/
Author: Чукіна В.Ф.
Tags: українська мова лексика синтаксис граматика бібліотека школяра морфологія
Year: 2019
Text
ГРАМАТИК^
УКРАЇНСЬКОЇ
[ „ /ЛОВИ
^бУ/ИЦЯХ ТА СХЕМ^
КИЇВ
4
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!..
Т. Шевченко
Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його
мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця,
в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум,
досвід, почування (Панас Мирний).
Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось
більш значуще. Мова — це всі глибинні пласти духовного
життя народу, його історична пам’ять, найцінніше
надбання віків, мова — це ще й музика, мелодика, фарби,
буття, сучасна художня, інтелектуальна і мисленнєва
діяльність народу (О. Гончар).
Мова народу, народності чи їх діаспори —
то генетичний код національної культури,
запорука самобутності та самозбереження.
Рідна мова — це музика й малювання душі
людської (Д. Овсянико-Куликовський).
• Майже 38 млн. українців проживають в Україні, становлять у
ній корінну націю.
• Багато наших співвітчизників у різний час і з різних причин
оселилися поза межами України в її сучасних кордонах.
Ця частина українців тепер складає українську діаспору (від
гр. (ііахрога — розсіяння).
ДІАСПОРА
східна (понад 7 млн.*** українців) західна (понад 4 млн.***)
на території Росії — на Дону, Кубані, Волзі — у Воронезькій, Бєлгородській, Волгоградській, Саратовській, Самарській, Курській та ін. областях; у Сибіру, на Далекому Сході; в Казахстані, Білорусі, Прибалтиці, Молдові у різних країнах Європи (в Польщі, Румунії, Словаччині та ін.); у деяких країнах Північної і Південної Америки (Канаді, США, Бразилії, Аргентині — переважно нащадки українських емігрантів кінця XIX — перших десятиліть XX ст.); в Австралії
Кількість носіїв — близько 50 млн. осіб
5
У мовознавчій літературі немає загальноприйнятого чіткого визначення і поділу функцій мови та їх назв (подаємо за книгою Українська мова. Навч. посібник / Л. І. Мацько, Л. О. Кадомцева, П. П. Кононенко, О. М. Сидоренко. К., 1995)
ФУНКЦІЇ мови У ЧОМУ ПОЛЯГАЮТЬ
комунікативна мова використовується як засіб спілкування
номінативна предмети і явища, пізнані людиною, одержують назву (завдяки цій функції кожну мову можна розглядати як окрему своєрідну картату світу)
мислетворча мова є не тільки формою вираження і передачі думки, а й засобом творення самої думки
гносеологічна (пізнавальна) людина пізнає світ не лише через власний досвід,а й через мову, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ
експресивна (виражальна) мова надає можливість розкрити світ інтелекту, почуттів та емоцій людини для інших людей, вплинути на них силою своїх переконань чи почуттів
волюнтативна (близька до експресивної) мова є засобом вираження волі співрозмовників (вітання, прохання, вибачення, спонукання, запрошення)
естетична мова фіксує в собі естетичні смаки й уподобання своїх носіїв; милозвучність, гармонія змісту, форми і звучання стають джерелом естетичної насолоди
культуроносна мова є носієм культури народу- мовотворця; людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу; мовна культура людини є показником її загальної культури
ідентифікаційна (об’єднуюча) мова є засобом ідентифікації (у часовому і просторовому вимірі) мовців, (вияву належності їх до одної спільноти, певного ототожнення)
магічно-містична (у заклинаннях, чаруваннях та ін. видах фольклору) у первісній свідомості дія зі словом, яке означає певний предмет, прирівнюється до дії з цим предметом (надзвичайною силою за певних умов наділяються окремі слова, вирази, зміщуються межі реального і уявного)
Найважливіші особливості, що відрізняють
українську мову від інших слов’янських мов:
чергування О, Е з І: кінь — коня, нести — носити;
послідовне заміщення давнього праслов’янського “ять”
звуком і: білий, діва, світ, цвіт;
злиття двох звуків ЬІ та І в одному — И: лис, високий, сир;
голосні Е, И не пом’якшують попередніх приголосних:
дерево, земля;
збереження дзвінкості в кінці слова та перед глухим: гриб,
гадка, їж;
м’який [ц1] у суфіксах -ЕЦЬ, -ИЦ(я), -Ц(я): пшениця, вівця,
переможець;
позиційне чергування У — В: у брата — в Остапа, у
протоці— в озері;
подовження шиплячих і передньоязикових приголосних:
ллю, збіжжя, узбіччя, суддя, латаття;
тверді шиплячі: ріж, річ, малюєш;
тверді губні: кров, степ, м’який;
перехід Л у В після голосного, у кінці слова або перед
приголосним: бовтатися, вовк, товкти, бовван, знав;
звук И з сполуках -РИ-, -ЛИ-, що походять з давніх - РБ-, -
РЬ -ЛЬ-, -ЛЬ- у відкритих складах: дрижати, глитати,
кривавий , але в закритих складах -РО-,-ЛО-, -РЕ-,-ЛЕ-:
кров, глотка, дрож, хрест.
Для української мови характерне широке суфіксальне
словотворення пестливих форм іменників, прикметників та
дієслів:
першенький, однісінький, самесенький, самісінький...
Петрусь, Петрик, Петрусик, Петричок...
малий, маленький, малесенький, малюсінький...
спатки, спатусі, спатуні, спатоньки...
Широке вживання в українській мові інфінітива дієслова
дає підстави говорити про дієслівність цієї мови на відміну
від іменниковості російської та польської.
Графіка кирилична.
Має 3 наріччя (діалекти): північне (поліське), південно-
західне, південно-східне.
Індоєвропейська сім’я (родина) мов
— одна з найбільших у світі. Поділяється на ряд груп,
до яких входять споріднені живі й мертві мови
Основні ' мовні групи Мови, що входять до групи
живі мертві
індійська (індоарійська) хінді, урду, бенгальська, марахті, гуджаратська, панджабі, орія, ассамська, синдх і, непальська, циганська... давньоіндійські санскрит і пракрити
іранська перська (фарсі), таджицька, афганська (пушту), осетинська, курська, белуджійська, талиська, татська, памірські... давньоперська, середньоперська (пехлеві), аланська, скіфська, парф’янська, хорезмійська...
слов’янська українська, білоруська, російська — східнослов’янська підгрупа; польська, чеська, словацька — західнослов’янська; верхньолужицька, нижньолужицька, словенська, болгарська, македонська, сербська (кирилиця), хорватська (латинська графіка) — південнослов’янська підгрупа старослов’янська (південнослов’янська), полабська (західнослов’янська)
балтійська латиська, литовська, латгальська прусська
германська англійська, німецька, голландська, фламандська, фризька (західна підгрупа); шведська, норвезька, датська, ісландська, фарерська, бурська (північна,або скандинавська, підгрупа)
романська французька, іспанська, італійська, португальська, румунська, молдавська, провансальська, сардинська, каталонська, ретороманська латинська, оскська, умбрська
кельтська бретонська, валлійська, ірландська, гаельська (шотландська), менкська галльська, корнуельська
грецька новогрецька давньогрецька, середньогрецька (візантійська)
албанська
вірменська
До індоєвропейської родини мов належать давно вимерлі хетто- лувійська (анатолійська) група мов, тохарські мови, фригійська, фракійська, іллірійська та ін.
Індоєвропейська родина мов — лише одна з багатьох родин
Усього в світі близько 3000 мов***
Тут і далі знак означає, що існують і інші погляди на певне питання.
8
Серед усіх груп Індоєвропейської родини третя за ЧИСЄЛЬНІСІКі
слов’янська. Слов’янськими мовами розмовляють
ПОНАД 300 мли. ОСІБ.
Українська мова серед інших слов’янських мов
Безпосередній предок сучасних слов’янських мов —
спільнослов’янська (праслов’янська) мова —
у період розселення слов’ян (1 тис. н.е.) на великих територіях
Східної Європи і Балканського півострова
почала розпадатися на окремі діалекти,
з яких пізніше сформувалися окремі слов’янські мови.
Ступінь близькості цих діалектів неоднаковий,
що дозволяє говорити сьогодні про більш чи менш споріднені
слов’янські мови.
Нині існує 13 слов’янських літературних мов, що належать
до 3-х підгруп
(східнослов’янської, західнослов’янської, південнослов’янської)
Частина науковців ці об’єднання вважає суто географічними, що
мають лише практичне, а не наукове значення.***
Ми не лише говоримо якоюсь мовою, ми думаємо, ковзаючи
вже прокладеною колією, на яку ставить нас мовна доля.
Хосе Ортега-і-Г ассет
ТУРБОТА ПРО МОВУ — СПРАВА ДЕРЖАВНА
Українська мова — національна мова українського народу,
державна мова України
• Мовні проблеми мають широкий вихід у соціальну, економічну,
політичну, науково-технічну та інші сфери суспільного буття.
• Мова — не тільки витвір історії суспільства, а й активний
чинник цієї історії.
• Лінгвоцид (мововбивство) щодо української мови має довгу
історіїо (мова існувала в чужих народові державах).
Валуевих на кривду нашу
В житії було н перебуло...
М. Чернявський
Заборона національної історії, заборона національної мови, заборона
національної церкви — ось грізна тріада, якою століттями забезпечувала себе імперія.
О.Пахльовська
Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-
які книги, крім церковних, які необхідно “для повного
узгодження з російськими, з такими ж книгами справляти,
______щоби ніякої різниці і окремого наріччя в них не було”._____
1753 Указ про заборону викладання українською мовою в
_________________________________________________________________Києво-Могилянській академії.__________________________________________________________________________
1789 Розпорядження Едукаційної комісії Польського сейму про
закриття руських (українських) шкіл та усунення з усіх
_________________________________________________________________інших шкіл руської мови._
1817 Постанова про викладання в школах Західної України
__________________________________________________________________________________________лише польською мовою._
1847 Розгром Кирило-Мефодіївського братства_____________________________________________________________________
1863 Циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва про
заборону видавати підручники, літературу для народного
читання та книжки реліїійного змісту українською мовою,
якої “не бьіло, нет и бьіть не может” __________________________
1876 ' Указ Олександра II (Емський указ) про заборону ввозу до
імперії будь-яких книжок і брошур “малоросійським
наріччям”, заборону друкування оригінальних творів і
перекладів, крім історичних документів та творів художньої
літератури, в яких “не допускати жодних відхилень від
загальновизнаного російського правопису”. Заборонялися
також сценічні вистави й читання та друкування текстів до
______нот українською мовою._____________________________________
1881 Заборона викладання у народних школах та виголошення
церковних проповідей українською мовою.
1884 Заборона українських вистав у всіх губерніях Малоросії.
1895 Головне управління у справах друку заборонило видавати
українською мовою книжки для дитячого читання.______________
1908 Указом Сенату Російської імперії україномовна культурна і
освітня діяльність оголошена шкідливою, бо “може
викликати наслідки, що загрожують спокоєві і безпеці”.
1914 Указ Миколи II скасував українську пресу.__________’
1925 Відбувся Пленум ЦК України про “українізацію” України
1938 Постанова “Про обов’язкове вивчення російської мови в
* національних республіках СРСР”._______________________
1958 Положення про вивчення другої мови “за бажанням учнів і
батьків”. ______________________________
Детальніше про це давись: Василь Іванишин, Ярослав Радевич -Винницький, Мова і нація. Тези про місце і роль мови в національному відродженні України. Вид. четверте, доповнене, Дрогобич, Відродження, 1994; О. А. Шараневдч. Закон про мови: “за” і “проти", Українська мова і література в школі, 1991р. ,N4,0.3—5 Петро Кононенко "Свою Україну любіть..." Київ, Твім інтер, 1996
Поки жиле мова в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче відібрати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків. К. Ушинський
• У боротьбі проти всіляких заборон українська національна
мова успадкувала надбання попередніх періодів, не лише вистояла
й утвердилася, а й розширила свої функціональні стилі,
відшліфувала виразові засоби.
• Поняття “національна мова”- охоплює загальнонародну
українську мову — як літературну, так і діалекти, професійні і
соціальні жаргони, суто розмовну лексику. Вищою формою
національної мови є літературна мова (див. с. 17).
• Українська літературна мова сформувалася на основі
південно-східного наріччя (середньонадцніпрянських говорів), які
раніше й ширше за інші закріплювалися в художніх творах і
науковій літературі (перша українська граматика О. Павловського
(1818) написана на фактичному матеріалі саме цих говорів),
увібравши в себе окремі риси північних і південно-західних
діалектів.
• Початком нової української літературної мови умовно
вважається 1798 рік (вийшли друком три перші частини “Енади”
І. П. Котляревського) І. П. Котляревський — зачинатель нової
української літературної мови, бо ввів до літератури багату,
колоритну, мелодійну, співучу народну мову.
11
• У першій половині XIX ст. вийшли збірки українських
народних пісень, записаних з народних уст, різноманітні за жанром
і формою художні твори українських письменників Г. Ф. Квітки-
Основ’яненка, Є. П. Гребінки, Л. Боровиковського та “Русалка
Дністровая” Я. Головацького, М. Шашкевича, І. Вагилевича.
• Основоположником сучасної української літературної мови
вважають Тараса Шевченка, який відібрав з народної мовної
скарбниці багаті лексико-фразеологічні шари, відшліфував
орфоепічні й граматичні норми, поєднав її різнотипні стильові
засоби (книжні, фольклорні, іншомовні елементи) в єдину чітку
мовностилістичну систему — українська мова стала придатною для
вираження найскладніших думок і иайтонших почуттів; вивів
українську мову на рівень високорозвинених європейських мов,
відкрив перед нею необмежені перспективи дальшого розвитку.
• Кращі письменники XIX і XX ст. творчо розвивали і
збагачували українську літературну мову, боролись за надання
народові права вільно користуватися рідною мовою.
• Існування протягом кількох років (1917 - 1920 ) Української
держави, визвольні змагання українського народу зумовили
розширення функцій української мови, зробили незворотні зміни в
її статусі.
• Проголошена після жовтня 1917 року політика розвитку
національних мов і культур не була послідовною. У перші роки
вона нібито й сприяла розширенню суспільних функцій
національних мов, побудові народної освіти рідною мовою,
розвитку національних культур.
• Розвиток української літературної мови суттєво уповільнився
вже на зламі 20-30-х рр., з утвердженням у державному житті
культу особи Сталіна і політики русифікації, що базувалася на
хибній теорії злиття всіх радянських націй і народностей в одній
радянській спільноті.
• Це значною мірою сповільнило розвиток української та
інших мов, прирікало ці мови на пасивне й обмежене використання
в державному житті, науці, літературі.
• Гарантією успішного розвитку української літературної мови,
повнокровного її життя може бути тільки справжня державність
українського народу.
• Історична доля українського народу докорінно змінилася з
утворенням на руїнах СРСР суверенних держав, у тому числі й
незалежної України.
12
У час “перебудови” мови союзних республік одержали державний статус, що
мало послужити захистом проти цілковитого витіснення цих мов иа периферію
суспільного буття.
-Українська мова є одним з вирішальних чинників
національної самобупюсті українського народу.
ґ УкраїнськаРСР забезпечує українській мові статус державної з
метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сич
українського народу, гарантування його суверенної національно-
^жавної майбутності.
ї закон Української :Соціалістичної Рвспу№ки : ?
про моли в Українській РСР (прийнятий28 жовтня 1989.раку)
Закон про мови формально набув чинності від 1 січня 1990 року, але й досі не
виконується. Держава повинна дбати про те, щоб ие виникала невідповідність між
декларуванням державності мови і реалізацією цього статусу.
Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування
української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території
України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і
захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування..
Й^ашитавизначаєгься законом.
Україна дбає про задоволення національно-
культурнихімовйих потреб українців, які проживають за межами
|юржави. ї ;
Конституція України. Прийнята на п’ятійсссііВерховної.
Мова — це доля нашого народу, і вона залежить!
від того, як ревно ми всі плекатимемо її.
— О. Гончар В-
Мова росте елементарно, разом 3 душею народу (І. Франка).
Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого
вищого духовного життя, виконує над собою самовбивство.
П. Шафарик
Тож декларовану державність мови
ми маємо ще втілити в життя
13
Розрізняй мову і мовлення
Мова—універсальна, але користування нею вкрай індивідуальне. Це
своєрідний енергопровід: від одного до іншого, від одного до багатьох.
(П.Мовчан)
Мова,.и, ж. 1. Здатність людини говорити, висловлювати свої
думки. 2. Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у
межах даного суспільства звукових знаків для об’єктивно існуючих
явищ і понять, а також загальноприйнятих правил комбінування у
процесі вираження думок. З.Мовлення, властиве кому-небудь;
манера говорити. 4. Те, що говорять чиї-небудь слова, вислови.
5. Публічний виступ на яку-небудь тему; промова. 6. Те, що
виражає собою яку-небудь думку, що може бути засобом
спілкування.
Мовлення, я, с. Спілкування людей між собою за допомогою
МОВИ; МОВНа ДІЯЛЬНІСТЬ (“Словник української мови").
У ТЕРМІНОЛОГІЧНОМУ ЗНАЧЕННІ
нерозривно пов’язані
МОВА МОВЛЕННЯ
засіб спілкування, його сформоване знаряддя використання засобу
включає до свого складу певну, досить велику кількість одиниць, сукупність типів зв’язку між цими одиницями, сукупність правил поєднання їх та функціонування “ конкретне продукування (говоріння, письмо) чи сприйняття (слухання або читання); при цьому мовленням називають як сам процес (акт мовлення), сукупність таких процесів (мовленнєву діяльність), так і наслідок, результат процесу (текст)
має ієрархічну організацію нелінійного характеру (системний і структурний характер) має лінійний характер (будь-який текст можна уявити собі у вигляді одного дуже довгого рядка)
досить стала, статична, стабільнаЗв’язки елементів мови називають парадигматичними. Зміна мовних зв’язків є проявом розвитку мови змінне, динамічне, мовні одиниці в ньому раз у раз перетасовуються залежно від конкретних потреб. Зв’язки в мовленні синтагматичні (змінні). Зміна мовленнєвих зв’язків є закономірним проявом функціонування мови
соціальне, суспільне явище, об’єктивне, незалежне від волі окремого індивіда суб’єктивне, індивідуальне (але до певної міри, оскільки є використанням мови, наслідком засвоєння мови)
містить не все, що з’являється в мовленні. Складається з великої, але конечної кількості елементів. аКг мовлення відбиває лише частину інвентарю мови. Сукупність мовних актів повністю відбиває те, що на даний момент є в мові. Безмежне, нескінченне.
14
ПІЗНАННЯ
СПІЛКУВАННЯ
Мовленнєва ситуація
фактори, що впливають на характер висловлювання
.Тема,оедовнадумка::::::: у\
• обмін думками, йплйв,
• повідомлення, спонукання • } /
: /ї З КИМ говоримо? ':
• •' V • (1->-1 чи багато) ?
Хто, кому, про що, для чого (навіщо), де і як говорив
15
Форма мовлення Види мовленнєвої діяльності
сприйняття продукування
усна СЛУХАННЯ ГОВОРІННЯ
писемна ЧИТАННЯ письмо
назви РОЗПОВІДЬ :—щшч.лщ і. РОЗДУМ
иа які питання про предмет або особу відповідають у висловлюванні Що робить? Що сталося? (яка, яке, які) є? Чому є таким?
про що говориться Про дії, події Про ознаки предмета, особи Про причини ознак та дій
будова тексту Початок, ХІД і кінець дій, подій •:< Загальне <• (загальна ознака), окремі ознаки Теза (думка, яке доводиться), аргументи (докази), висновок
Часто в тексті поєдаг ^ються різні типи мовлення.
МОВА — це особлива система різнотипних і в той же
час внутрішньо поєднаних між собою структурних
одиниць (звуків, морфем, слів, словосполучень, речень
тощо), якими людина послуговується свідомо й які
служать їй засобом спілкування з іншими, засобом
вираження її думок, почуттів, настроїв. Усі одиниці
мови взаємозалежні, закономірно підпорядковані одні
одним. Мовні одиниці є своєрідними матеріальними
(фізичними) одиницями, бо утворюються внаслідок
складної “праці” наших мовних органів, сприймаються
слухом або зором (коли їх попередньо запишуть).
Мовні одиниці:
ЗВУК - МОРФЕМА - СЛОВО - СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ - РЕЧЕННЯ - ГЕкСГ
16
Розділи науки про мову назва походить від вивчають
Фонетика гр рґіопеїікоз — звуковий звукова система мови та зміни звукового складу слів у мовному потоці
Графіка гр. дгаріїікоз — письмовий, зображений знаки письма
Орфоепія гр. огіїїоз — прямий, правильний, ерос — мова правила нормативної літературної вимови
Орфографія гр. огїйос — прямий, правильний, рівний, дгаріїо — пишу правопис; система правил написання слів
Лексикологія гр. Іехікоз — словесний, словниковий, Іодоз — учення словниковий склад мови (лексику), значення, похо- дження, вживання слів
Фразеологія гр. ріігазіз — вираз, зворот, Іодоз — вчення лексичне значення і вживання фразеологізмів — стійких сполучень слів
Лексикографі; гр. Іекзікоз — словник, дгаркіо— пишу теорія і практика укладання словників
Будова слова*** значущі частини (морфемний склад) слова, значення морфем, їх роль і місце в слові
Словотвір*** способи творення слів
Граматика: гр. дгаттаїіке— письмовий дгатта — буква граматичну будову мови (морфологія + синтаксис)
морфологія гр. тогріїе — форма, Іодоз — слово, вчення частини мови, їхні граматичні ознаки і способи словозміни
синтаксис гр. зупіахіз — побудова, зв'язок, сполучення будову словосполучень та речень ( + значення і вживання в мовленні)
Пунктуація нім. Рипк(иа(іоп, від лат. рипкіит — крапка правила вживання розділових знаків
Стилістика від лат. зіііиз, зіуіиз — загострена паличка для письма, манера письма особливості стилів мовлення.
17
Літературна мова — це вища форма вияву української
національної мови, відшліфована форма загальнонародної
мови, якій властиві: багатофункціональність, унормованість,
стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів.
Вона обслуговує всі сфери діяльності суспільства
(матеріально-виробничу, державну діяльність, культуру,
радіо і телебачення, пресу, освіту, науку, художню літературу,
:: побут людей;с засобом вираження національної культури,
___________національної самосвідомості українців._________
Найголовніша ознака літературної мови —
це й унормованість, властиві їй норми.
Норма літературної мови — це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному і писемному мовленні.
Норми літературної мови регулюють ПРАВИЛЬНІСТЬ Приклади
Орфоепічні вимови звуків, звукосполучень, наголошення слів [веидец': а], [шчиепити], [нс/шу], [к'іхт'і], [ґноді], позаочі, добродій
Орфографічні написання слів пів’яблука, пів-Європи, бриньчати, деренчати
Лексичні вживання слів у властивих їм значеннях, правильне поєднання слів будь-яке (любе) питан- ня, випрасував (яеаяа- <ше) одяг, наступна (слідуюча) зупинка
Г раматичні творення слів, уживання форм слів, побудови слів і речень по містах і селах (містам і—селам), згідно з наказом, відповідно до наказу (звідне наказу), (саман) найбільший
Стилістичні використання мовних засобів, властивих даному стилю. Ти з якеве питання чому їлачеш? Серед проблем, якими займається колектив, чільне місце займає посідає...
Пунктуаційні вживання розділових знаків Цек можек й так!_ а_можеі_ й ні.
18
Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив (Сократ).
Хто ясно думає, той ясно і говорить (Буало).
Чудова думка втрачає всю свою цінність,
коли вона погано висловлена (Вольтер).
Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова.
Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови,
за правильність мови, за приступність мови, за багатство
мови... (М.Рильський).
ВИМОГИ ДО МОВЛЕННЯ
ЯКИМ мас бути мовлення ЯК цього домагатися
| Змістовним Продумай тему і основну думку висловлювання; розкривай тему повністю, але без зайвих слів, не пиши того, чого не розумієш.
1 Послідовним Говори зв’язно, логічно, за написаним або продуманим планом,(тезами), не перестрибуй з одного на інше. Дбай про переходи (“місточки”), висновки, узагальнення.
Багатим Уникай повторів, банальностей, порожніх фраз, користуйся різноманітними, але ЗРОЗУМІЛИМИ тобі мовними засобами, не повторюй тих самих слів, однакових речень, уникай монотонності, однакової структури речень.
І Точним Добирай найбільш точні слова, чітко формулюй думку, при потребі звернись до тлумачного, синонімічного словника.
| Виразним Виділяй найважливіші місця, виражай своє ставлення до того, про що говориш.
| Правильним Дотримуйся мовних норм (правильної вимови, побудови речень).
О Доцільним Вмій оцінити ситуацію спілкування і засоби, які найкраще підходять для неї. Завжди враховуй, з ким розмовляєш, з якою метою, де.
Образним Підбирай слова і речення, які яскраво, емоційно можуть впливати на слухача. тім. УЖЯЦ ліг.™
19
Види помилок Умовні У чому полягають помилки познач.
В усному і писемному
мовленні
У змісті 3 тема розкрита неповно, про щось сказано недостатньо, є щось зайве; перекручені факти чи події; не проведена основна думка; матеріал не цілком підпорядкований темі та основній думці; думки викладаються непослідовно
Мовленнєві м невиправдане повторення однакових (однокореневих) слів, однотипних речень; слово вжито не в тому значенні, зайве слово; неправильно поєднуються слова, мовні засоби не відповідають стилю, змісту висловлювання, епосі, яка описується, вжиті російські слова замість українських
Г раматичні Г неправильно побудовані слова, слово вжите не в тій формі, неправильно побудоване речення
Тільки в писемному
мовленні
Орфографічні 1 неправильно написані слова
Пунктуаційні V неправильно поставлені розділові знаки
Тільки в усному мовленні
Орфоепічні неправильно вимовлений звук, неправильно зроблений наголос у слові
Мову чудову, глибинне і пружне слово, немов гостру
зброю, дав нам народ. Дав цю мову і наказав свято
оберігати її чистоту, збагачувати і відшліфовувати до
блиску, до гостроти разючої (П. Тичина).
20
ФОНЕТИКА
Мова — то не просто звуки, витворені відповідними м'язами
відповідних органів. Це — голос народу, неповторного тембру й
інтонації, що є одним із чинників спадкового механізму... Втрата
слуху веде до втрати тембру, отже — власного голосу, що в
кінцевому рахунку нівелює народ як неповторне оригінальне явище.
Б.Олійник
ФОНЕТИКОЮ (від гр. рНопеіікоз — звуковий)
називають звукову будову мови і мовознавчу науку, що
вивчає звуковий склад мови та різноманітні зміни, які
відбуваються у мовному потоці..
Фонетичні одиниці (лінійні)
ЗВУК — найменша неподільна Д7>МЛ/*ЛЛ»7.М,
одиниця, яку ми вимовляємо и чуємо. 7 11
СКЛАД — кілька звуків, об’єднаних | Цак\
навколо складотворчого центра (голосного), Іпаїрос'т'
Частина слова, яка вимовляється одним пле~ікаІ
поштовхом видихуваного повітря.
АКЦЕНТНА ГРУПА, ТАКТ = СЛОВО
АБО ФОНЕТИЧНЕ СЛОВО — відрізок
мовного потоку, об’єднаний одним словес-
ним наголосом. До фонетичного слова
може входити повнозначне слово разом із
службовими
/)ак парос'т
пил'но ї
| не" настан:о\
пол'іт Г""
\буріан] |
СИНТАГМА — одне або кілька слів (паузи
між ними (Г) менші, ніж фразові. Фрази
членуються на синтагми. Кількість синтагм у
тій же фразі залежно від змісту і темпу
мовлення може змінюватись. Синтагми
членуються на фонетичні слова.
Цак парос'т’!
ви‘нограднор
лози _________
плеикаїте мову)
пил'но ї
неи настан:о]
ФРАЗА — найбільша вимовна одиниця..
Відрізок мовлення, що становить фонетико-
синтаксичну єдність, (завершений струк-
турно, за смислом та інтонацією). ФразаЩ^Л
Цак парос'т'
ви‘нограднор
лозм| плеикаіте
співвідноситься з реченням, але * реченню
(речення може складатися з кількох фраз,
крім того, це одиниці різних рівнів).
Паузи між фразами тривалі (||).
пил'но їне" нас-
тан:о\пол'іт'
бур]ан\\].
21
мінімальна
одиниця мовлення
лінгвістичний аспект —
для спілкування мають значення лише ті звукосполуки,
акустичним
(фізичний) аспект
— йдеться про те, що
ми чуємо (коливання
повітря)
аспект
— йдеться про роботу
мовних органів людини
ГШ ж та УЧаСТЬ У ній
ЗВУК' ^центральної нервової
системи
вивчається
в різних аспектах
що стали словами загальноприйнятої мови.
