мѣсяця мая 11 въ
градѣ Львовѣ на русскій діалектъ ислѣдована, съ иными придат-
ками науки Христіанской, трудомъ недостойнаго іеромонаха Па-
Фиутія Гідзіевича. Заглавіе рукописи въ 8 д. л. писанной
скорописью на 166 листахъ, сберегающейся, въ библіотекѣ Свято-
онуфрейекого монастыря подъ Б. ХБШ.
Міезщса Яиіа 14 віопсе шіепііо зіу. Книги метрикальныя съ
1776. Т. III. при концѣ, въ Добеславицахъ за Коломыею.
5Ѵ гоки 1748 вагапсга па Ройоіи па Рос1§игги СигасЬ еЫеЬ
г й е п і о (?). XV іут ге гоки віопсе зі§ стііо роіисіпіе, со па саіуі
втаі Іисігіе хѵі<1гі&1і? у па Ьусііо сі^гкіе ротеіеігге павіотрііо. Тгѵѵо§а
ай До гоки 1762. Записка на Литургиконѣ изд. Почаевского 1755
въ церквѣ села Крушельница надъ р. Стрыемъ.
Перша саранча была 1748; друга саранча 1781. Записка на
маломъ листкѣ въ церквѣ мѣста Отыніи.
Декабря 24 въ день субботный згорѣла на Гарбарохъ церковь
храму Преображенія Господня и до сего дня нѣмажъ и Фѣгуры,
тылко Жидъ мешкаетъ на цмынтару. Приложенія къ церк. Уставу
въ библ. епискон. Собора въ Перемышли. Приходникъ Перемыской
180
Благовѣщенской церкви писался: комендаріушъ Гарбарскій (1735
года). Тамъ же.
Мѣсяця Іюлія дня 26, 27, 28 саранча летѣла. Тріодь цвѣт-
ная изд. Львовъ 1642 въ селѣ Перегинскѣ. Мѣсяца Іюлія дня 14
солнце ся мѣнило. Тамъ же.
Солнце мѣнилося въ року мѣсяця Іюлія дня ді о го-
динѣ ві въ самое нолудне и тьма цримрачна иа небѣ была отъ
полунощной страны видете, нѣбы подкова коиьска черно стало,
такъ же обернулося и отъ полудне; потомъ докола черно краемъ
нѣбы шнуркомъ жолто, въ середку нѣбы фѢлятово якъ тарель
оберталося прудко докола, такъ мѣнилося, якъ двѣ годины, на
трстой выяснилоея чисто. Мѣсяцъ такъ же въ томъ року мѣнися
въ двѣ недели по премѣненію слонца, самого подпелня дня кд
самой полуночи о годинѣ ві. Тогожь року и дня кд (Іюлія) го-
дины третой снолудня саранча третая летѣла черезъ мѣсто (Стрый)
повызше домовъ подъ замокъ, Я’де упала на опуетѣ на тростину
повалила къ земли и царины; где упала поіпкодила, за тою са-
ранчевъ гонячи тумулъ велилій летѣлъ бузковъ попадъ мѣсто, за
саранчею гнался, тая полетѣла пона Д у л ѣ б ы (село близъ Стрыя).
Тогожь дня о годинѣ пятой еполудня саранча четвертая летѣла
отъ сѣвера великая туманами черезъ Угорске село, на Пукн-
ничи но за лѣсъ Вѣвнянскій и въ той часъ выходили съ про-
цееіею зъ Благовѣщенія (церкви въ Стрыѣ), чекали на поли зъ двѣ
годины жебы не приспѣла на Стрыйскіе царины, а гды южь не-
видимо тамтуди крутячиея звратися процесія въспять. Недоходячи
Лановъ (Львовекое предградіе въ Стрыѣ) овая саранча вернулася
на село Д у б р о в л я н ы, гды южь и надъ дворомъ была Дубро-
влянекимъ обачивши то іерей и людіе же ся пущаетъ на царину
Стрыйекую обернулися съ цроцееіею напротивъ ней спѣшно идучи
зъ набоженствомъ и овая саранча зъ божого десперменту (?) воз-
вратися по за Дуброву (Дубравлянскую) трактомъ на Б е р е г и
(млынъ надъ рѣкою Колодницею межи Дубровлянами и Кавекомъ).
Рукописный церков. Уставъ Благовѣщенской церкви въ городѣ
Стрыю.
Саранча была чрезъ двѣ недѣль летѣла; дни 24 Червця такъ
великая саранча летѣла чрезъ Польщу цѣлый тыждень, що солнца
не видно было. Современная записка сдѣлана въ городѣ Самборѣ.
Аппо 1748 йіе 14 Лиіі ѵ. в. йастіепіе віопса Ьуіо ѵг ваше ро-
Ішігііе, ій таіо со \ѵі<1ас §о Ьуіо у іггу §тагй па піеЬіе кійас Ьуіо.
Те§ог гокн вагапсгаа Ьуіа ргалѵіе ро еаіуш зіѵіесіе у гок ровивгпу.
181
2Ьо?.е Ьагсіхо сіго&о, ріасопо зуіа коггес ро гіоіусіі 30. Современ-
ная записка на полулистѣ въ моемъ посѣданіи.
Розыскъ о раскольнической Брынской вѣрѣ. Кіевъ 8” 553 л.
Знаменія пришествія Антихристова, соч. Стефанъ Яворскій.
Москва въ 8-ку.
Алфавитъ духовный. Кіевъ въ 8-ку 4 и 220 л. Букваръ, въ
Черниговѣ въ 8-ку.
Ізакоѵгісг ДозарЬ., рзеий. сіе Піе. Кшіеіс, ДозарЬаіісІоз зіѵе
сіе песе ДозарЬаі Еипсеѵпсг агсЬіер. Роіосеп. гіі. §гаесі... ІіЬгі ігѳз
Росга]оѵіае 4°. Первое изданіе въ Вильнѣ 1628 8П.
Огіоѵгзкі Кагоі Порою. ПеГепза Ьізкирзіѵа у Дуесегуі Кцоѵс-
зкіеу. Ілѵбѵ 1748 4°.
±"7^0.
Гудовичъ и Ханенко депутатами въ Москву.
Глуховъ выгорѣлъ и другіе города погорѣли. Бѣлозерскій
русск. лѣт. 43.
Манифестъ къ украинскимъ Козакамъ 15 Декабря стар. ст.
въ дѣлѣ избранія новаго гетмана (понеже подобный приказъ се-
натскій 5 Мая 1747 г. не былъ исполненъ). Кириллъ Разумовскій.
Еп^еі. (Зезсіі. <1. Икгаіпе 357.
Кримскій Ханъ Капланъ-Гирей скончался, онъ былъ три раза
Ханомъ. См. 1769.
Скончался графъ Александеръ Румянцевъ 4 Марта стар. ст.
Трибуналъ въ Петриковѣ не бывшимъ еще способомъ пре-
кращенъ (рггег заѵѵіеззепіе зргаѵѵіесііпѵозсі).
Кивзіеі сіезегіогез рег щгіз сіісііопеш Ргоѵіпсіаіет іп іиіигит
сотргеЬепйепйі еі сотрегіо ех еогит ехатіпе, диой зиЬсІііі зиае
Маіезіаііз поп зіпі, іаіез а<1 ргохітит іогіаііііит виЬ Ьопа сизіадіа
йесіисапіиг, іЬійетдие ]игізсІісііопі тііііагі гезі^пепіиг, іііі ѵего диі
виЬйііі зиае Ма^езіаіі випі іп сопГогтііаіе Ьепщпае гезоіиііопіз сіе
7 Дапиагіі ехревііае ігасіепіиг еі иігодие іп сави сит еіивтойі
іпіегсеріогит ехатіпе тейіо Сопзіііі Ьоситіепепііаііз ге^пі іпіог-
таііо 8иае Ма]евіаііз зиЬтіііаіиг сісііо 22 Ма)і 1749. Ех Мапизсгі-
ріо: Кезоіиііопез Ке§іае іп йіѵегзів таіегііз е1аг§ііае (іп Ке^по Нип-
дагіае). См. 1726, 1755.
Бесгеіит рарае ПгЬапі VIII сіе поп ігапзііи КиіЬепогит асі
гіі. іаііпит ге&гтаіит сіе воііз Сіегісіз. 8ех Гоііа. Въ библ. русск.
капит. въ Перемышли.
182
Папа соизволяетъ Гнезненскимъ архіепископамъ яко прима-
сомъ королевства употребленіе пурпуры подобной римскимъ кар-
диналамъ.
Съ тѣмъ годомъ преобладаніе русского монашеского духо-
венства надъ мірскимъ стало клонитися къ паденію, о чемъ Левъ
ПІептицкій епископъ Львовскій подъ 1761 годомъ подробно тол-
куетъ, говоря о соблазнительномъ произшествіи 29 Іюня с. г. при
вступленіи своемъ въ посѣданіе упомянутого епископства. См. 1761.
Анастасія Кловакова купила за 58 зол. ноль. Евангеліе на-
престольное (изд. Львов. 1690) и придала до церкви Успенія пресв.
Богородицы названной Монастыря церкви Горѣской Пѣстнн-
ской (аі|/ѵид Февр. 13. куплено у отца Василія Пекуравскаго (нынѣ
село Прокурава или Покурява прилученное до парохіи села ЦІе-
пюры Пѣетинского деканата). Записка на упомянутомъ Евангеліи
въ церквѣ Богороднчно Успенской въ городку Пѣстнни. Упомя-
нутая церковь стоитъ на убережѣ надъ рѣкою Пѣстинкою, гдѣ
былъ прежде монастырь, въ сусѣдствѣ его находится укрѣпленное
земляными валами мѣсто названное замчиско. Другое замчиско
въ Пѣстини встрѣчается на горѣ отъ села Мекетннцы. Поблизъ
церкви монастырской стояла нѣкогда каплиця Св. Екатерины (или
Варвары), которой икона нталійского пошиба находится въ Успен-
ской церквѣ.
Сей Сѵнодикъ напнсанній въ Кіевопечерской Лаврѣ н послан-
ный до Угорннцкого монастыря*), для поминовенія ктиторовъ
святыя обытели тояже, іеросхнмонахомъ Василіемъ духовникомъ
Кіевопечерскія Лавры бывшимъ, дабы его незабували и сродни-
ковъ его въ молитвахъ святыхъ поминали, аі|глі>о, года. Рукопись
въ малую 4-д. л. всего 12.листовъ. Заглавный листъ украшенъ
на мѣди рѣзаными виньетками, горѣ изображеніе праздника Успе-
нія пресв. Богородицы, долу видъ Кіевопечерской Лавры, на обо-
ротѣ листа снова большее изображеніе празд. Успенія пресв.
Богородицы, съ означеніемъ имени рѣзчика: Георгій. Послѣ пре-
дисловія на л. 7 чтется: „Спаси Господи и помилуй святійшій
правительствующый Сѵнодъ. Преосвящ. митрополита Тѵмоѳея. Пре-
освящ. епископа Амвросія." стр. 8. „Всечестн. Отца архимандрита
Іосифа.” стр. 22. „За упокой блаженныхъ и присно поминаемыхъ
киторовъ Св. обытели Угорницкія, Адама Болобана н Марію Гу-
ліевичовну." Описана рукопись находится въ моемъ повѣданіи. ’
*) Здѣсь прибавлено новѣйшимъ почеркомъ: и до Бабянки.
183
Аппо Пош. 1749 сііе 26 Маді. Ха іепсзаз Ьуіі лѵіаігу лѵіеікіе і
рояисЬа. Записка на рукопис, Акаѳистиицѣ села Босыры деканата
СкальскагО.
Летѣла саранча мѣсяца Августа. Тріодь цвѣт. въ Перегинской
церквѣ.
Саранча великая была н хлѣбъ весьма дорогъ былъ. Черни?,
лѣт. изд. Бѣлозер. стр. 43.
Солнце мѣнилося мѣсяця Юнія. Рукопись дух. содер. XVIII в.
изъ Солотвины въ моемъ посѣданін. См. 1748 о затмѣньи солнца.
Впвга у загапсга Ьуіа. Книги метрнкальныя изъ 1776 г. Т. III
въ Добеславцяхъ подъ городомъ Коломыя.
Вгагапсга ѵѵ Ьогге Бевпіоѵѵвкіт тѵуріойгіііа зі§ у кагапо раііс..
іо па ѳоѳпу псіекаіа, Ьо |евгсге Ьуіа таіа ріевза гоки 1749.
ІѴіут гоки роѳ\ѵі§сіІ зі<2 X. Ьеоп Зхеріускі па ерівкорасіе
Ілѵо\ѵ8кіш, аіе лѵіеіе Ьуіо кібіпі, Ьо ти рггеагкайгаі X. Тиггапакі
ораі Ппіояъкі. Записка на Литургиконѣ изд. Львовского съ конца
ХѴП вѣка въ церквѣ села Годова близъ Поморянъ.
Митрополитъ Аѳанасій ПІептицкій яко Львовскій епископъ,
грамотою своею изданною въ Уневѣ 15 Мая 1749 года затвердилъ
артикулы церковнаго братства въ селѣ Плуговѣ близъ Поморянъ,
для церкви Св. Параскевіи.
Мііііег, Огі^іпез §епііа еі потіпів Впввогпт Реігороіі (1749) 4°
Тріодь постная. Почаевъ іоі.
Скончался Пг. БсЬегсІо ѵап Зет ВесЬ. Онъ издалъ: Ргаезепв
Впвзіае Ііііегагіае віаіпв, іп Ерівіоіа айптЬгаіпв іп 4°.
17БО.
Востановленіе гетманства. Для избранія гетмана, миннстеръ,
генералъ майоръ и кавалеръ граФЪ Иванъ Симоновичъ Тендря-
ковъ былъ въ Глуховѣ; при которомъ водными голосами избранъ
графъ Кирилъ Григорьевичъ Разумовскій 22 Февраля. Въ Малую
Россію въ Глуховъ на правленіе прибылъ Іюня 10 года 1751, н
состоялъ въ ономъ достоинствѣ и званіи до сложенія съ себя оного
чина по 1764 годъ. Въ Глуховѣ на элекціи или на постановленіи
гетманомъ Разумовского архіерей Чернѣговскій Амвросій Дубне-
внчъ умре. Бѣлозер. рус. лѣт. 44, 139.
Въ Хронологіи высокославныхъ ясне велможныхъ гетмановъ
съ 1506—1765 (Бѣлозер. рус. лѣт. 112), чтется еще слѣдующее из-
вѣстіе о К. Разумовскомъ. „1750 априля 24. Гетманъ Малыя Рос-
184
сіи обоихъ сторонъ Днѣпра и войскъ Запорожскихъ, природный
Малороссіянинъ, сенаторъ, генералъ - Фельдмаршалъ и проч. Рос-
сійской имперіи графъ, Кирилъ Григорьевичъ Разумовскій. Онъ,
Кнрилъ, уроженецъ малороссійского Кіевского полку; родители
его были Григорій и Наталія Демяновна, жители села Адамовки,
отъ трудовъ своихъ препитаніе нищетное имѣвшій. Взышелъ онъ
на степени толь высокихъ достоинствъ посредствомъ брата своего
родного, рекохъ графа, генерала Фельдмаршала, и проч., Алексѣя
Григорьевича Разумовского. — По учиненному въ малороссійскомъ
городѣ Глуховѣ отъ всѣхъ обще малороссійскихъ чиновъ и на-
рода водными голосами единогласномъ, избраніи, отъ малороссій-
ской націи ноднесенно господину Тендрякову, полномочному ми-
нистру, 10.000 рублей, а его свѣтѣ 3.000 рублей. Указомъ Іюня
5 д. пожаловано его, графа Разумовского, въ гетманы; который,
но учиненной ея величеству въ вѣрности своей предъ св. Еванге-
ліемъ, прн крестномъ цѣлованіи, въ придворной императорской
церкви, присягѣ, предъ всѣми другими гетманами имѣлъ ту от-
личность, что онъ Россійской имперіи граФЪ и что въ отправляе-
мыхъ къ нему изъ коллегіи иностранныхъ дѣлъ грамотахъ, даванъ
ему былъ предикатъ высоко благоурождеиного, намъ любезновѣр-
ного подданного, сходственно тому, якъ то въ рескриптахъ импе-
раторскихъ протчимъ имперскимъ графамъ оной дается. Сей гет-
манъ при всѣхъ торжествахъ и публичныхъ церемоніяхъ мѣсто
имѣлъ съ генералами Фельдмаршалами, щитаясь между ними по
старшинству съ пожалованіемъ въ чинъ.“ К. Разумовскій сталъ
служити съ 1743 г. См. Чулковъ 1490. Списокъ воинскій 24 Апрѣля
1750 г. стар. ст.
Скончался Фельдмаршалъ Иванъ Трубецкій 16 Января ст. ст.
Скончался Василій Татищевъ, сочинитель Исторіи россійской, из-
данной въ Москвѣ и Петербургѣ 1768—84. 4 Томы въ 5 чает. 4°.
Начало россійской роговой музыки (Ногшпивік), Марешъ.
Наришкинъ.
На^Дашасу па ІІкгаіпіе хѵіеіи гусіа і ша]^ікоиг рохЬаѵ/іІі.
X. А. Мозгупвкі коПе^іиш і згкоіу Рі]агб\ѵ МщЗгуггесги - Когес-
кіт. Кгакбѵг 1876 стр. 29.
Ваюракъ началъ свои разбои на Подгорью Станиславовскомъ.
Изъ слѣдственныхъ духовныхъ актъ списанныхъ въ Страше-
вичахъ 14 Октября 1749 г. явствуетъ, что Василіане покушались
Перемышельскому епископу ОнуФрію Шумлянскому отняти его
Спасскую церковь, ибо епископъ имѣетъ свою соборную церковь
въ Перемышли, и въ другой каѳедральной церквѣ не нуждается,
185
отъ которой ключи будто находятся у арендаря Еврея и проч. Та
клевета была свидѣтелями опровержена и Спасская церковь оста-
лась нри епископѣ, но не скорѣ пока не послѣдовало рѣшеніе
римской куріи отъ 10 Сентября 1760 г., которымъ признано Пе-
решышельскому епископу село Страшевичи, и Спасскую церковь,
съ условіемъ однако, чтобы упомянутый епископъ изъ своихъ
приходовъ удерживалъ при той церквѣ осмь монаховъ. Большіе
затѣи Василіановъ и немощь короля явствуютъ изъ слѣдуюшого
королевского письма отъ 20 Августа 1750 г. писанного къ Папѣ:
„Сиш )аш рег аппоз ріигішоз геѵегепйиз іп СЬгізіо раіег ерівсорив
Ргетівііепвів еі Башѣогіепвів гіі. дгаесі ипііі іпшюйісе ас іпйеЬііе а
раігіЬив Вазіаііз ііѵехеіиг зирег Ьопа а вегешввітів апіесеввогіЬиз
теіз іпепвае ерівсораіі ЙатЬогіепзі гііе аіігіЬиіа еі гіопаіа, іто ай
Йопаііопет ірват гоЬогапйат Ьіпае еііаш ге^пі сопзіііиііопев ассев-
зегіпі, Веаіііийіпет Ѵевігат епіхе ого, иі еипйет ерівсориш іп ро-
веввіопе Йісіогиш Ьопогит тапиіепегі, ас геіщіовів ірзів регреінит
зііепііит ішропі )иЬеаі; диат ^гаііат, диа Йесеі, ѵепегаііопе гедиі-
гепв, аідие Іоіщаеѵат 8апсіііаіі Ѵевігае іпсоіитііаіеш Йеѵоѵепв
ііііаіі сиііи регзізіо. Рѣшеніе римской куріи гласитъ: Іп соп^ге^а-
ііопе ЬаЬііа... вирег регііпепііа ѵіііае бігавгеѵісе Гиіі гевоіиіит, ѵіі-
Ідш регііпеге Ііеѵегепйо ерівсоро Ргіпсіраіі сит опеге іатеп ргае-
віапйі ѵісіит еі атісіиш рго осіо МопасЬіз гевійепііЬив іп еесіевіае
8. Йаіѵаіогів ]ихіа бесгеіаіет Вепейісіі XIV., диае Ьаіивтойі пите-
гит іп диоііЬіі соепоЬіо йеіегтіпаі. Въ слѣдствіе того рѣшенія
Перемышельскій епископъ отступилъ чину Св. Василія въ селѣ
Спасѣ такъ званныя „Подсадки Святительскіе," съ 19 и часть села
Буговискъ съ 45 подданными (крѣпостными); но когда Василіане,
именно ВониФатій Горалевскій и Инокентій Куриловичъ, неуважая
на римскій приговоръ, изъ Страшевичъ не хотѣли уступити и
упомянутое село стали опустошити, то епископъ О. Шумлянскій
снова жаловался папскому Нунцію, который теперь писалъ къ
упомянутымъ Василитамъ между прочимъ: С)иоз еііаш пов ргае-
вепііЬив шопешиз еі гедиігішив, иі ірві іпіга ігевйіев ве ех Вопів
Вігавхеѵгісе ай Мопавіегіиш сопіегапі, еі педиадиаш ех еойеш шопа-
віегіо ай йісіа Вопа ехеапі, геаіііег еі іп ейесіи виЬ роепа Ехсошши-
пісаііопів. Спасскій монастырь былъ австрійскимъ правительствомъ
уничтоженъ, а мѣстная стародавная каменная церковь разрушена,
стоящая опустошенною, для постройки эраріальныхъ зданій.
Русскіе епископы, безпокоенные въ носѣданіи своихъ земныхъ
имѣній чиномъ св. Василія В., жаловались не только римской ку-
ріи на подобнаго рода злоупотребленія, но такоже н польскимъ
186
сеймамъ. Такъ чтется въ инструкціи, данной обывателямъ Галиц-
кой земли на соймъ въ Варшавѣ 1750 г.: „Йе зав Вівкирі гиесу
хѵ йуесезуасЬ вхѵоісЬ шойіса та_іц Ьепейсіа еі рег сопвециепв вгсги-
ріц дихіа віаішп виит ерівсораіет виЪвіапсу^, Оусохѵіе Вагуііапіе
сов Іга Іипйаііопев апіідиав іпіеггеввиід, ві§ ай Бона ерівсораііа і йо
топавіегбхѵ вхѵоісЬ еайеш Ьопа віЬі ѵіпйісаге еі ивиграге ргаевишипі.
Врйц иртавзас 3. XV. Ш. рапохѵіе ровіохѵіе Ьгасіа гіаві Кауіавпіеу-
взе^о Маіевіаіи, Йе^о Кгоі. М. Рапа павзе^о іпііовсіхѵе^о, аЬу ро-
хѵакц 85ѵц рапвка Ьас іп шаіегіа Йецо Кгоі. М. Рап павз піііовсіхѵу
хѵйас ві§ гасгуі, йеЬу ві§ сій гакоппісу гіі. дгаесі огйіпів сііѵі Вавіііі
М. вхѵоіті копіепіохѵаіі іипйикгаті іп апіесеввит воЬіе пайапеті,
а йоЬг ВізкирісЬ іггутас і воЬіе рггухѵіавгсгас поп іпіепйапі. Все
напрасно, посягательства того рода прекратилъ окончательно въ
Галиціи импер. Іосифъ II.
То зарівиі^ йіа раті^ікі, йе Сегкхѵі Визсзескіеу (Вивзсге) піе
тоціі гпас вііа Іаі іеу со вхѵі^іа сагуса Неіепа ровіахѵііа, кіейу
тіаіа хѵоупе 2 Випіакіет воіойухѵут, рой іуіиіет Святыхъ Глѣба
и Бориса, вупохѵ ХѴІойгітіегга царя восточного ой Ьгаіа гойзопе^о
розаЬіапусЬ. йа іейу О. Стгзе^огз Оахѵапвкі рагосЬ Нойохѵвкі Ьухѵвзу
хѵ Визсзи па ойривсіе хѵ гоки 1750; Ьуі іакйе Ьакаіагз хѵ Визсзи,
па іеп сзав з Ророхѵіес г рой Росгауохѵа, у рокагаі ті хѵ Хіфйсе йе
гарівапо рггез гакоппіка кібгу віагу Ьуі хѵ Росзаіохѵвкіт топавіу-
гге: йе ві$ іо йгіаіо хѵ гоки 1180. То ой іе^о гоки ай йо іе^о гоки
1750 иріуп^іо Іаі 570. Те ^ий сегкіехѵ ргзевіахѵііі, іуіко іеззсзе йгзехѵа
йахѵпе^о іеві хѵ йоіе кіікайзіеві^і взіик. Записка на Литургиконѣ
Львовской печати съ конца XVII вѣка находящогося въ церквѣ
села Годова близъ Поморянъ.
То Ьуі гок Ьагйго ровивипу у взагапсга рапохѵаіа хѵ г. 1750.
Ёуіо Ьуіо сзеіхѵегіака ро гіг. р. 5. хѵ Ріоігохѵк^ ргхей 8хѵі^іуш йа-
пеш. Ба іеп сзав каіпіепіе Іайаіо па гупки кираті па ковсіоі Ро-
тогзапвкі. \Ѵ іут гоки хѵ 8. Йига сегкіехѵ (въ Львовѣ) тигохѵаіа
ві§ у піе Ьуіо вровоЬи зк§.й винилу хѵзі^зс. Такі хѵупаіегіі вровоЬ
за Й. XV. X. Ьеопа Бзеріускіе^о Ьівкира Ьхѵохѵвкіе^о, аЬу хѵ іе^о
Йіесезуі каййу каріап рагосЬіаіпу вііа зІоіусЬ каіЬейгаіікит йаде,
іуіко та йас йо гоки взовзіасгкбхѵ ро {гговху вгевс. X. Ѳ. (хахѵапвкі
1750 г. Тамъ же.
А. І>. 1750 5 йапиагіі хѵейіи^ роівкіе^о, а хѵейіиц Еивкіе^о ка-
Іепйахга дня кё Декеврія ,дх|?н року, преставися ясне вельможный
Янъ Тарло грабя, панъ дѣдичный на Краеѣчинѣ, Ополю, Турску
и Рокитницѣ, Заблудовѣ и прочая, воевода Сендомѣрскій, староста
Каменецкій Лятичовскій, енералъ земль Подольскихъ, староста
187
Сокальскій, Грабовецкій, Медицкій, Ясельскій и прочая, зложоный
до гробу въ костелѣ Опольскомъ, то есть въ градѣ Ополю, сво-
емъ дѣдичномъ и тамъ Богу духа отдалъ въ замку Опольскомъ,
которому гедиіеш ехіетпаш Дона еі Вогоіпе еі Іих регреіиа Іисеаі
еі іп аеіегпит Ашей. Прологъ съ 1632 г. Терновецкой церкви св.
Иліи, въ библ. епископ. Собора въ Перемышли. К. Ы. Е. 6.
Реформа монашеского Чина и школъ Піаристовъ монахомъ
Стаи. Герои. Конарскимъ.
Іеромонахъ Пайсій Гржибовъ въ монастырѣ Почаевскомъ на-
писалъ Обиходъ. Обиходъ, Почаевъ.
Соштепіатіі поѵі, асайетіае Всіепііагиш ітерег. Реігороіііапае
ѵоі 1 — 20. Реігороіі 1750—1776. 4°. Продолженіе подъ заглавіемъ:
Асіа асайетіае всіепііагііпп ішрег. Реігороіііапае Ѵоі 1—12 1778—
86. 4°. Асіа поѵа аеай. всіепі. ішрег. Реігороіііапае Ѵоі 1 —15 Ре-
ігороіі 1787—1806. Ихъ продолженіемъ настоящіе Мётоігев...
Часословецъ. Почаевъ. 8°. Псалтырь тамже. Послѣдованіе
Пострига въ мал. и вел. образъ чину С. Василія В. Тамже.
Поученіе святительское новопоставленному іерею. Черни-
говъ въ 8-ку.
ВоЬіевхсгапвкі Аіех. АровіоІ Ріпвкі іо іеві йусіе і вшіегс й(?-
йгхеіа ВоЬоІі. Ыа тагу каіоііекіеу хѵ йапоѵѵіе ой ВсЬузтаіукбхѵ
1657 заЬііе^о. Тогип 1750. 8°.
1751.
К. Разумовскій избранный гетманъ Іюня 30 въ малую Россію
въ Глуховѣ на правленіе прибылъ. Бѣлозер. рус. лѣт. 99.
іогеі Роіоскі Ьеішап хѵіеікі когоппу ротагі хѵ йаіовсаск хѵ гоки
1751 Ьірса. X. Отзе^отз Сахѵапвкі (парохъ Годовскій). Записка на
Литургиконѣ изд. Львовского съ конца XVII в. въ церквѣ села
Годова близъ Поморянъ, Золочевского округа.
То гарівпщ <11а рапіщсі йе хѵ г. |751 хѵ шіевщси Магси хѵ ро-
піейзіаіек вгой. Туй. Ьуі ро^ггеЬ хѵ Виспіохѵіе ѴѴ. й. Р. Апйгхеіа
г Бгитіап Бгишіапвкіе^о, Віаговіу Виспіохѵвкіеро геіі&іі гивкіеу. Вуі
па іут ро^ггеЬіе Ерівсор Ргзетувкі X. Опий'у гойхопу Ьгаі іе^ой,
іо Ьагйхо г ѵѵіеік^ рохѵа^а сЬохѵапо хѵ Сегкхѵі Виспіохтекіеу: Ьо іе
сегкіехѵ вѵѵоіт ковгіеш шигохѵаі у хѵвгувікіе оііаггу хѵувіахѵіі у ка-
гаі вщ хѵ піе] росЬохѵас. Тамъ же записка тогоже Г. Гаванскаго.
Съ 1751 года началось перенесеніе въ Новороссію Австрій-
скихъ Сербовъ съ ихъ вольными корчмами. Главою Сербовъ былъ
188
полковникъ Хорватъ. Въ Бахмутской области возникла Сла-
вяно-Сербія, безъ кабаковъ. Потомъ новое перенесеніе
Сербовъ и Болгаръ послѣдовало подъ начальствомъ полковника
Шевича.
Въ 1764 году изъ ново-сербскихъ поселеній учреждена Н о-
вороссійская Губернія, опять съ вольной продажей вина,
но въ 1777 году въ Новороссіи былъ уже откупъ, приносившій
казнѣ 20.000 р. П. С. Зак. 14.633.
Начало тяжбы Василіановъ съ мірскимъ духовенствомъ.
Латино-польское духовенство, не уважая на всѣ папскія бул-
лы, не переставало перехватывати Уніатовъ на латинскій обрядъ въ
интересѣ полонизаціи Руси со временъ покоренія ея; но когда те-
перь эта переловка усилилась, отнеслись въ сю пору снова такъ
Львовскій, якъ Перемышлскій епископъ къ папѣ въ томъ отношеніи
съ жалобою, для того папа Венедиктъ XIV въ посланіи своемъ
отъ 18 Сентября 1751 г. не отказуетъ своей помощи и пишетъ
къ упомянутымъ епископамъ: Ѵевігае ай поз йеіаіае випі Іііегае
всгіріае 17 Лиііі, іп диіЬив тегііо сопциегішіпі йе ігапвііи ВиіЬепо-
гипі а гііи §гаесо ай гііит Іаііпит, иЪі Ьепе повіів, ѵепегаЬіІев
Ггаігек, диосі повігі ргаейесеввогев ігапвііив Ьов аЫюггиегипі еі пов
ірві аЫюггеіпив иіроіе, циі поп йевігисііопет, вей сопвегѵаііопеш
гііив цгаесі виттореге йевійегатив. Вресіаіііег йе ргаейіЬсийо ігап-
вііи Виіѣепогит асішп еві согат поЬів аппо 1748, вей пиііа Іиіі
саріагевоІиііовиЬ оЫепіигевівіепііае Гасіае а ге§е
Роіопіае йесгеіів ІТгЪапі VIII, іп циіцив ігапвііив Гиегаі рго-
ЫЬііпв. (іиатргітит таіегіа геавитеіиг, отпеіп Іарійет тоѵе-
Ьітив, иі пейиш Йпаіі йесгеіо ігапвііив ргоЬіЬеаіиг, вей еііат пі
йесгеіит виа поп сагёаі ехесиііопе. Еі іпіегеа ѵоЬів V. V. Е. Е.
е^ге^іЪив Ѵевігаѳ сигае соттіввів аровіоіісат Ьепейісііопеш рега-
тапіег ітрегіітив. Розумѣется на томъ и кончилось; а между тѣмъ
переловлено все русское дворянство къ латинскому обряду. Эта
духовная перехватка Руси Поляками кончится теперь въ Россіи.
Вотъ Немезисъ за вѣковыя политическія и церковныя грѣхи Поль-
щи! — Въ томъ самомъ году (1751) жаловался Перемышельскій
епископъ папскому нунцію въ томъ дѣлѣ на Ярославскихъ Іезуи-
товъ и получилъ стереотипный отвѣтъ Нунція: циой гесіогеш Соі-
Іе^іі Лаговіаѵіепвів Восіеіаіів Леви цгаѵііег шопеЬіі, пе Іаісов ЕиіЬепов
саіЬоііеов регігаЬаі ай гііиш Іаііпит. Такоже отъ 25 Октобря 1751
писалъ въ Римъ до коллегіи пропаганды: ве шопиівве ргоѵіпсіа-
Іеш Роіопіае Восіеіаіів Леви, пе ірвіив геіі^іові сопіга йесгеіит ІІг-
189
Ьапі VIII ігапзГегаві ВціЬевов саііюіісоз ай гііит Іаіівит. Маііпоѵ-
вкі КігсЬеп ипй Біааівваізив^еп стр. 66.
Сопйпіагіов Магизіапов еі ТуЬівсапов (области населены Рус-
скими) рег гсрпит Роіопіае іп Мовсоѵіат ай атріесіепйа іпіЫ вег-
ѵіііа тііііагіа еті^гаге воіііов, диі сотііаіив Роіопіае ѵісіпоз
йівропепйит сотопіііііиг, иі пітігит петіпет ргаеаііасіогиш Соп-
бпіагіогит диі сопвіііі аиіае Веііісі вийісіепііЬив раззиаІіЬиз Ііііегів
цотеп еі со^попет сціивѵів еті^гапііз зресійсіе ехргітепііЬив рго-
ѵівив поп еві, е ге^по Нипцагіае ехіге регтіііаіиг, С]ик тойі аиіеш
раввиаІіЬив йевіііиіов ивдие виЬвесиіигат еаіепив Ьепі&паш гевоіи-
ііопет ге^іат іп йпіЬиз гецпі йеііпеапі, ййіо 27 МоѵетЬгів 1751.
Ех Мапивсгіріо: Вспіцпае гевоіиііопев Ке^іае іп Йіѵегвіів іпаіегіів
еіаг^ііае (іп Нип^агіа). См. 1726.
Огаесі гііив ЬотіпіЬив іп йівігісіи согопаіі ТуЬівсапо агііси-
Іагііег іп согрогаіо йе^епііЬив, ййев, геіі&іо гііивдие ессіевіае іат
іпіегпі диат ехіегпі, ргоиі, еі іегіагит весипйит саіепйагіит ѵеіив
сеІеЬгаііо, іетріогит, іигіит аейійеаііо, уихіа іепогет ргіѵііе&іогиіп
^гаесі гііив рориіо сопсеввогит ІіЬега тапеапі, иедие іп Ыз рег
диетріат іигЬепіиг; ргевЬуіегі весипйит іепогет тетогаіогит ргі-
ѵііе^іогит, сит оесопотісів виів іттипііаіе ^аийеапі, еогитдие
ргіѵііе^іа ветрег іп ѵі^оге сопвегѵепіиг сіетепііввіте йетапйаіиг.
Вепі^. Вевоі. йііо 28 Липіі 1751. См. 1725.
Совершилась коронація чудотворной иконы пресв. Богородицы
въ костелѣ 00. Доминикановъ во Львовѣ дня 1 Іюля. См. ОЬгаи
К. Магуі Раппу ѵѵ коёсіеіе Воге§о Сіаіа X. X. Ііотіпікапбѵѵ. Ілѵбѵ
1853 віг. 63.
ЫЪег йісіив і’огтиіагів ѵагіав агіп^ав іп ве сопііпепв, рег те
Вазіііит Йа^іеіпіскі виЬ іипс Ѵагваѵіае Вевійепіет соііесіив еі тапи
теа ргоргіа ай аппит 1751 сопвсгіріив. Содержитъ въ себѣ много
историческихъ актовъ. Рукопись въ листъ 156 л. Въ русск. кап.
библ. въ Перемышли X. БХХ С-—3.
афна Р°ку дня д-го Августа. Азъ іерей Іяковъ Березънѣцъки
парохъ Руданецъкій, окрестихъ и миромъ святимъ во церкви по-
шазахъ отрока Николая отъ родителей законновѣнчаннихъ священ-
наго іерея Іоанна Пяеецъкаго, пароха Кукѣзовского и Ѳеодосіи,
кмотри бита, вселможни и превелебній ксондзъ Лавренътій Жу-
ровъски канонѣкъ Жулъксвскій парохъ кукѣзовскій, Велебній
Отецъ Даниилъ Могилънѣцъки, парохъ Жулътанецъки, Анъна
жена священнаго іерея Іоанна Пясецкаго пароха Туринецъкаго,
Мариянъиа Лисянецка священънаго іерея Григорія пароха Реме-
новского жена.........ьшецъка обрядовъ Римскихъ. Выписъ изъ
190
книги рожденныхъ парохій Кукизова. См. 1752. Метрикальные
книги Кукизовекіе писаны но русски до 1796 года.
Яковъ Блонницкій сынъ священника малороссъ съ 1724 г.
учился въ Кіевской академіи, съ 1729 г. сталъ монахомъ. — Въ
1751 г. тайно удалился на Аѳонъ, въ ЗограФскомъ болгарскомъ мо-
настырѣ занимался изученіемъ греческого и древняго славянского
языка, разсмотрѣлъ и сличилъ съ греческими подлинниками до 40
церковныхъ славянскихъ книгъ. Плодомъ такихъ занятій были:
граматика церковнославянскаго языка, лексиконъ еллино - словен-
скій и лексиконъ елавено-еллино-латинскій. Въ 1761 г. возвра-
тился оиъ въ Россію, представилъ свят. сѵноду о своихъ занятіяхъ
по грамматикѣ и лексиконамъ, былъ прощенъ н кончилъ свои
труды въ Кіевѣ, которые до сихъ поръ остаются въ рукописяхъ.
См. Обзоръ руее. духов, литературы соч. Филарета архіеп. Харь-
ков. Харьковъ. 1863. кн. П. стр. 91—94.
Богословія нравоучительная, ст> лексикономъ Словенско-поль-
скимъ при концѣ книги. Почаевъ. 4°. Молитвословъ 8°. Тамъ же.
Б и б л і а на старословенскомъ языцѣ во всемъ исправлена
подъ смотрѣніемъ св. Сѵнода, Донскимъ архимандритомъ Варла-
амомъ Лящевскимъ и іеромонахомъ Гедеономъ, по исправленіи
первымъ тисненіемъ. С.Петербургъ въ Александровскомъ мона-
стырѣ 1751 въ листъ. Сопиковъ I. К. 112 примѣчаетъ, что испра-
вленіе сей книги относится только къ Ветхому Завѣту, ибо Новый
Завѣтъ исправленъ былъ прежде, вѣроятно іеромонахомъ Епифа-
ніемъ Славенецкимъ, и отчасти Никономъ Патріархомъ. См. 1756.
Биіптагіив ге^иі 8. Суса паззе^о Вазуіе^о, 2 гедій оЬвзегпіеу-
ззусЬ, 2 копзіуіисуі пшізкісЬ і паик іе&о гакоппусЬ ѵ кгбіее зе-
Ьгапу. 12. Росзазбѵѵ 173 зіг.
1752.
Нота русскаго посла бар. Кайсерлинга поданная королю Ав-
густу III. 8 Февраля въ оборонѣ Неуніятовъ противо Унитовъ,
забирающихъ первымъ церкви.
Отвѣтъ вицекаицлера именемъ короля 27 Февраля.
Учрежденіе морскаго кадетского корпуса 15 Дек. с. с.
Сербове осѣдаютъ надъ р. Таеьминею и на верховЬи рѣкъ
Ингула и Ингулца.
Въ томъ году, всѣмъ людямъ мірскимъ и духовнымъ и Ко-
закамъ въ Кіевѣ шинковати запрещено, исключая Кіевского Ми-
191
хайловского монастыря, и съ тѣхъ поръ тое запрещеніе не пере-
ставало повторятся. П. С. Зак. 9846, 11, 128.
Въ Австріи за царствованія Маріи Терессы 21 Октября 1752
заведена лоттерія (ХаЫепІоііегіе).
Левъ Шептицкій епископъ Львовскій въ письмѣ своемъ отъ
14 Мая 1752 г. пишетъ изъ Крылоса, близъ Галича, къ Онуфрею
Шумлянскому Перемышельскому епископу о проискахъ Холм-
ского епископа Филиппа Володковича: „Міеигіеш сгу іий ДѴѴМ.
Ради іпоіиіі, йе Лтсі X. СЬеішзкі гаре^піе па коасЦиѣогіе Меіго-
роііі рггуѵііеу ойеЬгаІ, о сгет тпіе г Пгегпа піеріоппіе йопозг^.
Та сіапбезііпа рготоііо іако іезі осгуѵівЦ «оіпеу Еіексуі йоіусЬ-
сгаз ргакіуколѵапеу зігаЦ, іак піеоеЬуЬпіе га зоЬ$ сщцпіе хциіщ
5Ѵ8гувікісЬ Яаз ДугЬопог і ѵ ЬіегагсЬіі піезрокоу. АІЬоѵіет Ьагсіго
(ІоЬгхе тѵіаботу іезі ЛѴМ. Рапи геіиз <Гтсі X. СЬеітвкіе&о егца
гііит позігит, кібгу, ге зат г игосігепіа паис/уі зі§ іакге ^ойгі-
пек, (Паге^о іппіеу ѵщііаі, аЬу к йіесегуі Яе^о ]ихіа Іаисіаішп
огіепіаііз ессіезіае тогет паЬойепзіѵѵо осіргашжаіо зщ, Іесг ро игіеіи
шіеузсасЬ ргакіукиіе зі§, йе тіазіо щіггпі (а о Всенощномъ апі
руіау) ой роскіпек гасгупа зі<у Такимъ образомъ сами русскіе
святители уничтожали греческій обрядъ, полоиизуя тотже.
Ьео бгерѣускі Ьізкир Ьѵго'ивкі — Кгуіоз 14 Ма)а бопозі 8гиіп-
Іапзкіеши Ьізкирохѵі Рггеіпузкіети, Йе Ьізкир скеітзкі Мах. Вуііо
сіапйезііпе па коші^иіогіе Меігороііі рггеѵѵііе] обеЬгаІ, і оЬтпіа іе-
§ой о Іаііпіготѵапіе Еизі ^чІуЬу гозіаі МеігороІіЦ; итота зщ о
шіе^зсе г)азйи, ^бгіеЬу то^іі гіесЬас зщ і о іет ротбтс. По-
длинникъ въ библ. русск. капит. въ Перемышли.
Мѣсяця Юлія дня н въ катедры (въ Перемышли) зачали
примарію отправляти, то есть службу божу рано. Приложеніе
къ церк. Уставу въ библ. епископ. собора въ Перемышли. Видно,
что прежде сего одна только Литургія спѣвана совершалась.
То гарівищ йе ѵѵ токи 1752 (?) Ьуі ДиЬіІеизг ро сегктаек ги-
зкісЬ Хі§йа Ьуіі ггутзкі йегиісі. .Гесіеп Ьораскі Хігріг г Ьгоік]. і
сігщ’і §о!іІ. То іеп со г Ьгойд, зрочѵіайаі ро гивки у Роіакоѵѵ у Пг-
тіепоѵѵ у паз каріапблѵ у казаніе ро гизки тіе\ѵаі. То зі§ Дгіаіо
чѵ ВггейапасЬ за IX. ЛозерЬа Ьірпіскіе^о ойсуаіа Вггейап, ѵѵ розѣ
гохйѵѵіапу. Сггге^огг Сгаі^апзкі (парохъ Годовскій записалъ). За-
писка на Лятургиконѣ печати Львовской въ церквѣ села Годова
близъ Поморянъ.
Въ томъ году отъ Мая издалъ епископъ Перемыш. ОнуФрей
Шумлянскій въ Валявѣ новый патентъ эпитрахильный, уничто-
живши дивнѣйшій. Теперь наказано платити за Литургію грошей
192
шесть, дякови грошей три; за крещеніе отрочати грошей 12; за
чинъ погребаиія господаря или господыни золотыхъ два; за слугу
одинъ зол.; за отроча 12 грошей; за вѣнчаніе золотыхъ два. Акта
Перемыш. капит.
Азъ іерей Іаковъ Березнѣцкі пропрезвитеръ СтромилоКамя-
нсцкі, капеляиъ велеб. Паніеиъ, закону святаго Василія великого
конвенъту Львовского, окрестихъ и міропомазахъ отроковицу Ека-
терину отъ родителей, законновѣнчаниихъ священиого іерея Іоанна
Пясецкаго презвитера кукѣзовского и Ѳеодосіи, кмотри бита: пре-
велебній отецъ Василій Тарнавскі протопресвитеръ Куликовскі
ІнъстиГаторъ Енералнаго консистора Львовского, парохъ святого
Благовѣщенскі Львовскі, Анна Терліецка священнаго іерея Іоанна
пароха Руданецкбго жена, Славетій Василіи Салякъ и Анастасія
елаветнаго Леонтія Грипа войта кукѣзовского жена. Выпиеъ изъ
книги рожденныхъ села Кукизова. См. 1751.
„Истиное изображеніе иконы пресв. Дѣвы Маріи въ костелѣ
Лежайскомъ у ВВ. 00. Бернадинбвъ чудесами вславленного уко-
ронованного отъ О. св. Бенедикта XIV папы года 1752.“ Напись
на литографованной иконѣ на четвертой доли листа.
Начальное основаніе математики, сочиненное Ни-
колаемъ Муравьевымъ, капитанъ - поручикомъ отъ инженеровъ
Ч. I. Печатано въ СПетербургѣ, при импер. Академіи Наукъ въ
1752 г. Книга посвящена его высокографскому сіятельству Петру
Ив. Шувалову, ген. аншеФу и проч. Вторая часть не была издана.
Эта книга содержитъ въ себѣ едва ли не первую алгебру на рус-
скомъ языкѣ. Въ первой части говоритъ сочинитель описываю и
изъясняю правила выкладокъ и мнѣ разсудилось употреблять
общіе знаки, т. е. литеры а не цифры. Во второй же предложу
десять книгъ вкладовыхъ и нѣкоторыя основанія геометріи11 Эта
книга нынѣ библіографическая рѣдкость. Н. Е. Муравьевъ имѣлъ
участье въ составленіи Инструкціи 1766 г. о генеральномъ
земель размежнваніи, почитаемой и въ настоящее время
образцовою. Онъ скончался 1770 года.
Богословія нравоучительная. Львовъ 1752 г. второе изданіе
1760 годъ.
Пращица. Москва въ листъ.
Сигвив азігогиш еі агшогиіп іи аѵііо еі іпіиіаіо Иойіасо Ліші.
Ехсеі. Кепті П. П. Буіѵевігі ЬиЬіепіескі Вшіпіекі ехагсЬае іоііив
Виввіае ерівсорі Бисеогіепзіз еі Овіго^епзіз, аЬЬаіів Оѵѵгисепвів сігса
Гаи-зіит виае саійейгае іп^геввшв оЬвециіово іпіиііи а йіоесевапо
193
соііедіо Нозсепві Огй. 8. Вавіііі М. Ргоѵіпсіае Роіопае зиЬ іііиіо
Ргоіесііопів В. V. М. оЬвегѵаіив аппо дио иі §і§ав ехиііапіі сигви
ѵіаз іеггае Іивігаѵіі СЬгівіив 1752. Росга]оѵіае Гоі. 10 листовъ.
1753.
На требованія русскаго екстраординарійнаго носла Гроса
учреждена изслѣдовательная комиссія взглядомъ жалобъ Неунія-
товъ противъ Уніятовъ и Латинниковъ 3 Іюня.
Когда вслѣдствіе рескрипта императрицы посолъ Гросъ дѣ-
лаетъ новое представленіе до короля и Рѣчипосполнтой въ дѣлѣ
Уніятовъ 23 Сентября, послѣдовалъ отвѣтъ тѣхже 6 Октября.
Семинаріумъ папское въ Вильиѣ для Уніятовъ учреждено.
Папа Венедиктъ XIV буллею: Оиае ѵеиегаЬіІез Ггаігез: за-
прещаетъ Василіянамъ совершатн должности мірского духовенства
14 Августа.
Уничтоженіе внутреннихъ таможенъ въ Россіи 20 Декабря.
Рара 6гге§огіив XIII Гипйаѵіі Ѵіівае 8ешіпагіит рго КиіЬепів
еі МовсЬоуііів. 8ей роіопоіаііпі Еррі ѵіпйісагипі Іоса іп еойет іи-
ѵепіЬив МовсЬоѵііів акві^паіа виів роіопів з’иѵепіЬив, Іісеі Ьос 8еті-
пагіит йипіахаі рго гиіЬепів ипііів іипйаіит егаі. АЙ гергаевепіаііо-
пет Еррогит ипііогит тапйаѵіі Рара Вепейісіив XIV рег Ьгеѵв
ййіо 5 Аргііів 1753 ейііит, диой іпсіріі: „Соттепйаііввітит віи-
йіит“ иі сіегісі гиіЬепі іп Роіопіа еі поп роіопі ай Ьоссе ветіпа-
гішп зизсіріапіиг, сит гііив Іаііпив бетіпагіів виШсіепіег ргоѵівив
віі, ЕиіЬепі ѵего іііів сагеапі еі іат питеговав рагосЬіав ЬаЬеаиі
(іп теігороі. йіесеві ео іит питегаЬапіиг 1925 рагосЬіае).
Ееіісуап АѴоІойкіеѵісг Ьівкир СЬеІтвкі йііо СЬеІт 16 Аи§иві
ѵеі. віуіі іпвіііцсуа АіЬапаге^о 8геріускіе§о па Орасіѵо Капіоѵвкіе.
Подлинникъ въ библ. каннтул. Перемыш.
Турів Сашегае аровіоіісае ейііпв еві іп Гоііо тіпогі Вотае Рго-
севвив сит виів Соііе^аіів, диі Ьос аппо Котае а^ііаіив еві іпіег
Ехсеіі. Гіогіапшп НгеЬпіскі Меігор. Кііоѵіеп. еі Наііе. ас іоііив Еив-
віае еі іпіег Ліивіг. Ьеопет Бгеріускіт Ерит Ьеороі. йе Раіаііпаіи
Вгасіаѵіепві, пит ѵійеіісеі іііе регііпеге йеЬеаі ай Меігороііат Кііо-
ѵіепвет? ап ѵего ай ерівсораіит Катепееепвет Ройоііае, диі ері-
всораіиі Ьеороі. ипііив еві. ІТпит ехетріаг іп ВіЫіоіЬеса ЕрИ Ье-
ороі. г. ргаесі саіЬ.
8иЬ іііиіо: 8асга сопуге^аііопе рагіісиіагі йе ргорадапйа ййе
а 8вто йериіаіа, Етіпепііввітогит ПС. Сагйіиаііит 8ріпе11і, 8а-
13
194
сгірапіез Мезшегі, еі Ргоярегі Соіптпа нее поп К. В. И. Ьегсагі
Весгеіагіі Ьеороі. іигіяйіеііошя рго Літо еі Кейто Бпо Ьеопе 8ге-
ріускі Еро Ьеороі., Наіісіепзі еі Сатепесепзі Ройоііае, сопіга ЛЬ
іпшп еі Кеитиш Бпит Иогіапшп НгеЬпіскі Меігороіііапит Кііоѵіеп-
зет. Везігісіиз Гасіі еі Яигів Вотае ех Туро^гарЬіа Веѵ. Сатегае
Аровіоіісае 1753 Аппо.
Латинскіе святители въ Полыцѣ старались всѣми силами за-
прещеніе перехватыванія изъ греч. кат. обряда къ латинскому
устранити, что дало поводъ современному русскому митрополиту
Флоріаиу Гребиицкому созвати русскихъ епископовъ въ городъ
Вильну для общого совѣщанія въ оборонѣ своего вѣроисповѣданія.
Здѣсь составлено прошеніе отъ 17 Февраля 1753 г. къ римскому
престолу въ томъ отношеніи. Собранные епископы подписались иа
той жалобѣ, напечатанной въ сочиненіи М. Маііпоѵъкі КігсЬеп- ипД
8іааіззаігип§. стр. 125.
Магса 10 рокагаіа эі§ пі^Іа піегпііегпіе ідаіа і ігѵгаіа саіу
кѵгапйгаз. Той зато рокіоггуіо зі§ ргхех ігху йпі паві§рпе. Ьийхіе
ѵгіес х.ЦхІ ітеоггуіі ѵѵгойЬу, аіе йайпа зі§ піе зргачѵіігііа. Кгопіка коЬ
Іедііпп ЬиЬіеяхолѵякіецо XX. Руагбхѵ стр. 86.
„Сія книга рекомая Казаніе раба божія Александра Ти-
ховнча Погорѣлецкого поповича будучого набакаларіи во градѣ
Перемышляиахъ подъ титуломъ святителя Христова іерарха Ни-
колая року бож. „дфнг пану Богу иа хвалу собѣ на пользу ду-
шевную." Рукопись писана въ 4 д. л. иа польско-русскомъ языцѣ,
находилась въ посѣданіи духовного сотрудника въ селѣ Дубовцахъ
близъ Галича въ 1876 г.
Букварь напеч. Кирилловскими и Глаголическими буквами,
въ Римѣ, 8° 78 стр.
Первое ученіе отрокамъ. Кіевъ въ 8-ку 8 и 72 л.
Увѣтъ духовный. Москва въ 4-ку 1 и 203 л.
Жезлъ правленія. Москва въ листъ.
Козаки строятъ крѣпость св. Елисаветы.
Перемирье съ Турками въ Каменной, которымъ раздоръ За-
порожскихъ Козаковъ съ Татарами прекращено 3 Августа.
Рожденіе в. кн. Павла Петровича 20 Сентября с. с.
195
Король Августъ III увѣщаваетъ Льва Зѣикевнча епископа
Вилеиского латинского обр., чтобы не препятствовалъ Неуніятамъ
строити церкви 15 Декабря.
Аи^ивіив ІП Вех Роі. Ѵагвоѵіае 1 КоѵетЪгів. Паѣ ргіѵііе^іит
леи соивепвит еі Гасиііаіет ге^іат... поЬШ Айато Кіеуп рго егі-
^ешіа поѵа іуро^гарЬіа іп йіосеві ерівсораіив Ргетівііепвів... ]иге
Ьегейііагіо... ріепагіат Гасиііаіет ітргітепйі. ОГйсіит циоіійіапит
іп 12°. АпПит Соеіевіет іп 12°. Аііаге зрігііиаіе 12°. Еіетепіагіа
Врігііиаііа іп 8°. Оосігіпат ай 1е§епйит 8°. еіс. Подлинникъ въ
библ. русск. капит. въ Перемышли.
Ащрівіив Ш гех Роі. Ѵагваѵіае Гег. весипйа рові Гевіит 8.
ТЬотае Ар. ргохіша сопЬгтаі ргіѵііедіит 8і§івтипйі Аидивіі Сга-
ооѵіае іп Сопѵепіи Не§пі Гегіа II рові Пот. «Гийіса 1553 йопаііопів
Ьеопів йисів Виввіае йе йаіо Ргетівііае 6800 йіе 8 ОсіоЬ. топавіе-
гіі ѴѴіІсге еі ѵіііае Мовіувзсге рго ессіевіа саіЬейг. 8. Лоаппів Рге-
тізііае. Списокъ въ библ. русск. капит. въ Перемышли.
Учреждено въ Россіи за царствованія Екатерины первые
банки для дворянъ въ Петербургѣ и Москвѣ, для купцовъ Петер-
бургской пристани, комтоары для прискоренія циркулаціи мѣдныхъ
денегъ внутрь государства, банкъ для артиллерійного н Инжииер-
иого корпуса.
\Ѵ шіавіесгки Шетігохѵіе ^хѵаііохѵпа ерійешіа хѵіеіи Іийгі
вргз^іпдіа. Какагапо шойіу г ровіеш хѵ йуесегуасЬ Іискіе] і 1 хѵ о хѵ-
вкіе]. А ]ак гхѵукіе хѵ хѵурайкасЬ іакісЬ, гпаіахіу зц; і Ьадкі, ро-
рІосЬ Ьуі іак о^гоншу, ге чѵіеіе тіаві і хѵіовек гаткпі^іо і піко^о
йо пісЬ піе хѵривгсгапо.
Иа Икгаіпіе рохѵіеігае піе ивіахѵаіо, а іи іевгсге і Наійа-
шасу Ьгоііі. Иарайаіі па тіавіа і йхѵогу, гаЬохѵаІі, гаЬуаІі. Кіезакі
Кггесгехѵвкі вргахѵіаі и віеЬіе сЬггсіпу похѵопагойхопе^о йгіеска, па
кібге врговіі в^віайохѵ і кгеѵѵпусЬ. Наійатасу парайіі хѵ посу па
]едо тіевгкапіе, ровройагга гаЬіІі і йот ггаЬохѵаІі. ѴѴ іутйе сгавіе
ойЬухѵаІа ві§ хѵ Вегйусгохѵіе когопасуа Л. Раппу, па кібга хѵіеіи
ві§ 2]ес1іаІо. Наійатасу кивііі ві§ паравс і па Вегйусгбхѵ: аіе кіейу
віоі^се іат хѵо]вко Апіопіе^о ЕиЬотігвкіе^о віахѵііо іт орбг, гги-
сііі ві§ хѵ іппет тіеівси па ігку сЬог^хѵіе хѵоівка роівкіе^о і ги-
реіпіе ]е гогЬіІі. ’ѴѴі^кягусІі іезгсге рехѵпіе йоривсіІіЬу ві^ іоіговіхѵ,
аіе рггевгкойгііа гіта, кібга хѵ іут гоки Ьуіа піегтіегпіе вго§а, іак,
Йе хѵ окоІісасЬ М і д й г у г 2 е с г а (Когескіе^о) хѵі^сеі 30 Іийгі гтаг-
2Іо, а тгогу ігхѵаіу віаіе ой 8. ВагЬагу йо Сгготпіс. йих гагаза
хѵ УѴіппісу і Кіетігохѵіе ивіахѵаіа, кіейу г рггусгупу ]ейпе^о 2уйа
па похѵо хѵуЬисЫа. Хуй ѴѴіппіскі хѵгбсіхѵвгу йо Доти 2 ройгбйу,
*
196
сЬсіаІ ргхеігхес вѵсуе кргг§іу і ріепіцсіге, і кагаі віигдсе) СЬггевсі-
апсе лѵуі^с )е г киГга: аіе ]ак іуіко зіиг^са ггесгу ві§ Йоікп^іа,
лѵпеі радіа і ишагіа, і гагага гасг^Іа ві? гпоѵги вгеггус. ХУиІосгпіе
Ьуіа іо сігита. X. А. Мовиуіівкі Мопо&гайа коііе^іиш і вгкоіу Рі-
.Іагвкіеу іѵ Мщсігуггесги-когескпп Кгакоѵг 1876. ІІівЬогіа йошив Йп-
іегаіппепзів. стр. 36.
(хгаесі гііив ипііі вех щѵепіЬив сши іпзігисіоге іп Йешіпагіо
А^гіепві іпіегіепепйів 1.200 Йогепі ех Савва рагосЬогиш аппие реп-
йепйі гевоіѵипіиг, (Міо 8 .Тиііі 1754. Ііііив ипііі Ьошіпѳв а васга
ипіопе ай всківша аЬ аппо 1749 йейсіепіев ех сарііе аровіавіа асііопе
Йвсаіі сопѵепігі ]иЬепіиг, (Міо 21 Йапиатгі 1752. Кііив ипііі Ьошіпев
ай всЬівша йейсіепіев, аЬвцие ргаеѵіів гедиівііів сориіагі, ео шіпив
геЬаріівагі айіпіііапіиг. Вепі§ Кевоі. ййіо 12 ЕеЬг. 1761. (хгаесі гі-
іив ипііі рориіі егийіііопе ІіЬгі песеввагіі вишрііЬив саввае рагосЬо-
гиіп сошрагагі )цЪепіиг, ййіо 1 .Тиііі 1754. (хгаесі гііив поп ипііі
йіеЬив іевіів еі ІТошіпісів іаЬегпав еі ойісіпав орегагіав аЬ йога 8
ивцие ай 11-апі піаіиііпаіп оссіивав вегѵепі, (Міо 2 Магііі 1753. Ві-
іив веЬівтаіісогиш Роропев а 8асгатепіогип»Асаіію1ісів йепйа ай-
тіпівігаііопе іпЫЬеапіиг бесізвит еві іп сопвіііо ге^іо сеІеЬгаіо йіе
17 Магііі 1747.
(Напрестольное Евангеліе изданія Московск. 1701 въ листъ)
отобралъ отъ В. Василіановъ, повелѣніемъ епископа Льва Шеп-
тицкого — которое съ иными вещами взялъ былъ В. О. Гіеронимъ
Возекевичъ зъ монастыря Товмацкого такъ и оборочена есть яко
до парохіальной церкви Тлумачицкой Храму Успенія пресв. Бо-
городицы. Данъ въ Крилосѣ 29 Мая 1754, Николай Ославекій про-
топопъ Отенѣскій, парохъ Товмпіицкій Ивановскій и Ваковскій. За-
писка на Евангеліи изд. Моск. 1701. въ церкви села Товмача
лѣсного (Тлумачика). Монастырь Толмацкій уничтоженъ 1744
года, объ основаніи его чтется легенда въ книгѣ: Небо новое:
Львовъ 1754. чудо 30.
Декемврія 4 посвящалъ другую церковь новореставрованную
на Гарбарохъ (на мѣсто погорѣвшей 1748) храму Св. великомуче-
ника Христова Георгія побѣдоносца нревелебный іерей Ѳеодоръ
Іанковскій намѣстникъ Перемыскій со инѣми іереями за стара-
ніемъ Іоанна Басяка и Ѳеодора Баеяка. Нрилож. къ церк. уставу
въ библ. епиек. собора въ Перемышли стр. 10.
Сію книгу рекомую общииу потрудися списати многогрѣшный
СтеФанъ Вислобоцкій бренною рукою своею власною до веси К о-
билѣ до славного града Тариополя до церкви Соборъ пресв. Бо-
городицы, року ,л»|'нд мѣсяца Марта дня шестаго. Писанъ въ листъ
197
полууставомъ въ церквѣ селѣ Слобода Торговицкая дек. Тере-
бовельского.
Сопзіііиііо Вепейісіі Р. XIV., циае Ессіезіазіісіз ошпіЬиз гііиз
Біаѵо-Ьаііпі ргаесірііит иі іп Мівзіз еі Віѵіпіз ОДісііз Зіаѵит Ьіііе-
гаіе ійіота сит сЬагасіегіЬиз Ніегопутіапіз (глаголитическими) ге-
ііпеапі, еі тіззаІіЬиз Вгеѵіагііз еіс. иіапіиг іуріз Сопцге^аііопіз
Ргора^апйа Гійеі ейіііз, йаіа 15 Аи§. 1754. Полный текстъ ятой
конституціи напечатанъ Докторомъ I. А. Гинцель. СгезсЫсЬіе йег
йіаѵепарозіеі Сугііі ипй МеіЬой ипй йег ВІаѵізсЪеп Ьііиг&іе. ІІѴіеп
1861. стр. 102—4.
Для однообразія и прекращенія произвольного измѣненія или
вставокъ въ богослужебныхъ книгахъ папа Венедиктъ XIV. издалъ
въ 1754 г. въ Римѣ Евхологіонъ на греческомъ языцѣ. Въ по-
сланіи своемъ пишетъ тотже папа ай бтесоз йе лоѵа Епсііоіоціі
^гаесі сйіііопе 1756, при концѣ что слѣдуетъ: Ѵезігиш егіі іп ро-
зіегиш соггесіа Ьас ЕисЬоІоріі ейіііопе иіі, ас йіііцепіег сигаге, иі
зі поѵа аііциа е)изйет ейіііо йаі еа ай погтат Ьц)из, сріае ргойііі
аппо 1754 еі іуріз Соп^гецаііопіз йе Ргорарапйа ййе, отпіЬиз
питегіз ехі^аіиг; дно іпіегсіизиз зіі айііиз еггогіЬиз оіппіЬиз
еі аЪзигйіз, диае зирегіогіЬиз іетрогіЬиз іп аііаз циазйат ейіііопез
іггерзегипі, еаздие Гоейагипі. Въ упомянутомъ греч. Евхологіонѣ
находятся всѣ три греч. Литургіи, вечернія и утреннія молитвы
и требникъ. Согласно тому роепоряженію въ 1760 году во Львовѣ
былъ напечатанъ по греч. Евхологіону 1754 требникъ, изъ кото-
рого были исключены веѣ вошедшія до тѣхъ поръ латинскія новше-
ства, но въ послѣдующихъ изданіяхъ Литургиконовъ и Требниковъ
уже не придерживаносн упомянутого приказа папы Венедикта XIV.,
но сталп вносити въ Литургиконы и Требники службы латинскимъ
святымъ и праздникамъ. См. 1758, 1763.
Оглавленіе книгъ Св. Писанія таже синопсисъ, сирѣчь крат-
кое сказаніе книгъ Вет. и Нов. Завѣта, соч. Аеанасія архіеп.
Александр. Кіевъ въ 8-ку 1 и 202 л.
Грамматика Славенекая (сербская) напеч. въ епископіи Ги-
мнической въ 8-ку.
Мейуіасуа аІЬо гогтуеіапіа па Еѵгап^еііе па ѵтувікіе піейгіеіе
і зѵ/іг'іа итосиузіе саіеро Воки. X. .ІбгеГа РЦікіе\ѵіс2а накопи 8. В.
XV. Гоі. Рое2а)оѵ 450 зіт.
Огнеегпік ргнупшзгопу аІЬо зрозбЬ роіейпапіа зід г Воріет...
2 ѵіозкіе^о па даук роівкі ргнейгиколѵапу 8°. Росна^оѵ 52 кагі.
Віѳпіскі Ьшіѵѵ. г Вопеиа. Бокитепі озоЫітее^о іпііозіегйніа
Ьозкіе^о сийоѵгпіе г каітѵіпзкіе) зекіу релѵпе^о у сЬкаІс? зѵѵецо
198
йо козеіоіа сЬгузіизоѵѵе^о росщ^ащсу, 2 игукіайеш піекібгусЬ коп-
ігоѵгегзуі ті^йгу паикд, козеіоіа ро\ѵзгесЬпе§о каіоііскіе^о, а ройа-
піет лѵутузіопут гогитет Іиіегзкіеу, каіѵіпзкіеу, &геекіѳу, у іппусЬ
зекі, у г кароптіешет о тпіеу гпапусЬ тоякіе'ѵѵзкіе^о ранзіѵа кга-
іпасЬ ѵѵ ро^апвкісЬ Ы^йасЬ іезгсге гозіаіцсусЬ. ХѴіІпо. 1754. 4°.
1755.
Осуществленіе проекта наступательного договора Россіи съ
Австріей противо Пруссовъ 7 Октября.
Графъ Станиславъ Понятовскій въ Петербургѣ яко польскій
посолъ.
Въ Москвѣ учреждено за импер. Елисаветы первый и полный
Университетъ 12 Января, который состоялъ изъ трехъ Факульте-
товъ, философского съ 4 каѳедрами, юридическій и медицинскій,
каждый съ трема каѳедрами, по образцу нѣмецкихъ универ-
ситетовъ.
Еще при Петрѣ В. 1716 г., потомъ при Айнѣ Іоанновнѣ 1731 г.,,
при Елизаветѣ 1755 г., и наконецъ при Екатеринѣ постоянно под-
тверждали, что право винокуренія принадлежитъ однимъ помѣщи-
камъ, великорусскимъ и малоруссквмъ, Русскимъ и Полякамъ.
Помѣщики занимались въ деревняхъ приготовленіемъ наливокъ
и продавали ихъ; въ 1765 г. это имъ было запрещено, и потомъ
опять дозволено (П. С. 3. 12448. IV. ст. 5. 15251 ст. 60), но съ
1767 г. право дѣлать наливки окончательно перешло къ откупщи-
камъ, и было подтверждено цѣлымъ рядомъ указовъ и поста-
новленій.
Папа Венедиктъ XIV. бревомъ отъ 12 Февраля къ канцлеру
Малаховскому, писаннымъ на прощеніе Филиппа Гребницкого ар-
хіепископа Уніятского въ Полоцкѣ требуетъ, чтобы препятствовано
именованію епископа неуніятского.
Король Августъ III именуетъ грамотою отъ 23 Мая Георгія
Кониского епископомъ неуніятскимъ.
Латинское духовенство подозрѣвало русское о схизму часто
безъ всякихъ причинъ, отсюда возникли тяжбы. Такъ въ томъ году
былъ принужденъ Ѵаіегіаниз зпрѳгіог ВеГогтаіогиш Ргешізііепзіит
просити прощенія у епископа Шумлянского, йе саіитпіа зсЬізтаііз
ерізсоро еі рег йезиііаз йеіп іп Сопзізіогіо іаііпо ргстоіа. Не
уважая на то, въ слѣдующемъ году 1756 самъ латинскій епи-
скопъ Каменца Подольского писалъ въ Римъ вообще объ Унія-
199
тахъ: (іиіа випі зсЬізшаіісі ѵеі арегіі ѵеі йе зсЬізгааіе зивресіі.
Разумѣется для того, что придержатся своего вѣроисповѣданія и
не полонизуются. Словомъ Поляки требовали, чтобы Русь имъ въ
угодіе лишилась своего обряда и національности, когда напро-
тивъ того римскій Папы требовали, чтобы русская церковь только
признавала ихъ Главенство, о чемъ увѣдуемъ изъ посланія папы
Венедикта XIV отъ 1-го Марта 1756 до уніятскихъ епископовъ:
„8е<1 диійдиій зіі Де Ьос сопігоѵегзо ессіезіазіісае егийіііопіз сарі-
іе, поЬів заііз еві аіГіппагѳ ровве, соттешогаііопет Во га апі
Ропіійсів іп Мівва, Гияаздие рго еойет іп заегійсіо ргесев,
сепвегі еі евве йесіагаііѵит диоййат відпит, диой ійет РопііГех
іапдиаш ѳссіевіае Ѵісагіив СЬгівіі еі В. Реігі Йиссезвог а^повсііиг,
ас ргоГезвіо Йі апігаі еі ѵоіипіаііз СаіЬоІісае ипііаіі Йгтііег айЬо-
гепіів, иі еііага гесіе айѵегііі СЬгівііапив Ьирив вирег сопсііііз всгі1-
Ьепв.“ Т. 4. ейіі. Вгихеі. р. 422. „Наес сотгаетогаііо иі виргета еі
Ьопогаііввіта соттипіопів вресіев." Виііагіит Вепейісіі XIV. Т. IV.
§. 12, р. 158—174.
Папа Венедиктъ XIV. въ своей буллѣ отъ 26 Августа 1755
§. 48 касательно русскихъ Уніятовъ, перетягаемыхъ изъ греческ.
обряда въ латинскій для полонизаціи тѣхже, между прочимъ пи-
шетъ : Пі огапіЬив регзресіа йаі Ъепеѵоіепііа, диа вѳйез аровіоііса
саіЬоіісоз Огіепіаіев согаріесіііиг, йит ргаесіріі, иі отпіпо
вѳгѵепіиг ѵоіегея ірвогига Кііиз, диі педие саіЬоІіоае Веіцропі, педие
Ьопевіаіі айѵегвапіиг, пес а всЬівтаіісів ай саіЬоІіоага ипііаіет ге-
йеипііЬив ехровсіі, иі гііив яиоз йевегапі, вей иі Ьаегеяея воіишгаойо
е]игепі аідие ехесгепіиг; ехоріапз ѵеЬешепіег, иі йіѵегвае ео-
гит Паііопев сопзегѵепіиг, поп йівігиапіиг отпездие (иі
іпиііа раисіз сотріѳсіетиг) СаіЬоІісі віпі, поп иі огапез Ьа-
ііпі йапі.“
Въ томъ году во Львовѣ Раймундъ Езерскій Оффиціалъ
Львовской архіепископіи и Дембовскій епископъ Каменецкій въ
интересѣ перехвачеванія Уніатовъ въ Львовской русской епископіи
къ латинскому обряду, запрещаютъ перехваченнымъ къ послѣд-
нему обряду, являтиея предъ русскимъ духовнымъ судомъ для
оправданія своего перехода къ латинскому обряду, когда въ томъ
взглядѣ будутъ русскимъ епископомъ завозваниыми. См, 1761 г.
