/
Author: Русанівський В.М. Єрмоленко С.Я.
Tags: українська мова історія україни українська література
Year: 1978
Text
В. М. РУСАШВСЬКИЙ, С. Я. ЄРМОЛЕНКО
КИЇВ
ВИДАВНИЦТВО ПРИ КИЇВСЬКОМУ
ДЕРЖАВНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
ВИДАВНИЧОГО ОБ'ЄДНАННЯ «ВИЩА ШКОЛА»
1978
4У
Р88
У монографії висвітлюються питання мовної
культури, аналізуються найважливіші норми
української літературної вимови, правила сучасного
слововживання, пов'язані із змістовою і стилістичною
точністю слова, з'ясовується походження окремих
фразеологізмів, власних назв і т. п. Звернено увагу на
труднощі щодо вживання тієї чи іншої граматичної
форми, на складні випадки українського правопису.
Розрахована на науковців, викладачів,
журналістів та студентів гуманітарних факультетів.
Рецензенти:
канд. філол. наук С. /. Головащук,
канд. філол. наук Л. 1. Недбайло.
Редакція літератури з філології та журналістики
Зав. редакцією М. Л. Скирта
70101-027 Й
Р М224@4)-78 165"-78
(С^ Видавниче об'єднання «Вища школа», 1978
*г
КУЛЬТУРА
МОВИ - ЗАГАЛЬНА КУЛЬТУРА
ЛЮДИНИ
^ДІвктом лінгвістики
є м<^^"В*ГПГ7уїйгад«-
ності її компонентів
ї функцТбйуианннГяк
знаряддя формування і вираження думки, яксеміохична
система, як структурна цілГсть7^^"«««і^ствТ5рення есте-
тйнЕ^Зсшй^етей.
ВсебТчне знання мови, уміння користуватися нею і
ду^ролЬл™ підяянио] і як яняряппсуі^ інформації, І ЯК ДЖЄ-
релом естетидного розвитку^, це найкраща опора, най-
вірніша допомога і наинапіинппа рекомендапТя пдя"їспж-
НЛЇ ТТЮД™^™ Р УУ грпмядр.т.іспму ™итТ\ і творчій ДІЯЛЬНОСТІ1.
На нинішньому етапі комуністичного будівництва в
нашій країні мова відіграє величезну роль у піднесенні
духовної культури радянських людей. У Країні Рад
розвинулася гармонійна двомовність: поряд з національними мовами
в республіках Союзу РСР дедалі більшого значення
набуває російська мова як знаряддя міжнаціонального
спілкування, як засіб творчого єднання й культурного
взаємозбагачення всіх радянських людей. Взаємодія рідної мови
і мови міжнаціонального спілкування — російської — є
однією з основ збагачення національних культур, що
утворюють єдину радянську соціалістичну культуру 2.
1 Див.: Виноградов В. В. О русской культуре речи.—
«Русский язик в школе», 1961, № 3, с. 9.
2 Див.: Брежнєв Л. і. Вєлпкий Жовтень і прогрес людства.—
«Радянська Україна», 1977, 3 лютого.
З
Загальновідомо, що національні мови в СРСР мають
усі можливості вільного розвитку, тенденції якого
визначаються, з одного боку, культурно-історичними
надбаннями кожної мови, а з другого — активною взаємодією
з іншими мовами. Ці процеси особливо характерні для
сучасного історичного періоду.
Генеральний секретар ЦК КПРС товариш Л. І.
Брежнєв у Звітній доповіді XXV з'їзду КПРС підкреслив:
«Ми виходили і виходимо з того, що у нас склалась нова
історична спільність — радянський народ, в основі якої
лежить непорушний союз робітничого класу, селянства
та інтелігенції при провідній ролі робітничого класу,
дружба всіх націй і народностей країни» 3. Трудящі
Української РСР, як вказується у постанові ЦК Компартії
України «Про 60-річчя встановлення Радянської влади на
Україні», пишаються тим, що вони належать до нової
історичної спільності людей — радянського народу 4. Ця спільність
характеризується спільністю соціально-економічного
життя всіх націй і народностей, спільністю їх ідеології,
спільністю радянської соціалістичної культури, яка вбирає в себе
справжні цінності кожної з національних культур. «Саме
ця нова якість радянської спільності людей викликає
необхідність всемірно удосконалювати мови соціалістичних
націй, сприяти тому, щоб творчість народів піднімала їх
рівень на такі висоти, які б забезпечували можливість
засвоєння, формування і передачі на багатоманітних
шляхах комунікації всіх нових понять, категорій, об'єктів
пізнання і об'ективування в мові величезної суми знань»,—
пишуть І. К. Білодід та Г. П. їжакевич 5.
Діалектика розвитку мов сучасних соціалістичних
націй виявляється в тому, що розширення суспільних
функцій мови, всебічний розвиток її стилів, збагачення
лексичного фонду і шліфування граматики були б
неможливі без постійного контактування мов 6.
У Програмі Комуністичної партії Радянського Союзу
відзначається, що треба «забезпечувати і надалі вільний
розвиток мов народів СРСР, повну свободу для кожного
» Матеріали XXV з'їзду КПРС. К., 1976, с. 90—91
4 Див.: «Радянська Україна», 1977, 27 листопада.
6 Див.: Великий советский народ. К., 1976, с.436.
6 Див.: Русанівський В. М. Розквіт і
взаємозбагачення мов соціалістичних націй.— «Комуніст України», 1973, № З,
с. 54.
4
громадянина СРСР розмовляти, виховувати і навчати
своїх дітей будь-якою мовою, не допускаючи ніяких
привілеїв, обмежень або примусу у вживанні тих чи інших
мов. В умовах братерської дружби і взаємного довір'я
народів національні мови розвиваються на основі
рівноправності і взаємозбагачення» 7. Нова Конституція СРСР
гарантує громадянам Радянського Союзу право навчатися
шдною мовою (див. стаття 45). {
Соціалізм на ділі забезпечив трудящим право вчитися,
працювати, підвищувати культурний і професійний
рівень. З найрізноманітнішими галузями науки, з
величезними надбаннями багатонаціональної культури
знайомиться людина завдяки слову, завдяки пізнавальній
функції мови. М. І. Калінін говорив: «...Немає такої сфери
суспільної діяльності, де б не вимагалося добре знання
мови. ...Вивчення рідної мови — це велика справа.
Найвищі досягнення людської думки, найглибші знання і най-
полум'яніші почуття залишаться невідомими для
людей, якщо вони не будуть ясно і точно оформлені в
зах» у
ІПД^ШШШ^
луодиниз висока культура^ її мови, тобто вміння активно
вдіШШГТОРУЛЯТИ як р^арпддя спілкування сучасну
літературну мовуХа_-уаіма--багатими^ можливостями мовно-.
СОЛЬОВОГО утатттярувяпня, а пр^гтямянними літ&рахураій
мові нормами.>
Зміст поняття сучасної поліфункціональної
літературної мови розкривається в таких її ознаках, як відпрацьо-
В&НІСТЬ і-ПРрРВІрЄНІСТЬ СуСПІЛЬНОТр прауттхигьтп р птіан^ ра_
доволр1н_ня_ потреб мовної комунікації (писемної й усної)
цоіма^І^оішодедтами, Киядатність охоплювати і^відабря.-
жати сучасний рівень людських знань, глибину соціаль-_
ного й науков^ут^е^впчнрго прогресу, поліфункціональ-
шстьг-у-всіхі сферах житхя-іг
Кожна розвинута літературна мова передбачає
історично зумовлені літературні норми, додержання яких
обов'язкове для культурної людини.
Уміння володіти мовою складається з таких
компонентів: 1) індивідуальне багатство словника; 2) досконале
7 Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., 1961,
с. 101.
8 К а л і н і н М. І. Про комуністичне виховання. К., 1955, с. 95.
9 Див.: Б і л о д і д І. К. Мова і ідеологічна боротьба. К., 1974#
с 47.
5
володіння способами поєднання слів у речення; 3)
розрізнення нейтральних і стилістично відмічених варіантів
мовного вираження; 4) фонетико-інтонаційна виразність.
Мовою володіють усі. Але для того, щоб індивід,
передаючи за допомогою звуків якусь конфігурацію понять,
викликав у слухачів «певне факсиміле вихідних понять»10,
часто буває недостатньо спонтанно здобутих навичок,
їх треба виховувати спеціально, щоб виробити зазначені
вище складники індивідуального мовлення.
Спілкуючись між собою, обмінюючись досвідом,
передаючи знання, забезпечуючи чіткість
суспільно-політичної інформації, створюючи за допомогою слова художньо-
естетичні цінності, люди дотримуються усталених норм
вимови, правил слововжитку, використовують характери
ний для літературної мови арсенал виражальних з??обів/
Як підкреслював французький учений А. Мартіне,
мова кожної окремої людини швидко «зіпсувалась би»
(тобто стала б незрозумілою для інших), якби не
здійснювався безперервний соціальний вплив, спрямований
на збереження певних умовностей, якби не існувало
тієї постійної регламентації, яка пов'язана з необхідністю
взаєморозуміння^ Регламентація діє як у лексиці й
граматиці, так І В фонології п.
Що ж є підставою для розрізнення правильного і
неправильного слововжитку, наголосу, вимови тощо?
Які ознаки покладено в основу суспільно важливих
мовно-літературних норм? Дослідники зазначають, що
критерії встановлення цих норм не однорідні 12. Кожний
факт нашого мовлення може бути оцінений щодо
відповідності системі мови, зіставлений із найкращими
зразками літературної мови — мовою майстрів слова,
авторитетних видань, із мовною практикою преси, радіо,
телебачення.ГНа усталення тієї чи іншої мовно-Мїбратур-
ної норми впливає також поширеність конкретного мов*
ного явища, частота його вживання у сучасному
суспільстві. Неабияку роль відіграють критерії естетичної
оцінки мови та економії мовно-виражальних засобів.
10 Див.: Чейф Л. Уоллес. Значение и структура язнка.
М., 1975, с. 29.
11 Див.: Мартине А. Принцип зкономии в фонетических
изменениях. М., 1960, с. 12—13.
. іа Див.: ПилинськийМ.М. Деякі принципи застосування
критеріїв літературної норми.— «Мовознавство», 1972, № 1.
6
Щоб дотримуватись норм літературної мови,
необхідно добре знати її фонетичну, лексичну, граматичну
будову, вміти знаходити зв'язок між явищами різного
характеру, зокрема, відчувати залежність системи
наголошування від словотвірної та словозмінної системи мови або
зумовленість стилістичного забарвлення слів їх роллю
в історії функціональних стилів літературної мови (пор.
вживання з різною стилістичною метою слів кермо і руль,
вежа і башта, пробування і перебування).
Засвоєння норм літературної мови — тривалий
процес. Починається він з опанування літературної мови у
дитинстві, коли найактивніший вплив мають мова
батьків та навколишнього середовища.
Згадаймо, як творчо підходив до мовного навчання
видатний радянський педагог В. О. Сухомлинський.
Він учив дітей з наймолодшого шкільного віку пізнавати
щодня, щогодини прекрасне в слові, бачити в красі мови
красу життя, розвивав уміння образно мислити,
прищеплював любов до багатств рідної мови, бо без такої любові
людина буде глуха і до скарбів інших мов, не
сприйматиме їх. В. О. Сухомлинський писав: «Без поваги, без
любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської
вихованості, ні духовної культури. ...Мовна культура —
це живодайний корінь культури розумової, усього
розумового виховання, високої, справжньої
інтелектуальності» 13.
Вага, дія слова як засобу виховання, розвитку су*
спільної свідомості постійно зростає. Цьому сприяв
не лише загальна освіта людей, підвищення їх
професійної грамотності, а й піднесення рівня політичної освіти,
зростання всебічної обізнаності з культурно-естетичними
надбаннями розвинутого соціалістичного суспільства.
Важко переоцінити значення мови як засобу масової
Суспільно-політичної інформації, її ролі в агітаційно-
пропагандистській роботі, про яку сказано в Звітній
доповіді ЦК КПРС XXV з'їзду партії: «Донести ідеї до
кожного комуніста, до кожної радянської людини — такий
почесний обов'язок не тільки пропагандистів, лекторів,
доповідачів, а й усіх наших партійних активістів. У цю
"Сухомлинський В. О. Слово рідної мови.—
«Українська мова і література в школі», 1968, № 12, с. 2.
7
роботу треба вкласти всі свої знання, все уміння переко-
ншііШа» всю силу душі» 14.
^^Цеоціненним скарбом кожного народу, кожної нації
є літературна мов^. Виплекані людською думкою, від-
(шліфовані багатовіковим досвідом народу, мови постають
в сучасних умовах соціалістичного суспільства як
кодифіковані системи з властивими їм загальномовними і стилі-
'стично диференційованими нормами.
^ ГОШяття вдезкої культури мови пов'язується не лише
з дотриманням загальноприйнятих норм вимови, слово-
вжитку, граматичної будови фрази.^/Культура йОЬй —
це знання мови в багатоманітно^гвияві її стильових
різновидів і жан^й^ уміння вибрати мовно-виражальні
засоби, форму, (манери/висловлення залежно від теми
повідомлення, зайвжно від того, яку реал*вдр у слухача,
читача, який настрій хоче мовець викликатиму
стилістичній гнучкості мовлення виявляється гаОТеп^гво слова.
Слухаючи лектора, оратора, ми сприймаємо не тільки
зміст бесіди, промови, лекції, а й особливості
індивідуального мовлення — темп розповіді, характерну вимову звуків,
інтонацію. Промовець має право вибирати довгі чи короткі
речення, урізноманітнювати ритмомелодику висловлення,
вживати в своєму виступі образні вислови. Але він не
може порушувати норм вимови звуків, по-своєму
наголошувати слова (наприклад, м'яко вимовляти шиплячі,
оглушувати приголосні в кінці слів і складів,
наголошувати предмет замість літературного предмет, читання,
писання замість правильних читання, писання), тому що
такі особливості мовлення свідчать не про особливості
індивідуального стилю, а про незнання загальних,
обов'язкових для всіх норм літературної мови.
Ознакою високої культури мови є активне володіння
лексичним складом, уміле використання синонімів.
Багатий словник об'єднує і загальновживані слова, і слова-
терміни — ті, які ввійшли в літературну мову давно,
і ті, якими поповнюється вона щоденно, відображуючи
бурхливі процеси науково-технічної революції. Важливо,
щоб слова-терміни, нові поняття засвоювалися з
правильним значенням, завжди доречно вживалися. «
Добірна, образна мова передбачає, зокрема,
різноманітне вживання фразеологізмів, відчуття їх стилістичного
14 Матеріали ХХУ з'їзду КПРС, с. 83—84.
8
забарвлення. Культурна, освічена людина, вживаючи
образний, крилатий вислів, як правило, не тільки точно
передає його значення, вміло вводить у контекст, а й знав,
як виник цей образний вислів, хто із майстрів слова за-
стосовував його. /<Не лінуйтесь доглядать свій сад»,—
^звертався М. .Рильський до знавців рідної мови,
використовуючи крилатий вислів Вольтера «доглядати свій сад»
у новому незвичному контексті — доглядати мову, дбати
прл її чистоту й збагачення.
Чи не кожне слово рідної мови виступає в багатьох,
часто несподіваних, зв'язках з іншими словами,
викликає в уяві мовців безліч асоціацій, що зумовлюється не
стільки місцем слова у загальнонародному словнику,
скільки традиціями його вживання у фольклорі, у творах
класичної літератури. Здається, нічого незвичайного
немає в семантиці слова маківка. Ним називають і квітку,
і плід, наповнений дрібним маковим зерням. Особливою
образністю, ліризмом пройняті вислови дівчина як маків
цвіт, дівчина як маківка, властиві фольклорові, народній
мові. Відчуття багатозначності слова, оживлення його в
усіх можливих зв'язках і асоціаціях залежить від
загальної освіти людини, від того, як вона знає скарби живого
народного і художнього слова.
З художньої мови прийшли в лексикон освіченої
людини образні крилаті вислови досвітні вогні, слово-зброя
(Леся Українка), зачарована Десна (О. Довженко), верш-
ники революції (Ю. Яновський) та ін.
Усе найкраще, що стало взірцем естетично
осмисленого слова у фольклорі й художній літературі, входить в
активний фонд сучасної літературної мови.
Часто саме естетична природа мови, а не тільки
завдання зрозуміло, чітко, ясно висловити свою думку,
зумовлює відчуття тонкої грані — визначає міру
використання професійних слів, спеціальної або вузьковживаної
діалектної лексики в щоденному спілкуванні.
Глибоке знання живого літературного слова завжди
застереже мовця від того, щоб у розповіді, наприклад,
про свою професію перед аудиторією, де немає
спеціалістів, він користувався вузьковживаними,
термінологічними поняттями. Дивно було б також у товаристві
освічених людей почути діалектну говірку. Діалектизми,
розмовні позанормативні вислови, вузьковживані слова
можуть з'являтися в мові літературній, нормативній лише
9
як засіб стилістичного урізноманітнення, щоб надати
характерного забарвлення фразі чи всій розповіді.
Безсумнівно, народно-розмовне мовлення, зокрема і в
його діалектно-територіальному різновиді, завжди було
й залишається і тепер одним із джерел збагачення
загальнонародної літературної мови. Але в сучасних умовах
існування поліфункціональної української літературної
мови, яка перебуває в активній взаємодії з іншими
національними мовами, при наявності таких впливових
засобів масової комунікації, якими є мова преси, радіо,
телебачення, літературна мова не лише бере з діалектів
виражальні, здебільшого образні засоби, але й нівелює
діалектне мовлення, зневиразнюючи його специфічні
норми.
Неодмінною ознакою живої мови є її постійний рух,
поява в ній змін, що викликаються і внутрішньомовними
1 екстралінгвістичними причинами. ЛітературІкРЖша як
еталон правильності, кодифікованості приймає в себе
далеко не все з того, що виникає в повсякденній мовлен-
нсті^пр?ктиці. Це є виявом природної функщі_самоза^
хисту^мовит що забезпечуй їй (у^ільність як_засоїїоіТ
зв язк^мміж.багатьма шщодіннями. ~~
Здебільшого літературна мовіРприймає ті інновації,
які відповідають особливостям її будови, а отже, не
викликають необхідності в істотних структурних змінах.
Нові мовні елементи виникають і в тих випадках, коли
з'являється потреба в новій номінації (в називанні нового
денотата), і в тих, коли в денотаті підкреслюється якась
нова сторона. Мовні новотвори, викликані другою
причиною, здебільшого виступають як синоніми до вже
існуючих слів. Отже, в цьому випадку сигнали про появу
інновації виникають одразу і в лексиці та граматиці,
і в стилістиці. Недаремно В. В. Виноградов у вступі до
академічної граматики російської мови відзначав, що
стилістика під певним кутом зору протиставляється лексиці
і граматиці, але разом з тим може входити в них як
складова частина 15.
Вище дже відзначалося, що літературна мова приймає
дадшш=ае всі інновації, які виникають у щоденній
мовленнєвій практиці. Проте такі некодифіковані інновації
15 Див.: Грамматика русекого язьїка. Т. 1. Фонетика и морфо-
логия. М., 1953, с. 15.
ІО
можуть потрапляти в індивідуальне мовлення носіїв
мови, що далеко не завжди його прикрашаєм/Адже деякі з
цих інновацій з'явилися всупереч системним зв'язкам,
що існують у мові, і навряд чи зможуть коли-небудь стати
нормативними.Ші відхилення від норми — невиправдані
з погляду системи мови форми, конструкції, слова —
М. Рильський називав бур'яном. «Як парость
виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь
бур'ян»,— закликав поет у відомому вірші «Мова».
Плекати мову, вивчати її лексичні, граматичні,
стилістичні багатства культурна людина повинна протягом
усього свого життя. Бо в цих багатствах відкривається
нове життя слова, відчувається рух, народження нових
відтінків, нових значень мовних одиниць.
Людське суспільство ніколи не було байдуже до мови.
Воно завжди виробляло поняття ідеалу — досконалої
літературної мови. Щоб досягти цього ідеалу, треба
дбати про високу культуру мови в щоденній практиці^
Нині маємо вже чималий список літератури з питань
культури української мови 16. Це й посібники, і статті,
і розділи в журналах, окремі куточки в газетах.
Культурі мови присвячуються спеціальні радіо- і телепередачі.
Завдання масової пропаганди мовних знань не
обмежується тільки поясненням помилок (лексичних,
граматичних, фонетичних, стилістичних), які трапляються в
сучасному мовленні. Культура мови як самостійна
мовознавча дисципліна використовує результати
лексикографічних, історичних, граматичних, діалектологічних,
етимологічних досліджень і саме на основі даних різних
галузей лінгвістики виробляє рекомендації щодо
конкретних явищ слововживання. Так, щоб відповісти на
питання, чи варто вживати певне слово і як саме ним
користуватися, свого особистого досвіду або самого «чуття мови»
замало. Для цього необхідно знати, що означає слово і
18 Див.: Про культуру мови. К., «Наукова думка», 1964;
Коваль А. П. Культура української мови. К., «Наукова думка»,
1966; «Питання мовної культури» (вин. 1—4), «Рідне слово» (вип.
5—9). К., «Наукова думка», 1967—1974 рр.; «Культура слова», вип.
10, 11. К., «Наукова думка», 1976; Чак 6. Д. Складні випадки
українського слововживання. К., «Радянська школа», 1969; Пи-
линський М. М. Мовна норма і стиль. К., «Наукова думка»,
1976; Коваль А. П. Культура ділового мовлення. К., «Вища
школа», 1977 та ін.
11
звідки воно з'явилося, що ним називали і як його вживали
раніше, тобто чому саме така, а не інша сучасна мовна
норма.
«Культура мови — це не професіональне вміння,
властиве і необхідне лише професіям, так би мовити, за
традицією «інтелігентним», а одна з важливих рис і
властивостей найширших мас громадян, усього того широкого
кола непрофесіональної інтелігенції, що створилася в
нашій країні внаслідок здійснення культурної революції,
поширення освіти, технічного прогресу у виробництві,
який, у свою чергу, сприяв піднесенню
загальнокультурного рівня населення — працівників промислового і
сільськогосподарського виробництва» 17.
Підкреслюючи значення єдиних мовно-літературних
норм для суспільства високоосвічених культурних людей,
М. А. Жовтобрюх відзначає, що носій високої культури
ніколи не дозволить, (ЮІУ^ікуувати мовуг при всіх умовах
не порушує її внутрішніх законів. Адже кожному відомо^
що скалічена, попсована мова ніколи не,підносила люди-
Щ^і^^^а-віI§I^А-ї&ини>!?Увала п> примітивізувала мислення,
заважала їй^узостати інтелектуально 18.
~ Ось чому помилки в мовленні — писемному або усно-
мУ^Ігп^шОї^й"у~'вимові звуків,, вживанні слів, побудові
речень не можна вважати дріб'язковими, незначними
фактами, бо вони збіццтпюттч ттй лите мову — форму виражен-
ня, але й зміст — думку, свідчать про недостатній
культурний рівень людини. Коли замість двох, трьох
можливих слів із різними відтінками значень або синонімічних
синтаксичних конструкцій користуються неправильно
засвоєним словом (наприклад: «Мій син займається в
третьому класі», «Дівчина займається в спортивній секції»,
пор. нормативні, правильні вислови «Мій син вчиться
у третьому класі», «Дівчина відвідує спортивну секцію»),
то це наштовхує на думку, що мовець недбало ставиться
до слів, що слово для нього — певний штамп, а не живий
витвір, активна, засвоєна із загальнонародної мови
форма вираження поняття.
Щодо дієслова займатися, яке в наведеному значенні
перетворилося на канцелярський штамп, недоречний в
17 Сучасна українська літературна мова. Стилістика. За ред.
акад. І. К. Білодіда. К., 1973, с. 52.
18 Див.: Жовтобрюх М. А. Слово мовлене. К., 1969,
с. 45.
12
усному розмовному мовленні, слід зауважити, що
літературна норма вимагає вживання цього слова з
обов'язковим додатком: займатися чим? — класичною
боротьбою, плаванням, бігом, атлетикою; пропагандою,
агітацією. Крім того, в загальновживаній літературній мові
існує ще й слово-омонім — займатися, що означає
«загорятися» (займаються дрова в печі, займається вогнище).
Воно усталилося в словосполученні займатися на світ,
синонімами до якого виступають дієслова «розвиднятися,
світати».
Слід бути дуже уважним, використовуючи слова в
переносному значенні. Особливо це стосується поєднання
метафорично вживаних слів з іншими поняттями. Чи
можна, наприклад, сказати суттєвий крок, коли слово крок
має-абстрактне значення? Адже в мові з цим іменником
усталилися словосполучення рішучий, сміливий, значний,
важливий, широкий, гігантський крок та ін. Наприклад:,
«Завоювання політичної влади пролетаріатом є
гігантський крок вперед пролетаріату, як класу...» (В. І. Ленін).
Крок, звичайно, не може бути ні суттєвим, ні
несуттєвим. Суттєвою, або істотною, може бути якась зміна,
зрушення, роль, різниця, риса, особливість: «Одною їз
суттєвих рис літератури багатонаціонального
Радянського Союзу є сполучення сміливого новаторства,
заснованого на новому комуністичному світогляді, з глибокою
пошаною до прогресивних традицій минулого» (М.
Рильський).
Чимало порушень мовних норм виникає внаслідок
неточного розуміння змісту слова, невміння вибрати із
численних синонімів єдино можливий для певної
ситуації мовлення. Скажімо, багато синонімів має прикметник
старий. Серед них, зокрема, і слово стародавній. Воно
цілком на місці в таких словосполученнях, як
стародавнє місто, стародавня вулиця, стародавня книоюка. тобто
в поєднанні зі словами на означення конкретних понять.
Але в такому реченні: «Причини і наслідки стародавнього
конфлікту — між емоційним життям і суворою
розсудливістю нашого технічного часу» — прикметник
стародавній сприймається як чужорідне тіло. Мабуть, тут
доречніше було б ужити прикметник одвічний. Пор.:
Інші будуть лунати пісні,
Вільні, гучні, одважні та горді,
Поєднаються в яснім акорді
13
І полинуть у ті небеса,
Де сіяє одвічна краса.
(Леся Українка)
Нерідко трапляються помилки при вживанні таких
слів, як здібний і здатний, виборний і виборчий, кожний
і будь-який, такий і подібний, спільний і загальний, бо
їхні значення сплутуються. Замість того, щоб правильно
висловити думку — «Кожний колгоспний двір
передплачує по дві-три газети», говорять «будь-який колгоспний
двір». Збори слід було б називати звітно-виборчі, а не
звітно-виборні. Словом здатний в українській мові
передається ознака, якою виражено вміння, можливість кого-,
чого-небудь виконувати якусь дію, процес. Наприклад*
«І ось пароплав знову здатний рухатися» (Ю. Яновський).
Здатний на що-небудь, до чого-небудь означає, що людина
чи предмет її діяльності зможуть бути придатні, корисні
якійсь справі, або ж що людина схильна до якоїсь дії,
вчинків тощо. Наприклад: «Це буває: чоловік здатний
на героїчний вчинок у бою, а складного завдання сам
розв'язати не може» (Ю. Смолич). Здатний до
чого-небудь — це ще й такий, що поводить себе певним чином,
уміє щось вдало робити: «На хитрості дівчата здатні,
Коли те серце защемить» (І. Котляревський). І лише
зрідка прикметник здатний характеризує людину, що має
природні здібності до чогось. Такі приклади в
українській літературній мові поодинокі: «Пішла добра чутка
про економа Серединського по всій околиці, як про
хазяйновиту й здатну людину» (І. Нечуй-Левицький).
У сучасній літературній мові це значення повністю
перейняло на себе слово здібний: «Кульжан виявилася
надзвичайно здібною і в тринадцять років вміла і шити, і
варити, і валяти повсть, і вишивати, і робити барвисті та
пишні килими і могла б самостійно керувати великим
господарством» C. Тулуб).
Неоднаковий синтаксичний зв'язок властивий при-
кметникам-синонімам подібний і схожий.
Прикметник подібний вказує на спільні риси двох
або кількох об'єктів порівняння, виступаючи при цьому
переважно в словосполученні подібний до, наприклад:
«Нарешті виринуло сонце, подібне до величезного
золотого гриба» (В. Гжицький). З таким самим значенням
уживається синтаксична конструкція «схожий на кого-, що-
14
небудьь, напр.: «Коли десь звіддаля, 8 моря, дивитись на
цей лобатий крутогір, де вони стоять, то звідти він і
справді буде схожий на бриг чи бригантину» (О. Гончар).
Іноді цей прикметник, виступаючи частиною складеного
присудка, керує іменником у давальному відмінку: «[X і -
лон:] Учителю, зоставшись при тобі, я став би долею
тобі подібний» (Леся Українка), проте з погляду сучасної
норми таке керування сприймається незвично.
Порівняйте також: «Твою красу ні з чим я не зрівняю,
подібного тобі немає на землі» (В. Сосюра). У сучасній
літературній мові усталилося керування подібний до кого-,
чого-(небу дь), але схожий на кого-, що-(небу дь).
Ненормативними треба вважати синтаксичні форми, які
виникають внаслідок контамінації цих двох семантично
тотожних висловів: «На любов мою подібні Ці рулади в тишині»
(В. Сосюра). До речі, коли йдеться про значення «такого
типу, виду, гатунку», «такий самий», краще послугува-
тися не прикметником подібний, а займенником такий,
наприклад: «При штабах подібні (краще: такі) люди
високо ціняться» (Г. Тютюнник).
Слово загальний вказує на «належність чогось усім
без винятку»: «Служив своєму народові не задля власної
користі, а для загального добра» (У. Шацовал). Значення
слова спільний вужче. Воно означає «належність якоїсь
речі — конкретної чи абстрактної — певному колу
людей», наприклад:
Шуми, Славутичу, ріко,
Ростіть, дерева юні, гінко,
Клоніться вітами до ніг
Великим людям і народам,
Що в нас із ними спільний подум.
(М. Рильський)
Не можна забувати й про іншу сторону лексичної
семантики. Дехто уникає вживати якесь слово і
використовує з наявних у мові двох або кількох синонімів тільки
один, а другий вважає зайвим. Прикладом можуть бути
такі слова, як гордитися і пишатися, або інвентар і
реманент. Можливо, одне із слів у кожній парі зайве?
Як, зокрема, сказати: «Ми пишаємося своїм заводом» чи
«Ми гордимося своїм заводом»? Обидві форми вислову
властиві сучасній українській мові. Наприклад: «Кожна
радянська людина пишається благотворними результатами
15
зовнішньополітичного курсу КПРС» («Комуніст
України», 1976, № 3); «Товариші артисти, є перемога, і ви її
героїчні виконавці. Я горджуся й захоплююся вами»
(О. Довженко). Порівняйте також:
Є старбму чим гордитись.—
' Не в чиюсь,
В його артіль
Подивитися, повчитись
Йдуть і їдуть звідусіль.
(С. Воскрекасенко)
Була його дорога нелегка,
Але по правді він пишався нею...
Він стяг письменника-більшовика,
Як сонце, ніс над рідною землею.
(М. Рильський)
Дієслова-синоніми пишатися і гордитися стилістично
урізноманітнюють мовлення. Можна відзначити, що
пишатися частіше вживається в книжних,
суспільно-політичних текстах, а гордитися активізується в мові
художньої літератури. До речі, з другим дієсловом
споріднені слова гордий, гордість, які використовуються
в такому ж значенні і дають змогу уникати однотипних
синтаксичних побудов. Наприклад: «Ми горді своєю
партією — партією Леніна. Ми горді своєю Батьківщиною—
Батьківщиною Жовтня»; «Партійні організації
республіки зосереджують увагу на підвищенні політичної
свідомості трудящих, вихованні їх у дусі відданості справі
комунізму, загальнонаціональної гордості людини,
непримиренності до будь-яких проявів буржуазної
ідеології» («Комуніст України», 1976, № 3).
Слова реманент та інвентар уживаються паралельно,
коли йдеться про сільськогосподарське знаряддя,
причому перевага віддається першому, наприклад: «Ось що,
дядьку Григоре, сіялки, борони, рала, весь реманент
бережіть. Найкраще — розберіть його на частини й
сховайте» (Г. Тютюнник). Або ще такий приклад із твору Ґ.
Тютюнника, де як рівноправні використано обидва слова:
«Дивіться, щоб розпашники і всякий інвентар були
справні», «За реманентом діло не стане, тільки вугілля
малувато». Отже, сільськогосподарський реманент і
сільськогосподарський інвентар. Але тільки: медичний іц-
16
вентар, парниково-тепличний інвентар, шкільний
інвентар та ін.
Давніми синонімами української мови є слова
вишитий і вишиваний. В поезії Т. Шевченка читаємо:
«Хустиночко мережана, вишиваная». Наголос в останньому слові
падає на корінь, а не на суфікс, так само, як у словах
гаптований, мережаний.
Отже, увага до слова, його вимови, наголошування,
до його значення, стилістичних відтінків завжди
пов'язана з пізнанням закономірностей лексичної і граматичної
будови мови, з вивченням історії мови, усіх її стильових
різновидів, з розумінням взаємозв'язків рідної мови з
іншими національними мовами. Не можна зводити
поняття культури мови до ораторського мистецтва, до вміння
гарно, переконливо виступати в багатолюдній аудиторії.
Грамотна, логічна, точна мова, вибір тону, інтонації
розмови, бесіди, намагання не тільки змістом слова, а й його
естетичним звучанням вплинути на слухача — ці ознаки,
як правило, притаманні культурній освіченій людині.
Слово мовлене чи написане збуджує думку й почуття,
коли воно доречне, змістовне, стилістично відшліфоване.
Недбала форма висловлення свідчить про неглибоку,
неточну думку. Адже мова — не лише засіб передачі думки,
а й засіб її формування, народження. Ось чому коли
говорять про високу культуру мови, про відчуття
естетичної природи слова як риси загальної культури людей,
то насамперед мають на увазі високу культуру мислення,
культуру вираження людських емоцій, почуттів.
У свідомій наполегливій роботі зі словом треба
пам'ятати заклик видатного українського письменника,
знавця скарбів народної мови М. Рильського: «Мова —
втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова.
Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу
мови, за правильність мови, за приступність мови, за
багатство мови — чудотворного знаряддя у нашій боротьбі в
ім'я комунізму!» 19
Рильський Максим. Ясна зброя. К., 1971, с. 40.
*•*
ПРО ЛІТЕРАТУРНУ ВИМОВУ
ТА НАГОЛОС
ідомий вислів
видатного російського
радянського режисера
К. С. Станіславсь-
кого «Добре вимовлене слово — це вже музика»
передусім стосується праці акторів, бо саме вони мовленим
словом, інтонацією, емоційним забарвленням свого голосу
створюють незабутнє враження від сценічних образів,
передають естетичну красу мови. Але вимова слова, гарне
його звучання важливі не лише для артистів. Про
естетику усного, мовленого слова треба дбати і лекторові, і
диктору радіо, телебачення, і вчителеві — всім, чия мова
призначена для слухового сприймання.
Що ж розуміють під таким поняттям, як «гарна
вимова»? Мова йде, звичайно, про дотримання орфоепічних
норм сучасної літературної мови — про правильну
вимову голосних і приголосних звуків, сполучень їх у словах,
про нормативне наголошування слів. Іноді доводиться
чути, як в усному мовленні порушується правило про
вимову дзвінких приголосних у кінці слова або в кінці
складу перед глухими приголосними. Вимовляють,
наприклад, [накас], [морбс] замість правильних [наказ],
[мороз], [д'ішка] замість [д'іжка] *, [д'іт] замість [д'ід],
[гблуп] замість [голуб], [наг'ітка] замість [наг'ідка],
забуваючи про те, що р українській літературній мові
дзвінкі приголосні в кінці слова і в кінці складу перед
* Знаком ['] передається м'якість приголосних.
18
глухими приголосними не оглушуються, зберігають
дзвінкість. У літературній мові чітко розрізняються не тільки
значенням, а й вимовою такі слова, як [гриб] і [грип],
[р'ізка] і [р'іска], [л'ід] і [л'іт]. Порушенням
літературної вимови в звучання слів типу [казаф], [говорйф], [лаф-
ка], [вофк], у яких замість у нескладового [у] вимовляють
глухий приголосний ф.
Особливу увагу треба звертати на характер
шиплячих приголосних звуків, які в українській літературній
мові вимовляються твердо, наприклад: [шчо], [час],
[б'іжат'], [сгіішат'], [чоботи]. М'яка вимова шиплячих
типу [час], [б'іж'аггі] властива окремим південно-східним
та деяким гуцульським говіркам.
Коли шиплячі займають позицію перед і та перед а, у
(при подовженні ж, ч, ш), вони звучать як напівм'які
(пом'якшені) приголосні: [ж'інка], [ш'іс'т'], [ч'іл'ний],
[п'ід:аш':а], [запор'їж':а], [п'іч\'у] *.
. У мовній практиці досить часто порушуються норми
вимови звукосполучень ги, ки, хи та гі, кі, хі. В таких
випадках не розрізняють тверді перед и та напівм'які
приголосні г, к, х перед і. Крім того, не зважають на
особливості, характер вимови голосних звуків и та і в
українській літературній мові. Як помилка сприймається
звучання слів типу [кййіу], [хитрий], [гинути], де не
властивий українській літературній мові звук ьі заднього
утворення, низького піднесення з'являється замість
нормативного и (переднього утворення, високо-середнього
піднесення): [кййіу], [хитрий], [гинути]. З другого боку,
в звукосполученнях ги, ки, хи не повинно чутися
звуженого звука і (звук переднього утворення, високого під-
і І І
несення), як наприклад: [тихим], [гинути], [шч'ітки],
и і і
[капел ухи], [таких] і под.
Для української літературної мови характерні
асимілятивні процеси —- уподібнення в потоці мовлення
одних приголосних звуків іншим за дзвінкістю, м'якістю,
за характером утворення звуків. Типовими, зокрема,
^е явища одзвінчування приголосних, наприклад: [вог'зйл],
[йаг'бй], [молод'ба], де замість глухих приголосних к і т
вимовляються відповідно дзвінкі ґ і д. Асимілятивні
зміни так само відбуваються у вимові дієслівних форм типу
* Знаком ['] передається напівм'якість приголосних.
19
є
питаються [питайуц':а], смієшся [см'ійес':а]. Інколи
подібні слова неправильно вимовляють так, як пишуть,
тобто з роздільними ть і ся, ш і ся, не дотримуючись
правил асиміляції звуків, що властиво літературній мові.
Під впливом написання неправильно вимовляють
злиті звуки &с (Дж) і І (дз), як буквосполучення; наприклад,
у словах джерело, джміль, дзижчати, дзвеніти,
кукурудза і подібних іноді чується замість початкового одного
звука по два: д і ж, д і з. За орфоепічними нормами
української мови тут повинні звучати відповідно звуки дж і ДЗ,
на відміну від роздільної вимови д і ж та д і з у тих
випадках, коли д належить до префікса, а ж і з —
початкові звуки кореневої частини слова, наприклад: підживити,
підзолйти.
Відомо, що в українській літературній мові до ряду
дзвінких приголосних звуків належить ґ — відповідник
глухої фонеми к. Він звучить у таких словах, як [Ґава],
є и
[ґудзик], [ґанок], [ґирлиґа], [ґедз'], [ґелґотати],
є
[ґніт], [аґрус], [ґринджоли] та ін. Вимова ґ в цих
словах пояснюється історично. В українських давніх
грамотах для передачі зімкненого, вибухового ґ
використовувалися дві літери одночасно кг. Щодо слова грунт, то
воно зустрічається в мовній практиці з подвійною вимовою
[грунт] і [Ґрунт]. Вимова [Ґрунт] підтримується давньою
традицією. Проте в похідних словах (здебільшого, це
лексика абстрактного характеру) усталилася вимова
щілинного, фрикативного г: [обгрунтувати], [грунтбуний] і
под. У словах [гн'іт] і [Ґніт], [грати] і [ґрати]
відмінна вимова (неоднакова вимова зімкненого ґ і
щілинного г) пов'язана з розрізненням значень слів: [ґн'іт]
(у лампі) — [гн'іт] (експлуатація), [Ґрати] (у вікні) —
[грати] (на скрипці).
Серед прикладів паралельної літературної вимови
треба, зокрема, назвати вимову слів із буквосполученням
и и
чн типу [пшеничний] і [пшенйшний], [сбн'ачний] і
[сон1 ашний], [йайечний] і [йайешний], [йачний] і [йашний].
Така паралельна вимова властива не всім словам, у яких
є буквосполучення чн, а тільки власне українським,
причому загальновживаним. З одного боку, вимова чн як шн
підтримується традицією, закріпленими і на письмі аси-
.20
мілятивними змінами у словах соняшник, рушник,
рушниця. З другого боку, на обмеження вимови чн як шн
впливає велика кількість запозичених слів, в яких
звукосполучення чн не підлягає асимілятивним змінам:
музичний, тактичний, циліндричний і под. Очевидно,
цим можна пояснити, що вимова буквосполучення чн
як шн пов'язана із стилістичним розрізненням слів: вона
властива розмовній або поетичній мові. Тому в таких
стилістично нейтральних, а подекуди й книжних
висловах, як місячник книги, місячник безпеки руху, вимова
є
[м'іс'ашник] сприймається як ознака розмовного,
зниженого мовлення.
Часто в мовній практиці виникає питання: як
кваліфікувати м'яку й тверду вимову приголосних перед
звуком і, що походить із давнього о, наприклад, [с'т'іл]
і [стіл], [ніс] (дієслово) і [ніс] (іменник). Сучасні
орфоепічні норми враховують тенденцію до пом'якшення
приголосних перед і будь-якого походження, тому можливу
паралельну тверду вимову приголосних у цій позиції
можна розглядати як менш поширений варіант норми.
Для засвоєння правильної літературної вимови треба
навчитись відрізняти діалектні явища від літературно
внормованих, наприклад, «акання» — вимову ненаголо-
шеного [о] як [а] типу [аратор], [ал'івец'], [аднагб],
[асаблйв'іс'т'], яке властиве північним говорам
української мови, вимову свистячих із шиплячим призвуком
ш ж
[с'іла], [суз 'ірйа] — характерну особливість окремих пів-
денно-західних говорів та ін.
Спостерігається так само порушення орфоепічних норм
у словах типу країна, своїх, стоїмо, де після голосної
й А
звучить лише звук і, наближений до и: [країна], [своїх],
и _
[стоїмо], тоді як у літературній вимові відповідно до
написання цих слів із літерою ї повинні виразно чутися два
звуки: й та і.
Останнім часом під впливом діалектного мовлення
поширилося неправильне наголошування дієслів [нести],
[везти], [вести], наголошування відповідних префіксаль-
е
них форм [піднести], [привезти], а також особових діє-
и и є
слівних форм: [веземо], [несете], [прийдете], [розпочнемо].
21
Цей помилковий наголос трапляється і в усному
мовленні, і в мові сучасної поезії. Наголос у дієслівних формах
множини пов'язаний із закономірностями наголошування
дієслів у неозначеній формі і в другій особі однини.
Порівняйте літературні нормативні наголоси у словах:
нести — несу, несеш, несемо, несете, несуть
піднести — піднесу, піднесеш, піднесемо, піднесетб,
піднесуть
розпочати — розпочну, розпочнеш, розпочнемо,
розпочнете, розпочнуть;
але:
прийти — прийду, прийдеш, прийдемо, прийдете,
прийдуть
піти — піду, підеш, підемо, підете, підуть.
Наголошування слів піднести, привезти — явище
діалектне. Воно такого ж типу, як і кажу, люблю, ношу,
пишу, роблю. Тому треба стежити, щоб помилковий
наголос не потрапляв в усне літературне мовлення і щоб ним
не користувалися як варіантною нормою в мові поетичній.
Загальновідомо, що наголос служить засобом
розрізнення граматичних форм, зокрема, по-різному
наголошуються іменники І відміни жіночого роду в родовому
відмінку однини і в називному відмінку множини, пор.2
«У мене нема книжки»; «На столі лежать книжки».
Проте не на всі іменники жіночого роду поширюється
ця закономірність. Відчувається, наприклад, хитання в
сучасному наголошуванні: свинарки чи свинарки? доярки
чи доярки? авторки чи авторки? Очевидно, в деяких
випадках наголос розрізняє не тільки граматичні форми слів,
а й їхні стилістичні відтінки: акцентуаційні форми
свинарки, доярки, авторки можна кваліфікувати за
орфоепічною нормою як стилістично забарвлені — розмовні, а
свинарки, доярки, авторки — як стилістично нейтральні.
Наголос так само служить засобом розрізнення множинних
форм деяких іменників і форм, які сполучаються з
числівниками два, три, чотири. У відомій поезії Т. Шевченка
«Ой, три шляхи широкії Докупи зійшлися» іменник шлях
із числівником три має акцентуаційну форму, однакову
з множиною.
Але в цьому ж вірші зустрічаємо в поєднанні з
числівником три такі форми наголошування: три ясени, три
22
¦ явори, три брати, на відміну від множинних форм ясени,
явори, брати. Порівняйте: «На чужину з України Брати
розійшлися»; «Не вертаються три брати, По світу
блукають...». Очевидно, розрізнювальна функція наголосу
в граматичних формах, зокрема у формах колишньої
двоїни і множини, зумовлює паралельне наголошування
іменників тієї самої граматичної форми в сучасній мові,
як наприклад, у множині іменників жіночого роду типу
ложка — ложки і ложки.
Виникнення паралельних варіантних наголосів
пов'язане, як правило, з розмежуванням давнішої, рідше
вживаної форми і форми, поширеної в сучасній мовній
практиці (пор. давніший наголос доброзичливий і звичайно
вживану в сучасній мові форму доброзичливий), або з
розмежуванням стилістичних відтінків слова
(стилістично нейтральне наголошування високо, глибоко
протиставляється поетично забарвленим прислівникам з наголосом
на другому складі — високо, глибоко).
А чи можна зарахувати до варіантних нормативних
форм поширений помилковий наголос у слові ненависть?
Відомо, що іменник ненависть і дієслово ненавидіти в
українській літературній мові мають наголос на другому
складі. Тим часом у поезію потрапляють вони з наголосом
ненависть і ненавидіти, хоч літературна норма щодо
наголошування цих слів була усталена ще в українській
мові XIX ст., про що свідчать відомі рядки Лесі
Українки з відповідним наголошенням іменника ненависть:
Тільки той ненйвисті не знав,
Хто цілий вік нікого не любив.
Іменниковий наголос ненависть підтримується
акцентуаційною дієслівною формою ненавидіти, зненавидіти.
Щоправда, останнім часом набуло широкого вжитку в
поетичному мовленні слово зненависть з наголосом на
першому складі *. Наприклад:
Товаришу...
Погинуть, щезнуть зненависть і зрада,
Коли у людства є такі слова!
_ (І. Муратов)
* Сучасні нормативні словники — Словник української мови
в 11-ти т. Т. З (К., 1972), Орфографічний словник української
мови (К-, 1975) — фіксують у цьому слові нормативний наголос гне-
н&висть.
23
Чим більша зненависть моя,
Тим більше вироста кохання.
Гнів палить наших ворогів,
Кохання друзів зогріває.
(Л. Первомайський)
Порівняйте подібне наголошування й іменника
ненависть у таких віршованих рядках:
Проведи мене за подвір'я,
Де тополі, як сурмачі...
Я несу свою ненависть вірну
За уставом на правім плечі.
(Б. Олійник)
Подібні приклади виявляють неусталеність, хитання
конкретної орфоепічної норми, що може привести з часом
до існування паралельних акцентуаційних форм згаданих
іменників, оскільки саме поезія активно використовує
ці слова і підтримує їх ненормативний наголос,
властивий розмовному мовленню.
До часто вживаних помилок мовлення належать
наголошувані числівникові форми одинадцять,
чотирнадцять (літературні одинадцять, чотирнадцять), форми
складних числівників у непрямих відмінках типу
п'ятдесяти, шістдесяти, що вимовляються неправильно як
п'ятйдесяти, шестйдесяти. Порушуються
закономірності утворення складних слів гіятидесятиріччя, шестиде-
сятиріччя (літературні форми п'ятдесятиріччя,
шістдесятиріччя).
Відомо, що віддієслівні іменники на -ння такого типу,
як писання, читання, завдання, повстання, зберігають
наголос відповідного дієслова (пор. писати, читати,
завдати, повстати). Тим часом у сучасній мовній практиці
доводиться чути неправильне наголошування: писання,
читання, завдання, повстання. Помилково вживають
слово вчення замість літературної форми вчення.
Неправильно вимовляють прикметники російський, український,
громадський, батьківський. За сучасними літературними
нормами треба наголошувати російська мова, українська
газета, громадський діяч, батьківське піклування.
Розгляньмо ще кілька акцентуаційних моментів.
У слові черговий наголос має бути на останньому
складі. Так само наголошується останній склад в інших суб-
24
стантивованих прикметниках, утворених від дієслів, пор.!
чергувати — черговий, вартувати — вартовий,
стернувати — стерновий.
Сучасні нормативні словники української мови
фіксують чимало слів із паралельним подвійним наголосом.
Крім того, в українській класичній поезії, в
народнопісенних зразках натрапляємо на такі акцентуаційні форми
слів, які хоч і не вважаються нормативними для сучасної
мови, проте можуть бути прийнятними як стилістичні
звукові варіанти. Цікавий з цього погляду вірш М.
Рильського, що його наводить II. П. Критепко в статті «Звукові
варіанти слова» *:
Шумлять за вікном деревй,
Гудуть круглолисті дерева,
І клониться в сон голова,
І видиться осінь рожева.
По брудних дорогах ішов,
Та годі блукання брудного/
Віддам тобі серце і кров,
Новії, моя, нбва дорого!