Звук у мові — носій певного значення у слові:
ніс, ліс, ріс; бак,'бук, бік.
Із звуків складаються значущі одиниці мови —
морфеми і слова.
22
ФОНЕТИЧНИЙ ЗАПИС
Транскрипція (від лат. ігапзсгірііо- переписування), або
фонетичний запис, передає на письмі точну вимову
звуків з тими змінами, яких звук зазнає в процесі
мовлення.
Для транскрипції використовують
літери алфавіту
у транскрипції немає великих літер, всі слова пишуться з малої літери, букви я, ю, є, ї, щ, ь у звуковому записі не вживаються: []армо], [іунак], [шчиро] []іжак]
додаткові позначки.
11 текст, слово чи звук, що транскрибується, береться в квадратні дужки
[6, а] скісна рисочка над голосним або після нього позначає наголос: [вода], [трава].
ТЛ менша скісна рисочка вгорі після приголосного означає м’якість попереднього приголосного: [л'іс, ден'].
позначення приголосного [й], що використовується з метою уникнення двозначності надбуквеного знака
п після приголосних передає напівпом’якшення: [б’ілого], [ж’інка].
тл для позначення довготи звука вживається двокрапка: [знан':а], [тон:а].
н для позначення злитої вимови африкат викорис- товується дужка вгорі над літерами: [дзвінок], [джм’іл '].
Ні1' маленька дужка над і або у вказує, що це напівголоснии-напівприголосний звук: [жиу], [в’ііна]. | у ] відрізняється від [в], р] від р], |і]
еи [ие маленькі літери збоку вгорі вказують, до якого звука наближається звучання: [велика], [зи ма], [ оеиреза ]
тл ПІ ] одна вертикальна риска показує звичайну паузу (на місці коми, тире), дві вертикальні риски показують тривалу паузу на межі речень []ак парост' виноградно^ лози\ плеи коїте мову || пил'но інеинастан:о\ пол'іт' бурі ан].
23
ЗВУКИ мови
Звуки мови утворюються внаслідок складних рухів органів
мовного апарату (артикуляції).
Мовний апарат
1. Дихальний апарат:
діафрагма, легені, бронхи,
дихальне горло, або трахея.
2. Гортань з голосовими
зв’язками.
3. Надставна труба, що
складається з трьох порожнин
— глотки, рота, носа.
4. Органи артикуляції
(вимовляння): язик, зуби, губи,
піднебіння, язичок.
Активні мовні
органи: голосові
зв’язки, задня
стінка глотки,
язичок, язик, г^би
Джерелами мовленнєвого звука є голос і шуми, які виникають переважно в
ротовій порожнині при подоланні струменем видихуваного повітря
різноманітних перешкод , які створюються мовними органами на його шляху
Найбільше протиставлення у системі звуків мови —
поділ звуків (їх 38) на
голосні(6) приголосні(32)
творяться за участю самого голосу (вібрація зв’язок, ротова порожнина — резонатор) складаються з голосу і шуму або тільки з шуму (струмінь повітря долає різноманітні перепони)
ю лосш і’изрізняютьсаад
-—►наголошеністю наголошені ненаголощені залежно ВІД позиції
високе піднесення (підняття) високо-середнє середнє низьке Й ІуІ м, 14 [о]. „14
""“►ступенем піднесення (підняття) язика до піднебіння
—►місцем утворення передній (РЯД) середній . задній |уі» і*і
"—♦активністю губів огублені (мЛелійовані) <(у|> і МЬ і II гм !
24
Звуки складаються з
Шумні звуки (дзвінкі та глухі) становлять
акуСТИЧНІ пари (крім [ф]):
[б] [Д] [д’] [ж] [31 [3'] [ДЖ] [дз] [Дз’1 [ґ] [г]
[п] [ф] [т] [т1] [ш] [С] [с’] [Ч] [ц] [ц’] [К] [х]
25
КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ__________
Звуч- ність Спосіб творення Участь голосу Місце творення
губні язикові глоткові
передньо- середньо- задньо-
ш ш У;- м У а б м 0 НІ- У : н м 4-. І л 0 с .0 0 Д:(. н 0 0 є Р •+ н Ш і У м проривні глухі дзвінкі М [б] [т] [т'] м до [К] м
ілинні фрикативні) глухі дзвінкі [ф] [ш] [с] [с'] [Ж] [3] [з1] [X] [Г]
африкати (злиті) зімкнено- прохідні глухі дзвінкі иосові плавні [м] [ч] [Ц] [Ц'] дж] [дз] [дз'] [Н] [Н-] [л] [л1]
щілинні [В] 01
дрижачі [р] ірЗ
за активним мовним органом
губні (5) язикові (26) лотковий
[в] [м] [п] ЖФЕ. . МИ [т][т'] [з][з'] [с][с-] [ц][ц'] [л][л'] [н]И ІВІІДЗ'1 [ж] [ч] [ш] [дж] [р] [р'1 Ш [х] [ґ] [к] [Г]
за ознакою твердості чи м’якості
Верді емають пари. м’як. 13[в] ми [б] [ф] [г][ґ 1 [х][к] [ж][ч][ш]
верді пар м [т] [3] [С] м [Л] [н] [дз] м —
М’які 9+1 [Д-] М ж [Ц'1 м_ [н1] ж м.
Тверді можуть бути пом’якшеними (напівм’якими) перед і
(він, тричі), зрідка перед іншими голосними (бюро, пюпітр) —
[б’уро], [в’ін], [п’у п’ітр], [трич’і] .
А також:
шиплячі [ж],[ч],[ш],[дж] свистячі [з],[з'1,[с],[с'],[ц1,[ц'], [дз], [дз']
носові [н], |н'|, [м] африкати [дз], [дз'], [дж], [ц ], [ц'], [ч|
26
27
Чергування
— це постійні закономірні змійи
в одних і тих же частинах слів.
Основні чергування приголосних звуків
Чергування, які відбуваються в дієсловах і пов’язані переважно з
діевідмппованням див, на є. 99 1 3
У коренях: СОЛІ — СІЛЬ, ношу — Ні
су — ніс, рука — руці, лазив — лажу
У закінченні: на зеленому — на
зеленім
У суфіксах: палець — пальця,
ріжок — ріжка
У префіксах: загнути —
зігнути, обійди — відійди
[г]
( Розрізняють чергування |
( історичні .
(;1; позиДійні | ( історичні |
залежат^ві^позиці^звука у давнц^умовленПТричинами,
слові і є звуковими варіантами відсутніми в сучасній мові
того ж слова: [веисна — весни], (діють при словотворенні й
(найдавніші |
в дослов’янський
наслідком тих
змін, що
мові давно. Є в
виникли ще
період є
фонетичних
відбулися в
багатьох слов’янських мовах,
[е] — [о]: брести — бродити;
[і] — [а]: сідати — садити;
Iе] — [і]: ліести — вимітати;
[о] — [а]: гонити — ганяти;
[и] — [і]: сито — сіяти;
[е] — [и] — нуль звука: деру
—здирати — драти;
[и] — [ов]: рити — рови;
[у] — [ові: кузня — коваль.
давні І
відбувалися в українській
мові (починаючи з VI ст.),
причини їх пояснити може
історична фонетика.
[о], [е] з [і] у відкритих/
закритих складах: воля —
вільний, село — сіл;
[о], [е] з нулем звука
(випадні): швець — шевця;
[и] з [о] у сполученнях ри,
ли, ро, ло: глитай — глотка;
е] з [о] після шиплячих та й:
Чергування [у] — [в] [і] — [й] пов’язане з милозвучністю Уникай збігу кількох голосних чи кількох приголосних:
^^перед приголосн. на початку речення | ^майже завжди
У всякого своя доля... після розділового знака, паузи (пауза=пригол.) А сусіди, і багаті, і вбогі, раділи (III.).
сидів у кабінеті між приголосними захотів і зробив
перед св-,льв-,-хв,-в,-ф була у Львові між голоси, і пригол. перед й, я, ю, є, ї тихо було і ясно
були в знайомих між голоси, і пригол. а мені й непогано
| працювала в офісі між голоси, завжди це й один зробить
— [з] нога
11 крига
берег
[к] — М — [ці юнак
11 1^1 жінка
_____________________бік
ніженька нозі
крижинка кризі
узбережжя на березі
юначе юнацький
жінчин жінці
_______________________ бічний_____на боці
[х| [її11 " |с| РУХ рушати в русі
і І свекруха свекрушин свекрусі
7, муха______мушва мусі
V '------ —-—_______----- у *
у кількох словах як виняток ця закономірність порушується:
рушник, рушниця, дворушник, соняшник, мірошник, торішній
сердешний (-бідолашний), хоч вони походять від слів: рука, сонце
серце, мірка, торік. ’
Звуки Поєднуються із суфіксами и-у -г Змінюються на: а аичл|>^11ПХ иіЩ Приклади
[г], [з], [ж] -ськ-, -ств- -зьк-, - зтв- убогий — убозтво, Париж - паризький:
[к], [ц], М -ськ, -ств- -цьк,-цтв- козак - козацтво, ткач - ткацький
[х]> [с], [ш] -ськ-, -ств- -ськ-, -ств- Балхаш - балхаський, чуваш - чуваський
[г], [ж], [з] -ш- -жч- низький - нижчий, дорогий - дорожчий
н -ш- -ШЧ- (-Щ-) високий — вищий
[ц'к] -ин- -чч- німецький - Німеччина, вояцький - вояччина
[с к], [ск] -ин-, -ан- -ЩЧ-, (-Щ-) Черкаський - Черкащина, пісок -піщаний
[ск], [ст] -а- -ШЧ-, (-Щ-) вереск - верещати, простити - прощати
[зк] -а- -жч- брязкіт - бряжчати
[ск], [з'к] -СНК-, -ук- -шч-(-щ-) -жч- Васько — Ващенко, Палажка - Палажченко
[к], [ц] -н- -чн- рука - ручний, сонце - сонячний
28
Внаслідок взаємодій артикуляцій, при мовленні
тзиникають такі зміни звуків^
уподібнення (асиміляція) розподібнення
3 я ’ІЛІвНсТіа І за твердістю і м’якістю за місцем і спо- (зустрічається
< •"МСТ-/» собом творення рідше)
; ухиі перед попередній при- зливається або зміна звуків
передо- голосний стає дуже наближає- однакової
дам. у парний м’яким підвили- гься вимова якості, що
дзвінкий вом наступного близьких звуків стоять поряд
боротьба пісня [піс'н’а] з чого [нічого] [кт] на [хт]
[бород’ба] кузня [куз'н'а] берешся кто — хто
(або навпаки) різні [р'із'н’і] [беирес':а] [чн] на [шн]
легко [лехко] дівчинці сердиться мірошник,
вогко [вохко] [дівчшн'ц'і] [сердшц'а] рушник і под.
Внаслідок уподібненнявиниклоподовження приголосних:
Су МЛШЬ'Й, дозвілля, взу/шия, обличчя, су <Мя,:узбережжя і: :і
Щоб не було важкого для вимови збігу приголосних, не
порушувалась евфонія (благозвучність, милозвучність)
відбувається спрощення в групах приголосних
(важкий для вимови приголосний випадає)
. даше V вимові у вимові й на письмі |
сні, сгч: невістка — невістці, невістчин [не4 в’і с'ц'і], [неив’ішчин]; хустка — хустці [ ху с'ц'і ] стале [с'к], нтськ [н'с'к], нтств [і д. Гй] агентство, туристська, . шрчгсіп ськмй, фашистський стл — сл: щастя — щасливий, і стн — сн: перстень — персня жди — жн: тиждень — тижневий здп — зн: виїзд — виїзний скн —сн: тиск — тиснути зкн — зк: брязк — брязнути шчк — шк: дощок — дошка таінші
инятки
ьтст.тавий, пестлігенй, хвастліівйй,хвастнутії,зап?Ястний,
ХГ. оріЯ'І ияк, шістнадцять, прикметники иід іменників іншомовного
У походження: контрастніш, баластний та іи. ..д
29
_______________________СКЛАД__________
> Склад — це найменша вимовна одиниця, елементи якої
'тісно Пов'язані між собою в артикуляційному і я'
; ї, и :ЇД Ц - акустичному плані. „
Склад може бути утворений з одного чи кількох звуків, один
з яких обов'язково є голосним. Голосні звуки виступають у ролі
складотворних (складових) і утворюють вершину складу.
кількість голосних у слові"] = кількість Складів :
; Рещта звуків?-— нескладотвбрчі ?
СКЛАДИ
закінчуються на
голосний ВІДКРИТІ приголосний ЗАКРИТІ
пе-ре-ко-ти-по-ле, лс-гі-ка, м зи-курт, принтер, ар-кап,
о-са, о-лі-я вар-тий, пов-зик
В україн ські й мові переважають відкриті складні
..Увага: це не одне й те саме:
розрізняй поділ на склади поділ на морфеми перенос
регулюються правилами складоподілу (склад - одиниця фонетики) морфології (морфема - одиниця морфології) орфографії
поділ може збігатися при-клад, за-хід, ви-мір, ви-ступ при/клад, за/хід, ви/мір, ви/ступ при-клад, за-хід, еи-мір, ви-ступ (І вис-туп, прик-лад, згідно з новим пра- вописом, хоча пе- ренести так мож- на, але небажано)
не збігатися [заї-ме-н:ик], [нау-че-ниі], [пом-ча^],' о-б)е-дна-н':а], ро-з'і-рвеи -ц':а] за/йм/ен/ник, на/вч/ен/ий, по/мч/а/в, об/'єдн/анн/я, розі/рв/еть/ся на-вче-ний, за-йме- нник, по-мчав, об'- єд-на-ння, ро-зі- рве-ться (І зай- мен-ник, нав-че-
ний, пом-чав, об'-е-
днан-ня, ро-зір-
веть-ся)
зо
Поділ слів на склади
Хоча здебільшого ми ділимо слова на склади інтуїтивно, але
поділ на склади не довільний. Пам’ятай: звучність зростає до
вершини складу + діє тенденція до відкритого складу +
тенденція до милозвучності + впливає наголос. Порівняй:
Звуки між голосними Попередній склад і Наступний склад Приклади
будь-який приголосний а сонорний дзвінкий сл глухий Ц. ру-да, ли- па, ме-ло- ді-я, ча-ри
мір-ка тур-бо-та пор-вав гар-ний
сонорний + сонорний дзвінкий глухий сонорний сонорний л дзвінкий глухий
два дзвінкі або два глухі а два дзвінкі або два глухі трі-ска, дру-жба.
кілька приголосних перший Л приголос -ний решта приголос- них М. ссс-трам, ос-трів, за-здрю
наголошений попередній склад ніби “притягає” один звук
сонорний/ дзвінкий+ глухий сонорний х-л або дзвінкий глухий мгл-ко, вез- ти (порівняй: -ве-сти)
глухий/ ДЗВІНКИЙ+ сонорний а глухий/ дзвінкий + сонорний ви-шня, пі- сня, бі- гла, ля - гла
подвоєні приголосні подвоєні приголосні Ц. зі-лля, зна- ння, е-кра- нний, о-ббіг
1- 2- 3- 4- 5-складові™
ТІНЬ ри-ба за-ти-шшя ка-ні-ку-ли ( і більше) по-чи-на-ти-ся
слід по-ра пи-ща-ти не-са-мо-хіть по-не-во-ле-ння
три го-ріх лі-щи-на пе-ре-лі-сок пе-ре-су-ва-ти-ся
брат спо-сіб ме-дун-ка о-бо-ро-на вій-сько-во-зо-
І хо-ча ко-пі-я за-зда-ле-гідь бов’-я-за-ни-ми
31
НАГОЛОС
у словах (словесний) логічний (смисловий) емфатичний (виразовий)
виділення одного зі складів слова за допомогою посилення голосу посиленням голосу в реченні виділяють найважливіше за змістом слово характеризує не смислове, а емоційне значення слова
відтоді, сковорода, ворота, плугатар, слалом, знітитися, донька, дочка, показ Ми завтра поїдемо (а не хтось інший). Ми завтра поїдемо (а не сьогодні). Ми завтра поїдемо (а не підемо). А Леся так просто оче-е-й не зводить (Тют). Схамене-е-тесь, та пізно буде.
НАГОЛОС У СЛОВАХ
мають повнозначні слова, службові односкладові слова, як правило, не наголошуються динамічний = СИЛОВИЙ (наголошений склад звучить сильніше, виділяється більшою напруженістю артикуляції) вільний = різномісний (позиційно не закріплений у слові за якимось певним складом) рухомий (в різних формах слова може змінювати своє місце)
спаржа, каталбг, відтоді, наскрізний, дерево -
ненависть, врозліт, урізнобіч, донька, дочка, дерева,
моторошний, ворота, плугатйр, гарба, гарний, ріка - ріки
наклеп, русло, поголос, гноїще, віхола, завія, оса - оси,
начинка знітитися заметіль коса - коси
ПОБІЧНИМ (ДОДАТКОВИМ)
НАГОЛОС ( і не один),
крім основного, можуть
мати складні слова
ПОДВІЙНИЙ НАГОЛОС
(у деяких словах)
аерофдтознімання,
овочесховище
дванадцятитонний
апостроф, первісний,
такбж, догола
НАГОЛОС РОЗРІЗНЮЄ
ЗНАЧЕННЯ СЛІВ ГРАМАТИЧНІ ФОРМИ СЛІВ
атлас і атлас; ласо, ласо; паша, паша; пора, пора;, ніколи, ніколи стіни — стіни, сестри — сестри, пісні — пісні, верби — верби
ЗАПАМ’ЯТАЙ У цих СЛОВАХ НАГОЛОШЕНІ склади
1-Й 2-й 3-й 4-й
Алібі агЕнт бюрокрАтія аристокрАтія
вільха арАхіс диспансЕр безготівковий
вчЕння вперЕміш джентельмЕн безперестАнку
дОлар всерЕдині докумЕнт буржуазія
Екскурс глядАч запитАння ветеринАрія
жАдібний гуртОжиток інструмЕнт дешевинА
зАмолоду допізна каталОг медикамЕнт
жАлісливий експЕрт кіломЕтр нафтопровід
нОнсенс жадАний компроміс начистотУ
пОдруга житлО металУргія напризволЯще
пОмилка зокрЕма некролОг невитравнИй
пОсмішка іржАвіти низинА неврастенія
спОкій квартАл полонЕний недовіднИй
стАтуя мерЕжа псевдонім сирокопчЕний
хАос хворіти симетрія чашолистОк
цЕнтнер цемЕнт ясенОвий щодобовИй
УКРАЇНСЬКИХ
пісні, пісЕнь
топОля, щИголь
СІМДЄСЯТ, ОДИНАДЦЯТЬ
чотирнАдцять
ненАвидіти
Олень, дОшка
кропивА, руслО, фартУх
рЕшето, рЕмінь
гетьмАнщина
прИчіп, пОказ, пОдружка
. рукОпис, літОпис
шИроко, глИбоко
просіка
чистЕнький, тонЕнький
РОЗРІЗНЯЙ НАГОЛОС У СЛОВАХ________
РОСІЙСЬКИХ
пЕсни, пЕсен
жЙ тОполь, щегОл
сЕмьдесят, одИннадцать
четЬІрнадцать
ненавИдеть
решетО, ремЕнь
гЕтманщина
|||| прицЕп, покАз, подрУжка
рУкопись, лЕтопись
чИстенький, тОненький
різкИй, тонкИй |р|| рЕзкий, тОнкий
в’язкИй, дзвінкИй рв вЯзкий, звОнкий
всИдіти, тИшком тишкОм, усидЕть,
33
ГРАФІКА (від гр. дгарНгкоз) вивчає систему умовних
знаків для передачі звуків на письмі.
АЛФАВІТ
(АЗБУКА, АБЕТКА)
це сукупність букв (літер),
прийнятих у писемності
якої-небудь мови
і розміщених у певному
усталеному порядку
Слова
абетка у алфавіт4-,
українського і грецького -
. (а і бе)/ альфа ї бета
\ (ноиогрсцьке,
- «ітгЛ/
абсолютні синоніми (дублети)''’-’-'^
походять від назв перших двох букв
різних алфавітів
У азбука\
ІетарОсЖй’-
/: яііськогб
У( аз і букиУ
УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТ складається з 33 букв (великих і
малих), кожна з яких має свою назву і своє місце (у таблиці
виділено літери, які пов’язані зі змінами в новому правопис! -змінено місце
літери Ь та введено літеру Ґ ).'
Букви А а Б б В в Г г Ґґ Дд Е е Є є Жж 3 з И и Іі її Й й К к Л л М.м
Назви букв а бе ве ге ге де Є Є же зе и і ї ЙОТ ка ел ем
Букви Н н Оо 11 п Рр С с Т т ^У фф X х Дц Ч ‘ Шш Щц Ю к Я я
Назви букв ЄН О пе ер ес те У еф ха це Ч( ша ща м’який ю Я
Абетка сучасної української мови утворена на основі
слов’янської азбуки, що мала назву кирилиця
(за ім’ям болгарських місіонерів братів Кирила та Мефодія,
які склали цю азбуку для слов’ян і переклали грецькі релігійні
книги на слов’янську мову).
34
ЗАПАМ’ЯТАЙ СЛОВА З ЛІТЕРОЮ Ґ:
аґрус ґаблище ґаблі ґава ґазда ґаздиня ґандж ґанок ґатунок ґвалт ґвалтувати Ґданськ (і Гданськ) ґеґати ґеґекати ґеґотати ґедзатися ґелґотати ґердан ґерґотіти ґерлиґа і ґирлиґа Ґетеборг ґешефт ґиґнути Ґібралтар (і Гібралтар) ґлей (вишневий клей) ґніт (у свічці) ґоґель- моґель (і ґоґоль-моґоль) ґонт ґонта ґорґотати, ґражда ґрасувати ґрати Ґренландія (і Гренландія) ґречний ґринджоли ґрунт ґрунь ґудзик ґуля ґуральня джерґотати джерготіти джиґнути джиґун дзиґа дзиґарі дзиґлик зиґзаґ дзиґнути зиґзаґ леґінь фіґа фіґлі-міґлі шварґотіти та похідні від них*
* У багатьох часописах та інших виданнях
(і в діаспорі, і в Україні) користуються нормами
“Українського правопису” 1929 року
(див. “Правописний словник”
Григорія Голоскевича, 1994 р.), де рекомендовано
послідовно вживати літеру Ґ у словах, які запозичені
з латинської, німецької, польської та інших мов,
як-от:
аграрний, агресивний, аргумент, гарантія, гараж,
ґатунок, ґейзер, генератор, ґешефт, гільйотина,
гондола, грація, гриф, грот, гримаса, ігнорувати,
інтелігенція, фрагмент, фугас, шпаргал
та багатьох інших.
Нинішній правопис подає ці слова з літерою Г.
Літеру Ґ ґ повернуто в українську мову третім виданням
Українського правопису
35
ГРАФІЧНІ ЗНАКИ
букви небуквені розділові знаки
| (при написанні сл ) | | (у реченні) 1
ДИВ. алфавіт ВЕЛИКІ малі, друковані і писані, £ в, Є Є - дефіс пропуск МІЖ словами ітц_ цпи - рИСКа (знак переносу) ’ апостроф (відгр. арозігоркоз — відвернений, звернений на бік)—знак, що передає на письмі роздільну вимову твердого приголосн. перед []'], тобто (графічно) перед буквами Я, 10, С, І г Я знак наголосу . крапка ? знак питання ! знак оклику ... три крапки , кома ; крапка з комою 1 двокрапка — тире () дужки 44 „ лапки слід *’2 знак виноски
не позначає окремого звука
з г,и.Івь<и.ЧЬа!м ЕУХЗ/ЛІ .кЬьйЗС м'акнй ІаХ-Ц-
щ
[ Р]та [шч] завжди позначають по 2 звуки:
д, ж, і д, з мають подвійне звукове значення
^позначають
[д],[з] відзначає
ДІ
ї африката (ДЖІ саджу "^ч/за-дзвенить [дз] задзвенить.
-п'єш
я.ю.ємають подвійне звукове значення
.^Ш^аВть: по 2 звуки
М:* аЦ І * УІ (І+ е
я
попередню + ізвук. [у], [а] -ряд
є
[у]-люди [є}-ллєш
пригопося
36
Орфографія — система правил
про способи передачі усної мови на письмі
Графіка — інвентар орфографії
фонетичний
(відповідність між вимовою
і написанням):
гаразд, пороги, треба,
ганебно, море, чотири,
серце, сонце, мачуха
вимова= написання
традиційний (історичний)
деякі звуки в словах позначаємо
за традицією:
їжак, пращур, щастя, левада,
кизил, лиман, кишеня, Горький
запам’ятай орфограми,
які прийнято традицією
Принципи українського правопису: |—
морфологічний
морфема (корінь, префікс,
суфікс, закінчення) у різних
умовах вимовляється по-
різному, а пишеться однаково
багатство, рекрутчина
сміється, розжарений,
агентство, навесні (веснам),
протиріччя (преф. проти)
протестантський (протест)
вимова ^написання
диференціюючий
(розрізюючий, смисловий)
слова, які звучать однаково,
пишемо по-різному, щоб
розрізнити їхнє значення:
Надія — надія, Уран — уран
Славутич —“Славутич "(готель),
мертве море — Мертве море,
знає напам ’ять — дарує на
пам ’ять, по-старому (прислівник^
по старому (прикметник) місту
аналізуй морфеми
розрізняй значення слів
Орфограма — правильне (таке, що відповідає правилам
або традиціям) написання, яке потрібно вибрати із ряду
можливих графічних варіантів при однаковій їх вимові
(місце в слові чи між словами, яке може бути передане
не одним, а кількома способами, але дая якого прийнято
лише один спосіб написання).
37
Орфограми бувають
буквЄНІ небуквені
вибір потрібної літери наявність/ відсутність літери разом (контакт) окремо (пропуск) через дефіс перенос апо- строф
ряска-разка (намиста), Мелащин, київський, яєчний облич - обличчя баский - баскський, щасливий вгору, мовби, понад, зате, проте за те, знав би, поки що, в цілому, до речі будь-що, віч-на-віч, на-гора, . з-поміж, по-перше дві-сті, хо- джу, одно- складова, хі- мія пів'яблука, В 'ячеслав, миш 'як, пір їна, ін ’скція
Написання багатьох слів зазнало змін відповідно до вимог
4-го видання Українського правопису (К., 1993)
Мексика, Чилі, пів’ями, журі, феєрверк, бароко, Бог,
Різдво, Псалтир, Божа Мати, Святе Письмо, Шиллер...
Орфоепія — єдина літературна (правильна)
вимова
ОСНОВНІ ПРАВИЛА УКРАЇНСЬКОЇ ОРФОЕПІЇ
звуки вимовляються приклади
голосні
усі наголошені чітко й виразно (не скорочуються, не переходять в інші звуки) [поговори] , [зав'італи], [заснули]
[*ШЦу] завжди, В_£СІ2^1іозицілх чітко й виразно [кучугура], [гаразд]
[о] в більшості ненаголошених позицій відсутнє акання, [о] ніколи не наближається до [а] [голова], [молоко], [покотили]
[о] ненаголошений перед складом з наголошеним [у], [І] нечітко, з наближенням до [у]! [оу] ([у°]) [у ку°жус'і], [гоу лубка], [тоуб’і], [роу зумниг]
ненаголошений [е] ненаголошений [и] нечітко наближаючись до [и], [еи]> наближаючись до [е], [и ] [стеижки], [сви’сток], [ви‘шнев'і]
приголосні
шиплячі (неподовжені) [ж, ч, ш, дж] губні [б,п,в,м,ф] та задньоротові [гд',К,х] завжди твердо, НаПІВПОМ’ЯКШеНО лише перед [і], а також пом’якшуються б окремих іншомовних словах степ, вісім, любов; ніч, піч, дуб, чу- до, хитрий, бюро, пюре
38
ДЗВІНКІ в КІНЦІ слова і перед глухими в середині слова не оглушуються, крім [г] у кількох словах (нігті, КІГТІ, легко, вогкий, дьогтю, де на місці г вимовляемо[ х]) рибка, гадка, скибка, раз, вуж, стежка, казка, плуг, друг, полоз
глухі перед дзвінкими в середині слова дзвінко (одзвінчуються) [проз'ба], [бород'ба], [адже] (орф. отже, просьба, боротьба).