Тлѣнное зде положися тѣло вѣрнаго слуги Христоваго Іякова
Смотрицкого во братствѣ Варвары Святой бывшаго, Фундатора
дзвона великого дфне. Надпись надгробного камня, помѣщенного
нынѣ въ восточной стѣнѣ каменной ограды наоколо Богородично
успенской церкви города Городенки.
200 ' —
Латинскій Львовскій архіепископъ Николай Игнатій Выжиц-
кій приговоромъ изданнымъ въ Львовѣ 1 Генваря 1755 провозгла-
силъ икону Іисуса Христа на крестѣ распятаго за благодательный
и чудотворный, которая съ тѣхъ поръ помѣщена была постоянно
въ костелѣ 00. Кармелитовъ безсапожныхъ (ЬовусЪ) въ селѣ Но-
вомъ Милатинѣ. Эта икона распятаго на крестѣ Спасителя міра
съ 1746 года стала прославлятись чудесными благодѣяніями, ко-
торое первый испыталъ на себѣ въ упомянутомъ году іерей Матѳей
Максимовичъ приходникъ Честинскій греч. кат. обряда изцѣленіемъ
своимъ отъ долгого недуга. См. ІѴіайошовс о росг%ікасЬ теіатеіепіа
зщ Іавкаші і сийаті Рапа Лсгива икггуйоѵапе^а ѵг оЬгагіе Мііаіуп-
вкіт, паріваі біапівіате Ваго ВІазотевкі капоп. Меігор. Вѵготевкі ра-
госЬ Мііаіупвкі. Перенесеніе сей чудотворной иконы изъ Нового-
Ставу о полторы мили въ Милятинъ до костела 00. Кармелитовъ
послѣдовало торжественно при содѣйствіи духовенства такъ ла-
тинского, якъ русского обряда 1747 года въ навечеріе Успенія
пресв. Богородицы по нов. стилю. Милятинъ принадлежалъ тогда
къ Тересеѣ изъ Карсницкихъ Лончинской Каштелановой Львов-
ской Милятипского Кармелитанского костела и кляштора Фун-
даторкѣ.
РаввиаІіЬив Виввісів оЯісіаІіЬив іп ге^пит Нипдагіае ай іѳш-
риз ѵепіепііЬив ехігайапйів іетрив тогае сіаге ехропаіиг, Іосив ѵего
иЬі шогагі йѳЬепі, ех гаііопе аЬ іпіив йесіагаіа аресійсагі педиіі,
іп савит аиіеш іііиш, ві ойісіаіев Іітііев йаіае ірвів ѵепіае рег іп-
іегѵепіат вейисііопеш. Сіуивсипдиѳ вехив іпсоіагиш ехсѳввегіпі,
ЬаЬііа рег та^івігаіив сотікаіиит сит ргохіта тііііагі ргаеіесіига
соіпіеііі^епііа е]'ивтойі вейисіогев поп оЬвіепііЬив Ііііегів іііісо йе-
ііпеапіиг, йевирегдие виае та]евіаіі поііііа йеіиг: саеіегит іііогит
іп Виввіат іпйисіі іиегіпі, іпйедие гейеипйі пасіі оссавіопет іп
Виззіат гейисііо отпі тойо Йепедеіиг. ййіо 28 Аидивіі 1755. Ех
Мапивсгіріо: Вепі§пае Вевоіиііопев ге^іае іп Йіѵегвіе таіегіів еіаг-
ВІІае. См. 1751.
Уничтоженіе тортурнаго испытанія въ Закарпатскихъ стра-
нахъ: Роѳпів еі іогшепіів ехоіісів іп саивів сгітіпаІіЬив аЪвіі-
пеаіиг, еі вѳ ее ге^іЬив раігіів сопібгтѳпі, арий Іоса ^игівйісііопаіа
йівропі іиЬеіиг. Вевоіиііо Ьепі^па Ее^іа ййіо 30 Мар 1755. 8іі§-
т а і і в раііЬпІагів іпизііопів йісіапйа роепа рго ійіиго
вітріісііег савзеіиг еі аііае е]ивтойі йеіісіів тадія соіщгиае роепае
рго Гиіиго ргаезсгіЬі ]иЬепіиг. ййіо 7 ГѳЬг. 1763.
Трусъ земный 1 Ноября разрушилъ городъ Лиссабонъ, рас-
пространился на три десяти части міра.
201
Молитвословъ 8° Почаевъ. Служебникъ. Тамъ же іоі.
Ежемѣсячныя сочиненія. Москва издавались 1765—1764.
Ви88. МопаіаасЬгіЙ издавалъ Мііііег. Въ СПетербургѣ.
Грамматика Славеиская (сербская) напеч. въ епископіи Ги-
мнической. 8°.
Слово похвальное импер. Петру В. В. Ломоносова СПб. въ 4°.
Россійская грамматика Михайла Ломоносова. Печатана въ
Санктпетербургѣ при император. Академіи Наукъ 1755 года, въ
8-ку 200 стр. в 2 л.
Скончался СтеФ. Крашечниковъ въ Петербургѣ 12 Февраля.
Его описавіе земли Камчатки. Петербургъ 1755. 4° 2 Томы — съ
изображеніями. Нѣмец. переводъ Е. I. КоЫег. Ьеіпоо 1766.
Соштепіагіив де Вагопіі Ьівіогіса геіаііопе йе ЕиіЬепогит огі-
§іпе еогитдие тігасиіова сопѵегвіопе. Виргавііі 8°. Издалъ М. Рыло,
потомъ епископъ Холмскій, съ своими примѣчаніями и прибавле-
ніями. Изъ такой же точки зрѣнія издано въ 1826 году въ Римѣ
книгу: Сіввегіаііо йе огі^іпе Сіпівііапае геіідіопів іп Вліввіа. 8° 156р.
8ирр1ісаііо 1'асіі еі ]игів. Каста соп§ге§аіі6пе йе Ргора&апйа
Гійе еогат Вепейісіо рара XIV. Куоѵіеп. іигівйісііопів. Рго Гіогіапо
НгеЬпіскі агсЬіеріасоро Роіосеп. іоііиедие Виввіае Меігороіііа.
Сит РгоіоагсЬітаийгііа огйіпів 8. Вааіііі М. Еиіііепогит Туріа Вег-
паЬо 1755 іоі. Ійет Веріісаііо іасіі еі )игіа сит виттагіо аййіі.
іЬейет 1755 іоі. Ійет Вееропвіо іасіі еі ]'игІ8 сит аиттагіо, іЬійет
1755. іоі.
Аѳанасія архіеп. Алекеандр. Оглавленіе, т. е. показаніе и
краткое содержаніе книгъ священ. писанія, ветхаго и новаго За-
вѣта; переводъ съ греческаго. Кіевъ 1755. въ 8°.
17Б6.
Начало семвлѣтной войны. Россія нотою 15 Сентября обѣще-
ваетъ войсковую помощь своимъ союзникамъ противо прусского
короля Фридерика II.
Якубовичъ въ битвѣ подъ Эгерсдорфомъ.
Побѣдоносная война съ Пруссіей.
Импер. Елисавета основала близъ СПетербурга первый Фар-
Фориый заводъ (РогсеІІаиіаЬгік), который въ 1786 г. былъ разшн-
ренъ, пока съ 1825 годомъ съ пришествіемъ двухъ мастеровъ изъ
Сервесъ такъ усовершился, что издѣлія его равнялись лучшимъ
французскимъ. Пг. <1. &. ТЬ. Сгаеіхе Веіігас^е хиг СгеасЬісЬіе йег
202
беГаевзЬіІйпегеі, РогсеІІапіаЬгісаііоп, ТорГег ипй СНазтасЬегкипві Ьеі
Леи ѵегвсЬіей. Паііопеп йег Егйе. Пгевйед 1853. Б. 44.
Року божого дйгнк. Погорѣло мѣстечко Мриілодъ зовшист-
кимъ оразъ и церковъ повторнымъ разомъ и поповство згорѣло,
за бытности на той часъ презвитера парохіяльного іерея Василія
Бачинского, вночи зе вторку иа середу предъ Зачатіемъ пресвя-
той Богородица, мѣсяця Декемврія. Записка современная на ру-
копис. Молитвенникѣ іерея Павла Свѣдзѣнского пресвитера Ло-
динского, намѣстника Бѣрецкого, списана около 1735 года.
Епископъ Онуфрей Шумлянскій созвалъ въ Перемыіпли епар-
хіальный соборъ, на которомъ между прочимъ ухвалено, чтобы
сельское духовенство для удержанія епископскопского капитула
и духовной семинаріи въ Перемыіпли своими датками иособствовало.
Піе 3 шепвіѳ аргііів іпіет Біапівіаит Сіоіек Ропіаіотѵзкі оа-
віеііапиш Сгасоѵіепзет диа оарііапеит Ргетівііедвет ех ина, еі
ОпирЬгіит Бгитіапзкі ерівсорит еі Сарііиіит саіЬейгаІе Ргеті-
ѳііепѳе гезресіи ргоріпаііопіз іп сіѵііаіе Ргетізііепзі ра&і \ѴІ1-
с г е аііогитцие Гипйогит іат іпіга диат ехіга оіѵііаіет Ргеті-
зііепвет сопвізіепііит ай ессіевіат саіЬейгаІет сарііиіит еі ерівсорит
регііпепііиш авзеѳвогіаіе ге§пі ргоіаіит йесгеіит. Изъ актъ Пе-
ремыш. Епископіи.
2арізиіе йіа раті^сі йе ѵ г. 1756 гасг^іі ві§ іагтагкі іѵ тіа-
віесгки 2агийхіи 2іе1опусЬ вѵ?і%і, аіе тіазіесгко Ьуіо Ьагйго рой-
ирайіе, Ъо Ьигшівігг іе^о тіавіесгка сЬойгі! к сЬойакасЬ, а )ак йо
Хі^йесіа Вайгіѵѵііа ргаіѵо позііі а рапа йгіесіс (?) Ьигтізігга иЬгаІі
іѵ гирап у ѵ Ьиіу, а оп піозі па г^касЬ іо ргано, Ьо ргалѵо іе§о
тіавіесгка паузіагзге ой Ротоггапвкіе^о у 2Ього\ѵвкіецо, дезгсге ой
ргаЬаЬкі Хі^гесіа Еайгітеііа, кіоту йаі вІоЬойе па Іаі 7. Даппагкі
лѵоіпе. Боту кагаі Ьийоѵѵао... рогкоііі. Иа іеп сгаз іо тіавіесгко
Ьуіо іѵ сігіеггаіѵіе Хі^йу тіззуопаггу г Ьіѵоіѵа. Кіо Ь^йгіе йуі, оЬасгу
дак Ь§йгіѳ к 2Ьогоѵѵіе.
УѴ іут ге гоки оЬгаг гіаіѵіі зід икггуйоѵѵапу Хгувіива и X.
Бірпіскіе^о йгіекапа 2Ьогоѵзкіе^о ѵ? іедо йоти йе кгеіѵ г гап Р.
Дениза караіа. То ройріваі X. Огне^огг Сгаѵѵапзкі рагосЬ Нойоіѵа.
УѴ іутйе гоки рггезіаіі Вагуііапіе ѵгойозіѵіаіуде ойргаѵѵіаб рой-
сгав ойризібѵг ,]ак іо ІѴісупіи. Зап. на Евангеліи изд. Львовск.
1722 въ церквѣ села Годова близъ Поморянъ.
Саіепйагііз ітргіті воіііів йіѵегвае Гиіііев еі диапйодиодие
еііат соггиріеіат тогит іпйисепіев Ьівіогіае поп ѳеоиѳ іппапев еі
іп ве тіпив Гипйаіае, сігса ѵепае весііопет, всагійсаііопет, тейісіпае
вигирііопет, саріііогит еі ип^иіит гевсізіопет, оЬѳегѵаііопез йіегит
203
іапбіогшп еі іпГаивіогиш айпоіаііопев йеіпсерз поп айрсіапіиг, арисі
іуро^гарЬоз Ьепі^пе Дівропі сотшііііиг. Вепі^па ге^іа гезоіиііо іп
Нип^агіа ййіо 22 Іапиагіі 1756.
Краткій катехизмъ историческій отъ ветхаго и новаго завѣта
собраный, соч. Макарій Нероновичъ. 4° Почаевъ. 102 л.
Богословія нравоучительная 4° съ лексикономъ сло-
венско-польскимъ. Тамже 1, 169 и 44 л.
Образъ примиренія грѣшного человѣка съ Богомъ, соч. Іо-
сифъ Торжевскій протопресвитеръ Лабунскій 4°. Тамже.
Библія на старословенскомъ языцѣ, по исправленіи вто-
рымъ тисненіемъ, съ лицевыми Фигурами. Москва 1755 въ листъ.
Тожь, новаго изданія въ СПетербургѣ 1756 г. въ листъ. Тожь,
третьимъ изданіемъ, съ лицевыми Фигурами. Москва 1757 въ листъ.
Сіи четыре изданія, какъ добротою бумаги, такъ и чистотою пе-
чати превосходны, и уважаются болѣе напечатанныхъ въ послѣ-
дующее время. Эксемпляри на Александрійской бумагѣ весьма
рѣдки. Сопиковъ I. К. 115. См. 1759 г.
±'7&г7.
Россія приступаетъ (11 Января) къ австрійско-французскому
союзу отъ 1 Мая 1756.
Русскія войска вступаютъ въ Прусскую область подъ Фельд-
маршаломъ графомъ Апраксиномъ въ Іюніи.
Мемель поддался Русскимъ 5 Іюля; разбили Пруссаковъ подъ
ГросегердорФомъ 30 Августа.
Русскія войска возвращаются къ своимъ границамъ. На мѣ-
сто графа Апраксина обнимаетъ предводительство арміи генералъ
Фреморъ.
Россія приступаетъ (15 Ноября) къ военному союзу, заклю-
ченному между Фракціею, Австріею и Шведами 21 Марта.
Импер. Елисавета поручаетъ своему послу Гросу вступитися
за Неуніятами 19 Ноября.
Основаніе императорской Академіи Художествъ 6 Нояб. с. с.
Сидѣлъ его милость король въ Варшавѣ черезъ цѣлу зиму
Августъ III., а королева ея милость въ неволи у короля прус-
ского: тогоже лѣта померла. Тогоже лѣта Брандебурчикъ воевалъ
съ королемъ Августомъ, на той войнѣ убито графа генерала, дер-
жавцю екоиоміи Самборской. Современная записка.
204
Въ Полыцѣ появилось много Фалшивой монеты, названной
для того Ь д к а т і, посредствомъ евреевъ вывозящихъ добрую мо-
нету за границу, закупленну ими будто-бы подложную. Тогда че-
канилъ въ Полыцѣ монету еврей Эфраимъ.
Ученый Французъ М. йеіа Мевзеііёге (въ своей книгѣ Ѵоуа^е
а РеіегвЪоиг§ ои поѵеаих шегаоігев зиг Іа Виввіе. А Рагіе. 1803 стр.
101) описуетъ свое путешествіе въ 1757 году весною изъ Угоръ
чрезъ Карпаты въ Польщу слѣдующимъ способомъ. Переправляясь
чрезъ нынѣшнюю угорско-русскую Прешовекую епархію, пріѣхалъ
онъ въ Бардаёвъ, описуетъ тбтъ-же словами: Вагіайа еві 1е гевіе
й’ипе ѵіііе апсіепде; еііе еві виг Іа геѵіеге сіе Торіе; іі у а йапв вев
епѵігопв, сіев еаих Гегги^іпеивев сі’ипе Гогсе вііщиііёге. Меіапсійоп
еві ѵепи аиігеГоіз а Вагіайа, еі воп йівсгіріе 8ёсЬё1іив у а Еогшё
ип ёіаЫіввешепі де ІиіЬегіепв, диі опі Іеиг іешріе Иогв де Іа ѵіііе.
Ьа Егопііеге де Поіщгіс, дериів Вагіайа дизди’ аих Іітііез де Іа Ро-
Іоцпе, п’а ріив дие диаіге Ііеиев, аргев Іевдиеііев аих аггіѵе аих ріедв
де топів Сгаракіз. Ье веиі равва§е раг ІедиеІ оп риівве Егаисіііг еев
топіадпев аѵес де ѵоііигев, в’арреііе Іа Веввіаде (Віевгсгад?); сеііе
тОиіа^пе еві іоиіе соиѵегіе де іегге; еііе п’ой'ге роіпі йе ргёсірісев;
таів іі Еаиі, роиг Іев ѵоііигев, ѵіпді ЬоеиЕв раг Ьегііпе. Ьогвдиѳ
 Гоп а 8а «оттііё, оп у ігоиѵе Іа Іітііе гевресііѵе де Іа Ро-
1о§пе еі де Іа Понятіе, диі п’еві ди’ип Еовзё огйіпаіге. Оп епіге еп
Ро1о§пе еп йеѳсепдапі раг Іа репіе веріепігіопаіе де Іа Веввіаде; іі
п’у а роіпі де ргёсірісев, таів 1е сііеіпіп, Ьоиіеѵегве раг іев Еопіев
де пеі^е еі Іев іоггепв, теі Іев ѵоііигев еп Йап^ег й’ёіге Егасаввёев.
Оп ігоиѵе аи Ьав де ееііеѳ топіа^пе, Іа паіввапсе де Іа геѵіеге де
Ріаіа (Віаіа), диі аггове ип раув авзег оиѵегі, еі йапв ІедиеІ еві 1е
ѵіііаде д’ ІвЪё (ІгЪу)... Ьа рагоівве й’ ІвЬё еві оссирёе раг йев йів-
війепв всківтаіідиез (т. е. русскими жителями греческо-католиче-
ского вѣроисповѣданія); 1е сигё поив допа авуіе, еі іі поив рагиі
ёігап§е йе ѵоіг ип ргёіге аи шіііеи й’ ипе ігоире д’епЕапв; таів еп
§епега1, 1а Роіо^пе регтеі 1е, іоіегапіівте (?), диоідие Іа геіі^іоп
ргіпсіраіе воіі Іа саікоіідие готаіпе.
Въ томъ году 16 Липця совершилась коронація чудотворной
иконы 00. Кармелитовъ въ Бердичевѣ. См. сюда относящееся со-
чиненіе: ОгйоЬа і оЬгопа икгаіпвкісЬ кга^бѵ,’ рггесийоѵѵпа ѵ? Вег-
йусгоѵвкіш оЬгазіе икогопосѵапа Магуа — напечаталъ въ 1767 году
Огхе^огг ой Виска 8чѵ. Кагшеіііа Ьову.
Въ церквѣ Воскресенія Христова въ городѣ Жидачевѣ на-
ходится чудотворная икона пресв. Богородицы, изображена съ ру-
ками горѣ воздвиженными съ младенцемъ Спасителемъ на гру-
205
дехъ, съ слѣдующею надписею: „Образъ сей воплощенія пречистыя
присно Дѣвы Марія богородица, намоліованъ бысть и отданъ до.
монастыря Жидачевского в року божомъ а, чотирнста: <$; ше-
стомъ, Іеромонахъ Вениаминъ.“
О явленіи сей чудотворной иконы чтется въ книгѣ описанія
чудесъ ея слѣдующій разсказъ (листъ 11). Сіе 11 Ма]а ѵѵ. в. к.
1757 Аппо. Каіаггупа Мегепсзиззка зегпаі^: Віузхаіапі осі Маікі
шоіеу Іетеойокуі кіота гуіа Іаі зіо у Іггу, іі га сиазбѵ ЬаЬкі то-
іеу ро ішіепіи піераші^іаш рггсгшзкіет НачѵгуІусЬа сзуіі Гейогу-
сЬа, кіота Йуіа Іаі 150. Та тіаіа §гипІ вѵгоу дгіесШсгпу па кіотут
ётивга віаіа ѵе Ігзу ѵптгсЬу лѵутовіа. Ка кіотеу ё™82}' оЬтаг Маікі
К. Сусіоѵліу Хубасгеѵѵвкі зіатей ві§. 2 кірі Ьтапо цо До ковсіоіа Ьу
§о вровоЪаші Вив піе ѵѵгіеіа. Ковеіоі гаткпі^іо г кгі^іут оЬгагет
у ѵгагіе розіаѵіопо, аіе оЬгаз ровяеДІ к г б Д с е (віс) па шіеузсе
вѵгоіе па §гбвгк?, ^Дгіе роЬиДоѵапо сеііе Діа гакоппікб'И’ ѵг кібтусЬ
ссііасЬ Ъуіо ісЬ віеДт. Тат оЬгаг Маікі Хаузнч^ізгеу \ѵ сеііасіі
іггупаапо у паЬоіепвіѵго ртачѵіопо, гк^Д гакоппікбтѵ ДѵгосЬ ровгіо а
гезгіа гозіаіі ві§, §Дгіе ві? роДгіеІі ДтиДгу піеѵгіет? \ѴіДгіаІат па
тоіе осху сегкѵгі Ртесгувікіеу, вгсгиДІа, киіе, т^су, по§і, кггуйе,
осгу; ргаѵѵіе саіа всіапа хтоіаті гбйпѳті...
О происхожденіи той же чудотворной иконы въ упомянутомъ
описаніи чудесъ ея, которыя стали записыватиея въ сей книгѣ съ
1750 годомъ, подъ заглавіемъ: „Руно орошенное цречеетой
Дѣвы Маріи, чудодѣйственнная благодати роса отъ
чудотворнаго ея образа истѣкающая въ Жндачевѣ,"
подъ 1752 годомъ чтется: „Икона чудотворная воплощенія пречи-
стой Дѣвы Маріи въ Жндачевѣ обитающая повѣдаютъ нѣкій яко
малована бысть до монастыря Жидачевского року 1406. Мнози же
повѣствуютъ яко въ нѣкіе времена по Сошествіи св. Духа зъ че-
твертка на пятокъ во вечеръ нѣкій благородный Яблоновскій (иныи
старосту Оеолѣнекого) староста Жидачевскій вѣдѣ древо грушово
окрестъ процееію яко свѣтящую, когда отъ двора посла раба увндѣ
пречистую Дѣву Марію на груши стоящую. За утра во пятокъ на-
роди мнози собрашася пречистую Дѣву Марію хваляще и поюще
благодариша и до днесъ тойжде день пятковый отъ собранія на-
рода память зъ явленія ея поемая и славимая во церквѣ Воскре-
сенія Христова. Повѣствуютъ нѣкій сія икона взятая во храмъ
веси Лисятицкой, откуду прійде икона на мѣсто свое... сего ради
церковь на мѣстѣ груши... рождества Пречистой Богородицы соо-
ружена, идеже различными чудами сіяюще по нѣкіимъ временамъ
повелѣніемъ божіимъ сія икона ради воды рѣки Стрыя, идущой
206
близъ церкви о степеней двадесять во церковь храма Воскресенія
Христова взятая превелебнымъ Іоанномъ Жигаловичомъ прото-
презвитеромъ Жидачевскимъ идеже и до диесь всегда немощнія
изцѣляетъ .притѣкающихъ." Сказанная церковь рождества Бого-
родицы подъ именемъ „Пречистой" до сихъ поръ извѣстная на-
ходилась на мѣстѣ Безеёвка названномъ на горѣ за валомъ
пока для подмуленія горы рѣкою Стрыемъ, была уничтожена.
Кромѣ упомянутыхъ церквей, изъ которыхъ Воскресенская еще до
сихъ поръ яко приходская уцѣлѣла, находились въ городѣ Жида-
чевѣ нѣкогда слѣдующіе церкви:„Успенско богородичная,"
стояла предъ воломъ, близъ разрушенной церкви „Пречистой."
Церковь св. Николая, спалена отъ грома, стояла на царинцѣ за
латинскимъ костеломъ. Церковь св. Ѳеодора въ самомъ городѣ,
была 1848 года разобрана. При церквѣ Пречистой, т. е. рождества
пресв. Богородицы, гдѣ первоначально находилась чудотворная
богородичная икона, проживали монахи чину св. Василія В. См.
подъ 1770 и 1772 годами.
Вок Ьагсізо сіавпу йуіо ро зІоІусЬ... Ьгесгка 9, оѵгіез 4 іа^іу
16 гІокусЬ. Записка на Октоиху изд. Львовского съ XVII. вѣка въ
церквѣ села Козара Стрыйекого округа.
Полууставъ напеч. въ Супраслѣ въ 8-ку 16, 864, 48 и 64 стр.
Празднѣй дневного ради и нощиого церковного пѣнія, іоі.
Почаевъ.
СНогіа... СіетепНз Вотапі Ропййсів Ьи]из потіпіз ргіті орега
еі вішііо Р. СІетепйз СЬойукіетѵісг ог<1іп. Ргаейісаі. ргоѵіпсіае Вив-
віае. Ьеороіі 1757. 4°. содержитъ въ себѣ извѣстія о словенскихъ
апостолахъ св. Кириллѣ и Меѳодіи изъ римскихъ источниковъ.
Вресітеп Ессіевіае ВиіЬепае. І^паііі Киісгупвкі О. 8. В. М. 8.
Росзаіоѵіае перепечат. изъ Римского изд. 1733 г.
1758.
Россіяне вступаютъ вторично въ Прусскую область, 22 Ян-
варя занимаютъ Короловецъ (Кенигсбергъ); городъ Элбингенгенъ
поддается Солтикову 2 Марта.
Головная квартира русскихъ войскъ въ Познани 1 Іюля.
Сраженія съ Пуссаками при Дрисенъ и Фридбергомъ 10 и
14 Іюля.
Россіяне переходятъ р. Варну 10 Августа.
207
Графъ Понятовскій, польскій посолъ, для неприличного пове-
денія, принужденъ оставити Россію 15 Августа.
Россіяне занимаютъ и палятъ городъ Кистрииъ, но крѣпость
ие поддалась 15—23 Августа. „Подъ предводительствомъ генерала
Фермера, подъ городомъ Кистриномъ жестокая баталія была, где
россійского войска было 40.000, а осталось только 10.000, а прус-
ского 60.000, а осталось только 20.000; на которой баталіи самъ
король былъ; однакъ Россіянъ не одолѣли, ибо мѣста своего Рос-
сіяне ни мало не уступили." Бѣлозер. рус. лѣт. 100.
Кровава битва при ЦорндорФъ. Ферморъ противъ короля Фри-
дериха II и Сеидлица 25 Августа.
Россіяне безъ успѣха осаждаютъ Колберъ 3 Октября до 1
Ноября; уступаютъ изъ Помераніи на зимовую кватиру 3 Ноября.
Принцъ Карлъ Саксонскій получилъ герцогство Курландское
16 Ноября.
Въ томъ году былъ Анатолій православный епископъ въ Сѣчи
Запорожской.
бггаесі гііиз поп Ппііі Ерізсорогипі (віс) ас Меігороіііат зі§-
папіег іп таіегісі (зіс) Ьопогит сайисогит еі ітрейішепіі іп ейій-
сапйів іетрііз раввіт ропі воіііі зиае Маіевіаіі геіаііз, сіетепіег
Йееіагаге ѵівит ехіііегіі, іпіспііопет аиае Маіезіаіів пипдиаш Гиівве
ргіѵііе^іа паііопі ІПугісае соііаіа, еі рег зиат диодие Мадевіаіет іп
ашю 1743 сопйгтаіа, ѵеі пнпітит іигЬагі айтіііеге вей роііив ехі-
шіит ййеіііаііз вегѵііііцие віийіит, циой ргаейісіа паііо іп тойето
Ьеііо ІапйаЬіИіег ітрепйіі Ьепі^пе а^повсеге ас ргоіпйе еііат сіе-
тепіег ѵеііе иі виргаГаіив теігороіііа аиі іі, диі сопіга сіетепііззі-
тат Ьапе іпіепііопет саевагео ге^іат ве ргеті риіапі, іп дио сази
Іизііііа рго ео, ас орогіеі іп саизіз ргіѵііе^іа іап^епііЬиз а ігіЬипа-
ІіЪиз ай диае іііогит со§піііо вресіаі, поп айтіпівігаіиг, ай зиат
Маіевіаіет гесиггапі: Сегіі іп ео диірре Ьіуивтойі циегеііз ае-
дишп рготіитдие гетейіит ві поп сіііиз сегіо іпіга ветевіге аііа-
іат ігі Ьаедие Ьепі^па іпіепііо ге§іа риЫісагі іиЬеіиг. Вепі^па Везоі.
ййіо 15 Йипіі 1750. См. 1725.
Хі^да копігаіегпц Мпіеузгеу 8ѵгі$е§о Мікокца сегкѵй тіс)-
зкіеу Висгаскіеу, іегаг поѵю егу^олѵапа ге віаге^о па поѵгу гедіевіг
ргзерізапу, ргзез РР. Вгасц БіагззусЬ з!а\ѵеіпе§о 8. Вагу1е§о \Ѵ%-
сЬоскіе^о Р. Копвіапіе^о Аіехіешсга у РойвкагЬіе^о Р. МісЬаіа На-
гавутоѵгісга Піе 20 НоѵетЬгів аппо Потіпі 1750. Писана въ листъ
на 18 листахъ. Въ началѣ книги помѣщенъ на пять листахъ Уставъ
того братства на старословенскомъ языцѣ, подписанъ собственно-
ручно Варлаамомъ Шептицкимъ епископомъ Львовскимъ: „въ ма-
208
стыру Уневскомъ Архимандріи нашей дня ( ) мѣсяца ( ) 1713.
(М. П.)“ Ниже чтется слѣдующій подпись: 1)іс 20 <Іиші V. 8. 1761 А.
виЬ асішп ѵівііаѣіопів §епега1ів ргойисіипі. Бісоіаив 8гайигвкі. Ра.
Сгепегаіів Юіоес. Ьеороііепвів ѵівііаіог ш. р. Имена братей молод-
шихъ „славетне урожоныхъ" между прочими чтутся слѣду-
щія, начиная съ 1713 года: Стефанъ Воробчикъ, Михаилъ Наумо-
вичъ, Ѳеодоръ Купченчикъ, подскринечный; Григорій Базилого
сынъ цехмистръ ткацкій. Въ 1734 г. 4 Іюля. Лап Бгеіевіупвкі шіо-
<1хіап Ьгаі ЬгасЬѵа івпіеувге^о 8. Мікоіаіа. 8еѵ/егуп Огтіапіп ТаЬа-
сЬагпік. Е. 1741. Еііавг Оапкіе\ѵіси, Зіеіап Ейегкіешсх. ЛакоЬ Ко-
Ьуіапвкі. В. 1744, Лггу Наіаукіелѵіся, Бішіоп І’игйу^а. Еошап Сге-
капоіѵвкі. Е. 1746 Теойог Туркіеѵ/ісх, Лап Ее\ѵискі. Е. 1748 .Іегху
Огогкіеѵісг, Нгукогу Бгшу^іеівкі, Вагуіі УѴаскопвкі. В. 1754. ОаЬгіеІ
Віодгупіеѵіси, Лаи СиЬоѵѵіси. Е. 1759 Ріоіг Віеіапвкі. Е. 1768 Тушо-
ѵіеу ЕиЬгхускі. Е. 1773 Аіехапсіег 8ивгупвкі, Апйггеу Тугасѵзкі.
Великіи и частіи дожди; градъ падалъ по колѣна. Дорого-
визна великая. Корецъ пшеницы стоялъ три таляры, жита 20, овса
10, ячменя 20, пшена 8 зол. польск. На самъ Великдень сгорѣлъ-
Дережицкій монастырь (близъ Дрогобыча). Тріодь церкви св. Кре-
ста въ Дрогобычѣ.
Року божія ,афни рокъ тѣсный бувъ, жито було но золотыхъ
зі, гречка по золотыхъ зі и ячмѣнь такъ же, пшено три таляри,
овесъ по пѣвшеста золотого. Апостолъ писанъ въ XVII в. изъ
церкви села Козары коло Журавна, сберегается въ библ. русского
Народного Дома.
Еіп^агі ай сіошісіііа (щепйа вігіп^апінг, весна еіітіпепіиг,
сігеиіагііег Дівровііит ДДіо 6 Аргііів 1750. Хігщагі §епв еіат соЬо-
певіаіа веровііа паііопів ехсерііопе, саеіегодиіп ійопеа ай тіііііат
аввишаіиг ййіо 15 ГеЬг. 1762. Ех Мапивсгіріо: Вепі^пае Еевоіиііо-
пев Ее^іас іп йіѵегвів таіегіів еіаг^ііае' іп Нип^агіа.
Асіа Сопѵепіив Ьеороііепвів ай 8. Апйгеат арові. (ОО. Бер-
нардиновъ) аітае ргоѵіпсіае Еиввіае іттасиІаЬае сопсерііопів В. V. М.
аЬ аппо 1735—1758, 23 БеріетЬгів. Рукопись въ листъ 133 л. сбе-
регается въ русск. епископ. капитулѣ въ Перемыіпли, содержитъ
въ себѣ асіа йе Ьеаіо йоаппе Оисіепві и другія записки историче-
ского содержанія.
Соборникъ дванадесяти мѣсяцемъ содержатъ въ себѣ бде-
ныя всенощныя Господскимъ, и Богородичнымъ к праздникомъ,
такожде и вседневнимъ святымъ всего года, стихиры, кромъ ка-
ноновъ и нарочитыхъ святыхъ ихже службы обрѣтаются въ Тре-
фолои, по ряду, (точію зде два канона написана обращеніи; на
209
пренесеніе могцей, иже во святыхъ отца нашего Николая, миръ
Лікійскихъ чудотворца мая дня д. Такожде на праздникъ пресв.
тайны Евхаристіи, при концы книги сея съ приложеніемъ Службы
Состраданія пресв. Богородицы кромѣ канона. Во славу пресвятыя
Тройцы Отца и сына и св. Духа повелѣніемъ и благословеніемъ
пречестнаго въ іеромонасехъ Іннокентіа Дидицкого Ч. С. В. В.
Игуменомъ на той часъ будущаго общежительнаго монастыря Кре-
ховского спнсася іеромонахомъ Мануиломъ Ляторовскнмъ
Ч. С. В. В. року бож. дфнн мѣсяца Іуліа дня ёі докончана въ
монастыру Креховскомъ. Рукопись писана въ листъ полууставомъ
листовъ Ч. В. В., нѣсколько листовъ недостаетъ, сберегается въ
Креховскомъ монастырѣ Б. 49.
Артикулы церк. братства храма св. Хва мученика Никиты
списася въ Лежаховѣ року бож. дфЦд Дня д мая въ 4-ку благо-
слов. св. Патріарховъ всходныхъ. Подписанъ при визитаціи сей
церкви. 1)аііпщ 23 Сггшіпіа 1758 Лап Вегпакіеиісг рівагг Аровіоівкі
пашіевіпік Лаговіаѵвкі.
Учреждена особая типографія въ Географическомъ Департа-
ментѣ при Сенатѣ для печатанія ландкартъ, а въ 1764 году де-
партаментъ сей причисленъ къ Академіи Художествъ. Соци-
ковъ I СХХѴІІ.
Библія съ изображеніями напеч. въ Кіевѣ въ листъ 49, 574,
157 н 45 лист.
Сборникъ моленій напеч. въ Кіевѣ въ 8-ку 1 и 59. Тоже въ
Черниговѣ въ 12 д. л.
Октоихъ 161. Почаевъ. Псалтырь. Тамже.
Служебникъ напеч. въ Супраслѣ 1758 г. въ листъ. Здѣсь
находятся службы латинскимъ святымъ со составленіемъ по тому
поводу особныхъ тропарей и кондаковъ. Служба пресв. Богородицѣ
„Рожановой." См. 1763. Уже въ первомъ Лнтургнконѣ уніатскомъ,
напечатанномъ въ Внльнѣ 1692 г., изданномъ митроп. К. Жохов-
скимъ, появились.
Маій. По^еіі Сойех йіріотаііеив Ве^пі Роіопіае еЬ М. П. Бі-
іоапіае. Ѵііпае 1758 161.
І75Э.
Фершоръ передаетъ начальство русской арміи графу Солти-
кову 29 Іюля.
14
210
211
Послѣ сраженій при Вильчинѣ ІІ Іюля, п Цилихавъ 20 Іюля,
послѣдовала битва при Палцигѣ 23 Іюля. Пруссаки отступаютъ
за рѣку Одру.
Франкфуртъ при Одрѣ занятъ Россіянами 31 Іюля; соединя-
ются съ Австріаками подъ генераломъ Лаудономъ въ Франкфуртѣ
3 Августа.
Соединены русскія и австрійскія войска побѣдили Прусса-
ковъ при Куннерсдорфѣ н Юденбергѣ. Солтиковъ и Лаудонъ про-
тивъ короля Фридерика II.
Русскія войска вступаютъ въ Саксонію за съѣстными при-
пасами 28 Августа.
Россіаие возвращаются на зиму въ Польщу, для раздора
Солтикова съ Лаудономъ 29 Сентября. Графъ Солтиковъ Фельд-
маршаломъ.
Крѣпость Гернстадъ сбомбардована приказомъ Солтикова
23 Октября.
Михаилъ Дешертъ, столникъ Новгородскій, въ своемъ письмѣ
писанномъ изъ города Стрыя къ М. Цѣшковскому такъ описуетъ
нападеніе карпатскихъ разбойниковъ (опришковъ) на городъ Бо-
лоховъ дня 6 Іюля 1759 г.: „РгзуЬутегу йо Бігуіа, пишетъ Де-
шертъ, окгоріщ и ВоІесЬочѵа ипа^и,^ ѵпайоіпозс, йе Іат па йши
йзівіеівгуш (6 Іірса) о ^ойяіпіе 2 ро рбіпосу крайіо йо тіавіа іевгсге
ройсхав загтаі-ки іат Бук^о, іггуйгіевіи убгакі оргузгкбѵ. 2 шеѣ
взевсіи па ѵѵагсіе віаіщіо, гевзіа Йо йотбте йуйоѵвкісЬ па гаЬипек
кгщіа віе — а ѵ йошасЬ йгзѵі і окна роѵусіпаѵшгу, со Ьуіо ріе-
пщйзу, іоѵагбѵ, іапібхѵ гаЬгаіі, піерггеризгсга^^с шіевгкапсот око^а
рісі, 2 кібгусіі уейпусЬ па шіе]вси гаЬцаіі, йги^іск Ьоггепйе рог%Ьа!і
і рокаіесзуіі, іггесісЬ, зараіітегу паі\ѵщквг% ргзез ЬоеаізгусЬ гуйоѵг
гатіевгкаіч, ріегзе^, ѵг іутйе рораіііі о^піи. Сі іуіко засЬоуѵаІі вщ,
кібггу ѵ тиголѵапусЬ вкІерасЬ віо рогатукаіі, іесг і іуеЬ уйу ао-
Ьулѵапо, оЫ^йепі окорите ві? ріепщйге Ьиііаівіѵи хѵуггисас тивіеіі.
Лейеп з іакетѵусЬ, со вщ ѵ/ вкіеріе икгуі і овіейшаі, ЬасЬтап
агепйаги йир ЬівоѵіескісЬ, рггуЬу! іи Йо 8ігу.іа, рошайа-
йе ге вігасЬн 1.800 іуп&ж ѵуггисіс окіепкіет тивіаі. Міагки^,
ге к ёоіоѵійпіе заЬгапо ріепщйзу ай тіпіпшт 40.000 — и іейпеео
йуйа гахет кавве йир ЬоІесЬоѵвкісЬ 12.000 ѵуповг%с% иа^агп^іі,
и іппусЬ ро йѵа ІиЬ ігзу іузщее і ѵщее] ротеуйзіегаіі. 2аЬііуск
і враІопусЬ оЬоіеі рісі Іейу овбЬ йдаайгіевсіа, рогапіопусЬ і вкаіе-
сзопусЬ і о р о г к а т і ай питегит піеѵіайото, піетаіо уейпак іа-
кісЬ Ьус іпиві, цйуй ро ѵвгувікісЬ сугиіікбѵ іи Йо тіавіа ровіапо...
ЁігасЬ іейу піетаіу і па іиіеувзусЬ (лігуувкісЬ) райі оЬу^аіеІі, §йуй
іо Ьиікувіѵо йо іеу ргзувзіо гисЬѵѵаІовсі, йе піеіа]піе к йгіеп ро-
вуІа^О) воЬіе йо шіаві і ѵві ро йуитовс і сЫеЬу, кібгут нЬо^і Іий
ге вігасЬн і Ьоуайпі йа]е і ѵувуіа. По ЙО. р. ройкотоггево йгівіеу-
82% рівио росгЦ, айеЬу вокаівкіе ргаевійіит іи йівропоѵас кагаі.«
См. Сгагеіа Ідтоѵвка 1875 И. 283, 11 Сгийпіа.
Въ томъ году 26 Октября находился Димитрій Левковскій,
кажется пѣвецъ церковный, который скончался 1821 года мѣсяця
Іюня въ городѣ Дрогобычѣ въ монастырѣ Чину св. Василія В. по
свидѣтельству записокъ находящихся на книгѣ нимъ списанной подъ
заглавіемъ: „Начало съ Богомъ. Пѣсней на праздники господскія,
богородичны и святыхъ, списанные черезъ Димитрія Левковского
1777.“ Изъ записокъ на листахъ сей книги явствуетъ, что сочи-
нитель сего сборника духовныхъ пѣсней путешествовалъ въ южной
и сѣверной Руси, и даже Германіи. Въ 1777 году былъ въ Бару
на Подольи; въ 1787 году былъ онъ въ Рыхвалтѣ, въ Смилянщинѣ
въ монастыри св. ОнуФрія, въ Кіевѣ. Въ предисловіи упоминаетъ,
что онъ списалъ сіи пѣсни „въ градѣ Львовѣ бывшаго тогда ау-
дитора фѢлозофѢи р. бож. 1783 и на рожныхъ мѣстахъ зостаюча-
го.“ При концѣ книги помѣщены: „Пѣсни моральные чрезъ Дими-
трія Левковского списанью 1788 мая/ гдѣ чтется: „Пѣснь моральна
о плачивомъ станѣ нищого студента." Начинается „А хтожь на
свѣтѣ безъ долѣ вродился..." Съ акростиха увѣдуемъ о сочинителѣ
ея. Александеръ Падалскій. Самъ Димитрій Левковскій по свидѣ-
тельству акростиховъ сочинилъ пѣсни св. Іосифу обручнику пресв.
Дѣвы, св. Димитрію, св. Іоакиму и Аннѣ, св. Михаилу архистра-
тигу, св. Козмѣ и Даміану, св. Параскевіи, на Воскресеніе Хри-
стово 1788 и нроч. Изъ акростиховъ помѣщенныхъ здѣсь духов-
ныхъ пѣсней увѣдуемъ имена ихъ сочинителей, якими суть: Іоаннъ
Вольскій; Дуйковскій; Василій Тарнавскій; Іакимовнчъ; Мншков-
скій; Мастиборскій сочинилъ пѣснь Іисусу Христу Зборовскому;
Базилій Пашковскій Лазановка изъ Украины въ княжествѣ Смѣ-
лянскомъ 1783; Свіентовскій авторъ, городъ Тростянецъ изъ Укра-
ины отстоитъ отъ города Гуманя 8 миль украинскихъ; Іоаннъ
Вольскій 1759. Димитрій Рійницкій; Симеонъ Пясецкій; СтвФанъ
Дяченко, Іерей Пашковскій; Бардійскій; Іоаннъ Моравскій, и прч.
Описанная рукопись сберегается въ библ. русск. капит. въ Пе-
ремышли.
Лап Ои^іетеіех рагосЬ РосіЬаіескі Койевкі па віагуш Місвсіе
(втагі) 1759 г. 17 Ма]а. Здѣсь находились еще въ ХѴПІ в. цер-
кови: св. Николая; Старомѣская Юровская, мѣская мурованная
Усненско-Богородичная, до сихъ поръ уцѣлѣвшая, бизантійского
212
стиля. Подъ 1794 годомъ упоминается о парохѣ. Подгаецкомъ Во-
лощинскомъ, а въ 1809 году о парохѣ Подгаецкомъ Селецкомъ.
Изъ помяника церкви села Зарваница деканата Теребовельского.
Появилась комета на небѣ съ начала года, которая уже была
видна съ концемъ 1758 года.
(Ѵоііаіге) Нівіоіге <1е Гешріге йе Еиакіе воив Ріеге 1е Огапй,
раг Гаиіеиг йе Г Ьізіоіге йе СЬагІев XII ѵоі. I—II. Б. 1. 1759—1763. 8.
Служебникъ. Львовъ въ листъ 6. 238 и 44 л. Полуу-
ставъ. Тамже. 8°.
Евангелія чрезъ всю св. великую страст. Седмицу, іоі. По-
чаевъ.
Библія на старословенскомъ языцѣ, новаго изданія, съ со-
держаніемъ главъ и съ лицевыми Фигурами. СПетербургъ 1759
въ листъ. Тожь съ лицевыми Фигурами, въ Кіевѣ 1758 въ листъ.
Это изданіе превосходно, бумага отмѣнной доброты. Тожь въ 4
книгахъ, мѣлкой печати. Москва 1759 въ 8. См. 1762 г.
Букварь Славенекій съ толкованіемъ десятословія и
проч. соч. Ѳеодоромъ ениск. Псковскимъ. Москва 1759 г. въ 8°.
См. 1766 годъ.
Евангеліе напрестольное, на самой большой Алексан-
дрійской бумагѣ, крупными буквами, съ изображеніями Евангели-
стовъ, по краямъ съ лаврами. Москва 1759 г. на 340 листахъ.
Единственное и прекрасное изданіе. Сопиковъ I. К. 310. См. 1797 г.
Патерикъ Печерскій, Москва въ л. 1, 13, 15, 243 и
16 л. въ Кіевѣ 1760 г. Первое изданіе сей книги произошло на
польскомъ языцѣ въ Кіевѣ 1635 года Сильвестромъ Коесовымъ,
потомъ Иннокентій Гизель архимандритъ издалъ на старословен-
скомъ языцѣ свой Патерикъ Пегерскій съ изображеніями въ Кіевѣ
1661 г. въ л. 20, 289 и 15 л., второе изд. въ Кіевѣ 1678 г.; третье
изд. 1680; пятое 1702. Послѣднее Кіевское въ 1830 г. десятое из-
даніе съ ряду, съ сказаніемъ о княжнѣ Іюліанѣ Ольшанской, ко-
торой мощи открыто въ XVII в. Разсужденіе о Патерикѣ Печер-
скомъ сочинилъ о. Іоаннъ Мартиновъ Іезуитъ на латинскомъ язы-
цѣ, присоединенное къ жизнеописанію 24 Октября препод. Ареѳы
Кіево - печерскаго монаха отъ стр. 872—883 іп асііз Бапсіогпш
Воііапйіьіагшп ІошоХ.
218
17вО.
Римскій императоръ производитъ Романа и Ивана Румянце-
выхъ въ нѣмецкихъ графовъ 19 Января.
Россія приступаетъ 7 Марта къ Вернадскому Трактату съ
30 Декабря 1758 г.; тоже къ Австрійскому объявленію съ 20 Октя-
бря 1758 взглядомъ нѣмецкой войны 21 Марта.
» Союзный трактатъ Россіи съ Австріей) въ Петербургѣ, съ
уничтоженіемъ трактата съ 1746 года (Апрѣля 1). Конвенція
между тѣмиже державами взглядомъ далыпого военного дѣйствія.
Русскія передовыя войска съ Тотлебеномъ занимаютъ Ке-
слинъ 30 Мая.
Русская армія въ мѣсяцѣ Іюліи вступаетъ въ походъ, но уже
въ Октобрѣ возвращается на зимовыя квартиры.
Россіяне бомбардуютъ Колбергъ. Демидовъ прбтивъ Гейдена
28 Августа, но Пруссаки оборонили тую крѣпость 19 Сентября.
Соглашеніе съ командантомъ Коховъ въ Берлинѣ, въ слѣд-
ствіе чего Россіяне и Аветріаки заняли столицу короля Фриде-
риха И. 9 Октября.
Большія спустошеиія, Чернишевъ, Тотлебенъ и Ласцы.
Солтиковъ отдаетъ начальство арміи Маршалу графу Бутер-
лину противъ Пруссаковъ 6 Ноября.
Гетманъ Кириллъ Разумовскій универсаломъ 28 Октября пе-
ремѣнилъ генеральный судъ.
Съ тѣмъ годомъ сталъ съ порученія мѣстного епископа ви-
зитовати Перемышельскую епархію Ѳеодоръ Краснопольскій, ене-'
ральный Офиціалъ Перемышельскій, приходникъ Вроблевичъ и
Нижаиковичъ, съ нимъ былъ Вычолковскій, вицегеренсъ Мельниц-
кій, яко свѣтскій комисаръ. Тѣ визитаторы устраняли поповичей
неправно сидящихъ на церковныхъ земляхъ; гдѣ приходникъ имѣлъ
только одну чверть грунту, тамъ цридавано другую; гдѣ приход-
никъ посѣдалъ болѣе якъ двѣ четверти, лишнюю часть отбиралъ
мѣстный помѣщикъ, если ие доказано письменнымъ актомъ прав-
ное посѣданіе сей церковной земли. I. бгахапіетсг Вгпі ока па
Ьепейсуа ковсіоіа гизкіе^о стр. 47.
2а Вівкира Беопа Вгеріускіе^о гасуопе родѵіеігха іщсі^сецо па
УѴоІозгсзузшѳ к іуги гоки 60 Тпгсу СЬосіш шіазіо ро&гашезпе ваті
зараіііі зе тазувікіт, аЬу піе взегзуіо ві^ йаіеу роигіеігге. X. Сг.
Патеапвкі (парохъ Годовскій). Записка на Литургикопѣ Евангеліи
изд. Львовск. 1722 въ церквѣ села Годова близъ Поморянъ.
214
Сія священнаго писанія книга Еѵангеліе отъ сѵнодальнаго
члена Ставропигіальнаго Новоспаскаго, что при великомъ градѣ
Москвѣ монастыря архимандрита Міслаила (? Мисаила) Чирского
въ Ставропигіальной Крестовоздвиженской Великоскитской, что на
Покутю монастырь дана въ кладомъ для поминовенія родителей
своихъ и своего и сродниковъ своихъ, мѣсяца Октоврія 1 дня
1760 году въ великомъ градѣ Москвѣ, Еванг. Скит.
Въ Могилевѣ надъ Днѣстромъ стараніемъ воеводы Ф. С. По-
тоцкого учреждено миссію, а изъ конгрегаціи пропаганды въ Римѣ
отъ 15 Сентября 1760 получилъ номинацію на ректора той мис-
сіи священникъ Яковъ Кассини (Саззіпі). Въ томъ дѣлѣ помоще-
ствовалъ пребывающій тогда въ Римѣ съ 1755 г. на богословскихъ
наукахъ бывшій польскій поэтъ И. Красицкій, скончавшійся въ
Берлинѣ 1801 года 14 Марта.
Сія книга отъ сѵнодальнаго члена ставропигіальнаго Ново-
спаскаго что при великомъ градѣ Москвѣ монастыря архиман-
дрита Мисаила Чирскаго въ Ставропигіальной Крестовоздвижен-
ской великоскитской что на Покутью монастырь дана въ кладомъ
для поминовенія родителей своихъ и своего и сродниковъ своихъ
мѣсяця октоврія д дня дф^ году въ великомъ градѣ Москвѣ, За-
писка на книгѣ: Истинное оправданіе правовѣрныхъ христіанъ
крещеніемъ поливательнымъ во Христа крещаемыхъ и проч. нап.
въ Москвѣ 1724 мѣсяца марта к день, въ 4 д. л. стр. 86.
Сію книгу недостойный рабъ божій Константинъ Евстафіевъ
Васькіевичъ и супруга его Евдокія Михайловна жителіе града Ме-
жнбожа лѣіовали вѣчными часы до Св. Лавры Скитской въ Поль-
ской области до храму пресвятой животворящей Тройцы. Данъ въ
Межибожѣ 1760 гениаря 18. Записка на Евангеліи напрестольномъ
изд. Московского 1757 года, находящемся въ селѣ Новиця близъ
Калуша Стрыйского округа при храмѣ Преображенія Христова.
Земля горѣла. Записка на маломъ листцѣ въ церквѣ мѣста
Отыныѣ.
Дня 13 Іюнія солнце ся тмило о 10 годинѣ на св. Антонія
польского (Падевскаго). Лѣтоп. записки на метрик. книгѣ въ Тов-
стеикомъ.
Иѳика іерополнтика со 67 иконъ (изображеній) симво-
лическихъ изъяснена рукодѣліемъ Ивана Фнлиповича... ино-
гда въ иностранной, нынѣ же въ типографіи Ставропигіального
Львовскаго братства Успенія пресв. Богородицы типомъ издана
року 1760. На оборотѣ заглавного листа гербъ Шептицкихъ со
стихами. Посвященіе кѵръ Леону Шептицкому, епископу Львов-
215
скому, Галицкому и Каменецъ-Подольскому, архимандриту Мѣлец-
кому въ малу 8-ку 6 и 176 л. Въ (^Петербургѣ напеч, 1718 въ
12 долю л. 1. 96 л. и 67 изображеній.
Богословія нравоучительная содержащая въ себѣ поученіе о
святыхъ тайнахъ, о добродѣтелехъ богословскихъ... Собранное осо-
бомъ духовнымъ, найпаче же презвитеромъ парохіальнымъ, и до
сана Іерейскаго готовящимся благопотребное. Тѵпомъ Братства
при церкви Храма Успенія пресв, Владичицы нашея Богородицы.
Въ Львовѣ, съ приложеніемъ многихъ вещей изданное року отъ
воплощенія Христова въ 8-ку 4 л. + стр. 412-|-13 л. Прн
концѣ книги: „Краткое поученіе о науцѣ Хрістіан-
ской“ 20 лист.
Часословъ &1. Почаевъ. Догматы православ. вѣры, соч. Са-
муила Миславского. Кіевъ, въ листъ.
АпіідиіШев Ессіевіав ВиіЬенісае 8. Вотанае ивііае. Биргазііі.
Издалъ М. Рыло, потомъ холмскій епископъ.
Патерикъ Печерскій, первое исправлен. изд. Кіевъ. Изданіе
изъ 1762 г. есть съ гравюрами н 2-мя планами пещеръ А. Та-
расевича.
Петеръ В. Поэма ироическ. В. Ломоносова СПб. въ 4-ку.
Догмата православной вѣры, соч. Самуилъ Миславскій. Кіевъ
въ листъ.
Гедеона Криновского поуч. слова, напеч. Москва въ 2 частяхъ
въ листъ 8, 667, 2, и 281 л.
і7аі.
Перемиріе Россіи съ Пруссами (до 1 Іюня) въ Столпѣ (ии
8іо1ре) 25 Февраля.
Римскій императоръ произвелъ Фамилію барона Александра
Строганова въ нѣмецкіе графы 9 Іюня.
Русская армія изъ Познани выступила снова въ походъ про-
тивъ Пруссаковъ 27 Іюня.
Бутурлинъ переходитъ Одру съ 70.000 войска 12 Августа;
соединяется съ Лаудономъ 60.000 солдатъ при Синдннцѣ 17 Авг.
Колбергъ третицею бомбардованъ капитулуетъ 16 Декабря.
Бутурлинъ (съ изъятіемъ 20.000 солдатъ съ Черничевымъ)
возвращается чрезъ Одру 9 Сентября.
Русскіе съ Австрійками взяли Свидницу 1 Октября.
Городъ Трентовъ предался графу Румянцеву 25 Октября.
216
Императрица Елисавета I скончалась неперемиримая супер-
ница Фридерика II., 25 Декабря. Преемникомъ ея въ правленіи
племянникъ Петръ ІП. Федоровичъ большій почитатель Фри-
дерика II.
Имп. Петръ III. вступается за Неуніятами у короля Авгу-
ста ІП. чрезъ посла своего Ржищецкого 17 Марта.
Синодъ въ Новгородѣ подъ предсѣдательствомъ митропол.
уніят. Гавріила Коляды изъявляетъ, что уніятское духовенство
будетъ платити виЬвійіиш сЬагііаііѵиш подъ условіемъ, чтобы было
сравнено съ латинскимъ.
Сильвестръ Кулябка скончался.
Ограниченіе винокуренія для Козаковъ, съ изъятіемъ для
старшины ихъ и духовенства, универсаломъ гетмана К. Разу-
мовского,
Кіевъ подъ управленіемъ Сената.
Декабря 25. Смерть Елисаветы Петровны.
Въ томъ году 6 Августа въ Новогородку подъ предсѣдатель-
ствомъ митрополита Флоріана Гребницкого собрался мѣстный со-
боръ русскихъ епископовъ, гдѣ находились епископы изъ Чермной
Руси. Здѣсь было опредѣлено, чтобы кождый епископъ подъ ти-
тломъ Допі дгаіиііі платилъ даръ для короля Августа ІП., чтобы
тотже такъ покровительствовалъ русскую церковь и народъ, якъ
обрядъ польскій и народность. Здѣсь постановлено, чтобы Андрея
Якубинского аисіііогеш сигіае ерівсораіів Ргетізііепвів отправити
въ Римъ съ прошеніемъ къ папѣ о покровительство для русского
вѣроисповѣданія. При сей способности для опредѣленія упомяну-
таго грошеваго дара для короля Львовскій и Перемышельскій
епископы предложили собору описанія своихъ епархій, которыя
такоже вписаны до городскихъ актовъ. Постановленіе касательно
Дош дгаіиііі гласило: „ЗиЬвійшт сЬагііаііѵиш геіриЫісаѳ еі ге§і
Аи^ивіо III. іп витша 127.400 Яог. роі. воіѵешіит еа виЬ сошііііо-
пе, иі гех едиаіі рговециаіиг атоге ^епіет гиіЬепат вісиі роіопат
еі тіііепДит евве аЫе^аіит а соп^гевви іп регвопа Ашігеае ^ки-
Ьіпвкі аисіііогів сигіае ерівсораіів Ргетівііепвів Вотат иі веве то-
ІішіпіЬив Роіопогит сопіга ЕиіЬепоз орропаі еі еасіет ітресііаі.
Для опредѣленія упомянутаго подаянія польск. королю Львовскій
епископъ подалъ слѣдующія даты изъ своей епархіи: Церквей 2.500;
приходовъ изъ каеедратику 30.000; изъ села Пёрегинска 3.600;
изъ Крылоса 1.300; изъ Мѣльца 3.000, всего 37.900 зол. пол. Унев-
скій Архимандритъ подалъ свой доходъ на 3.600 зол. пол. Отсюда
опредѣлено изъ Львовской епархіи датокъ для короля на епи-
217
скопа 8.000, на Уневскаго архимандрита 1.080 зол. пол. Доходы
Кіевского митрополита опредѣлено на 77.306 зол. пол. Самъ ма-
лѣйшій доходъ приносило Витебское епископство, ибо лишь 1776
зол. пол. Жпдичинскій архимандритъ имѣлъ 6.000; Троцкій только
100 зол. пол. Объ этомъ способѣ покупки правкой обороны рус-
ской церкви у польского короля съ соглашенія даже самого рим-
ского папы, обдуманной уже предъ 1758 годомъ, увѣдуемъ изъ
письма русского митрополита, пиеанного 14 Апрѣля 1758 года къ
епископу ОнуФрію Шумлянскому, гдѣ между прочимъ чтется:
ПЬезріесзопу тѵ ВевропзасЬ оД ттузікісЬ XV. М. Рапбтѵ, йе іп соп-
^гевви ѴІаДітігіепві шіеіівсіе IV. М. Рапотѵіе іпвівіепДо игоіі Оуса 8.
ргзез Діпсі X. Хипсуивза паю Допіевіопеу, иДеіегшіпотас диапіі-
іаіет Допі ^гаіиііі Діа пауз'ав. кгбіа ЛѴІ. Р. X. М. иретайеш <ІѴѴМ.
Рапа тагвзаіка паДіѵогпедо когоппе^о піе іуіко о піезаѵоДпет оЬ-
тувіепіи у иДегіегшіпотапіи, аіе іей о піеоДигІосзпет ргзез Деіе^о-
тапе^о е теДіо ѴѴМ. Рапблѵ ЯХ. Ьтѵотѵвкіе^о ітрогіоигапіи. Сзе^о
Дороіпіпащс ві§ іепйе ЛѴМ. Рап тагвяаіек рівге До тпіе, айеЬут
еЯесіиаііопет іеу Десіагасуі воіісііоигаі.
8іаіив Діоесевит еі ессіезіагшп ерівсораіиит Ьеороііепвів, На-
Іісіепвів еі Сатепесепвів РоДоІіае іп А. В. 1761 сопвсгіріив.
Ерівсораіив Ьеороііепвів, огі^іпаіііег Наіісіепвів еі Сатепесеп-
вів РоДоІіае, сігса аппит Дотіпі 1533 егесіив еі еЯогтаіив еві ех
теігороііа Наіісіепві, Дівііпсіа а Меігороііа Кцоѵіепві, циае (Галиц-
кая митрополія) оЬ ѵагіав іетрогпт ѵісіввііиДіпев, регвесиііопев
еі іпсигвіопев Ьовііиш, рег поп вийесііопет аііив Меігороіііае іп 1о-
сит Детогіиі иііігаі, аЬоІііа йііі, іп сиіив Іосшп Дісіив ерівсораіив
(Львовскій) егесіив еві, еі Меігороііае Куоѵіепві Гиіі ১ге§аіа: рег
циет аиіет еі цио аппо іД те Іаіеі еі пиііит ехвіаі іпДісішп*).
Егесііо ііацие ерівсораіив Інцив сопвіаі еі ргіѵііе^іо вегепівзіті 8і-
КІвтипДі Аидивіі ге^ів Роіопіагит аД іпвіапііат ргосегит еі іпсо-
Іагит іеггагит Виввіае, Масагіо Тисзарвкі ргіто ерівсоро Наіісіеп-
ві, Ьеороііепві еі Сатепесепві (циі іаіі огДіпе, ргоиі еі агсЬіерівсорі
Іаііпі ргітііив Наіісіепвев іпіііиІаЬапіиг), Сгасоѵіае Гегіа циіпіа рові
іевіит ипДесіт шіііішп ѵіг^іпит ргохіта аппо виргаГаіо 1533 Даіо.
ОиоД егесіив віі ех теігороііа Наіісіепві раіеі іД ех сопіехіи шоДо
гесепвііі ргіѵііе^іі ге&іі іЬі: Хов бі^івтипДив еіс. ві^пійсатив еіс
*) Епископія Львовская учреждена королемъ Снгисмундомъ въ 1639
году. Это описаніе состояніи Львоиской епархіи сдѣлано для урядоваго упо-
требленія на помѣстномъ соборѣ русскихъ святителей въ Новогородкѣ, еп.
Львомъ Шептицкимъ. Такоеже описаніе, здѣсь такоже помѣщенное, Перемы-
шельской епархіи сдѣлалъ еп. Онуфрей Шумлянскій,
218
диіа пов ай виріісаііопет Ьитііет еі йеіі^епіеш сегіогит поЪШит
виЬйііогит повігогит іеггагит Виввіае гііив еі ййеі &гаесае арий
пов іасіат: диегеЬапіиг епіт, диой еогит врігііиаіев со^егепіиг
аііипйе ех іеггів Виввіае еі Ройоііае рго огйіпіЬив ассіріепйіѳ іп
Моійаѵіат*) еі аііа Іоса ехіегпа (къ сусѣднымъ епископіямъ)
ве сопГегге... ео диой еогипйет Ьоситіепепв Наіісіепвів еі 8. Оеог-
(?іі ехіга тигов сіѵііаіів позігае Ьеороііепвів ЬопогаЬіІів Масагіив
Тисгарвкі, ѵиі^агі потіпе Катіезіпік йісіив, диі Ьасіетів Меігоро-
Іііапі ірвогит агсЬіерівсорі Наіісіепвів Іосит айтіпівігаге еі іепеге
йісііиг, поп ЬаЬегеі еат Гасиііаіет ргаетівза отпіа )ихіа гііиш,
сопвѵеіийіпет еі песеввііаіеш ййеі еогит Нгаесае айтіпівігапйі.
8ирр1ісагипі поЬіѳ йеЬііа сит іпвіапііа иі іііів... рговрісеге еі ех
еойеш Ьоситіепепіе Ііаіісіепяі, еі 8. Сеогріі Ьеороііепві пес поп
Сатепесепзі Ройоііае ргаеГаіо ЬопогаЬіІі Масагіо Тисгарвкі, Ѵіайісат
еів іпві^піге, йаге, еі сопвіііиеге йі^пагетиз, іп іів ргоѵепііЬив еі
іпігоіііЬия, іп диіЬив ійет Ьоситіепепв Наіісіепвів Ііасіепив тапвіі
еі ргаевкІеЬаі. ()иогит диійет зиЬйііогит... реііііопіЬиз регтоіі ап-
пиепіеѳ еипйет ЬопогаЬіІет Масагіит Тисгарвкі Ьоситіепепіет іп
Ѵіайісат еів йапйит еі сопвіііиепсіит йихітив, йатив еі сопвіііиі-
шив ргаевепііЬия, иі а теігороіііапо вио Кдоѵіепві ай еат йі^пііа-
іет Ѵіайісаіиѳ іпѳі^пііия роввіі ргаетівва отпіа, диае ай гііиш ййеі
еогит регііпеге ѵійеЬипіиг, еів айтіпівігаге... роввіі еі ѵаіеаі. Си
диійет Ѵіайісае Масагіо виЬ роіевіаіет ііііиз йатив еі сопГегітив
отпев еі віп^иіов врігііиаіев, роропев, еогитдие ессіевіав, віиа^о-
&ав еі топавіегіа іп іеггів Виввіае еі Ройоііае... ѳііав, ѵійеіісеі
Ессіевіат Наіісіепвет теігороіііапат іп диа диопйат агсЬіерівео-
рив аііав теігороіііапиѳ ргаевійеЬаі, диае пипс 1іп§иа еогит ѵиі^агі
Кгуіов йісііиг. Ііет топавіегіит Нпіоѵг... еі аііа отпіа диіЪив-
сипдие пошіпіЬив ѵосаіа, е)ив<1ет Ѵіайісае зигівбісііопі аппесіітив
еі айвсгіЬітив еіс.
Раіеі диодие ех аиіЬепіісо іпвігитепіо Масагіі теігороіііае
Кдоѵіепвів регцатіпео сит ві^іііо аррепѳо йе йаіа еуи.ч кіоѵо^гойесі
аппо йот. 1549 йіе 10 РеЬгиагіі сопйгтаііѵо іпвіііиііопів сарііиіо-
гит Кгуіовгапогит Ьеороііепвіит рег Масагіит Тисгарвкі ргітит
ерівсорит Ъеороііепвет, Наіісіепвет еі Сатепесепвет Гасіае, ійіо-
*) Слѣдовательно галицко-русское духовенство для рукополаганія и въ
другихъ духовныхъ дѣлахъ отправлялось въ Сучавскую митрополію въ Мол-
давію, что продолжалось съ 1400 даже до 1539 года. Отсюда произошла тѣ-
сная связь Галицкой Руси съ Сучавскою митрополіею и молдавскими госпо-
дарями, ровнѣйшими благодѣтелями галицко - русской церкви, угнетаемой
Полыцею и встававшею черезъ 139 лѣтъ безъ мѣс.тиого галицкого епископа.
219
таіа гиіЬепісо всгіріо, іп дио ведиепв іе^ііиг ехотйіит: Мы Мака-
рій архіепископъ митрополитъ Кіевскій и проч. чинимъ знакомите...
кому будетъ потреба того вѣдати... Штоже которая епископія ми-
трополіи Галицкое отъ колкосотъ лѣтъ згибла и заронева была,
ие маючи пастыря своего, епископа въ тихъ славныхъ мѣстехъ въ
Галичи, въ Лвове, въ Каменци Подолекомъ: то такъ господаръ
нашъ святое и славное памяти его милость король Жикгимонтъ
и вел. князь Литовскій видячи то, ижь въ тихъ столечныхъ мѣ-
стехъ хвала божая не помалу оскудѣла, а звлаща люды стадо
Христово безъ пастыра своего были; рачилъ его король милость
за жедаиіемъ нѣкоторыхъ пановъ радъ тамошныхъ епископа вста-
новити и тую епископію дати славутному Макару Тучапскому.
Гдежь мы ведля воли и росказаня Господарского того Макара на
епископію митрополіи Галицкое освятили и благословили. Ьаііпе:
Иов Масагіив агсЬіерізсорив теігороіііа Кдоѵіепвів еіс. Гасітив по-
іит... сіуив всіге іпіегегіі... диой диі ерівсораіив теігороііае. Наіі-
сіепаів, аЬ аіідиоісепіів аппів регіегіі еі аЬоіііа (ив) Гиегіі поп Ьа-
Ьепв равіогет виит ерівсорит іп Ьів сеІеЬгіЬив сіѵііаііЬив Наіісіае,
Ьеороіі, еі Сатепесі Ройоііае; і^ііиг ргіпсерѳ повіег вапсіае еі &1о-
гіоѳае виае тетогіае гех ВіцЬтипйив еі Ма^пив йих ЬііЬиапіае ѵі-
<1епв диой іп Ьів ргіпсіраІіЬив сіѵііаііЬив ^Іогіа І)еі поіаЬіІііег йеЯ-
сіеЬаі, ргаесірие рориіив §гех СЬгівіі віпе равіоге зио тапеЬаі; йі-
^паіа еві геціа виа Ма^евіав ай ргесеѳ диогипйат йотіпогит соп-
віііагіогиш ерівсорит сопвіііиеге, еі Ъипс еріасораіит ЬопогаЬіІі
Масагіо Тисгарвкі сопГегге. НЬі пов весипйит ѵоіипіаіет еі тап-
йаіит ргіпсірів Ьипс Масагіит ай ерівсораіит теігороііае Паіісіеп-
вів сопвесгаѵітив еі Ьепейіхітив...
0;иой ѵего теігороііа Наіісіепвів ех дио ейогтаіив еві еріѳео-
раіив Наіісіепвів, Ьеороііепвів еі Сатспесепвів, Гиегіпі оііт йівііпсіа
а теігороііа Кцоѵіепві, йевитііиг ій ех ргіѵііе^іо вегепіѳвіті Ьеопів
Виввіае йисів Ьаегейііагіі Нгецогіо Меігороіііае Наіісіепві еі роро-
піЬив КгуІовепвіЬив сопйгтаііѵо йаіогит йуріотаіит рго сегіів ѵіі-
іів сит виЬйііів, сатрів еі вуіѵів, йесітів ас аііів йісіо Нге^огіо
Меігороіііае Наіісіепві еі виссейапеів е]из йопаіів, іп ргаевепііа Су-
ргіапі Меігороіііае Куоѵіепвіѳ. Аппо а сопйііо типйо 6809 а паііѵі-
іаіѳ Сіігівіі 1301. йіе .Іоѵів 8-ѵа Магіі дгаііове соііаіо, рег вегепів-
віпюв Роіопіапіт ге^ев 8іерЬаппт Ѵагваѵіае йіе иіііта йапиагіі
аппо 1581, еі Ві^івтипйит III. вітііііег Ѵагваѵіае іп сотіііів ге^пі
репегаііішв йіе 10 ОсіоЪгіѳ аппо 1592 сопйгтаіо, ай асіа савігепвіа
сарііапеаіив Наіісіепвів ваЬЬаіЬо рові Гевіит Каііѵііаіів В. V. Магіае
ргохіто аппо йот. 1642 рег оЫаіат роггесіо, вивсеріо еі іп^говяаіо.