Цю особливість українського наголошування слів,
очевидно, треба враховувати, коли говорити про
стилістичну роль звукових, фонетичних засобів мови.
Як паралельні виступають у сучасній українській
літературній мові форми роки і роки. Якщо слово рік у
формі називного та інших відмінків множини поєднується
з числівниками два, три, чотири, наголос у ньому падає
тільки на перший склад: два роки, три роки, чотири роки
(відповідно також двадцять два роки, сорок три роки,
сімдесят чотири роки і т. д.). Поза цими
словосполученнями можуть уживатися і форма роки і форма роки,
наприклад:
Рбка йшли силуетами станцій,
Що минали на фоні заграв,
Коли я гострооким повстанцем
На шинель піджака поміняв.
(В. Сосюра)
Але:
Минуть роки, віки і війни,
І ріки змінять течію.
(А. Малишко)
* Див.: «Мовознавство», 1967, № 1.
25
Або ще?
Бувають дні й роки, що в'яло,
Немов осіння мла, течуть.
(М. Рильський)
Те саме можна сказати й про варіанти скарби —
скарби.
Порівняйте:
Розганяє чорні хмари
Промінь сонячний ясний,—
Він загляне в надра темні,
Скйрби вкаже потаємні.
(П. Грабовський)
Пливуть полями поїзди,
Везуть у даль по срібних струнах
Вагони вугілля й руди,
Добутки рук пружисто-юних.
Свої скарби розкрив Донбас,
Бо знав нас, бо любить нас.
(М. Рильський)
&
Як наголошувати слова нещодавно, чималий, цілий,
правий? Перші два слова мають подвійний наголос,
тобто можна сказати нещодавно, чималий (таке
наголошування більш поширене) і нещодавно, чималий. Прикметник
цілий має наголос тільки на першому складі, хоч у
поезії І. Франка зустрічаємо цілий з наголосом на другому
складі в значенні «справжній, повноцінний, цільний»:
Лиш хто любить, терпить,
В кім кров живо кипить,
В кім надії ще лік,
Кого бій ще манить,
Людське горе смутить,
А добро веселить,—
Той цілий чоловік.
Проте цілий в такому значенні і з таким наголосом
сучасній літературній мові не властиве. Але коли цілий
виступає у прислівниковому словосполученні в цілбму
(тобто загалом), то прийнятні 8а сучасними нормами
обидва наголоси — в цілбму і в цілому. Порівняйте: «У єдиному
на всю кімнату цілому столі зберігалися книжки» і «В ці-
лбму я лишився задоволений працею гончарів».
26
«
У сполученнях я прйвий, вона права (тобто я маю
рацію, вона має рацію) наголошується перший склад слова
правий, наприклад:
Значить, сто раз я прйвай був учора,
Коли на диспуті з панами говорив:
«Матерія — вічна».
(П. Тичина)
Таке ж наголошування властиве прикметникові
правий і тоді, коли він уживається в значеннях
«справедливий» і «протилежний до лівого», наприклад:
Тож спочатку того щастя
Справді був Бертольдо гідний,
Прйвий суд чинив у панстві,
До підданих був лагідний.
(Леся Українка)
Розляглися дороги
На чотири кінці,
Ярий цвіт перемоги
Квітне в прйвій руці.
(М. Рильський)
Наголос в українській мові не тільки допомагає
розрізняти значення слів, він відіграє також граматичну і
стилістичну роль. Добре відомо, що в родовому відмінку
треба говорити руки, ноги, а в називному множини —
руки, ноги, тобто наголос змінює граматичну форму слова.
Звичне стилістично нейтральне наголошування
іменника дівчина, хоч нерідко звучить цілком природний,
пісенний наголос дівчина:
Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько — колюче терня.
(І. Франко)
Різне наголошування того самого слова —- дівчина —
дівчина змінює його стилістичну характеристику.
На перший погляд, у людини з дитинства
виробляється автоматизм у вживанні слів з різним наголосом.
Так, навряд чи хто-небудь помилиться і скаже що б мені
одягти на нога, замість на нбги. Але це стосується тільки
27
найуживаніших слів. У менш поширених такі помилки
можливі. Із відомих рядків Чуєш, сурми заграли засвоюємо
правильне наголошування іменника сурми в множині.
А який наголос має це слово в однині? Словники
української мови — від Грінченкового до сучасних — подають
форму сурма, аналогічно до наголошування інших
іменників І відміни: нога — ноги, рука — руки. Ось як ужито
слово сурма в поезії М. Рильського:
Чуєш — пливе над імлою морською
Байрона слово, як мідна сурми?
Пушкін з простертою гордо рукою
Встав над землею, мов пісня сама!
Або:
Перед світом-весною
Поникає зима,
Гасло гордого бою
Провіщає сурми.
У множині це слово послідовно виступає з наголосом
на першому складі, що впливає на звукове оформлення
слова. Так, В. Сосюра послідовно ставив наголос на
першому складі і в однині:
Сонце впало птицею за гори,
Зоревіє сурми дивний спів,
Я такий же лірик, як і вчора,
В золотому шумі вечорів.
Проте наголос сурма вторинний і потрапив як
додатковий, паралельний тільки до деяких словників.
Який наголос у називному відмінку множини має
слово корова?
Формі називного однини корова у множині відповідає
форма корови. Наприклад, у народній пісні співається:
Воли та корбви
Усі поздихають,
Біле личко, чорні брови
Повік не злиняють.
Варіант наголосу корови властивий південно-західним
говорам української мови і не вважається літературним,
хоч у поезії він інколи трапляється:
28
В однім колгоспі довго нас водили,
Показуючи птаство й корови,
Росистий сад, від плоду обважнілий,
Із коропами ситими стави...
(М. Рильський)
Поширилося не зовсім природне наголошування слова
тисяча у множині. Це слово при відмінюванні не втрачає
свого постійного наголосу ні в однині, ні у множині:
тисяча, тисячі, тисячею; тисячі, тисяч, тисячам і т. д.
Наприклад:
Приплила
Із Сіракуз і та небога.
Благала цесаря і бога.
І чи одна вона? Мій боже!
Прийшло їх тисячі в сльозах.
(Т. Шевченко)
Так само наголошував це слово Л. Тичина:
Ідуть брати твої на бій —
не тисячі, а міліони...
Ти надихнути їх зумій,
створи пісень залізні тони!
Як математичний термін у ряду інших термінів
(одиниці, десятки, сотні) тисячі уживаєтьсй з наголосом на
першому складі.
Як бачимо, слово тисяча, маючи при собі залежні
слова, а отже, виступаючи числівником, зберігав при
відмінюванні наголос на тому самому складі.
Проте у множині слово тисяча, вживаючись у значенні
іменника, не має при собі залежних слів. Тоді наголос
у ньому може пересуватися на закінчення: «Цієї суботи
у парки на схили Дніпра вийшли тисячі». Можна навести
й такий приклад з поезії В. Сосюри, присвяченої
буремним революційним рокам:
Там, на селі, відплата йде
За вкрадений катами день,
За муки наймита, за сльози
Байстрят і вдів, за тисячі,
Що йшли за зорі на мечі...
Чи стане таке паралельне наголошування іменника
тисячі в множині нормою, покаже майбутнє життя слова,
29
розвиток його звукової форми. Поки що наголос тисячі
вживається значно рідше, ніж загальноприйнятий
нормативний тисячі.
Як наголошувати у множині запозичені слова на -р
типу директор, інспектор, диктор, автор?
У наголошуванні таких слів не можна встановити
певної закономірності: в одних із них наголос пересувається
в множині на закінчення, в інших — залишається на
тому ж складі, що й в однині: директор — директори,
директорів, автор— автори, авторів, але інспектор —
інспектори, інспекторів, коректор — коректори, коректорів,
диктор — диктори, дикторів і т. ін.
Якому з наголосів віддати перевагу в словах: договір
чи договір, центнер чи центнер, комбайнер чи комбайнер?
Слово договір уживається з двома наголосами: правильно
буде і договір і договір. Що ж до слова комбайнер, то
нормативною вважається вимова його з наголосом на другому
складі. Часто вживану в мовній практиці форму комбайнер
слід кваліфікувати як розмовну. В слові центнер
наголошується тільки перший склад, причому в усіх формах.
Отже, треба говорити тільки центнер, центнера,
центнером, центнери, а не центнер, центнера, центнером,
центнери, як це нерідко можна почути.
Деякі вчителі вживають слово учні з наголосом на
другому складі — учні. Чи правомірна така вимова цього
слова? Як наголошувати слово учнівський (учнівські
зошити, учнівська молодь)?
_ Іменники з суфіксом -ень (учень, велетень, дурень,
припутень; сюди ж належать назви місяців — березень,
квітень, травень, червень та ін.) втрачають при
відмінюванні голосний є суфікса: учень — учня, велетень —
велетня, травень — травня. Наголос у них, яка б форма
не вживалася, завжди лишається незмінний: учень —
учня, учневі, учнем, учню, учні; велетень, велетня,
велетневі, велетнем, велетню, велетні; квітень, квітня,
квітнем, квітні. Звідки ж узялася неправильна форма
учні? Вона з'явилася, мабуть, унаслідок того, що в біль-
30
шості двоскладових іменників з наголошеним в однині
першим складом (вечір, гблуб, килим, голос та ін.) у
множині наголос переноситься на останній склад (вечори,
голуби, килими, голоси). Але слід пам'ятати, що
іменники на -ень щодо наголосу виявляють іншу
закономірність, тобто мають стале наголошення.
Похідний прикметник учнівський мав наголос на
голосному суфікса -їв-.
Як наголошувати похідні географічні назви
Харківщина, Полтавщина чи Харківщина, Полтавщина?
Наголос у цих похідних словах залишається той
самий, що й у вихідних: Київ — Київщина, Харків —
Харківщина, Полтава — Полтавщина, Канів — Канів-
щина. Наголошення передостаннього складу в
географічних назвах типу Полтавщина, Канівщйна вважається
ненормативним.
\ Де ставити наголос у прізвищах Білаш, Цегляр, Ка-
сіян? Чи змінюється наголос у цих прізвищах при
відмінюванні?
У прізвищах на -ак, -ар (-яр), -ай, -ук (-юк), -чук,
-ун (-юн), -ій, -ань, -аш та деяких інших наголос у
називному відмінку однини падає на кінцевий склад: Роман-
чак, Захарук, Бойчук, Цегляр, Вівчар, Гончар, Гайдай,
Грицай, Братунь, Білаш, Лукаш. У непрямих відмінках
у цих прізвищах наголос завжди на закінченні: Роман-
чака, Захарука, Бойчукй, Цеглярй, Вівчаря, Гончара,
ГайдаЛ, Грицая, Братуня, Білаша, Лукаша.
У прізвищах на -ан, -ян з кінцевим наголошеним
складом наголос при відмінюванні лишається сталим! Касіян—
Касіяна, Галаган — Галагйна, Барабан — Барабана *.
* Докладніше про походження, відмінювання, написання й
наголошування прізвищ див.: Редько Ю. К. Довідник
українських прізвищ, К., 1969.
V
#г
СЛОВО І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ
оли треба або
знайти найточніше,
найдоречніше з усіх
можливих синонімів
слово, або передати характерний стиль мовлення, або
розмежувати подібні за звучанням, але різні за семантикою
слова, що звуться паронімами,— завжди виникає
питання: як вибрати слово?
г . Розрізнити значення слів, установити їх точну
семантику допомагає тлумачний словник. Відбиваючи сучасні
лексичні норми, словник кваліфікує слова, словоформи
і щодо їх уживаності, тобто вказує на застарілі,
рідковживані, діалектні слова, а також на їх розмовне чи
книжне стилістичне забарвлення. Проте не всі конкретні
випадки слововживання, сполучуваності слів охоплює
наявний у словнику матеріал. Природно, що мовна
практика ставить щоразу нові питання, бо в мові постійно
відбуваються лексико-семантичні й стилістичні зміни;
народжуються нові значення слів та відтінки цих значень,
виникають нові поняття-терміни, стають термінами
загальновживані слова; змінюється співвідношення між
активною й пасивною лексикою, з'являються нові
усталені (фразеологізовані) сполуки, особливо в книжних
стилях, та ін. Як правило, паралельне функціонування тих
чи інших граматичних форм — морфологічних або
синтаксичних варіантів — так само веде до їх
стилістичного розподібнення: одні з них переважають у книж-
32
них стилях, інші передають особливості розмовного
мовлення.
Найчастіше мовна практика засвідчує вагання у
виборі таких синонімічних, близьких за значенням слів,
які різняться своїм стилістичним забарвленням. Так,
дієслова шанувати і поважати можуть виступати як
взаємозамінні в усному і в писемному літературному мовленні.
Те саме стосується синонімічних іменників шана, пошана,
повага. Чи однакове їх лексичне значення? Чи називають
вони те саме поняття? Очевидно, не завжди, не в усіх
контекстах. Одне з їхніх значень, найзагальніше,
виявляється спільним, інші ж значення — відмінні, а тому
не скрізь можлива взаємозаміна цих синонімічних
(тобто близьких, але не тотожних за значенням) слів. Не
можна, наприклад, у словосполученні «орден «Знак пошани»
замінити слово пошана синонімічним іменником повага.
Або така пара слів, як мовознавство і лінгвістика. Ними
позначають те саме поняття «наука про мову». Лексичне
значення їх спільне, тотожне. Проте стилістичне
забарвлення, місце в системі стилістичних, експресивних
засобів сучасної мови у них різні. Слово лінгвістика має більший
відтінок книжності, як запозичене, іншомовне утворення.
Термінологізується цей іменник у словосполученні
структурио-прикладна лінгвістика, що, очевидно,
визначатиме його вужче значення порівняно з ширшим
поняттям «мовознавство». Отже, стилістичний додатковий
відтінок одного із значеннєво тотожних висловів стає основою
для виникнення не тільки стилістичних, а й лексико-
семантичних синонімів — слів із близьким, і в той же
час відмінним значенням х.
Із двох слів-синонімів одне може набути
термінологічного значення, вживаючись у різних контекстах —
науковому, публіцистичному, офіційно-діловому. Близьким до
явища термінологізації слова є усталення певних
висловів як поетичних, притаманних художньому стилеві,
експресивно високих. Розглянуті в цьому розділі слова,
синонімічні вислови відображають рухливі динамічні
процеси стилістичної диференціації лексики в сучасному
українському мовленні.
1 Про синоніми як семантико-стилістичну категорію в системі
сучасної української мови див.: Сучасна українська літературна
мова. Стилістика. За ред. акад. І. К. Білодіда.К^ШЗ, с. 115—134.
2 7~№2
33
БАГАТОЗНАЧНІСТЬ СЛОВА
Кожне слово, за винятком термінів, багатозначне.
По декілька значень мають, як правило, й слова-синоніми.
Два слова виявляються взаємозамінними в одному, двох
і більше значеннях, але не дозволяють тотожної заміни
в інших значеннях. У зв'язку з цим трапляються помилки
і в усному мовленні, і на письмі. Той, хто не знає змісту
слова у повному обсязі його значень, непомітно для себе,
а буває, що й для інших, вживає синоніми неправильно.
Цим самим порушується така суттєва ознака слова,
як співвіднесеність його з певним поняттям. Адже
багатозначні слова виявляють зв'язки з кількома поняттями,
а синоніми відзначаються понятійною спільністю.
Звичайно, в мові не існує раз і назавжди даної, встановленої
синонімічної близькості слів. Назви, що в певний період
розвитку мови сприймалися як синонімічні, втрачають
свою понятійну спільність. Потреби номінації, називання
нових понять, нових реалій навколишньої дійсності
змінюють відношення в лексико-семантичній системі мови.
Між усталеністю конкретного слововживання і
виникненням нового поняття існує тісний діалектичний зв'язок.
Ось чому, прагнучи до однозначного вираження
понять, до чіткого висловлення думки, треба дбати про
точність слововживання.
Чи завжди взаємозамінні слова вежа і башта? На
перший погляд, так. У своєму основному, найзагальнішому
значенні — «споруда, висота якої більша за розміри її
основи»,— обидва слова повністю збігаються, хоч
походження їх різне. Башта, як і російське башня,
запозичене через старочеське посередництво 8 італійської мови,
де Ьазііа — «фортеця», вежа — давнє слов'янське слово,
споріднене з дієсловом возити. Недаремно В. Даль
зафіксував це слово в російських діалектах із значенням
«кочове шатро», «кибитка».
У сучасній українській мові башта і вежа виступають
як рівноправні, означаючи високу частину фортеці,
палацу, нерідко з в'їзною брамою. Порівняйте, наприклад:
Дружба народів — це Леніна клич,
Сонце незгасне над тьмою сторіч,
34
Дощ благодатний у срібній одежі,
Дзвін опівнічний з Кремлівської вежі.
(М. Рильський)
Вдаряє двадцять на башті Кремля!
(С. Олійник)
І вежею, і баштою називається будь-яка вузька й
висока споруда, що височіє над будинками, наприклад:
«Тим часом на заході сонце невпинно зводить свої
величезні сяючі будови, ставить із золотих хмар золоті міста з
вежами, соборами, кучерявими садами» (О. Гончар).
Верхня обертова частина корпусу танка,
бронемашини, частина військового корабля чи бронепоїзда, в якій
містяться кулемети й гармати, як правило, називається
баштою, наприклад: «В люках і баштах вагонів
зводилися грізні жерла гармат» (В. Кучер); «Світає. Все ясніше
вирисовуються грізні деталі лінкорів. Палуба флагмана,
бойова башта» (О. Корнійчук). Це термінологічне
значення слова башта властиве спеціальній
науково-технічній літературі. А в художньому мовленні, зокрема в поезії,
можливе використання у подібному випадку слова вежа:
І танк ішов в бої, атаки й стежі,
Гуркочучи, землею трясучи,
Б*ючи удень, стріляючи вночі
З свої* гармат, націлених із вежі.
(М. Бажан)
Можна назвати ще декілька значень та їх відтінків,
в яких обидва слова збігаються.
Проте вежа, на відміну від башти,— це не тільки
частина будови, споруди, військової машини чи корабля,
а й вишка. Вежі, або сторожові вишки, споруджували
колись запорожці для передачі сигналів про наближення
противника; вежі зводяться для охорони лісів від пожежі.
Важливим елементом панорами Парижа є відома Ейфе-
лева вежа. Вежею можна назвати й телевізійну вишку.
Слово башта тут недоречне, хоч, на жаль, ми можемо
інколи почути й прочитати «нова київська телевізійна
башта». Траплялась і назва фільму «Башта голубого
вогню», хоч у ньому розповідалося про телевізійну вежу.
Часто сплутуються значення слів знаходитись і
перебувати. Звичайно, коли слово знаходитися означав
2*
35
У плані застосування соціолінгвістичного підходу до
інтерпретації мовних процесів важливе місце в
українському мовознавстві належить монографічному
дослідженню В. Т. Коломієць «Розвиток лексики
слов'янських мов у післявоєнний період» A973). В роботі
проаналізовано широке коло питань, пов'язаних з тими
процесами, які характеризують зміни у лексичному
складі восьми слов'янських мов. Дослідження
обмежується відповідним хронологічним періодом, зміни в
лексиці (поява неологізмів найрізноманітнішої семантики,
зростання вживаності окремих категорій слів,
словотворчі процеси) характеризуються у безпосередньому
зв'язку з кардинальними суспільно-політичними змінами в
житті носіїв відповідних слов'янських мов. Дослідниця
детально зупиняється як на спільних явищах лексичного
розвитку розглядуваних мов, так і на специфічних
особливостях кожної окремо взятої мови. '
У зв'язку з зростанням темпів міжмовних контактів,
викликаних міжнародним співробітництвом, все
зростаючим обміном різноманітною інформацією,
посилюється роль інтернаціоналізації словникового складу мов.
Наслідком глибокого наукового аналізу
закономірностей формування і функціонування фондів інтерна-
ціоналізмів у різних мовах світу стала монографія
В. В. Акуленка «Вопросьі интернационализации словар-
ного состава язмка» A972), а також ряд статей цього
дослідника.
Соціолінгвістичні проблеми проаналізував
Ю. О. Жлуктенко у статті «Українська іммігрантська
мова в мовній ситуації Канади» («Мовознавство», 1976,
№ 6). Функціонуючи в умовах соціальної і національної
дискримінації, рідна мова канадців українського
походження не має належних умов для вільного
безперешкодного розвитку. Такий статус української мови в
Канаді з офіційно проголошеними англійською та
французькою державними мовами неминуче веде до її
занепаду, поступової деструкції. Ю. О. Жлуктенко
наводить конкретні приклади втрати іммігрантською мовою
зорієнтованості на загальнонародні норми, стихійних
проявів дивергентних процесів у ній. Питання
соціолінгвістики порушуються також у монографічному
дослідженні Ю. О. Жлуктенка «Лингвистические аспекти
двуязьічия» A974).
36
Ряд праць з соціолінгвістики надруковано у
вузівських виданнях, як, наприклад, статті А. С. Зав'ялова
«К вопросу о влиянии социально-зкономических преоб-
разований в ГДР на общественно-политическую терми-
нологию» («Вопросьі прикладной лингвистики», Днепро-
петровск, 1970, вьш. 2), «Классовая борьба и термино-
логия (Постановка вопроса)» (там же, Днепропетровск,
1973, вьш. 4); Н. С. Мотрич «Свободное развитие язьі-
ков народов СССР на основе равноправия и взаимообо-
гащения как необходимое условие двуязьічия» (в кн.:
«Идеологическая борьба и актуальньїе проблеми фило-
софии». Днепропетровск, 1974), «Двуязьічие в УССР в
процессе производства материальньїх благ» (в кн.: «Фи-
лософия и современность». Днепропетровск, 1976);
О. П. Гусєва «Наперекір фактам. (Деякі аспекти
фальсифікації буржуазною пропагандою ленінської політики
національно-мовного будівництва в СРСР)»
(«Українське мовознавство», 1974, вип. 2).
, Ряд соціолінгвістичних досліджень належить
М. М. Пилинському. На особливу увагу заслуговує
монографія «Мовна норма і стиль» A976), у якій вперше
в українському мовознавстві на великому фактичному
матеріалі розглядається історія нормування нової
української літературної мови. «В якому б аспекті ми не
розглядали норму,— пише М. М. Пилинський,— завжди
зіткнемося з її двоїстим характером: з одного боку —
мовна «норма є, природно, явищем мови, а з другого —
норма виразно виступає і як явище суспільне.
Суспільний характер норми виявляється ще сильніше, ніж
суспільний характер мови взагалі. Адже норма
нерозривно пов'язана з суспільно-комунікативною функцією
мови» (с. 9). Слід наголосити, що автор аналізує
власне український матеріал, зокрема суспільно-історичну
змінність норм (орфоепічних, граматичних, лексичних,
стилістичних), з урахуванням найновіших лінгвістичних
праць, які з'явилися у вітчизняному і зарубіжному
мовознавстві. Автор робить цілком слушний, на наш
погляд, висновок, що історія кодифікації норм
української мови не тільки повністю підтверджує необхідність
свідомого впливу на літературну мову з боку
суспільства, але й розкриває конкретні форми, засоби і межі
такого впливу.
137
я
Дехто сумнівається, чи можна вживати слово поезія
в значенні «вірш». Підстави для такого сумніву є: адже
ми не називаємо прозою той чи інший художній твір,
скажімо, роман, повість, оповідання, новелу. Мабуть, слово
поезія, як і проза, мало б уживатися у властивому йому
значенні: «тип, форма художньої творчості».
Проте висновок цей буде неправильний. Мова має
свою логіку, в ній багато залежить від традиції
вживання слів.
У Словнику української мови за редакцією Б. Грін-
ченка подаються два значення слова поезія: перше —
художність, друге — вірш; ремарка пояснюєа що в
другому значенні слово поезія має множину. А як у
російській мові? Знайшовши це слово в словнику В. Даля,
довідуємось, що воно означає все художнє, духовно й
морально прекрасне, виражене словами. Поезією, як пише
видатний лексикограф, звуть витонченість, красу як
властивість, якість, не виражену в словах, і саму творчість,
здатність витворення першообразів краси. Нарешті,
поезією називають і самі твори: вірші і науку віршування.
Обидва ці словники дореволюційні. Може, значення
слова поезія на сьогодні вже змінилося? У сучасному
«Словнику української мови» (т. VI) подаються такі
значення слова поезія: словесна художня творчість
(переважно віршована), мистецтво художнього відображення
дійсності; друге значення — твори, написані віршами.
Як переносне значення слова -поезія виступає «що-небудь
прекрасне, велике, піднесене, що глибоко впливає на
почуття й уяву: краса, велич, піднесеність».
Ці значення фіксує і Словник російської мови в 17
томах. Крім того, тут подається застаріле значення:
поезія — «уявлюване, світ фантазії».
Звідки ж потрапляють ці значення до словників?
Звідти, звідки взагалі приходять слова в лексикони: з живого
мовлення. У двох значеннях — мистецтво слова і вірші —
уживав це слово Т. Шевченко. Ось приклад з його мови:
«Чи не найдете в Одесі творів Лєрмонтова і Кольцова,
пришліть поезії святої ради». А ось другий приклад,
де слово поезія означає «вірш»: «Книжник Кожанчиков
заходився був печатать мою поезію, так шеф жандармів
заборонив».
38
Порівняйте ще такі приклади: «Поезія •— це найкращі
слова, поставлені в найкращому порядку» (Л. Первомай-
ський);
Я б писать поезії покинув,
Щоб любов загублену вернуть.
(В. Сосюра)
Отже, поезія — це і мистецтво слова, і прекрасне в
житті, і вид літератури, і окремий твір. А проза? Чи
співвідносне це слово з усіма чотирма значеннями слова
поезія? Ні, тільки з двома: по-перше, проза, як і поезія,
означає вид літературної творчості, по-друге, в
переносному значенні проза —- позбавлені поезії будні, щось
звичайне, банальне — протиставляється поезії як
прекрасному, одухотвореному началу в житті людини. В інших
двох випадках поезія — мистецтво слова і окремий
художній твір — із значеннями слова проза не співвідноситься.
Чому ж так сталося? Колись слово поезія, що походить
з грецької мови і утворилося від дієслова яоібсо — творю,
створюю,— означало художню творчість взагалі,
мистецтво слова. Прозою (від латинського ргоза — пряма,
проста) називали колись всі нехудожні літературні твори:
публіцистичні, наукові, інформаційні, ораторські та ін.
У дореволюційній Росії, наприклад, таке значення слова
проза було поширене у XVIII — на початку XIX
століття. Це тому, що проза тоді розвивалася ще на периферії
мистецтва, за межами великої літератури. Справжнім
мистецтвом слова вважалася тільки поезія. Тому-то й
твори, написані віршами, звалися поезіями. Таке
значення слова поезія зберегла і сучасна українська мова.
Цілком правомірними є вислови вірші Пушкіна і поезії
Пушкіна, вірші Шевченка і поезії Шевченка, вірші
Лєрмонтова і поезії Лєрмонтова. Вірш і поезія —- синонімічні слова
в одному із своїх значень.
Випадків, коли слово має ширше і вужче значення,
в нашій мові, як і в будь-якій іншій, багато. Скажімо,
слово література вживається і на означення художньої
літератури, і як назва будь-якої сукупності писемних
творів.
У слова проза таке вужче значення, що
поширювалося б на назви окремих творів, не розвинулося. Тому й
маємо невідповідність у кількості значень слів проза я
поезія.
39
«
Чи правильпо поєднують у вислові письменники і
поети два поняття як однорідні?
За нормами сучасного слововжитку розрізняємо назву
ширшу — письменники, і вужчі поняття — прозаїк, поет,
драматург, критик, які об'єднуються загальною назвою
письменники. Проте ще в XIX столітті такого
розмежування понять не було. Вживаючи слово письмовець —
застаріле порівняно з сучасним письменник,— Леся
Українка мала на увазі прозаїків. Наприклад: «Справжніми
поетами і письмовцями варто називати не тих людей, що
можуть складати пісні або оповідання тільки для
заробітку, або для слави, або з примусу, а тих, що не можуть
не складати, хоч би й не хтіли». Леся Українка
розрізняла поетів і письмовців, а М. Коцюбинський поєднував
поняття поет і белетрист, порівняйте: «Бунін — дуже
гарний поет і белетрист». Як бачимо, усталеної назви
для майстрів художнього слова, які писали прозові
твори, у XIX столітті літературна мова ще не мала. Тому
вживалися як синоніми письмовець, белетрист, що
відповідають сучасному поняттю прозаїк. У сучасній мові
белетрист — це синонім до загального поняття «автор
прозових творів».
Характерно, що «Словник української мови» (т. 1)
наводить однозначне тлумачення слова белетрист —
«Автор прозових художніх творів», а в тлумаченні
іменника белетристика — «Художня література, переважно
романи, повісті та оповідання»,— категоричного
твердження про те, що белетристика — це тільки художня проза,
немає.
Сучасна літературна мова розмежувала загальне
родове поняття письменник (пор. й назву «Спілка
письменників») і вужчі видові поняття — прозаїк, поет,
драматург. Отже, словосполучення письменники і поети з
погляду сучасного слововжитку побудоване на
неправильній понятійній основі. Точніше було б сказати прозаїки
і поети. Коли ж протиставлення видів
художньо-літературної творчості нема, слово письменник може мати
значення «прозаїк».
Характерно, що поет, так само як і белетрист,
вживається в певних контекстах як загальна назва всіх
письменників. Наприклад:
40
Ідуть колгоспники, робітники,
Ідуть учені і поети.
(М. Рильський)
Іменник поет може заступати синонімічні слова, якщо
йдеться про його переносне вживання в значенні «співець,
оспівувач»: «Андрій Головко — поет села».
Чи можна вважати однорідними поняттями слова
література і мистецтво в такій, наприклад, назві:
«Комітет по державних преміях Української РСР ім. Т. Г.
Шевченка в галузі літератури, мистецтва і архітектури».
Літературу в «Словнику літературознавчих термінів»
названо одним із видів мистецтва. Отже, мистецтво
розглядається як загальна, родова назва щодо вужчих,
видових понять, якими є художня література, живопис,
музика, скульптура тощо.
У сучасній мовній практиці усталилося таке значення
слова мистецтво, яке об'єднує, по-перше, всі види
мистецтва, крім словесного, а по-друге, слово мистецтво
виступає синонімом до іменника вміння: мистецтво співу,
мистецтво оратора. Чому ж усім іншим видам мистецтва
певною мірою протиставляється мистецтво слова, тобто
література? Чи правомірне словосполучення типу
мистецтво і література? Коли зіставити ряд однорідних
понять, таких як мистецтво живопису, мистецтво бале-
ту, мистецтво слова, то можна помітити різницю між
першими й останнім: словосполучення мистецтво
живопису легко замінити на рівнозначне поняття живопис,
вислів мистецтво балету синонімічний поняттю балет,
а до словосполучення мистецтво слова синонімом виступає
тільки назва література. Очевидно, специфіка
мистецтва слова порівняно з іншими видами мистецтва зумовила
розмежування мистецтва взагалі і словесного мистецтва,
або літератури зокрема. Заперечувати подібне
розмежування понять нема достатніх підстав. Тут маємо справу
з народженням нового значення слова мистецтво —
загального родового поняття до таких видових, як живопис,
скульптура, театр. З одного боку, значення слова
мистецтво — «творче відображення дійсності в художніх
образах, творча художня діяльність» — досить широке
и охоплює поняття літературної художньої творчості,
41
а з другого боку, практика його вживання показує, що без
уточнення словесне мистецтво, поетичне мистецтво
застосувати його до літератури можна тільки досить умовно;
для цього потрібен широкий контекст, з якого було б
зрозуміло, що йдеться про мистецтво слова.
Подібно до того, як розмежовують поняття
література, мистецтво, певні ознаки розрізнення ширших і
вужчих лексичних значень слів маємо і в поєднанні
однорідних назв література, мистецтво, культура.
ш
Г 1 Чи можна вважати синонімічними, взаємозамінними
іменники лист і письмо в сучасній українській мові?
Яке їхнє значення? Літературна мова користується обома
словами, але на означення різних, відмінних понять.
Листа ми звичайно пишемо і відсилаємо кому-небудь.
Звідси й похідні слова — листуватися, листування.
Письмо — це система умовних знаків, за допомогою яких
передаються ті чи інші елементи мови (наприклад, грецьке
письмо, арабське письмо, російське письмо, японське
письмо). Письмом називається також почерк,
індивідуальна манера писання: «Це був дуже простий шифр: у
звичайному листі, написаному похилим письмом, деякі
літери писалися прямо» (Л. Смілянський).
У мові І. Котляревського, Т. Шевченка слово письмо
вживалося і в значенні «лист»: «Прибіг гінець з письмом
Латину, Нерадісну привіз новину, Князь Тур йому війну
писав» (І. Котляревський). Проте в Шевченка також є
приклади використання слова лист: «По копійці
заробляла, Копу назбирала. Та до сина лист писала». У
художньому стилі сучасної мови інколи вживається письмо
в значенні «лист» для відтворення розмовно-побутового
стилістичного колориту. В таких випадках лист і письмо
виступають міжстильовими синонімами, тобто словами,
що називають те саме поняття, але позначені традицією
вживання в розмовно-побутовому функціональному
стилі. Розмовний стиль передано характерним
слововживанням у такому контексті:
«— А ви часом не були на станції Роздольна?
— Ні, не був.
—- Жаль. Там мій син працює. Прислав оце на днях
письмо» (Г. Тютюнник).
«Здрастуй, синку, Я ж тобі казала, дитино, аби добре
42
вкутував шию, бо застудишся. А таки допарубкувався!
Мабуть, у тебе жар, бо половини з твого письма не
второпала» (Б. Олійник).
У стилістично нейтральному літературному мовленні
слід уживати слово лист.
т
Поширений вираз примірна тематика в
неправильним. Тут треба вжити прикметник орієнтовний.
Щоправда, «Російсько-український словник» A968 р.)
наводить у цьому значенні синонімічні вислови зразковий,
взірцевий, до яких теж можна вдаватися. До речі, в
поєднанні з іменником статут словник рекомендує
вислови зразковий (взірцевий) статут.
Іменник тематика краще поєднувати з прикметником
орієнтовна, який передає точніше суть поняття.
Інколи доводиться чути, що значення слів зразок і
взірець розподібнилися в сучасній мові і не можуть
виступати як взаємозамінні. Чи так це? Чи справді про щось
найкраще, те, що варте наслідування, говоримо завжди
взірець, чи можна сказати і зразок? У «Словнику
української мови» серед кількох значень, які має кожне з цих
слів, є й спільні. Спільним, зокрема, є значення «один із
багатьох подібних, однакових предметів» — зразок
(взірець) виробів, матеріалів, товару, металу, породи. Пор.:
«Вернер розклав і сортував на столі зразки гірських
порід» C. Тулуб); «Вони збирали по горах взірець мінера-
лів та рідкісні лікарські рослини» (О. Гончар).
У термінологічному значенні («проби мінералів,
грунту») переважно вживається іменник зразок.
Можливо, саме цим пояснюється намагання закріпити значення
«приклад, вартий наслідування» тільки за іменником
взірець, хоч мовна практика свідчить про ширше
вживання цього слова: «В народній поезії слов'ян, незалежно від
латинських взірців, утворився принцип
музикально-синтаксичної стопи» (Ф. Колесса); «І ось тепер Черниш
побачив цю людину, яку ще раніше, після розповідей
сержанта Казакова, взяв для себе взірцем» (О. Гончар).
Найпереконливіше показав синонімічність іменників
зразок — взірець — приклад М. Рильський у
віршованих рядках:
43
Як ворожа сила налягала
На Москву, неначе чорна хмара,
Всі народи братського Союзу
Одностайно стали їй на захист
І грудьми її обороняли.
Ой, чи це ж то, браття, та не прикладу
Не взірець хоробрості високий,
Не зразок єднання та братання?
Звичайно, тут необхідно зважати на специфіку
поетичної мови. В інших стилях мовлення може відбуватися
процес розподібнення значень названих слів: вони будуть
усталюватись тільки в поєднанні з певними іменниками,
утворюючи термінологічні вислови.
Синоніми — це здебільшого не дублети, не тотожні
вислови, а тільки близькозначні слова. І якими близькими
вони б не були, у їх значенні завжди є різниця. Цю
відмінність між синонімами треба відчувати, щоб уживати
слово доречно. Зокрема, як користуватися словами
необхідно, треба й потрібно? Чи є різниця в їхньому
значенні? Слово необхідно означає, що без чогось пе можна
обійтися, щось дуже, вкрай, доконче потрібне.
Порівняйте вживання цих слів у такому діалозі:
— Ти хочеш піти в кіно?
— Хочу? Ні, мені треба, дуже треба, просто-таки
необхідно.
Отже, між словами треба і необхідно є різниця в
модальних значеннях: вони виявляють різний ступінь
обов'язковості, примусовості, як наприклад, у такому
ряді висловів, побудованому за зростанням значення
обов'язковості дії: варто звернути увагу, треба звернути
увагу, необхідно звернути увагу.
Що ж до прислівників треба й потрібно, то вони
взаємозамінні. Обидва виступають присудками безособових
речень. Проте треба частіше вживається в сполученні з
дієсловами в неозначеній формі {треба йти, треба
сказати, треба подивитись і под.), а потрібно — в
поєднанні з іменниками чи словами, що їх заміняють (потрібно
сміливості, потрібно сили, потрібно світла і под.).
Порівняйте: «Ти там прилагодь братові полудень, бо як іти,
то треба вже збиратись» (Леся Українка); «Напівдикі
степові коні не одразу скорилися людині, і потрібно
було чимало фізичної сили, щоб їх упіймати, загнуздати
44
й осідлати» C. Тулуб). Слово потрібно рідко поєднується
з неозначеними формами дієслів, зате слово треба
виступає в сполученні не тільки з інфінітивами, а й з
іменниками, наприклад:
Місяцю мій ясний! З високого неба
Сховайся за гору, бо світу не треба.
(Т. Шевченко)
Яка різниця між словами удвічі і вдвоє? Слово удвічі
має одне значення «у два рази», а слово вдвоє —- два
значення: «у два рази» і «пополам». Отже, в першому значенні
слова удвічі і вдвоє взаємозамінні. Порівняймо
приклади: «Та він у нас і не такий уже розбіяка, як його
уславили: як до нього добре — він удвічі добрий» (С. Василь-
ченко); «Вийдеш на цю гору, то побачиш, що кругом неї
стоять знов гори вдвоє вищі од неї» (І. Нечуй-Левицький).
У значенні «пополам» виступає тільки прислівник удвоє,
наприклад: «У світлиці на ліжку лежав Максим,
перегнувшись удвоє» (Панас Мирний).
Іноді можна почути вислови зі сторони правління
колгоспу, з нашої сторони, з моєї сторони.
Слово сторона в українській мові має ряд значень.
Сторона — це, насамперед, край, місцевість, країна;
порівняйте далека сторона, їду в чужу сторононьку. У цьому
значенні слово сторона здебільшого вживається в
фольклорі.
Південь, північ, схід і захід називаються сторонами
світу.
Мають сторони геометричні фігури й тіла: сторона
куба, квадрата.
Слово сторона вживається також як юридичний і
дипломатичний термін: «Високі сторони взяли до уваги».
У висловах зі сторони правління, з нашої сторони
і подібних замість слова сторона треба вживати бік:
з боку правління колгоспу, з нашого боку, з мого боку.
Варто ще додати, що сполучення з боку має книжно-
канцелярське стилістичне забарвлення і ним не варто
перенасичувати мову. Замість того, щоб писати З боку
45
правління колгоспу були вжиті заходи, простіше й краще
побудувати фразу так: Правління колгоспу вжило заходів.
Дієслівні форми висловлений, висловити пов'язані з
іменником слово. Звичайно, висловленим може бути все,
що передається, виражається за допомогою мови,
вкладається в слова. Наприклад: «Кілька голосів висловилися
й за нього, а більше — проти» (І. Ле); «Йому здавалось,
що надто неясно він висловився» (О. Досвітній). Вислов-
люють жаль, незадоволення, радість, співчуття,
наприклад: «Висловлена Бовдюгом премудрість припала до серця
всім запорожцям» (О. Довженко). У всіх цих
словосполученнях замість висловити можна вжити синонімічне слово
виразити, напр.: «На ті ж гадки, що виражені в Вашому
листі, я трохи годжуся, трохи й ні» (Леся Українка);
«Виражати захоплення потім будемо, товариші!» (О. Дон-
ченко). Але зворотна заміна дозволяється не в усіх
випадках. Так, композитор виражає почуття музикою,
письменник виражає тенденцію в художньому творі,
людське обличчя може виражати різні емоції. Зрозуміло
що тут дієслово висловити було б не на місці. У реченні:
«Роман молодого західнонімецького письменника Хрістіа-
на Гейслера «Запит» привертає увагу своєю чітко
висловленою антифашистською спрямованістю» («Всесвіт», 1963,
№ 5) — виділене слово неправильно вжите замість
слова вираженою.
т
У писемній мові слова вище, нижче вживаються з
дієсловами повідомлення (говорити, розповідати, відзначати,
торкатися, писати, зупинятися та ін.), щоб позначити
те, про що йшлося на попередніх чи наступних сторінках:
«Чи так, чи інакше, а сповістіть, що більше всього
потрібне для «Стариньї» з вище найменованих моїх праць»
(Панас Мирний). В усній мові слова вище і нижче слід
заміняти відповідними словами раніше і потім, далі, пізніше,
які більше підходять для цієї форми мовлення.
У багатьох посібниках підкреслюється, що слова
вірний, вірно належать до ряду віра, вірити, вірування,
віруючий, безвірний і найповніше розкривають своє зна-
46
чення у словосполученнях вірний товариш, вірна любов,
вірно любити, вірність присязі, служити вірою і правдою
та ін. Отже, вірний товариш, але правильне розв1 язання
задачі.
Проте дуже часто можна зустріти слово вірно в
значенні «правильно», «слушно», «правдиво», «так» і под.
Звичайно, заперечити проти такого вживання не можна,
але треба стежити, щоб завжди воно було на своєму місці
в контексті. Бо інколи через те, що слово вірний
вживається в значенні «правильний», виникає двозначність
тексту. Наприклад: «Історія підтвердила вірність позиції,
яку займала Польська робітнича партія» («Всесвіт», 1963,
№ 7). Тут вірність позиції може бути сприйнята і як
«правильність позиції», і як «дотримання вірності,
незрадливість щодо зайнятої позиції». Двозначно звучить і така
фраза: «Систематично проводячи бесіди, студенти
допомагають віруючим позбутися невірних поглядів» (ж.
«Войовничий атеїст»). Причина цього — надзвичайно сильна
традиція літературної мови вживати слово вірно у ряду
вірити, довір'я, вірна любов, а не в значенні «правильно».
Наприклад: «Тобі я вірно помагаю, Я не потвора, не упир»
(І. Котляревський); «А ми, побитії журбою, Тут вчитись
будем за тобою, Як треба рідний край любити, Та вірно
як йому служити» (Панас Мирний); «— Навіщо ж ви
мене дурили? Нащо ж я вас так вірно, так щиро кохала! —
сказала Василина тоном зовсім дитячим» (І. Нечуй-Ле-
вицький); «Зерно лежатиме тихо і смирно, Я [нива] до пори
догляну його вірно, Поки дощем мене хмара не вдаре,
Сонце зцілюще із неба прижаре» (Я. Щоголів); «Вона,
як вірна тінь, пішла за тим, Хто був проводарем «Італії
нещасній» (Леся Українка); «Отже, там, де потребується
піднесення, урочистий тон, архаїзми можуть вірно
служити свою службу» (М. Рильський).
В українській мові, як і в інших слов'янських, дієслів
з коренем -вір- багато. Залежно від префіксів і суфіксів,
в оточенні яких виступає цей корінь, він передає значення
або «викликати довіру, ставитися до чогось з довірою»,
або «з'ясовувати, чи заслуговує предмет уваги на довіру».
До першої групи належать такі слова, як вірити (кому,
в що), тобто мати довір'я до когось, до чогось; звіритися,
тобто розповісти щось людині, яка заслуговує на довір'я;
вірний, тобто такий, що заслуговує на повну довіру,
незрадливий, відданий та ін. До другої належать слова
47
перевірити — з'ясувати правильність чогось, вивірити —
довідатись, чи хтось говорить правду, завірити —
засвідчити правильність якогось документу і под. Саме під
впливом цієї другої групи і слово вірний виступає часто в
значенні «правильний». Таке невиправдане розширення
значення слова вірний часто зневиразнює думку.
Ш
У якому значеннєвому зв'язку перебувають дієслова
відбуватися і проходити? Слово відбуватися означає
«діятися, чинитися, ставати дійсністю», наприклад: «Ніч.
Великий курінь, де відбувається рада старшин Запорізької
Січі» (О. Корнійчук); «Із року в рік, влітку і зимою події
відбуваються» (І. Ле). Інше значення дієслова —
«протікати за певних обставин», наприклад: «І далі вся
розмова відбувається в паузах, поки Олена готує шитво для
другої чергової строчки» (А. Головко).
Слово проходити має кілька значень — «іти мимо
чогось, поблизу чогось, крізь щось»: «А ти, дядю, проходь
собі,— змірявши поглядом непроханого радника, сказав
велетень» (А. Головко); «іти певну відстань»: «Від воріт
до порога проходить молодий Тригубенко і — в двері»
(А. Головко); «минати»: «Проте ж проходять-ьтп&ють дні
за днями, усе вони дожидають Кармеля, і все Кармеля не
діждуться, усе нема Кармеля» (Марко Вовчок);
«оволодівати певними знаннями, досвідом»: «пройти школу»;
«протікати як, яким чином, за яких обставин»: «Молитва
проходила звично й досить нудно» (І. Ле).
Як видно, значення обох слів переважно різні, крім
останніх, які близько між собою сходяться. Обидва вони
можуть виступати в одному синонімічному ряду з
дієсловом протікати. Наприклад: урок проходить,
відбувається, протікає; життя проходить, відбувається, протікає
і т. д. Проте дієслово відбуватися пов'язується тільки з
словами, що означають обставини — час, місце, умову
(напр.: «Концерт відбувається увечері у Великому залі
консерваторії»), тоді як дієслово проходити пов'язується
з словами, що вказують на час, місце, умови дії, а крім
того ще й на характер її протікання (напр.: «Концерт
проходить увечері у Великому залі консерваторії із
справжнім успіхом»). У першому реченні дієслово
відбувається можна замінити дієсловом проходити; зворотна ж
заміна у другому реченні неможлива.
48
Тим більше не можна вживати одне дієслово замість
другого в тих значеннях, які у них не збігаються. Так,
у реченні «В кінотеатрах української столиці проходить
тематичний показ фільмів...» (з газет) дієслово проходить
вжито неправильно, бо тут не йдеться про протікання
процесу у певних умовах, а лише стверджується, що він
існує, тобто відбувається.
Чи в усіх контекстах дієслова відображати і
відтворювати виступають як синоніми? Ні, не в усіх. Справа
в тому, що дієслово відображати означає передачу рис
оригіналу, копіювання чогось і стоїть в одному
синонімічному ряду з дієсловами відбивати, віддзеркалювати.
Пор.: «В радянських умовах народна творчість, як і
професіональне мистецтво, реалістично відображає
соціалістичну дійсність» (ж. «Народна творчість та етнографія»);
«Багате життя повинна відбивати багата мова» (М.
Рильський); «Назовемо тут ім'я Шопена, що з такою
зворушливістю і глибиною, з глибокою грацією і вогнем
віддзеркалив музикальну душу своєї вітчизни» (М. Рильський).
Дієслово відтворювати означає створення чогось заново,
відновлення і под. Пор.: закон відтворення, відтворення
(відновлення) оригіналу і под. Можна відтворити
(відновити в пам'яті) пісню, відтворити поведінку людини,
відтворити розмову і под. У всіх цих випадках дієслово
відобразити або зовсім не може бути вжитим (не можна
відобразити пісню), або ж має відмінне значення. І
навпаки, там, де йдеться про процес відбиття певних рис,
недоречно вживати дієслово відтворювати, напр.:
«Вузівські програми повинні відтворювати сучасний стан
науки» (з газет).
Хоч і близькі значеннями, але не завжди синонімічні
дієслова втрачати і губити. Дієслово губити має багато
значень. У двох з них воно ніколи не замінюється
дієсловом втрачати. Це коли воно означає: а) «зводити з світу,
вбивати, нищити» («Ввесь знає світ, що я не злобна,
Людей губити не люблю» (І. Котляревський); «Ти ж знаєш,
що, кидаючи мене, ти губиш мене з тілом і душею» (Леся
Українка); б) «щось ненавмисне залишати, втрачати
через неуважність, випускати з рук» і под. («Доря промчався
49
до риштовання, замітаючи ногами глину, гублячи синій
картуз і розкриваючи широко руки» — М.
Коцюбинський). У наведених прикладах замість дієслова губити не
можна вжити втрачати.
У словосполученнях з іменниками на означення
абстрактних понять виступає переважно дієслово втрачати:
втрачати дух, надію, рівновагу, розум, швидкість і под.,
але вживання дієслова губити як синоніма в цих
випадках також допустиме, напр.: «А ви їдьте собі щасливо,
та хоч ви там не губіть розуму» (А. Головко).
Слід уникати вживання дієслова губити тоді, коли це
приводить до небажаної двозначності. Наприклад, у
реченні «Чи вже ж даремно вік губить Вона в журбі повинна;
Чому не сміє знов любить?» (П. Грабовський) більше на
місці було б дієслово втрачати, бо губить тут може
сприйматися і в значенні «нищити».
Й
Спробуймо з'ясувати, коли вживаються прикметники
відмінний та відмітний і яка між ними різниця.