звук [в] ніколи не оглушується, на початку слова та в кінці складу чи слова вимовляється як [у] віра, вигляд, врода. [урода],мав [мау], втроє [І>тро)Є]
[дж, дз] неподільні, злиті звуки (африкати), джміль, дзвіночок, дзенькіт, дзюркотіти, джем
[д] і [з], [д] і [ж] окремі звуки підживити, відзимувати, віджити
[Д],[т],[з],[с],[ц], перед м’якими та перед і вимовляються м’яко [уман'с'киг], [л'ін'ііа]
різна артикуляція гортанного[г] і прори- вного задньояз [ґ] [г] в українській мові дуже багато вужче використання в сучасній українській мові має проривний [Ґ]: гай, гарно, газ, галас. аґрус, ґава, ґанок, ґуля
звук [ф] у запозичених словах філософія, фойє, феєрія
звукосполучення ХВ вживається у власне українських словах хвартушок, хвіртка, хвастнути
префікси роз-, без- ДЗВІНКО при повільному темпі або глухо в швидкому темпі [розсипала і рос:ипала]
у прийменниках і префіксах на [з] перед шиплячими уподібнюється зубний [з] до шиплячих (вимовляється довгий шиплячий звук або два шиплячі) з жахом [ж:ахом], безжурні [беиж:урнї],
звукосполучення
-ться, -шся у дієсловах вимовляються як -ц' :а, -С' !а! су паю ться — [купаіуц'.а], смієшся — [смі]ес':а].
у наказовому способі дієслів -ЖСЯ, -чся [з'с' а], [ц'с'іа] [мороц' с':а] [зваз' с' а]
та інші
39
Слово —
основна, базова
одиниця мови
- це звук або комплекс звуків, що
має певне значення і вживається в
мовленні як самостійне ціле
Слово як об’єкт вивчення
Ознаки слова
* цільно- у слові V самостійне, V є назвою * пов’язується V здатне в
оформлене, виявляють позиційно якогось 3 іншими реченні мати
складається своє рухливе, поняття чи словами грам, форми
із звуків і значення може уявлення, в реченні та сннтакс.
має один морфеми постійно поза змістовими функції; у
основний відгворюва- реченням і складі реч.
наголос тись у мовленні виконує номінативну (називну) функцію граматичними зв’язками виконувати комунікативну функцію
41
40
__________І . '
Повнозначні
(самостійні)
є узагальненими
назвами понять
мають лексичні і
граматичні
значення
належати, будь-хтс
вербиченька, тисяча,
забагато, назирці,
натщесерце, семеро,
вабити, вадити,
сумлінний, шалений
Слова
1 і —
Службові
(неповнозначні)
мають лише
граматичні
значення,
виражають
відношення між
словами, надають
модального відтінк
в значенні словам
чи реченням: на, з-зс
але, лише, би, хай,
попід, для, та
*І_________
Вигуки і
звуконаслідуванн»
не мають
лексичного і
граматичного
значення, бо лише
виражають емоції,
почуття,
волевиявлення, але
не називають їх
агов! ох! гиля!ура!
киш! няв! леле!
тьох-тьох
У відомій фразі російського значення слів вигадані. У російської граматики, тобте засобами виражені грамат “ті мовознавця Л.В.Щерби всі лексичні іле вона побудована за законами в ній типовими для російської мови ичні значення слів. її навіть можна ерекласти”
Російською мовою Українською мовою
Глокая куздра штеко будланула бокра и кудрячит бокренка. Глока куздра штеко будланула бокра і кудрячить (кудряче) бокреня (бокря).
Ця фраза нагадує алгебраїчну формулу, яка означає: щось жіночого роду виконало якусь раптову дію над якоюсь істотою чоловічого роду і виконує якусь тривалу дію з дитям цієї істоти.
Лексичне значення слова Граматичне значення слова
вивчається в лексикологи вивчається в граматиці
у' це його / внутрішнє значення / ( те, що слово називає), / тобто реальний зміст, / який закріплений І досвідом народу, /передає співвіднесеність слова 1 з предметами, явищами, \ процесами, відношеннями \ реальної дійсності та \ понятгями про них \ властиве повнозначним \. словам, основне, х. індивідуальне для кожного ^~-^-^_слова передається основою слова ^~''~'~''~-^фморфології) он значення X. абстрактне, X. воно супроводить \ лексичне значення \ повнозначного слова; \ воно є категоріальним, тобто \ встановлює належність слова до тієї чи іншої частини мови, визначає ті загальні ознаки, які/ виділяє в описуваній дійсності 7 українська граматика / (рід, число вид, час та ін.) / загальне, спільне У для даного слова ./ і багатьох передається череззакінчения, службові слова, зміну наголосі та інші засоби
На долині стелиться туман.
Слово лексичне значення граматичне значення
На Самостійного лексичного значення не має, входячи до складу речення разом з іменником туман вказує на просторові відношення між предметами. уточнює граматичне значення іменника та входить до складу обставини місця (прийменник)
долині рівна плоска місцевість, розташована між горбами чн горами жіночий рід, місцевий відмінок, однина (іменник)
стелиться поширюватися, розстилатися по поверхні або низько над поверхнею чого-небудь* дійсний спосіб, третя особа, однина, теперішній час, недоконаний вид (дієслово)
туман скупчення иайдрібніших крапель води в нижніх шарах атмосфери, яке робить повітря непрозорим** чоловічий рід, називний відмінок, однина (іменник)
* ** Взагалі ці слова багатозначні, тобто мають ще й інші лексичні значення. Саме
таке лексичне значення (одне) вони мають у контексті (в даному реченні).
42
Лексика (від гр. Іехіз - слово) - словниковий склад мови,
сукупність усіх слів, що вживаються в мові. Лексикою
також називають окремі шари або групи слів (наприклад,
побутова лексика), сукупність слів, які вживаються
письменником у його творах.
Мово рідна! Тиле — як море — безконечна,
могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх
лексиконів, а ім немає кігщя-краю.
С. Плачинда
ЛеКСИКОЛОГІЯ вивчає словниковий склад мови:
значення слів, їх походження та вживання.
У лексикології слово називають лексемою.
Розділи лексикології
вчення про
семантику
(лексичне
вчення про
походження
слів
вчення про
власні назви
(імена людей,
вчення про
терміни
(однозначні слова
значення) слів
назви країн,
міст, рік, гір)
з галузі науки,
Основою лексичного значення є поняття. У своєму
лексичному значенні слово узагальнює ознаки цілого класу
предметів, явищ, формує поняття про них.______________
Поняття — узагальнене відображення у свідомості
властивостей предметів і явищ дійсності.
Одне лексичне значення може виражатися не лише
словом, а й стійким словосполученням, виразом.______________
Стійкі словосполучення, які сприймаються як єдине ціле
і вживаються носіями мови в усталеному оформленні (за традицією,
автоматично), називаються фразеологізмами.
Фразеологізми, як і слова, можуть мати синоніми,
антоніми, у складі речення виступають одним членом речення.___
Дати драла» п’ятами: накивати—тікати, дати (врізати) дуба — померти-,
давати дрозда—давати жару, давати перцю, всипати поперше,число*
дййШ нрикурити, намилитишию — дуже лаяти, сварити.
Сукупність фразеологізмів, що існують у мові, а також розділ
який вивчає фразеологізми називають фразеологією.
43
Групи слів у лексиці
Ознаки, за якими виділяють групи слів За значенням: Назви груп слів Приклади
за кількістю значень однозначні багатозначні кольрабі, вереда, мемуари, мірошник кольоровий, ловити, земля, команда
за характером значень з прямим значенням з переносним значенням ідуть люди, летить птах, хвіст кота час іде, летить, хвіст колони, комети
за співвідношенням ЗМІСТу (лексичного значення) і ЗОВНІШНЬОЇ форми За походження; синоніми антоніми омоніми пароніми - и: сміятися, реготати широко — вузько, початок — кінець гриф — гриф, ніс — ніс, обід — обід уява, уявлення, дружній, дружний
незапозичені — слова, успадковані з попередніх періодів розвитку мови — власне українські довгий, везти, діти, холодний, зима, день, кузня, ярина, метелик, жіноцтво, мрія, несамохіть
запозичені — старослов’янізми — з інших слов’янських мов — з неслов’янських мов уста, совість, глава зичити, млин, завод фантазія, соло, чабан
44
За вживанням:
за активністю вживання (за часом утворення і вживання слів у мовленні, з погляду сучасності лексики) активного вжитку земля, вода, сонце, ліс, поле, вогонь, око, машина, дорога, гривня, криза, иадія
пасивного запасу заста- рілі слова
арх. шуйця, десниця, вої
істор. ясир, комірне, волость
неоло- загально- мовні драйвер, менеджер
гізми авторські припутень (І. Драч), щодуші (Л. Костенко), брунккоцвіт (Тичина)
за сферою вживання загальновживані теревенити, торік
неза- галько- вжи- вані Діалектні ЙуІКУЛЯі ІМОНЯТИСЯ £: і
професійні курсив, на-гора, файл
жаргонізми КруТО; облом, універ ;:.
арготизми ксива, маиатки,
за стилістичними властивостями нейтральні (міжспілкові) право, стежити, вниз вода, день, багато
стилістично марковані (забарвлені) ненечка, преамбула, психушка, зодчий, манкуртизація
за емоційним забарвленням нейтральні емоційні двадцять, вони, пишу, робота, середа гарненький, вітрюга
Калька — ненормативні кальки ба^лшачисельний треба численний
приховане співпадащІ><Ґ^"'^ збігатися
запозичення мірбприємство захід
45
Лексикографія
Ьехіко£гарЬі ро8І Негсиїіз ІаЬог
Подвиг лексикографа йде слідом за подвигами Геракла
Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на
радощах- так багато відкрив мені цей блискучий твір.
Григір Тютюнник
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля.
М. Рильський
енциклопедичні
тлумачать не слова, а позначені
словами поняття, дають
відомості про історичних осіб,
діячів науки, культури, явища
з найрізноманітніших галузей
життя — мистецтва, виробництва,
економіки, політики, релігії, права;
містять лише іменники, в тому
числі і власні назви; є ілюстрації
— малюнки, діаграми, карти тощо
лінгвістичні
містять
інформацію
про слова
(їх значення,
походження,
написання,
вимову
тощо)
46
Найдавніші
“Лексис..." ЛаврентіЯ Зизанія Товсту- новського, виданий як додаток до грама- тики слов’янської мови 15%, Вільно, 1061 словникова стаття
“Лексикон славено-росский и имен Толкование" Памва Беринди 1627, Київ, близько 7 тис. словн. статей
Словник до “Енеіди" Котляревського 1798 р. — до 1000 слів, 3-с вид. — 1125 слів
Словарь української мови Б. Грінченка (у 4-х томах) 1907-1909, понад 68000 слів
____________і сучасні:____________
Словник української мови (в 11 томах)
1970-1980, близька 135000 слів
11 ' ' ................— ———
47
Будова слова (морфеміка)
Будова змінного слова
СН1Ж
префікс—
частина слова, яка
стоиь перед
коренем і служить
для утворення
нових елів
чи інших
граматичних форм
корінь —.
спільна частина
споріднених слів,
яка виражає їхнє
основне (загальне,
поняттєве) лексичне
значення, основна,
стрижнева морфема
суфікс—
частина слова,
яка стоїть після
кореня і служить
для утворення
нових слів
чи інших
граматичних форм
ОСИОВа —частина слова без закінчення
основа виражає лексичне значення слова
У незмінних словах
ЗЯКІВЧЄШІЯ ЙЄ буває
ому
закінчення —
змінна частина
слова, яка стоїть ;
переважно в кінці
його, вказуючи на
відношення до
інших слів у
словосполученні і
реченні.,
виражає грама-,
тичне значення
Основа
за складом за злнсгом і творенням (сучасним) за особливостями вияву в словах
корснев а = кореню (проста) НеПОХІДНа ліс, свіжий (немотивована) збігається з корежюм Вільна (здатна вживатися і з афіксами і без афіксів) — вихід, виходити, хід
афіксальна= корінь+ префікс або суфікс ПРХІДНа узлісся, свіжість (мотивована) корінь + інші частини ЗВ^Зана: С3£та, роззути, перевзутися— вживається лише в похідних словах
РОЗРІЗНЯЙ
омонімічні корені: радіти, радість. той самий корінь (фонетичні зміни в
радісний; радитись, порада, нарада споріднених словах чи в формах слова) вШ ,йк, Очний, бочок, збвкуьвд »оиф.<
48
Словотвір
— розділ, який вивчає способи творення слів
префіксально-
-суфіксальний
морфолого-синтаксігший
: (перехід слова з одній'і
; : частини.мови в іншу)
лексико-синтаксіїчнии
{миття сполучень слів
в однеслово)
лексико- семантичний
; (переосмислення
' існуючих СЛІВ)
49
[ Словотвірне гніздо — сукупність спільнокореневих слів, розташованих у такій | послідовності, в якій вони утворювалися
| >земл-иц-я -> зем-н-ий 1 земель-н-иі іемля-3-> земля-н-ий -> Земля -> земл-як ^~>приземлиті -> землич-к-а —> землич-еньк-а ~^до-земний —> доземн-о —>земн-о і—> безземелля ї-> без-земельний-> —> землян-очк-а безземельн-ик —> земл>рі-к-а —» землянк-ов-ий —>земл-янин -> навколоземний - * Земляк (прізвище)—> Земляк-ів (ова) земляк-ів (ова) - > земляч-к-а —> землячч-ин - > земля-цтв-о Г* приземлити-ся —» приземли-вши-сь г-> приземл-енн-я і-> приземл-ен-ий і—> приземлен-ість *—> приземлен-о
СлоВОВОрЧИЙ ЛаНЦЮЖОК (напрям стрілки—>від твірного слова до похідного) вода—> водяний —> водянистий —> водянистість по-учительськи <— учительський <— учитель<— учити
Твірна (вивідна) основа! (ТО)— спільна частина твірного і похідного слова; твірне слово (ТС) є базою для утворення іншого слова, включає всі морфеми (і закінчення) *р]3—> річний ТО =ТС ручний ТО *ТС Словотворчі засоби — ті елементи, якими твірне слово відрізняється від похідного, — твірні суфікси, префікси, постфікси (ся, -небудь), Інтерфікси (спол. ГОЛОСНІ Словотворчий тин -у (мюдель) Сукупйсгь : різнокореневих слів, що маюп, агільні афікси: і далина, мілша, глибина танкіст', швхкт, маршост :., нркшсть, враздивійь . печиво вариво.прядиво ; лісок, дубок, садок
Розрізняй
розбір за будрвою ,пере!вантажі й] ^мар^іо^П словотвірний розбір перевантажити <— 'вантажити — ____ префіксальний хмарочос <— хмари'чес'ати — складання основ
50
МОРФОЛОГІЯ
Чи ти задумувавсь, відкіль оті
у нашій мові злитки золоті?
Як намистини, диво калинове —
частини мови! (Д.Білоус)
Частини мови (10)
6 + 3 + 1
@ + (5)
51
Граматичні категорії \ Частини \ мови Граматичні \ значення \ і м е н н и к п р и к м е т н и к ч и с л і в н и к 3 а й м е н н и к -і .'і» С 1 « 1 « г 1 И|П Р' Р ЛІ ні и о1 к 1 с м л В' е ’ і I I Оіті» І»(н І 1 И|и 1КІк п р и с л і в н и к
Рід ЧОЛОВІЧИЙ жіночий середній X X X X 1 І" ж- -
Число множина однина X X X X —1 1 х;х -
Відмінок називний родовий, давальний знахідний орудний місцевий кличний X X X X Т: І '' і і II 1 ; 1: ? чгіі ТіИі І І -
Ступінь порівняння початкова форма вищий найвищий - X - - • І/І -1 -1 - X
Вид доконаний недоконаний Х^Х
Перехідність перехідне неперехідне х! і х
Час теперішній минулий майбутній Х{^ X
Спосіб дійсний умовний наказовий х і'
Стан пасивний активний ж;
Особа перша друга третя X х: і
Синтаксична роль: 1 І
підмет т н т т н!н!
присудок н т н т ТІТІ
означення н т т т н т
додаток т н н т Н Н
обставина н н -1 !< т|
т — типова синтаксична роль; н — нетипова синтаксична роль
52
Правильно вибирай слова у визначенні
Я •Іаетижмойй |"'' І ямин
с а 0 с Тг і й ІМЄННИК предмет Прикметник 0 ознаку предмета ЧИСЛІВНИК число, кількість, порядок предметів : Ні при Лічбі Дієслово ,0 дію або стан •д:: предмета Прислівник ц ознаку дії, ознаку : 7 ознаки, ознаку 8 предмета є хто? що? який? чий? котрий? скільки? що робити? що зробити?! як? яким способом? якою мірою? наскільки? коли? з якого часу? до якого часу? де? куди? ЗВІДКИ? ДЛЯ ЧОГО? 3 якою метою? навіщо? чому? через ідо? з якої причини?
н І Займенник вказує а предмет, (але не називає) ознаку, кількість хто? що? який? чий? котрий? скільки? (як в іменника, прикметника, числівника)
'л У ж б о в Прийменник С зв'язку слів у д словосполученні У Сполучник Ж зв’язку однорідних членів, й простих речень у ; складному Частка утворення окремих граматичних форм, д надання певних відтінків значення реченню чи його ** членам Службові частини мови І вигук -НЄ 'Г відповідають на питання -не бувають окремими членами речення’ -незмінні
|| Вигук виражає почуття (не називає) Н і волевиявлення можуть бути еквівалентами речень
* є членами речення разом з тими словами, до яких відносяться: на землі, не руйнуєш,
посадив би, тоді ж;
* можуть переходити в повнозначні слова і тоді виступати чл. реч.:Лунае“ура".
Іменні частини мови; іменник, прикметник, числівник
53
Лексико-
назви істот і неістот (хто?) гуморист, дід, синичка, фахівець; (що?) лід, парк, двері, відсоток, обличчя
загальні і власні назви волошка, цямриння, тривога, городина; Фастів, Говерла, Буг
конкретні і абстрактні голка, бузок, бінокль, підлога, кілок; світогляд, гідність, біганина
одиничні і збірні кіннотник, юнак, насінина; кіннота, юнацтво, насіння ।
речовинні цибуля, бурштин, цукор, віск, борошно, сіль, ожина
категорії
Граматичні
брила, ніч
плесо, око
рід ЧОЛОВІЧИЙ ПІСОК, рік
(мають) ЖІНОЧИЙ
середній
ПОДВІЙНИЙ (спільний) -
чоловічий або жіночий
сирота, плакса,
більшість іменників -
однина+миожина
лише одиииа молодь
лише множину: Суми
число
типова
С
будь-яка
; Ц*аііаамй ; що? / ..
ВІД мі- нок *-• К и то и ю КІ Родовий кого? чого? Давальний кому? чому? Зшьхілшй кого? що? Орудний ким? чим? Місцевий на кому? на чому? Кагший (називає предмет, до якого звертаємось)
н А і РОЛЬ 1
речення
підметі Малюк тримав у
руках кульку. І додаток І
Іменник
нетипова
означає
предмет
Воля - сила ітрисуп.
Сук} я з вовни личила їй.|ози
_______Блукали
Й_ЛІ£І І обстав І
Словотвір
Словозміна
властиві ВСІ способи СЛОВОТВОРУ
І. Морфологічні:
суфіксальний: глибина, кобзар, ріжок
1 навушник
складання основ: глинозем, чар-зілля
1 абревіація): УТН, вуз, завгосп, загс
2. Неморфологічні:
ПереХІД В іменники: майбутнє
1 IV відміни Групи
І ж. ч сп.р правда суддя листоноша тверда м’яка мішана
II ч.р. с.р. батько кінь, ніж, , око, поле. знання тверда м’яка мішана
иг ж.р. путь, мати
IV с.р. ім'я (імені) курча (курчати)
2
іе належать до відмін:
злиття сполучень слів:
Борислав, пройдисвіт, перекотиполе
"Сокіл”, Гончар ('прізвище,)
а) що мають лише множину:
сани, ножиці, Черкаси, висівки
б) субстантивовані: пряма, піший
в) невідмінювані: боа, фойє, Оля
Сахно, Ганна Мисик, цеце
54
ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ
Не цілком збігається з уявленням про живе в природі
поділ іменників на
істоти хто?
назви людей і тварин: дитя, сова, лев
міфологічних істот: домовик, мавка
померлих: мрець, небіжчик, покійник
карт, шахових Фігур: валет, ферзь
що? неістоти
решта іменників, серед яких
назви сукупності людей ми
тварин: табун, гурт, рій, армія
мікроорганізмів: бактерія, вірус
Розрізняються за значенням, граматично,
орфографічно (велика буквар
С ;'•';:загальні и; и: найбільш уживані в мові, пишуться з малої літери власні пишуться з великої літери
яевафі, смерека, обійстя, - сон,-. гуцул, . ; плугатар, особа, ом , джоуль, обломов, манілов, донжуан. < (крім тих, що перейшли в загальні або вживаються в мові'як прізвиська з відтінком зневажливості)
узагальнене найменування предмета, що належить до певного класу подібних йому предметів (людей, тварин, речей, ЯВИЩ, ПОДІЙ ТОЩО) (здебільшого, крім збірних . речовинних, абстрактних): ведмідь — ведмеді. індивідуальні назви окремих осіб чи одиничних предметів (прізвища, імена, клички, псевдоніми, географічні назви, назви книг, журналів, закладів, партій, історичних подій, свят, почесні звання, найвищі посади, релігійні поняття та іи.). або однина, або множина Карпати, Ромни, Рим, Крим, Ольга (рідше І) Крайко, родина Крайків,
маузер, ампер, дизель, реглан, < силует, ловелас, маланчуки* село Вишеньки, собака Пірат, Сашко Осика, планета Земля
Немає ПОСТІЙНОЇ межі: можуть(КО1ІТЕКСТ!) взаємно переходити
За ознакою індивідуальне / загальне За характером позначуваного
конкретні абстрактні
загальні серед іменників загальних назв з конкретним значенням ВИДІЛЯЮТЬ групу. ЗбірНИХ
власні
55
Конкретні Абстрактні
виражають поняття, в яких передається все те, що сприймається безпосередньо органами чуття І однина, і множина (для більшості) предмети (палац), явища (град, буря), люди (сват), одиниці виміру (метр, рік, гектар) вільно сполучаються з власне кількісними числівниками (більшість із них) три метри, дванадцять кілограмів, сім шаф, дев’ять полиць назви узагальнених понять — якостей, властивостей, дій, процесів (фінанси, докір, блакить, ніжність, подив, вічність, вибори, раптовість) або однина, або множина (найчастіше, хоча сумнів — сумніви) не сполучаються з власне кількісними числівниками (деякі сполучаються з неозначено- кількісними) багато любові, терпіння Похідні (більшість) суфікси -енн, -ятт, -ість, -изм (-ізм), -ств(о), б(а) та ін.
чіткого розмежування немає, бо слова в непрямому значенні легко набувають або втрачають цю ознаку крила чайки ◄ ► крила мрій
ЗБІРНІ ІМЕННИКИ означають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як одне ціле
• мають форму тільки однини • не сполучаються з власне кількісними, а лише з неозн.-кількісн. числівниками молодь, юнь, зелень, професура, голота багато (чимало) гілля мишви, дітвори
• утворюються за ДОПОМОГОЮ суфіксів: воїнство, пір’я (й), дубняк, піхота, гарбузиння, яровина, символіка, клавіатура, малеча, клієнтура та ін. (або безафіксно: рвань, погань, знать)
• деякі іменники мають співвідносні форми
однини множини сукупної множинності
жінка парубок клієнт насінина жінки парубки клієнти насінини жіноцтво (жінота) парубоцтво (парубота) клієнтура насіння
Не є збірними іменники, які хоч і означають певну сукупність, але мають форми і однини, і множини: загін, хор, група, трупа, ліс, рота, народ, ансамбль, когорта, команда
РЕЧОВИННІ ІМЕННИКИ можуть мати форму тільки
позначають однорідну за ОДНИНИ АБО МНОЖИНИ
СКЛаДОМ реЧОВИНу (частини вода, шовк, пісок | вершки, дрова
цілого підлягають виміру, а не лічбі) множина води, піски має інше значення
56
ЧИСЛО ІМЕННИКІВ
однина і множина
позначення одного предмета на відміну ВІД КІЛЬКОХ [строфа, стіна, гора, день) або ПЄВНОЇ сукупної єдності, речовинності, збірності, невизначеної множинності (золото, зерно, молоко, кіннота, галуззя, татарва, злидота). будь-яка кількість однотипних предметів, починаючи з двох (строфи, стіни, гори, дні) або кількісно не визначена сукупність, множинність предметів, парність, симетричність (роковини, канікули, сани, обценьки)
Більшість іменників мають однину і множину (це назви предметів, які піддаються лічбі і здатні поєднуватися з кількісними числівниками —* п'ять років, три стежки)
Мають лише одну форму числа
тільки однину тільки множину
а) збірні', студентство, дрібнота, синоніміка, інструментарій, дітвора, гниль, гілля, коріння а) назви сукупності людей, Істот, предметів: діти, надра, гроші, фінанси, солодощі;
б) назви абстрактних ПОНЯТЬ: слава, геройство, патріотизм, добро, мир, запал, завзяття, честь б) назви часових понять, ігор: дебати, посиденьки, входини, заручини, витребеньки, шахи, піжмурки, пустощі
в) речовинні: молоко, цукор, чай, бензин, цемент, граніт в) речовинні: дріжджі, вершки, висівки, макарони, парфуми
г) власні назви: Україна, Чигирин, Шевченко, Дніпро. г) власні назви: Карпати, Чернівці, Альпи, Суми, Афіни
Інколи форма множини від цих іменників може утворюватись, але при цьому відбуваються зміщення в лексичному значенні: жито—жита, пісок — піски, шум — шуми д) назви предметів парної чи симетричної будови: куранти, окуляри, ковзани, сіни, ночви, граблі, носилки, ножиці
Іменники, що вживаються тільки в одній формі числа, як правило не поєднуються з кількісними числівниками, крім тих, які позначають предмети парної або симетричної будови
57
РІД ІМЕННИКІВ, ПОДІЛ ІМЕННИКІВ НА ВІДМІНИ
Більшість іменників належать до одного з трьох родів
____________________на відміни поділяються лише змінювані_
___________________________________________________рід змінюваних іменників
подвійний чоловічий ЖІНОЧИЙ середній
(спільний) - або чоловічий абожіночий- (визначається синтаксично: цей, ця) закінчення -а, -я назви особи за її ' характерними діями або рисами поведінки . невдаха, причепа роззява, ябеда невидимка, посіпака, і чиста основа на приголоснії і онук, коваль, дощ Іван, Івась, струмок, діяч п ?: •• Петро Ненько, батько, Дніпро , -е котище, вовчище -а, -я назви істот (людей) чол. статі: Микала, Сава та (за традицією) суддя, воєвода, вельможа закінчення ноша, краси, критика, доля, родина, релігія, ПІСНЯ ' закінчення ДНі>, весло. КОЛО, озеро, суспільство, насіннячко . “е горе, місце, видовище -Я вістря, зілля сузір'я, піддашшя
їм. мати чиста основа на приголосний тінь, мідь, честь, вісь, піч, річ, мужність, парость, розкіш благодать, сіножать, паморозь, акварель
| ЯЙНОЧИЙ СЄ[>ЄДНІЙІ
І відміна Ц відміна ’ III відміна [ IV відміна 1
__________РІД НЕВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ______________
ІНШОМОВНІ
назви осіб — за віднесеністю маестро, портьє, денді, аташе,
ДО статі кюре, буржуа (ВІН, Ч. р.) леді, фрау,
Дороті, міс, мадам, (вона, Ж. р.)
назви тварин ЧОЛОВІЧОГО роду кенгуру, колібрі, шимпанзе, поні,
(можливе розрізнення за статтю) какаду, зебу, фламінго, але (про
самицю) ця роздратована шимпанзе
неістоти — середнього роду казино, купе, бюро, алібі, резюме,
шасі, журі, меню, метро, пенсне
власні назви рід уСЯ (країна), цей Кюсю (острів),
ВИЗНачаЮТЬ за родовою назвою їхня Міссурі (ріка), те Есасі (місто),
(місто, озеро, ріка, країна, острів тощо)____________________________
абревіатури — за родом нова АТС (станція), замаскований
ОПОрнОГО СЛОВа КП (пункт), реконструйований ЛАЗ
(завод)
58
Не плутай :
спільний рід чоловічий рід
назви осіб за характерними рисами, діями закінч. | а||я | лівша, потвора, знайда, нероба, жаднюга позначають осіб за родом занять (на приголосний), хоча можуть називати й осіб жіночої статі: інженер, директор, професор, слюсар, юрист, депутат; від деяких творяться назви осіб ж. р., але вони мають стилістичні обмеження: вчителька, директорка майстриня, поетеса і поетка
Для деяких тварин розрізняють стать і маля
він вона воно
лев заєць кінь півень кабан бик гусак селезень (качур) цап баран левиця зайчиха кобила курка свиня корова гуска качка коза вівця левеня зайченя лоша курча порося теля гусеня каченя козеня ягня
Паралельні (варіантні) форми роду
африкат, африката довіра, довір’я цебер, цебро змій, змія спазм, спазма .зал, зала сусід, сусіда жираф, жирафа плацкарт, плацкарта фальш ж. р. і ч. р.