220
221
Іп дно рег ехргевзит іе&ііиг: А се я князь (Левъ) сынъ короля
Даніила... якоже и мы Богу и Пречистой его матери къ церкви
святого ея Успенія Крилоекимъ попомъ соборнымъ митрополіи
Галицкой... еі іпіегшз: и придалисмо десятини съ наіпого и княз-
кія и перевозовъ... и дани медовіе, выходы и борты и рыбныя ло-
вища и езера даемъ къ церкви святой богоматери митрополитѣ
нашему Григорію и по немъ будучимъ архіепископомъ, кому Богъ
дасть держати... еі іп ііпе: а при томъ були митрополитъ Кіевскій
Кипріанъ, владика Перемискій Ларіонъ и князь Андрѣй Яросла-
вичъ... Ьаііпе: Ессе е&о ргіпсерв Ьео йііив ге^ів Вапіеіів... ргопі еі
пов Бео еі рпгіввішае с^ив Маігі аД ессіевіат запсіае едив Авзит-
рііопів КгуІозепзіЬиз роропіЬив сарііиІагіЬив теігороііае Наіі-
сіеивів*)... ео іпіегіпв: еі аДДіДітів Десітаз Де повіго еі ргіпсірит
еі Де ігапвпаѵщаііопе... еі Даііопев іпеііз... еі рівсаіигат, еі раІиДев
Даши в аД ессіевіат 8. Беі Маігів теігороіііае повіго Огерогіо, еі
розі іііит Гиіигів агсЬіерівсорів, диіЬив Пеив ДаЬіі іепеге... еі іп йпе:
Еі аДегапі Ьиіс Меігороіііа Кцоѵіепзів Сіргіапив, ерівсорив Ргеті-
вііепвів Ніііагіоп, еі ргіпсерз АпДгеав Лаговіаѵѵісг... Еі диатѵів ех
ргітаеѵа сопзѵеіиДіпе ігев Ьщив ерівсораіив Наіісіепвіз, Ьеороііеп-
вів еі Сатепесепвів РоДоІіае, пишегапіиг, пипдиат іатеп Гиеге ігев
ерівсорі Дівііпсіі: веД диетаДтоДит оііт ипив Гиіі вирег ігіЬив
Ьів ргіпсіраІіЬив сіѵііаііЬив: Наіісіа, Ьеороіі еі Сатепесо. ОгДіпа-
гіив Меігороіііа Наіісіепвів, ііа рові ігапвГогтаіат теігороііат езив-
тоДі іп ерівсораіит, иіі раіеі ех егесііопе вей гевизсііаііопе е]из
рег ВщівтшіДит іетрогіЬив Масагіі Тисгарвкі ргіті ерізсорі, аД
Ьосиздие ветрег ипив ігев івіаз ргіпсіраііогев сіѵііаіев сит виів Ді-
вігісііЬив ге§еЬаі апіівіев іп диогит зиссезіопе еро питегог **).
Іп ипа диадие ех ргесІісііЬив сіѵііаііЬив асівипі ессіевіае са-
іЬеДгаІев ѵіДеІісеі, Ьеороіі ехіга тоепіа сіѵііаіів виЬ іііиіо 8. Оеог-
&іі Магіугів, Наіісіае ипо диагіо тііііагів ехіга сіѵііаіет іп ѵіііа
*) Вмѣсто : КгуІовепвіЬиз должно разумѣти: іп Іосо Кгуіов ЬаЬііапНЪив
роропіЬив. Попомъ собрнцмъ, т. е. при катедральной церквѣ, при митропо-
литальиомъ Соборѣ находящимся, что отвѣтствуетъ въ латинскомъ обрядѣ:
Сарііпіо вей сапопісів сарііиІагіЪив. О подложности приведенной Львовой гра-
моты см. Галицкій истор. Сборникъ выпускъ II.
**) На особномъ приложенномъ листочкѣ чтется другимъ почеркомъ
примѣчаніе: фиатѵів а ргіта сгееѣіопе ерівсорі Ьагит сіѵііаіит Наіісіае іііиіит
апіеропеЬапі, ігапвіаіо іатеп агсЫерівсораіи іаііпа Наіісіа І.еороііт, ііійет Еи-
іѣепі ОгДіпагіі серегииі іпійиіагі ргіив а Ьеороііепві саіЬебгаІі беіп Наіісіепві
еі Сатепесепві, )ихіа іепогет ровіегіогпт ргіѵііе&іогит а геДІЬив виссеввіѵе
ііагі воіііогит.
Кгуіов ѵосііаіа виЬ іііиіо §1огіо8Іввітае іп соеіит Аввитрііопів В. V.
Магіае, Сатепесі виЬ іііиіо 88. Тгіпііаіів іпіга тоепіа сіѵііаіів.
СаіЬеДгаІів Ьеороііепвів апіідиііив а диоДат ргіисіре
ЬаегеДііагіо Визвіае ех Іаіеге сосіо і'иіі ехзігисіа. Еегіиг еат оііт
Гиівве аЬЬаііаІет еі аЬЬаіев ЬаЬиівве, диапДо веДет ргіпсіраіет те-
ігороіііа Наіісіае ІепеЬаі. Еегіиг диодие іетрогіЬив Савітігі Мацпі
рориіит КиіЬепит іп еа еі сетеіегіо ііііив оесіивит роіепііае геріае
ве оррозиізве, еі ехри&паіит і'иівве, іпіе&гит віпе иііа сіетепііа ех-
сівит, аідие аЬ іііо іетроге аД сгеаііопет поѵі ерівсорі ргіті Ма-
сагіі Тисгарзкі рег аппов сігсііег... ессіевіат іііат таивівве Деѵа-
віаіат. ЦиоД егиііиг диодие ех іепоге сопіесіі іпвігитепіі Масагіі
агсЬіерізсорі теігороіііапі Куоѵіепвів вирга сііаіі, сопіігтаііѵі іпвіги-
тепіі Тисгарвсіапі іпвіііиііопів Кгуіовгапогит іЬі: То пакъ онъ Ма-
карій будучи уже епископомъ и видячи великое опустошеніе цер-
кви столечной соборной во Лвовѣ предъ муры Св. великомученика
Христова Георгія, и поповъ убозтво, зачимъ хвала божая не мо-
жетъ еправована быти... Ьаііпе: Ііадие іДеш Масагіив сит еввеі
Іат ерівсорив еі ѵіДегеі та^пат гиіпат ргіпсіраіів ессіевіае саіЬе-
Дгаіів Ьеороіі ехіга тоепіа, та^пі тагіугів СЬгізіі 8. Оеог^іі еі ро-
ропит раирегіаіет, диа Де саиѳа іп еа ІаиДез Бео педиеипі регвоіѵі..
Егесіо рег Масагіит Тисгарвкі сарііиіо іп аппо 1547 Діе 16
МоѵетЬгів сарііиіагез ргезЬуіегі, диі ЬаЬеЬапі виав ессіевіае іп виЬ-
игЬіів еі іп ірза сіѵііаіе Ьеороііепві рагосЬіаІез, веріііпапаііт іп
саіЬеДгаІі реге^еЬапі сопвѵеіав Деѵоііопев. Лшто ехіапі поппиііа
Доситепіа іпДіцііапііа аД ессіевіат саіЬеДгаІеш 8. Оеог^іі Ьеоро-
Ііепвет ргевЬуіегов заесиіагев регтапепіег ехѳіііівве ѵіДеІісеі сігса
аппит 1588 таивіеве аД саіЬеДгат ргаеіаіат В. 8ітеопет егиііиг
ех аДпоіаііопе іп еѵап^еііо аД ессіевіат іп Коѵа 8к\ѵагха\ѵа зііат
етріо, иЬі ведиепііа Іе^ипіиг: Року божіи мѣсяця Януарія
сталася рѣчь слушная, Паиъ Марко зъ женою своею купилъ сію
книгу Еѵангеліе... и придалъ его до церкви Рождества Христова
до села Новой Скваревы... и були при томъ священници: Сопу-
піинскій отецъ Григорій Мацошинскій, и отецъ Еѵстахій зъ Ста-
рой Скварави. Дѣялося то на священію церкви и записалъ то попъ
Святоюрскій Симеонъ изи Лвова. Ьаііпе: А. Б. 1588. шепвів Ла-
пиагіі Гасіа еві гез щвіа, Дотіпив Магсив сит сощи^е виа етіі
Ьипс ИЬгит Еѵап^еііогит еі ДеДіі іііит аД ессіевіат Хаііѵііаіів
СЬгівіі аД ѵіііат Коѵѵа 8каггаѵ?а, еі Гиегииі ргаевепіев васегДоіев
Зоривгупепвіз В. Огецогіив Масовгупепзів еі К. ЕивіасЬіив апііциае
Бктагіаѵѵа. Асіит Ьос еві виЬ іетрив сопвесгаііопів ессіевіае еі іп-
всгірвіі Ьос роро аііав васегДов ессіевіае 8. Неог^іі Ьеороііепвів.
222
Гиівве сігса аппит 1609 ВеѵегепДит Еііат егиііег ех іевіа-
тепіо аппо еоДет Діе 26 Дішіі рег еипДѳт К. Еііат ргввЬуіегит
ваесиіагет сопГѳсіо еі асі асіа савігепвіа Ьеороііепвіа Гегіа диагіа
рові Гевіит 8. МагдагеіЬае ѵігдіпів ргохіта аппо еоДет рег оЫа-
іат роггесіо вивсеріо еі іпдговваіо, іЫ: Я Илія священникъ боль-
шій при церкви святаго великомученика Христова Георгія ве
Лвовѣ предъ муры столечной... Ьаііпе: Едо Еііав васегДов ша^ог
аД ессіевіаш 8. Магіугів СЬгівіі (Іеогдіі Ьѳороіі апіе шоепіа еііат...
Гиівве сігса аппит 1620 гѳѵегепДит 8іерЬапит Вгопіескі ѳгиііиг ех
оЬДисііопе ѵиіпегит рег еипДет согат асіів савігѳп. ЬѳороІіепвіЬив
аішо ргаеГаіо 1620 Гегіа вехіа апіе Гевіит 8. Ьаигепііі Магіугів Га-
сіа. іЬі: АД оШсіит... ѵепіепв рѳгвопаіііег V. Раіег ВіерЬапив Вго-
піескі ргевЬуіег гііив дгаесі аД ессіевіат 8. Сеогдіі іііДет гііив
дгаесі іп виЬигДіо Ьеороііепві вііат Дедепв.,.
Сопііпиаіа Гиіі рег ргевЬуіѳгов ваесиіагев іп Ьас саіЬеДгаІі Де-
ѵоііопів еі типіогит рѳгасііо аД іетроге Иіті ДовѳрЬі Вгитіапвкі
ерівсорі Ьеороііепвів, Паіісіепвів, еі Сатепесепвів, диі Гесіі рго аіі-
диоі геіідіовів РР. Вавіііапів ГипДаііопет. Еі іп ргітогДіів ЬщизтоДі
ГииДаііопів Веіідіові ЬаЬеЬапі виат Сареііат, еі диіДет аЬ
ессіевіа саіЬеДгаІі гетоіат іп диа тиііо іетроге Діѵіпа регадеЬапі,
іп саіЬеДгаІі ѵего ргевЬуіегі ваесиіагев. Ьігиіа аиіет сарѳііа соере-
гипі іп ірва ессіевіа саіЬеДгаІі сопвѵеіав Деѵоііопев сеІеЬгаге еі ва-
сгатепіа рориіо аДтіпівігаге диоД аД Ьисивдие регадипі.
Ессіевіат Ьапс ѵеіегет саіЬеДгаІѳт іттеДіаіив апіесеДапеиз
теив ІПтив АіЬапавіив 8гѳріускі Меігороіііапив Куоѵіепвів еі іоііив
Виввіае, диа ерівсорив Ьеороііепвів іп аппо 1744 Дігиіі, еі рго поѵа
ргітит ІаріДет Діе Іта БеріешЬгів апио еоДет ровиіі, вѳД іпіегѵе-
піепііЬив Гаіів пои йпіѵіі. Веіідиіі піЬіІотіпив іевіатеиіо вио рго
йпіепДа виштат 116820 Йог. Роіоп. впрег Ьопів ѵіііае НогоДівіаѵйсе
сеівіввітогит Дисит СгагіогувкісЬ раіаііпогит Виввіае ЬаегеДііагіів
віапіе ѵііа виа Іосаіат. 0,иае витта сарііаіів сит рег Ме Девііпаіа
віі рго Ветіпагіо Діесеваио, ех сепви поппіві е^из ГаЬгіса Ессіевіае
сопііпиаіа Дпііиг. Рго си^ив сеіегіогі сспГесііопе еі Деіп вегпіпагіі
егесііопе сіегив сопігіЬиеге соеріі аЬ аппо 1761, еі Ьідив шоДі соп-
ігіЬиііопет шоДегаіат аД йпѳт орегів сопііпиаге іп сопдгѳдаііопе
Діоесевапа аппо 1760 аррготізіі, йпе иі а регреіиа сопігіЬиііопе рго
ветіпагіо аД тепіет сопсіііі ТгіДепііпі вѳвв. 23. сар. 18. ех Ьепей-
сіів зиів воІѵепДа віі ІіЬег.
Реиев Ьапс саіЬеДгаІѳт Гиіі гевіДепііа ерівсораіів Іідпеа,
диае сит ргоріег ѵеіизіаіет виат ргохіта Гиѳгіі аД соггиепДит,
Дихі іп апітит аііат соттоДат ех Іаіеге сосіо ехвігиеге, сіциз
223
тейіеіаз тигогиш сит іесіо Вео ай)иѵапіѳ ]’ат езі йпііа, еі іи апио
ѵѳпіиго зрего іп йотіпо аііегат диодие йиіге рагіет.
СаіЬейгаІіь IIа 1 і сіеив і 8 а зиіз ргітогйііз ай Ьие ео іипс,
диаийо теігороіііяе НаІісіепвеБ еат {'иЪегпаѵегапі, егаі іп ѳойет
Іосо, іп дио еі ай.ргаевепз герегііиг, иЬі йісііиг агх Виззіае Ьаегѳ-
йііагіогит ргіисірит ехзііііззе*). йиой поп іат ех йоситепііз диат
ех ігайіііопе Ьотіиит еі Іосі зііи ас Гоквік ай іюсивуис регшапеп-
ііЬиа йепоіаіиг. Тетрогіе ѵѳіизіаіе іиш диодие ѵагііе іпсигзіопіЬив
раігіае Ьозііит ргітіііѵа ессіевіа йийигп Гиіі соПарза. (^иае пипс
герегііиг йе Іарійе ехБІгисіа Гиіі рег Пітшп йоверЬит Вгитіапвкі
ерізсорит Ьеороііепвет, Наіісіепзет еі Сатепесепзеіп. Си]из сир-
риіа іп піейіо еіеѵаіа іетроге гѳ^ітіпіз Літі АіЬапавіі іттейіаіі
апіесѳйапеі теі сопсійіі, еі рег еипйет іі^пеа ргоріег тіпив рои-
йив еві аесотойаіа **)• <Ііет )ат тео віапіе диЬегпіо іп розіегіогі
аЬ оссійепіе рагіе поіаЬіІііег соѳріі йігиі, диат ргоргііз іпрепвів ге-
рагаѵі, еі іЬійет гевійепііат ерівсораіет (сит пиііа аііа Гиегіі)
1і§иеат ехвігихі ргоіпіегіт ЬаЬѳпв іп апіпіо Е)ео ай)иѵаиіе ех іпиго
аейійсаге ***).’Іп ѵіііа рагііег РегеЬіизк аііегат гевійепііат ерівсо-
раіет ехрепвіз теів иііга тіііе Йог. роіоп. азсепйепііЬиз тойо ргиз-
вісо аѳйійсаѵі.
Ай Ьапс саіЬейгаІет Наіісіепвет (въ Крылосѣ) іат ех ѵеіегит
ігайіііопе, диат ех поппиііів йоеитепіів еіісііиг іетрогіЬив Меіго-
роіііагит Наіісіепвіит вресіаввѳ йиойесіш ргезЬуіѳгоз, диі (ехсеріів
поппиііів рѳпев саіЬейгат тапепііЬив, виав ессіезіаз йоіаіав іп ѵісі-
пііаіе ЬаЬеЬапі) ай Ьапс рег іигпит айіівве, іп еадие сиисіа оШсіа
йіѵіпа еі гпипіа оЬііззѳ іпйедие ргоріег ѵагіав гегит ѵісіввііийіиев
йітіпиіо рориіо Ііохоіапо еі аѵиівів ГипйаііопіЬив еі Ьопів зіп^иіо-
гит ргезЬуіегогиш, еесіевііз йігиіів, іііогиіп диодие ргезЬуіегогит
*) Первоначальная каѳедральная церковь есть настоящая церковь Рож-
дества Христова въ самомъ городѣ Галичѣ, въ византійскомъ стклѣ постро-
ена въ половинѣ XII вѣка. См. Галицкій историч. Сборникъ, гдѣ находится
статья напечатанная мною о той же соборной церквѣ въ Галичѣ. Василіяие
въ тяжбѣ своей съ мірскимъ духовенствомъ тоже доказывали, рсвиндикуя
Крилосскую церковь яко монастырскую для своего чина.
**) Крилосская Богородично-успенская церковь была построена въ XVI
вѣкѣ, о чемъ свидѣтельствуетъ надпись на восточной церковной стѣнѣ близъ
оконца.
***) Настоящее каменное зданіе при Крилосской церквѣ построилъ
Петръ Бѣлянскій епископъ Львовскій нзъ четвероугольного камня разру-
шенной нмъ опустошенной круглой церкви св. Иліи пророка, подъ горою на-
ходящейся, древнѣйшего русского зданія.
224
225
гііштііив Гиіі пишегиѳ, еі іетрогіЬив Піті ЛоверЬі 8гит1апѳкі іп
диаіиог поппіьі сопзівіеЬаі регвопів.
МоДо Дісіив Іііхпив Бхитіапвкі аД сареііат виЬ Сатрапііі (въ
колокольнѣ съ восточной страны церкви) саіЬеДгаІів ііііив ехівіеп-
іет ГипДаѵіі еі іпігоДихіі диаіиог геИ^іовов раігсв Вавіііапов, рго
воіа оЫіёаііопе аЬвоіѵепДі тіввав іп вийга^іит апітае ііііив поп
аиіет рго рега^епДів Діѵіпів оЯісіів іп ессіевіа саіЬеДгаіі, диой еііаш
іевіатепіо иііітае ѵоіипіаіів виае ргаесивіоДіѵіі пе ргевЬуіегов вае-
сиіагев іп Ьос ітреДіапі, диі іатеп Детогіиів іп иііішит ргаевЬу-
іегів ваесиІагіЬив саіЬеДгаІіЬив, еі пес ипо іп еогиш іосиш вийесіо,
іетрогіЬив іттеДіаіі Шші АіЬапавіі соерегипі іп ірва саіЬеДгаіі
ессіевіа Діѵіпа оНісіа регацеге, еі рорпіо ііііив Іосі васгатепіа дио-
дие аДтіпівігаге, ѵісев Десеввогит ргевЬуіегогит ваесиіагіит аД Ьи-
сивдие аДітрІепіев.
СаіЬеДгаІів Сатепесепвів РоДоІіае еві іпіга тоепіа
іПііів сіѵііаіів ех тиго ехвігисіа виЬ іііиіо 88. еі іпДіѵіДиаё Тгіпі-
іаіів. Сігса Ьапс саіЬеДгаІеш пипдиат ерівсорі гевіДеЬапі, веД поп-
піві ргевЬуіегі ваесиіагев тоге аііогит рго рагосЬів іпвіііиеЬапіиг
еі аД еат регтапеЬапі аД іетрога гедітіпів Піті АіЬапавіі ітте
Дііі апіесеДапеі теі, диі сігса аппит 1723 віѵе 1728 иііітагит
ргевЬуіегшп ваесиіагет еі Дісіае саіЬеДгаІів рагосЬиш іпвіііиіит
К. 8іерЬапит Кгакоѵѵіескі (туив ііііив Ветеігіив сіѵів Сатепесепвів
еі аііі Ьаес іп аппо 1747 геіегеЬапі), )извіі ігапвіеггі аД ессіевіат
88. Аровіоіогит Реігі еі Раиіі іЬі ѵісіпат ]аш аиіет аД саіЬеДгаІеш
тапДаѵіі іпігоДисі ргітит гоііціовит раігет Мавхкіелѵісх, диі, аД-
всііів віЬі аіідиоі Веіі^іозів ех аііів топавіегііз, Дісіат саіЬеДгаІеш
соеріі іпЬаЬііаге, репев диат аДЬисивдие ііДет геіі^іові раігев Ва-
віііапі соттапепі, иЬі еі соепоЬіит ех тиго ехвігихегипі еі ессіе-
віат ірват ігапзіогтагипі рагііт витрііЬив ДеГипсіі Піті Апіесе-
Дапеі, рагііт еіеетовупа ргевЬуіегогит ваесиіагіит, диае Де Гасііі
роіегаі соііі^і рег вирегіогет ііііив Іосі аДтоДиш ЕДит раігет Ло-
варЬаі Ргипіскі, диі вітиі ойісіаіів ео іипс Гиегаі, диоД сопвіаі ех
ірвіив ге&івігів еі Ііііегів аД С. АпіесеДапеит теит всгіріів.
Вопа тепвае ерівсораіів аД Ьоб ерівсораіив вресіапііа випі:
ѵіііа РегеЬіпвк іп Раіаііпаіи Визвіае іп Дівігісіи 2уДасх.оѵіепві вііа
ітрогіапв аппиі геДДііив сігсііег 10.000 Й. роі. Наес ѵіііа апіе вае-
сиіит і’иіі аѵиіеа еі іп Ьопа ге^аііа ігапвГогтаіа, ргоеигаіадие іесіі
іп Сотіііів гецпі ^епегаІіЬив аппо Дотіпі 1661 сопвіііиііо, иі ві диів
іп аіідио диДісіо диаевііопет вирег Ьів Ьопів ѵіііае РегесЬіпвк то-
ѵегеі, апіе отпіа іепеЬаіиг воіѵеге диаіиог тііііа тагсагит роіопі-
саііит. Нос іатеп поп оЬвіапіе ріе ДеГипсіив ІНтив ЛоверЬиз 8гит-
Іапвкі сопіга е]ивтоДі сопвіііиііопет іепіаѵіі раігітопіит СЬгівіі е
тапіЬив Іаісогшп В. В. Копіесроівсіогиіп ѵіпДісаге. Еі І)ео ірвит
аД.іиѵаіЛе гесирегаѵіі поп віпе поіаЬіІіЬив, ехрепвів аД веріиаціпіа
тііііа Йогеп. роіоп. авсепДепііЬив ехсеріів аііів иіі паггаі іДет р. т.
ерівсорив іп вио іевіатепіо, сопігагіатдие іп сотіііів ^епегаІіЪия
аппі 1690 ргосигаѵіі сопвіііиііопет.
Іп Кгуіов герегіипіиг виЬДііі питего 30 орегів виіз сит іаЬегпа
аД 1000 Йогеп. роіоп. сігсііег тепвае ерівсораіі іп аппит пипс іт-
рогіапіез, сит виЬ іетрив саріае а те ровеввіопіз Ьи)ив Діоесевів
поп піві 300 Йог. роіоп. геДііит аДіпѵепі. АД еві іЬіДет ѵіііа РоД-
^гоДхіе Дісіа а ѵіііа Кгуіов воіо гіѵиіо Діѵіва. Наес диодие ѵіііа а
саіЬеДга Наіісіепві аДЬис іп аппо... аѵиіеа аД Ьаес іетрога іи та-
піЬив Ьаісогит ЬаегеЬаі рго Ьопів ге^аІіЬив Ьарііхаіа, диат е^о іт-
репзіів ргоргіів аД ѵіціпіі тііііа Йог. роіоп. еі иііга авсепДепііЬив
гесирегаѵі еі ѵіііае Кгуіов аДипаѵі еі Ьіпів Десгеііз ігіЬипаІіит Ьи-
Ыіпепвіз еі ВаДотіепвів соггоЬогаѵі; аві оЫепіо виЬгерііііе а Н.
Моівкі ргіѵі1е§іо 8. М. В. Роіопіае пипс аЬ еоДет Гиіі іпѵава Де диа
Іііеіп аДЬис сопіга виргаДісіо Н. Моівкі соасіив вит.
Ьеороіі іп аиЬагЬіо ргорге саіЬеДгат аДеві іигіДіса іп аппит
100 Йогеп. Роіоп. тепвае ерівсораіі ітрогіапв. 8о1епі диодие Ьів іп
аппо сеІеЬгагі пипДіпае ргоре саіЬеДгат ДіеЬив ѵіДеІісеі Гевіів Рго-
іесііопів В. V. М. еі 8. Сеог^іі Магіугів ех диіЬив ргоѵепіив ріив
тіпив аД Йог. роі. 400 авсепДепв тепвае ерівсораіі сеДіі. Нипс рго-
ѵепіит ѵаеапіе рові оЬііит Піті АіЬапавіі іттеДіаіі апіесеДапеі
теі веДе ерівсораіі раігев Вазіііапі аД саіЬеДгат ЬаЬііаиіев ивигра-
Ьапі, еі віЬі аДзсівсеге іп регреіиит сопаЬапіиг: ѵегит веДе ріепа
геДДііа сопаіив еогит сит пиііит з’ив ЬаЬиегіпі іпсаввит іѵіі.
АД саіЬеДгат Сатепесепвет пиііа Ьопа, пиііа дигівДіса, ітто
еі гевіДепііа ерізсораііз ииііа ЬаЬеіиг, ргоріегеадие репев еат пиі-
іив ерівсорогит гевіДепііат васгів сапопіЬив ргаезсгіріат сопііпиа-
Ьаі, веД поппіві аІідиапДо поппиііі еат ѵівііаЬапі, ветрег іатеп
ѵісагіив §епега1ів ІЬі тапеге воіеі ргоиі іп аііів сіѵііаііЬив ѵіДеІісеі
Наіісіае еі Ьеороіі, ііот Дио аііі ѵісагіі Вгхехапепвів еі Вагепвів,
диі отпев ргоріег рготііогет аДтіпівігаііопет дивііііае (?) диат
Гасіііогет аДііит рагосЬогит еі ратосЬіапогит ЬаЬепі а те )игів-
Дісііопет.
Ргаеіег тоДіса ргаегесепвііа Ьопа, сіегив ех иви еі ргаевсгіріо
Васгогит Сапопит диоіаппіз саіЬеДгаіі сит сопвиеѵіі сопігіЬиеге,
диі аД ігіушіа тііііа Йог. роі. диапДодие поп ветрег іатеи авсеп-
Деге воіеі. Нпивдиівдие епіт рагосЬив, еотриіапДо ипит рго аііо,
16
226
воіѵіі рег йогеп. роіоп. йиойесіт, еі ипит Догепит рго ргосигаіо-
гіЬив іиепііЬив іп ѵагіів виЬвеіііів пе^окіа сіегі.
Іп ргогесепвіків ѣгіЬив саіЬейгаІіЬиѳ виреііех ессіевіазкіса ехі^иа
ЬаЬеіиг диат е&о ]ихіа еагит ехі^епкіат еі теі ровзіЬіІііаіет йе
поѵо Йегі ргосигаѵі, диетайтойит еііат рго ІитіпіЬиз ас герага-
ііопе пиііа ехвкаі Гипйаііо, івіа рагііег рег те ех Ййеііит оЫакіо-
піЬиз виррейікапіиг. Аррагаіит диодие ерізсораіет тойісіввітит
герегі сігеа теит іпкгоііит еі арргеЬепват ровевзіопет Ьагит есеіе-
віагит, ііа иі а ргітогйііз соасіив Гиегіт ехрепйеге рго песеввікаіі-
Ьив огпаіиз ерівсораіів виттат поіаЬіІет ай 36.000 Йог. роіоп.
авсепйепіет.
Ессіевіае рагосЬіаІев іп Ьос іпіе^го ерівсораіи рег ор~
рійа еі ѵіііав питегапіиг ай ветіігіа тііііа, вей ѵіх сепіит гере-
гіепіиг, диае соп^гиат ЬаЬеапі Гипйаііопет рго рагосЬогит вивіеп-
іаііопе. Еипйаііопев еагит раввіт іп азві^паіів сегіів а^гогит еі
Гоепійсіогит рагіісиіів, еі ехі^иів Іосів рго арівіегіів сопвівіипк, диов
а^гов рагосЬі пиііов ЬаЬепіев виЬйіков, ргоргіа іпйивкгіа ехсоіеге
песеввікапкиг. Ітто ріигітае айЬис ивдие випі рагосЬіаіез Ьціизтойі
ессіевіав, диае рго ехі^иів Ьівсе адгів пиііит іп всгіріів ЬаЬепк йо-
ситепіит: еі рагосЬі іосо всгіріагит егесііопит іттетогаЬііі поп-
піві киіапіиг иви Ьи]изтойі а^гогит, еі Гоепійсіогит. Ппйе регвере
еѵепіге воіепі іііев іпіег Раігопов еі рагосЬов вирег а§гів еі Гоепі-
Йсіів еіивтойі, йит раігопі рег виат роіепііат пиііо ргаетівво ^и-
гійісо равви, рагіев аіідиаз ай ве гесіріипі, аввегепіев рагосЬов еав
віЬі іпйеЬііе еі іп^ивіе арргоргіавве: е сопіга рагосЬі ргоргіеіаіет
іаііит а^гогит іттетогаЬііі иви еѵіпсеге пііипіиг, вей гаго диій
іисгапіиг.
Ай аѵегіепйав йе а§гів еі Гоепійсііз Ьи]ивтойі іііев е#о а ргі-
тогйіів теі ге^ітіпів, іпЬаегепйо 88. сапопіЬив диіЬив іпіе^гііав
Гипйаііопит ессіевіавіісагит ргаевсгіЬііиг еі віаіиііиг, сопвіііиі еі
оійсіаііЬив теів зегіо соттепйаѵі иі йеіпсерв оЬѵепіепіе ѵасаііопе
а!іси]ив ессіевіае рагосЬіаіів диае поп ЬаЬеі Гипйов ессіевіавіісов
вресійсе іп всгіріо ѵіт егесііопів ЬаЬепіе ехргеввов, іаіі ессіевіае йе
поѵо рагосЬо іатйіи поп ргоѵійепйит, диоивдие а^гогит еі Гипйо-
гит іііогит ех апіідио рго ессіевіавіісів ЬаЬііогит еі іп іттетога-
Ьііі рагосЬогит апкееейапеогит ровеввіопе ехівіепііит, піЬіІ ріив
ргаеіепйепйо, пізі иЬі аЬвоІике еввепі іпвиЖсіепіев ай рагссЫ ви-
віепіаііопет, аиі ІіЬегаІііав йотіпогит раігопогит апіідиат иви
іпігойисіат Гипйакіопет атрііаге (диой Ьаеіепив поп еві ѵівит)
ѵеііеі, вресійса рег раігопов еі Ьаегейев поп виЬведиеіиг йевсгіркіо,
еі йівіітііаііо, ііа иі іп ровкегит йе Гасііі со^повсі роввіі, ап аіідиій
227
рагосЬо віі еиЬвігасіит ѵеі рег еит іпйеЬііе зіЬі арргоргіаіит. Ѵе-
гит Ьаес теа воШсіа йізровіііо арий поппиіов йотіпов раігопов рго
ііуигіова поѵііаіе гесепвііа еві: ІЭісипЪ епіт диой рег ій ѵеііет еов
айвігіп^еге ай ігіЪиепйав еесіевіів еі рагосЬіів поѵав Гипйаііопез,
диатѵів еі Ьос виі&адапііЬив тіЬі в. сапопіЬив еі вдріапіег Йупойі
Хатовсепае йесгеіо ііі: йе рагосЬів еі рагосЬіів 17 §. Іпвирег: йѳ-
тапйаге роввет, еі еа ргоріег агЬіігапіев ІіЬегіаіет виат рег ій
Іейі, ииііаіепив ай Ьи^изтойі іипйогит іп всгіріів вресійсаііопет
іасіепйат ассейеге ѵоіипі, евіо ѵегЬоіепив еі іп виів ргаевепіаііопі-
Ьив поп пе§епі, іоіит ій диой аЬ апіідио ай ессіевіав еі еагит ра-
госЬов вресіаЬаі, еі іп ровіегит вресіаге аідие іп расійса рагосЬо-
гит ровеввіопе тапеге. Еі Ьас йе саива поппиііае рагосЬіае рег
аіідиоі аппов віпе рагосЬів ѵасаге содипіиг поп віпе поіаЬіІі раго-
сЬіапогит іпсоттойо еі апітагит регісиіо.
йп віп^аіів Ьепейсііз сигаіів айвипі рагосЬі, диі йіѵіпа оЯісіа
еі тіввагит васгійсіа йіеЬив йотіпісів еі Гевіів сеІеЬгапі, рагосЬіа-
пів васгатепіа айтіпізігапі, гийітепіа ййеі ехріісапі, еі воіі віпди-
ііз аппів диаіиог ѵісіЬив согат Іосі йесапів ехатеп йе рго^гевзи іп
савиит сопвсіепііае віийіів рега^ипі. 8і диів герегіаіиг тіпив ЬаЬіІів
ѵеі вепіо соп&сіив, ііа иі рег ве типегі рагосЬіаІі вийісеге педиеаі,
іаіі регтіііііиг еіі^епйив соафиіог сит ргаевепіаііопе раігопі сит
Гиіига виссеввіопе ргаеѵіа авві^паііопе ірво сопата вивіепіаііопе Ьи-
Іивтойі соайрііогі тейіеіаіів йгисіиит зиі Ьепейсіі.
Ргоріег іепиііаіет Ьепейсіогит раисі ѵігі іп зсЬоІів Іаііпів ейо-
сіі ай еа рготоѵеЬипіиг, развіш поппіві рготоѵепіиг іаіез диі гЬе-
іЬогісае іп всЬоіів орегат йаЬапі, ѵеі диі воіит Ііп^иа ѵегпасиіа
іЬеоІоуіат тогаіет ргіивдиат огйіпапіиг отпіпо аййівсипі. Ргото-
ѵепйі ай огйіпез апіедиат ай іііов айтіііипіиг ргіто: віапіе соп-
вѵеіийіпе апіідиа репйеге воіепі всиіа Еотапа диаіиог еі 5, рагііт
рго зигіЬив сапсеііагіае еі тіпівігогит, рагііт рго гевіаигаііопе еі
сопвегѵаііопе аррагаіиит еі рго саеіегів гедиізііів ай іасіепйав ог-
йіпаііопев, Бесипйо ргаетіііііиг іпйа^аііо йе еогит ѵііа ас тогіЬив,
іит еііат йе віаіи ессіевіае ѵасапіів, ііет ап ргаевепіаіив поп йе-
йегіі аіідиій раігопо ѵеі аііегі сиіріат рго іііо арий^раігопит іпіег-
сейепіі рго виі ргаевепіаііопе. Еасіа іпйа^аііопе еі сопвіііиіо йе
ргаевепіаіогит ѵііае еі тогит ргоЬііаіе, вийісіепіі ессіевіае виреі-
Іесіііі еі йоіе рго рагосЬі вивіепіаііопе, регасіодие вегіо ехатіпе
йе всіепііа еі ЬаЬіІііаіе іійет апіе вивсеріов огйіпез тіпогез сопвѵе-
ішп етііііиг ййеі рго&взіопет еі ай йпет ]’игатепіит, диой піЬіІ
раігопо йейегіі рго виі ргаевепіаііопе рег зе ѵеі рег диетріат аііит,
*
228
аиі Даге рготізегіпі дихіа Гогтат іп аупоДо Еатоасіапа ііі. сіе 8і-
топіа ргаеасгіріат.
АДзипі іп Ьіз теіа ДіоесеаіЬив топааіегіа ѵігогит огДі-
пІ8 Б. Вааіііі питего... диае рег еогит Ргоѵіпсіаіеа аЬ аппо 1739
герииіиг, веД ѵіх іи ДиоеДесіт герегііиг питегиа геіі^іовогит а 8.
сапопіЬиз еі Десгеіаіі ВепеДісіі XIV. диае іпсіріі: Іпіег ріигеа: аппо
1744 еДііа ргаегедиіаііив. Еі диатѵів поппиііа Ьогит аД тепіет
ргаесііаіае Десгеіаііа ,)ат віпі аиЫаіа аііатеп гевіапі аДЬис ріига
диае (огепі аиГГегепДа іихіа гі^огет іпапсіаіогипі арозіоіісогит. 8ипі
іпіег еа топааіегіа Диае АЬЬаііае, ргіта ІТпіоѵіае апіідиа Гип-
Даііопе рег Еі^івтипДит I. тепаае ерівсораіі аДасгіріа, рго пипс а
РР. Вавіііапів иаиграіа Де диа асііо тіЬі аДЬис гетапеі: зесипДа
поѵііег рег Сеіаіавтіит ргіпсірет ВаДгікіЙ виргетит М. Б. ЬііЬи-
апіае ехегсііиит Дисет іп орріДо Йиікіенѵ сігса ессіевіат диае
а ргітіііѵа ГипДаііопе 8иа ваесиіагіз рагосЬіаІіа Гиегаі егесіа. Миі-
іогит топааіегіогит геіі^іові іепепі рагосЬіаа еі сигат апітагит
ехегсепі поп іат ех ѵі огі^іпаііѵа ГипДаііопіз, диат роііиа ех иви,
іипс роііваітит асдиівііо, диапДо ііДет геіі^іові аД оЖсіа ѵісагіогит
&епега1іит еі еигіаііа рег Иітов апіесеДапеов теов аДЫЬеЬапіиг, ас
іп ДіоесевіЬиа гедітеп вирег сіего ваесиіагі ЬаЬеЬапі. Ровідиат сеа-
ваѵегіпі геіі^іоаі аДЬіЬегі аД типіа еигіаііа еі оЖсіа ѵісагіогит сіе-
гиа ааесиіагіа соеріі ргаесеДепііат аирег геіідіовіа іп риЫісіа Гип-
сііопіЬив ргаеіепДеге, Веіі^іоаі ѵего еаш сіего пе^аге. Оиа Де ге
аіідиоііев ехогіа Гиегапі гіхае ргаесірие іетроге іпігоДисііопіа теі
аД сареавепДат роаеазіопет ерівсораіив іп аппо 1749 Діе 29 Дипіі
поп віпе &гаѵі та^паіит еі ѵагіае сопДіііопів рориіі аД Ьипс асіит
соп^гераіі асапДаіо. Ѵегит аД Ьисивдие а пеиіга рагіе Де Ьщ’ивтоДі
ргаесеДепііа Иа Гиіі іпіепіаіа. АДвипі диодие еі вех топааіе-
гіоіа Мопіаііит е^пвЛет огДіпів 8. Вавіііі М., аеД віпе иііа сіаи-
аига еі ГипДаііопе, ас топіаіев іп еіа тапепіеа віпе ѵііа соттипі
аіп^иіае Дівііпсіііп сигапі рго ае ѵісіит еі атісіит, Діа песіепДо,
ДеаІЬапДо еі ѵепДепДо. АД поѵісіаіит атрііиа поп аиасіріипіиг сит
поп віпі, диае ЬаЬеапі Доіет а аупоДо Еатовсіапа ііі: Де топіаІіЬиз
ргаегедиівііат. Сихі іи апітит Ееороіі іп Мопавіегіоіо 8. ОпирЬгіі
ѵігогит диоД аД тепіет сііаіае ДесгеіаІів ВепеДісііпае Іпіег ріигев:
а топагсЬіа иіроіе іп пптего ігіит ехізіепііЬив, еі пиііат аііат
сегіат ГипДаііопет, ргаеіег ігесепіоа іп аппо рго.отпіЬиа ігіЬиа
ге1і(?іевІ8 Йог. роіоп. а сопГгаіегпііаіе 8іаигорі§іапа іп сщив ргоѵіао-
гіаіи іІІиД топааіегіит ехівііі репДі воіііов еі іпсегіав тоДісіавітав
еіеетовупав ЬаЬепііЬив Девегі ДеЬиегаі, рові гесеааит топасЬогит
топіаіев Іосаге, еі іЬіДет сіаиаигат рго еіа ех тигів рагаііа еі аиГ-
229
ГісіепііЪив рго соепоЬіо еогит ехвігиеге; ѵегит сопГгаіегпііаз Йісіа
ріо Ьиіс тео іпіепіо, еііат сит аррготівво репев еапйет гетап-
зиго ргоѵівогіаіи асдиіезсеге гепиіі; еі виЬаийіѵі ірвовтеі геіі^іовов
сигаге зіѵе ]'ат ЬаЬеге Ьепе&сіогез ай Гасіепйат іи йісіо топавіегіо
8. ОпирЬгіі рго осіо топасЬів Гипйаііопет.
бетіпагіит йіоесезапит сігса пиііат Ьагит Ігіит са-
іЬейгаІіит теагит Ьасіепив ехвіаі, ргаеіег Гипйаііопет рго ейисап-
Йіз диаіиог Аіитпів іи соііе^іо Роиіійсіо Ьеороііепві рег ріе ДеГип-
сіит ІПтит АіЬапавішп апіесейапеит теит іпвсгірЦіт. Аві Ьео
йапіе йпііа ессіеае Ьеороііепвів ГаЬгіса врего Ьгеѵі егі^еге еі Гип-
йаге іііий вирег тейіеіаіе виттае сарііаіі 116.820 Йог. роі. ргае-
йісіа ГаЪгіса рег зпргаіаіит р. Ь АіЬапавіит геіісіа; рго аііа аиіет
тейіеіаіе ргезЬуіегоз заесиіагев іп саеІіЬаіи ехііепіев рго оЬзедиіо
ессіевіае еі рго аввівіепііа ерізсоро, диае тиііоііез а геіі^іовів сігса
Ьапс саіЬейгат ехівіепііЬив Йепе^аіиг, іит диодие рго тапиіепііопе
ІаЬгісае, ісіео рго Ьас витта іп іоіо гетапвига сіегив рег аппов 10
сопігіЪиіі іп ГаЬгісат 147.383 Йог. роі. Йпе иі ІіЬег гезіагеі а рег-
реіио іп ровіегит сопігіЬиііопе рго Йісіо ветіпагіо Йіоесевапо.
СопГгаіегпііаіез іп ріпгітів ессіезііз герегіипіиг зиЪ іп-
ѵосаііопе вапсіі іиіеіагів іііагит ессіевіагит. Гипйаііопев іатеп
пиііаз ЬаЬепі, вей ех ве зоіів аппиаііт тойегаіав Гасіипі соііесііопев,
іит ех еіеетовупіз еі іііаз ѵегіеге зоіепі іп герагаііопе ессіевіагит
гевресііѵе виагит рго ІитіпіЬиз еі аррагатбпіів песеззагіів, ргоиі
іепиііаз іаііит ргоѵепіиит Шогит виррейііаі. йпіег отпев сопіга-
іегпііаіев йіоесезагит теагит ргітит Іосит оЬііпеі сопігаіегпііав
8іаигорі§іапа іп сіѵііаіе Ьас Ьеороііепві, диае айЬис іп аппо 1584
рег раігіагсЬаІе ргіѵііерит ехетрііопет аЬ огйіпагіа' ерівсорі виі
Іигівйісііопе ргосигаѵіі, еі дигівйісііопі іттейіаіае РаігіаісЬае Соп-
зіапііпороіііапі ве ваЬдесіі. Ііеіп ровідиат ехетріо аііогит ВиіЬепо-
гит ай ІТпіопет сит Вотана ессіевіа ассевзіі, а Сіетепіе XI. ві-
тііет іп аппо 1709 оЪііпиіі ехетрііопет еі іигізйісііопі іттейіаіае
8. Соп§ге§аііопі йе ргора^апйа Гійе ве зиЬ^есіі. Ѵпйе зигізйісііо
ерізсораііз Огйіпагіа поп піві іп ііз ай Ьапс сопігаіегпііаіет ехіеп-
йііиг, диае гезрісіипі сигат апітагшп еі йеѵоііопев едиз. Йат ѵего
гаііопет ѵіііісаііопів зиае іат ех Ьопів віапііЬив, диат ех ргоѵепіі-
Ьиз, іуродгаріае, риівив сатрапагит еі аіііз, согат соттіззагіо Ьа-
ііпо, диі раввіт сопвѵеѵіі евве ргаеіесіив Соііедіі Ропіійсіі Ьеороііеп-
зів геййеге сопзѵеѵіі. Наес сопігаіеіпііав ех йісііз ргоѵепііЬиз рго-
ѵійеі сипсіа песеввагіа рго ессіевіа сіѵііаіепві сігса диат ехівііі.
Біпдиіів аппів диаіиог ргевЬуіегів іп ѵіт Йевегѵііае тегсейів ех ап~
іідиа сопѵепііопе воіѵіі йогеп. роіоп. вехсепіов. Ргоѵійеі диатѵів
230
ехі^ииш ѵісіиш всЬоІагіЬив ІЬі іп сопіиЬегпіо ЬаЬііапііЬив. Иет пе-
севвагіа рго ессіевіа 8. ОпирЬгіі еі геіі^іовіѳ РР. віп^иіів аппів ііог.
Роіоп. 300. Тиш песеввагіа раирегіЬив іп ХепойосЬіо іЬійѳт апіідиі-
іив ехівіепіі.
Рориіиз іп Ьів йіоесѳвіЬиз сигае теае сопегейііив сігса воііісі-
іат рагосЬогит сигат іп всіепііа тувіегіогит Ьсіеі саіЬоІісае сит
Ьеі ^гаііа тиііит ргоіесіі. ХіЬіІотіпив іп іосів ргаевегііт сит ех-
іегів ге^пів Йпііітів тиііі герѳгіипіиг йигае сегѵісів, диі поп айео
вѵаѵііег вапат регсіріипі йосігіпат. Ехівіепіев епіт іп сопйпіів
Тигсагшп поп гаго аисііипіиг іп регпіііет апітагит виагит, тиііе-
гев ргаесірие ай Тигсав аиГи^еге, сит іііів всеІевііЬив ѵоІиріаііЬив
сопіатіпагі еі диапйодие еііат а ййе аровіаіаге. Аііі ай Йпііітов
всЬівтаіісов рго йеѵоііопіЬив еі рега^епйів соп&ввіопіЬив пиііііег ае
іііісііе гесиггеге; аііі іпіга ѵівсега ргоргіі ге§пі іп сіапйівііпів ро-
іу^атіів регтапеге; аііі гаріів аііепів ихогіЬив іе^ііітів сит іів іп
ѴаІасЬіаіп сопіи^еге еі іЬійет пеіапйо соепо сопвригсагі. Ріигіті,
рагііт Іоп^іогіЬив іе]ипіів весипйит ргаевсгіріит огіепіаіів ессіевіае
оЬвегѵагі воіііів реііаеві, рагііт ѵехаііопіЬив Іаііпогит іапдиат ри-
віПапітев гевівіеге поп сигапіев, паііѵит гііит йевегиегипі, еі Іаіі-
пит атріехі випі, йевегегедие еі атріесіі іп йіев поп севвапі. Маігі-
топіа ргаесірие ЕиІЬѳпогит сит Ьаііпів еѵійепіет ргаеЬепі саиват
та]огів іп Йіев гііив паііѵі йітіпиііопів. 8іѵе епіт ѵіг ЕиіЬепив йи-
хегіі іп ихогет тиііепет Ьаііпат, віѵе тиііег ЕиіЬепа пирвегіі ѵіго
Ьаііпо, ргоіев иігіивдие вехив ех ІаІіЬив таігітопіів паіа иі ріигі-
тит іп гііи Іаііпо Ьаріігагі еі егіисагі сопвѵеѵіі. Ітто поп гаго
сопіі^іі, диой сопіга ѵоіипіаіет рагепіів ЕиіЬепі васегйоіев гііив Ьа-
ііпі аиві випі іпіапіев гііи іаііпо Ьарііхаге еі виЬ ргаеіехіи соііаіі
сит іаіі ѵіоіепііа Ьаріівтаіі іп вио гііи айоіевсепіев геііпеге. Іп
тоге патдие Ьиіс Гиіі огйіпаііопе Піті Ееиті йпі йоаппів ЙкагЬек
агсЬіерівсорі Іаііпі Ьеороііепвів аппо 1714 йіе 14 йипіі ейііа еі рег
агрЬійіоесевіт риЫісаіа Йгтаіит, иі диоііев сопііп^егіпі таігітопіит
сопігасіит іаііпі сит ЕиіЬепа, ѵеі ЕиіЬепі сит іаііпа, ех ІаІіЬив
таігітопіів паіа ргоіев тавсиіа гііит раігів, Гатеііа гііит таігів
ведиі еі іп іііо Ьарііхаге йеЬеаі. Ѵегит Ьипс тогет еі огйіпаііопет
йотіпі васегйоіев Іаііпі ргіті ѵіоіапі, іпіапіев Ьаріігапі, айиііов ѵа-
гіів віпівігів гергевепіаііопіЬив йесіріепіев ай атріесіепйит еогит
гііит регтоѵепі, сопіга іоі ргоЬіЬіііопев Аровіоіісав ай виит гііит
айтіііипі, еі поз йе вітіІіЬив согаш 8. 8ейе аровіоііса іпсивапі. 8і
сопііпдаі аіідиет ЕиіЬепит Іаііпіхаіит сііагі ай іийісіит виит
ргоргіит ЕиіЬепит ай йапйав сапвав еі зигійісав, диаге гііит паіі-
ѵцт йевегиіі ай йосепйитдие йе йіврепваііопе іе^іііте оЫепіа: іііісо
231
ех оШсіс Іаііпо іаіів іпЫЬеіиг пе ай оЯісіит паііѵіші ЕиіЬепит
аийеапі сотрагеге еі іЬі ве вівіѳге, ргоиі ізіий Ьеороіі еі Сатепесі
апіе аппов вех сігсііег иЬі сііаіі гаііопе пшіаііопів іп гесепіі гііив
паііѵі ЕиіЬепі, Гиегипі Ьеороіі рег ІПтит I). Еаутипйит Йехіегвкі
ргоіипс ойісіаіет Іаііпит еі Сатепесі рег ріе Йеіипсіит Штит
ас Веитит Ь. Ь^Ьоѵвкі ерівсорит Сатепесепвет пе іп оШсіо гііив
§гаесі сотрагеапі ай ве ехсивапйит еі іивііГісапйит Гиегипі іпдиат
іпЬіЬііі еі віапіе іаіі іпЫЬіііопе поп сотрагиегипі. (^иаге пізі Ьів
агго^апііЬив аизіЬиз оссигаіиг а 8. вейе Аровіоііса ѵеі рег пе^аііо-
пет іаііит сопіи^іогшп, ѵеі аііо ейісасіогі тойо, іітепйит пе іп
гііи повіго цгаесо гетапѳапі равіогев віпе оѵіЬив.
Ье диіЬив отпіЬив віаіит теі ерівсораіиѳ Ьеороііепвів Наіі-
сіепвів еі Сатепесепвів сопсегпепііЬив ѵегат Ьапс еі геаіет Гасіо
геіаііопѳт ас ай то]огет ййет воіііо тео вщіііо йгтаіат те виЬ-
всгіЪо. Ьаіит Ьеороіі... Выше приведенное описаніе состоянія
Львовской уніатской епархіи епископомъ Львомъ Шептицкимъ
было по всей вѣроятности изготовленно для предложенія тогоже
римской Курін, для того упомянутый епископъ въ послѣдней части
своего доклада жалуется на латинизацію польскимъ духовенствомъ
русскихъ Уніатовъ въ интересѣ ополыценія тѣхже, что еіце до
сихъ поръ только въ Галнцін практикуется.
8іаіив йіоесевеов Ргетівііепвів, 8апосепвів еі 8ат-
Ьогіепвів гііив ^гаесі Іаііпо-ипііі ех ѵівііаііопіЬив цепегаІіЬив ехсеріив
тапи Піті Вті ОпирЬгіі іп Взитіапу 8зит1апвкі, Ргетівііепвів, 8а-
посѳпвів ерівсорі сопвсгіріив еі зіціііо еіивйет соттипііив аппо Йот.
1761. — Ерівсорив Ргетівііепвів Е. (л. Ь. II. ігев Йіоесевев: Ргетівііеп-
вет, 8апосепвет еі ВашЬогіепвет вітиі ипііав виЬ іигівйісііопе виа
ЬаЬеі. Воеріив іатеп асгійеЬаі, диой ипа ех Ьів йіоесевіЬив аЬ ері-
всоро ипіііо, аііа ѵего а всЬівтаіісо ге^еЬаіиг оііт. Вей Йппосепііив
ІѴіппіскі ерівсорив Ргетівііепвів еі ВатЬогіепвів аЬ]’игаіо всЬівтаіе
Ьаз отпев йіоесевев сігса аппит йот. 1694 8. Вотапае ессіевіае
іисгаіив еві ііа, иі ай ргаевепв іп Ьів йіоесевіЬив пиііа ессіевіа всЬі-
втаіісогит герегіаіиг... ІЙ іатеп поп тіпив йеріогапйит еві, диой
ріигітае йоіаііопев еі ргіѵііе^іа йисит Еиззіае ЕиіЬёпів ерівсорів
еі ессіевіае саіЬейгаІі зегѵіепііа сігса ап. 1535 іцпе Ргетівііае дгаз-
вапіе, иі йіѵегві асіив еі тапіГевіаііопев іевіапіиг, Йаттів регіегипі.
Ехіапі іатеп айЬис ігіа огщіпаііа Ьеопів йисів Еиввіае йе йаіа а
сгеаііопе типйі ]ихіа саісиіит ЕиіЬепогит 6800 дпі соггевропйепі
аппо ваіиіів 1292; ехіаі ргіѵііе&іит Ѵіайівіаі ге^ів йе аппо 1407
рег 8і§івтипйит Ѵііпае 1535 еі «Тоаппет Савітігит Ѵагвоѵіае 1659,
вегепів. гецев Роіопіае арргоЬаіит, іп дио вресійсапіиг отпев ѵіііае
232
ессіевіае саіЬейгаІі 8. йоаппів еі ерівеорів ВиіЬепів рег вегешв. йи-
сев Виввіае, іііиіо Ьаегейііагіо айвсгіріае еі йопаіае... Ерівсорі Ви-
іЬепі Ргетівііепвев ай ргаевеив воіиштойо роввійепі ай саіЬейгат
Ргетівііепвет сѳгіав йотив іиіга еі ехіга тигиш, рег ірвов Ѵіайісав,
вей ерівсоров Ргетівііепвев та^по витріи рго йеГепвіопе сіѵі-
іаіів ехігисіит, сит ріеиа іигівйісііопе еі ехетііоие
а іигівйісііопе сарііапеаіі еі аЬ отиіЬив опегіЬив сіѵіііЬив, ііет аг-
сет ѵегвив аіідиоі йотив, іп виЬигЬіів сегіав Ьогіиіагіав йісіав Рвіаг-
сге еі Сѵѵігкоскіе, ѵіііав Мовіувгсге вей ЛѴіІсге, Ѵ7а1а\ѵа, "ѴѴіеІипісе,
вогіев іп Нгивгеѵгісе 8сЬеЬупіе, еі ЛѴііовгупсе; ай саіЬейгат ѵего
8атЬогіепвет йиав воіит ѵіііав 8ігавхеѵ?ісе еі Вивоѵгівка аііав 5Ѵо1-
кокісе ай ргаевепв роввійепі. Оиае Ьопа Іісеі диійет сига тойегпі
Шті ерівсорі Ргетівііепвів ай регіесііогет віаіит гейисіа випі, пі-
Ьііотіпив отпіа аппиі гейііив ріив диат йесѳт тііііа Яогеп. роіоп.
ерівсоро поп ітрогіапі, ех диіЬив рго тіііііа ге^пі, сопігіЬиііопів
йісіае ро^іоѵпе еі ЬуЬегпа диоіаипів поп^епіов Йогепов воіѵеге іепе-
іиг... Ессіѳвіа саіііѳйгаіів аЬ іттетогаЬііі рег ргѳвЬуіѳгов
ваесиіагев сарііиіагііег ай еат тапепіев айтіпівігаЬаіиг; диіІіЬеі
аиіет іііогит ргаеіег ессіевіат саіЬейгаІет аііат ессіевіат рег то-
йит ргаеЬепйо іп виЬигЬіо ЬаЬиіі, диае ессіевіае всііісеі: 88. Тгі-
пііаіів, 8. Ьіісоіаі, Аппипііаііопів, Маііѵііаіів еі Аввитрііопів В. V.
Магіаѳ, 8. МісЬаеІів, 8. беогдіі Магіугів еі іп Иго осіо айЬие іп
виЬигЬіів сіѵііаіів Ргетівііае ехівіипі, гѳіідиае ѵісівііийіпе іетрогит
ас регвесиііопе соііарвае випі; отпев ііадие еарііиіагѳв сигат Ьа-
гит ессіевіагит ЬаЬеЬапі еі рго йіѵіпів ойісіів ай саіЬейгат сопѵе-
піеЬапі... Ессіѳвіа саіЬейгаІів ВатЬогіепвів еві ессіѳвіа
8. 8а1ѵаіогів ай топіев виЬ іііиіо Тгапвйдигаііопів СЬгівіі Опі ргорѳ
сіѵііаіѳт апіідиат 8атЬогіат йісіат 8іаге Міавіо вііа. Наес
ессіевіа ргітит Іі^пеа Гиіі, вей рііввітив Еео, йих Виввіае,
йііив ге&ів Оапіеіів, ргоперов (!) ѵего тарпі йисів Ѵіайітігі, поп
воіит еапйет тигаіат ехвігихіі, вей еііат ассейепіе сопвепви
Меігороіііае Наіісіепвів еі Лагіопів, ерівсорі Ргетівііепвів еапйет
іп саіЬейгат 8атЬогіепвет еѵехіі еійетдие ессіевіае ас поѵо
сгеаіо ерівсоро ЕирЬітіо ргаеіег ѵіііат ІѴоІкокісе всііісеі Ви-
воіѵівка, аііав йиав ѵіііав 8ігавгеѵ?ісе еі 8овап іпвсгірзіі еі рег-
реіио йопаѵіі... АЬ ерівсораіи 8атЬогіепві аѵиіва еві ѵіііа 8огап,
диае ай ргаевепв а поЬіІіЬив роввійѳіиг. <Гп сіѵііаіе Коѵа-8ат-
Ьогіа ессіевіа виЬ іііиіо Иаііѵііаіів В. М. V. диатѵів огідіпаіі-
іег рго рагосЬіаІі вітріісііег Гипйаіа еві, іашеп ай ргаевепв ЬаЫ-
іиг еііат рго саіЬейгаІі Ыоѵае 8атЬогіае. Наес егесіа іиіі айЬие а
1554 сига еі воіісііийіпе ріогит ВиіЬепогит батЬогіепвіит. Рові-
233
диат аиіет іп еайет ессіевіа іта^о В. М. V. тігасиіів еіагевсеге
соеріі, регіііивігів Еііав Котагпіскі, йаріГег Еуйасгоѵіепвів ипа сит
Неіеиа Котагпіска сопвогіе виа ех йеѵоііопе ег^а Веаііввітат іп
еайет іта^іпе дгаііів еі тігасиіів еіагаш, аііат ессіевіат е Іарійі-
Ьив еі ІаіегіЬив тигаіат витріи ргоргіо, сига ѵего еі воШсііийіпе
Всѵегепйі Копвіапііпі Кіегпочѵісг оШсіаІів Ргетівііепвів, ез'ивйет
ессіевіае ргаеровііі іп іосо апіідиае ессіевіае іі^пеае ехігиеге си-
гагипі, еі іат іпіга, диат ехіга айогпагипі. Ай ргаевепв ііадие ігев
ргевЬуіегі ваесиіагев ай еапйет ессіевіат герегіппіиг, ипив ргаеро-
вііив, аііег Сопсіопаіог, іегііив ѵісагіив, диі іат ех ріів іе^аіів, диат
ех еіетовупів СЬгівіі ййеііит ай іта§іпет Веаііввітае сопсиггепііит
вивіепіапіиг, рго диогит Ьопевііогі вивіепіаііопе тойегпив ІПтив
8гит1апвкі ерівсорив йесет іпіііа йогепогит роіоп. айвсгіЬеге рго-
тівіі еі йесіагаѵіі—Ргаеіег Ьав ессіевіав саіЬейгаІев герегіппіиг ті!«
Іае йисепіаѳ аііае ессіевіае рагосЬіаІев, іп йіоесевіЪив Ргетівііепві,
Ьапосепві еі ЯатЬогіепві еі Сарііапеаіи Всеривіепві. Оиае отпев а
рагосЬів ргевЬуіегів ваесиІагіЬив айтіпівігапіиг еі ]игівйісііопі ері-
всорі Ргетівііепвів виЬіасепі. 8ей иі раіеі ех ѵівііаііопіЬив раисі
рагосЬі герегіипіиг, диі Ьопевіат вивіепіаііопѳт ай еавйѳт ессіевіав
ЬаЬѳапі, ргоіпйѳ орега тапиит виагит еі еіетовупів СЬгівіі ййеііит
ѵіѵеге со^ипіиг. Еипйі епіт рег ріов Гипйаіогев еесіевіів рго вивіеп-
іаііопе рагосЬогит айвегіріі иі ріигітит аѵиіві випі; йесітав ѵега
ВиіЬепів рагосЬі Іаііпі гііив іп іосів иЬі Іаііпае еііат Ессіевіае поп
герегіипіиг, регсіріипі, диатѵів ВиіЬепів пиііа васгатепіа айтіпі-
вігапі *)... Нів поп сспіепіі рагосЬі Іаііпі ірвов еііат ВиіЬепов, дисв
Ерівсорі еі рагосЬі гиіЬепі 8. Еотапае ессіевіае ииііі сигагипі, ѵа-
гіів тойіа еі ргаеіѳхііЬив ай гііит Іаііпит еѵосапі, ігапвііит вѵа-
Йепі ас ргоіпйе іп ріигітів сіѵііаііЬив сіѵев Іаііпов, пе ВиіЬепов ай
та^івігаіит айтіііапі, сопіга ргіѵііе^іа еі сопвіііиііопев гедпі ВиіЬе-
пів вегѵіепііа Іотепіапі. Сіуив геі оссавіопет ІПтив 8іегако\ѵвкі
ерівсорив іаііпі гііив Ргетівііепвів тойегпив ѵего агсЬіерівсорив Ье-
ороііепвів йейіі, диі іетроге ѵівііаііопів йіоесевеов виае Ргетівііепвів
поп воіит Ьипс іііісііит ігапвііит поп ргоЬіЬиіі, ѵегит еііат Ви-
іЬепів, диі Йе гііи ^гаесо ай Іаііпит аЬвдие иііа Іе^іііта саива еі
йівровіііопѳ 8. вейів ігапвіѵегипі, ^ат аііав Ьарііваіів еі вітпі ]ихіа
гііит ессіевіае §гаесае сопЁгтаіів, ііегит васгатепіит сепйгтаііопів
|ихіа гііит Іаііпит сопіиііі вей сопіігтаѵіі, ех дио гийіогев ео та-
*) По долголѣтнихъ тяжбахъ едва въ наше время Австрійское пра-
вительство рѣшило, чтобы русскіе жители города Яворова и Комарна такъ
звяниого М е ш н о г о латинскому духовенству не давали.
— 234
235
^ів ргоргіит гііит сопіетпеге еі ай Іаііпит ігапвіге соерегипі. Лп
еа<1ет йіоесеві Ргетівііепві герегіипіиг топіаіев 8. Вавіііі, ЬаЬепі
виит топаѳіегіит іп 8то1піса еі аііав йиав гевійепііаз ипат іп сі-
ѵііаіе Лаѵѵогбк еі аііат іп ѵіііа ВохЬогсхе (нынѣ въ Стрыйскомъ
повѣтѣ), вей диіа раирегев випі еі ех Іипйаііопе соп§гиат визіеп-
іаііопет поп ЬаЬепі, еііат орега тапиит виагит еі еіетозупіз ѵі-
ѵеге со^ипіиг. Ргаевепіет віаіит йіоесевеов Ргетівііепвів, 8апосепвів
еі 8атЬогіепвів тапи ргоргіа виЬвсгірві ев ві^іііо тео сотпшпігі
.Іивві. Коѵо§гойесі йіе 23 Аидивіі іихіа ѵеіив 1761. ОпирЬгіив 8хит-
Іапвкі. Выписано изъ Актовъ Перемышельского капитула гр. кат.
обряда.
Сггаесі гііив ипііов, Ерівсорі поп ипііі огйіпаге поп ргаевитапі
сітсиіагііег Йівровііііит еві йііо 30 Лиііі 1761. Ех тапивсгіріо; Ве-
пі&пае Вевоіиііопев Ве^іае іп йіѵегвів таіегіів еіаг&ііае (іп Нип&а-
гіа). См. 1743 г.
Виввісогит ойісіаііит іп ге^пит айѵесіапііит асіів еі Гасіів
виЬ тапи іпѵі^ііеіиг, иіѵе Ьі, еі іаіев віаііт иі іп Ьіпс ѵеі іііит
сотііаіит айѵепегіпі, віѵе аІідиіЬиз ваіѵі раввив Іііегів ргоѵіві випі,
віѵе поп, ай ргохітат тііііагет ргаеіесіигат Ьпе ргаевіапйае виі
Іецііітаііопів виЬ §гаѵі гевропвіопів опеге іпѵіепіиг, сігсиіагііег Йі-
вропепйит сотіііііиг йііо 3 ВеріетЬгів 1761. См. 1751.
Виттагуивх йокитепібхѵ Вівкирвіхѵи 'ІѴІойгітігвкіети віийд,-
сусЬ хѵ акіасЬ дгойхкісЬ хіетвкісЬ УѴІойхітігвкісЬ у ЬискісЬ хпау-
йи^сусЬ ві§ ковхіет у віагапіет ЛѴѴЛті. X. Ееіісіапа АѴоІойкіехѵісха
Ьівкпра 'ѴѴІойхітігвкіе^о, г іусЬхе акі §гойхкісЬ іако і хіетвкісЬ
ХѴІойхітігвкісЬ у ЕискісЬ гоки 1760 ехігакіаті піекібгусЬ рохѵіто-
хѵапусЬ (віс). Л акіиаіпіе хѵ агсЬіхѵит ѴѴІойхітігвкіпі і Еискіт хпа)-
йцдоусЬ ві^ врівапу В. 1761. йпіа 12 Лапиагіі. Рукопись въ листъ
ѴІ-|-270 листовъ. Сберегается въ библ. русск. капитулы въ Пере-
мышли, и содержитъ въ себѣ важный документы для исторія Вла-
димірского епископства. Такъ на л. 267 чтется: Ехігакі г капсе-
Пагіі Бііехѵвк. ргхухѵі1е)и Аіехапйга 1499 Магііі 20, копйгтасуа
Вхѵііек (свитокъ) аііав йіріота Хі§сіа гивк. Лаговіахѵа (Владимі-
ровича) па хѵоіпе вдВу у іигівйуксу^ іак йисЬохѵп^ )ако і вхѵіескд.
теігороіііот, у Бівкирот гивкіт; хѵ іут ргхухѵііеіи зрісійсаіиг тое
в^йхепіа тіевхсхап вхѵусЬ еііат хѵ тіавіасЬ кгбіехѵвк.; іЬійет йе )иге
соііаііопів Гиве ай Гаѵогет ерівсорогит йіввегіі. На л. 109. 6701 (?)
ех сгеаііопе типйі огі^іиа! харіви ЛОХ. БиЬаПа біейутіпохѵіеха,
кібгут харівиіе хѵіев 8ивхусхпо г іехіогет у іппе йо сегкхѵі каіейгу
ХѴІойгітігвкіез; іуіко хпак іе§о огі^іпаіи. Кажется вм. 6701 должно
читати 6801 (1293). 1444. 13 іпйукіа бхѵійгі^ауіо Оі^егй. арргоЬиіе
йапіпд X. ЬиЬагіа бейутіпохѵіеха па бивхуехпо х іехіогет 81оЬи-
сЬохѵут; іийхіех йапіпд X. Вотапа Мвсівіахѵохѵісха па Киріесхбхѵ у
іппе зійіа йо іеу каіейгу.
XV іутйе гоки г па)хѵіекзг% зхкойд гхесхуровроіііе), зхІасЫу,
оЬухѵаіеІі, хѵіовсіап, а г когхувсід Хуйбхѵ, киребхѵ і піекібгусЬ тад-
паібхѵ, павЦрйа гейиксуа топеіу вгеЬте) кгархѵеі і ха^гапіехпе)
ргхех Теойога ѴѴеввІа ройвкагЬіе&о когоппе^о йокопапа. Т у п-
1у ххѵапе таіе ^Іохѵкі хгейикохѵапо йо 35 8ГО82у. Тупіу ххѵапе
рб!§1бхѵкі Во 33 §говху; іупіу ргивкіе Во 30 ^говху, хѵгосіахѵвкіе
хав, тагуепЬигвкіе і іак ххѵапе Ь а, к і, огах іппе іакіедкоіхѵіек паххѵу
Йо 15 ^говху; вховіакі ргивкіе і завкіе Йо 10 ^говху. ХѴго-
сіахѵвкіе іупіу ройпіезіопо хпохѵи Йо 25 ^говху, аіе іо кгбіко ігхѵаіо,
Ьо хпохѵи хпіхопо )е йо цгозху 15. Вейиксуа іа хѵіеіе Ьагйхо паго-
Ьііа хіецо. Кгайхіейу, гохЬо]'е, хаЬб^віхѵа ххѵіавхсха Ёуйбхѵ, кібгху іе]
к1§зкі Ьуіі ргиусхуп^, хѵухѵохде йоЬгд кга]охѵц топеіу а хѵргохѵайхаще
па^огвхд, ха^гапіехпд, вкиікіет )е) Ьуіу. X. А. Мовхупвкіе^о коііе^.
і вхкоіу Рцаг. хѵ Мідйхугхесхи Когескіт. Кгакбхѵ віг. 42.
ЛѴ гоки 1761 у хѵ 1762 іе бхіхѵпе ріепідйхе х)ахѵі1і ві§ ха кгбіа
Аи^ивіа III. ЕгуВегука іо ТуГуп (віс) хіойопо ро риі хіоіе^о, і вхо-
зіакі Ьііе ро ^гозгу зхезс, кібге х ^Ібхѵкаті х хѵіеікіеті, а х таіеті
іо вхіі ро §го8ху 13. А біаге іаіагу у іупііу у зховіаку ро^іпеіі; у
іака кібіпга Ьуіа йе піе тохпа Ьуіо со киріе ха пісЬ піе. Помян.
церкви св. Тройцы въ Поморянахъ.
Гроши Тыифы зіанчовано. Были тымфы Вроцлавскіе по два
шестаки; были Берлинки по полъ золотого. Соврем. записка..
Дня 1 Септеврія коли Тинфъ полъ въ золотого, шестакъ по
10 грошей; шостачокъ по пять шеляговъ. Тогда гусы на лопатахъ
ходили, рогомъ траву пасли*).. Лѣтоп. записка на метрик. книгѣ
въ Товстеикомъ.
Теойіа х АѴіІ^олѵ СгойхітігвкісЬ 8ігуЬуІо\ѵа Схевпікотеа Коѵго-
^гойхка Іаі 70 хѵіеки влѵе^о к роЬохповсі ргхур§йхІ5ѵзху йо ѵіесх-
повсі ргхепіовіа ві§ йпіа 30 Магса 1761 ті^йху кіеіее вкі^іоЫіѵеті
пехупкаті, каріапот влѵіескіт Ьеххеппут ѵ? ровроіііовсі хусіа і віоіи
ргху Сегкѵ?іе тіеувкіеу Блѵслѵвкіеу тіевхкаі^сут 10.000 хіоі. роівк,
па лѵіесхпе оЫіді ро 3 Меху 88. па іуйхіеп у 1 Апппѵегзагиет х Ра-
гавіавет со Воки хѵ йхіеп втіегсі хѵ Сігойхіе Хуіошігвкіт йіе 4 Ко-
ѵетЬгіз 1758 харіваіа. Записка на портретѣ той же Стрыбыловой
находящемся въ архивѣ Львовского Ставропигійского института.
*) Прибавка шуточная лѣтописца о ногахъ и клювѣ гусей.
236
237
ййцсу гок зисіічѵаіойсщ і гЬгойпіаші Йуйбчѵ вгсге^біпіе] 8І§ ой-
гпасгуі. ЛѴ Ьіѣчѵіе і па ХѴоІупіи вгадка ісіі Йоривеііа вці піетаіо
Іоігочѵвічѵ, іак пр. па ігаксіе (Соѵпеп)вкіш чѵ посу парайіа па вгіа-
сксіса 2асЬагечѵісга, кібге^о г гопц, Йгіесші і аіи^аші окгиіпіе га-
Ъііа. XV Ноіочѵасіе, чѵ ^гойяіепйкіт, ргегЬііега і екопота ѣакйе ро-
гЬачѵйа. Кгопіка коііед. ЕиЬіевгочѵвкіе^о XX. Рцагбчѵ віг. 93.
Сіе Евангеліе купилъ Андрей Тееля назвискомъ Нискій а
Слободанъ Коломыйскій, купилъ заеь въ року ,а4гЙл въ ^е-
тровъ постъ, то есть далъ за ню талярѣвъ шѣсть Ияковови Попо-
вичеви Коломыйскому а сынови велебного отца Чернятинского па-
роха Святобогоявленского прешлого Коломыйского, храму Св.
Архистратига Михаила за спасеніе свое народнѣ подъ часъ погребу
предъ образомъ святаго архистратига Михаила тую учиннвіпи
проФесію. Я архистратиже Михаиле лѣіую до твоего храму вѣч-
ными часы сіе Евангеліе, а ты архистратиже Михаиле аъеднай ми
въ небѣ вѣчное житіе жебы отримавъ. Должна есть церковь сія
имя благодѣтеля въ молитвахъ своихъ незапоминати, поки тнлко
памятка сирѣчь книга сія будетъ знайдоватися при церквѣ. За-
писка на Тріодѣ цвѣт. изд. Львов. 1663 въ Коломыйск. церквѣ Св.