Слово відмінний в українській літературній мові має
два значення: 1) «інший, різний»; 2) «зразковий, дуже
добрий, чудовий». Друге значення слова відмінний
розвинулось в українській мові недавно, зокрема у
словосполученнях: відмінна якість, відмінний стрілець, відмінна
сталь, відмінні успіхи в навчанні, роботі, відмінна
оранка, відмінний виробничник.
У сучасному мовленні поширились і похідні від цього
прикметника слова — відмінник, відмінно. Наприклад:
«Наші відмінники у серпні поїдуть на екскурсію аж до
самої Москви» (П. Козланюк); «Борис був чесним відмін-
ником» (О. Гончар); «Відмінно працюють екіпажі танкера
«Кремль» (з газет).
Очевидно, мовна практика школи, де в ролі термінів
усталились слова відмінник і відмінно, помітно вплинула
на активність другого значення прикметника відмінний.
Ще зовсім недавно в шкільній практиці на позначення
найвищої оцінки вживали словосполучення дуже добре.
Тепер слово відмінно — як оцінка найвищих знань —
витіснило цей термін. Цілком природно звучить фраза
вчителя, звернена до учня: «Ти відповідав сьогодні дуже
добре. Ставлю тобі відмінно».
Слова-терміни відмінник і відмінно правомірні в ук-
50
раїнській мові, вони означають нові поняття, що виникли
в суспільній (зокрема в шкільній) практиці.
Морфологічна будова і лексичний зміст цих слів відповідають нормам
сучасної української мови. Друге значення слова
відмінний природно розвинулось на грунті більш широкого
першого значення («відмінний», тобто «інший») і почало
передавати додатковий відтінок («відмінний» — «той, що
різниться від інших кращими рисами», тобто
«найкращий»).
Слід пам'ятати, що слово відмінно не збігається з усіма
значеннями російського отлично. Неувагою до
семантичних відтінків цих слів можна пояснити досить поширену
помилку в усному мовленні: «Як ти відпочивав улітку?» —
{{Відмінно)) (замість чудово, дуже добре, прекрасно). Чи не
сталося так, що друге значення прикметника відмінний—
«зразковий» витіснило його перше значення «інший,
різний»?
Мовно-літературна практика свідчить, що
прикметник відмінний у значенні «інший», «змінений», «той, що
різниться», «різний» характерний для сучасної лексичної
норми. Наприклад: «Завжди наче боялась вразити когось
чи заподіяти кому прикрість своїм одвертим, відмінним
поглядом на справу» (І. Вільде); «З відмінним уже тепер
почуттям слухала пісню Гафійки про Яношіка» (Г. Хот-
кевич). Проте прикметник відмінний, ужитий без
пояснювальних слів (як у наведених вище прикладах), часто
витісняється синонімічними висловами: інший, різний. Більш
поширені випадки, коли відмінний пояснюється,
розгортається орудним відмінком іменника («відмінний чим»),
прийменниковою групою («відмінний від кого, від чого»),
або прислівниками дуже, цілком, зовсім та ін. Наприклад:
«Там (у післявоєнному світі) мусило б початись життя,
зовсім відмінне від попереднього» (О. Гончар); «Обставини
життя у одного й другого народу зовсім відмінні»
(І. Франко).
З наведених прикладів видно, що прикметник
відмінний у значенні «інший», «різний» має характерне словесне
оточення, в якому розкривається його лексичний зміст.
Незвичною була б фраза: «У них відмінні характери»,
бо в ній відчувається двозначність: співбесідник має
здогадуватись, чи це найкращі, чи різні характери. В одному
випадку доречніше вжити вислів: «У них гарні (чудові)
характери», а в другому: «У них різні характери» або
51
«У них зовсім відмінні характери». До речі, слова зовсім,
цілком, дуже не сполучаються із прикметником відмінний
у значенні «зразковий».
Останнім часом у мовній практиці, очевидно, в тих
випадках, де мовці хочуть відштовхнутись від значення
«зразковий, найкращий», поширились словосполучення
із прикметником відмітний, який заступає слово
відмінний. Наприклад: «Відмітною особливістю партійної
критики є її діловитість» («Комуніст України»); «Нинішній
навчальний рік (політичної освіти) має свої особливі, від-
мітні від минулих років риси і завдання» (з газет). На
нашу думку, таке вживання прикметника відмітний в
українській літературній мові не виправдане з погляду його
семантики і стилістичних відтінків.
Відмітний (одмітний) — це той, що виділяється,
вирізняється чим-небудь, примітний. З таким значенням
і вживається цей прикметник у мовно-літературній
практиці українських письменників. «Разом з іншими, нічим
не відмітний від них — в такій же потріпаній шинелі,
в старій шапці-плетьонці, він і собі прийшов до вокзалу»
(А. Головко); «Тихе, невеличке, воно [село Жабове] було
відмітним лише своїми розкішними городами та
коноплями» (В. Козаченко); «Вже й зараз на майдані косяками
ходили відмітні з-поміж іншого люду заробітчани» (О.
Гончар); «А ти думаєш, панна Ліна чим-небудь одмітна од
своєї тьоті? Хіба тільки темпераментом» (Я. Мамонтов);
«Тут почуваєш себе не в Європі, а в Африці, таке все од-
мітне» (М. Коцюбинський).
Було б неправильно переносити значення прикметника
відмітний («примітний, помітний, той, що виділяється»)
у словосполучення відмінна риса, ознака, відмінна (в
значенні «характерна») особливість. Ці усталені
словосполучення мають книжно-писемне стилістичне забарвлення.
Поширений у книжній мові і абстрактний іменник
відмінність, утворений від прикметника відмінний. Тому немає
підстав замінювати відмінний на відмітний. Останній
прикметник, як видно з наведених прикладів, позначений
розмовно-побутовим колоритом. Щоправда, можна
назвати один випадок, де слово відмітний має перспективу
стати термінологічним: це словосполучення відмітний
знак (тобто розпізнавальний знак). Наприклад: «Свої лижі,
поламану й цілу, він залишив на місці, де трапилась
аварія. То мало правити за одмітний знак» (М. Трублаїні).
52
ш
В історичних творах українських письменників інколи
вживається слово приказ. Колись у Росії приказами
звались органи державного управління типу міністерств, а-
пізніше й волосні управління. У цьому значенні слово
приказ і ввійшло в українську мову з російської. Це
слово не можна плутати з іменником наказ, тобто
«розпорядження», «повеління». Воно дуже давне і колись було
спільним і для українців, і для росіян. У давньоруській
мові, зокрема в І Псковському літописі знаходимо: «По
наказу вашему». Згодом воно закріпилося в українській
мові, а в російській у значенні «розпорядження»
усталилося слово приказ. Наприклад, в українській мові: —
Од мура в мур останній стук,
Немов заграло знову сонце,
Щоб кожен духом не ослаб
Наказ останній комсомольцям
передає повстанський штаб.
(В. Сосюра)
У російській мові: «Командир полка отдал приказ
вислать головной дозор» (М. Шолохов).
Слово наказ у значенні «розпорядження» також
уживається в російській мові, зокрема в мові Пушкіна,
Гоголя. Останнім часом його вживають у значенні «перелік
вимог, завдань і побажань виборців», а також з відтінком
урочистості: наказ Родини, наказ партии.
Ш
У мовній практиці часом уживаються як взаємозамінні
слова місткість, ємкість, ємність і споріднені з ними.
Однак взаємозамінність у термінологічних висловах —
річ небажана, і зрештою в кожному конкретному
словосполученні усталюється якесь одне термінологічне слово,
а інші, якщо вони не мають додаткових значеннєвих
відтінків, як правило, виходять із літературно-нормативного
вжитку. Саме в таких відношеннях перебувають слова
місткість і ємкість, а також місткий і ємкий, від яких
вони утворені. Коли треба передати поняття об'єму,
можливості наповнення посудини, якоїсь форми (ящика, ями),
а також об'єму будівлі, літака, автобуса тощо, вживають
слово місткість у його прямому значенні: місткість
53
кузова, місткість силосної ями, місткість залу, місткість
пляшки, міра місткості, водойма місткістю в 14 млрд. м3,
баржа місткістю від 2 тис, до 5 тис. тонн і под.
Наприклад: «Оскільки кількість туристів на базах влітку
і в вихідні та святкові дні значно збільшується,
періодично виникає потреба збільшувати місткість залу для
глядачів» («Знання та праця»); «Ми збудували додаткові
місткості для зберігання цементу» (з газет); «Доїння за
допомогою первісної установки дозволяє приймати молоко в
одну закриту місткість» (з газет); «Досить поширеною
народною мірою місткості в Закарпатті було віко»
(«Народна творчість та етнографія»).
У прозорій формі слова місткість відбито його
зв'язок з такими близькими поняттями, як містити, вміст,
місткий (тобто «такий, що багато вміщує в себе»). Пор.:
місткі засіки, містке судно, місткий тролейбус, містка
посудина. Цим, очевидно, зумовлюється продуктивність
вживання його в сучасних стилях і надання переваги йому
з погляду літературних норм. Навряд чи можна вважати
нормативними висловами водойма ємкістю в 14 млрд. м3,
вологоємкість грунту, напр.: «Синім морем розіллється
велика водойма ємкістю в 14 млрд. м3» (з газет);
«Ємкість домашніх електрохолодильників різна»
(«Українські страви»); «Щоб раціонально використати свердловини
і шахтові колодязі, воду можна збирати в запасні ємкості»
(«Хлібороб України»). В усіх цих реченнях треба вживати
нормативне для сучасної літературної мови слово
місткість, яке передає найзагальніше, найпоширеніше
поняття об'єму і наповнення чогось: місткість безтарки, воло-
гомісткість грунту, місткість електрохолодильників,
водойма місткістю в...
Ємкість — слово значно вужчого значення, воно не
може виступати в словосполученнях типу ємкість літака,
ємкість кімнати, ємкість машини. Ємкість уживається
як фізичний термін, пов'язаний з електрикою. У
спеціальній літературі замість нього частіше вживають термін
ємність. Пор.: «У блоці ультракоротких хвиль буде
здійснено перехід на настройку з допомогою конденсаторів
перемінної ємкості» («Наука і життя»); «При підсиленні
вищих частот звукового діапазону значну роль відіграють
так звані міжелектродні ємності лампи» («Основи
радіотехніки»). Так само натрапляємо в мовній практиці на
паралельне вживання висловів: конденсатор перемінної
54
ємкості і конденсатор перемінної ємності; життєва
ємкість легень і життєва ємність легень.
Оскільки слово ємність, а також ємнісний уживається
тільки у вузькому значенні, доцільно було б усталити
його як єдино можливий фізичний термін, на відміну від
ширшого значення, що його передає слово місткість.
Науково-технічний словник рекомендує вживати слово-
сполучення-терміни: ємність лампи, ємність системи,
ємність станції, електростатична ємність, електрична
ємність, ємність акумулятора, ємність насичення.
У літературознавчих і мистецтвознавчих працях
нерідко натрапляємо на переносне вживання слів ємкість,
ємкісний поряд із місткість, місткий. Ці слова жодного
нового значення або відтінку не додають до понять
місткість, місткий, напр.: «Роман — одна з найбільш ємких
форм зображення життя, внутрішнього світу людини»
(«Вітчизна»); «Акторська творчість — невимовна, ємка
річ» («Мистецтво»); «В міру розширення кола життєвих
вражень героя розповідь набирає все більшої ємкості
і соціальної значимості» («Радянське літературознавство»).
Такий самий зміст передають і поняття місткий,
місткість, вживаючись як синоніми до слів: глибокий —
глибина, багатогранний — багатогранність, об'ємний •—
об'ємність, напр.: «Так в ясних і містких образах
пісенного звучання поет зобразив хід революції в українському
селі» (Л. Новиченко): Пор. також вислови типу містка
і всеосяжна душа; місткість і лаконізм розповіді;
місткість, значущість художнього відкриття; епічна
місткість і об'ємність жанру; місткість прозових форм;
конденсовані, місткі образи тощо.
Тому не можна виправдати стилістичне розширення
слововжитку ємкість і ємкісний (трапляється навіть єм-
ко) у переносному значенні. Стилістично невдалі, штучні
фрази, де прислівники містко, ємко, утворені від
відповідних прикметників, сполучаються з дієслівними
формами, напр.: «В оповіданні «Доля людини», що увібрало
в себе матеріал роману, надзвичайно містко показано
зв'язок людської долі з долею народною» («Радянське
літературознавство»); «Ніхто не розповідав про нього
[Нюрнберзький процес] так ємко, з таким знанням справи, з
такою ерудицією, як Ярослав Галан» («Мистецтво»).
Містко показати, ємко розповісти — штучні
вислови, в яких втрачається значення прислівників-означень.
55
Крім того, в переносному значенні, як і в прямому,
доцільно вживати тільки нормативний для сучасної
української мови прикметник місткий і похідні від нього
слова.
Перегорнути чи перевернути сторінку книжки? У
цьому конкретному вислові усталилося дієслово
перегорнути. Перегортати, гортати кажемо про сторінки
книжки у прямому й переносному значенні: «Він здивовано
перегорнув кілька сторінок» (М. Стельмах); «Я
перегорнув у пам'яті всі дрібниці нашого приїзду» (О.
Досвітній).
Дієслово перегортати вживається також у значенні
«перекладати щось з місця на місце», «брати щось одне
за одним, роздивляючись», наприклад: «По обіді, замість
того, щоб лягти одпочити, мати одчинила скриню,
нащось там перебирає все, полотна, рушники перегортає»
(Олена Пчілка).
Перегортати має ще значення «скласти, згорнути,
зібгати», наприклад: перегорнути вдвоє тканину, папір.
А коли вживається дієслово перевертати?
Перевертати — це міняти місцями верх і низ, лице і виворіт,
спід. Наприклад: перевернути тканину на другий бік,
перевернути платівку, перевернути млинці на сковороді.
Таке значення має це дієслово в реченні: «Пронеслась
над ними [селами] революція як вихор, у плуг
тисячолітній упряжений, перевернула цілину» (А. Головко).
Перевертати виступає також синонімом до дієслів
перекидати, перехиляти, вивертати в словосполученнях
перевернути відро, перевернути склянку. Усталилося це
дієслово у фразеологічних словосполученнях:
перевернути догори дном, догори коренем; душу перевернути; гори
(світ) перевернути; на жарт перевернути.
ПОНЯТТЯ - ОДНЕ, А НАЗВ - КІЛЬКА
Нерідко в мові на означення того самого поняття
існують дві або кілька назв. Така паралельність називання
зумовлена різними шляхами входження слова в лексико-
семантичну систему літературної мови, місцем слова в цій
системі. Щоразу мовна практика ставить завдання ви-
56
значити більшу чи меншу вагу тієї або іншої назви. Від
конкретного слововживання, поширення слова в різних
функціональних стилях залежить кінець кінцем його
усталеність, прийнятність з погляду лексичної і стилістичної
норми сучасної літературної мови.
Якому з двох слів наймит чи батрак треба віддавати
перевагу? Яке з них більше відповідає структурі
української мови? Власне українським є слово наймит. Слово
батрак також здавна вживається досить широко. Якщо
наймит виступає як антонім до хазяїн («Наймит робить—
заробляє, а хазяїн його лає»), то батраками на Україні
колись називали робітників великих поміщицьких чи
куркульських латифундій. У цьому значенні слово
батрак (як історизм) уживається і в сучасній українській
літературній мові.
Нерідко запитують, яким словам треба віддавати
перевагу? відсоток чи процент, білет чи квиток, криця
чи сталь.
Слова квиток і білет вживаються в сучасній
українській літературній мові з різними значеннями. Квитком
зветься посвідчення про сплату грошей за право проїзду
на транспорті, за право відвідання музею, театру,
кінотеатру і т. ін. Тільки це слово виступає у сполученнях
комсомольський квиток, членський квиток і под. Слово
білет означає, насамперед, цінні папери, скажімо,
лотерейний білет, банківський білет. Картка з питаннями
для тих, хто складає іспити або заліки, називається
білетом, пор.ї екзаменаційний білет.
Що ж до слів процент — відсоток, сталь — криця,
то вони виступають у мові паралельно, проте
вживаються з різним стилістичним навантаженням. Так, процент
переважає в офіційно-діловій і науково-технічній
літературі, відсоток — у художній. Ще виразніше ця
стилістична відмінність виступає в словах сталь і криця. Перше
слово стилістично нейтральне, друге набуло урочистого
звучання і вживається переважно в мові поезії, наприклад:
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться...
(Леся Українка)
57
Битим шляхом та крутим
Підіймалась колись па Ай-Петрі
Дівчина з серцем гарячим,
Ніжним, як шелест весняний в гаю,
Сильним, мов криця незламна.
(М. Рильський)
Прискорено йдемо за днем золотокрилим,
Туди, де криці дзвін напружено гуде...
І маком прапори колони рясно вкрили —
І квітне маком бій, гарячий бій сердець...
(В. Сосюра)
Сучасній мові відомі такі пари синонімів: навала і
старослов'янське нашестя, ярмо і старослов'янське Іго.
Старослов'янські слова нашестя та іго вживаються рідко.
Словник української мови в 11-ти томах подає слово іго
з ремаркою застаріле. Слово іго, зокрема, виступає
в складі історизму татар^-монгольське іго.
Старослов'янізми іго, нашестя вживаються в мові
художньої літератури: «Десь за морями у невідомій землі
жив собі темний народ. Тяг він на своїх плечах подвійну
неволю: робив на своїх панів і був під ігом другого
царства» (С. Васильченко); «Знову вовки об'явилися. Хто
каже, що це на недорід, хто що на нове нашестя» (О.
Гончар).
У стилістично нейтральному тексті перевага
віддається українським словам навала і ярмо. Не можна слова
іго, нашестя кваліфікувати як високі старослов'янізми,
протиставляючи їх українським відповідникам ярмо,
навала, які теж не знижують тону мовлення. Наприклад:
Трощили вражі орди чорні,
Що нам несли ярмо і гніт.
(С. Олійник)
В місцях, потерпілих від злої навали у
Ми все, що зруйновано, знов збудували.
(Н. Забіла)
Як паралельні назви того самого поняття виступають
у сучасній українській мові іменники ковдра і одіяло.
Порівняйте вживання обох слів у мові А. Малишка:
58
Ляже зима біля нашого дому,
Білою ковдрою шлях завине.
Підстелю я дочці одіяло,
Промінь місяця в ліжко проріс,
А собі — верховіття зів'яле,
Перебите снарядом навкіс.
Щоправда, в побуті значення цих слів-понять не
завжди збігаються. Ковдрою звичайно називають тепле, на
ваті одіяло. У Словнику української мови ва редакцією
Б. Грінченка слово ковдра (і ковдря) перекладається
російським словом одеяло, але додається ще таке пояснення*
«В селянському побуті дуже цупке рядно, яке служить
одіялом або підстилкою замість матраца».
Майдан чи площа? Слово майдан прийшло до нас з
тюркської мови, площа — давнє слов'янське слово.
Спільне значення обох слів — «рівний, незабудований простір».
У сучасній українській мові обидва вони мають права
громадянства. Слово майдан часто зустрічається у
художньому стилі: «На майдані коло церкви революція іде»
(П. Тичина); «Пам'ятники братів-воїнів моїх стануть на
майданах столиць Європи» (О. Довженко);
«Тисячоголосий гомін центральних майданів» (О. Гончар). У діловому,
офіційному стилі переважає слово площа. Очевидно тому,
що слово майдан ширше побутує в художньому стилі, воно
набуває певного стилістичного забарвлення порівняно з
нейтральним площа, пор.2 «На засіданні міської ради
було прийнято план перебудови площі Космонавтів», але
«На вулицях, майданах святкового міста майорять
червоні прапори». Від слова майдан походить
термінологічна назва майданчик у словосполученнях: будівельний
майданчик, стартовий майданчик, дитячий майданчик; слово
площа входить до термінологічних сполук: площа
квадрата, площа під сільськогосподарськими культурами і под.
Очевидно, в сучасній літературній мові відбувається
дальше розмежування значень обох слів, усталення їх у
відповідних термінологічних словосполученнях. Одночасно
окреслюються і стилістичні межі їх уживання.
Можна додати, що слово майдан майже не поширене
у західних областях України. Тому у Львові
усталилося — площа Міцкевича, в той час як у Харкові — майдан
Тевелева, майдан Рози Люксембург.
59
Перепинити, перервати чи перебити розмову? Дехто
вважає, що розмову можна тільки перепинити, а не
перебити, бо перебивають палицю, тобто заперечує
переносне вживання слова перебити. То як же бути у такому
разі з висловом перервати розмову? Адже переривають
тільки мотузок, папір, тканину? Але згадаймо поетичні
рядки Лесі Українки: «Порвалася нескінчена розмова,
тремтить вона, мов порвана струна».
В українській літературній мові існують всі ці три
синонімічні дієслова: можна і перепинити розмову, і
перервати, і перебити. Наприклад: «Почав перепинену
розмову» (Б. Грінченко); «В тій хвилі тяжкі стони і
приглушений зойк перервав мову Петрія» (І. Франко); «Левку
Івановичу! — нарешті зважується перебити його
Кузьма» (О. Гончар).
Проте можна розрізнити деякі семантичні відтінки у
сполученнях трьох названих дієслів із словами мова,
розмова, думка тощо.
Перебити мову і т. д.— це різко втрутитись у розмову,
спиняючи когось на півслові, перепинити і перервати
мову і т. д.— не обов'язково різко. Ці синонімічні
дієслова мають різне стилістичне забарвлення. Перепинити
розмову —- вислів трохи книжний порівняно з нейтральним
перервати розмову і близьким до розмовного перебити
розмову. Найпоширенішим (очевидно, завдяки
значеннєвим і стилістичним відтінкам) є дієслово переривати
(розмову, думку). Дієслово перепинити в сучасній
літературній мові також вживається у словосполученнях:
перепинити шлях війні, перепинити дорогу пустелі, перепинити
когось на дорозі.
Дієслово перервати входить у багато словосполучень
з переносним значенням: перервана тема розмови (нитка
розмови). Можна перервати тишу, мовчанку, але. не
можна перепинити чи перебити тишу, мовчанку.
Який з двох висловів розтопити в печі чи розпалити
в печі більш властивий українській мові?
Дехто вважає, що в печі можна розпалити, а
розтоплюють тільки те, що топиться — віск, сало, масло.
У нашій мові є чимало слів, які виступають як
варіантні назви одного і того ж явища. Ці варіанти, зокре-
60
ма, зумовлені тим, що в українську літературну мову
влилися слова з різних народно-розмовних практик —
південно-східної і південно-західної. По-українському
кажуть топити, розтопити, витопити (піч, в печі), на-
топити, протопити (піч, в печі, в хаті), так само як і
палити, розпалити, випалити (піч, в печі), напалити,
пропалити (піч, в печі, в хаті). Порівняйте, як уживає
слова запалити і затопити Т. Шевченко: «І досі страшно,
як згадаю. Хотів палати запалить. Або себе занапастить»;
«Отак німота запалила Велику хату»; «Ой гоп, заходивсь,
Зробив хату, оженивсь, І піч затопив, і вечерять
наварив»; «Нема кому зострінути, Затопити хату».
Слово топити — не однозначне, пор.: топити віск,
сало, але слова палити, пропалити, розпалити ще ба-
гатозначніші: палити листя, пропалити дірку, запалити
хату. Слова розтопити і розпалити, маючи одне спільне
значення, розходяться в інших. Так, можна в суперечці
розпалити людину, але не можна розтопити людину.
Можливо, з часом варіантні назви одного явища
розтопити і розпалити набуватимуть стилістичних відтінків,
розвиватимуть свої додаткові значення.
Використання обох висловів розпалити в печі і
розтопити в печі у "мові письменників підтримується
народно-розмовною основою української літературної мови.
Наприклад: «Розтопила молодиця в печі» (Марко Вовчок);
«Мерщій розтопила в печі» (А. Головко); «Мати
розтопила піч, поставила вечерю варити» (Панас Мирний); «Вона
в печі розпалила, а сама сидить на долівці» (Марко
Вовчок); «Розпалила плиту, поставила воду на чай» (Ю. Янов-
ський).
На означення того ж самого поняття вживаються у
сучасній літературній мові слова болото і грязь. Одне із
значень слова болото це «грузький грунт, земля, що
розмокла від води». Наприклад: «Старі [калоші] розлізлися,
текли і набирали болота, а без калош тут не можна, мало
не щодня дощ і таки холодно» (М. Коцюбинський); «Раз
на тиждень збирається сякий-такий ярмарок... Кувікають
поросята, потрапляючи з розкоші болота в темінь мішків»
(М. Стельмах).
Із цим же значенням слово болото виступає у стійких
словосполученнях-фразеологізмах: не вдарити лицем у
61
болото, змішати з болотом, наприклад: «Давайте ж не
вдаримо лицем в болото і заспіваємо яку-небудь кантату»
(М. Кропивницький); «Він хотів вилаяти Скрекотня
останніми словами, змішати його з болотом» (Г. Косинка).
Вживане в українській літературній мові і слово грязь,
наприклад: «Кругом хат скрізь смітник, скрізь грязь»
(І. Нечуй-Левицький); «Скільки замішано грязі» (О.
Довженко); «Втоптують в грязь злії люди» (М.
Рильський).
Слово грязюка має відтінок розмовності, стилістичного
забарвлення надає слову суфікс -юка. В художню мову
воно потрапляє як народно-розмовний елемент,
наприклад: «Спітнілі, заляпані гряззю і з пудами грязюки на
чоботях важко ступають бійці поряд своїх гармат» (А.
Головко).
Слова болото і грязь відрізняються семантичними
відтінками. Найближчим синонімом до слова болото є слово
багно. Болото і багно паралельно виступають і в
переносному значенні: «В багно погане затоптали [вороги]... Мою
колись святую душу» (Т. Шевченко); «Не можна однією
ногою крокувати в майбутнє, а другу встромляти у
болото минулого» (І. Муратов).
До слова грязь найближчим синоніном є бруд: «В
хатах тісно, грязь, дихати нічим» (М. Коцюбинський); «Ски-
дай-но туфлі, бруду не нанось» (М. Бажан).
®
Якому з дієслів надавати перевагу: засинати чи
засипати? За обома дієсловами стоїть тривала мовна практика
майстрів художнього слова. У дожовтневій літературі
дієслово засипати вживалося частіше: «А як став я засипати,
стало мені здаватися, що в грудях у мене гуде тихо-тихо,
лагідно» (С. Васильченко); «Діти слухали (Джерю.—
Ред.) й засипали коло його, на його руках» (І.
Нечуй-Левицький); «На ранок, як співали треті півні, Зникав той
перелесник, а дівчина Уквітчана, убрана, засипала
Камінним сном» (Леся Українка).
Із таким самим значенням, як засипати, вживається
й дієслово засинати. У тому, що його частіше
використовують сучасні письменники, треба вбачати, очевидно,
відштовхування від омонімічної форми — дієслова засипати
із значенням «щось пересипати, насипати». Пор :
«Замовкнуть. Але часто буває, що й потім довго ще не засинав
62
хлопець, думає про розказане батьком» (А. Головко); «А ми
все слухали (діда.— Ред.), розкривши широко очі, поки
не засинали в запашному сіні під дубами над зачарованою
Десною» (О. Довженко); «Село вже стомлено
переморгувалось вогниками, засинало» A0. Мушкетик). Обидва
дієслова засипати й засинати нейтральні щодо стилю
мовлення і тому можуть з однаковим правом уживатися в
будь-якому тексті.
У яких контекстах уживаються слова подорож і
мандрівка? Ці слова близькі за значенням, синонімічні.
У багатьох випадках вони можуть заступати одне одного,
як, наприклад, у реченні «їхня мандрівка по Риму
почалася з центру...» A1. Загребельний), де замість слова
мандрівка цілком звичне було б подорож і така заміна
не порушила б ні змісту, ні стилістичного звучання
фрази. Але хоч це й синонімічні слова, кожне з них
усталилося в практиці літературного мовлення на означення
трохи відмінного, іншого поняття. Із словом подорож
пов'язується поняття напрямку, спрямування руху до
певного пункту, до визначеного місця. Тому подорож
часто вживається в характерних словосполученнях із
прийменниками до, на, за. Наприклад: «Про мій проект
подорожі до Одеси я не писала» (Леся Українка);
«Подорожі на Кавказ і Крим щедро збагатили внутрішній світ
поета» (М. Рильський). Нерідко іменник подорож
вживається із прикметниками-означеннями: «Немовбито було
десь на іншій планеті —- і випускний вечір з врученням
атестатів, і кримська подорож, і квітуча рожами дорога на
Каховку» (О. Гончар); «Свою першу, і весільну і
туристську, подорож вони вирішили почати з відвідин» (В.
Козаченко); «Важку п9ятдесятиденну подорож було
закінчено» C. Тулуб).
Звичайно, і синонімічна назва мандрівка так само
може бути поширена означеннями — весела, невтомна,
космічна і т. ін. Але коли прикметники-означення називають
конкретне місце подорожі, наприклад, кримська,
кавказька, північна, прибалтійська, то вони вживаються, як
правило, із словом подорож. Коли ж треба підкреслити,
що якась поїздка або похід не мають точно визначеного
місця, пункту призначення, тоді частіше користуються
словом мандрівка як синонімом до іменника подорож.
63
Пор.: «Згадаймо записні книжки та листи Гоголя, Чехо-
ва, Тургенєва, роботу на філоксері та подорож по Гу-
цульщині Коцюбинського, невтомні мандрівки Горького»
(М. Рильський).
Слово мандрівка іноді має в своєму значенні додатковий
семантичний відтінок: мандрівка — тобто «поневіряння»,
пор.: «Почалася мандрівка Мартовича по адвокатських
канцеляріях» (В. Стефаник).
На відміну від стилістично нейтрального слова
подорож його синонім мандрівка входить до складу емоційно
забарвлених, стилістично виразних висловів — податися
в мандрівку, ладитися в мандрівку, мандрівка пахне;
«Мандрівка пахне, аж серце п'яне!» (М. Рильський);
«Треба вам знати, що кум Демко, аби запорошив трохи око,
зараз ладиться у мандрівку» (Марко Вовчок).
Традиція вживання слова мандрівка в художньому
стилі, в поетичних творах, у гумористичних розповідях
визначила і стилістичну вагу його в сучасній мові.
Невипадково іменник мандрівка і відповідне дієслово
мандрувати, вживаючись у різних текстах, надають їм
відтінку поетичності, інтимності мовлення, а слова
подорож, подорожувати звичні й природні у виступах,
офіційних повідомленнях, у наукових статтях тощо.
Порівняйте назву відомої поеми М. Рильського «Мандрівка в
молодість» і офіційне повідомлення типу «Подорож
прем'єр-міністра до Франції» або «По нашій країні подорожує
голова уряду Канади».
Слова мандрівка, мандрувати активізуються у
художньому стилі. Вони розширюють коло сполучуваності із
словами різноманітної семантики, вживаються у
поетичних текстах високого, а також розмовно-зниженого
звучання: «До ріки ідуть машини, Огірки беруть в долині,
І мандрують огірки в місто, в села од ріки. І радіють
малюки» (М. Стельмах).
т
Інколи сполучник аби вживається в значенні щоб.
Наприклад: «Це нам, аби швидше іти домети, У ці
вирішальні години, продовжили нерви електродроти і м'язи —
могутні машини» (В. Сосюра). Проте сполучник аби має й
своє специфічне значення, у якому він виступає значно
частіше —• це значення обмежувально-умовне, пор.: «Тебе
я слухала б довіку, куме мій, Аби б хотів співать» (Л. Глі-
64
бов). Якщо після аби виступає неозначена форма
дієслова, то весь вислів передає дію, що робиться для годиться:
«Поліцмейстер стриманим басом робив якісь непотрібні
накази, аби говорити» (М. Коцюбинський).
Найчастіше в слові аби на перше місце виступає
видільно-приєднувальне значення, в таких випадках його
функція наближається до функції частки (тільки б,
коли б лише). Наприклад: «Не спиняй, нехай собі співає,
аби не голосно» (Т. Шевченко). Тому і в складних
реченнях треба, очевидно, говорити не про сполучник аби із
значенням умови, мети, а про приєднувальну функцію
слова аби, в якому об'єдналися значення сполучника і
частки. Наприклад: «Він рад буде навіть поступитися
чим-небудь, аби привести діло до кінця» (Панас Мирний);
«Синам мужицьким всі шляхи відкриті, аби хватило волі
та снаги» (М. Бажан).
8
Дещо стриманий чи трохи стриманий? «Словник
української мови» (т. 2) фіксує два значення слова дещо —
як займенника, синонімом до якого виступає займенник
щось, і як прислівника, синонімічного прислівникові
трохи. Пор.: «Вийди, Катре, з хати. Я щось маю розпитати,
Дещо розказати» (Т. Шевченко); «Нам, здається,
необхідно дещо уточнити намічені строки введення в дію нових
буровугільних підприємств тресту» (з газет).
Займенник дещо має певну традицію вживання в
українській класичній літературі. Наприклад: «Я маю дещо
братові переслати» (Марко Вовчок); «Не забувай, що ми
вже робили дещо в такому напрямку» (М. Коцюбинський);
«Він почав дещо розуміти» (Ю. Яновський).
Використання займенника дещо в значенні
прислівника — явище нове в українській літературній мові.
Прислівник дещо часто трапляється в книжних стилях.
Поєднуючись із дієсловами, прикметниками, він надає
мовленню книжної експресії. Ось чому в художніх
текстах, у розмовному стилі природніше звучить прислівник
трохи, ніж його книжний відповідник дещо. Порівняйте
різне стилістичне забарвлення таких речень: «Він був
завжди стриманий, трохи замкнутий»; «Він був завжди
стриманий, дещо замкнутий».
З 7-1902
65
®
У розмові можна почути: «З одного боку, ця річ мені
подобається, але з іншого — є в ній якась прихована
вада». «З одного боку — в іншого...», чи «з одного боку — з
другого»? Як протиставляються між собою пари слів
один — другий і один — інший? Зрозуміло, що один —
другий, як і один — два, передає числову ознаку. Коли
йдеться про парні предмети, уживається тільки це
протиставлення: «В одній руці він тримав капелюх, у другій —
квіти»; «З одного боку вулиця була обсаджена каштанами,
8 другого — декоративними кущами», «В одно вухо
впускає, з другого випускає» і т. ін. Ось кілька прикладів із
художніх творів: «Двірські дами стали по один бік трону,
магнати стали по другий бік» (І. Нечуй-Левицький);
«З одного боку м'яко хлюпкало море, з другого висіли
потріскані стіни» (М. Коцюбинський). Вислови типу «В
одній руці він тримав капелюх, в іншій квіти»
ненормативні, неправильні з погляду логіки мови. Протиставлення
один — інший має місце тільки тоді, коли один означає
«якийсь», «певний»: «— Хто це тобі сказав? — Одна
людина». Тут слово одна можна замінити неозначеним
займенником якась або прикметником певна. Виступаючи
у множині, слово одні вказує на частину якихось
предметів чи явищ, що за певними ознаками протиставляються
решті таких же предметів чи явищ: «Одні дерева вже
скинули листя, інші пишалися жовто-багряним вбранням»;
«Одні учасники експедиції прийшли раненько, інші
забарились, укладаючи рюкзаки». У цьому контексті вживається
звичайно протиставлення одні — інші. Не на місці тут
було б слово другі. Щоправда, таке вживання характерне
для мови класиків української літератури. Наприклад:
Що людям до жалю чужого,—
Одні позіхали, байдуже мовчали,
А другі тікали від цього.
(Леся Українка)
«Дома такий тихий, не гуляє, мало й говорить, а вийде
в степ—другий чоловік» (Марко Вовчок).
Проте на сьогодні воно вже сприймається як
застаріле, а подекуди виступає як розмовне, з певним
стилістичним навантаженням.
66
»
Навіть без спеціального дослідження легко помітити
відмінності Між такими синонімічними рядами, як димар,
верх, комин, з одного боку, і сміливий, хоробрий, відваж-
ний і подібні — з другого. Чи можна члени обох цих рядів
визначати однаково, як близькозначні слова? Очевидно,
під це визначення підходять тільки слова другого ряду.
Що ж до першого, то належні до нього слова можна
назвати діалектними дублетами. Трапляються випадки,
коли два або й більше колишніх діалектних дублетів
входять до літературної мови на правах рівноправних
варіантів. Такими є, наприклад, чорногуз і лелека. Цей ряд
може бути продовжений діалектними дублетами бусол
(бусел), боцян, гайстер.
Як утворюються подібні діалектні дублети? Чи
можуть усі вони бути нормативними в літературній мові?
Слово лелека зайшло до нас із південних країв: воно
відповідає кримсько-татарському Іаііак. Ця назва
виступає також у південнослов'янських мовах, пор. болг.
лелек, серб.-хорв. лелек. Вважається, що в тюркських
мовах ця назва виникла як звуконаслідувальна.
Назва чорногуз — давня українська. Вона вказує на
колір птаха: біла шия, груди, взагалі вся передня
частина тулуба, і чорний хвіст.
Назви бусол, боцян, бузько — це все фонетичні
різновиди тієї самої з походження назви. Вони поширені
більше в західній частині України і є спільними з
західнослов'янськими назвами, зокрема з польським Ьосіап,
словацьким Ьосіап та ін., що походять, очевидно, від слова
Ьоіеп, пов'язаного зі східнослов'янським ЬоШ'— ступати,
дибати.
Назва гайстер також поширена в західних областях
України. Як і польська назва Ьаіяіег, українська походить
від німецької діалектної назви птаха — Неізіег.
Як уже згадувалось, лелека й чорногуз стали
загальновживаними літературними назвами. Причина цього
полягає в найбільшій поширеності цих слів серед інших
діалектних дублетів. Якщо в літературі трапляється якась
із менш поширених, локальних назв, вона виступає як
засіб додаткової мовної характеристики. Тому навряд чи
можна сподіватися, що дублетний ряд літературної мови
поповнюватиметься за рахунок нових діалектних слів.
З»
67
Будучи абсолютними дублетами за предметною
співвіднесеністю, слова літературної мови чорногуз і лелека
наближаються все ж до синонімів, оскільки роль їх в
образній системі української мови не однакова. Якщо
чорногуз — слово стилістично нейтральне, то лелека —
осередок багатьох поетичних образів. І щорічні подорожі
лелек у теплі краї, і їх звичай жити сім'ями здавна
використовуються в поезії як своєрідні символи. Порівняйте
у В. Сосюри:
Синочку мій, моя лелеко,
моя любов, моя зоря,
я понесу тебе далеко,
туди, за синії моря.
Лелека, як і лебідь, виступає символом подружньої
вірності:
Кохай мене, я твій завжди,
Незмінна подруго далека,
Моя зажурена лелеко,
Прилинь сюди.
(М. Упеник)
Отже, слова-дублети можуть ставати основою
витворення стилістичних синонімів. Слів-дублетів у мові
чимало. Якщо вони належать до літературного лексикону,
то часто, як і слова-синоніми, використовуються зі
стилістичною метою. До слів-дублетів належать не тільки
ті слова, що означають однакові реалії. Серед них
зустрічаємо й слова з абстрактним значенням. Якщо є одне слово
в мові, то навіщо ж друге? А чи не зайве воно? Інколи такі
сумніви справедливі. Навіщо, наприклад, коли є слово
навчальний (пор. навчання, навчатися), користуватися
словом учбовий, яке хоч і потрапило до словників, але
дериваційно не зв'язане з іншими словами української мови?
ЗАЛЕЖНО ВІД СТИЛЮ...
Вибір того чи іншого слова найчастіше залежить від
умов спілкування, ситуації мовлення, тобто від того, що
й для кого ми розповідаємо, пишемо, який настрій хочемо
створити своїм повідомленням. Характерною особливістю
синонімів є їх виразне стилістичне забарвлення — чи то
68
функціонально-стильове, чи то експресивно-стилістичне.
Стилістичне призначення слова, його належність до
відповідного функціонального стилю і експресивно-емоційне
забарвлення, його високе або знижене звучання
розкриваються в конкретному мовленні.
Розгляньмо значення дієслів бажаємо і зичимо, які
дуже близькі. Слово бажати, зокрема, означає: «прагнути
чого-небудь, хотіти» (згадаймо Шевченка: «Серце моє
трудне, чого ти бажаєш, що в тебе болить?»), а також
«висловлювати побажання про здійснення чого-небудь» («Ми ж
до всіх народів — у добрі й привіті. Миру їм бажаєм,
миру у всім світі» — П. Тичина). Обидва значення цього
слова зафіксовані в І томі «Словника української мови».
Дієслово зичити має тільки одне значення:
«висловлювати побажання чого-небудь», яке збігається з другим
значенням дієслова бажати:
Зичу всім у літо увійти,
Як входить корабель у гавань, до мети.
(М. Рильський)
Але різниця між словами бажати і зичити не тільки
в кількості значень. Навіть виражаючи той самий зміст
(«бажання кому-небудь чогось»), ці слова різняться своєю
тональністю: дієслово бажати звичніше, буденніше,
зичити — рідкісніше, більш урочисте.
«Ратай поетичної ниви» — так було названо статтю в
газеті. Як виникло слово ратай і що воно означає?
Слово ратай (або ротай — можлива й така форма)
дуже давнє. Воно вживалося ще в старослов'янській мові
і відоме й зараз усім слов'янським мовам — східним,
західним і південним. Слово це має той самий корінь, що й
дієслово орати, і означає «людина, яка обробляє землю»,
«хлібороб», «селянин». У сучасній українській мові,
як і в російській, слово ратай належить до історизмів.
Його можна зустріти в романах і повістях про давнє
минуле нашої землі. «Ось ратай кинув свій плуг і, сівши
на коня, вирушив удаль» (О. Довженко). Як слово
незвичайне, небуденне, ратай уживається в поетичному
69
перемогти когось», «подужати або здужати щось
зробити». Наприклад: «Так виморились [хлопці], так
знемоглись, що не здужають і поворухнутися» (Г. Квітка-Ос-
нов'яненко).
Прикметник дужий має ще значення «не хворий,
здоровий». Із ним пов'язується значення дієслова нездужати
(хворіти). Згадаймо Шевченкові рядки: «Я не нездужаю
нівроку, а щось такеє бачить око і серце жде чогось!»
Ш
На перший погляд значення слів врешті, зрештою,
нарешті, кінець кінцем здається тим самим. Проте при
уважнішому вивченні виявляється, що не всі вони
однаково широко вживаються в мові, та й значення їх не
тотожні.
Так, слово нарешті властиве всім стилям мови, тоді
як зрештою і врешті переважають у розмовній мові.
Напр.: «І ось, нарешті, вершина. Вона являла собою
площу значних розмірів» (О. Гончар); «Став я, мов
остовпілий. Врешті здобувся на слово» (І. Франко); «Та,
зрештою, швидко ростуть молоді, за який-небудь рік так
виросте, що й не впізнаєш, чиє воно» (О. Гончар). На
відміну від попередніх слів, кінець кінцем має помітний
відтінок результативності, напр.: «Продуктивність праці,
це, кінець кінцем, найважливіше, найголовніше для
перемоги нового суспільного ладу» (В. І. Ленін).
Прислівник врешті-решт не належить до
нейтрального стилю літературної мови. Він має розмовний
характер і відповідно створює колорит невимушеності, напр.:
«Я дуже радий, що можу з вами врешті-решт одверто
домовитись. Хіба не все одно, Куди наш флот скеруємо?»
(І. Муратов); «Мерщій, не відкладаючи, сьогодні він
мусить з ним зустрітись врешті-решт» (С. Голованівський).
Тут вживання прислівника врешті-решт може бути
виправданим, оскільки воно створює невимушений
розмовний колорит. У реченні «Врешті-решт, Легран тільки
робив свій бізнес, як і більшість інших бізнесменів...»
(«Всесвіт», 1963, № 6) цей прислівник є недоречним. Те ж
саме можна сказати і про такі речення: «Врешті-решт
Курбас махнув на мене рукою, переключившись на
інших, більш податливих виконавців» (Б у ч м а А. З
глибини душі); «А. Мазон врешті-решт розшукав навіть
цього вигаданого автора «Слова» в особі одного з істори-
72
ків кінця XVIII — початку XIX століття» («Радянське
літературознавство»).
Різне стилістичне забарвлення і неоднакову
сполучуваність з іменниками мають в українській мові дієслова
вручити, дати, піднести. Дієслово вручити (у значенні
«віддати в руки безпосередньо, особисто кому-небудь»)
має стилістичний відтінок офіційності і поєднується
звичайно з іменниками, що вживаються на означення
документів, нагород, напр.: «Великій групі діячів культури
вручені грамоти про присвоєння звання Народного артиста
УРСР» («Радянська Україна», 1963, 5 січня); «Таня
схопила газету, розгорнула. На першій сторінці побачили
всі: товариш Калінін вручає орден літній жінці» (А.
Головко); «В усіх районах міста в тисячі квартир стукає
війна, вручав повістки» (О. Гончар); «Сьогодні ми
вручаємо перехідний червоний прапор бригаді мастильників
Мануйла Чумака» (О. Донченко); «Спитавши, як себе
почуває Марія, урочисто вручали листа» (В. Кучер).
Вживається це слово і в переносному значенні, напр.:
«Життя і долю вручаємо тобі, Богдане» (О. Корнійчук).
Іноді дієслово вручити вживають замість піднести (про
квіти, подарунки), а також замість стилістично
нейтральних дати, віддати (про звичайні предмети), напр.:
«Привітання, обійми, поцілунки, якась дівчина-москвичка
пригортає по-дружньому, мов, сестру, Марію і вручає їй букет
квітів» (І. Цюпа).
Не слід зловживати цим словом. Адже на його місці
могло б бути піднести, або ще природніше — подарувати,
напр.: «Стара негритянка двома руками піднесла нам
квітів букетик» (А. Малишко).
На перший погляд, немає ніякої семантичної,
значеннєвої відмінності між словами недавно і нещодавно.
Обидва прислівники вживаються у словосполученнях із
дієсловами, дієприкметниками, передаючи зміст часової
ознаки. Порівняйте: «Миколу взяла досада, що мати хвалить
Варку, а не ту дівчину, що недавно брала воду в березі»
(І. Нечуй-Левицький); «Якось недавно довелось Мені
заїхать в Україну» (Т. Шевченко); «Деревця, недавно
посаджені, були поламані вщерть» (М. Коцюбинський);
73
словнику, виступаючи синонімом до слів «хлібороб,
селянин». У вірші, присвяченому Іванові Франкові,
Максим Рильський писав:
Сину коваля!
Чи думав ти, чи ти передчував,
Що засіяє всенародне сонце,
Що пурпурова зірка запалає
Над сірими, убогими полями,
Що ковалям і ратаям пониклим
Дасть руку вільний ратай і коваль,
Щоб їх навіки вільними зробити.
Слово ратай може виступати і в переносному значенні,
означаючи «сівач», «трудівник». Цікаво, що Панас
Мирний в подарованому Михайлові Коцюбинському
примірнику повісті «Морозенко» написав таку присвяту:
«Талановитому ратаєві рідної мови Михайлу Михайловичеві
Коцюбинському від щирого серця. Автор».
№
Різних стилістичних регістрів прикметники
шляхетний і благородний.
Обидва слова належать до лексикону літературної
мови і вживаються як синоніми, проте сфера вживання
слова благородний ширша, ніж слова шляхетний. Це
пояснюється, очевидно, тим, що в українській мові існує досить
велике гніздо слів з першим компонентом
старослов'янського походження благо. Це давні слова благословляти,
благословенний, благосний, благочесний, благотворний і
такий новотвір, як благоустрій.
Слово благородний уживається тепер переважно з
високим, позитивним змістом. Ним визначаються найкращі
духовні якості людини, її характеру (благородні почуття,
благородне життя, благородна душа, благородне серце,
благородний характер), світлі, високі прагнення,
наміри і наслідки людської діяльності (благородна мета,
благородна місія, благородне прагнення, благородна
праця, благородна мрія, благородний ідеал і т. ін.).
Наприклад:
Слава месникам народним,
Слава людям благородним
Нашої пори.
(П. Воронько)
70
У цьому ж значенні вживається, але трохи рідше,
слово шляхетний.
У словосполученні благородні метали виступає тільки
слово благородний.
Чи збігається значення слів дужий і сильний? Дужий
говоримо про людину, яка має велику фізичну силу, напр.:
«Коло дуба стоїть, обпершись, Максим Залізняк, високий,
поставний, дужий, мов віковічний дуб» (І. Нечуй-Ле-
вицький). З таким самим значенням уживається і
прикметник сильний: «Я думаю, що й доля любить сильних,
одважних і рішучих» (Леся Українка). Порівняйте також
паралельно вживані вислови дужі руки — сильні руки,
дужий вітер — сильний вітер, дужі тілом і духом люди —
сильні тілом і духом люди.
Нерідко в контексті слово дужий має відтінок значення
«могутній». Напр.: «Що то значить — Батьківщина! Доки
маєш її, ти й багатий, ти й дужий, ти й усім потрібний...»
(О. Гончар).
Проте не завжди слова дужий — сильний і
контекстуальний синонім могутній можуть бути
взаємозамінними, синонімічпими. Зокрема, слово сильні (у множині)
має значення багачі, багаті; усталився вислів сильні
світу цього.
Не можна сказати колгоспи стали економічно дужими,
а тільки колгоспи стали економічно сильними.
Прикметник сильний, як такий, що має загальніше
значення, стилістично нейтральний і вживається в
сполученні з абстрактними іменниками типу сильна утома, сильна
нетерплячість, у термінологічному словосполученні
сильний струм. Художній стиль активізує прикметник
дужий, який входить до складу яскравих епітетів,
метафоричних образних висловів, наприклад: дужокрилий птах,
дужохвилий повноводний Дніпро. В образному вживанні
він поєднується і з абстрактними іменниками. Наприклад:
Дай, сонце, мужності мені,
Дай серцю дужого протесту...