Не мають роду іменники, що вживаються лише
в множині
Змінюються за родами (як прикметники) деякі
іменники прикметникового походження —
черговий, чергова...
59
ПОРІВНЯЙ РІД ІМЕННИКІВ
в українській мові у російській мові
гострий біль острая боль
суворий Сибір суровая Сибирь
нерозбірливий рукопис неразборчивая рукопись
барабанний дріб барабанная дробь
далека путь далекий путь
ВІДМІНКИ ІМЕННИКІВ (їх 7)
НАЗВИ ВІДМІНКІВ ЗАПИТАННЯ СИНТАКСИЧНА РОЛЬ
типова нетипова
1. Називний ХТО? що? . підмет ; присудок, прикладка
2. Родовий кого? чого? — в». Обставина і
3. Давальний кому? чому? — ДО- означення (для всіх
4. Знахідний кого? що? —> да- непрямих відмінків)
5. Орудний ким? чим? гок а»- У реченні відйовід.
6. Місцевий на (у) кому? на. пітннядшз
на (у) чому? —
7.Кличний — звертання’ — 1
Увага;
термін!
КЛИЧНИЙ відмінок
Відмінкові форми служать для вираження відношень
іменника до інших слів у реченні.
Таке відношення — граматичне значення відмінкової
форми. Кожен відмінок має кілька таких значень. Деякі значення різних
ВІДМІНКІВ
:ів збігаються-1фцщ£д
закінчення
синтаксичні зв’язки
Н. в. — вихідна, початкова форма, прямий. Решта непрямі.
Непрямі в. можуть вживатися з прийменником. М.в — тільки з
прийменником. Н. ,Кл. в — завжди без прийменника.
Не відмінюються ІНШОМОВНІ слова 3 кінцевим ГОЛОСНИМ Пуччині, Делакруа, меню, кіно, але пальто, пальта, пальтом, пальта... жіночі прізвища на приголосний та -о, (але чоловічі відмінюються): з Зоєю Гойдай, Олі Собко; російські прізвища на -ово, -аго, -их: Черних; деякі абревіатури: до НТР (але до вузу, ЛАЗом); та складноскорочені слова типу завскладу, замдекана
60
Відмінювання іменників
Іменники І та II відміни поділяються на групи
(залежно від кінцевого приголосного основи)
відміна група
тверда м’яка мішана
1 і II відм. кінцевий приголосний основи твердий нешиплячий плакса, стріха, абзац, озеро, стрибок, дядько, будь-який м’який рілля, земля, криниця, господиня, водій, змія, лікоть, зілля, князь, збіжжя, сторіччя твердий шиплячий хаща, урвище тиша, раджа, плече, лівша, кущ
Лише II відм. середній рід на -е з основою на нешиплячий горе, поле, сонце, віконце
іменники чол. роду 3 основою на р більшість: майже всі односкладові (сир, мир, вир, двір, вихор), іншомовні на -ар (-яр), -ир, -ур, -ор -Ір диктатор, абажур, канонір та з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир, стаціонар, бригадир, ювіляр, комар, звір, снігур, пазур, хабар, варвар, долар, панцир, пластир, муляр, столяр іменники 3 ненаголошеними в Р. відмінку однини суфіксами -ар, -ир (наголос на корені або на закінченні) вівчАр вівчарЯ лікар лікаря пИсар пИсаря поводИр поводирЯ пустИр пустирЯ а також Ігор, якір, кучер (волосся), єгер, лобур іменники 3 суфіксом -яр, що називають осіб чоловічої статі за професією або характером діяльнос гі зброяр дігтяр, вапняр, школяр, гендляр, повістяр, газетяр
УВАГА: ІМЕННИКИ III ТА IV ВІДМІНИ НА ГРУПИ НЕ ПОДІЛЯЮТЬСЯ
Іменники, що
вживаються
тільки в множині
до відмін не належать, але
мають такі самі закінчення, як і
іменники, що належать до тієї чи
іншої відміни
61
Перша відміна
Однина Множин
Н. неньк-а зим-а неньк-и зим-и
Р. неньк-и зим-и неньок зим
д. неньц-і зим-і неньк-ам зим-ам
Тверда 3. неньк-у зим-у неньок ЗИМ-И
група 0. неньк-ою зим-ою неньк-ами зим-ами
м. (на) неньц-і (на) зим-і (на) неньк-ах (на) зим-ах
Кл. неньк-о ЗИМ-0 неньк-и зим-и
Н. нен-я сері-я нен-і сері-ї
Р. нен-і сері-ї нень серій
д. нен-і сері-ї нен-ям сері-ям
М'яка 3. нен-ю сері-ю нень сері-ї
група о. нен-ею сері-єю нен-ями сері-ями
м. (на) нен-і (на) сері-ї (на) нен-ях (на) сері-ях
Кл. нен-е сері-є нен-і сері-ї
н. миш-а веж-а МИШ-І веж-і
р. миш-і веж-і миш-ей веж
Мішана д. миш-і веж-і миш-ам веж-ам
група 3. миш-у веж-у миш-ей веж-і
0. миш-ею веж-ею миш-ами веж-ами
м. (на) миш-і (на) веж-і (на) миш-ах (на) веж-ах
Кл. миш-е веж-е МИШ-І веж-і
Д.В., М.В. рпнини г, к, х// 3, ц, с перед їй] . (на) кризі, руці, свекрусі
Кл. в. (тверда група) |-о | Ь], І~С і (м’яка і мішана) іашестливим значенням) |цц (у деяких мішаної групи) книго, Тетяно, Миколо земле, мріє, Надіє, Олю вельможо, тещо, Мишо
Р.В. множини О, е// і (часто порушується) доба — діб, поле — піль (але межа — меж, лелека —лелек)
переважно нульове закінчення [ |і рй| круч, веж, бабусь, надій статей, свиней, мишей, вошей суддів, гайдамаків, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів (і губ), легенів (і легень)
вставний О або е (є) вишень, стаєнь, воєн, іскор, пісень, земель, сосен (і сосон)
З.В. ІСТОТИ = Р.В., З.в. неістоти = Н.в. У назвах комах та деяких свійських тварин можливі відхилення сестер, мам; книжки, хати, (пасуть) кіз і кози, овець і вівці, (мають) бджіл і бджоли
62
II відміна (тверда група)
Однина Множина
н. МІСТ батько кол-о мост-и батьк-и кол-а
р. мост-а(-у) батьк-а кол-а мост-ів батьк-ів кіл
д. мост-у(-ові) батьк-ові(-у) кол-у мост-ам батьк-ам кол-ам
3. МІСТ батьк-а кол-о МОСТ-И батьк-ів кол-а
0. мост-ом батьк-ом кол-ом мост-ами батьк-ами кол-ам и
м. (на) (на) (на) (на) (на) (на)
мост-і (у) батькові(-у) кол-і мост-ах батьк-ах кол-ах
Кл. мост-е батьк-у кол-о мост-и батьк-и кол-а
II відміна (м'яка група)
Однина Множина
н. КІНЬ гай Ігор знанн-я кон -і га-ї мор-я знанн-я
р. кон-я га-ю Ігор-я знанн-я кон-ей га-їв мор-ів знань
д. кон- -еві(-ю) га-ю Ігор -еві(-ю) знанн-ю кон-ям га-ям мор-ям знанн-ям
3. кон-я гай Ігор-я знанн-я кон-ей га-ї мор-я знанн-я
0. КОН--ЄМ га-єм Ігор-ем знанн-ям кон-ями га-ями мор-ями знанн-ями
м. (на) кон- (в)га- (на) Ігор- (на) (на) (В) (на) (на)
-еві(-і) ї(-ю) еві(-ю,і) знанн-і кон-ях га-ях мор-я X знанн-ях
Кл. кон-ю га-ю Ігор-е,ю знанн-я кон-і га-ї мор-я знанн-я
II відміна (мішана група)
Однина Множина
Н. ДОЩ газетяр річищ-е ДОЩ-І газетяр-і річищ-а
Р. ДОЩ-У газетяр-а річищ-а дощ-ів газетяр-ів річищ
д. ДОЩ-У (-ЄВІ) газетяр- -еві(-у) річищ-у дощ-ам газетяр-ам річищ-ам
3. ДОЩ газетяр-а річищ-е дощ-і газетяр-ів річищ-а
0. дощ-ем газетяр-ем річищ-ем дощ-ами газетяр-ами річищ-ами
м. (на) (на) газетяр- (на) річищ-і (на) (на) (на)
ДОЩ-І еві(-і) (по) річищ-у дощ-ах газетяр-а х річищ-ах
Кл. газетяр-е річищ-е Дощ-і газетяр-і річищ-а
Д. В. -ОВІ -ЄВІ (переважають у назвах істот) -у, -Ю (переважно в неістот)
вживаються паралельно. Якщо поряд кілька іменників у Д. в.,
закінчення СЛІД чергувати: добродієві Петру, Дмитренкоеі Івану Іллічу
3. в. ІНКОЛИ паралельні форми * 3Різав дУба й дуб, узяв стілець і стільця
М, В, Г, К, X II З, Ц, С______________(У, на) лузі, плузі, байраці, оці, вусі, боці
Н., Кл. В. МН. комарі, хабарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі (хоч тверда група);
вуса і вуси, вівса, хлібе (і хліби з іншим значенням); очі, плечі______________
Р. МН. чобіт, циган, чоловік (узнач.“осіб"), гостей, коней; очей, плечей (іпліч)
О. МН. гістьми (ігостями), кіньми (і конями), чобітьми (і чоботами,
чоботями); очима, плечима, коліньми (і колінами), крильми (і крилами)
63
Закінчення родового відмінка однини
залежить ВІД значення іменника ( + інколи й від наголосу
Усі назви істот хлопця,
IV! VI XV* IV!
З коня, Вітра (персонажа)
Назви неістот: Назви неістот: г- '
назви ЧІТКО окреслених іазви нечітко окреслених "ЮІ
предметів І понять предметів І ПОНЯТЬ Ь——І
охоплюваних зором речей що не охоплюються зором, не
ключа, гвинта, вінка, підручника, дуба мають ЧІТКИХ МЄЖ шляху, саду,
частин тіла носа, суглоба, пальця лісу, космосу, Всесвіту, простору
але^/вд млин а, гаражА, бліндажА, назви із значенням місця і
куреня (наголос) простору (будівель, приміщень
назви архітектурних деталей великих споруд і територій)
портика, карниза, еркера поверху, коридор, завОду, зАмку,
шинку, мезоніну, залу, універмагу,
будиночка, сарайчика, майданчика, будинку, сараю, майдану, узвозу,
провулка, ліска, ярка (форми з -К-) проспекту, бульвару, валу, байраку,
________горба, хутора__________________рову, Сибіру, стадіону____
мостА, парканА, плотА
наукові та технічні терміни
іншомовні та укр. суфіксальні
(означають елементи будови чогось,
конкретні предмети, геометр, фігури)
атома, синуса, катода, конуса,
параграфа, суфікса, займенника
мОсту,паркАну, плОту
терміни ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖ.,
що означають процеси, явища
і т. Ін. електролізу, аналізу, Імпульсу,
синтезу, ферменту
літературознавчі терміни
альманаху, образу, стилю, сюжету
різні міри (довжини, ваги, часу),
числові та грошові назви
вівторка, квітня, п'ятака, карбованця,
десятка, метра, грама, процента,
___________________але^хліба^аіаія.
назви населених пунктів
Житомира, Миргорода, Чигирина,
Святошина, Харкова, Донецька, Нью-
Йорка, Лондона, Парижа, Києва
ЛніпрА, ОстрА ДінцЯ Іртиш А
(наголос); Пирятина, Тетерева
(із суфіксами присвійності)
але гопака, козака (наголос)______
Зимовим правописом значно
звужено сферу вживання
-а, -Я на користь -у, -Ю
речовинні, збірні, назви явищ
(природних і суспільних), дій, станів,
почуттів, абстрактних понять
вогню, інею, світогляду, хисту,, грипу,
рою, бузку , кодексу, моменту, водню
але Кривого Рогу, Давидового
Броду, Зеленого Гаю,, Широкого Яру
(друга частина співзвучна з загальною
назвою, що має закінчення -у)
___інші географічні назви (крім
населених пунктів) Криту, Кіпру,
Китаю, Ельзасу, Іраку, Єгипту, Нілу
____назви ігор і танців футболу,
вальсу, краков'яку, хокею, твісту
більшість складних безсуфіксних слів і
префіксальних іменників: опіку,
родоводу, живопису, випадку, успіху
“Не бійся заглядати у словник...” (і до “Правопису”- 93)
64
Деякі іменники мають різне значення залежно від закінчення
алмаза (коштовний камінь) алмазу (мінерал)
акта (документ) акту (дія)
апарата (прилад) апарату (установа)
блока (частина споруди, машини) блоку (об’єднання держав)
вала (деталь машини) валу (насип)
елементу (абстрактне) елемента (конкретне)
інструмента (одиничне) Інструменту (Збірне)
рахунка (документ) рахунку (дія) та ін.
Кл. в. -у чол. р. (тверда, мішана), іншомовні на г, к, х Фрідріху, погоничу, діду, сину, тату, дядьку, котику, товаришу, слухачу,
-ю м’яка Андрію, лікарю, ясеню, місяцю краю, бійцю, знавцю, мудрецю
-е (на -ець) та деякі інші друже, Петре, чумаче, женче, хлопче,
загальна назва + загальна Кл. в.+ Кл. в. або Кл. в.+ Н. в. пане офіцере і пане офіцер, добродію опоненте і добродію опонент
загальна назва + ім’я (Кл. в. + Кл. в.) друже Максиме, колего Степане, пані Маріє, брате Василю
загальна назва + прізвище ( Кл. в. + Н. в.) колего Іванченко, добродію Береза, прокуроре Мащенко
ім’я та по батькові (Кл. в.+ Кл. в.) Людмило Миколаївно, Валентино Прокопівно, Максиме Андрійовичу
III відміна
Однина Множина
н. річ вість мат-и реч-і віст-і матер-і
р. реч-і віст-і матер-і реч-ей віст-ей матер-ів
д. реч-і віст-і матер-і реч-ам віст-ям матер-ям
3. річ вість матір реч-і віст-і матер-ів
0. річч-ю віст-ю матір'ю реч-ами віст-ями матер-ями
м. (на) (на) (на) матер-і (на) реч-ах (на) (на)
реч-і ВІСТ-І віст-ях матер-ях
Кл. річ ВІСТЬ мат-и (матір) реч-і віст-і матер-і
III відміна на групи не поділяється. Н. в. мн. у всіх іменників -і;
О. В. —збіг різних приголосних: честю, жовчю, мужністю;
подовження: сіллю, п/ччю, т/нню; апостроф: любов'ю, верф'ю, матір'ю.
65
IV відміна
Однина Множина
н. курч-а щен-я ім’-я курч-ат-а щен-ят-а ім-ен-а
р. курч-ат-и ЩЄН-ЯТ-И ім-ен-і і ім’-я курч-ат щен-ят ім-ен
д. курч-ат-і ЩЄН-ЯТ-І ім-ен-і курч-ат-а м щен-ят-ам Ім-ен-ам
3. курч-а щен-я ім’-я курч-ат і курч-ат-а щен-ят і щен-ят-а ім-ен-а
0. курч-ам щен-ям ім-ен-ем і Ім' ям курч-ат-ами щен-ят-ами ім-ен-ами
м. (на) (на) (ПО) (на) (на) (на)
курч-ат-і щен-ят-і ім-ен-і курч-ат-ах щен-ят-ах ім-ен-ах
Кл. курч-а щен-я ім'-я (ім-ен-е) курч-ат-а щен-ят-а ім-ен-а
Винятки :Н.мн.: вим’я, тім'я. Р. мн.: вимів, тім'їв і т.д. ;
Іменники ймення, хлоп’ятко, дівчатко і под. належать до II відміни
Відмінювання чоловічих т« жіночих імен по батькові
Н. Інна Сергіївна, (Дмитрівна) Василь Андрійович (Ігорович)
Р. Інни Сергіївни (Дмитрівни) Василя Андрійовича (Ігоровича)
Д. Інні Сергіївні (Дмитрівні) Василеві(-ю) Андрійовичу (Ігоровичу)
3. Інну Сергіївну (Дмитрівну) Василя Андрійовича (Ігоровича)
0, Інною Сергіївною (Дмитрівною) Василем Андрійовичем (Ігоровичем)
М. (на) Інні Сергіївні (Дмитрівні) (на) Василеві(-і) Андрійовичу
Кл. Інно Сергіївно (Дмитрівно) Василю Андрійовичу р
АндрІєвиТ^аяярНяґГТванівній Андрійович, Петрівні, Іванівні
Російські прізвища Присвійні прикметники імена по батькові
ч. р ж. р. чоловічі жіночі
Андреєв Андріїв Анд< ,ва Андрійович Андріївна
Ніколаєв Миколин Миколина .Миколайович Миколаївна
Васильєв Василів Василева Васильович Василівна
Алексєєв Олексіїв Олексієва Олексійович Олексіївна
66
Лексико-граматичні
виражають ознаку
безпосередньо
(який? яке?..) якісні солоний
через відношення до інших
предметів
(який? яке?..) відносні соляний
(чий? чия?..) присвійні Лесин
•Деякі мовознавці розглядають у
складі прикметників і порядкові
числівники, частину займенників
(подібні морф, ознаки, синт. роль).
_______[Тільки .....~... "
категорії
Граматичні
Всі прикметники
змінюються за
родами (в однірц)
чоловім. (який?)/фирй
жіночий (яка?) [.щира
середній (яке?)
числами однина
множина (які?) щирі
відмінками
називний, родовий,
давальний і т. д.
ці його форми
залежать від
форм
іменника, ,
З ЯКИМ :
прикметник;
узгоджується
вищий
ий
с
якісних ступені повівняні
найчастіш
н
а також
ознака
предмета
яким? чии?
означення
Сонце грало на
Червоному намисті, на
рум’яних
І іцокаг (Н.-Л.).
Прикметни
іменна частина
присудка
День був ясний і
теплий. Річка Уж
нЕширака.
ті, що субстантивувалися,
виконують синтаксичну ррдь
словотворення
о перейшли в іменники
Імен НИКІВ. ^стрів. жарових.
ас •
| словозміна
Творяться від!
прикметників: жовтий — жовтавиі
іменників: історія — історичний
дієслів: складати — складальний
прислівників: (зрідка) завтрашній
Способи творення:
суфіксальний мідний, одеський
префіксальний правічний, незлий
суфіксально-префіксальний
надбрівний, безталанний, поденний
основоскладання (з суфіксами і
без) прісноводний, волелюбний
перехід дієприкметників у
прикметники битий шлях,
шиплячий зщ/к, стояча вода
Непохідними бувають
ЛІНІЮ ЯКІСНІ! исний. ні.ненин
тверда
Форми
<м яка
прикм. на -лиций
(білолиций)-
якпемий зразок
повна
(членна)
всі прикм
зелений,
певний,
радий,
готовий
К0Р9ТКЙ (нечленна)
лише деякі якісні в
Н. в. і 3. в. чол.
роду годен, зелен,
ладен, певен, винен,
варт, рад, готов
(фольклор, поезія)
стягнена нестягнена,
Зобра, добрі/, добре, добрі 1 (загально- 1 вживана, всі стилі) добрая, добрую, добреє, добрії тільки Н., 3. В. ОДН. ж. і с. роду, Н. в. мн (фольклоп. поезія!
67
Лексико-граматичні
Якісні прикметники
означають безпосередні,
або прямі, закладені в самій
суті предметів ознаки,
здатні, як правило, виявлятися
різною мірою,
інтенсивністю.
що сприймаються зором,слухом, 1 смаком, нюхом, ДОТИКОМ (органами ЛутХЯ бр-чпоперяднкп) СВІТЛИЙ, гучний, солоний, запашний, гострий, таплий
просторові, часові і 4 широкий, короткий, повільний, швидкий
духовні чи фізичні і властивості живих істот вродливий, добрий, сміливий, іадшовдтш
зовнішня форма опуклий, плоский, круглий
| загальна оцінка поганий, гарний
ВІДНОСНІ прикметники виражають ознаку опосередковано, предмета, скляний, кораловий, ЯВИЩа каРСТ0Вий. осінній, щ ҐОУНТОВИЙ. дошовий
призначення шкільний, шевський,
через відношення^ абстрактного політичний, античний, ПОНЯТТЯ польський, науковий, атмосферний, мовленнєвий
Ознака, яку вони виражають, є незмінною (не може виявлятись більшою або меншою мірою). Мають лише похідну основу. Синонімічні словосполученням типу: осінній день — день осені, вовняна сукня — сукня з вовни
МІСЦЯ і часу тутешній, учорашній, тижневий, торішній, колишній, нижній
' числа поодинокий, потрійний, ° двозначний, десятковий
т ДІЇ підготовчий, лічильний, опальний гояпьний
ПрИСВІЙНІ прикметники вказують на належність предмета якійсь істоті (кому-небудь) і відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї? суфікси 1) -ин (-їн) Танин, Надіїн ів (-їв) дядьків, Іванів, Олексіїв, Гордїів— від назв людей 2) -ач (-яч)—х" (-ий) -ин собачий ослячий, солов'їний орлиний — від назв тварин, хоч іноді (зозулин), як 1)
Творяться лише від назв істот (від неістот — при уособленні) Вживаються переважно в усно-розмовному мовленні, художній літературі, фольклорі
68
Взаємоперехід прикметників
з одного розряду в інший зумовлений здатністю
прикметників широко вживатись у переносному значенні
основні розряди --------------► проміжні
якісно-
відносні
важка
промисловість,
сліпий політ,.,
жовта раса,
кислі грунти,
легка атлетика,
синя панчоха .
ЯКІСНІ
радісна звістка,
серйозний студент,
настирливий учень,
важка торба,
кислий лимон,
синя далеч,
маленький ослінчик,
жовті кульбаби,
лагідна вдача,
старезний дідуган,
вдала спроба
«б-
ВІДНОСНІ
залізні деталі,
лимонна цедра,
шоколадні цукерки,
глиняний глечик,
дерев’яний паркан,
прикордонна смуга,
двокілограмова гиря,
кам’яний будинок,
шевченківські місця,
навколоземна орбіта
відносно-
якісні
ВОЛОШКОВІ очі
кам’яне серце,
дерев'яні пальці,
лимонний колір,
шоколадний
відтінок,
залізна воля,
шовкова трава,
золоті руки.
присвійно-
відносні
присвійні
невістчина хустка,
Шевченкові твори,
батькові слова,
свекрушин погляд,
сестрині чобітки,
дідова хата,
зміїна голова,
собача нога,
лисячий хвіст,
Танин віночок,
Тетянчин зошит
собача зграя,
ластів’яче
гнізда,:
зміїна отрута,
дівчачий гурт,
дівочий хоровод,
риб’ячий жир,
лисячий комір,
дідівська хата,
присвійно-
якісні
заячадуша
зміїний погляд
(майже),
вовчий апетит,
собачий холод.
воляча сила
.(і покірність),
осляча (ослина)
впертість,
дамоклівмеч,
дідівські методи,
діло теляче
69
Якісні прикметники
• мають ступені порівняння кислий, кисліший, найкисліший, складний, більш (найбільш) складний
• антонімічні пари твердий — м'який, старий — молодий, жвавий — млявий
• можуть приєднувати прислівники зі значенням міри або ступеня вияву ознаки (трохи, дещо, злегка, дуже, занадто, надзвичайно, вкрай, винятково, особливо, зовсім), а також займенники такий, який трохи дивний, дещо серйозніший, особливо вдалий, винятково сумлінний, занадто сором’язливий, надзвичайно привабливий; такий старий, який дебелий, такий тендітний
• бувають непохідними простий, молодий, твердий дикий, німий, слабий, скупий
• від них творяться: — іменники абстрактного значення чуйність, юнь, зелень, добро, чесність, вразливість, чемність
— прислівники з суфіксами -о, -е добре, гарно, чуйно, зле, хороше, надійно, люто
— прикметники з суфіксами, що вказують на різний вияв ознаки (у ват, -ав, -аст, -ущ, - уч, -енн, -езн, -елезн) і суб’єктивну оцінку (-еньк, -есеньк, -ісіньк, -юсіньк) білявий, багатющий, бруднючий, злющий, здоровенний, страшенний, довжелезний, вузесенький, вузюсінький, дрібнесенький, глибочезний
— прикметники з префіксами пре-, ультра- .екстра-, архі-, -над, які передають інтенсивність виявлених ознак екстраординарний, ультрасуча сний, архіважливий, препоганий, надзвичайний
• деякі з них зберегли давню коротку форму зелен, ясен, варт, дрібен, повен, певен, рад, весел
• можуть виражати інтенсивніст ознаки сполуками типу тихий-тихенький, цікавий- прецікавий, синій-синій
Деякі якісні прикметники можуть мати не ВСІ ЦІ
особливості. Однак відносні та присвійні не мають
жодної з них.
70
Ступені порівняння якісних прикметників
Увага: термін!
вихідна (початкова) форма, або нульовий ступінь перший, звичайний ступінь вищий ступінь порівняння прикметників найвищий ступінь порівняння прикметників
проста форма
скрутний тонкий скрутніший тонший найскрутніший, найтонший
складена форма
скрутний тонкий більш (менш) скрутний, тонкий найбільш (найменш) скрутний, тонкий
Значення найвищого ступеня прикметника можна посилити префіксами як-, що- та словами від усіх, над усе якнайтонший, щонайскрутніший тонший від усіх важливіший над усе
Не всі якісні прикметники мають форми вищого і найвищого ступенів, але різна міра ознаки може бути виражена іншими засобами
суфіксами префіксами складанням основ (і повторенням основ) синтаксично (прислівниками), інколи навіть у прикметниках, що перейшли з інших розрядів низенький, низесенький, вузюсінький, страшенний, дивнуватий злющий,
препоганий, надзвичайний, ультрамодний, прегарний,
густо-синій, жовтогарячий, білосніжний, синій-синій
зовсім (надто) лисяча вдача, дуже гарячий, абсолютно чистий
Не мають ступенів порівняння й прикметники, які
означають абсолютний поріг вияву ознаки німий, босий, мертвий, лисий, сліпий
назви кольорів, що перейшли ! з розряду відносних волошковий, вороний, кремовий
71
Творення форм
вищого ступеня порівняння якісних прикметників
Прикметники, Від основ яких твориться ступінь Засоби творення Форма вищого ступеня порівняння
суфікс випадам ня суфікса зміна звуків перед -Ш-
молодий -Ш- — — молодший
стрункий -іш- — — стрункіший
тихий -Ш- або -іш- — — тихший тихіший
короткий -ш- -к- — коротший
глибокий -Ш- -ок- — глибший
далекий -Ш- -ек- — дальший
дорогий -ш- г-жч дорожчий
близький -Ш- -ок- 3 -жч ближчий
високий -ш- -к- с - шч (щ) вищий
товстий -Ш- або -іш- — ст- шч (щ) товщий товстіший
великий -Ш- від основи іншого слова більший
малий -ш- менший
добрий -ш- — кращий ліпший
поганий -ш- — — гірший
Говори правильно:
72
Присвійні прикметники
від назв людей
іменників 1 відміни примітка
Х'-ин Галин, Лесин, Ольжин Г, К, X II Ж, Ч, Ш доньчин, свекрушин
ІН (основа на [|]) Зоїн, Надіїн, Майїн
іменників II відміни жіночий, середній рід
-ів батьків, Василів -ОВ- (тверда гр.) -ЄВ- (м'яка) батькова(-е), Василева(-е)
ІВ (основа на [)]) Гордіїв -ЄВ- Гордієва, Гордієве
від назв тварин -ач-, -яч-, -ин-, -їн- + -ий (-а, -е): гусячий, телячий, зміїний, соколиний без суфіксів (зміна кінцевого основи* -ий) вовчий, овечий ( або іноді, як від назв людей): соловейків, зозулин
Порівняй... і
донька доньчин Мелашка Мелащин
дочка доччин Маланка Маланчин
донечка донеччин Орися Орисин
доня донин Оришка Орищин
Таня Танин Зінька Зіньчин
Тетяна Тетянин Зінько Зіньків
Тетянка Тетянчин Онисько Ониськів
Танька Таньчин Бенедьо Бенедів
Тетяночка Тетяноччин Палажка Палажчин
Пріська Прісьчин Параска Парасчин
суфікси, велика буква, м’який знак, чергування^
пильнуй:
Поділ прикметників на групи
II тверда (основа закінчується на твердий приголосний) м’яка (основа закінчується на м’який приголосний в т. ч. на [)])
тривожций, вразливий, сільський усі присвійні (дядьків, Сергіїв) короткі форми (рад, ладен) внутрішній, довколишній, нинішній, і літній, орлій... (їх порівняно небагато); довговіїй, довгошиїй, безкраїй... (їх ще менше)
Прикметники на -лиций (яснолиций, круглолиций, блідолиций...) відмінюються за окремим зразком
73
Прикметники м'якої групи
безодній досвітній моіутній
будній достатній мужній
верхній житній незабутній
весінній задній новітній
вечірній заміжня обідній
всесвітній крайній освітній
городній кутній осінній
давній літній порожній
дорожній майбутній присутній
путній
ранній
самобутній
середній
спідній
сторонній
сусідній
хатній
художній
тощо
дружній — дружний пароніми
природній природний—тверда група (з усіх значеннях:
торішній, самотній — цьогорічний, самітний
Відмінювання прикметників
Однина Множина
чоловічий рід | середній рід жіночий рід
Тверда група
н. рідн-ий 1 рідн-е £ідн-а рідн-і
р. рідн-ого рідн-ої рідн-их
д. рідн-ому рідн-ій рідн-им
3. якН. абоР. |рідн-е рідн-у як Н. або Р.