архистр. Михаила.
Академикъ Миллеръ призвалъ изъ Гетингенъ въ СПетербургъ
А. Л. ІПлецера иа 26 году жизни, гдѣ онъ въ 1762 году былъ
адъюнктомъ Академіи наукъ, а съ 1765 годомъ дѣйствител. чле-
номъ академіи и порядочнымъ профессоромъ русской исторіи. Онъ
заслужился для всей Руси критическою обработкою Несторовой
лѣтописи, изданной въ нѣмец. переводѣ и съ изъясненіями въ пяти
частяхъ. Гетингенъ 1802—1809.
Георгія Конисского поучительныя слова, напечат. въ Моги-
левѣ въ 4-ку.
Катихизисъ, Могилевъ въ 8-ку. Симфонія на Евангеліе и
дѣянія, состав. Ив. Ильинскимъ, напечат. въ Москвѣ, въ листъ 4
и 266 лист.
НегЬезі Вепейукі, ХѴіагу ковсіоіа Пгхутзкіецо чѵучѵойу у
Сгескіедо піечѵоізічѵа Ьіеіогуа, Діа ]ейповсі (Кгакочѵ 1586. 8°). Но
сігикп ройаі йіа очѵіесгек зчѵе^о Равіегвічѵа X. йбзсі Еаіивкі. ѴѴаг-
вгачѵа 1761. 4°.
Минея (12 мѣсяцей) (61. Почаевъ. Минеи Четіихъ, Генварь и
Февраль Гоі. Тамже.
Букварь языка славеискаго вь Супрасльскомъ мо-
настырѣ 1761. 8°.
8§йгічѵовс ѵг шіойовсі і сийочѵпу рові^рек чѵ споіасЬ 8. 8іапі-
віачѵа Ковікі чѵ ковсіеіе Рггетувкіт 8осіеі. йеви рггег XX. каіейгаі-
пуск Рггет. В. 8. Б. орочѵіейгіапе. В. 1761. 8. 7. агк. Дедиковано
Перемышел. епископу Онуфрію Шумлянскому, подписано: Еііавг
Навгечѵісг і Ѳге^огіив Ройіавгескі.
Тгаіейіа піеикоіопусЪ реіпа йаібчѵ окгиѣпусЬ Ьоіевсі ЙегивочѵусЬ
чѵ зіейтіи піедйу кагапіасЬ чѵ Біаигоріціі Ьчѵочѵвкіеу о§1овзопа рггег
X. Нопаіа Роріеіочѵісга 2. 8. Вагуіе^о ѴѴ. рой іеп сгав вирегіога
8чѵі§іовравкіе§о 1761. Й. 12 Сгегчѵса чѵ Ечѵочѵіе, чѵ йгик. йапа Еіііро-
чгісга 4. Дедиковано Онуф. Шумлянскому еп. Перемыш.
1762.
Петръ ПІ Федоровичъ провозглашенъ императоромъ Россіи
5 Января.
Кіевъ подъ управленіемъ гетмана.
Гудовичъ генералъ - адютантъ Петра III. въ Братиславѣ у
Прусского короля 3 Марта.
Упраздненіе тайной канцеляріи и тортуръ Петромъ III. 7 Фе-
враля с. с., тоже Екатерина II. 19 Октября с. с. затвердила.
Петръ ПІ. оставляетъ союзниковъ 6 Марта; перемирье съ
Пруссами въ Старградѣ 16 Марта.
Петръ III. вступается у короля Августа ПІ. за Неуніятами
съ загроженіемъ дѣланія репресалій 16 Апрѣля. Грамота о воль-
ности дворянства 18 Февраля с. с.
Михаилъ Голицинъ увѣдомляетъ Австрійскій дворъ о послѣ-
дующемъ мирѣ Россіи съ Пруссами 20 Апрѣля.
Миръ Россіи съ Пруссами въ Петербургѣ 5 Мая; Россія воз-
вращаетъ все завоеванное, гарантуетъ Пруссіи всѣ области ея, и
вступаетъ съ нею въ тѣснѣйшій союзъ. Воронцовъ; Голцъ. Учре-
жденіе государственное© Банка 25 Мая с. с.
Черниіпевъ соединяется съ Прусскими войсками 1 Іюля; по-
томъ возвращается 21 Іюля.
Манифестъ Екатерины II. противо своего мужа Петра ІП.
28 Іюня с. с.; провозглашена императрицею; вступается письмомъ
своимъ къ королю польскому Августу III. за княземъ Бирономъ
въ мѣсяцѣ Іюиіи; получилъ снова княжество Курландское.
Петръ III. плѣненъ скончался 6 Іюля с. с.
Екатерина П. реклямуетъ Петромъ III. возвращеніе королев-
ства Прусского 15 Іюля; но скоро потомъ 6 Август затверждаетъ
тоеже возвращеніе.
238
239
Екатерина II. вознаграждаетъ пособствующихъ ей при всту-
пленіи на императ. престолъ: Гетмана Разумовского, Панина, Вол-
конского, братьевъ Григорія, Ѳеодора и Алексея Орловыхъ, Баря-
тинского, Пассека н Дашкову; Теплова и Потемкина въ Августѣ с. с.
Коронація Екатерины II. въ Москвѣ 22 Сентября с. с,
Алексѣй Орловъ удавилъ внука Петра В. импер. Петра III.
Ѳеодоровича въ Роишѣ. Ему поручила Екатерина (припцеса Ан-
галтъ-Цербстъ) уже яко Чеменскому побѣдителю похитити изъ
Италіи княжну Тараканову, которая имѣла безразсудство иногда
высказати, что скорѣ бы ей принадлежалъ престолъ Россійскій,
чѣмъ принцессѣ Ангалтъ-Цербской. Алексѣй Орловъ съ помощью
Фактора Р и баса заманилъ княжну Тараканову, незаконную дочь
императрицы Елисаветы Петровной, на корабль и изнасильничали
ее, привезли въ Петербургъ и заключили въ казаматъ Петропа-
вловской крѣпости, гдѣ она въ наводненіе 1777 г. утонула.
Рибасу поручила воспитаніе гр. Бобринского сына своего. Онъ
впослѣдствіи женился на Бецкой, былъ польнымъ адмираломъ.
Петръ III. въ Петергофѣ 7 Іюля 1762 подписалъ предложен-
ное ему гр. Панинымъ отреченіе отъ императорского престола.
Его увезли въ Ропшу. Алексѣй Орловъ и офицеръ Тепловъ умер-
твили Петра III., вливъ въ рюмку водки отраву. Тепловъ и кн.
Барятинскій помагали Орлову удавити Петра III. Въ манифестѣ
было сказано, что онъ скончался отъ гемороидальной колики.
Екатерина жена импер. Петра III. была въ Казанскомъ Соборѣ
епископомъ Гавріиломъ Новгородскимъ, послѣ возложенія на нее
короны, провозглашеиа’императрицей Россіи подъ именемъ Екате-
рины II., а Павелъ Петровичъ сынъ ея наслѣдникомъ престола.
Априлія 19 въ пятокъ часа третого по полудню преставися
напрасною смертію кѵръ Онуфрій Шумлянскій епископъ Перемыш-
скій Самб. Саноцкій, и погребенъ бысть въ каѳедрѣ своей Пере-
мывкой храма св. Іоанна Крестителя. Прилож. къ церк. уставу
въ библ. еписк. Собора въ Перемыіпли стр. 14.
Въ томъ году епископъ Владимірскій Фелиціанъ Володковичъ
съ порученія Кіевского митрополита посвятилъ Аѳанасія Шептиц-
кого, архимандрита Каневского, въ Перемышельскіе епископы, о
чемъ послѣдній увѣдомляетъ подчиненное себѣ духовенство па-
стырскимъ посланіемъ, изданнымъ въ Валявѣ отъ 6 Ноября 1762.
Въ томъ году созвалъ онъ протопресвитеровъ на соборъ въ Валяву.
Скончался епископъ Перемышельскій Оиуфрей Шумлянскій
30 (?) Апрѣля 1762 въ Валявѣ, откуда перевезено бренныя остатки
въ Перемыіпель и похоронено въ каѳедральной церквѣ. Кицег
УѴагвгачѵзкі К. 41. Па родггеЬіе •иъраніаіут іасіпвко-ипіскіш ргхе-
ѵюйпісгуі і сеІеЪгоѵгаі біапівіаѵг ѴѴукоѵтакі, капіог Рггетувкі Іасіп-
вкі БіеЬеІвкі. Ргзуйаіек йо скгопоіо^іі стр. 262 день кончины епи-
скопа кладетъ на 20 Апрѣля. Покойный епископъ О. Шумлянскій
былъ чрезъ всю жизнь одрученъ тяжбами съ чиномъ Св. Васи-
лія В., съ Станиславомъ Понятовскимъ тогдашнимъ Перемышел.
старостою, а потомъ польскимъ королемъ, желающимъ себѣ при-
своити „Вильче“ и другія церковныя земли и домы въ Перемы-
іпли, но польская ассессорія взяла русскаго епископа въ оборону.
Такоже имѣлъ тяжбу съ помѣщикомъ Конопацкимъ, съ 00. Кар-
мелитами въ Гусаковѣ и проч.
АПіапавіі 8геріускі ерівсорі Ргетівііепвів ѵівііаііо ессіевіае
Саікейгаіів Ргешівііае іпйісііопе XV. 16 «Іиііі ѵеі. оаіепй. Рукопись
на 27 листахъ въ библіот. русск. капит. въ Перемыіпли. Тамже
чтется л. 2.: Ессіевіа апііциа 8. йоаппів Варіівіае Ргешівііае, виЪ
ропіійсаіи Пісоіаі Ргетівііепвів ерівсорі гиіпаіа... віпдиіі е]ив диа-
йгі Іарійев іп ГаЬгісат саікейгаіів ессіевіае (Баііпогит) іп сіѵііаіі
вііае сопѵегві ровііідие випі... Саікейгаіів ессіевіа дио аппо еі си^ив
вшпрііЬив ех ІаіегіЪив сосіів віі ехігисіа пиііит ѵевіщіит. Л. З.|: Іп
рагіеіі іпіегіогі 8апсіиагіі ай )апиат веріетігіопаіет скагасіегіЬив
гиіЬешсів ві^піЯсаіит диой віі йерісіа сігса аипит типйі 7051
(1543) іетроге Агвепіі Ерівсорі.
Піе 17 Мар ѵ. в. Иііегае ипіѵегваіев НгеЬпіскі теігороіііае іо-
ііив Виввіае йепипііаіогіае айтіпівігаііопів рові шогіеш 8гит1апвкі
ерівсорі Ргетівііепвів ай сарііиіит саікейгаіе РгетівИепве іоіитдие
сіегит йігесіае.
Виввісат Гоейегів ѵіпсиіо, иі отпев еі віпдиіі гиявісае паііопів
іат тііііагев диат аііегіив сопйіііопів котіпев іп Ведпо Нип^агіае
ехівіепіев, рові (віе) ипит диіпйеппае іегтіпит іп Впввіат геіпѵіеп-
іиг ітровіегитдие пиііит сопйіііопів Виввісае ііотіпі айііив іп Нип-
дагіат раіеаі, йівропепйит сігеиіагііег віцпіЯсаіпг ййіо 25 йиііі 1762.
Ех тапивегіріо: Вепщпае гевоіпііопсв Ведіае еіс. (іп Пшщагіа).
См. 1751 г.
Въ томъ году Іоаннъ Урускій родился въ своемъ дѣдичнымъ
селѣ Артасовѣ, близъ Жолкви. Урискіе румыиского происхожденія
гербу Сасъ писались давнѣйше Ворыскіе. Ртзудасіе! Іийи 1841
И. 42. Родъ Уруекихъ за русского короля Даніила, съ другими
родами изъ Угоръ, переселился въ наше Галичско-русское оте-
чество, гдѣ въ окрестности города Дрогобыча между Спрынкою и
Медведицею основали крѣпость и село Ворышъ или Урошъ, Ко-
роль Казиміръ В. затвердилъ посѣданіе земель ихъ. Около 1400 г.
240
служили Оружскіе въ войску короля Ягайлы-Владислава. Урус-
скіе писались на Урожѣ, Лопушиѣ и Зарѣчью. Изъ записокъ Фа-
милійныхъ той же Фамиліи. См. НегЬагг Роівкі кз. К. Несецкого,
Ілрвк 1845. Т. X. віг. 463. Изъ сего слѣдуетъ, что Уружскіе были
Болоховцами, т. е. румынского племени изъ Закарпатскихъ странъ,
подобно Дѣдушицкимъ, Шептицкимъ и другимъ. Село У р о ж ъ,
откуда получили свое названіе, лежитъ въ Самборіцинѣ въ повѣтѣ
Подбужскомъ. Самое большое число поселеній съ русскимъ дво-
рянствомъ происхожденія румынского находится въ прикарпат-
скихъ странахъ, начиная отъ рѣки Дунайца до Прута. Предки ихъ
служили въ войскѣ польскомъ и получили отъ королей польскихъ
участки земель въ прикарпатскихъ странахъ на вѣчное иосѣданіе.
См. К. ВіаЛпіскіе^о о ѵѵзіасЬ і кпіахзілѵаск ІѴоІоакісЬ. Слѣдова-
тельно на Галичской Руси нѣтъ дворянства чисто русского про-
исхожденія, но румынского. Чисто русскіе роды погинули въ борьбѣ
съ Татарами и Поляками или переселились иа Литву и въ сѣвер-
ную Русь; оставшіеся русскіе дворянскіе роды принявши латинскій
церковный обрядъ опольщились, подобно тому якъ большая часть
нашего румынско-русского дворянства изъ богатшого сословія.
Коі^йа 5Ѵаг82а5Ѵ8ка на Вок 1762, йгико\ѵапа, іѴагиза-
ѵіе ѵѵ (Ігикагпі Л. К. М. у Нгзрііеу и XX. БсЬоІагиш Ріагпш. Подъ
К. XIV приводитъ современныхъ, греческоуніатскихъ Святителей
въ Полыцѣ въ слѣдующемъ порядкѣ: Віак. Огаееі Вііив. 1. Агсу-
Ьівкир Меігороіііа Кіоѵгакі у саіеу Визі. Біогуап НгеЬпіскі
Агсу-Візкир Роіоскі. КоасЦиіог. Агсу-Вівкир Роіоскі. Лап 8то-
д о г з е 5ѵ 8 к і. Вівкир ТОоДгітігвкі у Вггевкі Ьіі. Вііір Геііс.
УѴоІосікіенгісг коаіЦиіог Меігор. Кіоѵѵ. у саіеу Визі. Вівкир
Еискі у Овіго^вкі буікевіег БиЬіепіескі Вийпіскі. Агсу-
Вівкир Роіоскі, Вівкир Ѵ/ііеЪвкі, Мвсійаквкі, Огзгапвкі, у МоЬіІек-
вкі. Е1 о г. НгеЬпіскі Меіг. Виз. Вівкир Ькоѵгекі, Наііскі у Ка-
шіепіескі Ьеоп ЬиДѵѵік Бгеріускі. Агсу-Візкир Яшоіепвкі у
ВіежѳгвкіСе8а. БіеЬпотѵвкі Ораі ОииГгеувкі. Вівкир Рггетувкі,
Бапоскі у ВатЬогвкі ОпиГгу Бяитіапвкі. Вівкир СЬеітвкі у
Веігкі, Махутіііап Вуііо. Вівкир Рііізкі у Тогоѵгакі Леггу
ВиІЬак Ораі Биргавкі*). Ахсу-Вівкир Огтіапакі ЛакиЬ А и^ и-
віу поѵгіег.
Тогожь року дня 6 Червца мѣсто Мѣнско цѣлое згорѣло.
Шкода мѣлліонъ переходитъ.
*) Тогоже коадъюторомъ былъ въ 1763 году Млодовскій.
241
Тогожъ року \ѵ Ьірси й. 9. Петръ третій императоръ москов-
скій в трону вложенный, а Екатерина императорововъ оголошена.
Дня 17 императоръ вложенный на геморои дольны колки померъ.
XV Біегрпіц 29 ЙХѴ. Біапізіауѵ Ропіаіоѵгакі казхіеіап кгакоѵгзкі ишаг.
XX’ ѴѴгхезпіи чѵ ѴѴіеІісхсе кііка йошовідѵ у ріас іейеп па ігхуйхіеасі
в^хпі харайі зі^. Современная записка на рукописномъ Сбор-
никѣ духовного содержанія съ XVII вѣка.
Бешіег, До. Баіошо, ргаез. БсЬпІіеогйез Іо. гезр. Півзеііаііо Ві-
зіогісо-ессіезіазііса йе ргішіз іпііііз сіігізііапае іпіег Еиззоз геіі^іо-
8І8. Наіае. 1762. 4°. Въ томъ отношеніи издано въ Римѣ 1826 года
книгу. Піззегіаііо йе огі^іпе СЬгізііапае Ееіі^іопіз іп Еиззіа, 8° стр.
164. сочин. нѣкто 8іерЬ. ѴіххагйеШ. Исторія христіанства въ Россіи
до равноапост. князя Владиміра. Архиманд. Макарія. СП. 1846. 8.
стр. 421. Критич. сочиненіе.
„Синопсисъ" русской исторіи до царя Ѳеодора Алексѣе-
вича, сочиненное Иннокентіемъ Гизелемъ, напеч. пятое изд. въ СПе-
тербургѣ въ 8°; первое изд. 1674 г. До исторіи Ломоносова та
книжка, за неимѣніемъ другихъ, была въ общемъ употребленіи.
Патерикъ, въ Кіевѣ, въ листъ, съ гравюрами и 2-мя пла-
нами пещеръ, Л. Тарасевича, 2, 10, 11, 209 и 15 л.
Б и б л і я на старословенск. языцѣ, новаго изданія съ лицевыми
Фигурами. Москва 1762 въ листъ. Тоже съ лицевыми Фигурами.
М. 1763 въ листъ. См. 1779 г.
Служба пресв. Евхаристіи, Состр. пресв. Богородицы и блаж.
ІосаФату. Еоі. Почаевъ.
Послѣдованіе въ Недѣлю Православія, во Львовѣ 1762
года въ 8-ку.
Прибыль духовная, новымъ правленіемъ моленій, еже
о страстѣхъ Христовыхъ, о преславномъ имени Іисусовѣ, о пока-
яніи и проч. во Львовѣ 1762, въ 12. Сопиковъ I. Ы. 908.
Розыскъ о раскольнической вѣрѣ, напеч. въ Москвѣ, въ листъ
1, 7, 205, и 45 л.
Нутп АкаГуві йо ргхесхузіеу Во^огойхіоу Магуі Р. ро
сегкоѵупо зіоѵуіепзкп, Іасіпзкіѳті Іііегаті і ро роізки теуіохопу. 12.
Росха^оуу.
Каика сЬгхезсіапзка о Во^и, зЬуогхепіи зууіаіа і схіотека ргхех
X. Рапі. Киіехускіе^о. 8°. Татхе.
16
242
1763.
Гетм. К. Разумовскій универсаломъ 28 Февр. соединяетъ ге-
неральный судъ съ канцеларіею.
Тотъ же гетманъ возобновляетъ суды земскіе, городскіе и
подкоморскіе. „Въ Малой Россіи подкоморыхъ чинъ и судей, под-
судковъ и писарей земскихъ ново-установленъ; состоялся о семъ
ордеръ гетманскій 1763 года Ноября 19 д.“ Бѣлозерск. юж. рус.
лѣт. стр. 101. Что все было затверждено 1764 ноября 10 с. с.
Георгій Конискій, епископъ неуніятскій, жалуется на притѣ-
сненіе со стороны Уніятовъ въ Полыцѣ, во время коронаціи Ека-
терины ІІ.
Учрежденіе воспитательного дома въ Москвѣ 26 Августа с. с.
Заведеніе дома для дѣтей и аккушерекого госпиталя въ Москвѣ
1 Сентября.
Король Старій Августъ по згодѣ съ Прусомъ мѣсяца Августа
жнтіе закончилъ. Лѣтоп. зап. на метрик. книгѣ въ Товстенкомъ.
Августъ ІП. скончался 5 Октября въ Дрезднѣ съ окончаніемъ
семилѣтной войны, оставивъ Польщу н Саксонію въ очень жал-
комъ состояніи.
Софія Римовская, помѣщица, завѣщала 10.000 зол. пол. на со-
держаніе трехъ священниковъ въ Хлопичахъ подъ городомъ Яро-
славомъ. Эту Фундацію епископъ Перемыш. Аѳанасій ПІептицкій
затверждаетъ отъ 28 Іюля 1763 года съ обѣщаніемъ, что будетъ
старатнсь, чтобы всегда упомянутое число священниковъ тамъ же
находилось. Упомянутая парохія и церковь съ чудотворною иконою
въ Хлопичахъ въ теченіи времени досталась Полякамъ, которые
церковь преобразовали въ латинскій костелъ, но до сихъ поръ въ
русскія Богородичныя праздники совершаютъ свои отпусты для
привабленія Русскихъ къ своему обряду. ПІематизмъ латинского
духовенства Перемыіпельской епархін съ 1863 года пишетъ: СЫо-
рісе, ѵіііа, Сареііапіа Іосаіів А. Б. 1786 а с. г. аивігіасо ге^іпппе е
Гишіо геіі^іовів сіоіаіа, ессіевіа Іщпеа сит ^гаііова ітаціпе Пеіра-
гае ^Іогіове іп соеіит аввитріае гиіЬепіса оііт Гиіі, еі еоДет С. К.
гецітіпе ѵоіепіе (за происками нынѣшнихъ посѣдателей) спііиі го-
тапо-саіЬоІісо севва Гиіі. Ессіевіа Ііцпеа аеДійсаіа 1688 виЬ. ііі. В.Ѵ. М.
Сгіаесі гііив поп ипііі ргаевЪуіегі сит е]ивДет гііив таІеГасіо-
гіЬив аД Могіет сопДетпаіів ео тоДо диі ариД тііііагсв оЬвегѵаіиг
ас іп аііів отпіЬив Іосів иЬі Хаііо Піугіса іп иви Гиіі, Де Ьіпс рго-
сеДаіиг аДдие аДео ргаеаііасіів таІеГасіогіЬив иЪіѵів Іосогит віпе
243
ехсерііопе засгатепіа рег виі гііив васегйоіев айтіпівігагі регтіііап-
іиг, ас йигапіе Ьос іетроге ѵіпсиіа ге§іо (віс) йеропапіиг ас пои
тоДо тіІііагіЪив, ѵегит еііат іп аііів Іосів, иЬі петре е^ивтойі
дгаесі поп ипііі гііив Ьотіпев виі гііив ехегсіііит ЬаЬепі ививдие
ѵідепі ех сагсегіЬив ай Іосит вирріісіі а васегйоіе виі гііив йейи-
сапіиг, иЬі ѵего ій Ьасіепив іп тоге ровііит поп йііі, іи Гиіигшп
еііат гев репев' Ьосивдие оЪвегѵаіат сопзѵеіийіпет регтапеаі ас
таіейсапіет ех сагсегіЬив саіЬоІісів васегйов ивдие ай рогіат сіѵі-
іаіів ѵеі оррійі соттіііеіиг, еі ві виаѵів е]ив айЬогіаііо пиііит ив-
дие ео Ггисіит ргойисегеі, іипс поп ипііив васегйов іп е^ив Іосит,
иЬі диірре е]ивтойі савив ѵідепі риЫіситдие ехегоіііит дгаесі гііив
виі ЬаЬепі виссесіаі, еі а рогіа ай Іосит вирріісіі йейисаі ййіо 15
еі 17 Аи^ивіі 1762. Сігсиіапіег риЫісаіпт еві ййіо 26 йаппиагіі
1764. Ііет 24 Аидивіі 1766. Ех тапивсгіріо: Вепідпае Кевоіиііопев
гедіае (іп Ниодагіа).
Леітоѵргіаріон си есть Служебникъ въ листъ, Сунрасль. При
концѣ книги: Службы нѣкіимъ предстателемъ царства польского
и великаго князства Литовскаго. Служба священномученику и
сповѣднику Іоанну Непомуцену. Служба св. Антонію съ Падвы.
Служба препод. отцу нашему Францѣшку СераФицкому іерарсѣ
всѣхъ Францѣшкановъ. Служба препод. отцу нашему Доминику
іерарсѣ чину Проповѣдниковъ. Служба препод. отцу нашему Ігна-
тію Лоіоли. Служба св. Казимиру исповѣднику, извѣстному поль-
ского царствія, и князства Литовекого предстателю и заступнику.
См. 1758 г.
Служба преподоб. отцамъ Печерскимъ. Кіевъ въ л. 2 и 126 л
Псалтырь. Почаевъ. Величайникъ 4° тамже.
Ѵіа рег отпет сатрит Ьопогит виттогит, ѵігіиіит еі те-
гііогит ргоігііа, пес поп геііціопів огіЬойохае еі ІіЬегіаіів ессіезіа-
віісае ѵідііапііввітів равіогіЬив йгеріускіапів атрііаіа іп ірво іпіиіаіі
Ьопогів авсепви ІПто, Ехсеііто еі Кейто Всш, Потіпо АіЬапавіо
іп бгеріусе Згеріускі Пеі еі арові. вейів цгаііа ерівсоро Ргетівііепві,
8атЬог. еі 8апосепві арегіа. Турів топавіегіі Росхаіоѵіепвів О. 8.
Вавіііі М. 1763.
Мейуіасуіе йіа оегувгсгепіа і роргалѵіепіа хусіа каріапвкіецо
ргхех X. М. Еидціегецо ргхекіай г ѵйовкіецо. Каіівх 1763 іп 8°.
Этотъ переводъ Максимиліана Рылы Холмского монастыря игу-
мена, потомъ епископа.
Ь а С о т Ь е. АЪгё§ё СЬгопоІ. йеГ Нівіоіге йи Когй. Рагів въ II.
части сего сочиненія Ніві. йе Ііивзіе. Тогоже Нівіоіге йе геѵоіиііопв
йе Гешріге йе Виввіе. Рагів 1760.
*
244
Уничтоженіе Гетманства. Кириллъ Разумовскій лишенъ гет-
манства, съ оставленіемъ жалованія 60.000 рублей.
Петръ Румянцевъ, управитель Украины. „Ноября 10 дня (1764)
по имянному ея импер. величества указу, на прошеніе графа Ки-
рилла Разумовского, отъ гетманского чина уволенъ. Вмѣсто же
гетманского правительства учрежденна коллегія, въ которую
присланъ президентомъ и генералъ-губернаторомъ малороссійскимъ
графъ Петръ Александровичъ Румянцевъ." Бѣлозерскій южн. рус.
лѣтоп. стр. 101.
Русскіе послы въ Варшавѣ Кайсерлингъ и Рѣпнинъ изъявля-
ютъ (25 Мая), что импер. Екатерина отказуется отъ всякихъ
претенсій на Чермную Русь. Дегіегвкі Тгакі. Роівкіе. \Ѵагвх.
1789 стр. 97. ХѴепеск С. у III. 499. Магіеп. Вес. IV. 42.
Завязалась польская конфедерація Берестская и Галичская,
чтобы противитися сосѣднимъ дворамъ на избраніе польского короля.
Подъ напоромъ россійскихъ войскъ провозглашенъ польскимъ
королемъ Станиславъ (Августъ IV) Понятовскій, 7 Сентября. Впі-
Ьіеге I. 246. ВпвсЬіп^ Мацагіп XIII. 1. Савіѳга III. 73.*).
Россія и Пруссія домагаются у польского короля полныхъ
правъ для диссидентовъ, и требуютъ не только религійной терпи-
мости для тѣхъ же, но такоже политическаго равноуправненія 14
Сентября. Магіепз Вес. I. 340. Впіѣіеге II. 285.
25 Ноября коронація короля Станислава въ день тезоименія
императрицы Россіи. Соймъ 3 Декабря, пропозиціи дворовъ Петер-
бургскаго и Берлинскаго.
Сеймъ коронаційный въ Варшавѣ постановилъ, что диссиденты
не имѣютъ ніякихъ правъ и не допускаются До публичныхъ
урядовъ.
Конституція конвокаційная о поповичахъ, кромѣ найстаріпого
сына на мѣсто отца, опредѣляетъ прочихъ въ подданство.
Возваніе россійскихъ пословъ Кайсерлинга и Репнина до ко-
роля Станислава Августа, чтобы надѣлилъ неуніятовъ и дисси-
дентовъ свободами 27 Августа.
*) Сей послѣдній польскій король родился въ Волчннѣ 1732 г., сынъ
Станислава Понятовского, каштѳлана Краковского, н Констанціи, княжны
Черторыйской ; господствовалъ 31 лѣтъ, лишился короны въ Городнѣ 25 Но-
ября 1795 г., скончался въ Петербургѣ 12 Февраля 1798 г. и тамъ лежитъ
погребенъ.
245
Аи^ивіа 16 сг^вс лѵоувка говвуівкіе^о рггесЬойгііа рггег Мі§-
Йгуггесг. Ѵѵ'сувко Іо, ѵг ііойсі 7.000 па рговЬ§ піекібгусЬ рапбѵ роі-
вкісіі вгіо па ротос ггесгуровроіііеу ройсгав Ьегкгбіеѵгіа рой ко-
шепйоѵт іггесЬ ,]‘епега1бѵ: БіоёГеІа йоѵтобг^се^о, І)етіпо\ѵа і Мавіотѵа.
ОЬбг віаі рой тіавіет па Хавіатеіи і Колѵет тіевсіе... \Ѵ Віусгпіи
1765 окоіо 3.000 ѵмувка го8вуівкіе§о рггуЬуІо Йо Мі^йгуггесга рой
котепйф іепегаіа Мав1о\ѵа.., Е. 1767 рггевгіо рггег Мі^йгуггесге
600 калѵаіегуі говвузккіе] рой йоѵѵбйгіѵѵет рбікотѵпіка Рагупіпа.
X. А. Мовгупвкіе^о ко11е§. і вгкоіу Руаг. тѵ Мі^йгуггесги-Когескіт.
Кгакблѵ 1876 стр. 43.
(ЛѴ тіеві^си Магси) кгбі ргивкі гаѵ/агі г Еовву^, ігакіаі лѵ сеіи
гасЬоѵапіа ровіайіовсі вѵгоісЬ і йаѵапіа кга^егапе] ротосу ѵѵ гагіе
ѵ,Го]пу. Туіпйе ігакіаіет оЬіе зігопу оЬото^хаІу ві§ Ьгопіс ггесгуро-
Броіііе] павге^ іак со йо ѵѵоіпе] еіексуі рггувгіе^о кгбіа, ]’ак і піе-
йоризгсгапіа виксевуі. УѴ сгет оЬи рапвіѵг іуск ровіоѵіе па ргу-
•ѵѵаіпе] вепаіи гайгіе йаіі різтіеппе гареѵѵпіепіе ргутавоѵгі і віапот.
Росгет ве^’т коп’ѵтокасу.]‘пу пагпасгопо чѵ ‘ѴѴагвгачѵіе, па кібгут
о&Іовгопа говіаіа депегаіпа коп&йегасуа, а пасгеіпікіет \ѵ Роі-
ягсге оЬгапу кві^ге Сгагіогувкі ѵоіелѵойа гпвкі, ѵѵ Ьіі\ѵіе гай МісЬаІ
Вгговіотевкі ройвкагЬі. Касгеіпісу сі оіггутаіі ой віапбѵг рапвіѵѵа
ирокагпіете йсідапіа, сЬосіайЬу нЬго^пц віі^, чѵвгеікіск рпЫісгпе^о
рогга/іки §хѵа1сісіе1і, а паѵгеі \ѵегѵ<апіа, ротосу оЬсе] роір^і, іевІіЬу
іедо Ьуіа роіггеЬа (і окагаіа ві<; роіггеЬа). Ро іут ведшіе кв. Кагоі
ЕайгікіМ, лѵо]е\ѵойа ѴѴіІепвкі, ро таіе| рой біопіпет иіагсгсе
г Еоввуапаті, кіейу г ѵгоівкіет вѵтоіет рггесЬойгіІ рггег Ьи-
Ьіевгоѵг (Колѵу Ооівк), роѵііаиу ой пав, кііка йпі іи Ьалѵй і гивгуі
йаіе.і. Кагаіиітг ро ]е§о 'ѵѵуівсіи рггуЬуІо іи говву)вкіе иго]вко, всі§а-
]асе кві^сіа, а ѵгкгбісе рггуЬуІі Когасу, кібггу сгіегу §ойгіпу іуіко
іи Ьаѵгііі і ровгіі йаіе], йеЬу ві§ роі^сгус г ксувкіет. Кві^йе іут-
сгавет г тііісу^, в'ѵѵо.і^ пайѵготд., ѵ іоѵгаггувіѵпе віовігу в'ѵѵоіе] і
Вгеѵтвкіе^о ског^йе^о Іііеѵгвкіе&о огаг Іісгпе] вгіасЬіу, ийаі ві$ па-
рггбй йо \Ѵ а I а с Ь і і, а гіатЦй йо "ѴѴ^^іег. ѴѴ тіеві^си Аи^ивсіе
гѵгоіапу Ьуі ве]т еіексуру, па кібгут іггесЬ г^аѵііо ві§ капйуйаібѵ/
йо когопу: 1) кві^йе Айат Сгагіогувкі вуп \ѵоіеѵѵойу гпвкіе^о, 2)
кві^йе ЬиЬотіі’вкі ройвіоіі когоппу і 3) Віапівіаѵг Ропіаіотекі вуп
кавгіеіапа кгакоѵѵвкіе^о. Овіаіпі ѵгі^квговсіф ^Іовбѵг, рггу ротосу
Ітрегаіоплѵеі говвудвкіед, кгбіет о^іовгопу. Хоѵа іогта гггрібѵг,
поѵге расіа сопѵепіа, па гасЬоѵгапіе кібгусіі кгбі ѵгукопаі рггуві^^§,
исЬтаІопе говіаіу, 'ѴѴе йчѵа тіеві^се роіет, па ведшіе когопасуіпут
йо УѴагвгаѵѵу па іеп гаг іуіко (Ьо гаѵгаге \ѵ Кгакоте зі^ ойЬутѵаІ)
гкоіапут, г рочѵзгесЬп^ гайовсі^ квгувікісЬ (піекібггу іуіко вгет-
246
гаіі) ойкуіа ві<2 когопасуа поѵѵе§о кгбіа. Кгопіка коііе^ішп Ьи-
Ъіевгоѵвкіе^о стр. 96.
АѴ Наіісзи віап^іа гесопіейегасуа (по кончинѣ короля Авгу-
ста III.). Роіоскі каззіеіап ЬиЬасгеѵгзкі, оЬгапу шагвзаікіет гесоп-
Гейагаііопів, до кібге] рггугѵщзаі ві§ Віопвкі і Бніаіупвкі Роіоссу
віаговіокіе г вѵоіті рагіуаші і віаіі « Біапівіагѵоигіе. Аіе Йпіа
7 Біегрпіа чте сггѵагіек ѵо^вка говвуівкіе гавгейі'вгу ой Кашіепса
Ройоівкіедо оЫе§іі тіавіо, а ІютЬагйищс сіа§1е, йопіогѵд, ѵ і е й §
ковсіоіа зегиіекіе^о (нынѣ русская церковь) ой вігопу рбіпоспе)
кіікд, киіаші агтаіпеті гогіггавкаіі і гпіевіі. Міавіо ро йіи^іт
оЫ^йепіи ѵѵгіеіі говву^вкіе \то]’вка, вривіовгуіі тегувікіе гараву і та-
§азупу тіе.)вкіе і паіойуіі копігуЬису^ па тіавіо. 2а1о^ Йівагто-
гѵапо, і ѵ агевзі хѵзщіо кавзіеіапа ЬиЬасгогѵвкіе^о, віагові§ Віоп-
вкіе^о, віагові^ Впіаіуйвкіе^о, жуеѵойгіеа тоіуйвкіе^о РоіоскіеЬ
і \ѵ Біапівіачѵоѵіе іггутапо. Ковакотека, кавгіеіапота Катійвка,
па ХѴоІовгсгугпд исіекіа. Впіа Йоріего 26 ХѴггевпіа, па рагоі г аге-
взіи ѵуривгсгопо РоіоскіеЬ. Впіа гав 5 Разйгіегпіка 1764 г., іѵуги-
вгуіу гѵоівка говву^вкіе зе Біапівіаѵѵота йо Ьѵоѵта, а зіатЦй йо
’ѴѴагвза'ѵѵу. Меігука сЬгзіи каіейгу •Ько'ѵѵвкіе| Іасшвкіе] аЬ аппо
1731—1765. Ѵоіит V. р. 56.
Къ сему событію относится слѣдующая тогда же сочиненная
„Пѣснь свѣцка о Ляхахъ зъ Мо скалами/1 которая чтется
въ рукописномъ сборникѣ розличныхъ духовныхъ и мірскихъ пѣ-
сней съ ХѴШ вѣка въ моемъ посѣданіи:
Гей чи чувавъ хто о Ляховской въ котромомъ (віс) достали
въ мѣстѣ Станѣелавѣ, якъ почали були мѣсто рабувати, передъ
Москалями почали вътѣкати.
Якъ въ кошару вѣвцѣ такъ ихъ запудили, а въ Станиславовѣ
южъ ихъ осочили Москалѣ ижарту почали стрпляти, а Ляхи зо-
страху почали вмирати.
Ударили з гарматъ ажъ баия упала зъ певнаго костела, тамъ
меитрога стала, выходятъ Ляхи, абы непустити Москаловъ отъ
мѣста не могли отбити.
Лечъ недоказалп, бо негодни Москаловъ отбити, хоць ихъ не
много дали собѣ палоръ (рагоі) на середу рано, а другимъ Мо-’
скаломъ въ той часъ знати дано.
Абы на всю нощъ шили на ратуиокъ, въ той часъ упавъ на
нихъ великій Фрасунокъ, еденъ каже біймо, десять утѣкаймо, а
сто каже всѣ ся Москаломъ подаймо.

Билися отъ раня ажъ до волѣ, а въ вечеръ зостали въ Мо-
скалевъ въ неволѣ, любилисте Ляхи ѣсти курій гусій много, ее-
дѣтъ же въ неволѣ ие иждте нѣчого.
Такъ Москалѣ вмѣютъ Ляховъ частовати быся зарекли боль-
ше рабувати, даютъ мало ѣсти, а ще меньше пити, іцобся зарекли
больше бунтовъ чинити.
Стаиѣславъ Августъ Понятовскій шляхтичъ польскій обран-
ный оравъ укоронованиый иа королевство польское, презъ войско
московское дня йе мѣсяца Ноемврія календаря польского въ Вар-
шавѣ 1764 году. Записка современная на русскомъ сборнику цер-
ковныхъ словъ.
Листопада 14 Станиславъ Понятовскій коронованъ иа короля
польского; за его пановаия не было добра въ Полыцѣ, бо Москали,
Козаки и Конфедераты чрезъ долгое время броили въ Полыцѣ
ажь до 1772 року, коли Полыца на четыре части разорвана была.
Современ. записка.
По возваиію митрополита, отправились въ Варшаву на коро-
націю Станислава короля епископъ Львовскій Левъ и Перемышель-
екій Аѳанасій ПІептицкій, гдѣ русскіе епископы занимали мѣсто
по латинскихъ епископахъ, а митрополитъ шелъ непосредственно
по сенаторахъ, но всѣ не принадлежали еще къ польскому сойму,
хотя были уніятами, подобно схизматикамъ.
Дня 23 Серпня церковь Благовѣщенія згорѣла (въ Перемышли
на Вилчу). Тамъ же.
Король польскій Станиславъ Августъ пишетъ отъ 9 Сентября
1764 г. къ своей дипломатической агентшѣ мадамѣ ГеоФФринъ:
„будто нѣтъ примѣра въ польской исторіи, чтобы когда то избраніе
польского короля совершилось такъ мирно и одноглаено; что ни
одинъ Москаль не явился на элекцію его и что даже двухъ По-
тоцкихъ, противниковъ рода его, за нимъ подали свои голоса.
Вижду, что не дармо я (Станиславъ Понятовскій) есмь сыномъ
моего отца и матери Ягайлонки... но жалуется что Французскій
дворъ медлитъ съ признаніемъ избранія его въ польского ко-
роля. Въ письмѣ своемъ отъ 20 Октября пишетъ къ той же ма-
дамѣ ГеоФФринѣ, что въ Россіи иѣкто Меровичъ старался въ своемъ
интересѣ освободити изъ темницѣ великого князя Ивана Антоно-
вича, и что стрегущіи плѣнника по той причинѣ убили тогоже.
Меровичъ былъ осужденъ на сожженіе, ио импер. Екатерина пе-
ремѣнила тотъ приговоръ на повѣшеніе Меровича. Извѣстно, что
Иванъ Антоновичъ былъ ребенкомъ провозглашенъ царемъ и чрезъ
все господствованіе Елисаветы оставался въ заключеніи. Наконецъ
248
249
пишетъ король Станиславъ Понятовскій, что избранію его на поль-
скій престолъ много повредила пущеиная диссидентами поголоска,
будто онъ Станиславъ Августъ вознамѣрялъ различныя вѣроиспо-
вѣданія равноуправнити съ римскокатолическою вѣрою, что одиако
никогда мѣста не имѣло въ головѣ его, ниже онъ впредь того со-
всѣмъ не желалъ. На мѣстѣ томъ надо замѣтити, что упомянутый
Станиславъ Понятовскій бывъ посломъ польскимъ въ Петербургѣ,
былъ бы лишенъ жизни, ибо импер. Петръ III. мужъ Екатерины
повелѣлъ Понятовского бросити въ море, и лишь только на про-
шеніе Ксавера Браницкого остался онъ при жизни. См. Соггезроп.
іпейііе сіи гоі Біапіяіаия Аи^ивіе Ропіаіотевкі еі сіе тайате Пео&іп
1764—77 раг А1. СЬагІез сіе Мопу, Рагіе 1875.
Въ 1764 г. приставъ Перекопскаго промысла (Крымскаго хана)
пишетъ Кошевому: „Благодареніе Богу, его святымъ произволе-
ніемъ, сего году уже востояніе свое .сдѣлавъ, соль произошла
обильно противу прошедшаго года: какъ обычай, сѣла хорошо.
Да при томъ же воды и травы въ Крыму, также и на пути вездѣ
изобильно, такъ что очень спокойно нынѣ для чумаковъ, а для
скота кормовъ достанетъ." М. Медв. солян. пром. въ Крыму стр. 403.
Учреждена Слободско-украинская Губернія съ главнымъ го-
родомъ Харьковомъ. См. 1751 г.
Импер. Екатерина учредила (5 Мая с. с.) въ Петербургѣ во-
спиталище для благородныхъ дѣвицъ въ Смольномъ монастырѣ.
См. 1860 женскія семинаріи.
Учреждено первую каттунную Фабрику а 29 годовъ послѣ
завелъ первый баволняный (бумажный) прядильный заводъ нѣ-
мецъ Легманнъ.
На основаніи польской сеймовой конституціи съ 1764 г., со-
изволялось помѣщикамъ сыновъ греко - католическихъ священни-
ковъ, которые до 15 лѣтнаго возраста не избрали себѣ другаго
званія, обращати въ подданныхъ, хотя тѣже не лучше обходились
и съ самими священниками, обращаясь съ тѣмиже, якъ съ крѣ-
постными. Такъ напримѣръ Харжевскій, помѣщикъ Баличъ коло
Гусакова, пишетъ епископу Шумлянскому: „ІѴг^І^сІет гая ойе-
Ьгапеу рггег ророѵѵісга кату, йайпеу До 5ѴМ. Рапа БоЬгоскіеіа піе
сгупііеш ѵѵгшіапкі, кібгеп, іейеіі ѵугіфі р!а§і, іо піе лѵіеікі кгуіпі-
паі; іако сйіор то^ІЬу лѵгі^вс і кіуті, аіе іако віийепіоѵѵі кагаіет
йас айтопісу§ капсги§аті.“ Ье саікоі. гот. еп Киззіе, раг 1е сотіе
Птіігі Тоізіоі, Рагіе 1864 И. 73.
Въ томъ году русское духовенство предложило свое проше-
ніе Чинамъ (віапош) польской Рѣчипосполитой, объ отмѣнѣ кон-
ституціи, по силѣ которой сыновья священниковъ православныхъ
и уніятскихъ принуждены были вступити въ подданское (крѣпост-
ное) состояніе. Напечатано на польскомъ языцѣ. Изданная кон-
ституція съ 1764 г. гласитъ: что 1) зупбт? карІапзкісЬ рІеЬеае соп-
йіііопів, зіпе зегѵіііо еі агіійсіо зозіаіцсусЬ; 2) кібгуЬу зі§ йо Іаі
ріеіпазін ѵ егкоІасЬ, ІиЬ гхетіезіе піе арріікоѵаіі, ай зиЬйііаіиш
паіейус кед; 3) палѵеі кібггуЬу ро зкопсзопусЬ паикасЬ йо віапи
йисЬолѵпе&о піе азріголѵаіі, апі йо сесЬблѵ піе іпкогроголѵаіі зщ,
каййу ѵ роййапзітѵіе гозіатѵас ролѵіпіет. См. Прошеніе упомянутое
чтется напечатано: Бирріет. ай Ьізіог. Впввіае Мопшп. И. ЬХХХП
стр. 226—229.
Копзіуіисуа 8е]ти Ѵоі. Гоі. 87. Тіі. Бгкоіа лѵ Висгасяи.
Ки рошпойепіи склѵаіу Ьовкіе] і рггусгупіепіи врозоЬблѵ ейикасуі
в 21 а с Іі е с к і е,] тіойзі (слѣдовательно не простого русского наро-
да) Гипйасу^, игосІ2опе§о Мікоіф Роіоскіе§о, ѵгоіеѵтойгіса Веігкіе^о
згкбі 7. котѵікіет і кіавгіогет ѴѴХѴ. 00. Вагуііапбѵѵ ВисзаскісЬ
рготпсуі Ьііечѵзкіез я рггуі^сгопеті ,]‘иге Ьаегейііагіо йо іе] Гппйа-
суі йлѵота лѵвіаті Еіеіоп^, і Г>яѵ/іпо§го<1ет пагугапеті, ргяей іет йо
кіисга Висяаскіе§о паіей^сеті, арргоЬціету. Упомянутая школа слу-
жила полонизаціи русского народа въ Подоліи.
Въ томъ году митроп. Фелиціанъ Володковичъ созвалъ рус-
скихъ святителей и архимандритовъ на соборъ въ городъ Влади-
міръ. Здѣсь постановлено подати въ польскій соймъ прошеніе объ
уничтоженіи конституціи о поповичахъ, Въ томъ печатанномъ
прошеніи чтется: А йо 1е§о исгопу сяіохѵіек	сіо 8(;апи
зѵ-іескіе^о ПисЬотае^о піе Ь§йгіе, \ѵійгд,с осге^ѵікіе йяіесі зѵтоісЬ
піепвгея^ёішіепіе, с!оя§оппе ишагілѵіепіа і кіиіпіе: а яаіеш лѵ 1и-
йгіасЬ ѵ лѵіегге щѵ. каіоііекіеу ой исгопусЬ рагосЬбѵѵ ѵѵіеки іега-
2піеувяа§о ргошиѵшДсусЬ оётаесопусЬ ѵѵ кгбікіш сгавіе йіа сіейкіи
іусЬ зросігіелѵас зщ паіейу осгуѵѵізіезо прайкп. Во ргозіоіа ргошо-
ѵтапа піе Ь^йгіе, а па исгопусЬ зиЬіекіасЬ зЪейяіе: і іак зрггукггу-
Ѵ82у воЬіе рагосЬоѵѵіе піейовіаіек паЬойепзіѵѵа лѵ сегклѵіасЬ і лѵіи-
сгеде ой ѵъі йо ѵѵзі, аІЬо задгапіехпе патейга^ кга]е, аІЬо ой га-
ёгойопеу ѵѵвігхутац, ві§ итіеі^іповсі Агіукиібнг лѵіагу вѵ. влѵі§сіс
гав йо лѵзгувікісЬ рагосЬіу квщгу влѵіескісЬ ЬегйеппусЬ піеройоЬпа,
Ьо йайеп сегіоз ргоѵепіив ех Ьепебсііз піе та, ѵ гоіі вгика сЫеЬа,
аксуйепза тігегпе. I §с!уЬу піе тіаі ѵърагсіа г рова§и ро йопіе,
іийгіей окоіо гогроггдй.гепіа §О8ройагякіе§о 2 йопу і йхіесі ивіи^и-
і^сусЬ і лѵіегпіе 2ароЬіе§ащсусЬ, Йайпд, тіагд. лѵуйуѵѵіс Ьу зщ піе
тбві. А сЬосЬу і ЬехйеппусЬ вѵѵщсіс сЬсіеІі йсЬтовс XX. Вівкпрі,
250
251
гк^ййе па іусЬ впЬіекіа тіес Ь§йц? №іе я вгіасіііу, Ьо сі парггбй
лѵійгцс йо іусЬсгав йовс ай гапайіо ропійопу і согаг па ѵй§квге а
уѵі^кзге исі^ші§й1ітѵе ѵггцагйу рггусііойгцсу віап йисЬонгпусЬ гивкісЬ,
іак о<1 пауцогвгеу ггесгу Ііопоготѵі ісЬ иЫійаіцсеу вігопіб ой піѳ#о
Ь§йц: роѵгібге уѵійяцс і йовкопаіе ѵгіейгцс тѵіеікц вгсяпріовс Гипйа-
сіу ратосЬіу гивкісЬ, віапіе вѵѵіескіт Йа1вге§о вгсг^всіа г Ьопогѳт
<11а віеЬіе агикас, іак йо каріапвкіе^о ге уѵвгесЬ тіаг оЬуйгопе^о
гаЬіегас 8І§. Хіе г сЫорбѵѵ, Ьо сі айвігісіі цІеЬае і рггег рговіоЦ
йо іак тѵузокіе^о сЬагакіеги і Гипксуі зитіепіе сі^йкіеті оЬохѵіцг-
каті оЫі^иі^сеу піе вровоЬпі. йейупіе іейу г вупбтѵ карІапвкісЬ,
кібгусЬ одсочѵіе гчѵусгадпіе піе іуіко ро теки, аіе і \ѵ згкоІасЬ 1а-
сіпвкісЬ ейикиі^; а тгуейико'ѵѵапусіі іейпусЬ йо каріапзіѵѵа ргото-
ѵгпі$, йгидісЬ йо Іецо Біапи тпіеу вроБоЬпусЬ, ІиЪ кокасуі піе та-
іцсусЬ, ро тіазіасЬ і тіавіесякасЬ озайгаі^, іппуеЬ йіакаті сгупіц,
а іпсарасез йо іакочѵусЬ оЬочѵіцгкб)ѵ га раіатаггбѵг, йяѵгошкбѵг і йо
іппуеЬ п8Іи§ сегкіеѵгпусЬ, аІЬо іей йо ргас екопотісгпусЬ йіа ро-
ргалѵу зѵгоіеу арріікиіц і БІап гоіпісгу оЬіегас кайяі, кібггу, ойе-
піквгу зі§, §гипіа рапбѵг озіайаіц і г пісЬ йхѵогбт роуѵіппі в%. Хкцй
осгулѵібсіе рокагиіе зі§, ій йгіесі карІапвкісЬ, роролгісголѵ па-
гѵапусЬ ргбйпіакблѵ і лѵіосг^^буѵ піероіггеЬпусЬ піе та. А іейеіі
кібгу г пісЬ, іак іп Соііе^іо 88. арозіоібхѵ (со 8І§ іейѵгіе кіейу ігай)
Ііиііау ийа зі§, іо іакоѵѵу іп іосо йеіісіі гіарапу паіейуід, ой гхѵіегг-
сЬповсі ойЬіега ,каг§ ай тепіет ргауѵа когоітецо йе ѵа^ів і ІпгпусЬ
ІийгіасЬ орізапе^о. Такоѵгу гав іейпе^о ІиЪ йтиціе^о чѵузі^рек підйу
па ѵгягузікісЬ цепегаіпіе кагу зсіц^ас піе роѵтіппу, ройоЪпіе іак цйу
вгІасЬсіс, тіевгсгапіп, сЫор, су§ап, йуй, кагаіш ѵукгосгу, па тѵоі-
повсі каййепш ргяугуѵоііеу уѵвгузікісЬ вгІасЬіу, шіевгсгап, сЫорбчу
суцапб'й', гуйблѵ, кагаітбуѵ пікі піе кагге, іак га сой ой ггесгопусЬ
хѵвгувікісЬ Іпйгі йеіегіогів вогіів Ьус та]ц Ророуѵісге Ьегѵгіппі ? Аііав
^йуЬу іакоѵге икагапіе ргакіукоѵѵаіо ві§, йайпе^о Ъу йоі^й па втѵіесіе
ѵгоіпецо піе гозіаіо сгіека. Ыакопіес ггесг йоЦй піе ргакіукоѵтпа,
йеЬу оусіее ѵгоіпу іейпеу, а вуп поп етапсіраіив ройіиц ѵѵоіі вуѵоіеу
і ѵгіейгу оуса піе оЬгалѵзгу воЬіе віап и, іппеу ройіе^аі ^игугйукеуі
і ѵг оЬгапіи віапи пай ргачѵо паіигу (піе уѵзротіпаіцс уѵгтіапкоуѵа-
пусЬ) ѵгоіпут піе ЬуІ: лѵвгак іп ІіЬегіаіе паіив, ІіЬег еві. Хіе іп-
коттойиі^е іппеті кагйупаіпеті йоѵѵойаші, йоргавяа еід пауппійе-
піеу ройіи# тѵпіезіопусЬ ргойЬ зхѵоісіі Ееіі^іа §гаесо-гивка, аЬу рго-
іекі о РороѵісгасЬ ройапу йо копвіуіисуі піе ЬуІ ргяу^іу, іесг іппу
ройіиц ргаѵ,’ іт зіий^сусЬ паіусЬтіаві іпвеготеапу яовіаі і ѵъгеікіе
ргатѵа іак Мёігороіісіе, агсуЬівкироп), Вівкирот і ісЬ йисЬоѵѵіеп-
віѵит, іак і саіети ІусЬяе пагойоий г козсіоіет Егутвкіт гцпіо-
тапетп віийцее йо вкиікп рггурготайгопе Ьуіу.“ См. печатанное
объявленіе Се ІіЬегіаіе вуполѵ карІанвІйсЬ гіі. ^гаес. саіЬ.
Въ томъ году по приказу Перемыш. епископа Аѳанасія ІПеп-
тицкаго совершена была визита женскихъ монастырей въ Смол-
ницѣ коло Старого Мѣста, гдѣ тогда подъ начальствомъ Софіи
Левицкой находилось восемь черницъ и пять послушницъ.
Мѣсяца Февруарія дня 6. сѣялн и орали (на Подольи). Лѣтоп.
записка на метрикальной книгѣ въ Товстенкомъ.
Саіаіо^ив ІіЬогиш іп ЬіЫіоіЬеса Мопавіегіі Ьеороііепвів Огйіпів
8. Вавіііі М. ай аейав 8. (Зеогціі М. сопіепіогшп 1764 аппо сошро-
вііпв еі виЬ асіп Ѵівііаііопів йісіі Мопавіегіі рег ІПтшп Еиш. Сп.
йоварЬаі 8іей1ескі АгсЬітапйгііат Оѵгпсепзет, Ргоѵіпсіаіет йіе 11
Ма)і ѵ. в. 1765 аппо геѵівпв ѵегійсаіиз еі виЬвсгіріив.
Квіе^і Вивкіе. Между книгами русскими, но большей ча-
сти богослужебными, изданными печатью, приводятся такоже и
рукописныя.
8\ѵі§іа Сугуііа Хі^ца рівапа роисяуіеіпа іп Гоі.
Ргахѵуіа Влѵіавгсгепукош Хісца рівапа іп Гоі.
Хі§§а рівапа 8. Сіігугояіота роисгуіеіпа іп 4-іо.
Хіац рівапусЬ 15 іп 4-іо.
.Теппоіоціоп писаній іп 4-іо.
Віаіпіа Ьііеѵгѳкіе^о Хі§ві\ѵа ро Впвки рівапе
іп Гоі. П. 13. ІѴуйапе в^ «Ппсі Рапп Ьіпйе 8екгеіаггоѵѵі ЙХѴ. Овво-
Іімкіецо йо йе^о ВіЫіоійекі йо Ѵіейпіа йіе 4 ОсіоЬтіб 1800. (До-
писано почеркомъ О. Гриневецкой) проФесора и монаха Чину Св.
Василія.
Въ томъ году издано печатью безъ означенія мѣста и года
печати: Се ІіЬегіаіе вупоѵѵ карІапзкісЬ гіі. цгаес, саіЬ.
Тогоже года издано печатью: X ц й а н і е О и с Ь о і е п 8 і ѵг а
гивкіецо кібге віапот Кауіавпіеувгеу Вггесгуровроіііеу ѵ? Рокогге
гетопвігиіе, у о Іазкаѵгц гегоіисуц 8ирр1ікиіе. Вупоѵгіе Каріапбѵ
ЕивкісЬ ой росгціки Ѵпату 8. Каіоііскіеу па Виві ѵгоіпі гаѵгвге Ьуіі
ѵ оЬіегапіи воЬіе 8іапи, у Йо ОисЬоѵтпеу іуіко іигівйуксуі паіейеіі,
а іо па Гипйашепсіе Рга\ѵ у Ртгуѵйіеіоѵ ой Хі^й^і Вивкіск ХѴІойгі-
тіетга 8. Іліі: А. Сапіеіа Кгбіа Наііскіе^о 8упа Хі^й§сіа Ілѵа
Ьііі: В. АѴііоІйа у Ктбіоѵ,- РоІвкісЬ Сгіейгісбѵѵ ѴѴІайувІа^а, Аіехап-
йга Кагітіегга Ьііі: С. пайапусЬ а ой Хуцтипіа I. Іліі. С. Ху^-
типіа III. Е. Йапа Кагітіегга Г. роіуѵіегйгопусЬ, ой Ргге&ѵѵіеіпусЬ
гай 8іапоіѵ Егесгуровроіііеу па КопіѳйегасуасЬ СепегаІпусЬ УѴаг-
вгаіѵвкісЬ Еокп 1648. Сг. у 1668. Н. Копвіуіпсуаті арргоЬохѵапусЬ.
Роіут па ВеутасЬ 8гсгев1іигеу Когопасуі МісЬаІа Еоки 1669. Лапа
262
253
III. Воки 1674. Кгоіохѵ РоІвкісЬ Діа хѵіесгпеу раті^сі, у гиреіпіеу-
вге^о ирехѵпіепіа Л. копйгтохѵапусЬ, а рггег Ьіріоніа Аи^ивіа II. у
III. Кгоіохѵ Діа хѵгЬиДгепіа хѵ роДДапвіхѵіѳ хѵДгі^сгпеу раті^сі оД-
похѵіопусЬ у віхѵіегДгопусЬ (К.
А Йе па Беутіе Копхѵокасуіпут хѵ Воки іегагпісувгут 1764.
віап§Іа Копзіуіисуа па Вупохѵ Каріапохѵ ВивкісЬ г исЬуІепіет Ргахѵ
іт вІийасусЬ хѵ ІегтіпасЬ ехріікасуі у гегоіисуі хѵвгувікісЬ Біапохѵ-
Хауіавпіеувгеу Вгесгуровроіііеу роіггеЬиі^са, хѵіеДгіес роіггеЬа: Йе
Доіойопо хѵ іеу Копвіуіисуі —ргіто Бупохѵ КарІапвкісЬ рІеЬеае сопДі-
ііопів віпе вегѵіііо еі агіійсіо говіаі^сусЬ 2 До. кіоггуЬу аі«з До Іаі
ріеіпавіи хѵ вгкоІасЬ ІиЬ ггетіевіе піе арріікохѵаіі, аД виЬДііаіит
паіейес таіа. Зііо Кахѵеі кіоггуЬу ро вкопсгопусЬ паикасЬ До Біапи
БисЬохѵпе^о піе аврігохѵаіі, апі До СесЬохѵ піе іпкогрогохѵаіі ві§
кайДу хѵроДДапвіхѵіе говіас рохѵіпіеп.
Со До ріегхѵвге^о рипкіи іо хѵіеДгіес паіейу, йе Каріапі Вивсу
2 сгхѵогакіеу за копДуеуі, іеДпі 2 гоДохѵііеу БгІасЬіу, ДгиДгу 2 Міеу-
вкіеу, хѵоіпеу, іппі 2 БисЬохѵпеу Дахѵпеу виссеѳвіѵе росЬоДг^сеу:
іппі 2 РоДДапвкіеу, кіоггу оД хѵІавпусЬ БгіеДгісбхѵ рггеД ровхѵі^се-
піет Мапитіввуа оД роДДапвіхѵа сит ДевеепДепііЬив виів оДЬіегаі^.
Такйе 2 Бупохѵ КарІапвкісЬ оД росгаікохѵ ДѴіагу 8. рггег кіікавеі
Іаі ргбйпіакохѵ піе Ьуіо, кібггу гахѵвге вегѵіііо Ессіевіае ДеДііі,
хѵ іегайпіеувгут гав хѵіеки Оусохѵіе ісЬ гхѵусгаупіе піе іуіко ро Ва-
вки, аіе у хѵ БгкоІасЬ ЕасіпвкісЬ еДикиіа, хѵуеДикохѵапусЬ іеДпусЬ
па РагосЬохѵ рготохѵиіа, Дги^ісЬ До 2акопи, іппусЬ До іе§о Біапи
піе вровоЬпусЬ аІЬо хѵокасуі піе таіасусЬ хѵ МіавіасЬ, МіавіесгкасЬ
у ІѴвіасЬ ояаДгаіа До Біакохѵвіхѵа ийухѵаіа, а іп сарасов га Раіата-
ггохѵ, Сгхѵоппікбхѵ, у іппеу ровіи^і Сегкіехѵпеу ІиЬ Іей До ргас &о-
вроДагвкісЬ Діа роДрогу вхѵоіеу, вгикаі^с хѵ гоіі сЫеЬа, арріікиід..
Со До Дгиріерю рипкіи іеу Копвіуіисуі, хѵвгак Бгіесі рі^іпа-
віоіеіпе гхѵусхапіе ва виЬ роіевіаіе ВоДгісбхѵ вхѵоісЬ, у Оусохѵіе
г ргахѵа паіигу піеті, а іп ДеГесіи іуеЬ Оріекипі Тевіатепіет оД
пісЬ пагпасгепі аІЬо Ыійві кгехѵпі хѵІаДпд, у гохроггаДгаіа; а §Ду зі<>
ігай іут хѵукгосгус, Оусохѵіе ІиЬ Оріекипі га пісЬ оДрохѵіаДаід., апі
іей хѵ іусЬ ІесіесЬ, іак гогроггаДгіІа Копвіуіисуа, Біапи воЬіе оЬіе-
гас то&а, Ь^Д^с хѵ еДикасуі ватеу, йеЬу ві§ До іакіедо Біапи ивро-
воЫІі па Даівге Іаіа. Во Каріапвіхѵа вашего Іаі ДхѵиДгіевіи сгіугесЬ
гиреІпусЬ сгекас тивгд.
Со До іггесіе^о рипкіи іа рохѵіппа Ьус ихѵада, хѵ паикасЬ
Дауту іо хѵ Веіогусе, Гііогойі, Теоіо^іі, хѵ Ргахѵіе ЬисЬохѵпут, ІиЬ
Сіѵііпут Буп Каріапвкі хѵусгхѵісгопу §ДуЬу До Біаии Вискохѵпе^о
піетіаі хѵокасуі, а роДІи§ іе^о Ргахѵа піе то^ іий іпвге^о Біапи
воЬіе оЬгас, іуіко ггетіевіпісгу у До СесЬи паіейус ІиЬ роДДапвіхѵи
роДІе^ас, хѵувгеДвгу іеДу ге БгкоІ тивіа! Ьу ві§ ггтіевіа іакіе^о
исгус, у До СесЬи гарівас, аІЬо віап гоіпісгу оЬгас у хѵоіпу іп вег-
ѵііет г піехѵутохѵпа кггухѵДа вхѵоі%, хѵ віг^іет. Діа (Іги&ісЬ оД схѵі-
схепіа ві§ хѵ БгкоІасЬ гатіепіс, еДикасуе у іаіепіа г піетаіа ргасд,
паЬуіе хѵ гоіі гарггеЬас.
БіапііЬив Ьів: иЫігопоЬу Ьуіо Ргахѵа Каіигу Оусот Бупохѵ Ка-
ріапохѵ ВивкісЬ хѵ хѵоіпут віапіе ге ѵѵвгувікісЬ тіаг До іусЬ сгав
Ь^Д^сусЬ, Ьо кіо г хѵоІпусЬ ВоДгісохѵ росЬоДгі, хѵоіпут Ьус рохѵі-
піеп. ІІЫійуІоЬу віе Ргахѵот у Рггухѵііеіот Хіайг^і ВивкісЬ, ѴГіеІкісЬ
Хіі^й^і ЬііехѵвкісЬ у Кгбіохѵ РоІвкісЬ ДоіаД піепагивгопут. СЫійу-
ІоЬу ві<2 Копвіуіисуі па КопіеДегасуі Оепегаіпеу хѵ іутйе піпіѳу-
вгут Воки павЦріопеу КоІ: 4. Ьііі. (Ь) ѴЫійуІоЬу ві§ гДапіи Ргге-
вхѵіеіпусЬ Біапохѵ кібггу іей Копвіуіисуе роДріваІі сит сіаивиіа Баіѵіз
ДигіЬив Ессіевіае Огаесае Ьаііпо ІІпііае. ѴЫійуІоЬу ві§ Дигі Маіе-
віаіів, ^ДуЬу МопагсЬохѵ РоІвкісЬ Ргахѵа гахѵвге рггуві^а віхѵіег-
Дгапе исЬуІопе говіаіу. ХкаДЪу паві^рііо г^огвгепіѳ у ггайепіе ріги-
пііохѵ оД рггуіасгепіа бі$ До 8. іеДповсі, кібггу хѵвхеікіеті хѵоіповсіа-
ті, еі иви ргахѵ вхѵоісЬ воЬіе, у Бупот БисЬохѵпусЬ вхѵоісЬ нІийасусЬ
хѵ Роівгсге піірДгу Ііпііаіпі гавхсгусаіа від. Бедиегеіиг ДеГесіив ІиДгі
исгопусЬ у гДоІпусЬ па РагосЬохѵ ВивкісЬ, іако іей До ровіирі Сег-
кіехѵпеу вровоЬпусЬ, ропіехѵай роДДапвіхѵет оЬагсгепі іеДпі па \Ѵо-
І082сгугп§, Тигсгугп^, Таіагвгсгугп^, ^Дгіе ІіЬегит іеві ехегсіііит
СЬггевсіапвіхѵи, іатйе іий у Вівкирі гаГипДохѵапі гпауДиіа ѳі«з, іппі
До ЬІівкісЪ Огапісот Роівкіт Коіопіі піе Дахѵпо гаІойопусЬ у іий
гпасгпіе ІиДет Роівкіт овіаДІусЬ, іппі па ^Ѵ8гУг У іппусЬ Рапвіѵѵ
хѵуповіс ві<з Ь§Д%, ДгиДгу оД Біапи СисЬохѵпе^о іакіт Ргахѵет ай
паДег ропійопе^о іако оД оЬуДІе^о ипікас Ь§Д^., хѵіДгоп І)гіесі Би-
сЬохѵпусЬ піевгсг^вііѵѵовс Діа іаггта роДДапѳіхѵа г Коііаіогаті піе-
ивіаппе кіоіпіе, піе ргакіікохѵапе хѵ іппусЬ РапвіхѵаеЬ паД Сурапохѵ,
2уДохѵ, Кагаітохѵ, кібггу аД виЬДііаіит піе паіейу, ропійепіе. 2еЬу
гав па Хі§йу вхѵіескісЬ ЬегйеппусЬ хѵвгувікісЬ рготохѵохѵас іо іеві
піероДѵЬпа, йаДеи аІЬохѵіет РагосЬ г Ьепейсіит реѵѵпусЬ ргохѵепіохѵ
піегоа г гоіі сЫеЬа вгика, ассуДепва рггу иЬбвіхѵіе РагосЬуап ті-
гегпе у &ДуЬу піе тіаі, хѵврагсіа г рова§и ро Йопіѳ іиДгіей ротосу
хѵ ^овроДагвіхѵіе оД йопу у Дгіесі хѵіегпіе ивІи§иіа,сусЬ, піетіаІЬу па-
Іейуіе^о хѵуйухѵіепіа. КавЦрі ргоѳіоіа хѵ БиЬіекіасЬ, у піевровоЬповс
До Каріайвіхѵа, а рггег іо вато хѵіеіе Ь^Дгіе хѵакиі^сусЬ Сегкхѵі,
дДу о исгопусЬ ІиДгі у гДоІпусЬ До ІІгг^Ди РагосЬіаІцеро Ь^Дгіе
ігиДпо а іут ватут піеіуіко хѵіегпут СЬгузіивохѵут хѵ агіукиІасЬ
„Каіоііскіеу ѴГіагу іегаг хѵусхѵісговут віапіе ві<з гахѵбД Ьег паіейу-
254
255
іе($о окоіо Вивг вѵоісЬ віагапіа, аіе у ватугайе Коііаіогош піетаіу
ѵг іпігаіасЬ Ь?Дгіе изгсгегЬек, §Ду ісЬ РоДДапі Ви§ о тііе аІЬо у
о кііка До РагосЬуі рггуі^сгепі, Діа паЬогепвіѵа у оДЬіегапіа 8акга-
тепіблѵ геіегоѵас ві? Ь?с1д. Віа піеДовіаіки паЬойѳпвіѵа Кизкіе^о,
у ропігепіа 8іапи БисЬоѵпе^о йеЬу піеЬуІа окагуа РоДДапут Кау-
іавпіеувгеу Кгесгуровроіііеу ѵусЬоДгепіа га Сгіапісе, со Ьу піе Іексѳ
ѵайус роіггеЬа, §Ду іппе Рапвіѵа рггег гбйпе вровоЬу, у Іііовсіѵе
гЫе^Іут рагДопу РоДДапусЬ вѵоісЬ палѵеі тѵ Кібіевіѵіе Роівкіт у
\Ѵ. X. Ьііі: овіаДІусЬ До рггуитосепіа ѵіавпеу Оусгугпіе гасЬ?саі;р
а ѵ іут іи Рапвіѵгіе орасгпіе Ьу ві? ргакіікоѵас то§1о. То іей иѵа-
Йус паіейу ій $Ду тіевгкаі^су па §гипіасЬ КовсіеІпусЬ роДІид 8іа-
іиіи ІѴІаДувІаѵа Да^еІІу 1413. у 1433. ѵ Кгакоѵіе. Ьііі: М. лѵуДа-
пе^о, у оД вупа іе^ог ХѴІаДувІаѵа Коки 1458. роіѵіегДгопе^о піе в$
роДДапі іигівДуксуі вѵіескіеу, аіе ВисЬоѵпѳу; іут ЬагДгіеу гасой
Ьус таід, Деіегіогів яогіів, 8упоѵіе Каріапбѵ ВивкісЬ оД ггесгопусЬ
Міевгкапсбѵ іако г ѵоІпусЬ ВоДгісбѵ росЬсДг^су у па ^гипеіе Сег-
кіеѵпут тіевгкаі^су, рггег іуіе лѵіеколѵ пі^Ду рггесіѵко Кауіавпсу-
вгеу Кгесгуровроіііеу піе^ггевгуіі, а ^ейеіі кібгети ігайіо ві? со ві?
ті?Дгу ІиДгті кайЛедо віапи у копДусуі ргакіукиіе, ѵукгосгус, іа-
коѵу гаѵвге оД паіейуіеу гѵіеггсЬповсі роДІи^ ѵгіпу Ьуі кагапу, у
іеп іеДпе^о аІЬо Дги^іе^о ѵуві?рек па ѵвгузікісЬ кагапіа зсіадас
піе тойе.