A. Гончаренко)
У зв'язку із значенням прикметника дужий слід
згадати споріднені з ним дієслова подужати, тобто «побороти,
71
«Нещодавно дістав я... Вашу поему «Мойсей» (М.
Коцюбинський); «...В кабінеті все було в такому безладді, ніби
по ньому нещодавно пройшовся вихор» (Г. Тютюнник);
«Шляхом його обганяє Мирон Підіпригора, який оце
нещодавно на стрітенському ярмаркові купив пару
кобилок» (М. Стельмах); «Поквапливо і ніби злякано
дріботять брудно-сірі нещодавно пострижені вівці» C. Тулуб).
На відмінну семантику прислівника недавно вказує
його можливість сполучатися з прислівниками так,
тільки, зовсім, ще, які відіграють роль підсильно-видільних
слів. Наприклад: «Здавалося, це було так недавно»
(О. Довженко); «Ще так недавно було літо» (Г. Хоткевич).
Прислівник нещодавно не може виступати в поєднанні
зовсім нещодавно, так нещодавно, тільки нещодавно, тому
що в його значенні закладений відтінок певного
обмеженого минулого часу: нещодавно — це «не так давно»,
«зовсім недавно», «тільки недавно». Отже, значення слова
недавно порівняно із значенням слова нещодавно ширше,
загальніше, стилістично нейтральніше.
Яке слово має вживатися у відомій українській пісні
про Дорошенка: знадобиться чи пригодиться («А тютюн
та люлька козаку в дорозі знадобиться»)? Можна зустріти
те й друге. Обидва слова в цьому значенні правомірні в
українській мові. Порівняймо: «В ті дні Марія ще не
знала, як знадобиться їй потім стрілецька справа» (В.
Кучер); «Не плюй в колодязь: пригодиться води напиться»
(Л. Глібов). У різних редакціях пісні про Дорошенка
можна зустрінути слова пригодиться або знадобиться.
Синонімом до них є ще вираз стати в пригоді: «В великій
пригоді нам сьогодні вони [пісні ] стануть» (Т. Шевченко).
Коли вживається слово громадянин і коли товариш?
Яка між ними відмінність у значенні?.
Обидва слова здавна вживаються в українській мові
і мають свої відповідники в російській та білоруській
мовах.
Громадянин (і громадянин) — слово, що відповідає
значенню російського слова гражданин, хоч і має
неоднакове з ним походження. Російське гражданин утворене
від старослов'янського град, тобто город, місто, а ук-
74
раїнське громадянин від громада — поземельне
селянське об'єднання або група людей, об'єднаних спільними
інтересами. Звідси і давнє значення українського слова
громадянин — «член якоїсь громади, певної групи або
колективу людей». Порівняйте вживання цього слова в
романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»:
«А через місяць йому об'явлено, що тепер він піщанськии
громадянин — козак Остап Маркович Хрущ».
Проте це значення слова громадянин уже майже
забулося. Воно сповнене тепер нового, гордого змісту:
громадянин — це підданий певної держави, який рівний у
правах і обов'язках з іншими громадянами цієї ж країни.
Таке право здобули собі фактично тільки трудящі
соціалістичних країн. Недаремно Володимир Маяковський з
гордістю говорив:
Читайте
і заздріть —
я —
громадянин
Радянського Союзу*
Так само піднесено звучить слово громадянин і в устах
Олександра Довженка: «Стоячи на березі Тихого океану
і дивлячись на захід, я згадував Україну, і вона постала
перед моїми очима у своєму справжньому розмірі, десь
тахМ далеко на заході в лівому кутку, і це помножило мою
гордість громадянина великої Радянської країни».
Зватися громадянином — не тільки право, але й честь.
Справжній громадянин — це людина, яка служить
Батьківщині, підпорядковуючи особисті інтереси громадським.
На землі цій кращого немає
Як в одно зливати — ми і я,—
писав Максим Рильський і продовжував, ставлячи поряд
слова людина, громадянин і боєць:
Це ж наука нам усім, поетам,
Людям у громадянам і бійцям:
Поєднати з поетичним летом
Зброю — просто в серце ворогам.
Проте слово громадянин уживається і в звичайному,
буденному значенні. Громадянином або громадянкою ми
називаємо людину, яку вперше бачимо або дуже мало
75
знаємо. Ось приклад із твору О. Гончара: «Увагу його
чомусь привернув солідний громадянин у шубі».
Працівники органів юстиції, офіційно звертаючись до
когось, уживають слово громадянин, щоб підкреслити
однакову відповідальність, рівність кожного перед
нашими радянськими законами.
У діловому листуванні, у службових паперах при
звертанні до когось удаються до іншого слова, сповненого
такого ж гордого змісту і притаманного нашій
соціалістичній сім'ї,— товариш.
Слово це також давнє. В східнослов'янських
пам'ятках воно фіксується уже з XIV ст. і означає спільника
в|якій-небудь справі. Так, у повісті А. Нікітіна «Ходіння
за три моря» маємо такий приклад: «Полазь есми на судно
на послово и сь товарищи». Т. Шевченко, розповідаючи
про старого запорожця, який іде в монастир, пише так:
Аж до Межигорського Спаса
Потанцював сивий,
А за ним і товариство
І ввесь святий Київ,
Дотанцював аж до брами,
Крикнув: — Пугу! пугу!
Привітайте, святі ченці,
Товариша з Лугу!
Отже, товариш — це спільник у якійсь справі,
здебільшого бойовий соратник, побратим. Звідси недалеко й
до значення слова друг. Недарма в українському
фольклорі ці слова інколи взаємозамінюються. Так, крім
відомої приказки «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі,
хто ти», є й така: «Скажи мені, хто твій товариш,— тоді
я скажу, хто ти».
Слово товариш — спільник у боротьбі і вірний друг —
стало звертанням у однодумців по партії комуністів, а
згодом — найпоширенішим звертанням у всіх
радянських людей. Воно ввійшло — прямо або в перекладі —
у мови всіх націй і народностей Радянського Союзу.
Російське товарищ, українське товариш, білоруське тава-
рьіш, узбецьке \]рток, киргизьке жолдош, татарське ип-
тдш, казахське жолдас, молдавське товарзш — одне з
найпоширеніших і найрідніших слів у кожного з цих
народів.
Слово товариш, як і громадянин, може вживатися й
офіційно, зокрема в армії, де воно усталилося ще в часи
76
громадянської війни: «Щорс кинувся з вагона прямо
в натовп.
— Товаришу начдив! Товаришу начдив! — пролунали
тривожні крики з натовпу» (О. Довженко).
Отже, слова громадянин і товариш мають кожне свою
сферу вживання, виступають і в урочистому, і в офіційно-
діловому, і в буденному мовленні. Слово товариш за всіх
обставин тепліше і більше поширене як форма звертання.
СТИЛІСТИЧНА РОЛЬ ПРЕФІКСА
І СУФІКСА
У мові є багато паралельних морфологічних,
словотвірних форм, які виражають те саме поняття, передають
однакове загальне значення. Маючи спільний корінь, такі
слова різняться, як правило, префіксами, суфіксами.
Проте значення слів, а особливо їх стилістичне забарвлення,
не лишається байдужим до їхньої граматичної форми,
до відмінностей у фонетичній, морфологічній будові. Так
звані словотвірні варіанти не однаково поширені в
різних стилях мови, по-різному співвідносяться з
загальнолітературною і діалектною нормою.
Чи можна говорити стрілись, стрітились замість
зустрілись?
Це залежить від того, де й коли ці слова вживати.
Історія цих слів в українській мові така. Всі вони мають
ту саму твірну основу стрі. У давні часи вона була ще
коротшою — ср?, але згодом на східнослов'янському
грунті між приголосними с та р розвинувся звук т. Слово
стріти не має префікса, у слові зустріти виступає префікс
зу- — варіант префікса з-.
Слово зустріти є стилістично нейтральним, тобто
воно вживається і в художній літературі, і в усному
мовленні, і в науковій книжці, і в юридичному документі
без будь-яких обмежень. З цим словом пов'язані деякі
похідні, такі як зустріч, зустрічний, зустрічання,
назустріч та ін.
Дуже широко вживається також в усній мові і в
художній літературі безпрефіксне дієслово стріти або
його варіант стрінути.
77
Приклади можна знайти і в Шевченка, і в
Коцюбинського, і в Панаса Мирного, і в Марка Вовчка, і в
багатьох інших дореволюційних і радянських письменників:
Одлунають грози, одпливуть тумани,
І полки червоні стрінуть партизани.
(В. Сосюра)
А ось прекрасний уривок з поезії М. Рильського:
Шуми, Славутичу-ріко,
Ростіть, дерева юні, гінко,
Клоніться вітами до ніг
Великим людям і народам,
Що в нас із ними спільний подум,
Що ми з усіх земних доріг
їх раді стріти й привітати.
Часто дієслово стріти входить до складу прислів'їв
та приказок: «Яке брело, таке й стріло»; «Як вовк; що
стрів, те й з'їв».
Дієслово стрітити дуже цікаве з погляду своєї
структури: тут двічі повторюється суфікс інфінітива -ти.
Перший суфікс -ти, таким чином, став частиною твірної
основи, а тому й зберігається при дієвідмінюванні: стрічу
(тут т перейшло в ч), стрітиш, стрітить і т. д. Це
дієслово трапляється в художній літературі (у Панаса
Мирного, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Леся Марто-
вича) і в фольклорі, наприклад:
А я іду вуличками,
каміннячко лічу,
Думаючи за любочком,
де я його стрічу.
Проте слово стрітити не належить до літературно
внормованої української лексики.
Виразного стилістичного забарвлення надає словам
префікс воз-, порівняйте стилістичні синоніми:
возвеличувати — звеличувати, возвести — звести і под. У
підручниках з української мови він не фіксується, тим часом
як у мові є ряд слів із префіксом старослов'янського
походження воз-. Взагалі в українській літературній мові,
що формувалася на народній основі, старослов'янізмів
мало. Використовуються вони у творах художньої літе-
78
ратури переважно із стилістичною метою. Наприклад,
Тарас Григорович Шевченко часто вживав дієслова з
префіксом воз- для надання мові урочистого звучання:
І возвеличимо надиво
І розум наш, і наш язик...
І думу вольную на волю
Із домовини воззову.
Ця традиція продовжена і в творах радянських
поетів. Префікс воз- знаходимо в дієсловах і віддієслівних
іменниках типу возвеличити, возвеличення, возвести, воз-
висити, возвістити, воздати, возвеселитися та інших:
Лиш труд возвеличує й славить людину,
а дружба нам сили дає.
(В. Сосюра)
У цьому контексті слово возвеличити найкраще
передає настрій автора і не сприймається як чужорідне
вкраплення.
Від Шевченка успадкувала наша література й другу
традицію у використанні старослов'янських елементів:
вживання їх для вираження іронії, сарказму, а чи й
просто для добродушного підсміювання з речей, що не
здаються серйозними. У таких випадках старослов'янізми
здебільшого виступають в оточенні простих, навіть дещо
знижених слів. Наприклад, у Шевченка:
Старенька сестро Аполлона...
Придибайте хоч на годину
Та хоч старенький божий глас
Возвисьте, дядино.
Серед радянських письменників чи не найкраще вмів
використовувати старослов'янізми О. Довженко. Зокрема,
префікс воз- він міг поєднувати навіть із суто
українськими дієслівними коренями, що завжди вражає своєю
несподіваністю: «Ой, як не побачить наш вірний собака,
що Піратом звався, як дукає Мина коваля Захарка, як
торохтять відра, кудкудачуть кури, батько труну
робить, із стріх вода капле, та як не возгавкне!» («Зачарована
Десна»).
У слові возз'єднання префікс воз- відіграє подвійну
роль. З одного боку, він надає слову урочистості,
небуденності, а з другого — вказує на повернення до колишнього
79
стану. Возз'єднання — це не просто об'єднання, а
поновлення чогось раніше роз'єднаного. Отже, тут префікс
виконує не тільки стилістичну, а й словотворчу роль.
Листя обсипається чи листя осипається? В сучасній
літературній мові правомірні обидва вислови з
паралельними дієслівними формами, що виступають як
фонетично-морфологічні варіанти. Порівнюючи пари дієслів із
префіксами об- і о- типу обгорнути — огорнути, обвівати -—
овівати, обхоплювати — охоплювати, обсмикувати —
осмикувати, обпадати — опадати, обпікати — опікати,
обкрадати — окрадати, обсипати — осипати,
обминати — оминати і подібні, бачимо, що вони збігаються
в своїх основних значеннях. Наприклад: «Запах свіжого
сіна і достиглих малин, що звисали скрізь із стрімких
берегів понад водою, так і обвівав мене» (І. Франко); «З ходу
дихнув вітрець і овіяв Остапа» (М. Коцюбинський);
«Білий цвіт вишні обсипає хату пелюстками і росою» (М.
Стельмах); «Сумує тернина і, немов слізьми, осипає засмучену
пару своїм білим цвітом» (С. Васильченко).
Можливість вибору будь-якого з двох префіксів у
наведених дієсловах пояснюється значенням цих дієслів:
вони називають дію, що поширюється на об'єкт, але не
обов'язково охоплює його з усіх боків (коли ж
підкреслюється, що дія охоплює предмет з усіх боків,
уживаються дієслова з префіксом об-). Характерно, що в поєднанні
з іменниками — назвами абстрактних понять усталюються
дієслова на -о, пор.: темрява огортає будинок; колектив
охопило піднесення, але обгорнути книжку, обхопити дерево.
Щодо дієслів обсипатися і осипатися, то вони
вживаються як рівнозначні і в прямому і в переносному
значеннях: «Тоді вже обсипались каштани. В садах шаруділа
жовтогаряча заметіль осені» (В. Кучер); «Листя з кущів
вже зовсім обсипалось внизу, тільки держалося на
вершечках» (І. Нечуй-Левицький); «Випав удушливий день саме
серед гарячої пори жнив... Пшениця осипалася: люди не
вспівали вхопити» (Панас Мирний); «День осипається,
мов колос, темнішає гаїв блакить» (В. Сосюра).
Набуваючи термінологічного значіння, в спеціальних
текстах усталюється дієслово з префіксом -о, наприклад:
«Цей сорт (пшениці) ранньостиглий і посухостійкий, не
вилягає і не осипається» («Хлібороб України»). Закріп-
80
ленню термінологічного значення за дієсловом осипйтися
сприяє також той факт, що слово з префіксом об-
(обсипатися) — багатозначне, зокрема, воно означає
«обсипати себе або кого-небудь чим-небудь», пор.: «Жменя піску
полетіла на Карпа...— Не лізь! не обсипайся! — лютував
Карно» (Панас Мирний). У цьому значенні дієслово
осипатися не вживається.
У деяких контекстах можна відзначити додаткові
стилістичні відтінки дієслів із префіксом о- (овівати, оминати),
які внаслідок більшої загальності, абстрактності, а часом
і багатозначності, побутують здебільшого в художньому
стилі, тоді як конкретне значення слів із префіксом об-
властиве нехудожнім стилям.
Очевидно, на вибір дієслів із префіксом о- в
художньому стилі впливає і принцип милозвучності: мова прагне до
уникнення збігу приголосних звуків, тобто легше
вимовляються слова з префіксом о- перед приголосними г, к,
х, в, м, п, с, ніж слова з префіксом об- перед тими самими
приголосними. Характерно, що коли корінь дієслова
починається сонорним звуком р або л, уживається тільки
префікс об-, пор.: обрізати, обліпити. Фонетичні
закономірності так само, як і лексико-семантичні, зумовлюють
існування дієслівних варіантів із префіксами об- і о.
Опускатися чи спускатися ліфтом? Обидва дієслова
передають потрібне в цьому разі значення
«переміщуватися донизу». Дієслово опускатися, як правило, виступає
в словосполученнях типу опускатися вниз, додолу,
опускатися на каміння, опускатися до самої землі, опускатися
в глибінь моря, опускатися на землю, опускатися на
коліна, у фразеологічному вислові руки опускаються.
У поєднанні зі словом ліфт перевагу слід віддати
дієслову спускатися (ліфтом), порівняйте аналогічне
словосполучення спускатися сходами.
Якому з двох слів віддавати перевагу поки чи допоки?
Насамперед треба сказати, що вони виступають у значенні
прислівника і сполучного слова. Допоки утворилося
шляхом контамінації двох слів — поки і доки. Хоч сучасні
словники кваліфікують слово допоки як діалектне,
вживання його досить широке як у художній літературі,
81
так і в науково-публіцистичних текстах. За значенням
воно заступає прислівник і сполучне слово поки,
наприклад:
Допоки в пам'ять людська
і живі матері,
допоки й сини,
що спіткнулись об кулі, живуть.
(Б. Олійник)
У вірші М. Рильського, присвяченому О.
Довженкові, читаємо:
Ви, що вливали «Ніччю перед боєм»
Ослаблим — міць, стократну міць — героям,
Прийміть од мене прості ці слова.
Вона жива, Довженку, і жива
Зостанеться, допоки сонця-світу,
Вкраїна наша!
Або в його перекладі з О. Пушкіна:
І славу матиму — допоки серед люду
Лишиться хоч один піїт.
Проте художня мова засвідчує таке саме правомірне
вживання поки: «А тим часом ти вкладайся в дорогу і
забирай своїх вірних двірських, поки ще хлопи спокійні»
(І. Нечуй-Левицький); «Неначе три сестри старі, Що
дівували, дівували, Аж поки мохом поросли» (Т.
Шевченко). Відомі також усталені вислови типу поки сили
(роблю, поки сили), поки мого життя, поки віку.
Можливо, вживання в поетичних текстах слова допоки
буде зумовлене стилістичною диференціацією
синонімічних висловів поки, аж поки, доки, допоки. Тим часом варто
зауважити, що в науково-критичних статтях доречніше,
як стилістично нейтральне, загальновживане слово поки,
а варіант допоки сприймається подекуди як гра словом:
«Не відразу настає письменницька і громадянська
зрілість... часто, допоки письменник знайде себе, йому
доводиться пройти складний і суперечливий шлях творчих
пошуків» («Вітчизна»).
Я
Синонімічні вислови особливо збагачують художню
мову. Але вони пожвавлюють і наше усне мовлення,
роблять його емоційним, виразним, таким, що краще спри-
82
ймається. Є, наприклад, в українській мові цілий ряд
синонімічних висловів, якими ми передаємо поняття дуже
раннього світанку, передсвітанкової пори: перед
світанком, перед світом, досвітом, удосвіта, рано-ранісінько,
коли розвидняється, сіріє, на світ благословляється. Ось
як розкрив у самому тексті значення слова удосвіта
Григорій Тютюнник у романі «Вир»: «Цього ранку Йонька
встав удосвіта, коли шибки на вікнах були іще чорні
і по Троянівці в синій імлі хрипко горланили півні».
Відтінки значень можуть передавати не тільки слова,
утворені від різних коренів типу удосвіта —
рано-ранісінько. Часто в поетичній мові як синоніми виступають такі
форми слів, які походять від одного кореня, мають
подібне звучання і однакове загальне значення. Вони
називають те саме поняття, але завдяки різному звуковому,
фонетичному оформленню набувають стилістичної
виразності, емоційного забарвлення. Такими є, зокрема, пари
слів пахнути і пахтіти, щасливий і щасний, щезати і
чезнути і под.
Порівняймо, як уживаються в художньому тексті
дієслова пахнути і пахтіти: «Пахло житом, полином,
запахи були густі й вогкі, добре знайомі» (Є. Гуцало);
Пахнуть роси і руки,
Пахнуть думи твої дитинні,
В серці плавають лебеді,
Сонно пахне весло.
(І. Драч)
«Сонце, величезне, неначе обтоплене з країв, котилося
по жовто-білому небу так близько від землі, що гарячі
пшениці обабіч колії пахтіли печеним хлібом» (Л. Перво-
майський).
Гудуть шляхи, шумлять бори,
Пахтять димками хутори.
(М. Бажан)
Як бачимо, обидва дієслова пахнути і пахтіти
органічно входять у художньо-образні висловлювання,
відтворюють конкретно-чуттєву картину дійсності. У
словосполученнях з словом пахтіти відчувається додаткове
забарвлення — емоційність усно-розмовного мовлення.
Тому, очевидно, й О. Вишня використовував його в своїх
83
усмішках: «А весна була як весна: зеленіли дерева, квітли
та пахтіли квіти».
Пахтіти — близьке за звучанням до дієслова пашіти,
одне із значень якого «поширювати сильний запах».
Можливо, через такі зв'язки і дієслово пахтіти сприймається
іноді як назва ознаки сильного запаху. Проте у парі
дієслів пахнути і пахтіти насамперед треба вбачати не
семантичну різницю, а власне стилістичну.
Така сама стилістична різниця і між словами
щасливий — щасний, щезати — чезнути. Порівняйте:
А я щасливий, що вручила ти
Мені одвічну тугу за тобою.
(Б. Олійник)
Пісня лебедина,
Щасна мрія в часу на крилі.
(П. Воронько)
Ігор Муратов вживає в поезії вислів щасна підкова:
Яка ж ти химерна, щасна підково:
Проста залізячка, а снилась казково...
Прикметник щасний входить до складу народних
прислів'їв, приказок: «Не родись красна, та родись щасна».
Уживання в поетичній мові і в усно-народній творчості
надає слову щасний поетичного забарвлення, робить його
поетичним синонімом слова щасливий.
Подібні стилістичні відтінки з'являються і в парі
дієслів: щезати — чезнути. Наприклад:
Голос духа чути скрізь...
І де тільки він роздасться,
Щезнуть сльози, сум, нещастя,
Сила родиться й завзяття...
(І. Франко)
Як чезнуть битви рукопашні
Кудись в туман,
Відходять пристрасті вчорашні
На задній план.
(І. Муратов)
В українській літературній мові паралельно існують
дієслова купувати і розмовне купляти, розширювати і
84
розширяти, розрізувати і розрізати та подібні, пор.:
«Андрій Дмитрович не так читав, як образно розширяв
і пояснював кожну сторінку» (П. Козланюк); «Змалку
кохайтесь в освіті, Змалку розширюйте ум, Бо доведеться
у світі Всяких назнатися дум» (її. Грабовський). і
Дієслова із суфіксами -ува, -юва та -а-, -і-, -ну-
виконують роль граматичних синонімів. їх ще називають
словотворчими дублетами, як і дієслова жовкнути —
жовтіти, густи — гудіти: «Виноград по садах жовтів,
наливався» (М. Коцюбинський); «На кобзу грали, в бубни
били, аж в голові у них гуло» (В. Сосюра); «А над усім
мідяно гудів басом дзвін» (А. Головко).
Чи можна від дієслова видумувати утворити
граматичний синонім видумляти (теперішній час видумляю, видум-
ляеш)? Хоч таке дієслово теоретично й можливе, проте
в українській літературній мові воно не засвідчене.
Є тільки видумувати (теперішній час видумую, видумуєш).
Дієслова дивувати і дивуватися різняться тим, що
перше з них означає «викликати подив, здивування» і
вживається як перехідне дієслово, з прямим додатком
(«Вродою все я село дивувала! Та через вроду либонь і
пропала!» — Я. Щоголів), а друге має значення «бути
здивованим; виявляти подив» і є неперехідним дієсловом
(«Тарас справді дивувався — стільки енергії, стільки любові
до праці було в Михайлові Семеновичу».— О. Іваненко).
Але дивувати може виступати і як неперехідне
дієслово, маючи значення те саме, що й дивуватися. Наприклад,
один із віршів А. Кримського починається так:
Дивувала зима, дивувалася,
Де ж то сила її подівалася.
Тут використано стилістичну гру — зіставлення двох
дієслівних форм дивувала й дивувалася, які мають однакове
значення, однакову семантику. Порівняйте подібне
вживання двох співвідносних дієслів у вірші Лесі Українки:
«Діти нудяться в хатині, нудять, нарікають...» Взагалі,
в мові художньої літератури дієслово дивувати часто має
значення неперехідного і означає «виявляти подив, бути
здивованим»: «Брати дивували, яка-то Галя гарна у
чоботах» (Марко Вовчок); «Шумить, дивує тирса-ковила, Що
запорозькі бачила походи» (М. Рильський).
85
Як правило, паралельне вживання двох слів із
однаковим значенням є причиною виникнення у них
додаткових стилістичних відтінків. Можна помітити, що дієслово
дивувати, як двозначне, побутує в художньому стилі,
передаючи стилістичний колорит народно-розмовного
мовлення, а частіше, створюючи відтінок поетичної,
небуденної мови саме через те, що рідше трапляється у щоденній
практиці.
Із співвідносних дієслів, що виступають як стилістичні
синоніми, назвемо також слова хвилювати і хвилюватися.
Вони у відповідних контекстах, зокрема, поєднуються із
іменниками — назвами неживих предметів, мають спільне
значення «бути в русі, бути в неспокої». Пор.: «Чисте
прозоре повітря хвилюється рожевим світом» (Панас Мирний);
«Синє море хвилювалося і кипіло на березі піною» (М.
Коцюбинський); «Ліс стоїть на пагорку. Внизу стиха
хвилюється став» (М. Рильський); «Я бачив озеро, Що
хвилювало поблизу...» (П. Грабовський); «І в людську течію
ти не важся іти, де юрба стоголова, як море, йде, хвилює,
шумить» (Леся Українка); «А між лісом хвилюють жита»
(Л. Забашта).
Отже, коли йдеться про значення «бути в русі,
неспокої», дієслово хвилювати, через свою двозначність —
можливість уживатися як перехідне і неперехідне дієслово,—
виявляє, очевидно, тенденцію до використання в
поетичній, художній мові.
Так само паралельно, з однаковим значенням,
уживаються іноді в сучасній мовній практиці співвідносні
дієслова нервувати і нервуватися. «Горовий, відповідаючи,
нервував» (О. Гончар); «Але нервуватись через це не варто»
(О. Гончар); «Вони нервуються з того, що дах не синій»
(Ю. Яновський). Між цими двома дієсловами нема різниці
й щодо стилістичного забарвлення. Практика сучасного
слововживання показує, що обидва слова — нервувати
й нервуватися — в значенні «бути роздратованим,
схвильованим» правомірні.
Між дієслівними формами з часткою-афіксом -ся і без
неї нерідко встановлюються складні семантичні й
стилістичні відношення. Наприклад, у сучасній літературній
мові в значенні «розважатися, забавлятися» виступає
неперехідне дієслово гратися («Діти, хлопчик і дівчинка,
86
грались з кицькою». — М. Шеремет), а форма грати з цим
значенням сприймається як розмовна, хоч і трапляються
випадки її вживання в дожовтневій класичній літературі.
В одному із своїх значень виявляють тотожність
дієслова повертати і повертатися, дожидати і дожидатися,
питати і питатися, ганяти і ганятися, слухати і
слухатися, біліти і білітися тощо. Неперехідні дієслова
біліти, видніти, чорніти, які передають наростання
ознаки, поєднуючись із часткою-афіксом -ся, виражають
стійкішу ознаку. Інші наведені дієслівні пари виявляють
або стилістичну різницю, або різне відношення до
сучасної мовно-літературної норми.
Наприклад, однакові за значенням вислови повертати
назад і повертатися назад мають неоднакову сферу
вживання: для книжних (офіційно-ділового, наукового)
стилів звичайна форма дієслова із -ся, а неперехідне дієслово
повертати має давнішню традицію використання в
художньому мовленні, хоч і там цілком звичні паралельні
форми: «Не барися, мій синочку, Швидше повертайся!»
(Т. Шевченко); «Повертала в Україну Степами, тернами»
(Т. Шевченко); «Йому [Хомі] здавалося, що це знову
повертається негодяна осінь» (О. Гончар); «Чи не ти мене
чекаєш в сумі самоти? Я лечу і повертаю — Ні, не ти,
не ти» (С. Крижанівський).
Ось, наприклад, як використані стилістичні
можливості паралельних форм у поезії:
Коли я в Київ повертаю —
З чужого й нечужого краю —
В моєму серці щось бентежне
Зринає вже за сотні гін...
Коли я в Київ повертаюсь —
З мандрівки, з довгої розлуки —
Зірчастий лист беру на руки,
Кленовий лист.
(П. Воронько)
З однаковим значенням виступають співвідносні
неперехідні дієслова слухати й слухатися, питати й пи-
татися, спитати й спитатися. Пор.: «А де ваша, діти,
мати? Сердешний питав» (Т. Шевченко); «Чи ми
вертаємось, чи йдемо на вигнання? Питалися мої думки й пісні»
(Леся Українка); «Щоб жить,— ні в кого права не
питаюсь, Щоб жить — я всі кайдани розірву» (П. Тичина).
87
Можливо, при паралельному вживанні обох дієслівних
форм у художньому й розмовному стилях виникає
виразніше емоційно-стилістичне забарвлення дієслів
слухатися, питатися, спитатися на відміну від стилістично
нейтральних слухати, питати, спитати. Цілком
звичний, наприклад, для сучасного українського мовлення
такий діалог: «А діти у вас слухняні? — Та ніби
слухаються. Слухають і батьків, і вчителів...». Так, у постійному
русі, в динаміці перебувають співвідносні дієслівні форми
з часткою-афіксом -ся і без неї. Виступаючи в однаковому
значенні, вони набувають додаткових стилістичних
відтінків, розподібнюються як нейтральні і стилістично
забарвлені (поетичні, розмовні) слова.
88
Іменники запитання і питання утворено від дієслів
запитувати, питати. У конкретному значенні,
пов'язаному із поняттями «відповідь, відповідати», обидва
слова — запитання і питання — рівноцінні. Наприклад:
«Максимов слухає, думаючи про щось своє, що хвилює
його, і, ніби відповідаючи на власне запитання,
багатозначно промовляє: — Та-ак!» (О. Довженко); «Серйозний,
як усі котигорошки, Ти на питання це подумав трошки
І відповів: людиною» (М. Рильський). У
літературній мові із значенням запитання, питання зрідка ще
вживається слово запит, наприклад: «Усі до нього з
запитами: а що? а як? а де?» (І. Франко); «Намагались
відповісти Жабі на її запити і самі засипали її питаннями»
(О. Досвітній).
Як термінологічні усталились словосполучення: знак
питання, але листи до запитання. Паралельно
вживаються терміни риторичне питання і риторичне запитання.
Із конкретним значенням слова питання і запитання
вживаються у висловах типу: уривчасті (за)питання,
обурливе (за)питання, переривати (за)питання,
обмінюватись (за) питаннями.
Конкретне, пряме значення іменника запитання
(питання) слід відрізняти від уживання слова питання як
синоніма до іменника проблема. Наприклад: «Ось чому
питання про красу в нашому радянському соціалістичному
мистецтві треба порушити і про нього слід поговорити»
(О. Довженко); «Скажіть, коли це не секрет — чому тут
весь наш кабінет? Звичайно — дике запитання: Усі
розв'яжи
зані питання...» (О. Олесь). Порівняйте також
словосполучення, де питання вживається в значенні проблема:
вічне питання життя і смерті; розв'язати питання,
питання питань тощо.
У зв'язку з широким уживанням слова питання як
синоніма до проблема у мовній практиці помітна
тенденція приписати конкретний зміст тільки слову запитання
(відповідь на це запитання) Проте в усному і писемному
мовленні функціонують як рівноправні (із конкретним
значенням) обидві форми: питання і запитання.
Як правильно сказати: «люблю смачний борщ» чи «по-
любляю смачний борщ»? В українській мові вживаються
обидва вислови. Слово любити має дуже широке значення.
Люблять дітей, книжку, оперу, мрію, квіти. Так само
природно звучить поєднання цього дієслова з назвами
страв: любити борщ, вареники тощо. Любити вживається
звичайно з нейтральним і піднесеним забарвленням, що
залежить від сполучуваності його з різними поняттями,
від мовного контексту, полюбляти — слово з відтінком
трохи зниженим, близьким до розмовного. У семантиці
слова полюбляти —- менший вияв почуття, ніж у слові
любити. Синоніми до полюбляти — подобатися, бути до
сподоби, мати схильність до чого-небудь, віддавати
перевагу. Наприклад: «Хто хоче, щоб була вся правда, Нехай
він більше полюбляє шаблю» (А. Кримський); «А
ярмарки я полюбляв з дитинства за їх веселу людську метушню»
(М. Рильський); «Микола хоч і полюбляв бігати, а був
добрий учень» (І. Сенченко).
Виразні семантично-стилістичні відтінки слова
полюбляти обмежують коло слів, з якими воно сполучається.
Не можна сказати полюбляти музику, полюбляти
професію, а тільки любити музику, любити професію. Іноді
полюбляти вживається з словами, що означають
конкретних осіб, проте такі приклади поодинокі, напр.: «Може,
сам тому й полюбляв кмітливого Онисифора. Часто слухав
Данило його літописні записи» (А. Хижняк).
т
Чи можна вживати як паралельні слова односельчани
й односельці?
Названі іменники цілком нормативні, широко
засвідчені художньою літературою. О. Гончар, наприклад,
89
уживає і односельці й односельчани. Порівняйте: «Тут були
односельці, сусіди, навіть двоє братів» і «Словаки вже
запросто кликали його на ім'я, як свого односельчанина».
У сучасних словниках (Словник української мови в 11-ти
т. Т. 5. К., 1974; Орфографічний словник української
мови, 1975) наводяться паралельні форми односельчанин
і односільчанин, односельчанка і односільчанка. В слові
односельці виступає тільки наголошений звук є, що не
чергується з і.
й
Яка з двох паралельних можливих назв жителів міста
Полтави — полтавці чи полтавчани — усталиться в
майбутньому в літературній мові як офіційна, залежатиме і
від активності цього типу словотворення в українській
мові, і від мовної традиції, яка впливає на вироблення
сучасних літературних норм.
Незважаючи на поширення у сучасній українській
мові назв із давніми суфіксами -анин-, -янин (львів'янин,
харків'янин, житомирянин), за зразком яких у сучасному
мовленні утворено й такі форми, як полтавчани,
полтавчанка, полтавчанин, старіші форми полтавець, полтавка,
полтавці зберігають у літературній мові права
громадянства. У мові письменників натрапляємо на обидві форми.
Полтавець, полтавці зустрічаємо у творах П. Мирного,
М. Коцюбинського, В. Самійленка, А. Головка, О.
Довженка, О. Гончара, полтавчани — у творах М.
Рильського, В. Сосюри, О. Гончара.
&?
Чи правомірні в українській мові слова незгасний, не-
проникний («незгасна зірка», «непроникна стіна»)? Чи
вручно ними користуватися? Адже коли вжити їх у
середньому роді, то вони вбігаються з формами дієслів: не
згасне полум'я, не проникне обличчя.
Явище омонімії — звичайне для мови, тому що
значення кожної конкретної форми розкривається в
контексті. Так, ми ніколи не сплутаємо іменник мати, матері
з дієсловом мати — маю, маєш, іменник ніс з формою
минулого часу ніс від дієслова нести. Список таких
омонімічних збігів дуже великий. Отже, не треба боятися,
що і в цьому разі хтось сплутає прикметник з дієслівною
90
формою. Слова незгасний, непроникний — прикметники,
утворені від дієслівних коренів. На відміну від
дієприкметників незгасаючий, непроникаючий, також уживаних
у мові, названі прикметники позбавлені значення часу.
Вони вказують на сталу ознаку. Різниця між
дієприкметниками й прикметниками досить виразна, пор.: не-
згасаюча зірка (зірка, що не згасає) і незгасна зірка (зірка,
що не згасає і ніколи не згасне).
Прикметники незгасний, непроникний широко
вживаються в літературі, особливо в поетичних рядках
піднесеного, урочистого звучання, наприклад!
Поет! Люби усе нове,
як сонце те незгасне,
хай у піснях твоїх живе
все молоде й прекрасне.
(В. Сосюра)
День залізний на виднокрузі
і веснянки в огнях і диму.
На багнети здіймають друзі
непроникну, одвічну тьму.
(Л, Первомайський)
Різні щодо поширення в сучасній мові форми того
самого слова мати і матір. Мати — це і сучасна і дуже
стародавня форма називного відмінка однини цього слова.
Так, у відомій староруській пам'ятці «Повість времднь-
ньіхт> лить» читаємо: «ОЬде солегь кнАжа вт> Києв'Ь и
рече солегт»: се буди мати градом?» руськими».
Іменник мати в праслов'янській і староруській
мовах за типом відмінювання належав до основ на
приголосний. Характерною особливістю цих іменників було
те, що в називному відмінку однини вони мали перед
флексією тільки кореневу частину, а в інших відмінкових
формах набували в цій позиції суфіксів з кінцевими
приголосними, наприклад? свекри — свекр-^ьв-е, тел-я —
тел-ят-е, слов-о — слов-ес-е, мат-и — мат-ер-е. В
іменниках жіночого роду типу свекри, люби, цьркщ м*ьрки,
кри і подібних уже в давньоруський період називний
відмінок діставав форму, спільну зі знахідним! свекр*ьвь9
любьвь, цьрк*ьвь, мт>рк*ьвь, кр'ьвь. В українській мові ці
іменники розподілилися між двома відмінамиї одні з них,
91
маючи у називному відмінку однини флексію -а, стали
відмінюватися за типом іменників а-основ (сучасна І
відміна): церква, морква, свекр-ух-а, другі, зберігши
називний відмінок (колишній знахідний) з основою на
приголосний, відмінювалися як іменники і-основ (сучасна III
відміна): любов, кров.
Відомо, що іменник мати в сучасній українській
літературній мові відмінюється за окремим зразком. У
називному відмінку однини основним варіантом є колишня
безсуфіксна форма мати.
Країно рідна! Хай тобі дощі
Несуть свою прещедру благостиню,
Хай сонце свій золочений рукав,
Як мати над тобою простирає,
Щоб ти жила, щоб ти росла й цвіла
На радість нам, і дітям, і нащадкам.
(М. Рильський)
Проте нормами літературної мови допускається також
вживання в цьому відмінку форми, спільної зі знахідним
відмінком — матір1. Порівняйте, наприклад, як
використовує цю форму в повісті «Щедрий вечір» М. Стельмах:
«...До тата приєднувалася матір, а далі і я»; «Підходить
до нас закутана матір». Трапляється ця форма і в мові
творів Лесі Українки, 3. Тулуб, М. Бажана, В. Мисика,
М. Рильського, Я. Мамонтова, О. Вишні та ін.
Наприклад:
Вкладає матір в руки сина спис:
— На захист краю зброю ти підніс, —
Як вірний син служи ж тепер всякчас
Своїй землі, цій матері всіх нас.
(М. Бажан)
Отже, називний відмінок названого іменника має
зараз дві форми: давнішу, але частіше вживану в сучасній
мові мати, і пізнішу, рідше вживану тепер матір. Чи
не є такі випадки свідченням надлишковості в мові, якої
вона намагається уникнути?
Мова — дуже складне явище, що розвивається за
своїми внутрішніми законами. Якщо вона зберігає якесь
слово чи якусь форму, фіксує їх у людській пам'яті, пе-
1 Див.: Сучасна українська літературна мова. Морфологія. За
ред. акад. І. К. Білодіда. К., 1969, с. 118.
92
редае з покоління в покоління, то це слово або форма
потрібні, не зайві. В мові завжди повинна існувати
можливість вибору. Це робить її багатшою, стилістично
гнучкішою, здатною до вираження найтонших відтінків
думки й почуттів. Крім того, класична художня література,
зберігаючи для сучасного читача ті слова й форми, які
були звичайними раніше, впливає на поширення, доречне
стилістичне використання рідковживаних тепер мовних
форм.
Якому слову треба віддавати перевагу: вибачити чи
пробачити? Звернімося до мови класиків нашої
літератури. Ось дві цитати з Лесі Українки:
Пробачай,
все досі я щадив старії кості,
а се не втерпів, мусив вас од відать;
Вибачай, Прісцілло, що я турбую...
Як бачимо, дієслова пробачати і вибачати поетеса
вживає паралельно. Так вони вживаються і в народі, і в
творах сучасного художнього стилю. Порівняйте: «Коли
прим'яв тебе, Якове, трохи, пробачай,— покосився на
нього Мірошниченко...» (М. Стельмах); «А той,
зауваживши її насторожений погляд, і зовсім знітився: — Ви
мені вибачайте, я не збираюсь образити вас, але хотів
поговорити з вами, порозумітись...» (Є. Гуцало).
й
Чи є якась різниця між словами вишитий і
вишиваний? Чи можна, зокрема, сказати: «їх зустріли хлібом-
сіллю на вишиваному рушнику»? Так, можна. Колишні
дієприкметники, а тепер прикметники вишитий і
вишиваний уживаються паралельно. Порівняймо у Т.
Шевченка: «Хустиночко мережана, вишиваная!» і у М.
Рильського:
І хай же там, і хай же тут —
В Москві, у Києві, у Львові —
Цвіте любов, квітує труд
На ясно вишитій основі.
93
»
Що означає вислів Йому на тому не залежало?
Читаючи такі фрази «Видно, їм справді залежало на тому, щоб
знайти тут щось незвичайне», «Але Сивоокові на тому
не залежало» (П. Загребельний), із контексту розуміємо,
що йдеться про зацікавленість (або незацікавленість)
когось чимось.
Ні сучасні словники української мови, ні Словник
Б. Грінченка не подають такого значення дієслова зале-
жати. Залежати в літературній мові означає «бути під
чиїмось впливом, підкорятись комусь, зумовлюватись
певними обставинами». Наприклад: «В години праці і
натхнення залежимо від музи ми» (Л. Дмитерко); «Відомо,
що об'єм тіла залежить від температури» («Наука і
суспільство»).
Тільки в творах Л. Мартовича і зрідка в епістолярній
спадщині М. Коцюбинського натрапляємо на зворот із
безособовим дієсловом залежати комусь на чомусь або
на комусь. Це, очевидно, діалектний вислів, який
означає «бути зацікавленим у комусь або в чомусь», «дорожити
кимось». Наприклад: «Хотіла мати Славка доконечне біля
себе, щоб йому показати, що їй на нім нічого не залежить»
(Л. Мартович). У цьому реченні безособовий зворот ужито
в значенні «вона ним не дорожить».
Подібні вислови з дієсловом залежати властиві
польській мові (пор. гаїегес коти па сяут — бути
зацікавленим у чому; яаіегес коти па кіт — дорожити ким), а в
українській мові їм відповідають, як бачимо з перекладу,
інші звороти характерного стилістичного забарвлення.
Українські конструкції «бути зацікавленим у чому»,
«дорожити ким» передають нейтральний стилістичний зміст
фрази, а розмовний характер висловлення може бути
підкреслений зворотом типу це когось не обходить (тобто
«комусь до когось або до чогось байдуже»).
РОЗМОВНЕ І ДІАЛЕКТНЕ СЛОВО
В ХУДОЖНІЙ МОВІ
Які значення мають слова відтак, годен? Відтак —
прислінпик, що входить у синонімічний ряд слів потім,
тоді, згодом. Відтак — активно вживане слово у мові
94
І. Франка, О. Кобилянської, Ю. Федьковича, В. Стефа-
ника, М. Коцюбинського, Г. Хоткевича. Наприклад: «Від-
так коваль про давнії роки згадав» (І. Франко); «Га-га-га!
Стидайся, Саво! — сміялася зневажливим гірким сміхом,
а відтак утерла сльози з очей» (О. Кобилянська); «Сусід
Іван... розповідав не раз, що Гриць,— каже, —
виговориться в неділю на весь тиждень та й цілий тиждень від-
так не потребує говорити» (Л. Мартович); «Ще з рік так
[Іван] походив, а відтак оженився. Треба ж було
ґаздувати» (М. Коцюбинський).
Дуже поширений прислівник відтак у стилізованому
під закарпатську говірку художньому мовленні Г.
Хоткевича. Наприклад: «Се не жебрак. От він, як бачив,
не просить ні у кого, лише до мене чомусь звернувся:
побачив мене, зачекав, нім я надійду, а відтак, по
звичайнім привітанню, от звернувся з просьбою».
Вживаючись часто із протиставним сполучником а,
слово відтак набуває значення сполучного слова із
протиставним значенням. Це слово поєднує частини складних
речень або окремі речення.
У сучасній мовній практиці спостерігаємо активізацію
вживання слова відтак і надання йому нових відтінків
значення. Зокрема, відтак часто тепер використовують
як частку, що інтонаційно виділяє якесь слово в реченні,
служить для введення уточнюючих членів. Наприклад:
«Він [Василь] стоїть героєм в розбурханій дивною
телефонограмою уяві — дорослий, а відтак здатний вершити
подвиги» (М. Іщенко); «Перемивали кості Зарубині ва те,
що був стриманий, а відтак задавакуватий, ходив чисто,
мало не щодня голився» (В. Кучер).
Подібних прикладів уживання відтак в класичній
літературі не зустрічаємо. У сучасному мовленні відтак
вживається як сполучне слово в синонімічному ряді отже,
тому, так, Пор.з «Оскільки душа — безсмертна, думає
віруючий, то й він сам... може потрапити в рай або пекло,
а відтак треба «рятувати» свою душу» («Радянська
Україна»); «Поблажливе примиренське ставлення до
міщанина, спроба хоча б частково виправдати його суперечать
корінним інтересам трудового народу, а відтак і духові
соціалістичного гуманізму» («Радянське
літературознавство»).
Оскільки синоніми отже, тому, відтак у ролі
сполучних слів, часток найхарактерніші для наукового,
95
публіцистичного стилів і надають відповідно мовленню
книжного забарвлення, вживання їх у
нейтрально-розповідному стилі не завжди доречне і справляє враження
деякої штучності, неприродності. Пор.: «Тополі за своєю
будовою стрімкі, легкі, високі, а відтак надаватимуть
архітектурі, подвір'ю ажурності» («Хлібороб України»).
Годен — неповна форма прикметника, яка в сучасній
мові має значення: 1) «гідний» і 2) «той, який може, здужає,
має сили, здатність щось робити». Пор.: 1) «Ти
[радянський народ] годен імені творця, Твої дороги без кінця»
(М. Рильський); 2) «До столярської роботи не приймають,
там треба стояти, бігати, а я не годен» (І. Франко).
Прикметникова форма (не)годен виконує функцію
присудкового слова. У своєму другому значенні це слово
залежно від контексту набуває додаткових відтінків,
стилістичного забарвлення, яке виникає при зіставленні його
із синонімами здатний, спроможний, ладен або може *
здужає, мав сили.
Найпоширеніше слово годен у його присудковій
функції в заперечних конструкціях із часткою не, а також в
питальних реченнях фразеологічного типу (Куди він
годен?), змістом яких також є заперечення. Наприклад:
«Восени радиться Мотря 8 матір'ю: «Чи не найняти б нам
Чіпку хоч за харч служити? — Я вже й сама думаю,—
каже Оришка,— Тільки куди він годен?» (Панас Мирний).
Присудкова форма (не)годен поєднується із
прийменниковою групою, тобто вимагає після себе знахідного
відмінка з прийменником. Наприклад: «Траплялось на віку
мені Такеє бачити ледащо.— Подивишся — не годен
ані на що» (Л. Глібов); «А сам що? Куц, дурний куц, що,
дивись, на підпал лише годен» (Г. Хоткевич).
Подібні вислови Куди він годен? Він ні на що не годен!
у порівнянні з нейтральними синонімічними висловами
На що він здатний? мають відтінок розмовного мовлення,
а тому вони експресивніші, виразніші в художньому стилі.
Не годен можна сказати і про непридатну річ (нанр.,
Сито вже не годне), і про людину, яка не може через
фізичні чи духовні якості чогось робити. Якщо
підкреслюється фізичний стан людини, то (не)годен вживається з
неозначеною формою дієслова, виступаючи у значенні —
«не здужає». Наприклад? «Коли не спочину, не наберусь
сили за літо, то не годен буду (пор. не здужатиму) в зимі
працювати» (М. Коцюбинський); «Так ти ж не годен (пор.
Об
не здужаєш) вже ходити, — То повзати буду» (М.
Стельмах); «Я п по хаті не годен (пор. не здужаю) перейтися»
(М. Коцюбинський).
Коли йдеться не тільки про фізичну силу, здоров'я,
а й про можливість, здатність, спроможність щось
зробити, то годен виступає в одному синонімічному ряді із
словами може, здатний, спроможний і поєднується з будь-
яким інфінітивом. Наприклад: «Це ж нагаі коні, чи то я
вже не годен їх впізнати» (О. Гончар); «Бо чи ж він годен
опертись сліпій злобі дикої маси, яка не знас, що чинить
він, беззбройний» (М. Коцюбинський); «Де я годен у все
втрутитись?» (О. Гончар).
Порівняно із здатний, може, спроможний присудкова
форма годен має розмовпо-діалектне забарвлення, і її
використовують письменники найчастіше в мові персонажів
(М. Коцюбинський, О. Гончар, М. Стельмах).
Що ж до першого названого значення годен, тобто
гідний, то воно трапляється в сучасній мовно-художній
практиці дуже рідко.
ВЛУЧНЕ СЛОВО І МОДА
Є у М. Рильського невеличкий образок — одна з його
численних щирих розмов «Муза і мода». Поет роздумує
над тим, що таке мода в мистецтві, чого вона варта і чи є
що-небудь спільне між справжнім мистецтвом і модою.
«Мода — це умовна, дуже умовна красивість — чи
потворність, яка лоскоче нерви тим, кому такого лоскоту
хочеться. Муза — це краса, що гріє й підносить серця.
їх шляхи різні, одна — мода — ковзається по поверхні,
друга — муза — сягає в глибини людського розуму й
серця.
Не може бути нічого спільного між чесним і сміливим
новаторством, що здебільшого йде наперекір моді, і
банальністю та фальшивістю, які гучно рекламують себе
і марно силкуються здаватися чимось нечуваним і
невиданим.
Муза і мода — одвічні вороги»1.
Нам здається, що ці думки Рильського глибоко
розкривають суть і вартість справжнього новаторства — чи
1 Рильський Максим. Вечірні розмови. К.$ 1964,
с. 175.