0, рідн-им рідн-ою рідн-ими
м. (на) рідн-ому, рідн-ім (на) рідн-ій (на) рідн-их
М'яка група
н. давн-ій |давн-є давн-я давн-і
р. давнь-ого давнь-ої давн-іх
д. давнь-ому давн-ій давн-ім
3. як Н. або Р. |давн-є давн-ю як Н. або Р.
0. давн-ім давнь-ою давн-іми
м. (на) давнь-ому, давн-ім (на) давн-ій (на) давн-іх
74
М’яка група (основа на -й)
н. безкра-їй | безкра-є безкра-я безкра-ї
р. безкрай-ого безкрай-ої безкра-їх
д. безкрай-ому безкра-їй безкра-їм
3. як Н. або Р. |безкра-є безкра-ю як Н. або Р.
о. безкра-їм безкрай-ою безкра-їми
м. (на) безкрай-ому, безкра-їм (на) безкра-їй (на) безкра-їх
Прикметники на -лиций (і займенник цей)
н. яснолиц-ий | яснолиц-е яснолиц-я яснолиц-і
р. яснолиць-ого яснолиць-ої яснолиц-их
д. яснолиць-ому яснолиц-ій яснолиц-им
3. як Н. або Р. яснолице яснолиц-ю як Н. або Р.
0. яснолиц-им яснолиць-ою яснолиц-ими
м. (на) яснолиць-ому, яснолиц-Ім (на) яснолиц-ій (на) яснолиц-их
Запам’ятай: так само, як прикметники, відмінюються
дієприкметники, порядкові числівники та частина \
займенник/в (ті, що співвідносні з прикметниками) , , ;
Перехід прикметників в іменники (субстантивація)
повна (прикметник постійно вживається в ролі іменника): набережна, пальне, днювальний, Рівне, Котляревський, Січинський, Мирне, Зарічний, Лесин, Ніжин (багато власних назв) неповна (може вживатися і як прикметник, і як іменник): пряма дорога і пряма (матем.),давнє, колишнє, німий, бурова, минуле, прийдешнє, убогий, глухий, білі, пернаті, осетрові, шампанське, диспетчерська, чайна
* відповідають на питання хто? що? • відмінюються так, як прикметники (або змінюючись за родами (хворий, хвора), або набуваючи певного роду (майбутнє, дотична) • виконують синтаксичну роль іменника мають деякі особливості відмінювання (Див."Правопис”).
_ _ Г 1
брати Іванови, Тйрамазови, Рєпніни, Свиридови Лебедином, Ломоносовом (місто)\ І Бородіном (місто) Святошином І
брати Яновські, Коцюбинські, \ ЗавгороднІ і Лесиним, Ільїним, Ломоносовим І (прізвища), Бородіним (прізвище)
75
Числівник
позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі
Числівники (за значенням і граматичними ознаками)
кількісні
скільки?
збірні
дробові
власне кількісні
порядкові з
котрий?***
перший, одинадцятий,
шостий, триста сьомий у
неозначено-
кількісні
три, шістдесят,
сімсот десять,
мільярд, тисяча,
трильйон, нуль,
сорок
три сьомі, нуль
цілих три
десятих,
шість сьомих,
дві десяті,
обидва,
обидві,
семеро, двоє,
двадцятеро,
дванадцятеро
тестер о^А^ півтора
чимало, немало,
багато***,
кілька,
кільканадцять,
кількадесят,
стонадцять і
Розбитний
числівник
багато тижнів
багатьох, багатьом
немало років
чимало дітей
хоча немало, чимало
не змінюються
Порівняй:
числівники:
трьохсотий,
одинадцятитисячний
п’ятдесятим ільйонний
прикметники
вісімдесятилітній
трьохактний
одинадцятиповерховий
*** Порядкові числівники змінюються за родами, числами й
відмінками* як прикметники, тому деякі мовознавці вважають їх
прикметниками.
76
Хоч певне числове значення властиве й іншим словам, але це не числівники
Двійка, п'ятірка, раз, чверть, дюжина, десяток, пара, сотня, половина, шістка ЩО? іменники
дводенний, трьохактний, стоокий, подвійний який? прикметники
подвоїти що зробити? дієслово
подвоєний який? форма дієслова дієприкметник
втроє, тричі, втричі, поодинці, по-третє ЯК? прислівники
Деякі кількісні числівники змінюються за родами: один, одна,
одно (одне), два — дві, обидва — обидві, півтора - - півтори,
а деякі мають рід: тисяча, мільйон тощо.
За будовою числівники поділяються на
< ПрОСТІ
(один корінь)
Три, Троє,.семеро:
декілька, сто.
. сорок, тисяча
вґ складені X
: (кілька слів) І
тисяча сто двадцять!
вісім, одна сімдесята!
^сімдесят четвертий \І
Числівник у реченні може бути
підметом, додатком, іменною
частиною складеного присудка,
означенням.________________________
Три на п’ять -
Другий фільм(от.) був не
набагато кращий, ніж попередній.
Якщо він поєднується з іменником,
то разом із ним входить до
складу підмета, присудка,
додатка, обставини, означення.
Три брати поїхали трьома машинами.
підмет — ЧИСЛІВНИК Н 1.В.І+ іменник
кількісний числівнг : у непрямому
_^ц^щк^^^^зиачсния
Запам’ятай правопис: двохтисячний, двох з половиною
тисячний, пів на третю, дві треті, два грами , півтора грама.
77
ВІДМІНЮ зчння числівників
один, одно (-е), одна
Відм. Однина Множина
ЖІНОЧИЙ рід чоловічий і середній рід для всіх родів
н. одна один одно (одне) одні
р. однієї (одної) одного одних
д. одній одному одним
3. одну як Н. або Р.
0. однією (одною) одним одними
м (на) одній (на) одному (на) одних
власне кількісні та відповідні їм збірні*
Н. два, дві, двоє* обидва, обидві три, троє* чотири, четверо*
Р. двох обох трьох чотирьох
д. двом обом трьом чотирьом
3. як Н. або Р.
О. двома обома трьома чотирма
м. (на) двох (на) обох (на)трьох (на) чотирьох
*Тут І далі збірні відрізняються лише формою називного (і іиахідного) відмінків
власне кількісні та відповідні їм збірні
н р. д. п'ять, п'ятеро п’яти і п'ятьох п'яти і п'ятьом шість, шестеро шести, шістьох шести і шістьом сім, семеро семи і сімох семи і сімом вісім, восьмеро восьми, вісьмох восьми, вісьмом
д як Н. або Р.
р. м. п'ятьма, п'ятьома (на) п'яти і (на) п'ятьох шістьма, шістьома (на) шести і (на) шістьох сьома, сімома (на) семи і (на) сімох вісьма, вісьмома (на) восьми, (на) вісьмох
У назвах десятків 50-80 змінюється лише друга частина
Н. вісімдесят *У всіх відмінках числівників
Р. вісімдесяти і вісімдесятьох 5-20, ЗО, 50-80
д. вісімдесяти і вісімдесятьом (крім Н. в. та 3. в.= Н. в,), є
3. як Н. або Р. паралельні (варіантні) форми
0. вісімдесятьма і вісімдесятьома в О. в. не буває форми з -и;
м. (на) вісімдесяти і(на) вісімдесятьох у Р. Д. М. одна 3 форм на -и.
40, 90,100
мають лише по дві форми
Н (і 3. для неістот) сорок дев'яносто сто
Решта відмінків (непрямі) сорока дев'яноста ста
78
200 «о 900
змінюються обидві частини
У назвах сотень від
н. двісті триста сімсот
р двохсот трьохсот семисот
Д. двомстам трьомстам семистам
3. Як Н. або Р.
0 двомастами трьомастами сьомастами і сімомастами
м. (на) двохстах (на)трьохстах (на) семистах
Відмінювання складених числівників
Кількісні складені числівники
Н. тисяча шістсот три сорок два
Р. тисячі шестисот трьох сорока двох
д. тисячі шестистам трьом сорока двом
3. тисячу шістсот три (трьох) сорок два
0. тисячею шістьомастами трьома (шістьмастами) сорока двома
м. (на) тисячі шестистах трьох сорока двох
У дробових числівниках
Іоо Іа> (шість (вссьі І лих; СО їм 5 £
чисельник дробу змінюється, як кількісний числ.
(одна ціла і сім десятих) — змішане число
ваисячі триста іиісМесят чотири — ~ Ч
дш .кількісні) т'лмінжться кожне словр.екршо......1
тдяста сурок те/пвертий (ск.=іадені порядкові) — |
лише останнє слово (як прикметник твердої групи)
третій— як прикметник м’якої груди
Дробові числівники можуть поєднуватися і з такими
іменниками, які не підлягають лічбі (назви рідини, маси тощо).
одна друга (частина) острова
одна сьома (частина) учнів
три соті (частини) гектара
п'ять сьомих (частин) рідини
шість цілих і сім восьмих
Залежний від дробового
числівника іменник ставиться
(як керована форма)
у родовому відмінку
однини або множини;
цей іменник при відмінюванні
словосполучення
не змінюється;
опускається слово частина
79
Займенник
частина мови, яка не називає, а лише узагальнено вказує на
[ предмети
| іменниками
кількість
ознаки
співвідносні з
числівниками
хто? що?
(Іменника)
прикметниками
ЇТ питання
який? чий? (прикметника) *скільки? котрий? йи?гірника)
Кількість займенників невелика, але вживаються вони дуже часто
(зв’язують текст, допомагають уникнути повторів). Висока
узагальненість значення. Конкретне значення стає зрозумілим з
______контексту. Можуть вживатися замість..............
______І_____ _____........І.-7" ....1......
мій, твій, свій, наш,
числівника
‘стільки,
вона, воно, вони,
себе,, хтось,
щось, абихто,
абищо, дехто,
дещо, хто-небудЬ,
будь-хто, будь-
що, казна-хто,
казна-що, ніхто,
ваш, їхній, той, такий,
весь, кожний, сам,
самий, інший,,
якийсь, абиякий,
абичий, дечий, чийсь,
деякий, будь-який,
який-небудь, чий-
небудь, будь-чий,
‘скількись,
‘ніскільки,
‘казна-скільки,
‘хтозна-скільки,
котрий,
котрийсь,
декотрий,
котрий-небудь
казна-якии, казна-чии
Ч. ніякий, нічий
ніщо.
, СУ синтаксична роль. > 1
як в іменника як у прикметника як у числівника
1
Граматично різноманітні (“строкаті”) слова. Мають різні морфологічні ознаки. Усі змінюються, але по-різному
і । а
за відмінками (як іменники). Деякі (він, вона, воно) мають рід, вказують на особу (я, ти...) за родами, відмінками й числами (як прикметники) *—за відмінками (як кількісні числівники), решта — як порядкові числ. (= як прикметники)
80
РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
1. Особові:
я, ти, ми, ви, він,
вона, воно, вони
2. Присвійні:
мій, твій, свій,
наш, ваш, їхній
6. Питальні:
хто? що? який? чий?
котрий?скільки?
І ,
7. Відносні = питальні
(використовуються для
зв’язку складних речень)
3. Зворотний:
себе
8. Неозначені:
питально
відносні
будь-,-небудь,
казна, -хтозна,
де-, аби-, -сь
4. Означальні:
весь, всякий,
кожен (кожний),
інший, жодний
(жоден), сам,
самий
5. Вказівні:
цей (сей,
оцей), той
(отой),
такий,
стільки
абихто, абищо, абиякий,
дехто, дещо, деякий, дечий,
декотрий, хтось, щось,
якийсь, чийсь, котрийсь,
скількись будь-хто, будь-що,
будь-який, будь-чий,
хто-небудь, що-небудь, який-
небудь, чий-небудь, скільки-
небудь, казна-хто, казна-що,
казна-який, казна-скільки
9. Заперечні:
(а)ні
питально-відносні
ніхто, ніщо, ніякий, нічий,
ніскільки, аніхто, аніщо,
аніякий, анічий
81
Відмінювання особових (і зворотного) займенників
Однина Множина
н. я ти — ми ви
р. мене тебе себе нас вас
д. мені тобі собі нам вам
3. мене тебе себе нас вас
0. мною тобою собою нами вами
м. (на) мені (на) тобі (на) собі (на)нас (на)вас
У непрямих відмінках особові займенники мають
іншу основу, ніж у Н. в, однини
(форми непрямих відмінків утворюються суплетивно).
Зворотний займенник себе не має форми Н. в,
У непрямих відмінках він змінюється,
ЯК особовий займенник ти (починаючи з родового відмінка).
Однина ножина Для всіх родів У Р., 3., М. відмінках з прийменниками мають початковий звук н (з нього, до неї...) В 0. відм. звук н вживається завжди
Чоловічий рід Середній рід Жіночий рід
Н. він воно вона вони
Р. його, нього її, неї їх, них
д. йому їй їм
3. його, нього її, неї їх, них
0. ним нею ними
м. (на) ньому і (на) нім (на) ній (на)них
Якщо займенники його, її, їх вживаються в присвійному значенні (їїтурботи,
боео забаганки), то вони не змінюються, не мають початкового, Я.
Відмінювання присвійних займенників
(І питально-відносного чий)
Однина Множина для всіх родів
Чоловічий рід Середній рід Жіночий рід
Н. мій, чий моє, чиє ОЯ (= ЧИЯІ) мої (=чиї4)
Р. мого чийого моєї моїх
д. моєму, чиєму, чийому моїй моїм
3. як Н. або Р. мою к Н. або Р.
0. моїм, чиїм моєю моїми
м. (на) моєму і (на) моїм, (на) чийому (на) чиєму (на) чиїм (на) моїй (на) моїх
82
Твій, свій відмінюються, як м/й.Так само відмінюється в однині ж.
роду і в множині питально-відносний займенник чий. У таблиці
виділено особливості його відмінювання (порівняно з мій)
в однині чоловічого і середнього роду Р., Д., М, в.
Наш, ваш — як прикметники твердої групи.
їхній—як прикметники м'якої групи.
Відмінювання означальних і вказівних займенників
Стільки, як і питально-відносний скільки співвідносний з числівником
і відмінюється, як числівник два. Решта — співвідносні з
прикметниками і відмінюються, як прикметники твердої групи.
Відмінювання вказівних займенників той, цей та означального весь
подано нижче в одній таблиці
(виділено ті відмінки, де форми їх відрізняються).
Однина Множина
Чоловічий РІД Середній РІД Жіночий рід для всіх родів
н. той цей весь те це все ця та вся ті ці всі
р. того цього всього тієї цієї всієї £то*0 (це'П ТИХ ЦИХ ВСІХ
д. тому цьому всьому тій цій всій ИМ ЦИМ ВСІМ ,
3. як Н. або Р. те це все ту цю всю як Н. або Р.
0. тим, цим, всім тією цією всією (тою) (нею) тими цими всіма і
м. (на) цьому і (на) цім (на) тому і (на) тім (на) всьому, (на) всім (на) цій (на) тій (на) всій (на) тих (на) цих (на) всіх
Зверни увагу: _____________________________________________
|Н. | сам, самий | само, саме | сама | самі (само — діалектне) |
Питально-відносні хто, що мають у непрямих відмінках іншу
основу, у М. в.-—паралельні форми:
(на) кому) (на) кім, (на) чому) (на) чім >
Синтаксична роль: Ц/р.(додаток) з осяянь своїх (означення) ми
(підмет) щодня непомітно втрачаем?(Л.Костенко). Ми були інші.
Я — НЄ ти_(підмет і частина іменного складеного присудка).
83
Перехід з однієї частини мови в Іншу
займенник -мменник Кожен розуміє. Наші виграють.
займенник ->частка Жив собі цар. Де це він?
числівник -> займенник Ми не одні (= самі).
прикметник -> займенник Цілий (увесь) день чекали.
та ін.: Знаємо вашого брата(вас). Він людина гармонійна.
ПИШИ Г ПРАВИЛЬНО
разом ні-,аби*, де-,-сь, ніхто, дехто, ніщо, дещо, ніякий..., деякий..., абихто, хтось, абиякий, якийсь абищо..., щось.. окремо У непрямих відмінках, вжиті з прийменником, неозначені і заперечні займенники розпадаються на три слова: аби до кого хтозна в кому казна з яким де про що ні до чого | будь за ким -через дефіс будь-, -небудь, казна-, хтозна- будь-що, будь-який..., хто-небудь, який-небудь..., казна-що, казна-який..., хтозна-хто, ^тозн^-який...
______ ПОРІВНЯЙ:
займенники_____________прислівники
Частя... ні за щО не бралась, дума- ла-гадала, ждала чогось (Л.Укр.). їм ні за що (немає за що) заховатись. Не піду, нізАщо не піду! (Крон.) (НізАщо — ні за яких обставин; без підстави, без причини).
Хлоп'я стояло похнюплено й ні на щО не реагувало (Гончар). Тепер він ні на щО не годиться. Ні на що сподіватися. Цим сміхом розбив Потурайчик Славків план нінАщо (Март.). (НінАщо — переважно у висловах звести, сходити нінАщо і т. д. )
— Скільки зошитів ти позичие? — Ніскільки. Я ніскільки не боюсь. (Ніскільки — нітрохи, ніякою мірою, зовсім)
Запам’ятай; неабихто, неабищо, неабиякий (означають одне
поняття) / не абихто, не абищо, не абиякий (заперечення).
84
Лексичне значення Граматичні категорії 1
конкретна фізична дія: орати, писати, латати, копати ВИД доконаний недоконаний стрибнути, стрибати
стан особи чи предмета: гумувати, стояти, радіти, мріяти перехідність неперехідність грати етюди іти дорогою
процеси мислення, мовлення: думати, аналізувати, повідомити СПОСІб дійсний, умовний, наказовий іду, йшов} ішов би; йди
ставлення! любити, зневажати бажання! прагнути, хотіти час теперішній, минулий, майбутній іду- йшов- буду йти, ітиму
становлення, зміни: старіти Особа 1-ша, 2-га, ллю-ллєш -ллє-
жовтіти, розквітати ТОЩО 3-тя одн. і множини ллємо- ллєте
Основні форми дієслова Стан активний, Пишу листа -
Дієвідмінювані: особові (способові) пасивний Лист, пишеться
ЧИСЛО однина- множина грав, грали - граю, граємо
відмінювані: дієприкметник рід чоловічий, зіграв-зіграла-
незмінювані: інфінітив жіночий, середній зі грало
дієприслівник, безособові форми на -но, -то (див. стор. 85) відмінок (для дієприкметників) виграна,, виграної виграній... '
И
л
особові дієслова присудки
Верби зеленіють. З вогнем не
інфінітив - будь- який
член речення Язиком
плескат.и| підметі- це .
?/(ПОЖ ма-сати 'присуді. Басі
просили почекдти[ додат.| І
Лунає команда__________
ришатиі означення]
Зайшов до бібліотеки
означає
дію, стан
що робити?
Ч1ІІО зробити?^
безособові дієслова -присудки В
безособових реченнях Смеркало.
Йому таланило в усьому.
дієприкметники - як
,ісслово\
\ Знайдеиийшзиайіи^оймс
1 рукопис ще^^щ
' ] надрукований Іприсуі
/ дієприслівники - яв
у прислівники
г і обставини)
Х'пішккідішцсь, не впади..
Словотвір
Словозміна
Непохідні дієслова (утворені
дуже давно) робити, вести, косити,
нести, сіяти, спати, іти...
З морфологічні способи
префіксальний в-(ви-, об-, від-, аа-,
з-, при-, пере-, про._)летіти
(влу ірі шньодієсл івне.. слрвотво ренчя)
суфіксальний (від їм., прикм, числ,
вигуків, займ.): зимувати, біліти,
якати, четвертувати, ойкати
префіксально-суфіксальний (від
іменних ч. мови): подвоїти, згустити
Дві
І----уть (-ють)
ріжуть, грають
-еш, -єш: -е,
-є;-ете, -єте
ріжеш, -граєш;
ріже, грає;
ріжете, граєте
дієвідміни
теперішній час
II----ать (-ять)
кричать, гоять
-иш, -їш; -ИТЬ,
-їть; -ите, -їте
кричиш, гоїш;
кричить, гоїть;
кричите, гоїте
'і.' За арЛДЇМИИМ з раз ко м;;д
їсти, дати; ізоз(від)повістй
85
Система дієслівних форм (їх 5)
(схема)
Дієслово
неозначена
форма
(Іти — НЗ)
12)
способові [дієприкметник безособова
форма
(пройдено
дієприслівник
форми
активний
11)
пасивний
(пройдений
— ЧРВ)
13)
недоконаний
вид
(ідучи _ НЗ)
14)
доконаний
вид
(пройшовши
— НЗ)
9) Ю)
недоконаний доконаний вид
вид (побілілий —
(ідучий — ЧРВ) ЧРВ)
86
Початкова форма дієслова — інфінітив (неозначена форма)
— така незмінювана дієслівна форма, яка, називаючи дію або
стан, не вказує на час, особу, рід, число, спосіб, відповідає на
питання що робити? що зробити? (називає дію взагалі,
безвідносно до того, хто її виконує і коли).
Суфікси -ти, -ть.
І миті жодної не можна повернути, щоб заново, по-іншому прожить
Симоненко
______________Має морфологічні ознаки:______________
ВИД ( доконаний / недоконаний) перехІДНІСТЬ / НЄПЄрЄХІДНІСТЬ
Може бути будь-яким членом речення.
Дві основи дієслова. Творення дієслівних форм
основа інфінітива (відкинути суфікс -ти писа-ти, лежа-ти, нес-ти, коло-ти, ми-ти) основа теперішнього часу (відкинути закінчення -уть (-ють), -ать (-ять) 3-ї ос. мн. теперішнього або майб. часу: ри- ють, леж-ать, пиш-уть, кол-ють)
1. Форми минулого часу : хова-в, хова-л-а.. 1. Форми теперішнього часу: вед-у, хова-ю (ховай-у); вед-еш, хова-єш (ховай-еш)...
2. Форми умовного способу: хова-в би, хова-л-а б... 2. Форми майбутнього часу (простого, від дієслів доконаного виду): привед-у, привед-еш, схова-ю (сховай-у), схова-єш
3. Активні дієприкметники минулого часу: посивіл-ий, зрос-л-ий 3. Форми наказового способу: вед-и, ховай; вед-імо, ховай-мо...
4. Пасивні дієприкметники минулого часу: сказа-н-ий, знес-ен-ий 4. Активні дієприкметники теперішнього часу: хова- юч-ий (ховай-уч-ий), вед-уч-ий, сид-яч-ий
5. Дієприслівники минулого часу: торкну-вши, відда-вши 5. Дієприслівники теперішнього часу: вед- учи, хова-ючи (ховай-учи)
87
Перехідні і неперехідні дієслова
в основі поділу лежить синтаксична ознака дієслів:
Л чи може після дієслова вживатися іменникаво займенник у знахідному відмінку без прийменника_(прямий додаток) ]
так — перехідне ні — неперехідне
означає дію, що переходить або спрямована на предмет означає дію, що не переходить на предмет (не вимагає додатка)
перехідне + ім. 3. в, без прийменника або+ їм. Р, в. без прийменника частина від цілого налий кави при запереченні не брав гумки, не дописав переказу не має при собі додатка; після дієслова не можна поставити питання знахідного відмінка, усі зворотні дієслова (з суфіксом (постфіксом) -ся): критися, соромитися, лінуватися...
Деякі перехідні дієслова можуть втрачати перехідність і виступати в значенні .неперехідних (вживаються без додатка, вираженого ім. у з. в без прийменника).
читати статтю, бачити деталі любив читати, погано бачити
Вид — специфічна ознака всіх форм дієслова — показує характер перебігу дії в часі, виражає відношення дії до її внутрішньої межі.
недоконаний — незавершена доконаний — завершена дія
дія що робити?.. що зробити?..
(усі три часи) (лише минулий і майбутній час)
видові пари док.= ЛЗ =недок. • одновидові дієслова двовидові їх вид — у контексті
доконаного недоконаного
скорочувати — схаменутися прагнути гарантувати
скоротити розкричатися намагатися інтенсифікувати
кохати - розперезатися потребувати організувати
покохати розморгатися переслідувати телеграфувати
кликати - пробідкатися гребувати воєнізувати
покликати надуматися погукувати інкримінувати
говорити - відшуміти почитувати веліти, ранити
сказати повідлітати ворогувати женити, вінчати
3 допомогою префіксів можуть утворюватися дієслова з лексичним значенням
одним і тим же (видові пари) різним •( не є видовими парами)
робити писати зробити написати, дописати переробити, приробити, заробити, виробити, відробити... записати, списати, переписати...
88
Творення доконаного виду від недоконаного
Дієслова недоконаного виду Спосіб творення видової пари Дієслова доконаного виду
1) префікси
робити 3- зробити
програмувати за- запрограмувати
лити на- налити
зеленіти по- позеленіти
летіти при- прилетіти
читати про- прочитати
2) суфікси
смикати -ну- смикнути
рубати -ону- рубонути
3) чергування звуків
збирати и - нульовий звук зібрати
4) ДІЄСЛОВО 3 іншою основою
брати, ловити взяти, піймати
Творення недоконаного виду від доконаного
Дієслова доконаного виду Спосіб творення видової пари Дієслова недоконаного виду
1) суфікси
відшукати (від шукати) -ува- відшукувати
скупити (від купити) -озувати- скуповувати
зігріти (від гріти) -ва- зігрівати
заборонити (від боронити) -а- (-я-) забороняти
лишити -а- лишати
2) суфікс і чергування звуків
допекти (від пекти) нульовий суфікс —а-, чергування е - і допікати
закотити (від котити) суфікс -и-, -ува-, чергування т - ч і о - а закачувати
3) зміна наголосу
розрізати перенесення наголосу з кореня на суфікс розрізАти
ВИТЯГТИ перенесення наголосу з префікса на суфікс і зміна нульового суфікса на -а- витягАти
89
Способи дієслів
Спосіб дієслова вказує на відношення дії до дійсності, встановлюване тим, хто говорить
дійсний умовний наказовий
дієслова означають к реальну дію, тобто таку, яка відбу(ва)лася, відбувається чи відбуватиметься дієслова означають дію не реальну, а тільки бажану або можливу за певних умов через наказ, прохання, побажання, пораду, заклик виражає спонукання до дії
Змінюються за часами, числами та особами ( теперішньому 1 майбутньому часах) або за родами (в минулому часі) Минул.час + частка б (після голосного) або би (після приголосн.). Змінюються за числами, а в однині й за родами Змінюються за числами та особами (в одн. мають форму 2-ї, а в мн. форми 1-ї і 2-ї особи). Л ФОрКйі 14, 3-і ос. одн.,
к 3-ї МН. -3 допомогою
|[ • н і форми називають аналітичними (описовими) часток хай, нехай >
Дієслова одного способу можуть вживатися в значенні іншого
Н-> Д: А вона візьми та й спитай (спитала) про торішні обіцянки, Н-> У: Знай (знав би) ти про це вчора, ми б усе встигли. Д-> Н: Пішли (ходімо) додому! У-> Н: Лягли б ви (ляжте) спочити!