2асгут ЬисЬоѵіепвіѵо Низкіе рокогпіе зирріікиіе До Біапоѵ
Хауіавпіеузгеу Вггесгурозроіііеу аЬу 8упоѵіе ггоДгепі г Каріапоѵ
ийуѵапіет ѵоіповсі іуіо Ргаѵаті зоЬіе рогѵоіопеу гавгсгусаі^су
ві? а іусЬ ѵоіпозсі аЬизит пі^Ду піерореіпііі, ѵоіпі Ьуіі ѵ оЬгапіи
воЬіе 8іапи ЬаіДй ЬисЬоѵпе^о, Ь^Дй Хоіпіегвкіе^о, Ь^Дй Міеувкіе^о,
ІиЬ іакіе§о кібгу сарах Ь?Дгіе, а іут ватут Копвіуіисуа па 8еутіе
Копѵокасуіпут рггееіѵ іеу. коіповсі иіогтоѵапа іегагпіеувге^о
Беути исЬѵа!?, аЬу лѵеДіи^ Ргаѵ іт зІий^сусЬ оЬіавпіопа у врга-
ѵѵіеДІілѵіе итіагкоѵапа Ьуіа. Ха кібге Іавкаѵе па ріетіе ісЬ ѵг^?Ду
ЕисЬоѵіепвіѵо Вивкіе оргбсг гѵусгаупусЬ оЬокі^гкблѵ Ыа^апіа
ВОСгА га ивгсг?в1іѵіепіе Рапвіѵа Роівкіе^о До рагіукиІагпіеувгусЬ
піе ивіаппіе гпас ві? Ь?Дгіе.
Молѵу 8епаіогоѵ рго ІіЬегіаіе 8упоѵ КарІапвкісЬ роДсжав 8еути
Копѵокасуіпе^о 1764. ѵ 8епасіе тіапе. Моѵа Д. \Ѵ. Дтсі X. 2а1и-
вкіе^о Вівкира Кііогѵвкіе^о. — Вуіет Деіе^оѵапу До ѵувІисЬапіа Ргаѵ
Ке1і{рі бгаесо-Визкіеу ІІпііот вІийфсусЬ ѵгц1?Дет 8упоѵ Каріап>
зкісЬ, у ІиДгі Сегкѵіот ивІи^иі^сусЬ. Сгуіаіет Рггуѵііеіе БгіеДгісг-
пусЬ Хі^Ці ВивкісЬ ІѴІоДгітігга ’ѴѴіеІкіе^о саіеу Виві Рапа Хі?сіа
Ілѵа Ргалѵпика іе&о, иѵаіпіаі^се іе ОвоЬу оД вѵіескіеу ДигугДуксуі,
а Деіегтіпищсе До гѵіехгсЬповсі ВисЬоѵпеу. Сгуіаіет Копйгтасуе
іусЬ Рггуѵііѳібѵ оД ВіеГапа у 2у^типіа III. Кгбіоѵ РоІвкісЬ. Тей
Рггуѵііеіе, у іппе Ргаѵа ѵг ^епегаіповсі в?. Копвіуіисуаті Когоппеті
оД ѵвгувікіеЬ Біапоѵ зіѵіегДгопе. А ге піе рггу згіо ѵг іеу гааіегуі
іусг^сеу ві? Кеіі^іі Вивкіеу До иіойепіа Ргоіекіоѵ, гДаіе, ті ві?, аЬу
хѵвгузіко Даівгети говіаѵпс сгавоѵ?і, у Ргоіекіблѵ йаДпусЬ лѵ рагіу-
киіагповсі піеібгтоіѵас; ііе Йе іа таіегуа роіггеЬиіе ^1?Ьвге^о гог-
ііг^зпіета, у лѵувіисііапіа ѵвгувікісЬ Візкиролѵ ВивкісЬ, йеЬувту
рггег зкѵѵаріте'ивіапоіѵіепіе піе Даіі г^огвгепіа Сугипііот, иіойуѵ-
вгу тіто Даѵѵпе Ргатеа у гтеусгаіе, поѵгѳ исі^йііѵѵе па ІІпііо’іѵ,
кібгйу рггег іо віаіі Ьу ві? Деіегіогів вогіів оД Вігипііоѵ/ газгегуса-
ЦсусЬ ві? 5ѵо1по8сі% >ѵ РабвЬѵасЬ Вгесгуровроіііеу павгеу. А До
іе§о, ргДу вупохѵіе Каріапвсу, у іппі ІиДгіе зіий^су Сегкѵгіот поп
аЬиві оД Іаі \ѵі?се] овтіивеі ѵгоіповсі воЬіе паДапеу, гасой оД іеу
оДраДас тіеІіЬу тк іеу рогйе.
„Моѵ/а Д. 5Ѵ. Дтсі Рапа ДаЫопоѵгзкіе^о Кавгіеіапа \Ѵів1іскіе§о.“
2 Веіе^асуі До кібгеу г Д. ЛѴ. Вівкирет Кііоѵѵвкіт, у Д. УѴ. УѴоіе-
ѵгоД^ Веівкіт виЬаІіегпе паіейаіет,^ іеп гарогі исгупіс Д. О. Ѵб.
Хі?сеу Мвсі ІіоЬгоДгіеіолѵі, у Рггевхѵіеіпут 8іапот гакопГеДегоѵга-
пут рггусЬоДгі ІЙ лѵ ватеу івіосіе БевіДегіит Ессіевіа Вііив Сгаесі
ѵѵ Доргавгапіи ві? ѵггд!?Ди и Кауіавпіеувгеу Вгесгуровроіііеу Діа
вѵѵусЬ Вівкироѵ» ѵгвріега ві? ехріісііе па ѵѵугайпусЬ РггуѵпІѳіасЬ, у
оЬіеіпісасЬ КгоІеѵвкісЬ, росгоѵгвгу оД 2у§типіа ІП. па іпвіапсуасЬ
со гасЬоДгіІу іеу тіегге рггу росг^ікасЬ ІТпіі оД Віоіісу 8. Аро-
віоізкіеу, па Коттіввуі НаДгіаскіеу, кібга Меігороіііе Кііохѵвкіс^о,
у рі?сіи Вівкироѵ іеуйе Веіі^іі гавгсгусііа Ьуіа ргего^аіуѵ^ гавіа-
Дапіа ѵ Вепасіе, а Ьос іосо овѵіаДсга ві? Ессіевіа Вііиз СІтаѳсі іако
г саігі ВгесгдровроІіЦ ехсоттипісаіат Гасіет іеу Коттівуі Деіе-
зіапДо, піе Ьіегге Ьупаутпіеу га ргае^иДісаіит Діа віеЫе со гЬгоупа
геЬеІІігиі^сусЬ ѵутивііа В?ка, Іесг гепюпзігиіе ѵ рокогге, ій гасЬо-
ѵиі^с Оусгугпіе у Ковсіоіоѵі ѵіаг?, у піевкагііеіпе ровіивгепвіѵо,
г икггуѵДгепіет піе іако іеві Діа ргаѵоѵіегпусЬ ѵіДгіес ві? Деіе-
гіогів оД Вігипіібѵ сопДіііопів. Ііаіеу па роДрівіе Еіексуі Кгбіа Мі-
сЬаІа рггег ОаЬгіеІа КоІепД? Меігороііі? Агсу Вівкира Кііоѵвкіе^о у
Наііскіецо; па оЬоѵі^гкасЬ Коттіввуі га віаѵпеу раті?сі Кгбіа
Іапа III. рггег 8еут ѵ ргаѵДгіе иагпасгопеу, Іесг оД вате^о іуіко
Кгоіа Рггуѵііеіет роіѵіегДгопеу. Ітріісеіе гав па Іпсогрогасуі Ке-
іідіі у ХагоДи, па Коп&ДегасуасЬ ^епегаІпусЬ, па АгіукиІасЬ рас-
іогит Сопѵепіагит, у піе кібгусЬ КопвіуіисуасЬ рггуІасгопусЬ До
идгичіоѵапіа Дигів реіііогіі, а паутоспіеу па Аг^шпепсіе Гаѵоге ипі-
іогит, еі Дигів аедиаіііаіе §аиДепііит, рогоѵпапіа віивгповсі. 2а-
2Б6
— 2Б7
сЬойхі иііго ой іе8ой ЬисЬохѵіеіізіѵѵа рохѵібгпа ргойЬа йо 8іапохѵ
Вгесгурозроіііеу, аЬу рой1и8 ргойикоѵѵапусЬ ой Хідй^і ВивкісЫѴІо-
йгітігха ІѴзехѵоІйа, у Ьеопа Ргйуѵѵііеіоѵѵ, огаг арргоЬасуі опусЬйе
рггег 8іеІапа, у 2уВтипіа III. Ріетіе яхѵусЬ Каріапохѵ ой рггезгіо
озтіизеі Іаі йо ІѴІайгу у йигугйуксуі іе8ог СисЬоѵтіепвіхѵа Гипйи-
згет Огіеіиаіпут Меігороііі Кііохѵзкіеу рггуѵѵіазгсгопе, ргаіийісюзе
йіа пісЬ рггег іакохѵд 8еути іегагпіеузге^о хѵЬгехѵ іак віагогуіпут
Рггухѵііеіот йузрохусу?, г рой іеу йигугйуксуі ЮисЬоѵѵпеу піехѵура-
йаіо. Со рго типеге оЬзедиі йеГего, а йопіезіопусЬ ргогЬ ітреігасу^
йо Кіетепсуі, илѵа8і, у хѵоіі паухѵухзгеу РггевхѵіеіпусЬ 8іапохѵ оййак=.
„Ыогтасуа -I. О. Хі^сіи йтсі ЬиЬіепзкіети Ргутазохѵі Когопу
Роівкіеу у 'ѴѴ. X. Ьііі: ой й. ѴѴ. йтсі Рапа Возіхѵогоѵѵ8кіе8о Казгіе-
Іапа 7акгосхутзкіе8о па беутіе Копхѵокасуіпут Воки 1764. ройапа.
Сгуіаіет у іа Хі^сіа Ьхѵа Рггухѵііеу хѵугахпіе роййаі^су рой йигуг-
йуксу? ІІисЬохѵпд Ророхѵісхбхѵ, Ьіакоѵѵ, Ргозкигшкбхѵ, у ІппуеЬ віи8
СегкіехѵпусЬ, а) Сгуіаіет ІТзіахѵ^ сгуіі Ргахѵо, іако хѵ іут Рггулѵі-
‘Іеіи Хі^хе Ьехѵ лѵугага Ргайгіайа зѵѵеео ІѴІойгітіегга 8. Сгіейгіса
саіеу Визі йаі^серо гѵѵіегхсЬпозс ОисЬоѵтут пай бупаті Каріап-
вкіеіпі, у хѵзгузікіеті Сегкѵѵіот зіих^сеті. Ь) Теп Рггуѵѵііеу^ Хі^сіа
Ілѵа зіигдеу саіеу Визі, роілѵіегйгіі біеіап, у /уртипі III. Кгоіохѵіе
Роізсу. с) Тапйет Вгесгрозроіііа Копзіуіисуаті Ппііот зіигдееті,
ріегѵѵзгд, 1648. па Коп&йегасуі ІѴагзгахѵзкіеу, й) йги8д, хѵ Воки 1663
е) арргоЪохѵаІа. А гаіут ропіехѵаг хѵ Оусгугпіе пазгеу тіапохѵісіе
хѵ МоЬІІохѵіе Ьііехѵзкіт, у іппуеЬ ЬоЬгасЬ хѵвгувсу Каріапзсу 8упб-
лѵіе Ніасу, у віийгу Сегкіеѵѵпі Півипііоѵѵ піе ройрайаі^ рой гхѵіегг-
сЬп’озс бхѵіесЬі, Іесг І1исЬолѵші; га сог йеіегзіогіз зогііз еі 8іаіиз
таі% Ьуйг ипіеі: ііе га іе озоЬу хѵ Шіі 8. гояіаі^се рггесіѵѵко 8іа-
пот Вгесгурозроіііеу хѵ піхѵсгут піе ѵѵукгосгуіі. Роййахѵзгу ісЬ іейу
рой іигугйуксуе бхѵіеск^ тіто Ргахѵ іт зІиг^сусЬ, піе Іуіко Ьувту
опусЬ икггухѵйгііі, аіе у Пізипііоѵѵ г8огзгу1і, у ой рггуі^сіа Пті 8.
тѵаіг^і исгупііі. Рггеіо гйалѵаіо Ьу ті зіе, аЬу бупохѵіе Каріапохѵ,
Пасу, Раіатагге, у віиг^су Сегкхѵіот Ьийгіе, хѵ іеу 8уіиасуі, ѵѵ іа-
кіеу ой Іаі хѵі^сеу 800. гпауйиід, зіе, гозіахѵаіі.
а)	А зе Іа Кпіаг Ьеѵѵ... а буі Ьийуіе аргізпуе (зіе), Сегкохѵпуе,
УЬитепу, Ророхѵе, у бхѵіазгсхеппусу, у Ьуакопу, у Ргусгеіпусу Сегкохѵ-
пуі Ікоппуі Рузагохѵе, Ророхѵісгохѵе, у Ьіасу, Ргозкигпукохѵе... у іуі
Іийуіе Сегкохѵпуе ѵѵоіпу оі Хав, у оі Воіаг ХазгусЬ, оЫайаіеі, у
зийуі ісЬ хѵеіукаіа Сегкоѵѵ еіс.
Ъ)	Іат ѵего зиЬйііі, диов ігайійітиз роіезіаіі ас йигізйісііопі
Меігороіііае, Ьі зипі. Неритепив, Не8итеша, РгезЬуіег, РгезЬуіе-
гізза, Ьіасопиз, Ьіасопізва, еі ЫЬегі еогит, Сапіогез ас Сіегісі от-
пез, МопасЬиз, Мопіаііз, Ратиіі Тешріо іпзегѵіепіез еіс.
с)	Віеівтипйиз іегііиз еіс. бі8пійсатиз... ехЬіЬііав ХоЬіз і'иіз-
ве... Ьііегаз Раг^атіпеаз Тііиіо 8егепіззіті оііт Ве8із 8іерЬапі Ргае-
йесеззопз Ховігі іпзегіріав, тапиздие ііііиз виЬзсгіріаз, аідие бі8і11о
Ве^пі Маіогі соттипііав, запав еіс. Сиагит ѵего ехетріаг йе ѵегЬо
ай ѵегЬит ведиііиг, езідие іаіе біерЬапиз Пеі Сгаііа Вех Роіопіае еіс.
8і§пійсатиз... ргойисіав Гиівзе арий Хов рег ѵеп: Сейеопет Ваіа-
Ьап Ѵіайісат Наіісіеп: ас Ьеороііеп. Ьііегаз ѵеіизіаз Ьеопіз Гіііі
Ве^ів Папіеііз... сопііпепіездие сопсеззіопез диазйат рег Сисет Еип-
йет Ьеопет Ессіевіае Наіісіеп: Вііиз Сгаесі еіиздие Меігороіііае
Сге^огіо Гасіаз, ішп еііат йигівйісііопет іп зиі Огйіпів Ьотіпез, Ьос
езі Ессіезіагит Весіогев, еі Мішзігоз... биріісаіитдие ХоЬіз Гиіі...
иі диае ргоріег ѵеіизіаіет ай соггирііопеіп вресіаге ѵійепіиг, іппо-
ѵаге, еазйетдие аиі аиіогііаіе Ховіга арргоЬаге еі сопйгтаге’йіепа-
гетиг; Еагит ѵего іепог... еві іаіів. А ве іа Кпіаг Ьеѵѵ еіс. Хов іёііиг
Вех НіерЬапиз... Ьііегаз еавйет Ьіс іпзегіаз оЬ еагит ѵеіизіаіет
тпоѵапйаз езве йихітиз, іипоѵатиздие рег ргаезепіез, аідие еаз-
йет..., арргоЬатиз, гаіі&атив еіс. Наіі. Ѵагваѵіае іп СепегаІІЬиз
Ве^пі Сотіііів Ьіе иіііта Мепвіз йапиагіі Аппо 1>пі 1581. Веепі
ѵего позігі Аппо диіпіо. біерЬапиз Вех. Реігиз Туііскі. Хов ііадие
ргаейісіае вирріісаііопі... аппиепіев ргаеіпзегіаз Ьііегаз.... арргоЬа-
тиз еі соп&татиз ргаезепііЬиз Ьіііегіз Ховігіз, еаздие йеЬііит гоЬиг
оЬііпеге зетрег ѵоіитиз. Іп сиіив геі Ййет еіс. Ьаіит іп Сотііііз
Ве^пі СепегаІіЬив Ѵагваѵіае. Ьіе ргіта Мепвіз ОсіоЬгіз Аппо Ьпі
1592. Ве^пі Ховігіз Аппо 5 Відізтипйив Вех. (Ьосиз 8іеі11і Веепі)
АІЬегіиз КосЫеѵѵвкі.	8 ’7
й) Веіі^іа Сгеска іпсогрогаіа г Хагойет Визкіт, лѵейіие йаѵѵ-
пусЬ Ргаѵѵ, у Рггулѵііеіохѵ та ЬуйЙ ѵѵ саіе гасЬоѵѵапа.
с) Ропіеѵ/ай ѵѵвгувікісЬ Рапзіхѵ идгипіоѵѵапіе іп ѵего Ьеі сиііи
еі ВеИ^іопе сопвізііі, рггег і^ Коп&йегасуд, Хазг^ йигіЬив еі Ргіѵі-
іееііз ОгіЬойохае Вотапае СаіЬоІісае, еі Вііиз Сгаесі ІТпііогит Ессіе-
зіае пікоти йего8аге піе рогѵѵаіату, у оѵѵзгет рггу оЬгопіе іееог
Ковсіоіа 8лѵі§іеёо, еі іттипііаііЬиз опе8о зіаіесгпіе рггукіайет
Рггойколѵ ХазгусЬ зід орохѵіайату, у рГгу пісЬ гаѵѵзге зіаѵѵас оЬо-
хѵі^гиіету.
Й^йапіе Ве1і8іі Сгаесо-Вивкіеу хѵ ІТпіі 2 8. Козсіоіет Вгѵт-
зкіт гозіаі^сеу, .1. 0. Хі^сіи йтсі ЬиЬііізкіета РгутазоѵѵІ Когопу
Роівкіеу у IV. X. Ьііі. па 8еутіе Копѵѵокасуіпут Воки 1764 ройапе
йавпіе Озѵѵіесопу Мсі Хі^ге Ргутазіе ЬоЬгойгіеіи Веіісіа
бгаесо-Визка Нпііа ѵѵ Когопіе Роівкіеу у IV. X. Ьііі. рорізулѵаіа
17
258
259
віе г Ргалѵаті вѵѵеті рггей Сеіе^о^апеті ой УѴазгеу Хі^сеу Мовсі
ВоЬгойгіеіа, у 8іапоѵг Вгесгуровроіііеу гкопГейегоѵгапуеЬ. Рокагаіа
Ргалѵа у Рггуѵѵііеіе віпй^се 8упот Каріапоіѵ ВивкісЬ пагѵгапут 1 о-
рошсгош, 8. ХѴіойгітігга ЛѴвеѵоІйа, Кгоіа Бапіеіа; Хі^сіа Ьѵѵа
Огіейгісоуѵ Виві пайапе: Коп&тасуе опусЬ ой БіеГапа у 2увтипіа
III. Кгоіоѵѵ РоІвкісЬ, іийгіей Рггушіеіе Хі^еіа ІѴіііоІба, Казітігга,
Аіехапйга, у 2у^тйпіа I. Кгоіоѵг, огах 2удтипіа ІП. Копбгтасуе.
Рокагаіа Копвіуіисуе Аппогит 1648. еі 1668. рггу ѵвгувікісЬ Рга-
лѵасЬ Кагой Вивкі гасЬотѵиі^се. А йе тіто ІусЬ Рга\ѵ рггугпаі^сусЬ
гтеггсЬповс у ]'игугйуксу§ пай Бупаті Каріапвкіеті, ггесгопеті
Роролѵісгаші, Вівкирот Вііив (дгаесі, па іегагпіеувгут 8еутіе Коп-
’иокасуіпут па орасгпе ргіѵаіит іпіегевве ЬаЬепііит гетопвігасуе
віувгу пагивгепіе \ѵгтіапко\ѵапусЬ Ргаіѵ рггег Іаі ѵгі^сѳу овтвеі піе-
пайѵгсг^йопусіі: рггеіо аоргавга ві§ іай Всіі^іа (Згаесо ІТпііа о
осаіепіе Ргаѵг вѵоісЬ ѵг рипксіе лѵугайопут. Іпасгеу, дйуЬу Бупоше
Каріапвсу, кіоггу рггесіѵѵко Вгесгуровроіііеу піѵѵсгут піелѵукго-
сгуіі, тіеіі Ьуйг іаггтет І’оййапвіѵ/а оЬагсгепі, у ѵвгузікіе іт га-
хѵагіе равву йо ивгсг^віпѵіепіа віапоѵѵі ісЬ рггугѵѵоііе^о ройіи^ рго-
іекѣи ройапе^о, вройгіечѵас ві<г у оЬаѵіас піеотуіпеу (исЬоѵѵау Во-
йе) копвеклѵепсуі, ій рокі гто^а Ьгопіс ві^ Ь^йа пвп Ргаіѵ віѵоісЬ
аоца піепагивгопуеЬ, у ивііпіе Йоргавгаё віе вргатѳЙІпѵовсі, росі^-
&аіас Йо іе^о Оусоѵ, КгеіѵпусЬ, у роѵѵішпѵаіусЬ, а пагевгсіе, іеапі
па ХѴоІовгсгугпе, йгийгу ѵ? Тигесгугп^ у Таіагсгугп§, ёйгіе ІіЬегит
ехегсіііит рогхѵоіопе, іппі ао Мовкуѵу рсуйц. 2айеп гав г БухипіЬоіѵ
ао Ппіі піе рггувіадіі рггег шігеі у г8огвгепіе йіа піегасЬоіѵапіа
Ргаіѵа Ппііош о(1 Вгесгровроіііеу рггуггесгопеёо, кібгут Бугипісі
Роротѵісге паѵѵеі ѵѵ РапвШасЬ павгуеЬ (рггукіайет іеві МоЬІІотѵ Ьі-
іетевкі у іппе БоЬга) гавгсгусаі^ ві§. А ао іедо исгопу сгіошек §аг-
пас віё ао віапи Ыескіеео ПисЬоіѵпс^о піе Мйгіе, іѵкіг^с осгетвіе
йгіесі віѵоісЬ піеивгсг^віішепіе, йогдоппе итагішепіа і кіиіпіе: а га-
іет ъ ІиЙгіасЬ тѵ шсгге 8. каіоііскіеу Оа исгопусЬ РагосЬоѵѵ іѵіеки
іегагпіеувге^о ріоти^иі^сусЬ овіѵіесопусЬ ѵѵ кгоікіт сгавіе аіа Йеіекіи
іусЬ вройгіеѵас ві§ паіейу осгуѵѵівісео ирааки. Во рговіоіа ргото-
тапа піе Ь§йгіе, а па исгопусЬ виЬіекіасЬ гЬеЙгіе: і іак врггукггуш
вгу воЬіе рагосЬоше піейовіаіек паЬойепвіѵѵа ѵг еегктасЬ і хѵіи-
сгед<г оа ѵгві ао ѵѵві, аІЬо га§гапісгпе пашейга^ кгаіе, аІЬо ой га-
егойопеу п’віггутаіа ві<г итіеі^іповсі Агіукиіоіѵ шагу вѵѵ. Вѵѵі^іс
гав ао ѵгвгувікісЬ рагосЬіу кві^йу вѵѵіескісЬ ЬегйеппусЬ шеройоЬпа,
Ьо йайеп сегіов ргоѵепіпв ех Ьепеіісіів піе та, ѵѵ гоіі вгика сЫеЬа,
аксуйепва тігегпе. I ё^уЬу піе тіаі іѵврагсіа г рова^и ро Йошс,
ІиЗгіей окоіо гогроггцйгепіа довроаагвкіедо г йопу і агіесі ивіи^и-
і^сусЬ і лѵіегпіе гароЬіе^аі^сусЬ, йаапа тіагд, іѵуйуіѵіс Ьу ві§ піе
тб^і. А сЬосЬу і ЬегйеппусЬ вш^сіс сЬсіеІі йсЬіповс XX. Вівкирі,
гЦДйе па ІусЬ виЬіекіа тіес Ь^а%? Хіе г вгІаеЬіу, Ьо сі парггбй
ѵѵ'іагас йо іусЬсгав йовс ай гапайіо ропійопу і согаг па іѵі^квге а
шеквге. исіетідгіііѵе іѵг^агйу рггускойг^су віап йисІіоіѵпусЬ ги-
вкісЬ, іак ой пау^огвгеу ггесгу Ьопогоіѵі ісЬ иЫійаіасеу вігопіс
ой піе^о Ъ^сігі: роѵѵіоге шйг^с і йовкопаіе шейг^с ѵѵіеік^ вгсги-
ріовс Гипйасіу рагосЬіу гивкісЬ, іѵоі^ рггу паувгсгиріеувгусіі Гог-
іипасЬ вѵгоісЬ лѵ віапіе віѵіескіт Йаівге^о вгсгдвсіа г Ьопогет
йіа віеЬіе вгикас, іак йо каріапвкіе^о ге іѵвгесЬ тіаг оЬуйгопе^о
гаЬіегас яі§. Хіе г СЫороіѵ, Ьо сі айвігісіі §1еЬае,’ і рггег рговіоід
йо іак ѵгувокіе^о сЬагакіеги і Гипкеуі витіепіе сі§йкіеті оЬоіѵі^г-
каті оЫі^иі^сеу піе вровоЬпі. Йейупіе іейу г 8упо\ѵ КарІапвкісЬ,
кібгусЬ о^соше гмусгаз'піе піе іуіко ро гавки, аіе і чѵ вгкоІасЬ Ьа-
сіпвкісЬ ейикиід,; а ѵгуейикоѵапуеЬ іейпусЬ йо Каріапвіѵа ргото-
уиі%, йги^ісЬ йо іе§о віапи тпіеу вровоЬпусЬ, ІиЬ ѵгокасуі піе та-
і^сусЬ, ро тіавіасЬ і тіавіесгкасЬ овайгаі^, іппусЬ Віакаті сгупі^,
а іпсарасев йо іакоіѵусЬ оЬошагкб-ѵѵ га Раіатаггбѵѵ, Пгѵоппікбѵѵ і йо
іппусЬ ийпв сегкіеѵгаусЬ, аІЬо іей йо ргас екопотісгпусЬ йіа ро-
рогу віѵоіеу арріікиі!;. і віап гоіпісгу оЬіегас каг^, кібггу, ойе-
піѵгвгу ві§, 2гипіа Рапоіѵ овіайа!^, і г пісЬ йітогот рошпо^ ві§. 2кг}а
осгушвсіе рокагиіе ві§, ій Бгіесі КарІапвкісЬ, Ророіѵісгбѵ п.л-
гтапусЬ ргбйпіакбіѵ і ѵ.’Іосгсцб'В’ піероіггеЬпусЬ піе та. А іейеіі
кіогу г пісЬ,. іак іп Соііе^іо 88. Аровіоібѵг (со ві§ Іейіѵіе кіейу ігай)
Ьиііау ийа ві§, іо іакоѵу іп Іосо йеіісіі гіарапу паіейуЦ ой гшегг-
сЬповсі ойЫега каг§ ай тепіет Ргата Когоппеу йе ѵаёів і ІигпусЬ
ІийгіасЬ орівапе^о. Тякоіѵу гав іейпе^о ІиЬ йги^іе^о ѵѵуві^рек піцйу
па ѵѵвгувік’сЬ депегаіпіе кагу всі^ас піе роѵѵіпіеп, ройоЬпіе іак ^йу.
БгІасЬсіс, Міевгсгапіп, СЫор, Су8ап, 2уй, Кагаіт ^ѵукгосгу, па іѵоі-
повсі кагйети.ргхугѵгоііеу тагувікісЬ БгІасЬіу, Міевгсгап, СЫорбѵ,
Су^апбу, 2уйбу, Кагаітбчѵ пікі піе кагге, іак га сой ой ггесгопусЬ
и’вгувікісЬ Іийгі йеіегіогів вогіів Ьус та]'^ Ророіѵісге Ьегіѵіппі? Аііав
&йуЬу іакоѵге икагапіе ргакіукочѵаіо ві§, йайпе^о Ьу йоЦй па віѵіесіе
то1пе8о піе говіаіо сгіека. Ьакопіес ггесг йоЦЙ піе ргакіукоѵапа,
йеЬу оусіес іѵоіпу іейпеу, а вуп поп етапсіраіив ройіи^ ѵгоіі вѵоіеу
і шейгу Оуса піе оЬгаѵгвгу воЬіе віапи, іппеу ройіе^аі ]игугйуксуі
і ѵѵ оЬгапіи 8іапи пай Ргаіѵо паіигу (піе іѵвротіпаі^с іѵгшіапколѵа-
пусЬ) іѵоіпут піе Ьуі: ѵвгак іп ІіЬегіаіе паіив, ІіЬег еві. Иіе іп-
коттойиі^с іппеті Кагйупаіпеті Ьоіѵойаті, йоргавга ві§ пауипійе-
піеу ройіие ѵтіевіопусЬ ргойЬ віѵоісЬ Веіідіа бгаесо-Вивка, аЬу рго-
іекі о РорошсгасЬ ройапу йо Копвіуіисуі піе Ьуі рггу^іу, Іесг іппу
260
ройіп^ Ргалѵ іпі ЕІпйцсусЬ паіусЬшіазі іпеетолѵапу гозіаі і ѵгегеікіе
ргаѵа іак Меігороіісіе, АгсуЬізкиропі, Вівкирот і ІсЬ Писіюѵѵіеп-
зіѵги, іак і саіеши ІусЬге Багойоѵі г Козсіоіеш Вгушэкіт зипіо-
тѵапети зіийцсе Йо зкиіки ртхургоѵайзопе ЬуІу.“
Ефрема Сирина разныя поучительныя слова — новое ти-
сненіе, изданное Старообрядцами. Вильна 1764 въ 4-ку.
Благовѣстникъ Ѳеофилакта Болгарскаго. Москва 1764 въ л.
Ѳомы отъ Кемпиеъ о подражаніи Христа 12°. Перевелъ
іеромонахъ Игнатій Бѣленевскій. Нечаевъ. Чинъ діаконскаго слу-
женія. Почаевъ, въ 8-ку.
Литургиконъ великій &1. Тамъ же.
О Бозѣ и о Божьемъ Промислѣ и о законѣ божіи краткое
сказаніе, соч. Ѳ. Прокоповича Ппб. 8°.
Ргау С. Аппаіез гециш Нипдагіае. ѴіпйоЬопае 1764. 3 ѵоі.
Того же Піззегіаііопез Ьізіогісо-сгііісае іп Аппаіез ѵеіегез Ниппо-
гиш, Аѵагогиш еі Нипцагогиш. ѴійоЬопае. 3 Ѵоіі.
1765.
Рѣчь бѣлорусскаго епископа Георгія Кониского, говорена на
латинскомъ языцѣ къ королю Станиславу Августу въ интересѣ
Неуніятовъ 27 Іюля 1765 года въ Варшавѣ, при чемъ предложилъ
онъ польскому правительству составленное собою меморандумъ о
гоненіяхъ претерпѣваемыхъ Дисунитами. При сей случайности упо-
мянулъ польскому правительству, что, по трактату съ 1686 года,
должны быти въ Полыцѣ четыре дисунитскіи епархіи, а между
тѣмъ осталась только одна и эта ужасно бѣдствуетъ. Упомянутый
меморіалъ Конискаго былъ сообщенъ уніятскимъ епископамъ съ
возваніемъ къ мирному сожитію съ Схизматиками. Перемышель-
скій епископъ А. Шептицкій отвѣтилъ, что въ его епархіи уже
совсѣмъ нѣтъ дисунитовъ. Въ письмѣ Андрея Замойского
къ упомянутому перемыпіельскому епископу въ дѣлѣ схизмати-
ковъ чтется: йеЬув аЫііпс ѵг йуесегуі здѵоіеу йаі Ьасяпозс па зѵоіе
каріапу і Іпй ѵвігиушуѵѵаі ой рокагуіѵапіа піепаіѵізсі кп Пізппііат,
а іепі Ьагйзіеу ой ргзейіайогѵапіа ІсЬ, ргзупіиззапіа йо ргзузі^ріепіа
йо Нпіі, сегкте Ьезргатепіе іпійе ойЬіегаб піе йорпзгегаі і па шіеу-
зсе прайаіцсусЬ зіаѵѵіас іппусіі аІЬо гереготѵас копзегчѵасуі роіггеЬи-
іцсусЬ піе ЬгопіІ. Везргахѵпе Ьоѵгіет ойЬіегапіе сегкич ѵг йайпуш
рой ргамет зозіаіцеут пагойгіе арргоЬасуі зпаіезс Ьу піе тоціо,
тѵі^с і рой рапохѵаиіет й. К. Мзсі Р. Б. иа зргагѵіейішозс ззезе-
261
^оіпіе Ьасзпут, тіто рггериззсзапеш Ьус піетойе А іейеіі ртеіеп-
йоѵапіа іусЬйе сегкѵѵі рго Ппіііз 6% ргаѵѵпе Гипйатепіа, в^йоѵѵпіе
ісЬ йосЬойгіс паіейу, §йуй іпасхеу (рѵаііу ^ѵѵаііаті то^ІуЬу Ьус ой-
Йаѵѵапе, а каіет йіа йащсусЬ йо пісіі окагуц зіа Ьу ѵѵупікп^с ти-
віаіа копвекѵѵепсуа. Рггесіщ^апіе гав Оівипііоѵѵ Йо Ппіі рггукгоасіа-
ші, тосф і ройві^реш, а піе ро аровіоівки, вигоѵѵе^о гакаги і оЬо-
зіггепіа, йеЬу зі<2 ѵѵщсеу іо піе Йгіаіо, іезі ѵѵагіо; ѵѵегакхе ѵѵіага
павга зѵѵіеіа йозс ніа роѵѵаЬбѵѵ і віойковсі іаггта СЬгувіивоѵѵе&о і
йоЬгоѵѵоІпіе іуіко ойагу ргиіугпоѵѵас гаіеса, па сбй йоЬгос і йовко-
паіозс іеу кагіс піѳроггфйп^ о пі^, йагііѵѵовсщ?...
На святительскомъ соборѣ, собранномъ въ Берести Литов-
скомъ 15 Августа 1765 года, явились русскій епископы и сложили
присягу на вѣрность королю польскому, Станиславу Понятовскому.
Въ любопытномъ сочиненіи: Роіеп іп йеп йаЬгеп 1766—1768.
Айя йеп ВегісЬіеп йез ТЬогпег Кезійепіеп аш ХѴагясЬаиег НоГе Пг.
8. Ь. ѵ, Сегеі. ѵоп Бг. Ьеороій Ргоѵѵе, РгоГезвог аш Сушпавіит ги
Тіюгп. Вегііп 1870 стр. 9—10, чтется слѣдующее извѣстіе объ епи-
скопѣ Г. Конискомъ: „29 .Гиіі. Еві іві Іііег йег посіі еіпгі^е всЬів-
п)аіІ8с1і-$гіес1іІ8сЬе Вівсіюі іп Роіеп, йег Вівсіюі Копівкі ѵоп Мо-
Ьііоѵѵ еіп^еігойеп, ипй Ііаі еіпе веЬг Іап^е Апйіепг Ьеіт Копіей
деЬаЬі, іп ѵѵеісііег ег егзііісіі ѵоп йег піввівсііеп Каіеегіп еіп егпві-
ІісЬеэ ЕтрГеЫип^всЬгеіЬеп тіі^еЬгасЬі, ІіегпасЬ веіпе ^гаѵатіпа
ѢЬег^еЬеп, пасѣ хѵеісііег ег йіе Кевіііиііоп йег ОгіесЬіясЬеп ВівсЬбГе
іп йеп 8епаі ипй йаЬег аисЬ йіе ѵѵе^епоттепеп ипй еіп^е^ап^епеп
ВівіЬіітег пеЬві 200 ѵегіогеп 2'еёапёепсп КігсЬеп, аисЬ йіе 2и1ая-
8ші^ йег ^гіесЬіесЬеп Ейеііеиіе яи аііеп Бщпііаіеп ипй ЕЬгепвіеІІеп
ѵегіап^еі, ѵоп йепеп, ѵѵіе ѵіеі іЬгег посіі -ѵѵігкіісіі віпй, ег пасЬ йеп
Гатіііеп ипй Катеп еіпеп Саіаіо^ит йет Копще аЬ^е^еЬеп*). Мап
ѵѵігй йосЬ пни веЬеп, ѵѵіе ег ѵѵігй гезоіѵігеі ѵѵегйеп. Ег іві еіп зоіі-
йег ипй ѵегзіапйі^ег Мапп. Ег кіа^і зсЬоп зеЬг ИЬег йіе всЫесЬіеп
ЕіпвісЫеп ипй йеп пісЬі §иіеп АѴіІПеп йев Еіігвіеп Керпіп. 1-іеп
Аи^изі уеігі зоиіепігі Керпіп Йеп ^гіесЬівсЬеп ВізсІюГ ѵоп МоЬі-
іоѵѵ. Мопіа^з Ьаііе Керпіп Ьеі яи^етаеіііеп ТЬіігеп Аийіепг, йіе еіпе
ЬаІЬе 8іипйе йаиегіе. Ез Ьаі йаз Апііе^еп йег ^гіесЬівсЬеп КігсЬе
ѣеігойеп. Ез іві ^еѵѵівз, йазз ег зеЬг пасЬйгііскІісЬ тіі йет Копі^е
^евргосЬеп ѵоп йег Каузегіп 'ѴѴіІІеп, ипй йавв йег Копі§ вісЬ егіп-
пегп тёеіііе, ѵѵаз ег йег Каібегіп зсішійі^ веі, во йавв йег Копщ Ніг
*) Упомянутаго списка русского дворянства, еще въ половинѣ XVIII
вѣка оставшагося вѣрнымъ своей русской церквѣ и народности, не удалось
ялѣ до сихъ поръ отъискати.
262
аийѵаііепсіеп Айекі Деи Ниі дапг Ьбве аиі йіе Егйе ^еѵгогіеи ЬаЬеп
8<і11 ипй^еза^і: Май §еЫ да тіі тіг пісЫ во иш, тѵіе
тіі еіпет Кбпі^е иш^еііеп всЬиІйі^І Пеп Та§ йагаиі
Ьаі ег іи еіпег Сгезеіівсііай ^ева^і: ІсЪ Ьіп еіа гесЬі ип^іііск-
ІісЬег Копі§, йег кеіие (З-етйіЬвгиІіе ЬаЬеп капп;
таи Ьаі тісЬ іп Деи расіів Сопѵепіів ВасЬеп Ье-
всіпѵогеп Іазвеп, йіе Тгасіаіеп, Севеізеп иийЕесЬ-
іепАпйегег зиттійег віпй.
Устройство монастырскихъ имѣній въ Россіи, 26 Февр. с. с.
Харко, предводитель, гайдамаковъ воюетъ по украинскихъ во-
еводствахъ ; казнь того же.
Уничтоженіе гетманства.
Учрежденіе Слободской Украины (указъ съ 28 Іюня).
Учрежденіе Больного экономического Общества 31 Окт. с. с.
Оно издавало: Труды вольного эконом. общества къ поощренію
въ Россіи земледѣлія н Домоустройства. Петербургъ 1765. 8°. Визв.
ВіЫ. IV. 328, 339.
Казнь Мировича.
Учрежденъ орденъ св. Станислава (7 Мая) королемъ поль-
скимъ Станиславомъ Понятовскимъ, Въ 1815 г. Александромъ I.
принятъ въ число Россійскихъ. Король Станиславъ основалъ ри-
царекую школу, или корпусъ кадетовъ въ Варшавѣ.
Въ уставѣ о винокуреніи 1765 г. было опредѣлено ясно
и окончательно: „ вино курить дозволяется всѣмъ дворянамъ, а
прочимъ никому." П. С. 3. 12, 448.
Іп оррійо Ногойепка йіоесевів Наіісіепзіз ай сопйпіа ѴаІасЬіае
айеві ша^пійса рег Шизігіввішит Кісоіаиш Роіоскі Раіаііиійет
Веігепзет ех Іаіеге сосіо ехігисіа ессіевіа рго диіпдие ваеегйоііЬив
заесиІагіЬив соеІеЫЬив іп соттипі ЬаЬііапііЬив еі ЬаЬііаіигів Гип-
йаіа сит оЫі^аііопе поп воіит іп еа диоіійіе йіѵіпа ойісіа рога-
§епйі, васгатепіа рориіо айтіпівігапйі, вей еііат ай аііав ѵісіпав
ессіевіав сегіів іетрогіЬив ехеигтепйі еі вітріісі рІеЬі йосігіпат
СЬгівііаиат рго иптсидиздие саріи ргоропепйі ас ехріісапйі. ()ио-
гит васегйоіит, диіа поппиШ Гиегипі іп ейисаііопе арий Р. Р. ТЬе-
аііпов (іп Соііе^іо Ропіійсіо Ьеороіі), еіві (?) пиііат раігпт ТЬеаіі-
пргит етівегіпі ргоіеввіопст, іагоеп ивііаііт а ѵиіцо ТЬеаііпі ѵо-
сапіиг. Іп Гишіатепіо Інцив ѵиі^агів йепотіпаііопів еііат іп сегіа
ігапвасііопе іпіег іПивігев та^піГісов .ТоасЬіт росіИаіогет ЬііЬиаиіае
еі ТЬеойовіит сарііапеит Втоігусепзет Роіоскі Ггаігев виЬ йіе 5
ПесетЬгів 1765 іпііа ай асіа риЫіса іегевігіа Наіісіепвіа рег оЫа-
іат роггесіа поп ііа ргійет аппо ѵійеііееі 1773 йіе 28 Мепвіз йиііі
263
рго ТЬеаііпів випі пипСираіі. — Кісоіаив Роіоскі Раіаііпив Веігепвіз
ТЪеаііпів НогоДесепвіЬив гіі. ^гаесі іпвсгірзіі 70.000 Дог. роі. іп Ьоиів
Ліегчѵівгсге. Ех асіів АгсЬіерівсор. Ьеороі. г. Ц. с-
Ьивігасуа 8іаговічѵа Вивкіе^о 1765 г. Гегіа весипДа рові Геніит
вапсіогит іппосепііитп тагіугит ргохіта, пишетъ, что въ городѣ
Бускѣ въ кутѣ впаденія рѣки Полтвы въ Бугъ, па кедпе стоялъ
нѣкогда мѣстный замокъ. Капсеііагуа ^гоДгка ті^Дгу віагут у по-
чѵут тіавіет, дДгіе гатек ргзеДСут Ьучѵаі. УѴ іеу капсеііагуі
ігЬа г Дггечѵа віаге^о г аікіеггет г Дги^іеу вігопу ігЬа у котога,
іа капсеііагуа Ьеи йаДпе^о орагкапіепіа. б^Дочѵеу ізЬу, агсЬічѵит па
хі^§і у чѵіейу піетавг. Тегаг агсііічѵит хіад затки па к^ріе
чѵ Доіпут тигочѵапут вкіеріе, па кібгут Дгечѵпіапе ЪиДупкі гатко-
чѵе, дДгіе віаговіа тіевгкічѵа. Бесг іеп вкіер па хі^§і пай чтоДц чѵ пі-
гіпіе, гкцД г чѵіі^осі гЬуіесгпеу чѵ іет вкіеріе хіеуі Ьиіѵѵіе]’%. Хі^і
асіогит рогг^Дпіе в^ оргачѵпе. Въ той же Люстраціи упоминается
о монастырѣ чина св. Василія въ селѣ Волица Деревня н-
ек ая, построеніе того же старостою Бужскимъ Станиславомъ Гло-
говскимъ потвердилъ король Іоаннъ Казиміръ 1662 года 13 Ноя-
бря. Тою грамотою сегкіечѵ чѵ ѴѴоІісу Ь^Д^са г дгипіяті сегкіеѵг-
петі ргзуі^сзаз^с Дчѵоггувко 01 о з і п о чѵ в к і е (віе) г о^гоДаті, Ідка-
ті, пічѵаті, рогчѵаіа^с чѵоіпе чѵ ггесе Ви^и гуЪ Іочѵіепіе, г чѵоіпут
чѵг^Ьет чѵ Ьогасіі 8 а в к і с Ъ (8авочѵвкісЪ ?) па ораі у ЬиДупкі До то-
павіеги, рогчѵа1а]цс рой сгаз оДривіи віачѵіапіе Ь а гаги, віпе ргае-
Ішіісіо деДпак Дачѵпусіі зчѵуезаіочѵ віаговічѵа... ТиДзіей Докитепі па-
Дапіа цгипібчѵ речѵпусЬ чѵ ^гипіасЬ РоЬийапвкісЬ, і.у ті^Дзу роіокіет
топавіёгвкіт у Мигачѵвгскапкд, оД пічѵек КогиЬочѵеу До пічѵу Ьечѵка
Ѵ’огоЬуа; гіічѵкі Ьегітіеппе ривіе вовпаті гаговіе До чѵусіепсіа у
чѵургаѵѵіепіа па роіе Діа гавіечѵи; іиДхіез Ьгзеці па ігачѵпікі ро паД
роіокіет Іей^се оД ДХѴ. АІехапДга Дапа ДаЫопочѵвкіецо сЬог^йе^о
когоп. віаговіу Вивкіе^о Де асіи е]ив чѵ Вивки 14 Ьірса 1704, а іо
рггег чѵгцІ^Д иічѵіегДгаі^сусЬ ві^ іусііге оуебчѵ Вагуііапбчѵ топавіеги
ѴГоІіскіедо рггу ІІпіу г козсіоіет ггутвкіт г роіііочѵапіа паД ісЬ
иЬовічѵет исгупіопе^о... Въ той же люстраціи упоминается ВиДпіа
Овіаркочѵіеска, До кібгеу чѵіев СгаЬочѵа рапвгеиуип^ оДгаЬіа, чѵіев
ДаЫопочѵка, аііав ІиДгіе Ьавочѵі чѵ ДаЫопочѵсе До іеуйе ВиДпі чѵ^іа
вііаг 45, кайДа тіага, іо гпасгу со чѵбг оріаіапу чѵ^іа ргиучѵіегіе...
Та ВиДпіа г іеті рггуДаікаті, кібг% 2уД агеііДіуе, ітрогіиіе 4700 гі.
Впрочемъ находилась здѣсь Дгица ВиДпіа раріегзупвка віага, по
уничтоженіи которой чѵвгувікіе пасгупіа у віаікі До ВиДпі паіе-
йцее, іпчѵепіаггеш аппі 1764 вресіДкочѵапе перевезено въ Останко-
вецкую Рудню.
264
ТЬеойогіа ВіггеІЬіска, АѴ. X. Аіехе^о рагосЬа Мік1а8гоѵѵ8кіе§о
таігопка йпіа 10 Ьпіедо ѵ. 8. 1765 гшагіа, па ѵѵіесгувіу оЫіц га
<1ивге вѵѵоіе іо іеві со іуйгіеп швга 8ѵѵ. іейпа сгуіапа у со гок сіѵѵа
Апппѵегеаггв, іо іеві йпіа іейупавіе^о Ьиіе^о, га йизге ТЬеойогуі
тега 8ѵѵ. вріеѵѵапа г рагавіавет і сгіегу сгуіапусЬ і йпіа 3 Віегрпіа
га Йивге X. Аіехе^о, каріапот іиіеувгут іпіеувкіт гІоіусЬ роІзкісЬ
6.000 Іе^оѵѵаіа.
Подпись подъ изображеніемъ Ѳеодосіи Стрельбицкой, предста
вленной въ бѣломъ завитьи (перемѣтцѣ), съ однимъ шнуркомъ
большихъ черленыхъ коралей на шеѣ, въ зеленомъ каФтаннкѣ съ
яснѣйшими зеленями вылогами, сберегается въ Успенской город-
ской церкви во Львовѣ.
Сіешепв Р. Р. XIII... ОшпіЬиѳ иігіивдие вехив СЬгівіі НсІеІіЬив
ѵеге роепііепііЬив еі сопГеввів ас васга Соштипіопе геіесіів, диі
ессіевіат рагосѣіаіет Копіивгесепвет виЬ іііиіо Иаііѵііаіів Беаіае
Магіае Ѵіг^іпів... Ьеороііепвів Ыоесенов, пои іатеп ге^иіагіиш, сиі
Ессіевіае е]ивдие сареіів еі аІіагіЬиз віѵе отпіЬиѳ аіѵе віп^иіів еаш-
дие вей еав ѵеі еа еі іііогит вей іііогит віп^иіав ѵеі віпциіа еііаш
ѵівііапв пиііа аііа іп<1и!§епііа герегеіиг сопеевва Піе Гевіо Авзитрііо-
пів езивйет В. М. V. Йттасиіаіа а ргітів ѵеврегів ивдиѳ ай осса-
вит воіів Йіеі Ьпоѵ (?) віп^иіів аппів йеѵоіе ѵівііаѵегіпі еі іЬі рго
сЬгівііапогит ргіисірит сопсогйіа Ьаегевит ехііграііопе ас/ васгае
шаігів ессіевіае ехаііаііопе ріаз ай Пеит ргаесез ей'ийегіиі ріепагіат
отпіит рессаіогит виогит іпйиі^епііат еі гетіввіопет тівегісог-
Йііег іп Потіпо сопсейітив... Ваіит Вотае арий 8. Магіат Ма]0-
гет виЬ аппиіо Рівсаіогів <1іе X. Маіі МПССЬХѴ Ропіійсаіиз Сагй.
Апіопеііиз. Ьео 8геріускі Еррив Ьеороі., риЫісаі. Кгуіов йіе 16 Мцр
1766. Сгедогіив ТусЬоѵѵісг, ойісіаІіЬив саікейгае Наіісіепвіз Ргаерові-
іив еі Песапив Вигвгіупепзів. Изъ подлинивка нергаменного.
Урожайный рокъ бувъ; насталъ... завална зима була. Лѣтоп.
записки на метрикал. книзѣ въ Товстенкомъ.
Слово къ народу каѳолическому чрезъ Монаховъ Чину св.
Василія В. въ провинціи польской званію каѳехнстичному приле-
жащіихъ въ повѣтѣ Кременецкомъ 1756 проповѣданое 4°. Нечаевъ.
Служебникъ. Нечаевъ въ листъ. 296 л.
КаіесЬугіп аІЬо пайка сЬггевсіапзка г іпіоппасуаші віови^сеті
еі? сіо оЬгг^йЬбѵ? сегкѵѵі 8. ѵѵвсЬосІшеу ѵѵ ІТпіі говіа]д,сез. УѴіІпо 1765 8°.
Копівкі Сеогц. ерівсорив АІЬае Виввіае гіі. ^гаесі поп ипііі.
Огаііо ай ге^еш Віапівіаиш Ап^ияіиш іп геііціопів саива ЬаЬііа.
Ѵагвоѵіае йіе 27 йиііі А. 1765. (Ѵагвоѵіае) Іоі. Тоже на польскомъ
зяыцѣ (ѴѴагвгаѵѵа 1765). іоі.
265
1766.
Импер. Екатерина II. въ деклараціи обѣщеваетъ вступатись
за диссидентами, 6 Октября.
Сеймъ польскій 6 Октября. Епископъ Солтикъ подноситъ
свой голосъ противъ сусѣднихъ дворовъ и диссидентовъ. Нунцій
Висконти подпираетъ епископа. Конституція противо диссидентовъ.
Диссиденты въ манифестѣ изъявляютъ, что хотятъ отъискати
свои природный права, 3 Декабря. ЬіЬегиш ѵеіо возвращено.
Геретъ въ своихъ памятникахъ (Роіеп іп йеп ЯаЪгеп 1766—
—1768) пишетъ отъ 2 Января 1766 года, что королевскій дворъ
Станислава Августа сдѣлалъ 6 милліоновъ долговъ, хотя при немъ
всѣ суть очень плохо жалованы и понеже извѣстная плата со
стороны Россіи уже не получается.
Станиславъ Лещинскій устранилъ у Французекого короля а
своего зятя Людовика XV, всѣ препятствія касательно признанія
Станислава Августа королемъ польскимъ, который отправилъ сюда
своего шамбелана Лойка на свое время весьма ученого Поляка.
Онъ имѣлъ 31 Марта 1766 г. аудіенцію у короля Людовика XV.,
и снова 6 Мая при своемъ отъѣздѣ изъ Франціи, вслѣдствіе
чего 14 Мая получилъ приказъ Французскій посолъ въ Берлинѣ
де Сопііапв отправитись въ Варшаву, чтобы гратулировати поль-
скому королю по причинѣ вступленія того же на польскій пре-
столъ, что въ самомъ дѣлѣ сбылось 22 Іюня 1766 года. См. Сог-
гевропдансе іпёйііе би гоі Віапівіав Аи&ивіе Ропіаіоѵгвкі еі йе та-
йате беойгіп (1764—77) ргёседёе <Гине ёіиде виг біапівіав Аи^иьіе
еі тадате СеоКгіп... раг М. СЬагІев де Мопу. Рагіе 1875. Упомя-
нутый Лойко въ послѣдствіи опровергалъ въ своемъ сочиненіи
историческимъ способомъ права Австріи при ревиндикаціи Коро-
левствъ Галича и Владиміра. Тотъ же Лойко, по порученію своего
короля, былъ помощнымъ извѣстной мадамѣ ЖоФФринъ при прі-
ѣздѣ ея изъ Парижа въ Варшаву, зарекомендованъ ей королевскимъ
письмомъ отъ 24 Января, яко мужъ ученый н благонадежный.
Ха веушіе з'епегаіпут, род 1авк% кв. Сзаііогувкіе^о сдЬуіуіп,
піевІусЬапд, йоЦд тѵргоѵѵайиопо сегетопщ, йе рггу ѵеувсін ровіа гов-
вуІекіецо тѵвгувсу ѵвіаѵтаіі і вкаіі рбкі оп піе ивіаді; па зтіапк$
гав Ітрегаіоготееі ѵѵвзувеу ѵѵъіаѵаіі і цісѵѵу всЬуіаІі. Ха іут ведшіе
акаіоіікот, якоіе роріега^еуіп вргаѵѵд, одро^іедгіапо, Йе йусге-
піет )еві роѵгвгесііпёт, аЬу ргаѵга геіі^іі каіоііскіе) ѵ гиреіповсі
иіггутапе Ьуіу. Кгопіка ко11е&. ЬиЬіевгоквкіеёо X. Руагбѵ віг. 99,
266
Станиславъ Конецпольскій соизволилъ церковному братству
въ городѣ Ярославѣ при церкви Преображенія Господня, на зам-
ковой улицѣ, построити новую каменную церковь, а королева
Марія-Казиміра на прошеніе тогоже братства дала въ 1688 году
площадь на построеніе храма божого, но постройка той церкви
продолжалась даже до 1766 года. Въ томъ году 15 Августа (1766)
Августъ Александръ на Клевани и Жуковѣ князь Черторійскій,
яко властелинъ города Ярослава, присоединилъ имѣніе предмѣт-
ской церкви къ новосозданной н учредилъ при той же такъ звану
коллсгіату, состоящую изъ шести священниковъ, т. е. кустода,
предпѣвчика (ргаесініог), духовника, проповѣдника одного по сед-
мичнымъ, другаго по праздничнымъ днямъ, и катихита. Созиданіе
упомянутой церкви докончилъ гражданинъ Ярославскій Илія Ва-
пинскій, отказавши для сей церкви 18.000 зол. пол. Сверхъ того
записалъ онъ 3 Октября 1766 года еще 44.000 зол. пол. на учре-
жденіе семннарін въ Ярославѣ для шести алюмиовъ, и сдѣланную
фундацію предложилъ своему епископу Аѳанасію Шептицкому къ
переведенію, который принялъ предложенную Фундацію, но не со-
гласился на всѣ точки ея. Списокъ той Фундаціи и замѣчаній на
тую же епископа Аѳанасія Щентицкого съ 1767 года сберегается
въ актахъ Перемышельского капитула, подъ 1766 годомъ.
Народная пѣснь воспѣваетъ убіеніе нѣкоего Сотника, въ М о-
розевомъ на мостѣ Поляками. Та пѣснь начинается словами:
„Ъхавъ Сотникъ черезъ Уланбвъ, горѣвки напився, За нимъ сѣмъ
сотъ молодцбвъ; „Нашь батьку, не журнся!“ Максимовичъ 121,
Головацкій I. 21.
Александръ Добощукъ, ваташка Опрншкокъ*), убитъ въ Ко-
смачѣ, Коломыйского округа; мѣсто его занялъ Буеракъ. Другій
писатели относятъ годъ его смерти къ 1770 году.
Въ томъ году дня 24 Октября сожженъ Поляками и Унія-
тами въ городку Олыпаной житель города Мгліева въ Смѣлянской
губерніи Даніилъ Кушниръ, за несогласіе его приняти Унію и про-
*) О п р и ш к и т. е. Опрочники, отъ слова о п р о ч ь, опрично, окромѣ,
отдѣльно и означаетъ тоже, что изгнанцы, баннты, пошедшій прочь изъ сво-
его отечества. Въ Россіи опричина составляла особое (опрочное) вой-
ско, тѣлохранителей и карателей при царѣ Иванѣ Грозномъ. Опричина,
опришнина и опрйчни, называлась тамже, при Грозномъ, подчинена двор-
цовому правленію, съ особыми правами. Опричинецъ , опришнинецъ
назывался житель области, вошедшей въ царскую опричину. Отсюда,
происходитъ опричникъ (опришникъ, опришекъ), ратникъ, служилый опри-
чины, и названіе села Опришовцы, въ станиславовскомъ повѣтѣ.
267
тиводѣйствіе ей. См. Страданіе Даніила Кушница. Холмскій на-
родный календарь за 1885 годъ стр. 111—116.
Азъ Іерей Антоній Левѣнскі Протонотаріушъ Апостольскій,
Оффѣціалъ Генералній н цробощъ Ставропѣгіальній Львовскі за
диспенсою преосвященнаго кѵръ Леона на Шептицахъ Шеитицкого
епископа Львовскаго, Галицкаго, и Каменецкаго Подольскаго, ко-
адютора Метрополіи всея Россіи и Архимандріи Печарской, Опата
комендатаріуша Мелецкого, одъ тріехъ заповѣдей канонныхъ въ
церквѣ Ставропигіальной Львовской, сонетахъ во святое сопруже-
ство шляхетныхъ Андрея Бѣлѣнского сына нревелебнаго Николая
Бѣлѣнскаго Протопрезв. Жидачевского и Журавѣнского, пароха
Роздолскаго младенца со Екатериною цоркою Найпревелебнѣй-
шего Іоанна Пясецкого Судіи ДеліеГата н оФФѣціала катедралного
Галицкого, протопрезв. Станѣславовского и Тисмѣнѣцкаго, пароха
кукѣзовского девицею: Свидѣтеліе сего шляхетніи: Василій Іліа-
шевйчъ, президентъ Львовскій, Василій Горошко РеГентъ Львов.
шляхет. Панѣ Іліашевѣчова и Панна Анна Іліашевичова Превидеит.
Львов. Священ. Іерей Андрей парохъ Броздовецкі н Параскевія
священ. Іер. Николая Ляшковского парох. Хреневского госпож. и
проч. (Выписъ изъ метрикал. книги вѣнчаныхъ села Кукизова.
См. 1752 годъ.)
Сію икону Оуспеніе Богоматере даровалъ монахъ Владимиръ
начальникъ малярій Кіевопечерскія Лавры, во обитель Велико-
скитскую Крестовоздвиженскую. Въ лѣто ,аі|г§5.
Изображеніе и мѣра чудотворного образа Успенія пресв. Бо-
городицы нже обрѣтаеться въ Лаврѣ Кіевопечерской надъ цар-
скими враты. Икон. Товарниц.
МікоІау Роіоекі Біаговіа Капіоѵ/вкі гаріваі у Да! 1,000.000 гіі.
павгеу Ргоѵіпсуі Впвкіеу А. й. 1766. Уневскій Помянникъ.
Пекіагасуа Верпіпа хѵоіі Ітрегаіогоке) Возву^вкіе] гоѵповсі
2 каіоіікаті чѵ Роівхсие йіа Пізипіібѵг і йіввійепіо'ѵѵ йоша^аіцсеу ві^.
Четыре листы въ библ. русск. капит. въ Перемышли.
Рго]екі 2 рговЬц ѴѴаріпвкіе^о ѵг^І^йеш егі^оѵаиіа коііеціаіу
Даговіатекіеу і Бешіпагіиш іашге. Одинадцать листовъ въ библ.
русск. кап. въ Перемышли.
Геіісіап 'ѴѴоІойкіеѵйси шеігороіііа Куоѵвкі Киріесгбѵѵ 25 іпоіі
рівге йо Вівкира Рггешузкіе&о о чѵхі^сіе розіоѵѵ па 8е)шік6\ѵ ргге-
сіѵгко Пізипіібгѵ і рггепіезіепіи вѵѵіді па Піейгіеіе. Тамже.
Еашоувкі капсіегг. УѴ. Когоп. ІѴагзгагѵа 19 Ьиіе&о рівге оЬо-
ѵѵі^ги^е Ьізкирок аЬу Иівипііот гайпеу піе сгуиіс рггукговсі і ісЬ
Сегкчѵі піеойЬіегас. Тамже.
268
Віапізіаѵ Ап^иві кгбі. Роівкі. ѴРагзгаѵа 19 Ьиіе&о, рівге іакйе,
аЬу расаіІ88Ішат іоіегапііат хасіютеас я бівипііаті, сегкхѵіе іт піе
обЬіегас, апі ісЬ тивіс бо Ппіі, хѵ кібгут Іізсіе девѣ гевропз 8зеріус-
кіе^о Ьізкира До кгбіа. Тамже.
Іп огі^іпет еі Ьівіогіат аІрЬаЬеіі 8с1аѵопісі Сіа^оіііісі, ѵиі^о
Ніегопутіапі біздиізіііо, ебібіі СггиЬіззісЬ. Ѵепеііів 1766, 8°.
Букварь Россійскій церковный, съ краткимъ катихизисомъ,
соч. іеромонах. Платономъ. Москва 1766 г. Потомъ многократно
издаваемый. См. 1792 г.
Еѵхологіонъ, сирѣчь молитвенникъ. Сунрасль 1766 въ
М. 8. Сопиковъ V. Б. 12902.
Ірмологіонъ Гоі. Почаевъ.
Ломоносовъ Мих. Краткій россійскій Лѣтописецъ 4°. стр.
140. съ предисловіемъ изд. акад. Наук. переводъ нѣмец. 8іаеЫіп.
Іші 1767 2 изд. 1771, изданіе исправленное А. X. Шлецеромъ. См.
Несторъ КибвівсЬе Аппаіеп іп ійгег ВІаѵопівсЬеп Сггппб-8ргасЬе
ѵег^іісЬеп, ііЬегвеігі ип<1 егкіаегі ѵоп Аи^. Еиб. 8сЫбхег, Сгоіііп^еп.
1802.1. ТЬеіІ стр. 95. Упомянутое дѣльное сочиненіе переведено на
русск. языкъ подъ заглавіемъ: Несторъ, Русскія лѣтописи на
древле-Славенскомъ языкѣ, сличенныя переведенныя и объяснен-
ныя Авг. Шлеццеромъ; переводъ съ нѣм. Д. Языковъ 3 части СП.
1809—1819. 8°.'
Апіідпііаіев ессіевіае гиіЬепісае 8асгае Вотапае Ппііае. 8и-
ргаві 1760. Издалъ Маке. Рыло игуменъ Холмского монастыря.
ОЬгопа роізкіеу когопу ой цгапіе икгаіпвкісЬ, Магуа хѵ Вегбу-
сяохѵвкіш оѣгагіе об Вепебукіа XIV. раріейа когопапй зіоіеші ихѵіеп-
езопа. Вегбусгехѵ 1760. 8° іЬібеш 1762 8°.
Русская лѣтопись по Никонову списку до 1094 Часть I. из-
дали Авг. Шлецеръ, Семенъ Башиловъ СП. 1767 4°; часть II до
1237 г. издалъ самъ С. Башиловъ, въ 1768 г. Ш. часть изд. Але-
ксій Полѣновъ СП. 1792.
Мегкххчігбще ипб аивзегогбепіІісЬе Ве^еЬепЬеііеп, еіпег Кова-
кізсЬеп 8іапбсврегБоп, ѵоп іЬг веІЬзі ЬевеЬгіеЬеп. Ве^еивЬиг^, 1766 8°.
ітет.
Конфедерація диссидентовъ въ Слуцкѣ йодъ Грыбовскимъ *).
Въ Польщу входятъ россійскій войска.
*) О семъ памятномъ году издалъ В. Г. Авсѣенко „Малороссія въ
1767 году, монографію, иеимѣющую особою историческою значенія."
269
Епископъ Солтикъ, Залускій, гетманъ Ржевускій и посолъ сынъ
его вывезены въ Россію 13 Октября. Лимита Сейма. Делегація
избрана для переговора съ сосѣдными дворами и диссидентами
19 Октября, дѣлаетъ договоръ съ Россіею и подъ вліяніемъ Реп-
нина списуетъ актъ Формы правительства.
Введеніе прививанія оспы 20 Нояб. с. ст. въ Россіи.
Изданіе Наказа коммисіи для составленія новаго Уложенія
30 Іюля ст. ст.
Болгарское патріаршество уничтожено повелѣніемъ Султана
МустаФы III. по проискамъ греческаго патріарха Самуила.
Степанъ Малый въ Черногорскомъ княжествѣ до 1769 года
играетъ роль псевдо-Петра III.
Импер. Екатерина II. замѣтивъ, что иконописцы своевольно
стали уклонятися отъ древнихъ образцовъ иконописанія, указомъ
22 Августа 1767 года запретила изображать святые лики въ стран-
ныхъ и соблазнительныхъ видахъ и повелѣла подвергати строжай-
шему наказанію иконописцевъ, поступающихъ вопреки сему за-
прещенію; а при возобновленіи въ трехъ древнихъ Московскихъ
соборахъ икоппого истинного письма въ 1770 году, подтвердила
чтобы вся та живопись произведена была такъ точно якъ древняя,
безъ отличія. См. 1843 г.
По причинѣ большого покровительства, данного имп. Екате-
риною II. дисунитамъ, который теперь смѣло сопротивлялись Унія-
тамъ, созвалъ митрополитъ Фелиціаиъ Володкевичъ на съѣздъ
русскихъ епископовъ въ день Преображенія Господня въ городѣ
Кристинополѣ для совѣщанія въ томъ дѣлѣ, куда явились епископы
изъ Чермной Руси. Что было предметомъ тогдашнихъ совѣщаній
явствуетъ изъ письма Митрополита Ф. Володковича къ епископу
Аѳанасію Шептицкому. „УѴіайоте за, пишетъ Митрополитъ, піе
тс^іріе «ІѴѴ. Рапп ѣе, кібге рокроІііусЬ шбѵіепіасЬ вц гог^іовзопе,
гатасЬу па раппіасц Ееіщщ, оЬіесищсе іеу іезеіі піе гиііщ, іейу
зтпіеувгепіе, По павгеу гав сгиіовсі паіегу рггег оЬоѵгіщгек сЬагак-
іеги і ѵіайгу роѵѵіеггопеу рггу оЬтувІепіи чѵвгувікісЬ паурггугѵо-
іівгусЬ вровоЬбѵ іак о іеу роѵѵі^квгепіе іак о гаскоіѵапіе саіовсі
гаЪіе^ас...
IV ппезщеи Ма^и 1767 г. ойЬуѵѵаІу зщ зе]тікі ро ротеіаіаеіі
<11а оЬгапіа тагвгаікбѵг копГе'Іегасуі ѵ Кайотіи геЬгапеі, кібгеу се-
іет Ьуіо гайгіе о йоЬги рокѵвгесЬпет, а вгсзе§о!піе піевс ротос га-
дгойопе] геіі^іі і лѵоіпозсі. Кіейу кгбі Віашзіаѵг Аи^иві ѵѵугзекаі^с
вщ віийепіа оЬсе] роіііусе і ргзейкіайаі^с йоЬго риЫісзпе пай ргу-
таіпе, віагаі віе о роргахѵ§ вкагЬоѵговсі, о роѵгі^квзепіе ѵо^вка, а
270
паѵеі г Лбхеіеш П. аѵѵіейо оЬгапут Севагхет ггугавкіт іа]етпіе 8І§
рогохитіаі, геЬу кгбіеѵаіѵѵо Роівкіе \ѵу(1й\ѵіцпд,с г оЬсеі рггетосу,
йоѵѵіейгіаі о іет Верпіп і роаіаполѵіі іети гароЬіейг. ЙеЬу 1е-
ріе) хатіагу Біапівіаѵа Аи§ивіа хЬайас, ехіошека кібгу ой кгбіа
ріяуѵ/аі Іізіу йо Мопагскбѵ, а вгсге^біпіе йо йбгеіа II., рггекиріі і
па ргхесіацпаі зігоп^. ѴѴвхсхупа ві§ лѵ гатки кгбіеѵгакіга ро-
ааг, тіапо5ѵісіѳ к рокочи, ѵг кѣбгут Ьуіу йокитепіа гбгпе і рівта.
2Ьіе§аі^ 8І§ Іийгі йо ^авхепіа о^піа. Кгбі еат гасЬ§са, ргху г хека
жіеікд, пай§гой§ Іети, кіо акггупі? г раріегаті г ріотіепі ѵупіеаіе.
Ргбгпе віагапіа. Рггекпріопу векгеіагг ѵѵзгувікіе іе раріегу оййаі
]иг Верпіпош, итувіпіе ѵхпіесілѵвху ройаг ѵг ^аЬіпесіе кгбіетекіт.
Керпіп о ігевсі Іівібк ишайатіа Ітрегаіогочѵе, і харуііуе іак та
роеЦріс. Оапо ти ойролѵіейй, йеЬу хѵваеікіеті еровоЬаті віагаі 8І§
хароЬіейг Йети. Верпіп па іакі еі§ Гогіеі гйоЬуѵѵа: ІІйаіе ге сЬсе
кгоіа віг^сіс г ігопи. Йіергхуіахпе^о Сгагіогуекіт і Ропіаіочѵвкіети
Ггапсівгка-Баіеге^о Роіоскіе^о тѵоіеѵ/ойд, Куоѵвкіе^о ’ѵѵегѵ’аі йо 8Іе-
Ъіе йо Кгувіупороіа і йо йеігопігасуі кгбіа пакіопіі. Кагайхаід, вц;
яекгеіпіе, ео та]^ гоЬіс. Віапеіо па іет, хе іак іуіко віг$с$ Ропіа-
іо\ѵвкіе§о г ігопи, гаеі^йгіе па піт \ѵо]е\ѵойа. Р’кіай іеп ройрівае
тіеіі Керпіп і Роіоскі. Аіе ѵ сііѵ/ііі, кіейу Роіоскі роіойуі кѵ/бу рой-
рів, лѵевгіі §08СІе; Верпіп тивіаі 8\ѵо] ройрів па роіет ойіогус.
РгиуЬусіе іуск ^овсі ѵгурайіо паіигаіпіе г рогогитіепіа Верпіпа,
кібгу хареѵ'піі Роіоскіе^о, ге ито\ѵ^ ті§йгу піті гатсагЦ ройріваі
і йо Севагхо’іѵеі ойевіаі. Роіет ийа]е ві§ Верпіп йо кгбіа, халѵіайа-
тіа о икіайгіе г Роіоекіт, і ^гогі, йе ]ев1і ^о віискас піе Ь^йгіе,
икіай рггерго5ѵайхі йо вкиіки. ѴГуЬіегаі^ х йѵтоща гіе§о; кгбі ѵ^у-
ЪгаІ іак ти ві§ гйаѵаіо тпіезвге гіе; лѵоіаі гасхеі рапѳѵас і віискас
Верпіпа, апігеіі піергхуіасіеіолѵі ивЦріс ігопи. ЛѴоіечѵойа піе піе
ѵѵіейх^с о гйгайхіе, ре\ѵпу кгоіеѵгекіе^о йовіоіепві’іѵа, хЬіега 5ѵвг§-
йгіе вгіаскіе і гаѵі^гиіе лѵ Вайотіи копіейегасу^. Магвгаікіет уеу
лѵуЬгапу кв. Кагоі ВайхшіЙ Ь. \ѵо]е\ѵойа лѵііепвкі (Ьуі оп рохЬалѵіопу
^ойповсі что] еѵгойу .рггег кгбіа). Аіе ѵтагуаіко ровгіо іпасге], Ъо
Верпіп саід, і§ іпігуд§ иіогуі іуіко йіа паеігавгеша кгбіа. АѴ Кайо-
юіи исклѵаіопо глѵоіас ве^т роѵвгескпу йіа оЬгопу геііціі і ѵгоіпозеі.