4 7—1992
97
йдеться про пошуки нових шляхів у живописному або
театральному мистецтві, чи про утвердження і
правомірність нових літературних стилів, напрямів, чи про
оновлення мовностилістичних засобів сучасної літературної
мови.
У даному разі нас цікавить останній момент — як саме
у пошуках нового, небаченого й нечуваного слова,—
якщо ці шукання стають самоціллю — проявляється
фальшивість і банальність — невід'ємні супутники моди.
«Ні для кого не секрет, що мода в мові — теж помітний
чинник (і, найчастіше, негативний). Тепер панує мода —
особливо у мові журналів і газет — на «дзвінкі», «голосні»,
«барвисті» — загалом «небуденні» слова. Автори статей,
нарисів усю свою увагу віддають пошукам такого слова,
якого давно вже ніхто не вживав або не використовував
у даній мовній ситуації. Ці слова, ця «празникова
одежина» мови не збуджують читачевої думки, бо не
викликають у нього потрібних асоціацій, життєвих паралелей,
не конкретизують уявлень. У кращому разі читач
помилується блискіткою — і забуде (і слово, і статтю, і
проблему)» 2.
На жаль, слова-«блискітки» не забуваються, вони
йдуть тісними лавами з газети в газету, з журналу в
журнал і стають постійними ознаками редакторської мови,
трафарету в багатьох виданнях. Пошесть певних слів,
мода на ту чи іншу форму призводить до стилістичної
нівеляції, знебарвлення, знеоцінення цих слів і форм.
Досить простежити, як у газетах — чи то в коротенькому
кореспондентському повідомленні, чи в
літературно-критичному нарисі, чи в оповіданні — вживаються набутки,
з'яви, віднайденнях подібні слова, які з повноцінних,
повнокровних у стилістичному плані висловів стають слівцями-
штампами.
Звичайно, публіцистичний, газетний стиль досить
складний. Адже газета має забезпечити ясність, загальну
зрозумілість і в той же час емоційність, експресивність
викладу. Це стосується не тільки журнальних нарисів,
критичних статей, позначених індивідуальною
мовотворчістю. Поряд із усталеними зворотами, так званими
штампами, мовними кліше газетна мова природно прагне до
2 Коваль А. П. Культура мови і мовлення.—
«Мовознавство», 1968, № 1.
98
образного, багатого стилістичними відтінками
майстерного вислову, увиразнює, нові грані мовних варіантів,
активно використовує поетизми, надаючи їм нового
життя, вводячи їх в активний словник
художньо-публіцистичної, художньо-наукової мови.
Автори статей, редактори невтомно шукають емоційно
дієвого, впливового слова. Із двох паралельно вживаних
у літературній мові варіантів вибирають той який несе
більше стилістичне навантаження: він або рідше
вживається в усіх стилях і протистоїть нейтральному,
загальновживаному вислову, або зберігає помітний зв'язок із
конкретною народно-розмовною традицією і вже цим
викликає стилістичний ефект. Так, наприклад, у дусі під-
песено-урочистого експресивного стилю складаються
вітання. «Літературна Україна» найчастіше зичить (а не
бажає) ювілярам щастя, успіхів, гарного здоров'я. Але
чи можна категорично приписати слову зичити
урочистість, піднесеність, ознаку високого літературного стилю,
а лексичний варіант, синонім бажати відкинути в групу
стилістично знижених слів і висловів? Очевидно, ні.
Наша писемнолітературна традиція прийняла обидва ці
слова і похідні від них як паралельні, варіантні.
Наприклад: «Зичу всім у літо увійти, як входить корабель у
гавань до мети» (М. Рильський); «Та й вони ж [дівчата]
тобі нічого лихого не зичать» (І. Микитенко);
«Прощаючись з бійцями, які, збившись навколо свого командира,
всіляко зичили йому щастя, Брянський заспокоював їх»
(О. Гончар); «Бажаю Вам всього найкращого і найлюбі-
шого в світі» (Панас Мирний); «Народе польський! Я тобі
Під рік Новий бажаю В священній праці, в боротьбі,
Нового урожаю» (М. Рильський). Зіставляючи
уживання лексичних синонімів бажати і зичити, можна
помітити, що, оскільки дієслово зичити експресивніше, в
емоційно забарвлених контекстах — або урочистих, або
розмовно-знижених — воно вживається частіше.
Нейтральний експресивний стиль віддав перевагу синоніму
бажати. А взагалі, треба дбати про активність обох
лексичних форм, не перетворюючи в штамп, у модне слівце якусь
одну форму.
Нейтральне загальновживане слово розвиток нерідко
заступається високоурочистим розвій. Правда, не завжди
контекст виправдовує сусідство в одній статті обох слів —
розвій і розвиток, а надто коли йдеться про речі, далекі
4*
99
від літературно-мистецького життя. Наприклад:
«Швидкий розвій науки, техніки, сільського господарства і
промисловості що не рік ускладнює проблему раціонального
використання природних багатств і взаємин людини з
природою». Порівняйте у цій же статті: «Це турбота про
здоров'я і добробут трудящих, про їхній побут і
культурне дозвілля, про дальший розвиток народного
господарства» («Літературна Україна»). Все-таки розвій, якщо й
не обмежувати його стилістичною ремаркою в словниках,
має інший стилістичний колорит порівняно з
нейтральним розвиток, і не в будь-якій мовній ситуації вживання
його доречне.
Мова часто пропонує вибір одного з двох або кількох
лексичних варіантів, паралельних висловів, що
означають те саме поняття. Стилістичні відтінки цих варіантів
весь час розвиваються, набувають особливої експресії
в різних контекстах, закріплюються за певними мовними
стилями. Недоречне, зокрема, варіювання в спеціальній
ботанічній літературі слів гілка і галузка; як термін
вживають гілка, а не галузка, наприклад: «Навесні обрізають
гілки дерев». У художньому стилі, в образних
порівняннях правомірні обидва іменники. Порівняйте: «Тріщить
ліщина, надають з неї галузки» (О. Вишня); «Латиш ішов
просто на вершників і грався ліщиновою гілкою» (Ю. Янов-
ський). Характерно, що обидва іменники стали основою
для витворення спеціальної, термінологічної лексики,
наприклад: «галузеве управління промисловістю», «гілковий
корм».
Художньо-публіцистичний стиль так само активізує
обидві форми. В «Літературній Україні» читаємо: «Ця
почесна й незвичайна відзнака — медаль із бронзовим
зображенням Кобзаря й бронзовою галузкою лавру».
Очевидно, слово галузка в даному випадку вжито як
поетичніше порівняно з нейтральним, загальновживаним гілка.
Із лексичних варіантів такого типу, як галузка —
гілка, розвій — розвиток, цілунок — поцілунок, царина —
галузь, згин — загибель, набутті — надбання, здобутки
художньо-публіцистичний стиль останнім часом надає
перевагу першим словам.
За цим простежується намагання внести поетичний
струмінь у художньо-публіцистичну розповідь,
урізноманітнити стиль, зробити його гнучкішим, емоційно
забарвленим.
100
Але ж гнучкості й стилістичної вправності можна
досягти тільки тоді, коли лексичні варіанти не витісняють
один одного, а розмежовуються стилістично, власне,
підкреслюють відтінки мовлення. Відтінки зникають уже
там, де запанувала мода на якесь слово. Звернімо увагу
на вживання в різних статтях, нарисах газет і журналів
слова набуток (набутки): «збагачені набутками
соціалістичних перетворень» («Вітчизна»), «досвід і значний
набуток скульптора» («Мистецтво»); «А всі ці набутки
Головкової мови почерпнуті з народної криниці»
(«Прапор»); «Закономірний наслідок шукань самого
письменника, який впевнено йшов після художніх набутків у
галузі новелістичного й повістевого жанрів до широких
аналітико-синтетичних картин» («Прапор»); «Повернула
народові з-під пороху забуття не лише прізвища
письменників пореволюційної доби, а й їхній творчий набуток
у повній яскрі й кришталевій чистоті» («Літературна
Україна»). Слово набуток (набутки) у всіх цих прикладах
витіснило синоніми: досягнення, надбання, здобутки і
стало штампом літературно-критичного стилю. Не треба
забувати, що в українській мові воно має й інший відтінок
значення. Порівняйте: «Для селян, які провозили десь на
західний торг звичайний набуток своєї праці, такі
придорожні села... ставали страховищем» (І. Ле). Набуток у цьому
випадку— те, що придбане, нажите, здобуте своєю працею.
Набуток у значенні здобуток, надбання, досягнення
вживається і в поезії, де поряд із іншими синонімами
виступає засобом увиразнення, експресивності мови, напр.5
«Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого — що
узято в бою, те здобуто навіки!» (С. Голованівський). Що ж
до літературно-критичних статей, то їхньому стилеві часто
шкодить надмірне вживання іменника набуток, який стає
здебільшого «набутком» нового штампу.
Словник української мови в 11 томах тлумачить як
рівнозначні дієслова видрукувати і надрукувати:
«Перший вірш мій видрукувала лубенська газета» (О. Дончен-
ко); «Оповідання Ваші мені дуже подобаються і мені
здається, що їх варт надрукувати» (Панас Мирний). Як
свідчить мовна практика дожовтневих і сучасних
письменників, не розрізняються ці дієслова і характером
сполучуваності з іменниками. Проте останнім часом помітне
намагання вживати тільки дієслово видрукувати.
Наприклад! «Його вірші критикові слід було б прочитати уваж-
101
ніше і не тільки ті, що йому пощастило видрукувати»
(«Літературна Україна»); «Журнал видрукував кілька
глибоких статей» (там же); «До кращих прозових творів,
видрукуваних у «Прапорі»... (там же). Очевидно, нема
достатніх підстав для того, щоб вилучити з активного
ужитку повноправне дієслово надрукувати.
Час від часу в літературній мові оновлюються чи
прагнуть до оновлення її стилі. Зокрема, саме цим можна
пояснити введення в писемну практику деяких лексичних,
морфологічних, синтаксичних варіантів, які довгий час
не вживались чи вживалися в інших мовних ситуаціях,
ніж тепер.
Можливо, паралельне функціонування
морфологічних, синтаксичних форм у багатьох випадках і приведе
до утворення нових стилістичних відтінків, можливо,
слова, такі модні сьогодні, заступляться їх лексичними
варіантами, які через деякий час сприйматимуться як
нові й служитимуть настановам оновлення стилю,
збагаченню його мовно-виражальних засобів.
Для сьогоднішнього читача не зовсім звичними є
деякі слова типу навчитель, зазнайомитися, запізнати,
віднаходити, які в художніх та літературно-критичних
текстах заступають загальноприйняті учитель,
познайомитися, знаходити. Наприклад: «Бучма... брав від свого
навчителя все, що було в його змозі» («Прапор»); «Я просто
вважаю, що для вас як для молодого ще порівняно
архітектора корисно й повчально буде зазнайомитись 8
думкою академіка архітектури» (П. Загребельний); «Ми
зазнайомили наших читачів з кількома тільки Людьми, що
ними пишається Батьківщина» (Остап Вишня); «Широкий
громадський загал давно запізнав і оцінив їхні
досягнення» («Літературна Україна»). Порівняйте: «Запізнайте
світа, поки служать літа!» («Українські народні прислів'я
та приказки»); «Стереглися [товаришки] запізнати його
[Андрія] ближче» (І. Франко); «Від цього ледве помітного
одноманітного колихання наче віднаходять себе мої
думки» (І. Вільде); «І я віднаходжу спокій» (Кравченко); «...а є
тільки затишок і насолода віднайденого щасливого
дитячого світу» (О. Гончар); «рецензії на книжку Юрія
Коваля «Віднайдена доля» («Прапор»).
Чи можна вважати, що пари слів навчитель —-
учитель, зазнайомитися — познайомитися, запізнати —
пізнати, віднайти — знайти абсолютно рівноцінні для су-
102
часної української літературної мови,взаємозамінні в усіх
стилях цієї мови? Натрапляючи на такі слова, як навчи-
тель, зазнайомитися і подібні в мові сучасної художньої
літератури, ми звертаємо увагу на їх рідковживаність,
на те, що вони вносять у текст відтінок книжного стилю
і в деяких випадках служать засобом стилістичного
урізноманітнення мови персонажів. Коли ж такі
рідковживані слова витісняють нейтральні і загальновживані
учитель, познайомитись і подібні в практиці газет і журналів,
то, мабуть, треба говорити не про гнучкість і
оригінальність стилю, а про моду на «небачене» і «нечуване».
Справді, що нового вносять такі незвичні форми, як запізнати,
віднайти, з9ява, обсада, в зміст і стиль
літературно-критичних статей і навіть коротких офіційних повідомлень
у газеті? Читач мусить здогадуватись, про що, наприклад,
йдеться в такому вислові: «До речі зауважити, що Курбас
обов'язково переглядав і випускав роботи своїх учнів —
молодих режисерів, але до обсади їхньої ніколи не
втручався і нікого з виконавців їм не нав'язував» («Прапор»),
Чи є потреба вживати тут польське слово оЬзасІа в
значенні «склад акторської групи», «колектив»? Або який
змістовий чи стилістичний відтінок передав штучна, а то й
помилкова форма віднаходити у фразі: «...Курбас озброює
березільців методом «перетворення» — вмінням
віднаходити яскраві, стислі мистецькі знаки, що викликають
у глядача уявлення про ціле явище» («Прапор»).
Словник наводить дієслово віднаходити у двох цитатах із
поезії (див. Українсько-російський словник. Т. 1. К., 1953).
І хоч біля цього слова немає ніякої стилістичної ремарки,
для читача існує різниця у стилістичному забарвленні
віднаходити порівняно із знаходити. Перше притаманне
високому книжному стилю і як рідковживане слово не
може механічно переноситись у будь-яке газетне
повідомлення. Крім того, віднаходити (віднайдений) означає
«знаходити раніше втрачене», «знайдений знову».
Наприклад: «Зараз, примирившись, вони ніби заново впивалися
своїм почуттям, віднайденим, переболілим» (О. Гончар).
Що, зокрема, може означати вислів віднайдений переклад?
Можливо, це переклад, який колись уже знаходили і
загубили? Якщо йдеться про невідомий раніше переклад, який
ніколи не губився, то було б точніше сказати знайдений
переклад. Введення в текст рідковживаних, раритетних
слів призводить часто до стилізації мови.
103
Невиправдана стилізація газетного повідомлення
завдає шкоди: там, де потрібна точність, ясність думки,
певною мірою і точність термінологічна, нерідко виникає
двозначність, з'являються роздуми не про суть
написаного, а про його форму. Порівняйте загальновживані
словосполучення словесний малюнок, ліричний малюнок,
які виступають як специфічні терміни, переносно вживані
в літературно-критичних статтях, і штучний, тепер
модний у писемній практиці художніх журналів іменник
замальовка. Наприклад: «Іван Вирган живописець, що
працює в жанрі пейзажу. Деякі його замальовки словом схожі
на етюди художника» («Вітчизна», 1965, № 7, с. 203); «От
хоча б старий рибалка Мусій у ліричній замальовці
«Бабине літо» («Літературна Україна»); «Новеліст скупий на
розлогі пейзажні замальовки, описи внутрішнього стану
героїв» («Літературна Україна»). Чим слово замальовка
краще, точніше, виразніше від звичайного в такому
випадку, вживаного так само в переносному значенні
малюнок? Мабуть, тільки незвичністю (правильніше —
штучністю) привертає воно до себе увагу. Адже немає потреби
переносити в літературознавчі праці термін образотворчого
мистецтва. Порівняйте пряме термінологічне значення
слова замальовка: «Графіці митець приділяє не меншу
увагу, ніж живопису... Виразні серії дорожніх
замальовок «По Болгарії» і «По Італії», в яких художник
ретельно, з великою любов'ю передає те характерне, що він
побачив у цих країнах» («Образотворче мистецтво», 1973,
№ 6, с. 15).
Недоречна, стилістично невиправдана в газетній
інформації заміна нейтрального щодо стилю іменника поява
не зовсім звичним з ява. Наприклад: «Сама з'ява його на
історичній арені була підготовлена всією визвольною
боротьбою народу» (з газет); «Із з'явою авіації людина
вперше змогла зітнутися з часом» («Вітчизна», 1971, № 4).
Якщо в художньому стилі використання цієї розмовної
форми з ява можна пояснити стилістичним навантаженням
тексту, його урочисто-піднесеним звучанням (пор.: «А
раніше не помічав, а тут чомусь помітив, відчув, яка це
подія — схід сонця, з'ява світила серед ночі» — О. Гончар),
або, навпаки, зниженим колоритом, коли в іменнику з'ява
виразно проступає семантичний відтінок «химера» (пор.:
«Сімсот літ... візантійське мистецтво жило думкою, що
вримий світ людей — лиш химера, видиво, з'ява» —- П. За-
104
гребельний), то в рядках газетної інформації стилістичне
значення слова з ява нівелюється, воно стає одним із
багатьох модних штампів: «Тепло зустріли юні слово свого
ректора... 3іяву на університетській сцені улюблених
митців» (з газет).
Природне, цілком закономірне прагнення авторів,
редакторів наших літературно-художніх видань знайти
влучний і свіжий вислів. Мова має багато лексичних,
граматичних варіантів, треба тільки вибрати найточніший, най-
иоказовіший у стилістичному відношенні виражальний
засіб. Вітання ювілярові, наприклад, звичайно пишеться
в одному стилі, для якого доречні і зичити, і виповнитися
(«Письменникові виповнилося 60 років»), і набутті. Не
треба, очевидно, боятися й таких висловів, як
«Письменникові минуло 60 років», «Друзі бажають ювілярові
здоров'я». Добираючи слова, використовуючи їх різні форми,
слід завжди пам'ятати про одвічного ворога будь-якого
мистецтва, зокрема й мистецтва слова,— про моду. Модне
слівце швидко витісняє звичайний, буденний вислів і ніби
розцвічує, збагачує стиль, робить його піднесеним,
поетичним, емоційно забарвленим. Але повторюючись у кожній
газеті, в кожному журналі, модні слова стають
лексичними штампами і роблять мову стилістично одноманітною.
т
Слова нині, нинішній витісняють на шпальтах газет
синоніми тепер, теперішній, сьогодні, сьогоднішній.
Українські нині, нинішній, як і російські ньіне, ньі-
нешний, мають небуденне, піднесене звучання.
Порівняйте:
Що вчора мірою було —-
Півміри стало нині,
Немов щодня нове крило
Дарується людині.
(М. Рильський)
«Нинішні дні знову сповнені на нашій Батьківщині
пафосом великого будівництва» (з газет).
Важливо, щоб стилістичне забарвлення слів нині,
нинішній не втрачалося, щоб вони не стали спочатку
нейтральними, а потім і висловами-штампами. А щоб уникнути
цього, треба використовувати й слова-синоніми тепер,
теперішній, сьогодні, сьогоднішній.
105
й
Чи не надто захоплюються словом симпозіум? У
старогрецькій мові, звідки воно прийшло, симпозіумом
називали товариську вечерю ои\іп6оюі) — бенкет, гулянка.
У мові масової інформації надто поширилися такоя^
слова ансамбль, комплекс.
Тут можна згадати відомі ленінські слова про
обережне ставлення до іншомовних запозичень. Перетворюватись
у модні вислови-штампи можуть не тільки такі
запозичення. Звернімо увагу на метафори типу біле золото
(бавовна), біле вугілля (вода), чорне золото (вугілля).
Подібних метафор можна навести багато. Вони мають право
на існування, але тільки тоді, коли не повторюються у
найбуденніших контекстах.
На сторінках газет звичними стали запозичені слова
гігант — гігантський. Вони майже повністю витіснили
відповідні синоніми велетень — велетенський.
Працівники газет, призначаючи своє слово мільйонам читачів,
мусять дбати не тільки про зміст повідомлень, а й про мову
своїх кореспонденцій. Одноманітність газетної мови — це
одноманітність слів і форм. Чим багатша мова газети,
тим краще вона сприймається, тим дієвішим є її вплив
на читача.
Надто поширились у мові газети слова рішимість,
нерушимий, заступивши синонімічні вислови: рішучість,
незламний, несхитний, непорушний.
Чи мають перші два слова взагалі права громадянства
в українській мові? Так, мають. Це слова
церковнослов'янського походження і використовуються в українській
мові в текстах з урочистим звучанням. Скажімо, слово
нерушимий доречне в словосполученні нерушима клятва.
Вживати ж слова рішимість і нерушимий у буденному
тексті — означає знижувати їх урочисте звучання.
^Р
1Г
ЗВІДКИ ПОХОДИТЬ СЛОВО?
сі трудящі нашої
країни знають,
шанують, люблять слова
воїн, подвиг,
доблесть, адже з ними пов'язана одна з найяскравіших
сторінок нашої історії — перемога над гітлерівським
фашизмом. Ці слова високого звучання є складниками
словникового фонду російської, української і білоруської
мов. Всі вони одного походження: з'явилися в
східнослов'янських мовах під впливом старослов'янської, або, як
її ще називають, староболгарської мови, що прийшла
на Русь наприкінці X століття разом із письмом,
створеним Кирилом та Мефодієм. Ось чому слова воин,
доблесть, доблестей, подвиг знаходимо, крім
східнослов'янських мов, ще й у болгарській. У західнослов'янських
мовах — польській, чеській, словацькій — цим словам
відповідають інші лексичні одиниці того ж самого або
іншого кореня. Так, слово воїн у словацькій мові має
відповідники уо^ак і Ьоіоупїк, ці ж слова виступають у
чеській мові, хоч тут можливе і уо;)Іп; у польській мові це
значення передається словом тдо^пік. Слову доблесть
у польській мові відповідають слова т§іпо§с, тєзідуо,
у чеській і словацькій — Ьгсііпозі; останнє має прямий
стосунок і до слова подвиг, яке в цих мовах передається
сполученням Ьгсііпзку сіп, тобто «геройський учинок».
Усі три слова — воит>, доблесть, подвига —
уживалися ще в період Київської Русі. Щоправда, слову воинь
107
у множині відповідала форма вои, а не воїни, як це маємо
тепер. Згадаймо класичну фразу із «Слова про похід
Ігорів»: «Игорь кт> Дону вои ведете». Цікаво, що цю форму
зберіг у перекладі «Плач Ярославни» Тарас Григорович
Шевченко:
Вітрило — вітре мій єдиний!
Легкий, крилатий господине!
Нащо на дужому крилі
На вої любії мої,
На князя, ладо моє миле,
Ти ханові метаєш стріли?
Слово доблесть у мові давньоруських пам'яток
виступало в оточенні багатьох інших споріднених слів, які
дають змогу з'ясувати його первісне значення. Поряд із
доблесть у стародавніх документах уживаються доблий —
тобто «хоробрий, благородний, сильний» — добльно, доб-
льнЬ, добльствовати, доблевати, добле і ряд складних
слів із першим компонентом добле: доблємудрьій, добле-
мисльньїй, доблестрастньїй. Згодом місце усіх цих слів
у східнослов'янських мовах заступили інші лексичні
одиниці, але іменник доблесть і прикметник доблесний як
слова високого звучання, як жива пам'ять про всіх, хто
грудьми захищав Русь, увійшли в наш лексикон.
Ми світ відстояли грудьми —
Вітчизни доблесні сини,—
пише Любомир Дмитерко.
У наш час слово доблесть розширило своє значення і
вживається не тільки тоді, коли означає воїнську відвагу,
мужність, хоробрість, а й виступає для характеристики
самовідданої творчої праці на благо Вітчизни:
Гірник арацює в глибині
Подоланих шарів,
І слава йде по стороні
Про доблесть шахтарів.
(М. Упеник)
Схожа біографія і у слова подвиг, У давньоруській
мові воно було багатозначним. Перше й основне значення
цього слова на той час було «рух» (пор. сучасні дієслова
двигати, подвигати, двигнути). Далі слід звернути увагу
на такі значення слова подвиг, як «прагнення, старання,
боротьба» і, нарешті, «велика справа, важкий, виснаж-
108
ливий, але благородний труд». Звідси походить також
стародавнє слово подвижник — «людина, що вершить
велике й важке діло». Воно, в свою чергу, стало основою
для досить поширеного у наш час слова сподвижник, тобто
«співучасник подвигу, співвиконавець якоїсь високої,
благородної справи». Слово подвиг, як і доблесть,
уживається тепер і на позначення трудових звершень
радянських людей:
Коли вершиш ти подвиг праці,
Яка й не снилася колись,
Коли прекрасні барви націй
В незгасну райдугу злились,
Згадай, згадай, громадянине,
У сяйві світових заграв:
Права радянської людини —
їх сам народ завоював!
(М. Рильський)
6 в сучасній українській мові слова звитяга,
звитяжний, споріднені із давнім словом витязь, що означає
«воїн», «герой». Ще в давньоруській мові вживалося
подібне слово витяжьство •— «геройство», «хоробрість». До
цього ж гнізда належать і українські звитяга, тобто
«героїзм», «перемога», звитяжний — «героїчний»,
«переможний».
По всьому словенському світу розійшлися слова з
цим коренем. Це і чеське уііегзіуі (перемога), і польське
г\уусі§2ас, 2\уусіе?а (перемагати, перемога) та багато
інших. Порівняйте також відповідники слова витязь в
слов'янських мовах — у болгарській витез,
сербохорватській вйтїз, словенській уііег, чеській уїіег;,
словацькій уїі'аг. Значення його в усіх цих мовах дуже близькі:
«богатир, воїн, герой».
У сучасній українській літературній мові слово
звитяжний належить до високого, поетичного стилю.
Наприклад:
І буря в своєму звитяжному свисті
Літає в плащі сніговім.
(М. Рильський)
Ідуть бійці, швитяжно, сміло,
Дзвенить над ними гордий спів.
109
І сонце блиск ясний відбило
В очах щасливих матерів.
(В. Сосюра)
В українській мові поряд з витязь — «богатир»,
«герой» існують також слова звитяга — «перемога» і
звитяжець — «переможець». Усі ці слова вживаються не
часто і мають здебільшого високе, урочисте звучання.
Наприклад: «За правду бідних, правду комунізму, за
справедливу справу воюють герої роману Ю. Яновського
«Вершники» — непохитні витязі революції» («Історія
української літератури»). У творах на історичну тематику
слово витязь може вживатися і в значенні «воїн». Для
прикладу наведемо рядки з драми І. Кочерги «Ярослав
Мудрий»:
Під Вишгородом я
На лебедів уранці полювала.
Аж гульк, дивлюсь, із лісової мли
Ватага суне витязів удалих
З богатирем прегарним на чолі.
й
Українське слово галузь має відповідники в польській
мові — ?аЦг і в чеській — паїих. Основне значення цього
слова — «гілка дерева». У книзі Номиса «Українські
приказки, приповідки і таке інше», що є своєрідною
енциклопедією української фразеології, можна знайти такий
вислів: «Коли на ведмедя мала галузь впаде, то бурчить, а як
велика, то мовчить». Тут, як бачимо, галузь вживається
у своєму первинному значенні. Проте в сучасній мові
синонімом слова гілка здебільшого виступає похідне від
галузь — галузка, а в збірному значенні — галуззя.
Слово ж галузь вживається переважно в переносному
значенні: галузь мистецтва, галузь науки, галузь
промисловості, галузь господарства, галузь суспільного життя та ін.
Чому супутник Землі має такі назви: Місяць, Луна,
Селена?
Місяць — це спільнослов'янська назва супутника
Землі, пор.: рос. месяц, чеськ шезіс, болі1, месец, серб.-хорв.
месгц, в.-лужицьке тезаск, словен. тезес та ін.
110
Російське Луна у значенні «Місяць» в з походження
словом книжним. Воно вживалося в церковнослов'янській
мові (звідки його й запозичено) і відповідає латинському
Шпа (місяць), що виводиться з давньоінд. *1ои^8па,
спорідненого зі старопруським Іаихпоз (множ.) — «світила».
Це слово на означення супутника землі уживається, крім
російської, також у багатьох інших сучасних слов'янських
мовах, пор. болг. луна, серб.-хорв. луна, словен. Ійпа та
ін. В українській мові слово луна означає відбитий звук
або відбите світло (відблиск, заграву).
Слово селена і похідні від нього (селеніт, селенітка,
селенітовий і под.) походять від ст.-гр. огХ^ц «місяць».
®
У жовтневі дні 1975 року весь світ облетіла звістказ
автоматичні апарати на радянських космічних кораблях
зробили знімки [їланети Венера. Було надруковано в
газетах і показано на телевізійних екранах панораму
поверхні Венери. Чому саме зображення, фактично
фотографію, назвали панорамою?
Одне із значень слова панорама — «вид місцевості, що
відкривається з висоти». Космічні апарати оглянули
загадкову сусідку Землі з висоти, придивилися до неї
зблизька і змогли передати на Землю особливе зображення —
широкоформатний знімок. На ньому видно обрій, пруг
горизонту на Венері, кам'яні розсипи. Очевидно, через
прийом кінознімання і завдяки масштабності охопленого
простору цей знімок було названо панорамою поверхні
Венери. В такому словосполученні відчувається
народження нового відтінку в значенні слова панорама,
можливо, й народження нового значення, синонімічного
поняттям зображення, фотографія.
Слово панорама складається з двох грецьких слів яаг
«все» і брсф,а «вид, видовище». Найближчі до змісту
цих двох грецьких слів українські круговид, виднокруг,
видноколо. У сучасних словниках панорама пояснюється
не тільки як «вид місцевості з висоти», а й як один із
видів образотворчого мистецтва (наприклад,
Севастопольська панорама, панорама «Бородінська битва»);
панорама — це також оптичний пристрій на гарматі і вид
рухомої театральної декорації. Активно ввійшло в сучасну
літературну мову, насамперед у публіцистичний стиль,
таке значення слова панорама, як «огляд». Цього
111
значення словники ще не подають, хоч воно міцно
завойовує позиції. Тут слід згадати популярність особливого те-
лежанру — передачі «Кінопанорама». Слово панорама в
цьому випадку має значення «огляд». Можливо, назва
кіноогляд викликала б небажану двозначність,
сприймалася б як «рецензія на кінофільм». На усталення назви
кінопанорама могло вплинути поширення слова панорама,
новизна його, використання в значенні «особливий вид
кіно» (кінопанорамою, як відомо, називається
кінематограф і кінотеатр).
Крім поширеного значення «панорама — огляд»
спостерігаємо дуже активне переносне вживання цього слова.
Наприклад: «Театральна спадщина Лисенка розгортає
широку панораму різноманітних форм і видів балетної
музики, призначеної для оперної сцени» («Народна творчість
та етнографія»); «Широкою панорамою розгортається
сонячний пейзаж — золота осінь: зжаті поля, молотьба біля
скирт» (А. Головко).
Слово панорама образно вживається і має значення
«обрії», «горизонти» у фразі: «Виставка розповідає про
роботу Сибірського відділення АН, тобто дає тільки
частину сибірської панорами» (з газет). З переносним змістом
слова панорама пов'язані й такі поетичні рядки:
Ось встає на оболоні,
З межигір зринає Київ,
Наче з хмар хто опускає
Дивовижну панораму.
(П. Усенко)
Дуже давнє слово осанна, яке ми іноді можемо
зустріти в поезії. Воно походить від староєврейського Ьб-
за'па — наказовий спосіб дієслова Ьо$і'а «спасати». У
значенні «спаси, допоможи» слово а)(^аVVа вживалося в
старогрецькій мові, звідки потрапило й до старослов'янської.
Старослов'янська мова, в свою чергу, передала його
східнослов'янським мовам, серед них і українській. Оскільки
зі словом осанна зверталися до бога, то згодом воно стало
означати урочисте звернення, хвалу, прославляння.
Співати осанну комусь означає «прославляти когось».
Порівняйте в М. Коцюбинського: «Я бачив, як сходив місяць,
як море простеляло йому під ноги золотий килим, а
пальми, замахавши сотнями віял, вітали — «осанна»!
112
Осанна — це здебільшого вигук на чиюсь честь. Проте
це слово.може вживатися і як іменник, означаючи хвалу,
прославляння:
Земля ця — сад у квітах і плодах,
Де все злилося в радісній осанні
Змаганням творчим, вічним у світах,—
Єдиній силі, першій і останній.
(Є. Плужник)
Слово канікули запозичене з латинської мови, де сапі
сиіа означає «собачка» і є здрібніло-пестливою формою від
сапіз — собака. Ще давніше прийшло це слово в
латинську мову з грецької. Який же зв'язок між собачкою і
літнім, зимовим, весняним учнівським і студентським
відпочинком? Канікули — це скорочена форма латинського
виразу сііез сапісиїагез — буквально «собачі дні».
Виявляється, що в римському календарі період від 22
липня по 23 серпня називався канікулами, бо саме тоді
Сонце перебувало в сузір'ї Пса і гріло найдужче. Це були
«дні сузір'я Пса», саме таке значення іменника канікули
фіксує російська мова XVIII ст. З початку XIX ст.
канікулами називається «час, коли роблять перерву в
навчанні».
Ефір — слово старогрецького походження. За
уявленням давніх греків ефір, тобто саОт}р (аііЬег) — це
«найвищий шар повітря, небо богів».
Пізніше назва ефір усталилася за всім повітряним
простором, небесною височиною. Крім того, античні й
середньовічні вчені твердили, що все існуюче в світі виповнює
ефір — матерія, легша й рухоміша за повітря. Коли було
виявлено хвильову природу світлових і електромагнітних
коливань, то вважалося, що хвилі поширюються через
ефір, тобто через фізичне середовище, яке заповнює собою
простір між молекулами й атомами.
Теорія ефіру як проміжного середовища давно вже
відпала. Проте слово ефір і тепер означає навколоземний
повітряний простір, у якому поширюються радіохвилі.
Наприклад: «Включивши передатчик, радист передав в
ефір позивні і застиг наслухаючись»(Д. Бедзик); «Маленька
113
Анютка — стара партизанка — шукала в ефірі
Москву» (П. Воронько).
Нарешті, ще одне значення слова ефір, яке не має
стосунку до радіохвиль, ефір — це легколетюча органічна
сполука, що використовується в медицині, парфюмерії і
техніці.
Слова елегантний, елегантність — запозичення з
французької мови (еіе^апі, біе^апсе), яким у латинській
мові відповідали еіе^апз (родовий відмінок еіе^апііз).
В латинській мові названі слова пов'язувалися з
дієсловом е1і§еге — «вибирати». Від них і було утворено
слово еіе^апііа, найзагальніше значення якого —
«вишуканість, добірність» У латинській мові означення
«елегантний» щодо людини мало такі відтінки: вибагливий,
перебірливий, примхливий, витончений, вишуканий,
граціозний. Вживалося це означення і щодо мови листа,
твору, виступу, взагалі щодо ораторського мистецтва,
відтінюючи значення: майстерний, зразковий, гарний,
логічний, стрункий, бездоганний. Поняття елегантності
поширювалося на багато явищ, предметів; про листочок
дерева могли говорити, що він з елегантними прожилками.
Помітно зростає і сполучуваність прикметника
елегантний в сучасній мові В телевізійній передачі,
наприклад, чуємо про елегантні автомобілі, які сходять з
конвейєра автомобільного заводу. В поезії Б. Олійника «Робота»,
присвяченій мостобудівникові Є. О. Патону, читаємо про
елегантні мости:
Одні залюблені в старі листи.
Ті — в музику. А ті — в руді томища.
Таке життя...
А він любив мости —
О, не любив — кохав,
А може й вище!
Він їх не слав, не креслив, не мостив,
Він їх ліпив і дарував їм душі.
Під серцем тихо, як дітей, носив
І клав на сон грядущий аід подушку.
Вони з уяви прагли висоти,
Громохкі і тендітно елегантні,
По котрих би Улановій пливти —
Ефірно так, на голубих пуантах.
114
Синонімами до слова елегантний у сучасній
українській мові виступають прикметники вишуканий, добірний
(пор. вишукана промова, добірна мова, вишукане
товариство). Власне, українське вишуканий, так само як і
російське иаььсканньїй, є калькою з французького еііге —
вишукувати, вибирати.
Латинське дієслово еіщеге та його французький
відповідник еііге дали початок і слову еліта, що має в нашій
мові кілька значень. Одне з них — термінологічне:
елітою називають вибрані, добірні сорти рослин, насіння,
екземпляри тварин. Іменник еліта усталився як
позитивна назва щодо кращих, відомих, знаменитих, видатних
людей, і з негативною оцінкою щодо осіб, які чимось
виділяються, становлять замкнене коло, є вибраними. їхні
дії, поведінка не заслуговують того, щоб бути зразком
для наслідування. До такого значення слова еліта
близькі поняття «зверхність, зверхній». Порівняйте
негативний оцінний зміст словосполучення елітарне мистецтво —
«мистецтво для вибраних, для вузького кола людей».
Ш
Слово кавалер — близький родич слова кавалерія.
Обидва вони запозичені з французької мови. Першоджерело
обох слів латинське саЬаЛиз — кінь, середньолатинське
сауаііагіиз — вершник. Звідси французьке сауаііег —
вершник, кавалерист,— і сауаіегіе — кавалерія, кіннота.
В українську мову слово кавалер прийшло не
безпосередньо з французької, а з німецької мови (пор. німецьке
Кауаііег). Воно виступає в кількох значеннях.
Насамперед, це «чоловік, який розважає даму, опікується нею».
Наприклад: «Швидко і неждано Ольга встала з-за столу,
взяла пальто, і він знову запізнився допомогти їй.
— Нікчемний з мене кавалер,— ніяково жартував» (П. До-
рошко).
Відтінками цього значення можуть бути «партнер у
танці» і «залицяльник». Порівняйте такі приклади:
«Пишно, сліпучо світилися золоті палати, сотні розкішно
вбраних вельмож, галантних кавалерів, красивих дам будуть
плестися в граціозні гармонійні вінки менуета під ніжні
звуки невидимих оркестрів» (Г. Хоткевич); «Ніка, мабуть,
слухала концерт з подругою або кавалером» (Л. Дмитерко).
Другим значенням слова кавалер є назва особи,
нагородженої яким-небудь орденом: кавалер ордена Кутузова,
1І5
кавалер ордена Богдана Хмельницького. Якщо орден мав
кілька ступенів (орден Слави І, II і III ступеня), то
людину, нагороджену орденами всіх ступенів, називають
повним кавалером: «Полкову розвідку щоночі водить на
неймовірні завдання славетний «вовк» Казаков, повний
кавалер ордена Слави» (О. Гончар).
Є й інші, рідко вживані значення цього слова.
Кавалер — член якого-небудь рицарського ордена, а також
дворянський титул в Італії та Іспанії. Згадаймо такі
поетичні рядки М. Рильського:
Сер, містер, мосьс, кавалере, джентльмен!
Мій пане, чи навіть мосьмане!
Тобі не до серця у наших знамен
Цей колір, занадто багряний.
На Україні не без польського впливу старими кава-
лерами (або кавалерами) називали ще старих парубків,
неодружених літніх чоловіків. Наприклад: «Наїхали
гості. Приїхав становий — старий кавалер» (І. Нечуй-Ле-
вицький).
Із французької мови прийшло до нас слово сувенір (зои-
уепіг). Походить воно від латинського зиЬуепіо
«приходжу» і означає «пам'ятний подарунок, річ, пов'язану із
спогадами про кого-небудь або що-небудь». Тепер
найчастіше це слово вживається для позначення мистецьких
творів, які нагадують про відвідувану країну, про
мистецтво, історію, культуру певного народу. Наприклад:
«Зайшов я до доктора Зінгера саме для того, щоб виконати
мою обіцянку й показати, де купити йому сувеніри про
Україну» (Ю. Смолич).
Слово сервіз потрапило в українську мову також із
французької (зегуісе). Як і в мові-джерелі, сервіз означає
«набір столового або чайного посуду», напр.:
Вершками збитими налитий до країв
та солодощами, сервіз, як сніг, білів,
Очам являючи ясний пейзаж зимовий.
(М. Рильський, переклад з А. Міцкевича)
Французькій мові завдячують своєю появою в нашій
мові (як і в багатьох сучасних літературних мовах світу)
слова симпатія і симпатичний. Але слова ці не споконвічно
116
французькі. Французи запозичили їх у стародавніх
греків. Старогрецьке биплаоєїа перекладається як
«співчуття». Сучасне українське слово симпатія вживається
на означення внутрішньої прихильності, доброзичливості
до когось. Наприклад: «Щорс стояв біля столу. Гнів уже
минув, поступаючись місцем жалю й симпатії до старої
Олени» (О. Довженко). Це значення зберігається в
похідному прикметнику симпатичний.
Ще в найдавніших словниках знаходимо пояснення
слова пуща — «ліс, тиха й прохолодна лісова гущавина».
В киянина слово пуща викликає насамперед спогад про
Пущу-Водицю — мальовничу місцевість неподалік від
міста. Такий ліс-пуща згадується в поезії Платона
Воронька:
Ось вона, вславлена Пуща-Водиця.
Піти подивиться,
Яка тут водиця,
Замріяна пуща яка!
Саме в такому значенні виступає це слово в українській,
білоруській і російській мовах. Порівняйте також
уживання слова пуща в значенні «ліс»:
Смереки жалісно стогнали
Наскрізь промоклі в темній пущі.
(І. Франко)
І невидимі в пущах солов'ї
Жагу солодку в звуки виливають.
(М. Рильський)
Та ось зустрічаємо в І. Нечуя-Левицького таке
речення: «Ясь підвівся і почав прощатись. Дами... просили
навідуватись до їх в їх сільську пущу». Яке значення має
тут слово пуща і незвичне для сучасної мови
словосполучення «сільська пуща»? Пущею називається також
«пустка, безлюдне місце». З цим значенням слово пуща відоме
в інших слов'янських мозах, зокрема в польській.
Український фразеологізм біблійного походження голос
волаючого в пустині перекладається польською мовою як ?Іоз
\Уо1адсе?о па ршгсгу. Цього ж походження і чеське слово
117
роиЗД , що означає «пустиня». Із слов'янських мов слово
ризяіа у значенні «пустище» потрапило в угорську мову.
Подвійне значення слова пуща майстерно використала
Леся Українка в алегоричних образах драми «У пущі».
У цьому творі розкривається гострий, драматичний
конфлікт між скульптором Річардом і пуританською
громадою, до якої належать і він сам, і члени його сім'ї. Дія
відбувається в незайманих ще на той час
північноамериканських пущах, де оселилися перші вихідці з Англії,
як правило, пуритани. Отже, назва п'єси, на перший
погляд, пов'язана з місцем розгортання дії. Насправді ж
поетеса зображує жахливий процес спустошення людських
душ, який несло пуританство. Любов до людини
замінюється неприкритим лицемірством, любов до мистецтва
оголошується злочином. У цій громаді вбиваються будь-які
проблиски вільної думки, живі прагнення до прекрасного
і благородного. Навколо Річарда, який виступив проти
лицемірства і підлоти за людську гідність, панує
атмосфера нерозуміння. Він бачить, що потрапив у пущу, на
безлюддя, де ніхто не почує голосу волаючого. І коли він
звертається до колишнього друга зі словами «Ти один
в сій пущі мені б міг помогти, якби схотів», то, звичайно,
має на увазі не навколишні ліси, а відсутність у своєму
оточенні вільної думки й живого серця.
Отже, два таких майже протилежних значення —
«густий ліс» і «пустиня» — об'єднуються в одному слові
пуща. Звернімося до синонімів слова пуща, якими
виступають назви хащі, нетрі і мало поширене тепер в
українській мові, але добре відоме з російської слово дебрі.
Всі вони означають густий, непрохідний ліс. Але як же
тоді розуміти такі загальновідомі рядки з поезії Т.
Шевченка: «Німим отверзуться уста; Прорветься слово, як
вода. І дебрь-пустиня неполита, Зцілющою водою вмита,
прокинеться»? У назві дебрь-пустиня (неполита) знову
об'єднуються під спільним значенням непрохідний ліс і
безводна пустеля. І спільним, що їх об'єднує, є значення
«безлюддя». Проте вихідне, первинне значення у слова
дебр, дебрі інше, ніж у слова пуща.
Пуща походить від прикметника пустий. А дебр? Тут
етимологія не така прозора. В українських діалектах
існує кілька морфологічних варіантів цього слова: дебр —
дебриця — «глибокий яр, порослий лісом», дебря —
«порослий лісом схил гори», а також «провалля, безодня».
118
Слова з цими значеннями засвідчені і в художній
літературі. Ось, наприклад, поет описує гуцульського коня:
... Як безпечно, легко, делікатно
Він по стежці йде, на п'ядь широкій,
Над такими дебрями, що в тебе
Дух захапує.
(І. Франко)
Ясно, що тут дебрі — «провалля, безодня».
Старослов'янська й сучасні слов'янські мови, зокрема
польська, чеська, словенська, у яких зустрічається дебр або
споріднені з ним слова, переконують у тому, що первісне
значення цього слова пов'язане з безоднею, глибиною.
Отже, значення «безлюддя» у слові дебр, дебрі
розвинулося на основі «глибокий, бездонний».
®
Дуже давнє слово щастя. Походить воно від
спільнослов'янського зьс^зімть, яке вже на той час мало значення
«щасливий». Другий компонент цього слова сєзі означав
колись те саме, що й сучасне польське С2§§6, чеське сазі,
російське часть, тобто «частина». А що означає перший
компонент слова щастя — частина зь-? Дехто з
етимологів асоціює його з сучасним прийменником з (російське с,
со) і витлумачує слово щастя як «співучасть». Проте
в більшості праць з етимології компонентові сь
приписується не без підстав значення «добрий». Префікс ст>
пов'язаний з індоєвропейським 8іі (пор. давньоіндійське зй —
«ДОбрИЙ», «ХОРОШИЙ»). ОтЖЄ, СПІЛЬНОСЛОВ'ЯНСЬКе З'ЬСЄЗІЬП'Ь
це «той, хто має добрий наділ, добру частину при поділі».
Цікаво, що слово щастя не знайшло поширення в
південнослов'янських мовах. Так, у словенській і
сербохорватській мовах в цьому значенні виступає слово від
колишнього сьрЬсти (порівняйте сучасні українські
зустріч, зустрітися, російські встреча, встретиться
та ін.). Слово щастие фіксується лише в одній
південнослов'янській мові — болгарській, але й тут воно має
конкурента у слові к*ьсмет, запозиченому з турецької мови
(кізтеі).
Слово віншувати прийшло в українську мову з
німецької (порівняйте сучасне німецьке шіпзсЬеп — бажати)
119
через посередництво чеської, де знаходимо уіпзоуаі. У
XVI—XVII ст. воно широко вживалося в давній
українській літературній мові і потрапило до тодішніх словників.
Фіксують його й сучасні словники. Так, у Російсько-
українському словнику до російського слова поздравлять
подано українські відповідники поздоровляти, вітати,
віншувати. Останнє, щоправда, супроводжує ремарка уст.
торж., тобто застаріле, урочисте. Справді, слово
віншувати використовують письменники для відтворення
давнього мовного колориту в творах на історичну тематику.
Наприклад: «...Уклінно віншує пан Юрко пана сотника
із щасливою думкою — прислужитися людській справі»
(Іван Ле). В інших випадках воно вживається рідше, ніж
його синоніми вітати й поздоровляти, а разом з тим має
й більш урочистий відтінок. Наприклад: «Один за одним
змінюються промовці на трибуні. Теплими словами
привіту віншують вони свою сестру Україну» (І. Цюпа).
®
Буває, що те саме слово у різних місцевостях (або й у
різних мовах) має різні значення. Наприклад, на Поділлі
замість слова рот уживається писок, причому останнє не
має тут зниженого значення.
Слово писк, писок етимологічно пов'язане з дієсловом
пищати. У давньоруській мові писк*ь означало музику,
звук музичних інструментів: «гла(с) троубьі, пищаліи же
и г&сліи, ц"Ьвниця же и пр"Ьг&дниця и пискь» (Срезнев-
с к и й И. И. Материальї для Словаря древнерусского язьі-
ка, т. II, Спб, 1895). Здавна слово пискь у слов'ян
пов'язане з органами творення звуків. У чеській мові рузк —
це назва губи у тварини, причому слово не має якогось
спеціального експресивного забарвлення. У словацькій
мові рузк уживається в значенні «морда». Цікаво, що
поряд з рузк у цьому ж значенні (морда тварини) виступає
й слово ЬиЬа. На означення губи в людини словаки мають
інше слово — рега. У значенні «морда, паща тварини»
слово рузк виступає і в польській мові. У просторіччі
рузк уживається на означення людського обличчя,
набуваючи навіть зниженого, вульгарного звучання. В
українській мові іменник писок має переважно знижене
стилістичне значення. Це фіксує ще словник першої
половини XIX ст., укладений Білецьким-Носенком: «Писок'ь,
пискь — морда. См. пика». Проте в окремих говорах, зок-
120
рема на Поділлі, збереглося ще й давніше значення слова
писок — «губа, рот» — без зниженого стилістичного
забарвлення.
®
Коли увійшли в українську мову слова притаманний,
даруйте (в значенні «вибачайте»), готівка,
репрезентувати, воліти і чи можна вважати їх книжними
неологізмами?
До книжних, тобто стилістично обмежених, слів серед
названих можна віднести хіба що слово репрезентувати.
Воно належить до латинських запозичень, які активно
входили ще в давню, донаціональну українську
літературну мову. Його слід поставити в один ряд з такими
дієсловами, як диспутувати, фундувати, офірувати,
широко вживаними в XVI—XVIII ст.
У сучасній українській літературній мові слово
репрезентувати властиве переважно мові наукової
літератури, проте потрапляє і в мову художню, напр.: «Всі
гадали, що мовчазний Вася, як відмінний виробничник,
відповідно репрезентуватиме групу в цеховій організації»
(Ю. Яновський). Характерні для сучасної мови і похідні
слова від репрезентувати: репрезентант (представник),
репрезентативний (характерний, типовий), напр.: «Бути
в мистецтві репрезентантом юнацтва сьогодні —
завдання велике» (О. Довженко).