Творення форм наказового способу
Особа Основа теперішнього (майбутнього) часу Однина Множина
І«ша везти - вез(уть) вез-імо сісти - сяд(уть) хай сяду сядь-мо сідати - сідай(уть) сідай-мо 2-га вез(уть) вез-и вез-іть (-іте) сяд(уть) сядь сядь-те сідай(уть) сідай сідай-те І,3-тя везти - везе, везуть хай еезе хай везуть сісти - сяде, сядуть хай сяде хай сядуть І сідати - сідає, сідають хай сідає хай сідають
підкресл підкресл В підкресл В злаз
вибер бареж и вибер береж їмо вибер береж ІТЬ повіс глян Ь(мо),
хвал хвал хвал чист (те)
ши ший^ ший вдар V /
малю гра и малюй грай мо малюй грай те визнач поруш ТЄ(МО)
замка звикай - звикай голуб
90
Часи дієслів означають дію, що
... мала початок! в!дбу(ва)лася до моменту мовлення про неї ... відбувається_в момент мовлення або постійно ...відбудеться після моменту мовлення про неї
минулий теперішній майбутній
у минул. часі дієсл. змінюються за родами й числами (не змінюються за особами!) основа інфінітива + суфікси -в, -л, нульовий суфікс зна-ти - зна-в, зна-л-а, зна-л-о, зна-л-и лише для дієслів доконаного виду; (в теперішньому часі не буває дієслів доконаного виду!) основа теперішнього часу дієслів недоконаного виду + особові закінчення зна-ю, зна-єш, зна-є, зна-ємо, зна-ете, має 3 форми 1) просту доконаного виду: наберу, наберемо, стану накличеш, занесете...
2) складну недоконаного виду: вчитимеш, знатимеш (інфінітив + особові закінчення -му. -меш. -
ме„, — залишок архаїчного дієслова йняти (иняти) знати +имуть = знатимуть)
пронес-ти - іроніс, пронес-л-а, пронес-л-о, пронес-л-и зна-ють вч-у, вч-иш, вч-ить, вч-имо, вч-ите, вч-ать 3) складену (аналітичну) (інфінітив + бути в особових формах) буду знати, будеш знати...
Дієслова одного часу можуть вживатись у значенні іншого
У розмовному і художньому стилях можуть вживатися форми давноминулого (передминулого) часу. Означає минулу дію, яка відбулась перед іншою минулою дією. Написали були, були спіймали, був утік (посилює розмовний колорит): Віл щось почав був говорити, та судді річ йому спочатку перебили (Гребінка).
дієвідмінювання — зміна дієслів за особами і числами
ПЕРША ДІЄВІДМІНИ ДРУГА
-уть, -ють^ закінчення в 3-й особі множини тепер, часу _дЗТЬ, -ять
а) з односкладовою основою б) з суфіксами -ува-, -ну-, -І-, -а, що не Можна визначити а) з суф. -и-.-і-.-ї-, які упадають в особових
випадають в особових формах: грати в) з основою на приголосний: могти г) з основою на -оро-, -оло- -.колоти дієвідміну за основою Інфінітива формах: сидіти, клеїти б) з суфіксом -а- після шиплячих та [і] (випадає
д) хотіти, іржати, ревіти, сопіти, гудіти (відкинувши суфікс -ти) в особов. ф.) стояти в) спати, бігти та ін.
91
Дієвідмінювання дієслів дійсного способу
Теперішній час
Хбоба і дієвідміна іі дієвідміна
1-ша рост-у біга-ю О< інина біж-у сто-ю
2-га рост-еш біга-єш біж-иш сто-їш
3-тя рост-е біга-є біж-ить сто-їть
1-ша рост-емо біга-ємо Мн ожина біж-имо сто-імо
2-га рост-ете біга-єте біж-ите стон'те
3-тя рост-уть біга-ють біж-ать сто-ять
Дієвідмінювання дієслів минулого часу
Число Число
РІД Особа Однина Особа Множина, спільна для всіх родів
ЧОЛОВІЧИЙ я ти ВІН ріс бігав стояв біг
ЖІНОЧИЙ я ти вона рос-л-а біга-л-а стоя-л-а біг-л-а ми ви вони рос-л-и біга-л-и стоя-л-и біг-л-и
Середній я ти воно рос-л-о біга-л-о стоя-л-о біг-л-о
Майбутній час дієслів доконаного виду (проста форма)
4
' Особа 1 дієвідміна II дієвідміна
1-ша 2-га 3-тя 1-ша 2-га 3-тя
ІІ 0 вирост-у забіга-ю вирост-еш забіга-єш вирост-е забіга-є Мі вирост-емо забіга-ємо вирост-ете\ забіга-єте вирост-уть забіга-ють днина прибіж-у посто-ю прибіж-иш посто-їш прибіж-ить посто-гть іожина пр’ибіж-имо посто-їмо прибіж-ите посто-іте прибіж-ать посто-ять
92
Майбутній час дієслів недоконаного виду
(складена І складна форми)
Особа Однина Множина
Складена форма
1-ша буду бігати будемо бігати
2-га будеш бігати будете бігати
3-тя буде бігати будуть бігати
Складна форма
1-ша бігати-му бігати-мемо
2-га бігати-меш бігати-мете
3-тя бігати-ме бігати-муть
Група архаїчних дієслів,
які зберегли давню систему відмінювання
Особа Однина Множина
1-ша їм дам доповім їмо дамо доповімо
2-га їси даси доповіси їсте дасте доповісте
3-тя їсть дасть ДОПОВІСТЬ їдять дадуть ДОПОВІДЯТЬ
Дієслова на -вісти без префікса не вживаються.
У сучасній мові форми доповідять, розповідять вживаються рідко.
Частіше вживаються описові форми дадуть відповідь, зроблять
доповідь, розкажуть.
лише таку форму в усіх особах і числах теперішнього часу має дієслово буТИ
Архаїчні (давні) форми: єсмь, єсьмо (1-ї ос.) єси, есте (2-ї ос.) єсть, суть(3-ї ос.) вживаються у художній літературі зі стилістичною метою
Чергування приголосних при дієвідмінюванні
ГІІЖ стерегти — стережу ЗД//ЖДЖ їздити — їжджу
х//ш дихати— дишеш П//ПЛ топити — топлю
с//ш просити — прошу В//ВЛ ловити — ловлю
т//ч крутити — кручу б//бл любити — люблю
ст//щ мостити— мощу ф//фл графити — графлю
КІІЧ пекти —печу М//МЛ ломити — ломлю (але ламаю)
93
Дієприкметник — форма дієслова,
що виражає ознаку предмета за дією або станом
і має граматичні особливості дієслова і прикметника
діє + прикметник
поєднує ознаки
дієслова прикметника
вид доконаний або недоконаний заіржавілий, іржавіючий вказує на ознаку предмета відповідає на запитання який? яка? Яке? битий, бита, бите, биті
час теперішній або минулий (ЛИШе 2 часи): чорніючий, почорнілий узгоджується з іменником (займенником) наповнена діжка, наповнене серце, наповнений бідон, вони наповнені
буває активного або Пасивного стану ведучий, проведений змінюється за родами, числами, відмінками збережена традиція, збереженої традиції, збережені традиції, збережений звичай
Може мати залежні слова (іменник, займенник, прислівник) закінчена ними недавно (робота) у реченні виступає означенням, частиною іменного присудка Цей звичай збережений лише в гуцулів. Вишита сорочка їй сподобалась.
Порівняй:
дієприкметники вказують на ознаку предмета за дією охолоджений напій побілена хата занижені оцінки прикметники вказують на постійну ознаку холодний напій біла хата низькі оцінки
Розрізняй:
Дієприкметники нескАзаний (ще) не скАзаний, просіяний через сито, битий дощами дах... підписаний, перекладений, спожитий, блискаючий докладений, подвоєний Дієприкметники, що перейшли в прикметники сидяча робота, колючий дріт, спілий кавун, сіяне борошно, битий шлях Прикметники, утворені від дієслівних основ несказАнний, невпинний, підписний, посівний, подвійний перекладний, докладний
мають ознаки дієсдів , виражають змінну і ознаку (за дією) варений, печений виражають постійні ознаки, можуть змінювати наголос варений: печений мають суфікси прикметників
94
кметники
активні ознака предмета за дією, яку він сам виконує жевріюча надія (надія жевріє), атакуючі бійці (бійні атакують), зів'ялі квіти (квіти зів’яли) . пасивні ознака предмета за дією, яку виконує над ним інший предмет викопаний скарб (хтось викопав), підписана заява (декан підписав), розбитий посуд (брат розбив^^
1
теперішнього 1 міцніючі м’язи 1 темніючий від часу а минулого часу В зміцнілі м’яза І потемнілий від часу 1 минулого часу М пещене дитя І витолочена трава
Активні дієприкметники теперішнього часу
Від перехідних і неперехідних дієслів недоконаного ВИДУ Дієслово (основа теперішнього часу + суфікси -уч-,-юч-, -ач-,-яч-:
атакуй-уть рев—уть дриж-ать тре мт—ять атакуючий (боєць) ревучий (потік) дрижачий (голос тремтячий (пес)
Обмежені вживанням: синіюче небо, бажаючі (можливо, але небажано)
перевинонучочий «дай робітний — робітник, який перевиконує план
Зовсім не утворюються дієприкметники від дієслів на -ся.:
рос. развивающийся — той, гцю розвивається
учагцийся — той, хто навчається
Активні дієприкметники минулого часу
Лише від Дієслово (основа інфінітива) | + Суфікс -дх
неперехідних посиві- ти посивілий (чоловік)
дієслів осі(с)- ти осілий (сніг)
доконаного змарні-ти змарніле (обличчя)
ВИДУ достиг(ну)- та достиглий (колос)
****варОСЩЇ«ЙГ пооийцший >Й0ОГНИВШЇИ^ ПОСИВІЛИЙ зарослий прогнилий
-Ш-, -<?Щ- збереглися лише в кількох давніх словах: перемігший, допомігший, бувший.
95
Пасивні дієприкметники минулого часу
риться Основа інфінітива (зміни звуків) + суфікси -н-, -ен-,-т-
поло-ти полотий (і полений)
Доконаного ІИдаїе, Г .••доконаного прописа-ти прописаний
склеї-0/є) ти склеєний
побіли-(и/е) ти побілений
ратифікува-(у/о) ти ратифікований
застосовува-ти застосовуваний
Пасивні дієприкметники бувають доконаного і
((•доконаного виду і завжди минулого часу,
але
дієприкметники, утворені від дієслів недоконаного виду 3 суфіксом -ува-, -овува-, можуть мати значення часу
МИНУЛОГО теперішнього
застосовуваний колись вирощуваний раніше застосовуваний сьогодні вирощуваний цього року
Падонені захвилювались.
Береженого й Бог береже.
СцОЯРЄНР?о конем не
об'їдеш.
Заручені, уповноважений,
завідуючий, провожатий,
юловуючий, учений...
Дієприкметники можуть
переходити в іменники -------
позначати осіб або предмети,
набуваючи граматичних ознак,
властивих іменникам: (постійний
рід, роль підмета або додатка у
реченні)
Усі дієприкметники відмінюються ,
як прикметники твердої групи (див, стор.73).
Безособові форми на -но, -то- Мзмінні, предикативні (головний ЧЛ*я безособового речення) співвідносні з пасивними дієприкметниками
ХоА буде все небачене побачено. Хай буде 4Ю* пробачене пробачено. Хай буде вік Прожито як належить (Л. К.). небачене, побачене, пробачене, прожите, відкрите, переможене™
Вживаємо, щоб підкреслити
результат дії 4--------------^ознаку предмета
Листи надаслаяо-Ксаитм знайдено. --► Листи надіслані.. Кошти знайдені..
96
Дієприслівник -незмінювана дієслівна форма, яка означає
додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом,
і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?
діє 4- прислівник
дієслова прислівника
вид доконаний або недоконаний живучи, проживши; ідучи, пройшовши незмінний: відкидаючи, •трапляючись, переповівши...
перехідність/неперехідність вмиваючи (кого? що?), вмиваючись виконує роль обставини Пройшовши півдороги, повеселів (часу); 3 одного місця люди переходили на друге, шукаючи волі (П.М.) (мети); Задумався, згадавши щось (причини), а також умови, способу дії—
час теперішній або минулий (лише 2 Часи): знаючи, знавши
може мати залежні слова (іменник, займенник, прислівник) спланувавши (як?) вдало (що?) роботу
Творення дієприслівників
Вид і час Питання Як утворюються Приклади
недоконаний вид (лише), теперішній час ЩО роблячи? основа тепер, часу (недок. виду) + -учи, -ючи, -ачи, -ячи тягн-уть -тягнучи гра-ють граючи леж-ать лежачи воз-ять возячи ри-ють риючи
доконаний і недоконаний (рідше) ВИД, минулий час що зробивши? що роблячи? основа інфінітива (док. і недок. виду) + -ши, -вши гра-ти - гравши лежа-ти лежавши ри-ти ривши коси-ти косивши біг-ти бігши
є оораз геро ;.
У реченні дієприслівник пов’язується
з тим іменником, що й дієслово-присудок
яві Читаючи роман, уявляю собі
образ героя (я і читаю, і уявляю).
Окремі Дієприслівники можуть : переходити в прИелІВНики
Раділи люди встаючи (Т.Шевченко. ) (читати лежачи, і і ’ : (
Разом із залежними словами
дієприкметник утворюють зворот дієприслівник
дієприкметниковий яка? ді* ^прислівниковий за якої умови?
1 ф Голубіє | земля, | оповита прозорим серпанком (Ольжич). 1 V Останні трачу сили, в країні тій уявній живучи (Плужник).
97
Прислівник - самостійна незмінна частина мови,
о виражає ознаку дії або стану та ознаку якості.
~ Значенії* прислівника зумовлене лексичним
і^ченнямгих частин мови, від яких він утворюється
• не мають закінчень
(кінцеві -и, -і, -ому, -у - це суфікси, а не закінчення)
• різноманітна, неоднорідна, строката будова основ
(до складу основ входять корені іменникового,
прикметникового, числівникового та дієслівного походження)
Йзинних прислівників небагато тут, там, тоді,
, де, куди, коли, скрізь, як, досі, доки, поки (утворилися
давно від -коренів та основ займенників, утрачених зовсім сучасною
ІМраїкською мовою)
Прислівники походять
і
начисто, востаннє, по-людськи,
ВІД ПРИКМЄТНИКІВ голосно, вороже, зрідка, зліва, вліво,
г___________________звисока____________________
навесні, щоночі, надворі, напам'ять, Ь • . . верхи, кругом, підтюпцем, повагом від іменників Г ™
. . . по-перше, двічі, втричі, натроє, ВІД ЧИСЛІВНИКІВ вчетверо, заодно, утрьох, поодинці
чому, тому, надто, зовсім, потім, ВІД заЙМЄННИКІВ потому, нащо, чомусь, по-моєму, 1 * по-своєму
ВІД ДІЄСЛІВ гопки, лежма, нехотя, хвилююче, навпомацки, навстоячки, загодя 1
ВІД ПРИСЛІВНИКІВ кудись, куди-небудь, подекуди, відтоді, назавжди, дотепер, позавчопс^^ 1
к
г
г префіксальний пізно—запізно, довго- недовго, тоді—відтоді, усюди — повсюди
суфіксальний низько, добре, рішуче
префіксально-суфіксальний по-іншому, вгорі, здалека
4. складання слів (повторення слів, однакових чи близьких за значенням) де-не-де, подекуди, деінде, часто-густо, ледь-ледь, близько -близько
Т~ лексико-синтаксичний (злиття сполучень слів в одне слово) натщесерце, горілиць, мимоволі, запанібрата
т- морфолого-синтаксичний (перехід у прислівники інших частин мови) лежачи, бігом, шкода, жаль, часом, гуртом
98
Розряди прислівників за значенням
Означальні Обставинні
Якісно-означальні
Якісна характеристика дії,
стану
я к?
гарно, сумно, сумлінно, спокійно,
розумно, погано, холодно
Прислівники місця
Місце, напрямок дії
Де?
куди?
звідки?
тут, звідусіль, згори, здалека,
угорі, праворуч, вниз, спідсподу,
деінде, де-не-де
Лише якісно-означальні Прислівники часу Час перебігу дії, її тривалість коли? відколи? доки? учора, торік, тоді, коли-небудь, Іноді, зранку, віддавна, завжди, понині
(зони утворені від якісних прикметників) можуть мати ступені порівняння
Кількісно-означальні (міри і ступеня) Характеризують дію, стан чи ознаку з боку кількості і міри вияву скільки? наскільки? якою мірою? як багато? надзвичайно, дуже, винятково, двічі, утричі, занадто, набагато
Прислівники причини Причина або зумовленість Дії чо м у? від чого? з якої причини? згарячу, спересердя, ненароком, зопалу, спросоння, знічев'я,
мимоволі
Прислівники способу дії
Яким способом відбувається
дія чи виявляється її ознака
як?
яким способом?
навприсядки, зненацька,
напам'ять, вголос, по-літньому,
навшпиньках, по-юнацьки
Прислівники мети
Мета дії
для чого?
навіщо?
з якою метою?
умисне, напоказ, навмисне,
на зло, наперекір
99
Присдівцмк у гечеяні
пояснює вистукає головним членом
^•сяово (Найчастіше) прикметник або інший прислівник іменник (рідше) безособового речення (предикативні прислівники,
рівні 0ЄТЯВКВИ обставина міри неузгоджене ' означення присудкові слова, категорія стану> вітряно, сніжно
Мамула вгору ві&й&у трохи, Вмазав зопалу, р'лсую пізніше троагм легше стало, надто серйозні зауваження шлях наліво, (праворуч), прогулянка пішки (верхи) тепло, холодно, легко, добре і жаль, шкода, можна, слід...
Ступені порівняння прислівників
Вищий ступінь порівняння_____
Проста форма Складена форма Значення вищого ступеня порівняння може посилюватися додаванням слів ще, трохи, значно, багато, куди значно важливіше, трохи довше, ще рішучіше
Г довго — довше —
І важливо —важливіше більш важливо менш важливо
рішуче — рішучіше більш рішуче менш рішуче
Найвищий ступінь по рівняння
Нр-ктм ф рма Складена форма Значення найвищого
довше — найдовше / — ступеня порівняння може посилюватися додаванням часток ЯК, ЩО якнайрішучіше щонайрішучіше, щонайбільш енергійно
важливіше — 1 найважливіше найбільш важливо, найменш важливо
рішучіше — «айрйаугіи»е найбільш рішуче, найменш рішуче
Ті ж самі суфікси і те ж саме чергування,
як і в якісних прикметниках (стор. 70)
100
Прийменник — це службова частина мови, що виступає
разом з відмінковою формою іменника, займенника,
прикметника та числівника для вираження залежності її від
інших слів у словосполученні
просторові
підійшли до гори
часові
зроблю за день
об’єктні
знав про закон
причини
плаче з горя
мети
ішов за правду
умови
ночують при негоді
способу дії
погодився з радістю
кількісні
років зо два
( За допомогою
прийменників
виражаються
відношення
дії до предмета
(знав від початку)
між предметами
(хтось із них)
ознаки
і до предмета
(небо без хмар)*
аШІШ
означальні
келихи з кришталю
За походженням
непохідні (первинні) похідні (вторинні), утворені
без, в (у), ДО, для, 3 (ІЗ, ЗІ), за, об, від (од), на, над, під, по, при, про, 0, між (межи)... складанням двох або кількох прийменників з-під, з-над, із-за, з-поза, з-поміж, поза, задля, поміж, понад, заради, посеред, попід, попри... шляхом переходу інших частин мови у прийменники
Іменників край, кінець, круг, у разі, протягом, коло, шляхом, з метою... прислівників (І дієприслівників) навколо, уздовж, обабіч, зважаючи на, навкруги, близько, поблизу, включаючи...
За будовою
прості без, до, по, при, край, мимо, коло, 3, перед, кінець складні з-над, із-за, з-поза, з-поміж, поза, поміж, заради, довкола складені згідно 3, відповідно до, у зв’язку 3, незважаючи на... ||
101
Кшнки одного Двох трьох Приклади
Юмий без, біля, коло, від, до, для, з-за, з-під, крім, окрім, після, проти, ради, серед, близько, кінець, вздовж, вглиб, край, замість, опісля таїн. поперед між, поміж, проміж, 3 в (У) пісня без слів; садять вздовж алеї; поперед нас пройшов; сидить кінець столу, позичив у знайомого
всупереч, навздогін, назустріч, наперекір, напереріз Ніколи не вживається з непохідними (первинними); крім давнього к (іде к Енею) біг навздогін нам, вийшло всупереч сподіванням
ІнвкІД- крізь, повз, попри, про, проз, через в (у), за, на, над, о (об), перед, по, поза, понад крізь туман не видно; приїде через місяць; стукав у вікно; пішов поміж столи
ІНд- за, над, перед, під, по, поза, понад між, поміж, проміж, 3 видніється за лісом; стоїть перед очима; розмова (поміж) між друзями; зустрічі з ним
іиг’*'"’’" И «Іко при ; МІСЦвРИЙ'ВІ ли не вживається на, по, о (об) без приймен в (У) -> я-ч ят? ячч яу ника стоїть при дорозі піднімається по драбині, встає Ю шостій годині
прийменники
Квіти навколо хати, близько
другої години, близько сотні,
був поруч з ним, поруч хаток,
сидить кінець столу,
стоїть край села,
почекай коло хвіртки
Порівняйте:
інші частини мови:
прислівники
подивилася навколо, стояли
поруч, підійшли близько
іменники
широке коло, щасливий кінець,
далекий край
Стежте за вживанням прийменників
знати по газета
опустив по хворо
ЦІЛИХ д
м
добр
по на
атурі
о лісу
знати з газет
цілими днями
добрий за вдачею, доброї вдачі
у напрямі до лісу
заходи для перевірки
пропустив через хворобу але
£пи по місту (містом), різьба по дереву, черговий по школі...
102
СПОЛУЧНИК — службова частина мови, яка поєднує однорідні члени речення та частини складного речення, вказуючи на різні смислові зв’язки між ними.
Сурядні і, а, чи, або, але... Підрядні бо, якби, щоб, ніби...
За походженням
непохідні (не співвідносяться
з іншими частинами мови)
чи, а, бо, та, і, але
ПОХІДНІ (походять від інших частин
мови
як, що, зате, якщо, тому що
За с одиничні (неповторювані) пособом уживанн повторювані або-або, чи-чи, то- я в реченні парні не тільки.., а й (але й);
то, не то- не то, чи то - чи то, і- і, ні- ні не стільки.., скільки; хоч..,але; чим..,тим; як.. такі; коли (якщо).., то
прості / (й), а, але, та, бо, як, що За будовою складні (їх можна розкласти на частини) щоб, якби, якщо, проте, або, зате, нібито, неначебто складені ( 3 двох або кількох слів) тому що, для того, щоб, тимчасом як, незважаючи на те, що
Сурядні сполучники
поєднують однорідні члени речення і частини складносурядного речення як рівноправні, незалежні одно від одного
єднальні протиставні розділові
і (й); та (= і); та й, також, ні - ні (ані-ані)..; не тільки (не лише) а й (але й); як.., так і а, але, та (= але), однак, зате, проте або, чи, або-або, чи- чи, то-то, не то- не то, чи то - чи то, хоч-хоч
А цій землі нічого не забракло — ні рік, ні моря, ні озер, ні трав. Ще брат живий, та він глухий на душу. (Л.Кост.). То крякне крук, то коник заірже. Кроки почулись чи скрипнула хвіртка.
явища відбуваються одночасно чи послідовно явища протиставляються або зіставляються явища є несумісними або чергуються
Смислові ф 4 Т звязки
103
що, як, ніби
та інші
аж, що аж, що и
Розрізняй
1ДРЯДНИЙ сполучник
сполучне слово
хоч, дарма що; хоч., але
незважаючи на те, що
є членом речення;
може вимовлятися з логічним
наголосом;
можна перетворити на
питальне речення;
можна замінити іншим
сполучним словом
не буває членом речення;
на нього не падає логічний
наголос;
речення не можна
перетворити на питальне;
можна заміняти лише іншим
сполучником
та інші
2, Часові:
, тільки, щойн
ЯК ТІЛЬКИ, ПІСЛі
того як
3, Мети:
щоб, аби, для того
щоб, щоби
4. Умовні:
якби, якщо, коли б
аби як, як тільки
та інші
1. Причинові:
бо; через те що,
тому що, завдяки
тому що, у зв'язку
з тим що, оскільки
та інші
Підрядні
сполучники
в складнопідрядних
реченнях
приєднують
підрядну частину
до головної;
за значенням
поділяються на
•ння поширені
в, що обрій — це усмішка
ору і що ім’я цій річечці —
Якби лелека голосом
, то грек, мабуть, не
б здивувався.
6 Порівняльні!
як, мов, наче,
неначе, ніби,
нібито, начебто,
мовбито, що
Чи ти питала свою Долю, жінко,
коли ти перестанеш бути
гарною? А хто з одної випив чаші,
той був навіки побратим. Живий
народ, що мав своє письмо!
має другорядні члени. Роби так, як усі.
104
Порівняй:
сполучники Зайшов, щоб нагадати. Втомився, зате все дописав. Робота складна, проте цікава. Якби зміг, попередив би. Якжб (=якщо) не зволікатимеш, то все встигнеш. однозвучні слова (займенники з прийменниками, прислівники з частками) Що б тебе могло переконати? Я вдячна тобі за те. Про те навіть і не нагадуй. Як би це вам краще пояснити? Як же тепер це нам з тобою виправити?
Частка
— службова частина мови, яка надає окремим
словам, словосполученням і реченням додаткових
відтінків у значенні або служить для творення деяких
граматичних форм та нових слів. ____________________________
Від інших службових частин мови частки відрізняються тим, що не виступають
засобом;синтаксичного зв’язку. • Основне • призначення їх полягає у видозміні
значень окремих слів, цілих речень. :
1.Нг Вказівні: оце, воно Обмежує лише, тіль уже, таки Означай майже, самі Підсилю навіть, же, ідають смислових відтінків ось, осьде, он, онде, от, іально-видільні: ки, хоч, хоча б, навіть, ьні: якраз, саме, ледве, з, справді, точно вальні: і, й, та, таки, ж, бо, ой, аж, вже 2. Вказують на модальні ВІДТІНКИ (відношення до дійсності) Стверджувальні: так, еге ж. атож аякже, авжеж, гаразд Власне модальні (виражають сумнів, припущення, впевненість): навряд, педве чи, ба, ну, чи не, мов, мовби, нібито Спонукальні*, хай, нехай, ну, давай бодай Питальні: невже, хіба, чи, що за Заперечні: не, ні, ані
стки Г
ЗА ЗНАЧЕННЯ ь^^шкиванням^^
З.Формотворчі хай, нехай, би (б) — (не)хай іде, ріс би, най-, як-, що- шонайкраший'*': брав би. 4.Словотворчі (перетворились на суфікси і префікси), хтозна-, казна-, будь-, -небудь (будь-що); аби-, де-, -сь, -би, -б (начеб), -же, -ж (отож), не-, ні-,ані-(ніяк)
У мовознавчій літературі існує кілька різних класифікацій часток. У шкільному
підручнику окремо виділяють заперечні частки (вони належать до модальних)
Подаємо за: Українська мова. Навч. посібник / Л. І. Мацько, Л. О. Кадомцева,
П. П. Кононенко, О. М. Сидоренко. 1-е вид. - К.: НВП "Вирій”, НВП
‘Український обрій”, 1995
105
вуконаслідуванняі
вигуки
Вигук
Облива.частина мови,
яка безпосередньо
• виражає почуття,
емоції, :
волевиявлення
мовця.
неп Й чиїх
частина мови
не самостійна
і не службова
за походженням
первинні (непохідні)
а! о! ех! ох! гей! фу! ох!
еге! ого! тьху! овва! ай!
ух! і! е! на! ну!
вторинні (похідні) утворилися
від повнозначних частин
мови): Матінко! Слава! Пробі!
Гайда! Добридень! Алло!
Спасибі! Бравої Страх! Леле!
І так звані вигукові
фразеологізми:
Оце так! Хай йому грець! То ж
то й воно! Здоровенькі були!
^-^іббнічогбнеяазиває
. бо вигук не виконує службових г':
функцій, не пов’язує інші слова,
сам з ними не зв’язаний
Групи вигуків за значенням
ІМОЦІЙНІ виражають різні почуття
Переживання (подив, радість, іронію,
редоволення, страх, захоплення тощо
ТЮІ феї ах! овва! бй! о! ого! гм!
Волевиявлення,
ЮНукання до дії — вигуки, ЩО
(•мають наказ, заклик до дії, сигнал,
(нукання до мовчання, згоди тощо,
(нукання тварин
(ггьі годі! ш-ш! тс-с! марші гейі гов!