Аіе і іи кіеголѵаі лѵвгувікіет Верпіп. Оріегаі 8І§ паілѵі^сеі ѴѴасІалѵ
Кгеѵизкі, Хаіивкі Вівкир Кцохѵвкі і Ка]еіап Боііук Ьівкир кгакоѵ-
вкі, Іесг ісЬ рогѵгапо і теулѵісхіопо йо Вовяуі. Воііук тіаі гатіаг
о§1овіс Ьѳгкгбіете і хѵоіп^ в’іѵі^ід. сгуіі кгисуаі^.1 АѴ іет тіеіяси
Ьівіогук (Пьяристопъ Межерѣчскихъ) ѵ/врошіпа о копі’ейегасуі
йу ввуйепіоѵ рой ргхе\ѵойпісі’(ѵет ОтаЬ о’й'вкіецо і Сгоііха:
шот, хе копіейегасі и&і к ргоіексу^ Верпіпа, йоривхсхаіі 8І§ іу-
271
віцсгпусіі пайихус, оЫгіегаІі козсіоіу, Ьііі кзі§гу каіоІіскісЬ ѵ То-
гипіи лѵрясііі <1о козсіоіа Вегпаічіупб'ѵѵ, ѵгугхисііі Ка)я. Бакгашепі і
поцаіпі Зеріаіі, гакоппікбѵ пщсхуіі... X. А. Мозгупзкіе^о коПе§.
вгкоіу Рцаг. лѵ Мі^Згуггесги р. 44—47.
Солтикъ, краковскій епископъ, сопротивлялся на сеймѣ допу-
щенію диссидентовъ къ публичнымъ чинамъ; въ томъ дѣлѣ по-
собствовали ему Іосифъ Залусскій, кіевскій епископъ, Вячеславъ
Ревускій, польскій гетманъ, съ сыномъ своимъ, Долинскимъ старо-
стою, подольскимъ посломъ. Всѣ были арестованы (13 Октября)
генераломъ Игелстромомъ, и подъ стражею подполковника Розена
отправлены въ Россію, въ Калугу. Епископъ Каменецкій Красин-
скій бѣжалъ изъ подъ Варшавы, переодѣвшись въ одежду Еврея.
Чацкій, подчашій, нѣсколькими мѣсяцами предъ сеймомъ
(1767) схваченъ Россіянами, былъ затворенъ въ Бродскомъ замкѣ.
Року божія и ,дфг|й Москва въ Польщи колотила и
провѣянты великіи брала отъ Пановъ, а люде возили. Тріодь пост,
изд. Львов. 1642 г. въ селѣ ІІерегииско.
Воки 1767 йпіа 21 Схепѵеа іпіга осіаѵапі Кіейзіеіе Воге§о
сіаіа оЬоу^а гіѣиаіи \ѵгаг рггурайаі^се^о, риЫісгпеу па ѣгуиші зіггу-
Іаі^ее^о сгіека пя/лѵіві.теіп Схагпескіе^о гохігхавпіопа агшаіка и
ігхесіе^о оііагга гагаг па вшіегс гаЫІа. X. Еикавг Каѵѵіскі рагосЬ
Ротогхап. Помян. церкви Св. Тройцы въ Поморянахъ.
Вгеѵе КІеіпепяа рар. XIII. Вхут 28 Ьірса йо роІвкісЬ Вівки-
роѵѵ па^апіаі^су вроіесхпозс і х ргху)айпіепіе ві§ г Пізійепіаші.
Списокъ польск. въ библ. русск. капит. въ Перемышли.
Купленъ Анеологіонъ „до храму св. Симеона Столпника до
Скитка Дороговъ цѣною за пятъ левовъ турскою монетою 1767
мѣсяца Августа д, Записка на Анѳологіонѣ печат. въ Долгополѣ
(на Волошинѣ) 1642 г.
Дороговъ есть село близъ Войнилова въ Галиціи, но здѣсь
кажется, рѣчь идетъ о другой мѣстности сего имени, находящемся
гдѣ то на Молдавіи.
Року такій градъ былъ въ ночи, же якъ взялъ ся одъ
Ошанъ то выбивъ о миль кн тимъ трактомъ, пойшелъ на Завидо-
вичѣ, на Любѣніе, на Львовъ о часѣ' передъ святымъ Ілію. Потомъ
заразъ посуха взяла.
Тогожь самого року зима морозѣна (зіс) была же якъ взяла
одъ св. Михаила, то не попустила ажь передъ святымъ В. М. Ге-
оргіемъ на тыждень. Зъ того голодъ учинился же панъ марками
дѣливъ, а потомъ гарцами. Записка на книзѣ Ключъ Разумѣнія
въ церкви села Хишевичахъ въ перемышельской епархіи.
272
Ргаѵѵа роѵѵъгееЬиіе ргхесйѵ йгикотапети гоки 1766 1Ѵук1асІоѵ,і
ргатѵ ПувеуйеиівкісЪ, Діа, Е\ѵап§е1ікохѵ і Ргоіевіапібѵ/ піе піе ѵ/а-
й^еусЬ йо <1гики оскіапе іѵ гоки 1767, 12°, 116 віг. 2 кагі.
К о п і а к і. Ргаѵ/а у гѵоіповсі оЬулѵаіеІот когопу Роівкіеу у Ж
X. Ілі.геІ. цгеск.огіепіаіпеу ѵ/узпалѵеот віий^се, безъ мѣста, 1767. Роі.
Виііае еі Ьгеѵіа яиттогит РопНЯсогит, васгагпт соп^ге^аііо-
пшп Йесгеіа пес пои Роіопіае ге§ит йіріотаіа, Сопцгецаііоііет
ВиіЬеиогиш О. 8. В. М. сопсегиеиііа. Росга^оѵіае 1767. 80,
Правда Русская, данная въ XI вѣкѣ Новгородцамъ кн. Яро-
славомъ Владиміровичемъ, издалъ Авг. ІПлецеръ. СП. 8°.
Никоновская Лѣтопись перв. томъ, издалъ Шлецеръ
1767—1791, въ 8 частяхъ. Въ 1862 г. издалъ А. Бячковъ въ IX.
томѣ Пол. собр. рус. лѣт. Лѣтописный сборникъ, именуемый Па-
тріаршею или Никоновскою лѣтописью.
Лѣтопись Несторова съ продолжателями по Кенигсбергскому
списку, до 1206 г., въ Библіотецѣ Россійской исторической, СІІет.
1767 г., издалъ некритически И. Барковъ.
Географія россійская изъ Константина Порфиророднаго, вы-
браная Ѳеофиломъ Байеромъ, перев. съ латин. Киріанъ Кондрато-
вичъ, СП. 1767 въ 8°.
ЕФрема Сирина поученія, напеч. въ Варшавѣ, 1767 г. 4°.
Д о р о е е я аввы поученія, Вильно 8° 229 л.
і7еа
Начало первой турецкой войны. „Ноября 18 с. ст. печатными
манифестами объявлена съ Турками война, которую они вщали,
презря заключенный вѣчный съ Росеіею миръ, польстясь обѣща-
ніемъ мятежныхъ Поляковъ, живущихъ въ Подоліи, быть въ его
подданствѣ, на основаніи княжествъ Волоского и Молдавского.
Бѣлозерс. юж. рус. лѣт. 102.
Востаніе русского народа на Украинѣ. Максимъ Желѣзнякъ.
Съѣздъ неуніятекого духовенства въ Чигринѣ подъ архиман-
дритомъ Мелхиседекомъ. Значко Яворскій высылаетъ посольство
о помоіцъ противъ Поляковъ.
Максимъ Желѣзнякъ пріѣхавъ въ Чигринъ, гдѣ соединяются
съ нимъ гайдамаки и избираютъ его себѣ полковникомъ. Благосло-
веніе Мелхиседеха. Золотый дипломъ*).
По источникамъ польскимъ.
273
Желѣзнякъ взялъ Жаботинъ, гдѣ съ нимъ соединяется Бѣ-
луга; Усачъ взялъ Смѣлу, гдѣ къ нему присоединяется Шило.
Желѣзнякъ занялъ Богуславъ и Лисянку, а соединившись съ
Гонтою, беретъ Умань. Рѣзь Уманская; 18.000 людей убито. Кра-
ковъ взятъ и Бердичевъ. Россіяне съ Запорожцами гонятъ за кон-
федератами на Волощину, палятъ Балту. Турки объявляютъ войну.
Желѣзнякъ провозглашенъ Гетманомъ, Гонта княземъ Смѣ-
лянскимъ. Борьба съ конфедератами Древичъ, Бѣржинскій. Кон-
федерація въ Литвѣ. Несвѣжъ взятъ. Россія объявляетъ войну
Турціи 1 Декабря. Распря между конфедератами на Волоіцинѣ.
Пулавекій плѣненъ; кончина его.
Року бож. ді|г§й мѣсяца Августа. Стянула конфедерація По-
ляковъ (въ Люблинѣ, Галичѣ, и Краковѣ и по воеводствахъ) про-
тиво Станѣслава Понятовского короля польского, подъ Краковомъ
война была, где пановъ польскихъ Москалѣ съ Козаками едныхъ
збили, а другихъ въ неволю забрали, якъ скотъ до Варшавы за-
гнали и королеви въ неволю отдали, градъ Краковъ збурили, ни-
вочто обернули, спалили, людей тамже много вытяли. Записка
іерея Павла Свѣдзѣнского, іерея въ Лодини на молитвеннику.
См. 1735 г.
Гваранція между Россіею и Рѣчепосполитой польской 13 Фе-
враля которою забезпечуетея свобода Неуніятамъ и Диссидентамъ.
Комиссія въ Варшавѣ учреждена для разсужденія правъ
Неуніятовъ съ Уніятами и католиками.
Въ томъ году 29 Февраля гаѵгі^гаіа зі§ коп&Дегасуа іѵ В а-
гге рой ргхе\ѵоДпісілѵет Кгавіпвкіе^о (Адама епископа Камянец-
кого) и Риіалѵвкіе&о (Іосифа). КіеДу ві§ о іет ДоніеДхіапо ІѴаг-
ехалѵіе, кгбі, йіа пвтіегзепіа итуві'бпг, ровіаі Мокгополѵвкіе^о, аіе іеп,
піеДоривгегопу паѵгеі До зіагвхугпу копіеДегаскіе], г пісхеш лѵгбеіі.
2аві§§апо габу РеіетаЬигци; Севаггонга ровіаіо лѵоізко, кібге
ѵ? кгбісе шіазіо Баг (20 Іюня) і затек гДоЬуІо, аіе лѵіеікг^ ропіояіо
вігаі§, і цДуЬу піе гДгаДа ші§Дгу копіеДегаіаті, кібггу рггег Вга-
піскіе&о рггекиріепі гозіаіі, Вовзуапіе піе Ьу піе ггоЬііі. Вгапіскі
г то]’зкіет когоппеш рота^аі Воввуапош. Ро гДоЬусіи гашки вго&о
8І§ г копіе Дегаіаші оЬевгІі. РогЬалѵіепі Ъгопі і тар^ки, ѵЛг^сепі
Йо ѵЛ§гіепіа, Ьісіа і »1оДи ДойтаДсгуІі. ОДгпасгуІ ві§ іи Вгапіскі.
ПгоДгепіеш і іаіепіаші гпакошііусЬ ш^йотѵ піе іуіко тѵі§гіс кагаі,
аіе оЬеІ&аті па]ш^кзгеті і Іаіапіеш ісЬ оЪггпеіІ. Кіесіпѵаіі іеДпак
Ьізіогук (кіавгіоги X. Рцагблѵ Мі§Дгуггесги) і копІеДегаібтѵ, кіб-
ггу Ьгопшс геіі^іі і ѵгоіповсі, Доривгсгаіі ві§ Іиріёйвілѵа, піеровіи-
згепзіѵѵа Діа вѵго]е] ѵгІаДгу, рцаіукі. Ѵѵіеіи иДалѵаІо ві§ До копІеДе-
18
— 274 —
гаібвд Ьег Ьгопі, і гасгед гавдайд. Ьуіі ]ак ротос%. 8іагвгу зуп Ри-
Іавдвкіе§о г сг^всі^ вдодвка ровгейі йо Вегйусговда, §йгіе кііка іудойпі
йгіеіпіе ві$ оріегаі Воввуапаш, Іесг вдкгбісе ^осіет і піейозіаікіет
вдойу рггусівпіопу, роййас зі© тивіаі. Ойевіапо §о г іппуті йо Кі-
Іовда. Иа ротос вуповді о^сіес розіаі піеіакіе§о Огйупзкіе^о, аіе іеп,
рггекиріопу рггег Вовзуап, і патовдаті Вгапіскіе^о зкіопіопу, ори-
всіі вргавд§ копіейегаібвд і йо піерггуіасібі ві§ рггуігьсгуі.
Коп&йегасі Ьагвсу ивайовді|і 8І§ вд Віеівкц па 8г1%зки (1779).
(ЗгаЬовдвкі рггувдбйса йуввуйепібвд ІііевдвкісЬ, гагет г Ьгаіет зсЬвду-
іапу рггег коп&йегаібвд і йо Віеівка йозіавдіопу гозіаі. Аіе оіггу-
таі ивдоіпіепіе. Риіавдзкі вдгі^іу вд піевдо1§ вд Вегйусговдіе, ойгувкавд-
згу вдоіпозс, геЬгаІ гповди вдщзко і г Іігевдісгет зепегаіет гоззузвкіт
згсг^віівдіе вдаісг^с, гйоЬуІ козгіовдп^ гіоіет і регіагоі ЬаВовдапд.
сЪогаддевд, га кібг^ Возвуапіе йавдаіі ти вдіѳікіе ріепі^йге і Ьгаіа
Іе^о ивдоіпіс рггуві^ціі, аіе оп ящ піе г^ойгіі. См. X. А. Мозгупзкі
Кгопіка коііе^. і згкоіу Рцаг. вд Мі^йгуггесги-Когескіт віг. 48, 51.
Станиславъ граФЪ Водзицкій въ сочиненіи своемъ: ’ѴѴяротше-
піа г рггеззіобсі ой г. 1768—1840 (Кгакбвд 1874 стр. 33), пишетъ:
что, якъ скоро въ Краковскомъ стались конфедераты совокупляти,
то войска россійскій заняли Краковъ. Что дѣдъ сочинителя Вос-
поминаній Ріоіг УѴойзіскі, казгіеіап Йапйескі, 80 Іеіпі зіаггес,
г^готайгіі коіо зіеЬіе іггесЬ вупбвд вдгаг г гі^сіеш 8суріопет, рой-
зіоііш Іііевдѳкіш, йгоЬпуті вдпикаті вд кібгусіі ІісгЬіе ]а Ьуіет. Со-
бравши всѣ свои сокровища, сталъ бѣжати предъ русскими вой-
сками въ Закарпатскую страну. Вгода вгіа ши па СгуЬбхѵ, кіоге§о
Ьуі зіаговЦ. РггеЬуѵзгу іаш па посіе^ г саіет ІаЬогеш, йоіѵіейгіаі
зі^ ой шіеівсотеусЬ ойсуа1ізкб\ѵ, йе 5ѵзіе гпвкіе §бгасЬ, а шіа-
поѵісіе ѵ рапвілѵіе Мизгупзкіеш, паіей^суш йо Ьізкира кгакоѵъкіе^о,
ройЬиггопе рггег аіепкб\ѵ шовкіехѵзкісЬ, геЬгаІу еі© ѵѵ гЬго^пе киру
і окорахѵвгу ві§ рой іейп^ §бг^ рггу Ігаксіе ^^іегѳкіш, згеггуіу
ровігасЬ па саі^ око!і<:§, гаЬи^с йѵгогу і парайаі^с ігапзрогіа...
УѴІазпіе рі^ііёту зі§ па ѵѵузокі згсгуі Віезгсгайи, кіейу па^іе оЬяко-
сгуі паз ѣішп сЫорзіѵѵа... Со газ па]1еріе^ раті^іаш, Ьо йоЦй всепа
іа віоі ті рггей осгута, зак Ьа^йик рапі Зсуріопон-е] ]ейпети Ви-
віпоѵі ві^а^сети ро згкаіиік^ йо ровдоги, іак ціайко іхсіг^.1 г§к§,
ге іа вд ]’е) коіазщ гозіаіа. СЫорзівдо, ротіто вдувіггаібвд і г^Ьапіпу,
іака бпщ, іагіо па пая, ге піегавдойпіе ЬуІіЬувту ге вдзгузікіе^о
ггаЬовдапі, 8<іуЬу піе рггуіотпозс ройвіоіецо 8суріопа, кібгу. Ьуй^с
па. копіи, йоіагі йо рора, йовдойг^се^о сЬаІавіг^, і ро&гогіі, ге
вд ІеЬ ти вдураіі, дегеіі паіусЬтіазі піе йа гпаки йо изі^ріепіа ввдо-
іт... Рор, вдійг^с вдутіеггопд, 1иГ§, гЫайІ і ^вдігйп^і па рівгсгаісе.
275
Ьта іеп гпак сЫорвіхѵо гарггеаіаіо гаЬипки, а ту родескаіівту йа-
Іеі... ХЯаггепіе іо рокагиде, іак гог^аіегіопа Ьуіа зіес іпігу§ товкіелѵ-
зкісЬ, кіейу іейпосгевпіе г рогивгепіет Йеіегпіака і бопіу па
Ѵкгаіпіе, йисЬ Ьипіи ойгуѵгаі аіе паѵгеі ѵг ІусЬ йгікісЬ ^бгасЬ, і іо
Зевгсхе тіейгу Ѵпііаті. Ойк^й Еовуа гасгеіа илѵагас РоІвк§ га рггу-
вгіз гйоЬусг, ойЦй рггег іа]пусЬ аіепібѵ ѵѵеагіа ѵг гтоѵе г рораті,
а ройкорпі^с ѵ ісЬ рггекопапіи оЬг’^йек ипіскі, ѵувіахѵаде цо іако
ойагсгеріепвіѵо, віаіа гагойу ѵеѵѵпеіггпеі тупу. Упомянутый Ста-
ниславъ Водзицкій (стр. 37) розсказуетъ своимъ польскимъ собра-
тіямъ также слѣдующій двѣ небылицы, будто въ доказательство
дикости Великоруссовъ: Ойу ѵг г. 1768 Аргахуп (главнокомандую-
щій русскими войсками) г шувкіет ройаЦрі! рой шіазіо, кібге
рггей піт Ьгату гаткпеіо, гогклѵаіегоѵѵаіо віе па Кіерагги і гіат-
Цй іе йоЬуѵтІ. Речѵпу посу, роѵгіайа 'ѴѴіеггупзкі, — ѵрайа)^ йо тпіе
воійасі, хѵгуѵѵаіцс йо сЬоге^о іепегаіа. Ровгейіет і гавіаіет о^гот-
пе§о т§гсгугп§, гусг^се§о г Ьоіи па тоггувко (рѣзь въ животѣ)
і гщіаі^се^о ойетпіе гаіипки. Хайаіего, ти со тіаіет па ройгесги;
Іесг піе Ьуіо роіерагепіа. ХѴіет оп тбкі йо тпіе: „Туа йигак, іа
сіе паисге з’ак Іесгус іак$ сЬогоЬе: ійг йо кгапт, кир расгк§ і§іе!
ЬівграпвкісЬ і гогривс іе ѵг вепѵавегге (ВсЬеійелѵаввег). 2гоЬіѵгагу іо,
ѵйеіевг ті Іекагвіѵо ѵг §агй!о; дйуЬут гав рггуіотпобс иігасіі,
сЬхѵус тіе га пов і кг§с йорбіу, аі рггуійе йо аіеЬіе.® ѴѴгйгу§пд,-
Іет аіе па Ц гесерЦ і озшайсгуіет оЕсегот, іе па іо аіе піе ой-
ѵ?аі%, Ьо іакіет Іекагзіѵтет гаЬіІЬут іепегаіа. Ка іеп вкгирпі ой-
роѵіейгіапо ті кіікота паЬаіаті рггег ріесу. Піе Ьуіо со гоЬіс,
іуіко рбівс ро і§1у і вепгааег, а рггупіовівгу, вргерагоѵгас іе піе-
йгѵйейгщ тіхіиг§ і \ѵ!ас пи і% йо разгсгу. Хгагп ѵаЬаІет віе, Іесг
гпоѵт раг^ паЬаібѵг ргхуротпіаіо пикая. \Ѵ1а1ет ий§с, а шйгас, іе
ти осгу \ѵ віир аіапеіу, гаротпіаіет о повіе і гасхаіет ки Йггѵіот
итукас, Ваіу парейгііу тпіе і рггуротпіаіу копіес гесеріу; іаког
рогѵѵаіет тозкаіа га пов і кг§сас піт рггег рі§с тіпиі, рггуѵгбсі-
Іет Йо іусіа, аг ѵгуйаі гавракаіаі^се: СЬагавгоІ Ро1ейаѵ?вгу іевгсге
, г кѵѵапйгапв, гегѵѵаі ві§ і ѵгеіайі па копіа.., Тепйе ват оро\ѵіайаІ
ті іппу рггурайек тоакіеѵъкіеі кигасуі: „ІѴегтуапо ті§ йо Когака,
лѵ кіогет зі§ ѵѵбйка гараіііа; г §§Ьу ЬисЬаІ ти §?віу йут. ІѴейІе
гѵѵусгаіи кагаіет Іас \ѵеп тіеко, игупе і іппу игуѵгапе па іо 1е-
кагзіѵт; тіто іе§о йут сіа^іе ЬисЬаІ. УѴійг^с іо роікоѵпік ой Воп-
сбхѵ пагѵѵаі тіе йигакіет і паисгуі ѵ1а8сі\те§о вровоЬи. Міаі оп
сіепкі Ьаіогек, кіоге^о копіес гогіггераі і кагаі ті ѵѵерсЬп^с §о
к §агй!о сЬогети і риіу кгееіс, йорбкі віайоѵ ктѵі піе оЬасг§.
ЯгоЫІет іак кагаі; Когака ѵгутіоіу ротѵаіу і паіусЬтіазі огйго-
— 276
ѵйаі. 2 іеро тогда тіеё тоуоЬгагеціе, ]ака іо Ьуіа йгісг гезіапа па
павге иігаріепіе. Не диво что съ подобнаго рода сверхъ-естествен-
ными московскими силачами, сама даже извѣстная польская храб-
рость не успѣвала.
Піекопіепсі г оЬгоіи ггесгу, йоЬггу раігуосі га’ѵѵщгаіі копіейе-
гасу^ лѵ Вагге, рой кіегиикіет Ьівкира Катіепіескіеро, капсіегга
Иатоувкіеро (кіогу йоЬгоѵюІпіе гіогуі ріесг^с рапзіѵѵа) і Рпіаіѵвкіецо,
віаговіу ХѴагескіеро, тащсусіі гатіаг г ог^гет ѵ? г^ки Ьгопіс геіі-
ріі і іѵоіповсі, огаг Йахѵпе ргаіѵа рггухѵгбсіс. СЬог^ѵѵіе вхѵо]е огпа-
сгаіі )ейпі ѵѵуоЬгайепіет СЬгувіива Рапа икггугоѵшперо, йгийгу
оЬгагет И. Раппу і Огіет Ьіаіут, а па кагйеу ЬуІ парія: „АІЬо
гус, аІЬо итггеб, ріаса СЬгувіиз і Ораіггповс ,]сро!“ На ргоіекіога
гаргояііі ёиііапа іигескіецо (1), кіогу зарохѵіейгіаі одготпц іѵоще
рггесш Вовяуі. КопРейегасі, парайпі^сі рггег Воввуап рой Вагет, ги-
реіпд, ропіевіі кідвке, іак, іе Іейхѵо ваті паегеіпісу гйоіаіі всЬгопіб
ві§ йо Тигсуі. Кгопіка коі. БиЬіеягокакіеро X. X. Рцагбуѵ стр. 100.
Барскіе конфедераты подъ начальствомъ Михаила Красин-
ского (1 Марта), были сначала тайно пособствованы Австріей
противъ Россіи, для того революційный комитетъ тѣхже имѣлъ
свое пребываніе въ Пряшевѣ на Уграхъ, а потомъ въ Тешинѣ; но
когда та самая Австрія порозумѣлась съ Пруссами и Россіей, ка-
сательно роздѣленія Польши, приказала барскимъ начальникамъ
оставити городъ Тетинъ.
Въ 1767 г. въ Полыцѣ сеймъ; составляются конфедераціи
ео знаменемъ тѵоіпове і ѵѵіага, и конфедераты отправляются рѣ-
зати народъ... Вся Украина опять въ послѣдній разъ воз-
стала. Получивъ благословеніе священниковъ и освятивъ ножи *),
народъ сталъ рѣзати Ляховъ н Жидовъ. Ляхи хорошо" знали,
гдѣ имъ можно спастись, — спастись на время, — и обратились
за защитой къ русскому правительству, распуская между тѣмъ
слухи, что оно само возбудило эту рѣзню. Усердный Кречет-
никовъ является къ Козакамъ, какъ другъ Ренты и Желѣз-
няка, и выдаетъ ихъ головы Полякамъ. Съ Козаковъ жи-
выхъ сдирали кожу; ходило преданіе, что игумена, благословив-
шаго ножи, посадили на колъ; совершились тысячи чудовищныхъ
казней, и рейментарь украинской партіи, указывая на людей, за-
мученныхъ въ пыткахъ, повторялъ: „Дивитеся, люде! хто ся тильки
збунтовавъ, то всѣмъ тее будеі"
») У Поляковъ святили оружіе польскій ксеидзы еще въ 1863 году.
277
Графъ Румянцевъ, Задунайскій, въ іюлѣ 1768 г,, писалъ пол-
ковнику Протасову: Оные (манифесты) въ самой скорости обнаро-
довуйте по всѣхъ тѣхъ мѣстахъ въ Полыцѣ, куда только своими
сообщеніями достигнуть можете, и паче гдѣ своевольные гайдамаки
произвели уже свои грабленія и насвлія и гдѣ непрестаютъ сами
польскіе обыватели отъ возмутительныхъ свирѣпыхъ нагло-
стей противъ своихъ господъ. Вы уже мнѣ объявили, что отъ
польскихъ шляхтичей были къ вамъ просьбы о усмиреніи
взбунтовавшихся крестьянъ, то... (Чтен. 1865. I. 31.). И съ тѣхъ-то
поръ русскій народъ уже больше не бунтовалъ противъ Ляха:
Ляхъ теперь сталъ бунтовать противъ русскаго правительства...
И. Прыжовъ истор. кабаковъ въ Россіи. М. 1868 стр. 239.
Августа 6. писалъ генералъ-майоръ Петръ Кречетниковъ по-
велѣніемъ князя Репнина къ генералу губернатору Кіевскому Воей-
кову, чтобы онъ доставлениого ему Кречетниковомъ между Запо-
рожцами схваченного главнаго начальника ихъ, Желѣзняка,
держалъ въ Кіевѣ подъ крѣпкою стражею, сдѣлалъ о томъ доне-
сеніе къ Императрицѣ, по приказу которой былъ Желѣзнякъ со-
сланъ въ. Москву, гдѣ онъ получилъ жалованье проживая мирно
скончался тамъ же. Военный дневникъ генер. майора Кречетин-
кова изданіе въ переводѣ на польскомъ языцѣ въ Познани, 1874
стр. 148 и 244.
Воки 1768 ті^зі^са Аргуіа ѵѵсгеіа вщ к^іейегасуіа хѵ Рой-
ЬаусасЬ ЛѴіе 1 кісЬ, Магвгаікіеш ЬуІ к^Гейегаскіш ѴАІшс. віаго-
віа Тг^ЬохѵеІвкі Роіоскі. ДѴрайІо Мовкаіблѵ кіікавеі коні йо РойЬаіес
у хѵ носу гараііѵѵвгу Гоіѵѵагек на к^Гейегасуіе хѵрайіі у хѵіеіе роЬіІі,
а гевгіа нсіекіа; роіут ві<у Ьуіі овгапсохѵаіі хѵ РойЬаусасЬ на оЬго-
ніепіе 8І<2 ой к^&йегасуі. 2іатЦй кціейегасуа гивгуіа га іеп Ьок
Ппіезіги йо МісЬаІсга, Мовкхѵа гапіо г РойЬаіес, а ^йу гоЬасгуІа
к^Гейегасуа, йе Мовкхѵа вщ рггехѵогі хѵ МісЬаІсги, іейу к^Гейегасуа
геуіегохѵаіа вщ па Іервгу ріас йо Зпіаіупа. Мовкхѵа га піті
хѵяіай. К^іейегасуа геуіегохѵаіа гЦй па ѴѴоІовгсгугп^ йо Вагвкіеу
КцГейегасуі. Мовкхѵа, рггутавгегохѵахѵвгу йо Йпіаіупа, враіііа кііка-
павсіе сЬаІпр. йтс. Р. Рггеіивкі, ровіапу га аппаіаті ой ка&йегасуі
йо 8іапів1ахѵохѵа, гЦй хѵгіоі агтаі вгіик 5, Ь^Ь 19, ргосЬи Ьесг-
кіе, кагіасгохѵ Ьесгкіе; іуіко гаЬахѵіхѵагу вщ хѵ Каіивги піеровріе-
вгуі Йо кцГейегасуі г агтаіаті йо Зпіаіупа, Ьо ^йуй ]ий Мовкхѵа
рорггейгііа Ьуіа рой Зпіаіуп, а к^Гейегасуа піе таіас агтаі йо Ьго-
піепіа вщ геіугохѵаіа ві§ йо к^іейегасуі Ьагвкіеу рггег ДѴоІовгсгугпе.
йтс. Рап СЫеЬохѵвкі гоітівігг, Лтс. Рапа Йіаговіу Ьейаувкіе^о йоі-
піегвіхѵа ой йги^іеу Мовкхѵу таягег ищсу рггег Наіісг Зіапівіа-
278
ѵіоѵ і Тувпііапіс§ гіараі рі§сіи Мовкаіок зай^сусЬ г росгЦ у ріе-
піепйгту йо Мовкаіоѵг Іег^сусЬ рой 8піаіупет, ой кібгусЬ ріепіепйгу
кііка веі схегчѵопусЬ гіі. у рогисгпіка у каргаіа, кібге^о ріеугего-
«'аііо ѵѵ	у йѵѵа Вопсбчѵ, у іейпецо Бопса гаЬііо па тіеувси,
г кіогуті исіекаі рггег КІиЬочѵсе Іаваті, всігкаті Йо Сгагпо-
Іогес. 2іаті(%й) тсгіеівгу гопе влѵоіе псіек рггег Коіотуіе, Рі-
віуп па ^Ѵоіовгсгугпе, ^йгіе §о ѴѴоІовга гаагевгіоѵѵаіа. XX. Тубт.
Записка современная на послѣднемъ листѣ Литургикона печати
Львовской въ листъ, находящагося въ городѣ Тысьменица, въ при-
ходской церкви, теперь обрѣтающаяся въ моемъ посѣданіи.
5Ѵ роіп роіусгка. Роіасу г Мовкчѵа ѵѵ токи 1768 тіевщса таза
чѵ воЬоЦ, а 8тѵ. Віатвіадѵа Ьуіо «' рщіек, 10  сеІпіезвгусЬ Раиолѵ у
Зейеп Роіоскі гціпаі. ІѴбг паЬгапо — рогаЬцапусЬ, рггутегіопо йо
ковсіоіа РойЬаіескіе^о... гоіпіеггбтѵ гакорапо лѵ роіп. Записка на
Литургиконѣ въ церкви села Годова близъ Поморянъ, сдѣлана
мѣстнымъ парохомъ, Григоріемъ Гаванскимъ.
Палійщина. и Колійшнна.
На Украинѣ збунтованное гультайство подъ 1“ о и т о ю по мѣ-
стахъ и селахъ вырѣзало до тридцятъ, якъ кажутъ, тысячъ людей
много священниковъ такъ польскихъ, якъ русскихъ, шляхты, жи-
довъ и дробныхъ дѣтей. Рукопись духовн. содерж. съ конца ХѴШ.
вѣка. Ополыценный сочинитель сей записки говоритъ здѣсь о такъ
званной въ польской исторіи Пгегі Нптапвкіе], которой подробное
описаніе подаетъ письмо шляхтича ДакиЬа Ктеіаікіеѵісга йо Роіос-
кі е§ о ѵѵоіетѵойу кііотѵвкіе^о, писанное изъ Архангорода 28 Іюня 1768.
Ьіві ДакпЬа Ккіаікіетсга йо Роіоскіе^о \ѵоіечѵойу Кцохѵвкіе^о
йоповг^су о ггегі Ьшпайвкіез 20 Схегіѵса 1768 г. АіЬаепепт Т. IV.
віг. 71. УѴіІпо 1841.
Давніе \Ѵіе1шогпу Рапіе БоЬгойхіезп.
№ето§1еш ргщівхе^о вроѳоЬп тіес йопіевіепіа Д\Ѵ. Рапп Бо-
Ьгойхіезоѵі’і о Ріпіпіе БоЬг ѴтапвкісЬ іак іегах йіа «’іеікіе^о гатіе-
вгапіа саіеу Пкгаіпіе, Іейѵѵіе га ивіііщ ргогЬ^ 1003а тогпа
ті Ьуіо г гусіет исЬгопіс вщ, «’ АгсЬап§гойгіе па вігопіе Коввуі-
вкіеу, ^йгіе зевгсге піетат хайпе^о Ьегріесгепвіѵа йіа віеЬіе, ро-
піечѵах 2ароговсу г Іиййші іиіеівгеті роййапеті Рапвкіеті йіе 20 і
ргаевепіів ѵ? рогге роіийпіоѵгеу, іийгіег г «’іеіп Ьиііаіаті БбЬг 8ті-
ІапвкісЬ і іппусЬ ПкгаіпвкісЬ воЬіе ргзувровоЬіопеті Ьипіолѵпікаті
(Йо кІогусЬ від рггуі^сзуіі і веіпісу Д\Ѵ. Рапа ИоЬгойгіез’а Дѵгап
К^іа у Рапіеіішот ІЛавепко ге 5ѵвгувікіеті Кохакаті Птапвкіеті,
пазріепѵві Негвгіохѵіе у тогйегсу) ройвЦрпѵвху рой Міавіо Рапвкіе,
ІТтап, \ѵе лѵіогек опе йоЬуІі. Хщху Вагуііапочѵ іейпусЬ ѵѵ кіавгіогге
279
окгиіпе ш^кі гайаідо іугапвко рогаЬііаІі, йги^ісЬ гав па вгбй Міа-
віа рой Рг^іегг лѵургочѵайгопусЬ, гбгпе гЬуікі пай піеші рокагиі^с
рошотйоѵѵаіі; Хі^йга ХѴайотевкіе^о, коштепйагга Птапвкіе^о ро-
ѵгіевііі, кіавгіог Вагуііапвкі у ковсіоі іасіпвкі ге мягувікіе^о ойагіі,
8апсііввітит па гіетіе рой по§і ггисаіі, рНѵаІі, оЬгагу вріваті кіиіі,
йеріаіі, вгаЫаті г^Ьаіі у іппе піегіісгопе гЬгойпіе рореіпіеіі; йтсі
Рапа МІайапоѵісга СиЬегпаіога ІІтапвкіе^о у йтсі Рапа Ео^овгелѵ-
вкіе^о РойвкагЬіе^о Рапвкіе^о г гопаті рогаЪцаІі, охѵо г^оіа сЬіо-
коГѵѵіек ві^ гпауйоуѵаі рой іеп сгав ѵ ІТташи г вгІасЬіу у гуйолѵ
ЬапіеЬпд, втіегсі^ итггес тивіаі; кіейу сі гЬипіокапі Іийгіе саіе]
Нтапвгсгугпіе рггег К^іа у Шаечка веіпікбчѵ рггу ротосу 2аро-
говкіеу ро хѵвгувікісЬ тозіасЬ піе іуіко ѵ.' тіевсіе Іітапіи 8г1асЬсіе
у 2уйот паутпіеувгети йгіесі§сіи піерггеривсііі, ропіекаг тѵ ватут
Іітапіи Роввевогбѵг г гопаті, йгіесті, у ІппусЬ гбгвусЬ вгіаскіу,
іак рісі т^вкіеу, уако і піекіевгсгеу Ьег гайпедо лѵг^І^йи па піе-
ѵіпповс йгіесіпп^ па рі^с іуві^су ігирет роіе&іо, іутге ватут вро-
воЬет у Йуйб\ѵ віейт іуві^су г іппусЬ БбЬг у лѵяіблѵ, йіа всЬгопіе-
піа ві§ іат геЬгапусЬ, Міавіо ггаЬохѵаІі, вривіовгуіі і тѵпиѵес оЬгб-
сііі. А сЬс^с йо гевгіу ггиупотѵас, котт^й^ вш>і^ лѵ Іітапіи Іоко-
хѵаіі, ро ѵѵвіасЬ тѵвг§йгіе йуврогусіе росгупііі, ой^гагад^с Рапот
вчѵоіт у віп^от Рапвкіт, геЬу ві§ йо гайпусЬ Кг^йолѵ иіе\ѵс!алѵа1і,
рггу ог§2и і врівасЬ сЬойг^ ро ІавасЬ у ѵвіасЬ вгикаі^с вгіаскіу
аІЬо Йуйбѵѵ гаЬііас у вкоггепіас, кібге піевІусЬаие ргакіукі ро саіеу
Пкгаіпіе гогсі^п^іу ві^, іак йаіесе, ге гайеп вгІасЬсіс апі 2уй пі-
§йгіе рггей іут піевгсг^всіет веЬгопіб ві§ піе то2е, о сгет оЬвгег-
піеу у йовіаіесгпіеу ивіпіе орокіе ДѴ7. Рапи БоЬгойгіеіолѵі йт. Рап
Мавпивгетѵвкі; вирріікиіе іейу 1\Ѵ. Рапа РоЬгойгіе^а о ^ак паург^й-
вге уѵврагсіе гегоіису^ вѵ/о^ Рапвк^, говіаі^с рггуіут йог^аппут
1Ѵ7. Рапа ЮоЬгойгіе^а віп^ і Ройпбгкіет — йакбЬ Клѵіаікіетсг.
' Піе 23 йипіі 1768 А. г АгсЬап^гойа.
Король польскій Станиславъ Понятовскій въ письмѣ своемъ
къ мадамѣ ЖоФФринъ отъ 6 Іюля 1768 года такъ описуетъ при-
чину Ко лійщ ины на Украинѣ: „Нѣсколько у льтр асовъ па-
страшило нашихъ украинскихъ холоповъ, угрожая имъ гоненіемъ,
еслибы не отреклись греческого вѣроисповѣданія, для перехода
къ Уніи; то есть, еслибы не отказались толковати тайну св. Трой-
цы въ той способъ, якимъ она толкуется въ Петербургѣ, прини-
мая толкованіе по римскому способу. Суди сама о томъ, понима-
ютъ ли то убогій холопы 1 А однако то побудило ихъ къ мятежу,
а мятежъ холоповъ то не шутка, Суть то вооруженный толпы все-
гда ужасный въ мятежѣ. Нынѣ убиваютъъ они своихъ пановъ, жены
280
ихъ, дѣти, католическихъ священниковъ и евреевъ. Тысячи людей
убитыхъ. Мятежъ роснространяется якъ пожаръ, понеже схизма-
тическій Фанатизмъ соединяется у нихъ съ жаждою къ независи-
мости. Упомянутый Ураинцы есть козацкое племя, ненавистное для
Поляковъ съ временъ подобной войны за господствованія Іоанна
Казиміра въ прошедшемъ вѣцѣ. Все то причиняетъ мнѣ большое
затрудненіе. То Фанатизмъ схизматическій н крѣпостный, который
воюетъ огнемъ и желѣзомъ противъ Фанатизма католиче-
ского ишляхты... Нѣтъ сомнѣнія (продолжаетъ король), что
безъ Барской конфедераціи не послѣдовало бы сіе несчастье. Та
конфедерація почти розбита, снова возникаетъ по разныхъ мѣ-
стахъ, въ Краковѣ и въ части русского воеводствахъ появляются
снова конфедераты.11 Подобно тому Беретъ въ своихъ памятни-
кахъ утверждаетъ, что Колійщина „была вопервыхъ вызвана Мо-
скалями, чтобы имѣти помощь противъ конфедератовъ, ибо хо-
лопы бывъ ряными схизматиками, всегда держали съ Москвою.
Во вторыхъ Москали вмѣстѣ съ королемъ прибѣгли къ тому
средству, чтобы вельможныхъ пановъ, помоществующихъ конфе-
дератовъ, совершенно обезсилити, понеже на Украинѣ находятся
ихъ лучшій земный имѣнія. Во третьихъ, было то давнимъ стре-
мленіемъ Черторыйскихъ и короля, ибо еще за жизни краков-
ского каштеляна, отца нынѣшняго короля, устроити планъ ебун-
тованія холопства, чтобы имѣти свободную руку для притѣ-
сненія шляхты и городовъ. Что болѣе, вознамѣрено создати особное
сословіе хлопское, ибо то всегда держитъ съ королемъ, и
уничтожая силу шляхты и городовъ, поспѣшествуетъ видамъ са-
модержавія. “ Дальше пишетъ Беретъ, что даже къ тому плану
притягнено кн. Р ѣ п н и н а, но онъ остереженъ отступилъ отъ него.
Король сначала вздумалъ былъ на свою руку помоществовати хо-
лопамъ, но когда сдѣлано замѣчаніе, что сей мятежъ принесетъ
пользу Россіи тогда постановилъ король притушити сей пожаръ.
Изъ сего явствуетъ что та контръ-революція была сдѣлана
самими Поляками. И такъ первый мятежъ вспыхнулъ въ имѣніяхъ
Потоцкихъ, Гуманщинѣ; извѣстно что Потоцкій были привержен-
цами конфедераціи. Въ слѣдствіе сего мятежа обезсилено поль-
скихъ вельможъ, ибо воевода кіевскій, Салезій Потоцкій, потерялъ
на Украинѣ 10 городовъ и 130 селъ. Воевода Брацлавскій Любо-
мирскій испыталъ такій же убытокъ въ имѣніи, а наконецъ вое-
вода русскій Черторійскій потерялъ два миліоны зол. польскихъ.
Правда, что король Станиславъ сначала выслалъ былъ Рогалин-
екого Накельского старосту и Бадомского подкоморія Сохачев"
281
ского для основанія антибарской конфедераціи, но когда та не
посчастилась, употреблено послѣдніе средство: ужасную контрре-
колуцію. Польскій писатели, стыдясь произшедшей отсюда Уман-
ской рѣзни, затѣянной ихъ правительствомъ, приписуютъ туюже
Мозкаіаш!
Народная пѣснь упоминаетъ о козацѣ Ш в а ч ц ѣ, его плѣну
н увезеніи въ Львовъ. Начинается словами: „Ой выѣхавъ нзъ Гу-
маня Козаченько Швачка, Охъ сталася въ тймъ Гуманю тай ве-
лика драчка... и проч. Максимовичъ стр. 128. Головацкій I. 17.
Стихи на портретѣ Гонты, который изображенъ сѣдяіцнмъ
между деревами съ загнутою подъ себе ногою. Надъ головою
Гонты видно бѣлую лошадь яко гербъ козацкій, о которомъ въ
стихахъ здѣсь помѣщенныхъ упоминается. По лѣвой сторонѣ Гонты
на деревѣ висятъ снаряды козака съ шапкою, съ правой на де-
ревѣ видно завѣшенный лукъ съ прочими приборами. По сторо-
намъ изображенія Гонты чтутся латинскимъ письмомъ здѣсь по-
мѣщенный русскій стихи, въ которыхъ нѣсколько словъ уже истер-
тыхъ находится.
СЬосг па шепе йуггузіа, Іо Ьо пе ѵЬайаіезх,
Іак гоѵгаі, гѵіікоі ]а гойош пі сзусзугк пе гпаіезг.
Коіу ігаруіоь коти зіерасЬ Ьихѵаіу,
То тозе іо] ргегѵіззсге тоіе гпаіу.
И шепе ітіа пе ойпо, аіе іезі йо каіа,
Так гогѵиі іак п.........вѵѵаіа.
Йуй 2 Ьійу гагаг (га) Ьаіка росгуіа]е,
Муіозіутѵут йоЬгойуот ЬасЬ пагуѵѵаіе.
А іу сЬосг пагѵѵу, па \ѵзе рогѵѵаіаіи
АЬу Іувг пе кгатагот Ьо га іо роіаіи.
Ойкоі гойош ]а па вѵгііі,
ХУвіак г ѵтав еЬосге гпаі’ ргутііу.
Йоп \ѵ вісгу пе таіе, і хѵзіак іоіе гпаіе;
СЬуЬа зкагевг г гуЬу гойош,
ЬиЬ г рисЬасга йій ту ріойот:
Но ѵѵ іот зеЬе туіузг і па кгутѵо сііувг.
П паз зоЬакоѵ іоіко зіійу,
Пукі кош пат зивійу,
Па Ппіргоѵѵе вігетіа,
То і пазге ріетіа.
282
Тгоскі Баскѵга лѵкасіаіа,
8хсхо Іовхака (па)т йагоѵаіа
Ка кегЬ хпатепуіу,
Ніап г чѵегски — оп ргукуіу).
Ргаѵѵйа іак коп віерочѵе.і ’ѵѵоіі.
Так і Кохакі пе Ьех йоіі.
Кийа скоііаі вкасхиі,
2а кохакот пе ріасхиі.
Не] кед ]ак іа тоіой Ьиѵѵ вхсхе,
(8хсхо) лѵо шпі вуіа Ьуіа,
Баскочѵ Ьогисге і гика пе тіііа
Терег і уѵовх вуіпіувха,
Ріесху і поЬу Ьоііаі,
Йак (кій) ройоЬіеівіа.
Так Іо Ьасги пе йоіка Ііі павхуск Ьойупа,
8кого сѵпіеі і лѵіапеі іак ѵт роіі Ьеіупа.
А тупі певіхавхпо і па віери -ѵѵтугаіу,
Туіко хаі вхсхо пікоши Ьийе роскотеаіу.
Таіагуп сигаіеівіа, а Баск пергевіируі,
СЫЬа ,]ака хѵгігака тѵ кад-аки росируі.
А вргакйі ргувіагтзгу па Виз рѳііу тивхи,
А схе) іат ойротупаіиі рору то)и йивхи.
Тоіко тепі пе ... іа па 1а\ѵі утегаіу
Левхсхе тади оскоіи г Баскату киіаіу,
А схе] тепі вхсхо пекисГ ргукшиі «На втегіу,
Бувх хуйи ІиЬ Баски тивхи пова иіегіу.
Скоііа] таіо хіайавхвхсгік ойпак схиіив,
Кахеівіа рокого\ѵвіаЬу г Баскату о госху...
ЛевхсхеЬ ргокпалѵ тохе путі ха ѴѴувіи Ска . .
Вохвураіувіа Ь’ Басктѵа )ак ой рохаги Ыоску.
Еисхуіов тупі і пе гах ѵг віери чѵагуіу руко,
Руѵѵ Тигсхуп, руѵѵ Таіагуп, руѵѵ і Баск па Йуѵо.
Мпоко Іехуі і іерег ро віери з роскшііа,
Мегіѵгуск коіо\ѵ і козііак осі іоко ѵгевііа.
Не) пиіе \ѵу віеру когіі’ рохагапіу
Во кйе схав кохиск шіпіаіу па йирап х Баскашу.
Не )ак йокгу іагтагок Іисіе ха рокагтот.
То тѵ Ьог(Ьі) хуй х Іаскот пе ойуп роіахе.
Рек і )ак патохиівіа іо павхуск ѵгвіт (?)
2а вхкаіиіу схегѵѵопуск хагой (?) хоіоіот...
Кохиск вхсхогпііуі вкепувх іт йо каіа,
283
АЬу ^ак зспгаіузіа а иргеша 8таЬа
Регзхе Ьійу До зісху шоЬогусхи руіу.
Уманская рѣзня, Гайдамачина,
Источники къ той эпохѣ относящійся суть:
В. Б, Антоновичъ, изслѣдов. о Гайдамачинѣ. Кіевъ 1877.
Польско-русскіе историки, пишущій о Гайдамачи-
нѣ суть:
А. Скалковскій „Наѣзды гайдамакъ.“ Одесса 1845. Сочи-
неніе некритическое.
Д. Л. Моровцевъ „Гайдамачина," СПетербургъ 1870. Онъ
пользовался всякими попадавшимися ему подъ руки источниками.
Ьірошава „Ратщіпік." ЛѴагзга-ѵѵа. 1862. Кііочѵісх. Маг-
с х у п я к і. Оріз аиіепіусхпу гхехі Нитайзкіе) ргхех согк^ ^иЬегпа-
іога Нитапіа х Міайапогѵісхбѵ? хапщйгщ КгеЬзогѵ^. 2 тапивкгурібчѵ
Нг. Г. Бхіаіупзкіе^о ргхесігикоіѵапу. Рохпап 1840.
Эти записки Вероники Младановичь, по мужу Кребсъ, пере-
велъ съ польского вполнѣ, съ объяснительными критическими за-
мѣчаніями и предисловіемъ, И. М. Рева. Кіевъ 1879, подъ загла-
віемъ: Уманская рѣзня. Въ томъ хорошемъ переводѣ нахо-
дятся также въ первый разъ на русскомъ языцѣ любопытный
историческій документъ: „Универсалъ Іосифа Стемпковскаго къ
украинскому народу, выясняющій въ яркихъ краскахъ взаимныя
отношенія пановъ н крестьянъ во второй половинѣ ХѴШ-го сто-
лѣтія.11 Въ концѣ книжки (стр. 36) приложена также и библіогра-
фія статей и книгъ на русскомъ и польскомъ языкахъ о Гайда-
мачинѣ. Гайдамачина, справедливо говоритъ И. М. Рева въ своемъ
предисловіи къ „Уманской рѣзнѣ,“ была рядомъ кровавыхъ взры-
вовъ народнаго отчаянія, это была единственно возможная Форма
протеста противъ полнаго личнаго и экономическаго порабощенія
слабыхъ сильными; это была расплата за вѣковыя притѣсненія,
за вѣковыя униженія и обиды... Гайдамачина началась и была ве-
дена народомъ на свой страхъ, безъ всякихъ побужденій извнѣ,
чтобы тамъ ни говорили польско-русскіе историки... Оиа прямо
и непосредственно вытекла изъ своего строя непосредственной
жизни въ панско - польской республикѣ; она законное дѣтище
польско-панскихъ порядковъ и ничѣмъ другимъ, какъ только са-
мой собою она и быть не можетъ. Гайдамачина имѣетъ несомнѣнно
громадное родственное сходство съ разиновіцинойпо бевав-
торитетности движенія противъ польскихъ пановъ и стоитъ го-
раздо выше пугачевщины, которая для своего существованія и
развитія должна была прикрываться громкимъ именемъ" (стр. 1—2.)
284
285
Рап кавіеіапіс. ОрочѵіаДапіе ДМсі Рапа Каглѵо,)а, гоішівігга Ка-
гѵаіегуі пагоДоѵге), А. Б. 1767. См. РгхерІдЛ Ілѵолѵвкі 1871., гевгуі I.
8іусгеп. Здѣсь описуется судьба плѣнныхъ Гайдамаковъ, привезен-
ныхъ въ городъ Львовъ для наказанія.
Послѣ занятія Варшавы корпусомъ князя Рѣпнина, сеймъ
польскій въ томъ году отмѣнилъ всѣ узаконенныя стѣсненія со-
вѣсти послѣдователей греческого вѣроисповѣданія, дозволилъ имъ
снова строити и нсправляти церкви, заводити семинаріи и учили-
ща, освободилъ греческое духовенство отъ разныхъ поборовъ, отъ
подсудности уніатскимъ епископомъ, допустилъ некатоликовъ къ
занятію общественныхъ должностей, обезпечилъ имъ свободу бо-
гослуженія по ихъ обрядамъ и запретилъ насильственный обра-
щенія въ Унію. Императрицѣ предоставлено право сберегати пре-
имущества некатоликовъ. Съ того времени Екатерина II. вмѣши-
вается въ дѣла Полыци, участвуетъ въ роздѣлахъ польского го-
сударства и довершаетъ его уничтоженіе.
Турція, чрезъ посредничество Крымскихъ Татаръ и черезъ
вмѣшательство въ польскій дѣла (что она дѣлала по наущенію
Франціи) ставила постоянно преграды Россіи, который надо было
устранити. Въ 1768 году открылась война, начатая самою Турціей,
но побѣды Румянцева, и Чесменское дѣло (1769) вскорѣ заставили
Турцію глубоко раскаятись въ томъ, что она накликала на себе
бѣду. Европа встревожилась, предвидя гибель Турціи, и та самая
Австрія, которая была, казалось, естественнымъ союзникомъ Рос-
сіи, заключила съ султаномъ тайный союзъ противъ Россіи, пре-
льщенная незначительными территоріальными уступками и денеж-
ными субсидіями. Фридрихъ II. тоже взялся хлопотати за Турцію,
и Польща, своимъ первымъ раздѣломъ, должна была расплатитесь
за Турецкую войну и послужити средствомъ возстановленія дружбы
между Роесіею и Австріей». Та война кончилась миромъ въ Ку-
чукъ-Кайнарджи (1774) г. См. 1774 г.
Во время русско-турецкой войны (1768—1774) изъ собствен-
норучной переписки импер. Маріи-Терезіи съ разными близко къ
ней стоящими особами, явствуетъ, что та императрица упорно от-
вергала войну съ Турціей и не соглашалась ни на какіе планы
дѣлежа оной; сынъ ея и соправитель Іосифъ II. напротивъ, имѣлъ
твердое намѣреніе извлечь себѣ выгоду изъ русско-турецкой вой-
ны, на „манеръ Пруссіи/1 какъ онъ говорилъ: между этими
двумя могущественными направленіями при тогдашнемъ вѣнскомъ
дворѣ роль посредника разыгрывалъ, государственный канцлеръ
Кауницъ. Словомъ, Австрія не имѣла ясной программы, явилсяп -ко
нѣйшій хаосъ въ политицѣ; для того нужно удивлятись, что Ав-
стріи удалось выйти изъ этого кризиса безъ особеннаго вреда для
себе. Совершались договоры съ Россіей, конвенція съ Пор-
той противъ Россіи, выставка пограничныхъ кордоновъ про-
тивъ Россіи и въ то же самое время сомнѣвія, не обратились ли
эти войска противъ Порты, наконецъ завладѣніе Букови-
ной, не смотря на то, что конвенція, заключенная Тугутомъ съ
Портой, оставалась въ силѣ; всѣ эти разнообразнѣйшіе Факты обо-
значаютъ собою характеръ австрійской политики той эпохи. См.
Исторія Маріи Терезіи Фонъ-Арнста Томъ VIII.
Знаменитый Крымъ-Гирей, ханъ крымскій, сдѣлалъ по-
слѣдній набѣгъ на Россію и сжегъ Новую Сербію. Онъ былъ
отравленъ въ Бендерахъ (1769), по распоряженію стамбульского
Дивана. Онъ былъ трикрати ханомъ.
Р- В. по короли Польскіимъ тринацетомъ Августѣ на-
сталъ король польскій Понятовскій. Поставилъ мѣры менши, мацѣ
(Меігеп), гарцѣ на трункѣ. Болъши каплани рускіи на короля да-
вали по штыри золоты безъ три роки. Напротивъ короля Понятов-
ского зачали воевати Панове польскій и войну точили, люди до
себе на силу побрали и до воины зъ рожныхъ народовъ въ Руси
съ Поляковъ зо Жидовъ и зъ иныхъ вѣръ. Панове утѣкали по за
границѣ, по иншихъ сторонахъ, такъ же люди де кто могъ. Ко-
меты на небѣ ставали въ розныхъ знакахъ. Современная записка
на оборотѣ бѣлого листа, нсторгнутого нзъ введенія въ Евангеліе
св. Марка, писанного полууставомъ съ XVI. столѣтія русского
розряда, доставленного мнѣ изъ Перемышельской епархін. См.
1769 и 1770 г.
Віапівіаі Аи^ивіі ге^ів Роіопіае ргіѵііе^іит сопйгтаііѵит егес-
сііопіз ессіевіае рагосЬіаІів 88. Тгіпііаіів ТІитасепвів Гасіае аппо
1763. Подлинникъ писанъ на польскомъ языцѣ.
Аппо 1768 Діе 17 Пиііі V. 8. ХѴіеІеЬпу ХщДг Вагуіі Белѵіівкі
рагосЬ Когпіскі уасіас До 8хевгог коп роД піт раДІ у роЬпѵвгу ві§
втіегіеіпіе рггу сіувроіклѵаши і гох^гхёвгепіи Дапут оД ѴѴ. ХщДга
МісЬаІа 8гевгогвкіе^о Дивг§ вѵгоуе Рапи Воци осісіаі ; сіаіо іе^о Ьуіо
гаргоѵгаДхопо До Сегкѵѵі Рівіупвкіеу Хі^Дга Лапа Кіісгепвкіе^о, а
гЦД рггу воіеппеу ргосеввуі у аввувіепсуі іак \Ѵ\Ѵ. X. РагосЬоьѵ у
ЛѴ. Мвсі Рапа Роиіивкіе§о віаговіу Овігевкіер'о (?), і ѵйеіи игоДхо-
иеу вгІасЫу, рггег ргхетеІеЬпе^о ДМ. Апіопіерщ Бавгкіеѵісга, Дгіе-
каиа Ково'ѵѵвкіе^о, До рагосЬіаІпеу сегк-ѵп когпіскіеу гарготаДгопе,
^Дгіе іи воіеппу роцгхеЬ рггу твгасЬ вѵг. рггег каріапогѵ Ыівко 60
ойвріетѵаіівту у сіаіо гіеті рггу всіепіе Іетѵеу сЬбги оДДаІі і ро^ггеЫі.
286
287 —
Вѣчна ему память! X. Мікоіау Озіаѵъкі Ргоѣопоіагіиз Арозіоівкі
йгіекап коІошу)вкі. Записка въ книзѣ метрик. усопшихъ въ селѣ
Корничѣ близъ Коломыи.
Те ривзке ергатѵіі IV. Дшсі Рап РоЬогескі С(гёзпік) Тг§Ьоѵѵе1-
зкі, ѴѴ(агу) С(гзутѵіеп) 8. ргоЬу 9. В. 1768 <1. 18 Огисіпіа. Надпись
вырѣзана на сребряннои большой чашѣ съ драгоцѣнными камнями,
съ покрываломъ въ видѣ короны. Сберегается во Львовскомъ ми-
трополитальномъ соборѣ св. Георгія. Кажется, досталась сюда чаша
сія изъ теребовельского монастыря.
Народовѣщаніе, слово къ народу каѳол. втор. изд. 4°.
Почаевъ 9 и 305 л.
Апостолъ 8°. тамже.
Евангеліе Гоі. Тамже.
Евангеліе съ Апостоломъ и Апокалипсею 8° Тамже.
Тріодь цвѣтная 1Ы., изданіе по греческ. вкеемпляру 1738 г.,
въ Римѣ исправленному. Тамже.
Чинъ мѵроваренія въ Вильнѣ (?) 4°.
Еиистолія патріарха Пайсія ко всѣмъ Христіанамъ помощи
ради св. Гроба. Букарештъ 4°.
Ефремъ Сиринъ Вильно 8° 585 л.
Дороѳея аввы поученія. Гродно 4°.
Василія Татищева Исторія Россійская съ самыхъ древ-
нихъ временъ. Москва и Петербургъ (издадъ Миллеръ) 1768—84.
4 Томовъ въ 5 частяхъ въ 4 д. л. В. Татищевъ скончался 1750 г.
и писалъ свою исторію 30 лѣтъ.
Путешествія русскихъ академиковъ Палласа (1768—1774);
Фалка 1768—1773); Гмелина (1768—1774); Гилденстедта (1768—
75); и адъюнкта Лепехина (1768—72), во нутреннихъ предѣлахъ
Россіи.
БсЬеіеІір ІоЬ. Апй. СобоГ. Вегпш гиззісагшп зсгіріогев аіі-
циоі еозцие поЬіІев аідие іііизігез вівііі. НашЬигрі 4-іо.
Исторія Россійская изд. Татищева 4 томы. Москва 1768—84.
Доведена до 1462 г.
Васкшеізіег АНе гивв. ПевсЬісЫе издалъ Гарткнохъ; по-
томъ въ Французск. переводѣ, первая критич. исторія Руси.
БсЫогег Аир'. ЬшВѵ. РгоЬе гиввівсЬег Аппаіеп. Вгешеп ипб
бойіп^еп. 8°.
Судебникъ Государя царя и вел. кн. Іоанна Васильевича
съ примѣчаніями, издалъ В. Татищевъ. Москва 4°. 2 изд. М. 1786.
Судебникъ тогоже царя, и таможенный Уставъ царя иВ.
кн. Ивана Василевича, изд. Семенъ Башиловъ. СП. 1768. 8° Свод-
ный Судебникъ изд. 1774. Изд. вновь Пав. Строевымъ и Конст.
Калайдовичемъ 1819 г.
ОЬгопса ѵ’іагу 8. каіоііскіеу Нурасуивз Росіеу, шеігороіііа са-
іеу Виві, гЬуаі^су йоѵгосіпеіпі у §гипіоѵгаеші гасуаші Ы§йу Меіесу-
ивга раігуагсЬі Аісхапйгуівкіецо. Зиргаві 1768 4°.
1769.
Шило напалъ на Балту, гдѣ вырѣзалъ Шляхту, Жидовъ и
часть Турковъ.
Региментаръ Іосифъ Стемпковскій и русскій полковникъ Кре-
четниковъ подступаютъ подъ городъ Умань.
Гонта плѣненъ. Казнь Гайдамаковъ.
Желѣзнякъ разбитъ Кречетниковымъ и убитъ въ бѣгствѣ.
Пулавскіи сыны, Казвмиръ и Францискъ, возвращаются чрезъ
Днѣстръ, боронятъ окоповъ Св. Тройцы и Званца. Оставляютъ
Окопы св. Тройцы, бѣжать чрезъ россійское войско. Хотинъ на-
дармо осажденъ. Генералъ Заремба началъ войну. Михаилъ Кра-
синскій и Потоцкій съ частью конфедератовъ въ турецкой арміи.
Снова напрасно осаждаютъ Хотинъ. Турки переходятъ Днѣстеръ,
возвращаются въ большомъ непорядкѣ, оставляютъ Хотинъ. Дре-
вичъ розбиваетъ конфедератовъ. Оба Пулавскіи изъ окрестностей
Львова чрезъ городъ Берестъ бѣгутъ на Литву. Подъ Бѣлымсто-
комъ Бѣржинскій розбитъ, Пулавскіи бѣжать въ Закарпатскій
страны. Пулавскій Францискъ убитъ подъ Ломазами, Казиміръ
возвращается только съ десятью людьми. На мѣсто князя Рѣпнина
пріѣхалъ въ Варшаву князь Волконскій. Завязка конфедераціи въ
Бѣлой; конфедераты оставляютъ Краковъ. Генералъ Шанявскій
занявшій Петриковъ, розбитъ подъ Доброю, попалъ раненъ въ
плѣнъ. На Украинѣ возобновилась рѣзнъ Тименьки.
Возмущеніе галицко-русского народа подъ СтеФаномъ Ко-
товичемъ.
Импер. Екатерина II. учредила (26 Ноября) орденъ св. Ге-
оргія, 11 классовъ. Къ тому ордену принадлежитъ еще серебрян-
ный крестъ за заслуги для простыхъ солдатовъ.
Въ Россіи суть вмѣстѣ съ введеніемъ бумажныхъ денегъ
(Раріег&еісісз-Біааіб-Аввщпаііопз Вапкеп) государственныхъ ассигна-
цій банки въ Петербурзѣ и Москвѣ учреждены, при которыхъ въ
послѣдствіи контоары для займовъ за векслами и товарами
основаны.
288
289
Екатерина II ввела ассигнаційные рубли. Меньшіе бумажки
появились во 1786 г.
Нерчинскъ въ Сибирѣ призначенъ на изгнаніе для большихъ
преступниковъ.
Капитанъ Рычковъ путешествуетъ въ губерніяхъ за р. Вол-
гою и составилъ Журналъ или днев. записки путешествія по раз-
нимъ провинціямъ Росс. государства. Петербургъ 1770. 4°.
Копі'есіегасуа парггесіѵѵ кгоіа 8іапівІаѵта Ропіаіоѵѵвкіе^о гЬип-
іоѵѵаіа зі<2, Мовклѵа га піепіі ѵ^апіаіа ві§ у іц гогецпаіа. Апостолъ
изд. Львовск. 1572. въ церквѣ села Тисова за Болеховомъ.
Року божого 1769 мѣсяца Октоврія дня 31, на самъ Св. Мар-
цѣнь годины пятой дне напали конфедераты на Москалѣвъ зде въ
Перемышли, и такъ выграли конФедераки, же Москалѣвъ тылко
пять положили, на плацу трупомъ, который были на стражи, а
Москалѣ конфедератовъ въ погоню положили трупомъ трыйцятъ
и два, а двохъ въ самомъ мѣстѣ зрубали на смерть, которыхъ
трыцятъ два въ едной ямѣ поховано иа цминтару у Домѣникановъ,
едного въ костелѣ въ гробѣ, а одного въ Фари въ гробѣ а иншіи
поутѣкали. Приложеніе къ церк. уставу печатанное 1700 года въ
библ. епископ. собора въ Перемышли.
Р. Б.	КонФедерация в горы жолънѣре вбилися подъ
границѣ Венгерски: обозы ставили, села палили, людій вѣшали,
невинныхъ неповие (віс). Превепта з людій барзо моцъно зде-
рали, але не только в простыхъ але и с Каплановъ и с кляшто-
ровъ и з мѣстъ з жидовъ, волы на силу и конѣ брали: руски
капланы превента давали по търи докаты, овесъ, масло, отъ ко-
торого што хотѣли то брали сѣно, овесъ, солонину, куры, гуси,
телята, грибы, капусту, олѣй, хлѣбъ, жито, пшеницу, курпны*),
вепрѣ, волы, лѣсы мусѣли люде зарубовати, въ земли шанъцы
брати и въ року такъже тоежь дѣялося. Современная запи-
ска на оборотѣ бѣлаго листа изторгнутаго изъ введенія въ еван-
геліе св. Марка, писанного полууставомъ съ XVI столѣтія, рус-
ского розряда, доетавленного мнѣ изъ Перемышельекой епархіи.
См. 1768 г.
Скончался 15 Августа маршаломъ Барской конфедераціи
Францискъ Пулавскій, братъ Казимира, въслѣдствіе полученной
раны подъ Уетриками (т. е. Устье рѣками). Тѣло его погребено
въ городкѣ Лиско (прежде Леско), въ мѣстномъ костелѣ, создан-
®) Оо1§Ьіо5ѵвкі Поту стр. 43. Кигріеіе, гойга) Ъгикт па Брійи Ьягйго
віпасгпу.
нымъ въ 1539 году Петромъ Кмитою, краковскимъ воеводою. См.
Петровъ А. Война Россіи съ Турціей и польскими конфедератами
съ 1769—1774 года. Петербургъ 1874. Пять томовъ.
„Турецкій городъ Хотинъ арміею россійскою взятъ (20 Сен-
тября н. с.), подъ предводительствомъ князя Александра Михай-
ловича Голицына. Молдавія и Волохи отдались добровольно въ под-
данство Россійское. Бѣлозерскій южн. рус. лѣт. 102.
Молдавская депутація явилась въ русскомъ станѣ еще 15
Іюня 1769.
Администраторъ кіевской митрополіи, епископъ львовскій
Левъ ПІептицкій, завозвалъ русскихъ уніатскихъ епископовъ во
Львовъ на 16 Іюля 1769 г. для совѣщанія, якимъ образомъ опро-
вергнути клеветы польскихъ конфедератовъ, стоящихъ подъ пред-
водительствомъ Іеронима Красицкого н Карла Потоцкого, будто
русское духовенство, по порученію своихъ святителей, взывало при
исповѣди къ возстанію противъ конфедератовъ. Упомянутый Кра-
сицкій пишетъ въ томъ предметѣ между прочимъ: «Гай іо \ѵ!а<1у-
коѵі ДисЬоѵіепвіѵѵо гііив дгаесі гавіеріопеу піѳсЬ^сі ішісш пароіопе
і <1о іеу гоЬоіу аввекиготапе іпіес сЬсе іак йаіесе, йеЬу ай ѵг оЬггдД-
коѵгусЬ Яакгашеиібѵ/ ДгіаіапіасЬ кпѵалѵе ггисепіе ьщ па каіоіікбѵѵ
роівкіе^о пагосіи іпврігоѵѵапе роврбівіѵа ро рагайасЬ Ьуіо. Въ томъ
же дѣлѣ пишетъ Левъ ІПептицкій епископъ Львовскій, Аѳанасію
Шептицкому Перемышельскому владыцѣ: 2 піе\ѵушо\ѵпеш тоіет
птагітеіешеш рггевіувгахѵвгу піе іуіко хѵвясгеіеш риЫісо гіовіпѵе
вгетгапіа, аіе і рівта Доѳіаѵвгу, пая равіѳггбѵг, йисЬохѵіепвіхѵо і
саіу пагой гивкі, ѵг оЬггцйки ^гескіш ховіа)асу, згойге Йоіукаіцсе,
ѵіетовс павг^ ковсіоіоѵі, (цсгузпіе і \ѵ іегагшеувгусЬ пагойи роі-
вкіедо сгупповсіасЬ, Ьупаутпіеу піерггевтѵіайсзопаі сгегпі^се і Ьа-
піеЬп^ икіайащсе іт ровіиг§, 'іакоЬувту яаіесепіеш павгет оЬоѵгіщ,-
гаіі йисЬоѵіѳпвіѵо (Іо Ьипіоѵѵапіа па вро'ѵѵіѳйгіасЬ роййапвілѵо. О
поступкахъ упомянутыхъ конфедератовъ свидѣтельствуетъ слѣду-
ющее событіе. Житель села Медики, Алексей Калета или Коваль,
поджегъ корчму русского епископа Перемышельского въ селѣ Ше-
гиньяхъ, за что преданъ былъ суду въ Ярославѣ: но между тѣмъ
прибыли сюда конфедераты подъ начальствомъ нѣкого Косеов-
ского, освободили упомянутого поджегателя Калету изъ темницы
и помѣстили во свое войско, не ожидая суда. О томъ дѣлѣ пишетъ
Ярославскій судъ: ЬиЬо йпісі Рап Екопош акіог вѵ/іайкоѵ>' йѵѵбсЬ
оегуѵйвіуеіі ргоЬапйо сопіепіа огцрпаіів Ргоровіііопів рггесіѵгко оЬ-
кшіопеши Оіехіе Каіесіе аііав Коѵгаі ѵ/ игг^йгіе піпіеувгуш Ііайгіе-
скіш Йаговіаѵвкііп о враіепіе йоЬгоѵѵоІпе кагсзшу .ТХѴ. ,кпсі X. Ьі-
19
290
вкира Рггетувкіе^о І)оЬгойгіе]а віаѵѵіс і гаргоѵѵайиіс сЬсіа! і ивііо-
ѵѵаі. Аіе ропіеѵѵай йпіа ѵѵсгогаувге^о ро<1 Ьуіповс ЛѴ. «Гтсі Рапа
Козѳоѵѵвкіе^о, гецітепіагга рггевѵѵіеіпе^о копГейегасуі ѵгоіеѵѵойгіѵѵа
Віегайгкіе^о, депеіаіпе^о, рггеггесгопу оЬѵѵіпіопу Коѵѵаі г ѵѵі?гіепіа
рггег Іавк? іе^ог ЛѴ. Рапа г кауйап іеві иѵѵоіпіопу і До рггевѵѵіеі-
пеу копГейегасуі ѵѵгі?іу іеві, ѵѵі?с піпіеувгу игг^й ой вІисЬапіа віа-
ѵѵіопусЬ йѵѵбсЬ осгуѵѵівіусЬ вѵѵіайкбѵѵ йаівге^о рові?рки вргаѵѵу ви-
регвейоѵгаі, Ц яѵѵоі^ йекіагасуд. вѵѵбу игг§йоѵгу оЬоѵ/іцгек ехѵгіпки-
Іирісз,. Вотъ изъ якого рода воиновъ составлялась упомянутая
конфедерація. Самъ польскій историкъ I. Шуйскій (Вгіе^е Роі-
вкі Т. IV. Ьѵѵбѵг 1866 стр. 432), извиняя завязаніе той конфедераціи
строгимъ господствомъ Россіи въ Полыци, похваляетъ героизмъ
Поляковъ, но касательно дѣятелей конфедераціи пишетъ, что по-
ступокъ ихъ, піеѵѵусЬойг^су апі па сЬѵгі1<2 ро га сіавпу ѵѵійпокгд^
зі а Ье^о тиши вг1асЬескіево,асо догвга оЬсігігопу ѵѵвгуні-
кіеті гакогзепіопеті тѵайаті рггевгіовсі. Такц Ьуіа віаѵѵпа копГе-
йегасуа Ьагвка, ігѵгаі^са ой г. 1768 йо 1772, рггувріеззадцса ройгіаі
Роівкі, кібгц гаіотѵас тіаіа, а зіапоѵѵі^са ,1'ейп? г па]сіекаѵѵвгусЬ,
па]Ьагйгіе) роисгадаусЬ, а гагагет па)тпіе) гпапусЬ кагі павге]
Ьізіогуі.