Що ж до інших названих вище слів, то всі вони
слов'янські з походження. їх вживання в українській мові
засвідчене пам'ятками, що нерідко налічують по декілька
століть. Так, дієслово воліти, волію фіксує ще
«Лексикон словенороський» Памви Беринди A627 р.). Автор
так тлумачріть це слово: «желаю, хочу». Є воно і в реєстрі
першого значного за обсягом «Словника української
мови» П. Білецького-Носенка (перша половина XIX ст.).
Із значенням «хотіти, бажати» слово воліти виступає і
в сучасній українській мові, напр.: «Уже заведено
рибалок та стрільців Брутально називать, даруйте,
брехунами. Я б їх поетами іменуїать волів» (М. Рильський).
Попередній приклад якоюсь мірою свідчить і про
народний характер слів даруй, даруйте, вживаних у
значенні «пробач, пробачте». Ці слова засвідчує
дореволюційна література, як східно-, так і західноукраїнська.
Зокрема, є вони в Марка Вовчка, що, як відомо, писала
121
розмовною народною мовою: «—А дружина, даруйте,
не скучає? — Байдуже» (Марко Вовчок). Порівняйте
також в Івана Франка: «Професор: О, даруйте! Я й
не знав, що пан Вікентій поет». Широко вживають це
слово, відбиваючи народне мовлення, і радянські
письменники, напр.: «Н а т а ш а: Здрастуй, Дмитре. Хоч би
вмився, як до дівчат ідеш. Дмитро: Даруй, з поля щойно»
(М. Зарудний).
Слово притаманний походить з народної української
мови. Етнографічні записи середини XIX ст. фіксують
його в значенні «своєрідний, природжений»: «Одцуралася
і притаманная родина». Серед письменників чи не вперше
його вжив Гулак-Артемовський. У сучасній літературній
мові слово притаманний має два значення: 1) «властивий,
такий, що випливає з суті предмета чи явища», напр.:
«Кожному способу виробництва притаманна своя
специфічна мета, яка визначається панівною формою
власності на засоби виробництва» («Комуніст України»);
2) «справжній, природжений», напр.: «—Пригадуєте ви
того шибеника... Павлушею звався? Пам'ятаєте.
Притаманний злодій!» (О. Довженко).
Чи не найдавнішим серед усіх названих є слово готівка.
У давньоукраїнських грамотах XIV—XV ст. у цьому
значенні вживалося словосполучення готовий гроши (пи-
нази) і слово готовизна, напр.: «И ми єсми, заплатили
у руки Оани усє исполна готовими пиназмьі» Вираз
готові гроші та іменник готовизна властиві і народній
українській мові початку XIX ст. Зокрема,
словосполучення готовий гроши у словнику Білецького-Носенка
перекладається як «наличньїе деньги». Не треба спеціально
доводити, що саме звідси пішло слово готівка, також
широко представлене в народній мові та в дореволюційній
і радянській художній літературі, напр.: «На ту ціль
[будову дому] обов'язуються читальники складати
готівкою по 90 крон» (Лесь Мартович); «Певно, в пана
полковника невистачає готівки розрахуватися зі мною» C.Тулуб).
Назви звичайних побутових речей можуть відкривати
перед допитливими несподівані мандрівки слів,
переосмислення їх значень. Що, наприклад, говорить нашому
сучасникові слово бригантина, яким названо радіолу?
Відомо, що про бригантину як романтичний вітрильник
122
складають пісні. Але небагато хто може відповісти, що
означало слово бригантина перш ніж усталитись в
образному, переносному вживанні. Назва бригантина
пов'язана з англійським Ьгі?. Бриг — це давній військовий
двощогловий корабель. Поширилися слова бриг,
бригантина, очевидно, ще з часів романтичних описів пригод
піратів, корсарів. У значенні назви бригантина дедалі
починає переважати семантичний відтінок «щось
романтичне, пов'язане з незнаними, невідомими мандрами».
Очевидно, невипадково О. Гончар вибрав цю символічну,
образну назву для своєї повісті «Бригантина», бо ця
назва, зокрема, передає прагнення до мандрів, жагу до
пізнання невідомого, романтичну піднесеність людської
натури.
Ось в якому контексті вживається слово бригантина
в повісті? «Тож сидить собі такий пришелець, вечеряє з
археологами біля їхніх наметів, і нічим його не відрізниш
від решти людей, перед тобою він ніби зовсім тутешній,
ніби який-небудь Порфир Кульбака, а насправді він
якраз і є той прилетілий з безвісті на своїй космічній
бригантині».
Сучасний читач, звичайно, не замислюється над тим,
яким був давній військовий корабель — бригантина,
скільки щогл на ньому було, яку взагалі він мав будову.
Для читача важливо знати, що бригантина — корабель
(навіть космічний корабель!), що це назва, оспівана у
поезії. Порівняйте такі рядки М. Рильського з його ранньої
ліричної поезії:
Є інший край, в інші трави,
Є інший цвіт.
Оддасть він їм свій кучерявий
Ясний привіт.
І інша дівчина докине
Йому розмай,
Коли прилинуть бригантини
У новий край.
Отже, слово бригантина, не втрачаючи свого
початкового значення — «корабель»,— набуло в сучасній мові
символічного, образного звучання, додаткового
поетичного забарвлення. Те саме, до речі, можна сказати і про
виразний поетизм, який трапився в наведеному вище
вірші М. Рильського — розмай. Слово це — характерний
атрибут народнопісенної мови, її образних лексичних
123
засобів. Порівняйте рядки з відомої пісні «Ой гаю-гаю,
зелен розмаю! Любив дівчину, сам добре знаю!»
Будова слова розмай настільки прозора, що його
відразу ставлять в один семантичний ряд із дієсловами
маяти, розмаяти (розвіватися). Таке значення і є в Словнику
Б. Грінченка: «те, що розвівається». Але, очевидно,
значення іменника розмай стало ширшим, і тому образне
вживання його дає підставу сказати, що розмай — це
синонім до слів буяння, цвітіння. Помітна спільність у
будові й значенні слів розмай і розмаїтий.
Прикметник розмаїтий виступає синонімом високого
експресивного звучання до стилістично нейтрального
слова різноманітний.
Чому окремі слова мають по декілька фонетичних
форм, причому всі вони літературні? Прикладом можуть
служити форми вирій, ірій, ирій.
Українське слово вирій утворилося, як гадають, від
давньоруського ирий поєднанням прийменника в з
кореневими звуками ир. Буквально воно означало «в рай».
Вирій, ірій — це назва казкової країни, чарівного
світу, земного раю, теплих країв, куди відлітають узимку
птахи. Слово вирій опоетизоване в народній творчості,
в художній літературі. Ось як пише про його «тривожну
суть» П. Воронько:
Журавлиний ключ хрестоматійний
На сторінці небокраю сірій
Малювався в глибині незмінній
У тривожній суті слова вирій.
Традиційними стали в українській художній
літературі образи журавлів, птахів, що відлітають у вирій
Наприклад:
Здалека під небом, в вирій летючи,
Голосно курличуть журавлів ключі.
(Я. Щоголів)
Вже сурми чуючи побідні,
Сівач проходить по ріллі,—
Це з ірію на гнізда рідні
Свій шлях верстають журавлі.
(Л. Первомайський)
Як загальновживані, літературні усталилися обидві
назви — вирій і ірій.
124
У практиці трапляється часом ще й фонетичний
варіант слова ірій — форма ирій. До речі, її використав
сучасний прозаїк В. Дрозд, назвавши так одну із своїх
повістей, що має підзаголовок «Весела, лірично-химерна
повість». Назва повісті має метафоричний зміст: тут
буденні, звичайні події переплітаються з сміливою
вигадкою, фантазією ліричного героя, який починає своє
життя, як птах, що летить у казковий вирій.
®
Чи правильно перекладають російську назву балету С.
Прокоф'єва «Золушка» українською мовою «Попелюшка»?
Насамперед треба сказати, що лібретто прокоф'євського
балету створено за сюжетом французької казки Шарля
Перро «СепсІгіПоп». Французька назва походить від слова
сепсіге — попіл. Чорна, брудна робота судилася
попелюшці, жила дівчина буквально в попелі, тому й була
брудна, нечупарна.
Такий прямий зміст (брудна, та, що в попелі) і
передається в російській, українській, польській, німецькій,
грецькій мовах. Проте ця назва має тепер ширше значення.
І українське попелюшка, і російське золушка, і
відповідні слова в інших мовах пов'язуються з долею
безталанної, бідної дівчини.
Було б помилкою виводити російське золушка не від
золи (попелу), а від вла, злої долі. Це вже приклад
народної етимології, зразок того, як переосмислюються
зв'язки слів, неправильно уявляється їх походження,
спорідненість. До речі, вперше запропонував переклад
«Попелюшка» М. Т. Рильський, який знав французьку
мову і тонко відчував стилістичні барви української мови.
Й
Що означає слово яга в російському вислові: «Не видно
ни зги»? Зга, як пояснюють етимологічні словники,
походить від праслов'янського стьга, стезя, звідки
виводиться й українське стежка.
т
Часто запитують, чому назви окремих культурних
рослин у таких близькоспоріднених мовах, як українська і
російська, звучать по-різному. Наприклад, чому
українському слову цибуля відповідає російське лук. Однаковий
125
корінь і близьке звучання мають ті слова, які або
успадковані обома мовами із давньоруського
(східнослов'янського) чи спільнослов'янського періоду, або ж
запозичені із спільного джерела. Але є й багато таких назв
рослин, що приходили в слов'янські мови різними
шляхами. Слово цибуля ми знаходимо не тільки в українській
мові. Є воно і в польській сеЬиІа, і в чеській сіЬиІе, і в
словенській сеЬиіа, і в інших слов'янських мовах.
Прийшло воно до них через середньовічну латинь та
італійську мову із старої латині. Там це слово звучало саериіа.
Російське лук (до речі, зустрічається воно і в українських
діалектах) давньонімецького походження. Його фіксують
також польська й чеська мови. Там у поодиноких
діалектах воно вживається в значенні «польовий часник».
Трапляються й такі випадки, коли слова обох мов —
української та російської — близькі щодо вимови, але
означають різні рослини. Порівняйте російське арбуз і
українське гарбуз. Звукова спорідненість цих слів одразу ж
впадав у вічі, але плоди, які вони називають, навряд чи
хто-небудь сплутає на смак. І все ж походять вони з
того ж самого джерела. І українське гарбуз, і російське
арбуз запозичені з кримсько-татарської мови, що в свою
чергу перейняла слово карпуз із перської. Там це слово
означає «диня», а при дослівному перекладі — «ослячий
огірок». В російській мові, що зберегла давнє слово
тиква, арбуз стало означати «кавун». Що ж до української
мови, то в ній слово тиква здавна вже означає посуд
округлої форми. Очевидно, тому запозичене з
кримськотатарської мови слово гарбуз стало означати інший плід,
ніж у мові російській. До речі, в цьому значенні слово
гарбуз з української мови потрапило в польську. Для
означення ж усім відомого солодкого червоного плоду
українська мова запозичила з турецької слово кавун.
Цікаво відзначити, що в турецькій мові слово кауип, як
і слово хагЬиха в перській, означає «диню». Саме в такому
значенні слово кашш увійшло з турецької в польську
мову. Ось так мандрували колись слова. У сучасних
мовах, що мають усталену літературну форму, подібні
запозичення трапляються рідко. Предметом запозичень є
тепер здебільшого слова-терміни.
V
'ф%
ЗБАГАЧЕННЯ
І ОНОВЛЕННЯ МОВИ
міни в мові
протягом життя одного*
покоління майже не
помітні. Мовні
норми — ознака кожної розвинутої літературної мови —
стримують появу новотворів, здатних розхитувати
систему, сприяти її перебудові. Ненормативні елементи,
переважно слівця різних жаргонів, супроводжують
розвиток кожної літературної мови, але завжди проти них
ведеться боротьба, і, зрештою, вони не тільки не
проникають у літературну мову, а зникають і в усному неліте-
ратурному мовленні. Проте на кожному етапі
розвитку мови такі слова привертають до себе загальну увагу.
Разом з тим щомісяця, щодня, щогодини в літературну
мову потрапляє багато слів, але ми цього не помічаємо.
Це слова-терміни з вузьких, спеціальних галузей знання.
Вони приходять в літературну мову непомітно, та згодом,
коли позначувані ними явища й поняття стають ознакою
щоденного побуту, нові терміни поповнюють собою ва-
гальномовний словник. Мова постійно розвивається і
разом з тим як засіб зв'язку між різними генераціями
лишається незмінною. Кожне наступне покоління має
багатшу мову, ніж попереднє, але мова попереднього
покоління лишається для наступного цілком зрозумілою, бо
вона втрачає менше, ніж набуває Мова Т. Г. Шевченка —
це ніби мова нашого покоління. Ми розуміємо і любимо
отвори геніального поета України. Скільки в нього таких
127
слів, значення яких ми повинні з'ясовувати за
словником? Небагато. До того ж це переважно ті слова, що
позначають реалії дуже віддалених від нас епох і
характерні не лише для мови Т. Г. Шевченка, а й для мови його
і наших сучасників, наприклад: автодафе, амфора, ар-
хістратиг, аршин, бакаляр, булла, бурнус, вісон,
гінекей, гладіатор, дріади, інтродукція, конклав, ліктор,
месія, неофіт. Деякі з уживаних Т. Г. Шевченком слів нам
відомі з інших мов, наприклад, з російської, бо в
українській вони не стали літературними (август — серпень,
апріль — квітень, армяни — вірмени, воскресний —
недільний та ін.), з сучасних українських діалектів (безе-
цний, виграшка, гирувати, дастьбі, кете та ін.). Отже,
ретроспективний погляд на мову з відстані кількох
поколінь доводить її майже повну тотожність із сучасною
мовою. Навпаки, перспективний погляд на мову виявить
у ній цілий ряд елементів, не властивих мові попередніх
поколінь. Сучасникові Т. Г. Шевченка важко було б
зрозуміти нашу щоденну мову. Хоч структура її в цілому
лишилася тією самою, в деяких мовних рівнях, насамперед
у лексиці, відбулося стільки непомітних для життя одного-
двох поколінь змін, що майже кожне десяте слово
потребуватиме спеціальних пояснень. Уявімо собі, що сучасник
Т. Г. Шевченка читає роман Ю. Бедзика «Блакить»:
«Нарешті шасі вдарилося об бетонку, приємний струс,
дзвінкий свист пропелерів, внизу колотиться, гупає, у
віконцях миготять будівлі, ангари, смугасті стовпи.
Спокійно, Вітю!
Літак котиться до бар'єрчика, до натовпу, на оті
велетенські вікна аеропорту.
Зараз, Вітю. Ти повернувся з далеких заокеанських
вояжів непорожнем. Можеш дозволити собі трохи
зверхньої байдужості, навіть трохи холодку. Два роки
наполегливої праці на чужому заводі, де все було інакше, де й
вечори і ночі, й світанки були зовсім не такими, як удома,
де тільки затаєна туга нагадувала тобі про домівку...
Інженер Віктор Жадан виконував державної ваги доручення,
був посланцем великої Радянської країни. Освоював
могутні стани, пускав у дію казкові механізми...».
Читачеві середини XIX ст. були б незрозумілими не
тільки такі звичні нам слова й вирази, як шасі, бетонка,
пропелер, ангар, аеропорт, Радянська країна, стан, ай,
здавалося б, давні українські державний, наполегливий,
128
освоювати. Останні три слова повністю складаються із
морфем, 8давна властивих структурі української мови.
Але морфеми — це атоми семантичної структури, тоді як
слова — молекули. І саме цих «молекул» не фіксує ще
навіть відомий «Словарь української мови», що вийшов
за редакцією Б. Грінченка на початку нашого століття.
Отже, десять напіввідомих або й зовсім невідомих слів
на текст, що складається із ста одного слова разом 8 не-
повнозначними.
Сприймання цього тексту нашим попередником
ускладнювалося б ще йтими асоціаціями, які викликали б
у нього окремі словосполучення. Так, смугасті стовпи
асоціювалися б у нього з верстовими стовпами,
державний — не лише з державою в сучасному розумінні цього
слова, а й з міцністю, владою, помістям, володінням і
под.— тобто з усіма тими значеннями, які мало слово
держава в XIX ст.
Нагромадження елементів нової структури
відбувається в мові досить повільно і нерівномірно. Революційні
8міни в суспільстві, в науці, техніці ведуть до
прискореного розвитку лексичної системи мови, що згодом
позначається і на інших її рівнях. Це відзначав ще Поль Ла-
фарг у праці «Мова і революція» A894 р.), написаній під
впливом марксистських ідей.
ГВажливий вплив на розвиток української мови мала
Велика Жовтнева соціалістична революція. Літературна
мова, що в дожовтневий період розвивалася переважно
як знаряддя художньої літератури і лише частково
служила потребам публіцистики й ^ауки, стає поліфункціо-
нальною. У ній повною мірою розвивається
публіцистичний стиль, перебудовується і досягає високого розвитку
науковий стиль, виникають діловий, ораторський та інші
у стиль)
Особливо велике значення для розвитку української
мови в цілому мав стиль наукової літератури.
Спеціалізована мова різних галузей науки розвивається на базі
природної мови, проте її форми і семантика оцінюються з
погляду їх можливостей передавати емоційно нейтральні
абстрактні поняття. В основі кожного слова лежить
поняття. «Думка не просто відображає світ,— пише Е. Бен-
веніст,— вона категоризує дійсність, і в цій організуючій
функції вона настільки тісно поєднується з мовою, що
хочеться навіть ототожнити мислення й мову з цього
5 7-Ш2
129
погляду» Ч Проте на побутові поняття нерідко накладається
їх специфічне емоційне сприйняття. Наукове поняття є
здебільшого результатом тільки логічного мислення. Тому
термін, який є носієм поняття, повинен бути емоційно
нейтральним. Як висловлюються деякі дослідники,
буденна мова, стаючи основою наукової, ревізується.
«Переглядові піддається «насамперед її семантична сторона:
вона дискретизується (від лат. йізсгеїиз — роздільний,
переривний.— В. Р.) відповідно до дискретизації
дійсності засобами певної науки. Вводяться обмеження на
предметну область мови» 2. Процес термінологізації буденних
слів призводить до появи в сучасній українській мові
численних омонімів. З одного боку, продовжують існувати
побутові слова, відомі багатьом поколінням наших
попередників, а з другого,— з'являються слова-терміни, за
якими стоять наукові визначення, що в XIX ст.
українською мовою ще не передавалися. Так, термінологізуються
слова барабан (техн.), биття (фіз.), бігуни (мех.), білки
(хім.), блискавка (фіз.), вага (фіз.), вал (техн.), вартість
(екон.), вина (юр.), струм (фіз.), відображення (псих.),
відтворення (екон.), вік (геол.), вода (хім.), воля (юр.
і псих.) та ін. Ще більше загальних слів входить до складу
термінологічних сполучень: .безперервне виробництво,
безперервний прокатний стан, біжучі хвилі, біле світло,
бічна лінія, блукаючі струми, бронзовий вік, важкий
водень, крива вивідності, випадкова величина, виробничі
відносини, висота звуку, виштовхувальна сила, відбивна
здатність, вільні коливання, важка вода і багато інших.
Великий вплив на термінологізацію цієї української
лексики справила російська мова, де побутові слова такого
типу термінологізувалися раніше.
Українська мова здавна запозичувала слова 8 інших
мов. Це процес цілком закономірний. «Кожна нація може
і повинна вчитися у інших»3,— наголошував К. Маркс
В українській мові є давні кельтські запозичення (брага,
тин, ліки), давньогрецькі (корабель, огірок), готські
(дума, хліб, шолом, мито, дошка, король, короп), пізніші
старослов'янські (враг, град9 область), грецькі (левада,
1 Бенвенист 9. Общая лингвистика. М., «Прогресе», 1974,
с. 80.
* Л о б а с В. X. Про співвідношення буденної і спеціальних
мов.— «Філософська думка», 1974, № 3, с. 64.
8 Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 12.
130
лиман, лавру мак, м'ята, мигдаль), латинські (аматор,
арешт, гумор, герб), тюркські (батіг, диван, казан,
капкан, капшук, кочерга), чеські (бавовна, брама, влада,
власний, ганити, праця), польські (гонт, гудзик,
стьожка, ковадло, кишеня, скарга, збруя, підлога, посаг) та
багато інших 4.
З-розвитком наукової термінології потік іншомовних
запозичень в українську мову незмірно зріс. Проте
запозичувані слова тепер, як правило, мають
інтернаціональний характер: зберігаючи однозначність, вони входять
до термінологічного фонду багатьох мов світу. Як
зазначав Ф. Енгельс, «необхідні іншомовні слова, що в
більшості випадків є загальноприйнятими науково-технічними
термінами, не були б необхідними, коли б вони
піддавались перекладу. Отже, переклад тільки перекручує зміст;
замість того, щоб роз'яснити, він-вносить плутанину»5.
Широке введення в українську мову таких сіїів-термінів,
як антипротон, астрометрія, атрофія, біметали, біном,
біоток, вінілацетат, галактоза, гальванометр та інші,
забезпечує їх від будь-яких асоціацій з побутовими
словами. Нерідко запозичений термін співіснує з узятим 8
народної мови, наприклад: лейкома — більмо, ексудат —
випіт, екстракт — витяжка і поду
Нова термінологічна лексика перебуває на периферії
лексичної системи мови. Проте в періоди активного
розвитку науки й техніки, особливо в наші дні, коли
бурхливими темпами відбувається науково-технічна революція,
термінологічна лексика потужним струменем
вливається в загальновживану. Цьому сприяє мова масової
інформації — газет, радіо, телебачення та ін. Треба, однак,
мати на увазі, що термінологічна лексика в розмовно-
побутовій мові частково детермінологізується. Цей
процес супроводжується явищем, протилежним тому, яке
спостерігається при термінологізації загальновживаних
слів. Якщо побутові слова, перетворюючись у терміни,
стають носієм якогось наукового визначення, то
детермінологізація спричиняється до того, що за терміном
зберігається лише позначення однієї з характерних ознак
поняття.
4 Докладніше про це див.: Сучасна українська літературна мова.
—Лексика і фразеологія. За заг. ред. акад. І. К. Білодіда. К.,
«Наукова думка», 1973, с. 101—150.
5 М а р к с К., Енгельс Ф. Твори, т. 19$ С* 311.
5*
131
У мові художньої літератури з'являється дедалі
більше термінологічної лексики. Треба, однак, мати на увазі,
що поняття, яке стоїть за кожним терміном у науковій
літературі, у мові художнього твору, як і в розмовній
мові, нерідко редукується. Скажімо, фізичний термін
абсорбція — «поглинання речовин усім об'ємом рідин або
твердих тіл» — набуває в побутовому мовленні значення
просто «поглинання». Немало випадків часткової
детермінологізації, а згодом і метафоризації терміна в
побутовому мовленні, а звідси і в художній літературі,
засвідчує Словник української мови (в 11-ти томах). Наприклад:
акліматизуватися — «пристосовуватися до нового
клімату, до нових умов життя (про рослини, тварини)» і
«призвичаюватися до нової обстановки, нового середовища
(про людину)»; акумуляція — «нагромадження на поверхні
суші або на дні водойм мінеральних частинок чи
органічних решток внаслідок діяльності вітру, текучих вод,
льодовиків, вулканізму та інших природних факторів» (УРЕС,
т, 1, с. 47) і «збирання, нагромадження, зосередження
чого-небудь» (СУМ, т. 1, с. 31); алмаз — «мінерал
найвищої твердості, хімічно стійкий, чистий кристалічний
вуглець; прозорий, здебільшого безбарвний; незначні
домішки А1, 8і, М?, Са, Ре та ін. надають жовтого, синього,
чорного, зеленого кольорів» (УРЕС, т. 1, с. 57) і
«прозорий, звичайно безбарвний мінерал і коштовний камінь,
що блиском і твердістю перевищує всі інші мінерали»
(СУМ, т. 1, с. 34) і под.
Детермінологізовані слова наукової мови входять у
структуру художніх образів. Мова художньої літератури
відбиває різні періоди розвитку науково-технічної думки.
Скажімо, у творах, присвячених сучасній проблематиці,
в новітній українській радянській поезії широко
використовуються в найрізноманітніших цілях — переважно
в складі метафор і образних порівнянь — термінологія
й усталені кліше періоду науково-технічної революції,
наприклад: «Якщо йому дадуть змогу реалізувати свої
начерки, якщо завод спроможний мислити категоріями
електронної доби...» (Ю. Бедзик); «—Ух ти ж, мічений
атом! Ану ще раз його під душ!» (О. Гончар); «Цей кро-
вовливальний прилад хворі назвали ракетною
установкою» (І. Григурко); «Існування «апарата завбачення» в
мозку людини доведено в багатьох працях з фізіології...»
(О. Гуреїв).
132
Мовна творчість у галузі художньої літератури
докорінно відрізняється від мови наукового стилю. Як можна
написати наукову статтю, знаючи предмет дослідження
й елементарні закони мовної композиції, так у принципі
не виключена можливість написати художній твір,
спираючись тільки на знання внутрішньостильових законів
белетристики. Проте стаття в цьому разі матиме наукову
цінність, що ж до художнього твору, то він буде
позбавлений індивідуальних ознак творчості, а отже, й
художності. Белетристичний витвір тільки тоді має художню
вартість, коли його автор, оволодівши всіма прийомами
функціонального, загальномовного стилю, виробив свійи
індивідуальний художній стиль, в якому засоби мовного
вираження невіддільні від художнього змісту6.
Образна система художнього твору спирається і на
загальнолюдську, і на регіональну (вужче — національно-
мовну) специфіку. Це, безперечно, позначається на
художньо-образній тканині твору. Що ж до мови науки, яка
має служити вираженню здобутків загальнолюдського
пізнання, то вона прагне універсалізації, що позначається
на термінології і на структурі висловлення. Адже
«пізнання, яке б зреклося своєї загальнолюдської форми,
фатально втратило б і свою об'єктивність, тобто свій
кінцевий сенс»7.
Письменник не тільки добрий знавець мови, він
активний учасник її розвитку, оновлення. Спираючись на на-
родну мову, и літературні традиції, майстер художнього
слова відбиває в мовленні своє індивідуальне бачення
світу. Якась часіина індивідуальної мовної творчості
письменника лежить на поверхні його мови і одразу ж
впадає в око. Це — неологізми. Проте більшість
авторських новотворів схована в глибині мовної структури.
Це непомітні семантичні всуви у значенні відомих слів,
відхилення від усталених норм відмінювання, нові
поєднання слів.
Неологізми бувають двох типів: побудовані згідно із
законами мовної системи або, навпаки, створені всупереч
6 Див.: Жирмунский В.М. Стихотворения Гете и Байро-
на: «Тьі знаешь край?» — В кн.: «Тезиси докладов межвузовской
конференции по стилистике художественной литературм». М.,
Изд-во Моск. ун-та, 1961, с. 29.
7 Іванов В.П. Пізнавальне і художнє освовння дійсності,—-
«Філософська думка», 1974, № 3, с. 19.
133
прийнятим моделям. Неологізми першого типу, в свою
чергу, можуть бути поділені на загальномовні й
індивідуально-авторські.
До загальномовних, побудованих згідно із законами
мовної системи неологізмів, належать насамперед слова-
терміни, різноманітні скорочення, побутові назви
наукових понять, зокрема складені терміни, що розширили своє
значення, ставши фразеологізмами, і т. ін. Неологізми
цього типу використовуються в художній літературі для
актуалізації мови персонажів, наприклад: «Неконтакт-
ність — це навіть м'яко сказано» (О. Гончар); «Чи
впораються заводчани з новим завданням?» (Ю. Бедзик);
«Сікач же свою переглянув платформу. І взяв традиційну
віршовану форму!» (С. Воскрекасенко); «Голова
поважає Данила, бо якби не він, то стояли б ті нещасні два
трактори на приколі, а так — в роботі» (М. Зарудний);
«То така з листом моїм вийшла «неув'язочка» (С. Олійник),
Індивідуально-авторські неологізми також не є чимось
винятковим. Вони часто виникають і в побутовому
мовленні, їх поява підготовлена мовною свідомістю носіїв.
Плодом мовно-літературної творчості є оказіоналізми —
індивідуально-авторські неологізми, створені всупереч
існуючим моделям. Вони властиві творчій манері небагатьох
письменників. Ними любив послуговуватися, наприклад,
П. Тичина. Створені ним оказіоналізми сонцебризно, яблу-
невоцвітно, аркодужний, вітровіння та інші ввійшли в
індивідуальний словник інших українських письменників 8.
Загальнопоширеними в художній мові сучасної доби є
системно зумовлені авторські неологізми. Що ж до оказіо-
налізмів, то вони трапляються лише в окремих сучасних
поетів (М. Вінграновського, І. Драча, рідше Б.
Олійника). До звичайних способів творення нових поетичних слів
належить тепер активізація деяких суфіксів чи
префіксів — поєднання їх з тими коренями, які раніше
традиційно виступали з іншим колом словотворчих морфем,
утворення зменшено-пестливих форм від іменників, що
означають неживі предмети, за тими моделями, які звичайно
властиві іменникам, вживаним на позначення живих
істот, і под. Так, Д. Павличко, намагаючись наблизити
абстрактні поняття до конкретних, замінює традиційні су-
8 Див.: Русанівський В.М. Нове життя мови.-»
«Культура слова», 1976, вип. 10, с. 8.
134
фікси абстрактності, що виступають у словах-термінах,
народними, вживаними переважно для творення
узагальнюючих іменників від прикметникових коренів: замість
рівнинності з'являється рівнява (пор. синява), замість
одноманітності — одноманіть (пор. блакить) і под.
Наприклад: «З вулкану революції, мов чари Із рівняви
пустель, з'явився ти, Долаючи тисячолітнє горе»;
«Ненависна ж мені одноманіть. Де не буває світла ані звуку». Для
поезії І. Драча характерне нагромадження слів із
суфіксами емоційної оцінки тієї самої тональності, наприклад:
Ой, оце чудне дівчатонько, ойя,
Щосуботоньки їде з містонька
До бабоньки, до бабусеньки, ой.
У поезіях В. Логвиненка і в Б. Олійника нерідко
використовується поєднання кількох слів в одному для
вираження якоїсь складної ознаки, пор.: «Тільки тоді
зважилася глянути в добрі очі Катерини Улянівни, де стояв-
зяяв цілковитий здогад» (В. Логвиненко); «Коли осінь
вмирає на сивому-сизому вітрі, Ми старієм на рік ва
законами вічного права» (Б. Олійник).
Звернімося тепер до тієї непомітної роботи в надрах
семантики слів, яка супроводжує процес художньої
творчості. У наданні словам нових відтінків значення, у
вмілому повторенні слів, зміст яких співзвучний з ідеєю
твору, у їх поєднанні втілюються ще виразніші ознаки
індивідуальної мовної творчості письменників, ніж у
створенні неологізмів. Проте ці ознаки не лежать на поверхні
мови, як неологізми, а потребують спеціальних досліджень
для їх відкриття.
Дослідники мови О. М. Горького відзначають властиве
йому, як нікому з його сучасників, уміння зіставляти в
одному діалозі різні значення того самого слова,
наповнювати його суб'єктивним змістом9. Для творчої манери
О. М. Толстого характерне поєднання прямих і
символічних форм зображення, що досягається використанням
різних значень слова в основному тексті і в підтексті 10.
9 Див.: Борисова М. Б. Смисловая двуплановость слова
в драматургии М. Горького.— В сб.: Исследования по зстетике
слова и стилистике художественной литературьі. Л., Изд-во Ленингр.
ун-та, 1964, с. 50.
10 Див.: Семенова О. Н. Смисловая многоплановость
текста в романе А. Н. Толстого «Петр І». Там же, с. 83.
135
Аналізуючи поезію М. Т. Рильського, акад. І. К. Білодід
відзначає як одну з оригінальних її особливостей
«накладання нового словосполучення чи слова — мовного
образу на традиційну поетичну модель» п.
Творчим розвитком мови є, звичайно, й уміле
використання письменником традиційних мовних формул —
народних фразеологізмів. Розширення чи звуження
їхнього змісту вимагає від письменників відчуття мовної
гармонії. Можна наводити багато прикладів удалого
відсвіження народних фразеологізмів: «— Це ви даремно,
Маркіяне Корнійовичу. Я завжди готовий послухатися
доброї поради, але, відверто кажучи, не терплю, коли
хтось збоку заглядає в мої горшки» (І. Цюпа); «Не встиг
ще Порфир оговтатись, як Бугор уже стояв над ними,
витріщившись баньками своїми нахабними» (О. Гончар);
«Карно Карпович: Цього року приїду, будь-
що приїду. Кирило Сидорович: Обіцянки-цяцян-
ки, а батькові дуля під ніс» (В. Минко) У першому
прикладі фразеологізм заглядати в мої горшки, тобто виявляти
бажання всупереч волі певної людини побільше
довідатись про якісь обставини її життя й поведінки, вводиться
в ширший контекст. При цьому центральне слово
фразеологізму — заглядати — увиразнюється нефразеологі-
зованим, але дуже доречним прислівником збоку, У
другому прикладі відбувся органічний сплав двох
словосполучень: фразеологізованого витріщити очі (баньки) і
нефразеологізованого нахабні баньки. Нарешті, третій
приклад репрезентує ситуативну заміну частини
фразеологізму без порушення його традиційного значення.
Оригінальний прийом зрощення двох семантично далеких
фразеологізмів застосовує П. Загребельний у романі «Переходимо
до любові». Порівняйте: «Всі ці розмови в цеху з мене,
як з гуся сьома вода на киселі. Не будемо ділити шкуру
невбитого ведмедя в мішку. Раз мене сюди призначено
начальником, то я не допущу, щоб мене підвели з вогню прямо
в полум'я під монастир»; «Як сказав би Держикраїв
Комп'ютер: куй залізо, поки рак свисне».
У різних виявах художнього мовлення знаходять
відбиття ознаки часу, авторське світосприймання, його
літературна виучка та уподобання, національний та інтерна-
11 Б і л о д і д І. К. Поетична мова Максима Рильського. К.,
«Наукова думка», 1965, с. 55.
136
ціональний художній матеріал, втілений у попередній
досвід світової літератури. Саме цим художнє мовлення
письменника, майстра відрізняється від численних
поетичних спроб людей, що не оволоділи секретами художньо-
образної творчості. Мові художньої літератури
протипоказаний будь-який шаблон, уживання тих чи інших
категорій лексики тільки тому, що їх уживали інші. У цьому
плані художня мова діаметрально протиставляється
діловій, де зразок, шаблон, трафарет є одним із головних
стильових показників. Наукова мова стоїть у цьому
відношенні між художньою і діловою. Дослідники відзначають
періодичне зближення наукового стилю з діловим. Так,
«спільне для обох стилів прагнення вмістити в межі
однієї фрази максимум необхідної інформації веде до
насичення конструкції субстантивами, звичайно вишикувани-
ми в ланцюжок генетивів, поєднуваних послідовно» 12.
Цей процес позначається й на мові художньої літератури.
Можна навести немало прикладів уживання іменників-
означень, що виростають інколи в ланцюжки: «Людина —
це автомобіль застарілої конструкції» (Є. Гуцало);
«Недарма кажуть, що психіка сучасної дитини іноді
виявляється складнішою за психіку дорослих» (О. Гончар); «Липа
захопилася ідеєю організації майстерні» (С. Олійник)
та ін.
Отже, всі функціональні мовні стилі взаємозалежні.
Засоби одного стилю з часом стають надбанням іншого і
навпаки. Наприклад, для української художньої прози
20-х років була характерна орієнтація насамперед на
народно-розмовне джерело. В 1930—50-х роках розвиток
і стабілізація норм наукової літератури та ділових
документів позначилися й на мові художньої літератури.
В цей час у неї потрапляє багато книжних слів і
конструкцій, наукової термінології, ускладнюється її синтаксис.
60—-70-ті роки позначені в художній літературі тим, що
письменники знову звертаються до народного джерела,
активно використовують надбання класики. Це сприяє
творенню авторсько-індивідуальної образності.
Мовний зразок у художній літературі докорінно
відрізняється від зразка в будь-якій іншій функціональній
12 Л а п т є в а О. А. Внутристилевая зволюция современной
русской научной прозм.-— В сб.: Развитие функциональннх стилей
современного русского литературного язьїка. М, «Наука», 1968,
с. 129.
137
сфері літературної мови. Знаючи рідну і світову
літературу» творчо освоюючи її багатства, письменник лише
тоді добивається вирізнення свого голосу з-поміж голосів
інших творців, коли він знаходить власну стильову
форму, свою власну структуру оповіді і побудови фрази,
свій синтаксис, ритм, інтонацію, в яких би виразилося
саме його бачення і розуміння світу 13. Досягаючи такої
майстерності, розкриваючи в ній свою творчу
індивідуальність, письменник разом з тим стає виразником
генія народу. Адже, як зауважував В. Г. Бєлінський,
«хто поет істинний, той не може не бути поетом
народним» 14.
Різні функціональні стилі дають неоднакову
можливість авторам виявляти в них творчі особливості своєї
індивідуальності. Найбільший простір для розкриття
індивідуального стилю дає, звичайно, художня література,
найменший — наукова і ділова. Стиль публіцистичний
перебуває посередині між цими двома крайностями. До
речі, деякі дослідники справедливо зауважують, що
особливості індивідуального вияву тісно пов'язані з часовими
і національними ознаками стилю. Зокрема, чеський
лінгвіст А. Стіх пише : «ПФС (публіцистичний
функціональний стиль.— В. Р.), на відміну від наукового стилю,
що значно більше уніфікований, відзначається набагато
виразнішою індивідуальною, часовою і національною
диференційованістю» 1б.
Природно, що чим ширше володіння різними стилями
охоплює маси населення, тим більший вплив і на окремий
функціональний стиль і на мову в цілому справляє
індивідуальне мовлення. Наприклад, демократизація
російської ділової мови в післяжовтневий період,
прилучення до сфери управління широких народних мас сприяли
вначному усуненню з неї специфічно канцелярських
кліше, громіздких синтаксичних зворотів, архаїчної лексики,
18 Див.: Г є й Н. К. Стиль как внутренняя логика литератур-
ного развития.— В сб.: Смена литературньїх стилей. М., «Наука»,
1974, с. 353.
14 Белинский В.Г. Ничто о ничем, или Отчет г. издате-
лю «Телескопа».— Собрание сочинений в 3-х т. Т. 1. М., ОГИЗ,
1948, с. 199.
16 8 і і с Ь А. Рговіетаііка риЬКсізІіскеЬо їипкбпіЬо зіуіи а ]вЬо
копїгопіаспіЬо зіисііа V гатсі зіоуапзкусп за2укй.-=-«8іу1ізііск6
зішііе». І. РгаЬа. 1974, с. 36.
138
тобто всього того, на що традиційно була багата
документація всіх жанрів 16.
Масовість у користуванні будь-яким функціональним
стилем викликає зміщення у співвідношенні книжної і
розмовної лексики, а відповідно і в експресивній оцінці
елементів мови: традиційно високе може ставати
нейтральним або зниженим, знижене втрачає експресивність,
перетворюючись на нейтральне. Такі зрушення в
структурі виражальних засобів стилю стосовно загальномовної
експресивної бази примушує створювати нові способи
вираження суб'єктивного ставлення до описуваного.
Нейтралізація виражальних засобів всередині стилю
неминуче викликає появу в ньому нових способів досягнення
експресивності. До них належить традиційне звернення
до живомовної стихії та використання нейтральних
засобів інших функціональних стилів.
Отже, мова постійно перебуває в русі. Досі йшлося про
причини появи нової лексики, про матеріал, з якого вона
твориться, і про семантичні зрушення в «старих», звичних
словах завдяки творчій роботі письменників. Все це лек-
сико-семантична сфера мови/ Цікаво заглянути і в інші
мовні яруси: словотвірний, словозмінний, фонетичний.
Чи розвивається значення мовних одиниць, належних до
цих рівнів, чи змінюється їх склад і структура?
Усі рівні мовної структури взаємопов'язані і так чи
інакше залежать від розвитку суспільства.. «Багато
елементів мовної структури мають нахил до системного
варіювання, що відображає як зміну мови в часі, так і вплив
екстралінгвістичних соціальних процесів» 17. Уже йшлося
про те, що розвиток лексичного рівня невіддільний від
розширення функцій мови, від постійного розвитку
функціональних стилів, нерозривно пов'язаного із соціальними
змінами. Але ж мова являє собою систему, всі рівні якої
структурно взаємопов'язані. «Оскільки кожна система
складається з одиниць, що взаємно зумовлюють одна
одну, вона відрізняється від інших систем внутрішніми
16 Див.: Логинова К. А. Деловая речь и ее етилистиче-
ские изменения в советскую 9поху.— В сб.: Развитие функцио-
нальннх стилей современного русского язьїка. М., «Наука», 1968,
с. 196.
17 Л а б о в У. Отражение социальньїх процессов в язмковнх
структурах.— «Новое в лингвистике». Вьш. VII. М., «Прогресе»,
1975, с. 320.
139
відношеннями між цими одиницями, що і становить її
структуру»18. Щоб переконатися в цьому, досить
розглянути кілька прикладів розвитку граматичного і
фонологічного рівнів мови, зумовленого розвитком лексики.
Так, у галузі української термінології виробляються
нові способи творення слів. Насамперед, дуже
активізувалося словоскладання. Адже багато сучасних термінів —
складні слова. До давніх східнослов янських словесних
пар, поєднаних асоціативним зв'язком (батько-мати,
хліб-сіль, гриби-ягоди, калина-малина, щастя-радість),
додалися тисячі складних термінів: дизель-мотор, стоп-
кран, фільтр-прес, атомохід, місяцехід, ракетоносець;
прикметники, що передають поєднання різних ознак:
агітаційно-пропагандистський, звітно-виборчий,
масово-політичний, поперечно-стругальний (верстат), правильно-
стискальний (прес) і т. ін.
Цікаво, що активне виникнення композит спричиняє
перетворення повнозначних слів (основ) у своєрідні
префікси й суфікси, такі як авіа-, авто-, гідро-, водо-, біо-,
кіно-, космо-, метало- і багато інших на початку слова;
-воз, -хід, -нос та інші — в кінці слова. Порівняйте,
наприклад, такі ряди утворень, як місяцехід, атомохід,
всюдихід, з одного боку, і винищувач, вимикач,
звуковловлювач,— з другого. І морфема -хід, що в інших випадках
виступає як корінь слова, і морфема -ач відіграють тут
однакову роль: служать засобом творення нових слів із
значенням машин і механізмів.
Традиційні українські префікси і суфікси дістають
стильову специфікацію. Так, афікси, що служать засобом
суб'єктивної оцінки позначуваних словами реалій
(завеликий, довг-уват-ий, чорн-еньк-ий, дуб-очок, стол-ик,
дівчин-оньк-а, стук-ону-ти, спат-оньк-и) виступають у
словах, характерних для художнього і
розмовно-побутового стилів. Іменникові суфікси -ння (-ення), -ція(ація),
-ізація, прикметникові -ційний (-аційний), -льний,
дієслівні -ува-, -ізува-, -ірува- та інші служать для творення
нової термінології, а отже, їх найчастіше можна знайти
у складі слів, що виступають у науковому стилі: адсорб-
ува-ння, адсорб-ція, адсорб-ційн-ий, адсорб-ува-ти; аль-
терн-ація, альтерн-аційн-ий; амальгам-ація, амальгам-
ува-ння, амальгам-аційн-ий, амальгам-ува-льн-ий, амаль-
БенвенистЗ. Зазнач, праця, с. 64.
140
гам-ува-ти; спеціал-ізація, спеціал-ізаційн-ий, спеціал-ізу-
ва-ти; крок-ірува-ння, крок-ірува-ти і под.
Розвиток термінології, засвоєння мовою багатьох
запозичених слів спричиняється до виділення в їхньому
складі, а згодом і до перетворення в активні одиниці
іншомовних префіксів і суфіксів. Так, розрізнення в
запозичених словах суфіксів -ізм(-изм) та -іст (-ист)
(марксизм — маркс-ист, альтру-їзм — альтру-їст, соціал-ізм —
соціаліст) веде до використання їх як словотворчих
одиниць української мови: вони поєднуються з українськими
кореневими морфемами: більшов-изм, побутов-ізм, прия-
тел-ізм, рус-изм; хвост-ист, одзов-іст, пушкін-іст, ук-
раїн-іст та ін.
Звичайно, про запозичення мовою певного афікса
можна говорити тільки тоді, коли він регулярно виділяється
у спільнокореневих словах. М. М. Шанський правильно
застерігає, що «було б неправильно у слові доцент
виділяти суфікс -ент, який виступає в словах опонент,
референт і т. ін., в слові гараж — суфікс -аж, що виступає
в слові тоннаж і т. ін.» 19. Справді, в словах опон-ент,
рефер-ент суфікс -ент можна виділити тільки тому, що
існують слова опон-увати, ре-фер-у ва-ти. Відсутність в
українській мові дієслова, співвідносного з іменником
доцент, не дає підстав для виділення в ньому цього суфікса.
Те саме в кінцевій частині слів типу гараж, плюмаж,
екіпаж, де аж не виділяється як суфікс. Проте в словах
тоннаж (пор. тонн-а, п'ятитонн-ий), патрон-аж (пор.
патрон, патрон-ат, патрон-ува-ти), інструкт-аж (пор.
інструкт-ор, інструкт-ува-ти, інструкт-ивн-ий) суфікс
-аж легко виділяється. Він навіть починає входити в
активний вжиток, поєднуючись з українськими кореневими
морфемами (пор. сін-о — сін-аж).
Українська мова поповнила свої словотворчі ресурси
такими префіксами і суфіксами, як а-, анти-, архі-, бі-,
де- (дез-), ре-; -ант, -аж, -ер, -ент, -іст (-ист), -ізм
(-изм), -ура та ін.: політичний — а-політичний, санітар-
ний — анти-санітарний, реакційний — архі-реащійний,
квадрат — бі-квадрат, газ — де-газація, активація —
дез-активація, натуралізація — ре-натуралізація;
ігнорувати — ігнор-ант, інструктувати — інструкт-аж,
19 Ш а н с к и й Н. М. Очерки по русскому словообразова-
шію. М., 1968, с. 65.
141
комбайн — комбайн-ер, реферувати — рефер-ент, значок —-
значк-іст, трактор —- трактор-ист, колектив —- колек-
тив-ізм, цар — цар-изм, адвокат — адвокат-ура і т. ін.
Нові афікси виникають і на власне українському
грунті. Як правило, вони утворюються шляхом об'єднання
двох значущих частин в одну. Так виникли префікси
збез- (з- + без-), зне- (з- + не-), обез- (о- + без-):
збезводнити, збез-волити, ебез-листіти; зне-болити, зне-бар-
вити, зне-шкодити; обез-болити, обез-владнити, обез-во-
лити; суфікси -ствува- (ств- + -ува-), -нича- (-ник—{—а-):
естет-ствува-ти, дармоїд-нича-ти.
Якщо запас словотворчих афіксів зростає завдяки
запозиченням і внаслідок саморозвитку українського
словотвору, то кількість словозмінних афіксів лишається майже
стабільною. Перетворення повнозначних слів у
словозмінні афікси в історії української мови засвідчується
поодинокими випадками. Тут можна назвати розвиток особових
афіксів майбутнього часу -му, -меш, -ме і т. д. на базі
колишнього допоміжного дієслова яти (йму, имешь,
имет*ь і под.), перетворення займенникової форми -ся
в афікс пасивного стану (а одночасно і в засіб дієслівного
словотворення), не повністю морфологізоване утворення
форм умовного способу за допомогою колишньої частки
би(б) (кол. би —- форма 2-ої — 3-ої особи однини аориста
від допоміжного дієслова бити) і форм наказового способу
за допомогою частки нехай/хай (форми наказового способу
від колишнього дієслова нехати). Що ж до решти
словозмінних афіксів, то їх еволюція відбулася в двох
напрямах, відбиваючи, з одного боку, фонетичні зміни,
характерні для розвитку фонетичної системи української мови
в цілому (крови ->- крові, любови -> любові; товаришеви->¦
товаришеві і под.), а з другого,— стилістичну
зумовленість частоти вживання різних варіантів того самого
афікса (на синь-ому — на син-ім) або структурну зумовленість
частоти вживання різних афіксів у тій самій функції
(на дуб-і — на дуб-ові, на руш-ник-у — на рушниц-і).
Вплив соціальних факторів на сферу словозміни ще
більш опосередкований, ніж на словотвір. Тут діють
насамперед внутрішні вакони розвитку мови. Проте
функціональна розгалуженість мови, зумовлена
екстралінгвістичними соціальними факторами, зумовлює закріплення
окремих варіантів форм за певними стилями. Так, у
науковому й діловому стилях значно частіше трапляються
142
форми пасивного стану, ніж у художньому чи розмовно-
побутовому; у художньому стилі (рідше в
публіцистичному) ми можемо чекати появи інфінітивів з суфіксом -ть
(пор. тичининське «Перемагать і жить»), тоді як решті
стилів властиве вживаная інфінітивів тільки з
варіантом -ти.
Збагачення словника веде до певних зрушень і у
фонетиці 20.
Різні рівні мови неоднаково пов'язані з семантикою.