^^^|цн^п£вйоИщбНщбе^^^—
(ми зайдеться про це (рибальство), як мова Порфирова одразу переходить на
М вигуки та жестикуляції, оченята розблискотяться, товариство тільки й
Мус його енергійне, натхненне: — Джик! Вжик! Бульк! Шубовсть! — / як
вершина всього: Смик — і в! Смик —і є! (О.Гончар).
3. Мовний етикет виражають
привітання, прощання, сподівання,
подяку, прохання, пробачення, лайку...
будь ласка) на добраніч! дякую!
+ ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ
і виражають акустичні уявлення мовців
лро навколишнє середовище, про звуку
і шуми різних явищ природи, звукові
п сигнали тварин... ї;:;н
брязь! кукуріку! бе-е! тьох! дзінь!
ку-куі ха-ха-ха! ня-а-ав!
Кліці Бац! Хлоп! Джик! — дієслівні
ум, які мають звуконаслідувальний
характер
Гульк, стриб, шасть, скік, хап, зирк,
смик — скорочені дієслова з
вираженням моментальності ДІЇ
106
Синтаксис — душа мови (М. Рильський).
СИНТАКСИС (від гр.зупіахіз — побудова, зв’язок, сполучення)____________________
— розділ науки про мову, який вивчає будову словосполучень і речень Одиниці синтаксису: ♦речення ♦словосполучення ♦словоформа
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ —
синтаксична одиниця, утворена поєднанням двох або більше
повнозначних слів на основі підрядного зв’язку: згаданий у
доповіді, дитячі звички, стати на розі, зрозумів одразу
____яке?
питання І у
х| V /О.
головне слово 4- залежне слово
Словосполучення РОЗРІЗНЯЮТЬСЯ
за будовою прості (складаються з двох повнозначних слів, між якими один вид синтаксичних відношень) складні (два чи більше компонентів, між якими два чи більше синт. відношень) крута (яка?) гора, чую (що?) сміх, замилити очі (кому?) їм, піти (куди?) світ за очі (підкреслене = 1 компонент); наші (чиї?) маленькі (які?) друзі, (який?) темний колір (чого?) шкіри
за поєднанням компонентів ВІЛЬНІ кожного разу утворюються за певною моделлю (кожний компонент — окремий член речення) невільні (= 1 член реч.) — синтаксично нерозкладні — лексичні слово пророка, останні рейси, погодився з ними, порвати ланцюги, стоїть переді мною, злетіти високо; гроє відер, склянка соку, дехто з глядачів, високого зросту; броунівський рух, Кривий Ріг, світ за очі, замилити очі
за головним словом (ГС) ІМЄННІ (ГС — Іменник, прикм.. числівн.. займенник). старий мотив, широкий у плечах, сім років, щось рідне; захований у скрині, чув новину, віддавши звіт; надміру тяжко, особливо цікаво
ДІЄСЛІВНІ (ГС — форми дієслова), прислівникові (ГС — прислівник)
за способами підрядного зв’язку узгодження керування прилягання приховані наміри, приховані від читачів, вміло приховані
107
Зв’язок слів у словосполученні
узгодження
^==;-------—
СЦОГО] + головного
ВІ рід, число, відмінок
узгодження)
При зміні головного слова
змінюється й залежне
улк^блеХюІ сПра^ок}
ж.р., одн., О.в.= ж.р., одн., О.в.
улюбленої справи, улюблена
справа, улюблену справу...
керування
X І
головне + залежне
головне від залежного
•имагає певного відмінка
(кого?) що?
х| ф
вимкнула праску (З.в.)
При зміні головного слова
залежне не змінюється
вимкне праску, вимкнув праску,
вимкнуть праску...
прилягання
коли?
•не + залежне
(прислівник
________ інфінітив,
ІМ змістом) Дієприслівник)
Прилягають незмінні слова
(Прислівник, дієприслівник,
Інфінітив)
X І ф
познайомились позаторік
X | що? “ф
попросив увійти
X | як? ....ф
натякнув жартуючи
ПОЄДНАННЯ СЛІВ, ЯКІ НЕ Є СЛОВОСПОЛУЧЕННЯМИ
і«ня піймати фразеологізм
подвір'ї, проти И, з-за лиману неповнозначне слово + повнозначне
МЛІ й нагідки однорідні члени (сурядний зв’язок)
^Прагнути Ш важливий аналітичні форми
И цвітуть, ІЦОМ відчувалась підмет + присудок (граматична основа речення)
108
ПОРІВНЯЙ
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ РЕЧЕННЯ
Є одиницею —> називання (як і слово) спілкування
Виражає > складне найменування, поширену назву предмета, дії, ознаки (конкретніше, ніж слово) повідомлення, запитання, спонукання (містить думку)
Вказує на —► предмет і його ознаку, дію і об'єкт, на який спрямована дія, дію і її ознаку оцінку мовцем повідомлюваного (реальне чи бажане, необхідне), на час
Складається > мінімум із двох слів може складатися з одного слова
Має —> головне і залежне слова граматичну основу - підмет і присудок або (в односкладному реченні) один головний член
Характеризується зв'язком —► підрядним (узгодження, керування, прилягання) підрядним, сурядним та іншими зв’язками
Відрізняється за інтонацією —► — має інтонаційну і смислову завершеність
Словосполучення
є будівельним матеріалом для речення,
е його складовою частиною
Речення можуть утворюватись
слово СЛОВО* СЛОВО ?; слово + словосполучення і і
Вечір. Сутеніє. Вечір прийде. Вечір скоро настане.
109
ДРАМАТИЧНЕ значення
речення
ШІЛьне Значення РІГ МрНІСЇ будови Особа виконає дію, спрямовану на предмет Донька передасть привіт. Водій відчинить двері.
Питання про те, хто виконає дію, яка переходить на предмет Хто передасть привіт? Хто відчинить двері?
словосполучення
льнезначення дія, яка переходить на предмет (об'єктні синтаксичні відношення) Малювати ескіз копати землю віддати олівець брати квиток
Овосполучень дія та її ознака (обставинні синтаксичні відношення) дивитися пильно грати натхненно вітатися чемно
ІИІСЇ будови предмет і його ознака (означальні синтаксичні відношення) смішний анекдот дивне відчуття самотня людина
РоЧЄННЯ — граматично й інтонаційно оформлена за
•конами даної мови синтаксична одиниця, що є
•асобом формування, вираження і повідомлення думки
іредикативність —
р*п. ргаебісаііуив — висловлювання,
співвіднесення змісту речення з
реальною дійсністю___
МОДаЛЬНІСТЬ (лат. тосіив —
спосіб) — оцінка повідомлюваного
з погляду його реальності чи
__________нереальності
ІІатова й інтонаційна
іВвршеНІСТЬ (лат.іпіопо —
ШЮ вимовляю) залежить від мети
їловлювання; інтонація відображає
йиу мовця та емоційно-вольове
ВЛВННЯ його до змісту висловлення
Основні ознаки речення І
наявність головних
членів — підмет і присудок
або головний член односкладного
речення = граматична основа
(предикативний центр)
речення
110
Види речень
за метою
висловлювання
розповідні
питальні
спонукальні
за складом граматично)
основи
односкладні
двоскладні
за емоційним
забарвленням
окличні
неокличні
за наявністю І
відсутністю
другорядних членів
речення
за будовою
(кількістю
граматичних основ)
прості
складні
поширені
непоширені
за наявністю /
відсутністю
пропущених членів
ствердні
заперечні
за характером
предикативних
відношень
повні
неповні
за наявністю /
відсутністю
ускладнюючих
конструкцій
ускладнені
неускладнені
ш
9ТІОрЯДОК СЛІВ — властиве даній молі розміщення членів речення по відношенню один до одного. Д В українській мові вільний,, незакріплений. <7 але
?, порядок слів може мати 4 граматичне значення: Швидка течія. Течія швидка. Страх породжує . безсилля. Безсилля В. породжує страх. зміна порядку слів допомагає виділити в реченні найважливіше за змістом, підсилює емоційність, виразність мовлення
ї. Порядок слів у словосполученні (постійний)
И^ігоджуване (залежне) слово *• головне слово дикі каченята К. (в) маленькому ставку
МГрловне слово + кероване (залежне) слово_ плавали в ставку ^Гуфіовне слово + інші прилягаючі слова _ плавали зовсім близько часу, способу дії головне слово спокійно плавали Мі ІЛ *
порядок слів у реченні - порядок слів у словосполученні
!, Порядок слів у реченні (головних членів}
прямий ЗВОРОЇНИЙ
підмет + присудок присудок + підмет
Каченята плавали. Плавали каченята.
Дикі каченята спокійно плавали зовсім І Плавали спокійно зовсім близько в
близько в мвленькому ставку. маленькому ставку дикі каченята
Присудок + ПІДМЄТ (в описових Плавали спокійно зовсім близько в
реченнях: Починається дощ) маленькому ставку каченята дикі.
іверсія — зворотний порядок слів (від пат. іпуєгзіо —-
перестановка, переміщення) — порушення прямого
порядку слів з метою виділення найважливішого
слова (Пишу план я. План я пишу).
Іогічний наголос —
виділення найважливішого слова посиленням голосу:
Я (а не хтось) пишу план. Я пишу (а не друкую) план.
Я пишу план (а не тези).
112
Не плутай класифікації
за метою висловлювання за емоційним забарвленням
1) стверджують або окличні
неокличні
заперечують дію розповідні—— -- Град буде! розповідні Град буде, розповідні
2) виражають питання до всього речення або до окремих його частин питальні ' Хто винен?! питальні Хто винен? питальні
3) виражають наказ, пораду, прохання, побажання СППН VIIЯ гч_чї - - Сядь поряд! спонукальні Сядь поряд, спонукальні
окличні = вимовлені з сильним почуттям
За наявністю всіх необхідних для розуміння
змісту членів речення
(за наявністю / відсутністю пропущених членів)
ПОВНІ для вираження думки б всі необхідні з т. зору мовця члени речення.
неповні
пропущені
зрозумілі без ВІДНОВЛННЯ — еліптичні: У ЛІСІ дощ.
ропередн. репліки — Діалогічні: "Куди йдеш? —У сад.
Члени речення І ^ситуації— ситуативні: Дзвонить телефон — АллоІ
контекстуальні: син ріс, мужнів.
Неповні речення Д
— ущільнений варіант повних;
— вживання неповних речень у живому
повсякденному мовленні — найбільш природний і
зручний спосіб обміну думками;
— спілкування проходить чітко, швидко й лаконічно;
— надають діалогам динамічності й жвавості;
— у неповних реченнях можуть бути не названі
один або кілька членів речення.
113
головні . другорядні
Підмет присудок додаток означення обставина
Йіо? що? що робить предмет? що з ним робиться? який він є? що він є? пит. непрямих відмінків ім.: кого? чого?.. який? чий? котрий? скількох? скільком?.. (у непр.відм.) 8 груп: де? куди? звідки? як? коли? чому? відколи?..
називає іредмет, про ЯКИЙ щось ІМрДжується бо (Перечується реченні стверджує або заперечує щось у реченні (виражає ознаку підмета в часі) означає предмет, на який спрямова- на дія, стан виражає різні ознаки предмета виражає ознаку дії або іншої ознаки
Простий Щладений 1) простий, 2)складений дієслівний та 3) іменний, 4) подвійний (прийшов пригнічений) прямий, непрямий узгоджене, прикладка, неузгоджене часу, місця, мети, причини, міри і ступе- ня, способу дії, умови, допусту
Кожний член речення може бути
словом будь-якої словосполученням, реченням
ІСТИНИ МОВИ (найчастіше сполученням слів (рідше)
Мостійної або службової чи ряд будинків Одна бджола
(гуком, вжитими у значенні літр волока, мало меду
остійних) — сумне “ой", дехто з наших наносить —
твоє “потім” двоє_доузїв відоме прислів’я.
Є типові (морфологізовані) форми вираження членів
чення, напр.: додаток, виражений іменником, означення —
прикметником — різкий (який?) звук
розрізняй питання
юлогічне — (на чому?) <- були на морі -> (де?) — синтаксичне
іраючи речення, надавай перевагу синтаксичним питанням
114
Типи присудка Простий дієслівний
Лексичне й граматичне значення виражається 1) ОДНИМ словом — способовим дієсловом Потемніло море. Про щось кричать чайки. Почекай ще трохи. Будемо чекати й
(або аналітичною формою — буду писати) ми.
2) фразеологізмом Подав приклад староста. Він губи з'їв на цьому.
Простими ускладненими вважають такі моделі:
Вітер вієтовіває, листя обриває (Руданський). Ходити
ходить, та нічого не робить. Він дивиться не
надивиться на море...
™ ним і иигигіги і.іі'.-іці.і і-і .-'і и'_і— її іиічі -тяюмявяні
Складений дієслівний
ДОПОМІЖНІ дієслова можливість, бажаність.., початок, розгортання Дії стати, почати, могти, хотіти, намагатися, продовжувати, закінчити, пробувати, бажати, вміти, збиратися, намірятися, перестати... неозначена форма дієслова
короткі прикметники певен, ладен, згоден, рад, готов, годен, повинен... означає основну дію
присудкові прислівники треба, можна, доцільно, необхідно...
Про регбі він ладен розповідати цілісінький день. Можна
переконатися одразу. Ми змушені були повернутися пішки.
Антон почав уже щось розуміти в алгебрі.
Але: :
Я буду радитись (буду радитись ^простий дієслівний
присудок, виражений скпаденою формою майбутнього часу).
115
Складений іменний
ДІсслоБО-зв’язка
іменна частина
Ж бути
ЯЬтановити, являти собою
«даватися, називатися,
Ж вважатися,
перетворюватися,
$ ««лишатися, доводитися ,
опинятися...
іменник
прикметник
числівник
займенник
дієприкметник
неозначена
форма дієслова
заробився я знову незримий (Ш.). Так дурним і залишився.
і Мірошник той Хомою звався (Гп.). Упевненість і шлях ясний
і і— це половина діла будь у чому (В.Шевчук) Вони переможці.
[ Лиш боротись — значить жить (Франко).
[ Подвійний
Гпростий Наспівний складений іменний Хлопець стояв перед усіма присоромлений.
Г С9
ї... • КОК ібінації складена IX ПРИСУДКІВ
Кладений Веслі вний НН - складений іменний Спочатку він хотів бути дипломатом.
Кладений Наспівний + складений дієслівний Потім спробував почати готуватись на юридичний.
Е і ще складніші.., Крешт/був змушений почати мріяти стати філософом.
За наявністю чи відсутністю другорядних членів
речення б; поширені гвають непоширені
Оловні ще дрі , тиші має в Ког^ю другорядні ч. р. передранішній бинський). лише головні члени речення Ліс дрімає.
Але: Троє з них дістали вгдкоша. — непоширене.
116
ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ
Види речення з одним головним членом
речення співвідносним з присудком
Означено-особові
Головний член означає дію, яку виконує певна особа (я, ти,
ми, ви), на неї вказує закінчення дієслова-присудка;
вираженийі) дієсловом у формі 1-ї / 2-ї особи одн. чи мн. тепер, або майб.
часу дійсного способу; 2) дієсловом наказового способу:
Пригадай собі голос матері, як хочеш почути совість... Було, на терня
ногу вколю і плачу (П.). Нахилися до мене і дай мені жменьку суниць (К.).
Неозначено-особові
Головний член означає дію осіб, які мисляться неозначено
(якихось, умисне не названих);
виражений дієсловом у формі 3-ї особи множини теперішнього і
майбутнього часу; у формі множини минулого часу:
Цю церкву збудували в минулому столітті. Тут добувають руду.
Про них ще складуть легенди. __________________________
Узагальнено-особові І
Головний член означає дію, яку може виконувати будь-яка І
" особа (всі, кожний), вказує, що порада, заклик стосується І
будь-кого, кожного; І
виражений дієсловом у формі 2-ї особи (рідше в інших особах): І
Не кажи “не вмію”, а кажи "навчуся". Решетом воду не носять. І
Безособові І
Головний член означає дію або стан, незалежно І
від діючої особи (ця дія відбувається ніби сама собою);
виражений 1)безособовим дієсловом; особовим дієсловом у формі 3-ї ос.
однини, вжитим у безособовому значенні; 2) прислівником на -о, -е;
словами сором, лихо, гріх, час та ін.; 3) словами треба, немає бракує
+ Р.в. їм.; 4) дієсл. формами на -но,-то:
Сонця не видко, світу бракує... сіро, димно, моторошно!.. Ну та й капіталу
тут угачено! Поетові треба бути поетом (К.). У нас грабіжників та злодіїв
нема. Такого у нас не водиться (П.М.). Ах, як шкода того лісу і тієї річки!
Йдеться легше.! тут помітно війну. І робиться Володькові страшно. Як
неймовірно радісно (О.), А справді варто було б поплавати човном (Н.-Л.).
ІНФІНІТИВНІ (за шкільною програмою входять до безособових)
Головний член означає різноманітні модальні значення:
в необхідність, неминучість, бажання, нездатність виконати
дію, спонукання;
виражений самостійним (синтаксично незалежним) інфінітивом:
Не відступатися. І не покласти лжу на струни. (К.). Йому б спочити.
Що діяти? Бути чи не бути? Такого мені не знати! Стояти струнко!
Школярських днів нам не забуть ніколи (Мал.)
117
Односкладні речення з одним головним членом
_________речення співвідносним з підметом__________________
Нцзивні (номінативні) ———————
Головний член означає тільки наявність предметів, явищ або
Особи; виражений іменником у Н. відмінку або іменним словосполученням:
Лані Чотирнадцять десятин! М’язи, нерви, кров (Самчук).
Гармонійоване страждання, оправлене в обручку травня.
влтховен. Добрий маг. Пречистий четвер. Пречистий тлум
чекань. Метал надій (Стус).
ЮЧЛЕНОВАНІ РЕЧЕННЯ. Одним словом або нерозкладним
Влученням часток передається ствердження, заперечення,
їЧЗДа, незгода, емоції, спонукання до дії: Так. Аякже. Ні
Геть, привиде! Хаййому цур! Добре? ОеваІ
іугорядні члени речення —додаток, обставина,
іНачення. Вони пояснюють головні члени й синтаксично
іежать від пояснюваних слів.
8, Допустові 1
Всупереч чому?
Незважаючи
на що?
'•перекір усьому
_ виживаємо.
7, Умовні
ва якої умови?
Не зоравши, не
посієш
1, Способу дії '
як? яким
способом?
Сусіди розмовляли
пошепки.
2, Міри, ступеня
якою мірою?
наскільки?
Усе тут до
болю рідне.
6, Мети
в якою метою?
для чого?
Сіли обідати в
кімнаті.
Обставини
вказують на ознаку
дії або іншої ознаки.
Бувають виражені
прислівником,
дієприслівником
(і дієприслівниковим
зворотом),
іменником з приймен.
інфінітивом (обст..мети)
за значенням
^ поділяються на.
4, Часу
коли? відколи?
доки? як довго?
Він торік
закінчив школу
З-Місця '
де? куди?
звідки?
Гал» пахне бузок.
5, Причини
чому? через що?
з якої причини?
Тепер уже плакала з досади.
118
Другорядний член речення, що вказує на ознаку
предмета і відповідає на питання який? чий? котрий?,
а також скількох?.. (скільки в непрямих відм.) —
узгоджене (узгоджується в
роді, числі й відм.), виражене:
прикметником: Чутно у реві
морському дикі розкати
грому (Л.К.).
дієприкметником: Мечем і
кров'ю писані кросворди ніхто
уже повік нерозгада(Л.К.).
займенником: Ці слова
засмутили батька.
порядковим числівником:
Ось і третя ракета.
кільк. числ. у непрямих відм.:
Я знаю обох його друзів.
неузгоджене (приєднується
зв’язком керування, приляга
ння; м.б. фразеологізмом)
іменником у непрямому
ВІДМІНКУ (з прийм. чи без нього):
Руки матері найніжніші.
дієприслівником: Читання
лежачи шкідливе.
займенником: Ці слова
засмутили її батька.
інфінітивом: Мрія малювати
у Сашка ще зі школи.
прислівником: Вхід ліворуч
був зачинений.
прикладка
узгоджене означення — іменник, виражаючи ознаку
предмета, дає йому другу назву; узгоджується з
означуваним іменником у роді, числі, відмінку.
Узгодження може бути неповним: місто Суми, у
газеті "Новини", жінка-хірург та ін.
непоширені: Місто Чигирин має
славну історію. У наших предків був
тотем—лелека (Костенко).
поширені: Німотний кипарис,
хороший мій знайомий, суворо
зводиться в мінливі небеса (Рильський).
Не Є Прикладками такі сполучення слів і
складні слова; диск-жокей, стоп-кран, імпорт-
експорт, руки-ноги, хліб-сіль, вагон-ресторан
ЕЩВ
непрямі
всіінші
додатки.
другорядний член речення що означає предмет і відповідає
на питання непрямих відмінків (кого? чого?..)
Прямий залежить від перехідного дієслова
стоїть у З.В. без прийменника шию сукню або Р.в.
(дія переходить на частину предмета) — налий води;
при запереченні: Не чіпай малого.
119
Чення ускладнені, коли рони містять у собі
^Миюрідні члени речення
^МСати (Шевчук).—
^Дровідають на одне, спільне
них питання (як?)',
^«-однакові (однойменні)члени
речення (обставини способу дії;
н — відносяться до того ж самого
т я Члена речення;
У — пов’язані сурядним зв’язком,
,1 еурядними (одиничними,
їм парними, повторюваними)
| сполучниками (див. с. 102)
|И або без сполучників, інтонацією;
|М можуть бути поширеними.
№ =— можуть мати при собі
узагальнюючі слова.
І і , у реченні може бути
кілька рядів
І Г однорідних членів.
ИИ Ь Слухав осінній вечір, айви
ИВ Г дівчат Та хлопців (Шевчук):
відокремлені члени речення
Відокремлюються другорядні
члени речення, які для
підсилення їхньої граматичної і
смислової ролі виділяються в
усному мовленні інтонацією, а
на письмі розділовими
знаками.
Причиною відокремлення Є
бажання мовця виділити або
уточнити якусь частину
висловлювання.
— Означення неузгоджені,
узгоджені і прикладки: Каркає
ворона, священна птиця бога
Аполлона
— Додатки: Окрім легенд,
є дані наукові (Костенко).
— Обставини: Усміхнувся,
глянувши на нас.
Звертання означає особу
або предмет, до яких
звертаються з мовленням;
— виражається іменником у
кличному відмінку: Таточку,
зачекай нас. (див с.59, 64);
— може бути поширеним:
Спи, маленький сину, спи,
сину мій маленький, коли хоч
(Стус);
— риторичним: Ярій, душе.
[ Вставне словосполученнпя
Мене, правду кажучи, це навіть
заінтригувало (о.Гончар).
Дісприслівниковий зворот набуває
фразеологічного значення —
і Яйприслівник втрачає лекс. значення,
вставні або вставлені
компоненти* * *(слова,
словосполучення,речення):
А може, власне, і не в тому
справа (л. Кост.). — вставні
А колись,— я вам говорю це
цілком серйозно,— і ми були
МОЛодІ (Остап Вишня),_________
♦** у шкільній програмі
об’єднуються одним терміном —
встав» слова, словосполучення,
речення. ДЦГ . наступні СТОРІНКИ.
1 Іорівняіі:
Відокремлена обставина
Нічого нікому не кажучи, він
вийшов з аудиторії.
Дієприслівник зберігає лексичне
значення у складі
вільного словосполучення.
120
***3а смисловою функцією розрізняють конструкції
(слова, словосполучення, речення)____
вставні
— виражають ставлення мовці
до висловленої ним думки;
— не виступають членами
речення, тобто граматично не
пов’язані з іншими словами в
реченні, але мають змістовий
зв’язок із реченням;
— у складі відокремлених
членів речення не виділяються
* - * М одал ьн о-оцінн і
функції наближають
вставлені конструкції до
вставних, однак характер
додаткового повідомлення,
що порушує синтаксичну
одноплановість, жішшнться
визначальним.
вставлені
— містять у собі додаткові
повідомлення, побіжні
зауваження до основної думки,
вони доповнюють, роз’яснюють,
уточнюють основний зміст
речення;
— з’являються
незаплановано, тоді, коли мовець
помітив їх необхідність, почавши
висловлювати думку;
— на відміну від вставних, не
можуть бути класифіковані за
якимись загальними
значеннєвими ознаками,
— є переважно реченнями,
хоча за будовою можуть бути
надзвичайно різноманітними —
від розділового знака, який
виражає певне ставлення до
думки до поширених речень (з
власного інтонацією!) чи їх групи.
\1Г
ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІКІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІШ
Деякі слова бувають лише вставними:
мабуть, по-перше, по-друге, щоправда, крім
того, а втім, отже, а також (у середині
простого речення) однак, одначе, проте.
Не бувають вставними слова: навіть
майже, приблизно, принаймні, все-таки,
якраз, мовби, неначе, нібито, причому,
притому, тож, приблизно, саме, особливо,
тільки, цебто.
Залежно від контексту вставними або ні
бувають такі слова: правда, кажуть,
може, звичайно, здається, можливо, видно,
навпаки, справді, очевидно, безперечно,
нарешті, зрештою, певно, на щастя,
виходить та інші.
жіііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііш^
121
|вні слова виражають:_________________________
ЦІнку вірогідності (модальну оцінку) повідомлюваного
ісвненість, невпевненість, припущення, передбачення, сумнів,
можливість, достовірність):
безперечно, безсумнівно, безумовно, звичайно,
вірно, можливо, мабуть, либонь, здасться, напевне,
іидно, без сумніву
почуття (радість, задоволення, сум, здивування, співчуття,
застереження, обурення та ін.):
ця щастя, на жаль, на сором, як на біду, як на зло, як на
> 1к, як навмисне, нівроку, шкода
вказівку на джерело повідомлення:
їжуть, як кажуть, по-твоєму, повідомляють,
І висловом..., на думку..., на мою думку, по-моєму,
9-нашому
послідовність викладу думок, зв’язок їх між собою:
вперше, по-друге..., з одного боку, нарешті, між
шн, навпаки, наприклад, отже, словом, значить,
^Являється, зокрема, зрештою, повторюю______________
способи оформлення думок або висловлення:
Ниалі, власне, грубо висловлюючись, з дозволу сказати,
висше (коротше) кажучи, м'яко (між нами, попросту,
кно, грубо) кажучи, можна сказати, одним словом,
дізнаюсь, смішно сказати, так би мовити
ввічливість:
'бачте, пробачте, даруйте, будь ласка, дозвольте,
Щвпрошую, з Вашого дозволу
Мння привернути, активізувати увагу співрозмовника:
те, чуєш, дивись, дивіться, глянь, бач, бачите,
вводьтесь, повірте, уявіть собі, можете собі уявити,
Віте на увазі, зверніть увагу, між нами кажучи,
умну вас, даруйте ________________________
„ 'ІНКОЛИ поєднують різні відтінки)
122
Складні речення
складаються з кількох простих речень, об'єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією. Прості речення у складному зберігають свою будову, але втрачають деякі свої ознаки, а саме:
смислову завершеність, бо тільки в поєднанні виражають складну думку інтонаційну завершеність, бо лише всьому складному реченню властива інтонація кінця речення комунікативне значення, оскільки не є самостійними одиницями спілкування.
Тому вираз “просте речення у складному” вживається досить умовно.
Складне речення становить собою
єдине смислове і структурне ціле,
що виступає однією одиницею спілкування.
[Хтось шарпнув за двері], і [вони Розчинилися навстіж] (Збан.). Складносурядне [ ].І[ ]• (речення рівноправні) 1) за змістом; 2)сполучники (сурядні); 3) інтонація
( Коли батько рибалка), [ то й діти в воду ДИВЛЯТЬСЯ] (Нар. те.). Складнопідрядне з підрядним умови Лза якої умови? 1 (коли ), [ ']. (воловне 1 залежне) 1) за змістом 2)сполучники (підрядні), сполучні слова 3) інтонація
[ Дерева вже СТОЯЛИ В боості], [ деякі ледь-ледь являли світові іскристий Безсполучникове [ ], [ ]. (речення однотипні або можуть бути різнотипні) 1) за змістом 2) інтонація (не можна говорити^. "ї^рйца^Ться -*1<омок)**^*-
цвіт] (В. Шевчук).
123
СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
базспдлучнйкрва Л
^дноЙД>німи|зд4одиоріднимз
* частинами
(співвідносне з
""""^•рядним)
{співвідносне а
складнопідрядна
з підрядними X
ІНічальними який-
гівйменниково-:
Ііначальнимхта
Ц.. Ймв?йіо<»ме?