Ргоѵѵіпсуаі (XX. Рцагоѵѵ) Реіісуап ХѴукоѵѵвкі, ро ойЬусіи ѵѵігуіу
ѵѵ Б^Ьгоѵѵісу, гЬосгуІ йо Ріпвка, йіа ѵѵійгепіа ві? г оййалѵпа гпа^о-
тут і ѵгіѳісе рггуіабпут Ыякирет ріпвкіт і іигоѵѵзкіт (ипіскіт)
Сейѳопет НогЬаскіт, піе йаѵгпо копвекгоѵѵапут ѵѵѳ Ьѵѵоѵгіе (кіогу
па і? каіейг? ѵѵвЦріі ро Ьівкиріе ВиІЬаки). Вівкир паіусЬтіаві оййаі
пш геѵѵігуі?. Кгопіка коііец. ЬиЬіевгоѵѵвкіедо XX. Рцагбѵѵ стр. 104.
ХѴіеІе ѵѵ іут гоки коііедіит павге (въ Новомъ Долскѣ или
Любешовѣ) йовѵіайсгуіо рггукговсі ой рггесЬойг^сусЬ сівдіе чгоівк
говвуівкісЬ, кібгусЬ Ьуіо 10.000 рой йоуѵбйгЬѵет рі?сіи ^епегаібіѵ.
.Гепегаіблѵ і оЯсегбѵ роігаГіІівту гіейпас воЬіе рггусЬуіповс, і па
оЬеівсіе ві? ісЬ г паті піе гоогету паггекас. Иаѵ/еі бѵг вгоці і йіа
іппуеЬ іак исі^Йіѵу, конГейегаібѵг піегтогйоѵапу рггевіайоѵса,
рбікотѵпік ІІгеѵНсз, ЬуІ йіа пая йовус Іавкакут. Міто іо ^ейпак
ёсівіе згеѵѵійолѵаі коііе^іит, копткі, вгкоіу і оШсупу, а іакйе ро-
йусгуі, аІЬо гаоге^ гаЬга! кііка копі. Рбікоѵтік іеп, віо^с г что^вкіет
вѵѵо)ет піалки Рпіоѵпіе, о іггу тііе ой ВиЬіевгота ойіе^іут,
ѵѵ ват^ игосгувіовс 8. йогеіа Каіавапіе^о, гапо о ^ойгіпіе 8 г ѵѵіеі-
кіт вгитет і Ьаіавет г когакаті вѵѵуті ѵѵрайі йо тіаѳіа, вройгіе-
ѵѵа]{;,с ві? гасЬѵѵусіс іи копіейегаібѵѵ, па игосгувіовс геЬгапусЬ. №е
гпаіагівгу йайпе^о і гдайівгу па рг?йсе оЬ]ай, гивгуі йо Ріпвка,
таДіс пайгіеіе паравс па#1е па вгІасМ?, ігібга ггесгеѵѵівсіе ѵѵ ѵѵіеі-
291
кіеу ІісхЬіе хеЬгаІа ві§ Іат йіа гаѵѵііхапіа копГейегасуі. I йокахаІЬу
іе§о, §йуЬу исхеп павг Ьавкочѵвкі, іа^етше лѵуяіапу йо Ріпвка, піе
ояігхеці вгіаскіу, кібга паіусінпіаві віе гогрговгуіа. Отуіопу лѵ па-
йгіеіаск вѵѵоіск І)геѵ/ісг лѵутб^І ой рбікошпка Баггака і іппуек
оіісегбѵг коппе^о ге^ітепіи ріп.чкіецо оЪіеіпісе, йе копГейегаіот йо-
рота^ас і х Коввуапаті Ьіс віе піе №е йоігхутаіі дейпак
ьіоѵга. Вхіаскіа ріпвка, зіискаііс гогкагбхѵ Риіаѵѵвкіе^о, ге§ітепіагха
копГейегасуі ргхетузівкіез і Ъіеціе^о ѵ зхіисе ѵо^еппе,), роіасхопа
2 Воге^згі ге^ітепіагхет копГейегасуі Ьгхевко - Іііепгзкіе], кіогу ге
віи влѵоіті катѵаіеггувіаті рггуЬуІ, г^готайхікзгу зіе, гаѵ/щяаіа
копГейегасуі ріпзкі і окгаіа тагзхаікіет Апіопіе^о Оггевгк^,
вупа віоіпіка ріпякіецо. КопГейегасуа іа, ротіепіопу ге^ітепі схуіі
1е{»іі ріпзкі, ѵѵ схевсі сііуігозсіі, \ѵ сг§всі ро^гбйкаті ргхесіі§п§1а
па вѵоіі вігоп§. Кахпасхопу ой піе^ е^хекиіогет Пойхіетѵісх ѵѵуЬіе-
гаі г ниуіікбк ройутпе, и пав ѵггіаі 32 іаіагу, а и казхіеіапа Схаг-
пескіецо 25 копі. ХѴкгбісе роіет рггуЬуІ 2аЬіе1вкі, рогисгпік іез'йе
копГейегасуі, і ѵ>’ піеЬуіповс.і Схагпескісіі оіѵѵоггуі зкагЬіео гаткоѵгу,
рггеігхіві рокоде раіаси, і лѵіеіе гхесху, йо ийуіки удцеппе^о ргху-
йаіпусіі, хаЬгаІ. КопГейегасуа іа піе йіиро ]ейпак іглѵаіа. Ро кііки
іудойпіасіі Ьоѵѵіет парайпі^іа рой Ваіпет і Жойалѵі’ рггег Воввуап
рой йотѵойхіѵгегп рбікоѵтікоѵ ВЬепа і 8гиѵ>’аго\ѵа, сг^ьсіа ѵѵуггпіііа,
сг^всіі ѵ піелѵо1<2 хакгапа, сг^.всіа гогрговхопа говіаіа. Магвгаіек
гав копГейегасуі г репт^ ІісгЬі вгіаскіу і ^агвікі} Іе^іопи роівкіе^о,
ѵ? іе] гогргаѵ/іе піеоЬеспу (ЬуІ Ьокіет рой Катіепсет Іііеѵѵвкіт,
таііс гатіаг іатесгпі копГейегасуі па яко]а рггесіа^піс вігопс),
іа]етпіе віе ргхеЪга! йо іепегаіііеіи Ьаѵ/іісе^о ѵ?бѵ?схав ѵг ХѴ^ргхесЪ.
Кгопіка коііед. ЬиЬіевхо'ѵѵБкіе^о XX. Рцагочѵ стр. 101.
По приказу перемышельского епископа Аеанасія, совершили
въ томъ году Котовичъ, прих. изъ Добринъ близъ Стрыя, и Сте-
фанъ Прокоповичъ, приходпикъ изъ Сипеводска нижняго, канони-
ческій осмотръ инокинь чина св. Василія В. въ Розгорчѣ, селѣ
надъ рѣкою Стрыемъ, гдѣ за игуменіи Мареы Погорецкой находи-
лось еще сѣмь черницъ, который только трудомъ своимъ пропи-
тывались. Тотъ монастырь и деревяна церковца, стоявшая до 1830,
былъ австрійскимъ правительствомъ уничтоженъ.
Коггевропйепсуе йХѴ. йтс. X. ХѴуйускіе^о агсуЬівкира, Ідѵоѵ/кк.,
г ДѴХ. Бгѳріускіт, тсігороіііі гивкіт, о коіпіегхукі. Рукопись 4°,
9 листовъ, въ библ. русск. капит. въ Перемышлѣ.
„Сийю Ікону отмѣнивъ куреня (Брю) ховецкого атаманъ Ва-
силій Шило. 1769 года, мѣсяца..." Полустертая надпись “на иконѣ,
живописанной масляными красками на полотнѣ, прибитой иногда
292 —
на доскѣ или въ церкви къ стѣнѣ. Она представляетъ Спасителя
съ предстоящими пророками. Въ длину та икона имѣетъ 23/4 арш.,
въ ширину 13/4 аріп. Находится нынѣ въ кіевскомъ церковно-
археологическомъ музеѣ и досталась сюда съ другими немно-
гими богослужебными предметами изъ Покровской Сѣчевой цер-
кви, послѣдняго коша Запорожского, гдѣ нынѣ село Покровское,
Екатеринославской губерніи и уѣзда. Можно надѣятись, что въ
нынѣшней Покровской церкви, построенной 1798 года, въ которую
и были перенесены церкорныи вещи изъ старой запорожской цер-
кви, найдутся между хламомъ и предметы, интересный въ археоло-
гическомъ отношеніи. Въ той же церкви хранится еще на хорахъ
по части уцѣлѣвшій ветхій иконостасъ, стоявшій прежде въ Сѣче-
вой церкви. Онъ сдѣланъ изъ липового дерева, съ богатою вызо-
лоченною рѣзбой, однако позолота уже почти сошла.
„Царственный лѣтописецъ," древне-русское сочиненіе,
содержащее въ себѣ описаніе русскихъ событій отъ Владиміра
Мономаха до покоренія Новгорода Василіемъ Ивановичемъ; про-
долженіемъ ему служитъ „Царственная книга," лѣтопись
царствованія Іоанна Василевича (съ 1534—1553), изд. Щербатовъ
въ 17С9 и 1772 г.
Ѳ. Эмина Россійская исторія, жизнь всѣхъ древнихъ отъ са-
маго начала Россіи государей... 3 чісти. СП. 1767—69.
Русскія Лѣтописи на Славенскомъ н Латинскомъ языкѣ
съ разнословіями изъ Х-ти списковъ извлекъ, перевелъ и издалъ
А. Шлецеръ. Геттингенъ, 1769, въ 4-ку. Напечатанъ одинъ только
листъ для опыта. Сопиковъ V. 12, 947.
Бег цс^епѵ’агііце йіааі ѵоп МоіДаи, іп іаіеіпівсііег Вргасііе шіі
еіпег ЬаиДкагіе іпв ВеиівсЬе йЬегвеігі и. ѵоп В. ВизсЬип^ егвішаів
еДіті. 1769—1770.
НаіцоІДв Веііацеп хиш пеиѵегапДегіеп ВивзІапД. Кі^а 1769 здѣсь
помѣщено въ извлеченіи Стриве Вівсоигв виг Г огщіпе еі Іев сЬап-
^ешепів <1е Іоів Киввіепв.
ТаЫеаи Де ГЫвіоіге Де Виввіе (написалъ Авг. Шлецеръ), на-
печаталъ ВіеігісЬ въ 16° съ виньеткою; была переведена на рус-
скій и италійск. языкъ. Въ томъ же году издалъ А. Шлецеръ (хе-
всЬісЬіе ВпввІапДв I. ТЬеіІ до 1147 г. въ 16°. Тотъ же А. Шлецеръ
издалъ одинъ пробный листъ 4° въ Гетингенъ 1769 г. Аппаіев гпв-
вісі... віаѵопісе еі Іаііпе, сит ѵагіеіаіе Іесііопів ех СоДД. X. Ішрегіо
СаіЬагіпае II. Виввіае... Аизрісіів асаДетіае всіепі. ітрегіаі. Рроііі.
Ехвсгірвіі, ігапвіиііі, Ді^еввіі, еДіДіі. А. Ь. ВсЫогег... ЬіЬ. I. ивдие
293
а<1 А. 879. Въ томъ году А. Шлецеръ оставилъ Россію, отъѣхавъ
въ Гетингенъ. См. А. Б. 8сЫоІгег ВпззізсЬе Аипаіеп I. ТЬ. з. 99, 102.
Слово о святомъ между восточною и западною церковію со-
единеніи, имже Михаилъ Мануилъ Олсавіпкій, епископъ Роесен-
скій, Мунканскій и Марамароссейскій, славного царства Угорскаго
и частей оному присовокупленыхъ, Намѣстникъ Апостольскій стѣш.
кесар. царс. апост. прест. совѣтникъ и прочая: виною своего съ
царскимъ повелѣніемъ посѣщенія, людей въ повѣтѣ Шатхмарин-
скомъ сущихъ, чрезъ сараваиту нѣкоего именемъ Софронія, къ
расколу возмущенныхъ и отпадшихъ года 1761, къ воспріятію свя-
таго соединенія, съ благополучіемъ тогожде, наказоваше. По по-
велѣнію пречестнѣйшаго въ отцѣхъ Vпатія Бѣлѣнскаго Ч. св. В. В.
Протоархимандрита, архимандрита уже тогда Лавровскаго, изъ
латинскаго словенски переведеное. На церковнословенскомъ и ла-
тинскомъ языкахъ въ 4 д. л., 27 листовъ. Латинскій текстъ напе-
чатанъ по изд, Вѣденскомъ изъ 1765 года.
І'Т'Т'О.
Избьеніе польской шляхты и Жидовъ въ Каневѣ, Смилѣ, Гу-
мани, подъ предводительствомъ козацкихъ вождей, Гонты, Бѣлуги,
Харка и Шнла.
Стемпковскій успокоиваетъ Украину, Волынь, Подолье и
Чермную Русь.
Побѣды надъ Турками на рѣцѣ Ларга при Прутѣ и разбитіе
Турковъ съ лѣвой стороны Дуная 30 Іюля; вторая побѣда надъ
Турками при устьи рѣки Кагулъ Румянцевымъ 1 Августа. Ис-
маилъ и Килія взяты 6 Августа. Бендеръ взятъ 27 Сентября.
Блокада Браилова генер. Глѣбовымъ 13 Октября.
Андруцосъ (Андрикосъ) отецъ Одиссея, изъ Ливадіи, по-
является въ Мореѣ.
Истребленіе турецкого Флота при Чесмѣ 26 Іюня с. с.
„Здѣ преставился рабъ божій Ѳеодоръ Товстоноеъ, куреия
Щербиновского козакъ, погребенъ року 1770, ноября 4 дня.“ Над-
пись на крестѣ въ новой Сѣчи на Чертомлику. Товстоноеъ былъ
атаманомъ Щербиновского куреня въ 1766 и 1767 годахъ и про-
славилъ себе въ войнѣ 1769 и 1770 годахъ. Возвратившись изъ
похода тяжко раненный, послѣ нѣсколькихъ мѣсяцевъ скончался.
Въ 1769 году, во время турецкой войны, генералъ ШтоФФель
занялъ крѣпость Журжу, гдѣ было большое стеченіе народа и
294
пріѣзжихъ купцовъ съ товарами, на отбывающуюся здѣсь ярмарку.
Упомянутый генералъ не зналъ о присутствіи здѣсь чумы. Графъ
Румянцевъ-Задунайскій приказалъ Штоффѳлю немедленно отпра-
витись съ войсками въ Яссы, чтобы тамъ выдержати строгій каран-
тинъ. Но не смотря на всѣ предприняты мѣры подъ руковод-
ствомъ извѣстного доктора Ореуса, недугъ въ войскѣ усили-
вался, самъ генералъ Штоффсль заболѣлъ чумою и умеръ въ Маѣ
1770 г. Чума (повѣтрье) въ томъ же году распространилась по
Молдавіи, отсюда проникла въ Польщу, въ Августѣ мѣсяцѣ яви-
лась въ Кіевѣ, въ Сентябрѣ въ Сѣвскѣ, а въ Декабрѣ была уже
въ Москвѣ. См. Самойловичъ. АЬЬапЛиіщ ИЬег йіе Резѣ, ѵгеІсЬе
1771 <іав ВивзізсЬе КеісЬ, Ьезошіегз Мозкаи ѵегЬеегіе. Ьеірзі§ 1785.
стр. 7. см. 1771 г.
Начальники конфедераціи въ Прешовѣ (Эперіесѣ). Императ.
Іосифъ II. даетъ авдіенцію Михаилу Пацу въ Прешовѣ. Россіяне
палятъ турецкую Флоту подъ Ч е с м е, берутъ Исмаиловъ, Килію,
Бѣлогородъ|и Бендеръ. Каз. Пулавскій подступаетъ подъ Варша-
ву. Пацъ и Лойко въ Вѣдни. Провозглашеніе безкоролевья 3 Апрѣ-
ля. Войска прусскій занимаютъ Вармію и часть Великой Полыци.
Пулавскій занимаетъ Чястохову, гдѣ находится папскій Нунцій.
Россіяне осаждаютъ напрасно Чястохову. Іосифъ Сава Цалинскій,
маршалокъ Вышегородскій, и Косаковскій на Литвѣ, сражаются съ
россійскими войсками. Ксаверій Браницкій бьется съ конфеде-
ратами. Проектъ роздѣленія Польщи. Австрійскій войска заняли
Спйжскую столицу и Сдѵгечскую (Сандецкую) область. Австрійскіе
и прусскій кордоны.
(Польскіе конфедераты) мѣсяца юлія статъку рогатого з двохъ
селъ забрали пултритя ста разомъ, люди барзо лямеитовали: пе-
реси (зіе) который дѣти персами своимн кормили, то мусѣли и
жолнѣря ними кормити. Попадия Ждынеска безъ похыби.
См. 1768 г. Современная записка, писана рукою упомянутой жен-
щины, послѣ другихъ-сюда относящихся записокъ изъ 1768 и 1769
годовъ, на оборотѣ бѣлого листа изъ введенія въ евангеліе св.
Марка, писанного полууставомъ съ XVI столѣтія, русского раз-
ряда, доставленного мнѣ изъ перемышельской епархіи. Село Жды-
ня (Ййупіа), находится въ упомянутой епархіи въ Бѣчскомъ дека-
натѣ, повѣта горлнцкого. См. 1769 и 1768 годы.
Іюля 7 дня армія росссійская надъ Турками и Татарами, за
рѣкою Ларгою, на высотахъ, примыкающихъ къ лѣвому берегу
Прута, подъ предводительствомъ Хана Крымского и трехъ турец-
цкихъ пашей, коихъ Турковъ съ Татарами считалось 80.000, одер-
295
жала знатную побѣду. Іюля 21 дня, при устьи рѣки Кагулъ, г.
Румянцевъ надъ самымъ верховнымъ визиромъ, подъ предводи-
тельствомъ которого было турецкого войска 150.000, еще знатнѣй-
шую, такъ, что весь ихъ лагерь съ палатками и со всѣмъ без-
численнымъ багажемъ, скотомъ и почти вся артилерія, состо-
ящая въ 130 пушкахъ, со всѣми къ нимъ принадлежноетьми, рос-
сійской арміи досталась. Сентября 16 д. крѣпость Бендерская,
подъ предводительствомъ графа Петра Ивановича Панина, штур-
момъ взята. Бѣлозер. рус. Лѣт. 102.
Русскіе рубли, для уменьшенія ихъ внутренней стоимости съ
1758 года, были въ 1770 году въ Австрійской Монархіи для упо-
требленія тѣхъ же запрещены. Ф. В. Таубе опис. королевства Сла-
воніи, Липскъ 1777 II. стр. 36.
ѴУгасау^с ой §гапіс іигескісЪ, Воззуапіе тѵпіезіі гагаг§ па^піе-
Ьезріесгпіеузз^, па Виз схегхѵова і АѴоІуп. Хагага іа йоікпеіа піе-
гЬуі ой пав ойіе^іе: Воѵѵпе, Мщйгуггусг і Еиск; тизіеіізпіу зі§ о
віеЬіе І^кас. I йіаіеро па цгапіеу нгоіупзкіез розіатѵіопа Ьуіа вііпа
зігаг, іак, ге піко§о па Роіезіе павге гіатЦй піе ѵгризгегопо. Кго-
піка ко!1е§. БиЬіевгоѵвкіе^о XX. Рцагоуѵ стр. 106.
Было повѣтрье (джума) въ мѣстечкѣ Жолквы и монастырѣ
Креховскомъ, гдѣ почти всѣ монахи вымерли, съ изъятіемъ игу-
мена и шаФаря, о чемъ свидѣтельствуетъ Помяникъ креховского
монастыря.
Джума была. Записка на маломъ листкѣ въ церкви мѣста
Отиніи.
Было повѣтря въ Подгорцахъ (въ Золочовскомъ окрузѣ),
въ Станиславовѣ мѣстѣ, убогій люди поховалися въ лѣсы. Со-
врем. записка.
Была моровая зараза, началася отъ Волощины розошлась по
всей Руси ажь до Самбора, Хирова и до мѣстечка Ус-
трикъ и продолжалась до мѣсяца Януарія слѣдующого року.
Современная записка*).
Благородный Іоаннъ Жураковскій, скарбникъ Лятичев-
скій, преставился въ Поморянахъ 1770 к Декемврія, погребенъ есть
въ Красной Пущи (монастырь чина св. Василія близъ Поморянъ).
Помян. церкви св. Тройцы въ Поморянахъ.
*) Русскія войска подъ предводительствомъ графа Румянцева распро-
странили моровую язву въ 1770 и 1771 годахъ въ южной Руси; въ Подоліи
Украинѣ и Волыни померло вышее 200.000 душъ.
296
1770 Аппо ѵг СгагіогуасЬ (коло села Поднѣстряны) ротсісігге
гпасгпе у ро іппусЬ шіеувсасЬ §гавиі^се, тіазіо 2уйасгбѵ.’ исЬойг^с
ротеіггпеу гагагу яыѣиіе зі§. Піе 20 ОсіоЬгів іерох гоки Ргосеззуа
Ьуіа х Сегкѵгі ХѴозкгеаепзкіеу окоіо тіабіа (Жыдачева) аоіеппа
т. оЬгахеш сисіоѵпупі М. К. іп авзізіепсіа Ятеі X; Міко1а]а Віііп-
акіе^о, Пгіекапа 2уйасгеѵ?зк. у іппусЬ каріапбхѵ гизкісЬ, іийгіей роі-
вкісЬ йекапаіи 2уйасго\ѵ8кіе§о, са!е§о тіааіа 2уйасгеѵга у іппусЬ
цовсі роеігоппусЬ, ѵѵіеІтойпусЬ Рапбтѵ, зіатееіпусЬ у ргасоѵгііусіі.
XV іутйе гоки ойргаѵгііо 8Щ паЬойепвіѵѵо саіогосхпе ѵ? сегкѵгі ХѴоэ-
кгезепзкіеу ргяей іут оЬгагеш, Молебенъ па іпіепсіф іиіеузгусЬ
оЬулѵаіеібтѵ 2уйасгоѵзкісЬ.
XV іутйе гоки ЛѴѴ. Лт. Рап Каіеіап Йгеріускі біагоаіа Сиси-
Іолѵякі (см. подъ 1772 годомъ) ро кііка гагу ѵіхуіоуѵаі оЬгаг си-
еіолѵпу М. К. ѵ.’ сегкѵгі ХѴовкгевепзкіеу, вроѵѵіейг ойргачуіізгу у ко-
типі^ 8. рггуіоізгу рггег ЛМ. X. Агщивііапа 2уйасго^Ѵ8кіе§о. Рго
ѵоіо па оЬгаг Маік§ X. сийоѵгп^ 2ус1асхеѵг8Іщ ойагоѵгаі когоп йтѵіѳ,
уѵщквг^, у тпіеуег^ згеЬгпд, виіо гіойопо, гбгпеті кіеупоіаті рггу-
огйоЬіоп^, г арагаіет лѵ Йпіе Ьіаіут ктѵіаіаті вгеЬпеті вайхопеті
сит гедиІ8ІіІ8. ХѴіутхе запаут сгазіе ѴѴіеІт. Лтс. Рап Біапіаіатѵ
Ехесгускі ройсгазгу ХѴіппіскі ріепѵіеу ргхей іутге сийоѵгпут оЬга-
гет Магу 8. Йѵгіе иГипйоѵ/аІагу согосгпусЬ, озоЫіѵѵеу роЬойпозсі
вхѵоіеу ки сиболѵпети оЬгагочѵі М. X. сийотѵпеу, па іутге оЬгагіе
викіепк§ па Йпіе вгеЬпут тѵ ктѵіаіу гіоіе ргхуогбоЬіІвяу роѵѵіевіі,
у арагаі рі^кпу рогѵіапоѵгу (віс) §а1опут вгеЬпут ргхуохбоЬіопу
ойагоѵ?аі сит 8иІ8 гедиівііів.
XV іутйе ватут гоки Йіе 5 Аи^иеіі ѵ. в. па Рггетіепіепіе Рап-
квіе ргхейейпіет ой ѵѵвсЬойи віопса рокагаіа ві§ па піеЬіе котеіа
іп і'огта тіоііу аѵ.-оіеті гогеегкаті сгуіі рготіепіаті ки роіийпіо-
кеу вігопіе, кіога ѵѵійхіапа Ьуіа рггег піейгіеі кііка. (Изъ книги
описанія чудесъ чудотворн. иконы пресв. Богородицы Воскресен-
ской церкви въ Жидачевѣ. См. 1757 г.)
Моровая язва въ Москвѣ началась съ Ноября 1770 и продол-
жалась до і^онца 1772 года; умерло 133.000 людей.
Съ 1770 по 1771 годъ, въ эпоху русско-турецкой войны, мо-
ровая язва разразилась въ Дунайскихъ княжествахъ и проникла
въ самое сердце Россіи. Послѣ паденія турецкой крѣпости Хо-
тинъ, зараза чумы сообщилась русскому войску. Съ половины Ян-
варя 1770 года, по возвращеніи русской арміи на зимнія квартиры
въ Яссахъ, врачи въ военныхъ госпиталяхъ замѣтили весьма мно-
гочисленный случаи пятнистого тифа. У нѣкоторыхъ боль-
ныхъ на седьмый или восьмый день появлялись на верхней части
297
бедра доброкачественный нарывъ. Постепенно солдаты, страдавшіе
другими болѣзнями, тоже заражались пятнистымъ тифомъ, у нихъ
тоже появлялись нарывы, но уже не доброкачественный, а убы-
вавшій въ очень короткій срокъ. Наконецъ у раненыхъ стали
появлятись быстро убивавшія ихъ карбункулы. Врачи назвали ту
болѣзнь ЕеЬгів ша!і§по ерійетіса (эпидемическая губительная ли-
хорадка), другій же чумой. Только въ апрѣлѣ мѣсяцѣ была та
болѣзнь всѣми признана за чуму. Главнокомандующій въ Молда-
віи Фонъ-ПІтоФельнъ, стался жертвою чумы для своей неустраши-
мой заботливости о больныхъ. Въ Я с с а х ъ, погибла половина жи-
телей и половина русского гарнизона, для отсутствія-всякихъ мѣръ
предосторожности. Только въ концѣ Іюня мѣсяця 1770 года уда-
лось доктору Орреусу совладати съ чумой*).
Съ Молдавіи перешла чума въ Трансильванію, Польщу и
Россію.
Польскій Фурманы и торговцы-евреи, привлеченный на те-
атръ войны стремленіемъ къ наживѣ, были проводниками заразы
въ южный польскій воеводства, и число жертвъ, погибшихъ въ
Полыцѣ отъ чумы въ 1770 году, опредѣляется въ 310.000. Въ
Кіевѣ изъ немногихъ оставшихся жителей большинство розбѣ-
жалось, унесла чума 4.000. Въ Нѣжинѣ погибло 10.000 человѣкъ.
Въ Москвѣ (съ 230.000 жителями) появились опасный болѣзни
уже въ Ноябрѣ 1770 г., якъ напримѣръ пятнистый тифъ. Вскорѣ
затѣмъ главный врачъ д-ръ Шафонскій открылъ въ подвѣдом-
ственныхъ ему госпиталяхъ случаи, въ которыхъ онъ рѣшительно
призналъ чуму. Другій опровергали то мнѣніе. Еще въ Мартѣ
мѣсяцѣ 1771 года зараза, свирѣпствовавшая въ Москвѣ, была обо-
значена императрицѣ Екатеринѣ яко „родъ нервной горяч-
ки съ пятнами/ Напротивъ того, докторъ Блумъ сообщаетъ,
что дворянство задавало роскошный виры въ то время, якъ на-
родъ страдалъ отъ голода и чумы. 81. Реіегзішг^ег - Негаій 1878
БесетЬгі.
Лап Сіевгкоѵъкі Ройкотоггу Вгасіаѵгзкі ѣевіатепіет Іе^оигаі
3.000 гіі. шопазіего-ѵѵі Ппіо'Фзкіети 1770. Сіезгкочѵзка Ройкотоггупа
Вгасіаѵѵзка гопа Лапа Сіезгкоѵзкіе^о (выше упомянутого). Унев-
скій Помянникъ.
*) Ореусъ былъ первый русскій человѣкъ, получившій ученую степень
доктора, для того импер. Екатерина иа одномъ изъ собраній провозгласила
тоетъ: „За здоровье первого русского доктора 1"
298
299
Въ томъ году Марта 20, куплено Тріодь цвѣтную изд. Львов-
скаго 1688 „до церкви Святовознесенскоп Димидецкой предмѣст-
ской Заболотовской за цѣну золотыхъ 40 подвигомъ стараніемъ
всѣхъ людей, которіи иалежатъ до той Святницѣ божественной..
„За державы ясие В. II. Екатерины Косаковской каштеляновой
Камѣнской." Записка на упомянутой Тріоди, находящейся въ цер-
вѣ мѣстечка Заболотова, близъ которого находится селце Димидче.
Портретъ упомянутой Екатерины Косаковской, во свое время
весьма умной женщины, держащей въ руцѣ письмо нѣмецкого
импер. Іосифа на Французскомъ языцѣ находится въ библіотецѣ
Перемышельского епископекого капитула греч. каѳ. обряда.
8іапів1аі Аіщивіі гедів Роі. ргіѵііедіиш соп&таііѵит сгесііопів
ессіевіае рагосЬіаІія іп Тивіан рег Апйгеаш Зашоувкі сарііапеиш
Наіісіепяет 1760 Аппо Гасіае. (Іп Іііщиа роіопіса.)
СтеФанъ Триджинъ, сынъ жителя Слободы Руніурской, купилъ
(Часословъ изд. кіевопечер. Лавры .1764 г.) за рубліовъ три мо-
неты руокой въ Кіевѣ богоспаемомъ градѣ на Подолѣ зъ коморы
до храму Рождества пресв. Богородицы въ селѣ Слободѣ Руніур-
ской, врученно же его милости пароху отцу Василію Фѣлѣшченку
1770 мѣсяца Августа. Записка на упомянутомъ Часословѣ въ цер-
кви Рунгурской Слободы, въ деканатѣ Пѣстинскомъ. Жители при-
карпатскихъ странъ, торгуя солью, здѣсь въ изобыліи находящейся,
ѣздили съ нею въ Кіевъ, откуда покупали церковный книги, для
чего въ здѣшнихъ горскихъ церквахъ встрѣчается весьма много
церковныхъ книгъ, изданныхъ печатью въ Кіевѣ и Москвѣ. Въ
упомянутой Рунгурской церкви находится Шестодневъ (октоихъ),
изд. въ Москвѣ 1721, Апостолъ изд. въ Кіевѣ 1695, Мииея общая
1680. Въ церквахъ села Молодятина и прилученной Марковы
встрѣчаются кіевопечерскіи изданія Минеи Общей 1680 г., Часо-
слова 1724, Апостола 1722, Акаѳистъ 1709, Тріодь цвѣтн. 1723,
Тріодь пост. изд. въ Черниговѣ въ Троицко - иліинскомъ мона-
стырѣ 1685 г.
Михаилъ Левицкій приходникъ Львовскій при церкви Благо-
вѣщенія пресв. Богородицы предградія Львовского имѣлъ должность
Іпвіі^аіог Сепегаіів.
Въ томъ году совершали Уніяты по приказу своихъ святите-
лей римскій Юбилей, о чемъ свидѣтельствуетъ печатанное архіе-
рейское посланіе Перемышельского епископа.
Въ селѣ Борусовъ, деканата Бобрецкого въ церкви Рож-
дества пресв. Богородицы, находится на чудотворной иконѣ пресв.
Богородицы, внизу серебряниой ризы слѣдующая надпись:
Кгбі лѵ^^іегыкі Вакосгу, ипаі оийа іеу Рапі,
Ьий нъгувіек сівпцсу вщ, йгіейгіс у росісіапі,
Вогпаіе г КигйѵгамочѵякісЪ, Агщіеіа Ьозіогѵа
Біевб у хѵщквге оШагу г шойповсі цоіоѵга — 1770 гоки
ЙоасЪіт у Аіщіеіа Еовіотеа, Біаговіа Вегезапяку.
На иконѣ висятъ вота крестъ серебрянъ съ лучами, съ над-
писью : Рго ййе, Ве^е еі Ье&е • ѵ другое вотумъ въ родѣ медаліона
съ лучами съ надписью: йпсііаі ргешіапйо. Сообщено священ.
Гвоздецкимъ Михаиломъ мѣстнымъ приходникомъ.
Русскій старообрядцы съ усиленнымъ преслѣдованіемъ ихъ
внутри Россіи выселяются въ губерніи оѣверозападного края, т. е.
Виленскую, Ковенскую, Городненскую, Витебскую, Могилевскую и
Минскую губерніи, и снимаютъ въ аренду землю у тамошнихъ по-
мѣщиковъ. Такое же выселеніе старообрядцевъ происходило потомъ
въ 1815 и 1830 г. Въ большинствѣ случаевъ старообрядцы брали
у помѣщиковъ лѣсный участки, облаивались розчищати ихъ и роз-
рабляти на пашню или сѣнокосъ и возвдвинути постройки изъ по-
мѣщичьяго лѣса. Во времена политическихъ смутъ польскій паны
начинали тѣснити евоихъ арендаторовъ и они толпами выселялись
въ восточную Пруссію, гдѣ образовали значительный посоленія.
Не скорше якъ 17 Іюля 1862 г. запретилъ граФЪ Муравьевъ сво-
имъ циркуляромъ помѣщикамъ польского происхожденія удалити
старообрядцевъ съ арендуемыхъ участковъ.
Въ городѣ Вѣдни учреждена кириллическая типографія для
слѣдующей причины. АѴеіІ йіе ІНугіег, йіе йеш Наияѳ ОевігеісЬ ип-
іегкогГеп вінй, йіг цоііеяйіеикіІісЬе ВіісЬег цго.чяѳ Сгеійеиштен пасѣ
Виввіапй яапйіеп: яо іві 1770 ѳіне іІІугівсЬе ВисЬйгискегеі зи АѴіеы
аіщеіе^і чѵогйеп. См. Ггіей \Ѵі1Н. ѵоп ТаиЬе Ьіяіог. иий ^ео^'г. Ве-
всіігеіЬшщ йев Конщг. Йіаѵопіеп ипй йев НеггоціЬишв ёугшіеп. Веір-
иі§ 1777. 1. Висѣ стр. 62.
Скончался Ляшевецкій Кириллъ, сынъ сотенного писаря пол-
тавекого полка, Малороссъ, ученикъ кіевской академіи, съ 1758 г.
воронежскій, наконецъ съ 1766 г. черниговскій епископъ. Его жи-
вымъ языкомъ написанное „Слово въ день преп. Сегргія" иапеч.
Москва 1749; другое Москва 1745 г. Рѣчь имп. Елисаветѣ при по-
сѣщеніи Лавры.
СЬойукіѳѵгісг Сіешепв. Вівяегіаііонев Ьівіогісо-сгііісае йе иіго-
дие агсЬіерівсораѣи шеігороіііаио Кцоѵіепві ѳі Наіісіепві. Віпе Іосо.
1770 іп 4°.
Ппіа ой оусбѵ 8тѵ. (тгескісЬ росЬѵаІопа (ХѴіІпо) 1770. 8°.
301
300
Постановленія государственный, касающіяся до римскихъ
церквей, находящихся въ Россіи; иа русскимъ и латинек. языкахъ
изданный г. Дильтеемъ въ 8-ку. Безъ означенія мѣста и года.
(Около 1770 г.) Сониковъ V. К. 13082.
Молитвенникъ, умилительныя нѣкія пѣнія и молитвы 16°. По-
чаевъ. Уставъ церковный сокращенный 12°. Тамъ же.
Півзегіаііопез Ьізіогісо-сгііісае Де пігоцие агсійерізсораіи Ме-
ігороіііапо Кцоѵіепві еі Паіісіепеі, иіі оііт йівітсіо, пес ной йе
Ерівсораіи Ьеороііепві Еііив Огаесо ЕГпіЬі, а Р. СІетепіе СЬойукіе-
ѵѵісз, 8. Тіі. Ргаевепіаіо, СЬгопоІо^о Ргоѵіпііае Виввіае Огйіпіб Ргае-.
йісаіогит, сегІіогіЬив йоситепіія Шивігаіае. Ьеороіі. 4-іо.
Р. 8. Вя_]'егі оривсиіа еіс. ей С. А. Кіоігіив, Наііае. 1770. То
разсужденія Байера, печатаны въ комментаріяхъ И. Петербург.
академіи наукъ, избранный Клоцомъ.
Метогіае рориіогшп з'рііш ай ІІапиЬіит... іпсоіепііит, е всгір-
ІогіЬив Ьівіогіае Вузапііпае егиіае еі йі&евіае а Йігіііего. Реігороіі
4 темы. Извѣстія Византійскихъ историковъ СП. 1770—1774. СПет.
акад. наукъ издала побуждена Авг. Шлецеромъ.
Бѣлорусецъ Илья Ѳеодоровъ Копіевскій или Копіевичъ (скоич.
1701 г.) завелъ въ Амстердамѣ особную свою типографію, въ ко-
торой того же года издалъ свою латинскую граматику, на
употребленіе школъ преславиого Славено - Россійского народа, въ
8 д. л. Номенкляторъ т. е. Треязычный словарь, на Ла-
тинскомъ, Голландскомъ и Россійскомъ языкахъ 8° 127 стр. Езо-
повы принты и Омировъ бой жабъ изд. Ил. Копіевичъ въ Амстер-
дамѣ у Ил. Тесинга. 12° 149-{-41 стр. Молитва Господня: „Отче
наіпъ,“ на сто языковъ переведенна. Лондонъ. 4°. Житіе вел. кн.
Владиміра Кіевек., напеч. вѣроятно въ Кіевѣ (потомъ въ Уиевѣ)
4°, 12 листовъ.
1771.
Генеральство конфедераціи резидуетъ въ Тешинѣ. Конфеде-
раты осаждаютъ россійскій войска въ Краковѣ 13 Января; замокъ
въ Краковѣ капитулюетъ 15 Апрѣля. Конфедераты польскій укрѣ-
пляютъ Ланцкорону, Тынецъ, Бобрѳкъ. Генералъ Суворовъ розбилъ
Савву Цалинского, раненъ подъ Шренскомъ, скончался въ плѣну.
На мѣсто князя Волконского пріѣхалъ Сальдериъ и увязнилъ поль-
ского примаса. Пппіоигіег разбитъ подъ Ланцкороною. Суворовъ
гонитъ за Пулавскимъ. Генералъ Бибиковъ; сраженія съ конфе-
дератами. Ф. Ксав. Браницкій розбитъ Зарембою подъ Волею Вя-
зовю. Пшпопгіег оставилъ Геиеральность конфедератовъ. Мих.
Огинскій гетманъ В. кн. Литовекого розбитъ подъ Столовичамн.
Косаковекій возвращается изъ Литвы. Геиеральность конфедера-
товъ возвращается въ Тешинъ, едва-что не захвачена Браиицкимъ
въ Бѣлой. Гетманъ Ксаверій Браницкій, гетманъ коронный каште-
ланъ краковскій, скончался 9 октября. Король Станиславъ въ Вар-
шавѣ плѣненъ и освобожденъ. Первая польская революція*). Кра-
синскій и Потоцкій бѣжитъ изъ Турціи до Генеральности конфе-
дератовъ, куда Віомениль н нѣеколькодесять Французскихъ Офи-
церовъ пріѣхало.
Появленіе русскихъ въ Мингреліи; взятіе Кутайся.
Войско русское подъ кн. Долгороковымъ взяло Крымъ.
Полуостровъ, Крымъ называемый, со всѣми въ немъ находя-
щимися городами, взятъ штурмомъ подъ предводительствомъ ге-
нерала князя Василія Михайловича Долгорукова, и Татары та-
мошній приведены въ подданство Россійское. Турецкій городы:
Измаилъ, Браиловъ, Журжа, и нротчіе, положеніе имищіе по надъ
рѣкою Дунаемъ, отъ стороны Молдавіи, взяты подъ предводитель-
ствомъ генерала Фельдмаршала графа Петра-Александровича Ру-
мянцева. Проявившаяся въ городѣ Кіевѣ, Нѣжинѣ и другихъ ма-
лороссійскихъ городахъ моровая язва съ 1770 года, сего года пре-
кратилась. Южн. рус. лѣт. изд. Бѣлозерск. стр. 102.
Возстаніе Яицкихъ Козаковъ по причинѣ притѣсненія ихъ
и приказа бритія бороды. Савіега П. 306.
Скончался Амврозій (Андрей) Зортисъ-Каменскій, Малороссъ,
съ 1768 года архіепископъ Московскій. Учился въ Кіевѣ и Львов-
ской академіи; былъ учителемъ Невской Семинаріи, съ 1756 епи-
скопъ переяславскій, съ 1761 г. архіеп. крутицкій. Оиъ переводилъ
съ еврейского Псалтырь. Переводилъ также изъ греческ. и ла-
тинского языковъ.
*) См. Обстоятельное извѣстіе о злоумышленіе противъ Его Величества
короля польского Станислава Августа, происходившемъ 1771 года Ноября 3
(Октября 24) дня. Печатано въ Санктпетербургѣ 1772 года въ 12-ку стр. 36.
Геретъ въ своихъ мемоарахъ описуетъ подробно то жалкое событіе, не за-
крывая темную сторону тогоже. Король Станиславъ былъ нѣкоторыми кон-
федератами увѣдомленъ о предстоящемъ атентатѣ на него. Пулавскіи въ
своихъ манифестахъ изъявлялъ, что оиъ не приказывалъ сдѣлати оей атен-
таіъ, который устранилъ отъ него много конфедератовъ. См. К. 5Ѵо)сіскі,
Сшепіагг Ралѵаикохѵвкі.
302
303
Императрица Марія Ѳересія сопротивлялась раздѣленію Поль-
щи, по совѣту своего духовника Петра Поргаммера, который по
инструкціи, данной ему изъ Ватикана, угрожалъ императрицѣ воз-
держаніемъ разрѣшенія, если таже согласится, чтобы протестант-
ская Пруссія и схизматическая Россія дѣлились католическою
Польщею. Наконецъ видя, что Россія н Пруссія отъ своего намѣ-
ренія не думаютъ отступити, подъ условіемъ сохраненія одной
части Польщи, приступила къ своимъ союзникамъ роздѣленія
Полыци, называя занятіе собою Галиціи ревиндикаціею сей
области, будто принадлежащей нѣкогда къ Угорской Коронѣ. См.
Метоігеп еіпез оеѳіеггеісЬ. Роіігеійігесіогз. въ Журналѣ: АпГ йег
НбЬе. Ьеірзцр 1881. I. стр. 104—123.
Принимая рукавъ р. Выслы, старою названный, яко
главное русло сей рѣки, требовалъ императоръ австр. Іосифъ II.
въ подѣлѣ Польщи съ 1771 городъ Казимиръ для королевства
Галиціи.
Іюля 6 вступила Австрія въ договоръ съ Турціей) въ интересѣ
помоществованія послѣдней въ войнѣ съ Россіею, за что обѣщала
Турція отступити Австріи восточную часть Волошины по рѣку
Алюту, но когда упомянутый договоръ не осуществился и Австрія
не принесла обѣщанной помощи, Турція осталась въ посѣданіи
восточной части Волощины, хотя въ послѣдствіи въ 1774 году Ав-
стрія воспользовавшись данною способностью и успѣла присоеди-
нити сѣверную часть Молдавіи т. е. Буковину, къ своей державѣ.
См. 1773, 1774, 1775 и 1776 г.
іпіевщси Ьірси рггуЬуІ іи Бгуіг, ]епегаІ телека коп&йегае-
кіе§о г 200 гоіпіеггаті. ОйеЬгаѵгагу пага]'иігг тѵіайотокс, ге всі^а-
Іцеу Воввуапі в^ ^ий гі,дД піейаіеко, па§1е гингуі йо йапохѵа. Те-
§ог (ініа рггуЬуІі Воввуаиіе рой йотѵбйгіѵгет рбікотеіка Бгуіііп^а,
і паіусінпіаві ривсііі віе ѵг ро^оп га Бгуігет, кібгу йоЬгге гтука-
І^с, гйоіаі исіес, кііки іейпак йоіпіеггу ]е§о иЫІі Воввуаиіе. Кгопіка
ко!1е§. ЪиЬіевгопъкіеё'о XX. Рііагоѵ,’ р. 108.
Твардовскій, польскій помѣщикъ нзъ села Пядикъ
подъ городомъ Коломыи, собралъ шайку изъ 500 людей, разбой-
ничалъ въ окрестностяхъ Сиятина; сопротивляясь королю Стани-
славу, былъ разбитъ Козаками. Смотри о томъ статью: Приклю-
ченіе съ 1771 года. Розсказалъ одинъ Брустурскій газда, яко со-
временникъ событія, преп. отцу приходнику, который сей розсказъ
списалъ для памяти потомковъ и который чтется напечатанъ мною
въ Галичанинѣ Литература. Сборникъ 1863. Выпускъ ІП. и IV.
стр. 229—232.
Ой йпіа 1 БеріетЬга (1770) йо йпіа 1 йапиагіі 1772 Ьуіо ро-
ѵѵіеігге лѵ СіввоѵНе (коло Болехова), га іусЬ тіевщсу 4 итагіо
іийгі 198. Хщйг йап Вазуіетсз па іеп сгав ЬуІ рагосЬ. Апостолъ
изд. Львовск. 1572 въ селѣ Тисовѣ.
Проявившаяся въ городѣ Кіевѣ, Нѣжинѣ и другихъ малорос-
сійскихъ городахъ моровая язва съ 1770 года, сего года прекра-
тилась. Бѣлозерскій юж, рус. лѣт. 103.
V/ гоки 1771 рокіеігзе ѵгпіевіопе па тіі 30 гогвгегзопе, а йо
Слѵозйса і УѴіпо^гойи йбЬг тоісЬ рггуЬуІе рггег іакошса йуйа.
АѴ ОЬегіупіе гаротѵіеіггопут гаЬгаѵгагу Гапіу і 1<уе вргоѵайгіі ]е йо
Отеййгса нг векгесіе, ротіто йіи^іе иіггутуѵтпіе овігойповсі і іеті
гагагіі іодаті ргзейатегу коптепіоте СО. Вегпагйупбѵѵ, §йзіе гагаг
те іггесЬ йпіасЬ ртагйуап і йгѵипавіи квідгу итагіо, а \ѵ тіевсіе
гагайепі Йуйгі і сЫорі, ІиЬо пу^папі роіе, і кііка йошбхѵ тіе-
всіе враіопо і па теіасіі раіопо сЬаіиру, піе піе рото^іо ^ѵукогге-
піепіи гагагу. ТѴ вкиіек іе] піевзсгезіітеёсі )ѵі§се) к!§вк врайіо ]ак
рггег гетеіисуе, цйуг гуйотекісЬ йивг путагіо 280, а роййапусЬ
і ройтіевгегап 170, а \ѵ ХѴіпортойгіе і Овітотеи 95, йтегвкісЬ гав
тоісЬ Іийгі, гоіпіеггу, йтеггап і екопот 64. Бгсге^біпіе гав )ѵіев
то]а ВовосЬасг і РгисЬпівгсге йгіеп і пос г коваті тагіц^с і піе-
тада котипікасуі г гагагопеті, осаіаіу; ігтеіо іо роѵіеігге иіііто
Магіів 1771. йа ѵ іут сгавіе піевгсг§8Ііѵіе Ьатіет те Ілѵоте
г іппеті оЬутеіеіаті ѵ лѵіеікіед Ьіейгіе; Іека^с віе Мовкаіі гагайо-
пусЬ, итеіадаусЬ ві§ те Ьтете, вгегеё'біпут сийет Маікі Ка)в\ѵі§-
івгеі осаіопет говіаіо іо тіавіо. Выписка изъ рукописного памят-
ника Станислава Пузины старосты городового Упитского. См.
Оагеіа Ьтетека 1879 8 Виіецо.
Въ городѣ Москвѣ первые признаки чумы, или моровой язвы,
обнаружились 17 Декабря 1770 года ст. стиля, во военномъ госпи-
талѣ. См. описаніе моровой язвы въ Москвѣ напеч. имп. Универс.
1775 г. „Чума въ Москвѣ11 статья Крещенко, въ Врач. Жури. По-
лунина, Москва 1854 кн. 2.
Аппа г Бавгсгбѵ Роіоска, Гшійаіогка Кгувіупороіа, зшагіа 1771.
Помяннкъ Уневекого монастыря.
Року божія мѣсяца Октоврія дня 5 въ градѣ Стрыѣ
славетній Козма Ивановичъ Атаманъ войска россійского купилъ
кадильницу и дзвонокъ до храму Рождества пресвятыя Богородицы
и отдалъ еи до олтара святаго іерарха Христова Николая въ
здравіе и спасеніе и отпущеніе грѣховъ своихъ. Помяникъ церкви
Рождества Богородицы въ городѣ Стрыѣ.
304
Окгорпа раволѵаіа (въ Межерѣчьѣ Корецкомъ) ерійетіа, кібгд,
Ьівіогук Л й и т пагута, а кібгд. ѵпіеаіі Хуйзі. Втіегіеіпоёс іак
Ьуіа ѵіеікд,, йе тіеэзкапсу, оЬуѵгаіеІе Хі§йа ориёсііі 8 «’(>,) е йоту і
кгуіі яі<э ро ІавасЬ. Бгкоіу гозривгсгопо. V? коПеоіит (00. Пьяровъ)
роговіаі еат )ейеп Вагсікогѵвкі... Вагет г ,]е§о ёшіегсід, загага ивіа-
іа. Въ отсутствіи латип. духовенства, бѣжавшого изъ города ѵез-
лѵапо' йо роніи^і рагайаіпе] ипіскіе^о каріапа ВіеГапа Іоасііітолѵі-
сза... Каіоіікоет ѵ затут Мі^йзугзесги 2.000, 2уй6ѵ <1о 3000 итагіо...
Молѵід, йе ІеіЬѵіе 10 сз^ёс Іпйноёсі оспіаіа. X. Апі. Моззупвкіедо
коііе^. і йхкоіу ѵ/ Мщйзугзесги, р. 52.
Девятаго Марта 1771 года появились на императорской Фа-
брикѣ въ Москвѣ рѣшительные случаи чумы. Но большинство мо-
сковскихъ врачей все еще продолжало отрицать существованіе
чумы въ Москвѣ до тѣхъ поръ, пока д-ръ Орреусъ, прибывшій
изъ арміи въ Москву, 18-го Марта, не подтвердилъ этого рѣши-
тельно. При этомт, извѣстіи три четверти жителей, преимущественно
дворянство, обратилось въ бѣгство, и въ томъ числѣ генералъ-гу-
бернаторъ Салтыковъ и еще другіе сановники. Стали принимать
строжайшія мѣры предосторожности, но тѣмъ усерднѣе скрывали
это зло отъ народа. Въ Апрѣлѣ умерло уже 778 человѣкъ; ясная
погода въ Маѣ, а въ Іюнѣ произвела затишье, но Въ Іюлѣ смерт-
ность усилилась до 1708, въ Августѣ до 7268, въ Сентябрѣ дости-
гаетъ она при 600—1000 ежедневно умиравшихъ, страшной цифры
21.401! Свирѣпствующая зараза, а еіце болѣе лихоимство низшей
полиціи, которая предоставляла больнымъ на выборъ отправляться
въ госпитали, или откупиться отъ госпиталя, произвели возстаніе,
коророе было главнымъ образомъ направлено противъ врачей и
противъ духовныхъ. Митрополитъ Амвросій Каменскій вышелъ съ
увѣщаніемъ бушующей черни и былъ жестоко убитъ ею. Тогда
генералъ-лейтенантъ Еропкинъ картечью разогналъ бунтовщиковъ.
Чтобы положить конецъ этимъ ужасамъ, императрица Екатерина
послала въ Москву знаменитаго графа Орлова. Д-ръ Тоде, врачъ
петербургскаго сената, сопровождалъ его. Въ Октябрѣ мѣсяцѣ на-
стало замѣтно ослабленіе болѣзни (17.561 умершихъ); въ Ноябрѣ
(5.258 умершихъ) еще замѣтнѣе, а въ Декабрѣ еще замѣтнѣе (805
умерщихъ). Съ 9-го Января когда барометръ стоялъ на небыва-
ной высотѣ, зараза вполнѣ прекратилась. При всеобщемъ очищеніи
столицы найдены тысячи скрытыхъ труповъ. Общее число похи-
щенныхъ чумой доходило слишкомъ до 52.000, тогда какъ средняя
годовая смертность въ Москвѣ равнялась тогда 7.000. Изъ высшихъ
сословій погибли не многіе, въ томъ числѣ 1 врачъ; изъ хирур-
— 305 —
говъ же умерло четверо, 16 Фельдшеровъ и 150 священниковъ.
Въ воспитательный домъ, обставленный строгимъ карантиномъ,
чума не проникла. Не менѣе, чѣмъ сама Москва, пострадали и ея
окрестности, съ которыми приходилось поддерживали сношенія,
чтобы доставить съѣстные припасы. Даже въ самый Петербургъ
были занесены зародыши чумы, но уничтожены, благодаря мѣрамъ
предосторожности, принятымъ д-ромъ Орреусомъ, 81. РеіегзЬиг^.
Негоій. 1878. Д-ра ШаФонского описаніе моровой язвы, бывшей въ
столичномъ городѣ Москвѣ съ 1770 по 1732 годъ. О томъ же пред-
метѣ написалъ дѣльную статью Корещенко въ Журналѣ-издавав
піемся А. И. Полунинымъ.
Чума свирѣпствуетъ въ сѣверной Руси. Съ Апрѣля 1771 г.
по Матръ 1772 г. число умершихъ отъ чумы въ Москвѣ было
57.901, а общая сумма погибшихъ отъ этой страшной болѣзни до-
стигла громадной цыфры 133.299 человѣкъ. Въ Москвѣ въ то время,
по исчисленію Полунина и Мюллера, было 500.000 жителей. По-
добной же участи подвергались города Сѣвскъ, Брянскъ, Василь-
ковъ, Кіевъ, Переяславль, Козельскъ, Нѣжинъ, Черниговъ и окрест-
ностныя этимъ городамъ мѣстности Малороссіи. Въ Кіевѣ чума
продолжалась съ Августа до Февраля 1771 г., при чемъ умерло
отъ нея 3.631 человѣкъ. Въ Нѣжинѣ умерло 3.400 человѣкъ. Около
Москвы, въ селѣ Пушкинѣ, умерли всѣ до одного человѣка. Мно-
жество труповъ хоронили тайкомъ въ садахъ и огородахъ, въ
подвалахъ и погребахъ. Такихъ труповъ было впослѣдствіи оты-
скано и вырыто 1.000 въ одной Москвѣ. См. Самойловичъ стр. 81.
Король польскій Станиславъ Августъ грамотою, изданною въ
Варшавѣ 1771 года 27 Апрѣля, надѣлилъ упраздненную архиман-
дрію Лавровскую, въ перемышельской епархіи находящуюся, по
смерти Иппатія Бѣлинского, генерала Чина св. Василія В., и по-
слѣдняго сей архимандріи поеѣдателя отца Никифора ПІептиц-
кого. Въ упомянутой грамотѣ на имя Льва Шептицкого, епи-
скопа львовского коадъютора и администратора митрополіи всей
Руси (Впзвуі) гііив СтаесіНшіі изданной, чтется: Му (король), ша-
І^с зоЬіе заіесопе^о рггег Рапоѵт Кай пазгусЬ рггу Ьоки наегут
говѣащсусЬ, іийгіег ой гѵіеггсЬповсі ДисЬоѵтеу роЬогпе^о НісеГога
Ззеріускіе^о акіиаіпіе ѵ кіавзіогге Хатоуекіт йіозойі исг^се^о у
)е§о ѵг оЬггщІки бѵоіш роЬойпозс у рггукіайноес... ротіепіогщ агсЬі-
тапйгуф Ьаѵггокзкф... пітеувгут Іівіет ргг.уѵ?і1е)ет, ге ѵгегузікіеті
Йо іеуйе агеЬутапйгуі паіег^сеші Гинйивгаті, йаіету у копіе тщету
ай йо втіегсі аІЬо ровЦріепіа па лѵугяг^ іп Вііи вио цойпояс. Изъ
20
306
актовъ метрики коронной канцлерскими названныхъ, въ Варшавѣ,
протоколѣ К. 49 стр. 71.
Жалованная грамота императрицы Екатерины II для Скит-
ского монастыря церкви Воздвиженія животворящого креста Гое-
сподня, игумена Авраамія и іеромонаха Дорофея, бывшихъ въ 1771
году въ СПетербурзѣ, соизваляющая на собираніе милоетинй въ
Россіи чрезъ восемь лѣтъ. Издана 1771 года, Декабря 21, по ея
имп. вел. указу княземъ Александромъ Голициномъ. Упомянутая
грамота въ 4 долю листа въ хорошемъ переплетѣ съ печатью въ
мосяжномъ большомъ кругломъ ящикѣ, сберегается при митро-
поличей церкви въ городѣ Яссахъ, въ Молдавіи.
Основаніе вольного русского Собранія при московскомъ уни-
верситетѣ; прекратилось 1784 г. Издавало: Опытъ трудовъ воль-
ного росс. Собранія. Москва. 1774—1778. 6. Том. 8°.
М. А. графъ Бѳніовскій насильно освобождывается изъ Си-
бири и бѣжитъ на кораблѣ изъ Камчатки въ Кантонъ 11 Мая. Онъ
родился въ Вербовѣ въ Галиціи, 1714 г., взятъ въ плѣнъ Россія-
нами и сосланъ въ Камчатку. Въ 1774 г. образовалъ на Мадага-
скарѣ колонію и былъ жителями ея провозглашенъ королемъ.
Потомъ вступилъ въ австрійскую службу; 1783 принялъ нзъ Ан-
гліи экспедицію на Мадагаскаръ. Въ 1786 былъ убитъ въ сраженіи
съ Французами. Оставилъ свои записки.
Письмена си есть начатки догматонравоучительнаго богосло-
вія соч. Ѳеодора Басарабскаго ректоръ Луцкой семинаріи, потомъ
капитульный ехоляетикъ, 4°. стр. 917 н 28. Почаевъ.
Молитвословъ 12° Почаевъ. Съ предисловіемъ о исправленіи
его отъ Варлаама Кагайловича, іеромонаха. Тамъ же.
Чинъ въ навечеріяхъ Рожд. Христова, Св. Богоявленія и въ
св. вел. Пятокъ, часовъ зовимыхъ царскихъ, 16°. Тамъ же.
Евангелія чрезъ всю вел. етрает. седмицу &1. Тамже.
Мѣеяцоеловъ напеч. у Іос. Курцбѳка въ Вѣнѣ. 8°.
Іоанна Рыльекого житіе со службою въ Кіевѣ. 4°. Въ Бѣл-
градѣ сербскомъ, 1836 г. 4°.
Описаніе Іерусалима града гравирован. на мѣди въ Вѣнѣ (?),
4°. 53 лист.
Катихизисъ (Георгія Кониеекого ?), напеч. въ половинѣ ХѴШ.
вѣка. 8°. 128 (?) л.
БсЫояѳг А. Ь. АП^ешеіпе погДівсЬе ОевсЫсЫе... Наііе 1771.
4°. (Того же. Несторъ Ѵоі. 1—5. ОоШп^еп 1802—9 8°.)
Вешеігіі Капіѳтіг, Ьіеіог. йео§г. ипй роііі. ВѳесЬгеіЬип^ (Іег
Моіііаи, шіі еіпег Ьашікагіе, ЕтапкГигі ипй Ьеіриі§. 1771.
307
«Г. С. Йігіііег Метогіае рорпіогит оііт ай ОаииЪіит ѳіс. іп-
соііѳпііит. Реігороіі. 1771. 4 ѵоі. іп 4-іо.
Веуігад гиг ОеясЬісМе Лея ^ееепѵгагѣі^еп Кгіе§ѳ8 хѵгізсЬеи
Йет ЕиззізсЬеп ипй ТигкізсЬеп ЕеісЬе ѵоп еіпег Регвоп ѵоп 8іапйе.
Вгезіаи 1771- 8°.
Паіаѵгу 8. Оуса пазге^о Вагуіедо \Ѵ. рггег Йог. ІѴеІатіпа
Вискіѳдо геЬгапѳ і кіазгіогоѵгі Міпвкіѳти рапіеп іе&ог гакопи ро-
Йапе. ЛѴіІпо 1771. 8°. Роіоск 1807. 8°. Егут 1864. 8°.
Ерііоте ргаесѳріогит ЕЬѳіогісогит зеіесііззітіз ехетрііз йі-
зііпсіогит іп ^гаііат еі сотойіогет изит іиѵепіиіія огйіпів 8. Ва-
віііі М. Росгаіоѵіае 12+2 листовъ.
8о1і1одшпт. Росгаіоѵіае 8°. 210 р.
І/У 'У л2-
КонФедераты, предводительствуемый французскими офицера-
ми, занимаютъ краковскій замокъ 2 Февраля и тамъ храбро обо-
роняются; изгнаны Росеіанамы 23 Апрѣля.
Войска сосѣднихъ дворовъ вступаютъ въ Польщу и завѣ-
-домляютъ геиеральность конфедераціи о раздѣленіи Польщи. Ген.
Зарѳмба не повинуется генеральности конфедераціи. Пулавскій за-
творился въ Чястоховѣ. Французскій офицеры возваны возврати-
тесь домой. Тынецъ защищаетъ юноша Вильчковскій. Ланцкорону
заняли австрійскій войска.
5 Августа первый договоръ Россіи съ Австріей и Пруссіей
въ дѣлѣ роздѣлѳнія Польщи. Россія получила позднѣйшій губерніи,
полотекую и могилевскую, съ исключительнымъ вліяніемъ на дѣла
Полыци, съ гарантіею ея конституціи. Сазіѳга II. 242.
Открыты Олонецкій первый мѣдный рудокопы.
I. Е. Биронъ, Курляндскій герцогъ, скончался.
Основаніе коммерчеекого училища.
Учрежденіе горного училища 21 Окт. с. с.
ГраФъ Николай Петровичъ Румянцевъ, государственный канц-
леръ, и владѣлецъ мѣстечка Гомеля, могилевской губерніи, рож-
денъ 1754 года, поступилъ въ 1772 г. въ государственную службу
и оставался въ ней по 1814 годъ, скончался 1826 года 3 Января
въ Петербургѣ, погребенъ въ Гомели, въ созданной нимъ каменной
Петропавловской церкви. Онъ былъ сыномъ героя Задунайекого,
графа Петра Александровича, внукомъ любимца Петра В. Алек-
сандра Ивановича, бывшого чрезвычайнымъ и полномочнымъ по-
308
словникомъ въ Цареградѣ. Графа Николая Петровича трудами и
пожертвованіями положено начало славному Румянцевскому
Публичному Музею, находящемуся нынѣ въ Москвѣ.
8іусгпіа 24 рггуЬуІ іп (йо Ноѵедо Иоізка) СгасЬогоѵѵвкі, таг-
згаіѳк копГейегасуі 'ѴѴувгодгойгкіеу г оййгіаіѳт 300 Іийгі, йіа ѵгу-
Ьгапіа, іак шойпа від Ьуіо йотувіес, ріепі^йпед йапіпу. Рггуз’діу
дггесгпіе \ѵ коііѳ^іит овѵпайсгуі, йе рггуЬуІ Іи \ѵ іут сеіи, йеЬу
кіазгіог 100 йикаібѵг, а ѵгіовсіапіе 33 йикаіу гіойуіі йіа ѵо]вка іе^о.
Ро йІи^ісЬ іагдасЬ і рговЬасЬ віапеіо па іет, гейту 20 йикаіу ѵу-
Іісгуіі. \Ѵ кііка йпі рггуЬуІі Еоввуапіе і піейаіеко зідй парайізгу
піевройгіапіе па іусЬ копГейегаібѵг, ѵ/іеіи г пісЬ иЬіІі, гевгід гог-
ргбвгуіі аІЬо піеѵгоід ѵггідіі. Тутсгавет рггуЬуІ іи копвуіагг іе^йе
копГейегасуі Сгеззе^ко, тбтдс, йе ]еві сііогу, і йе сЬсіаіЬу рггу па-
вгв] аріесе зід Іесгус. УѴкгбісе гіалѵііо віе іи 50 когакбѵ, кібггу іа-
ков г 5ѵ о с Ь а 1 і, йе зід и пав гпаійиіе копГейегаі, аіе іеп сісЬасгет
иткпді і па \Ѵо1уп від йовіаі. Кгопіка ко11е$. ЬиЬіѳвгоѵзкіе^о XX.
Рцагок стр. 109.
Аѳанасій Шептицкій епископъ Перемышельскій предложилъ
апостольскому Нунцію въ Варшавѣ Іосифу Гарампи описаніе то-
гдашняго состоянія Перемышельской епархіи оно гласитъ: Ѵехаіа
.рег іоі аппогиш йесигвит, поп іатеп Ггасіа Ппііогит Ргетівііѳп-
віит сопвіапііа, йіи вивііпиіі тиіов ерівсоров поп Ппііов, ветрег
іатеп Сіегив еі рориіив апіівіііі Ипііо айЬаегеЬаі. Тапйет виЬ ап-
пит 1641 іп сотіііів депегаІіЬиз гедпі рег зіаіив геіриЫісае ехаті-
паіа еі йізсизва саиза ерівсорі Ргетізііепвів ипііі еі Бііѵезігі Ниіѳ-
ѵгісг поп ипііі, іаіі йесгеіо аЬвоІиіа: Буіѵевіег Ниіеѵѵісг ерівсорив
.Ргетівііепвів поп ипііив еі е]из сотріісез розі виЫаіат роепат іп-
Гатіае асііѵііаіе гезіііиипіиг, сит Ьас іатеп сопйіііопе, иі ерізсо-
раіив Ргѳтівііѳпвіз сит топавіегіо 88. Баіѵаіогіз еі Ьопіз ай еит
регііпепііЬиз регрѳіиіз іетрогіЬиз тапеаі репѳз Ппііоз, Мопавіегіит
8. ОпирЬгіі Ьаига сит ѵііііз Папсгиіка еі Паѵгбѵ еі топазіѳгіит
8то1піса йе Гасіо ііійет регреіиів іетрогіЬиз йеЬеі тапеге іп ров-
вѳвзіопе поп Ппііогит. Азі розі тогіет Ьойіегпі ерівсорі ипііі ЙеЬеі
айЬие ипіііз аййі ѵіііа ВиеЬупіе, поп йегодапйо іп геіідиів рипоііз
іп еіеоііопе гедіз Ѵіайізіаі IV. сопзсгіріів. Розі тогіет Буіѵезігі
Ниіеѵісг вирга йісіі ерівсорі поп Ипііі дат Ьів топазіегіів агсЬі-
тапйгііа ргаейсіеіиг еі ерівсорив Ипііив. Ійет йесгеіит іп сопѵѳпіи
депегаіі ге^пі аппі 1647 ргоЬаіит еі сопйгтаіит. Могіе ііадие еі
оЬііи Вуіѵевігі НиІеѵйсгЗ ѵійеЬаіиг геѵіхізве ессіѳвіа Ргетізііепвів,
Ьепеѵоіе ве виЬісіегипі оЬейіепііаѳ ерівсорі ипііі топазіегіа Ианггбѵг
еі 8то1піса, а диа ипдиат Йевсіѵівве поіаіа. 8іс расаіа йіоесезів
309 —
Ргетізііепвів пптегаі ессіевіав огіЬоДохав оаіЬоІісаз рагосЬіаІев 1253:
біп^иііа рагосЬіаІіз ипиа ргаѳйсііиг рагосЬиз, рѳггагаѳ аипі ессіевіае
іп Ьао Віоесезі, диае рго ДиоЬиз ргезЬуіегіз аіідиа ГипДаііопе рго-
ѵізае віпі. Верегіипіиг іп Діоесевві Ргетізііепві топавіегіа ѵігогит
огЛіпіз 8. Вазіііі Ма^пі поѵет, тиііегит едивДет огДіпіа ігіа... Ех-
іепДііиг Діоесевів Ргѳтівііепвіз рег іеггііогія раіаііиаіив Виввіае Рге-
тізііепве еі 8апосепве, ЬаЬепв регшіхіаа ессіевіав ерівсораіиз рагі-
іег Ргетівііепвів Іаііпі гііив, диагит сопвогііо ^аиДеі, еі іп Дівігісіи
ЬиЬасхоѵіепві раіаііпаіиз Веіяепвів; сотргеЬепДіі рагіет іеггііогіі
Ееороііѳпвів еі Дізігісіив ЕуДасгоѵіепвіз, іЬідиѳ іпіегвесаіиг а Діое-
севі Іаііпа агсЬіеріасораіиа Ьеороііепвів; рег Дівігісіит 8апДесепзет
еі Віесепвет раіаііпаіиз Сгасоѵіепзів, іит диодие рег іеітііогіит
8апДотігіепве раіаііпаіиз 8апДотігіепвіа іпіегвесаіиг а Діоесеві Іа-
ііпа срівсораіив Сгасоѵіепеіз. Дп іегга Ьеороііепві ЬаЬеі Іітііев Іоса-
Іев сит ерівсораіи Іаііпо ипііо Ьеороііепві, іп раіаііпаіи Веікепві
сит ерівсораіи р-аесо еі іаііпо СЬеІтепві: Соііаіагііег іпіегсеДипі
Іітііев ге^пі Нип^агіае Діоесевів ^гаесо-ипііае Мипкасгоѵіепвів. Л
согроге Діоесевів Ргетівііепвів пиііа герегііиг ессіевіа поп ІІпііогит,
пиііит диодие іетріит БівзіДепііит. Ветіпагіит Скгісогит іи Діое-
севі Ргетіеііепаі егехіі пипдиат оЫііегапДае тетогіае Літив (Іеог-
^іив "ѴѴіппіскі, еріасориа Ргетівііепвів, іпвсгірвіі оНісіове аппо 1712
40.000 Йог. роіопісаііит еі ааеесигаііа іп Ьопів виіа ЬаегеДііагііа
Сгаріе, Нитіепіес, Дапочѵ еі ІѴоІіса, Ьас віЬі ргаесивіоДііа аесигііа-
іе: „Дпзирег Ьапс езве Йгтат аЬвоІиіатдие ѵоіипіаіет Ьос ветіпа-
гіит поп аКЬі егі^і ДеЬеге, піаі Ргешівііае аД саіЬейгат 8. Доаппів."
Наес поп оЬвіапіе ідпоіит си]иа аисіогііаіѳ ерівсорі, сопіга тепіет
ГипДаіогіз зетіпагіит саіЬеДгаІе Ргетіаііепае ігапвіаіит еві аД соі-
Іеціит Ьеороііѳпве РР. ТЬеаііпогит. Оііт Ьос соііедіит ргоѵіДеЬаі
Де ѵісіи еі атісіи вех 8етіпагіаіав Діоесевів Ргетівііепвів, тоДегпив
аДтоДит геѵегепДив ргаеГесіив Соііе&іі рег Іііегае аД те Даіав зід-
пійсаѵіі, иі рго аппо іпсЬоаіі віиДіі пиііив е Діоесеві Ргетівііепві
тіііаіиг аіитпив. Иоа диі ЬаС іп рагіе ѵоіипіаіе е]ив ге^ітиг, ]иѵе-
пев вѳіесіоа рго віиДіів Доті геііпиітив. Аи^епДо питегит 8еіпіпа-
гізіагит рго Діоесеві Ргетіеііепаі Літив Ніегопітив Нвігіскі ерівсо-
рив Ргетівііепаіа Діе 5 Магііі 1727 аппо епитегаѵіі аД тапиз еі
диіеіаііопет аДтДт геѵегепДі ВаДапавсЫ ргаеіесіі рго іипс соііе^іі
Ьеороііепвів 3.000 Йог. роіопісаііит. ЬівіДегаЬапіиг иіідие аДЬио
2.000 Йог. роіопісаііит аД сопвіііиепДит ГипДит тапиіепепДі ипіив
аіитпі, веД іп ргаевѳпіі регсеріі соііе^іит ргоѵеиіепіев ігисіиз а
сеьіо сотриіапДо аЬ аппо 1727 аД Ьос іетриа поѵет тііііа диа-
Дгіпдепіов диіпдиа^ѳпіа Йогепоа роіопісаіез. Соп.)ипсіа ііадие іаіі
310
витта сит сарііаіі ігіит тіііит, ЬаЬеЬіі іп йеЪііо ерівсориз Рге-
тівііепвів арий Со11с§іит Ьеороііепзе йиойесіт тіііа диайгіпёепіов
диіпдиадіпіа Йогепов роіопісаіев, сіцив виттае ргоѵепіив соггевроп-
йеі иіідие тапиіепепйів йиоЬиз аіитпів, еі іатеп педие ипив
вивсірііиг*). АЙ вирріетепіит віпсеге іпіогтаііопів ассейіі
еііат Ьос йе&гепйит, диой йит Геіісів гесогйаііопів Вепейісіив XIV
ропііі'ех оріітиз, тахітив ехйіѵіѳегаі Ропіійсіит аіитпаіит Ѵіі-
пепвет Гаѵоге йіоесевіит КиіЬепогит Кцоѵіепзів, Ѵіайітігіепвів,
СЬеІтепвів, Ріпвсепвів, Ріосепвів еі Бтоіепзсепвів, васга Соп§ге$аііо
бе Ргора^апйа ййе ехітіае сЬагііаіів йоситепіа ВиіЬепае ^епі.і віп-
риіагі вейів аровіоіісае атоге еі Ьепеѵоіепііае аиеіа, ерівсорів поіі-
йсапйо, тівіі Іііегав аровіоіісае іп Гогта Вгеѵів ехрейііав аппо 1753,
іп диіЬив ведиепііа йесіагапіиг: „Тгев ѵего ерівсораіив Ьисеогіепвет,
Ргетівііепвет еі БатЬогіепзет ас Ьеороііепвет іпіег Йіоесевев езив-
Йет паііопів ВиіЬепае айвегіріов, ійео ехсіивов евве віаіиітцв еі
тапйатив, диой рго поппиііів ипіив си]'ивдие египйеш айоІевсепііЬив
аіитпів віаіиіив віі Іосиз іп соііе^іо зіѵе Бетіпагіо Ьеороіі рго Ки-
іЬепів еі Агтепіз Гипйаіо, сиі аппиит пес тейіосге аЬ еайет соп-
§гераііопе Ргорарапйе ййе рго йісіів аіишпіз виЬвійіит воіѵііиг.