Найбільше інформації про навколишній світ несе,
звичайно, лексичний рівень, найменше — фонемний. Мовна
норма на фонемному рівні (відповідно мовленнєва — на
фонетичному) фактично збігається із звичною практикою
вживання, тоді як на значеннєвих рівнях, особливо на
лексичному, норма грунтується на наукових
рекомендаціях, що випливають з вивчення історично зумовлених
системних зв'язків у мові. Проте чим вищий рівень
розвитку літературної мови, тим більше наукові
рекомендації поширюються й на фонетику. Скажімо, вимова слова
фабрика як «хвабрика», фото як «хвото», бюро як «б'юро»
буде таким же свідченням недостатньої мовної виучки,
як і вживання паронімів (дистанція, зам. інстанція, бой-
лери^з&м. .бройлери, афект зам. ефект і под.).
Отже,, постійне збагачення мови є однією із сталих
ознак її розвитку. Мова, як уже згадувалось, значно
більше набуває, ніж втрачає. Причому те, що виходить з
активного вжитку на будь-якому рівні мови, не
зникає.безслідно, а ще довго лишається в'її пасивному запасі, час
від часу повертаючись з трохи іншим значенням в
активний (пор. слова знатний, генерал, робітнича династія
і под.) або ж використовуючись на позначення давніх
реалій і под. Такі слова, як пристав, урядник, сотник, пан-
щина, панцир, гривня і подібні, такі форми, як веселев
сонечко, чорнії брови, зелен сад, ходила-м та інші, нерідко
використовуються зі стилістичною метою. Вони не вийшли
з системи мови, а отже, їх можна назвати системно
зумовленими архаїзмами. До системно незумовлених архаїзмів
належать рештки доукраїнської,
спільносхіднослов'янської мовної системи (комонь, рече, ходиша) або ж запозиче-
20 Докладно про це див.: Жовтобрюх М. А. Основа і
принципи української літературної вимови.— «Українська мова і
література в школі», 1976, № 6.
143
ні елементи, що фіксувалися в різний час у різновидах
літературної мови, але так і не були засвоєні її системою
(кеди, хентне, альбо і под.).
Збагачення мови, її постійні зв'язки з позамовною
дійсністю ведуть до семантичних зрушень, до
перерозподілу шарів активної і пасивної лексики, емоційно
забарвленої і нейтральної, стилістично відзначеної і загально-
мовної. У цих семантичних зрушеннях бере початок той
рух, який раніше нерідко спричинявся до перебудови
цілих мовних підсистем. Наукове опрацювання мови,
викладання її як навчального предмета, свідоме
регулювання пізнаних процесів її розвитку, тобто мовна
нормалізація, скорочують до мінімуму можливості глибоких
системних перебудов. Старе й нове існують у межах єдиної
системи, взаємно доповнюючи одне одного, служачи в
кожний конкретний момент інтересам сьогодення.
'Г
ЧОМУ МИ ТАК ГОВОРИМО?
відомій пісні на
слова С. Руданського
співається: «Ти не
моя, дівчино
дорогая!.. За личко гарне Справляє хтось колодія...».
Справляти колодія — сталий вираз, що, як і багато інших
типу бити байдики або купувати витрішки, не
розкладається у сучасній мові на значення окремих слів. Але
фразеологізми бити байдики, купувати витрішки дуже
поширені, значення їх усім відомі, а вираз справляти
колодія має локальний, місцевий характер.
Що ж таке справити колодія? Звідки походить цей
фразеологізм? Що означала назва колодій?
Слово це мало колись два значення. Перше — досить
прозоре, тому що визначається двома коренями: коло
(тобто колесо) і діяти в значенні «робити». Отже, колодій —
«той, хто робить колеса, колісник». Воно утворилося за
таким самим зразком, як слова лицедій, злодій і под.
Є й друге значення цього слова, споріднене з іменником
колода; колодій — це ще й «обрубок дерева». Саме таке
значення слова колодій увійшло до складу фразеологізму
справляти колодія. За давнім народним звичаєм дівчина
прив'язувала парубкові у понеділок сирного тижня
колодку, яку він мав волочити, аж поки не відкупиться.
Звідси справляти колодія — «бенкетувати на одержані
гроші за відчеплену колодку». Звичай цей сягає, мабуть,
ще дохристиянських часів. Часто згадується про нього
145
у творах І. Нечуя-Левицького. Але тут уживається
такий вираз: родини колодки справляти. Наприклад: «Кидай
лишень книжки та прибирайся швидше, бо там в світлиці
Денис та Настя нас ждуть. Певно, будем колодки
парубкам чіпляти або родини колодки справляти, колодку в
пелюшки сповивати. Нагуляємось і наспіваємось, бо тепер же
масниця,— сказала Соломія і брязнула разками намиста».
№
Коли хтось добре намокне під дощем, про нього
кажуть мокрий як хлющ. Чому ж саме як хлющ? Слово хлющ
або хлюща походить від дієслова хлющати і означає
негоду, сильний дощ. Напр.: «Наскрізь проімоклі в темній
пущі, Розсипані хатки стояли, Мов скулені, в холодній
хлющі» (І. Франко); «Та роки, весняна вільгість, осінні
хлющі і тумани спочатку покрутили руки, а потім і ноги
старого...» (М. Стельмах); «Широкий степ, Великий світ —
цощі-хлющі весною» (П. Воронько).
Отже, мокрий як хлющ (як хлюща) — це мокрий як
сам дощ.
Звідки походить звичай звертатися один до одного
«на Ви»?
Стародавнім європейським народам ця форма
звертання не була відома. Можливо, вона була занесена в їхні
мови зі Сходу. Пошанна форма звертання на Ви тісно
пов'язана з формою звеличення, коли одна особа може
говорити про себе ми. До такої форми вдавалися в
стародавні часи грецько-римські імператори. Можливо,
називаючи свою особу займенником ми, імператор спершу мав
на увазі і себе і своє найближче оточення.
У середні віки величальну форму переймають
європейські королі, князі й князьки. На Україні, в Польщі, в
Білорусії час її поширення датується кінцем XIV ст.
У XV ст. ця форма вже повсюдно переважає: «Мьі, князь
Юрий Довговт...», «Мьі, великий князь Витовт...», «Мьі,
князь ІПвидригайло, господар подольской земли» — це
звичайні початки давньоукраїнських і давньобілоруських
князівських грамот. В Росії ці форми поширюються
пізніше — приблизно з XVI ст.
Від князів світських цю форму титулування приймають
князі церкви — вище духовенство.
146
Під впливом форми звеличення ми розвивається пошан-
не звертання на Ви. Воно відоме в Європі, зокрема у
німців, з XII ст. Пошанна форма спочатку вживалася у
панівних колах, а згодом проникала в міщанське та селянське
середовище.
Разом з тим стародавня форма звертання на Ти
залишається в Біблії і в молитовних текстах як звертання до
бога. Цікаво, що в англійській мові займенник ІЇіои (ти)
уживається тепер тільки в поетичній мові і в звертанні
до бога, тоді як у решті випадків його повністю витіснив
займенник уои (ви).
Поширення пошанної форми на Ви у східних слов'ян
дуже своєрідне. Київська Русь, здається, не знала її
зовсім. Підлеглий феодал звертався до свого володаря
так само на ти, як і володар до підлеглого. Про це
свідчать і досить пізні документи. У листуванні Богдана
Хмельницького з московським царем Михайлом
Федоровичем обидві сторони звертаються один до одного на ти.
Наприклад, Михайло Федорович починає один із своїх
листів до українського гетьмана так: «писал к нам, великому
государю, к нашему царскому величеству, гречаний Йван
Петров, что ти, гетман Богдан Хмельницкий...». А ось
уривок з листа гетьмана до царя: «Поворочаючи, отец
Арсеній строител Троєцкого Сергієва монастира, до
господарства Твоєго царского величества...» (зб. Воссоеди-
нение Украйни с Россией. Документи и материальї в трех
томах, т. III. М., 1953, с. 37, 160).
Ще й у XVIII ст. піддані Петра І зверталися до царя
в листах і донесеннях тільки на ти. Звичайно, такої
форми вживали і вищі сановники, і дрібніше панство. Хоч
у той час звернення на Ви, особливо на Україні,
траплялося вже частіше.
У Росії форма звернення на Ви поширювалася
насамперед серед дворянства. На початку XIX ст.— це вже
звичайна формула звертання, сприймана, проте, як трохи
салонна. Згадаймо поетичні рядки Пушкіна:
Пустое ви сердечним ти
Она обмолвясь заменила.
На Україні звернення на Ви з давніх-давен було
формою вияву пошани дітей до батьків і молодших віком
до людей старших. Це знайшло відображення в творчості
українських класиків. Гафійка в повісті Коцюбинського
147
«Раїа Мог^апа» каже матері: «Ви не журіться, мамо. Я піду
в найми». І зараз ще в українському селі ця пошанна
форма є звичайною. Цікаво, проте, що її майже не фіксує
фольклор. У народних піснях до батька й матері
звертаються на ти:
Терен, мати, коло хати,
Схочу — перескочу.
Віддай мене, моя мати,
За кого я схочу.
Це свідчить про те, що пошанна форма звертання на
Ви розвинулась на українському грунті не самостійно,
а теж була занесена. Проте вона потрапила в українську
сім'ю чи не раніше, ніж у сфери вищого світу. Звертання
на Ви до однолітка, навіть до пана, викликає подив.
Характерним є такий діалог з п'єси М. Кропивницького
«Доки сонце зійде, роса очі виїсть»: «О к с а н а: 3 якої ж
це речі мені викаєш? Чи я тобі тітка, чи дядина? Текля:
А як же я вам можу сказати «ти», коли ви баришня?»
Т. Г. Шевченко, очевидно, під впливом
фольклору, не відобразив у своїй творчості пошанної форми
на Ви.
Форми узгодження пошанного займенника Ви з
залежним від нього дієсловом або прикметником мають у різних
слов'янських народів певні відмінності. Скажімо, у
чеській мові основне дієслово або предикативний
прикметник, узгоджуваний з займенником Ви, має форму однини:
Уу ізіе сЬосШ (ви ходили). В українській мові тут
виступає множинна форма: Ви ходили, Ви говорили. В
народнорозмовній українській мові довгий час була поширена (та
й досі вживається) пошанна форма, в якій іменник, що
має форму однини, узгоджується з множинною формою
дієслова або прикметника: Мати прийшли, Батько дуже
старі. В літературній мові ця форма виступає тепер лише
як засіб стилізації.
Отже, пошанна форма на Ви, занесена на
східнослов'янський (та й взагалі на європейський) грунт іззовні,
прижилася тут і стала неодмінною ознакою української,
російської й білоруської мов. Крім того, звернення на Ви до
незнайомих, малознайомих людей, а також дітей до
дорослих — це вироблена протягом віків етична норма у
наших народів.
148
»
Фразеологічні одиниці відзначаються яскравою
національною самобутністю. їх далеко не завжди можна
перекласти з однієї мови на другу слово в слово. При перекладі
треба обов'язково знати прийнятий у мові цілісний
відповідник. Так, російському бросаться в глаза відповідає,
звичайно ж, не кидатися у вічі, а впадати у вічі,
сполучення принять мери перекладається українським ужити
заходів, сполученню терять время відповідає гаяти час,
бить баклуши — бити байдики або просто байдикувати,
благоприятний случай — добра нагода, смотреть букой —
дивитися вовком і т. д. Звичайно, трапляється немало
випадків, коли лексичний склад фразеологізмів у кількох
мовах, особливо близькоспоріднених, збігається,
наприклад, російському остаться за бортом відповідає
українське лишитися за бортом, російському брать бика за
рога — брати бика (вола) за роги, взлететь в воздух —
злетіти в повітря і под. Лексичний склад фразеологізмів
збігається в багатьох мовах, коли цей фразеологізм має
міжнародний характер. Так, латинське уєпі, уісіі, уісі
перекладається російською мовою пришел, увидел, побе-
дил, українською — прийшов, побачив, переміг; німецьке
Ніег \\щ\, сіег Ншій Ье^гаЬеп перекладається відповідно
Вот где собака зарита і Ось де собаку зарито.
До фразеологізмів належать також народні приказки
і прислів'я. Здебільшого приказці однієї мови відповідає
декілька приказок-синонімів другої мови. Так, російській
приказці На бедного Макара есе шишки валятся
відповідає принаймні чотири українські: На похиле дерево всі
кози скачуть, На бідного Макара всі шишки летять,
Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці, Пішого
сокола і ворони б'ють; російській приказці Жизнь
прожить — не поле перейти відповідають українські Вік
[життя] прожити — не поле перейти (не ниву перейти,
не дощову годину перестояти), Вік ізвікувати — не
пальцем перекивати, Вік ізвікувати — не в гостях побувати
та ін. У свою чергу, в російській мові більшість
фразеологізмів теж мають синоніми. Наприклад, український
вислів Як вода вмила перекладається російськими фразеоло-
гізмами-синонімами Как водой смило, Как в воду канул.
Замість відомого фразеологічного вислову Дорога
ложка до обіду інколи можна натрапити на варіант цієї
149
приказки: Добра ложка до обіду. Проте в сучасних
словниках зафіксовано тільки перший варіант. У словнику Номиса
наведено приказку Дообід ложка, а післяобід не треба.
Іван Ле у повісті «Юхим Кудря» використовує ще й
такий синонімічний вислів: «Оце-то правду мовиться —
смачна ложка до обіду». Звичайно вживають
найпоширеніший варіант — Дорога ложка до обіду, наприклад:
«— Тоді буде пізно. Є приказка: дорога ложка до обіду.
Тепер ти був би потрібний, а тоді, може, і без тебе
обійдуться» (В. Гжицький).
V
НАШІ ІМЕНА Й ПРІЗВИЩА,
ВЛАСНІ НАЗВИ
и всі знають, що
таке звичне для нас,
дуже поширене ім'я
Галина у греків
означало «тиша», «спокій»? А скільки Марин знають про те, що
їх ім'я пов'язане з морем і що Марина (з латинської
мови) та Пелагея, Палажка (з грецької) означають те ж
саме? Прозаїчні і рідко вживані імена, коли вдатися до
їх первісного значення, можуть раптом засяяти
несподіваною красою. Виявиться, що Пульхерія — це
прекрасна, Мотря — знатна пані, Глафіра — витончена,
вграбна, Серафима — полум'яна і т. д.
Трапляється так, що близькозвучні імена, первісне
значення яких забулося, сплутуються і починають
вживатися у побуті як варіанти одного імені. Зокрема, це
стосується жіночих імен Галина і Ганна. Ганна (Анна)
походить із староєврейської мови, де воно означало
«благодать». Галина з цим ім'ям не має нічого спільного. Як
уже згадувалось, у старогрецькій мові (а саме тут
народилося ім'я Галина) це слово означало тишу, спокій,
безвітряну погоду. З міфології відомо, що Галиною звали одну
8 50 дочок морського діда Нерея, сина Понта і богині Геї.
Є й такі імена, значення яких за давністю походження
забулося. У сучасній практиці існують, наприклад, як
рівноправні варіанти імені — Таїсія і Таїса. Але
відповісти на питання, з якої мови вони походять і яке їхнє
первісне значення, поки що важко.
151
Дуже давнє ім'я Руслан. Руслан, або ще бруслан (часто
з додаванням імені по батькові бруслан Назарович) —
відомий герой стародавнього російського фольклору. Саме
звідси запозичив це ім'я для свого героя Олександр
Сергійович Пушкін в поемі «Руслан і Людмила». Людмила —
ім'я суто слов'янське. Що ж до імені Руслан, то воно
належить до давніх запозичень з тюркських мов.
Основою для виникнення імені бруслан, Руслан,
найімовірніше, послужило тюркське агзіап, що означає «лев».
У сучасних українській і російській мовах є три
рівноправних з юридичного погляду імені: Георгій, Юрій і бгор.
Усі вони походять від грецького імені Георгос, що
означало «землероб», «селянин» (пор. гео-логія — наука про
землю, гео-графія — опис землі і т. д.). Як відомо, з
старогрецької мови походить багато наших імен: Олександр —
мужній захисник, Ангеліна — вісниця, Анфіса — квітуча,
сповнена життя, Анатолій — ранковий, ясний та ін.
На слов'янській основі старогрецьке Георгос
перетворилося в ім'я Георгій. У староруській мові виникли
варіанти цього слова: з одного боку, Георгій дало ряд:
Георгій — Юргій — Юрій, а з другого — бгорій — бор-
гій — бгор.
Отже, Георгій, Юрій і бгор — це три варіанти того
самого імені. Про те, що означають наші імена, звідки
вони походять, можна прочитати і в книжці А. В. Супе-
ранської «Как Вас зовут? Где Вн живете?» або в книжці
Б. Успенського «Тн и твоє имя», виданій 1960 року в
Ленінграді.
Дуже популярним стало в нас питання про міру пере-
кладності імен і прізвищ. Часто надходять листи з цього
приводу: «Чи правомірно перекладати власні імена з
однієї мови на іншу, наприклад, з російської на українську
і навпаки? Як довести, що, скажімо, Николай — це
Микола? Можливо, це поширюється тільки на українську й
російську мови. А як бути з білоруською? П'ер завжди
лишається П'єром, а ось Евгения легко стає Івгою, а
Олесь — Александром».
Отже, чи припустимий переклад імен? Власне, тут
не йдеться про переклад. Коли б ми стали перекладати
імена, то і П'єра і Петра треба було б називати
«каменем», як у старогрецькій мові, звідки походить це ім'я
152
(пор. петрографія — наука про гірські породи), ївгу і
Євгенію — «благородною» *, а Олеся і Олександра —
«захисником людей». Очевидно, йдеться не про переклад, а про
можливість заміни імені в одному національно-мовному
оформленні іменем в іншому національно-мовному
оформленні. Як правило, це не допускається. Але в історії
відомі інші приклади. У Києві наприкінці X ст., точніше,
998 року, князь Володимир Святославович прийняв
православну віру і насильно охрестив руський народ. Ця
подія сприяла зміцненню міжнародних зв'язків Русі.
Разом з християнством із Візантії були запозичені й
християнські імена, які почала давати людям церква при
хрещенні. Колишні слов'янські імена були оголошені не-
канонічними, поганськими. І з того часу
східнослов'янський люд одержував тільки ті імена, що були записані
в святцях. Добре, коли ім'я було просте для вимови,
скажімо, Іоанн. Незвичне для слов'янських мов сполучення
трьох голосних народ одразу ж переробив по-своєму —
Іван. Це ім'я стало спільним для всіх трьох
східнослов'янських народів, що розвинулись на грунті колишньої
спільноруської єдності. Складніше було з такими іменами,
як Аквилина, Іуліанія, Євстафій, Нафанаїл і под. Ак-
вилина в російській мові перетворилася в Акулину, в
українській — у Килину, Іуліанія відповідно в Ульяну та
Уляну, Євстафій — в Остаха, Остафия, Стахея — в
російській і в Остапа — в українській.
Не знаючи справжнього значення імені, наші
предки асоціювали його з якимось відомим словом. Так
Іларіон (веселий, радісний) перетворювалося у Варивоп,
замість важкого для вимови Євстафія (міцний, стійкий)
з'явилося Остап. Відомий український лексикограф
Борис Грінченко висловив припущення, що народне ім'я
Солопій походить від канонічного Соломон (по-староєврей-
ському — мирний, тихий). На перший погляд тут взагалі
немає ніякої подібності. Але коли ми звернемося до тих
жіночих імен, які походять від Соломонія — а це будуть
Саломія, Соломія, Солоха,— то вірогідність припущення
Б, Грінченка зросте. Солопій — це, очевидно, відповідник
до Солоха. На звучання цього слова могло вплинути
українське дієслово солопити.
* В українській мовній практиці повним офіційним ім'ям
уважаеться Євгенія, рідше Євгена. 6 ще форми Югина та Івга, але
вони кваліфікуються як розмовні, неофіційні.
153
Проте якими б не були народні назви, але для всіх
існувало вихідне ім'я, освячене церквою. І росіянин Еме-
ля, і українець Омелько знали, що охрещено їх Ємелья-
ном, Авдотья і Явдоха офіційно звалися однаково: Євдо-
кією. За більшістю російських імен так і закріпилася
вихідна, церковна форма. Народні імена до уваги не
бралися. Що ж до імен українських та білоруських, то після
Жовтневої революції вони стали записуватися в народному
звучанні. Проте свідомість того, що Микола — це Нико-
лай, а Івга — Евгения, звичайно, залишилася. Оскільки ж
ці імена стали офіційними російськими, то й створюється
враження, що українські й білоруські імена
перекладаються на російську мову. Ну а звідси вже й зворотне
явище: російські імена, тобто з походження здебільшого
церковні, передаються українськими й білоруськими
народними відповідниками. Щоправда, коли народний варіант
дуже вже віддалився в звучанні від колишнього
офіційного, то ім'я приходить в іншу мову в його природному
звучанні. Скажімо, ім'я Оксана не передають російським
Авксинья, а Остап — російським Евстафий. Є зараз
серед російських імен запозичені з української Оксана й
Остап поряд з російськими Авксинья і Евстафий, як це,
зокрема, відбиває довідник особових імен народів РРФСР,
виданий у Москві 1965 року. У «Словнику власних імен
людей» (К., 1972) українським іменам Оксана, рідше
АКСЄН1/Я щ Оксенія, Ксенія (розмовні Оксеня, Аксеня, Акси-
ня, Ксеня, Ксена) відповідають російські Ксения,
Оксана, розмовні Аксиния, Аксинья.
Українські прізвища утворювалися або від власних
імен (Іваненко, Ващенко, Пилипенко), або від загальних
(Кулик, Куліш, Куниця, Кухар). Чому певна загальна
назва стала колись прізвищем, пояснити важко.
Звичайно спочатку її використовували як прізвисько, а вже
потім вона усталювалася як прізвище. Український
письменник середини минулого століття О. Стороженко у
повісті «Марко Проклятий» устами свого героя розповідає
про можливе виникнення прізвиська Кобза: якось
прийшов кобзар та й поклав свій музичний інструмент, а
молодий запорожець необережно на нього сів. Цього було
досить, щоб пристало до нього прізвисько Кобза.
Співвідносність прізвища із загальною назвою (апелятивом)
154
нерідко зовсім втрачається, і треба вести спеціальні
етимологічні дослідження, щоб установити, як могло
виникнути певне прізвище, наприклад, Прасок. Можна
припускати, що в основі цього прізвища лежить зменшувальна
форма від слова прас, тобто «праска, утюг». Відоме ще
одне значення слова прас, з яким його ужив І.
Котляревський: [Еней] «тут на бігу піймав за рясу Попа рутульсько-
го полку, смертельного завдавши прасу, як пса, покинув
на піску». Щоправда, слово прасок в обох значеннях
уживається рідко. Словник української мови за редакцією
Бориса Грінченка переконливих ілюстрацій не подає.
Єдиний приклад узято із збірника Номиса «Українські
приказки, прислів'я і таке інше»: Знала б прасок добрий. Не
засвідчує цього слова і картотека «Словника української
мови» (в 11 томах).
8
Прізвища мають за собою не тисячі, а тільки якихось
півтораста-двісті років. Проте їх значно більше, ніж імен,
а тому знайти їхній корінь буває далеко не просто.
Є, наприклад, два різні прізвища Білицький і Білець-
кий. Це цілком самостійні особові імена. Правда, в обох
виразно виступає корінь біл-, той самий, що в
прикметнику білий. Проте походження їх складніше. Білицький,
найімовірніше, утворено від географічних назв типу
Білий, Біличі, Білики; усі ці назви можна зустріти на
карті України; від них утворюється похідний прикметник
Білицький. Такого ж типу прізвища Балйцький від Ба-
личі, Балучйнський від Балучйн, Барський від Бар, Бо-
еуцький від Богута і багато інших.
Прізвище Білецький також має в основі географічну
назву. Однак якщо в першому випадку назва була
ускладнена суфіксами -ич- або -ик-, то в другому такого суфікса
не було. Найімовірніше припускати, що прізвище Біле-
цький утворене від назв типу Біле, Біла. Наприклад,
від села Біле Львівської області утворюється похідний
прикметник Білецький (Білецька сільська рада).
Дуже прозорим щодо походження є прізвище Поліщук.
Його перші носії походять 8 українського або
білоруського Полісся. Мешканці цих країв і зараз звуть себе
поліщуками. Звичайно, щоб перетворитись на прізвище, ця
назва мала потрапити в якесь інше, не поліське середо-
155
вище. Тому прізвища ці фіксуються в різних областях
України, та й не тільки України.
Як писати це прізвище російською мовою? У практиці
трапляються варіанти написання Поліщук і Полещук.
Часом останнє написання потрапляє в українську мовну
практику і замість Поліщука з'являється Полещук.
Пояснюється це недостатньою грамотністю окремих осіб, які
відають паспортними справами і які, звичайно, повинні
бездоганно знати правопис і бути знайомими з
ономастикою — наукою про імена.
В «Українському правописі» (К., 1961) сказано, що
«українські прізвища передаються на письмі за
загальними нормами правопису українських слів».
Отже, по-українському треба писати лише Поліщук,
Згідно з традицією, усталеною практикою, українські
прізвища, у яких і походить з давнього ?, передаються
в російській мові через є. Тобто українське Поліщук
пишеться по-російському Полещук.
т
Як і коли виникли сучасні назви Росія, Білорусія,
Україна? У «Повести времяньньїх'ь лить» розповідається
про східнослов'янські племена, що носили назви полян,
деревлян, волинян, дреговичів, уличів, тиверців та ін.
Поряд з цими назвами уже з IX ст. вживалася назва Русь.
Існує декілька пояснень виникнення цієї назви, але
жодне з них не є загальновизнаним. Назву Русь пов'язували
з назвами річок Рось, Русна й інших з коренем рос-,
поширених на східнослов'янських землях. Дехто вважав,
що назву Русь принесли з собою варяги. Перше пояснення
малоймовірне, щодо другого, то воно сучасною наукою
зовсім відкидається: назва Русь згадується значно раніше
від появи на Русі варягів. У літературі є згадки про
плем'я росоманів (IV ст. н. є.) і плем'я рус (VI ст. н. є.),
які мають назви, безперечно, споріднені із словами Русь,
руський, але які історики не знаходять підстав уважати
слов'янськими. Однак мешкали ці племена на території
сучасної Наддніпрянщини, тобто там, де вперше
з'являється слово Русь як назва східнослов'янської держави. На
думку О. Ткаченка1, неслов'янські племена росомани,
х Див.: Т к а ч є в к о О. Б. Про походження назви Русь,—
«Українська мова і література в школі», 1959, № 6,
156
розчинившись у слов'янських, передали їм свою етнічну
назву. В історії є багато подібних випадків. Так, назву
Британія передало германському племені англійців
кельтське плем'я бритів, назва Франція завдячує своєю появою
германському племені франків, хоч її сучасне населення
романське. Подібних прикладів є чимало.
Назва Русь, що виникла спершу на території сучасної
Київщини, із зміцненням східнослов'янської держави —
Київської Русі — поширилася згодом на всі
східнослов'янські землі. У XII—XIV ст. з'являються локальні назви
Червона Русь, Чорна Русь, Біла Русь, Назву Біла Русь
пов'язують з назвою річки Білої, район якої обмежував
початкову територію Білої Русі з центром у Бєльську. Ця
назва і стала вживатися стосовно східнослов'янської
народності, що формувалася з ХНІ—XIV ст.— білорусів.
Феодальні усобиці, що ослабили Київську Русь ще до
татарської навали, привели до зміцнення окремих князівств.
Одне з них, Галицько-Волинське, стало іменувати себе
Малою Руссю, на відміну від ослаблої Русі Київської. Ця
назва, Мала Русь, як відзначав академік А. Ю.
Кримський, була в галицьких князів почесним титулом, яким
вони пишалися офіційно. Наприклад, Юрій II в 1334 році
величає себе в офіційному титулі «Біе ^гаїіа паїиз сіих
Іоііиз Виявіае Міпогіз» — «з божої ласки природжений
князь цілої Малої Русі».
У XII ст. в Іпатіївському літопису згадується назва
Україна, з іншим, ніж тепер, територіальним змістом.
Україною звалася Переяславська земля, пониззя Галицької
землі й інші окраїнні землі Русі. Минали віки. Занепали
колишні феодальні князівства. Українські землі і
формована з XIII—XIV ст. українська народність потрапили
в залежність від литовсько-польських феодалів. Борючись
за соціальне і національне визволення, південноруське
населення дістає й нову самоназву — українці. З XVII ст.
у різних документах паралельно вживаються иазвуї'Малая
Росія і Україна. У складі царської імперії Україна
офіційно звалася тільки Малоросією, хоч у працях
прогресивних письменників і вчених виступала й назва Україна.
Перша українська граматика О. Павловського мала, як
відомо, назву «Грамматика малороссийского наречия»
A818 р.). Після Великої Жовтневої соціалістичної
революції назви Україна і Українська Радянська
Соціалістична Республіка стали сприйматися як загальнонародні, і всі
157
українці, в якій частині української землі вони не
жили б, на зміну давніших малорус, русин, руський та інших
почали вживати як загальну назву українець, а всю
територію, на якій живе український народ, називати
тільки Україна.
Назва Росія з XV ст. уживається як назва Московського
царства. Причому ця друга назва спершу вживається
як паралельна з першою. Згодом перша — Росія,
Російська держава — стає офіційною назвою.
Деякі власні назви, що однаково звучать на їхній
батьківщині, вимовляються і пишуться у нас по-різному. Чому
це так? У різних алфавітах, створених на основі латиниці,
та сама літера може передавати далеко не однакові звуки.
Скажімо, а в англійській мові у певній позиції означає
відкрите є, і, звукосполучення ай і под. Нерідко це
приводить до того, що та ж сама назва, записана латиницею,
набуває в різних мовах відмінного звучання.
Назва країни Мексіка і назва її столиці Мехіко
відбивають різну вимову одного слова. Місто Мехіко було
засноване стародавніми ацтеками в XIV ст. За однією
з версій, воно з усіх боків було оточене водами озера, що
звалося Метц. Звідси пішла і назва міста: Метц-хі-ко —
«у центрі вод Метца». Іспанці, що колонізували в XVI ст.
південний захід Північної Америки, засвоїли назву міста
у формі Мехіко. В XIX ст. колонія здобула незалежність.
Нова держава прийняла назву своєї столиці — Мехіко.
Українська мова, як і російська, засвоїла назву столиці
в іспанському звучанні — Мехіко, а назву країни — в
англійському звучанні Мексіка.
Різночитання Техас і Тексас пов'язані з тими самими
двома джерелами: іспанським і англійським. Відомо, що
Техас був завойований Іспанією, потім входив до складу
Мексіки, а в 1845 р. його захопили Сполучені Штати
Америки. Походження назви нез'ясоване. Можливо, вона
відбиває самоназву індійського племені, що населяло ці
землі. В українську мову назва ця потрапила з іспанської
у формі Техас. Американці називають свій штат Тексас —
відповідно до читання цього слова англійською мовою.
Іншомовні власні назви іноді мають різне звучання
в українській і російській мовах. Так, назва австрійської
столиці — Відень — російською мовою звучить Вена,
15Ь
Угорщина в російській мові змінюється на Венгрию,
Вірменія — в Армению.
Чому це так? Адже ж не змінюють звучання такі назви,
як, наприклад, Варшава, Будапешт, Хельсінкі; дуже
близька вимова і таких назв, як Рим — рос. Рим, Париж —-
рос. Париж, Стокгольм — рос. Стокгольм і т. д.
Більшість власних назв у всіх мовах передається приблизно
однаково — в них лишається та сама кількість звуків,
хоч кожен з них вимовляється згідно з законами тієї мови,
що перейняла ці слова. Ось найпростіший приклад:
Москва пишеться і в російській і в українській мовах однаково,
але російською мовою ми вимовимо Масква, а
українською — Москва.
Що ж до назв Рим і Париж, то хоч вони в українській
і російській мовах вимовляються приблизно однаково, але
в тих мовах, звідки їх запозичено, звучать вовсім не так:
столиця Італії має назву Воша, столиця Франції — Рагіз.
Обидві назви прийшли до нас дуже давно. Поки вони
мандрували через Західну і Центральну Європу, то
встигли під впливом інших мов змінити своє звучання. Минули
століття, назви ці стали у нас традиційними, на їх основі
утворилося багато похідних слів і словосполучень. Тому
хоч їх звучання і не відповідає справжньому, але й
змінювати його тепер уже немає рації: надто велике
насильство треба було б чинити над мовою.
Чому німецька назва австрійської столиці \Уіеп у
російській мові звучить як Вена, а в українській як Відень?
Тому що власні назви не завжди приходили тим самим
шляхом на Україну і в Росію. В російську мову назва
Вена увійшла за посередництвом французької 8
італійської, де назва цього міста звучить Уіеппе, а в українську —
з чеської через польську. В обох цих мовах назва
австрійської столиці слов'янізована.' чеськ. Уійеп, польськ.
\Уіейей.
Взаємні слов'янсько-німецькі переклади назв міст —
явища непоодинокі. Згадайте хоча б такий яскравий
приклад: місто Лейпціг (нім. Ьеіргі?) по-польськи вветься
Ілрзк, по-чеськи Ілрзко.
Трохи інша доля у назв Венгрия — Угорщина. Якщо
ми візьмемо відповідні назви народів, то це буде рос.
еенгр, укр. угорець, і спільне для обох мов — мадьяр
(мадяр). Як це на перший погляд не дивно, але всі три
назви вийшли в одного джерела. Мадяр походить від
15»
угорської самоназви народу та^уаг. У далекі часи це
слово звучало як то^ог. Цю форму запозичили стародавні
слов'яни: *<3§ег. Перший звук — 0 був носовим. Згодом
носові звуки втратилися у всіх слов'янських мовах, крім
польської. Тому-то в сучасній польській мові назва цього
народу \уі?§ієг зберегла носовий ввук. З польської це
слово зайшло і в російську, і в українську мови. Звичайно,
носове є розклалося в східнослов'янських мовах на два
звуки — на голосний є і приголосний н; пор. рос. вЬнгр,
Венгрия. В українській мові слова венгр, венгерка також
вживаються і тепер. Всі пам'ятають, наприклад, рядки
8 народної пісні:
Ой венгерко, венгерко, венгерко,
Позич мені люстерко, люстерко...
Але нормативною стала у нас інша форма: угорець,
Угорщина. Спільнослов'янське *(}2ег на
східнослов'янському грунті перетворилося на угр. Слова угр — угри
вживалися ще в епоху Київської Русі. З тих часів і
успадкувала їх українська мова.
Що ж до відмінностей у ввучанні Армения — Вірменія,
то тут справа значно простіша. Навіть без спеціального
дослідження видно, що слова ці — одного кореня. Треба
тільки з'ясувати, чому у них по-різному звучить початок.
Відомо, що російському а часто відповідає в
українській мові р. Так було уже і в XIV—XV ст., а можливо,
й раніше. У всякому разі, в старовинних українських
грамотах вірмени, яких немало жило тоді вже на Україні,
іменуються орменами. Ось як записано, наприклад, в
грамоті 1408 р.г «аучєрновьци со(т) нЬмецкого воза мнто че-
тнри гроши, а (о(т) орм^ньского воза гаесть гроши».
Перед початковим голосним звуком в українській мові
часто з'являється приставний в. Порівняйте: рос. улица —
укр. вулиця, рос. улей — укр. вулик, рос. от — укр. від.
Так само появилося приставне в і в слові ормени — вор-
мени. Разом з тим у початковому складі, що закінчується
приголосним ввуком р, о перейшло в і: вірмени.
Порівняйте: стол — стіл, окно — вікно, овца — вівця. Так
російському Армения стало відповідати українське Вірменія.
Назви міст порівняно молоді. Вони народились і
народжуються разом із містами. Одні з них налічують лише
160
кілька років, інші мають поважніший вік. Але навіть
найстарші європейські міста налічують щонайбільше
кілька тисяч років. Тому й походження їх назв часто
встановлюється досить легко. Складніше з назвами річок. Багато
з них мають настільки давні імена, що навіть важко
буває визначити, коли вони виникли. До таких належить
і назва нашого Дніпра. Здавалось би, слов'янська ріка
Дніпро і назву мусить мати слов'янську. Але факти
переконують в іншому. Чи звернули ви увагу на те, що
найбільші річки півдня Європейської частини СРСР мають
у звучанні спільні елементи: Дунай, Дністер, Дніпро,
Дон? Повторюється елемент дн. І це не випадково. У
сучасній осетинській мові, що належить до сім'ї іранських
мов, слово дон означає «вода», «річка». Чи не тут слід
шукати ключі до загубленої у віках таємниці —
походження назви нашої ріки? Цілком імовірно, хоч це
остаточно й не доведено. У античних істориків назва Дніпра
фіксується у формі Дсшхлріс;. Якщо цей запис передає
тодішнє звучання назви, то, прийнявши гіпотезу її
іранського походження, ми зможемо виявити в ній два корені:
йап -— «вода, річка», і арг — «глибокий». Отже, Вапарг —
«глибока річка». Успадковане слов'янами, це слово дещо
змінило своє звучання; перше а перейшло в короткий
глухий звук, що згодом зник, а на місці другого, довгого
а розвинувся дифтонг, що передавався літерою •?. У
російській мові 'Б, як відомо, перейшло в є, а тому — Днепр,
в українській в і: Дніпр. У Шевченка досить часто
виступає саме ця форма: «Реве та стогне Дніпр широкий».
Проте здавна вживається й друга форма — Дніпро. Вона
зобов'язана своєю появою чоловічим іменам на -о: Петро.
Раніше йшлося про різні назви тих самих міст в
російській і українській мовах. Трапляється, що в багатьох
народів неоднаково звучать назви країн. Справді, важко
знайти щось спільне у назвах Германия і Німеччина.
Більше того, французи називають цю країну АЛета^пе, фін-
ни — 8ак8а, а литовці — Уокіеїі]а і т. д. Звідки ця
різноманітність назв?
У староримських джерелах Оегтапіа — це землі між
Рейном і Дунаєм, населені спорідненими племенами.
Назву цю вони одержали від імені одного 8 найбільших
племен — германців. Первісне значення цього слова
пояснюється по-різному. Одні вважають, що воно походить від
німецького ?егтап — «жадібні руки», інші — від ег-
6 7—1992
161
тапа — «великі (дужі) руки»; виводять його й від
?ег — «болото» 3 1871 року давню латинську назву Сег-
тапіа дістає держава, що утворилася на основі ряду
німецьких земель. Ця назва стає офіційною і в Росії.
Французька назва АІІета§пе походить від латинської: алема-
ни — назва одного з німецьких племен, що очолило
міжплемінний союз. Свою ж країну німці називають Оеиі-
зспіапсі, де ЬапсІ — земля, а ОеиІзсЬ — самоназва
німців (від староверхньонімецького іЬіисІа — люди).
У німецькій мові слово Сегтапіа вживається лише на
означення символічного уособлення Німеччини у вигляді
жіночої фігури.
Слов'яни здавна називали своїх найближчих західних
сусідів німцями. Значення цього слова досить прозоре,
воно походить від давньослов'янського нЬм'ь. У
староруській мові було дієслово нЬмовати, що означало
«белькотіти, говорити неясно, незрозуміло». Отже, ясно, що
слово нЬмьць — це людина, що говорить неясно,
незрозуміло. Згодом ця назва лишилася за жителями
німецьких земель, хоч простий народ і в Росії, і в Білорусії,
і на Україні ще довго називав німцями всіх європейців,
чия мова була незрозумілою.
Щоправда, існувало й інше пояснення походження
слова німець. Дехто вважав, що воно походить від не-
метес — кельтської назви одного з німецьких племен.
Проте це пояснення маловірогідне.
За назвою народу — німці — слов'яни стали
називати й їхню країну. Це польське Шетсу, чеське ІМетеско,
словацьке №теско, сербохорватське Немачкй. У
російських говорах також поширена назва, утворена від слова
немец — Неметчина. І хоч офіційною назвою стало дав-
ньолатинське Германия, але назви немци, немецкий язик
лишаються давньослов'янськими. В українській мові, як і
в багатьох інших слов'янських, у назві країни —
Німеччина — виступає той же корінь, що і в назві народу
—- німці. Проте слова еерманець, германський
використовуються і в сучасній українській літературній мові.
Германцями звуться окремі старонімецькі племена. До гер-
манских належить група споріднених мов: німецька,
англійська мова, датська, шведська, ісландська,
норвезька та ін.
V
'¦*
ГРАМАТИКА ВИМАГАЄ
собливість розвитку
мови полягає в*
тому, що в ній часто
співіснують дві
форми —^старіші*'й новіша. Кожен уживає ту, до якої він
більше звик(чАле згодом, звичайно, одна, більш
уживана, "стає стилістично нейтральною, а друга
сприймається як застаріла або стилістично забарвлена. Скажімо,
тепер звична для нас форма чоловічого роду іменника
зал. А втім, читаючи Лесю Українку, та й сучасних
письменників, наприклад Ю. Яновського чи В. Сосюру,
ми не здивуємось, коли зустрінемо в них слово зала — той
самгтй іменник, але в формі жіночого родуз
Зоря, як птиця, б'ється об колони
У валі тій, де Ленін виступав
і кликав битися за світ Червоний...
(В. Сосюра)
На цьому слові відчуваються ледь помітні ознаки
минувшини; в ньому ще пульсує кров сучасної
мовотворчості, але воно вже ніби помічене дотиком історії. Саме це
зумовлює вживання його у стилістично забарвлених
текстах — художніх, публіцистичних, а також використання
як засобу стилізації, коли треба відтворити в тексті
колорит давнішої епохи.
У формах двох родів — чоловічого і жіночого —
виступають також іменники генезис і генеза, тезис і теза.
6*
163
У першій парі слово генезис — узвичаєний термін
сучасної книжної мови, стилістично нейтральний; іменник
жіночого роду — генеза — рідше вживаний. У другій
парі — навпаки, звичнішою є форма іменника жіночого
роду теза, а рідше вживається форма чоловічого роду
тезис.
Російсько-український словник 1968 року наводить як
відповідники російського генезис українські слова генезис
і генеза, як відповідники російського тезис —
українські форми теза, тезис. Російське зал і застаріле зала
перекладаються українськими паралельними формами зал,
зала. На усталення тієї чи іншої форми іменника як
стилістично нейтральної або застарілої впливає, звичайно,
частота вживання її в різних стилях, а також загальна
тенденція змінності мовної норми — лексичної, лексико-
стилістичної.
Чому окремі слова близькоспоріднених української і
російської мов належать до різних родів? Порівняймо
російські Сибирь, степь — жіночого роду і українські
Сибір, степ — чоловічого роду. Чи існує тут якесь
правило, що регулює родову ознаку слів в обох мовах? Рід
у слов'янських мовах відіграє подвійну роль: у назвах
живих істот він указує на статеву ознаку і вік: півень —
курка — курча, селезень — качка — каченя, вовк — вовчиця —
вовченя; у назвах неживих предметів рід, природно, цієї
функції не виконує. За родовою ознакою іменники
поділяються на типи відмінювання. Так, іменники чоловічого
роду мають в однині й множині одні закінчення, жіночого
на голосний — другі, жіночого на приголосний — треті
і так далі. Колись іменників жіночого роду на
приголосний було більше, ніж тепер. Але оскільки на приголосний
закінчувалися все ж переважно іменники чоловічого роду,
то вони вплинули й на деякі іменники жіночого роду такі,
як степ, Сибір. У деяких випадках колишні іменники на
приголосний дістали в українській мові більш типове для
жіночого роду закінчення -а: пор. російські мьішь, тишь,
свекровь і українські миша, тиша, свекруха.
Нерідко й зараз ще деякі слова української мови
жіночого роду можуть виступати у двох формах — 8
закінченням на голосний -а і на приголосний: бистрина і би-
стрінь, височина і височінь, латина і латинь та ін.
164
й
Якого роду в українській мові слово собака? Слово
собака належить до тих іменників, які можуть виступати
і в чоловічому і в жіночому роді. Порівняйте такі
приклади: «Під призьбою лежить замислений собака і вухом
одганяе мух надокучних» (М. Рильський); «Не новий
оцей лукавий лановий. Стара собака, та ще й бита»
(Т. Шевченко). Якій же з форм віддати перевагу?
Нормативною вважається форма чоловічого роду.
й
Чи має слово суцвіття множину, чи вживається
тільки в однині?
Іменник суцвіття — середнього роду. Так само, як
іменники середнього роду типу багаття, знання, він
уживається і в однині, і в множині, причому форми
називного, родового однини і називного множини цього слова
збігаються. Узгоджуваний з іменником прикметник або
відповідне дієслово вказують на однину чи множину
іменника суцвіття. Наприклад: «У темряві світили
напіврозквітлим суцвіттям яблуні, біля плотів одцвітали
вишні, рясно покривши пелюстками вогку землю» (М.
Стельмах);
Як не любити весни многоіпумної,
Меду пахучих суцвіть?
(М. Рильський)
Іноді іменник суцвіття, виступаючи у формі однини,
набуває значення збірного іменника. Порівняйте:
Знов розвиваються каштани
І затопив Дніпро луги.
Зелене, голубе, багряне
Лягло суцвіття навкруги.
(Л. Дмитерко)
З іменником середнього роду суцвіття за формою
збігаються збірні іменники волосся, колосся. Проте на відміну
від першого, який має і однину і множину (суцвіття,
суцвіть), збірні іменники волосся, колосся множини не
допускають (не можна утворити від них форм волось,
колось), а значення одиничності передається суфіксальними
формами волосина, колосок.
165
я
Як утворюються кличні форми від імен, особливо тоді,
коли до людини звертаються на ім'я й ім'я по батькові?
Слід пам'ятати, що чоловічі імена на м'який
приголосний та -й приймають у кличній формі закінчення -у (-ю):
Грицю, Костю, Віталію, Сергію, Григорію (не Сергіє,
Віталіе, Григоріе, як інколи можна почути й прочитати!),
а чоловічі імена на інші приголосні дістають у цій формі
закінчення -є: Петре, Костянтине, Вікторе, Арнольде,
Іване, Кириле, Федоре, Федоте, Леоніде та ін.
Коли до людини звертаються на ім'я, ім'я по батькові,
обидві форми мають стояти або в кличному, або в
називному відмінку: Іване Петровичу, Олександре Івановичу,
Хомо Лукичу, або Іван Петрович, Олександр Іванович,
Хома Лукич. При цьому першій формі віддається
перевага. Не можна вживати ім'я в кличній формі, а ім'я по
батькові в називному відмінку і навпаки. Тобто форми
типу Іван Петровичу або Іване Петрович є неправильні.
Так само треба стежити, щоб у формах звертання, де
поєднується загальна назва і вужча (відповідно як видова
і родова), обидва слова ставилися в кличній формі,
наприклад: товаришу командире, товаришу лікарю, пане
дипломате, пане президенте.
Як правильно сказати: «Пішла по телята» чи «Пішла
по телят» (або «Пасу гусята» чи «Пасу гусят»)? Адже
телята й гусята — живі істоти, і до них можна поставити
запитання кого? А от в піснях і віршах зустрічаємо такі
приклади:
Я гусятка пасла,
сіолювать ходила,
або:
Наша мати Катря
Пішла по телята.
Правильні обидві форми* пасу телят і телята, коней
і коні, гусят і гусята. Вони широко засвідчені в народній
мові і в художній літературі. Проте коли зіставити багато
речень, в яких знахідний відмінок іменника на означення
істот виражається або формою, спільною з називним
166
відмінком, або формою, спільною з родовим — пасти гуси
й гусей, індики й Індиків, купити воли й волів, коні й
коней, загнати корови й корів, вівці й овець і т. д.,— можна
помітити, що ці форми по-різному оцінюються сучасною
стилістичною нормою. Форма знахідного множини,
однакова з називним відмінком, давніша. Ще в
давньоруській мові вона вживається як єдина, поширюючись
навіть на назви осіб: «И изьимаша посли ихть на Локн'Ь и
приведоша и кт> Ярополку».
А ось уривок із відомого послання Володимира Моно-
маха: «По Рови 'бздя, ималт> єсмь своима рукама тЬ же
кони дикий».
Українські народні пісні й думи теж засвідчують у цій
конструкції переважно форми, однакові з називним
відмінком. Наприклад: «Запрягаймо коні в шори, коні
воронії»; «Ой, там Роман воли пасе»; «По багату сестру
коні пошлю, По вбогу небогу посла пошлю!» та ін. Цією ж
формою переважно користувався й Тарас Шевченко: «І ми,
жартуючи погнали, Чужі ягнята до води»; «Ні, не буду
чужі воли пасти, заганяти»; «Заревли великі дзвони, щоб
сідлали хлопці коні». Варто нагадати ще рядки з відомої поеми
Лесі Українки «Осіння казка», де теж ужито цю форму:
Моя нринцесо, питтша босоніжко,
згадай той час, як ти гусята пасла.
У наш час обидві форми уживаються паралельно*.
Щоб переконатися в цьому, порівняймо такі приклади:
«Як видоїш корови, намішай коням оброку» (М. Стельмах);
«Кидай човни, скоріш, Трясило, сідлайте коні, козаки!»
(В. Сосюра); «В третій обслузі їздовим сів Блаженко-стар-
ший. Він ретельно, по-хазяйському вибирав коней» (О.
Гончар); «Мабуть, треба розпрягти коней, бо вже далеко не
заїдеш»,—думає Семен Федорович» (М. Зарудний).
І все ж форма пасти коні здебільшого набуває відтінку
поважності, незвичайності, поступаючись стилістично
нейтральній формі пасти коней.
Як утворюється форма наказового способу від дієслова
таїти? Дієслова, які в особових формах теперішнього
1 Див.: Вихованець І. Р. Синтаксис знахідного
відмінка в сучасній українській літературній мові. К., 1971, с. 18.
167
часу мають наголошений кінцевий склад, дістають такий
же наголос і в наказовому способі: таїти, таю, таїш,
таїть, наказовий спосіб таї, пор. напоїти — напою,
напоїш, напоїть, напій, де відбулися фонетичні зміни: в
закритому складі звук о перейшов в і, а в ненаголошеній
позиції кінцевий і (поєднаний з й) редукувався.