; а ПІДРЯДНИМИ і; Н>
з’ясувальними
питання непрямих
; (усіх, крім називногсі
відмінків іменника
зпідрядними
обставинними
де? куди"? ЗВІДКИ?,
коли? відколи?»(зякого часу?)
доки?=(до якого часу?) як довга?
бу дії, міри Й як?яким СПОСОБОМ? УяюЙМІрі?
НЯ : насюлмм??;: г::: г:
Вняльними “* як? подібноДочого?яксаме?\
аякоюметок>?^ріячого?н^
чому? через що? з якої причини?
заяк^уьюеи?прияі<ійумовІ?.
ЮТОВИМ
незважаючи на що?
вим
(не мас питана)
-ОВШНИМ ***
(немає питань)
124
У СКЛаДНОПІДряДНОМу реченні частини синтаксично
нерівноправні — одна (підрядна) підпорядкована іншій (головній).
• Підрядна частина може залежати або від опорного слова в
головній частині, або від головної частини в цілому.
• Підрядна частина приєднується до головної підрядним
сполучником або сполучним словом.
• У головній частині можуть бути співвідносні (вказівні) слова
(займенники, прислівники) такий, тоді, там, звідти, стільки
та ін., які пояснюються підрядними реченнями.
Якщо підрядним реченням пояснюється все речення, то вказівне слово
зливається з підрядним сполучником, — утворюються складені
сполучники: через те що, для того щоб, завдяки тому що, з
___________тих пір як, внаслідок того що, незважаючи на те що та інші.
• Підрядна частина може стояти після головної, у середині
головної, перед головною.
В одних складнопідрядних реченнях вона стоїть лише після головної
(наприклад, із значенням наслідку), в інших визначається місцем того
слова, до якого відноситься (означальне речення).
• Значення підрядного речення тісно зв’язане з його будовою.
• Підрядна частина віддаляється від головної комою або
виділяється всередині неї комами.
• Визначаючи вид підрядного речення, треба орієнтуватись
насамперед на питання, бо тим самим сполучником можуть
приєднуватись підрядні речення з різним значенням._____________
Хочу почути таке слово (яке?), щоб могло зворушити (означальне).
Я прошу (про що?), щоб ви підготували обидва питання (з’ясувальне).
Я дав вам конспект (з якою метою?), щоб ви підготували обидва
питання (обставинне мети).
Не відповідають на питання підрядні речення
наслідкові відносяться до всієї головної частини, вказують на наслідок дії, про яку говориться в головному реченні, зв’язуються 3 головним сполучником так що. Буря лютувала, так що човни не вийшли в море (сполучник у підрядній частині — наслідкове). Буря лютувала так (як?), що човни не вийшли в Море (способу дії) супровідні (приєднувальні) з’єднуються з головною частиною сполучним словом ЩО в усіх його ВІДМІНКОВИХ формах (з прийменником або без нього); МІСТЯТЬ додаткові зауваження до головної частини або висновок; майже завжди стоять після головної частини. Діти подружили, від чого й дорослі раділи. Іспити склав не одразу, чим дуже засмутив тата.
125
Складносурядне
з різними видами
1... + 2... + 3...
зв’язку
послідовною
ієтю (а)
складнопідрядне
з кількома
підрядними
гол. + 2 + 2...
безсполучникове
з + з + 3...
БАГАТОКОМПОНЕНТНЕ складне речення
має 3 і більше граматичних основ
змішаного
(мішаного) типу (г
получниковим
сполучниковим
сурядним
ідною
рядністю (б)
ідною
ядністю (в)
сполучниковим
сурядним і
підрядним
1...+ 2...
безсполучниковим
і сполучниковим
підрядним .
2...+ 3... 7
безсполучниковим'
та сполучниковим
сурядним і
підрядним
ами (див. попередню таблицю) позначено види зв’язків
126
Складнопідрядні багатокомпонентні речення
(з кількома підрядними)
Речення з неоднорідною супідрядністю
Неоднорідний (паралельний) супідрядний зв’язок, підрядні (означальні) відносяться до різних слів головного речення яких? яких? .
[тих, (на кого ), ай тих], (хто).
[Жорстокість, нетерпимість винищують не тільки тих, (на кого вони спрямовані), а й тих), (хто взяв їх на озброєння) (Шевчук). 1 яких? (на кого) (X' яких? ч го)
Неоднорідні супідрядні відносяться до одного слова головної частини, але відповідають на різні питання 1-е — підрядне часу, а 2-ге — підрядне способу дії з відтінком порівняння коли? , як? ,
(і^оли ), [ ' ], (як ).
(Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю), [ я гладив золоте колосся], (як гладить милому волосся щаслива ніжна наречена) (Павличко). 1 і .1 коли? ф фяк? (Коли) (як)
Речення з послідовною (ступеневою) підрядністю
Послідовна (ланцюгова, ступенева) підрядність. Підрядне 1-го ступеня — обставинне причини, підрядне 2-го ступеня — означальне. [Маленьке — не смішне], (адже Мале і зерно), (що силу велетням і геніям Несе) (Симоненко). чому? яке? Iі ],(Нже),(іДо). І, 1 Учому? підрядне 1-го ступеня (адже) 1 яке? підрядне 2-го ступеня ▼ (що)
127
Речення з однорідною супідрядністю
учник або сполучне слово
ірюється, коли потрібно
їслити вагомість кожної
ини, зробити паузу між ними
> (сполучник, що повторюється
іує і підсилювальну роль).
їалс тоді смішне], (коли воно
іісрне), (коли себе поставить над
ц) (Симоненко).________________
і/ \ра якої умови?
(коли) (коли)
іорядність однорідна з пропуском
іучника (перед другим підрядним
інням), між собою з’єднуються, як і
чрідні члени речення, єднальним
учником і
за ^коїумши?___
(і) і (У), І 11.
71
за якоууумови?
їли на вас вискочить дикий вепр) і
ИЄ встигнете втекти), [ви вже тоді
о, ясна річ, стріляєте] (Остап
(Коли) і (... )
| Речення багатокомпонентне складнопідрядне 3 кількома підрядними змішаного (мішаного) типу
Ьаднопідрядне якими?. . з якою метою? чого?
юпокомпонентне з Ькома підрядними <3$о^),(^^ ) І (5яй).
шного типу: з послід шюрідною (2,3) та о< В**> роль головного для підря Жжкя (3)—обставиннеме овною (3,4; 3,5) підрядністю, ^нерідною (4 і 5) супідрядністю дних однорідних з'ясувальних 4 і 5 виконує підрядне ти.
Вмними вулицями, (де менше Вйо), поніс Гонта дітей своїх], М ніхто не бачив), (де він синів квас) і (як Гонта плаче). * (Т.Шевченко) шякими? фз якою метою? (2де) (Зшоб ) (4 де ) І (5 Як )
128
Пряма МОВА
точно відтворений чужий
вислів Із збереженням його
лексичних, синтаксичних та
Інтонаційних особливостей;
як правило, супроводжується
словами автора, з яких стає
відомо, кому належить пряма
мова, за яких обставин і як
вона була висловлена.
— А давай об заклад, що
перейду на той бік! —
вмить звернувся Федько до
'Толі.
' способиПЕРЕДАЧІЧІ9КОГ0ЙОбЛЕННЯ
' НЕВЛАСНЕ ПРЯМА МОВА\
суміш непрямої мови з
елементами прямої, певною мірок
зберігає порядок слів, інтонацію,
дослівні вислови, емоційність
мовлення персонажів,
письменник ніби
перевтілюється у свого героя,
говорить його вустами
Оченята йому розгорілися,
серце билось міцно і гаряче.
Нічого там страшного нема,
на тих крижинах, А зате як
інтересно, як весело! От би
\ взять та собі побігти...
ДІАЛОГ — дослівно відтворена
розмова двох чи кількох осіб, може
супроводжуватись словами автора.
Своєрідне пунктуаційне оформлення:
кожна репліка починається з нового
мдка, перед нею ставиться тире. Може.
\§ути записаний і в лапках (у рядоку
НЕПРЯМА МОВА"^
чуже мовлення, введене
автором розповіді в текст у
формі з’ясувальної частини
складнопідрядного речення;
вона передає (але не
дослівно) лише зміст чужого
мовлення, не
його
особливостей,
забарвлення
Толя плачучи
він не винен, що Федько
зберігаючи
лексичних
емоційного
казав, що
на те.
— просте речення ІЗ
ПОШИРЕНИМ ДОДАТКОМ,
що виражає тему чужого
мовлення;
— речення ІЗ ВСТАВНИМИ
СЛОВАМИ (РЕЧЕННЯМИ)
увага зосереджується на змісті
мовлення
Мама йому строго наказала
не виходити до вуличних
хлопчаків.
Це Федько-халамидник, як
виходило за словами Толі,
затягнув його на річку і
навмисне пхнув на кригу.
(За Винниченком).
ЦИТАТА — особливий різновид
чужого мовлення — дослівно
переданий уривок з якогось твору.
Цитати беруться в лапки. Можуть
уводитись у текст як пряма мова (див.
^наступну стор.) або бути частиною і
\того речення, до якого ВХОДЯТЬ.^
129
мова може передавати
Бм іншої особи слова самого автора невисловлені думки
Мм мова (“П, П”— змістове ядро) / слова автора (А, а — Интар до чужого мовлення) пов'язуються за змістом та ЮНацією, утворюючи особливу синтаксичну конструкцію — ІСТрукцію з прямою мовою .***
Пряма мова може складатися з кількох речень.
Пряма мова після слів автора
и “П”. Говорить розум:”Боротьба і праця”.
ц “Пі(?)” І зітхнув Золоторіг: "Де ти, друже, де ти?”
Г: “П...” Цар подумав: “Щось тут є...” (Павличко).
! Пряма мова перед словами автора
Гі, а. “Молодець”,— похвалив його Степан.
П? а. “Що робити мені тепер?” — міркує він.
П! а. “Швидше повертайся, не барися там!”— гукнула мати йому навздогін.
П... ”— а. “Коли б я знав..." — схлипнув Сашко.
Пряма мова всередині слів автора
"П”, — а. Я сказалася згодна, тату”,— І поцілувала йому руку (Підмог.).
і “П!(?)”— а. Галя поцікавилась: “А ви й до нас зайдете?” — і зніяковіла.
Г“П- ” — а. Дід бурчав: “Тепер би того дощу..." — і сердився невідомо на кого.
Мовознавчій науці є різні думки з приводу того, як розглядати мовну одиницю,
Поплює в своєму складі пряму мову і слова автора.
130
Слова автора розривають пряму мову
(П — одне речення)
“П...— а, —п”. “Хіба що... — майже пошепки промовила вона, — я сама спробую”.
“П,— а,— п”. “Наші, — подумав Климко, — донбасівські “ (Тютюннтк).
“П,— а, — п!(?)” “Він, напевне, божевільний, — крикнув лицар. — Ну, рушаймо!” (Леся Українка)
“П,— а, — П...” “Я кінчаю моє слово, товариші, — почулося з трибуни, — хай ГОВОРЯТЬ ІНШІ...” (Винничвнко).
Слова автора розривають пряму мову
__________(П — кілька речень)_______
“П...— а. — П”. “Так буде краще. Прощайте... — якось терпко прошепотіла вона, підводячись.— Я буду носити вас в душі” (Винничвнко).
“П! (?) — а. — П”. “Боже мій, Боже! — додала вголос. — Лучче було не родитись, аніж бачить, що тепер діється на тому світі білому” (Свидницький).
“П,— а,— П”. “Та ні, я того не кажу, — відповідав Зінько.— Знаю, що земля це ваша, що вам її треба" (ГОІНЧвНКО).
“Р(?1) - % - П”. [сказав...| +1додав...: | “Чи бачили таке! — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним СЛОВОМ” (Головко).
Авторська мова може вказувати, хто, коли, за яких обставин вимовив слова
прямої мови, називати дію, яка супроводжувала ці слова, емоційний стан або мету
висловлення. У науковомута діловому стилях пряма мова вживається
переважно у вигляді цитат
131
Види МОВНОГО розбору
Фонетичний розбір
0 із записом транскрипцією.
Кість складів, відкриті і закриті склади, наголошений склад.
аЧення кількості букв і звуків у слові.
актеристика голосних (наголошених, і ненаголошених), як
вдаються, якими буквами позначаються.
актеристика приголосних: а) за активним мовним органом
,іі, язикові, глотковий); б) за участю голосу й шуму (сонорні,
ні дзвінкі й шумні глухі); в) за твердістю і м’якістю (тверді,
пом’якшені).
— губний, шумний (дзвінкий), твердий;
— язиковий, сонорний, твердий;
— язиковий, шумний (дзвінкий), м’який;
— губний, шумний (дзвінкий), твердий.
»ба [бород'ба] — 8 букв, 7 звуків; бо-ро-тьба — 3 склади, всі
іиті, останній наголошений.
ЛІ звуки: [о], [о] — (ненаголошені), [а] — наголошений,
ОВЛЯЮться чітко й виразно.
“ лосні звуки: [б]
й
їді
[б]
Лексико-фразеологічний розбір слова
сати слово.
іачити, чи воно однозначне, чи багатозначне.
0 багатозначне, визначити, чи в прямому, чи в переносному
нні воно вжите; якщо значення переносне, то визначити вид
іесення (метафора, метонімія, синекдоха).
ати словосполучення із даним словом.
ати синоніми до слова і довести доречність (чи недоречність)
і аналізованого слова цим синонімом.
іити, чи можливі лексичні або контекстуальні антоніми
зованого слова.
і слово за всіма можливими ознаками (рід, число, особа,
;о) і відшукати омонімічні йому слова, визначивши вид
і. Назвати пароніми (якщо є).
вити походження слова: запозичене чи ні, з якої мови
мння (у важких випадках є достатнім висловити
цення про походження слова, вказати, чому і яких саме
Хе вистачає, щоб визначити походження слова).
132
9. Вказати, яким є слово за вживанням — загальновживаним чи
незагальновживаним (діалектним, професійним, жаргонізмом
тощо); за стилістичними властивостями — стилістично
нейтральним чи стилістично забарвленим.
10. Визначити належність до активного чи до пасивного словника
(до застарілих слів чи до неологізмів).
11. Якщо слово входить до фразеологізму, то вказати тип
фразеологізму.
Розбір слова за будовою
1. Слово.
2. Закінчення, його значення (вказівка на граматичне значення
роду, числа, відмінка, особи).
3. Основа, її характеристика (з яких значущих частин — морфем —
складається).
4. Корінь (визначаємо, підібравши 2-3 спільнокореневі слова).
5. Префікс, його значення (при можливості), 2-3 слова з тим же
префіксом.
6. Суфікс(и), їх значення (при можливості), 2-3 слова з тими ж
суфіксами.
Словотвірний розбір
1. Слово в початковій формі.
2. Слово, від якого утворене дане слово.
3. Твірна основа.
4. Словотворчі засоби.
5. Спосіб творення.
6. (Якщо вимагається) словотвірний ланцюжок.
Розбір іменника як частини мови
1. Іменник для розбору, на яке питання відповідає.
2. Початкова форма (називний відмінок однини).
3. Лексичне значення:
— назва загальна чи власна;
— назва істоти чи неістоти;
— іменник конкретний чи абстрактний;
— іменник одиничний чи збірний;
— іменник предметний чи речовинний.
4. Граматичні ознаки: рід, число (вживається в однині й множині,
тільки в однині чи тільки в множині), відмінок.
5. Відміна, група (для іменників І та II відміни).
ВЮсіб творення (якщо іменник похідний).
ИкМова та написання.
Ирггаксична роль.
в, Розбір прикметника як частини мови
Ирикметник для розбору, на яке питання відповідає.
Иіочаткова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).
рРозряд за значенням: якісний, відносний чи присвійний (або
Перехідний з одного розряду в інший).
। Ступінь порівняння (для якісних прикметників):
— вихідна форма (нульовий ступінь);
вищий;
найвищий.
І, Граматичні ознаки: рід, число, відмінок (визначаються за
Граматичними ознаками того іменника, з яким прикметник
Згоджується).
І Форма: повна чи коротка (для прикметників чоловічого роду),
Пі нена чи нестягнена (для прикметників жіночого і середнього
Веду).
Врупа (за кінцевим приголосним основи): тверда чи м’яка.
Епосіб творення (для похідних прикметників);
Вимова та написання.
Синтаксична роль.
Розбір числівника як частини мови
ислівник для розбору, на яке питання відповідає.
Иіочаткова форма (називний відмінок), для порядкових
«пивний відмінок однини чоловічого роду).
Воіряд за значенням (кількісний чи порядковий); якщо
НйЬкісний, то який саме (власне кількісний, дробовий, збірний,
Ьоіначено-кількісний).
^апатичні ознаки: рід і число (якщо є), відмінок.
^упа за будовою: простий, складний, складений.
^Осіб творення (якщо похідний).
^Мова та написання.
^Ьітаксична роль, зв’язок з іменниками.
Розбір займенника як частини мови
^Чаткова форма (називний відмінок), на яке питання
^овідає.
частиною мови співвідносний?
3. Розряд за значенням (особовий, зворотний, присвійний,
питальний, відносний, неозначений, заперечний, вказівний,
означальний)
4. Відмінок.
5. Число (якщо є).
6. Рід (якщо є).
7. Спосіб творення (якщо похідний).
8. Вимова і правопис.
9. Синтаксична ро,ль.
Розбір дієслова як частини мови
1. Початкова форма, на яке питання відповідає.
2. Дієслівна форма: інфінітив, ообова форма, родова, безособові
дієслова, дієслова на -но, -то, дієприкметник, дієприслівник.
3. Перехідне чи неперехідне.
4. Вид: доконаний, недоконаний.
5. Спосіб: дійсний, умовний, наказовий.
6. Час: теперішній, минулий чи майбутній (проста чи складена
форми).
7. Якщо теперішній чи майбутній час, то треба визначити особу і
число: 1-а, ІІ-а, Ш-я особа однини чи множини.
8. Якщо минулий час або умовний спосіб, то треба визначити рід в
однині.
9. Дієвідміна: І чи II.
10. Якщо дієприкметник, то назвати такі граматичні ознаки:
активний чи пасивний, вид, час, число, рід (в однині), відмінок.
11. Якщо дієприслівник, то назвати такі граматичні ознаки: вид,
час.
12. Особливості творення і правопис.
ІЗ. Синтаксична роль.
-4?
Розбір прислівника як частини мови
1. Визначити, на яке питання відповідає.
2. Розряд за значенням: означальний (якісно-означальний,
кількісно-означальний, прислівник способу дії), обставинний
(місця, часу, мети, причини).
3. Для якісно-означальних — ступінь порівняння.
4. Спосіб творення, від якої частини мови утворений.
5. Правопис.
6. Синтаксична роль.
1 □□
Розбір прийменника як частини мови
^Иіова частина мови.
за походженням: первинний (непохідний) чи вторинний
Кршй).
за будовою (простий, складний чи складений).
Мрою частиною мови сполучається.
Ирою відмінковою формою вжитий.
Йб лив ості правопису (для вторинних прийменників).
І Розбір частки як частини мови
Службова частина мови.
Група за значенням і вживанням (див. с. 104).
Правопис, синтаксична роль.
[ Розбір сполучника як частини мови
Елужбона частина мови.
Внрмд за значенням і синтаксичною роллю: сурядності
Кальний, протиставний, розділовий), підрядності (часовий,
Миновий, умовний, мети, допустовий, порівняльний, міри і
ціоня, з’ясувальний).
рпа за будовою: простий, складний, складений.
іанопис. Синтаксична роль.
В Розбір вигука як частини мови
^рома частина мови, що виражає емоції, волевиявлиня, звукові
Кції мовця, етикет.
^ряд за значенням: емоційні, волевиявлення, спонукання до дії,
^іет, звуконаслідування.
Врь у реченні, правопис, розділові знаки при вигуку.
Ийлідовність синтаксичного розбору словосполучення
^маткова форма (встановлюється за початковою формою
^Ьного слова). Будова словосполучення. Головне й залежне
Й^ИбЛовосполучення за належністю головного слова до певної
мови: іменне (іменникове, прикметникове, числівникове,
^^ИНикове), дієслівне, прислівникове.
^^Ьггання ставиться від головного слова до залежного. Чим
^^Ьвіїс залежне слово.
100
4. З’ясувати, як зв’язані між собою головне й залежне слово: а) за
змістом і з допомогою закінчення залежного слова; б) за змістом і
з допомогою закінчення залежного слова і прийменника; в) лише
за змістом.
5. Вид підрядного зв’язку: узгодження, керування, прилягання.
Послідовність синтаксичного розбору простого речення
1. Визначити граматичну основу речення і довести, що воно просте.
2. Вид речення за метою висловлювання: розповідне, питальне,
спонукальне.
3. Вид речення за емоційним забарвленням: окличне, неокличне.
4. Вказати на особливості будови простого речення:
а) за складом граматичної основи: двоскладне чи односкладне
(означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове,
безособове, інфінітивне, називне);
б) за наявністю чи відсутністю другорядних членів речення:
поширене, непоширене;
в) за наявністю необхідних для розуміння змісту членів речення:
повне, неповне;
г) за наявністю чи відсутністю ускладнюючих засобів:
неускладнені, ускладнені (однорідними членами; звертаннями;
вставними (чи вставленими) словами, словосполученнями,
реченнями; відокремленими членами).
5. Розібрати речення за його членами, вказати, чим вони виражені:
а ) характеристика граматичної основи:
— форма підмета (проста чи складена);
— тип присудка (простий дієслівний, складений дієслівний,
складений іменний, подвійний);
б ) визначення і характеристика другорядних членів речення
(спочатку групи підмета, потім групи присудка):
— означення (неузгоджене, узгоджене, прикладка);
— додаток (прямий, непрямий);
— обставина, вид обставини (див. с. 118).
6. Пояснити розділові знаки.
Послідовність синтаксичного розбору складного речення
1. Довести, що речення складне, знайшовши граматичні основи
простих речень, що входять до його складу (якщо 3 і більше
основ, то речення багатокомпонентне).
2. З’ясувати вид речення за метою висловлювання (розповідне,
питальне, спонукальне).
137
Ь^Ирчення за емоційним забарвленням: окличне, неокличнс.
Кати вид речення за характером зв’язків у ньому простих
К — сполучникове (складносурядне чи складнопідрядне),
^^Ьлучникове чи складне речення з різними видами зв’язку.
^И^актеризувати названий вид складного речення, засоби
в ньому:
МВщо речення складносурядне, то визначити смислові
Киошення між простими реченнями (єднальні — одночасність,
ШМІдовність, перелік, причинно-наслідкові тощо; протиставні —
^отиставні, зіставні; розділові — взаємовиключення, перелік
Віниковою мірою можливих чи неможливих дій, подій, явищ,
міанів), вказати засоби зв’язку (єднальні, протиставні, розділові
шмучники) між ними;
ІКЩо речення складнопідрядне з одним підрядним, то вказати
гіїшііе речення і вид підрядного, засоби зв’язку між простими
Мвмаїями;
К|кіцо складнопідрядне з кількома підрядними, то, крім
^Ьхтсристики кожного підрядного, назвати вид підрядності:
^^Шдовіїу, однорідну, неоднорідну або мішаного (змішаного) типу,
Мо поєднання цих видів;
л^Ьщо безсполучникове, то визначити смислові відношення між
^Мріими реченнями;
р^Ьпі.о складне речення з різними видами зв’язку, то назвати, які
види зв’язку поєднані в ньому:
КІ! • сполучниковий сурядний і підрядний,
Ми • сполучниковий сурядний і безсполучниковий,
• сполучниковий підрядний і безсполучниковий,
• сполучниковий сурядний і підрядний та
безсполучниковий.
Вкреслити лінійну чи вертикальну схему речення.
^^Мгити розділові знаки.
^^ну частину розглянути окремо як просте речення.
|||Киовність синтаксичного розбору речення з прямою
^М| МОВОЮ
І^уМгги, що це речення з прямою мовою, назвавши слова автора
^НМ> мову.
' ИЙити, чим виражені слова автора і пряма мова (простими
^НМвдними реченнями, текстом).
синтаксичний розбір кожного речення (див. порядок
^^^шекчного розбору простого і складного речення).
138
ЗМІСТ
Передмова З
Наша мова 4
Функції мови 5
Найголовніші особливості української мови 6
Індоєвропейська родина мов 7
Українська мова серед інших слов’янських мов 8
Через роки заборон і утисків 9
Виникнення і розвиток української літературної мови 10
Мовні питання в законах України 12
М ова і мовлення 13
Мовленнєва ситуація 14
Типи мовлення 15
Розділи науки про мову 16
Літер атурна м ов а і її норми 17
Вимоги до мовлення 18
Види помилок в усному і писемному мовленні 19
Фонетика. Фонетичні одиниці 20
Ф онетичний з апис (тр анскрипція) 22
Мовний апарат 23
Голосні і приголосні звуки. Класифікація голосних 23
Класифікація приголосних звуків 24
Чергування голосних 26
і приголосних 27
Зміни звуків у потоці мовлення 28
Склад. Поділ слів на склади 29
Наголос 31
Графіка. Алфавіт. Слова з літерою Ґ. Графічні знаки.33
Принципи українського правопису.....................36
Основні правила української орфоепії................; 37
Слово як об’єкт вивчення. Ознаки слова 39
Лексичне і граматичне значення слова 40
Лексикологія. Розділи лексикології. Фразеологія 42
Групи слів у лексиці 43
Лексикографія. Основні типи словників 45
Будова слова (морфеміка). Морфеми 47
Словотвір. Способи словотворення 48
Словотвірне гніздо. Твірна основа і словотворчі засоби 49
Морфологія. Частини мови. Принципи поділу слів за
частинами мови. Граматичні категорії і значення 50
Самостійні частини мови. Іменник 53
139
жів і поділ їх на відміни. Рід невідмінюваних ім.
іменників
нникін 1 та 2 відміни на групи
ання та особливості правопису відмінкових
іменників
чик
^граматичні розряди прикметників
, прикметників із розряду в розряд
прикметники. Творення ступенів порівняння
ійні прикметники
гники твердої і м’якої групи
в ання прикметників
прикметників в іменники
ік. Розряди за значенням і грамат. ознаками
за будовою
і ання числівників
займенників за значенням
ання займенників
і явища. Правопис займенників
дієслівних форм
и дієслова. Творення дієслівних форм
річні ознаки дієслова
/неперехідність, вид, час, спосіб)
вання дієслів дійсного способу
я приголосних при дієвідмінюванні
і ник
форми на -но, -то
ник
к. Способи творення прислівників
медівників за значенням
мароль
ірівняння
частини мови. Прийменник
прийменників з формами відмінків
1. Сурядні і підрядні сполучники
иі сполучні слова
56
57
59
60
61
66
67
68
69-71
72
72
73
74
75
76
77
79
80
81
83
84
85
86
86
87-90
90
91
92
93
95
96
97
98
99
99
100
101
102
103
140
Частка. Частки за значенням і вживанням у реченні 104
Вигук. Групи вигуків за значенням 105
Синтаксис. Словосполучення. їх класифікація 106
Зв’язок слів у словосполученні 107
Слов о сполучення і речення 1 о 8
Граматичне значення речення і словосполучення 109
Основні ознаки речення 109
Просте речення. Класифікація речень за різними
ознаками 110
Порядок слів у реченні 111
Види речень за метою висловлювання
за емоційним забарвленням 112
Неповні речення 112
Члени речення 113
Типи присудків 114
Односкладні речення 116
Нечленовані речення 117
Другорядні члени речення 117
Ускладнені речення 119
Вставні і вставлені конструкції 120
Групи вставних слів за значенням 121
Складне речення 122
Класифікація складних речень 123
Складнопідрядні речення 124
Багатокомпонентні складні речення 125
Складнопідрядні речення з кількома підрядними 126
Способи передачі чужого мовлення 128
Пряма мова 129
Послідовність різних видів мовного розбору
131
І/вЖНЮІ» яііЛяння
ЧУКІНА
В талія Федорівна
ГРАМАТИКА
і УКРАЇНІ ької МОВИ
і н ііблицях та схемах
і„ ((’ерІИ «Ьібпіогска школяра»)
Ц|)НІніі^«ііиІІ ні випуск Рассомахін А.
ХудолОї' оформлення Сергій О.
Но юдруку 02.02.98. Формат 84х 108/32.
ГмИмі', Папір офсетний № 1. Друк офсетний.
ІМ. 7,10». Обл-нид. арк. 8,379. Замовлення691.
Ціна за домовленістю.
Фірма «Логос».
7, Київ-57, вул. Смоленська, 5/1.
Тіл. ++38 (044) 446-58-32.
П./факс ++38 (044) 446-50-39.
НіддруКовано з готових фотоформ
на АГ «Миронівська друкарня»
ІЇМ’ько обд.. м. Миронівка, вул. Леніна, 48.