Ипйе раг аедиитдие ѵійеіиг, иі йе Ьівсе ігіЬив йіоесевіЬив, диае
Ьц^ивтойі соттойиіп ЬаЬепі, пиііиз айтіііаіиг гесіріаіигдие, вей йе
ргігао йісіів воіиттойо йіоесевіЬив, іп діиЬив тарг песеввііав иг-
реі.“ Ппйесітив еІаЬііиг аппиз, ех дио ай сигав ^егепйав Ьи]'ив ері-
всораіив Йіѵіпа ргоѵійепііа ѵосаіиз вит, Ьос іетрогів іпіегѵаііо ай-
тойит геѵегепйив ргаеіесіиз Соііе^і Ьеороііепвів ипит йипіахаі
зивсеріі аіитпит, диі рег диайгіепіит іп зіийііз соттогаіиз, іап-
йет йітізвиз ай ѵосапіеп В'еЬгеЬесепвет рагосЬіат рготоіив еі
сопзесгаіив; іп іосит йітівзі пиііив іп Ьапс Ьогага зийесіив. Соп-
сиггипі Ггедиепіег рготоѵепйі ай рагосЬіав ейисаіі іп всЬоІів риЫі-
сіз ЬеороІіепвіЬив, РгетівІіепвіЬив, ЙаговІаѵіепвіЬиз, БатЬогіепвіЬиз,
КгозпепзіЬиз, ВезоѵіепвіЬиз, РойоІісепвіЬив (на Уграхъ). Ех Ьас ве-
йиіо ехагаіа іпіогтаііопе со^позсеі Літа Ехсеііепііввіта Ботіпаііо
ѵезіга, диотойо геіі^іопів аідие ІІпіопів гез ве ЬаЬеі іп івіів ге^іопі-
Ъиз, сит піЫІ оттіввит зіі, диой геіегепйит егаі. Саісиіит йитіа-
хаі апітагит іп рориіо ап^ивііа іетрогіз ргетепіе ехрейіге поп
роіиі. БиЙісіеі всіге іп §епеге, йіоесезапов Ргетівііепвев отпез евве
СЬгізііапов, отпез саіЬоІісоз, ипа сит зио равіоге вапсіае ессіевіае
*) Кудаже дѣвались уніятскій большій грошевый сумы ? Видно что ие
только перехватывали уніятскія души къ латинскому обряду, но такожде и
уніятскій гроши тудаже похищались.
311
Ношапае ипііоь, диов ^гаііае, віп^иіагі Ъепеѵоіепііае еі ргоіесііопі
сотшепйапйо, йеѵоііввіто сиііи тапео. АіЬапавіив 8герііскі ері-
всорив. В. 8. 8.
Віе 1 Маі 1772 аппо \Ѵіе1той. Йтс. Рап Петеігіивг 8ги-
тіапвкі Віоіпік Коіотуівкі г овоЫнѵвгут паЬойепвіѵгет ій о(Ьгаг)
іиіеувгу 2уйасгеѵвкі гѵігуіоѵтаі у ай аргоЬапйав ^гаііав йаголѵаі
гІоіусЬ віо, па ройуіек у па Й§иг§ й^Ьа іейпе^о йіа іѵузіаѵ.'іепіа па
тіеувсн сегкѵй Рггесгувіеу. Отсюда явствуетъ, что церковь „Пре-
чистой" (Богородицы), нѣкогда монастырская въ Жидачевѣ уже
не находилась, для того имѣлъ на мѣстѣ ея дубовый крестъ соо-
руженъ быти. Записка въ книзѣ описанія чудесъ Богородичной
иконы, находящейся нынѣ при Воскресенской церкви въ Жыдачевѣ.
Подъ тѣмъ же годомъ другимъ почеркомъ чтется слѣдующая
записка: ЛѴ. йтсі Рап Кадеіап 8геріускі віаговіа Сисніоквкі,
кібгу іако тѵуйе] орівапо йаі йо оЬгазн М. Ы. ХѴовкгсвепвкіеу когоп
<1\ѵіе вгеЬгпусЬ ѵугІасапусЬ, вайгопусЬ катукаті сгевкіеші ай іп-
віаг йіатепіб\ѵ, віпага^йбхѵ і іппусЬ коіогбѵг; іийгіей іепйе ЛѴ. йт.
Рап віаговіа йаі арагаі г таіегуі Ггапсигкіеу па йпіе Ьіаіут ге
вгеЬгпеті у гогпеті кѵгіаікаті у шапіриіаггаті, кібгу іо аррагаі
іеві ге вгеЬпеті ^аіопаті. А іо рой іа оЫщасщ, аЬу ѵ/іесхпеті сга-
ву со йгіеп ро твгу 8. рггей іут сийотаут оЬгагет М. Ы. ѴѴовкгс-
еепвкі Ьуі па іпіепсіу Ка^еіапа, йопу іе^о гойгісбѵг, у вігуіа іе^о
гойгопе^о г тѵугайепіет ісЬ ітіоп Ьуі тбѵгіопу расіегг іейеп, 2йго-
ѵѵав Магіа у тойіііѵга: „Рой іѵѵоід, оЬгоп§ исіекату ві§“
(Подъ твою милость прибѣгаемъ), рокіеу йус Ь§й%, іе Рапвіѵѵо га
йущсусіі, о йоЬг§ ісЬ внксевва рговг^с Во^а у Маікі Ы. ініеувгу:
ро йіидіт гав йусіи га йивг§ опусЬ. Кібгд, оЫіуасу^ іа ініеувгу Ра-
госЬ Ргокорі Ваііпвкі у г паві^рсащі тоіеті па ініеувгет тіеувси
ойргажжас ийесгпеті сказу оЫщиі? ві§, рггейіут оЬгагет сийоѵг-
чѵпут М. Вовкіеу. А іо кіейу роврбівіѵѵо іеві іо г роврбівіѵет, а
кіейу гав ровроівіѵѵа піетавг, іо ват г вегѵ/ііогет сегкіеѵшут іе
паЬойеіівіуѵо ойргатас Ь^й§, у внксевоготае іиіеуві рагосЬоте оЫі-
^отапі іак сгупіс, іо іеві ойргатас іо паЬойепвічго рой внтіепіет
Ь§йф. Ка со ві§ ройрівпі§ г^к^ тощ ь-іавп^. Ргокорінвг Ваііпвкі ра-
госЬ 8іо. \Ѵовкгезепвкі /уйасгеѵ/вкі. См. подъ 1770 годомъ.
Сѣмя слова Божья. Почаевъ, въ листъ. Гора Почаевская,
Почаевъ въ 4-ку.
Басни Талмудовы. Почаевъ въ 8-ку, переводъ изъ польского
языка. См. подъ 1794 г.
Краткое потребнѣйшихъ отъ грамматическаго художества ве-
щей собраніе. Почаевъ въ 8-ку.
312
Вастеізіег НагіѵѵісЬ Ьисіхѵ. Сйгізііап, ВизвівсЬе ВіЫіоіЬек
гиг Кеипіпіеб йсз рсдепѵагііреп Иивіапйев <1ег Ьііегаіиг іп Еиззіапй.
Вапйе 1—11. 81. РеіегзЬиг^, Кі^а ипй Ьеірзід 1772—87. 8°.
Нпіегзискипёеп йЬег йіе аііе ОезсЬісЫе йег ИогйізсЬеп Ѵоікег
ѵ. ТЬиптапп, Вегііп 1772... бзіііскег Ьеіргір 1774.
Сопзіііиііопее ехашіпапйае еі зеіі^епйае іп Гиіигіз сарііиііз,
ргоѵіпсіаІіЬиз шаіегіае. Росгаіоѵіае іп 8°.
УѴукіай ивіаѵѵбтѵ карііиіу озіаіпеу Вггезкіеу ѵ? 1772 г. ѵ? Ьи-
іуш ойргаѵпопеу ѵгіегпіе г Іасіпзкіе^о па роізкі і^гук рггекіейгіо-
пусЬ. Росгаіоѵ? 8° зіг. 63.
Кагапіе па Халѵійгспіе К. Р. Магуі... рггег X. Пушпагс^о Ье-
ѵѵіскіс^о 2. 8. В. IV. ргоГеззога йіогойі ргеіекіа згкоі 8гаго§гойг-
кісЬ. Росгаіолѵ.
Ѵогіііий^с ЛивйіЬгип^ йег Весіііе йез Копі^гсісЬз Пп^агп аи!
Кіеіп ойег ВоіЬ Веиззеп ипй Ройоііеп. ІѴіеп 1772. 4-іо. Тоже безъ
мѣста печати 1773. 4°.
ѴѴухѵой рорггейгаігісу ргалѵ когопу 'ѵѵд^іегзкіеу йо Впзі Сгег-
ѵопеу у йо Ройоіа. ѴѴіейеп 1772. 4°.
Сагіе йе Іа Роіо^пе йіѵіві раг ргоѵіпсев еі раіаііпаіз, раг <Г.
А. В. Віггі 2аппопі, изданъ въ Парижѣ въ 1772 году и посвященъ
князю Іосифу Александру Яблоновекому. На первомъ мѣстѣ атласа
находится планъ г. Варшавы, а вокругъ него въ рамкахъ изобра-
жены замѣчательный городскій зданія XVIII. вѣка; остальный 24
листы представляютъ спеціальный атласъ Царства Польского, съ
подписями на польскомъ языцѣ, вокругъ же рамокъ названія про-
винцій означены на Французскомъ и турецкомъ языкахъ.
Прибавленія.
1703. В. Крижановичъ, Руно орошсное. Черниговъ. (О чуде-
сахъ пресв. Богородицы Черниговской.)
1711. Л. Біи^овіі Нівіогіае Роіопісае ІіЬгі XII. Оиогшп вѳх ро-
вісгіогев попсіит ейііі пипс кііпиі сит ргіогіЬиз ех тапизсгіріо га-
гіввіто іп Іисет ргойеипѣ ех ЬіЫіоіЬеса еі сит ргаеіаііопе Не и-,
гісі Ь. В. АЬ. Ниувзеп Виззогит саезагі а еопзііііз
іпіітіе Ьеііісіз еі )изііііае. Ілряіае 1711 Т. I. 1712 Т. П. ассе-
<кші ІіЬгі I. Ѵіпсепііі КасІІиЬкопів Ызіогіа Роіоп. II. 8іап. Вагпісіі
Аппаіез III. 8іап. ОгісЬоѵіі Аппаіез Роіоп. IV. Шизігіит ѵігогипі
Ерізіоіае. V. 8іап. 8агпісіі йезсгіріо ѵеіегів еі поѵае Роіопіае, ііет-
дие Киввіае еі Ьіѵопіае. Непгісиз аЬ Ниуввсп былъ учителемъ сына
импер. Петра В. Алексѣя и первымъ издателемъ полной польской
исторіи I. Длугоіпа.
1714. В. Голенковскій (сконч. 1740). Діалогизмъ или розго-
воръ любителя съ любовью. Кіевъ (О сакраментахъ).
1720. Въ монастырѣ Улашковецкомъ св. Іоанна Крестителя
надъ большою каменною печерою четвероугольною высѣченною въ
скалѣ, на высокомъ правомъ берегу рѣки Серетъ, текущей въ Днѣ-
стеръ, построилъ около 1720 года игуменъ Брылинскій церковь
Преображенія Господа Іисуса Христа и перенесъ изъ печерной
церкви иконостасъ съ иконою пресв. Богородицы съ 1678 года.
Въ 1737 году 4 Октября соизволилъ мнтроп. Аеанасій ПІептицкій
иа теперѣшнее мѣсто перенести монастырскую церковь, яко до-
годнѣйшое, изъ надъ скалы печерной, съ праздникомъ Благовѣ-
щенія пресв. Богородицы, за игумена Леона Подсонского. Благодѣ-
телями сего монастыря были Людовика Залуская каштеланша Рав-
екая, н Старостина Замѣховская надѣлившій въ 1722, Сентября 12
сой монастырь землями пахатными; Доминикъ Кроковскій земскій,
судья Каменецкій завѣщавшій въ 1751 г. на совершеніе литургій
314
2000 зол. полъ. Лаврентій Ланцкоронскій, староста Стобницкій въ
1758 г. 1000 зол. пол. Ник. Потоцкій, воеводичъ Белзекій, староста
канев. въ 1766 г. 3000 зол. пол. Ангелина Карчевская, жена Лати-
чевского судьи, въ 1764 г. 1000 зол. пол. Въ 1772 году въ Іюнѣ
Бахтинская скарбникова приказала въ городѣ Кремянцѣ сдѣлати
каменное изображеніе св. Іоанна Крестителя, на каменномъ осно-
ваніи, доходящее до горской скалы, при Фольваркѣ стоящее. Ны-
нѣшняя каплица печерная была окончена 1697 года. Древнѣйшій
документы Улашковецкого монастыря вмѣстѣ съ игуменомъ сего
монастыря Брылинскимъ увезло съ собою россійское войско подъ
генераломъ Мюннихомъ въ 1740 году ео веѣмн церковными утва-
рями безвозвратно. Когда по взятіи Каменца Подольекого Турки
свои мечети даже до Чорткова пооткрывали, тогда въ печерной
каплицѣ два іеромонахи, подъ покровительствомъ Молдавекого Го-
сподаря, для окреетного народа священнодѣйствовали, до возвра-
щенія Каменца Подольекого 1699 года. Когда Поляки Туркамъ,
пришедшимъ въ посѣданіе книгъ городскихъ и земскихъ, за изда-
ніе тѣхъже не могли уплатити 500 червонцевъ, тогда Турки, не
бывшій въ состояніи увезти всѣ книги съ собою, большую часть
тѣхъже предали огню и такимъ способомъ на всегда уничтожила
древній документы сей области. По запискамъ монастырскимъ въ
1686 году, король Іоаннъ III. опустошивши всю Молдавію, взялъ
съ собою мощи св. Іоанна Сучавского, увезъ въ Жолковь и былъ
тогда въ церкви св. Іоанна Крестителя въ Улашковцахъ, гдѣ съ
своимъ войскомъ чрезъ всю седмицу присутствовалъ при св. ли-
тургіи, и тоже съ войскомъ своимъ исповѣдался и получилъ по-
слѣднее благословеніе отправляясь на Турковъ подъ городъ Хотинь.
Король Іоаннъ III. тогда съ 40.000 войска подошелъ даже къ Га-
лачу, но напрасно ожидая Австрійской помощи, возвратился без-
успѣшно отъ береговъ р. Прута. Въ томъ времени основалъ онъ
Вилляновъ, поселивши здѣсь турецкихъ плѣнниковъ. Нынѣшная
Улашковецкая каменная церковь была построена игуменомъ Игна-
тіемъ Нагурскимъ 1857—1866 года, скончавшимся того же года
3 Октября.
1726. Правда воли монаршей. Ѳ. Прокоповича. Москва въ л.
5 и 43 лист.
Повѣсть о смерти Петра В. Ѳ. Прокоповича. СПб. 4° 21 л.
Впсгупвкі Мік. !{?. Сгоіо Гогіипу Магвоѵѵеу... Хщйссіи Аіехаші.
М^гукоѵѵі, рггу ѵевеіпуш аксіе Рапа Ріоіга ВаріеЬу у Хщгпу Магуі
Аіехапйгу М^йукоѵпу ргеаепіотеапе. Безъ мѣста печ. въ л,
315
1737. Съ 1721 годомъ началось созиданіе монастырской цер-
кви св. Николая Чудотворца въ Креховѣ, но якъ долго стояла
прежная деревянная, неизвѣстно; созиданіе окончилось 1737 г., за
игумена ІосаФата Высоцкого. Церковь св. Николая началъ сози-
дати игуменъ ІосаФатъ Санкевичъ. Іовъ Радкевичъ въ 1706 г. ле-
говалъ 4,433 зол. пол. и приспособилъ часть камня и вапна. Отецъ
Іоанникій Чабановскій рго гевіапгаііопе шопавіегіі еі сопішнаііопе
ессіевіае сіесііі 3.000 йог. роі. Въ сей церкви находится древняя
икона Богородицы Верхратской. Храмовый праздники со-
вершались на Благовѣщеніе пресв. Богородицы, Св. О. Николая Пе-
ренесеніе мощей, Св. Петра и Павла, Преображеніе Господне и
Покрова пресв. Богородицы, при большомъ, стеченіи окрестного на-
родонаселенія. Коколокольня построена на одной башнѣ укрѣ-
пленного монастыря игуменомъ Иннокентіемъ Дѣдицкимъ 1759 г.,
гдѣ также часы находились.
Въ Креховскомъ монастырѣ находились слѣдующій церкви:
1. Древнѣйшая свв. Петра и Павла на Лисиной Горѣ, надъ Скалою,
за монастырскими стѣнами. 2. Церковь Преображенія, деревяна
продана для села Добрусина за 1300 зол. пол., но понеже всѣ зем-
ный имѣнія и привилегіи на имя церкви Преображенія Господа
нашего Іисуса Христа гласятъ, для того креховскій игуменъ Силь-
вестеръ Лащевскій задержалъ въ монастырѣ икону Преображенія
Господня и помѣстилъ тую же въ каменной церкви св. Николая
іп ага ргіпсіре, а икону св. Николая перенесъ въ прибочную ка-
плицу. 3. Церковь св. Николая до сихъ поръ существующая и
единственная. 4. Церковь Покровская, съ чудотворною иконою
пресв. Богородицы. См. Новое Небо, чудо 29. 5. Церковь Св. Трой-
цы. 6. Церковь Благовѣщенская (каплица), 6. Каплица такъ на-
званная Поклонница. При томъ находились иконы пресв. Бого-
родицы и Св. Пиколая на башняхъ монастырскихъ стѣнъ. На
Гутцѣ находилась также каплица, гдѣ пребывалъ одинъ чернецъ
при монастырской пасѣцѣ. Каменная ограда монастырской) ого-
рода была построена за игумена Иннокентія Крижановского въ
1794 н 1795 годахъ. На горѣ Побойной, на кладбищѣ, была ка-
плица св. Петра, гдѣ нынѣ крестъ стоитъ. Здѣсь выше построена
печера св. ОнуФрія 1851 года. Въ лѣсахъ села Крехова есть Лн-
снчя гора; надъ самымъ верхомъ ея стремитъ большая скала
пѣсковая, съ двумя печерами, съ входами въ нихъ по лиетвн-
цамъ. Здѣсь проживалъ инокъ Іоилъ съ Сильвестромъ сначала
XVII вѣка и создалъ церковь свв. Петра н Павла, гдѣ нынѣ
выдны слѣды четыроугольныхъ окоповъ. См. Сводную галичско-
316
русскую лѣтопись подъ 1638 г. Монастырскій млынъ (мель-
ница) па Бриіцѣ или Шабелпѣ, издала грамоту въ Немировѣ 1643
г. Марта 11. Ева Стадницка пзъ Лизова, которую подтвердилъ ко-
роль Владиславъ IV. въ Варшавѣ 3 Мая 1643. Гарайщину, мо-
настырскую землю, одну милю отъ Крехова, подарила Анна Мо-
ги л я и к а Мышковская, грамотою изданною въ Старискахъ 1 Іюня
1658 г., которую подтвердилъ король Іоаннъ Казиміръ Львовъ 1663
года. Здѣсь была церковь Рождества Христова, продана крехов-
скими иноками. „Истинное изображеніе св. обители креховскія
1790“ вырѣзалъ на грушевомъ, деревѣ инокъ Діонисій." См. Па-
мятники русской Старины въ запад. губерніяхъ. VII. выпускъ СП.
1885 стр. 323—327.
Подробное извѣстіе о Петрѣ Коссѣ, бывшемъ докторѣ св.
Богословія и философіи, сберегшемся на двухъ листахъ іп 4°, на-
ходящихся въ моемъ посѣданіи и списанныхъ собственноручно
тѣмъ же П. Косомъ въ прошедшемъ столѣтіи слѣдующого содер-
жанія : Соріа. Регіііивігів Кше Бпе Бпе еі Раігев оЪвегѵапІівві.. АД
МапДаіпт Ліші еі Кті Бпі Бипііі Аровіоіісі тіЬі рег Втаіп Біпет
8иат іпіішаіаш Де Реіго Ковѳ ведиепіет шіогтаііопёш шіііо. Ре-
ігив Ковв іп АсаДешіа Ѵііпепві апіе аппит РЬіІоворЬіат і'гедиепіа-
ѵіі рег осіо тепвев, сит аиіет рег 1е§ев Ьщив АсаДетіае поппіві
воіів СаіЬоІісіз аДііив раіеаі аД веѵегіогев всіепііав, еі сегіо сот-
регіит евве, диоД Дісіиа Реігив еввеі ВсЬувтаіісив, ех аеаДетіа ех-
сеДеге ^иввив, еі ірве раіепііЬив РгоЬаііопіЬиѳ Де ВсЬувтаіе еопѵіс-
Іив арегіе Гаввив еві вс Ьасіепив Гиівве всЬувтаіісит еі іапіит ві-
тиіавве СаіЬоІісит, веД ]ат ѵеііе віпсеге аЬ^игаге всЬувта еі рго-
Йіегі Еотапат СаіЬоІісат йДет. ВеД пеиігит іп АеаДетіа Ѵііпепві
Гесіі, диіа атрііив аД асаДетіат івіат поп еві аДтіввив, еі тох
сгДіпет Раігит Вааіііапогит еві пщгеввив; пІ8І Іогвап рег ргоі'ев-
віопет йДеі саіЬоІісае, диат аввегіі ве іп АеаДетіа Ѵііпепві Гесівве,
іпіеііщаі іііат регііДіат еі іІІиД тепДасіит, диае аДтівіі апіе ргі-
тат гесерііопет виі аД івіат АсаДетіат. Бат з’ихіа Іе^ев АсаДе-
тісав Гесіі диіДет іипс рго&ввіопет ЙДеі СаіЬоІісае веД йсіе еі
тепДасііег иі ровіеа раіиіі. Рго ріепіогі Де еоДет Реіго іпіогтаііопе
аД^ип^о ведиепііа: (іиоД іііе поп віі огщіпе МовсЬив, веД Ко2а-
сЬив, поп Ковв 8еД Кор Дісіив сщивДат Роропів ргорге Кцоѵіат
йііив Ьеороіі Дит всЬоІав повігав Ггедиепіаввеі ве ВсЬувтаіісит ри-
Ыісе ргойіеЬаіиг. Ровіеа ЬиЫіпі Дит ВіиДіа ігасіагеі ипііит ве евве
вітиІаЬаі. Бетит иЬі аД АсаДетіат Ѵііпепвет ѵеиіі, саіЬоІісат
ве евве тепііеЬаіиг, еі ваегііе^ив Ьотипсіо, васгат Вупахіт Ггедиеп-
іег витеЬаі, иі виит всЬувта ЕисЬагівіісів вресіеЬив Котапі гііив,
317
весигиз іпѵоіѵегеі еі сеіагеі, іапйет йе всЬувшаіе сопѵісіив еі ірве
Ьасіепив ве всЬівтаіісиш оссиііит Гиівве сопіеввиз огйіпет Раігит
Вавіііапогит іп^геввив. Бит а^егеіиг еогипйет депегаіе Сарііиіит,
РаігіЬив соп^ге^аіів роггехіі вирріісет ІіЬеІІит, дио ехреіііі, иі рові
йпііит поѵіііаіит рго сопііпиапйів віийіів Ьіііегагит віаііт Вотат
тіііегеіиг, еі Ьів Йпііів Іісііит ѳіЪі і'огеі гесіа йівсейеге іп раігіат
виат, диае еві іоіа всЬувтаііса, диат е^ив ровіиіаііопет, іатдиат
вивресіат йе геіарви іп всЬувта, Раігев Вавіііапі ге^есегипі, диа
іііе ге.іесііопе ойёпвиз, тахіте диой сегпегеі віЬі ай всЬоІав Кота-
пав ргаесіиват евве ѵіат, саеріі евве ^гаѵів виае Кеіі^іопі, еі ех еа
йетит еіесіив еві айЬис поѵіііив, еі пипс Гогвап диаегіі аііат ѵіат,
диа регѵепіаі Котат рго сопііпиапйів віийіів, иі іЬі воіійе егийііив,
ай всЬувтаіісов виов гейеаі, еі ессіевіае саіЬоІісае іп МовсЬо егийііо
дгаѵіив посеаі, диат ві еввеі гийіог. Ргопі ріигіті аііі е]ивйет Га-
тите Ьотіпев іп Асайетіів саіЬоІісів ейосіі виЬ вітиіаіо потіпе
СаіЬоІісогшп ійет апіеа Гесёгипі, иі поѵіввіте аіідиів йісіив Ргоко-
роѵгісх вітііііег КогасЬив, віѵе Бкгаіпепвів, пат ІТкгаіпа еві Кога-
сЬогит раігіа, диі огйіпет раігит Вавіііапогат іпцгеввив, еі аЬ іів-
йет Вотат рго ігасіапйів віийіів тіввив, іЬідпе етепво ѳіийіогит
сиггісиіо, ровіеа а Ййе еі а геіідіопе аровіаіа Гасіиѳ іп МоѳсЬоѵіат
ргоГирі, іЬідие пипс еві виргетиѳ, иі роіе йосііввітив іпіег виов
врігііиаіев, еі дгаѵіогев іп іііат депіет іпйихіі еггогев, диат Гие-
гіпі апіеа, пат рег еит віеіівве йісііиг, диой айЬис ѵіѵепіе. ргаеіе-
гііо Сгаго, віі іурів тапйаіа геГогтаііо геіідіопів Сггае-
сае, ріив йе Саіѵіпо, диат йе ВсЬувтаіе гейоіепв. Нів рго гедиі-
вііа іпйгтаііопе ййеіііег ехагаіів іп ргоГппйіввіто сиііи еі оЬвегѵа-
ііопе тапео. Регіііивігів ас Веитае Бпів Ѵевігае Йегѵив Ьитіііітив,
Ьайівіаив Ваиквга, Восіеіаіів Леви Весіог Соііе^іі еі Асайетіае Ѵіі-
пепвів, Ѵііпае 14 Магііі 1728.
Ехсегріит ех Ііііегів Літі ас Кті Впі Меігороіііае іоііив Вив-
віае йе йіе 14 Аргііів 1728. Бе Реіго Ков аііав КиІаЬка ѵосаіо,
іаіет Літае еі Ктае Бпі Ѵевігае ех оге айтойит Кйі раігів 8рі-
гійіопів ЛасЬііпоѵѵісг йе огйіпе В, Вавіііі М^пі іп апіеа апіе Ьіпов
аппов Мадівігі Ьіоѵіііогит іп Мопавіегіо ВуіЬіпепві, пипс ѵего іп
соііедіо Ѵіайітігіепві Кесіогів геіего іпГогтаііопет, Ьгдив потіпе
раіег КиІаЬко, поп Ков ѵосаіив, огіипйцв ех МовсЬоѵіае, всЬівтаіісиѳ,
диі сит аіідиов ехсеввив віапіе ѵііа йеі'ипсіі Сгагі МовсЬоѵііісі Ре-
ігі Аіехіеѵгісг потіпаіі регреігаѵегіі, ас рго іівйет ехсеввіЬив Ьопа
е^ив сопйвсаіа Гиегіпі, ірведие саріепйив еі іогдиепйив іп огіепіе ех-
віііѳгіі, Ги^іі іп ге^пит Роіопіае ргаесіриае ай та^пит Висаіит
ЬііЬиапіае сит Йііів виів, диі пе раіе&сіцв віі МовсЬів потеп ^епи-
318
319
іпит зиит КиІаЬко іп Коз тиіаѵіі, сщиз ізіе Реігиз Коз Шіиз йі-
всоіив еі регѵегвиз іп всЬізтаіе Йигапз, ѵоіепздие Йоіо адиігеге за-
ріепііат еі сит еайет іп МовсЬоѵіат гейіге ѵеіиіі іп апіеа диійаш
геіідіозиз Котае іп зіийіів Сгегсяускі, іп Пкгаіпа ѵего Ргоко-
р о чѵ і с х пипсираіив Гиегаі, диі іЬійет регѵегзіз тойіз асдиізііат
Котае варіепііат Кцоѵіаш рогіаѵіі еі Гасіиз еві зсЬізтаіісиз еі аг-
сЬіерізсорив МозсЬоѵіае. Тепіаѵіі Ѵагвоѵіае, ЬиЫіпі еі Ѵііпае зсЬо-
Іав Ггедиепіаге, іпіЬі вехпрег сит іп БсЬузтаіе еііатзі іп агутів
васго 8апсіа зупахіт зитепв, сотргеЬепзиз еі ргориізив Гиіі, ай
ВуіЬіпепве Мопавіегіит Йіѵегііі, іЬідие сит поп ргіив ргоГевзиз іп
геіідіопе Вазіііапа Гіегі, диат иі еайет геіідіо аррготіііаі еипйет
ай игЬет рго віийііз, Вота ѵего ай МовсЬоѵіат тіііепйит ргаеіеп-
йегеі, саеіеговдие поѵіііов ай вѳйіііопет ргоѵосагеі. Ліадие Веіідіо
Вазіііапа ехетріо апіейісіі Ргокороѵѵісг ейосіа, еі пе ій еііат ргае-
Гаіиз Реігив Козз Гасіаі ѵегепз, поп регтівіі еит іп геіідіопе Ваві-
Ііапа Гіегі топасЬит, вей ай ваесиіит йішізіі іпапет, диі тойо диій
адеі еі диотойо іп дио Іосо ргосейаі ргогвив ідпого. Нав ііадие йиав
Ііііегав ргітат а Ьайізіао Баѵквга 8ос. Л. Весіоге Ѵііпепзі ай
Аийііогет (иі вирропо) Літит Хипііит Аровіоіісит іп Роіопіа зе-
с и п й а т аЬ Літо В. Ьеопе Ківгка Меігороіііапо ай ірвит Літ.
Ьпит Иипііит арозіоіісит В, Вапііпі виЬ Йаііз Ѵагзаѵіат йігесіаз,
Еттив Впив Ѵіпсепііив 8. К. Е. С'агйіів Реіга 8. Сопдгедаііопіз йе
Ргорад. Еійе РгаеГесіиз А. В. 1728 йипіі ѵеі Йиііі Гогіавзе йіеЬив
Вотат а ргаеГаіо Хипсіо ігапвтіввав гесеріі. Еі тіЬі еойет аппо
йіеЬив Аидивіі поп ргаезепіапйо ірзаз сопіепіа іп ііііз пипсіаѵіі рег
рипсіа едо рго іипс виЬііо отпіа йе Ьіз іаіііег иі Еіптиз .{ат Гие-
гіі диіеіаіиз, 8ей сит ійет Еттиз Впиз аііав Ііііегав аЬ аііего
Кипсіо Арозіоіісо рго пипс іп Роіопіа йетогапіе Раѳіиііо, іп еайет
Гогта ассеріззеі ііегит тоіевііат тіЬі іпдегеЬаі тахіте.
Сит А. 1730 йіе 27 НеріетЬгіз Гегіа диагіа гаііопе аііегіив
теі (П. Коса) педоііі ай еипйет Еттит Впит Сагйіпаіет Реіга
ргоіесіогет теит ассеввізет, зіаііт Еттив Впив гепоѵаііз виврі-
ііопіЬив йе теа огідіпе еі ѵііа тиііа Йіввегиіі сит геіо, Йісепв, поп
ЬаЬео Ьопат геіаііопет. Рові ѵагіаз соПосиііопез тесит, йейіі тіЬі
соріав ргаеГаіагит Ііііегагит, иі едо, ехровііа ргіив віпсеге огідіпе
еі ѵііа теа, ай вирга всгіріав гевропйегет Ііііегав. С)ііой еі Гесі іп
ігіЬиз Гоііів. К. В. Соріа Тевіітопіі а В. Р. ѴѴіікотекі 8. Л. Ргае-
Гесіо Ьеороііепзі, си^из огідіпаіе ргаевепіаѵі Етто Впо Сагйіпаіі
Реіга Аппо 1730 Котае 30 ВеріетЬгів 8аЬЬаіЬо. ОтпіЬив ргаезеп-
іев Іесіигів заіиіет іп Вотіпо. Тевіатиг ргаевепііЬиз повігів Реігит
Ковв Ггедиепіавзе РЬіІоворЬіат іп всЬоІів Соііедіі Ьеороііепзіз 8ос.
Йези А. В. 1723 піЬіІдие ргоЬіз тогіЬиз еі ІедіЬив всЬоІазіісів соп-
ігагіит соттівізве іп сирв геі Ьйет Ьав П1і тапи повіга зиЬвсгір-
іав еі відіііо Соііедіі іпзідпііаз йейітиз Ьеороіі йіе 3 Мепве Аидизіо,
Йоаппев УѴіікоѵгвкі 8ос. Йеви. ВсЬоІагит РгаеГесіиз. (8іді11ит.)
Петръ Косъ составилъ на латинскомъ, греческомъ, польскомъ
и русскомъ языкахъ Дневникъ съ 1727 до 1734 г. своего путеше-
ствія въ Римъ, о богословскихъ наукахъ тамъ же о своихъ похож-
деніяхъ и возвращеніи въ Русь. Тамже пишетъ: Котае аппив га
хіуіа МВССХХХ. йапиагіиз 1-а Йіез. дгаесі ВесетЬгів 21 йіез
Вотіпіса... Нойіе соттетогаііо иі едо Реігиз Коза сит дегтапо
тео Хісеіа А. В. 1725 дг. ВесетЬгів 21 йіе Гегіа іегііа ѵезреге тѵу-
ЗесЬаІет г РоЬаги (въ Стародубскомъ уѣздѣ) у г вігосіппедо оу-
соѵтакіедо йоти, ройедпаѵгвгу паутіівгд, Койхісіеікд, Еийокіе, гойго-
педо МісЬаІа у віозіг^ ѴѴавв^ у Реіадщ і г піті, па Гоіѵгагки йтсі
Рапа йапа Кгокоѵѵвкіедо, овіаіпі песіед тіаіет. О Боже мой, йауйе
ті кіейуй коіѵгіек ісЬ одЦйас... X. В. Аппо 1725 Ьів йіеЬив ѵууіе-
сЬахѵвгу г РоЬаги г Р. Йапет Кгакоѵгвкіт га дгапіс^ Ѵкгаіпвкд,
рггег 8іагойиЬ, Тороі, ВусЬоѵг, йо Роіоска і гідй Аппо Сггаесо 1726
5. йапиагіі 10 йіе ѵ7удесЬа1ет у йо ѴѴіІпа рггуЬуІет Сгг. йаппаг 20
йіе... Аппит апіет 1727 гасгоіет ѵѵ ВуіЬепіи еі аппит 1728 еі
саеіегов Котае... Упомянутый Дневникъ П. Коса удостоивается для
исторіи нашей Руси и церкви ея изданъ быти печатью для извѣ-
стій, гдѣ П. Косъ находился и съ якими знаменитыми лицами въ
.Италіи и на Руси сообщался. Сочинитель сего Дневника изъявля-
етъ большую любовь къ своей церкви и русскому народу, былъ
особеннымъ любителемъ русскихъ книгъ и рукописей, для того
удалось мнѣ много осмотривати книгъ съ подписью Реігиз Козз
8. ТЬеоІодіае еі РЬіІозорЬіае йосіог. Изъ упомянутою Дневника
явствуетъ, что Петръ Косъ во Львовѣ и въ Вильиѣ посѣщалъ фи-
лософскій школы. Потомъ отправился въ Римъ, гдѣ въ коллегіи
йе ргорадапйа ййе получилъ степень доктора философіи и бого-
словія. Возвратившись во Львовъ, получилъ, якъ пишетъ, огйіпез
шіпогез, т. е.. субдіаконатъ, пребывалъ здѣсь въ коллегіи Ѳеати-
новъ, занимаясь дѣлами Львовской Ставропигіи, въ которой имѣлъ
надежду быти архимандритомъ, или въ лавровскомъ монастырѣ.
Сначала былъ онъ греческою восточного вѣроисповѣданія, ехиэ-
матикомъ, во Львовѣ былъ уже уніятомъ, ибо пишетъ, что по-
лучилъ причастіе изъ рукъ митрополита Аѳанасія Шептицкого.
Въ своемъ Дневникѣ въ 1734 году пишетъ о себѣ, что во Львовѣ
находился въ опасности яко россійскій агентъ арестованъ быти,
въ то время когда одна партія въ Полыцѣ придерживалась короля
320
Станислава Лещинского, а другая Августа III., покровительство-
ванно го Россіей).
Львовское Ставропигійское Братство, признавши главенство
папы римского, чтобы освободитись изъ подъ вліянія и сношеній
съ львовск. епископомъ, вознамѣрило учредити при своей Успен-
скобогородичной церкви архимандрію и употребляло въ томъ дѣлѣ
помощи Петра Коса яко ученого мужа, которого желало даже
имѣти своимъ архимандритомъ, и по той причинѣ съ нужными
документами отправило въ Римъ.
Въ томъ предметѣ въ Хроыицѣ Львовской Ставропигіи, сочи-
ненной Діонисіемъ Зубрицкимъ, чтется подъ 1739 годомъ слѣдую-
щее извѣстіе: ІІпшкопе Ьгасітѵо (Ставропигійское) йо йуѵѵе^о ивіа-
ѵісгпеші і гбйпецо гойга^и пасіегапіаші Меігороіііу, йеЬу ві? овж)-
Ьойгіс ой пісЬ гаг па гаквге, ровіапожіо исіас ві§ йо Біоіісу Аро-
віоівкіеу а ѵДавсіже йо Копцге^асуі йе Ргорацапйа Рійе 2 ргойЬф о
гаіойепіе АгсЬітапйгуі оййгіеіпеу з'ейупіе віоіісу Аровіоівкіеу иіец-
Іеу \ѵе Ілгоѵіе, кібгеу Ьу іак Сегкіе» шіеувка, Вгасіко Біаигорі-
ціаіпе, іако Іей і шопазіуг 8. ОпиГге^о рой1е§ас тіаіу, иіойопо рго-
Іекі іеу АгсЬутапйгуі і тѵгаг г ргойЪ^ па йпіи 15 Аицивіа 1739 йо
Кгути і г йокитепіаті роіггеЬпеті рггег Ріоіга Ковва ровіапо. (ЗІож
піеувге гагуву іе§о рго]екіи Ьуіу паві^рищсе: Йе Ьгасіж) ро втіегсі
каййецо АгсЬітапйгуіу пазіерсе йіа піецо ѵѵ тос віий^сецо воЬіе
ргатѵа раігопаіив ѵуЬіегас і Когщгецасуі йе Ргора^апйа Рійе ѵг Кгу-
тіе йо роіжегйгепіа ровуіас Ьуйгіе; йе цойповс іа Ь^йгіе йойуѵгоіпа,
йе йорбкі ві§ йосЬойу Вгасіѵѵа рггег ргосевва Ьівкирет пайѵег^йопе
піе 5ѵгто§%, копігаіегпіуа г кавву вѵгеу па АгеЬітапйгуі§ і овти
МпісЬбчѵ, оргбсг іецо со ДисЬожепзіЖ) йоЦй ийуѵаіо, согосгпіе ро
2.000 гІоіусЬ оріасас Ьейгіе. Йе АгсЬітапйгуіа Ьуйгіе тіаі гегуйеп-
суе йѵгіе, іейпе рггу сегкѵѵі тіеувкіеу, а йги^ ѵ топавіегге, іе га-
віайас Ьдйгіе па веввуасЬ ЬгаеНѵа г йжлпа §1оваті; йе ѵѵгаг г оЪга-
пут ргеГекіет г роті§йгу Ъгасіѵѵа йгикагпщ ігийпіс вщ та; йе еп
рггувщ§е ой поѵ»о ргзущіусіі сгіопкбтѵ ойЬіегас, па еіексуаеіі рге-
ауйокас і гасЬипкнѵ віисѣаб оіхтщгапут Ьуйй рокіпіеп. Рггейвщ-
Ьіогцс іеп кгок, сЬсіайо вщ ой па^аЬап Ьізкира і ой чѵріуѵи Іасіппі-
кбѵѵ, а шіапоѵгісіе Рге&кіа Теаііпбѵ, кіогу повіі іуіиі Ргаеіесіив
Міввіопів Агтепогит еі КиіЬепогит, овѵоЬойгіс. Ка іе цойпоьс Аг-
сЬітапйгуіу рггейвіатѵіопо іецой вашего Ріоіга Ковва, кібгут іеп
ргодекі йо Кгути ровіапу говіаі.
Кіо ЬуІ іеп Ріоіг Козв, гѵщсеу йосіес піетбді рівагг іеу кго-
пікі, іуіко іуіе, йе оп ЬуІ аішппив ѵепегаІіЬив Соііеціі ѴгЬапі Соп-
дгецаііопів йе ргора^апйа Рійе, 2е ЬуІ йокіогет іеоіо^іі, гавіийопу
321
8хѵ. каіоііскіеу гхушвкіеу хѵіегхе, іак іи хѵь Роівясге іако і Миііа-
пасЬ, іе^о игухѵаі X. ВасІапавсЬі хѵ иіохепіи віатаево акіи коттів-
вуі, о кібгут рой гокіет 1731 тохѵііо віе, кіогу хѵ ВіЫіоіесе іи-
іеувгеу рой К. 402 хпауйиіе ві§ і кібгу йгіеіет іеві іе^ог Ріоіга
Ковв, іак хѵ коггсвропйепсуі вхѵеу (Еавс. 271) хѵугага віе (см. подъ
1730 г.), іе Ьуіу іакіев рохѵойу оЬахѵу йіа піе^о ге вігопу Мовкхѵу,
гкг$й хѵповіс тогпа, ге ЬуІ ийухѵапу ой копруе^аеуі аІЬо хѵ ровеівіхѵіе
йо Еасіппікбхѵ і ІТпііохѵ хѵ дгапісасЬ рапвіхѵа Нозвуівкіецо хпауйиід,-
сусЬ віе, 1ЦЬ іег хѵувгсхевбіпіаі віе рггевіайохѵапіет Бівшііібхѵ роі-
вкісЬ, кібгусЬ Воввуа гавіапіаіа, а іо гіцй хѵповіс віе с^а’е> йе та
піеЬегріесгепвіхѵо вігоппіеіхѵо Ьізкира ху Вгутіе іакохѵеу АгсЬітап-
йгуі рггесіхѵпе гаггисаіо, іе піе ЬуІ Вагуііапет і оЬгг^йІси гивкіе^о,
§йуг Ьгасіхѵо ргоропиіе коп§ге§асуі, агеЬу оЬгг^йек гтіепіі і рггей
потіпасу% па АгсЬітапйгуіе йо іе^ог гакопи хѵ Вгутіе хѵві%рі1.
ХѴвгувіко іо рохѵгід,с тогпа г хѵІавпогесгпусЬ коггевропйепсуі і рго-
З'екібхѵ іе^ог Ріоіга Ковв хѵ Гавсікиіе 271. итіевгсгопуск і \ѵ ргоіо-
коіе 8еввуі ІлЬг. В. В. а ра&. 23 ай 43 гарівапусЬ.
Сіздп^І віе іеи іпіегев хѵ Вгутіе, г рохѵойи втіегсі раріега
Вепейукіа XIII Іаі раге і іак овіаіесгпіе гогхѵі^гапу гозіаі піехѵіа-
йото. Епауйиіе віе хѵргахѵйгіе огу^іпаіпу Ііві хѵ Гавсукиіе 259 каг-
йупаіа АІЬапі 8. Сіетепіів г йпіа 28 ЕеЬгиагіі 1741, хѵ кібгут йо-
пові Ьгасіхѵи, іе г рохѵойи ргоропохѵапеу па АгсЬітапйгуіе овоЬу,
ргойЬа іи хѵ вхѵіеіеу копртерасуі вкиіки хѵві^вс піето§Ія, Іеся іеві
іакге гбхѵпіег огу^іпаіпу Ііві ісрог Ріоіга Ковв г Кгути г йпіа 20
Ькуа 1741 хѵ Гавсукиіе 271, хѵ кібгут рівге, ге іо, со кагйупаі йо-
піові Ьгасіхѵи, г ргахѵйа віе П14а, і ге іо іуіко вгіика хѵіовкіеу роіі-
іукі, сокоіхѵіек Ь^йй АгсЬітапйгуіу піе Ьуіо, а роріегапіе іеу ргойЬу
ковгіохѵаіо піетаіо ріепіейгу. ѴѴіесеу ройоЬіепвіхѵа, ге сгу іо Ц
гагд, іак кагйупаі рівге, сгуіі іег рбгпіеу ойтбхѵіопо іеу ргорогусуі,
ІиЬ іег тоге Ріоіга Ковва, сгут іппут иіа&ойгопо, айеЬу іеу вргахѵу
піероріегаі, рггесіхѵпі Ьохѵіет іѳши Ьуіі іак Меігороіііа, іако і віагві
гакопи Вагуііапбхѵ, і ивііпіе іак хѵріухѵет іако і ріепі^йхті хпіхѵе-
сгус іеп икіай ивііохѵаіі. См. Лѣтопись Львовского Ставропитіаль-
ного Братства по древнимъ документамъ, составленная Діонисіемъ
Зубринкимъ. Въ Жур. Мин. Нар. Просвѣщенія 1849 и 1850, подъ
год. 1736—1739. Отдѣльный оттискъ того сочиненія стр. 174 —178.
1742.	Виііа Вепейісіі XIV. Рарае. Ерівсоріз ВиіЬепів виайеі
РопііГех, иі Ѵпіопет МопасЬогит 8. Вавіііі виЬ ииісо РгоіоагсЬі-
тапйгііа рготоѵеапі еі Гоѵеапі. Лпсіріепв „Еіві йиЬііаге поп ровви-
тив,“ йаіа Вотае.
21
322
1743.	Б. Сапіітіг Нізіоіге Де Гѳтріге оіЬотап, ігаДиіі Де Іа-
ііпі еп ігапдаів раг М, Де Лопе фиіегез. Рагіе. 4 ѵоі.
1744.	Виііа ВепеДісіі XIV. Рарае СоиНгшаііо отпіит Мопазіе-
гіогиш ОгДіпів 8. Вавіііі М. ВиіЬепогит іат ЬііЬиапіае диат Виз-
віае вей Роіопіаѳ іп ипісат соп§ге§аііопет ДиаЬив ргоѵіпсіів сот-
ровііат. АссеДипі ріига Десгеіа аД ірвіив ОгДіпів ге^ітсп регііпепііа.
Дпсіріепв „Дпіег ріигез," Потае.
1746. БсЬѵапДіпезі Бсгіріогез гегиш Нип^агісагит. ѴіпДоЬо-
пае. 3. Ѵоі.
Нутпиз АсаѣЬівіив (Згаесо- Ьаііпиз іп вапсііввітат Ьѳі
Оѳпіігісів Магіае Аппипсіаііопѳт ипа сит васго ДпДиІ-
цѳпііагиш іЬеваиго отпіЬив, еі зіп^иіів СЬгівіі ЕіДеІіЬив ейпДеш Де-
ѵоіе гѳсііапііЬив пипс ргітит сопсевво. А. Вапсііззіто О. И. Вепе-
Дісіо XIV. Ропі. Орі. Мах. Вотае. АриД ІО.: Магіат 8а1ѵіопі М.
БССХЬѴІ. 12°. стр. 96. Издатель сей любопытной книжечки ДозерЬ
ВсЬіго агсЬіерівеорив БуггЬасЬіпиз, въ дедикаціи ея Вегепівзігао
Ргіпсірі Дисі ас вепаіогіЬиз ВѳіриЫісае Ѵепеіае, взываетъ Вене-
ціанъ, чтобы вторично завоевали Цареградъ изъ повѣданія Ту-
рокъ лишившихся уже прежней храбрости. ОиоДві Ѵепеіогит
ѵігіив (1204 Діе 11 Аргііів говоритъ онъ) ИгЬет ірвет Ве§іат
ехри^паѵіі, ішп сит ітрегапііЬив аДЬис Огаесів ірзіз Васгаііззі-
таш Ѵіг^іпів ѵінопоіоѵ, диат роззіДеііз аДЬис Дсопет ѵехіііит Ііа-
Ьепіев, ѵісіогез іегга тагідие іп§геззі езііз, диіД пипс Ѵепеіі поп
ейісіепі аДѵегзиз ейаетіиаішп, ас Вѳіівіоиіз отпіз ехрегіет Тугап-
пит, диет ргіиз сегіе диат іп асіет ргоцгесііаіиг, еііиза ]‘ат ІіЬі-
Діпит іпіетрегіев іп $упяесаео зио ДеЬеІІаѵіі. Издатель сего Ака-
ѳиста Благовѣщенію пресв. Богородицы на стр. 94 пишетъ, что
сей Акаѳистъ былъ напечатанъ въ Римѣ на греческомъ языцѣ съ
канонически удобренными переводами иа языки латинскій, арабскій
и словенскій (Виіепо) и проч. Наконецъ изъявляетъ, что папа Ве-
недиктъ XIV употребляющихъ сего Акаѳиста въ день праздника
Благовѣщенія пресв. Богородицы, надѣляетъ полнымъ отпустомъ
на основаніи слѣдующей публикаціи: Ех аиДіепііа Бапсііввіші Діе
4. Маі 1746. Бапсіііаз зиа Ьепі^пе апиіі зцхіа реіііа сопсеДепДо
отпіЬиз еі зіп^иііз СЬгізіі йДеІіЬиз Ьутпит, диі Дісііиг сіѵ.сі&кпод,
д и а с и т д и ѳ 1 і п § и а еі зегтопе Деѵоіе гесііапііЬиз іпДиІ^епііат
диіидиа^іпіа Діегит Де ііуисііз вей аііаз рег еоз ДеЬіііз роепііепіііз;
еі іп вирег ріепагіат іпсіиі^епііат ііііз, диіп Гевіо Апиииііаііоиіз В.
Магіае Ѵіг^іпіз ѵеге роѳпііепіѳз еі сопГевві ас засга соттипіопе гѳ-
Гесіі Ессіевіат аіідиат ѵізііаѵегіпі, іЬідиѳ ріав аД Неит ргесев ѳЙ’и-
Дегіпі рго зсЬізтаіісогит ипіопе еі Ьегеіісогит сопѵегзіоие, еі 8.
323
Ессіевіае саіЬоІісае ехаііаііопе. К. Апіопеііі 8. Соп§ге§аііопіз Соп-
зізіог. 8есгеіагіиз.
1753 Виііа Вепейісіі XIV. Рарае. МопасЬі 8. Вавіііі М. Иаііо-
иів гиіЬепае зоіѵипіиг а 1е#е етіііепсіі диагіит ѵоіит сіе пои ассер-
іапсііз ЕрізсораііЬив ѵеі Агі-Ьішаибгііз аЬздие аззепяи зиогига 8и-
регіо'гит: аЬго^аііздие зіаіиііз роепаІіЬиз зирег Ьос ейіііз. Сапопісае
запсііопев іппоѵапіиг ас іпсиісапіиг. Япсіріепв; „«Іпсіііиіп диісіет 8.
Вавіііі М. огйіпет" Вотае.
Е)изс1ет Рарае Виііа: ѴепегаЬіІіЬиз ГгаігіЬиз Меігороіііае, агсЬі-
ерізсоріе еі ерівсоріа Иаііопіз ВиіЬеиае іп ге&по Роіопісо, бе рго-
тоііопіЬиз Сіѳгі зесиіагіз асі аіііогез сіі^пііаіез. Йпсіріепз: „Оиае ѵе-
пегаЬіІез ігаігез," Вотае.
1755. Виііа Вепесіісіі XIV. рарае. Сопйгтаіиг гезоіиііо Сопцге-
цаііопіз Йериіаіаѳ зирег соггесііопе ІіЬгогит ессіевіае огіеиіаііз,
вирег аЬЬгеѵііаііопе ОЖсіі еі Міззае рго МопасЬіз'і огсііпіз 8. Вазі-
Ііі. Лпсіріепз: „(^иет геііціопіз вѳпвит паіига ИоЬіз іпйісііі. Вотае."
1756. Виііа Вепесіісіі XIV. рарае. Ехсііапіиг отпев угаесі гі-
іив Огіепіаіев, иі поѵа ЕисЬоІодіі ебіііопе иіапіиг: паггаіигдие дио-
дие, диісі рго еа регйсіепйа Гасіит Гиегіі, еі диае еісіет поѵае есіі-
ііопіз Еисйоіоціо ргаеровііа випі топііа Іаііпіз ехріісапіиг. бисірі-
епз: „Ех дио ргітит іетроге Аровіоіісат..." Вотае.
Виііа еіивсіѳт Рарае: Вейпііиг аисіогііаз іит Меігороіііапі Иа-
ііопіз ВиіЬепогит, іит РгоіоагсЬітапсІгііае огйіпів 8. Вавіііі М.
еіивйѳіи паііопів іп аЬЬаіев вей АгсЬітапйгііаз іиопавіегіогит ірвіиз
огсііпів: аііадие асі Ьіуийтосіі аЬЬаіев еі МопасЬов ВиіЬепоз рег-
ііпрпііа оррогіипе віаіиипіиг. Йпсіріепв: „8ирег Гатіііат І)ошіпі.“
Вотае.
Всѣ выше приведенный буллы паны Венедикта XIV суть по-
мѣщены вт. кинзѣ: Вапсііззіті Ботіпі Вепесіісіі XIV Рарае Виііа-
гіит, іп дио сопііпепіиг Сопвіііиііопез, Ерізіоіае аііадие есіііа. —
Ейіііо гесѳпііог аисііог еі етепсіаііог диаіиог іотіз, сІиоЬив аиіет
ѵоІитіпіЬиз сотргеЬѳпза. Вотае. 1760, 1762, 1762.
1763. Въ Помяннкѣ монастыря Креховского, который писати
начался отъ первого начальника іеросхимонаха Іоиля въ г. ,а^гі,
по семъ переписался въ г. ,а^чз, сеже третіе... недостойнымъ іе-
ромонахомъ Венигномъ Госцнславскимъ р. б. (переписанъ)
въ листъ. Здѣсь находятся поминанія: Отца Діонисія Сіенкевича
оффиціала Львовского, благодѣтеля монастыря Крехова, Фуидатора
церкви св. Николая. Изъ древнѣйшихъ поминаній: Аѳанасія Же-
лѣборского; Епископа іосифи Шумлянекого; Свистельницкого; За-
харіи Шептицкого, Алексея Забокрицкого; Константина Ярмолин-
*
324
ского. ІосаФата Высоцкого, архимандрита Жолкопского; Кон-
стантина Выговского: Михаилъ, Ѳеодоръ, Іоаннъ, Даніилъ,
Илія, Мартинъ Іоаннъ, Константинъ... Григорія Гуляницкого пол-
ковника Нѣжинского: Іоаннъ, Герасимъ, Анатолій, Кириллъ, Анна,
Діонисій, Захарія, Савва, Мартинъ, Ѳеодоръ... Дмйтръ з Унѣгова
Устрицкій. Андрей Туранскій. Іоаннъ Чолганскій. Алексой Уръ-
баиовичъ, полковникъ Кальницкій. Михаилъ Дубравсгай, Павелъ
Гулевичъ. Уписъ отецъ и братей преставлшихся въ обители Кре-
ховской во время повѣтря ,лѵ];-о.
Здѣсь чтется поминанія: Гедеона Святополка, князя Чѳтвѳр-
тинского, митроп. Кіевск. Діонисія Балабана, митроп. Кіев. Ино-
кентія Гизеля архимакдр. Печѳрского — Уписъ ігреосв. Стефана
Яворского митроп. Рязанского, Муромского. Варлаама Коссовского
епископа Иркутского, Нерчинского, Даурскія страны. Изъ русского
дворянства упись Павла Гулевича Воютинского, Михаила Сагай-
дачного: Кирстъ, Григорій, Антимъ... Андрей Турянскій столникъ
Овручскій, судья Львовскій скарбовый. Панъ Будороекій, Іоаннъ
Чекунскій изъ дому Даниловичей, Іоаннъ Скородинскій изъ Яно-
ва, ПІидловскій ивъ Нагорѳцъ. Изъ Молдавіи уписалисъ. Панъ
Миронъ Коіптинъ двурникъ великій земли Молдавской, Костинъ,
Садита, Александеръ, Никола, Василій... Василій и Константинъ.
Туркуловъ. Панъ Му шата; Бардулъ Владъ, Мойсей.
1758—; 1771. Въ якомъ системѣ и объемѣ получали обученіе
въ богословскихъ наукахъ монахи Чина св. Василія В. въ Галич-
ской Руси, во второй половинѣ XVIII вѣка, явствуетъ изъ слѣ-
дующого списка рукописей, составленныхъ учениками - монахами
въ Добромильской богословской школѣ, который теперь находятся,
почти въ полномъ комплетѣ въ библіотекѣ Улашковецкого мона-
стыря Чина св. Василія В.
С игви в іііеоі о[?іа ѳ 1. вресиіаііѵае еі Ііо^піаіісае
геіщіойогит Тііеоіоціаѳ еашіісіаіогиіп песебвііаіі гѳіщіопіз иіііііаіі,
пѳс пои Ьодіегпів всЬоІагшп шогіЬив ассоштайаіив а<1 Веі Т. О. М.
та^огею ціогіат Маігів Ѵігцтік, пес поп позігі ргоіораігіагсЬас
Ваеіііапогиш айѵосаіогипі ас еапсіогит Ьопогет регігасіаіия іп пю-
павіегіо ВоЪгоіпіііеті діе 9 БоѵетЬ. ѵ. в. А. I). 1758. іп 4° 265 Іоі.
2. Тоже: I) е засгатепіо роепііепііае , іпсіиі^епіііз
свившіе ас ресаііа регігасіаіив іп топазі. ВоЬгѵт. йіе 11 ОеіоЬгіз.
ѵ. а. А. I). 1759 4° 913 §. Тоже 1767 Аппо іп А. 1768 діе 12 8ер-
іѳіпЬгів ѵ. 8. а Р. Ловарііаѣ Макагеѵісх 8. Тііѳоіо^іае ргоіевзоге ргі-
тагіо ігадііив, вегіріив а В. Е. Маеагіо Таіагкіеѵпсг О. 8. В. М.
рго&зво 4° 340
325
3. Тоже: Ве іпсагпакіопѳ ѵѳгЬі Воіпіпі 1759 іп аппит 1760, 4°
1151 §. Тоже Ве Вео ипо ѳк кгіпо. ВоЬготіІіаѳ А. 1766. 1 8ѳркѳт.
ѵ. 8. рег Апакоііит УѴоДгіскі кЬеоІо#. ргоГее. ргітагіит сопвсгіркиз
рег Магкіапит Вгасгкіѳѵлсг еі М. Такагкіѳгѵісг 1768, 24 Аргііів. 4°
197 §. Тоже Ве іпГаІІіЬіІі сііѵіпае іпсагпакіопіз тувкегіо Досігіпае
сакЬ. ассотоДакив. ВоЬготіІіаѳ. 1767 іп аппит 1768. ДпДіскі 15.
кгаДікивдиѳ рег ТгурЬопѳт 8кѳЬпіскі рго&БВОгѳш БѳсипДагіиіи. 8сгір-
іив а Маеагіо Такагкіехѵісг 4° 355 §.
Тоже. Ве Лигѳ ек Дизкікіа. ВоЬготіІіаѳ. 1768. 19 ВесетЬгів рѳг
СІаЬгіѳіѳт Когіскі, ргоГсв. вѳсипДагіит кгаДікив, Бсгірвіі М. Такагкіѳ-
ііѵіси 4*’ 427 §.
Тоже: Вѳ ргакіа Діѵіпа сит виіз шегііів еі Детегіків. ВоЬго-
шіііае. 1768 —69. Віѳ 1 8ѳркѳтЬг. рег ТгурЬопет БіеЬпіскі 8. Т. Ь.
ѳ]изйѳтдиѳ асіиаіѳт рго&ВБОгет ргітагіит ѳхровікиз. Всгірзік ’М.
Таіагкіѳѵйсг 4° 265 §.
Тгаскаіив іЬѳоІо^ісия <1ѳ Васгатепкіз іп цеиеге ѳк іи вресіѳ поп
ішііів зресиіакіѵо (Іодтакісаз Діврикакіопѳв, ртрозікіопѳз сопкіпепв.
ВоЬготіІіаѳ. Цікітів 8ѳркешЬгів 1770. ехріапакиз а Аіутріо Ап^іе-
Іоѵпсг ргоГевзогѳ 8. ТЬѳоІо^іае зѳсипДагіо. Сопвсгірзік М. Таіагкіѳ-
ѵгіеп 4° 264 §.
Тоже: Лп Ьос ипо ІіЬго 4. Вѳ ЬѳакікиДіпе всііісѳк Ап^ѳіів, аскі-
Ьив Ьишапів ас Іе^іЬиз кгаскаіив сопкіпѳпке 1769 — 1770. АЬ ірвів са-
ІепДіз ВеркѳтЬгів аД 3 СаІѳпДав «Гиііі рег Сгѳгтаиит Вгопоѵгісг рго-
ГѳвБОіеіп 8. ТЬеоІо^іае зесипДагіит. Всгірвік Такагкіѳѵѵісг 4".
Тоже Вѳ ѵігкикіЬив ТЬѳоІо^ісіз. ВоЬготіІіае 1769—1770, <1іе 1
8ерк. ѵ. в. рег (іаЬгіеІѳт Когіскі ргоГѳв. 8. ТЬеоІо^іае ргітагіит.
8сгірвік М. Такагкіѳѵгісг 4°.
Тоже Вѳ Вео ѳ^ивдие аккгіЬикіз ас Тгіпікаѣѳ 1770—71. ВоЬго-
тіІіаѳ. Сгегтапив Вгоготсг ргоГ. 8. ТЬеоІо^іяе ргітаг. 8сгірвік М.
Такагкіѳѵѵісг 4°. 300 §.
Аррагакив такѳгіаѳ а<1 сіоскгіпат васгат ѳх заегів Іііѳгів ас Ра-
кгит сопсѳркіЬив ргаесірие Лѳрготікиз 4°.
8итта ипіѵегві ]игів евпопіеі, ІіЬгоз диіпдиѳ Дѳсгекаііит Сггѳ-
цогіі IX. 8ит. РопкіГ., текЬосІо всЬоІавкіса сѳтргѳЬѳп<1еп8 ѳхріапака
іп топавкегіо ВоЬготіІіѳпві О. 8. В. М. кгайіка ѵего а ѵепегаЬ. аД
гѳѵѳг. В. Апакоііо АѴоДгіпвкі, 8. ТЬѳоІо^іаѳ ргоіеввогѳ, вегіріив рег
К. Р. М, Такагкіѳкісг огДіпіз ѳ]ив<1ѳт ргоГѳвзі А. В. 1767 ДпДіс-
Йопѳ 15 іп 4°.
Агків Дісепйі іпккгитѳпка, і. ѳ. ргаѳеѳріа ВЬѳкогіса сотрепДіове
яеіѳска іп топавкѳгіо Віаіовкосѳпві О. 8. В. М. ргоѵіпсіае роіопае
— 326 —
геііровогит сапсіпіаіогит ивиі ргороеііа А. 1764 а 28 8ері. ѵ. 8. М.
Таіагкіечѵісг шопасЬі іп 4°.
Вгеѵіа еі Гасііів еіоциепііае сотрагап-’ае теіЬосІив 8еи ргае-
серіа <Іе агіе огаіогіа ехріапаіа А. I). 1764. ргоіеввоге А. В. Р. Рог-
Ьугіо Каі^скі геіЬогісае. Оаіит Віаіувіок О. 8. В. М. 4°.
Въ Добромильской богословской школѣ въ упомянутыхъ го-
дахъ были учениками монахи на третьемъ году: Айгіапиз Кгирзкі,
.Іивіиз Вогкоѵвкі, Ьаигелііие Сгуйеѵйсг, Нірроі. Ьепкіеѵѵісх, Лцвііпив
Роіюгуіескі. На второмъ году: Дпиосепі. 8іеГапо\ѵісг, ^паі. Моп-
Йгяукіеѵпсг. На первомъ году: ЯоваГаі Вояовкі, Сіешенй Ропіаіолѵ-
вкі, Апіоп Віоркіелѵіся.
Важнѣйшія опечатки и пропуски,
стр.	4 стихъ		16	вм. церкорнымъ чит. церковнымъ				
я	4	я	3	снизу	я	прежияге	»	прежняго
»	6	я	2		я	еі^тбсаі:	я	ві^пійсаі
я	6	»	10		V	Іигатагіиш	я	Зигатепіит
и	14	я	17	снизу	п	Кіегѣ	я	Кіевѣ
л	17	»	11	я	я	«елоня	»	Фелона
я	23	я	15	я	я	Мигилою	»	Могилою
я	27	»	16		п	Въ	я	Въ
я	28	п	10	снизу	я	Выло	я	Было
п	31	п	4		я	ІІОЩОЩЬ	я	помощъ
Я	47	я	3		я	Когідао-сЬасЬ	я	ВкопюгосЪасЪ
»	65	я	14		я	Лещннсвій	я	Лещинскій
»	147	я	12	снизу	я	соай-рііоге	я	соа<1)чіоге
я	163	п	11		я	Камецкого	я	Каменецкого
п	165	п	16	снизу	я	діаколы	я	діаконы
я	166	п	18		я	Тепа	»	Тека
я	167	»	3		я	ргоіеввопіе	»	ргоСезогів
1)	185	п	19	снизу	я	Ііа^ивтойі	я	Ьщивтойі
я	187	я	4		»	ехіегпат	»	аеіегпат
п	204	я	16	снизу	я	геѵіеге	я	гіѵіёге
я	209	я	11		я	Ч. В. В.	я	192
я	Я	>7	7	снизу	»	Рожановой	я	Рожаіщовой
я	и	»	7	»	9	Уже	»	что уже
я	»	я	5	»	я	появились	я	появилось
я	211	»	4		я	вокаівкіе	п	вкоівкіе
»	213	я	17		»	Коховъ	я	Кохомъ
я	218	»	1		я	(Іеіі^епіет	»	бПщепіет
я	»	я	22		я	Си	»	Сиі
?	219	я	1		»	ісііо-таіа	»	ійіо-таіе
я	220	п	22		п	Сатепесо.	я	Сатепесо
я	»	я	10	снизу	я	собрнымъ	я	соборнымъ
я	225	и	15		V	іт-репвіів	»	ітрепвів
		я	21		п	виЬагЪіо	»	впЪигЪіо
я	229	п	14		»	ехііѳпіев	я	ехівіепѣев
»	»	п	13	снизу	я	ваЪіасіІ	п	виЬ]'е<!ІІ
»	231	я	14	я	я	асгідеЪаі	я	аесіііеЪаі
я	»	я	13	я	я	ипіііо	я	ипііо
328
стр. 232		СТИХЪ 7			вм. ехігисішп		чит. ехвігисіиш
Я	»	Я	21		Я	ргаоЬешІо	„ ргаоЬешІае
я	я	я	3	снизу	я	ІіаЬііиг	„ ЪаЬѳіиг
п	233	»	5		я	еіагаіп	„ сіагапі
п	я		14		я	шсйіа	„ тобів
я	234	я	7		я	врісібсаіиг	„ нрссіНсаіш1
и	235	я	3		я	вісііа	„ віоіа
»»	я	я	18	снизу	я	кісіига	я кібіпіа
я	я	я	»	я		киріс	„ киріс
я	289	•	7		я	Урискіе	я Урускіе
»	240	я	8	снизу	я	Сева	„ Севагу
»	с	я	6	я	я	Тогоѵѵвкі	„ Тиготевкі
в	244	Г)	20		я	Ма^агіп	„ Маё'агіп
я	247	»	16		я	ГеофФринъ	„ ЖоФФренъ
я	249	я	7	снизу	я	втеіесіс	„ Йтеіесіб
я	251	я	10		я	ІіЬогит	„ ІіЬгогиіп
я	и	я	11		я	аейаз	я аебев
п	252	я	16	снизу	я	іп сарасев	„ іпсарасез
п	и	я	12	»	я	втеускапіе	я аѵѵусиа]піэ
п	253	п	8		я	Ргатеа	„ Ргаѵѵп
я	и	»	14	снизу	»	оІіуЛеро	„ оііубперо
я	254	я	11	я	я		я ѵгг^ІеДу
я	256	я	4		я	1Ѵяетео1<1а	„ ѴѴзеиоіоба
я	»	я	5		я	2у^шипіа Ш.	
					»	РІетіе	„ 2у;?іпиппіа Ш, ріѳтіе
я	п	я	15		»	СиЫепвкіеши	„ ЕиЬіепвкіети
»	»	я	14	снизу	»	ва	»
»	257	я	17		V	аиі аиіогііаіе	„ аиіогііаіе
»	258	я	13	снизу	V	До віапи влѵіескіе^о чит. ііо віапи	
я	259	я	19		п	ро-рогу	«ит. роД-рогу	
»	260	я	14		я	Ппб	„ СПб.
я	267	я	1		я	Кушяица	„ Кушнира
»	277	я	17		»	ихъ,	„ ихъ
	281	я	8		п коитрре-колуцію чит. коптрре-волуцію		
я	284	я	1 <	внизу	я	явилсяп-ло-иѣйшій чит. явился пол-	
							пѣйшій
13	286	я	5		»	\Ѵ(агу)	чит. ІѴ(айу)	
я	293	я	5		я	Мунканекій	„ Муикачскій
я	296	я	18		я	гіокопо	я г1осоп<4
я	297	п	3		я	убы-вавшіи	„ убивавшій
я	299	я	7		я	вота	„ вота: орденъ поль-
							скій бѣлого орла
»	301	п	19		я	и протчіе, имищіе чит. прочіе... и-	
							имѣющіе.
329
Продолженіе опечатокъ.
стр.	. 305	СТИХЪ	14 вм.	матръ	чит. Мартъ	
я	308	я	23	шиіов		іпиііов
1)	310	»	17	египдѳш	я	еогипйет
я	—	п	20	Ргора&апсіѳ	я	<1е Ргора^ашіа
п	—	<?	23	фиЪив	»	диіЪиз
п	—	п	26	СоПеці	я	Соііе^іі
и	—	Я	10 снизу „	РоЛоІісспвіЬив	я	РойоІівсепаіЪиа
я	312	я	13	2	я	И
п	—	п	20	діѵіві	п	(Ііѵізёе
»	315	п	1 снизу „	выдны	я	ВИДНЫ
я	817	п	16	Ргопі	г,	Ргоиі
я	—	я	22	иѣ роіе	п	иіроіе
я	319	»	16	іюсіек	я	восіод
я	321	»	6 снизу „	Зубринкимъ	я	Зубрицкимъ
Я	322	»	8	Іа-ѣіві	»	Іа-ііп
У}	—	и	4 снизу „	<рііп	»	цпі іи
п	826	п	6	»	Рог-Ьугіо	я	Рог-рЪугіо
Въ	предисловіи стр. X снизу 7 вм. Михаилъ					чит. Мисаилъ