Дієслово стелити змінюється за II дієвідміною, як і
дієслова ходити, носити, косити й інші. Отже, стелю,
стелиш, стелить, стелимо, стелите, стелять. Крім
дієслова стелити в українській мові є ще його синонім
слати (від стлати). Це дієслово належить до І
дієвідміни. Форми стелешся, стелеться утворені не від дієслова
стелити, а від дієслова слати.
Чи правомірні в українській мові такі дієслова, як
парирувати, репетирувати, лідирувати, копірувати, ва-
ріїрувати?
Перші три слова цілком закономірні. Відомо, що
суфікс -ір- (-ир-) в українській мові, на відміну від
російської, не поширений. Він зберігається у словах
іншомовного походження для того, щоб не втратилась лекси-
ко-семантична й граматична цілісність слова, його зміст.
Скажімо, такі слова, як ігнорувати, реставрувати,
пропагувати і багато інших (переважна більшість) цілком
обходяться без суфікса -ір- (-ир-). Коли ж форма без суфікса
омонімічна іншому загальновживаному слову, доводиться
зберігати в дієслівній формі запозичений суфікс. Так,
у дієслові парирувати суфікс зберігається, бо є
українське дієслово парувати; не можна опустити суфікс і в
слові репетирувати, бо є українське експресивне слово
репетувати. У слові лідирувати цей суфікс співвідносний
із суфіксом -ер- в іменнику лідер. Отже, дієслова лідувати,
якби ми наважилися його вжити, ніхто б не зрозумів.
Вживаємо також дієслово планірувати (від планер), бо
є планувати, крокірувати, бо є крокувати. Цей суфікс
лишається також у складі таких слів, як пікірувати
(про літак, що летить під великим кутом униз) і
пікірувати (пересаджувати рослини). Що ж до слів копірувати,
варіїрувати, регістрирувати, то вони ніколи не були
нормативними. їх літературні відповідники — копіювати,
варіювати, реєструвати.
168
Від прикметників слабий і слабкий форма вищого
ступеня — слабіший (при творенні вищого ступеня від
прикметника слабкий суфікс к основи випадає). Форма
слабкіший є штучним утворенням.
Сучасна літературна норма не рекомендує вживати
вищий ступінь прикметників зі значенням найвищого,
наприклад, кращі відповіді. Вищий ступінь, як правило,
утворюється тоді, коли порівнюються принаймні два
предмети: «Одна гора високая, а другая вища»; «Іван старший
від Петра». Коли ж ідеться про те, що в якомусь
предметі порівняно з усіма іншими якість виявляється
найповніше, уживають найвищий ступінь: «Джомолунгма —
найвища гора світу».
Часом передається ще й приховане порівняння, коли,
здавалося б, треба вжити найвищий ступінь, але ми
обмежуємося вищим. Так усталилися вислови кращі люди,
кращі виробничники, або вищий сорт. Під назвою вищий
сорт завжди об'єднується декілька видів високоякісних
товарів.
У розмовній мові і в листуванні часто трапляється
одна помилка. Йдеться про звороти з дієприслівниками
теперішнього часу. Не можна забувати, що в реченні вони
завжди разом із дієсловом-присудком пояснюють той
самий суб'єкт дії. Правда, речення типу Проїжджаючи
мимо вокзалу, у мене злетів капелюх тепер уже рідко
зустрінеш. Але все-таки часом дієприслівниковий зворот
відносять до безособового речення, наприклад: Працю-
ючи вчителем, мені треба знати походження назв деяких
наших річок. Це речення було б правильним, якби автор
побудував його так: Працюючи вчителем, я мушу (я
повинен) знати походження назв деяких наших річок.
Можливий інший варіант, в якому безособове речення не має
вказівки на суб'єкт дії, наприклад: Працюючи вчителем,
треба знати походження назв деяких наших річок.
Як правильно сказати й написати — днями чи на
днях? Правомірні обидві форми. Поширенішою є форма
днями, що часто виступає у сполученні з займенником
цей — цими днями, але не можна відмовити в
нормативності і формі на днях. Порівняйте в літературі: «Так ось
169
цими днями прилітає з Москви мій син» (О. Довженко);
«Не забаріться сповістити мене, бо на днях думаю
запрягтися у переписку» (Панас Мирний).
Як правильно писати по-українському такі
географічні назви, як Роєно, Березина, Тігр?
У довіднику адміністративно-територіального поділу
Української РСР обласний центр Ровенської області
подано у формі Ровно, отже, цю форму і слід уживати як
офіційну. Проте за походженням тут мала б бути форма
Рівне, що відповідає і давній назві, і закономірностям
утворення назв населених пунктів.
Річка в Білорусії зветься Березина, тобто цей
гідронім має в українському відтворенні суфікс -ин-, а не -ін-.
Що ж до назви річки Тігр, то вона по-українському
передається за законами правопису власних назв
іншомовного походження. Відомо, що «Український правопис»
вимагає писати і після всіх приголосних у власних
іменах та географічних назвах: Афіни, Бірма, Мадрід,
Тіроль, Тібр, Тігр та ін.
Чи правильне таке речення: Я задоволений за
товариша? Слово задоволений вживається переважно з орудним
відмінком: задоволений виставою, задоволений походом.
Наприклад: «Брянський був цілком задоволений своїми
вусатими вихованцями» (О. Гончар).
Рідше вживаються словосполучення з прийменником:
«задоволений з подорожі по морю» (М. Коцюбинський).
Задоволений за товариша — вислів неправильний,
утворений, очевидно, під впливом словосполучень: радий
за тебе, гордий за вас.
Поруч зі мною — поруч мене, поруч з ним — поруч
нього. Ці вислови вживаються в сучасній літературній
мові паралельно. Однаково характерні вони і для мови
дожовтневої класики, і для сучасної художньої мови.
Наприклад: «Микола став жати на своїй постаті поруч
з Нимидорою» (І. Нечуй-Левицький); «Чутно, як худоба в
оборах важко сопе та Гафійка нерівно дихає поруч Малан-
ки» (М. Коцюбинський); «Вона сіла поруч його за столом»
(С. Скляренко).
Застерігати від чого чи проти чого? Вислови з цим
дієсловом належать до книжних утворень. Частіше
вживається дієслово застерігати з прийменником від: «Орловці,
170
які вже не вперше приходили на каховський ярмарок,
охоче ділилися з криничанами своїм досвідом,
застерігаючи їх від можливих промахів» (О. Гончар); «Ленін
завжди застерігав партію від можливості великодержавного
націоналістичного перекручення ідеї утворення СРСР»
(І. Цюпа). Менш поширений дієслівний зворот із
прийменником проти: «Горький не раз застерігав молодих
письменників проти зловживання діалектизмами» (М.
Рильський). Очевидно, прийменник проти з'являється за
аналогією до синонімічного словосполучення виступати
проти чогось (пор. застерігати проти чогось).
Художньому й розмовному стилям української мови
властиве й уживання дієслова застерігати без додатка
у значенні «попереджати»: «Виряджаючи Юрка до Тули,
Рогулиха з неприхованою тривогою застерігала на всяк
випадок: — Ти ж, синку, будь обережний на слові»
(Ф. Малицький).
Часто те саме дієслово, виступаючи в різних
значеннях, керує різними відмінковими формами. Так, дієслово
запобігати, вживаючись у двох різних значеннях,
різниться і формами керування: «Догоджати кому-небудь,
підлещуватись до когось» — це запобігати перед ким.
В іншому значенні — «заздалегідь відвертати що-небудь
неприємне, не допускаючи його» — вживається дієслово
запобігати з давальним відмінком. Наприклад:
«Спеціальні покриття [машини] запобігають корозії кузова»
(«Наука і суспільство»); «Можливість запобігати війнам стала
реальною лише тоді, коли соціалізм перетворився в
світову систему» («Комуніст України»). Така сама форма
керування зберігається і в відповідному віддієслівному
іменнику: запобігання хворобам, запобігання втратам урожаю.
Дієслово досягати в значенні «доходити до якого-не-
будь рівня, до певної межі» (про розмір, вагу, кількість
і т. ін.) звичайно вживається з родовим відмінком: «Вага
досягала восьмисот кілограмів»; «Мороз досягав
кільканадцяти градусів» (О. Гончар). Проте не можна
заперечувати і прийменникового керування — вживання в таких
випадках з дієсловом досягати прийменника до,
аналогічно словосполученням з дієсловом доходити. Порівняйте:
«Мороз досягав до кільканадцяти градусів».
V
'¦%
ЯК ПРАВИЛЬНО НАПИСАТИ?
/^ *~| ь^ому пишемо Будьон-
Ща & ний з двома н, а по-
\)^)Л^З^ хідне від нього будьо-
чц/Ч нівка з одним?
При втраті семантичного зв'язку між власною назвою
і похідною від неї загальною може порушуватися і
співвідносність їхніх основ: Тіроль — тиролька, Уатт —
ват, Йоркшір — йоркшир і т. ін. Під це ж правило
підводиться й написання загальної назви будьонівка (хоч
Будьонний). (Пор. у російській мові Буденний, але бу-
деновка — РозентальД. 9. Справочник по правопи-
санию и литературной правке. Мм 1967, с. 43).
Чому слово священик пишеться з одним н, а слово
священний з двома н?
Слово священний походить з церковнослов'янської
мови (свщенньш). Воно утворене як дієприкметник від
дієсловасвшити. На східнослов'янському грунті
свщенньш втратило дієприкметникові ознаки і стало
прикметником, причому поряд з цією формою уживався і її
східнослов'янський варіант свщеньш (пор. сучасні хрещений,
пущений, смажений та ін.).
Іменник священик утворився на основі
східнослов'янського варіанта прикметника, у якому подвоєне н не
зберігається. При творенні іменника за твірну
прикметникову основу приймається священ-, до якої додається
іменниковий суфікс на означення осіб за родом діяльності
-ик: священ-ик. Подібно до цього від прикметників
дієприкметникового походження з суфіксом -єн- виникли
172
похідні іменники: відпущений — відпущен-ик, хрещений —
хрещен-ик.
Коли пишеться весь, а коли увесь? Весь і і/вгсь —
фонетичні різновиди того ж самого слова. їх уживання
підпорядковане правилу чергування у з в (див.
«Український правопис», 1961, § 10). Отже, після слів, що
закінчуються на приголосну, слід уживати варіант увесь, а
після слів, що мають у кінці голосну,— весь (ввесь).
Крім того, варіантові увесь слід віддавати перевагу, коли
він стоїть на початку речення.
У діалектному мовленні можна почути такі вирази:
покласти в ріт, не хочеться і в ріт брати.
Форма ріт — діалектна. Вона утворилася за схожістю
до таких слів, як ніс (хоч носа), стіл (хоч стола), ріг
(хоч рога), бік (хоч бока) і багатьох подібних. А чому ж
все-таки не ріт, а рот?
Це явище пояснюється історично. Ще в X й XI ст.
у давньоруській мові існували короткі голосні звуки,
близькі до о та є. Так, у слові р'ьт'ь було два таких звуки —
один після р, а другий після т, а все слово в цілому було
двоскладовим і читалося приблизно як рото. У слові
дьнь було два голосних звуки, близьких до є, і все слово
читалося приблизно як дене. А чи були в давньоруській
мові такі звуки, як сучасні о та є? Звичайно, були. Вони
виступали, зокрема, в таких словах, як нось (ніс), стол'ь
(стіл), рог*ь (ріг) та ін. Причому ці слова теж мали
двоскладову будову: в другому складі стояв згаданий
напівголосний звук, і вони вимовлялися приблизно як носо,
столо, рого.
Згодом напівголосні звуки занепали. Але в сильній
позиції під наголосом вони перетворилися на о або є,
як у словах рот і день; коли ж напівголосні були ненаго-
лошені (в кінці слова), то вони зникали зовсім. Давні
повні о та є у зв'язку із зникненням коротких о та є
перетворилися в закритих складах в і: столч> дало стіл,
нось — ніс, а рогь — ріг. Давні ж короткі о та є, ставши
під наголосом повними, далі вже не змінювалися: так і
лишилися в закритих складах о та є (рот, лоб, день, пень
та ін.). Виняток становлять лише окремі західноукраїнські
173
діалекти. Спробуймо провідміняти ці слова: лоба, рота,
але дня, пня. Чому о залишилося, а є кудись зникло?
Звернімо увагу на те, що о наголошене, а отже, йому вдалося
в українській мові зберегтися (в російській мові воно
втратило наголос, а тому й само зникло, порівняйте лба,
рта). Колишнє коротке є в словах день, пень у родовому
відмінку не мало наголосу ні в українській, ні в
російській мовах, а тому і там зникло: дня, пня. До речі,
таємниче зникати можуть ті є або о (наприклад, хлопець —
хлопця, кінець — кінця, кілок — кілка), які виникли на
місці колишніх напівголосних. Зникнення є відіграє
неабияку правописну роль: звук є, який випадає при зміні
слова, ніколи не сплутується в ненаголошеній позиції з и.
Так, ми ніколи не напишемо хлопець з и після п, а тільки
з є, бо в родовому відмінку іменника цей звук зникає:
хлопця.
Інколи можна натрапити на неоднакове написання у
родовому відмінку множини слова підкова — пишуть і під-
ків і підков.
То як же правильно? Вище йшлося про те, що голосні
є та о у закритих складах, тобто коли склад закінчується
приголосним звуком, переходять в і: особа — осіб,
слово — слів, дорога — доріг, вози — віз, печі — піч, столи —
стіл. Цьому ж правилу підлягає вимова й написання слова
підкова у родовому множини. Отже, підкова ~ підків.
У розмовній мові під впливом інших форм цього слова
(підкови, підкові, підковам) можна зустріти вимову
підков. Але ця форма не літературна і вживати її не
рекомендується.
До речі, правило про чергування о, є з і у закритих
складах треба узгоджувати й з іншими закономірностями
граматичної будови української мови. Як, наприклад,
утворити форму родового відмінка множини від іменника
спартаківка? «Спортивна газета» пише про спартаковок.
Але чи правильно це? Згадаймо аналогічні форми:
кінцівка — кінцівок, облямівка — облямівок. У суфіксі -івк-
чергування і з о не відбувається. Отже, правильно
говорити й писати треба так: спартаківка — спартаківок, але
стахановка — стахаповок, бо тут зберігається голосний
о суфікса -ов, — незалежно від закритого чи відкритого
складу в слові.
174
ж
Чому сучасна літературна мова визнає в родовому
відмінку множини лише форму корів? Справа в тому, що
слова з так званим «повноголоссям», тобто зі сполученнями
оро, єре, оло (голова, борона, корова, колода, ворона і под.)
не завжди змінюють у закритому складі о на і: борона —
борін, але ворона — ворон. Тут існує така закономірність:
у словах цього типу з рухомим наголосом о в родовому
множини переходить в і: борода — бороду — борід,
борона — борону — борін. Слова з постійним наголосом
здебільшого зберігають у цій формі о: долоня — долоні —
долонь, сорока — сороки — сорок, ворона — ворони —
ворон. У слові корова наголос також незмінний. Тому в
багатьох говорах переходу о в і немає: корова — корде.
Однак всупереч цій закономірності більшість говорів має
в цьому відмінку тільки форму корів. Тому вона й стала
літературною нормою.
»
Закон відкритого й закритого складів (чергування о, є
з і) піч — печі, сім — семи, віл —- вола не поширюється
на чергування і з є в коренях дієслів. Порівняйте:
викоренити — викорінювати (в обох випадках відкритий
склад), провертіти — провірчувати (в обох випадках
закритий склад). Чергування тут викликане структурними
особливостями дієслова і місцем наголосу в ньому. Якщо
кореневий голосний є у позиції перед наступним суфіксом
-ува- (-юва-) стає наголошеним, то він чергується з і:
шептати — нашіптувати, вертіти — навірчувати,
викоренити — викорінювати. Наприклад: «Видно, що ні
літа, ні страждання не викоренили із його душі давнього
гніву й завзятості» (І. Франко); «Так борись, викорінюй
із своєї, і з їхніх душ виривай бур'ян, щоб стали вони
справжніми людьми!» (О. Гончар).
Чому у слові заміж пишемо і на місці колишнього
звука у (пор. муж)?
Колишні відкриті склади після втрати українською
фонологічною системою коротких голосних ь та ь
перетворилися, як відомо, в закриті, що сприяло подовженню є
175
та о в новозакритих складах. Подовжені є та о не одразу
переходили в і, а поступово. Спершу на їх місці
розвивалися дифтонги. Першим елементом новоутворених
дифтонгів, як правило, був компонент, близький до у або і:
о > уо, уе, уи, уї; є > іе > і; є > іе, іо, V6 і т- Д-
Згодом місце всіх цих дифтонгів у більшості українських
говорів зайняв голосний і. Отже, остаточно є та о в
новозакритих складах перейшли в і. Проте можливі й інші
рефлекси цих голосних. Так, в окремих
північноукраїнських говорах у цій позиції і досі виступають дифтонги
або монофтонг у.
У пам'ятках старої української мови XIV—-XVIII ст.
часто трапляються написання, які відбивають
рефлексацію є та о в новозакритих складах. Причому найчастіше
новоутворені звуки передаються літерами у та ю: друздь
(Грамота, 1359 р.), Добровулно, Василюв'ь (Грамота,
1366 р.), стуй, твоуйу злодЬюв'ь (Пересопницьке
євангеліє 1556—1561 рр.) та ін. Очевидно, ці написання
відбивають процес незакінченої рефлексації голосних є та о
в дифтонги з першим компонентом, близьким до у, а
можливо, і в монофтонг у як проміжну ланку між о, є та і.
У цей процес були втягнуті й деякі слова з
етимологічним у; і як на місці колишніх двур, нуч, свуй, тулко тепер
уживаються двір, ніч, свій, тільки, так замість дуброва,
за мужь і подібних виникли діброва, заміж.
Чимало запитань виникає у зв'язку з відмінюванням
українських чоловічих і жіночих прізвищ на -ів, -ин типу
Степанів, Федоришин.
Чоловічі прізвища на -ів, утворені від особових імен
за типом присвійних прикметників, часто відмінюються
неправильно. На це вже неодноразово звертали увагу,
але практика навіть республіканських газет нерідко
пропонує форми Яцківа, Степаніва, Тимківа, Демківа.
У кінцевому закритому складі цих іменників
(Андрійків, Васильків, Васьків, Іванців, Яцків) виступає фонема
і, яка з'явилася внаслідок подовження колишніх о та є.
Це те саме явище, яке ми спостерігаємо в словах стіл,
кінь, віл, піч, ніч, чобіт і т. д. Якщо в непрямих
відмінках ця голосна потрапляє у відкритий склад, вона
виступає в незміненому вигляді, тобто тут, як і колись,
уживається о та є: стола, коня, вола, печі, ночі, чобота і т. д.
176
Саме так треба писати й прізвища на -ів, якщо і суфікса
потрапляє у відкритий склад: після твердих приголосних
о, після м'яких — є: Андрухова, Андрійкова, Василева,
Василькова, Васькова, Гарасимова, Іванцева, Івасева, Яц-
кова і под. Так само утворюються і відмінюються жіночі
прізвища. Відповідником до Андрухів є жіноче прізвище
Андрухова, до Василів — Василева, до Іванців — Іван-
цева і т. д. Відмінюються жіночі варіанти цих прізвищ
як звичайні присвійні прикметники в жіночому роді:
Іванцева, Іванцевої, Іванцевій, Іванцеву, Іванцевою, при
Іванцевій.
Звернімося тепер до іншої групи українських прізвищ,
теж присвійних прикметників за походженням: Степани-
шин, Ковалишин, Яцинишин, Федоришин, Якубишин та
ін. На відміну від прізвищ на -ів, які походять від
іменників чоловічого роду, прізвища на -ин утворюються від
іменників жіночого роду: Степаниха — Степанишин,
Ковалиха — Ковалишин і под. Відмінюються вони за таким
зразком: Степанишин, Степанишина, Степанишину, Сте-
панишиним, при Степанишину. Прізвища цього типу
мають, як правило, відповідник жіночого роду: Андрій
Степанишин — Марія Степанишина, Петро
Ковалишин — Надія Ковалишина. Жіночі відповідники цих
прізвищ відмінюються як звичайні присвійні прикметники:
Ковалишина, Ковалишиної, Ковалишиній (як материна,
материної, материній і т. д.).
Жіночі прізвища на приголосний та на -о в
українській мові не відмінюються: Оксані Іваненко, Лесю Том-
чаній, з Марією їжакевич, при Галині Сагач і под. (див.
«Український правопис», § 106, п. 2). Під впливом
прізвищ на приголосний жіночі прізвища типу Галина
Андрухів і Надія Василишин також мають тенденцію до
незмінності. У «Довіднику українських прізвищ» Ю. К. Редька
(«Радянська школа», К., 1969 р.) вважаються
нормативними два варіанти цих прізвищ: Галина Андрухова і
Галина Андрухів, Надія Василишина і Надія Василишин.
Проте перевагу треба віддавати давній, традиційній
формі, що відповідає структурі української мови, тобто
писати Надія Василишина, Галина Андрухова.
Завжди незмінними є жіночі прізвища, утворені від
назв народів Сербин, Литвин, Волошин (хоч можлива
й форма Волошина). Сюди належить і прізвище Логвин,
що співвідносне з чоловічим особовим іменем. У всіх цих
177
прізвищах суфікс -ин не є присвійним, а тому,
вживаючись як чоловічі, вони відмінюються за типом іменниківз
Литвин — з Литвином (пор. Іванишин — з Іванишиним).
Виступаючи як жіночі прізвища, вони не відмінюються:
з Марією Сербин, Степаниді Литвин, Ольгу Логвин.
Ж
Чи є нормативними варіанти українського імені
Антін і Антон? Так, обидва варіанти цілком закономірні і
вживаються паралельно. Такі випадки, коли ім'я
виступає в кількох варіантах (не зменшувальних формах)
не поодинокі. Згадаймо ще Анатолій і Анатоль; Андріян
і Андріан; Арсен і Арсеній; Атанасій і Атанасу Афанасій
і Панас; Валер'ян і Валеріан; Варфоломій і Бартоломій
та ін. Паралельні варіанти мають і жіночі імена: Альвіна
й Альвіна, Євдокія і Докія, Євфросинія і Фросина та ін.
Якому імені — Григорій чи Григір — відповідає ім'я
по батькові Григорович? Ім'я по батькові Григорович (для
жінок Григорівна) традиційно утворюється від повного
українського імені Григорій. Імені Григір — розмовна
форма від Григорій — теж відповідає ім'я по батькові
Григорович. Рідше від повного імені утворюється форма
Григорійович. Бувають випадки й протилежного
характеру: суфікс -йович може вживатися для творення форми
імені по батькові від традиційно скорочених українських
імен. Так, по батькові Миколайович відповідає імені
Микола. Значно рідше можна зустріти структурно
закономірну для цього випадку форму Миколович.
Як правильно написати назву школи в селищі міського
типу Українка — Українська чи Українківська школа (або
сільрада)?
У прикметниках, похідних від назв населених пунктів,
виступає здебільшого суфікс -ський: Кам*янка — Кам'ян-
ський, Митрофанівка — Митрофанівський, Павлівка —
Павлівський і т. д. Офіційно затвердженою назвою
сільради населеного пункту Українка є Українська сільська
рада. Ця назва увійшла до виданого Президією Верховної
Ради УРСР довідника «Українська РСР. Адміністративно-
територіальний поділ».
178
»
Багато труднощів виникає в зв'язку з перекладом
географічних назв. Як, наприклад, передавати російською
мовою українські назви одиниць адміністративного
поділу? Чи правильно писати по-російському Зализничний
район, Радянский район?
Треба зауважити, що всі географічні назви утворилися
від невласних назв (пор. назви сіл Луг, Мостище, Устя,
Золота Липа, Суходіл, Підвербцї) або від імен, прізвищ,
прізвиськ та інших географічних назв (Михайлівна, Ма-
тюші, Лук*янівка, Бородані). Назви українських
населених пунктів, районів, утворені від імен, прізвищ і
прізвиськ, пишуться і вимовляються по-російському
відповідно до фонетичних законів російської мови:
Михайлівна — Михайловка, Матюші — Матюши, Лук'янівка —
Лукьяновка, Катеринівка — Катериновка, Олексівна —
Олексевка і под. Звичайно українське ім'я, що лягло в
основу назви, не замінюється відповідним російським.
Скажімо, Остапівну не можна назвати по-російськи Евстафи-
евкой, бо, цілком зрозуміло, це вже буде зовсім інша назва.
Щодо географічних назв, які походять від слів із
невласним значенням, існують інші закономірності. Якщо
вони утворені від таких українських слів, що мають
спільнокореневі російські відповідники, то такі назви
перекладаються. Так, назва Мирне звучатиме російською
мовою як Мирное, Старе — як Старое, Гамівка — як
Гамовка і т. ін. Якщо ж назва утворена від такого слова,
що не має спільнокореневого російського відповідника,
то на російську мову вона не перекладається. Не можна,
наприклад, назву села Гай передати російським
відповідником Роща, або назву вулиці Гарматна — російським
словом Пушечная. Звичайно і назва села, і назва вулиці
не перекладаються, але вимовляються відповідно до
фонетичних і словотвірних законів російської мови: село
Гай, улица Гарматная. Цій закономірності підлягають
і назви київських районів — Залізничного, Жовтневого,
Радянського. Вони не мають спільнокореневих
відповідників у російській мові, а тому не перекладаються, а тільки
пристосовуються до фонетичних і словотвірних законів
російської мови: Зализничний, Жовтневий, Радянский.
Саме так передаються й відповідні російські назви
українською мовою. Наприклад: Нраснопресненскийрайон —
Краснопресненський район.
179
»
Інколи виникає сумнів: як написати — пристарілий
чи престарілий?
В українській мові, як відомо, використовуються
префікс при- і префікс пре-. Перший має дуже широке коло
значень і виступає в дієсловах, дієприкметниках,
дієприслівниках, другий означає високий вияв якості і
приєднується до прикметників (гарний — прегарний, мудрий —
премудрий, красний — у значенні «гарний» — прекрасний
і под.).
Одним із значень дієслівного префікса при- є значення
неповноти виявлення дії. Порівняйте для прикладу такі
пари: в'янути — прив'янути (тобто не зовсім, не до кінця
зів'янути), морозити — приморозити (тобто дати
прихопити морозом, але не заморозити зовсім), мружити —
примружити, палити — припалити, тримати —
притримувати та ін. З цим же значенням уживається
префікс при- в дієсловах пристаріти, пристарітися,
пристаритися. Кожне з них означає: «стати старішим,
близьким до старості, літнім, але ще не старим», наприклад:
«Тепер [Підпара] ішов спокійний, високий, похмурий,
немов трохи пристарів» (М. Коцюбинський); «За днями
дні летіли і минали, Пристарилось і те, що змолоду цвіло»
(Л. Глібов). Сталу ознаку, співвідносну зі значенням
цих дієслів, передає прикметник пристаркуватий,
вживаний у розмовній мові, напр.: «Постояли ми так годину,
а може й більш. Якась пристаркувата пані до нас іде»
(Марко Вовчок). У такому ж значенні — «старуватий,
літній, пристаркуватий» — уживається і дієприкметник
пристарілий, напр.: «Пристаріла вже оперетка
«Сватання на Гончарівці» не дуже сподобалась глядачам» (Б. Грін-
ченко); «— Глянь на Лену! Віддалася за пристарілого
дивака...» (О. Кобилянська).
Дієприкметник пристарілий, як і прикметник
пристаркуватий, має розмовно-просторічний характер і мало
придатний для вживання в термінологічному значенні,
зокрема в ділових документах. Саме тут і з'явилося на
означення людей похилого віку запозичене з російської
престарілий (з префіксом пре-). Це слово зафіксоване і в
тритомному Російсько-українському словнику 1968 р.,
щоправда з ремаркою рідко. Автори словника змушені
були вдатися до цієї ремарки не тому, що слово це справді
180
трапляється рідко. Навпаки, в мові ділових документів
воно дуже звичне. Але в мові інших стилів воно взагалі
не зустрічається. І це не дивно. Префікс пре- в
українських дієсловах і дієприкметниках не виступає. Тому-то
вживання слова пристарілий на означення людей
похилого віку є неточним, а престарілий — з структурного
погляду невиправданим. Російський субстантивований
прикметник престарельїе слід передавати українським
відповідником люди (особи) похилого віку.
Ч
З якої літери пишеться перше слово в таких назвах,
як Погребищ енська середня школа № 1, Дзюнківська
середня школа, Гончицький колгосп їм. Леніна, Гончицька
сільська Рада?
Словосполучення середня школа нерідко скорочується.
При цьому одні пишуть Дзюнківська сш, другі —
Дзюнківська СІП. Як же правильно?
Перше слово в усіх власних офіційних назвах
підприємств, організацій, установ, навчальних та інших
закладів, колгоспів, радгоспів і подібних пишеться з великої
літери, напр.: Перший годинниковий завод ім. Кірова,
Ризький радіозавод ім. Попова, Київський державний ордена
Леніна університет ім. Т. Г. Шевченка, Київський
учбово-консультаційний пункт Одеського
фінансово-кредитного технікуму, Школа фабрично-заводського навчання
1-ї взуттєвої фабрики, Київський редукторний дослідно-
показовий завод, Гончицький колгосп ім. Леніна та ін.
Якщо підприємство, установа, заклад і т. д. мають
символічну назву, номер або носять чиєсь ім'я, то їх
можна писати скорочено, причому слова, що вказують
тип виробництва, установи, закладу і под., пишуться з
малої літери, напр.: Київська швейна фабрика «Жовтень»
і фабрика «Жовтень», Київська державна трикотажна
фабрика ім. Рози Люксембург і фабрика ім. Рози
Люксембург, Гончицький колгосп ім. Леніна і колгосп ім. Леніна,
Київська середня школа № 92 ім. Івана Франка і середня
школа № 92 ім. Івана Франка, Погребищенська середня
школа № 1 і середня школа № 1.
У буквених абревіатурах пишуться великі літери
ТАРС, ТЕЦ, МДПІІМ (Московський державний
педагогічний інститут іноземних мов). Виняток становлять
декілька абревіатур типу виш, вуз, загс. Отже, слід було б
181
писати Дзюнківська СШ. Проте це скорочення поки що не
стало загальноприйнятим і в офіційних документах його
треба уникати.
Велика літера уживається, насамперед, для
розрізнення невласних і власних назв. Уживання великої
літери в невласних назвах порушує це загальне правило
і тому є досить незручним. Проте, на відміну від
головного правила, це «побічне» поширюється не на всю мову,
а лише на деякі з її стилів. Скажімо, уживання Ви, Вам
і подібних при звертанні до однієї особи характерне тільки
для епістолярного стилю, написання Президенту Прем'єр-
міністр і под. можливі тільки в мові міжнародних угод
і под. Слова Вітчизна, Батьківщина пишемо з великої
літери тільки тоді, коли мається на увазі Країна Рад.
Як писати:
1. У Корсуні-Шевченківському чи у Корсунь-Шевчен-
ківському?
Назви міст і сіл, що складаються з іменника й
прикметника (або числівника), відмінюються в обох частинах:
міста Корсуня-Шевченківського, в місті
Корсуні-Шевченківському, місту Кам'янцю-Подільському, біля села Ново-
селівки Другої. Прикметники, утворені від цих назв,
відмінюються тільки в другій частині: в Кам' янець-Поділь-
ському районі.
Якщо назва утворена із сполучення двох іменників,
відмінюється тільки друга частина її: до Алма-Ати,
Чатир-Дагу, Івано-Франківська і под.
2. Картоплярська чи картопляна дослідна станція?
Для дослідної станції варто усталити назву
картоплярська, оскільки там займаються питаннями картоплярства
як однієї з галузей сільського господарства.
Порівняйте також картопляр, картоплярі. Отже,
картоплярська станція, але картопляна продукція.
3. М'ясомолочний чи м'ясо-молочний? Торфо-болотний
чи торфоболотний? Зерно-бур яковий чи зернобур яковий?
Зимово-стійловий, літньо-пасовищний чи зимовостійло-
вий, літньопасовищний?
Складні терміни, утворені з двох різних основ, що
означають не підпорядковані одне одному поняття,
пишуться через дефіс: м'ясо-молочний, м'ясо-вовняний,
вовно-молочний, м'ясо-кістковий, м' ясо-рослинний, торфо-
182
болотний, зерно-бур яковий, зерно-кормовий. Порівняйте,
наприклад, написання складних прикметників, у яких
компоненти взаємно підпорядковані: м'ясоконсервний,
молочнокислий. Те саме стосується і складних термінів,
перша частина яких виступає із прикметниковим
суфіксом -ово: зерново-бурякова (сівозхміна).
Прикметники зимовостійловий, літньопасовищний
треба писати разом, оскільки існують поняття зимове стійло,
літне пасовище.
4. Сильно-кислий чи сильнокислий грунт?
Складні терміни, утворені за допомогою слів слабо,
сильно, низько, високо, швидко, легко, пишуться разом:
слабокислий, сильнолуговий, високовітамінний,
швидкодіючий, легкорозчинний. При скороченому написанні
складних прикметників-термінів використовується дефіс.
Наприклад: слабо- і сильнокисле середовище.
5. Випив «Нарзану» чи випив нарзану? Приїхав на
«Волзі» чи приїхав на волзі? Купили «Перлину степу» чи
купили перлину степу?
Загальні назви видів рослин, порід тварин, сортів
вин, марок машин, літаків, що складаються з одного
слова, пишуться з малої літери: башкирський кінь,
миргородська свиня, червона степова порода корів, гілляста
пшениця, собака болонка, цимлянське, мадера, токай,
нарзан, москвич, волга, форд, мерседес, фантом і под.,
але «Перлина степу», «Лідія каховська», «Гірський дубняк»
та ін.
Усталені назви сортів злакових та інших культур
пишуться з великої літери без лапок: Новоукраїнка 83
(пшениця), Одеська 3 (пшениця), Верхнянський 20
(цукрові буряки).
Власні назви вин, мінеральних вод, машин, літаків,
маючи при собі номенклатурні слова, пишуться з великої
літери і в лапках: мінеральна вода «Миргородська», вино
«Ріслінг рейнський», вино «Ркацителі», вино «Перлина
степу», машина «Волга», машина «Москвич», літак
«Фантом» і под.
В «Українському правописі» сформульовано
найважливіші правила вживання розділових знаків при
однорідних членах речення, поєднаних сполучниками, та при
сполучниковому поєднанні частин складносурядного ре-
183
чення (див. § 116, п. 2, 3; § 117, п. 2; § 120, п. 9). Ці
правила деталізуються в «Довіднику з української
орфографії та пунктуації» (К., 1964); зокрема, вказуються випадки
вживання коми й тире перед сполучником та й (див. § 82,
п. 2, § 82, п. 2, § 110). Проте багатозначність останнього,
функціонування його в ролі єднального,
приєднувального, протиставного сполучника та підсильної частки
ускладнюють користування цими правилами. Для того щоб
застосувати будь-яке з них, треба, насамперед, визначити
характер значення та й.
Як сполучник та й уживається для поєднання
однорідних членів речення в сурядні словосполучення або
окремих речень у складносурядні речення.
Як частка та й інтонаційно виділяє будь-який член
речення.
У ролі приєднувального сполучника та й поєднує
в собі значення єднального сполучника і підсильної
частки. У зв'язку з різною функціональною роллю та й
перед ним уживається або кома, або тире, або не
ставляться ніякі розділові знаки.
Кома ставиться:
1) у простому та складному реченнях, коли та й
виконує роль протиставного сполучника, співвідносного
з але, проте. Наприклад: «Біжить милий до русалки, Та й
не добігає» (Леся Українка); «Щось ти обіцяла написати
до Лисенка про матеріали, та й забула» (М.
Коцюбинський); «Не еллінка вона, та й не троянка» (Леся
Українка); «Шукає він [мужик] часом тої долі на дні чарки,
та й там знаходить одно лиш лихо» (М. Коцюбинський);
«За зиму написав я тільки два оповідання, та й то неза-
доволений з їх» (М. Коцюбинський);
2) у складному реченні перед та й, що має значення
приєднувального сполучника, співвідносного із
сполуками крім того, до того ж. Наприклад: «Хлопець дуже
притомився, та й він малий для шарварків громадських»
(Леся Українка); «Нема вже в барона маєтку, та й сам
утік» (М. Коцюбинський); «Я нічого не міг зробити, весь
час нездужав, та й тепер дуже погано мені» (М.
Коцюбинський);
3) для інтонаційно-логічного виділення за допомогою
підсильної частки та й неоднорідних членів речення,
якщо підсильна частка має виразне приєднувальне
значення, яке відповідає значенню сполуки до того ж.
184
Наприклад: «Непотрібна вже стала, та й зайва» (М.
Коцюбинський); «До нас зрідка заходила Марія, та й
ненадовго».
Тире ставиться:
1) між однорідними присудками, які поєднані
сполучником та й, коли присудок виражає раптовість
наступної дії, несподіваність висновку, узагальнення
попереднього повідомлення. Наприклад: «Вкусить — та й
подався далі!» «Заграло — та й ущухло Червоне море» (Леся
Українка);
2) перед та й, що поєднує сурядні речення і передає
відношення раптового протиставлення, зміни подій.
Наприклад: «Але він не знає гуцульської мови — та й
взагалі дуже трудно його перекласти» (М.
Коцюбинський).
Не вживаються розділові знаки:
1) перед та й, що поєднує однорідні присудки, напр.:
«...він загорнувся сивою, мов туман той, бородою та й
замислився» (М. Коцюбинський); «Підійшов до їх сусіда,
привітавсь та й каже» (Марко Вовчок); «У хаті жарти,
сміх: погонич пильно слуха Та й думає: Багатим всюди
рай» (Л. Глібов); «Гей, піду я в ті зелені гори, де смереки
гомонять високі, донесу я жалі одинокі та й пущу їх
у гірські простори» (Леся Українка);
2) перед підсильною часткою та й, що може
вживатися при будь-якому члені речення, напр.: «Ой, нащо ж
я свою долю Та й занапастила!» (Леся Українка);
3) перед та й, що входить у фразеологічні звороти чи
приєднує замінники речень: «Ми дивились на зорі та й
годі» (Леся Українка); «Залізу ото на гарячий черінь,
вкриюсь кожушиною та й не гадки собі» (Ю. Збанацький);
«Хіба бабі багато треба? Раз-два дихнула та й вже»
(М. Коцюбинський); «Правда та й годі, чому ж про се
не можна говорити?» (Леся Українка).
V
'Г
ЗАСІБ НАВЧАННЯ І ПРОПАГАНДИ
кожному
конкретному питанні про те,
як правильно вжити
чи написати слово,
яку форму вибрати, якому граматичному варіантові віддати
перевагу, треба вбачати рухливі, динамічні процеси
розвитку мови, змінність її літературної норми, яка безпосередньо
пов'язана з конкретно-історичними умовами
функціонування основного засобу комунікації — природної мови.
Слово — хай то буде загальновживана, всім
зрозуміла назва, якою користуємось ми щодня, або назва
рідковживана, характерна для вузької спеціалізованої галузі
науки,— своїм життям, своєю основного функцією
називання, номінації — підтверджує тісний зв'язок мови
з історією народу, 8 розвитком його думки, пізнання.
Досліджуючи зміни в значенні слів, їх сполучуваність,
Н. 3. Котеловапідкреслює: «Мова — недіалектична,
багатогранна і багатомірна, гнучка і динамічна, відкрита і
соціально зумовлена, емоціональна і експресивна система» !.
Виникнення нових галузей науки, виробництва
супроводжується виникненням нових понять, оформлених у
словесній тканині мови. Зовсім не випадково практика
користування загальновживаною літературною мовою
насамперед ставить питання про значення слів-понять, про
конкретну семантику кожного слова. Лексична семанти-
1 Котелова Н. 3. Значение слова и его сочетаемость.
Л., 1975, с. 159.
186
ка — найрухливіша частина мовної будови; вона
найбільш чутлива до логічних і емоційних зрушень у
сприйманні слова носіями мови: як тільки слово опиняється
в новому контексті, поєднується з несподіваними
поняттями, воно набуває нових семантичних відтінків, а часто
й нових значень. А багатозначність, полісемія слова, як
відомо, є одним із шляхів утворення лексико-семантичних
омонімів. Понять, якими користується людина, значно
більше, ніж слів, назв цих понять. Проте людей, які
практично володіють мовою, це не турбує. Справді, виступаючи
в кожній ситуації мовлення, в окремому реченні як
основній комунікативній одиниці, слово розкриває своє
значення, і тому сплутати, наприклад, косу дівчини, косу косаря
або косу на морі не можна. Інша річ, коли назва
вживається поза контекстом. Тоді багатозначність слова або
відношення між омонімами повинні бути пояснені,
витлумачені так, як це робиться в спеціальних словниках.
Найрізноманітніші словники дають змогу простежити
змінність лексичної семантики, значеннєву сполучуваність слів,
рухливість лексичної норми в різні періоди розвитку мови.
Іноді, простежуючи вживання слова в усталених
словосполученнях, можна помітити ще не відзначені
сучасними словниками зміни в його семантиці, додаткові
значеннєві відтінки. До таких досить живих процесів
належить, наприклад, функціонування іменника спільність
у вислові «нова історична спільність — радянський
народ». У мові масової суспільно-політичної інформації цей
іменник виступає у двох синтаксичних формах — з
родовим відмінком (спільність людей, спільність дій, спільність
поглядів) і без родового відмінка, як у наведеному
прикладі нова історична спільність. Отже, паралельно
використовуються словосполучення нова історична спільність
людей і нова історична спільність. Можна думати, що
таке явище — перехідний момент до народження
окремого відтінку в семантиці іменника спільність.
Розширення (за рахунок переносного вживання) або
звуження значень слів — звичайне явище розвитку
лексичної семантики, характерна ознака живого зв'язку слова
з відповідними поняттями. В Словнику української мови
за редакцією Б. Грінченка наведено, наприклад, тільки
одне значення іменника мережа як назви риболовної сіті.
Ця первинна семантика слова мережа подається на
першому місці в Словнику української мови (К.2 19?За т. IV,
187
с. 674). Проте сучасний словник на підставі розширення
сполучуваності іменника мережа з іншими словами,
зокрема з формами родових відмінків іменників, з
прикметниками, виділяє ще такі значення, як «сукупність яких-
небудь шляхів, ліній зв'язку, каналів і т. ін.», «сукупність
однорідних закладів, підприємств і т. ін., розташованих
на певній території»; мережа кровоносних судин,
комунікаційна мережа, високовольтна мережа, телефонна мере-
жа, мережа культурно-освітніх закладів, мережа
партійної освіти тощо.
Очевидно, переносне вживання слова стає більш
поширеним, усталюється в термінологічних
словосполученнях, витісняючи на другий план первинне, пряме
значення, змінюючи місце слова в семантичній системі мови.
Життя слова виявляється багатовимірним, залежить
від використання його в поліфункціональній літературній
мові. Словники різного типу, фіксуючи ніби статику
якийсь один момент, умовну мить існування слова, всі
разом, у сукупності дають цікавий матеріал про зміну
лексичної семантики, про міграції значень слова,
перехрещення усіх значень, їх уподібнення й розходження. Що,
здавалося б, може бути спільного між такими поняттями,
як кібернетика і губернатор? А тим часом, як свідчать
етимологічні словники, обидва слова виявляються
спорідненими, походять з одного джерела так само, як мають
спільне походження слова шуба і жупан або компот і
композитор тощо. Багато таємниць мови розкривають перед
читачами етимологічні, історичні, діалектні словники.
Спираючись на дані різних лінгвістичних дисциплін,
виробляє свої рекомендації щодо вживання слів, їх
вимови, правопису спеціальна галузь мовознавства —
культура мови і стилістика. З усіх розділів мовознавчої науки
вона найближче стоїть до завдання виховати в носіїв
мови активне, свідоме ставлення до мови як засобу
формування думки, до слова, в якому об'єднується логічне
й емоційне начало. Академік І. К. Білодід наголошує,
зокрема, на значенні «природної людської мови у створенні
й розбудові асоціативних полів пам'яті, у формуванні й
зміцненні самого психофізіологічного апарату мислення,
мозку» 2. Зважаючи на таку роль мови, треба дбати про
2 Білодід Т. К. Мовознавча наука і школа.—
«Мовознавство», 1976, № 2, с. б.
188
її досконалість, вдумливо ставитись до кожного слова,
виробляти чуття його логіко-понятійного змісту, його
естетичної природи. Багато важить при цьому правильне
розуміння сучасної літературної норми, розрізнення її
загальномовних і стилістичних явищ, яке неможливе без
знання закономірностей розвитку сучасних
функціональних стилів.
Без всебічного знання мови, без виробленого уміння
орієнтуватися у значеннєвих відтінках слова неможливо
швидко і творчо засвоювати те нове, що несе нашому
народові науково-технічна революція і соціальний прогрес.
Мовна освіта — необхідна складова частина
комуністичного виховання, одна з важливих передумов підготовки
всебічно освічених спеціалістів. «В сучасних умовах, коли
обсяг необхідних для людини знань різко і швидко
зростає,— підкреслює Л. І. Брежнєв,— вже неможливо
робити головну ставку на засвоєння певної суми фактів.
Важливо прищеплювати вміння самостійно поповнювати
свої знання, орієнтуватись у стрімкому потоці наукової
і політичної інформації» 3.
Кожен спеціаліст повинен знати, як оживає слово в
його семантичних зв'язках з іншими словами, як воно
набуває поліфонічного звучання, використовуючись у
стильових різновидах. Це допоможе йому і в поповненні
своїх знань, і у веденні усної пропаганди, в поширенні
передового досвіду.
Усна й писемна форми існування мови, її
функціональні стилі, взаємодіючи між собою, впливають на
стилістичну диференціацію лексичних і граматичних мовних
засобів. У практиці спілкування цілком природно
розмежовуються, наприклад, розмовні, книжні і стилістично
нейтральні засоби, розрізняються розмовно забарвлені
форми наголошування слів і стилістично нейтральні,
прийняті в загальновживаній літературній мові. Процес
стилістичної диференціації мовних засобів постійний і є
свідченням розвитку мови, пошуків адекватної форми
вираження думки.
Нові значеннєві й стилістичні відтінки з'являються
в мові також внаслідок взаємодії її з іншими мовами.
«В житті народів Радянського Союзу,— пише І. К. Бі-
лодід,— створилася гармонійна двомовність, при якій
3 Матеріали ХХУ з'їзду КПРС, с. 86.
189
мова республіки і мова міжнаціональних зносин —
російська мова — діють у взаємозв'язку, паралельно
виконуючи свої суспільні функції. Ця взаємодія російської мови
з національними мовами народів СРСР сприяє збагаченню
й розвитку мов соціалістичних націй і народностей СРСР,
розбудові їх функціональних стилів»4.
Активне навчання мови, ефективний процес виховання
вдумливого ставлення до слова передбачає постійну увагу
до нового, до змін у мові, до живого, як саме життя, слова,
яке, з одного боку, глибиною своїх значень сягає в
історію, а з другого боку, розширює свою комунікативну,
пізнавально-інформативну, агітаційно-пропагандистську,
естетичну роль у сучасних функціональних стилях
літературної мови6.
4Білодід І. К. Мовознавча наука і школа.—
«Мовознавство», 1976, № 2, с. 10.
6 Див.: Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної
української мови. За ред. чл.-кор. УРСР В. М. Русанівського.
К., 1977.
V
КУЛЬТУРА МОВИ —
ЗАГАЛЬНА КУЛЬТУРА
ЛЮДИНИ З
ПРО ЛІТЕРАТУРНУ ВИ- г
МОВУ ТА НАГОЛОС . . 18
СЛОВО І ЙОГО ЗНАЧЕН-
ГІ/І ••»»»•»••• ди
Багатозначність слова . , 34
Поняття — одне, а назв —
кілька ...*..... 56
Залежно від стилю .... 68
Стилістична роль префікса
і суфікса 77
Розмовне і діалектне слово
в художній мові 94
ВлучнК^лово і мода . ¦ ¦ 97
ЗВІДКИ ПОХОДИТЬ
СЛОВО? 107
ЗБАГАЧЕННЯ І
ОНОВЛЕННЯ МОВИ 127
ЧОМУ МИ ТАК
ГОВОРИМО? 145
НАШІ ІМЕНА Й
ПРІЗВИЩА. ВЛАСНІ НАЗВИ . . 151
ГРАМАТИКА ВИМАГАЄ 163
ЯК ПРАВИЛЬНО
НАПИСАТИ? 172
ЗАСІБ НАВЧАННЯ І
ПРОПАГАНДИ ,•¦¦..¦ 186
Виталий Макарович Русаповский
Светлана Яковлевна Ермоленко
ЖИЗНЬ
СЛОВА
(На украинском яэыке)
Издательство
при Киевском государственном
университете издательского
объединения «Вища школа»
Редактор
А, В. Дрожжина
Оформления художника
I. В. Коз1я
Художнш редактор
Ю. О. Стефании г ин
Техшчний редактор
О. Д. Окопна
Коректор
Н. Г. Ткаченко
1нформ. бланк. № 3317
Здано до набору 16.03.77.
П]дп. до друну 8.12.77.
БФ 01891.
Формат 84X108/32.
Пагп'р друк. № 1. Звич. нова гарн.
Вис. друк. 10,08 ум. друк. арк.
9,94 обл.-вид. арк. Тираж 5000 прим.
Вид. № 851-к. Зам. № 7—1992.
Щна 1 крб. 20 коп.
Видавниитво при КиТвському
державному ун1верситет! видавничого
об'еднання «Вища школа»,
252001, КиТв-1, Хрещатик, 4.
Головне тдприемство
республшанського виробничого
об'еднання «Пол1графкнига»
Держкомпидаву УРСР,
252057, Киш-57, Довженка, 3.